Сучасні тенденції формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України (на матеріалах Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області)

Орел, Андрій Олегович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8376
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Дудченко, Наталія Василівна	-
dc.contributor.author	Орел, Андрій Олегович	-
dc.date.accessioned	2026-03-14T15:32:54Z	-
dc.date.available	2026-03-14T15:32:54Z	-
dc.date.issued	2021-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8376	-
dc.description.abstract	Предмет дослідження – це формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду та функціонування пенсійної системи України загалом. Об’єктом дослідження виступають процеси формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є поглиблене вивчення теоретичних засад формування та використання ресурсів пенсійного фонду України, аналіз та оцінка сучасного стану пенсійного забезпечення та удосконалення пенсійного забезпечення шляхом оптимізації вітчизняної пенсійної системи в процесі розвитку українського суспільства. Завданням кваліфікаційної роботи бакалавра є: вивчити соціально-економічний стан пенсійної системи України; визначити методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду України; ознайомитись з зарубіжним досвідом функціонування пенсійних систем провідних країн сучасного світу; проаналізувати та оцінити сучасний стан функціонування пенсійної системи України; проаналізувати та оцінити виконання бюджету головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області по доходах і видатках за 2018- 2020 роки - визначити пріоритетні напрямки реформування пенсійної системи; визначити шляхи оптимізації пенсійної системи та перспективи виконання завдань пенсійного забезпечення в сучасній Україні. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо удосконалення інституціональної матриці пенсійної системи у аспекті її розвитку. Для сприяння підвищенню активності роботодавців усіх форм власності щодо пенсійного забезпечення своїх працівників та подальшому розвитку пенсійної системи України за рахунок формування нової пенсійної культури, яка ґрунтується на досвіді країн світу було запропоновано внести певні зміни до чинного законодавства України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Було визначено пріоритети реформування пенсійної системи України та визначено шляхи оптимізації пенсійної системи через державне регулювання фінансового забезпечення пенсійних систем. Одержані результати можуть бути використані для одержання висновків при виконані комплексу завдань, пов`язаних з оптимізацією вітчизняної пенсійної системи в процесі реформування українського суспільства. Це можливо здійснити через виконання завдань пенсійного забезпечення в сучасній Україні та реформу пенсійної системи як такої.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	фінансові ресурси	uk_UA
dc.subject	Пенсійний фонд України	uk_UA
dc.title	Сучасні тенденції формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України (на матеріалах Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ Орел 2021.pdf Restricted Access		2.17 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ 
КAФЕДРA ФІНAНСІВ 
 
 Спеціaльність 
072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa 
тa стрaхувaння,  
освітня прогрaмa «Фінaнси і 
кредит», освітній ступінь «магістр» 
деннa формa нaвчaння, 
2-й курс, 
         групa ФКМ-20. 
 
 
КВAЛІФІКAЦІЙНA РОБОТA МAГІСТРA 
 
нa тему: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ 
ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ 
УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ) 
 
 
Студентa   Орла Андрія Олеговича       
(підпис) 
 
Нaуковий керівник  доцент Дудченко Наталія Василівна    
   (вчене звaння, прізвище, ім’я, по бaтькові)    (підпис) 
 
 
 
Роботa допущенa до зaхисту в ЕК 
 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів  
   проф. Гончaренко І. Г.         . 
      
 (вчене звaння, прізвище тa ініціaли) (підпис) 
 
 
 
 
 
 
Черкaси 2021 р. 
 2 
ЧЕРКAСЬКИЙ ДЕРЖAВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФAКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТA УПРAВЛІННЯ  
КAФЕДРA ФІНAНСІВ  
 
Освітній ступінь мaгістр 
Спеціaльність 072 – Фінaнси, бaнківськa спрaвa тa стрaхувaння 
освітня прогрaмa «Фінaнси і кредит» 
 
 
ЗAТВЕРДЖУЮ: 
Зaвідувaч кaфедри фінaнсів 
 
________________ проф. Гончaренко І.Г. 
 
 «_____» ________________20 ___ р. 
 
 
ЗAВДAННЯ 
НA КВAЛІФІКAЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
       Орла Андрія Олеговича      
(прізвище, ім’я, по бaтькові) 
1. Темa роботи Сучасні тенденції формування та використання фінансових ресурсів 
Пенсійного фонду України (на матеріалах Головного управління Пенсійного фонду України 
в Черкаській області) 
Керівник роботи  к.е.н., доц. Дудченко Нaтaлія Вaсилівнa      
(прізвище, ім’я, по бaтькові, нaуковий ступінь, вчене звaння) 
зaтверджені нaкaзом вищого нaвчaльного зaклaду від «21» _09_2021 р. № 285/01_______ 
2. Строк подaння студентом роботи «07» _грудня_ 2021 р. 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані у сфері пенсійної системи та 
пенсійного забезпечення, аналітичні та статистичні дані відносно бюджету пенсійного фонду 
України та Черкаської області, посібники, монографії, статті, Інтернет джерела. 
 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити) 
Теоретичні основи формування та використання ресурсів пенсійного фонду України. 
Аналіз та оцінка сучасного стану пенсійного забезпечення України (на прикладі 
головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області). Оптимізація 
вітчизняної пенсійної системи та пенсійного забезпечення в процесі розвитку 
українського суспільства. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів) Модель 
пенсійної системи України. Юридичне забезпечення діяльності Пенсійного фонду 
України, Динаміка показника розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили 
працездатність за 01.01.2016-01.01.2021 рр., Дохідна частина бюджету головного 
управління ПФУ в Черкаській області за 2018-2020 рр., Видаткова частина бюджету 
головного управління ПФУ в Черкаській області за 2018-2020 рр., Динаміка показника 
щодо коштів по перерозподілу для забезпечення пенсійних виплат за 2018-2020 рр., 
Динаміка надходження коштів зі сплати збору на загальнообов’язкове державне 
пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, млн грн., Заборгованості 
зі сплати платежів до Пенсійного фонду за 2020р., Динаміка направлення матеріалів до 
Управління Держпраці для виявлення фактів неоформлених працівників. 
 3 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Дудченко Н.В., доцент 20.09.2021 20.09.2021 
2 Дудченко Н.В., доцент 17.10.2021 17.10.2021 
3 Дудченко Н.В., доцент 07.11.2021 07.11.2021 
 
 
7. Дата видачі завдання «_06_» ___вересня___ 2021 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання 06.09.2021 виконано 
1 
попереднього плану дипломної роботи.. 
Опрацювання літературних джерел. 13.09.2021 виконано 
2 
Підготовка та групування матеріалів. 
Затвердження плану. Підготовка 20.09.2021 виконано 
3 
теоретичного розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. 15.10.2021 виконано 
4 Аналіз даних, необхідних для написання 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 17.10.2021 виконано 
.6 Доопрацювання аналітичного розділу. 31.10.2021 виконано 
Підготовка  та написання розрахункового 07.11.2021 виконано 
7 
розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 21.11.2021 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 25.11.2021 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 29.11.2021 виконано 
Оформлення кваліфікаційної роботи 01.12.2021 виконано 
11 
магістра 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 07.12.2021 виконано 
 
 
Студент     __________________    ____Орел А.О._ 
               (підпис)                                  (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________    ____Дудченко Н.В._ 
              (підпис)                                    (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________    ____Настенко І.Г.__ 
(підпис)                                   (прізвище та ініціали) 
 4 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 112 сторінок, 4 таблиць, 15 
рисунків, список літератури з 50 найменувань, 3 додатків. 
 
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ 
ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ (НА 
МАТЕРІАЛАХ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ 
УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ) 
 
Предмет дослідження – це формування та використання фінансових 
ресурсів Пенсійного фонду та функціонування пенсійної системи України 
загалом. 
Об’єктом дослідження виступають процеси формування та 
використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є поглиблене вивчення 
теоретичних засад формування та використання ресурсів пенсійного фонду 
України, аналіз та оцінка сучасного стану пенсійного забезпечення та 
удосконалення пенсійного забезпечення шляхом оптимізації вітчизняної 
пенсійної системи в процесі розвитку українського суспільства. 
Завданням кваліфікаційної роботи бакалавра є: 
- вивчити соціально-економічний стан пенсійної системи України; 
- визначити методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду 
України; 
- ознайомитись з зарубіжним досвідом функціонування пенсійних систем 
провідних країн сучасного світу;  
- проаналізувати та оцінити сучасний стан функціонування пенсійної 
системи України; 
- проаналізувати та оцінити виконання бюджету головного управління 
Пенсійного фонду України в Черкаській області по доходах і видатках за 2018-
2020 роки 
- визначити пріоритетні напрямки реформування пенсійної системи; 
- визначити шляхи оптимізації пенсійної системи та перспективи 
виконання завдань пенсійного забезпечення в сучасній Україні. 
 5 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо 
удосконалення інституціональної матриці пенсійної системи у аспекті її 
розвитку. Для сприяння підвищенню активності роботодавців усіх форм 
власності щодо пенсійного забезпечення своїх працівників та подальшому 
розвитку пенсійної системи України за рахунок формування нової пенсійної 
культури, яка ґрунтується на досвіді країн світу було запропоновано внести 
певні зміни до чинного законодавства України «Про недержавне пенсійне 
забезпечення». Було визначено пріоритети реформування пенсійної системи 
України та визначено шляхи оптимізації пенсійної системи через державне 
регулювання фінансового забезпечення пенсійних систем. 
Одержані результати можуть бути використані для одержання 
висновків при виконані комплексу завдань, пов`язаних з оптимізацією 
вітчизняної пенсійної системи в процесі реформування українського 
суспільства. Це можливо здійснити через виконання завдань пенсійного 
забезпечення в сучасній Україні та реформу пенсійної системи як такої. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2021 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра – 2021 
 
  Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
 
 
 6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………………...7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ 
РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ………………………………..11 
1.1. Становлення та розвиток пенсійної системи України…………………….11 
1.2. Юридичне забезпечення функціонування пенсійної системи України….22 
1.3. Методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду України…27 
1.4. Зарубіжний досвід функціонування пенсійного забезпечення провідних 
країн сучасного світу…………………………………………………………….42 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ПЕНСІЙНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ 
ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ)…………….57 
2.1. Організаційно-економічна характеристика головного управління 
Пенсійного фонду України в Черкаської області………….…………………...57 
2.2. Аналіз та оцінка виконання бюджету головного управління Пенсійного 
фонду України в Черкаській області по доходах і видатках за 2018-2020 
роки……………………………………………………………………………..…70 
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА 
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО 
СУСПІЛЬСТВА…………………………………………………………………..88 
3.1. Пріоритети реформування пенсійної системи України в сучасних умовах 
(на прикладі головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської 
області)……………………………………………………………………………88 
3.2. Шляхи оптимізації пенсійної системи та перспективи виконання завдань 
пенсійного забезпечення в сучасній Україні……………………………..…….93 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..108 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….113 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….119 
 7 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Одними з головних питань в сфері соціально-
економічної політики держави виступають питання пенсійного забезпечення. За 
своєю економічною суттю пенсійне забезпечення висловлює узгодження 
економічних інтересів непрацездатних членів суспільства з іншою його 
частиною, що створює матеріальні блага.  
Незважаючи на те, що перші пенсійні системи виникли вже більше 100 
років тому, і пройшли не один етап реформування, сьогодні проблеми 
пенсійного забезпечення знову загострилися навіть у розвинених країнах. Це 
пов'язано в першу чергу з демографічними факторами, які не завжди 
враховувалися при проведенні реформ у минулому. Демографічна ситуація в 
більшості розвинених країн світу (Європа, США, Австралія) в нинішній час 
характеризується наступною особливістю: відбувається уповільнення зростання 
чисельності працездатного населення, або навіть його скорочення.  
При цьому присутня тенденція до різкого збільшення населення у віці 
понад 60 і навіть 80 років, що неминуче призводить до потенційного росту 
кількості недієздатних членів суспільства і інвалідів, тобто до зростання числа 
пенсіонерів. При цьому розвиток економіки і зростання рівня життя населення 
в більшості як розвинених, так і країн, що розвиваються не тільки посилили 
вплив демографічних чинників, а й призвели до появи нових факторів, що 
впливають на стан пенсійної системи. Серед них такі як: збільшення тривалості 
життя при скороченні народжуваності, що призводить до дисбалансу внесків і 
виплат; ранній вихід на пенсію, а значить скорочення трудового періоду та 
періоду сплати внесків; збільшення коефіцієнта залежності та навантаження на 
працездатне населення.  
Пенсійні системи є не тільки важливим інструментом державної 
соціальної політики, вони також мають значний вплив на економіку та стан 
державних фінансів. Видатки на пенсійне забезпечення є одними з ключових 
 8 
елементів в операційних витратах компаній та установ, а також у видатках 
державного бюджету. 
Інформаційною базою дослідження є Закони України, Постанови 
Кабінету Міністрів України, інформаційні джерела матеріали Пенсійного 
фонду України, Міністерства фінансів України, Державної служби статистики 
України, Світового банку, наукові доробки та монографічні видання 
вітчизняних та зарубіжних учених. 
Проблеми та оптимізація вітчизняної пенсійної системи в процесі 
реформування українського суспільства знайшли своє відображення у працях 
низки вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема державне пенсійне 
забезпечення досліджували І. Беринцева, Т. Бондалетова, В. Візницька, 
Н. Внуков, Т. Дідковська, О. Долгова, Є. Заєць, Т. Кравчук, Н. Нарожна, 
В. Олексійко, Ю. Привалов, А. Скрипник, В. Толуб’як, Б. Умурзаєв, а та інші. 
Цю сферу постійно аналізують державні органи, такі як Пенсійний фонд 
України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба 
України та інші. 
Однак, попри численний перелік джерел, залишається низка проблемних 
питань які необхідно вивчати та вирішувати на законодавчому рівні. 
Таким чином, виникла необхідність проведення повного, всебічного 
дослідження в області теорії побудови пенсійних систем з визначенням 
факторів, що впливають на динаміку пенсійного забезпечення, з основами 
формування та використання ресурсів пенсійного фонду та шляхів оптимізації 
пенсійної системи в процесі реформування українського суспільства, а також 
визначення основ формування та вкористання ресурсів пенсіного фонду. 
Об’єктом дослідження є процеси реформування та використання 
фінансових ресурсів Пенсійного фонду України. 
Предмет дослідження виступає формування та використання фінансових 
ресурсів Пенсійного фонду та функціонування пенсійної системи України 
загалом. 
 9 
Метою дослідження кваліфікаційної роботи полягає у поглибленому 
вивченні теоретичних засад формування та використання ресурсів пенсійного 
фонду України, аналіз та оцінка сучасного стану пенсійного забезпечення та 
удосконалення пенсійного забезпечення шляхом оптимізації вітчизняної 
пенсійної системи в процесі розвитку українського суспільства. 
Завданнями дослідження: 
- вивчити соціально-економічний стан пенсійної системи України; 
- визначити методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду 
України; 
- ознайомитись з зарубіжним досвідом функціонування пенсійних систем 
провідних країн сучасного світу;  
- проаналізувати та оцінити сучасний стан функціонування пенсійної 
системи України; 
- проаналізувати та оцінити виконання бюджету головного управління 
Пенсійного фонду України в Черкаській області по доходах і видатках за 2018-
2020 роки; 
- визначити пріоритетні напрямки реформування пенсійної системи; 
- визначити шляхи оптимізації пенсійної системи та перспективи 
виконання завдань пенсійного забезпечення в сучасній Україні. 
Методи дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний 
метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи 
теоретичного узагальнення, комплексного аналізу (для дослідження 
теоретичних засад системи пенсійного забезпечення), порівняння та системного 
підходу (для аналізу проблематики та практики функціонування системи 
пенсійного забезпечення в Україні), метод синтезу (при аналізі вітчизняного і 
зарубіжного досвіду реформування системи пенсійного забезпечення), методи 
узагальнення та деталізації (для розробки пропозицій щодо вдосконалення 
системи пенсійного забезпечення).  
Нормативну та інформаційну основу дослідження складають Закони 
України, Постанови Кабінету Міністрів України, інформаційні джерела 
 10 
матеріали Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, 
Державної служби статистики України, Світового банку, наукові доробки та 
монографічні видання вітчизняних та зарубіжних учених. 
Наукова новизна. В роботі розглянуто підходи до оптимізації 
вітчизняної пенсійної системи в процесі реформування українського 
суспільства. Визначино методичні аспекти управління фінансами Пенсійного 
фонду України. Удосконалено інституціональну матрицю пенсійної системи у 
аспекті її розвитку. Для сприяння підвищенню активності роботодавців усіх 
форм власності щодо пенсійного забезпечення своїх працівників та 
подальшому розвитку пенсійної системи України за рахунок формування нової 
пенсійної культури, яка ґрунтується на досвіді країн світу було запропоновано 
внести певні зміни до чинного законодавства України «Про недержавне 
пенсійне забезпечення». Було визначено пріоритети реформування пенсійної 
системи України та визначено шляхи оптимізації пенсійної системи через 
державне регулювання фінансового забезпечення пенсійних систем. 
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання 
одержаних висновків при виконані комплексу завдань, пов`язаних з 
оптимізацією вітчизняної пенсійної системи в процесі реформування 
українського суспільства. Це можливо здійснити через виконання завдань 
пенсійного забезпечення в сучасній Україні та реформу пенсійної системи як 
такої. 
Апробація результатів дослідження. Основні результати магістерського 
дослідження опубліковані в матеріалах XVІІІ міжнародної науково-практичної 
конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми 
фінансової системи України» на тему: «Перспектива реформування пенсійної 
системи України» (2021 р.) . 
 11 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА 
ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ 
 
1.1.  Становлення та розвиток пенсійної системи України 
 
Основи пенсійної системи України беруть початок з проголошення 
незалежності нашої держави у 1991 році. Так, в грудні того року було вперше 
профінансовано пенсії не з бюджету, а з рахунків пенсійного фонду. В лютому 
1992 року створено Пенсійний фонд України з регіональними відділеннями в 
автономній республіці Крим, обласних центрах та містах Київ і Севастополь. В 
цьому ж році запроваджено положення про пенсійний фонд та встановлено 
перший тариф на відрахування в пенсійний фонд із заробітної плати робітника 
у розмірі 61%. В квітні 1992 року тариф було знижено до 37% з фонду оплати 
праці. 
Саме з цих часів почався процес реформування пенсійної системи в 
Україні. Слід зазначати, що цей процес був надто політизованим і в 
довгостроковій перспективі не призвів до задовільних результатів. На даний 
момент спостерігається великий дефіцит пенсійного фонду, який продовжує 
негативно впливати на економічну стабільність держави і «проїдати» частину 
активів державного бюджету, які могли б бути інвестовані в охорону здоров’я, 
оборону, освіту тощо [45, с. 32].  
Для об’єктивного розуміння ситуації, що склалася в пенсійній сфері, слід 
проаналізувати етапи становлення і розвитку пенсійної системи України. 
Вивченню даного питання були присвячені праці таких українських науковців, 
як Салькова Т.В., Ставерська Т.О., Шевчук І.Л. та Шевченко Н.П. Вони ставили 
собі за мету провести аналіз етапів розвитку пенсійної системи України в 
контексті виходу України на рівень економічно розвинених країн. Окрім, 
українських науковців детальний аналіз і рекомендації щодо діяльності 
пенсійної системи здійснює агенція Сполучених Штатів Америки з 
 12 
міжнародного розвитку (USAID) (Проект USAID «Трансформація фінансового 
сектору». 
На основі вивчення результатів попередніх досліджень та їх доповнення, 
рекомендованим є представлення послідовності розвитку пенсійної системи 
України за наступними етапами: 
1 етап. Функціонування пенсійної системи в період від 1991 р. по 1997 р. 
Як вже було вказано вище, даний період характеризується створенням 
Пенсійного фонду України (ПФУ), як незалежного фінансового інституту. В 
цей період приймається перший Закон України «Про Пенсійне забезпечення» 
від 5 листопада 1991 р. та вноситься низка змін в його норми та статті. 
Відповідно до цього закону в Україні запроваджується солідарна модель 
пенсійного забезпечення, яка функціонуватиме згідно розподільчого принципу 
(Закон України «Про Пенсійне забезпечення», 1991). Проводиться 
диференційоване нарахування пенсій на основі заробітної плати та трудового 
стажу. Даний закон регулював призначення пенсії за віком, у зв’язку з втратою 
годувальника, по інвалідності, соціальну пенсію та за вислугу років. 
Даний період характеризується прийняттям нормативно-правових 
документів, які спрямовані на розширення пільг та спеціальних пенсій для 
працівників органів державної влади, депутатів, суддів та прокурорів, наукових 
і педагогічно-наукових працівників тощо. Ці зміни призвели до зниження 
пенсійного віку, підвищення розміру пенсій та зменшення тривалості трудового 
стажу для окремих груп населення. Як наслідок, призначені пенсії на основі 
пільг окремим групам населення могли перевищувати більше як в 10 разів 
пенсії, які регулювалися лише Законом України «Про пенсійне забезпечення». 
Як наслідок, у 1997 р. достроково надано пенсію 28 % пенсіонерам (для 
порівняння у 1997 р. цей показник був рівний 7%, у 1990 р. – 15%), а принцип 
соціальної справедливості повністю знівельований. 
Між 1993-1994 відбувається значний обвал солідарної державної 
пенсійної системи, який був спричинений гіперінфляцією і, як наслідок, 
знеціненням пенсійних виплат на 70% [32, с. 45].  
 13 
У 1993 р. Верховна Рада України приймає Концепцію соціального 
забезпечення населення України, де вперше визначається комплексна реформа 
системи соціального забезпечення, а у 1996 р. Конституцією України за 
громадянами закріплюється право на соціальний захист у випадку часткової, 
тимчасової або повної втрати працездатності, безробіття з незалежних від них 
обставин, втрати годувальника, а також старості та в інших випадках, 
передбачених законом [49, с. 92]. 
2 етап. Функціонування пенсійної системи в період від 1998 р. до 2003 р. 
Даний період характеризується піковим напруженням в суспільстві щодо 
діяльності системи пенсійного забезпечення. Так, у другій половині 1990-х 
років зростає заборгованість за пенсійними виплатами, яка досягає максимуму 
у 1999 р. (при середньому розмірі пенсії 60,7 грн. заборгованість становила 
більше 2 млрд. грн.) в деяких областях виплати не здійснювалися понад 
півроку. 
Указом Президента від 13 квітня 1998 р. №291/98 «Про основні напрями 
реформування пенсійного забезпечення в Україні» було визначено завдання 
перейти до трирівневої системи пенсійного забезпечення, оскільки 
забезпечення громадян гідною пенсією стає неможливим за рахунок монополії 
державної солідарної системи. 4 травня 1998 р. був підписаний указ 
Президента, за яким Кабінет Міністрів повинен був запровадити 
персоніфікований облік відомостей у солідарній пенсійній системі України 
(Указ Президента, 1998, с. 3).  
Далі у Посланні Президента України до Верховної ради і Кабінету 
Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1-14/1349 «Про основні напрями 
реформування системи пенсійного забезпечення населення України була 
представлена необхідність здійснення пенсійної 
реформи на системних засадах, які були успішними в інших країнах і 
адаптовані до українського економічного та демографічного становища. Було 
визначено три етапи пенсійної реформи: Перший етап (2001-2002 рр.) – 
розроблення економічних та організаційно правових основ пенсійної реформи і 
 14 
реформування солідарної системи. Другий етап (2003-2004 рр.) – планувалося 
запровадження добровільної системи пенсійного забезпечення. В цей період 
було підготовлено проекти законів про реформування пенсійної системи. 
Внаслідок довгих дискусій, семінарів, конференцій та навіть закордонних 
навчальних поїздок було підготовано і проголосовано Закони України «Про 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та «Про 
недержавне пенсійне забезпечення» №1058-IV від 9 липня 2003 року (Закони 
України, 2003). Третій етап (2005-2009 рр.) – запровадження системи 
обов’язкового державного накопичування. Слід зазначити, що станом на січень 
2020 р. даний етап не було реалізовано. 
3 етап. Функціонування пенсійної системи в період від 2004 р. до III кв. 
2011 р. З початку 2004 р. на основі Законів України «Про загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» в 
Україні було запроваджено трирівневу систему пенсійного забезпечення. Дана 
система складається з трьох рівнів: перший рівень – солідарна державна 
система, другий рівень – накопичувальна система (державна), третій рівень – 
система недержавного пенсійного забезпечення (представлена діяльністю 
недержавних пенсійних фондів). Концептуальні засади цієї системи є, на нашу 
думку, вірними. Основні принципи діяльності, суб’єкти та джерела формування 
пенсійних виплат за рівнями пенсійної системи України, зведені в табл. 1.1. 
В цей період впровадження пенсійної системи (2004-2011 рр.) 
зберігається введений раніше пенсійний вік для чоловіків – 60 років і для жінок 
– 55 років. Також було введено мінімальний трудовий стаж на рівні 5-ти років, 
який давав можливість вийти на пенсію за віком. Для осіб, які втратили 
працездатність, було визначено мінімальний трудовий стаж для виходу на 
пенсію за віком; для чоловіків він становив 25 років, для жінок – 20 років. 
На основі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення 
Стратегії розвитку пенсійної системи» від 15 грудня 2005 р. № 525-р. 
(Розпорядження Кабінету Міністрів, 2005) було розроблено стратегію розвитку 
пенсійної системи, яка мала бути спрямована на розбудову трирівневої 
 15 
пенсійної системи, але так і залишилася не реалізованою і, як наслідок, 
втратила свою чинність на основі іншої постанови Кабінету Міністрів України 
«Про схвалення Концепції подальшого проведення пенсійної реформи» №1224 
від 14 жовтня 2009 р.  
 
