Фінансування розвитку аграрних підприємств: проблеми та виклики (на матеріалах ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ», м. Черкаси)

Таланов, Дмитро Михайлович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8407

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Бойніцка, Наталія Василівна	-
dc.contributor.author	Таланов, Дмитро Михайлович	-
dc.date.accessioned	2026-03-14T18:54:44Z	-
dc.date.available	2026-03-14T18:54:44Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/8407	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими інструментами в агропромисловому комплексі. Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ПП «Черкаси-соя» та є система фінансових інструментів як джерела відтворення основних засобів для розвитку підприємства. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретико-методичних підходів до менеджменту фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів і напрацювання для сільськогосподарського підприємства пропозицій щодо підвищення ефективності їх використання. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: досліджено сутність і класифікацію фінансових ресурсів підприємств; розглянуто механізм менеджменту фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства; вивчено підходи щодо оцінювання ефективності менеджменту власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства; охарактеризовано фінансово-економічний стан; проаналізовано показники формування окремих складників фінансових ресурсів; запропоновано введення системи контролю за дебіторською заборгованістю сільгосппідприємства; розглянуто можливості прогнозування прибутку агропідприємства із застосуванням рядів динаміки. За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки: лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження економіки України у структуру світового ринку. Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового лізингу.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	фінансові ресурси	uk_UA
dc.subject	аграрні підприємства	uk_UA
dc.title	Фінансування розвитку аграрних підприємств: проблеми та виклики (на матеріалах ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ», м. Черкаси)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
KPM Таланов Д.М.pdf Restricted Access		1.16 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Спеціальність
072 – Фінанси, банківська справа
та страхування, освітня програма
«Фінанси і кредит»,
освітній ступінь «магістр»,
денна форма навчання,
2 курс, група ФКМ -24

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему: ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ПРОБЛЕМИ ТА
ВИКЛИКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ», М. ЧЕРКАСИ)

Студента Таланова Дмитра Михайловича
(підпис)

Науковий керівник к.е.н., доцент, Бойніцка Н.В. .
(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Робота допущена до захисту в ЕК
Завідувач кафедри фінансів
проф. Гончаренко І. Г. .

(вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис)

Черкаси 2025 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Освітній ступінь – магістр
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа та страхування
освітня програма «Фінанси і кредит»

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри фінансів

________________ проф. Гончаренко І.Г.

«_____» ________________20 ___ р.

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА

Таланову Дмитру Михайловичу
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи Фінансування розвитку аграрних підприємств: проблеми та
виклики (на матеріалах ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ», м. Черкаси)
Керівник роботи Бойніцка Н.В., к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу від «29» вересня 2025 р.
№286/03-03
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2025 р.
3. Вихідні дані до роботи бухгалтерська, фінансова та податкова звітність ПП
«ЧЕРКАСИ-СОЯ», підручники, монографії, наукові статті.
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1. Теоретико - методологічні основи фінансування підприємств.
Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності приватного підприємства
«СОЯ-ЧЕРКАСИ».
Розділ 3. Напрями фінансування розвитку сільгосппідприємства за рахунок
власних фінансових ресурсів.
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень,
плакатів): Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та
ефективність їх використання, Основні показники діяльності господарства,
Основні економічні показники, Аналіз прибутку підприємства, Динаміка
кредиторської заборгованості за товари, Аналіз рентабельності виробництва
продукції, Показники ліквідності активів підприємства, Показники ділової
активності, Показники фінансової стійкості підприємства, Показники
рентабельності підприємства.

6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Підпис, дата
Прізвище, ініціали
Розділ завдання завдання
та посада консультанта
видав прийняв
1 Бойніцка Н.В., к.е.н., доцент 01.09.2025 10.10.2025
2 Бойніцка Н.В., к.е.н., доцент 10.10.2025 25.10.2025
3 Бойніцка Н.В., к.е.н., доцент 25.10.2025 15.11.2025
7. Дата видачі завдання «01» вересня 2025 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
Строк
№ Назва етапів
виконання Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра
етапів роботи
1 Вибір напряму дослідження. 01.09.2025 виконано
Складання попереднього плану
кваліфікаційної роботи магістра.
2 Опрацювання літературних джерел. 29.09.2025 виконано
Підготовка та групування матеріалів.
3 Затвердження плану. Підготовка 03.10.2025 виконано
теоретичного розділу.
4 Доопрацювання теоретичного 10.10.2025 виконано
розділу. Аналіз даних, необхідних для
написання аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2025 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 25.10.2025 виконано
7 Підготовка та написання 25.10.2025 виконано
розрахункового розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 15.11.2025 виконано
9 Доопрацювання розрахункового 18.11.2025 виконано
розділу.
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.2025 виконано
11 Оформлення кваліфікаційної роботи 22.11.2025 виконано
магістра
12 Подання завершеної роботи на 25.11.2025 виконано
кафедру

Студент __________________ Таланов Д.М.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи __________________ Бойніцка Н.В.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Секретар ЕК __________________ Настенко І.Г.
(підпис) (прізвище та ініціали)
РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота магістра містить 98 сторінок, 23 таблиць, 1
рисунок, список літератури із 47 найменувань, 2 додатки.

ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ:
ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ»,
М. ЧЕРКАСИ)

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями
вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими
інструментами в агропромисловому комплексі.
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ПП «Черкаси-
соя» та є система фінансових інструментів як джерела відтворення
основних засобів для розвитку підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретико-
методичних підходів до менеджменту фінансування за рахунок власних
фінансових ресурсів і напрацювання для сільськогосподарського підприємства
пропозицій щодо підвищення ефективності їх використання.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: досліджено сутність і
класифікацію фінансових ресурсів підприємств; розглянуто механізм
менеджменту фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів
сільгосппідприємства; вивчено підходи щодо оцінювання ефективності
менеджменту власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства;
охарактеризовано фінансово-економічний стан; проаналізовано показники
формування окремих складників фінансових ресурсів; запропоновано введення
системи контролю за дебіторською заборгованістю сільгосппідприємства;
розглянуто можливості прогнозування прибутку агропідприємства із
застосуванням рядів динаміки.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки:
лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших
форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-
технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження
економіки України у структуру світового ринку.
Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані
при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання
як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового
лізингу.
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2025

Підпис студента ____________________
Дата ______________________________
АНОТАЦІЯ
на кваліфікаційну роботу магістра

на тему:
ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ:
ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ»,
М. ЧЕРКАСИ)

Студента групи __ФКМ-24______ Таланова Дмитра Михайловича _____
(шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові)

факультету економіки та управління денної/заочної форми навчання
спеціальності 072 – Фінанси, банківська справа та страхування
освітня програма «Фінанси і кредит» освітній ступінь «магістр»

Кваліфікаційна робота магістра містить 98 сторінок, 23 таблиць, 1
рисунка, список літератури з 47 найменувань, 2 додатки..

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями
вдосконалення економічного регулювання та управління фінансовими
інструментами в агропромисловому комплексі.
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ПП «Черкаси-
соя» та є система фінансових інструментів як джерела відтворення
основних засобів для розвитку підприємства.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретико-
методичних підходів до менеджменту фінансування за рахунок власних
фінансових ресурсів і напрацювання для сільськогосподарського підприємства
пропозицій щодо підвищення ефективності їх використання.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: досліджено сутність і
класифікацію фінансових ресурсів підприємств; розглянуто механізм
менеджменту фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів
сільгосппідприємства; вивчено підходи щодо оцінювання ефективності
менеджменту власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства;
охарактеризовано фінансово-економічний стан; проаналізовано показники
формування окремих складників фінансових ресурсів; запропоновано введення
системи контролю за дебіторською заборгованістю сільгосппідприємства;
розглянуто можливості прогнозування прибутку агропідприємства із
застосуванням рядів динаміки.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції такі висновки:
лізинг можна розглядати, як одну з найпривабливіших і найперспективніших
форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-
технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження
економіки України у структуру світового ринку.
Одержані результати можуть бути використані можуть бути застосовані
при оновлення матеріально-технічної бази аграрних суб’єктів господарювання
як альтернативного джерела фінансування шляхом застосування фінансового
лізингу.
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2025

Підпис студента ____________________
Дата ______________________________

5
ЗМІСТ

ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ
ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Сутність фінансових ресурсів, як теоретичної категорії 9
1.2. Джерела формування фінансових ресурсів суб’єктів
господарювання 18
1.3 Ефективність використання фінансових ресурсів підприємств 27

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧЕРКАСИ-СОЯ»
2.1. Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства 39
2.2 Аналіз показників фінансово-господарської діяльності 42
2.3. Аналіз ризику банкрутства сільськогосподарського підприємства 57

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ
СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВ ЗА РАХУНОК ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ
3.1. Фінансове планування як інструмент менеджменту фінансування
розвитку сільськогосподарських підприємств 64
3.2. Розробка системи контролю за дебіторською заборгованістю
сільськогосподарського підприємства 73
3.3. Прогнозування прибутку сільгосппідприємства з використанням рядів
динаміки 82
ВИСНОВКИ 88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 91
ДОДАТКИ 98
6
ВСТУП

Актуальність теми. Для сучасного етапу економічного розвитку
України актуальність проблем менеджменту фінансових ресурсів
сільгосппідприємств набуває особливого значення. Сільське господарство
визначається не лише як ключова складова економіки, але й як стратегічний
сектор, що забезпечує продовольчу безпеку, стабільність соціального
розвитку й забезпечення економічної незалежності країни. Зростання
глобальних викликів, зміна клімату, дефіцит ресурсів і надмірне
завантаження екосистем, покликане впливати на аграрний сектор, вимагаючи
від сільськогосподарських підприємств нових підходів до фінансового
управління. Умови світового ринку та геополітичні фактори також вносять
свої корективи в діяльність сільського господарства, змушуючи підприємства
шукати більш ефективні інструменти фінансового менеджменту.
Зазначена актуальність базується на потребі піднесення для
сільськогосподарських підприємств ефективності застосування власних
фінансових ресурсів, щоб забезпечити їхню стійкість,
конкурентоспроможність і відповідність вимогам сучасного ринкового
середовища. Недоліки менеджменту фінансових ресурсів можуть призвести
до ризиків недостатньої інвестиційної активності, низької прибутковості та
втрати ринкових позицій, що робить проблематичними завдання
фінансування сталого розвитку аграрних підприємств.
Отже, дане дослідження визнається актуальним, оскільки воно
визначає перспективи та стратегії ефективного застосування власних
фінансових ресурсів у контексті нинішніх викликів і може служити
підґрунтям для практичних рекомендацій для сільгосппідприємств та
галузевих регуляторів. Огляд наукових праць, присвячених фінансовим
ресурсам підприємств у сільському господарстві, вказує на глибоке та
послідовне опрацювання цих 6 питань вченими-економістами, серед яких
Аранчій В.І., Бровко Л.І., Вараскіна О.В., Герасимчук О.В., Журавльова Т.О.,
7
Ігнатенко М.М., Колеснік Я.В., Луценко Ю.О., Масюк Ю.В., Польова О.Л.,
Рубай О.В. та інші. В цих роботах розглянуто сутність фінансових ресурсів
підприємств, розкрито різноманітні джерела їх формування, визначено вплив
на результативність роботи підприємства, обґрунтовано методики оцінки
ефективності застосування фінансових ресурсів у сільському господарстві.
Проте динамічний розвиток ринкових відносин вимагає досліджень,
пов’язаних із адаптацією сучасного менеджменту до викликів і тенденцій, що
виникають при управлінні власними фінансовими ресурсами
сільгосппідприємств для підвищення їх конкурентоспроможності і сталого
розвитку.
Метою роботи постає вивчення теоретико-методичних підходів до
менеджменту фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів і
напрацювання для сільськогосподарського підприємства пропозицій щодо
підвищення ефективності їх використання.
Відповідно до цієї мети були виконані наступні завдання:
– досліджено сутність і класифікацію фінансових ресурсів підприємств;
– розглянуто механізм менеджменту фінансування за рахунок власних
фінансових ресурсів сільгосппідприємства;
– вивчено підходи щодо оцінювання ефективності менеджменту
власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства;
– охарактеризовано фінансово-економічний стан приватного
підприємства «ЧЕРКАСИ-СОЯ»;
– проаналізовано показники формування окремих складників
фінансових ресурсів приватного підприємства «ЧЕРКАСИ-СОЯ»;
– оцінено ефективність застосування власних фінансових ресурсів
приватного підприємства «ЧЕРКАСИ-СОЯ»;
– визначено необхідність фінансового планування як інструменту
менеджменту фінансування сільгосппідприємств;
– запропоновано введення системи контролю за дебіторською
заборгованістю сільгосппідприємства;
8
– розглянуто можливості прогнозування прибутку агропідприємства із
застосуванням рядів динаміки.
Об’єктом дослідження визначено процеси управління фінансовими
ресурсами, особливості підприємствах. власними, на сільськогосподарських
Предметом дослідження постають теоретичні й методичні аспекти
застосування власних фінансових ресурсів сільгосппідприємства.
У роботі були використані різноманітні наукові методи дослідження
для отримання об’єктивної та глибокої інформації, а саме: літературний
аналіз – для вивчення наявної теоретичної бази з питань фінансового
менеджменту сільгосппідприємств; системний аналіз – для з’ясування
взаємодії різних елементів менеджменту власних фінансових ресурсів;
порівняння, коефіцієнтний аналіз – для ретроспективної оцінки фінансового
стану, рентабельності та ефективності застосування власних фінансових
ресурсів сільгосппідприємством; методи рядів динаміки – для прогнозування
прибутку сільгосппідприємства у короткостроковому періоді з метою
встановлення можливостей зростання власних фінансових ресурсів.
Для реалізації аналітичного аспекту дослідження, використовувався
широкий спектр інформаційних джерел.
Зокрема, розглянуто статистичну та фінансову звітність
агропідприємства, матеріали з наукових статей, монографій та інтернет-
ресурсів.
Наукова новизна дослідження виявляється в розробці стратегічних
підходів до ефективного застосування власних фінансових ресурсів на
підприємствах аграрного сектору, що може сприяти підвищенню стійкості та
конкурентоспроможності сільгосппідприємств. Практичні результати
дослідження дозволять підприємствам ефективніше планувати та
розподіляти власні фінансові ресурси, а також реагувати на зовнішні
соціально-економічні виклики, що покращить їхню конкурентоспроможність
і стійкість.
9
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність фінансових ресурсів, як теоретичної категорії

