1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Магістр
  4. 072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8373
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorБойніцка, Наталія Василівна-
dc.contributor.authorМарченко, Олександр Михайлович-
dc.date.accessioned2026-03-14T15:14:04Z-
dc.date.available2026-03-14T15:14:04Z-
dc.date.issued2024-12-
dc.identifier.urihttps://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8373-
dc.description.abstractОб’єкт дослідження – це процес кредитування фізичних осіб в умовах економічної нестабільності в фінансових установах. Предмет дослідження – механізми, інструменти та методи кредитування фізичних осіб в умовах економічної нестабільності та вплив економічних факторів на якість кредитних портфелів банків та платоспроможність позичальників-фізичних осіб. Мета кваліфікаційної роботи магістра є осмислення сутності кредиту як базової економічної категорії та виявлення особливостей банківського кредитування фізичних осіб в умовах економічної нестабільності, враховуючи сучасні тенденції та ризики фінансового ринку. На основі визначеної мети було сформовано наступні завдання: визначити сутність, види та особливості кредитування фізичних осіб; розкрити соціально-економічне значення кредитування фізичних осіб; узагальнити зміст та класифікацію ризиків кредитування фізичних осіб; дослідити сучасні тенденції банківського кредитування фізичних осіб в Україні; проаналізувати кредитний портфель фізичних осіб на прикладі АТ КБ «Приват Банк»; оцінити ефективність кредитування фізичних осіб та ризиків, пов’язаних з цим; розглянути напрями удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб; обґрунтувати можливість запровадження нових видів кредитування з урахуванням світового досвіду. За результатами дослідження сформульовані такі висновки теоретичного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. Одержані результати даного дослідження мають практичне значення для АТ КБ «ПриватБанк» та науковців. Банк може використовувати висновки дослідження для вдосконалення своєї методики оцінки кредитоспроможності позичальників, що дозволить зменшити ризики неповернення кредитів і підвищити ефективність кредитних операцій.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectкредитуванняuk_UA
dc.subjectекономічна нестабільністьuk_UA
dc.titleВплив економічної нестабільності на кредитування фізичних осіб в Україні (на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м. Черкаси)uk_UA
dc.typeMaster Thesisuk_UA
Розташовується у зібраннях:072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
КРМ Марченко 2024.pdf
  Restricted Access		1.81 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ 
КAФЕДРA ФІНAНСІВ 
 
 Спеціaльність 
072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa, 
стрaхувaння та фондовий ринок  
освітня прогрaмa «Фінaнси і 
кредит», освітній ступінь «магістр» 
деннa формa нaвчaння, 
2-й курс, групa ФКМ-23. 
 
 
КВAЛІФІКAЦІЙНA РОБОТA МAГІСТРA 
 
 
нa тему: ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ НА КРЕДИТУВАННЯ 
ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ  
(НА МАТЕРІАЛАХ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», М. ЧЕРКАСИ) 
 
 
 
Студента    Марченка Олександра Михайловича    
(підпис) 
 
Нaуковий керівник  доцент Бойніцка Наталія Василівна    
   (вчене звaння, прізвище, ім’я, по бaтькові)    (підпис) 
 
 
 
 
Роботa допущенa до зaхисту в ЕК 
 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів  
   проф. Гончaренко І. Г.         . 
      
 (вчене звaння, прізвище тa ініціaли) (підпис) 
 
 
 
 
Черкaси 2024 р. 
2 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ  
КAФЕДРA ФІНAНСІВ  
 
Освітній ступінь мaгістр 
Спеціaльність 072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa, стрaхувaння та фондовий ринок 
освітня прогрaмa «Фінaнси і кредит» 
 
ЗAТВЕРДЖУЮ: 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів 
 
________________ проф. Гончaренко І.Г. 
 
 «_____» ________________20 ___ р. 
 
 
ЗAВДAННЯ 
НA КВAЛІФІКAЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
        Марченко Олександр Михайлович     
(прізвище, ім’я, по бaтькові) 
1. Темa роботи Вплив економічної нестабільності на кредитування фізичних осіб в Україні 
(на матеріалах АТ КБ «ПриватБанк», м. Черкаси) 
 
Керівник роботи  к.е.н., доц. Бойніцка Нaтaлія Вaсилівнa      
(прізвище, ім’я, по бaтькові, нaуковий ступінь, вчене звaння) 
зaтверджені нaкaзом вищого нaвчaльного зaклaду від «27» _09_2024 р. № 289/04_______ 
2. Строк подaння студентом роботи «05» _грудня_ 2024 р. 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані у напрямку організаційно-
економічних аспектів кредитування фізичних осіб, аналітичні та статистичні дані відносно 
адаптації фінансового ринку в Україні в умовах економічної нестабільності, підручники, 
посібники, монографії, статті, Інтернет джерела. 
 
4. Зміст розрахунковопояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 
Теоретичні засади кредитування фізичних осіб, Аналіз і оцінка стану банківського 
кредитування фізичних осіб в україні, Напрями підвищення ефективності кредитування 
фізичних осіб в умовах економічної нестабільност. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів) 
Особливості споживчого кредиту, Групування споживчих потреб за видами, Вплив 
кредитування фізичних осіб на економіку країни, Динаміка кредитування фізичних осіб 
банківською системою України протягом 2019–2023 рр., Динаміка обсягів споживчого 
кредиту у 2016–2023 роках, Якість банківського кредитного портфеля фізичних осіб в 
Україні протягом 2018-2023 рр., Динаміка кредитів, наданих позичальникам АТ КБ 
«ПриватБанк» у 2020–2023 рр., Типи кредитних продуктів для фізичних осіб, які пропонує 
АТ КБ «ПриватБанк», Тарифи на обслуговування кредитних карток АТ КБ «ПриватБанк» 
на 20.04.2024 р., Вимоги до позичальника іпотечного кредиту «єОселя» від АТ КБ 
«ПриватБанк» на 20.04.2024 р., Принципи кредитування фізичних осіб АТ КБ 
«ПриватБанк», Кредитні ризики, які можуть виникнути у АТ КБ «ПриватБанк» при 
кредитуванні фізичних осіб, Рівень кредитного ризику АТ КБ «ПриватБанк» через 
кредитування фізичних осіб, Оцінка кредитоспроможності позичальника, Пропозиції 
покращення системи кредитування фізичних осіб комерційними банками України. 
3 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Бойніцка Н.В., к.е.н., доц. 04.09.2024 09.10.2024 
2 Бойніцка Н.В., к.е.н., доц. 10.10.2024 11.11.2024 
3 Бойніцка Н.В., к.е.н., доц. 12.11.2024 28.11.2024 
 
 
7. Дата видачі завдання «_04_» ___вересня___ 2024 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 
1 попереднього плану кваліфікаційної 04.09.2024 виконано 
роботи. 
Опрацювання літературних джерел.  
2 30.09.2024 виконано 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка  
3 05.10.2024 виконано 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 09.10.2024 виконано 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2024 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 07.11.2024 виконано 
Підготовка та написання розрахункового 
7 08.11.2024 виконано 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.2024 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 18.11.2024 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.2024 виконано 
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.2024 виконано 
12 Доопрацювання роботи 23.11.2024 виконано 
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 02.12.2024 виконано 
14 Подання завершеної роботи на кафедру 05.12.2024 виконано 
 
 
Студент     __________________    ____Марченко О.М._ 
               (підпис)                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    ____Бойніцка Н.В._ 
              (підпис)                                    (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________    ____Настенко І.Г.__ 
(підпис)                                   (прізвище та ініціали) 
4 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 104 сторінок, 21 таблиць, 13 
рисунків, список літератури з 78 найменувань, 2 додатків. 
 
ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ НА КРЕДИТУВАННЯ 
ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ (НА МАТЕРІАЛАХ АТ КБ 
«ПРИВАТБАНК», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Об’єкт дослідження – це процес кредитування фізичних осіб в умовах 
економічної нестабільності в фінансових установах.  
Предмет дослідження – механізми, інструменти та методи 
кредитування фізичних осіб в умовах економічної нестабільності та вплив 
економічних факторів на якість кредитних портфелів банків та 
платоспроможність позичальників-фізичних осіб. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра є осмислення сутності 
кредиту як базової економічної категорії та виявлення особливостей 
банківського кредитування фізичних осіб в умовах економічної 
нестабільності, враховуючи сучасні тенденції та ризики фінансового ринку.  
На основі визначеної мети було сформовано наступні завдання: 
- визначити сутність, види та особливості кредитування фізичних осіб;  
- розкрити соціально-економічне значення кредитування фізичних осіб;  
- узагальнити зміст та класифікацію ризиків кредитування фізичних осіб;  
- дослідити сучасні тенденції банківського кредитування фізичних осіб в 
Україні;  
- проаналізувати кредитний портфель фізичних осіб на прикладі АТ КБ 
«Приват Банк»;  
- оцінити ефективність кредитування фізичних осіб та ризиків, пов’язаних 
з цим;  
- розглянути напрями удосконалення оцінки кредитоспроможності 
позичальників-фізичних осіб;  
- обґрунтувати можливість запровадження нових видів кредитування з 
урахуванням світового досвіду 
5 
За результатами дослідження сформульовані такі висновки 
теоретичного та науковопрактичного характеру, які відображають вирішення 
завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. 
Одержані результати даного дослідження мають практичне значення 
для АТ КБ «Приват Банк» та науковців. Банк може використовувати 
висновки дослідження для вдосконалення своєї методики оцінки 
кредитоспроможності позичальників, що дозволить зменшити ризики 
неповернення кредитів і підвищити ефективність кредитних операцій. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2024 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2024 
 
  Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
6 
ЗМІСТ 
ВСТУП .......................................................................................................... 7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ 
ОСІБ ...................................................................................................................... 10 
1.1. Сутність, види та особливості кредитування фізичних осіб .......... 10 
1.2. Соціально-економічне значення кредитування фізичних осіб  ..... 20 
1.3. Зміст та класифікація ризиків кредитування фізичних осіб .......... 28 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ І ОЦІНКА СТАНУ БАНКІВСЬКОГО 
КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ .......................................... 39 
2.1. Сучасні тенденції банківського кредитування фізичних осіб в 
Україні .................................................................................................................. 39 
2.2. Аналіз портфеля кредитів фізичних осіб на прикладі АТ КБ 
«Приват Банк» ...................................................................................................... 48 
2.3. Оцінювання ефективності кредитування фізичних осіб та ризиків,  
пов’язаних з цим .................................................................................................. 59 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ 
НЕСТАБІЛЬНОСТІ ............................................................................................. 75 
3.1. Вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників-
фізичних осіб ........................................................................................................ 75 
3.2. Запровадження нових видів кредитування з урахуванням світового 
досвіду .................................................................................................................. 88 
ВИСНОВКИ ............................................................................................. 100 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 105 
ДОДАТКИ ................................................................................................ 114 
 
7 
ВСТУП 
Актуальність теми. Фінансовий ринок України є одним із найбільш 
вразливих секторів економіки, який потребує реструктуризації та 
запровадження жорстких правил гри і, водночас, він має забезпечити 
підтримку розвитку його учасників та створити сприятливі умови для 
запровадження новацій. Таке бачення зумовлене низьким рейтингом України 
щодо розвитку фінансового ринку. Під час обговорення в січні 2021 р. 
проєкту Національної економічної стратегії до 2030 р. Тимур Хромаєв – 
голова Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку зазначив, що 
Україна посіла 120 місце серед 125 країн щодо розвитку фінансового ринку 
[1]. Така позиція зумовлена насамперед суттєвим відставанням українського 
законодавства від законодавства провідних країн світу. Сьогодні перед 
українським фінансовим ринком стоять ще більші виклики, особливо через 
повномасштабне вторгнення росії. Державний регулятор це розуміє, а тому 
докладає зусиль для забезпечення стабільного функціонування ринку під час 
війни, й готує його суб’єктів до майбутньої інтеграції до європейського 
ринку. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна отримала 
унікальну можливість наблизити свою законодавчу базу у сфері фінансового 
права до вимог і правил ЄС. Починаючи з 2019 р., ухвалено низку законів, які 
відповідають вимогам ЄС, зокрема – Закон “Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного 
регулювання ринків фінансових послуг” (спліт) [2], Закон про деривативи [3]. 
Однак законодавець у 2022 р. був вимушений ухвалити 
безпрецедентний Закон щодо особливостей діяльності фінансового сектору у 
зв’язку із введенням воєнного стану в Україні [4]. Це призупинило поступ до 
імплементації європейських практик діяльності фінансового ринку та 
залишає для України ще значний обсяг роботи щодо адаптації законодавчої 
бази для належної роботи цього сектору. Варто зазначити, що 
найважливішим у післявоєнний період буде не лише “швидкість” прийняття 
нових законів, а й врахування особливостей українського середовища для 
8 
збереження національних “фінансових гравців” та створення умов для 
зміцнення їхньої конкурентоспроможності. 
Позитивним індикатором стало запровадження єдиного регуляторного 
центру для учасників фінансово-банківського сектору, що вимагає 
встановлення єдиних правил і передбачає умови для виходу на новий виток 
функціонування фондового ринку України через створення першого 
фінансового хабу. 
Амбітним планом був запуск Українського міжнародного фінансового 
центру до кінця 2023 р., який мав у своїй діяльності опиратись на п’ять 
інституційних установ: консультаційну раду, бюро зв’язків з інвесторами, 
арбітражний центр, універсальну біржу, фінансово-інфраструктурний 
холдинг. Щоправда, цим планам завадила війна. Разом з тим, перед 
фінансовим ринком України стоять амбітні цілі – залишатися стабільним, 
надійним та не відступати від плану намічених реформ. 
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядаючи фінансовий 
ринок України, потрібно чітко усвідомити, з якими викликами він 
зіштовхується і які основні етапи становлення сучасного ринку залишили 
ключові “відбитки” на його діяльності в умовах війни (неоголошеної, 
гібридної та повномасштабного вторгнення). Так, на першому етапі (2014–
2016 рр.) фінансовий ринок України опинився перед викликом, так званої 
“потрійної” кризи. Передусім, йдеться про значний вплив банківської та 
валютної кризи на низхідний тренд у реальному секторі економіки; по-друге, 
вплив політичної кризи 2014 р. на фінансовий сектор через накопичені 
макроекономічні дисбаланси, гібридну війну та окупацію Криму й окремих 
районів Донецької та Луганської областей, що спровокували глибоку 
економічну стагнацію; по-третє, перманентне падіння реального ВВП у 2014 
та 2015 рр. на 6,8% [5] та 9,9% [6], відповідно, яке паралельно 
супроводжувалося кількома хвилями девальвації гривні і призвело до відтоку 
депозитів з банківської системи і, як наслідок, банкрутства банків (так званий 
період “банкопаду”). 
9 
На другому етапі (2014–2019 рр.) фінансовий ринок України увійшов в 
активну фазу реформ та змін у регуляторній політиці, що сприяло 
макрофінансовій стабільності, та дало змогу учасникам ринку ефективно 
протистояти кризовим явищам. 
Реформа, основи якої були закладені в Комплексній програмі розвитку 
фінансового сектору України до 2020 р., мала на меті створення основ для 
подолання системних викликів та розбудови конкурентоспроможного 
середовища, базованого на стандартах Європейського Союзу. Ключовими 
векторами проведення реформ стали: заходи, пов’язані з підвищенням 
стабільності фінансового сектору; розширення та виведення на новий рівень 
інституційної спроможності регуляторів ринку; підвищення рівня захисту 
прав споживачів та інвесторів фінансового ринку. 
Третій етап (2020–2025 рр.) – орієнтація на задоволення потреб 
кінцевих споживачів фінансових послуг. Основним завданням фінансового 
посередника має стати клієнтоорієнтованість – задоволення потреб суб’єктів 
економіки України, які у своїй діяльності використовують різноманітні 
фінансові інструменти та послуги для досягнення власних цілей. Відтак цей 
етап мав на меті сформувати нові канали взаємодії між усіма учасниками 
фінансового ринку для створення актуальних сервісів і продуктів для їх 
споживачів. Однак війна 2022 р. внесла певні корективи, економіка усієї 
країни перейшла з “рейок” розвитку та кооперування до виживання та 
утримання “на плаву”. 
Вищезазначені етапи демонструють основні виклики, з якими 
стикалася і стикається фінансова система загалом та фінансовий ринок 
зокрема у воєнний період. Унікальним є той факт, що вивчення впливу 
гібридної війни, а тим паче відкритої військової агресії на функціонування 
фінансових інститутів є мізерним і сьогодні можна лише проводити паралелі, 
робити припущення, аналізувати поточний стан та фактологічну базу для 
підведення певних проміжних підсумків та висновків. 
10 
Важливими для такого аналізу є теоретичні засади розвитку та 
діяльності фінансових ринків, аналітика та статистика показників фінансових 
посередників, закладені перспективи розвитку фінансового сектору та 
інновацій, взаємодія учасників ринку один з одним та новими провайдерами 
фінансових послуг, зарубіжний та український досвід функціонування ринку 
у подібних або наближених до подібних ситуаціях, які розглянуті у працях: 
М. Балицької [7], В. Баранової та О. Гончаренка [8], Л. Бражника, О. 
Дорошенко та Я. Дроботі [9], Б. Данилишина [10], С. Мофіта [11], М. Коніної 
[12], В. Овчаренко [13], Г. Поченчука [14], А. Хаєса [15] та ін. 
Зважаючи на вагомий внесок науковців у дослідження зазначеної 
проблематики, все ж доводиться визнати, що наразі недостатньо ґрунтовних 
наукових досліджень щодо поведінки сучасного фінансового ринку в умовах 
війни; а тим паче – практичних кроків та послідовності дій регуляторів щодо 
пруденційного нагляду та фінансової підтримки учасників ринку в умовах 
тотальних розривів ліквідності, дисбалансів фінансових ресурсів, стрімкого 
зростання рівня прострочення через військові дії, превентивних дій усіх 
учасників фінансового ринку в умовах тотальної невизначеності фінансового 
середовища через активну фазу війни та інших викликів, які щоденно 
з’являються через обстріли критичної інфраструктури. Разом з тим, варто 
зазначити високу значимість теоретичних досліджень концептуально-
методологічного характеру, що дає змогу приймати виважені рішення й 
ефективно діяти на випередження в сьогоднішніх умовах, з якими 
зіштовхуються регулятори та фінансові посередники. 
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз реалій 
функціонування фінансового ринку України під час війни та наукове 
обґрунтування викликів фінансового сектору в умовах ізоляції фінансового 
ринку через запровадження воєнного стану; ідентифікація ключових 
викликів розвитку, новітніх фінансово-мілітаристських трендів діяльності; 
виявлення каналів впровадження фінансових інновацій посередниками ринку 
фінансових послуг; окреслення тригерів розвитку фінансового ринку України 
11 
та усвідомлення перспектив запровадження нових бізнес-моделей для 
учасників фінансового ринку. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити 
такі основні завдання: 
– розкрити зміст поняття «фінансового ринку» та дослідити сутність 
фінансового ринку;  
– розглянути ключові етапи становлення фінансового ринку України;  
– здійснити аналіз сучасного стану фінансового ринку України;  
– виділити проблеми розвитку фінансового ринку України на 
сучасному етапі;  
– визначити перспективи розвитку фінансового ринку України. 
Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у 
процесі становлення і розвитку фінансового ринку України.  
Предметом дослідження є фінансовий ринок України в умовах війни. 
У якості методів дослідження використовувалися загальнонаукові та 
спеціальні методи, а саме: аналізу, синтезу, метод порівняння, статистичний 
метод, розрахунково-нормативний та балансовий. 
Основна частина дипломної роботи складається з трьох розділів. У 
першому розділі розкрито поняття і сутність фінансового ринку, розглянуто 
етапи становлення фінансового ринку в Україні. Другий розділ є аналітично-
дослідницьким, у ньому проведено аналіз сучасного стану фінансового ринку 
України. У третьому розділі містяться аналіз проблем розвитку фінансового 
ринку України на сучасному етапі і перспективи його розвитку. 
Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні природи та 
змісту фінансового ринку та розробці практичних рекомендацій стосовно 
розроблення та впровадження стратегічних цілей розвитку фінансового 
сектора України в період війни та у післявоєнний час.  
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці 
рекомендацій щодо вдосконалення процесу розвитку фінансового сектора 
України. 
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження 
12 
опубліковані в матеріалах XХ міжнародної науково-практичної конференції 
молодих вчених, аспірантів і студентів: ЧДТУ «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» на тему: «Розвиток фінансового ринку під час 
війни» (2023 р.) . 
Структура та обсяг магістерської роботи. Робота складається зі 
вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. 
Основний зміст викладено на 123 сторінках друкованого тексту. Список 
використаних джерел налічує 81 найменування. 
13 
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТА 
ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ 
 
