Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8104Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Паламарчук, Дмитро Миколаєвич | - |
| dc.contributor.author | Іляшенко, Крістіна Русланівна | - |
| dc.date.accessioned | 2026-03-12T19:04:08Z | - |
| dc.date.available | 2026-03-12T19:04:08Z | - |
| dc.date.issued | 2021-01-30 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8104 | - |
| dc.description.abstract | АНОТАЦІЯ Магістерська дипломна робота містить 132 сторінки, 31 таблиць, 62 рисунків, список використаних джерел з 102 найменувань, 4 додатків. ВПЛИВ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ НА ЕКОНОМІЧНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КРАЇН Предметом дослідження виступають глобальні ланцюги доданої вартості, тенденції їх розвитку та вплив на економіки країн. Об’єктом дослідження є функціонування глобальних ланцюгів доданої вартості. Метою магістерської кваліфікаційної роботи магістерської роботи є визначення впливу глобальних ланцюгів доданої вартості на економічний розвиток, аналіз ролі ланцюгів доданої вартості в економіках країн Північної Європи, визначення напрямків інтеграції України. Завдання магістерської кваліфікаційної роботи: 1. Розглянути теоретичні аспекти та сутність глобальних ланцюгів доданої вартості; 2. Дослідити методи управління глобальними ланцюгами доданої вартості; 3. З’ясувати яким чином впливають глобальні ланцюги доданої вартості на зростання країн; 4. Проаналізувати світові тенденції у глобальних ланцюгах доданої вартості; 5. Дослідити структуру доданої вартості галузей країн Північної Європи; 6. Розглянути енергетичний сектор в контексті ланцюгів створення вартості країн Північної Європи; 7. Визначити місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості; 8. Проаналізувати інтеграцію України до ланцюгів доданої вартості в умовах глобальної цифровізації За результатами дослідження сформульовані пропозиції для подальшого планування та розвиток ланцюгів доданої вартості, впровадження сучасних стратегій у сфері глобальних ланцюгів доданої вартості. Одержані результати можуть бути використані міжнародними корпораціями, науковими установами, громадянами. Рік виконання магістерської кваліфікаційної роботи 2020 р. Рік захисту магістерської кваліфікаційної роботи 2020 р. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | глобальні ланцюги доданої вартості | uk_UA |
| dc.subject | світова торгівля | uk_UA |
| dc.subject | світове господарство | uk_UA |
| dc.subject | міжнародний економічний простір | uk_UA |
| dc.title | ВПЛИВ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КРАЇН | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| МАГІСТЕРСЬКА Іляшенко К.Р..pdf Restricted Access | 3.01 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Напрям підготовки 051 «Економіка» (Код) -2020 (Назва) ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 5 курс, група МЕМ – 019 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: ВПЛИВ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КРАЇН Студентки Іляшенко Крістіни Русланівни (підпис) Керівник к.е.н. доц. Паламарчук Д.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2020 р. 2 ЗМІСТ ВСТУП..........................................................................................................................3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ.........................................................................7 1.1 Теоретичні аспекти та суть глобальних ланцюгів доданої вартості..........7 1.2. Управління глобальними ланцюгами доданої вартості...............................14 1.3. Вплив глобальних ланцюгів доданої вартості на зростання країн ..........23 РОЗДІЛ ІІ. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ ................................................................................................................. 29 2.1. Світові тенденції у глобальних ланцюгах доданої вартості .......................29 2.2. Аналіз структури доданої вартості галузей економіки країн Північної Європи ..................................................................................................................................43 2.3. Енергетичний сектор в ланцюгах створення вартості Північної Європи..61 РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ПОГЛИБЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ.....................................80 3.1. Місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості та інтеграція України до них.......................................................................................................................80 3.2. Інтеграція України до глобальних ланцюгів доданої вартості в умовах глобальної цифровізації.......................................................................................101 ВИСНОВКИ.............................................................................................................118 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................................121 3 ВСТУП Актуальність теми. Глобальні ланцюги доданої вартості останніми роками значною мірою змінив розвиток світової економіки, глобальні ланцюги доданої вартості допомагають зрозуміти взаємозалежність різних економік. Глобальні ланцюги доданої вартості (ГЛДВ) забезпечують повноцінне функціонування всіх стадій під час виробництва та міжнародної торгівлі багатьох учасників світового ринку, як розвинутих країн, так і країн із зростаючою економікою. Зв’язок роботи з науковими програмами та планами. Тема роботи пов’язана з науковими планами, програмами та темами кафедри міжнародної економіки та бізнесу. Дослідження українських та закордонних науковців у сфері ланцюгів доданої вартості та фрагментації виробництва показують, що поширюється тенденція інтеграції ТНК у виробничі мережі та участь у глобальних ланцюгах доданої вартості. Особливості розвитку мереж та глобальних ланцюгів доданої вартості досліджували відомі науковці. Зокрема, Бусарєва Т.Г. [21], Зюзь Д.В. [22], досліджували функціонування мережевої економіки та яким чином вона може вплинути та змінити розвиток економіки в цілому, сутність та чинники розвитку економічної системи. Вплив глобальних ланцюгів доданої вартості на українську індустрію інформаційних технологій, розвиток мережевої економіки у контексті глобалізаційних процесів були досліджені у працях Самойленко Л.Б., Богдана Ю.Д. [3, 23]. Праці Черкас Н. [12] присвячені дослідженню концепції глобальних мереж та ланцюгів створення вартості. У працях іноземних науковців таких як: Lin Jones, Meryem Demirkaya, and Erika Bethmann [6] висвітлено поняття та підходи аналізу глобального ланцюга доданої вартості – розглянуто моделі ланцюга цінностей. У роботах Lumi Peter Roko, Michael Isaac Opusunju [9] було досліджено ланцюг вартості та продуктивність в агросоюзних компаніях та підприємствах середнього масштабу. Dilip Kumar, Rajeev P.V. [10] розглянули ланцюги створення вартості як концептуальну основу. Martin 4 Dietz, Senior Advisor [19] дослідили розвиток бізнесу та ланцюгів створення вартості, ключові параметри управління ланцюгом створення вартості. Водночас, при достатній кількості досліджень проведених різними науковцями, немає чіткого пояснення чи дійсно є змога у країн з різним економічним становищем отримувати однакові можливості та переваги від участі у глобальних ланцюгах доданої вартості, а також який саме сценарій залучення країн зі зростаючою економікою буде найкращим. Чи діджиталізація має позитивний вплив на ланцюги доданої вартості. Чи дійсно більшість економік країн потребують переходу до мережевого типу економіки, можливості України після залучення до глобальних ланцюгів доданої вартості. Які показники найбільше впливають на валову додану вартість. Метою магістерської роботи є визначення впливу глобальних ланцюгів доданої вартості на економічний розвиток, аналіз ролі ланцюгів доданої вартості в економіках країн Північної Європи, визначення напрямків інтеграції України в глобальні ланцюги доданої вартості. Завданнями дослідження є: 1. Розглянути теоретичні аспекти та сутність глобальних ланцюгів доданої вартості; 2. Дослідити методи управління глобальними ланцюгами доданої вартості; 3. З’ясувати яким чином впливають глобальні ланцюги доданої вартості на зростання країн; 4. Проаналізувати світові тенденції у глобальних ланцюгах доданої вартості; 5. Дослідити структуру доданої вартості галузей країн Північної Європи; 6. Розглянути енергетичний сектор в контексті ланцюгів створення вартості країн Північної Європи; 7. Визначити місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості; 8. Проаналізувати інтеграцію України до ланцюгів доданої вартості в умовах глобальної цифровізації 5 Предметом дослідження виступають глобальні ланцюги доданої вартості, тенденції їх розвитку та вплив на економіки країн. Об’єктом дослідження є функціонування глобальних ланцюгів доданої вартості. Методи дослідження. Інформаційну базу магістерської роботи склали вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, аналітичні дослідження, статистичні бази даних (Statista, AOE, IFR, WIPO, The world Bank, World nuclear association, Eurostat, International energy agency, OECD, USCIB, The association of the British Pharmaceutical Industry, European Environment Agency, UNCTAD, Gartner, European Central Bank, USAID, UNIDO, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державний комітет статистики України). Методологічною та теоретичною базою дослідження є положення економічної теорії. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, теоретичні узагальнення, аналіз, групування та класифікація, а також метод статистичного аналізу. Практичне значення одержаних результатів полягає у виявленні закономірностей у становленні глобальних ланцюгів доданої вартості, їх значення та залучення до них. Апробація результатів дослідження. За результатами дослідження опубліковані праці: 1. Іляшенко К.Р. Глобальна мережевізація та ланцюги доданої вартості в економічному зростанні країн. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. 2020. Вип. 58. С. 42–51. URL: http://ven.chdtu.edu.ua/article/view/212766. (Додаток Б) 2. Іляшенко К.Р. Ланцюги доданої вартості в глобальному економічному процесі / К.Р. Іляшенко // Світове господарство і міжнародні економічні відносини / Конференція присвячена Дню науки. – Житомир: Житомирська Політехніка, 2020. – С. 358 – 359. (Додаток В) 6 3. Іляшенко К.Р. Глобальна мережевізація у економічному зростанні країн / К.Р. Іляшенко // Стратегії глобальної конкурентоспроможності: соціально- економічні виміри / Матеріали VII міжнар. наук. – практ. конф. – Черкаси: ЧДТУ, 2020. – С. 49 – 52 (Додаток Г) Структура та обсяг роботи: загальний обсяг роботи складає 132 сторінки, робота містить вступ, 3 розділи, 8 підрозділів, висновки, список літератури, додатки. 7 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ 1.1 Теоретичні аспекти та суть глобальних ланцюгів доданої вартості Глобальні ланцюги доданої вартості (ГЛДВ) є вагомим чинником, який забезпечує якісне функціонування виробництва та міжнародної торгівлі багатьох учасників світового ринку, як розвинутих країн, так і країн із зростаючою економікою. Варто зазначити, що в сучасному світі масштаби економіки країни та зовнішньоекономічної діяльності вимірюються не тільки експортно-імпортними відносинами, але й створенням певного обсягу доданої вартості. Ланцюги доданої вартості (ЛДВ) – це бізнес-модель, яка описує весь цикл створення товару чи послуги, всі ті етапи діяльності, на шляху до створення продукції. Особливістю є те, що ланцюг доданої вартості функціонує не тільки в межах певної корпорації, але й у складі глобального ланцюга, тобто у межах сотень корпорацій. Одними із учасників ланцюга доданої вартості виступають не тільки великі ТНК, але й світові організації такі як: ОЕСР (організація економічного співтовариства та розвитку), СОТ, адже ці організації здійснюють методологічні підходи щодо вимірювання глобальних ланцюгів доданої вартості в міжнародній торгівлі. Зокрема, методологічні дослідження ОЕСР розвиваються у напрямку розділення (декомпозиції) потоків міжнародної торгівлі включаючи торгівлю доданою вартістю. Також, ОЕСР та СОТ розробили нові бази даних торговельних потоків. У ланцюжку створення вартості виконується весь спектр операцій корпорації, які компанія та працівники здійснюють для того щоб довести товар від самого початку його створення до кінцевого використання [1]. Сюди входять такі стадії: розробка товару чи послуги; безпосереднє виробництво; маркетингові заходи; логістичні заходи; підтримка кінцевого споживача. Ланцюги поставок суттєво відрізняються від ланцюгів створення вартості тим, що ланцюги поставок асоціюють з виробництвом та розповсюдженням товару чи послуги, а ланцюги доданої вартості 8 включають в себе і інші види діяльності такі як дизайн, брендинг (створення бренду компанії), які додають вартість продукту [1]. Ланцюг цінностей може розміщуватися в межах однієї країни або навіть однієї компанії (прикладом може бути компанія, яка вирощує, виробляє, упаковує, продає продукцію у межах однієї країни). Глобальний ланцюг вартості являє собою дещо іншу специфіку діяльності, адже він розділений між декількома фірмами та різними країнами (навіть континентами) наприклад, для виробництва певного пристрою використовується робоча сила та матеріали від різних постачальників з різних країн, збирається зовсім в іншій країні і буде продаватися ще в інших країнах. 1. ЛДВ як діяльність, що пов’язана з додаванням вартості (діяльність, пов’язана з 4. ЛДВ як цикли (лдв діють у доставкою товару, через різні етапи середовищі, від якого вони залежні і це виробництва, постачання до покупця). середовище може впливати на них). 2. ЛДВ як масиви зав’язків (лдв як 5. Об’єднання підприємств, які взаємовигідні зв’язки між компаніями, задля знаходяться в різних країнах в єдину отримання змоги користуватися усіма мережу. можливостями ринку). 3. ЛДВ як мережа чи система (всі суб’єкти, 6. Корпорації здебільшого приділяють які приймають участь у послідовному увагу функціям бізнесу та процесам, що ланцюгу додавання вартості, починаючи від виникають в бізнесі, аніж на видобутку сировини закінчуючи продавцями). виробництві певних товарів. 7. Глобальні корпорації спрямовують свою діяльність на те, щоб контролювати та координувати діяльність на всіх етапах у ланцюгах доданої вартості. Рис. 1.1. Змістовні характеристики ланцюгів доданої вартості Джерело: [1, 2] Основні цілі розвитку ланцюгів доданої вартості для країн є: [2, с. 12-13]: 1. Доходи в сільських районах, адже люди будуть зайняті та отримуватимуть дохід; 9 2. Збільшення виробництва товарів у різних країнах (в тому числі в країнах зі зростаючою економікою) – це, в свою чергу, призведе до економічного зростання в країнах; 3. Чим більше країн буде залучатися до ланцюгів доданої вартості, тим населення у різних країнах буде багатшим, завдяки створенню робочих місць; 4. Розвиток промисловості у країнах, що мають тенденцію до зростання економіки – завдяки допомозі компаніям, що належать приватному сектору з метою подальшого їх залучення до процесів виробництва; 5. Безпосередня участь країни у виробництві товарів, які вона імпортує, що дасть змогу скоротити витрати які зазвичай, ведуться в іноземній валюті; 6. Сприяння експорту шляхом залучення до виробничих процесів товарів, які країна має на меті експортувати, щоб отримувати прибуток в іноземній валюті; 7. Розвиток малих і середніх підприємств шляхом розвитку їх виробничого процесу та в подальшому – залучення до різних етапів діяльності глобальних ланцюгів доданої вартості; 8. Збільшення доходу тих, хто приєднаний до різних ланок доданої вартості; 9. Покращення світової екології. Задля досягнення цієї цілі необхідно здійснювати моніторинг і контроль за діяльністю ланцюгів доданої вартості. Також, необхідно усвідомлювати можливі негативні наслідки від виробничої діяльності для світової екології та намагатися уникати шкідливого впливу на довкілля. Через ГЛДВ країни можуть більше торгувати, вони продають ноу-хау і виробляють товари разом. Імпорт товарів та послуг має таке сам значення як і експорт до успішних ГЛДВ. Глобальні ланцюги доданої вартості інтегрують ноу- хау провідних компаній та постачальників основних компонентів на етапах виробництва та в багатьох офшорних місцях. Міжнародний між фірмовий потік ноу- хау є ключовою відмінною особливістю ГЛДВ [4]. Глобальні ланцюги доданої вартості є рушієм зростання продуктивності праці, створення робочих місць та підвищення рівня життя. З розвитком, орієнтованим на ГЛДВ, країни генерують зростання переходячи до завдань з більшою доданою 10 вартістю та впроваджуючи більше технологій та ноу-хау у різні галузі економіки (сільське господарство, сферу послуг та інше). У деяких випадках діяльність ланцюга доданої вартості може бути вбудована у встановлені кластери, що спеціалізуються на цій конкретній діяльності. Кластерний аналіз розкриває ступінь, в якому кластер є частиною глобального ланцюга вартості і може дати важливу інформацію про участь у ГЛДВ. Глобальні ланцюги доданої вартості являють собою реалізацію глобалізації, в основі якої лежать потоки: потоки матеріалів, товарів, послуг, інформації, знань, фінансів, людей [5]. ГЛДВ це організаційні системи, які працюють у різних країнах. Їх глобальна інтеграція є складною і є їх технологічною базою та «двигуном» інформаційно-комунікаційних технологій. Людський капітал Ресурси Інфраструктура Інвестиційний клімат Інновацій Попит Рис. 1.2. Критерії вибору локалізації (критеріїв розміщення) для глобальних ланцюгів доданої вартості Джерело: [3, с. 1-5] Під людським капіталом розуміють висококваліфікованих працівників; ресурси це енергія та наявність природних ресурсів; інфраструктура – транспорт, логістика; інвестиційний клімат – бізнес середовище, політична ситуація мають сприяти діяльності ланцюгів доданої вартості; інновації – талант, інвестиції; попит – доступність ринку, перспективи ринку. Ланцюги доданої вартості та глобальні виробничі мережі у сучасному світовому економічному просторі, набули форми генератора руху товарів та послуг, поширення інновацій, збільшення інвестицій. Ланцюги доданої вартості – це процес, який дає змогу описати весь цикл створення нової продукції, послуг, тобто – всі етапи діяльності на шляху до створення кінцевої 11 продукції. Ланцюг вартості може включати в себе вторинну або допоміжну діяльність, якщо вона сприяє та допомагає основним видам діяльності. Фрагментація виробництва та поширення значення глобальних ланцюгів вартості пов’язана з тим, що виробнича діяльність по ланцюгу вартості все частіше здійснюється різними компаніями та організаціями, що знаходяться у різних країнах. В результаті цього міжнародні трансакції, що пов’язані з глобальними ланцюгами вартості стали важливим аспектом транскордонної торгівлі [6, с. 3]. Виділяють три основні виміри товарних ланцюгів і мереж: 1. Структура вводу-виведення (набір продуктів та послуг, поєднаних разом у послідовній економічній діяльності з додаванням вартості); 2. Територіальність, яка стосується просторової конфігурації різних учасників, таких як концентрація виробничих та розподільних мереж; 3. Структура управління – відображає повноваження та владні відносини всередині ланцюг, які визначають розподіл та потоки матеріалів, капіталу, технологій, знань у них [7]. На управління ГЛДВ впливають такі характеристики – обмежена раціональність, обмежена надійність, підприємницька орієнтація. Для окремих фірм, участь у глобальних ланцюгах цінностей дає можливість отримати доступ до інформації, відкриття нових ринків та створення можливостей для навчання та отримання нових навичок. ГЛДВ позитивно впливають на продуктивність, це виникає через те, що деякі частини виробництва передислоковуються в межах ГЛДВ через різні канали [8, с. 11]. Ланцюжок вартості описує весь спектр заходів з додаванням вартості, необхідних для доставки товару чи послуги через різні фази виробництва, включаючи закупівлю сировини та інших ресурсів, складання, фізична активність, придбання необхідних послуг та в кінцевому рахунку відповідь на попит споживачів [9, с. 9-10]. Ланцюг доданої вартості це не тільки всі етапи виробництва але й утилізація після використання товару. Ланцюг доданої вартості це сукупність діяльності різних суб’єктів (державних та приватних) включаючи постачальників 12 послуг. Цінність – це будь-яка діяльність, що збільшує ринкову форму або функцію товару чи обслуговування і в сьогоднішньому діловому кліматі існує потреба в максимальному значенні кожного процесу в умовах бізнесу. Також, ланцюжок вартості означає, що компанія здійснює ланцюг діяльності по перетворенню вхідних даних у вихідну продукцію з метою надання цінності замовнику. Розробка диференціації продукції Вдосконалення якості Підвищення ефективності системи Рис. 1.3. Запуск елементів для ланцюга вартості Джерело: [10, с. 76] Ланцюжок вартості забезпечує систематичний спосіб вивчення діяльності не тільки компанії але й діяльності окремих компонентів в компанії в межах ланцюга поставок. Країни, об’єднані спільною мережею мають такі складові – ступінь вузлів, кількість торгових партнерів країни, сили вузлів (тобто, інтенсивність торгових відносин країни). Розрахунок мережевих заходів підключення має вагоме значення, тому що вони дають змогу ідентифікувати партнерів підключення та ключових концентраторів всередині мережі [11, с. 5-6]. Ланцюг доданої вартості відображає вертикальну послідовність подій, що в подальшому призводять до виробництва кінцевого продукту та вміщує в себе різні заходи – маркетингові, логістичні, аутсорсингові, франчайзингові та інші. На всіх етапах створення доданої вартості визначальним є наявність критичних ресурсів, людського капіталу, інфраструктура, сфера послуг [12, с. 62-64]. 13 Фактори що створюють цінність ланцюга створення доданої вартості Маркетинг та Вхідна продажі Технологі Вихідна чний логістика логістика Купівля розвиток Ремонт та інші послуги Виробництво Людський ресурс Інфраструктура підприємства Рис. 1.4. Фактори що створюють цінність ланцюга створення доданої вартості Джерело: [13, с. 7] Картографування ланцюгів вартості – процес визначення географії та діяльності зацікавлених сторін, які беруть участь у виготовленні товару або послуги. Аналіз ланцюга доданої вартості повинен включати в себе: заданий набір аналітики (зосереджуючись на всіх частинах ланцюга вартості та набір питань, що вирішуються по ланцюжку вартості, включаючи управління та фінанси. В основі розвитку ГЛДВ знаходиться процес фрагментації виробництва, що все більше й більше охоплює галузей та секторів господарства. Завдяки ГЛДВ створюється глобальна координація світового виробництва та торгівлі. 