ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8290Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Лещенко, Марина Миколаївна | - |
| dc.contributor.author | Пилипенко, Владислав Володимирович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-03-13T17:19:21Z | - |
| dc.date.available | 2026-03-13T17:19:21Z | - |
| dc.date.issued | 2021-05-30 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8290 | - |
| dc.description.abstract | АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ студента групи МЕМД-019 Пилипенка Владислава Володимировича факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «магістр» Кваліфікаційна робота магістра містить 95 сторінок, 12 таблиць, 14 рисунків, список використаних джерел з 65 найменувань. Об’єктом дослідження є процеси розвитку міжнародних відносин світового господарства. Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади співробітництва України та ЄС у сфері міжнародної торгівлі. Мета роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні тенденцій розвитку міжнародної торгівлі України та ЄС та розробці практичних рекомендації щодо активізації співробітництва ЄС з Україною Завдання роботи: дослідити. суть міжнародної торгівлі послугами; визначити передумови інтенсифікації міжнародної торгівлі послугами; виокремити сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі; проаналізувати загальні тенденції зовнішньої торгівлі України; дослідити динаміку розвитку зовнішньо-торгівельних відносин між Україною і ЄС; виокремити сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами між Україною та ЄС; визначити перспективи співробітництва України з ЄС в контексті виконання угоди про Асоціацію; провести економіко-математичне моделювання взаємозв’язків експорту послуг та ВВП у країнах світу. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо напрямів для вдосконалення державної політики у сфері міжнародної економічної діяльності. Одержані результати можуть бути використані органами державної влади України для вдосконалення державної політики у сфері міжнародної економічної діяльності, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2021 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2021 | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | міжнародна торгівля | uk_UA |
| dc.subject | світова торгівля | uk_UA |
| dc.subject | світовий ринок | uk_UA |
| dc.subject | експорт товарів | uk_UA |
| dc.title | СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ | uk_UA |
| dc.type | Master Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Пилипенко.pdf Restricted Access | 539.98 kB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ Напрям підготовки 051 «Економіка» (Код) (Назва) ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМД – 019 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: СПЕЦИФІКА ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ Студента Пилипенка Владислава Володимировича (підпис) Керівник к.е.н. доц. Лещенко М.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри д.е.н., професор Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2021 р. ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………….……..3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ……………………………………………………………..……… 5 1.1. Сутьміжнародної торгівлі послугами…………………………..………5 1.2. Передумови інтенсифікації міжнародної торгівлі послугами………………………………………………………………………..12 1.3. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі……………………………………………………………………...……..22 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ УКРАЇНИ ТА ЄС………………………………………………………………..31 2.1. Загальні тенденції зовнішньої торгівлі України………………………31 2.2. Динаміка розвитку зовнішньо-торгівельних відносин між Україною і ЄС…………………………………………………………………………………..46 2.3. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами між Україною та ЄС……………………………………………………………………56 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄС У СФЕРІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ……………………………………..71 3.1 Перспективи співробітництва України з ЄС в контексті виконання угоди про Асоціацію…………………………………………………………….71 3.2 Економіко-математичне моделювання взаємозв’язків експорту послуг та ВВП у країнах світу……………………………………………………………78 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………86 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….90 ВСТУП У міру розвитку процесу глобалізації світової економіки зростає відкритість національних ринків і економічна взаємозалежність країн, розширюються масштаби міжнародного обміну товарами, послугами і капіталом, а міжнародні потоки фінансових активів та інформації набувають нових рис. Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародного обміну є випереджаючий темп зростання торгівлі послугами, що обумовлено інноваційно-технологічним розвитком, інтелектуалізацією праці, інформатизацією соціально-виробничих відносин. Спектр послуг економічної діяльності постійно розширюється, відповідно змінюються обсяги і структура міжнародних потоків послуг. Послуги, пов'язані з поширенням інтернет- технологій, нових способів комунікації та використання інтелектуальної власності, стрімко набирають вагу; в той же час зберігається високий попит на фінансові, страхові, банківські та інші бізнес-послуги. Згідно зі статистикою ЮНКТАД, частка послуг у світовій торгівлі становить понад 20%, а сам сектор послуг стає найбільшим одержувачем міжнародних інвестицій. Участь окремої країни в міжнародній торгівлі послугами залежить від галузевої структури національної економіки, її науково-технічного потенціалу, інноваційної активності та ефективності інституційного механізму стимулювання і підтримки експорту. Оскільки експортні доходи повинні покривати імпортні витрати, для стабільного розвитку національної економіки необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між обсягами експорту та імпорту, а також підтримувати ті сфери послуг, які роблять істотний вплив на формування конкурентоспроможної національної економіки. У цьому контексті для кожного суб'єкта зовнішньоторговельних відносин важливого значення набувають дослідження динаміки, структури та співвідношення експортно- імпортних потоків, а також моніторинг зовнішньоторговельних позицій у глобальному конкурентному середовищі. Мета роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні тенденцій розвитку міжнародної торгівлі України та ЄС та розробці практичних рекомендації щодо активізації співробітництва ЄС з Україною. Об’єктом дослідження є процеси розвитку міжнародних відносин світового господарства. Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади співробітництва України та ЄС у сфері міжнародної торгівлі. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу, системний і комплексний підходи, економіко-статистичні, методи групування, графічного аналізу, методи експертної діагностики, прогнозування. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, законодавча база, періодичні та монографічні видання, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково- практичних конференцій, звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм розвитку міжнародної торгівлі. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади України для вдосконалення державної політики у сфері міжнародної економічної діяльності, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 65 найменувань, ілюстрована 14 рисунками та 12 таблицями. Повний обсяг роботи становить 95 сторінок. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ 1.1 Суть міжнародної торгівлі послугами На міжнародному рівні набуває великого значення така виняткова форма міжнародних відносин, як міжнародна торгівля послугами. Міжнародна торгівля послугами – це формація грошово-товарних взаємовідносин між країнами із приводу купівлі-продажу послуг. Це значення ще можна зрозуміти як зв’язки держав, задля вивезення (експорт) та ввезення (імпорт) послуг. Завдяки світовому обміну послугами здійснюється наростання спеціалізації, впровадження нових технологій, збільшення масового виробництва, зростання зайнятості, соціально-економічні зміни, демографічні зміни, зростаючий прибуток. Поняття «послуги» охоплює досить великий спектр економічної діяльності. Наприклад до сфери послуг відносять такі важливі галузі сучасної економіки, як телекомунікації, транспорт, освіта, охорона здоров'я, туризм, будівництво, фінанси тощо, загальна частка яких перевищує 60% ВВП промислово розвинених країн. Саме тому, високі ритми розвитку сфери послуг у провідних країнах світу в 1980-1990-ті роки багато в чому сформулювали загальний підйом їхньої економіки, будучи його основою і необхідною умовою захищеності темпу росту на перспективу. Прямі іноземні інвестиції й міжнародна торгівля грають одну із ключових ролей у розвитку сфери послуг[1]. Іноземні та вітчизняні вчені звернули найбільшу увагу на обсяг послуг у 50-60-х роках минулого сторіччя, а на сьогоднішній день за межами кордону вже набуло життя близько 70 науково-дослідних груп в університетах і вузах, які у свою чергу вивчають маркетинг послуг і менеджмент. Одні з перших вітчизняних публікацій, адресовані цій темі, з'явилися на початку 90-х років. Проте, незважаючи на високу увагу економічної науки до сфери послуг, на даний момент немає чіткого визначення і їх класифікації, тому необхідність у систематизації визначень поняття «послуги», реперзентований в економічній літературі, які у свою чергу представлені у таблиці 1.1. Таблиця 1.1 – Систематизація визначень економічної категорії «послуга» № п/п Автор Визначення цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої 1 Агафонова Л.Г виражається в термінах споживання вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини будь-який захід або вигода, яку одна сторона може запропонувати 2 Котлер Ф. іншій і яка в основному невловима й не приводить до заволодіння чим-небудь Великий система галузей народного господарства, продукти, споживча 3 економічний вартість яких виражається в наданні зручностей словник зміна в положенні інституціональної одиниці, яка сталася 4 Кірєєв О.П. внаслідок дій і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею діяльність, що не створює самостійного продукту або 5 Гаврилюк С.П. матеріальних цінностей; нематеріальні активи, вироблені з метою збуту, або ж процес, що включає набір невловимих дій 6 Голубков Є.П дія або діяльність, що здійснена одним суб’єктом в інтересах іншого суб’єкта підсумки безпосередньої взаємодії постачальника й споживача та 7 Маркова В.Д внутрішньої діяльності постачальника по задоволенню потреби споживача види діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється 8 Лозовський Л.Ш новий, раніше не існуючий матеріально-речовинний продукт, не змінюється якість уже наявного, створеного продукту блага, що надаються не у вигляді речей, а у формі діяльності; 9 Челенков А.П послуга – це продукт діяльності, особливості якого полягають у тому, що конкретно нічого матеріального не здійснюється, але при цьому споживач одержує певні вигоди й блага 10 Багієв Г.Л. споживчі вартості, які надходять на ринок і переважно не мають уречевленої форми 11 Чеботарь Ю.М об’єкти продажу у вигляді дій, вигод або задоволення Продовження таблиці 1.1 12 Прищепенко В.В. певна властивість об'єкта чи суб'єкта, яка проявляється в результаті взаємодії з іншими об'єктами та/або суб'єктами вид діяльності, який задовольняє певну людську потребу, може 13 Румянцев А.П. мати або не мати матеріальну форму та тісно пов'язаний з виробництвом товарів або повністю самостійно оформлений Як показує проведений аналіз, обом напрямкам притаманні неповнота характеристики більш сучасного змісту й неврахування ряду властивостей та ознак послуг, тому можна робити змогу дати визначення категорії «послуга». Таким образом, запропоноване формулювання дає можливість виділити три важливі особливості послуги: - по-перше, послуга являється результатом, а не процесом діяльності по задоволенню потреби; - по-друге, важливою характеристикою послуги є її комерційний характер; - по-третє, результат послуги не є матеріальним, тобто це означає, що процес надання послуги не призводить до заволодіння споживачем певними матеріальними благами. Що стосується упорядкування послуг, то навіть у найросповсюджених світових класифікаторах кількість і зміст статей різні. Наприклад, класифікація послуг у системі ГАТС/СОТ допускає поділ їх на 600 різновидів, які включають 12 розділів, 55 позицій і 116 субпозицій. Відповідно з власними класифікаційними критеріями, МВФ виокремлює такі види послуг: морські перевезення; інші види транспортних послуг; подорожі; інші приватні послуги та інші офіційні послуги. Відповідно з критерієм, який прийнято ЮНКТАД (організація з торгівлі та розвитку), виділяють вісім послуг: фінансові; зв’язку; будівельні та проектно-конструкторські; транспортні; професійні та ділові (юридичні, медичні тощо) комерційні; туристичні; аудіовізуальні. ІSІ (міжнародна стандартна промислова класифікація), МБ і ОЕСР видокремлють чотири різні групи послуг: споживчі (туризм, готельні послуги); соціальні (освіта, медицина); виробничі (інжиніринг, консалтинг, фінансові й кредитні послуги); розподільні (торгові, транспортні, фрахтові) [2]. Відповідно з упорядкуванням послуг за типами реалізації, всі вони можуть бути розподілені на чотири важливі групи в залежності від перебування виробника й споживача в момент споживання [3]: 1. Послуга пропонується на території її споживання. 2. Послуга споживається за кордоном, що визначає переміщення споживача послуги. 3. Послуга пропонується і на території її споживання, і за кордоном. 4. Послуга не переміщується із країни в країну. В цілому, до світових послуг можна віднести: послуги зв'язку, туризму, консалтингові, інжинірингові, інженерно-будівельні, інформаційні, юридичні, страхові, посередницькі, фінансові, освітні та медичні послуги. Своєрідність окремих видів послуг характеризує характер учасників ринку послуг і порядок їх співдіяння, технологія подання послуг та їх природа й мета. Іншими словами, неупередженими критеріями класифікації послуг є характер їх учасників і факторів, а саме: суб’єктів послуг; предметів і об’єктів послуг; взаємин між учасниками ринку послуг; механізм реалізації послуг [4]. Країни, які є учасниками в міжнародній торгівлі послугами, базуються на міжнародному поділі праці – кваліфікації окремих держав на певних послугам і надалі обмін цими послугами між собою. Внаслідок міжнародного обміну відбувається посилення спеціалізації, розповсюдження масового виробництва, впровадження нових технологій, підвищення зайнятості, соціально-економічні зміни, демографічні зміни, зростаючий достаток. Країна будучи учасником у міжнародній торгівлі послугами, має можливість збирати капітал в економіку країни, що дає змогу підсилювати активізацію внутрішніх інвестицій, сприяє розвитку інформаційних технологій, техніки, науки тощо. Не варто забувати, що різні міжнародні організації по-різному організовують теоретичні класифікаційні підходи згідно до яких розташовують загальні міжнародні види послуг. При всій різноманітності послуг їх об'єднують в кілька груп, як це показано у таблиці 1.2 [5]: Таблиця 1.2 – Класифікація послуг за сферою та видами Види послуг Сфери послуг Виробничі Лізинг, ремонт та обслуговування устаткування, інжиніринг Розподільні Зв'язок, торгівля, транспорт Професійні Фінансові, рекламні, банки, консультаційні, страхові Споживчі Послуги пов'язані з відпочинком та домашнім господарством Суспільні Радіо, культура, ТБ, освіта Таблиця 1.3 – Нові види послуг Послуги з Няні, гувернантки, приватні дитячі школи та садки виховання і навчання дітей Ділові і Розміщення тимчасово вільних коштів, рекламні послуги, професійні маркетингові, торгівля нерухомістю, електронний секретар послуги Послуги з Годування, лікування, готелі для тварин, прогулянки догляду за тваринами Світова торгівля послугами виросла в останній третині XX ст. Під впливом процесів лібералізації, інтеграції та глобалізації у сучасному світовому господарстві відбувається активний розвиток сфери послуг у більшості держав світу. Наприклад, у розвинених країнах світу частка сфери послуг в структурі ВВП перевищує 70%, в ній зайнято приблизно 65% працездатного населення планети (у США – до 75%) [6]. На основі зроблених досліджень передумов та закономірностей розвитку міжнародного ринку послуг, можна ідентифікувати ряд чинників, що впроваджують визначальний вплив на розвиток світової сфери послуг, як це показано у таблиці 1.4. Таблиця 1.4 – Визначальні фактори розвитку світового ринку послуг Фактори Характер впливу на ринок послуг 1. Науково-технічна на основі інформаційних технологій, нових засобів революція, поява комунікації виник і розвивається спектр нових послуг, нових сфер діяльності радикально оновлюються їхні традиційні види, підвищуються якісні показники обслуговування 2. Структурно- виросли потреби промислових компаній у технологічна високоякісних ділових послугах, пов'язаних з перебудова різноманітними й складними проблемами їхньої матеріального реструктуризації й розвитку – технічними, збутовими, виробництва управлінськими і т. д. 3. Лібералізація поступово усуваються бар’єри на шляху виходу на зовнішньоекономічних світовий ринок провідних корпорацій у сфері операцій фінансових, транспортних та туристичних послуг 4. Поступова активно розвивається світовий ринок туристичних гуманізація життя, послуг, оскільки у людей виникають додаткові потреби підвищення ролі та у враженнях, відпочинку, лікуванні і т. п. значення людського чинника 5. Розвиток усунення перешкод та бар’єрів на шляху розвитку комп’ютерних консалтингових послуг, створення додаткових технологій та засобів можливостей для розвитку туристичних послуг, зв’язку комунікаційних послуг 6. Розвиток економіки динамічний розвиток у сфері матеріального виробництва ініціює вторинний попит у сфері послуг – «матеріального» передусім це стосується транспортних послуг та виробництва інжинірингових послуг Внаслідок дії, названої низки чинників впродовж останніх 30–50 років стало примноження загальної кількості різновидів послуг із 20–25% до більш ніж 80%, збільшення частки послуг у ВВП провідних держав з 30–40% до 65–70%, більш стрімке та активне збільшення міжнародної торгівлі послугами послугами в порівнянні з товарною торгівлею [7]. Таким чином, можна заявить, що на даний момент складений сильний міжнародний ринок послуг, що розвивається більш швидкими темпами, ніж ринок товарів. Для більшого росту послуг, потрібно було всього на всього лише сім-вісім років, а для подібного розповсюдженню ринку товарів – 15 років. Надзвичайно швидкими темпами зростає частка послуг, наданих приватними фірмами: за цей період вона збільшилася в 2,5 рази. Сучасна торгівля послугами швидко розширюється, діючи на розвиток національної економіки й світового господарства. Виробництво послуг – це найбільш енергійна стаття в структурі ВВП. Постійно зростаюча сфера послуг на даний час трансформується на домінуючий сектор світової економіки, що здійснює все більш вагомий вплив на стабільність розвитку світового співтовариства. В умовах трансформації світового господарства кінця ХХ і початку ХХІ ст. утворення глобального інформаційного ринку та переходу провідних держав до постіндустріальної моделі розвитку, світовий ринок послуг виступає каталізатором стрімкого піднесення світової економіки. Торгівля послугами є основною частиною і рушійною силою розвитку інших складових господарства та одним з головних причин зростання держав, що розвиваються, країн з перехідною економікою і найменш розвинених країн. Проводячи аналіз факторів розвитку сфери послуг, дає зрозуміть її роль в сучасних умовах. Отже, роль міжнародної торгівлі послугами проявляється в тому, що вона є важливим сектором національного і світового господарства, відіграє важливу роль у розвитку людського капіталу, впливає на функціонування і розвиток матеріального виробництва, сприяє збільшенню вільного часу, створює можливості для повнішого задоволення і розвитку потреб людей і суспільства, є найважливішим елементом формування сучасної якості життя та забезпечує якість економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності країни. 