1.1. Економічна сутність поняття фінансового ринку 
 
У сучасній економічній науці існує кілька визначень такого поняття як 
«фінансовий ринок». В першу чергу варто відзначити, що фінансовий ринок, 
як і будь-який інший ринок, – це система відносин між покупцями і 
продавцями. Тільки в даному випадку взаємодія цих суб'єктів відбувається 
при здійсненні операцій обміну різними видами фінансів і фінансових 
послуг. Наприклад, мобілізація капіталу, видача кредиту, проведення 
будьяких обмінних грошових операцій, а також інвестування коштів у різні 
проекти.  
Фінансовий ринок може бути визначений як сфера реалізації 
фінансових активів та економічних відносин, що виникають при погодженні 
інтересів продавців і покупців цих активів, тобто майнових прав, що 
належать державі, фірмі або домогосподарству [12].  
Інше визначення фінансового ринку має на увазі, що це специфічна 
сфера фінансових відносин, де здійснюється рух фінансових ресурсів, і 
формуються попит і пропозиція на них [11]. Ринок фінансів також можна 
назвати структурою, за допомогою якої в умовах ринкової економіки 
створюється можливість запозичень, купівлі-продажу цінних паперів, 
інвестиційних товарів та інших активів, що володіють високою ліквідністю 
[3].  
З точки зору економічної теорії, фінансовий ринок – це своєрідний 
економічний інститут, на якому формуються попит і пропозиції на різні 
фінансові активи та інструменти в процесі угод їх купівлі-продажу [13]. 
Аналізуючи всі ці визначення фінансового ринку можна виділити 
головні складові поняття даного ринку: це система економічних відносин, в 
якій об'єкт – це угоди між її учасниками, пов'язані з фінансовими ресурсами. 
14 
Функціональне призначення фінансового ринку – це посередництво в русі 8  
фінансів між його учасниками. Тому основна роль на ринку відведена 
фінансовим інструментам, які направляють ті самі фінансові ресурси від 
одного суб'єкта ринку до іншого.  
Фінансові інструменти – це документально оформлені відповідно до 
чинного законодавства грошові зобов'язання економічних суб'єктів [14]. 
Згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) під 
фінансовим інструментом розуміється договір, укладений двома сторонами, 
відповідно до якого у однієї сторони виникає фінансовий актив, а у другій 
з'являється фінансове зобов'язання [14]. Фінансовий ринок може бути як 
національним (всі угоди відбуваються всередині однієї країни), так і світовим 
(учасники ринку представляють різні держави).  
Світовий фінансовий ринок – це сукупність національних і 
міжнародних ринків, що забезпечують розподіл, акумуляцію і перерозподіл 
грошових капіталів між суб'єктами ринку за допомогою фінансових установ з 
метою досягнення нормального співвідношення між пропозицією і попитом 
на капітал. Світовий фінансовий ринок за своєю економічною сутністю є 
системою певних відносин і своєрідний механізм збору і перерозподілу на 
конкурентній основі фінансових ресурсів між країнами, регіонами, галузями і 
інституційними одиницями [15].  
Фінансові ринки можуть існувати в декількох формах:  
– у вигляді організованих ринків, як це відбувається при біржовій 
торгівлі, коли угоди укладаються в стандартизованій інфраструктурі з 
системою клірингу та взаємних розрахунків через централізований 
депозитарій;  
– у вигляді прямих угод, прикладом яких є міжбанківський ринок;  
– у формі роздрібних взаємин, коли банки пропонують свої послуги 
юридичним і фізичним особам [13].  
Всі учасники фінансових ринків діляться на три групи: кредитори 
(продавці), позичальники (покупці) та посередники. Також необхідно 9  
15 
виділити ще одних прихованих учасників ринку – регулюючі органи, які 
займають особливе місце в усій структурі фінансового ринку.  
Оскільки фінансовий ринок досить різноманітний і включає велику 
кількість різних суб'єктів та інструментів, то відповідно існує кілька 
класифікацій, що виділяють більш вузькі сектори фінансового ринку. 
Виходячи зі спеціалізації і використовуваних фінансових інструментів 
виділяють наступні види фінансових ринків:  
– валютний ринок;  
– кредитний ринок;  
– фондовий ринок (ринок цінних паперів);  
– ринок дорогоцінних металів;  
– страховий ринок.  
Незважаючи на спеціалізацію кожного ринку, перед усіма ними стоїть 
одне завдання – це ефективне накопичення і перерозподіл ресурсів.  
На валютному ринку здійснюються операції з купівлі-продажу валют, 
основними суб'єктами тут виступають банки та інші кредитно-фінансові 
інститути. Іншими словами, валютний ринок – це система економічних 
відносин між банками, а також між банками і їх клієнтами з приводу 
купівліпродажу іноземної валюти [17]. Всі угоди на валютному ринку 
можуть відбуватися двома способами: на валютній біржі, або минаючи біржу 
між самими банками (міжбанківський валютний ринок). Виходячи з даного 
визначення, головна роль відводиться на цьому ринку саме банкам, оскільки 
всі операції, пов'язані з обміном валюти, повинні проходити саме через них. 
Валютний ринок має велике значення для розвитку світової економіки. 
По-перше, валютний ринок формує курси валют залежно від їх попиту і 
пропозиції. По-друге, він виступає в якості інструменту державного 
управління при проведенні грошово-кредитної політики. Крім того, для 
суб'єктів економіки валютний ринок являє собою своєрідний захисний 
механізм від валютних ризиків і спекулятивних угод. А також через 
валютний ринок проводиться весь міжнародний оборот товарів і послуг [17]. 
16 
На сьогоднішній день найбільш розвинутий сектор фінансового ринку 
– це кредитний ринок. Можна сказати, що саме він є основним механізмом, 
що стимулює розвиток і зростання ринкової економіки.  
Об'єктом угод на цьому ринку є кредитні відношення, що виникають 
між кредитором (продавцем) і позичальником (покупцем). Іншими словами, 
всі операції, пов'язані із видачею, використанням та погашенням кредитів або 
позичок, що здійснюються на даному ринку.  
На відміну від валютного ринку, тут угоди можуть проводитися без 
участі банків і інших кредитних інститутів, наприклад, між компаніями або 
будь-якими іншими установами. Всі суб'єкти даного ринку поділяються на 
кредиторів і позичальників. Кредитори мають певні фінансові ресурси 
(наприклад, власні кошти, залучений капітал і т. д.), які вони надають 
позичальнику на якийсь період часу на умовах повернення і виплати 
відсотків.  
Наступний сектор – це фондовий ринок, де відбувається перерозподіл 
фінансових ресурсів через різні цінні папери: акції, облігації, опціони, паї, 
векселі та ін.  
Фондовий ринок прийнято ділити на два види: первинний ринок, де 
відбувається первинне розміщення цих активів, і вторинний, на якому 
звертаються вже випущені цінні папери. Також фондовий ринок може бути 
біржовим і позабіржовим в залежності від того, де перебувають в обігу цінні 
папери. Фондовий ринок виник в результаті необхідності залучення 
приватних капіталів для товарного виробництва за допомогою випуску акцій 
і облігацій. Таким чином, ринок цінних паперів посприяв виникненню і 
розвитку багатьох підприємств, а також різних галузей господарства. У 
зв'язку з чим для багатьох держав світу розвиток фондового ринку є 
пріоритетним завданням при управлінні економікою країни [16]. 
Функціонування ринку цінних паперів впорядковує багато процесів в 
національній економіці, сприяє підвищенню ефективності процесу 
інвестування. На ринку цінних паперів діє налагоджений механізм швидкого 
17 
проведення операцій. Тому говорять про його високу ліквідність. Крім того, 
механізм ціноутворення на фондовому ринку вибудовується таким чином, що 
ціни фондового ринку використовуються не тільки для аналізу при прийнятті 
інвестиційних рішень, але і для розрахунків спеціальних показників – 
індексів, які застосовуються при характеристиці поточної макроекономічної 
ситуації, а їх динаміка є основою для прогнозування [18].  
До суб'єктів ринку цінних паперів відносяться дилери, брокери, 
депозитарії, біржі, реєстратори, клірингові компанії. Таке різноманіття 
учасників говорить про велику кількість здійснюваних на ринку угод і їх 
відмінностях один від одного.  
Фондовий ринок дуже тісно пов'язаний з валютним і кредитним 
ринками, оскільки часто цінні папери можуть виконувати ті ж функції, що і 
звичайні платіжні засоби: наприклад, оплату за який-небудь товар або 
послугу можна робити через чек або вексель.  
Більш вузьким, але не менш важливим сегментом фінансового ринку є 
ринок дорогоцінних металів. Ринок дорогоцінних металів включає в себе 
економічні відносини між учасниками ринку, засновані на угодах 
купівліпродажу різних дорогоцінних металів на етапах їх розвідки, 
видобутку, переробки, а також готових виробів. Останнім часом цей ринок 
став розширюватися: валютні операції стали більш ризикові, і інвестори 
вважають за краще вкладати кошти в більш стабільні активи, такі як 
дорогоцінні метали, для створення фінансових резервів.  
Об'єктами даного ринку є наступні дорогоцінні метали: золото, срібло, 
а також метали платинової групи (платина, родій, осмій, іридій, паладій, 
рутеній). Дорогоцінні метали можуть бути предметом інвестування, а також 
використовуватися в промисловості при виробництві будь-яких товарів 
(наприклад, медичне обладнання). Крім того, деякі дорогоцінні метали, такі 
як золото або срібло, можуть виступати як валютний актив і виконувати деякі 
функції грошей.  
18 
Завершає список основних напрямків фінансового ринку страховий 
ринок, на якому укладаються угоди щодо страхових продуктів. Даний ринок 
досить специфічний, оскільки він спрямований більше не на перерозподіл 
фінансових ресурсів, а на зниження ризиків інвестування і забезпечення 
страхового захисту.  
Сутність страхування дуже тісно пов'язана з фінансами, банківською 
сферою та іншими фінансовими інститутами, де реалізуються страхові 
відносини. Крім того, обов'язковою умовою суспільного відтворення є саме 
страхування. Страховий ринок не тільки активно впливає на процес 
розширення виробництва, але і на фінансові потоки через страховий фонд 
[9].  
На страховому ринку виділяють наступних учасників: страховики, 
перестраховики та об'єднання страховиків – продавці; страхові агенти та 
страхові брокери – посередники; покупцями можуть бути як фізичні, так і 
юридичні особи.  
Страховий ринок виконує кілька функцій. По-перше, він забезпечує 
страховий захист покупцям у вигляді відшкодування збитків при настанні 
страхових випадків. По-друге, дозволяє накопичити кошти за договором 
страхування. Такі договори укладаються на певні суму і період часу. Крім 
того, на страховому ринку учасники також можуть займатися інвестуванням 
тимчасово вільних фінансових ресурсів в ті ж цінні папери, нерухомість 
тощо.  
Фінансовий ринок також можна розглянути за часовою ознакою, тоді 
він буде ділитися на грошовий ринок і ринок капіталів. На грошовому ринку 
відбувається управління ліквідністю: ринок короткострокових фінансових 
інструментів і боргових зобов'язань, терміном до одного року. Іншими 
словами, це сфера грошового обігу, безстрокових депозитних вкладів, 
строкових депозитних вкладів, міжбанківських кредитів і т. д. [12]. На ринку 
капіталів відбувається оборот середньострокових і довгострокових капіталів і 
зобов'язань, терміном від одного року і більше. За допомогою ринку 13  
19 
капіталів компанії отримують основні джерела фінансування для своєї 
господарської діяльності.  
Розглянувши сутність та структуру фінансового ринку можна зробити 
висновок, що ступінь розвиненості фінансового ринку сприяє більш 
ефективному розподілу капіталу. Ще однією важливою обставиною є те, що 
фінансового ринку сприяє розвитку інновацій в країні. Позитивна роль 
фінансового ринку в економіці полягає в перерозподільній функції, за 
допомогою якої грошовий капітал спрямовується на розвиток економіки, в 
тому числі, і інноваційний. Таким чином, фінансовий ринок сприяє 
підвищенню ефективності економіки за рахунок перерозподілу фінансових 
ресурсів в найбільш перспективні галузі, забезпечуючи тим самим внесок в 
економічне зростання, а також містить у собі потенціал як фактор 
інноваційного розвитку економіки. 
 
 
1.2. Етапи становлення фінансового ринку 
 
Періодизація розвитку фінансового ринку України була здійснена з 
урахування таких чинників: створення регуляторів фінансового ринку та 
нових фінансових інститутів; прийняття ключових нормативно-правових 
актів, що сприяли розвитку та трансформації фінансового ринку. 
Фінансовий ринок України та його складові розвивалися по-різному. 
Так, одні сегменти ринку більш розвинені, інші відстають у розвитку. За 
1991-2020 рр. можна виділити 7 етапів розвитку фінансового ринку України. 
Перший етап розбудови фінансового ринку розпочався у 1991 із 
набуттям Україною незалежності і тривав до 1994 року. Протягом 
зазначеного періоду була сформована дворівнева банківська система, 
відбувалося створення банків у вигляді акціонерних товариств, була створена 
Українська фондова біржа та з’явилися перші торговці цінними паперами. 
20 
Важливість першого етапу полягає в тому, що саме в цей період були 
закладені організаційні та законодавчі основи функціонування фінансового 
ринку України. Визначальними нормативно-правовими актами на даному 
етапі були: Закон України «Про банки і банківську діяльність» (березень 
1991 року), Закону України «Про кредитні спілки» (1992 р), Закон України 
«Про цінні папери і фондову біржу», Закон України «Про господарські 
товариства».  
У 1991 році був створений Національний банк України на базі 
Української республіканської контори Державного банку. В цілому за 
19911994 рр. фінансовий ринок України характеризувався екстенсивним 
розвитком: висока інфляція, різке зменшення курсу національної валюти, 
високі процентні ставки на ринку тощо.  
Що стосується розвитку фондового ринку, то поштовхом до його 
розвитку в Україні став процес приватизації, що розпочався у 1991 році. 
Фондовий ринок в той період регулювало Міністерство фінансів України і 
частково Фонд державного майна України та Антимонопольний комітет 
України. Також розвитку фондового ринку сприяла поява торговців цінними 
паперами (інвестиційні компанії, довірчі товариства та інвестиційні фонди). 
Із позитивних моментів першого етапу слід відмітити створення 
електронної системи платежів (1993) та впровадження досить прогресивних 
на той час технологій електронних платежів та перерахування коштів. 
Другий етап розпочався у 1995 році і тривав до 1999 року. На даному 
етапі спостерігалися кризові явища на фінансовому ринку України, також 
відбулося посилення державного регулювання учасників ринку, особливо з 
боку НБУ. Крім того, був створений новий державний регулятор – Державна 
комісія з цінних паперів та фондового ринку, що сприяло розвитку торгівлі 
на фондовому ринку (біржовому та позабіржовому), формуванню 
Національної депозитарної системи.  
21 
За 1995-1999 рр. стабілізувалася кількість банків та відбулася 
концентрація банківського капіталу. Банківський сектор перейшов від 
екстенсивного розвитку до інтенсивного.  
Також продовжувалося вдосконалення нормативного-правової бази 
діяльності фінансового ринку. Важливими законодавчими актами за той 
період були: Закон України «Про Національний банк України», Постанова 
Кабінету Міністрів України «Про створення мережі пунктів з ломбардного 
кредитування населення під заставу виробів з дорогоцінних металів і з 
дорогоцінними каміннями» і Закон України «Про фінансовий лізинг», Закон 
України «Про Національну депозитарну систему та особливості 
електронного обігу цінних паперів України», Закон України «Про державне 
регулювання ринку цінних паперів в Україні».  
Закон України «Про Національний банк України» чітко визначив 
функції і статус НБУ. Важливим у банківському секторі в той період було 
впровадження міжнародних стандартів обліку банківських операцій та 
впровадження зовнішнього аудиту в банках, що дозволяло оцінити реальний 
стан банків України.   
У 1998 році із прийняттям Положення «Про порядок створення фонду 
гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його 
коштів» було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що сприяло 
зростанню довіри населення до банківського ринку України.  У 1998 році на 
фінансовому ринку з’явилися нові компанії: ломбарди та компанії, що 
надають послуги фінансового лізингу.   
Таким чином можна зробити висновок, що другий етап розвитку 
фінансового ринку України заклав основи для його інтенсивного розвитку. За 
цей період були створені нові інститути ринкової інфраструктури, 
удосконалено законодавче поле, забезпечено розвиток біржових і 
позабіржових систем обігу акцій та сформована система обліку прав 
власності на цінні папери.  
22 
Третій етап розпочався у 2000 році та тривав до першого півріччя 2008 
року. Даний період охарактеризувався стабілізацією банківської системи 16  
України, входженням іноземного капіталу у банківський сектор, створенням 
рейтингових агентств та КУА. Крім того, за даний період відбувався 
стабільний розвиток економіки країни, зниження відсоткових ставок та курс 
національної валюти знаходився на постійному рівні.   
Важливим для розвитку банківського сегменту було стрімке входження 
іноземного капіталу, що розпочалося у 2006 році. Країнами, з яких найбільше 
надійшло іноземного капіталу за цей період були: Австрія, Російська 
Федерація, Польща та Нідерланди.   
Ключовими нормативно-правовими актами третього періоду були: 
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку 
фінансових послуг», Закон України «Про кредитні спілки», Указ Президента 
України «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг 
України», Закон України «Про інститути спільного інвестування», Закону 
України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Закон України «Про 
акціонерні товариства».  
Третій етап був важливим етапом у розвитку небанківських 
фінансовокредитних інститутів. Дуже важливе значення мало створення у 
2002 році Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, що 
отримала повноваження з регулювання небанківського фінансового сектора 
України.  
Для розвитку фондового ринку важливим було прийняття Закону 
України «Про цінні папери та фондовий ринок», яким було визначено 
відносини, що виникають в процесі розміщення та обігу цінних паперів. 
Четвертий етап розвитку розпочався у другій половині 2008 року із 
початком світової фінансової кризи та тривав до кінця 2009 року. 
Банківський сектор стикнився з низькою проблем: масовий відтік коштів 
клієнтів, значні збитки банків, низький рівень ліквідності банків, 
23 
недостатність капіталу. За цей період відбулися дві кризи: криза довіри до 
банків та криза ліквідності банків.   
Загостренню внутрішньої банківської кризи сприяла світова криза, 
неможливість доступу до міжнародних ринків капіталу, девальвація гривні, 
розбалансування державних фінансів, політична нестабільність в країні. 
Протягом 2009-2010 рр. відбувалося значне скорочення кількості учасників 
ринку фінансових послуг. В цей період збільшилася кількість лише 
ломбардів, що мають тенденцію до розширення діяльності в періоди кризи. 
Криза в банківському секторі та світова фінансова криза негативно вплинула 
на стан розвитку фондового ринку України (зменшення обсягу торгів і 
випуску цінних паперів, зменшення фондових індексів).   
П’ятий етап розпочався у 2010 році та тривав до 2013 року. Даний етап 
характеризується поступовою стабілізацією та відновленням всіх сегментів 
фінансового ринку.   
Діяльність регуляторів фінансового ринку, особливо НБУ була 
спрямована на подолання кризових явищ в економіці, збільшення 
державного регулювання, особливо діяльності банків, збереження 
вітчизняних банків та збільшення їх фінансової стійкості. Довіра до 
фінансових інститутів поступово зростала, що виявлялося у збільшенні 
депозитів фізичних осіб.   
На п’ятому етапі органи державного регулювання фінансового ринку 
спрямовували свої зусилля на впровадження європейських стандартів роботи 
на ринку: рекомендацій Базельського комітету та Директив Ради 
Європейського Союзу. Також значна увага приділялася реалізації заходів 
зміцнення капіталу вітчизняних фінансових компаній та покращення якості 
їх активів.   
Шостий етап розпочався у 2014 році та тривав до 2016 року. Даний 
етап був дуже важким не лише для фінансового ринку, але й для всієї країни, 
що було спричинено початком воєнних дій на Сході країни, політичною та 
24 
економічною нестабільністю, знеціненням національної валюти, високою 
інфляцією тощо.   
Для банківської системи 2014-2016 рр. характеризувалися збитковістю 
банків та суттєвим скорочення їх кількості. Причинами таких явищ були: 
відплив коштів фізичних та юридичних осіб з банків, збільшення проблемної 
заборгованості, зменшення кредитування, зростання відрахувань у страхові 
резерви, зростання вимог до капіталу, знецінення національної валюти, 
зростання процентних ставок.   
Сьомий етап – 2017-по теперішній час – характеризується поступовим 
відновленням діяльності на всіх сегментах фінансового ринку, відновленням 
прибутковості банківського сектору, лібералізацією валютних відносин в 
країні, впровадженням низки законодавчих актів щодо захисту прав 
інвесторів.   
Незважаючи на всю складність ситуації на українському фондом ринку 
на даному етапі розвитку, експерти бачать певні перспективи для його 
розвитку, особливо в частині формування необхідної нормативної бази. 
20172018 рр. можна сміливо назвати реформаторськими щодо фондового 
ринку. Був прийнятий ряд законів, які покликані стимулювати активність в 
даному сегменті. НКЦПФР на законодавчому рівні дозволила українцям 
торгувати цінними паперами іноземних компаній. До цього напряму купити 
акції Facebook або Apple в українського інвестора не було можливості. Крім 
того, регулятор спростив для нерезидентів процедуру розміщення акцій на 
фондовому ринку України.  
У липні 2018 року Президент підписав Закон «Про внесення змін до 
деяких законодавчих актів України щодо сприяння залученню іноземних 
інвестицій». Закон передбачає функції номінальних утримувачів – тобто 
вирішує одну з найгостріших проблем фондового ринку. Також був 
прийнятий Закон України «Про валюту і валютні операції», який набув 
чинності 7 лютого 2019 року, що значно полегшило процедуру здійснення 
інвестування у валютні цінності. Даний закон замінив велику кількість 
25 
розрізнених нормативно-правових актів та дозволив суттєво лібералізувати 
валютний ринок України.  
Сприяти оздоровленню фондового ринку покликаний і закон, завдяки 
якому впроваджена процедура примусового викупу і примусового продажу 
часток міноритарних акціонерів (sell-out і squeeze-out). 23 березня 2017 року, 
парламент прийняв Закон України «Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного 19  
управління в акціонерних товариствах» № 1983-VIII. Зокрема, процедура 
squeeze-out передбачає, що мажоритарний акціонер з часткою 95% може 
ініціювати викуп акцій у міноритаріїв. З одного боку, нововведення можна 
вважати «контрольним пострілом», який добиває те, що залишилося від 
фондового ринку України. З іншого – він дозволяє піти з ринку великій 
кількості псевдоемітентів, акціонерний статус яких був лише назвою, і 
перезапустити систему вже за новими, більш прозорими правилами.  
Слід зазначити, що майбутній розвиток фондового ринку нерозривно 
пов'язаний із впровадженням довгострокових інструментів накопичення 
капіталу. Пожвавлення фондового ринку можливо в разі впровадження 
накопичувальної пенсійної системи, що сформує довгостроковий фінансовий 
ресурс. На перших порах це активізує ринок облігацій, а слідом за цим і 
ринок акцій. Для подальшого розвитку ринку необхідне продовження 
лібералізації регулювання і підвищення захисту прав акціонерів. Але тут 
виходить замкнуте коло – при слабкому фондовому ринку і відсутності 
довгострокових інвестиційних інструментів накопичувальна пенсійна 
система не запрацює. Але, з іншого боку, без пенсійної системи не запрацює і 
фондовий ринок.  
Важливою подією цього періоду було прийняття у жовтні 2019 року 
Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 
щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових 
послуг». Даний закон передбачав зміни в державного регулюванні 
фінансового ринку. Тобто було передбачено ліквідацію Національної комісії 
26 
з регулювання ринків фінансових послуг та розподіл її повноважень між НБУ 
та НКЦПФР (закон про «спліт»). Відповідно НБУ буде регулювати діяльність 
лізингових, фінансових, страхових компаній, ломбардів, кредитних спілок та 
бюро кредитних історій. А НКЦПФР буде здійснювати нагляд за діяльністю 
пенсійних фондів та фондів фінансування будівництва. Остаточний розподіл 
повноважень та ліквідація Національної комісії з регулювання ринків 
фінансових послуг відбудуться 01 липня 2020 року.  
На основі проведеного аналізу розвитку та становлення фінансового 
ринку України можна зробити висновок, що фінансовий ринок «пережив» 
декілька суттєвих криз, що призводило до скорочення операцій на ринку, 
кількості його учасників, а головне до скорочення довіри до учасників 
фінансового ринку. Для забезпечення сталого розвитку фінансового ринку 
України необхідно забезпечити досить тривалий період політичної та 
економічної стабільності, розвиток промисловості та сільського 
господарства, впровадження новітніх фінансових технологій, остаточне 
впровадження міжнародних стандартів діяльності 
 
