Репозиторій ЧДТУ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
 
на тему Соціальні інвестиції як чинник забезпечення якості життя населення 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи СЗ-1710 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                       (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
 
 
Присяжненко Ю.В 
____________________________________________________________                                                                                  
                                                    (прізвище та ініціали) 
Керівник  Тернова Л. Ю._____________ 
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент _________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2021 р. 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………..... 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  
СОЦІАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ЧИННИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ  
ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ………………………………………………………... 12 
1.1. Теоретичні засади соціального інвестування…………………………… 12 
1.2. Концептуальні основи формування ринку соціальних інвестицій та  
його вплив на якість життя населення……………………………………….. 19 
1.3. Зарубіжний досвід розвитку соціального інвестування………………... 25 
Висновки до розділу 1………………………………………………………… 31 
РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В СИСТЕМІ  
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ…………... 33 
2.1. Компонентна оцінка якості життя в державі та потреб українського  
соціуму у соціальному інвестуванні………………………………………. 33 
2.2. Дослідження стану державного соціального інвестування в Україні…. 44 
2.3. Аналіз активності недержавних суб’єктів щодо здійснення  
соціального 49 
інвестування……………………………………………………........................ 
Висновки до розділу 2………………………………………………………… 53 
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО  
ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ……………………………………………….. 54 
3.1. Напрями оптимізації системи соціального інвестування в контексті  
підвищення якості життя населення…………………………………………. 54 
3.2. Заходи щодо удосконалення інституційного підґрунтя  
функціонування ринку соціальних інвестицій України……………………. 60 
Висновки до розділу 3………………………………………………………… 70 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 72 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... 74 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….... 81 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр       
 
Галузь знань   23 Соціальна робота   
       (шифр і назва)
 
Спеціальність  232 “Соціальне забезпечення”  
(шифр і назва)
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
 
 
З А В Д А Н Н Я  
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
Присяжненко Юлії Василівни 
              
(прізвище, ім’я, по батькові)
 
1. Тема роботи: Соціальні інвестиції як чинник забезпечення якості життя населення 
 
керівник роботи: Тернова Л.Ю., к.е.н., доцент____________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
 
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ________ 
2. Строк подання студентом роботи:  “____” ________ 2021 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Oб’єктом дoсліджeння є процес соціального інвестування в системі 
забезпечення якості життя населення.  
Прeдмeтoм дoсліджeння є  передумови, чинники й організаційно- економічний 
механізм соціального інвестування з урахуванням багатокомпонентного 
характеру забезпечення якості життя населення. 
Мeтoю рoбoти є  розгляд теоретико-методологічних основ дослідження 
соціального інвестування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо 
забезпечення якості життя населення з використанням важелів соціального 
інвестування. 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити): проаналізувати теоретичні засади соціального інвестування; дослідити
 концептуальні основи формування ринку соціальних інвестицій та 
визначити його вплив на якість життя населення; охарактеризувати зарубіжний
 досвід розвитку соціального інвестування; здійснити оцінку якості життя в 
державі та потреб українського соціуму у соціальному інвестуванні; дослідити стан 
державного соціального інвестування в Україні; проаналізувати активність 
недержавних суб’єктів щодо здійснення соціального інвестування; здійснити 
моделювання можливостей забезпечення якості життя населення за рахунок 
визначити напрями оптимізації системи соціального інвестування в контексті 
підвищення якості життя населення; запропонувати заходи щодо удосконалення 
інституційного підґрунтя функціонування ринку соціальних інвестицій в Україні. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним  зазначенням обов’язкових креслень): 
аналітичні таблиці, графіки, діаграми, структурно-логічні схеми. 
Рис. 1.1 Спрощена структура якості життя населення, рис. 2.2 Статистика очікуваної 
тривалість життя за 2016-2020 рр., рис. 2.3 Відсоток віруючих та атеїстів за 2000 – 
2020 рр., рис. 2.4 Відсоток віруючих та атеїстів по регіонам 2000 – 2020 рр., Рис. 2.5 
Валовий внутрішній продукт України за 2016 - 2020 рр., рисунок 3.6 Структура 
Департаменту економіки та розвитку ЧМР, таблиця 2.1 ВВП на душу населення за 
2016-2020 рр., таблиця 3.2 Організації з якими взаємодіє база практики, таблиця 3.3 
Аналіз показників соціального захисту населення, додаток А, додаток Б 
6. Консультанти розділів роботи 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Тернова Л.Ю. 12.01.2021 р. 12 .01.2021 р. 
2 Тернова Л.Ю. 14.02.2021 р. 14.02.2021 р. 
3 Тернова Л.Ю. 30.03.2021 р. 30.03.2021 р. 
 
7. Дата видачі завдання «_____» __________ 2021 р.  
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів дипломної роботи  Примітка  
з/п етапів роботи 
1 Отримання завдання 12.01.2021 р. виконано 
2 Підготовка розділу І  14.02.2021 р. виконано 
3 Підготовка розділу ІІ 20.03.2021 р. виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ 30.04.2021 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику 14.05.2021 р. виконано 
6 Підготовка реферату 20.05.2021 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру 21.05.2021 р. виконано 
Зовнішнє рецензування дипломної 
8 28.05.2021 р. виконано 
роботи 
Підготовка до публічного захисту 
9 10.06.2021 р. виконано 
дипломної роботи на засідання ДЕК 
 
 
Студент                           ____________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Керівник роботи      ____________________    _______________________ 
                    (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
Секретар ЕК     ____________________    _______________________ 
        (підпис)                                                 (прізвище та ініціали)
 
ВСТУП 
Актуальність теми. У сучасному світі посилюється роль нематеріальних 
факторів в економічному розвитку, які визначаються в необхідності інвестицій 
в людський капітал як фактор формування і розвитку інноваційної економіки. 
Людський капітал, що виражається в знаннях, здоров'ї, продуктивній праці і 
якості життя, грає важливу роль в підвищенні конкурентоспроможності країн, 
регіонів і бізнесу. Внаслідок цього виникає потреба в залученні бізнесу і 
комерційних організацій до співфінансування та вирішення питань суспільного 
розвитку.  
Соціальний захист співробітників та розвиток соціальної регіональної 
інфраструктури є одними з найважливіших факторів стабільності компанії, але, 
не дивлячись на це, в умовах фінансово-економічної нестабільності в країні 
більшість вітчизняних підприємств стикаються з проблемами збереження 
прибутковості і реалізації стратегічних завдань. Тому в сформованих сучасних 
умовах виникає потреба оптимізації витрат підприємства, а також коригування 
раніше взятих на себе зобов'язань відповідно до реальних можливостей 
компанії. 
 Актуальність дослідження зумовлена, по-перше, високими світовими 
вимогами до ведення бізнесу в частині соціальної відповідальності, по-друге, 
збільшується соціальним навантаженням на підприємства в сформованих 
макроекономічних і зовнішньополітичних умовах, по-третє, відсутністю 
стандартизованої системи оцінки ефективності корпоративної соціальної 
політики підприємства. 
Дослідженню питань соціального інвестування присвячено праці багатьох 
зарубіжних і вітчизняних дослідників. 
Теоретико-прикладні аспекти соціально-економічного розвитку в 
контексті державного регулювання інвестиційної діяльності та проблемам 
корпоративної соціальної роботи висвітлено в працях  Ч. Бернард, Дж. Марч, Е. 
Мейо, Ф. Ротлісбергер, Г. Саймон, Л. Урвік, Дж. Хіл, У. Ешбі, В. Мартиненка, 
О. Мордвінова, Г. Одінцова, І. Павлова, В. Рижих, І. Розпутенка, С. Салиги, О. 
Чаплигіна, Ю. Чернецького, А. Чернявського та ін. 
Увагу соціальному інвестуванню в контексті соціалізації економіки та 
забезпечення якості життя населення як мети соціально-економічного розвитку   
приділено   в   працях    В. Антонюк,   Л. Будьонної,   З. Варналія, В. Воротіна,   
О. Герасименко,   С. Гринкевич,   О. Дороніної,   С. Калініної, А. Колота, Е. 
Лібанової, Л. Лісогор, С. Мельника, Г. Назарової, О. Новікової, Е. Лібанової, В. 
Осецького, Ю. Петрушенка, С. Пирожкова, М. Романюка, Л. Синяєвої, Л. 
Шаульської та ін. [1,2,3,4,5,6,7,8,9]. 
Тим не менше, незважаючи на значну кількість робіт з досліджуваної 
теми, питання розвитку соціального інвестування в контексті 
багатокомпонентного та багаторівневого характеру забезпечення якості життя 
населення потребують системного дослідження, що обумовило вибір теми 
дипломної роботи, постановку мети і завдань роботи. 
Мета кваліфікаційної роботи. Метою дипломної роботи є розгляд 
теоретико-методологічних основ дослідження соціального інвестування та 
розробка науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення якості життя 
населення з використанням важелів соціального інвестування. 
Завдання кваліфікаційної роботи. Відповідно до мети дослідження 
було поставлено і вирішено такі задачі: 
– проаналізувати теоретичні засади соціального інвестування; 
– дослідити концептуальні основи формування ринку 
соціальних інвестицій та визначити його вплив на якість життя 
населення; 
– охарактеризувати зарубіжний досвід розвитку соціального 
інвестування; 
– здійснити оцінку якості життя в державі та потреб українського соціуму у 
соціальному інвестуванні; 
– дослідити стан державного соціального інвестування в Україні; 
– проаналізувати активність недержавних суб’єктів щодо здійснення 
соціального інвестування; 
– здійснити моделювання можливостей забезпечення якості життя 
населення за рахунок збалансування соціальних інвестицій; 
– визначити напрями оптимізації системи соціального інвестування в 
контексті підвищення якості життя населення; 
– запропонувати заходи щодо удосконалення інституційного підґрунтя 
функціонування ринку соціальних інвестицій в Україні. 
Об’єкт дослідження є процес соціального інвестування в системі 
забезпечення якості життя населення. 
Предметом дослідження є передумови, чинники й організаційно- 
економічний механізм соціального інвестування з урахуванням 
багатокомпонентного характеру забезпечення якості життя населення. 
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою 
дослідження виступають фундаментальні положення економічної теорії, 
наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених в області дослідження проблем 
соціального інвестування та забезпечення якості життя населення. 
Для досягнення мети дослідження використано діалектичний метод 
наукового пізнання, а також комплекс загальнонаукових і спеціальних методів 
дослідження: системного аналізу; соціологічного дослідження; узагальнення; 
економіко-статистичного аналізу; структурно-функціонального аналізу та ін. 
Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою дослідження 
виступають законодавчі та нормативно-правові акти України, міжнародні 
правові норми та стандарти у соціальній сфері, інформація Державної служби 
статистики України та Міністерства соціальної політики України, дані звітів із 
соціальної відповідальності підприємств, дані міжнародних організацій, 
результати вибіркових обстежень Державної служби статистики України 
«Базова захищеність населення України», «Структура доходів та витрат 
домогосподарств України», соціологічного моніторингу Інституту соціології 
НАН України «Українське суспільство»; результати опитування керівників 
підприємств щодо соціального інвестування, проведеного автором особисто. 
 
  
ВИСНОВКИ 
В результаті дослідження було проаналізоване важливе наукове завдання 
розробки теоретичних та методологічних основ соціальних інвестицій та 
розробки комплексних аналітичних та організаційних інструментів соціального 
інвестування в системі підтримки якості життя населення. 
На основі вивчення теоретичних основ соціальних інвестицій зроблено 
висновок, що основна відмінність соціальних інвестицій від інших форм і видів 
полягає в тому, що більші інвестиції призводять до відсутності прямих 
економічних вигод інвестувати в об'єкти. 
В результаті розвитку етимології категоріального апарату соціальних 
інвестицій було зроблено висновок, що соціальні інвестиції слід розуміти, по-
перше, як процес інвестування фінансових та нефінансових активів фізичними 
особами, компаніями, державними органами та громадськість у соціальному 
розвитку і підтримку гідного рівня життя; По-друге, як окремий економічний 
процес, який зазнає впливу низки факторів і реалізується на основі 
впровадження певних технологій та принципів реалізації, основною метою 
яких є отримання максимального соціально-економічного ефекту від інвестицій 
у реалізацію проекту. Запропоновано концептуальну схему соціальних 
інвестицій, розроблено класифікацію основних видів соціальних інвестицій. 
3Висвітлено специфічні властивості ринку соціальних інвестицій: 
масштаб впливу інвестиційних показників; відсутність прямої матеріальної 
віддачі від інвестиційного процесу; відсутність жорсткої формалізації процесу 
соціальних інвестицій; інвестиційні ресурси можуть бути розраховані не тільки 
в грошовому вираженні, але і у витратах часу, зусиль та енергії. Характер та 
масштаби соціальних інвестицій залежать не тільки від рівня економічного 
розвитку країни, але й від соціальної зрілості суспільства та компаній, 
наявності відповідного соціального капіталу в країні тощо. ринок соціальних 
інвестицій характеризується полярністю з точки зору перетину інтересів 
учасників ринку; особливий характер конкуренції на ринку соціальних 
інвестицій. 
На основі узагальнення отриманих результатів пропонується 
концептуальна модель ринку соціальних інвестицій, покладаються функції 
зазначеного ринку (функція перерозподілу; регулятивна функція; соціальна 
функція; інформаційна функція; стимулююча функція; функція оптимізації). 
Зроблено висновок, що результатом задоволення попиту на ринку соціальних 
інвестицій є поліпшення якості життя (людини та її сім'ї, працівників компанії, 
суспільства); розроблено структурну схему складових якості життя населення. 
На основі компонентної оцінки якості життя населення в Україні 
визначається коло проблем: низький рівень добробуту населення; питання 
екологічної безпеки; особиста безпека населення; низька доступність житла для 
населення; високий рівень конкуренції на ринку праці. 
Виходячи з провідної ролі держави у здійсненні соціальних інвестицій, 
сфери соціальних інвестицій аналізувались на макрорівні (розвиток соціальної 
інфраструктури; відповідність якості соціальних послуг; створення 
сприятливого соціального клімату; забезпечення ефективність ринку праці, 
соціальна та екологічна безпека тощо). За результатами аналізу виявлено 
нераціональність розподілу інвестиційних ресурсів (більшість державних 
коштів витрачається в районах, де віддача нижча і не має прямого впливу на 
поліпшення якості життя населення). Зроблено висновок, що в умовах 
загального скорочення державних видатків у соціальній сфері це постає 
нагальним завданням ефективності системи розподілу. 
Встановлено, що сучасні тенденції в Україні в галузі приватних 
соціальних інвестицій є досить позитивними (збільшення витрат компаній на 
розвиток соціальної інфраструктури та поліпшення якості життя; коло 
інвесторів та масштаби соціальної розширених програм). Однак загальна 
готовність українських компаній здійснювати соціальні інвестиції в сучасних 
умовах низька. Виявлено перешкоди та стимулюючі фактори для реалізації 
можливостей соціальних інвестицій в Україні. 
 