Фінансові ресурси - одна з найбільш уживаних економічних категорій у
понятійному апараті практичного менеджменту й економічної науки. Тому
кожен дослідник питань фінансової теорії та фінансового менеджменту
приділяє їм особливу увагу. Незважаючи на це, єдиної точки зору щодо
змісту та економічної "інтерпретації фінансових ресурсів не існує.
Рівень державного регулювання економічних процесів, на який
посилаються окремі автори, теж не може бути ознакою, що впливає на
визначення суті фінансових ресурсів, оскільки залежить від теоретичних
засад економічної політики держави та конкретних умов розвитку
національної економіки. Так, кейнсіанська доктрина вважає державне
регулювання важливим елементом системи забезпечення розвитку
національної економіки, значення якого зростає у періоди погіршення
ринкової кон'юнктури. Не випадково під час Великої кризи кінця двадцятих -
початку тридцятих років минулого століття саме теоретичні моделі Дж.
Кейнса та його послідовників стали основою економічної політики багатьох
країн. На противагу кейнсіанській моделі економічної політики
неоліберальний і особливо монетаристський напрям економічної теорії
ратують за обмеження втручання держави в економічні процеси. Однак не
існує жодної принципової відмінності в розумінні предметної суті
фінансових ресурсів (капіталу) між представниками цих шкіл та напрямів у
економічній теорії.
Представники класичної теорії наводять визначення фінансових
ресурсів лише як державного явища.
10
Так, С.Ю. Вітте (1849-1915) вважав що з кінця XVII ст., під словом
фінанси (фінансові ресурси) варто розуміти всю сукупність державного
майна [7, с. 243]. Однак, в міру розвитку ринкових відносин, роль держави в
економіці знижується. Розвиток ринків капіталу, підвищення ролі
транснаціональних корпорацій, процеси концентрації в області виробництва,
посилення значущості фінансового ресурсу як основоположного в системі
ресурсного забезпечення будь-якої економічної діяльності привели в
середині XX ст. до потреби теоретичного осмислення ролі фінансів на рівні
господарюючого суб'єкта. Поняття "фінанси" та "фінансові ресурси" стали
застосовувати не тільки як елемент державних фінансів. Так, представник
англо-американської школи Л. Гітман дав таке тлумачення фінансів:
"фінанси охоплюють процеси, інститути, ринки і інструменти, які мають
відношення циркуляції грошових коштів між індивідуумами, підприємствами
і державою "[33, с. 378].
Серед українських та російських вчених існує дуже багато визначень
фінансових ресурсів підприємства. Така неоднозначність відображає, по-
перше, відірваність вітчизняної економічної науки від тих процесів,
перетворень і явищ, які нині відбуваються в українській економіці. По-друге,
це свідчить про певне нерозуміння функціонування ринкової економіки та її
законів, які поступово, але неухильно приходять на зміну командно-
адміністративній системі, або принаймні про невдалу спробу поєднати
закономірності цих двох систем у єдиному симбіозі.
Базові проблеми теорії фінансів у взаємозв'язку із положеннями
політичної економії досліджував Е.О. Вознесенський. Автором зроблено
спробу проаналізувати закономірності розвитку фінансів у різних формаціях.
Він зазначає, що "фінансові ресурси" - це грошові фонди. На рівні держави
це дійсно так, проте на нашу думку, фінансові ресурси на рівні суб'єктів
господарювання це не тільки грошові фонди, але й грошові кошти у не
фондовій формі [8, с. 54].
11
У І.В. Зятковського, як і в О.Д. Василика, ознакою фінансових ресурсів
названо грошові фонди (цільове спрямування грошових коштів), а також
визначено, в результаті чого вони створюються. Такий підхід є дискусійним,
адже зосередження ресурсів у фонді спричиняє небажані „застої" коштів із
можливим зменшенням прибутків та утворенням збитків. До ознак
фінансових ресурсів підприємств І.В. Зятковський відносить джерела їхнього
формування та факт володіння і розпорядження ними суб'єктом
господарювання [11, с. 88].
Питання фінансового управління підприємством розглядаються в
роботі В.І. Терьохіна "Финансовое управление фирмой"[27]. У даній праці
під фінансовими ресурсами розуміються фонди грошових коштів, які
знаходяться в розпорядженні держави, господарюючих суб'єктів та
населення, що утворюються в процесі розподілу та перерозподілу частини
вартості валового внутрішнього продукту, головним чином чистого доходу у
грошовій формі та призначені для забезпечення розширеного відтворення та
задоволення загальнодержавних потреб. З цього визначення випливає, що
автор розмежовує фінансові ресурси та джерела їх формування, проте не
враховує те, що використання підприємством грошових коштів для
виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними
фондами, банками, страховими компаніями здійснюється у нефондовій
формі.
Визначення належності до фінансових ресурсів грошових фондів і
частини грошових коштів, що використовується у нефондовій формі, дає
підручник "Фінанси підприємств" за ред. А.М. Поддєрьогіна [22]. Отже,
також повністю ототожнюються фінансові ресурси та грошові кошти.
Швидше за все, визначення фінансових ресурсів як усіх коштів, або як
їхньої частини, виникло через різне тлумачення сутності ресурсів держави і
підприємств. Адже для підприємств саме ті кошти, що забезпечують
господарську діяльність підприємства, є фінансовими ресурсами.
12
З наведених визначень фінансові ресурси характеризуються сумами
грошових коштів, грошових нагромаджень, доходів або фондів грошових
коштів, хоча
жодне визначення не конкретизує розміру фінансових ресурсів (уся
сума грошових коштів (доходів, нагромаджень, фондів) чи тільки певна їхня
частина).
Слід відмітити, що визначення фінансових ресурсів, які зводяться до
формування фондів коштів, значно скорочує склад фінансових ресурсів,
оскільки в розпорядженні підприємства можуть бути кошти у фондовій і
нефондовій формах.
Грошові фонди - це частина коштів, що мають цільове призначення. З
їхньою допомогою здійснюється забезпечення виробничої діяльності
необхідними грошовими ресурсами, а також задоволення потреб
розширеного виробництва: фінансування науково- технічного прогресу,
опанування і впровадження нової техніки, економічного стимулювання та ін.
До таких фондів відносяться статутний фонд, фонд оплати праці, фонд
соціального призначення, резервний фонд та ін.
У нефондовій формі підприємством використовуються кошти для
виконання зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами,
банками, страховими організаціями. У нефондовій формі підприємства
одержують дотації, субсидії, спонсорську допомогу. Фінансові ресурси в
нефондовій формі не мають цільової спрямованості.
Те, що фінансові ресурси підприємства існують у фондовій і не
фондовій формах, підкреслюється С.В. Хачатуряном. На його думку,
фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштів підприємства у
фондовій і нефондовій формах, що формується в результаті розподілу
виробленого продукту, залучається до діяльності підприємства з різних
джерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення
виробництва [30, с. 81].
13
Однак визначення, які характеризують фінансові ресурси лише з
фондової форми, не є зовсім повними, оскільки вони можуть мати і
нефондову форму. П.А. Стецюк стверджує що фондову детермінованість
фінансових ресурсів не можна вважати істотною їхньою ознакою з огляду на
такі обставини:
- існування певних видів фондів активів (ресурсів) можливе
завдяки тому, що існують ці активи, а не навпаки;
- якщо погодитись із фондовою природою фінансових ресурсів, то
потрібно визнати їх нормативний, а не об'єктивний характер. З огляду на це,
виникає питання про правомірність віднесення до фінансових ресурсів
коштів, що становлять окремі фонди, якщо регламент цих фондів встановлює
певні обмеження на їхнє використання;
- такий підхід не дає відповіді на запитання: яка істотна різниця
між коштами, що віднесені до певних фондів, і коштами, що не потрапили до
них [26, с. 134].
За умов планової економіки у більшості наведених визначень
фінансових ресурсів відсутнє розмежування фінансових ресурсів держави і
підприємств. Відмінності визначено джерелами формування та напрямами
використання фінансових ресурсів. За сучасних умов така відмінність
обумовлена розвитком різних форм власності, повною самостійністю і
відповідальністю підприємств.
На практиці також досить часто ототожнюють поняття грошових
коштів і фінансових ресурсів. Термін "грошові кошти" - поняття більш
широке як за змістом, так і за обсягами, ніж "фінансові ресурси", що
складають тільки частину грошових коштів підприємства. Тому обов'язково
потрібно визначати, які саме кошти є ресурсами. Доходи також пов'язані з
фінансовими ресурсами (як джерело їхнього відновлення та прирощування).
Грошові нагромадження можуть розглядатися лише як джерело
прирощування фінансових ресурсів, хоча вони можуть бути використані й на
інші цілі.
14
Фонди ж грошових коштів можуть розглядатись як місце концентрації
фінансових ресурсів, але, знову ж таки, у фондах можуть концентруватися не
тільки ці ресурси. Тому усі наведені поняття між собою тісно пов'язані, але
зовсім не тотожні [29, с. 131].
Цікавими є позиції фахівців, які до фінансових ресурсів відносять не
лише грошові кошти (фонди, доходи, накопичення, нагромадження). Так,
визначаючи сутність фінансових ресурсів, В.М.Опарін стверджує, що
"фінансові ресурси - це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні
засоби підприємства, на основі яких формуються продуктивні доходи" [19, с.
10, 79]. Таким чином, до складу фінансових ресурсів включено всі кошти, що
отримує суб'єкт господарювання (у фондовій або нефондовій формах), дещо,
по-новому, трактується цільове спрямування фінансових ресурсів -
дослідження напрямів їхнього розміщення. Отже, автором відзначено
необхідність тлумачення фінансових ресурсів як динамічного поняття. Крім
того, фінансові ресурси підприємств включають і кошти його контрагентів
(належні підприємству), і ті, що формують вартість основних і оборотних
засобів. Тож, думку, що фінансові ресурси - це не лише грошові кошти, автор
підтверджує і тим, що вводить поняття „матеріалізовані фінансові ресурси -
вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті,
що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл - оборотні
кошти" [19, с. 79].
Результати теоретичних досліджень, предметом якого були різні
фінансові аспекти відтворювального процесу, в тому числі й проблема
формування та використання фінансових ресурсів, викладено у праці В.К.
Сєнчагова "Финансовые ресурсы народного хазяйства".У ній автор визначав
фінансові ресурси як сукупність грошових накопичень, амортизаційних
відрахувань та інших коштів, які утворюються у процесі створення,
розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту [24]. Автор цього
визначення концентрує увагу на детермінованості фінансових ресурсів до
коштів, а їх формування пов'язане з ширшим колом економічних відносин -
15
створенням, розподілом та перерозподілом сукупного суспільного продукту.
Таке визначення не виділяє характерних ознак фінансових ресурсів, хоча дає
опис їхніх складових частин, аналізуючи їхнє походження та призначення, не
розкриває конкретних форм і видів існування. Крім того, фінансові ресурси
подано як фінансовий результат виробничо-господарської діяльності
підприємств, як джерело їхнього подальшого розвитку, а також ув'язано їх із
грошовими коштами. Але разом з тим до складу фінансових ресурсів не
включено основу забезпечення функціонування економіки - оборотні кошти.
Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових
коштів. Саме тому досить часто поняття "фінанси підприємств"
ототожнюються з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами.
Дослідженню походження та еволюції терміну "фінансові ресурси"
присвячена робота Д.С.Молякова "Финансы предприятий отраслей
народного хозяйства"[17]. У ній стверджується, що поняття "фінансові
ресурси" у вітчизняній практиці вперше було вжите під час складання
першого п'ятирічного плану, до складу якого входив баланс фінансових
ресурсів. Крім того, в ній наводиться декілька існуючих визначень терміну
"фінансові ресурси", а саме:
- це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні держави,
підприємств, господарських організацій і установ та які використовуються
для фінансування витрат та утворення різних фондів та резервів. На нашу
думку, говорячи про фінансові ресурси мається на увазі вже результат
використання грошових коштів;
- це складова частина економічних ресурсів, що представляє собою
кошти грошово-кредитної та бюджетної системи, які використовуються для
забезпечення безперебійного функціонування та розвитку економіки,
здійснення соціально-культурних заходів, задоволення потреб управління та
оборони. На нашу думку, фінансові ресурси не можна трактувати лише в
контексті коштів грошово-кредитної та бюджетної системи. В даному
випадку ведеться мова лише про централізовані фонди фінансових ресурсів,
16
які сформовані з метою виконання функцій держави, тобто не враховуються
ті грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання;
- це виражена в грошових коштах частина національного доходу,
яка може бути використана державою (безпосередньо чи через підприємства)
з метою розширеного відтворення. Дане визначення теж потребує уточнення,
оскільки фінансові ресурси може використовувати не лише держава, а й ті ж
суб'єкти підприємницької діяльності [17, с. 29].
У праці С.Я. Огородника "Финансово-кредитные методы повышения
эффективности промышленного производства"[18] сформульовано поняття
"фінансові ресурси" враховуючи такі припущення: фінанси слід розглядати
як складову частину виробничих відносин суспільства; фінансові ресурси
створюються та використовуються в процесі реалізації фінансових відносин;
поняття "ресурс" розглядається як щось таке, що може бути використане для
досягнення певних цілей. Виходячи з цього фінансові ресурси розглядаються
автором як грошові кошти, що сформовані у фондах цільового призначення
для здійснення певних витрат. У даній роботі спостерігається та ж сама
помилка, що і в попередній праці, а саме не врахування в складі фінансових
ресурсів грошових коштів, які використовуються у нефондовій формі.
Фінансові ресурси як сукупність грошових коштів, що знаходяться в
розпорядженні підприємств, розглядаються в роботах І.Т. Балабанова
"Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом"[2], А.О.
Єпіфанова, І.В. Сало, І.І. Дьяконова "Бюджет і фінансова політика
України"[10]. Для більшої точності, на нашу думку, доцільно б було окремо
зазначити, що фінансові ресурси не просто грошові кошти, а деякий ресурс,
що здатний перетворюватися на капітал який не виступає у вигляді реальних
грошей.
У праці В.Г. Бєлоліпецького "Финансы фирмы"[3] поняття "фінансові
ресурси" трактується як частина грошових коштів у формі доходів та
зовнішніх надходжень, що призначені для виконання фінансових зобов'язань
та здійснення витрат по забезпеченню розширеного відтворення. Дане
17
визначення, на нашу думку, не враховує те, що частина фінансових ресурсів
може бути іммобілізована у вигляді капіталу.
Проведене дослідження визначення сутності категорії "капітал"
дозволило зробити висновок, що в економічній літературі з цього приводу
розбіжностей ще більше, ніж при визначенні сутності фінансових ресурсів
підприємств. Лауреат Нобелівської премії 1972 р. Дж. Р. Хікс визначив "різні
підходи до визначення капіталу - як сукупності засобів виробництва або як
грошової суми, використовуваної у господарських операціях з метою
отримання доходу" [31, с. 79]. До числа прихильників теорії фонду Хікс
відніс тих економістів, що визначили капітал як грошову вартість
(представники англійської класичної політичної економії, У. Джевонс і
багато прихильників австрійської школи). В останній третині минулого
сторіччя в західній економічній теорії підсилився вплив "матеріалістів",
тобто прихильників трактування капіталу як сукупності предметів, що мають
певну загальну ознаку. До них Дж. Р. Хікс відносить А. Маршалла і А. Пігу
[31, с. 79].
В умовах командно-адміністративної системи вважалося, що категорія
капіталу притаманна капіталістичному способу виробництва. А категорія
„фонди" вживалася із відокремленим розглядом її елементів, у той час як
категорія капіталу виходить із єдності усіх його частин.
Серед українських учених розгляд фінансів підприємств у
взаємозв'язку з капіталом дає В.П. Кудряшов, характеризуючи джерела його
фінансування, структуру власного і позикового капіталу, активну його
складову, статутний фонд підприємства [16]. Н.Н. Пойда-Носик та С.С.
Грабарчук, ототожнюють капітал і фінансові ресурси, ставлячи тим самим
питання про доцільність введення у науковий оборот терміна „фінансові
ресурси" [23].
Насправді зазначені поняття є досить близькими за змістом.
Поширеним є розуміння капіталу як суми відповідних ресурсів, що
відповідає його суті і призначенню, як одного з головних факторів
18
виробництва. Але між капіталом і фінансовими ресурсами є досить суттєві
відмінності: не вся сума капіталу виконує функції фінансових ресурсів
(забезпечення процесу виробництва), і не всі фінансові ресурси набувають
форми капіталу.
Варто звернути увагу на трактування фінансових ресурсів, що
пропонує А.С.Філімоненков, який вважає, що це власний, позиковий і
залучений грошовий капітал, що використовується підприємствами для
формування своїх активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з
метою одержання відповідних доходів і прибутку [29, с. 13].У даному
визначенні фінансові ресурси трактуються як грошовий капітал, вкладений у
підприємство для одержання доходів і прибутку. Це можна пояснити тим, що
сьогодні термін "фонди", як організаційна форма руху коштів у звітності
підприємства, замінений на термін "капітал".
У результаті проведеного дослідження, проаналізувавши запропоновані
різними авторами підходи до трактування фінансових ресурсів, можна
зробити висновок, що вітчизняна наукова думка сформувала достатньо
цілісне та докладне уявлення про процеси формування фінансових ресурсів
підприємницьких структур і, у той же час, практично не нагромадила
теоретичного та практичного досвіду розробки шляхів їх цільового та
ефективного використання.

1.2 Джерела формування фінансових ресурсів суб’єктів
господарювання.

Основне завдання фінансової діяльності підприємств полягає в
мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної
діяльності. В свою чергу фінансові результати від діяльності впливають на
фінансування капіталу підприємств: позитивні фінансові результати
дозволяють збільшити капітал підприємства, а негативні – зменшити, що
змушує підприємство шукати додаткові джерела його залучення.
19
За належністю підприємству виділяють власний і позичений види його
капіталу.
Власний капітал характеризує загальну вартість коштів підприємства,
що належать йому на правах власності й використовуються ним для
формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, яка
сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою
чисті активи підприємства.
Позичений капітал характеризує залучені для фінансування розвитку
підприємства на поворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності.
Усі форми позиченого капіталу, що використовуються підприємством,
являють собою його фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню в
передбачені терміни.
Термін «фінансування» характеризує всі заходи, спрямовані на
покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію
фінансових ресурсів (грошових коштів, їх еквівалентів та майнових активів),
їх повернення, а також відносини між підприємством та капіталодавцями, які
з цього випливають (платіжні відносини, контроль та забезпечення).
Перш ніж перейти до вивчення механізмів залучення фінансових
ресурсів суб’єктами господарювання, розглянемо основні форми
фінансування. Їх здебільшого класифікують за такими критеріями:
а) залежно від цілей фінансування;
б) за джерелами надходження капіталу;
в) за правовим статусом капіталодавців щодо підприємства.
Залежно від цілей фінансування виокремлюють такі його форми:
фінансування при заснуванні підприємства;
на розширення діяльності;
рефінансування;
санаційне фінансування.
Структурно-логічні взаємозв’язки між окремими формами
фінансування наведені на рис. 1.1 у формі матриці.
20
Статус Позичковий Власний Реструктуризація
інвестора капітал капітал активів
Джерела
фінансування
Чáсткове
Банківські,
фінансування
Зовнішнє комерційні Дезінвестиції
(внески учасників
позички
та засновників)
Забезпечення
Нерозподілений Амортизаційні
Внутрішнє наступних витрат
прибуток відрахування
і платежів
Рис. 1.1. Матриця форм фінансування

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє та
внутрішнє фінансування; за правовим статусом інвесторів — власний капітал
і позичковий капітал. Власний капітал може бути сформований за рахунок
внесків власників підприємства або шляхом реінвестування прибутку.
В іноземних літературних джерелах фінансування за рахунок
нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань досить часто
позначають також як Cash-flow-фінансування.
Позичковий капітал, як і власний, може бути мобілізований із
зовнішніх та внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування
позичкового капіталу належать: кредити банків (довго- і короткострокові);
кредиторська заборгованість за матеріальні цінності, виконані роботи,
послуги; заборгованість за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з
оплати праці тощо).
До внутрішніх джерел формування позичкового капіталу можна
віднести: нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (у т. ч.
так звані стійкі пасиви); доходи майбутніх періодів.
Як джерела фінансування можна розглядати фінансові ресурси
підприємств, що формуються в результаті реструктуризації активів, під чим
розуміють заходи, пов’язані зі зміною складу та структури окремих позицій
активів. У рамках реструктуризації активів розглядають також амортизаційні
відрахування і кошти, які одержує підприємство в результаті дезінвестицій.
21
Щоправда, дискусійним є питання віднесення дезінвестицій до зовнішніх
джерел фінансування. Загальний огляд форм фінансування та їх
класифікацію подано на рис. 1.2.
У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капіталу.
Звичайно, не можна надати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи
іншої форми фінансування. В одних випадках фінансові ресурси слід
формувати через збільшення власного капіталу, в інших — на основі
залучення додаткових позичок. Для одних підприємств вигіднішою є
можливість використовувати внутрішні джерела фінансування, для інших —
зовнішні. Фінансовий менеджер під час прийняття рішень щодо вибору
найбільш прийнятної форми фінансування повинен скористатися
відповідними критеріями.
Для прийняття правильних фінансових рішень слід зважати на критерії,
за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залучення
позичкового і власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел
фінансування тощо. До типових критеріїв можна віднести такі:

Рис. 1.2. Форми фінансування підприємства

22
Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, яким чином та чи інша
форма фінансування вплине на результати діяльності підприємства. При
цьому необхідно виходити з того, що рентабельність активів підприємства
повинна перевищувати вартість залучення капіталу, а також враховувати, що
зростання частки заборгованості в структурі капіталу в окремих випадках
може привести до підвищення прибутковості підприємства, а в інших —
навпаки.
Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма
фінансування вплине на рівень теперішньої та майбутньої
платоспроможності підприємства. Вхідні та вихідні грошові потоки слід
координувати таким чином, щоб у будь-який час підприємство було
спроможним виконати свої поточні платіжні зобов’язання. Цього можна
досягти дотриманням фінансової рівноваги в довгостроковому періоді.
Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства
задовольняють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних
платіжних зобов’язань. Доцільним при цьому вважається розрахунок
показника дюрації (Duration), який характеризує середньозважений строк
непогашеної заборгованості за основною сумою боргу та процентами. Слід
враховувати також можливості пролонгації повернення фінансових ресурсів,
санкції за порушення умов залучення коштів тощо. У разі, якщо фінансовим
менеджментом підприємства неправильно розраховані строки залучення та
використання капіталу або якщо вони порушені через погіршення умов
діяльності підприємства (зменшення обсягів реалізації, неврахування
інфляції при формуванні відпускних цін, високий рівень невиправданої
дебіторської заборгованості, непередбачені штрафи за порушення
податкового законодавства тощо), то фінансова рівновага порушується і
підприємство не в змозі виконати свої платіжні зобов’язання. Якщо
неплатоспроможність є стійкою, то це стає підставою для порушення справи
про банкрутство підприємства.
23
Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми
фінансування, слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень
автономності і самостійності підприємства у разі використання коштів,
збереження інформаційної незалежності та контролю над підприємством у
цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик
структури капіталу.
Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів. Наприклад, емісійні
витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, витрати на
обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації тощо.
Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування,
яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів.
Звичайно, податковий фактор слід розглядати в контексті його впливу на
вартість залучення капіталу в цілому. Наприклад, при мобілізації коштів
шляхом збільшення статутного капіталу слід враховувати, що пов’язані з цим
накладні витрати зменшують об’єкт оподаткування, однак дивіденди, які є
платою за використання власного капіталу, сплачуються за рахунок чистого
прибутку після оподаткування. Натомість проценти за користування
позичками відносяться на валові витрати. Разом з тим, податкові переваги,
які можуть проявлятися при залученні позичкового капіталу, слід зіставляти
із фінансовими ризиками, які при цьому виникають. Використовуючи як
джерела фінансування нерозподілений прибуток, підприємство практично
уникає затрат на мобілізацію коштів, однак на реінвестування може
спрямовуватися лише прибуток, який залишається в розпорядженні
підприємства після оподаткування. Тут слід також враховувати рівень
оподаткування розподіленого та нерозподіленого прибутку, ставки
оподаткування доходів фізичних осіб.
Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення,
необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності,
законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми
фінансування, договірні обмеження тощо.
24
Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення
претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного
боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.
Максимізація доходів власників (дивідендна політика), так звана
концепція Shareholder—Value. Згідно з цим критерієм усі рішення
менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сфері фінансування, повинні
спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності суб’єкта
господарювання — максимізації доходів власників.
На практиці кваліфіковані фінансові менеджери розробляють власну
систему критеріїв, прийняття фінансових рішень, яка, окрім згаданих
критеріїв, може бути доповнена іншими чи дещо спрощена. Для прикладу в
табл. 1.1 наведено загальний огляд порівняльних характеристик
фінансування підприємства за рахунок власного капіталу і позичок.