1.2. Управління глобальними ланцюгами доданої вартості Управління ланцюжком створення вартості відноситься до відносин між покупцями, продавцями, постачальниками послуг. Управління стосується влади та здатності здійснювати контроль по ланцюжку – у будь-якій точці ланцюга якась 14 фірма (або організація чи установа) встановлює та/або забезпечує параметри, за якими працюють інші в ланцюзі. Основними параметрами є: 1. Що слід виробляти (також це включає в себе дизайн товару, характеристики); 2. Як виробляти (тобто, виробничі процеси, технологія виробництва, система якості, екологічні стандарти, норми праці; 3. Скільки необхідно виробляти (планування виробництва, логістика). Ринки – найпростіша форма управління глобальними ланцюгами доданої вартості. ГЛДВ керовані ринками, складаються з фірм та приватних осіб, які купують та продають товари один одному. Центральним механізмом управління є ціна. Зв’язки між діяльністю ланцюга доданої вартості є простими, оскільки інформація якою необхідно обмінюватися та знання, якими потрібно ділитися теж є простими. Діючі особи в ланцюжку створення вартості встановлюють, контролюють та сприяють дотриманню «правил», що стосуються кожного з цих параметрів. Діючими особами можуть бути фірми (покупці або виробники) у ланцюжку створення вартості або державні чи приватні установи, що створюють сприятливе середовище. Та сама діюча особа не повинна нести відповідальність за встановлення, моніторинг та сприяння дотриманню правил. Крім того, різні суб’єкти можуть чинити більший чи менший вплив при переході від місцевих до глобальних ринків, а масштаби впливу суб’єкта можуть бути специфічними для певної галузі або загально орієнтованими. Управління ланцюгами існує тоді, коли деякі фірми працюють за параметрами, встановленими іншими потужними фірмами. Компанія, яка встановлює параметри, яким повинні відповідати інші компанії в ланцюзі, називається провідною фірмою в ланцюзі. Тенденція до аутсорсингу видів діяльності, які раніше виконувались власними силами великих вертикально- інтегрованих компаній, призвела до того, що управлінський контроль замінився необхідністю управління ланцюгом створення вартості. Стратегії диференціації 15 товарів та турбота про відповідність зростаючій кількості екологічних та соціальних правил та стандартів, встановлених зовнішніми агентами, призвели до зростаючої потреби провідних фірм контролювати діяльність, що здійснюється іншими фірмами мережі. Ланцюги з обмеженою вартістю Модульні ланцюги Відносні стоврення Ринковий ланцюги вартості цінностей Ієрархія Рис. 1.5. Управління ГЛДВ Джерело: [1] Модульне управління. Як правило, постачальники в модульних ланцюгах створення вартості виготовляють продукцію або надають послуги відповідно до вимог замовника. Постачальники в модульних ланцюгах створення вартості, як правило, несуть повну відповідальність за технологічні процеси. Взаємозв’язки є більш значними, ніж на простих ринках, через великий обсяг інформації, що протікає між фірмами. Відносні ланцюги цінностей. У цій моделі управління ГЛДВ в мережевому стилі ми бачимо взаємну залежність, що регулюється репутацією, соціальною та просторовою близькістю. Найбільш очевидні приклади таких мереж – у 16 промислових районах, але довіра та репутаційний ефект можуть діяти і в просторово розсіяних мережах. Оскільки довіра та взаємна залежність у відносних ланцюгах цінностей потребують тривалого розвитку, а ефекти просторової та соціальної близькості обмежуються відносно невеликим набором спільно розташованих фірм, витрати на перехід до нових партнерів будуть дуже високими. Щільні взаємодії та обмін знаннями підтримуються партнерами з розумінням цінностей [1]. Ланцюги з обмеженою вартістю. У такій системі управління ГЛДВ, дрібні постачальники, як правило, залежать від більших домінуючих покупців. Залежно від домінуючої провідної фірми збільшує витрати на перехід для постачальників. Такі мережі часто характеризуються високим ступенем моніторингу та контролю від провідної фірми. Асиметричні взаємозв’язки у власних мережах змушують зв’язуватися зі своїми клієнтами такими способами та методами, які характерні для конкретного замовника, що призводить до великих витрат. Ієрархія. Ця структура управління характеризується вертикальною інтеграцією (тобто «транзакції» відбуваються всередині однієї фірми). Домінуюча форма управління – управлінський контроль. Фірми або інвестують офшори безпосередньо або купують товари та послуги у іноземних компаній. Концепція «зверху-вниз» це управління глобальними ланцюгами доданої вартості, яка фокусується в основному на провідних фірмах та організаціях. Концепція «оновлення» фокусується на стратегії, що використовуються країнами, регіонами та іншими учасниками економічних відносин для того, щоб вдосконалити свої позиції в глобальному економічному просторі. Управління займає головне місце в аналізі ГЛДВ. Адже, управління показує як влада може формувати розподіл прибутків та ризиків у галузі, визначає суб’єктів, які здійснюють таку владу. У межах ланцюга доданої вартості, потужність на рівні корпорації можуть здійснювати провідні фірми або постачальники. У ланцюжках орієнтованих на виробників, потужність утримується виробниками кінцевої продукції і є характерним для капіталомістких, технологічних, трудомістких галузей [14, с. 4-6]. 17 Складність інформації та знання необхідні для здійснення транзакцій Кодифікація та ефективна передача інформації між учасниками Спроможність стосовно вимог угоди Рис. 1.6. Зміна форми управління відповідно до трьох незалежних змінних Джерело: [15, с. 238] У ланцюжку вартості офшорних послуг усі п’ять типів структур управління у глобальних ланцюгах доданої вартості (ринки, ланцюги з обмеженою вартістю, модульні ланцюги цінностей, ієрархія, відносні ланцюги цінностей) можуть співіснувати, але їх роль у модернізації змінюється залежно від характеристик постачальників країн, що розвиваються, вимог провідних фірм та міжнародних стандартів, що застосовуються в цих мережах. Вплив декількох форм управління ГЛДВ щодо здатності місцевих виробників до модернізації в рамках глобальних мереж особливо помітний в агро продовольчому секторі, хоча явище існує і в інших галузях. В додатку А наведено п’ять типів управління глобальним ланцюгом вартості. Взагалі, управління ГЛДВ означає правила та впливи, за якими взаємодіють суб’єкти ЛДВ. Координація між суб’єктами ГЛДВ може бути або добровільною або шляхом вертикальної інтеграції фірм (межі володіння один спільним бізнесом, інноваціями, холдингом), які виконують різні функції. Координація дає можливість фірмам заощаджувати кошти на різних етапах виробництва. Управління ГЛДВ дає змогу встановити плідну співпрацю та взаємодію між виробниками, покупцями. 18 Концентрація кластерів Домін’ування Тип управління Розподіл доданої суб єктів вартості Співпраця та партнерство Рис. 1.7. Основні параметри для аналізу управління ЛДВ Джерело: [2, с. 40-43] Домінування суб’єкта – мається на увазі, ті компанії, які займають провідні позиції у ланцюгах доданої вартості, що здійснюють певний контроль над іншими учасниками. Показниками домінуючих позицій можуть бути – частка ринку, здатність примусу до інших відповідати стандартам, частка доданої вартості. Розподіл доданої вартості – в такому випадку, розглядають додану вартість у кожному сегменті ЛДВ, тобто необхідно проаналізувати інформацію та порівняти додану вартість з чистим прибутком в кожній ланці. Концентрація кластерів – це сукупність компаній, що мають спільні технології, в них відбувається обмін інформацією а учасники кластерів отримують прибуток від загальних ресурсів. Щоб зрозуміти кластерну організацію необхідно визначити кількість географічно сконцентрованих фірм, яка взаємодія між цими фірмами. 19 Тип управління – тобто, визначається ринкова залежність, концентрація продажів, здатність до ціноутворення, специфіка продукції. Співпраця та партнерство – яким чином у партнерстві розподіляються переваги між партнерами, переваги та розвиток партнерства [2, с. 43-44]. Технічна допомога Можливість використання Розподіл прибутку політичних ініціатив Швидкий шлях до придбання виробничих потужностей Доступ до ринків Рис. 1.8. Переваги та важливість управління ГЛДВ Джерело: [16, с. 3-5] У будь-якій точці ланцюга процес виробництва визначається набором параметрів. Є чотири ключових параметри – що потрібно виробляти (дизайн продукту, технічні характеристики), як виробляти (визначення виробничих процесів, технологія виробництва, система якості, норми праці, екологічні стандарти), коли виробляти (планування виробництва, логістика), скільки необхідно виробляти. Ієрархічні ланцюги доданої вартості являють собою засвоєні операції здійснення діяльності як у вертикально інтегрованих компаній. Квазі-ієрархічні зазвичай використовують стратегію заохочення до співпраці постачальників чи 20 клієнтів з низьким рівнем можливостей, які потребують підтримки. Реляційні та модульні ланцюги доданої вартості демонструють гарні стосунки, які виникають між сильними та конкурентоспроможними компаніями. Управління ланцюгом доданої вартості показує відносини між покупцями та постачальниками, а також регулюючими установами. Управління стосується влади та здатності здійснювати контроль по ланцюгу у будь-якій точці ланцюга, фірма встановлює та застосовує параметри, за якими працюють інші в ланцюзі. Суб’єкти (учасники ланцюгів доданої вартості) контролюють та сприяють дотриманню правил, що стосуються всіх етапів виробництва. Суб’єктами ланцюгів доданої вартості виступають фірми, покупці, виробники, державні чи приватні установи. Різні суб’єкти можуть здійснювати менше чи більше впливу у міру переходу від локальних до ринків. Управління ланцюгом доданої вартості існує тоді, коли деякі компанії працюють за параметрами, які встановлюють більш потужні компанії ланцюга [17]. Компанія, що встановлює параметри, яким повинна відповідати інші компанії в ланцюзі, називається провідною компанією в ланцюзі доданої вартості. Взаємовідносини провідних фірм зі своїми постачальниками можуть бути корисними щодо підвищення конкурентоспроможності галузі, засновані на прихильності до довгострокових взаємовигідних відносин з постачальниками, або вони можуть бути зосередженими на тому, щоб швидко реалізувати короткострокові стратегії та отримати швидкий прибуток. Виробники країн, зі зростаючою економікою, повинні відповідати стандартам та вимогам, які майже не застосовуються на їх внутрішніх ринках. Це створює розрив між можливостями, що необхідні для внутрішнього ринку та тими, що необхідні для експортного ринку, це підвищує ступінь моніторингу та контролю. Ці міркування призводять нас до побудови теорії управління ланцюгом вартості на основі трьох факторів. 21 Складність Кодифікованість Можливість Рис. 1.9. Теорія управління ланцюгом вартості на основі трьох факторів Джерело: [18, с. 85-86] Складність передачі інформації та знань, особливо стосовно товару та специфікації процесу. Ступінь, в якій цю інформацію та знання можна кодифікувати. Можливості фактичних та потенційних постачальників стосовно вимог угоди. Таблиця 1.1 Основні детермінанти управління глобальним ланцюгом вартості Тип управління Складність угоди Можливість Можливості в базі кодифікації поставок (систематизації) транзакції Ринковий Низька Висока Висока Модульний Висока Висока Висока Реляційний Висока Низька Висока (відносний) Ланцюги з Висока Висока Низька обмеженою вартістю Ієрархія Висока Низька Низька Джерело: [18, с. 87-88] Поєднання низької складності транзакцій із низької здатності до кодифікації навряд чи відбудеться. Якщо складність транзакції низька, а можливість кодифікації висока, то тоді низька спроможність спроможність постачальника призведе до виключення з ланцюжка вартості. Провідні компанії у ланцюжку доданої вартості беруть на себе відповідальність за встановлення моніторингу та сприянню дотримання правил у ланцюжку. Компанії лідери мають право вибору щодо змін постачальників, провідна 22 компанія має право чітко координувати діяльність ланцюга доданої вартості, зокрема, вимагати від постачальників знизити витрати, підвищити якість, замінити обладнання, вносити зміни до бізнес-процесів. Контракти між учасниками глобального ланцюга доданої вартості Стандарти виробництва та продукції Системи саморегуляції у ланцюгах вартості Неписані норми, які Управління виробництвом Урядові нормативні рамки визначають, хто можеприєднатися до ринку Рис. 1.10. Інструменти управління ланцюгом доданої вартості Джерело: [19, с. 3] Управління є важливим інструментом для покращення роботи ланцюга доданої вартості, а також підтримки та збільшення конкурентної переваги. Діючі особи в ланцюжку створення вартості встановлюють, контролюють та сприяють дотриманню «правил», що стосуються кожного з цих параметрів. Діючими особами можуть бути фірми (покупці або виробники) у ланцюжку створення вартості або державні чи приватні установи, що створюють сприятливе середовище. 1.3. Вплив глобальних ланцюгів доданої вартості на зростання країн Глобальні ланцюги доданої вартості за останні 30 років прискорили економічне зростання та значно зменшили бідність. Продуктивність та доходи країн 23 зі зростаючою економікою зросли, після того, як вони приєдналися до ГЛДВ. На відміну від стандартної торгівлі, ГЛДВ, як правило, передбачають довгострокові відносини компаній. Така їхня прикмета робить ГЛДВ потужним двигуном для зростання, адже вони представляють собою засіб передачі технологій [20]. Основним завданням будь-якої економічної системи є ефективна діяльність усіх інститутів та правильне використання природних обмежених ресурсів. Міжнародні мережі є тим механізмом, який створює вартість у процесі виробництва продукції. Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика національних економічних систем за організаційно- економічними ознаками Ознаки Традиційна ринкова Мережева економіка Змішана економіка економіка На що спрямована Вільне Пошук різних шляхів Виражається у діяльність підприємництво, вирішення проблем поєднанні досконала приватної та конкуренція, державної форми переважно приватна власності, ринку форма власності Цінність продукції Цінні, через Цінні через Цінні, через необмежений множинність необмежений потенціал продукції потенціал виробників, також виробників. Але різноманітність держава здійснюю продукції та попиту регулювання окремих галузей економіки шляхом прогнозування, планування Продовження таблиці 1.2 Час Поширюється Продукція Поширюється розповсюдження відносно швидкими поширюється у відносно швидкими продукції темпами відносно короткі темпами терміни Забезпечення Для всієї держави, Приймає участь уся Прибуток 24 збільшення адже, зміцнюється мережа та її учасники отримують як прибутку та віддачі національна валюта держава (шляхом після реалізації шляхом відповідності податкової системи) продукції між оборотом так і підприємства. товарної і грошової Державний маси в країні, що розподіл доходів та зупиняє інфляційні ресурсів процеси Ціноутворення Ціна формується за Шляхом інверсії Ринкове рахунок середньої ціноутворення ціни товару за певний (державне проміжок часу, також регулювання цін) з урахуванням попиту і пропозиції Бюрократичні Обмежене втручання Не обов’язкова Вагомий вплив процедури органів влади державного регулювання Вплив посередників Не суттєвий Не суттєво або Держава та взагалі не впливають профспілки впливають суттєво Мобільність Мобільність висока Мобільність висока Через суттєвий здійснення операцій через незначні за рахунок прямих вплив держави та бюрократичні рівноправних профспілок процедури зав’язків мобільність не така висока Застосування Зростання інновацій Зростання Зростання інновацій інновацій оригінальності та творчості Джерело: [21, с. 10-11, 22, с. 5-8] Мережевий тип економіки значною мірою впливає на економічне зростання країн адже, вона має цілу низку особливостей: 1. Мережевий тип економічної системи є відкритішим у порівнянні з іншими економічними системами; 2. Постійний пошук нових можливостей, розвиток інновацій, новітніх технологій; 25 3. Мережевий тип економіки, безпосередньо впливає на розвиток ГЛДВ на відміну від інших типів економічних систем, адже займається розробкою та створення доданої вартості продуктів та послуг; 4. Управління здійснюється через інформаційно-комунікаційні технології [23, с. 94-95]; Економічне оновлення передбачає збільшення вартості, отриманої від участі країн у ГЛДВ, також ланцюги дозволяють розробити стратегії підвищення факторної продуктивності, що спеціалізуються на операціях з більшою вартістю. Модернізація залежить від того, як стратегія використовує місцеві конкурентні переваги, такі як: кваліфіковані робітники, наявність постачальників, географічне положення, нормативні умови [24, с. 1-3]. Швидке зростання продуктивності в ГЛДВ показує, що вони є ефективними формами виробництва. Адже, завдяки ним країни зі зростаючою економікою можуть перейти до нових видів діяльності та швидко підняти їх продуктивність. Країни, що глибоко залучені у ГЛДВ мають змогу давати вигоду від цього фактично всьому населенню за рахунок розширення торгівлі. У високорозвинених країнах, навпаки, переваги розширеної міжнародної торгівлі та інвестиції сильно зосереджені серед найбільш кваліфікованої робочої сили та власників капіталу. В результаті залучення до глобальних ланцюгів доданої вартості фірми, розміщують своє виробництво та постачають свої ресурси за межами національних кордонів, як результат, виробництво дедалі більше організовується в різних країнах. Через це, виробничі процеси стали міжнародно-фрагментованими, торгівля проміжними товарами чи послугами суттєво збільшилась. Багатосторонні переговори про вільну торгівлю, подальше зниження тарифів, лібералізація (пом’якшення державного тиску щодо фінансової діяльності), інтернаціоналізація бізнес-послуг та технологічне вдосконалення найбільше впливають та сприяють на поширення ланцюгів поставок для різних країн. Зокрема, країни Єврозони все частіше беруть учать у транскордонних виробничих ланцюгах. Країни часто змагаються між собою на певних етапах ланцюга доданої вартості (наприклад, дві країни зі зростаючою 26 економікою можуть конкурувати між собою). Повернена внутрішня додана вартість відноситься до експорту, який використовується як вхідний матеріал у виробничі процеси за кордоном, але потім повертається і споживається всередині країни. Для виробництва кінцевого продукту фірми-джерела проміжні дані від ряду постачальників, а в багатьох випадках і цих постачальників знаходяться за кордоном. Вартість додається на кожному етапі виробничого процесу, і продукція може перетинати кордони кілька разів, перш ніж остаточно споживатися. Валовий експорт Внутрішня додана вартість в експорті Іноземна додана вартість в Вартість проміжних експорті продуктів, які не раз перетинали кордон Експорт кінцевих товарів та проміжні продукти, Експорт проміжних Експорт проміжних поглинені іноземними продуктів продуктів що імпортерами іноземними повертаються імпортерами до додому наступного пункту призначення Рис. 1.11. Розкладання валового експорту на компоненти з доданою вартістю Джерело: [25, с. 9-10] У межах внутрішньої складової доданої вартості важливо додатково розрізняти такі види торгівлі потоки, які поглинаються за кордон для кінцевого споживання або інвестицій та ті, що реекспортуються (вивезення за кордон раніше ввезеного товару) в інші країни і, отже, залежать від попиту цих країн. Нарешті, повернена внутрішня додана вартість відноситься до експорту, який використовується як вхідний матеріал у виробничі процеси за кордоном, але потім повертається і споживається всередині країни. 27 Більші економіки Єврозони, як правило, знаходяться у вищій частині світового виробничого ланцюга, ніж невеликі країни Єврозони. На участь у ГЛДВ та позицію країн Єврозони, схоже, впливають фактори такі як: 1. Розмір ринку, навички робочої сили та інституційні особливості у країнах Єврозони; 2. Регресія участі (залежність однієї величини від іншої) у доданій вартості; 3. Населення та внутрішній попит; 4. ВВП на душу населення, освіта; 5. Інституційні показники, такі як – індекс економічної складності, податки, бар’єри у торгівлі, політика ринку праці та НДДКР. Більша участь у глобальних ланцюгах доданої вартості пов’язана з вищим рівнем вищої освіти, стабільністю, розміром ринку та ВВП на душу населення. Встановлено, що щільність профспілок, допомога по безробіттю та оподаткування не відіграють значної ролі у залученні до ГЛДВ. В характеристиках країн, участь у ГЛДВ виявляється вищою для великих ринків та країни з вищим доходом на душу населення. Позиція вищого рівня в ГЛДВ пов’язана з більшою легкістю ведення бізнесу. Країни конкурують за продаж товарів, використовуючи лише внутрішні ресурси. Однак імпорт широко використовується для виробництва експорту, і країни часто конкурують один проти одного на конкретних етапах ланцюжка доданої вартості. ГЛДВ мають значний вплив на багаті та бідні країни. Вони також ускладнюють торговий аналіз, оскільки статистика, заснована на валовій вартості, а не на доданій вартості, часто вводить в оману. Варто відзначити, що фірми, а не країни чи уряди, є головними суб’єктами ланцюгів доданої вартості. Вони беруть участь у ГЛДВ, перш за все, щоб отримати прибуток, і роблять це, коли є діловий інтерес до фрагментації та інтернаціоналізації виробничих процесів. Порівняльний аналіз преваг від участі у ГЛДВ дозволяє зрозуміти, що деякі фірми або деякі країни зможуть отримати вищі загальні вигоди від участі у ГЛДВ [26, с. 2-3]. ГЛДВ дають фірмам можливість до модернізації, а саме: 28 1. Модернізація процесу – ефективніше виробництво; 2. Модернізація продукції – виробництво більш досконалої продукції; 3. Функціональне оновлення – коли фірми набувають нових функцій у межах ланцюга доданої вартості. Головним фактором прискорення процесу розрідження виробництва стало істотне зниження торгових витрат. До таких належить весь спектр витрат, що виникають під час руху товару або послуги від місця виробництва до кінцевого споживача. У товарному виробництві торгові витрати включають в себе транспортні та портові витрати, витрати страхування, тарифи і мита, нетарифні витрати, націнки імпортерів, оптової та роздрібної торгівлі. У сфері послуг транспортні витрати витісняються комунікаційними. Інша важлива частина витрат пов’язана з тим, що географічно розкидані стадії ланцюжків доданої вартості повинні координуватися і управлятися в постійному режимі. Отже, ланцюги доданої вартості (ЛДВ) – це бізнес-модель, яка описує весь цикл створення товару чи послуги, всі ті етапи діяльності, на шляху до створення продукції. Прогрес інформаційних технологій дозволив ефективно координувати і моніторити всі стадії, розташовані на великій відстані один від одного. Транспортні та комунікаційні витрати знизилися насамперед за рахунок технологій контейнерних перевезень і Інтернету, що забезпечили можливість безперебійного руху товарів і послуг. Управління ГЛДВ може бути: модульне, відносні ланцюги цінностей, ланцюги з обмеженою вартістю, ієрархія. 29 РОЗДІЛ ІІ. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ 2.1. Світові тенденції у глобальних ланцюгах доданої вартості Світові ланцюги створення вартості стають все більш популярними формами виробництва. Глобальні ланцюги створення вартості – це виробничі процеси, що знаходяться в різних країнах. Раніше продукція та послуги в основному вироблялися в одній країні. Зараз все це змінилося. На сьогоднішній день один продукт виробляється в різних країнах, перш ніж потрапити на полиці. У 2019 році 68 % компаній США та 42 % компаній Великобританії використовували аутсорсинг, що в свою чергу дозволило отримати результат від бізнес-процесів без управління ними (адже управління передається підрядчикам), також залучення компетентних робітників, економія на трудових ресурсах (адже компанія передає управління певними процесами своїм партнерам та має можливість не винаймати спеціальний персонал для цього). Лібералізація торгівлі має важливе значення для конкуренції, інновацій та розвитку. Ось як глобальні ланцюги створення вартості допомагають через сприяння міжнародному виробництву та світовій торгівлі: більше торгівлі – простим, але ефективним продуктом глобальних ланцюгів створення вартості є збільшення торгівлі між країнами задля того, щоб додати вартості, країни повинні обмінюватися інформацією та навичками щоб створити продукцію найвищої якості, а також – укласти більше угод з компаніями по всьому світу. З точки зору імпорту та експорту всі виграють, оскільки імпорт товарів та послуг є настільки ж важливим, як і експорт; розвиток знань – створити якісний продукт чи послугу практично неможливо без спілкування та роботи в команді. Отже, коли дві або більше країни об’єднуються та взаємодіють, є можливість дізнатися, як інші країни виконують ті чи інші процеси, щоб використати це в своїй роботі; збільшення можливостей для працевлаштування – багато робочих місць тепер доступні завдяки глобальним 30 ланцюгам створення вартості. Це найвигідніше для країн з низьким економічним розвитком, але багаті також виграють. Країнам необхідно ефективно та послідовно взаємодіяти із глобальними ланцюгами створення вартості, якщо вони хочуть скористатися їх перевагами. Так як обробна промисловість поєднує в собі велику кількість галузей: машинобудувну, швейну, целюлозно-текстильну, чорну та кольорову металургію, переробку сировини, нафтопереробку, хімічну, деревообробну промисловості, тож слід проаналізувати світовий рівень доданої вартості даної галузі по відношенню до сфери послуг (адже, сфера послуг є невід’ємною частиною майже кожної галузі) і світового рівня ВВП. Обробна промисловість Послуги ВВП (поточний долар США) 85.9 80.9 75 76.1 47 48 49 11 11 12 2015 2016 2017 2018 Рис. 2.1. Сукупна додана вартість створена всіма країнами по галузям у трлн. дол. США відносно ВВП Джерело: [27] Сфера послуг переважає над обробною промисловістю, адже це вся економічна діяльність, що пов’язана з наданням послуг – банківська діяльність, оптова та роздрібна торгівля, медицина, освіта, транспорт, логістика, фінансова 31 діяльність, розваги, ці всі види послуг є найбільш поширеними, ними користуються всі. 2019 24 2018 25 2017 32 2016 31 2015 31 2014 31 2013 31 2012 31 Рис. 2.2. Послуги, середня додана вартість на одного працівника в світі (млн. дол. США) Джерело: [28] Додана вартість на одного працівника є мірою продуктивності праці. Таким чином, можна зробити висновок, що продуктивність праці у сфері послуг була найвищою у 2017 році. У 2008 році сектор послуг становив 55 % ВВП. Промисловість є важливою складовою будь-якої економіки. Адже, промисловість – це зазвичай високотехнологічні галузі, що мають вагомий вплив на розвиток продуктивних сил. Також це сукупність заводів, шахт, підприємств, електростанцій, що займаються видобутком сировини, палива, виробництвом енергії, обробкою матеріалів, виробництвом споживчих товарів. Галузеву структуру промисловості складають галузі, їх співвідношення і види виробництва, що входять до неї, а також динаміка зміни цих часток. Для того, щоб оцінити участь промисловості у ГЛДВ у пострадянських країнах та країнах що межують з Україною після 1990 років та з переходом цих країн від планової економічної системи до 32 ринкової, слід проаналізувати промисловість, як важливу складову кожної країни, яка має потенціал до науково-технічного розвитку та розвитку інновацій. Росія 1.8 2.1 Польща 3.5 6.7 Україна 2.2 2.3 Молдова 3.8 8.5 Білорусь 3.5 5.1 Угорщина 5.2 2.9 Литва 5.3 4.4 Латвія 7.2 4.8 Естонія 8.5 8.9 2017 2018 Рис. 2.3. Промисловість (включаючи будівництво), додана вартість у % Джерело: [29] Таким чином, представлені на рисунку країни по-різному залучені до ланцюгів доданої вартості. Лідером серед цих країн є Естонія. Через пасивну політику Росії щодо ГЛДВ вона має низькі показники в порівнянні з набагато меншими європейськими країнами такими як: Польща, Литва. Країни які більше залучені до ланцюгів доданої вартості мають вищий дохід на душу населення, а також до них надходить більше інвестицій, продуктивність праці теж є значно вищою [29]. Для координації розподілених виробничих блоків потрібно щоб всі елементи задіяні у процесі виробництва такі як: транспорт, телекомунікації та різні послуги виробників, бізнес послуги, фінансові послуги працювали злагоджено. Отже, добре функціонуючий сектор послуг дозволяє та сприяє фрагментації, що призводить до збільшення перерозподілу виробничих стадій через кордони. У багатьох випадках 33 послуги є кінцевою стадією глобальних ланцюгів доданої вартості. Адже фірми, що надають послуги, вирішили постачати свої ресурси на міжнародному рівні. Наприклад, фінансові постачальники послуг передали свої аутсорсингові та офшорні послуги з управління інформаційними та аналітичними завданнями, а лікарі – зчитування рентгенологічних зображень. Зростання глобальних ланцюгів доданої вартості також приносить користь розвинутим економікам, які, як правило, концентруються на видах діяльності з високою доданою вартістю, таких як передові технології, фінансові послуги, складні виробничі компоненти, маркетинг та обслуговування. Здебільшого країни, що розвиваються, отримують найбільше користі від можливостей які отримують завдяки залученню до ГЛДВ (адже вони отримують нові технології, інновації). Хоча ГЛДВ генерують загальний ріст за рахунок імпорту навичок та технологій, а також збільшення зайнятості, максимальні результати є в країнах, які можна назвати слабо розвиненими. Це пов’язано з тим, що вони переходять від процесів із нижчою доданою вартістю до процесів із більшою доданою вартістю. Крім того, більше інвестицій в технології, не кажучи вже про збільшення їх баз знань в результаті роботи з іншими країнами. Країни, зі зростаючою економікою, цього не роблять, тому ефекти вдвічі потужніші. Можливості дозволяють їм значно збільшити рівень своєї продуктивності. Такі країни, як США, Великобританія, Франція та Німеччина, отримують на 50 % більше експорту зі своїх секторів послуг. Так як валова додана вартість є тим показником, який показує як розвивається економіка, на якому вона рівні, також цей показник використовується для визначення ВВП, то слід розглянути світові показники валової доданої вартості за останні роки. Валова додана вартість у базових цінах (раніше ВВП за факторною вартістю) визначається як сума доданої вартості у сільському господарстві, промисловості та сферах послуг. Валова додана вартість за факторною вартістю формується шляхом різниці між випуском товарів і проміжним споживанням, а також визначається у цінах виробників. 34 73.014 71.344 69.524 68.238 66.731 2014 2015 2016 2017 2018 Рис. 2.4. Валова додана вартість у базових цінах (трлн. дол. США) Джерело: [30] Таким чином, з рисунку 2.4 видно, що валова додана вартість у базових цінах останні роки зростає, що свідчить про економічне зростання. Компанії, що є учасниками глобальних ланцюгів доданої вартості повинні залишатися уважними до економічних змін на ринку, адже є вірогідність що може виникнути цілий ряд питань. Факторами, які могли б суттєво змінити ризики, з якими стикаються компанії є: 1. Новий уряд; 2. Інший політичний курс; 3. Розвиток інформаційних технологій; 4. Коливання у поведінці споживачів; 5.Логістичні зміни. Торгівля сільськогосподарськими та продовольчими товарами з часом змінювалась: їжа, яку ми їмо, одяг дедалі частіше постачається глобальними системами виробництва, які перетинають велику кількість кордонів. Наприклад, пшениця, вироблена в Австралії та Україні, переробляється на борошно в Індонезії 35 та Туреччині, а потім експортується для виготовлення локшини в Китаї, а хліб – в Африці та на Близькому Сході. Ці глобальні ланцюги створення вартості (ГЛДВ) пов’язують виробників продуктів харчування та клітковини зі споживачами по всьому світу, допомагаючи забезпечити стабільне постачання продуктів харчування та текстилю, а також більший вибір для споживачів і одночасно приносять доходи виробникам. У 2014 році в середньому близько 21 % вартості експортованих Агро продовольчих товарів з будь-якої країни надходили від товарів та послуг, вироблених в інших країнах. Для сільського та харчового секторів участь у Агро продовольчих ланцюгах вартості сприяє загальному зростанню сектору – покращуючи віддачу фермерам та виробникам продуктів харчування по ланцюгу створення вартості. Зокрема, використання ресурсів інших країн для виробництва Агро продовольчих товарів та доступ до іноземних споживачів через ці ланцюги сприяв зростанню Агро продовольчого сектору та збільшенню частки прибутку, що надходить фермерам та виробникам. Офіційна статистика говорить нам, що близько 80 відсотків світової торгівлі складається з промислових товарів та первинних продуктів, таких як їжа, нафта та мінерали, а решта 20 відсотків складається з таких послуг, як туризм, освіта за кордоном та міжнародні фінанси [31]. За 40 років це співвідношення мало змінилося. Картина виглядає зовсім інакше, коли аналіз переходить до доданої вартості в торгівлі. Частка послуг у торгівлі, що вимірюється у доданій вартості, зросла більш ніж на третину останніми роками. Це означає, що вміст послуг у товарах збільшувався. Також відбулося зростання попиту у використанні програмного забезпечення. Більше того, управління глобальними ланцюгами поставок передбачає більше покладатися на такі послуги, як транспорт, фінанси та страхування. Останнім фактором є те, що ціни на послуги зросли, тоді як ціни на виробництво знизились через більш швидке зростання продуктивності в секторі [31]. Цінність може бути створена шляхом використання сильних сторін сектору, які можуть полягати у виробництві більшої кількості первинного продукту. Для кожного сектора в будь-якій країні відносні вигоди від переміщення по ланцюгу створення вартості або збільшення обсягів продажу більшої кількості первинних 36 продуктів у зростаючу мережу ланцюгів створення вартості будуть відрізнятися. 2.95 3 3.11 3.18 3.26 2.67 2.8 2.87 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.5. Сільське господарство, лісова промисловість та рибальство, валова додана вартість у трлн. дол. США Джерело: [32] Дані рисунку свідчать проте, що з кожним роком додана вартість у сільському господарстві зростає. Адже, зараз багато урядів та виробників дедалі більше цікавляться, як саме вони можуть розташувати свій сільськогосподарський та харчовий сектори, щоб максимально використати можливості та вигоди, створені Агро продовольчими ГЛДВ [32]. На те, як виробники з різних секторів беруть участь у ланцюгах створення вартості, впливає характер продукції, яку вони виробляють – при цьому такі продукти, як свіжі овочі, частіше переходять відносно безпосередньо від виробника до споживача через ГЛДВ, порівняно з олійними, пшеницею та багатьма волокнами, такими як шерсть і бавовна, які використовуються під час виробництва харчових продуктів та одягу і які можуть перетинати кордони кілька разів, перш ніж дійти до кінцевого споживача. Зростання вартості сільськогосподарських продуктів 37 харчування, полягає у переході на вищу цінність тобто на «діяльність із додавання вартості», наприклад, перетворення пшениці на борошно. Торгова та інвестиційна політика мають ключовий вплив на участь у ГЛДВ та створення внутрішньої доданої вартості. Тарифи на імпорт зменшують участь сектору в ГЛДВ та, що важливо, також зменшують створення доданої вартості. Тарифи, що стягуються з імпорту, є гальмом для надходжень від експорту Агро продовольчих товарів, оскільки вони підвищують вартість напівпродуктів для вітчизняних виробників. Що стосується інвестицій, прямі іноземні інвестиції (як прямі, так і зовнішні) можуть позитивно впливати на залучення Агро продовольчого сектору до ГЛДВ [33]. Важливим є сприяння політиці в сільському господарстві. Транспортна інфраструктура, рівень освіти, сільськогосподарські дослідження та розробки позитивно пов’язані з участю та створенням внутрішньої доданої вартості завдяки участі у ГЛДВ. Кожна країна виробляє товари та пропонує послуги, що експортуються як кінцева продукція споживачам за кордон. Однак у сучасній світовій економіці цей вид торгівлі становить лише близько 30 % усієї торгівлі товарами та послугами. Насправді близько 70 % міжнародної торгівлі сьогодні включає глобальні ланцюги створення вартості (ГЛДВ), оскільки послуги, сировина, деталі та комплектуючі перетинають кордони багато разів. Після включення в кінцеву продукцію вони відправляються споживачам по всьому світу. Експорт з однієї країни в іншу частіше всього передбачає складну взаємодію між вітчизняними та іноземними постачальниками. Навіть більше, ніж раніше, торгівлю називають стратегічним рішенням фірм щодо залучення зовнішніх джерел, інвестування та здійснення діяльності там, де необхідні навички та матеріали доступні за конкурентною вартістю та якістю. 38 Смартфон зібраний в у Китаї може елементи графічного компютерний код їз містити: дизайну з США Франції силіконові чіпи з дорогоцінні метали з Сінгапуру Болівії Рис. 2.6. Приклад додавання вартості Джерело: [34] Протягом цього процесу всі залучені країни зберігають цінність та отримують вигоду від експорту кінцевого продукту. Але велика частина цієї доданої вартості по всьому міжнародному ланцюгу поставок невидима в традиційній торговій статистиці, яка приписує повну вартість товару чи послуги останній країні в ланцюгу, яка завершила виробництво. Для країн зі зростаючою економікою, що прагнуть залучитися в глобальні ланцюги доданої вартості, може виникнути тиск на просування вгору по ланцюгу створення вартості до діяльності з вищою доданою вартістю. Але виграш від участі у ГЛДВ може бути на будь-якій стадії ланцюга створення вартості. Тобто країни, які стають ефективними на етапі складання або виробництва, можуть генерувати більшу загальну вартість, ставши глобально конкурентоспроможним постачальником цієї діяльності, ніж вони можуть здійснювати діяльність із вищою доданою вартістю, в якій вони менш конкурентоспроможні. Зрештою, важливим є загальна вартість, яку може генерувати економічна діяльність у ланцюгу створення вартості. Так як ланцюги поставок задіяні в переробці матеріалів, сировини, 39 інформації в продукти та послуги, а також представляють собою послідовність процесів та інформації, доставляють товари від постачальників до споживачів, тож розглянемо рейтинг корпорацій у ланцюгах поставок. Таблиця 2.1 Топ-15 компаній у ланцюгах поставок (2019) 1 Colgate- 6 Intel 11 Schneider Palmolive Electric 2 Inditex 7 HP Inc. 12 Diageo 3 Nestle 8 Johnson & 13 Alibaba Johnson 4 PepsiCo 9 Starbucks 14 Walmart 5 Cisco system 10 Nike 15 Loreal Джерело: [35] Основна увага повинна бути зосереджена на загальній вартості, яку формують компанії , а не на частці доданої вартості, що виконується всередині країни. Наприклад, у В’єтнамі частка внутрішньої доданої вартості в експорті впала з 64 % до 53 % у період між 2005 і 2016 роками, але в той же час загальний обсяг експортованої внутрішньої доданої вартості помножився на 4. Тож В’єтнам отримав більше. Виділяють 25 глобальних експортерів за внутрішньою часткою торгівлі з доданою вартістю, а саме це: США, Китай, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Корея, Італія, Сінгапур, Канада, Росія, Іспанія, Бельгія, 40 Індія, Швейцарія, Мексика, Саудівська Аравія, Австралія, Бразилія, Малайзія, Тайланд, Швеція [36, с. 9]. Таблиця 2.2 Додана вартість малих та середніх підприємств Європи (2014-2018) за факторними витратами Країна 2014 2015 2016 2017 2018 Австрія Євро, млн. 20230,3 20934,8 21893,8 22250,2 20479,6 Бельгія Євро млн. 20281,8 20139,5 21191,7 21648,7 19321,5 Чехія Чеська крона, 374770,0 385848,0 399955,0 412497,0 436853,0 млн. Данія Данська крона 87110,8 89876,6 101507,0 101737,0 100596,0 млн. Естонія Євро млн. 1825,5 1911,4 2027,3 2193,6 2403,1 Фінляндія Євро млн. 10301,7 10342,8 10857,4 11160,5 11384,2 Франція Євро млн. 85888,5 86485,3 88066,9 70990,9 70200,1 Німеччина Євро млн. 169840,0 171739,0 180101,0 184803,0 170998,0 Литва Євро млн. 1371,4 1441,9 1473,7 1536,9 1611,2 Швейцарія Швейцарський 50402,0 50586,4 47881,6 50072,5 54080,2 франк млн. Італія Євро млн. 136012,0 140749,0 146955,0 145562,0 149646,0 Латвія Євро млн. 1957,8 2158,7 2199,9 2393,2 2603,0 Польща Польські злоті 103670,0 107992,0 113609,0 116645,0 132309,0 млн. Великобританія Фунти 68209,2 70131,1 71589,4 74229,9 стерлінги млн. Джерело: [37] Країни можуть брати участь у глобальних ланцюгах доданої вартості, здійснюючи зворотні або прямі зв’язки. Зворотні зв’язки створюються, коли країна «А» використовує вихідні дані країни «В» для внутрішнього виробництва. Компанії в країні «А» можуть отримувати вхідні матеріали із країни «В» як за допомогою прямого, так і непрямого імпорту, тобто вхідні матеріали постачаються або 41 місцевими філіями ТНК з країни «В», або місцевими компаніями, які імпортують вхідні матеріали з інших країн. Можливість отримувати іноземні ресурси особливо вигідна, якщо ресурси, необхідні для виробництва, або недоступні на місцевому рівні, або доступні, але є дефіцитними в деяких аспектах (наприклад, за кількістю, якістю та ціною). Таблиця 2.3 Питома вага доданої вартості обробної промисловості у ВВП за регіонами у постійних цінах у % Розвинуті країни 2000-2004 2005-2009 2010-2013 (ОЕСР) 14,91 15,02 14,92 Америка 13,30 13,24 12,65 Південна Америка 14,53 13,67 12,53 Азія 19,47 21,39 22,60 Європа 14,93 14,50 14,35 Африка 16,28 16,67 17,00 Країни що 18,81 19,54 19,81 розвиваються (крім ОЕСР) Америка 15,74 15,38 14,27 Північна Америка 5,73 4,87 3,04 Центральна 17,22 16,40 15,14 Америка Південна Америка 15,66 15,32 14,23 Азія 24,99 26,17 26,17 Східна Азія 29,56 30,59 30,41 Південно-Східна 25,96 26,00 25,39 Азія Продовження таблиці 2.3 Південна Азія 14,00 15,08 14,84 42 Європа 16,49 15,81 15,23 Західна Європа 17,29 16,72 14,85 Східна Європа 17,18 20,19 22,29 Країни колишні 16,15 15,40 14,77 СРСР Африка 10,20 10,22 10,26 Північна Африка 9,52 9,91 10,22 Африка на південь 11,53 10,81 10,34 від Сахари Джерело: [2, с. 21] Таким чином, глобальні ланцюги доданої вартості дають можливість організувати територіальну розосередженість виробництва у єдину цілісну систему для подальшого виробництва продукції. Залучення до ГЛДВ для країн з різною економікою відрізняється, а також прибуток високорозвинених країн є вищим. Головною метою участі у глобальних ланцюгах доданої вартості є досягнення системної ефективності. Світова додана вартість має циклічний розвиток, але все- таки тяжіє до зростання. Найбільші показники залучення до ГЛДВ має обробна промисловість та сфера послуг, адже обробна промисловість поєднує в собі велику кількість галузей, а сфера послуг є невід’ємною частиною майже кожної галузі. 2.2. Аналіз структури доданої вартості галузей економіки країн Північної Європи 43 Північна Європа – це визначений географічний регіон Європи. Територіально цей район розташовується приблизно на північ від південного узбережжя Балтійського моря. Більш широке визначення включало б територію Європи на північ від Альп (але виключаючи Східну Європу). До Північної Європи включають північні країни, а також можуть включати деякі або всі країни Балтії, Британські острови, північ Німеччини, північ Білорусі та північний захід Росії. До країн, що відносять до Північної Європи належать: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Велика Британія. Цей регіон має вигідне економіко- географічне розташування, адже межує з країнами Західної Європи та Східної Європи, крім цього, має вихід до морів – Балтійського, Північного, Норвезького та вихід до океану Північно-Льодовитого. 15.63 15.93 15.29 15.59 14.73 13.88 13.54 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.7. ВВП ЄС у трлн. дол. США Джерело: [38] Протягом 2016-2018 років валовий випуск ЄС в середньому збільшувався на 2,3 % щорічно. За оцінками МВФ, в 2019 році темпи приросту економіки ЄС знизилися до 1,5 %. така динаміка валового випуску обумовлена негативною кон’юнктурою світової економіки, зниженням темпів приросту світової торгівлі, тарифними конфліктами між окремими країнами і невизначеністю, пов’язаною з геополітичними ризиками, зокрема виходом Великобританії з ЄС, реалізацією зобов’язань торгової угоди між США і Китаєм [39, с. 4-5]. За період 1970-2018 рр. ВВППівнічної Європи в поточних цінах збільшився на 4 млрд. дол.. Середньорічний 44 приріст ВВП Північної Європи в постійних цінах дорівнює 2,4 %. Частка в світі зменшилася на 0,44 %. Частка в Європі збільшилася на 7,3 %. ВВП млрд. дол. США Ріст ВВП % 2.3 1.7 1.1 1.7 2.6 2.2 2.5 2.1 3.6 587.7 571.5 581.4 597.6 613.3 649.2 665.4 679.1 635.5 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Рис. 2.8. ВВП Північної Європи у постійних цінах Джерело: [40] Частка ВВП Північної Європи в світі у 2018 році склала 5,8 %. 22.2 22.8 23.1 24.8 23.7 21.6 21.4 22.9 22.8 6.5 6.4 6.2 6.3 6.5 6.4 6 5.8 5.8 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Частва в світі Частка в Європі Рис. 2.9. ВВП Північної Європи у постійних цінах, частка у світі та Європі у % Джерело: [40] З даних видно, що частка у світі останніми роками має незначні коливання. Статті імпорту країн Північної Європи: 1. Данія – машини та обладнання, сировина для промисловості, зерно; 2. Ісландія – машини та обладнання, нафтопродукти, продовольчі товари, текстиль; 3. Норвегія – техніка і обладнання, хімікати, метали, продукти харчування; 45 4. Фінляндія – продукти харчування, нафта та нафтопродукти, транспортне обладнання, залізо і сталь, пряжа, тканини; 5. Швеція – машини, нафта, автомобілі, залізо, сталь, одяг, продукти харчування. 399.7 424.6 435.5 410.2 387.5 392 405.5 368.3 342.6 354.8 324.3 339.7 18.3 15.1 19.2 7.7 19.1 25.3 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Імпорт Експорт Сальдо Рис. 2.10. Експорт, імпорт та сальдо Північної Європи у постійних цінах у млрд. дол. США Джерело: [40] Експорт Північної Європи переважає над імпортом. Сальдо торгівельного балансу останніми роками зростає (має позитивне значення), що свідчить проте, що експорт переважає над імпортом, тобто, країна більше продає ніж купує. Позитивним результатом для Європи від більшої інтеграції до глобальних ланцюгів доданої вартості є реорганізація виробництва. Іншим позитивним розвитком, пов’язаним зі зростаючою інтеграцією до глобальних ланцюгів доданої вартості, є зростаюче значення послуг. 46 390.196 272.86 246.043 162.181 30.8 20.044 16.093 11.71 Данія Фінляндія Литва Латвія Естонія Швеція Норвегія Ісландія 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.11. Послуги, додана вартість у млрд. дол. США Джерело: [28] Таким чином, додана вартість у сфері послуг щороку зростає, зокрема найбільша додана вартість у Швеції та Норвегії. Послуги також стають все більш важливими у створенні робочих місць. Сфера послуг включає велику кількість видів економічної діяльності, а саме: торгівлю, готелі та громадське харчування, транспорт, зв’язок, фінанси, страхування, послуги для компаній, а також громадські, соціальні та особисті послуги. В останні десятиліття спостерігається помітний рух робочої сили саме до сфери послуг в межах ЄС; це в основному до промислового сектору, а також до сільського господарства. Сфера послуг є головним джерелом зайнятості у всіх країнах ЄС [41]. У 2011 р. майже 70 % робітників у ЄС були задіяні сфері послуг. Існує три фактори, які пояснюють збільшення значення сфери послуг: 1. Підвищення рівня життя, яке йде паралельно зі збільшенням попиту на послуги в галузі культури, туризму, відпочинку та охорони здоров’я; 47 2. Розвиток державного добробуту, який також вимагає надання спеціалізованих послуг; 3. Де локалізація європейських компаній, які виробляють свою продукцію за межами ЄС, але виконують решту видів діяльності, пов’язаних із сектором послуг, у межах країн походження (реклама, дизайн, технічна оцінка, обслуговування споживачів тощо). 246.18 77.42 42.59 48.09 32.5 4.1 9.5 3.5 2.3 нія егія дія ція нія нія тва вія дія рит а орв лянн Шв е Да Ест о Ли ат ан а Б Н Фі Л Ісл ели к В 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.12. Виробництво, додана вартість у млрд. дол. США Джерело: [27] Таким чином, можна зробити висновок, що найвищі показники доданої вартості у виробництві мають країни Велика Британія, Швеція, Данія. Також, якщо порівняти дані рисунків 2.11 та 2.12 можна дійти висновку, що у сфері послуг додана вартість у цих країнах значно перевищує показники доданої вартості виробництва. Сільськогосподарські угіддя відіграють важливу роль у структурах землекористування в ЄС. Пасовища та посіви разом складають 39 % земельного 48 покриву Європи. Наступні дані відображають результати діяльності та вплив аграрного сектору в ЄС: 1. Близько 94 % викидів аміаку в Європі відбулося від сільського господарства в 2015 році, головним чином від таких видів діяльності, як зберігання гною, розкидання суспензії та використання неорганічних азотних добрив; 2. Шляхом зрошення сільське господарство чинить великий тиск на відновлювані водні ресурси. Сезонно цей сектор споживає понад 50 % води, яка використовується в Європі; 3. Близько 9 % сільськогосподарських угідь є частиною об’єктів Natura 2000 – загальноєвропейської мережі природоохоронних територій [42]. 