ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
на тему: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
 
 
 
Виконала: студентка ІІ курсу, групи СЗМ - 
019 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                       (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Науменко О.О._________________________                                                                              
                                                    (прізвище та ініціали) 
Керівник  Губар О.Є.____________________ 
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент  
Моцний М.М._______________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 р
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. Кафедри 
____________к.е.н., доц. Журба І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
кваліфікаційної роботи 
освітнього ступеня  “магістр”  
 
Зі спеціальності ______232 “Соціальне забезпечення”  
                                                       (код та назва спеціальності) 
 
на тему: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
 
 
Студентки групи               СЗМ - 019              Науменко Олександри Олегівни 
                   (шифр групи)        (прізвище, ім’я, по батькові)                  
(підпис)  
 
Керівник роботи  к.е.н., доцент, Губар О.Є.       
                                                                                             
(вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)     
(підпис) 
 
Консультанти: 
І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ     к.е.н., доц. Губар О.Є. 
(назва розділу ДР)                                     (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)   (підпис) 
ІІ. 
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 
НАСЕЛЕННЯ                                    к.е.н., доц. Губар О.Є. 
(назва розділу ДР)                                      (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)   (підпис)
 
 
ІІІ. 
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ  ФІНАНСОВОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ   
                                                            к.е.н., доц. Губар О.Є. 
(назва розділу ДР)                                     (вчені ступінь та звання, прізвище, ініціали)   (підпис)
 
             
 Черкаси 2020 р.
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 3 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСУВАННЯ 
СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ 
1.1 Сутність системи соціального захисту населення та критерії ефективності 6 
1.2 Механізм фінансування системи соціального захисту населення 18 
1.3 Зарубіжний досвід фінансування соціального захисту населення 24 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
2.1 Проблеми механізму системи фінансового забезпечення соціального 30 
захисту населення 
2.2 Аналіз фінансування соціального захисту за рахунок бюджетних коштів 43 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ  ФІНАНСОВОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
3.1 Вдосконалення механізму фінансування соціальної сфери в Україні 50 
3.2 Зміцнення фінансової бази та підвищення фінансової незалежності 
67 
місцевих бюджетів 
ВИСНОВКИ 76 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 78 
ДОДАТКИ 
Додаток А 81 
  
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Aктуaльність тeми. В сучасних умовах розвитку національної економіки, 
враховуючі прагнення України інтегруватись до Європейського економічного 
простору, актуальним стає дослідження проблеми фінансового забезпечення 
системи соціального захисту населення, розробка сучасного механізму її 
фінансування та пошук напрямків підвищення ефективності соціальних видатків. 
Дослідженням проблеми теорії та практики фінансового забезпечення  
соціальної сфери займались такі  вітчизняні та зарубіжні вчені, як В. Андрущенко, 
У. Беверидж, І. Бентам, А. Бойко, В. Бурда, С. Буковинський, Дж. Б’юкенен, А. 
Вагнер, О. Василик, О. Величко, В. Геєць, Л. Ерхард, В. Козак, В. Кравченко, Є. 
Красняков, О. Люта, А. Мюллер-Армак, В. Опарін, А. Пігу, Н. Пігуль, Д. 
Полозенко, А. Поддєрьогіна, Д. Роулс, В. Сенчагова, М. Фрідман, А. Шеремета та 
інші. 
Проте питання формування сучасної моделі фінансового забезпечення 
України й досі залишаються невирішеними, оскільки постала загроза економічній 
та територіальній безпеці країни, зниження рівня добробуту, а пошук шляхів 
підвищення ефективності фінансування соціальних видатків відбувається в 
умовах обмеженості бюджетних ресурсів. 
Об’єктом дослідження є система відносин щодо соціального захисту 
населення України. 
Предметом дослідження є механізм розподілу фінансових ресурсів на 
соціальний захист населення.  
Мета і завдання дослідження. 
Метою магістерської роботи є  аналіз стану та тенденцій розвитку 
бюджетного фінансування соціального захисту в Україні, визначення основних 
проблем і розроблення шляхів його подальшого розвитку. 
Відпoвіднo дo пoстaвлeнoї мeти визнaчeнo oснoвні зaвдaння дoсліджeння:  
1) розкрити сутність та особливості фінансового забезпечення 
соціального захисту населення;  
4 
 
2) систематизувати теоретичні підходи до визначення понять: 
«соціальний захист населення», «система соціального захисту населення»; 
3) розглянути механізм фінансування системи соціального захисту 
населення; 
4) виявити проблеми механізму системи фінансового забезпечення 
соціального захисту населення; 
5) оцінити та проаналізувати стан фінансового забезпечення соціального 
захисту населення в україні;  
6) сформулювати пропозиції щодо покращення механізму системи 
фінансового забезпечення соціального захисту населення в україні. 
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і розв’язання 
сформульованих у роботі завдань використано зaгaльні мeтoди нaукoвoгo 
пізнaння, зoкрeмa: мeтoд структурнo-лoгічнoгo aнaлізу; мeтoд нaукoвoї aбстрaкції 
для виявлeння сутнoсті системи соціального захисту населення, істoричний мeтoд 
тa мeтoд aнaлізу й синтeзу, індукції й дедукції; мeтoд пoрівняльнoгo aнaлізу для 
дослідження стану фінансового забезпечення соціального захисту населення; 
методи моделювання: програмного методу «Діаграма Ішікави». 
Інфoрмaційнoю бaзoю дoсліджeння є зaкoнoдaвчі тa нoрмaтивні aкти 
Укрaїни, які регламентують державну політику у сфері соціального захисту 
населення, мaтeріaли Міністeрствa фінaнсів Укрaїни, Дeржaвнoгo кoмітeту 
стaтистики Укрaїни, дaні стaтистичних щoрічників тa інфoрмaційнo-aнaлітичних 
бюлeтeнів, нaукoвa мoнoгрaфічнa літeрaтурa, пeріoдичнa літeрaтурa тoщo. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному: 
1) отримало подальший розвиток: 
- теоретичні уточнення категорій «соціальний захист», «система 
соціального захисту»; 
- теоретичне обґрунтування механізму фінансування системи 
соціального захисту населення;  
2) узагальнено: 
- зарубіжний досвід фінансування соціального захисту населення; 
5 
 
- нормативно-правове забезпечення систeми соціального захисту в 
Укрaїні. 
3) вперше: 
- Запропоновано вдосконалення механізму фінансування соціальної 
сфери в Україні; 
- запропоновано заходи щодо зміцнення фінансової бази та підвищення 
фінансової незалежності місцевих бюджетів. 
Апробація результатів наукового дослідження. За результатами 
дослідження опубліковано статтю в «Збірнику матеріалів Круглого стола 
«Мотивація волонтерів для допомоги самотнім пенсіонерам: український та 
зарубіжний досвід» (електронний варіант), 14 грудня 2020 року. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСУВАННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Сутність системи соціального захисту населення та критерії  
ефективності 
 
Система соціального захисту є важливим елементом функціонування будь-
якої розвиненої держави. Упродовж багатьох років в Україні та інших країнах 
світу активно обговорюються питання щодо сутності, стандартів і механізмів 
досягнення високого рівня соціального захисту населення та необхідності його 
фінансування.  Стан фінансування системи соціального захисту населення 
держави свідчить про її рівень економіки, а від обсягу коштів, які направлені на 
фінансування, залежить показник рівня життя населення. 
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний 
захист, «що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або 
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних 
від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним 
страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і 
організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; 
створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за 
непрацездатними» [1]. 
Проаналізуємо визначення поняття «соціальний захист населення», яке 
подається науковою думкою.  
Так, вчені Дідківська Л.І. та Головко Л.С. зазначають, що «соціальний 
захист населення - державна підтримка певних категорій населення, які можуть 
зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного 
рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги 
7 
 
окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також 
створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, 
забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі 
через установлення соціальних стандартів» [2]. 
 «Під системою соціального захисту сьогодні розуміється сукупність 
законодавчо визначених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав, 
соціальних інститутів та установ, що забезпечують їх реалізацію та створюють 
умови для підтримки життєзабезпечення і діяльного існування різних соціальних 
верств і груп населення, передусім соціально вразливих» [3, с.45]. 
Як зазначено у проекті cоціального кодексу України «соціальний захист - це 
система державного гарантування прав громадян України на матеріальне 
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, 
втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у 
старості та інших випадках, передбачених законодавством України» [4].  
В. Скуратівський, О. Палій, Е. Лібанова підкреслюють, що «соціальний 
захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, 
спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних 
економічних умовах» [3, с.104]. 
На наш погляд, соціальний захист населення – це державна підтримка 
певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових 
процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, 
фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим 
верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно 
активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та 
праці громадян, у тому числі через установлення соціальних стандартів.  
З наведених визначень можемо зробити висновок, що поняття «соціальний 
захист» у широкому розумінні визначають як діяльність держави, спрямовану на 
забезпечення формування й розвитку повноцінної особистості, виявлення й 
нейтралізацію негативних факторів, що впливають на неї, створення умов для 
самовизначення і ствердження у житті. У вузькому розумінні, поняття 
8 
 
«соціальний захист» визначають як сукупність економічних і правових гарантій, 
що забезпечують додержання найважливіших соціальних прав громадян, 
досягнення соціально прийнятного рівня життя.  
Наведені визначення відображають підходи різних авторів до сутності 
даного поняття, а об’єднує їх те, що під соціальним захистом розуміється лише 
той обсяг соціальних гарантій, що безпосередньо надається державою. 
Правові гарантії та право на соціальне забезпечення закріплено в ст. 1 
Конституції України від 28.06.1996 р. : «Україна є суверенна і незалежна, 
демократична, соціальна, правова держава» [1]. 
Цією статтею Україну проголошено соціальною державою, політика якої 
спрямована на створення таких умов, що забезпечували б гідне життя й вільний 
розвиток людини. 
Поняття та зміст соціальних прав людини, закріплені такими статтями 
Конституції України: 
- стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність 
і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
- стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і 
свободи людини є невідчужуваними та непорушними. 
- стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією 
Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не 
можуть бути скасовані. 
- стаття  43. Кожен має право на працю, що включає можливість 
заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно 
погоджується. 
- стаття 44.  Право  на  страйк  для  захисту  своїх  економічних  і  
соціальних  інтересів. 
- стаття 45.  Право  на  відпочинок.  Це  право  забезпечується  через  
надання  днів  щотижневого  відпочинку,  а  також  оплачуваної  щорічної  
відпустки,  встановленням  скороченого  робочого  дня  щодо  окремих  професій  
і  виробництв,  скороченої  тривалості  роботи  у  нічний час.   
9 
 
- стаття 46.  Право  на  соціальний захист. Громадяни мають право на 
соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової 
або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з 
незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, 
передбачених законом. 
- стаття 47. Кожен має право на житло.  
- стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і 
своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. 
- стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та 
медичне страхування. 
- стаття 51.  Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються 
державою. 
- стаття 52.  Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених 
батьківського піклування, покладається на державу.  
- стаття 53. Кожен має право на освіту. 
- стаття 17. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, 
які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових 
формуваннях, а також членів їхніх сімей. 
- стаття 85, п.6. Виключно законами України визначаються основи 
соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання 
праці та зайнятості, шлюбу і сім ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, 
виховання, освіти, культури і охорони здоров я, екологічної безпеки [1]. 
Метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, 
незалежно від соціального походження, національної або расової належності 
можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. А також підтримання 
стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка 
виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю [5].  
Соціальний захист виконує превентивну, запобіжну функцію шляхом 
захисту особи та її сім’ї від втрат доходу, пов’язаних із дією соціальних ризиків 
(безробіттям, старінням, хворобою або смертю, та інших). 
10 
 
Система соціального захисту - це комплекс економічних, правових та 
організаційних заходів, спрямованих на забезпечення основних соціальних прав 
громадянина в державі та пов’язаних із мінімізацією впливу чинників, що 
знижують якість життя населення [6].  
Системи соціального захисту охоплює весь життєвий цикл людини, 
передбачаючи заходи і соціальні гарантії, форми та способи соціальної допомоги, 
соціального страхування, що забезпечують певний рівень життя населення щодо 
підтримання його добробуту від народження і аж до смерті. 
Система соціального захисту спрямована на матеріальне забезпечення 
населення від соціальних ризиків (хвороба, інвалідність, старість, втрата 
годувальника, безробіття, нещасний випадок на виробництві тощо). 
Соціальний захист населення як система, діюча в ринкових умовах, є 
комплексом нормативних актів, форм, методів та дій, що мають забезпечити: 
- установлення передбаченого законом України періодично 
оновлюваного гарантованого прожиткового мінімуму. На його основі 
визначається нижня межа заробітної плати, формується система пенсій та 
допомоги, гарантується обслуговування в житлово-комунальній та соціально-
культурній сферах;  
- диференційний підхід до різних соціально-демографічних верств 
населення залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності та 
можливості отримання доходів;  
- реалізацію прав кожного громадянина на працю і отримання 
гарантованого мінімуму доходів, достатнього для нормальної життєдіяльності 
працюючого та його сім’ї;  
- державні гарантії по оплаті найманої праці, встановленням її 
мінімального рівня, незалежно від об’єкта прикладання праці: у власному 
виробництві, кооперативі, асоціації, акціонерному товаристві або державному 
підприємстві;  
11 
 
- надання різних форм допомоги безробітним: виплати по безробіттю, 
організація громадських робіт, перепідготовка та отримання нової спеціальності, з 
якої є вільні робочі місця, створення умов для започаткування власної справи;  
- державні гарантії щодо підтримки необхідного рівня життя 
малозабезпеченим категоріям населення; - індексування грошових вкладів 
населення у випадку зростання цін на товари та послуги;  
- грошову компенсацію населенню при здійсненні реформ цін;  
- надання різних форм допомоги вимушеним переселенцям, особам які 
залишилися на окупованій території, військовослужбовцям;  
- розробку та законодавче врегулювання (затвердження) всього 
комплексу заходів, що представляють у всій повноті систему соціального захисту 
всього населення (працюючих, непрацюючих у працездатному стані, 
непрацездатних, пенсіонерів, інвалідів, підростаючого покоління, багатодітних 
матерів, неповні та малозабезпечені сім’ї) [3, с.106]. 
Якщо розглядати соціальний захист з позицій системного підходу як 
основний системоутворюючий фактор, можна визначити законодавчо-нормативну 
базу. На основі законів та інших нормативних актів формуються державні органи 
управління соціальним захистом, регламентуються їх відносини з недержавними 
організаціями і населенням. Законодавство й інші нормативні акти зумовлюють 
формування фондів, що акумулюють кошти, призначені на соціальний захист, і 
порядок їх використання, а також підготовку кадрів соціальних працівників (як 
державних, так і недержавних установ). 
Нижче наведено інституціональну структуру системи соціального захисту в 
Україні (рис.1.1) 
 
 
 
 
 
 Держава 
      (міністерство) 
12 
 
 
 
Державні (місцевіі)  Закони 
 органи управління та урядові 
соціальним захистом програми 
 
 Фонди, 
які акумулюють  
 Система 
кошти 
підготовки 
 кадрів 
 
Недержавні 
 організації 
 
 
Наукове та інформаційне 
 забезпечення 
Рисунок 1.1.  Організаційно-правова структура системи  соціального 
захисту 
Інституціональна структура системи соціального захисту в Україні 
складається з таких складових: 
- держава (міністерство) - є центральним органом виконавчої влади, 
діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і 
який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної 
політики [7]. 
- закони та урядові програми, які регламентують механізми 
фінансування соціальних витрат та їх визначення: 
- закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту»; 
- закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів 
праці та інших громадян похилого віку»; 
- закон України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в 
Україні»; 
- закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх 
соціальний захист»; 
13 
 
- закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що 
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 
- закон України  «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Укра-
їні»; 
- закон України «Про статус народних депутатів України»; 
- закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; 
- постанова КМУ від 31 серпня 2000 р. № 1361 «Про вдосконалення 
порядку призначення та надання населенню житлових субсидій»;  
- постанова КМУ від 24 лютого 2003 р. № 253 «Деякі питання надання 
соціальної допомоги»; 
- постанова КМУ від 17 серпня 2002 р. № 1146 «Про вдосконалення 
механізму надання соціальної допомоги»;  
- постанова КМУ від 2 березня 2002 р. № 253 «Про затвердження 
стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню»;  
- наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10 квітня 
2002 р. № 818 «Про затвердження змін і доповнень до порядку відмови в наданні 
державної соціальної допомоги, припинення виплат та зменшення розміру 
призначеної соціальної допомоги» 
- державні (місцевіі) органи управління соціальним захистом. Державне 
управління у сфері соціального захисту населення здійснюють Кабінет Міністрів 
України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх 
виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні 
органи, які забезпечують проведення в життя державної політики у сфері надання 
соціальної допомоги населенню та інші державні органи відповідно до 
законодавства України [8]. 
- фонди, які акумулюють кошти – банки, страхові компанії, кредитні 
спілки, пенсійні фонди. 
- система підготовки кадрів. Кадрове забезпечення є важливою 
передумовою розвитку соціальних послуг в Україні особливо на рівні 
14 
 
