ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЇЇ СУЧАСНІ ВИМІРИ

Червонописький, Максим Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8095
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Пасенко, Владислав Михайлович	-
dc.contributor.author	Червонописький, Максим Олександрович	-
dc.date.accessioned	2026-03-12T18:17:48Z	-
dc.date.available	2026-03-12T18:17:48Z	-
dc.date.issued	2021-01-30	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8095	-
dc.description.abstract	АНОТАЦІЯ Кваліфікаційна робота магістра ілюстрована 17 рисунками та 20 таблицями, у списку використаних джерел з 55 найменувань, повний обсяг роботи становить 77 сторінок. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЇЇ СУЧАСНІ ВИМІРИ Об'єктом дослідження є процеси глобалізації світогосподарського розвитку. Предметом дослідження є механізм розвитку міжнародної економічної діяльності в якості прояву процесів глобалізації у світовому господарстві. Завдання роботи: - дослідити передумови та прояви глобалізації світового господарства; - проаналізувати теоретичні засади трансформації міжнародної економічної діяльності в умовах глобалізації; - визначити роль інновацій як головного фактору глобалізації сучасної економіки; - дослідити сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі у світовій економіці; - визначити сучасні тенденції розвитку прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації; - дослідити сучасні інноваційні фактори розвитку глобалізації світової економіки; - визначити напрями трансформації економічного розвитку під впливом інновацій; - провести оцінку кореляції факторів міжнародної економічної діяльності як прояву глобалізації національних економік. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо розвитку теоретико-методологічних основ дослідження глобалізації економічної діяльності, зокрема шляхом визначення тенденцій, закономірностей та перспектив розвитку з позицій активізації міжнародної торгівлі, міжнародної інвестиційної діяльності та розвитку інноваційних технологій. Отримані результати можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів, курсових робіт та магістерських робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2020 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2020	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	світове господарство	uk_UA
dc.subject	світова економіка	uk_UA
dc.subject	прямі іноземні інвестиції	uk_UA
dc.subject	міжнародна торгівля	uk_UA
dc.title	ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЇЇ СУЧАСНІ ВИМІРИ	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	051 Економіка (Міжнародна економіка)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Магістерська_Червонописький.pdf Restricted Access		2.04 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ
Спеціальність
051 «Економіка»
(Код) (Назва)
ОП Міжнародна економіка
денна форма навчання,
2 курс,група МЕМ – 019
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
на тему:
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ЇЇ СУЧАСНІ ВИМІРИ
Студента Червонописького Максима Олександровича
(підпис)
Керівник к.е.н. доц. Пасенко В.М.
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Робота допущена до захисту в ЕК
Завідувач кафедри
д.е.н., професор Петкова Л.О.
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)
Черкаси 2020 р.
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….. 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У СВІТОВОМУ
ГОСПОДАРСТВІ………………………………………………………….. 9
1.1. Передумови та прояви глобалізації світового господарства …… 9
1.2. Теоретичні засади трансформації міжнародної економічної
діяльності в умовах глобалізації………………………………………….. 17
1.3. Роль інновацій як головного фактору глобалізації сучасної
економіки……………….…………………………………………………… 24
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ –
ПРОЯВІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ……..…………… 30
2.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі у світовій
економіці…………………...………………………………………………. 30
2.2. Сучасні тенденції розвитку прямих іноземних інвестицій в умовах
глобалізації …………………………………………………………………. 37
2.3. Сучасні інноваційні фактори розвитку глобалізації світової
економіки …………………………………………………………………… 46
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПРОЯВУ ПРОЦЕСІВ
ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У СВІТОВОМУ 55
ГОСПОДАРСТВІ………………….…..
3.1. Напрями трансформації економічного розвитку під впливом
інновацій та технологій ……………………………………………………. 55
3.2. Кореляція факторів міжнародної економічної діяльності як прояву
глобалізації національних 64
економік ……………………………………….
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….. 70
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 74
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі
світогосподарського розвитку провідною тенденцією розвитку світової
спільноти виступає економічна глобалізація, на фоні якої відбувається
активний пошук конкурентоспроможних моделей національних економік та
систем національної економічної безпеки, які б відповідали сучасним
імперативам поєднання загальносвітових тенденцій і закономірностей
розвитку з національними інтересами та цілями. Однією з оптимальних
моделей взаємодії економік країн зі світовим господарством виступає
включення національних економік до процесів міжнародної економічної
діяльності.
Дослідженню проблем глобалізації у світовому господарстві присвячено
роботи таких відомих зарубіжних та українських вчених, як О.Білорус,
В.Будкін, Р.Вернон, Дж.Гелбрєйт, Дж.Даннінг, Р.Кейвз, Ч.Кіндлебергєр,
Р.Коуз, П.Кругман, Д.Лук'яненко, Ю.Макогон, В.Новицький, В.Омельченко,
Т. Орєхова, І. Рогач, В. Рокоча, М.Румянцев, С. Хаймер, І.Чужиков,
О.Шнирков, А. Філіпенко, С. Якубовський.
В умовах трансформаційних перетворень в Україні значущість
дослідження напрямків включення національної економіки до процесів
глобалізації багатократно зростає у зв’язку з необхідністю розбудови
конкурентоспроможної, інноваційно та соціально орієнтованої економіки,
здатної інтегруватись до глобалізованого господарства на паритетних
засадах, що визначає актуальність теми роботи, постановку мети та задач
дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами та планами. Темароботи
пов'язана з науковими планами, програмами та темами кафедри міжнародної
економіки та бізнесу.
Мета і задачі дослідження.Метою роботи є розвиток теоретико-
методологічних основ дослідження сучасних проявів глобалізації.
4
Відповідно до мети дослідження в роботі поставлено та вирішено такі
завдання:
- дослідити передумови та прояви глобалізації світового господарства;
- проаналізувати теоретичні засади трансформації міжнародної
економічної діяльності в умовах глобалізації;
- визначити роль інновацій як головного фактору глобалізації сучасної
економіки;
- дослідити сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі у світовій
економіці;
- визначити сучасні тенденції розвитку прямих іноземних інвестицій в
умовах глобалізації;
- дослідити сучасні інноваційні фактори розвитку глобалізації світової
економіки;
- визначити напрями трансформації економічного розвитку під впливом
інновацій;
- провести оцінкукореляції факторів міжнародної економічної діяльності
як прояву глобалізації національних економік.
Об'єктом дослідження є процеси глобалізації світогосподарського
розвитку.
Предметом дослідження є механізм розвитку міжнародної економічної
діяльності в якості прояву процесів глобалізації у світовому господарстві.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою роботи
виступають положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних
вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері дослідження процесів глобалізації
та транснаціоналізації економічної діяльності. У процесі дослідження
використано діалектичний метод наукового пізнання, а також
загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення,
системний підхід, класифікаційний метод; метод статистичного аналізу;
метод структурно-функціонального аналізу та ін.
5
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
їхнього використання при формуванні зовнішньополітичної стратегії і
тактики, аналізі процесів, що відбуваються у міжнародній політиці України
та міжнародних відносин у світовому господарстві. Результати дослідження
можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для
поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та
курсових робіт.
Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу,
трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з
55 найменувань, ілюстрована 17 рисунками та 20 таблицями. Повний обсяг
роботи становить 77сторінок.
6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У
СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
1.1. Передумови та прояви глобалізації світового господарства
Якісні зміни, що відбуваються у світовій економіці у ХХІ ст., є
кардинальними за своєю сутністю. Традиційні ресурси економічного
зростання вичерпують свої можливості, і основними рушійними силами
економічного прогресу стають нетрадиційні ресурсні джерела (інноваційний,
інтелектуальний потенціал та сучасні інформаційні технології).
На думку більшості вітчизняних науковців, зазначені зміни можуть
знайти прояви у різних сферах суспільного життя:
- динамічні зміни структури суспільних потреб, що зумовлюють
зникнення традиційних та активне зростання нових ринків;
- бурхливий розвиток науково-технічної бази суспільного виробництва,
що веде до широкої внутрішньої диференціації виробничих соціально-
економічних систем за технічним рівнем;
- формування суспільної свідомості глобалізації щодо економічної
діяльності як такої, що зумовлює появу нових соціальних моделей і форм
взаємовідносин у процесах бізнес-діяльності;
- поглиблення інтеграції економічних суб’єктів різних рівнів, що якісно
змінює характер функціонування самих економічних систем (національних
економік, регіональних об’єднань, ТНК та ін.), надаючи їм як нових
можливостей, так і генеруючи нові ризики [18, с.45].
До середини 80-х років ХХ ст. розвиток системи світогосподарських
зв’язків здійснювався в рамках процесу, який прийнято називати
інтернаціоналізацією. В наступні роки інтернаціоналізація набула нового
якісного стану і перетворилась на глобалізацію. Розглянемо ці процеси
детальніше.
7
В найбільш загальному виглядіінтернаціоналізацію можна
охарактеризувати як процесу виходу стандартного відтворювального циклу
за межі національних кордонів. В рамках даного визначення необхідно
підкреслити такі моменти: мова має йти про відтворювальний процес, що
протікає на нормальній основі (як масове явище); необхідною є поступовість
процесу, який лише в рамках достатньо тривалої історичної перспективи
набирає в кінцевому підсумку певну «критичну масу»; вихід
відтворювального процесу за національні кордони має носити значущий для
господарської діяльності характер [6, с. 112].
Як справедливо відзначають науковці, як така інтернаціоналізація
представляє собою один з найбільш вагомих проявів більш широкого за
своєю природою процесу посилення суспільного характеру виробництва
(його усуспільнення). З того моменту, як ринкові форми зв’язку починають
набувати домінуючого значення у господарському житті, розвиток
суспільного розподілу праці проявляється в тому, що у створенні умов для
існування будь-якого і кожного окремого суб’єкту господарювання приймає
участь все більша кількість товаровиробників. Паралельно із цим достатньо
чітко проявляється процес укрупнення підприємств. В сукупності все це
означає, що все більше процес відтворення набуває суспільного характеру.
На певній стадії еволюції виробничо-економічної системи закономірно
наступає такий етап, коли масштаби усуспільнення виходять за рамки
окремих національних народногосподарських комплексів [30, с. 85].
Інтернаціоналізація як тривалий процес передбачає здійснення як
якісних, так і кількісних змін. В першому випадку мова йде про те, що за
межі національних кордонів переноситься процес реалізації - певна частина
виробленої продукції є призначеною для зарубіжних споживачів. Відповідно,
історично першою формою зовнішньоекономічної діяльності стає
міжнародна торгівля. Однак поступово в транскордонний рух все більш
активно включаються не тільки результати виробничої діяльності – продукти
праці, але й фактори виробництва. Починають розвиватись зарубіжне
8
інвестування, міжнародна міграція робочої сили. Про кількісні зміни
свідчить як зростання масштабів зовнішньоекономічних операцій, так і
збільшення кількості суб’єктів світогосподарських зв’язків [10, с. 124].
Можемо підкреслити, що в сукупності все це призводить до суттєвої
трансформації загальних умов господарської діяльності. Стратегічним
вектором розвитку стає суттєве посилення ролі зовнішніх факторів, тобто
перехід інтернаціоналізації в нову стадію – глобалізацію. Таким чином,
погоджуючись з вітчизняними науковцями, можна стверджувати, що
глобалізаціяпредставляє собою процес поширення стандартного
відтворювального циклу на основні економічні регіони земної кулі [31, с.
160].
Отже, інтернаціоналізацію і глобалізацію об’єднує регулярний характер і
господарське значення зовнішньоекономічних зв’язків. Як етап
інтернаціоналізації, глобалізація характеризується меншим ступенем
поступовості та більшим ступенем динамічності. Головна відмінність між
ними полягає в економіко-географічному вимірі: так, глобалізація не може
обмежуватись окремим регіоном, не дивлячись на його значення для світової
економіки.
Як поняття «глобалізація» з’явилась у світовий економіці в середині
ХХ ст. Глобалізацію необхідно розглядати як найвищий ступінь розвиту
світового процесу інтеграції. Вона виражається, перш за все, в організації і
діяльності міждержавних і міжнародних економічних структур і об’єднань.
Глобалізація світової економіки виникає на рівні регулярних переміщень
товарів, послуг, робочої сили, капіталу, інформаційних технологій, науково-
технічних і інноваційних розробок і досягнень між країнами і континентами
[35, с. 10].
Тому глобалізація представляє собою складний, але поступальний
процес розвитку. Як геополітичний процес, вона стосується всіх сфер
суспільного життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу,
культуру, екологію, безпеку тощо.
9
Згідно досліджень вітчизняних та закордонних науковців, можемо
підсумувати, що протягом останніх десятиліть проявився ряд чинників
глобалізації:
- технологічний прогрес, що призвів до різкого скорочення транспортних
і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на опрацювання,
зберігання і використання інформації;
- лібералізація торгівлі та інші форми економічної лібералізації, що
викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю
більш вільною. В результаті були істотно знижені тарифи, усунуто багато
інших бар’єрів у торгівлі товарами та послугами. Інші лібералізаційні заходи
спричинили посилення руху капіталів та інших факторів виробництва;
- значне розширення сфери діяльності компаній, що стало можливим в
результаті більш широких горизонтів управління на основі нових засобів
комунікації. Багато компаній, що орієнтувались раніше виключно на місцеві
ринки, розширили свої виробничі та збутові можливості, вийшовши на весь
національний та міжнародні ринки [18, с. 67];
- досягнення одностайності в оцінці ринкової економіки і системи
вільної торгівлі, внаслідок чого відбувається конвергенція економічних
систем;
- особливості культурного розвитку – формування «однорідних» засобів
масової інформації, використання англійської мови як засобу загального
спілкування тощо [59, с. 103].
У найбільш загальному вигляді якісні ознаки економічної глобалізації
відображають процеси транснаціоналізації, регіоналізації та глобальної
інституціоналізації, а її рушійними силами є принципові науково-
технологічні зрушення на основі всеохоплюючої інформатизації. Розвиток
економіки стає все менш залежним від факторів обмеження сировинно-
матеріальних ресурсів, оскільки інтелектуально-інформаційні ресурси здатні
до мультиплікативності, «тиражування», саморозвитку [27, с. 312].
Сутність, основні риси та рушійні сили глобалізації представлено на рис.1.1
10
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ
Основні риси Рушійні сили Основні етапи
- дісотоісртиочрниічні інтернаціоналізація; - пдерругшиийй(1(199745-1970рр.)
Дсоввігтоосвтроковий фактор фо
0-1990рр.) розвиотгоокснуасцпііолньастлвьанитахвеп
рлмиуввуаннаня
-
- постісторичні -
- ікнотнекгурраецнія;
-
ція - третій (з 1990р.) кономік
-
Процес - кпоіднпцреинєтмранциіцяткваопіталу Феномен виникнення єдиного
- Явище планетарне
- закономірний - рутовзовриетнонкятемліежкноамруондінкаицхій
господарства
формувань фінансовеокгоономічного - ггееооепкоолнітоимічне- еісвторичн
- - - чне
- олюційинйий Домінуюча тенденція - вінифроорбмнаицчіой-нтеохгноологічного - геогуманітарне
сучасного світового -
розвитку
Суб’єкти Рушійні сили Рушійні сили Наслідки
- тдреарнжсанваиціональні корпорації - ііннттеергрнааццііяо;налізація; - інтернаціоналізація; - якісно новийрівень інтегрованості, цілісності та
-
- міжнародні організації - - інтеграція; гвозмаоєнмізоазцалежносінтеграційніугруповання таструктури - конкуренція - конкуренція - еталонівія та унівтеі рсалізація на основі певних
-
- рцеигвіони
- кпоіднпцреинєілізації - тмранциіцяткваопіталу - підп
- концреинєтмранциіцяткваопіталу - проолзмітиичвнанинхямеждеекрожноавмічних, соціальних,
-
Основні риси
- пвіелрьенхиідй вріудхіінмдоусбтірліьанліьстньотї оевкаорніовм, пікоислуг, капіталів, робочої сили, інформації та збільшення обсягів міжнародної торгівлі
- афкутниквцами)
до суспільства знань (інтелект та знання стають безпосередньою продуктивною силою, а інформація і технології – найважливішими економічними
- посилеіонннаялпьрноацінетсеугтрраацнія та координ
- асиметрія за рівнем цивіслнізаацціоійннаолгіозарц
ац
оії
ізяхуамраіжкнтеаррноодюниохзмнасштабах різних в
звитку країн, інформакаоцюійнмоо-нтеохпнооллізоагц
иіїдгілводбіяаллььнноисхтпі,рпооцяевсаівтрансконтинентальних і міжрегіональних моделей діяльності
- неоднакові правила ічним потенціалом, конкурентоспроможністю
-
- тзрагаонсстфроермація всієї суичсатсетмі кирсаоїнцівалупьнриавхлзівн’няязкгілвобальною економікою, лідируючий вплив США
-
- нпоадситлеернин
няняаміжнаторінатлиьгнлио
рбоадлнісотїськкоонкуренції
- й вимір сусгпоілрьунхиух відносин
Зміна пріоритетів у політиці забезпечення глобальної конкурентоспроможності на конкурентоспроможності національних економік
Рис.1.1. Глобалізація: сутність, основні риси та рушійні сили [складено автором]
11
Дослідження становлення глобальної економіки є можливим на основі
розгляду різних парадигм (концепцій) глобального розвитку, базовою з яких
слід вважати концепцію наздоганяльного розвитку, що передбачає не тільки
існування зовнішніх орієнтирів (цілей), але й активізацію внутрішніх сил
економіки крани за допомогою певних каталізаторів, переважно зовнішнього
походження.
