Репозиторій ЧДТУ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення)  
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
 
на тему: 
 
«ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 
НАСЕЛЕННЯ: СТАН ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент  4  курсу, групи  СЗ-1910 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
(шифр і назва спеціальності (спеціалізації))  
 
 
 
Кот Т.А.     
 (прізвище та ініціали)  
Керівник  Губар О. Є.     
(прізвище та ініціали)  
Рецензент _________________________  
(прізвище та ініціали)  
 
 
 
Черкаси – 2023 р. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
  
Освітньо-кваліфікаційнийрівень бакалавр       
  
Галузьзнань 23 Соціальна робота   
             (шифр і назва) 
Спеціальність 232 “Соціальнезабезпечення”  
                                                                         (шифр і назва) 
  
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________20 ____ р. 
  
  
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
  
Коту Тарасу Артуровичу 
              
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи:«Державна політика в сфері охорони здоров’я населення: 
стан та напрямки розвитку» 
  
Керівник роботи: Губар Олександра Євгенівна, к.е.н., доцент 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковийступінь, вченезвання) 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи: “____”________ 2023 р. 
3. Вихіднідані до роботи: 
Oб’єктoм дослідження є державна політика в сфері охорони здоров’я 
населення України. 
Прeдмeтoм дoсліджeння є система взаємовідносин між учасниками, що беруть 
участь у формуванні та реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я 
населення. 
Мeтoю кваліфікаційної рoбoти є дослідження організаційно-правових заходів, 
спрямованих на запобігання та протидію вчинення злочинів серед неповнолітніх 
осіб та напрацювання практичних рекомендацій для вдосконалення системи 
протидії злочинності серед неповнолітніх осіб через розроблення соціального 
проекту.  
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, 
які потрібно розробити): 
 дослідити суть та значення поняття «здоров’я»; 
 дослідити основні складові державної політики з охорони здоров’я 
населення;  
 виявити особливості зарубіжного досвіду формування державної політики з 
охорони здоров’я населення;  
 дослідити eфeктивністьї медичної реформи в Україні за 2022-2021 рр;  
 дослідити, як результати медичної реформи відзначилися на показниках 
охорони здоров’я населення Черкаської області за 2020-2021 рр.;  
 виявити основні проблеми, що виникають в процесі реформування галузі 
охорони здоров’я населення; 
 розробити практичні рекомендації щодо підвищення рівня здоров’я 
населення Черкаської області.  
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових 
креслень): аналітичні таблиці, діаграми, графіки, діаграми Ішікави, інтелект-карта, 
структурно-логічні схеми, план робіт по проекту. 
6. Консультанти розділів роботи 
  
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта Завдання видав Завдання прийняв 
1 Губар О.Є.  ___.___.2023 р. ___.___.20223р. 
2 Губар О.Є ___.___.2023 р. ___.___.2023 р. 
3 Губар О.Є. ___.___.2023 р. ___.___.2023 р. 
 
7. Дата видачі завдання «____» _____________2023 р.  
  
Календарний план 
  
№ Строк виконання 
Назва етапів дипломної роботи Примітка 
з/п етапів роботи 
1 Отримання завдання ___.___.2023 р. виконано 
2 Підготовк арозділу І ___.___.2023 р. виконано 
3 Підготовка розділу ІІ ___.___.2023 р. виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ ___.___.2023 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику ___.___.2023 р. виконано 
6 Підготовка реферату ___.___.2023 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру ___.___.2023 р. виконано 
Зовнішнє рецензування кваліфікаційної ___.___.2023 р. 
8 виконано 
роботи 
Підготовка до публічного захисту ___.___.2023 р. 
9  
кваліфікаційної роботина засідання ДЕК 
  
  
 
Студент                        ____________________    _______________________ 
                           (підпис)                                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи   ____________________    _______________________ 
                 (підпис)                                                  (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК   ____________________    _______________________ 
        (підпис)                                                (прізвище та ініціали) 
 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 95 сторінок, 12 таблиць, 8 рисунків, 
список літератури з 47 найменувань, 6 додатків. 
 
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 
НАСЕЛЕННЯ: СТАН ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ 
 
Oб’єктoм дoсліджeння є державна політика в сфері охорони здоров’я 
населення України.  
Прeдмeтoм дoсліджeння є система взаємовідносин між учасниками, що 
беруть участь у формуванні та реалізації державної політики в сфері охорони 
здоров’я населення.  
Метою роботи є дослідження осбливостей державної політики в сфері 
охорони здоров’я населення України та напрацювання заходів, що сприяють 
вирішенню проблемних питань у сфері охорони здоров’я населення на рівні 
області. 
Зaвдaння роботи:  
 дослідити суть та значення поняття «здоров’я»; 
 дослідити основні складові державної політики з охорони здоров’я 
населення;  
 виявити особливості зарубіжного досвіду формування державної 
політики з охорони здоров’я населення;  
 дослідити eфeктивністьї медичної реформи в Україні за 2022-2021 рр;  
 дослідити, як результати медичної реформи відзначилися на 
показниках охорони здоров’я населення Черкаської області за 2020-2021 рр.;  
 виявити основні проблеми, що виникають в процесі реформування 
галузі охорони здоров’я населення; 
 розробити практичні рекомендації щодо підвищення рівня здоров’я 
населення Черкаської області.  
За результатами  дослідження сформульовані такі висновки: 
1) отримало подальший розвиток: 
– теоретичне обгрунтування поняття «здоров’я» та значення державної 
політики у сфері охорони населення стратегії соціальних цілей держави; 
– визначення стратегій розвитку Національної служби здоров’я України; 
– характеристика передумов розвитку сучасної системи пробаційного 
нагляду щодо неповнолітніх осіб, що виконує функції гарантування 
відновного правосуддя, реалізацію заходів пробаційного характеру, які 
забезпечують соціальну адаптацію та ресоціалізацію правопорушника, який 
не досяг повнолітття; 
– проаналізовано фективність впровадження медичної реформи в Україні 
за 2020-2021 рр. та показники охорони здоров’я населення в Черкаській 
області. 
2) узагальнено: 
– міжнародне та національне нормативно-правове забезпечення реалізації 
напрямків державної політики в сфері у сфері охорони населення; 
 досвід країн Європи щодо формування ефективних напрямків 
державної політики у сфері охорони здоров’я населення. 
3) вперше: 
- запропоновано Програму планування сім’ї в Черкаській області 
«ЗДОРОВА РОДИНА» на 2024 рік, метою якої є збереження 
репродуктивного та статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав 
для досягнення благополуччя кожної людини, відтворення населення 
Черкаської області. 
Теоретичні результати дослідження знайшли своє відображення у публікації 
до Днів студентської науки в Черкаському державному технологічному 
університеті на тему: «Пріоритетні напрямки державної політики в сфері 
охорони здоров'я» 
 
Одержаніи результати можуть бути використані управліннями 
соціального захисту обласних рад Черкаської області для розроблення 
програм соціального розвитку.  
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2023 р. 
Рік  захисту роботи 2023 р. 
 
 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
5 
 
 ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………………. 5 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ  
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ………...………………………....... 8 
1.1. Державна політика в сфері охорони здоров’я населення як один з  
приорітетних напрямків соціальної політики держави……………………… 8 
1.2. Основні засади державої політики в сфері охорони здоров’я населення  14 
1.3. Зaрубіжний дoсвід державої політики в сфері охорони здоров’я  
населення…………………………………………………………………………  26 
 
РОЗДІЛ 2 AНAЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З  
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРAЇНІ ЗА 2021 - 2022 рр……………………. 35 
2.1. Результати впровадження медичної реформи в Україні за   
2020 – 2022 рр…………………………………………………………………….. 35 
2.2. Аналіз показників охорони здоров’я населення у Черкаській області за  
2020 – 2021 рр. .……………………………………………………………….. 48 
   
РОЗДІЛ 3  ПРОГРАМА ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї «ЗДОРОВА РОДИНА» В  
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ на 2024 рік……….. ……………........................... 58 
3.1. Опис  Програми «ЗДОРОВА РОДИНА»………………………………. 58 
3.2.  Технологія організації мережі центрів підтримки жінок у стані кризової  
вагітності в Черкаській області ……………………………………………….. 71 
3.3. Шляхи просування Програми і очікувані результати ………………… 81 
 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 84 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 90 
ДОДАТКИ  
 
 
  
6 
 
ВСТУП 
 
Сучасні тенденції, що визначають пріоритети державної політики у 
сфері охорони здоров’я, обумовлені цілями соціально-економічного розвитку 
країни, в якості яких проголошено сталість економічного зростання, 
поліпшення добробуту населення, посилення людського потенціалу, 
підвищення якості медичних послуг і на фоні цього подолання демографічної 
кризи. Відповідно до цього, у 2015 році в Україні було започатковано 
реформу системи охорони здоров’я з метою поліпшення стану здоров’я 
населення та забезпечення фінансового захисту від надмірних витрат «з 
власної кишені» шляхом підвищення ефективності, модернізації застарілої 
системи надання послуг та покращення доступу до якісного медичного 
обслуговування. Метою цієї реформи було запровадження нової моделі 
фінансування системи охорони здоров’я, яка передбачає чіткі зрозумілі 
гарантії держави щодо медичної допомоги, кращий фінансовий захист для 
громадян у випадку хвороби, ефективний і справедливий розподіл ресурсів 
та скорочення платежів пацієнтів. 
Відповідно, нині актуальними є питання напрацювання таких 
напрямків державної політики в сфері охорони здоров’я населення, які б 
забезпечили достатній фінансовий захист для пацієнтів та підвищили рівень 
доступу до деяких медичних послуг.  
Питанням державої політики в сфері охорони здоров’я населення 
України присвятили праці такі вітчизняні вчені, як Гладун З. С.,  Жаліло Л., 
Солоненко І., Волос Б., Кунгурцев О., Мартинюк О., Солоненко Н., Демченко 
І.С., Вороненко Ю. В., Ліщук О.В., Мосткова О.В. Водночас, актуальності 
набувають питання щодо напрацювання регіональних стратегій розвитку 
сфери охорони здоров’я, спрямованих на вирішення задач окремої області 
(регіону).  
Все це зумовило практичну значимість обраної теми дослідження. 
7 
 
Oб’єктoм дoсліджeння є державна політика в сфері охорони здоров’я 
населення України.  
Прeдмeтoм дoсліджeння є система взаємовідносин між учасниками, 
що беруть участь у формуванні та реалізації державної політики в сфері 
охорони здоров’я населення.  
Мета і завдання роботи. 
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження особливостей державної 
політики в сфері охорони здоров’я населення України та напрацювання 
заходів, що сприяють вирішенню проблемних питань у сфері охорони 
здоров’я населення на рівні області. 
Відпoвіднo дo пoстaвлeнoї мeти визнaчeнo oснoвні зaвдaння роботи:  
 дослідити суть та значення поняття «здоров’я»; 
 дослідити основні складові державної політики з охорони здоров’я 
населення;  
 виявити особливості зарубіжного досвіду формування державної 
політики з охорони здоров’я населення;  
 дослідити eфeктивністьї медичної реформи в Україні за 2022-2021 рр;  
 дослідити, як результати медичної реформи відзначилися на 
показниках охорони здоров’я населення Черкаської області за 2020-2021 рр.;  
 виявити основні проблеми, що виникають в процесі реформування 
галузі охорони здоров’я населення; 
 розробити практичні рекомендації щодо підвищення рівня здоров’я 
населення Черкаської області.  
Мeтoди дoсліджeння. У прoцeсі дoсліджeння викoристaнo зaгaльні 
мeтoди нaукoвoгo пізнaння, зoкрeмa: мeтoд структурнo-лoгічнoгo aнaлізу; 
мeтoд нaукoвoї aбстрaкції для виявлeння сутнoсті поняття «здоров’я»; мeтoд 
aнaлізу й синтeзу; мeтoд пoрівняльнoгo aнaлізу для дослідження показників 
ефективності  реформування системи охорони здоров’я населення України та 
показників рівня охорони здоров’я населення Черкаської області; факторний 
8 
 
аналіз за допомогою методу причинно-наслідоких зв’язків «Діаграма 
Ішікави» для виявлення факторів впливу на показник депопуляції населення 
Черкаської області; метод бюджетно-цільового прогнозування для 
розроблення Програми підвищення рівня охорони здоров’я населення 
Черкаської області на 2024 рік; «Інтелект–карти/MindMap» картографічний 
метод – для графічного представлення плану заходів проекту. 
Інфoрмaційнoю бaзoю дoсліджeння є:  зaкoнoдaвчі тa нoрмaтивні aкти 
Укрaїни, мaтeріaли Дeржaвнoгo кoмітeту стaтистики Укрaїни, Міністерства 
соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, звітні 
дані Національної служби охорони здоров’я України, дані інфoрмaційнo-
aнaлітичних бюлeтeнів, нaукoвa мoнoгрaфічнa літeрaтурa, пeріoдичнa 
літeрaтурa тoщo. 
Теоретичні результати дослідження знайшли своє відображення у 
публікації до Днів студентської науки в Черкаському державному 
технологічному університеті на тему: «Пріоритетні напрямки державної 
політики в сфері охорони здоров'я» (Додаток А). 
 
 
 
 
  
9 
 
РОЗДІЛ 1  
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ 
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ 
 
 
1.1. Державна політика в сфері охорони здоров’я населення як один з 
приорітетних напрямків соціальної політики держави 
 
Здоров’я людини – це і результат, і показник суспільного прогресу. На 
його основі визначають рівень розвитку суспільства. Оскільки здоров’я –
основа життя людини, спосіб (форма) її існування та соціального буття, тому 
може бути характеристикою її добробуту. Особливо це стосуєтьсясьогодення 
[1]. Варто зауважити, що на даний час поняття „здоров’я людини” не має 
єдиного точного визначення. Це, насамперед, пов’язано з великою кількістю 
найважливіших показників життєдіяльності людського організму, а також 
багатоманітністю чинників, що впливають на здоров’я людини. 
Значення сфери охорони здоров’я у збереженні й відновленні здоров’я 
населення дуже велике. За даними спеціальних досліджень, добре 
організована система медичної допомоги могла б майже на 16% зменшити 
рівень потенційних втрат людино-років життя. Крім цього, вона виконує й 
важливу соціально-політичну функцію, оскільки сприяє формуванню 
почуття упевненості в майбутньому [1]. Вивчення ефективності практичної 
медицини свідчить, що майже 50% приросту динаміки тривалості життя 
забезпечується клінічним профілактичним і лікувальним обслуговуванням. 
[11]. 
На наш погляд, жодне з визначень поняття „здоров’я людини” не 
можна вважати універсальним. Лише умовно універсальним на нинішньому 
етапі розвитку науки, осягнення і осмислення феномену людського життя. 
Більш-менш універсальним є визначення здоров’я людини, вказане в 
преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (1948 
10 
 
р.): „Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального 
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів” [1]. 
Однак, це визначення, на думку багатьох науковців, має суперечливий 
характер. По-перше, поняття „повне соціальне благополуччя” дуже широке і 
залежить не лише від індивідуальних поглядів, а й від сформованих 
соціальних відносин у визначеній країні. По-друге, соціальна повноцінність 
людини далеко не завжди визначається її біологічним станом. 
На наш погляд, поняття „здоров’я людини” є багатогранним і 
багатоаспектним, тому існує велика кількість його визначень. Вважаємо за 
доцільне навести деякі визначення поняття „здоров’я людини”: 
– це благо – здоров’я як позитивна цінність, а негативною цінністю є 
його відсутність; 
– це суспільне багатство; 
– це благополуччя (повне): фізичне, духовне, соціальне; 
– це первинна невід’ємна властивість людини; 
– це нормальне функціонування і розвиток людського організму; 
– це вид гармонії; 
– це повноцінне життя; 
– це закон існування і розвитку людини; 
– це засіб підтримання життя і діяльності людини; 
– це здатність людини до оптимального фізіологічного, психологічного 
і соціального функціонування, цілісної, інтегративної поведінки, спрямованої 
на задоволення власних потреб; 
– це мета економічного та соціального розвитку країни; 
– це міра людини як біосоціального утворення; 
– це суб’єктивно-психологічне відчуття здоров’я; 
– це біохімічна, фізіологічна норма як необхідна умова здоров’я; 
– це стан людини (людського організму): фізичний (фізіологічний), 
психічний (емоціональний) і розумовий (інтелектуальний); оптимального 
11 
 
функціонування організму людини; рівноваги всіх відправлень в організмі, 
взаємодії із зовнішнім середовищем; 
– це стан повного фізичного, психологічного і соціального 
благополуччя; повноти пристосованості, відсутності хвороби, фізичних 
дефектів; трудової і суспільної активності: виконання соціальних функцій 
тощо [3]. 
В сучасній науковій літературі є чимало спроб сформулювати і подати 
визначення поняття здоров’я людини. Наведемо діякі з них.  Так, В. О. Ліщук 
та О. В. Мосткова вважають, що „здоров’я – це здатність пристосовуватись 
до середовища і власних можливостей, протистояти зовнішнім і внутрішнім 
збуренням, хворобам, іншим пошкодженням, старінню та іншим формам 
деградації, зберігати себе, природне й штучне середовище проживання,  
розширювати свої можливості, умови й ареал проживання, обсяг і 
різноманітність екологічного, інтелектуального, морально-етичного 
середовища, збільшувати тривалість повноцінної життєдіяльності, 
поліпшувати можливості, властивості та здатності свого організму, якість 
життя і середовища проживання, створювати, підтримувати й зберігати собі 
подібних, а також культурні, моральні та матеріальні цінності, формувати 
адекватну самосвідомість, етико-естетичне ставлення до себе і до ближньої 
людини, людства, добра і зла” [4]. 
На нашу думку, найбільш раціональним є визначення, яке належить 
відомим ученим-академікам фізіологу В. П. Казначеєву та психологу Е. О. 
Спіріну: „Здоров’я індивіда – це динамічний процес збереження й розвитку 
його соціально-природних (біологічних, фізіологічних і психічних) функцій, 
соціально-трудової, соціокультурної і творчої активності за максимальної 
тривалості життєвого циклу” [5]. 
Відсутність інтегрального кількісного показника здоров’я потребує 
оцінювання його суті за окремими компонентами, набір яких ще потрібно 
уточнити й унаочнити. А, оскільки, забезпечення громадського здоров’я 
можливе тільки шляхом проведення певних заходів – організаційних, 
12 
 
фінансових, правових і суто медичних, то це вже політика, а вона вимагає 
певного управління цим явищем. Відповідно, це зумовлює необхідним 
формування засад реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я 
населення. 
Державна політика в сфері охорони здоров’я населення є одним з 
пріоритетним напрямком та невід’ємним елементом соціальної політики 
держави. Соціальна політика – це цілеспрямована діяльність суб’єктів з 
метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування 
безпечного соціального середовища людини. У такому аспекті соціальна 
політика передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення системи 
соціальних амортизаторів суспільних, зокрема ринкових, ризиків і 
формування соціальних стандартів. Іншими словами, соціальна політика у– 
це діяльність суб’єктів соціальнополітичного життя, спрямована на 
формування соціальної безпеки людини та суспільства [10]. 
Держава формує політику охорони здоров’я в Україні та забезпечує її 
реалізацію. Державна політика в сфері охорони здоров’я спрямована на 
реалізацію положень Конституції та законів України щодо забезпечення 
доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові 
України, запровадження нових ефективних механізмів фінансування та 
управління у сфері охорони здоров’я, створення умов для формування 
здорового способу життя. 
Одним з центральних питань сучасної політики є визнання і 
забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я, під яким розуміється 
комплекс прав людини, якими вона наділена у сфері збереження, розвитку та 
відновлення здоров’я й відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди. Зокрема, 
на отримання медичної допомоги, вибір лікаря і медичного закладу, на 
таємницю інформації про стан свого здоров’я, право на соціальний захист і 
обслуговування та ін. передбачені міжнародними актами, Конституцією та 
Законами України, іншими підзаконними нормативно-правовими актами і 
разом з юридичною відповідальністю становлять адміністративно-правовий 
13 
 
статус людини (особи) у сфері охорони здоров’я [1]. 
У Конституції України в ст. 49 закріплено, що кожен має право на 
охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона 
здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-
економічних, медіко-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. 
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян 
медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони 
здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких 
закладів не може бути скорочена [7]. 
Право на охорону здоров’я – це закріплена міжнародними актами й 
гарантована Конституцією і законами України можливість людини 
використовувати всі засоби і заходи, спрямовані на збереження або 
відновлення стану повного фізичного, душевного і соціального 
благополуччя, отримання медичної допомоги та відшкодування заподіяної 
здоров’ю шкоди [9]. 
Зміст цього права визначено у статті 6 Закону України «Основи 
законодавства про охорону здоров’я». Воно, зокрема, передбачає необхідний 
(належний) життєвий рівень, включаючи їжу, житло, одяг, медичний догляд 
та соціальне обслуговування і забезпечення, необхідні для підтримання 
здоров’я людини; безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне 
середовище; кваліфіковану медико- санітарну допомогу, включаючи вільний 
вибір лікаря і закладу охорони здоров’я та інші права громадян у галузі 
охорони здоров’я. Як бачимо, право на охорону здоров’я включає широкий 
перелік інших прав, які фактично формують його структуру [8]. 
Розглянемо основні поняття, які визначають складові елементи 
державної політики населення в галузі охорони здоров’я. 
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»  
у ст. 3 визначає здоров’я як стан повного фізичного, психічного і соціального 
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад [8]. Охорона 
здоров’я – це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і 
14 
 
розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності 
та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій 
індивідуальній тривалості життя. Заклад охорони здоров’я – юридична особа 
будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її 
відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення 
медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та 
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників [8]. Медична 
допомога – це діяльність професійно підготовлених медичних працівників, 
спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку 
з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у 
зв’язку з вагітністю та пологами [8]. Медичне обслуговування – це діяльність 
закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців, які зареєстровані 
та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері 
охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою. 
Отже, підсумовуючи вищевказане, зазначимо, що  державна політика 
з охорони здоров’я полягає у формуванні вищими органами державної влади 
пріоритетів, доктрин, концепцій і програм, спрямованих на зміцнення 
здоров’я населення, забезпечення діяльності і розвиток системи охорони 
здоров’я. Відповідно до ст. 12 Закону України «Основи законодавства 
України про охорону здоров’я» - це один із пріоритетних напрямів державної 
діяльності. Держава формує політику охорони здоров’я в Україні й 
забезпечує її реалізацію [8]. 
Місцева (регіональна) політика охорони здоров’я – це складова 
державної політики. Вона полягає в розробці й затвердженні місцевими 
органами державної влади та органами місцевого самоврядування 
пріоритетів і програм охорони здоров’я населення села, селища, міста та 
області, зміцнення й розвитку мережі медичних закладів і здійснення заходів 
охорони здоров’я населення [1]. 
 