територіальних громад, у сільській місцевості, де потреба в таких послугах є 
особливо актуальною.  
Про важливість кадрового забезпечення, як механізму державного 
управління соціальними послугами, свідчить його виокремлення в окрему статтю 
(ст. 17) в Законі України «Про соціальні послуги» [9]. 
Про необхідність удосконалення кадрового забезпечення надання 
соціальних послуг в Україні, зокрема шляхом підвищення 
статусу соціальних працівників, інших фахівців, що надають соціальні послуги, та 
їх соціальної захищеності, удосконалення системи підготовки, перепідготовки і 
підвищення кваліфікації таких працівників і фахівців, зазначається 
в затверджених Кабінетом Міністрів України «Стратегії реформування системи 
надання соціальних послуг»  [10]. 
- недержавні організаці - суб'єкти правовідносин створені для 
діяльності, що керуються окремо від держави такі як : 
а) громадські об’єднання; 
б) благодійні організації ( благодійне товариство, благодійна установа, 
благодійний фонд); 
- наукове та інформаційне забезпечення. Проведення наукових 
досліджень вимагає відповідного інформаційного забезпечення. Інформаційне 
забезпечення соціальної сфери, державної соціальної політики набуває 
особливого значення, оскільки соціальна політика є головним чинником, здатним 
попередити і пом’якшити негативні наслідки економічних реформ і соціально-
політичних перетворень [11]. 
Розглянемо складові системи соціального захисту населення (рис.1.2) 
 
 
 
 
 
 Структура системи 
соціального захисту 
15 
 
 
 
 
Соціальне Соціальні гарантії Соціальна Соціальне 
 
забезпечення держави населенню допомога страхїування 
 
Рисунок 1.2. Складові системи соціального захисту населення [12] 
Структурно соціальний захист в Україні складається з таких частин: 
- державний соціальний захист; 
- недержавне соціальне забезпечення. 
Державний соціальний захист у свою чергу складається з таких складових: 
1) загальної системи соціального захисту, яка включає : 
- загальнообов'язкове соціальне страхування - це система прав, 
обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає 
матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або 
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних 
від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, 
за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків 
власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та 
інших джерел, передбачених законом.; 
-  державну соціальнау допомогу -  система заходів, спрямованих на 
повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і 
формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної 
життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, 
підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і 
спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо. 
2) спеціального соціального захисту (спеціальні умови здійснення 
соціального захисту осіб, які виконують певний вид державної діяльності, 
протягом якої не підлягають обов’язковому державному соціальному 
страхуванню; спеціальні умови здійснення соціального захисту осіб, які 
16 
 
підлягають соціальному страхуванню, але держава бере на себе обов’язок щодо їх 
підвищеного соціального забезпечення.) ; 
3) додаткового соціального захисту (передбачений законодавством для 
таких категорій населення, як діти-сироти, діти, позбавлені батьківського 
піклування, ветерани війни, ветерани праці).  
Недержавне соціальне забезпечення складається з таких складових: 
1) недержавне пенсійне забезпечення - це складова частина системи 
накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах 
добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених 
законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками 
недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового 
державного пенсійного страхування пенсійних виплат. 
2) недержавні соціальні послуги - послуги недержаних організацій, 
соціальна допомога з фондів підприємств. 
Кретерії ефективності соціального захисту- це співвідношення витрат на 
проведення соціальних заходів з отриманими результатами. Тому забезпечення 
соціальної сфери не можна розглядати з точки зору розмірів її фінансування, 
необхідно оцінювати ефективність розподілу ресурсів. Це можна зробити за 
допомогою системи статистичних показників, що характеризують кількісні та 
якісні сторони соціальних явищ і процесів [13]. 
 Вся система показників соціального розвитку може бути розбита на вісім 
розділів: 
1) соціально-демографічні (народжуваність, смертність, середня 
тривалість життя, міграція, чисельність сімей тощо); 
2) соціально-трудові (стан трудових ресурсів, динаміка зайнятості та 
безробіття, умови і оцінка праці тощо); 
3) рівень і якість життя населення (динаміка реальних грошових доходів, 
споживання товарів, грошових заощаджень, соціальних допомог тощо). 
4) житлове забезпечення населення (характеристика житлового фонду по 
метражу, благоустрою, приналежності й потреби в поліпшенні). 
17 
 
5) здоров'я населення та охорона здоров'я (динаміка захворюваності, 
характеристика причин смертності, інвалідності, медичної інфраструктури та 
кадрового забезпечення). 
6) народна освіта, культура, інформаційні послуги (динаміка кількості 
учнів, характеристика інфраструктури та кадрового потенціалу). 
7) економічна та соціальна безпека (витрати на забезпечення екологічної 
безпеки та боротьбу із злочинністю, порогові значення екологічних показників і 
показників криміногенності). 
8) соціально-психологічне самопочуття населення (соціальна 
задоволеність, ущемлення, тривожність, конфліктність). 
Основними соціальними індикаторами є величина прожиткового мінімуму, 
частка населення, що знаходиться за порогом бідності, величина поляризації 
доходів, перелік і обсяг медичних послуг, доступних всьому населенню, частка 
безробітних, середня тривалість життя, дитяча смертність, народжуваність та ін. 
Фахівцями ООН розроблений індекс розвитку людського 
потенціалу (ІРЛП). Він є інтегральним показником не тільки рівня життя, але й 
економіки в цілому. ІРЛП розраховується на основі показників, що 
характеризують такі аспекти життя суспільства: 
1) фізичний стан людей, їх довголіття (показник - середня очікувана 
тривалість життя). 
2) духовне та інтелектуальний розвиток людей (показник - рівень освіти, 
тобто частка грамотних людей і питома вага студіюючої молоді). 
3) матеріальна забезпеченість людей, тобто реальні доходи на душу 
населення (показник - ВВП на душу населення з поправкою на купівельну 
спроможність і рівномірність розподілу доходів у суспільстві). 
Отже, соціальний захист – це не тільки невід’ємна складова соціальної 
політики будь-якої держави, але і беззаперечна вимога цивілізаційного існування 
на достатньо високому рівні кожного без винятку суспільства. Адже має 
відчувати турботу та людяне ставлення, як певну гарантію існування держави й 
права. Лише приділивши увагу соціальному захисту та соціальним групам, які від 
18 
 
нього безпосередньо залежать, держава забезпечить собі історичне визнання 
минулого, стабільне сучасне функціонування та щасливе існування громадян у 
майбутті, що і є підставою існування демократичної правової соціальної держави. 
 
1.2 Механізм фінансування системи соціального захисту населення 
 
Фінансовий механізм – це сукупність форм, методів і важелів фінансового 
впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. 
Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й 
прогнозування, управління фінансами, фінансовий контроль, фінансове 
забезпечення, фінансове регулювання, фінансові норми, нормативи, ліміти, 
резерви, стимули й санкції, фінансове законодавство. 
Основними джерелами фінансування системи соціального захисту в Україні 
є кошти державного і місцевих бюджетів, а також кошти державних цільових 
позабюджетних фондів. 
Як зазначенно у статті 5 Бюджетного Кодексу України: місцевими 
бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та 
бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є 
бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) 
[14]. 
Соціальний захист та соціальне забезпечення – найбільша видаткова стаття 
зведеного бюджету України, яка за обсягом випереджає охорону здоров’я, освіту 
та видатки на економічну діяльність, що проілюстровано на рисунку 1.3. 
 
19 
 
Загальнодержавні витрати 198 
177 
Оборона 104 
88 
Громадський порядок, безпека та судова влада 131 
110 
Економічна діяльність 88 
73 
Охорона навколишнього середовища 5 
4,7 
Житлово-комунальне господарство 2 
0,4 
Охорона здоров'я 35 
25 
Духовний та фізичний розвиток 11 
10 
Соціальний захист та соціальне забезпечення 178 
151 
0 50 100 150 200 250
2019 2018
 
Рисунок 1.3.  Показники видатків державного бюджету України у 2018 та 2019 
рр.[15] 
Варто зазначити, що розмір видатків на соціальний захист та соціальне 
забезпечення, що відображається у зведеному бюджеті, не розкриває реального 
обсягу всього бюджетного фінансування, яке спрямовується в Україні на сферу 
соціального захисту та соціального забезпечення. Це пояснюється тим, що 
відповідно до діючої системи бухгалтерського обліку, деякі складові видатків на 
фінансування соціальних послуг, соціальних виплат та інших заходів соціального 
захисту включаються до інших видаткових статей бюджету, а саме: видатків на 
житлово-комунальне господарство, освіту, духовний і фізичний розвиток, 
охорону здоров’я, громадський порядок та оборону тощо. 
З бюджетних джерел на соціальний захист населення України 
спрямовується 20 – 25% (на 2019 рік 20,4 %) коштів державного бюджету 
(рис.1.4) [16].  
20 
 
Структура видатків Державного бюджету України за 2019 
рік 
Оплата праці і нарахування на заробітну плату Використання товарів та послуг 
Обслуговування боргових зобовязень Соціальне забезпечення 
Капітальні видатки Поточні трансферти 
Інше 
1% 
19% 
24% 
7% 17% 
21% 11% 
 
 
Рисунок 1.4.  Структура видатків Зведеного бюджету України у 2019 році,% 
База даних організації економічного співробітництва і розвитку згруповує 
видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення за такими дев’ятьма 
категоріями:  
- піклування про літніх людей – звичайні пенсії, пенсії особам, що 
достроково пішли у відставку, допомога на дому та послуги за місцем 
проживання; 
- піклування про членів сімей військовослужбовців та постраждалих у 
катастрофах – пенсії та допомога на поховання;  
- допомога у разі недієздатності та тимчасової непрацездатності – 
послуги з догляду, допомога у разі недієздатності, допомога постраждалим від 
аварії на робочому місці та допомога у разі нещасних випадків, виплати у зв’язку 
з непрацездатністю працівників;  
- охорона здоров’я – видатки на лікування у стаціонарних медичних 
закладах та амбулаторне лікування, оплата медичних препаратів та виплати на 
превентивне лікування;  
21 
 
- сім’я та діти – допомога на дитину та пільгові кредити, допомога по 
догляду за дитиною, допомога при вагітності та при пологах, допомога одиноким 
батькам;  
- діяльність щодо розвитку ринку праці – послуги з працевлаштування, 
фінансування освітніх заходів для молоді та заходів з працевлаштування для 
непрацездатних;  
- соціальна підтримка в разі безробіття – допомога у разі безробіття, 
компенсації у разі звільнення, компенсації за дострокове звільнення, пов’язане з 
кон’юнктурою ринку; 
- забезпечення житлом – грошова допомога на купівлю та найм житла;  
- інші заходи соціального захисту – грошова допомога, яку не можна 
віднести до інших категорій, призначена малозабезпеченим верствам населення 
(наприклад, допомога на придбання продуктів харчування чи одягу, поширена в 
деяких країнах, які не є членами ОЕСР), а також інші соціальні послуги та заходи 
соціального захисту [17, с.80]. 
З урахуванням цієї класифікації в Україні реальний обсяг видатків на сферу 
соціального захисту та соціального забезпечення буде складатися із загальної 
суми фактичних видатків державного і місцевих бюджетів на соціальний захист 
та соціальне забезпечення, охорону здоров’я, забезпечення житлом окремих 
категорій громадян (вони проходять за іншими статтями функціональної 
класифікації видатків) та видатків державних цільових позабюджетних фондів.  
Фінансовий механізм забезпечення соціального захисту населення - це 
сукупність форм і методів, за допомогою яких відбувається формування та 
використання фондів грошових ресурсів для забезпечення різноманітних потреб 
державних структур, суб'єктів господарювання та населення. 
Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування й 
прогнозування, управління фінансами, фінансовий контроль, фінансове 
забезпечення, фінансове регулювання, фінансові норми, нормативи, ліміти, 
резерви, стимули й санкції, фінансове законодавство. 
22 
 
Фінансове забезпечення заходів соціального захисту здійснюється у формі 
як грошових, так і натуральних трансфертів.  
Грошові трансферти - це різні види соціальної допомоги, компенсацій, 
надбавок, доплат та інших грошових виплат, що здійснюються у грошовій формі 
[17, с.83]. 
Натуральні трансферти - це пільги на використання певних видів послуг та 
оплату за них, а також безпосередньо соціальні послуги [17, с.84]. 
До трансфертів населенню у грошовій формі, згідно з економічною 
класифікацією видатків, належать поточні та капітальні трансферти [18]. 
Поточні трансферти – це виплата громадянам соціальної та матеріальної 
допомоги, а також надбавок, доплат та компенсацій у натуральному вигляді, що 
здійснюється, перш за все, для збільшення їх доходу. Такі платежі можуть бути 
спрямовані на збільшення доходу певної сім’ї чи особи або на компенсування 
певних видів витрат або втрат – наприклад, придбання продуктів харчування, 
оплату житлово-комунальних послуг чи проїзду у транспорті, придбання твердого 
чи рідкого побутового палива тощо [17, с. 84].  
До поточних трансфертів відносяться соціальні допомоги інвалідам, 
багатодітним сім’ям, стипендії, пенсії, путівки для оздоровлення чи лікування та 
інше. Відповідно до чинного законодавства, податок з доходів фізичних осіб та 
всі платежі за цими сумами передбачаються за тим самим кодом економічної 
класифікації бюджетних видатків. До цієї категорії включено: оплату пільг, 
соціальну допомогу інвалідам, сім’ям із дітьми та багатодітним сім’ям; стипендії; 
пенсії; путівки на оздоровлення [17, с.85]. 
Капітальні трансферти – це невідплатні односторонні платежі органів 
управління, що не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Такі 
платежі спрямовуються на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, 
пов’язаних із пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу 
одержувачів бюджетних коштів.  
Капітальними трансфертами є лише платежі, які мають одноразовий і 
нерегулярний характер як для донора, так і для їх реципієнта (бенефіціара). 
23 
 
Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, завжди мають 
цільове призначення [17, с.84]. 
Фінансування заходів соціального захисту в Україні відбувається частково 
за рахунок державних цільових позабюджетних фондів, а саме:  
- Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування 
України на випадок безробіття; 
- Фонду соціального страхування;  
- Пенсійного фонду України.  
За 2019 рік забезпечено пенсійні виплати 11,3 млн громадян на загальну 
суму 413,0 млрд грн ( з яких 45,9 млрд видатки пов’язані із перерахунками пенсій) 
та виплату житлових субсидій 2,5 млн громадян на загальну суму 10,8 млрд грн.. 
Середній розмір пенсій підвищено з 2 646 грн на 01.01.2019 до 3 083 грн на 
01.01.2020 [19]. 
Джерелом фінансування соціального захисту є бюджетні та позабюджетні 
джерела. На рис. 1.5 можна розглянути види джерел фінансування соціального 
захисту населення [20]. 
 
Державний бюджет 
 Бюджетні 
 джерела Місцеві бюджети 
Со ціальний 
захист 
н аселення Цільві позабюджетні 
фонди 
 
Позабюджетні 
 джерела Кошти суб’єктів 
господарювання 
 
 Некомерційні 
організації 
 
Рисунок 1.5. Види джерел фінансування соціального захисту  
Джерела фінансування соціального захисту: 
1) бюджетні джерела: 
- державний бюджет; 
24 
 
- бюджети регіонів; 
- місцеві бюджети; 
- ресурси міжбюджетного перерозподілу. 
2) позабюджетні джерела: 
- державні соціальні страхові фонди, позабюджетні фонди регіонів; 
- недержавні соціальні фонди; 
- кредитні ресурси, залучення коштів фірм і домашніх господарств 
(територіальні позики); 
- використання потенціалу некомерційних неурядових організацій. 
3) зовнішні джерела: 
- кредити, позики міжнародних фінансових організацій; 
- гуманітарна допомога з-за кордону. 
Основними  джерелами  фінансування  заходів  соціального  захисту   в 
Україні є кошти державного і місцевих бюджетів, а також  кошти державних 
цільових позабюджетних фондів. 
Отже, можемо сказати, що фінансування системи соціального захисту 
населення здійснюється за рахунок бюджетного фінансування - виділяються 
кошти з державного і місцевих бюджетів на реалізацію програм і заходів, 
спрямованих на надання соціальної підтримки у матеріальній, фінансовій та 
інших формах тим громадянам, які потрапили під негативну дію соціальних 
ризиків з втратою ними частини доходу. 
 
1.3 Зарубіжний досвід фінансування соціального захисту населення 
 
Фінансування системи соціального забезпечення безпосередньо впливає на 
розподіл доходів населення шляхом перерозподілу ресурсів, які акумулюються у 
вигляді внесків або податків сплачених певними економічно активними особами, 
підприємствами та установами на користь інших залежних осіб. Отже, наслідком 
впливу системи соціального забезпечення на розподіл доходів і споживання між 
різними домашніми господарствами може бути зміна їх сукупних обсягів. 
25 
 
Розподіл доходів позначається на структурі та обсязі сукупного попиту і, отже, на 
розмірі ВВП [21]. 
Залежно від рівня розвитку економіки, національні системи соціального 
забезпечення перерозподіляють до 30 % ВВП [22]. На сучасному етапі в 
Європейському Союзі продовжується зниження частки ВВП, що спрямовується 
на соціальні виплати. Європейські країни суттєво різняться за обсягом соціальних 
видатків у відсотках до ВВП. Якщо Швеція, Франція, Данія, Австрія витрачають 
на соціальні виплати до третини ВВП, то Ірландія, Словаччина, Чехія лише 
близько16 % [23]. 
 Для того щоб визначити, які видатки належать до соціальних, можна 
використати класифікацію соціальних видатків, що застосовується Організацією 
економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), згідно якої соціальні видатки 
згруповані за дев’ятьма категоріями [24]. 
Таблиця 1.1 
Класифікація соціальних видатків, що застосовується організацією 
економічного співробітництва і розвитку [24].  
Категорія видатків Вид забезпечення 
Піклування про літніх Звичайні пенсії, пенсії особам, які достроково пішли у 
людей відставку, допомога на дому та послуги за місцем проживання 
Піклування про членів 
сімей військовослужбовців 
Пенсії та допомога на поховання; 
та постраждалих у 
катастрофах 
Допомога у разі Послуги з догляду, допомога у разі недієздатності, допомога 
недієздатності ті постраждалим від аварії на робочому місці та допомога у разі 
тимчасової нещасних випадків, виплати у зв’язку з непрацездатністю 
непрацездатності працівників; 
Видатки на лікування у стаціонарних медичних закладах та 
Охорона здоров’я амбулаторне лікування, оплата медичних препаратів та 
виплати на превентивне лікування; 
Допомога на дитину та пільгові кредити, допомога по догляду 
Сім’я та діти за дитиною, допомога при вагітності та при пологах, допомога 
одиноким батькам; 
Діяльність щодо розвитку Послуги з працевлаштування, фінансування освітніх заходів 
ринку праці для молоді та заходів з працевлаштування для непрацездатних; 
  
26 
 
Продовження таблиці 1.1 
Допомога у разі безробіття, компенсації у разі звільнення, 
Соціальна підтримка в разі 
компенсації за дострокове звільнення, пов’язане з 
безробіття 
кон’юнктурою ринку; 
Забезпечення житлом Грошова допомога на купівлю та найм житла; 
Грошова допомога, яку не можна віднести до інших категорій, 
призначена малозабезпеченим верствам населення (наприклад, 
Інші заходи соціального 
допомога на придбання продуктів харчування чи одягу, 
захисту 
поширена в деяких країнах, які не є членами ОЄСР), а також 
інші соціальні послуги та заходи соціального захисту 
 
Таким чином, на формування системи соціального забезпечення впливає 
механізм групування соціальних видатків.  
В цілому, до соціальних видатків відноситься забезпечення через державні 
(або приватні) установи соціальних допомог та інших виплат, що надаються 
домогосподарствам і приватним особам з метою надання підтримки в ситуаціях, 
які негативно позначаються на їх матеріальному становищі. Такі допомоги 
надаються у грошовій або у натуральній формі у вигляді товарів та послуг [16]. 
Приймаючи до уваги класифікацію соціальних видатків за методологією 
ОЄСР, в Україні до соціальних видатків слід віднести: видатки зведеного 
бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення, охорону здоров’я, 
забезпечення житлом окремих категорій громадян та видатків державних 
цільових фондів соціального страхування.  
Одним з важливіших питань, що виникає у зв’язку із фінансуванням систем 
соціального забезпечення, є обрання механізму фінансування, за допомогою якого 
розподіляються ресурси та забезпечується фінансова рівновага між 
надходженнями та витратами до системи соціального забезпечення. В практиці 
розрізняють два механізми фінансування системи соціального забезпечення: 
шляхом податків та за рахунок страхових внесків. 
Базою для фінансування шляхом податків можуть бути особисті доходи, 
капітал, прибуток або споживання (наприклад, податок на додану вартість). У 
цьому сенсі фінансування соціальних допомог є частиною загального бюджетного 
процесу, що знаходиться під державним контролем.  
27 
 
Механізм фінансування за рахунок податкових надходжень найчастіше 
пов’язаний із універсальними програмами допомоги, виплатами допомог усім 
мешканцям. Право на отримання соціальної допомоги в країнах ЄС зазвичай 
обумовлено тривалістю проживання. Так, для отримання допомоги в Іспанії 
необхідно проживання в країні від 3 до 5 років [25, стр.101]. У деяких країнах 
соціальна допомога надається всім, хто її потребує, в тому числі іноземцям, що 
законно проживають на території країни незалежно від тривалості проживання 
(Швеція, Фінляндія, Норвегія). В цих країнах соціальні послуги гарантуються як 
громадянські права. Прикладом універсальних допомог є універсальна пенсія за 
віком у Канаді, Данії і Новій Зеландії, яку іноді називають «демогрантом», а 
також послуги національних служб охорони здоров’я у Великій Британії та Італії. 
Ці допомоги є виразом солідарності на загальнодержавному рівні, на основі прав 
бенефіціаріїв як членів спільноти. Так, у багатьох країнах надання медичної 
допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, а також підтримки осіб із низькими 
доходами фінансуються з державного бюджету.  
Фінансування шляхом податків, як правило, здійснюється із коштів 
державного бюджету (Великобританія, Франція, Португалія, Ірландія), 
регіональних або місцевих бюджетів (Австрія, Швеція, Італія, Іспанія та ін.), а 
також на змішаній основі. Єдиним виключенням можна вважати Бельгію, де у 
фінансуванні програм соціальної допомоги поряд з державою беруть участь, так 
звані, благодійні союзи.  
Особливістю механізму фінансування за рахунок страхових внесків є те, що 
фінансові ресурси, які використовуються для виплати соціальних допомог, 
збираються із роботодавців та найманих працівників, охоплених системою 
соціального забезпечення, у вигляді внесків, а допомоги, які отримує працівник, 
засновані на його платежах до системи.  
Внески відрізняються від податків тим, що зроблені внески підвищують 
рівень майбутніх соціальних допомог працівника. Податки використовуються для 
загальних витрат уряду, а платежі працівника не впливають на рівень допомог, які 
він отримає. Держава може також інколи залучатися до фінансування програми, 
28 
 
або відповідно до встановленої формули, або шляхом субсидування, наприклад, 
покриваючи дефіцит. Якщо джерелом коштів є внески роботодавця і працівника 
(тобто без фінансування за рахунок податкових надходжень), програма 
називається самофінансованою. Внески можуть бути або однаковими для усіх, 
або залежати від доходів. Якщо вони стягуються з доходів, у багатьох випадках 
при визначенні застрахованого доходу використовуються максимальні та 
мінімальні розміри доходу. У більшості програм, що передбачають фінансування 
за рахунок внесків, облік сплачених внесків складає основу права для одержання 
допомог.  
Суспільство зазвичай позитивно сприймає програми, що фінансуються за 
рахунок внесків, оскільки його учасники відчувають зв’язок між власними 
внесками та допомогами. Разом з тим, програми, що фінансуються за рахунок 
внесків, іноді вимагають складних систем для підрахунку та збору внесків, що 
іноді може призвести до збільшення адміністративних витрат, зокрема, якщо 
допомоги розраховуються на основі минулих внесків. Обидва вищезазначені 
механізми фінансування включено до міжнародних трудових стандартів МОП 
[26]. 
Отже, можемо зробити висновок, що під системою соціального захисту 
сьогодні розуміється сукупність законодавчо визначених економічних, 
соціальних, юридичних гарантій і прав, соціальних інститутів та установ, що 
забезпечують їх реалізацію та створюють умови для підтримки 
життєзабезпечення і діяльного існування різних соціальних верств і груп 
населення, передусім соціально вразливих. 
 Існує багато систем фінансування, що можуть бути використані для 
фінансування допомог соціального забезпечення. На практиці широко 
використовуються декілька систем. Так звані змішані системи використовуються 
тоді, коли допомоги або група допомог фінансуються із використанням більш ніж 
однієї системи фінансування. Система соціального забезпечення повинна 
фінансуватися таким чином, аби було можливо здійснити виплату соціальних 
допомог в належний час та сплатити адміністративні витрати. Головна мета 
29 
 
організації фінансів є забезпечення постійного виконання вимоги 
платоспроможності. 
Наразі в Україні використовується змішана система соціального 
забезпечення, що поєднує обидві організаційно-правові форми соціального 
забезпечення: загальнообов’язкове соціальне страхування та асигнування 
бюджету. Коло осіб, на яких поширюється змішаний спосіб фінансування 
соціального забезпечення, досить широке – це громадяни, яким з огляду на 
особливості виконуваної ними роботи, держава запровадила додаткові заходи 
їхнього соціального забезпечення, але вже за рахунок бюджетних коштів. 
Соціальне забезпечення за рахунок асигнувань з бюджетів має метою 
надання додаткового соціального захисту понад те, що надається, за рахунок 
соціального страхування. Воно також покликане забезпечити тих осіб, які не 
мають права на соціальне забезпечення, за рахунок коштів соціального 
страхування, оскільки в силу своєї діяльності не підлягають 
загальнообов’язковому соціальному страхуванню або ж не працювали і не мають 
відповідного страхового стажу для призначення соціального забезпечення за 
рахунок коштів соціального страхування [27].  
В умовах ринкових відносин держава не може здійснювати соціальне 
забезпечення усіх категорій населення, а тому роль цієї організаційно-правової 
форми обмежена фінансовими можливостями держави. Проте її існування є 
прямим наслідком проголошення Конституцією України соціальною державою, 
для якої соціальне забезпечення осіб, котрі не одержують виплат за рахунок 
соціальних страхових фондів, є прямим обов’язком. 
 
 
 
 
 
 
 
30 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
 
 
2.1 Проблеми механізму системи фінансового забезпечення соціального 
захисту населення 
 
Фінансування соціальної сфери наразі залишається основним пріоритетом 
державних видатків в Україні, і номінальні обсяги асигнувань, що спрямовуються 
на соціальні цілі, з кожним роком зростають. Водночас, основні соціальні 
індикатори в країні не засвідчують однозначно позитивної динаміки, а соціальні 
гарантії не забезпечують гідного рівня життя. Це засвідчує недосконалість 
сучасного механізму фінансового забезпечення соціальної сфери, існування 
недоліків, що пов’язані з адмініструванням коштів та управлінням бюджетними 
ресурсами. Більш того, питання вдосконалення механізму фінансування 
соціальної сфери в Україні актуалізуються в умовах обмеженості бюджетних 
ресурсів та необхідності спрямування значних коштів на соціальні цілі. 
У першому розділі ми визначили сутність та критерії ефективності системи 
соціального захисту населення, визначили теоретичне обґрунтування механізму 
фінансування системи соціального захисту населення, розглянули  зарубіжний 
досвід фінансування соціального захисту населення. На підставі статистичної 
інформації  про фінансування системи соціального захисту в Україні, 
проаналізуємо механізм та стан фінансового забезпечення соціального захисту 
населення за 2018-2020 рр. 
За допомогою діаграми Ішікави проаналізуємо фактори, що негативно 
впливають на механізм фінансового  забезпечення системи соціального захисту 
населення. 
 
 
31 
 
 
Рисунок 2.1. Основна проблема фінансового забезпечення соціального 
захисту населення та фактори її впливу 
З огляду на причинно-наслідкові зв’язки, зображені на рис. 2.1., 
проаналізуємо фактори, які впливають на механізм фінансового забезпечення 
соціального захисту населення. 
1) недосконала система фінансування системи соціального захисту 
населення: 
- низький рівень ВВП. Падіння ВВП може спричинити економічну 
кризу, яка призведе до значних економічних втрат, які стосуються послаблення 
економічної структури і факторів виробництва - праці та капіталу, до втрати 
людського капіталу - кваліфіковані робітники втрачають роботу, оскільки 
руйнуються цілі сектори економіки, найперше - в обробній промисловості. Люди 
у пошуках заробітку переміщуються в інші, менш кваліфіковані і менш 
продуктивні сектори, відбувається так звана внутрішня негативна трудова 
32 
 
міграція. Там вони втрачають безцінні навички і знання, набуті в технологічних 
галузях. 
Насамперед, недостатність коштів пов’язана із низьким рівнем ВВП та 
стійкою тенденцію до його зниження за останні 2  роки (рис.2.1) 
6
4,7 
4 3,5 3,9 3,7 3,9 
2,7 2,9 
2 1,5 
0
-1,3 
-2
-4
-6
-8
-10
-12 -11,4 
-14
 
Рисунок 2.2. Зміна реального ВВП (у % до відповідного кварталу попереднього 
року) [28] 
За офіційними даними Державної служби статистики України, реальний 
валовий внутрішній продукт у ІI кварталі 2020р. порівняно з попереднім 
кварталом (з урахуванням сезонного фактору) зменшився на 9,9%, а порівняно з ІI 
кварталом  2019р. – на 11,4%. 
Внаслідок пандемії коронавірусу та введених карантинних заходів падіння 
українського ВВП за даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі та 
сільського господарства першій половині 2020 р. склало 6,5% . За прогнозом 
Національного банку України (НБУ) падіння ВВП у 2020 року може скласти 
мінімум 6% . У той же час за оцінкою МВФ, українська економіка зменшиться за 
підсумками 2020 року на 8,2% . Карантин обрушив споживчі настрої, майже 
зупинив декілька галузей – роздрібну торгівлю, готельний та ресторанний бізнес, 
авіаперевезення. Зменшилися обсяги надходжень до бюджету  України [29]. 
- високий рівень безробіття. З початку дії карантину  в Україні зросла 
чисельність безробітних.  Згідно даних Державної служби статистики  рівень 
33 
 
безробіття в Україні в другому кварталі 2020 року зріс на 1,3 п.п. – до 9,9% з 8,6% 
у першому кварталі (рис.2.2). 
12,0
10,1 9,9 
9,9 9,7 
8,9 9,2 
8,8 9,7 9,9 8,6 
9,0 9,1 8,0 9,3 
8,0 7,3 
8,3 8,7 
7,8 
4,0
 
Рисунок 2.3. Рівень безробіття населення віком 15–70 років (у % до робочої 
сили відповідного віку) 
Загалом кількість безробітних в Україні становить 1,7 млн. осіб. Кількість 
зайнятого населення у віці 15-70 років у другому кварталі 2020 року становила 
15,6 мільйона осіб. 
Рівень безробіття в Україні в січні-березні 2020 року у порівнянні з 4-м 
кварталом 2019 року скоротився 1% – до 8,6% з 8,7%. 
Згідно з макроекономічним прогнозом уряду на найближчі три роки, рівень 
безробіття для населення віком від 15 до 70 років прогнозується на рівні 9,2% у 
2021 році, 8,5% у 2022 році та 8% у 2023 році [30]. 
З початку дії карантину статус безробітного отримали 444,4 тисяч осіб, 
загалом станом на 31 серпня 2020 року кількість безробітних становила 477,7 
тисяч осіб - це на 73 % більше, ніж станом на цю ж дату минулого року.  
До 3,1 млн осіб або 17% від робочої сили на піку карантину знаходились у 
стані прихованого безробіття - зайнятість цих людей була зменшена або вони 
були відправлені у неоплачувану відпустку. 
За прогнозами НБУ рівень безробіття у 2020 році сягне 10%, а не 9,5% , що 
зумовлює:  
34 
 
- позбавлення частини населення заробітків, а отже, коштів для 
існування;  
- скорочення податків, що сплачуються юридичними та фізичними 
особами державі, внаслідок зменшення обсягу ВВП;  
- старіння знань, втрата кваліфікації людьми, які не мають змоги 
працювати. 
Отже рівень безробіття зростає, що свідчить про навантаження на 
Державний бюджет України, який пов’язаний з виплатами соціальної допомоги 
соціально незахищених категорій населення. Таким чином це негативно впливає 
на фінансове забезпечення системи соціального захисту населення України. 
- тінізація економіки. Зростання тіньового сектору економіки призводить до 
структурних деформацій та нестабільності соціально-економічного розвитку 
країни, перешкоджає процесу європейської інтеграції України. Зростання 
тіньового сектору економіки також має негативні наслідки, що призводить до 
скорочення державних доходів, що створює проблему дефіциту державного 
бюджету. На даний час дефіцит державного бюджету, який складає 41,186 млрд 
грн. є однією з гострих проблем економічного розвитку України [31]. 
Четверту частину від офіційного ВВП України (846 млрд грн.) становлять 
тіньові операції. У першому кварталі 2020 року рівень тіньової економіки в 
Україні склав 31% від обсягу офіційного ВВП країни, що на 2% більше від 
показника 2019 року. За результатами дослідження компанії Ernst&Young та за 
підтримки Mastercard у рамках укладеного Меморандуму про співробітництво з 
Міністерством економіки України, НБУ та Державної статистики України 
(рис.2.3). 
35 
 
40
32 34 
31 30 32 31 
28 29 
30
20
10
2,5 3,4 3,2 2,9 
0
2017 2018 2019 3 м. 2019 3 м. 2020- 1,3 
-10
Рівень тіньової економіки,% до обсягу офіційного ВВП(за старою методологією) 
Рівень тіньової економіки,% до обсягу офіційного ВВП(за удосконаленою методологією) 
Зміна обсягу реального ВВП України, % відповідного періоду попереднього року 
 
Рисунок 2.4. Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні ( у 
відсотках від обсягу офіційного ВВП) і темпи прироту/зниження реального ВВП ( 
у % відрповідного періоду попереднього року) 
Такий показник на 1 % менше за аналогічний період 2019 року [32]. 
Згідно прогнозам Міністерства економіки України очікується збільшення 
рівня «тіні» в економіці через карантинні обмеження (COVID-19) та прагнення 
бізнесу зменшити ризики втрати ресурсів в умовах значної невизначеності. 
Отже, проаналізувавши тіньову економіку в Україні, можемо зробити 
висновок, що тінізація економіки негативно впливає на механізм соціального 
захисту населення, а саме: 
- деформує податкову систему, не забезпечуючи достатніх податкових 
надходжень у бюджет; 
- негативно впливає на формування доходних і витратних статей 
місцевих і державного бюджетів. Скорочується державний бюджет, деформується 
його структура. Скорочення доходів бюджету є причиною недофінансування 
витратних статей соціального захисту; 
2) недосконалий організаційний механізм: 
- недосконалість системи соціального забезпечення. На ефективність 
системи соціального забезпечення негативно впливає відсутність двох важливих 
складових, а саме: системи оцінювання впливу різних заходів соціального захисту 
на становище їх одержувачів та системи ефективного обліку громадян, які 
потребують соціального захисту з боку держави.  
36 
 
По-перше, важко визначити ефективність окремих заходів соціального 
захисту та програм соціального спрямування, якщо немає системи, яка б 
дозволила оцінити їх вплив на зниження рівня бідності чи вирішення інших 
соціальних проблем. По-друге, за відсутності ефективної системи обліку 
(наповненого єдиного реєстру) потенційних одержувачів різних видів соціального 
захисту важко визначити сім’ї, які найбільше потребують опіки з боку держави. 
Як наслідок, тільки третина сімей, на які спрямовуються різні заходи соціального 
захисту та соціальної підтримки з боку держави, належать до бідних чи інших 
соціально незахищених категорій громадян. Таким чином, багато 
домогосподарств, які фактично за більшістю ознак не можна віднести до бідних, 
отримують значну частку соціальних трансфертів за рахунок коштів державного 
та місцевих бюджетів. 
- недосконале кадрове забезпечення органів соціального захисту 
населення. Соціальні працівники, які працевлаштовані в системі надання 
соціальних послуг є особи переважного старшого віку, які не виявляють бажання 
навчатися та  впроваджувати інноваційні методи роботи, сучасні технології тощо; 
на практиці оцінювання результатів професійної діяльності та атестація 
соціальних працівників здебільше здійснюються формально; недостатньо 
проводиться робота щодо професійної орієнтації молоді, відбору і навчання, 
впровадження сучасних соціальних  технологій. 
Також кваліфіковані соціальні працівники звільняються з роботи через 
низьку заробітну плату, неналежні соціально-побутові умови, соціальні гарантії – 
робота соціального працівника, що надає соціальні послуги є низько 
оплачуваною, діюча система оплати праці не враховує зміст, складну специфіку 
та обсяг виконуваної соціальними працівниками роботи, її складності, умови їх 
проживання в сільській місцевості, де мешкає переважна більшість  клієнтів 
соціальних послуг, є незадовільними, що в поєднанні іншими негативними 
суспільними явищами  призводить до низького престижу професії соціального 
працівника, їх звільнення з роботи; 
 
37 
 
3) недосконалий законодавчий механізм: 
- неефективний розподіл фінансових ресурсів на соціальні цілі.  
Надання соціальної допомоги та інші заходи соціального захисту не завжди 
спрямовуються на задоволення потреб найбідніших чи найбільш соціально 
незахищених категорій населення. Це призводить до неефективного використання 
бюджетних ресурсів. Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без 
урахування розміру доходів громадян.  До таких видів допомоги належать, 
наприклад, окремі види державної соціальної допомоги сім’ям із дітьми: 
допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; 
допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено 
опіку чи піклування. Як наслідок, багато домогосподарств, які не завжди 
потребують соціальної допомоги, з боку держави, все ж отримують її. В той же 
час, соціальна допомога (допомога на дітей, які виховуються у багатодітних 
сім'ях;  допомога на дітей, хворих на тяжкі захворювання, яким не встановлено 
інвалідність; допомога при усиновленні) що надається домогосподарствам, які 
справді її потребують, не достатня для того, щоб задовольнити навіть 
найнагальніші їх потреби.  
- недостатнє нормативно-правове забезпечення. Недосконалість 
підходів до змін в українському законодавстві спричиняє складнощі в 
реформуванні галузі соціального забезпечення. Існує велика кількість 
нормативних документів, що регламентують систему надання соціальних послуг. 
Проте на сьогодні відсутній єдиний нормативний акт, який повною мірою 
визначав би загальні принципи положень правового регулювання відносин щодо 
соціального обслуговування. В Україні склалася така ситуація, коли соціальні 
послуги, що надаються відповідно до чинного законодавства, отримує велика 
кількість категорій осіб, які цього фактично не потребують або незаконно її 
отримають. Це допомоги малозабезпеченим родинам, щомісячна допомога 
внутрішньо-переміщеним особам, субсидії. 
38 
 
На нашу думку, такий підхід є неправильним, оскільки не всі категорії 
отримувачів соціальних послуг однаково потребують соціального захисту та 
безкоштовних соціальних послуг.  
- недосконала бюджетна система України. Бюджетна система України 
функціонує за «прецедентним» принципом. Кошти, які виділялися в минулому 
фінансовому році, передбачаються і в наступному фінансовому році з невеликим 
збільшенням на рівень інфляції, що прогнозується. Такі підходи заважають 
реально планувати пріоритети соціальної політики та виділяти кошти на соціальні 
послуги. Кошти на соціальні послуги виділяються на утримання установ 
соціального захисту, в яких до 90% бюджету йде на комунальні послуги та на 
заробітну плату працівникам. 
4) пандемія COVID-19: 
- високий рівень бідності.  Соціальні потреби найбільш незахищених 
вертв населення задовольняються недостатньою мірою. Високий рівень бідності в 
Україні, особливо серед сімей із дітьми або непрацездатними особами 
працездатного віку та сімей, де один із членів має інвалідність, свідчить про 
недостатню ефективність підтримки найбільш соціально незахищених категорій 
населення.  
На 2020 рік рівень бідності значно зростає через скорочення доходів у 
результаті пандемії COVID-19. У цілому найбільш уразливими з точки зору 
соціально-економічного впливу COVID-19 є сім’ї, яким складніше 
диверсифікувати свої доходи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
39 
 
Таблиця 2.1 
Розрахунковий рівень бідності за абсолютним критерієм усіх 
домогосподарств і домогосподарств із дітьми в Україні за 2018-2020 рр.[33, с.5] 
Рівень бідності за абсолютним Рівень бідності за абсолютним 
 критерієм, усі домогосподарства, у критерієм, домогосподарства з 
відсотках дітьми, у відсотках 
 2018 рік 2019 рік 2020 рік 2018 рік 2019 рік 2020 рік 
Менш загрозливий 
43,2 37,8 43,6 49,9 44,5 51,3 
сценарій 
Більш загрозливий 
43,2 37,8 50,8 49,9 44,5 58,5 
сценарій 
Базовий сценарій 
43,2 37,8 27,2 49,9 44,5 32,9 
(без COVID – 19) 
 
Отже, Україна може очікувати: 
-  за менш загрозливим сценарієм кількість осіб, які живуть у бідності, 
збільшиться на 6,3 мільйона, в тому числі 1,4 мільйона дітей; 
- за більш загрозливим сценарієм кількість осіб, які живуть у бідності, 
збільшиться на 9 мільйонів, в тому числі 1,8 мільйона дітей (табл. 2.2) [33, с.5]. 
Таблиця 2.2 
Кількість осіб, які у 2020 році стануть бідними в результаті скорочення 
доходів (порівнянно з базовим сценарієм без COVID-19) 
 Кількість осіб, які стануть бідними 
Усі 
Домогосподарства з Діти, осіб 
 домогосподарства, 
дітьми, осіб  
осіб 
Менш загрозливий сценарій 6 294000 3 771000 1 388 000 
Більш загрозливий сценарій 9 054000 5 244000 1 859 000 
 
Враховуючи що пандемія розвивається стрімко, загальнонаціональний 
карантин діє та може бути продовжений, знадобляться свідчення щодо того, які 
групи населення є найбільш уразливими з соціально-економічної точки зору, щоб 
забезпечити вжиття ефективних контрзаходів у рамках реагування на ситуацію. 
COVID-19 із найбільшою імовірністю вплине на такі категорії (за менш 
загрозливим сценарієм): домогосподарства з трьома та більше дітьми, одинокі 
40 
 
батьки з дітьми, домогосподарства з дітьми до трьох років, одинокі пенсіонери 
старше 65 років. 
Таблиця 2.3 
Розрахунковий рівень бідності домогосподарств в Україні за абсолютним 
критерієм, за категоріями та сценаріями, 2019-2020 рр. [33, с.6] 
 
2020 2020 
Різниця між 
Менш 
 Базовий сценарій базовим сценарієм 
загрозли
 (без COVID-19), і менш загрозли- 
вий 
2019, % % вим сценарієм на 
сценарій
 2020 р., в.п. 
, % 
Домогосподарства з 44,5 32,9 51,3 18,4 
дітьми 
Домогосподарства без 30,2 20,6 34,7 14,1 
дітей 
Один дорослий молодше 
18,5 15,9 24,6 8,7 
65 років 
Один дорослий старше 65 
32,0 31,8 45,6 13,8 
років 
Один дорослий з дітьми 42,1 32,7 71,3 38,6 
Домогосподарства з 
51,1 43,3 62,6 19,3 
дітьми до 3 років 
Домогосподарства з 
63,8 49,0 70,6 21,6 
трьома та більше дітьми 
Разом по Україні 37,8 27,2 43,6 16,4 
 
Для вироблення політики дуже важливо розуміти, яку частку найбільш 
уразливі категорії складають серед «нових» (додаткових) бідних (табл. 2.4) [33, 
с.6]. 
Таблиця 2.4 
Таблиця 2.4. Частка домогосподарств усіх нових (додаткових) бідних за 
категоріями, % 
Групи домогосподарств Частка всіх нових (додаткових) бідних, % 
Домогосподарства з дітьми 59,9 
Домогосподарства без дітей 40,1 
Один дорослий старше 65 років 3,4 
41 
 
Продовження таблтці 2.4  
Один дорослий з дітьми 5,5 
Домогосподарства з дітьми до 3 років 13,1 
Домогосподарства з трьома та більше дітьми 3,2 
Нові (додаткові) бідні 100% 
 
Отже, аналіз демонструє, що рівень бідності в Україні значно зростає у 
результаті карантинних заходів у зв’язку з COVID-19, а це зумовлює 
навантаження на Державний бюджет України, який пов’язаний з виплатами 
соціальної допомоги соціально незахищених категорій населення. 
- падіння економіки. Україна увійшла в поточну економічну кризу зі 
збалансованою макроекономічною ситуацією. Масштаби зниження економічної 
активності у 2020 році є значними, а відновлення може зайняти багато часу. За 
період короновірусної інфекції COVID-19 зменшилися обсяги виробництва, 
реалізації продукції та послуг, а також скоротилась чисельність працівників.. Це 
погіршило фінансовий стан значної частини підприємств і домогосподарств. 
Наслідком стали перші проблеми з обслуговуванням кредитів та зниження попиту 
на послуги фінансових установ. За оцінками НБУ, поточна криза може призвести 
до втрати банками понад 10% працюючого кредитного портфеля.  
Станом на 2020 рік  Державний бюджет виконано зі значним дефіцитом 
(24.5 млрд. грн). Доходи і далі скорочуваються на 29.5% під впливом пригніченої 
економічної активності. Натомість триває зростання 11 видатків державного 
бюджету (2.7%) за рахунок підтримки Пенсійного фонду України та витрат на 
охорону здоров’я, а також дорожнього господарства.  
- трудова міграція. Карантинні заходи, введені більшістю країн світу, 
суттєво обмежили можливості міжнародної мобільності.  
Оцінити глибину наслідків закриття кордонів для ситуації в Україні наразі 
складно, разом з тим, очевидно, що повернення трудових мігрантів на 
Батьківщину, неможливість виїзду на сезонні роботи за кордон осіб, які 
систематично це практикували, скорочення закордонних заробітків, болісно 
42 
 
вдарить по добробуту багатьох українських домогосподарств, посилить 
конкуренцію на національному ринку праці, призведе до зменшення обсягу 
валютних надходжень в країну. Це поглибить економічну рецесію, відтак – 
інтенсифікує виїзд з території держави, як тільки таку можливість буде 
відновлено. Водночас, повернення мігрантів може сприяти послабленню дефіциту 
працівників,  необхідних економіці, що може прислужитися швидшому виходу з 
кризи. 
Отже, одним із важливих наслідків карантинних заходів, в зв’язку з 
пандемією COVID-19 є неможливість виїхати на сезонні заробітки та повернення 
в Україну трудових мігрантів. Це може призвести до посиленню напруженості на 
національному ринку праці та збільшення навантаження на систему соціального 
захисту і вимагає зваженої та системної реакції держави.  
Нa oснoві прoвeдeнoгo аналізу проблем механізму системи фінансового 
забезпечення соціального захисту населення, можемо зробити висновок, що на 
стан фінансового забезпечення соціального захисту населення впливають такі 
фактори, як низький рівень ВВП, високий рівень безробіття і тінізація економіки, 
недосконалий законодавчий і організаційний механізм, ситуація з пандемією 
COVID-19; 
 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
43 
 
2.2 Аналіз фінансування соціального захисту за рахунок бюджетних 
коштів 
  
Проаналізуємо стан бюджетного фінансування соціального захисту в 
Україні.  Проведем аналіз ситуації, що склалася у сфері видатків державного та 
місцевих бюджетів на соціальний захист за 2017-2019 роки. 
Розглянемо стан видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у 
видатках Зведеного бюджету України (табл. 2.5). 
Таблиця 2.5 
Видатки Зведеного бюджету України млн..грн. [34] 
Відносне 
Абсолютне 
відхилення, 
відхилення,+/- 
% 
Видатки 2017 рік 2018 рік 2019 рік 
2019 2018 2019 
2018 до 
до до до 
2017  
2018  2017  2018  
Загальнодержавні витрати 166248,8 191541,8 203121,3 25293 11579,5 15,21 6,05 
Оборона 74360,4 97024 106627,7 22663,6 9603,7 30,48 9,90 
Громадський порядок, 
88479,8 118025,2 141455,8 29545,4 23430,6 33,39 19,85 
безпека, судова влада 
Економічна діяльність 102883,4 140761,3 154219,3 37877,9 13458 36,82 9,56 
Охорона навколишнього 
7349,3 8242,1 9729,8 892,8 1487,7 12,15 18,05 
середовища 
Житлово-комунальне 
27187,5 30345,5 34487,1 3158 4141,6 11,62 13,65 
господарство 
Охорона здоров'я 102391,6 115847,8 128377,8 13456,2 12530 13,14 10,82 
Духовний та фізичний 
24342,3 28992,9 31550,1 4650,6 2557,2 19,11 8,82 
розвиток 
Освіта 177755,7 210029,4 238757,4 32273,7 28728 18,16 13,68 
Соціальний захист та 
285761,2 309363,6 321786,7 23602,4 12423,1 8,26 4,02 
соціальне забезпечення 
Всього 1056760 1250174 1370113 193414 119939 18,30 9,59 
 
Розглянувши видатки, можемо побачити,що помітне істотне збільшення 
видатків з кожни роком майже у всіх сферах. Зростання видатків порівняно з 2017 
роком зафіксовано: 
- соціальний захист та соціальне забезпечення – на 23602,4 млн.грн. або 
на 8,26%; 
44 
 
- загальнодержавні витрати – на 25293 млн.грн. або на 15,21%; 
- оборона – на 22663,6 млн.грн. або на 30,48%; 
- громадський порядок, безпека та судова влада – 29545,4 млн.грн. або 
на 33,39%; 
- економічна діяльність – на 37877,9 млн.грн. або на 36,82%; 
- охорона здоров’я – на 892,8 млн.грн. або на 13,14% ; 
- духовний та фізичний розвиток – 4650,6 на млн.грн. або на 19,11%; 
- освіта – на 32273,7 млн.грн. або на 18,16%. 
Зростання видатків 2019 року порівняно з 2018 роком зафіксовано: 
- соціальний захист та соціальне забезпечення – на 12423,1 млн.грн. або 
на 4,02%; 
- загальнодержавні витрати – на 11579,5 млн.грн. або на 6,05%; 
- оборона – на 9603,7 млн.грн. або на 9,90%; 
- громадський порядок, безпека та судова влада – 23430,6 млн.грн. або на 
19,85%; 
- економічна діяльність – на 13458 млн.грн або на 9,56% ; 
- охорона здоров’я – на 12530 млн.грн. або на 10,82%; 
- духовний та фізичний розвиток –на 2557,2  млн.грн. або на 8,82%; 
- освіта – на 28728 млн.грн. або на 13,86%; 
Проаналізуємо структуру видатків Зведеного бюджету за 2017-2019 рр. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
45 
 
2017 рік 
 Загальнодержавні функції 
Оборона 
Громадський порядок, безпека, судова влада 
16% 
27% Економічна діяльність 
7% Охорона навколишнього середовища 
8% Житлово-комунальне господарство 
Охорона здоров'я 
17% 10% 
Духовний та фізичний розвиток 
10% Освіта 
1% 
2% 2% Соціальний захист та соціальне забезпечення 
 
2018 рік Загальнодержавні функції 
Оборона 
Громадський порядок, безпека, судова 
15% влада 
25% Економічна діяльність 
8% Охорона навколишнього середовища 
Житлово-комунальне господарство 
10% 
Охорона здоров'я 
17% 
Духовний та фізичний розвиток 
11% 
9% Освіта 
2% 
2% 1% Соціальний захист та соціальне 
забезпечення  
2019 рік Загальнодержавні функції 
Оборона 
Громадський порядок, безпека, судова 
15% влада 
24% Економічна діяльність 
8% Охорона навколишнього середовища 
Житлово-комунальне господарство 
10% 
17% Охорона здоров'я 
11% Духовний та фізичний розвиток 
9% Освіта 
2% 
3% 1% 
 
Рисунок 2.5. Структура видатків Зведеного бюджету України 2017-2018 рр.,% 
46 
 
Аналіз структури видатків Зведеного бюджету показав, що в Україні в 
державних витратах соціальні видатки завжди займали провідне місце. Так, у 
2017 р. вони становили 27% від загальної суми видатків, та протягом 
досліджуваного періоду мали тенденцію до зменшення у 2018 році- 25%, 2019 
році - 24%. Також значну частину складають видатки за 2017-2019 рр. на 
загальнодержавні функції –15-16 % та освіту –17% . 
Проаналізуємо видатки на соціальний захист та  структуру фінансування 
соціального захисту в розрізі підстаттей за 2017-2019 рр.  
Таблиця 2.6 
Видатки Зведеного бюджету України на соціальний захист та соціальне 
забезпечення млн..грн. [35] 
Абсолютне Відносне 
відхилення,+/- відхилення,% 
Статті 2017 рік 2018 рік 2019 рік 2018 2019 
2018 до 2019 до 
до до 
2071 2018 
2017 2018 
Соціальний захист 
на випадок 12 830,0 16 108,6 18 709,5 3 278,6 2 600,9 25,55 16,15 
непрацездатності 
Соціальний захист 
140 227,1 157 940,7 191 227,2 17 713,6 33 286,5 12,63 21,08 
пенсіонерів 
Соціальний захист 
ветеранів війни та 6 792,0 10 234,4 9 875,8 3 442,4 -358,6 50,68 -3,50 
праці 
Соціальний захист 
сім’ї, дітей та 44 123,8 41 884,8 44 091,5 -2 239,0 2 206,7 -5,07 5,27 
молоді 
Соціальний захист 
107,5 150,9 186,0 43,4 35,1 40,37 23,26 
безробітних 
Допомога у 
вирішенні 
68 728,7 69 233,0 41 893,6 504,3 -27339,4 0,73 -39,49 
житлового 
питання 
Соціальний захист 
інших категорій 9 472,8 9 247,5 10 194,8 -225,3 947,3 -2,38 10,24 
населення 
  
47 
 
Продовження таблиці 2.6  
Фундаментальні 
та прикладні 
дослідження і 
21,5 31,6 30,5 10,1 -1,1 46,98 -3,48 
розробки у сфері 
соціального 
захисту 
Інша діяльність у 
сфері с оціального 3 458,3 4 532,1 5 577,8 1 073,8 1 045,7 31,05 23,07 
захисту 
Всього 285 761,7 309 363,6 321 786,7 23 601,9 12 423,1 8,26 4,02 
 
Отже, видатки на фінансування соціального захисту у 2018 році порівнянно 
з 2017 роком  збільшились на 23 601,9 млн. грн. або 8,26%, а у 2019 році 
порівнянно з 2018 роком на 12 423,1 млн.грн. або на 4,02%. У 2019 відбулося 
збільшення фінансування таких підстаттей, як соціальний захист на випадок 
непрацездатності - на 2600,9 млн.грн або на 16,15%, соціальний захист 
пенсіонерів – на 33 286,5 млн.грн. або на 21,08%,  соціальний захист сім’ї, дітей та 
молоді – на 2 206,7 млн.грн. або на 5,27%, соціальний захист інших категорій 
населення – на 947,3 млн.грн. або на 10,24%, інша діяльність у сфері 
соціального захисту- на 1 045,7 млн.грн. або на 23,07%  та значно зменшились 
видатки на  допомогу у вирішені житлового питання- на 27 339,4 млн.грн. або на 
39,49 % порівнянно з 2018 роком. 
У структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення у 
2017-2019 рр. домінують такі складові: соціальний захист пенсіонерів - 49-59%, 
соціальний захист сім’ї, дітей та молоді – 14-16%, допомога у вирішенні 
житлового питання – 13-24% (рис. 2.6) 
 
 
 
 
 
 
48 
 
 2017 рік 
1% Соціальний захист на випадок непрацездатності 
3% 0% 
Соціальний захист пенсіонерів 
5% 
Соціальний захист ветеранів війни та праці 
24% Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді 
Соціальний захист безробітних 
Допомога у вирішенні 
0% 49% житлового питання 
Соціальний захист інших категорій населення 
16% 
Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у 
сфері соціального захисту 
Інша діяльність у сфері 
2% соціального захисту 
 
 2018 рік 
2% 
0% Соціальний захист на випадок непрацездатності 
3% 
Соціальний захист пенсіонерів 
5% 
Соціальний захист ветеранів війни та праці 
22% Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді 
Соціальний захист безробітних 
0% Допомога у вирішенні 
51% житлового питання 
14% Соціальний захист інших категорій населення 
Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у 
сфері соціального захисту 
Інша діяльність у сфері 
3% соціального захисту 
 
2019 рік 
2% 
0% Соціальний захист на випадок непрацездатності 
3% 
Соціальний захист пенсіонерів 
6% 
13% Соціальний захист ветеранів війни та праці 
0% 
Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді 
Соціальний захист безробітних 
14% 
Допомога у вирішенні 
житлового питання 
59% Соціальний захист інших категорій населення 
3% 
Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у 
сфері соціального захисту 
Рисунок 2.6. Структура фінансування соціального захисту в розрізі підстаттей за 
2017-2019 рр.% 
49 
 
В Україні Зведений бюджет країни (державний і місцеві) є одним з 
основних джерел фінансування системи соціального захисту.  
Проаналізуємо структуру видатків зведеного бюджету на соціальний захист 
місцевих і державного бюджету (рис.2.8) 
Місцеві бюджети Державний бюджет 
58 
55 55 
45 45 
42 
2017 рік 2018 рік 2019 рік 
 
Рисунок 2.7. Структура видатків зведеного бюджету на соціальний захист 
З рисунку 2.7 видно, шо структура зведеного бюджету засвідчує все ще 
суттєву роль місцевих бюджетів у наданні соціальних послуг населенню. 
Останні роки спостерігалася тенденція до зростання частки місцевих 
бюджетів у структурі зведеного бюджету. Але аналіз видатків проекту бюджету 
на 2019 рік показує зворотну тенденцію: частка видатків державного бюджету 
зросла з 55 до 58%, а частка місцевих видатків зменшилася з 45 до 42%. 
Отже, бюджетне забезпечення соціального захисту населення здійснюється 
шляхом бюджетного фінансування видаткової частини державного і місцевих 
бюджетів через реалізацію програм соціального захисту населення. 
Проаналізувавши видатки  Зведеного бюджету за  2017-2019 рр.  можемо сказати, 
що в Україні в державних витратах соціальні видатки завжди займають провідне 
місце.  
 
 
50 
 
2.3 Аналіз стану фінансування соціального захисту населення в м. 
Черкаси 
 
Населення м. Черкаси складає 277,3 тисяч осіб. Кожен третій мешканець 
міста за віком, станом здоров'я, соціальним становищем, іншими обставинами 
потребує соціального захисту та підтримки. Так, на 2019 рік близько 30 % 
населення отримує пенсійні виплати, а 21% є отримувачем різних видів 
соціальної допомоги [36]. 
Основними категоріями, що потребують особливої уваги з боку міської 
влади, є пенсіонери, особи з інвалідністю, особи, постраждалі внаслідок 
Чорнобильської катастрофи, ветерани війни і праці, учасники антитерористичної 
операції та члени їх сімей; особи або групи осіб, які опинилися у складних 
життєвих обставинах, сім’ї з дітьми, внутрішньо переміщені особи тощо. 
Чисельність вразливих груп населення щороку збільшується, а відповідно, 
виникає потреба у збільшенні кількості соціальних послуг та їх видів, 
комплексного підходу до подолання складних життєвих обставин мешканців м. 
Черкаси.  
Реалізацію державної соціальної політики та соціальної політики міської 
влади здійснюють виконавчі органи Черкаської міської ради, бюджетні установи 
та недержавні суб’єкти, що надають соціальні послуги в м. Черкаси.  
У м. Черкаси соціальні послуги надаються двома бюджетними установами - 
територіальним центром надання соціальних послуг м. Черкаси та територіальним 
центром соціальної допомоги Придніпровського району м. Черкаси. 
Територіальними центрами надаються соціально-побутові, соціальнопедагогічні, 
соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні та інформаційні послуги 
громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, зокрема - дітям з інвалідністю. 
В середньому їх послугами користується близько 6 тисяч жителів м. Черкаси. З 
них - 4 тис. осіб похилого віку, майже 2 тис. осіб з інвалідністю, старших 18 років, 
0,5 тис. - дітей з інвалністю. Більше 1,5 тис. кризових сімей м. Черкаси отримують 
послуги з кризового втручання, влаштування до сімейних форм виховання, 
51 
 
психологічні, юридичні, соціального супроводу, консультування та 
представництва інтересів, соціальної адаптації, інтеграції та реінтеграції, 
профілактики у Черкаському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та 
молоді [37]. 
Проаналізуємо показники виконання плану на «Соціальний захист та 
соціальне забезпечення» м.Черкаси за 2017-2019 рр. (табл.2.7, додаток А) [36]. 
Проаналізувавши показники виконання плану видатків (табл. 2.7), можемо 
зробити висновок, що лише деякі категорії видатків за 2019 рік порівнянно з 2018 
роком виконанно на 100%, а саме: 
- видатки на пільгове медичне обслуговування осіб, які постраждали 
внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
- грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення для 
окремих категорій населення відповідно до законодавства. 
Виконано видатки  на 100% за 2018 рік,порівнянно з 2017 роком: 
- видатки на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату 
електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, 
квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот; 
- видатки на надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг 
окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; 
- видатки на надання субсидій населенню для відшкодування витрат на 
оплату житлово-комунальних послуг; 
- видатки на надання пільг на придбання твердого та рідкого пічного 
побутового палива і скрапленого газу окремим категоріям громадян відповідно до 
законодавства; 
- видатки на надання пільг з оплати послуг зв'язку, інших передбачених 
законодавством пільг окремим категоріям громадян та компенсації за пільговий 
проїзд окремих категорій громадян; 
- видатки на утримання та забезпечення діяльності центрів соціальних 
служб для сім’ї, дітей та молоді; 
- видатки на реалізацію державної політики у молодіжній сфері; 
52 
 
- видатки на інші заходи та заклади молодіжної політики; 
- грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення для 
окремих категорій населення відповідно до законодавства. 
За даними  звіту про виконання видатків на «соціальний захист та соціальне 
забезпечення» міського бюджету м. Черкаси за 2019 рік можемо сказати, що 
видатки у 2019 році в порівнянні з відповідним періодом 2018 року зменшились, а 
саме: 
- видатки на надання пільг та житлових субсидій населенню на 
придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу  
зменшились на 434108,3 тис. грн. або 70,2 % у порівнянні з відповідним періодом 
минулого року. Це зумовлено тим, що відбулись зміни в законодавстві - з 2019 
року запроваджено виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату 
житловокомунальних послуг у грошовій формі; 
- видатки на надання пільг та житлових субсидій населенню на 
придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу 
зменшились  на 79,9 тис. грн, або на 30,3% ту зв’язку із зменшенням кількості 
звернень громадян; 
- видатки на поховання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю 
внаслідок війни зменшились на 4,4 тис. грн, або на 3,2 % у зв’язку із зменшенням 
кількості поховань учасників бойових дій; 
- видатки на надання соціальних гарантій, фізичним особам, які 
надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, 
дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують 
сторонньої допомоги зменшились на 4,0 тис. грн, або на 0,2 % у зв’язку із 
зменшенням кількості отримувачів допомоги [38]. 
Всі інші видатки у 2019 році в порівнянні з 2018 роком мають тенденцію до 
збільшення. 
За даними  звіту про виконання видатків на «соціальний захист та соціальне 
забезпечення» міського бюджету м. Черкаси за 2018 рік можемо сказати, що 
видатки у 2018 році в порівнянні з відповідним періодом 2017 року зменшились, а 
53 
 
саме: 
- видатки на надання пільг та житлових субсидій населенню на 
придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу 
зменшились на 86,4 тис.грн., або на 24,7%. у зв’язку із зменшенням кількості 
отримувачів пільг та житлових субсидій; 
- видатки на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни 
зменшились на 35,8 тис.грн., або в 1,3 рази у зв’язку із відсутністю потреби у 
фінансуванні; 
- видатки на компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, 
техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування зменшились 
на 23,3 тис.грн., або на 6,0%. у зв’язку із відсутністю потреби у фінансуванні; 
- видатки на надання фінансової підтримки громадським організаціям 
інвалідів і ветеранів, діяльність яких має соціальну спрямованість зменшились на 
164,4 тис. грн., що пояснюється зміною порядку надання фінансової підтримки 
громадським організаціям ветеранів за рахунок коштів міського бюджету. 
Всі інші видатки у 2018 році в порівнянні з 2017 періодом мають тенденцію 
до збільшення [39]. 
Можемо зробити висновок, що за рахунок видатків соціального захисту та 
соціального забезпечення відбувалося відшкодування пільг та житлових субсидій 
населенню та допомоги сім’ям з дітьми (за рахунок субвенцій з державного 
бюджету України), забезпечення функціонування територіальних центрів, 
молодіжних закладів, реалізація програм соціального захисту і молодіжних 
програм.  
Проаналізуємо динаміку виконання видатків загального фонду міського 
бюджету по галузях соціально-культурної сфери, млн.грн. за 2017-2019 рр. (рис. 
2.8) 
54 
 
1000 951,5 
915,2 891,7 
900 816,1 
800
700 632,7 
586,5 
600
500 434,2 436,2 
389 
400
300
200
100 62,9 
24,1 27,5 25,2 34,4 47,3 
0
Освіта Охорона здоров'я Соціальний захист Культура та Фізична культура 
та соціальне мистецтво та спорт 
забезпечення 
2017 2018 2019
 
Рисунок 2.8. Динаміка виконання видатків загального фонду міського 
бюджету по галузях соціально-культурної сфери, млн. грн.[36]. 
Як ми бачимо з динаміки виконання видатків загального фонду міського 
бюджету всі галузі соціально-культурної сфери мають тенденцію до збільшення, 
окрім культури і мистецтва у 2018 році та видатків на соціальний захист та 
соціальне забезпечення у 2019 році .  
В цілому на утримання галузей соціально-культурної сфери за 2019 рік по 
загальному фонду спрямовано 1 857 357,8 тис. грн.. В порівнянні з відповідним 
періодом 2018 року ці видатки зменшились на 247 796,4тис. грн. або на 11,0 % (у 
зв’язку зі зменшенням частки фінансування видатків за рахунок міжбюджетних 
трансфертів на соціальний захист населення). В цілому на утримання галузей 
соціально-культурної сфери за 2018 рік по загальному фонду спрямовано 2 260 
405,1 тис. грн.  або 98,5 %. до річного плану. В порівнянні з відповідним періодом 
2017 року ці видатки зросли на 389 082,3 тис. грн. або на 16,5 %. 
Отже можемо зробити виновок, що за рахунок видатків соціального захисту 
та соціального забезпечення відбувалося відшкодування пільг та житлових 
субсидій населенню та допомоги сім’ям з дітьми, забезпечення функціонування 
територіальних центрів, молодіжних закладів, реалізація програм соціального 
захисту і молодіжних програм. Є видатки, які не виконали план у 2018 та 2019 
році, а саме: 
55 
 
- видатки на надання пільг та житлових субсидій населенню на 
придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; 
- видатки на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; 
- видатки на компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, 
техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування; 
- видатки на надання фінансової підтримки громадським організаціям 
інвалідів і ветеранів, діяльність яких має соціальну спрямованість. 
Фактори, які впливають на не ефективність виконня плану видатків 
місцевого бюджету м. Черкаси на соціальний захист та соціальне забезпечення за 
2017-2019 роки: 
- зменшенням кількості отримувачів пільг та житлових субсидій; 
- підвищення мінімальної заробітної плати призвело до зменшення 
кількості отримувачів субсидій; 
- недофінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету; 
- зменшення кількості одержувачів допомоги при народженні дитини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
56 
 
РОЗДІЛ 3 
 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ  ФІНАНСОВОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 
 
3.1 Вдосконалення механізму фінансування соціальної сфери в Україні 
 
Економічні та політичні процеси, які відбуваються в Україні доводять 
необхідність прийняття нових законодавчих актів та проведення заходів у системі 
соціальному захисту на підтримку населення. Водночас слід підкреслити, що 
реалізація намагань України стати повноправним членом Європейського Союзу 
потребує значних змін у сфері соціального захисту населення. Позитиву в цій 
сфері соціально-економічних відносин можна досягти не тільки на шляху 
економічного зростання, а й створенням інституційних механізмів, які б сприяли 
останньому. Це нерозривно пов’язано з формуванням у нашій державі такого 
соціального середовища, яке б базувалося на європейських традиціях соціальної 
державності.  
Досвід зарубіжних країн, що пройшли аналогічний нашому шлях розвитку 
(Чехія, Польща, Угорщина та ін.) свідчить, що в умовах обмеженості бюджетних 
ресурсів держава має провести реформу соціальної політики. 
 В Україні на законодавчому рівні закріплено, що ефективність 
використання бюджетних коштів, співвідношення досягнутих результатів та 
витрат, тривалість виконання бюджетної програми, її необхідність і відповідність 
визначеній меті визначаються результативними показниками. Результативні 
показники є складовими елементами бюджетної програми та згідно з Концепцією 
застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі являють собою 
«кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання 
бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою 
звітністю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на 
виконання бюджетної програми».  
57 
 
На сучасному етапі в умовах обмеженості бюджетних ресурсів підвищення 
ефективності соціальних видатків можна досягти проведенням заходів по 
наступних напрямках:  
1) пенсійне забезпечення. Видатки на пенсійне забезпечення займають 
найбільшу частку в структурі видатків в сфері соціального захисту. Чисельні 
пільги по достроковому виходу на пенсію, складна система надбавок до пенсій, 
нижчий від середньоєвропейського вік виходу на пенсію та інші фактори 
обумовлюють щорічне збільшення пенсійних виплат.  
2) реформування механізму соціального захисту. Соціальна допомога та 
інші заходи соціального захисту не завжди спрямовуються тим громадянам, які 
дійсно її потребують.  
3) пільгове забезпечення. В Україні існує розгалужена система пільг, що 
надаються громадянам за професійною ознакою або родом занять, тобто значна 
частина фінансових ресурсів спрямовується на виплату соціальних допомог та 
пільг населенню, які цього не потребує з огляду на достатній рівень їхнього 
доходу.  
Суттєва відмінність українських соціальних стандартів від їхніх 
європейських аналогів полягає ще й в тому, що в Україні ці величини часто 
збільшуються виходячи з політичних міркувань, без урахування економічного 
становища та реальних фінансових можливостей бюджету. 
На даний час необхідним є посилення взаємозв'язку фінансового 
забезпечення системи соціального захисту населення із динамікою 
соціальноекономічного розвитку.  
Дослідниками пропонуються кілька методологічних підходів до 
обґрунтування критеріїв оцінки ефективності використання бюджетних коштів на 
основі показників використання бюджетних коштів. 
Для цілей аналізу і оцінки ефективності використання фінансових ресурсів 
загалом пропонується критерій, отриманий на основі коефіцієнтів фінансової 
віддачі. Його величина являє собою співвідношення коефіцієнтів фактичної і 
планової фінансової віддачі за період часу, що розглядається: 
58 
 
                                      Кф = ��ф /��п                                                        (3.1) 
Де Кф – критерій ефективності використання фінансових ресурсів 
(наприклад, бюджетних коштів держави на соціальний захист та соціальне 
забезпечення, за певний період часу);  
��ф – фактична фінансова віддача;  
��п – планова фінансова віддача 
[http://ir.nusta.edu.ua/jspui/bitstream/doc/1324/1/1348_IR.pdf].  
Відповідно до формули 3.1 розрахуємо ефективність використання 
фінансових ресурсів держави на соціальну сферу за 2017-2019 рр.  
Кф2017 = 891 683,3/ 898 689,9 = 0,992 
Кф2018 = 951 546,0/ 956 757,6 = 0,995 
Кф2019 = 586 456,0/ 648 586,6 = 0,904 
1,020
1,000
0,992 0,995 
0,980
0,960
0,940
0,920
0,900 0,904 
0,880
0,860
0,840
2017 2018 2019
 
Рисунок 3.1.  Динаміка коефіцієнту ефективності використання бюджетних 
коштів держави на соціальну сферу у 2017-2019 рр. 
Як показує динаміка розрахунку коефіцієнту ефективності використання 
бюджетних коштів на соціальну сферу (рис. 3.1), найефективнішим був розподіл 
видатків у 2018 році (значення коефіцієнта 0,995), зменшення даного показника 
спостерігається у 2019 році (на 10,1%). 
Визначимо деякі методи державного управління соціальним захистом в 
умовах обмеженості фінансових ресурсів, які дозволять ефективно розподіляти 
кошти на потреби населення: 
59 
 
- здійснення проектування доцільних моделей соціального бюджету, які 
дозволять забезпечити системний підхід до прогнозу видатків на соціальну сферу 
та їхнє фінансування, виходячи з вартості соціальних послуг;  
- удосконалення розподілу міжбюджетних трансфертів на соціальний 
захист та соціальне забезпечення;  
- поєднання бюджетного регулювання та бюджетного забезпечення, як 
методів впливу бюджету на забезпечення соціальних гарантій;  
- введення системи державних соціальних стандартів для вирахування 
розмірів видаткової частини Державного та місцевих бюджетів;  
- проведення розмежування фінансово-податкових відносин між 
різними ланками бюджетної системи;  
- формування проектів соціальних бюджетів на регіональному рівні 
враховуючи міжрегіональний характер зв'язків і забезпечення при цьому їх 
прозорості та відкритості;  
- здійснення актуарних розрахунків за всіма видами соціального 
захисту;  
- складання системи соціального партнерства між органами влади та 
недержавними структурами, приватним та неприбутковим секторами на ринку 
постачальників соціальних послуг, що дозволить зменшити витрати бюджету на 
надання соціальних послуг;  
- укріплення фінансової бази органів місцевого самоврядування 
шляхом перегляду структури та порядку стягнення місцевих податків і зборів. 
Проблемним питанням механізму фінансування соціального захисту 
залишаються міжбюджетні відносини в частині планування субвенцій 
соціального спрямування за видами видатків на соціальний захист і соціальне 
забезпечення. Незважаючи на те, що переважна частина видатків соціального 
спрямування передана на рівень місцевих бюджетів, функціональні та видаткові 
повноваження з фінансування соціального захисту залишаються нерозподіленими 
і нечіткими, певною мірою неузгоджені між різними рівнями влади, що 
призводить до дублювання функцій і зниження ефективності їх виконання. 
60 
 
Сучасний розподіл видаткових повноважень впроваджений здебільшого з 
фінансових міркувань, ніж виходячи з природи послуг, оскільки він в більшій мірі 
спрямований на досягнення відповідності між доходами і видатками бюджетів 
різних рівнів, а не на забезпечення ефективного способу використання 
бюджетних ресурсів. Видатки розподілено за видами бюджетних установ, а не за 
їх функціональним призначенням у наданні послуг. В результаті, на практиці ті 
самі статті соціальних видатків здійснюються як із державного, так і з місцевих 
бюджетів, що значно зменшує прозорість бюджетного процесу та ефективність 
управління фінансовими ресурсами галузі з боку відповідних міністерств. 
Розпорошення видатків державного бюджету по численних головних 
розпорядниках коштів (міністерствах та відомствах) не сприяє дотриманню 
прозорості та ефективності управління бюджетними коштами. Крім того, така 
ситуація викликає нерівномірність забезпечення населення послугами. 
Наступною проблемою, що створює підвалини для нерівномірного 
забезпечення населення соціальними послугами є існуюча схема руху фінансових 
потоків у галузях соціального захисту у територіальному розрізі. Зокрема, мережа 
установ, що надають соціальні послуги, яка утримується за рахунок кошторису 
різноманітних міністерств та відомств, розташована по території всієї країни. 
Водночас, Державна казначейська служба України, через рахунки якої 
здійснюється рух коштів, не розробляє звітність про видатки державного бюджету 
у регіональному розрізі. За таких умов розпорядники бюджетних коштів 
позбавлені можливості оцінити загальний обсяг коштів державного бюджету, 
який витрачається на забезпечення соціальних послуг у регіональному розрізі та 
впливати на підвищення ефективності бюджетних витрат. Існуючі бюджетні 
механізми унеможливлюють контроль за забезпеченістю галузі фінансовим 
ресурсом з боку міністерств, здійснення ними єдиного методологічного 
забезпечення впровадження державної політики, підвищення ефективності 
фінансування та якості послуг, що надаються.  
Таким чином, основними принципами ефективного механізму фінансування 
соціального захисту є: розмежування повноважень між державним і приватним 
61 
 
секторами щодо виробництва і надання соціальних благ; раціоналізація 
державного фінансування соціального захисту залежно від поставленої мети, 
підвищення платоспроможності населення як стимулюючого фактору щодо 
розширення доступу до товарів і послуг соціального призначення, які 
виробляється приватним сектором.  
Підвищення ефективності соціальних видатків в умовах обмеженості 
бюджетних ресурсів потребує впровадження нових управлінських підходів до їх 
планування; вдосконалення міжбюджетних відносин; визначення ступеня участі 
та повноважень основних партнерів у фінансуванні та адмініструванні соціальних 
програм; диферсифікації системи надання соціальних послуг; завершення 
впровадження соціальних стандартів; впровадження системи критеріїв та 
індикаторів для моніторингу та оцінки досягнення визначених цілей (рис.3.2). 
 
Підвищення ефективності соціальних видатків 
  
 
 
 вдосконалення міжбюджетних відносин 
 
визначення ступеня участі та повноважень 
 основних партнерів у фінансу ванні та 
адмініструванні соціальних програм 
 
диферсифікації системи надання соціальних 
 
послуг 
 
завершення впровадження соціальних 
 стандартів 
 
впровадження системи критеріїв та 
 індикаторів для моніторингу та оцінки 
досягнення визначених цілей 
 
Рисунок 3.2. Підвищення ефективності соціальних видатків в умовах 
обмеженості бюджетних ресурсів 
Рекомендації щодо вдосконалення фінансового забезпечення соціального 
захисту за допомогою оптимізації державної політики (рис.3.3). 
 
Оптимізації політики у сфері соціального захисту 
62 
 
 
 
 1. Визначити Мінсоцполітики головним розпорядником коштів для 
здійснення державної соціальної, сімейної політики, політики щодо 
 охорони дитинства 
 2. Запровадити метод соціального бюджетування в управлінні 
державними соціальними гарантіями на підставі методології 
 
розроблення національної моделі соціального бюджету, 
 запропонованої Міжнародною організацією праці, на національному 
й регіональному рівнях 
 
 3. Спрямувати політику подолання бідності не лише на заходи щодо 
соціального забезпечення вразливих груп населення, але й на 
 проведення активної трудової політики та оптимізацію процесу 
самозабезпечення працюючого населення 
 
 4. Запровадити і застосовувати соціальні стандарти й нормативи у 
процесі управління соціальними ризиками та державними 
 гарантіями 
 
5. Забезпечити диференційований підхід до надання державою 
 
гарантій соціального захисту 
 
 6. Запровадити систему місцевих інтегрованих соціальних служб 
 
Рисунок 3.3. Рекомендації щодо оптимізації політики у сфері соціального 
захисту населення 
Для оптимізації політики у сфері соціального захисту необхідно здійснити 
такі кроки.  
1) визначити Мінсоцполітики головним розпорядником коштів для 
здійснення державної соціальної, сімейної політики, політики щодо охорони 
дитинства. Передати Мінсоцполітики заклади соціального призначення (зокрема 
інтернатні), які перебувають у підвідомчості інших міністерств (Міносвіти, МОЗ 
тощо).  
З метою забезпечення своєчасного та повного фінансування з державного 
бюджету заходів із підтримки сімей з дітьми потрібно зняти з Міністерства 
фінансів України та повернути Мінсоцполітики повноваження щодо визначення 
63 
 
обсягів відповідних цільових субвенцій. Варто припинити практику Міністерства 
фінансів щодо відмови погоджувати проекти державних програм та планів дій, які 
передбачають видатки державного бюджету на реалізацію політики з підтримки 
сімей з дітьми, та визначати у «ручному режимі» обсяги фінансування соціальної 
допомоги та надання соціальних послуг сім’ям з дітьми. 
Задля підвищення адресності соціального захисту доцільно розвивати 
службу соціальних інспекторів та фахівців соціальної роботи у сфері раннього 
виявлення та своєчасного надання соціальних послуг сім’ям у складних життєвих 
обставинах.  
2) запровадити метод соціального бюджетування в управлінні 
державними соціальними гарантіями на підставі методології розроблення 
національної моделі соціального бюджету, запропонованої Міжнародною 
організацією праці, на національному й регіональному рівнях. Використання 
моделі соціального бюджету як інструменту управління державними соціальними 
гарантіями дасть змогу планувати на корото- й середньострокову перспективу 
основні параметри державних видатків на забезпечення соціальних гарантій, 
ураховуючи основні показники динаміки економічного розвитку країни й 
регіонів, демографічні прогнози та соціальні нормативи. Доцільно створити у 
складі органів місцевого самоврядування спеціалізовані міжвідомчі органи, які 
мають забезпечувати складання, фінансування та інформаційно-контрольний 
супровід реалізації довгострокових проектів соціальної сфери.  
3) спрямувати політику подолання бідності не лише на заходи щодо 
соціального забезпечення вразливих груп населення, але й на проведення активної 
трудової політики та оптимізацію процесу самозабезпечення працюючого 
населення. Доходи від трудової діяльності мають стати основним джерелом 
грошових доходів населення і найважливішим стимулом розвитку виробництва та 
підвищення трудової активності працівників.  
4) запровадити і застосовувати соціальні стандарти й нормативи у 
процесі управління соціальними ризиками та державними гарантіями з метою 
вирішення низки системних проблем, передусім щодо визначення пріоритетів 
64 
 
соціальної політики, цілей, показників розвитку соціальних процесів, 
забезпечення рівного доступу громадян до одержання благ і послуг, 
удосконалення бюджетно-економічних механізмів розподілу ресурсів на соціальні 
потреби. Принципи реформування соціальних стандартів є такими: 
- практична оцінка фактичних потреб населення різних 
соціальнодемографічних груп; 
-  обґрунтованість норм споживання;  
-  законодавче визначення оновлених державних соціальних стандартів; 
-  залучення громадськості до обговорення та участі у визначенні 
стандартів;  
-  приведення у відповідність із міжнародно-правовими актами та 
зобов’язаннями щодо реалізації соціальних прав.  
5) реформувати систему соціального захисту в напрямі посилення 
адресної державної соціальної допомоги для підтримки вразливих груп населення. 
З цією метою слід провести моніторинг домогосподарств, де є не менше чотирьох 
дітей, або двох пенсіонерів, або мешкає одинокий пенсіонер похилого віку.  
6) забезпечити диференційований підхід до надання державою гарантій 
соціального захисту, які забезпечують сталий рівень життя сім’ї, у спосіб 
створення: 
- для працездатних – належних умов і робочих місць для економічного 
забезпечення благополуччя сім’ї;  
- для непрацездатних (у т.ч. тимчасово) – гарантований прийнятний 
рівень життя.  
Доцільною є диференціація державної політики у сфері соціального захисту 
й соціального забезпечення за віковою ознакою. Така диференціація має 
передбачати запровадження нових підходів до визначення форм соціального 
захисту та методів соціальної роботи з певними демографічними групами 
(передусім молоддю та громадянами середнього віку) з одночасним збереженням 
традиційних підходів у роботі з громадянами похилого віку.  
65 
 
7) у контексті інтеграції сімейної політики та політики соціального 
захисту необхідно розв’язати питання щодо:  
- підвищення стандартів оплати праці в Україні, що сприятиме 
створенню економічного підґрунтя для самозабезпечення сімей із д ітьми;  
- створення умов для успішного поєднання професійної зайнятості з 
батьківством (материнством), зокрема завдяки розширенню мережі дитячих 
дошкільних закладів і поліпшення якості їхніх послуг; 
- забезпечення доступності якісного медичного обслуговування для 
жінок та дітей;  
- запровадження податкових пільг для сімей з дітьми;  
- розроблення порядку відкриття спеціальних вкладних рахунків дітей 
для накопичення коштів від народження до повноліття; 
- забезпечення догляду за дітьми, батьки яких виїхали за кордон з 
метою працевлаштування (сьогодні (за неофіційними даними) таких дітей близько 
200 тис., проте їх облік не ведеться, і вони є соціально незахищеними).  
8) з метою посилення ефективності та адресності соціального захисту 
запровадити систему місцевих інтегрованих соціальних служб (єдиної для 
клієнтів контактної особи/установи, яка проводить первинну оцінку потреб та за 
необхідності залучає фахівців різних соціальних служб) для надання адресних 
заходів комплексного соціального захисту особам та сім’ям, які цього 
потребують. Інтегровані соціальні служби пропонують пакет послуг відповідно до 
розробленого стандарту та здійснюють міжвідомчу координацію роботи з 
клієнтом, що дозволяє:  
- зменшити час опрацювання кожного звернення та скоротити час від 
подання заяви до отримання допомоги (зокрема грошової);  
- подолати практику якомога довшого утримання клієнта в установі 
задля отримання бюджетного фінансування;  
- здійснювати соціальну роботу різних установ за уніфікованою 
технологією та підвищити ефективність забезпечення комплексним соціальним, 
66 
 
комунально-побутовим та медичним обслуговуванням, гарантованим чинним 
законодавством;  
- удосконалити призначення адресної допомоги та впровадити 
механізми її поєднання з наданням якісних соціальних послуг нефінансового 
характеру;  
- відійти від політики кризового втручання та розвинути систему 
профілактики складних життєвих обставин та негативного впливу соціальних 
ризиків (зокрема надавати соціальні послуги (у т.ч. платні) «благополучним» 
особам та сім’ям);  
- створити (у т.ч. на базі інтернатів, що зачиняються, Центрів 
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) центри денного перебування осіб 
(перш за все дітей), які опинилися у складних життєвих обставинах. 9. У межах 
запровадження системи інтегрованих соціальних служб ініціювати створення 
Єдиного соціального вікна звернень громадян (ЄСВ) на базі місцевих управлінь 
соціальної політики та віддалених робочих місць задля:  
- виявлення на ранньому етапі осіб і сімей, які опинилися у складних 
життєвих обставинах, і подолання причин, що породжують неблагополуччя;  
- переорієнтації на профілактику погіршення життєвих обставин, а не 
на термінальне втручання при виникненні кризової ситуації (хоча остання форма 
роботи також є необхідною, і від неї неможливо повністю відійти);  
- оцінки потреб споживачів послуг і скорочення часу для прийняття 
рішення щодо змісту необхідної соціальної послуги, форми та обсягів її надання;  
- уникнення багаторазових звернень споживачів послуг до різних 
відомств;  
- забезпечення можливості комплексної адресної допомоги клієнтам, 
які потребують декількох видів допомоги та послуг одночасно;  
- поліпшення міжвідомчої взаємодії та зменшення рівня дублювання 
функцій різних установ і організацій; 
- зниження імовірності обліку споживачів послуг у статистиці кількох 
відомств;  
67 
 
- отримання, підвищення рівня достовірності інформації щодо потреб у 
тих чи інших видах соціальної послуги;  
- оптимізації фінансування видатків на здійснення соціальних послуг 
завдяки розвитку системи збирання, обігу та використання інформації про 
споживачів соціальних послуг і вразливих осіб та проведену роботу;  
- координації та моніторингу надання тих соціальних послуг, які 
найбільше відповідають потребам населення конкретної території.  
Єдине соціальне вікно має приймати та документувати звернення громадян, 
здійснювати експрес-оцінку їхніх потреб; перенаправляти до конкретного 
виконавця; готувати пропозиції щодо першочергових послуг. За необхідності 
термінового реагування ЄСВ негайно інформує компетентні органи та служби 
(заклади охорони здоров’я, ОВС тощо) для втручання та надання допомоги. 
 
3.2 Зміцнення фінансової бази та підвищення фінансової незалежності 
місцевих бюджетів 
 
Зміцнення фінансової бази та підвищення фінансової незалежності місцевих 
бюджетів є ключовим аспектом підвищення ефективності фінансового 
забезпечення системи соціального захисту населення України.  
Згідно з Концепцією реформування місцевих бюджетів до основних 
напрямів модернізації відповідного механізму фінансування належать:  
- зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування; 
- підвищення ефективності процесу формування видаткової частини 
місцевих бюджетів та децентралізація управління бюджетними коштами;  
- удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин;  
- запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову 
перспективу;  
- посилення інвестиційної складової місцевих бюджетів; 
68 
 
- підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів та 
посилення контролю і відповідальності за дотримання бюджетного 
законодавства;  
- забезпечення прозорості процесу формування та виконання місцевих 
бюджетів. 
Розширення самостійності органів місцевого самоврядування об'єктивно 
потребує створення відповідної системи контролю за їх діяльністю. Як свідчить 
світовий досвід, такий контроль доцільно будувати у формі:  
- фінансового, який забезпечує відповідність фінансової діяльності 
нормам та вимогам чинного законодавства;  
- адміністративного за виконанням органами місцевого самоврядування 
своїх функцій з точки зору ефективності використання коштів та ресурсів.  
Найбільш важливого значення набуває розширення контролю з боку 
територіальних громад, забезпечення прозорості формування та розподілу 
видатків, що спрямовуються на соціальні цілі, забезпечення моніторингу цільових 
індикаторів за допомогою безпосередньої підзвітності органів місцевого 
самоврядування перед громадськістю (територіальними громадами) та системи 
«зворотного зв’язку».  
Запропонуємо напрями вдосконалення фінансового забезпечення системи 
соціального захисту населення України (табл. 3.1) 
 
 
 
 
 
 
 
Таблиця 3.1 
Напрями вдосконалення фінансового забезпечення системи соціального захисту 
населення України 
69 
 
Напрями модернізації Пропозиції 
Видається доцільним відображення усіх видатків на 
соціальний захист населення, зокрема відповідних 
субвенцій із державного бюджету, у вигляді бюджетних 
программ. Тому для того щоб перейти до комплексної 
1.Подальше запровадження 
системи відображення усіх видатків держави на 
програмно-цільового методу 
соціальний захист населення у вигляді відповідних 
планування бюджету 
бюджетних програм, необхідно, щоб програмно-цільовий 
метод бюджетування застосовувався на усіх ланках 
бюджетної системи країни.  
 
2.Удосконалення системи Є важливою передумовою успішного запровадження 
прогнозування доходів та видатків програмно-цільового методу на місцевому рівні. 
держави, зокрема місцевих Необхідно розробляти спеціальні методики впровадження 
бюджетів, на наступний довгострокових демографічних прогнозів до бюджетного 
бюджетний період і розроблення прогнозування, а їх результати повинні бути використані 
прогнозу середньострокових при розробленні стратегічних рішень щодо реформування 
показників місцевих бюджетів податково-бюджетної політики 
3.Удосконалення формули Формула розподілу обсягу міжбюджетного трансферту 
розрахунку обсягу міжбюджетних (дотації вирівнювання) не враховує саме реальну потребу в 
трансфертів отриманні населенням обсягів і видів соціальних послуг 
належної якості та фактори, що впливають на ці послуги 
(рівень захворюваності та інвалідності, заходи з 
профілактики тощо). Тому для забезпечення прозорості й 
об’єктивності визначення реальних потреб місцевих 
бюджетів необхідно запровадити відповідні стандарти, що 
визначатимуть обсяг послуг, їх якість, вартість і реальну 
грошову забезпеченість бюджетними ресурсами за умови 
жорсткої процедури контролю та відповідальності місцевої 
влади перед громадою. 
 
Децентралізація управлінських та фінансових повноважень. Як зазначалося, 
чинне розмежування видатків між бюджетами здійснюється за відомчим, а не за 
галузевим принципом, що призводить до дублювання функцій різними рівнями 
влади, різного рівня фінансового забезпечення закладів однієї сфери. Тому для 
більшої ефективності планування та фінансування видатків доцільно передати 
відомчі заклади соціально-культурної сфери у підпорядкування місцевим радам із 
закріпленням відповідних фінансових ресурсів.  
Вочевидь, децентралізація видатків на заходи соціальної підтримки 
потребує й відповідної децентралізації джерел прибутків, які забезпечують 
формування ресурсної бази соціальних видатків. З огляду на це, зміна 
фінансування територіального самоврядування в Україні мала б стосуватися 
розширення значення місцевих податків, а також впровадження нової системи 
70 
 
фінансового вирівнювання між новоутвореними населеними пунктами та 
областями.  
Перерозподіл повноважень щодо адміністрування фінансових ресурсів 
держави потребує внесення певних змін до фіскальних систем. На думку фахівців 
Національного інституту стратегічних досліджень, раціональним є перехід на 
зв’язану модель податкової системи, суть якої полягає в закріпленні за місцевими 
бюджетами частки обсягу національних податків, яка не буде враховуватися при 
розрахунку міжбюджетних трансфертів. При цьому як найбільш ефективний захід 
пропонується закріплення за місцевими бюджетами 10% податку на прибуток 
підприємств, що створить зацікавленість для них в активізації роботи щодо 
сприяння зростанню надходжень даного податку та покращання умов для ведення 
бізнесу. А відповідне формування стимулів у місцевих органів влади у 
стимулюванні ділової активності на своїй території та нарощуванні доходів від 
податкових стягнень є запорукою соціально-економічного розвитку регіонів та 
добробуту територіальних громад. 
Подальше запровадження програмно-цільового методу планування 
бюджету. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі – це система 
планування та управління бюджетними коштами у середньостроковій 
перспективі, орієнтована на взаємозв’язок між рівнем фінансування кожної 
окремої програми та очікуваними результатами від її реалізації. Тобто 
застосування цього методу передбачає розроблення і реалізацію бюджетних 
програм, орієнтованих на конкретний результат із використанням індикаторів їх 
виконання для оцінки ефективності проведених видатків. Завдяки цьому 
досягається поєднання бюджетної та соціальної політики держави. 
 Саме тому видається доцільним відображення усіх видатків на соціальний 
захист населення, зокрема відповідних субвенцій із державного бюджету, у 
вигляді бюджетних програм. Водночас згідно зі статтею 89 Бюджетного Кодексу 
України видатки на державні програми соціального захисту населення є 
видатками місцевих бюджетів, що провадяться за рахунок коштів вищезгаданих 
субвенцій. Тому для того щоб перейти до комплексної системи відображення усіх 
71 
 
видатків держави на соціальний захист населення у вигляді відповідних 
бюджетних програм, необхідно, щоб програмно-цільовий метод бюджетування 
застосовувався на усіх ланках бюджетної системи країни.  
У цілому програмно-цільовий метод є одним із найбільш адекватних 
прийомів для розбудови механізмів фінансування системи соціальної підтримки 
населення в Україні, оскільки він: орієнтується на надання якомога більшого 
обсягу соціальних послуг населенню на одиницю витрачених грошових коштів; 
здатний демонструвати стандарт послуги відповідно до пріоритетів людського 
розвитку; забезпечує як реалізацію функції контролю за цільовим використанням 
бюджетних коштів, так і оцінку результатів діяльності закладу / установи на 
основі досягнення встановленого показника / індикатора людського розвитку; 
може використовуватися за всіма напрямами витрачання бюджетних коштів, що 
впливають на стан людського розвитку; може застосовуватися як на державному, 
так і на місцевому рівні, що є основою ефективної реалізації державної соціальної 
політики щодо людського розвитку. 
Удосконалення системи прогнозування доходів та видатків держави, 
зокрема місцевих бюджетів, на наступний бюджетний період і розроблення 
прогнозу середньострокових показників місцевих бюджетів є важливою 
передумовою успішного запровадження програмно-цільового методу на 
місцевому рівні. На сучасному етапі Україна переживає значні демографічні 
зміни, які вочевидь вплинуть на формування потреби у соціальних послугах та 
інших заходах соціальної підтримки населення, потребуватимуть істотної 
переорієнтації фінансових потоків у межах бюджету та позабюджетних фондів. З 
метою належної підготовки до таких змін необхідно розробляти спеціальні 
методики впровадження довгострокових демографічних прогнозів до бюджетного 
прогнозування, а їх результати повинні бути використані при розробленні 
стратегічних рішень щодо реформування податково-бюджетної політики. 
Удосконалення формули розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів. 
Основним завданням міжбюджетних трансфертів є забезпечення органів 
місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для ефективної 
72 
 
реалізації державної політики, зокрема соціальної політики в частині людського 
розвитку. Водночас більшість науковців погоджуються, що діюча формула 
розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів в Україні залишається 
недосконалою. На думку І.Ф. Щербини, у цій формулі відображені спроби 
зберегти існуючий розподіл ресурсів між галузями, при якому витрати місцевих 
бюджетів визначаються насамперед наявністю об’єктів місцевого господарства, а 
також закладів і організацій соціального забезпечення та соціального захисту, що 
перебувають у підпорядкуванні місцевих органів. Існуючий механізм надання 
бюджетних трансфертів із державного бюджету не враховує об’єктивні соціально-
економічні відмінності між регіонами, що передбачають різні структури й обсяги 
надання суспільних благ і послуг населенню, і призводить до розпорошення 
коштів між багатьма державними й суб’єктами господарювання та їх 
неефективного використання.  
Формула розподілу обсягу міжбюджетного трансферту (дотації 
вирівнювання) не враховує саме реальну потребу в отриманні населенням обсягів 
і видів соціальних послуг належної якості та фактори, що впливають на ці 
послуги (рівень захворюваності та інвалідності, заходи з профілактики тощо). За 
сучасних умов визначити обґрунтованість певної суми, що витрачається на 
фінансування соціальних послуг, неможливо, оскільки відсутні стандарти надання 
таких послуг. Тому для забезпечення прозорості й об’єктивності визначення 
реальних потреб місцевих бюджетів необхідно запровадити відповідні стандарти, 
що визначатимуть обсяг послуг, їх якість, вартість і реальну грошову 
забезпеченість бюджетними ресурсами за умови жорсткої процедури контролю та 
відповідальності місцевої влади перед громадою. 
 На відміну від діючого наразі в Україні підходу міжбюджетні трансферти 
мають бути програмними середньостроковими видатками. Причому ці 
трансферти можуть формуватися і як спеціальні бюджетні програми, спрямовані 
на розширення можливостей людського розвитку, і як програми, що 
передбачають вирішення масштабних проблем. Перший вид програм повинен 
73 
 
застосовуватися до цільових міжбюджетних трансфертів – субвенцій на соціальні 
витрати, другий доцільно використовувати щодо дотації вирівнювання.  
Підвищення планування видатків соціального призначення напряму 
залежить від рівня ефективності їх використання.  
Одним з негативних факторів, які зменшують ефективність використання 
ресурсів є те, що вони надають лише пасивну підтримку. Тобто кошти надаються 
лише для усунення самих наслідків складнощів, які виникли. Це ми можемо 
яскраво побачити на актуальній ситуації, яка склалася в теперішній час з 
короновірусній інфекції COVID-19.  
Велика кількість людей втратила роботу, держава виділяє кошти для такого 
населення. Але в той же час не надають кошти для стимулювання економічної 
самостійності. У європейських країнах широко використовують практику 
отримання коштів на відкриття власної справи, або перекваліфікацію. 
Додавання таких методів у фінансуванні соціального захисту зробило б 
суттєвий крок у зменшені численності населення нашої держави з низьким рівнем 
доходу.  
На нашу думку, до пріоритетних цілей реформування місцевої політики у 
плануванні фінансуванні соціальної сфери потрібно додати:  
- оптимізація методів фінансування шляхом збільшення зв’язку між 
виділеними коштами та отримання якісних послуг;  
- посилення адресності фінансування;  
- вдосконалення системи оцінювання видатків місцевих бюджетів з 
урахуванням отриманих результатів в поточному та майбутніх періодах.  
У другому розділі, ми наголошували на тому, що видатки на соціальний 
захист та соціальне забезпечення займають основну частину Зведеного бюджету. 
Сама тому реформування їх потрібно робити в першу чергу. Погіршення 
демографічної ситуації веде до зменшення кількості шкіл та зниженню показників 
у закладах культури. Утримання таких закладів стає важким для місцевих 
бюджетів. Саме тому постає питання в вдосконаленні системи організації таких 
закладів з метою економії витрат на їх утримання, але в той же час з покращенням 
74 
 
рівня надання послуг. Така оптимізація не повинна зводитись виключно до їх 
закриття. У кожній сфері рішення потрібно приймати виважено та ураховувати 
можливі як позитивні, так і негативні наслідки.  
Одним з найактуальніших питань сьогоднішнього дня є покращення 
медичних закладів через реформу системи охорони здоров’я. До негативних 
результатів, що ми можемо отримати слід віднести тотальна відсутність 
медичного обслуговування в сільській місцевості, що в свою чергу призведе то 
різкого зростання смертності. Незважаючи на очікувані позитивні результати 
реформи, перші кроки вже дають підстава сумніватися у належній готовності то 
виконання цього проекту. 
 Різниця між сферою охорони здоров’я і освіти полягає у тому, що в 
закладах освіти оптимізація відбувається постійно. Тобто постійне закриття 
неефективних закладів, або ж відновлення дошкільних закладів навчання в 
залежності від наявної потреби. Скорочення кількості малокомплектних закладів 
освіти, та модернізація наявних можемо оцінити схвально, але за належного 
створення підвезення учнів до доступних навчальних закладів. В майбутньому 
одним із способів, які будуть працювати на покращення ефективності видатків 
може стати метод відокремлення замовника від постачальника суспільних благ. У 
такому разі, розпорядники бюджетних коштів отримають свободу у спрямуванні 
ресурсів і зможуть спрямовувати кошти тим надавачам, які зможуть надати 
співзалежність «ціна-якість». Такий метод зможе запровадити ринкові елементи в 
організацію надання та отримання суспільних послуг, залучити приватні 
структури, що згодом приведе розмежування від фінансування установ до 
фінансування суспільних послуг. 
В той же час, наданням такої свободи бюджетним установам зможе 
привести до мінімізації контролю за цільовим витрачанням коштів. В свою чергу 
це може призвести до росту рівня корупції та зменшення ефективності даного 
методу.  
Ще одним кроком вдосконалення рівня фінансування може стати метод 
«подушного фінансування». В основу цього методу входить отримання 
75 
 
передбаченої фіксованої суми коштів на одного отримувача. До його переваг 
можна віднести контроль за видатковою частиною бюджету, справедливий 
розподіл ресурсів бюджету та передбачуваність планування.  
В той же час великим недоліком є те, що розпорядники коштів можуть 
почати надмірно економити ресурси і перекладати відповідальність на інші 
установи. Варто сказати, що в сучасному світі, соціальна політика держави має 
бути направлена не тільки на підтримку теперішнього рівня соціальний гарантій, 
а й на довготривалу перспективу його покращення. 
Отже, підсумовуючи викладені вище пропозиції щодо напрямів 
вдосконалення фінансового забезпечення соціального захисту населення України, 
необхідно зазначити, розмежування видаткових повноважень органів місцевого 
самоврядування мають відбуватися поетапно з урахуванням суспільно-політичних 
та економічних умов із збереженням збалансованості бюджетної системи в 
цілому, а також у взаємозв’язку з проведенням реформ в галузях бюджетної 
сфери та інших сферах діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВОК 
 
76 
 
На підставі проведеного дослідження можна зрoбити нaступні виснoвки. 
1) Соціальний захист – це не тільки невід’ємна складова соціальної 
політики будь-якої держави, але і беззаперечна вимога цивілізаційного існування 
на достатньо високому рівні кожного без винятку суспільства. Адже має 
відчувати турботу та людяне ставлення, як певну гарантію існування держави й 
права. Лише приділивши увагу соціальному захисту та соціальним групам, які від 
нього безпосередньо залежать, держава забезпечить собі історичне визнання 
минулого, стабільне сучасне функціонування та щасливе існування громадян у 
майбутті, що і є підставою існування демократичної правової соціальної держави 
Під системою соціального захисту сьогодні розуміється сукупність 
законодавчо визначених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав, 
соціальних інститутів та установ, що забезпечують їх реалізацію та створюють 
умови для підтримки життєзабезпечення і діяльного існування різних соціальних 
верств і груп населення, передусім соціально вразливих 
2) Фінансування системи соціального захисту населення здійснюється за 
рахунок бюджетного фінансування - виділяються кошти з державного і місцевих 
бюджетів на реалізацію програм і заходів, спрямованих на надання соціальної 
підтримки у матеріальній, фінансовій та інших формах тим громадянам, які 
потрапили під негативну дію соціальних ризиків з втратою ними частини доходу. 
3) Нa oснoві прoвeдeнoгo аналізу проблем механізму системи 
фінансового забезпечення соціального захисту населення, можемо зробити 
висновок, що на стан фінансового забезпечення соціального захисту населення 
впливають такі фактори, як низький рівень ВВП, високий рівень безробіття і 
тінізація економіки, недосконалий законодавчий і організаційний механізм, 
ситуація з пандемією COVID-19; 
4) В роботі проаналізовано фінансування соціального захисту за рахунок 
бюджетних коштів. Можемо зробити виснок, що бюджетне забезпечення 
соціального захисту населення здійснюється шляхом бюджетного фінансування 
видаткової частини державного і місцевих бюджетів через реалізацію програм 
соціального захисту населення. Проаналізувавши видатки  Зведеного бюджету за  
77 
 