Логічним продовженням концепції наздоганяльного розвитку стало
поширення концепції стійкого розвитку, спрямованої на «згладжування»
проявів циклічності економічного зростання. Одночасно внаслідок
відмінностей у рівні економічного розвитку країн, концепція стійкого розвитку
не може бути прийнятною для всіх національних економік [56, с. 579].
Внаслідок вищезазначеного, поширення набула концепція сумісного
інтеграційного розвитку (яку ще називають узгоджувальною концепцією
розвитку світового господарства), що має на меті задоволення потреб (цілей)
країн, що дотримуються стратегії наздоганяльного розвитку, та країн, що
дотримуються концепції стійкого розвитку, і яка представляє собою теорію не
лише взаємовигідної співпраці країн, а й корисної для світу в цілому співпраці
країн, які дотримуються різних концепцій розвитку. Зазначена концепція
підкреслює спадковість форм розвитку, акцентуючи увагу на співіснуванні
окремих рис як наздоганяльного, так і стійкого розвитку в сучасній світовій
економіці.
Згідно наукових поглядів вітчизняних дослідників, трансформація
світогосподарських зв’язків і відносин веде до необхідності узгодження всієї
системи загальних, окремих та індивідуальних інтересів як умови
збалансованості світової економічної системи в цілому [32, с. 154].
Відповідно до принципу самоорганізації, зміна структури світової
економічної системи є первинною відносно формування нової парадигми
розвитку. І лише у разі зміни структури відбуваються такі перетворення, як
трансформація зв’язків, принципів поведінки та способів функціонування її
елементів. Перебуваючи у перманентному процесі становлення, структура
12
світової економіки містить як стійкі, так і нестійкі елементи й зв’язки. У зв’язку
із цим актуальним є питання щодо цілісності самої системи й урегульованості
розвитку її структури. На думку багатьох вчених, розвиток світового
економічної системи і структури світової економіки не є виключно хаотичним,
що підводить до необхідності дослідження організації структури світової
економіки [22, с. 105].
Світовий економічний розвиток свідчить, що найорганізованішими є
системи, здатні перебудовуватись в очікуванні змін зовнішнього середовища.
Такі системи пов’язують свій розвиток саме з мінливістю структури й
адаптивністю до нових умов господарювання. Слід підкреслити, що серед
елементів світової економічної системи найбільшою адаптаційною здатністю
володіють транснаціональні корпорації.
При цьому транснаціональні корпорації безпрецедентно розширили
географію виробництва товарів і послуг, раніше монополізованих промислово
розвинутими країнами, пов’язуючи у світовому масштабі ресурси, технології,
робочі місця. На сьогодні мова йде про глобальну корпоратизацію бізнесу як
одну із ключових тенденцій економічної глобалізації [57, с. 292].
Глобалізація характеризується як позитивними, так і негативними
наслідками. Позитивні наслідки пов’язані з ефектом конкуренції, а негативні – з
потенційними конфліктами, які вона може викликати. Так, з розвитком
глобалізації практично у всіх країнах відбувалось помітне покращення умов
життя. Однак при цьому найбільших успіхів досягли країни з розвиненою
економікою і лише невелика кількість країн, що розвиваються.
До протиріч і недоліків глобалізації належать такі:
- конфлікт між процесом глобалізації світового ринку і національними
інтересами країн, що його утворюють, який проявляється, перш за все, у
численних протиріччях між політичними і економічними інтересами різних
національних господарств;
- руйнування уявлень щодо ринку як саморегульованої системи;
- протиріччя між системою міжнародного права і міжнародними
13
організаціями, які багато в чому не відповідають новій ситуації в світі;
- посилення нестабільності світової економіки внаслідок прояву нових
глобальних загроз, таких як міжнародний тероризм, епідемії особливо
небезпечних захворювань і т.п. [21, с. 217].
Аналіз феномена глобалізації дозволяє зробити висновок, що світова
економіка вступила в якісно новий етап свого розвитку, який, як наслідок,
пов'язаний з упорядкуванням стратегій розвитку національних економік. Даний
процес здійснюється відповідно до вимог економічного закону нерівномірного
розвитку цивілізацій, який надає можливість визначити потенціал кожної
національної економіки (для того, щоб інтегруватись у глобальний простір,
необхідно розкрити і довести свій внутрішній потенціал до такого стану, щоб
чітко визначалась платформа даної інтеграції). Закон нерівномірного розвитку
цивілізацій, по-перше, фіксує той реальний стан, в якому перебувають
національні економіки; по-друге, він спонукає національні економіки до
включення «другого дихання», без якого неможлива мобілізація всіх
внутрішніх потенцій [5, с. 78].
На сьогодні постає завдання корегування загальної спрямованості
трансформаційного процесу, надання йому сучасних цивілізованих форм,
віднайдення таких шляхів та механізмів входження у світову економіку, які б
надали змогу максимально скористатись позитивним наслідками глобального
розвитку і, водночас, мінімізувати економічні й особливо соціальні труднощі,
пов’язані з адаптацією національної економіки до закономірностей світової
господарської системи.
Безумовно, основні процеси, пов’язані з глобалізацією, будуть
продовжуватись і в найближчі десятиліття. При цьому можна стверджувати, що
головними суб’єктами світової економіки, ще більшою мірою, ніж сьогодні,
будуть транснаціональні корпорації. Їх склад, структура будуть поступово
змінюватись. Коло країн базування таких корпорацій буде розширюватись,
перш за все, за рахунок нових індустріальних країн. Безперервно
відбуватимуться злиття і поглинання компаній різних країн (відповідно
14
кількість транснаціональних корпорацій збільшуватиметься), розпад
надзвичайно великих транснаціональних конгломератів, виділення з їх складу
більш компактних структур.
1.2. Теоретичні засади трансформації міжнародної економічної діяльності
в умовах глобалізації
Формування глобальної економіки та розвиток міжнародної економічної
діяльності обумовлюється поступовою зміною процесів інтернаціоналізації,
трансформацією продуктивних сил, впливають переміни самого середовища
міжнародної економічної діяльності та посилення взаємозв’язків між
національними економіками на рівні виробництва, обміну, споживання та
розподілу факторів виробництва.На різних етапах інтернаціоналізації
відбуваються зміни у середовищі функціонування міжнародної економічної
діяльності, вони певним чином трансформують форми міжнародної комерції.
Інтернаціоналізація, на сучасному рівні передбачає розвиток форм
міжнародного підприємництва, торгівлі, він зумовлений бажанням збільшити
інтеграцію національних економік у світовий виробничий процес.
Міжнародна комерційна діяльність в умовах інтернаціоналізації
розвивається під впливом конкуренції на світових ринках. Варто зазначити, що
її розвиток обумовлений швидкими процесами глобалізації та розширенням
продуктивних сил, зміцненням міжнародної комерції та діяльності світових
компаній в умовах нового суспільного устрою [23, с.9].
У результаті дії викликів глобалізації та підвищення розширення
виробництва і капіталу, середовище міжнародної економічної діяльності зазнає
структурних змін у окремих системах впливу сфер зовнішнього середовища.
Багатоплановість глобалізації проявляється через зростання масштабів та
пожвавлення міжнародного руху товарів, послуг, факторів виробництва,
інформації, технології, інновацій. Економічна глобалізація відзначається
переходом міжнародної економіки на вищий рівень розвитку із системною
15
інтернаціоналізацією умов і сфер людської життєдіяльності, коли по суті можна
стверджувати про створення економіки глобального типу, де соціально-
економічні зміни на національному та міжнаціональному рівні міжнародного
середовища зумовлені розривами технологічного та інформаційного розвитку
суб’єктів цих рівнів [24, с.6].
Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародної економічної діяльності,
спричинили розширення суб’єктів міжнародної економіки на всіх її рівнях і
формах, відокремили капітал, інформацію та технологію як чинники
поглиблення такої інтеграції для виробництва продукту на світовому ринку.
Характеризуючи саме міжнародну економічну діяльність, можна сказати,
що вона охоплює господарські операції, що започатковані на нових
організаційних технологіях, мають гнучкий характер та зважають на вплив
основних вимог світового ринку та оптимального задоволення інтересів і
потреб споживачів. Міжнародна економічна діяльність основується на
можливості отримання переваг (економічних чи технологічних) саме із переваг
міждержавних ділових операцій, тобто продаж даного товару в іншій країні,
або налагодження фірмою однієї країни виробництва в іншій країні, або
спільного надання послуг фірмами двох країн - третій тощо, дає змогу
залученим у партнерство сторонам набагато більше переваг, аніж вони мали б,
коли реалізовували аналогічну діяльність як суб’єкти лише національних
економік [25, с.68].
На думку автора Власова В.І., досліджуючи праці академіка Білоруса О.Г,
виникла потреба у створенні нової наукової теорії розвитку світової економіки.
Тому глобальна економіка, зокрема її складова міжнародна економічна
діяльність, повинна аналізуватись як одна, цілісна система [26, с. 177–178].
По-перше, такий підхід надає змогу розкрити принципово нові загальні
закономірності, які демонструють основний зміст та структуру світового
господарства, ознаки його функціонування, як цілісної системи на основі
взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів.
16
По-друге, виникає необхідність дослідження нових форм відображення
цих закономірностей в національних та міжнародних складових світової
економіки, це дозволить визначити предмет, об'єкт і методи економічної
глобалізації.
По-третє, під час дослідження глобальної економічної тенденції під
впливом міжнародної економічної діяльності, необхідно брати до уваги, що всі
світогосподарські зв'язки невід'ємно пов'язані з продуктивними силами,
зростання яких залежить від умов сучасного науково-технічного прогресу.
По-четверте, вивчення світогосподарських зв'язків варто спрямовувати на
розробку і формування певних механізмів управління і контролю на
міжнародному та національному рівнях.
По-п'яте, при аналізі структури глобальної економічної системи
необхідно опиратись на основний компонент цієї системи, а саме відносини
власності на засоби та умови виробництва. Головною виступає проблема
відповідності та співвідношення різних форм власності. Досвід людства
показав, що ідеалізування будь-якої форми власності, може призвести до
серйозних соціально-економічних наслідків та неконкурентоспроможності
такої економічної системи. Як показує практика, в розвинутому
індустріальному суспільстві прискорюється розвиток відносин власності у
різних напрямах.
По-шосте, на формування глобальної економіки, зокрема і міжнародної
економічної діяльності, її структури впливають фактори погодження
національних, міжнародних і транснаціональних інтересів. Їх різновиди та
перерозподіл під дією глобальних факторів створюють нові чинники прогресу
трансформації і ефективного розвитку національних економічних систем.
По-сьоме, новою світовою проблемою постає пристосування країн до
глобальних економічних процесів. Потужною є проблема недискримінаційного
об'єднання національних економік з різним ступенем розвитку для
забезпечення економічної рівноваги, гармонійного розвитку. Тобто мається на
17
увазі, формування всесвітньої відтворювальної системи на противагу
регіональним чи національним системам.
Отже, з огляду на вищезазначені фактори виникає потреба у створенні
цілісної світової економіки для розвитку міжнародної економічної діяльності.
При цьому необхідно враховувати всі світогосподарські зв’язки, спрямовувати
їх розвиток на створення нових чинників управління, погоджувати інтереси між
країнами і намагатись сформувати єдину систему міжнародної універсалізації,
світового балансу.
За останні роки світ все більше стає глобальним і трансформація
міжнародної економічної діяльності набуває все більше нових форм та істотно
розкриває вже наявні. Зважаючи на це, на сьогодні дуже актуальним є
дослідження з приводу модифікації у фінансових та реальних секторах
глобальної економічної діяльності, яке характеризує особливості цих секторів,
визначає їх головні риси та безпосередньо спрямованість.
Як вказує у своїх дослідженнях О. Білорус, віртуальна глобальна
геоекономіка фінансових спекулятивних технологій, що швидко зростає,
докорінно трансформується і змінює не тільки традиційну індустріальну
економіку, а й постіндустріальну також. Знищуються захисні механізми
світової економіки, практикується тотальний інформаційний моніторинг, повна
прозорість та відкритість слабших економік. Глобальна економіка стає все
менш стабільною і схильною до різного роду криз [27, с.5-6]. Спостерігаються
перебудови саме у фінансовій сфері, яка значно впливає на міжнародну
комерційну діяльність (табл.1.1).
Таким чином, ми бачимо деякі позитивні зрушення у фінансовій області.
Всі описані зміни покращують і посилюють трансформацію міжнародної
економічної діяльності. Варто відмітити, особливо розробку нових технологій,
що значно стимулює розвиток фінансових установ, поглиблює конкурентну
боротьбу між ними.
18
Таблиця 1.1
Трансформаційні зміни розвитку у фінансовій сфері глобальної економіки
(складено автором)
Назва Зміни, що відбулись
Зміни в цільових орієнтаціях банківських установ, а саме
Переорієнтація зниження частки кредитів, наданих промисловим підприємствам
напрямів на користь кредитування споживчих витрат домогосподарств і
кредитування потреб комерційних структур, що спричинило послаблення
залежності банків від функціонування промислового сектору
економіки.
Перетік значної частки банківських активів у сферу
Перехід капіталу у небанківських фінансових установ, що пояснювалося меншими
фінансових установах вимогами з боку регулюючих органів до цих установ і призвело
до надмірного підвищення максимального рівня співвідношення
власних і запозичених коштів.
Розробка інновацій, як Посилення інноваційної конкуренції, яка примушувала фінансові
мотиваційна складова установи розробляти дедалі складніші інструменти та
фінансових інституцій пропонувати їх клієнтам на щоразу привабливих умовах.
У продовження, слід відмітити суттєві диспропорційні зміни не тільки
фінансового сектору, а й реального. По-перше, загострились суперечності між
національними та міжнародними структурами у процесі реалізації стратегічних
державних інтересів і можливостей отримання надприбутків великими
транснаціональними корпораціями. По-друге, посилилась глобальна
конкуренція, яка спонукала компанії до розширення масштабів їхньої
діяльності темпами, що відповідають або випереджують швидкості зростання
ринку. По-третє, значно зріс дефіцит енергетичних і матеріально-сировинних
ресурсів та відбулось посилення диспропорцій в їх розподілі між країнами. По-
четверте, погіршення економічних (зростання цін, збільшення у структурі
витрат виробництва частки трансакційних й авансових витрат, зниження норми
прибутку тощо) та інституційних (вплив політичних пріоритетів, штучні
обмеження конкуренції з боку інтегрованих виробничих структур тощо) умов
промислового використання основних виробничих ресурсів. По-п’яте,
19
нарощування панівних позицій розвинутих країн на глобальних ринках товарів,
послуг, на яких все більшого значення набували не стандартні матеріальні
блага, а послуги, науково-технічні розробки, а також складні технічні
комплекси за індивідуальними замовленнями.