12 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ 
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ЧИННИКА 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ 
1.1. Теоретичні засади соціального інвестування 
Соціальні інвестиції - це новий щабель у взаєминах між суспільством, 
бізнесом і владою, які представляють собою вкладення в об'єкти соціальної 
сфери з метою отримання доходу і підвищення рівня і якості життя людей за 
допомогою задоволення їх матеріальних, духовних чи соціальних потреб. 
Суб'єкти соціальних інвестицій - органи державної влади, державні та 
муніципальні підприємства, іноземні приватні комерційні і некомерційні 
організації, фізичні особи. Цілями соціальних інвестицій для держави можуть 
бути підвищення національного доходу і рівня (якості) життя одночасно, для 
комерційних структур, закордонних інвесторів і фізичних осіб - прибуток, для 
некомерційних організацій - підвищення рівня і якості життя за допомогою 
задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб. 
Соціальні інвестиції компаній, що здійснюються шляхом реалізації 
внутрішніх і зовнішніх соціальних програм, зайняли досить значне місце в 
корпоративній стратегії і стають частиною щоденної управлінської практики 
компаній. При цьому внутрішні соціальні програми, спрямовані, перш за все, на 
своїх працівників, є пріоритетним напрямком соціальних витрат. Соціальні 
програми сприяють створенню іміджу та підвищенню репутації бізнесу і, таким 
чином, є довгостроковими вкладами в нематеріальні активи компанії. 
Економічне зростання є показником результативності функціонування 
національної економіки, однією з найважливіших задач сталого розвитку і 
підвищення якості життя населення, а дослідження його сутності має значний 
еволюційний шлях. 
Адам Сміт зазначав, що економічне зростання пов'язаний з інвестиціями, 
збільшенням населення і розширенням земельної площі. На його думку, 
13 
 
економічне зростання залежить від факторів пропозиції, а обсяг національного 
продукту від таких факторів як праця, капітал і земля [10]. 
Погляди Сміта на економічне зростання продовжує розвивати Рікардо. 
Він стверджував, що бар'єри, що стримують економічне зростання, пов'язані з 
використанням земельних площ (збільшення орендної плати, зменшення 
доходів орендарів, звуження можливостей для вкладення капіталу, вимоги 
робітників про підвищення заробітної плати), можна подолати використовуючи 
технологічний прогрес в машинобудуванні і спеціалізацію в торгівлі [10]. 
У своїх дослідженнях А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус так чи інакше 
згадують про зв'язок економічного зростання і добробуту. Т. Мальтус вважав, 
що темпи зростання чисельності населення можуть перевищувати темпи 
зростання життєвих благ і викликати зростання бідності [10]. 
Класичну теорію економічного зростання намагається розвинути 
Шумпетер. Розглядаючи економічне зростання, він звертався до аналізу 
факторів пропозиції та формує образ підприємця-новатора, який може 
прискорити процес росту через ефективне поєднання ресурсів і впровадження 
нових технологій. Вчений вважає, що основним джерелом економічного 
зростання є підприємець новатор, а технічний прогрес безпосередньо 
пов'язаний з прибутковістю в діяльності підприємств і чим більше вони будуть 
здійснювати нововведень, тим більшою буде прибуток в економіці. 
Сучасне розуміння економічного зростання ввів в науковий обіг 
американський економіст, лауреат Нобелівської премії Саймон Кузнець. Він 
вважав, що економічне зростання - це економічний розвиток, при якому 
довгострокові темпи зростання виробництва перевищують темпи зростання 
населення і початком цього процесу є кінець 21 століття. 
Під економічним зростанням С. Кузнець також розумів довгострокове 
збільшення можливостей задовольняти різноманітні потреби населення за 
рахунок результатів економічної діяльності. Він зробив висновок, що 
економічне зростання в значній мірі є результатом впливу сукупної 
продуктивності факторів виробництва і відзначав, що «відмінна риса сучасного 
14 
 
економічного зростання - високий темп зростання виробництва на душу 
населення визначається високим темпом зростання продуктивності і є 
неминучим». 
 Професор С. Кузнець виділив характерні риси економічного зростання, 
притаманні всім розвинутим країнам: 
 високі темпи доходу на душу населення, 
 високі темпи факторів продуктивності праці, 
 високі темпи структурної трансформації економіки, 
 високі темпи соціальної та ідеологічної трансформації суспільства, 
 здатність розвинених країн знаходити за кордоном ринки збуту і джерела 
сировини, 
 результати подібного зростання повинні охопити менше 1/3 населення 
світу. 
Економічне зростання - це збільшення реального ВВП при повній 
зайнятості в результаті розширення виробничого потенціалу країни за певний 
період часу. 
Також під економічним зростанням розуміють рух в розвитку 
національного господарства, яке характеризується динамікою зміни таких 
макроекономічних показників, як валовий суспільний продукт, валовий 
національний продукт, національний дохід [11]. 
Факторами економічного зростання називаються ті явища і процеси, які 
визначають масштаби збільшення реального обсягу виробництва. Існує кілька 
класифікацій даних факторів. Розглянемо деякі з них. 
Залежно від характеру і типу економічного зростання виділяють: 
- екстенсивні чинники: збільшення чисельності працівників, збільшення 
обсягів споживаного сировини, матеріалів, залучення інвестицій в основний 
капітал при збереженні колишнього рівня технологій; 
15 
 
- інтенсивні фактори: збільшення швидкості науково-технічного 
прогресу, підвищення кваліфікації і продуктивності праці, поліпшення 
застосування оборотного і основного капіталу. 
Залежно від способу впливу виділяють: 
 прямі фактори: кількість і якість трудових ресурсів, кількість і якість 
природних ресурсів, обсяг основного капіталу, рівень технологій, ступінь 
розвитку підприємницьких здібностей; 
 непрямі фактори: рівень монополізації ринку, розвиненість банківської та 
кредитної систем, податковий і інвестиційний клімат в країні, 
справедливість розподілу доходів у суспільстві. 
Залежно від природи рушійних сил економічного зростання виділяють: 
 економічні фактори: кількість і якість використовуваних ресурсів, 
інвестиційний клімат, ефективність банківської системи; 
 неекономічні чинники: кліматичні, культурні, військово-політичні, 
географічні та т. д. 
В економічній теорії також виділяють: 
 фактори попиту. До них можна віднести те, що сприяє збільшенню 
сукупного попиту. Це різні доходи, заробітна плата, податки на доходи і 
майно та ін. 
 фактори пропозиції. Природні, трудові ресурси, обсяг основного 
капіталу, НТП (науково-технічного прогресу), інтелектуальні здібності та 
інше. 
 фактори розподілу. Являють собою інфраструктуру країни з розподілу 
продукції. 
Незважаючи на різні критерії класифікації, всі фактори все ж зводяться до 
двох речей. А саме, збільшення благ в суспільстві і розширенню можливостей 
людини. 
16 
 
Частка впливу цих факторів на зростання економіки залежить від 
процесів і змін, що відбуваються в конкретній країні, в той час як їх взаємодія 
призводить до економічного зростання в цілому. 
В економічній теорії розглядаються різні підходи до класифікації типів 
економічного зростання. 
Залежно від рушійних сил виділяють два основних типи: 
 екстенсивний. Являє собою збільшення ВВП за рахунок залучення в 
виробничий процес нових додаткових факторів виробництва. Він 
дозволяє державі відносно швидко і недорого забезпечити нарощування 
обсягів національного виробництва і економічного потенціалу країни. 
Однак екстенсивному зростанню властиві такі недоліки: затратне 
виробництво, науково-технічний прогрес відсутній, продуктивність праці 
зберігається на колишньому рівні, або знижується. 
 інтенсивний. Являє собою збільшення обсягів національного 
виробництва за рахунок підвищення продуктивності праці і 
впровадження більш досконалих технологій. Цей тип зростання 
складніше в досягненні і передбачає значні витрати на проведення 
наукових досліджень для отримання передових технологій. 
Має наступні переваги: 
 вирішує проблему обмеженості ресурсів, створюючи механізми їх більш 
раціонального застосування, 
 стимулює науково-технічний прогрес, 
 сприяє підвищенню продуктивності праці. 
В реальності екстенсивний та інтенсивний типи зростання в чистому 
вигляді не зустрічаються. В основному для стимулювання економічного 
зростання використовують як додаткові ресурси, так і підвищують 
ефективність використання вже залучених факторів технології виробництва. 
На даний момент набуває поширення поняття інноваційного зростання, 
який пропонується розглядати як окремий тип зростання.  
17 
 
Інноваційний економічне зростання - це зростання внаслідок збільшення 
обсягів національного виробництва за рахунок постійного впровадження 
інновацій в усіх сферах господарської діяльності (виробництво, реалізація, 
управління і т. д.). Передумовою його виникнення стало істотне загострення 
конкурентної боротьби на національному та світовому ринках, як наслідок 
глобалізації. 
Залежно від рівня обсягів виробництва виділяють: позитивний, 
негативний і нульовий економічний ріст. 
Залежно від характеристики чинників виділяють екзогенні (обумовлений 
зовнішніми факторами) і ендогенний (обумовлений внутрішніми факторами) 
типи росту. 
Залежно від стабільності критеріїв визначають стійкий і нестійке 
зростання. 
Залежно від зв'язку внутрішньої динаміки і розвитку економіки в світі 
виділяють пов'язаний і автономний зростання. 
Таким чином, розвиток національного господарства, що супроводжується 
зростанням реального обсягу виробництва, являє собою економічне зростання, 
мірою якого є темп приросту реального ВВП. Економічне зростання 
обумовлюють різні фактори, що впливають на можливість збільшення обсягу 
виробництва, а також підвищення ефективності та якості зростання. 
Ефективність державних соціальних інвестиційних проектів буде 
виражатися в зростанні ВРП (валового регіонального продукту), створенні 
нових робочих місць, збільшення податкових надходжень, зменшення виплат з 
фондів соціального страхування, підвищення середньої тривалості життя, 
збереження і розвиток фізичного і душевного здоров'я населення. 
Управління соціальними інвестиціями має складну суб'єктно-об'єктну 
організацію. Інвестиційний соціальний проект як об'єкт управління 
характеризується специфічними рисами: витрати не сумірний з доходами за 
розміром і формою прояву; період від початку вкладень до моменту отримання 
вигоди відрізняється більшою тривалістю в порівнянні з вкладенням в фізичні 
18 
 
або фінансові активи; соціальні інвестиційні проекти відрізняються високою 
чутливістю до часу (темпоральність); в кожному соціальному інвестиційному 
проекті існує часовий інтервал, на якому вкладення забезпечують найвищу 
віддачу від проекту; соціальні інвестиційні проекти мають властивість 
посилення ефектів. 
Серед якісних критеріїв, на основі яких здійснюється відбір соціально 
орієнтованих інвестиційних проектів, присутні і критерії поліпшення 
інвестиційних характеристик і критерії накопичення людського капіталу. 
Зокрема, в якості позитивних соціальних ефектів, пов'язаних з реалізацією 
таких інвестиційних проектів, враховуються наступне: 
 підвищення рівня зайнятості населення; 
 підвищення рівня охорони здоров'я (якості надаваних послуг і їх 
доступності для населення); 
 збереження і розвиток науково-технічного потенціалу; 
 підвищення рівня, якості освіти та її доступності для населення;  
 розвиток соціальної інфраструктури; 
 підвищення рівня забезпечення населення житлом; 
 створення і поліпшення транспортної інфраструктури; 
 поліпшення екологічної ситуації, застосування технологій, що 
забезпечують мінімальний негативний вплив на навколишнє середовище. 
Соціальна ефективність. Показники соціальної ефективності дають 
представлення про кількісну сторону досягнутих соціальних цілей, заради яких 
соціальний інвестиційний проект розроблявся і здійснювався; виникнення 
додаткових соціальних послуг, зміна індексу споживчих цін, забезпеченості 
житлом, зменшення безробіття, збільшення народжуваності і зниження 
смертності. 
Показники соціально-економічної ефективності визначаються слідом за 
соціальним ефектом через збільшення фізичного обсягу послуги, зменшення 
вартісної оцінки послуги, зниження поточних витрат організацій соціальної 
19 
 
сфери, збільшення числа відвідувань розважальних заходів, зниження виплат 
по безробіттю - спектр показників доволі великий. 
Економічна ефективність соціальних інвестицій ґрунтується на 
мінімізації витрат по їх розробці та здійсненню: абсолютні (різниця між сумою 
капіталовкладень і грошовою оцінкою його результатів), відносні (відношення 
грошової оцінки результатів і сукупних витрат), тимчасові (період повернення 
інвестицій). 
Таким чином, соціальні інвестиції повинні стати одним з пріоритетних 
напрямків підвищення якості життя населення, оскільки впровадження даного 
механізму дозволить стимулювати розвиток соціальних об'єктів: будівництво 
лікарень, шкіл, санаторіїв, а також їх підтримку в надійному стані. 
1.2. Концептуальні основи формування ринку соціальних інвестицій 
та його вплив на якість життя населення 
Якість життя розглядається як сукупність критеріїв, що характеризують 
ступінь реалізації життєвих цілей людей, задоволення їх життєвих потреб. 
Якість життя можна трактувати як інтегральну категорію, всебічно що 
характеризує рівень і ступінь добробуту свободи, соціального і духовного 
розвитку людини, а також його фізичне здоров'я. У числі її структурних 
складових можна виділити наступні основні компоненти: рівень здоров'я і 
тривалість життя населення, рівень життя населення, спосіб життя населення 
(рис.1.1). 
 
 
 Рівень здоров’я та 
Рівень життя Спосіб життя 
тривалість життя 
 
 
 
 Якість життя 
 
 
20 
 
Рис. 1.1 Спрощена структура якості життя населення 
Характеризуючи сутність якості життя, як соціально-економічної 
категорії, необхідно підкреслити ряд її особливостей: 
 якість життя надзвичайно широке поняття, що виходить далеко за межі 
економіки. Це, перш за все соціологічна категорія, яка охоплює всі сфери 
суспільства, оскільки всі вони містять в собі життя людей і її якість, 
 якість життя має дві сторони: об'єктивну і суб'єктивну. Так оцінка якості 
життя залежить від двох показників: ступінь задоволення науково-
обґрунтованих потреб та інтересів; задоволеність якістю життя самих 
людей, 
 якість життя не є категорією, відокремленою від інших соціально-
економічних категорій, але об'єднує багато з них, включає в себе їх в 
якісному аспекті. Так, компонентами якості життя є і спосіб життя, і 
рівень життя, і навколишнє середовище, збагачені якісними оцінками. 
Різноплановість поняття якості життя обумовлена різноманіттям 
показників. Останні можуть характеризувати окремий елемент якості життя або 
всю сукупність. Відповідні показники включають: 
 здоров'я (дотримання здорового способу життя на всіх етапах, вплив 
порушення здоров'я на окремих осіб); 
 індивідуальний розвиток шляхом навчання (навчання дітей основним 
знанням і навичкам, а також цінностей, необхідних для їх 
індивідуального розвитку та успішної діяльності як члена суспільства; 
можливість продовження самоосвіти і вміння використовувати ці вміння; 
використання і розвиток індивідуумами своїх знань, навичок і 
мобільності, потрібних для реалізації їх економічного потенціалу і при 
бажанні дають можливість для їх інтеграції з економічним процесом; 
збереження і розвиток культурного розвитку індивідуумом для того, щоб 
вкласти свій внесок в благополуччя членів різних соціальних груп); 
21 
 
 зайнятість і якість трудового життя (наявність вигідної роботи для тих, 
хто прагне її отримати; характер трудової діяльності; задоволеність 
індивідуума своєї трудової життям); 
 час і дозвілля (можливість розпоряджатися своїм часом); 
 можливість придбання товарів і користування послугами (особиста 
можливість придбання товарів і користування послугами; ступінь 
рівності в розподілі товарів і послуг; асортимент, якість, доступність 
товарів і послуг, вироблених в приватному і громадському секторах; 
захист індивідуумів і їх сімей при виникненні економічних труднощів); 
 особиста безпека та правові органи (насильство, переслідування, і 
занепокоєння, завдані індивідууму; справедливість і гуманність правових 
органів, ступінь довіри індивідуума до правових органів); 
 соціальні можливості і соціальна активність. 
Також одним з відомих показників є введений ООН починаючи з 1993 р 
індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який застосовується для оцінки 
якості життя в різних країнах. Його розрахунок враховує три показники: 
1) очікувана тривалість життя; 
2) очікувані роки навчання; 
3) середні роки навчання; 
4) валовий національний дохід. 
На основі даних 2019 року, люди живуть в розвинених країнах, можуть 
розраховувати на 19 років життя довше і проводити ще сім років навчаючись у 
школі, ніж ті, хто живе в країнах з низьким ІРЛП. 
У рейтингу враховуються 189 країн світу, з яких, за результатами 2019 
року, цей рейтинг очолили такі країни як: Норвегія, Швейцарія, Австралія, 
Ірландія і Німеччина, в той час як Нігер, Центральноафриканська Республіка, 
Південний Судан, Чад і Бурунді мають найнижчі оцінки ІРЛП, маючи 
проблеми в охороні здоров'я, доходи і освіті [12]. 
Таким чином, визначення якості життя - складний і неоднозначний 
процес, так як він, з одного боку, залежить від складу і величини потреб 
22 
 
суспільства, а з іншого, обмежується можливостями по їх задоволенню. Сюди 
відносять ефективність виробництва і сфери послуг, стан науково-технічного 
прогресу, культурно-освітній рівень населення і ін. 
Зростаюча економіка дає можливість повніше задовольняти потреби і 
легше вирішувати соціально-економічні проблеми. Економічний розвиток 
дозволяє державі здійснювати нові соціальні програми, не зачіпаючи поточні 
рівні споживання, інвестицій і виробництва суспільних благ. 
Вплив якості економічного зростання на рівень, за основу якого взято 
уявлення про вирішення проблеми якості зростання на трьох рівнях: 
 факторно-економічному - переважання в структурі чинників зростання 
науково-технічного прогресу, інвестицій в основний і людський капітал, 
інновацій; 
 структурно-економічному - випереджальний розвиток наукоємних 
галузей з високою доданою вартістю, галузей, які виробляють сучасні 
технології; 
 соціально-економічному - подолання високої диференціації доходів, 
справедливий розподіл національного доходу, особливо за рахунок 
природних ресурсів, алкоголю, тютюну і т.д. 
Перед урядами країн з різним рівнем доходів громадян стоять абсолютно 
різні завдання. Адже проблеми якості економічного зростання можуть ставити 
перед собою країни, які задовольнили первинні потреби свого населення, тобто, 
забезпечили мінімально достатній рівень життя для подальшого розвитку 
держави. 
У свою чергу, основою зростання рівня життя виступає економічне 
зростання, причому зростання певної якості, адже при деяких умовах він може 
спричинити негативний вплив. 
Визначення якості життя - складний і неоднозначний процес, так як він, з 
одного боку, залежить від складу і величини потреб суспільства, а з іншого, 
обмежується можливостями по їх задоволенню. Сюди відносять ефективність 
виробництва і сфери послуг, стану НТП, культурний рівень населення і ін. 
23 
 