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика фінансування підприємства за
рахунок власного та позичкового капіталу

Критерії Власний капітал Позичковий капітал
1. Рівень відповідальності Щонайменше у повному
Відсутня; статус кредитора
капіталодавців обсязі
Як правило, участь в
2. Участь в управлінні
Як правило, дає право управлінні підприємством
підприємством
виключена
Обумовлені договором
Дає право участі у розподілі
3. Участь у прибутках проценти; участь у розподілі
прибутків
прибутків виключена
Обмеження згідно з
4. Строк використання Необмежений
договором
5. Кредитне забезпечення Як правило, непотрібне Як правило, необхідне
Плата за користування Проценти за користування
здійснюється за рахунок позиками відносяться на
6. Податковий тягар
прибутку, що залишився валові витрати, тобто
після сплати всіх податків зменшують податковий тягар
7. Порядок повернення у Першочергово, залежно від
В останню чергу
разі банкрутства типу кредитора

Слід зазначити, що з позиції підприємства — об’єкта інвестування
власний капітал є менш ризиковим порівняно з позичковим. Для
25
капіталодавців, навпаки, перебувати в статусі кредитора підприємства є
менш ризиковим, ніж як власник, що зумовлено особливостями
законодавства про банкрутство та деякими іншими чинниками.
Виробляючи стратегію залучення фінансових джерел необхідно
спиратись на «золоте правило фінансування», яке називають також золотим
банківським правилом, або правилом узгодженості строків. Це правило
вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі
строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це
означає, що фінансовий капітал має бути мобілізований на строк, не менший
від того, на який відповідний капітал заморожується в активах підприємства,
тобто в об’єктах основних та оборотних засобів.
Підприємство, додержуючи вимог золотого правила фінансування,
забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність. Але під час
застосування цього правила постає проблема порівняння окремих статей
активу та пасиву балансу (окремих об’єктів інвестування та джерел
фінансування). Це можна (і є сенс) робити лише на стадії планування
фінансово-господарської діяльності.
Загалом вважають, що має діяти принцип «загального фінансування»,
згідно з яким усі активи фінансуються за рахунок усіх пасивів. На практиці
застосовуючи золоте правило фінансування, користуються двома умовами,
що виражають його зміст:
1. (1.1)

2. (1.2)

У разі додержання золотого правила фінансування фінансова рівновага
забезпечується за таких умов: інвестований капітал своєчасно (у передбачені
строки) вивільняється в результаті господарської діяльності; існує
можливість субституції або пролонгації строків повернення капіталу;
26
платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за рахунок надходжень
від операційної та інвестиційної діяльності.
Отже, виникає парадокс. Золоте правило фінансування справджується,
якщо існує можливість пролонгації чи залучення нового фінансового
капіталу в разі настання строків погашення попередньої заборгованості.
Проте якщо можлива субституція чи пролонгація, тоді зовсім не обов’язкова
паралельність строків, на які залучається капітал, та строків інвестування.
Тому фінансова стратегія залучення капіталу має також спиратись і на
«золоте правило балансу».
Золоте правило балансу вимагає не лише паралельності строків
фінансування та інвестування, а й додержання певних співвідношень між
окремими статтями пасивів та активів. Загалом це правило вимагає
виконання двох умов: а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок
власного капіталу та довгострокових позик; б) довгострокові
капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на
довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають
використовуватися не лише для фінансування основних фондів, а й для
довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у
стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо).
Умови золотого правила балансу унаочнює рис. 1.3.

Рис. 1.3. Умови золотого правила балансу

27
Докладніше досліджуючи золоте правило балансу, можна виявити таку
саму суперечність, як і в золотому правилі фінансування. Використання
золотого правила балансу дає змогу уникнути проблем з ліквідністю, якщо
списання активів у результаті господарської діяльності за обсягами і
термінами збігається з погашенням залученого капіталу і якщо грошових
надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у процесі поточної
операційної діяльності. У довгостроковому капіталі має також існувати
можливість пролонгувати строки погашення існуючих кредитів і залучити
новий капітал. Якщо ж такі можливості існують, то дотримання золотого
правила балансу є необов’язковим.

1.3 Ефективність використання фінансових ресурсів підприємств

Професійне управління фінансами с підприємств вимагає глибокого
аналізу фінансових ресурсів, що дасть змогу найточніше оцінити
забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Аналіз
фінансового стану розпочинають з попереднього читання фінансової
звітності.
В залежності від конкретних цілей та завдань можна виконати
фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому
аналітики використовують різноманітні набори показників.
У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності
підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна
компанія, звичайно, мас свій набір таких коефіцієнтів і їх власну
систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті
набір з 10-15 показників [32, с.114].
Як вже зазначалося вище, головним критерієм для визначення
фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність
підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов'язання згідно з
встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна
28
визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню
можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими
короткостроковими зобов'язаннями.
Найпростіше можна визначити платоспроможність на якусь дату на
підставі даних балансу підприємства. Для цього спочатку треба з'ясувати
наявність залишку грошових коштів на поточному рахунку та інших
рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також перевірити
стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості,
щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого
фінансового стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум
заборгованості по банківським кредитам, розрахунках з кредиторами за
товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати
праці.
Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі,
потребує з'ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних
показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу.
Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з
поточного рахунку (особливо одна сума – залишок коштів на кінець
операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому
рахунку – надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства.
Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам,
бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і
фінансового стану підприємства буде однозначною.
Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути
особливу увагу на аналіз його ліквідності.
Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи
в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього
терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з
коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило,
вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал
29
якого складається переважно з запасів. Підприємство вважається ліквідним,
якщо його поточні активи перевищують його короткострокові зобов'язання.
Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно
провести аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу визначається як
ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін
перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по
кожній групі активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 П1 (1.3)
А2 П2 (1.4)
А3 П3 (1.5)
А4 П4 (1.6)
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи
перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково
виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і
свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто
дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.
Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що
ліквідність балансу в тій чи іншій мірі відхиляється від абсолютної. При
цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по
іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині,
оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть
замінити більш ліквідні.
Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності
підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання.
Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в
економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності,
коефіцієнтом загального покриття.
30
Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до
короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

А1+А2+А3
Кп =
П1+П2 (1.7)

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою
мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними
активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1
грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж
1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.
Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.
Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в
ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного
капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового стану на українських
підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з
яких подано нижче.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є
проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з
відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який
очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається
поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

А1+А2
Кшв.лік.=
П1+П2 (1.8)

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта
коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно
високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.
31
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш
ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

А1
Кабс.лік.=
П1+П2 (1.9)

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і
показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може
погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта
повинна перевищувати 0,2.
Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових
працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів
інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників
сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків;
коефіцієнт покриття – для покупців, власників акцій і облігацій
підприємства.
Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в
конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні
чинники – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та
надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку;
високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і
застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із
партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і
фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення
виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює
різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.
Для характеристики джерел формування запасів визначають три
основних показники:
1) наявність власних обігових коштів (ВОК) – визначається як
різниця між капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник
32
характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з
попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності
підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна
записати:

ВОК = КіР – ПА, де (1.10)

КіР – сума капіталу і резервів; ПА – необоротні активи.
2) наявність власних і довгострокових позикових джерел
формування запасів і витрат (ВД) – визначається шляхом збільшення
значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, (1.11)

де ДП – довгострокові пасиви.
3) загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат
(ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму
короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, (1.12)

де КПК – короткострокові позикові кошти.
Цій трійці показників наявності джерел формування запасів
відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього
формування:
1) надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів ( ВОК):

ВОК = ВОК – З,
(1.13)

33
де З – запаси.
2) надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел
формування запасів ( ВД):

ВД = ВД – 3 (1.14)

3) надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел
формування запасів ( (ОД):

ОД = ОД – 3 (1.15)

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири
типи фінансової стійкості:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах
розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка
гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З < ВОК + К, (1.16)

де К – кредити банківських установ, а також кредиторська
заборгованість за товари.
З = ВОК + К (1.17)

3. Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем
платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення
рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

З = ВОК + К + ДПФН, (1.18)

34
де ДПФН – джерела, що послаблюють фінансову напруженість.
4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на
межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і
дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської
заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К (1.19)

Таким чином, фінансова стійкість підприємства є комплексним
поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь
із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших,
прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися
спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.
Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко
різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а
значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів
здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.
Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:
1) за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх
факторів;
2) за важливістю результату – основних і другорядних;
3) за структурою – простих і складних;
4) за часом дії – постійних і тимчасових.
Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом
відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості
впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість,
найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо
залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми
щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід
35
керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись
управляти фінансовою стійкістю.
Важливими факторами фінансової стійкості є також податкова й
кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й
зовнішньоекономічних зв'язків тощо.
Ділова активність підприємства характеризується абсолютними і
відносними результативними показниками використання ресурсів та
обсягами господарської діяльності.
Ділова активність підприємства знаходить своє відображення,
насамперед, у досягнутих абсолютних показниках, які характеризуються
розміром обсягів господарської діяльності, доходу (виручки), фінансових
результатів,
податками.
Аналізуючи ступінь ділової активності підприємства, необхідно
оцінити оптимальне співвідношення темпів зміни наступних показників:

ЧП>ЧД>А> 1,00 (1.20)

де ЧП - чистий прибуток; ЧД - чистий дохід; А - активи.
Ця залежність означає, що:
а) активи підприємства зростають;
б) у порівнянні зі зростанням активів чистий дохід (виручка)
зростає більш високими темпами, тобто майнові ресурси підприємства
використовуються більш ефективно;
в) найбільшими темпами зростає чистий прибуток.
Наявні на підприємстві відхилення від теоретичного співвідношення, в
умовах реконструкції виробництва слід розглядати, як такі, що направлені на
збільшення ефективності його господарської діяльності в майбутньому.
Ефективність використання ресурсів визначається їх оборотністю -
оборотом, виміряним у часі. Економічне значення оборотності полягає в
36
тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству активів для
здійснення процесу виробництва та збуту продукції (товарів, робіт, послуг).
Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через
характеристику системи показників. Загальний їхній зміст – визначення суми
прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні
показники, то вони практично не підпадають під вплив інфляції.
Основними показниками рентабельності, якими вимірюється
дохідність підприємств в Україні, є наступні:
Рентабельність активів (майна) (Ра) – показує, який прибуток одержує
підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

ЧП
Ра =
А , (1.21)

де ЧП – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства
(чистий прибуток); А – середній розмір активів.
Рентабельність поточних активів (Рпа) – показує, скільки прибутку
одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

ЧП
Рпа =
Ап , (1.22)

де Ап – середній розмір поточних активів.
Рентабельність інвестицій (Рі) – показник, що відображає ефективність
використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник
відображає оцінку "майстерності" керування інвестиціями:

П
Рі =
ВК+ДЗ , (1.23)

37
де П – загальна сума прибутку за звітний період; ВК – середній розмір
власного капіталу; ДЗ – середній розмір довгострокових зобов'язань.
Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності
від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності
продукції.
Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно
зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються
основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і
внаслідок цього відбувається зростання показника рентабельності
виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів
знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції.
Отже, чинники прискорення обіговості матеріальних обігових коштів є
одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Отже, дослідження методики оцінки фінансового потенціалу
підприємств дозволило визначити склад показників, які визначають рівень
ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (рис.1.4).
Залежно від змісту та задач аналізу фінансових ресурсів
використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність;
статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського)
бухгалтерського обліку; вибіркові дані; експертні оцінки.
Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити
висновок, що одним з факторів забезпечення прибутковості суб’єктів
господарювання є ефективне використання (включаючи аналіз і планування)
фінансових ресурсів.
38

Рис.1.4. Склад показників, що визначає рівень фінансового потенціалу
підприємства

Ефективність фінансування підприємства неабияк визначається
структурою джерел формування ресурсів, що залежать від форми власності,
виду діяльності, територіального розміщення та інших факторів впливу.
Очевидно, зростання частки власних фінансових ресурсів щодо позичених і
залучених дає змогу зробити висновок про зростання ефективності
фінансування підприємства.
39
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЧЕРКАСИ-СОЯ»

2.1. Фінансово-економічна характеристика діяльності
підприємства

Дослідження менеджменту фінансування сільськогосподарського
підприємства провадилося на матеріалах приватного підприємство
«ЧЕРКАСИ-СОЯ» яке було створено в 1998 році. Компанія займалась
вирощуванням, збором та продажем зернових та технічних культур.
Професійний підхід до справи, наполегливість та відповідальність були
рушійними силами компанії і виробництво швидко набирало обертів.
Незважаючи на кризу тих часів, керівництву не тільки вдалося створити
конкурентоспроможну компанію, а й вийти на кращі показники по
врожайності в районі. Нині ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» займається вирощуванням
та продажем насіння і зернових культур, засобами захисту рослин та
мінеральними добривами, наданням сільськогосподарських та транспортних
послуг. Вже багато років співпрацює з такими провідними підприємствами
агросфери, як «Амако», «Ерідон», «Syngenta».
Господарська активність сільгосппідприємства залежить від поєднання
земельних ресурсів, споруд, предметів праці й робочої сили. При цьому
умови виробництва сільськогосподарських підприємств визначаються їх
розмірами, організаційною та галузевою структурою, спеціалізацією та
інтенсивністю виробництва.
Агропідприємство має у своєму розпорядженні потрібні основні засоби
(ангари, гаражі для сільськогосподарської техніки, склади для зберігання
продукції тощо) й оборотні засоби.
40
Земельна ділянка є важливим активом для аграрних підприємств,
оскільки вона визначає їхню можливість розвивати сільськогосподарську
діяльність та вирощувати сільські культури. Володіння достатньою
земельною площею дозволяє підприємствам забезпечувати продовольчу
безпеку та забезпечувати виробництво сільськогосподарської продукції для
ринку. Крім того, земельна ділянка є основою для впровадження сучасних
агротехнологій, що підвищують ефективність виробництва та прибутковість
аграрних підприємств. Склад земельних ресурсів господарства та їх
структурний розподіл представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Обсяги земельних ресурсів сільгосппідприємства за 2020-
2024 рр.
Рівень Розраховуючи на 1
Показник Обсяг с.-г. Обсяг ріллі,
оброблюваних працівника, га
Рік угідь, га га
земель, % с.-г. угідь ріллі
2020 353,8 336,7 95,17 12,208 11,618
2021 350,4 334,2 95,38 12,068 11,519
2022 350,2 334,4 95,49 12,067 11,516
2023 350,3 334,3 95,43 12,069 11,518
2024 351,2 335,8 95,62 12,072 11,608
Відхилення
2024 р. від 99,27 99,73 100,47 98,89 99,91
2020 р., %

Аналіз таблиці 2.1 показує, що площа землі сільгосппідприємства за
останні 5-ть років зменшилася: в 2022 році проти 2018 року її обсяг
зменшився на 0,73%. Відповідно, площа ріллі зменшилася на 0,27%. Це
відбулося за рахунок зменшення площі орендованих земель при кінець 2022
року. Водночас площа ріллі за аналізований період дещо збільшилася, хоча й
на незначну зміну – на 0,47%. Таким чином, площа угідь на одного
працівника у 2022 році зменшилася на 1,11% проти 2018 року, тоді як площа
оброблюваних земель аналогічно зменшилася на 0,09%. Зменшення площі
оброблювальної землі може бути наслідком економічних труднощів, зокрема,
41
нестатку фінансових ресурсів для збереження та обробки більшої земельної
площі.
На базі підприємства створено біолабораторію, що займається
вирощуванням трихограм – екологічно чистого біопрепарату, що захищає
рослини від шкідників.
ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» надає послуги з транспортування зернових, в
автопарку підприємства знаходиться велика кількість техніки для
транспортування зернових, мінеральних добрив, рідини та с/г техніки.
На підприємстві працює млин, що може обробляти 15 тон зерна за
добу. З однієї тони зерна млин дає 50% вищого сорту, 22% першого сорту та
27% висівок.
Окрім сільськогосподарських робіт ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» займається
металообробкою. На власному обладнанні технічний відділ виготовляє
металеві деталі для с/г техніки та інші вироби за індивідуальними
замовленнями.
В 2024 році підприємство залучило інвестицій на суму близько
2,0 млн. грн.
ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» є не тільки професіоналом у своїй галузі, а й
соціально-орієнтованим підприємством. Вже зараз вводиться в дію
затверджений спільно з районною адміністрацію план соціальних заходів, що
має на меті підвищити рівень життя дітей, молоді, та інших верств населення,
що потребують допомоги.
Для того, щоб оцінити поточний і прогнозний фінансовий стан
підприємства, необхідно провести фінансовий аналіз. Він є методом оцінки і
прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних
бухгалтерського обліку та звітності. Його завдання – оцінити фінансовий
стан, з’ясувати можливості підвищення ефективності роботи підприємства за
допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку
підприємства, виходячи із потреб у фінансових ресурсах.
42
Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-
економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче
потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів,
кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства
цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному; вони
заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

2.2 Аналіз показників фінансово-господарської діяльності

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна
відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові
результати діяльності і баланс - підсумковий синтетичний документ про
склад засобів діяльності підприємства та джерела їх формування в грошовій
формі на певну дату.
Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її
прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в
результаті проведення операції, до витрат, пов’язаних із її проведенням.
Прибутковість виробничо-господарської діяльності підприємства називають
рентабельністю. Рентабельність підприємства (Рп) – характеризує
ефективність управління підприємством, показує скільки прибутку припадає
на 1 грн. активів.
чистий _ прибуток
Рентабельність підприємства = (2.2)
Середньорічна _ вартість_ активів
1758,4
Рп(2022 р.)= х 100%=3%
(541238,9 + 59733,4) 2
1812,3
Рп (2023 р.) = х 100% = 2,8%
(59733,4 + 70701,2) 2
2466,5
Рп (2024 р.)= х 100% = 3,6%
(59733,4 + 70701,2) 2
Рентабельність власного капіталу (Рвк) – показує величину одержаного
прибутку на одну гривну капіталу власників.
43
Чистий_ прибуток
Рен. власн. кап. = (2.3)
Середньорічна _ вартість_ власного _ капіталу
1758,4
Рвк (2022 р.)= х 100%=4,8%
(34534,1+ 38371,1) 2
1812,3
Рвк (2023 р.)= х 100%=4,4%
(38371,1+ 40572,8) 2
2466,5
Рвк (2024 р.) = х 100% =6,2%
(38371,1+ 40572,8) 2
Рентабельність продажу (Рпродажу) – характеризує розмір прибутку, що
надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт,
послуг).
Чистий_ прибуток
Рентабельність продажу = (2.4)
Сума _ проданої _ продукції
4347,0
Р продажу (2022 р.)= х 100% = 13,1%
132945,6
6331,3
Р продажу (2023 р.) = х100%=18,6%
134013,0
9442,6
Р продажу (2024 р.)= х 100% =23,2%
40618,7
Рентабельність продукції (Рпродукції ) – показує, скільки прибутку
отримало підприємство в розрахунку на одну гривню понесених витрат.
Прибуток _ від _продажу
Рентабельність продукції = (2.5)
Собівартість _ продукції
4347,0
Р продукції (2022 р.)= х 100% = 15,2%
28598,6
6331,3
Р продукції (2023 р.) = х100%=22,8%
127681,1
9442,6
Р продукції (2024 р.)= х 100% =30,2%
31176,1
Чиста рентабельність підприємства показує, який прибуток отримує
підприємство на кожну грошову одиницю інвестованих в основні засоби
коштів.
44
Показник чистої рентабельності підприємства =
Чистий_ прибуток_ підприємства
= (2.6)
Середньорічна _ вартість_ майна _ підприємства
1048,2
Р підприємства (2022р.) = х 100% = 1,8%
(54128,9 + 59733,4)
2
1008,5
Р підприємства (2023р.) = х 100% = 1,5%
(59733,4 + 70701,2)
2
1664,3
Р підприємства (2024р.) = х 100% = 2,6%
(59733,4 + 70701,2)
2
Коефіцієнт прибутковості підприємства показує який чистий прибуток
отримало підприємство з однієї гривні продажу.
Чистий_ прибуток
Коефіцієнт прибутковості = (2.7)
Чистий_ дохід_ від _ реаліз._ продукції
1048,2
К прибутковості (2022р.) = х 100% = 3,1%
32945,66
1008,5
К прибутковості (2023р.) = х 100% =2,9 %
40618,7
1664,3
К прибутковості (2024р.) = х 100% =4%
40618,7
Зведемо показники рентабельності підприємства в таблицю