 
1.3. Регулювання ринків фінансових послуг: мета, принципи, 
напрями 
 
В економіці організація фінансових процесів відбувається через 
механізм фінансового ринку і ринку фінансових послуг (Додаток А, рис.А.1) 
й основні складові регулювання фінансового ринку представлено нами на 
рис. А.2.  
Процес регулювання фінансового ринку – це економічний вплив на 
систему взаємовідносин, які діють на фінансовому ринку з метою 
покращення, впорядкування, забезпечення, захисту інтересів всіх учасників 
ринку.  
27 
С.М. Еш визначає, що: «основною метою регулювання фінансового 
ринку є забезпечення гармонізації всіх видів інтересів учасників цього ринку: 
індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних 
та інтернаціональних об’єднань» [20, с. 46]. Серед яких виділяють:  
– сприяння порядку на ринку, нормальні умови функціонування всіх 
його учасників;  
– «забезпечення безпеки фінансової системи» [20, с. 46];  
– розроблення однакових вимог для всіх учасників ринку;  
– забезпечення процесів (вільного, відкритого) ціноутворення на 
фінансові інструменти (попит, пропозиції) ринку;  
– створення ефективного ринку з фінансовими стимулами 
(винагородами) для бізнесу;  
 
– створення нових ринків (ринкові нововведення);  
– змога досягти суспільні цілі (соціальні, розподільчі);  
– впровадження системи захисту інтересів інвесторів (зловживання);  
– регулювання кількості монопольних утворень, рівень монополії;  
– дотримання прозорості та відкритості фінансового ринку, захист від 
саморуйнування.  
В економічному середовищі розроблена «система принципів 
регулювання фінансового ринку» – за напрямами, рівнями, формами – 
спеціально для конкретного сегменту ринку: грошового, валютного, цінних 
паперів, кредитного, фінансових послуг тощо. Основні принципи системи 
регулювання фінансового ринку представлені на рис. 1.1.   
28 
 
Рис.1.1 Основні принципи регулювання фінансового ринку 
 
Основні напрями регулювання сегментів фінансового ринку, його 
розглянемо на рис. 1.2. 
 
 
Рис. 1.2 Основні напрямки регулювання фінансового ринку 
 
Державне регулювання направлено на реалізацію комплексної системи 
заходів, а саме контролю, упорядкування, нагляду за ринковими процесами й 
29 
учасниками, запобігання зловживанням та порушенням встановлених правил 
в межах національного фінансового ринку (Додаток А, рис. А.3, рис. А.4) 
Розглянемо форми регулювання фінансового ринку – пряме (правове) й 
непряме (економічне) регулювання (Додаток А, рис.А.5, рис.А.6).   
Непряме (економічне) регулювання – ґрунтується на основі 
економічних важелів, направлених на формування різних умов зовнішнього 
середовища (встановлення цін, коливання попиту та пропозиції, формування 
конкурентного середовища).  
«Пряме регулювання – це комплексна система процесів встановлення 
правил поведінки для учасників на фінансовому ринку, щоб забезпечити їх 
застосування й розв’язання суперечок в процесі діяльності, та притягнення до 
відповідальності тих, хто порушує ці правила (норми). До системи правового 
регулювання входять два напрямки» [36, с.203] (Додаток А, рис. А.6). 
Основними суб’єктами фінансового ринку – є держава, 
домогосподарства (населення), фінансові інститути, іноземні організації 
тощо.  
На рис. А.7. представимо споживачів фінансових послуг, які 
функціонують на ринку [36, с. 362].  На рис. 1.3 розглянемо фінансовий 
сектор суб’єктів регулювання на ринку фінансових послуг. Всіх учасників 
згрупуємо за певними характеристиками та охарактеризуємо, які організації 
входять до їх складу.   
До об’єктів фінансового ринку входять фінансові активи, інструменти 
фінансового ринку (угоди, договори), сучасні фінансові технології 
(пластикові картки, платіжні системи, програмне забезпечення тощо) – в них 
можуть вкладатися тимчасово вільні гроші (кошти).   
30 
 
Рис. 1.3 Характеристика суб’єктів фінансового сектору [37, с. 245] 
 
На міжнародному рівня регулювання здійснюється міжнародними 
організаціями – шляхом підписання міжнародних угод (догорів), 
направлених на інтеграцію певних національних фінансових ринків, 
систематизація інтернаціоналізованих сегментів ринку тощо. 
Регулювання на внутрішньому рівні виконується недержавними 
інститутами-регуляторами (саморегульованими організаціями) направленими 
31 
на певні види активної діяльності на фінансовому ринку. Далі розглянемо це 
питання детальніше. 
 
 
1.4. Державне регулювання ринків фінансових послуг під час війни 
 
Впродовж ста днів повномасштабної війни росії проти України ми 
збирали нормативно-правові акти, прийняті Національний банком, 
президентом, Верховною Радою, Кабінетом міністрів та іншими відомствами 
з тим, щоб проаналізувати, як влада допомагала країні оговтатися від шоку 
перших днів війни, забезпечувала потреби оборони та реагувала на 
гуманітарні виклики. У першій із циклу статей ми проаналізували 
найважливіші рішення Національного банку України, ухвалені ним упродовж 
ста днів воєнного стану. 
З першого дня повномасштабного вторгнення рф НБУ спрямував 
зусилля на подолання панічних настроїв серед населення, збереження довіри 
до банківської системи та стабільності у фінансовій сфері. Головні рішення 
регулятора в цей час були спрямовані на забезпечення безперебійної роботи 
банківської системи, стримування девальвації національної валюти та 
відпливу капіталу за кордон. Нацбанк доклав зусиль і безпосередньо до 
боротьби з ворожим впливом у фінансовій сфері, а для потреб оборони — 
полегшив проведення благодійних внесків для Збройних Сил і гуманітарних 
потреб України. 
Робота банківської системи. 24 лютого НБУ адаптував правила роботи 
банківської системи в умовах воєнного стану. Регулятор передбачив, що 
відділення банків мали продовжити безперебійну роботу, де це було 
безпечно, забезпечити клієнтам доступ до сейфів та підкріплення банкоматів 
готівкою. На безготівкові платежі не було запроваджено жодних обмежень. 
Водночас діяли такі заборони: 
32 
- на зняття клієнтами готівки обсягом понад 100 тис. грн на день, а 
також повна заборона на зняття готівкової валюти в Україні (згодом 
послаблена – див. нижче). Ці обмеження не стосувалися підприємств, які 
діяли за дорученням уряду або виконували мобілізаційні плани, а також 
мешканців територій, яким загрожувала окупація: вони можуть знімати 
кошти без обмежень як в національній, так і в іноземній валюті за умови їх 
наявності у відділенні банку. 
- банки-емітенти цифрових грошей мали припинити їх випуск і 
розповсюдження; 
- на розподіл капіталу, крім спрямування прибутку на збільшення 
статутного капіталу, формування загальних резервів і фондів основного 
капіталу та покриття збитків. 
- на виплати дивідендів, окрім як за привілейованими акціями. 
- на надання та продовження кредитів пов’язаним особам банку та 
дострокове повернення таким особам депозитів; 
- на дострокове погашення банками кредитів, які вони отримали від 
нерезидентів; 
- на переказ коштів за кордон, окрім власних операцій банків та видачі 
кредитів іноземним фінансовим установам; 
- надавати юрособам кредити у гривні для погашення кредитів в 
іноземній валюті; 
- змінювати валюту кредиту з іноземної на гривню для юросіб, крім 
банків. 
Водночас НБУ запровадив такі послаблення для банків: 
- скасування заходів впливу за порушення низки нормативів: капіталу, 
ліквідності, кредитного ризику, лімітів відкритої валютної позиції, строків 
подання статистичної звітності, якщо такі порушення виникли після 24 
лютого 2022 року; 
- дозвіл ідентифікації військових за військовим квитком для відкриття 
рахунку; 
33 
- проведення зовнішньої оцінки стійкості для банків перенесене на 
2023 рік; 
- скасування заходів впливу за невчасне оприлюднення фінансової та 
консолідованої фінансової звітності; 
- скасування заходів впливу за порушення формування та зберігання 
обов’язкових резервів; 
- дозвіл використання хмарних сервісів, які розміщуються на території 
ЄС, Великої Британії, США та Канади для підвищення стабільності роботи 
банківської системи. 
Крім того, аби спростити доступ банків до ліквідності, 24 лютого НБУ 
запровадив бланкові кредити рефінансування без обмеження за сумою 
терміном на 1 рік з можливістю продовження ще на рік. Оскільки ліквідність 
банківської системи з початку війни виросла, а банки почали достроково 
повертати кредити рефінансування, регулятор 15 квітня повернувся до 
практики видачі лише забезпечених кредитів, які були пріоритетним 
інструментом підтримки ліквідності банків до початку повномасштабної 
війни. 
Валютне регулювання. Для стримання можливого різкого знецінення 
гривні на початку війни НБУ зафіксував курс гривні до іноземних валют 
станом на 24 лютого 2022 року та припинив розрахунок довідкового курсу 
гривні до долара США. Обмеження на встановлення банками курсу валют 
для готівкових операцій та операцій з платіжними картками було скасоване з 
21 травня — це перший крок до повернення до плаваючого валютного курсу 
(втім, повернення до повністю ринкового курсу навряд чи відбудеться 
найближчим часом).  
З початку війни НБУ призупинив роботу валютного ринку, крім 
операцій з продажу валюти. Також регулятор впровадив такі зміни: 
- тимчасову заборону на зняття готівки в іноземній валюті. Вже 1 
березня регулятор переглянув це обмеження і дозволив знімати іноземну 
валюту з валютних рахунків в обсязі до 30 тис. грн на день, а 21 березня — 
34 
підвищив ліміт до 100 тис. грн на день в еквіваленті (тут є низка винятків, 
пов’язаних із військовою та дипломатичною діяльністю). Водночас ліміт 
зняття готівки з карток українських банків за кордоном становив 100 тис. грн 
на місяць в еквіваленті, а з 20 травня був тимчасово зменшений до 50 тис. 
грн. За півтора місяці — 14 квітня — Нацбанк дозволив банкам продавати 
валюту населенню в межах залишку між загальним обсягом купівлі та 
продажу валюти. Однак кінцеве рішення щодо можливості і обсягу продажу 
валюти клієнтам ухвалюється на рівні відділення банку.   
- мораторій на транскордонні перекази, крім тих, що здійснюються від 
імені держави. З початку березня НБУ дозволив використовувати за 
кордоном платіжні картки для розрахунку і отримання готівки. НБУ також 
дозволив перекази іноземної валюти для виплати пенсій українцям за 
кордоном, а згодом — для виплати аліментів. 
- тимчасовий дозвіл громадянам вивозити валюту в сумі до 10 тис. євро 
без надання підтвердних документів. Вимога надавати підтвердження була 
повернута 13 березня. Оскільки банківська система виявилася стійкою до 
шоку повномасштабної війни, 4 квітня Нацбанк із певними винятками 
повернув стандартні вимоги до банків з контролю валютних операцій 
клієнтів. 
- тимчасова заборона купувати віртуальні активи за гривню та 
обмеження на купівлю таких активів за валюту сумою до 100 тис. грн на 
місяць в еквіваленті (запроваджена наприкінці квітня). НБУ також обмежив 
здійснення P2P-переказів у гривні та іноземній валюті сумою до 100 тис. грн 
на місяць в еквіваленті. 
- тимчасова заборона закордонних розрахунків для купівлі цінних 
паперів та оплати брокерських рахунків картками українських банків. 
Грошово-кредитна політика. 15 квітня Рада НБУ ухвалила основні 
засади грошово-кредитної політики в умовах воєнного стану. Відповідно до 
цього документа НБУ на час війни відмовився від таргетування інфляції, а 
також тимчасово — від використання ключової ставки як основного 
35 
інструменту монетарної політики для зниження інфляції та публікації 
власних макроекономічних прогнозів. При цьому регулятор зобов’язався 
повернутися до цих заходів в міру нормалізації фінансово-економічної 
ситуації в країні. 2 червня НБУ вперше з початку війни змінив облікову 
ставку — підвищив її до 25% з січневих 10%. Цей рішучий крок, пояснили в 
НБУ, покликаний захистити гривневі доходи та заощадження громадян, а 
також збільшити привабливість гривневих активів, зокрема державних 
облігацій. 
Вимушеним кроком воєнного часу є можливість Нацбанку фінансувати 
держбюджет шляхом купівлі ОВДП у Міністерства фінансів (станом на 7 
червня НБУ профінансував уряд на 120 млрд грн). В НБУ пообіцяли, що 
таким чином фінансуватимуть лише критичні видатки уряду та 
висвітлюватимуть такі операції максимально прозоро. 
Регулятор також підкреслив подальшу готовність до співпраці з урядом 
для залучення міжнародного фінансування, яке необхідне для вирішення 
гуманітарних проблем та повоєнної відбудови України. 
Робота небанківських фінансових установ. Низку рішень Нацбанк 
ухвалив для адаптації до воєнного стану небанківських фінустанов — 
кредитних спілок, страхових, лізингових, факторингових компаній, 
ломбардів тощо. Зокрема, НБУ запровадив такі обмеження: 
- на виплати бонусів, премій та інших додаткових виплат керівництву, 
окрім фіксованих складових матеріальної нагороди; 
- на доступ до відкритої інформації про небанки, зокрема до реєстрів 
небанківських фінустанов, колекторських компаній, страхових та 
перестрахових брокерів, переліку небанківських фінансових груп тощо. 
Водночас були впроваджені такі послаблення: 
- скасування заходів впливу за порушення вимог достатності власного 
капіталу, строків подання звітності, розкриття інформації та надання 
документів на вимогу НБУ; 
36 
- відтермінування впровадження вимог щодо повного розкриття 
споживачам інформації про свої послуги, зокрема кредитування; 
- для уникнення банкрутства кредитним спілкам дозволено не видавати 
учасникам суми кредитних і пайових внесків; дозволено самостійно 
визначати максимальну суму видачі готівки в обсязі, що не перевищує 100 
тис. грн на добу на кожного члена; визначати рівень прострочення кредитів у 
договорах про реструктуризацію; а також знято обмеження на пролонгацію 
кредитів пов’язаним особам та продовжено до 18 місяців строків дії плану 
відновлення фінансової діяльності; відтерміновано надання НБУ інформації 
про врахування та впровадження рекомендацій за результатами інспекцій. 
Для учасників кредитних спілок несвоєчасне внесення платежів не 
вважатиметься простроченням. 
Боротьба із впливом рф та білорусі на фінансову систему України. З 
першого дня війни НБУ заборонив банкам видавати кошти за рахунками 
резидентів рф та білорусі в Україні, а також купувати чи продавати їм 
валюту, в тому числі для виконання перед ними зобов’язань. Згодом до цієї 
заборони НБУ затвердив ряд винятків. Зокрема було дозволено видатки для 
соціальних виплат, виплати зарплат, сплати комунальних послуг, податків, 
штрафів, а також банківських комісій та страхових виплат. 
24 лютого регулятор ухвалив постанову для уможливлення ліквідації 
підконтрольних росії банків. Вже наступного дня Нацбанк відкликав 
ліцензію та ліквідував два банки, які перебували під опосередкованим 
контролем росії. Мова про Міжнародний резервний банк (на 100% належав 
державному «Сбєрбанку Росії») та Промінвестбанк (частка 99,77% належить 
держкорпорації «ВЕБ.РФ»). Обидві фінустанови з 2017 року перебувають під 
санкціями Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) для 
боротьби з виведенням капіталів, зокрема, на користь материнських 
структур. 
Крім цього, НБУ дозволив скасування акредитації представництв 
російських банків в умовах воєнного стану, заборонив резидентам рф брати 
37 
участь в управлінні банками в Україні та відмовився від надання бланкового 
рефінансування банкам з російськими акціонерами. 
Спрощення умов для фінансової підтримки ЗСУ та гуманітарних 
потреб. На початку березня НБУ створив окремі спецрахунки для збору 
коштів на потреби ЗСУ та гуманітарні потреби України та зробив для них 
винятки із загальної заборони на валютні перекази. Аби розширити джерела 
залучення коштів на підтримку України, НБУ також зробив винятки із 
заборони громадянам білорусі та рф перераховувати кошти на благодійні 
спецрахунки України. 
Крім того, на період воєнного стану НБУ спростив контроль джерел 
походження коштів, спрямованих на благодійні спецрахунки, а також на 
купівлю «військових облігацій». Для покупців «військових облігацій» 
регулятор запровадив спрощений порядок ідентифікації та верифікації, аби 
зробити ці цінні папери доступними для якомога ширшого кола людей. 
НБУ дозволив волонтерам-фізичним особам переказувати іноземну 
валюту в межах 400 тис. грн на місяць в еквіваленті за офіційним курсом 
НБУ для купівлі бронежилетів, касок, військової й тактичної форми, взуття, 
військової оптики, безпілотників, спальників та аптечок. 
В умовах повномасштабної війни економіка Україні (а відповідно уряд 
і Нацбанк) зіткнулися з небаченими досі труднощами. Фізичне руйнування 
частини підприємств та розриви ланцюжків постачань, а також перекриття 
морського експорту підвищили безробіття, знизили податкові та валютні 
надходження (падінню доходів уряду сприяло також радикальне зниження 
податків у перші дні війни). Багато людей втратили доходи, мільйони виїхали 
за кордон, а також виросла потреба закуповувати імпортні товари для 
постачання армії. Це підвищило державні видатки, в тому числі валютні (при 
цьому як позитив варто відзначити забезпечення можливості для біженців 
розраховуватися гривневими картками за кордоном).  
Розуміло, що в ситуації зниження валютних надходжень та зростання 
видатків утримувати фіксований курс гривні можна лише за рахунок втрати 
38 
валютних резервів. Тому, щоб зберегти резерви, потрібно запроваджувати 
жорсткі валютні обмеження, в тому числі обмеження на купівлю товарів 
некритичного імпорту. Такі обмеження були запроваджені НБУ (як описано 
вище) та урядом. Тим не менш, за лютий-травень резерви НБУ знизилися з 
29,1 млрд дол. до 25,1 млрд дол. США, незважаючи на надходження 6,7 млрд 
дол. міжнародної підтримки. Фінансування видатків уряду за рахунок НБУ 
теж мало свою ціну – за результатами квітня інфляція в річному вимірі 
виросла до 16,4% (даних за травень поки немає). 
На жаль, допомога від зовнішніх партнерів наразі нижча, ніж озвучена 
урядом потреба у 5 млрд. дол. на місяць. Отже, як уряду, так і Нацбанку 
необхідно буде ухвалювати непопулярні, але необхідні рішення. Одне з них – 
підвищення облікової ставки до 25% – Нацбанк уже ухвалив, а також 
поступово почав переходити до плаваючого курсу (девальвація гривні дещо 
пом’якшить наслідки макроекономічного шоку). Крім того, необхідно буде 
найближчим часом повернути, а, можливо, й підвищити податки, зокрема 
податки на імпорт, а також скоротити перелік товарів критичного імпорту 
(який зараз доволі довгий і включає, наприклад, рекламні послуги та солодку 
воду) та ще більше обмежити відплив капіталу – наприклад, розглянути 
можливість реструктуризації державного боргу. На жаль, економічні втрати 
від війни відчує кожен українець, а також мешканці всього світу. 
 
39 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ 
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
2.1 Аналіз основних показників сучасного стану ринку фінансових 
послуг в Україні 
 
Фінансовий ринок України сьогодні є невід’ємною складовою 
фінансової екосистеми країни, яка функціонує за принципами задоволення 
потреб кінцевих споживачів – суб’єктів ринку, у разі необхідності 
використання ними різноманітних фінансових інструментів задля досягнення 
поставлених цілей в процесі їх діяльності. Це, свого роду, споживацько-
центрична модель, у фокусі якої перебувають кінцеві споживачі фінансових 
послуг, що визначають основні ціннісні підвалини функціонування такої 
екосистеми, адже основним її завданням є створення комфортних умов для 
ефективної роботи суб’єктів господарювання всіх рівнів, а особливо 
інфраструктурних – таких, як фінансовий сектор. Закладення такої 
екосистеми продемонструвало високу гнучкість та адаптивність 
функціонування навіть в умовах війни. Особливо ціннісним є 
клієнтоорієнтованість та сфокусованість на потребах не кінцевих 
бенефеціарів чи інституційних інвесторів, а самих споживачів фінансових 
послуг. Для досягнення цієї мети учасники ринку мають тісно взаємодіяти 
між собою, координувати дії та спрямовувати зусилля в одному напрямку 
для створення актуальних сервісів та необхідних продуктів для споживачів. 
Ефективність роботи всієї екосистеми, як показує практика, залежить від 
прозорості роботи та взаємної поваги усіх учасників, фундаментальною 
основою якого є дотримання встановлених правил та злагоджена робота на 
всіх рівнях. 
Проаналізувавши усі заходи та кроки, які робились упродовж 2020–
2022 рр., можна стверджувати, що, попри повномасштабну військову агресію 
росії та вплив світової пандемії COVID-19, регуляторам фінансового ринку 
40 
вдається досягати позитивних результатів у втіленні Стратегії розвитку 
фінансового сектору України до 2025 р. [16]. 
Так, зокрема, у 2021 р. 85% заходів дорожньої карти реалізації 
Стратегії було виконано відповідно до затвердженого графіку. 
В Стратегії прописані пріоритети та цілі розвитку фінансового 
сектору до 2025 р. 
Зокрема, ключовою метою провадження реформ та забезпечення 
розвитку фінансового ринку України, базуючись на провідних міжнародних 
практиках та запровадженні в діяльність українського фінансового ринку 
технологій і норм, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС 
й іншими, взятими на себе Україною, міжнародними зобов’язаннями. 
Стратегія замінила попередню Комплексну програму розвитку фінансового 
сектору, яка діяла до 2020 р. та задавала тренд пріоритетності регуляторних 
реформ у попередні п’ять років. 
Через повномасштабну війну росії проти України у 2022 р. 
фінрегулятори вимушені переглянути Стратегію та оновити її до 2023 р. 
Оновлена Стратегія має враховувати першочергові заходи, які закладаються 
у Плані відновлення України, який розроблено Національною радою з 
відновлення України. 
Аналіз основних показників фінансового ринку за ІІ квартал 2022 р. 
демонструє, що банківський та небанківський сектори поволі адаптуються до 
роботи в умовах воєнного стану. Першим позитивним сигналом стало те, що 
свою роботу, майже у повному обсязі, відновили відділення банківських 
установ у звільнених від окупації регіонах, а у вільних регіонах налагодили 
режим роботи, адаптований до повітряних тривог. Це дало змогу 
стабілізувати довіру клієнтів, наростити обсяги коштів на рахунках через 
збільшення гривневих внесків населення і вкладів бізнес-структур в 
іноземній валюті та зберегти банківському сектору доволі високий рівень 
ліквідності, навіть в умовах війни. Варто зазначити, що ця позитивна 
динаміка була досягнута шляхом підняття ставок на гривневі вкладення. 
41 
Ще одним важливим чинником вкладення коштів в банківську 
систему стало те, що НБУ зробив “сміливий крок” щодо хеджування 
валютних ризиків через прив’язку до іноземної валюти (депозити можна 
перевести в іноземну валюту за курсом НБУ на день укладення угоди, а 
отримати виплату в день закінчення вкладу за курсом, який буде актуальним 
на той час). Не менш популярними стали: конвертація гривневих заощаджень 
в іноземну валюту за комерційним банківським курсом із подальшим їх 
розміщенням на депозит із мінімальним терміном три місяці; депозитні 
сертифікати НБУ; військові облігації, що в підсумку дало змогу наблизити 
активи до довоєнного рівня. Щодо кредитного портфеля, то тут зростання 
відбувалося виключно через корпоративне кредитування державними 
банками в межах державних програм під тримки, а ринки ритейлу та 
кредитування домашніх господарств, в умовах воєнного часу, і на далі 
демонструють низхідні тренди через невизначеність, низьку 
платоспроможність, зростання роздрібних цін. 
У секторі надавачів небанківських фінансових послуг у ІІ кварталі 
2022 р. продовжувалося скорочення обсягів основних фінансових послуг. На 
страховому ринку суттєво зменшилися обсяги страхових премій за більшістю 
видів страхування та знизилися виплати за ризиковими видами страхування. 
У сегменті, в якому працюють кредитні спілки, також простежується 
негативна динаміка, а саме – скорочуються активи цих фінансових 
посередників, зменшується кредитна активність членів спілок, 
спостерігається відтік депозитних вкладів. 
Щоправда, кредитні спілки (які звітують) задекларували незначний 
рівень прибутковості, що супроводжувався зниженням кількості працівників 
та кількості відокремлених підрозділів; також спілки мали незначні витрати 
на резервування, що може свідчити про завбачливе формування резервів у 
попередні, більш сприятливі, періоди. 
Діяльність ломбардів і далі продовжує згортатися, а їхні збитки 
зростають. Обсяги кредитних операцій, операцій з факторингу, фінансового 
42 
лізингу та гарантій фінкомпаній і ломбардів у ІІ кварталі 2022 р. різко 
скоротилися, а в деяких із них – впали практично до нуля. Фактично, можна 
стверджувати, що кредитування населення як банківськими, так і не 
банківськими фінансовими установами майже зупинилося (табл. 2.1.). 
 
Таблиця 2.1 – Основні показники діяльності фінансових установ, 
регулювання та нагляд за якими здійснює Національний банк України [17] 
 
 
Війна – це завжди виклик, а особливо для фінансового сектору. З 
початку війни в Україні не було зареєстровано жодної нової фінансової 
установи, тоді як ринок покинуло чимало гравців. ІІ квартал 2022 р. 
ознаменувався незначними змінами структури сектору і, як правило, це були 
небанківські фінансові установи. З Реєстру у 2022 р. було вилучено 91 
кредитну спілку (18 – у ІІ кварталі), 13 страховиків (3 – у ІІ кварталі), 30 
фінансових компаній (2 – у ІІ кварталі) та 66 ломбардів (2 – у ІІ кварталі) і 2 
банки (жодного – у ІІ кварталі) (рис. 2.1). Усі установи, які покинули ринок, 
мали анульовані ліцензії (більшість за ініціативи заявника), значна частка 
установ, які покинули ринок, мали місце реєстрації і працювали на території 
ОРДЛО та Криму. Активні бойові дії мали негативний вплив як на величину, 
так і на структуру активів фінансових установ. З початку повномасштабного 
вторгнення росії та втрат економіки України через окупацію та анексію 
43 
територій, суттєво знизилися обсяги активів в усіх фінансових установах, 
винятком стали лише страхові компанії (рис. 2.2). 
 
 
Рис. 2.1. Кількість надавачів фінансових послуг 
 
Основна частка активів на фінансовому ринку припадає на банки – 
88,2%, тоді як лише 11,8% належить небанківським фінансовим установам, 
причому за останній квартал вона ще більше скоротилася. 
Нові правила формування резервів за простроченими кредитами та 
визнання непрацюючих кредитів корпоративного сегменту, необхідність 
покриття їх резервами спричинило потребу у доформуванні таких резервів, 
що призвело до збільшення обсягів збитків сектору, який, попри все, 
залишився операційно прибутковим. Не менш вагомим у воєнний час 
залишається кредитний ризик, який є одним із ключових для фінустанов, що 
призводить до зниження їх капіталізації. Варто зазначити, що Національний 
банк зобов’язався не застосовувати заходів впливу під час воєнного стану до 
фінансових установ за порушення ними вимог до нормативу достатності 
капіталу та ліквідності, а після його завершення у фінансових установ буде 
44 
достатньо часу для приведення фінансових показників діяльності до 
встановлених нормативів. 
 
 
 
Рис. 2.2 Структура активів фінансового сектору, млрд грн [17] 
 
 
Також варто зазначити, що на фінансовому ринку України на кінець 
ІІ кварталу 2022 р. спостерігалися одні з найвищих темпів зростання чистих 
активів державних банків – їхня частка в загальній сукупності зросла на 2,2 
відсоткових пункти і досягла 50,1% (рис. 2.3). 
Вищенаведені дані свідчать, що зростає концентрація державного 
сектору в банківській сфері. Це може демонструвати перехід до регульованої 
державної політики в сфері банківництва – так званий преференційний 
керований ринок, або бажання дер жави отримати повний контроль над 
фінансовою сферою, іншими словами – тримати “контрольний пакет акцій” 
на фінансовому ринку. 
45 
 
Рис. 2.3. Розподіл чистих активів за групами банків [18] 
 
Така тенденція добре корелює із проведенням єдиної політики в 
умовах війни, але може мати негативний вплив у мирний час для 
вибудовування конкурентного фінансового середовища, здатного швидко 
реагувати на ринкові виклики. 
 
 
2.2 Аналіз фінансової системи України під час війни 
 
Доведено, що коли нинішній курс не змінити, він призведе до великої 
економічної кризи. Як Україні вийти на шлях сталого розвитку протягом 
війни? За порадами вчених і економістів зрозуміло, що необхідно 
нормалізувати макроекономічну політику, аби вивести економіку на стійку 
траєкторію. Зрозуміло, що для виходу з кризи в Україні не спрацює типова 
програма макроекономічного коригування. Економічний добробут України і 
майбутнє Європи залежить від ходу цієї ситуації. Це основне обмеження має 
зумовлювати хід будь-якої програми економічного відновлення, а викликам 
46 
має відповідати надзвичайна політика та надзвичайна підтримка з боку 
міжнародних партнерів України. 
Війна Росії проти України завдала масштабних збитків українській 
економіці. У звіті Світового банку їх загальна сума оцінюється у 349 
мільярдів доларів США. Через те, що повномасштабне вторгнення Росії 
завдало потужного удару економіці країни, унеможливило діяльність 
економіки на великій території України, порушило сільськогосподарські 
посіви та збір врожаю. Сьогодні негативного впливу зазнали галузі, в яких 
неможлива онлайн робота. Зокрема, авіаційні, морські перевезення, сфера 
послуг, де бізнес працює безпосередньо зі споживачами. В результаті 
блокування росією українських морських портів відбулося скорочення 
експорту майже вдвічі, а експорту зерна, який визначав лідерські позиції 
України на світових ринках, – на 90 % [3].  
На десять областей, де відбуваються бойові дії, припадає половина 
ВВП. Останнім часом, за прогнозами Світового банку, обсяг виробництва в 
Україні скоротиться на 45,1%. Через те Україна набула позитивного досвіду 
функціонування в період криз як економічних, так і внаслідок пандемії covid-
19. Тому тепер уміємо працювати в екстремальних умовах, швидко 
адаптуємося до нових критичних умов: освіта без особливих перешкод 
налагодила дистанційне навчання, підприємства відновлюють свою 
діяльність у порівняно безпечних регіонах. Кабінет Міністрів України 
оголосив програму переміщення бізнесу, зобов’язуючись надати 
безкоштовний переїзд, потрібні виробничі приміщення та допомогу з 
переміщенням працівників. П’ять західних регіонів також пропонують 
регіональні програми переїзду [4].  
На сьогодні яскравим прикладом якісного проходження кризи стало 
функціонування банківської системи України. На час війни НБУ зафіксував 
курс долара, стримуючи інфляцію. Разом із суворим контролем операцій за 
поточним рахунком, рахунком капіталу та своєчасними валютними 
інтервенціями це дало змогу обмежити паніку на готівковому ринку. Із 
47 
початку березня НБУ навіть вдалося збільшити золотовалютні резерви 
України на 2%. Реакція НБУ на підвищені ризики відтоку валюти та капіталу 
була швидкою і навіть у розпал війни українська банківська система 
продовжує працювати [2].  
Економіка України зазнає колосальних збитків від російської збройної 
агресії. Наразі ці втрати оцінити важко, адже війна триває. Однак треба 
розуміти, що битви виграє армія, а війну – економіка. Останнім часом значна 
увага приділяється питанням післявоєнної відбудови України, в тому числі 
джерелам ресурсів, які можуть бути задіяні в цьому процесі. Тому за 
оцінками національних та міжнародних експертних інститутів втрати ВВП 
України у 2022 році внаслідок військової агресії РФ можуть становити від 
30% до 50%. В абсолютних цифрах у цінах 2021 року це відповідатиме 1,6–
2,7 трильйона гривень (56–92 млрд доларів США) «невиробленої» продукції 
упродовж року. До цього ще можна додати, матеріальні збитки внаслідок 
масштабних руйнувань інфраструктурних та цивільних об’єктів, які 
оцінюють від 500 до 1000 млрд доларів США [4].  
Таким чином, відновлення ВВП України до докризового рівня 
потребуватиме залучення міжнародного фінансування фондів з відбудови 
економіки України та активізації фіскального й монетарного інструментарію 
з метою відновлення інвестиційних процесів у державі.  
Україна займає вагоме місце на світовому продовольчому ринку. До 
війни ми експортували понад 15% від світового продовольства кукурудзи та 
близько 10% зернових. Тобто, були в одному та іншому сегменті одним із 
найбільших світових експортерів. Але нині український продовольчий ринок 
перебуває у кризовому стані через дію багатьох факторів, які поступово діяли 
вже протягом досить тривалого періоду. По-перше, в минулі роки були 
досить несприятливі погодні умови для світового врожаю с/г продукції (ми в 
Україні цього не відчули, тому що у минулому році мали рекордний врожай). 
По-друге, зростання цін на енергоносії, в першу чергу, на газ, які збільшили 
ціни на добрива. А добрива, це, звичайно, важливий компонент собівартості 
48 
зерна та інших сільськогосподарських продуктів. По-третє, саме вторгнення 
росії в Україну та початок війни теж суттєво вплинуло на світовий 
продовольчий ринок. Адже багато компаній не захотіли співпрацювати з 
країноюагресором. По-четверте, звичайно, відсутність експорту зерна з 
України, також підштовхнуло на зміну цін на продовольство у світі. А за 
цінами на зерно почали зростати ціни на м’ясо та інші продовольчі товари 
[5].  
Не менш важливий вплив на економіку має фактор довготривалого 
ефекту на ринок продовольства, йдеться про передумову внутрішнього 
споживання у Китаї. Там все більше людей споживають протеїн і 
перелаштовуються саме на яловичину, що збільшує потребу не тільки у 
м’ясі, але й зерні, який є кормом для худоби. Усі ці фактори загалом 
призвели до того, що ціни на продовольство у світі за останні два роки 
зросли на 60%. Це агрегований індекс, який розраховує FAO – Продовольча 
та сільськогосподарська організація ООН. Виходячи з перерахованого, 
цікавим є власне їхній аналіз, що зараз рівень цін на продовольство у світі є 
найвищим за останні десятиріччя. Та більшим за ті рівні, коли були соціальні 
негаразди («Арабська весна») [5].  
Проаналізувавши різні експертні оцінки, сукупні потреби у 
фінансуванні відновлення економіки України становитимуть близько 1 
трильйона доларів США (табл. 2.2). 
 