Соціальне благополуччя, соціально-стійке положення громадян, 
фактично і представляє собою досягнення показників якості життя, на початку 
21 ст. стають настільки ж активними і самостійними факторами економічного 
розвитку, що і праця, капітал, технологія, підприємництво, тобто включення 
факторів, що впливають на накопичення людського капіталу і зростання якості 
життя, в число визначальних показників економічного розвитку стало 
очевидним. 
У країнах Заходу відбулося суттєве поліпшення життєвих стандартів і 
матеріального становища. У багатьох з них одна житлова кімната доводиться на 
0,5 - 0,8 людини, один легковий автомобіль - на 2-4 людини, телефон, телевізор 
- на 1-2 людини. 
Одночасно зростання матеріального добробуту супроводжувався 
ослабленням соціальних фундаментів, що проявлялося у зростанні вбивств, 
злочинності, наркоманії, самогубств, розлучень. Така тенденція викликає 
сумнів в тому, що економічне зростання сприяє соціальному прогресу і 
підвищенню якості життя. 
Але все ж при ослабленні економічного зростання відбувається 
збільшення негативних явищ. Прояви антикультури знаходять сприятливе 
середовище серед молоді та дорослих у зв'язку з втратою надій на здійснення 
позитивних життєвих планів. Психологія цивільного індивідуалізму, домінуюча 
в багатьох країнах, ослаблення сімейних зв’язків, які гарантували економічне 
виживання, сприяють зростанню соціальних стресів. Зростають випадки 
глибоких депресій, особливо серед молоді. 
 Швидкі технічні зрушення, викликаючи зміни в потребах та попит на 
робочу силу, в способі життя, вибувають певні групи населення із загального 
напрямку розвитку. Їхні потреби відповідають можливостям світової 
економіки, але соціально-економічні системи країн не можуть їх задовольнити. 
До цього додаються втрата глибоких духовних цінностей і підміна їх 
прагненням до споживацтва. 
24 
 
Як показують дані, в країнах, що розвиваються, як і в промислово 
розвинених країнах, відзначаються подібні тенденції в співвідношенні 
зростання матеріального добробуту і соціальних негараздів. Процес 
індустріалізації, віддалених робочих місць підірвали вплив сім'ї, а зростання 
індивідуалізму знизив значення спорідненості.  
Соціальні проблеми гостро стоять в містах, де бідність і брак 
матеріальних можливостей разом з пропозицією і споживанням. Вони 
викликають у людей матеріальні прагнення, які вони не можуть здійснити при 
низьких доходах. Злочинність змістилася в нижчі групи міського населення. 
Нерідко це відбувається в зв'язку з тим, що метою життя багатьох людей є 
просто боротьба за виживання. Прагнення до багатства і соціальні хвороби 
яскраво проявляються в Східній Європі і в країнах колишнього Радянського 
Союзу, де відносні показники зростання злочинності, вбивств і самогубств, 
споживання алкоголю стали вище, ніж в західних країнах. 
У більшості країн світу економічне зростання супроводжувалося 
поліпшенням життєвих умов, пов'язаних з матеріальним благополуччям. 
Одночасно, як показують опитування громадської думки, задоволення 
якістю життя відстає від економічних показників. Ці суперечливі тенденції 
розвитку матеріального прогресу і соціального дискомфорту характеризують 
якість життя багатьох країн [12]. 
Аналіз основних аспектів взаємозв'язку економічного зростання та 
соціального розвитку показує, що економічне зростання має розглядатися не як 
благо саме по собі, а як засіб, який може привести до поліпшення суспільного 
добробуту. Підвищення його рівня не обов'язково є тривалим історичним 
процесом. У Китаї, наприклад, за 1980-1998 рр. рівень дитячої смертності 
знизився з 65 до 36 на тисячу новонароджених, середня очікувана тривалість 
життя піднялася з 52,7 до 70 років, населення забезпечене здорової питною 
водою та необхідними санітарними послугами. Розвиток цієї країни дає 
важливий урок - соціальний прогрес не з'явився чистим результатом 
25 
 
економічного зростання, велике значення мала соціальна спрямованість 
політики держави [12]. 
Між економічним і соціальним прогресом існують певні протиріччя, 
внаслідок яких виникла ціла низка прикладів у світовій економіці, коли 
економічне зростання не супроводжується адекватним прогресом в соціальній 
сфері. У 1990-ті роки Пакистан мав досить високі темпи економічного 
зростання, але соціальні показники не збільшувалися відповідним чином. 
Даний приклад показує, що економічне зростання має здійснюватися без 
зниження якості соціальних послуг і підриву соціальних цінностей [12]. 
Таким чином, незважаючи на те що підвищення якості життя прийнято 
вважати наслідком, а не причиною економічного зростання, значення величини 
і структури споживчих витрат для національної економіки важко переоцінити. 
Підвищення якості життя населення не тільки набуває першочергового 
значення для економічної науки, а й стає стрижнем економічної політики, задає 
контури всіх стратегічних рішень. Реалістична оцінка резервів, факторів і 
якості економічного зростання, виключно важлива для вироблення стратегії 
держави, яка відповідає вимогам теперішнього часу і майбутнього конкретної 
країни. 
1.3. Зарубіжний досвід розвитку соціального інвестування 
Відповідальний бізнес у зарубіжжі стосується прихильності суб’єкта 
господарювання до економічної, соціальної та екологічної стійкості, одночасно 
балансуючи інтереси різних зацікавлених сторін. Відповідальний бізнес - це 
крок поза ідеалами основної діяльності компанії, що охоплює зростаюче 
усвідомлення важливості стійких зобов’язань. Такий підхід базується на цілях, 
пов’язаних з компанією, таких як управління ризиками, посилений контроль 
або передбачуваність зовнішніх факторів успіху та формування нових ринків 
для отримання конкурентної переваги.  
Відповідальний бізнес відображає більшу соціальну та екологічну 
обізнаність щодо того, як компанії управляють своїми економічними, 
26 
 
соціальними та екологічними ризиками. Цей підхід може різним чином 
впливати на відносини із зацікавленими сторонами. Хоча основні теми 
відповідального бізнесу, схоже, підтримують вжиті заходи та описані як 
приклади основної ділової діяльності, є важлива різниця. Відповідальний бізнес 
часто можна ідентифікувати, оскільки він чітко і чітко вказує на прагнення 
компанії до розширення своєї поведінки та екологічних чи соціальних цілей по 
всій компанії [13].  
Приклади відповідального бізнесу часто посилаються на поняття 
справедливої торгівлі, розвитку «зеленого бізнесу» або створення та 
підтримання екологічно та соціально стійких ланцюгів поставок. 
Відповідальний бізнес в цілому характеризується принципом "не нашкодь" 
[14]. Теми відповідального бізнесу також є спільними для питань 
навколишнього середовища, соціального управління та управління, управління 
та звітування про "потрійну базову лінію", питань соціальної відповідальності 
та стійкого розвитку. Насправді ці позначення використовуються як 
взаємозамінні. Якщо таке використання є доцільним, це тема для подальших 
обговорень та дискусій, головне, що компанії можуть генерувати цілий ряд 
позитивних соціальних наслідків завдяки прихильності принципу "не нашкодь", 
а також чітким проектам, програмам або політикам які охоплюють ще кілька 
конкретних тем. 
Forbes у 2018 році перелічив декілька найкращих соціально 
відповідальних компаній світу. Перше місце в переліку займає «Google», а 
потім «The Walt Disney Company» і «Lego». 
В Україні,  приклад топ компаній з соціальною відповідальністю є:  
 «WOG», яка розробила проект «Дорога до серця» (забезпечує закупку 
необхідного обладнання в лікарні);  
 «Київстар», яка організує освітні програми та надає власним абонентам 
не тарифікований доступ до додатка Prometheus;  
 «D. TEK», яка сприяє навчанню та підвищенню кваліфікації працівників 
державних органів і установ [15]. 
27 
 
Характеристикою ініціатив «Інклюзивного бізнесу» є те, що компанія 
спеціально орієнтується на громади з низьким та середнім рівнем доходу, що 
підриває пошук потенційно більш вигідних ринків, і включає ці громади у свій 
ланцюжок створення вартості як постачальників, клієнтів, клієнтів підприємців, 
а не просто як пасивні бенефіціарів. Таким чином, інклюзивний бізнес має 
значний потенціал для створення робочих місць та приносить користь 
громадам. Інклюзивні бізнес-моделі можна протиставити моделям 
відповідального бізнесу, оскільки вони частіше «роблять добро», а не просто 
«не завдають шкоди». 
Хоча результати для громад та суспільств у моделях інклюзивного 
бізнесу, як правило, є більш прямими та визначними, ніж відповідальний 
бізнес, підходи поділяють мету досягнення звичайних результатів бізнесу, 
таких як отримання доходів та створення багатства. Інклюзивні бізнес-моделі 
можуть розглядатися компаніями, які прагнуть стимулювати інновації, 
створення ринку та зміцнення ланцюгів поставок у віддалених районах та 
громадах, тим самим посилюючи конкурентні переваги та створюючи цінність 
для власників. 
Інклюзивні бізнес-моделі можуть бути спрямовані вгору або вниз у 
ланцюжку створення вартості компанії. Моделі знизу вгору - це ті, що 
зосереджені на розширення можливостей та інтеграції постачальників та 
виробничих процесів, підвищенні ефективності, управлінні ресурсами та 
зменшенні деградації навколишнього середовища. Моделі зверху вниз 
зосереджуються на створенні цінності в очах споживача, орієнтуючись на ті 
групи населення, в яких вони працюють за допомогою стратегій включення. Як 
результат, робоча сила, необхідна для ланцюгів створення вартості, отримує 
освіту та розширення можливостей, а ділове середовище стає більш 
сприятливим та передбачуваним для корпорації [16]. 
Світова фірма Accenture, що займається консалтинговими та 
професійними послугами, співпрацює з більш ніж трьома чвертями Fortune 
Global 500 і обслуговує клієнтів у понад 120 країнах і близько 40 галузях. 
28 
 
Згідно з останніми наявними даними Accenture, компанія перебуває на 
шляху до створення динамічної робочої сили, що включає різноманітні расові 
та етнічні групи, а також ветеранів, військових подружжя та людей з 
інвалідністю. 
На даний момент, у десятку найкращих компаній DiversityInc у 2018 році, 
що входять у топ-50 компаній, що займаються різноманітністю, компанія 
Accenture має амбіції бути найбільш інклюзивною та різноманітною компанією 
у світі [17]. 
Компанія L’Oréal є спонсором семінарів з питань обізнаності щодо людей 
з інвалідністю в Індії, поєднує працівників із мультикультурними студентами в 
Нідерландах та пропонує навчання молоді у вразливих пакистанських 
громадах. 
У всьому світі компанія відома тим, що пропонує надійне портфоліо 
різноманітності та навчання інклюзії для працівників на всіх рівнях світу. 
Компанія також очолює список гендерної рівності: жінки в L’Oréal складають 
69 відсотків робочої сили та 53 відсотки ключових посад [17]. 
Соціальний бізнес описується як бізнес без збитків, без дивідендів та 
зумовлений певними причинами, здійснюється для досягнення однієї або 
кількох соціальних цілей, як правило, за рахунок діяльності спеціально 
створеної організації. Набуваючи популярності в останнє десятиліття, 
соціальний бізнес є першою з тривалих моделей, яка більше мотивована 
соціальними цілями, ніж економічними, в той же час підтримується діловими 
імперативами та стимулами. Інвестори в соціальні підприємства намагаються 
потроху повернути вкладені гроші і, коли це можливо, отримують прибуток, 
який, у свою чергу, буде реінвестований у бізнес. Таким чином, фінансова 
стійкість є необхідною умовою подальшої життєздатності компанії. Хоча 
прибуток не є кінцевою метою, без нього можливість соціального бізнесу 
постійно надавати переваги громаді відповідно до своїх повноважень 
неможливе. 
29 
 
Діяльність соціального бізнесу рідко обмежується однією галуззю і, як 
правило, охоплює різні основні потреби, такі як працевлаштування, житло, 
фінанси або основні послуги, такі як вода, енергія та освіта. Соціальний бізнес 
може відбуватися різними способами, включаючи один або декілька з 
наступних: 
 Соціальний підприємець; фізична особа, група або організація, яка 
адаптує свій діловий досвід для його застосування в пошуках соціального 
впливу; 
 Соціальна ініціатива: відсутність втрат, відсутність дивідендів та 
організація, що керується причинами, яка застосовує бізнес-стратегії для 
досягнення благодійних цілей. Соціальні підприємства можуть бути 
структуровані як для отримання прибутку, так і для некомерційних; 
 Соціальна франшиза: зазвичай здійснюється з метою покращення впливу 
соціального підприємства. Хоча головною метою є не максимізація 
прибутку, це компанія, яка приносить прибуток, без якої вони не могли б 
вижити, рости та виконувати свої соціальні програми; 
 Соціальний ризик: це конкретний тип ініціативи чи проекту, в якому 
соціальне підприємство або соціальний підприємець може взяти участь і 
може набути форми нового проекту або як нової трансформованої та 
інноваційної галузі в рамках існуючого бізнесу [18]. 
DIGITAL GREEN – соціальне підприємство в Індії, яке навчає фермерів 
сільського господарства, таким чином вирішується проблема недостатнього 
досвіду у сільськогосподарській сфері. Так фермери можуть знизити свої 
витрати та підвищити продуктивність праці. Кожен фермер може записати 
відео з цінними порадами і отримати відео від інших фермерів. За три роки 
DIGITAL GREEN планує забезпечити онлайн-курсами сільського господарства 
для близько 1 мільйона фермерів із 10 000 сіл Індії [19]. 
1001 Fontaines – французьке соціальне підприємство, поширює 
технологію очищення води по всьому світу. Завдяки роботі близько 250 малих 
підприємств компанія за 5 років планує надати доступ до питної води 1 
30 
 
мільйону людей. Поки робота підприємства проводиться у Камбоджі, 
Мадагаскарі та Індії [19]. 
Сьогодні багато компаній дивляться не на прибуток, а інші цінності, і 
роблять їх головними пріоритетами. Ця тенденція соціальної відповідальності 
підприємств означає, що компанії, крім фінансового благополуччя, 
намагаються зробити щось соціально корисне. Коли компанії приділяють час та 
ресурси соціальним, екологічним та економічним причинам, вони роблять 
корпоративні соціальні інвестиції. Існує багато різних способів інвестування 
компаній у ці цілі. 
Корпоративні соціальні інвестиції - це форма корпоративної соціальної 
відповідальності, яка є всеохоплюючим підходом або стратегією компанії для 
поліпшення соціального, екологічного та економічного добробуту їхньої 
громади чи суспільства в цілому. Завдяки корпоративній соціальній 
відповідальності корпорація може мати кілька різних тактик для досягнення 
цієї стратегії, в тому числі шляхом здійснення корпоративних соціальних 
інвестицій. 
Корпоративні соціальні інвестиції відбуваються, коли підприємства 
використовують гроші або ресурси для проектів, що покращують навколишній 
світ, без прямої фінансової вигоди для компанії. Інвестиції компанії у соціальні 
цілі можуть мати форму грошей, натуральних подарунків, часу працівника чи 
інших ресурсів. Наприклад, компанія може заснувати фонд, який видаватиме 
стипендію або заохочуватиме своїх співробітників брати участь у програмі.  
Компанія може також передавати товари безпосередньо людям, які цього 
потребують. Компанія може запропонувати працівникам оплачуваний вільний 
час для волонтерської діяльності в місцевій благодійній організації. 
Існує багато різних прикладів корпоративних соціальних інвестицій 
сучасних компаній. Наприклад, компанія Warby Parker дарує гроші та окуляри 
людям з усього світу, які цього потребують.  
Duracell дарує безкоштовні акумулятори сім’ям, які потерпіли від 
ураганів, торнадо та повені, за допомогою своєї програми PowerForward. 
31 
 
Програма синхронізації часу Microsoft жертвує 25 доларів за кожну годину 
часу, коли її співробітники проводять волонтерство. Google поєднує пожертви 
працівників з некомерційними організаціями та щоліта організовує щорічний 
день волонтерів. Colgate-Palmolive пропонує безкоштовні стоматологічні 
скринінги та освіту з питань охорони здоров’я, зокрема ротової порожнини 
мільйонам дітей по всьому світу. 
Вивчаючи процес соціального розвитку з точки зору кардинальної зміни 
ролі і місця людини в сучасному світі, необхідно говорити про зростаючу роль 
соціальної сфери в економічному та гуманітарному розвитку, поширення 
високих стандартів якості життя через проведення сильної соціальної політики 
на все більшу частину світової спільноти. При цьому неможливо ігнорувати той 
факт, що одночасно, сучасний світ вступає в досить тривалої період 
нестабільності. Інтенсивно йдуть трансформаційні процеси, зумовлені 
глобалізацією, реструктуризацією світової економіки і глибокими 
технологічними змінами, інтенсифікацією політичних процесів. 
З одного боку держави загального добробуту, які проводять сильну 
соціальну політику, - це вже поза справами кількох десятків високорозвинених 
економік. В тій чи іншій мірі ця модель розвитку стає «Прикладом для 
наслідування» для переважної більшості країн, що прагнуть зайняти гідне місце 
в стрімко мінливому світі. З іншого боку, «Старі» держави загального 
добробуту, відчуваючи серйозні труднощі з проведенням «класичної» 
соціальної політики, що спирається на економічну модель індустріального 
суспільства, змушені шукати шляхи її реформування, які дозволили б 
проводити ефективну соціальну політику, без загрози для економічного 
благополуччя майбутніх поколінь. 
При цьому значна частина населення світу, до цих пір слабо зачіпає цими 
процесами, що живе в умовах, практично не мінялися протягом століть, все 
більше втягується в загальносвітові процеси і досить важко прогнозувати, як 
відбуваються зміни позначаються на якості їх життя. Факторів, що впливають 
на напрямок змін, сила-силенна. Вони не тільки лежать в різних площинах, але, 
32 
 