Таблиця 2.1 Аналіз показників рентабельності підприємства 2022 – 2024 рр.
Показник 2022 р. 2023 р. Відхи- 2024 р. Відхилення
лення
1 2 3 4 5 6
Рентабельність 3 2,8 -0,2 3,6 0,8
підприємства, %
Рентабельність 4,8 4,4 -0,4 6,2 1,8
власного капіталу, %
Рентабельність 13,1 18,6 5,5 23,2 4,6
продажу, %
Рентабельність 15,2 22,8 7,6 30,2 7,4
продукції, %
Чиста рентабельність 1,8 1,5 -0,3 2,6 1,1
підприємства, %
45
Коефіцієнт 3,1 2,9 -0,2 4 1,1
прибутковості
підприємства, %

Аналізуючи показники рентабельності підприємства ми бачимо, що в
2023 році рентабельність знизилась на 0,2% що є негативним. В 2024 році
рентабельність підвищилась на 0,8%. Це сталося внаслідок збільшення
чистого прибутку підприємства в 2024 році.
Рентабельність власного капіталу також знизилась в 2023 році (на 0,4%
порівняно з 2022 роком) і збільшилась на 1,8% в 2024 році порівняно з 2023р.
Рентабельність продажу має задовільні показники і, (як видно з
проаналізованих 2022-2024 рр.) має тенденцію до збільшення.
Рентабельність продукції також має задовільне значення і має
тенденцію до збільшення, що є позитивним моментом.
Загалом же, чиста рентабельність підприємства в 2023 році зменшилась
на 0,3% і в 2024 збільшилася на 1,1%, внаслідок збільшення чистого
прибутку підприємства.
Коефіцієнт прибутковості підприємства має таку ж тенденцію
(зменшення на 0,2% в 2023 році і збільшення на 1,1% в 2024 році). Це також
пов’язано зі збільшенням чистого прибутку підприємства у 2024 році.
Коефіцієнт автономії (Кавтономії) - показує, яку частину в загальних
вкладень у підприємство становить власний капітал і характеризує фінансову
незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансової діяльності
Загальна _ сума_ власних _ коштів
Коефіцієнт автономії = (2.8)
Підсумок_ балансу
34534,1
Кавтономії (2022р.) = = 0,641
53822,8
38371,1
Кавтономії (2023р.) = = 0,642
59733,4
40572,8
Кавтономії (2024р.) = = 0,57
70701,2
46
Коефіцієнт фінансової залежності (КФін. залежн) – показник обернений до
коефіцієнта автономії, показує яку суму загальної вартості майна
підприємства припадає на 1 грн. власних коштів.
підсумок_ балансу
Коефіцієнт фінансової залежності = (2.9)
Загальна _ сума_ власних _ коштів
53822,8
КФін. залежн. (2022р.) = = 1,56
34534,1
59733,4
КФін. залежн. (2023р.) = = 1,5
38371,1
70701,2
КФін. залежн. (2024р.) = = 1,74
40572,8
Коефіцієнт маневреності власних засобів (КМ.В.З.) – характеризує
ступінь мобільності власних засобів підприємства.
Заг._ сума_ власн._ коштів − необор._ активи
К. маневр. власн. засобів = (2.10)
Загальна _ сума_ власних _ коштів
34534,1− 30795,7
КМ.В.З.(2022р.)= =0,1
34534,1
38371,1− 33841,5
КМ.В.З (2023р.)= = 0,11
38371,1
40572,8− 37453,2
КМ.В.З. (2024р.) = = 0,08
40572,8
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу (КМ.Р.К.) – характеризує
ступінь мобільності використання власних коштів підприємством.
Власні_ оборотні _ кошти
К. маневр. робочого кап. = (2.11)
Сума _ джерел_ власних _ коштів
22842,9 − 6016,5
КМ.Р.К. (2022р.) = = 0,49
34534,1
25381,1− 6275,2
КМ.Р.К. (2023р.) = = 0,5
38371,1
32269,1−11302,5
КМ.Р.К.. (2024р.) = = 0,51
40572,8
Коефіцієнт фінансової стабільності (Кфін.стаб) - показує співвідношення
власних і залучених коштів, вкладених у діяльність підприємства і
47
характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела
фінансування.
Власний _ капітал
Коефіцієнт фінансової стабільності = (2.12)
Залучений _ капітал
34534,1
Кфін.стаб (2022р.) = = 1,76
0,1+13578,2 + 6016,5
38371,1
Кфін.стаб (2023р.) = = 1,79
0,1+15086,9 + 6275,2
40572,8
Кфін.стаб (2024р.) = = 1,34
16006,5+11302,5+ 2819,5
Коефіцієнт автономії – визначає частку коштів власників підприємства
в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує
можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов’язання за рахунок
використання власних коштів, незалежність його функціонування від
позикових коштів.
Власний _ капітал
Коефіцієнт автономії = (2.13)
Активи _ підприємства
34534,1
К автономії (2022 р.) = =0,64
30795,7 + 22842,9 + 490,3
38371,1
К автономії (2023 р.) = =0,64
33841,5+ 25381,1+ 510,7
40572,8
К автономії (2024 р.) = =0,57
37453,2 + 32269,1+ 979,0
Коефіцієнт концентр. позикового капіталу (Кконц..поз. кап) – характеризує
частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно
підприємства.
Позиковий _ капітал
Коефіцієнт концентр. позикового капіталу = (2.14)
Активи _ підприємства
0,1+13578,2 + 6016,5
Кконц..поз. кап (2022р.) = =0,36
30795,7 + 22842,9 + 490,3
0,1+15086,9 + 6275,2
Кконц..поз. кап(2023р.)= =0,36
33841,5+ 25381,1+ 510,7
16006,5+11302,5+ 2819,5
Кконц..поз. кап (2024р.) = = 0,42
37453,2 + 32269,1+ 979,0
48

Зведемо показники фінансової стійкості підприємства в таблицю
Таблиця 2.2. Аналіз показників фінансової стійкості підприємства 2022 –
2024 рр.

Назва показника 2022р. 2023р. Відхилення 2024р. Відхилення
1 2 3 4 5 6
Коефіцієнт автономії 0,641 0,642 0,001 0,57 -0,072
Коефіцієнт фінансової
залежн. 1,56 1,5 -0,06 1,74 0,24
Коефіцієнт маневр.
власних засобів 0,1 0,11 0,01 0,08 -0,03
Коефіцієнт маневр.
робочого капіталу 0,49 0,5 0,01 0,51 0,01
Коефіцієнт фінансової
стабільності 1,76 1,79 0,03 1,34 -0,45
Коефіцієнт конц.
позик. Капіталу 0,36 0,36 0 0,42 0,06

З таблиці аналізу показників фінансової стійкості видно, що за два роки
фінансова стійкість підприємства майже не змінилася. Протягом 2022-2024
рр. коефіцієнт автономії вищий за нормативне значення (0,5), хоча в 2024
році він незначно зменшився. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу
лише в 2022 році менший за нормативне значення (0,5) на 0,01. А в наступні
2 роки має тенденцію до збільшення, що говорить про підвищення
мобільності використання оборотних засобів.
2
1,8
Коефіцієнт автономії
1,6
1,4
1,2
1 Коефіцієнт фінансової
0,8 залежності
0,6
0,4
0,2 Коефіцієнт фінансової
0 стабільності
2022 2023 2024

49
Рис. 2.1.Динаміка показників фінансової стійкості підприємства за
2022-2024 рр.

Коефіцієнт фінансової стабільності також більший за нормативне
значення, що становить 1. Хоча в 2024 році відхилення, порівняно з
попереднім роком становить -0,45. Це сталося внаслідок збільшення
залученого капіталу. Інші показники фінансової стійкості підприємства
знаходяться в межах нормативного значення і протягом трьох років
одинакові.
Фінансовий стан підприємства за певний період можна оцінити за
допомогою таких коефіцієнтів ліквідності:
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) (К п) - показує, яку частину
поточних зобов'язань спроможне погасити підприємство, якщо реалізує всі
свої оборотні активи, у тому числі й матеріальні запаси (Цей коефіцієнт
показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну
гривну поточних зобов'язань).
Поточні _ активи
Коефіцієнт покриття = (2.15)
Короткострокові _ зобов' язання
22842,9
К п (2022 р.) = = 3,8
6016,5
25381,1
К п (2023 р.) = = 4
6275,2
32269,1
К п (2024 р.) = = 2,9
11302,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш л)- показує, яку частину поточних
зобов'язань підприємство може погасити за рахунок найбільш ліквідних
оборотних коштів: грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових
інвестицій і дебіторської заборгованості. Він відображає платіжні
можливості підприємства з погашення поточних зобов'язань за умови
своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
50
Поточні _ активи −ТМЗ
Коефіцієнт швидкої ліквідності = (2.16)
Поточні _ пасиви
18882,9
Кш л (2022 р.) = = 3,1
6016,5
20980,8
Кш л (2023р.) = =3,3
6275,2
27149,9
Кш л (2024р.) = = 2,4
11302,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАбс.Л)- характеризує негайну
готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість.
Грошові_ кошти + Короткост._ фін._ вкл
Коефіц. абсол. лік. = (2.17)
Поточні _ пасиви
19,3
КАбс.Л (2022 р.) = = 0,003
6016,5
21,4
КАбс.Л (2023 р.) = = 0,003
6275,2
0,1
КАбс.Л (2024 р.) = = 0,000008
11302,5
Робочий капітал (Рк) – є фінансовою стійкістю, що теоретично дає
можливість підприємству погасити всі або більшу частину своїх
короткострокових зобов’язань та продовжувати працювати.
Робочий капітал = оборотні активи – короткострокові зобов’язання (2.18)
Рк (2022р.) = 22842,9 – 6016,5 = 16826,4 тис.грн.
Рк (2023р.) = 25381,1 – 6275,2 = 19105,9 тис.грн.
Рк (2024р.) = 32269,1 – 11302,6 =20966,6 тис.грн.
Частка оборотних засобів в активах (ЧОЗ в акт.) – показує питому вагу
оборотних засобів в майні підприємства.
Оборотні _ засоби
Частка оборотних засобів в активах = (2.19)
Валюта _ балансу
22842,9 25381,1
ЧОЗ в акт. (2022р.) = = 0,42 ЧОЗ в акт. (2023р.) = = 0,42
54128,9 59733,4
32269,1
ЧОЗ в акт. (2024р.) = = 0,46
70701,2
51
Зведемо показники ліквідності підприємства в таблицю
Таблиця 2.3. Аналіз показників ліквідності підприємства 2022 – 2024 рр.
Назва показника 2022р. 2023р. Відхилення 2024р Відхилення
1 2 3 4 5 6
Загальний коефіц. ліквідності, 3,8 4 0,2 2,9 -1,1
Коефіц. швидкої
ліквідності, 3,1 3,3 0,2 2,4 -0,9
Коефіц. абсолютної
ліквідності, 0,003 0,003 0 - -
Робочий капітал, тис.грн 16826 19106 2279,5 20967 1860,7
Частка обор. засобів
в активах, % 0,42 0,42 0 0,46 0,04

Аналізуючи ліквідність підприємства, можна зробити висновки, що в
ліквідності підприємства істотних змін не відбулося. Загальний коефіцієнт
ліквідності має значення, що перевищує нормативне 2. Це говорить про те,
що підприємство має достатньо оборотних засобів для покриття своїх боргів.
Коефіцієнт швидкої ліквідності також перевищує норму (> 1), хоча на кінець
2023 року даний коефіцієнт значно зменшився за рахунок збільшення в 2023
році поточних зобов’язань.
Не задовольняє нормативне значення коефіцієнт абсолютної
ліквідності, що говорить про нездатність підприємства негайно ліквідувати
короткострокову заборгованість.
Важливим для підприємства є наявність чистого робочого капіталу.
Якщо підприємство має робочий капітал, це говорить про те, що воно здатне
не тільки сплатити поточні борги, але й має в своєму розпорядженні
фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. В 2023
році по відношення до 2022 року робочий капітал збільшився на 2279,5тис.
грн. і в 2024 році збільшився ще на 1860,7 тис. грн., що є позитивним
моментом.
Фондовіддача – показник, що показує яку суму отримує підприємство з
1 грн. коштів вкладених в основні засоби.
52
Виручка
Фондовіддача = (2.20)
Середньоріч._ варт._ осн._ засобів
32945,6
Ф(2022р.)= = 1,27
24649,9 + 27087,8
34013
Ф(2023р.)= = 1,25
27087,8+ 27214
40618,7
Ф(2024р.)= = 1,49
27087,8+ 27214
Фондомісткість – показник обернений до показника фондовіддачі і
показує суму коштів, яку використало підприємство на формування основних
засобів, щоб отримати 1 грн. продажу.
Середньорічн._ варт._ осн._ засобів
Фміст = (2.21)
Виручка
24649,9 + 27087,8
Фміст(2022р.) = =0,78
32945,6
27087,8+ 27214
Фміст(2023р.) = = 0,79
34013
27087,8+ 27214
Фміст(2024р.)= = 0,67
40618,7
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів – визначає кількість
оборотів, яку здійснюють оборотні засоби протягом звітного періоду.
Сума _ продажу
Коеф. оборотн. оборотних засобів = (2.22)
Середньоріч._ варт._ обор._ засобів
32945,6
КОборотн.об.зас(2022р.) = = 1,36
22842,9 + 25381,1
34013
КОборотн.об.зас(2023р.) = = 1,18
25381,1+ 32269,1
40618,7
КОборотн.об.зас(2024р.) = = 1,4
25381,1+ 32269,1
Тривалість обороту оборотних засобів – характеризується кількістю
днів, протягом яких оборотні засоби проходять усі стадії одного кругообігу.
Кільк._ днів _ в _ періоді
Тривалість обороту оборотних засобів = (2.23)
Коболртн. _ об. _ зас
53
365
Тривал. обороту об. зас (2022р.) = = 268 днів
1,36
365
Тривал. обороту об. зас (2023р.) = = 309 днів
1,18
365
Тривал. обороту об. зас (2024р.) = = 260 днів
1,4
Коефіц. оборотн. виробничих запасів - показує кількість оборотів, яку
здійснюють виробничі запаси протягом звітного періоду.
Сума _ продажу
К. оборотн. вир.запасів = (2.24)
Середньоріч._ варт._ виробн._ запасів
32945,6
КОб.виробн. запасів(2022р.) = = 7,88
4180,3
34013
КОб.виробн .запасів(2023р.) = = 7,14
4759,6
40618,7
КОб.виробн. запасів(2024р.) = = 8,53
4759,6
Тривалість обороту виробничих запасів - характеризується кількістю днів,
протягом яких виробничі запаси проходять усі стадії кругообігу.
кільк _ днів _ в _ періоді
Тривалість обороту виробничих запасів = (2.25)
КОб _ виробн _ запасів
365
Тривал. обороту вир. запас. (2022р.) = = 46 днів
7,88
365
Тривал. обороту вир. запас. (2023р.) = = 52 дні
7,14
365
Тривал. обороту вир. запас. (2024р.) = = 43 дні
8,53

Коефіц. оборотн. засобів в розрахунках – визначає кількість обороту
засобів в розрахунках протягом звітного періоду.
Сума _ продажу
Коефіц. оборотн. засобів в розрах. = (2.26)
Середнріч_ варт _ засобів_ в _ розрах
32945,6
КОбор.зас.в розрах (2022р.)= = 1,6
19482,9
54
34013
КОбор.зас.в розрах (2023р.)= = 1,4
23787
40618,7
КОбор.зас.в розрах (2024р.)= = 1,7
23787
Тривалість обороту засобів в розрахунках – характеризується кількістю
днів протягом яких засоби в розрахунках походять усі стадії одного
кругообігу.
кільк._ днів _ в _ періоді
Тривалість обороту засобів в розрахунках = (2.27)
КОбор.зас.в _ розрах
365
Трив. обор. зас. в розрах.(2022р.) = =288
1,6
365
Трив. обор. зас. в розрах.(2023р.) = =260
1,4
365
Трив. обор. зас. в розрах.(2024р.) = =98
3,7
Тривалість погашення дебіторської заборгованості – вказує строк за
який дебіторська заборгованість покупців перетворюється на грошові кошти.
Тривал. погаш. дебіт. заборг. = Заборгов (2.28)
Сума _ продажу
Кільк ._ днів _ в _ періоді
32945,6
Тривал. погаш. дебіт. заборг.(2022р.) = 9195,5/ =102 дні
365
34013
Тривал. погаш. дебіт. заборг.(2023р.) = 10217,1/ =110 днів
365
40618,7
Тривал. погаш. дебіт. заборг.(2024р.) = 17038,7/ =154 дні
365
Тривалість операційного циклу - характеризує період перетворення
виробничих запасів на грошові кошти.
Трив. операц. циклу=трив. об.зас. в розрах + трив. обороту вир. запас. (2.29)
ТОЦ (2022р.) =46+288=334 дні
ТОЦ (2023 р.)= 52+260 = 312 днів
ТОЦ (2024р.)= 43+98=141 день
55
Коефіцієнт оборотності майна – показує кількість оборотів, що
здійснює майно протягом звітного періоду.
сума_ продажу
Коефіцієнт оборотності майна = (2.30)
Сер.річн._ варт._ майна
32945,6
КОбор. майна(2022р.) = = 0,58 рази
(54128,9 + 59733,4)
2
34013
КОбор. майна(2023р.) = = 0,52 рази
(59733,4 + 70701,2)
2
40618,7
КОбор. майна(2024р.) = = 0,62 рази
(59733,4 + 70701,2)
2
Тривалість обороту майна – характеризується кількістю днів, протягом
яких майно проходить усі стадії одного кругообігу.
кільк._ днів _ в _ періоді
Тривалість обороту майна = (2.31)
КОбор. _ майна
365
Тр. об. майна (2022р.) = = 629 днів
0,58
365
Тр. об. майна (2023р.) = = 701 день
0,52
365
Тр. об. майна (2024р.) = = 589 днів
0,62
Сер.річн._ варт._ майна
Коефіц. завантаженості майна = (2.32)
Сума _ продажу
56931,15 65217,3
Кзавант.майна (2022р.)= = 1,7 Кзавант.майна(2023р.) = = 1,9
32945,6 34013
65217,3
Кзавант.майна(2024р.) = = 1,6
40618,7
Зведемо показники в таблицю 2.4.
Аналізуючи показники ділової активності ми бачимо, що в 2022 і в
2023 році збільшилася сума продажу і, відповідно, збільшився прибуток від
продажу, що, безумовно, є позитивною тенденцією.
В 2023 році, порівняно з 2022 зменшилася фондовіддача на 0,02, що
говорить про незначне зменшення прибутку, що його отримує підприємство з
56
1 грн, коштів, вкладених в основні засоби. Але в 2024 році цей показник зріс
на 0,24.