Дослідивши зміни в реальному секторі можна сказати, що особливо
необхідно звернути увагу країнам на проблему нестачі сировинних та
енергетичних ресурсів. Як і у фінансовому секторі тут також можна
спостерігати значне посилення конкуренції, зокрема між сучасними
транснаціональними корпораціями, які стали на сьогодні рушійною силою
міжнародної економічної діяльності. Загострена боротьба на ринку між
компаніями, призвела до суттєвого збільшення різних видів діяльності у фірмах
і розширення асортименту товарів для споживачів. Не можна не відмітити,
суттєве значення послуг у світовому ринку. На сьогодні все більше стають
популярними науково-технічні інновації, що є також досить впливом
чинником, який спонукає країни на міжнародному та національному рівні до
розвитку.
Аналізуючи аспекти трансформації міжнародної економічної діяльності,
ми не можемо оминути увагою світовий ринок, а саме обмін товарами та
послугами. Необхідно проаналізувати темпи зростання експорту та імпорту за
групами країн світу більш детально для співвідношення характерних змін, що
відбувались протягом багатьох років розвитку міжнародного ринку.
Таблиця 1.2
Світова торгівля товарами за основними групами країн у 1960-2018рр.
(складено на основі [41])
Група країн Роки
1960 1980 2000 2010 2018
Експорт, %
Світ у цілому 100 100 100 100 100
Країни, що розвиваються 24,6 29,7 31,9 42,1 44,5
Країни з перехідною економікою 4,7 4,2 2,3 4 3,5
Розвинуті країни 70,7 66,2 65,8 53,9 52
Імпорт, %
Світ у цілому 100 100 100 100 100
Країни, що розвиваються 25,4 24 28,8 39 42
20
Країни з перехідною економікою 4,7 4 1,4 2,9 2,5
Розвинуті країни 69,9 72 69,8 58 55,5
Частка обсягів зовнішньої торгівлі товарами, в імпорті та експорті у групі
країн, що розвиваються поступово зростає. Так у 1980 році вона становила
29,7%, то до 2010 року вона досягла 42,1%, а вже у 2018 зросла до 44,5%
світового товарообороту. Обернену ситуацію ми спостерігаємо з розвинутими
країнами. Коли їхня частка у 1960 році складала 70,7%, то на сьогоднішній день
лише 52%, хоча високорозвинені країни досі виробляють більше половини
експорту та імпорту всіх товарів світу. Щодо країн з перехідною економікою,
однозначної тенденції немає, пропри це їх частка залишається невеликою.
Спостерігаємо різкий спад у 2000 році в експорті до 2,3%, а в імпорті – 1,4%.
На сьогодні роль країн, що розвиваються підвищується в міжнародній
торгівлі. Ця група на сьогодні постає не лише ринками збуту продукції, а й
вони є також одними з найбільших світових експортерів. Транснаціональні
корпорації розвинутих країн часто інвестують в країни, що розвиваються. Тому
стан економічного розвитку та зовнішньої торгівлі у цих країнах в більшості
залежить від економічної діяльності та купівельної спроможності в розвинутих
країнах. Розвиток взаємної торгівлі надає країнам, що розвиваються, доступ до
дешевих засобів виробництва, а також істотно розширює ринок збуту для
товарів, що виготовлені у цих країнах.
Таблиця 1.3
Світова торгівля послугами за основними групами країн у 2005-2018рр.
(складено на основі [41])
Група країн Роки
2005 2010 2015 2018
Експорт, %
Світ у цілому 100 100 100 100
Країни, що розвиваються 23,1 27,9 29,6 29,7
Країни з перехідною економікою 2 2,5 2,2 2,3
Розвинуті країни 74,9 69,6 68,2 67,9
Імпорт, %
Світ у цілому 100 100 100 100
Країни, що розвиваються 28,4 34,5 38,1 37,8
Країни з перехідною економікою 2,6 3,2 2,9 2,8
21
Розвинуті країни 69 62,4 59 59,4
Аналізуючи світову торгівлю послугами, ми спостерігаємо, що країни з
перехідною економікою майже не вливають на міжнародний ринок, їх частка
коливається в межах від 2% до 3%. Значно зростає імпорт послуг країн, що
розвиваються до 2015 року і становить 38,1%, у 2018 році показник дещо
знизився до 37,8%. Розвинуті країни демонструють спад їх частки впливу, як в
експорті так і в імпорті послугами. Але експорт послуг в цих країнах все ж
переважає над імпортом.
З огляду на сучасні тенденції розвитку світової економіки, зокрема
міжнародної економічної діяльності, транспорту та передачі інформації,
електронних систем зв’язку, відзначимо, що кількість послуг, залучених до
обороту на міжнародному ринку, швидко збільшується. Однією з
найголовніших причин зростання темпів світової торгівлі послугами є активне
використання цифрових технологій. Зростання впливу технологічного
середовища зумовлює, сьогодні, функціонування міжнародної економічної
діяльності.
1.3. Роль інновацій як головного фактору глобалізації сучасної
економіки
Інновація, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика
— це нові категорії, які з'явилися в економічному розвитку нашої країни на
етапі формування ринкових відносин.
Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки — найхарактерніша
прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах. Реалізація економічних цілей
суспільства пов'язана з інноваційним типом розвитку, в основі якого
закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та
реалізації нововведень, які дають змогу не тільки підвищити ефективність
22
функціонування суспільного виробництва, а принципово змінити способи його
розвитку.
Інновації, особливо у промисловості, — суттєвий елемент підвищення
ефективності економіки. Промислова інновація починається з ідеї і проходить
фази дослідження, розробки та створення нових зразків продукції, технологій
чи послуг та їх комерціалізацію.
Завдяки інноваціям стають життєздатними малі і середні підприємства.
Часто вони притягають до себе «розсіяні» підприємницькі таланти і залучають
висококваліфіковану робочу силу, яка забезпечує випуск продукції поліпшеної
якості, творчий характер і ефективність роботи таких підприємств.
Активна реалізація інноваційних процесів — спосіб повернення до життя
традиційних видів економічної діяльності. Він полягає в повторному вливанні в
них рушійних сил, здатних забезпечити конкурентоспроможність і створити
нові робочі місця за допомогою цілеспрямованого розвитку всієї технологічної
бази. Тут використовують цілу низку технологій. Це не тільки електроніка,
інформаційні технології, засоби гнучкої автоматизації, нові технології
одержання, переробки й обробки матеріалів, способи і засоби економії енергії, а
також тип організації, що краще реагує на потреби виробничого процесу і
ринку, сприяє зменшенню витрат і усуненню «вузьких» місць [19].
Конкурентоспроможну нішу неминуче буде втрачено тими
підприємствами та організаціями, яким не вдалося оцінити важливість
безупинної і багатоаспектної реалізації інновацій. Це характерно, наприклад,
для такої галузі, як суднобудування, яка є закостенілою і «зрілою». У Європі,
Японії і Південній Кореї вона характеризується високим рівнем інноваційної
активності.
Інновації вступають у системну взаємодію з комплексом інших
технологій. Значення системного підходу особливо яскраво помітно на
прикладі космічних програм США і колишнього Радянського Союзу. Успіх цих
програм був досягнутий завдяки революційному прориву в сфері управління
проектами, тобто створення нових систем, технічних засобів і методів
23
управління, які забезпечують координацію в часі і просторі фізичної та
розумової діяльності багатьох сотень тисяч людей, які беруть участь у
реалізації цих програм. Тобто інновації — це результат взаємодії між її
творцями і споживачами.
Нині важливу роль у визначенні спрямованості дослідницької й
інноваційної діяльності відіграє ринок. Тому потрібно здійснювати ретельне,
постійне оцінювання потреб ринку, виявляти способи їх задоволення. Аналіз і
врахування потреб ринку означають зміну акценту випуску стандартної
продукції від кількісної до якісної сторони, позначеної високим рівнем
диверсифікованості. Тож щоразу більшу увагу слід приділяти ринку на етапі
конструювання і виробництва продукції, що є не тільки спонукальною
причиною проведення досліджень та інноваційної діяльності, а й визначальною
метою її реалізації. Зміна ролей учасників інноваційної діяльності і методів її
здійснення впливає на дослідження, спрямовані на створення інновацій [20, с.
94].
Структури дослідницьких організацій не повинні бути громіздкими. Цим
організаціям слід виконувати тільки найважливіші, істотні функції і бути
постійно інформованими про все нове, що з'являється на обрії. Система
моніторингу повинна тримати під постійним контролем і безупинно
відслідковувати процеси, які відбуваються в тому чи іншому виді економічної
діяльності.
Високі технології створюють завдяки використанню новітніх досягнень
науки, які виникають у результаті процесу саєнтифікації (від англ. «science» —
наука). Сюди належать мехатронні технології, засновані на автоматизації і
роботизації виробництва, технології сучасної електроніки, різноманітні
процеси, що послуговуються комп'ютерними засобами, біотехнологіями тощо.
Спільною властивістю цих технологій стало те, що їх базою, основними
компонентами є наукові знання й інформація [21].
У розвинутих країнах саме галузі, що використовують високі технології,
створюють велику частину доданої вартості. Виробництво й експорт
24
наукомісткої продукції дають змогу розвивати економіку швидкими темпами.
Про це свідчить досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру,
Чилі, Іспанії та інших.
Технологічна відсталість певних видів економічної діяльності України
зумовлює низьку продуктивність праці, високу ресурсо- та енергоємність
продукції. Отже, поряд зі створенням власних, необхідне залучення сучасних
високих технологій, розроблених в інших країнах, їх швидке освоєння. У
зв'язку з цим дуже важливо створити сприятливі умови для розгортання
інноваційних процесів.
Варто застосувати вже випробуваний у багатьох країнах метод злиття
«нових» і «старих» технологій. Він створить сприятливі можливості для
об'єднання якості і гнучкості, закладених у потенціалі нових технологій, із вже
досягнутими перевагами традиційних, що дає змогу знаходити інноваційні
рішення, які найкраще відповідають потребам і умовам України. Фактично такі
технологічні рішення вже існують, ними раніше скористалася низка країн, які
обрали шлях якісного розвитку. Насамперед це стосується високорозвинутих
країн Заходу.
Зазначена інноваційна політика дає можливість «перескочити» через
численні етапи у процесі розвитку, проходження яких в іншому випадку
вимагало б багато часу для підготовки виробництва і нагромадження капіталу.
Нині вже виявлено нові технології, що можуть бути адаптовані і використані з
метою росту ефективності функціонування традиційних галузей, забезпечення
стабільного розвитку базових галузей, структурної перебудови і децентралізації
економіки.
Аналіз функціонування видів економічної України свідчить, що до
найбільш пріоритетних, з позиції інвестування та інновацій належать ракетно-
космічне виробництво; літакобудування; суднобудування; інформатизація;
біотехнології; виробництво окремих видів озброєння і військової техніки.
Фактично підприємства та організації цих видів економічної діяльності
завдяки своїй наукомісткості та високій технологічності вже є інноваційними
25
лідерами України. А інновації стають щоразу перспективнішими, оскільки так
забезпечується технологічне оновлення виробництва, підтримується і
розвивається конкурентоспроможність.
Прискорений розвиток зазначених виробництв значно полегшить
конкретизацію пріоритетів наукових досліджень і розробок, позитивно вплине
на оптимізацію мережі наукових установ та впорядкування системи підготовки
інженерних і наукових кадрів. Далі повинен спрацювати ефект
«локомотивності». Імпульс розвитку отримають металургія, хімія,
приладобудування, електроніка, електротехніка і багато інших видів
економічної діяльності, необхідність пріоритетності інвестування яких можна
проілюструвати низкою прикладів.
Широко висвітлений в літературі досвід економічного зростання країн-
лідерів підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме
через інновації, наслідком чого є нова економічна політика. Тому країна, яка
стоїть осторонь від «інноваційних змагань», залишається останньою в ієрархії
розвитку світової спільноти.
Лідером у цих змаганнях на сучасному етапі є США, оскільки на їхню
частку за останні півстоліття припадає майже 60% усіх технічних інновацій.
США стали однією з найбагатших країн світу насамперед завдяки кращій
організації інноваційного процесу та ефективному використанню знань і
навичок фахівців з різних країн світу [23].
Проте з категоричністю цього судження не цілком можна погодитися,
оскільки багатство США можливо більшою мірою формується за рахунок
пограбування непрямими, а в різні історичні періоди і прямими шляхами
багатьох країн світу, а приклад США в інноваційній політиці вартий уваги.
Дослідження, здійснене «IBM» за ініціативи фірми декількома науковими
центрами США у співпраці з англійським журналом «Економіст», виявило
значну позитивну кореляцію між інвестиціями у високі технології, зростанням
продуктивності праці та функціонуванням економіки загалом не тільки США, а
й низки інших розвинених країн. Аналіз показав, що капіталовкладення в
26
інформаційні технології забезпечують 35% приросту ВВП і 50% приросту
продуктивності праці. Інноваційний тип економічного зростання демонструють
промислові країни Європи, США, Японія. Так, в розвинених країнах 25%
трудових ресурсів сьогодні зайнято у сфері науки і високих технологій. У США
8% трудових ресурсів дають більше 20% ВВП. У період з 1995 по 2000 рр. в ЄС
було створено 1,5 млн. нових робочих місць в індустрії високих технологій і 5,5
млн. робочих місць в індустрії, що вимагає вищої освіти. У найближчі 10 років
дефіцит наукових співробітників в ЄС становитиме близько 700 тис. чоловік.
Перше місце у світі за рівнем фінансування науково-дослідних робіт займає
Ізраїль – 4,3% ВВП, США – 2,2% ВВП, у Франції на потреби науки
відраховується 3% ВВП [23].
Для підвищення ефективності виробничої діяльності надзвичайно
важливе значення належить активізації інноваційної діяльності, адже без цього
неможливе формування прогресивних структурних зрушень в економіці.
Враховуючи вищевикладене, інноваційний тип виробництва є пріоритетним у
розвитку економіки, а діяльність направлена на його формування відіграє
провідну роль у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняних
товаровиробників у найближчій перспективі та створює передумови
стратегічного розвитку усіх галузей економіки.
Від удосконалення й запровадження нових технологічних процесів та
оновлення основних виробничих засобів безпосередньо залежить екологічна
безпека виробництва. Нині ж значна частина вітчизняних товаровиробників
використовують у своїй діяльності морально та фізично застаріле обладнання, в
переважній більшості ще досі застосовують застарілі технології виробництва,
що негативно позначається на навколишньому природному середовищі.
27
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ –
ПРОЯВІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі у світовій економіці
Протягом останніх років структура міжнародної торгівлі
характеризувалася циклічністю. Однією із головних причин таких коливань є
наслідки великої фінансової кризи 2007 – 2009 років. Така картина була в
значній мірі безпрецедентною і стала результатом ряду факторів, включаючи
зниження цін на сировинні товари, слабкий попит у великих економіках і
підвищення курсу долара США.
Міжнародна торгівля в основному пов'язана з обміном товарів,
незважаючи на постійний ріст обсягів торгівлі послугами (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Показники динаміки торгівлі товарами та послугами (трлн. дол.
США)(складено на основі [52])
У 2018 році світова торгівля товарами оцінюється більш ніж в 19 трлн.
дол. США, а торгівля послугами – приблизно в 5,5 трлн. дол.США. Після
глобальної фінансової кризи торгівля товарами і послугами швидко
відновилася і до 2011 року досягла докризового рівня. Обсяги міжнародної
торгівлі товарами істотно скоротилася в 2015 і 2016 роках, перш ніж
28
відновитися в 2017 році. За той же період торгівля послугами була більш
стійкою.