17.5 9.1 7.2 6.5 3.7 1.3 1.2 Норвегія Велика Швеція Данія Литва Латвія Фінляндія Британія 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.13. Сільське господарство, лісове, рибне (млрд. дол. США) додана вартість Джерело: [32] Таким чином, дані свідчать проте, що найвищі показники доданої вартості у сільському господарстві, рибному та лісовому мають такі країни: Велика Британія, Швеція, Фінляндія та Норвегія. Це пояснюється тим, що сільське господарство Великої Британії є одним з найбільш продуктивніших та механізованих у світі. Частка зайнятості в цій галузі становить 2 % від загальної зайнятості в країні. 49 Загальна площа сільськогосподарських угідь Великої Британії становить 77 % від загальної площі. Таблиця 2.4 Валова додана вартість та зайнятість за видами економічної діяльності (2018) у % Держ. Оптова Сільське, Будівництво Інформація Фін. управлінн торгівля, лісове та та діяльність я, освіта, транспорт, рибне комунікації охорона проживанн господарст здоров’я я та во харчування Данія 21,1/30,3 19,7/26,0 1,2/2,4 6,0/6,4 4,6/3,6 5,7/2,6 Швеція 21,3/33,7 17,4/20,1 1,6/2,0 6,7/7,6 7,6/3,9 4,0/1,8 Норвегія 22,9/36,2 13,4/22,2 2,1/2,3 6,5/8,6 4,0/3,4 4,9/1,7 Велика 18,1/24,7 17,4/26,3 0,6/1,2 6,4/7,1 6,6/4,3 6,8/3,2 Британія Литва 14,3/22,5 31,7/26,8 3,2/7,1 7,0/7,5 3,7/2,3 2,2/1,4 Латвія 16,6/20,5 25,2/27,2 4,1/7,2 6,4/7,7 5,5/3,9 3,6/1,8 Естонія 15,8/21,6 22,7/24,9 2,2/3,3 6,7/7,6 6,3/4,6 4,1/1,9 Фінлянд 20,0/20,8 15,5/20,1 2,8/3,3 7,4/8,2 5,9/4,2 3,2/1,7 ія Ісландія 10,6/25,1 11,6/28,5 0,9/4,9 2,6/6,9 12,7/3,9 6,0/3,9 Джерело: [43] Таким чином, з даних таблиці можна зробити висновок, що по країнам Північної Європи валова додана вартість є найбільшою за такими показниками: державне управління, освіта, медицина, оптова торгівля, транспорт. Так як імпортний вміст експорту вважається надійним показником міжнародних зв’язків при аналізі глобальних ланцюгів створення вартості, розглянемо детально цей показник. Імпортний вміст експорту визначається як 50 частка імпортних ресурсів у загальному експорті країни та відображає ступінь, в якій країна є користувачем іноземних ресурсів. Зазвичай це називають «часткою іноземної доданої вартості у валовому експорті» і визначається як іноземна додана вартість у валовому експорті, поділена на загальний валовий експорт, у відсотках. Ісландія 20.3 23.7 Велика Британія 15.03 15 Фінляндія 25.9 25.8 Норвегія 13.7 13.8 Швеція 19.7 20.7 Латвія 20.7 22.3 Литва 29.4 31.6 Естонія 34.4 34.8 Данія 28.1 29.2 2015 2016 Рис. 2.14. Імпортний вміст експорту, всього % валового експорту Джерело: [44] Взагалі, імпортна складова експорту визначається як частка проміжного споживання імпортних вхідних ресурсів, які використовуються для того аби виробити загальний обсяг експорту країни [45]. Імпортні ресурси зазвичай використовуються для виробництва вітчизняних експортних товарів такими шляхами: 1. Прямий канал – вітчизняний виробник імпортує окремі складові для виробництва готової продукції (прямий внесок імпорту); 51 2. Непрямий – експортер купує у інших вітчизняних виробників продукти, для виробництва яких, було використано імпортні комплектуючі [45]. Таким чином, з даних рисунку 2.14 можна зробити висновок, що найбільший імпортний вміст експорту представлений країнами – Естонія, Данія, Литва, Фінляндія. Отже, країни Прибалтики мають більшу частку проміжного споживання імпортних вхідних ресурсів в порівнянні з іншими країнами Північної Європи. Це свідчить проте, що саме ці країни є найбільшими користувачами іноземних ресурсів. Електричні машини Видобуток корисних копалин Техніка Хімікати Продукти харчування 0 5 10 15 20 25 30 35 40 Рис. 2.15. Імпортний вміст експорту, % від експорту (Данія) Джерело: [46] Більше того, розгляд загальних економічних часток може замаскувати справжнє значення імпорту для експорту вироблених товарів та реальний базовий масштаб інтеграції в конкретні ланцюги створення вартості. Наприклад, у багатьох країнах Північної Європи у Швеції та Данії інтеграція все більше зосереджується на завданнях, що базуються на послугах у глобальних ланцюгах створення вартості, які зазвичай мають відносно невеликий вміст імпорту. 52 35 33 33 29 28 17 Данія Фінляндія Ісландія Норвегія Швеція ЄС Рис. 2.16. Іноземна додана вартість в експорті у % до валового експорту (2011) Джерело: [46] Цей показник найбільше виражений у скандинавських країнах де третина експорту складається з іноземної доданої вартості (у порівнянні з іншими країнами). Для Ісландії іноземний вміст експорту у порівнянні з 1995 року та 2011 подвоївся вдвічі. Винятком є Норвегія, де вміст іноземної доданої вартості експорту дорівнював 17 відсотків у 2011 році, що відображає високу залежність від експорту нафти, яка як вища галузь промисловості вимагає порівняно невеликих додаткових проміжних ресурсів порівняно з іншими видами діяльності. Інші великі експортери нафти, такі як Саудівська Аравія Аравія та Колумбія мають значно нижчі частки. Імпортний вміст експорту особливо великий у базових галузях промисловості, які є великими споживачами первинних товарів таких як нафта, метали, хімікати, гума та пластмаса. Інша група галузей, яка відображає досить високий імпортний вміст експорту є найбільш високотехнологічними галузями, що виробляють продукт. Імпортний вміст експорту європейських країн переважно з інших європейських країн. У більшості країнах близько трьох чвертей проміжних продуктів втілені в експорт постачаються з Європи. 53 З Європи НАФТА 40 35 30 25 20 15 10 5 0 Естонія Фінляндія Данія Швеція Велика Британія Норвегія Рис. 2.17. Імпортний вміст експорту з країнами-партнерами, % Джерело: [47] У період з 1995 по 2000 роки імпортний вміст експорту зріс у всіх європейських країнах. Виробництво транспортного обладнання – інтернаціоналізований (міжнародний) сектор. Таблиця 2.5 Імпортний вміст експорту за галузями країн Північної Європи (2012) Сектор Данія Швеція Велика Норвегія Британія Сільське 0,274 0,220 0,147 0,168 господарство, лісове Видобуток 0,044 0,218 0,086 0,042 корисних копалин Продовження таблиці 2.5 Продукти 0,344 0,293 0,163 0,241 54 харчування, напої, тютюн Текстиль, шкіра, 0,482 0,346 0,242 0,304 взуття Дерево та вироби 0,353 0,260 0,334 0,265 з деревини Целюлоза, папір, 0,271 0,283 0,193 0,204 поліграфія Нафтопродукти, 0,387 0,885 0,611 - ядерне паливо Хімікати 0,346 0,316 0,318 0,228 Вироби з гуми та 0,377 0,407 0,305 0,322 пластмаси Інші неметалеві 0,290 0,294 0,196 0,260 мінеральні продукти Основні метали 0,491 0,434 0,409 0,497 Металеві вироби 0,344 0,294 0,220 0,295 (крім машин) Машини та 0,370 0,356 0,256 0,338 машинне обладнання Офісна техніка 0,429 0,356 0,329 0,431 Електричні 0,491 0,415 0,310 0,342 машини та апарати Комунікаційне 0,419 - 0,336 0,367 обладнання Медичні прилади 0,280 0,332 0,228 0,337 Автомобілі, 0,429 0,447 0,441 0,373 причепи Продовження таблиці 2.5 Інше транспортне 0,505 0,344 0,332 0,304 55 обладнання Переробка 0,382 0,359 0,250 0,311 Постачання 0,127 0,145 0,121 0,070 електроенергії та газу, води Транспорт та 0,535 0,264 0,138 0,341 зберігання Оренда машин та 0,226 0,161 0,083 0,195 обладнання Освіта 0,064 0,064 0,045 - Джерело: [48] Таблиця 2.5 описує відносини купівлі-продажу між виробниками та споживачами в межах економіки. Таким чином, в наведених країнах імпортний вміст експорту найбільший в таких галузях: сільське господарство, продукти харчування, напої, тютюн, текстиль, вироби з деревини, целюлоза, нафтопродукти, машини та машинне обладнання. 14.5 15.8 14 13 13.3 13.6 11.5 12.8 12.6 13.7 8.5 8.1 7.2 8.2 7.37.4 7.7 7.9 8.2 8.2 8.6 7.5 8.5 8.8 6.1 6.7 7.7 5.7 5.8 6.4 1.6 1.3 1.7 1.1 1.9 1.2 2 1.3 1.8 1.3 1.8 1.4 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Нафтохімія Виробництво пластмаси Автомобілі Інші транспортні засоби Фармацевтика Електроніка Літаки, космічні кораблі Рис. 2.18. Валова додана вартість (Велика Британія) у млн. фунтах стерлінгів Джерело: [49] За даними рисунку 2.18 можна дійти висновку, що валова додана вартість у фармацевтиці щороку зростає, що свідчить як про розвиток медицини так і про розвиток науки а також економіки в цілому. Крім цього, комп’ютери та електроніка теж мають високі показники валової доданої вартості. Що стосується валової доданої вартості для економіки Великобританії, фармацевтична промисловість 56 залишається провідним сектором, що сприяє збільшенню багатства. У 2016 р. відбулося зростання валової доданої вартості від фармацевтичних препаратів. Згідно з даними Світового банку, у Норвегії в галузі промисловості (включаючи будівництво) додана вартість (% ВВП) становила 29,1 % у 2019 році. На конкурентоспроможність індустрії туризму Норвегії впливають міжнародні тенденції та тренди, розвиток і зміна попиту на той чи інший туристичний продукт. Розуміння цього має величезне значення для залучення туристичних потоків і, як наслідок, вимагає формування перспективної політики з регулювання туристичної галузі. В результаті індустрія туризму Норвегії може швидко адаптуватися до поточної ситуації на світовому ринку туристичних послуг. 117792 121262 121381 110326 98567 102542 104304 94121 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Рис. 2.19. Додана вартість туристичної галузі в Норвегії у млн. норвезьких крон Джерело: [50] З 2011 по 2018 рік додана вартість туризму зростала щороку. У 2018 році додана вартість у базових цінах склала близько 121, 4 млн. норвезьких крон що було незначним зростанням у порівнянні з 2017 роком. З початку 2013 року стандартна ставка податку на додану вартість у Фінляндії становила 24 %. На даний момент Фінляндія має п’яту найвищу стандартну ставку серед країн-членів ЄС. У Фінляндії застосовуються дві знижені ставки (10 % та 14 %). Нульова ставка податку на додану вартість також застосовується до певних 57 товарів, таких як експортні поставки. У цьому випадку податок не сплачується з продажу, але продавцям відшкодовується податок на додану вартість при придбанні вхідної продукції [51]. Данія застосовує стандартну ставку податку на додану вартість у розмірі 25 % та не знижує ставки [52]. Спеціальна ставка 0 % застосовується до газет (тобто щоденних або періодичних видань, що відповідають певним вимогам щодо їх змісту). Також інші товари можуть обкладатися податком у розмірі 0 % за певних умов, які здебільшого стосуються міжнародної торгівлі. Таблиця 2.6 Розміри податку на додану вартість (2020) Велика Британія 20 % Швеція 25 % Данія 25 % Норвегія 25 % Фінляндія 24 % Литва 21 % Латвія 21 % Естонія 20 % Ісландія 24 % Джерело: [53] Таким чином, можна зробити висновок, що найнижча ставка податку на додану вартість є в Естонії та Великобританії (20 %). Податок на додану вартість забезпечує значні та постійні надходження в бюджет країни, що показує важливість розвитку глобальних ланцюгів доданої вартості. Припустимо, що підприємство А виробляє продукт і реалізує його. При цьому створюється додана вартість, з якої виробник повинен сплатити податок на додану 58 вартість (ПДВ) в розмірі 20 %. Припустимо, вартість продукту становить 1000 грн., а ПДВ, який піде в бюджет – 200 гривень (20 % від 1000 гривень). Отже, ціна продажу повинна скласти 1200 гривень, з яких 200 припаде на ПДВ. За цією ціною фірма В придбала продукт у виробника А. Це дозволило виробникові А сплатити до бюджету ПДВ в розмірі 200 гривень. Використовуючи придбаний товар, фірма В робить фінальний продукт і продає його кінцевому споживачеві за ціною 1800 гривень, з яких ПДВ становить 360 гривень (20 % від 1800 гривень). Однак дана цифра вже включає в себе сплачений податок у розмірі 200 гривень. Отже, фірма В відраховує до бюджету лише решту суми в 160 гривень. Таким чином, в результаті виробничого процесу була створена додана вартість в розмірі 1800 гривень, сумарний податок на яку склав 360 гривень. Весь ПДВ закладається в ціну, за якою товар реалізується кінцевому споживачеві. Середня та високотехнологічна промисловість (включаючи будівництво) (% доданої вартості виробництва) в Естонії склала 27,68 % у 2018 році. Таблиця 2.7 Хімічні речовини (% від доданої вартості у виробництві) Велика Британія 6,99 Швеція 10,85 Норвегія 7,8 Фінляндія 11,51 Данія 26,59 Литва 8,13 Продовження таблиці 2.7 Латвія 2,29 Естонія 3,56 Джерело: [54] 59 Литва в глобальних ланцюгах доданої вартості. Частка експорту доданої вартості у ВВП у 2000 р. становила 19 %, у 2004 р. вона зросла до 27,9 % до 29,3 % у 2009 році та далі до 40,3 % у 2014 році. Збільшення частки експорту доданої вартості Литви пов’язують з посиленням взаємозв’язку литовської економіки з діяльністю за кордоном. Частка ділових послуг у експорті з доданою вартістю у 2014 році становила 55,5 % [55]. 13.3 11.5 10 9.1 9.4 8.2 8.4 7.7 7.2 нія ція нія ія ія ва ія ія ія рит а ве ДаШ нля нд рве г т в н д Ли ат то ан об Фі Но Л Ес Ісл ик Вел 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.20. Професійні, наукові види діяльності, % від доданої вартості Джерело: [56] Отже, можна зробити висновок, що найбільший відсоток від доданої вартості є в країнах Великобританії, Швеції та Естонії. Це пояснюється тим, що наприклад у Великобританії найбільша кількість нобелівських лауреатів а також в цій країні знаходяться найвідоміші висококваліфіковані вищі навчальні заклади. В Швеції основними пріоритетами в сфері науки є безкоштовна освіта, стипендії іноземним студентам. Таблиця 2.8 Нерухомість, % від доданої вартості 60 Країна 2015 2016 2017 2018 2019 Великобританія 13,8 14 13,5 13,2 13 Естонія 10,3 10,4 10,4 9,9 9,7 Литва 6,6 6,7 6,5 6,8 6,4 Латвія 12,4 12,7 12,3 12,4 12,4 Фінляндія 12,6 12,8 12,6 12,8 12,8 Норвегія 7,6 8 7,7 7,5 7,6 Ісландія 10,8 10,6 10,9 10,7 10,9 Данія 10,2 10,3 10,3 10,4 10,4 Швеція 8 8,2 8,3 8,6 8,6 Джерело: [57] Таким чином, % доданої вартості від нерухомості є найвищим у Великобританії, Естонії, Латвії, Фінляндії, Ісландії, Данії. Найбільш залученими до глобальних ланцюгів доданої вартості є такі країни північної Європи: Великобританія, Швеція, Фінляндія. Найнижча ставка податку на додану вартість є в Естонії та Великобританії (20 %). Податок на додану вартість забезпечує значні та постійні надходження в бюджет країни, що показує важливість розвитку глобальних ланцюгів доданої вартості. 2.3. Енергетичний сектор в ланцюгах створення вартості Північної Європи Енергетичний сектор – це категорія запасів, що стосуються виробництва або постачання енергії. Енергетичний сектор або галузь включає компанії, що 61 займаються розвідкою та розробкою запасів нафти чи газу, бурінням нафти та газу та переробкою. Енергетичний сектор – це великий і всеохоплюючий термін, що описує складну та взаємопов’язану мережу компаній, прямо чи опосередковано, що беруть участь у виробництві та розподілі енергії, необхідної для живлення економіки та спрощення засобів виробництва та транспортування. Здебільшого енергетичні компанії часто класифікуються на основі того, як джерело енергії, яку вони виробляють, надходить і, як правило, потрапляє в одну з двох категорій: не відновлювані джерела та відновлювані. До не відновлюваних відносять – нафтопродукти та нафта, природний газ, бензин, дизельне паливо, олія та опалення, ядерна енергетика. До відновлюваних належать – гідроенергетика, біопаливо (етанол), енергія вітру, сонячна енергія [58]. 249.3257.5 240 114.3 117.7116.5 84.7 84.7 83.8 38.7 19.8 28.528.6 36.8 28.6 37.6 18.7 19.3 Європа Азія та Тихий Африка Центральна Північна Середній Схід океан Південна Америка 2017 2018 А2м0е1р9ика Рис. 2.21. Споживання первинної енергії (вугілля, сонячне світло, уран) за регіонами (в джоулях – одиниця вимірювання енергії) Джерело: [59] Азіатсько-Тихоокеанський регіон споживає найбільше первинної енергії у світі – трохи менше 257,6 джоулів у 2019 році. Первинне споживання енергії – це використання сирої енергії безпосередньо біля джерела без трансформації. Споживання первинної енергії зростає у всьому світі і з 2010 року зросло в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні більш ніж на один мільйон метричних тон нафтового еквівалента. Країни з найбільшим споживанням – Північна Америка 62 слідує за Азіатсько-Тихоокеанським регіоном як другий за величиною споживач первинної енергії у світі, споживаючи 116,6 джоуля. Високий рівень споживання в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Північній Америці значною мірою походить з Китаю та США. Швидке будівництво у зростаючому промисловому секторі забезпечує значну частку споживання енергії Китаєм і в даний час є найбільшим споживачем первинної енергії у світі [59]. Оскільки споживання первинної енергії в усьому світі зростає, споживання відновлюваної енергії з 2008 року зросло більш ніж у чотири рази. Проте, відновлювані джерела енергії залишаються найменш використовуваним первинним джерелом енергії, трохи нижче атомної енергії. Викопне паливо, таке як нафта та вугілля, споживається у більших обсягах, ніж будь- який інший тип первинного джерела енергії у світі. 87 74.3 72 65 68.1 55.1 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Рис. 2.22. Світовий індекс цін на енергоносії (дол. США) Джерело: [59] Ця статистика показує індекс цін на енергоносії з 2015 по 2020 рік. У 2018 році індекс становив близько 87 доларів США. Викопне паливо (вугілля, нафта, газ) все ще є основним джерелом енергії для виробництва електроенергії. Ядерна енергетика є важливим джерелом у ряді країн. Незважаючи на недавні високі темпи зростання вітрової та сонячної енергії в декількох державах-членах, відновлювані джерела енергії мало сприяють 63 виробництву електроенергії. Гідроенергетика (переважно великі гідроелектростанції) залишається основним відновлюваним джерелом енергії. Використання комбінованої теплової та електричної енергії (ТЕЦ), незважаючи на значний розвиток подій у невеликій кількості держав-членів, залишається низьким порівняно з цільовим показником ЄС. 2017 25.721 2016 25.095 2015 24.401 2014 23.942 2013 23.501 Рис. 2.23. Глобальне виробництво електроенергії (ват-годин – одиниця енергії, що дорівнює роботі, виконаній за 1 годину при потужності 1 Ват (3600 Вт- с) Джерело: [60] Таким чином, ця статистика відображає виробництво електроенергії у всьому світі. У 2017 році в усьому світі було вироблено приблизно 25,7 ват-годин електроенергії. Карантинні заходи значно зменшили попит на електроенергію, що, в свою чергу, впливає на поєднання енергії. Збільшення попиту на житло значно переважало скорочення комерційних та промислових операцій. Щоденні дані, зібрані для понад 30 країн, що становлять понад третину світового попиту на 64 електроенергію, показують, що ступінь зменшення попиту залежить від тривалості та жорсткості цих заходів. У середньому ми виявляємо, що кожен місяць карантину знижував попит в середньому на 20 %, або щорічно на понад 1,5 %. 33.3 33.3 32.7 32.3 32.2 32.2 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.24. Глобальні викиди СО2 пов’язані з енергетикою (у млрд. тон) Джерело: [61] У 2016 р. викиди вуглекислого газу при спалюванні палива склали близько 32,3 млрд. тон. Обсяг глобальних викидів вуглекислого газу, що пов’язані з енергією, стабільно зростав за останнє десятиліття – з 28,7 млрд. тон у 2009 році до 33,3 мільярдів тон у 2019 році. Проте темпи приросту сповільнилися за останні кілька років, але все-таки досягли історичного максимуму за останній рік. Було висловлено припущення, що величезне збільшення нових потужностей з відновлюваної енергії є критично важливим для зменшення приросту викидів. У недалекому минулому зменшення або відносно незмінний обсяг викидів спостерігався лише в економічно слабкі періоди, наприклад, під час спаду 2009 року. Сполучені Штати та Китай, це ті дві країни, які найбільше роблять викидів у світ. У Китаї зменшення споживання вугілля дозволило здійснити економічну реструктуризацію до менш енергоємних галузей та зробити акцент на відновлюваних джерелах енергії. Однак зменшення викидів з цих двох країн значною мірою було компенсовано іншими країнами Азії, що розвиваються, і Близьким Сходом, а також збільшенням викидів у Європі. Викиди вуглекислого газу 65 у всьому світі в основному викидалися в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, який повідомив про більше викидів у 2018 році, ніж у Північній Америці (6,04 млрд. тон) та Європі (4,21 млрд. тон) разом [61]. 2.3 Торф 2.1 2.3 4.6 Горючі сланці та нафтоносні піски 4.2 4.2 195.7 Ядерне паливо 195.6 198.1 210.2 Тверде викопне паливо 218.8 224.7 222 Відновлювані джерела енергії та біопаливо 215.7 207.8 324.6 Натуральний газ 330.7 313.1 504.07 Нафта і нафтопродукти 510.1 496.4 2016 2017 2018 Рис. 2.25. Валове внутрішнє споживання енергії паливом (ЄС) у млн. тон нафтового еквівалента (використовується для порівняння великої кількості енергії з різних джерел) Джерело: [62] На рис. 2.25 показані тенденції щодо основних енергетичних товарів для виробництва первинної енергії, імпорту та експорту, валового внутрішнього споживання та кінцевого споживання енергії. Валове внутрішнє споживання енергії в Європейському Союзі в 2018 році було трохи меншим, ніж у 2017 році (-0,8 %). Нафта (сира нафта та нафтопродукти) продовжує залишатися найважливішим джерелом енергії для європейської економіки, незважаючи на тривалу тенденцію до зниження, тоді як природний газ залишається другим за величиною джерелом 66 енергії. Тим не менше, між 2014 і 2017 роками використання нафти та природного газу повільно зростало, тоді як у 2018 році використання двох джерел енергії знову зменшилось. Внесок відновлюваних джерел енергії постійно зростає, перевершуючи тверде викопне паливо у 2018 році [62]. Таблиця 2.9 Імпорт енергії (% від споживання енергії) 2012 2013 2014 2015 Норвегія -584,3 -494,8 -582,8 -581,37 Швеція 27,8 29 28,2 24,6 Данія -8,6 4,9 0,9 1,7 Литва 78,9 76,4 75,04 Латвія 47,09 50,6 45,1 Естонія 7,7 7,2 3,3 -2,7 Фінляндія 49,01 45,3 46,1 45,3 Джерело: [63] Негативне значення вказує на те, що країна є чистим експортером. Під енергоспоживанням розуміється використання первинної енергії перед перетворенням на інші види палива кінцевого споживання. Таким чином, можна зробити висновок, що чистими експортерами енергії є такі країни – Велика Британія, Норвегія. Таблиця 2.10 Виробництво електроенергії з джерел нафти (% від загальної кількості) 2012 2013 2014 2015 Норвегія 0,6 0,5 0,5 0,02 Швеція 0,3 0,2 0,1 0,1 Данія 1,3 1,01 0,9 1,08 Литва 0,01 0,03 Продовження таблиці 2.10 Латвія 5,2 4,8 4,3 6,4 Естонія 0,4 0,9 0,3 1,2 Фінляндія 0,4 0,3 0,3 0,3 Джерело: [63] 67 Джерела електроенергії відносяться до входів, що використовуються для виробництва електроенергії. Нафта відноситься до сирої нафти та нафтопродуктів. В економіках, які більше покладаються на промисловість, карантинні заходи блокування менше впливають на попит на електроенергію. У Китаї на промисловість припадало понад 60 % споживання електроенергії у 2019 році порівняно з 10 % на послуги. У Сполучених Штатах на промисловість припадає лише 20 % попиту на електроенергію, тоді як на сферу послуг припадає майже 40%, що призведе до більш вираженого впливу на загальний попит на електроенергію. Європа має відчути найбільший вплив, оскільки постраждалі сектори послуг відіграють центральну роль в її економіці. 