Таблиця 2.4. Аналіз показників ділової активності підприємства за 2022 –
2024 рр.
Назва показника 2022р 2023р. Відхилення 2024р. Відхилення
1 2 3 4 5 6
Сума продажу продукції, тис. грн 32946 34013 1067,3 40619 6605,7
Прибуток від продажу, тис. грн 4347 6331,3 1984,3 9442,6 3111,3
Фондовіддача 1,27 1,25 -0,02 1,49 0,24
Фондомісткість 0,78 0,79 0,01 0,67 -0,12
Коеф. оборотності оборотних
1,36 1,18 -0,18 1,4 0,22
засобів
Трив. обороту
268 309 41 260 -49
оборотних засобів
Коеф. оборотності виробничих
7,88 7,14 -0,74 8,53 1,39
запасів
Трив. обороту
46 52 6 43 -9
виробничих запасів, днів
Коеф. обороту засобів в
1,6 1,4 -0,2 1,7 0,3
розрахунках
Трив. обороту
288 260 -28 98 -162
засобів в розрахунках, днів
Тривалість погашення
102 110 8 154 44
дебіторської заборг., днів
Тривалість операційного циклу.,
334 312 -22 141 -171
днів
Коефіц. оборотності майна, %
0,58 0,52 -0,06 0,62 0,1

Тривалість обороту майна, днів 629 701 72 589 -112
Коефіцієнт завантаженості майна 1,7 1,9 0,2 1,6 -0,3

Показник фондомісткості в 2023 році відносно 2022 р. незначно
збільшився. Це означає, що підприємству в 2023 р. на кожен гривень виручки
потрібно затратити більше коштів чим в 2022 р. В 2024 році цей показник
зменшився на 0,12, що є позитивним моментом.
Тривалість операційного циклу, характеризує період перетворення
виробничих запасів на грошові кошти. В 2023 р. цей показник зменшився на
22 дні, що є позитивним, і в 2024 році зменшився ще на 171 день.
З проведеного аналізу можна зробити такі висновки: підприємство
рентабельне, коефіцієнти фінансової стійкості перебувають в нормі, що
57
говорить про те, що підприємству, в найближчий період часу не загрожує
банкрутство, хоча в 2024 році фінансова стійкість підприємства незначно
зменшилась, внаслідок збільшення залученого капіталу.
Отже, незважаючи на те, що стан, досліджуваного нами підприємства
задовільний і підприємству, на сьогоднішній день не загрожує банкрутство,
керівництву підприємства необхідно систематично, ретельно контролювати
фінансовий стан. Як відомо, будь який вид підприємницької діяльності
обтяжений ризиком, в тому числі і ризиком фінансового краху. Ось чому
існує потреба постійно контролювати стан підприємства задля економічної
безпеки даного об’єкта господарської діяльності.

2.3. Аналіз ризику банкрутства сільськогосподарського
підприємства

Для аналізу ризику банкрутства підприємства скористаємося аналізом
показників рентабельності, коефіцієнта автономії та коефіцієнта покриття, а
також розрахуємо показник стійкості фірми (коефіцієнт Альтмана).
Граничне значення коефіцієнта автономії дорівнює 0,5, але чим воно
більш близьке до 1, тим краще. В нашому випадку коефіцієнт автономії
стабільний протягом трьох років і не опускається нижче граничної межі, що
свідчить про стійкий стан підприємства.
Аналізуючи коефіцієнт покриття, який характеризує здатність фірми
виконувати власні обов’язки перед кредиторами і забезпечувати
функціонування власного виробництва, можна зробити висновок, що
підприємству слід насторожитися тому що значення даного показника
стрімко впало в 2024 році. Це сталося внаслідок збільшення залучених
коштів підприємства в 2024 році. Незадовільне значення має також
коефіцієнт ліквідності даного підприємства.
Аналізуючи показники рентабельності підприємства ми бачимо, що в
2023 році рентабельність знизилась на 0,2% що є негативним. В 2024 році
58
рентабельність підвищилась на 0,8%. Це сталося внаслідок збільшення
чистого прибутку підприємства в 2024 році.
Важливим показником недопущення банкрутства підприємства є його
прибуток, так як підприємство знаходиться в економічній безпеці, якщо його
діяльність прибуткова. Рівень економічної безпеки залежить від того, чи має
в наявності підприємство прибуток, якого було б достатньо для дотримання
умов, що сприяють забезпеченню економічної безпеки підприємства.
Зроблене твердження обумовлює необхідність аналізу прибутку
підприємства.

валовий прибуток
10000
8000
валовий
6000 прибуток
4000
2000
0
2022 2023 2024

Рис. 2.2. Динаміка валового прибутку підприємства (2022 - 2024 рр.)

Як видно з рис. 2.2 валовий прибуток підприємства збільшився і в 2023
і 2024 році.
Розрахуємо загальну оцінку стабільності фірми за такою формулою
Z = 1,2Х1 + 1,4Х2 + 3,3Х3 + 0,6Х4 + 1,0Х5 (2.32)
де Z – показник стійкості фірми;
59
Х1 – показник ефективності працюючого капіталу, який визначається
відношенням різниці оборотними коштами (ПРО) і короткостроковою
заборгованістю (Зк) до загальної суми активів (А):
ПРО − З
X = К
1 (2.33)
А
Х2 - показник ефективності накопиченого капіталу. Він визначається
відношенням накопиченого капіталу (Нк - залишки попередніх років) до
загальної суми активів:
Н
X = К
2 (2.34)
А
Х3 - показник рентабельності виробництва, що вимірюється від-
ношенням балансового прибутку (Пб) до загальної суми активів:
П
Х3 = б (2.35)
А
Х4 - показник заборгованості фірми, що визначається відношенням
капіталу фірми (ДО = основний капітал + нематеріальні активи) до загальної
суми заборгованості фірми (Д = короткострокова + довгострокова
заборгованість):
ДО
X4= (2.36)
Д
Х5 - показник ефективності активів фірми. Він визначається відно-
шенням загального обсягу продажів фірми (У) до її загальних активів:
У
Х5= . (2.37)
А
Використання показника стійкості фірми дає можливість
американським економістам визначати ймовірність банкрутства корпорації з
коефіцієнтом 0,9 за 1 рік, 0,7 - за 2 роки і 0,5 - за п'ять років до банкрутства.
Граничне значення цього показника таке: якщо Z > 3 - фірма стійка, а якщо Z
< 1,8 - фірма не стійка і знаходиться в небезпеці банкрутства.
22842,9 − 6016,5
Х1 (2022 р.) = = 0,31
54128,9
60
80
Х2 (2022 р.) = = 0,0014
54128,9
1758,4
Х3 (2022р.) = = 0,03
(541238,9 + 59733,4) 2
34534,1+ 0,1
Х4 (2022 р.)= =1,76
13578,2 + 6016,5
38759,6
Х5 (2022р.) = = 0,72
54128,9
Z (2022 р.)= 1,2*0,31+1,4*0,0014+3,3*0,03+0,6*1,76+1,0*0,72= 2,25

25381,1− 6275,2
Х1 (2023 р.) = = 0,31
59733,4
90
Х2 (2023 р.) = = 0,002
59733,4
1812,3
Х3 (2023 р.) = = 0,028
(59733,4 + 70701,2) 2
38371,1+ 0,1
Х4 (2023 р.)= =1,79
15086,9 + 6275,2
39943,8
Х5 (2023р.) = = 0,67
59733,4
Z (2023 р.)= 1,2*0,31+1,4*0,002+3,3*0,028+0,6*1,79+1,0*0,67= 2,21

32269,1−11302,5
Х1 (2024 р.) = = 0,29
70701,2
136,5
Х2 (2024 р.) = = 0,002
70701,2
2466,5
Х3 (2024 р.) = = 0,036
(59733,4 + 70701,2) 2
40572,8
Х4 (2024 р.)= =1,49
16006,5+11302,5
47826,5
Х5 (2024 р. )= = 0,67
7071,2
Z = 1,2*0,29+1,4*0,002+3,3*0,036+0,6*1,49+1,0*0,6=2,02

61
Провівши аналіз оцінки стабільності підприємства можемо зробити
висновок, що підприємство знаходиться в так званій «зоні невизначеності».
Тобто не можна сказати, що підприємство знаходиться в небезпеці
банкрутства, але й неможливо говорити про стійкий стан підприємства.

коефіцієнт оцінки стабільності фірми
2,5
2 коефіціє
нт
1,5 оцінки
стабільн
1
ості
0,5 фірми
0

Рис. 2.3. Динаміка коефіцієнта оцінки стабільності підприємства (2022 – 2024
рр. )

Керівництву потрібно уважно стежити за показниками стійкості,
ліквідності, рентабельності підприємства, щоб не призвести до банкрутства.
Провівши аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
можна зробити наступні висновки.
Аналізуючи показники рентабельності підприємства ми бачимо, що в
2023 році рентабельність знизилась на 0,2% що є негативним. В 2024 році
рентабельність підвищилась на 0,8%. Це сталося внаслідок збільшення
чистого прибутку підприємства в 2024 році. Рентабельність власного
капіталу також знизилась в 2023 році (на 0,4% порівняно з 2022 роком) і
збільшилась на 1,8% в 2024 році порівняно з 2023р.
Протягом 2022-2024 рр. коефіцієнт автономії вищий за нормативне
значення (0,5), хоча в 2024 році він незначно зменшився. Коефіцієнт
62
маневреності робочого капіталу лише в 2022 році менший за нормативне
значення (0,5) на 0,01. А в наступні 2 роки має тенденцію до збільшення, що
говорить про підвищення мобільності використання оборотних засобів.
Коефіцієнт фінансової стабільності також більший за нормативне значення,
що становить 1. Хоча в 2024 році відхилення, порівняно з попереднім роком
становить -0,45. Це сталося внаслідок збільшення залученого капіталу. Інші
показники фінансової стійкості підприємства знаходяться в межах
нормативного значення і протягом трьох років одинакові.
Загальний коефіцієнт ліквідності має значення, що перевищує
нормативне 2. Це говорить про те, що підприємство має достатньо оборотних
засобів для покриття своїх боргів. Коефіцієнт швидкої ліквідності також
перевищує норму (> 1), хоча на кінець 2023 року даний коефіцієнт значно
зменшився за рахунок збільшення в 2023 році поточних зобов’язань.
Аналізуючи показники ділової активності ми бачимо, що в 2022 і в
2023 році збільшилася сума продажу і, відповідно, збільшився прибуток від
продажу, що, безумовно, є позитивною тенденцією.
Отже, незважаючи на те, що стан, досліджуваного нами підприємства
задовільний і підприємству, на сьогоднішній день не загрожує банкрутство,
керівництву підприємства необхідно систематично, ретельно контролювати
фінансовий стан. Як відомо, будь який вид підприємницької діяльності
обтяжений ризиком, в тому числі і ризиком фінансового краху. Ось чому
існує потреба постійно контролювати стан підприємства задля економічної
безпеки даного об’єкта господарської діяльності.
63
РОЗДІЛ 3.
НАПРЯМИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВ ЗА
РАХУНОК ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

3.1. Фінансове планування як інструмент менеджменту
фінансування розвитку сільськогосподарських підприємств
Кожне підприємство розробляє власну систему
управління фінансовими ресурсами, виходячи зі свого
стану, концепції розвитку, знань і досвіду менеджерів.
Її елементи взаємопов’язані між собою і впливають на
процес формування та використання фінансових ресурсів
(рис. 3.1).

