Фінансове забезпечення соціальної сфери України в умовах війни

Куц, Катерина Геннадіївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8366
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Дудченко, Наталія Василівна	-
dc.contributor.author	Куц, Катерина Геннадіївна	-
dc.date.accessioned	2026-03-14T14:20:39Z	-
dc.date.available	2026-03-14T14:20:39Z	-
dc.date.issued	2023-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8366	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Об'єктом дослідження є видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення. Мета кваліфікаційної роботи магістра є розробка теоретичних засад планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення та визначення основних напрямів удосконалення існуючої системи фінансування соціального захисту, спрямованих на покращення процесу планування соціальних видатків та поліпшення рівня забезпечення соціального захисту населення. Завданнями роботи є: розкрити зміст поняття «соціального захисту» та «соціального забезпечення» та виділити їх основні принципи; дослідити концептуальні засади планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення; проаналізувати та систематизувати нормативно-правові акти гарантування соціального захисту та соціального забезпечення; провести моніторинг динаміки планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення; здійснити аналіз сучасного стану реалізації соціального захисту та соціального забезпечення в Україні; провести оцінку рівня здійснення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення на місцевому рівні; окреслити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні щодо здійснення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення; розробити вектори підвищення ефективності планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Методи дослідження. У роботі застосовано такі методи дослідження як системний підхід, методи аналізу, групування, методи статистичних та економіко-математичних розрахунків, динамічних порівнянь, графічно-табличний метод та інші прийоми. За результатами дослідження сформульовані такі висновки, що в розробці рекомендацій щодо вдосконалення процесу планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення та покращення системи соціального захисту в Україні. Одержані результати можуть бути використані для обґрунтування природи та змісту соціального захисту та соціального забезпечення та розробці практичних рекомендацій стосовно поліпшення планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в контексті покращення рівня соціального захисту в Україні.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	соціальна сфера	uk_UA
dc.subject	фінансове забезпечення	uk_UA
dc.title	Фінансове забезпечення соціальної сфери України в умовах війни	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Куц 2023.pdf Restricted Access		1.21 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ 
КAФЕДРA ФІНAНСІВ 
 
 Спеціaльність 
072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa 
тa стрaхувaння,  
освітня прогрaмa «Фінaнси і 
кредит», освітній ступінь «магістр» 
деннa формa нaвчaння, 
2-й курс, групa ФКМ-22. 
 
 
 
КВAЛІФІКAЦІЙНA РОБОТA МAГІСТРA 
 
нa тему: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ 
В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
 
Студентки    Куц Катерини Геннадіївни      
(підпис) 
 
Нaуковий керівник  доцент Дудченко Наталія Василівна    
   (вчене звaння, прізвище, ім’я, по бaтькові)    (підпис) 
 
 
 
Роботa допущенa до зaхисту в ЕК 
 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів  
   проф. Гончaренко І. Г.         . 
      
 (вчене звaння, прізвище тa ініціaли) (підпис) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкaси 2023 р. 
2 
 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ  
КAФЕДРA ФІНAНСІВ  
 
Освітній ступінь мaгістр 
Спеціaльність 072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa тa стрaхувaння 
освітня прогрaмa «Фінaнси і кредит» 
 
 
ЗAТВЕРДЖУЮ: 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів 
 
________________ проф. Гончaренко І.Г. 
 
 «_____» ________________20 ___ р. 
 
 
ЗAВДAННЯ 
НA КВAЛІФІКAЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
       Куц Катерини Геннадіївни      
(прізвище, ім’я, по бaтькові) 
1. Темa роботи Фінансове забезпечення соціальної сфери україни в умовах війни 
 
Керівник роботи  к.е.н., доц. Дудченко Нaтaлія Вaсилівнa      
(прізвище, ім’я, по бaтькові, нaуковий ступінь, вчене звaння) 
 
зaтверджені нaкaзом вищого нaвчaльного зaклaду від «25» _09_2023 р. № 248/04_______ 
2. Строк подaння студентом роботи «05» _грудня_ 2023 р. 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані у напрямку організаційно-
економічних аспектів функціонування соціальної сфери, аналітичні та статистичні дані 
відносно забезпечення соціальної сфери в Україні в умовах війни, підручники, посібники, 
монографії, статті, Інтернет джерела. 
 
4. Зміст розрахунковопояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 
Теоретичні основи здійснення фінансування на соціальний захист та соціальне 
забезпечення, Аналітичні підходи до формування та виконання видатків на соціальний 
захист та розвиток соціального забезпечення в умовах війни, Проблеми та перспективи 
удосконалення процесу фінансування та забезпечення соціального захисту в умовах війни. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів) 
Структура соціального захисту населення, Учасники планування видатків на соціальний 
захист та соціальне забезпечення в Україні, Принципи соціального захисту та соціального 
забезпечення, Динаміка видатків зведеного бюджету України, % ВВП, Видатки 
держбюджету на соціальне забезпечення, млрд грн, Матеріальна підтримка, Соціальні 
заклади, які потрібні у громаді, Види допомоги, що користуються найбільшим попитом 
серед населення, Ватрість збитків від військових дій і потреб на 24.02.2023 у 
млрд.дол.США, Динаміки прогнозованих видатків на соціальну сферу, освіту та охорону 
здоров’я. 
3 
 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Дудченко Н.В., к.е.н., доц. 04.09.2023 09.10.2023 
2 Дудченко Н.В., к.е.н., доц. 10.10.2023 11.11.2023 
3 Дудченко Н.В., к.е.н., доц. 12.11.2023 28.11.2023 
 
 
7. Дата видачі завдання «_04_» ___вересня___ 2023 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 попереднього плану кваліфікаційної 04.09.2023 виконано 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел.  
2 30.09.2023 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка  
3 05.10.2023 виконано 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 09.10.2023 виконано 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2023 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 07.11.2023 виконано 
Підготовка та написання розрахункового 
7 08.11.2023 виконано 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.2023 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 18.11.2023 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.2023 виконано 
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.2023 виконано 
12 Доопрацювання роботи 23.11.2023 виконано 
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 02.12.2023 виконано 
14 Подання завершеної роботи на кафедру 05.12.2023 виконано 
 
 
Студентка     __________________    ____Куц К.Г._ 
               (підпис)                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    ____Дудченко Н.В._ 
              (підпис)                                    (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________    ____Настенко І.Г.__ 
(підпис)                                   (прізвище та ініціали) 
4 
 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 91 сторінок, 11 таблиць, 6 
рисунків, список літератури з 78 найменувань, 1 додатків. 
 
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ 
В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади планування 
та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. 
Об'єктом дослідження є видатки на соціальний захист та соціальне 
забезпечення.  
Мета кваліфікаційної роботи магістра є розробка теоретичних засад 
планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне 
забезпечення та визначення основних напрямів удосконалення існуючо 
системи фінансування соціального захисту, спрямованих на покращення 
процесу планування соціальних видатків та поліпшення рівня забезпечення 
соціального захисту населення. 
Завданнями роботи є: - розкрити зміст поняття «соціального захисту» 
та «соціального забезпечення» та виділити їх основні принципи;  
- дослідити концептуальні засади планування та виконання видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення;  
- проаналізувати та систематизувати нормативно-правові акти 
гарантування соціального захисту та соціального забезпечення;  
- провести моніторинг динаміки планування та виконання видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення;  
- здійснити аналіз сучасного стану реалізаці соціального захисту та 
соціального забезпечення в Україні;  
- провести оцінку рівня здійснення видатків на соціальний захист та 
соціальне забезпечення на місцевому рівні;  
- окреслити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні 
щодо здійснення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;  
5 
 
- розробити вектори підвищення ефективності планування та 
виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. 
Методи дослідження. У роботі застосовано такі методи дослідження 
як системний підхід, методи аналізу, групування, методи статистичних та 
економіко-математичних розрахунків, динамічних порівнянь, графічно-
табличний метод та інші прийоми. 
За результатами дослідження сформульовані такі висновки, що в 
розробці рекомендацій щодо вдосконалення процесу планування та 
виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення та 
покращення системи соціального захисту в Україні. 
Одержані результати можуть бути використані для обґрунтування 
природи та змісту соціального захисту та соціального забезпечення та 
розробці практичних рекомендацій стосовно поліпшення планування та 
виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в 
контексті покращення рівня соціального захисту в Україні. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2023 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2023 
 
  Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………..….7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ 
НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ….....……10 
1.1. Економічна сутність поняття соціального захисту та соціального 
забезпечення…………………………………..………………………………….10 
1.2. Нормативно-правове регулювання системи організації надання 
соціальних послуг в україні в умовах воєнного стану………………………...18 
1.3. Концептуальні засади планування та здійснення видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення………………..………………..36 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО  ФОРМУВАННЯ ТА 
ВИКОНАННЯ ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА РОЗВИТОК 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ………………...…..46 
2.1. Аналіз сучасного стану реалізації соціального захисту та 
соціального забезпечення в Україні………………………...……….……....…46 
2.2. Кращі практики та підходи у сфері надання соціальних послуг в 
україні в умовах воєнного стану…………………………………...………...…60 
2.3. Оцінка доступності соціальних послуг для внутрішньо 
переміщених осіб та осіб, які постраждали від війни, на території України..65 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
ПРОЦЕСУ ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАХИСТУ В УМОВАХ ВІЙНИ……………………………………….……….70 
3.1 Фінансова спроможність держави в соціальній сфері під час 
війни………………………………………………………………………………70 
3.2 Перспектива фінансування соціальної сфери під час війни…...…..74 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….82 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...91 
ДОДАТКИ………………………………………………………………..100 
7 
 
ВСТУП 
Актуальність теми. В сучасних умовах, коли існує дефіцит власних 
коштів населення для задоволення базових потреб, а приватний сектор не 
зацікавлений у забезпеченні соціально незахищених верств суспільства 
необхідними послугами, тягар забезпечення належного соціально-
економічного рівня сво їх громадян стає однією із головних функцій 
держави, а здійснення видатків на соціальний захист та соціальне 
забезпечення однією із найбільших статей видатків державного бюджету. 
Діюча система соціального захисту та соціального забезпечення передбачає 
державну підтримку найбільш вразливих верств населення, з метою 
забезпечення відповідного життєвого рівня та підвищення добробуту 
громадян. Забезпечення адекватно ї підтримки вразливих категорій 
населення потребує постійного вдосконалення процесу планування та 
виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Таким 
чином важливого значення набуває побудова дієво системи соціального 
захисту та соціального забезпечення населення через дослідження процесу 
планування та виконання видатків на функціонування. Теоретична основа 
роботи. Теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та 
зарубіжних науковців-економістів: В. Антропова, В. Базилевича, Л. 
Баранник, Ш. Бланкарта, Н. Болотіно ї, О. Василик, Н. Грицик, В. 
Дем’янитттина, А. Дудчак, В. Журавського, О. Кириленко, М. Мальованого, 
О. Марценюка, О. Мельника, В. Москаленка, Л. Осіпово ї, К. Павлюка, В. 
Плахтія, Л. Проніно ї, М. Руженського, В. Скуратівського, О. Степанової, М. 
Тімофєєвої, В. Федосова, С. Юрія та ін.  
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка 
теоретичних засад планування та виконання видатків на соціальний захист та 
соціальне забезпечення та визначення основних напрямів удосконалення 
існуючо системи фінансування соціального захисту, спрямованих на 
покращення процесу планування соціальних видатків та поліпшення рівня 
8 
 
забезпечення соціального захисту населення. Для досягнення ціє мети 
необхідно вирішити такі основні завдання:  
- розкрити зміст поняття «соціального захисту» та «соціального 
забезпечення» та виділити їх основні принципи;  
- дослідити концептуальні засади планування та виконання видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення;  
- проаналізувати та систематизувати нормативно-правові акти 
гарантування соціального захисту та соціального забезпечення;  
- провести моніторинг динаміки планування та виконання видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення;  
- здійснити аналіз сучасного стану реалізаці соціального захисту та 
соціального забезпечення в Україні;  
- провести оцінку рівня здійснення видатків на соціальний захист та 
соціальне забезпечення на місцевому рівні;  
- окреслити можливості використання зарубіжного досвіду в Україні 
щодо здійснення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення;  
- розробити вектори підвищення ефективності планування та 
виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. 
Об’єктом дослідження є видатки на соціальний захист та соціальне 
забезпечення.  
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади планування 
та виконання видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення.  
Методи дослідження. У роботі застосовано такі методи дослідження 
як системний підхід, методи аналізу, групування, методи статистичних та 
економіко-математичних розрахунків, динамічних порівнянь, графічно-
табличний метод та інші прийоми.  
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дослідження 
стали законодавчі і нормативно-правові акти з питань соціального захисту та 
соціального забезпечення в Україні, аналітичні та статистичні матеріали 
Державно служби статистики України, Державно казначейсько служби 
9 
 
України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування. 
Широко використана довідкова література, монографічні дослідження 
вітчизняних і зарубіжних вчених.  
Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні природи та 
змісту соціального захисту та соціального забезпечення та розробці 
практичних рекомендацій стосовно поліпшення планування та виконання 
видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення в контексті 
покращення рівня соціального захисту в Україні.  
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці 
рекомендацій щодо вдосконалення процесу планування та виконання 
видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення та покращення 
системи соціального захисту в Україні. 
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження 
опубліковані в матеріалах XХ міжнародної науково-практичної конференції 
молодих вчених, аспірантів і студентів: ЧДТУ «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» на тему: «Фінансування та інституційне 
забезпечення соціальної сфери під час війни» (2023 р.). 
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається зі 
вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. 
Основний зміст викладено на 100 сторінках друкованого тексту. Список 
використаних джерел налічує 78 найменування. 
10 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ 
НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
1.1. Економічна сутність поняття соціального захисту та 
соціального забезпечення 
 
На всіх етапах розвитку суспільства, рівень соціального захисту та 
соціального забезпечення є індикаторами розвитку держави. У складний час, 
який переживає сьогодні наше суспільство, головним завданням соціально 
політики держави має стати спроба захисту кожного, хто потребує допомоги 
та підтримки. До ключових питань, що постають перед більшістю країн як у 
довгостроковій, так і в короткостроковій перспективі, належить побудова 
ефективно системи соціального захисту та соціального забезпечення 
населення здатно вирішувати нагальні й першочергові соціальні проблеми. 
Основною метою соціального захисту та соціального забезпечення 
громадян є створення умов для забезпечення базових потреб соціально 
незахищених верств населення та першочерговий захист окремих категорій 
громадян до яких ми відносимо дітей-сиріт, інвалідів, військовослужбовців, 
постраждалих внаслідок техногенних або природніх катастроф, вимушених 
переселенців, та ін. Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають 
право на забезпечення х у разі повно , частково або тимчасово втрати 
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них 
обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом [36]. 
Однак, поняття «соціального захисту» та «соціального забезпечення» є 
досить широкими і стосуються всіх верстви населення тією чи іншою мірою. 
Це, з одного боку, дає дуже великий обсяг емпіричного матеріалу, а з другого 
- ускладнює аналіз дано сфери людсько діяльності.  
Формування чинно системи соціального захисту та соціального 
забезпечення пов’язане із набуттям Україною незалежності і переходом від 
командно-адміністративно економічно системи до ринково.  
11 
 
Поняття «соціальний захист» прийшло на зміну поняттю «соціальне 
забезпечення», яким у радянський період позначали сукупність державних 
заходів, пов’язаних із забезпеченням громадян в старості та у разі 
непрацездатності, з піклуванням про дітей, з медичним обслуговуванням та 
лікуванням [64, с. 170]. Фінансувалось соціальне забезпечення із суспільних 
фондів споживання, через які забезпечувалась безоплатна освіта, допомоги, 
пенсі , стипенді студентам, оплата щорічних відпусток, оплата путівок у 
санаторі та будинки відпочинку, безоплатна медична допомога, утримання 
дітей у дошкільних закладах та ряд інших виплат та пільг [64, с. 170]. 
Поняття «соціальне забезпечення» сформоване у радянський період 
відображало чіткі ознаки та принципи цього періоду, ідеологію державного 
патерналізму та всеосяжного піклування. Організаційну функцію державного 
піклування здійснювали органи соціального забезпечення, діяльність яких 
відповідала централізовано-плановій економіці та адміністративно-
командній системі управління.  
Низка науковців [2; 37; 49] визначають соціальний захист як поняття 
фінансової науки. Для розуміння сутності соціального захисту як системи 
фінансових відносин доцільно розглянути походження та трактування 
кожного слова окремо, що надасть можливість сформувати цілісне уявлення 
про цю економічну категорію.  
Все що пов'язано з життям і стосунками людей у суспільстві 
ототожнюють з поняттям «соціальний». Соціальний - це життєво необхідний, 
життєво важливий для існування конкретної людини або соціуму загалом. Не 
менш вагомим є й друге слово - «захист», яке в перекладі з англійсько ї мови 
"protection" має декілька варіантів трактування: по перше, захист означає дію, 
пов ' язану з охороною, підтримкою, заступництвом, запобіганням 
порушенням прав; по друге, захист - це місце, укриття, притулок, де можна 
заховатися від будь чого; по третє, захист - пристрій, захід, спосіб для 
убезпечення життя, роботи, нормального функціонування [43, с. 36].  
12 
 
Термін «соціальний захист» є однією із центральних категорій, який 
використовується у світовій теорії та практиці і навколо якого тривають 
дискусі ї щодо своєрідності та певно ї специфіки цього поняття. Виникнення 
та поширення вказаного терміна пов'язують з прийняттям закону від 14 
серпня 1935 року про соціальне забезпечення («Social Security Act») у США. 
Цим нормативним актом країна намагалась зменшити соціальну напругу і 
підтримати людей похилого віку, безробітних, а також підвищити добробут 
населення.  
У міжнародних законодавчо-правових актах та в законодавстві 
європейських країн одночасно застосовуються терміни «соціальне 
забезпечення» (social security) і «соціальний захист» (social protection). Ці 
терміни застосовуються або рівнозначно, або соціальний захист розуміється 
як ширше поняття, що включає соціальне забезпечення, яке звертає увагу 
тільки до схем з формальним заголовком «social security», або стосовно видів 
соціального забезпечення людей (надання пенсій, соціальних допомог тощо ) 
[6, с. 14]. Міжнародна організація праці визначає поняття «соціальний 
захист» як загальну базову соціальну підтримку всіх громадян, незалежно від 
внесків або тривалості їх трудового стажу.  
У науковій літературі також виникають розбіжності у трактуваннях 
понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечення». Так, під соціальним 
забезпеченням Л. І. Проніна розуміє систему державних і громадських 
заходів створення, розподілу, перерозподілу матеріальних благ для 
непрацездатних громадян [56, с. 5 - 6]. Не можемо погодитися з автором, 
оскільки, на нашу думку, непрацездатні - це лише одна з категорій громадян, 
яка потребує соціального забезпечення на рівні, не нижче від прожиткового 
мінімуму відповідно до чинного законодавства України.  
З іншого боку, Н. Б. Болотіна під соціальним забезпеченням розуміє 
організаційно-правову діяльність держави щодо матеріального забезпечення, 
соціального утримання, обслуговування, надання медично допомоги за 
рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, які зазнали 
13 
 
соціального ризику, внаслідок якого втратили здоров’я та засоби існування і 
не можуть матеріально себе забезпечити; суттю такої діяльності є намагання 
держави забезпечити матеріальні втрати особи, які спричинені не будь-якими 
причинами, а саме такими обставинами, котрі у світовій практиці були 
згруповані і отримали спеціальній термін - соціальні ризики. Саме соціальні 
ризики є наріжним каменем соціального забезпечення [5, с. 37 - 39].  
З огляду на вищезазначене, «соціальне забезпечення» - це 
організаційно-правова діяльність держави, спрямована на матеріальне 
забезпечення громадян у випадку настання, обумовлених законодавством, 
соціальних ризиків за рахунок фондів соціального страхування та виплат із 
державного та місцевих бюджетів та інших обумовлених законодавством 
коштів.  
Відзначимо, що серед науковців відсутня також єдина думка та єдиний 
підхід щодо тлумачення поняття соціальний захис, трактування сутності 
якого у науковій літературі подано у додатку А.  
Із додатку А випливає наявність термінологічної невизначеності та 
відсутність єдності у поглядах щодо інтерпретації цієї категорії, оскільки, з 
одного боку «соціальний захист» трактується як відносини між державою та 
громадянами, які виникають з метою забезпечення належного рівня життя 
останніх [2; 49], а з іншого боку, як діяльність держави у сфері надання 
соціальних гарантій громадянам через систему соціально-економічних та 
правових інструментів [5; 13; 17; 42; 61].  
В українському суспільстві завжди існували форми прояву соціальної 
підтримки, але поняття «соціальний захист» почало вживатися на етапі 
формування ринкової форми економічної організації, коли з'явилась 
необхідність нейтралізації надмірної диференціації у розподілі доходів, 
фінансового забезпечення соціальних гарантій з метою послаблення 
соціальної напруги, недопущення соціальних конфліктів і потрясінь у 
суспільстві та створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків. 
14 
 
Соціальний захист передбачає здійснення комплексних заходів 
економічного, соціального та правового характеру, які спрямовані на 
забезпечення рівних можливостей для громадян з метою підтримки певного 
рівня життя, а також підтримки окремих соціальних верств населення. Як 
зазначає О. Д. Василик, головною метою соціального захисту в Україні є 
призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи 
для найменш захищених верств населення [10, с. 288]. На думку німецького 
економіста Ш. Бланкарта, соціальний захист повинен спрямовуватися у 
більшій мірі на незахищені верства населення, а саме «на найбідніших 
громадян, яким важко знайти своє місце в суспільстві. Проте соціальний 
захист та соціальне забезпечення у такому вигляді, в якому воно існує 
сьогодні, поширюється на всі прошарки населення, в тому числі й на 
заможних громадян». На його думку, це пов’язано з використанням в умовах 
демократі ї способом прийняття рішень [3, с. 411- 412].  
Погоджуючись з міркуваннями науковців, варто зазначити, що 
соціальний захист за даних умов розвитку економіки, повинний стимулювати 
економічну активність громадян, будуватися таким чином, щоб кожна 
працездатна особа могла забезпечити належний рівень життя собі та членами 
своє ї сім’ї. В той же час держава повинна усі можливості спрямовувати на 
соціальний захист малозабезпечених та незахищених груп населення.  
Для більш глибокого розуміння сутності соціального захисту 
розглянемо його структуру (рис. 1.1).  
Як бачимо із рис. 1.1. структура соціального захисту включає в себе 
соціальне забезпечення, тобто, на наш погляд, поняття «соціальний захист» є 
більш широким поняттям, ніж соціальне забезпечення.  
Найважливішими елементами системи соціального захисту населення є 
суб'єкти до яких ми відносимо:  
- індивіда;  
- домогосподарство;  
- державу (в особі різноманітних її органів );  
15 
 
- підприємства, установи та організації (незалежно від форм власності);  
- громадські об ' єднання, в тому числі благодійні організації;  
- міжнародні інституції діяльність яких спрямована на забезпечення 
соціального захисту. 
 