Міжнародний експорт товарів і послуг знизився в 2015 і 2016 роках, але
не так істотно як у 2008 та 2009 роках (рис. 2.2). Проте, наскільки різким було
падіння, наскільки швидко показники відновилися в 2010, 2017 і 2018 роках.
Якщо ж аналізувати по країнах, то видно, що економіки країн, що розвиваються
більш вразливі до змін та мають різкі коливання через менш адаптовану та
стабільну економіку у порівнянні із розвинутими країнами.
Рис. 2.2 Показники зростання експорту, 2005-2018 рр., %(складено на
основі [52])
У 2018 році світова торгівля товарами оцінюється більш ніж в 19 трлн.
дол. США, а торгівля послугами – приблизно в 5,5 трлн. дол.США. Після
глобальної фінансової кризи торгівля товарами і послугами швидко
відновилася і до 2011 року досягла докризового рівня. Обсяги міжнародної
торгівлі товарами істотно скоротилася в 2015 і 2016 роках, перш ніж
відновитися в 2017 році. За той же період торгівля послугами була більш
стійкою.
29
Незважаючи на фінансову кризу 2009 року, країни, що розвиваються
майже подвоїли обсяги торгівлі товарами з 2005 року від індексу 100 до індексу
190 у 2018 році. (рис. 2.3). Якщо в країнах, що розвиваються обсяги імпорту
зростають відносно швидше, ніж обсяги експорту, то в розвинених країнах
відбувається зворотне починаючи з 2010 року. Відносно більший ріст обсягів
імпорту можна пояснити збільшенням споживчого попиту в країнах, що
розвиваються. Зростання обсягів експорту істотно сповільнилося в останні
кілька років, особливо в країнах, що розвиваються, перш ніж знову відновитися
в 2017 році, коли обсяги імпорту та експорту зросли найвищими темпами з
2011 року для цієї групи країн.
Рис. 2.3 Показники динаміки обсягів торгівлі товарами (індекс обсягу,
2005≈100)(складено на основі [52])
Якщо ж аналізувати три найбільші економіки, то ситуації відносно різні
(рис. 2.4). У європейській економіці індекс обсягу імпорту у докризовий період
склав 130, так і не відновивши свої можливості у 2018 році із значенням 110.
Спад під час фінансової кризи відчули і США, і Китай, проте починаючи з 2010
року вони впевнено нарощували свої потужності як в експорті, так і в імпорті.
Станом на 2018 рік китайська економіка є найактивнішим торгівельним
партнером, маючи показники майже вдвічі вищі ніж в Європи.
Відносна значимість розвинених країн як постачальників на
міжнародному ринку знижується. Проте на їх частку припадає близько
30
половини вартості експорту товарів і близько двох третин експорту послуг. У
2018 році експорт товарів з розвинених країн склав майже 10 трлн доларів
США (рис. 2.5), а послуг – близько 3,6 трлн доларів США (рис. 2.6). У 2018
році експорт країн, що розвиваються склав майже 5 трлн доларів США щодо
товарів і близько 1,4 трлн доларів США щодо послуг.
Рис. 2.4 Показники обсягів торгівлі за країнами (індекс обсягу,
2005≈100)(складено на основі [52])
Аналізуючи імпорт товарів розвинених країн у 2005, 2017 та 2018 роках
спостерігається стабільний ріст від 7 до 11 трлн доларів США, де обсяг
імпортованих послуг зріс від 1,8 до 3,3 т трлн доларів США. Показник імпорту
товарів та послуг у країнах, що розвиваються у 2017 та 2018 роках є незмінним,
що пояснюється ростом забезпечення країн власними товарами.
31
Рис. 2.5 Показники експорту та імпорту товарів (трлн. дол.
США)(складено на основі [52])
Якщо говорити про БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна
Африка), то вони експортували близько 3 трлн доларів США товарів і близько
500 млрд доларів США послуг. Внесок НРК у світову торгівлю як і раніше
невеликий, хоча за останнє десятиліття було зафіксовано деяке збільшення
експорту та імпорту цих країн.
Рис. 2.6 Показники експорту та імпорту послуг (трлн.
дол.США)(складено на основі [52])
32
Зростання світової торгівлі протягом останнього десятиліття було в
значній мірі обумовлене зростанням торгівлі між країнами, що розвиваються
(р
ис.
2.7
).
Рис. 2.7 Розподіл світової торгівлі між країнами (трлн.
дол.США)(складено на основі [52])
До 2014 року обсяг торгівлі між цими країнами досяг майже 4,5 трлн.
доларів США, що близько до обсягу торгівлі між розвиненими. Істотне
скорочення торгівлі в 2015 і 2016 роках вдарило по країнах, що розвиваються
відносно сильніше, ніж по розвинених країнах, але в 2017 і 2018 роках торгівля
країн, що розвиваються зросла більше, ніж інші торгівля в інших економіках.
33
Рис. 2.8 Торгівля країн, що розвиваються (% від загальної
торгівлі)(складено на основі [32])
На рис. 2.8 показані показники торгівлі країн, що розвиваються протягом
2005, 2017 та 2018 років. Як ми бачимо, найменший відсоток від загальної
кількості у Латинської Америки, так як вона відносно недавно почала
показувати позитивний економічний розвиток на фоні інших країн – партнерів.
Найменший відсоток саме внутрішньо регіональної торгівлі за 2018 рік у
Південної Азії, проте майже вполовину більший її відсоток у торгівлі з Китаєм.
Стабільні показники протягом 2017 та 2018 років як у торгівлі з Китаєм, так і у
торгівлі з іншими економіками показує Східна Азії, без урахування Китаю.
Починаючи з 2005 року Китай стає все більш важливим торговельним
34
партнером не тільки для внутрішньо регіональних країн, а й для всіх інших
регіонів світу.
Зростання міжнародної торгівлі товарами в країнах G20 було сезонно
скориговане та залишалося слабким у першому кварталі 2019 року. Експорт
G20 зріс незначно на 0,4% у річному розрізі, а імпорт впав на 1,2%. Порівняно з
третім кварталом 2018 року, коли набрав чинності перший раунд нових
тарифних заходів, що впливають на торгівлю США та Китай, експорт G20
зменшився на 0,8%, а імпорт - на 2,7%. Імпорт зазнав скорочення у Сполучених
Штатах на 1,9% у першому кварталі 2019 року, при цьому імпорт із Китаю впав
на 12%, це було найбільше падіння за історію китайської економіки. Серед
економік G20 лише у Великобританії зафіксовано сильне зростання експорту
(6,2%) та імпорту (5,0%), що частково відображало запаси країни та посилення
міжнародної торгівельної активності через невизначеність Brexit. В решті країн
G20 експорт помірно зростав в Австралію (1,1%), Мексику (1,1%), ЄС 28
(1,0%), Німеччину (0,9%), Індію (0,8%) та Францію (0,7%), а імпорт зріс
сильно в Туреччині (5,3%) та Росії (3,5%).
Імпорт також був слабким у всіх основних азіатських економіках,
зменшившись на 9,7% в Індії , 2,3% в Кореї , 1,8% в Китаї та 0,4% в Індонезії .
Однак, в Японію імпорт зріс на 0,5%, як ієна подорожчала проти долара США.
Експорт в цілому покращився в даному регіоні, збільшившись на 4,1%, 2,2% та
1,6% відповідно в Індонезію , Японію та Китай , але скоротився в Індії (на
3,1%) та Кореї (на 0,4%). На пряму залежачи від падіння цін на нафту, експорт
Саудівської Аравії знизився на 6,8%.
У Північній Америці експорт із США незначно впав, на 0,2%, а імпорт
зменшився на 0,7%. Експорт та імпорт Мексики скоротилися (на 0,2% і 0,4%),
тоді як Канада зафіксувала 1,7% падіння експорту, але збільшення імпорту (на
0,4%).
Отже, крім цих кон'юнктурних змін, деякі структурні фактори можуть ще
більше негативно позначитися на структурі міжнародної торгівлі в майбутні
роки. Зростаюча невизначеність щодо світової економіки та тривалі торгові
35
суперечки між Китаєм і США можуть негативно позначитися на структурі
міжнародної торгівлі в найближчому майбутньому.
2.2. Сучасні тенденції розвитку прямих іноземних інвестицій в умовах
глобалізації
Пряме іноземне інвестування (ПІІ) історично було пов’язане з пошуком
нових ринків, які забезпечуватимуть найвищі показники прибутковості
капітальних інвестицій. Крім зниження ризику для інвесторів, ПІІ розглядалися
як засіб поширення кращих практик в усьому світі, насамперед у сфері
корпоративного управління, дотримання прийнятої практики бухгалтерського
обліку, дотримання глобальних правил тощо.
Історично, показники ПІІ обумовлені широкою номенклатурою факторів,
як кількісних, так і якісних. За методологією ЮНКТАД, останні включають:
свободу транскордонних інвесторів інвестувати у кожний сегмент цільової
економіки; легкість (або її відсутність) у відкритті нових підприємств; доступ
до комерційної (промислової) землі та об'єктів; а також, що є критично
важливим – ефективність інститутів управляння, коли йдеться про виконання
чинних законів та правил ведення бізнесу [9]. Разом ці основні чинники (а
також значна кількість інших змінних), їх різноманітність і недосконалість у
кожній окремій державі, означають, що підходи до оцінки ПІІ, ймовірно,
залишаться неоднорідними, з чим пов’язані труднощі з отриманням загальних
висновків щодо змін у глобальному середовищі ПІІ.
В останні роки спостерігається продовження глобальної економічної
турбулентності, що впливає на світові потоки ПІІ. На нашу думку така
турбулентність пов’язана зі структурними змінами в економіці у процесі
переходу на новий технологічний рівень розвитку, що в свою чергу призводить
до нового етапу глобальної конкурентної боротьби стимулює загострення
геополітичних та геоекономічних протиріч.
36
Дослідження проведені в рамках ЮНКТАД говорять про те, що з 2016
року ПІІ в Європу скоротилися на 29%, в той час як потоки ПІІ до Північної
Америки зросли на 6%. Потоки ПІІ в країни, що розвиваються, знизилися на
20% до приблизно до 600 млрд. дол. США, що частково зумовлено падінням
цін на сировинні товари. Варто зазначити, що попит на сировину є
нестабільним: з одного боку економіка розвинених країн споживає меншу
кількість сировини через використання ресурсозберігаючих технологій і
підвищення ефективності виробництв; з іншого – попит країн що розвиваються
знаходиться під тиском внутрішніх проблем соціально-економічного розвитку,
девальвації національних валют, скорочення експортних поставок та інших
факторів.
В той же час у середньостроковій перспективі ціни і обсяги торгівлі
нафтою та газом будуть зростати (як з точки зору їх використання в якості
енергетичної сировини, так і з точки зору базових ресурсів для хімічної
промисловості), що зумовить рух ПІІ до нафтогазовидобувних країн, а також до
країн-транзитерів з метою розвитку транспортної інфраструктури.
Дослідження ЮНКТАД передбачають, що загальний обсяг світової
торгівлі зросте на близько 4% у 2018 році (для порівняння збільшення на 3,8
відсотка у 2017 році), що призведе до зростання світових потоків ПІІ на 10
відсотків.
Прогнозні перспективи ПІІ у 2018-2020 рр., за даними Ю КТАД,
оптимістичні. Загалом, очікується зростання в розвинених країнах, що частково
зумовлюється програмами фіскального стимулювання у Сполучених Штатах
Америки. Варто зазначити, що на даний момент внутрішньо економічна
політика США позитивно впливає на промисловий розвиток. Процес решорінгу
стимулює промислове відновлення на новому технологічному рівні, що в
середньостроковій перспективі, на нашу думку, призведе до
утворення/відновлення індустріальних кластерів нового покоління, які будуть
виступати аттракторами ПІІ до США у майбутньому. Необхідно підкреслити,
що інші розвинені країни використовують або починають використовувати
37
схожі підходи до формування національної політики розвитку. Таким чином
ефективність вищезазначених заходів буде істотно впливати інвестиційну
привабливість країн.
В цілому необхідно наголосити на значному впливі політичних рішень на
розподіл ресурсів на ринку. Геополітична невизначеність в усьому світі впливає
на загальний обсяг ПІІ. Для економік, що розвиваються, ці фактори мають
першочергове значення, оскільки будь-який тривалий період невизначеності
може легко змінити позитивну тенденцію у припливі ПІІ.
Для визначення сучасних тенденцій руху прямих іноземних інвестицій
вважаємо за доцільне розглянути їх географічну алокацію, зокрема, такі
показники, як приплив та вивіз ПІІ за регіонами та національними економіками,
портфельні інвестиції (ПІ), міжнародні інвестиційні позиції країн, рахунок їх
поточних балансів, динаміку сальдо інвестиційних прибутків країн та вплив ПІІ
на ВВП країн.
Одним із основних індикаторів стану світового інвестиційного ринку є обсяг
припливу прямих іноземних інвестицій у певні регіони та країни. Даний
індикатор є своєрідною ознакою, що характеризує рівень розвитку
взаємозв’язків між економічними суб’єктами господарювання.
Приплив ПІІ є показником, що визначає вартість прямих іноземних
інвестицій здійснених у певний регіон чи країну інвесторами-нерезидентами
цієї країни.
До прикладу, у 2018 р. обсяг ПІІ зменшився на 1,41 трлн. дол. США. У
2019 р. стан розміру ПІІ незначно, але покращився та становив 1,39 трлн. дол.
США. В результаті цього, потоки до країн з розвиненою економікою
зменшилися на 6%, але в свою чергу, до країн з економікою, що розвивається
ця ситуація не торкнулась і тому в ці країни обсяг потоків не змінився.
Що ж до прогнозів на 2020 р., то Моніторинг інвестиційних тенденцій
ЮНКТАД повідомляє, що потоки будуть помірними.
38
США залишилися найбільшим отримувачем ПІІ, які залучили 251 млдр.
дол. США, за ним Китай з розміром залучених ПІІ у 140 млдр. дол.США та
Сінгапур – 110 млдр. дол. США.
Потоки ПІІ до Північної Америки не змінилися і склали 298 млрд. дол.
США, але потоки в країни з розвиненою економікою в цілому зменшилися на
6%, склавши за оцінками 643 млрд. дол. США – це тільки половина тієї суми,
яку було зафіксовано у 2007 р.
Тенденція для країн з розвиненою економікою була обумовлена
динамікою ПІІ в ЄС, де потік ПІІ зменшився на 15%, що становило близько 305
млрд. дол. США.
Слід відзначити, що ЮНКТАД прийшов до висновку, що потоки в країни
з економікою, що розвивається в 2019 р. залишилися незмінними і склали 695
млрд. дол. США, і означає, що ці країни продовжують поглинати більше
половини світових ПІІ.
Також слід звернути увагу аналіз різних регіонів, що розвиваються, який
показав найбільш високий ріст для Латинської Америки та Карибського
басейну – 16%. В Африці продовжується спостерігати незначне зростання, яке
становить 3%, а потоки в Азія, яка розвивається зменшилися на 6%.
Ми можемо помітити неоднорідність у обсягах ПІІ по світу. Це залежить
від розвитку економіки країн та привабливості умов для нових інвесторів. Це
ми можемо помітити на рисунку 2.9.
Після двох років низьких надходжень ПІІ до країн з перехідною економікою в
2019 р. об’єм ПІІ зріс до 57 млрд. дол. США. Зростання на 65% був частково
обумовлений більш високим економічним зростанням в регіоні у 2020 р. і
більш стабільних цін на природні ресурси.
Також обов’язково слід відмітити, що моніторинг ЮНКТАД висвітлює
інші тенденції в області ПІІ, серед них:
 ПІІ в Об’єднаному Королівстві скоротилося на 6% по мірі поширення
Brexit;
39
 продаж активів у Гонконгу та Китаї призводить до зниження
турбулентності на 48%;
 Сінгапур виріс на 42% у пожвавленому регіоні Асоціації країн
Південно-Східної Азії;
 нульове зростання потоків як у США, так і в Китаї;
 надходження інвестицій в Російську Федерацію більш чим подвоївся
до 33 млрд. дол. США;
Рис. 2.9 Потоки ПІІ: глобальні та за групами країн
на період 2008-2019 рр.(складено на основі [53])
Бразилія виросла на 26% на початку програми приватизації;
 надходження в Германію потроївся, по скільки багатонаціональні
підприємства надають кредити іноземним філіалам в рік помірного зростання;
 транскордонні злиття та поглинання скоротилися на 40% в 2019 р, що
становить 490 млрд. дол. США – і це є найнижчим рівнем починаючи з 2014 р.