Рис. 3.1. Елементи системи менеджменту фінансування
сільськогосподарських підприємств
Динамічний розвиток економіки аграрного сектору, мінлива ринкова
кон’юнктура, зміна умов і методів управління фінансами
сільгосппідприємств роблять об’єктивно необхідним фінансове планування в
цілому та планування мінімального обсягу фінансових ресурсів в розрізі
64
джерел їх формування.
Фінансове планування - це управління процесом створення, розподілу,
перерозподілу та використання фінансових ресурсів підприємства, яке
здійснюється в рамках детального фінансового плану. При розробці та
прийнятті фінансового плану визначаються кількісні та якісні цілі
сільгосппідприємства та найбільш ефективний спосіб їх досягнення.
Фінансове планування допомагає мінімізувати невизначеність ринкового
середовища та її негативний вплив на роботу підприємства. До основних
завдань фінансового планування належать;
- визначення обсягу і структури капіталу, який буде використаний для
створення підприємства та його функціонування протягом планового
періоду;
- обґрунтування оптимального розміру і структури витрат на
виробництво і збут продукції;
- прогнозування джерел та обсягів грошових надходжень;
- обґрунтування раціональних грошових потоків синхронізація
грошових надходжень і грошових виплат протягом певного періоду;
- визначення ефективності різних напрямів і видів господарсько-
фінансової діяльності шляхом максимізації прибутку;
- постійний моніторинг фінансових показників та коригування
поточних планів відповідно до мінливих умов ведення бізнесу.
Отож, фінансове планування є важливим етапом для прийняття
ефективних господарських і фінансових рішень, але воно необхідне для
раціоналізації всіх управлінських дій, пов’язаних з формуванням і
реалізацією фінансових завдань. Іншими словами, воно повинно
підтримувати місію та загальну стратегію сільгосппідприємства,
ґрунтуючись на маркетингових, виробничих та інших його планах.
Тому основним завданням є обґрунтування та побудова раціональної
організації фінансового планування відповідно до загальних правил та
специфіки функціонування сільгосппідприємства. Загальні правила
65
планування включають визначення цілей запланованих дій, які відповідають
місії підприємства, встановлення послідовності цих дій, методів та
інструментів, які будуть використовуватися, аналіз та оцінку досягнутих
результатів і запланованих методів коригувальних дій.
Фінансове планування базується на таких принципах:
1) принцип релевантності. Це означає, що фінансування поточних
активів слід планувати з використанням короткострокових джерел.
Наприклад, якщо підприємство планує придбати сировину чи матеріали,
воно не повинно використовувати облігації для фінансування цієї
операції. Слід використовувати короткострокові банківські кредити або
комерційні кредити від постачальників. У той же час, для оновлення
основних засобів слід використовувати довгострокові фінансові
інструменти;
2) принцип обов’язкової наявності власного оборотного капіталу
означає, що сума оборотного капіталу в балансовому плані
сільгосппідприємства повинна перевищувати суму короткострокових
зобов’язань. Певна частина оборотного капіталу повинна фінансуватися з
довгострокових джерел (довгостроковий борг і власний капітал). У цьому
випадку підприємство має менший ризик дефіциту оборотного капіталу;
3) принцип відшкодування грошових коштів - означає, що в процесі
планування необхідний певний резерв грошових коштів для забезпечення
надійної платіжної дисципліни на випадок, якщо один з одержувачів
коштів прострочить платежі більше, ніж заплановано [3].
Фінансовий план - це загальний плановий документ, який відображає
надходження та витрати фінансових ресурсів підприємства на поточний
(один рік або менше) та довгостроковий (більше одного року) період.
Фінансові плани готуються у формі балансу доходів і витрат і включають
операційний та капітальний бюджети, а також прогнози фінансових ресурсів.
Фінансові плани мають бути добре прораховані з точки зору структури та
змісту. Його розробка вимагає зусиль різних підрозділів
66
сільгосппідприємства. Комплексний фінансовий план - це документ, що
містить кілька незалежних, але взаємопов’язаних планів, кожен з яких
обґрунтовує майбутні бізнес-рішення з точки зору фінансових можливостей і
кінцевих результатів. Кількість і формат цих планів залежить від специфіки
підприємства, обсягу грошових надходжень і витрат, наявності та
кваліфікації працівників, відповідальних за фінанси.
Метою поточних фінансових планів є забезпечення постійної
платоспроможності сільгосппідприємства. Поточні плани ґрунтуються на
детальних розрахунках і складаються на один рік з щоквартальною
розбивкою.
На етапі організації фінансового планування встановлюється власне
план, методика обґрунтування відповідних показників, альтернативні
завдання та комплекс управлінських дій для вибору найбільш доцільних
завдань з урахуванням даних умов. При цьому розпізнаються функції
кожного учасника процесу планування, сфера їхньої діяльності до початку
поточного планового періоду та встановлюються конкретні терміни надання
відповідних матеріалів і необхідних розробок.
Метою довгострокового фінансового планування є визначення
прийнятних темпів розвитку сільгосппідприємства з точки зору фінансової
стійкості. У більшості випадків довгострокові фінансові плани містять лише
найважливіші цілі щодо доходів, витрат і фінансових результатів на певний
період часу.
Основні етапи комплексного фінансового планування в
сільськогосподарських підприємствах у найзагальнішому вигляді
представлені в таблиці 3.1.
Для раціонального фінансового планування доцільно впроваджувати
механізми бюджетного планування, які забезпечують економію фінансових
ресурсів та ефективність управління цими ресурсами, скорочення
непродуктивних і потенційних витрат та підвищення достовірності планових
показників.
67
Визначимо основні поняття, пов’язані з бюджетним плануванням [40]:
- бюджетування - це процес розробки конкретного бюджету
відповідно до загального плану роботи. У практиці управління
фінансовими ресурсами сільськогосподарські підприємства
використовують два основних типи бюджетів: поточні (операційні)
бюджети та капітальні бюджети;
Таблиця 3.1
Етапи фінансового планування в сільгосппідприємствах
Етапи Короткий опис
1. Встановлення цілей Обґрунтування основної мети фінансового планування, а також завдань
планових дій на кожній ділянці фінансової діяльності
2. Упорядкування
Встановлення послідовності сфер та функцій діяльності виконавців
послідовності дій
Збір інформації (внутрішньої) про стан усіх фінансових ресурсів на
2.1. Вибір та обробка
початок планового періоду, про зовнішню ситуацію (ринкову
інформації
кон'юнктуру, податки, умови отримання кредитів та ін.)
2.2. Визначення основних
Обсяг виробленої та реалізованої продукції, фінансових результатів,
тенденцій минулого періоду
руху грошових потоків, інвестицій тощо
та на перспективу
2.3. Вибір методики Застосування прогресивної техніки для обґрунтування планових
розрахунків та надходжень від продажу, витрат, пов'язаних з їх отриманням, фінансових
обґрунтування кількох результатів, рухом коштів, структури майна та джерел їх фінансування
варіантів планових завдань
2.4. Вибір оптимальних
планових завдань та Виходячи з передбачуваних фінансових результатів і досягнення
обґрунтування фінансових намічених цілей найкращих варіантів у конкретній ситуації
планів
3. Здійснення контролю Контроль за виконанням фінансових завдань та їх ефективністю
Контроль за грошовими надходженнями, витратами, їхньою
синхронізацією, виконанням фінансових зобов'язань, втратами,
досягненням прибутковості тощо.
3.1. Поточний контроль
Розробка короткострокових прогнозів руху грошових ресурсів як форми
контролю за збалансованістю надходжень та виплат,
платоспроможністю підприємства
3.2. Оцінка ефективності Багатофакторний аналіз усіх фінансових показників. Діагностика
виконання фінансових фінансового стану підприємства, ступеня впливу окремих факторів на
за вдань результативність прийнятих рішень
- бюджет - це оперативний фінансовий план, зазвичай на період до
одного року, який відображає витрати та надходження коштів на
поточну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства;
- бюджетування капіталу - це процес розробки конкретного
бюджету для джерел капіталу (пасивний баланс) та формування
68
його розподілу (активний баланс). Це може бути, наприклад,
прогноз балансу активів і пасивів на квартал, півріччя або рік.
В даний час менеджери і власники підприємств виявляють великий
інтерес до систем бюджетування. Це пов’язано з необхідністю вдосконалення
планування та управління фінансовими ресурсами, оборотним капіталом і
запасами, підвищенням ефективності їх використання, а також із вимогами
до зниження витрат і поліпшення якості продукції, що випливають із
зростаючої конкуренції на ринку.
Бюджетування базується на плануванні і складанні кошторисів і є
управлінською технологією, яка дозволяє ефективно управляти, розподіляти
та контролювати фінансові процеси на сільгосппідприємстві.
Бюджетування є більш ефективним інструментом менеджменту, ніж
традиційні системи внутрішнього планування та контролю. Основними
перевагами бюджетування є:
- щомісячне бюджетне планування для структурних підрозділів дає
більш точний показник обсягу і структури витрат, ніж діюча
система фінансової звітності та бухгалтерського обліку;
- більша автономія структурних підрозділів у розподілі бюджетів
заробітної плати в рамках затвердження місячних бюджетів, що
збільшить матеріальну зацікавленість працівників;
- мінімізація кількості параметрів бюджетного контролю зменшує
кількість непродуктивних витрат часу працівників економічних
служб підприємства;
- бюджетне планування дозволяє підприємству налагодити систему
жорсткої економії фінансових ресурсів.
Але вищезазначені переваги системи бюджетування на підприємствах
аграрного сектору слід доповнити наступними положеннями:
- визначення реальної потреби у фінансуванні сільськогосподарської
діяльності;
- збільшення річного грошового потоку;
69
- економія грошового потоку;
- скорочення дебіторської заборгованості;
- розробка ефективних заходів, спрямованих на покращення
фінансового стану та підвищення фінансової стійкості.
Для сільгосппідприємств були визначені наступні бізнес-процеси:
- планування (через систему бюджетів);
- облік даних про результати діяльності в бюджетах;
- аналіз фактичних даних при плануванні;
- прийняття рішень на основі аналізу даних.
Розпізнають наступні види бюджетів:
а) за складом показників: бюджет доходів і витрат (плановий звіт про
прибутки і збитки); бюджет руху грошових коштів; плановий баланс;
б) за об’єктом бюджетування (функціональні бюджети): бюджети
продажів, бюджет постачання, бюджети витрат тощо;
в) за періодом планування: річні бюджети, квартальні бюджети,
місячні бюджети тощо;
г) за рівнем планування: бюджети підрозділів за кожним видом
діяльності, консолідовані бюджети підприємства.
Планування (через систему бюджетів) сприяє підготовці
консолідованого бюджету розвитку сільгосппідприємства.
Для поетапного впровадження бюджетування можливо виконати низку
кроків, зокрема:
1) розробка фінансової структури сільгосппідприємства;
2) визначення типу та формату бюджетів;
3) створення системи обліку та контролю за виконанням бюджетів.
Відповідно до запропонованих рекомендацій, в організаційній
структурі агропідприємства має бути створений фінансовий центр
відповідальності, оскільки більшість агропромислових підприємств є
багатогалузевими, які пов’язують між собою виробництво, постачання,
зберігання, переробку та збут готової продукції. Центр фінансової
70
відповідальності розробляє систему зі збалансованими показниками та готує
вхідну бюджетну інформацію для побудови систем управління (табл. 3.2).
Слід зазначити, що фінансова структура сільгосппідприємства не є
одноразовим рішенням. Навпаки, вона змінюється відповідно до
стратегічного напрямку розвитку підприємства. Тому необхідно забезпечити
можливість своєчасного коригування системи бюджетів підприємства у
відповідь на зміни в організаційній структурі, а отже, і у фінансовій
структурі.
Центр фінансової відповідальності повинен розробити прогнозний
бюджет за ключовими показниками діяльності сільгосппідприємства.
Важливим підсумковим прогнозним бюджетом є бюджет доходів і витрат.
Основна частина доходів сільгосппідприємства - це виручка від реалізації
продукції. Продажі продукції прогнозуються на три роки вперед. Дані за
перший рік є дуже точними і надійними, оскільки вони розбиті на квартали,
майбутні покупці чітко визначені, а контракти на поставку вже підписані.
Прогнозовані грошові надходження від продажів використовуються для
закупівлі обладнання, сировини та витратних матеріалів, виплати заробітної
плати та сплати податків. Всі витрати повинні бути в такому обсязі, щоб
досягти прогнозованої суми прибутку з урахуванням інвестованих у
виробництво фінансових ресурсів.
Таблиця 3.2. Пропозиції щодо формування збалансованих показників для
кожного конкретного сільгосппідприємства відповідно до його фінансової
стратегії
Вид центру фінансової
Стратегія Показники
відповідальності
Пошук і розподіл інвестицій. Обсяг інвестицій
Центр інвестицій
Аналіз окупності інвестицій Окупність інвестицій
Максимізація прибутку
Центр прибутку, доходів, витрат Чистий прибуток Витрати
Збільшення доходу. Дохід
Центр маржинального доходу
Економія змінних витрат Змінні витрати
71
Дохід
Центр доходів Збільшення доходу Обсяг продажів
Витрати
Змінні витрати
Центр витрат Економія витрат
Постійні витрати
Таким чином, ключовим документом у консолідованому бюджеті
сільгосппідприємства є бюджет доходів і витрат або фінансовий план. При
розробці фінансових планів слід керуватися низкою основних принципів:
- забезпечення відповідності потребам ринку, врахування кон’юнктури
ринку, врахування платоспроможного попиту, врахування
платоспроможності окремих підприємств (можливість нормального
розрахунку з покупцями та постачальниками продукції);
- узгодження термінів надходження і використання коштів (період
між надходженням і використанням коштів повинен мати
мінімальний розрив, особливо в умовах інфляції);
- забезпечення мобільності на випадок недосягнення запланованих
обсягів продажу або перевищення запланованих витрат;
- забезпечення раціональності (ефективності) інвестування
фінансових ресурсів (нові вкладення повинні мати вищу
ефективність порівняно з рівнем, досягнутим у поточній ситуації);
- забезпечити покриття інвестицій та інших витрат за рахунок
найдешевших джерел фінансування;
- підтримання платоспроможності сільгосппідприємства в
довгостроковій перспективі;
- забезпечення зростання фінансової стійкості сільгосппідприємства.
Таким чином, фінансовий план сільгосппідприємства є одним з
основних засобів, за допомогою якого воно контактує зі своїм зовнішнім
середовищем - постачальниками, споживачами, дистриб’юторами,
кредиторами та інвесторами. Від їхньої довіри залежить вартість активів
сільгосппідприємства і навіть його потенціал для ефективної діяльності.
Тому фінансові плани повинні бути добре розробленими та обґрунтованими.
72
Необхідність фінансового планування підтверджується особливостями
сільськогосподарського виробництва, тобто існуванням тимчасових розривів
у платіжному обороті, що є наслідком коливань у кругообігу оборотних
засобів та фінансових ресурсів у цілому (сезонність відтворення робить
нерівномірним виробничі витрати і надходження виручки на банківські
рахунки сільськогосподарських виробників). Велика тривалість виробничого
циклу та часті сезонні перерви в процесі праці, що призводить до
необхідності додаткових інвестицій фінансових ресурсів у періоди перерв
через природні умови. Тому в динамічному конкурентному середовищі
одним з основних інструментів управління фінансовими ресурсами є
фінансове планування (бюджетування) або бюджет доходів і витрат
сільгосппідприємства.
У західній практиці існує думка, що без фінансового планування
неможливо займатися господарською діяльністю, в той час як в нашій країні
більшість підприємств функціонують без фінансового планування. Однак, як
тільки сформується справжній ринковий механізм, підприємці будуть
змушені більш серйозно ставитися до фінансового планування і ретельно
зважувати баланс між відтоком і припливом грошових коштів.
3.2. Розробка системи контролю за дебіторською заборгованістю
сільськогосподарського підприємства
Відповідно до аналізу фінансових ресурсів, проведеного в
аналітичному розділі даної роботи, обсяг дебіторської заборгованості ПП
«ЧЕРКАСИ-СОЯ» має тенденцію зростання більш значними темпами, аніж
виручка від реалізації. Це говорить про те, що збільшення дебіторської
заборгованості пов’язується не з розширенням діяльності
сільгосппідприємства, а з неналежним контролем за наданням комерційного
кредиту. Також це викликає у підприємства додаткову потребу у фінансових
ресурсах через збільшення розриву між авансуванням коштів у виробництво
73
та отриманням виручки за реалізовану продукцію. Тому контроль за
дотриманням сільгосппідприємством обґрунтованого рівня дебіторської
заборгованості є вимогою щодо підвищення ефективності його менеджменту
фінансування.
Більшість підприємств надають перевагу продажу продукції (послуг) за
фактом, а не в кредит. Проте конкурентне середовище диктує свої умови,
коли заради активізації реалізації продукції й залучення клієнтів
підприємства вимушені продавати з відтермінуванням платежів. Але
контролюючи цю ситуацію, продавець може не тільки скоротити сам розмір
дебіторської заборгованості, але й витрати на її утримання (інакше продавцю
потрібно задовольнити тимчасову нестачу оборотних коштів, а отже
залучити позикові кошти).
Підставою для такого контролю є рішення щодо надання кредиту
покупцеві. Для розпізнавання якості кредиту (ймовірності дефолту)
проводиться неупереджена оцінка за 5 критеріями: 1) характеристика
позичальника, 2) кредитоспроможність (надійність), 3) капітал, 4)
забезпечення кредиту та 5) умови кредиту.
Характеристики позичальника порівнюються з ймовірністю того чи
намагатиметься покупець виконати зобов'язання. Цей фактор має вирішальне
значення, оскільки кредитні операції передбачають погашення боргу.
Досвідчені фахівці з оцінки кредитоспроможності часто підкреслюють, що
моральний фактор є найважливішим аспектом при наданні кредиту.
Кредитоспроможність - це оцінювання платоспроможності клієнта, що
спирається на дослідження його фінансової звітності. При цьому
спостерігають також за діловою репутацією клієнта та його практикою
ведення бізнесу.
На цій основі приймається рішення щодо надання чи ненадання
кредиту покупцеві.
У цьому випадку система контролю має вирішальне значення. Це
пов'язано з тим, що без системи контролю розміри дебіторської
74
заборгованості можуть перевищити прийнятний рівень, а грошові потоки
можуть скоротитися. Це часто вимагає коригувальних дій, і налагоджена
система контролю за дебіторською заборгованістю може бути єдиним
способом контролювати ситуацію в цій сфері.
Згідно з досвідом успішних українських компаній та більшості
західних компаній, дебіторська заборгованість становить 20-21% активів; у
випадку ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» частка дебіторської заборгованості в 2020-
2024 роках коливалася від 11,3% у 2020 році до 20,5% у 2024 році. Однак в
абсолютному вираженні спостерігається зростання на 782 тис. грн. (або на
73,8%) наприкінці 2024 році, що є надто значним, особливо з огляду на
дорогі кредитні ресурси та зменшення доходу від реалізації продукції на 17%
порівняно із 2020 роком.
Цей показник (продажі в кредит) є одним з двох основних факторів, що
визначають загальний обсяг дебіторської заборгованості в будь-який період,
іншим є середній час, що минув із часу відвантаження до моменту інкасації.
У зв'язку із значною вартістю кредитів в Україні, які найчастіше
використовують саме для фінансування касових розривів, підприємствам
необхідно постійно контролювати показники дебіторської заборгованості і не
допускати її надмірного зростання.
Для контролювання дебіторської заборгованості кожному
підприємству необхідно встановити обґрунтований рівень дебіторської
заборгованості (обчислений у днях) для кожного виду товарів і послуг,
виходячи з власних спостережень і конкретних умов виробництва та з
урахуванням особливостей технології виробництва кожного виду.
Обґрунтований рівень дебіторської заборгованості встановлюється виходячи
з припущення, що рівень обґрунтованості не впливає на нормальне
функціонування підприємства, тобто менша сума неможлива, а більша -
економічно незручна: де ДЗоб. - обґрунтований рівень дебіторської
заборгованості, грн.;
ВП - валовий прибуток за відвантажену продукцію (послуги) за місяць
75
(протягом будь-якого звітного періоду на кожен вид продукції/послуг);
де ВПр - сума денного продажу у кредит;
ПП - середній період повернення коштів.
К. - кількість днів у місяці (періоді звітності);
РДЗ - рівень дебіторської заборгованості (у днях) на кожен вид
продукції/послуг
Для того, щоб отримати більш чітке уявлення щодо рівня дебіторської
заборгованості сільгосппідприємства, слід розрахувати загальну її суму і далі
вже визначити співвідношення до активів, прибутку тощо:

де ДЗоб N - обґрунтований рівень дебіторської заборгованості на кожен вид
продукції/послуг, грн.;
Обчислення дебіторської заборгованості відбувається за наступною
формулою:

де СПр – сума денного продажу у кредит;
ПП – середній період повернення коштів.

Щоб розглянути дебіторську заборгованість протягом певного періоду
часу, можна використати наступну формулу, яка називається середнім
терміном погашення (СТП):
76

де х, у..., z - відсоткове співвідношення покупців продукції/послуг у кредит.

Припустимо, що підприємство виготовляє продукцію вартістю 200 000
гривень і 80% її клієнтів сплачують за неї повністю протягом 10 днів, а решта
20% - за 40 днів. При цьому СТП обчислюють так:
= > 10 х 0,8 + 40 х 0,2 = 16 днів.
Для визначення середнього періоду, необхідного для погашення
дебіторської заборгованості споживачами продукції (послуги), можна
використовувати показник оборотності дебіторської заборгованості для
певного періоду:

де КОдЗ - середній денний продаж;
РПр - річний продаж.

Зауважимо, що іноземні експерти ділять річний оборот (річну
виручку) не на 365 днів, а на 360.
Потім, згідно зі схемою аналізу, перемножимо дві останні формули і
порівняємо результат з розрахунком дебіторської заборгованості, наведеним
вище. Результати повинні збігатися.

На основі наведених вище формул будується графік старіння
дебіторської заборгованості (табл. 3.3). Цю таблицю легко аналізувати,
оскільки зміни дебіторської заборгованості в часі можна визначити досить
швидко. Таблиця також містить дані моніторингу, що дозволяє краще
77
відслідковувати ситуацію не тільки для підприємств, що мають проблеми з
дебіторською заборгованістю, але й для тих, що не мають таких проблем.
Таблиця 3.3. Розрахунки із дебіторської заборгованості у часі (віковий план)
Вікова шкала дебіторської Розмір дебіторської
Питома вага, %
заборгованості, днів заборгованості, грн.
0 - 10 80 000 80
11 - 30 0 0
31 - 45 20 000 20
46 - 60 0 0
Понад 60 0 0
Разом: 100 000 100
Основним завданням аналізу валової дебіторської заборгованості
постає усвідомлення того, в який момент споживачі здійснюють повільніші
або швидші платежі. Повільніша оплата, тобто збільшення дебіторської
заборгованості, збільшує вартість обслуговування дебіторської
заборгованості. Повільніші платежі також означають збільшення безнадійних
боргів. Тому підприємству самому необхідно оплачувати витрати (роботи),
які мали б бути оплачені за рахунок коштів, що залишилися у боржника.
Для того, щоб відстежити можливі зміни щодо погашення платежів,
розроблено спосіб визначення характеру платежів, який можна
проілюструвати на наступному прикладі.
Припустимо, що підприємство реалізує певну продукцію, а покупці
розплачуються у такому порядку: 10% - у 1-й місяць надання продукції;
30% - на 2-й місяць; 40% - на 3-й місяць; 20% - на 4-й місяць.
Припустимо, що в січні продали продукції (послуг) на 120 000 грн. і
10% клієнтів оплатили їх у цьому місяці.
120 000 - 0,1 * 120 000 = 108 000 грн.
В лютому ситуація буде такою. За січень розрахується тільки 40% (за
січень-лютий: 10% + 30%) і додається 10% клієнтів, які сплачують у лютому
(1-й місяць). Тобто дебіторська заборгованість у цей період становитиме:
0,6 *120 000 + 0,9 * 120 000 = 180 000 грн.
78
За такою ж схемою обчислюють стан заборгованостей покупців за
кожним місяцем. На основі цих обчислень складають таблицю 3.4.
Таблиця 3.4 Динаміка стану заборгованості клієнтів
Продажі, тис. Квартальні показники Річні показники
Назва місяців ДЗ, тис.
грн. грн. КОДЗ СТП КОДЗ СТП

Січень 120 108

Лютий 120 180
Березень 120 204 2,00 102 дні — —

Квітень 120 204

Травень 180 258
Червень 240 348 3,00 116 днів 2,50 139 днів

Липень 240 396

Серпень 180 354
Вересень 120 264 3,00 88 днів 2,67 99 днів

Жовтень 120 216

Листопад 120 204
Грудень 120 204 2,00 102 дні 2,50
82 дні

Таблиця 3.4 ілюструє два основні моменти. По-перше, зі зміною рівня
продажів змінюються і показники СТП. Це визначає, як споживачі реагують
на зміни, сплачуючи рахунки раніше чи пізніше. По-друге, СТП погано
реагує на сезонність продажів, що ускладнює його використання в якості
інструменту моніторингу для підприємств із такою сезонністю.
Підприємствам, що мають сезонні продажі, також буде складно
інтерпретувати попередню таблицю.
Виходом з цієї ситуації є об'єднання двох таблиць для отримання
підсумків на кінець кожного кварталу. Таблиця 3.5 показує, що залишок
дебіторської заборгованості на кінець червня становить 348 000 грн.: 80% від
120 000 грн. (продаж) у квітні було сплачено, 40% від 180 000 грн. (продаж) у
травні було сплачено і 10% від 240 000 грн. (продаж) у червні було сплачено.
Таким чином, залишок дебіторської заборгованості на кінець червня виглядає
наступним чином:
0,2 х 120 000 (грн.) = 24 000 грн. квітневого продажу +
0,6 х 180 000 (грн.) = 108 000 грн. травневого продажу +
0,9 х 240 000 (грн.) = 216 000 грн. червневого продажу.
79
Усього: 348 000 грн.
Далі розраховано за аналогією.
Таблиця 3.5 Структура дебіторської заборгованості за віком
Березень Червень Вересень Грудень
% % % %
Термін ДЗ, дні 31 30 30 31
тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн.
0 - 30 108 53 216 62 108 41 112 53
31 - 60 72 35 108 31 108 41 72 35
61 - 90 24 12 24 7 48 18 24 12
Усього: 204 100 328 100 264 100 204 100
Так, у І кварталі не було сплачено 20% січневих платежів, 60%
лютневих платежів та 90% березневих платежів. Таблиця 3.5 показує, що
поведінка покупців не змінилася, але навіть за нормальних обставин продавці
повинні бути готові до того, що характер платежів може змінитися в певний
період. Ці зміни відображені в останній колонці таблиці. Якщо припустити,
що споживачі сплачуватимуть рахунки повільніше, то це відбиватися у ІІ
кварталі (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Структура дебіторської заборгованості у продажах у ІІ-му
кварталі
Другий Дебіторська заборгованість, що
Продаж
квартал залишається Відношення ДЗ до продажів, %
Квітень 120 000 32 000 27
Травень 180 000 140 000 78
Червень 240 000 220 000 92

Усього: 392 000 197
Відношення непогашеної дебіторської заборгованості до обсягу
продажів зросло з 170% до 197%, що дозволяє керівництву одразу побачити,
чи зростають платежі клієнтів повільніше, ніж у попередньому періоді.
Такі таблиці дозволяють сільгосппідприємствам краще відстежувати
свою дебіторську заборгованість і, що найважливіше, прогнозувати її на
майбутні періоди. Після освоєння цього методу можна також створити
прогнозну таблицю дебіторської заборгованості, використовуючи
співвідношення дебіторської заборгованості до обсягу продажів.
80

Таблиця 3.7. Структура дебіторської заборгованості у продажах за рік
ДЗ, що залишається, Відношення ДЗ до
Квартали Продаж, тис. грн.
тис. грн. продажу, %

Перший квартал 204 170
Січень 120 24 20
Лютий 120 72 60
Березень 120 108 90

Другий квартал 348 170
Квітень 120 24 20
Травень 60 108 60
Червень 240 216 90

Третій квартал 264 170
Липень 240 48 20
Серпень 180 108 60
Вересень 120 108 90
Четвертий 204 170
кварталЖ овтень 120 24 20
Листопад 120 72 60
Грудень 120 108 90

На основі розрахунків, представлених у таблиці вище, можна показати
роботу іншого базового інструменту - таблиці неотриманої дебіторської
заборгованості (табл. 3.7). Наприкінці кожного кварталу підсумовують
місячну дебіторську заборгованість, ділять результат на місячний товарообіг,
потім знаходять різницю.
Наприклад, якщо припустити, що продажі підприємства будуть
незмінними, як зазначено вище, а платежі покупців будуть такими самими за
інтенсивністю, прогноз виглядає наступним чином (табл. 3.8).