Таблиця 2.2. – Джерела фінансування економічної відбудови України 
 
49 
 
Стан ліквідності банківської системи має доволі сильний негативний 
вплив на фінансову систему України. Протягом останнього тижня ліквідність 
банківської системи (депозитні сертифікати + кореспондентські рахунки) 
досягла рекордних значень з початку воєнної агресії РФ і станом на кінець 
дня 15.04.2022 становила 227 млрд грн (+9,2 млрд грн за тиждень), у т.ч.:  
• у депозитних сертифікатах НБУ – 170,1 млрд грн (+2,6 млрд грн за 
тиждень);  
• на кореспондентських рахунках в НБУ – 56,7 млрд грн (+6,7 млрд грн 
за тиждень) [1]. На сьогодні в межах 50 млрд грн банківської ліквідності є у 
вигляді готівки в касах банків (рис. 2.5.). 
 
 
Рис. 2.5. Загальна ліквідність банківської системи України, млрд грн 
 
Зростання банківської ліквідності повністю пояснюється 
нарощуванням державних витрат шляхом їх боргового фінансування, що 
призвело до збільшення грошової маси в економіці на 23 млрд грн (за 
тиждень), з яких близько 10 млрд грн поповнили ліквідність банків, а решта 
13 млрд грн – було абсорбовано НБУ через інші монетарні операції 
50 
(погашення довготермінових кредитів рефінансування тощо) у вигляді 
готівки в касах банків [2] 
Рекордними для банківської системи за всю економічну історію 
України є поточні цифри ліквідності. Загальна ліквідність перевищує 
норматив ліквідності (55 млрд грн) в 4 рази. Співвідношення ліквідності 
банків до ліквідних зобов’язань банків у квітні повернулося до докризового 
рівня – 15%.  
Висока ліквідність банківської системи спостерігається на тлі низького 
рівня монетизації економіки (менше 40% ВВП) [2].  
Поряд з загальною ліквідністю зростає і структурний профіцит 
ліквідності (депозитні сертифікати мінус кредити рефінансування), який 
станом на 15.04.2022 р. досяг 45 млрд грн (рекордне значення з початку 
війни) (рис. 2.6). 
 
 
Рис. 2.6. Структурний профіцит ліквідності банківської системи 
України, млрд грн. 
 
Структурний профіцит, який зараз є присутній, означає, що банківська 
система в цілому не потребує додаткового фондування. Надлишкова 
ліквідність генерує пасивні чисті доходи банків (процентні доходи за 
51 
депозитними сертифікатами НБУ, процентні витрати за кредитами 
рефінансування НБУ). Тривалий структурний профіцит перешкоджає 
адекватній трансмісії процентної ставки, оскільки призводить до заниження 
банками депозитних процентних ставок, розширення процентної маржі 
банківської системи (рис. 2.7). 
 
 
Рис. 2.7. Процентна маржа між ставками за новими кредитами та 
депозитами банків, відс. п. 
 
Структурний профіцит ліквідності банківської системи України 
спостерігається вже 4-й рік поспіль. У минулому році він у середньому 
складав 65 млрд грн, у позаминулому – 110 млрд грн. У квітні поточного 
року середні процентні ставки за строковими депозитами населення 
знизилися ще на 75 б.п. (до 7,5% річних станом на 18.04), що майже вдвічі 
нижче інфляції. В результаті маржа процентних ставок між новими 
кредитами та депозитами збільшилася до рекордних 8 в.п. Поряд з цим 
прибуток банківської системи за поточний рік є на історично найвищому 
рівні (понад 90 млрд грн за станом на лютий 2022 року) [5].  
Тобто, національна банківська система, навіть у нинішніх умовах 
воєнного стану, має достатній ресурс міцності для посилення своїх 
52 
посередницьких функцій та розширення кредитної підтримки економіки – 
критично важливого джерела покриття проблем фінансування бізнесу. 
Активізація кредитування також підвищуватиме попит банків на 
ресурси фондування, що скорочуватиме банківську процентну маржу та 
знижуватиме надлишковий профіцит ліквідності. Звичайно, воєнні ризики 
критично загострюють питання гарантій та застави за кредитами. Уряд уже 
активізував та розширив державні програми кредитної підтримки суб’єктів 
бізнесу, що позитивно відобразилося на динаміці кредитування. Однак 
бюджетні ресурси є обмеженими.  
НБУ стимулює кредитний процес шляхом реалізації інструментів 
пільгового цільового рефінансування банківських кредитів та/або 
пом’якшення вимог фінансового регулювання кредитної діяльності, зокрема 
вимог до предметів застави. Такі інструменти та опції застосовуються у 
світовій практиці діяльності центральних банків. Практичні кейси можна 
запозичити з досвіду ЄС, Великобританії, США, Угорщини, Грузії. 
Підтримка грошово-кредитних економічних відносин посилюватиме зв’язки 
фінансового та реального секторів економіки, що позитивно впливатиме на 
процес трансформації національних заощаджень у потенційні інвестиції [4]. 
Цьому процесу також сприятиме й нова грошово-кредитна політика 
Національного банку України. Нещодавно рада НБУ затвердила «Основні 
засади грошово-кредитної політики на період воєнного стану». Це 
принципово важливий документ, який відкриває не тільки нові можливості 
здійснення відповідних заходів НБУ, але й створює умови для формування 
відповідних умов для повоєнної відбудови. За умов війни вкрай важливим є 
забезпечення надійного та стабільного функціонування банківської та 
фінансової системи країни, а також максимальне забезпечення потреб 
оборони України, безперебійного функціонування системи державних 
фінансів та об’єктів критичної інфраструктури [5].  
Зниження під час війни дієвості ринкових інструментів унеможливлює 
проведення монетарної політики в режимі інфляційного таргетування з 
53 
плаваючим валютним курсом. Дієвість каналів монетарної трансмісії 
додатково послаблюється адміністративними обмеженнями на валютному 
ринку та обмеженнями щодо руху капіталу. За таких умов Національний 
банк може тимчасово не використовувати ринкові монетарні інструменти, 
зокрема ключову (облікову) ставку як основний інструмент грошово-
кредитної (монетарної) політики.  
Висока невизначеність, спричинена війною, також ускладнює 
прогнозування економічних процесів з прийнятною ймовірністю. Тож 
Національний банк може тимчасово утриматися від публікації власних 
макроекономічних прогнозів. Він уже здійснює гнучку адаптацію 
операційного дизайну грошово-кредитної (монетарної) політики та вживає 
необхідних антикризових заходів для підтримання належного рівня 
ліквідності банківської системи (у тому числі за потреби – частково через 
механізми бланкового рефінансування) та посилення гнучкості банків в 
управлінні власною ліквідністю. 
Основна увага НБУ зосереджена на ризиках та загрозах для 
фінансового сектора, спричинених військовою агресією росії, та на заходах 
для підтримання його стійкості. Повномасштабна війна росії проти України 
призвела до глибокої кризи, що матиме далекосяжні наслідки для 
фінансового сектора. Внаслідок війни ВВП впаде більш як на третину, а 
інфляція в рази перевищуватиме цільовий рівень. Неконтрольованої 
девальвації вдалося уникнути завдяки тимчасовій фіксації обмінного курсу. 
Водночас тиск на валютному ринку зберігається, НБУ проводить значні 
інтервенції з продажу іноземної валюти, щоб їх згладити. Також НБУ в 
червні різко підвищив облікову ставку, щоб серед іншого забезпечити 
привабливість гривневих вкладів та послабити тиск на валютному ринку. Це 
рішення надалі спонукає банки підняти ставки за депозитами. Також має 
зрости дохідність ОВДП [5].  
Банки продовжують кредитувати навіть сьогодні, під час війни, проте 
збільшення фінансування потребують лише окремі підприємства та галузі, 
54 
зокрема сільське господарство. На жаль невизначеність макроекономічних 
умов та фінансового стану позичальників, масове кредитування бізнесу зараз 
є можливим лише у разі розширення програм державної підтримки.  
Сьогодні основним є кредитний ризик для банків, а його реалізація – 
найбільшою загрозою для сектора. Фінансові установи поволі почали 
визнавати вже понесені та очікувані збитки. Банківський сектор вперше за 
п’ять років став збитковим через різке зростання відрахувань до резервів. За 
очікуваннями НБУ, банки втратять мінімум 20% кредитного портфеля 
унаслідок війни та економічної кризи. Такі втрати матимуть значний вплив 
на достатність капіталу банків. З огляду на це НБУ дотримуватиметься 
політики регуляторних послаблень, щоб допомогти банкам подолати кризу. З 
кінця липня НБУ знижує ваги ризику за незабезпеченими споживчими 
кредитами із 150% до 100%. Банки зможуть використати накопичений запас 
капіталу, щоб покрити кредитні втрати [2].  
За проведеним аналізом НБУ, більшість фінустанов мають достатній 
капітал, аби покрити значні втрати від кредитного ризику. Збереження 
операційної прибутковості дасть змогу банкам самостійно відновити капітал 
після проходження глибокої фази поточної кризи. НБУ дасть достатньо часу 
банкам для підготовки планів відновлення та їх виконання. Надалі дії 
регулятора залежатимуть від зміни ринкових умов.  
Небанківські фінансові установи гірше, ніж банки, впоралися з 
операційним ризиком, однак в усіх сегментах залишаються гравці, що надалі 
безперервно надають якісні послуги. Запорукою швидшого відновлення 
фінансової системи після кризи стане прозорість у відображенні фінансового 
стану банків та небанківських фінансових установ. Маючи достатньо 
інформації про розвиток сектора, НБУ зможе ефективніше реагувати на 
поточні виклики та забезпечити фінансову стабільність.  
Зазначено, що задля забезпечення належної відсічі широкомасштабній 
збройній агресії росії та безперебійного функціонування системи державних 
фінансів в умовах воєнного стану Національний банк може надавати 
55 
підтримку державному бюджету шляхом купівлі цінних паперів Уряду 
України на первинному ринку (тимчасова інституціональна можливість чого 
випливає із законодавства про воєнний стан) [5]. Доцільність та обсяги 
операцій із фінансування державного бюджету визначатимуться окремими 
рішеннями Національного банку, зважаючи на ситуацію на фінансових 
ринках та в державних фінансах, зокрема з урахуванням можливості 
наповнення державного бюджету з інших джерел. Усвідомлюючи потенційні 
ризики монетизації дефіциту державного бюджету, Національний банк 
фінансуватиме лише критичні видатки Уряду в обмежених обсягах та лише 
шляхом купівлі цінних паперів Уряду на первинному ринку. 
Національний банк також зберігатиме максимальну прозорість у 
висвітленні таких операцій. Сукупність таких заходів, а саме, обмеження 
обсягів монетизації дефіциту бюджету й прозорі комунікації убезпечать від 
загрози посилення фіскального домінування, збережуть довіру до монетарної 
політики та не ускладнять співпрацю з міжнародними фінансовими 
організаціями.  
На даний час Національний банк прагне до повної відмови від 
фінансування дефіциту державного бюджету, враховуючи потребу в 
забезпеченні оптимального балансу між, з одного боку, утриманням під 
контролем інфляційної динаміки та очікувань, а з іншого, – необхідністю 
підтримання боєздатності ЗСУ, безперебійного функціонування системи 
державних фінансів та об’єктів критичної інфраструктури. Національний 
банк і надалі виходитиме з потреби збереження власної інституційної, 
фінансової та операційної незалежності для належного виконання своїх 
функцій. Національний банк максимально уникатиме заходів та інструментів, 
застосування яких призведе до послаблення довіри до грошово-кредитної 
(монетарної) політики, розбалансування очікувань та посилення фіскального 
домінування [5].  
Фінансовий стан Української держави зазнав суттєвого погіршення 
внаслідок початку повномасштабного військового вторгнення рф на 
56 
територію України. Російська агресія завдала Україні безпрецедентних 
гуманітарних і соціальних втрат, спричинила серйозні деструктивні процеси, 
в тому числі руйнацію інфраструктури на території бойових дій, 
дезорганізацію усталених виробничих зв’язків і критично важливих 
постачань ресурсів, часткову втрату зовнішніх ринків та експортного 
потенціалу [6].  
Отже, Національний банк підтримуватиме тісну взаємодію з Урядом 
для сприяння залученню необхідного зовнішнього фінансування від 
міжнародних організацій та країн-партнерів. Сьогодні Національний банк 
разом з Урядом докладатиме всіх зусиль для виконання цілей, критеріїв та 
заходів із реформування економіки й фінансової системи, передбачених 
співпрацею з МВФ, іншими міжнародними фінансовими організаціями та 
інституціями ЄС. Ухвалені Основні засади діятимуть тимчасово під час 
правового режиму воєнного стану, а за потреби також деякий час після його 
завершення до нормалізації функціонування економіки та фінансової 
системи. Все це ще раз підтверджує готовність усіх державних структур 
України як до ефективної фінансової оборони, так і до наступальних дій 
щодо відновлення рідної Вітчизни.  
Тривала війна стає дедалі ймовірнішою перспективою, яка потребує 
переналаштування макроекономічної стратегії країни. Зокрема, нинішня 
комбінація економічної політики, яка ґрунтується на скороченні валютних 
резервів та інших тимчасових заходах, поступово стає неспроможною. Якщо 
цей курс не змінити, він призведе до великої економічної кризи, яка 
поставить під загрозу здатність України фінансувати свої військові зусилля 
протягом тривалого періоду. Як наслідок, глибока економічна та фінансова 
кризи, зумовлені повномасштабною війною росії проти України, матимуть 
суттєві негативні та довготривалі наслідки для фінансового сектора. Проте 
банки успішно протистоять викликам війни завдяки значному запасу 
міцності, своєчасній реакції НБУ та рокам спільної роботи над реформою 
сектора. 
57 
2.3. Оцінка поточного фінансового стану фінансової системи 
України 
 