зменшення було глибоким в сфері послуг (-56% до 207 млрд. дол. США).
40
Рис. 2.10. Надходження ПІІ: 10 найбільших країн-господарів на період
2018-2019 рр. (млрд. дол. США)(складено на основі [53])
ЮНКТАД очікує незначного зростання надходжень ПІІ в 2020 р. на фоні
подальшого невеликого зростання світової економіки. Очікується, що
корпоративні прибутки залишаться високими, оскільки з’явиться ознаки
послаблення торгівельної напруги.
Однак очікування стримуються високими геополітичними ризиками,
занепокоєння що до подальшого просування в сторону протекціоністської
політики та зменшення оголошених нових проектів на 22% - індикатор
майбутніх тенденцій.
В останні роки приплив ПІІ в регіони із розвиненою економікою
знизилися (у 2018 році - 712 млрд дол. США), що пояснюється певною мірою
спадом після високих обсягів припливу інвестицій у минулі періоди.
Активізація операцій у секторі злиттів і поглинань (ЗІП) між компаніями, що
представляють розвинені економіки та структурні зміни в рамках
багатонаціональних корпорацій вплинули на зростання потоків ПІІ у 2016 році.
ПІІ до країн Латинської Америки та Карибського басейну зросли на 8
відсотків до 151 мільярда доларів США. Це було першим зростанням за шість
41
років, але приплив інвестицій залишається набагато нижчим за пікові значення
2011 року (період значного нарощування експорту сировинних товарів).
Варто зазначити, що прямі іноземні інвестиції до структурно слабких та
вразливих економік залишаються нестійкими, що пов’язано з низькою
привабливістю для інвесторів і нестабільним попитом на ту продукцію та
ресурси які вони можуть запропонувати, а також з загальними проблемами
розвитку світової економіки. Так, потоки ПІІ до найменш розвинених країн
скоротилися на 17 відсотків, до 26 млрд. дол. США. Інвестиції у країни, що не
мають виходу до моря, зросли на 3 відсотки, до 23 мільярдів доларів; у малі
острівні країни, що розвиваються, зросли на 4% до 4,1 млрд. дол. США.
Приплив прямих іноземних інвестицій до розвинутих країн різко скоротився на
37% до 712 мільярдів доларів. Транскордонні злиття та поглинання
скоротилися на 29 відсотків, в тому числі враховуючи зниження у сфері мега-
угод та та корпоративних реструктуризацій.
На даний момент можна стверджувати, що США залишаться країною-
лідером залучення ПІІ, що обумовлено бізнес орієнтованою фіскальною та
монетарною політикою, а також політикою стратегічного розвитку
національного промислового виробництва. Розвиток нових галузей та
модернізація існуючого індустріального сегменту економіки буде потужним
аттрактором інвестицій.
Варто підкреслити, що певні країни, зокрема Ірландія та Німеччина, в
окремі періоди отримували значно більше ПІІ, ніж в інші періоди, що пов’язано
зокрема із їх податковою політикою, при цьому необхідно зазначити, що такі
ефекти є досить короткостроковими. Наприклад, Німеччина вірогідніше за все
буде використовувати ті ж самі (або досить близькі за змістом) заходи, що і
США у сфері промислової політики, що в середньостроковій перспективі, на
нашу думку, буде стимулювати приплив ПІІ до її економіки.
Загальна тенденція нестабільності в експорті інвестицій за кордон із країн
з економікою, що розвивається та перехідною економікою, пояснюється
високими ризиками знецінення їх національної валюти, геополітичними
42
ризиками та потенційними проблемами з їх участю у глобальних ланцюгах
створення вартості.
Країни Азії демонстрували достатньо стабільний обсяг експорту
інвестицій за межі регіону, що свідчить про поступову диверсифікацію
економічних зв’язків азійського регіону із країнами-імпортерами ПІІ. В даному
контексті важливим є той факт, що приплив і вивіз ПІІ здійснюється по осі
Південь-Південь (в рамках регіону і за його межі) та свідчить про розбудову
коопераційних процесів і ланцюгів створення вартості між країнами, що
розвиваються.
Рис. 2.11. Міжнародні інвестиційні позиції країн-боржників(складено на
основі [49])
В цілому, інвестиційні позиції країн знаходяться під тиском значної
кількості факторів (політичних, економічних, демографічних, кліматичних та
43
ін.) і сила такого тиску, на нашу думку, буде зростати як мінімум у
короткостроковій перспективі.
Щодо країн-боржників (рис. 2.11), прослідковується чітка тенденція
погіршення міжнародної інвестиційної позиції та збільшення зовнішнього
боргу усіх країн-боржників, крім Сполучених Штатів Америки, які покращили
свою позицію у 2017 році порівняно з 2016 роком.
Негативна тенденція до збільшення зовнішнього боргу простежується в
економіках Індії та Туреччини, при цьому вони мають порівняно кращу
міжнародну позицію, ніж Сполучені Штати Америки, Іспанія та Європа в
цілому. Тим не менш, прямої кореляції між міжнародною інвестиційною
позицією, припливом та вивозом ПІІ не простежується, що зрозуміло із
прикладу Сполучених Штатів Америки.
Прогнози глобальних ПІІ у 2020 році говорять про можливе слабке
зростання. Так прогнозується, що глобальні потоки збільшаться незначно, до 10
відсотків, але залишаться нижче середнього рівня за останні 10 років.
Оптимістичні прогнози економічного зростання, обсягів торгівлі та цін на
сировинні товари вказують на позитивний потенціал зростання глобальних ПІІ
у 2020 році. В той же час ризики розвитку світової економіки залишаються
значними під впливом загострення політичної напруги та невизначеності.
Напруга та її ескалація у сфері двосторонніх та багатосторонніх торгових
відносин негативно впливає на інвестиції у розбудову глобальних ланцюгів
створення вартості, но нашу думку цей процес продовжиться як мінімум у
короткостроковій перспективі. Крім того, податкова реформа у Сполучених
Штатах Америки та більша податкова конкуренція можуть значно вплинути на
світові інвестиційні моделі.
2.3. Сучасні інноваційні фактори розвитку глобалізації світової економіки
Повноцінне функціонування сучасної економіки не можливе без
активного використання цифрових технологій на всіх стадіях економічного
44
циклу, що є прямим наслідком науково-технологічного процесу. Роль цифрових
технологій у розвитку міжнародних економічних відносин проявляється у
значному зростанні продуктивності праці, освоєнні нових професійних навичок
для підпорядкування сучасних професій, диверсифікації форм міжнародного
обміну товарами, послугами та капіталами, підвищенні рівня інтеграції
компаній на міжнародні ринки інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).
Особливої уваги потребують відмінні характеристики розвитку таких важливих
елементів цифрової економіки як інфраструктура ринку ІКТ.
Особливості формування та розвитку цифрового сектору, його
фундаменту та складових в якості спеціального технологічного обладнання,
способів обробки та передачі даних є визначальним фактором розвитку цілого
світового господарства.
На сьогодні, ІКТ являють собою не просто технічну інфраструктуру,
пов'язану з комп'ютеризацією та телефонізацією, а всесвітній інструмент
перерозподілу ідей капіталу та праці, який визначає парадигму розвитку
глобалізованого світу. Створення нових інновацій проектується безпосередньо
на еволюцію сучасного суспільства.
Щоб дослідити сучасний розвиток цифрових технологій, необхідно
проаналізувати тенденцію протягом певного періоду еволюції інформаційно-
комунікаційних технологій, аби прослідкувати та показати швидку зміну та
динамічність притаманну інноваціям про яку було вже зазначено вище
(рис.2.12).
По-перше, спостерігається загальна тенденція до зростання доступу та
використання ІКТ. За винятком абонентів, що користуються стаціонарним
телефоном, усі показники постійно зростають, навіть коли світова економіка
переживала одну з найсерйозніших фінансових криз у 2008 році. Найголовніше,
що у 2018 році вже більше половини населення планети використовує Інтернет,
а саме 51,2%.
По-друге, ми бачимо, що широкосмуговий доступ продовжує сильно
зростати. Це необхідно для того, щоб задовольнити потреби сьогодні тих, хто
45
все частіше використовують Інтернет для потокового перегляду відео чи інших
корисних функцій. Зокрема, кількість активних абонентів мобільного
широкосмугового зв'язку постійно зростає. Хоча на 2007 рік річний темп
зростання на 100 жителів становив 19,5%. Вже на кінець 2018 року рівень
глобального проникнення став 69,3%.
Рис.2.12 Глобальний розвиток ІКТ з 2005-2019 рр. (складено на основі
[55])
Показник вже є досить високим проте ще є багато можливостей для
подальшого покращення в наступні роки. Варто додати, що швидкість
проникнення стаціонарних широкосмугових мереж також стрімко зростала - на
9,5 відсотка з 2005 по 2018 рік.
По-третє, мобільний зв'язок стає все більш переважаючим. Абонентів
стаціонарного зв’язку протягом тривалого часу стає все менше, тоді як
абоненти мобільних стільникових телефонів постійно зростають, навіть коли на
Землі вже є більше підписок, ніж людей. Мати широкосмугове з'єднання вдома
часто є проблематичним у країнах, що розвиваються через високу вартість,
пов’язану з ним, або загальну недоступність цифрової інфраструктури, хоча це
46
часто єдиний реальний можливий шлях доступу до ІКТ у країнах, що
розвиваються.
Ми вже з’ясували, що значна кількість користувачів цифрових технологій
використовують більше телефони та широкосмуговий телефонний зв’язок аніж
стаціонарний, тому постає необхідність порівняти та прослідкувати ці
показники по країнах за розвитком. Чи дійсно інновації використовують
ефективніше розвинуті країни (рис. 2.13).
Рис.2.13 Активні абоненти мобільного широкосмугового зв’язку на 100
жителів, за рівнем розвитку країн, 2007–2019 роки(складено на основі [55])
У розвинутих країнах, зростання було набагато швидшим, ніж у тих, що
розвиваються, внаслідок чого темпи проникнення досягли майже 128
користувачів на 100 жителів у 2019 році.
Рис. 2.14 Абоненти широкосмугового стаціонарного зв’язку на 100
жителів, за рівнем розвитку країн, 2007-2019 роки(складено на основі [55])
Тим не менш, все ще існує багато можливостей для подальшого зростання у
країнах, що розвиваються в найближчі роки. Що стосується малорозвинених
країн, де частота проникнення зросла практично з нуля в 2007 році до 28,4
підписки на 100 жителів у 2018 році, то ми бачимо тенденцію до розвитку.
Згідно з графіком у розвинених країнах зростання абонентів на фіксовану
широкосмугову мережу сповільнюється, тому, що ці країни наближаються до
достатнього рівня насиченості. Оскільки зв'язок із стаціонарною
широкосмуговою мережею зазвичай розділяють між всіма членами
домогосподарства, швидкість проникнення навряд чи перевищить 50 відсотків.
У країнах, що розвиваються, після сповільнення у 2012 та 2013 роках приріст
прискорився за останні п’ять років, досягнувши 11,2 підписки на 100 жителів у
2019 році. Ріст в малорозвинених країнах також був, хоча і з дуже низькою
базою.
Таким чином, порівнюючи мобільний і стаціонарний широкосмуговий
зв'язок за групами країн, ми підтвердили, що просування високорозвинених
країн на сучасному етапі, значною мірою залежить від цифрових технологій.
47
Більш розвинені країни краще використовують і впроваджують новітні
технології. Також, підтверджується і те, що хоч фіксований зв'язок зростає його
частка займає менше, ніж мобільного. Це може бути через більш доступні ціни
на мобільну широкосмугову послугу порівняно з фіксованою широкосмуговою
мережею, а також більш широку доступність.
Однією з найбільш затребуваних статистичних даних у галузі цифрових
технологій є відсоток населення, що користується Інтернетом. Комісія з питань
широкосмугового зв’язку з питань сталого розвитку зазначала "очікується, що
половина населення світу буде підключена до Інтернету не пізніше до кінця
2019 року. Це залишає другу половину населення - за оцінками 3,8 мільярда
людей - без зв’язку і не в змозі скористатися ключовими соціально-
економічними ресурсами в нашому цифровому світі, що розширюється »
(Широкосмугова комісія з питань сталого розвитку, 2018).
Рис.2.15 Особи, які користуються Інтернетом, мільйони осіб за 2005–2019
роки (складено на основі [41])
Як показано на рисунку, половина населення світу вже користується
Інтернетом до кінця 2018 року. На кінець 2018 року Інтернет використовує 3,9
мільярда людей, що порівняно з 1,3 мільярдом у 2007 році. Незважаючи на те,
що показник перетинає важливий поріг, необхідно досягти значного прогресу
48
для досягнення цілей порядку денного та Комісії з питань широкосмугового
зв’язку до 2030 року.
Внутрішні та міжнародні опорні мережі, магістралі передачі даних є
важливими складовими інтернет-інфраструктури. Пропускна здатність цих
шляхів передачі впливає на швидкість, з якою інформація надсилається
користувачам. Міжнародна пропускна здатність означає загальну використану
потужність міжнародних зв'язків між країнами для передачі інтернет-трафіку, а
також інший трафік (наприклад, міжнародна приватна орендована схема,
віртуальний приватний мережевий протокол Інтернет і Інтернет-протокол
голосової передачі). Таким чином, цей показник забезпечує інформацію про
швидкість та якість, з якою населення країни може користуватися Інтернетом
та іншими міжнародними комунікаційними даними.
Рис.2.16 Міжнародне використання пропускної здатності на користувача
Інтернету (кбіт / с) за 2019 рік (складено на основі [55])
Найпоширенішим еталоном є поділ використання міжнародної
пропускної здатності на відсоток населення, яке використовує Інтернет в країні.
Згідно з даними 2019 року у розвинених країнах користувачі Інтернету мали
найвищу міжнародну пропускну здатність у своєму розпорядженні - 184 кбіт /
с, що в 2 рази перевищує доступну пропускну здатність у країнах, що
розвиваються, і в 9 разів перевищує у малорозвинених країнах. Щодо регіонів,
49
то було зареєстровано найвищу міжнародну пропускну здатність в Європі - 211
кбіт / с, за нею йдуть три регіони зі швидкістю між 100 і 130 кбіт / с. В Африці
відповідна цифра становила лише 31 кбіт/ с. Відповідно, ми можемо зробити
висновок, щошвидкість інтернету також відіграє дуже важливу роль та є одним
з основних показників розвитку економіки країни.
Навички ІКТ є основою для участі в сучасному інформаційному
суспільстві, вони позитивно співвідносяться із економічною продуктивністю.
Для кожної країни значення базових навичок є найбільшим серед наступних
чотирьох комп'ютерних дій: копіювання або переміщення файлу чи папки,
використання інструментів вставки для дублювання або переміщення
інформації в документі, відправка електронних листів з вкладеними файлами і
їх передача між комп'ютером та іншими пристроями. Значення для стандартних
навичок є найвищим серед наступних чотирьох комп'ютерних дій:
використання базової арифметичної формули в електронній таблиці; установка
нових пристроїв; створення електронних презентацій з програмним
забезпеченням та його пошук, завантаження, встановлення і налаштування.
Значення для просунутих навичок: написання комп'ютерної програми з
використанням спеціалізованої мови програмування.
Рис.2.17 Відсоток осіб, які мають навички ІКТ, за рівнем розвитку країн,
2019 рік (складено на основі [41])
Діаграма показує, що відбувається прогресування від базових навичок до
передових на всіх рівнях розвитку. За кожною категорією більшість людей у
розвинених країнах володіють цими навичками, ніж люди, що живуть у
країнах, які розвиваються. Відсотки у малорозвинених країнах знову були
нижчими за відсотки всіх країн за розвитком. Зважаючи на важливість навичок
ІКТ для соціального та економічного розвитку, це є серйозним обмеженням для
зростання потенціалу країн, що розвиваються, та малорозвинених.
Варто відзначити, що головним показником зростання цифрових
технологій у країнах світу є Індекс розвитку ІКТ. Це комплексний показник,
50
який характеризує здобутки країн в контексті розвитку інформаційно-
комунікаційних технологій. Він вираховується за методикою Міжнародного
союзу електрозв'язку, спеціалізованого підрозділу ООН, що окреслює світові
стандарти у сфері ІКТ.
Індекс розробили у 2007 році на основі 11 показників, якими
Міжнародний союз електрозв'язку користується в своїх оцінках розвитку ІКТ.
Індикатор зводить ці показники в єдиний критерій, який покликаний
порівнювати досягнення країн світу у розвитку ІКТ та використовується як
інструмент для проведення порівняльного аналізу на глобальному,
регіональному та національному рівнях. Ці показники стосуються доступу до
ІКТ, використання ІКТ, а також навичок, тобто практичного знання цих
технологій населенням країн, охоплених дослідженням. Рівень розвитку ІКТ на
сьогодні є одним з найбільш важливих показників економічного і соціального
благополуччя держави.
Таблиця 2.1
Індекс розвитку ІКТ у країнах світу за 2017 рік (складено на основі [55])
Рейтинг Країна Індекс
1 Ісландія 8,98
2 Південна Корея 8,85
3 Швейцарія 8,74
4 Данія 8,71
5 Велика Британія 8,65
6 Гонконг 8,61
7 Нідерланди 8,49
8 Норвегія 8,47
9 Люксембург 8,47
10 Японія 8,43
Перша десятка лідерів з цифровізації розвиваються майже на одному
рівні. Норвегія та Люксембург взагалі мають однаковий показник – 8,47. Ніхто
ще не досяг позначки 10, проте це створює більший масштаб для піднесення та
збільшення ІКТ у країнах світу та дає мотивацію для інших країн, які ще
можуть перевершити світових лідерів. Таким чином, визначення індексу
51
динаміки розвитку ІКТ-галузі має важливе значення для складання рейтингу
країн за швидкістю розвитку даної сфери і аналізу успішності стратегічних
підходів, обраних державами в даному напрямку.
Отже, цифрові технології мають позитивний вплив на економічне
зростання країн. Існує також багато соціальних вигод, пов'язаних із
використанням ІКТ. Тому не дивно, що доступ до цифрових технологій та
використання ІКТ сильно зростають за останнє десятиліття. Як результат,
більше половини світового населення зараз в Інтернеті. Однак зростання
сповільнюється за низкою показників, особливо в найрозвиненіших країнах, де
видно дані насичення. Це дозволяє країнам, що розвиваються, включаючи
малорозвинені, запровадити заходи щодо зменшення цифрового розриву.
Доступ до телекомунікаційних мереж продовжує зростати, зокрема для
мобільних з'єднань, особливо в країнах, що розвиваються.
Доступ до Інтернету також продовжує збільшуватися. Більшість
користувачів підключаються через широкосмуговий зв’язок. Нові показники
показують, що в розвинених країнах більшість фіксованих широкосмугових
з'єднань пропонують швидкість більше 2 Мбіт / с, але в багатьох країнах, що
розвиваються, особливо в малорозвинених, населення все ще страждає від
низької швидкості та високої вартості, що підтверджується глобальними
оцінками міжнародної пропускної здатності.
52
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПРОЯВУ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У
СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
3.1. Напрями трансформації економічного розвитку під впливом
інновацій та технологій
Важливим трендом сьогодення залишається швидкий розвиток науково-
технічного прогресу. Щороку в світі відбувається все більше технологічних
проривів, а ринок у свою чергу може оперативно задіювати нові технології й
поширювати їх більш швидкими темпами, ніж раніше. Сьогодні споживач
отримує нові продукти всього за кілька місяців після їх винаходу.
Нині впровадження цифрових технологій є стратегічним пріоритетом для
будь-якого бізнесу. У жовтні-грудні 2018 року аналітики «Accenture» провели
дослідження опитавши майже 6700 топ-менеджерів компаній в 27 країнах світу:
переважна більшість в 94% запевнили, що темпи впровадження інновацій в
їхніх компаніях за останні три роки прискорилися і 6% вказали, що темпи не
змінилися, а випадків сповільнення не було зареєстровано [42].
Найбільш істотними перспективними факторами розвитку науково-
технічного прогресу є наступні: швидкий розвиток технологій групи РІРК:
технології розподілених реєстрів (Р), штучного інтелекту (І), розширеної
реальності (Р) та квантових обчислень (К); демографічна цифрова аналітика,
яка дозволяє оперативно і точно знайти цільову клієнтську нішу для
виробників; орієнтація роботодавців на співробітників типу «людина+», яка
вміє поєднати свої навики з новими технологіями та швидко навчатися;
подальший розвиток технологій цифрової безпеки у напрямі розширення
співпраці компаній;
Розвиток ринків «миттєвої дії», які вимагають у виробників детально
прогнозувати попит щоб миттєво реагувати на нові потреби клієнтів. Сучасні
компанії повинні вміти адаптувати продукти до вимог клієнта враховуючи
наявні у них персональні дані.
53
Сьогодні швидкий науково-технічний прогрес супроводжується стійкою
динамікою зростання витрат на інновації. Однак з огляду на уповільнення
темпів економічного зростання в 2019 році збереження цієї тенденції
виявляється під питанням. При цьому слід особливо відзначити два напрями
[43].
По-перше, як показує Global Innovation Index (GII) за 2019 рік державні
витрати на НДДКР - особливо в ряді країн з високим доходом, що знаходяться
в авангарді технічного прогресу, збільшуються в досить повільно. Ослаблення
державної підтримки НДДКР в країнах з високим доходом є досить
небезпечним трендом з огляду на її ключову роль в фінансуванні
фундаментальних НДДКР або інших теоретичних досліджень, що закладають
основу майбутніх інновацій. По-друге, небезпекою для глобальних
інноваційних мереж і поширення інновацій є посилення протекціонізму -
зокрема, протекціонізму, який стосується техноємних секторів і потоків знань.
Значний ріст цих нових перешкод для міжнародної торгівлі, інвестицій і
мобільності трудових ресурсів призведе до уповільнення темпів зростання
продуктивності інновацій та їх поширення в усьому світі.
У географії інновацій відбувається зрушення від країн з високим доходом
до країн із середнім доходом. Проте, витрати на інноваційну діяльність як і
раніше сконцентровані в декількох країнах і регіонах. Інноваційний рейтинг GII
у 2019 рік очолюють Швейцарія, Швеція і Сполучені Штати Америки. У
десятку поряд з Сінгапуром в Азії, незмінно входять інші європейські країни,
зокрема Нідерланди і Німеччина. Першим з регіону Північної Африки і
Західної Азії потрапив у десятку Ізраїль. У верхній двадцятці до перших десяти
країн наближається Республіка Корея. Як і раніше, змінити статус країни, яка
успішно розвивається з середнім рівнем доходу і інноваційним потенціалом, в
вузловий центр інновацій дуже непросто – в сфері інновацій країни з високим і
відповідно середнім доходом розділяє невидима перепона. Прагнучи подолати
її найактивніші зусилля, докладає Китай і, в деякій мірі, Індія, Бразилія і
Російська Федерація. За результатами інноваційної діяльності Україна нині
54
перебуває у трійці лідерів нижнього сегменту країн з середнім рівнем доходів,
демонструючи результати, що перевищують очікувані результати для країн
даного рівня розвитку [42].
Однією з основних перспективних тенденцій розвитку сучасного
світового господарства є швидкий розвиток інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ), що зумовлює швидке зростання капіталізації компаній, що
працюють у цій сфері. На перші позиції висуваються технологічні компанії, які
створюють світові інформаційно-комунікаційні платформи, – зокрема «Apple»,
«Amazon» і «Microsoft». Саме вони нині витісняють традиційні промислові
корпорації, які виробляють фізичні об’єкти. За останні 5 років рейтинг
компаній з найбільшою капіталізацією змінився наступним чином. Так, у 2013
році у пʼятірці компаній з найбільшою капіталізацією лише «Apple»
представляла ІКТ Решта компаній працюють у інших сферах: «Exxon» і
«PetroChina» є нафтовими компаніями; «Wallmart» – торговельною мережею;
«Berkshire Hathaway» працює з інвестиціями, які переважно повʼязані з
промисловістю та транспортною інфраструктурою. Однак у 2018 році всі 5
компаній верхівки рейтингу капіталізації вже представляли сектор ІКТ [44].
Це наступні компанії:
 «Apple» - виробник персональних комп'ютерів, планшетів, аудіоплеєрів,
смартфонів, програмного забезпечення;
 «Alphabet Inc.» — міжнародний конгломерат компаній, до якого увійшла
компанія «Google» та інші компанії, пов’язані з її засновниками;
 «Microsoft Corporation» — виробник програмного забезпечення;
 «Amazon.com» — інтернет-сервіс, орієнтований на продаж товарів та
послуг, який у 2019 році став найдорожчим у світі, випередивши компанію
Microsoft;
 «Tencent» — китайська телекомунікаційна компанія, відома підтримкою
месенджерів QQ та WeChat.
Швидкий розвиток ІКТ визначає значні масштаби зростання обсягів
міжнародної передачі даних, що у свою чергу сприяє розвитку глобалізації та
55
зростанню світового ВВП. Обсяги транскордонної передачі даних потягом
2005-2017 рр. зросли до більш як 700 терабайт на секунду – це більше, ніж
обсяг даних усієї бібліотеки Конгресу США – і очікується, що протягом
наступних пʼяти років трафік інформації, пошуків, відео, комунікацій, комерції
зросте ще у девʼять разів [44].
Одним з глобальних інноваційних трендів у галузі фінансів є швидке
поширення криптовалют. Сьогодні світовий ринок криптовалют оцінюється у
суму понад $ 200 млрд. [45]. Список компаній, що працюють з
криптовалютами, постійно зростає. Криптовалютою можна розплатитися в кафе
та інтернет-магазинах. З'являються банкомати, що дозволяють здійснювати
операції з біткойнами. У криптовалюті зацікавлені великі, відомі корпорації
інтернет-сфери, наприклад, компанії «Google» і «Apple», на рахунках яких в
різних країнах накопичені значні віртуальні кошти [46].
Загалом вказані тенденції взаємодіють з іншими трендами глобальної
економіки такими як глобалізація та економічна конвергенція: сприяють їх
розвитку, посилюють їх та самі піддаються їхньому впливу. Очікується, що їх
вплив на розвиток світової економіки буде стрімко зростати. Вважається, що
базовими інноваційними технологіями наступного (шостого) технологічного
укладу стануть: NBIC-технології (нано, біо, нові інформаційні і когнітивні
технології) або МАНБРІК-технології (комплекс медичних, адитивних, нано- та
біотехнологій, робототехніки, інформаційних та когнітивних технологій).
Україні слід зосередити увагу на розробці та впровадженні власних інновацій
та залученні успішних закордонних технологій для забезпечення належної
конкурентоспроможності вітчизняної економіки в умовах посилення
глобалізації світового господарства.
Цифрові технології в основному трансформують організації, а темпи
технологічних змін посилюють певну проблему. Компанії повинні мати цілісну
стратегію, яка включає план перекваліфікації працівників. Якщо попередні
технологічні революції (особливо промислова революція) відбувалися протягом
доволі тривалого періоду часу, швидкість цифрової трансформації така, що
56
бізнесу потрібно швидко рухатися. Для урядів ця проблема є однаковою
актуальною. Потенційна нерівність та дефляція заробітної плати чи навіть
соціальні заворушення потребують невідкладних заходів для підготовки
робочої сили до цифрового майбутнього.
Серед інших ризиків запровадження цифровізації, слід відокремити:
1) зростання кіберзлочинності;
2) технологічна вразливість створеної цифрової інфраструктури.
Наприклад, венесуельський блекаут, за якого було масштабне відключення
електроенергії;
3) швидке старіння техніки та наявність проблеми її утилізації;
4) зростання технологічної залежності від зарубіжних постачальників і, як
наслідок, послаблення технологічної та економічної безпеки як на рівні країни
в цілому, так і окремих галузей і підприємств.
Також, варто зазначити, що в майбутньому і деяким чином вже зараз, чи
не головною буде проблема втрати робочих місць, через запровадження
інноваційної індустрії. Коли замість людської праці все більше
використовуватимуться роботи, комп'ютери та машини. Країни, що
розвиваються, втрачатимуть вирішальну конкурентну перевагу: дешеву робочу
силу. У той же час, поліпшується конкурентна ситуація індустріальних
розвинутих країн, оскільки вони краще зможуть фінансувати витрати на
цифрову трансформацію.
Завдяки підвищенню конкурентоспроможності країна може виробляти
більше товарів і послуг і, відповідно, збільшувати ВВП - і ВВП на душу
населення. Цифрова трансформація економіки, таким чином, стає необхідною
умовою для забезпечення розвитку країни.
Еволюція цифрової економіки спостерігається виникненням нової форми
співпраці у бізнесі, а саме – коллаборатівними інноваціями. Припустимо, одній
компанії бракує капіталу, знання тонкощів бізнесу і клієнтської бази в
конкретній сфері. Все це має досвідчена компанія, але їй не вистачає цифрових
навичок в роботі з клієнтами і чутливої реакції на зміни в їх потребах. Тоді
57
підприємства об'єднують свої ресурси, спільно реалізовуючи інноваційні
проекти. Яскравий приклад - співпраця промислового гіганта Siemens, який
щорічно вкладає в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки по
чотири мільярда американських доларів, і молодої інноваційної компанії
Ayasdi. У результаті Siemen отримав можливість генерувати ідеї на основі
обробки великих даних, а Ayasdi - тестувати їх на практиці і одночасно бути
присутнім на ринку, використовуючи можливості партнера.
Запровадження ІКТ, оцифрування управлінських процесів компаній та
прийняття рішень за допомогою автоматизації, дають змогу понизити витрати
на управлінський персонал і збільшити успішність керування підприємством.
Системи збору та аналізу даних, оцифровані системи управління за останні 20
років твердо закріпились у середовищі міжнародної комерційної діяльності,
підкресливши вірогідні цифрові прискорювачі для організацій. Застосування
автоматичного збору та дослідження даних, сенсори IoT (Інтернет речей),
взаємопов'язані програми та елементи управління підприємством, системи
механічного навчання для ухвалення оперативних рішень - все більше
запроваджуються та поліпшуються у корпораціях та великих фірмах. Якщо
дотримуватися всіх норм інформаційної безпечності, оцифровка спроможна
задовольнити ефективне зростання управлінських процесів.
Економічний шок пандемії COVID-19 доцільно буде порівняти із
світовою фінансовою кризою 2008 – 2009 років. Ці кризи в деяких аспектах
схожі, але в інших дуже різні. Як і в 2008 – 2009 роках, уряди знову втручалися
в грошово – кредитну та фіскальну політику для протидії спаду та надання
тимчасової підтримки доходів бізнесу та домогосподарств. Але обмеження на
переміщення та соціальне дистанціювання для уповільнення розповсюдження
захворювання означають, що пропозиція робочої сили, транспорт та подорожі
сьогодні безпосередньо впливають таким чином, як їх не було під час
фінансової кризи. Цілі сектори національних економік були закриті,
включаючи готелі, ресторани, неістотну роздрібну торгівлю, туризм та значну
частку виробництва.
58
Таким чином, майбутні торговельні показники найкраще розуміються з
точки зору двох чітких сценаріїв: перший – відносно оптимістичний сценарій із
різким падінням торгівлі з подальшим відновленням, починаючи з другої
половини 2020 року, та другий, більш песимістичний сценарій із більш різким
початковим зниженням та більш тривалим та неповним відновленням. Сильний
стрибок є більш імовірним, якщо підприємства та споживачі розглядають
пандемію як тимчасовий одноразовий шок. У цьому випадку витрати на
інвестиційні товари та товари тривалого користування можуть відновитись на
близьких до попередніх рівнях, коли криза зменшиться.