Таблиця 1.1. – Трирівнева пенсійна система України 
Державне забезпечення Недержавне забезпечення 
I рівень Солідарна  II рівень Обов’язкова III рівень Добровільна 
накопичувальна накопичувальна 
Принцип діяльності 
Всі працюючі громадяни Роботодавці Працюючі громадяни та/чи 
фінансують пенсії поточним перераховуватимуть кошти із компанії робитимуть 
пенсіонерам, жодного зарплат працівників на добровільні внески на 
накопичення коштів не індивідуальні пенсійні індивідуальні пенсійні 
передбачається  рахунки. Ці кошти рахунки учасника в НПФ. 
зростатимуть завдяки Кошти учасника 
прибутку від інвестицій зростатимуть завдяки 
Суб’єкти 
Пенсійний фонд України Накопичувальний фонд / Недержавні пенсійні фонди 
(ПФУ)  Недержавні пенсійні фонди 
(НПФ) 
Джерела формування пенсійних виплат 
- ЄСВ (22%) - Збори до ПФУ - Обов’язкові пенсійні внески - Індивідуальні та/або 
- Дотації з Держбюджету  (2-7% від заробітної плати) - корпоративні внески - 
Інвестиційний дохід Інвестиційний дохід 
Примітка: Зведено автором на основі Законів України «Про загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування» та « Про недержавне пенсійне забезпечення», 
електронного джерела: https://otppension.com.ua/pension-system-of-ukraine. 
 
На той час дана Концепція була розрахована на період 2010-2017 рр., і 
охоплювала два етапи: 2010 - 2013 рр. – перший етап, згідно з яким 
планувалося виправити помилки функціонування державної солідарної системи 
та почати підготовку Міністерством економіки до впровадження державної 
накопичувальної пенсійної системи; 2014 - 2017 рр. – другий етап, який 
повинен був забезпечити рівноправність громадян в пенсійній системі шляхом 
запровадження єдиних правил призначення пенсій, звільнити бюджет 
Пенсійного фонду України від невластивих йому виплат, запровадити 
уніфіковану законодавчу базу пенсійної системи, забезпечити розвиток 
 16 
накопичувальної системи пенсійного забезпечення та ін. Але в повному обсязі 
завдання даної Концепції не є реалізовані й станом на 2020 р. 
4 етап. Функціонування пенсійної системи в період від IV кв. 2011 р. до 
I кв. 2014 р. В 2011 р. Верховна Рада України голосує за прийняття закону «Про 
заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». 
Даний закон був проголосований з метою створення умов для вдосконалення 
систем пенсійного забезпечення і, як наслідок, – повноцінного впровадження 
трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні. Даним законом 
планувалося визначити умови функціонування державної накопичувальної 
системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування (Закон 
України, 2011). 
Основними параметричними змінами в солідарній системі були наступні: 
- забезпечення підвищення пенсійного віку для жінок від 55 до 60 
років: фактично, збільшення пенсійного віку відбувається поступово на 6 
місяців кожного року (з 2011 – 2021 рр.); 
- запровадження обмеження для спеціальних пенсій: так, зменшено з 
90% до 70% заробітну плату, яка є базою для розрахунку пенсій, а пенсійний 
вік для чоловіків – державних службовців підвищено до 62 років; 
- підвищення мінімального періоду сплати страхових внесків для 
отримання права на пенсію за віком до 15 років; підвищення мінімального 
періоду сплати страхових внесків для отримання мінімальної пенсії за віком (30 
років для жінок і 35 – для чоловіків);  
- обмеження максимального розміру пенсії, який не може 
перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили 
працездатність. 
В цілому проведення даних заходів дало можливість знизити кількість 
нових пенсіонерів, проте побороти дефіцит Пенсійного фонду України так і не 
вдалося. 
5 етап. Функціонування пенсійної системи в період від II кв. 2014 р. 
дотепер. Даний етап характеризується прийняттям Закону України «Про 
 17 
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» 
від 3 жовтня 2017 р. Основними завданнями даного закону є: 
- перерахунок пенсій відповідно до зростання середньої зарплати, з 
якої сплачуються внески; 
- поетапне збільшення до 2028 р. страхового стажу до 35 р.; 
- підвищення мінімальної пенсії до 1452 грн. (з 1 січня 2020 р. 
мінімальний розмір пенсії за віком піднято до 1889,20 грн. (Вісник офіційно 
про податки, 2017)); 
- оподаткування призначених пенсій. 
Даний період характеризується зниженням ставки Єдиного соціального 
внеску до 22%. 
Окрім того, розроблено Проект Закону «Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» від 10 липня 2017 
р. №6677 (Закон України, 2017). Слід зазначити, що до січня 2020 року 
Постановами Кабінету Міністрів України здійснювалося щорічне 
відтермінування впровадження другого рівня пенсійної системи. 
Серед основних інструментів державного регулювання розвитку систем 
пенсійного страхування в Україні слід виділити: правові, економічні та 
адміністративні. Перелік пропонованих автором інструментів державного 
регулювання розвитком систем пенсійного страхування представлено на 
рис. 1.2. 
Базовим законом, який визначає види пенсійного забезпечення, норми, 
порядок та умови їх регулювання, а також пенсійний вік для чоловіків та жінок 
є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 
Наступним за значимістю є закон «Про пенсійне забезпечення». Як зазначалося 
раніше, це був один з перших нормативно-правових документів, який почав 
регулювати пенсійне забезпечення, і в даний момент він визначає право на 
пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, а також порядок обчислення 
стажу до початку 2004 р. 
 18 
 
Рис. 1.1. Класифікація інструментів державного регулювання розвитку 
системи пенсійного страхування в Україні 
Примітка. Сформовано автором на основі даних Пенсійного фонду України, 
нормативноправових документів Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів (КМУ), 
Верховної Ради, державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного 
Банку України та ін. 
 
Що стосується визначення принципів збору та ведення обліку єдиного 
внеску, за рахунок якого здійснюється поповнення Пенсійного Фонду України, 
то цей процес регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску 
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Закон України, 
2010). 
Тут також визначаються порядок обчислення, нарахування та сплати 
єдиного Інструменти державного регулювання розвитку системи пенсійного 
страхування в Україні Правові Економічні Адміністративні Закони Бюджетно-
податкова політика Ліцензування Постанови КМУ Укази Президента України 
Грошово-кредитна політика Міжнародні угоди Цінова політика Регламентація 
діяльності  внеску, суб’єкти єдиного внеску. Окрім того, даний закон регулює 
ставку єдиного внеску для робітників, аналізування якого, з визначенням 
 19 
переваг, недоліків та проблематики буде проведено у наступних розділах 
роботи. Даний документ також регламентує порядок державного нагляду за 
збором та веденням єдиного внеску. 
Ще один закон, який регулює поповнення бюджету Пенсійного Фонду 
України є Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне 
страхування». Даний документ визначає суб’єктів сплати та види транзакцій, на 
які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. До даних 
транзакцій можна віднести купівлю-продаж цінних металів та каменів, 
нерухомого майна, транспортних засобів, мобільного і радіо зв’язку та ін. 
Що стосується формування накопичувальної пенсійної системи другого 
рівня, то він регулюється Законом України «Про заходи щодо законодавчого 
забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон України, 2011). 
Відновлення диференціації розмірів пенсій залежно від отриманого 
заробітку та страхового стажу здійснюється на основі Закону України «Про 
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». 
Також даний закон зменшує демографічне навантаження на солідарну складову 
пенсійної системи України, звільняє цю систему від невластивих видатків та 
визначає умови перерахунку пенсій. 
Окрім перерахованих вище законів, які опосередковано впливають на 
функціонування пенсійної системи України, є й інші, які визначають умови для 
отримання пенсій різних категорій державних службовців, пенсіонерів 
силового блоку, людей з інвалідністю та ін.  
Важливим документом в стимулюванні розвитку послуг, які надаються 
системою пенсійного забезпечення, є Указ Президента України “Про 
невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави” від 08.11.2019 
№ 837/2019 (Указ Президента України, 2019). Даний документ ставить 
завдання перед органами державної влади забезпечити розвиток електронних 
послуг із призначення пенсій; запровадити сучасну методологію розрахунків 
прожиткового мінімуму з урахуванням європейських стандартів; запровадити 
механізм автоматичного, без звернення особи, призначення пенсій за віком при 
 20 
досягненні пенсійного віку; запровадити обов’язкову професійну 
накопичувальну пенсійну підсистему для працівників, які зайняті на роботах з 
особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. 
Що стосується Кабінету міністрів України, то основним документом, 
який має базовий вплив на діяльність розподільчої підсистеми пенсійного 
забезпечення в Україні є Постанова «Про затвердження бюджету Пенсійного 
фонду України» на визначений календарний рік. Саме, КМУ визначає дохідну 
частину бюджету ПФУ, яка складається як з власних коштів фонду, так і з 
дотацій державного бюджету України. 
Міжнародні угоди, які стосуються системи пенсійного забезпечення, в 
абсолютній більшості своїй підписані для обміну досвідом між Україною та 
зарубіжними країнами. Так, в даних угодах прописуються протоколи 
консультацій пенсійних органів України іноземними експертами, побудови 
єдиних механізмів обліку пенсіонерів та їх пенсій, напрямки розширення 
співпраці тощо. 
До економічних інструментів державного регулювання розвитку системи 
пенсійного забезпечення слід віднести бюджетно-податкову політику. Даний 
інструмент регламентує розміри податків і зборів, які формуватимуть бюджет 
держави та ПФУ на календарний рік, розмір міжбюджетних трансфертів, рівень 
пенсійних виплат індивіду та збільшення матеріального забезпечення 
пенсіонерів. 
Грошово-кредитна політика несе опосередкований вплив на систему 
пенсійного забезпечення. Наприклад, нею не визначається розмір пенсійних 
виплат пенсіонерам, однак від неї залежить макроекономічна стабільність 
грошової системи. Так, за умов правильної грошово-кредитної політики в країні 
забезпечується низький рівень інфляції, який не дає пенсійним накопиченням 
громадян швидко знецінюватися, зберігаючи їх купівельну спроможність. 
Залежно від рівня основних процентних ставок, визначається й мінімальна 57 
рентабельність інвестицій НПФ. За умов низьких процентних ставок 
адміністратори НПФ та КУА використовують консервативні, з низьким 
 21 
ризиком стратегії управління активами, що дає можливість безпечніше 
нагромаджувати потенційні пенсійні права їх клієнтів, будуючи довготермінові 
пенсійні стратегії. І навпаки, при високих процентних ставках спостерігається 
значний рівень інфляції, який не дає можливість прогнозувати довготермінові 
стратегії через значну волотильність ринків, а отже інвестиційні стратегії 
учасників ринку будуються на коротких позиціях для максимізації прибутку в 
короткостроковій перспективі. 
Цінова політика, як інструмент державного регулювання розвитку 
системи пенсійного забезпечення тісно пов’язана з бюджетно-податковою 
політикою. Очевидно, що вартість товарів і послуг в економіці формується на 
основі собівартості, вартості податків та норми рентабельності. Чим вищі в 
середині економіки країни норми податків та рентабельності, тим вищою буде 
кінцева вартість товарів та послуг, що означатиме меншу купівельну 
спроможність пенсій громадян, однак високі податкові відрахування в пенсійну 
систему дадуть можливість майбутнім поколінням претендувати на більші 
пенсійні права, а отже, це позитивно впливатиме на їх купівельний потенціал в 
майбутньому.  
Слід зазначити, що інструменти бюджетно-податкової, грошовокредитної 
та цінової політики зможуть забезпечити позитивний вплив на 
розвиток системи пенсійного забезпечення лише за умов їх синергетичного 
розвитку й відповідності одне одному та загальній стратегії економічного 
розвитку держави. 
До адміністративних інструментів державного регулювання розвитку 
системи пенсійного забезпечення належать ліцензування та регламентація 
діяльності. З представленої вище структури системи пенсійного забезпечення 
України видно, що в даній сфері функціонують як державні, так і недержавні 
пенсійні інститути.  
До недержавних пенсійних інститутів слід віднести недержавні пенсійні 
фонди та компанії з управління активами. Саме в сфері діяльності даних 
інститутів використовується ліцензування та регламентація діяльності. Кожен 
 22 
НПФ повинен відповідати вимогам законодавства щодо своєї структури, форми 
звітності та інвестиційних обмежень. Даний підхід дозволяє захистити 
накопичення громадян від ризиків, пов’язаних з неефективним управлінням 
активів недержавними пенсійними фондами та КУА. 
Ліцензування дає можливість визначати, які пенсійні інститути мають 
право та відповідають вимогам щодо управління пенсійними активами. 
Регламентація їх діяльності забезпечує прозорість інвестиційних стратегій, 
захист від ризиків, доступність до інформації та структурованість в подачі 
звітності щодо результатів діяльності. 
 
 
1.2. Юридичне забезпечення функціонування пенсійної системи 
України 
 
Важливою умовою ефективного функціонування Пенсійного фонду 
України є наявність досконалого юридичного забезпечення його діяльності. 
Юридичне забезпечення діяльності Пенсійного фонду систематизовано за 
двома основними критеріями на рис. 1.2. 
Таким чином, юридичне забезпечення діяльності Пенсійного фонду 
України поділяється на п’ять груп .  
До першої групи можна віднести такі нормативні акти: Закон України 
«Про пенсійне забезпечення» вiд 05.11.1991р. № 1788-XII, Закон України «Про 
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, Закон України «Про 
прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-XІІ, Закон України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ, 
Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з 
призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» від 11.04.2002 р. № 
497, Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення 
пенсійного забезпечення громадян» від 20.11.2003 р. № 1783 та інші. 
 23 
Нормативно-правова база, що регулює діяльність 
Пенсійного фонду України 
За За предметом правового 
юридичною регулювання 
силою 
1.Регулюють відносини, пов’язані з 
Конституція пенсійним забезпеченням громадян 
України 
2.Регулюють питання, пов’язані з 
Закони формуванням та використанням 
України коштів загальнообов’язкового 
державного пенсійного страхування 
Акти 3.Визначають статус Пенсійного 
Президента та фонду та його органів, їх структуру, 
Кабінету порядок організації їх роботи, 
Міністрів статус, повноваження, права та 
України обов’язки працівників 
4.Регулюють права, обов’язки та 
Нормативно- відповідальність у сфері 
правові акти загальнообов’язкового державного 
органів пенсійного страхування 
державної 
влади 5.Регулюють питання міжнародного 
співробітництва у сфері 
загальнообов’язкового державного 
пенсійного страхування 
 
Рис. 1.2. Юридичне забезпечення діяльності Пенсійного фонду України 
 
Друга група включає: Закон України «Про Державний бюджет України» 
на відповідний рік, Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб» вiд 
22.05.2003 р. № 889-IV, Закон України «Про збір на обов’язкове державне 
пенсійне страхування» 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, Інструкція зі статистики 
заробітної плати, затверджена наказом Мінстату від 13.01.2004 р. № 5. 
Третя група складається з: Кодексу законів про працю України, від 
10.12.1971 р. № 322-VIII, Закону України «Про державну службу» від 
10.12.2015 р. № 889-VIІІ, Положення про Пенсійний фонд України, 
 24 
затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. № 280, 
Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII. 
До четвертої групи належать: Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 р. 
№ 435-IV, Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 394/96-
ВР, Закон України «Про відповідальність за невиконання грошових 
зобов’язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, Закону України «Про доступ до 
публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI. 
До п’ятої групи належать: Закон України «Про міжнародні договори 
України» вiд 29.06.2004 р. № 1906-IV, Угода про гарантії прав громадян держав 
– учасниць Співдружності Незалежних держав – у галузі пенсійного 
забезпечення вiд 13.03.1992 р., Угода між Урядом України та Урядом 
республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного 
забезпечення вiд 14.12.1995 р., Договір між Україною та Литовською 
Республікою про соціальне забезпечення вiд 10.01.2002 р. та багато інших. 
Одним з базових нормативних актів пенсійного забезпечення в Україні є 
Конституція України. В Конституції ст. 46 визначено, що громадяни мають 
право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, 
часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, 
безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших 
випадках, передбачених законом. 
Згідно з Концепцією соціального забезпечення населення України, 
схваленою Постановою Верховної Ради України від 21.12.93 р. № 3758-IIX, 
вперше було запропоновано комплексну реформу національної системи 
соціального забезпечення. Концепція передбачала удосконалення солідарної 
пенсійної системи та розвиток ще двох компонентів: обов’язкового 
накопичувального пенсійного страхування та недержавного накопичувального 
пенсійного забезпечення за рахунок додаткових добровільних відрахувань 
роботодавців і працівників. 
Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР, прийнятий з 
 25 
метою реалізації Концепції, визначив принципи та загальні правові, фінансові 
та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального 
страхування громадян в Україні. Також цим законом було передбачено 
впровадження п’яти видів загальнообов’язкового державного соціального 
страхування, в тому числі і пенсійного. 
В Указі Президента України «Про основні напрями реформування 
пенсійного забезпечення в Україні» від 13.04.1998 р. № 291/98 було окреслено 
основні соціально-економічні проблеми України, проголошено необхідність 
пенсійної реформи, визначено її мету та основні напрями. Даний Указ 
передбачив створення трирівневої системи пенсійного забезпечення, що 
поєднує елементи державного і приватного пенсійного страхування, а також 
визначив основні етапи пенсійної реформи. Розпочато роботу над основними 
законодавчими актами функціонування пенсійної системи, такими як Закон 
України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 
09.07.2003 р. № 1058-ІV, «Стратегія модернізації та розвитку Пенсійного фонду 
України на період до 2020 року», схвалена Розпорядженням КМУ від 
14.09.2016 р. № 672 та інших.  
Основним законом, що регулює питання загальнообов’язкового 
державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-IV. Закон містить 15 
розділів і 115 статей, у яких вперше комплексно врегульовано всі питання, 
пов’язані з функціонуванням системи пенсійного страхування [1]. Виключно 
цим законом регулюється таке коло питань: 
1) принципи та структура системи пенсійного страхування; 
2) коло осіб, які підлягають пенсійному страхуванню; 
3) платники страхових внесків, їхні права й обов'язки; 
4) порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків; 
5) стягнення заборгованості за цими внесками; 
6) види пенсійних виплат; 
7) умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; 
 26 
8) пенсійний вік для чоловіків і жінок; 
9) мінімальний розмір пенсії за віком; 
10) порядок здійснення пенсійних виплат за державним пенсійним 
страхуванням; 
11) порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального 
фонду; 
12) організація та порядок управління в системі загальнообов'язкового 
державного пенсійного страхування. 
Значною перевагою Закону є те, що раніше всі ці питання регулювалися 
різними законодавчими (а іноді підзаконними) актами, які належали до різних 
галузей права. Наприклад, умови та розміри пенсій визначалися Законом «Про 
пенсійне забезпечення» вiд 05.11.1991р. № 1788-XII, питання обов'язкових 
платежів до Пенсійного фонду – Законом України «Про збір на обов'язкове 
державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР, механізм 
управління пенсійною системою взагалі не було врегульовано на законодавчому 
рівні [6]. 
У Законі «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 
09.07. 2003 р. № 1058-IV вперше визначено поняття пенсійного законодавства та 
предмет його правового регулювання. Згідно зі ст. 4 цього закону, 
законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, 
складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне 
соціальне страхування, Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне 
страхування», Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», 
законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від 
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного 
пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, 
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших 
законів і нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до законів про 
пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного 
забезпечення в Україні [1]. 
 27 
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: 
1) види пенсійного забезпечення; 
2) умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; 
3) пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має 
право на пенсійні виплати; 
4) джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне 
забезпечення; 
5) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; 
6) організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення. 
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 
не сприяв легалізації розрахунків з оплати праці, оскільки для зарахування в 
страховий стаж відповідного місяця роботи розмір пенсійних внесків за цей 
період має бути не меншим за внески, обчислені з мінімальної заробітної плати. 
Чим вищі заробітки, з яких сплачуються внески, тривалість страхового стажу, то 
більшою має бути й пенсія. 
 
 
1.3. Методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду 
України 
 
Методичні аспекти управління фінансами Пенсійного фонду України 
розроблено з метою удосконалення функціонального забезпечення бюджетних 
та фінансових процесів в системі органів Пенсійного фонду України, 
спрямованих на підтримання фінансової стабільності пенсійної системи; 
складання та забезпечення виконання бюджету Пенсійного фонду України; 
здійснення ефективного розподілу фінансових ресурсів для пенсійного 
забезпечення; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та 
виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із 
законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та 
інших джерел, визначених законодавством (далі – пенсійні виплати); 
 28 
запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного 
використання державних коштів, а також виникненню помилок чи інших 
недоліків. 
Бюджет – план утворення і використання цільового страхового фонду, що 
формується за рахунок джерел, визначених законом; 
Кошторис – складова частина бюджету Пенсійного фонду України, яким 
на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання 
надходжень і розподіл асигнувань на взяття зобов’язань та здійснення платежів 
для виконання органом Пенсійного фонду України своїх функцій та досягнення 
результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. 
Організація управління фінансами в центральному апараті та 
територіальних органів Пенсійного фонду України забезпечується бюджетно-
фінансовими структурними підрозділами, вид яких залежить від обсягу, 
характеру та складності роботи – департамент, управління, відділ, сектор або 
вводиться посада спеціаліста, на якого покладається виконання відповідних 
обов’язків. 
Положення про бюджетно-фінансові структурні підрозділи 
затверджуються відповідно Головою правління Пенсійного фонду України, 
начальниками територіальних органів Пенсійного фонду України. 
Забезпечення доступу до інформації про використання Пенсійним 
фондом України, його територіальними органами публічних коштів 
здійснюється на умовах і в порядку, передбачених законами України «Про 
доступ до публічної інформації», «Про відкритість використання публічних 
коштів», «Про публічні закупівлі» та іншими законодавчими актами. 
Формування та виконання бюджету Пенсійного фонду України. 
Формування бюджету (плану доходів і витрат). 
Механізм складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету 
Пенсійного фонду України, бюджетів головних управлінь Пенсійного фонду 
України, областях, місті Києві (далі – головні управління) та планів доходів і 
видатків управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а 
 29 
також у містах та районах визначений Порядком розроблення, затвердження та 
виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженим постановою 
правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2 (у 
редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 19 травня 2014 
року № 8-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 червня 2014 року 
за № 590/25367). 
При формуванні власних надходжень у дохідній частині бюджету 
бюджетно-фінансовий підрозділ враховує дані про: 
– обсяги надходжень від сплати єдиного внеску, що спрямовуються на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), 
які надійдуть у плановому бюджетному періоді від платників; 
– фактичні витрати на пенсійне забезпечення осіб, які працювали або 
працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо 
важкими умовами праці за Списком № 1 та інших роботах зі шкідливими і 
важкими умовами праці за Списком № 2, затверджених постановою Кабінету 
Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36; 
– кошти на виплату різниці у розмірах пенсій науковим працівникам, що 
відшкодовується за рахунок недержавних та державних небюджетних 
підприємств, установ та організацій; 
– прогнозне підвищення рівня пенсійного забезпечення осіб, зазначених в 
абзацах третьому та четвертому цього пункту, 
– тимчасово вільні залишки коштів Пенсійного фонду України, які 
знаходяться на його рахунках, а також на рахунках його органів, прогнозний 
розмір облікової ставки Національного банку України,  для обчислення 
відсотків за користування тимчасово вільними залишками коштів Пенсійного 
фонду України, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 
12 вересня 2002 року № 1349 “Про заходи щодо підвищення ефективності 
управління фінансами пенсійного забезпечення” (із змінами); 
– чисельність та розміри пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають 
на території України, що виплачуються відповідно до міжнародних договорів з 
 30 
питань соціального (пенсійного) забезпечення та прогнозний курс валют на 
плановий рік; 
– динаміку надходжень за минулі періоди: 
на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, 
які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо 
шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та інших 
роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, затверджених 
постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, та кошти 
на виплату різниці у розмірах пенсій науковим працівникам, що 
відшкодовується за рахунок недержавних та державних небюджетних 
підприємств, установ та організацій; 
від сплати фінансових санкцій та пені, нарахованих відповідно до Закону 
України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; 
від сплати за договорами про добровільну участь у системі 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідно до статті 
12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 
та статті 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування”; 
коштів на виплату пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій 
окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за 
умовами праці  відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету 
Міністрів України від 18 липня 2007 року № 937; 
повернення коштів за минулі роки (відшкодування переплат пенсій та 
допомоги); 
від сплати адміністративних штрафів; 
благодійних внесків; 
коштів, які надходять на відновлення касових видатків минулих періодів, 
від сплати за оренду майна, реалізацію майна (здачу металобрухту та 
макулатури) тощо. 
 31 
Дані про надходження коштів, витрати на пенсійне забезпечення, 
тимчасово вільні залишки коштів Пенсійного фонду України, які знаходяться 
на його рахунках, а також на рахунках його органів, визначаються на підставі 
статистичної та адміністративної звітності, дані про чисельність та розміри 
пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають на території України, 
визначаються на підставі відомостей, що надходять у порядку, передбаченому 
міжнародними договорами. 
При формуванні обсягів надходження коштів з державного бюджету 
України бюджетно-фінансовий підрозділ враховує передбачені у законі про 
державний бюджет України на відповідний рік кошти на виплати, фінансування 
яких згідно із чинними законодавчими нормами повинні здійснюватись за 
рахунок коштів державного бюджету. 
Підготовка бюджетних запитів здійснюється відповідно до Інструкції, 
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2012 року 
№ 687, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2012 року за № 
1057/21369. 
Видатки Пенсійного фонду України класифікуються відповідно до 
джерел їх фінансування: видатки за рахунок власних надходжень, видатки за 
рахунок коштів Державного бюджету України, видатки за рахунок коштів 
Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок 
безробіття. 
В основу розрахунків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду 
України покладаються звітні дані щодо чисельності одержувачів виплат кожної 
категорії, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення, та розмірів 
їх фактичних пенсійних виплат, розміри прожиткового мінімуму для осіб, які 
втратили працездатність, та мінімальної заробітної плати, затверджені законом 
України про державний бюджет України на плановий рік, а також прогнозні 
зміни рівня пенсійного забезпечення відповідних категорій пенсіонерів. 
Витрати на оплату послуг з виплати та доставки пенсійних виплат 
плануються з урахуванням обсягів пенсійних виплат та тарифів на оплату 
 32 
послуг, пов’язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової 
допомоги, що затверджуються  відповідно до постанови Кабінету Міністрів 
України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень 
органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання 
цін (тарифів)” Міністерством інфраструктури України за погодженням з  
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Пенсійним фондом 
України. 
Витрати на розрахунково-касове обслуговування плануються з 
розрахунку планової кількості проведених банком платежів та суми оплати за 
розрахункове обслуговування за кожен відпрацьований документ, визначеної 
договором банківського рахунку. Витрати на оплату за підкріплення готівкою 
виплати пенсії і грошової допомоги плануються з розрахунку планових обсягів 
готівки на виплату пенсій та тарифів, затверджених Національним банком 
України на цю послугу.   
Кошторис складається з дотриманням Порядку складання, розгляду, 
затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, 
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року 
№ 228 (зі змінами), та наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 
року № 57 “Про затвердження документів, що застосовуються в процесі 
виконання бюджету”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 
лютого 2002 року за № 86/6374 (зі змінами), та іншими нормативними актами, 
які регламентують формування видатків. 
У кошторисі видатки класифікуються відповідно до Інструкції щодо 
застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої 
наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, 
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 березня 2012 року за № 
456/20769 (із змінами). 
Видатки формуються виходячи з об’єктивної потреби в коштах, аналізу 
фінансово-господарської діяльності територіальних органів за минулий період, 
 33 
враховуючи штатну чисельність, необхідність реалізації окремих програм і 
намічених заходів. 
До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені 
законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності 
Пенсійного фонду України, при цьому не допускаються неефективні, не 
першочергові та не зумовлені потребою витрати. 
При визначенні обсягів видатків враховуються вимоги постанови 
Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 65 “Про економію 
державних коштів та недопущення витрат бюджету” та рішень Пенсійного 
фонду України, прийнятих на її виконання. 
При плануванні видатків на оплату праці та нарахувань на неї 
враховуються види та розміри оплати праці державних службовців, передбачені 
законодавством про державну службу, та обслуговуючого персоналу – 
відповідно до наказу Міністерства праці України  від 02 жовтня 1996 року № 77 
“Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів 
виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів 
прокуратури, судів та інших органів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 
України 11 жовтня 1996 року за № 593/1618  (із змінами). 
Нарахування на заробітну плату плануються з урахуванням норм 
законодавства та фактичних видатків за минулі періоди. 
Видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю 
(папір, марки, конверти, паливно-мастильні матеріали, малоцінні товари, 
картриджі і інші, товари вартістю до 2500 грн. за одиницю) формуються 
виходячи ринкових цін, об’єктивної потреби у них, фактичних залишків на 
початок року та з урахуванням необхідності реалізації окремих програм і 
заходів щодо економного та раціонального використання коштів Фонду. 
Видатки на оплату послуг (оренда, охорона, експлуатаційні, утримання 
автотранспорту, судовий збір, банківські послуги, інформаційно-
роз’яснювальна робота, поточний ремонт приміщень та техніки, послуги 
 34 
зв’язку тощо) розраховуються виходячи з необхідності забезпечення основних 
обов’язкових платежів  на господарське утримання. 
Планування видатків на утримання легкових автомобілів  здійснюється в 
межах ліміту легкових автомобілів, що обслуговують органи Пенсійного фонду 
України, установленого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 01 
березня 2014 року № 79, та встановлених лімітів середньодобового пробігу 
автомобілів. 
Видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв передбачаються 
відповідно до затверджених лімітів споживання, укладених угод, цін та 
тарифів, які визначені на рік, дотримуючись  при цьому економного 
використання коштів на оплату енергоносіїв та природного газу з урахуванням 
вимог розпоряджень Уряду щодо підвищення енергоефективності та 
зменшення споживання енергоносіїв. 
Планування капітальних видатків здійснюється виходячи із 
пріоритетності та обґрунтованості потреби. 
При плануванні видатків на придбання обладнання і предметів 
довгострокового користування враховуються фактична наявність виробничого 
обладнання і предметів довгострокового користування на початок планового 
року за результатами інвентаризації, граничні суми витрат на придбання 
автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, 
комп’ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які 
утримуються за рахунок державного бюджету, затверджених постановою 
Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2001 року № 332 (із змінами). 
Планування та використання коштів на поточний та капітальний ремонт 
здійснюється з урахуванням наказу Державного комітету з питань житлово-
комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 “Про затвердження 
Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових 
територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд”, зареєстрованого в 
Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за №1046/9645 (зі змінами). 
 35 
До кошторисів додають помісячний план асигнувань, який повинен бути 
розроблений з урахуванням фактичного виконання за минулий рік, розрахунки 
окремо по кожному коду економічної класифікації видатків з розшифровкою 
всіх позицій видатків та обґрунтована пояснювальна записка. 
Пропозиції про внесення змін до кошторисів, планів асигнувань та 
розрахунків подаються Пенсійному фонду України з відповідним 
обґрунтованим поясненням та розрахунками щодо доцільності здійснення 
перерозподілу між відповідними кодами економічної класифікації видатків, 
помісячним розподілом та в межах затверджених розрахунків. 
Проекти довідок змін та пояснення до них подаються Пенсійному фонду 
України не пізніше 20 числа поточного місяця. 
Кошториси головних управлінь, плани асигнувань по кожній програмі 
окремо, та окремо кошториси та плани асигнувань апарату головних управлінь 
з розрахунками подаються на затвердження Пенсійному фонду України в 
місячний термін після затвердження бюджету Пенсійного фонду України. 
Формування та здійснення розподілу фінансових ресурсів. 
Відповідно до Положення про рух коштів єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом  
Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року № 54, зареєстрованого 
в Міністерстві юстиції Україні 02 березня 2016 року за № 330/28460, страхові 
кошти, акумульовані на рахунках Державної фіскальної служби, об  11 год. 00 
хв. засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами 
загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до 
визначених пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням на 
рахунок з обліку надходжень Пенсійного фонду України, відкритий в 
Державній казначейській службі України. 
Суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування, інших платежів, перераховані на рахунки органів Пенсійного 
фонду України, відкриті відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень 
Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, 
 36 
розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 року № 25 “Про 
визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові 
операції з коштами Пенсійного фонду України” в Публічному акціонерному 
товаристві “Державний ощадний банк України” (далі – АТ “Ощадбанк”), щодня 
централізовано зараховуються на рахунок Пенсійного фонду України, 
відкритий у Державній казначейській службі України, і використовуються 
виключно для фінансування пенсій та інших витрат, що відповідно до 
законодавства здійснюються з Пенсійного фонду України. 
З державного бюджету України кошти Пенсійному фонду України 
виділяються за кодами програмної класифікації видатків та кредитування на 
окремі рахунки, відкриті у Державній казначейській службі України, в обсягах, 
передбачених законом України про державний бюджет України на відповідний 
бюджетний рік, бюджетом Пенсійного фонду України, помісячним розписом 
асигнувань та розподілом відкритих асигнувань з Державного бюджету 
України. 
Фінансування пенсійних виплат і адміністративних видатків, пов’язаних з 
виконанням функцій, покладених на Пенсійний фонд України, здійснюється за 
планом-графіком поденного фінансування, що складається щомісяця 
Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством соціальної 
політики України з урахуванням Порядку покриття тимчасових касових 
розривів Пенсійного фонду України, пов’язаних з виплатою пенсій, 
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 грудня 2010 року 
№ 1080,  шляхом спрямування коштів з рахунків Пенсійного фонду України, 
відкритих в Державній казначейській службі України, на видаткові рахунки 
головних управлінь, відкриті в АТ “Ощадбанк”, на підставі платіжних доручень 
Пенсійного фонду України. 
При складанні плану-графіку поденного фінансування (календарного 
графіку поденного фінансування) бюджетно-фінансові підрозділи враховують 
дані відомостей на виплату пенсій по датах на виплатний місяць, списків на 
зарахування пенсій та допомоги на поточні рахунки за датами виплат в розрізі 
 37 
відділень банків, підсумкової відомості на зарахування пенсій за датами виплат 
(по контингенту та сумі виплат), що формується програмними засобами 
Автоматизованої системи обробки пенсійної документації та надаються 
підрозділами з виплати пенсій; розрахункові обсяги виплат за разовими 
дорученнями (виходячи з фактичних виплат за попередні періоди); планові 
обсяги оплати послуг національному оператору поштового зв’язку за надані 
ним послуги з доставки і виплати пенсії та допомоги; встановлені строки 
виплати заробітної плати; передбачені умовами укладених договорів 
зобов’язання щодо оплати товарів, робіт і послуг, пов’язаних із забезпеченням 
виконання функцій, покладених на Пенсійний фонд України. 
Загальна сума потреби календарного графіку поденного фінансування за 
окремими позиціями звіряється з даними довідки про фактичне використання 
коштів на виплату пенсій. 
Головні управління з видаткових рахунків перераховують платіжними 
дорученнями кошти для фінансування пенсійних виплат, а також на власні 
рахунки – для фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням 
функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України. 
З рахунків для фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з 
виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України, головні 
управління платіжними дорученнями перераховують кошти на відповідні 
рахунки територіальних управлінь. 
Фінансування пенсійних виплат. 
Фінансування пенсійних виплат здійснюється: 
одержувачам через їх поточні рахунки в уповноважених банках – 
відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою 
пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, 
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року  
№ 1596 (зі змінами), та укладених з уповноваженими банками договорів; 
у разі виплати та доставки національним оператором поштового зв’язку – 
відповідно до Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог 
 38 
національним оператором поштового зв’язку, затвердженої наказом 
Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства праці та соціальної 
політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156, постановою  правління 
Пенсійного фонду України від 28 квітня 2009 року № 14-1, зареєстрованої в 
Міністерстві юстиції України 02 липня 2009 року за № 592/16608, та укладених 
договорів; 
громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та 
пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні – відповідно до 
Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на 
постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних 
держав, які проживають в Україні, затвердженої постановою правління 
Пенсійного фонду України від 23 квітня 1999 року № 4-5 (у редакції постанови 
правління Пенсійного фонду України від  20 травня 2015 року № 10-1, 
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 
676/27121). 
Фінансування коштів на пенсійні виплати здійснюється  рівномірно в усіх 
адміністративно територіальних одиницях відповідно до плану-графіку 
поденного фінансування (календарного графіку поденного фінансування). 
Адміністративні видатки, пов’язані з виконанням функцій, покладених на 
Пенсійний фонд України, здійснюються в межах обсягів, затверджених 
бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік та відповідно до 
помісячного плану асигнувань з дотриманням порядку взяття зобов’язань 
(стаття 48 Бюджетного кодексу України), проведення розрахунків за товари, 
роботи та послуги, що закуповуються за державні кошти; повноти та 
достовірності даних підтвердних документів, які формуються та подаються для 
їх здійснення. 
При здійсненні видатків на оплату праці аналізуються положення 
нормативно-правових актів, диференціація за рахунок встановлення надбавок 
та розміру преміювання рівня оплати праці спеціалістів залежно від складності, 
важливості, рівня відповідальності виконуваних службових обов’язків та 
 39 
досягнення встановленої мети (особистого вкладу працівника в загальні 
результати). 
Функціональні повноваження бюджетно-фінансових підрозділів 
Бюджетно-фінансові структурні підрозділи під час організації управління 
фінансами: 
готують пропозиції щодо структури та змісту бюджетних програм  щодо 
забезпечення пенсійних виплат, фінансування яких здійснюється за рахунок 
коштів державного бюджету; 
здійснюють на плановий період та наступні за плановим два бюджетні 
періоди розрахунки з відповідними обґрунтуваннями щодо доходів та видатків 
бюджету Пенсійного фонду України за статтями доходів (видатків), у тому 
числі в розрізі підвідомчих органів; 
забезпечують складання заявки про потребу в коштах на виплату пенсій,  
формування плану-графіку поденного фінансування (календарного графіку 
поденного фінансування) пенсійних виплат і адміністративних видатків, 
пов’язаних з виконанням функцій, покладених на Пенсійний фонд України; 
здійснюють розподіл коштів між підвідомчими органами для 
забезпечення запланованих виплат, забезпечують своєчасне і у повному обсязі 
спрямування коштів на ці виплати, а в територіальних органах Пенсійного 
фонду України – також ведуть аналітичний облік по здійснених пенсійних 
виплатах; 
аналізують взаємозв’язок показників роботи Пенсійного фонду України 
та його органів за звітні періоди і соціально-економічних показників розвитку 
держави, адміністративно-територіальних одиниць, здійснюють економічний 
аналіз виконання показників бюджету (плану доходів і витрат) в розрізі статей 
та кошторису; 
забезпечують достовірне та у повному обсязі ведення та відображення в 
бухгалтерському обліку операцій фінансово-господарської діяльності; 
здійснюють поточний контроль за дотриманням законодавства при взятті 
зобов’язань, здійсненні платежів відповідно до взятих зобов’язань, цільовим,  
 40 
економним та раціональним використанням коштів; забезпечують дотримання 
вимог нормативно-правових актів щодо використання фінансових, 
матеріальних (нематеріальних) та інформаційних ресурсів; інвентаризації 
необоротних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, 
документів, розрахунків та інших статей балансу; відшкодування винними 
особами збитків  від крадіжок, нестач та розтрат; 
складають, узагальнюють та аналізують оперативну, фінансову та 
бюджетну, податкову, статистичну звітність; 
вносять пропозиції щодо удосконалення організації управління 
фінансами, форм планування, деталізації економічного аналізу з питань 
законності та правильності запланованих видатків, їх розподілу за економічною 
класифікацією, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, 
лімітів, а також інших показників відповідно до  законодавства; 
готують інформацію про фінансовий стан, господарську діяльність  та рух 
коштів для прийняття обґрунтованих  управлінських рішень щодо 
використання коштів; 
розробляють та здійснюють заходи щодо дотримання та підвищення 
рівня фінансово-бюджетної дисципліни; 
виконують інші  функції в межах покладених повноважень. 
Контроль діяльності бюджетно-фінансових підрозділів 
Заходами контролю є сукупність запроваджених управлінських дій в 
органах Пенсійного фонду України, які здійснюються керівництвом усіх рівнів 
та працівниками для впливу на ризики з метою досягнення мети та цілей, 
зазначених у пункті 1.1 Методичних аспектів, та включають, зокрема: 
авторизацію та підтвердження, що здійснюється шляхом отримання 
дозволу відповідальних осіб на виконання операцій через процедуру візування, 
погодження та затвердження; 
розподіл обов’язків та повноважень, ротацію персоналу, що зменшує 
кількість ризиків помилок чи втрат; 
 41 
контроль за доступом до ресурсів та облікових записів, а також 
закріплення відповідальності за збереження і використання ресурсів, що 
зменшує ризик їх втрати чи неправильного використання (наприклад, 
укладання договорів про матеріальну відповідальність, видача довіреностей, 
встановлення режимів доступу до інформаційних ресурсів тощо); 
контроль за достовірністю проведених операцій, перевірку процесів та 
операцій до та після їх проведення, звірку облікових даних з фактичними 
(наприклад, порівняння кількості поставлених товарів з кількістю товарів, що 
було фактично замовлено); 
систематичний перегляд роботи кожного працівника (нагляд); 
оцінку загальних результатів діяльності органу Пенсійного фонду 
України, окремих функцій та завдань шляхом оцінювання їх ходу та 
результатів на предмет ефективності та результативності, відповідності 
нормативно-правовим актам та внутрішнім регламентам, правилам та 
процедурам; 
аналіз виконання управлінських рішень, виявлених фактів невиконання 
(неналежного виконання) управлінських рішень, оцінку їх негативного впливу 
та можливих наслідків; 
ухвалення за результатами контролю управлінських рішень, спрямованих 
на оптимізацію або скасування попередніх управлінських рішень, та подальший 
контроль за їх виконанням; 
інші правила та процедури, в тому числі визначені внутрішніми 
документами про систему контролю за виконанням документів, правила 
внутрішнього трудового розпорядку працівників тощо. 
Моніторинг стану організації та управління фінансами здійснюється у 
ході щоденної/поточної діяльності та передбачає управлінські, наглядові та 
інші дії керівників усіх рівнів та працівників органів Пенсійного фонду при 
виконанні ними своїх обов’язків з метою визначення та коригування відхилень. 
На періодичній основі здійснюються оцінка виконання окремих функцій 
та завдань працівниками, які не несуть відповідальності за їх реалізацію, та/або 
 42 
підрозділом внутрішнього аудиту шляхом проведення контрольних заходів, 
передбачених Інструкцією про організацію планування та проведення 
контрольних заходів у Пенсійному фонді України та його органах, 
затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 грудня 
2015 року № 26-3, для більш об’єктивного аналізу стану використання 
фінансових ресурсів Пенсійного фонду України, майна, інших матеріальних 
активів, спрямованих на виявлення та запобігання відхиленням, що 
перешкоджають законному та ефективному використанню коштів і майна. 
 
 
1.4. Зарубіжний досвід функціонування пенсійного забезпечення 
провідних країн сучасного світу 
 
У другій половині 20-го сторіччя у більшості країн світу діяла переважно 
пенсійна система, яка ґрунтувалася на принципі «солідарності поколінь», коли 
пенсії виплачуються з обов'язкових платежів, які сплачують працюючі 
громадяни. Ця система на Заході іменується «Pay as You Go» (PAYG), що 
можна перевести з англійської як «сплачуй, поки ти йдеш» [3]. Тобто солідарна 
система була основною в більшості пенсійних систем зарубіжних країн. Однак 
ця «основна система» на теперішній час не в змозі задовольнити зростаючі 
вимоги з боку населення, яке досягло пенсійного віку. Це пояснюється 
стрімким старінням населення розвинених країн, у результаті чого зменшується 
співвідношення числа працюючих відносно кількості пенсіонерів. Крім того, 
збільшення середнього рівня життя вимагає постійного збільшення розміру 
пенсій, що призводить до збільшення зобов'язань держави перед пенсіонерами, 
до вимушеного зростання обов'язкових пенсійних відрахувань, до зростання 
витрат на фінансування пенсійної системи, які навіть у найбільш розвинених 
країнах постійно зростають.  
Сьогодні пенсійні системи працюють краще тільки в тих країнах, які не 
відчувають демографічних проблем, але таких все менше. Держави по(різному 
 43 
намагаються забезпечити гідну старість своєму населенню, а тому проводять 
реформи пенсійної системи по(різному, але з обов'язковим урахуванням 
демографічних, культурних, соціальних, політичних, економічних 
особливостей та можливостей. Крім того, під час проведення подібних реформ 
обов'язково визначають строк проведення, наслідки та ціну для держави і 
населення, що не завжди можемо сказати про Україну. 
Отже, проведення якісної пенсійної реформи в сучасній України не 
можливе без детального вивчення, аналізу й систематизації досвіду провідних 
країн світу під час проведення пенсійних реформ. 
Верховна Рада України 3 жовтня 2017 року проголосувала за прийняття 
Закону України № 2148(VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо підвищення пенсій» [5], а Президент України 8 жовтня підписав 
його. Вказаним законом, зокрема запроваджено зміни до 32 законодавчих актів. 
Закон має набути чинності з 1 жовтня 2017 року, крім його окремих норм щодо 
визначення розміру мінімальної пенсії за віком, максимальної бази нарахування 
єдиного внеску, зміни величини оцінки страхового стажу тощо, які повинні 
набрати чинність з 1 січня 2018 року. 11 жовтня 2017 року Кабмін ухвалив так 
звану дорожню карту впровадження накопичувального рівня. За розрахунками 
урядовців, він повинен бути впроваджений з 1 січня 2019 року.  
В Україні діють перший та третій рівні. Жоден з них не є досконалим. 
Перший рівень — покоління працюючих сплачує внески до Пенсійного 
фонду, з яких потім виплачуються пенсії людям похилого віку. Це так звана 
солідарна система, до якої звикли всі українці. Сьогодні внески працюючих 
покривають лише половину з необхідних Пенсійному фонду 284 млрд. грн., які 
витрачаються на пенсії. 143 млрд. грн. дотує державний бюджет, який 
формують податки українських компаній та громадян.  
Третій рівень — добровільний накопичувальний рівень. Громадянин 
добровільно накопичує кошти, з яких потім особисто йому виплачуються 
пенсії. Цей рівень представлений в Україні недержавними пенсійними 
фондами. За даними Мінсоцполітики, загальна вартість активів таких фондів 
 44 
сягає 2.1 млрд. грн., з яких близько 50% — активи корпоративного 
недержавного пенсійного фонду НБУ. Недолік цього рівня — вузьке 
охоплення. Більшість українців не довіряє ні державі ні приватним інститутам, 
тому не готова доручати їм кошти на довгострокову перспективу.  
Другий рівень — обов'язковий накопичувальний. З українських реалій він 
випав. Працюючі або роботодавці від їхнього імені, а в деяких системах і 
самозайняті особи, сплачують внески до накопичувальної системи. Внески 
обліковують на індивідуальних пенсійних рахунках. Накопичені внески 
інвестують у різні фінансові інструменти. Після виходу на пенсію учасник 
отримує право на одержання пенсії, яка обраховується з накопиченої суми 
внесків та інвестиційного доходу. Такий підхід докорінно відрізняється від 
нинішньої солідарності системи, де розмір пенсій обчислюють за встановленою 
формулою. Другий рівень став яблуком розбрату між урядом, який не хотів 
його запроваджувати, та групою народних депутатів, які наполягали на його 
терміновому введенні. Компромісом стала норма про запровадження системи 
обов'язкового пенсійного накопичення з 1 січня 2019 року.  
Іноземний досвід. Для розуміння прийнятності законодавчих змін 
передбачених пенсійною реформою в Україні розглянемо досвід у цій сфері 
провідних країн світу. На теперішній час пенсійна система Швеції, на думку 
багатьох науковців [13, с.37; 38, с.34; 19, с.1156], вважається самою соціальною 
у світі. Так, діюча пенсійна система Швеції дозволяє підтримувати досить 
високий рівень пенсій, відшкодовуючи пенсіонерам від 60 до 80% розміру їх 
заробітної плати. Такий високий результат вдалося досягти завдяки 
використанню різних складових, що передбачені пенсійною системою. 
Обов'язковий внесок на кожного працівника в розмірі 18,5% від заробітної 
плати в рівних частинах сплачують роботодавець і найманий працівник, 
частина 16% від цієї суми перераховується до солідарної системи пенсійного 
забезпечення, а інша частина 2,5% на індивідуальний накопичувальний рахунок 
працівника який може бути розміщений в одному з 800 пенсійних фондів з 
мінімальною прибутковістю в 3% річних. При цьому держава жорстко регулює 
 45 
діяльність пенсійних фондів, зокрема обмежуючи прямі інвестиції в 
нерухомість або надання прямих позик. З сум, які відраховуються до солідарної 
системи складаються умовні накопичення шведів, що постійно індексуються з 
урахуванням зростання розміру заробітної плати та демографічної ситуації в 
країні. Досягнувши 61(річного віку громадяни Швеції можуть претендувати на 
отримання виплат з умовно(накопичувальної пенсії.  
Крім того, 90% найманих працівників беруть участь в 
умовно(обов'язкових професійних пенсійних програмах (для білих комірців, 
блакитних комірців, співробітників центрального і місцевого урядів). 
Обов'язкова участь в таких фондах передбачається в колективних договорах з 
роботодавцем. Як правило, на цьому рівні пенсійної системи внесок становить 
2% до 5% заробітної плати. Деякі професійні програми дозволяють ранній вік 
виходу на пенсію — в 55 років, але частіше за все, передбачають загальний вік 
виходу на пенсію в 65 років.  
Шведам, які отримували невисокий розмір заробітної плати, держава з 
суми отриманих податків виплачує гарантовану мінімальну пенсію у розмірі 
близько 800 євро. У повному обсязі право на отримання пенсії у громадян 
наступає починаючи з 65 років, але тільки для тих, які проживають в країні 40 і 
більше років. Пенсіонерам з низьким рівнем пенсії надаються державні субсидії 
на житло, які компенсують до 93% витрат на його оплату [12, с. 56]. Крім того, 
слід звернути увагу, що розмір пенсії у Швеції залежить від стану економіки (в 
разі економічної кризи може зменшуватися, а в разі виходу з економічної кризи 
значно збільшуватися). Отже, пенсійна система Швеції складається з 3(х 
частин: гарантованої державою, накопичувальної частини та 
умовно(накопичувальної частини, спільне використання яких дозволило 
досягти високого рівня отримуваних пенсій.  
Наступною пенсійною системою, яка, на нашу думку, вимагає детального 
аналізу є пенсійна система Австралії. Так, в Австралії отримувати пенсію 
можуть громадяни країни і іммігранти з постійною візою, які пройшли ценз 
осілості: прожили на території країни не менше десяти років. Час проживання 
 46 
обчислюється сумарно, але один з періодів повинен бути не менше п'яти років 
постійного проживання в країні [16, с. 35—45]. Право виходу на пенсію і 
відповідно на її отримання наступає з 65 років, незалежно від статі. До 2023 
року уряд країни планує підвищити пенсійний вік до 67 років. Пенсія в 
Австралії складається з двох частин — державної та приватної 
(накопичувальної). На державну пенсію мають право претендувати всі жителі 
країни, які досягли 65 років і відповідають цензу осілості.  
Щодо стажу і місця роботи то вони не мають значення для отримання 
державної пенсії, її виплачують навіть тим, хто ніколи в своєму житті не 
працював. Розмір пенсії напряму залежить від сімейного стану, кількості дітей 
на утриманні, розміру річного доходу і наявності майна у власності. Так, 
максимальна сума пенсії може складати — 1590 доларів за місяць на 
самотнього пенсіонера і 1200 доларів для тих пенсіонерів, які перебувають в 
законному шлюбі.  
Австралійці з офіційним місцем роботи можуть розраховувати на 
приватну або накопичувальну пенсію. Так, в Австралії законодавчо закріплений 
обов'язок роботодавців по відрахуванню 9% від заробітної плати працівника в 
приватний пенсійний фонд за умови, що працівник старший 18 років і працює 
більше 30 годин на тиждень. До 2025 року уряд планує збільшити відсоток 
таких відрахувань до позначки 12%. При цьому пенсійний фонд працівник має 
право вибрати сам. В Австралії їх дуже багато, а відрізняються вони між собою 
розміром вступного внеску та розміром відсотків, які отримує фонд з 
відрахувань працівника за обслуговування діяльності фонду. За бажанням 
працівника пенсійний фонд в будь(який момент можна змінити. Зробити це 
дуже просто — потрібно всього лише зателефонувати в новий обраний 
пенсійний фонд або заповнити спеціальну форму (Rellover Form) на його сайті. 
Після того як працівник визначиться з фондом, він може обрати: чи залишити 
кошти на зберігання фонду під фіксований відсоток чи їх вигідно інвестувати. 
Варіантів для інвестицій кілька — акції австралійських або зарубіжних 
компаній і нерухомість. Якщо вклад був успішним, фонд повертає відсоток, і 
 47 
пенсія зростає. Таким чином, пенсійні фонди постійно підтримують діяльність 
фондової біржі Австралії.  
Більшість пенсійних фондів надає клієнтам можливість відстежувати 
пенсійні накопичення за допомогою онлайнкабінету. В кабінеті без проблем 
клієнт може перевести гроші з одного виду інвестицій на інший.  
Гроші з пенсійного фонду можна забрати після досягнення 60 років. 
Податком накопичена сума не обкладається. Пенсіонер сам вирішує, що з ними 
робити — купити віллу на березі моря або перерахувати на рахунок державної 
пенсії. У разі настання серйозних проблем зі здоров'ям або фінансових 
труднощів пенсію можна забрати раніше — в 55 років. Але для цього необхідно 
пенсійному фонду надати відповідні довідки або документи [14]. 
Накопичувальну частину пенсії можна збільшити, якщо скористатися 
програмою Super Co(contribution. За кожен додатковий внесок до пенсійного 
фонду з боку працівника, держава додає певну суму. Державна доплата 
залежить від величини внеску працівника і розміру його річного доходу. Брати 
участь у програмі можуть особи віком до 71 року з річним доходом не вище 50 
тисяч австралійських доларів.  
Цікавим є підхід Австралії щодо розміру пенсії. Так, розмір пенсії 
залежить від доходу — чим вищий заробіток, тим нижче пенсія. Максимальні 
виплати отримують самотні пенсіонери, чий місячний заробіток не перевищує 
328 доларів, і пенсіонери, які перебувають у шлюбі і заробляють не більше 584 
доларів на місяць. Крім того, з метою заохочення працюючих пенсіонерів, уряд 
Австралії ввів програму Work Bonus. Перші 500 доларів з зарплати не 
враховуються під час розрахунку пенсії. Якщо пенсіонер заробляє 700 доларів 
на місяць, то за програмою Work Bonus в податковій декларації про доходи для 
пенсійного фонду враховуються тільки 200 доларів, і пенсіонер претендуватиме 
на максимальний розмір пенсійних виплат.  
Отже, австралійська пенсійна система в її нинішньому вигляді 
ґрунтується на поєднанні двох компонентів — державної та приватної пенсії. 
Державна пенсія по старості (age pension) — це цілком традиційна 
 48 
перерозподільна пенсія, що фінансується з державного бюджету. Вона 
виплачується будь(якому громадянину або постійному резиденту Австралії, 
який досяг 65(річного віку. Приватна пенсія в Австралії набирає все більшого 
значення, крім того державою, протягом останніх десятиліть, запроваджується 
обов'язок усіх працюючих, без винятку, робити внески до приватних фондів у 
розмірі 9% від заробітної плати.  
Ще одна пенсійна система, на яку, на нашу думку, потрібно звернути 
увагу, — це пенсійна система Голландії. За даними Eurostat, в Голландії за 
межею бідності перебуває не більше 6% пенсіонерів — це один з найнижчих 
показників в Європейському Союзі [15]. Крім того, місцеві жителі, які вийшли 
на пенсію, отримують близько 70% заробітної плати. Це заслуга трирівневої 
пенсійної системи, що складається з добровільного страхування, державних і 
професійних пенсій. На частку першого рівня доводиться приблизно 50% від 
усього обсягу одержуваних пенсійних виплат, на частку другого рівня — 45% і 
на частку третього — близько 5%.  
Перший пенсійний рівень є базовим, він регулюється державою, і в його 
основі лежить державна розподільна пенсійна система (відома під назвою 
«система PAYG»), тобто за рахунок внесків працівників проводяться виплати 
пенсіонерам. Цей вид пенсії не передбачає пенсійних накопичень. Система 
PAYG сприяє підтримці високого рівня солідарної відповідальності, але вона 
дуже чутлива до демографічних змін, а саме: змін співвідношення між 
працездатним і непрацездатним населенням в залежності від складу вікових 
груп. Працюючі громадяни змушені утримувати більшу кількість пенсіонерів, 
що тягне за собою збільшення сум пенсійних внесків або скорочення пенсійних 
виплат. Ця перша опора є базовою частиною пенсійного забезпечення, тобто 
той мінімум, який не дає змоги людям пенсійного віку перебувати за межею 
бідності.  
Сума державної пенсії залежить від кількості років, протягом яких 
сплачувалися внески. Кожен резидент країни, який досяг віку 65 років, отримує 
право на державне пенсійне забезпечення. Його розмір визначається, виходячи 
 49 
з кількості років, які громадянин прожив у Голландії, але не менше 50 років до 
досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством Нідерландів. 
Відповідно, передбачається, що громадянин при цьому повинен був працювати. 
Державне пенсійне забезпечення ґрунтується на формулі, згідно з якою 
2% від максимального розміру державного пенсійного забезпечення за кожен 
рік проживання в Голландії, починаючи з 15річного віку і до досягнення 
пенсійного віку. Державна пенсія виплачується за рахунок внесків 
працездатного населення у вигляді податків. Податкова ставка в Голландії 
складається з 4 компонентів. Перші два компоненти це відрахування до 
державного пенсійного фонду, які складають 17,9% від заробітної плати. Це 
означає, що тільки перші надходження призначені для виплати державної пенсії 
(AOW). З 2002 р. існує дефіцит загальних фондів, причиною якого є недоплата 
податків.  
Крім того, число пенсіонерів відносно числа працездатного населення 
постійно збільшується, а середня тривалість життя постійно зростає, виникають 
труднощі з виплатою державної пенсії. У зв'язку з чим, урядом було прийнято 
рішення про збільшення пенсійного віку, спочатку поступово, а потім у 
залежності від тривалості життя. Крім того, більш заможні пенсіонери також 
повинні будуть платити пенсійні внески.  
Другий пенсійний рівень залежить від вибору конкретного працівника. 
Такий вид пенсійного забезпечення формується протягом всього трудового 
життя. Пенсійні внески сплачуються спільно працівниками і роботодавцями. 
Під час звільнення з роботи працівник отримує додаткову винагороду 
(відкладена виплата), до якої відноситься і додатковий пенсійний дохід (на 
додаток до державної пенсії), як правило, при цьому беруться до уваги 
податкові пільги. Оскільки внески в пенсійні фонди не підлягають 
оподаткуванню, розмір таких внесків є обмеженим. 
Пенсії другого рівня формуються в рамках відносин між працівником і 
роботодавцем. Пенсійні виплати другого рівня виплачуються за рахунок 
сформованого капіталу або в рамках розподільчої пенсійної системи, чи під час 
 50 
використання обох варіантів. Така накопичувальна схема пенсійного 
забезпечення формується за принципом скарбнички, з якої згодом працівникові 
виплачується пенсія. Тобто цей вид пенсії є надбавкою до державної пенсії, 
однак не завжди ці два види пенсії виплачуються одночасно. Працівник може 
вийти на пенсію і почати отримувати пенсію до досягнення ним пенсійного 
віку 65 років. Крім того, працівник має право, на свій розсуд, вибрати розмір 
одержуваної пенсії в залежності від віку, так, наприклад, сума такої пенсії може 
бути більше до досягнення віку 65 років (через відсутність державної пенсії) 
або меншою після досягнення 75 років, бо в цьому віці діяльність людини стає 
більш обмеженою.  
Метою другого рівня пенсійної системи так само, як і першого, є 
забезпечення належного рівня доходу літніх людей, який був би пропорційний 
доходу до їх виходу на пенсію. У Голландії розмір пенсії, як правило, становить 
70% від розміру середньої заробітної плати або, рідше, від суми остаточної 
заробітної плати. Зазначені вище 70% є результатом складання суми 
державного пенсійного забезпечення і самостійно накопиченої пенсії. Розмір 
посадового окладу, що враховується при нарахуванні пенсії мінус сума 
франшизи, з якої не сплачується пенсійний внесок (з урахуванням 
одержуваного забезпечення AOW).  
У Голландії з метою забезпечення високої економічної і соціальної 
взаємної відповідальності пенсійне забезпечення другого рівня часто є 
обов'язковим. Крім того, завдяки використанню цього рівня пенсійного 
забезпечення виключається ситуація, коли пенсія стає предметом конкуренції 
на ринку праці, спрощуються і стають більш прозорими переговори щодо 
розміру заробітної плати, завдяки чому руйнуються перепони, які ведуть до 
руйнування пенсійної системи. І нарешті, слід мати на увазі той факт, що на 
ринку пенсійних фондів, які використовують існуючу систему розподілу, у 
споживача можуть виникати витрати і ризики, пов'язані з певними 
несприятливими умовами інвестування. Зобов'язання викладені в колективному 
трудовому договорі: це ряд домовленостей між роботодавцем і працівником в 
 51 
одній галузі. Міністерство соціальної політики і питань зайнятості звертає 
увагу на обов'язковій силі колективного трудового договору для всіх компаній 
в кожній галузі економіки.  
Щодо пенсійного забезпечення третього рівня то воно є добровільним. У 
цей рівень включені заощадження, як застраховані, так і не застраховані, з 
податковими пільгами і обмеженнями. Пенсії третього рівня покликані 
заповнити існуючі прогалини в пенсійному забезпеченні. Причиною таких 
прогалин можуть бути зміна місця роботи, проживання за кордоном або робота 
в якості позаштатного співробітника. Пенсії приватних підприємців і власників 
підприємств повністю підпадають під цю категорію. У схемі пенсійного 
забезпечення третього рівня використовуються встановлені розміри внесків. 
Переказ коштів з боку пенсійних фондів за кордон практично неможливий. 
Отже, головна перевага пенсійної системи Голландії полягає в змішаному 
фінансуванні, яке ґрунтується на трьох основних складових пенсійної системи, 
а саме: державне пенсійне забезпечення, яке є базовим, професійне пенсійне 
забезпечення, яке носить додатковий характер, і індивідуальне пенсійне 
забезпечення. У Голландії у чоловіків і жінок однаковий пенсійний вік — 65 
років. Будь-який громадянин (будь то вчитель або домогосподарка), який досяг 
цього віку, має право отримувати базову державну пенсію — 650 євро. 
Причому тільки один фактор впливає на різницю в розмірі пенсії: самотні 
пенсіонери отримують на 20—30% більше, ніж літні подружні пари. Як 
правило, до базової пенсії держава додає від 70 до 110 євро. Ця сума залежить 
від деяких соціальних умов, наявності у пенсіонера дітей, стану його здоров'я і 
т.д. Пенсію роботодавця можна розглядати як доповнення до базової пенсії. 
Роботодавці не зобов'язані перед державою укладати договори про формування 
майбутньої пенсії зі своїми працівниками. Але якщо укладення договору 
відбулося, роботодавець повинен дотримуватися законодавства. Для гарантії 
збереження грошей є обов'язкове перестрахування пенсій. У разі виникнення 
бажання громадянин Голландії може самостійно збирати кошти на свою 
 52 
майбутню пенсію. Це робиться за допомогою страхування в надійній страховій 
компанії.  
Наступною країною, на особливості пенсійної системи якої слід звернути 
увагу, є Сполучені Штати Америки (далі — США). Система пенсійного 
забезпечення у США хоч і не ідеальна, але вважається однією з 
найдосконаліших у світі, а розмір пенсій — вище, ніж у середньому в 
європейських країнах. У США діють як державні, так і приватні пенсійні 
системи. Завдяки цьому американці можуть дозволити собі не одну, а три види 
пенсій: державну, приватну корпоративну за місцем роботи і приватну 
індивідуальну шляхом відкриття особистого пенсійного рахунку, вік з якого 
можливий вихід на пенсію як в чоловіків, так і жінок припадає на 65,5 років. 
Перший рівень — це солідарна система застосування якої передбачає, що 
пенсіонери отримують не власні гроші, а гроші нині працюючих платників 
податків і зборів. Таким чином, розподільча система являє собою спадкоємність 
поколінь. Принцип наступності поколінь — соціальний, а не економічний, він 
реалізується в обов'язковому порядку і може повноцінно працювати тільки на 
державному рівні і лише з позитивною демографічною динамікою. Суть цієї 
системи в тому, що надходження до пенсійних фондів у вигляді зборів на 
пенсійне страхування, майже не затримуючись на пенсійних рахунках, 
надходять у розпорядження пенсіонерів у вигляді щомісячних пенсійних 
виплат. Таким чином, забезпечуються гарантовані виплати пенсій у 
встановлених обсягах.  
Другий рівень — це накопичувальні пенсійні системи. Якщо головна 
державна пенсійна програма носить розподільчий характер і виконує 
насамперед соціальну функцію, то всі інші пенсійні системи, що існують в 
США, побудовані за накопичувальним принципом. Тому відповідні пенсійні 
фонди є найбільшим джерелом довгострокових інвестицій в економіку. До 
накопичувальних систем відносяться як державні, так і приватні пенсійні 
програми. Державні накопичувальні програми призначені для забезпечення 
державних службовців і посадових осіб місцевих органів влади. Федеральні 
 53 
програми охоплюють головним чином урядових чиновників і 
військовослужбовців.  
Існують два види накопичувальних пенсійних програм: з встановленими 
виплатами (defined benefit plan) і встановленими внесками (defined contribution 
plan). Перший вид гарантує учасникам фіксований розмір пенсії, який для 
кожного працівника визначається з урахуванням розміру заробітної плати і 
стажу роботи в компанії. Як правило, програми з визначеними виплатами 
формують фонди за рахунок відрахувань з підприємців, а самі наймані 
працівники внески в ці фонди не платять.  
Однак в останні 20—30 років у приватному секторі економіки 
розвивалися програми з конкретно визначеним внеском. Ці пенсійні програми 
зазвичай фінансуються підприємцями і найманими працівниками в рівних 
частках. При цьому кожен учасник має рахунок у пенсійному фонді і може 
вибирати між різними інвестиційними програмами, що пропонуються 
керуючими компаніями. Таким чином, працівник сам несе відповідальність за 
результати і до певної міри сам визначає розмір майбутніх пенсійних виплат. 
Щодо державних пенсій то відрахування в державний пенсійний фонд 
вносяться у рівній частині за ставкою 7,65% працівниками та роботодавцями, 
але тільки в межах 65,4 тис. доларів на рік. Особи, що займаються 
індивідуальною трудовою діяльністю, сплачують за себе одночасно як за 
співробітника і як роботодавця — 15,3%. Приблизно п'ята частина цих коштів 
йде на рахунок медичного страхування вся решта до пенсійного фонду.  
Право на пенсію у громадян США виникає з 65,5 років незалежно від 
статі, а у разі інвалідності — дещо раніше, але кожен недопрацьований рік 
«з'їдає» близько 7% пенсії. А якщо страховий стаж менше 10 років — пенсія не 
призначається взагалі, хоча залишається можливість звернутися до держави за 
отриманням допомоги по бідності. У найближчі роки пенсійний вік для 
американців зросте до 67 років. У розрахунку пенсії враховуються страховий 
стаж, розмір страхових внесків і показники інфляції. Середня державна пенсія в 
США становить 1100—1200 доларів на місяць. У цілому система побудована 
 54 
таким чином, що на більш(менш пристойну пенсію можна розраховувати в разі, 
якщо маєш страховий стаж 38 або більше років.  
Останнім часом солідарна пенсійна система зазнає труднощів через 
зростання кількості пенсіонерів до 1 на 3 працюючих, тоді як на момент 
введення пенсій за віком у 1935 році на 1 пенсіонера припадало 65 працюючих 
(для порівняння, в Україні це співвідношення становить приблизно 1:1). Після 
настання пенсійного віку людина має право на одержання пенсії, при цьому 
може зняти всі кошти, витративши їх на лікування, туризм або подарувавши 
нащадкам. Щоправда, в такому разі виплати припиняються, і пенсійний 
рахунок закривається.  
Третій рівень — це особисті пенсійні рахунки. Крім участі в групових 
пенсійних програмах, організованих за місцем роботи, кожен американець 
може відкрити і свій особистий пенсійний рахунок — IRA (individual retirement 
account). Порядок відкриття та ведення цих рахунків також строго регулюється 
американським законодавством. Неоподатковувані ліміти щорічних внесків на 
IRA обмежені верхньою межею в 2 тис. доларів. Кошти з рахунку можна зняти 
тільки після досягнення 59,5 років або пізніше, але в 79,5 років рахунок 
закривається в обов'язковому порядку. З іншого боку, він може бути відкритий 
навіть для новонародженої дитини.  
За весь час накопичення коштів на IRA податки по ним не сплачуються, 
проте в момент їх зняття і закриття рахунку з накопиченої суми віднімається 
прибутковий податок. Зазвичай пенсійні рахунки відкриваються в комерційних 
і ощадних банках, пайових фондах, страхових компаніях. Рахунок у будь(який 
момент за бажанням власника, може бути переведений з одного місця в інше. 
Також за бажанням власника рахунку він може сам приймати інвестиційні 
рішення (тобто планувати найбільш вигідне розміщення накопичених коштів) 
або довірити управління рахунком фінансовим організаціям [16].  
Отже, у Сполучених Штатах Америки діють одночасно 3 рівні пенсійного 
забезпечення: державне, яке гарантоване урядом; приватне корпоративне, 
фінансування якого забезпечує роботодавець; приватне індивідуальне, шляхом 
 55 
відкриття працівником особистих пенсійних рахунків у банках, пайових 
фондах, страхових компаніях. Саме завдяки використанню всіх зазначених 
систем громадяни можуть отримати належний пенсійний захист, а уряд США 
вирішити відразу кілька найважливіших завдань: гарантувати мінімальний 
пенсійний захист для всіх громадян пенсійного віку; забезпечити здорову 
конкуренцію серед федеральних, інших громадських, а також приватних 
суб'єктів пенсійного страхування; забезпечити змагальність роботодавців за 
кращих фахівців шляхом пропозиції кращих умов пенсійного забезпечення; 
стимулювати громадян з перших років трудової кар'єри дбати про власну 
забезпечену старість; дати можливість старшим поколінням заповісти чи 
подарувати власні заощаджені пенсійні накопичення своїм нащадкам; 
забезпечити потужний внутрішній інвестиційний ресурс.  
Провівши детальний аналіз позитивного досвіду провідних країн світу у 
побудові дієвої пенсійної системи можемо зазначити, що в більшості провідних 
країн світу діють багатокомпонентні пенсійні системи, що складаються з трьох 
рівнів: державне пенсійне забезпечення (солідарна система), але вона дуже 
чутлива до демографічних змін, а саме: змін співвідношення між працездатним 
і непрацездатним населенням у залежності від складу вікових груп; професійне 
пенсійне забезпечення (накопичувальна система); індивідуальне пенсійне 
забезпечення (на основі страхових, накопичувальних внесків). Два останні рівні 
пенсійних систем менш чутливі до демографічних впливів.  
Щодо України, то діюча пенсійна система України (солідарна система) 
завдяки негативному демографічному показнику є надзвичайно дотаційною та 
ледве вирішує перше завдання — мінімальний пенсійний захист громадян. Інші 
рівні пенсійного забезпечення практично не діють, тому необхідне 
реформування пенсійної системи шляхом введення в дію накопичувальної та 
індивідуальної систем пенсійного забезпечення. Крім того, потрібно провести 
дієві заходи, покликані подолати монополізацію пенсійної системи.  
 