15 
 
1.2. Основні засади державої політики в сфері охорони здоров’я 
населення 
 
Сучасні тенденції, що визначають пріоритети державної політики у 
сфері охорони здоров’я, обумовлені цілями соціально-економічного розвитку 
країни, в якості яких проголошено сталість економічного зростання, 
поліпшення добробуту населення, посилення людського потенціалу, 
підвищення якості медичних послуг і на фоні цього подолання демографічної 
кризи.  
Відповідно до статті 12 Закону України «Основи законодавства 
України про охорону здоров’я»,  «охорона здоров'я - один з пріоритетних 
напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в 
Україні та забезпечує її реалізацію. Державна політика охорони здоров'я 
забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її 
науково обгрунтованим потребам, але не менше десяти відсотків 
національного доходу» [8]. 
Державне регулювання охорони здоров’я населення означає здійснення 
державою комплексних заходів (організаційних, правових, економічних 
тощо) у сфері соціальних, економічних, політичних, духовних та ін. 
суспільних процесів з метою збереження й підвищення існуючого рівня 
здоров’я всього населення та кожної людини зокрема, запобігання на 
загальнодержавному рівні негативним суспільним явищам (зловживання 
алкогольними напоями, тютюновими виробами, реалізація неякісних 
харчових продуктів) та хворобам, що мають безпосереднє відношення 
дорівня здоров’я населення [1]. 
Основні засади державої політики в сфері охорони здоров’я 
корелюються із Цілями сталого розвитку  (2015-2030), затвердженими 
Організацією Об’єднаних націй. (Ціль 3. Забезпечити здоровий спосіб життя 
та сприяти благополуччю всіх) [12]. Цілі сталого розвитку покликані 
зменшити смертність, зупинити епідемії, забезпечити загальний доступ до 
16 
 
послуг з охорони здоров’я, а також доступ до основних лікарських засобів і 
вакцин для всіх. В межах даної цілі поставлені наступні завдання: 
 знизити материнську смертність; 
 мінімізувати смертність, якій можна запобігти, серед дітей віком до 5 
років; 
 зупинити епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, у тому числі за рахунок 
використання інноваційних практик та засобів лікування;  
 знизити передчасну смертність від неінфекційних захворювань; 
 знизити на чверть передчасну смертність населення, у тому числі за 
рахунок упровадження інноваційних підходів до діагностики 
захворювань; 
 знизити рівень отримання тяжких травм і смертності внаслідок ДТП, у 
тому числі за рахунок використання інноваційних практик реанімування, 
лікування та реабілітації постраждалих унаслідок ДТП; 
 забезпечити загальну якісну імунізацію населення з використанням 
інноваційних препаратів; 
 знизити поширеність тютюнокуріння серед населення з використанням 
інноваційних засобів інформування про негативні наслідки 
тютюнокуріння; 
 здійснити реформу фінансування системи охорони здоров’я [12]. 
Згідно зі статтею 7 Закону України «Основи законодавства України про 
охорону здоров’я»,  «держава згідно з Конституцією України гарантує всім 
громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом: 
а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; 
б) організації і проведення системи державних і громадських заходів 
щодо охорони та зміцнення здоров'я; 
в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним 
законом особам гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та 
лікарських засобів у порядку, встановленому законом; 
17 
 
г) здійснення державного і можливості громадського контролю та 
нагляду в сфері охорони здоров'я; 
д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу 
соціальної, екологічної, спеціальної медичної та реабілітаційної статистичної 
інформації; 
е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних 
інтересів громадян у сфері охорони здоров'я» [8].  
Відповідно до статті 8 цього закону, «держава визнає право кожного 
громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. 
Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та 
комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої 
належать: 
 екстрена медична допомога; 
 первинна медична допомога; 
 спеціалізована медична допомога; 
 паліативна допомога. 
Держава визнає право кожного громадянина на отримання 
реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок 
надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги 
встановлюється законодавством» [8].  
Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України 
про охорону здоров’я» система охорони здоров’я – це мережа закладів, 
установ та органів охорони здоров’я України, метою діяльності яких є 
забезпечення громадянам конституційних прав на охорону здоров’я, медичну 
допомогу та медичне страхування, надання кваліфікованої медико-санітарної 
допомоги, здійснення комплексу спеціальних лікувально-профілактичних 
заходів, спрямованих на діагностику та лікування захворювань, зміцнення 
здоров’я, підвищення медико-санітарної культури населення, запобігання 
захворюванням та інвалідності, реабілітацію хворих та інвалідів, організацію 
роботи закладів охорони здоров’я та управління ними [8]. 
18 
 
Законодавство про охорону здоров’я − це частина законодавства 
України, яка складається з системи правових актів і норм, що за допомогою 
специфічних правових методів регулюють суспільні відносини 
(організаційно-управлінські, майнові, трудові та ін.) у сфері охорони 
здоров’я. Згідно з ієрархією системи нормативних актів, систему 
законодавства у сфері охорони здоров’я становлять п’ять груп (рівнів) 
нормативно-правових актів:  
1) Конституція України (насамперед ст. 49, яка гарантує право на охорону 
здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування);  
2) галузеві кодекси, які містять загальні норми, що застосовуються в 
медичній сфері (Цивільний і Кримінальний кодекси, Кодекс про 
адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю, процесуальні 
кодекси);  
3) Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 
2801-XI  від 19.11.1992 р. як основний (базовий) закон у сфері охорони 
здоров’я, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади 
охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері з метою 
забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої 
працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення 
факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження 
захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості  [8]; 
4) спеціальні закони, що регулюють окремі сфери медичної діяльності 
(донорство, психічна допомога, окремі інфекційні захворювання тощо), 
зокрема, Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення» № 2168-VIII від 19 жовтня 2017 р., Закон 
України  «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та 
лікарських засобів» від 19.10.2017 № 2168-VIII, Закон України «Про 
підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській 
місцевості» № 2206-VIII  від 14 листопада 2017 р. 
19 
 
5) акти центральних і місцевих органів державної виконавчої влади (укази та 
розпорядження президента України, постанови і розпорядження Кабінету 
Міністрів України, накази і розпорядження Міністерства охорони здоров’я 
України, нормативно-правові акти інших органів влади. Зокрема, Наказ 
Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку вибору 
лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про 
вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» № 503 від 19.03. 2018 
р., Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку 
реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2018 рік» 
№ 407 від 25.04.2018 р., План заходів з реалізації Концепції реформи 
фінансування системи охорони здоров'я на період до 2020 року, 
затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 
2017 р. № 821-р. 
Враховуючи правоінтеграційні процеси, що відбуваються в Європі та 
світі, участь України у них, можемо запропонувати таку класифікацію 
законодавства у сфері охорони здоров’я:  
1) законодавство, що базується на міжнародно-правових нормах;  
2) норми національного законодавства.  
У межах міжнародно-правових норм, що стосуються тих чи інших 
питань у сфері охорони здоров’я, доцільно виділити такі групи документів: 
1 група  - міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони 
здоров’я. До неї відносяться: Загальна декларація прав людини 1948 р.,  
Міжнародний пакт про громадські та політичні права 1966 р., Міжнародний 
пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародна 
конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 р., Конвенція 
про ліквідацію всіх форм расової дискримінації щодо жінок 1979 р., 
Конвенція про права дитини 1989 р., Конвенція про права осіб з інвалідністю 
2006 р.; 
20 
 
2 група - це міжнародні договори у сфері громадського здоров’я, до яких 
відносяться положення Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я 
(далі – ВООЗ), Міжнародні медико-санітарні правила 2005 р., Рамкова 
конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну 2006 р., Європейська конвенція 
про захист прав людини і основних свобод 1950 р.; Європейська соціальна 
хартія 1996 р., Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції 
та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я, 2011 р. [14]. 
Основними принципами охорони здоров’я в Україні є: 
 визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності 
суспільства і держави; 
 дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони 
здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій; 
 гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету 
загальнолюдських цінностей над національними, груповими або 
індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист 
найбільш уразливих верств населення; 
 рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної 
допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров’я; 
 відповідність завданням і рівню соціально-економічного та 
культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-
технічна і фінансова забезпеченість; 
 орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, 
поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі 
охорони здоров’я; 
 попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, 
екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я; 
 багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її 
фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та 
заохоченням підприємництва і конкуренції; 
21 
 
 децентралізація державного управління, розвиток самоврядування 
закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і 
договірній основі [8]. 
Основу державної політики охорони здоров’я формує Верховна Рада 
України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони 
здоров’я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і 
пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, 
створення системи відповідних кредитно- фінансових, податкових, митних та 
інших регуляторів, затвердження загальнодержавних програм охорони 
здоров’я. Для вирішення питань формування державної політики охорони 
здоров’я при Верховній Раді України можуть створюватися дорадчі та 
експертні органи з провідних фахівців у галузі охорони здоров’я та 
представників громадськості. Порядок створення та діяльності цих органів 
визначається Верховною Радою України. 
Складовою частиною державної політики охорони здоров’я в Україні є 
місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються 
органами місцевого і регіонального самоврядування та відображають 
специфічні потреби охорони здоров’я населення, яке проживає на 
відповідних територіях. 
Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на 
органи державної виконавчої влади.  
Особисту відповідальність за державну політику в цій сфері несе 
Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній 
Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі 
охорони здоров’я, виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, 
забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я через систему 
органів державної виконавчої влади, проводить у життя державну політику 
охорони здоров’я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією 
України. 
22 
 
Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення 
державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні 
механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я, 
забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові 
угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, а 
також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на 
органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. 
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної 
виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози 
в галузі охорони здоров’я, визначають єдині науково обгрунтовані державні 
стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я 
населення, формують і розміщують державні замовлення з метою 
матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний 
контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони 
здоров’я. 
Спеціально уповноваженим центральним органом державної 
виконавчої влади в галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я 
України (надалі - МОЗ), компетенція якого визначається положенням, що 
затверджується Кабінетом Міністрів України. МОЗ є головним (провідним) 
органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення 
реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я. 
Основними завданнями МОЗ України є: забезпечення реалізації 
державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного та епідемічного 
благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та 
реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення; розроблення, 
координація та контроль за виконанням державних програм розвитку 
охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної 
допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості; організація 
надання державними та комунальними закладами охорони здоров’я 
безоплатної медичної допомоги населенню; організація надання медичної 
23 
 
допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах 
своєї компетенції заходів, пов’язаних з подоланням наслідків Чорнобильської 
катастрофи; розроблення заходів щодо профілактики та зниження 
захворюваності, інвалідності та смертності населення; організація разом з 
Національною академією наук України, Академією медичних наук України 
наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки. 
В період євроїнтеграції, Україна  формує абсолютно нову політику 
охорони здоров’я, що має поліструктурний характер. В майбутньому 
розподіл сфер відповідальності між різними рівня- ми та мобілізація 
ресурсів, сприятимуть не лише покращенню стану здоров’я населення в 
межах ЄС та України, а й ефективному реформуванню національної системи 
охорони здоров’я. Міжінституційне співробітництво ЄС та України у сфері 
охороги здоров’я представлено на рис. 1.1. [11]. 
 
Європейська Комісія Рада Міністрів ЄС Європейський Парламент 
 
 
 Євпропейська фундація з  
покращення стандартів життя та 
 
Генеральний умов праці. Виконавча агенція з Комітет з питань 
директорат з питань програм промадського здоров’я захисту довкілля, 
 (PHEA). Євпропейська агенція з 
охорони здоров’я та громадського 
питань безпеки та охорони 
 захисту споживачів здоров’я на робочому здоров’я та безпеки 
(SANCO) місці.Європейська агенція з продуктів 
 лікарських засобів. харчування 
Євпропейський центр з 
контролю та запобіганню 
 хворобам.  
 
 Політика ЄС у галузі охорони здоров’я 
(розробка, реалізація, імплементація на національному рівні) 
 
   Україна 
 (законодавчі, 
Національні системи охорони здоров’я виконавчі органи 
 влади, профспілки, 
неурядові профільні 
Рис. 1.1. Міжінституційне співробітництво ЄС  асоціації, 
та України у сфері охороги здоров’я [11]. дослідницькі 
інститути) 
24 
 
У 2015 році урядом України було ініційовано трансформаційну 
реформу системи охорони здоров’я з метою поліпшення стану здоров’я 
населення та забезпечення фінансового захисту від надмірних витрат «з 
власної кишені» шляхом підвищення ефективності, модернізації застарілої 
системи надання послуг та покращення доступу до якісного медичного 
обслуговування [19].  
Метою цієї реформи було запровадження нової моделі фінансування 
системи охорони здоров’я, яка передбачає чіткі зрозумілі гарантії держави 
щодо медичної допомоги, кращий фінансовий захист для громадян у випадку 
хвороби, ефективний і справедливий розподіл ресурсів та скорочення 
платежів пацієнтів. 
Після розробки та затвердження стратегії, було прийнято новий Закон 
України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування 
населення», який регулює фінансування системи охорони здоров’я.  Також, 
відповідно до  Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення 
Національної служби здоров’я України» №101-2017-п від 27.12.2017 р.  було 
створено Національну службу здоров’я України (надалі – НСЗУ), щоб 
розпочати стратегічні закупівлі медичних послуг, визначених у 
гарантованому пакеті.  
Національна служба здоров'я України (НСЗУ) є центральним органом 
виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних 
фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Діяльність НСЗУ 
спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра 
охорони здоров'я [20]. 
Основні завдання НСЗУ: 
 реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій 
медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій 
медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 
 виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів 
за програмою медичних гарантій; 
25 
 
 внесення на розгляд Міністра охорони здоров'я пропозицій щодо 
забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових 
гарантій медичного обслуговування населення (основні функції, що виконує 
НСЗУ представлено у Додатку Б) [19]. 
Структура НСЗУ передбачає наявність центрального та регіональних 
відділень, взаємозв’язок яких подібний до інших органів виконавчої влади: 
центральне відділення виконує повний перелік функцій, а регіональні 
відповідають за підготовку договорів з місцевими надавачами послуг, 
контроль якості та інші функції. Регіональні відділення не будуть 
підпорядковані місцевим органам виконавчої влади. Це відповідає принципу 
розмежування повноважень замовника і надавача медичних послуг [21]. 
Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії 
медичного обслуговування населення», при НСЗУ з метою забезпечення 
прозорості та громадського контролю за її діяльністю утворюється Рада 
громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах 
відкритого та прозорого конкурсу на період двох календарних років. 
Основними функціями Ради громадського контролю при НСЗУ є: 
 здійснення громадського контролю за діяльністю НСЗУ; 
 сприяння взаємодії НСЗУ з громадськими об’єднаннями, іншими 
інститутами громадянського суспільства у сфері медичного обслуговування 
населення; 
 забезпечення прозорості діяльності НСЗУ; 
 інформування НСЗУ про громадську думку стосовно формування та 
реалізації державної політики у сфері державних фінансових гарантій 
медичного обслуговування населення та про програму державних гарантій 
медичного обслуговування населення [22]. 
Нині, в реформованій системі охорони здоров’я Україні діють дві 
основні державні програми, які забезпечують реалізацію принципів 
державної політики з охорони здоров’я: 
26 
 
1 - «Порядок реалізації програми державних гарантій медичного 
обслуговування населення у 2023 році», затверджений  Постановою Кабінету 
Міністрів України № 1464 від 27.12.2022 р.; 
2- урядова программа «Доступні ліки», яка регулюється наступними 
нормативно-правововими актами: 
 постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації 
лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного 
обслуговування населення» від 28.07. 2021 р. № 854; 
 постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного 
регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» від 
25.03.2009 р. № 333; 
 постановою Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання 
цін на лікарські засоби» від 09.11.2016 р. № 862; 
 постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації 
лікарських засобів» від  27.02.2019 р. № 135; 
 Правилами виписування рецептів на лікарські засоби і вироби 
медичного призначення, затверджені наказом МОЗ України від 19.07.2005 р. 
№360 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України  від 04.10. 
2018 р. № 1819) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.07. 2005 р. 
за № 782/11062. 
Отже, зміцнення здоров’я населення потребує державної політики, 
спрямованої на розвиток та інтенсифікацію ресурсів охорони здоров’я, 
формування відповідної нормативно-правової бази, підвищення ефективності 
організаційно-функціональної структури медичного обслуговування 
населення, переорієнтації медичних закладів переважно з лікування на 
профілактику захворюваності, забезпечення міжвідомчого і міжгалузевого 
співробітництва. В даний час продовжується зміцнюватись потенціал НСЗУ 
та  електронних систем для роботи зі зверненнями, відстежування показників 
ефективності надавачів, надання пріоритетних послуг, перенаправлень, 
виявлення зловживань та шахрайства, роботи з небажаними наслідками 
27 
 
капітаційної системи виплат та здійснення моніторингу якості медичної 
допомоги.  
 
1.3.  Зaрубіжний дoсвід державої політики в сфері охорони  
здоров’я населення 
 
 
Останнім часом у зарубіжній літературі поняття «здоров'я» все частіше 
замінюється поняттям „wellness”. Термін „wellness” є більш близьким до 
поняття „благополуччя”. Wellness − це реалізація потенціалу людини, як 
особистості і як члена сім’ї, свого суспільства і світу в цілому. Wellness 
об'єднує 6 сфер життя: фізичну, емоційну, духовну, соціальну, 
інтелектуальну і професійну. Wellness − це процес, що триває, 
концентрується на виборі і підтримці рівноваги між цими шістьма сферами і 
на прийнятті відповідальності за своє благополуччя [5]. 
Wellness включає наступні моменти (але не обмежується ними): 
 утворення і підтримання взаємовідносин з людьми; участь у здійсненні 
проектів, що мають значення для людини і відображають найбільш значні 
 внутрішні цінності;  
 підтримка здоров'я людського організму за допомогою правильного 
харчування і регулярного фізичного навантаження;  
 оцінка власної думки і розуміння точки зору інших; насолода роботою і 
грою, а також встановлення здорової рівноваги між обома видами 
діяльності[5]. 
Дослідженням такого суспільного явища, як громадське здоров’я 
займається така наукова дисципліна як соціальна медицина та організація 
охорони здоров’я. Відповідно до висновків її авторитетних представників, 
громадське здоров’я – це медико-соціальна комплексна категорія, що 
інтегрує сукупність індивідуального здоров’я людей, ступінь забезпечення 
його охорони, соціально-екологічні, соціально- економічні та соціально-
28 
 
демографічні показники суспільства [15]. Таким чином, громадське здоров’я 
− не тільки медичне поняття, а в значній мірі соціально- політична і 
економічна категорія, об’єкт соціальної політики держави. 
Під громадським здоров’ям Всесвітня організація охорони здоров’я 
(ВООЗ) розуміє систему забезпечення профілактики захворювань, 
підвищення тривалості життя, зміцнення психічного й фізичного здоров’я 
шляхом сукупних дій населення, громадських організацій і системи 
профілактичних заходів медичних державних служб. Ця система може також 
включати структури й процеси, що інтерпретують, забезпечують і зміцнюють 
здоров’я різних груп населення шляхом цілеспрямованої діяльності всього 
суспільства [16]. 
Новий підхід до визначення політики охорони здоров’я у даний час 
втілений у міжнародній стратегії “Здоров’я для всіх”, прийнятій більш як у 
150 країнах світу, в тому числі 1984 р. представниками 32 держав – членів 
Європейського регіону ВООЗ [17]. Метою політики та діяльності системи 
охорони здоров’я цих держав є досягнення “позитивного стану здоров’я”, а 
не лише зниження захворюваності, інвалідності та смертності. У стратегії 
передбачено підвищення пріоритетності питань зміцнення здоров’я і 
профілактики захворювань, активне залучення до цієї діяльності частин 
суспільства, діяльність яких безпосередньо чи опосередковано впливає на 
здоров’я населення, та приділяти більше уваги підвищенню у ній діяльності 
ролі окремих осіб і груп населення. Україна приєдналася до програми 
“Здоров’я для всіх”, взявши на себе зобов’язання з розроблення та реалізації 
національної стратегії, оскільки для нашої країни актуальними є всі завдання 
з досягнення здоров’я для всіх, сформульованих ВООЗ як універсальні 
орієнтири [1]. 
Всесвітня організація охорони здоров’я в Генеральній концепції для 
національних служб охорони здоров’я “Здоров’я для всіх у двадцять 
першому столітті” визначила, що воно базується на трьох фундаментальних 
цінностях: 
29 
 
– здоров’я як визначальне право людини; 
– справедливість стосовно здоров’я та солідарності в діях як між 
країнами, так і всього суспільства в кожній країні; 
– відповідальність окремих осіб, груп населення та організацій за 
подальший розвиток охорони здоров’я, а також їхня участь у цьому процесі 
[18]. 
Відповідно до визнання здоров’я найбільшою соціальною цінністю в 
сучасних розвинених країнах діють різноманітні моделі системи охорони 
здоров’я, за стан якої несе відповідальність держава, яка здійснює загальне 
керівництво нею. Така державна політика повинна забезпечувати рівні 
можливості всім членам суспільства щодо доступу до отримання послуг з 
охорони здоров’я та медичної допомоги. І тільки в деяких країнах, зокрема в 
США, значну роль в охороні здоров’я відіграють приватні медичні заклади та 
медичні працівники приватної практики, що надають допомогу в межах 
добровільного медичного страхування. Це призводить до того, що тільки 
60% населення держава забезпечує необхідною медичною допомогою, а 
майже 40% не мають доступу до медичного обслуговування. 
Всі системи охорони здоров’я ЄС, враховуючи форму організації та 
фінансування, відносяться до двох основних моделей: моделі Бісмарка і 
моделі Беверіджа. 
Модель Бісмарка фінансується за рахунок системи соціального 
страхування. Обов’язковою при цьому є наявність великої кількості 
конкуруючих між собою страхових компаній (таких як, наприклад,  
«Кранкенкассен» в Німеччині), що організаційно є відокремленими від 
постачальників медичних послуг. Модель Беверіджа передбачає, що 
фінансування і управління системами охорони здоров’я повинно бути 
повністю або частково централізованим, за зразком Національної Служби 
Здоров’я у Великобританії. Узагальнена таблиця систем охорони здоров’я у 
країнах ЄС представлена у таблиці 1.1.[11]. 
 