Повномасштабнавійна, розпочата росією в лютому 2022 року, призвела 
до окупації українських територій, руйнування інфраструктури, збоїв у 
ланцюгах поставок, масової міграції населення, глибокої економічної та 
фінансової кризи і в подальшому матиме довготривалі негативні наслідки для 
фінансовогосектору. Українська економіка пережила серйозне скороченняу 
2022 році, реальний ВВП впавна29,1%, що стало найглибшим річним 
падінням в історії країни. Перші місяці війни принесли найзначніші 
економічні втрати: падінняна 14,9%  у І кварталі 2022 року. Учасники  
фінансового ринку отримали значні збитки від спричинених війною збоїв 
операційної діяльності. Проте успіхи Сил Оборони України, надзвичайні 
заходи, ужиті урядом і НБУ, підтримка міжнародних партнерів сприяли 
стабілізації макроекономічної ситуації. У результаті економічна активність 
почала поступово відновлюватися завдяки усуненню перебоїв у ланцюгах 
постачання, релокації підприємств, звільненню окупованих територій і 
поверненню частини переміщених осіб. Зниження безпекових ризиків, яке 
передбачається з наступного року, сприятиме пришвидшенню економічного 
зростаннядо 4,3% у 2024 році та до 6,4% у 2025році. Очікується, що 
деокупація територій і повноцінне відкриття чорноморських портів 
допоможуть збільшити обсяги промислового виробництва та врожаю, а 
часткове повернення вимушених мігрантів сприятиме розширенню 
внутрішнього попиту. 
Попривійну, інфляційні процеси в Україні залишаються 
контрольованими, інфляційний тиск в останні місяці стабілізувався, 
прогнозується помірне сповільнення інфляції у 2023 році. Для збереження 
макроекономічної стабільності у воєнний час НБУ змінив принципи 
проведення монетарної політики. Щоб уникнути неконтрольованої 
девальвації та відпливів капіталу, НБУ тимчасово зафіксував обмінний курс 
58 
та запровадив валютні обмеження, підтримуючи валютний ринок 
інтервенціями. У червні 2022 року облікова ставка підвищена з 10% до 25%з 
метою призупинення відпливудепозитів із банківської системи та 
збільшенняпривабливості національної валюти. Наприкінці липня 2022 
офіційний обмінний курс гривні до долара США девальвований на 25%. Така 
девальвація разом із коригуванням валютних обмежень, поступовим 
зростанням ринкових ставок після підвищення облікової ставки в червні та 
запровадженням зернового коридору допомогли зменшити тиск на валютний 
ринок, що привело до зменшення навантаження на золотовалютні резерви 
НБУ.  
Однак, незважаючи на цізаходи, валютний ринок усе ще потребує 
втручання, оскільки він не в змозі збалансувати себе, та є високий попит на 
іноземну валюту з боку підприємств і домашніх господарств. Узв’язку з 
цимНБУпродовжує компенсуватидефіцит іноземної валютинаринку та 
проводити політикуфіксованого курсу. НБУ, як тільки дозволить ситуація, 
має намір поступово перейти до більш гнучкого валютного курсу, 
пом’якшити валютний контроль та повернутися до режиму інфляційного 
таргетування. 
Міжнародна підтримка відіграє вирішальну роль уфінансуванні 
бюджету України. Через невизначеність, спричинену війною, у 2022 році 
параметри держбюджету неодноразово переглядалися. Дефіцит бюджету, 
визначений законому 1,5 трлн грн (близько 32% ВВП), в основному 
покривався за рахунок міжнародної допомоги та ґрантів, що становили понад 
половину бюджетного фінансування. Додатково чверть ресурсів бюджету 
надійшлавід НБУ. Проте через негативний вплив монетарного фінансування 
на валютний ринок і ціни уряд припинив покладатися на монетарне 
фінансування НБУ з 2023 року. На 2023 ріку затвердженому держбюджеті 
передбачено майже в двічі більші видатки над доходами з дефіцитом 
приблизно 21% ВВП (еквівалент 35,5 млрд доларів за поточним курсом). 
Основні видатки зосереджені на потребах безпеки т аоборони, соціальному 
59 
захисті домогосподарств. Для фінансування такого великого дефіциту 
Україна очікує суттєвої міжнародної фінансової підтримки. Ужовтні 2022 
року НБУ та Мінфін об’єднали зусилля для активізації внутрішнього ринку 
запозичень із метою відмови відмонетизації бюджету у 2023 році. НБУ 
активізував роботу з перекриття нелегальних схем за участю банків з 
уникнення оподаткування суб’єктами грального бізнесу, що вже в наступні 
місяці сприяло суттєвому збільшенню податкових надходжень до бюджету. 
Прийнятізмінищодо автоматичного обміну фінансовою інформацією з 
іншими державами (зокрема Сommon Reporting Standard/CRS) спрямовані на 
виявлення закордонних статків осіб і з метою забезпечення належного 
виконання ними  податкових зобов’язань. 
НБУ на початку повномасштабної війни перерахував до державного 
бюджету всю частину прибутку НБУ до розподілу за 2021 рік у сумі майже 
19 млрд грн, відкрив  спецрахунки для збору коштів напідтримку ЗСУ та для 
гуманітарної допомоги, здійснив прямий викуп держоблігацій для уникнення 
колапсу державних фінансів та забезпечення фінансування критичних 
видатків уряду на безпекові та соціальніпо треби (на 400 млрд грн у 2022 
році). 
На виконання рішення РНБО «Про примусове вилучення в Україні 
об’єктів прававласності Російської Федерації та її резидентів» та 
відповідного розпорядження КМУ наприкінці 2022 року ФГВФО забезпечив 
перерахування до спеціального фонду Державного бюджету коштів в 
еквіваленті 17 млрд грн і з рахунків ПАТ «Промінвестбанк» та  
АТ«МРБАНК» − банків із державним російським капіталом та які були 
дочірніми структурами російських банків в Україні, що ліквідуються 
ФГВФО на виконання рішення Правління НБУ про відкликання банківської 
ліцензії та ліквідацію, прийнятого на другий день повномасштабного 
вторгнення, 25лютого 2022 року.  
4. Реформа фінансового сектору України, що здійснювалася за активної 
підтримки міжнародних фінансових організацій, сприяла макрофінансовій 
60 
стабілізації та зміцненню спроможності регуляторів та учасників 
фінансового ринку протистояти кризовим явищам. Реформи, визначені в 
Комплексній програмі розвитку фінансового сектору України до 2020 року та 
Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2025 року, що 
реалізовувалися регуляторами фінансового сектору, спрямовані наподолання 
системних проблем у фінансовому секторі та розбудову повноцінного 
ринкового конкурентоспроможного середовища згідно зі стандартами ЄС. 
Зокрема, протягом останніх років НБУ разом із міжнародними партнерами 
працював над розробленням і впровадженням нових нормативних актів щодо 
капіталу та ліквідності, які відповідають європейській системі CRD/CRR, з 
метою сприяння фінансовій стабільності та стійкості української банківської 
системи. У травні 2023 року проведене опитування представників 
фінансового сектору, за результатами якого ключовими факторами ризику 
визначені війна з росією, корупція, діяльність правоохоронних органів та 
судової системи, шахрайство та кіберзагрози, чинники, пов’язані з 
економічною діяльністю та вартістю активів, а також якістю застави. У нових 
умовах, коли якість активів погіршується через вплив на них війни, а ризики 
ліквідності та неплатоспроможності зростають, проведені реформи 
фінансового регулювання виявилися особливо своєчасними та актуальними. 
Стратегія розвитку фінансового сектору повинна базуватися на поточному 
контексті, зважати на підвищені ризики та невизначеність, ураховувати 
чинники впливу вторгнення росії на умови функціонування фінансової 
системи, тому НБУ оновлює Стартегію розвитку фінансового сектору 
України.  
5. Перед Україною стоїть завдання з реалізації політичних реформ для 
вступу в ЄС, у тому числі посилення верховенства права, боротьби з 
корупцією та боротьби з відмиванням грошей. У червні 2023 року Україна 
розпочала процес вступу до Організації економічного співробітництва та 
розвитку. Крім того, Україна інтенсифікувала свою роботу з міжнародними 
фінансовими інституціями. Співпраця з міжнародними партнерами та 
61 
організаціями є особливо важливою під час розроблення механізмів і 
стратегії відбудови України і має ґрунтуватися на засадах підзвітності і 
прозорості. Така відповідальність України перед партнерами потребує 
посилення зусиль із боротьби з корупцією в Україні. У березні 2023 року 
Україна отримала позитивний проміжний звіт GRECO за результатами 
оцінювання боротьби з корупцією. Проте вже до кінця 2023 року Україна 
повинна продемонструвати прогрес у відновленні зобов'язань щодо 
декларування активів і забезпечення ефективного режиму протидії 
відмиванню коштів на підставі оцінки ризиків.  
6. Банківська система успішно протистояла викликам війни завдяки 
значному запасу міцності, своєчасній реакції НБУ та багаторічній спільній 
роботі над реформою банківського сектору. Банки безперебійно надають 
послуги, підтримують роботу мережі, зберігають операційну ефективність, 
прибутковість та нарощують капітал. Банківська мережа працювала навіть 
попри перебої з електропостачанням. Накопичений запас міцності сприяє 
фінансовій стабільності, посилює стійкість банків до подальших викликів 
тривалої війни та готує до повноцінного відновлення кредитування. Попри 
збитки від війни, банки були прибутковими у 2022році, а в 2023 прибутки 
зросли. Висока чиста процентна маржа та операційна ефективність властиві 
банкам усіх класичних бізнес-моделей: корпоративним, роздрібним та 
універсальним. Це стало можливим, зокрема, завдяки злагодженим зусиллям 
банків, своєчасній реакції Національного банку та рокам спільної роботи над 
реформою банківського сектору з 2015 року.У результаті банки підійшли до 
кризи зі значним запасом капіталу та ліквідності, операційностійкими та 
ефективними, мали плани дій на випадок несприятливих подій.  
7. Банки зазнали значних втрат від війни. Збитки банків від знищення 
нерухомості сягнули 750 млн грн уже на кінець 2022 року. За очікуваннями 
НБУ, втрати банків у наслідок війни можуть зрости до 20% довоєнного 
працюючого портфеля. Банки використовуватимуть капітал, аби покрити такі 
збитки. Для визначення реального стану банківського сектору НБУ розпочав 
62 
оцінку стійкості банків та банківської системи. Запас капіталу перед 
початком повномасштабної війни значно перевищував мінімальнопотрібні 
рівні, тож банки мали високий запас міцності. Втрати банків зростуть, проте 
більшість банків зможе їх поглинути за рахунок прибутку та запасу капіталу. 
8. Під час війни роль державних банків посилилася. В умовах 
високихвоєнних ризиків та значної невизначеності державні банки 
підтримують кредитування, зокрема і державних підприємств, утримують 
рахунки для державних виплат та забезпечують доступ до банківських 
послуг через найширші мережі відділень. Це веде до значного зростання 
частки державних банків в усіх основних показниках банківської системи. 
Таке зростання є виправданим у період глибокої кризи, проте створює високі 
ризики для конкурентного середовища на банківському ринку в період 
відновлення. Відповідно в подальшому стратегії  держбанків потрібно 
оновити, щоб вони адресували ключові недоліки їхньої діяльності та 
підготували би більшість із них до приватизації після закінчення воєнних дій. 
9. В умовах ракетних обстрілів, знеструмлень та бойових дій система 
гарантування вкладів змогла продемонструвати стійкість та ефективність. 
2022 рік для ФГВФО став роком наполегливої роботи та якісних змін в 
умовах повномасштабної війни на території України: запроваджено 
тимчасове повне відшкодування за вкладами на період воєнного стану для 
захисту вкладників та запобігання відпливу коштів із банків; загальна 
гарантована сума відшкодування, виплачена протягом 2022 року, становить 
5,8 млрд грн; передано в управління ФГВФО чотири банки, направлено 
понад 4,4 млрд грн для розрахунків із кредиторами банків, що ліквідуються 
ФГВФО; АТ«ОЩАДБАНК» став новим учасником ФГВФО і тепер усі банки 
мають рівні умови участі в системі гарантування. Сума вкладів, на які 
поширюється гарантія, за 2022 рік збільшилася на 375,9 млрд грн, або на 
55,6% − до 1051,5 млрд грн, у тому числі і за рахунок набрання 
АТ«Ощадбанк» статусу учасника ФГВФО, у якому сума вкладів становила 
63 
169,8 млрд грн станомна 01 січня 2023 року. Кількість вкладників у 
банках−учасниках ФГВФО – 65,4млн осіб. 
Сукупні активи учасників ФГВФО станомна 01 січня 2023 року 
становили 2 716,9 млрд грн, чисті активи становили 2 353,6 млрд грн, резерви 
під сукупні активи –363,3млрд грн, сукупні зобов’язання –2135,0 млрд грн, 
власний капітал –218,5 млрд грн. За результатами звітного року 
консолідований річний фінансовий результат становив 24,7 млрд грн. У 
квітні 2022 року ФГВФО запроваджено дистанційні виплати вкладникам 
неплатоспроможних банків. Гарантована сума відшкодування, виплачена 
протягом звітного року чотирма банками-агентами ФГВФО, які запровадили 
такі дистанційні виплати, становила 1,6 млрд грн. Питома вага онлайн-виплат 
гарантованої суми відшкодування становила 28% від загальної суми всіх 
виплат. У продовж 2022 року ФГВФО провів понад 1650 відкритих 
електронних аукціонів у системі Prozorro.sale, хоча після початку російської 
воєнної агресії на території України 24 лютого 2022 року продаж активів 
(майна) банків був призупинений та фактично відновлений лише влітку 2022 
року. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів 
України щодо забезпечення стабільності системи гарантування вкладів 
фізичних осіб» №2180-IX зобов’язання ФГВФО за залишком векселів (у тому 
числі за нарахованими відсотками), виданимиу 2015 і 2016 роках в обмін на 
ОВДП, держателем яких був Мінфін, припинилися в повному обсязі. Після 
припинення зобов’язання за векселями ФГВФО за рішенням виконавчої 
дирекції ФГВФО перераховуватиме до Державного бюджету України кошти 
у межах розміру припинених зобов’язань ФГВФО за векселями 45741 млн 
грн та за відсотками, що могли бути нараховані до 2031 року, на загальну 
суму, що не перевищує 62543 млн грн.  
10. Кредитний попит населення та бізнесу під час війни значно 
послабився. Падіння економічної активності матиме тривалий негативний 
вплив на доходи бізнесу та населення, а також призведе до зменшення 
попиту на послуги фінансового сектору. Руйнування енергетичної й іншої 
64 
цивільної інфраструктури та повільніше економічне відновлення підвищують 
кредитний ризик. У 2022 році кредитування бізнесу відбувалося майже 
виключно в межах програми “Доступні кредити 5-7-9%”: її частка в чистому 
гривневому корпоративному портфелі досягла 26%. Ринкове кредитування 
відновлюватиметься лише з пожвавленням економіки. Під час війни частка 
непрацюючих кредитів (NPL) у банківському секторі України збільшилася до 
39,1% станомна 01 червня 2023 року.  
11. Подальший розвиток не банківського фінансового ринку потребує 
законодавчих змін у напрямі наближення регуляторного середовища до 
міжнародних стандартів. У 2021 році прийнято Закон України “Про 
фінансові послуги та фінансові компанії”, який передбачає суттєве оновлення 
чинних положень законодавства у сфері регулювання ринків фінансових 
послуг, та Закон України “Про страхування”, який системно змінює підхід до 
регулювання та нагляду за ринком страхування та сприятиме його 
оздоровленню і подальшому розвитку. У липні 2023 року ухвалена 
новаредакція Закону України "Про кредитні спілки". Основні положення 
законів уводяться в діюз 01 січня 2024року. Для забезпечення їх реалізації 
потрібно розробити низку нових нормативно-правових актів. Комплексне 
врегулювання відносин на ринку передбачає імплементацію міжнародних 
стандартів IAIS, IOPS та IOSCO, а також вимог актів ЄС, у тому числі 
SolvencyII, MiFIDII та MiFIR, MAR та MAD, CRR та CRD, BRRD, IDD та 
MotorInsuranceDirective. На сьогодні не вирішеним залишається питання 
створення системи гарантування вкладів членів кредитних спілок, 
упровадження процедури виведення з ринку неплатоспроможних кредитних 
установ та страховиків життя. У секторі небанківських фінансових послуг 
немає системи гарантування за договорами страхування життя. Основними 
проблемами розвитку недержавних пенсійних та публічних інвестиційних 
фондів залишаються низький фінансовий рівень спроможності громадян 
брати участь у системах недержавного пенсійного забезпечення та спільного 
інвестування, а також низький рівень довіри населення до цих фінансових 
65 
ринків як споживача їх послуг. Повноцінне функціонування системи 
накопичувального пенсійного забезпечення поступово зумовлюватиме 
підвищення рівня соціального захисту людей пенсійного віку, залучення 
потужного внутрішнього довгострокового інвестиційного ресурсу, що 
сприятиме підвищенню інвестицій у національну економіку.  
12. Попри повномасштабну війну, платежі здійснювалися безперебійно, 
що запобігло високому попиту на готівку, зберегло банкам ліквідність. Обсяг 
безготівкових операцій зростає, розширюється перелік фінансових операцій, 
які здійснюються дистанційно. Повномасштабна війна створила складні 
умови для повноцінної роботи платіжної інфраструктури. Водночас завдяки 
злагодженим діям НБУ, ФГВФО, банків та небанківських фінансових 
установ удалося зберегти стійкість платіжної інфраструктури, яка і сьогодні 
ефективно функціонує, забезпечуючи вчасні платежі, розрахунки та 
безперешкодний доступ користувачів до платіжних послуг та своїх коштів, 
заощаджень. Значною подією в напрямі розвитку оверсайту у 2022 році стало 
введення в дію Закону України «Про платіжні послуги», спрямованого на 
модернізаціюта інноваційний розвиток платіжного ринку. 01 квітня 2023 
року запрацювало нове покоління Системи електронних платежів НБУ(СЕП). 
Перехід на нове покоління СЕП є важливою технологічною передумовою для 
подальшого якісного розвитку платіжної інфраструктури України. Зокрема, 
ураховуючи отримання Україною статусу кандидата на членствов ЄС, 
НБУпрацює над приєднанням нашої країни до Єдиної зониплатежів у 
євро(SEPA). 
13. Інфраструктура ринків капіталу та організованих товарних ринків 
залишається не ефективною та недостатньо розвиненою. 01 липня 2021 року 
набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих 
актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових 
фінансових інструментів» від 19 червня 2020 року №738ІХ, у провадження 
якого має на меті поліпшення функціонування українських ринків капіталу та 
відображає державну політику, спрямовану на узгодження українського 
66 
законодавства із міжнародним інвестиційним регулюванням. З моменту 
повномасштабного вторгнення країни-агресора здійснення операцій 
нафондовому ринку було значно обмежено (за винятком операцій із 
державними цінними паперами військового призначення) до серпня 2022 
року. На сьогодні більшість обмежень знято (крім валютних обмежень тао 
перацій, стороною яких є суб’єкти, пов’язані із країною-агресором). 
Водночас на організованих ринках капіталу операції з корпоративними 
цінними паперами мають поодинокий характер і більше 95% операцій 
проводиться з державними цінними паперами. Питання наявності дієвих 
механізмів залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) у приватний 
та державний сектор є ключовою передумовою для швидкого та ефективного 
повоєнного відновлення України. Також актуальною є подальша 
імплементація актів права ЄС у законодавство України у межах зобов’язань 
за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС та отримання статусу 
кандидата в члени ЄС на шляху до повноцінного членства.  
14. Розвиток нових технологій підвищує доступність фінансових 
послуг як на банківському, так і небанківському сегментах фінансового 
ринку. У квітні 2022 року ФГВФО запроваджено дистанційні виплати 
вкладникам банків, які є в управлінні ФГВФО. Для активнішого 
використання електронних платіжних засобів планується забезпечити 
подальший розвиток інфраструктури, а також сприяти розвитку фінансової 
грамотності. Розвиток інноваційних технологій відповідно до змін уподобань 
споживачів фінансових послуг, поширення віртуальних каналів 
обслуговування, персонізованих фінансових послуг, мобільних рішень, 
розвиток відкритого банкінгу та поширення співробітництва традиційних 
фінансових установ із FinTech-компаніями сприятимуть кращому 
задоволенню потреб клієнтів і вимагатимуть від регуляторів та ФГВФО 
більш гнучкого та проактивного підходу до регулювання та нагляду за більш 
широким спектром учасників фінансового ринку. Розширенню можливостей 
упровадження інновацій під час надання фінансових послуг професійними 
67 
учасниками ринків капіталу сприятиме подальше розроблення змін до 
нормативно-правових актів НКЦПФР з питань провадження депозитарної 
діяльності, діяльності з торгівлі фінансовими інструментами та 
функціонування операторів організованого ринку. Завдяки вищезазначеним 
змінам буде удосконалено застосування новітніх мобільних ІТ-технологій під 
час надання професійними учасниками послуг своїм клієнтам із метою 
надання інвесторам можливості для здійснення інвестицій через інструменти 
ринків капіталу. Разомз тим для всіх учасників фінансового ринку повинні 
бути забезпечені рівні умови конкуренції, усунено можливість використання 
регуляторного арбітражу та забезпечено дотримання міжнародних стандартів 
з фінансового моніторингу. 
 
68 
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ АДАПТАЦІЇ РИНКУ 
ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ВІЙНИ 
 
3.1 Стратегічні вектори та цілі розвитку фінансового сектору 
 
Через повномасштабну війну росії проти України у 2022 р. 
фінрегулятори вимушені переглянути Стратегію та оновити її до 2023 р. 
Оновлена Стратегія має враховувати першочергові заходи, які закладаються 
у Плані відновлення України, який розроблено Національною радою з 
відновлення України.  
Потреби учасників ринку мають задовольнятися шляхом надання 
необхідних фінансових послуг учасниками фінансової екосистеми, яких 
можна об’єднати за такими критеріями (рис. 3.1):  
− провайдери фінансових послуг (фінансові посередники та державні 
інституції, які самостійно продукують фінансові продукти та сервіси для 
кінцевих споживачів);  
− інфраструктура та технології (державні інституції, банки, 
небанківські фінансові установи та ФінТех-компанії, які надають 
різноманітні продукти, сервіси та рішення для провайдерів фінансового 
ринку й інших учасників фінансового сектору, підсилюючи їхню ціннісну 
пропозицію для споживачів фінансових послуг);  
− регуляція та контроль (державні інституції та саморегулівні 
організації учасників ринку, які затверджують та погоджують з усіма 
учасниками ринку правила взаємодії та вимоги до учасників екосистеми, 
контролюють дотримання цих правил, здійснюють пруденційний нагляд та 
загальний моніторинг діяльності);  
− експертиза (взаємний моніторинг учасниками ринку і державними 
інституціями ефективності діяльності та рівня задоволення сервісами, що 
допомагає створити підґрунтя для професійного розвитку учасників 
екосистеми, покращення продуктів та сервісів, які пропонуються).  
69 
Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 р. визначає 
його візію як побудову інтегрованого у міжнародний простір, ефективного, 
стійкого та конкурентоспроможного фінансового сектору, який динамічно 
розвивається та забезпечує вагомий внесок у стале та інклюзивне економічне 
зростання України. Місія фінансового сектору України згідно зі Стратегією 
2025 полягає у тому, що він є драйвером сталого й інклюзивного розвитку 
економіки України та сприяє підвищенню добробуту громадян через 
забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових 
ресурсів в економіці [16]. 
 