 
Рис. 1.1. Структура соціального захисту населення 
 
Завдяки сукупності визначених елементів соціального захисту між 
якими є закономірний зв' язок або взаємодія, здійснюється реалізація основно 
ї мети соціального захисту - забезпечуються умови для нормальної 
життєдіяльності кожно ї людини, незалежно від структури потреб і інтересів, 
а також підтримка та захист її від дії соціальних ризиків, що досягається 
через реалізацію функцій соціального захисту населення та за умови 
дотримання певних принципів. Інша мета соціального захисту передбачає 
підтримку суспільно ї стабільності, тобто попередження соціально ї напруги, 
яка може виникнути у зв' язку з майновою, культурною, расовою, соціальною 
нерівністю. 
Функції соціального захисту найповніше розкривають сутність поняття 
«соціальний захист», відображаючи його властивість та визначаючи роль у 
системі суспільно-економічних відносин. Серед значного обсягу досліджень 
16 
 
не існує універсального набору функцій соціального захисту населення. Так, 
наприклад, Вакуленоко В. М., Орлатий М. К. виділяють дві головні функції 
соціального захисту: лікувальну (або реабілітаційну), яка зменшує негативні 
наслідки бідності в суспільстві шляхом надання здебільшого 
короткотермінової адресної соціальної допомоги малозабезпеченим верствам 
населення, та запобіжну (або превентивну), яка запобігає бідності шляхом 
створення умов для участі громадян у системі загальнообов' язкового 
державного соціального страхування в працездатний період [63, с. 39]. 
Руженський М. М. виокремив цілий ряд функцій, які поділив на три великі 
групи: загальні, спеціальні та допоміжні [59, с. 56]. Мальований М. І. 
згрупував функції соціального захисту виходячи з економічних 
(компенсаційна, захисна, відтворювальна, структурна); фінансових 
(розподільна, ризикована, заощаджувальна, превентивна, резервна); 
соціальних (профілактична, попереджувальна, реабілітаційна, стабілізуюча) і 
правових (контролююча, політична) аспектів [37, с. 56]. 
Слід зазначити, що від оптимальної побудови та дієздатності системи 
соціального захисту залежить ефективність організації соціальних відносин 
та прагматизм реалізації соціальної політики у державі. Якщо розглядати 
соціальний захист з позицій системного підходу, то основним 
системоутворюючим фактором є нормативно-правова база. 
Ефективність та дієвість системи соціального захисту громадян 
залежить від якості фінансового забезпечення, що вимагає розглянути 
систему соціального захисту як фінансове явище, а поняття «соціальний 
захист» як фінансову категорію, в основі функціонування якої лежить 
специфічний вид економічних відносин - фінансові відносини, які 
відображають рух вартості від одного суб' єкта системи соціального захисту 
до іншого і проявляються у грошових потоках. 
Важливе значення мають потенційні джерела формування фондів 
фінансових ресурсів системи соціального захисту населення: валовий 
внутрішній продукт та фонд оплати праці. З валового внутрішнього 
17 
 
продукту, який створює зайняте населення, працюючи у різних галузях 
народного господарства, формуються три важливі фінансові компоненти 
забезпечення ефективності соціального захисту - сукупний фонд оплати 
праці, бюджет держави, а також державні цільові фонди соціального 
призначення. Слід зазначити, що в умовах розширеного відтворення 
підтримка тих, хто потребує матеріальної чи іншої допомоги (непрацездатні, 
безробітні, пенсіонери тощо) можлива лише за рахунок частини додано ї 
вартості або валового внутрішнього продукту, який розподіляється на їхню 
користь. 
Вирішальну роль у формуванні фондів фінансових ресурсів системи 
соціального захисту населення відіграє основний показник соціально-
економічного розвитку країни й найважливіше джерело формування 
первинних доходів громадян та доходів державних цільових фондів 
соціального призначення - фонд оплати праці, який формується в результаті 
первинного розподілу між економічними суб' єктами створеної доданої 
вартості, тобто валового внутрішнього продукту і характеризує ступінь 
реалізації громадянами власного трудового потенціалу та їх можливості у 
забезпеченні належного рівня життя без втручання держави. Відповідно до 
концепці ї соціально-орієнтованої ринкової економіки вагомим фактором 
ефективності соціальної політики є переважне зростання первинних доходів 
населення в порівнянні із вторинними. 
Фінансове забезпечення соціального захисту громадян має 
багатоканальну структуру, яка складається з коштів державного та місцевих 
бюджетів, державних та недержавних соціальних фондів, суб' єктів 
господарювання різних форм власності та благодійних фондів і здійснюється 
шляхом перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на 
основі соціально ї солідарності, що передбачає взаємну допомогу всіх 
учасників системи соціального захисту. Така взаємодопомога реалізується у 
вигляді перерозподілу коштів між різними соціально-економічними та 
соціально-демографічними групами населення. 
18 
 
Слід відмітити, що в більшості країн світу поступово переходять до 
системи перерозподілу, яка передбачає розподіл не від багатих бідним чи не 
від однієї групи іншим, а від однієї фази життєвого циклу індивіда до іншої. 
Тобто все більшого значення набувають розподільчі відносини, що 
базуються на самозабезпеченні свого особистого захисту кожним індивідом 
шляхом формування різноманітних фондів фінансових ресурсів. 
Отже, соціальний захист та соціальне забезпечення в його структурі 
можна визначити як сукупність грошових відносин розподільчого характеру, 
в процесі яких формуються фонди фінансових ресурсів для компенсації 
наслідків соціальних ризиків, які призводять до повно ї або частково ї втрати 
заробітку та спричиняють зміни матеріального становища. Державні 
механізми здійснення соціального захисту стосуються не лише найменш 
забезпечених категорій громадян, а охоплюють населення загалом, бо 
головне призначення соціального захисту є надання кожному члену 
суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової 
приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності, 
що потребує створення дієвої та ефективно ї системи фінансового 
забезпечення соціального захисту населення. 
 
 
1.2. Нормативно-правове регулювання системи організації надання 
соціальних послуг в україні в умовах воєнного стану. 
 
На момент повномасштабного вторгнення російської федерації на 
територію України характерною рисою системи надання соціальних послуг в 
Україні був відсутній однаковий підхід до надання таких послуг на 
місцевому рівні. Такий стан справ зумовлено реформою місцевого 
самоврядування, яка передбачає перехід широкого кола повноважень у 
соціальній сфері до територіальної громади, а також тим, що норми нового 
закону, яким регулюється надання соціальних послуг, всі повноваження та 
19 
 
відповідальність за організацію їх надання покладають на органи місцевого 
самоврядування.  
Згідно зі статтею 2 ЗУ «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-
VIII (надалі — Закон), надання соціальних послуг спрямовується на 
профілактику складних життєвих обставин, їх подолання та мінімізацію 
негативних наслідків потрапляння у складні життєві обставини [2]. 
Відповідно, Законом визначаються і організаційні та правові засади надання 
соціальних послуг, які мають бути інструментом гарантування прав та 
забезпечення підтримки особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих 
обставинах.  
Як передбачено статтею 13 Закону, надавачі соціальних послуг 
провадять свою діяльність у відповідності до норм чинного законодавства 
про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими 
визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі 
послуги. Ще однією умовою їх діяльності є відповідність критеріям 
діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів 
України [3]. Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, 
комунального або недержавного секторів.  
Як уже зазначалось, на етапі реформи місцевого самоврядування було 
створено територіальні громади і повноваження з надання соціальних послуг 
передано з державного на місцевий рівень. Так, відповідно до пункту 4 
частини 4 статті 11 Закону, до повноважень територіальних громад належить 
забезпечення надання базових послуг. При цьому, кожна базова соціальна 
послуга повинна відповідати державним стандартам, затвердженим 
Міністерством соціальної політики України [4].  
Згідно з Законом, щоб реалізувати повноваження в сфері соціальних 
послуг на локальному рівні, у структурі громади повинен бути створений 
відповідний підрозділ соціального захисту населення. Проте на практиці 
система організована по-іншому.  
20 
 
Так, за результатами проведеного дослідження виявлено проблему 
відсутності єдиного підходу до організації структури системи надання 
соціальних послуг у територіальних громадах. Окрім проведеного аналізу 
практики організації структури системи надання соціальних послуг шляхом 
виїзних зустрічей та круглих столів, такий висновок підтверджують 
результати опитування (див. стор. 20 цього дослідження). Зокрема, у 
відповідь на питання про те, що хотілося би покращити для того, аби 
соціальні послуги стали більш якісними, одним із найбільш поширених 
варіантів відповідей, які надійшли від 96 респондентів, є задекларована 
потреба у інформуванні про соціальні установи, які надають соціальні 
послуги. Гострота потреби у такій інформації може бути пов’язана, зокрема, 
з різноманітністю способів організації системи надання соціальних послуг в 
ТГ. Адже в одних громадах створено структурний підрозділ — управління 
соціального захисту населення, в інших — таке управління перебуває в 
процесі ліквідації. Існують громади, в яких створено відділ розвитку 
соціальної сфери при виконавчому комітеті міської ради, а структурний 
підрозділ управління соціального захисту населення відсутній. Ідентична 
ситуація і з комунальними установами — територіальними центрами 
соціального обслуговування: в одних громадах їх створено, а в інших — ні, а 
є лише уповноважена особа — соціальний працівник, який надає соціальні 
послуги. В одних громадах створені і управління соціального захисту 
населення, і територіальний центр соціального обслуговування, і центр 
надання соціальних послуг, в інших — може бути лише відділ соціального 
захисту населення при виконавчому комітеті міської раді.  
При цьому, підзаконними нормативно-правовими актами не 
передбачено однакової для всіх територіальних громад структури системи 
надання соціальних послуг. Відсутність єдиного підходу призводить до хаосу 
самої системи в межах держави. Так, до прикладу, внутрішньо переміщені 
особи, тимчасово зупиняючись в іншому регіоні, не знають, де шукати 
надавачів соціальних послуг відповідної адміністративно-територіальної 
21 
 
одиниці, а пошуки центру надання соціальних послуг можуть бути 
невдалими, оскільки у відповідній громаді такі функції може виконувати 
зовсім інша установа або ж особа.  
В даному випадку доцільно було б запропонувати ТГ або єдиний 
універсальний підхід до структури системи органів, які надають соціальні 
послуги, або декілька альтернативних підходів, які б враховували кількість 
населення та обсяг території, особливості взаємодії органу місцевого 
самоврядування та органу державної виконавчої влади.  
Ще однією проблемою, виявленою під час проведення дослідження, 
яка є надзвичайно актуальною в умовах війни, є відсутність технічної 
можливості подавати заяву про надання соціальних послуг в електронній 
формі, зокрема, до центру надання адміністративних послуг для її наступної 
обробки та передачі відповідним уповноваженим органам.  
На практиці заяви про надання соціальних послуг здебільшого 
подаються особами через центри надання адміністративних послуг, що 
вимагає фізичної присутності заявника і, в деяких випадках, може бути 
обтяжливим для особи.  
Крім цього, Порядком організації надання соціальних послуг, 
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 01 червня 
2020 року [6], передбачена можливість подавати заяву на отримання 
соціальних послуг в електронній формі через Єдиний державний веб портал 
електронних послуг (далі — Портал Дія), електронну систему чи іншу 
інтегровану з ними інформаційну систему. 
Однак закріплена Урядом норма не реалізована на практиці і така 
технічна можливість, як в отримувачів, так і в надавачів, на сьогоднішній 
день відсутня.  
Відсутність такої можливості не дозволяє особам швидко і в зручній 
формі повідомити уповноважені органи про необхідність отримання 
соціальної послуги, зокрема екстрено.  
22 
 
В даному випадку ситуацію можливо виправити за допомогою 
розробки та забезпечення Міністерством цифрової трансформації України 
відповідного технічного функціоналу, а Міністерство соціальної політики 
України спільно з Міністерством цифрової трансформації України також 
можуть розробити порядок подання та розгляду заяв в електронній формі 
через центри надання адміністративних послуг, їх наступної обробки та 
передачі відповідним уповноваженим органам.  
Додатково ми хотіли би звернути увагу на те, що в ході роботи з 
громадами і вивчення чинного національного законодавства було виявлено 
недосконалість соціальної послуги з екстреного (кризового) втручання. 
Згідно з Класифікатором соціальних послуг, затвердженим наказом 
Міністерства соціальної політики України № 429 від 23.06.2020 року [5], така 
соціальна послуга не передбачає можливість транспортування (перевезення) 
особи, що може виявитись необхідним і доцільним.  
Тому, важливо переглянути діючий Класифікатор соціальних послуг і 
внести соціальну послугу — транспортування до опису коду, за 
класифікатором, соціальної послуги екстрене (кризове) втручання, яка 
надається екстрено.  
Загалом, для надання соціальних послуг є законодавчо визначена 
процедура. По-перше, Законом визначаються організаційні засади надання 
соціальних послуг та встановлюються строки для розгляду звернень і 
прийняття рішень; наводиться перелік чинників, що можуть зумовити 
складні життєві обставини, для профілактики або подолання яких надаються 
соціальні послуги; визначаються права та обов’язки отримувачів соціальних 
послуг, завдання надавачів соціальних послуг, а також перелік базових 
соціальних послуг, надання яких забезпечується Київською міською 
держадміністрацією, виконавчими органами міських рад міст обласного 
значення, сільських, селищних, міських рад територіальних громад; 
передбачається створення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних 
послуг.  
23 
 
Для реалізації Закону прийнято постанови КМУ та накази Міністерства 
соціальної політики України, які врегульовують, зокрема, питання 
організації, прийняття рішення та надання соціальних послуг, вимоги до 
надавачів соціальних послуг, оплати соціальних послуг, проведення 
соціального замовлення соціальних послуг у недержавних організацій, та 
встановлюють класифікацію соціальних послуг. Так, зокрема, Порядок 
організації надання соціальних послуг (надалі — Порядок), затверджений 
постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 [6], 
визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних 
життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі 
обставини, та регулює питання організації надання їм соціальних послуг 
відповідно до індивідуальних потреб.  
Проте, в ході опитування працівників структурних підрозділів 
управління соціального захисту населення та комунальних закладів — 
надавачів соціальних послуг, було з’ясовано, що існуюча система надання 
соціальних послуг є занадто бюрократизованою. Ця проблема 
обговорювалася і була додатково підтверджена на засіданні круглого столу 
обласного рівня «Проблеми організації надання соціальних послуг у 
територіальних громадах Дніпропетровської області та шляхи їх вирішення», 
який було організовано БФ «Право на захист» 17 лютого 2023 року в м. 
Дніпро.  
Більше того, за інформацією працівників управління соціального 
захисту населення, їм доводиться в ручному режимі щороку опрацьовувати 
особисті справи всіх отримувачів соціальних послуг, формувати на кожного 
отримувача запит до державної податкової інспекції щодо отримання даних 
про доходи особи, якій надається соціальна послуга. Такі процедури 
вимагають великих часових затрат на паперову роботу, хоча цей час міг би 
бути використаний з користю для поточної роботи, наприклад, спрямованої 
на взаємодію з отримувачами соціальних послуг.  
24 
 
Виходячи з вищезазначеного, вбачається необхідність рекомендувати 
центральним органам виконавчої влади звернути увагу на можливість 
спрощення бюрократичного підходу до оформлення надання соціальної 
послуги та взаємодії з іншими установами та організаціями щодо обміну 
даними з метою оптимізації та забезпечення ефективності цих процесів.  
В продовження піднятої теми, також варто зазначити, що в ході 
проведення дослідження, під час засідання круглих столів на локальному 
рівні, який відбувся 15 грудня 2022 року в смт. Макарів Київської області та 
обласному рівні, який відбувся 17 лютого 2023 року в м. Дніпро, 
організованих БФ «Право на захист», піднімалось питання щодо відсутності 
працюючого механізму обміну даними між структурними підрозділами 
управління соціального захисту населення, Державною податковою службою 
України та Пенсійним фондом України. Як з’ясувалось, відповідно до 
вимоги, зазначеноїі пунктом 7 постанови КМУ «Про затвердження Порядку 
встановлення диференційованої плати за надання соціальних послуг» від 01 
червня 2021 року № 429 [7], диференційована плата за надання соціальних 
послуг встановлюється з дати укладення договору про надання соціальних 
послуг і переглядається щороку.  
Відтак, працівникам управління соціального захисту населення 
територіальних громад, через відсутність доступу до баз даних 
(автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-
телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, 
організацій) для отримання інформації про майновий та фінансовий стан 
особи, доводиться в ручному режимі перереєстровувати справи, 
направляючи запити в Державну податкову службу України та Пенсійний 
фонд України щодо отримання даних про фінансовий та майновий стан 
отримувачів соціальних послуг. Відповідно, як вже зазначалося вище, 
процедурно такий це потребує затрат часу та людських ресурсів.  
25 
 