8.5 6.9 7.1 5.9 6.4 5.1 4.7 3.6 1.3 1.8 1.7 2.1 0.7 0.9 1.4 2016 -1.4 2017 -12018 -1.4 -1.42019 2020 -0.3 -3 -4.8 -4.2 -5.7 -8.2 США ЄС Китай Індія Решта світу Рис. 2.26. Середньорічні темпи зростання попиту на електроенергію за регіонами (%) Джерело: [64] Ядерна енергетика відноситься до електроенергії, виробленої атомними електростанціями. Ядерна енергія походить від розщеплення атомів у реакторі, щоб нагріти воду до пари, перетворити турбіну та виробляти електроенергію. Атомні електростанції виробляли близько 28 % електроенергії, виробленої в ЄС-27 у 2018 році. 68 2012 2013 2014 2015 43.4 38.4 42.2 34.7 32.6 33.1 34.6 33.8 19.5 19.8 19.01 20.9 Велика Британія Швеція Фінляндія Рис. 2.27. Виробництво електроенергії з ядерних джерел (% від загальної кількості) Джерело: [65] У 2018 році 13 країн ЄС-27 мали діючі ядерні реактори: Бельгія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Іспанія, Франція, Угорщина, Нідерланди, Румунія, Словенія, Словаччина, Фінляндія та Швеція. 1.08 Швеція 1.03 1.5 1.5 31.9 Данія 41.8 49.521.9 Норвегія 1.9 1.9 1.9 1.9 16.18 Фінляндія 20.8 20.7 25.5 53.18 Велика Британія 60.964.568.4 2012 2013 2014 2015 Рис. 2.28. Виробництво електроенергії з джерел нафти, газу та вугілля (% від загальної кількості) Джерело: [66] Нафта відноситься до сирої нафти та нафтопродуктів. Газ відноситься до природного газу, але виключає рідини природного газу. Вугілля відноситься до всього вугілля та бурого вугілля, як первинного (включаючи кам’яне вугілля та буре вугілля), так і похідного палива (включаючи патентне паливо, коксовий кокс, газовий кокс, коксовий газ та доменний газ). Торф також входить до цієї категорії. 69 У 2018 році відновлювані джерела енергії становили 18,9 % енергії, споживаної в ЄС. Частка енергії з відновлюваних джерел, що використовується у транспортній діяльності в ЄС, досягла 8,3 % у 2018 році. 72.8 54.6 36.1 41.2 40.3 11 24.4 30 Велика Британія Швеція Данія НорвегіяФінляндія Литва Латвія Естонія 2015 2016 2017 2018 Рис. 2.29. Частка енергії з відновлюваних джерел (% від валового кінцевого споживання) Джерело: [67] Електроенергія, вироблена гідроенергією та енергією вітру, повинна бути нормалізована з урахуванням річних коливань погоди (гідросистема нормується протягом останніх 15 років, а вітер – протягом останніх 5 років). Зростання електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії протягом періоду 2008- 2018 рр., Значною мірою відображає розширення трьох відновлюваних джерел енергії по всьому ЄС, головним чином енергії вітру, а також сонячної енергії та твердого біопалива (включаючи відновлювані відходи). У 2018 році енергія вітру є єдиним найбільшим джерелом виробництва відновлюваної електроенергії в ЄС. Дійсно, кількість виробленої електроенергії від гідроенергії була відносно подібною до рівня, зафіксованого десятиліттям раніше. Навпаки, кількість електроенергії, виробленої в ЄС від сонячних та вітряних турбін, у 2018 році була в 15,5 рази і в 2,9 рази більшою, ніж у 2008 році [67]. 70 58.2 57.7 53.2 49.9 43.2 40.3 38.8 38 33.1 28.9 27.2 27.4 23.9 24.9 8.7 4.7 Велика Швеція Данія Норвегія Фінляндія Литва Латвія Естонія Британія 2012 2013 2014 2015 Рис. 2.30. Споживання відновлюваної енергії (% від загального кінцевого споживання) Джерело: [68] Отримавши більше половини (54,6 %) енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії, Швеція мала найвищу частку серед країн- членів ЄС у 2018 році, випередивши Фінляндію (41,2 %), Латвію (40,3 %), Данію (36,1 %) та Австрію (33,4 %). Дванадцять держав-членів вже перевищили планові показники на 2020 рік; ступінь перевищення цільових показників був особливо значним – у діапазоні від 5,0 до 8,0 процентних пунктів – у Хорватії, Швеції, Данії та Естонії [67]. У 2018 році на відновлювані джерела енергії припадало 21,1 % 71 загального використання енергії для опалення та охолодження в ЄС. Це суттєве зростання з 11,7 % у 2004 році. Естонія 51.6 Латвія 54.6 Литва 46.5 Фінляндія 54.8 Данія 46.5 Швеція 69.1 Велика Британія 7.5 Рис. 2.31. Частка загальної енергії, що використовується для опалення та охолодження, що надходить з відновлюваних джерел, 2017(%) Джерело: [69] На рис. 2.32 представлений огляд статистичних даних щодо сектору постачання електроенергії, газу, пари та кондиціонування повітря ЄС (країн Північної Європи). 86.984.9 72.8 59.8 63.3 50.9 55.6 48.1 34.439.9 42.6 35.7 36.1 21.9 Велика Латвія Норвегія Данія Швеція Фінляндія Ісландія Британія Великі підприємства Валова доданна вартість (великі підприємтсва) Рис. 2.32. Електроенергія, газ (кількість осіб зайнятих на великих підприємствах, % від загальної кількості) 2017 Джерело: [70] На рис. 2.33 представлено інформацію про діяльність Європейського Союзу (ЄС) з водопостачання, водовідведення, поводження з відходами та відновлення. Таким чином, найбільше валової доданої вартості у цій галузі отримують країни Велика Британія та Ісландія. 72 Великі підприємства Валова доданна вартість (великі підприємтсва) 72.4 56.4 55.9 48.3 49.2 41 39 33.5 31.9 29.2 29.9 25.4 20.6 19.5 21.5 Велика Норвегія Данія Швеція Фінляндія Ісландія Литва Латвія ЄС (28) Британія Рис. 2.33. Водопостачання, заходи пов’язані з відновленням водних ресурсів (кількість осіб зайнятих на великих підприємствах, %) 2017 Джерело: [70] Дванадцять країн у 2019 році виробляли щонайменше чверть електроенергії з ядерної енергії. Франція отримує приблизно три чверті своєї електроенергії з атомної енергії, Словаччина та Україна отримують більше половини з атомної енергії, тоді як Угорщина, Бельгія, Швеція, Словенія, Болгарія, Швейцарія, Фінляндія та Чехія отримують одну третину або більше. Зазвичай Південна Корея отримує більше 30 % електроенергії з ядерної енергії, тоді як у США, Великобританії, Іспанії, Румунії та Росії близько п’ятої частини електроенергії припадає на атомну енергію [71]. Поширення нового коронавірусу вимагало кардинальних заходів у всіх сферах життя у всьому світі. Підтримка надійного електропостачання є життєво важливою. Ядерна енергія забезпечує близько 10 % світової електроенергії, і тому ядерні реактори відіграють ключову роль. Оператори реакторів вжили заходів для захисту своєї робочої сили та реалізували плани безперервності бізнесу, щоб забезпечити безперервну функцію ключових аспектів 73 своєї діяльності. Окрім виробництва енергії, ядерні технології мають медичне застосування, яке допоможе боротися з Covid-19. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) надає діагностичні набори, обладнання та навчання з методів виявлення, отриманих з ядерної енергії, країнам, які просять допомоги у боротьбі з поширенням у всьому світі нового Covid-19. Велика Британія Швеція Фінляндія 40 39.6 40.3 33.7 33.2 34 34.7 32.4 21.2 2016 2017 2018 2019 Рис. 2.34. Дані про частку ядерної енергетики (%) Джерело: [71] Фінляндія має чотири ядерні реактори. У 2019 році ядерна енергія виробляла 35 % електроенергії в країні. Швеція має сім діючих ядерних реакторів. У 2019 році ядерна енергія виробляла 34 % електроенергії в країні. Великобританія має 15 ядерних реакторів. У 2019 році ядерна енергія виробляла 16 % електроенергії в країні. Серед усіх галузей промисловості виробництво та постачання електроенергії отримало найбільше інвестицій у енергетичному секторі станом на 2017 рік. Однак сонячна енергія отримала найбільше інвестицій серед відновлюваних джерел енергії. У секторах існують різні види послуг та обладнання, що є необхідним для управління та передачі енергії. 74 30.00 25.00 20.00 15.00 10.00 5.00 0.00 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Данія Норвегія Фінляндія Рис. 2.35. Динаміка частки енергетичного сектору в структурі доданої вартості країн Північної Європи Джерело: [102] З даних рисунку 2.35 можна зробити висновок, що динаміка частки енергетичного сектору в структурі доданої вартості є найбільшою в Норвегії і це пояснюється тим, що Норвезьке виробництво електроенергії майже на 100 % поновлюється та не має викидів, що в свою чергу має позитивний вплив на навколишнє середовище, 95 відсотків виробництва електроенергії припадає на 1600 гідроелектростанцій, які розташовані по всій країні, а близько 3,5 відсотка – на вітровій енергії. Очікується, що вітрова електроенергія значно зросте в найближчі роки через дуже хороші ресурси вітру в Норвегії. Норвегія є найбільшим у Європі виробником гідроенергії та 6-м за величиною у світі, 90 потужностей перебувають у державній власності. З 2007 року поставки біопалива до Фінляндії зросли на 30 %, тоді як постачання нафти скоротилося на 9 %, а поставки вугілля, природного газу та торфу скоротились майже на 50 %. Країна є світовим лідером з виробництва біопалива другого покоління з деревини та побічних продуктів, зокрема біодизельного палива. Електроенергетика в Данії в основному покладається на відновлювану енергію, 80 % електроенергії, виробленої в країні, надходило з відновлюваних джерел енергії: 57 % від енергії вітру, 20 % від біомаси та інших горючих відновлюваних джерел енергії та 3 % від сонячної енергії. 75 Таблиця 2.11 Частка енергетики (за секторами) в структурі доданої вартості країн Північної Європи, % Країна Показник 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Видобуток корисних копалин з енергетичних 3,34 3,24 2,68 2,12 1,19 0,82 (..) (..) матеріалів Кокс і нафтопродукти -0,06 0,05 -0,01 -0,02 0,20 0,18 0,25 0,31 Постачання електроенергії, 1,67 1,53 1,39 1,45 1,60 1,51 1,28 1,24 газу, пари Видобуток корисних копалин з енергетичних 23,83 23,64 22,03 19,92 16,25 13,17 15,72 (..) матеріалів Кокс і нафтопродукти 0,13 0,12 0,11 0,08 0,16 0,06 0,13 (..) Постачання електроенергії, 2,23 2,03 2,05 1,99 1,92 2,21 2,21 2,69 газу, пари Видобуток корисних копалин з енергетичних 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 0,00 матеріалів Кокс і нафтопродукти 0,39 0,45 0,36 0,23 0,33 0,32 0,51 0,36 Постачання електроенергії, 2,22 2,20 2,33 2,32 2,15 2,04 2,08 2,06 газу, пари Джерело: [102] Отже, в Данії останніми роками був спад у частці енергетики у галузі видобутку корисних копалин, а частка енергетики коксу та нафтопродуктів у 2017 та 2018 році зростала, постачання електроенергії тяжіло до спаду, можливо це пов’язано з тим, що Данія різко скоротила виробництво електроенергії з вугілля. В Норвегії наведені показники що року зростали. У Фінляндії частка енергетики в структурі доданої вартості у сфері постачання електроенергії дещо знизилася. В Данії скоротився обсяг продажів мінерального палива, мастила та супутніх матеріалів, через це скоротився імпорт. Електроенергетику в Данії забезпечують Фінляндія Норвегія Данія 76 вітрові електростанції. Норвегія є лідером серед країн Європи за всіма показниками представленими в таблиці 2.11, адже ця країна має найбільші запаси гідроенергії, також займає 1 місце в світі по виробництву електроенергії на душу населення. В Фінляндії частка енергетики в структурі доданої вартості у сфері видобутку корисних копалин має 0 показник, через те, що прибуток отримують в основному іноземні компанії, левова частка фінської гірничодобувної промисловості знаходиться в іноземному володінні. Таблиця 2.12 Роль енергетики в створенні вартості країн північної Європи у дол. США Країна 2013 2014 2015 2016 2017 2018 Данія Всього доданої вартості 265 955 273 844 281 514 291 394 301 032 310 392 Видобуток корисних Данія копалин 7128 5797 3340 2385 .. .. енергетичних матеріалів Данія Кокс і нафтопродукти -37,28 -64,36 562,99 529,06 741,09 956,79 Постачання Данія електроенергії, газу, пари та 3702 3967 4497 4398 3850 3855 кондиціонера Норвегія Всього доданої вартості 305 275 311 852 307 440 304 202 324 203 348 477 Видобуток корисних Норвегія копалин 67 238 32 122 49 947 40 054 50 977 .. енергетичних матеріалів Продовження таблиці 2.12 Кокс і Норвегія нафтопродукт 338 250 498 195 417 .. и 77 Постачання Норвегія електроенергі ї, газу, пари та 6268 6198 5918 6738 7178 9369 кондиціонера Всього Фінляндія доданої 208 613 211 488 516 453 222 137 231 555 239 вартості 008 Видобуток корисних Фінляндія копалин 0 0 0 0 0 0 енергетичних матеріалів Кокс і Фінляндія нафтопродукт 761 497 707 722 1189 870 и Постачання Фінляндія електроенергі ї, газу, пари та 4867 4899 4646 4529 4806 4925 кондиціонера Джерело: [102] Роль енергетики у створення вартості є значною, адже інвестори залучають багато коштів у нові енергетичні можливості, у альтернативні джерела енергії в цілях сталого розвитку та збереження екосистеми, а також існує певна привабливість цього сектору економіки як відносно надійної інвестиції (у зв’язку з тим, що це одна з найважливіших галузей). Наприклад, в Данії відбувся спад у видобутку корисних копалин, що пояснюється тим, що країна перейшла фактично до вітрової енергетики (тобто здебільшого до відновлюваних джерел, що в свою чергу, є позитивним фактором). Створення вартості завдяки нафтопродуктам в Данії зростає, адже ця країна експортує кокс та нафтопродукти і щороку експорт зростає. Останніми роками спостерігається незначне зниження у формуванні доданої вартості у сфері постачання електроенергії, газу, пари та кондиціонера в Данії, через зниження витрат на енергоресурси. По кожній з представлених країн в таблиці 2.13 можна 78 простежити тенденцію до зростання доданої вартості у енергетичному секторі, що свідчить проте що економіка цих країн зростає. У Норвегії додана вартість у сфері видобутку корисних копалин зростає тому, що Норвегія має значні запаси нафти у порівнянні з іншими Європейськими країнами, а також гірничодобувна галузь в цій країні має гарні перспективи розвитку. Окрім цього, значно зростає частка доданої вартості у сфері нафтопродуктів, адже Норвегія експортує ці продукти і займає 44 місце у світі з експорту коксу, серед основних експортерів виділяють: Нідерланди, Німеччину, Бельгію, Люксембург, Ісландію та Швецію. Додана вартість від постачання електроенергії в Норвегії теж щороку зростає через кліматичні умови. Додана вартість від видобутку корисних копалин в Фінляндії відсутня, через те, що весь прибуток отримують іноземні компанії, адже розвинена інфраструктура, політична стабільність, приваблюють іноземні інвестиції та вхід на ринок іноземних корпорацій. Крім цього, Фінляндія багата на корисні копалини, а в зв’язку з тим, що ЄС запровадили стратегію щодо розвитку виробництва електромобілей то відбулося підвищення цін на літій та кобальт. У минулому році в гірничодобувну промисловість інвестували 480 млн. євро, а у місцевих компаній немає змоги інвестувати такі великі суми. Останніми роками відбувся ріст вартості у постачанні електроенергії та газу через кліматичні умови. Енергетичний сектор, що охоплює видобуток, видобуток та розподіл, безпосередньо наймає в ЄС близько 1,6 мільйона людей та створює додаткові 250 мільярдів євро надходжень в економіку, що відповідає 4 % від доданої вартості економіки ЄС. Глобальні ланцюги створення вартості – це виробничі процеси, що знаходяться в різних країнах. Сфера послуг переважає над обробною промисловістю, адже це вся економічна діяльність, що пов’язана з наданням послуг – банківська діяльність, оптова та роздрібна торгівля, медицина, освіта, транспорт, логістика, фінансова діяльність, розваги, ці всі види послуг є найбільш поширеними, ними користуються всі. Здебільшого країни, що розвиваються, отримують найбільше користі від можливостей які отримують завдяки залученню до ГЛДВ (адже вони отримують нові технології, інновації). Взагалі, імпортна складова 79 експорту визначається як частка проміжного споживання імпортних вхідних ресурсів, які використовуються для того аби виробити загальний обсяг експорту країни [45] Імпортний вміст експорту особливо великий у базових галузях промисловості, які є великими споживачами первинних товарів таких як нафта, метали, хімікати, гума та пластмаса. І Валове внутрішнє споживання енергії в Європейському Союзі в 2018 році було трохи меншим, ніж у 2017 році (-0,8 %). Нафта (сира нафта та нафтопродукти) продовжує залишатися найважливішим джерелом енергії для європейської економіки, незважаючи на тривалу тенденцію до зниження, тоді як природний газ залишається другим за величиною джерелом енергії. Деякі країни переходять до відновлюваних джерел енергії. 80 РОЗДІЛ ІІІ. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ПОГЛИБЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГІВ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ 3.1. Місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості та інтеграція України до них Україна є порівняно новим учасником глобального ланцюга створення вартості. У Стратегії розвитку МСП в Україні було наведено такі статистичні дані: середні підприємства сформують 39,1 % доданої вартості за витратами виробництва, а малі підприємництва – 8,9 %. В Україні не має регулярної статистики про додану вартість МСП та їх внесок в експорт, і тому неможливо зіставити з іншими країнами, але доречно використати дані сусідніх держав зі схожим рівнем розвитку [72, с. 174]. Інтеграція України до глобальних ланцюгів доданої вартості є відносно новою темою. У 2019 році Платформа «Industry4Ukraine» почала робити якісь дії в цьому напрямку. 12.3 12.2 12.2 11.9 12.06 11.5 11.2 10.8 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 3.1. Обробна промисловість, додана вартість (% від ВВП) Джерело: [74] Отже, обробна промисловість в Україні останніми роками йде на спад, що спричинено економічною кризою в країні. Україна у 2018 році мала нижчий показник залучення обробної промисловості у глобальні ланцюги доданої вартості ніж минулими роками. На це вплинуло багато факторів, зокрема, війна на Сході України, анексія Криму, несприятлива цінова 81 кон’юнктура, погіршення дохідності українських підприємств, залежність провідних галузей (чорна металургія, кольорова, машинобудування, хімічна промисловість) від зовнішніх ринків [73, с. 209-210]. 12 11.7 10.1 10.1 10.1 8.7 9 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Рис. 3.2. Сільське господарство, рибне, лісове, додана вартість (% від ВВП) Джерело: [75] Таким чином, додана вартість у сільському господарстві має незначні коливання. Використовуючи кореляційний аналіз, можна дослідити залежність між різними економічними показниками, та проаналізувати вплив ЛДВ на ці показники. Таблиця 3.1 Кореляційний аналіз впливу валової доданої вартості на економічні показники (Україна) Gross value Wage and added at salaried basic workers, total prices Gross capital (% of total Individuals Inflation, (GVA) formation employment) using the consumer (constant (constant (modeled ILO Internet (% of prices 2010 US$) 2010 US$) estimate) population) (annual %) Gross value added at basic prices (GVA) (constant 2010 US$) 1 Продовження таблиці 3.1 Gross capital formation 0,407527 1 82 (constant 2010 US$) Wage and salaried workers, total (% of total employment) (modeled ILO estimate) 0,165349 -0,38995 1 Individuals using the Internet (% of population) 0,41482 -0,42632 0,798607 1 Inflation, consumer prices (annual %) -0,22266 -0,10219 0,287686 0,084687 1 Джерело: [76] Таким чином, позитивний вплив на валову додану вартість складають такі величини – валове нагромадження капіталу (адже, валове нагромадження капіталу здійснюється для того, щоб розширити обсяги виробництва та отримувати збільшені прибутки, якщо цей показник зростатиме то і валова додана вартість матиме тенденцію до зростання в зв’язку з тим, що чим більшими будуть обсяги виробництва тим більше буде випускатися товарів). Ще позитивний вплив має показник кількості осіб що користуються інтернетом тому, що підключеність та доступ до мережі дозволяє розвивати потенціал держави, більшість новітніх технологій залежні від доступності інтернету, чим більше людей має доступ до інтернету, тим більше вони залучені до світового інформаційного простору, що в свою чергу, дає змогу зрозуміти важливість розвитку глобальних мереж та створення ланцюгів доданої вартості. Також позитивний вплив на валову додану вартість має показник заробітної плати працівників, адже заробітна плата це показник, який складає валову додану вартість на рівні з іншими показниками (якщо заробітна плата зростає, то це означає що зростає і прибуток підприємства, а отже і валова додана вартість росте). Негативний вплив на валову додану вартість має 83 показник інфляції споживчих цін (адже цей показник характеризує зміни загального рівня цін на товари, а валова додана вартість визначається в цінах виробників) якщо більша інфляція то менша валова додана вартість, чим більша валова додана вартість тим менша інфляція. Україна експортує переважно сталь, вугілля, паливо та нафтопродукти, хімікати, машини, транспортне обладнання та зернові культури, такі як ячмінь, пшениця. Таблиця 3.2 Проміжні товари (експорт за країнами у млн. дол. США) Країна 2014 2015 2016 2017 2018 Росія 3,660,379.11 2,138,131.74 1,789,009.75 1,984,882.81 1,964,943.54 Польща 1,239,596.28 855,253.68 1,026,499.04 1,284,737.89 1,517,385.31 Білорусь 837,000.22 407,070.65 357,481.44 429,253.36 475,153.84 Молдова 231,298.90 132,577.54 139,018.13 223,975.59 249,964.64 Литва 146,927.39 95,785.36 103,122.68 149,576.68 114,426.30 Латвія 79,897.40 47,985.67 29,626.37 45,980.43 108,685.57 Естонія 35,298.60 20,860,87 34,522.43 44,056.24 60,427.96 Болгарія 450,569.34 374,115.71 352,313.86 341,021.22 424,298.03 Джерело: [77] Таким чином, експорт продукції України до країн наведених у таблиці 3.2 відбувався за такими категоріями: проміжні продукти (товари, що використовуються для виробництва інших товарів), метали, споживчі товари, деревина, продукти харчування, текстиль, одяг, мінерали, транспортування, хімікати, овочі. З наведених даних можна зробити висновок, що найбільше Україна експортує проміжних товарів до Росії та Польщі, найменше Україна експортує до 84 країн Прибалтики, так як ці країни переважно ведуть зовнішню торгівлю зі Скандинавськими країнами та Росією. Україна більше імпортує з Прибалтики аніж експортує. Найбільше до країн Прибалтики Україна експортує мінерального палива, мінерального масла, деревини, зернових культур, залізо та сталь. Таблиця 3.3 Експорт продукції України до країн Європи та Центральної Азії (млн. дол. США) 2016 2017 2018 Проміжні товари 10,184,337.04 11,961,338.78 12,840,490.10 Метали 5,553,173.92 6,571,493.87 7,294,993.04 Споживчі товари 5,220,516.77 6,314,688.29 7,026,849.09 Овочі 3,968,007.17 5,555,573.02 5,845,120.59 Продукти 1,788,216.67 2,099,432.65 2,224,300.72 харчування Хімікати 1,336,856.76 1,482,947.81 1,691,005,07 Мінерали 1,467,366.91 2,236,955.55 2,524,439.17 Деревина 1,597,086.27 1,629,617.10 1,852,023.33 Паливо 421,383.41 703,895.59 771,400.94 Транспортування 402,038.98 442,422.75 437,843.71 Одяг 667,224.83 744,265.89 822,919.46 Всі продукти 22,310,828.57 27,863,325.96 30,440,136.29 Джерело: [77] З даних таблиці можна зробити висновок, що найбільше Україна експортує проміжних товарів, метали, споживчі товари, овочі та продукти харчування. Що свідчить про попит даних товарів українських підприємств на зовнішніх ринках. Серед найбільших українських компаній-експортерів виділяють «АрселорМіттал Кривій Ріг», «Азовсталь», «Кернел-Трейд», «Нібулон» це компанії відносять до важкої промисловості та Агро промисловості. Ці галузі становлять 30 % експорту України. У 2020 році Україна посіла перше місце за обсягами експортованої органічної продукції. У 2018 році експорт проміжної проміжної продукції склав 21 % від загального експорту. Останнім роком експорт до Росії скоротився на 11 %, 85 український експорт у 2019 році збільшився на 7 %, що свідчить про те, що немає торгового дефіциту. Найбільші обсяги експорту з України потрапили до Польщі. Коли Росія розпочала агресію проти України в 2014 році, вона не тільки анексувала Крим та розпочала військовий конфлікт на Донбасі, але й розпочала торгову війну проти України, яка включала ембарго на сільськогосподарські товари. До цього моменту Росія була одним з ключових напрямків для українського експорту, на нього припадала третина його товарообігу. Російська торгова війна різко зменшила цю частку, тоді як Україна фактично за одну ніч втратила чверть своїх ринків. Найважливішим викликом для української економіки сьогодні є переорієнтація експорту, вихід на нові ринки Європи, Азії та Африки [78]. Таблиця 3.4 Проміжні товари, експорт за регіонами 2018 (млн. дол. США) Європа та Центральна Азія 12,840,490.10 Близький Схід, Північна Африка 3,011,703.89 Південна Азія 2,169,181.74 Східна Азія, Тихоокеанський регіон 1,247,711.03 Північна Америка 964,173.87 Латинська Америка 237,699.98 Джерело: [77] Таким чином, можна зробити висновок, що найбільше Україна експортує проміжних товарів до Європи та Центральної Азії, найменше Україна експортує до Латинської Америки. Коли Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС у 2014 році, угода про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі набула чинності, що зробило Європейський Союз стратегічним торговим партнером України. У І кварталі 2018 року частка експорту, що надходить до країн ЄС, як частка від загального обсягу українського експорту досягла 38,9 %. Тим часом Росія отримала лише 7,4 %, що є значною зміною, якщо порівняти це з показником 34 % частки експорту України до Росії в 2013 році [78]. Україна наростила експорт з Туреччиною у 2019 році на 11,3 %, збільшення експорту зросло також з Німеччиною, Єгиптом, Нідерландами, з країнами ЄС, загалом експорт збільшився на 3 %, що свідчить 86 проте, що українські компанії з кожним роком все більше й більше стають учасниками глобальних ланцюгів створення вартості, також відносини з країнами ЄС у експорті є більш сильними ніж раніше. Також, збільшився експорт і Молдови, Білорусі, Великобританії, Румунії, Чехії. До Латинської Америки Україна експортує найменше, адже там існує економічна криза, високий рівень корупції, нелегальне виробництво наркотичних речовин, бідність та безробіття. Майже 20 % експорту України до Росії становлять метали, 15 % продукти неорганічної хімії та понад 14 % обладнання для атомних електростанцій. Близько 14 % експорту до Польщі складають метали та майже 13 % руди, 13 % електромобілі. Понад половину експорту до Італії складають чорні метали, а понад 17 % зернові культури. Майже половина експорту до Туреччини – це метали, а 14,4 % у вигляді олійних культур. Нідерланди та Єгипет є основними імпортерами українських зернових культур: 30,7 % загального експорту до Нідерландів та 56,2 % експорту до Єгипту. Хоча 24,7 % експорту до Німеччини припадає на електричні машини, країну також цікавлять руди (9,9 %) та текстиль (8,4 %). Майже половина експорту в Угорщину – це електричні машини, а понад 13 % мінеральне паливо [78]. Таблиця 3.5 Імпорт проміжних товарів за регіонами у млн. дол. США (2018) Світ 12,301,483.42 Європа та Центральна Азія 9,250,551.37 Близький Схід, Північна Африка 1,944,528.18 Продовження таблиці 3.5 Південна Азія 347,649.34 Східна Азія, Тихоокеанський регіон 349,613.83 Південь від Сахари 192,880.59 Північна Америка 71,165.25 Латинська Америка 106,459.90 Джерело: [79] Україна імпортує проміжні товари на суму 12 301 млн. дол. США, частка продукції становить 21,51 %. Україна експортує споживчих товарів на 8 156 млн. 87 дол. США, частка продукції становить 17,23 %. Україна імпортує споживчих товарів на суму 24 080 млн. дол. США, частка продукції становить 42,11 % [80]. Також, Україна більше всього імпортує нафти, хімічних добрив. Більше всього у минулому році Україна ввозила товарів з Китаю (9,2 млрд. дол. США), з Росії (7 млрд. дол. США), хоча експорт з Росією знизився на 13,6 %. На 11 % ми стали більше завозити товарі з США, хоча експорт до цієї країни впав. На 30 % ми більше імпортуємо з Литви. Експорт мінерального палива та нафти виріс на 12,2 % у минулому році. Продажі українських машин, обладнання, механізмів, а також електротехнічного обладнання впав на 4,1 %, отже, Україна в цій галузі зазнала певних втрат та ця галузь менше залучена до глобальних ланцюгів доданої вартості. Експорт хімічної продукції у 2019 році зріс на 3,2 %, що свідчить про економічний ріст підприємств хімічної промисловості, а також про нарощування конкурентних позицій. Таблиця 3.6 Імпорт продукції з Європи та Центральної Азії (млн. дол. США) 2017 2018 Метали 2,111,139.92 2,534,029.85 Споживчі товари 15,829,576.91 19,068,197.50 Овочі 872,048.09 975,117.51 Продукти харчування 1,377,426.10 1,731,577.83 Продовження таблиці 3.6 Хімікати 5,317,598.61 5,658,682.24 Мінерали 306,783.24 306,259.33 Деревина 1,234,496.78 1,418,362.48 Паливо 10,321,500.73 12,077,769.34 Транспортування 2,421,819.11 2,975,004.54 Одяг 1,065,119.91 1,201,719.10 Всі продукти 35,173,162.09 40,451,125.85 Проміжні товари 8,702,587.71 9,250,551.37 88 Джерело: [79] Очікувана вартість імпорту товарів в Україну склала 51 млрд. доларів США в 2019 році, збільшившись на 35,9 % з 2015 року, але знизившись на 10,9 % з 2018 по 2019 рік [81]. Головним драйвером розвитку торгівлі з ЄС був експорт, через впровадження зони вільної торгівлі. Імпорт товарів перевищив експорт на 11 млрд. дол. США у 2019 році, але сальдо було позитивним, що свідчить проте, що означає перевищення експорту над імпортом (отже, Українські компанії отримують значні інвестиції від іноземних компаній, наприклад «ВЕТ Аутомотів Україна» це той завод, який виробляє електронні системи підігріву сидінь, випускає сенсорні датчики, автомобільні кабелі є одним із підприємств відомої німецької компанії «WET Automotive Systems AG», таким чином, головним активатором ГЛДВ є транс націоналізація компаній), так як з даних таблиці 3.6 видно, що найменше імпортує Україна проміжних товарів та одягу, отже, росте внутрішній попит на групи цих товарів, також відбулося скорочення імпорту мінералів, причиною цього могло стати звуження внутрішнього споживчого попиту на імпортний товар (наприклад з боку населення через низьку купівельну спроможність), іншим фактором виступає зменшення потреб у сировині, матеріалах. Імпорт в Україну зріс до 4703,30 млн. дол. США у вересні з 4486,30 млн. дол. США у серпні. Так як торгівельний баланс показує співвідношення вартості експорту та імпорту країни, слід розглянути сальдо торгівельного балансу на основі даних експорту та імпорту різних груп товарів з/до Європи та Центральної Азії. Якщо країна експортує більшу вартість, ніж імпортує, вона має торговельне сальдо позитивне, і навпаки, якщо країна імпортує більшу вартість, ніж експортує, вона має торговий дефіцит або негативне сальдо торгового балансу. Станом на 2016 рік, близько 60 з 200 країн мають профіцит торгівлі. Таблиця 3.7 Сальдо торгівельного балансу на основі даних імпорту та експорту продуктів з/до Європи та Центральної Азії (2018) млн. дол. США Імпорт Експорт Сальдо 89 Метали 2,5 7,2 4,7 Споживчі товари 19,06 7,02 -12,04 Продукти 1,73 2,22 0,49 харчування Хімікати 5,65 1,69 -3,96 Деревина 1,41 1,8 0,39 Проміжні товари 9,25 12,8 3,55 Джерело: [79] Таким чином, позитивне сальдо свідчить проте, що експорт перевищує імпорт, що в свою чергу означає що країна більше продає аніж купує. Отже, негативне сальдо є по позиціям споживчі товари, хімікати. З точки зору континенту та на основі даних за 2018 рік, близько двох третин (65,4 %) загального обсягу імпорту України за вартістю було придбано у інших європейських країн. Азійські торгові партнери постачали 25,9 % імпорту, придбаного Україною, тоді як товари на 6,1 % походили з Північної Америки. Менший відсоток припав на Африку (1,3 %), країни Латинської Америки (1,1 %), за винятком Мексики, але включаючи Кариби, та Океанію (0,1 %), очолювану Австралією та Новою Зеландією [81]. Таблиця 3.8 Додана вартість за витратами виробництва підприємств за видами економічної діяльності в Україні у млн. грн. Галузь Роки Усього Великі Середні підприємства підприємства у % у % до до загальної загальної доданої вартості доданої відповідного вартості виду діяльності відповідного 90 виду діяльності Сільське 2015 183874,4 17,6 51,2 господарство 2016 186933,1 10,6 51,7 2017 195477,8 4,5 47,0 2018 201937,8 2,9 52,1 Промисловість 2015 488256,8 60,7 34,1 2016 651913,4 54,5 39,3 2017 812468,5 57,3 35,8 2018 868069,9 56,4 35,1 Будівництво 2015 37068,2 20,4 41,2 2016 48267,6 2017 58500,9 1,8 48,4 2018 71230,6 6,0 53,0 Продовження таблиці 3.8 Оптова та 2015 299500,7 38,2 43,9 роздрібна 2016 334384,0 29,9 52,3 торгівля 2017 455270,9 33,2 49,3 2018 524664,7 29,5 26,9 Інформація та 2015 48635,4 47,8 37,4 91 телекомунікації 2016 62610,3 34,3 45,4 2017 80618,1 33,8 44,7 2018 89150,5 39,0 39,2 Джерело: [82] Таким чином, промисловість, оптова та роздрібна торгівля мають найбільшу частку в ланцюгах доданої вартості, а будівництво має найнижчі показники. Необхідно вдосконалювати структуру економіки нашої країни, адже участь у ГЛДВ приймають здебільшого підприємства. 2019 132.2 2018 110.9 2017 94.7 2016 79.1 2015 77.3 2014 116.3 Рис. 3.3. Валова додана вартість у базових цінах у млрд. дол. США Джерело: [76] З даних рисунку 3.3 можна зробити висновок, що в Україні валова додана вартість у 2019 році склала 132,2 млрд. дол. США. що на 22 млрд. дол. США більше з попереднім 2018 роком. Це свідчить і про ріст ВВП. Розглянемо показники доданої вартості у сфері послуг з 1987 по 2017 рр.. Середнє значення для України за цей період становило 40,94 млрд. доларів США при мінімумі 12,36 млрд. доларів США у 2000 році та максимум 103,14 млрд. доларів США у 2013 році. Додана вартість у сфері послуг з 2017 року становить 56,38 млрд. 92 доларів США. Для порівняння, середній світовий показник у 2017 році, який базується на 137 країнах, становить 215,45 млрд. доларів США. 103.1 63.5 56.3 43.4 19.1 23 22.3 26.5 18 21.9 24 12.4 16.4 1987 1989 1991 1993 1995 1997 1999 2001 2003 2005 2009 2013 2017 Рис. 3.4. Послуги, додана вартість у млрд. дол. США Джерело: [83] Цей показник включає додану вартість в оптовій та роздрібній торгівлі (включаючи готелі та ресторани), послуги у транспортних та державних, фінансових, професійних та особистих послугах, таких як освіта, охорона здоров’я та послуги з нерухомості. Сюди також включаються приписані збори за банківські послуги, імпортні мита. У 2017 році додана вартість в оптовій, роздрібній торгівлі, ресторанах та готелях зросла для України на 428 721 млн. дол. США. Зростання доданої вартості в оптовій, роздрібній торгівлі, ресторанах та готелях України збільшилась з 8 610 млн. дол. США у 1998 р. до 428 721 млн. 93 2017 428.7 2014 243.6 2010 163.9 2006 73.4 2004 43.3 2000 15.6 1998 8.6 1996 5.7 Рис. 3.5. Додана вартість в оптовій, роздрібній торгівлі, ресторанах та готелях у млн. дол. США Джерело: [84] У 2017 році додана вартість в прирості будівництва для України становила 64 431 млн. дол. США. Додана вартість у прирості будівництва в Україні зросла з 5 235 млн. дол. США у 1998 р. до 64 431 млн. дол. США. 2017 64.4 2014 36.8 2012 39 2010 35.3 2006 22.9 2002 8.4 1998 5.2 Рис. 3.6. Додана вартість (будівництва) у млн. дол. США Джерело: [84] У 2017 році додана вартість у видобувній промисловості, комунальному господарстві для України становила 632 887 мільйонів дол. США. Додана вартість у гірничодобувній промисловості, комунальному господарстві України зросла з 29 190 млн. дол. США у 1998 р. до 632 887 млн. дол. США у 2017 р., зростаючи із середньорічним темпом 18,27 %. 94 Таблиця 3.9 Додана вартість у видобувній промисловості, комунальному господарстві Рік Млн. дол. США Зміна у % 2017 632,8 25,2 2016 505,4 28,5 2015 393,1 20,8 2014 325,2 10,1 2013 295,2 -3,41 2012 305,6 6,5 2011 286,8 17,4 Джерело: [84] У 2017 році додана вартість транспорту, зберігання та зв’язку для України становила 301 505 мільйонів дол. США. Додана вартість транспорту, зберігання та зв’язку України зросла з 13 301 млн. у 1998 р. до 301 505 млн. у 2017 р., зростаючи із середньорічним рівнем 18,23 %. 20.729.4 60.9 301.5 96.9 142.2 153.6 2000 2002 2006 2008 2012 2014 2017 Рис. 3.7. Додана вартість транспорту, зберігання та зв’язку у млн. дол. США Джерело: [84] У 2017 році додана вартість в інших видах діяльності для України становила 788 068 млн. дол. США у період між 1998 і 2017 роками додана вартість в інших видах діяльності України істотно зросла з 21 559 мільйонів дол. США до 788 068 мільйонів. 95 788 610.9 405.4 287.6 94.2 33.5 2000 2004 2008 2012 2016 2017 Рис. 3.8. Додана вартість в інших видах діяльності у млн. дол. США Джерело: [84] Уряду України слід почати розглядати місце України у світі після COVID-19. Пандемія повинна суттєво прискорити «роз’єднання» Китаю та Америки на два геополітичні та економічні суб’єкти, що матимуть страшні наслідки для існуючих у світі ланцюгів поставок. Французький міністр фінансів Бруно Лемер висловив цю проблему суворо з точки зору національної безпеки, заявивши у Financial Times, що Європа більше не може «залежати від Азії, від Китаю, у сфері стратегічних для нас товарів, будь то в аерокосмічна чи медична галузі, або в інших ланцюгах поставок». В результаті пошкоджені глобальні ланцюги поставок потрібно буде відновити, щоб врахувати нову геополітичну реальність. Ця реальність представляє Україні унікальну можливість стати ключовою євразійською технологією, інфраструктурою, виробництвом та агробізнесом, новою ланкою в новій економіці світового ланцюга постачання 21 століття. Європейський банк реконструкції та розвитку, найбільший інвестор в Україні, запропонував ідею того, що європейські компанії повинні вирішити ці глобальні зриви ланцюгів поставок, створивши потужне постачання «глобального ланцюжка доданої вартості» в таких країнах, як Україна. ЄБРР прогнозує пропорційно коротший і менш тяжкий шок для економіки України, ніж це могло б бути в інших країнах, оскільки вона ще не повністю завершила процес інтеграції у додану вартість та глобальні ланцюги поставок [85]. 96 Тим не менше, оскільки ЄС споживає 43 % українського експорту, Україна вже є невід’ємною складовою європейського ланцюжка поставок. В результаті агресивних економічних реформ та імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ще до того, як виникла пандемія, інвестори розглядали Україну як стабільний та передбачуваний ринок для інвестицій. Таблиця 3.10 Індекс інновацій – рейтинг країн (2019) Країна (місце в рейтингу) Кількість балів 47. Україна 37,4 5. Великобританія 61,3 2. Швеція 63,7 7. Данія 58,4 19. Норвегія 51,9 6. Фінляндія 59,8 20. Ісландія 51,5 38. Литва 41,5 34. Латвія 43,2 24. Естонія 50 16. Франція 54,2 46. Росія 37,6 39. Польща 41,3 9. Німеччина 58,2 Джерело: [86] Так як Україна займає 47 місце у рейтингу країн за індексом інновацій (серед 129 країн), то можна зробити висновок, що Україна є привабливою країною як для інвестицій так і для залучення до глобальних ланцюгів доданої вартості. Імпортна складова експорту України у 2014 році становила 34 %. 97 44.4 41.4 42 41.1 38.18 38.2 39 34.86 36.2 37.4 37.7 32.69 34.2 32.3 30.32 29.9 27 24.7 21.06 21.7 22.5 22.5 19.5 17.85 17.2 17.1 15.4 16.8 15.9 12.36 13.24 14.2 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 Первинний сектор Вторинний сектор Третинний сектор По економіці вцілому Рис. 3.9. Імпортна складова експорту України у % Джерело: [45] До первинного сектору економіки відносять сільське господарство, лісова промисловість, гірнича промисловість, рибальство. До вторинного сектору відносять будівництво та виробництво. До третинного сектору відносять послуги. Наведені у рисунку 3.9 дані свідчать проте, що у 2009 році було стрімке скорочення обсягів національного виробництва та експорту, що спричинило девальвацію обмінного курсу гривні у 2009 році, також зростання імпортної складової національного експорту з 2010 по 2012 роки було спричинено підвищенням цін на імпортну сировину та комплектуючі для виробництва. Результатом цього було зниження цінової конкурентоспроможності українських експортних товарів [45]. У 2017 р. додана вартість в сільському господарстві для України становила 303949 млн. дол. США. Додана вартість у сільському господарстві України зросла з 12 371 млн. дол. США у 1998 р. до 303 949 млн. долю США у 2017 р., зростаючи із середньорічним рівнем 19,42 %. Таблиця 3.11 98 Додана вартість у сільському лісову, рибному господарстві Рік Млн. дол. США Зміна у % 2017 303,9 8,6 2016 279,7 16,6 2015 239,8 48,8 2014 161,1 25,17 2013 128,7 17,2 2012 109,7 3,03 2011 106,5 32,5 2010 80,3 22,9 2009 65,3 0,99 2008 64,7 37,2 2007 47,1 15,3 2006 40,9 Джерело: [84] Стандартна ставка ПДВ становить 20 %. Сума ПДВ додається до ціни відповідних товарів та послуг. Не всі поставки товарів та послуг обкладаються ПДВ, тоді як інші обкладаються нижчою ставкою ПДВ: 1. Ставка 7 % застосовується для постачання та імпорту фармацевтичної продукції та медичного обладнання; 2. Ставка 0 % застосовується до експорту товарів та послуг; 3. Певні операції звільняються від оподаткування ПДВ [87]. Зверніть увагу, що лише ті поставки, які оподатковуються 0 %, 7 % та 20 %, вважаються операціями, що оподатковуються ПДВ. База ПДВ з поставлених товарів та послуг у їхній контрактній вартості (за вирахуванням ПДВ та акцизу з роздрібної торгівлі), яка не може бути нижчою за: 1. Для самостійно виготовлених товарів / послуг – нормальна ціна; 2. Для інших, крім самостійно виготовлених товарів / послуг – витрати на придбання; 99 3. Для основних фондів – чиста балансова вартість на початок звітного періоду. Відповідно до Податкового кодексу України операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, є такими: 1. Постачання товарів на територію України; 2. Постачання послуг на території України; 3. Ввезення товарів в Україну; 4. Експорт товарів з України; 5. Транскордонне перевезення пасажирів та багажу залізничним, автомобільним, морським, річковим або повітряним транспортом. Тому важливо визначити, коли товари та послуги вважаються такими, що постачаються на території України [87]. «Україна має стратегічне географічне розташування на перехресті Європи та Азії, в цій країні найбільше родючих сільськогосподарських земель у Європі, велика кількість освічених робітників та Угода про асоціацію з Європейським Союзом з 2015 року. Ці переваги пропонують Україні надзвичайну можливість, а саме – збільшити експорт продукції з високою доданою вартістю» [88]. «Україна ще не стала основним учасником експорту глобального ланцюга створення вартості (ГЛДВ), хоча вона має прихований потенціал для інтеграції до таких міжнародних виробничих мереж. Сьогодні глобальне виробництво є високо інтегрованим у багатьох країнах, причому один готовий продукт часто є результатом виробничих та складальних ліній, розподілених по кількох країнах, при цьому кожен етап процесу додає цінності кінцевому продукту. Завдяки такому світовому експорту ланцюжка доданої вартості країни обмінюються не тільки продуктами, але й технологіями, знаннями та мережами. Однак для України частка такої продукції з загальнодоступною ціною в експорті була низькою – 5,7 відсотка у 2014 році, набагато нижче за 27 відсотків для Польщі, 38 відсотків для Румунії, 38 відсотків для Туреччини та 59 відсотків для В’єтнаму» [88]. Таблиця 3.12 100 Основні торгівельні партнери України в експорті товарів та послуг у 2019 році Країна Обсяг експорту Темп зростання / Питома вага країни товарів та послуг, у зниження, у % (2019 у загальному обсязі млн. дол. США до 2018 року) експорту товарів з України, у % Країни ЄС 20 750,7 102,9 41,5 Китай 3 593,1 163,3 7,2 Росія 3 242,8 88,8 6,5 Туреччина 2 619,0 111,3 5,2 Єгипет 2 254,1 144,8 4,5 Індія 2 024,1 93,0 4,0 Білорусь 1 549,8 118,8 3,1 США 978,6 88,1 2,0 Саудівська Аравія 744,4 99,4 1,5 Індонезія 735,2 119,3 1,5 Джерело: [89] У 2018 році експорт товарів, які можна віднести до первинних, перевищив 70 % загального експорту України. Хоча це правда, що первинні товари часто асоціюються з низькою доданою вартістю, складні виробничі товари не часто приносять вищу вартість для країни-експортера. Існує загальна плутанина щодо високотехнологічних товарів та товарів з високою доданою вартістю. Товар високих технологій не обов’язково створює високу додану вартість, тоді як простий товар може принести високу вартість своєму виробнику. І якщо заробітна плата низька в країні, яка експортує високотехнологічні товари з великою кількістю імпортованих матеріалів, результуюче значення для країни може бути низьким. Обробна промисловість в Україні останніми роками йде на спад що спричинено економічною кризою в країні. Позитивний вплив на валову додану вартість складають такі величини – валове нагромадження капіталу, показник кількості осіб що користуються інтернетом, показник заробітної плати працівників. Негативний вплив на валову додану вартість має показник інфляції споживчих цін. 3.2. Інтеграція України до глобальних ланцюгів доданої вартості в умовах глобальної цифровізації Очікується, що цифрова трансформація виробництва буде ставити різні виклики для виробництв, тобто для країн, що спеціалізуються на трудомісткій 101 діяльності, де модернізація економіки досі була зумовлена прямими іноземними інвестиціями, що прагнуть до ефективності. Більше того, цифровізація виробництва може призвести до зміни географічної організації виробництва, наприклад, підштовхуючи організатора ланцюжка доданої вартості до переміщення виробництва назад у країну походження або ближче до кінцевих ринків. Наслідки можуть бути руйнівними для фабричних економік, де виробництво вартості, що керується переміщенням виробництва, було головним двигуном зростання та модернізації. Цифрова трансформація представляє безпрецедентні можливості для прямих іноземних інвестицій, що готують фабричні економіки, збільшити наукоємність свого внеску та загальну частку у світовій вартості. Однією з ключових пропозицій є те, що цифрова трансформація призведе до поглиблення капіталу в економіці підприємств. В результаті залежності від практики офшорингу існуючі виробничі підрозділи провідних компаній будуть модернізовані за допомогою передових технологій. Це дозволить спеціалізуватись на більш високих видах діяльності [90, с. 2-3]. Структура модернізації, зумовленої цифровою цифровізацією, вимагають детального вивчення, щоб отримати уявлення, що дають змогу передбачити можливі зміни, у доданій вартості. Цифровізація виробництва інтенсифікує модернізацію технологій. Однак, перехід на інтелектуально-підключені заводи – це лише частина історії цифрової трансформації. Цифрова трансформація ініціює модернізацію також провідних компаній у глобальних ланцюгах створення вартості (ГЛДВ). Більш важливим є те, що моделі модернізації різняться між учасниками ланцюжка створення вартості, що може бути одним із факторів, що пояснюють чому саме виникає збільшення глобальних нерівностей у цифровому режимі. Очікується, що інтеграція цифрових технологій, таких як Інтернет, хмарних технологій, адитивних технологій (виробництво 3-д об’єктів), штучний інтелект, аналіз великих даних та технології віртуалізації (створення штучного об’єкта чи середовища) у виробничих операціях та бізнес-функції, що підтримують 102 виробництво, разом із цифровим переосмисленням бізнесу глибоко трансформують глобальну діяльність із додавання вартості та призводять до вражаючих вдосконалень у показниках ефективності технологій. Цифрова трансформація галузей, керованих цими технологічними можливостями, називається четвертою промисловою революцією, або коротше індустрією 4.0. Системи кіберфізичного виробництва як втілення цифрової трансформації виробництва. Системи кіберфізичного виробництва – це промислові виробничі системи, що контролюються та координуються, з’єднуються за допомогою технологічних рішень, що інтегрують останні результати досліджень та розробок комп’ютерної науки, інформаційних та комунікаційних технологій та виробничої науки, технологій. Системи кіберфізичного виробництва надають велику кількість даних про власні поточні операції. Ці дані обробляються в режимі реального часу за допомогою рішень для аналізу великих даних, що дозволяє управляти складністю, підвищувати операційну досконалість, оптимізувати використання ресурсів та підвищувати продуктивність як виробничих операцій, так і що ще більш важливо – допоміжних функціональних видів діяльності, пов’язаних з виробництвом [90, с. 6]. Наприклад це планування процесів, планування виробництва, управління запасами, управління енергією, контроль якості та технічне обслуговування. При обробці виробничих даних рішення для аналітики даних (швидка стабільна система аналітичної звітності) виявляє закономірності, що супроводжують виробничі незручності, такі як поломка інструменту, деградація обладнання або вихід з ладу. Це дозволяє розробляти прогнози щодо поломок, які можуть виникнути в майбутньому. Таким чином, це дає можливість запобігти виникненню поломок та порушень. Рішення для аналітики великих даних необхідні також для досягнення збалансованого навантаження доступних ресурсів, в той час, коли виробничі підприємства виробляють велику різноманітність продуктів, одночасно триває багатопроцесорний процес, і портфоліо виробленої продукції може змінюватися кілька разів, навіть у один день, що вимагає швидкої реконфігурації (зміни) системи. 