30 
 
Таблиця 1.1. 
Моделі фінансування системи охорони здоров’я в деяких країнах ЄС 
Домінуюча система Додаткові джерела 
№ з/п Країни 
фінансування надходжень 
Добровільне 
Фінляндія, Греція, Італія, Державна, шляхом приватне 
1 
Швеція, Іспанія, Кіпр оподаткування страхування, прямі 
платежі 
Державна, шляхом 
2 Данія, Португаія, Естонія Прямі платежі 
оподаткування 
Добровільне 
Австрія, Бельгія, Франція, приватне 
Державне обов’язкове 
3 Німеччина, Люксембург, страхування, прямі 
медичне страхування 
Чехія, Словаччина, Угорщина платежі, державне 
оподаткування 
Поєднання обов’язкового 
Державне 
та приватного 
4 Нідерланди, Латвія оподаткування, 
добровільного 
прямі платежі. 
страхування 
 
Згідно з об’єктивними оцінками рейтингу найбільш ефективних систем 
охорони здоров’я (Euro Health Consumer Index Report), що публікує шведська 
компанія Health Consumer Powerhouse з 2005 по 2012 рр., верхні щаблі в 
ньому стабільно посідають переважно ті системи охорони здоров’я, що 
відповідають моделі Бісмарка. Лише декілька північних країни, що 
запровадили модель Беверіджа, посіли досить високі місця в рейтингу, за 
рахунок невеликої кількості населення та відповідно досить легкої 
керованості системи. Натомість великі країни виявляють неспроможність 
забезпечувати достатньо високий рівень медичних послуг. Так 
Великобританія та Італія з 2005 по 2012 рр. опиняються в середині 
рейтингової таблиці за рахунок неприпустимо довгих листів очікування, 
значного нормування обсягу та виду послуг, що надаються населенню, 
вагомих відрахувань з державного бюджету, складності впровадження 
медичних інновацій [11]. 
Оскільки Німеччина – країна, де була започаткована Бісмарківська 
модель охорони здоров’я, вважаємо за доцільне більш детально дослідити 
досвід системи охорони здоров’я в Німеччині. У Німеччині діє одна з 
31 
 
найбільш розвинутих систем соціального медичного страхування. Вона була 
введена в Європі в 1883 р. Бісмарком, і в даний час нею охоплено більш 90% 
населення (8% - охоплено приватним медичним страхуванням і за 2% 
незаможних платить держава). Ця система забезпечує необхідну медичну 
допомогу у випадку захворювання для всіх застрахованих. 
Фінансування здійснюється з трьох джерел: страхові внески підприємців - 
відрахування з доходів (податків); заробітки трудящих - відрахування з 
заробітної плати; кошти державного бюджету. 
Державна система медичного страхування Німеччини завжди була 
відома як система, що забезпечує всім громадянам доступ до кваліфікованої і 
високоякісної медичної допомоги за ціною, що вважається соціально 
прийнятною. Основним принципом німецької системи медичного 
страхування є те, що уряд не бере на себе відповідальність за фінансування 
охорони здоров’я (за винятком деяких його сегментів), а лише створює умови 
для того, щоб необхідні фонди були створені працівниками та 
роботодавцями, а також здійснює нагляд над функціонуванням усієї системи 
медичного страхування. В Німеччині діє децентралізована система 
медичного страхування. 
Система обов'язкового страхування здійснює свою діяльність через 
некомерційні страхові організації - лікарські каси. Це незалежні самокеровані 
організації, структура яких визначена законодавчо. Існує декілька видів кас: 
місцеві (переважно для непрацюючих, членів родин застрахованих), 
розташовані за місцем проживання, виробничі (за місцем роботи), морські, 
гірничі, сільськогосподарські та ерзац каси (головним чином для 
службовців). Контроль і управління за їхньою діяльністю здійснює урядове 
агентство. Відносини між окремими суб’єктами системи державного 
медичного страхування Німеччини схематично можна зобразити так, як це 
вказано на схемі (рис. 1.2.). 
32 
 
 
Рис. 1.2.  Схема взаємовідносин від суб’єктами медичного страхування 
в Німеччині [20].  
 
Останні реформи охорони здоров'я (1989 і 1993 рр.) забезпечили лише 
короткочасне зниження витрат на охорону здоров'я, які за останні роки знову 
зросли. «Стабільність рівня внесків» – це основна політична задача 
ініціаторів сучасної реформи охорони здоров'я. Реформа охорони здоров'я 
1997 р., основні положення якої набрали сили з 1 липня 1997, припускала 
скорочення пакета вигод і збільшення виплат з боку пацієнтів [11]. 
Враховуючи рівень диференціації соціально-економічного розвитку 
України, найбільш прийнятною могли б стати елементи моделі Бісмарка: 
 запровадження системи медичного страхування (державної та 
приватної, з метою створення конкурентного середовища на ринку 
медичного страхування); 
 збереження за державою функції надання медичної допомоги та послуг 
малозабезпеченим верствам населення; 
 забезпечення автономності постачальників медичних послуг та 
страхових компаній; 
 наявність альтернативних джерел фінансування галузі (державних та 
приватних). 
З врахуванням процесу реформування системи охорони здоров'я, що 
33 
 
триває нині в Україні, доцільно враховувати міжнародно прийнятий підхід – 
розглядати системи фінансування охорони здоров'я в розрізі трьох основних 
функцій. 
Функція 1. Збір коштів Ця функція визначає, яким саме способом 
кошти надходять до системи охорони здоров’я. Основними джерелами є: 
загальні податки, кошти соціального (обов’язкового) або приватного 
(добровільного) страхування, особисті кошти домогосподарств, кошти 
донорів. 
До сильних сторін української системи охорони здоров’я належить її 
фінансування за рахунок загальнодержавних податків. Фінансування 
медицини через державні податки поширене в багатьох європейських 
країнах, наприклад, у Великій Британії, Іспанії, Італії, Ірландії, усіх 
Скандинавських країнах. Така модель набуває дедалі більшої популярності. 
Функція 2. Акумуляція та пулінг коштів. Ця функція визначає, на якому 
рівні відбуваються об’єднання та розподіл зібраних коштів.  Більшість 
коштів розподіляється через бюджети на рівні міст, районів та об’єднаних 
територіальних громад, обсяг населення яких є недостатнім для ефективної 
консолідації (пулінгу) фінансових ризиків. 
Кількість осіб, ризик хвороби яких покривається з єдиного страхового 
пулу, є дуже важливим критерієм його фінансової стійкості. Чим більшу 
кількість страхових внесків об’єднано в один нефрагментований бюджет 
(тобто в єдиний пул, з якого оплачуються страхові випадки), тим більша 
ймовірність того, що страховик зможе профінансувати кожен випадок 
хвороби, не банкрутуючи. Якщо кількість людей, чиї внески об’єднуються в 
один бюджет, є недостатньою, відповідний бюджет або потрапляє в дефіцит, 
або змушений недоплачувати за лікування пацієнтів, порушуючи взяті 
зобов’язання. 
Наслідком цих слабкостей у розподілі бюджетних коштів є ситуація, 
коли більшість платників податків не може розраховувати на вчасне і якісне 
безкоштовне лікування в комунальних лікарнях та поліклініках. Вони 
34 
 
змушені доплачувати за медичну допомогу з власної кишені: сьогодні майже 
половину всіх видатків у цій галузі фінансують пацієнти шляхом додаткової 
оплати в момент отримання послуги. Це призводить до катастрофічних 
фінансових наслідків для домогосподарств, які стикаються з хворобами. 
Функція 3. Замовлення медичних послуг. Термін «замовлення медичних 
послуг» застосовується на позначення різних підходів до 
фінансування/оплати медичних послуг.  
У світовій практиці є дві основні моделі замовлення медичних послуг: 
пасивне і активне (стратегічне). 
Пасивна модель полягає в утриманні наявної мережі медичних закладів 
незалежно від кількості та якості фактично наданих ними послуг. Іншими 
словами, «гроші ходять за інфраструктурою», а не «за пацієнтом». Такий 
підхід не формує стимулів для покращення якості на рівні закладів, а також 
пояснює неефективність їх мережі (більшість закладів мають недостатнє 
навантаження, зношені основні фонди, застаріле медичне обладнання). 
На противагу такому підходу, модель стратегічного замовлення 
медичних послуг полягає в тому, що держава в особі органів управління 
охороною здоров’я чи державного страхового фонду витрачає кошти 
платників податків, купуючи у медичних закладів, лікарів, аптек послуги та 
ліки за допомогою публічних контрактів. 
Модель стратегічних закупівель передбачає відповідь на три основні 
запитання: 
 Які послуги мають закуповуватися на кошти державного 
бюджету? Ці рішення приймають на основі потреб пацієнтів, пріоритетів 
політики охорони здоров’я, даних про ефективність і результативність 
послуг. 
 У яких надавачів/закладів ці послуги мають закуповуватися? Ці 
рішення приймають на основі даних про якість роботи закладів, їхню 
спроможність надавати такі послуги, забезпечення доступу населення до 
послуг. 
 Якими будуть механізми оплати послуг? Ці рішення засновані на 
ефективності різних методів оплати для забезпечення якісних послуг для 
населення. Ці рішення також включають умови замовлення послуг [22]. 
35 
 
В міжнародній практиці при визначенні терміну «гарантований пакет» 
зазвичай говорять про такі основні характеристики, як чітке визначення прав 
на отримання медичних послуг, фінансування з коштів бюджету,  врахування 
пріоритетності різних видів медичних послуг.  
Багато країн обрали шлях раціоналізації у сфері охорони здоров'я. 
Тенденція запровадження гарантованого пакету розпочалась у 1980-х роках. 
У європейському регіоні такі країни як Азербайджан, Болгарія, Хорватія, 
Естонія, Грузія, Угорщина, Киргизстан, Литва, Македонія, Молдова, Польща, 
Румунія, Словенія, Вірменія, Казахстан, Словацька Республіка вже пройшли 
через процес запровадження гарантій в сфері охорони здоров'я.  
Чітке формулювання гарантованого пакету сприяє досягненню 
наступних цілей:  
1. Операціоналізація права на охорону здоров'я – коли гарантовані 
медичні послуги чітко визначені, вони стають зобов'язаннями держави. 
Гарантований пакет встановлює процедуру захисту права на здоров'я. 
Гарантований пакет підвищує відповідальність уряду та рівень 
поінформованості пацієнтів щодо їхніх прав;  
2. Відповідність між цілями/потребами в галузі охорони здоров'я та 
наявними ресурсами;  
3. Підвищення соціальної легітимності гарантій в сфері охорони 
здоров’я - гарантований пакет включає в себе прозорий набір правил, згідно з 
якими люди можуть отримувати доступ до послуг;  
4. Покращення планування та управління – чіткі гарантії дозволяють 
більш прозоре та точне формування бюджету;  
5. Поліпшення якості послуг - чіткий гарантований пакет зазвичай 
супроводжується вимогами щодо якості, що сприяє покращенню 
відповідності стандартам якості;  
6. Перекладає прийняття рішень щодо використання обмежених 
ресурсів з лікарів та пацієнтів на визначені державні органи та офіційні 
процеси [23]. 
  
36 
 
РОЗДІЛ 2 
AНAЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ З ОХОРОНИ 
ЗДОРОВ’Я В УКРAЇНІ ЗА 2021 - 2022 рр. 
 
2.1. Результати впровадження медичної реформи в Україні  
за 2021 – 2022 рр. 
 
Реформування української системи охорони здоров’я, що почалося у 
2018 році,  що має на меті досягнення рівного доступу громадян до якісних 
медичних послуг з гарантією фінансової безпеки вимагає комплексної 
реформи. Ключовими елементами цієї реформи є зміна механізмів 
фінансування. Для досягнення ефективного результату нова модель охорони 
здоров’я повинна відповідати таким вимогам: 
1. Визначення предмету закупівлі – переліку та обсягу медичних послуг 
та лікарських засобів, визначених програмою медичних гарантій, оплата яких 
гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України. Цей перелік 
включає послуги первинної, вторинної, третинної, екстреної, реабілітаційної 
та паліативної допомоги і необхідних медикаментів.  
2. Універсальність покриття: доступ до послуг повинні мати всі 
громадяни країни незалежно від віку, статі, рівня достатку, стану здоров’я та 
місця проживання. 
3. Консолідація в єдиний пул для оплати страхових внесків коштів від 
якомога більшої кількості застрахованих громадян. 
4. Консолідація коштів для закупівлі послуг на такому рівні, який 
забезпечить замовнику (розпоряднику бюджетних коштів) достатню ринкову 
силу, щоб отримувати найкращу ціну за послуги та медикаменти. 
5. Запровадження чітких правил здійснення оплати за кожним 
страховим випадком (методів оплати, стандартів надання послуг, медичних 
протоколів, механізмів контролю якості). 
37 
 
6. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб їх 
замовник (розпорядник бюджетних коштів), що діє від імені застрахованих 
громадян, був зацікавлений діяти в найкращих інтересах пацієнта, а не в 
найкращих інтересах надавача (закладу, лікаря). 
7. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб їх 
замовник (розпорядник бюджетних коштів), що діє від імені застрахованих 
громадян, не мав фінансового інтересу відмовляти застрахованим особам у 
виплаті. 
8. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб після 
політичного затвердження програми медичних гарантій подальші рішення 
щодо виплат за цією програмою на лікування за окремими випадками 
приймались винятково на основі технічних критеріїв (медичних підстав, 
стандартів, правил оплати) і не залежали від політичного вибору на жодному 
рівні врядування. 
9. Забезпечення прозорості та суворої підзвітності у використанні 
бюджетних коштів. 
10. Забезпечення можливості вільного вибору закладів пацієнтом та 
конкуренції надавачів, яка мотивуватиме їх надавати більш якісні послуги, 
впроваджувати науково обґрунтовані та економічно ефективні методи роботи 
[22]. 
Для досягнення зазначеної мети реформою передбачено запровадження 
таких елементів: 
1. Єдиний національний замовник медичних послуг: центральний орган 
виконавчої влади (Національна служба здоров’я України, НСЗУ), що виконує 
функції страховика та єдиного стратегічного замовника/закупівельника 
медичних послуг і лікарських засобів у рамках програми державних гарантій. 
НСЗУ утворюється Кабінетом Міністрів України. 
2. Програма медичних гарантій: чітко визначений обсяг медичних 
послуг та лікарських засобів, які будуть оплачуватись за рахунок державного 
бюджету. 
38 
 
3. Нові механізми оплати медичних послуг за принципом «гроші ходять 
за пацієнтом»: перехід до фінансування медичних послуг і результатів 
наданої допомоги [22]. 
Поняття програми медичних гарантій. Згідно з Законом України 
«Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», 
програма державних гарантій медичного обслуговування населення 
(програма медичних гарантій) визначає перелік та обсяг медичних послуг 
(включно з медичними виробами) та лікарських засобів, повну оплату, 
надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного 
бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, 
лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і 
патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами. 
У межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, 
іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території 
України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують 
додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету 
України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з 
наданням: 
 екстреної медичної допомоги; 
 первинної медичної допомоги; 
 вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; 
 третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; 
 паліативної медичної допомоги; 
 медичної реабілітації; 
 медичної допомоги дітям до 16 років; 
 медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами. 
Програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг 
медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок 
коштів Державного бюджету України. 
39 
 
Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми 
медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного 
бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, 
але можуть покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України, 
передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, 
місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з 
інших джерел, не заборонених законодавством. 
Звуження програми медичних гарантій не допускається, крім випадків, 
встановлених законом. Щороку програма медичних гарантій затверджується 
Верховною Радою України у складі закону про Державний бюджет України. 
При цьому обсяг коштів на реалізацію програми щорічно визначається у 
законі України про Державний бюджет України як частка валового 
внутрішнього продукту у розмірі не менше 5% ВВП [22]. 
Відповідно  до «Порядку реалізації програми державних гарантій 
медичного обслуговування населення у 2023 році», затвердженого 
Постановою Кабінету Міністрів України № 1464 від 27.12.2022 р.,  «програма 
медичних гарантій включає пакети медичних послуг, що пов’язані з 
наданням за принципом екстериторіальності та нейтральності бюджету 
екстреної, первинної, спеціалізованої та паліативної медичної допомоги, 
реабілітації у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги дітям до 16 років, а 
також медичної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами» [23]. Види та 
обсяги медичної допомоги, що включені до програми медичних гарантій 
зазначені у даному Порядку. 
У квітні 2017 року введено в дію програму реімбурсації "Доступні 
ліки". З 01.04. 2019 р. Національна служба здоров'я України адмініструє 
програму реімбурсації лікарських засобів “Доступні ліки”. І напряму 
відшкодовує аптекам вартість відпущених пацієнтам ліків за рецептом. 
Програма “Доступні ліки” дозволяє зменшити фінансове навантаження на 
пацієнтів та збільшити доступність ліків. 
40 
 
Програма поширюється на лікування захворювань, які добре лікуються 
амбулаторно, проте часто призводять до інвалідності й смерті пацієнтів: 
серцево-судинні захворювання; бронхіальна астма; цукровий та нецукровий 
діабет; розлади психіки та поведінки; епілепсія; хвороба Паркінсона; 
хронічна обструктивна хвороба легень; потреба в імуносупресії [25]. 
3 01.10.2022 р. набрав чинності оновлений Реєстр лікарських засобів, які 
підлягають реімбурсації за програмою державних гарантій медичного 
обслуговування населення, який затверджений наказом  Міністерства 
охорони здоров’я України  від 27 жовтня 2022 року № 1931. До оновленого 
Реєстру увійшло 462 позиції препаратів, з них: 203  - проти серцево-судинних 
хвороб; 30 - для профілактики інсультів та інфарктів; 52 - проти діабету ІІ 
типу; 32 - для лікування ХОЗЛ; 63 - за розладів психіки, поведінки, а також 
епілепсії; 4 - при нецукровому діабеті; 6 - для лікування хвороби Паркінсона; 
72 позицій препаратів інсуліну з повною компенсацією вартості або з 
доплатою згідно категоризації пацієнтів [26]. 
У 2021 році українці отримували медичні послуги за Програмою 
медичних гарантій практично у всіх комунальних медичних закладах країни. 
Пацієнти обирали лікарню, зверталися з електронним направленням по 
медичну допомогу, а лікування оплачувала Національна служба здоров’я 
України за єдиними тарифами. Така система фінансування медичної галузі 
діє вже другий рік поспіль і дає свої результати: лікарні отримують оплату за 
виконану роботу і стають більш орієнтованими на потреби пацієнта. А 
пацієнти отримують чіткий перелік безоплатних медичних послуг та 
фінансові гарантії від держави [27]. 
За 2020 – 2021 рр. понад 32,6 млн. пацієнтів вільно обрали своїх лікарів 
первинної медичної допомоги, 74% задоволені обраним лікарем. 6 613 565 
пацієнтів вільно обрали лікаря для отримання консультації за е-
направленням. Лікарі, до яких пацієнти звертались найчастіше: невролог – 1 
261 129 звернень,  хірург – 1 086 115 звернень, офтальмолог – 1 214 614 
звернень,  ЛОР – 1 190 357 звернень,  травматолог – 715 260 звернень [28]. 
41 
 
У 2021 році 2,1 млн. пацієнтів отримали «Доступні ліки» за е-рецептом 
за такими нозологічними групами: сердцево-судинні захворювання – 
1 767 880 рецептів, цукровий діабет – 524 961 рецепт, інсулінозалежні форми 
діабету – 178 995 рецептів, бронхіальна астма – 106 526, психічні розлади та 
епілепсія – 12 232, нецукровий діабет – 1 427 [28]. 
Кількість рецептів, які було профінансовано НСЗУ у 2021 році склала  
12 088 626 одиниць. За статтю, серед пацієнтів 66, 4% склали жінки і 33, 6 % 
чоловіки. За віком – 62, 44% становили особи, віком більше 65 років, 35, 54 
% - особи, віком від 40 до 64 років, 1, 56 % - особи, віком від 18 до 39 років. 
Розподіл оплачених рецептів за видами нозологій представлений у таблиці 
2.1. [28]. 
Таблиця 2.1 
Розподіл оплачених рецептів за програмою «Доступні ліки» за видами 
нозологій у 2021 році 
Кількість 
№ 
Назва програми реімбурсації профінансованих Сума оплат, грн. 
з/п 
рецептів 
1 Доступні ліки 11 656 235 936 016 441 
2 Інсулін безоплатний або з доплатою 411 432 405 215 818 
3 Нецукровий діабет 2 011 5 178 156 
Розлади психіки та поведінки, 18 948 3 820 327 
4 
епілепсія 
5 Загалом 12 088 626 1 350 230 742 
 
З 01.10.2021 р. кількість аптек, де пацієнт може отримати препарати 
інсуліну, зросла в 4,6 разів. 7 351 аптек – місць відпуску інсуліну по країні. 
Правила співпраці з НСЗУ однакові для всіх аптек, незалежно від форми 
власності, розташування та інших факторів. НСЗУ профінансовано понад 400 
тис. е-рецептів на препарати інсуліну. До Реєстру включено 76 препаратів 
інсуліну, з них 47 - повністю безоплатні. 
Кількість закладів-партнерів НСЗУ у 2021 році становила: 
 1 818 закладів первинної медико-санітарної допомоги; 
 1 788 закладів спеціалізованої медико-санітарної допомоги. 
42 
 
Заклади приватної форми власності та лікарі-ФОП, які надавали 
безоплатні послуги на первинній ланці медичної допомоги: 267 юридичні 
особи приватної форми власності, 594 лікарі-ФОП. Заклади приватної форми 
власності та лікарі-ФОП надавали безоплатні послуги пацієнтам на 
спеціалізованому рівні допомоги: 104 юридичні особи приватної форми 
власності, 14 лікарі-ФОП (амбулаторна допомога, пріоритетні послуги з 
раннього виявлення онкозахворювань, хірургічні операції, ведення вагітності 
в амбулаторних умовах, гемодіаліз, вакцинація від COVID-19 та ін.) [23]. 
У 2021 році у Програмі медичних гарантій з’явилися нові послуги, 
які зробили медичну допомогу ще доступнішою. Серед них – супровід та 
лікування на певному етапі пацієнтів з туберкульозом первинною ланкою, 
допомога мобільними мультидисциплінарними командами пацієнтам із 
розладами психіки та поведінки тощо.  
Пацієнти з туберкульозом отримали можливість лікуватися у свого 
сімейного лікаря. 454 медичних заклади первинної ланки уклали договори з 
НСЗУ на супровід та лікування пацієнтів із туберкульозом. З них 5 
приватних і 5 лікарів-ФОП. Зросла кількість мобільних 
мультидисциплінарних команд з психічного здоров’я - така послуга є в 61 
медичному закладі.  Основні показники реалізації програми медичних 
гарантій у 2021 році представлено у таблиці 2.2. [28]. 
  
43 
 
Таблиця 2.2. 
Основні показники реалізації програми медичних гарантій у 2021 році 
 
  Кількість пацієнтів,  
№ Пакет медичої допомоги відповідно до які отримали Профінансовано 
з/п програми медичних гарантій безоплатну НСЗУ, грн.. 
медичну допомогу 
Стаціонарна медична допомога 565 880 
1 пацієнтам з covid-19 19 17 225 426 359 
 
2 Вакцинація від COVID-19 – дві дози 12 902 922 
Вакцинація від COVID-19 – 19 1 033 736 477 
3 14 696 485 
хоча б однією дозою 
Рання діагностика та лікування 
4 550 000. 4 864 981 887 
Онкозахворювань 
Напрями хіміотерапевтичного, 
радіологічного 
5 лікування, а також лікування 160 000  
гематологічних та 
онкогематологічних захворювань 
Медична допомога при гострому 
6 92 540 1 910 602 554 
мозковому інсульті 
Медична допомога при гострому 
7 20 462 617 128 499 
інфаркті міокарда 
8 Медична допомога при пологах 245 749 2 528 075 640 
Медична допомога новонародженим у 
9 36 684 1 276 306 062 
складних неонатальних випадках 
10 Первинна медична допомога   20 148 792 348 
 
У 2022 році за програмою медичних гарантій НСЗУ було 
профінансовано медичних послуг на суму 157,3 млрд. грн, що на 33,8 млрд. 
грн. більше, ніж у 2021 році. Понад 26 млрд. грн. було спрямовано  на 
первинну медичну допомогу, що на 6 млрд. грн. перевищує відповідний 
показник 2021 року,  понад  7 млрд. грн. витрачено на лікування 
онкологічних захворювань, що на 2 млрд. грн.. більше, ніж у 2021 році, понад 
4,8 млрд. грн. - на лікування пріоритетних серцево- судинних захворювань, 
зокрема інфарктів та інсультів, що перевищує відповідний показник 2021 
року на 1,7 млрд. грн.  Бюджет програми реімбурсації за програмою 
«Доступні ліки» склав понад 4,6 млрд. грн., що на 2,9 млрд. грн. більше, ніж 
у 2021 році [28]. 
44 
 
Запроваджено нові пакети медичних послуг, вцілому їх кількість 
склала 38. Серед нових пакетів такі: 
 хірургічні операції дорослим і дітям в умовах стаціонару одного дня; 
 готовність до реагування на надзвичайні ситуації, в тому числі 
інфекційного характеру; 
 неонатальний скринінг за 21 захворюваннями. 
Програму реімбурсації   було розширено ліками для пацієнтів з 
хворобою Паркінсона та хронічним обструктивним захворюванням легень. 
Показники реалізації програми медичних гарантій представлені у 
таблиці 2.3. [26] 
Таблиця 2.3 
Розподіл декларацій у 2021 році 
Частка у 
Кількість 
№ Кількість загальній 
Спеціальність лікаря лікарів з % з ООП 
з/п лікарів кількості 
ООП* 
декларацій 
1 Педіатр 5 020 1 871 37,3 10,7 
2 Сімейний лікар 15 925 6 708 42,1 74,2 
3 Терапевт 3 477 939 27,0 15,1 
 Загалом 24 422 9 518 39,0 100 
*ООП – оптимальний обсяг практики 
Таблиця 2.4 
Проліковані випадки за пріоритетними групами послуг у 2021 році. 
№ Кількість Розмір оплат, 
Групи послуг Надано послуг 
з/п надавачів грн 
1. Амбулаторні послуги 767 556 585  363 345 454 
 Бронхоскопія 159  14 143  17 128 426 
 Гістероскопія 268  14 476  37 130 088 
 Езофагогастродуоденоскопія 629  186 982  166 853 537 
 Колоноскопія 453  58 748 71 180 979 
 Мамографія 237  265 105  56 212 334  
 Цистоскопія 265  17 131  14 840 089 
  
45 
 
Продовження таблиці 2.4. 
2. Стаціонарні послуги 551  409 197  6 332 121 051 
 Медична допомога 126  38 106  1 276 306 062 
новонародженим у складних 
неонатальних випадках 
 Медична допомога при гострому 71  21 379  617 136 795  
інфаркті міокарда 
 Медична допомога при гострому 239  95 604  1 910 602 554 
мозковому інсульті 
 Медична допомога при пологах 409  254 108  2 528 075 640 
 
Кількість надавачів, що надали послуг – 899, надано послуг – 965 782, 
сума оплат за надані послуги – 6 695 466 505 
Загальна сума оплат надавачам медичних послуг склала 
123 006 780 938 грн, в т.ч. за видами допомоги: 
 сovid 19 – 19 753 782 264 грн. 
 екстрена медична допомога – 11 346 609 393 грн. 
 первинна медична допомога – 20 155 933 973 грн. 
 спеціалізована медична допомога – 71 750 455 307 грн. [28]. 
Слід відзначити про активне міжнародне співробітництво України із 
зарубіжними партнерами на шляху впровадження трансформації системи 
охорони здоров’я задля універсального охоплення населення медичними 
послугами належної якості й доступності та, зокрема, досягнення Цілі 3 
Сталого розвитку. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Світовий 
банк, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Швейцарська 
агенція розвитку та співробітництва, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Уряд 
Великої Британії (UK Aid), Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, ту-
беркульозом та малярією, Представництво ЄС в Україні, Уряд Канади через 
Міністерство закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, Міжнародний 
благодійний фонд «Відродження», Центр контролю та профілактики 
захворювань США, посольства європейських країн в Україні та інші 
46 
 
інституції надавали посильну технічну, експертну та фінансову допомогу в 
реформуванні фінансування системи охорони здоров’я загалом і, зокрема, в 
боротьбі з пандемією COVID-19 [27]. 
Бюро ВООЗ в Україні активно сприяло розвитку методів оплат, 
розрахунку вартості медичних послуг, плануванню ресурсів закладів у 
рамках їхньої готовності та реагування на пандемію шляхом залучення 
експертів та експерток з глибокою експертизою за відповідними напрямами. 
Крім того, завдяки підтримці та загальній координації ВООЗ 
розроблено індикатори ефективності первинної медико-санітарної допомоги, 
моніторинг яких сприятиме подальшому розвитку та покращенню доступу 
українців до послуг первинної ланки. У 2021 році спільно з партнерами 
«Ariadne Labs» розпочато реалізацію проєкту, метою якого є 
дисциплінарного) підходу до супроводу пацієнтів з хронічними станами 
через їх активне залучення та посилену координацію. 
Окремо варто звернути увагу на підтримку ВООЗ-Україна напряму з 
посилення стратегічного планування діяльності та операціоналізації процесів 
НСЗУ: за участю експерта ВООЗ зі стратегічного управління було 
розроблено Стратегію НСЗУ на 2022– 2025 роки, визначено вектори 
розвитку, ключові ініціативи та індикатори досягнення поставлених цілей. 
(Додаток В). Цей документ дозволяє чітко окреслити перспективи розвитку 
НСЗУ на шляху до становлення принципу стратегічних закупівель у 
Програмі медичних гарантій. Крім того, ВООЗ активно допомагала НСЗУ в 
поглибленні професійних знань співробітників, організовуючи семінари, 
воркшопи, тренінги, а також командоутворювальні заходи, що сприяли 
згуртованості команди [19]. 
Світовий банк докладав зусиль до зміцнення потенціалу НСЗУ в 
рамках кредитних ресурсів та проєктів технічної допомоги. Завдяки проєктам 
за фінансування Швейцарського бюро співробітництва та Корейського 
партнерства зі Світовим банком в Україні здійснювалася робота з посилення 
механізмів управління НСЗУ, залучення громадян та моніторингу вакцинації 
47 
 
неурядовими партнерами в рамках напряму врядування та управління; 
проведено огляд реформи фінансування, надано технічну допомогу для 
аналізу запровадження медичного страхування та виплат за пролікований 
випадок у рамках контрактування закладів охорони здоров’я, а також для 
підготовки дослідження з надання послуг на первинному рівні. 
Завдяки співпраці зі Світовим банком здійснено аналіз для оптимізації 
показників діяльності та реструктуризації лікарень, проведено численні 
семінари, навчальні заходи національного та регіонального рівнів. Для 
зміцнення функцій НСЗУ як стратегічного закупівельника проведено 
експертні обговорення процесів аудиту клінічного кодування, порівняльний 
аналіз та моніторинг, контроль якості та управління наданням послуг, оцінку 
впровадження ДСГ, аналіз підходів та витрат на лікування раку, електронне 
врядування. 
Зусилля в проєкті USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я» 
спрямовано на посилення організаційної спроможності НСЗУ, подальший 
розвиток фінансових механізмів системи охорони здоров’я та комунікацію 
з усіма групами стейкхолдерів цього етапу трансформації системи охорони 
здоров’я. У рамках проєкту надано експертну та технічну підтримку за 
п’ятьма напрямами: 
 розвиток інституційної спроможності НСЗУ; 
 комунікаційна підтримка реформи фінансування системи охорони 
здоров’я; 
 сприяння трансформації моделі фінансування охорони здоров’я; 
 зміцнення кадрового потенціалу сфери охорони здоров’я; 
 підвищення прозорості, підзвітності системи охорони здоров’я та її 
чутливості до змін. 
Низку проєктів було спрямовано на зміцнення та розбудову елек-
тронної системи охорони здоров’я. Завдяки електронним даним процеси в 
медицині стали відкритішими та прозорішими [27]. 
48 
 
У 2021 році кількість надавачів, що внесли електронні медичні записи 
(надалі - ЕМЗ) склала 3 973, кількість лікарів, що внесли  ЕМЗ – 105 649, 
кількість пацієнтів, щодо яких внесено ЕМЗ – 27 929 776 [27]. Вцілому, за 
2021 рік було створено 443 412 291 ЕМЗ. Розподіл створених ЕМЗ за типом 
представлено на рис. 2.1. 
159,858,566
107,731,636
79,345,201
31,380,793 30,258,886 24,765,961
9,791,151
279,997
 
Рис. 2.1. Створено електронних медичних записів у 2021 році за типами [27]. 
 
Деталізація створених ЕМЗ представлена у таблиці 2.5. [27]. 
Таблиця 2.5. 
Деталізація створених електронних медичних записів у 2021 році 
Кількість 
Кількість 
Кількість пацієнтів, Кількість 
№ лікарів, що 
Тип ЕМЗ надавачів, що яким створених 
з/п створили 
створили ЕМЗ створено ЕМЗ 
ЕМЗ 
ЕМЗ 
1 Вакцинація 2 365  24 077 15 929 413 31 380 793 
2 Взаємодії 3 891 92 836 27 767 639 159 858 566 
3 Діагностичні звіти 2 126 32 846 8 363 991 30 258 886 
4 Епізоди 3 908 94 429 27 570 715 107 731 636 
5 Направлення 3 548  73 240  14 024 147 79  345 201 
6 Обстеження 3 157  45 425 11 729 399 24 765 961 
7 Плани лікування 965 3 507 219 261 279 997 
8 Процедури 1 493 19 960 1 554 344 9 791 151 
 
49 
 
Отже, на підставі проведеного дослідження щодо результатів медичної 
реформи можемо констатувати, що нині сфера охорони здоров’я України 
проходить один із найважливіших етапів на шляху до забезпечення надання 
доступної медичної допомоги всім верствам населення. Досліджувані 
показники свідчать про успіх впроваджених реформ. 
 
 
2.2. Аналіз показників охорони здоров’я населення у Черкаській 
області за 2020 – 2021 рр. 
 
Ефективність реалізації напрямків державої політики в галузі охорони 
здоров’я населення має безпосередній прояв у показниках, що 
характеризують тривалість життя, рівень народжуванності та рівень 
захворювання населення. Отже, з метою аналізу ефективності заходів  
державної політики в сфері охорони здоров’я, здійснимо аналіз основних 
показників здоров’я населення у Черкаській області. 
Черкаська область має досить великий перелік як негативних так і 
позитивних значень показників здоров’я населення. Так, станом на 
01.01.2020 р. чисельність наявного населення Черкаської області становила 
1192,1 тис. осіб, з них 678,7 (56,9%) проживало в міських поселеннях та 513,4 
(43,1%) – у сільській місцевості. Щільність населення області становить 57 
осіб/кв. км. Чисельність населення, що проживає на території області, на 1 
листопада 2022 року становить 1180,2 тисячі осіб. Частка міського населення 
становить 57,0 %, сільського – 43%. 
Демографічна ситуація в області залишається складною. Рівень 
народжуваності у 2020 році в Черкаській області – один з найнижчих серед 
регіонів України (7,1‰ проти середньоукраїнського 8,7‰). Разом з тим, 
Черкаська область мала один з найвищих рівнів смертності в Україні (у 2020 
році 16,6‰ проти середньоукраїнського 14,8‰).  
50 
 
Визначальним фактором зменшення чисельності населення є природне 
скорочення. Упродовж 2020 року чисельність наявного населення області за 
рахунок природного скорочення зменшилась на 12,1 тис. осіб, за рахунок 
міграційного скорочення – на 2,1 тис. осіб. У області в 2020 році народилось 
живими 7,6 тис. осіб та померло 19,7 тис. осіб; приїхали 18,2 тис. осіб та 
виїхали 20,3 тис. осіб. 
В частині напряму «Населення» області негативні значення показників 
щодо природного приросту населення (-11.4) для області та рівня абортів 
серед жінок 15-17 років (показник на 100 000 жіночого населення в області – 
114.6, національний – 98.8 відповідно). рис. 2.2. 
120
114.6
115
110
105
100 98.8
95
90
Черкаська область Україна
 
Рис. 2.2. Рівень абортів в Черкаській області у 2021 році. [31] 
Статева структура населення області характеризується стабільною 
перевагою жінок над чоловіками. Станом на 01.01.2020 р. кількість жінок 
становила 643,2 тис. осіб (54,1% від загальної кількості постійного 
населення), чоловіків – 545,3 тис. осіб (45,9%). Загальноукраїнський 
показник складав: жінки – 53,6%, чоловіки – 46,4%. [31].  
Згідно із прогнозами, подальша депопуляція населення Черкаської 
області  торкатиметься в першу чергу сільських територій, де відсутня якісна 
інфраструктура та сфери прикладання праці. У Черкаській області 
відбудеться суттєве підвищення рівня демографічного навантаження на 
51 
 
населення працездатного віку. Проте підвищення пенсійного навантаження 
на бюджет буде загальнодержавним трендом загалом. Водночас 
безповоротна міграція з області призведе до скорочення обсягів грошових 
трансфертів «заробітчан», як наслідок - знижуватиметься споживчий попит. 
Низький варіант демографічного прогнозу для Черкаської області передбачає 
поступове скорочення чисельності населення з темпом від 0,4% до 0,7% в 
рік.  Відтак, можлива очікувана чисельність населення Черкаської області на 
кінець 2027 року - 1,135 млн осіб. [31]  
Показник загальної захворюваності на 10 тис. населення зменшився з 
19295,2 у 2013 році до 16146,6 у 2020 році (на 16,3%). Перше рангове місце в 
структурі загальної захворюваності стало займають хвороби системи 
кровообігу, друге – хвороби органів дихання, третє – хвороби органів 
травлення [31].  
В частині здоров’я та захворювань в області слід звернути увагу на 
наступні показники: захворюваність на психічні розлади внаслідок вживання 
опіоїдів із значенням для області 11.17 при національному 5.64 на 100 000 
населення відповідно; захворюваність на психічні розлади у віці 15-35 років 
внаслідок вживання психоактивних речовин усіх груп із значенням для 
області 108.13 (національне значення 65.11 на 100 000 населення відповідно); 
материнська смертність, рівень якої у 2020 році склав 55.4 на 100 000 
живонароджених. 
Щодо факторів ризику, то в області спостерігається негативне значення 
частки людей із ожирінням, яке складає 22.8% від опитаних при 
загальнонаціональному значенні 18.5%. (рис. 2.3). [31]. 
52 
 
120
108.13
100
80
65.11
60 55.4
40
18.4
20 11.17
5.64
0
Черкаська область Україна
 
Рис. 2.3. Негативні показники на окремі види захворювань в Черкаській 
області у 2021 році. 
В частині аварій, нещасних випадків та травматизму в області слід 
виокремити показники щодо приросту кількості ДТП у порівнянні із 
минулим роком (у 202 році для області він складав 10.3%) та приросту 
кількості ДТП із загиблими (у 2020 році він склав для області 15.0%). В той 
же час в області спостерігається вищий рівень використання пасків безпеки 
за кермом, ніж в цілому по країні (34.5% для області, 26.04% для країни) [32].  
Основні показники здоров’я населення Черкаської області у 2019 - 2020 
рр. представлено у Додатку Г. 
Відповідно до показників, зазначених у Додатку Г, акцентуємо увагу на 
тому, що в області слід звернути увагу на питання вживання психо-активних 
речовин серед населення, зокрема серед вікової групи 15-35 років, адже як 
результат дане населення має суттєві проблеми із розладами психіки 
внаслідок їх вживання. Так, захворюваність на психічні розлади внаслідок 
вживання опіоїдів складає 11,17 на 100 000 населення при значенні 
національного показника 5,64; захворюваність на психічні розлади у 
населення віком 15-35 років через вживання психоактивних речовин усіх 
груп становить 108,13 на 100 000 населення при значенні національного 
показника 65,11. 
53 
 
Значення показників, які відображають розповсюдження поведінкових 
факторів ризику неінфекційних захворювань потребують особливої уваги, 
оскільки є досить суттєві проблеми в частині ожиріння серед населення 
області. Рівень материнської смертності також привертає до себе увагу адже 
є досить значним. Показник материнської смертності становить 55,4 на 100 
000 живонароджених при значенні національного показника 18,4. 
Захворюваність на злоякісні новоутворення серед жіночого населення 
(грубий показник) становить 322,7 на 100 000 населення при значенні 
національного показника 284,0. 
Привертають увагу достатньо високі показники смертності населення:  
так, смертність населення внаслідок самогубств становить 24,5 на 100 000 
населення при національному значенні 16,1; передчасна смертність 
населення у віці 30-69 років від хвороб органів травлення становить  97,1 на 
100 000 населення при національному значенні 78,4. 
Частка людей, які не зверталися до лікаря у разі настання хвороби, бо 
це дуже дорого (послуги, ліки, транспорт) становить 25,0 на 100 000 
населення при національному значенні 17,7 [32]. 
Медична сфера Черкаської області характеризується активним 
впровадженням  сучасного медичного обладнання та інноваційних методів 
лікування. У регіоні наявні інноваційні заклади охорони здоров`я, зокрема 
Черкаський обласний кардіологічний центр, а також скринінгові центри 
“Здоров`я жінки”, Черкаський обласний перинатальний центр, палати 
інтенсивної терапії гемобластозів та аутологічна трансплантація кісткового 
мозку на базі Черкаського обласного онкологічного диспансеру; також в 
медичних закладах області проводиться амбулаторний гемодіаліз. 
Таким чином, в регіоні наявна потужна база для розвитку сфери 
охорони здоров`я, яка відіграє важливу роль у збереженні та підвищенні 
активності людського потенціалу [31].  
Медична допомога населенню області в 2020 році надавалась у 272 
лікувально-профілактичних закладах та їх відокремлених структурних 
54 
 
підрозділах, з них 248 установ надавали амбулаторно-поліклінічну допомогу. 
Функціонувало 515 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів. 
Станом на 01.01.2020 р. організовані і активно діяли 35 закладів, які 
надають первинну медичну допомогу, з них: 33 центри первинної медико-
санітарної допомоги (ЦПМСД), в складі яких функціонували 199 лікарських 
амбулаторій, та 2 амбулаторії об’єднаних територіальних громад. В області 
проводиться послідовна робота щодо розвитку первинної медико-санітарної 
допомоги на засадах загальної практики – сімейної медицини (ЗПСМ). 
Кількість лікарських амбулаторій з базовими амбулаторіями ЗПСМ 
збільшилась з 116 у 2013 році до 201 у 2020 році. Питома вага населення, 
охопленого медичною допомогою на засадах ЗПСМ, становила 80,6% у 2020 
році. 
В області функціонує комунальна установа «Обласний центр екстреної 
медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», 
окрема та єдина юридична особа, яка відповідає за догоспітальний етап 
екстреної медичної допомоги в області. До її складу входить 5 станцій 
швидкої медичної допомоги (ШМД) – філій Центру: Черкаська, Смілянська, 
Уманська, Лівобережна і Звенигородська.  
У 2020 році в Центрі функціонувала 101 бригада ШМД. Забезпеченість 
бригадами ШМД в середньому по області становить 0,8 на 10 тис. населення 
(при нормативі 1,0). Навантаженість бригад – в межах нормативного і 
становить 5,8 виїздів за добу. Впроваджується проект з будівництва 
головного корпусу Центру з відкриттям єдиної оперативної диспетчерської 
служби області. 
Впродовж 2013 – 2020 років в області активно розвивалася служба 
гемодіалізу. Так, за вказаний період кількість діалізних апаратів збільшилася 
на 46 одиниць і на кінець 2019 року складала 76. 
У 2017 році була розпочата реалізація проекту створення мережі 
профілактичних скринінгових центрів «Здоров’я жінки». Станом на 
55 
 
01.01.2020 р. в області створені та функціонують профілактичні скринінгові 
центри «Здоров’я жінки» у 5 закладах охорони здоров’я. 
05.03.2019 р. відбулося відкриття ангіографічної операційної 
комунального некомерційного підприємства «Черкаський обласний 
кардіологічний центр Черкаської обласної ради». 
У 2019 році проведено 1 аутотрансплантацію кісткового мозку в 
умовах центру високодозової хіміотерапії з трансплантацією аутологічних 
гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові комунального 
некомерційного підприємства «Черкаський обласний онкологічний 
диспансер Черкаської обласної ради». 
Створено КНП «Черкаський обласний центр громадського здоров'я» 
шляхом об'єднання обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом з 
обласним центром здоров'я. 
Дефіцит лікарських кадрів у 2020 році нараховував 1510 осіб. 
Укомплектованість усіх штатних посад лікарів фізичними особами становила 
у 2020 році 72,62%, що є недостатнім для якісного надання медичних послуг 
населенню [31]. 
Станом на 01.10.2022 р. заклади охорони здоров’я Черкаської області 
профінансовано з місцевих бюджетів на 51,3% від затверджених призначень 
відповідного бюджетного періоду. На проведення капітальних і поточних 
ремонтів закладів галузі було виділено і освоєно 44738,033 тис. грн (до 
63,0%). 
У березні 2022 року, відповідно до наказу Міністерства охорони 
здоров’я України від 17.02.2022 № 317 „Про розподіл спеціалізованого 
санітарного транспорту екстреної медичної допомоги типів В і С, 
закупленого за кошти Державного бюджету України на 2021 рік“ (зі 
змінами), комунальне некомерційне підприємство „Обласний центр 
екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної 
ради“ отримало 20 спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної 
(швидкої) медичної допомоги типу С. 
56 
 
З метою забезпечення належним рівнем медичного обслуговування  
громадян, які покинули місця постійного проживання і тимчасово змушені 
проживати в Черкаській області, на сьогодні вживаються всі заходи для того, 
щоб вимушені переселенці отримували необхідну медичну допомогу 
безкоштовно та у повному обсязі. За оперативною інформацією, кількість 
ВПО, які отримали медичні послуги у закладах охорони здоров’я області, 
становить 74353 осіб. [30]. 
В той же час, проблемою є недостатня кадрова укомплектованість 
медичних закладів. Зокрема, у 2020 році дефіцит лікарських кадрів 
нараховував 1510 осіб. Укомплектованість усіх штатних посад лікарів 
фізичними особами становила у 2020 році 72,62%, що є недостатнім для 
якісного надання медичних послуг населенню. 
Відповідно до основних показників стану охорони здоров’я населення 
Черкаської області, сформована Стратегія  розвитку Черкаської області на 
період 2021-2027 роки, яка включає операційну ціль 2.3 «Ефективна система 
охорони здоров’я». Дана операційна ціль буде спрямована на підвищення 
кваліфікації медичного персоналу, популяризацію здорового способу життя 
населення, а також впровадження новітніх практик і технологій 
профілактики захворювань цивілізації. 
Очікувані результати: 
 підвищення кваліфікації медичних працівників; 
 запровадження та розвиток науково-прикладних досліджень у 
медичній сфері (зокрема на базі Черкаської медичної академії); 
 проведення заходів з популяризації здорового способу життя 
населення (інформаційні матеріали, регіональна соціальна реклама); 
 налагодження співробітництва між органами влади, 
громадськими, молодіжними, спортивними організаціями, медиками і 
освітянами в напрямку створення економічних, матеріально-технічних 
передумов для збереження і зміцнення здоров’я населення та популяризації 
фізичної культури, спорту і засад здорового способу життя; 
57 
 
 впровадження інноваційних методів та практик лікування 
захворювань. 
Індикаторами досягнення операційної цілі є: 
 кількість лікарів первинної ланки, які пройшли навчання щодо 
методів профілактики, лікування та призупинення хвороб цивілізації на базі 
Черкаської медичної академії; 
 кількість лікарів вузького профілю, які пройшли навчання щодо 
методів профілактики, лікування та призупинення хвороб цивілізації на базі 
Черкаської медичної академії; 
 кількість виданих інформаційних матеріалів, оприлюднених в 
обласних засобах масової інформації (в газетах, на радіо, на телебаченні), 
розміщених в інтернет-виданнях інформаційних повідомлень стосовно 
популяризації здорового способу життя населення; 
 кількість проведених заходів щодо популяризації здорового та 
безпечного способу життя; 
 зменшення показника загальної захворюваності на 10 тис. 
населення; 
 кількість медичних установ у яких придбано та встановлено 
сучасне медичне обладнання.  
В рамках даної цілі сформовано завдання, які представлено у таблиці 2.6. 
Таблиця 2.6. 
Завдання в рамках досягнення операційної цілі 2.3 «Ефективна система 
охорони здоров’я» [31]. 
Завдання Можливі сфери реалізації проектів та програм 
2.3.1. Підвищення кваліфікації - Проведення навчання медичного персоналу 
медичного персоналу - Сучасні комунікації в медичній сфері 
- Науково-прикладні дослідження в медичній сфері 
- Формування професійних компетентностей галузевого 
спрямування в т.ч. на базі спеціалізованих навчально-
тренінгових центрів, відділів 
- Профілактика професійного вигорання 
- Гарантії та мотиваційні програми з підвищення 
58 
 
кваліфікації надавачів медичних послуг 
2.3.2. Популяризація здорового - Виготовлення та поширення інформаційних матеріалів 
способу життя населення - Регіональна соціальна реклама з популяризації 
здорового способу життя населення 
- Підтримка та стимулювання інформаційних кампаній з 
популяризації здорового способу життя населення 
2.3.3. Впровадження новітніх - Профілактика серцево-судинних, інфекційних, 
практик і технологій неінфекційних та інших захворювань цивілізації 
профілактики захворювань - Інтенсивна терапія гемобластозів 
- Модернізація та оновлення матеріально-технічного 
цивілізації 
забезпечення медичних закладів області 
 
Напрямки досягнення поставлених завдань щороку конкретизуються у 
Програмі економічного і соціального розвитку Черкаської області. Так, 
Програма економічного і соціального  розвитку Черкаської області на 2023 
рік визначає пріоритетні напрямки у сфері охорони здоров’я, які 
представлені у Додатку Д [31]. 
Отже, за результатами дослідження показників охорони здоров’я 
Черкаської області можна зробити висновки, що на локальному рівні 
потребує уваги напрацювання заходів регіональної політики з охорони 
здоров’я населення, яка була б направлена на зменшення показників 
депопуляції населення та рівня абортів, особливо серед підлітків, віком від 15 
до 17 років. 
 
  
59 
 
РОЗДІЛ 3 
ПРОГРАМА ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї «ЗДОРОВА РОДИНА»  
В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
3.1. Опис  Програми «ЗДОРОВА РОДИНА» 
За результатами проведеного дослідження показників охорони здоров’я 
населення Черкаської обсласті, нами розроблено Програму «ЗДОРОВА 
РОДИНА» Черкаської області на 2024 рік.  
Обгрунтування актуальності Програми. 
Основним фактором, що визначає необхідність запровадження даної 
Програми є стан демографічної ситуації в Черкаській області: рівень 
народжуваності у 2020 році в Черкаській області є одним з найнижчих серед 
регіонів України (7,1‰ проти середньоукраїнського 8,7‰). Разом з тим, 
Черкаська область має один з найвищих рівнів смертності в Україні (у 2020 
році 16,6‰ проти середньоукраїнського 14,8‰).  
Визначальним фактором зменшення чисельності населення є природне 
скорочення. Упродовж 2020 року чисельність наявного населення області за 
рахунок природного скорочення зменшилась на 12,1 тис. осіб, за рахунок 
міграційного скорочення – на 2,1 тис. осіб. У області в 2020 році народилось 
живими 7,6 тис.осіб та померло 19,7 тис.осіб; приїхали 18,2 тис. осіб та 
виїхали 20,3 тис.осіб. Негативні значення  мають показники щодо 
природного приросту населення (-11.4) для області та рівня абортів серед 
жінок 15-17 років (показник на 100 000 жіночого населення в області – 114.6, 
національний – 98.8 відповідно). Враховучи зазначені тенденції скорочення 
населення, зроблено прогноз, відповідно до якого передбачається поступове 
скорочення чисельності населення з темпом від 0,4% до 0,7% в рік.  Відтак, 
можлива очікувана чисельність населення Черкаської області на кінець 2027 
року - 1,135 млн осіб. [31], [32]. 
Деталізація основних проблем депопуляції населення Черкаської 
області представлена на рис.3.1. 
60 
 
 
 
Рис. 3.1. Основні проблеми депопуляції населення Черкаської області. 
61 
 
Відповідно до зазначеного, актуальними є питання зменшення 
показників депопуляції населення через підвищення рівня обізнаності 
молодого населення щодо планування сім’ї та надання підтримки жінкам у 
разі кризової вагітності.  
Варто відзначити, що наразі в Україні відсутня національна програма, 
спрямована на збереження популяції населення. Єдина програма, що діяла в 
Україні та була направлена на збереження репродуктивного здоров’я, була 
Державна програма “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року, 
затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 
р.  № 1849 [33]. 
В Україні після тривалого періоду підвищення народжуваності (2002–
2012), починаючи з 2013 р. спостерігається її зниження. Особливо відчутним 
воно стало у 2015 р., коли чисельність народжень знизилася порівняно 
з попереднім роком більше ніж на 54 тис. осіб (або на 11,6%), а кількість 
народжених у розрахунку на 1000 осіб зменшилася з 10,8 до 9,6. Кризова 
соціально-економічна ситуація та військові дії, що тривають понад рік, також 
негативно впливають як на поточну дітородну активність населення, так і 
на здоров’я народжених дітей. Так, окрім помітного зниження частоти 
дітонародження у 2015 р. порівняно з попереднім роком, високою 
залишається малюкова смертність [34]. 
Відповідно, проблема планування сім’ї набуває все більшої медико-
соціальної значимості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним 
методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів 
спостерігаються у кожної третьої жінки, у першовагітних їхня частота 
досягає 40%. Основними ускладненнями аборту є неплідність, 
невиношування вагітності, запальні захворювання геніталій, ендокринні 
порушення, ускладнення при наступних вагітностях та пологах. 
У таких умовах зростає цінність кожного народження, а збереження 
репродуктивного здоров’я потенційних матерів та батьків стає національним 
62 
 
пріоритетом для відтворення людського потенціалу України взагалі та 
Черкаської області, зокрема. 
ПАСПОРТ ПРОГРАМИ 
Назва програми Програма планування сім’ї в Черкаській області 
«ЗДОРОВА РОДИНА» на 2024 рік 
Автор програми Кот Тарас Артурович, студент 4 курсу освітньо-
кваліфікаційного рівня «магістр» спеціальності 232 
«Соціальне забезпечення» 
Актуальність Програма вирішує такі проблеми: 
програми, яку  високий рівень абортів серед жінок, віком від 15 до 
вирішує 17 років; 
проблему   низький рівень народжуваності в Черкаській 
області; 
 відсутність психологічної допомоги жінкам у стані 
кризової вагітності; 
 низька обізнаніть населення Черкаської області 
щодо сучасних методик планування сім’ї. 
Мета програми Програма направлена на подолання кризових тенденцій у 
відтворенні населення. Вона покликана сформувати у 
населення потребу мати повноцінну сім'ю, бажаних та 
здорових дітей і радикально змінити ставлення кожної 
людини до проблем планування сім'ї. 
Метою програми є збереження репродуктивного та 
статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав 
для досягнення благополуччя кожної людини, 
відтворення населення Черкаської області.  
Завдання Збільшити рівень поінформованості населення Черкаської 
програми області щодо репродуктивного та статевого здоров’я і 
прав; формування, збереження та зміцнення 
репродуктивного та статевого доров’я підлітків та молоді; 
зменшити рівень абортів серед жінок Черкаської області, 
в тому числі, серед підлітків, віком від 15 до 17 років; 
задовольнити потреби населення в якісній та доступній 
первинній медико-санітарній допомозі в галузі 
репродуктивного та статевого здоров’я; кадрове та 
необхідне матеріально-технічне забезпечення закладів 
охорони здоров’я для надання послуг у сфері 
репродуктивного та статевого здоров’я. 
Цільова Підлітки, віком від 15 до 17 років,  жінки та чоловіки, 
аудиторія віком від 18 до 25 років. 
63 
 
Чинне Цілі розвитку тисячоліття ООН (2000-2015), План та Цілі 
законодавство, та сталого розвитку (2016-2030), Закон України «Основи 
програми законодавства України про охорону здоров’я», Наказ 
соціально- Міністерства охорони здоров'я  України «Про організацію 
економічного діяльності  служби планування сім'ї та охорони 
розвитку, на які репродуктивного здоров'я в Україні» від 04.08.2006  № 
спирається 539.  
програма Враховує положення Стратегії  розвитку Черкаської 
області на період 2021-2027 роки, затвердженої  
Рішенням Обласної ради № 38-9/VII від  11.09.2020 р. 
положення Програми економічного і соціального  
розвитку Черкаської областіна 2023 рік, затвердженої 
рішенням Черкаської обласної ради № 16-3/VIII від 
16.12.2022 р.  
Що конкретно і Програма передбачає впровадження комплексу 
яким чином взаємоузгоджених напрямків щодо збереження та 
передбачається відтворення генофонду Черкаської області, зокрема: 
здійснити 1. Розробити та запровадити сучасні комунікативні 
впродовж строку стратегії та програми статевого виховання дітей, підлітків 
та молоді з питань профілактики ВІЛ, запобігання 
реалізації підліткової вагітності.  
програми 2. Інтегрувати послуги з планування сім’ї, для 
підлітків та молоді на принципах «дружнього підходу» 
в діяльність первинної ланки охорони здоров‘я. 
Забезпечити умови для надання послуг з планування 
сім’ї, репродуктивного та статевого здоров’я з 
урахуванням ґендерної рівності, а також посилити доступ 
до послуг з репродуктивного здоров’я для чоловіків, 
враховуючи хлопців підліткового віку. 
3. Підвищити проінформованість жінок Черкаської 
області про діяльність центру «Захисти життя», який 
надає допомогу жінкам у стані кризової вагітності.  
4. Побудувати центри допомоги жінкам у стані 
кризової вагітності у містах обласного та районного 
значення Черкаської області та забезпечити їх 
функціонування. 
5. Забезпечити підготовку лікарів та середнього 
медичного персоналу на до- та післядипломному рівнях 
на основі найкращих світових практик у сфері РЗ/ПС та 
навичок ефективного консультування з питань 
планування сім’ї через запровадження системи 
безперервного професійного розвитку. 
Очікувані В результаті реалізації даної програми передбачається 
результати від досягнення таких ключових показників: 
64 
 
реалізації  зниження рівіня штучного переривання вагітності на 
програми 30 %; 
 зниження рівіня підліткової вагітності та переривання 
вагітності серед дівчат-підлітків (15-17 р.) на 30 %; 
 підвищення рівня використання контрацепції на 40 %. 
Строк реалізації Програма розрахована на 2024 рік 
програми 
Виконавець Департамент соціального захисту населення Черкаської 
програми обласної державної адміністрації (за згодою),  Управління 
охорони здоров’я Черкаської обласної державної 
адміністрації (за згодою), Міські ради, за підтримки 
обласних територіальних громад. 
Співвиконавці Підприємства, установи, організації Черкаської області, 
програми громадські організації, соціальні партнери з питань 
охорони здоров’я населення. 
Джерела Кошти міських бюджетів, кошти обласних 
фінансування територіальних громад, грантове фінансування з 
програми державного бюджету, міжнародні гранти, приватна 
благодійність. 
 
Основні складові поняття «планування сім’ї» та фактори, що 
впливають.  
За визначенням експертів ВООЗ (1970) терміном «планування сім'ї» 
називаються ті види діяльності, які мають на меті допомогти окремим лицям 
або подружнім парам досягти певних результатів: уникнути небажаної 
вагітності, народити бажаних дітей; регулювати інтервал між вагітностями; 
контролювати вибір часу дітонародження в залежності від віку батьків і 
визначати кількість дітей в сім'ї [16]. 
Право на планування сім'ї або на вільне і відповідальне батьківство 
(ООН, 1968 г.) є невід'ємним правом кожної людини. 
Враховуючи важливість для спільноти, що підтверджено у числених 
міжнародних і національних деклараціях, законах і міжнародних угодах 
(дивись нижче), репродуктивне здоров’я та планування сім’ї перетворились 
на довгострокову доктрину у багатьох країнах. Сама Україна підписала 
багато міжнародних угод із прав людини, включаючи Міжнародну угоду із 
65 
 
громадянських та політичних прав, Міжнародну угоду із економічних, 
соціальних та культурних прав, Конвенцію із ліквідації всіх форм 
дискримінації проти жінок, Конвенцію про права дитини та міжнародні 
документи про досягнення консенсусу, починаючи від Міжнародної 
конференції по народонаселенню і розвитку та закінчуючи Четвертою 
всесвітньою конференцією щодо жінок [16]. 
Планування сім'ї є істотним елементом первинної медичної допомоги, 
необхідним для збереження здоров'я і забезпечення регуляції дітородної 
функції для народження тільки бажаних дітей. 
В основу даної Програми закладено підхід, що заходи щодо 
забезпечення планування сім'ї обов'язково повинні бути орієнтовані як на 
певну особистість, так і на сім'ю в цілому, оскільки репродуктивна поведінка 
сучасної сім'ї багато в чому визначається її соціально-гігієнічної 
характеристикою, в якій суттєве значення мають медико-соціальні фактори і 
спосіб життя. 
Виходячи з визначення репродуктивного здоров'я, як відсутність 
захворювань репродуктивної системи і (або) порушень репродуктивної 
функції при можливості здійснення процесів репродукції при повному 
фізичному, психічному і соціальному благополуччі, фактори, що його 
визначають, можуть бути віднесені до двох основних групах: медичні та 
соціальні  [21].  
Основними медичними факторами репродуктивного здоров'я 
населення регіону або соціальної групи є: 
 рівень гінекологічної захворюваності; 
 рівень материнської та малюкової смертності; 
 поширеність медичного аборту як засобу планування сім'ї; 
 показники використання контрацепції; 
 частота безплідних шлюбів. 
Соціальні фактори репродуктивного здоров'я визначаються: 
 існуючим в країні законодавством і традиціями щодо планування сім'ї; 
66 
 
 освітнім рівнем населення в питаннях планування сім'ї та контрацепції; 
 доступністю (економічної і фактичної) як консультативної допомоги з 
вищезазначених питань, так і самих контрацептивів. 
Всі зазначені вище аспекти є основоположними в розробленні заходів    
Програми «ЗДОРОВА РОДИНА».  Програма направлена на вирішення таких 
проблем: 
 високий рівень абортів серед жінок, віком від 15 до 17 років; 
 низький рівень народжуваності в Черкаській області; 
 низька обізнаність жінок, про можливість отримати допомогу у 
стані кризової вагітності; 
 низька обізнаніть населення Черкаської області щодо сучасних 
методик планування сім’ї. 
Основні переваги Програми пов’язані із наданням підтримки та 
захисту жінок, які опинилися у стані кризової вагітності. Очікується, що на 
рівні міст обласного та районного значення Черкаської області буде 
організовано функціонування та фінансування наступних напрямків: 
– потужної інформаційної компанії через засоби масової 
інформації, громадські та благодійні організації, та приватний сектор, 
організацію у школах міста навчальні лекції на тему проблем ранньої 
вагітності та наслідків абортів; 
– організація надання психологічної допомоги та притулку для 
жінок, що опинилися у стані кризовоїї вагітності через створення мережі 
центрів допомог в містах Черкаської області; 
– надання необхідної соціальної, психологічної та правової 
допомоги жінкам, що опинилися у стані кризової вагітності. 
Дана програма пропонується в Черкаській області вперше. 
 Шляхи і засоби реалізації мети програми «ЗДОРОВА РОДИНА» 
З метою забезпечення збереження репродуктивного та статевого 
здоров’я з дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя 
67 
 
кожної людини, відтворення населення Черкаської області виділено такі 
напрямки реалізації Програми: 
     1. Розробити та запровадити сучасні комунікативні стратегії та програми 
статевого виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ВІЛ, 
запобігання підліткової вагітності.  
2. Інтегрувати послуги з планування сім’ї, для підлітків та молоді 
на принципах «дружнього підходу» в діяльність первинної ланки охорони 
здоров‘я. Забезпечити умови для надання послуг з планування сім’ї, 
репродуктивного та статевого здоров’я з урахуванням ґендерної рівності, а 
також посилити доступ до послуг з репродуктивного здоров’я для чоловіків, 
враховуючи хлопців підліткового віку. 
3. Підвищити проінформованість жінок Черкаської області про 
діяльність центру «Захисти життя», який надає допомогу жінкам у стані 
кризової вагітності.  
4. Побудувати центри допомоги жінкам у стані кризової вагітності у 
містах обласного та районного значення Черкаської області (Ватутіне, 
Золотоноша, Канів, Сміла, Умань, Городище, Жашків, Звенигородка, 
Кам'янка, Корсунь-Шевченківський, Монастирище, Тальне, Христинівка, 
Чигирин, Шпола) та забезпечити їх функціонування. 
5. Забезпечити підготовку лікарів та середнього медичного персоналу 
на до- та післядипломному рівнях на основі найкращих світових практик у 
сфері планування сім’є та навичок ефективного консультування з питань 
планування сім’ї через запровадження системи безперервного професійного 
розвитку. 
    Опис вищезазначених заходів програми представлений у таблиці 3.1. 
  
68 
 
Таблиця 3.1. 
Заходи забезпечення реалізації мети Програми «ЗДОРОВА СІМ’Я»  
на 2024 рік 
Найменування 
№ Найменування Строк Значення 
Виконавці показників 
з/п заходу виконання показників 
виконання 
1. Розробити та запровадити сучасні комунікативні стратегії та програми статевого 
виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ВІЛ, запобігання підліткової 
вагітності.  
 Управління    
Розроблення охорони  Інформаційний Ступінь 
інформаційного курсу здоров’я Січень- курс про розроблення 
про «Планування Черкаської березень «Планування курсу 
сім’ї», який враховує області, 2024 р. сім’ї» розроблено 100% 
1. 
міжнародне відділи 
законодавство та охорони 
досвід здоров’я 
міських рад, 
лікарі 
 Управління  Інформаційний  
Впровадити освіти Квітень- курс про Ступінь 
інформаційний курс у Черкаської грудень «Планування впровадження 
школи, коледжах  та області, 2024 р. сім’ї» курсу 
2. 
ВНЗ директори впроваджено у 100% 
шкіл, ректори навчальний 
коледжів, процес 
університетів 
2. Інтегрувати послуги з планування сім’ї, для підлітків та молоді на принципах 
«дружнього підходу» в діяльність первинної ланки охорони здоров‘я. Забезпечити умови для 
надання послуг з планування сім’ї, репродуктивного та статевого здоров’я з урахуванням 
ґендерної рівності, а також посилити доступ до послуг з репродуктивного здоров’я для 
чоловіків, враховуючи хлопців підліткового віку. 
 Управління    
 охорони  Інформаційний  
Впровадити здоров’я  курс про Ступінь 
інформаційний курс Черкаської Квітень- «Планування спровадження 
«Планування сім’ї» області, грудень сім’ї» курсу 
1. в діяльність відділи 2024 р. впроваджено  100% 
первинної ланки охорони в діяльність 
охорони здоров‘я здоров’я первинної ланки 
міських рад, охорони здоров‘я 
заклади 
ПМСД 
Проведення навчання  Ступінь 
Навчання за 
лікарів ПСМД Заклади охоплення 
Квітень курсом 
2. основам курсу  ПМСД навчанням 
2024 р. «Планування 
«Планування сім’ї» медичного 
сім’ї» проведено 
персоналу 98% 
69 
 
   1.Інформаційні  
Популяризація Заклади Квітень- оголошення в  
надання консультацій ПМСД, грудень закладах ПСМД. - 
з Планування сім’ї у школи, 2024 р. 2. Реклама на 
3. закладах ПМСД коледжі, ВНЗ телебаченні. 
3. Інформаційні 
оголошення в 
школах, ВНЗ. 
 
3. Підвищити проінформованість жінок Черкаської області про діяльність центру «Захисти 
життя», який надає допомогу жінкам у стані кризової вагітності. 
1.      
Проведення Управління 4 рази на   
інформаційної соціального місяць Кількість  
кампанії через засоби захисту протягом охоплених осіб до 500 000 осіб 
СМІ про діяльність Черкаської року на рік 
центру «Захисти області 
життя»  
 
2. Проведення Управління Щокварталу   
інформаційної освіти протягом Кількість  
каманії в школах та Черкаської навчальног рекламних кампанії 4 
ВНЗ  області, о року 
школи, 
коледжі, ВНЗ 
4. Побудувати центри допомоги жінкам у стані кризової вагітності у містах обласного та 
районного значення Черкаської області (Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань, 
Городище, Жашків, Звенигородка, Кам'янка, Корсунь-Шевченківський, Монастирище, 
Тальне, Христинівка, Чигирин, Шпола) та забезпечити їх функціонування. 
1. Виконання робіт Обласні,   1.Передано в 
щодо облаштування міські ради,   безоплатну  
центру для жінок зацікавлені   оренду 
громадські Січень- Проведено 5 приміщення з 
організації.   березень зустрічей у числа об’єктів 
2024 року. кожному місті з комунальної 
метою створення власності 
центру для жінок, відповідної 
що опинилися у міської ради для 
стані кризової організації 
вагітності. роботи центру. 
2. Підписано 
відповідну угоду 
про оренду 
приміщення на 
постійній основі. 
2. Привернення уваги Міська рада, Щомісяця Кількість виходів в 1. 85 тисяч осіб 
жителів міст, де громадські протягом телеефір. переглянуло 
будуть відкрито організації, 2024 року інформацію 
центри, до проблем ЗМІ щодо проблеми 
жінок, що опинилися допомоги 
у стані кризової жінкам, що 
вагітності опинилися у 
70 
 
стані кризової 
вагітності. 
2. На вулицях 
кожного міста 
розміщено 10 
білбордів з 
інформацією про 
важливість 
проблеми 
збереження 
ненароджених 
дітей.  
3 Проведення Представники Щомісяця Прослухали лекцію 100% явка 
роз’яснювальної департаменту протягом респондентів, 
роботи серед соціальної 2024 року 2000 учнів 
школярів старших політики та 
шкіл міст, де будуть громадських 
відкрито центри. організацій 
4 Введення в Міська рада, Вересень Центр відкрито Центр працює у 
експлуатацію центру громадські 2024 р. штатному 
для жінок. організації, режимі 
ЗМІ 
5. Забезпечити підготовку лікарів та середнього медичного персоналу на до- та 
післядипломному рівнях на основі найкращих світових практик у сфері планування сім’ї та 
навичок ефективного консультування з питань планування сім’ї через запровадження 
системи безперервного професійного розвитку. 
1. Провести     
обов’язкове Управління    
навчання лікарів та охорони    
середнього здоров’я Протягом   
медичного Черкаської року Курс навчання Сертифікат про 
персоналу курсу області, пройдено. проходження 
«Планування сім’ї» з заклади курсу 
подальшою ПМСД 
можливістю 
проведення ними 
консультацій 
 
Графічне зображення даних заходів представлено на рис.3.2. 
71 
 
 
 
Рис. 3.2 Основні заходи Програми  планування сім’ї  “ЗДОРОВА РОДИНА» 
в Черкаській області на 2024 рік. 
72 
 
3.2. Технологія організації мережі центрів підтримки жінок у 
стані кризової вагітності в Черкаській області  
 
 
Якщо в Давньому Римі переривання вагітності вважали сімейним 
злочином, в наступні історичні періоди – медичною операцією, то зараз 
людство приходить до висновку, що аборт – всього-навсього узаконене 
вбивство. 
 Підтвердженням цьому став фільм “Німий крик”, який вийшов на 
екрани 1937 року і аргументовно переконав глядача, що восьмитижневий 
зародок – не тільки набір генетичного матеріалу, а справді жива людина.  
Основними причинами високих показників абортів є: 
1 – підліткова вагітність та страхи підлітків «якщо я народжу в 15, 
мене просто виженуть з дому”. 
Підліткова вагітність часто є небажаною. Лише одиниці з дівчат, що 
завагітніли в віці до 16 років, вирішили народжувати дитину. Причиною 
цьому є те, що молоді жінки бояться суспільного осуду, неприйняття у 
власній родині. Крім того, не кожна з них готова розпрощатися з 
безтурботним дівочим життям, яке у неї було досі. Тобто, на думку юних 
мам, що опинилися в такій ситуації, єдиним способом врятувати власну 
репутацію є аборт. Бувають і випадки, коли до аборту змушує такий самий 
неповнолітній батько дитини або ж самі родичі дівчини. 
2 - матеріальне неблагополуччя сім’ї та неможливість фінансово 
утримувтаи ще одну дитину; 
3 – психологічне насилля чоловіка, який категорично проти 
народження дитини, а жінка залежна від нього;  
4 -  хвороба зародка, яка діагностується до народження дитини - “ваша 
дитина – приречена”. 
   Новітні технології, що дають змогу майбутнім батькам ще до пологів 
дізнатися стать та фізичний стан дитини, не завжди радують своїми 
73 
 
прогнозами. Не одна і не дві родини почули: “Ми радимо вам перервати 
вагітність. Маємо серйозні підозри, що в вас народиться дитина з синдромом 
Дауна”. Як правило, більшість батьків приймають рішення переривати 
вагітність – вони просто не готові виховувати таку дитину. 
       Це основні причини  того, чому жінка наважується на аборт [46].  
       Ефективним засобом підтримання жінок, яки опинилися у стані кризової 
вагітності є надання вчасної психологічної підтримки, а також забезпечення 
матеріальними благами (житлом, їжею, одягом) на той випадок, коли жінка 
не має місця, де жити.  В Черкасах такі послуги надаються Life-центром 
"Захисти Життя", який розташовано за адресою бульвар Шевченка, 317. 
Life-центр "Захисти Життя"  – це група людей, які палають ідеєю допомагати 
жінкам у кризовій вагітності та бажанням донести людям інформацію про 
цінність життя і врятування невинних ненароджених дітей від вбивства через 
аборти. 
Ідея такого центру – показати жінці, що в цей нелегкий час тут її 
підтримають, їй допоможуть психологічно чи матеріально, будуть 
супроводжувати її під час вагітності і після народження немовляти. Жінці 
важливо показати, що майбутнє є, що сьогодні можна і треба народжувати. У 
центрі пропагують традиційні родинні цінності, такі як щасливе материнство 
та відповідальне батьківство та партнерство. Центр спеціалізується на 
питаннях проблеми зниження рівня народжуваності, запобіганню абортам та 
їх наслідкам.  
Для молодих матерів тут організовуються навчальні проєкти, де 
формуються необхідні навички правильного догляду за малюком, правил 
особистої гігієни, побудові гармонійних відносин з партнером, ведення 
домашніх фінансів та облаштування родинного побуту тощо. Надається 
психоемоційна підтримка майбутній матері, а робота із спеціалістами 
спрямована на допомогу жінкам із незапланованою вагітність, сім’ям, які 
переживають трагедію передчасної втрати дитини (завмирання, викидень, 
захворювання).  
74 
 
Окрім проведення у навчальних закладах та лікарнях семінарів, лекцій, 
просвітницьких акцій, розповсюдження листівок, буклетів, фільмів про 
виконання та жахливі наслідки абортів, волонтери центру допомагають 
збирати матусям усе необхідне для майбутнього немовляти. У центрі є 
памперси, одяг і речі, необхідні дітям, які волонтери роздають.  
Водночас, одного центру підтримки жінок у кризовій вагітності не 
достатньо для всієї Черкаської області. Важливим фактором, що стримує 
створення центрів у регіонах, є відсутність належного державного 
фінансування. В абсолютній більшості областей України існує лише один 
центр (зазвичай в адміністративному центрі області). Відповідно до 
зазначеного, вважаємо за доцільне деталізувати напрям Програми 
«ЗДОРОВА СІМ’Я»: 5. Побудувати центри допомоги жінкам у стані 
кризової вагітності у містах обласного та районного значення Черкаської 
області (Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань, Городище, Жашків, 
Звенигородка, Кам'янка, Корсунь-Шевченківський, Монастирище, Тальне, 
Христинівка, Чигирин, Шпола) та забезпечити їх функціонування. 
Основні заходи щодо створення центрів підтримки жінок у стані 
кризової вагітності представлені у таблиці 3.3. 
  
75 
 
Таблиця 3.3. 
Заходи щодо створення центра допомоги жінкам у стані кризової 
вагітності на прикладі м. Сміла  
Найменування Значення 
№ Найменування Строк показників показників 
Виконавці 
з/п заходу виконання виконання 
завдання 
1. Виконання робіт щодо створення та облаштування Центру для жінок 
1.  Проведення  Смілянська Січень- Проведено 5 1.Передано в 
спільних заходів міська рада, березень зустрічей з безоплатну  
на рівні міста зацікавлені 2024 року. метою створення оренду 
щодо створення громадські центру для приміщення з 
центру для організації.   жінок, що числа об’єктів 
допомоги жінокам опинилися у комунальної 
у стані кризової стані кризової власності 
вагітності вагітності.  Смілянської 
міської ради для 
організації 
роботи центру. 
2. Підписано 
відповідну угоду 
про оренду 
приміщення на 
постійній основі. 
2 Виконання робіт Смілянська Квітень- Приміщення Приміщення 
щодо створення та міська рада, серпень відповідає готове на 100 % 
облаштування зацікавлені 2024 р. стандартам  відповідно до 
центру.   громадські стандартів 
організації.   
3 Підбір персоналу Смілянська Серпень Призначено на 100% 
міська рада, 2024 р. посаду одного укомплектуванн
зацікавлені керівника та я штатного 
громадські п’ять розпису 
організації.   працівників  
Кризового  
центру  
2. Привернення уваги жителів м. Сміла до проблем жінок, що опинилися у стані 
кризової вагітності 
1. Долучити провідні Міська рада, Щомісяця Кількість 1. 85 тисяч осіб 
ЗМІ міста Сміла громадські протягом виходів в переглянуло 
до проблем організації, 2024 року телеефір. інформацію 
подолання ЗМІ щодо проблеми 
насильства над допомоги 
жінками. жінкам, що 
опинилися у 
стані кризової 
вагітності. 
2. На вулицях м. 
Сміла 
76 
 
розміщено 10 
білбордів з 
інформацією про 
важливість 
проблеми 
збереження 
ненароджених 
дітей.  
3. Проведення роз’яснювальної роботи серед школярів старших шкіл м. Сміла 
1. Активізувати у Представники Щомісяця Прослухали 100% явка 
школах міста департаменту протягом лекцію респондентів, 
навчальні лекції соціальної 2024 року 2000 учнів 
на тему насї політики СМР 
вагітності та та 
шляхів допомоги.  громадських 
організацій 
4.Введення в експлуатацію центру для допомоги жінкам, що опинилися у стані 
кризової вагітності у м. Сміла 
1. Урочисте Міська рада, Вересень Центр відкрито Центр працює у 
відкриття центру громадські 2024 р. штатному 
організації, режимі 
ЗМІ 
 
Деталізація представлених заходів. 
ЗАХІД 1. Виконання робіт щодо створення та облаштування  центру  для 
жінок, що опинилися у стані кризової вагітності. 
 
Для того, щоб створити та облаштувати центр для жінок, потрібно 
врахувати стандарти Міністерства соціальної політики України  на рівні 
міста, звернутися до Смілянської міської ради з метою отримання дозволу та 
коштів на перебудову об’єкта будівельної інфраструктури, що відповідає до 
зазначених стандартів. 
Штатний розпис затверджується в кількості 6 фахівців, до складу яких 
входять: 
 керівник центру; 
77 
 
 старший соціальний працівник; 
 три соціальні працівники які повинні мати освіту соціального 
педагога або додаткову освіту педагога; 
 психолог.  
Юридичні послуги надає залучений фахівець центру безоплатної 
правової допомоги (в тому числі й вторинної), адвокати та юристи 
партнерських громадських організацій виключно на безоплатній основі. Інші 
працівники необхідні для роботи центру (прибиральниця та охоронник) 
залучаються для виконання обов’язків по договорах аутсорсінгу. Харчування 
організовується на кухні центру власними силами клієнтів або за кошт 
волонтерів. Фінансування статей кошторису центру таких,  як оплата 
комунальних послуг відповідно до рахунків виставлених організаціями 
партнерами за використання електроенергії, водопостачання, каналізації, 
опалення відбувається із кошторисних призначень департаменту соціальної 
політики Смілянської міської ради. 
Розрахунок вартості робіт щодо облаштування центру та   орієнтовний 
вигляд Центру представлено в Додатку  Е. 
Виконавці: Смілянська міська рада, громадські організації. 
Строк виконання:  січень-серпень 2024 року. 
ЗАХІД 2. Привернення уваги жителів м. Сміла до проблем жінок, що 
опинилися у стані кризової вагітності. 
 Шляхом інформування можна долучити провідні ЗМІ міста Сміла з 
метою висвітлення проблемних питань про жінок, що опинилися у стані 
кризової вагітності. Сформувати у свідомості усіх верств населення 
нетерпиме ставлення до абортів. Це можливо виконати тільки активізуючи 
партнерський рух органів місцевої влади та громадських організацій щодо 
зменшення кількості абортів та надання необхідної підтримки жінкам, які 
опинилися у стані кризової вагітності.  
Забезпечення інформування через провідні засоби масової інформації 
про можливості отримання послуг через Центр. На вулицях міста розмістити 
78 
 
10 білбордів з інформацією про надання жінкам допомоги, які опинилися у 
стані кризової вагітності  
Виконавці: Міська рада, громадські організації, ЗМІ 
Строк виконання:  щомісяця протягом 2024 року. 
ЗАХІД 3. Проведення роз’яснювальної роботи серед школярів старших 
шкіл м. Сміла. 
Метою проведення занять є підвищення рівня обізнаності школярів 
старшої школи щодо проблеми ранньої вагітності та наслідків абортів  на 
таких заходах як: 
1) інформаційних дайджестів; 
2) навчальних тренінгів ; 
3) лекцій ; 
4) флешмобів;  
5) круглих столів.  
Для виявлення зацікавленості учнів до кожного із заходів потрібно  
провести анкетування  старших класів в школі. 
 Під час заходів ознайомити учнів із такими поняттями як :  
 пропаганда ідей планування сім'ї; 
 сексуальна культура; 
 базова інформація з питань контрацепції, сексуального, 
репродуктивного здоров'я; 
– сформувати у свідомості нетерпиме ставлення до абортів та 
свідоме ставлення до контрацепції.  
Виконавці: Представники департаменту соціальної політики 
Смілянської міської ради та громадських організацій. 
Періодичність виконання: щомісяця протягом 2024 року. 
ЗАХІД  4. Введення в експлуатацію центру для допомоги жінкам, що 
опинилися у стані кризової вагітності у м. Сміла. 
Даним заходом передбачено остаточний етап щодо створення центру у 
м. Сміла шляхом затвердження кошторису витрат, визначення особливих 
79 
 
завдань та посадових обов’язків для працівників центру, укомплектування 
штатного розпису, залучення додаткових спеціалістів на безоплатній основі з 
наданням послуг юридичного характеру та послуги психолога, медичного 
працівника за необхідності з одночасним розміщення в одному приміщенні 
десяти осіб. Зокрема, в приміщенні центру строком до півроку зможуть 
перебувати жінки разом із народженими дітьми. З жінками укладається 
договір відповідно до випадку з конкретною особою та прописується 
алгоритм реагування, може мати різну тривалість і ставити за мету значні 
зміни в житті. 
Оцінюючи потреби кожної особи планується перелік послуг та 
складається індивідуальний план їх виконання. Даний індивідуальний план 
погоджується із кожною особою та може містити такі соціальні послуги:  
надання притулку; надання психологічної допомоги; психокорекційна 
індивідуальна й групова робота; надання одягу, речей для немовлят тощо. 
– соціальна адаптація; 
– кризове втручання; 
– соціальна профілактика та інше. 
Виконавці:Департамент соціальної політики Смілянської міської ради. 
Строк виконання:  вересень 2024 року. 
Застосування показників виконання проекту дає змогу чітко 
продемонструвати ефективність використання бюджетних коштів, 
співвідношення досягнутих результатів та витрачених коштів, тривалість 
виконання проекту, її необхідність та відповідність визначеній меті, а також 
порівнювати результати виконання проекту, аналізувати їх. Застосування 
показників виконання проекту сприяє якісному та кількісному аналізу стану 
виконання проекту в частині фінансового забезпечення та в частині 
досягнення соціального ефекту, який є сенсом виконання проекту.  
Фінансове забезпечення відкриття кризового центру у м. Сміла 
здійснюватиметься відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів 
місцевого бюджету (таблиця 3.4.). 
80 
 
Таблиця 3.4. 
Орієнтовний обсяг фінансування робіт, пов’язаних із відкриттям центру 
 
№ Джерело Сума 
з/п фінансування  тис, грн 
1.Виконання робіт щодо облаштування центру для жінок 
Кошти місцевого бюджету 471,9 
Всього 471 901 грн. 
2. Привернення уваги жителів м. Сміла до проблем жінок, що опинилися у стані 
кризової вагітності 
Кошти місцевого бюджету 193,8 
Всього 193 824 грн. 
3. Проведення роз’яснювальної роботи серед школярів старших шкіл м. Сміла. 
Кошти місцевого бюджету 24,0 
Всього 24 000 грн. 
4. Введення в експлуатацію центру для жінок у м.Сміла 
Кошти місцевого бюджету 338,800 
Всього 338 800,0 грн. 
ВСЬОГО, ОБСЯГ  
1 028,5 тис. грн. 
ФІНАНСУВАННЯ  
 
 
Орієнтовні розрахунки вартості робіт по кожному заходу, що наведено 
в таблиці 3.4, представлено у Додатку Е. 
Порядок здійснення контролю за реалізацією заходів, пов’язаних з 
відкриттям центру, представно у таблиці 3.5.  
  
81 
 
Таблиця 3.5. 
Порядок здійснення контролю за реалізацією заходів, пов’язаних з 
відкриттям центру 
Ким 
№ 
Захід Показник Документ контролюється 
з/п 
і в які строки 
Рішення сесії 
Виконання робіт щодо Департамент 
Здано в міської ради 
1. облаштування центру для соціальної 
експлуатацію  опубліковане на 
жінок політики СМР 
сайті СМР 
Привернення уваги жителів 
Департамент 
м. Сміла до проблем жінок, 100% 
2. План телеефірів економіки 
що опинилися у стані переглядів 
СМР 
кризової вагітності 
Проведення 
роз’яснювальної роботи  100% План-конспект Департамент 
3. 
серед школярів старших відвідування лекції освіти СМР 
шкіл м. Сміла. 
4. Введення в експлуатацію 100% Штатний розпис Департамент 
центру для жінок у м.Сміла призначення соціальної 
політики СМР 
 
Рекомендовано із введенням в дію Програми «ЗДОРОВА РОДИНА», 
протягом 2024 року облаштування та відкриття центрів допомоги жінкам у 
стані кризової вагітності у містах обласного та районного значення 
Черкаської області (Ватутіне, Золотоноша, Канів, Сміла, Умань, Городище, 
Жашків, Звенигородка, Кам'янка, Корсунь-Шевченківський, Монастирище, 
Тальне, Христинівка, Чигирин, Шпола) та забезпечення їх функціонування. 
У такий спосіб в Черкаській області буде створено мережу центрів 
допомоги жінкам, які опинилися у стані кризової вагітності, що дасть 
можливим своєчасно надавати допомогу та зменшити кількість абортів (рис. 
3.3). 
 
82 
 
 
Рис. 3.3. Мережа центрів допомоги жінкам, які опинилися у стані кризової 
вагітності в Черкаській області. 
 
 
3.3. Шляхи просування Програми і очікувані результати 
 
Для ефективного просування Програми «ЗДОРОВА РОДИНА» 
потрібно виконати наступні кроки: 
1. Зосередитися на досконалому вивченні проблеми, щодо 
проблематики абортів, у тому числі, серед підлітків, віком від 15 до 17 років; 
2. Побудувати вузькоспеціалізовану комунікацію з різними 
цільовими аудиторіями (дівчата-підлітки, віком від 15 до 17 років, хлопці-
підлітки, віком від 15 – 17 років, жінки, віком від 18 до 25 років, батьки 
дітей-підлітків); 
3. Зібрати життєві історії та провести заходи, на яких висвітлюється 
проблема абортів в Черкаській області та наслідки абортів для здоров’я 
(тренінги, круглі столи, семінари, інформаційні дайджести); 
83 
 
4. Використати різні канали для комунікації з цільовою аудиторією, 
наприклад, інтерактивні матеріали чи прямі контакти; 
5. Застосувати можливості соціальних мереж для розповсюдження 
інформації про заходи Програми «ЗДОРОВА РОДИНА». 
6. Використосувати рекламні засоби просування. В Програмі 
передбачено виділення коштів з місцевого бюджету для рекламування 
проблеми абортів (на прикладі м. Сміла) в телеефірах провідних каналів 
міста та розміщення 10 білбордів; 
7. Одним із методів просування Програми є вважати друк та 
розповсюдження  інформаційних буклетів та флаєрів серед жителів міст 
Черкької області, а особливо для школярів старших класів шкіл.  
8. Також, цільовим групам можна запропонувати традиційний 
підхід шляхом викладення інформації в презентації Програми  «ЗДОРОВА 
РОДИНА». 
Комплексна система інформаційних заходів передбачених в Програмі 
дозволить ефективно, швидко та якісно просувати проблематику абортів у  
Черкаській області, а громадський контроль, здійснений громадськими 
організаціями спрацюють на досягнення визначеної мети. 
В результаті впровадження програми «ЗДОРОВА РОДИНА» 
очікується отримання таких результатів: 
 збільшення рівня поінформованості населення Черкаської області щодо 
репродуктивного та статевого здоров’я і прав; 
 формування, збереження та зміцнення репродуктивного та статевого 
доров’я підлітків та молоді; 
 зменшення рівня абортів серед жінок Черкаської області, в тому числі, 
серед підлітків, віком від 15 до 17 років; 
 задоволення потреб населення в якісній та доступній первинній 
медико-санітарній допомозі в галузі репродуктивного та статевого 
здоров’я; 
84 
 
 кадрове та необхідне матеріально-технічне забезпечення закладів 
охорони здоров’я для надання послуг у сфері репродуктивного та 
статевого здоров’я. 
Реалізація  Програми дозволить досягнути ключових показників: 
 знизити рівень штучного переривання вагітності на 30 %; 
 знизити рівень підліткової вагітності та переривання вагітності 
серед дівчат-підлітків (15-17 р.) на 30 %; 
 підвищити рівень використання контрацепції на 40 %. 
 
85 
 
ВИСНOВКИ 
 
На підставі проведеного дослідження маємо підстави зрoбити нaступні 
виснoвки. 
Державна політика в сфері охорони здоров’я населення є одним з 
пріоритетним напрямком та невід’ємним елементом соціальної політики 
держави. 
Державна політика з охорони здоров’я полягає у формуванні вищими 
органами державної влади пріоритетів, доктрин, концепцій і програм, 
спрямованих на зміцнення здоров’я населення, забезпечення діяльності і 
розвиток системи охорони здоров’я. Відповідно до ст. 12 Закону України 
«Основи законодавства України про охорону здоров’я» - це один із 
пріоритетних напрямів державної діяльності. Основні засади державої 
політики в сфері охорони здоров’я корелюються із Цілями сталого розвитку  
(2015-2030), затвердженими Організацією Об’єднаних націй. (Ціль 3. 
Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти благополуччю всіх). 
Дослідження поняття „здоров’я людини” виявило, що воно є 
багатогранним і багатоаспектним, тому існує велика кількість його 
визначень.На нашу думку, найбільш раціональним є визначення, яке 
належить відомим ученим-академікам фізіологу В. П. Казначеєву та 
психологу Е. О. Спіріну: „Здоров’я індивіда – це динамічний процес 
збереження й розвитку його соціально-природних (біологічних, 
фізіологічних і психічних) функцій, соціально-трудової, соціокультурної і 
творчої активності за максимальної тривалості життєвого циклу”. 
Відсутність інтегрального кількісного показника здоров’я потребує 
оцінювання його суті за окремими компонентами, набір яких ще потрібно 
уточнити й унаочнити. А, оскільки, забезпечення громадського здоров’я 
можливе тільки шляхом проведення певних заходів – організаційних, 
фінансових, правових і суто медичних, то це вже політика, а вона вимагає 
певного управління цим явищем. Відповідно, це зумовлює необхідним 
86 
 
формування засад реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я 
населення. 
Згідно зі статтею 7 Закону України «Основи законодавства України про 
охорону здоров’я»,  «держава згідно з Конституцією України гарантує всім 
громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом: 
а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; 
б) організації і проведення системи державних і громадських заходів 
щодо охорони та зміцнення здоров'я; 
в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним 
законом особам гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та 
лікарських засобів у порядку, встановленому законом; 
г) здійснення державного і можливості громадського контролю та 
нагляду в сфері охорони здоров'я; 
д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу 
соціальної, екологічної, спеціальної медичної та реабілітаційної статистичної 
інформації; 
е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних 
інтересів громадян у сфері охорони здоров'я» [2].  
У 2015 році урядом України було ініційовано трансформаційну 
реформу системи охорони здоров’я з метою поліпшення стану здоров’я 
населення та забезпечення фінансового захисту від надмірних витрат «з 
власної кишені» шляхом підвищення ефективності, модернізації застарілої 
системи надання послуг та покращення доступу до якісного медичного 
обслуговування [3]. Метою цієї реформи було запровадження нової моделі 
фінансування системи охорони здоров’я, яка передбачає чіткі зрозумілі 
гарантії держави щодо медичної допомоги, кращий фінансовий захист для 
громадян у випадку хвороби, ефективний і справедливий розподіл ресурсів 
та скорочення платежів пацієнтів. 
Для досягнення зазначеної мети реформою передбачено запровадження 
таких елементів: 
87 
 
1. Єдиний національний замовник медичних послуг: центральний орган 
виконавчої влади (Національна служба здоров’я України, НСЗУ), що виконує 
функції страховика та єдиного стратегічного замовника/закупівельника 
медичних послуг і лікарських засобів у рамках програми державних гарантій. 
НСЗУ утворюється Кабінетом Міністрів України. 
2. Програма медичних гарантій: чітко визначений обсяг медичних 
послуг та лікарських засобів, які будуть оплачуватись за рахунок державного 
бюджету. 
3. Нові механізми оплати медичних послуг за принципом «гроші 
ходять за пацієнтом»: перехід до фінансування медичних послуг і результатів 
наданої допомоги [4]. 
На підставі аналізу показників, щодо результатів впровадження 
медичної реформи за 2020-2021 рр. можемо констатувати наступне: загальна 
структура реформи фінансування системи охорони здоров’я в Україні 
відповідає провідним міжнародним практикам покращення доступності, 
якості та ефективності медичних послуг. Впровадження реформи 
відбувається успішно, створено Національну службу здоров’я України як 
найважливішого провідника змін у системі охорони здоров’я, а також 
починають з’являтися відчутні результати на рівні первинної медичної 
допомоги. Однак, на горизонті присутні також серйозні виклики. Загальна 
макрофінансова ситуація в Україні залишається складною. Як результат, 
підвищення ефективності, зокрема за рахунок реструктуризації лікарень, 
матиме ключове значення для демонстрації результатів реформи. 
Забезпечення загальної стабільності розподілу бюджету на охорону здоров’я 
та визнання пріоритетною сфери громадського здоров’я (заохочення до 
здорового способу життя та попередження захворювань) і первинної 
медичної допомоги матиме ключове значення для покращення медичних 
послуг на первинній ланці.  
Місцеві органи влади повинні відігравати важливу роль як власники 
установ і органи фінансування, проте необхідний подальший політичний 
88 
 
діалог щодо узгодження децентралізованих функцій з пріоритетами 
національної політики в галузі охорони здоров’я.  
Для забезпечення сталості реформи важливо забезпечити розподіл 
відповідальності за її проведення між основними зацікавленими сторонами, 
включаючи місцеві органи влади, надавачів послуг та населення. Якщо 
послідовно впроваджувати реформу та продовжувати виважений політичний 
діалог, з цими викликами вдасться впоратися і можна очікувати, що 
найближчими роками реформа принесе відчутні результати у вигляді 
покращення показників здоров’я та зниження фінансового тягаря для 
населення. 
Дослідження показиків охорони здоров’я населення Черкаської області 
дозволило виявити наступні проблеми: демографічна ситуація в області 
залишається складною. Рівень народжуваності у 2020 році в Черкаській 
області – один з найнижчих серед регіонів України (7,1‰ проти 
середньоукраїнського 8,7‰). Разом з тим, Черкаська область мала один з 
найвищих рівнів смертності в Україні (у 2020 році 16,6‰ проти 
середньоукраїнського 14,8‰).  
Визначальним фактором зменшення чисельності населення є природне 
скорочення. Упродовж  2020 року чисельність наявного населення області за 
рахунок природного скорочення зменшилась на 12,1 тис. осіб, за рахунок 
міграційного скорочення – на 2,1 тис. осіб. У області в 2020 році народилось 
живими 7,6 тис. осіб та померло 19,7 тис. осіб; приїхали 18,2 тис. осіб та 
виїхали 20,3 тис. осіб. В частині напряму «Населення» області негативні 
значення показників щодо природного приросту населення (-11.4) для 
області та рівня абортів серед жінок 15-17 років (показник на 100 000 
жіночого населення в області – 114.6, національний – 98.8 відповідно). 
Відповідно, з метою зменшення показників депопуляції населення 
Черкаської області, нами розроблено Програму «ЗДОРОВА РОДИНА» 
Черкаської області на 2024 рік.  
89 
 
Програма направлена на подолання кризових тенденцій у відтворенні 
населення. Вона покликана сформувати у населення потребу мати 
повноцінну сім'ю, бажаних та здорових дітей і радикально змінити ставлення 
кожної людини до проблем планування сім'ї. 
Метою програми є збереження репродуктивного та статевого здоров’я з 
дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя кожної 
людини, відтворення населення Черкаської області. 
Програма вирішує такі проблеми: 
 високий рівень абортів серед жінок, віком від 15 до 17 років; 
 низький рівень народжуваності в Черкаській області; 
 відсутність психологічної допомоги жінкам у стані кризової 
вагітності; 
 низька обізнаніть населення Черкаської області щодо сучасних 
методик планування сім’ї. 
Програма передбачає впровадження комплексу взаємоузгоджених 
напрямків щодо збереження та відтворення генофонду Черкаської області, 
зокрема: 
Розробити та запровадити сучасні комунікативні стратегії та програми 
статевого виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ВІЛ, 
запобігання підліткової вагітності.  
Інтегрувати послуги з планування сім’ї, для підлітків та молоді 
на принципах «дружнього підходу» в діяльність первинної ланки охорони 
здоров‘я. Забезпечити умови для надання послуг з планування сім’ї, 
репродуктивного та статевого здоров’я з урахуванням ґендерної рівності, а 
також посилити доступ до послуг з репродуктивного здоров’я для чоловіків, 
враховуючи хлопців підліткового віку. 
Підвищити проінформованість жінок Черкаської області про діяльність 
центру «Захисти життя», який надає допомогу жінкам у стані кризової 
вагітності.  
90 
 
Побудувати центри допомоги жінкам у стані кризової вагітності у 
містах обласного та районного значення Черкаської області та забезпечити їх 
функціонування. 
Забезпечити підготовку лікарів та середнього медичного персоналу 
на до- та післядипломному рівнях на основі найкращих світових практик у 
сфері планування сім’є та навичок ефективного консультування з питань 
планування сім’ї через запровадження системи безперервного професійного 
розвитку. 
В результаті реалізації даної програми передбачається 
 досягнення таких ключових показників: 
 зниження рівіня штучного переривання вагітності на 30 %; 
 зниження рівіня підліткової вагітності та переривання вагітності 
серед дівчат-підлітків (15-17 р.) на 30 %; 
 підвищення рівня використання контрацепції на 40 %. 
Зміцнення здоров’я населення потребує державної політики, 
спрямованої на розвиток та інтенсифікацію ресурсів охорони здоров’я, 
формування відповідної нормативно-правової бази, підвищення ефективності 
організаційно-функціональної структури медичного обслуговування 
населення, переорієнтації медичних закладів переважно з лікування на 
профілактику захворюваності, забезпечення міжвідомчого і міжгалузевого 
співробітництва. В даний час продовжується зміцнюватись потенціал НСЗУ 
та  електронних систем для роботи зі зверненнями, відстежування показників 
ефективності надавачів, надання пріоритетних послуг, перенаправлень, 
виявлення зловживань та шахрайства, роботи з небажаними наслідками 
капітаційної системи виплат та здійснення моніторингу якості медичної 
допомоги.  
 
  
91 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Гладун З. С. Державна політика охорони здоров’я в Україні 
(адміністративно-правові проблеми формування і реалізації): Монографія – 
Тернопіль, „Економічна думка”, 2005 – 460 с. ISBN 966-7952-24-X. 
2. Всесвітня організація охорони здоров’я. Основні документи. – 
Женева, 1988. − С. 5. 
3. Сидоров В. М. Здоров'я: від поняття і категорії до практики. – К.: 
Знання, 1991. – 32 с. – С. 11. 
4. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б., Кунгурцев О., Мартинюк О., 
Солоненко Н. Охорона громадського здоров’я: управлінські аспекти. – Київ: 
Видавництво УАДУ. – 2001.− С. 19−20. 
5. H.I. Чабаненко. Якість життя та індивідуальне здоров'я // Охорона 
здоров’я України. – 2003. - № 1 (8). – С.66-69. 
6. Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони 
здоров’я , 1998. 
7. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради 
України 28.06.1996 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 
8. Закон України «Основи законодавства України про охорону 
здоров’я» № 2801-XII  від 19 листопада 1992 року   [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text 
9. Гладун З. С. Права людини у сфері охорони здоров’я // Вісник 
Львівського університету. Серія юридична. Вип. № 40. – 2004.  
10. Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: навч. 
посіб. – К.: МАУП, 2002. – С. 5–6. 
11. Новіков В., Никонюк К. Соціальні наслідки Євроінтеграції України. 
Система охорони здоров’я. Листопад 2012 – 20 с. 
12. Цілі сталого розвитку (2015-2030). - [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://www.undp.org/uk/ukraine/tsili-staloho-rozvytku 
92 
 
13. Демченко І.С. Класифікація законодавства у сфері охорони 
здоров’я//Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 
- Том 30 (69) № 6 2019. – с.7-12. 
14. Жаліло Л., Солоненко І., Волос Б., Кунгурцев О., Мартинюк О., 
Солоненко Н. Охорона громадського здоров’я: управлінські аспекти. – Київ: 
Видавництво УАДУ. – 2001.− С. 112. 
15. Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони 
здоров’я , 1998. 
16. Здоров’я − 21. Основи політики досянення здоров’я для всіх в 
Європейському регіоні ВООЗ, Копенгаген, 1999. − 310 с. 
17. Вороненко Ю. В. Соціальна медицина та організація охорони 
здоров'я // Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 462. 
18. Україна: огляд реформи фінансування системи охорони здоров’я 
2016–2019. Спільний звіт ВООЗ та Світового банку – 98 с.  
19.  Національна служба здоров’я України.- [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://nszu.gov.ua/pro-nszu 
20. Юнко М. Система державного медичного страхування в Німеччині. 
.- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.apteka.ua/article/40027 
21. Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на 
мiсцевому рiвнi. Операційне керівництво / Баценко Д., Брагінський П., Бучма 
М. та ін. Міністерство охорони здоров’я України, Проект USAID «Реформа 
ВІЛ-послуг у дії», ТОВ «Агентство «Україна» К., 2018. 368 с. 
22. Програма медичних гарантій. - [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://www.kmu.gov.ua/news/yak-realizovuvatymetsia-prohrama-
medychnykh-harantii-u-2023-rotsi 
23. «Порядок реалізації програми державних гарантій медичного 
обслуговування населення у 2023 році», затверджений  Постановою Кабінету 
Міністрів України № 1464 від 27.12.2022 р.. [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232-2023-%D0%BF#Text 
93 
 
24.  Програма «Доступні Ліки». [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу:  https://moz.gov.ua/dostupni-liki 
25. Наказ МОЗ України від 27.10.2022 № 1931 "Про затвердження 
Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації за програмою 
державних гарантій медичного обслуговування населення, станом на 20 
жовтня 2022 року" [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   
https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-27102022--
1931-pro-zatverdzhennja-reestru-likarskih-zasobiv-jaki-pidljagajut-reimbursacii-
za-programoju-derzhavnih-garantij-medichnogo-obslugovuvannja-naselennja-
stanom-na-20-zhovtnja-2022-roku?preview=1 
26. Звіт національної служби здоров’я України- 2021 [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://nszu.gov.ua/ 
27. Програма медичних гарантій-2021: результати та підсумок. 
Розвиток пмг та стратегія розвитку нсзу на три роки. [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://nszu.gov.ua/ 
28. Звіт національної служби здоров’я України- 2020 [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://nszu.gov.ua/ 
29. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення» № 2168-VIII  від  19 жовтня 2017 року 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#Text 
30. Програма економічного і соціального розвитку 
Черкаської області на 2023 рік, затверджена рішенням Черкаської обласної 
ради № 16-3/VIII від 16.12.2022  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.oblradack.gov.ua/oblasn-programi                                                                                         
31. Стратегія розвитку Черкаської області на період 2021-2027 роки, 
затверджена рішенням Черкаської обласної ради № 38-9/VII від 11.09.2020 - 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.oblradack.gov.ua/oblasn-
programi 
94 
 
32.  Регіональні профілі громадського здоров’я, 2021. Центр 
громадського здоров’я. 
33. Державна програма “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 
2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 27 
грудня 2006 р.  № 1849. Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1849-2006-%D0%BF#Text 
34. Міністерство охорони здоров’я населення. Офіційний сайт. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://moz.gov.ua/ 
35. Міністерство соціальної політики України. Офіційний сайт. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.msp.gov.ua/ 
36. Стратегія державної політики у сфері охорони здоров’я. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.umj.com.ua/article/35657/strategiya-derzhavnoi-politiki-u-sferi-
oxoroni-zdorov-ya 
37. Електронна система охорони здоров'я в Україні. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://ehealth.gov.ua/ 
38. Посібниках ВООЗ: «Аналіз (моніторинг, оцінка та огляд) 
національних стратегій у галузі охорони здоров’я» та «Моніторинг складових 
елементів системи охорони здоров’я: збірник показників і методик їх 
вимірювання». 
39. Закон України  «Про державні фінансові гарантії надання медичних 
послуг та лікарських засобів» від 19.10.2017 № 2168-VIII. - [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#Text 
40. Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного 
обслуговування у сільській місцевості» № 2206-VIII  від 14 листопада 2017 р. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2206-19#Text 
41. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження 
Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми 
декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» № 503 
95 
 
від 19.03. 2018 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text 
42. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку 
реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2020 рік» 
№ 407 від 25.04.2018 р..- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1124-2019-%D0%BF#Text 
43. План заходів з реалізації Концепції реформи фінансування системи 
охорони здоров'я на період до 2020 року, затверджений розпорядженням 
Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 821-р. - [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/821-2017-
%D1%80#Text 
44. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення 
Національної служби здоров’я України» №101-2017-п від 27.12.2017 р.  - 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1101-2017-%D0%BF#Text 
45. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реімбурсації 
лікарських засобів за програмою державних гарантій медичного 
обслуговування населення» від 28.07. 2021 р. № 854. - [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/854-2021-%D0%BF#Text 
46. Мамо, збережи моє життя! Безоплатна правова допомога. - 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://legalaid.gov.ua/novyny/mamo-
zberezhy-moye-zhyttya/ 
47.  Life-центр "Захисти Життя" , м. Черкаси. -   [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://www.facebook.com/protectlifecentre/ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
  
ДОДАТОК А 
Кот ТарасАртурович,  
студент 3 курсу, гр.1910 
ОПП «Соціальне забезпечення», 
Факультет гуманітарних технологій 
Черкаський державний технологічний університет 
 
Науковий керівник: 
кандидат економічних наук, доцент 
Губар Олександра Євгенівна 
Черкаський державний технологічний університет 
 
Пріоритетні напрямки державної політики в сфері охорони здоров'я 
Актуальність теми. Сучасні тенденції, що визначають пріоритети державної 
політики у сфері охорони здоров’я, обумовлені цілями соціально-економічного розвитку 
країни, в якості яких проголошено сталість економічного зростання, поліпшення 
добробуту населення, посилення людського потенціалу, підвищення якості медичних 
послуг і на фоні цього подолання демографічної кризи. Відповідно, актуальними є 
питання забезпечення достатнього фінансового захисту для пацієнтів та підвищення рівня 
доступу до деяких медичних послуг. 
Виклад основного матеріалу. Державна політика з охорони здоров’я полягає у 
формуванні вищими органами державної влади пріоритетів, доктрин, концепцій і програм, 
спрямованих на зміцнення здоров’я населення, забезпечення діяльності і розвиток 
системи охорони здоров’я. Відповідно до ст. 12 Закону України «Основи законодавства 
України про охорону здоров’я» - це один із пріоритетних напрямів державної діяльності. 
Основні засади державої політики в сфері охорони здоров’я корелюються із Цілями 
сталого розвитку  (2015-2030), затвердженими Організацією Об’єднаних націй. (Ціль 3. 
Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти благополуччю всіх) [1]. 
Згідно зі статтею 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону 
здоров’я»,  «держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію 
їх прав у сфері охорони здоров'я шляхом: 
а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; 
б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони 
та зміцнення здоров'я; 
в) фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам 
гарантованого обсягу медичних і реабілітаційних послуг та лікарських засобів у порядку, 
встановленому законом; 
г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері 
охорони здоров'я; 
д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, 
екологічної, спеціальної медичної та реабілітаційної статистичної інформації; 
е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян 
у сфері охорони здоров'я» [2].  
У 2015 році урядом України було ініційовано трансформаційну реформу системи 
охорони здоров’я з метою поліпшення стану здоров’я населення та забезпечення 
фінансового захисту від надмірних витрат «з власної кишені» шляхом підвищення 
ефективності, модернізації застарілої системи надання послуг та покращення доступу до 
якісного медичного обслуговування [3]. Метою цієї реформи було запровадження нової 
моделі фінансування системи охорони здоров’я, яка передбачає чіткі зрозумілі гарантії 
держави щодо медичної допомоги, кращий фінансовий захист для громадян у випадку 
хвороби, ефективний і справедливий розподіл ресурсів та скорочення платежів пацієнтів.  
Для досягнення зазначеної мети реформою передбачено запровадження таких 
елементів: 
1. Єдиний національний замовник медичних послуг: центральний орган 
виконавчої влади (Національна служба здоров’я України, НСЗУ), що виконує 
функції страховика та єдиного стратегічного замовника/закупівельника медичних послуг і 
лікарських засобів у рамках програми державних гарантій. НСЗУ утворюється Кабінетом 
Міністрів України. 
2. Програма медичних гарантій: чітко визначений обсяг медичних послуг та 
лікарських засобів, які будуть оплачуватись за рахунок державного бюджету.  
3. Нові механізми оплати медичних послуг за принципом «гроші ходять за 
пацієнтом»: перехід до фінансування медичних послуг і результатів наданої допомоги [4]. 
Згідно з Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення», програма державних гарантій медичного обслуговування 
населення (програма медичних гарантій) визначає перелік та обсяг медичних послуг 
(включно з медичними виробами) та лікарських засобів, повну оплату, надання яких 
пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з 
тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, 
травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та 
пологами [5]. 
У квітні 2017 року введено в дію програму реімбурсації "Доступні ліки". З 01.04. 
2019 р. Національна служба здоров'я України адмініструє програму реімбурсації 
лікарських засобів “Доступні ліки”. І напряму відшкодовує аптекам вартість відпущених 
пацієнтам ліків за рецептом. Програма “Доступні ліки” дозволяє зменшити фінансове 
навантаження на пацієнтів та збільшити доступність ліків. 
За 2020 – 2021 рр. понад 32,6 млн. пацієнтів вільно обрали своїх лікарів первинної 
медичної допомоги, 74% задоволені обраним лікарем. 6 613 565 пацієнтів вільно обрали 
лікаря для отримання консультації за е-направленням. Лікарі, до яких пацієнти звертались 
найчастіше: невролог – 1 261 129 звернень,  хірург – 1 086 115 звернень, офтальмолог – 1 
214 614 звернень,  ЛОР – 1 190 357 звернень,  травматолог – 715 260 звернень. Кількість 
рецептів, які було профінансовано НСЗУ у 2021 році склала  12 088 626 одиниць [6]. 
Слід відзначити про активне міжнародне співробітництво України із зарубіжними 
партнерами на шляху впровадження трансформації системи охорони здоров’я задля 
універсального охоплення населення медичними послугами належної якості й доступності 
та, зокрема, досягнення Цілі 3 Сталого розвитку. Всесвітня організація охорони здоров’я 
(ВООЗ), Світовий банк, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Швейцарська 
агенція розвитку та співробітництва, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Уряд Великої 
Британії (UK Aid), Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, ту-беркульозом та 
малярією, Представництво ЄС в Україні, Уряд Канади через Міністерство закордонних 
справ, торгівлі та розвитку Канади, Міжнародний благодійний фонд «Відродження», 
Центр контролю та профілактики захворювань США, посольства європейських країн в 
Україні та інші інституції надавали посильну технічну, експертну та фінансову допомогу в 
реформуванні фінансування системи охорони здоров’я загалом і, зокрема, в боротьбі з 
пандемією COVID-19 [6]. 
Висновки. Отже, в даний час державна політика в сфері охорони здоров’я в Україні 
спрямована на забезпечення якісної та доступної медичної допомоги всім верстам 
населення у відповідності з вимогами міжнародних стандартів. 
 
Список використаної літератури: 
1. Цілі сталого розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.undp.org/uk/ukraine/tsili-staloho-rozvytku# 
2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 
2801-XII  від 19 листопада 1992 року   [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text 
3. Україна: огляд реформи фінансування системи охорони здоров’я 2016–2019. 
Спільний звіт ВООЗ та Світового банку.  
4. Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на 
мiсцевому рiвнi. Операційне керівництво / Баценко Д., Брагінський П., Бучма М. та ін. 
Міністерство охорониздоров’я України, Проект USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії», ТОВ 
«Агентство «Україна» К., 2018. 368 с. 
5.  Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування 
населення» № 2168-VIII  від  19 жовтня 2017 року 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#Text 
6. Звіт національної служби здоров’я України- 2021 [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://nszu.gov.ua/ 
 
 
 
ДОДАТОК Б 
ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ЗДОРОВ’Я 
УКРАЇНИ 
 
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 
«Про утворення Національної служби здоров’я України», єдиним 
національним замовником є Національна служба здоров’я України (НСЗУ) – 
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері 
державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. 
Основними функціями національного замовника є: 
1. Реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій 
медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій; 
2. Проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення 
України у медичних послугах та лікарських засобах; 
3. Виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів 
за програмою медичних гарантій; 
4. Розроблення проекту програми медичних гарантій, внесення 
пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів; 
5. Укладення, зміна та припинення договорів про медичне 
обслуговування населення та договорів про реімбурсацію; 
6. Здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне 
використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з 
перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених 
порядком використання коштів цієї програми і договорами про медичне 
обслуговування населення; 
7. Отримання та обробка персональних даних та іншої інформації про 
пацієнтів (у тому числі інформації про стан здоров’я, діагноз, а також 
відомостей, одержаних під час медичного обстеження пацієнтів) і надавачів 
медичних послуг, необхідних для здійснення його повноважень, з 
дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»; 
8. Забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров’я; 
9. Здійснення відшкодування вартості лікарських засобів за договорами 
про реімбурсацію за програмою медичних гарантій; 
10. Аналіз звітності надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу 
наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування 
населення за програмою медичних гарантій та договорами про реімбурсацію; 
11. Інформування уповноважених державних органів про виявлені 
порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звернення до 
суду у випадках, передбачених законом; 
12. Розгляд звернень і скарг з питань, що належать до її компетенції, та 
вжиття заходів для усунення причин, що призводять до подання скарг; 
13. Інформування Ради громадського контролю про запропонований 
склад програми медичних гарантій, тарифи та коригувальні коефіцієнти, 
розміри реімбурсації лікарських засобів, доведення позиції Ради 
громадського контролю з цього приводу до відома МОЗ; 
14. Забезпечення інформування населення про програму медичних 
гарантій, організація роз’яснювальної роботи, пов’язаної з практикою 
застосування аконодавства з питань, що належать до компетенції НСЗУ; 
15. Забезпечення створення можливості для реалізації пацієнтами їхнього 
права на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, шляхом 
надання роз’яснень стосовно надавачів медичних послуг, пов’язаних з 
наданням первинної медичної допомоги, та інформації про лікарів, які 
працюють у таких надавачів медичних послуг; 
16. Складання і подання фінансової, бюджетної звітності про отримання 
та використання бюджетних коштів у встановленому законодавством 
порядку; 
17. Проведення фінансового аналізу та довгострокового планування 
сталого фінансування програми медичних гарантій; 
18. Узагальнення інформації та розроблення стратегічних напрямів 
розвитку медичного обслуговування населення за програмою медичних 
гарантій з урахуванням впливу демографічної, етнічної, соціально-
економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери.22 
Управління якістю та прозорість 
НСЗУ здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне 
використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходи з 
перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, визначених 
порядком використання коштів програми медичних гарантій і договорами 
про медичне обслуговування населення.  Для цього НСЗУ використовує 
електронну систему охорони здоров’я і залучає вчених і фахівців, 
працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів 
місцевого самоврядування, професійних спілок медичних та фармацевтичних 
працівників, підприємств, установ та організацій. 
Прозорість роботи НСЗУ буде забезпечуватися за рахунок таких 
компонентів: 
 будь-які дії НСЗУ передбачають фіксацію в електронній системі; 
 кошти зберігаються на рахунках у Державному казначействі України, 
яке відповідає за безпосередні платежі закладам; 
 НСЗУ щорічно публікує звіти про свою діяльність; 
 при НСЗУ працює Рада громадського контролю; 
 контракти, укладені між НСЗУ і медичними закладами, є публічними 
та оприлюднюються на сайті НСЗУ протягом п’яти днів з моменту їх 
підписання; 
 забезпечення заходів щодо запобігання корупції та контроль за їх 
здійсненням в апараті НСЗУ, її територіальних органах, на підприємствах, в 
установах та організаціях, що належать до сфери управління. 22 
 
 
ДОДАТОК В 
СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ Національної служби здоров’я України  
НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ 
Утвердження принципу   
солідарного медичного Рівень обізнаності про Операційна 
страхування та закупівлі солідарне медичне спроможність та 
медичних послуг страхування усіх ефективність НСЗУ 
відповідно до потреб зацікавлених сторін 
населення 
 
  
 
КАРТА СТРАТЕГІЇ НАЗУ 
 
ЦІЛІ 
 Забезпечити Забезпечити фінансовий Підвищити рівень 
 узгодженність з захист обізнанності про 
РЕЗУЛЬТАТИ потребами населення у населення під час солідарне 
И медичних отримання медичне 
послугах та організацією послуг, передбачених страхування 
надання солідарним серед 
таких послуг медичним страхуванням усіх зацікавлених 
сторін 
 
 
  
 Підвищити рівень 
Забезпечити ефективне управління процесами прозорості взаємовідносин 
контрактування зі 
 стейкхолдерами та 
захищати права пацієнтів 
 
 
 
  Посилити Узгодити Покращити Забезпечити 
 Розвивати систему ПМГ з комунікаці проактивну та 
механізм автоматичного потребами ю та обмін системну 
ПРОЦЕСИ 
оплати моніторінгу та населення медичними комунікацію з 
медичного сфери даними, а ключовими 
аудиту охорони також їхню стейкхолдерам
здоров’я якість и 
 
 
     Забезпечити 
  Розробити, Розробити Забезпечити належне 
 Узгодити стандартизуват стратегічні відповідніст фінансування 
РЕСУРСИ структуру и та компетенц ь IC НСЗУ розвитку та 
НСЗУ зі узгодити ії ключовим операційних 
Стратегією ключові персоналу процесам витрат для 
ю процеси зі НСЗУ виконання 
стратегією стратегічних 
функцій НСЗУ 
 
 
 
 
СТРАТЕГІЧНА ІНІЦІАТИВА 1 
Забезпечити узгодженність з потребами населення у медичних послугах та 
організацією надання таких послуг 
ТЕРМІН 
ІНІЦІАТИВА 
ВИКОНАННЯ 
створити ефективну систему оцінки потреб населення у 
медичних послугах: 
  розробити методологію з проведення оцінки потреб 
населення у медичних послугах та затвердити регулярність 
її проведення; 
2022-2023 
 визначити інструменти для проведення оцінки потреб 
населення у медичних послугах; 
 провести оцінку відповідності ПМГ потребам населення; 
 впровадити регулярну оцінку потреб населення у медичних 
послугах. 
узгодити контрактування із принципами стратегічних 
закупівель медичних послуг: 
 запровадити підхід селективного контрактування до 2022-2023 
укладення договорів з провайдерами; 
 удосконалити специфікації та умови закупівлі. 
створити ефективну систему управління договорами, оплатами 
та комунікацією з провайдерами: 
 розробити концепцію середньострокового контрактування; 
 реалізувати середньострокове контрактування в пілотному 
регіоні; 
 масштабувати середньострокове контрактування на всю 2022-2023 
країну; 
 налагодити алгоритми аналітичного зворотного зв’язку з 
надавачами (зворотній зв'язок з надавачами щодо 
 правильності кодування медичних записів та комунікація 
щодо можливості виправлення помилок). 
створити ефективну систему моніторингу надавачів медичних 
послуг: 
 систему моніторингу виконання зобов’язань по договорах; 2022-2024 
 систему моніторингу ефективності надавачів з елементами 
бенчмаркінгу та запобігання фроду. 
діджиталізувати та стандартизувати збір та обробку даних, 
необхідних для проведення оплат закладам: 
 автоматизувати процес розподілу електронних медичних 
записів з ЕСОЗ відповідно до пакетів медичних послуг; 
2022 
 уніфікувати процес трансформації та обробки електронних 
медичних даних з ЕСОЗ; 
 автоматизувати процес присвоєння ДСГ; 
 автоматизувати процес формування звітів на оплату. 
розширити функціональність ЕСОЗ відповідно до потреб ПМГ: 
 визначити потреби ПМГ в електронних інструментах; 
 впровадити новий функціонал відповідно до потреб ПМГ; 2022-2024 
 розширити наявний функціонал в частині отримання більш 
детальної інформації про надані пацієнтам медичні 
 послуги. 
 
СТРАТЕГІЧНА ІНІЦІАТИВА 2 
Забезпечити фінансовий захист населення під час отримання послуг, 
передбачених солідарним медичним страхуванням 
ТЕРМІН 
ІНІЦІАТИВА 
ВИКОНАННЯ 
розвивати методи оплати, тарифи та коригувальні  
коефіцієнти:  
 провести аналіз витрат на рівні первинної медичної  
допомоги і здійснити перерахунок витрат на особу та 
 
 коефіцієнтів коригування ризиків з урахуванням результатів 
цього аналізу;  
 переглянути діючу методологію розрахунку вартості 2022 - 2024 
медичних послуг; 
 провести розрахунок вартості медичних послуг відповідно 
до оновленої методології; 
 переглянути методи оплати для всіх пакетів послуг, 
розглянути доцільність застосування коригувальних 
 коефіцієнтів для досягнення кращих показників здоров’я 
населення; 
 збільшити частку пакетів за якими відбувається оплата за 
пролікований випадок і фактично надані медичні послуги. 
 
СТРАТЕГІЧНА ІНІЦІАТИВА 3 
Підвищити рівень обізнанності про солідарне медичне страхування серед 
усіх зацікавлених сторін 
ТЕРМІН 
ІНІЦІАТИВА 
ВИКОНАННЯ 
провести загальнонаціональну інформаційну кампанію: 
 про гарантовані державою медичні послуги; 
2022 
 про правила отримання пацієнтами гарантованих державою 
медичних послуг та маршрути пацієнтів. 
налагодити канали комунікації з різними цільовими групами: 
 дітьми-підлітками; 
 особами працездатного віку; 2022 
 особами похилого віку; 
 людей з інвалідністю. 
розробити навчальні курси для надавачів медичних послуг та 
пацієнтів відповідно до потреб ПМГ: 
 визначити потреби ПМГ в навчальних курсах та матеріалах; 
2022-2024 
 розробити та впровадити нові навчальні курси та матеріали; 
 модернізувати технічні можливості платформи Академії 
НСЗУ 
 
СТРАТЕГІЧНА ІНІЦІАТИВА 4 
Забезпечити операційну спроможність та ефективність НСЗУ 
ТЕРМІН 
ІНІЦІАТИВА 
ВИКОНАННЯ 
узгодити структуру НСЗУ із її стратегічними цілями: 
 провести аналіз відповідності людського ресурсу 
досягненню ключових стратегічних цілей; 
 провести оцінку відповідності налаштувань систем та 2022 
внутрішніх процесів стратегічним цілям; 
 децентралізувати ключові функції в частині комунікації з 
провайдерами. 
визначити та стандартизувати ключові процеси НСЗУ (розробки 
програми медичних гарантій, розрахунку вартості медичних 
2022 
послуг, контрактування, оплат, підтримки надавачів медичних 
послуг, моніторингу) 
перенести автоматизовані процеси до ІС НСЗУ 2022 
розвивати та підтримувати компетенції команди, що необхідні 
для реалізації стратегії НСЗУ: 
 навчання з кращих світових практик забезпечення 
універсального охоплення населення медичними послугами; 2022-2024 
 управління емоціями, комунікації, ініціативність, системне 
мислення, комадна робота, управління організацією роботи, 
професіоналізм, клієнтоорієнтованість. 
 
ДОДАТОК Г 
Таблиця Г.1. 
Основні показники громадського здоров’я в Черкаській області у 2019 – 2020 рр.[32] 
Тема № Показник Значення для Національне Одиниця виміру Рік 
з/п області значення  
Населення 1 Природний приріст населення  на 1000 наявного 
-11,4 -8,1 2020 
населення 
2 Частота абортів у віці 15-17 років  на 100 000 
114,6 98,8 жіночого 2020 
населення 
Умови життя 3 Рівень середньої заробітної плати 
11 845,0 13 997,0 грн. 2021 
(період серпень 2021)  
4 Рівень щомісячних витрат на 
91,86 124,7 грн. 2020 
алкогольні напої  
 5 Захворюваність на сифіліс (усі на 100 000 
0,76 3,72 2020 
Здоров’я  форми)  населення 
та 6 Смертність населення внаслідок на 100 000 
24,5 16,1 2020 
захворювання самогубств  населення 
7 Передчасна смертність населення у 
на 100 000 
віці 30-69 років від хвороб органів 97,1 78,4 2020 
населення 
травлення  
8 Захворюваність на психічні розлади на 100 000 
11,17 5,64 2020 
внаслідок вживання опіоїдів  населення 
9 Передчасна смертність населення у 
на 100 000 
віці 30-69 років від цукрового 9,2 5,5 2020 
населення 
діабету  
10 Передчасна смертність населення у на 100 000 
48,2 39,3 2020 
віці 30-69 років від хвороб органів населення 
дихання  
11 Захворюваність на психічні розлади 
у населення віком 15-35 років через на 100 000 
108,13 65,11 2020 
вживання психоактивних речовин населення 
усіх груп  
12 Материнська смертність  на 100 000 
55,4 18,4 2020 
живонароджених 
13 Захворюваність на злоякісні 
на 100 000 
новоутворення серед жіночого 322,7 284,0 2020 
населення 
населення (грубий показник)  
14 Середня очікувана тривалість життя 
14,91 14,57 років 2020 
при досягненні 65 років  
15 Поширеність сифілісу серед на 100 000 
13,71 45,72 2020 
загального населення  населення 
16 Частка людей, які не зверталися до 
лікаря у разі настання хвороби, бо 
25,0 17,7 % 2019 
це дуже дорого (послуги, ліки, 
транспорт)  
Надання 17 Рівень охоплення АРТ ЛЖВ  94,4 84,6 % 2020 
послуг 18 Рівень охоплення щепленням Hib-1 
95,4 67,4 % від плану 2020 
(1 рік і старше)  
19 Рівень охоплення щепленням від 
87,3 79,8 % від плану 2020 
Гепатиту В3 до року  
Життєві 20 Частка населення у віці 12 років та 
звички старше, які повідомили, що палять 
25,1 37,3 % 2019 
понад 20 років, за тривалістю 
куріння  
21 Частка населення у віці 12 років та 34,8 32,4 % 2019 
старше, які повідомили, що 
випалюють 16-20 цигарок за добу  
Аварії, 22 Приріст кількості ДТП у порівнянні 
10,3 4,3 % 2020 
нещасні з минулим роком  
випадки, 23 Відсоток водіїв, які використовують 
травматизм  паски безпеки при знаходженні за 34,5 26,04 % 2020 
 кермом  
24 Приріст кількості ДТП із загиблими 
15,0 2,5 % 2020 
у порівнянні із минулим роком  
Фактори 25 Частка людей із ожирінням  
ризику  22,8 18,5 % 2019 
 
 
ДОДАТОК Д 
Таблиця Д.1. 
Пріоритетні напрямки у сфері охорони здоров’я Черкаської області  
на 2023 рік [31] 
№ Цілі на 2023 рік Основні заходи для Очікувані результати у 2023 
з/п забезпечення виконання році 
цілей 
1. Удосконалення Забезпечення функціонування Організація та проведення 
мережі закладів Госпітальної ради в засідання Госпітальної ради в 
охорони здоров’я в госпітальному окрузі.  госпітальному окрузі.  
умовах 
інфраструктурного Створення наглядових рад в Створення 51 наглядової ради.  
етапу реформи закладах охорони здоров’я 
охорони здоров’я. області. 
2. Розвиток Проведення Охоплення щепленням 
профілактичної імунопрофілактики та захист населення відповідно до 
медицини. населення від річного календаря 
вакцинокерованих інфекцій. профілактичних щеплень. 
Проведення профілактичних Охоплення щепленням 
щеплень проти гострої максимальної кількості 
респіраторної хвороби населення. 
COVID-19, спричиненої 
коронавірусом SARS-CoV-2 
відповідно до Дорожньої 
карти з впровадження 
вакцини від гострої 
респіраторної хвороби 
COVID-19, спричиненої 
коронавірусом SARS-CoV-2 і 
проведення масової 
вакцинації у відповідь на 
пандемію коронавірусної 
хвороби COVID-19 в Україні 
у 2023-2024 роках. 
3. Підвищення якості Покращення матеріально- Покращення матеріально-
надання медичної технічної бази закладів технічної бази закладів 
допомоги, зокрема, охорони здоров’я області та охорони здоров’я області та 
при гострому впровадження медичного впровадження медичного 
інфаркті міокарда, сервісу. сервісу в межах фінансових 
гострому мозковому ресурсів місцевих бюджетів та 
інсульті, медичної інших джерел, не заборонених 
допомоги при чинним законодавством. 
пологах та 
народженим у Забезпечення населення Забезпечення населення в 
складних доступними  та якісними повному обсязі доступними та 
неонатальних лікарськими засобами  та якісними лікарськими 
випадках, розвиток виробами медичного засобами та виробами 
паліативної медичної призначення за рахунок медичного призначення.  
допомоги дорослим державного та місцевого 
та дітям, медичної бюджетів, розміщення 
реабілітації інформації щодо залишків 
дорослим та дітям, лікарських засобів та виробів 
екстреної медичної медичного призначення на 
допомоги, сайтах закладів охорони 
трансплантації. здоров’я області. 
Забезпечення розвитку Розширення мережі відділень 
паліативно-хоспісної (ліжок) паліативно-хоспісної 
допомоги та укладання допомоги. 
договору з Національною 
службою здоров’я України 
про медичне обслуговування 
населення за програмою 
медичних гарантій за пакетом 
медичних послуг 
„Стаціонарна паліативна 
медична допомога дорослим 
та дітям“. 
Проведення трансплантації Підвищення ефективності 
аутологічних (власних) та надання медичної допомоги 
алогенних (донорських) пацієнтам зі злоякісними 
гемопоетичних стовбурових новоутвореннями. 
клітин пацієнтам з 
онкологічними 
захворюваннями. 
Проведення трансплантації Підвищення ефективності 
органів від родинних (живих) надання медичної допомоги 
донорів та донорів-трупів пацієнтам, які потребують 
пацієнтам, які потребують проведення трансплантації 
проведення трансплантації органів. 
органів. 
Будівництво Обласного Будівництво головного 
центру екстреної медичної корпусу комунального 
допомоги та медицини некомерційного підприємства 
катастроф Черкаської „Обласний центр екстреної 
обласної ради по вул. медичної допомоги та 
Корольова, 15 в м. Черкаси. медицини катастроф 
Черкаської обласної ради“ з 
єдиною централізованою 
диспетчерською службою для 
оперативного управління 
силами та засобами екстреної 
медичної допомоги в 
повсякденних умовах та під 
час виникнення надзвичайних 
ситуацій, які розгалужені по 
всій області і закріплені за 5 
станціями швидкої медичної 
допомоги: Черкаська, 
Смілянська, Лівобережна, 
Звенигородська та Уманська. 
Будівництво/реконструкція Будівництво/реконструкція 
приміщень обласних приміщень обласних 
багатопрофільних лікарень.  багатопрофільних лікарень з 
метою оновлення КНП 
„Черкаська обласна лікарня 
Черкаської обласної ради” та 
КНП „Черкаська обласна 
дитяча лікарня Черкаської 
обласної ради” для 
покращення умов надання 
медичної допомоги. 
Будівництво корпусу серцево- Розширення стаціонарного 
судинної хірургії КНП відділення, розташованого в 
„Черкаський обласний діючій будівлі 
кардіологічний центр кардіологічного центру, з 
Черкаської обласної ради“ за метою забезпечення більш 
адресою вул. Мечникова, 25 в комфортних умов для 
м. Черкаси. лікування пацієнтів з серцево-
судинними захворюваннями. 
Реконструкція частини Проведення ефективного 
приміщень радіологічного лікування хворих на злоякісні 
корпусу обласного центру новоутворення та подальший 
променевої терапії та розвиток трансплантаційної 
радіаційної онкології медицини. 
Комунального 
некомерційного підприємства 
„Черкаський обласний 
онкологічний диспансер 
Черкаської обласної ради“ з 
прибудовою комплексу 
променевої терапії з 
лінійними прискорювачами за 
адресою: вул. Менделєєва 
буд.7, м.Черкаси. 
  Реконструкція приміщення Покращення якості надання 
зимового саду КНП реабілітаційних послуг. 
“Черкаський обласний 
клінічний госпіталь ветеранів 
війни Черкаської обласної 
ради” по вул. Дахнівська Січ, 
1 в м. Черкаси (зокрема на 
коригування проектно-
кошторисної документації та 
отримання експертного звіту). 
4. Розвиток Забезпечення взаємодії Забезпечення якості медичної 
телемедицини в обласного телемедичного допомоги пацієнтів, а також 
області центру з телемедичними створення безпечних умов 
кабінетами закладів охорони роботи медичних працівників. 
здоров’я щодо здійснення 
телемедичного 
консультування та закладами, 
які надають первинну 
медичну допомогу. 
Організація якісних 
висококваліфікованих 
консультацій спеціалізованих 
закладів охорони здоров’я для 
лікарів первинної, 
спеціалізованої медичної 
допомоги, постановки 
діагнозу та визначення плану 
лікування без 
транспортування пацієнта 
(особливо у критичних 
випадках), консультування 
пацієнта вузькими 
спеціалістами у територіально 
віддалених населених пунктах 
Черкаської області, 
проведення консиліумів 
пацієнтів з ускладненою 
діагностикою. 
 
 
ДОДАТОК Е 
 
Орієнтовні розрахунки вартості робіт, пов’язаних із відкриттям центру 
для жінок, що опинилися у стані кризової вагітності 
 
ЗАХІД 1. Виконання робіт щодо облаштування центру для жінок. 
В якості приміщення центру рекомендуємо дитячий садок, адже нині у 
кожномі місті є дитячі садки, які не функціонують та потребують 
відновлення. Орієнтовний розрахунок витрат на переоблаштування дитячого 
садка предсталено у таблиці Е.1. 
Таблиця  Е.1. 
Кошторис витрат, необхідних для облаштування центру 
Вартість, Сума, 
№ Обладнання Кількість, од 
грн грн 
1.Обладнання для індивідуального користування 
1.  поличка над ліжком 258 10 2580 
2.  ліжко односпальне двох’ярусне 5096 10 50960 
3.  шафа 4695 5 23475 
4.  тумба індивідуальна приліжкова 1320 10 13200 
5.  матрац 1000 20 20000 
6.  подушки 280 20 5600 
7.  ковдри всесезонні 389 20 7780 
8.  покривала для ліжка 410 20 8200 
9.  комплекти постільної білизни 515 20 10300 
10.  комплекти рушників 544 20 10880 
2. Кухня (місце для приготування і вживання їжі) 
11.  умивальник 650 1 650 
12.  столи для споживання 1289 2 2578 
13.  стільці 530 10 5300 
14.  електрична плита 5899 2 11789 
15.  витяжка кухонна 1879 2 3758 
16.  холодильник 8499 2 16998 
17.  електрочайник 392 3 1176 
18.  мікрохвильова піч 2100 2 4200 
19.  набір каструль 1900 2 3800 
20.  набір сковорідок 932 2 1864 
21.  набір кухонного приладдя 692 2 1384 
22.  набір посуду 850 2 1700 
3.Кімната для особистої гігієни (санвузол) 
23.  душова кабіна 5120 2 10240 
24.  унітаз 4137 2 8274 
25.  рукомийник 2072 2 4144 
26.  пральна машина 8799 1 8799 
27.  душова кабіна 5120 2 10240 
28.  унітаз 4137 2 8274 
29.  рукомийник 2072 2 4144 
30.  пральна машина 8799 1 8799 
4.Обладнання загальної кімнати 
31.  диван 6137 2 12274 
32.  телевізор 12999 1 12999 
33.  шафа для книг 1549 2 3098 
34.  стіл 2931 2 5862 
35.  стільці 675 5 3375 
36.  великий стіл дитячий для ігор 2500 1 2500 
37.  дитячий стелаж для іграшок на 12 5250 1  5250 
комірок 
38. бізікуб 1699 1 1699 
39. обладнане місце для навчання дітей 3797 2 7594 
 
40. плетений двосторонній килим 1560 2 3120 
5.Обладнання робочих місць працівників 
41. робочі столи 1820 7 12740 
42. стільці 1000 7 7000 
43. шафа для зберігання документів 5340 1 5340 
44. металевий сейф 8427 1 8427 
45. службовий телефон 360 1 360 
46. принтер 4410 1 4410 
47. ноутбуки 15000 7 10500 
48. система відеоспостереження 10802 1 10802 
6.Інші витрати 
49. Державна реєстрації приміщення 2100 1 2100 
Разом витрат: 451, 738 тис. грн. 
 
Приклад облаштованого центру представлено на рисунках нижче. 
  
 
 
 
 
 
ЗАХІД 2. Привернення уваги жителів м. Сміла до проблем жінок, що 
опинилися у стані кризової вагітності.  
1. Проведення протягом 2024 року телеефірів щодо інформування 
про проблематику абортів, використовуючи провідні телеканали міста із 
розрахунку  16 ефірів на місяць та тривалістю ефірів 120 секунд. 
Сума витрат: 16 ефірів. х 12міс. х 120сек. х 0,60 грн.=13 824 грн. 
2. Розміщення інформаційних білбордів на рівні міста щодо 
важливості проблеми абортів: 
10 білбордів х12місяців х 1500 грн=180 000 грн. 
 
ЗАХІД 3. Проведення роз’яснювальної роботи серед школярів старших шкіл 
м. Сміла. 
Друк інформаційних матеріалів та анкет щодо проблематики абортів, у 
т.ч. серед підлітків, віком від 15 до 17 років. 
2000грн х 12місяців= 24 000 грн. 
 
ЗАХІД 4. Введення в експлуатацію центру для постраждалих жінок у 
м.Сміла. 
Таблиця Е.2. 
Розмір фонду оплати праці на період вересень-грудень 2024 рр. 
Значення, Кількість 
№ з/п Заробітна плата Сума, грн 
грн місяців 
1 Директор центру 18 000,0 4 72 000,0 
2 Старший соціальний працівник 12 000,0 4 48 000,0 
3 Соціальний працівник 1 9 500,0 4 38 000,0 
4 Соціальний працівник 2 9 500,0 4 38 000,0 
5 Соціальний працівник 3 9 500,0 4 38 000,0 
6 Психолог 12 000,0 4 48 000,0 
7 Охоронець 7 100,0 4 28 400,0 
8 Прибиральниця 7 100,0 4 28 400,0 
 Разом фонд оплати праці за вересень-  
грудень 2024 р., грн 338 800, 0 грн.