Необхідно також зазначити, що без належного регулювання лишилася 
система доступу до інформаційних баз даних, яка в результаті сповільнює 
роботу спеціалістів при переоформленні справ.  
Доцільно було б переглянути механізм та інструментарій передачі 
даних між органами.  
Окремо варто звернути увагу на те, що статтею 17 Закону передбачено 
надання соціальних послуг згідно затверджених державних стандартів 
надання соціальних послуг. 
При цьому, одним з найбільш істотних викликів, яких зазнає сфера 
соціальних послуг на даний момент, є масове зростання кількості ВПО, які у 
звʼязку з війною перемістились з територій бойових дій, втратили рідних, 
рухоме і нерухоме майно та перебувають під загрозою соціального 
відчуження.  
З огляду на це, важливо переглянути всі державні стандарти та 
привести їх у відповідність до вимог часу та умов, в яких перебуває країна на 
сьогодні.  
Ризики соціального відчуження ВПО повʼязані насамперед з 
неможливістю забезпечення базових соціальних потреб (відсутність житла, 
обмежений доступ до соціальних виплат, обмежений доступ до медичної 
допомоги, труднощі з пошуком роботи тощо), але також вони зумовлені й 
пережитим психологічним стресом і відсутністю прийняття з боку нового 
оточення. Саме в межах територіальної громади виявлення потребуючих 
осіб/сімей, видається найбільш реальним та таким, що може ефективно 
функціонувати [8].  
Цілком ймовірно, що якби на надавачів соціальних послуг була 
покладена персональна відповідальність щодо забезпечення соціальної 
профілактики складних життєвих обставин та належне виявлення осіб в 
складних життєвих обставинах на території відповідної громади, це сприяло 
би зменшенню кількості отримувачів соціальних послуг, а, відповідно, і 
навантаженню на соціальних працівників та на місцевий бюджет.  
26 
 
Одним із шляхів задоволення соціальних потреб ВПО є відкриття 
центрів комплексної підтримки, в яких надають допомогу соціальні 
працівники, психологи, волонтери, які сприяють інтеграції ВПО та 
налагодженню стосунків з приймаючою громадою. Такі центри — це 
природний простір, що створює умови для налагодження контактів і 
побудови відносин між членами приймаючої спільноти і переміщеними 
особами. Тож, державі і територіальним громадам варто було би приділити 
увагу можливостям і забезпеченню їх створення та активної роботи, що 
потребує окремого глибинного дослідження, так як може бути 
перспективним напрямком, який допоможе особі/сім’ї швидше вийти зі 
складних життєвих обставин.  
Успішне функціонування громади потребує залучення до її діяльності 
усіх соціальних груп. Вважається, що подальше вдосконалення інституту 
соціальних послуг в Україні насамперед пов’язане з відпрацюванням дієвих 
та ефективних механізмів надання соціальних послуг з урахуванням 
особливостей їх отримання.  
Одним із таких механізмів є проведення визначення потреб населення 
громади у соціальних послугах, що є основою системи надання соціальних 
послуг, забезпечує якісний та індивідуальний підхід до отримувачів, а також 
ефективність використання коштів місцевого бюджету. Застосування 
комплексу методів цього дослідження (зокрема виїзних робочих зустрічей, 
проведених круглих столів) було виявлено, що у більшості громад не 
проводилось визначення потреб населення громади у соціальних послугах. 
Згідно з Порядком визначення потреб населення адміністративно-
територіальної одиниці у соціальних послугах, затвердженим Наказом МСП 
від 20.01.2014 року № 28 (далі — Наказ) [9], структурні підрозділи з питань 
соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та 
Севастополі державних адміністрацій, структурні підрозділи з питань 
соціального захисту населення виконавчих комітетів відповідних рад 
визначають потреби населення у соціальних послугах. 
27 
 
У відповідності до пункту 3.1. Наказу, структурні підрозділи з питань 
соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та 
Севастополі державних адміністрацій, структурні підрозділи з питань 
соціального захисту населення виконавчих комітетів відповідних рад на 
підставі отриманої інформації здійснюють підсумковий аналіз даних, 
визначають потреби населення у соціальних послугах, узагальнюють 
інформацію щодо потенційних та фактичних отримувачів соціальних послуг, 
суб’єктів, що надають соціальні послуги на території адміністративно-
територіальної одиниці, рівень задоволеності у соціальних послугах та 
подають для подальшого вивчення та узагальнення до Міністерства 
соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з 
питань соціального захисту населення обласних, Київської та 
Севастопольської міських державних адміністрацій щороку до 1 квітня.  
Так, якщо громада не визначає потреби населення у соціальних 
послугах, відповідно вона порушує норми законодавства і, більше того, така 
громада не може належним чином визначити, які соціальні послуги може 
надавати, а які потрібно закуповувати в інших надавачів. Також відсутність 
проведеного визначення потреб населення у соціальних послугах негативно 
впливає на ефективність використання коштів місцевого бюджету та 
можливість затвердити тарифи на соціальні послуги, тому що їх просто 
неможливо встановити за відсутності достовірних даних про потреби 
населення. Важливим моментом в цьому є і те, що відсутній механізм 
притягнення до відповідальності осіб, які відповідають за непроведення 
визначення потреб населення у соціальних послугах.  
Також, у ході застосуванні комплексу методології дослідження 
виявлено, що в довоєнний період в територіальних громадах недостатньо 
здійснювалось інформування населення про перелік надання соціальних 
послуг надавачами соціальних послуг. Відсутність єдиного підходу до 
організації системи надання соціальних послуг в громадах та відсутність 
єдиного інтерфейсу подачі інформації про надання соціальних послуг на 
28 
 
офіційному веб-порталі територіальної громади, стало причиною 
нерозуміння населення, яке в мирний час ніколи не потребували і не 
користувались соціальними послугами, до якого органу та за якою 
соціальною послугою звертатись. Такий висновок підтверджують результати 
опитування (див. стор. 18 цього дослідження).  
Не менш важливою проблемою сфери надання соціальних послуг є 
постійна нестача кадрів. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема такими: 
важкі умови праці при постійному емоційному та моральному навантаженні, 
її низька оплата, непрестижність професії та обмежені перспективи 
професійного зростання. Збройна агресія російської федерації проти України 
примножила проблему, оскільки багато працівників соціальної сфери виїхали 
за кордон або перемістились в інші регіони країни. В закладах соціального 
обслуговування практично неможливо знайти мультидисциплінарних 
фахівців — соціальних працівників, які б забезпечили якісне, адресне та 
інклюзивне надання кількох видів соціальних послуг.  
Зменшенню відтоку кадрів могли би сприяти відповідальне та 
зацікавлене ставлення очільників громад до соціальної сфери, сучасний 
підхід до організації роботи надавачів соціальних послуг, професійне 
навчання, просвітницька робота, програма стимулів, збільшення видів 
надання соціальних послуг та різноманітні заходи з підняття престижності 
професії. 
В абзацах четвертих, п’ятих підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної 
частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 22 
травня 2018 року № 5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 
народних депутатів України щодо відповідності Конституції України 
(конституційності) пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та 
визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» 
від 28 грудня 2014 року № 76‒VIII, Конституційний Суд України зазначає, 
що положення Основного Закону України зобов’язують державу створити 
ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б 
29 
 
узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий 
рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального 
забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної 
солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи 
при настанні можливих соціальних ризиків.  
На думку Конституційного Суду України, держава, виходячи з 
існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати 
соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення 
фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або 
надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки 
України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може 
здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження 
справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава 
не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних 
соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком держави за 
будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською 
гідністю.  
Тож, оскільки повноваження щодо якісного, інклюзивного, адресного 
надання соціальних послуг передані на місця, то виконавчі органи 
територіальної громади, зобов’язані належно виконувати свої обов’язки та 
забезпечувати достатній рівень життя населення відповідної територіальної 
громади [10].  
Попри зауваження та недоліки, які було виявлено в результаті 
застосування комплексу методів дослідження, варто зазначити також і про 
позитивні зміни у сфері нормативно-правового регулювання надання 
соціальних послуг, які відбулися після початку повномасштабного 
вторгнення та, суттєво впливають на якість та швидкість надання соціальних 
послуг.  
Зокрема, 27 квітня 2022 року набрав чинності прийнятий ВРУ ЗУ «Про 
внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг у 
30 
 
разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або в окремих її 
місцевостях» від 14 квітня 2022 року № 2193-IX [11], яким:  
1) розширено повноваження військових адміністрацій та органів 
місцевого самоврядування з метою ефективного реагування на складні умови 
воєнного та надзвичайного станів, зокрема:  
● з урахуванням п. 15 частини другої статті 15 Закону України «Про 
правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 № 385-VIII на військові 
адміністрації покладено повноваження із управління закладами освіти, 
установами освіти, закладами охорони здоров’я, культури, фізичної культури 
і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним 
громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем 
проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового 
забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних.  
● з урахуванням п. 12–1 частини 3 статті 11 Закону України «Про 
соціальні послуги» від 17 січня 2019 № 2671-VIII повноваження Ради 
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та 
Севастопольської міських державних адміністрацій доповнено визначенням 
особливостей порядку організації надання соціальних послуг на території 
відповідної адміністративно-територіальної одиниці (або на регіональному 
рівні) у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або 
окремих її місцевостях.  
● з урахуванням п. 5–1 частини 4 статті 11 Закону України «Про 
соціальні послуги» від 17 січня 2019 № 2671-VIII до повноважень районних, 
районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, 
виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об’єднаних 
територіальних громад доповнено визначення особливостей надання 
соціальних послуг на території відповідної адміністративно-територіальної 
одиниці/територіальної громади у разі введення надзвичайного або воєнного 
стану в Україні або окремих її місцевостях.  
31 
 
2) змінено строки та порядок визначення середньомісячного сукупного 
доходу особи та уточнено порядок визначення розміру компенсації за догляд 
фізичним особам:  
● для визначення середньомісячного сукупного доходу 
малозабезпеченої особи беруться до уваги дані вже за один квартал, який 
передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення за наданням 
соціальних послуг, не перевищує двох прожиткових мінімумів для 
відповідної категорії осіб. Спосіб обчислення середньомісячного сукупного 
доходу особи визначається шляхом автоматизованого обміну наявними 
даними між інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, 
підприємств, установ, організацій та обчислюється шляхом ділення 
середньомісячного сукупного доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які 
включаються до її складу.  
● розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні 
послуги з догляду відповідно до ЗУ «Про соціальні послуги» від 17 січня 
2019 № 2671-VIII без здійснення підприємницької діяльності на 
непрофесійній основі, незалежно від кількості осіб, за якими здійснюється 
догляд, розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну 
особу в розрахунку на місяць, встановленим законом на 1 січня календарного 
року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним 
доходом фізичної особи — надавача соціальної послуги за один квартал, 
який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про 
згоду надавати соціальні послуги. Середньомісячний сукупний дохід 
фізичної особи — надавача соціальної послуги визначається шляхом 
автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-
телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, установ, 
організацій та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного 
доходу її сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. У разі 
введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її 
місцевостях компенсація за догляд, передбачена цією частиною, особам із 
32 
 
числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх 
проживання/перебування разом із особами, за якими вони здійснюють 
догляд, призначається і виплачується в порядку, встановленому Кабінетом 
Міністрів України.  
3) збільшено права надавачів соціальних послуг у прийнятті рішень, 
зокрема:  
● у разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або 
окремих її місцевостях для невідкладного надання соціальних послуг 
структурний підрозділ з питань соціального захисту населення 
уповноважених органів системи надання соціальних послуг уповноважений 
надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності 
приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) 
(консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, 
короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги 
тощо) особам/сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через 
шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, 
терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.  
● уповноважені органи системи надання соціальних послуг, мають 
право приймати рішення, у тому числі у разі введення надзвичайного або 
воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, про надання за рахунок 
бюджетних коштів інших соціальних послуг та/або іншим категоріям осіб, 
ніж передбачені частиною другою цієї статті. Надані соціальні послуги під 
час дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами 
соціальних послуг державної/комунальної форми власності (надання 
притулку, догляд, підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні 
послуги тощо) особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем 
їх проживання/перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах 
через шкоду, завдану бойовими діями, терористичним актом, збройним 
конфліктом, тимчасовою окупацією, фінансуються у порядку, встановленому 
Кабінетом Міністрів України.  
33 
 
4) змінено підхід до оплати соціальних послуг, зокрема:  
● встановлено, що всі соціальні послуги надаються за рахунок 
бюджетних коштів незалежно від доходу отримувача соціальних послуг 
особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним лихом, катастрофою, 
бойовими діями, терористичним актом, тимчасовою окупацією.  
● уточнено, що середньомісячний сукупний дохід отримувача 
соціальних послуг для визначення права на отримання соціальних послуг за 
рахунок бюджетних коштів або з установленням диференційованої плати 
визначається шляхом автоматизованого обміну наявними даними між 
інформаційно-телекомунікаційними системами органів влади, підприємств, 
установ, організацій за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім 
до місяця звернення, та обчислюється шляхом ділення середньомісячного 
сукупного доходу його сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її 
складу.  
Інший нормативно-правовий акт, який удосконалив порядок надання 
соціальних послуг в умовах війни є Постанова КМУ від 07 травня 2022 року 
№ 560 (яка набрала чинності 18 травня 2022 року), якою було внесено зміни 
до Порядку надання соціальних послуг особам з інвалідністю та особам 
похилого віку, які страждають на психічні розлади (надалі — Порядок 1), 
затвердженому постановою КМУ від 26 червня 2019 р. № 576 [12] та до 
Порядку організації надання соціальних послуг (надалі — Порядок 2), 
затвердженому постановою КМУ від 1 червня 2020 р. № 587 [13] з метою 
врегулювання надання соціальних послуг у період введення надзвичайного 
та/або воєнного стану. Цими підзаконними нормативно-правовими актами, 
зокрема:  
1) змінено підхід до надання соціальних послуг екстрено (кризово):  
● у п. 5–1 Порядку 1 та п. 34 Порядку 2 визначено підстави за яких 
надаються соціальні послуги екстрено (кризово), а також розширено види 
надання таких соціальних послуг та визначено порядок їх надання.  
34 
 
● у п. 12, 13, 14 Порядку 2 встановлено підхід до визначення потреб 
населення у соціальних послугах.  
2) розширено перелік суб’єктів виявлення осіб з інвалідністю, осіб 
похилого віку: в абзаці першому пункті 6 Порядку 1 та пункті 5 Порядку 2 до 
переліку суб’єктів виявлення осіб з інвалідністю, осіб похилого віку додано 
волонтерів;  
3) врегульовано питання щодо порядку подачі е-документів під час 
подання заяви щодо надання соціальних послуг, у тому числі з 
використанням мобільного додатка, та розширює перелік документів, які 
додаються до заяви та підтверджують статус особи, яка має інвалідність 
потребує надання соціальних послуг, а саме — пенсійне посвідчення, або 
довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на 
пенсію чи соціальну допомогу, видана структурним підрозділом з питань 
соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі 
держадміністрації, виконавчим органом міської ради, або посвідчення, що 
підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України 
«Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та 
дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не 
мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» (п. 8 Порядку 1 та п. 28 
Порядку 2);  
4) врегульовано питання надання соціальних послуг у разі відсутності в 
особи з інвалідністю, особи похилого віку документів, що посвідчують особу 
та підтверджують громадянство України: передбачається, що в разі 
відсутності в особи з інвалідністю, особи похилого віку, яка потребує 
надання соціальних послуг документів, що посвідчують особу та 
підтверджують громадянство України, рішення про надання соціальних 
послуг приймається без їх подання за заявою такої особи або її законного 
представника або повідомлення органу опіки та піклування (для недієздатних 
осіб, опікуна яким не призначено або які втратили з ним зв’язок під час дії 
надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях). При 
35 
 
цьому надавач соціальних послуг надає допомогу особі з інвалідністю, особі 
похилого віку в оформленні заяви та/або документів для звернення в 
установленому порядку до територіального органу/територіального 
підрозділу ДМС, центру надання адміністративних послуг, державного 
підприємства, що належить до сфери управління ДМС, або його 
відокремленого підрозділу для оформлення втрачених документів. Проте, 
після припинення/скасування надзвичайного або воєнного стану на території 
України або в окремих її місцевостях особа з інвалідністю, особа похилого 
віку, яка отримує соціальні послуги, або її законний представник, або 
уповноважений представник органу опіки та піклування (для недієздатних 
осіб, опікуна яким не призначено або які втратили з ним зв’язок під час дії 
надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях) з 
метою підтвердження відомостей, необхідних для прийняття рішення про 
надання соціальних послуг, протягом місяця надає уповноваженому органу 
необхідні документи, які не було подано раніше (п. 8 Порядку 1 та п. 25 
Порядку 2).  
5) врегульовано питання територіальної приналежності для 
отримувачів соціальних послуг:  
● у разі виявлення соціальним менеджером/фахівцем із соціальної 
роботи особи/ сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або 
перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні 
життєві обставини, інформує про це уповноважений орган або надавача 
соціальних послуг за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання 
(перебування) шляхом надсилання не пізніше ніж наступного робочого дня 
повідомлення у письмовій або електронній формі, засобами 
телекомунікаційного, зокрема електронного та телефонного, зв’язку (п. 7 
Порядку 2);  
● подання заяви особою, її законним представником, повідомлення 
уповноваженої особи органу опіки та піклування про надання соціальних 
послуг можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за 
36 
 
задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи 
(за місцем звернення особи під час дії на території України або 
адміністративно-територіальної одиниці надзвичайного або воєнного стану) 
(п. 26 Порядку 2).  
Позитивними також є зміни у порядку надання такого виду соціальних 
послуг як натуральна допомога. Так, згідно Наказу Міністерства соціальної 
політики України «Про затвердження змін до деяких наказів Міністерства 
соціальної політики України» від 11 травня 2022 № 147 доповнено новим 
розділом Державний стандарт соціальної послуги натуральна допомога, 
затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 25 
березня 2021 року № 147, щодо особливостей надання даної соціальної 
послуги екстрено (кризово) в умовах надзвичайного або воєнного стану. Так, 
підставою для отримання соцпослуги є рішення про надання соціальної 
послуги, яке приймається структурним підрозділом з питань соціального 
захисту населення або надавачем соціальної послуги відповідно до Закону 
України «Про соціальні послуги». Рішення про надання такої соціальної 
послуги приймається невідкладно та протягом однієї доби забезпечується її 
надання. Строк надання соціальної послуги натуральна допомога 
визначається індивідуально [14]. 
 
 
1.3. Концептуальні засади планування та здійснення видатків на 
соціальний захист та соціальне забезпечення 
 
Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні - це система 
державних гарантій щодо забезпечення прав громадян на соціальну допомогу 
і підтримку, яка надається державою через установлені в законодавчому 
порядку соціальні гарантії та економічний механізм їх реалізації.  
Здійснення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, в 
першу чергу, залежить від ефективного його планування. Планування 
37 
 
бюджетних показників соціального спрямування ґрунтується на аналізі 
тенденцій формування і виконання доходів та видатків бюджету, 
макроекономічних показниках економічного і соціального розвитку. 
Важливими є економіко-математичні методи і моделі, що дають змогу 
планувати доходи і видатки бюджету в динаміці з урахуванням х 
взаємовпливу з макроекономічними та зовнішніми факторами.  
Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення 
має здійснюватися з урахуванням макроекономічних тенденцій та 
можливостей бюджету.  
На сучасному етапі розвитку бюджетно ї політики у системі 
планування та виконання бюджету відбуваються інституційні перетворення, 
спрямовані на поглиблення використання програмно-цільового методу 
бюджетування.  
У плануванні видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення 
під час формування державного бюджету беруть участь визначені 
законодавством органи управління (рис. 1.2). 
 
 
Рис. 1.2. Учасники планування видатків на соціальний захист та 
соціальне забезпечення в Україні 
38 
 
Зокрема, Верховна Рада України приймає закони, які регулюють 
процес планування та виконання видатків на соціальний захист та соціальне 
забезпечення, виконавчі органи безпосередньо здійснюють планування та 
виконання вданих видатків, а контролюючі органи - здійснюють контроль за 
дотриманням чинного законодавства.  
З правово ї точки зору, саме Міністерство соціально ї політики України 
є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і 
координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та 
реалізує державну політику у сфері:  
- праці та соціально ї політики;  
- соціального захисту;  
- волонтерсько ї діяльності;  
- з питань сім’ї та дітей;  
- оздоровлення та відпочинку дітей;  
- усиновлення та захисту прав дітей;  
- запобігання насильству в сім’ ї;  
- соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористично ї 
операці ї, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-
курортного лікування,забезпечення технічними та іншими засобами 
реабілітації, забезпеченням житлом;  
- соціальна та професійна адаптація військовослужбовців, які 
звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників 
антитерористичної операції.  
- надання освітніх послуг військовослужбовців.  
Окрім, Міністерство соціальної політики України, важливою ланкою 
планування та виконання соціальних видатків, є одержувачі коштів 
державного бюджету, які фінансуються як із бюджету, так і позабюджетних 
внесків, під якими ми розуміємо позабюджетні фонди, а саме: Пенсійний 
фонд та Фонд соціального страхування.  
Соціальний захист в Україні реалізується через:  
39 
 
- матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом 
соціального страхування );  
- пенсійне забезпечення;  
- соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям;  
- матеріальну допомогу сім ' ям з дітьми;  
- компенсації, індексації та пільги населенню;  
- соціальне обслуговування.  
Таким чином, соціальний захист здійснюється за допомогою 
соціального забезпечення.  
Соціальний захист, та соціальне забезпечення у його структурі, 
доцільно розглядати з кількох позицій:  
1. як матеріальне забезпечення громадян похилого віку;  
2. у разі втрати працездатності (тимчасової, частково ї, повної);  
3. у разі втрати годувальника;  
4. при народженні й похованні осіб;  
5. по догляду за дітьми та хворими людьми;  
6. як перерозподільні відносини, у процесі яких відбувається 
формування й використання суспільних фондів споживання;  
7. як нормативно-правове регулювання норм, прав та обов’язків 
громадян України на їх матеріальне забезпечення [47, с. 11].  
Важливою умовою поліпшення рівня та якості життя населення будь-
якої країни, у тому числі й України, яка ставить за мету побудову соціально 
орієнтовано ринково економіки, є наявність розвинуто соціально сфери. 
Зміст діяльності соціально сфери визначений Конституцією України й 
враховує інтереси як кожно окремо людини, так і всіх соціальних груп і 
верств суспільства, створює умови для досягнення належного рівня життя, 
охорони здоров’я, зростання духовного і фізичного потенціалу, забезпечення 
соціально ї захищеності населення. Конституція України гарантує також 
необхідні умови для розвитку всіх націй та створення необхідних соціально-
економічних умов для життя людей. Діяльність у соціальній сфері 
40 
 
спрямована на формування ініціативно , творчо особистості, на розвиток 
укра нсько культури і культури національних меншин [47, с. 11].  
Соціальний захист відрізняється від інших форм соціально підтримки 
наступними особливостями:  
- допомога надається одержувачам без будь яких зустрічних зобов 
язань з х боку;  
- має колективний характер, оскільки базується не на індивідуальній 
угоді між одержувачем та постачальником послуги, а стосується великих 
груп осіб.  
Залежно від умов надання допомоги, розрізняють системи, які 
базуються на перевірці необхідності отримання соціального захисту, тобто 
право на 18 допомогу мають тільки особи, чий дохід або добробут нижче 
мінімально встановленого рівня, та які не враховують рівень доходів, тобто 
отримання допомоги не залежить від загального рівня доходів або добробуту 
одержувача або його сім .  
В особливу категорію умовних систем віднесені і ті системи, які, крім 
іншого, вимагають від одержувача та його родини або сім участі в 
конкретних державних програмах (наприклад, освітніх або медичних ) [63]. 
Метою здійснення соціального захисту та соціального забезпечення у 
широкому значені є надання кожному члену суспільства, незалежно від 
соціального походження, національно або расово належності можливості 
вільно розвиватися, реалізувати свої здібності, а вузькому значенні - це 
підтримка стабільності в суспільстві, тобто попередження соціально 
напруженості, яка виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, 
соціальною нерівністю.  
Для здійснення ефективного соціального захисту та соціального 
забезпечення варто дотримуватися таких основних принципів (рис. 1.3). 
Зокрема, принцип економічно свободи передбачає визнання права 
людини, підприємців чи їх об’єднань, найманих працівників та їх профспілок 
на тарифну автономію на основі соціального партнерства. 
41 
 
 
Рис. 1.3. Принципи соціального захисту та соціального забезпечення  
 
Принцип довіри та відповідальності передбачає створення 
саморегулюючо системи ринкового господарювання в поєднанні із 
забезпеченням державою добробуту своїх громадян.  
Принцип соціально справедливості та солідарності передбачає 
перерозподіл доходів від багатих до бідних верств населення через 
оподаткування та залучення дієздатних осіб до трудового процесу та 
забезпечення соціально відповідальності працездатних осіб за непрацюючих 
громадян.  
Принцип участі передбачає участь громадян у суспільному та 
державному житті, розвиваючи при цьому різні форми економічно демократі. 
Підсумовуючи, можна зазначити, що всі ці принципи зводяться до 
основного принципу соціального захисту - це принцип соціально 
справедливості та соціального партнерства, який покликані забезпечувати 
інтеграційну роль держави у суспільстві.  
42 
 
Розглядаючи соціальний захист та соціальне забезпечення з позицій 
комплексу нормативних актів, форм, дій та методів, можна виділити такі 
принципи:  
- диференційний підхід до різних верств населення залежно від ступеня 
їх економічно самостійності, працездатності та можливості отримання 
доходів;  
- періодичне оновлення гарантованого прожиткового мінімуму, 
відповідно до рівня соціально-економічного розвитку в країні;  
- можливість реалізації прав кожного громадянина на працю і 
отримання гарантованого мінімального доходу, необхідного для нормально 
життєдіяльності працюючого та його сім’ї;  
- встановлення державних гарантій на оплату наймано праці, та 
визначення її мінімального рівня, незалежно від об’єкта прикладання праці: у 
власному виробництві, кооперативі, асоціації, акціонерному товаристві або 
державному підприємстві;  
- надання різних форм допомоги безробітним: виплати по безробіттю, 
перепідготовка та отримання ново спеціальності, з яко є вільні робочі місця, 
організація громадських робіт, створення умов для започаткування власно ї 
справи тощо;  
- державні гаранті щодо підтримки необхідного рівня життя 
малозабезпеченим верствам населення;  
- індексування грошових виплат населенню у випадку зростання цін на 
товари та послуги;  
- надання різних форм допомоги вимушеним переселенцям, особам які 
залишилися на окупованій територі , військовослужбовцям;  
- розробку та законодавче врегулювання комплексу заходів, для 
врегулювання усієї системи соціального захисту населення.  
Соціальний захист та соціальне забезпечення виконує свої функції 
шляхом захисту особи та її сім’ї від втрати доходу, пов’язаного з 
безробіттям, старінням, хворобою або смертю, та поліпшенням її добробуту 
43 
 
через соціальні служби й економічну допомогу на виховання дітей. Система 
соціального захисту включає програми охорони здоров’я, зайнятості, 
соціального страхування, та ін. Державне соціальне забезпечення є 
складовою системи соціального захисту і виконує функцію нагромадження 
та розподілу коштів соціального захисту, призначених на соціальну 
допомогу, виплати по соціальному страхуванню тощо [60].  
Система соціального захисту населення повинна забезпечити 
задоволення життєво необхідних потреб кожного громадянина на рівні не 
нижче прожиткового мінімуму. Отже, надалі важливим елементом нашого 
дослідження є розгляд питання щодо виконання державою соціально функці 
за допомогою видатків бюджету і їхнього цільового спрямування. Науковці 
В. Д. Базилевич, І. Я. Чугунов, розглядаючи сутність видатків бюджету, 
акцентують увагу на їхньому перерозподільному характері і зазначають, що 
це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та 
децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування 
загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку [12, с. 56]. 
Дещо іншої думки з даного приводу дотримуються О. Василик, К. Павлюк, 
В. Федосов: державні видатки є інструментом досягнення вищого критерію 
справедливості і корисності для кожного члена суспільства [8, с. 72; 10, с. 
83]. Нам імпонує таке трактування ролі і призначення видатків бюджету, 
оскільки в ньому акцентується на соціальній природі держави. В економічній 
літературі дається визначення видатків бюджету на соціальний захист 
населення як видатків, спрямованих на адресну підтримку малозабезпечених 
громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму 
для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в 
екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо ) [48, с. 163-164].  
В. Булавинець зазначає, що специфіка видатків соціального 
призначення полягає у тому, що вони мають, з одного боку, базуватися на 
показниках соціальних стандартів та нормативів, а з іншого - враховувати 
пріоритети витрачання коштів, визначені суспільством [58, с. 151-152].  
44 
 
З огляду на вищенаведені підходи до визначення понять «соціальний 
захист», «видатки бюджету», на нашу думку, видатки бюджету на соціальний 
захист - це кошти, спрямовані окремим верствам населення при повній, 
частковій або тимчасовій втраті працездатності, втраті годувальника, у 
випадку безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та 
інших випадках, передбачених законом, а також за певних економічних умов 
всім членам суспільства (під час зростання інфляці , спаду виробництва, 
економічно кризи тощо з метою забезпечення необхідних соціальних 
гарантій та стандартів.  
Спрямованість державного бюджету найкраще видно із фінансування 
галузей економіки. На соціальному спрямуванні особливо наголошує 
професор В. Федосов, підкреслюючи, що побудова соціально орієнтовано 
ринково економіки в Україні - це не просто комплекс економічних заходів, а 
«насамперед, це шлях суспільного розвитку, заснований на демократії, на 
повазі до людини як найвищо ї цінності, до її свобод, це філософія 
суспільного буття і спосіб мислення» [65, с. 28].  
На обсяг, склад та структуру видатків бюджету впливають обсяги і 
характер функцій держави, адже в умовах товарно-грошових відносин для 
належного х виконання, потрібно для цього певну суму бюджетних ресурсів. 
При неефективному витрачанні коштів, держава втрачає можливість 
повноцінно виконувати покладені на неї зобов’язання і фінансувати 
передбачені програми і заходи.  
Слід наголосити на тому, що структура видатків має відповідати 
визначеним пріоритетам економічного та соціального розвитку держави, в 
свою 23 чергу, видатки бюджету повинні визначатися можливостями 
держави акумулювати доходи. Природа держави базується на забезпеченні 
економічно ефективного задоволення потреб громадян в суспільних благах 
на рівні соціально достатності, а не мінімально потреби.  
Фінансова підтримка держави, особливо для малозабезпечених осіб є 
важливою, проте, на нашу думку, слід приділити особливу увагу підвищенню 
45 
 
добробуту за рахунок особистого трудового внеску кожного громадянина, а 
також за рахунок підприємництва та ділової активності населення.  
Отже, у фінансуванні видатків бюджету на соціальний захист 
знаходить свій прояв соціальна спрямованість держави. Існує тісний 
взаємозв’язок та залежність між соціальною політикою і видатками бюджету 
соціального спрямування. Соціальна політика визначає основні методи та 
напрями спрямування фінансових ресурсів, в той час як видатки на 
соціальний захист є реальним їх вираженням. 
 
 
46 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО  ФОРМУВАННЯ ТА 
ВИКОНАННЯ ВИДАТКІВ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА РОЗВИТОК 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
2.1 Аналіз сучасного стану реалізації соціального захисту та 
соціального забезпечення в Україні. 
 
Під час подолання руйнівних наслідків війни та створення умов для 
стійкого розвитку України варто спиратися на виважену й обґрунтовану 
політику державних видатків. 
Держбюджет і зовнішня допомога мають відіграти вагому роль у 
відновленні і модернізації державного сектору та підтримці відбудови 
приватного сектору. 
Загальні напрями та принципи політики державних видатків 
Основні напрямки відбудови, які потребуватимуть значної частини 
бюджетного фінансування: 
– відбудова та модернізація фізичної інфраструктури, зокрема 
транспортної та енергетичної; 
– соціальна реабілітація постраждалих від війни і відновлення 
соціальних закладів; 
– ремонт і реконструкція житлового фонду; 
– відбудова мережі закладів освіти та охорони здоров’я, 
оптимізованих для нових потреб, продовження реформ у цих сферах; 
– відновлення та модернізація промислових потужностей, створення 
робочих місць, підтримка малих та середніх підприємств; 
– відбудова пошкоджених аграрних об’єктів, розмінування та 
рекультивація земель; 
– розширення виробничих потужностей і державних замовлень для 
військово-промислового комплексу. 
За оцінками Світового банку, близько 80% короткострокових 
47 
 
економічних та гуманітарних потреб України покриватиме державне 
фінансування. Воно поширюватиметься на відновлення державних активів та 
підтримку приватних. 
З огляду на дефіцит внутрішніх ресурсів у виснаженій війною 
економіці адекватні обсяги зовнішньої допомоги життєво необхідні для 
успішної відбудови України. Зовнішня допомога буде надходити в економіку 
такими основними каналами. 
1. Збільшення власних бюджетних можливостей України для 
фінансування програми відбудови, коли іноземні кошти йдуть безпосередньо 
до бюджету. 
2. Доповнення національних програм України певними проєктами 
чи програмами, які фінансуватимуть та контролюватимуть зовнішні донори. 
3. Надання гарантій і страхування ризиків для приватних 
інвестицій. 
 
До війни частка видатків зведеного бюджету у ВВП змінювалася від 
33,8% у 2021 році до 37,8% у 2020 році. Фінансування основних категорій 
видатків характеризувалося низхідною тенденцією, крім видатків на охорону 
здоров’я через пандемію і на економічну діяльність внаслідок буму 
будівництва доріг. 
Розпочата росією війна переломила усталені тенденції: видатки 
зросли з 33,8% у 2021 році до 57,7% ВВП в січні-серпні 2022 року. Такий 
приріст значною мірою пояснювався фінансуванням сектору оборони, 
громадського порядку та безпеки. 
Реагування держави на гострі соціально-економічні проблеми, 
відбудова економіки і створення довгострокових засад її розвитку після війни 
вимагатимуть радикальної зміни структури державних видатків, розробки і 
фінансування нових програм. 
 
 
48 
 
Таблиця 2.1. - Динаміка видатків зведеного бюджету України, % 
ВВП 
Категорія видатків 2022, 
2019, 2020, 2021, 2023, 2024, 2025, 
січень-
факт факт факт прогноз прогноз прогноз 
серпень 
Видатки, усього 34,5 37,8 33,8 57,7 55,6 44,9 43,6 
Загальнодержавні функції 
(без обслуговування 2,1 2,0 1,7 2,8 2,7 2,0 1,9 
боргу) 
Обслуговування 
держборгу і виплати за 3,0 2,9 2,9 2,8 4,6 6,6 6,1 
ВВП-варантами 
Оборона 2,7 2,9 2,3 19,0 15,7 6,5 6,5 
Правоохоронна діяльність, 
3,6 3,8 3,2 8,3 5,8 4,5 4,0 
безпека, суди 
Економічна діяльність 3,9 6,2 5,4 2,1 4,8 5,3 5,2 
Охорона навколишнього 
0,2 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 
середовища 
Житлово-комунальне 
0,9 0,8 1,0 0,7 2,5 1,9 1,8 
господарство 
Охорона здоров′я 3,2 4,2 3,7 4,4 3,7 3,6 3,6 
Культура, мистецтво і 
0,8 0,8 0,8 0,7 0,6 0,5 0,5 
спорт 
Освіта 6,0 6,0 5,7 6,3 6,0 5,4 5,5 
Соцзахист і 
8,1 8,2 6,7 10,5 9,1 8,5 8,4 
соцзабезпечення 
   – трансферти 
4,6 4,8 3,7 4,0 3,9 3,7 3,7 
Пенсійному фонду 
   – інші види соціального 
3,5 3,4 3,0 6,5 5,2 4,8 4,7 
захисту 
 
Прогнозовані показники бюджетного фінансування на 2023-2025 
роки побудовані на основі наших припущень щодо пріоритетів післявоєнного 
відновлення, взяття деяких зобов’язань щодо відбудови іноземними 
донорами та наявності загального ліміту фінансування для уряду як суми 
бюджетних доходів, іноземних грантів та позик. 
Фінансування системи соціального захисту і відбудови житла 
До 2022 року фінансування державою системи соціального захисту 
49 
 
становило 6,7-8,7% ВВП. Зростання безробіття та мільйони внутрішньо 
переміщених осіб (ВПО) спонукали уряд збільшити видатки. У січні-серпні 
вони наблизилися до 10,5% ВВП. 
У 2023 році соціальні видатки, імовірно, залишаться високими – 9,1% 
ВВП. Згодом цей показник може знизитися до 8,4-8,5% завдяки зниженню 
соціальної напруги і через гострі проблеми у сферах інфраструктури та 
відновлення економіки. 
Основні елементи трансформації системи соціального захисту в 
Україні у воєнний та післявоєнний періоди: 
– збільшення виплат незахищеним категоріям населення 
(незаможним та ВПО); 
– фінансування допомог, пов’язаних з війною (інвалідам і тим, хто 
втратив годувальника); 
– започаткування програм з надання пільг і виплат 
військовослужбовцям та їх сім’ям, виплата пенсій ветеранам війни; 
– видатки на реабілітацію груп населення, які постраждали від війни 
(сироти, ВПО, особи з інвалідністю); 
– програми, які стимулюватимуть відновлення робочих місць 
(допомога у зв’язку з переїздом, допомога на облаштування, субсидування 
зарплат для роботодавців). 
Досвід Боснії і Герцеговини свідчить, що іноземні донори можуть 
брати на себе соціальні зобов’язання, пов'язані з реабілітацією жертв війни, 
екстреною демобілізацією та реінтеграцією, громадськими роботами та 
зайнятістю. У Боснії і Герцеговині на ці програми витратили 5,1% обсягу 
зовнішньої допомоги. 
На соціальні програми в Україні, імовірно, не вистачатиме коштів, 
тому уряд частково замінить довоєнні програми і запровадить нові. Частково 
це вже відбувається. 
Згідно із звітом Світового банку та Європейської комісії, потреби у 
відновленні та реконструкції житла 1 червня 2022 року становили 69 млрд 
50 
 
дол. За час війни були пошкоджені 817 тис житлових будинків (квартири, 
сімейні будинки, гуртожитки). 
У світовій практиці виділяють три основні типи заходів з 
відновлення житлового сектору: підтримка ремонтних робіт для частково 
пошкоджених житлових приміщень, надання субсидій на оренду житла для 
домогосподарств та вразливих верств населення, відбудова повністю 
зруйнованих житлових одиниць.  
Український уряд має намір використовувати універсальний підхід 
для субсидування поточного ремонту й реконструкції житла, охоплюючи всі 
постраждалі домогосподарства – як це відображено в Національному плані 
відновлення. 
Проте експерти Світового банку наголошують, що з огляду на 
обмеженість державних ресурсів і значні потреби у відновленні житла 
необхідно визначити набір критеріїв пріоритетності для інвестицій та 
субсидій у житловий сектор. 
Такий підхід дозволить охопити найбільш постраждале населення і 
підтримати вразливі домогосподарства. Очікується, що іноземні донори 
візьмуть на себе певну частину зобов’язань щодо реконструкції зруйнованих 
житлових об’єктів і ремонту частково пошкоджених об’єктів із залученням 
міжнародних та місцевих підрядників. 
Питання субсидій на оренду житла та забезпечення тимчасовим 
житлом (притулком) здебільшого будуть відповідальністю місцевих органів 
влади. Відповідно до нашого прогнозу, бюджетне фінансування за функцією 
"Житлово-комунальне господарство" зросте з 1% ВВП у 2021 році до 2,5% у 
2023 році і 1,8-1,9% у 2024-2025 роках. 
Відбудова транспортної інфраструктури та енергетичного сектору 
У 2017-2019 роках державне фінансування дорожнього господарства 
було в межах 1,4-1,7% ВВП. У 2020-2021 роках воно збільшилося до 3,2-
3,4% ВВП. На етапі відбудови потреба в суттєвому фінансуванні ремонту та 
будівництва доріг збережеться. За нашим прогнозом, його рівень 
51 
 