1.2 Передумови інтенсифікації міжнародної торгівлі послугами На сьогоднішній день, в умовах глобалізації маштабної економіки на світовому ринку послуг, функціонують нові фактори, які змінюють уявлення про систему його функціонування, а тому майбутній розвиток міжнародного ринку послуг не є можливим без модернізації системи його управління. Міжнародна торгівля послугами впродовж багатьох років управлялася на двосторонній основі, вагомими членами яких були незалежні країни та закордонні фірми. Проте, після виходу світової мережі послуг, які були створені на застосуванні сьогоденних засобів зв’язку та комп’ютерів, набагато впала здатність традиційних методів застосування, які у свою чергу, розпочало мішати динаміці у сфері послуг. Дана тематика стала актуальним предметом для вивчення сучасних вітчизняних фахівців. Наприклад, Коваленко Ю. у власних дослідженнях підкреслює, що у сучасній економіці з’явилася необхідність у створенні універсального результативного світового механізму, завдяки чому, можна було б узгоджувати зовнішню торговельну діяльність у цій сфері [8]. Особливу увагу функціонуванню світового ринку послуг приділено у роботах Р. Заблоцької. Так, автором виділяється, що стрімкий розвиток інструментів та засобів міжнародно-правового застосування у сфері послуг торгівлі послугами, як відтворення сучасних сучасних реалії процесу міждержавного регулювання, відкриваючи справжні привіди для зростання інтересу до сфери послуг, слугують підвищенню інтенсивності міжнародної економіки та світового розвитку, у цілому, , а також у збільшенні ефективності від торгівлі та інвестицій у сфері послуг [9]. Вище згадані проблеми, знаходять своє продовження і у результатах наукових досліджень І. Пузанова, який у своїх роботах акцентує увагу на тому, що створення ефективного процесу такого регулювання дає змогу для безпечного переговорного процесу, які у свою чергу дозволять державам, що розвиваються, одержувати на взаємній основі поступки в галузях, що їх інтересують, включаючи доступ до технології в замін на відкриття своїх ринків для торгівлі послугами й інвестицій у сфері послуг, які становлять зацікавленість для провідних країн [10]. Водночас, з перебудовою економічних систем та структурною перебудовою національних економік, діяльність послуг у державах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, теж набувають великого значення, а тому стають вагомою частиною торговельних політик національних урядів. З погляду на застосування системи світового ринку послуг дають знать вітчизняні науковці А. Олефір та О. Тіпанов [11]. Цілком закономірно, що поруч із визначальною тарифною лібералізацією світових виробничих мереж росте необхідність дієвої інфраструктурного компоненту – комунікацій, фінансів, логістики чи юридичних послуг. Характерним підсумком, можна вважати висловлення О. Усенко, який у своїх власних роботах акцентує увагу на регулюючих поглядах функціонування світового ринку послуг, тобто положення стосовно того, що лібералізація торгівлі товарами допомагає лібералізації у секторі послуг та веде до створення мультинаціональних мереж обслуговування [12]. Отже, посилений розвиток світової торгівлі у другій половині ХХ ст., зумовлений процесами інтернаціоналізації, спонукало до появи нових форм і методів її правового регулювання. Багатостороннє міжнародно-правове застосування торгівлі на регіональному рівні, стало доповнюватися універсальним регулюванням міжнародних торгівельних відносин, що поклало початок універсального регулювання світових торгівельних відносин та механізму зформовування загальносвітового правового простору у досліджуваній сфері. З вище згаданого, появляється необхідність розшифрування основних елементів системи міжнародно-правового регулювання міжнародної торгівлі послугами в контексті формування відповідного інституційного середовища, все це можна розглянути на рисунку 1.1. створення світової науково-технологічної отримання додаткових вигід від торгівлі інфраструктури послугами за рахунок зростання різноманіття і формування мережевих структур з метою розширення ринків раціонального комбінування ресурсів можливість реалізувати більш складну формування різноманітних неформальних організаційну структуру виробництва і фрагментацію домовленостей у сфері МЕВ виробничої діяльності налагодження стійких виробничих зв’язків більш ефективний розподіл факторів виробництва, між суб’єктами різних країн за рахунок аутсоритнгу послуг у динамічних секторах веде до зростання темпів економічного розвитку За об’єктами За інтересами суб’єктів МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ як виклик сучасним тенденціям його розвитку та необхідність сучасної світогосподарської системи За кількістю суб’єктів Галузеве Двостороннє Багатостороннє Індивідуальне (узгоджена воля двох країн) (узгоджена воля груп країн) Секторал Групове ьне Універсальне Локальне Регіональне Глобальне Більшості країн В межах держав В межах більшості країн, одного економічного що представляють норми регіону міжнародного співтовариства Міжнародні організації Інтеграційні об’єднання спеціалізованого та регіональні РЕГУЛЮВАННЯ спрямування торгівельні угоди МІЖНАРОДНОЇ (Міжнародна морська організація, (ЄС, НАФТА, ТОРГІВЛІ Міжнародний союз залізничних МЕРКОСУР, КАРІКОМ, НОРМАМИ ГАТС доріг, Міжнародний союз В РАМКАХ СОТ автомобільного транспорту, АФТА, ОЕСР Всесвітня туристична організація та та ін.) ін. ) Професійна та багатостороння лібералізація міжнародної торгівлі послугами як сучасна тенденція розвитку інструментів її регулювання Рисунок – 1.1 Складові інституційного середовища сфери послуг у світовому господарстві Зауважимо, що, до середини 90-х років ХХ ст., світова торгівля окремими видами послуг регулювалась, в цілому, двосторонніми угодами, а на багатосторонньому рівні таке застосування реалізовувалось галузевими міждержавними угодами і домовленостями, які у свою чергу працювали в межах інтеграційних угруповань. В даному контексті англійський дослідник Г. Хотте, який працював над питаннями застосування світової торгівлі, у своїх роботах, він вказував, що "…відсутність міжнародних норм, що регулюють торгівлю послугами, серйозно ускладнило досяжність багатосторонньої торгівельної лібералізації" [13]. Безперечним є той факт, що обговорювать багатостороннє застосування майже всієї сфери торгівлі послугами на універсальному (глобальному рівні) можливо лише з моменту прийняття чинності Генеральної угоди з торгівлі послугами (General Agreement on Trade in Services – GATS), а саме з 1 січня 1995 року. ГАТС, нарівні з іншими багатосторонніми угодами, які були заключні в рамках ГАТТ та в ході "Уругвайського раунду" стало невіддільною частиною пакету документів, стосовно утворення Світової організації торгівлі (СОТ). Разом з тим, слід нагадати, що ряд угод, стосовно формування цієї організації стало підгрунтям для створення нової договірно-правового механізму регулювання торгівлі. Наприклад, якщо ГАТТ-47 зобов’язувало, щоб узгоджені норми були на максимум сумісні з внутрішнім законодавством, тобто функціонував принцип пріоритету норм внутрішнього права, то в системі СОТ діє принцип пріоритету міжнародно-правових норм, а тому країни які є учасниками, повинні привести своє внутрішнє право у відповідність до міжнародно-правового режиму, який працюватиме у системі цієї організації. Між тим, високий ріст обсягів міжнародної торгівлі послугами та трансформація їх у важливу складову внутрішньовиробничої діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), їх щільний взаємозв'язок з товарами, торгівля якими, вже регулювалась в рамках ГАТТ, протекціоністська політика у сфері послуг з боку національних урядів, з’явилися питання стосовно необхідності застосування ринку послуг на універсальному рівні, за характерної участі наднаціональних інститутів. Інтересним з даної точки зору є вислів Р. Демарета про те, що "… комерція, маючи міжнародний характер, отримує більше вигід у випадку наявності багатосторонньої системи, що заснована на юридичних правилах, і яка гарантує, без всілякого сумніву, визначену передбачуваність та надійність в порівнянні з системою, що заснована на двосторонніх відносинах як між країнами, так і між великими економічними блоками…" [14]. Тому, узгоджуючи з багатьма вітчизняними дослідниками, можна підкреслити, що в найбільшій мірі лібералізації послуг все ж таки вдалось досягти в рамках таких інтеграційних об'єднань як ЄС, НАФТА, ОЕСР. Крім цього, велику роль у модернізацію торгівлі послугами відіграла Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development), в межах якої світові механізми з надання послуг вперше стали розглядатися з точки зору їх впливу на міжнародну торгівлю в цілому. Підсумовуючи, можна сказати що, лібералізація міжнародної торгівлі послугами на преференційних засадах, тобто на основі торгівельних угод та регіональної інтеграції, стає основною тенденцією сучасної торгівлі. В цей же час, у своїх власних аналізах стосовно якостей застосування торгівлі послугами на багатосторонньому та регіональному рівнях Заблоцька Р.О. звертає увагу на те, що на даний момент можна виділити паралель між регіональними торговельними угодами та зусиллями СОТ у формуванні цілісної системи регулювання послуг у рамках інтеграційних об'єднань та ГАТС. Йде мова, перш за все, про зглажування спільних організаційних питань, а також про регіональні та багатосторонні спроби законодавчого врегулювання процесів у сфері послуг, які щільно пов’язані [9]. Автор виділяє, що високий ріст кількості регіональних ініціатив заставляє уряди країн- учасниць шукати альтернативні шляхи до торговельного режиму в сфері послуг. Регіональна інтеграція дає ймовірність урядам вдаватися до заходів, які не цілком підпадають під регуляторний режим ГАТС. Погоджуючись з цими поглядами підкреслемо, що дивлячись на те, що ГАТС перебуває у стадії доопрацювання з деяких питань (страхування, субсидії, державні закупівлі, місцеве регулювання тощо), такі регіональні групування роблять значний політичний вплив під час ведення переговорів на багатосторонньому рівні. Водночас, підкреслемо, що саме СОТ, наряду з іншими наднаціональними інститутами, утворює сучасну інституціональну структуру світового економічного співробітництва, а вся дія цієї організації в кінці кінців рахунку переслідує головну мету її створення – лібералізацію торгівлі (послугами, зокрема). Саме СОТ являється єдиною юридичною та інституціональною платформою механізму багатосторонньої торгівлі, а правила і угоди, прийняті в межах організації регулюють около 96 % міжнародної торгівлі, при цьому предмет регулювання постійно зростає. В нормативних засадах СОТ передбачені сформовані можливості для захисту національної економіки її учасників, при цьому, що важливо актуально в контексті даної тематики дослідження, "пріоритет у способах та методах захисту національних інтересів видається виключно багатостороннім правилам, а не одностороннім чи вузькогрупових діях держав" [15]. Становище ГАТТ та ГАТС позволяють учасникам СОТ використовувати доволі широке коло заходів, які можуть буть направлені на захист певних національних інтересів держав-учасників при умови, якщо ці заходи не є довільними, або невиправдано дискримінаційними, чи прихованим обмеженням світової торгівлі. Важливість регулювальної ролі ГАТС (в межах діяльності СОТ) на сьогодні, тяжко оцінити, тому що угода формує правові рамки торгівлі послугами, в тому ж числі, в таких сферах, як транспорт, інвестиції, освіта, зв'язок, фінансові послуги, енергетика, послуги водопостачання та переміщення фізичних осіб. Незважаючи на це, узгоджені в документах норми приохочують до заходу майбутніх переговорів, з метою поступової лібералізації правил, які мішатимуть торгівлі та інвестиціям у сфері послуг. Не слід забувати, що саме ці дані переговори можуть зробити важливий крок на людський розвиток. Водночас, слід згадати, що дана організація ГАТС зробила Угоду узгодженим для країн, що пропонують альтернативні шляхи лібералізації торгівлі послугами. Тобто, стає очевидним те, що дана Угода має велику роль у сфері лібералізації світового ринку послуг, до того ж не тільки в межах СОТ, але й в других інтеграційних формувань, що прагнуть розбудувати власні відносини з врахуванням норм ГАТС. Крім цього, розмова йде про зріст частини регіональних торгівельних угод, поруч із ростом ролі преференційної торгівлі, у загальному обсязі світового торгівельного співробітництва. Це узгоджено, в більшості з тим, що учасники СОТ, не можуть досягти єдиної думки, на багатосторонніх торгівельних переговорах раунду Доха і тому хочуть врегулювати, насамперед собі важкі питання в межах інтеграційних об'єднань в процесі створення нових регіональних торгівельних угод, направлених на лібералізацію торгівлі для наближення економічного розвитку. Узгодженості на рівні регіональних утворень та об'єднань у сфері торгівлі та інвестицій, прогнозують доступ на національні ринки сторін укладених угод, надання національного режиму на національні ринки, присвоєння національного режиму, а в деяких епізодах і режиму найбільшої підтримки. При цьому, слід пам’ятати, що такі домовленості не формують умови доступу на ринок, а лише гарантує, що вони будуть рівні для всіх учасників багатосторонньої угоди. Підкреслемо, що пункти відносно устрію найбільшого впливу, зазвичай, повторюють утворення статті ІІ ГАТС та прогнозують, що кожна сторона певної торгівельної угоди, повинна надати постачальникам послуг іншої сторони, режимне менш сприятливий, а ні ж той, що вона постачає постачальника послуг будь-якої іншої країни [15]. Прогнозується, що тим самим сторони домовленостей, гарантують справедливий та рівноправний режим, однак, на мою думку, не не завжди зобов'язання, стосовно надання режиму маштабного сприяння у регіональних торгівельних угодах, може розглядатися в контексті принципу взаємної вигоди. Як правильно виділяють в цьому погляді, окремі іноземні науковці, при підготовленні таких угод та, зокрема прийняття узгодження стосовно включення до них пунктів, щодо механізму великого сприяння, не достатньо проведення оцінки зовнішнього формального прояву "рівності вигід", а необхідна оцінка взаємної адекватності комплексу вигід, що нагромаджують кожні із учасниць [16]. Окрім, оцінки прогнозованих у певних домовленостях преференцій, кожна зі сторін, повинна розцінити плюси і мінуси, яка вона надає третім державам, згідно раніше укладених договорів, тому що на основі регіональних торгівельних угод такі вигоди, отримає друга сторона преференційної угоди. В кінцевому результаті аналізу, може з'ясуватися, що наприклад переваги, які поступають іншим сторонам угод, не адекватні взаємним поступкам. Все це стосується, випадків складання договорів щодо лібералізації торгівлі послугами між державами, які перебувають на різних етапах економічного розвитку, в той час, коли менш розвинуті держави, можуть застосовувать пункти регіональних торгівельних угод, виключно для своєї вигоди, при наявності формальної залежності. В даному аспекті, варто приділить увагу на ту обставину, що використання положень, стосовно механізму великого сприяння у сфері послуг на практиці, загострюється тим, що лише частка послуг, надається шляхом перетину кордону. Велика частина закордонних послуг, потрапляє, безпосередньо на національній території держави, що їх експортує. Так, за шкалою спеціалістів, наведених на симпозіумі СОТ, присвяченому ГАТС, загальний обсяг послуг, що надається філіалами у приймаючих державах, на третину збільшується сукупний обсяг міжнародної торгівлі послугами. Внаслідок цього, у формуванні реалізації принципу режиму великого сприяння, можуть появитися проблеми, що уособлюють в собі конфлікт теоретичних та практичних питань. Водночас, не варто й забувати, що включення пунктів давного режиму у регіональні торгівельні угоди, може призвести не до сподіваного ефекту лібералізації торгівлі, а до "створення незрозумілих, дублюючих та інколи таких, що протирічать один одному зобов'язань між державами, які часто є учасниками значної кількості домовленостей з дублюючим членством" [17]. Для світової торгівельної системи, регіональні торгівельні угоди є додатковим інструментом лібералізації, яка являється основою ідеології системи СОТ. Підкреслемо, що розвиток регіоналізації суттєво інтенсифікувалися в масштабах всього світу, перш за все, у Західній півкулі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Наслідками цих процесів, стали, як протистояння конкуренції міжнародним лідерам, ціль яких зміцнити власні ринки та зробити, їх більш приємними для закордонного капіталу, так і послабити негативи ринкової модернізації, використовуючи міждержавні зв'язки. Внаслідок цього, утворилась хороший рівень ростановки сил, які певною мірою впливають на сприйняття рішень у сфері світових економічних відносин, особливо у сфері міжнародної торгівлі послугами як це показано у таблиці 1,5. Таблиця 1.5 – Регуляторні аспекти міжнародної торгівлі послугами на прикладі регіональних торгівельних угод в межах СОТ Багатосторонні Базові положення регуляторної політики у сфері регіональні торгівельні Країни-члени міжнародної торгівлі послугами угоди Країни-члени Основні положення торгівельних домовленостей Європейська економічна Європейського союзу стосуються забезпечення вільного руху послуг та капіталів зона (за виключенням між країнами-членами. Визначені норми сприяння (European Economic Хорватії), Ісландія, факторів виробництва (послуги, робоча сила, капітал) і Area (EEA)), Ліхтенштейн, нових сфер регулювання (конкуренція, державні закупки, Норвегія взаємне визнання стандартів, питання демпінгу, субсидій, інтелектуальної власності). В рамках положень Конвенції, щодо розширення Великобританія, інституційного співробітництва з метою досягнення Європейська асоціація Данія, прогресу у сфері лібералізації торгівлі послугами та вільної торгівлі (European Free Trade Норвегія, Швеція, інвестування не повинні створюватися перешкоди ля Австрія, Швейцарія, реалізації права на надання послуг на території держав- Association, EFTA)) Португалія членів по відношенню до фізичних осіб, організацій чи фірм країн-членів, що засновані у іншій країні,аніж фізична особа, організація чи фірма надають послуги. Продовження таблиці 1.5 Угода передбачає у сфері торгівлі послугами національний режим та режим найбільшого сприяння, режим вільного переказу Північно-Американська Сполучені Штати платежів всіх видів, регламентує "мобільність споживачів" та зона вільної торгівлі "мобільність постачальників" послуг, допускає застосування (North American Free Trade Америки, Канада,Мексика сторонами розумних мір з метою захисту інвесторів та інших Agreement, NAFTA)) учасників ринку, містить критерії взаємного визнання державами-учасниками професійних дипломів, ліцензій і сертифікатів спеціалістів. Асоціація держав Бруней, Індонезія, Рамкові домовленості в межах Угоди передбачають внутрішньо Південно-Східної Азії Малайзія, Філіппіни, зонову лібералізацію семи секторів: телекомунікації, туризм, (Asean Сінгапур, Таїланд, фінансові послуги,морський транспорт, бізнес-послуги, Free Trade Area (AFTA)) В'єтнам, Лаос, будівництво, повітряний транспорт. Проголошено переговори М'янма, Камбоджі для взаємного визнання професійних послуг в регіоні. Спільний ринок країн Подальші переговори та прийняті положення стосуються Південної Америки Аргентина, Бразилія, подоланню все ще діючих обмежень у торгівлі послугами, (Southern Парагвай, Уругвай, прийняття значного числа вторинних правил для конкретних Common Market, Венесуела, Болівія секторів блоку, а також подолання перешкод для вільного MERCOSUR) переміщення виробників та споживачів послуг через національні кордони Джерело: розроблено автором Водночас, слід згадати, що у зв’язку з розвитком науки та техніки, появляються нові явища, які вимагають правового урегулювання, як на національному, так і на світових рівнях. Крім цього, це стосується, електронної торгівлі послугами, які на даний момент, вільно здійснюються консалтинговими, дизайнерськими, дистриб'юторськими, посередницькими та іншими послугами; великого розвитку, отримала електронна торгівля, фінансовими та телекомунікаційними послугами. На мою думку, саме в цій сфері, можливе виникнення визначеності проблеми, як публічно-правового характеру (наприклад, порушення законодавства), так і приватноправового характеру (зокрема, складності з доказом факту отримання послуги). Отже, чималої актуальності, набувають питання регулювання надання таких послуг, особливо у світовому середовищі. Вже досліджені питання, набувають широкої актуальності в умовах приєднання України до СОТ, повноправним учасником, якої наша держава, стала з 16 травня 2008 року. Під час входу до СОТ, наша країна, взяла широкі зобов'язання практично у всіх областях, які у свою чергу зачіпають торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Проте, беручи до уваги, що в останні роки торгівля послугами набуває широкого значення, і враховуючи позицію України, стосовно транзиту енергоресурсів через її територію, великої уваги, заслуговують питання, стосовно зобов'язань України в галузі торгівлі послугами. Підкреслемо, що національний уряд прийняв одні з великих ліберальних зобов'язань з доступу закордонних постачальників послуг на свій ринок серед учасників СОТ, нормами якої прогнозовано спеціальний превентивний механізм – українське національне законодавство, має нести відповідь, уже прийнятим нею зобов'язанням в рамках СОТ. Саме такий підхід, позбавляє учасника СОТ, можливості вводити обмеження доступу закордонних послуг і постачальників послуг на свій ринок більш жорсткі, ніж це прогнозовано в її переліку, і дозволяє прибрати проблеми, які виникають у суддів з інтерпретацією світових договорів, а саме при узгодженні рішення про те, чи дійсно є договір прямої дії або він потребує внесення змін та доповнень до національного законодавства. Саме тому висвітлені у статті питання є новизною для розвитку економіки України, та стануть плацдармом для майбутніх досліджень у даному напрямі. 1.3 Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі У 2020 році, пандемія під назвою COVID-19, сильно порушила світову економіку. Очікувалось, що світове ВВП у 2020 році, зросте на безпрецедентну величину – приблизно на 5 відсотків. Однак, попри всі прогнозування, значення міжнародної торгівлі знизилось до 8 %. Зовсім скоро, пандемія, яка охопила вест світ, буде взята під свій контроль і в недалекому майбутньому, очікується, що світова економіка та міжнародна торгівля відновиться до рівня який був у 2019 році. Вплив COVID-19, на міжнародну торгівлю, посилює нестабільну структуру, яка спостерігалась протягом останніх десятиліть. За останні 10 років світова економіка стала менш залежною від торгівлі, вимірюваної величиною світової торгівлі товарами і послугами в порівнянні зі світовим виробництвом (зазвичай використовуваний показник для визначення тенденцій глобалізації). У 2008 році цей показник досяг свого піку – понад 30%. Незважаючи на злети та падіння, співвідношення міжнародної торгівлі до світового виробництва, з тих пір має тенденцію до зниження, і як, прогнозувалось, встановив приблизно на рівні 25 % у 2020 році. У 2021 році і в подальшому, зростання міжнародної торгівлі може випередити зростання світового виробництва, що призведе до підвищення цього показника. Однак масштаби відскоку невизначені, враховуючи поєднання руйнування глобальних ланцюжків створення вартості, викликаного COVID-19, і невирішених торговельних проблем між деякими найбільшими економіками. На рисунку 1.2 можна розглянуть тенденції світової торгівлі. 25 20 15 10 5 0 -5 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 -10 -15 -20 -25 РТоеарлгіьвнлияйчеглроебзаслвьітноивйогообсвяигрвоибрноибцнтивацтва Торгівля Рисунок 1.2 – розрахунки Секретаріату ЮНКТАД, засновані на даних ЮНКАДСТАТ і МВФ Міжнародна торгівля в основному пов'язана з фізичними товарами. Незважаючи на зростання, торгівля послугами займає набагато меншу частку. У 2019 році, світова торгівля товарами оцінювалася майже в 19 трильйонів доларів США, в той час як торгівля послугами становила близько 6 трильйонів доларів США. Після світової фінансової кризи, торгівля товарами і послугами, Тзроорсгітвалняняче(р%е)з світового виробництва (%) Темпи швидко відновилася і до 2011 року досягла докризового рівня. Вартість міжнародної торгівлі товарами, істотно знизилася в 2015 і 2016 роках. У той час як зростання, яке спостерігалось в 2017 і 2018 роках, більш ніж компенсував цю втрату, проте торгівля товарами знову скоротилася в 2019 році і досягла рівня, аналогічного рівню 2014 року. За той же період торгівля послугами стала більш стійкою. На рисунку 1.3, можна розгланути, значення та темпи зростання світової торгівлі товарами та послугами. Світова торгівля 25 20 15 10 5 0 2005 2007 2009 2011 2013 2015 2017 2019 Товари Послуги Зростання експорту 40 30 20 10 0 -10 -20 2005 2006 2007 2008 2009 2010 201210129012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 -30 РПоозсрлоубгилеРноізтроовбакрии Розробка Товарів Розроблені послуги Рисунок – 1.3 значення та темпи зростання світової торгівлі товарами та послугами. % ТрильйСоШнАдоларів У міжнародній торгівлі можна широко розрізняти торгівлю товарами і послугами. Основна частина міжнародної торгівлі стосується фізичних товарів, в той час як послуги становлять набагато меншу частку. Світова торгівля товарами різко зросла за останнє десятиліття, збільшившись приблизно з 10 трлн доларів США в 2005 році до більш ніж 18,5 трлн доларів США в 2014 році, а потім зросла в 2016 році, а у 2019 році її планка досягла 18,8 трлн доларів США. Торгівля послугами значно зросла в період з 2005 по 2019 рік (приблизно з 2,5 трлн доларів США до майже 6 трлн доларів США). Вартість міжнародної торгівлі як товарами, так і послугами істотно знизилася в 2015 і 2016 роках, а потім відновилася протягом 2017 і 2018 років, проте протягом 2019 року темпи міжнародної торгівлі товарами і послугами то виростали то у свою чергу падали як видно на рисунку 1.3. Після сильного відскоку в 2010 і 2011 роках темпи зростання експорту (в поточних доларах) стали негативними як в 2015, так і в 2016 роках, як це ілюструє рисунок 1.3. Вони показали сильний відскік до позитивної території в 2017 році – особливо для експорту товарів з країн, що розвиваються – але залишилися нижче докризового рівня. Протягом 2019 року темпи зростання експорту як товарів, так і послуг значно знизилися, а темпи зростання експорту товарів з розвинених країн стали негативними. З 2005 року обсяг міжнародної торгівлі товарами різко зріс. Однак в останні кілька років зростання значно сповільнилося, практично зупинившись в 2015-2016 роках. Зростання обсягів відновилося в 2017 і 2018 роках, але знову застопорилося в 2019 році. У великих економічних країнах, імпорт, так і експорт значно відновилися в порівнянні з 2016 роком, але вони зберегли свій рівень в 2019 році. На рисунку 1.4 можна проаналізувати обсяги міжнародної торгівлі товарами. Обсяги торгівлі товарами 200 180 160 140 120 100 80 60 40 20 0 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Послуги Розробки Розробка Товарів Розроблені послуги Розроблені товари Обсяги Торгівлі, Основні Економіки 300 250 200 150 100 50 0 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 ІІммппоорртт КЄиСтаю ЕЕккссппоорртт КЄиСтаю Імпорт США Експорт США Рисунок – 1.4 Обсяги міжнародної торгівлі товарами Як видно на рисунку 1.4, обсяг міжнародної торгівлі товарами різко зріс за останні 10 років. Незважаючи на фінансову кризу 2009 року, країни, що розвиваються, подвоїли свій обсяг торгівлі товарами з 2009 року. У той час як обсяги імпорту зростали відносно більше, ніж обсяги експорту для країн, що розвиваються, в розвинених країнах відбулося зворотне. Відносно більше зростання обсягів імпорту можна пояснити зростанням споживчого попиту в країнах, що розвиваються. Зростання обсягів торгівлі істотно сповільнилося в індекс фізичного обсягу (2005=100) індекс фізичного обсягу (2005=100) останні кілька років, особливо в країнах, що розвиваються, перш ніж знову набрав обертів в 2017 році, коли обсяги імпорту та експорту зросли найвищими темпами з 2011 року для цієї групи країн. У 2015 і 2016 роках зростання обсягу як по відношенню до імпорту, так і по відношенню до експорту був виключно низьким або в деяких випадках негативним в трьох найбільших економіках, як це видно на рисунку 1.4. У 2017 році зростання обсягів імпорту та експорту значно відновилося, при цьому в 2018 році все ще спостерігалися позитивні, але більш низькі темпи. Протягом 2019 року більшість темпів зростання обсягів імпорту та експорту для найбільших економік були близькі до нуля або навіть негативні у випадку Сполучених Штатів Америки. Винятком стали обсяги експорту з Китаю, які в 2019 році зросли майже на 2 відсотки. Вартість торгівлі товарами майже в рівній мірі розподіляється між країнами, що розвиваються і розвиненими країнами. З іншого боку, в 2019 році близько двох третин торгівлі послугами припадало на розвинені країни. На частку БРІКС( Бразилія, Росія, Індія, Китай та південна Африка) припадає значна частка торгівлі як товарами, так і послугами. На частку найменш розвинених країн (НРС) як і раніше припадає дуже невелика частка в загальному обсязі торгівлі. На рисунку 1.5, ми можемо розглянути вартість торгівлі товарами і послугами в розбивці по регіонах. Відносна значимість розвинених країн як постачальників на міжнародних ринках знижується. Проте на їх частку припадає більше половини вартості експорту товарів і близько двох третин експорту послуг. На рисунках 1.4, можна сказати, що у 2019 році експорт товарів розвинених країн склав майже 10,5 трлн доларів США, а Послуг-близько 4,1 трлн доларів США. У 2019 році експорт країн, що розвиваються склав майже 8,5 трлн доларів США щодо товарів і близько 2 трлн доларів США щодо послуг. З них БРІКС експортувала близько третини-3,5 трлн доларів товарів і близько 600 млрд доларів послуг. Внесок НРС у світову торгівлю залишається незначним, хоча за останнє десятиліття було зафіксовано деяке зростання експорту та імпорту цих країн. Міжнародна торгівля товарами в значній мірі складається з торгових потоків за участю розвинених країн і Східно-азіатського регіону. Торгівля між іншими країнами, що розвиваються, значно менша, за деякими винятками щодо торгівлі сировинними товарами. У таблиці у 1.6 наведена структура торгових потоків товарів по регіонах-імпортерах і регіонах-експортерах. Експорт та імпорт товарів 25 20 15 10 5 0 Експор2т005 Імморт Експорт 2018 Імпорт Експорт 20І1м9порт Розвинуті Розвиваються БРІКС НРС Експорт та імпорт послуг 7 6 5 4 3 2 1 0 Експорт2005 Імморт Експорт 2018Імпорт Експорт 20І1м9порт Розвинуті Розвиваються БРІКС НРС Рисунок – 1.4 вартість торгівлі товарами і послугами в розбивці по регіонах. Триллион долларов США Триллион долларов США Таблиця – 1.6 Товарообіг у 2019 році (млрд дол.) Експорт Developed East Asia Transition Latin West South Sub- /Імпорт Economie America Asia Asia Saharan s and Africa North Africa Розвинутий 6350 825 2264 124 327 29 687 22 426 22 203 17 137 26 522 5003 58 2082 184 114 74 183 220 183 13 173 49 62 Східна Азія 1605 166 2318 115 126 15 221 70 326 5 88 10 100 8 180 1258 191 2012 86 25 98 53 270 52 22 56 66 27 Країни з 240 26 122 6 116 22 11 8 23 4 10 2 3 1 перехідною 10 204 1 115 31 64 1 3 2 17 1 8 1 1 економікою Латинська 560 86 304 22 11 2 162 43 15 2 18 2 6 1 Америка 92 382 3 278 2 8 25 95 5 8 1 15 3 2 Західна Азія 404 55 217 12 56 27 34 20 176 28 73 12 22 4 і Північна 28 322 3 202 9 20 5 10 41 107 15 46 1 17 Африка Південна 164 11 241 14 17 6 27 8 145 4 39 8 36 3 Азія 22 131 21 206 6 5 12 8 95 46 8 22 23 11 Африка на 114 22 90 12 5 2 8 4 37 4 25 3 57 12 південь від 15 78 4 73 1 2 1 2 19 14 5 16 17 29 Сахари Таблиця – 1.7 зміна 2018-2019 років (у відсотках) Експорт Developed East Asia Transition Latin West South Sub- /Імпорт Economie America Asia Asia Saharan s and Africa North Africa Розвинутий -2 -1 -3 -2 -7 -2 1 -9 -1 -4 137 -4 -5 -6 -2 -14 -3 -12 -1 -21 2 -16 -44 49 -10 3 Східна Азія -6 11 -4 3 -3 48 3 9 -8 112 -18 100 -16 - -2 -9 -7 -4 -4 -16 7 -10 -8 -12 -40 66 18 -5 -35 Країни з 2 -2 8 7 2 9 -3 -3 8 -9 8 3 -10 - перехідною -18 4 26 8 -12 7 21 -7 -1 14 -18 1 17 економікою -3 -4 Латинська -5 17 -1 25 -11 -17 -11 5 -9 19 2 6 -22 - Америка -10 -7 -29 -2 -44 2 -23 -13 -17 -7 242 3 21 -20 - 27 Західна Азія -9 3 -2 -3 -6 2 -8 2 3 5 6 22 -21 6 і Північна -16 -11 47 -3 -23 -8 -8 -22 4 2 34 1 -41 - Африка 25 Південна -7 3 -5 -7 1 -6 -13 -1 -1 4 -23 36 -9 -16 Азія -5 -8 -5 -5 46 -20 -23 -7 -4 7 -55 23 -7 -11 Африка на -5 5 -10 -17 -18 -30 -15 -8 -4 -1 10 57 -5 3 південь від -21 -3 -12 -8 -3 7 -3 -26 -5 -3 49 17 -13 -4 Сахари Таблиця – 1.8 товарообіг у 2005 році (млрд дол.) Експорт Developed East Asia Transition Latin West South Sub- /Імпорт Economies America Asia and Asia Saharan North Africa Africa Розвинутий 4490 361 1206 45 201 6 436 67 327 10 100 6 127 15 282 3637 56 1089 129 65 114 244 232 83 25 68 69 42 Східна Азія 786 36 948 27 34 2 47 13 134 0 44 2 27 1 32 711 83 834 11 22 13 21 120 13 23 19 17 9 Країни з 119 12 25 2 66 7 6 5 7 1 3 1 1 1 перехідною 3 103 0 22 23 31 0 1 0 5 0 2 0 0 економікою Латинська 305 22 76 1 7 0 103 14 7 0 4 0 7 0 Америка 20 261 1 72 4 3 23 65 6 1 1 3 6 1 Західна Азія і 233 18 61 3 27 2 12 7 53 7 25 3 5 1 Північна 8 205 1 57 8 13 1 4 15 30 4 16 1 3 Африка Південна Азія 85 3 50 4 7 0 4 3 28 1 11 2 5 4 4 73 4 42 1 6 0 1 11 17 2 6 4 Африка на 75 7 29 3 1 0 6 2 12 1 8 1 24 3 південь від 3 59 1 24 0 1 1 2 8 4 3 4 9 11 Сахари Число, наведене в лівому верхньому кутку кожної комірки, показує загальну торгівлю, верхня права цифра в кожній комірці показує загальну торговельну вартість в сільському господарстві, нижня ліва-природні ресурси, а нижня права-промисловість. Імпортуючі регіони знаходяться зліва, а експортуючі-зверху таблиць. Розбіжності пов'язані з некатегоризованою торгівлею. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ УКРАЇНИ ТА ЄС 2.1 Загальні тенденції зовнішньої торгівлі України На сьогоднішній день стан зовнішньої торгівлі в Україні та вибір напрямів її здійснення, є залежним від соціально-економічного стану національної економіки в цілому та від зовнішньоекономічної політики, яка у свою чергу проводиться урядом держави. Через неорганізовану реалізацію зовнішньої торгівлі, вагому її залежність від нестабільного зовнішнього середовища, політичне становище держави, в першу чергу потрібно проаналізувати загальний стан економіки України в цілому і визначити напрями векторів її майбутнього розвитку. Особливо актуальним завданням в українській зовнішній торгівлі, поряд з відбиттям російської торговельної агресії, стоїть адекватна і своєчасна реакція на велику міжнародну торговельну війну, якщо така все-таки розпочнеться. Тому для продовження нарощування темпів росту економічної співпраці з партнерами з ЄС та іншими сильними державами світу Україні необхідно якомога скоріше закінчити розпочаті реформи усередині країни, зокрема поліпшити діловий клімат, зменшити рівень корупції, зміцнити демократію та посилити самоврядування, а дії в сфері зовнішньої торгівлі України, повинні бути направлені на зміцнення економіки країни, а саме: нарощування в прискорених темпах обсягів експорту українських товарів і послуг, особливо тих, що мають відносно вищу частку доданої вартості в ціні їх продажу; проведення ефективної політики імпортозаміщення з метою поліпшення торговельного балансу й забезпечення національної безпеки України; здобуття всебічного державного сприяння оптимізації структури та обсягів імпорту товарів і послуг для покращення збалансованості української зовнішньої торгівлі; формування державних фінансових резервів для підтримки українського експорту і, безперечно, набуття навичок в мінімізації економічних ризиків ймовірних подій, а не тільки їх наслідків постфактум. Таблиця – 2.1 Динаміка показників розвитку економіки України за 2014-2019 рр. Роки Ключові показники 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Національні рахунки ВВП, млрд грн. 1 567 1 979 2 385 2 983 3 483 3 978 ВВП, реальний, % 93,4 90,2 102,4 102,5 103,0 103,2 Споживання, реальне, % 93,8 84,8 102,0 107,1 103,5 103,8 Валове нагромадження основного капіталу, реальне, % 76 90,8 120,4 118,2 114,0 109,4 Промисловість та сільське господарство Промислове виробництво, 89,9 87 102,8 100,4 101,7 102,7 реальне, % Сільськогосподарське виробництво, реальне, % 102,2 95,2 106,3 97,3 108,0 99,1 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Експорт товарів і послуг, % 85,7 73,0 96,4 116,6 108,6 105,7 Імпорт товарів і послуг, % 72,9 70,7 103,7 123,6 114,3 106,3 Сальдо, млн. дол. 3356,2 3828,2 541,6 –2501,1 –5826,1 -5567,3 Прямі інвестиції, млн. дол. США 299 3 012 3 268 2 593 2 300 2 531 Відомим є факт, що всі держави імпортують товари, які не виготовляють самостійно, а щоб заробити на них гроші, експортують продукцію власного виробництва. У провідних держав, експорт завжди перевершує імпорт, яке свідчить про самостійне виготовлення більшості товарів, край необхідних для забезпечення потреб населення. В нашій країні, дивлячись на дані статистики за останні п’ять років, імпорт в більшості випадків, має перевагу над експортом, як це зоображено на рисунку 2.1, при цьом всьому, негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу за останні два роки піднялось, що за світовою практикою є досить поганою тенденцією, тому що перебільшення імпорту сприяє насиченню вітчизняного ринку імпортними товарами та ущемляє інтереси вітчизняних виробників. Все це говорить про те, що населення продовжує купувати більше за кордоном, ніж продавати, користуючись переважно кредитними коштами, яке у свою чергу призводить до нагромадження боргу та погіршення фінансового стану. 100 90 80 70 60 50 40 30 20 10 0 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Експорт, млрд.дол Імпорт, млрд.дол Рисунок – 2.1 Динаміка обсягів експорту та імпорту України за 2012- 2019 рр. За підрахунками які наведені на рисунку 2.1, можна спостерігати активізацію зовнішньої торгівлі в 2017-2018 рр. після різкого падіння та застою у 2015-2016 рр., що було пов’язано з анексією Криму, частини Донецької та Луганської областей. Солідні інвестиції у вітчизняну економіку в 2018 році, впали на 11.3% у порівнянні з попереднім періодом, але якщо брати до уваги, як базу порівняння 2014 рік - то вони зросли майже у 8 разів. В самий пік залучення прямих інвестицій за досліджуваний період, став 2016 рік, після якого темпи росту почали падати і в результаті в українській економіці відбулося неринкове збільшення цін, наявність турбулентності на зовнішніх ринках за відносної стабільності гривні, зниження рівня тіньової економіки на 3%, який становив 32% від офіційного ВВП та позитивної динаміки поповнення золотовалютних резервів протягом року [19]. млрд.дол. Водночас, зберігалися асиметрії у зовнішній торгівлі і недостатнє лобіювання національних інтересів. В той же час, це привело до того, що наша країна застосовувала квоти по основних групах торгівлі товарами з ЄС у перші місяці 2018 року [20]. Основними торговельними партнерами України в 2018 році були 212 країни, з яких: Росія, Китай, Польща, Італія, Туреччина, Німеччина, Індія, Угорщина, Білорусь, США, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія, Австрія. Останніми часами стратегічним партнером для нашої країни стало ЄС, тому що около 44% товарів та послуг Україна продає на експорт в Європу. Однак, за даними Комітету статистики України в 2018 році, перше місце за обсягом нашого експорту, серед країн як не дивно, займала Російська Федерація, і на сьогоднішній день вона залишається одним з основних, наших торговельних партнерів не дивлячись на впровадження санкцій і проведення бойових дій на Донбасі. На малюнку 2.2, продемонстровано, топ-10 країн, до яких Україна поставляла свої товари, цей рейтинг очолюють Китай, Польща та Російська Федерація. За даними Держстату, експорт із Китаєм зріс на понад 63% порівняно із 2018 роком та становить 3,6 млрд доларів. З Польщею минулого року додалося 1,2% експортованих товарів на 3,3 млрд доларів. Щодо РФ, експорт впав на 11,2% і протягом року становив 3,2 млрд доларів. 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0 итайК ольш а Росія на ія на еччи Італ еччи Єгип ет дія П Ін рлан ди ур ім рщин а ія ія А сь Т Н йцар ранц СШ ілору Ніде Уго Шве Ф Б Експорт, млрд.дол Імпорт, млрд.дол Рисунок – 2.2 Географічна структура експорту та імпорту України в 2019 р., млрд.дол млрд.дол У 2019 році Україна наростила експорт до Туреччини на 11,3%, який у грошовому еквіваленті становив 2,6 млрд доларів. Незважаючи на те, що з Італією обсяги експорту скоротились на 8%, загалом Україна поставила товарів у цю країну на 2,4 млрд доларів. [21]. Збільшення експорту відбулося з Німеччиною (2,4 млрд доларів), Єгиптом (2,3 млрд), Нідерландами (1,8 млрд). Скоротився експорт до Індії до 2 млрд доларів та Угорщиною – до 1,6 млрд. З країнами ЄС експорт збільшився на 3% і становив 20,8 млрд доларів. Збільшилися обсяги експорту до Білорусі (1,5 млрд доларів), Іспанії (1,5 млрд), Румунії (1 млрд), Чехії (921 млн), Індонезії (735,3 млн), Молдови (726,8 млн), Словаччини (709,6 млн), Бельгії (680,9 млн), Великої Британії (628,1 млн), Ізраїлю (620,1 млн доларів). Майже на 12% впав експорт зі США (978,9 млн), на 9% – з Іраком (584,4 млн), на 6% – з Болгарією (482,2 млн), на 18% – з Грузією (392,6 млн), на 28% – з В’єтнамом (95,5 млн). Найбільше товарів минулого року Україна завозила з Китаю (9,2 млрд), причому імпорт збільшився майже на 21%, з РФ (7 млрд), хоча імпорт впав на 13,6% та Німеччини (6 млрд). На 4,1 млрд доларів поставили до України товарів із сусідньої Польщі. Протягом року імпорт із цієї країни зріс на 12,6%. Ще одна сусідня держава – Білорусь – навпаки втратила позиції з імпорту, але лише на один відсоток, а в грошовому еквіваленті – 3,8 млрд доларів. Майже на 11% ми стали більше завозити товарів зі США (3,3 млрд), хоча експорт із нашої країни впав. Із Туреччини в 2019 році завезли товарів на 2,4 млрд, додавши в позиції імпорту 37,4%. На 2,1 млрд доларів поставили до України товарів з Італії, на 1,7 млрд – з Франції, на 1,6 млрд доларів – зі Швейцарії. Відчутно додали в імпорті товарів одразу кілька країн: на 30% – Литва (1,4 млрд доларів), майже на 31% – Японія (962,7 млн) та на 34% – Іспанія (844,2 млн доларів). За минулий рік, виросло негативне сальдо торгівлі України з Росією. За підрахунками 2018 року, сума імпорту перевищила суму експорту, майже у двічі, таким чином, сума грошей, які за минулий рік, випливли з України до Росії склала 2,29 млрд. дол. Таблиця – 2.2 Показники зовнішньої торгівлі України з іншими країнами за 2019 рік Країна-партнер Частка в загальному обсязі Сальдо, тис. дол.. товарообороту, % Австрія 1.1 -83 Білорусь 5.1 -2209 Польща 6.1 -1186 Росія 9.2 -4152 США 4.1 -2295 Туреччина 4.8 275 Угорщина 1.6 -142 Франція 2.1 -1063 Чехія 1.7 -418 Швеція 1.2 -219,9 Швейцарія 1.6 -1471 Китай 12.1 -5387 Велика Британія 1.3 -183 Вивчивши конфігурацію зовнішньої торгівлі між Україною та Російською конфедерацією, дозволяє побачити те, що велика частка імпортованої до України російської продукції – товари стратегічного призначення, це зокрема: нафта і нафтопродукти, коксово-бітумінозне вугілля, мінеральні добрива та ядерне паливо. Нафта та нафтопродукти нараховують більше половини загального обсягу імпортованих з Росії товарів. Зазвичай, ціль полягає в том, щоб зменшити залежність від Росії, але це саме ті товари, які Україні, як вважає уряд, вигідніше купувати саме в Росії. Друга за величиною позиція, це коксово-бітумінозне вугілля для металургійної промисловості. Саме ця закупівля в Росії, узагальнюється економічною доцільністю в розрізі цінової політики та мінімізації витрат на транспортування, тому що, ріст цін закупівлі на вугілля значно відобразиться на ціні металургійної продукції, яка, є одним з основних експортних товарів України і має досить серйозні умови конкуренції на зовнішніх ринках. Імпорт мінеральних добрив в Україну, обґрунтовується левовою частиною витрат на газ у структурі ціни на них і з огляду на те, що у Росії, ціна на газ для виробників у рази дешевше, ніж у нашій державі, то виробництво мінеральних добрив в Україні виходить нерентабельним, що значно знижує конкурентоспроможність української аграрної продукції. У 2018 році, Україна також імпортувала з Російської Федерації (компанія "ТВЕЛ") ядерне паливо, сума якого склала 374,6 млн. доларів (71,6% від загального обсягу імпортованого ядерного палива). ). Контракт з російською компанією «ТВЕЛ» на постачання ядерного палива, було продовжено до 2025 року через те, що вітчизняні ядерні реактори збудовані з урахуванням застосування лише конкретного виду ядерного палива, яке не можуть постачати інші компанії, зокрема американська Westinghouse. Крім стратегічно поважних товарів з Росії на наший ринок, приходить і досить широкий діапазон продукції сільського господарства. Наприклад, у 2018 році, надійшло 51 тис. тонн ячменю, 4,5 тис. тонн рису, 5,6 тис. тонн гречки, 2,6 тис. тонн насіння соняшнику тощо [21]. Важка конкурентність між постачальниками багатьох видів сільськогосподарської продукції, ріст внутрішніх цін до європейського рівня, складний рівень рентабельності, приводе до відмови виробляти українськими виробниками "невигідні" товарні позиції та посилює імпорто-залежність нашої держави, навіть за продуктами харчування. Всім є відомим те, що Україна має великі виробничі потужності і входить до числа лідерів з експорту соняшникової олії, однак, через обмеженість обсягів вирощеного в Україні соняшника – наша країна закуповує сировину в багатьох країнах, обробляє її та, створюючи додаткову вартість, - експортує. Торговельні відносини визначаються та регулюються документами Світової організації торгівлі (СОТ), учасником в якій Україна набула 16 травня 2008 року. Наша держава, розглядає свою участь у СОТ, як інструмент інтеграції у світову економіку і торгівлю, стимулювання ефективного конкурентоспроможного національного виробництва. Реформування свої торгівельної політики, відповідаючи правилам СОТ, Україна всіляко намагається зменшити перелік видів економічної діяльності, які потребують ліцензій та різних дозволів; знизити рівень втручання країни у ведення підприємницької діяльності; законодавчо визначити та розмежувати функції контролюючих органів, запобігаючи дублюванню [22]. Згідно з оригінальними документами СОТ, головним товаром, що Україна експортує, є продукція АПК, харчової промисловості та енергоресурси, а імпортує - мінеральні продукти, медикаменти, побутову техніку та автомобілі, як це зображено на рисунку 2.3. продукція АПК та харчової промисловості недорогоцінні метали та вироби з них продукція машиннобудування мінеральні продукти деревина, паперова маса та вироби з неї продукція хімічної промисловості продукція легкої промисловості Інші товари 0 10 20 30 40 50 2020 Столбец1 Рисунок – 2.3 товарна структура експорту за 2019-2020 рр., % Співзалежність імпорту і експорту України, в товарній та географічній структурі, показує результати проведення політики зовнішньої торгівлі державами за кількома напрямами. По-перше, це – прямий вплив протекціоністських заходів тих чи інших країн, стосовно українських товарів; зміни кон’юнктури світових ринків; розповсюдження обмежувальних заходів у світовій торгівлі, до яких може вдаватися дедалі більше число держав, яке у свою чергу, може викликати певні зміни у функціонуванні механізмів Світової організації торгівлі, яке вплине на умови й динаміку української зовнішньої торгівлі. продукція АПК та харчової промисловості недорогоцінні метали та вироби з них продукція машиннобудування мінеральні продукти деревина, паперова маса та вироби з неї продукція хімічної промисловості продукція легкої промисловості Інші товари 0 5 10 15 20 25 30 35 40 2019 Столбец1 Рисунок – 2.4 Товарна структура імпорту за 2019-2020 рр., % У світі, відокремлюють групи країн, нето-експортерів і держав нето- імпортерів сільськогосподарської продукції. Україна належить до першої категорії країн. Найбільшими нето-імпортерами сільськогосподарської продукції є ЄС, Японія, Китай, Російська Федерація, Саудівська Аравія, Південна Корея, Алжир, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) та Венесуела. Одночасно, внаслідок світового поділу праці, ряд провідних експортерів одних видів сільськогосподарської продукції водночас є великими імпортерами інших видів сільськогосподарської продукції. До таких країн належать, наприклад, Індонезія, Малайзія, Мексика. Зафіксована специфіка світової торгівлі, сільськогосподарською продукцією та продовольством, в цілому досить зручний для української зовнішньої торгівлі. Підсумком наша держава, останніми роками, наприклад, збільшує обсяги експорту своєї сільськогосподарської продукції та продовольства до Європи і розповсюджує зовнішньо-торгівельні відносини з іншими індустріально-аграрними державами. Так, у 2018 році, було схвалено рішення між урядами України та Туреччини про зріст квот квот і зменшення ввізного мита для аграрної продукції з України, , а також імпорту в рамках тарифної квоти продукції тваринництва у відповідних обсягах із вживання нульових ставок. У зв’язку з цим уряд Туреччини знизив митні ставки до 26 % на імпорт худоби, до 40 % – на імпорт туш великої рогатої худоби. Тому, темпи зросту величини експорту українських товарів до Туреччини продовжують збільшуватись. Маючи «сировинні» можливості, Україні слід розбиратись, якою мірою його можна застосувати, для акумулювання ресурсів на переробку сировини всередині країни та навіть для живлення інших сфер економіки та соціальної сфери, в тому ж числі розвитку наукомістких сфер та гарантування більш розкритішого доступу населення до соціальних благ. Але поки що, розвиток нашої економіки, відбувається за сценарієм скорочення високотехнологічних виробництв і орієнтації на випуск сировини для переробки за рубіж. У сільському господарстві, досить хорошими темпами розвивається рослинництво, яке заохочує інвесторів швидкою окупністю. Одночасно, При цьому високої рентабельності аграрії досягають завдяки дешевій робочій силі, хорошими природними умовами, достатньо розвинутій транспортній інфраструктурі та механізмам державної підтримки, які були недавно введені. Проте, збільшення експорту аграрної продукції й досі не гарантує відповідного росту валютних надходжень в Україну. Як і з металургійною промисловістю, Як і з металургійною промисловістю, це викликано сировинним характером продукції з низькою доданою вартістю і коливанням цін на такі товари на міжнародних ринках. Руйнування тваринництва, приводе до високої деградації сільських територій, через закриття великих кількостей підприємств і міграції робочої сили закордон. Державних дотацій на розвиток тваринництва й підтримку українського виробника агротехніки замало, тому що, в основному вони доставляються великим агрохолдингам. Проте, навіть за такої структури економіки, можливо накопичувати ресурси для прогресивних змін: в останні роки рівень податкового навантаження на сільське господарство, почав відповідати частці галузі у валовому внутрішньому продукті. Цього досягли, завдяки забороні спеціальних режимів оподаткування, які діяли для аграріїв до 2015 року. Внаслідок цього, чисті податкові надбавки виросли за 4 роки у 37 разів, одночасно не доводячи до банкрутства в галузі, й було впроваджено великий внесок у наповнення державного бюджету України, який рік за роком не дотримував мільярди гривень, внаслідок виведення коштів у офшори, зловживання спеціальними режимами оподаткування вітчизняних виробників, розростання тіньового ринку та незаконного обробітку державних земель. Активне суперництво із цими чинниками та встановлення відповідного рівня оподаткування, може стати підгрунтям, як для аграрного виробництва глибшого ступеня переробки, так і для розвитку інших галузей економіки, підвищення доступу до соціальних благ населення держави. А нав’язаний вектор аграрно-сировинного розвитку, потрібно переглянути та додати іншими альтернативними шляхами, які можуть стати основою сталого розвитку держави. Для розробки та вибору дієвих шляхів розвитку зовнішньої торгівлі, варто брати до уваги міждержавні дипломатичні, політичні та економічні відносини, край важливо, якщо це стосується провідних країн. Прикладом є американсько-китайський торговельний конфлікт, який стався у 2018 році, коли США ввели нові збільшення мита на імпорт сталі та алюмінію з усього світу та на визначені категорії китайської продукції, що ввозилось до США, а Китай у свою відповідь, підвищив мита на товари, імпортовані з США. Цілком вірогідним став той чинник, наші підприємства, у галузі експорту сільськогосподарської продукції і деяких видів продовольства, зможуть мати змогу отримувати додаткову економічну вигоду у вигляді збільшення темпів зростання експорту української аграрної продукції до Китаю. Донедавна, металургійна галузь, яка давала досить велику частку експорту, значно скоротила обсяги випуску продукції, а особливо після втрати контролю за підприємствами на сході України. А протекціоністські заходи з боку США, діятимуть на експорт продукції української металургії як у цю країну, так і на інші географічні ринки світу. Через пропозицію уряду США, впровадити великомаштабні протекціоністські мита на поставки алюмінію та сталі з 14 країн, щоб захистити «національну безпеку США», в України є досить певні шанси, для уникнення або ж хоча б істотного послаблення впливу на вітчизняну металургію американських протекціоністських мит. Тому, майбутні перспективи експорту українського металу до американського ринку, багато в чому залежать від належної координації дій нашої влади та українського бізнесу, спрямованих на досягнення зазначеної мети. Водночас цілком вирогідно, що обмежувальні заходи США з доступу закорднонних металургійних компаній на свій національний ринок, опосередковано вплинуть на майбутні перспективи експорту продукції української металургії на інші географічні ринки світу, через загострення конкуренції між постачальниками металургійної продукції на ці ринки. Тому, велика небезпека для нашої країни в тому, що через збільшення конкуренції вона може втратити свої позиції на ринках ЄС і Туреччини, яка у свою чергу надає майже половину металургійної продукції [23]. Отже, через наявність досить великих кількостей невикористаних шансів для свого конкурентоспроможного розвитку шляхом орієнтації України на реалізацію сировини, а не готової продукції, вітчизняна економіка на даний час відзначається відсутністю вагомих здобутків у сфері зовнішньої торгівлі. Тим паче, через неспроможність та не заохочення уряду ,висловлювати політичну волю до введення змін зовнішньоекономічна ситуація найближчим часом може погіршитися. Серед важливих зовнішніх ризиків для української економіки, у 2019 –2021 рр., експерти відзначають посилення гібридних загроз національній безпеці, дефіцит зовнішнього фінансування, зменшення можливостей України до міжнародних ринків капіталу, не швидке відновлення світової економіки, збереження низьких цін на світових сировинних ринках і, особливо, звуження зовнішніх ринків збуту через високу конкуренцію [24]. Водночас, небезпека зменшення зовнішніх ринків збуту для вітчизняних підприємств через високу конкуренцію у 2019 р., порівняно з 2018 р., дуже зростає, в той час коли загроза інших зовнішніх ризиків до 2021 р. поступово зменшується або ж у випадку повільного відновлення міжнародної економіки та збереження низьких цін на світових сировинних ринках до 2021 р. залишається незмінною [25]. Як зазначалося вище, велику питому вагу, серед великих груп товарів українського експорту, за даними державної статистики, посідає продукція машинобудування. Проте гібридна агресія Росії проти України привела до значного скорочення показників вітчизняного машинобудівного експорту через те, що частка українських машинобудівних підприємств, опинилась на окупованих країною агресором, українських територіях. Інша частка українських машинобудівних підприємств, зупинила експорт своєї продукції до Росії, через необхідність дотримуватися вимог національної безпеки, так наприклад, у галузі оборонно-промислового комплексу, або ж російська сторона впровадила санкції, чим створила неприйнятні умови для експорту їхньої продукції, наприклад, у сфері залізничного машинобудування. За таких умов умов перед відповідними українськими машинобудівними підприємствами, виникло питання або часткової зміни номенклатури експорту своєї продукції, або ж переорієнтації свого експорту на інші географічні ринки. Пи цьому потрібно брати до уваги, що навіть часткове перепрофілювання номенклатури експорту таких підприємств чи їх переорієнтація на інші географічні ринки пов’язана з певними додатковими витратами. Тому що, для цього потрібно провести відповідні маркетингові дослідження, науково-дослідні чи дослідно-конструкторські роботи, відкоригувати номенклатуру експорту своїх товарів, а це в свою чергу може передбачати як покращення вже експортованих товарів, так і освоєння виробництва нових товарів. А для реалізації зазначених змін потрібні відповідні кадрові, інформаційні, матеріальні, фінансові ресурси та час. Одночасно гібридна війна Росії проти нашої країни, не лише погано відобразилося на обсягах експорту вітчизняного машинобудування, а й дала поштовх для розвитку українського експорту деяких видів озброєнь і продукції подвійного призначення [26]. Однією з основних конкурентних переваг цього сегмента українського машинобудівного експорту є те, що потенційні покупці українських озброєнь і продукції подвійного призначення ставляться до них як до відповідних товарів, що пройшли випробування реальними бойовими діями. Отже, Україна переживає більш високі темпи зростання імпорту товарів порівняно з експортом. Відповідно, абсолютне значення негативного торгового балансу країни зростає. У той же час структура вітчизняної економіки трансформується досить повільно, а недавнє зростання доходів українців збільшує попит на імпортні товари; зростання світових цін на нафту може найближчим часом потягнути за собою зростання витрат України на імпорт нафти, нафтопродуктів і природного газу, а зниження доходів від транспортування російського природного газу по території України у зв'язку з введенням в експлуатацію Росією магістральних газопроводів створює значну загрозу значного збільшення абсолютного значення негативного торгового балансу України. На українських підприємствах, що працюють у сфері сільського господарства, оптової торгівлі та переробної промисловості, останнім часом зросли обсяги експорту. Але все ж висока ймовірність ускладнення експорту середніми підприємствами вітчизняних товарів з відносно вищою часткою доданої вартості в їх відпускній ціні, тобто товарів з більш високим ступенем переробки. Існують також загрози розвитку української зовнішньої торгівлі з боку Світової організації торгівлі, яка сьогодні вважається чи не єдиним інструментом, за допомогою якого Україна може захистити свої торговельні інтереси в суперечці з іншими країнами. Крім того, суд СОТ розглядає ряд справ, пов'язаних із захистом економічних інтересів України: про закриття російського ринку залізничної техніки українського виробництва, про блокування Російською Федерацією транзиту українських товарів до країн Південного Кавказу і Центральної Азії та ін. [27]. А що стосується імпорту продукції великих транснаціональних корпорацій, складальне виробництво яких розташоване в Росії, наприклад, LG або Samsung, то Україні необхідно прийняти зважене рішення. Якщо Україна відмовиться від імпорту продукції звідти, обмежить поставки на свій ринок, то цілком ймовірно, що ця корпорація може розцінити це як обмеження по відношенню до неї, а не до Росії, і почне застосовувати санкції на поставки української продукції в країну, де ця корпорація зареєстрована. Тому завдання України-знизити свою залежність від Росії, але так, щоб це не шкодило розвитку української зовнішньої торгівлі. У зв'язку з тим, що на даний момент часу більшість показників українських експортно-імпортних планів встановлюються вручну і носять статичний характер, вони не змінюються автоматично на основі формульних розрахунків залежно від ситуації і не гарантують ефективності їх актуалізації, актуальності та незалежності від державних рішень, тому фактичний результат залишається невідомим. Тому, враховуючи проведення президентських і Верховних виборів в 2019 році, важко прогнозувати ймовірний напрямок розвитку української економіки найближчим часом, але найбільш ймовірно, що перехідний уряд не ризикне вносити істотні зміни і проводити реформи, а українська економіка продовжить свій стагнаційний тренд розвитку. Тим не менш, Україна з кожним роком набирається досвіду, і 2019 рік може бути надзвичайно плідним. В результаті викладеного матеріалу відзначимо наступне: сьогодні вітчизняна економіка характеризується відсутністю значних досягнень в області зовнішньої торгівлі. Тому Україні необхідно в першу чергу переглянути і доповнити обраний вектор аграрно-сировинного розвитку іншими перспективними напрямками, оскільки цілком можливо, що зовнішньоекономічна ситуація найближчим часом може погіршитися, головним чином через нездатність і небажання уряду проявити політичну волю до здійснення змін. Особливо актуальним завданням в українській зовнішній торгівлі, поряд з відображенням російської торгової агресії, є адекватна і своєчасна відповідь на велику міжнародну торговельну війну, якщо вона все-таки почнеться. Тому для того, щоб продовжувати нарощувати темпи зростання економічного співробітництва з партнерами з ЄС та інших сильних держав світу, Україні необхідно якомога швидше завершити розпочаті всередині країни реформи, зокрема, поліпшити діловий клімат, знизити корупцію, зміцнити демократію і зміцнити самоврядування, а дії у сфері зовнішньої торгівлі України повинні бути спрямовані на зміцнення економіки країни, а саме: збільшення прискореними темпами обсягів експорту українських товарів і послуг., особливо ті, які мають відносно вищу частку доданої вартості в ціні їх реалізації; реалізація ефективної політики імпортозаміщення з метою поліпшення торгового балансу і забезпечення національної безпеки України; отримання всебічної державної допомоги в оптимізації структури та обсягів імпорту товарів і послуг для поліпшення балансу зовнішньої торгівлі України; формування державних фінансових резервів для підтримки українського експорту і, безсумнівно, набуття навичок мінімізації економічних ризиків можливих подій, а не тільки їх наслідків постфактум. 2.2 Динаміка розвитку зовнішньо-торгівельних відносин між Україною і ЄС Сьогодні Україна переживає історичний процес радикальної трансформації зовнішньої торгівлі. Поштовхом до цього послужило підписання в 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, економічна частина якого знайшла відображення у створенні зони вільної торгівлі. Гібридна війна Росії на сході нашої країни призвела до найпотужніших змін в українсько-російських торговельних відносинах за весь час існування Української незалежної держави. Анексія Криму і військові дії України на Донбасі призвели до зміни вектора зовнішньоторговельної політики і поглибили торговельну інтеграцію України в Європу. Саме тому варто акцентувати увагу на умовах переорієнтації вітчизняного експорту на європейський ринок, що відкриває перед Україною низку не лише нових можливостей, а й нових загроз. Незважаючи на бурхливий розвиток торговельно-економічних відносин між Україною та Європейським Союзом, в рамках зони вільної торгівлі вітчизняні виробники стикаються з низкою невирішених питань, таких як підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, її відповідність європейським нормам і стандартам, використання тарифних квот у повному обсязі. Таблиця 2.3 – Групи продуктів AMA / NAMA Імпорт 2019 рік Експорт 2019 рік Продукт Вартість Разом Продукт Вартість Разом Mio € % Mio € % Сільськогосподарська 7,025 36,7 Сільськогосподарська 2,455 10,1 продукція продукція Рибопродукти 21 0,1 Рибопродукти 137 0,6 Промислові товари 12,071 63,1 Промислові товари 21,611 89,3 Загально 19,117 100,0 Загально 24,203 100,0 За результатами розрахунків, представленими в таблиці 2.3 можна сказати, що в експорті товарів українського експорту до країн Євросоюзу займає промислові товари, так же на сьогодні Україна знаходиться в десятці головних експортерів сільськогосподарської продукції в країни Євросоюзу і займає восьме місце. Якщо дивитись на імпорт товарів до України з країн ЄС, то найбільшу частку в імпорті товарів займають промислові продукти і сільськогосподарська продукція. Таблиця 2.4 – Групи продуктів SITC Імпорт 2019 рік Експорт 2019 рік Продукт Вартість Разом Продукт Вартість Разом Mio € % Mio € % Первинні продукти 10,563 55,3 Первинні продукти 5,109 21,1 Виробництво 8,380 43,8 Виробництво 18,606 76,9 Інші продукти 46 0,2 Інші продукти 259 1,1 Інший 128 0,7 Інший 229 1,0 На противагу експортним тенденціям у структурі імпорту в 2019 році Україна наростила частку товарів первинної продукції, скоротивши частку виробництву. Третіми за вагомістю в імпорті є інші продукти. Таблиця 2.5 – Топ-5-розділи HS Імпорт 2019 рік Експорт 2019 рік Продукт Вартість Разом Продукт Вартість Разом Mio € % Mio € % II рослинний продукт 4,436 23,2 II рослинний продукт 6,305 26,6 XV неблагородні 3,337 17,5 XV неблагородні 3,854 15,9 метали і вироби з них метали і вироби з них V мінеральні продукти 2,974 15,6 V мінеральні продукти 2,624 10,8 XVI машини і прилади 2,140 11,2 XVI машини і прилади 2,209 9,1 III тваринні або 1,358 7,1 III тваринні або 1,418 5,9 рослинні жири та олії рослинні жири та олії З огляду на це важливим питанням на даний час є товарна структура експорту й імпорту між Україною та ЄС. Як видно з таблиці 2.5, з 2019 року розподіл за питомою вагою товарного експорту до ЄС залишається майже без змін. Як і раніше, у топ-п’ятірку товарів з України до ЄС за обсягами входять: рослинні продукти, чорні метали, мінеральні продукти, машиннобудування і тваринні жири та олії. Таблиця 2.6 – Топ - 5-розділи SITC Імпорт 2019 рік Експорт 2019 рік Продукт Вартість Разом Продукт Вартість Разом Mio € % Mio € % 6 Промислові товари 4,413 23,1 6 Промислові товари 8,905 36,8 класифікуються класифікуються головним чином за головним чином за матеріалом матеріалом 2 сирі матеріали, 4,316 22,6 2 сирі матеріали, 4,616 19,1 неїстівні, крім палива неїстівні, крім палива 0 продукти харчування 4,094 21,4 0 продукти харчування 3,164 13,1 та живі тварини та живі тварини 7 Машини та 2,285 12,0 7 Машини та 2,141 8,9 транспортне транспортне обладнання обладнання 4. Тваринні та рослинні 1,354 7,1 4. Тваринні та рослинні 2,139 8,8 олії, жири та воски олії, жири та воски Важливим показником при аналізі стану зовнішньоекономічної діяльності країни є співвідношення обсягів експорту й імпорту до валового внутрішнього продукту (ВВП), за допомогою якого оцінюється рівень експортної та імпортної залежності економіки. Можна констатувати залежність економіки країни від імпорту. При цьому експорт України є переважно сировинним і складається із проміжних товарів з відносно низькою технологічною складовою. Найбільша частка в експорті товарів належала групам промислових товарів і сирим матеріалам. У 2019 році відбулось зростання імпорту частки товарної структури. 30 25 20 15 10 5 0 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 Імпорт Експорт Баласн Рисунок 2.5 – Торгові потоки і баланс ЄС, річні дані 2009-2019 рр. Європейський Союз був головним торговельним партнером України за підсумками 2019 року: питома вага торгівлі товарами та послугами з ЄС склала 40,1% від загального обсягу торгівлі України. Товарообіг між Україною та ЄС минулого року був на 1% меншим, ніж у 2018 році – тоді цей показник становив 41,1%. Зовнішньоторгівельний обіг товарів та послуг склав $52,6 мільярда що на 5,8% більше, ніж у 2018 році. З них експорт – $24 млрд, імпорт – $28,8 млрд. Зовнішньоторгівельний обіг товарів у 2019 році становив $45,7 млрд - на 5,7% більше, ніж у 2018 році. З них експорт - $20,2 млрд, імпорт – $25 мільярдів. У структурі імпорту з країн ЄС найбільшу частку становлять реактори ядерні, котли, машини – 13,3%, засоби наземного транспорту, крім залізничного – 13,0%, та енергетичні матеріали – 10,8%. Зовнішньоторгівельний обіг послуг після стрімкого зростання на 22,6% у 2018 році у 2019 році зріс лише на 7% і склав 7,9 мільярди доларів. З них експорт – 4,3 млрд доларів, імпорт – 3,6 млрд доларів. млн. EUR Таблиця 2.7 – Торгові потоки і баланс ЄС Періо Імпорт Експорт Балан Загальни д с й обсяг торгівлі Значенн Зростання Extra Значенн Зростання Extra я у , % -EU я у , % -EU млн.од. млн.од. 2009 7,786 0,7 13,347 1,1 5,561 21,133 2010 11,315 45,3 0,8 16,943 26,9 1,2 5,628 28,258 2011 14,907 31,7 0,9 20,798 22,8 1,3 5,891 35,704 2012 14,323 -3,9 0,8 23,331 12,2 1,3 9,008 37,654 2013 13,441 -6,2 0,8 23,344 0,1 1,3 9,903 36,785 2014 13,24 -1,5 0,8 16,555 -28,7 0,9 3,414 29,895 2015 12,504 -5,6 0,8 13,719 -17,6 0,7 1,215 26,223 2016 12,86 2,9 0,8 16,176 17,9 0,9 3,316 29,037 2017 16,239 26,3 0,9 19,838 22,6 1,0 3,599 36,077 2018 17,425 7,3 0,9 21,555 8,7 1,0 4,13 38,980 2019 19,117 9,7 1,0 24,203 12,3 1,1 5,086 43,320 З таблиці 2.7 можна зробити висновок, що з початку дії зони вільної торгівлі між Україною та ЄС показники обсягів зовнішньої торгівлі зростають з кожним роком, при цьому хоча сальдо зовнішньої торгівлі залишається від’ємним, проте його показник поступово зменшується. Характерними ознаками зовнішньої торгівлі України є деіндустріалізація експорту до ЄС та зростання частки агропромислової продукції. Україна сьогодні посідає третє місце у світі серед постачальників агропромислової продукції до ЄС (після США та Бразилії). За статистикою ЄС із вересня 2018 року по серпень 2019 року цей показник становить 7,3 млрд. євро, що майже на 2 млрд. євро більше, ніж за минулий аналогічний період. Таблиця 2.8 – Торгові потоки по розділу SITC 2019 Імпорт Експорт Value % Extra- % Extra- Value % Extra- % Extra- Mio € Tota EU EU Mio € Tota EU EU у % у % Total 19,117 100,0 1,0 9,7 24,203 100,0 1,1 12,3 0 продукти 4,094 21,4 3,8 19,1 1,723 7,1 1,4 20,1 харчування та живі тварини 1 напої та 29 0,2 0,3 -7,8 480 2,0 1,3 37,5 тютюн 2 сирі 4,316 22,6 6,1 17,1 550 2,3 1,1 3,1 матеріали, неїстівні, крім палива 3 Мінеральні 693 3,6 0,2 17,8 2,141 8,9 2,1 -0,6 Паливно- мастильні матеріали та супутні матеріали 4. Тваринні та 1,354 7,1 14,2 50,3 52 0,2 0,9 13,4 рослинні олії, жири та воски Продовження таблиці 2.8 5 хімічні 660 3,5 0,3 10,5 4,616 19,1 1,1 13,8 речовини та пов'язані з ними продукти, N. E. s 6 Промислові 4,413 23,1 2,2 -6,0 3,164 13,1 1,4 6,5 товари класифікуються головним чином за матеріалом 7 Машини та 2,285 12,0 0,4 3,2 8,905 36,8 1,9 15,5 транспортне обладнання 8 інші 1,101 5,8 0,4 11,0 2,139 8,8 0,8 11,9 промислові вироби 9 товари та 44 0,2 0,2 -2,7 203 0,8 0,5 -5,9 угоди, тобто. Інший 128 0,7 n.a n.a 209 1.0 n.a n.a Експорт товарів з України до країн Європейського Союзу складається з продуктів харчування (7,1%), напою та тютюну (2,0%), сирих матеріалів (2,3%), мінеральних матеріалів (8,9%), рослинної олії (0,2%), хімічних речовин (19,1%), промислових товарів (13,1%), машиннобудування (36,8%), промислових виробів (8,8%) та товарів та угод (0,8%). У структурі імпорту товарів найбільшу частку становила продукція продукти харчування (21,4%), сирі матеріали (22,6%), промислові товари (23,1%) та машиннобудування (12%). Торгівля з країнами ЄС продовжує демонструвати позитивну динаміку. Таблиця 2.9 – Торгові потоки по розділу SITC 2016 – 2019 Імпорт(€ млд.од.) Експорт(€ млд.од.) 2016 2017 2018 2019 2016 2017 2018 2019 Total 12,860 16,239 17,425 19,117 16,176 19,838 21,555 24,203 0 продукти 2,300 2,867 3,439 4,094 1,050 1,238 1,435 1,723 харчування та живі тварини 1 напої та 18 21 31 29 221 280 349 480 тютюн 2 сирі 2,287 3,188 3,688 4,316 439 518 534 550 матеріали, неїстівні, крім палива 3 Мінеральні 547 870 588 693 1,095 1,664 2,155 2,141 Паливно- мастильні матеріали та супутні матеріали 4. Тваринні та 1,066 1,300 901 1,354 37 48 46 52 рослинні олії, жири та воски 5 хімічні 392 458 597 660 3,305 3,849 4,055 4,616 речовини та пов'язані з ними продукти, N. E. S. Продовження таблиці 2.9 6 Промислові 3,489 4,172 4,694 4,413 2,441 2,758 2,971 3,164 товари класифікуються головним чином за матеріалом 7 Машини та 1,543 1,946 2,215 2,285 5,842 7,372 7,712 8,905 транспортне обладнання 8 інші 775 913 992 1,101 1,498 1,742 1,928 2,139 промислові вироби 9 товари та 34 37 46 44 162 248 214 203 угоди, тобто Інший 408 467 235 128 87 121 157 229 В таблиці 2.9 систематизовано статистичні дані щодо товарної структури зовнішньої торгівлі України та ЄС в 2015-2019 рр. Відповідно основними статтями експорту з України до ЄС були: продукти харчування та живі тварини, мінеральні паливно-мастильні матеріали та супутні матеріали, хімічні речовини та пов'язані з ними продукти, N. E. S, промислові товари класифікуються головним чином за матеріалом, машини та транспортне обладнання, інші промислові вироби. Серед статей імпорту переважали: Машинобудування; промислові товари та вироби з них; сирі матеріали; продукти харчування та живі тварини; тваринні та рослинні олії. В останні роки, зокрема після підписання Угоди про глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, відбулися структурні зміни в динаміці української зовнішньої торгівлі. Один з найбільших світових ринків, представлений 500 мільйонами європейських споживачів, відкрився для вітчизняних виробників. Події на сході України змусили українців відмовитися від звичних ринків збуту і орієнтувати свою продукцію на захід. В даний час ЄС є основним торговельним партнером України, про що свідчать економічні показники. Однак надалі тенденція до домінування сировини в українському експорті зберігається. Для того щоб частка готової продукції у зовнішньоторговельному обороті України зростала, необхідно модернізувати внутрішню торговельну політику шляхом гармонізації законодавства, зниження тарифних і нетарифних бар'єрів, вдосконалення митної справи, дотримання санітарних і фітосанітарних умов, впровадження єдиної системи стандартизації, зміцнення прав інтелектуальної власності, що призведе до підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняних товарів. 2.3 Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами між Україною та ЄС У контексті розвитку євроінтеграційного процесу, в якому Україна бере активну участь, все гостріше стає значення збалансованого і справедливого, недискримінаційного розвитку її зовнішньоекономічних, зокрема, зовнішньоторговельних відносин з європейськими партнерами. З 1991 року, коли Україна здобула незалежність, наші відносини з ЄС почали динамічно розвиватися. У 1998 році Україна і ЄС зробили рішучий крок до поліпшення своїх відносин, уклавши угоду про партнерство і співробітництво, яке разом з Планом дій Україна-ЄС забезпечило правову і практичну основу для подальшого розвитку відносин Україна-ЄС [28]. У березні 2007 року були розпочаті переговори про укладення нової угоди, що замінює угоду про партнерство і співробітництво. Після вступу України до Світової організації торгівлі у травні 2008 року нова угода заклала перспективи створення глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС [29]. Необхідність поліпшення договірних відносин ЄС, зокрема у сфері торгівлі, зі своїми східними сусідами була визнана ще в 2003 році. Єврокомісія висунула пропозиції щодо " глибоких і всеосяжних угод про вільну торгівлю". У лютому 2008 року ЄС і Україна почали переговори щодо основних елементів угоди про асоціацію, що охоплює глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі, політична частина якої була підписана 21 березня 2014 року, а економічна — 27 червня 2014 року. З 23 квітня 2014 року торговельна політика ЄС передбачає односторонні митні преференції для товарів, що походять з України (далі-ОМП), які визначені постановою Європейського Парламенту та Ради ЄС № 374/2014 від 16 квітня 2014 року "про зниження або скасування мит на товари, що ввозяться з України". ОМП є частиною пакету допомоги ЄС Україні у зв'язку з надзвичайною економічною та політичною ситуацією в країні. Їх прийняття є політичним рішенням і фактичною односторонньою імплементацією торговельної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у вигляді так званої глибокої зони вільної торгівлі. Ці преференції носять тимчасовий характер, термін дії яких повинен був закінчитися в листопаді 2014 року або до набрання чинності ЗВТ. Частина Угоди про асоціацію про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) є невід'ємною частиною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і становить майже 85% від загального обсягу угоди. Положення цієї частини передбачають лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталу і, певною мірою, руху робочої сили. Відмінною особливістю ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації нормативних норм у сфері торгівлі до відповідних стандартів ЄС. Це дозволило значно усунути нетарифні (технічні) бар'єри в торгівлі між Україною та ЄС і забезпечило розширений доступ на внутрішній ринок ЄС для українських експортерів і навпаки для європейських експортерів на український ринок. Крім зниження тарифних ставок і зниження торгових бар'єрів, угода передбачала регулювання доступу на ринок послуг, регулювання інтелектуальної власності та захист запатентованих товарів в ЄС, а також географічних назв [30]. Таким чином, глибока і всеосяжна ЗВТ повинна була забезпечити поступову інтеграцію української економіки у внутрішній ринок ЄС. На думку в. Корчуна і А.Наневича, з перших років незалежного розвитку торгівля послугами зайняла важливе місце в структурі зовнішньої торгівлі України, забезпечивши реалізацію вигідного, певною мірою унікального геоекономічного положення між Російською Федерацією та іншими країнами СНД і Європи. [31]. Експорт українських послуг завжди переважав над імпортом і негативного сальдо ніколи не було зафіксовано. В таблиці 2.10 показаний аналіз статистичних даних за 2008-2019 роки, що за цей час загальний обсяг експорту послуг в Україні динамічно розвивався, за винятком 2009 року, коли в результаті кризи в економіці він знизився, хоча в наступному році повернувся на докризовий рівень. Аналогічна Динаміка характерна і для експорту послуг в європейські країни. Таблиця 2.10 – Зовнішньоекономічна торігвля України за 2008-2019 рр.(млн $) Рік Зовнішньоторгівельний Експорт Імпорт сальдо оборот товарів та товарів та послуг послуг 2009 99 911 ▼ 49 301 ▼ 50 610 ▼ - 1 309 ▲ 2010 129 378 ▲ 63 190 ▲ 66 188 ▲ - 2 998 ▼ 2011 170 962 ▲ 82 107 ▲ 88 855 ▲ - 6 748 ▼ 2012 173 701 ▲ 82 337 ▲ 91 364 ▲ - 9 027 ▼ 2013 162 721 ▼ 78 148 ▼ 84 573 ▼ - 6 425 ▲ 2014 126 224 ▼ 65 423 ▼ 60 802 ▼ 4 621 ▲ 2015 89 231 ▼ 46 648 ▼ 42 583 ▼ 4 065 ▼ 2016 89 433 ▲ 44 885 ▼ 44 548 ▲ 337 ▼ 2017 107 285 ▲ 52 330 ▲ 54 955 ▲ - 2 625▼ Продовження таблиці 2.10 2018 122 142 ▲ 59 195 ▲ 62 947 ▲ - 3 752▼ 2019 132 609 ▲ 65 298 ▲ 67 312 ▲ - 2 014▲ Тепер розглянемо докладніше структуру торгівлі послугами України з країнами Європи за видами послуг за 2020 рік, як це відображено у таблиці 2.11. Таблиця 2.11 – Структура торгівлі послугами України з країнами Європи за видами послуг Найменування Експорт Імпорт Сальдо послуги згідно із тис.дол. у % у % до тис.дол. у% у % до КЗЕП США до загальног США до загальног 2019 о обсягу, 2019 о обсягу, розділу розділу Усього по 4255102, 95,2 100,0 2796093, 75,0 100,0 1459009, країнах ЄС 5 5 0 Транспортні 1081841, 79,5 25,4 547717,4 59,9 19,6 534124,5 послуги 9 Послуги 338610,1 55,9 31,3 161190,5 33,1 29,4 177419,6 повітряного транспорту Послуги 119151,4 64,3 11,0 67925,4 111, 12,4 51226,1 залізничного 7 транспорту Послуги 51381,4 360, 4,7 - - - 51381,4 трубопровідного 0 транспорту Продовження таблиці 2.11 Послуги, пов’язані 35768,4 56,1 0,8 273952,4 48,0 9,8 - з подорожами 238184,0 Послуги з 33700,1 57,4 0,8 21377,5 87,6 0,8 12322,7 будівництва Послуги зі 29043,2 86,6 0,7 107109,0 147,3 3,8 -78065,8 страхування Послуги, пов’язані 54706,5 66,9 1,3 290041,0 94,7 10,4 - з фінансовою 235334,6 діяльністю Комп’ютерні 1005683,8 124,2 74,0 225691,0 104,7 58,2 779992,8 послуги Роялті та послуги 19638,1 59,0 0,5 420876,8 92,0 15,1 - ліцензування 401238,7 Інші ділові послуги 64444,5 107,9 11,5 30593,5 70,2 4,9 33851,0 Як видно з таблиці структури торгівлі послугами України, транспортна галузь є визначальною в порівнянні з іншими, що в свою чергу обумовлено географічним положенням України, розвиненою залізничною мережею і конкурентоспроможними цінами на вантажоперевезення українськими перевізниками в порівнянні із зарубіжними. Варто також відзначити зростання експорту комп'ютерних та інформаційних послуг, оскільки в нашій країні виробничі підприємства, що працюють в цій сфері, за співвідношенням ціна- якість на міжнародному ринку стають все більш конкурентоспроможними. Україні вигідно імпортувати якісні фінансові, страхові, аудіовізуальні, персональні, культурні та рекреаційні послуги з Європейського Союзу. Враховуючи, що угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає лібералізацію торгівлі, можна також очікувати пожвавлення торгівлі послугами між Україною та ЄС. Зокрема лібералізація торгівлі послугами передбачає: — поступову взаємну лібералізацію заснування підприємницької діяльності; — транскордонне надання послуг; — співпрацю щодо електронної комерції; — основи торгівлі іншими видами послуг, зокрема, комп'ютерними, поштовими і кур'єрськими, телекомунікаційними, фінансовими, транспортними та ін; — лібералізація заходів сторін щодо в'їзду та тимчасового перебування на їх території постачальників послуг: ключового персоналу, ділових відвідувачів, менеджерів, фахівців, випускників-стажистів, продавців бізнес- послуг, постачальників контрактних послуг, незалежних фахівців [32]. В Угоді про асоціацію між Україною та ЄС Розділ IV присвячений послугам [33]. Згідно з положеннями Угоди, торгівля більшістю послуг повинна бути поступово лібералізована, за винятком видобутку і переробки ядерних матеріалів, зброї і боєприпасів, міжнародних повітряних перевезень і аудіовізуальних послуг (стаття 87). Українські компанії зможуть відкривати філії в країнах ЄС, а українські інвестиції в ЄС отримають додатковий захист. Однак угода також встановлює обмеження на експорт послуг, і відповідно до угоди Україна зобов'язується розпочати поступове зближення національного законодавства у цій сфері з нормами відповідного Регламенту ЄС, що зазначається, зокрема, у додатках XVI-B та XVI-E. Особливу увагу слід звернути на частину 3 Розділу IV" транскордонне надання послуг", пункт 1 статті 93 якої говорить, що для забезпечення доступу на ринок шляхом транскордонного надання послуг кожна сторона повинна створити режим регулювання ринків послуг постачальників послуг не менш сприятливий, ніж вже встановлений сторонами. У секторах, де існують зобов'язання щодо забезпечення доступу на ринки, заходи, які сторона не повинна підтримувати або приймати як на основі територіального поділу, так і на основі всієї території, якщо інше не визначено в додатках XVI-B і XVI-E до цієї Угоди, визначаються наступним чином: — обмеження на кількість постачальників послуг, як у вигляді кількісних квот, монополій, ексклюзивних постачальників послуг, так і вимоги до перевірки економічних потреб; — обмеження на загальну вартість угод або активів при наданні послуг у вигляді кількісних квот або вимог для перевірки економічних потреб; — обмеження на загальну кількість операцій з надання послуг або на загальний обсяг послуг, виражені в умовних кількісних одиницях у вигляді квот або вимог для перевірки господарських потреб [33]. Беручи до уваги ряд застережень і винятків, у тому числі в контексті окремих галузей економіки, що стосуються національних режимів створення підприємств у державах-членах ЄС і в Україні, сторони повинні взаємно гарантувати створення такого національного режиму і функціонування дочірніх підприємств, філій і представництв юридичних осіб, який був би не менш сприятливим, ніж режим, застосовуваний до їх власних юридичних осіб або юридичних осіб третіх країн, і вибрати кращий режим. У секторах, де зобов'язання щодо доступу на ринки описані в додатках XVI-B і XVI-E до цієї Угоди, при дотриманні всіх умов і застережень до них кожна сторона повинна гарантувати щодо послуг і постачальників послуг іншої сторони і щодо всіх заходів, що зачіпають транскордонну пропозицію послуг, режим, не менш сприятливий, ніж режим, застосовний до таких самостійних послуг і постачальникам послуг. (ст. 88). Ще однією умовою надання послуг між сторонами є ліцензування (статті 103-105). Ліцензування тут відноситься до процедури отримання Постачальником послуг або інвестором дозволу Компетентного органу (регулятора) на надання послуг, у тому числі шляхом здійснення діяльності, відмінної від надання послуг. При цьому дозвільні процедури повинні поширюватися тільки на ті категорії послуг і постачальників послуг, які визначені конкретними зобов'язаннями сторін. Наприклад, поштові та кур'єрські послуги підпадають під ліцензування, однак через три роки після набрання чинності Угодою ліцензування буде потрібно тільки для універсальних послуг з чітким визначенням критеріїв та умов отримання ліцензії, термінів прийняття рішення про подання заяви на отримання ліцензії, причин відмови у видачі такої ліцензії, а також прозорої та недискримінаційної процедури оскарження такої відмови (стаття 112). Згідно з угодою, якщо Україна введе всі вимоги, визначені в угоді, в тому числі в додатках XVI-B і XVI-E, то сфери поштових, кур'єрських (статті 109, 110), фінансових (статті 125-133), телекомунікаційних послуг (статті 115- 124), а також морського судноплавства (стаття 135) стануть повноцінною частиною ринку послуг ЄС. Що стосується регулювання ринку фінансових послуг, то тут варто зупинитися на двох моментах. По-перше, винятком з вищевказаних положень є діяльність держави у сфері надання фінансових послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійної системи та системи соціального захисту, а також Центрального банку країни або центрального державного органу, що здійснює грошово-кредитну політику (стаття 130). По-друге, відповідно до режиму національного регулювання ринків фінансових послуг кожна зі сторін повинна гарантувати постачальникам фінансових послуг, з іншого боку, вільний доступ до платіжних і клірингових систем, керованих публічними компаніями, а також до каналів фінансування та рефінансування, необхідних для нормальної господарської діяльності. Однак цей пункт не надає доступу кредитору останньої інстанції (стаття 132). Створення ефективної системи державного пруденційного нагляду (стаття 126) за ринками фінансових послуг на основі кращих міжнародних стандартів, прозорої системи ліцензування (стаття 127) та усунення бар'єрів конкуренції при розробці та впровадженні нових видів фінансових послуг і, як наслідок, реалізація положень цієї Угоди в національному законодавстві створять передбачуване і сприятливе регулятивне середовище для ведення бізнесу та залучення інвестицій. Особливо важливими в цьому контексті є взаємні зобов'язання сторін щодо забезпечення вільного доступу фінансових компаній до платіжної та клірингової інфраструктури, що допоможе в майбутньому уникнути конфліктів, пов'язаних зі штучною монополізацією ринків платіжних систем. [34]. Угода детально описує регулювання ринку міжнародних морських транспортних послуг, але варто звернути увагу на один момент. Положення цієї Угоди не повинні перешкоджати застосуванню положень інших морських угод, укладених між Україною та ЄС, які виходять за рамки цієї Угоди. Якщо положення цієї Угоди менш сприятливі, ніж положення існуючих договорів, то повинні застосовуватися останні. Якщо положення таких угод несумісні з положеннями цієї Угоди або ідентичні, то застосовуються положення цієї Угоди (пункт 11 статті 135). Що стосується узгодженого розвитку і поступової лібералізації транспортного сектора, питань взаємного доступу на ринки автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту, то вони повинні вирішуватися шляхом підписання окремих угод (стаття 136). Що стосується комп'ютерних послуг, то сторони зобов'язуються лібералізувати сектор комп'ютерних послуг (Відповідно до вимог глав 2-4 цієї Угоди) з урахуванням того, що надання комп'ютерних і суміжних послуг передбачає також надання інших (у тому числі електронних) послуг, які не підпадають під класифікацію, наведену в цій Угоді (стаття 108). Якщо Україна візьме на себе лібералізацію ринків Комп'ютерних послуг, поштових і кур'єрських послуг, а також телекомунікаційних послуг і доведе їх нормативні норми до рівня європейських стандартів, то наша країна зможе створити сприятливе конкурентне середовище для роботи компаній, що надають відповідні послуги. Це, в свою чергу, полегшить транскордонне переміщення таких послуг і вирішить ряд важливих бізнес-завдань, а саме: уточнення принципів і напрямків діяльності регулятора в частині регулювання монопольних ринків і забезпечення недискримінаційного доступу третіх осіб до мереж електронного зв'язку, вдосконалення процесу ліцензування і розподілу частотно-номерних ресурсів і т.д., оскільки сьогодні ці питання в Україні вирішуються непослідовно і непрозоро. Несвоєчасне вирішення цих проблем може призвести до штучної монополізації ринків, завищення цін на відповідні послуги для споживачів, уповільнення проникнення нових технологій на певні ринки (наприклад, Україна ще не змогла виділити частоти для функціонування мобільного зв'язку 3G, в той час як деякі країни ЄС вже приступили до розгортання мереж 4G наступного покоління) [35]. Спрощення транскордонного переміщення послуг також полегшить вихід на європейські ринки досить конкурентоспроможному сектору вітчизняних ІТ-компаній. Поступова лібералізація міжнародних транспортних ринків створить умови для підвищення рівня конкуренції на цих ринках, що за інших рівних умов сприятиме підвищенню якості надання відповідних послуг та збільшенню інвестицій у розвиток відповідної інфраструктури (зокрема, портів, автомобільних, залізниць тощо). Цей момент особливо важливий для України як досить великого транспортного коридору, що з'єднує країни ЄС і Азії. Наприклад, співпраця України та Польщі у сфері транспортних послуг та поступова уніфікація транспортних стандартів дозволять усунути низку існуючих бар'єрів для транскордонного переміщення товарів і пасажирів, що, у свою чергу, може стати суттєвим стимулом для зростання обсягів пасажирських і вантажних перевезень транспортними компаніями, а отже, знизити споживчі витрати на транспортні послуги. Також співпраця в рамках спільних проектів ЄС (зокрема, можлива участь України в проектах структурних фондів ЄС) дозволить залучити додаткові інвестиції для розвитку і модернізації існуючої та будівництва нової транспортної інфраструктури, отримати доступ до нових технологій в транспортному секторі, зокрема, таким, як Інтелектуальні Транспортні системи, Використання інноваційних видів палива та ін. Спрощення та уніфікація регулювання сектору електронної комерції повинні створити певні стимули для зростання цього відносно молодого ринку. Сьогодні існування різних моделей регулювання, які використовуються в Україні та країнах-членах ЄС для регулювання електронної комерції, істотно стримує динамічне зростання обсягів електронної комерції. Очевидно також, що взаємне відкриття ринків призведе до розширення присутності європейських компаній на українському ринку електронних послуг, що сприятиме його розвитку [34]. З перших років незалежного розвитку торгівля послугами посіла важливе місце в структурі зовнішньої торгівлі України, забезпечивши реалізацію вигідного, певною мірою унікального геоекономічного положення між Російською Федерацією та іншими країнами СНД і Європою, зокрема, Європейським Союзом. Експорт послуг Україною завжди переважав над імпортом, і негативного сальдо ніколи не було зафіксовано. Найбільшими ринками українських послуг є наступні європейські країни: Великобританія, Швейцарія, Німеччина, Кіпр, Бельгія, Естонія, Австрія, Франція, Польща та Нідерланди. Найбільшими експортерами послуг в Україну є Кіпр, Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Нідерланди, Франція, Швеція та Угорщина. З абсолютною більшістю європейських країн Україна має позитивне сальдо в торгівлі послугами, а з Австрією, Німеччиною, Польщею, Португалією, Нідерландами, Андоррою і Литвою-негативне. Послуги відіграють найважливішу роль у всіх сучасних національних економіках розвинених країн. Ефективний сектор послуг має вирішальне значення для торговельно-економічного зростання і повноцінного економічного розвитку, а також є каталізатором всієї світової торгівлі і розвитку. Європейський Союз продовжує залишатися найбільшим глобальним учасником світового ринку послуг, як в якості експортера, де його частка досягає 28%, так і в якості імпортера з показником 24 %. На сектор послуг припадає понад 70% валового внутрішнього продукту Європи і 86% припливу прямих іноземних інвестицій в ЄС. Важко переоцінити значення торгівлі послугами з ЄС для України, насамперед через те, що в процесі економічних перетворень значення послуг в українській економіці постійно зростає. ЄС займає лідируючі позиції у світовій торгівлі практично всіма видами послуг, за винятком аудіовізуальних, а також персональних, культурних і рекреаційних послуг, в експорті яких світове лідерство належить Сполученим Штатам. За підсумками 1-го півріччя 2020 року ЄС залишається ключовим торговельним партнером України з часткою 40,8% (у 2019 році-40,1%). За даними Державної служби статистики України, обсяг торгівлі товарами і послугами з ЄС знизився на 14,8% в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року і склав 22 млрд рублів. ДОЛУ. США. За цей період обсяг експорту товарів і послуг в ЄС скоротився на 14,7% і склав 10,5 млрд ієн. ДОЛУ. США. Обсяг імпорту товарів і послуг з ЄС скоротився на 14,2% і склав 1 11,5 млрд.дол. США. Негативне сальдо торгівлі з ЄС за підсумками 1-го півріччя 2020 року складає до -1 млрд. дол. США. При цьому сальдо торгівлі товарами становить -1,8 млрд. дол. США, а сальдо торгівлі послугами залишається позитивним і складає 0,8 млрд. дол. США. На рисунку 2.6 і 2.7 ми можемо проаналізувати торгівлю товарами України з ЄС. Обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС в 1 півріччі 2020 року склав 18,8 млрд доларів США, це на 14,8% менше, ніж за аналогічний період 2019 року. При цьому експорт товарів до країн ЄС скоротився на 17,1% і склав 8,5 млрд доларів США. Імпорт товарів скоротився на 12,5% до 10,3 млрд доларів США. До основних товарних категорій українського експорту в ЄС відносяться: чорні метали, зернові культури, жири та олії, електричні машини, руди, шлаки, деревина і вироби з деревини, реактори ядерні, котли, машини, енергетичні матеріали. енергетичні матеріали реактори ядерні, котли, машини деревина і вироби з деревини руди, шлаки електричні машини жири та олії зернові культури чорні метали 0 2 4 6 8 10 12 14 16 18 Столбец3 Рисунок 2.6 – Товарна категорія українського експорту в ЄС за І- півріччя 2020 року у %. На рисунку 2.7 ми можемо розглянути імпорті з ЄС до України . реактори ядерні, котли, машини засоби наземного транспорту, крім залізничного енергетичні матеріали електричні машини і устаткування фамацевтична продукція пластмаси, полімерні матеріали різноманітна хімічна продукція папір та картон 0 2 4 6 8 10 12 14 Столбец3 Рисунок 2.7 – домінуюча товарна категорія імпорту з ЄС до України за І-півріччя 2020 року у %. Обсяг торгівлі послугами між Україною та ЄС в 1 півріччі 2020 року склав 3,2 млрд доларів США, це на 13,2% менше, ніж за аналогічний період 2019 року. Експорт послуг в ЄС скоротився на 4,9% і склав 2,2 млрд. дол. США. Імпорт послуг з ЄС скоротився на 23,9% і склав 1,2 млрд. дол. США. Рисунки 2.8 і 2.9 демонструє експорт і імпорт послуг між Україною та Європейським союзом. послуги з ремонту та технічного обслуговування ділові послуги послуги з переробки матеріальних ресурсів транспортні послуги послуги у сфері телекомунікацій 0 5 10 15 20 25 30 35 2020 рік Рисунок 2.8 – Основна категорія експорту послуг до ЄС за І-півріччя 2020 року у %. До основної категорії експорту послуг України до ЄС належать: послуги у сфері телекомунікацій, транспортні послуги, ділові послуги, послуги з ремонту та технічного обслуговування і послуги з переробки матеріальних ресурсів. На рисунку 2.9 ми можемо розглянути імпорт послуг з ЄС до нашої країни. Таким чином, відкриття європейського ринку послуг для бізнесу означатиме, з одного боку, посилення конкуренції, а з іншого-полегшення доступу на ринки країн-членів ЄС. В першу чергу це стосуватиметься тих секторів послуг, де Україна має конкурентні переваги в наданні послуг у сфері інформаційно-комунікаційних технологій. послуги пов'язані з фінансовою діяльністю послуги у сфері телекомунікацій роялтові та інші ПІВ транспортні послуги ділові послуги 0 5 10 15 20 25 30 2020 рік Рисунок 2.9 – Імпорт послуг з ЄС до України за І-півріччя 2020 року у %. Угода створить умови для поглиблення торговельно-економічних відносин України з ЄС, так як європейські компанії зможуть вести бізнес в Україні на тих же умовах, що і в ЄС. ЗВТ у короткостроковій перспективі призведе до збільшення експорту товарів з ЄС на український ринок за відсутності ризику значного збільшення імпорту українських товарів до ЄС, оскільки багато українських товарів вже полегшили доступ на ринок ЄС за рахунок використання узагальненої системи преференцій ЄС. РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄС У СФЕРІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 3.1 Перспективи співробітництва України з ЄС в контексті виконання угоди про Асоціацію. Першою рамковою угодою між Україною та ЄС стала угода про партнерство та співробітництво (далі-УПС), яка була підписана в 1994 році, тимчасово застосовувалася з 1996 року і повністю набула чинності в 1998 році. УПС був укладений на початковий термін в 10 років (з можливістю подальшого щорічного автоматичного продовження на 1 рік за угодою сторін) [36]. Подальші переговори про укладення нової угоди між Україною та ЄС про заміну УПС почалися в 2007 році. У 2008 році майбутня угода отримала назву Угоди про асоціацію (далі-УА), і в його рамках сторони почали переговори про створення "глибокої і всеосяжної" зони вільної торгівлі . Було вирішено, що УА базуватиметься на принципах "політичної асоціації та економічної інтеграції". УА– це юридично зобов'язуюча двостороння міжнародна угода між Україною та ЄС. Найбільш конкретні зобов'язання сторін УА були взяті на себе в рамках ЗВТ. У цій частині текст ЦС містить три типи угод: - Лібералізація тарифів - Галузева інтеграція - Забезпечення рівних умов для добросовісної конкуренції українських та європейських компаній на загальному ринку[37]. Зобов'язання ЄС щодо секторальної інтеграції України подано в таблиці 3.12, в якій зазначено конкретні сектори, форми додаткових рішень ЄС щодо інтеграції України, передбачених у УА, та строки виконання відповідного " домашнього завдання». Таблиця 3.12 – Секторальна інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС відповідно до положень УА[38] Сфера Ринок Положення Передбачений Передбачений УА УА спосіб в УА час для інтеграції до виконання ринку ЄС «домашнього завдання» Україною, з моменту набрання чинності/ початку застосування УА Технічні Промислові товари Ст.57 УА, Укладення 2 роки (до бар’єри Додаток III Угоди про 31.12.2017) оцінку відповідності та прийняття промислової продукції (ACAA) Санітарні та Сільськогосподарські Ст.64, 66 Прийняття 2021 фітосанітарні товари УА, рішень про заходи Додатки IV, визнання V, IX еквівалентності у різних секторах агропромислової продукції** Продовження таблиці 3.12 Митні Всі товари Ст. 76,1 (с), Приєднання до 1 рік (до процедури 76,4 (b) УА, Конвенції про 31.12.2016) Додаток XV спрощення 3 роки (до Ст. 76,1 (k), формальностей 31.12.2018) 80 (i) УА у торгівлі товарами і Конвенції про єдиний режим транзиту Визнання авторизованих економічних операторів Послуги Фінансові Ст. 4(3) Надання режиму 6 років (до Додатку внутрішнього 31.12.2021) XVII, ринку Доповнення XVII-2 Телекомунікаційні Ст. 4(3) Надання режиму 4 роки (до Додатку внутрішнього 31.12.2019) XVII, ринку Доповнення XVII-3 Поштові та Ст. 4(3) Надання режиму 2 роки (до кур’єрські Додатку внутрішнього 31.12.2017) XVII, ринку Доповнення XVII-4 Продовження таблиці 3.12 Транспортні Автомобільні Ст.136 УА, Можливість 7 років (до послуги Додаток укладення 30.10.2021) XXXII(1) спеціальної угоди у галузі автомобільного транспорту Залізничні Ст.136 УА, Можливість 8 років (до Додаток укладення 30.10.2022 XXXII(2) спеціальної угоди у галузі залізничного транспорту Внутрішні водні Ст.136 УА, Можливість 5 років (до Додаток укладення 30.10.2019) XXXII(5) спеціальної угоди у галузі внутрішнього водного транспорту Міжнародні морські Ст. 4(3) Надання режиму 6 років (до Додатку внутрішнього 31.12.2021) XVII, ринку Доповнення XVII-5, Додаток XXXII(4) Авіаційні Ст.137 УА Рішення у Не визначено рамках окремої Угоди про спільний авіаційний простір (САП Восени 2019 року, протягом перших кількох місяців роботи нового парламенту, було прийнято низку важливих законопроектів щодо реалізації УА, які були розроблені, але так і не були (остаточно) прийняті протягом попередньої каденції – зокрема, у сферах митних процедур, технічних бар'єрів у торгівлі, державних закупівель, регулювання ринку фінансових послуг. Крім того, відбулися значні інституційні зміни: крім вищезгаданого створення Державної митної служби в новому уряді вперше було створено окреме міністерство цифрової трансформації. По окремих секторах, динаміка за 2019 рік виглядає наступним чином. Фінансові послуги: в даний час готується стратегія розвитку фінансового сектора України до 2025 року, а її концепція передбачає введення основних норм законодавства ЄС, необхідних для отримання режиму внутрішнього ринку. Однак ця перспектива залишається неясною, враховуючи зміни в регулюванні в ЄС, що відбулися після завершення переговорів щодо УА. Зміст додатка XVII до УА, яке застаріло в цій частині, залишається незмінним. Крім того, в 2019 році вирішується питання забезпечення стійкості попередніх реформ банківського сектора, в тому числі: націоналізації Приватбанку. Телекомунікації: з літа 2019 року в Україні працює польова місія експертів ЄС, яка повинна запропонувати план впровадження оновленого змісту додатку XVII-3 до УА, в тому числі з урахуванням нового Європейського кодексу електронних комунікацій. Тим часом у парламенті триває активне обговорення законопроектів у сфері телекомунікацій. Крім того, в 2019 році Україна і ЄС почали діалог про можливість укладення угоди про взаємне визнання електронних трастових послуг. Обговорюється також можливість включення України в якості першої країни, що не входить в ЄС, в індекс цифрової економіки і суспільства (DESI), який вимірює прогрес держав-членів ЄС в різних вимірах Європейського цифрового ринку (а не тільки телекомунікацій). Поштові та кур'єрські послуги: розроблений наприкінці 2018 року законопроект "Про поштовий зв'язок", що реалізує положення Директиви 97/67/ЄС, не був розглянутий парламентом. Транспорт: угода про Спільний авіаційний простір, парафована ще в 2013 році, досі залишається непідписаною через суперечку між Великобританією та Іспанією з приводу згадки аеропорту Гібралтару в тексті угоди. Однак Україна вже в односторонньому порядку почала робити свою "домашню роботу" за цією Угодою. У 2019 році суттєвого ефективного руху в інших секторах транспорту не відбулося; кілька проектів ключових рамкових законів (зокрема, про залізничний транспорт і внутрішній водний транспорт) вже знаходяться на розгляді в новому парламенті. Додаток XVII до Угоди про асоціацію (УА) передбачає можливість надання повноцінного режиму внутрішнього ринку для торгівлі фінансовими послугами. Такий режим передбачає однакові умови роботи українських компаній і компаній держав-членів ЄС на ринку ЄС і України; повну свободу надання послуг українськими компаніями на ринку ЄС і навпаки. Для фінансових інститутів це має означати продовження "паспортного" режиму, згідно з яким банки, страхові компанії та інші фінансові інститути під наглядом регулятора однієї з країн ЄС можуть працювати на всій території ЄС, в Україні. Іншими словами, українські компанії могли б працювати у всіх країнах ЄС і навпаки[39]. До надання режиму внутрішнього ринку правила торгівлі послугами між Україною та ЄС не надто відрізняються від правил торгівлі послугами з третіми країнами: торгівля вільна з деякими винятками, передбаченими додатком XVI до УА. Ці винятки істотно не відрізняються від аналогічних винятків, передбачених в Угоді ГАТС в рамках СОТ. Однак у звіті про реалізацію ПВСТ з Україною за 2016 рік вказується, що Україна не зможе повною мірою реалізувати законодавство ЄС у сфері фінансових послуг. Це виправдано тим, що ЄС поступово переходить до більш централізованого нагляду за банками та іншими постачальниками фінансових послуг. Нещодавно створені регулятори фінансових послуг на рівні ЄС, такі як європейське банківське управління, не мають правової основи для роботи за межами ЄС. Отже, у зв'язку з різкою зміною підходу до регулювання фінансових послуг в ЄС перспектива надання Україні режиму внутрішнього ринку, передбаченого в УА, стала невизначеною. Для отримання режиму внутрішнього ринку необхідно наблизити законодавство України до законодавства ЄС у сфері фінансових послуг та забезпечити належний потенціал наглядових органів та наглядових механізмів. Після підписання УА регулятори фінансового ринку та Верховна Рада почали виконувати зобов'язання України щодо зближення внутрішнього законодавства із законодавством ЄС у сфері фінансових послуг. У вересні 2019 року Верховна Рада прийняла закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функцій державного регулювання ринків фінансових послуг". З 1 липня 2020 року Національний банк (НБУ) та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) нестимуть відповідальність за регулювання фінансових послуг. Національний комітет фінансових послуг, який раніше відповідав за регулювання небанківських фінансових послуг (за винятком ринків капіталу), припинить свою роботу. Консолідація регулювання фінансових послуг спростить виконання зобов'язань УА. Ринок поштових послуг важливий для України, яка, враховуючи своє вигідне географічне положення, може отримати перспективний ринок транзитної поштової логістики для країн Європейського Союзу. Обсяг поштових і кур'єрських послуг в Україні в 2018 році склав 6 059,1 млн грн або 0,17% ВВП, що на 9,7% більше, ніж у попередньому році. У 2018 році в секторі поштової та кур'єрської діяльності офіційно працювало 74,6 тисячі осіб. Станом на 1 жовтня 2019 року в Україні було зареєстровано 51 поштовий оператор. У дорожній карті уряду з реалізації положень директив ЄС в галузі поштових послуг зазначено понад 300 недержавних поштових операторів і підприємств, що надають послуги в сегменті прибуткових поштових відправлень, посилаючись на експертні оцінки. Всього вони мають близько 15 тисяч філій по всій країні[40]. В останні роки спостерігається неухильне зниження обсягу письмової кореспонденції на ринку і збільшення обсягів електронної торгівлі, фінансових послуг та міжнародної логістики. У ЄС налічується 34 підприємства, ідентифіковані як постачальники універсальних поштових послуг, і 21 680 інших компаній, що надають поштові послуги (у 2017 році).За даними Єврокомісії, на ринку поштових послуг ЄС зайнято 1,8 мільйона осіб. люди. Поштовий ринок ЄС, Європейської економічної зони та Швейцарії, включаючи послуги експрес-доставки, становить 9 90 млрд. євро або 0,52% від загального ВВП зазначених країн. Значна частина цього ринку (42%) припадає на доставку електронної пошти. Найбільші компанії-Deutsche Post (Німеччина), Royal Mail (Великобританія), La Poste (Франція), DHL (Німеччина)[41]. Українські підприємства поки не працюють безпосередньо на європейському ринку. Вони підписують угоди про співпрацю з європейськими операторами, відповідно до яких кожна сторона надає поштові послуги на території своєї країни. Так, в 2017 році "Нова пошта" підписала угоду з DPDgroup про доставку посилок в Європу. Слід розуміти, що інтеграція з європейським ринком поштових послуг означає не тільки доступ українських компаній на ринок ЄС, а й більш вільний доступ європейських компаній на внутрішній ринок України, що означає посилення конкуренції для українських компаній на ньому[42]. 3.2. Економіко-математичне моделювання взаємозв’язків експорту послуг та ВВП у країнах світу Сфера послуг здійснює прямий та опосередкований вплив на рівень соціально-економічного розвитку, темпи економічного зростання та продуктивність національних економік. Обсяги експорту послуг є показником, який свідчить про рівень конкурентоспроможності національного сектору послуг, що, в свою чергу, обумовлюється їх ефективністю, відповідно, існує взаємозв’язок між динамікою експорту послуг та ВВП в розрахунку на одну особу, як узагальнюючим показником конкурентоспроможності національної економіки. Для оцінки цього зв’язку скористаємося кореляційним аналізом. До групи досліджуваних країн ми відібрали розвинені країни (країни Великої Сімки, в тому числі країни ЄС та країни-нові члени ЄС) та країни з перехідною економікою (країни пострадянського простору з доступними статистичними даними, в тому числі Україна). Дані країни були згруповані залежно від особливостей та ступеню їхнього розвитку. Джерелом даних про обсяги експорту послуг слугувала база даних Світової організації торгівлі [1], а про обсяги ВВП - база даних Світового Банку [2]. Кореляційний аналіз взаємозв’язків приросту обсягів експорту послуг та обсягів ВВП на душу населення в країнах з різними рівнями та траєкторіями розвитку виявив різний характер та силу взаємозв’язків між цими величинами. Так, в країнах Великої Сімки виявлено найтісніший позитивний зв'язок між показниками ВВП на душу населення та експортом транспортних та туристичних послуг (рис. 3.12). Для Німеччини, Канади, Великобританії, Італії та Франції коефіцієнти кореляції між зазначеними величинами більші за 0,7, для США відповідні коефіцієнти знаходяться в межах 0,6 – 0,7, для Японії – в межах 0,2 – 0,3. Зростання обсягів експорту роялті та ліцензійних платежів має сильний кореляційний зв'язок із зростанням ВВП на душу населення лише в Великобританії (r2 = 0,78) та дещо слабший в США (r2 = 0,66), для інших країн Великої Сімки існує слабкий зв'язок між зазначеними величинами (r2 менше 0,4, а для Німеччини та Канади існує слабкий обернений зв’язок). Японія Комунікаційні послуги Компю'ютерні та інформаційні Франція послуги Будівельні послуги Італія Фінансові послуги США Страхові послуги Велкобританія Інші бізнес послуги Персональні, культурні і Канада рекреаційні послуги Роялті та ліцензійні платежі Німеччина Транспортні послуги -1.00 -0.50 0.00 0.50 1.00 Туристичні послуги Рисунок – 3.12 Коефіцієнти кореляції ВВП на одну особу та експорту послуг в країнах «Великої Сімки». Зростання обсягів експорту персональних, культурних і рекреаційних послуг не пов’язано тісно із зростанням ВВП на душу населення в жодній з країн даної групи, найсуттєвіший взаємозв’язок цих величин спостерігається в Канаді (r2 = 0,64) та Великобританії (r2 = 0,5), для інших країн існує слабка кореляція (від - 0,25 до 0,15). Тісний кореляційний зв’язок не простежується, також, між зростанням ВВП на душу населення та зростанням експорту будівельних та страхових послуг. Так, найсуттєвіший зв'язок між зростанням обсягів експорту будівельних послуг та зростанням ВВП на душу населення відмічений лише в Німеччині (r2 = 0,62) та Японії (r2 = 0,43), для інших країн зв'язок між даними величинами має малу силу (r2 від - 0,26 до 0,25). Щодо страхових послуг, то в Канаді вони мають позитивну, середньої сили кореляцію із ВВП на душу населення (r2 = 0,69), а в Великобританії – негативну, середньої сили кореляцію із ВВП на душу населення (r2 = - 0,45), в інших країнах не простежувалось значимого зв’язку між даними величинами (r2 від - 0,16 до 0,2). Приріст експорту фінансових послуг характеризувався тісним зв’язком з приростом ВВП на душу населення в Німеччині, Канаді та Великобританії мав тісний кореляційний зв'язок із приростом ВВП на душу населення (r2 більше 0,73), в інших країнах групи цей зв'язок був незначним (r2 від - 0,17 до 0,38). Експорт комунікаційних послуг тісно корелював з ВВП на одну особу лише в Великобританії (r2 = 0,76), дещо слабший зв'язок був в Канаді (r2 = 0,5) та слабкий зв’язок в решті країн групи (r2 від - 0,22 до 0,4). Зв'язок приросту обсягів експорту комп’ютерних та інформаційних послуг має тісний позитивний зв'язок з приростом ВВП на одну особу в Німеччині та Великобританії (r2 більше 0,74), в інших країнах цей зв'язок характеризувався слабкою силою (r2 від - 0,2 до 0,31). Експорт інших бізнес - послуг мав сильний зв'язок з ВВП на душу населення в Німеччині та Великобританії (r2 більше 0,88) та слабший зв'язок в Італії (r2 = 0,5), в інших країнах групи він був несуттєвим (r2 від - 0,1 до 0,31). Серед всіх країн «Великої Сімки» найтісніший зв'язок між темпами приросту експорту послуг та приростом ВВП на одну особу спостерігався у Великобританії, а найслабший – у Японії. В групі країн – нових членів ЄС: Естонія, Угорщина та Польща – країн для яких характерний позивний зв'язок між зростанням обсягів експорту всіх видів послуг із зростанням обсягів ВВП на одну особу (рис. 3.13). Естонія Туристичні послуги Угорщина Транспортні послуги Латвія Роялті та ліцензійні платежі Словаччина Персональні, культурні і Польща рекреаційні послуги Інші бізнес послуги Чеська Республіка Страхові послуги Литва Фінансові послуги Словенія Будівельні послуги Болгарія Компю'ютерні та інформаційні послуги Румунія Комунікаційні послуги -1.00 -0.50 0.00 0.50 1.00 Рисунок – 3.13 Коефіцієнти кореляції ВВП на одну особу та експорту послуг для країн-нових членів ЄС. Проте, експорт комунікаційних послуг не мав тісного зв’язку із ВВП на одну особу в жодній з країн групи, найтісніший зв'язок зазначених величин був зафіксований в Естонії, Румунії, Болгарії Литві та Угорщині (r2 від 0,54 до 0,69). Експорт комп’ютерних та інформаційних послуг тісно корелював з ВВП на одну особу лише в Латвії (r2 = 0,8), слабше в Угорщині та Естонії (r2 від 0,51 до 0,57), в інших країнах зв'язок був менш суттєвий (r2 від - 0,39 до 0,43). Експорт будівельних послуг та ВВП на одну особу мали тісний кореляційний зв'язок у Польщі (r2 = 0,76), кореляційний зв'язок середньої сили у Угорщині та Естонії (r2 від 0,59 до 0,61). В Польщі та Латвії експорт фінансових послуг та ВВП на одну особу тісно корелювали (r2 більше 0,79). Найслабший взаємозв’язок у даній групі країн простежувався між зростанням ВВП на одну особу та зростанням експорту страхових послуг (r2 від - 0,35 до 0,4). Експорт інших ділових послуг, навпаки, мав сильний позитивний вплив на ВВП на одну особу в більшості країн групи (r2 більше 0,71, окрім Словаччини, Литви та Словенії, де r2 знаходився в діапазоні від - 0,55 до 0,46). Тісний зв'язок експорту персональних, культурних та рекреаційних послуг з ВВП на одну особу був відмічений лише у Болгарії (r2 = 0,71), слабший у Словенії (r2 = 0,65) та Латвії (r2 = 0,51), для інших країн групи тіснота зв’язку нижче середньої (r2 від - 0,29 до 0,47). Зростання експорту роялті та ліцензійних платежів тісно пов'язаний із зростанням ВВП на одну особу в Польщі (r2 = 0,82) та Словаччині (r2 = 0,7) та Литві (r2 = - 0,93) менш тісно в Чеській Республіці (r2 = - 0,61), в інших країнах групи зв'язок цих величин несуттєвий (r2 від - 0,39 до 0,37). Експорт туристичних послуг має позитивний вплив на ВВП на одну особу в усіх країнах групи, причому сильний кореляційний зв'язок був відмічений у всіх країнах групи (r2 більше 0,7), крім Словенії (r2 = 0,37), Естонії (r2 = 0,61), Угорщини (r2 = 0,58) та Литви (r2 = 0,16). Експорт транспортних послуг в даній групі має здебільшого позитивний зв'язок з ВВП на одну особу (r2 більше 0,71, окрім Болгарії, Литви та Словенії, де r2 знаходився в діапазоні від - 0,1 до 0,64). Серед країн з перехідною економікою найтісніший зв'язок між експортом послуг та величиною ВВП на одну особу мають Україна та Молдова (рис. 3.14). Туристичні послуги Україна Транспортні послуги Роялті та ліцензійні платежі Молдова Персональні, культурні і рекреаційні послуги Інші бізнес послуги Киргизстан Страхові послуги Фінансові послуги Будівельні послуги Білорусь Компю'ютерні та інформаційні послуги -1.00 -0.50 0.00 0.50 1.00 Комунікаційні послуги Рисунок – 3.14 Коефіцієнти кореляції ВВП на одну особу та експорту послуг для деяких країн пострадянського простору В Україні тісний позитивний зв'язок з ВВП на одну особу має експорт туристичних, транспортних, персональних, культурних та рекреаційних послуг, інших бізнес - послуг (r2 більше 0,83), менш тісний позитивний зв'язок – фінансові (r2 = 0,49), страхові (r2 = 0,41), будівельні (r2 = 0,13), комп’ютерні та інформаційні послуг (r2 = 0,14), негативна кореляція існує між ВВП на одну особу і комунікаційними послугами (r2 = - 0,54), роялті та ліцензійними платежами (r2 = - 0,45). ВМолдові найсильніше з ВВП на одну особу корелює експорт транспортних, туристичних, комунікаційних, страхових та інших бізнес послуг (r2 більше 0,71), слабше корелює з ВВП на одну особу експорт комп’ютерних та інформаційних послуг (r2 = 0,68) та фінансових послуг (r2 = 0,52), незначно корелює з експортом персональних, культурних та рекреаційних послуг і експортом роялті та ліцензійних платежів (r2 від - 0,04 до - 0,17). В Киргизстані приріст ВВП на одну особу має тісний кореляційний зв'язок з приростом експорту персональних, культурних та рекреаційних послуг (r2 = 0,7), туристичних послуг (r2 = 0,84), менш тісний зв’язок з експортом фінансових послуг (r2 = 0,57), кореляція ВВП на одну особу та експорт інших послуг має слабку силу (r2 від - 0,41 до 0,45). В Білорусії найтісніше з ВВП на одну особу корелює експорт транспортних послуг (r2 = 0,87), слабше – експорт фінансових, комунікаційних та інших бізнес послуг (r2 від 0,57 до 0,68), експорт всі інших видів послуг має незначний зв'язок з ВВП на одну особу (r2 від - 0,14 до 0,38). Загалом, по всіх досліджуваних групах країн простежується, в основному, позитивний кореляційний зв'язок між ВВП на одну особу та експортом туристичних, транспортних та фінансових послуг. Для досліджуваних країн пострадянського простору та п’яти країн – нових членів ЄС (таких як Румунія, Болгарія, Словенія, Литва та Чеська Республіка) простежувалась негативна кореляція ВВП на одну особу та експорту роялті і ліцензійних платежів. Позитивна кореляція ВВП на одну особу та експорту всіх видів послуг була лише в ряді країн з перехідною економікою та країн з економікою, що розвивається. Загалом, позитивна кореляція між ВВП і експортом послуг сильніша в групах країн, що розвиваються, країнах – нових членах ЄС та країнах з перехідною економікою, ніж у розвинених країнах. Звідси можемо припустити, що в країнах з перехідною економікою та в країнах, що розвиваються, експорт послуг виступає більш важливим ніж в розвинених країнах джерелом економічного зростання. Виходячи з вищевикладеного, виявлено, що експорт різних видів послуг неоднаково сприятливий до коливань світового ВВП. Міжнародна торгівля фінансовими, транспортними та туристичними послугами більшою мірою залежить від коливань світового ВВП ніж, приміром, комунікаційні, комп'ютерні та інформаційні послуги. Протягом досліджуваного періоду спостерігалися процеси диверсифікації експорту фінансових, комп'ютерних та інформаційних послуг, роялті та ліцензійних платежів, будівельних та інших бізнес - послуг, персональних, культурних та рекреаційних послуг (тобто, зосередження більшої частини експорту невеликим числом країн). В той же час відбулося посилення концентрації експорту комунікаційних і фінансових послуг. Спостерігалась диверсифікація імпорту всіх, за винятком роялті та ліцензійних платежів і страхових послуг. У розрізі регіонів протягом досліджуваного періоду простежувалось сукупне зменшення частки Північної Америки та Європи в структурі експорту послуг та збільшення питомої ваги Азії, в основному, за рахунок зростання питомої ваги у міжнародній торгівлі послугами азійських країн, що розвиваються. Аналіз залежностей ВВП на одну особу та експорту різних видів послуг виявив, що для країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою експорт послуг є більш важливим джерелом економічного зростання, ніж для розвинутих країн та основою для формування конкурентних переваг країн у сфері міжнародної торгівлі послугами. ВИСНОВКИ Проведене дослідження переконливо доводить складність і багатогранність наукової проблеми аналізу тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі послугами України. Отримані науково-практичні результати свідчать про досягнення поставленої мети, повністю вирішують поставлені в дисертації завдання і дають підставу зробити наступні висновки: 1. Високий динамізм розвитку сектору послуг спричиняє постійні зміни в міжнародній торгівлі послугами, у структурі і збалансованості експортно- імпортних потоків, що актуалізує необхідність перегляду та модернізації існуючого методично-аналітичного інструментарію оцінювання стану і розвитку міжнародного обміну послугами, адаптації його до сучасних реалій. У роботі на основі теоретичного аналізу наукових підходів до визначення сутності послуг як економіко-статистичної категорії та міжнародної торгівлі послугами як об'єкта статистичного дослідження обґрунтовано систему взаємопов'язаних статистичних показників, які об'єднані за напрямами аналізу у п'ять блоків: показники масштабу зовнішньої торгівлі, видового складу та географічної спрямованості експортно-імпортних потоків, сальдо торговельного балансу., рівень розвитку зовнішньої торгівлі країни і ступінь її активності в міжнародному обміні послугами. 2. Глобальний характер сучасних економічних процесів, розширення і поглиблення зовнішньоторговельних зв'язків вимагають порівнянності і 159 узгодженість статистичної інформації, що надається різними країнами та різними міжнародними організаціями. У статті обґрунтовується важливість гармонізації національних статистичних систем з міжнародними стандартами як по вертикалі (світовий, Європейський, національний рівні), так і по горизонталі (з платіжним балансом, системою національних рахунків та іншими системами), що забезпечує взаємну узгодженість інформаційних потоків різного функціонального призначення. 3. Специфіка міжнародної торгівлі послугами полягає в тому, що послуги, незважаючи на різноманіття форм і змісту, утворюють єдиний ринок, який характеризується загальними тенденціями, що дозволяє регулювати його на національному та глобальному рівнях. Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами виявив кілька взаємопов'язаних тенденцій і зрушень у видовій і географічній структурі експортно-імпортних потоків, які відповідають сучасним процесам глобалізації світової економіки та її переходу до постіндустріальної моделі розвитку з домінуванням сфери послуг. На тлі зростання міжнародної торгівлі послугами випереджаючими темпами зростає торгівля іншими комерційними послугами, зокрема науково- технічними та діловими послугами, зміст яких надзвичайно важливий для розвитку сучасної економіки. Як правило, такі послуги вимагають висококваліфікованих виконавців і формують національну конкурентоспроможність. 4. Україна активно інтегрується у світову торговельно-фінансову систему, підтримує торговельні відносини практично з усіма країнами світу, зростає зовнішньоторговельний оборот за всіма категоріями послуг, але характер динаміки зовнішньоторговельних потоків інший. Встановлено, що специфічна структура зовнішньої торгівлі послугами України суттєво відрізняється від світової. Найбільшу вагу в експорті України мають транспортні послуги. Така односпрямованість експорту послуг обмежує присутність України на світових ринках. Тим часом в країні є всі необхідні передумови (наукові розробки, технології, кваліфіковані кадри) для виробництва широкого спектру послуг, які активно розвиваються на етапі становлення інформаційної економіки. 5. Зовнішня торгівля України послугами, на відміну від торгівлі товарами, характеризується активним торговельним сальдо, проте співвідношення експортно-імпортних потоків нестійке. Виявлена синхронність динаміки коефіцієнта покриття й основного статистичного індикатора участі країни в міжнародній торгівлі послугами – експортної квоти; за 2008–2019 рр. характер зміни обох показників апроксимується поліном 3- го ступеня. За допомогою динамічної регресійної моделі проаналізована залежність коефіцієнта покриття від експортної квоти та інших факторів, акумульованих ознакою часу (зміни макроекономічної ситуації, стану інфраструктури сервісних галузей, кон’юнктури світових ринків тощо). Регресійна модель стала підґрунтям для прогнозування збалансованості зовнішньої торгівлі послугами. 6. Важливою умовою ефективної зовнішньоторговельної діяльності є здатність господарюючого суб'єкта або товару (послуги) зберігати і покращувати свої конкурентні позиції в глобальному конкурентному середовищі, що втілюється в категорії "міжнародна конкурентоспроможність". Доведено, що вимірювання міжнародної конкурентоспроможності товарів (послуг) має ґрунтуватися на показниках балансу експортно-імпортних потоків. В якості показників конкурентоспроможності даного сегмента розглядається темп зростання (зниження) коефіцієнтів покриття в певному сегменті зовнішньої торгівлі. Україна, як суб'єкт зовнішньоекономічних зв'язків, останнім часом демонструє низький рівень конкурентоспроможності. Динаміка макроекономічних показників свідчить про низьку ефективність макроекономічної політики та обмежені можливості підвищення конкурентоспроможності української економіки. 7. Кожна країна вживає певних заходів щодо збільшення експортного потенціалу тих секторів послуг, які можуть зміцнити її зовнішньоторговельні позиції і допомогти збалансувати торгівлю і платіжний баланс. Результати проведеного аналізу показують, що одним з інструментів підвищення рівня обґрунтованості управлінських рішень за пріоритетними напрямами розширення участі країни в міжнародній торгівлі послугами є моніторинг міжнародної конкурентоспроможності окремих сегментів ринку послуг. Зміцнення конкурентних позицій України в міжнародній торгівлі послугами обумовлено, перш за все, диверсифікацією експорту. Для підвищення конкурентоспроможності українських постачальників на цих ринках і зацікавленості зарубіжних партнерів у співпраці необхідно: змінити структуру експорту в бік високотехнологічних видів послуг, що вимагає підвищення рівня фінансування наукових досліджень і формування інститутів інноваційної економіки.; віддавати пріоритет розвитку тих сегментів сфери послуг, які визначають конкурентоспроможність національної економіки (телекомунікації, IT-індустрія, аутсорсинг, Інжиніринг, НДДКР та ін.). 8. Серед стратегічних пріоритетів розвитку ефективної експортоорієнтованої сфери послуг зазначимо також: а) залучення інвестицій, насамперед в інфраструктурні галузі (транспорт, телекомунікації, космічні програми тощо); б) формування власного транснаціонального капіталу для виходу на міжнародний ринок послуг шляхом комерційної присутності. Відповідно до стратегічних цілей не менш важливо розробляти регіональні програми зовнішньоекономічної діяльності, ширше залучати середній та малий бізнес до зовнішньої торгівлі у рамках транскордонного співробітництва. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Лукьяненко Д., Колесов В., Колот А., Столярчук Я. и др. Глобальное экономическое развитие: тенденции, асимметрии, регулирование : [монография] / [Д. Лукьяненко, В. Колесов, А. Колот, Я. Столярчук и др.] ; под науч. ред. проф. Д. Лукьяненко, А. Поручника, В. Колесова. – К. : КНЭУ, 2013.– С. 466. 2. Дюмулен И.И. Международная торговля услугами / И.И. Дюмулен. – М., 2006. – 295 с. 3. Руденко О.В. Теоретичні аспекти формування глобального ринку послуг / О.В. Руденко // Економіка та підприємництво : зб. наук. праць молодих учених та аспірантів МOН України ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана». – 2011. – Вип. 27. – С. 44–52. 4. Старостіна А., Проценко І. Основні фактори трансформації міжнародного ринку послуг на сучасному етапі розвитку світового господарства / А. Старостіна, І. Проценко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Серія «Економіка». – 2013. – № 12(153). – С. 99–103. 5. Руденко О.В.Теоретичні аспекти формування глобального ринку послуг / О.В. Руденко // Економіка та підприємництво : зб. наук. праць молодих учених та аспірантів МOН Украі ̈ни ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана». – 2011. – Вип. 27. – С. 44–52. 6. Олефір А.О., Тіпанов В.В. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах динамізації конкурентного середовища / А.О. Олефір, В.В. Тіпанов. – К. : КНЕУ ; Міжнародна економічна політика. – 2008. – № 1–2(8–9). – С. 179–221. 7. The Trade and Development Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://unctad.org/en/PublicationsLibrary/ tdr2014_en.pdf. 8. Коваленко Ю. Теоретичні аспекти сутності послуги та її види / Ю. Коваленко // Вісник КНТЕУ. – 2012. – № 2. – с. 38-46 9. Заблоцька Р.О. Особливості регулювання торгівлі послугами на багатосторонньому та регіональному рівнях / Р.О. Заблоцька // Світ фінансів. – 2008. – №3 (16). – С. 162-169 10. Пузанов І.І. Фактори впливу на зовнішньоторговельну політику країн в умовах лібералізації і глобалізації світової економіки / І.І. Пузанов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/pips/2011_2/tom2/607.pdf 11. Олефір А., Тіпанов О. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами в умовах динамізації конкурентного середовища / А. Олефір, О. Тіпанов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/mep/2009_8_9/08-3612/8_Olefir_Tipanov.pdf 12. Усенко О. Лібералізація торгівлі послугами в рамках преференційних торгівельних угод / О. Усенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/NM/2008_10/pdf/usenko.pdf 13. Hans van Houtte, 2002. The law of international trade. Sweet & Maxwell, 312 р. 14. Demaret P., 1995. The Metamorphoses of the GATT from the Havana Charter to the World Trade Organization. Columbia Journal of Transnational Law, 34, рр.132-138 15. Bagwell, Kyle W., George A. Bermann, Petros C. Mavroidis, 2010. Law and economics of contingent protection in international trade, New York. 16. Wolfrum, Rüdiger, Peter-Tobias Stoll, Clemens Feinäugle, eds., 2008. WTO – Trade in Services. Boston: Martinus Nijhoff Publishers. 17. Mattoo, Aaditya, Pierre Sauve, eds. 2003. Domestic Regulation and Service Trade Liberalization. Oxford University Press. 18. Державна служба статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 19. Кубів озвучив економічні показники України у 2018 [Електронний ресурс] / Економічна правда. – Новини від 27.12.2018. – Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/news/2018/12/27/643919/. 20. Економічний аналіз і актуальні тенденції: прогноз на 2018-2020 роки [Електронний ресурс] / Міжнародний центр перспективних досліджень. - 2018. – Режим доступу: http://icps.com.ua/schomisyachnyybyuleten-ekonomichnyy- analiz-i-aktualni-tendentsiyi-prohnoz-na-2018-2020-roky-hruden-osnovni- ekonomichnipokaznyky/ 21. Зовнішня торгівля: з ким та чим найбільше торгувала Україна в 2019 році [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.slovoidilo.ua/2020/02/20/infografika/ekonomika/zovnishnya- torhivlya-kym-ta-chym-najbilshe-torhuvala-ukrayina-2019-roczi 22. Про СОТ [Електронний ресурс] / Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві. – Режим доступу: https://geneva.mfa.gov.ua/ua/ukraine-io/wto/about. 23. Global steel demand continues its broad recovery [Електронний ресурс] / World Steel Association. – news from 17.04.2018. – Режим доступу: https://www.worldsteel.org/media-centre/press-releases/2018/worldsteel- shortrange-outlook-april-2018.html. 24. Макарчук, І. М. Оцінка сучасного стану та актуальні загрози економічній безпеці в Україні / І.М. Макарчук // Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол. : В. А. Дерій (голов. ред.) та ін. – Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету “Економічна думка”. - 2015. – Том 21. – № 1. – С. 83-89. 25. Кулицький С. Зовнішня торгівля України: стан, проблеми й перспективи / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. – 2018. – № 10. – С. 39–52. 26. Кулицький С. Сучасний етап розвитку оборонно-промислового комплексу і виробництва продукції подвійного призначення в Україні / С. Кулицький // Україна: події, факти, коментарі. - 2018. - № 5. С. 54–69. 27. Панченко Ю. Трамп оголосив війну СОТ: чим ризикує Україна [Електронний ресурс] / Ю. Панченко // Європейська правда. – 2017. - Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/10/10/7072066). 28. Порядок денний асоціації Україна — ЄС для під& готовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// unesco.mfa.gov.ua/ua/about&ukraine/european& integration/ua&eu 29. Langbein J. The EU&Ukraine: Plus or minus? // European Focus. — November 2009 [Electronic resource]. — Available from: http://www.icps.com.ua/ files/articles/ 54/76/EF_November_2009_ENG.pdf 30. Угода про асоціацію Україна&ЄС: дороговказ реформ / О. Сушко, О. Зелінська, Р. Хорольський та ін. — К.: Фонд Конрада Аденауера, 2014. — 54 p. 31. Корчун В., Наневич О. Особливості зовнішньої торгівлі послугами України з країнами Європейського Союзу / В. Корчун, О. Наневич // Зб. тез доп. Міжнар. наук.&практ. інтернет&конф. ["Актуальні проблеми міжнародних відносин і зовнішньої політики країн світу"], (Луцьк, 2013 р.) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://integrationconference2011. wordpress.& com/ 2011/07/11/hello&world/ 32. Пятницький В., Хайлігер М. Торгівля з ЄС в рам& ках поглибленої та всеосяжної угоди про вільну Торгі& влю: роз'яснення переваг поглибленої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю (ЗВТ+) між Україною та ЄС. — К.: CTAECONOMIC & EXPORT ANALYSTS LTD, 2013. — 18 с. 33. Текст Угоди про асоціацію України з ЄС [Елект& ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.& gov.ua/control/publish/article?art_id=246581344 34. Економічна складова угоди про асоціацію між Україною та ЄС: наслідки для бізнесу, населення та державного управління / За ред. І. Бураковського та В. Мовчан. — К.: Інститут економічних досліджень і по& літичних консультацій, 2014. — 141 с. 35. Внутрішнє регулювання окремих секторів послуг [Електронний ресурс] // Інститут економічних дослід& жень та політичних консультацій. — Режим доступу: http://www.ier.com.ua/ua/ Ukraine_ EU_ project/ materials/ AA_title_4/ chapter_6/ internal_regulation/ 36. Імплементації УПС, виданий офісом програми Тасіс ЄС [Електронний ресурс]. – режим доступу: https://web.archive.org/web/20061120204532/http://www.delukr.ec.europa.eu/en/ Data/what_is-ukr.pdf 37. European Neighbourhood Policy Strategy Paper, COM (2004) 373 final,12.5.2004, p.8 [Електронний ресурс]. – режим доступу: https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/sites/near/files/2004 communication from the commission european neighbourhood_policy- strategy paper.pdf 38. Інформаційна довідка ЄС [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://eeas.europa.eu/archives/delegations/ukraine/documents/virtual_library/vade mecum_en.pdf 39. Інтеграція України до ринку фінансових послуг ЄС [Електронний ресурс]. – режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52017SC0364 40. Єдиний державний реєстр операторів поштового зв’язку [Електронний ресурс]. – режим доступу:https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=60&language=uk 41. Інтеграція України до ринку поштових послуг ЄС [Електронний ресурс]. – режим доступу: https://biz.nv.ua/ukr/markets/yak-nova-poshta- ukrposhta- ta- inshi -poshtovi -opera tor i -mozhut-pr iskor i t i -dos tavku- posilokukrajincyam-50028195.html 42. Інтеграція України до ринку поштових послуг ЄС [Електронний ресурс]. – режим доступу: 9 https://novaposhta.ua/ru/news/rubric/2/id/4266 43. Trade and tariff data. The World Trade Organization (WTO). URL[Електронний ресурс]. – режим доступу:https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/statis_e.htm 44. World Bank Open Data. World Bank Group URL[Електронний ресурс]. – режим доступу: https://data.worldbank.org/