 
Рис. 3.1. Ключові гравці фінансової екосистеми 
 
Реалізація Стратегії 2025 має створити сприятливі передумови для 
розвитку фінансового сектору України, вивести його суб’єктів на якісно 
новий рівень конкурентоспроможності та наблизити фінансовий ринок до 
70 
вимог ЄС, тим самим створивши умови для подальшої інтеграції у світовий 
фінансовий простір через забезпечення:  
− потреби кінцевих споживачів у новітніх, доступних та якісних 
фінансових послугах;  
− доступу до фінансових ресурсів учасників ринку із одночасним 
зниженням їх вартості та збільшенням строковості використання;  
− ефективного середовища для сприяння розвитку та збільшення 
конкурентоспроможності української економіки загалом. У Стратегії 
виокремлено п’ять ключових та стратегічних векторів розвитку фінансового 
сектору (рис. 3.2). 
 
 
Рис. 3.2. Стратегічні вектори розвитку фінансового сектору 
 
Проаналізувавши усі ці напрямки, можна виокремити основні їх 
стратегічні цілі та індикатори виконання (табл. 3.1). Сучасні реалії 
функціонування фінансового ринку в умовах війни вносять свої корективи в 
темпи реалізації дорожньої карти Стратегії 2025, але Національний банк 
України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 
71 
Міністерство фінансів України, Міністерство цифрової трансформації, Фонд 
гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерство економіки України 
роблять усі можливі кроки для того, щоб не відходити від запланованих 
цілей наскільки це можливо.  
 
Таблиця 3.1 - Стратегічні цілі та індикатори виконання розвитку 
фінансового сектору України 
 
 
 
Щоправда, варто зазначити, що державним регуляторам потрібно було 
б більш виваженіше проводити політику щодо лібералізації діяльності 
фінансових посередників в умовах війни та створити сприятливе поле для їх 
72 
відновлення, шукати нестандартні рішення щодо підтримки ліквідності та 
доступу до ресурсів, особливо для тих установ, які постраждали від бойових 
дій. Водночас не варто “звертати” з наміченого шляху, а дотримуватися, з 
певними корективами, досягнення поставлених стратегічних цілей, що 
сприятиме підвищенню конкурентоспроможності фінансового ринку 
України, збільшуватиме рівень довіри до нього в зовнішніх та внутрішніх 
контрагентів через приведення його регулювання і нагляду у відповідність до 
кращих світових стандартів. Це дасть змогу не лише досягти задекларованої 
візії май бутнього фінансового сектору України, а й зберегти його 
стабільність та надійність. 
Підсумовуючи вищезазначене, а також з огляду на виклики війни для 
українського фінансового ринку, можна констатувати, що вони мають суттєві 
наслідки для фінансового ринку та усіх його складових.  
По-перше, варто зазначити, що війна є каталізатором зростання 
більшості ризиків, а особливо фінансових. Найвідчутнішим на фінансовому 
ринку сьогодні є кредитний ризик – ризик неповернення, який зростає від 
початку війни та спричиняє додатковий тиск на якість кредитного портфеля 
та власний капітал через додаткове формування резервів. Фінансові установи 
вже сьогодні починають визнавати кредитні збитки та зазначають про 
вагомий вплив негативних подій на якість активів. Незважаючи на те, що 
фінансовим установам не дозволяється застосовувати жодних санкцій за 
несвоєчасну сплату за зобов’язаннями, Національний банк з липня поновив 
вимогу до оцінки кредитного ризику і, зокрема, до розрахунку кількості днів 
прострочення кредитів, що спричиняє додаткове навантаження на ресурси 
через зростання відрахувань до резерву забезпечення покриття втрат від 
неповернених позик. Водночас фінансовим установам потрібно реально 
оцінювати можливі кредитні збитки, повною мірою відображати їх у 
фінансовій звітності та адекватно оцінювати вплив негативних подій на 
якість активів.  
73 
Водночас потрібно також повертатися до такого інструмента, як 
реструктуризація позик. Такі кроки допоможуть нормалізувати боргове 
навантаження для позичальників та підвищать стійкість фінансово-
банківського сектору.  
По-друге, очевидним стає той факт, що через низьку 
платоспроможність, втрату стабільного джерела доходу, руйнування 
виробничих потужностей, окупацію та вимушену міграцію суттєво 
знижується попит на фінансові послуги, а особливо на кредити з боку 
домогосподарств, що призводить до розбалансування кредитного портфеля 
та необхідного збільшення відрахувань в резерви, що підвищує ризик 
зниження прибутковості. Такий сценарій розвитку подій змушує фінансові 
установи переформатовувати свої бізнес-моделі та пристосовувати їх до умов 
діяльності у воєнний час з метою збереження операційної прибутковості.  
По-третє, із настанням перших ознак стабілізації економічної та 
безпекової ситуації в західних та частині центральних областей 
Національний банк України змінив регуляторні підходи до надавачів 
небанківських фінансових послуг. З метою підвищення ринкової дисципліни 
та захисту прав споживачів регулятором було відновлено застосування 
заходів впливу за порушення таких вимог: неподання звітності, порушення 
окремих фінансових нормативів та здійснення ризикової діяльності.  
По-четверте, Національний банк України задекларував, що після 
стабілізації макроекономічних, соціальних та політичних умов він проведе 
оцінку якості активів, загального стану ринку та його учасників, експертами 
буде встановлено необхідний рівень капіталу для подальшої безпечної й 
ефективної діяльності фінансових установ; проаналізує здатність таких 
установ до нормалізації ключових фінансових показників в осяжній 
перспективі. З огляду на результати проведеної оцінки стійкості та 
стабільності фінансових посередників, які діятимуть на ринку, буде 
визначено достатній строк для відновлення рівня капіталізації. 
74 
Війна несе неминуче “очищення” на фінансовому ринку. З одного боку, 
це добре – оскільки мають залишитися сильніші гравці, з іншого – це шлях 
до тотального зниження конкуренції, що може призвести до утворення 
“незаповнених ніш”, заниження якості послуг, збільшення рівня ризику, 
зростання вартості застав та кредитних ставок. Тут регулятору потрібно 
вести виважену політику, щоб збалансувати і забезпечити здоровий ринок та 
максимум зберегти добросовісних гравців фінансового ринку. Війна 
закінчиться, настане етап відбудови та зростання – ринок потребуватиме 
усього розмаїття фінансових посередників для забезпечення широкого 
спектру потреб споживачів фінансових послуг – від великих та системних до 
дрібних та індивідуальних. 
 
 
3.2. Стратегія адаптації та розвитку ринку фінансових послуг 
 
Національний банк України, Міністерство фінансів України, 
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Фонд 
гарантування вкладів фізичних осіб затвердили нову Стратегію розвитку 
фінансового сектору України (далі – Стратегія). 
Цей документ встановлює актуальні пріоритети та цілі розвитку 
фінансового сектору, сфокусовані на спротиві російській агресії та 
відновленні країни. Його розроблення передбачене Меморандумом про 
економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним 
фондом. 
Спільні, скоординовані та прозорі дії регуляторів фінансової системи та 
Фонду гарантування вкладів вкрай важливі для забезпечення фінансової 
стійкості країни, розширення фінансової інклюзії, доступності і 
безбар’єрності фінансових послуг, підтримки країни на шляху до перемоги, а 
також для перетворень з метою відбудови та розвитку економіки України. За 
будь-яких умов ми хочемо бачити фінансовий сектор України стійким, 
75 
ефективним, конкурентоспроможним, інтегрованим у міжнародний простір, 
здатним протистояти викликам, розвиватися та сприяти зростанню 
української економіки. Цьому сприятиме синергія регуляторів, яка дає нам 
більший потенціал для розвитку, ніж дії кожного поодинці. 
Стратегія передбачає, що спільні дії регуляторів та Фонду гарантування 
вкладів у фінансовому секторі будуть спрямовані на досягнення п’яти таких 
стратегічних цілей: 
• макроекономічна стабільність, 
• фінансова стабільність, 
• фінансова система працює на відновлення країни, 
• сучасні фінансові послуги, 
• інституційна спроможність регуляторів та ФГВФО. 
Передбачені Стратегією заходи умовно поділено на короткострокові 
заходи, спрямовані на забезпечення стабільності, недопущення погіршення 
ситуації у фінансовому секторі та економіці загалом, і на середньострокові 
заходи, що стануть основою майбутньої відбудови та зростання економіки. 
Стратегія визначає майбутні пріоритети фінансової системи, до яких 
належать, зокрема, відновлення, розвиток фінансового сектору та 
забезпечення безперервності його роботи, поступове згортання надзвичайних 
пруденційних заходів, діагностика банківських активів, моніторинг та 
вирішення проблеми непрацюючих кредитів, створення комплексної системи 
оздоровлення та виведення з ринку неспроможних учасників, запровадження 
системи раннього реагування на проблемність фінансових установ. За 
сприятливих і стійких макроекономічних умов передбачається поступова 
лібералізація фінансових ринків та повернення монетарної політики до 
режиму інфляційного таргетування з плаваючим обмінним курсом. 
Попри війну, Стратегія констатує потребу в продовженні 
технологічного розвитку фінансових послуг як необхідної передумови для 
подальшого  розширення фінансової інклюзії та забезпечення кібербезпеки. 
76 
Одними з пріоритетних завдань у межах реалізації Стратегії є заходи з 
відновлення фінансової інфраструктури на деокупованих територіях, 
забезпечення безбар’єрності та інклюзивності фінансового сектору. 
Об’єднання та консолідація зусиль усіх представників фінансового ринку в 
цьому напрямі дасть можливість розбудувати в Україні максимально 
безбар’єрну фінансову систему – із зафіксованими стандартами та чіткими 
підходами до забезпечення доступності та інклюзивності для всіх громадян, 
зокрема і людей з інвалідністю. 
Особливу увагу в Стратегії приділено імплементації європейського 
законодавства та кращої світової практики у сферах регулювання та нагляду 
за фінансовим сектором, урегулювання неплатоспроможності та виведення з 
ринку учасників фінансових установ. У фокусі уваги – набуття режиму 
внутрішнього ринку з ЄС у сфері фінансових послуг, адже безумовним 
спільним пріоритетом усіх учасників, які доєдналися до виконання Стратегії, 
є рух до вступу України до ЄС. 
Оскільки умови війни зумовлюють високу загальну невизначеність, 
нова Стратегія є безстроковою. Систематично аналізуючи вплив зовнішнього 
середовища, регулятори та Фонд гарантування вкладів будуть уточнювати 
спільні плани з досягнення цілей Стратегії та працювати над їх реалізацією 
стільки часу, скільки потребуватиметься. У зв’язку з цим Стратегія також 
закріплює короткий перелік ключових індикаторів, важливих у 
короткостроковій перспективі під час повномасштабної війни, який надалі за 
потреби буде актуалізовано. 
Оцінки стійкості фінансового сектору до значних негативних подій 
залишалися на високому рівні впродовж року, про що свідчать результати 
“Опитування про системні ризики фінансового сектору” за листопад 2023 
року. Понад 90% респондентів оцінили стійкість сектору як середню та вище 
середньої. За даними опитування, респонденти вдруге поспіль поліпшили 
власні оцінки поточного стану фінансового сектору. Більша частина 
опитаних оцінили стан як добрий чи дуже добрий і лише 6% – як поганий. 
77 
Про поліпшення стану фінсектору за останні шість місяців повідомила 
половина респондентів. Жоден з опитаних не заявив про його погіршення. 
Поволі поліпшуються оцінки загального рівня ризику у фінсекторі. Частка 
респондентів, які вважали його високим чи дуже високим, зменшилася з 58% 
до 50%. Близько половини опитаних вважають рівень ризику середнім. 
Схильність фінустанов до ризику за пів року помітно підвищилася. Про це 
звітували майже 40% респондентів (найбільша частка від запровадження 
опитування). Попри позитивні тенденції, очікування фінустанов на наступні 
пів року помітно погіршилися. Частка респондентів, що очікують погіршення 
стану фінсектору, збільшилася до 32% порівняно з травнем (3%), водночас 
зменшилася кількість опитаних, які очікують позитивних змін. Джерелом 
найвищого ризику від початку повномасштабного вторгнення залишається 
війна з росією. До п’ятірки найвагоміших ризиків увійшли ризики припливу 
іноземного капіталу (вперше з травня 2022 року) та якості законодавства й 
податкової системи (вперше з листопада 2019 року). 
Ватро зауважити, що опитування про системні ризики фінансового 
сектору вивчає сприйняття найбільшими банками та небанківськими 
фінансовими установами поточних і потенційних ризиків для фінансового 
сектору та проводиться Національним банком України двічі на рік. Його 
результати відображають оцінку топменеджерами фінустанов стану 
фінансового сектору за минулі 6 місяців та очікування на наступні пів року. 
 