Таблиця 3.8 Прогнозування дебіторської заборгованості за показником
частки у продажі
Прогнозований продаж, Відношення ДЗ до Прогнозована ДЗ,
Другий квартал грн. продажу, % грн.
Квітень 140 000 20 28 000
Травень 200 000 60 120 000
Червень 280 000 90 252 000
Загальна прогнозована ДЗ: 400 000
81
Таким чином, на основі аналізу динаміки та прогнозування
дебіторської заборгованості сільгосппідприємства керівництво обґрунтовано
визначає напрямок стратегії кредитної політики щодо покупців:
1) кредитний період (період, що надається покупцеві для оплати
продукції);
2) критерії кредитоспроможності, виходячи з мінімального рівня
фінансової стабільності, необхідного для отримання кредиту, та суми
кредиту, що надається конкретному покупцеві;
3) політика підприємства щодо повернення кредитів (колекторська
політика). Це визначається тим, наскільки наполегливо сільгосппідприємство
намагається стягувати платежі;
4) привілеї, що надаються для прискорення платежів.
З цього дослідження можна зробити висновок, що забезпечення
достатнім розміром фінансових ресурсів є необхідною умовою ефективного
функціонування сільгосппідприємства. Якщо існує дисбаланс між поточними
активами та поточними зобов'язаннями, можна очікувати, що рано чи пізно
це стане причиною неплатоспроможності та втрати капіталу підприємства.

3.3. Прогнозування прибутку сільгосппідприємства з
використанням рядів динаміки
Прибуток сільгосппідприємства є головним наповнювачем його
власних фінансових ресурсів, нестача яких призводить до виникнення
додаткових зобов'язань, які, в свою чергу, викликають фінансові ризики та
можуть стати причиною банкрутства. Тому виникає необхідність щодо
підвищення ролі стратегічного планування і прогнозування прибутку
сільгосппідприємств у процесі їх фінансово-господарської діяльності.
Використання редактора електронних таблиць MS Excel із регресійним
функціоналом надає потужний інструмент для побудови таких прогнозів.
У діяльності підприємства часто виникають питання щодо впливу
82
зміни відпускних цін та обсягів реалізації на прибуток, а також наскільки
обсяг реалізації компенсує виробничі витрати. Якщо говорити про фактори,
що визначають ступінь економічної продуктивності підприємств, то їх можна
виділити і класифікувати за наступними ознаками:
- джерела зростання (підвищення продуктивності праці, зниження
капіталомісткості та матеріаломісткості виробництва, покращення залучених
матеріальних ресурсів);
- методи модернізації виробництва (науково-технічний прогрес,
використання передових технологічних інновацій, удосконалення застарілого
обладнання, автоматизація виробництва, впровадження методів і
прогресивних форм організації виробничих процесів);
- місце реалізації продукції (внутрішня реалізація, впровадження
новітніх технологій, модернізація обладнання, зовнішня реалізація).
Насамперед власники та керівники підприємства повинні розуміти, які
обсяги реалізації певних видів продукції є беззбитковими. Прогнозування та
моделювання є відповідальними та складними завданнями. З точки зору
теорії обмежень і систем така ситуація свідчить про те, що саме ринок і його
можливості є основними обмеженнями для компаній, а отже говорить про
необхідність прогнозування його параметрів заздалегідь [3].
Таким чином, визначимо прогнозування як пошук економічно
доцільних обґрунтованих рішень. Економічне прогнозування допомагає
уточнити цілі підприємства шляхом вивчення тенденцій розвитку бізнесу, в
тому числі сильних і слабких сторін власної організації [7]. Таким чином,
прогнозування майбутнього підвищує ефективність прийняття поточних
рішень.
Розглянемо наступні методи прогнозування: метод зваженої ковзної
середньої, прогнозування на основі ковзних середніх з використанням
графіків. При використанні методу ковзного середнього до уваги беруться
деякі останні значення. В результаті, чим менша кількість значень
використовується для розрахунку ковзної середньої, тим більше виділяється
83
зміна базової лінії. В основі цього методу прогнозування (метод зваженої
ковзної середньої) лежить ідея про те, що останні дані повинні бути більш
важливими, ніж попередні. У цьому методі ковзного середнього коефіцієнт
для кожного п значення дорівнює 1/п.
У методі зваженого ковзного середнього показники обчислюються за
формулою:

де вага кожного значення (коефіцієнти а1, а2, а3) є невід'ємним числом і
розраховується за умови, що більш ранні дані є менш важливими, а більш
пізні - більш важливими. Слід зазначити, що сума ваг усіх коефіцієнтів
обов'язково повинна дорівнювати 1.
На основі отриманих статистичних показників реалізації зернових
культур ПП «ЧЕРКАСИ-СОЯ» для прогнозування обсягів реалізації
продукції можна використати метод зваженої ковзної середньої (табл. А.1
додатку А). Згідно розрахунків можна визначити коефіцієнти а1=0,962;
а2=0,034; а3=0,034; Сума = 1,000; САВ=7,84; СКП=72,63; Корінь СКП = 8,52.
Відхилення статистики підприємства щодо обсягів продажів зернових
становить 7,84 при стандартній похибці 72,63, що свідчить про досить
точний прогноз. Цей метод найкраще підходить для прогнозування моделей
продажів цього типу продукції, оскільки дані мають відносно невеликі
випадкові відхилення від повільно мінливих значень.
На основі статистичних даних квартальних звітів ПП «ЧЕРКАСИ-
СОЯ» за останні три роки розрахуємо прогноз прибутку
сільгосппідприємства на наступний квартал і побудуємо графік на рисунку
3.3.
84

Рис. 3.3. Побудова прогнозного тренду прибутку сільгосппідприємства

Оскільки дані показують чітку тенденцію (майже монотонне
зростання), слід застосувати метод Хольта.
Побудуємо прогноз та розрахуємо абсолютну похибку (%) для трьох
випадків:
1) для а = 1,000 та в = 0,000 (у цьому випадку метод Хольта
перетворюється на просте експоненціальне згладжування).
САВ=12,67%
2) для а = 0,500 та в = 0,500
САВ=8,92%
3) для а = 0,853 та в = 0,304
САВ=7,34%
Дивлячись на прогнози для трьох випадків і розраховану абсолютну
похибку, лише третій випадок (0,853 і 0,304) має найменшу похибку (7,34%).
Отже, оцінки є адекватними.
Для ефективного функціонування економічної структури в умовах
ринкової моделі економіки дуже важливо знайти резерви для збільшення
виробничого ланцюга, зменшення факторів витрат і збільшення прибутку.
85
Насправді існує низка факторів, які можуть бути використані для підвищення
прибутковості підприємства, які враховуються за конкретних умов,
специфіки роботи та обізнаності керівництва і виконавців. Отже, можна
зробити висновки про резерви підвищення прибутковості:
1) збільшення обсягів виробництва за рахунок максимального
завантаження виробничих потужностей;
2) дотримання узгоджених вимог щодо постачання продукції;
3) перерозподіл фінансово-економічних витрат і пошук шляхів їх
зниження;
4) своєчасне поповнення основних та оборотних фондів;
5) навчання та підвищення кваліфікації працівників, підвищення
продуктивності праці;
6) мінімізація виробничих витрат;
7) збільшення частки реклами та розробка нових методів
реклами;
8) дослідження у сфері ефективної облікової політики.
Припущення щодо причинно-наслідкового зв'язку між минулою
інформацією та майбутнім робить прогнозування неоднозначним. На жаль, їх
повноті перешкоджає вплив форс-мажорних факторів, які не завжди можна
передбачити. Загалом, за довгостроковими прогнозами, динаміка фінансових
показників підприємства продовжуватиме демонструвати тенденцію до
зростання, якщо не відбудеться змін у зовнішніх та внутрішніх факторах
функціонування сільгосппідприємства. Однак, беручи до уваги коливання
розвитку української економіки та часті зміни в законодавстві, не варто
обмежуватися лише таким простим методом планування щодо
довгострокової перспективи.
Висновки до розділу 3
1. Зміна умов і методів управління фінансами сільгосппідприємств
роблять об’єктивно необхідним фінансове планування в цілому та
планування мінімального обсягу фінансових ресурсів в розрізі джерел їх
86
формування. Тому основним завданням є обґрунтування та побудова
раціональної організації фінансового планування відповідно до загальних
правил та специфіки функціонування сільгосппідприємства. Загальні правила
планування включають визначення цілей запланованих дій, які відповідають
місії підприємства, встановлення послідовності цих дій, методів та
інструментів, які будуть використовуватися, аналіз та оцінку досягнутих
результатів і запланованих методів коригувальних дій.
2. Надмірне збільшення дебіторської заборгованості викликає у
сільгосппідприємства додаткову потребу у фінансових ресурсах через
збільшення розриву між авансуванням коштів у виробництво та отриманням
виручки за реалізовану продукцію. Тому контроль за дотриманням
обґрунтованого рівня дебіторської заборгованості є вимогою щодо
підвищення ефективності його менеджменту фінансування.
3. Прибуток визначається основним джерелом поповнення власних
фінансових ресурсів, тож першочерговим завданням менеджменту
фінансування постає необхідність підвищення ролі планування і
прогнозування прибутку сільгосппідприємств у процесі їх фінансово-
господарської діяльності. Таким чином, прогнозування майбутнього
підвищує ефективність прийняття поточних рішень.