 56 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ  
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ 
ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В 
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ) 
 
2.1. Організаційно-економічна характеристика головного управління 
Пенсійного фонду України в Черкаської області 
 
Систему органів Пенсійного фонду України утворюють: головні 
управління Пенсійного фонду України в областях, місті Києві та підвідомчі 
управління в районах, містах і районах у містах. 
Основні завдання Пенсійного фонду України, серед яких виділяють такі:  
– участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного 
забезпечення та соціального страхування;  
– керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового 
державного пенсійного страхування;  
– забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування, ведення їх обліку;  
– призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового 
утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;  
– забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати 
пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством 
здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, 
визначених законодавством;  
– ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів 
фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.  
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань 
виконує такі функції: 
– планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розробляє проект 
бюджету Пенсійного фонду України та подає його в установленому порядку на 
 57 
затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету 
Пенсійного фонду України; 
– прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Пенсійного 
фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду 
України для забезпечення соціальних виплат; 
– розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо 
встановлення або зміни ставок страхових внесків на загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне 
страхування (далі – страхових внесків);  
– організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду 
України; 
– здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим 
використанням коштів Пенсійного фонду України; 
– здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між 
регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, 
що фінансуються за рахунок його коштів; 
– організовує та забезпечує персоніфікований облік відомостей у системі 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, забезпечує 
автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України; 
– здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів 
України переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце 
проживання за кордон та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які 
постійно проживають в Україні. 
Таким чином, бездоганне виконання функцій Пенсійним фондом, дасть 
нам змогу створити достатньо міцну систему пенсійного забезпечення 
населення, при якій таким важливим завданням займається не апарат 
управління державою з коштів державного бюджету, а окремо, спеціально 
створений для цього державний інститут, що займається тільки безпосередньо 
даним завданням, і використовує тільки власні кошти. 
 58 
Пенсійний фонд України та його органи (головні управління Пенсійного 
фонду України в областях, місті Києві, в районах і містах) є юридичними 
особами і, відповідно, від свого імені набувають майнових та особистих 
немайнових прав і обов'язків; можуть бути суб'єктами цивільних, адміністра-
тивних, фінансових та інших правовідносин, у яких можуть брати участь інші 
юридичні особи; є суб'єктами матеріальних і процесуальних правовідносин. 
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, 
діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. 
Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням 
Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого 
затверджується Кабінетом Міністрів України. 
Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду і 
звільняється з неї правлінням Пенсійного фонду за погодженням відповідно з 
обласною, Київською міською державною адміністрацією. Постійно діючим 
консультативно-дорадчим органом для обговорення найважливіших питань 
діяльності управління, забезпечення координації роботи його структурних 
підрозділів і підвідомчих органів є колегія при начальнику управління, яка діє 
на громадських засадах. До складу колегії входять начальник управління та 
його заступники (за посадою), а також інші відповідальні працівники 
управління, підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах у містах, 
представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого 
самоврядування, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням 
питань, що належать до компетенції Фонду. 
Згідно з ст. 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне 
пенсійне страхування” передбачається перетворення Пенсійного фонду України 
у самоврядну неприбуткову організацію, яка буде здійснювати свою діяльність 
на підставі статуту, що затверджується його правлінням. Органами керівництва 
будуть Правління та Виконавча дирекція Пенсійного фонду. Виконавча 
дирекція Пенсійного фонду буде постійно діючим виконавчим органом та 
 59 
разом з її територіальними органами забезпечуватиме виконання рішень 
Правління Пенсійного фонду та підзвітна Правлінню Пенсійного фонду. 
Керівництво Пенсійним фондом буде здійснюватись на принципах 
трипартизму, тобто паритетної участі в управлінні фондом представників 
держави, роботодавців і застрахованих осіб, які будуть входити до складу 
Правління Пенсійного фонду та Наглядової ради у рівній кількості – по 5 осіб. 
Представники правління Пенсійного фонду та Наглядової ради від держави 
призначатимуться і відкликатимуться Кабінетом Міністрів України, 
представники від застрахованих осіб та роботодавців обиратимуться 
(делегуватимуться) і відкликатимуться сторонами самостійно. 
Щодо Пенсійного фонду України в Черкаській області, то він функціонує 
згідно чинного законодавства та підпорядковується Головному управлінню 
ПФУ України. Структура Головного управління Пенсійного фонду України в 
Черкаській області зображена в Додатку А. 
У 2020 році для збільшення рівня поінформованості громадян регіону про 
найважливіші питання пенсійної сфери забезпечено оперативне висвітлення 
діяльності Головного управління в засобах масової інформації, на 
інформаційній сторінці вебпорталу Головного управління та в соціальній 
мережі «Фейсбук». 
Завдяки функціонуванню інформаційної сторінки Головного управління 
на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України жителі регіону 
мали змогу ознайомитися з інформацією про діяльність структурних 
підрозділів Головного управління, новинами пенсійного законодавства (у тому 
числі про перерахунки пенсійних виплат), впровадженням електронних сервісів 
Фонду тощо. На інформаційній сторінці оприлюднено 543 актуальні матеріали. 
Фахівці Головного управління активно наповнювали офіційну сторінку в 
соціальній мережі «Facebook»: у звітному періоді розміщено 414 повідомлень. 
Наразі 257 осіб є підписниками та постійними читачами офіційної сторінки. 
На YouTube-каналі Головного управління розміщено 9 відеоматеріалів. 
 60 
Забезпечено співпрацю з регіональними засобами масової інформації 
(далі – ЗМІ). На місцевих телеканалах вийшли в ефір 613 тематичних сюжетів 
та відеороликів соціальної реклами (найбільше – в Уманському районі (136), 
проведено 464 виступи на радіо (найбільше – в Уманському (142) та 
Городищенському (141) районах), розміщено 464 публікації в друкованих, 
електронних виданнях та на сайтах інших органів влади. Проведено 4 
пресконференції та 2 брифінги. 
Керівництво Головного управління та керівники сервісних центрів 
провели 100 прямих телефонних «гарячих ліній», під час яких надали 
консультації та роз’яснення пенсійного законодавства понад 600 жителям 
Черкащини. Однак сервісними центрами в м. Ватутіне, Катеринопільському, 
Канівському, Уманському районах не проведено жодної телефонної «гарячої 
лінії». 
Фахівцями Головного управління проведено 87 зустрічей в трудових 
колективах, 30 лекцій для безробітних, 120 рейдів для роботодавців, 75 
засідань, семінарів, 101 флешмоб, 13 зустрічей з молоддю та студентами, 74 
заняття в «Школі майбутнього пенсіонера». 
Важливим джерелом донесення до населення актуальних повідомлень 
щодо новин у пенсійній сфері є буклети, брошури, листівки. На Черкащині з 
початку року розповсюджено 21,6 тис. примірників роздаткових матеріалів. 
Одним із найбільш популярних засобів розміщення візуальної продукції є 
інформаційні стенди, на яких розміщено 4,1 тис. актуальних інформаційних 
матеріалів. 
У регіоні проведено інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію 
нових онлайн-сервісів Пенсійного фонду України «Автоматичне призначення 
пенсії», «Електронна трудова книжка», «Пенсійний калькулятор», «Мобільний 
застосунок», запроваджених у 2020 році. 
17 вересня 2020 року керівництво Головного управління взяло участь у 
Всеукраїнському престурі щодо впровадження нових електронних сервісів 
Фонду. 
 61 
Усі сервісні центри Головного управління долучилися до проведення 
тижнів флешмобів на теми: «Вебпортал Фонду – дистанційне вирішення ваших 
питань» (серпень 2020 року), «Ми працюємо для людей» (вересень 2020 року) 
та «Сплачуєш внески – отримуєш соціальні гарантії» (грудень 2020 року). 
Фахівці Головного управління розробили серії кишенькових календариків 
та інфографіки, присвячені новим електронним сервісам Фонду, мобільному 
додатку «Пенсійний фонд» та змінам у пенсійному законодавстві. Брендові 
календарики поширено серед пенсіонерів, фізичних осіб-підприємців, молоді. 
Зазначена продукція привертає увагу до змін у пенсійній сфері та формує 
позитивний імідж Фонду. Інфографіку розміщено на інформаційній сторінці 
Головного управління вебпорталу Пенсійного фонду України, поширено серед 
електронних медіа області, направлено сервісним центрам Головного 
управління для інформування громадськості. 
У 2020 році органи Пенсійного фонду України в Черкаській області 
забезпечили повне та своєчасне фінансування пенсійних виплат, контроль за 
надходженням пенсійних коштів до отримувачів, покращення якості 
обслуговування, розширення дистанційного доступу громадян до послуг, які 
надають органи Фонду. 
Фактичні видатки Головного управління у 2020 році становили 
15 285,8 млн грн, що на 1 922,2 млн грн (на 14,4 %) більше порівняно 
з 2019 роком. На пенсійні виплати спрямовано 15 035,5 млн грн, 
адміністративні видатки – 164,2 млн грн, оплата послуг поштових підприємств 
із виплати та доставки пенсії та оплата за підкріплення – 86,1 млн грн. Видатки 
забезпечено власними ресурсами на 37,9%. 
На 01.01.2021 на пенсійному обліку в Головному управлінні перебуває 
403 375 пенсіонерів, що на 3 460 осіб менше порівняно з 01.01.2020, із них 
386 496 цивільних та 16 879 пенсіонерів силових міністерств і відомств. Із 
загальної чисельності пенсіонерів: 244 495 жінок (61 %) та 158 880 чоловіків 
(39 %). 
 
 62 
 
Рис. 2.1. Розподіл пенсіонерів Черкаської області за розмірами 
призначеної місячної пенсії на 01.01.2021, осіб 
 
Середній розмір пенсії становить 3 139,28 грн, що на 389,40 грн, або на 
14,2 %, більше, ніж у січні 2020 року. 
Протягом 2020 року призначено 18 619 пенсій, у тому числі 894 – 
військових, відмовлено в призначенні пенсії 2 712 особам. Середня кількість 
днів, протягом яких призначено пенсію, порівняно з 2019 роком скоротилася з 
11,1 до 6,5. У 158 випадках (0,89 %) порушено 10-денний термін призначення 
пенсії. Ці порушення виникли через недоопрацювання програмного 
 63 
забезпечення (направлено відповідні запити у службу технічної підтримки), у 
січні та лютому – очікування необхідних документів. 
Проведено 42 010 перерахунків пенсії за заявами пенсіонерів, у тому 
числі 2 067 – військових. Середня кількість днів, протягом яких проведено 
перерахунок пенсії, у порівнянні з 2019 роком скоротилася з 7,2 до 4,9. У 40 
випадках (0,10 %) порушено 10-денний термін перерахунку пенсії у зв’язку з 
несвоєчасним надходженням електронних пенсійних справ з інших регіонів та 
через недоопрацювання програмного забезпечення. 
Призначено 86 пенсій за особливі заслуги перед Україною відповідно до 
Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», 28 особам, 
яким призначено пенсію за віком вперше, виплачено грошову допомогу в 
розмірі їхніх десяти місячних пенсій. 
Більшість пенсіонерів області (68,6 %) отримують пенсію через 
банківські установи. Виплата пенсії через банк дозволила заощадити в 2020 
році понад 170,0  млн грн. Через пошту отримують пенсію 31,4 % пенсіонерів. 
Витрати, пов’язані з доставкою пенсії через пошту, становлять 42,3 млн грн. 
Забезпечено контроль за цільовим використання коштів Пенсійного фонду в 
організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій. 
 
Рис. 2.2. Динаміка чисельності одержувачів пенсійних виплат та грошової 
допомоги через банки та відділення поштового зв’язку, тис. осіб 
 64 
Усі управління Пенсійного фонду обслуговують громадян за принципом 
«єдиного вікна», проводять прийом відвідувачів щоденно в робочі дні, з 08:00 
до 17:15. За останні роки активізувалася робота Порталу пенсійного фонду 
через поширення Covid 19. Саме через пандемію актуальним стало звернення 
громадян дистанційно.  
Протягом 2020 року опрацьовано 1 972 звернення громадян щодо 
призначення (перерахунку) пенсії, подані засобами вебпорталу електронних 
послуг Пенсійного фонду України, із них 1403 – за принципом «один дотик», 
що у 18 разів більше ніж у 2019 році. 
Із 01 липня 2020 року Пенсійним фондом України впроваджено новий 
сервіс з автоматичного призначення пенсії. Із використанням цього сервісу 
можна призначити пенсію автоматично при досягненні пенсійного віку без 
особистого відвідування органу Пенсійного фонду України. Протягом травня – 
вересня 2020 року працівники сервісних центрів провели інформаційно-
роз’яснювальну роботу щодо можливості призначення пенсії автоматично при 
досягненні пенсійного віку. Надруковано статті на зазначену тематику в 
районних газетах, організовано виступи на місцевому радіо та телебаченні, 
направлено інформаційні матеріали головам ОТГ та сільських рад для 
розповсюдження. 
На 01.01.2021 в області виявили бажання та подали документи на 
автоматичне призначення пенсії 395 осіб. 
Головне та підвідомчі управління Пенсійного Фонду активно працюють 
над активізацією роботи системи обслуговування громадян і оброблення 
документації на базі централізованих інформаційних технологій. Для 
ефективного функціонування запровадженної підсистеми оновлено техніку, 
проведено семінари-навчання для спеціалістів, оформлено сертифікати 
відкритих ключів (ЕЦП). З травня 2016 року розпочато обмін списками на 
виплату пенсій військовим пенсіонерам із установами «Ощадбанку» з 
використанням ЕЦП. 
 65 
 
Рис. 2.3. Кількість заяв на автоматичне призначення пенсії, що надійшли 
до Головного управління на 01.01.2021 
 
Запровадження нової системи дало змогу здійснювати обслуговування 
відвідувачів у будь-якому органі Фонду незалежно від місця їх реєстрації, 
спростити процедуру надання послуг та підвищити їх якість, перейти від 
паперових до електронних пенсійних справ і документів. 
У 2020 році запроваджено новий електронний сервіс – мобільний додаток 
«Пенсійний фонд України», завдяки чому реалізовано доступ до електронних 
сервісів у зручному форматі з мобільних пристроїв – смартфонів та планшетів. 
Проведено роботу щодо популяризації послуги інформування шляхом 
направлення СМС-повідомлень. Усього зареєстровано 39 393 громадянина для 
отримання такої послуги, у тому числі 9 188 – у 2020 році. 
У своїх зверненнях громадяни найчастіше порушували питання щодо 
правильності призначення та проведення перерахунків пенсії, роз’яснення 
 66 
чинного пенсійного законодавства, підвищення розміру пенсії, визначення 
права на пенсію. 
Органи Пенсійного фонду активно взаємодіють із обласною державною 
адміністрацією, органами влади та місцевого самоврядування в районах та 
містах, контролюючими та правоохоронними органами з питань погашення 
боргів до бюджету Фонду, легалізації ринку праці, підвищення заробітної 
плати. 
У результаті заходів, проведених разом із контролюючими органами, 
виявлено понад 6 тис. неоформлених найманих працівників. Як наслідок, 2 969 
осіб уклали трудові договори, 161 особа зареєструвалася як суб’єкт 
підприємницької діяльності. До сплати обов’язкових платежів до Пенсійного 
фонду залучено понад 12 тис осіб. Завдяки проведений роботі кількість 
застрахованих осіб, яким страхувальники виплачують заробітну плату нижче 
встановленого законодавством мінімуму, зменшилась на 3 456. 
 
Рис. 2.4. Динаміка направлення матеріалів до Управління Держпраці для 
виявлення фактів неоформлених працівників 
 
Сьогодні, як ніколи, мають бути в актуальному останні дані Реєстру 
застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного 
соціального страхування, адже інформацію з нього використовують для 
призначення пенсії, моніторингу фонду оплати праці. Органи Фонду 
 67 
аналізують реагування роботодавців на законодавчі зміни, зокрема, щодо 
виплати заробітної плати в розмірі не нижче встановленого законодавством 
мінімуму, є донорами інформації для органів Державної фіскальної служби та 
Держпраці. Головне та підвідомчі управління постійно проводять 
інформаційно-роз’яснювальну роботу зі страхувальниками щодо наповнення 
Реєстру застрахованих осіб, надають методичну допомогу, інформують про 
виявлені помилки у звітності, а також здійснюють перевірки даних, які надають 
платники до Реєстру. 
На 01.01.2021 заборгованість з обов’язкових платежів до Пенсійного 
фонду України мають 366 платників області на суму 153 489,8 тис. грн, у тому 
числі: 
– з відшкодування пільгових пенсій – 134 707,6 тис. грн (87,8 %); 
– з відшкодування наукових пенсій – 91,3 тис. грн; 
– штрафні санкції – 2 414,3 тис. грн (1,6 %); 
– пеня – 8 761,7 тис. грн (5,7 %); 
– з відшкодування регресних вимог – 17,3 тис. грн; 
– недоїмка зі сплати страхових внесків попередніх періодів – 7 497,6 тис. 
грн (4,9 %). 
 
Рис. 2.5. Заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду 
 68 
Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській 
області на підставі направлених матеріалів виявлено порушення 
в 568 страхувальників по 1 149 застрахованих особах, донараховано єдиного 
внеску на суму 121,5 тис. грн, що на 28,1 тис. грн, або на 30 %, більше ніж 
за 2019 рік (93,4 тис. грн). 
 
Рис. 2.6. Результати проведеної роботи по виявленню фактів 
використання праці неоформлених працівників спільно з Головним 
управлінням Державної податкової служби у Черкаській області 
 
 
Рис. 2.7. Динаміка кількості застрахованих осіб 
 
Загальна кількість застрахованих осіб (найманих працівників) в області, 
згідно зі звітами страхувальників за листопад 2020 року, становить 256 614 
осіб, що на  6 061 особу менше ніж у листопаді 2019 року (262 675). Зменшення 
 69 
кількості застрахованих осіб відбулося в усіх адміністративно-територіальних 
одиницях області. 
Проте порівняно з січнем 2020 року кількість застрахованих осіб 
збільшилася на 3121 особу. Найбільший приріст застрахованих осіб 
зафіксовано в Канівському районі – на 544 особи, Чорнобаївському районі – на 
514 осіб, Жашківському районі – на 368 осіб та Черкаському районі – на 353 
особи. 
 
 
2.2. Аналіз та оцінка виконання бюджету головного управління 
Пенсійного фонду України в Черкаській області по доходах і видатках за 
2016-2018 роки 
 
Кабінетом Міністрів України кожного року приймає постанови “Про 
затвердження бюджету Пенсійного фонду України на кожен рік”. 
Також щороку визначаються основні прогнозні макропоказники 
економічного і соціального розвитку України, що затверджуються постановою 
Кабінету Міністрів України, визначаються розміри державних соціальних 
стандартів та гарантій Законами України.  
 
Таблиця 2.1 – Розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб 
(мінімальна заробітна плата) та осіб, які втратили працездатність  
за 2016-2021 рр. 
Період Для працездатних осіб Для осіб, які втратили 
(мінімальна з/п), грн. працездатність, грн. 
з 1 січня 2016 року 1 378 1 074 
з 1 травня 1 450 1 130 
1 грудня 1 550 1 208 
з 1 січня 2017 року 1 600 1 247 
з 1 травня 1 684 1 312 
1 грудня 1 762 1 373 
з 1 січня 2018 року 1 762 1 373 
 70 
з 1 липня 1 841 1 435 
1 грудня 1 921 1 497 
з 1 січня 2019 року 1 921 1 497 
з 1 липня 2 007 1 564 
1 грудня 2 102 1 638 
з 1 січня 2020 року 2 102 1 638 
з 1 липня 2 197 1 712 
1 грудня 2 270 1 769 
з 1 січня 2021 року 2 270 1 769 
з 1 липня 2 379 1 854 
 
Для наочності, побудуємо діаграму динаміки показника розміру 
прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за 01.01.2016-
01.01.2021 рр. (Рис. 2.1.) 
 
Рис. 2.1 Динаміка показника розміру прожиткового мінімуму для осіб, які 
втратили працездатність за 01.01.2016-01.01.2021 рр. 
 
Загальна сума фонду оплати праці (з урахуванням зростання з 01 січня 
2020 року розміру мінімальної заробітної плати до 4723 грн.) складає 1 048,8 
млрд. грн., що на 112,4 млрд. грн. більше у порівнянні з фактичним показником 
2019 року (963,4 млрд. грн.) 
При визначенні суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування у 2018 році був врахований  фонд оплати праці в сумі 
 71 
838,3 млрд. грн. (скоригований на 4,0 %, що пов’язано зі зміною максимальної 
величини заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок). 
Щодо дохідної частини бюджету головного управління ПФУ в 
Черкаській області, то вона складається з власних доходів та коштів 
Державного бюджету України. 
Власні доходи.  
При визначенні обсягу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування (далі – ЄСВ) у 2017 році врахований  фонд оплати праці 
в сумі 963,4 млрд. грн. (скоригований на 6,3 %, що пов’язано з максимальною 
величиною заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок). Загальний 
обсяг ЄСВ, виходячи зі скоригованого фонду оплати праці, складає 263,2 
млрд.грн., сума, розподілена на загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування – 236,3 млрд. гривень. 
При визначенні обсягу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування у 2020 році врахований фонд оплати праці в сумі 1048,8 
млрд. грн. (скоригований на 4,7%, що пов’язано з максимальною величиною 
заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок). Загальний обсяг ЄСВ, 
виходячи зі скоригованого фонду оплати праці, складає 272,3 млрд. грн., сума 
ЄСВ, розподілена на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – 
254,5 млрд. гривень. 
При формуванні видаткової частини бюджету усереднений розмір 
мінімальної пенсії враховувався на рівні 1 497 гривні в 2018 році, 1 638 гривні у 
2019 та 1 769 гривні у 2020 році. Ця величина врахована і при визначенні 
планового обсягу видатків на виплату окремих надбавок та підвищень до 
пенсій, розміри яких визначаються з урахуванням прожиткового мінімуму для 
непрацездатних осіб. 
До складу власних доходів, контроль за сплатою яких здійснюють органи 
Пенсійного фонду України, входять: 
- кошти від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та 
доставку пенсій, призначених особам, які працювали на роботах за списком № 
 72 
1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом 
Міністрів України. 
Розрахунки проводились з урахуванням фактичного відсотку 
відшкодування зазначених виплат, який склався за попередні звітні періоди 
(коефіцієнт платоспроможності підприємств), постанови КМУ від 24 червня 
2016р. №461 в редакції від 20.08.2019 «Про затвердження списків виробництв, 
робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за 
віком на пільгових умовах». 
- кошти від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та 
доставку пенсій, призначених особам, які працювали на роботах за списком 
№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом 
Міністрів України, а також працівникам, зайнятим на інших посадах, що дають 
право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 
Враховується фактичний відсоток відшкодування зазначених виплат, 
який склався за попередні звітні періоди (коефіцієнт платоспроможності 
підприємств), постанова КМУ від 24 червня 2016р. №461 в редакції від 
20.08.2019 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і 
показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових 
умовах». 
- кошти, сплачені банками за користування тимчасово вільними 
коштами Пенсійного фонду України, та інші власні доходи. 
Розрахунки надходження коштів, сплачених банками за користування 
тимчасово вільними коштами здійснювались на основі динаміки надходжень 
цих коштів за попередні звітні періоди та розміру облікової ставки 
Національного банку України. 
До складу інших власних доходів включаються: 
-  суми, що надходять в погашення боргу зі сплати страхових внесків, 
фінансових санкцій, пені, застосованих відповідно до закону до юридичних та 
фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і 
сплати страхових внесків; 
 73 
-  доплата застрахованих осіб до мінімального страхового внеску, 
відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне 
пенсійне страхування»; 
-  відшкодування пільгових пенсій, призначених згідно із Порядком 
призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим 
категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами 
праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 
№ 937 Редакція від 03.02.2018; 
-  повернення коштів за минулі роки (переплати пенсій та допомог); 
-  пеня, штрафи, накладені на відділення поштового зв’язку та 
банківські установи. 
- кошти на виплату пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають 
на території України. 
Розрахунки надходжень коштів на виплату пенсій іноземним 
пенсіонерам, які проживають на території України, здійснюється з урахуванням 
динаміки видатків на забезпечення відповідних виплат за попередні звітні 
періоди, курсу іноземних валют до гривні, змін у пенсійному законодавстві 
відповідних країн тощо. 
Законом України “Про Державний бюджет України на кожен рік” 
передбачені асигнування на пенсійні виплати по бюджетній програмі (код 
програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - 
2506080): 
• “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок і підвищень до 
пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного 
фонду України” 
Зазначені кошти спрямовуватимуться на виплати, фінансування яких 
згідно із чинними законодавчими нормами повинно здійснюватись за рахунок 
коштів державного бюджету, а також на покриття дефіциту коштів Пенсійного 
фонду України відповідно до статті 113 Закону України від 09 липня 2003 р. 
№ 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 
 74 
урахуванням норм Закону № 2148, Нормами Закону № 2148, частково вирішено 
питання фінансування невластивих видатків Пенсійного фонду. Кошти на їх 
забезпечення виділяються з державного бюджету. А саме у 2020 році, на:  
1) виплату пенсій за вислугу років; 
2) покриття недоотриманої суми коштів від застосування розміру єдиного 
внеску, передбаченого частинами тринадцятою і чотирнадцятою статті 8 
Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування” за працюючих інвалідів; 
3) компенсацію суми коштів на покриття фактичних витрат на виплату і 
доставку пільгових пенсій, які не можуть бути відшкодовані підприємствами 
без правонаступників та ліквідованими; 
4) виплату різниці між розміром пенсії із солідарної системи та 
прожитковим мінімумом. 
У структурі бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік кошти 
Державного бюджету України розподіляються за двома напрямами: 
- на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, 
надбавок та підвищень, призначених за різними пенсій1ними програмами, 
покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України, 
- сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне 
страхування за деякі категорії застрахованих осіб та покриття недоотриманої 
суми коштів від застосування розміру єдиного внеску, передбаченого частиною 
тринадцятою і чотирнадцятою статті 8 Закону України  «Про збір та облік 
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». 
Законом № 2148 перелік застрахованих осіб, згідно з яким з державного 
бюджету забезпечується сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове 
державне соціальне страхування, доповнено особами, які отримують допомогу 
при усиновленні дитини. 
 
 
 75 
Таблиця 2.2 – Дохідна частина бюджету головного управління ПФУ в 
Черкаській області за 2018-2020 рр. 
Показник 2018 2019 2020 Відхилення 
2020/2018 
Абс. % 
Власні кошти, млн. грн. 3861,2 4655,8 5726,1 1864,9 32,6 
Кошти перерозподілу, 2846,2 2708,2 3580,2 734 20,5 
усього, млн. грн. 
Кошти Державного бюджету 5763,1 5997,8 6 006,0 242,9 4,0 
України, млн. грн. 
Усього доходів, грн. 14488,5 15380,8 15380,8 892,3 5,8 
 
Аналізуючи показники таблиці 2.2 щодо динаміки показників дохідної 
частина бюджету головного управління ПФУ в Черкаській області за 2018-
2020 рр., варто зауважити, що динаміка показника власних доходів є 
позитивною. У зазначений період значення цього показника збільшилася на 
1864,9 млн. грн., що склало 32,6%. Відповідно показник коштів Державного 
бюджету України збільшився на 242,9 млн. грн., а це 4,0%. Динаміка цих двох 
показників свідчить про збільшення власних доходів регіону, а це є позитивним 
явищем. Ну і як наслідок, показник усього доходів має також висхідну 
динаміку та склав 892,3 млн.грн., а це 5,8%. 
Усього власних доходів, із урахуванням частини єдиного внеску, 
розподіленого на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, власних 
коштів, отриманих із державного бюджету за деякі категорії застрахованих осіб 
та на покриття недоотриманої суми коштів від застосування пільгового розміру 
єдиного внеску, за 2020 рік надійшло 5 726,1 млн грн, або 91,3 % планового 
показника (6 269,1 млн грн). Недоотримано 543,0 млн грн. 
Планові показники з надходження коштів, які адмініструє Пенсійний 
фонд України виконано на 118,0 %: надійшло 109,6 млн грн при плані 92,9 млн 
грн, понад план отримано 16,7 млн грн. Порівняно з 2019 роком надходження 
зросли на 21,6 млн грн, темп росту становив 124,6 %. 
 
 
 
 76 
 
 Рис.2.7. Динаміка надходження власних коштів, адміністрування яких 
здійснюють органи Пенсійного фонду України, млн грн 
 
Виконання планових показників забезпечено у всіх адміністративно-
територіальних одиницях області. 
Надходження частини єдиного внеску, розподіленої на 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у 2020 році становили 4 
869,7 млн грн, або 89,2 % планового показника (5 457,2 млн грн). 
Недоотримано 587,5 млн грн. 
 
 
Рис. 2.8. Динаміка надходження власних коштів, млн грн 
 
 77 
Виконання планових завдань не забезпечено в жодній адміністративно-
територіальний одиниці області. Проте порівняно з 2019 роком надходження 
зросли на 323,5 млн грн, темп росту становить 106,9 %. 
Факторами, що спричинили невиконання завдань із надходження частки 
єдиного внеску, розподіленої на загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування, є: 
1. Недосягнення запланованих темпів росту фонду оплати праці у 2020 
році (доведений – 114,1 %, досягнутий за 11 місяців 2020 року – 107,5%). 
Зокрема, через: 
– переведення найбільших платників Черкаської області на облік до 
Офісу великих платників податків Державної податкової служби України. 
Недоотримано 161,0 млн грн; 
– скорочення кількості застрахованих осіб внаслідок проведення 
адміністративної, медичної реформ, зупинення діяльності суб’єктів 
господарювання та оптимізація виробництв внаслідок впливу коронавірусної 
хвороби (COVID-19) тощо. Недоотримано 332,1 млн грн. 
2. Звільнення від сплати єдиного соціального внеску «за себе» фізичних 
осіб-підприємців у березні – травні 2020 року, відповідно до Закону України № 
533-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної 
хвороби (COVID-19)» та Закону України від 13.05.2020 № 591-IX «Про 
внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо 
додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, 
спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби 
(COVID-19)». Недоотримано 94,4 млн грн. 
Що ж до видаткової частини бюджету головного управління ПФУ в 
Черкаській області, то розрахунки здійснювались на основі звітних даних щодо 
чисельності пенсіонерів та розмірів пенсійних виплат з урахуванням 
прогнозного зростання впродовж кожного року прожиткового мінімуму для 
непрацездатних осіб. 
 78 
Плановий обсяг видатків формувався з урахуванням законодавчих 
рішень, спрямованих на реформування Пенсійного фонду України та 
забезпечення його збалансованості, а саме Закону № 2148, яким передбачено: 
- скасування дії особливого порядку пенсійних виплат працюючим 
пенсіонерам; 
- виплату осучаснених розмірів пенсійних виплат; 
- скасування призначення пенсій за «спеціальними» законами, крім 
військових та чорнобильських пенсій; 
- встановлення максимального розміру пенсії на рівні 10 прожиткових 
мінімумів для непрацездатних осіб. 
Видаткової частини бюджету складається з видатків за рахунок власних 
доходів та видатків за рахунок коштів Державного бюджету України. 
Видатків за рахунок власних доходів та видатків. 
Видатки за рахунок власних доходів забезпечуються за рахунок: 
- власних доходів, 
- коштів державного бюджету на покриття дефіциту коштів 
Пенсійного фонду України для виплати пенсій, 
- коштів державного бюджету на покриття недоотриманої суми 
коштів від застосування розміру єдиного внеску, передбаченого частинами 
тринадцятою і чотирнадцятою статті 8 Закону України “Про збір та облік 
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” за 
працюючих інвалідів, 
- коштів державного бюджету на сплату єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії 
застрахованих осіб. 
У 2020 році видатки за рахунок власних доходів формуються з 
урахуванням витрат, пов’язаних із проведенням розмежування джерел 
фінансування пенсійних виплат, призначених згідно із Законом України “Про 
пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших 
осіб”. А саме, за рахунок власних надходжень фінансуються виплати в частині 
 79 
розміру пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За рахунок коштів 
Державного бюджету України здійснюється фінансування витрат, пов’язаних з 
доставкою виплат, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне 
забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в 
тому числі і в розмежованій за рахунок власних коштів частині). 
З прийняттям Закону № 2148 видатки за рахунок власних коштів 
здійснюються з урахуванням коштів, виділених з державного бюджету на 
покриття недоотриманої суми коштів від застосування розміру єдиного внеску, 
передбаченого частинами тринадцятою і чотирнадцятою статті 8 Закону 
України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне 
соціальне страхування” за працюючих інвалідів. 
У 2020 році особам, які досягли 65 річного віку (за наявності у чоловіків 
35 років, а у жінок 30 років страхового стажу) мінімальний розмір пенсії 
встановлюється на рівні 40 % мінімальної заробітної плати. 
При формуванні кошторисів враховується об'єктивна потреба в коштах, 
індекс інфляції, необхідність реалізації окремих програм і намічених заходів, 
враховуючи штатну чисельність та дотримуючись режиму економії коштів і 
матеріальних цінностей. 
До кошторисів включаються видатки, передбачені законодавством. При 
цьому не допускається неефективне та не зумовлене потребою планування 
коштів, враховуючи нормативно-правові акти щодо ефективного та 
раціонального використання коштів.  
У 2020 році видатки на оплату послуг з виплати та доставки пенсій за 
рахунок власних коштів входять до складу програми «Фінансування 
адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на 
органи Пенсійного фонду України». Видатки здійснюються по КЕКВ 2240 
«Оплата послуг (крім комунальних)». 
 80 
Видатки за рахунок коштів державного бюджету у 2020 році формуються 
з урахуванням проведення розмежування джерел фінансування пенсійних 
виплат. 
Кошти спрямовуватимуться на виплати, фінансування яких згідно із 
чинними законодавчими нормами повинно здійснюватись за рахунок коштів 
державного бюджету, а саме на: 
- виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та 
старшинського складу строкової служби; 
- виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за 
різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги інвалідам і 
державної соціальної допомоги на догляд; 
- на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до 
Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії із 
солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про 
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку має право 
науковий працівник; 
- виплату щомісячної доплати до пенсій у зв'язку із закриттям ЧАЕС; 
- виплату пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської 
катастрофи, віднесеним до 1 категорії; 
- виплату пенсій та доплат особам, які постраждали внаслідок 
Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 2-4 категорій; 
- виплату щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника 
внаслідок Чорнобильської катастрофи; 
- виплату пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 
13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої 
статті 114 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне 
страхування» (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських 
товаровиробників); 
 81 
- виплату пенсій, призначених відповідно до статті 14 Закону 
України «Про пенсійне забезпечення» та частини третьої статті 114 Закону 
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 
- пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і 
рядового складу (в частині перевищення розміру пенсії із солідарної системи 
відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування»); 
- на виплату  пенсій за вислугу років; 
- пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із 
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 
рахунок компенсації суми коштів на покриття фактичних витрат на виплату і 
доставку пільгових пенсій, які не можуть бути відшкодовані підприємствами 
без правонаступників та ліквідованими; 
- пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із 
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 
рахунок за рахунок коштів Державного бюджету України на виплату різниці 
між розміром пенсії із солідарної системи та прожитковим мінімумом. 
 
Таблиця 2.3 – Видаткова частина бюджету головного управління ПФУ в 
Черкаській області за 2016-2018 рр. 
Показник 2018 2019 2020 Відхилення 
2020/2018 
Абс. % 
Видатки на пенсійні виплати 10767,3 13021,7 15035,5 4268,2 28,4 
млн.грн. 
Адміністративні видатки, 118,9 135,9 164,2 45,3 27,6 
млн. грн. 
Усього видатків, млн.грн. 11156,7 13363,6 15285,8 4129,1 27,0 
 
Аналізуючи динаміку показників, що зображені в таблиці 2.3 щодо 
видаткової частина бюджету головного управління ПФУ в Черкаській області 
за 2018-2020 рр., то варто зазначити позитивну тенденцію по всім показникам, 
що аналізувалися. 
 82 
 
Рис. 2.9. Структура видатків Головного управління у 2020 році, млн грн 
 
На 01.01.2021 на обліку в Головному управлінні перебувають 139 
пенсіонерів, які працювали в Російській Федерації, Латвійській, Естонській та 
Литовській республіках. Сума виплаченої пенсії цій категорії громадян за 2020 
рік становить 8,3 млн грн. 
 
 
 
Рис. 2.10 Динаміка показника щодо коштів по перерозподілу для 
забезпечення пенсійних виплат за 2018-2020 рр. 
 
 83 
Кошти по перерозподілу фінансових ресурсів формуються для 
забезпечення видатків головного управління на пенсійні та інші заплановані 
виплати. Їх обсяг розраховується як різниця між доходами головного 
управління та його видатками. 
Відповідним чином головне управління розподіляє ці кошти між 
районними управліннями. 
Згідно рисунку 2.10 щодо динаміки показника коштів по перерозподілу 
для забезпечення пенсійних виплат за 2018-2020 рр. видно, що вона є 
висхідною. Тобто частка коштів для забезпечення пенсійних виплат зростає, що 
є негативним чинником для бюджету ПФУ. 
На 2020 рік Головному управлінню доведено план асигнувань згідно з 
програмою «Фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням 
функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України» в сумі 164 253,0 
тис. грн. Касові видатки за звітний період становили 164 242,5 тис. грн, або 
99,99 % плану асигнувань. 
Середня заробітна плата на 01.01.2021 становить 13 522,12 грн. 
Завдання з виконання індикативних показників надходження коштів 
зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідно 
до закону сплачуються з окремих видів господарських операцій 
і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, 
на 01.01.2021 виконано на 120,3 %. При запланованих 79,8 млн грн фактично 
надійшло 96,0 млн грн. Понад план надійшло 16,2 млн грн. 
Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі сплачено 
на суму 74,4 млн грн, що становить 140,4 % запланованого (53,0 млн грн). 
Від збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна 
надійшло 21,7 млн грн, або 81,3 % запланованого (26,7 млн грн). 
Недоотримання запланованих коштів пояснюється зниженням 
купівельної спроможності населення у зв’язку із запровадженням карантинних 
заходів в Україні. 
 
 84 
 
 
 Рис. 2.11. Динаміка надходження коштів зі сплати збору на 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів 
господарських операцій, млн грн 
 
У 2020 році до бюджету Пенсійного фонду України в області надійшло 
1 040,8 тис. грн, що на 202,1 тис. грн більше ніж у 2019 році, темп росту – 
124,1 %. До здійснення доплати до мінімального страхового внеску залучено 
631 особу. 
Найбільшу кількість осіб залучено в м. Черкаси – 128 та Уманському 
районі – 61. Слід відмітити адміністративно-територіальні одиниці області, де 
кількість залучених осіб збільшилася у декілька разів: Христинівський район (у 
2019 році – 10 осіб, у 2020 році – 24), Маньківський район (у 2019 році – 8 осіб, 
у 2020 році – 20).  
Найменшу кількість осіб залучено у Кам’янському і Корсунь-
Шевченківському районах (по 11 осіб). Не вдалося досягнути темпів 2019 року 
в Канівському районі (залучено 13 осіб проти 27 у 2019 році) 
та Монастирищенському районі (залучено 12 осіб проти 24 у 2019 році). 
 85 
 
На 01.01.2021 заборгованість з обов’язкових платежів до Пенсійного 
фонду України мають 366 платників області на суму 153 489,8 тис. грн, у тому 
числі: 
– з відшкодування пільгових пенсій – 134 707,6 тис. грн (87,8 %); 
– з відшкодування наукових пенсій – 91,3 тис. грн; 
– штрафні санкції – 2 414,3 тис. грн (1,6 %); 
– пеня – 8 761,7 тис. грн (5,7 %); 
– з відшкодування регресних вимог – 17,3 тис. грн; 
– недоїмка зі сплати страхових внесків попередніх періодів – 
7 497,6 тис. грн (4,9 %). 
 
 
 
Рис. 2.12. Заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду за 
2020р. 
 
У 2020 році загальна сума заборгованості з обов’язкових платежів 
до Пенсійного фонду України зменшилася на 2 148,4 тис. грн (1,4 %), зокрема, 
із відшкодування пільгових пенсій – 1 787,3 тис. грн (1,3 %), недоїмка зі сплати 
страхових внесків попередніх періодів – 283,5 тис. грн (3,6 %), заборгованість зі 
 86 
сплати штрафних санкцій – на 30,2 тис. грн (1,2 %), пені – на 43,7 тис. грн 
(0,5 %), заборгованість із відшкодування наукових пенсій – на 3,7 тис. грн. 
Сума несплачених регресних вимог залишилася без змін. 
Найбільше сума заборгованості скоротилася скорочення в: м. Черкаси – 
на 3 877 тис. грн. (на 2,9 %), Корсунь-Шевченківському районі – 
на 207,9 тис. грн (на 61,8 %). 
Однак у 13 адміністративно-територіальних одиницях області 
заборгованість зросла, у 2 – залишилася без змін. 
Найбільше заборгованість зросла у Монастирищенському районі 
(на 1 116,4 тис. грн, або 66,8 %) та Чорнобаївському районі (на 338,6 тис. грн, 
або 33,4 %). 
Основними причинами росту заборгованості підприємств є: 
– відсутність коштів для своєчасної сплати поточних зобов’язань 
із відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових 
пенсій; 
– нарахування до сплати фактичних витрат на виплату та доставку 
пільгових пенсій платникам, які тривалий час не здійснюють діяльності, 
не мають коштів та майна чи взагалі відсутні за юридичною адресою. 
Упродовж 2020 року проводилася робота щодо укладення графіків 
погашення заборгованості з економічно активними платниками області. 
Узгоджено 11 графіків погашення заборгованості на суму 13 084,1 тис. грн. 
Відповідно до укладених графіків надійшло 12 884,4 тис. грн, виконання 
укладених графіків – 98,5 %. 
Недоотримано 199,6 тис. грн у зв’язку з несплатою підприємствами-
боржниками: ПрАТ «Черкаський завод телеграфної апаратури» – 155,0 тис. грн 
(травень-грудень 2020 року) – відсутні обігові кошти у зв’язку з карантинними 
обмеженнями; Акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство 
«Смілянський електромеханічний завод» – 44,6 тис. грн (листопад-грудень 
2020 року) – припинення діяльності підприємства. 
 87 
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА 
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ 
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 
 
 
3.1. Пріоритети реформування пенсійної системи України в сучасних 
умовах (на прикладі головного управління Пенсійного фонду України в 
Черкаської області 
 
Механізм використання і формування доходів ПФУ на даному етапі 
потребує суворих заходів реформування. Це пов'язано із:  
- значними проблемами, зумовленими невідповідністю доходів та 
видатків бюджету ПФУ;  
- Наявністю дефіциту;  
- недоліками порядку справляння зборів.  
Актуальним завданням вважаємо забезпечення страхових принципів у 
фінансуванні бюджету ПФУ, що дасть можливість зменшити у його доходах 
частку коштів державного бюджету.  
Одним із важливих напрямків збільшення доходів ПФУ є збільшення 
реальної заробітної плати. Оскільки функціонування економіки відбувається в 
умовах рівноцінної зовнішньої торгівлі, першочергово, доцільно реалізувати 
заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняної 
продукції та послуг. Дієвим способом вирішення даного завдання є підвищення 
продуктивності праці страхувальників у національній економці.  
Важливим завданням для підвищення доходів ПФУ є зниження частки 
тіньової економіки і легалізація відносин на ринку праці в Україні. На сьогодні 
рівень тінізації економіки у нашій державі є одним з найвищих в Європі.  
Великі масштаби тінізацї економіки в Україні підтримують несприятливі 
умови для функціонування ринку праці. Серед вагомих факторів поширення 
тіньових відносин в сфері оплати праці є:  
 88 
- недоліки державного пенсійного страхування в Україні. Високий рівень 
тіньової оплати праці можна пояснити значним розривом між вартістю праці 
для роботодавця і фактичною сумою, яку працівник отримує за свою працю;  
- позитивне ставленням працюючих до виплати неофіційних заробітних 
плат, хоча це призводить до 18 позбавлення їх гарантій щодо пенсійного, а 
також соціального забезпечення надалі;  
- відчуття несправедливості розподілу пенсій, що пов’язано із наявністю 
великої кількості пільгових пенсійних режимів;  
- відсутність фактичних санкцій за порушення у сфері оплати праці [16, с. 
16].  
Заходи щодо вдосконалення практики формування ресурсної бази 
Пенсійного фонду України в умовах пенсійної реформи мають бути спрямовані 
на мінімізацію тінізації оплати праці. Для зменшення тонізації варто вжити 
наступних заходів: підвищення зацікавленості працівників і роботодавців до 
участі в державному пенсійному страхуванні, а також підвищення 
відповідальності працівників і роботодавців за належну сплату єдиного 
соціального внеску.  
Так, згідно аналітичних даних по головному управлінню Пенсійного 
фонду України в Черкаської області щомісяця проводиться моніторинг 
відомостей Реєстру застрахованих осіб, що містять ознаки використання праці 
неоформлених працівників та порушень законодавства про працю. Результати 
моніторингу направляються контролюючим органам, органам виконавчої влади 
на місцях. 
На 01.01.2021 Управлінню Держпраці у Черкаській області надіслано 
інформацію по 1 001 страхувальнику щодо 13 067 застрахованих осіб, 
що на 12,7 % більше ніж у 2019 році. 
 
 89 
 
 Рис. 3.1. Динаміка направлення матеріалів до Управління Держпраці для 
виявлення фактів неоформлених працівників 
 
Головному управлінню Державної податкової служби у Черкаській 
області в 2020 році направлено матеріали щодо 569 страхувальників 
по 1 171 застрахованій особі. 
Державна солідарна система, що діє сьогодні в нашій державі побудована 
на основі принципу солідарності поколінь - працююче населення забезпечує 
непрацююче. Дана система добре функціонує в умовах позитивної 
демографічної ситуації. Для України головною демографічною тенденцією на 
сьогодні є старіння нації, що проявляється у зростанні частки пенсіонерів у 
загальній чисельності жителів.  
До основних проблем солідарної пенсійної системи в України можна 
віднести:  
- велику кількість пільг і виплат, що обтяжують пенсійну систему 
України;  
- диференціацію у трудовій пенсії - різні категорії пенсіонерів одержують 
приблизно однакові пенсії, хоча розмір пенсійних внесків відрізняється; 
- поява значної кількості привілейованих державних пенсіонерів. 
Підвищувати ресурсну базу пенсійного фонду в Україні намагаються 
шляхом збільшення пенсійного податку, через введення єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 
 90 
Збільшити надходження ПФУ, уряд намагається за рахунок операцій 
купівлі-продажу валюти та зборів, ювелірних виробів, транспортних засобів, 
нерухомості, користування послугами мобільного зв’язку. Україна 
максимально задіяла механізм підтримки фінансування Пенсійного фонду за 
рахунок трансфертів з Державного бюджету, що зменшує можливості держави 
у фінансуванні інших сфер. Негативним є й те, що ПФУ у будь-який момент 
може взяти у Державному казначействі безвідсоткову позику терміном до 
одного року на покриття касових розривів. 
В Україні функціонує тільки солідарний рівень пенсійного страхування, 
тоді як впровадження ІІ рівня, обов’язкової накопичувальної системи, 
розвивається слабо. 
Розвиток добровільного пенсійного забезпечення обмежується рядом 
факторів таких як: нерозвиненість фондового ринку, низький рівень доходів і 
недовіра населення до фінансових інститутів. 
Стан вітчизняної пенсійної системи свідчить, що солідарна пенсійна 
система вже не може самостійно протистояти соціально-економічним та 
демографічним чинникам. Для підвищення рівня соціального захисту 
населення доцільним буде впровадження декількох рівнів пенсійного 
страхування вже сьогодні. 
Основними аргументами на користь впровадження накопичувальної 
системи є: 
- складна демографічна ситуація, яка без вагомих змін існуючої системи 
солідарного рівня не тільки збільшуватиме дефіцит бюджету ПФУ, але й 
ставитиме під загрозу виконання державою функцій у соціальній сфері; 
- потреба держави в довгострокових інвестиційних ресурсах, для 
відновлення стану національної економіки. 
Аргументами проти є: 
- зменшення відрахувань до солідарної системи, що спричинить 
зростання дефіциту бюджету ПФУ; 
 91 
- відсутність довгострокових стабільних фінансових інструментів, які 
спроможні поглинути грошові потоки ІІ рівня. 
Враховуючи світовий досвід, це можна пояснити тим, що поява таких 
інструментів є наслідком випереджальної пропозиції грошових коштів, а зовсім 
не навпаки. 
Позитивними властивостями, якими характеризується накопичувальна 
система є: 
- підвищення розміру пенсій; 
- підвищення мотивації громадян в участі у пенсійному страхуванні; 
- зниження фіскального тягаря на роботодавців; 
- більша незалежність пенсійного страхування від політичних факторів; 
- акумулювання фінансових ресурсів і подальшого їх інвестування в 
національну економіку[31]. 
Проте, незважаючи на ряд позитивних тенденцій, існує ряд потенційних 
ризиків впровадження другого рівня пенсійного страхування. Серед них: 
- зменшення ресурсної бази солідарної системи; 
- залежність пенсійної системи від інвестиційного клімату; 
- використання коштів накопичувальної системи для покриття дефіциту 
державного бюджету; 
- неефективне управління пенсійними накопиченнями; 
- зростання видатків на адміністрування накопичувальною системою; 
- вплив олігархії на використання коштів накопичувальної системи через 
корупційні схеми; 
- високі видатки для впровадження другого рівня пенсійного 
забезпечення[31]. 
Запровадження накопичувальної системи державного пенсійного 
страхування потребує формування Накопичувального фонду. Враховуючи, що 
ставки збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в нашій 
державі доволі високі, що унеможливлює їх подальше збільшення, єдиним 
джерелом ресурсів для впровадження накопичувальної системи може слугувати 
 92 
тільки частина коштів солідарної системи або кошти бюджету. За оцінками 
експертів величина ресурсів для покриття дефіциту пенсійного страхування, що 
пов’язано із запровадженням накопичувальної системи, перевищує обсяг 
коштів, який необхідний для вирішення фінансових проблем солідарної 
пенсійної системи. Обґрунтованою метою впровадження накопичувальної 
системи державного пенсійного страхування є досягнення довготермінових 
цілей економічного та соціального розвитку країни, а не збалансування 
бюджету Пенсійного фонду. 
 
 
3.2. Шляхи оптимізації пенсійної системи та перспективи виконання 
завдань пенсійного забезпечення в сучасній Україні 
 
Питання трансформації механізмів державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи України набувають особливого значення, 
оскільки система фінансування пенсійного забезпечення, заснована на 
принципах солідарності учасників системи та перерозподілу поточних доходів, 
показала свою нездатність адаптуватися до умов сьогодення. За наявності 
мінімальних можливостей з функціональними протиріччями вирішуються 
питання досягнення фінансової збалансованості пенсійної системи та 
підвищення соціального захисту населення України. Здійснювана пенсійна 
політика є лише набором відокремлених заходів, які не мають системного 
характеру, що зумовлено і недостатністю наукових досліджень для теоретико-
методологічного обґрунтування управлінської діяльності в цій сфері. Це й 
визначає актуальність дослідження. 
Трансформація пенсійної системи відбувається несистемно та 
некомплексно, відсутня активна пенсійна політика держави. Закони України 
2003 р. “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про 
недержавне пенсійне забезпечення”, хоча частково законодавчо і передбачили 
вихід із складної фінансової ситуації, в якій перебуває пенсійна система, проте 
 93 
не були реалізовані повною мірою. Запропонована накопичувальна система 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування не функціонує, в 
Україні відсутні умови для її впровадження. Нерозвиненість системи НПФ 
позбавляє економіку фінансового ресурсу для інвестування.  
Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення 
реформування пенсійної системи”, розроблений з метою визначення заходів 
подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної 
системи пенсійного страхування [3], передбачає ряд заходів щодо 
збалансування солідарної системи пенсійного страхування в середньостроковій 
перспективі та визначає параметри функціонування ІІ рівня пенсійної системи - 
обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування. Але розроблені 
заходи, спрямовані на здійснення параметричної реформи пенсійної системи 
(зміни до порядку обчислення “спеціальних” пенсій; збільшення пенсійного 
віку, зміна формули нарахування пенсій тощо), які сприятимуть покращенню 
фінансової стабільності пенсійної системи лише в короткостроковому періоді, є 
недостатньо узгоджені, обґрунтовані і не вирішують проблем її фінансового 
забезпечення в середньо- та довгострокових періодах.  
Протягом усього періоду незалежності України проводилося 
обґрунтування способів організації пенсійної системи (рівні, види, моделі), 
пенсійної формули та методів індексації пенсії, але аналізу напрямів і 
пріоритетів трансформації пенсійної системи, інститутів пенсійного захисту, 
можливостей використання пенсійної системи як механізму стимулювання 
праці, а накопичувальних пенсійних фондів – для інвестицій та соціального і 
економічного зростання країни приділялася незначна увага.  
В Україні відбуваються складні соціальні, економічні, політичні і 
демографічні процеси, які мають об’єктивний і довгостроковий характер і 
значно впливають на механізми та модель державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи. Фінансова криза пенсійної 
системи України зумовлена зменшенням виробництва, недосконалою системою 
оплати праці населення, відсутністю мотивації українців до заробляння 
 94 
пенсійних прав, низькими показниками зайнятості населення та поширенням 
практики надання пільг зі сплати пенсійних внесків тощо.  
Причинами складного фінансового стану пенсійної системи є економічні, 
соціальні, політичні, демографічні, адміністративні, інституційні, правові, 
ідеологічні, морально-психологічні чинники тощо. Ці проблеми мають 
системний характер. Взаємовплив зазначених чинників вимагає 
багатоваріантних розрахунків і врахування вагомості кожного із зазначених 
факторів. Тому є необхідність переглянути базові принципи пенсійної сфери і 
перебудувати її інститути.  
Законодавчі засади моделі державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи також не сприяють залученню фінансових 
ресурсів до пенсійної системи, оскільки існуюча нормативно-правова база в 
зазначеній сфері є недосконалою. Нормативно-правове поле пенсійної системи 
потребує подальшого розвитку та приведення багатьох чинних законодавчих 
актів у відповідність із базовими законами, що регулюють питання 
фінансування пенсійного забезпечення.  
Основна причина низької ефективності моделі державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи є відсутність єдиної державної 
ідеології, 3 методологічної бази пенсійної політики та соціальних перетворень в 
українському суспільстві в цілому.  
Існуюча пенсійна система не забезпечує належного задоволення потреб 
пенсіонерів. Вона працює в умовах значного фінансового дефіциту.  
Про складний фінансовий стан пенсійної системи свідчать наступні 
факти: продовжується тенденція зростання дефіцитності бюджету ПФУ, 
бюджет постійно коригується; зберігаються високі ризики дефіциту бюджету 
ПФУ в середньо- і довгостроковій перспективі; виразнішою стає тенденція до 
зменшення власних надходжень; посилюється розрив пенсій і заробітної плати; 
недосконалість механізмів обчислення та перерахунку пенсій, відсутність 
максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових 
внесків застрахованих осіб; відсутність інтересу населення до участі у 
 95 
формуванні пенсійних накопичень; високий ступінь залежності пенсійної 
системи від економічної та політичної ситуації; заборгованість із сплати внесків 
до фонду; виплата великої кількості дострокових і пільгових пенсій; існування 
пільг по сплаті пенсійних внесків; ухиляння платників від сплати страхових 
внесків; тіньова заробітна плата тощо.  
Усі зазначені проблеми впливають на те, що в українському суспільстві 
не достатньою мірою вирішуються питання у сфері пенсійного забезпечення та 
пенсійного захисту громадян, що призводить до низки соціальних і 
економічних проблем.  
Зарубіжний досвід подолання аналогічних проявів свідчить, що в кожній 
із країн світу існує власна національна модель державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи, на формування якої впливають 
певні системні чинники, під якими розуміємо: духовні, економічні, політичні та 
соціальні.  
Пенсійні системи країн мають відмінні характеристики, однак основні 
елементи в них є подібними. На прикладі країн ЄС спостерігаємо наступне: 
посилення ролі пенсійного страхування в пенсійному забезпеченні населення; 
участь держави полягає у регулюванні, покритті дефіцитів солідарних 
пенсійних фондів, гарантуванні мінімального розміру пенсії з державного 
бюджету; пенсійний вік встановлений не нижче 65 р. для чоловіків та 60 р. для 
жінок; рання пенсія надається на 2-4 роки раніше, якщо особа відповідає 
певним вимогам (у реформованих системах така можливість відсутня або 
обмежена); відстрочення виходу на пенсію стимулюється підвищенням пенсії; 
стимулювання недержавного пенсійного забезпечення; поєднання розподільчих 
та накопичувальних систем при перевазі останніх; широке інвестування коштів 
пенсійних фондів в економіку; присутня альтернатива вибору системи 
пенсійного страхування, що дає змогу забезпечити високу гнучкість пенсійних 
систем; значна увага держави приділяється питанням стабільності пенсійної 
системи, фінансовій стійкості фондів; пенсійний дохід у ряді країн є предметом 
оподаткування тощо.  
 96 
Досвід країн Латинської Америки, зокрема, свідчить, що рівень 
пенсійного забезпечення залежить від економічної ситуації в країні, зокрема 
рівня інфляції, обсягу зовнішнього і внутрішнього боргу, динаміки зростання 
зайнятості і безробіття, зростання оплати праці тощо. Позитивним для 
фінансового забезпечення пенсійної системи є уроки цих країн у питаннях 
ефективності управління пенсійними коштами, зниження рівня ризиків 
вкладень і скорочення адміністративних витрат. Роль держави як регулятора 
пенсійної системи підвищується, посилюються наглядові функції держави за 
діяльністю адміністраторів. Збільшення кількості економічно активного 
населення, що підпадає під пенсійне забезпечення за рахунок включення 
самозайнятих, підвищення питомої ваги реального сектору економіки є тими 
чинниками, які забезпечують фінансову стабільність цієї системи [32]. 
Загальною рисою реформування пенсійних систем є суттєві масштаби, 
глибина здійснення пенсійного реструктурування. Майже 50% цих країн 
скоротили свої національні пенсійні програми і замінили їх індивідуальними 
рахунками, які регулюються ринковими механізмами. Відбувся процес 
послаблення першої складової пенсійної системи при посиленні її другої 
складової і активному розвитку добровільного страхування, змінилася 
психологія працівників, які усвідомлювали необхідність відраховувати внески з 
початку трудової діяльності.  
Для України в процесі реформування вітчизняної пенсійної системи 
доцільно врахувати наступні елементи передового досвіду зарубіжних країн:  
– системи пенсійного забезпечення багатьох країн являють собою 
багаторівневі структури із змішаним фінансуванням, які органічно поєднують у 
собі елементи накопичувального, перерозподільчого та державного 
(бюджетного) фінансування пенсійних виплат;  
– позитивно впливаючими факторами на механізми функціонування 
пенсійних систем і рівень пенсійного забезпечення громадян виступають 
стабільність, досягнутий рівень розвитку економіки та темпи її зростання, що 
 97 
дають змогу державі виділяти необхідну частину бюджетних ресурсів на 
фінансування національного пенсійного забезпечення;  
– тільки досягнення певного рівня розвитку ринкової економіки створить 
необхідні матеріальні передумови для формування соціальної держави, 
створення більш достойного рівня забезпечення пенсіонерів;  
– перехід до самофінансування пенсійних систем супроводжується 
законодавчо регламентованими вимогами щодо забезпечення надійності 
пенсійних накопичень пенсійних фондів і адміністраторів, які доповнюються 
чіткими вимогами до підтримання визначеного рівня доходності інвестицій, 
пов’язаних як з обліком відповідності мінімального рівня доходності річному 
рівню інфляції, так і розрахунком норм для інвестиційного кредиту;  
– затрати на перехід від солідарного фінансування до накопичувального є 
вищими, ніж прогнозовані за рахунок високих перехідних витрат;  
– політичні та економічні умови, в яких проводилося реформування 
більшості пенсійних систем країн світу, нестабільні з причин недостатньо 
розвинених фінансових ринків та частих змін в уряді;  
– багато сьогоднішніх працівників не можуть зробити свій вибір на 
користь приватної пенсійної системи, оскільки проблеми, пов’язані із 
структурою приватних пенсійних виплат, ще не вирішені;  
– заходи, вжиті для проведення реформи, постійно урізноманітнюються. 
В одних країнах проводяться радикальні реформи, інші проводять 
параметричні реформи, не впроваджуючи обов’язковий приватний рівень;  
– соціальний діалог щодо пенсійної реформи обмежений у більшості 
країн, а тристоронній консенсус часто не досягається через відсутність традицій 
ведення цього діалогу, невизнання деякими урядами його потреби та через 
недостатній досвід сторін у виконанні своєї ролі. 
Отже, модель державного регулювання фінансового забезпечення 
пенсійної системи повинна бути цілісною; структурованою; динамічною; 
багатовимірною. Немає універсальних правил щодо формування та 
функціонування моделі пенсійної системи, хоча конструктивні елементи цієї 
 98 
системи в багатьох країнах є ідентичними: базова, страхова та накопичувальна 
складові пенсії. Проте реальний зміст пенсійних інститутів (економічні і 
правові їх характеристики), структура і конфігурація (поєднання і 
взаємодоповнення) цих інструментів у кожній країні мають національний 
характер. Розбіжності національних пенсійних систем визначаються роллю 
окремих інститутів пенсійного забезпечення та їх поєднанням. Для більшості 
систем характерні такі ознаки: роль інституту соціальної допомоги є 
незначною; превалюють інститути пенсійного страхування та пенсійного 
накопичення; поєднання цих інститутів залежить від економічної політики та 
розвиненості фінансовострахових інститутів.  
Основними механізмами удосконалення моделі державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи України є політичний, соціальний, 
економічний, управлінський, правовий, бюджетний, організаційний, 
функціональний, інституційний, методично-інформаційний, мотиваційний, 
соціально-психологічний, соціально-партнерський та ідеологічний, комплексне 
застосування яких є визначальним для максимального досягнення цілей 
пенсійної політики.  
Державне регулювання фінансового забезпечення пенсійних систем є 
ефективним інструментом впливу держави на процеси в пенсійній сфері й 
застосовуються нею для реалізації заходів пенсійної політики. Сукупність 
економічних, правових, соціальних, адміністративних і організаційних методів 
державного регулювання пенсійної системи здійснюється через регулювання 
макроекономічного, демографічного, соціально-психологічного впливу на 
розвиток пенсійної системи; діяльність системи інститутів, які забезпечують 
узгодженість інтересів суб’єктів пенсійної системи.  
Концептуальне дослідження механізмів державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійних систем на основі порівняльного аналізу 
визначило необхідність теоретичного обґрунтування інноваційної моделі 
державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи України. 
Зазначені проблеми потребують комплексного та системного підходу щодо їх 
 99 
вирішення, визначення конкретних інструментів їх нейтралізації і створення 
відповідних економічних, організаційних і правових засад регулювання 
пенсійної системи.  
Традиційна практика дає змогу підійти до вирішення проблеми через 
механізми державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної 
системи шляхом збереження достатньо сильних позицій держави у визначенні 
та здійсненні пенсійної політики, забезпеченні інтеграції останньої у загальну 
соціально-економічну політику; більшу гнучкість інструментів, засобів, важелів 
та методів державної політики та зміщення акцентів з регламентуючих і 
обмежуючих заходів на стимулюючі.  
Основну роль у формуванні моделі державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи відіграє держава. Важливою пріоритетною 
складовою такої моделі є формування фінансових засад пенсійного 
забезпечення. Забезпечення фінансових засад моделі державного регулювання 
пенсійної системи здійснюється пенсійним страхуванням. Досягненню 
узгодженості процесів саморегулювання і регулювання моделі фінансового 
забезпечення пенсійної системи сприятиме пенсійна політика держави. 
Механізми державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної 
системи передбачають визначення цілей, завдань, заходів пенсійної політики і 
ґрунтується на використанні принципів, методів, інструментів, засобів, важелів, 
форм регулювання.  
Сформульовані та впроваджені в життя стратегія розвитку моделі 
державного фінансового забезпечення пенсійної системи України, основні 
засади, обґрунтовані інструменти, засоби, важелі, методи та форми державного 
регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи сприятимуть 
ефективному функціонуванню вітчизняної пенсійної системи з метою 
досягнення цілей та завдань пенсійної політики, в центрі якої має бути людина. 
Реалізація стратегічного плану дасть змогу відновити фінансову стабільність 
пенсійної системи, збільшити розмір пенсійних виплат відповідно до 
законодавства, підвищити довіру населення до пенсійної системи, забезпечити 
 100 
соціальну справедливість шляхом дотримання страхових принципів 
функціонування солідарної системи, запровадити накопичувальну систему 
пенсійного страхування, забезпечити розвиток системи недержавного 
пенсійного забезпечення.  
Індикаторами ефективного державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи є покращення соціального самопочуття, 
високий рівень пенсій і соціальна захищеність осіб похилого віку. А цього 
можна досягти за умови подолання зазначених вище проблем.  
Як альтернативи вирішення вищезазначеної проблеми нами 
запропоновано: 1) розробка та внесення на розгляд КМУ Стратегії розвитку 
моделі державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи 
України до 2040 р.; 2) розробка та внесення на розгляд КМУ Постанови “Про 
першочергові заходи щодо покращення фінансової стабільності ПФУ”; 3) 
нічого не змінювати.  
Структура Стратегії ґрунтується на розроблених концептуальних 
напрямах трансформації моделі державного регулювання фінансового 
забезпечення вітчизняної пенсійної системи на якісно нових засадах, які 
відповідають особливостям сучасного стану соціального та економічного 
розвитку України. Реалізація пенсійної стратегії повинна враховувати загальну 
стратегію суспільного розвитку. Вибір з-поміж завдань пріоритетів стратегії 
моделі державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи 
необхідно здійснювати, враховуючи стан соціально-економічної системи. Цілі і 
завдання стратегії конкретизовано відповідно до глибини прогнозного розвитку 
України. Відповідно до періоду:  
– на довгострокову перспективу (тридцять років) стратегічні цілі і 
пріоритети розвитку пенсійної системи України мають бути спрямовані на 
підтримку фінансової стабільності, стійкості та економічного зростання, 
досягнення максимального покращення пенсійного забезпечення громадян;  
 101 
– в середньостроковому періоді (п’ять років) увагу слід спрямовувати на 
перспективні заходи структурної та інвестиційної політики, узгодження їх із 
політикою зайнятості і доходів населення, відтворенням людських ресурсів;  
– у короткостроковому періоді програмні заходи мають передбачати 
моніторинг поточної ситуації в пенсійній сфері з метою запобігання кризовим 
явищам пенсійної системи; розробку оптимальної політики соціального захисту 
пенсіонерів.  
З метою реалізації цілей, мети, пріоритетів та завдань стратегії розвитку 
моделі державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи 
необхідно здійснити комплекс тактичних заходів.  
Основними шляхами удосконалення механізмів державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи слід вважати: визначення цілей; 
розробку стратегічних планів і прогнозування, розроблення різних варіантів 
пенсійної політики; прийняття політичного рішення; проведення кампанії на 
підтримку ефективної пенсійної політики; реалізацію такої політики у 
встановлені терміни; моніторинг та контроль виконання прийнятих 
управлінських рішень; оптимізацію кількості державних цільових пенсійних 
програм; обґрунтованість бюджетних запитів, ефективне використання 
бюджетних коштів та коштів пенсійного фонду, деконцентрацію та 
децентралізацію повноважень органів пенсійної системи, прозорість 
управлінських рішень; оцінку впливу пенсійної політики.  
Важливим для вдосконалення механізмів державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи є застосовування гнучких підходів 
до формування пенсійної стратегії, поєднання традиційних заходів пенсійної 
політики зі специфічними для певної пенсійної системи, визначення часу, 
упродовж якого дані механізми зберігатимуть ефективність, зміна 
інструментарію пенсійної політики відповідно до змін її об’єкта.  
Суттєвим є удосконалення механізмів державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи та їх ефективне поєднання із 
формуванням і активізацією самозахисних можливостей населення.  
 102 
Механізми удосконалення моделі державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи сприяють удосконаленню її законодавчих 
засад. Зокрема, доцільно: продовжити роботу щодо удосконалення та 
приведення національних соціальних стандартів у відповідність із 
міжнародними нормами і стандартами, відповідно до ратифікованої ВРУ 
“Європейської соціальної Хартії”, а саме тих, які стосуються питань оплати 
праці, підвищення пенсійного забезпечення, загальнообов’язкового державного 
пенсійного страхування; встановити одним законодавчим актом єдиний 
порядок надання соціальних пільг, їх обліку та визначення кола осіб, які мають 
право на їх отримання.  
Важливим завданням механізмів оптимізації моделі державного 
регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи є адаптація до 
постійних змін, які відбуваються в життєдіяльності українського суспільства. 
Організаційно-функціональний механізм оптимізації державного 
регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи передбачає 
автономність усіх складових такого механізму, їх свободу у прийнятті рішень, 
оскільки вона передбачає можливість самореалізації суб’єктів, вільного вибору 
альтернатив організації та самоорганізації їх життєздійснення.  
Багатогранність функцій держави, різноманітність її зв’язків із 
суспільством визначають різноспрямованість та різнохарактерність діяльності 
державних органів та їх підрозділів, різний ступінь та способи їх участі у 
формуванні та реалізації державно-управлінських впливів на пенсійну 
політику. Звідси і складність організаційної структури органів пенсійної 
системи і методів державного управління ними. Максимальне використання 
резервів організаційно-функціонального процесу в здійсненні пенсійної 
політики передбачає реалізацію різних засобів, форм організаційної діяльності. 
Добір інституцій, визначення їх статусу, особливо наділення їх 
необхідними повноваженнями, повинні ґрунтуватися на добре продуманій 
концепції, чіткому розумінні цілей і конкретних завдань системи управління. 
 103 
Інституційна система є громіздкою, унаслідок чого процес прийняття рішень, а 
особливо їх реалізації, суттєво ускладнюється.  
Інформаційне забезпечення є організаційною формою механізмів 
оптимізації державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної 
системи. Без повних, об’єктивних даних про рівень і якість життя людей, 
існуючі соціальні проблеми, очікування, форми і види пенсійних виплат, наявні 
матеріальні, організаційні та фінансові ресурси неможлива ефективна 
організація пенсійної системи.   
Механізм взаємодії органів влади з бізнесом і недержавними 
громадськими організаціями має ґрунтуватися на таких положеннях: прозора і 
чітка система правових регуляторів, які забезпечують процедуру партнерства; 
відкриті та контрольовані процедури розробки й реалізації проектів та моделей 
партнерства.  
Необхідно удосконалити механізм ефективного використання коштів 
пенсійної системи за рахунок кращої організації цього процесу через 
бюджетний, фінансовий та адміністративний менеджмент, в якому розглядати 
питання ефективності й результативності управління фінансовими потоками і 
повноти фінансового забезпечення моделі. Критерії, що характеризують 
фінансовий результат моделі державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійної системи, з погляду досягнення цілей та завдань 
соціальної держави можуть стати параметрами їх керованості, підвищення 
гнучкості, мобільності й ефективності фінансового забезпечення цілей 
пенсійної політики. Значну увагу слід приділяти методам аналізу якісної та 
кількісної оцінки складових фінансових потоків, механізмам і критеріям 
ефективності управління їх формуванням, використанням і нарощуванням. 
Одним із напрямів підвищення забезпечення бюджетними коштами пенсійної 
системи є забезпечення ефективного використання цих коштів. Воно повинно 
ґрунтуватись на аналізі достатності обсягів фінансових ресурсів, 
збалансованості потреб і можливостей їх забезпечення, обґрунтованості 
побудови фінансових потоків, оцінці рівня їх керованості й результативності, 
 104 
наявності інноваційних схем і важелів їх управління та інших складових 
фінансового менеджменту в цій сфері. Механізми державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи є ефективними, якщо вони 
комплексно враховують особливості самовідтворення, саморозвитку та 
саморегулювання пенсійної системи. Удосконалення їх ефективності 
передбачає розвиток процесів саморегуляції, забезпечення органічного 
поєднання централізованого керівництва та самостійності підсистем. 
Пріоритети подальшого розвитку пенсійної сфери мають включати: 
визначення цілей пенсійної системи та стратегії і концепції розвитку окремих її 
складових; уніфікацію та кодифікацію нормативно-правової бази в пенсійній 
сфері; спрямування пенсійних видатків на розвиток людського потенціалу, 
підвищення його якості як основи економічного зростання та забезпечення 
конкурентоспроможності національної економіки. Доцільним є поєднання 
механізмів самоорганізації та державного регулювання як фактора, що визначає 
ефективні форми фінансових відносин; створення умов для використання 
інвестиційного ресурсу, що формуватиметься в новій пенсійній системі; 
використання фінансового потенціалу інноваційного розвитку: державних і 
приватних фінансів, можливостей фінансового ринку, резервів тіньового 
сектора економіки. Забезпеченню інноваційного розвитку пенсійної системи 
сприятиме взаємодія державних і приватних фінансів. Реалізація п’ятирівневої 
пенсійної системи, рекомендованої Світовим банком в 2005 р., окрім 
перетворень в інституційній та нормативно-правовій базі функціонування 
фінансових ринків, безпосередньо впливатиме на збільшення обсягів 
заощаджень на накопичувальних пенсійних рахунках, що дозволить 
використовувати інвестиційні ресурси накопичувальної пенсійної системи 
України [33].  
Серед основних шляхів удосконалення механізмів державного 
регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи виокремимо:  
1) у сфері духовних відносин – переосмислення світоглядно-ціннісних 
засад світобачення, погляду на сутність розвитку пенсійної системи, 
 105 
вироблення і  утвердження нової філософії пенсійного забезпечення, системи 
світоглядно-ціннісних орієнтацій, підвищення рівня свідомості, духовної 
культури, створення передумов для розвитку освіти. Формуванню та 
утвердженню нової системи світоглядноціннісних орієнтацій у пенсійній сфері 
сприятиме розробка такої ідеологічної парадигми, яка спиралася б на єдність 
національного і загальнолюдського в моделі державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи;  
2) у сфері політики – зміну системи владних відносин; формування 
системи стримувань і противаг; формування політичної волі, в тому числі і в 
завершенні пенсійної реформи. Слід оптимізувати соціальний розвиток 
українського суспільства, утвердити оновлені конституційні механізми 
органічної взаємодії основних гілок влади, не допускати виникнення 
суперечностей, пов’язаних із складним, неоднозначним процесом формування 
єдності гілок влади, їх консенсусом, реалізацією проголошеного Конституцією 
України принципу поділу влади, утвердженням її авторитету, що дасть змогу 
удосконалити механізми державного регулювання фінансового забезпечення 
вітчизняної пенсійної системи:  
3) у сфері економіки – реформування відносин власності; формування 
ринкових відносин на основі принципово нового способу їх упорядкування – 
ринкового саморегулювання; зменшення рівня тінізації економіки; 
удосконалення бюджетних відносин; формування інституту приватної 
власності; створення умов для саморегуляції моделі пенсійної системи;  
4) у сфері соціальних відносин – формування нової соціально-класової 
структури українського суспільства за вирішальної ролі середнього класу; 
розвиток процесів соціальної мобільності; забезпечення соціальної безпеки. 
Інститути пенсійної системи мають відповідати суспільному устрою, 
іншим інститутам соціально-економічної політики, демографічному стану 
суспільства та політиці зайнятості і водночас виступати формою виразу 
соціально-економічної політики держави, відповідати історичним і культурним 
традиціям країни, формуватися на засадах правовідносин, що мають тривалі 
 106 
часові межі. Тільки прагнення до інновацій, накопичення нових знань та 
застосування їх у діяльності органів пенсійної системи дасть змогу покращити 
окремі елементи моделі пенсійної системи та результат управлінської 
діяльності.  
Щодо другої альтернативи, то, власне, йдеться про заходи, передбачені 
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування 
пенсійної системи” [3]: поступовий перегляд пенсійного віку відповідно до 
зростання тривалості життя; скорочення можливостей набуття дострокового 
права на отримання пенсії; стимулювання до більш пізнього виходу на пенсію; 
встановлення належної диференціації пенсійних виплат, зумовлених 
страховими внесками впродовж трудової діяльності; удосконалення формули 
обчислення розмірів пенсій; законодавче встановлення розмірів пенсій залежно 
від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати, з якого 
сплачувалися внески; внесення змін до порядку обчислення “спеціальних” 
пенсій з метою наближення його до загального Закону; посилення фінансової 
дисципліни платників страхових внесків; запровадження дієвих стимулів до 
сплати страхових внесків; поступове збільшення тривалості мінімального 
страхового стажу, необхідного для призначення пенсій за віком, до 15 р.; 
ліквідація пільг зі сплати страхових внесків; обмеження максимального розміру 
пенсії, що виплачуються із солідарної системи або за рахунок коштів 
державного бюджету; допомогу тим, хто не заробив пенсії, здійснювати не за 
рахунок пенсійного фонду, а за рахунок бюджету, як адресну допомогу; 
розмежувати джерела фінансування 10 пенсійних виплат; стимулювання більш 
пізнього виходу на пенсію шляхом підвищення нормативної тривалості стажу із 
збільшенням коефіцієнта обліку кожного року наднормативного стажу або 
кожного року відстрочення виходу на пенсію тощо.  
Реалізація зазначених заходів дещо покращить фінансовий стан 
вітчизняної пенсійної системи, але лише в короткостроковому періоді. У разі 
збереження третього варіанта альтернативи з кожним роком посилюватиметься 
тенденція до погіршення фінансового забезпечення пенсійної системи України. 
 107 
ВИСНОВКИ 
У кваліфікаційній роботі наведено теоретичне узагальнення основ 
формування та використання ресурсів пенсійного фонду України та оптимізації 
пенсійної системи в процесі розвитку українського суспільства та наданні 
практичних рекомендації щодо удосконалення цього процесу в Україні. 
Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати 
наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне 
значення.  
1. Узагальнюючи існуючі в літературі підходи до трактування поняття 
«пенсійне забезпечення» встановлено, що під останнім слід розуміти систему 
правових, економічних, організаційно-адміністративних, соціальних, 
фінансових заходів щодо підтримки та захисту осіб від матеріальної 
незабезпеченості внаслідок втрати працездатності за віком, інвалідністю або 
втратою годувальника громадян. 
2. За результатами вивчення еволюції системи пенсійного страхування 
можна зробити висновок, що його розвиток пройшов такі етапи: етап 
стихійного зародження через виникнення кас взаємодопомоги, створення 
добровільних страхових організацій; етап становлення державного 
регулювання, якому характерне втручання держави у процеси пенсійного 
страхування, та зародження солідарної системи пенсійного страхування; 
перехідний етап, який характерний тільки для постсоціалістичних країн, що 
стали на шлях розвитку ринкових відносин; етап реформування пенсійної 
системи, який характеризується впровадженням багаторівневої системи 
пенсійного страхування та забезпечення, розподілом зобов'язань щодо 
пенсійного забезпечення населення між державою, працедавцями та 
робітниками.  
3. Враховуючи теоретичні засади функціонування системи пенсійного 
забезпечення визначено структуру пенсійної системи, виходячи з якої існує три 
рівні. Першим є солідарна система, яка базується за принципом солідарності 
поколінь і передбачає здійснення поточних виплат пенсіонерам за рахунок 91 
 108 
пенсійних відрахувань працюючих. Другим – накопичувальна система, яка 
здійснюється за рахунок сплати внесків до накопичувального фонду 
працівниками чи роботодавцями від їхнього імені. Третій рівень – добровільна 
система особистих пенсійних внесків, що формується повністю за рахунок 
особистих внесків і виплачується як додаткова пенсійна допомога за рахунок 
особистих пенсійних заощаджень.  
4. Визначено й узагальнено основні чинники, що впливають на 
функціонування пенсійного забезпечення та визначено методичні аспекти 
управління фінансами Пенсійного фонду України.  
Обґрунтовано, що демографічна ситуація, яка склалася сьогодні у світі та 
в Україні, негативно впливає на економіку та соціальну сферу, спонукає до 
радикальних перетворень. Старіння населення зумовило погіршення 
співвідношення між категоріями працездатного та непрацездатного віку. Самі 
по собі демографічні зміни (нижча народжуваність і довша тривалість життя), 
виходячи зі світових тенденцій є незворотними. Тому демографічні зміни 
мають бути обов’язково враховані при реформуванні пенсійної системи. 
5. Аналізуючи та оцінюючи сучасний стан функціонування пенсійної 
системи України на прикладі головного управління Пенсійного фонду України 
в Черкаської області, можна зазначити, що в загальному маємо невтішну 
ситуацію з динамікою основних показників діяльності згідно бюджету 
головного управління ПФУ в Черкаській області за 2018-2020 рр. 
Була виявлена позитивна динаміка показника власних доходів. У 
зазначений період значення цього показника збільшилася на 1864,9 млн. грн., 
що склало 32,6%. Відповідно показник коштів Державного бюджету України 
збільшився на 242,9 млн. грн., а це 4,0%. Динаміка цих двох показників 
свідчить про збільшення власних доходів регіону, а це є позитивним явищем. 
Ну і як наслідок, показник усього доходів має також висхідну динаміку та склав 
892,3 млн.грн., а це 5,8%. 
6. Аналізуючи динаміку показників, що зображені в таблиці 2.3 роботи 
щодо видаткової частина бюджету головного управління ПФУ в Черкаській 
 109 
області за 2018-2020 рр., то варто зазначити позитивну тенденцію по всім 
показникам, що аналізувалися. 
Так показник «Видатки на пенсійні виплати» збільшився на 4268,2 млн. 
грн., що склало 28,4%. Показник «Адміністративні видатки» збільшився на 45,3 
млн. грн., а це – 27,6%, а показник «Усього видатків» мав позитивну зміну в 
4129,1 млн. грн. та 27,0% відповідно. Така динаміка говорить про те, що 
видатки здійснювалися здебільшого за рахунок коштів Державного бюджету та 
з кожним роком їх частина зростає, що говорить про збільшення фінансування 
держави. 
7. У 2020 році для збільшення рівня поінформованості громадян регіону 
про найважливіші питання пенсійної сфери забезпечено оперативне 
висвітлення діяльності Головного управління в засобах масової інформації, на 
інформаційній сторінці вебпорталу Головного управління та в соціальній 
мережі «Фейсбук». Фахівці Головного управління активно наповнювали 
офіційну сторінку в соціальній мережі «Facebook»: у звітному періоді 
розміщено 414 повідомлень. Наразі 257 осіб є підписниками та постійними 
читачами офіційної сторінки. 
На YouTube-каналі Головного управління розміщено 9 відеоматеріалів.  
Проводяться заняття в «Школі майбутнього пенсіонера». У регіоні 
проведено інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію нових онлайн-
сервісів Пенсійного фонду України «Автоматичне призначення пенсії», 
«Електронна трудова книжка», «Пенсійний калькулятор», «Мобільний 
застосунок», запроваджених у 2020 році. 
8. Визначення стратегічних напрямів розвитку пенсійної системи 
великою мірою обумовлюється інституціональним наповненням її структури, 
гармонійною взаємодією її складових на основі теорії інституціоналізму і 
вимагає закріплення формальних та неформальних інститутів суспільства у 
відповідній інституціональній матриці. В умовах формування інформаційного 
суспільства, великої кількості особистих персоніфікованих даних учасників 
пенсійного процесу особливої актуальності набуває інформаційно-аналітичне 
 110 
забезпечення функціонування пенсійної системи. Відповідно обсяги 
інформації, що зростають, складність і багатогранність проблематики 
становлення і функціонування вітчизняної пенсійної системи обумовлюють 
доцільність вдосконалення інструментарію її аналітичного дослідження на 
основі морфологічної моделі, адаптованої до сучасних економічних реалій і 
специфіки соціально-економічних відносин, що склалися в Україні, завдань 
державного управління в даній сфері. Розроблені інституціональна матриця 
пенсійної системи і морфологічна модель її розвитку дозволяють розширити 
теоретичну базу для аналізу і модернізації пенсійної системи, а також 
створення умов для її оптимального функціонування.  
Ця модель, за допомогою якої враховуються не тільки параметричні, а й 
структурні зміни системи, заснована на комбінуванні різних варіантів 
функціонування підсистем. 
9. У пенсійній системі України, сьогодні існує ряд проблем, які 
потребують термінового вирішення.  
Основними проблемами є:  
- невідповідність доходів та видатків бюджету ПФУ;  
- наявність дефіциту;  
- недоліки порядку справляння зборів.  
Стан вітчизняної пенсійної системи свідчить про те, що солідарна 
пенсійна система є неефективною. Для підвищення рівня соціального захисту 
населення доцільним буде впровадження декількох рівнів пенсійного 
страхування вже сьогодні.  
Впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування 
призведе до ряду позитивних моментів, зокрема:  
- підвищення розміру пенсій;  
- підвищення мотивації громадян в участі у пенсійному страхуванні;  
- зниження фіскального тягаря на роботодавців.  
 111 
Основною метою впровадження накопичувальної системи державного 
пенсійного страхування є досягнення довготермінових цілей економічного та 
соціального розвитку країни. 
10. Визначено, що з метою удосконалення механізмів державного 
регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи України слід вжити 
зазначених вище заходів. Комплексне застосування таких механізмів, як 
політичного, правового, соціального, економічного, бюджетного, 
організаційного, інституційного, методично-інформаційного, мотиваційного, 
соціально-психологічного та соціально-партнерського дасть змогу максимально 
досягнути цілей пенсійної політики. Найбільш оптимальною альтернативою є 
розробка та впровадження Стратегії розвитку моделі державного регулювання 
фінансового забезпечення пенсійної системи України. Формування такої 
стратегії, визначення оптимальної структури цілей, конкретизація пенсійної 
доктрини, модернізація управлінської підсистеми в системі пенсійного 
забезпечення, запровадження системного моніторингу через оцінку, аналіз і 
контроль управлінської діяльності сприятимуть функціонуванню інноваційної 
моделі державного регулювання фінансового забезпечення пенсійної системи 
України. 
 112 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Закон України про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ 
2. Закон України про заходи щодо законодавчого забезпечення 
реформування пенсійної системи. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ 
3. Закон України про недержавне пенсійне забезпечення. – Режим 
доступу : http://zakon.rada.gov.ua/ 
4. Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 
1788-XII. 
5. Закон України «Основи законодавства про загальнообов'язкове 
державне соціальне страхування», затверджений Верховною Радою України 14 
січня 1998 р. за № 16/98-ВР. 
6. Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне 
страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР. 
7. Бабенко А. Пенсійне забезпечення громадян – складова соціальної 
політики держави [Електронний ресурс]. / А. Бабенко. – Режим доступу 
:www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/.../12.pdf 136. – Назва з екрану. 
8. Бачинська О. В. Роль недержавних пенсійних фондів у системі 
пенсійного забезпечення / О. В. Бачинська, О. М. Кравчук // Вісник 
Хмельницького національного університету: наук. журн. – Хмельницьк : 2010. 
– № 2. – T. 2. – С. 177–182. 
9. Бевзенко О. В. Ефективність фунеціонування пенсійного фонду 
України / О. В. Бевзенко // Науковий вісник ЧДЕУ, 2012. – № 3. – C. 224–230. 
10. Бєлоусов В. М. Підходи та моделі системи пенсійного забезпечення: 
міжнародний досвід для України / В. М. Бєлоусов // Держава та регіони. Сер. : 
Державне управління. − 2013. – № 2. − С. 37-42. 
11. Волгин Н. А. Социальная политика : учебник / Н. А. Волгин. - 2-е изд., 
стереотип. − М. : Экзамен, 2004. − 736 с. 
12. Волошина А. Ю. Пенсионные системы в современном мире: основные 
тенденции и причины реформирования в странах в различным уровнем 
 113 
экономического развития / А. Ю. Волошина // Научные труды Вольного 
экономического общества России. – М. : 2006. – Т. 72. – С. 174–180. 
13. Глущенко В. В. Стан та проблеми інвестиційної діяльності 
недержавних пенсійних фондів в Україні в умовах економічної кризи / В. В. 
Глущенко, І. А. Левченко // Социальная экономика. – 2010. – № 1. – С. 275–282. 
14. Голева О. И. О системе показателей деятельности институциональных 
инвесторов в регионе / О. И. Голева // Актуальные проблемы 
функционирования финансового рынка РФ: сб. науч. ст. - Пермь : 2010. - Вып. 
6. : С. 10-22. 
15. Горюк Н. Пенсійна реформа в Україні: рух до обов’язкової 
накопичувальної пенсійної системи [Электронный ресурс] - Режим доступу 
http://pensions.kuev.ua/files/presentation_roundtable%2018jun2012_ua.pdf. – Назва 
з екрану. 
16. Данилюк О. І. Теоретическая сущность понятий «пенсия» и 
«пенсионное обеспечение» / О. І. Данилюк // Науковий вісник НЛТУ України : 
наук. період. журнал. – 2012. – Вип. 22. – С. 256–261. 
17. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: 
прогноз-2050: проект фінанс. ЄС, співфінанс. та виконується ПРООН. – К. : 
Аналіт.-дорадчий центр Блакитної стрічки, 2010. – 72 с. 
18. Дідковська Т. О. Поняття та сутність пенсійного забезпечення в 
Україні: сучасні реалії та перспективи розвитку / Т. О. Дідковська // Форум 
права. – 2012. – № 1. – С. 253–257. 
19. Дороніна О.А. Особливості пенсійного страхуван( ня в закордонних 
країнах / О.А. Дороніна, К. Сичова // Проблемы развития 
внешнеэкономических связей и при( влечения иностранных инвестиций: 
региональный аспект: сборник научных трудов. — Донецк: ДонНУ, 2009. — С. 
1151—1159. 
20. Концепція розвитку Інформаційно-аналітичних систем Пенсійного 
фонду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
 114 
http://www.kontzeptziyarosvytku-informatziyino-analituchnuh-sistem-pensiinogo- 
fondu-Ukrajinu – Назва з екрану. 
21. Кульков Ю. А. Формування збалансованої системи пенсійного 
забезпечення / Ю. А. Кульков, Р. Б. Тян // V Міжнародна науково-практична 
конференція аспірантів, молодих учених та науковців «Проблеми та 
перспективи розвитку регіональної ринкової економіки» – КІДУЕП, К. : 2010. – 
С. 22−24. 
22. МакТаггарт Г. Досвід реформування пенсійної системи у країнах 
Східної Європи та СНД у порівнянні з про веденням пенсійної реформи в 
Україні / Г. МакТаггарт. — Режим доступу: www.pension.kiev.ua/files/dosvid-
porivn-Ukr.pdf 
23. Мелешко О. В. Історіографія виникнення сучасної системи пенсійного 
забезпечення як виду соціального захисту населення / О. В. Мелешко // Вісник 
СНАУ. Серія «Економіка та менеджмент» : наук. журнал. – Суми, 2008. – Вип. 
12/1 (33). – С. 115–120. 
24. Новый энциклопедический словарь / Под ред. М. В. Белопольского. – 
М. : Экзамен, 2005. – 893 с. 
25. О Концепции реформы системы пенсионного обеспечения в 
республике Беларусь и плане по реализации ее основных положений 
[Электронный ресурс] : постановление Совета Министров Республики Беларусь 
от 17 апреля 1997 г. № 349, Минск. – Режим доступа : 
http://pravo.ltonevsky,org/bazaby11republic540/next 540.htm. – Назва з екрану. 
26. О профессиональном пенсионном страховании : закон Республики 
Беларусь от 05.01.2008 № 322-З [Электронный ресурс].– Режим доступа : 
http://www.ssf.gov.by/priside/prof_insurance/norm_doc/lawpps 
/~page__m17=1~news__m17=262. – Назва з екрану. 
27. 161.Оробчук М. Управління процесами формування коштів 
пенсійного фонду України / М. Оробчук, В. Зеленко, Н. Зеленко // Вісник Львів. 
ун-ту. Серія екон. – Львів : 2008. – Вип. 39. – С. 363–369. 
 115 
28. Петрушка О.В. Досвід реформування пенсійних си( стем зарубіжних 
країн та його використання в Україні / О.В. Петрушка, Ю.В. Баніт // Наука й 
економіка. — 2015. — № 1 (37). — С. 19—27. 
29. Про схвалення Стратегії розвитку пенсійної системи : розпорядження 
Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2005 р. № 525. − Офіційний вісник 
України, 2005, № 51, ст. 3205. 
30. Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали 
внаслідок Чорнобильської катастрофи [Електронний ресурс] : постанова КМУ 
від 23.11.2011 № 1210. – Режим доступу : 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-%D0%BF. – Назва з екрану. 
31. Петрушка, О. В. Накопичувальна система державного пенсійного 
страхування: переваги та ризики запровадження в Україні / О. В. Петрушка // 
Світ фінансів. – 2015. – № 1. – С. 119-127. 
32. Линдюк О. А. Досвід державного регулювання фінансового 
забезпечення пенсійних систем країн Латинської Америки та його значення для 
України / О. А. Линдюк // Державне управління та місцеве самоврядування : зб. 
наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. – Дніпропетровськ : 
ДРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 3 (6). – С. 172-181. 
33. Линдюк // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція 
освіти, науки, практики : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 
27 трав. 2011 р.) : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. 
В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 302-304. 
34. Стратегія модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на 
період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 
2016 р. № 672-р. – Режим доступу : www.rada.gov.ua. – Назва з екрану.  
35. Стратегія розвитку пенсійної системи [Електронний ресурс] : 
розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 № 525-р. – Режим 
доступу : www.rada.gov.ua. – Назва з екрану.  
36. Стратегія Сталого розвитку «Україна-2020» : указ Президента 
України від 12 січня 2015 р. № 5. 
 116 
37. Cтопчак А. Ю. Історичні аспекти виникнення та еволюції соціального 
захисту населення в Україні / А. Ю. Cтопчак // Вісник Хмельницького 
національного університету: наук. журн. – Хмельницьк : 2010. – № 1. – T. 1. – 
С. 60–64. 
38. Ткаченко Н.В. Вектори побудови пенсійних систем у країнах 
Європейського Союзу / Н.В. Ткаченко // Про( блеми і перспективи розвитку 
банківської системи Украї( ни. — 2014. — Вип. 40. — С. 32—42. 
39. Тулебаев Е. Б. Организация и экономическая эффективность работы 
пенсионных фондов [Електронний ресурс] / Е. Б. Тулебаев. – Режим доступу: 
http://fan-5.ru/na5/1278.php. – Назва з екрану. 
40. Тищук Т. А. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки 
подолання [Т. А. Тищук, Ю. М. Харазішвілі, Ю. І. Прилипко та ін.] ; за ред. Я. 
А. Жаліла. – К.: НІСД, – 2011. – 96 с. 
41. Толуб’як В. С. Державна політика пенсійного забезпечення: сутність 
та функції / В. С. Толуб’як // Теорія та практика державного управління : зб. 
наук. пр. ХарРІ НАДУ. – Х. : ХарРІ НАДУ  Магістр. – 2009. – № 4 (27). – С. 
232–238. 
42. Хольцман Р. Обеспеченная старость в XXI веке: Пенсионные системы 
и реформы – Режим доступу : http://siteresources.worlfbank.org/INTRENSIONS/ 
Resources/Old_Age_Inc_Supp_Full_rus.pdf – Назва з екрану. 
43. Шевчук Н. В. Сучасний стан фінансового забезпечення пенсійної 
системи України в умовах реформування / Н. В. Шевчук // Вісник ОГУ ім. І.І. 
Мечнікова : зб. наук. праць. – Одеса : 2014. – Том 19. – Вип. 2/5. – С. 233–236. 
44. Шевчук Н. В. Сучасний стан фінансового забезпечення пенсійної 
системи України в умовах реформування / Н. В. Шевчук // Вісник ОГУ ім. І.І. 
Мечнікова : зб. наук. праць. – Одеса : 2014. – Том 19. – Вип. 2/5. – С. 233–236. 
45. Ширант А. А. Принципи пенсійного забезпечення : монографія / А. А. 
Ширант. – К. : ДІА, 2012. – 192 с. 
46. Шумило М. М. Современное состояние пенсионного законодательства 
в Украине / М. М. Шумило // Социал. и пенс. право. – 2011. – № 4. – С. 38–40. 
 117 
47. Юрах В. М. Історіко-правовий аналіз страхування / В. М. Юрах // 
Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / Нац. ун-т «Одеська 
юридична академія». – Одеса : Юрид. л-ра, 2005. – С. 165–172. 
48. Якимів А. І. Розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні : 
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук спец. : 08.01.01 
«Економічна теорія»/ А. І. Якимів ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів : 
2004. – 246 c. 
49. Якимова Л. П. Еволюція пенсійної системи України / Л. П. Якимова // 
Актуальні проблеми розвитку економіки регіону : наук. зб. – Івано-Франківськ : 
Прикарпат. нац. ун-т, 2010. – Вип. 6. – Т. 2. – С. 37–46. 
50. Яшник Г. Л. Зарубіжний досвід реформування системи пенсійного 
забезпечення / Г. Л. Яшник // Державне управління : теорія та практика : 
електр. наук. фах. журнал. – 2011. – № 1. – С. 1–9. 
 118 
ДОДАТКИ 
Додаток А 
 
 119 
Додаток Б 
 
Таблиця - Характеристика багатокомпонентної пенсійної системи 
 
 
 
 
 
 
 
 
 120 
Додаток В 
 121
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