Ще два аспекти, що відрізняють поточний спад від фінансової кризи – це
роль ланцюжків вартості та торгівлі послугами. Порушення ланцюга вартості
вже було проблемою, коли COVID-19 здебільшого обмежувався Китаєм. Він
залишається важливим фактором зараз, коли хвороба набула більшого
поширення. Торгівля, швидше за все, знизиться в галузях, що характеризуються
складними зв'язками ланцюга вартості, особливо в електроніці та автомобільній
продукції. За даними бази даних OECD Trade In Dodded Value (TiVa) частка
іноземної доданої вартості в експорті електроніки становила близько 10% для
США, 25% для Китаю, понад 30% для Кореї, більше 40% для Сінгапуру та
понад 50% для Мексики, Малайзії та В'єтнаму. Імпорт основних виробничих
ресурсів, ймовірно, буде перерваний соціальним дистанціюванням, що
призвело до тимчасового закриття підприємств у Китаї, що зараз відбувається в
Європі та Північній Америці. Однак також корисно нагадати, що складні
розриви ланцюгів поставок можуть статися внаслідок локалізованих катастроф,
таких як урагани, цунамі та інші економічні зриви. Управління зривом ланцюга
поставок є викликом як для глобальних, так і для місцевих підприємств і
вимагає розрахунку ризику та економічної ефективності з боку кожної
компанії.
Торгівля послугами може бути складовою світової торгівлі, на яку
найбільше впливає COVID-19 через встановлення транспортних та туристичних
обмежень та закриття багатьох закладів роздрібної торгівлі та готельно –
59
ресторанного бізнесу. Послуги не включаються в прогноз торгівлі товарами
СОТ, але більшість торгівлі товарами була б неможливою без них (наприклад,
транспортом). На відміну від товарів, сьогодні немає запасів послуг, які можна
було б скласти та відновити на більш пізньому етапі. Як результат, зниження
торгівлі послугами під час пандемії може бути втрачено назавжди. Послуги
також взаємопов'язані, повітряний транспорт дозволяє створювати екосистему
інших культурних, спортивних та рекреаційних заходів. Однак деякі послуги
можуть виграти від кризи. Це стосується послуг інформаційних технологій.
Наприклад, Бразилія повідомила про тимчасові та надзвичайні зміни в
своїх процедурах оцінки відповідності, з тим щоб забезпечити можливість
дистанційного контролю (за допомогою технологій відеоконференцій і передачі
даних) і перевірки за допомогою документального аналізу, в тому числі щодо
належної виробничої практики фармацевтичних і медичних виробів. Об'єднані
Арабські Емірати активізували використання програм візуальних технологій
(відеозвязку) замість виїздів на місця, наприклад для продовження акредитації.
Еквадор розробив онлайн-інструменти для перевірки сертифікатів вільного
продажу.
В області санітарних та фітосанітарних стандартів деякі члени тимчасово
послабили свої вимоги до сертифікації і переходять до більш електронних
процесів: одинадцять членів приймають копії або відскановані документи
замість того, щоб вимагати оригінали, шість впровадили електронні підписи, а
три також створили спеціальні веб-сайти для перевірки документів. Наприклад,
Європейський Союз дозволив альтернативні методи здійснення офіційного
контролю та іншої діяльності, включаючи використання електронних копій та
електронних форматів свідоцтв та атестацій. Він також уповноважив будь-яку
призначену лабораторію проводити аналізи, випробування або діагностику.
Об'єднані Арабські Емірати розробляють альтернативні рішення, такі як
електронні медичні сертифікати та погоджуються на процедури перевірки
сертифікатів, з тим щоб скоротити використання паперових медичних
сертифікатів.
60
В цілому, як видається, спостерігається тенденція до електронної
сертифікації відповідно до рішення e-Phyto, реалізованим Міжнародною
конвенцією по захисту рослин і підтримуваним Фондом з розробки стандартів і
розвитку торгівлі. Ці повідомлені заходи застосовуються до живих тварин і їжі,
рослинних продуктів, а в деяких випадках і до більш широкого асортименту
продуктів. Ще належить з'ясувати, чи буде продовжено використання
електронних або дистанційних процесів після пандемії, виходячи з досвіду їх
використання.
У відповідь на цю пандемію кілька держав-членів прийняли нові вимоги
щодо здоров'я, безпеки або якості медичних товарів. Наприклад, Кувейт
прийняв ряд нових стандартів, що охоплюють респіратори, дезінфікуючі та
антисептичні засоби, медичні прилади та засоби індивідуального захисту, в той
час як Намібія і Ямайка прийняли вимоги до дезінфікуючих засобів для рук та
Перу – до масок для обличчя для загального використання. Прийняття таких
стандартів дає можливість вітчизняному виробництву життєво-необхідних
медичних товарів. Сполучені Штати оновили нормативні вимоги до
випробувань і затвердження повітроочисних респіраторів з частинками, які
встановлюють новий клас стандартів продуктивності для зниження нинішнього
високого попиту на респіратори з фільтруванням частинок в галузі охорони
здоров'я та екстреного медичного реагування. Індонезія тимчасово призупиняє
фортифікацію і вимоги до якості основних продуктів харчування (борошно,
рослинна олія, цукор) для забезпечення їх доступності. Швейцарія послаблює
свої вимоги до маркування харчових продуктів на шість місяців, щоб
відреагувати на брак деяких харчових інгредієнтів і пакувальних матеріалів,
викликану пандемією.
На перших етапах пандемії в контексті Угоди про санітарні та
фітосанітарні стандарти кілька членів ввели тимчасові обмеження на ввезення,
а іноді і транзит живих тварин і продуктів тваринного походження або на деякі
види, такі як екзотичні і декоративні тварини, включаючи комах,
членистоногих, амфібій, рептилій і живу рибу; заходи інших членів також
61
включали рослини і водні організми на додаток до риби. Хоча спочатку деякі
заходи були націлені на імпорт з Китаю, пізніше вони були розширені на інші
постраждалі райони, включаючи Італію, Іран, Республіку Корея, Швейцарію,
Острів Реюньйон і держави – члени Європейського Союзу.
Одним з питань, що визначають імпорт лікарських засобів і виробів
медичного призначення, є визнання країною – імпортером стандартів, правил і
процедур оцінки відповідності країни – експортера. Ряд регіональних
торговельних угод містять секторальні положення, в тому числі стосуються
фармацевтичних препаратів і медичних виробів. В даний час такі секторальні
положення стосуються головним чином членів СОТ в Азії, Канаді,
Європейському Союзі, Сполучених Штатах і деяких країнах Латинської
Америки. Всі такі положення про технічні бар'єри в торгівлі, що охоплюють
фармацевтичну та медичну продукцію, зосереджені головним чином на
співпраці та прозорості в процедурах отримання свідоцтва про реєстрацію
продукції.
Наприклад, угода між ЄС і Кореєю містить положення, що полегшують
доступ до високоякісних фармацевтичних продуктів і медичних виробів за
допомогою розширення співпраці та прозорості в питаннях ціноутворення та
відшкодування витрат на такі продукти. Кожна сторона буде розглядати
прохання іншої сторони про прийняття оцінок відповідності цієї сторони, якщо
вони виконуються відповідно до належної лабораторної та виробничої
практики, заснованої на міжнародній практиці. Як і в Угоді ЄС – Корея, вони
домовляються про об'єктивні, справедливі, розумні і недискримінаційні
критерії, правила і процедури лістингу, ціноутворення або відшкодування
витрат на фармацевтичну продукцію.
Отже, зрозуміло, що країни об’єднують і йдуть за зустріч задля
подолання наслідків пандемії, проте ще точно не відомо, наскільки довго і
ефективно буде світова економіка оговтуватися від чергової глобальної кризи.
62
3.2. Кореляція факторів міжнародної економічної діяльності як прояву
глобалізації національних економік
Для проведення дослідження нами було використано методику
кореляційно-регресійного аналізу економетричної моделі, першим кроком
якого є побудування таблиці вихідних даних. До найвпливовіших факторів на
експорт США було віднесено: інфляцію, ВВП на душу населення, прямі
іноземні інвестиції, імпорт, реальний ефективний обмінний курс та митні
ставки. Як результативну ознаку «y» використано показники експорту товарів
та послуг (% від ВВП).
Для проведення дослідження було використано базу даних Світового
банку. Раціональним проміжком часу для аналізу було визначено період з 1999
по 2018 рр., тобто період тривалістю в 20 років.
Наступним кроком є побудова матриці кореляції, з результатів якої вже
можемо робити аналіз (табл. 3.1).
Таким чином, завдяки проведеному кореляційному аналізу, можемо
проаналізувати взаємозалежність між результативною ознакою та показниками,
що на неї впливають. Тобто експорт товарів та послуг в США залежить від х1, а
саме ВВП на душу населення на – 74%, від х3 (прямих іноземних інвестицій) на
– 48% та від х4 (імпорту) на 78%. Всі зв’язки є прямим та взаємозалежними.
Чим більший експорт, тим більше витрат несуть іноземці на виробництво
національного ВВП, тому збільшення експорту збільшує ВВП країни. Імпорт,
навпаки, означає, що певна частка наших витрат на споживчі та інвестиційні
товари є витратами на виробництво іноземного ВВП.
Таблиця 3.1
Матриця кореляції для США
ВВП на Прямі
душу іноземні Обмінний
населення Інфляція інвестиції Імпорт Мито курс Експорт
ВВП на
душу
населення 1 -0,31448 0,49458 0,54269 -0,74616 -0,04582 0,73664
Інфляція -0,31448 1 -0,13781 0,29453 0,33546 -0,16363 -0,15951
63
Прямі
іноземні
інвестиції 0,49458 -0,13781 1 0,30754 -0,43623 0,11032 0,48204
Імпорт 0,54269 0,29453 0,30754 1 -0,70267 -0,71938 0,78181
Мито -0,74616 0,33546 -0,43623 -0,70267 1 0,51401 -0,71562
Обмінний
курс -0,04582 -0,16363 0,11032 -0,71938 0,51401 1 -0,50659
Експорт 0,73664 -0,15951 0,48204 0,78181 -0,71562 -0,50659 1
Якщо ж говорити про залежність прямих іноземних інвестицій та
експорту, важливо буде наголосити на тому, що чим більше інвестицій буде
залучатися, тим швидше і більше буде розширятися виробництво, а відповідно
й експорт буде рости. Щоб визначити тісноту зв’язку скористаємося шкалою
Чеддока.
Згідно з шкалою показники х1 та х4 мають високу тісноту зв’язку, а зв'язок х3 є
помірним, що означає, що ППІ менше впливають на експорт, ніж ВВП на душу
населення та імпорт товарів та послуг у США. Оскільки Хі2 розрахункове
(81,72) більше, ніж Хі2 табличне (25,0), то мультиколінеарність присутня.
Розрахувавши показники за критерієм Стюарда, визначили, що значення
більше від табличного для t14, t16, t24, t36. Найчастіше серед іксів зустрічається х1,
що утворює мультиколеніарність з іншими факторами , а отже його потрібно
вилучити із моделі і пройти перевірку за алгоритмом Фарара Глобера для
решти іксів. Виключивши із факторів ВВП на душу населення, повторно
розрахували матрицю кореляції (табл. 3.2).
Оскільки Хі2 розрахункове (17,58) менше, ніж Хі2 табличне (18), то
мультиколінеарність усього масиву пояснювальних змінних не присутня. Отже,
на експорт впливають такі фактори: х2 – інфляція, х3 – прямі іноземні інвестиції
(% від ВВП), х4 – імпорт, х5 – мито, х6 – обмінний курс.
Таблиця 3.2
1,00000
-0,13781 1,00000
0,29453 0,30754 1,00000
0,33546 -0,43623 -0,70267 1,00000
-0,16363 0,11032 -0,71938 0,51401 1,00000
-0,15951 0,48204 0,78181 -0,71562 -0,50659 1,00000
64
Провівши додаткові розрахунки, отримали таке рівняння регресії:
У = -0,15951 * х2 + 0,48204 * х3 + 0,78181* х4 – 0,71562 * х5– 0,50659 * х6
Також можемо розглянути динаміку розвитку протягом 20 років кожного
показника окремо, щоб чіткіше розуміти коливання, які відбуваються в
економіці США. Бачимо стабільну тенденцію зростання тільки у ВВП, а
спричинити це може збільшення виробництва в країні, підвищення вартості
товарів та послуг та інше.
Помірний розвиток з невеликими коливаннями був серед показників
експорту, імпорту, реального обмінного курсу та митних ставок. Різкі
коливання протягом 1999 – 2018 років відбувалися з прямими іноземними
інвестиціями та інфляцією в США. Від'ємне значення показника інфляції за
2009 рік говорить про стабілізацію цін.
Однак найчастіше темп інфляції має позитивне значення. До причин
коливання експерти включають зростання цін на світових ринках, скорочення
надходжень від зовнішньої торгівлі та від'ємне значення
зовнішньоторговельного балансу.
Аналогічні дії проводимо для інших досліджуваних країн. Наступним
кроком є побудова матриці кореляції, з результатів якої вже можемо робити
аналіз (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Матриця кореляції для Китаю
ВВП на Прямі
душу іноземні Валютний
населення Інфляція інвестиції Імпорт Мито курс Експорт
ВВП на
душу
населення 1
Інфляція 0,231201 1
Прямі
іноземні
інвестиції 0,795977 0,525823 1
Імпорт -0,32705 0,577318 0,044902 1
Мито -0,69783 -0,52897 -0,78031 -0,36486 1
Валютний
курс 0,937787 0,026067 0,672376 -0,56829 -0,49088 1
65
Експорт -0,3709 0,560529 0,011162 0,952 -0,32229 -0,58507 1
Оскільки Хі2 розрахункове (125,48) більше, ніж Хі2 табличне (25,0), то
мультиколінеарність присутня. Розрахувавши показники за критерієм Стюарда,
визначили, що значення більше від табличного для t16. Найчастіше серед іксів
зустрічається х1, що утворює мультиколеніарність з іншими факторами , а отже
його потрібно вилучити із моделі і пройти перевірку за алгоритмом Фарара
Глобера для решти іксів. Виключивши із факторів ВВП на душу населення,
повторно розрахували матрицю кореляції (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
1
0,525823 1
0,577318 0,044902 1
-0,52897 -0,78031 -0,36486 1
0,026067 0,672376 -0,56829 -0,49088 1
0,560529 0,011162 0,952 -0,32229 -0,58507 1
Оскільки Хі2 розрахункове (10,72) менше, ніж Хі2 табличне (18), то
мультиколінеарність усього масиву пояснювальних змінних не присутня. Отже,
на експорт впливають такі фактори: х2 – інфляція, х3 – прямі іноземні інвестиції
(% від ВВП), х4 – імпорт, х5 – мито, х6 – обмінний курс. Провівши додаткові
розрахунки, отримали таке рівняння регресії:
У = 0,560529 * х2 + 0,011162 * х3 + 0,952 * х4– 0,32229* х5– 0,58507 * х6
Таблиця 3.5
Матриця кореляції для Німеччини
ВВП на Прямі
душу іноземні Валютний
населення Інфляція інвестиції Імпорт Мито курс Експорт
ВВП на
душу
населення 1
Інфляція 0,109978 1
Прямі
іноземні
інвестиції -0,27563 -0,03891 1
Імпорт 0,909668 0,199977 -0,04234 1
Мито -0,70142 -0,18522 0,210975 -0,61765 1
66
Валютний -
курс 0,488407 0,166719 -0,47733 0,151714 0,43854 1
Експорт 0,925912 0,157953 -0,19351 0,978787 -0,6937 0,226938 1
Оскільки Хі2 розрахункове (76,12) більше, ніж Хі2 табличне (25,0), то
мультиколінеарність присутня. Розрахувавши показники за критерієм Стюарда,
визначили, що значення більше від табличного для t14,t16, t26. Найчастіше серед
іксів зустрічається х1, що утворює мультиколеніарність з іншими факторами , а
отже його потрібно вилучити із моделі і пройти перевірку за алгоритмом
Фарара Глобера для решти іксів. Виключивши із факторів ВВП на душу
населення, повторно розрахували матрицю кореляції (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
1
-0,03891 1
0,199977 -0,04234 1
-0,18522 0,210975 -0,61765 1
-
0,166719 -0,47733 0,151714 0,43854 1
0,157953 -0,19351 0,978787 -0,6937 0,226938 1
Оскільки Хі2 розрахункове (17,27) менше, ніж Хі2 табличне (18), то
мультиколінеарність усього масиву пояснювальних змінних не присутня. Отже,
на експорт впливають такі фактори: х2 – інфляція, х3 – прямі іноземні інвестиції
(% від ВВП), х4 – імпорт, х5 – мито, х6 – обмінний курс. Провівши додаткові
розрахунки, отримали таке рівняння регресії:
У = 0,157953* х2– 0,19351* х3 + 0,978787* х4– 0,6937* х5 + 0,226938* х6
Наступним кроком є побудова матриці кореляції, з результатів якої вже
можемо робити аналіз (табл. 3.7).