становитиме близько 3% ВВП. 
Пріоритетні завдання щодо відновлення і трансформації 
транспортної інфраструктури України в середньостроковій перспективі: 
– відновлення функціональності мережі дорожнього, залізничного та 
авіаційного сполучення; 
– розширення мережі автомобільних доріг для підтримки ширших 
заходів реконструкції в різних секторах; 
– посилення автомобільного та залізничного сполучення в західному 
напрямку для сприяння інтеграції з ЄС і стійкості транспортних потоків у 
випадку зривів морського сполучення; 
– трансформація транспортних мереж за стандартами ЄС з безпеки та 
якості послуг. 
За оцінками Світового банку, шкода, завдана сфері транспорту, 
становить 29,9 млрд дол, а фінансові потреби на її відбудову оцінюються 73,8 
млрд дол. Обсяг інвестицій, необхідних для реконструкції інфраструктури, 
виходить за рамки можливостей уряду, тому передбачається отримання 
іноземної допомоги у формі грантів, позик і гарантій. 
Досвід Боснії і Герцеговини показує, що реконструкція транспортних 
шляхів була пріоритетною сферою для іноземних донорів, які виділили на неї 
18% обсягу допомоги. Очікується, що довгострокову стійкість транспортної 
інфраструктури також підтримають приватні інвестиції і плата за 
користування дорогами. 
Масштабні інвестиції вимагатимуть розширення державно-
приватного партнерства (ДПП), для чого слід удосконалити законодавство і 
спростити процедури відбору та затвердження проєктів ДПП в рамках 
програми відбудови. 
У 2015-2021 роках бюджетне фінансування енергетики було в межах 
0,1% ВВП з акцентом на субсидії вугільній промисловості. У воєнний час і в 
перші повоєнні роки підприємствам енергетики доведеться покладатися на 
підтримку держави в частині екстреного ремонту обладнання і ліквідації 
52 
 
дефіциту палива та запчастин. 
Виклики у сфері відновлення і трансформації енергетичного сектору: 
– ремонт пошкоджених потужностей і фінансова підтримка 
енергетичних підприємств; 
– відбудова зруйнованих електростанцій та систем централізованого 
опалення із застосуванням сучасних ефективних технологій; 
– диверсифікація поставок газу та інтеграція з європейськими 
газовими ринками; 
– збільшення потужностей та безпечності атомної енергетики (нові 
блоки АЕС, нові стандарти безпеки, сталий видобуток урану). 
Реконструкція сектору потребуватиме не лише бюджетного 
фінансування, а й підтримки іноземних партнерів: грантів, позик, 
акціонерного капіталу та гарантій. 
У Боснії і Герцеговині відновлення енергетичної системи було одним 
з пріоритетів, підтримуваних зовнішніми донорами. Вони спрямували 13,3% 
обсягу фінансування на відновлення електростанцій і реконструкцію 
газорозподільних мереж. 
Поряд з цим, для успішної відбудови національної енергетики 
необхідно буде створювати ДПП і залучати приватний капітал. 
Фінансування освіти та охорони здоров′я 
До війни держава фінансувала освіту в межах 5,7-6% ВВП. Унаслідок 
зменшення реального ВВП у 2022 році цей показник зріс до 6,3% ВВП. 
Після війни, враховуючи численні потреби країни, виділення 
бюджетних коштів на освіту може бути помірним. Ми прогнозуємо, що 
рівень бюджетного фінансування освіти становитиме 6% ВВП у 2023 році і 
5,4-5,5% ВВП у 2024-2025 роках. 
Основні завдання з відновлення та реформування освіти в 
середньостроковій перспективі: 
– відбудова мережі освітніх закладів, оптимізованої для потреб учнів 
та студентів з акцентом на питаннях ефективності; 
53 
 
– придбання навчальних матеріалів для заміни втрачених та 
пошкоджених під час війни; 
– відновлення реформ, спрямованих на підвищення якості освіти. 
Важливим завданням у перші роки відбудови є дотримання новітніх 
стандартів безпеки та сталості. Це означає, що всі пошкоджені заклади мають 
бути обладнані бомбосховищами та отримати краще обладнання (електронні 
пристрої). 
Ще одним пріоритетом є оптимізація мережі навчальних закладів. У 
регіонах, які суттєво постраждали від війни, відбудова освітньої мережі має 
відбуватися з урахуванням довгострокових тенденцій руху населення. 
Державні інвестиції повинні спрямовуватися на нові потреби в конкретних 
місцях локалізації. 
Досвід Боснії і Герцеговини свідчить, що міжнародні партнери брали 
певну участь у відновленні освіти. Їх допомога становила 5% від її загального 
обсягу. 
Очікується, що в Україні іноземна допомога буде важливим 
джерелом фінансування заходів з енергозбереження, запровадження 
сучасних стандартів безпеки, сталості та якості освітнього процесу. Проте 
значну частину потреб у відновленні галузі освіти будуть фінансувати органи 
державної влади України різних рівнів. 
До нападу росії бюджетне фінансування сфери охорони здоров’я 
становило 3,3-4,2% ВВП. Війна збільшила потреби в державних коштах у 
2022 році. 
На етапі відбудови додаткові потреби зберережуться, однак 
фінансові обмеження змусять уряд утримувати традиційне співвідношення 
витрат до ВВП. Ми прогнозуємо бюджетне фінансування охорони здоров’я 
на рівні 3,6-3,7% ВВП у 2023-2025 роках. 
Важливі завдання в процесі відновлення і трансформації сектору 
охорони здоров’я: 
– відбудова й ремонт закладів охорони здоров’я на основі нових 
54 
 
технологій ефективності, кліматичної нейтральності та цифровізації послуг; 
– відбудова мережі закладів охорони здоров’я відповідно до нової 
моделі надання та фінансування медичних послуг за принципом "гроші 
ходять за пацієнтом". 
Досвід післявоєнної реконструкції в інших країнах показує, що 
міжнародні донори не схильні виділяти значні суми на охорону здоров’я. 
У Боснії і Герцеговині на проєкт "Важливі медичні послуги" були 
використані 1,8% загального обсягу іноземної допомоги. Тобто більша 
частина витрат на післявоєнне відновлення охорони здоров’я ляже на 
центральний та місцеві бюджети України. 
Фінансування оборони та військово-промислового комплексу 
У 2015-2021 роках на оборону в бюджеті передбачалися 2,4-2,9% 
ВВП. З початку великої війнивидатки на оборону різко зросли і в січні-серпні 
становили 19% ВВП. 
Крім того, на початку жовтня західні партнери зобов′язалися надати 
військову допомогу Україні на 37,5млрд євро або 28% ВВП. У проєкті 
фінплану-2023 бюджетні асигнування на оборону закладаються в розмірі 870 
млрд грн або 13,6% ВВП. 
Після закінчення війни з росією реалістичний прогноз бюджетних 
асигнувань на оборону та розвиток ВПК становитиме близько 6,5% ВВП у 
2024-2025 роках. 
Міжнародний досвід засвідчує, що в країнах, які були втягнуті у 
війну або які перебували під постійною загрозою вторгнення і брали участь у 
воєнних діях, на оборонні цілі спрямовувалися 4,2-7,6% ВВП бюджетних 
коштів. 
 
 
 
 
 
55 
 
Таблиця 2.2. - Країни з найвищим рівнем видатків на оборону, 2000-
2019 роки, десять років поспіль, рівень оборонних видатків і порівняння з 
Україною, % до ВВП 
Країна 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10- Середнє 
рік рік рік рік рік рік рік рік рік й 
рік 
Ізраїль, 7,7 7,9 8,8 8,3 7,5 7,5 7,7 7,0 6,8 6,4 7,6 
2000-2009 
Ємен, 2002- 6,8 6,4 5,3 4,9 5,6 6,3 5,5 5,7 4,7 3,6 5,5 
2011 
Сінгапур, 3,3 5,1 8,6 7,9 5,7 3,1 2,8 2,6 2,2 2,1 4,3 
2000-2009 
Грузія, 2005- 3,3 5,1 8,6 7,9 5,7 3,1 2,8 2,6 2,2 2,1 4,3 
2014 
США, 2003- 3,8 3,9 3,9 3,9 4,0 4,3 4,6 4,7 4,5 4,2 4,2 
2012 
Україна, 1,0 1,0 1,0 1,7 2,6 2,5 2,5 2,7 2,7 2,9 2,1 
2011-2020 
 
Для зміцнення і розбудови оборонної промисловості план 
національного відновлення передбачає розробку та реалізацію державних 
програм розвитку озброєння і модернізації ВПК, зокрема, виробництво 
бронетехніки, високоточної зброї, літальних апаратів, засобів радіозв'язку, 
артилерійської, протитанкової і протикорабельної зброї, радіолокаційних 
систем, боєприпасів, ракет, спеціальних хімічних речовин. 
Уряд також розширюватиме державні закупівлі для потреб Збройних 
сил України. Порівняно з довоєнним часом масштаби таких державних 
закупівель потрібно збільшити в рази. Важливу роль повинен відігравати і 
запуск проєктів ДПП. 
Необхідні заходи для модернізації і покращення забезпечення ЗСУ: 
– створення правових інструментів для ефективного функціонування 
проєктів ДПП і спільних підприємств в інтересах національної безпеки та 
оборони; 
56 
 
– поширення дії закону "Про індустріальні парки" на підприємства 
ВПК. 
У середньостроковій перспективі важливо забезпечити координацію 
та гармонізацію державних видатків України на цілі відбудови з програмами 
іноземних донорів. 
Зовнішні донори та міжнародні організації повинні за можливості 
діяти через національні інституції, зміцнювати внутрішні можливості країни 
та уникати спроб заміщення наявних управлінських структур. 
Співпраця з національними інституціями і культивування 
відповідальності українців за результати відбудови власної країни мають 
забезпечити позитивні наслідки відбудови та стійкість її результатів. 
 
Соціальний захист – другий за важливістю бюджетний пріоритет 
після видатків на оборону. Країна зіткнулася з небаченими раніше викликами 
соціального характеру, а внутрішня міграція ускладнює планування та 
повноцінне виконання соціальних видатків. Щомісяця на соціальне 
забезпечення (виплату пенсій, допомоги, стипендій) з держбюджету 
спрямовували близько 21% загального обсягу видатків. На щастя, на ці 
потреби можна використовувати допомогу, яку нам надають міжнародні 
партнери. За період повномасштабної війни в Україну надійшло 480,3 млрд 
грн грантів, які дозволили профінансувати соціальну допомогу, заробітні 
плати працівників держсектору, допомогу ВПО, медичні послуги та ін. 
Також на ці потреби спрямовувались позики, залучені Урядом (загальна сума 
фінансування державного бюджету у 2022 році сягнула 1,2 трлн грн, з яких 
564,2 млрд грн надійшли у формі зовнішніх кредитів та 666,9 млрд грн від 
розміщення ОВДП).  
На кінець 2022 року в Україні кількість внутрішньо переміщених 
осіб (ВПО) досягла 5,9 млн, із яких 1,8 млн осіб отримують допомогу. За час 
повномасштабної війни на допомогу ВПО спрямовано 57 млрд грн. Крім 
того, за програмою “Прихисток” понад 4 млн власників житла, які 
57 
 
розмістили у себе ВПО, отримали компенсації на покриття вартості житлово-
комунальних послуг на загальну суму  900 млн грн. 
Загалом з 24 лютого по 1 грудня на соціальні виплати з державного 
бюджету спрямовано 396,4 млрд грн. 
 
 
Рис. 2.1 Видатки держбюджету на соціальне забезпечення, млрд грн 
 
Найбільшу частку в структурі видатків на соціальне забезпечення 
займає трансферт Пенсійному фонду. На другому місці соцвидатки, пов’язані 
з виплатою державних соціальних допомог, зокрема сім’ям з дітьми. Доволі 
суттєву частку (кожна четверта гривня) займають видатки на надання пільг і 
субсидій на оплату ЖК послуг. Для порівняння у 2021 році левову частку теж 
займав соціальний захист пенсіонерів (щоправда за січень-листопад 2022 
року ця частка була меншою на 8 в.п.). Частки інших складових соціальних 
видатків минулого року також були схожими, за винятком адресної допомоги 
переселенцям, яка за січень-листопад 2022 року була більшою у 17 разів, ніж 
такі ж видатки за аналогічний період минулого року. 
58 
 
 
Рис. 2.2. Структура видатків держбюджету на соціальний захист (з 24 
лютого по 1 грудня), млрд грн 
 
Через високу кількість ВПО (за наявною інформацією близько 5 млн 
осіб) стрімко виросли й видатки на їхню підтримку. Так, лише на надання 
допомоги на проживання ВПО було спрямовано 41,6 млрд грн.  
 
На час воєнного стану через дуже обмежений бюджетний ресурс та 
потребу збільшити фінансування оборони уряд запровадив особливі правила 
проведення видатків. Постанова Уряду №590, ухвалена ще влітку 2021 року, 
уже в березні запровадила жорстку пріоритетність здійснення видатків під 
час війни як з державного, так і з місцевих бюджетів, суттєво обмеживши 
статті видатків, за якими ДКСУ проводила фінансування. Навіть якщо 
виконуються плани надходжень певного бюджету, Казна не пропустить 
видатки, які не є першочерговими для фінансування під час війни, тим самим 
забезпечуючи ліквідність єдиного казначейського рахунку. Пріоритетними 
протягом всього 2022 року були видатки на національну безпеку і оборону та 
на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, у другій черзі – 
захищені в мирний час статті видатків – оплата праці бюджетників, 
59 
 
обслуговування боргу, соцвидатки, оплата комунальних послуг та 
енергоносіїв та ін. Капітальні видатки фінансуються в останню чергу і, як 
правило, лише при обґрунтуванні нагальної необхідності таких видатків ще в 
цьому році. Залежно від наявності коштів перелік пріоритетності видатків 
змінювався – до Постанови 590 під час воєнного стану вносились зміни 
сімнадцять  разів. Передусім зміни були обумовлені фактично виявленими 
нагальними потребами, які складно було передбачити під час ухвалення 
Постанови (до запровадження воєнного стану). 
Із загального фонду державного бюджету з початку 
повномасштабного вторгнення до кінця року було профінансовано видатки в 
обсязі 2,24 трлн грн, тобто в середньому 223,7 млрд грн в місяць (найменше у 
квітні – 166,9 млрд грн, а найбільше у грудні – 330,5 млрд грн). 
 
 Рис. 2.3 Касові видатки загального фонду держбюджету, млрд грн 
 
Як і в попередні два роки, найбільшою статтею видатків бюджету у 
2024-ому буде безпека та оборона. Загалом, на неї наступного року планують 
витратити 1684,9 млрд грн, з яких 1,16 трлн грн становитимуть видатки на 
60 
 
Міністерство оборони. 
Сума видатків на оборону буде буде такою самою, як і в бюджеті на 
2023 рік станом на 15 вересня. Адже в Раду вже внесли законопроєкт, яким 
пропонують збільшити цьогорічні видатки на оборону додатково на 303 млрд 
грн. 
 
 
2.2 Кращі практики та підходи у сфері надання соціальних 
послуг в україні в умовах воєнного стану 
 
Як уже зазначалося вище, широке коло повноважень у сфері 
соціальних послуг, у відповідності до Закону, передано територіальним 
громадам. Такі зміни у правовому регулювання порядку надання соціальних 
послуг спрямовані на те, щоб максимально наблизити надання соціальних 
послуг до людей, тобто до отримувачів.  
Експертна дискусія під час національного круглого столу «Розвиток 
соціальних послуг під час війни: виклики та можливості», який 30 червня 
2023 року організувала та провела благодійна організація «Благодійний фонд 
«Право на захист» за підтримки та сприяння Консорціуму Реагування 
(UKRAINE RESPONSE CONSORTIUM) під лідерством Бюро гуманітарної 
допомоги ВНА і міжнародної благодійної організації ACTED, підкреслила 
брак поінформованості як одержувачів, так і надавачів соціальних послуг з 
ключових питань щодо соціальних послуг в Україні.  
Зокрема, одержувачі соціальних послуг потребують додаткової 
інформації щодо можливостей та способів одержання соціальних послуг. 
Натомість надавачі соціальних послуг відчувають потребу у інформаційній 
підтримці щодо способів формування ринку соціальних послуг. Необхідними 
для органів місцевого самоврядування є методичні рекомендації з 
зазначенням дієвих інструментів та поетапним алгоритмом дій в 
імплементації Порядку визначення потреб населення адміністративно-
61 
 
територіальної одиниці у соціальних послугах, затвердженого Наказом МСП 
від 20.01.2014 року № 2.  
Також для підвищення рівня обізнаності надавачів соціальних послуг 
за підсумками проведеного круглого столу Національній соціальній сервісній 
службі України було запропоновано провести інформаційно-просвітницьку 
кампанію для населення та представників органів місцевого самоврядування 
про розширення можливостей громади у сфері соціального обслуговування 
населення.  
Методологічної підтримки в імплементації норм національного 
законодавства потребують також локальні установи та комунальні заклади 
соціальної сфери. Тому МСП запропоновано забезпечити таку підтримку 
шляхом проведення місячних онлайн та офлайн зустрічей, вебінарів, 
координаційних нарад.  
Задля підвищення рівня залученості громадських організацій до 
формування ринку соціальних послуг органам місцевого самоврядування 
запропоновано стимулювати розвиток громадських організацій — надавачів 
соціальних послуг на локальному рівні, шляхом проведення інформаційних 
зустрічей, семінарів, воркшопів серед населення територіальної громади та 
організацій громадянського суспільства. Ілюстративними у цій сфері можуть 
бути кращі практики надання соціальних послуг, мова про які піде далі. 
В ході спілкування з представниками установ та закладів соціальної 
сфери територіальних громад, виїзних робочих зустрічей та проведення 
круглих столів, монітору та аналізу соціальних мереж, нами було 
проаналізовано різноманітні практики у сфері надання соціальних послуг, 
кращими з яких, на нашу думку, є наступні. 
Залучення громади у покращенні матеріально-технічної бази центру 
надання соціальних послуг (Сосницька територіальна громада Чернігівської 
області) [15]. 
У 2019 році Сосницька селищна рада взяла участь у навчанні 
Польського Фонду Солідарність щодо впровадження соціальних послуг в 
62 
 
Україні, а також подали та виграли проект з приводу створення постійно 
діючої системи надання соціальних послуг у громаді. У рамках реалізації 
цього проекту було придбано автомобіль на 7 місць. Більше того, у КУ 
«Центр надання соціальних послуг» діє мультидисциплінарна команда 
(медсестра, взуттєвик, перукар, соціальний працівник), яка завдяки реалізації 
цього проекту має можливість надавати послуги максимально наближено до 
людей. 
Залучення громади до надання підтримки ВПО. Зокрема, заслуговує на 
увагу соціальна ініціатива «rechi.support», яка полягала у наданні підтримки 
ВПО у засобах першої необхідності, одязі, побутових приладах через 
соціальні мережі [15]. 
Проєкт «rechi.support» створив ресурс, що обʼєднує людей, яким 
потрібна допомога і які можуть цю допомогу надати. Головний інструмент 
реалізації — це сторінка у соціальній мережі. На ньому авторка проєкту з 
самого початку виставляє запити з потрібними речами для тієї чи іншої 
родини. 
Внутрішньо переміщені особи звертаються до сторінки проєкту 
«речі.support», написавши в особисті повідомлення всі свої потреби 
(починаючи від одягу й закінчуючи деякою домашньою технікою). Українці 
можуть вказувати запити для усіх членів родини, незалежно від віку або 
статі. Запити закриваються анонімно. Речі одразу відправляються родині від 
інших людей, або одного донора, що зручно та не потребує додаткових 
фінансів. 
Станом на листопад 2022 року близько 800 сімей отримали повний 
пакет допомоги від звичайних речей до мінімальної побутової техніки. Сім’ї 
— це переважно від 3 до 8 людей. 
Проект психолого — медичної допомоги «Моє серденько» Фастівської 
громади Київської області [16]. 
Даний проект передбачає надання дітям та їх родинам, які постраждали 
від війни психологічної та медичної допомоги. В рамках проєкту дітям 
63 
 
надається всебічна допомога, у тому числі медична та реабілітаційна. У 
громаді вже успішно реалізовано першу частину даного проекту — дітям та 
батькам, постраждалим від війни, надається кваліфікована психологомедична 
допомога, а для малюків створено безпечне ігрове середовище, де у грі, 
фахівці можуть виявляти певні проблеми зі здоров’ям у дітей. 
Центр підтримки та медико-психологічної реабілітації для 
військовослужбовців та членів їх родин «Родина 4.5.0.» Фастівської громади 
Київської області [16].  
Даний проєкт передбачає створення єдиного вікна звернень ветерана, 
тобто місця, де військовослжубовець матиме змогу отримати комплекс 
необхідних йому соціальних послуг, заповнити необхідні документи/заяви на 
оформлення соціальних допомог, тощо.  
Методологія проведення визначення потреб населення Боярською 
громадою Київської області.  
Заслуговують на увагу використані способи збору інформації для 
проведення визначення потреб населення Боярської громади, які передбачали 
широке залучення громадськості до виявлення таких потреб. Отримана за 
результатами збору інформація формує підґрунтя для наступного 
формування та використання бюджету ТГ.  
До прикладу, працівники розміщували оголошення в місцевих засобах 
масової інформації, на дошках оголошень громади, на сайтах соціальних 
мереж, опитували населення. В результаті отримали великий об’єм даних, 
який допоміг отримати більш точні показники про потреби населення 
відповідної ТГ.  
Проєкт «Соціальне таксі» Солонянської громади Дніпропетровської 
області [17].  
За підтримки БО «БФ «Право на захист» Солонянська громада 
отримала автомобіль на реалізацію соціального проєкту «Соціальне таксі». 
Відтак, кожний житель даної громади має право звернутися до КУ «Центр 
64 
 
надання соціальних послуг» з письмовою заявою та необхідним переліком 
документів.  
Заява опрацьовуються спеціалістом даного Центру та передається 
директору для прийняття рішення.  
 