найчастіше, їх дія носить різноспрямований характер. Саме тому кінцевий 
результат трансформацій не просто важко передбачуваний - він абсолютно 
невідомий.  
Питання соціального інвестування все частіше виникають у зв'язку з 
обговоренням проблематики соціальної відповідальності бізнесу, 
корпоративної благодійності, фінансування великими компаніями соціальних 
проектів і програм на території присутності, внутрішніх соціальних програм 
компанії, які спрямовані на розвиток власного персоналу, і інших аспектів 
соціальної політики компаній. Крім того, бачимо, що різноманітна діяльність у 
зовнішньому середовищі дає можливість розвивати також соціальні програми 
локальних спільнот в місці присутності компаній і створювати сприятливу 
ділове середовище з метою ефективного функціонування соціально 
відповідального бізнесу. 
Висновки до розділу 1 
Отже, протягом декількох останніх років в світі стрімко набирає 
популярність соціальне інвестування, що представляє собою якусь інвестиційну 
стратегію, яка приносить стабільні інвестиційні результати навіть в умовах 
глобальної невизначеності.  
Подібно до того, як компанії рідко інвестують в капітальну 
інфраструктуру без ретельного аналізу та ретельно підготовленої комерційної 
справи, те саме слід застосовувати до соціальних інвестицій у різних формах. 
Узгодження цілей компанії, використання основних компетенцій, відповідні 
дослідження та справжнє залучення третього сектора є загальними факторами, 
що лежать в основі соціальних інвестицій, що мають великий вплив. На 
мікрорівні рішення повинні прийматися між конкуруючими та однаково 
гідними соціальними інвестиціями, а також у правильному масштабі та на рівні 
прихильності.  
З часом стосунки з ключовими зацікавленими сторонами також повинні 
бути ретельно керовані. Створення стійкого соціального впливу вимагає від 
компаній робити більше, ретельно планувати та виконувати, щоб залишити 
33 
 
позитивну спадщину у сферах, в яких вони беруть участь. Однак було б 
нерозумно припускати, що ретельне планування та виконання - все, що 
потрібно для створення значного соціального впливу. Зрештою, хоча існує 
значний потенціал, ринки, що розвиваються, часто мають високий ризик. Роль 
бізнесу у підтримці сталого розвитку вимагає різноманітних рішень, ретельно 
розроблених та у конкретному контексті. Багато що також залежить від 
екологічної політики, якості та локальної сили політичних, соціальних та 
економічних інституцій. Крім того, неприйнятна етична, соціальна чи 
екологічна поведінка може суттєво підірвати цінність компанії. З цих причин 
прозорість у прийнятті рішень, ефективний та дієвий механізм контролю та 
зворотного зв'язку є вирішальними. 
На сьогоднішній день соціальне інвестування великими компаніями дає 
їм ряд переваг, які допомагають зробити їх підприємство більш успішним і 
інвестиційно привабливим. Соціальні інвестиції - кращий спосіб самореалізації 
компанії за рахунок поліпшення соціального життя громадян. 
 
  
34 
 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ 
В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В 
УКРАЇНІ 
2.1. Компонентна оцінка якості життя в державі та потреб 
українського соціуму у соціальному інвестуванні 
Потреба в соціальному забезпеченні буде завжди актуальною. Швидко 
зростаючі взаємозв'язки між світовими фінансовими ринками, товарами та 
ринками праці створюють нові виклики щодо підтримки або підвищення 
соціальної справедливості. У світі, у зв’язку з фінансовими та економічними 
кризами, якщо трапляються в одному регіоні, дуже легко поширюються на 
інші, а їх наслідки швидко поширюються на ринки праці та соціальне 
забезпечення. Глобальні соціальні ризики, пов'язані з пандемією та наслідками 
зміни клімату, мають подібні наслідки на рівнях індивідуальних схем 
соціального забезпечення. Національні системи соціального забезпечення 
повинні бути міцнішими, ніж будь-коли, щоб нейтралізувати нові глобальні 
системні ризики. Як ризики, так і можливості, які приносить глобалізація, 
вимагають ефективної системи соціального забезпечення. 
Якість життя, яка підлягає оцінці, повинна бути визнана в її 
багатовимірній концепції, яка включає спосіб життя, житло, задоволення в 
школі та на роботі, а також економічну ситуацію. Ось чому якість життя 
осмислюється відповідно до системи цінностей, стандартів або перспектив, що 
різняться від людини до людини, від групи до групи та від місця до місця; 
таким чином, якість життя складається з відчуття благополуччя, яке можуть 
відчувати люди і яке представляє суму суб'єктивних та особистих відчуттів [20, 
21]. 
 У медичній галузі підхід до якості життя обмежений до того, що 
пов'язано зі здоров'ям. Цей дозволяє відрізнити його від інших факторів і 
головним чином пов’язаний із самою хворобою або наслідками лікування. 
35 
 
 
Метою медичної практики є збереження якості життя за допомогою 
профілактики та лікування захворювань. У цьому сенсі люди з хронічними 
захворюваннями потребують оцінки щодо поліпшення або погіршення їх 
функціонального стану та якості життя. Дійсний підхід до його вимірювання 
заснований на використанні анкет, які допомагають ефективно оцінити 
проблеми зі здоров'ям [20, 22, 23]. 
У найширшому розумінні на якість життя впливають такі фактори, як 
зайнятість, житло, доступ до державних послуг, комунікації, урбанізація, 
злочинність, забруднення навколишнього середовища та інші, що складають 
соціальне середовище та впливають на розвиток людської спільноти. 
Далі в дослідженні буде використовуватися 9 факторів якості життя для 
визначення оцінки України: 
 очікувана тривалість життя; 
 рівень розлучень ; 
 культура; 
 ВВП на душу населення, купівельна спроможність; 
 рейтинги політичної стабільності та безпеки; 
 рівень безробіття; 
 середній індекс політичної та громадянської свободи; 
 гендерна рівність (ділення середньої зарплати чоловіків на зарплату 
жінок). 
Далі буде розглянута  статистика очікуваної тривалість життя за 2016-
2020 рр (рис. 2.2). 
36 
 
2 0 1 6  2 0 1 7  2 0 1 8  2 0 1 9  2 0 2 0  
Загально Чоловіки Жінки 
 
Рис. 2.2 Статистика очікуваної тривалість життя за 2016-2020 рр 
[складено за джерелом 24] 
За період 2016 – 2020 роки відслідковується тенденція збільшення 
середньої тривалості життя громадян на 5 років. За останні роки тривалість 
життя чоловіків  збільшилася 0,09, а от тривалість життя жінок збільшилася на 
0,37. 
Серед 189 країн світу за даними ООН Україна на початок 2020 року 
займає 113 місце, а за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я – 100 
місце. 
Кількість шлюбів 2019 кількість шлюбів зросла на 4% (до 237,9 тис.), 
кількість розлучень зменшилася на 10% (до 138 тис.). За 2018 рік було 
зареєстровано 168 тис. шлюбів (-29%) – найнижчий показник за аналізований 
період. Кількість розлучень впала на 14% – до 119,3 тис (див. додаток А) [25]. 
Якщо розглядати зарубіжні країни, то в 2019 році лідером серед 
європейських країн за кількістю шлюбів були Кіпр (8,9 на тис. ос.), Албанія (7,9 
на тис. ос.) і Литва (7 на тис. ос.) [25]. 
Україна мала високі показники розлучень в 2019 р. – 3,6 на тисячу осіб. У 
2020 році кількість шлюбів перевищувала кількість розлучень [25]. 
71,68 
66,73 
76,46 
71,98 
67,02 
76,78 
71,76 
66,69 
76,72 
72,01 
66,92 
76,98 
72,42 
66,82 
76,83 
37 
 
Загальнонаціональне опитування було проведене з 01.10.2020 по 
08.10.2020. Було опитано 2020 респондентів від 18 років. Теоретична похибка 
вибірки не перевищує 2,3%. Нижче наводяться результати соціологічного 
дослідження, з порівняльним аналізом з даними аналогічних досліджень 
минулих років [26].  
Далі буде розглянутий рівень релігійності. Упродовж усього періоду 
досліджень українське суспільство демонструє досить високий рівень 
релігійності: зокрема, впродовж 2010 - 2020рр. частка віруючих серед дорослих 
громадян України становила в середньому 70% (див. рис. 2.3).  
 
Рис. 2.3 Відсоток віруючих та атеїстів за 2000 – 2020 рр [26]. 
Дослідження за 2014 рік показало, що кількість віруючих громадян 
збільшилася порівняно з минулими роками, з 67% до 76% – що є характерним 
для суспільства у стресовій ситуації. Цей показник досі залишається найвищим 
за всі періоди спостережень; надалі він знижувався і наразі становить 68% 
опитаних (від 88% жителів Заходу країни до 55% жителів Півдня). 
За результатами досліджень, зберігаються такі закономірності, як 
залежність рівня релігійності від статі, віку, місця проживання (місто/село), 
рівня освіти. Водночас, не виявлено зв’язку між рівнем релігійності та 
матеріальним становищем респондентів, а також між релігійним 
самовизначенням і самовизначенням у параметрах соціальних класів [26]. 
38 
 
 
Рис. 2.4 Відсоток віруючих та атеїстів по регіонам 2000 – 2020 рр [26]. 
Традиційно рівень релігійності є вищим у старших вікових групах, 
порівняно з молодшими (у 2020 році серед 18 - 24-річних – 52% віруючих, 
серед тих, кому 60 і більше років, – 76%), серед жінок, порівняно з чоловіками 
(74% і 61%, відповідно), у жителів села, порівняно з містянами (74% і 65%, 
відповідно); у осіб з нижчим рівнем освіти, порівняно з високоосвіченими 
групами (серед осіб з незакінченою або повною середньою освітою – 70%, 
серед тих, хто має незакінчену вищу або вищу освіту – 64%). 
Зберігається також виразний регіональний характер усіх аспектів 
релігійного і конфесійно-церковного самовизначення українських громадян: 
39 
 
Захід країни традиційно характеризується найвищим рівнем релігійності, 
Південь і Схід – найнижчим, причому самовизначення жителів Півдня і Сходу 
в релігійній сфері останнім часом відзначається нестійкістю [26]. 
Розподіл конфесійних прихильностей громадян від початку моніторингу 
не зазнав особливих змін: більшість опитаних ідентифікують себе з 
православ’ям (у 2020р. – 62%); значним є число послідовників греко-
католицизму (10%), а також “просто християн” (9%). Інші конфесії і релігійні 
напрями (римо-католицизм, протестантизм, іслам, іудаїзм та ін.) представлені 
набагато меншим числом прихильників. Приблизно однаковим залишається 
число тих, хто не відносить себе до жодного з віросповідань (у 2020 р. – 15%). 
Церква продовжує утримувати одну з перших позицій за рівнем 
суспільної довіри серед суспільних і політичних інститутів (поряд з 
волонтерськими організаціями і Збройними Силами). Разом з тим, порівняно з 
2010р., коли рівень суспільної довіри до Церкви досяг максимуму (73%), наразі 
цей показник є нижчим – 60%.  
У регіональному розрізі рівень довіри корелює із загальним рівнем 
релігійності – якщо у Західному регіоні довіряють Церкві 83% респондентів 
(рівень релігійності – 88%), то у Східному – лише 47% (рівень релігійності – 
61%). В усіх регіонах число тих, хто довіряє Церкві, перевищує число тих, хто 
їй не довіряє (однак, на Сході не довіряють Церкві 37%). Водночас, привертає 
увагу досить відчутне (22%) число тих, хто не зміг визначитися в цьому 
питанні, на Півдні країни. 
Користуються довірою громадян також вищі ієрархи Церков України та 
Церков, що безпосередньо причетні до релігійно-церковної ситуації в Україні. 
Рівень довіри до ієрархів у всіх випадках переважає недовіру [26]. 
Загалом високий і стабільний рівень довіри до Церкви дисонує з рівнем її 
визнання як морального авторитету. Відповідний показник упродовж 2010-
2020рр. знизився з 56% до 45%. Опитані не вважають Церкву моральним 
авторитетом – 40% (проти 27% у 2010р.). Позиції громадян з цього питання 
мають регіональний характер і залежать від конфесійно-церковної визначеності 
40 
 
респондентів: Церква є моральним авторитетом для 77% жителів Заходу і лише 
для 27% жителів Півдня та для 23% жителів Сходу; за конфесійно-церковною 
ознакою: вона є моральним авторитетом для 87% вірних УГКЦ (найвищий 
показник) і для 4% тих, хто не відносить себе до жодної релігії (найнижчий 
показник). 
Перевагу думки про позитивну роль Церкви можна вбачати в тому, що 
останніми роками українське суспільство визначилось у питанні про 
доцільність інституту військового капеланства у Збройних Силах. На цей час на 
загально-національному рівні його запровадження підтримують більшість 
(64%) громадян, тоді як у 2013р. – лише дещо понад половина (52%) опитаних 
[26]. 
 Серед 34 європейських країн Україна займає 11 місце по рівню 
релігійності за 2019 рік [27]. 
Як показує світова статистика, найбільш релігійними регіонами світу є 
Африка і Близький Схід, не сильно відстають від них Південно-Східна Азія і 
Латинська Америка. 
Лідером є Ефіопія – там віруючих 99%, причому в країні багато як 
християн, так і мусульман. Такий же показник у Малаві, Нігеру, Шрі-Ланки, 
Ємену. Наприклад, в Сомалі віруючих – 98%, в Афганістані – 97% [28]. 
Західна, Північна і Центральна Європа здебільшого атеїстична. Найбільш 
релігійна країна Європи – Польща (86%), висока релігійність в Італії (74%) та 
Греції (71%). З іншого боку, до числа найменш релігійних країн входять Японія 
(13%), Естонія (16%), Швеція (19%), Норвегія (21%) і Чехія (23%), Китай 7% 
[28]. 
Далі будуть розглянуті показники ВВП за різні роки. Валовий внутрішній 
продукт - це кінцевий результат виробничої діяльності всіх промислових 
галузей у країні (або регіоні) протягом певного періоду часу. ВВП є основним 
показником національного економічного обліку, а також важливим показником 
для вимірювання економічного статусу та рівня розвитку країни чи регіону 
[29]. 
41 
 
Існує три проява ВВП, а саме: форма вартості, форма доходу та форма 
товару. З точки зору форми вартості, це різниця між вартістю всіх товарів та 
послуг, вироблених усіма галузями за певний проміжок часу, та вартістю всіх 
неофіційних активів товарів та послуг, вкладених за той самий період, тобто, 
сума доданої вартості всіх одиниць; з точки зору форми доходу, це сума 
первинного доходу всіх одиниць, створених та розподілених підрозділам та 
галузями за певний проміжок часу [30]. 
Розрізняють номінальний і реальний ВВП. Номінальний, або абсолютний 
ВВП виражається в поточних (фактичних) цінах даного року. Реальний ВВП (з 
поправкою на інфляцію) виражається в цінах попереднього (або будь-якого 
іншого базового) року. У реальному ВВП, таким чином, враховується, в якій 
мірі зростання ВВП визначається реальним зростанням виробництва, а не 
зростанням цін. ВВП країни при необхідності може бути довідково 
перерахований в іноземну валюту (найчастіше в долари США). 
Далі наведено статистику номінального та реального ВВП України за 
2016 - 2020 роки (див. рис. 2.4.) 
2 0 1 6  2 0 1 7  2 0 1 8  2 0 1 9  2 0 2 0  
Номінальний ВВП Реальний ВВП 
 
Рис. 2.5 Валовий внутрішній продукт України за 2016 - 2020 рр. (млн. 
грн.) [31] 
 
2383182 
2034430 
2982920 
2445587 
3558706 
3083409 
3974564 
3675728 
4194102 
3818456 
42 
 
Обсяг Внутрішнього Валового Продукту в Україні зріс до 154 USD млрд. 
в 2020. Максимальний обсяг сягав 183 USD млрд. в 2013 р., а мінімальний 31.26 
USD млрд. в 1999 р. [32]. 
Далі буде розглянуто показники ВВП на душу населення за останні роки 
(див. табл. 2.1).  
Таблиця 2.1 ВВП на душу населення за 2016-2020 рр [складено за 
джерелом 31]. 
Рік Грн. Дол. США Населення 
2016 55853,5 2185,9 42668 
2017 70224,3 2640,3 42477 
2018 84192,0 3095,2 42269 
2019 94589,8 3659,8 42019 
2020 100432,5 3586,8 41760 
За останні 5 років ВВП на душу населення збільшилося на декілька 
відсотків. Якщо розглядати більші проміжки часу, то найменший показник 
879,0 дол. США в 2002 році, а найбільший в 2013 році - 4030,3 дол. США [31]. 
Якщо розглядати рейтинг по параметру номінального валового 
внутрішнього продукту на душу населення по країнам світу, то за даними МВФ 
2020 року Україна займає 90 місце серед 189 країн [33]. За даними ВБ Україна 
займає 98 місце серед 187 країн [34]. 
Далі буде розглянуто рейтинги політичної стабільності та безпеки 
України. Інститут економіки та миру провели дослідження 163 країн світу за 
індексом миру в 2017 році. Україна посіла 154 місце [35]. За 2019 рік Україна 
посіла 150 місце із 163 країн світу [36]. 
У 2019 році в Україні покращилися показники миру. Країна піднялася на 
декілька позицій до 150 місця. Україна посіла 3 місце за кількістю зменшення 
показника смертності у внутрішніх конфліктах – на 85,7%. Разом з цим, 
інтенсивність відносин з сусідніми країнами залишається на рівні п’ять з п’яти 
можливих, тобто – незадовільно. Покращення в сфері безпеки включає 
43 
 