103 Ще однією розумною функціональністю цифрової трансформації є віртуалізація. Наприклад, оптимальний дизайн (з точки зору внутрішньозаводської логістики) заводу або конвеєра ідентифікується за допомогою симуляційного експерименту (комп’ютер представляє фізичну модель, них розраховується всі можливі умови функціонування моделі). Комп’ютерні цифрові моделі (цифрові близнюки) також використовуються для розробки продукту. Віртуальне моделювання, моделювання та аналіз властивостей товару (геометрія, стійкість до тріщин, теплова поведінка) допомагають роботі розробників продуктів і дозволяють скоротити час випуску на ринок. В цілому, цифрові рішення у виробництві покращують досконалість продукції та виробництва, підвищують продуктивність праці, сприяють оптимізації ресурсів, а також дозволяють швидше і більш обґрунтоване (обґрунтоване даними) прийняття рішень [90, с. 7]. Вдосконалюється ще одна основна концепція аналізу динаміки ГЛДВ. Модернізація визначається як спеціалізація на додаткових операціях з додаванням вартості в рамках ГЛДВ, ніж раніше, наприклад, шляхом розширення обсягу та інтенсивності знань діяльності. Модернізація може стосуватися (кращих) продуктів, (вдосконалених, більш ефективних) процесів, функцій вищої кваліфікації та / або переходу до (нових та технологічно більш досконалих) секторів або ланцюгів створення вартості. Залишається неясним, чи впливає модернізація, що керується цифровою трансформацією, лише на основну (виробничу) діяльність постачальників, чи цифрова трансформація також впливає на додану вартість виробничої діяльності? Відповідно, залишається дослідити, чи пов’язана цифрова трансформація лише з модернізацією процесу, чи це також стимулює функціональне оновлення постачальників виробництва. 104 6 5 4 3 2 1 0 2015 2016 2017 2018 2019 Зростання НДДКР (загалом) Зростання НДДКР в бізнесі Ріст ВВП Рис. 3.10. Циклічні інвестиції в НДДКР (%) Джерело:[91] Оскільки інновації зараз є центральними для корпоративної стратегії та національних стратегій економічного зростання є сенс розвивати та модернізувати виробничі процеси. Експорт Імпорт Сальдо 3.1 3.3 2.9 2.762.5 2.041.9 2.1 2.31 1.7 1.9 1.3 1.5 0.6 0.14 0.41 0.26 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 -1.2 -1.8 Рис. 3.11.Україна – експорт послуг ІКТ (млрд. дол. США) Джерело: [68, 92] Останній показник експорту послуг ІКТ в Україні становило 2 760 000 000 доларів США станом на 2017 рік. За останні 23 роки значення цього показника коливалось між 2 760 000 000 доларів США у 2017 році та 56 000 000 доларів США у 2000 році. Отже, в порівнянні з початком 2000-х років експорт українських послуг ІКТ значно збільшився. Збільшення показника експорту ІКТ послуг свідчить проте, що відбувається ріст та розвиток індустрії. Імпорт України 2018 р. був 3,3 млрд. дол. США. Дані досягли рекордно високого рівня - 3 314 267 201 дол. США у 2018 р.. 105 Таким чином, сальдо з 2014 р. позитивне, що свідчить проте, що експорт переважає над імпортом, означає що Україна більше продає ІКТ послуг аніж купує. США 26 ЄС 36 Норвегія 1 Гібралтар 1 РФ 15 Швейцарія 9 Ізраїль 5 Канада 3 Південна Корея 2 Вірджинські острови 2 Рис. 3.12. Основні імпортери ІКТ послуг з України у % Джерело: [93, с. 24] З даних рисунку 3.12, можна зробити висновок. Щодо частки української ІТ індустрії. Найбільше купують ІКТ послуг в України США та ЄС, що свідчить про високий попит на українську ІТ індустрію. Український ІТ-сектор складається з різних під секторів: компанії які спеціалізуються на наданні послуг, компанії які створюють продукт, стартапи, центри розробки. Станом на 2018 рік у цій галузі задіяно близько 154 тисяч робітників, також в Україні досить гарно розвинена інфраструктура для розвитку цієї галузі, адже є швидкісний інтернет, доступ всіх верств населення до інтернету ( а ці фактори є основними для даної галузі). У 2020 році Україна зайняла місце 64 у рейтингу індексу мережевої готовності (з представлених 134), Мексика та В’єтнам зайняли 62 та 64 місця, а Азербайджан та Білорусь 66 та 65 місце відповідно [94]. За індексом інновацій Україна посіла 45 місце серед 131 крани, випереджає Україну Таїланд, але в свою чергу, Україні поступається Російська Федерація та Румунія. У 2019 році Україна зайняла 85 місце у рейтингу глобального індексу конкурентоспроможності серед представлений 141 країни. 106 Таблиця 3.13 10 найбільших ІТ-компаній за кількістю фахівців 2020 1 Epam 8300 2 Softserve 7193 3 Globallogic 4893 4 Luxoft 3523 5 Ciklum 2692 6 NIX 2271 7 Evoplay 2050 8 Infopulse 1940 9 Dataart 1900 10 Zone3000 1640 Джерело: [95] ІТ індустрія забезпечує велику кількість робочих місць. В таблиці представлено 10 найбільших ІТ-компаній у 2020 році. Такі компанії забезпечують привабливість для інвестицій в Український ІТ сектор і в таких компаній зазвичай клієнтами виступають масштабні корпорації такі як: Lenovo, Microsoft, Google, Panasonic, Oracle, Ford та інші) частка таких компаній у загальному обсязі є найвищою. Необхідно збільшити обсяги інвестицій у стартапи. ІТ-компанії розробляють рішення у різних продуктових категоріях, а саме: 1. Системи забезпечення – аналітичне програмне забезпечення для промислових платформ, що дають точні аналітичні дані; 2. Програмні рішення для підвищення точності виробничих операцій у с/г секторах; 3. Платформи для автоматизації процесів дистрибуції; 4. Платформи, що допомагають у життєзабезпеченні міст (енергетикою); В Україні є два позитивних фактори – математична освіта на високому рівні, гнучке законодавство. Таблиця 3.14 107 Потенційний внесок новітніх технологій до економіки України Вертикаль До можливих До вартості До До експортних інтелектуальної конкурентоспроможності підвищення надходжень власності в країни якості освіти Україні в Україні Центри ***** - ** *** розробки програмного забезпечення Продуктові **** ***** ***** *** компанії Дата-центри *** * **** ** Телекомунікації ** - ***** *** Компанії, що ***** ** *** ***** надають технологічні послуги Джерело: [93, с. 47-48] Таким чином, кожен тип має різні преваги для економіки нашої країни. Але, все-таки можна виділити основі напрямки напрямки вдосконалення та розвитку – компанії що надають технологічні послуги, центри розробки програмного забезпечення, технологічні стартапи. Таблиця 3.15 Ринкові можливості для ІТ-сектора Обрані Логіка Існуючі ринки Перспективи Короткострокова продукти і ринки прибутковість / довгострокова Підвищення Європі та США не США / ЄС США, ЄС, Короткострокова спроможності вистачає інженерів. Японія, прибутковість України до Можливо досягти Ізраїль, аутсорсингу забезпеченням Південна інформаційних прозорості та Корея технологій стабільності податкової системи Продовження таблиці 3.15 108 Підвищення Перспективні Південна США, Довгострокова привабливості клієнти: Європа, Корея, Японія, прибутковість для США, Японія, Німеччина Південна дослідницьких Південна Корея. Корея центрів Вони хочуть мати закордонних базу в Європі з робітників невисокими витратами. Інтернаціоналізація великих компаній вимагає присутність їх дослідницьких центрів ближче до ринків збуту. Розвиток Перспективні Місцевий або Усі країни, Довгострокова здатності клієнти: ключові регіональний що прибутковість країни до ринки для розвиваються створення традиційних продукту на галузей України додаток до (сільське продажу послуг господарство, промисловість). Створення об’єктів інтелектуальної власності з високою доданою вартістю дозволяє забезпечити сталий розвиток. Розробка Перспективні Місцевий / Усі країни, Короткострокова рішень для клієнти: місцевий регіональний що прибутковість електронного ринок, розвиваються врядування міжнародний ринок має другорядне значення. Це дасть змогу посилити роль України як центру експертизи у цій галузі. Компанії повинні бути здатними експортувати свої продукти. Продовження таблиці 3.15 109 Підвищення Міжнародні та Україна, Центральна Довгострокова рівня українські країни Європа, прибутковість компетентності компанії. Центральної США у роботі з Відповідні Європи великими технології є базами даних джерелом прибутку і посилюють економічну незалежність. Університети повинні створити навчальні програми для цієї сфери та навчити та сприяти їх розвитку на міжнародному рівні. Джерело: [93, с. 49-53] Отже, необхідно залучати та навчати кваліфікованих робітників, збільшувати додану вартість в інформаційних технологіях, підвищувати привабливість України як місця для зарубіжних центрів розробки програмного забезпечення. Таблиця 3.16 Мета інвестицій компаній у цифрові технології Мета Приклад інвестицій Автоматизація виробництва, роботизація (3- Інвестиції в автоматизацію заводу та д друк) технології робототехніки; автоматизація обробки матеріалів; впровадження спільних роботів; реалізація металевого 3D-принтера Автоматизація та діджиталізація бізнес Автоматизація внутрішньозаводської процесів логістики, впровадження автоматизованих керованих транспортних засобів; інвестиції в інтелектуальне складання; автоматизація тестування та контроль якості; цифрові рішення для планування / управління виробництвом; інтелектуальне рішення для технічного прогнозування; розробка рішення для штучного інтелекту для оптимізації тестування продукції. Продовження таблиці 3.16 Прийняття рішень на основі даних Рішення для аналізу даних для впровадження інтелектуального 110 обслуговування; прогнозне рішення бізнес- аналітики для експериментів з різними сценаріями управління корпоративною ефективністю; розробка прийняття рішень на основі моделювання в ряді процесів та функцій Цифровий взаємозв’язок основної та Рішення для аналізу даних для допоміжної діяльності інтелектуального прогнозного обслуговування; рішення для штучного інтелекту для оптимізації процесів; розумні годинники для сповіщення операторів або обслуговуючого персоналу Без паперове управління цехом Розумні годинники для сповіщення операторів або обслуговуючого персоналу; візуалізація завдань обробки; візуалізація стану виробництва та інших ключових показників ефективності на інформаційних панелях. Цифровий взаємозв’язок через ланцюжок Рішення Web 2.0 (дозволяють користвачам створення вартості створювати та поширювати власний контент) для зв’язку з філіями-партнерами; гармонізація даних між дочірніми компаніями-партнерами Інше Ідентифікація працівника за допомогою розумних значків; рішення Web 2.0 для внутрішнього спілкування; внутрішній корпоративний спільний доступ. Джерело: [90, с. 35] Інвестиції у найсучасніші технології виробництва додали гетерогенності (неоднорідності) виробничим системам компаній. Ці виробничі системи характеризувались співіснуванням старої та нової старовинної техніки. Різні рішення в галузі інформаційних технологій (ІТ) контролювали окремі підсистеми та функціональну діяльність. Отже, інвестиції в цифрову трансформацію мали на меті досягти гармонізації різнорідних систем ІТ-технологій та взаємозв’язку ІТ-програм, що підтримують різні оперативні дії. Цифровий взаємозв’язок основної (виробничої) та допоміжної діяльності, наприклад виробництво за допомогою технічного обслуговування та програмування з ЧПУ (числове програмне управління), або планування виробництва з управлінням запасів та логістики. Роботизація або автоматизація є набагато менш важливими з точки зору загальної 111 якості та ефективності виробництва, ніж взаємозв’язок основної та допоміжної діяльності [90, с. 17-19]. Таблиця 3.17 Індекс інновацій та валова додана вартість країн північної Європи Показник Литва Латвія Естонія Фінляндія Данія Швеція Ісландія Норвегія Валова додана вартість у млрд. дол. США 2019 46,1 27,6 23,9 235,05 326,5 528,8 17,07 437,8 2018 44,4 26,9 23,06 232,4 318,9 521,4 16,7 432,9 2017 42,8 25,9 21,9 229,1 311,6 511,2 16,1 427,3 2016 41,1 24,9 20,5 221,2 305,4 497,4 15,4 417,9 2015 40,0 24,7 20,1 215,9 296,0 489,2 14,4 414,06 Індекс інновацій (бали) 2019 41,5 43,2 50 59,8 58,4 63,7 51,5 51,9 2018 43,2 50,5 59,6 58,4 63,1 51,2 52,6 2017 41,2 44,6 50,9 58,5 58,7 63,8 55,8 53,1 2016 41,8 44,3 51,7 59,9 58,5 63,6 56 52 2015 42,3 45,5 52,8 60 57,7 62,4 57 53,8 Джерело: [76, 86] Таким чином, можна зробити висновок, що в країнах спостерігалося останніми роками зростання валової доданої вартості, що супроводжувалося, у більшості випадків, зростанням індексу інновацій, що свідчить проте, що розвиток цифрової трансформації має позитивне значення. Впровадження передових технологій виробництва призводить до модернізації. Сприятливий вплив цифрової трансформації проявився у вдосконаленні показників, таких як коефіцієнт дефектів, час циклу, загальна ефективність обладнання, розмір відставання продукції, незавершене виробництво, та витрати на обслуговування. Одним з найбільш помітних проявів функціонального оновлення може стати розширення місцевих відділів НДДКР та делегування додаткових завдань з НДДКР. Дочірнім інженерам та дослідникам може бути 112 доручено нові завдання, такі як розробка програмного забезпечення (наприклад, розробка системи виконання виробництва), розробка датчиків, розробка компонентів у галузі безпеки автомобіля, аналіз несправностей виробничих технологій, програмування ПЛК (програмуючий логістичний контроллер), віртуальне введення в експлуатацію. Основна увага має приділятися автономному водінні (безпілотне) та розробці зв’язаних автомобільних рішень. У цьому напрямку необхідно зосереджувати інновації та розробки, робити дослідження. Цифрові технології підтримують не лише зусилля з модернізації продуктів провідних компаній, а й низку інших основних видів діяльності провідних компаній, таких як управління ланцюгами поставок та координація ланцюжка створення вартості, НДДКР та управління знаннями, залучення клієнтів та розвиток нового ринку. Оцифровка цієї діяльності дає змогу суттєво підвищити ефективність, отже, ці розробки можна називати модернізацією процесів (основних процесів провідних компаній) [90, с. 25]. 140.5 49.9 33.3 27.9 20.5 11.1 6.7 4.6 4.3 3.8 3.6 2.9 2.6 тай оні я ША рея на лія ія ка ія ія да нд а Ки Яп С а К о ечч и Іта ран ц си Інд н а а щ к к м Ф Ме Ісп а ан аїл оль і К Т П пуб лі Н Рес Рис. 3.13. Установки промислових роботів у 2019 році (найбільші ринки) тис. одиниць Джерело: [96] Європа досягла експлуатаційних запасів у 580 000 одиниць у 2019 році – плюс 7 %. Основним користувачем залишається Німеччина з операційним запасом близько 221500 одиниць. Продажі роботів показують диференційовану картину для найбільших ринків Євросоюзу: у Німеччині було встановлено близько 20 500 113 роботів. Це нижче рекордного 2018 року (мінус 23 %), але на тому ж рівні, що і 2014- 2016. Зросли продажі у Франції (+ 15 %), Італії (+ 13 %). Робототехніка у Великобританії залишається на низькому рівні – нові установки сповільнились на 16 % [96]. Канада 145 США 189 Фінляндія 138 Данія 211 Швеція 223 Франція 132 Італія 185 Німеччина 309 Сінгапур 488 Республіка Корея 631 Рис. 3.14. Кількість встановлених промислових роботів на 10000 працівників у обробній промисловості, 2016 Джерело: [96] Автоматизація виробництва прискорюється у всьому світі: 74 робочих одиниці на 10000 працівників – це нове середнє значення загальної щільності роботів у виробничих галузях (2015 – 66 одиниць). Най автоматизованішою країною Європи є Німеччина, яка займає 3 місце у світі з 309 одиниць. Річний обсяг поставок та експлуатаційних запасів промислових роботів у 2016 році становив 36 % та 41 % відповідно від загального обсягу продажів роботів у Європі. У період з 2018 по 2020 рік річна пропозиція в Німеччині буде продовжувати зростати щонайменше на 5 відсотків в середньому на рік через збільшення попиту на роботів у загальній промисловості та в автомобільній промисловості [96]. Наприклад, у будівництві найбільш ефективно використовуються роботів. Не завжди достатньо механізувати та автоматизувати будівельні операції звичайними методами для забезпечення бажаного результату. Впровадження роботів сприяє розвитку технологій у будівництві [97, с. 4]. 114 Вони можуть здійснювати більше виробничої діяльності в Інтернеті за допомогою онлайн-активності або за допомогою дистанційного керування та контролю виробництва на заводах. Ці компанії, менше постраждають у період пандемії. Звичайно, рівень оцифровки і цифрова інфраструктура країни суттєво впливають на ступінь, в якій можуть компанії вийти на ринок за допомогою діджиталізації. Фірми в країнах, що розвиваються, які мають слабшу цифрову інфраструктуру, менш здатні просувати свою ділову діяльність в Інтернеті і, отже, зазнають більших ударів, ніж їхні компанії конкуренти в багатших країнах [98, с. 160]. У США та Великобританії, 70-80 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) і зайнятості із сектору послуг, переважно наукомістких послуг. В порівнянні з країнами, економіка яких в основному базується на виробництві, їх економіки будуть менше страждати, якщо коефіцієнт зараження пандемією буде однаковим у всіх країнах. У країнах з низьким рівнем доходу переважає неформальний сектор і інтенсивні сфери послуг, такі як магазини роздрібної торгівлі, ресторани та малі підприємства, а також сільське господарство та видобуток природних ресурсів, для яких світовий попит і ціни на товари значно впадуть. Більше того, рівень діджиталізації в цих країнах також низький. Четверта промислова революція та технічний прогрес в автоматизації та оцифруванні зробили економічно доцільним повторне планування деякої виробничої діяльністі у промислово розвинених країнах [98, с. 161-162]. Регіоналізація (в єдиному просторі існує сукупність конкуруючих сфер діяльності) глобальних ланцюгів доданої вартості може бути корисною для кількох країн (особливо для країн з низьким доходом – Африка, Південна Азія адже їх потужності та можливості є приблизно однаковими, а також умови інфраструктури близькі, це може дозволити таким країнам швидше поглибитися в глобальні ланцюги доданої вартості). Основні види діяльності можуть бути пов’язані наскрізно за допомогою цифрових технологій, щоб пришвидшити перехід від 115 продажу до виробництва. Колись Dell (корпорація з виробництва комп’ютерів) була лідером у цьому просторі, дозволяючи клієнтам налаштовувати дизайн своїх систем через веб-сайт. Подібним чином Uber використовує цифрові технології, щоб негайно зв’язати клієнта з водієм. Наприклад, внутрішні мікро-блоги можуть дати HR та бухгалтерії видимість нових виграшів проекту або стрибків робочого навантаження, які можуть мати подальший ефект [99]. Латвія 72.44 Литва 77.58 Естонія 78.67 Ісландія 79.94 Велика Британія 88.69 Норвегія 93.67 Фінляндія 93.73 Данія 95.23 Швеція 96.07 Рис. 3.15. Рейтинг цифрової конкурентоспроможності на рівні країн Північної Європи (2019) Джерело: [100] Станом на 2019 рік Сполучені Штати визнані найбільш конкурентоспроможною цифрою країною у світі. Рейтинг цифрової конкурентоспроможності спрямований на аналіз здатності країни застосовувати цифрові технології та впроваджувати ці технології на підприємствах та урядових організаціях. Багато країн Північної Європи посіли високі місця в списку, причому Данія, Швеція та Норвегія потрапили в першу десятку. Основним у створенні цифровізації є розробка цифрової стратегії. Така стратегія включає в себе цифрову трансформацію основного бізнесу та розробку нових сегментів цифрового бізнесу. Драйверами цифровізації часто є ІТ-відділи, але спеціалізовані відділи та управління також повинні підтримувати цифрову стратегію. 116 Досвід покупці, роботодівці, партнери, громадськість, постачальники Управління інофрмацією данні, знання, вміст Програмне забезпечення програмне забезпечення, платформа, ІТ- інфраструктура Рис. 3.16. Компоненти стратегії діджиталізації Джерело: [101] Також, важливими компонентами є персоналізація, автоматизація, оптимізація в аналітиці. Серед переваг цифровізації можна виділити такі: 1. Менеджмент – рішення для майбутнього, гнучка реакція на ринкові зміни, більша рентабельність, інвестиції, підтримка конкурентних переваг; 2. ІТ – гнучка та масштабна інфраструктура, менше зусиль під час розробок, коротший цикл випуску; 3. Контролінг та фінанси – ефективне використання ресурсів, менші витрати на персонал (за рахунок роботів), зниження інвестиційних витрат; 4. Маркетинг – аналіз результатів, зменшення витрат на рекламу, збільшення діапазону роботи, коротший час виходу на ринок; 5. Продажі – автоматизована підтримка продажів; 6. Обслуговування клієнтів – самообслуговування клієнтів через веб-портал, управління знаннями та централізованими даними клієнтів, покращення якості підтримки клієнтів; 7. Виробництво – автоматизований процес виробництва, цифровий контроль, покращений розподіл виробничих товарів; 117 8. HR (управління персоналом) – цільовий маркетинг, відстеження талантів, CRM. 9. Повна компанія – гнучкість, масштабованість, автоматизація, висока продуктивність, висока якість програмного забезпечення в довгостроковій перспективі, основа для інновацій [101]. Цифрова стратегія формує основу для розробки цифрових бізнес-моделей. Сучасні методи використовуються для аналізу викликів та проблем, створення ідей та підходів до вирішення питань. Дизайнерське мислення – це підхід до вирішення проблем та пошуку ідей, заснований на сприйнятті користувачами, а також на потребах та мотивації користувачів. Використовується велика кількість методів, орієнтованих на орієнтацію на користувача, візуалізацію, моделювання. Прикладом є процеси взаємодії та точки взаємодії з клієнтами з урахуванням їх уподобань, досвіду та емоцій. Дизайнерське мислення ґрунтується на припущенні, що співпраця людей різних галузей у творчому середовищі може краще вирішити проблеми. Таким чином, Україна є порівняно новим учасником глобального ланцюга додавання вартості. В Україні не має регулярної статистики про додану вартість. Україна у 2018 році мала нижчий показник залучення обробної промисловості у глобальні ланцюги доданої вартості ніж минулими роками. Впровадження передових технологій виробництва призводить до модернізації. Сприятливий вплив цифрової трансформації проявився у вдосконаленні показників, таких як коефіцієнт дефектів, час циклу, загальна ефективність обладнання, розмір відставання продукції, незавершене виробництво, та витрати на обслуговування. 118 ВИСНОВКИ У магістерській роботі здійснено теоретичне узагальнення та аналітичний аналіз щодо глобальних ланцюгів доданої вартості та, зокрема, стан ланцюгів доданої вартості у країнах Північної Європи. Це дало автору змогу сформулювати ряд висновків, що мають теоретичне та практичне значення: 1) Визначено теоретичні аспекти та суть глобальних ланцюгів доданої вартості. Глобальні ланцюги доданої вартості (ГЛДВ) є вагомим чинником, який забезпечує якісне функціонування виробництва та міжнародної торгівлі багатьох учасників світового ринку, як розвинутих країн, так і країн із зростаючою економікою. Ланцюги доданої вартості (ЛДВ) – це бізнес-модель, яка описує весь цикл створення товару чи послуги, всі ті етапи діяльності, на шляху до створення продукції. 