Розроблення Стратегії розвитку системи надання соціальних послуг 
Жовтоводської міської територіальної громади Дніпропетровської області.  
З метою розвитку системи соціальних послуг, досягнення поставлених 
цілей на зменшення показників кількості осіб/сімей, які потрапили в складні 
життєві обставини, участь та реалізацію проєктів задля поліпшення 
соціального захисту мешканців громади було розроблено та прийнято сесією 
міської ради Стратегію розвитку системи надання соціальних послуг 
(рішення сесії Жовтоводської міської ради Кам’янського району 
Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року № 511–13/VIII). Як 
зазначається в Стратегії: «Розроблення й прийняття Стратегії розвитку 
системи надання соціальних послуг Жовтоводської міської територіальної 
громади дозволить досягнути уніфікованого, системного й послідовного 
підходу до планування й організації системи надання соціальних послуг у 
громаді. Дозволить створювати нові соціальні заклади й застосовувати нові 
форми соціальної підтримки сприятиме забезпеченню професійної допомоги 
й реалізації конституційно встановлених і законодавчо визначених прав 
мешканців Жовтоводської міської територіальної громади на соціальний 
захист, на отримання представниками усіх вразливих категорій населення 
громади фахових соціальних послуг відповідно до індивідуально визначених 
потреб, із застосуванням адресного підходу, комплексно й з дотриманням 
принципів, визначених у державних стандартах соціальних послуг». Така 
Стратегія дає змогу на реальних показниках більш ефективніше брати участь 
в програмах та проєктах, зокрема міжнародних донорів. 
 
65 
 
2.3. Оцінка доступності соціальних послуг для внутрішньо 
переміщених осіб та осіб, які постраждали від війни, на території 
України 
 
З метою виявлення того, як територвальні громади, в яких реалізується 
цей проєкт, оцінюють ефективність порядку надання соціальних послуг, їх 
якість, а також для визначення потреб осіб/сімей, які опинились в складних 
життєвих обставинах, або тікають від війни, було проведено соціологічне 
опитування. 
У дослідженні вивчалась думка дорослого населення віком від 18 років 
— осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують 
отримання соціальних послуг, які проживають на території 
Дніпропетровської, Київської тв Чернівецької області.  
У межах вказаного соціологічного дослідження було опитано 131 
респондента, з яких 41 особа — це представники надавачів соціальних 
послуг, а 90 осіб — отримувачів соціальних послуг (з яких 79 жінок та 11 
чоловіків). Опитування проводилось в період з 5 грудня 2022 року по 5 січня 
2023 року у 61 населеному пункті на території 13 громад трьох областей, в 
яких реалізовувався проєкт, а саме:  
● 4 громад Дніпропетровської області (Софіївської ТГ Криворізького 
району, Тернівського району Криворізької міської ради, Павлоградської ТГ 
Павлоградського району, Тернівської ТГ Павлоградського району);  
● 7 громад Київської області (Баришівської ТГ Броварського району, 
Бишівської ТГ Фастівського району, Васильківської ТГ Обухівського району, 
Володарської ТГ Білоцерківського району, Макарівської ТГ Бучанського 
району, Фастівської ТГ Фастівського району, Яготинської ТГ 
Бориспільського району);  
● 2 громад Чернівецької області (Герцаївської ТГ Чернівецького 
району, Кельменецької ТГ Дністровського району). Нерепрезентативне 
опитування проводилось психологами та соціальними працівниками, які 
66 
 
працюють на території відповідних областей, під час виїзду мобільних 
бригад. Серед опитуваних респондентів — отримувачів соціальних послуг 
спостерігається, що найбільший попит має натуральна допомога: продукти 
харчування, засоби санітарії та особистої гігієни, одяг, взуття та інші 
предмети першої необхідності, які отримуються здебільшого разово або 
тимчасово. 
 
 
Рис. 2.5. Матеріальна підтримка 
 
 
За результатами опитуваних респондентів — отримувачів соціальних 
послуг, спостерігаємо, що найбільш затребуваними соціальними послугами є 
наступні базові, комплексні та технічні послуги (див. рис. 2.6, 2.7 та 2.8): 
67 
 
 
Рис. 2.6. Базові послуги 
 
 
Рис. 2.7. Комплексні послуги 
 
 
Рис. 2.8. Технічні послуги 
68 
 
У відповідь на питання про те, що хотілося би покращити для того, аби 
соціальні послуги стали більш якісними, надійшли різні відповіді, але 
найчастіше респонденти наголошували на тому, що потрібно більше:  
● гуманітарної допомоги;  
● житла (безкоштовного / соціального / тимчасового, в т. ч. побажання 
отримати таке житло);  
● соціальних закладів/установ;  
● працівників, які надають соціальні послуги;  
● інформування про соціальні установи, які надають соціальні послуги; 
● матеріально-технічної бази закладів та установ;  
● методологічної підтримки від органів центральної влади. 
На думку отримувачів соціальних послуг, найбільш потрібними в 
громаді є такі заклади (див. рис. 2.9). 
 
 
Рис. 2.9 Соціальні заклади, які потрібні у громаді 
 
За інформацією респондентів — представників надавачів соціальних 
послуг, найбільшим попитом серед населення користується отримання 
матеріальної допомоги, меншим є попит на соціальне обслуговування (див. 
рис. 2.10) 
 
69 
 
 
Рис. 2.10. Види допомоги, що користуються найбільшим попитом 
серед населення 
 
Таким чином, виходячи з результатів опитування, можемо підсумувати, 
що, враховуючи умови воєнного стану, отримані результати дають чітке 
розуміння, чого найперше потребує особа/сім’я, яка опинилася в складних 
життєвих обставинах, та населення, що тікає від війни. Як ми бачимо, 
описані в дослідженні проблеми щодо відсутності належної системи 
організації надання соціальних послуг, інформування населення про види 
надання соціальних послуг та заклади/установи, які надають відповідні 
послуги, тощо підкріпилися отриманими результатами опитування.  
Також спостерігається, що отримувачі більше потребують гуманітарної 
допомоги, безкоштовного житла, що може проявитись також в контексті 
того, що отримувачі не будуть активним в інтеграції до нових умов життя. 
70 
 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ 
ПРОЦЕСУ ФІНАНСУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАХИСТУ В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
3.1 Фінансова спроможність держави в соціальній сфері під час 
війни 
Одне з головних завдань Мінсоцполітики та сфери соціального захисту 
– забезпечити наших громадян своєчасною, доступною, якісною підтримкою, 
побудувати систему надання соціальних послуг та здійснення соціальної 
роботи, наближену до кращих європейських практик. 
Повномасштабне вторгнення російської федерації на нашу землю, 
запровадження воєнного стану в Україні стало величезним викликом для 
системи. 
Власне сутність соціальних послуг полягає в тому, що вони надаються 
людям, які опинились у біді і не можуть самостійно з цим впоратись. 
Шкода, у тому числі психологічна, матеріальна, фізична, що завдана 
війною, бойовими діями, тимчасовою окупацією є одним із чинників, який 
негативно впливає на життя людини, сім’ї, зокрема сім’ї з дітьми, тому 
сьогодні більшість наших громадян потребують допомоги соціальних 
працівників. 
Організовуючи роботу в мирний час і розуміючи, що соціальна робота 
та надання соціальних послуг - це професійна діяльність, і тут, як в медицині, 
головне - не зашкодити, ми дуже виважено підходили до прийняття рішень 
про надання соціальних послуг, ґрунтовно вивчали ситуацію кожної людини, 
її проблеми і можливості, працювали лише в тісному контакті з людиною, 
максимально залучаючи її до вирішення власних проблем, працювали на 
договірних відносинах з людиною. 
Надання соціальних послуг регулюється Законом України „Про 
соціальні послуги”, яким встановлено, що надання соціальних послуг 
здійснюється шляхом ведення випадку, що включає низку етапів (аналіз 
71 
 
заяви, оцінювання потреб, визначення середньомісячного сукупного доходу 
заявника, прийняття рішення, розроблення індивідуального плану, укладення 
договору, виконання договору, здійснення моніторингу) і по часу займає до 
10 робочих днів. 
Рішення про надання соціальних послуг приймають структурні 
підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчих органів 
сільських, селищних, міських рад, а також обласних державних адміністрацій 
щодо надання стаціонарного догляду. Крім того, виконавчими органами 
сільських, селищних, міських рад може бути прийнято рішення про 
призначення та виплату компенсації фізичним особам, які доглядають за 
своїми рідними. 
Надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів місцевих 
бюджетів. 
Це довгий алгоритм дій, на який в умовах воєнного стану ми не маємо 
часу. 
Сьогодні кожен день, кожна година може бути вирішальною для життя 
і здоров’я людини. 
Наприклад, вдома самотніми залишились громадяни похилого віку, 
рідні яких виїхали до відносно безпечних територій, і, відповідно, ці 
громадяни потребували допомоги наших працівників. Тому, організовуючи 
роботу з надання соціальних послуг в умовах воєнного стану, 
Мінсоцполітики рекомендувало місцевим органам влади працювати за 
механізмом надання соціальних послуг екстрено (кризово), особливо це 
стосується громадян, які перебувають на територіях ведення бойових дій та 
внутрішньо переміщених осіб. Така організація роботи забезпечує 
оперативне, протягом однієї доби, прийняття рішення про надання 
соціальних послуг. 
Крім того, рекомендовано місцевим органам влади делегувати, за 
потреби, прийняття рішення про надання соціальних послуг безпосередньо 
надавачам, що також скорочує строки з надання допомоги. 
72 
 
Звісно, що у подальшому надавачі соціальних послуг інформуватимуть 
про надані соціальні послуги. Для цього міністерством розроблено 
відповідну форму акта, де буде описано ситуацію, в якій опинилась людина, 
основні проблемні питання, у розв’язанні яких вона потребує допомоги, 
соціальні послуги, яких вона потребує і які їй було надано, та строк надання 
цих послуг. 
Наразі наказ Мінсоцполітики від 18.04.2022 № 135 „Про затвердження 
форми акта про надання повнолітній особі соціальних послуг екстрено 
(кризово)” доопрацьовується за зауваженнями Міністерства юстиції, після 
чого акт буде повторно подано на державну реєстрацію. 
За механізмом екстрено (кризово) можуть надаватись різні соціальні 
послуги – догляд вдома та стаціонарний догляд, надання притулку, 
консультування, соціальний супровід сімей з дітьми, натуральна допомога та 
інші. 
Також Урядом було спрощено процедуру прийняття рішення надання 
соціальної послуги стаціонарного догляду, що надається інтернатними 
закладами соціального захисту населення, стаціонарними відділеннями 
територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних 
послуг) або центрів надання соціальних послуг. 
Наразі рішення приймається за однією заявою громадянина і вже після 
влаштування до закладу, працівники допомагають, якщо потрібно, відновити 
документи, що посвідчують особу, та вирішити інші проблемні питання 
людини. Але тут головне, що людина має притулок, у неї задоволені 
первинні базові потреби (їжа, вода, одяг), забезпечено та здійснюється 
догляд, надається психологічна підтримка. 
На сьогодні за спрощеною процедурою до інтернатних закладів 
влаштовано близько 4 тис. осіб. 
Водночас Президентом України Володимиром Зеленським 26 квітня 
2022 року було підписано прийнятий Верховною Радою України 14 квітня 
2022 року Закон України ,,Про внесення змін до деяких законів України 
73 
 
щодо надання соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного 
стану в Україні або окремих її місцевостях”. 
Прийнятим законом вносяться зміни до законів України „Про соціальні 
послуги”, „Про правовий режим воєнного стану”, зокрема: 
- визначається середньомісячний сукупний дохід громадян з 
урахуванням попереднього кварталу, що передує місяцю, який передує 
місяцю звернення, а не шести останніх місяців, як це було передбачено. Це 
дасть можливість запровадити електронний обмін даними, зокрема з 
Державною податковою службою, щодо доходів громадян; 
- розширюються повноваження обласних, Київської міської державних 
адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад шляхом 
надання їм можливості визначати особливості прийняття рішення про 
надання соціальних послуг у разі введення на території України 
надзвичайного або воєнного стану; 
- визначається, що ведення випадку не застосовується для прийняття 
рішення про надання соціальних послуг у разі введення на території України 
надзвичайного або воєнного стану, а соціальні послуги надаються екстрено 
(кризово). Це дозволить приймати рішення про надання соціальних послуг 
протягом доби на підставі заяви або повідомлення про потребу у послугах та 
складати акт про надання цих послуг; 
- надається право приймати рішення про надання соціальних послуг 
екстрено (кризово) безпосередньо надавачам соціальних послуг, що 
забезпечить негайне надання допомоги людям; 
- встановлюється, що особам, яким завдано шкоди пожежею, стихійним 
лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним 
конфліктом, тимчасовою окупацією всі соціальні послуги надаються 
безоплатно; 
- встановлюється, що соціальні послуги, надані під час дії воєнного 
стану в Україні або окремих її місцевостях надавачами соціальних послуг 
державної / комунальної форми власності (надання притулку, догляд, 
74 
 
підтримане проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо), 
особам із числа внутрішньо переміщених осіб за новим місцем їх 
проживання / перебування, які опинилися у складних життєвих обставинах 
через шкоду, завдану бойовими діями, терористичним актом, збройним 
конфліктом, тимчасовою окупацією, фінансуються у порядку, встановленому 
Кабінетом Міністрів України; 
- розширюються повноваження військових адміністрацій в частині 
управління надавачами соціальних послуг, організації надання ними 
соціальних послуг. 
Реалізація прийнятого закону дасть можливість забезпечити 
оперативне надання соціальних послуг особа/сім’ям, які постраждали в 
умовах введення на території України надзвичайного або воєнного стану з 
метою їх збереження життя та здоров’я. 
Мінсоцполітики вживає заходи щодо найшвидшого приведення 
нормативно-правових актів у відповідність до прийнятого закону. 
 
 
3.2 Перспектива фінансування соціальної сфери під час війни 
Вартість збитків і втрат від російської агресії вже сягають рекордних 
величин, а падіння реального ВВП в Україні є більш глибоким, ніж у 
більшості країн, які мали досвід збройних конфліктів. У той же час Україні 
вдалося утримати макрофінансову стабільність і залучити значні обсяги 
міжнародної допомоги, що позитивно впливатиме на перспективи 
поствоєнного відновлення. 
Військова агресія росії проти України викликала масштабні 
руйнування виробничого капіталу та інфраструктури, принесла людські 
жертви та соціальні втрати. Війна призвела до скорочення робочих місць і 
доходів, зменшення купівельної спроможності і обсягів накопичених активів. 
У 2022 році національна економіка втратила 29,2% реального ВВП, а 13,5 
75 
 
млн. осіб змушені були покинути свої домівки. Більше 7 млн осіб опинилися 
за межею бідності, а рівень бідності сягнув 24% населення. 
За методологією “Rapid Damage and Needs Assessments” (RDNA2) 
Світового банку пошкодження (damage) – це прямі втрати від знищення чи 
ушкодження фізичних активів та інфраструктури, що виражені в грошовій 
формі, на основі вартості заміни чи ремонту втрачених активів за цінами, 
діючими до початку війни. 
Потреби (needs) – це вартість відновлення довоєнної нормальності 
через проведення таких робіт як ремонт, відбудова й реалізація зусиль щодо 
модернізації, підвищення енергоефективності, з урахуванням інфляції, 
підвищення страхових премій, ін. Потреби обраховуються за поточними 
ринковими цінами на момент проведення оцінки. 
Експерти Світового банку і Єврокомісії оцінюють пошкодження від 
війни в Україні в період з 24 лютого 2022 р. до 24 лютого 2023 р. в сумі 134,7 
млрд доларів, а потреби у відновленні – 410,6 млрд. доларів. 
Якщо говорити про пошкодження або прямі втрати від першого року 
війни, то за оцінками Світового банку і його партнерів найбільших втрат 
зазнали житловий сектор (38% сумарних пошкоджень), транспорт (26%), 
енергетика (8%), промисловість і торгівля (8%), сільське господарство (7%). 
Зокрема, за рік російсько-української війни руйнувань і пошкоджень зазнали 
1,4 житлових приміщень (окремих квартир, будинків), серед них 135 тис. – 
приватних будинків і 39 тис. гуртожитків. 
У загальній сумі потреб на відновлення (410,6 млрд. доларів) 
транспортний сектор займає 22%, житловий сектор 17%, енергетика 11%, 
сфера соціального захисту і життєдіяльності 10%, боротьба з небезпечними 
ситуаціями 9%, сільське господарство 7%. 
В цілому економічні збитки від війни охоплюють не лише руйнування 
та пошкодження інфраструктури, виробничих об’єктів, суспільних 
інституцій, а й втрати людського капіталу та витрати ресурсів на військове 
протистояння. В 2022 р. національні бюджетні витрати на оборону складали 
76 
 
23% ВВП, а в 2023 році мають скласти 20% ВВП. Поряд з цим, військова 
допомога Україні від західних партнерів до 15 січня 2023 р. становила 65,4 
млрд дол.США або 46,5% ВВП за 2022 рік. 
 
Таблиця 3.1. – Ватрість збитків від військових дій і потреб на 
24.02.2023 у млрд.дол.США 
 
 
Суттєвими є й демографічні втрати від воєнних дій, які поки що важко 
оцінити. Але за результатами дослідження ЄБРР у світі навіть через 25 років 
після закінчення воєн населення постраждалих країн залишалося помітно 
меншим, ніж у співставних країнах без збройних конфліктів. Основними 
складовими цих втрат є жертви військових дій, відтік біженців і зменшення 
народжуваності. 
77 
 
За даними ЄБРР у середньому воєнні події мають своїм наслідком 
падіння ВВП на душу населення на 9% відносно довоєнного рівня. Однак 
найбільш деструктивні і масштабні війни закінчувалися падінням ВВП на 
душу населення на 40-70% (Transition Report 2022-23). 
В Україні поки що зарано говорити про сумарне падіння ВВП у 
результаті нинішньої війни, але в 2014-2015 роках після першого акту 
російської агресії Україна вже втратила 15,8% ВВП, а в 2022 р. реальний 
ВВП зменшився на 29,2%. 
Друга найбільша стаття видатків – соціальна сфера. Видатки на неї у 
2024 році становитимуть 469,72 млрд грн. Більшість коштів традиційно піде 
на покриття дефіциту Пенсійного фонду (321,76 млрд грн). Крім нього, з 
бюджету витратять майже 50 млрд грн на виплату субсидій та 5,8 млрд грн 
на соціальний захист осіб з інвалідністю. 
Цікаво, що попри захмарну заборгованість держави перед 
українцями за рішеннями судів, уряд передбачив на ці цілі у 2024 році лише 
100 млн грн. 
Україна програла пенсіонерам в судах понад 50 мільярдів гривень.  
Додатково до цього, уряд виділить 14,3 млрд грн на підтримку 
ветеранів. Найбільша частина цієї суми піде на придбання житла для 
учасників бойових дій та членів їхніх сімей – 5,7 млрд грн. Крім цього 
планують запровадити інститут помічника ветерана, на який спрямують 3,8 
млрд грн. Ще пів мільярда гривень піде на облаштування Національного 
військового меморіального кладовища (Рис. 3.1.). 
Передбачене урядом зростання мінімальної зарплати до 7100 грн 
вплине на оклади у бюджетній сфері. Зокрема, видатки на освіту у 2024 році 
мають зрости на майже 23 млрд грн – до 178,8 млрд грн. 
Видатки на охорону здоров’я збільшаться на 24,4 млрд грн – до 201,9 
млрд грн. Зокрема, у бюджеті планують передбачити 1,5 млрд грн на 
лікування безпліддя методом штучного запліднення та 1,6 млрд грн на 
розбудову системи високоточної діагностики раку. 
78 
 
 
Рис 3.1. Динаміки прогнозованих видатків на соціальну сферу, освіту 
та охорону здоров’я 
 
Підвищення мінімалки вплине і на доходи працівників державного 
апарату. Однак крім цього, держслужбовців очікує зміна принципів 
нарахування зарплати. Уряд пропонує запровадити на державній службі 
систему "грейдів", яка має вирівняти диспропорції в умовах оплати праці. 
Наразі зарплати на аналогічних посадах у різних міністерствах можуть 
відрізнятися у рази. 
 