зменшення примусового переміщення населення, випадків позбавлення волі, 
зменшення проявів тероризму і, особливо, політичного тероризму [36]. 
Далі буде розглянута статистика рівня безробіття. У 2016 році кількість 
безробітних віком від 15 до 70 років становила 9,3%, у 2017 році - 9,5%, 2018 
році – 8,8%, 2019 році – 8,2% [37], 2020 року – 9,9% [38]. 
Варто зазначити, що у 2020 році у зв’язку з коронавіросом 17% 
робітників знаходилися у стані так званого прихованого безробіття. Такі 
працівники були у неоплачуваній відпустці або їх робоча активність була 
значно зменшена. У 2019 році в середньому на одне робоче місце припадало 3 
особи, то в 2020 році – 6 осіб. Також кількість відкритих вакансій 
роботодавцями зменшилася на 34% [38].  
На початку 2021 року кількість безробітних на 33% становила більше, ніж 
на початку 2020 року [39]. 
Якщо розглядати рівень безробіття в Європейському союзі, то за даними 
Євростату, статистичного бюро Європейського Союзу, у березні 2021 року 
сезонно скоригований рівень безробіття становив 8,1% проти 8,2% у лютому 
2021 року та 7,1% у березні 2020 року. Рівень безробіття в ЄС становив 7,3% у 
березні 2021 року, також зменшившись із 7,4% у лютому 2021 р. І порівняно з 
6,4% у березні 2020 р [40].  
Далі буде розглянуто середній індекс політичної та громадянської 
свободи в Україні.  
Економічна свобода світу - це показник економічної свободи, 
опублікований Інститутом Фрейзера, громадським аналітичним центром 
Канади у співпраці з науково-дослідними інститутами та установами 90 країн 
та регіонів.  
Індекс свободи у світі публікується у співпраці з Інститутом Фрейзера, 
громадським аналітичним центром Канади, Інститутом Катона в США та 
Німецьким інститутом Індексу свободи [41].  
    Всесвітній індекс свободи преси або Індекс свободи преси - це індекс 
свободи ЗМІ, опублікований "Репортерами без кордонів", що базується у 
44 
 
Франції. Він класифікується на п'ять категорій: "дуже важкий стан", "важкий 
стан", "проблемний стан", "достатній стан" і "добрий стан" [42]. 
Індекс демократії - це показник ступеня демократії, опублікований 
британською газетою Economist Intelligence Unit. Оцінюється за свободою, 
виборами, свободою преси, виборчим правом, громадською думкою, функцією 
уряду, корупцією та стабільністю, "досконалою демократією", "дефектною 
демократією", "змішаною системою" та "авторитаризмом". Її класифікують на 
чотири категорії [43]. 
Індекс економічної свободи - це щорічний індекс економічної свободи, 
опублікований The Wall Street Journal та Heritage Foundation, які базуються в 
США. Він класифікується на п'ять категорій: "свобода", "загалом вільна", 
"поміркована свобода", "дещо незручна" та "країна, яка обмежена" [44]. 
За 2016 рік за показником свобода в світі  Україна відноситься до 
частково вільних країн [44]. За 2021 рік Україна оцінюється в 60 із 100, тобто 
частково вільна. Політичні права оцінюються в 26 із 40, громадянські свободи 
34 із 60 [45]. На таку оцінку вплинули певні політичні події протягом року. 
За індексом економічної свободи відноситься до репресованих за 2016 
рік. Загалом, впродовж 2009-2019 року Україну вносять до репресованих за 
економічною свободою. Це пов’язано з високим рівнем корупції, малої 
кількості ефективних бюджетних витрат, невеликої свободи трудових відносин 
(див. додаток Б). За 2021 рік Україна оцінюється як частково невільна та займає 
127 місце серед 178 країн світу [46].  
За свободою преси в 2016 році – релевантні проблеми. Така тенденція 
зберіглася до 2021 року. Україна займає 97 місце серед 180 проаналізованих 
країн. За останні роки значно зменшився рівень насильства та запровадження 
реформ зумовлюють незначне поліпшення, проте проблеми залишаються, 
починаючи з захопленням олігархів ЗМІ [47]. 
Далі буде розглянута гендерна рівність в Україні. Гендерна нерівність в 
Україні відноситься до економічної, соціальної, політичної та освітньої 
нерівності між чоловіками та жінками в Україні через їхню стать. Культурне 
45 
 
середовище в Україні погіршується через недостатньо гарне верховенство 
права, недостатню потужність соціальних інститутів та відсутність політичної 
волі. 
В Україні та світі загалом спостерігається гендерний розрив в оплаті 
праці. За 2019 рік розрив в оплаті становив 26% [48].  
Якщо розглядати індекс гендерного розвитку, то чим менше показник, 
тим у більш невигідному становищі перебувають жінки в порівнянні з 
чоловіками за рівнем життя. За 2019 рік Україна займає 25 місце із 168 країн.  
Індекс гендерного розвитку становив 0,933, індекс людського розвитку для 
жінок - 0,746, для чоловіків - 0,751. Якщо порівнювати з іншими країнами світу, 
то показник оптимальний, немає надто великих розривів в індексі людського 
розвитку [49]. 
За зайнятістю населення 2019 року до всього населення від 20 до 64 
років: жінок становить 61,6%, чоловіків 72,7% [50].  
Проаналізувавши різноманітні сфери, можна зробити висновок, що 
Україна має певні соціальні та економічні проблеми, тому соціальне 
інвестування необхідне як мінімум для того, щоб вирішити частину сучасних 
проблем країни. 
2.2. Дослідження стану державного соціального інвестування в 
Україні 
На національному рівні українські соціальні інвестиції базуються на 
перерозподілі валового внутрішнього продукту та перерозподілі певних статей 
національного бюджету. Як зазначалося в теоретичній частині, основними 
напрямами соціальних інвестицій на національному рівні є розвиток соціальної 
інфраструктури, підтримка якості соціальних послуг, створення позитивної 
соціальної атмосфери в країні та забезпечення ефективності праці. Ринкова, 
соціальна та екологічна безпека тощо. 
Історично склалося, що на розвинутих ринках державні витрати на освіту 
були високими і мають тенденцію до постійного зростання. Тому держава 
46 
 
гарантує розвиток і накопичення соціального людського капіталу, а освіта стала 
одним із стратегічних напрямків розвитку цих країн. 
Сьогодні освітні фонди в Україні надходять із трьох основних джерел: 
держави, бізнесу та приватних осіб. Обсяг інвестицій кожного суб'єкта 
господарювання залежить від рівня інвестицій. Отже, розвиток початкової та 
середньої освіти часто виграє від внеску державних ресурсів. Вища освіта та 
професійно-технічна освіта задіяні у все більшій кількості підприємств та 
приватних осіб. Причиною є характер освіти, оскільки дошкільна, початкова та 
середня освіта У більшості випадків вона є безкоштовною, а для вищих 
спеціальностей передбачені бюджетні кошти на навчання та самоосвіту. 
Завдяки програмі Держбюджету 2021 року загальні видатки на освіту 
дорівнювали 6,6% від ВВП, надалі планується збільшення на 8,4%. В рейтингу 
країн світу за витратами на освіту Україна займає 49 місце серед 189 країн [51]. 
Загалом розподіл державних соціальних інвестицій показує, що близько 
80% податкових надходжень системи освіти використовується для надання 
освітніх послуг (для заробітної плати), і цей показник структури доходів 
зростає з року в рік. Інша частина податкових надходжень включає послуги з 
харчування, пов'язані з освітою, адміністративні послуги та капітальні видатки, 
фінансові послуги та капітальні трансферти. На жаль, більшість витрат блоку 
капітальних витрат перерозподіляються на покриття витрат на оплату 
комунальних послуг, водночас обмежуючи можливості розвитку 
інфраструктури навчальних закладів, що іноді призводить до зниження якості 
та ефективності доступу до освіти на всіх рівнях [51]. 
Державні кошти в освітній галузі поділяються на внески центрального 
уряду (загальний бюджет, бюджети відповідних міністерств і комісій) та 
місцеві бюджети. Загалом, структура інвестицій в освіту залежить головним 
чином від рівня інвесторів. Наприклад, центральна скарбниця несе більшу 
частину податкових платежів (стипендій), витрат на підручники та канцтовари 
та майже третину вартості освітніх послуг. На основі аналізу можна зробити 
висновок, що вся система державного фінансування освіти дуже 
47 
 
незбалансована, особливо з точки зору розміру та обсягу фінансування. В 
умовах недостатньої кількості фінансових ресурсів проблема державних 
інвестицій в систему освіти полягає в тому, що розподіл коштів не є прозорим, 
а матеріально-технічні ресурси, необхідні для розвитку системи освіти в певних 
сферах, відсутня чітка інформація. Держава не може вирішити актуальні 
проблеми в освіті, не може знайти інструменти для оптимізації та поліпшення 
якості та не може досягти максимальних соціальних та економічних вигод від 
соціальних інвестицій, що призводить до широкої втрати коштів, зберігаючи 
нинішню якість життя. 
В контексті інтеграції України до Світового економічного співтовариства 
надання якісних медичних послуг населенню значною мірою залежить від 
вирішення складних економічних проблем, таких як визначення обсягу 
можливих і необхідних бюджетних коштів, розвиток платних медичні послуги, 
підготовка кваліфікованого персоналу та впровадження нових медичних 
технологій, інноваційної політики, медичного обслуговування. Лише шляхом 
створення відповідної економічної системи, об’єктивного аналізу та оцінки 
потреб у фінансових ресурсах, планування та оптимізації потоку його 
формування та використання, можна ефективно виконувати відповідні завдання 
[52]. 
Окремою частиною державних соціальних інвестицій є підвищення 
житлових стандартів. У цій частині інвестиції можуть бути виражені в 
контексті виплати позик населення на придбання житла, а також фінансування 
капітального ремонту або нового житла. 
Наступні категорії людей найчастіше мають право на житло протягом 
року: розширені сім'ї, учасники бойових дій, одинокі матері та сім'ї з 
військовими жертвами під час бойових дій.  
У сучасному світі через бойові дії та тимчасову окупацію частин країни 
багато людей залишаються без даху над головою, а проблема соціальних 
інвестицій у житловий сектор стала більш помітною. Однак внесок держави в 
цю частину соціальних інвестицій незначний: вона надає лише тимчасові 
48 
 
притулки для переселенців, а в більшості випадків - лише найбільш вразливим 
групам населення (інвалідам, одиноким жінкам з дітьми та розширеним сім'ям). 
Загалом, більшу частину інвестицій у житло іммігрантів беруть приватні 
партнери, міжнародні та національні благодійні фонди. 
Одним із інструментів забезпечення державних інвестицій у розвиток 
житлової інфраструктури є державний пільговий кредит. В Україні цей вид 
позики частіше зустрічається серед молоді, оскільки частина витрат на 
придбання будинків в окремих житлових районах погашається, а будівництво 
таких будинків частково фінансується державою. Проте такі позики в Україні 
становлять лише 0,3% від загальної суми житлових позик населення [53]. 
У більшості випадків соціальні інвестиції держави в безпеку людини в 
Україні складаються з утримання в'язниць, фінансування заходів проти 
злочинності, сприяння правильній поведінці молодих людей у суспільстві та 
забезпечення екологічної безпеки життя людей. Запобігати шкідливим викидам 
у навколишнє середовище; фінансувати спеціальні плани територіальної 
безпеки, інвестувати у створення відчуття соціальної захищеності тощо. 
Щороку Україна витрачає близько 2% свого загального бюджету на утримання 
в'язниць, що, звичайно, важливо і актуально [54].  
Однак водночас інвестиційні проекти, спрямовані на освіту молодих 
людей та вжиття профілактичних заходів, створення сприятливих умов для 
звільнених з місць позбавлення волі та запобігання повторному вчиненню 
злочинів. Протидіянню приділяє мало уваги держава. Саме розвиток цих сфер 
може позитивно вплинути на майбутній рівень безпеки країни та забезпечити 
поліпшення якості життя населення. 
Інвестиції у підтримку національної екологічної безпеки надходять із 
різних прямих та непрямих джерел фінансування. Перш за все, це податки, які 
компанії сплачують державі (на місцевому рівні) за шкідливе для 
навколишнього середовища виробництво. По-друге, інвестиції бізнесу в цій 
галузі знаходять своє відображення у будівництві соціально відповідального 
виробництва, використанні енергетичних та екологічних технологій, 
49 
 
використанні сучасних переробних підприємств, економічній технології 
поводження з відходами та благоустрої територій. По-третє, просвітництво 
громадськості щодо економічного ставлення до соціального середовища, 
впровадження сучасних технологій утилізації відходів та просування продуктів, 
що не шкодять природі. 
На сьогоднішній день в Україні рівень розвитку екологічної культури 
населення досить низький. Просвітницька діяльність для молоді в цій галузі 
майже відсутня, а рівень соціальної відповідальності підприємств у цій галузі 
дуже низький. Виняток становлять лише компанії, які виробляють експортну 
продукцію, адже від них вимагають обов'язкової сертифікації якості 
(включаючи охорону навколишнього середовища). У середньому в 
промисловості витрати, які компанії сплачують за охорону навколишнього 
середовища, становлять 5-6% від загальної вартості [55]. 
Ринок праці є одним із ключових інструментів поліпшення якості життя 
населення, оскільки пропозиція якісних робочих місць та відсутність безробіття 
в країні є запорукою покращення добробуту країни та населення (економічно 
активного та неактивного) [56]. 
Соціальні інвестиції в ефективне функціонування ринку праці 
передбачають здійснення таких заходів: сприяння зайнятості молоді, надання 
коштів для створення сучасних можливостей зайнятості та підвищення 
конкурентоспроможності найбільш вразливих груп населення. 
Державні соціальні інвестиції у розвиток ринку праці втілюються у 
перерозподілі фондів соціального страхування для здійснення активних та 
пасивних заходів щодо сприяння зайнятості. За даними Національної служби 
зайнятості України, лише 10% її витрат припадає на активні методи сприяння 
зайнятості; 65% - це вартість допомоги по безробіттю, а майже 25% пов’язана з 
утриманням працівників та організацією певних стимулів. На відміну від цього, 
середня вартість утримання служб зайнятості в європейських країнах вдвічі 
перевищує вартість України. Структурні взаємозв'язки активних та пасивних 
методів варіюються залежно від типу політики зайнятості. У середньому 
50 
 
вартість діяльності становить від 65 до 20% від загальної вартості. В умовах 
динамічних змін витрати на розвиток ринку праці не є постійними [56]. 
Слід зазначити, що окремим сучасним питанням розвитку української 
державної системи соціальних інвестицій є перехід до децентралізації 
фінансування. На сьогоднішній день такий вид фінансування існує лише на 
папері, і на практиці складно активно його впроваджувати до певної міри. У 
цей перехідний період розвивається процес стягнення витрат і зборів, що 
знижує ефективність інвестицій у соціальну сферу. Місцева влада, згідно з 
новою системою розподілу бюджету, отримує функції часткового 
розпорядження, і вони більше переорієнтовані на вирішення фінансових 
проблем лідерів громад (збільшення зарплат).  
Парадокс такої ситуації полягає в тому, що органи місцевого 
самоврядування не приймають коштів (вони залишаються в певних місцевих 
громадах), але мають витрачати фінансові ресурси на підтримку соціальної 
інфраструктури, районів чи міст, як і раніше. Тому державні соціальні 
інвестиції активно скорочуються. Однак цей процес є тимчасовим, поки країна 
не розробить всебічний механізм бюджетного фінансування в рамках 
децентралізації. 
На основі аналізу підгалузей державних соціальних інвестицій можна 
вважати, що існує необґрунтована система розподілу ресурсів. Більшість 
державних коштів використовуються у сферах, які мають найменший вплив і не 
мають прямого впливу на поліпшення якості життя. Таким чином, коли 
соціальні витрати в країні загалом зменшуються, ефективність її системи 
перерозподілу стає більш реалістичною. 
2.3. Аналіз активності недержавних суб’єктів щодо здійснення 
соціального інвестування 
Соціальні інвестиції - одна із складових сталого розвитку бізнесу. Для 
вирішення регіональних соціальних проблем соціальними інвестиціями 
компанії, спочатку створюють умови для майбутнього, з метою підвищення 
51 
 