Представлені результати ґрунтуються на отриманих відповідях 
респондентів і можуть не збігатися з оцінкою ризиків фінансової системи 
Національним банком України. 
78 
ВИСНОВКИ 
Узагальнюючи дипломне дослідження у напрямку адаптації та 
розвитку фінансового ринку в Україні в умовах війни можна прийти до 
наступних висновків. 
У сучасній економічній науці існує кілька визначень такого поняття як 
«фінансовий ринок». В першу чергу варто відзначити, що фінансовий ринок, 
як і будь-який інший ринок, – це система відносин між покупцями і 
продавцями. В більш вузькому значенні, фінансовий ринок може бути 
визначений як сфера реалізації фінансових активів та економічних відносин, 
що виникають при погодженні інтересів продавців і покупців цих активів, 
тобто майнових прав, що належать державі, фірмі або домогосподарству  
Розглянувши сутність та структуру фінансового ринку можна зробити 
висновок, що ступінь розвиненості фінансового ринку сприяє більш 
ефективному розподілу капіталу. Ще однією важливою обставиною є те, що 
фінансовий ринок сприяє розвитку інновацій в країні. Позитивна роль 
фінансового ринку в економіці полягає в перерозподільній функції, за 
допомогою якої грошовий капітал спрямовується на розвиток економіки, в 
тому числі, і інноваційний. Таким чином, фінансовий ринок сприяє 
підвищенню ефективності економіки за рахунок перерозподілу фінансових 
ресурсів в найбільш перспективні галузі, забезпечуючи тим самим внесок в 
економічне зростання, а також містить у собі потенціал як фактор 
інноваційного розвитку економіки. 
Аналіз основних показників сучасного стану фінансового ринку в 
Україні показав (п.2.1), що зростає концентрація державного сектору в 
банківській сфері. Це може демонструвати перехід до регульованої 
державної політики в сфері банківництва – так званий преференційний 
керований ринок, або бажання дер жави отримати повний контроль над 
фінансовою сферою, іншими словами – тримати “контрольний пакет акцій” 
на фінансовому ринку. Така тенденція добре корелює із проведенням єдиної 
політики в умовах війни, але може мати негативний вплив у мирний час для 
79 
вибудовування конкурентного фінансового середовища, здатного швидко 
реагувати на ринкові виклики. 
п.2.2. Національний банк підтримуватиме тісну взаємодію з Урядом 
для сприяння залученню необхідного зовнішнього фінансування від 
міжнародних організацій та країн-партнерів. Сьогодні Національний банк 
разом з Урядом докладатиме всіх зусиль для виконання цілей, критеріїв та 
заходів із реформування економіки й фінансової системи, передбачених 
співпрацею з МВФ, іншими міжнародними фінансовими організаціями та 
інституціями ЄС. Ухвалені Основні засади діятимуть тимчасово під час 
правового режиму воєнного стану, а за потреби також деякий час після його 
завершення до нормалізації функціонування економіки та фінансової 
системи. Все це ще раз підтверджує готовність усіх державних структур 
України як до ефективної фінансової оборони, так і до наступальних дій 
щодо відновлення рідної Вітчизни.  
Тривала війна стає дедалі ймовірнішою перспективою, яка потребує 
переналаштування макроекономічної стратегії країни. Зокрема, нинішня 
комбінація економічної політики, яка ґрунтується на скороченні валютних 
резервів та інших тимчасових заходах, поступово стає неспроможною. Якщо 
цей курс не змінити, він призведе до великої економічної кризи, яка 
поставить під загрозу здатність України фінансувати свої військові зусилля 
протягом тривалого періоду. Як наслідок, глибока економічна та фінансова 
кризи, зумовлені повномасштабною війною росії проти України, матимуть 
суттєві негативні та довготривалі наслідки для фінансового сектора. Проте 
банки успішно протистоять викликам війни завдяки значному запасу 
міцності, своєчасній реакції НБУ та рокам спільної роботи над реформою 
сектора. 
Через повномасштабну війну росії проти України у 2022 р. 
фінрегулятори вимушені переглянути Стратегію та оновити її до 2023 р. 
Оновлена Стратегія має враховувати першочергові заходи, які закладаються 
80 
у Плані відновлення України, який розроблено Національною радою з 
відновлення України.  
Потреби учасників ринку мають задовольнятися шляхом надання 
необхідних фінансових послуг учасниками фінансової екосистеми, яких 
можна об’єднати за такими критеріями (рис. 3.1):  
− провайдери фінансових послуг (фінансові посередники та державні 
інституції, які самостійно продукують фінансові продукти та сервіси для 
кінцевих споживачів);  
− інфраструктура та технології (державні інституції, банки, 
небанківські фінансові установи та ФінТех-компанії, які надають 
різноманітні продукти, сервіси та рішення для провайдерів фінансового 
ринку й інших учасників фінансового сектору, підсилюючи їхню ціннісну 
пропозицію для споживачів фінансових послуг);  
− регуляція та контроль (державні інституції та саморегулівні 
організації учасників ринку, які затверджують та погоджують з усіма 
учасниками ринку правила взаємодії та вимоги до учасників екосистеми, 
контролюють дотримання цих правил, здійснюють пруденційний нагляд та 
загальний моніторинг діяльності);  
− експертиза (взаємний моніторинг учасниками ринку і державними 
інституціями ефективності діяльності та рівня задоволення сервісами, що 
допомагає створити підґрунтя для професійного розвитку учасників 
екосистеми, покращення продуктів та сервісів, які пропонуються).  
Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 р. визначає 
його візію як побудову інтегрованого у міжнародний простір, ефективного, 
стійкого та конкурентоспроможного фінансового сектору, який динамічно 
розвивається та забезпечує вагомий внесок у стале та інклюзивне економічне 
зростання України. Місія фінансового сектору України згідно зі Стратегією 
2025 полягає у тому, що він є драйвером сталого й інклюзивного розвитку 
економіки України та сприяє підвищенню добробуту громадян через 
81 
забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових 
ресурсів в економіці [16]. 
Реалізація Стратегії 2025 має створити сприятливі передумови для 
розвитку фінансового сектору України, вивести його суб’єктів на якісно 
новий рівень конкурентоспроможності та наблизити фінансовий ринок до 
вимог ЄС, тим самим створивши умови для подальшої інтеграції у світовий 
фінансовий простір через забезпечення:  
− потреби кінцевих споживачів у новітніх, доступних та якісних 
фінансових послугах;  
− доступу до фінансових ресурсів учасників ринку із одночасним 
зниженням їх вартості та збільшенням строковості використання;  
− ефективного середовища для сприяння розвитку та збільшення 
конкурентоспроможності української економіки загалом. У Стратегії 
виокремлено п’ять ключових та стратегічних векторів розвитку фінансового 
сектору (рис. 3.2). 
Проаналізувавши усі ці напрямки, можна виокремити основні їх 
стратегічні цілі та індикатори виконання (табл. 3.1). Сучасні реалії 
функціонування фінансового ринку в умовах війни вносять свої корективи в 
темпи реалізації дорожньої карти Стратегії 2025, але Національний банк 
України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 
Міністерство фінансів України, Міністерство цифрової трансформації, Фонд 
гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерство економіки України 
роблять усі можливі кроки для того, щоб не відходити від запланованих 
цілей наскільки це можливо.  
Підсумовуючи вищезазначене, а також з огляду на виклики війни для 
українського фінансового ринку, можна констатувати, що вони мають суттєві 
наслідки для фінансового ринку та усіх його складових.  
По-перше, варто зазначити, що війна є каталізатором зростання 
більшості ризиків, а особливо фінансових. Найвідчутнішим на фінансовому 
ринку сьогодні є кредитний ризик – ризик неповернення, який зростає від 
82 
початку війни та спричиняє додатковий тиск на якість кредитного портфеля 
та власний капітал через додаткове формування резервів. Фінансові установи 
вже сьогодні починають визнавати кредитні збитки та зазначають про 
вагомий вплив негативних подій на якість активів. Незважаючи на те, що 
фінансовим установам не дозволяється застосовувати жодних санкцій за 
несвоєчасну сплату за зобов’язаннями, Національний банк з липня поновив 
вимогу до оцінки кредитного ризику і, зокрема, до розрахунку кількості днів 
прострочення кредитів, що спричиняє додаткове навантаження на ресурси 
через зростання відрахувань до резерву забезпечення покриття втрат від 
неповернених позик. Водночас фінансовим установам потрібно реально 
оцінювати можливі кредитні збитки, повною мірою відображати їх у 
фінансовій звітності та адекватно оцінювати вплив негативних подій на 
якість активів.  
Водночас потрібно також повертатися до такого інструмента, як 
реструктуризація позик. Такі кроки допоможуть нормалізувати боргове 
навантаження для позичальників та підвищать стійкість фінансово-
банківського сектору.  
По-друге, очевидним стає той факт, що через низьку 
платоспроможність, втрату стабільного джерела доходу, руйнування 
виробничих потужностей, окупацію та вимушену міграцію суттєво 
знижується попит на фінансові послуги, а особливо на кредити з боку 
домогосподарств, що призводить до розбалансування кредитного портфеля 
та необхідного збільшення відрахувань в резерви, що підвищує ризик 
зниження прибутковості. Такий сценарій розвитку подій змушує фінансові 
установи переформатовувати свої бізнес-моделі та пристосовувати їх до умов 
діяльності у воєнний час з метою збереження операційної прибутковості.  
По-третє, із настанням перших ознак стабілізації економічної та 
безпекової ситуації в західних та частині центральних областей 
Національний банк України змінив регуляторні підходи до надавачів 
небанківських фінансових послуг. З метою підвищення ринкової дисципліни 
83 
та захисту прав споживачів регулятором було відновлено застосування 
заходів впливу за порушення таких вимог: неподання звітності, порушення 
окремих фінансових нормативів та здійснення ризикової діяльності.  
По-четверте, Національний банк України задекларував, що після 
стабілізації макроекономічних, соціальних та політичних умов він проведе 
оцінку якості активів, загального стану ринку та його учасників, експертами 
буде встановлено необхідний рівень капіталу для подальшої безпечної й 
ефективної діяльності фінансових установ; проаналізує здатність таких 
установ до нормалізації ключових фінансових показників в осяжній 
перспективі. З огляду на результати проведеної оцінки стійкості та 
стабільності фінансових посередників, які діятимуть на ринку, буде 
визначено достатній строк для відновлення рівня капіталізації. 
Війна несе неминуче “очищення” на фінансовому ринку. З одного боку, 
це добре – оскільки мають залишитися сильніші гравці, з іншого – це шлях 
до тотального зниження конкуренції, що може призвести до утворення 
“незаповнених ніш”, заниження якості послуг, збільшення рівня ризику, 
зростання вартості застав та кредитних ставок. Тут регулятору потрібно 
вести виважену політику, щоб збалансувати і забезпечити здоровий ринок та 
максимум зберегти добросовісних гравців фінансового ринку. Війна 
закінчиться, настане етап відбудови та зростання – ринок потребуватиме 
усього розмаїття фінансових посередників для забезпечення широкого 
спектру потреб споживачів фінансових послуг – від великих та системних до 
дрібних та індивідуальних. 
Національний банк України, Міністерство фінансів України, 
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Фонд 
гарантування вкладів фізичних осіб затвердили нову Стратегію розвитку 
фінансового сектору України (далі – Стратегія). 
Цей документ встановлює актуальні пріоритети та цілі розвитку 
фінансового сектору, сфокусовані на спротиві російській агресії та 
відновленні країни. Його розроблення передбачене Меморандумом про 
84 
економічну та фінансову політику між Україною та Міжнародним валютним 
фондом. 
Спільні, скоординовані та прозорі дії регуляторів фінансової системи та 
Фонду гарантування вкладів вкрай важливі для забезпечення фінансової 
стійкості країни, розширення фінансової інклюзії, доступності і 
безбар’єрності фінансових послуг, підтримки країни на шляху до перемоги, а 
також для перетворень з метою відбудови та розвитку економіки України. За 
будь-яких умов ми хочемо бачити фінансовий сектор України стійким, 
ефективним, конкурентоспроможним, інтегрованим у міжнародний простір, 
здатним протистояти викликам, розвиватися та сприяти зростанню 
української економіки. Цьому сприятиме синергія регуляторів, яка дає нам 
більший потенціал для розвитку, ніж дії кожного поодинці. 
Стратегія передбачає, що спільні дії регуляторів та Фонду гарантування 
вкладів у фінансовому секторі будуть спрямовані на досягнення п’яти таких 
стратегічних цілей: 
• макроекономічна стабільність, 
• фінансова стабільність, 
• фінансова система працює на відновлення країни, 
• сучасні фінансові послуги, 
• інституційна спроможність регуляторів та ФГВФО. 
Передбачені Стратегією заходи умовно поділено на короткострокові 
заходи, спрямовані на забезпечення стабільності, недопущення погіршення 
ситуації у фінансовому секторі та економіці загалом, і на середньострокові 
заходи, що стануть основою майбутньої відбудови та зростання економіки. 
Стратегія визначає майбутні пріоритети фінансової системи, до яких 
належать, зокрема, відновлення, розвиток фінансового сектору та 
забезпечення безперервності його роботи, поступове згортання надзвичайних 
пруденційних заходів, діагностика банківських активів, моніторинг та 
вирішення проблеми непрацюючих кредитів, створення комплексної системи 
оздоровлення та виведення з ринку неспроможних учасників, запровадження 
85 
системи раннього реагування на проблемність фінансових установ. За 
сприятливих і стійких макроекономічних умов передбачається поступова 
лібералізація фінансових ринків та повернення монетарної політики до 
режиму інфляційного таргетування з плаваючим обмінним курсом. 
Попри війну, Стратегія констатує потребу в продовженні 
технологічного розвитку фінансових послуг як необхідної передумови для 
подальшого  розширення фінансової інклюзії та забезпечення кібербезпеки. 
86 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Александрова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит: навчально-
методичний посібник К.: ЦУЛ, 2012. 336 с. 
2. Грошово-кредитна діяльність банків: навч. посібник К.: Вид-во 
Європ. ун-ту, 2016. 339 с. 
3. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: навч. посібник К.: 
Т-во “Знання”, КОО, 2011. 215 с. 
4. Маслова С.О. Ринок фінансових послуг: навч. посібник 
К.:Кондор, 2016. 192 с. 
5. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): навч. посібник К.: КНЕУ, 
2006. 240 с 
6. Гроші та кредит : підруч. за ред. Б. С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 2007. - 
528 с.. 
7. Гуцал І.С. Дієвість кредитного механізму в економіці України: 
автореф.дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.04.01 – 
фінанси, грошовий обіг і кредит К., 2014. 29 с. 
8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. URL: 
https://mof.gov.ua/ (дата звернення: 02.11.2022). 
9. Офіційний сайт Національного банку України. URL: 
https://bank.gov.ua/ (дата звернення: 03.11.2022). 
10. Галіцейська Ю. М. Співробітництво україни зі Світовим банком. 
Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 8. С. 24–29. URL: 
http://global-national.in.ua/archive/8-2015/06.pdf (дата звернення: 17.10.2022). 
11. Кульбіда М. Роль світового банку у сучасній світовій економіці. 
Інтелект ХХІ.2019. № 3. С. 16–22. 
12. URL: http://www.intellect21.nuft.org.ua/journal/2019/2019_3/2.pdf 
(дата звернення: 17.10.2022). 
13. Перший мільярд гривень: Уряд України виділив кошти на 
відбудову звільнених територій. 
87 
14. URL: https://armyinform.com.ua/2022/04/10/pershyj-milyard-gryven-
uryad-ukrayiny-vydilyv-koshty-navidbudovu-zvilnenyh-terytorij/ (дата 
звернення: 17.10.2022). 
15. Татарин Н. Б., Єзерська У. М. Модернізація фінансової політики 
України в умовах сьогодення. 
16. Науковий журнал «Молодий вчений». № 6 (106) червень 2022 р. 
C. 75–79.                               
URL: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/5361/5254 (дата 
звернення: 17.10.2022). 
17. DOI: https://doi.org/10.33108/galicianvisnyk_tntu2022.05_06.075 
18. Як роздаються доступні кредити під час війни. Financial Club. 
URL: https://finclub.net/ua/infographica/yak-rozdaiutsia-pilhovi-kredyty-pid-
chasviiny. html 
19. Кредит під час війни: умови видачі позик в Україні. Подробиці. 
URL: https://podrobnosti.ua/2458061-kredit-pd-chas-vjni-scho-potrbno-znati.html 
20. Кредити під час війни: банки України дали невтішний прогноз. 
Уніан. URL: https://www.unian.ua/economics/finance/krediti-pid-chas-
viynibanki-ukrajini-dali-nevtishniy-prognoz-12024924.html 
21. Куртвелієва Д. Д. Сучасний стан кредитування фізичних осіб в 
Україні та шляхи його вдосконалення. 
URL:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=237 
22. https://www.epravda.com.ua/news/2022/02/27/682889/ 
23. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/274-2022-%D0%BF#Text 
24. https://news.dtkt.ua/finance/bank-system/75122 
25. https://www.epravda.com.ua/columns/2022/03/31/684979/ 
26. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків 
фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ / Верховна 
Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14. 
88 
27. Комплексна програма розвитку фінансового сектору України до 
2020 р.: постанова Національного банку України в редакції від 16.01.2017 р. 
№v0391500-15. URL: https://old.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=43352266 
28. Про банки і банківську діяльність: Закон України в редакції від 
28.04.2020 р. №2121-IIІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 . 
29. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових 
послуг: Закон України в редакції від 28.04.2020 р. № 361-IX. URL: // 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79-20. 
30. Про Національний банк України: Закон України в редакції від 
28.04.2020 р. № 679-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14 
31. Алексеєнко Л., Кулина Г. Модифікація операцій з цінними 
паперами на фінансовому ринку в умовах формування цифрової економіки. 
Формування ринкової економіки в Україні. 2018. № 40. Ч.1. С.3–9. 
32. Банківська система: практикум: навч. посіб. / [З.М. Васильченко, 
О.В. Тригуб]; за ред. д-ра екон. наук, проф. З.М. Васильченко. Київ: ЦП 
«Компринт», 2017. 316 с. 
33. Бикова О. В., Оцінка ефективності кредитної політики банку. 
Молодий вчений. 2017. №3 (43) С. 586–589. 
34. Білоусова О. С. Взаємодія держави та підприємств у фінансовому 
забезпеченні економічного розвитку: монографія / НАН України, ДУ «Ін-т 
екон.та прогнозув. НАН України». Київ, 2017. 340 с. 
35. Бондаренко Л. П., Політило М. П. Банківські інновації як 
необхідність ефективного функціонування банківського ринку. Інвестиції: 
практика та досвід. 2018. № 3. С. 5–8. 
36. Говорун О. В. Саморегулювання господарської діяльності та її 
співвідношення з державним регулюванням. Економічна теорія та 
право.2015. №1 (20). С. 193–203. 
89 
37. Гончаренко О.М., Світлична О.С. Стабілізація фінансово-
економічної системи України: новітні моделі та перспективи розвитку; 
Монографія. Одеса: Атлант, 2017. 271 с. 
38. Грищук Н. В. Сучасний стан фінансової безпеки України та 
напрямиїї зміцнення в умовах глобалізації. Науковий вісник Міжнародного 
гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2016. Вип.17. С. 
131-134. 
39. Дема Д. І. Фінансовий ринок: навч. посібник; за заг. ред. Д.І. 
Деми. Житомир: ЖНАЕУ, 2017. 448 с. 
40. Заблоцький А. Саморегулівні організації – це крок до «розумного 
регулювання». URL: http://brdo.com.ua/analytics/camoregulivni-organizatsiyi/. 
41. Зачосова Н. В. Формування системи економічної безпеки 
фінансових установ: монографія. Черкаси: ПП Чабаненко Ю.А. Черкаси, 
2016. 375 с. 
42. Звєряков М.І., Коваленко В.В., Сергєєва О.С. Управління 
фінансовою стійкістю банків: підручник. Київ: Центр учбової літератури, 
2016. 520 с. 
43. Еш С.М. Ринок фінансових послуг: підручник. Київ: «Центр 
учбової літератури», 2015. 400 с. 
44. Канцір І. А. Державне регулювання фінансової системи України. 
Технологічний аудит та резерви виробництва. 2014. № 2/2(16). С. 58–64. 
45. Канцір І. А. Державне регулювання фінансової системи України. 
Технологічний аудит та резерви виробництва. 2014. № 2/2(16). С. 58–64. 
46. Коніна М. Сучасний стан фінансового ринку України та шляхи 
його вдосконалення. Міжнародний науковий журнал «Економічний 
дискурс», Вип. 2, 2016.с. 183–192. 
47. Коріньок Я. О. Сутність фінансової стабільності та особливості її 
прояву. Науковий вісник Херсонського державного економічного 
університету. 2015. Вип. 11. Ч.2. С.126–130. 
90 
48. Кочин В. В. Цивільно-правові відносини участі суб’єктів 
підприємництва у саморегулівних організаціях: монографія. Київ: НДІ 
приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН 
України, 2015. 128 с. 
49. Кубліков В.К., Величко Г.О. та інші. Теоретичні та практичні 
проблеми розвитку фінансового ринку в Україні. Монографія. Одеса: вид-во 
«Атлант», 2014. 422 с. 
50. Лисенко Ж. П. Фінансовий ринок України – стан, тренди та 
напрями розвитку. Ефективна економіка. 2014. №6. С. 43–45. 
51. Малютін О.К. Фінансова система та її значення в економічному 
розвитку України. Фінанси України. 2014. № 4. С.97–100. 
52. Масленніков Є. І. Дослідження розвитку ринку фінансових 
послуг України. Економіка:реалії часу. 2014. №2. С. 105–11. 
53. Минюк Л.Д. Взаємодія саморегулівних організацій із державним 
органом з питань банкрутства щодо адміністративно-правового забезпечення 
діяльності арбітражних керуючих в Україні. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Серія Право. Вип. 31. Т. 2. 2015. 
54. Міщенко В.І., Науменкова С.В. Банківська система України: 
проблеми становлення та розвитку. Фінанси України. 2016. №5. С.7–33. 
55. Онишко C. В., Онишко С. В. Фінансовий ринок в системі джерел 
фінансового забезпечення інноваційно-орієнтованого розвитку України. 
Науковий вісник Полісся. 2016. № 2 (6).C.122–126. 
56. Онищенко С. В. Фінансова глобалізація як складний 
інтегрований об’єктивний процес. Проблеми і перспективи економіки та 
управління: науковий журнал. Чернігів: Чернігів. нац. технол. ун-т, 2016. №4 
(8). С. 126–135. 
57. Офіційний сайт Національного банку України. URL: 
https://bank.gov.ua 
58. Оцінка ефективності та оптимізація діяльності фінансових 
посередників: Еволюція процесу становлення та сучасні тенденції розвитку 
91 
фінансового посередництва: звіт про НДР (проміжний)/ Кер.: П.М.Рубанов. 
Суми: СумДУ, 2012. 60 с. URL: 
https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32640 
59. Поддєрьогін А.М., Г.П. Куліш та ін. Фінансовий менеджмент; 
кер. кол. авт.і наук. ред. А.М. Поддєрьогін; 2-е вид., перероб. Київ: КНЕУ, 
2017. 534 с. 
60. Регулятивний потенціал фінансового ринку в умовах глобальних 
викликів: монографія / за заг. ред. С.В. Онишко. Ірпінь: Вид-во Нац.ун-ту 
ДПС України, 2016. 452 с. 
61. Ринок фінансових послуг: підручник. Полтава: ПолНТУ, 2017. 
409 с. 
62. Розвиток фінансового ринку в Україні: загрози, роблеми та 
перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 15 
Жовтня 2019р. Полтава: ПолтНТУ, 2019. 279 с. 
63. Рух фінансового капіталу в умовах фінансової глобалізації: звіт 
про НДР (проміжний)/ Кер.: І.Д. Скляр. Суми: СумДУ, 2012. 43 с. URL: 
http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34466. 
64. Селіверстова Л.С., Адаменко І.П. Особливості розвитку 
фінансового ринку України. Інвестиції: практика та досвід. № 9. 2018. С. 
13−17. 
65. Семенча І. Є., Резник Г. І. Діяльність інститутів спільного 
інвестування в Україні: сучасні проблеми та шляхи їх подолання. 
Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка. 2018. Вип. 28. 
С. 275–285. 
66. Скорик Л. Б. Актуальні проблеми функціонування ринку 
банківських послуг в Україні. Актуальні проблеми розвитку сучасної 
економіки: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної інтернет-
конференції (м.Дніпропетровськ, 13-14 березня 2014 р.). Дніпропетровськ, 
2014. С. 86–87. 
92 
67. Стецько М.В. Система Регулювання ринку капіталів України: 
міжнародний вимір. Фінанси України. 2017. №2. С. 7–15. 
68. Терещенко Г.М., Клименко К.В. До питання створення 
мегарегулятора на фінансовому ринку України. Фінанси України. 2016. №2 
С. 15–28. 
69. Трудова М. Є. Інноваційні перспективи розвитку в банківській 
системі України. Економіка і суспільство. 2016. Вип. 3. С. 485–490. 
70. Федорович І. Проблеми та перспективи розвитку діяльності 
інституційнихінвесторів на фінансовому ринку України. Світ фінансів. 2017. 
Вип. 3 (52). С. 73–82. 
71. Філатова Н. Ю. Саморегулівні організації як суб’єкти цивільного 
права: монографія. Харків: Право, 2016. 240 с. 
72. Фінансовий ринок: Навч. посібник за заг.ред. Арутюнян С.С. / 
Арутюнян С.С., Добриніна Л.В. та інші. Київ: Гуляєва В.М., 2018. 484 с. 
73. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / за заг. ред. І. О. 
Школьник, В. М. Кремень. Київ: Центр учб. літ., 2015. 488 с. 
74. Формування фінансового механізму стабілізації економіки 
України: звіт про НДР (заключний) / Кер. Н.А. Антонюк. Суми: СумДУ, 
2014. 60. URL: http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/39378. 
75. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник. Київ: Знання, 
2015. 535 с. 
76. Андрейків Т.Я., Шморгай В.Б. Сучасні механізми регулювання 
фінансового ринку в Україні. Технологический аудит и резервы 
производства. 2015. № 1/7(21). С.60-64. URL: 
http://journals.uran.ua/tarp/article/download/38751/35179 
77. Пахомова І.Г., Величко О.П. Оцінка механізму державного 
регулювання фінансового ринку України. Державне управління: 
удосконалення та розвиток. URL: 
http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/10_2018/27.pdf 
93 
78. Dmytrov S., Medvid T. An approach to the use of indices-based 
analysis subject to money laundering and terrorist financing national risk 
assessment. SocioEconomic Challenges. 2017. № 1(1). Р.35-47. Doi: 
10.21272/sec.2017.1-04 
 
 
Додаток А 
 
95 
Додаток Б 
 
96 
 
97