З 1 серпня 2023 року розпочався новий етап програми єВідновлення. 
Тепер українці, які втратили своє житло через наслідки повномасштабної 
війни, мають можливість отримати компенсацію. За перші 10 днів з моменту 
запуску цієї послуги через платформу Дія було подано понад 1400 заяв. 
Зокрема, найбільше заяв на компенсацію надійшло від жителів Харківської 
79 
 
(597 заяв), Київської (428 заяв) та Чернігівської (113 заяв) областей. Майже 
60% поданих заяв стосуються компенсації за знищені квартири, а загальна 
площа зруйнованого майна перевищує 100 тисяч квадратних метрів. Оцінку 
та розгляд поданих заяв виконуватимуть комісії місцевого самоврядування. 
Вони також встановлюватимуть суму компенсації, враховуючи ряд факторів, 
таких як площа зруйнованого житла, рік побудови, класифікація об’єкта та 
середня вартість квадратного метра на вторинному ринку у конкретному 
регіоні. Комісії планують розпочати розгляд заяв з 15 серпня. 
Відтепер українці, які перебувають за кордоном, зможуть отримувати 
пенсії та інші види грошової допомоги через міжнародний поштовий переказ. 
Ця можливість з’явиться завдяки новому експериментальному проекту, який 
був затверджений Урядом сьогодні. Міністерство соціальної політики 
розробило відповідну постанову на підставі дискусій щодо проблем громадян 
України, які тимчасово перебувають у Польщі. В рамках цього експерименту 
передбачено, що АТ «Укрпошта» буде здійснювати міжнародні поштові 
перекази пенсій та фінансової допомоги отримувачам, які тимчасово 
проживають за кордоном. Це нововведення спростить процес отримання 
пенсій та інших видів грошової допомоги для тих громадян України, які 
раніше отримували їх поштою та не мали банківських рахунків у відповідних 
банках. Для отримання цих платежів людям потрібно буде надіслати заяву до 
АТ «Укрпошта», яка може бути подана як на паперовому носії, так і в 
електронному вигляді. Спершу ця можливість отримання пенсій та 
фінансової допомоги через поштовий переказ буде доступна для українців, 
які проживають в Польщі. У разі необхідності, цей експеримент також можна 
буде поширити і в інших країнах. 
Ще 13 ветеранів або членів їхніх сімей отримають кошти від держави 
на старт або розвиток свого бізнесу на майже 5 млн грн в рамках програми 
єРобота. Станом на 9.08.2023 вже 54 ветерани або члени їхніх сімей 
отримають гранти на загальну суму 21 млн грн. 
80 
 
Продовжується процес співбесід з кандидатами на помічників ветерана, 
які потім пройдуть навчання у Центрах ветеранського розвитку і потім 
працюватимуть у сервісних центрах. Спеціальні відбіркові комісії проводять 
оцінку потенціалу та мотиваційних спроможностей кандидатів для участі в 
проекті. У 32 громадах вже завершується другий етап відбору кандидатів у 
помічники ветерана, де 340 бажаючих подали заяви для участі у проекті. 
Загалом заплановано відібрати 400 кандидатів у 44 громадах. 
Під час засідання 11 серпня було прийнято декілька рішень, 
спрямованих на захист прав дітей та дитинства. Перше рішення стосується 
розширення застосування принципу "гроші слідують за дитиною". Відтепер 
батьки з будь-якого куточка України зможуть отримувати кошти для 
організації дитячого відпочинку напряму безпосередньо від держави. Друге 
рішення передбачає перетворення комплексної послуги "єМалятко", яка діє з 
2020 року, на сталу програму. За словами Прем’єр-міністра, за цей час батьки 
вже скористалися нею майже 412 тисяч разів. Новий порядок надання цієї 
послуги включатиме дев'ять різних компонентів, починаючи з реєстрації 
народження і завершуючи видачею "пакунка малюка". Ця програма надалі 
буде доступна через Дію. 
Програма "Конкурентоспроможна економіка України" за підтримки 
USAID запускає грантову ініціативу, спрямовану на зміцнення фахового 
потенціалу українських підприємств. Її реалізація сприятиме швидкому 
перенавчанню та працевлаштуванню нових працівників в пріоритетних 
секторах економіки, забезпеченню безперервності і відновлення бізнесу та 
подальшому економічному відновленню країни. Проект реалізується спільно 
з Міністерством економіки України. Загальний бюджет грантової програми 
становить $2 млн. У рамках цієї ініціативи передбачається надання 
приблизно 20 грантів у розмірах від $35 000 до $150 000. Покращення 
кваліфікації працівників може відкрити нові можливості для тих українців, 
які залишилися в країні під час війни та шукають роботу, може стимулювати 
повернення тих, хто тимчасово покинув Україну, а також має на меті 
81 
 
підтримати підприємства, які потребують висококваліфікованих спеціалістів 
для розширення виробничих можливостей та збільшення 
конкурентоспроможності на міжнародному ринку. Ця грантова програма 
відкрита для малих та середніх підприємств, бізнес-асоціацій, неурядових 
організацій, підприємницьких спільнот та інших організацій, які сприяють 
розвитку підприємництва. Реалізація грантової програми сприяє розвитку 
професійної освіти та підприємницької діяльності у сферах, пов'язаних з 
машинобудуванням, електротехнічним виробництвом, логістикою, меблевою 
та текстильною промисловістю, індустріальним дизайном, модними 
напрямками, а також сприяє розвитку навичок для експорту, міжнародної 
торгівлі та інтеграції з Європою. Подати заявку на отримання грантових 
коштів можна до 1 грудня 2023 року включно. У зв'язку зі значним 
інтересом, процес подачі та розгляду заявок буде проводитися етапами з 
наступними дедлайнами: 28 серпня, 16 жовтня та 1 грудня 2023 року. 
Проект "Автошколи для осіб з інвалідністю" є ключовою ініціативою 
Міністерства внутрішніх справ, яка реалізується в рамках програми "Без 
бар'єрів" під патронатом першої леді Олени Зеленської. Мета цього проекту - 
створення ефективної та зручної системи адаптації осіб з інвалідністю до 
керування транспортними засобами, враховуючи їхні можливості та потреби. 
За місяць з моменту запуску перші учні вже успішно отримали свої 
посвідчення водія. На даний момент понад 30 осіб з інвалідністю здобувають 
навички для отримання водійських прав з метою самостійного керування 
транспортними засобами. 
 
 
82 
 
ВИСНОВКИ 
Узагальнюючи теоретичні основи здійснення видатків на соціальний 
захист та соціальне забезпечення можна прийти до висновку:  
При дослідженні економічно ї сутності поняття соціального захисту та 
соціального забезпечення встановлено, що ці поняття є досить широкими і 
стосуються усіх верств населення. В економічній науці поняття «соціальний 
захист» та «соціальне забезпечення» мають дискусійний характер стосовно 
трактування їх сутності. На наш погляд «соціальне забезпечення» - це 
організаційно-правова діяльність держави, спрямована на матеріальне 
забезпечення громадян у випадку настання, обумовлених законодавством, 
соціальних ризиків за рахунок фондів соціального страхування та виплат із 
державного та місцевих бюджетів та інших обумовлених законодавством 
коштів, а «соціальний захист» - це комплексні заходи економічного, 
соціального та правового характеру, які спрямовані на забезпечення рівних 
можливостей для громадян з метою підтримки певного рівня життя, а також 
підтримки окремих соціальних верств населення. Відтак «соціальний захист» 
є більш ширшим поняттям і включає у себе соціальне забезпечення.  
Досліджуючи концептуальні засади планування та здійснення видатків 
на соціальний захист та соціальне забезпечення ми з’ясували, що здійснення 
видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, в першу чергу, 
залежить від ефективного його планування. Планування бюджетних 
показників соціального спрямування ґрунтується на аналізі тенденцій 
формування і виконання доходів та видатків бюджету, макроекономічних 
показниках економічного і соціального розвитку. Визначено, що основним 
суб’єктом здійснення соціального захисту та соціального забезпечення є 
Міністерство соціальної політики України, а також позабюджетні фонди: 
Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування.  
Аналізуючи організаційно-правові засади гарантування соціального 
захисту та соціального забезпечення в Україні варто зазначити що в Україні 
прийнято цілу низку нормативно-правових актів, які націлені на 
83 
 
забезпечення належного рівня соціального захисту та соціального 
забезпечення в Україні. Проте, сучасні реалії нам демонструють лише 
нормативний характер цих документів, без практичного їх застосування. В 
результаті, спостерігаємо низький рівень захищеності вразливих верств 
населення. 
До 2022 року фінансування державою системи соціального захисту 
становило 6,7-8,7% ВВП. Зростання безробіття та мільйони внутрішньо 
переміщених осіб (ВПО) спонукали уряд збільшити видатки. У січні-серпні 
вони наблизилися до 10,5% ВВП. 
У 2023 році соціальні видатки, імовірно, залишаться високими – 9,1% 
ВВП. Згодом цей показник може знизитися до 8,4-8,5% завдяки зниженню 
соціальної напруги і через гострі проблеми у сферах інфраструктури та 
відновлення економіки. 
Основні елементи трансформації системи соціального захисту в 
Україні у воєнний та післявоєнний періоди: 
– збільшення виплат незахищеним категоріям населення 
(незаможним та ВПО); 
– фінансування допомог, пов’язаних з війною (інвалідам і тим, хто 
втратив годувальника); 
– започаткування програм з надання пільг і виплат 
військовослужбовцям та їх сім’ям, виплата пенсій ветеранам війни; 
– видатки на реабілітацію груп населення, які постраждали від війни 
(сироти, ВПО, особи з інвалідністю); 
– програми, які стимулюватимуть відновлення робочих місць 
(допомога у зв’язку з переїздом, допомога на облаштування, субсидування 
зарплат для роботодавців). 
На соціальні програми в Україні, імовірно, не вистачатиме коштів, 
тому уряд частково замінить довоєнні програми і запровадить нові. Частково 
це вже відбувається. 
Згідно із звітом Світового банку та Європейської комісії, потреби у 
84 
 
відновленні та реконструкції житла 1 червня 2022 року становили 69 млрд 
дол. За час війни були пошкоджені 817 тис житлових будинків (квартири, 
сімейні будинки, гуртожитки). 
У світовій практиці виділяють три основні типи заходів з 
відновлення житлового сектору: підтримка ремонтних робіт для частково 
пошкоджених житлових приміщень, надання субсидій на оренду житла для 
домогосподарств та вразливих верств населення, відбудова повністю 
зруйнованих житлових одиниць.  
Український уряд має намір використовувати універсальний підхід 
для субсидування поточного ремонту й реконструкції житла, охоплюючи всі 
постраждалі домогосподарства – як це відображено в Національному плані 
відновлення. 
Проте експерти Світового банку наголошують, що з огляду на 
обмеженість державних ресурсів і значні потреби у відновленні житла 
необхідно визначити набір критеріїв пріоритетності для інвестицій та 
субсидій у житловий сектор. 
Такий підхід дозволить охопити найбільш постраждале населення і 
підтримати вразливі домогосподарства. Очікується, що іноземні донори 
візьмуть на себе певну частину зобов’язань щодо реконструкції зруйнованих 
житлових об’єктів і ремонту частково пошкоджених об’єктів із залученням 
міжнародних та місцевих підрядників. 
Питання субсидій на оренду житла та забезпечення тимчасовим 
житлом (притулком) здебільшого будуть відповідальністю місцевих органів 
влади. Відповідно до нашого прогнозу, бюджетне фінансування за функцією 
"Житлово-комунальне господарство" зросте з 1% ВВП у 2021 році до 2,5% у 
2023 році і 1,8-1,9% у 2024-2025 роках. 
До війни держава фінансувала освіту в межах 5,7-6% ВВП. Унаслідок 
зменшення реального ВВП у 2022 році цей показник зріс до 6,3% ВВП. 
Після війни, враховуючи численні потреби країни, виділення 
бюджетних коштів на освіту може бути помірним. Ми прогнозуємо, що 
85 
 
рівень бюджетного фінансування освіти становитиме 6% ВВП у 2023 році і 
5,4-5,5% ВВП у 2024-2025 роках. 
Основні завдання з відновлення та реформування освіти в 
середньостроковій перспективі: 
– відбудова мережі освітніх закладів, оптимізованої для потреб учнів 
та студентів з акцентом на питаннях ефективності; 
– придбання навчальних матеріалів для заміни втрачених та 
пошкоджених під час війни; 
– відновлення реформ, спрямованих на підвищення якості освіти. 
Важливим завданням у перші роки відбудови є дотримання новітніх 
стандартів безпеки та сталості. Це означає, що всі пошкоджені заклади мають 
бути обладнані бомбосховищами та отримати краще обладнання (електронні 
пристрої). 
Ще одним пріоритетом є оптимізація мережі навчальних закладів. У 
регіонах, які суттєво постраждали від війни, відбудова освітньої мережі має 
відбуватися з урахуванням довгострокових тенденцій руху населення. 
Державні інвестиції повинні спрямовуватися на нові потреби в конкретних 
місцях локалізації. 
До нападу росії бюджетне фінансування сфери охорони здоров’я 
становило 3,3-4,2% ВВП. Війна збільшила потреби в державних коштах у 
2022 році. 
На етапі відбудови додаткові потреби зберережуться, однак 
фінансові обмеження змусять уряд утримувати традиційне співвідношення 
витрат до ВВП. Ми прогнозуємо бюджетне фінансування охорони здоров’я 
на рівні 3,6-3,7% ВВП у 2023-2025 роках. 
Важливі завдання в процесі відновлення і трансформації сектору 
охорони здоров’я: 
– відбудова й ремонт закладів охорони здоров’я на основі нових 
технологій ефективності, кліматичної нейтральності та цифровізації послуг; 
– відбудова мережі закладів охорони здоров’я відповідно до нової 
86 
 
моделі надання та фінансування медичних послуг за принципом "гроші 
ходять за пацієнтом". 
Досвід післявоєнної реконструкції в інших країнах показує, що 
міжнародні донори не схильні виділяти значні суми на охорону здоров’я. 
Соціальний захист – другий за важливістю бюджетний пріоритет 
після видатків на оборону. Країна зіткнулася з небаченими раніше викликами 
соціального характеру, а внутрішня міграція ускладнює планування та 
повноцінне виконання соціальних видатків. Щомісяця на соціальне 
забезпечення (виплату пенсій, допомоги, стипендій) з держбюджету 
спрямовували близько 21% загального обсягу видатків. На щастя, на ці 
потреби можна використовувати допомогу, яку нам надають міжнародні 
партнери. За період повномасштабної війни в Україну надійшло 480,3 млрд 
грн грантів, які дозволили профінансувати соціальну допомогу, заробітні 
плати працівників держсектору, допомогу ВПО, медичні послуги та ін. 
Також на ці потреби спрямовувались позики, залучені Урядом (загальна сума 
фінансування державного бюджету у 2022 році сягнула 1,2 трлн грн, з яких 
564,2 млрд грн надійшли у формі зовнішніх кредитів та 666,9 млрд грн від 
розміщення ОВДП).  
На кінець 2022 року в Україні кількість внутрішньо переміщених 
осіб (ВПО) досягла 5,9 млн, із яких 1,8 млн осіб отримують допомогу. За час 
повномасштабної війни на допомогу ВПО спрямовано 57 млрд грн. Крім 
того, за програмою “Прихисток” понад 4 млн власників житла, які 
розмістили у себе ВПО, отримали компенсації на покриття вартості житлово-
комунальних послуг на загальну суму  900 млн грн. 
Загалом з 24 лютого по 1 грудня на соціальні виплати з державного 
бюджету спрямовано 396,4 млрд грн. 
Найбільшу частку в структурі видатків на соціальне забезпечення 
займає трансферт Пенсійному фонду. На другому місці соцвидатки, пов’язані 
з виплатою державних соціальних допомог, зокрема сім’ям з дітьми. Доволі 
суттєву частку (кожна четверта гривня) займають видатки на надання пільг і 
87 
 
субсидій на оплату ЖК послуг. Для порівняння у 2021 році левову частку теж 
займав соціальний захист пенсіонерів (щоправда за січень-листопад 2022 
року ця частка була меншою на 8 в.п.). Частки інших складових соціальних 
видатків минулого року також були схожими, за винятком адресної допомоги 
переселенцям, яка за січень-листопад 2022 року була більшою у 17 разів, ніж 
такі ж видатки за аналогічний період минулого року. 
Через високу кількість ВПО (за наявною інформацією близько 5 млн 
осіб) стрімко виросли й видатки на їхню підтримку. Так, лише на надання 
допомоги на проживання ВПО було спрямовано 41,6 млрд грн. 
Друга найбільша стаття видатків – соціальна сфера. Видатки на неї у 
2024 році становитимуть 469,72 млрд грн. Більшість коштів традиційно піде 
на покриття дефіциту Пенсійного фонду (321,76 млрд грн). Крім нього, з 
бюджету витратять майже 50 млрд грн на виплату субсидій та 5,8 млрд грн 
на соціальний захист осіб з інвалідністю. 
Цікаво, що попри захмарну заборгованість держави перед 
українцями за рішеннями судів, уряд передбачив на ці цілі у 2024 році лише 
100 млн грн. 
Україна програла пенсіонерам в судах понад 50 мільярдів гривень.  
Додатково до цього, уряд виділить 14,3 млрд грн на підтримку 
ветеранів. Найбільша частина цієї суми піде на придбання житла для 
учасників бойових дій та членів їхніх сімей – 5,7 млрд грн. Крім цього 
планують запровадити інститут помічника ветерана, на який спрямують 3,8 
млрд грн. Ще пів мільярда гривень піде на облаштування Національного 
військового меморіального кладовища (Рис. 2.4.). 
Передбачене урядом зростання мінімальної зарплати до 7100 грн 
вплине на оклади у бюджетній сфері. Зокрема, видатки на освіту у 2024 році 
мають зрости на майже 23 млрд грн – до 178,8 млрд грн. 
Видатки на охорону здоров’я збільшаться на 24,4 млрд грн – до 201,9 
млрд грн. Зокрема, у бюджеті планують передбачити 1,5 млрд грн на 
88 
 
лікування безпліддя методом штучного запліднення та 1,6 млрд грн на 
розбудову системи високоточної діагностики раку. 
Таким чином, виходячи з результатів опитування, можемо підсумувати, 
що, враховуючи умови воєнного стану, отримані результати дають чітке 
розуміння, чого найперше потребує особа/сім’я, яка опинилася в складних 
життєвих обставинах, та населення, що тікає від війни. Як ми бачимо, 
описані в дослідженні проблеми щодо відсутності належної системи 
організації надання соціальних послуг, інформування населення про види 
надання соціальних послуг та заклади/установи, які надають відповідні 
послуги, тощо підкріпилися отриманими результатами опитування.  
Також спостерігається, що отримувачі більше потребують гуманітарної 
допомоги, безкоштовного житла, що може проявитись також в контексті 
того, що отримувачі не будуть активним в інтеграції до нових умов життя. 
Президентом України Володимиром Зеленським 26 квітня 2022 року 
було підписано прийнятий Верховною Радою України 14 квітня 2022 року 
Закон України ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо надання 
соціальних послуг у разі введення надзвичайного або воєнного стану в 
Україні або окремих її місцевостях”, реалізація якого дасть можливість 
забезпечити оперативне надання соціальних послуг особа/сім’ям, які 
постраждали в умовах введення на території України надзвичайного або 
воєнного стану з метою їх збереження життя та здоров’я. 
Експерти Світового банку і Єврокомісії оцінюють пошкодження від 
війни в Україні в період з 24 лютого 2022 р. до 24 лютого 2023 р. в сумі 134,7 
млрд доларів, а потреби у відновленні – 410,6 млрд. доларів. 
В цілому економічні збитки від війни охоплюють не лише руйнування 
та пошкодження інфраструктури, виробничих об’єктів, суспільних 
інституцій, а й втрати людського капіталу та витрати ресурсів на військове 
протистояння. В 2022 р. національні бюджетні витрати на оборону складали 
23% ВВП, а в 2023 році мають скласти 20% ВВП. Поряд з цим, військова 
89 
 
допомога Україні від західних партнерів до 15 січня 2023 р. становила 65,4 
млрд дол.США або 46,5% ВВП за 2022 рік. (табл 3.1) 
З 1 серпня 2023 року розпочався новий етап програми єВідновлення. 
Тепер українці, які втратили своє житло через наслідки повномасштабної 
війни, мають можливість отримати компенсацію. 
Відтепер українці, які перебувають за кордоном, зможуть отримувати 
пенсії та інші види грошової допомоги через міжнародний поштовий переказ. 
Ще 13 ветеранів або членів їхніх сімей отримають кошти від держави 
на старт або розвиток свого бізнесу на майже 5 млн грн в рамках програми 
єРобота. Станом на 9.08.2023 вже 54 ветерани або члени їхніх сімей 
отримають гранти на загальну суму 21 млн грн. 
Продовжується процес співбесід з кандидатами на помічників ветерана, 
які потім пройдуть навчання у Центрах ветеранського розвитку і потім 
працюватимуть у сервісних центрах. 
Відтепер батьки з будь-якого куточка України зможуть отримувати 
кошти для організації дитячого відпочинку напряму безпосередньо від 
держави. Друге рішення передбачає перетворення комплексної послуги 
"єМалятко", яка діє з 2020 року, на сталу програму. 
Програма "Конкурентоспроможна економіка України" за підтримки 
USAID запускає грантову ініціативу, спрямовану на зміцнення фахового 
потенціалу українських підприємств. 
У рамках цієї ініціативи передбачається надання приблизно 20 грантів 
у розмірах від $35 000 до $150 000. Покращення кваліфікації працівників 
може відкрити нові можливості для тих українців, які залишилися в країні 
під час війни та шукають роботу, може стимулювати повернення тих, хто 
тимчасово покинув Україну, а також має на меті підтримати підприємства, 
які потребують висококваліфікованих спеціалістів для розширення 
виробничих можливостей та збільшення конкурентоспроможності на 
міжнародному ринку. 
90 
 
Проект "Автошколи для осіб з інвалідністю" є ключовою ініціативою 
Міністерства внутрішніх справ, яка реалізується в рамках програми "Без 
бар'єрів" під патронатом першої леді Олени Зеленської. 
 
91 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Баранник Л. Б. Фінансове забезпечення системи соцІального 
захисту населення: теоретичний аспект. Вісник ДДФА. Економічні науки. 
2014. No 1. С. 8 - 15. 
2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: вступ до 
фінансової науки / пер. з нім. С. І. Терещенко, О. О. Терещенка; передмова та 
наук. редагування В. М. Федосова. Київ: Либідь, 2000. 654 с. 
3. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: навч. 
посіб. Київ: «Олан», 2004. 312 с. 
4. Болотіна Н. Б. Право людини на соціальне забезпечення в 
Україні: проблема термінів і понять. Право Украіни, 2000. № 4. С. 36 - 39. 
5. Болотіна Н. Б. Право людини на соціальний захист в Україні. К.: 
Знання, 2010. 107 с. 
6. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 
2456-VI. (у ред. від 18.04.2020 р.). URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата звернення: 12.09.2020).  
7. Бюджетний менеджмент: підручник / за заг. ред. В. М. Федосова. 
Київ: КНЕУ, 2004. 864 с. 
8. Валовий внутрішній продукт України (за даними Міністерства 
фінансів України). URL: http://index.minfin.corn.ua/index/gdp/ (дата звернення: 
17.10.2020). 
9. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: 
підручник. Київ.: ІПОС, 2002. 608 с. 
10. Волгин Н. А., Гриценко Н. Н., Шаркав Ф. И. Социальное 
государство: учебник. М.: Издательско-торговая корпорация - Дашков и К., 
2004. 416с. 
11. Державні фінанси: навч. посібник/ за заг. ред. Базилевич В.Д. 
Київ: Атіка, 2002. 368 с. 
12. Дідківська Л. І., Головко Л. С. Державне регулювання економіки: 
на- вч. посіб. К.: Знання -Прес, 2000. 209 с. 
92 
 
13. Доходи та витрати населення за регіонами України (за даними 
Державної служби статистики України). URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата 
звернення: 11.11.2020). 
14. Дутчак А. В. Соціальне забезпечення громадян: сучасний стан та 
перспективи розвитку. Молодий вчений. 2017. No 5 (45). С.568 - 571 
15. Європейська соціальна хартія (переглянута): документ 994 062. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Тext (дата звернення: 
08.09.2020). 
16. Журавський В. С. Українські Закони. Соціальний кодекс України. 
К.: Логос, 1998. 319 с. 
17. Загальна декларація про права людини: документ 995_015. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text (дата звернення: 08.09.2020). 
18. Звіт про виконання показників бюджету Пенсійного фонду 
України за 2015р. (за даними Пенсійного фонду України). URL: 
https://www.pfu.gov.ua/byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo 
fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 12.10.2020).  
19. Звіт про виконання показників бюджету Пенсійного фонду 
України за 2016р. (за даними Пенсійного фонду України). URL: 
https://www.pfu.gov.ua/byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo 
fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 12.10.2020). 
20. Звіт про виконання показників бюджету Пенсійного фонду 
України за 2017р. (за даними Пенсійного фонду України). URL: 
https://www.pfu.gov.ua/byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo 
fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 12.10.2020). 
21. Звіт про виконання показників бюджету Пенсійного фонду 
України за 2018р. (за даними Пенсійного фонду України). URL: 
https://www.pfu.gov.ua/byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo 
fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 12.10.2020). 
22. Звіт про виконання показників бюджету Пенсійного фонду 
України за 2019р. (за даними Пенсійного фонду України). URL: 
93 
 
https://www.pfu.gov.ua/byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo 
fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 12.10.2020). 
23. Звіт про виконання показниюв бюджету Фонду соц ального 
страхування України за 2015 р. (за даними Фонду соціального страхування 
України). URL: 
24. http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/category/919872 
(дата звернення: 12.10.2020). 
25. Звіт про виконання показниюв бюджету Фонду соц ального 
страхування України за 2016 р. (за даними Фонду соціального страхування 
України).  
URL: http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/category/919872 (дата 
звернення: 12.10.2020). 
26. Звіт про виконання показниюв бюджету Фонду соц ального 
страхування України за 2017 р. (за даними Фонду соціального страхування 
України). URL: 
http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/category/91987 
(дата звернення: 12.10.2020). 
27. Звіт про виконання показниюв бюджету Фонду соц ального 
страхування України за 2018 р. (за даними Фонду соціального страхування 
України). URL: 
http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/category/91987     
(дата звернення: 12.10.2020). 
28. Звіт про виконання показниюв бюджету Фонду соц ального 
страхування України за 2019 р. (за даними Фонду соціального страхування 
України). URL: 
http://www.fssu.gov.ua/fse/control/main/uk/publish/category/919872    
(дата звернення: 12.10.2020). 
29. Звітність про виконання Державного бюджету за 2015 
р1к (за даними Державної казначейської служби України). URL: 
94 
 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/richniy-zvit-pro-vikonannya 
derzhavnogo-byudzhetu-ukraini-za-2015-rik (дата звернення: 21.09.2020). 
30. Звітність про виконання Державного бюджету за 2016 
р1к (за даними Державної казначейської служби України). URL: 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/richniy-zvit-pro-vikonannya 
derzhavnogo-byudzhetu-ukraini-za-2016-rik (дата звернення: 21.09.2020). 
31. Звітність про виконання Державного бюджету за 2017 
рік (за даними Державної казначейської служби України). URL: 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/richniy-zvit-pro-vikonannya 
derzhavnogo-byudzhetu-ukraini-za-2017-rik (дата звернення: 21.09.2020). 
32. Звітність про виконання Державного бюджету за 2018 рік (за 
даними Державної казначейської служби України). URL: 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/richnij-zvit-pro-vikonannya 
derzhavnogo-byudzhetu-ukrayini-za-2018-rik (дата звернення: 21.09.2020). 
33. Звітність про виконання Державного бюджету за 2019 рік (за 
даними Державної казначейської служби України). URL: 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/richnij-zvit-pro-vikonannya 
derzhavnogo-byudzhetu-ukrayini-za-2019-rik (дата звернення: 21.09.2020). 
34. Звітність про виконання Державного бюджету за 2020 р1к (за 
даними Державної казначейської служби України). URL: 
https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/2020-11 (дата звернення: 
18.11.2020). 
35. Іванова А. М., Вацлавський О. І. Фінансування соціального 
захисту в умовах децентралізації в Україні. Економічний і соціальний 
розвиток Украіни в ХХІ столітті: національна візія та виклики глобалізаціі" : 
збірник тез доповідей XVII Міжнародної науково- практичної конференції 
молодих вчених. Тернопіль : ТНЕУ, 2020. С. 96 - 98. 
36. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р., No 
254к/96- ВР. (у ред. від 01.01.2020 р.). URL: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96- вp 
95 
 
37. Мальований М. І. Фінансові аспекти функціонування системи соц 
ального захисту населення в Україні: монографія. Умань: Видавець 
«Сочінський М. М.», 2016. 496 с. 
38. Марценюк О. В. Соціальний захист населення України. 
Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальноі" власності, 
2015. Вип. 2 (3). С. 166 - 170. 
39. Мельник О. Реформування системи соц ального забезпечення як 
механізм формування засад розвитку середнього класу в Україні. Вісник 
НАДУ при Президентові Украіни, 2010. №1. С.273. 
40. Міжнародний пакт про економічні, соц алью 1 культури права: 
документ  995 042.  URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text 
(дата звернення: 08.09.2020). 
41. Місцеве самоврядування в Україні: стан та перспективи розвитку. 
Аналітична доповідь. Київ: НІСД, 2009. 62 с. 
42. Москаленко В. В. Сутність соціального захисту та його м1сце в 
політиці соціальної держави. Наукові записки, 2003. Том 21. С. 42.  
43. Насібова О. В. Теоретичні аспекти фінансового забезпечення 
соціального захисту населення. Економіка та держава, 2019. No 8. С. 35 - 40. 
44. Нікітчина О. В. Особливості формування інституту соціального 
захисту населення України (на прикладі Житомирської області). URL: 
www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe. 
45. Нормативна база. Децентралізація. Соціальний захист населення. 
Асоціація міст Украі"ни: веб-сайт. URL: 
https://www.auc.org.ua/galuz/socialnyy zahyst#docs (дата звернення: 
21.11.2020). 
46. Осіпова Л. В., Плахтій В. Г. Фінансове забезпечення соціального 
захисту населення в Україні: сучасний стан та перспективи. Проблеми 
економіки та політичної" економіі", 2018. № 1. С. 125 - 138. 
96 
 
47. Осіпова Л., Грицик Н. Фінансування соціального забезпечення в 
умовах децентралізації. Приазовський економічний вісник, 2019. Випуск 3 
(13). С. 10-  15. 
48. Павлюк К. В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної 
економіки України: монографія. Київ: НДФІ, 2006. 584 с. 
49. Павлюк К. В., Степанова О. В. Модернізація системи соціального 
захисту в контекст накопичення соціального капіталу в Україні. Фінанси 
Украіни. № 6. 2012. С. 15 -29. 
50. Поляк Н. О. Методологічні шдходи щодо адаптації українських 
соціальних стандартів до стандартш Європейського кодексу соц ального 
забезпечення. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. 
Даля. Серія. Економічні науки, 2013. № 7 (196), ч. 2. С. 161-167. 
51. Поляк Н. О., Баранова Н. П. Порівняння українського 
законодавства у галуз1 соціального забезпечення з нормами Європейського 
кодексу соціального забезпечення. Актуальні питання кодифікаціі" 
законодавства Украіни. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 
2010. Випуск 2. С. 11-16.   
52. Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2020 
рік: постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. No 22. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/22-2020-п#Text 
53. Про затвердження  Методичних рекомендацій  
щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об'єднаної
 територіальної громади у сфері соціального захисту населення: наказ 
Міністерства соціальної політики України в 19.01.2016 № 26. URL: 
http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/article?art_id=186223&cat_id=
_ 186195 
54. Про схвалення Концепції реформування місцевого 
самоврядування та територіальної організації влади в Україні: 
розпорядження КМУ від 01.04.2014.  №  333-р.  URL:  http:/  
/zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%Dl %80 
97 
 
55. Проект Закону про внесення змш до Закону України «Про 
Державний бюджет України на 2020 рік»: Закон України № 3279-д від 
13.04.2020. URL: http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf35 l 1=68570 
56. Пронина Л. И. Повь1шение зффективности социального 
обеспечения. М.: Юрид. лит, 1990. 236с. 
57. Реформування системи управління у сфері соціальної політики в 
рамках децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування: (за 
даними Міністерства соціальної поштики України). URL: http://www.msp.gov. 
ua/timeline/Decentralizaciya-vladi-.html (дата звернення 28.09.2020). 
58. Розвиток бюджетного процесу в умовах економічних 
перетворень: монографія / за ред. С. І. Юрія, В. Г. Дем'янишина. Київ: 
Кондор- Видавництво, 2012. 376 с. 
59. Руженський М .М. Система соц ального захисту населення у 
транзитивному суспільстві: монографія. К.: ІПК ДСЗУ, 2006. 384 с.  
60. Скуратівський В. А. Соціальна політика. Енциклопедія 
державного управління: у 8 т. Нац. акад. держ. упр. при Президентові Укра 
ни; наук. -ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова та ін. К.: НАДУ, 2011. Т. 1. С. 
546 - 548. 
61. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. К.: 
Вид-во УАДУ, 2003. 265 С. 
62. Социальное обеспечение в мире в 201О - 2011 гг. Обеспечение 
охвата во время и после кризиса Группа технической поддержки по 
вопросам достойного труда и Бюро МОТ для стран Восточной Европь1 и 
Центральной Азии. Москва: МОТ, 2011. 295 с. 
63. Соціальний захист населення Укра ни: монографія за ред. В. М. 
Вакуленка, М. К. Орлатого. К.: НАДУ, 2009. 184 с. 
64. Тімофєєва М. І. Сутність соціального захисту населення. Вісник 
Східноукра нського національного університету імені Володимира Даля, 
2016. No6 (230 . С. 169 - 174. 
98 
 
65. Фінансова реструктуризація в Укра ні: проблеми і напрями за 
наук. ред. В. Федосова. Ки в : КНЕУ, 2002. С. 28-29. 
66. Регулювання ринку праці: регіональні аспекти. К.: НЦ ЗРП, 1997. 
67. Брич В. Я., Саєнко М. Г. Трудовий потенціал АПК. Тернопіль: 
Підручники і посібники, 2001. 288 с. 
68. Брич В. Я., Шушпанов П. Г. Соціально-економічна структура 
населення Тернопільської області як чинник зовнішньої трудової міграції. 
Україна : аспекти праці. 2009. № 1. С. 33-37. 
69. Управління проектами. Навч.посібн. /П.П.Микитюк, В.Я. Брич, 
Т.Л. Желюк та ін..- Тернопіль, Економічна думка, 2017. - 320 с. 
70. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч.-
метод. посіб. /В.Я. Брич, О. П. Дяків, С. А. Надвиничний [та ін.] ; за заг. ред. 
Є. П. Качана. - Тернопіль : ТДЕУ, 2006. - 373 с. 
71. Брич В. Я., Борисяк О. В. Інноваційні технології формування 
персоналу підприємств в умовах оптимізаційного розвитку. Науковий вісник 
Ужгородського університету. Серія"Економіка". 2017. Вип. 2 (50). С. 172-
179. 
72. Брич В. Я., Колодницька О. З. Людські ресурси як чинник 
забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Інноваційна економіка. 
No 4. 2015. С.72- 76. 
73. Брич В. Я., Смачило І. І. Соціальна відповідальність вітчизняних 
підприємств //Технологический аудити резервь1 производства. - 2014. - Т. 5. -
№. 2. - С. 36-39. 
74. Брич В.Я. Роль міграції робочої сили у формуванні світового 
ринку праці [Електронний ресурс] І В.Я. Брич, О.А. Оливка// Проблемь1 
развития внешнезконо-мических связей и привлечения иностраннь1х 
инвестиций: региональнь1й аспект. -2010. - С. 737-739. 
75. Brych V., Borysiak О., Brych В. Digital marketing of energy service 
companies' personnel in the context of socio-economic development // Strategies 
for sustainable socio-economic development and mechanisms their implementation 
99 
 
in the global dimension : collective monograph / edited Ьу М. Bez---,partochnyi, 
in 3 Vol. // VUZF University ofFinance, Business and Entrepreneurship. Sofia: 
VUZF Publishing House «St. Grigorii Bogoslov», 2019. Vol. 3. Р. 309-317 
76. Ezcurra R., Rodriguez-Pose А. Decentralizationof social protection 
expenditure and economic growth in the OECD. Publius, 2011. № 41 (1 . Р. 146 - 
157. 
77. General govemment expenditure Ьу function (COFOG.) URL: 
http://appsso.eurostat.ес.europa.eu/nui/show._do?dataset=gov_а_exp&lang=en(дa
тa  звернення: 16.10.2020. 
78. SocialExpenditureDatabase OECD. URL: http: 
stats.oecd.org/Index.aspx?datasetcode=SOCX_AGG (дата звернення: 27.10.2020. 
 
 
Додаток А 
Видатки державного бюджету України (функціональна 
класифікація) в 2023 р. (млн. грн.) 
Код бюджетної 
на 1.11.2023  
класифікації Видатки 
Усього  3115946,3 100.00% 
Загальнодержавні функції 0100 223317,5 7.17% 
Оборона 0200 1631621,2 52.36% 
Громадський порядок, безпека, судова влада 0300 418785,5 13.44% 
Економічна діяльність 0400 97565,0 3.13% 
Охорона навколишнього середовища 0500 3695,7 0.12% 
Житлово-комунальне господарство 0600 7329,5 0.24% 
Охорона здоров'я 0700 142430,4 4.57% 
Духовний та фізичний розвиток 0800 9027,9 0.29% 
Освіта 0900 46469,4 1.49% 
Соціальний захист та соціальне забезпечення 1000 379931,5 12.19% 
Міжбюджетні трансферти 0180 155772,6 5.00% 
 
Cтруктура видатків Державного бюджету України на 1.11.2023 за найбільш вагомими 
показниками (функціональна класифікація): 
Видатки державного бюджету України (економічна класифікація) 
в 2023 р. (млн. грн.) 
Код бюджетної 
на 1.11.2023  
класифікації Видатки 
Усього  3115946,3 100.00% 
Поточні видатки 2000 2968809,9 95.28% 
Оплата праці і нарахування на заробітну плату 2100 992442,0 31.85% 
Використання товарів та послуг 2200 1184889,8 38.03% 
Обслуговування боргових зобов'язань 2400 191271,5 6.14% 
Поточні трансферти 2600 159153,5 5.11% 
Соціальне забезпечення 2700 429023,7 13.77% 
Інші поточні видатки 2800 12029,4 0.39% 
Капітальні видатки 3000 147136,3 4.72% 
Придбання основного капіталу 3100 71371,9 2.29% 
Капітальні трансферти 3200 75764,5 2.43% 
 
Cтруктура видатків Державного бюджету України на 1.11.2023 за найбільш вагомими 
показниками (економічна класифікація):
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