конкурентоспроможності виробництва, соціального іміджу, платоспроможності 
боргу та якості життя людей. 
Щодо взаємозв'язку між величиною соціальних інвестицій компанії та 
тенденцією її розвитку, область досліджень є дуже широкою. Деякі науковці та 
менеджери вважають, що соціальні інвестиції - це лише один із проявів 
соціальної відповідальності компанії перед країною та суспільством, яка не має 
економічного впливу на її розвиток. Інші встановлюють тісний взаємозв'язок 
між рівнем розвитку підприємства та впровадженням соціальних інвестицій.  
Гарвардська школа бізнесу провела опитування понад шісот п’ятдесяти 
компаній, що працюють у галузі виробництва. Одне з досліджень підтвердило 
бачення тісного взаємозв'язку між соціальними інвестиціями та розвитком 
бізнесу. Зроблені висновки базуються на аналізі річних фінансових звітів 
компанії за останні п’ятнадцять років та реалізованих соціальних проектів [57].  
Обсяг та спрямованість соціальних інвестицій компаніями, як правило, 
залежить від сфер, в яких вони здійснюють економічну діяльність, і від 
встановлених стратегій розвитку. Загалом, сфери соціальних інвестицій можна 
розділити на певні категорії. 
Наприклад, інвестиції компаній в освіту найчастіше спостерігаються 
великими промисловими компаніями США та Європи, які інвестують у 
розвиток місцевих навчальних закладів, шляхом повного або часткового 
відшкодування вартості навчання [58]. 
Соціальні інвестиції в медицину та охорону здоров'я також є однією з 
найпоширеніших сфер інвестицій у світі. Основна сфера - боротьба з соціально 
шкідливими хворобами та масовими хворобами у світі, а також надання 
медичних послуг бідним та населенню слаборозвинених країн. 
Розвиток соціального потенціалу компанії включає вкладення коштів у 
фонди професійного розвитку, забезпечення працівників достатніми доходами 
та можливостями для розвитку, покращення умов праці, надання медичної 
підтримки, розваг та безкоштовного медичного обслуговування, підтримку 
52 
 
сімей працівників, запровадження стимулів для стимулювання розвитку 
співробітників та соціальна підтримка пенсіонерів. 
У галузі національної екологічної безпеки соціальні інвестиції є найбільш 
актуальним для сучасної дійсності. Наприклад, впровадження екологічно 
чистих технологій виробництва, установка переробних підприємств на 
підприємствах, виробництво продукції з найкоротшою деградацією періоду, та 
фінансування досліджень з охорони навколишнього середовища та охорони 
навколишнього середовища. 
У галузі поліпшення соціальної інфраструктури міст та регіонів 
передбачуються кошти на створення безкоштовних житлових фондів або 
частково компенсувати його витрати, підтримку розвитку мереж дитячих 
садків, особливо у сільській місцевості, та фінансування закладів культури для 
створення бездомних людей у складних умовах ситуації Забезпечити мережу 
допоміжних закладів, створити більше можливостей для працевлаштування, 
розвивати культурні заклади та збільшувати їх доступність, розвивати 
структуру аудиторії розважальних закладів тощо. 
Розвиток місцевої громади, допомога знедоленим групам населення, 
фінансова допомога людям, які цього потребують, пропаганда здорового 
способу життя, особиста соціальна відповідальність, сталий розвиток, 
поліпшення соціального капіталу суспільства, розвиток спорту та мистецтва, 
відновлення історичних пам’яток та архітектури, тощо 
Допомога жертвам стихійних лих є одним із найпоширеніших напрямків 
інвестицій. Йдеться про надання матеріальної допомоги людям, які протягом 
певного часу стикалися з суворими природними умовами, через що вони 
втрачали свої будинки, ресурси та життя. Цей тип інвестиційної орієнтації 
може бути втілений у прямій фінансовій допомозі, а також у матеріальних 
благах (їжа, вода) [59]. 
У більшості випадків соціально відповідальні українські компанії 
вкладають кошти у розвиток громади, підтримують хворих дітей та дітей, які 
втратили опіку над батьками, а також підтримують культурний, мистецький та 
53 
 
спортивний розвиток, особливо дитячий спорт. Найбільші компанії світу 
вважають ключові сфери найбільш ефективними для соціальних інвестицій: 
внутрішня соціальна спадщина компаній, національні освітні служби, 
міжнародна допомога жертвам стихійних лих або боротьба з інфекційними 
хворобами. інвестиційні проекти, а також дозволяють забезпечити найвищий 
рівень прибутковості в довгостроковій та короткостроковій перспективі. 
Сучасна тенденція соціальних інвестицій в Україні є досить позитивною. 
За останні 10 років корпоративні витрати на побудову соціальної 
інфраструктури та поліпшення якості життя зросли майже втричі, а коло 
інвесторів та масштаби реалізації соціальних проектів також збільшились. 
Найбільш соціально відповідальною компанією в Україні є System Capital 
Management. У 2017 році було сплачено до бюджетів усіх рівнів 32,4 мільярда 
гривень податків. Діяльність Групи продовжує реалізовувати ключові 
інвестиційні проекти та виконувати свої соціальні зобов'язання. Відповідно до 
програми соціального партнерства, компанія минулого року інвестувала 232,8 
мільйона гривень на розвиток міста, де працює. Завдяки цим інвестиціям було 
реалізовано понад 500 різних проектів в 11 регіонах України [60]. 
«Київстар» посідає друге місце серед українських компаній у рейтингу 
українських соціально відповідальних компаній, а витрати на соціальний 
проект компанії становлять близько 20% загального прибутку. Найвідомішими 
соціальними проектами є: «Інтернет-безпека для дітей», яка включає декілька 
напрямків та реалізується на різних рівнях. Вона має на меті навчити дітей 
правилам мережевої безпеки та сприяти створенню безпечних зон в Інтернеті 
для сприяння спілкуванню, навчанню та розвитку; "Для людей - для країни" - 
спрямовані на підтримку дітей-сиріт та дітей з обмеженими можливостями, 
допомогти їм здобути освіту, реабілітуватися та створити максимально 
комфортні умови для їх росту та розвитку; підтримка національної екологічної 
безпеки, використання енергозберігаючих технологій, оздоровлення та 
вдосконалення міст України тощо [61]. 
54 
 
 
 
Висновки до розділу 2 
 Результати досліджень показують, що соціальні інвестиції є необхідною 
умовою економічного розвитку та забезпечення високої якості життя. 
Водночас, визначити в яких сферах потрібні соціальні інвестиції, є надзвичайно 
складним завданням, головним чином через особливість категорії та широкий 
спектр об’єктів та сфер соціального інвестування. Оскільки результатом 
соціальних інвестицій є поліпшення якості життя, це комплексний метод оцінки 
потреб у соціальних інвестиціях, що включає оцінку основних складових якості 
життя. 
 Слід підкреслити, що з огляду на недостатню якість життя в Україні, 
значення соціальних інвестицій різко зростає. На основі провідної ролі держави 
у здійсненні соціальних інвестицій проводиться макроаналіз галузі соціальних 
інвестицій (будівництво соціальної інфраструктури; відповідність якості 
соціальних послуг; гарантування переваги праці та працевлаштування; 
соціальна та екологічна безпека тощо). 
 Аналіз вищезазначеного відділу ситуації з державними соціальними 
інвестиціями в Україні виявив, що система розподілу інвестиційних ресурсів є 
нерозумною: більша частина державних коштів витрачається в районах з 
найменшим впливом. вплив на поліпшення якості життя. 
Висновок полягає в тому, що в обставинах, коли державні витрати в 
соціальній сфері, як правило, скорочуються, завдання підвищення ефективності 
системи розподілу видається дуже актуальним. 
В сучасних умовах соціальні інвестиції є однією зі складових сталого 
розвитку підприємств. Було також визначено, що соціально відповідальні 
українські компанії в більшості випадків інвестують у розвиток громади, 
підтримку пацієнтів, дітей-інвалідів та дітей, які втратили захист батьків, 
підтримку культури, мистецтва та спорту. Інвестиції - це ті, що мають 
55 
 
найвищий довгостроковий та короткостроковий прибуток (корпоративні 
соціальні активи; національна освіта; допомога жертвам стихійних лих; 
боротьба з інфекційними захворюваннями тощо). 
 
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПОЛІТИКИ 
СОЦІАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 
3.1. Напрями оптимізації системи соціального інвестування в 
контексті підвищення якості життя населення 
Маркер соціального розвитку обраної країни забезпечує високий рівень 
якості життя країни. Реалізація звітного плану стосується лише постанови 
соціальної єдності, національних та комерційних організацій у загальних цілях. 
Оцінка якості життя українського населення та діяльності та ефективності 
соціальних інвестицій на різні теми, що дозволяє вирішити велику кількість 
проблем у регіоні. Зокрема, розподіл державних коштів у розвитку соціальних 
доменів та розподіл державних коштів, благополуччя, дещо незначні, проте є 
інвестиціями у розвиток компаній у соціальній сфері. Механізм розподілу, 
відсутність необхідних законодавчих соціальних інвестицій, різні теми та 
інвестиційні інструкції, сприяють розвитку соціальних інвестицій та сприяння 
популярності, спонтанних інвестицій та розподілу спонтанних інвестиційних 
ресурсів у суспільстві тощо. 
Наразі основні теми соціальних інвестицій українських соціальних 
інвестицій полягають у наступному: національні, корпоративні, некомерційні 
організації та основи благодійності, міжнародних донорів (міжнародних 
організацій, іноземних благодійних фондів, іноземних громадян) та фізичних 
осіб. 
Кожний суб'єкт має свої пріоритети, щоб забезпечити виконання своїх 
основних функцій, підтримуючи відповідні стандарти населення, що 
гарантують свої мінімальні соціальні стандарти та гарантії, що забезпечують 
56 
 
можливості для всіх членів компанії, що гарантує рівний доступ до соціальної 
інфраструктури рівних завдань та мереж. 
Для підприємств, реалізація соціальних інвестиційних проектів дозволяє 
у територіальній спільноті формувати позитивний імідж суспільства та інших 
партнерів, приєднуватися до якості вдосконалення населення Співтовариства, 
що дозволяє збільшити населення, для отримання переваг заради забезпечення 
власних інтересів у соціальній інфраструктурі, щоб сформувати відповідальну 
марку роботодавців, що підвищує конкурентоспроможність компанії, ринок 
товарів та послуг на ринку праці. 
Для некомерційних та благодійних організацій реалізація соціальної 
інвестиційної спроможності дозволяє фінансовим фондам підрозділу 
забезпечити реалізацію соціального плану розвитку соціальної спільноти, 
забезпечуючи можливості рівного розвитку всіх членів суспільства для 
формування Соціальна асоціація капіталу, баланс у соціальному та 
економічному розвитку країни. 
При побудові механізму регулювання інвестицій спочатку необхідно 
визначити фактори, що впливають на рішення кожного суб'єкта при здійсненні 
соціальних інвестицій та визначити перерозподіл коштів. Тому для країни та 
інвесторів, структура та обсяг соціальних інвестицій залежить від певних 
факторів. 
Наприклад, існуючі національні та політичні системи, форма державної 
форми, форми соціальної влади та загальноосвітня національна стратегія 
відкритості та розвитку впливають на механізм регулювання соціальних 
інвестицій. Тому існують країни на підставі принципів адміністративного 
устрою, що характеризуються національною участю високого рівня у розвитку 
суспільства.  
Статус сформованої історії, забезпечує якість демографічного добробуту 
та якості життя. Як правило, ставлення участі у соціальному забезпеченні 
формується на основі історичних передумов національного розвитку. 
Наприклад, для України майже 80 років характеризується соціалістичною 
57 
 
національною системою управління, утворюючи велику кількість національних 
учасників, що забезпечує якість та фінансування національного соціального 
розвитку. Бачення функцій національного соціального сектора, збережену 
соціальну інфраструктуру та принципи управління та механізми управління, 
встановлені до сих пір високий рівень країн для участі у соціальних 
інвестиціях. Однак деякі країни значно реконструювали соціальні інвестиції, 
проте вони, як правило, важко виявляються та вимагають достатнього періоду 
соціальної адаптації. 
Національна соціальна та економічна політика в країні. Сума 
національних соціальних інвестицій залежить від існуючої соціальної 
гарантійної структури країни. Національна, ненаціональна (страховка) 
забезпечує гібридну політику (охорону здоров'я, освіту, культуру та спорт) у 
соціальних сферах (охорона здоров'я, освіта, культура та спорт). 
Державний бюджет та обсяг ВВП. Обсяг національних соціальних 
інвестицій базується на національному фінансовому потенціалу, економічному 
розвитку та глобальної конкурентоспроможності. 
Внутрішні чинники, що впливають на ділову діяльність та інші 
комерційні об'єкти у визначенні соціальних інвестицій є: 
Загальна стратегія, розроблена компанією. Створення компанії визначає 
місця, ролі та можливості суспільства в житті територіальної громади, з її 
операцією, її ставлення до управління, її ставлення до управління, її ділова 
діяльність (набір) талантів, існуючої корпоративної культури та внутрішньої  
соціальної політики. Стратегія розвитку компанії визначає свій соціальний 
статус та природу, що взаємодіє з зовнішнім середовищем. Наприклад, якщо 
сама ділова позиція є важливим елементом територіальної спільноти, його 
високоякісну соціальну інвестиційну діяльність можлива у соціальній політиці. 
Якщо компанія закрилася, є інерціальною або з пасивною кадровою політикою 
(мінімальна участь компаній), можливість реалізації соціальних інвестицій 
найменша. 
58 
 
Структура доходів та рентабельності компанії підлягає можливій оцінці 
соціальних інвестицій. Як правило, найбільші соціальні інвестори є лідерами. 
Однак у всьому світі практика показує, що звичайні компанії з середнім 
доходом та перевагами стали більш активними за наявності національних 
систем стимулювання. 
Вигода безпосередньо від соціальних інвестицій. У сучасній реальності 
України, з остаточним прийняттям компаній, важлива роль у здійсненні 
соціальних інвестицій завдяки перевагам її реалізації це може збільшити 
прибуток суспільства, зростання продажів, товарів та популяризації компанії 
тощо. 
Рівень розвитку корпоративної соціальної відповідальності включає в 
себе нинішній досвід соціальних інвестицій у суспільство та його ставлення до 
соціального плану, вводить послідовну форму виробництва, гарантуючи 
задовільні умови праці. Цей досвід дозволяє розглядати ці компанії як 
можливих інвесторів, які призведуть до позитивних соціальних інвестицій у 
майбутньому; 
Позиціонування компаній у місцевій громаді. Включаючи бачення 
компанії в територіальній громаді. Дослідники визначили, що загальне 
позиціонування компаній у контексті громади є певним показником соціальних 
інвестицій у своєму розвитку. 
Внутрішні чинники, що мають вирішальну роль у реалізації соціальних 
інвестицій для фізичних осіб, є: 
Ментальність населення країни, адже кожна компанія формується на 
основі існуючої історії, економічних та політичних умов. Протягом багатьох 
років деякі характеристики певної поведінки населення були вивчені. Однією з 
цих характеристик є відповідальність за ставлення населення, взаємної 
допомоги, відкритості, участі у суспільному житті, майбутніх громадах та 
майбутніх громадах. Через позитивний розвиток цих характеристик населення 
вони мають високу активність для соціальних та відносно противників 
59 
 
інвестицій. Цим процесом можна керувати відповідно до появи майбутніх 
поколінь.  
Як ступінь соціальної згуртованості, як фактор впливу відображається за 
наявності принципів інтересу, фондів та сил для подолання соціальних 
проблем. 
Добробут населення та ступінь багатства виступає як показник 
можливості інвестування. Дуже багаті та фінансово стабільні компанії 
пропонують великі можливості для здійснення соціальних планів через 
безкоштовні інвестиційні фонди. 
Національна політика, цей фактор аналогічний відповідним чинникам 
країни, на рівні національних фондів та рівнем соціальної участі у підготовці та 
розвитку соціального середовища країни та забезпечення відповідної якості 
життя. 
Існування гострих соціальних проблем. Є певні індикатори для 
соціальних інвестицій, на прикладі іноземних донорів, фізичні особи 
визначають нагальну потребу інвестицій та визначення проблеми. 
З внутрішніми чинниками, які стимулюють або стримують суб'єкт для 
реалізації соціальних інвестицій, існує певний зовнішній фактор. Серед 
найбільш впливових можна виділити: відкритість економіки країни є фактором 
стимулювання соціальних інвестицій. У більшості випадків це впливає на 
компанії, фізичних осіб та іноземних донорів. Стримуючі фактори 
інвестування: торговельні обмеження, непрозорість податкової та фінансової 
системи, високу недовіру громадян до держави, тіньову економіку. 
 Рівень корупції. Його негативна продуктивність полягає в тому, що існує 
лобіювання державних структур, що заважає здійсненню інвестицій, фондів, та 
зменшує соціальні інвестиції, що значно зменшує споживачів. 
Стабільність економічних, соціальних та політичних систем; 
геополітична ситуація країни. Нестабільна геополітична ситуація впливає на 
соціальне інвестування, як і існування національних та військових конфліктів; 
60 
 
Рівень розвитку міжнародного співробітництва представляє можливість 
іноземним донорам інвестувати, що також залежить від затвердження 
міжнародних угод та стандартів, рівень довіри до світового простору, наявності 
та прямої співпраці з іноземцями. 
Інформаційна пропаганда. Це може бути позитивним та негативним 
вплив на стимуляцію соціальних інвестицій. Якщо активна пропаганди 
соціальної відповідальності, то компанія з громадськістю охоплює необхідні 
сфери та обсяги, збільшуються соціальні інвестиції. 
Рівень розвитку соціального партнерства. Взаємодія між країнами, 
бізнесом та суспільством - це ставлення соціальних інвестицій. Високий рівень 
розвитку соціального партнерства є позитивною гарантією соціального плану, 
впровадження інтегрованих соціальних інвестицій та забезпечення послідовної 
поведінки у створенні умов зростання якості населення. Соціальні партнерства 
або універсальні рівні розвитку, що призводить до обсягів соціальних 
інвестицій та виникнення галузі та блискучих дій у кожному матеріалі у 
прийнятті рішення для обрання об’єкта соціальних інвестицій. 
Соціальні інвестиції можуть стимулюватися національною політикою. 
Підтримка присутності або відсутності комплексних дій за підтримки 
соціальних інвестицій та соціальної відповідальності, рекламної політики та 
соціальних інвестицій, пов'язаних з новими суб'єктами та становлять 
позитивний імідж компанії, відповідальної за суспільство. 
Загальна мета механізму реалізації процесу соціального інвестування є 
забезпечення високого рівня демографічної якості життя, яка пропонує 
додаткові можливості, які не тільки впливають на розвиток населення, а й усієї 
країни загалом та на територіальні та громадські підприємства. 
Можливість для високого рівня життя країни та населення, які забезпечує 
держава: 
Забезпечення зростання ВВП, завдяки збільшенню економічної 
діяльності, послуг та товарів для короткочасного споживання. 
61 
 
Створення соціальної та політичної стабільності, яка здійснюється на 
основі прав та можливостей для життя та розвитку, відсутності бідності та 
соціального відчуження. 
Покращення конкурентоспроможності країни у світовому просторі, 
оскільки якість життя країни є одним з основних елементів активної позиції 
країни на міжнародній орені. 
Зростання робочого потенціалу країни серед населенням, а саме: рівень 
зайнятості та можливостями людського капіталу, зменшення смертності та 
вдосконалення якісних характеристик активного населення. 
Для підприємств, передбачено зростання якості населення, завдяки 
здійсненню соціальних інвестицій: 
Підвищена потужність населення, яка, у свою чергу, впливає на 
зростання та продаж товарів та послуг, отримує вигоду від розвитку в нових 
напрямах, покращеної продукції. 
Стабільність співробітників компанії, адже основа суспільства - це 
соціальна відповідальності населення, а також зміни у розвитку працівників, 
адже більша увага буде приділятися здатності професійного розвитку. 
3.2. Заходи щодо удосконалення інституційного підґрунтя 
функціонування ринку соціальних інвестицій України 
Заходи щодо удосконалення інституційного підґрунтя функціонування 
ринку соціальних інвестицій пов’язана певним чином з Департаментом 
економіки та розвитку Черкаської міської ради, адже він пов’язаний з 
розробкою ефективних соціальних програм для забезпечення благополуччя 
населення. 
Департамент економіки та управління Черкаської міської ради як і кожна 
установа має певну структуру (рис. 3.6). 
62 
 
 
Рисунок 3.6 Структура Департаменту економіки та розвитку ЧМР [62] 
Кожна установа певним чином взаємодіє з іншими закладами, 
організаціями та установами, що є необхідним для нормального 
функціонування та ефективної роботи (таблиця 3. ). 
Таблиця 3.2 Організації з якими взаємодіє база практики [63] 
Організація з якою взаємодіють Основні функції цієї організації 
Юридичне управління правова підтримка діяльності 
Національного бюро у сфері виявлення та 
поверненням активів, у тому числі коштів, 
отриманих неправомірним шляхом; 
організація представництва та захисту 
встановленому законодавством порядку 
інтересів Національного бюро та/або 
держави в судах. 
Департамент бюджетної політики є місцевим фінансовим органом, що 
відповідно до Бюджетного кодексу 
України здійснює функції з складання, 
виконання міського бюджету, контролю за 
витрачанням коштів розпорядниками 
бюджетних коштів, а також інші функції, 
пов'язані з управлінням коштами міського 
бюджету. 
Департамент муніципальної інспекції Охорона довкілля. Контроль за 
дотриманням земельного та 
природоохоронного законодавства, 
63 
 
використанням і охороною земель, інших 
природних ресурсів загальнодержавного 
та місцевого значення. Благоустрій 
території, контролю за чистотою вулиць, 
парків, скверів та прибудинкових 
територій. 
Департамент соціальної політики забезпечує виконання повноважень, 
встановлених законодавством України у 
сфері соціального захисту працюючого 
населення, у тому числі працівників, 
зайнятих на роботах зі шкідливими та 
важкими умовами праці; соціальної 
підтримки та надання соціальних послуг 
особам похилого віку, інвалідам ті ін. 
Далі буде розглянуто виявлення резервів підвищення ефективності 
Департаменту економіки та розвитку ЧМР та надання рекомендацій для 
покращення. 
Головна мета: покращення соціальної підтримки населення, національної 
політики, соціальних інвестицій та програм, затверджених Національним 
парламентом соціального захисту, завдяки надання субсидій на розміщення, 
соціальну допомогу для покращення матеріальних умов та умов життя, переваг 
для уразливих груп населення, різноманітні соціальні послуги та розширення 
спектру соціальних послуг. 
Цілі та пріоритетні відділення: 
 застосовувати конституційної гарантії для соціального захисту громадян, 
соціального забезпечення інвалідів та сімей з дітьми, дітей з обмеженими 
можливостями. 
 забезпечення всіх видів соціальної допомоги та житлових субсидій 
наданих законодавством; 
 надавати додаткові пільги та соціальне забезпечення відповідно до 
міських бюджетів; 
 покращити інформативність населення щодо прав із адресною 
допомогою; 
 дослідження та впровадження нових методів роботи та соціальні роботи 
для забезпечення потреб громадян; 
64 
 
 підтримка сімей з учасниками бойових дій у східних регіонах України, 
учасників бойових дій, членів їх сім'ї, що беруть участь у бойових діях у 
східних регіонах України та волонтерів, померлих осіб, смерть яких 
пов'язана з участю у масових акціях державного протесту, що відбулося в 
період з 21.11.2013 по 21.02.2014; 
 забезпечити фінансову підтримку від державних та благодійних 
організацій, покращити свою роботу, залучити волонтерів, щоб 
забезпечити додаткову цільову допомогу[63]. 
Завдяки аналізу показників соціального захисту населення м. Черкас були 
виявлені певні показники (табл. 3. ). 
 
 
 
 
 
Таблиця 3.3 Аналіз показників соціального захисту населення [63] 
Од. 2018р. 2020р. у %  
№ Показники 2019р. 2020р. 
вим  до 2019р. 
Обсяг фінансування 
заходів комплексної тис. 
1. 84646,7 95563,8 99790,0 104,4 
Програми «Захист» грн. 
 
кількість осіб, задіяних 
1.1 Програмою осіб 31500 32000 37000 115,6 
 
Програма 
забезпечення житлом 
та Порядку надання 
матеріальної 
допомоги цільового 
спрямування для 
тис. 
3. придбання житла 35290,8 20000,0 20000,0 100,0 
грн. 
учасникам 
антитерористичної 
операції, що 
потребують 
поліпшення житлових 
умов 
Кількість підопічних 
4. осіб 4732 4300 4500 104,6 
комунального центру  
65 
 
Обсяг послуг, 
наданих 
5. од. 330712 380000 400000 105,3 
структурними 
підрозділами МКЦ  
побутові (догляд 
5.1 од. 280748 324700 341000 105,0 
вдома, господарські) 
5.2 транспортні од. 1148 1300 2000 153,8 
5.3 медичні од. 35267 40000 41000 102,5 
5.4 педагогічні од. 9780 10000 11000 110,0 
5.5 гуманітарні допомога од. 3769 4000 5000 125,0 
 Бюджетна політика міста ґрунтується на підставі норм Податкового і 
Бюджетного кодексів України та інших законодавчих актів. У звітному періоді 
робота виконавчих органів міської ради була спрямована на забезпечення всіма 
учасниками бюджетного процесу, виконання запланованих показників 
надходжень доходів до бюджету міста та вимог податкового законодавства, 
підвищення ефективності, оптимізацю раціонального використання бюджетних 
коштів [63].  
За І півріччя 2019 року до міського бюджету м. Черкас надійшло 
1422326,7 тис. грн., що складає 102,5% до уточнених планових показників на 
звітний період та 54,8% до уточненого річного плану. Перевиконання 
уточнених планових показників склало 35198,4 тис.грн. Порівняно з 
аналогічним періодом 2019 року надходження збільшились на 168477,7 тис.грн. 
або на 13,4%. 
До загального фонду міського бюджету м. Черкас (без врахування обсягів 
міжбюджетних трансфертів) надійшло 668384,2 тис.грн., що складає 105,7% до 
планових показників на І півріччя 2019 року та 50,3% до уточненого річного 
плану. Перевиконання планових показників на звітний період склало 35902,6 
тис.грн. Порівняно з аналогічним  періодом за І півріччя 2018 року 
надходження збільшились на 117326,7 тис.грн. або на 21,3%. 
До спеціального фонду міського бюджету (без врахування обсягів 
міжбюджетних трансфертів) у І півріччі 2019 року надійшло 70849,0 тис.грн., 
що складає 69,0% до уточнених річних планових показників з врахуванням 
кошторисних призначень по власних надходженнях бюджетних установ. 
66 
 
Порівняно з аналогічним періодом 2018 року надходження збільшились на 
10328,2 тис.грн. або на 17,1% [63]. 
До бюджету розвитку надійшло 32901,7 тис.грн., що на 15081,7 тис.грн. 
більше річних планових показників. Порівняно з І півріччям 2018 року 
надходження збільшились  на 6085,3 тис.грн. або на 22,7%. 
Виконання видаткової частини міського бюджету м. Черкаси (загального 
та спеціального фондів)  склало 1356937,3тис.грн., що становить 47,1% до 
уточненого річного плану на 2019 рік (2882356,3 тис.грн.) [63]. 
У широкому сенсі ефективність - це загальна продуктивність людської 
діяльності, яка відображає співвідношення отриманого результату до витрат, 
понесених для отримання такого результату. Відповідно, продуктивність праці 
- це відношення обсягу вироблених матеріальних і нематеріальних товарів до 
суми, витраченої на цю роботу [64]. 
Поняття ефективності торкається не тільки економічних, але й суспільних 
процесів. Більше того, приріст економічної ефективності є раціональним тільки 
тоді, коли воно допомагає покращанню не лише економічних, а й соціальних 
наслідків. Відповідно, ефективність праці рахує такі соціально-психологічні 
аспекти, як: корисність наслідку праці; цінність трудових затрат для 
підприємства і суспільства; духовне задоволення від процесу трудової роботи 
[65]. 
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" щодо організації 
здійснення правових, організаційних, технічних, санітарних, соціально-
економічних та медико-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання 
нещасним випадкам, охоронну роботу здійснює керівник підприємства [66]. 
Згідно документу Про структуру виконавчих органів Черкаської міської 
ради та її загальну чисельність, було постановлено скоротити чисельність 
департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 
33457208) (далі – Департамент економіки та розвитку) на 3 штатні одиниці, 
затвердити чисельність цього департаменту – 37 штатних одиниць [67]. 
67 
 
10.1.  Визначити перелік підрозділів Департаменту економіки та 
розвитку: 
10.1.1  управління економічного розвитку: 
10.1.1.1  відділ стратегічного розвитку, 
10.1.1.2  відділ контролю за діяльністю комунальних підприємств та 
тарифного регулювання, 
10.1.1.3  сектор торгівлі; 
10.1.2  управління власністю: 
10.1.2.1  відділ приватизації, 
10.1.2.2  відділ обліку комунального майна, 
10.1.2.3  відділ оренди та контролю за виконанням договорів. 
10.1.2.4  відділу супроводу оформлення майнових прав та приватизації 
житла; 
10.1.3  відділ розвитку конкуренції; 
10.1.4  відділ бухгалтерського обліку та звітності [67]. 
Заробітна плата працівників згідно їх декларацій за останній рік: 
Головний спеціаліст відділу стратегічного розвитку управління 
економічного розвитку департаменту економіки та розвитку – за місяць 22 129 
грн, за рік 265 548 грн; 
головний спеціаліст відділу обліку комунального майна управління 
власністю департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради – 21 
004 грн на місяць, за рік 252 049 грн; 
начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності – 36 559 грн за 
місяць, за рік 438 716 грн; 
головний спеціаліст – 55 329 грн. в місяць, в рік 663 958 грн; 
головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності – 20 649 
грн в місяць, в рік – 247 796 грн; 
заступник начальника відділу оренди та контролю за виконанням 
договорів управління власністю – в місяць 30 754 грн, в рік 369 058 грн; 
директор департаменту – в місяць 48 889 грн., в рік 586 674 грн. 
68 
 
Режим роботи: понеділок – четвер - 08:00–17:15, п’ятниця 08:00–16:00. 
Основу економіки області та бюджето-наповнення складає 
промисловість. Проте технологічний рівень промислового виробництва, в тому 
числі і комунальних підприємств, є низьким та потребує оновлення і 
модернізації промислових потужностей, проведення яких неможливе без 
залучення в економіку області інвестиційних ресурсів. З метою створення 
привабливих умов для залучення інвесторів залишається актуальною розробка 
та реалізація заходів щодо промоції інвестиційних можливостей регіону, 
продовження визначення перспективних для інвестування галузей економіки, 
облаштування з цією метою окремих територій та об’єктів. 
Можна провести заходи, які матимуть вплив у таких сферах: 
 забезпечення умов для залучення стратегічних інвесторів на визначені 
території; 
 формування сприятливого інвестиційного клімату шляхом промоції 
інвестиційних можливостей регіону, презентацій інвестиційного та 
експортного потенціалу області; 
 реконструкція існуючого комунального підприємства «Аеропорт 
Черкаси» для поліпшення транспортної доступності й логістики області, 
розкриття ділового потенціалу області, створення робочих місць; 
 стимулювання розвитку окремих територій Черкащини. 
Підвищення енергоефективності регіону дозволить вивільнити резерви та 
спрямувати їх на розвиток області. Сьогодні потреба в енергоефективності 
викликана не лише високими цінами на природний газ із-за кордону, але й 
високою зношеністю централізованих тепломереж та об’єктів бюджетної сфери 
і їх залежність від перших. Як наслідок, відбувається постійне підвищення 
тарифів підприємствами житлово-комунального господарства, що, в тому числі, 
веде і до збільшення видатків місцевих бюджетів на утримання установ 
бюджетної та соціальної сфери. Тому все в комплексі змушує шукати 
альтернативу традиційним джерелам енергії. Цей напрям цікавий ще й тим, що 
69 
 
закладає можливості для нового бізнесу, який крім товарів/послуг та сплати 
податків, може формувати додану вартість та створювати робочі місця. 
Заходи, які матимуть вплив у сферах: 
 створення умов для розвитку альтернативної енергетики; 
 забезпечення доступу до технологій використання альтернативних 
джерел енергії; 
 впровадження заходів з енергозбереження; 
 організація впровадження енергозберігаючих технологій. 
На сьогодні в Україні і на Черкащині зберігається тенденція до міграції 
населення з сільських до міських населених пунктів, спричинена значним 
розривом в якості життя та доступності послуг для жителів сіл і міст. Високі 
темпи урбанізації несуть в собі загрозу збезлюднення та занепаду сільських 
територій. 
Заходи, які матимуть вплив у сферах: 
 підтримка об’єднаних територіальних громад; 
 створення умов та стимулів взаємодії громад для спільного вирішення 
питань місцевого розвитку; 
 покращення доступності та якості послуг в сфері освіти та охорони 
здоров’я покращення доступності та якості послуг, що надаються 
органами державної влади та місцевого самоврядування; 
 створення умов для динамічного зростання ресурсного забезпечення 
розвитку територіальних громад. 
Далі буде розглянуто соціальний проект сприяння розвитку соціального 
підприємництва. 
Актуальність соціальної проблеми: проект створює системні передумови 
для розвитку сектору соціального підприємництва в області, поширюючи ідеї 
соціального підприємництва в суспільстві.  
70 
 
Мета проекту: проект надання соціальним підприємцям, що прагнуть 
розвивати свій бізнес, доступ до юридичної, фінансової та консультативної 
допомоги [68]. 
Завдання соціального проекту: 
 створення регіональних ресурсний центр, які надавали б надавали 
консультації та інформаційно-методичну підтримку; 
 створення промофільмів та проведення стаді-тур для журналістів ЗМІ; 
 розроблення механізмів поворотного мікрофінансування, після розгляду 
бізнес-плану; 
 створення нових робочих місць на нових соціальних підприємствах; 
 навчання соціальних підприємців з питань організації роботи, 
фінансування та регуляторних аспектів. 
Етапи реалізації проекту: 
1. Створення організації; 
2. Пошук відповідного приміщення та закупівля необхідного обладнання; 
3. Пошук працівників; 
4. Пошук партнерів та фінансування; 
5. Розвиток соціального підприємництва. 
Обґрунтування проекту 
Проект має на меті створити системні передумови для розвитку сектору 
соціального підприємництва в області. Проект покликаний розповсюдити ідеї 
соціального підприємництва в суспільстві, а також надати соціальним 
підприємцям, що прагнуть розвивати власний бізнес, доступ до юридичної, 
фінансової та консультативної допомоги. В рамках проекту налагоджуються 
партнерські стосунки між державним, приватним та громадським секторами, а 
також створюється мережа підтримки соціальних підприємців, співробітництва, 
обміну досвідом та навчання [68]. 
Реалізація в економічній сфері 
Фінансування заходів Програми в процесі їх реалізації здійснюється за 
рахунок коштів бюджету в межах коштів, передбачених на відповідний 
71 
 