2017-2019 рр.  можемо сказати, що в Україні в державних витратах соціальні 
видатки завжди займають провідне місце. 
5) Провели аналіз стану фінансування соціального захисту населення на 
прикладі м. Черкаси, де визначили, які видатки не виконали план та які фактори, 
впливають на неефективність виконня плану видатків місцевого бюджету на 
соціальний захист та соціальне забезпечення за 2017-2019 рр.: 
6) Запропонували шляхи вдосконалення механізму  фінансового 
забезпечення соціального захисту населення в Україні.  Вдосконалення 
фінансового забезпечення соціального захисту неможливе без зміцнення 
фінансової бази та підвищення фінансової незалежності місцевих бюджетів. 
Державна система фінансування соціальних виплат України потребує 
реформування, застосування таких принципів надання та фінансування державної 
соціальної допомоги, які дадуть змогу працювати на користь тих, хто дійсно 
потребує соціального захисту.  
Державні програми мають насамперед сприяти розвитку економіки та 
піднесенню рівня життя населення, децентралізації системи надання соціальних 
послуг та територіальному наближенню надання послуг до місця проживання їх 
отримувачів, посиленню відповідальності органів місцевого самоврядування за 
якість надання соціальних послуг та ефективне використання коштів на 
соціальний захист населення. 
Таким чином, фінансування соціальної сфери сьогодні є основним 
пріоритетом державних видатків в Україні, і номінальні обсяги асигнувань, які 
спрямовуються на соціальні цілі, займають вагому частину видатків Державного 
бюджету України.  
Неефективне використання бюджетних коштів є загальнодержавною 
проблемою. Обсяги виявлених фактів і масштаби негативних наслідків витрат 
потребують негайного втручання державних органів влади з метою вирішення 
цих проблем. Забезпечення раціонального використання бюджетних коштів 
сприятиме стабільності фінансової системи країни, стане запорукою розширеного 
78 
 
відтворення, позитивного впливу на кількісні та якісні показники економічного 
життя.  
Тенденції суспільного розвитку свідчать, що сьогодення вимагає від усіх 
учасників бюджетного процесу нових підходів до форм і методів роботи. 
Передусім треба навчитись ефективно управляти фінансовими ресурсами 
держави, щоб досягати цілей у найбільш економний, ефективний та 
результативний спосіб і максимально задовольняти соціально-економічні потреби 
й прагнення громадян.  
Це трудомісткий процес, що триватиме не один рік. Перелічені заходи й 
рекомендації сприятимуть оптимізації видатків державного бюджету на соціальну 
сферу, розробленню й упровадженню виваженої соціальної політики, в якій буде 
враховано досвід провідних країн світу. У результаті це дасть можливість 
сформувати в бюджеті пріоритетні статті видатків держави. Таким чином, 
розглянуті в науковій роботі питання та поставлені завдання є надзвичайно 
актуальними в контексті процвітання й добробуту країни, адже ефективне 
використання бюджетних коштів сприятиме насамперед стабільності фінансової 
системи держави, стане запорукою якісного економічного розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
79 
 
 
1. Законодавство України // [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80  
2. Державне фінансове забезпечення соціальної сфери. Монографія // За 
ред. доктора філософії, професора, академіка АЕНУ Т.М. Кір’ян, д.е.н., проф. 
Ю.В. Пасічника. – Черкаси, видавець Чабаненко Ю., 2012. – 398 с. 
3. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. 
Е.И.Холостова, А.С.Сорвина. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 427 с. 
4. Лободіна З.М. Бюджетне фінансування соціального захисту в Україні 
/ З.М. Лободіна // Вісник ТНЕУ, 2014. – № 3. – С. 7-19. 
5. Теоретичні аспекти формування системи соціального захисту 
населення // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://academy.gov.ua/ej/ej3/txts/SOCIALNA/01-BICHKOV.pdf  
6. Соціальний захист // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/7583/socialnij-zaxist#  
7. Кабінет Міністрів України  // [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF#Text  
8. Органи управління  у сфері соціального захисту та заклади надання 
соціальних виплат і соціальних послуг в Україні // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу:https://pidru4niki.com/15941024/pravo/organi_upravlinnya_sferi_sotsialnogo_
zahistu_zakladi_nadannya_sotsialnih_viplat_sotsialnih_poslug# 
9. Закон України про соціальні послуги // [Електронний ресурс]. 
Офіційний сайт, – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-
19#Text  
10. Кабінет Міністрів України  «Про схвалення стратегії реформування 
системи надання соціальних послуг»  // [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/556-2012-%D1%80#Tex t  
11. Сутність та роль системи інформаційного забезпечення у формуванні 
ефективної соціальної політики // [Електронний ресурс] – Режим доступу:  
80 
 
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11820/10-
Vlasenko.pdf?sequence=1  
12. Соціальний захист населення  // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу:https://pidru4niki.com/1151040939865/politekonomiya/sotsialniy_zahist_nase
lennya  
13. Критерії ефективності соціальної політики держави // [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: http://studies.in.ua/socialna-polityka-derzhavy/3465-
kriteryi-efektivnost-socalnoyi-poltiki-derzhavi.html  
14. Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» 
// [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/907-IX#Text  
15. Аналіз проекту бюджету за видатками на 2019 рік // [Електронний 
ресурс] - Режим доступу: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2018/10/vydatky-
derzhbjudzhetu-2019-1.pdf  
16. Видатки Держбюджету України // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу:https://index.minfin.com.ua/ua/finance/budget/gov/expense/2019/ 
17. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: 
реальний стан та перспективи реформування  // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: https://www.irf.ua/files/ukr/programs_law_areas_publ_2028_ua_law.pdf  
18. Державне казначейство України. Наказ 04.11.2004 №194 « Про 
затвердження Розяснень щодо застосування економічної класифікації видатків 
бюджету» »  // [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, - Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0194506-04#Text  
19. Пенсійний фонд України «Звіт про  роботу та виконання бюджету 
Пенсійного фонду України у 2019 році»  // [Електронний ресурс]. Офіційний сайт, 
– Режим доступу: https://www.pfu.gov.ua/2121276-zvit-pro-robotu-ta-vykonannya-
byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny-u-2019-rotsi-3/   
20. Бюджетне фінансування соціального забезпечення в Україні // 
[Електронний ресурс] - Режим доступу:  
file:///C:/Users/Andrej/Downloads/Nvpusk_2018_4_10%20(1).pdf  
81 
 
21. Нікітчина О. В. Особливості формування інституту соціального 
захисту населення України // [Електронний ресурс] - Режим доступу : www.irbis-
nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe 
22. Управління соціальним забезпеченням:практичний посібник для 
членів правління соціального забезпечення в Центральній та Східній Європі. - 
Будапешт, Міжнародне бюро праці, 2005. 
23. Поляк Н. О. Методологічні підходи щодо адаптації українських 
соціальних стандартів до стандартів Європейського кодексу соціального 
забезпечення / Н. О. Поляк // Вісник Східноукраїнського національного 
університету ім. В. Даля. Серія. Економічні науки. - 2013. - № 7 (196), ч. 2. - С. 
161-167. 
24. Поляк Н. О. Порівняння українського законодавства у галузі 
соціального забезпечення з нормами Європейського кодексу соціального 
забезпечення / Н. П. Баранова, Н. О. Поляк // Актуальні питання кодифікації 
законодавства України. - Випуск 2. - К. : Інститут законодавства Верховної Ради 
України, 2010. - С. 11-16. 
25. Антропов В. В. Социальная защита в странах Европейского союза. 
История, организация,финансирование, проблемы / В. В. Антропов. - М. : ЗАО 
«Издательство «Экономика», 2006. - 271 с. 
26. Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення. Конвенція 
№102 / Конвенції та рекомендації, ухвалені міжнародною організацією праці. 
1919-1964. Т.І. - МОП. - Женева. - 2001. - С. 554-563. 
27. Соціальне забезпечення громадян: сучасний стан та перспективи 
розвитку // [Електронний ресурс] - Режим доступу :  
http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5/126.pdf  
28. Державна служба статистики України // [Електронний ресурс]. 
Офіційний сайт, – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/   
29. Вплив COVID-19  та карантиних обмежень на економіку України // 
[Електронний ресурс] - Режим доступу :   
https://www.kas.de/documents/270026/8703904/      
82 
 
30. В Україні побільшало безробітних - [Електронний ресурс] - Режим 
доступу :    https://www.epravda.com.ua/news/2020/09/25/665522/# 
31. Дефіцит держбюджету України  // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу : https://www.unian.ua/economics/finance/dira-v-byudzheti-deficit-byudzhetu-
perevishchiv-41-milyard-griven-novini-ukrajina-11166800.html#   
32. Рівень тіньової економіки в Україні // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу : 
https://lb.ua/economics/2020/09/23/466642_kabmini_otsinili_riven_tinovoi.html# 
33. Боротьба з COVID-19 в Україні: початкові оцінки впливу на бідність // 
[Електронний ресурс] - Режим доступу : 
https://www.unicef.org/ukraine/media/5811/file/COVID%20impact%20on%20poverty
%20ukr.pdf  
34. Видатки зведеного бюджету України // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу : https://index.minfin.com.ua/ua/finance/budget/cons/expense/2019/  
35. Бюджет України за 2019 рік // [Електронний ресурс] - Режим доступу : 
file:///C:/Users/Andrej/Desktop/2_Budget_of_Ukraine_2019_.pdf  
36. Черкаська міська рада // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
http://chmr.gov.ua/ua/   
37. Профіль м.Черкаси // [Електронний ресурс] - Режим доступу :  
http://chmr.gov.ua/upload/Profil_mista_2020.pdf  
38. Виконання доходів і видатків міського бюджету // [Електронний 
ресурс] - Режим доступу : file:///C:/Users/Andrej/Desktop/2019.pdf  
39. Державна фіскальна служба України // [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://dp.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-
yuridichnih-osib/print-65122.html 
 
 
ДОДАТКИ 
 
Додаток А 
83 
 
 
Таблиця 2.7 
Показники виконання плану видатків місцевого бюджету м. Черкаси на 
«Соціальний захист та  соціальне забезпечення» 2017-2019 рр, тис.грн. 
2017  рік 2018 рік 2019 рік 
% % % 
Категорія Факт, викона Факт, виконан Факт, викона
тис.грн. ння тис.грн. ня тис.грн. ння 
плану плану плану 
Надання пільг та житлових 
субсидій населенню на оплату 
електроенергії, природного 
газу, послуг тепло-, 
569968,4 100,0 618 509,3 100,0 184 401,0 98,6 
водопостачання і 
водовідведення, квартирної 
плати, вивезення побутового 
сміття та рідких нечистот 
Надання пільг на оплату 
житлово-комунальних послуг 
44 790,9 100,0 80 956,3 100,0 74 251,3 98,6 
окремим категоріям громадян 
відповідно до законодавства 
Надання субсидій населенню 
для відшкодування витрат на 
507676,9 100,0 537 553,0 100,0 110 149,7 98,6 
оплату житлово-комунальних 
послуг 
Надання пільг та субсидій 
населенню на придбання 
твердого та рідкого пічного 349,7 99,4 263,3 98,5 183,4 58,6 
побутового палива і 
скрапленого газу 
Надання пільг на придбання 
твердого та рідкого пічного 
побутового палива і 
- - 17,0 100,0 18,4 93,0 
скрапленого газу окремим 
категоріям громадян 
відповідно до законодавства 
Надання субсидій населенню 
для відшкодування витрат на 
придбання твердого та рідкого 330,9 99,4 246,3 98,4 165 56,3 
пічного побутового палива і 
скрапленого газу 
  
84 
 
Продовження таблиці 2.7 
Надання пільг з оплати послуг 
зв'язку, інших передбачених 
законодавством пільг окремим 
категоріям громадян та - - 1 693,2 100,0 51 231,1 98,9 
компенсації за пільговий 
проїзд окремих категорій 
громадян 
Надання пільг окремим 
категоріям громадян з оплати - - 1 693,2 100,0 4 647,9 99,6 
послуг зв'язку 
Надання допомоги сім'ям з 
дітьми, малозабезпеченим 
280877,2 98,1 198 813,2 98,4 178 357,3 82,2 
сім’ям, тимчасової допомоги 
дітям 
Надання допомоги у зв'язку з 
2 594,5 95,7 2 340,2 99,9 2 294,2 75,9 
вагітністю і пологами 
Надання допомоги при 
481,6 85,3 501,4 100,0 577,9 74,7 
усиновленні дитини 
Надання допомоги при 
136647,1 99,0 117 011,3 97,3 103 705,2 90,1 
народженні дитини 
Надання допомоги на дітей, 
над якими встановлено опіку 7 227,9 98,7 7 306,9 100,0 7 908,7 89,4 
чи піклування 
Надання допомоги на дітей 
34 803,9 97,5 34 607,0 100,0 33 405,1 83,1 
одиноким матерям 
Надання тимчасової державної 
1 221,7 92,8 878,4 100,0 691,5 62,9 
допомоги дітям 
Надання державної соціальної 
допомоги малозабезпеченим 41 432,4 97,6 36 168,0 100,0 29 308,3 63,8 
сім’ям 
Пільгове медичне 
обслуговування осіб, які 
2 622,7 99,3 2 912,0 100,0 3 127,5 100,0 
постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи 
Надання допомоги особам з 
інвалідністю, дітям з 
інвалідністю, особам, які не 
мають права на пенсію, 
непрацюючій особі, яка 
- -- 92 246,7 100,0 116 934,8 86,3 
досягла загального пенсійного 
віку, але не набула права на 
пенсійну виплату, допомоги 
по догляду за особами з 
інвалідністю І чи ІІ групи 
Надання державної соціальної 
допомоги особам з 
56 205,0 97,1 63 396,0 100,0 70 022,3 91,3 
інвалідністю з дитинства та 
дітям з інвалідністю 
  
85 
 
Продовження таблиці 2.7 
Надання державної соціальної 
допомоги особам,  які не  
мають права на пенсію, та 
- - 16 302,0 100,0 20 719,4 86,4 
особам з інвалідністю, 
державної соціальної 
допомоги на догляд 
Надання допомоги по догляду 
за особами з інвалідністю I чи 
11 569,9 98,5 12 119,2 100,0 12 684,2 79,4 
II групи внаслідок психічного 
розладу 
Надання тимчасової державної 
соціальної допомоги 
непрацюючій особі, яка 
- - 283,5 100,0 1 006,2 54,6 
досягла загального пенсійного 
віку, але не набула права на 
пенсійну виплату 
Надання щомісячної 
компенсаційної виплати 
непрацюючій працездатній 
особі, яка доглядає за особою з - - 146,2 99,3 177,2 75,6 
інвалідністю I групи, а також 
за особою, яка досягла 80-
річного віку 
Видатки на поховання 
учасників бойових дій та осіб з 172,4 95,2 136,6 75,9 132,2 71,7 
інвалідністю внаслідок війни 
Забезпечення соціальними 
послугами за місцем 
проживання громадян, які не 
12 832,3 88,9 14 879,2 95,5 18 239,7 91,8 
здатні до самообслуговування 
у зв'язку з похилим віком, 
хворобою, інвалідністю 
Утримання та забезпечення 
діяльності центрів соціальних 
1 364,2 100,0 1 624,2 100,0 2 068,6 98,6 
служб для сім’ї, дітей та 
молоді 
Реалізація державної політики 
- - 746,8 100,0 801,5 99,9 
у молодіжній сфері 
Інші заходи та заклади 
686,0 97,9 746,8 100,0 801,5 99,9 
молодіжної політики 
Оздоровлення та відпочинок 
дітей (крім заходів з 
оздоровлення дітей, що 
здійснюються за рахунок 
882,7 96,2 3 974,4 86,8 3 851,4 99,9 
коштів на оздоровлення 
громадян, які постраждали 
внаслідок Чорнобильської 
катастрофи) 
86 
 
Продовження таблиці 2.7 
Надання соціальних гарантій 
фізичним особам, які надають 
соціальні послуги громадянам 
похилого віку, особам з 
інвалідністю, дітям з 1 635,0 97,0 1 703,7 99,6 1 699,7 97,8 
інвалідністю, хворим, які не 
здатні до самообслуговування 
і потребують сторонньої 
допомоги 
Забезпечення реалізації 
окремих програм для осіб з - - 366,9 88,0 370,4 75,1 
інвалідністю 
Компенсаційні виплати особам 
з інвалідністю на бензин, 
ремонт, технічне 
390,2 95,3 366,9 88,2 370,4 75,2 
обслуговування автомобілів, 
мотоколясок і на транспортне 
обслуговування 
Надання пільг населенню 
(крім ветеранів війни і праці, 
військової служби, органів 
внутрішніх справ та громадян, 
1 393,8 75,4 1 225,8 91,9 1 610,2 84,0 
які постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи) 
на оплату житлово-
комунальних послуг 
Соціальний захист ветеранів 
- - 418,8 96,0 715,1 86,2 
війни та праці 
Надання фінансової підтримки 
громадським організаціям 
ветеранів і осіб з інвалідністю, 583,3 96,8 418,8 96,0 715,1 86,2 
діяльність яких має соціальну 
спрямованість 
Організація та проведення 
1 048,4 98,5 1 263,8 98,9 1 421,1 99,2 
громадських робіт 
Грошова компенсація за 
належні для отримання жилі 
приміщення для окремих 17 725,5 100,0 25 830,1 100,0 29 060,2 100,0 
категорій населення 
відповідно до законодавства 
  
87 
 
Продовження таблиці 2.7 
Виплата державної соціальної 
допомоги на дітей-сиріт та 
дітей, позбавлених 
батьківського піклування, у 
дитячих будинках сімейного 
типу та прийомних сім'ях, 
грошового забезпечення 
батькам-вихователям і 
прийомним батькам за 
надання соціальних послуг у - - 4 415,8 96,0 5 304,7 99,4 
дитячих будинках сімейного 
типу та прийомних сім'ях за 
принципом "гроші ходять за 
дитиною" та оплату послуг із 
здійснення патронату над 
дитиною та виплата соціальної 
допомоги на утримання 
дитини в сім’ї патронатного 
вихователя 
Інші заклади та заходи 1 846,6 98,6 8 383,6 86,7 18 216,6 95,7 
Забезпечення діяльності інших 
закладів у сфері соціального 
4 779,5 98,4 2 032,5 97,5 2 317,8 98,7 
захисту і соціального 
забезпечення 
Інші заходи у сфері 
соціального захисту і 5 122,8 72,6 6 351,1 83,8 15 898,8 95,3 
соціального забезпечення 
Соціальний захист та 
911071,1 98,9 979 407,4 99,4 618 258,4 90,7 
соціальне забезпечення, всього