Таблиця 3.7
Матриця кореляції для України
ВВП на Прямі
душу іноземні Валютний
населення Інфляція інвестиції Імпорт Мито курс Експорт
ВВП на
душу
населення 1
67
Інфляція -0,20242 1
Прямі
іноземні
інвестиції 0,692047 -0,07125 1
Імпорт 0,168973 0,170349 -0,11822 1
Мито -0,79342 0,007194 -0,36026 -0,25319 1
Валютний
курс 0,445656 -0,3671 0,751664 -0,3722 0,010897 1
Експорт -0,75136 0,256296 -0,63465 0,387084 0,677591 -0,48086 1
Оскільки Хі2 розрахункове (62,42) більше, ніж Хі2 табличне (25,0), то
мультиколінеарність присутня. Розрахувавши показники за критерієм Стюарда,
визначили, що значення більше від табличного для t36, t56. Найчастіше серед
іксів зустрічається х6. Виключивши із факторів обмінний курс, повторно
розрахували матрицю кореляції (табл. 3.8).
Таблиця 3.8
1
-0,20242 1
0,692047 -0,07125 1
-0,79342 0,007194 -0,36026 1
0,445656 -0,3671 0,751664 0,010897 1
-0,75136 0,256296 -0,63465 0,677591 -0,48086 1
Оскільки Хі2 розрахункове (13,91) менше, ніж Хі2 табличне (18), то
мультиколінеарність усього масиву пояснювальних змінних не присутня.
Провівши додаткові розрахунки, отримали таке рівняння регресії:
У = -0,75136 * х1 + 0,256296* х2 – 0,63465 * х3 + 0,677591 * х4 – 0,48086 * х5
Отже, бачимо, що у більшості досліджуваних країн результат після
проведеного аналізу схожий, а значить експортна діяльність у цих економіках
відносно однаково залежить від вибраних факторів.
68
ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження проаналізовано та обґрунтовано
сучасні прояви глобалізації у світовому господарстві. Отримані результати
дозволяють сформулювати наступні висновки.
Обґрунтовано теоретичні глобалізації у міжнародній економічній
діяльності. Економічне інституціональне середовище визначають, як
функціонал усіх суб’єктів, для яких характерний різний рівень розвитку, а саме
від глобального розвитку до розвитку окремого індивідууму. Для цих суб’єктів
є характерною економічна поведінка, яка позиціонується як інноваторська,
якщо суб’єкт здійснює дослідження, у ході яких виникають новітні технології, а
потім отримує прибуток від їх впровадження інновацій у національному та
глобальному рівнях.
Обґрунтовано, що формування глобального світогосподарського
простору відбувається відповідно до вимог закону нерівномірного розвитку
цивілізації; визначено позитивні (збагачення національних економік
технологічними досягненнями інших країн; збільшення мобільності капіталу і
трудових ресурсів; можливість участі у реалізації транснаціональних
економічних проектів) і негативні (економічне підпорядкування розвиненим
країнам і їх найбільшим компаніям країн з менш високим рівнем економічного
розвитку; занепад національних економічних норм і традицій; перетворення
США на абсолютно домінуючу країну світу) наслідки глобалізації.
Як показує досвід країн, інформатизація сприяє забезпеченню
національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку
наукоємних виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності
праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного
життя та подальшій демократизації суспільства. Інформаційна інфраструктура,
створена з урахуванням світових тенденцій і досягнень, сприятиме
рівноправній інтеграції країн у світове співтовариство. Інформаційно-
комунікаційні технології поступово, активно і невпинно інтегруються в усі
69
сфери діяльності людини і суспільства, стають могутнім каталізатором і
визначальним джерелом їх економічного розвитку.
Визначено, що у світовому експорті послуг переважають в основному
туристичні, логістичні та ділові послуги. За останнє десятиліття значно зросла
торгівля послугами за всіма категоріями послуг. Торгівля більшістю категорій
послуг розширилася протягом 2018 року, за винятком торгівлі науково –
дослідницькими роботами, причому найбільше зростання припало на категорії
подорожей, інформаційних технологій та логістики. Що стосується послуг, то
торгівля туристичними послугами на рівні майже 1,5 трлн доларів США являє
собою найбільший сектор, за яким слідують логістичні та бізнес послуги,
склавши в 2018 році близько 1 трлн доларів США кожен. Інші важливі сектори
включають ІТ, фінансові послуги та послуги, пов'язані з правами
інтелектуальної власності. Проте в торгівлі культурними та науково-
дослідними послугами спостерігається стабільність, досягнувши обсягу 4,5 та
7,5 млрд доларів США відповідно.
Економічний шок пандемії COVID-19 доцільно буде порівняти із світовою
фінансовою кризою 2008 – 2009 років. Ці кризи в деяких аспектах схожі, але в
інших дуже різні. Як і в 2008 – 2009 роках, уряди знову втручалися в грошово –
кредитну та фіскальну політику для протидії спаду та надання тимчасової
підтримки доходів бізнесу та домогосподарств. Але обмеження на переміщення
та соціальне дистанціювання для уповільнення розповсюдження захворювання
означають, що пропозиція робочої сили, транспорт та подорожі сьогодні
безпосередньо впливають таким чином, як їх не було під час фінансової кризи.
Цілі сектори національних економік були закриті, включаючи готелі,
ресторани, неістотну роздрібну торгівлю, туризм та значну частку виробництва.
70
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Білорус О. Економічна система глобалізму: Монографія. – К.: КНЕУ,
2011. – 360с.
2. Владимирова И.Г. Исследование уровня транснационализации
компаний // Менеджмент в России и за рубехом. – 2012. - №6. – С.99-114.
3. Гаврилюк О.В. Економічна інтеграція у сучасному світі. – / [Гаврилюк
О.В., Румянцев А.П] ; Економічна інтеграція у сучасному світі. — К. : Знання,
2011. — 106 с.
4. Герст П. Сумніви в глобалізації / Герст П., Томпсон Г. [Власов П. К.,
Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. — [3-е
изд.]. — Х. : Гуманитар. центр, 2009. — 510с.
5. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір: монографія /
Д.Г.Лукьяненко, А.М.Поручник, А.М.Колот та ін.; за заг. ред. Д.Г.Лукьяненка,
А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2008. – 420с.
6. Губайдулина Ф. С. Прямые иностранные инвестиции, деятельность
ТНК и глобализация / Ф. С. Губайдулина // Мировая экономика и
международные отношения. – 2009. - №2.
7. Дэниелс Джон Д. Международный бизнес: внешняя среда и деловые
операции / Джон Д. Дэниелс, Ли Х. Радеба: пер. с англ. – М.: Дело, 2008. – 784
с.
8. Зубарев И.В. Механизм экономического роста транснациональных
корпораций / И.В. Зубарев, И.К. Ключников. — М.: Высш. шк., 2008. – 159 с.
9. Индекс развивающихся стран: высокие темпы роста [Електронный
ресурс] – Режим доступа:
http://www.gtrus.com/doc/public/surveys/2012/gti_ibr2012_2ru.pdf
10. Клочко В. П. Глобалізація: економічні та соціально-культурні аспекти /
В.П. Клочко. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтва,
2009. – 190 с.
71
11. Коваленко В.П. Всемирный рынок: экономические законы развития /
Коваленко В.П. - М.: Экономика, 2011. – 345с.
12. Козак Ю. Г. Міжнародні стратегії економічного розвитку / Ю.Г. Козак,
Ю.І. Єхануров, В.В. Ковалевський. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. –
353 с.
13. Лук’яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція: Монографія. – К.:
ТОВ «Національний підручник», 2008. – 220с.
14. Майєр Дж. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та
регулювання у глобальній економіці: Пер. з англ./ Дж. Майер, Д. Олехневич —
К.: Либідь, 2002. 625с.
15. Мочерний С. Інтернаціоналізація виробництва і сучасні тенденції
розвитку світового господарства / С. Мочерний, С. Фомішин // Економіка
України. – 2011. – №5 –С. 47-55.
16. Пахомов С.Ю. Глобальна конкуренція: нові явища, тенденції та
чинники розвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2012. – 224с.
17. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. – М.:
Международные отношения. - 1995. – 126 с.
18. Руденко Л. В. Методологія дослідження та бізнес-моделі розвитку
транснаціональних корпорацій / Л.В.Руденко. – К.: КНЕУ, 2009. – 32 с.
19. Сазонець І. Л. Інвестиційна діяльність корпорацій / І.Л. Сазонець, О.Д.
Сучкова; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2009. - 192c.
20. Світова економіка / А.С.Філіпенко та ін. – К.: Либідь, 2000. – 582с.
21. Стратегія соціального і економічного розвитку України (2004-2015
роки) „Шляхом Європейської інтеграції”/ Авт. Кол.: А.С. Гальчинський, В.М.
Геєць та ін.- К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
22. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть /
А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470
с.
23. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і
сучасність / А.С. Філіпенко. – К.: Знання, 2009. – 670 с.
72
24. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та
прикладні аспекти: монографія. – К.: КНЕУ, 2012. – 312с.
25. Швиданенко О.А. Роль міжнародних фінансово-економічних
організацій із забезпечення конкурентних переваг ТНК // Стратегія
економічного розвитку країни. Наук. зб. Вип..№1. – К., 2012. – С.153-162.
26. Шевцов А. І. Україна в геоекономічній парадигмі світу ТНК: Моногр. /
А.І. Шевцов, Г.І. Мерніков; Нац. ін-т стратег. дослідж. Дніпропетр. філ. — Дн.:
НІСД, 2009. - 122 с.
27. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Изд-во
«Прогресс», 1982. – 454 с.
28. Эльянов А. Глобализация и догоняющее развитие // Вопросы
экономики. – 2004. – №1. – С.3-16.
29. Антимонопольний комітет України [Електронний ресурс] : Web-сайт. –
Електрон. дані та прогр. – Режим доступу :http://www.amc.gov.ua. – Назва з
екрану.
30. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] : Web-
сайт. – Електрон. дані та прогр. – Режим доступу :http://ukrstat.org. – Назва з
екрану.
31. Інформаційне агентство УНІАН[Електронний ресурс] : Web-сайт. –
Електрон. дані та прогр. – Режим доступу :http://www.unian.net. – Назва з
екрану.
32. Національний Банк України [Електронний ресурс]: Web-сайт. –
Електрон. дані та прогр. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua. – Назва з
екрану.
33. Christopher A. Bartlett, Ghoshal S.Transnational management: text, cases,
andreadings in cross- border management /A. Christopher Bartlett, Sumantra
Ghoshal. – [2nd ed.]. –Chicago : Irwin, 1995.
34. Dunning J. H. Multinational enterprises and the Gobal Economy /
J. H. Dunning. – Wokingham, 1993.
73
35. Dunning J. H. The electric paradigm as an envelope for economic and
business theories of MNE activity / J. H. Dunning // International Business Review. –
2000. –№ 9. – Р.163–190.
36. ForbesGlobal 2000, 2012. [Electronic resource]. – Mode of access :
http://www.forbes.com/lists/2010/18/global-2000-10_The-Global-2000
37. Global Economics Paper № 143. Goldman Sachs Economic Research
[Electronic resource]. – Mode of access: http://www.goldmansachs.com/our-
thinking/archive/archive-pdfs/how-solid.pdf
38. Grazia Ietto-Gillies. The integration and fragmentation role of transnational
companies [Electronic resource]/ Grazia Ietto-Gillies. – P. 1–19.– Mode of
access :http://bus.lsbu.ac.uk/cibs/sites/bus.lsbu.ac.uk.bus.cibs/files/2011cCEV%
20TNCs%20region%20integr.pdf.
39. Henderson Brace D. The Origin of Strategy / Brace D. Henderson //
HarvardBusiness Review. – 1989. –№ 3. – P. 139–143.
40. Hobson І. The Unseen World of Transnational Corporations’ Powers
[Electronic resource]/ І. Hobson // Neumann University : Web-site. – P. 23–31.–
Mode of
access :http://www.neumann.edu/academics/divisions/business/journal/Review_
SP06/pdf/transnational_corporations.pdf/
41. Indicators [Electronic resource]/ The World Bank : Web-site. – Mode of
access :http://data.worldbank.org/indicator
42. John A. Pearce II. Corporate Mission Statements: The BottomLine / John A.
Pearce II, Fred David //The Academy of Management Executive. – 1987. –№ 5. – Р.
109–115.
43. Robinson R. Strategic Management, Formulation, Implementation and
Contral / R.Robinson. – Boston, 1991. – 590 p.
44. Rugman A. M. International Business. Chapter 8 / A. M. Rugman, R. M.
Hodgetts. –New York, 1995.
74
45. The Financial and Economic Crisis of 2008-2009 and Developing Countries.
[Electronic resource] / UNCTAD. – New York-Geneva.– Mode of access :
http://www.unctad.org/en/docs/gdsmdp20101_en.pdf
46. The top 50 financial TNCs ranked by Geographical Spread Index (GSI),
2012.Web table 30[Electronic resource] / UNCTAD. – Mode of access:
http://unctad.org/en/Pages/DIAE/World%20Investment%20Report/Annex-
Tables.aspx
47. The World Economic Forum. Global Risks Reports [Electronic resource] /
WEF. –Mode of access : http://www.weforum.org/reports
48. UNCTADSTAT: United Nations Conference on Trade and
DevelopmentDevelopment [Electronic resource] / UNCTAD. – Mode of access :
http://unctadstat.unctad.org/ReportFolders/reportFolders.aspx
49. The United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD).
World Investment Reports [Electronic source]. – Mode of access:
http://unctad.org/en/pages/DIAE/World%20Investment%20Report/WIR-Series.aspx
50. UNCTADSTAT. Data center. Information economy. Information and
communication technology. Share of ICT goods as percentage of total trade, annual,
2000-2016 [Electronic source]. – Mode of access:
http://unctadstat.unctad.org/wds/TableViewer/tableView.aspx
51. The Internet of Things 2018 Report: How the IoT is evolving to reach
the mainstream with businesses and consumers/ Overview [Electronic source]. –
Mode of access: http://www.businessinsider.com/the-internet-of-things-2017-report-
2017-1
52. UNCTADSTAT. Data center. Goods and Services (BPM5): Exports and
imports of goods and services, annual, 1980-2013 (Discontinued) [Electronic
source]. – Mode of access:
http://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx
53. UNCTADSTAT. Data center. Foreign direct investment: Inward and
outward flows and stock, annual, 1970-2016 [Electronic source]. – Mode of access:
http://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx
75
54. UNCTADSTAT. Data center. Gross domestic product: Total and per
capita, growth rates, annual, 1970-2016 [Electronic source]. – Mode of access:
http://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx
55. IT Market Statistics and Trends [Electronic source]. – Mode of access:
https://www.ironpaper.com/webintel/articles/it-market-statistics-and-trends/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