фінансовий рік, залучених коштів міжнародних організацій та фондів 
підтримки підприємництва, власних коштів юридичних та фізичних осіб-
співвиконавців Програми, вкладів вітчизняних та іноземних інвесторів, інших 
джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством. Обсяг 
фінансування заходів Програми за рахунок коштів бюджету затверджується 
щорічно міською радою за пропозиціями виконавчого комітету та 
департаменту економіки і розвитку міської ради [68]. 
Очікувані результати 
Реалізація Програми сприятиме досягненню низки короткострокових та 
довгострокових результатів, а саме: 
 визначення ключових інституцій, відповідальних за розвиток соціального 
підприємництва; 
 розроблення та впровадження системи моніторингу та оцінки стану 
розвитку соціального підприємництва; 
 інформація про діяльність соціальних підприємців доступна в глобальній 
мережі Інтернет та поширення через різноманітні комунікаційні; 
 ознайомлення шкільної та студентської молоді з концепцією соціального 
підприємництва. 
 ознайомлення викладачів ЗВО з сучасними підходами викладання курсу 
«Соціальне підприємництво»; 
 формування пулу консультантів та експертів з питань розвитку 
соціального підприємства; 
 активна участь соціальних підприємств в спеціальних заходах та 
різноманітних міських ярмарках, виставках та інших публічних заходах; 
 викладання курсів з «Соціального підприємництва» на різних 
спеціальностях; 
 збільшення кількості працевлаштованих людей з інвалідністю та інших 
груп, які потребують захисту та підтримки 
72 
 
 зародження культури соціального інвестування в бізнес-середовищі 
міста; 
 збільшення кількісті жінок керівників та/або власників СП; 
 постійне висвітлення інформації про діяльність соціальних підприємств 
постійно у локальних ЗМІ та соціальних мережах; 
 розвиток у місті фінансових інструментів підтримки СП [68].  
Висновки до розділу 3 
Виходячи з результатів аналізу якості життя населення в Україні, 
сукупність заходів щодо збільшення їх рівня (у сфері оптимізації соціальних 
інвестицій та розвитку соціальної інфраструктури в країні; у сфері соціального 
популяризація інвестицій у суспільство; у сфері розвитку міжнародного 
співробітництва в соціальних інвестиціях; у сфері розвитку соціальної 
відповідальності та корпоративної стимуляції компаній; у сфері регулювання 
нормативно-правової бази та створення інституційного забезпечення ринку 
соціальних інновацій). 
На підставі аналізу ефективності українського фонду для соціальних 
інвестицій з урахуванням недоліків, визначених у його експлуатації 
(неадекватний рівень охоплення послуг соціального інвестування; 
використання лише іноземних ресурсів інвестора; неадекватний рівень 
прозорості діяльності цього органу; недостатній рівень обізнаності 
громадськості та ін.). Елемент окремої інфраструктури ринку соціального 
інвестування: Національний фонд соціальних інвестицій з певними правами 
(участь у формуванні політики соціальної інвестиції в країні; організація 
структурних підрозділів та представництва фонду в кожному регіоні та великих 
містах; Фонд управління, вибір найбільш оптимальних проектів для 
фінансування; контроль та контроль прозорості соціальних інвестицій; 
організація та збір інформації про обсяги соціальних інвестицій, основні сфери 
кінцевого та економічного ефекту та соціальних інвестицій; укладення 
договорів та угод з інші установи, національні та іноземні фонди та компанії у 
73 
 
здійсненні можливостей спільного інвестування соціальних проектів; 
організація міжнародної взаємодії в соціальній сфері; створення тимчасових 
досліджень та наукових груп для оцінки ефективності фонду, а також 
моніторинг стану соціальної сфери). 
Загалом Національний фонд соціальних інвестицій повинен стати одним з 
основних елементів інфраструктури ринку соціального інвестування, який, 
через його функціональний та ресурсний склад, може примиритись та 
координувати дії суб'єктів у сфері соціальних інвестицій, залучити нові ресурси 
для реалізації соціальних проектів, які сприятимуть пристойному рівню якості 
життя населення в Україні. 
74 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Грінкевич С. С. Модель регулювання розвитку людського капіталу на основі 
таксономічного аналізу // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду 
України : [зб. наук. пр.] / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 
2015. – Вип. 1 (111). – С. 59-65. 
2. Грінкевич С. С. Cоціальна діагностика демографічних процесів та їх вплив на 
соціально-економічний розвиток регіону// Управління сучасним містом : наук.-
практ. журнал. - 2014. – № 1-2/1-6 – С. 53-54. 
3. Демографічні чинники бідності (колективна монографія) / За заг. ред. 
Е.М.Лібанової. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень НАН 
України. – 2009. – 184 с. 
4. Діагностика стану та перспектив розвитку соціальної відповідальності в 
Україні (експертні оцінки): монографія / О.Ф. Новікова, М.Є. Дейч, О.В. 
Панькова ті інш.; НАН України,– Донецьк, 2014. – 320 с. 
5. Дороніна О.А. Організаційно-економічний механізм стимулювання праці в 
умовах інноваційного розвитку: монографія / О.А. Дороніна, А.В. Калина. – 
Донецьк:ТОВ «Східний видаваний дім», 2013. – 415 с 
6. Калініна С.П. Формування якості робочої сили в системі управління 
людськими ресурсами / С.П. Калініна, С.П.Ланска, В.В. Ковалевська // - 
Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2010. – 354с . 
7. Колот А. М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: 
монографія / А. М. Колот. – К.: КНЕУ. – 2003. – С. 74. 
8. Синяєва Л.В. Динаміка розміру витрат на оплату праці на національному та 
галузевому рівнях економіки України / Л.В. Синяєва // Науковий збірник: 
Наукові праці НДФІ.- Випуск 4 (61).- Київ, 2012. – 224 с. 
9. Словник термінів і понять [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу:  http://economy_en_ru.academic.ru/66728/venture_philanthropy 
75 
 
10. Ядгаров Я. С. Історія економічних вчень / Ядгаров Я.С.: 2008. – С. 129-134. 
11. Величина прожиткового мінімуму за основними соціально-демографічних 
груп населення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: 
//www.gks.uа /wps/wcm/ 
12. Селезньова І.Г., Сухова А.С., Лясіна І.Ю. Вплив економічного зростання на 
показники рівня і якості життя населення // Сервис Plus. – 2018. – № 3. – С. 79 – 
86. 
13. Principios para la Inversión Social, 2012. – 87 с. 
14. Lev, B, Petrovits, C., Radhakrishnan, S. (2010), ‘Is Doing Good Good for You? 
How Corporate Charitable Contributions Enhance Revenue Growth,’ Strategic 
Management Journal, 31: 182-200. 
15. Паладієва Я. Соціальна відповідальність бізнесу: що це означає та чому 
важливо [Електронний ресурс] / Яна Паладієва. – 2018. – Режим доступу до 
ресурсу: https://mbusinesspartner.com.ua/sotsialna-vidpovidalnist-bisnesu. 
16. Nelson, J., (2006), Building Linkages for Competitive and responsible 
Entrepreneurship, United Nations Industrial Develop- ment Organization and 
Harvard University. 
17. 4 Excellent Examples of Diverse and Inclusive Company Cultures [Електронний 
ресурс] // Emplify. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: 
https://emplify.com/blog/diversity-inclusion-culture-examples/. 
18. Porter, M.E., Kramer, M.R. (2006), Strategy and Society: The link between 
competitive advantage and corporate social res- ponsibility’, Harvard Business 
Review, December: 78-93. 
19. Цікаві приклади соціального підприємництва у світі [Електронний ресурс] – 
Режим доступу до ресурсу: https://www.gurt.org.ua/articles/29066/. 
20.  Testa MA, Simonson DC. Assessment of quality of life outcomes. N Enl J Med 
1996;334:835-840. 
76 
 
21. Guyatt GH, Fenny HD, Patrick DL. Measuring health-related quality of life. Ann 
Intern Med 
22. Gill T, Feinstein A. A critical appraisal of the quality of life measurements. 
JAMA 1994;272:619-625. 
23. Johnsson B. Assessment of quality of life in chronic diseases. Acta Paediatr 
Scand 1987;337(Suppl):164-169. 
24. Середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні 
[Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: 
https://web.archive.org/web/20180306110043/http://stat6.stat.lviv.ua/ukrcensus/Dialo
g/statfile1_c_files/pasport.files/pasport/00/00_03_07.htm. 
25. Скільки шлюбів і розлучень реєструють в Україні та інших країнах 
[Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.slovoidilo.ua/2021/06/11/infografika/suspilstvo/skilky-shlyubiv-
rozluchen-reyestruyut-ukrayini-ta-inshyx-krayinax. 
26. Особливості релігійного та церковно-релігійного самовизначення громадян 
України: тенденції 2000-2020рр. [електронний ресурс]. – 2020. – режим доступу 
до ресурсу: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2020_religiya.pdf. 
27. Україна посідає 11-е місце за релігійністю серед країн Європи – 
дослідження [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.radiosvoboda.org/a/news-ukraina-relihiynist-europa/29640361.html. 
28. Названо найбільш і найменш релігійні країни світу [Електронний ресурс]. – 
2020. – Режим доступу до ресурсу: https://news.finance.ua/ua/news/-
/418799/nazvano-najbilsh-i-najmensh-religijni-krayiny-svitu. 
29. Тернова Л. Ю. Соціальні інвестиції як форма суспільної поведінки носіїв 
соціальної відповідальності / Л. Ю. Тернова, Ю. В. Присяжненко // Потенціал 
сучасної науки (частина І): матеріали V Міжнародної науково-практичної 
конференції / Л. Ю. Тернова, Ю. В. Присяжненко. – Київ: МЦНіД,, 2021. – С. 53 
77 
 
30. Валовий внутрішній продукт [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим 
доступу до ресурсу: 
https://baike.baidu.com/item/%E5%9B%BD%E5%86%85%E7%94%9F%E4%BA%
A7%E6%80%BB%E5%80%BC/31864?fromtitle=GDP&fromid=41201. 
31. Валовий внутрішній продукт (ВВП) в Україні [Електронний ресурс]. – 2021. 
– Режим доступу до ресурсу: https://index.minfin.com.ua/economy/gdp/. 
32. ВВП України: Обсяг, темпи зростання, на душу населення, структура 
[Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://take-
profit.org/statistics/gdp/ukraine/. 
33. World Economic Outlook database [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим 
доступу до ресурсу: https://goo.su/5ZvY 
34. GDP per capita, PPP [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до 
ресурсу: https://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.PP.CD. 
35. Індекс миру 2017: найспокійніша Ісландія, Україна – на 154 місці 
[Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: 
https://ukrainian.voanews.com/a/mir-u-sviti/3885526.html. 
36. Україну помістили на 150 позицію у глобальному індексі миру 
[Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2721070-ukrainu-pomistili-na-150-poziciu-
u-globalnomu-indeksi-miru.html. 
37. Основні показники ринку праці (річні дані) [Електронний ресурс]. – 2019. – 
Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 
38. В Україні рівень безробіття зріс майже до 10% – Центр Разумкова 
[Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3210897-v-ukraini-riven-bezrobitta-zris-
majze-do-10-centr-razumkova.html. 
78 
 
39. Рівень безробіття в Україні зріс на третину за рік [Електронний ресурс]. – 
2021. – Режим доступу до ресурсу: 
https://lb.ua/society/2021/01/25/476069_riven_bezrobittya_ukraini_zris.html. 
40. Euro area unemployment at 8.1% [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим 
доступу до ресурсу: https://ec.europa.eu/eurostat/documents/2995521/11563067/3-
30042021-CP-EN.pdf/5e5aae01-e15d-b8bd-71fb-4096b88f4120?t=1619705933576. 
41. Human Freedom Index [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до 
ресурсу: https://www.cato.org/search/category/human-freedom-index. 
42. Всесвітній індекс свободи преси [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим 
доступу до ресурсу: http://ww7.humanrightsdata.org/. 
43. Annual International Human Rights Ratings Announced [Електронний ресурс]. 
– 2010. – Режим доступу до ресурсу: https://today.uconn.edu/2010/12/annual-
international-human-rights-ratings-announced/. 
44. FREEDOM IN THE WORLD [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу 
до ресурсу: https://freedomhouse.org/sites/default/files/FH_FITW_Report_2016.pdf. 
45. Freedom in the World 2021 Ukraine [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим 
доступу до ресурсу: https://freedomhouse.org/country/ukraine/freedom-world/2021. 
46. Country Rankings [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу до 
ресурсу: https://www.heritage.org/index/ranking. 
47. World Press Freedom Index [Електронний ресурс]. – 2021. – Режим доступу 
до ресурсу: https://rsf.org/en/ranking#. 
48. Розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками становить 26% 
[Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: 
https://www.unn.com.ua/uk/news/1795675-rozriv-v-oplati-pratsi-mizh-cholovikami-
ta-zhinkami-stanovit-26-yurist. 
49. Gender Development Index [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу 
до ресурсу: http://hdr.undp.org/en/composite/GDI. 
79 
 
50. Зайнятість населення за статтю, типом місцевості та віковими групами 
[Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: 
http://www.ukrstat.gov.ua/. 
51. Згідно з проєктом Держбюджету-2021 загальні видатки на освіту становлять 
6,6% від ВВП – очільник МОН Сергій Шкарлет [Електронний ресурс]. – 2020. – 
Режим доступу до ресурсу: https://mon.gov.ua/ua/news/zgidno-z-proyektom-
derzhbyudzhetu-2021-zagalni-vidatki-na-osvitu-stanovlyat-66-vid-vvp-ochilnik-mon-
sergij-shkarlet. 
52. Статистичний бюлетень: «Національні рахунки охорони здоров’я у 2019 
році». – Державна служба статистики України. – К., 2020 
53. Стандарти організації України у сфері житлово-комунального господарства 
[Електронний ресурс] // Міністерство розвитку громад та територій України. – 
2020. – Режим доступу до ресурсу: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-
diyalnosti/building/tech-reg/normuvannia/standarti-organizatsiyi-ukrayini-u-sferi-
zhitlovo-komunalnogo-gospodarstva/. 
54. Українське міжмор’я: інвестиції в безпеку людини для зміцнення безпеки 
Європи [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: 
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/regionalniy-rozvitok/ukrainske-mizhmorya-
investicii-v-bezpeku-lyudini-dlya-zmicnennya. 
55. Конта Р. М.. Екологічна культура // Енциклопедія Сучасної України / гол. 
редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, 
НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016.  
56. Костенко М. А. Соціалізація ринку праці в новій економіці. — К., ЦУЛ, 
2016. — с. 16. 
57. Harvard Business School [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до 
ресурсу: https://www.hbs.edu/Pages/default.aspx. 
80 
 
58. Світові інвестиції: тенденції та перспективи // Міжнародний діловий 
журнал. — 2016 – c. 60 
59. National Disaster Medical System [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим 
доступу до ресурсу: 
http://www.phe.gov/preparedness/responders/ndms/Pages/default.aspx. 
60. Звіт про прогрес Групи СКМ – [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу:http://www.scm.com.ua/m/documents/SCM_Group_Communication_on_ 
progress_report_2014_Ru.pdf 
61. Річний соціальний звіт Київстар Україна - [Електронний ресурс]. –
 Режим доступу: https://goo.su/60CC 
62. Нова структура апарату Черкаської міської ради [Електронний ресурс]. – 
2013. – Режим доступу до ресурсу: 
http://chmr.gov.ua/ua/newsread.php?view=5177&s=1&s1=17. 
63. Департамент економіки та розвитку Публічна інформація у формі відкритих 
даних [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: 
http://chmr.gov.ua/ua/files.php?s=33&s1=360&s2=669&p=2. 
64. Богиня, Д. П. Ефективність праці в ринковій економіці [Текст] / Д.П. 
Богиня, А. Ф. Шевченко // Україна: аспекти праці.–2010.–No 4.–C. 3–6. 
65. Колот, А. М. Соціально-трудова сфера: стан відносин, нові виклики, 
тенденції розвитку [Текст] : монографія / А. М. Колот.–К. : КНЕУ, 2010.–251с. 
66. Трудове право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч.3акл. / С. 
М. Прилипко, О. М. Ярошенко, І. П.Жигалкін, В. А. Прудников. - .2014.-760 с. 
67. Про структуру виконавчих органів Черкаської міської ради та її загальну 
чисельність [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: 
http://rada.ck.ua/myrada/html/180100.php?id=180100. 
68. Присяжненко Ю. В. Звіт про проходження переддипломної практики / Юлія 
Василівна Присяжненко. – Черкаси, 2021. 
81 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
  
82 
 
Додаток А
83 
 
 
Додаток Б