2) Управління глобальними ланцюгами створення вартості стосується влади та здатності здійснювати контроль по ланцюжку – у будь-якій точці ланцюга якась фірма (або організація чи установа) встановлює та/або забезпечує параметри, за якими працюють інші в ланцюзі. Основними параметрами є: що слід виробляти (також це включає в себе дизайн товару, характеристики); як виробляти (тобто, виробничі процеси, технологія виробництва, система якості, екологічні стандарти, норми праці; скільки необхідно виробляти (планування виробництва, логістика). Управління ланцюгами існує тоді, коли деякі фірми працюють за параметрами, встановленими іншими потужними фірмами. 3) Мережевий тип економіки значною мірою впливає на економічне зростання країн адже, вона має цілу низку особливостей: мережевий тип економічної системи є відкритішим у порівнянні з іншими економічними системами; постійний пошук нових можливостей, розвиток інновацій, новітніх технологій; мережевий тип економіки, безпосередньо впливає на розвиток ГЛДВ на відміну від інших типів економічних систем, адже займається розробкою та створення доданої вартості 119 продуктів та послуг; управління здійснюється через інформаційно-комунікаційні технології. 4) Сфера послуг переважає над обробною промисловістю, адже це вся економічна діяльність, що пов’язана з наданням певних послуг – це банківська діяльність, оптова та роздрібна торгівля, медицина, освіта, транспорт, логістика, фінансова діяльність, освіта, розваги, ці всі види послуг є дуже поширеними серед людей, ними користуються всі. Продуктивність праці у сфері послуг була найвищою у 2017 році. Країни по-різному залучені до ланцюгів доданої вартості. Лідером серед проаналізованих країн є Естонія. Через пасивну політику Росії щодо ГЛДВ вона має низькі показники в порівнянні з набагато меншими європейськими країнами такими як: Польща, Литва, Україна. 5) Частка ВВП Північної Європи в світі у 2018 році склала 5,8 %. Експорт Північної Європи переважає над імпортом. Сальдо торгівельного балансу останніми роками зростає (має позитивне значення), що свідчить проте, що експорт переважає над імпортом, тобто, країна більше продає ніж купує. Додана вартість у сфері послуг щороку зростає, зокрема найбільша додана вартість у Швеції та Норвегії. У сфері послуг додана вартість у цих країнах значно перевищує показники доданої вартості виробництва. Найбільший імпортний вміст експорту представлений країнами – Естонія, Данія, Литва, Фінляндія. Отже, країни Прибалтики мають більшу частку проміжного споживання імпортних вхідних ресурсів в порівнянні з іншими країнами Північної Європи. Імпортний вміст експорту особливо великий у базових галузях промисловості, які є великими споживачами первинних товарів таких як нафта, метали, хімікати, гума та пластмаса. 6) У 2017 році в усьому світі було вироблено приблизно 25,7 ват-годин електроенергії. Валове внутрішнє споживання енергії в Європейському Союзі в 2018 році було трохи меншим, ніж у 2017 році (-0,8 %). Чистими експортерами енергії є такі країни – Велика Британія, Норвегія. Атомні електростанції виробляли близько 28 % електроенергії, виробленої в ЄС-27 у 2018 році. У 2018 році 13 країн ЄС-27 120 мали діючі ядерні реактори: Бельгія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Іспанія, Франція, Угорщина, Нідерланди, Румунія, Словенія, Словаччина, Фінляндія та Швеція. 7) Україна є порівняно новим учасником глобального ланцюга створення вартості. У Стратегії розвитку МСП в Україні було наведено такі статистичні дані: середні підприємства сформують 39,1 % доданої вартості за витратами виробництва, а малі підприємництва – 8,9 %. В Україні не має регулярної статистики про додану вартість МСП та їх внесок в експорт, і тому неможливо зіставити з іншими країнами, але доречно використати дані сусідніх держав зі схожим рівнем розвитку. Інтеграція України до глобальних ланцюгів доданої вартості є відносно новою темою. 8) Цифрова трансформація представляє безпрецедентні можливості для прямих іноземних інвестицій, що готують фабричні економіки, збільшити наукоємність свого внеску та загальну частку у світовій вартості. Системи кіберфізичного виробництва – це промислові виробничі системи, що контролюються та координуються, з’єднуються за допомогою технологічних рішень, що інтегрують останні результати досліджень та розробок комп’ютерної науки, інформаційних та комунікаційних технологій та виробничої науки, технологій. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 121 1. Duke university. Global value chains initiative. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://globalvaluechains.org/concept-tools 2. Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://industryweek.in.ua/docs/global-value-chains-ukr.pdf 3. Самойленко Л.Б. Вплив глобальних ланцюгів доданої вартості на українську індустрію інформаційних технологій / Л.Б. Самойленко. Ефективна економіка. – 2016. – № 3. – С. 1-5. 4. The world bank. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.worldbank.org/en/topic/global-value-chains 5. Louis Brennan, Ruslan Rakhmatullin Transnationalizing Smart Specialization Strategy. Advances in the Theory and Practice of Smart Specialization. 2017. P. 249-268. 6. Lin Jones, Meryem Demirkaya, and Erika Bethmann Global Value Chain Analysis: Concepts and Approaches. Journal of International Commerce and Economics. 2019. Р. 1-29. 7. Liena Kano, Eric W. K. Tsang, Henry Wai-chung Yeung Global value chains: a review of the multi-disciplinary literature. Journal of international business studies. 2020 8. Anna Ignatenko, Faezeh Raei, Borislava Mircheva Global value Chains: What are the benefits and why do countries participate. IMF Working Paper. 2019. International monetary fund. Р. 1-30. 9. Lumi Peter Roko, Michael Isaac Opusunju Value Chain and Performance in Agro Allied Small and Medium Scale Enterprise in Sokoto State, Nigeria. International Journal of Business and Social Research, Volume 06, Issue 09. 2016. Р. 8-19. 10. Dilip Kumar Rajeev P.V. Value Chain: a conceptual framework. International Journal of engineering and management sciences. Vol.7 (1), 2016. P. 74-77. 11. Susana Vieira, Renato G. Flores Jr., Maria Paula Fontoura The Evolution of the World’s Production Fragmentation: 2000 – 2014, a network analysis. REM WORKING PAPER SERIES. 2019. P. 1-34. 122 12. Черкас Н. Концепції глобальних мереж та ланцюгів створення / Черкас Н. – Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. Держава та економіка. – 2018. – № 3. С. – 60-70. 13. Jarmila Strakovа, Ismi Rajiani, Petra Pаrtlovа, Jan Vаchal and Jаn Dobrovi Use of the Value Chain in the Process of Generating a Sustainable Business Strategy on the Example of Manufacturing and Industrial Enterprises in the Czech Republic. MDPI Journal sustainability. 2020. P. 1-15. 14. Gary Gereffi Global Value Chains in a Post-Washington Consensus World. Review of International Political Economy. 2013. P. 1-29. 15. Jayasekhar Somasekharana, K.N.Harilala and Sajan Thomas Transformation of Value Chain Governance: The Impact of Food Safety Regime on Fishery Sector of Kerala. Agricultural Economics Research Review. Vol. 28. P. 237-246. 16. John Humphrey, Hubert Schmitz Governance in Global Value Chains. Institute of Development Studies. IDS Bulletin 32.3. 2001. P. 1-17. 17. USAID Market links. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.marketlinks.org/good-practice-center/value-chain-wiki/value-chain- governance- overview#:~:text=Value%20chain%20governance%20refers%20to,inception%20to%20it s%20end%20use.&text=This%20includes%20product%20design%20and%20specificatio ns. 18. Gary Gereffi, John Humphrey The governance the global value chains. Review of international political economy. February. 2005. P. 78-104. 19. Martin Dietz, Senior Advisor Business Development and Value Chains Value Chain Governance that Benefits the Poor. Helvetas, Swiss Intercooperation. P. 1-15. 20. World Bank Blogs. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://blogs.worldbank.org/developmenttalk/how-important-are-global-value-chains- development-read-new-wdr2020-draft-report-and 123 21. Бусарєва Т.Г. Мережева економіка як нова форма розвитку економіки / Бусарева Т.Г. – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Бізнес- навігатор. – 2018. – № 4. С. – 9-13. 22. Зюзь Д.В. Сутність та чинники розвитку економічної системи / Зюзь Д.В. Державне будівництво. – 2016. – № 2. – С. 1-12. 23. Самойленко А.О. Розвиток мережевої економіки у контексті глобалізаційних процесів / Самойленко А.О., Богдан Ю.Д. Економічні наука. – Економіка та держава. – 2019. – № 10. – C. 93-97. 24. Penny Bamber, Lukas Brun, Stacey Frederick and Gary Gereffi Global value chains and economic development. Joint Project between GVCC and KIET. September. 2017. P. 1-18. 25. European Central Bank, 2019. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ecb.europa.eu//pub/pdf/scpops/ecb.op221~38185e6936.en.pdf 26. OECD, 2015. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.oecd.org/countries/gabon/Participation-Developing-Countries-GVCs- Summary-Paper-April-2015.pdf 27. Manufacturing value added. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.MANF.KD?end=2018&start=2012 28. Services, value added per worker. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://data.worldbank.org/indicator/NV.SRV.EMPL.KD?end=2019&start=201 2 29. Industry value added. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.TOTL.KD.ZG?end=2018&locations=RU- BY-EE-HU-LV-LT-MD-PL-UA&name_desc=false&start=2015 30. Gross value added at basic prices. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.FCST.KD?end=2019&start=2012 31. David Dollar Value chains transform manufacturing – and distort the globalization debate. Finance and development. 2019. P. 50-53. 124 32. Agriculture, forestry value added. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://data.worldbank.org/indicator/NV.AGR.TOTL.KD?end=2019&start=201 2 33. Global value chains and agriculture, OECD. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.oecd.org/agriculture/topics/global-value-chains-and- agriculture/#:~:text=Global%20value%20chains%20connect%20producers%20to%20co nsumers%20across%20the%20world&text=In%20particular%2C%20making%20use%2 0of,flowing%20to%20farmers%20and%20producers. 34. Global value chains, OECD. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: h t t p s : / / w w w . o e c d . o r g / t r a d e / t o p i c s / g l o b a l - v a l u e - c h a i n s - a n d - trade/#:~:text=The%20trade%20policy%20implications%20of%20global%20value%20c hains&text=In%20reality%2C%20about%2070%25%20of,consumers%20all%20over%2 0the%20world. 35. Gartner. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.gartner.com/en/newsroom/press-releases/2019-05-16-gartner-announces- rankings-of-the-2019-supply-chain-t 36. UNCTAD Global value chains and development. United nations conference on trade and development. 2013. P. 1-40. 37. OECDStat. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=67059 38. GDP European Union. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.MKTP.CD?end=2019&locations=EU&sta rt=2011 39. Аналитический центр при правительстве Российской Федерации Экономика ЕС в условиях ухудшения мировой конъюнктуры. Бюллетень о текущих тенденциях мировой экономики. – 2020. – № 53. – С. 1-19. 40. Макроэкономические исследования. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://be5.biz/makroekonomika/gdp/northern_europe.html#:~:text=%D0%92% D0%92%D0%9F%20%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0 125 %BE%D0%B9%20%D0%95%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%8B%2C%2 02018,%D0%95%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%8B%20%D0%B2%20% D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B5%20%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%82%D0% B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0%205.8%25. 41. LearnEurope. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.learneurope.eu/index.php?cID=304 42. European Environment Agency. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://www.eea.europa.eu/themes/agriculture/intro#:~:text=Agricultural%20lan d%20plays%20an%20important,environment%20(OECD%2C%202017). 43. Eurostat. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20191028-2 44. OECD, import content to export. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: h t t p s : / / w w w . o e c d - i l i b r a r y . o r g / t r a d e / i m p o r t - c o n t e n t - o f - exports/indicator/english_5834f58a-en 45. Громадська організація Інститут податкових реформ. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ngoipr.org.ua/blog/importna-skladova- eksportu/#:~:text=%D0%97%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0 %B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%B D%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%9E%D0%95%D0%A1%D0%A0%2C%20% D1%96%D0%BC%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B0,%D0%B E%D0%B1%D1%81%D1%8F%D0%B3%D1%83%20%D0%B5%D0%BA%D1%81% D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%20%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1 %97%D0%BD%D0%B8%20%5B1%5D. 46. Nordic countries in global value chains. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://www.dst.dk/Site/Dst/Udgivelser/GetPubFile.aspx?id=28140&sid=nordgl obchains 47. OECD, import content of export. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://read.oecd-ilibrary.org/industry-and-services/measuring-globalisation-oecd- economic-globalisation-indicators-2010_9789264084360-en#page227 126 48. Stan Input-output. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=STAN_IO_M_X 49. The association of the British Pharmaceutical Industry. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.abpi.org.uk/facts-and-figures/uk-pharmaceutical- market/gross-value-added-in-the-uk/ 50. Statista. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.statista.com/statistics/857989/annual-value-added-of-the-tourism-industry- in-norway/ 51. Ministry of finance. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://vm.fi/en/value-added-tax 52. PricewaterhouseCoopers Value added tax in Denmark. A guide for non-resident businesses. 2020. P. 1-60. 53. United States Council for International Business. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.uscib.org/value-added-tax-rates-vat-by-country/ 54. Trading Economics. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://tradingeconomics.com/country-list/chemicals-percent-of-value-added-in- manufacturing-wb-data.html 55. Enterprise Lithuania. Lithuania in global value chains: the role of exports in economic growth in 2000-2014. Final research report. 2017. P. 1-35. 56. OECD, Professional, scientific, support services, % of value added. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.oecd.org/natincome/value-added- by- activity.htm#:~:text=added%20by%20acti vity-,Value%20added%20reflects%20the%20value%20generated%20by%20produci ng%20goods%20and,capital%20to%20the%20production%20process. 57. Real estate, % of value added, OECD. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.oecd.org/natincome/value-added-by- activity.htm#:~:text=added%20by%20acti 127 vity-,Value%20added%20reflects%20the%20value%20generated%20by%20produci ng%20goods%20and,capital%20to%20the%20production%20process. 58 Energy sector. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.investopedia.com/terms/e/energy_sector.asp#:~:text=The%20energy%20sec tor%20includes%20corporations,the%20rest%20of%20the%20economy. 59. Primary energy, statista. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.statista.com/statistics/263457/primary-energy-consumption-by-region/ 60. Electricity generation. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: h t t p s : / /www . s t a t i s t a . c om / s t a t i s t i c s / 2 7 0 2 8 1 / e l e c t r i c i t y - g e n e r a t i o n - worldwide/#statisticContainer 61. Energy-related carbon dioxide emission worldwide, Statista. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.statista.com/statistics/526002/energy-related- carbon-dioxide-emissions-worldwide/ 62. Eurostat, energy statistics. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php?title=Energy_statistics_- _an_overview 63. Energy imports. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/EG.IMP.CONS.ZS 64. International Energy Agency. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.iea.org/reports/global-energy-review-2020/electricity 65. Electricity production from nuclear sources, world bank. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/EG.ELC.NUCL.ZS?end=2015&locations=FI&start= 2007 66. Electricity production from oil, gas and coal sources. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/EG.ELC.FOSL.ZS?end=2015&locations=SE&most _recent_year_desc=false&start=2007&view=map&year=2015 128 67. Share of energy, Eurostat. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics- explained/index.php?title=File:Share_of_energy_from_renewable_sources,_2004- 2018_(%25_of_gross_final_energy_consumption).png 68. Renewable energy. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/EG.FEC.RNEW.ZS?end=2015&locations=EE&start =2012 69. Energy for heating, Eurostat. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20190304- 1?inheritRedirect=true#:~:text=In%202017%2C%20renewable%20energy%20accounted ,the%20European%20Union%20(EU).&text=Aerothermal%2C%20geothermal%20and% 20hydrothermal%20heat,account%20if%20reported%20by%20countries. 70. Supply statistics, Eurostat. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics- explained/index.php?title=Electricity,_gas,_steam_and_air_conditioning_supply_statistic s_-_NACE_Rev._2 71. World nuclear association. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.world-nuclear.org/information-library/facts-and-figures/nuclear-generation- by-country.aspx 72. Бортнікова Л.П. Можливості глобальних ланцюгів створення вартості для малого і середнього бізнесу / Бортнікова Л.П. Економічний аналіз. Тернопіль. – 2018. – Том 28, № 4. – С. 173-178. 73. Гужва І.Ю. Механізми активізації участі вітчизняних експортерів у глобальних ланцюгах доданої вартості / Гужва І.Ю. Формування ринкових відносин в Україні. – № 6. – 2015. – С. 208-213. 74. Manufacturing value added Ukraine. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://data.worldbank.org/indicator/NV.IND.MANF.ZS?end=2019&locations= UA&start=2012 129 75. Agriculture, forestry, and fishing, value added Ukraine. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/NV.AGR.TOTL.ZS?end=2019&locations=UA&star t=2012 76. Gross value added. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.FCST.KD 77. World Intermediate Goods Exports by countries. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wits.worldbank.org/CountryProfile/en/Country/UKR/StartYear/2014/EndYear/20 18/TradeFlow/Export/Indicator/XPRT-TRD-VL/Partner/ALL/Product/UNCTAD-SoP2 78. UkraineWorldorg. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ukraineworld.org/articles/ukraine-explained/what-are-ukraines-export-priorities- eu-cis-or-asia 79. Ukraine import Intermediate goods. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wits.worldbank.org/CountryProfile/en/Country/UKR/StartYear/2014/EndYear/20 1 8 / T r a d e F l o w / I m p o r t / I n d i c a t o r / M P R T - T R D - V L / P a r t n e r / B Y - REGION/Product/UNCTAD-SoP2 80. Ukraine Trade. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://wits.worldbank.org/countrysnapshot/en/UKR/textview#:~:text=Ukraine%20Inter mediate%20goods%20imports%20are,%2C%20product%20share%20of%2042.11%25. 81. World’s top export. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldstopexports.com/ukraines-top-10-imports/ 82. Державний комітет статистики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/fin/dvvvp/dvvvp_2015_u.htm 83. The Global Economy. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.theglobaleconomy.com/Ukraine/services_value_added/ 84. Knoema. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://knoema.com/atlas/Ukraine/topics/Economy/National-Accounts-Value-Added-by- 130 Economic-Activity-Percentage-Distribution-Shares/Value-added-in-wholesale-retail- trade-restaurants-and-hotels 85. InterFax. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en.interfax.com.ua/news/blog/654679.html 86. The Global Economy. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.theglobaleconomy.com/rankings/gii_index/ 87. Contact Ukraine. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.contactukraine.com/taxation/vat-tax 88. KyivPost. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.kyivpost.com/ukraine-politics/world-bank-says-ukraine-losing-potential-of- expanding-exports-of-higher-value-added-products.html 89. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=30d3074d-6882-4aac-bc4f- f4af8a30b221&title=DovidkazovnishniaTorgivliaUkrainiTovaramiTaPoslugamiU2019- Rotsi 90. Andrea Szalavetz Digitalisation, automation and upgrading in global value chains – factory economy actors versus lead companies. Hungarian academy of sciences. 2019. P. 1-25. 91. WIPO. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.globalinnovationindex.org/userfiles/file/reportpdf/GII_2020_KeyFind_Engli sh_web.pdf 92. CEIC. URL: https://www.ceicdata.com/en/indicator/ukraine/imports-ict-goods 93. Експортна стратегія України. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/ICT_Strategy__draft.pdf 94. NRI. URL: https://networkreadinessindex.org/nri-2020-countries/ 95. ICTua. URL: https://itc.ua/news/kak-menyalsya-top-10-krupnejshih-it- kompanij-ukrainy-s-2011-po-2020-god-infografika/ 131 96. IFR International Federation of robotics. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ifr.org/ifr-press-releases/news/record-2.7-million-robots-work-in- f a c t o r i e s - a r o u n d - t h e - globe#:~:text=IFR%20Press%20Releases,units%20shipped%20globally%20in%202019. 97. Tyurina Yuliya, Troyanskaya Marija, Kuznetsova Tatyana, Kremleva Lyudmila Economy robotization in developing countries. Revistaespacios. Vol. 40. 2019. P. 1-14. 98. Xiolan Fu Digital transformation of global value chains and sustainable post- pandemic recovery. Transnational corporations. Vol. 27. 2020. P. 157-167. 99. Digital value chains. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: h t t p : / / s t o r m 8 1 . c o m / s t r a t e g y / d i g i t a l - v a l u e - chain#:~:text=Digital%20transformation%20improves%20customer%20experience%20a nd%20business%20operations.&text=The%20Value%20Chain%20separates%20busines s,of%20a%20product%20or%20service 100. Country level digital. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.statista.com/statistics/1042743/worldwide-digital-competitiveness-rankings- by-country/ 101. Digitalization of business models. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://www.aoe.com/en/digitalization.html#:~:text=Digitalization%20or%20di gital%20transformation%20describes,new%20digital%20products%20are%20developed. 102. OECD.stat industrial analysis. URL: https://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=STANI4_2020 132 Додаток А П’ять типів управління глобальним ланцюгом вартості 133 Додаток Б 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 Додаток В 148 149 150 151 152 Додаток Г 153 154 155 156 157