87
ВИСНОВКИ

Результати дослідження щодо удосконалення менеджменту
фінансування сільськогосподарського підприємства за рахунок власних
фінансових ресурсів дозволили з’ясувати наступні загальні висновки:
1. За результатами систематизації теоретичних поглядів на
управління фінансами можна відзначити, що менеджмент власних
фінансових ресурсів сільгосппідприємства передбачає комплекс стратегій та
дій, спрямованих на результативне керування грошовими потоками й
фінансовими активами підприємства у сільському господарстві. Цей процес
враховує специфіку сільськогосподарської діяльності та особливості
ринкових умов. Джерела фінансування можуть формуватися за рахунок
власних коштів підприємств, отримання кредитів від банків, залучення
інвестицій чи винагород від інших фінансових угод. Результативне керування
фінансовими ресурсами є критичним для забезпечення підприємству
стабільності, рентабельності й конкурентоспроможності у сучасному бізнес-
середовищі.
2. Менеджмент власних фінансових ресурсів підприємства
визначається критично необхідним аспектом ефективного фінансового
менеджменту. Узагальнюючи, ефективний менеджмент власних фінансових
ресурсів постає важливим елементом успішного фінансового управління та
допомагає агропідприємству досягати своїх стратегічних та фінансових
цілей. Фінансові ресурси підприємства піддаються різноманітним ризикам,
що виникають зовнішньо або внутрішньо, впливають на фінансову стійкість
та успішність діяльності підприємства. Розуміння та управління цими
ризиками виявляється провідним елементом фінансового управління
підприємств для забезпечення їхньої стійкості й успішності в довгостроковій
перспективі
3. Оцінка ефективності менеджменту фінансування визначається як
критична для загального успіху підприємства, забезпечуючи йому здатність
88
адаптуватися до змін у внутрішньому й зовнішньому середовищі. Вона
базується на основних принципах фінансового менеджменту. Оцінювання
результативності менеджменту фінансових ресурсів ґрунтується на
комплексному підході, який враховує різноманітні аспекти фінансової
діяльності та їх взаємодію з іншими факторами управління підприємством.
Сукупність фінансових показників допомагає аналізувати ефективність
управління фінансами, визначати сильні і слабкі сторони підприємства,
приймати відповідні рішення для покращення його фінансового становища.
4. Аналіз загального обсягу і структури виробництва продукції
сільгосппідприємства за 2020-2024 роки виявив постійне зростання обсягів
виробництва продукції. У 2024 році загальний обсяг виробництва збільшився
на 101,1%, тобто більше аніж у 2 рази, порівнюючи з 2020 роком. Дохід від
реалізації загалом зберігав тенденцію до зростання, за винятком 2021 року, в
якому спостерігалося незначне зниження порівнюючи з 2021 роком. Це
відбулося переважно через піднесення цін на продукцію рослинництва.
Збільшення доходу може вказувати на ефективне управління підприємством,
включаючи раціональне використання фінансових ресурсів, оптимізацію
виробничих процесів, ефективну стратегію продажу продукції.
5. Вартість майна наприкінці 2024 року була на 4,2% нижчою, аніж
в 2018 році, через зниження обсягів необоротних активів на 14,1%, тоді як
оборотні активи протягом цих років зросли на 13,4%. Також впродовж усього
періоду у структурі капіталу сільгосппідприємства переважав власний
капітал, а не запозичений, що є позитивним моментом менеджменту
фінансування підприємства. Загалом зазначимо, що підприємство переважно
самофінансується, що з’ясовується через його непоганий фінансовий стан.
6. При оцінюванні фінансового стану визначені відносні й
абсолютні показники фінансової стійкості дозволили визначити, що
сільгосппідприємство є фінансово стійким, а його господарська активність
підтримується переважно за рахунок самофінансування, тобто через власні
джерела фінансування. Проте серед показників рентабельності можна
89
встановити незадовільну тенденцію через їх низьке значення та схильність до
переходу у зону збитковості. Це відображає низькій рівень менеджменту
фінансування сільгосппідприємства, його нездатність здійснювати поточне
управління власними фінансовими ресурсами задля максимізації прибутку та
вимагає негайного покращення ситуації щодо фінансування діяльності
сільгосппідприємства.
7. Зміна умов і методів управління фінансами сільгосппідприємств
роблять об’єктивно необхідним фінансове планування в цілому та
планування мінімального обсягу фінансових ресурсів в розрізі джерел їх
формування. Тому основним завданням є обґрунтування та побудова
раціональної організації фінансового планування відповідно до загальних
правил та специфіки функціонування сільгосппідприємства. Загальні правила
планування включають визначення цілей запланованих дій, які відповідають
місії підприємства, встановлення послідовності цих дій, методів та
інструментів, які будуть використовуватися, аналіз та оцінку досягнутих
результатів і запланованих методів коригувальних дій.
8. Надмірне збільшення дебіторської заборгованості викликає у
сільгосппідприємства додаткову потребу у фінансових ресурсах через
збільшення розриву між авансуванням коштів у виробництво та отриманням
виручки за реалізовану продукцію. Тому контроль за дотриманням
обґрунтованого рівня дебіторської заборгованості є вимогою щодо
підвищення ефективності його менеджменту фінансування.
9. Прибуток визначається основним джерелом поповнення власних
фінансових ресурсів, тож першочерговим завданням менеджменту
фінансування постає необхідність підвищення ролі планування і
прогнозування прибутку сільгосппідприємств у процесі їх фінансово-
господарської діяльності. Таким чином, прогнозування майбутнього
підвищує ефективність прийняття поточних рішень.
90
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адонін С.В., Касімова Т.О. Управління фінансовими ресурсами
підприємства в сучасних умовах. Ефективна економіка. 2022. № 11. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2022_11_41.
2. Аранчій В.І., Зоря О.П. Фінансова стратегія у системі управління
фінансами підприємства. Вісник Полтавської державної аграрної академії.
2016. № 2. С. 156-159.
3. Бражник Л.В. Фінансові ресурси підприємства: їх формування та
використання. Економіка і суспільство. 2018. № 14. С. 778-783. URL:
https://economyandsociety.in.ua/journals/14_ukr/111.pdf
4. Бровко Л.І., Бровко Є.І., Крижановський О.О. Формування
фінансових ресурсів підприємств в умовах нестабільності. Економіка та
держава. 2019. № 9. С. 57-63. DOI: https://doi.org/10.32702/2306-
6806.2019.9.57
5. Бровко Л.І., Водолазська О.А., Ісмайлова С.І. Формування
фінансових ресурсів аграрних підприємств України в умовах воєнних дій.
Інвестиції: практика та досвід. 2023. № 22. С. 118-123. DOI:
https://doi.org/10.32702/2306-6814.2023.22.118
6. Бугас В.В., Коваль А.А. Управління фінансовими ресурсами
підприємства. Modern economics. 2020. № 19. С. 32-34.
7. Вараксіна О.В., Перебийніс А.В. Управління фінансовими
ресурсами як ключовий чинник формування конкурентоспроможності
підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету.
Серія : Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2020.
Вип. 30. С. 28-31.
8. Великих К.О. Окремі аспекти управління фінансовими ресурсами
підприємства. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія :
Економічні науки. 2020. № 5(2). С. 122-127. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnjie_2020_5(2)__18.
91
9. Вівчар О.Й., Кравчук П.Ю. Економіко-математичне моделювання в
дослідженні ефективності формування фінансових ресурсів підприємства.
Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія : Економічні науки.
2020. № 4(2). С. 103-108. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnjie_2020_4(2)__13.
10. Водолазська О.А. Методологічні засади фінансового
менеджменту суб’єктів підприємництва в умовах невизначеності.
Економічний аналіз. 2018. Том 30. № 4. С. 82-87. DOI:
https://doi.org/10.35774/econa2018.04.082
11. Гайбура Ю.А. Концептуальні засади формування фінансових
ресурсів підприємств за сучасних умов. Агросвіт. 2020. № 6. С. 14-21. DOI:
10.32702/2306-6792.2020.6.14
12. Галачинська Т., Рзаєва Т.Г., Рзаєв Г.І. Фінансові ресурси
підприємства: теоретичні підходи та напрями аналізу. Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. 2020. № 3. С. 25-28. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchnu_ekon_2020_3_7.
13. Гарматій Н., Химич І., Різник Н. Специфіка забезпеченості
ефективності діяльності підприємства фінансовими ресурсами, на прикладі
ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен». Соціально-економічні
проблеми і держава. 2020. Вип. 1. С. 91-100. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Sepid_2020_1_11.
14. Герaсимчук О.В. Шляхи підвищення ефективності використання
фінансових ресурсів підприємства. Економічний простір. 2020. № 153. С. 40-
45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpros_2020_153_9.
15. Гладкова О.В.,
Свинаренко Т,І. Оптимізація структури фінансових ресурсів суб’єктів
підприємництва. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія :
Економічні науки. 2019. № 4. С. 22-29. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnjie_2019_4_5.
16. Григораш О.В., Таран Н.О., Жданова О.М. Формування
фінансових ресурсів підприємств України. Економіка і суспільство. 2017. №
92
13. С. 10721077. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/13_ukr/179.pdf
17. Євтушевська О.О., Чернов К.І. Теоретичні аспекти власного
капіталу підприємства: сутність та структура. Food Industry Economics. 2020.
№ 12(3). C. 17-24. DOI: https://doi.org/10.15673/fie.v12i3.1812
18. Журавльова Т.О. Формування
фінансових ресурсів підприємства в умовах кризи. Економіка та держава.
2020. № 3. С. 42-45. DOI:
10.32702/2306-6806.2020.3.42
19. Завгородня Т.П., Костюк В.А., Холодний Г.О., Скрипник В.В.
Безпекове стратегування управління інноваційними бізнес-процесами та
капіталізацією в агропродовольчій сфері в умовах глобалізації фінансових
ринків. Формування ринкових відносин в Україні. 2022. № 3. С. 116-124.
20. Ігнатенко М.М., Мармуль Л.О. Фінансові й інвестиційні
джерела та ресурси забезпечення
конкурентоспроможності підприємств
агропродовольчої сфери економіки. Економічний вісник університету. 2020.
Вип. 44. С. 13-18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2020_44_4.
21. Козинець І.Г., Берднік С.С. Співвідношення понять «фінанси» та
«фінансові ресурси». Аналітично-порівняльне правознавство. 2021. № 3. С.
112-116. URI: http://nbuv.gov.ua/UJRN/anpopr_2021_3_22.
22. Колеснік Я.В., Мажара А.В. Роль управління фінансовими
ресурсами в процесі підвищення прибутковості сільськогосподарського
підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 21. С. 49-53. DOI:
https://doi.org/10.32702/2306-6814.2019.21.49
23. Кондратенко Н.О., Новікова М.М., Спасів Н.Я. Розвиток
системи адаптивного управління фінансовими ресурсами підприємства.
Проблеми економіки. 2021. № 1. С. 78-
84. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pekon_2021_1_11.
24. Куцик П.О., Васильців Т.Г., Сороківський В.М., Стефаняк В.І.,
93
Сороківська М.В. Управління фінансовими ризиками : навчальний посібник.
Львів : Растр-7, 2016. 318 с.
25. Лупенко Ю.О., Коваленко О.В., Ященко Л.О. Забезпечення
фінансовими ресурсами аграрних підприємств. Продовольчі ресурси. 2020. Т.
8, № 15. С. 219-237. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pr_2020_8_15_26.
26. Макаренко П.М., Миколенко І.Г., Гужва Н.В. Прогнозування
прибутку підприємства з використанням MS EXCEL. Інфраструктура ринку.
2022. Вип. 68. С.118-123.
27. Малій О.Г., Сизикова Н.В. Залучення
банківських кредитів для формування фінансових ресурсів
сільськогосподарських підприємств. Креативний простір. 2023. №
12. С. 50-51. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/krpr_2023_12_21.
28. Масюк Ю.В., Рудакова В.Ю. Управління фінансовими ресурсами
підприємств аграрного сектору. Інвестиції: практика та досвід. 2022. № 22.
С. 74-78.
29. Нагорна І.В.,
Степанчук О.О. Стратегічний аналіз фінансової стійкості підприємства.
Ефективна економіка. 2020. № 11. DOI:
https://doi.org/10.32702/2307-2105-2020.11.80
30. Назарова К.О., Нежива М.О. Аналіз та контроль ефективності
використання фінансових ресурсів підприємства. Бізнес Інформ. 2017. № 5.
С. 216-220. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2017_5_37.
31. Нечипоренко А.В., Рибалкіна А.О. Теоретичні аспекти
формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Ефективна
економіка. 2020. № 11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8361
32. Пархоменко П. Імовірнісний підхід до вибору варіантів
розміщення замовлення з метою мінімізації ризиків витрачання фінансового
ресурсу при прийнятті управлінських рішень. Social development & Security.
2020. Vol. 10, Iss. 1. С. 188-194. URL:
94
http://nbuv.gov.ua/UJRN/socdevsec_2020_10_1_21.
33. Петровська І.О., Шостак Л.Б. Забезпечення завдань сталого
розвитку в умовах обмеження фінансових ресурсів. Вчені записки
Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія :
Економіка і управління. 2021. Т. 32(71), № 1. С. 63-70.
34. Пилип’як О.В., Майор О.В., Попович Ю.Г. Теоретичні аспекти
формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві в сучасних
умовах. Економіка і управління. 2022. № 1. С. 88-95. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/econupr_2022_1_13.
35. Польова О.Л. Управління фінансовими
ресурсами аграрних підприємств. Sciences of Europe. 2018. № 11 (11).
С. 58-63. URL:
https://www.europe-science.com/wp-content/uploads/2020/10/VOL-3-No-11-11-
2017.pdf
36. Полятикіна Л. І. Управління фінансовими ресурсами та їх
вплив на розвиток підприємства. Вісник Дніпропетровського науково-
дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Економічні науки. 2021. Вип. 1. С. 57-
62. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdndiceen_2021_1_10.
37. Пріоритети забезпечення стійкості промисловості й аграрного
сектору економіки України в умовах повномасштабної війни : аналіт. доп. /
[О. В. Собкевич, А. В. Шевченко, В. М. Русан, Л. А. Жураковська] ; за ред. Я.
А. Жаліла. Київ : НІСД, 2023. 49 с. DOI: https://doi.org/10.53679/NISS-
analytrep.2023.04
38. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні :
Закон України від 16.07.1999 р. №
996-XIV. URL :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14.
39. Ромашко О.М., Неміш Ю.В. Практичні аспекти оцінювання
95
фінансових ресурсів підприємства. Проблеми економіки. 2020. № 2. С. 288-
294. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pekon_2020_2_33.
40. Рубай О., Синявська Л. Вдосконалення системи управління
фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств. Вісник
Львівського національного аграрного університету. Економіка АПК. 2020. №
27. С. 109-112. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnau_econ_2020_27_22.
41. Русан В.М. Особливості функціонування аграрного
сектора економіки України в умовах війни. Національний інститут
стратегічних досліджень. 28 липня 2022 року.
URL:
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/osoblyvosti-funktsionuvannya-
ahrarnoho-sektora-ekonomiky-ukrayiny-v-umovakh
42. Русіна Ю.О., Русин О.В. Шляхи
формування та ефективність використання фінансових ресурсів підприємств.
Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2019. № 11(2). С. 9-13.
URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2019_11(2)__3.
43. Слав’юк Р.А. Капітал підприємств і банків:
теоретичні основи формування та управління : монографія. Київ : ДВНЗ
«Університет
банківської справи», 2016. 330 с.
44. Смирна О.В., Арієнчук А.М. Проблеми та напрями
акумулювання фінансових ресурсів підприємствами на фінансовому ринку.
Ефективна економіка. 2020. № 2. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2020_2_41.
45. Телегін В.В. Еволюція формулювання сутності фінансових
ресурсів. Ефективна економіка. 2020. № 11. DOI: 10.32702/2307-2105
2020.11.204.
46. Тітенко З.М., Сукач І.П., Конончук Н.Л. Управління фінансовими
ресурсами підприємства. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука».
96
2021. № 13. С. 11-15. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2021_13_3.
47. Томашевська А.В., Жук О.І. Управління фінансовими
ресурсами підприємства в умовах кризи. Актуальні проблеми розвитку
регіональної економіки. 2022. Т. 1. № 18. С. 60-
67. DOI:
https://doi.org/10.15330/apred.1.18.60-67
48. Фінансова політика в аграрному секторі економіки: стан та
перспективи: монографія / [І. В. Абрамова, О. М. Віленчук, Д. І. Дема та ін.];
за ред. проф. Д. І. Деми. Житомир: ЖНАЕУ, 2015. 364 с.
49. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / [ М. Р. Лучко, С. М. Жукевич, А.
І. Фаріон та ін.]. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 304 с.
50. Форкун І.В., Гордєєв Т.А. Управління залученням фінансових
ресурсів підприємства на основі таргетування коефіцієнта фінансового
ризику. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні
науки. 2021. № 3. С. 262-267.
URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchnu_ekon_2021_3_45.
51. Халатур С.М. Особливості механізму функціонування
інвестиційного ринку в Україні. Scientific Progress & Innovations. 2013. № 4.
С.121-124. DOI: https://doi.org/10.31210/visnyk2013.04.31
52. Халатур С.М., Бровко Л.І., Моруга Т.О.
Методологія оцінки ліквідності та платоспроможності сільськогосподарських
підприємств. Економіка та держава. 2017. №12. С. 56-60. URL:
http://www.economy.in.ua/pdf/12_2017/13.pdf
53. Халатур С.М., Омельницька Ю.І. Інноваційна модель
застосування власних фінансових ресурсів у процесі самофінансування
аграріїв. Інноваційна економіка. 2023. №4. URL:
http://inneco.org/index.php/innecoua/issue/view/55
54. Harbar Zh. Financial support for the development of agro-industrial
enterprises of Ukraine. Norwegian Journal of development of the International
97
Science. 2020. № 52. Рр. 13-23. URL: https://nor-
ijournal.com/wp-
content/uploads/2023/09/NJD_52_3.pdf
55. Khalatur S., Pavlova H., Vasilieva L., Karamushka D., Danilevica A.
Innovation management as basis of digitalization trends and security of financial
sector. Entrepreneurship and sustainability issues. 2022. Vol. 9(4). Pp. 56-76.
DOI: http://doi.org/10.9770/jesi.2022.9.4(3)
56. Khalatur S., Vinichenko I., Volovyk D. Development of modern
business processes and outsourcing activities. Baltic journal of economic studies.
2021. Vol. 7(3). Pp. 195-202. DOI: https://doi.org/10.30525/2256-0742/2021-7-3-
195-202.

ДОДАТКИ
98
ДОДАТОК А
Таблиця А.1
Вхідні й розрахункові дані для проведення прогнозування, тис. грн.
Місяці Прогноз Обсяги продажів Похибка абсолютна
січень — 140,00 —
лютий — 148,00 —
березень — 154,00 —
квітень 153,54 162,00 8,46
травень 161,48 174,00 12,52
червень 173,26 190,00 16,74
липень 188,98 180,00 8,98
серпень 180,10 202,00 21,90
вересень 201,20 180,00 21,20
жовтень 180,52 208,00 27,48
листопад 207,20 190,00 17,20
грудень 190,18 194,00 3,82

січень 194,24
Таблиця А.2
Розрахункові дані для проведення прогнозування
Квартали Прибуток, Ь Т Прогноз прибутку, Похибка
і і
грн. на 1 га грн. на 1 га абсолютна, %
1 44,00 44,00 0,00 — —
2 60,00 60,00 0,00 44,00 53,34
3 66,00 66,00 0,00 60,00 18,18
4 70,00 70,00 0,00 66,00 11,42
5 90,00 90,00 0,00 70,00 44,44
6 92,00 92,00 0,00 90,00 4,34
7 100,00 100,00 0,00 92,00 16,00
8 132,00 132,00 0,00 100,00 48,48
9 138,00 138,00 0,00 132,00 8,70
10 144,00 144,00 0,00 138,00 8,34
11 166,00 166,00 0,00 144,00 26,50
12 178,00 178,00 0,00 166,00 13,48

13 178,00
99

Таблиця А.3
Розрахункові дані для проведення прогнозування
Прибуток, грн. Прогноз прибутку, Похибка
Квартали Ьі Ті
на 1 га грн. на 1 га абсолютна, %
1 44,00 44,000 0,000 — —
2 60,00 52,000 4,000 44,00 53,34
3 66,00 61,000 6,500 56,00 30,30
4 70,00 68,750 7,126 67,50 7,14
5 90,00 82,938 10,656 75,88 31,38
6 92,00 92,796 10,258 93,60 3,46
7 100,00 101,528 9,494 103,06 6,10
8 132,00 121,510 14,738 111,02 31,78
9 138,00 137,124 15,176 136,24 2,54
10 144,00 148,150 13,102 152,30 11,52
11 166,00 163,626 14,288 161,26 5,72
12 178,00 177,958 14,310 177,92 0,10

13 192,26
Таблиця А.4
Розрахункові дані для проведення прогнозування
Прибуток, грн. Прогноз прибутку, Похибка
Квартали Ьі Ті
на 1 га грн. на 1 га абсолютна, %
1 44,00 44,000 0,000 — —
2 60,00 56,864 3,784 44,00 53,34
3 66,00 64,952 5,048 60,64 16,22
4 70,00 70,000 5,048 70,00 0,00
5 90,00 87,070 8,584 75,04 33,22
6 92,00 92,716 7,720 95,66 7,94
7 100,00 100,086 7,616 100,44 0,88
8 132,00 127,238 13,362 107,70 36,82
9 138,00 138,510 12,748 140,60 3,76
10 144,00 145,422 11,032 151,26 10,08
11 166,00 164,130 13,288 156,46 11,50
12 178,00 177,886 13,426 177,42 0,66

13 191,32

Додаток 2
до Національного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку
25 "Спрощена фінансова звітність" (пункт 4 розділу І)
Фінансова звітність мікропідприємства
Коди
Пiдприємство Дата(рiк,мiсяць,число) 2025 01 01
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЧЕРКАСИ-СОЯ" за ЄДРПОУ 41326443
Територiя ЧЕРКАСЬКА за КАТОТТГ 1 UA710804900100158
79
Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю за КОПФГ 240
Вид економічної діяльності Будівництво житлових і нежитлових будівель за КВЕД 41.20
Середня кількість працівників, осіб 9
Одиниця вимiру: тис. грн. з одним десятковим знаком
Aдреса, телефон м. ЧЕРКАСИ, ЧЕРКАСЬКА обл., 18006, УКРАЇНА 0936151557
1. Баланс на Форма № 1-мс Код за ДКУД 1801006
на 31 грудня 2023 р.
Актив Код На початок На кiнець
рядка звiтного року звiтного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Основні засоби : 1010 94,8 71,2
первісна вартість 1011 144,1 144,1
знос 1012 ( 49,3 ) ( 72,9 )
Інші необоротні активи 1090 - -
Усього за розділом I 1095 94,8 71,2
II. Оборотні активи
Запаси 1100 2 203,3 3 961,0
Поточна дебіторська заборгованість 1155 965,1 493,8
Гроші та їх еквіваленти 1165 1 351,8 6 397,8
Інші оборотні активи 1190 - -
Усього за розділом II 1195 4 520,2 10 852,6
Баланс 1300 4 615,0 10 923,8
Пасив Код На початок На кiнець
рядка звiтного року звiтного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Капітал 1400 5,0 500,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 1 063,2 1 646,9
Неоплачений капітал 1425 ( - ) ( 495,0 )
Усього за розділом I 1495 1 068,2 1 651,9
II. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 - -
IІІ. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 1600 - -
Поточна кредиторська заборгованість за:
товари, роботи, послуги 1615 3 012,0 8 359,7
розрахунками з бюджетом 1620 137,7 850,2
розрахунками зі страхування 1625 - -
розрахунками з оплати праці 1630 43,0 -
Інші поточні зобов’язання 1690 354,1 62,0
Усього за розділом IІІ 1695 3 546,8 9 271,9
Баланс 1900 4 615,0 10 923,8
2. Звіт про фінансові результати
за Рік 2024
Форма № 2-мс
Код за ДКУД 1801007
Стаття Код За звiтний За попередній період
рядка перiод
1 2 3 4
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2000 19 877,7 12 431,9
Інші доходи 2160 - 4,4
Разом доходи (2000 +2160) 2280 19 877,7 12 436,3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2050 ( 17 969,6 ) ( 10 838,4 )
Інші витрати 2165 ( 1 196,3 ) ( 865,8 )
Разом витрати (2050 +2165) 2285 ( 19 165,9 ) ( 11 704,2 )
Фінансовий результат до оподаткування (2280 – 2285) 2290 711,8 732,1
Податок на прибуток 2300 ( 128,1 ) ( 131,8 )
Витрати (доходи), які зменшують (збільшують) фінансовий результат 2310 - -
після оподаткування
Чистий прибуток (збиток) (2290 – 2300 – (+) 2310) 2350 583,7 600,3
Керiвник ДВОРНІЧЕНКО АНДРІЙ ЄВГЕНІЙОВИЧ
(підпис) (ініціали, прізвище)
Головний бухгалтер КЛЮЧНИК Лариса Петрівна
(підпис) (ініціали, прізвище)
1 Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад
Додаток 2
до Національного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку
25 "Спрощена фінансова звітність" (пункт 4 розділу І)
Фінансова звітність мікропідприємства
Коди
Пiдприємство Дата(рiк,мiсяць,число) 2025 01 01
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЧЕРКАСИ-СОЯ" за ЄДРПОУ 41326443
Територiя ЧЕРКАСЬКА за КАТОТТГ 1 UA710804900100158
79
Організаційно-правова форма господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю за КОПФГ 240
Вид економічної діяльності Будівництво житлових і нежитлових будівель за КВЕД 41.20
Середня кількість працівників, осіб 9
Одиниця вимiру: тис. грн. з одним десятковим знаком
Aдреса, телефон м. ЧЕРКАСИ, ЧЕРКАСЬКА обл., 18006, УКРАЇНА 0936151557
1. Баланс на Форма № 1-мс Код за ДКУД 1801006
на 31 грудня 2024 р.
Актив Код На початок На кiнець
рядка звiтного року звiтного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи
Основні засоби : 1010 94,8 71,2
первісна вартість 1011 144,1 144,1
знос 1012 ( 49,3 ) ( 72,9 )
Інші необоротні активи 1090 - -
Усього за розділом I 1095 94,8 71,2
II. Оборотні активи
Запаси 1100 2 203,3 3 961,0
Поточна дебіторська заборгованість 1155 965,1 493,8
Гроші та їх еквіваленти 1165 1 351,8 6 397,8
Інші оборотні активи 1190 - -
Усього за розділом II 1195 4 520,2 10 852,6
Баланс 1300 4 615,0 10 923,8
Пасив Код На початок На кiнець
рядка звiтного року звiтного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Капітал 1400 5,0 500,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 1 063,2 1 646,9
Неоплачений капітал 1425 ( - ) ( 495,0 )
Усього за розділом I 1495 1 068,2 1 651,9
II. Довгострокові зобов’язання, цільове фінансування та забезпечення 1595 - -
IІІ. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 1600 - -
Поточна кредиторська заборгованість за:
товари, роботи, послуги 1615 3 012,0 8 359,7
розрахунками з бюджетом 1620 137,7 850,2
розрахунками зі страхування 1625 - -
розрахунками з оплати праці 1630 43,0 -
Інші поточні зобов’язання 1690 354,1 62,0
Усього за розділом IІІ 1695 3 546,8 9 271,9
Баланс 1900 4 615,0 10 923,8
2. Звіт про фінансові результати
за Рік 2024
Форма № 2-мс
Код за ДКУД 1801007
Стаття Код За звiтний За попередній період
рядка перiод
1 2 3 4
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 2000 19 877,7 12 431,9
Інші доходи 2160 - 4,4
Разом доходи (2000 +2160) 2280 19 877,7 12 436,3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 2050 ( 17 969,6 ) ( 10 838,4 )
Інші витрати 2165 ( 1 196,3 ) ( 865,8 )
Разом витрати (2050 +2165) 2285 ( 19 165,9 ) ( 11 704,2 )
Фінансовий результат до оподаткування (2280 – 2285) 2290 711,8 732,1
Податок на прибуток 2300 ( 128,1 ) ( 131,8 )
Витрати (доходи), які зменшують (збільшують) фінансовий результат 2310 - -
після оподаткування
Чистий прибуток (збиток) (2290 – 2300 – (+) 2310) 2350 583,7 600,3
Керiвник ДВОРНІЧЕНКО АНДРІЙ ЄВГЕНІЙОВИЧ
(підпис) (ініціали, прізвище)
Головний бухгалтер КЛЮЧНИК Лариса Петрівна
(підпис) (ініціали, прізвище)
1 Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets