ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ)

Матвієнко, Артем Миколайович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9280
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Хорошун, Юлія Вікторівна	-
dc.contributor.author	Матвієнко, Артем Миколайович	-
dc.date.accessioned	2026-03-31T13:04:28Z	-
dc.date.available	2026-03-31T13:04:28Z	-
dc.date.issued	2024	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9280	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. Об’єктом дослідження є процес оцінки, формування та ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних рекомендацій щодо оцінки, формування та ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: розглянути теоретико-методичні основи формування та оцінки потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу; аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси; провести оцінку потенціалу розвитку будівельного комплексу регіонів України; провести оцінка потенціалу інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу україни; надати пропозиції щодо оцінки та ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. За результатами дослідження сформульовані пропозиції, щодо оцінки та ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України, а саме: в оцінці потенціалу інноваційного розвитку використовувати комплексний підхід та залучати інструменти штучного інтелекту; в діяльності ТОВ ПП «Надія» рекомендовано поступово перейти на системи автоматизації будівництва Dusty Robotics; інноваційну платформу будівельної аналітики Kwant.ai та платформу будівельної документації на основі штучного інтелекту Openspace.ai.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	Інновації, інноваційний розвиток, будівельний комплекс України	uk_UA
dc.title	ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Матвієнко_диплом _ЗБАМ.pdf Restricted Access		2.65 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
 
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
______________Олеся ФІНАГІНА 
«_____»_________________ 2024 р. 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО 
КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ (НА МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. 
ЧЕРКАСИ) 
 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма навчання: заочна 
Група: ЗБАМ-225 
  
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2024 р.                _________         Артем МАТВІЄНКО 
                                                                    (підпис)                (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
Керівник роботи: 
                              
 «____»___________ 2024 р.       __________                 Юлія ХОРОШУН 
                                                                    (підпис)                                     (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2024 
 2 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                         
(код, назва) 
Освітня програма       Менеджмент                  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри 
д.е.н., проф. Олеся ФІНАГІНА 
“_____” __________2024 р. 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ 
                                    Матвієнко Артем Миколайович ___   
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи: «Оцінка потенціалу інноваційного розвитку будівельного 
комплексу регіонів України (на матеріалах ПП «Надія», м. Черкаси)» 
Керівник роботи доктор філософії, ст.викладач Хорошун Ю.В.    
                                               (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «18» березня 2024 р.  
№ 82/04 
2. Вихідні дані до роботи: статистина звітність ПП «Надія», м. Черкаси за 
період 2019-2021 рр., статистичні дані Держстату України в розрізі показників, 
що аналізують розвиток будівельного комплексу України. 
3. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно 
розробити) 
Розділ 1. Теоретико-методичні основи формування та оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу; 
Розділ 2. Оцінка потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу 
регіонів України; 
Розділ 3. Пропозиції щодо оцінки та ефективного використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України 
5. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Хорошун Ю.В.   
2 Хорошун Ю.В.   
3 Хорошун Ю.В.   
6. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р. 
 
 
 3 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
1 Вибір напряму дослідження. виконано 
Складання попереднього плану 01.03.2024 
роботи. 
2 Опрацювання літературних джерел. виконано 
11.03.2024 
Підготовка та групування матеріалів. 
3 Затвердження плану. Підготовка виконано 
15.03.2024 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного розділу. виконано 
Аналіз даних, необхідних для 25.03.2024 
написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 29.03.2024 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 19.04.2024 виконано 
7 Підготовка  та написання виконано 
26.04.2024 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 03.05.2024 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового виконано 
12.05.2024 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі. 20.05.2024 виконано 
11 Оформлення  роботи магістра. 29.05.2024 виконано 
12 Подання завершеної роботи на 31.05.2024 виконано 
кафедру. 
 
Здобувач вищої освіти        __________                        Артем МАТВІЄНКО 
                                                              ( підпис )                                (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
Керівник роботи                  _______                       Юлія ХОРОШУН 
                                                        ( підпис )                                  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 4 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 128 сторінок, 34 таблиць, 22 
рисунків, список використаних джерел з 77 найменувань. 
 
ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ  
(НА МАТЕРІАЛАХ ПП «НАДІЯ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
Предметом дослідження є потенціалу інноваційного розвитку 
будівельного комплексу регіонів України. 
Об’єктом дослідження є процес оцінки, формування та ефективного 
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу 
регіонів України. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних 
рекомендацій щодо оцінки, формування та ефективного використання 
потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
розглянути теоретико-методичні основи формування та оцінки 
потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу; 
аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності 
підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси; 
провести оцінку потенціалу розвитку будівельного комплексу регіонів 
України; 
провести оцінка потенціалу інноваційного розвитку підприємств 
будівельного комплексу україни; 
надати пропозиції щодо оцінки та ефективного використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції, щодо оцінки та 
ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного 
комплексу регіонів України, а саме: в оцінці потенціалу інноваційного розвитку 
використовувати комплексний підхід та залучати інструменти штучного 
інтелекту; в діяльності ТОВ ПП «Надія» рекомендовано поступово перейти на 
системи автоматизації будівництва Dusty Robotics; інноваційну платформу 
будівельної аналітики Kwant.ai та платформу будівельної документації на 
основі штучного інтелекту Openspace.ai. 
 
Одержані результати можуть бути використані в діяльності підприємств 
будівельного комплексу України та в умовах ТОВ ПП «Надія». 
 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2024 
 
Підпис здобувача вищої освіти ____________________ 
Дата ___________________________________________
 5 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА  
ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 8 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ 
1.1 Теоретичні підходи до визначення змісту та сутності категорії 8 
«потенціал інноваційного розвитку будівельного комплексу» 
1.2. Інноваційний базис розвитку будівельного комплексу 17 
1.3   Методичні аспекти формування та оцінки потенціалу інноваційного 21 
розвитку будівельного комплексу 
Висновки за розділом 1 34 
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 36 
2.1. Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності  
підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси 36 
2.2  Оцінка потенціалу розвитку будівельного комплексу  регіонів України 55 
2.3.  Оцінка потенціалу інноваційного розвитку підприємств будівельного  
комплексу України 82 
Висновки за розділом 2 86 
РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОЦІНКИ ТА ЕФЕКТИВНОГО  
ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 88 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ  
3.1  Рекомендації щодо оцінки, формування та використання потенціалу  
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України 88 
3.2 Залучення штучного інтелекту у процесах оцінки та ефективного  
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельних  
підприємств 99 
3.3. Можливості, проблеми та ефекти впровадження технологій штучного  
інтелекту в умовах  ПП «НАДІЯ» м. Черкаси 106 
Висновки за розділом 3  113 
ВИСНОВКИ 115 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  120 
 6 
 
ВСТУП 
 
Одним із ключових факторів, що впливають на ефективність структурних 
змін в економіці, є підвищення ролі інноваційної активності. Будівництво 
вважається найменш інноваційно-активною і слабко інноваційно-
сприйнятливою сферою в усьому світі. Однією з причин слабкої інноваційної 
активності підприємств цього сектору є відсутність значного інноваційного 
потенціалу її суб'єктів, у зв'язку з чим пріоритетним завданням стає 
формування, підвищення та активізація потенціалу інноваційного розвитку, що, 
своєю чергою, визначає рівень інноваційної активності підприємства. Проблема 
інноваційного розвитку будівельного комплексу відбито у працях багатьох 
учених. Одним із факторів, що стримують інноваційний розвиток будівельного 
комплексу, є консерватизм щодо впровадження інновацій. Інновації мають 
здатність ініціювати структурні зміни і істотно впливають на становище 
будівельних підприємств, їх організацію та ієрархію, структуру будівельного 
сектору, ринку та на економіку в цілому. Проте, чим потужнішим стратегічним 
ресурсом володія інновація, тим важче врахувати наслідки від її впровадження 
в рамках стратегічного управління будівельним підприємством. За аналогією з 
принципами функціонування складних систем (загальна теорія систем) 
виявлено основну закономірність проєктування інновацій: чим вищий ранг 
інновацій, тим більша вимога до науково-обґрунтованого управління 
інноваційним процесом, формування та використання інноваційного 
потенціалу. Тому, оцінка потенціалу інноваційного розвитку будівельного 
комплексу регіонів України та окремих будівельних підприємств є актуальною 
темою дослідження та потребує свого ретельного опрацювання. 
Предметом дослідження є потенціалу інноваційного розвитку 
будівельного комплексу регіонів України. 
Об’єктом дослідження є процес оцінки, формування та ефективного 
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу 
регіонів України. 
 7 
 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розробка практичних 
рекомендацій щодо оцінки, формування та ефективного використання 
потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
розглянути теоретико-методичні основи формування та оцінки 
потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу; 
аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності 
підприємства ПП «НАДІЯ» м. Черкаси; 
провести оцінку потенціалу розвитку будівельного комплексу регіонів 
України; 
провести оцінка потенціалу інноваційного розвитку підприємств 
будівельного комплексу україни; 
надати пропозиції щодо оцінки та ефективного використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. 
Апробовано: 
Можливості запровадження технологій штучного інтелекту в діяльність 
підприємств будівельної сфери. Сучасні теорія і практика менеджменту та 
бізнес-адміністрування: Збірник тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-
практичної конференції (м. Черкаси, 25 квітня 2024 р.). ‒ Черкаси, Черкаський 
державний технологічний університет. Видавець Пономаренко Р.В., 2024. 
 8 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА 
ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО 
КОМПЛЕКСУ 
 
1.1 Теоретичні підходи до визначення змісту та сутності категорії «потенціал 
інноваційного розвитку будівельного комплексу» 
 
Одним з ключових чинників, що впливають на зміни в економіці будь- 
якої країни, є підвищення економічної ролі інновацій. Від рівня інноваційної 
активності, масштабу і характеру застосування інновацій на всіх стадіях 
життєвого циклу підприємства залежить ефективність не тільки його 
діяльності, але і галузі в цілому. 
Будівництво – одна з галузей економіки України, що має велике соціальне 
значення, а економічний ефект від інвестованих в інноваційне будівництво 
фінансових ресурсів полягає в зростанні вкладених коштів, які зумовлюють 
обсяги інноваційного будівельного виробництва. Спонукальним мотивом 
впровадження інноваційної продукції у будівництві є ринкова конкуренція, що 
змушує оптимізувати витрати виробництва і знижувати вартість готової 
продукції. Зважаючи на те, що будівництво вважається найменш інноваційно-
активною галуззю у всьому світі, постає необхідність у визначенні потенціалу її 
інноваційного розвитку [49, c.222]. 
Дослідженню економічних проблем будівельної галузі, особливостям 
функціонування та розвитку підприємств будівельної сфери присвячені роботи 
багатьох вчених, зокрема А.Беркути, О. Іванілова, О.Колесникова, 
В.Костюченка, М. Карповича, Т. Момот, І.Писаревського, М. Прилєпової., В. 
Торкатюка, Р. Тяна, Л. Чистова Г. Хайкіна, Л.Шутенка, Ю. Яворовського та 
інших. Проблеми визначення передумов переходу підприємств на інноваційний 
шлях розвитку досліджувалися у роботах М. Абібулаєва С.Ілляшенко, Л. 
Нейкової, Т.Товт та інших вчених-економістів. 
 9 
 
Дослідження інноваційного характеру розвитку підприємств будівельної 
сфери потребує визначення сутності економічної категорії «потенціал 
інноваційного розвитку будівельного комплексу», що має  ґрунтуватись  на 
чіткому термінологічному визначенні понять «потенціал», «розвиток» та – 
«інноваційний розвиток». По-друге, при формулюванні поняття «потенціал 
інноваційного розвитку будівельного комплексу» обов’язково необхідно 
враховувати специфіку формування потенціалу будівельних підприємств.  
Аналіз науково-методичної літератури із зазначеної проблеми засвідчив 
наявність багатьох відмінностей у підходах до визначення змісту, сутності та 
структури потенціалу як одного із важливих понять економічної науки [66, c. 
156]. 
Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від 
латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в 
господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У широкий 
вжиток дана категорія прийшла у XIX ст.. від франц. potentiel, яке 
перекладається «що може бути» [31]. 
Тлумачний словник української мови під цим терміном розуміє 
«приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за 
певних умов». Український словник іншомовних слів розуміє під цим поняттям 
«сукупність наявних засобів, можливостей у певній галузі тощо» [50, c. 764]. 
Огляд накової літератури дозволяє виокремити два ключових підходи до 
трактування категорії «потенціал»: 
Перший підхід – ресурсний,  що визначає потенціал у вузькому розумінні 
як сукупність ресурсів; у більш ширшому сенсі як сукупності матеріально-
речових ресурсів економічного агента, які визначають результативність щодо їх 
перетворення у бажаний результат у трьох категоріях – економічній, 
виробничій та науково-технічній. Згідно цього підходу  виробничий потенціал  
трактується як кількість та якість ресурсів, які має у своєму розпорядженні та 
чи інша господарська система [49, c. 224].  Недоліком такого підходу є його 
 10 
 
загальний характер, адже тільки за умов системного поєднання ресурсів 
принципово можливе протікання будь якого економічного процесу. 
Другий підхід до розуміння потенціалу як способу інтеграції ресурсів 
може бути підкріплений думками авторів, щодо розуміння потенціалу як 
сукупності ресурсів, здатної виробляти певну кількість матеріальних благ 
(робиться спроба врахувати процес взаємодії ресурсів).  
Однак, для будь якої економічної системи виробництво матеріальних благ 
не є саме по собі метою діяльності. Критерієм ефективності функціонування 
виступає спроможність системи виробляти матеріальні блага із мінімальним 
використанням ресурсів. Відтак номінальна забезпеченість ресурсами та 
можливість їх інтеграції не характеризує ефективність їх використання. 
Слід зазначити, що сучасне розуміння потенціалу як економічної 
категорії вийшло за межі оцінки наявних у підприємства ресурсів та охоплює 
усю сукупність факторів економічної діяльності які здатні забезпечити 
розвиток суб’єкта господарювання. 
Далі перейдемо до сутності поняття «розвиток». Розвиток будь-якого 
рівня є процесом, спрямованим на зміну об’єкту з метою його удосконалення. В 
процесі розвитку відбуваються кількісні і якісні зміни об'єкту. Напрям розвитку 
може бути як прогресивним так і регресивним. Регресивний розвиток (від 
латин. regressus – зворотний рух) є типом розвитку, для якого характерний 
перехід з вищого рівня до нижнього. Прогресивний розвиток (від латин. 
progressus – рух вперед, успіх) – тип розвитку, для якого характерний перехід з 
нижнього рівня до вищого, від менш досконалого до досконалішого [57]. 
Прогресивний розвиток може реалізовуватися по інерційній і 
інноваційній траєкторії. Інерційний розвиток систем спрямований на 
збільшення і якісне поліпшення структури об’єкту без інноваційної складової 
(без переходу на новий рівень системної організації). Інноваційний розвиток 
несе оновлення, зміни, забезпечуючи якісне зростання ефективності процесів 
або продукції і супроводжується переходом на новий рівень системної 
організації. У нашому дослідженні розглядається інноваційний розвиток як 
 11 
 
явище, що представляє сукупність процесів матеріальних перетворень, 
обумовлених реалізацією інновації в просторово-часовому аспекті [49, c.223]. 
В процесі свого розвитку підприємство використовує свій потенціал, 
взаємодія складових якого дозволяє оптимізувати структуру чинників 
виробництва і забезпечує синергетичні ефекти, які в сукупності чинять 
визначальний вплив на можливості і умови розвитку підприємства. 
Безумовно, діалектичне уявлення про розвиток створює базис теорії: 
закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін в 
якісні і закон заперечення по суті розглядають з різних сторін процес розвитку. 
Так, закон єдності і боротьби протилежностей показує джерело, причину руху 
(зміни); закон переходу кількісних змін в якісні пояснює, як і яким чином 
відбуваються зміни в ході розвитку; закон заперечення характеризує 
спрямованість і обґрунтовує прогресивний характер розвитку [7, c. 42]. 
Будь-яка організація постійно знаходиться між прагненням до прогресу і 
стагнаційними паузами, викликаними внутрішніми і зовнішніми 
деструктивними явищами, обставинами. Це еволюційні складові розвитку 
підприємства. Сам процес розвитку відбувається через нестійкість, мінливість, 
динамічність. Це революційні складові. Таким чином, можна констатувати, що 
кожне підприємство в процесі свого розвитку прагне до оптимальної 
самореалізації як цілого потенціалу, так і складових його елементів на основі їх 
активного використання і динамічного розвитку [49, c.224]. 
Важливо зазначити, що інноваційний розвиток підприємства як 
соціально-економічної системи реалізується через сукупність принципів: 
Принцип дотримання рівноваги в умовах динамічних змін, що передбачає 
прямування до оптимальної взаємодії між усіма елементами підприємства як 
системи та оптимального співвідношення системи із зовнішнім середовищем; 
Принцип пріоритетності інноваційного розвитку. Підприємство повинно 
прагнути до забезпечення розвитку за допомогою перерозподілу матеріальних 
ресурсів з менш важливих на перспективніші та інноваційні напрями. 
Принцип поетапних змін. Згідно з цим принципом розвиток матеріальних 
 12 
 
систем здійснюється не на снові визначених цільових етапів. 
Принцип двох сигм. Це принцип розвитку через бачення кінцевого 
результату. Сигмовидна природа розвитку допомагає підприємству своєчасно 
здійснити перехід на нову технологію, на нове поєднання чинників 
виробництва. На підставі цього принципу формуються функціональні стратегії 
розвитку. 
Принцип розумного консерватизму. Зміна потенціалу системи, 
сприяючого розвитку, перехід з деяким запізнюванням, обумовленим темпом 
зміни обсягів ресурсів і технологій. 
Принцип адаптації. Кожна система прагне згладити наслідки внутрішніх і 
зовнішніх негативних проявів.  
Принцип стабілізації. Прагнення до стабілізації найбільш ефективних 
(прогресивних) етапів життєвого циклу. 
Принцип синергізму інноваційного розвитку припускає, що збалансоване 
зростання економічної системи вищого рівня залежить від балансу чинників 
виробництва, що формують ресурсний потенціал підприємства. 
Формулюючи принципи розвитку слід зазначити, що прагнучи до 
стійкого інноваційного розвитку, підприємство шукає такий набір і поєднання 
ресурсів, при якому його потенціал буде істотно вищий за суму потенціалів 
кожного з ресурсів, що входять до нього. 
Таким чином, різні поєднання чинників і інтенсивності, інноваційності їх 
використання дають можливість формування і прояву синергетичних ефектів, 
що визначають потенційні можливості вибору різних напрямів, що включають 
різні стратегії і альтернативи розвитку. 
При чому, моделюючи поєднання чинників виробництва і впливу 
інтенсивності їх використання на швидкість і якість досягнутих результатів 
можна управляти внутрішнім процесом розвитку системи. Безумовно, зовнішні 
чинники (науково-технічний прогрес, конкуренція, інституціональні складові) 
чинять вплив на розвиток і знижують рівень визначеності в управлінні 
розвитком системи, проте, на нашу думку, облік внутрішніх складових 
 13 
 
факторного потенціалу і вивчення його впливу на розвиток є виправданим, 
таким, що підвищує стійкість і надійність функціонування системи. 
На сучасному етапі в умовах наростання загроз і ризиків природним 
прагненням будь-якої відкритої системи є вихід на новий рівень організації з 
орієнтацією на новий критичний рівень. Віддзеркаленням цього прагнення є 
поява інноваційних ідей і розвиток інноваційних процесів. Слід позначити 
центральну позицію інноваційної ідеї в процесах інноваційного розвитку. 
Різні дослідники по різному вбачають суть дефініції «інноваційний 
розвиток» (табл. 1.1). 
 
Таблиця 1.1. ‒ Трактування змісту дефініції «інноваційний розвиток» 
Інноваційний розвиток – це Автор 
складний процес (прикладного характеру) створення та впровадження Д. Карлюк 
інновацій з метою якісних змін об’єкта управління й отримання 
економічного, соціального, екологічного, науково-технічного чи іншого 
виду ефекту, 
який пов’язаний з необхідною умовою виживання і розвитку підприємств у 
довгостроковій перспективі 
формальний план або розумовий процес для освоєння нового проєкту від А. Dirlewanger 
стадії ідеї до виходу на ринок і за його межі 
зростання показників соціально-економічної системи завдяки реалізації Л. Федулова 
інноваційних проєктів 
зростання інноваційного потенціалу за умови зменшення обмеженості А. Аскарова 
ресурсної бази інноваційної діяльності 
залежність від багатьох чинників (у довгостроковій перспективі): системи В. Ситник 
менеджменту в сфері трансферу результатів науково-дослідних праць 
підприємствам, створення повноцінного ринку науково-технічної продукції 
та його відповідної інфраструктури 
підвищення рівня конкурентоспроможності, а інновації – це основний В. Баранчев 
чинник конкурентної переваги  
Джерело: [61, c.67]. 
 
З огляду на таблицю 1.1 розуміння інноваційного розвитку має дещо 
різноплановий характер. На погляд автора, «інноваційний розвиток» – 
системний та структурний підхід до ккомплексу інноваційних процесів та їх 
взаємодії, в основі яких виступають інновації, інноваційні продукти 
(інноваційні виробництва) та інноваційна форма послуг (управління, 
 14 
 
просування та використання інноваційного продукту), що визначає вектор 
прогресу економіки. 
Тому, варто також звернути увагу на наступні існуючі підходи до 
визначення категорії «інноваційний розвиток» (табл. 1.2): процесний; 
факторний; утилітарний; процесно-утилітарний; об’єктно-утилітарний; 
об’єктно-творчий; революційно-творчий. 
 
Таблиця 1.2. ‒ Підходи до розуміння категорії «інноваційний розвиток» 
Підхід Зміст 
Процесний Інноваційний розвиток розглядається як процес, що протікає у глобальному 
вимірі; має місце в усіх сферах суспільної діяльності; розгортається в 
рамках національних інноваційних систем 
Факторний Головним постають чинники (фактори зовнішнього та внутрішнього 
впливу) як рушійна сила інноваційного розвитку, економічного зростання та 
національної конкурентоспроможності. Наприклад, природні ресурси, 
інвестиції, творчий потенціал людини тощо. 
Утилітарний Відповідно до утилітарного підходу увага дослідників акцентується, 
передусім, на прикладному аспекті інноваційного розвитку. Інноваційний 
розвиток пов’язують із здатністю досягнення суспільного прогресу, а також 
цілей розвитку соціального об’єкта. 
Процесно- Передбачає розуміння інноваційного розвитку як процесу, результатом 
утилітарний здійснення якого на підприємствах є, наприклад, прогресивний рух у 
просторі та часі до заданої мети, якісне покращення ефективності діяльності 
організації, поліпшення інноваційного клімату, ринкових позицій, 
збільшення соціального ефекту 
Об’єктно- Акцент робиться, передусім, на об’єкті інноваційного розвитку, в якості 
утилітарний якого постають революційні та поліпшуючі інновації. Підкреслено 
утилітарну сторону інноваційного розвитку – здатність гарантувати значний 
економічний ефект, істотні прогресивні зміни в життєдіяльності людини, 
суспільства, природи тощо. 
Об’єктно- Характеризується двома основними моментами: в якості об’єкта 
творчий інноваційного розвитку розглядається інновація; творчий потенціал 
персоналу постає найважливішим джерелом інноваційного розвитку 
Революційно- Характеризується творчим руйнуванням, тобто будь-яка соціально-
творчий економічна система, прагнучи знайти свій новий стан функціонування 
(отримати нову якість у перспективі), спершу повинна зруйнувати старий 
стан. Тому, розвитку властива більш революційна форма, ніж еволюційна 
Джерело: [61, c. 68]. 
 
Резюмуючи варто зазначити, що наукова спільноста  щодо визначення 
категорії «інноваційний розвиток» сходиться у своїх поглядах на тому, що 
 15 
 
розглядає її як область дослідження, об'єктом якої є сектор економіки, а 
предметом вивчення – вся сукупність організаційних, управлінських та 
економічних відносин, що виникають у процесі формування та розвитку 
інноваційного сектора економіки. У деяких офіційних документах трапляються 
випадки, коли до інноваційної діяльності відносять лише виробництво або 
об'єднують її з удосконаленням та модернізацією. 
Більшість сучасних науковців, стверджують, що інноваційний розвиток – 
це процес закономірної інноваційної зміни економічної діяльності підприємства 
шляхом переходу від старого інноваційного стану до нового, від простого до 
складного. Основне призначення інноваційного розвитку полягає в тому, щоб 
вплинути на прискорення економічного розвитку підприємства. 
Проведений аналіз як вітчизняної, так і зарубіжної наукової літератури 
показав, що незважаючи на велику кількість робіт, присвячених теорії 
потенціалів та інноваційній діяльності, погодженого розуміння категорії 
«потенціал інноваційного розвитку» не існує. Як правило, у наукових працях 
цей термін застосовується при розв'язанні інших науково-пізнавальних завдань. 
Останнім часом воно знаходить все більше розповсюдження, з'являються 
самостійні дослідження, присвячені аналізу різних підходів до розуміння змісту 
цієї дефініції. 
Таким чином, інноваційний розвиток підприємства - процес послідовного 
руху підприємства до стійкого стану за рахунок формування і дії 
синергетичних ефектів від різних поєднань чинників виробництва, отриманих в 
ході інноваційних перетворень. Саме синергетичний ефект від взаємодії 
чинників виробництва формує потенціал якісного інноваційного розвитку 
підприємства. 
Першим, хто започаткував у науковому обігу поняття «інноваційний 
потенціал» є К. Фрімен, який визначав інноваційний потенціал  як систему 
заходів щодо розробки, освоєння, експлуатації та вичерпання виробничо-
економічного та соціально-організаційного потенціалу, який є основою 
 16 
 
нововведень, тобто систему дій, заходів до розробки та впровадження 
інновацій.  
Здійснений аналіз існуючих підходів до трактування поняття 
«інноваційний потенціал» показує, що науковці здебільшого розглядають його 
як здібність і готовність підприємства, регіону, галузі, економіки країни 
забезпечувати ефективну інноваційну діяльність [10; 11; 17; 23; 25; 26; 64].  
С. Ілляшенко пояснює інноваційний потенціал як здатність до 
впровадження досягнень науки й техніки в конкретні товари, які можуть 
задовольнити потреби й запити споживачів [23].  
В. Вострякова описує інноваційний потенціал за допомогою інтегральної 
характеристики комплексу економічних ресурсів, поточних і майбутніх 
здібностей та можливостей економічної системи здійснювати цілеспрямовану 
інноваційну діяльність через трансформацію сукупності ресурсів з урахуванням 
системи внутрішніх і зовнішніх факторів [10]. 
Ураховуючи існуючі дослідження з даного питання, можна сказати, що 
потенціал інноваційного розвитку – це комплекс можливостей і здатностей до 
їх реалізації, що визначають спроможність приводити у відповідність до вимог 
внутрішні можливості розвитку на основі постійного пошуку способів 
ефективної реалізації наявних та перспективних ринкових можливостей. 
Проведене теоретичне опрацювання матеріалу показало, що головною 
передумовою переходу на інноваційний шлях розвитку є наявність певного 
потенціалу інноваційного розвитку і здатність його реалізувати. Потенціалом 
інноваційного розвитку можна і необхідно управляти, оскільки цілеспрямована 
дія на систему ресурсів підприємства дозволяє досягти бажаного результатів 
прогресивного інноваційного розвитку.Інноваційний потенціал будівельного 
комплексу можна представити у вигляді сукупності таких компонентів: основні 
засоби будівельного комплексу; будівельні матеріали; архітектурно-
планувальні рішення; будівельні технології; трудові ресурси; інформаційні 
ресурси; організаційно-економічні механізми; управлінські технології . 
 
 17 
 
1.2. Інноваційний базис розвитку будівельного комплексу 
 
Сьогодні світ стоїть на порозі шостого технологічного устрою. Його 
контури тільки починають складатися у розвинених країнах світу, в першу 
чергу, у США, Японії та КНР, і характеризуються націленістю на розвиток та 
застосування наукомістких  інноваційних та інформаційних технологій. 
Основний напрямок світових тенденцій інноваційних технологій у 
будівництві та розвиток інноваційного потенціалу на сьогоднішній день 
спрямований: на скорочення викидів парникових газів під час зведення чи 
знесення будівель; автоматизацію чи уніфікацію рішень, матеріалів, що 
зможуть компенсувати витрати на перший фактор. 
Під впливом розвитку нанотехнологій актуальним стає підвищення 
енергоефективності будівель, зниження матеріаломісткості будівельного 
виробництва та оптимізація процесу будівництва, використовуючи сучасні 
засоби механізації. 
В Україні сфера екологічного вдосконалення будівельних процесів лише 
починає набирати обертів та потребує свого подальшого розвитку. Основні 
інновації на підприємствах будівельної галузі спрямовані на економію вартості 
будівництва та експлуатації будівель, причому в основному за рахунок 
оптимізації окремих бізнес-процесів. 
Основною причиною фокусування на даній проблемі є монополізація 
ринку енергоносіїв, а також кваліфікація робочої сили, що перманентно 
знижується, яка є наслідком прагнення підприємствами економити на оплаті 
праці. Природним чином такий підхід до економії відбивається на якості 
об'єктів, що зводяться. Звідси можна зробити висновок, що розробка та 
впровадження інноваційних технологій, які сприяють економії на інших видах 
матеріальних витрат, є найважливішим завданням у будівельній сфері на 
сьогоднішній день. 
Будівельний комплекс показує недостатні темпи розробки та 
впровадження інновацій, що спричиняє низькі темпи продуктивності праці не 
 18 
 
лише в порівнянні зі світовою економікою та іншими сферами вітчизняної 
економіки. Основним стримуючим фактором стимулювання інноваційної 
активності підприємств будівельного комплексу є відсутність координації 
інноваційних потреб будівельного бізнесу та інноваційних розробок, що 
створюються науково-дослідними установами. Ще одним фактором, що 
стримує підвищення інноваційного потенціалу в будівництві, можна позначити 
низьку кваліфікацію робочої сили, яка істотно погіршує показники 
інноваційного процесу на етапі впровадження. Складною є і ситуація з 
адміністративними бар'єрами, що негативно впливає на нарощування обсягів 
будівництва та інноваційний розвиток будівельної сфери в цілому. 
Нестабільність економічної системи, військова агресія росії проти 
України стримує вливання коштів інвесторами у довгострокові інноваційні 
проєкти, орієнтовані підвищення якості та енергоефективність об'єктів 
будівництва. Пріоритетом при розміщенні інвестицій в інновації є скорочення 
загальних витрат суб'єкта господарювання, яке можна досягти в 
короткостроковій перспективі. 
На сьогоднішній день значна кількість досліджень присвячена сутності та 
особливостям використання інновацій, проте всі вони носять переважно 
теоретичний характер, а практичного застосування так і не знаходять. Для 
вирішення проблем розвитку інноваційної діяльності у будівельній сфері варто 
дотримуватись наступному процесу формування та розвитку інноваційного 
потенціалу суб'єктів (рис.1.1).  
Такий процес формування та розвитку інноваційного потенціалу 
будівельних організацій є структурованою послідовністю та сукупністю 
взаємопов'язаних дій, дотримання якого забезпечує створення, розвиток та 
активізацію рівня інноваційного потенціалу будівельного сектору. 
Таким чином, результати аналізу світових тенденцій у сфері будівництва 
окреслюють його еволюційний характер, зокрема крізь призму соціально-
економічних пріоритетів енергозбереження та екологічності. Протягом 
декількох десятиліть простежується три етапи еволюційного розвитку 
 19 
 
будівництва, де кожний наступний етап містить усі позитивні компоненти 
попереднього, ще більш підсилюючи та вдосконалюючи їх:  
енергоефективне будівництво;  
екологічне будівництво;  
інноваційне будівництво, орієнтоване на стійкий розвиток.  
 
Розробка напрямів інноваційно-будівельного проєкту 
Об’єкт  Предмет  Мета, завдання Строки реалізації 
Механізм формування та активізації інноваційного будівельного комплексу 
Фактори Ресурси НДДКР Інфраструк Організаційна Інституцій- Резуль
впливу -тура структура ний блок тат 
Визначення та реалізація стратегії інноваційної діяльності 
Формування Стратегічний Розробка Реалізація Моніторинг 
місії аналіз стратегії стратегії 
Реалізація інноваційно-будівельного проєкту 
Створення Впровадження Експлуатація Аналіз і контроль за 
інноваційно- інноваційно- будівельного реалізацією 
будівельного об’єкта будівельних розробок проєкту будівельного об'єкту  
Отримання вигоди від реалізації інноваційно-будівельного проєкту 
Економічна Соціальна 
 
Рис. 1.1. Процес формування та реалізації інноваційно-будівельного 
проєкту 
Джерело: [41, с. 105]. 
 
Обґрунтовано актуальність формування й розвитку будівельного сектору 
України крізь призму сталого розвитку, з акцентом на забезпечення якості та 
обліку кожного етапу життєвого циклу будівельної продукції. Сталий розвиток 
 20 
 
будівництва передбачає створення і стабільне забезпечення комфортного 
штучного середовища людини при збереженні природного довкілля впродовж 
усього “життя” будівлі: від проектування до утилізації (рис. 1.2).  
 
 
 
Рис. 1.2. Забезпечення інноваційного розвитку будівельного сектору 
Джерело: [41, с. 106]. 
 21 
 
Доведено вагому роль будівельного сектору в контексті інноваційних 
зрушень держави. У процесі утворення будівель та інженерних споруд 
використовуються результати напрацювань і розробки багатьох різних науково-
практичних сфер. Враховуючи тривалі строки окупності, високу вартість та 
багатокомпонентність будівельної продукції, а також взаємозв’язок 
будівництва з іншими секторами економіки та, відповідно, здатність 
поширювати на них інновації, необхідна постійна адаптація будівельного 
сектору до стрімкого розвитку науково-технічного прогресу, перспективних 
принципів технологічних устроїв [41].  
Їх сутність, власне, полягає у скороченні будівельного процесу; 
впровадженні принципів циклічної економіки та новітніх проектних рішень; 
забезпеченні підвищення конкурентоспроможності продукції (будівель та 
споруд) з їх характерним наповненням екологічних, енергозберігаючих 
властивостей; належного високопрофесійного менеджменту на всіх рівнях та 
етапах життєвого циклу будівельної продукції, із задіюванням найкращих 
прикладів зарубіжного досвіду; масового використання новітніх технологій у 
будівельній індустрії під час виробництва конкурентних високоякісних 
будівельних матеріалів. Здатність будівельного сектору акумулювати та 
передавати інновації покликана забезпечувати прорив галузей економіки в їх 
розвитку. Сьогодні будівельний сектор України показує дуже низький рівень 
інноваційної активності. Запропонована система заходів щодо посилення 
розвитку новітніх технологій у будівельному секторі орієнтована на макро-, 
мезо- та мікрорівень. 
 
1.3 Методичні аспекти формування та оцінки потенціалу інноваційного 
розвитку будівельного комплексу 
 
Будівництво є специфічною сферою бізнесу. З одного боку, для 
національного господарства будівельний бізнес виступає важелем 
економічного зростання, оскільки реалізує більшу частину інвестицій в 
 22 
 
основний капітал усіх галузей виробничої сфери та інфраструктури, фактично 
формуючи структуру економіки. У цій ролі  промислове будівництво на собі 
відчуває прискорення або сповільнення розвитку інших виробничих сфер, і з 
цих позицій може вважатися  індикатором економічної динаміки. З іншого 
боку, цивільне будівництво віддзеркалює результати соціально -економічного 
розвитку. Але у тій мірі, в якій споживання є важелем зростання виробництва, 
житлове будівництво знову-таки  може виступати рушійною силою економіки 
[65].  
Зазвичай,  під  інноваційним  потенціалом  розуміють  сукупність  різних 
ресурсів,  які  сприяють  стимулюванню  інноваційної  діяльності,  починаючи  
з науково-дослідних робіт і закінчуючи  передачею  нововведення  у  практичну 
сферу [65]. Розширюючи це визначення, інноваційний потенціал також  може 
включати в себе наявність фінансових ресурсів для інвестування у дослідження 
та розробку, наявність кваліфікованого персоналу, який здатен реалізовувати 
інноваційні ідеї, доступ до сучасних технологій і інфраструктури, а також 
сприятливе правове середовище для захисту інтелектуальної власності та 
регулювання  інноваційних процесів. Такий комплексний підхід до  
інноваційного потенціалу допомагає оцінити готовність та можливості 
організацій чи країн для розвитку та впровадження новаторських рішень [65]. 
Структурна група методик оцінки інноваційного потенціалу підприємства 
ґрунтується на розрахунку показників зміни структурних складових потенціалу 
(виробничо-технологічного, кадрового, фінансового, інформаційного, 
організаційного, управлінського, науково-технічного та інших видів 
потенціалу). 
Їх характерне визначення структури інноваційного потенціалу організації 
та набору коєфіцієнтів, що характеризують кожну  складову. Перевагою  цієї 
групи методик є можливість урахування тих показників та коєфіцієнтів, які б 
відображали специфічні особливості функціонування підприємства [65]. 
Виходячи з вищесказаного, варто зазначити, що при розробці методики 
оцінки інноваційного потенціалу будівельного підприємства, найбільш 
 23 
 
прийнятним є структурний підхід з виділенням у кожній складовій 
інноваційного  потенціалу  специфічних  ресурсів,  що  враховують  специфічні 
особливості інноваційних процесів, що відбуваються в будівельній сфері [65]. 
Оцінка інноваційного потенціалу будівельного підприємства може 
базуватися на різних методичних підходах та інструментах. Ось декілька 
можливих методичних підходів до цього питання:  
Аналіз SWOT: SWOT-аналіз дозволяє визначити сильні та слабкі сторони 
(Strengths and Weaknesses) підприємства щодо  інновацій, а також можливості 
та загрози (Opportunities and Threats) на ринку будівництва. Це допомагає 
виокремити потенційні області для розвитку інновацій [65]. 
Оцінка інтелектуальної власності: Дослідження інтелектуальної власності 
підприємства може розкрити  його  потенціал  для  розробки  нових технологій і 
продуктів, а також можливості для їх комерціалізації. 
Модель ресурсного підходу: За допомогою цього підходу аналізуються 
ресурси, які доступні підприємству, такі як фінансові, технічні, людські 
ресурси, та визначається, як їх можна максимально використовувати для 
інновацій. 
Модель життєвого циклу продукту або проєкту: Цей підхід полягає в 
оцінці етапів життєвого циклу будівельних продуктів або проєктів, де  можливі 
інновації. Визначаються точки втручання та потенційні зміни, які можуть 
призвести до покращення продуктивності і конкурентоспроможності [65]. 
Модель балансування інновацій: Цей підхід передбачає баланс між 
ризиками та можливостями, пов'язаними з інноваціями.  Визначаються стратегії 
для оптимального використання ресурсів та мінімізації ризиків [65]. 
Модель стадій розвитку інновацій: Визначаються стадії розвитку 
інноваційних проєктів на будівельному підприємстві, їх потенційні впливи на 
ринок та можливості для розвитку [65]. 
Кожен з цих методичних підходів може бути корисним у визначенні 
інноваційного потенціалу будівельного підприємства і розробці стратегій для 
його підвищення. Результати таких оцінок можуть бути використані для 
 24 
 
прийняття рішень щодо інвестицій у дослідження та розвиток, покращення 
бізнес-процесів та розширення асортименту продукції чи послуг [65]. 
У деяких джерелах з метою оцінки інноваційного потенціалу 
будівельного підприємства застосовується методика оцінки фінансової 
стійкості підприємства. Це пов'язано з тим, що основна складність 
інноваційного розвитку полягає саме у фінансовій підтримці процесу залучення 
нових технологій у виробничу діяльність [65]. 
Важливо розуміти, що інновації вимагають вкладення і ризику, але 
правильне управління цими аспектами може сприяти стабільному розвитку 
підприємства та забезпечити його конкурентоспроможність у майбутньому 
[65].  
Важливим кроком окрім оцінки наявного інноваційного потенціалу є його 
формування. Для формування інноваційного потенціалу підприємства вагомим 
є вироблення інноваційних цілей і завдань будівельної організації. Ними 
можуть бути: підвищення конкурентоспроможності та закріплення на нових 
ринках шляхом удосконалення наявних виробів або створення принципово 
нового (інноваційного) продукту; скорочення витрат виробництва шляхом 
економії вихідної сировини та на основі використання нових технологій. При 
цьому підвищується роль державних цільових програм та програм 
технологічного розвитку будівельних підприємств, які мають розглядатися як 
елементи збалансованої інноваційної системи за обсягами та напрямками 
реалізації інноваційного продукту, за які держава може стимулювати 
інноваційну активність суб'єктів господарювання будівельної сфери. Важливим 
на цьому етапі є визначення термінів реалізації інноваційно-будівельного 
проєкту: короткострокові – від 1 до 3 років, середньострокові – від 4 до 7 років, 
довгострокові – від 8 років і вище. Процес відтворення інновацій у будівництві 
забезпечується ефективним використанням інноваційного потенціалу у 
відповідних сферах: 
науково-дослідницькій, де відбувається розробка та генерування 
інновацій; 
 25 
 
виробничої та технологічної, у яких інновації перетворюються на 
відповідні нові товари; 
власне ринковою, де здійснюється їх реалізація споживачеві, 
забезпечується отримання інноваційного доходу, частина якого через 
інвестиційну сферу знову входить у процес створення інноваційного товару. 
При цьому інноваційний потенціал будівельної організації є сукупністю 
структурних компонентів, до яких можна віднести: інтелектуальну складову, 
науково-дослідний потенціал, виробничо-технічні фактори, наявність 
фінансових ресурсів, стратегію маркетингу та організаційно-управлінську 
складову. Структурні компоненти інноваційного потенціалу будівельної галузі 
представлені на рис. 1.3. 
 
Фактори  зовнішнього середовища 
Фактори  внутрішнього середовища 
Інтелектуальний Науково-дослідний 
потенціал потенціал 
ІННОВАЦІЙНИЙ 
ПОТЕНЦІАЛ Маркетинговий 
Фінансовий 
потенціал 
потенціал 
Виробничо-ткхнічний Організаційно-
потенціал управлінський потенціал 
 
Рис.1.3 Структурні компоненти інноваційного потенціалу будівельного 
комплексу 
 
Інноваційний потенціал використовується максимально ефективно у тому 
випадку, коли до процесу залучені всі його структурні компоненти, а таке 
становище можливе лише за умови реалізації системного підходу до управління 
інноваційним розвитком суб'єкта. Однією з головних характеристик управління 
 26 
 
інноваційним потенціалом є ефект синергії, що передбачає підвищення 
результуючої ефективності системи інноваційного потенціалу завдяки взаємодії 
всіх виділених елементів. 
Сутність інноваційного потенціалу може бути розкрита при оцінці 
ступеня готовності суб'єкта до здійснення інноваційної діяльності, при цьому 
інновації можуть бути створені власними силами підприємства або придбані у 
вигляді ноу-хау, патентів та ліцензій на винаходи. Важливим показником 
інноваційної діяльності будівельних організацій на даному етапі є визначення 
витрат на науково-дослідні та дослідноконструкторські роботи (НДДКР), а 
також наявність висококваліфікованих кадрів, до завдань яких входить 
реалізація будівельного комплексу НДДКР. Діяльність з НДДКР має 
здійснюватися відповідно до чіткого плану дій, розбитого на етапи. 
Технологічний прогрес у будівельній сфері залежить безпосередньо від 
частки використання технологій п'ятого технологічного укладу, які переважно 
спрямовані на автоматизацію методів будівництва та масового впровадження 
робототехніки, що скорочують витрати праці робітників, будівельників, а також 
темпами освоєння технологій шостого технологічного укладу, результатом 
використання яких стане підвищення ефективності витрати матеріалів у 
будівництві. Сьогодні активний розвиток у будівництві отримують такі 
технологічні інновації: 
збірно-модульне (позамайданкове) домобудування (виробництво 
будинків із уніфікованих панельних чи модульних компонентів); 
BIM-технології в проєктуванні, будівництві та експлуатації, результатом 
застосування яких є моделі об'єктів будівництва, що базуються на так званому 
5D-підході; 
застосування роботизованих кранів (crabots), технологій 3D-друку для 
панельного та модульного домобудівництва; 
система Dincel Construction System, розроблена австралійськими 
інженерами (застосування порожнистих сот з міцного жорсткого 
 27 
 
протипожежного полімеру для виготовлення елементів колон або стін будь-якої 
довжини та форми); 
інтелектуальний фасад (система освітлення з автоматичною зміною 
кольору та інтенсивності залежно від рівня природного освітлення, 
холодогенератори, вакуумна пневматична система сміттєвидалення, полімерні 
матеріали для фасадів та ін.). 
У практиці інноваційного менеджменту виділяють такі способи 
визначення витрат на науково-дослідні та конструкторські розробки: 
1. Орієнтація на відповідні витрати, які несуть підприємстваконкуренти. 
2. Виділення витрат на НДДКР як постійної частки від суми прибутку. 
Планування складає основі доходів попереднього періоду та розрахунку витрат 
за конкретну дослідницьку програму. 
Велике значення для формування інноваційного потенціалу будівельного 
підприємства має організація системи фінансової підтримки інноваційних 
проєктів, мета якої полягає у сприянні переходу підприємств будівельного 
комплексу на інноваційний шлях розвитку на основі підвищення затребуваності 
інновацій вітчизняним виробництвом. Нині традиційними джерелами 
інноваційного фінансування є: бюджетні асигнування, кошти спеціальних 
позабюджетних фондів фінансування інноваційного циклу, кошти будівельних 
організацій, кредитні ресурси комерційних банків, інвестиційних компаній, 
лізингове фінансування. 
Іншими методами фінансування інноваційних проєктів також можуть 
бути: 
1. Венчурне інвестування, джерелами яких є кошти індивідуальних 
інвесторів, кошти самих підприємств і кошти держави. 
2. Факторинг є механізмом фінансування підприємств, які здійснюють 
розробку та реалізацію інноваційних проєктів. У ролі «фактора» може 
виступати банк або спеціальна факторингова фірма на основі відповідного 
договору, яка несе фінансовий ризик неповернення коштів за неоплаченими 
рахунками на вироблену та реалізовану продукцію, товари, послуги. Факторинг 
 28 
 
дозволяє постачальникам продукції, виробленої з використанням інновацій, 
отримати оплату за свою продукцію до моменту її реалізації, що виглядає як 
форма короткострокового кредитування підприємства. Така форма 
фінансування дозволяє забезпечити інноваційні проєкти на початковому етапі 
реалізації необхідними ресурсами [12, c. 799]. 
3. Форфейтинг на відміну попереднього методу є формою фінансування 
зовнішньоекономічних операцій, відповідно до якої відбувається викуп в 
експортера векселів, акцептованих імпортером, у своїй юридичне зобов'язання 
покупця перед продавцем оформляється як векселя чи акредитива [32]. 
Форфейтинг є посередницькою операцією, що дозволяє скоротити 
дебіторську заборгованість продавця продукції чи послуг. Такий підхід надає 
додаткову можливість здійснювати фінансування у власній виробничій та 
інноваційній діяльності будівельним організаціям. 
В українській практиці послуги форфейтингу не розвинені, а організації 
будівельної галузі здебільшого виробляють та реалізують свою продукцію на 
вітчизняний ринок, що робить цю форму фінансування інноваційної діяльності 
у сьогоднішній дійсності непридатною. 
4. Франчайзінг – такий вид економічних відносин між ринковими 
суб'єктами, в результаті яких один суб'єкт (франчайзер) передає іншому 
суб'єкту (франчайзі) право на певний вид бізнесу за плату, який будується 
відповідно до вже існуючої бізнесмодель. Інакше висловлюючись, франчайзинг 
– це право використання товарного знака (логотипу, марки) [29]. 
Очевидно, що для кожного конкретного інноваційного проєкту 
найефективнішою буде своя форма та джерело фінансування. 
На вибір джерела фінансування впливає ряд факторів, таких як: 
стадія реалізації інноваційного проєкту; 
розмір, вік та авторитет на ринку, у бізнес-середовищі підприємства-
розробника, що пропонує інновацію; 
обсяг необхідних фінансових коштів у проєкті; 
 29 
 
специфіка, технологічний рівень, можливий економічний ефект, 
передбачуваний соціальний та бюджетний ефект від реалізації інноваційного 
проєкту. 
Практика управління інноваційними проєктами свідчить, що від обсягів 
та своєчасності надходження фінансових ресурсів, їхньої цілеспрямованості 
багато в чому залежить ефективність інноваційної діяльності. Сама система 
управління процесом фінансування розробки та впровадження інновацій має 
бути побудована на засадах гнучкості, динамічності її окремих елементів, 
адаптивності, здатності видозмінюватися. Не менш важливим є те, що 
управління процесом фінансування будівельно-інноваційних проєктів має бути 
орієнтоване на альтернативність джерел фінансування. Так, в Україні 
альтернативність джерел інвестицій низька, оскільки переважно залежить від 
бюджетних дотацій, тоді як у зарубіжних країнах це переважно приватні 
інвестиції різних форм. 
Від стану інноваційного потенціалу суб'єкта залежить зміст його 
інноваційної стратегії, що визначає задані тренди для підприємства у сфері 
наукових досліджень та розробок. Процес розробки та затвердження 
інноваційної стратегії супроводжується комплексним та багатостороннім 
аналізом безлічі різних факторів, як зовнішнього середовища діяльності 
підприємства, так і внутрішньої, що формують основу діяльності будівельного 
підприємства (табл. 1.3). 
 
Таблиця 1.3 – Склад зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на 
вибір інноваційної стратегії будівельних підприємств 
Внутрішні фактори  Зовнішні фактори 
Персонал (кількість, кваліфікація)  Споживачі (потреби, сприйняття іміджу організації) 
Акціонери (оцінка стратегії Постачальники (монополізація поставок, рядки 
підприємства)  доставок сировини, та її якість) 
Зобов'язання за минулими проектами  Конкуренти (цінова політика, якість продукції) 
Фінансові ресурси  Соціальне середовище 
Технології  Нормативно-законодавче регулювання діяльності 
суб'єктів малого підприємництва 
Цикл виробництва продукції  Рядки реалізації продукції 
Джерело: складено автром на основі [35, c. 57]. 
 30 
 
Серед зовнішніх факторів також слід виділити особливості будівельного 
комплексу, в якій здійснює свою діяльність підприємство, до яких належать 
рівень конкуренції, попити на товари та продукцію, наявні пропозиції та ін. 
Цілі діяльності підприємства можуть обговорюватися та переглядатися на 
постійній основі, але їх часті та суттєві зміни можуть негативно зашкодити 
діяльності підприємства. Затвердження інноваційної стратегії є центральним 
елементом в інноваційній діяльності підприємства, оскільки вона забезпечує 
досягнення місії підприємства та поставленої мети. У загальному вигляді 
розробка стратегії інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу 
включає 4 основні блоки: 
Преший блок – формування місії; 
Другий блок – стратегічний аналіз; 
Третій блок – розробка стратегії; 
Четвертий блок – реалізація стратегії. 
У процесі розробки інноваційної стратегії розвитку підприємства та 
здійснення поточного управління інноваційною діяльністю необхідно 
оцінювати величину та структуру інноваційного потенціалу підприємства, 
наявність якого є необхідною умовою для впровадження інновацій. Від стану 
інноваційного потенціалу суб'єкта залежить зміст його інноваційної стратегії, 
що визначає задані тренди для підприємства у сфері наукових досліджень та 
розробок. 
Основними показниками, якими може оцінюватися інноваційний 
потенціал – це оцінка його спрямованості та величини. Методами оцінки 
інноваційного потенціалу та окремих його елементів є показники. Детально 
розроблена та науково обґрунтована методика оціночних показників дозволяє з 
максимальною точністю описувати інноваційний потенціал будівельних 
організацій та приймати на цій основі раціональні управлінські рішення. 
Перелік показників, що входить до системи, повинен гарантувати необхідну та 
достатню інформацію про стан інноваційного потенціалу підприємства та 
окремих його елементів з метою прийняття своєчасних та об'єктивних рішень 
 31 
 
щодо подальшого розвитку складових потенціалу та вдосконалення їхньої 
структури. 
Істотним недоліком багатьох рекомендацій щодо оцінки інноваційного 
потенціалу будівельного підприємства є відсутність системного підходу до 
відбору його оціночних показників. 
За своєю спрямованістю інноваційний потенціал може бути 
класифікований на виробничий чи організаційний, за величиною можна 
розділити інноваційний потенціал на високий (постійна інноваційна діяльність 
на підприємстві) або низький (характеризується непостійністю, а 
епізодичністю). 
Якісні та кількісні характеристики інноваційного потенціалу 
підприємства впливають на вигляд стратегії підприємства, що обирається 
табл.1.4 
 
Таблиця 1.4 – Відповідність інноваційної стратегії підприємства 
характеристикам його інноваційного потенціалу 
Виробничий інноваційний Організаційний інноваційний потенціал 
потенціал Високий Низький 
Високий Наступальна інноваційна Оборонна інноваційна 
стратегія стратегія 
Низький Інтеграційна інноваційна Залишкова інноваційна 
стратегія стратегія 
Джерело: Складено автором на основі [ 14; 16] 
 
Загалом, узагальнюючи інформацію про принципи, підходи та основи 
розробки інноваційних стратегій підприємств будівельної сфери, можна 
виділити такі етапи її розробки та впровадження: 
1. Формування місії будівельної організації; 
2. Визначення цілей будівельної організації; 
3. Визначення величини та спрямованості інноваційного потенціалу в 
будівництві. 
 32 
 
Успішність процесу розробки та реалізації інноваційної стратегії 
будівельних підприємств залежить від його здатності успішно здійснювати 
різні напрями інноваційної діяльності, раціонально інтегруючи  їх один з 
одним, а також поєднуючи окремі ресурсні компоненти. 
Якщо між окремими напрямками інноваційної діяльності не встановлено 
сумісності, то розробити інноваційну стратегію та успішно її запровадити 
неможливо. Управління підприємством та його інноваційною діяльністю у разі 
зводиться лише до здійснення контролю за незалежними функціями, а 
операційна ефективність визначає відносні показники діяльності підприємства. 
При розробці стратегії інноваційного розвитку будівельного підприємства 
слід враховувати такі принципи, як: 
принцип співвіднесення поточного стану інноваційної сфери та 
потенціалу інноваційного розвитку; 
принцип кореляції стратегії розвитку підприємства із розвитком 
інноваційних секторів економіки; 
принцип довгостроковості реалізації цілей інноваційного розвитку; 
принцип комплексності, що передбачає використання організаційних, 
ресурсних, інноваційних факторів, які забезпечують виконання плану загалом 
та окремих його етапів у встановлені терміни; 
принцип багатоваріантності, який передбачає можливість зміни стратегії 
під впливом зміни внутрішніх чи зовнішніх чинників; 
наявність наукової методики розробки та реалізації стратегії; 
принцип взаємозв'язку всіх функцій управління; 
принцип оптимальності реалізується у вигляді визначення оптимального 
складу та структури ресурсів, необхідні розвитку інноваційної діяльності 
підприємства; 
принцип урахування закономірностей та тенденцій розвитку інноваційної 
діяльності; 
поступальний принцип, який відображається у виявленні, аналізі та 
використанні результатів аналізу факторів, що впливають на розвиток 
 33 
 
інноваційної діяльності підприємства при переході від одного етапу розвитку 
до іншого. 
Принципи та напрями інноваційного розвитку підприємства 
визначаються концепцією інноваційного розвитку підприємства, яка також є 
одним із ключових елементів методичного забезпечення. Цілі та завдання 
інноваційного розвитку визначаються відповідною стратегією. 
Найбільш значущими аспектами, що визначають важливість нової 
стратегії у перспективному розвитку будівельного підприємства, є: 
1. Розроблювана стратегія повинна враховувати та оцінювати наявний 
інноваційний потенціал підприємства та його внутрішні фінансові можливості 
для досягнення поставлених цілей. 
2. Інноваційна стратегія надає можливість підприємству підтримувати 
конкурентоспроможність своєї продукції, за допомогою задоволення переваг 
споживачів, що змінюються з часом. 
3. Розробка інноваційних стратегій має супроводжуватися постійним 
моніторингом факторів довкілля організації, що потребує постійної роботи з 
ризик-менеджментом. 
4. Знову затверджена стратегія формуватиме переваги суб'єкта в 
інноваційній діяльності серед основних кокурентів. 
5. Наявність інноваційної стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок 
перспективного, поточного та оперативного управління інноваційною 
діяльністю підприємства. 
6. При формуванні та реалізації інноваційних стратегій забезпечується 
формування та закріплення особливого менталітету інноваційної поведінки 
суб'єктів, що виявляється при прийнятті стратегічних інвестиційних рішень. 
7. Інноваційні стратегії дозволяють формувати систему ухвалення 
найважливіших управлінських рішень менеджментом у сфері інноваційної 
діяльності підприємства [13; 64]. 
Після того, як було враховано всі компоненти, на стадії «реалізації 
інноваційно-будівельного проєкту» здійснюються заходи щодо створення 
 34 
 
інноваційно-будівельного об'єкта, впровадження інноваційних розробок у 
будівельну діяльність, а також експлуатації будівельного об'єкта. 
Важливою складовою на даному етапі є контроль за виконанням 
проектних робіт інноваційно-будівельного об'єкта органами управління 
(експертною комісією): виконання завдань, коригування планів інноваційного 
проєкту; контроль за виконанням робіт (строки, витрати, якість, ризики); 
загальний контроль змін. 
На заключному етапі необхідно оцінити економічну та соціальну вигоду 
інноваційно-будівельного об'єкта. Загалом визначення ефективності дозволить 
визначити результативність від впровадження інновацій у будівельну 
діяльність та своєчасно визначити неефективні інноваційні напрямки та за 
необхідності закрити їх. 
Всі перераховані вище етапи формування інноваційного потенціалу 
будівельної організації дозволяють реалізувати цілі та завдання інноваційного 
розвиткуу, розрахувати необхідну кількість коштів та врахувати джерела 
фінансування, визначити терміни виконання робіт з графіком реалізації, 
необхідними ресурсами та виконавцями, здійснювати контроль та розрахувати 
бюджет проєкту та ризики по ньому. 
 
Висновки за розділом 1 
 
Огляд теоретико-методичних основ формування та оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку підприємства дозволив скласти загальне уявлення про 
наявність існуючої ї бази сучасної економічної науки з окресленої 
проблематики. Проведене дослідження показало, що головною передумовою 
переходу на інноваційний шлях розвитку будівельного комплексу України є 
наявність певного інноваційного потенціалу і здатність його реалізувати. 
Потенціалом інноваційного розвитку необхідно управляти, оскільки 
цілеспрямована дія на систему ресурсів будівельного підприємства дозволяє 
досягти бажаного результату в реалізації інноваційного проєкту. Опрацювання 
 35 
 
теоретичного матеріалу дозволило визначити сутність потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу та окреслити наявні методи та 
підходи до оцінки інноваційного потенціалу.  
На сьогодні в арсеналі інноваційних менеджерів значна кількість методів 
та підходів до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства будівельного 
комплексу. Однак варто відзначити, що найбільш інформативним та дієвим при  
оцінюванні інноваційного потенціалу є комплексний метод не дивлячись на  
трудомісткість процесу оцінювання, що ґрунтується на ідентифікації  
поточного стану підприємства та визначення шляхів прогнозованого розвитку  
за допомогою сучасних інноваційних та інформаційних трендів в будівельній 
сфері. 
 
 36 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 
 
2.1. Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності підприємства 
ПП «НАДІЯ» М. ЧЕРКАСИ 
 
Компанія заснована в 1993 році в м. Черкаси. Дирекція знаходиться в 
постійному пошуку нових технологій у будівництві, інновацій в системі 
обслуговування замовників і технічних рішень. Як результат йде розширення 
переліку виконуваних робіт, а головне організація значно підвищує ліквідність 
активів компанії і розвиває матеріально-технічну базу. Компанія, провела 
монтажно-будівельні роботи на ЧШК, ЗХВ, АЗОТ,  ремонти і будівництво 
доріг, як генеральний підрядник, успішно ввела в експлуатацію багато об'єктів.  
Основні напрямки нашої діяльності: будівництво житлових і нежитлових 
будівель, оздоблювальні, монтажні роботи, виробництво бетонних розчинів, 
готових для використання. 
У роботі фірма дотримується високих стандартів, керується будівельними 
нормами і правилами. Кошторисна вартість робіт формується в програмному 
комплексі АВК-5, що орієнтований на реалізацію положень Державних 
будівельних норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «ПРАВИЛА визначення вартості 
будівництва» при складанні інвесторських кошторисів, договірної ціни, звітно-
виробничої документації.  
Гарантія на виконані нашою організацією роботи від 1 року до 10, 
залежно від виду та умов виконання робіт. Працівники пишаються тим, що 
після співпраці з фірмою, нові клієнти стають постійними замовниками.  
Тому що керівництво та працівники підприємства: 
цінують час своїх клієнтів і сприяють розвитку їхнього бізнесу; 
керівництво неухильно працює над підвищенням професійних навичок 
співробітників; 
прагнуть до лідерства на ринку. 
 37 
 
Стратегічно підприємство націлено на створення повного комплексу 
послуг з проектування, будування, реконструкції, ремонту, виготовлення та 
монтажу різних типів складності. Для компанії ПП«НАДІЯ» важливе 
дотримання і постійне удосконалення культури надання послуг, і, за 
допомогою впровадження безперервності процесу поліпшення якості 
виконуваних робіт, домагатися естетики точності у виконанні замовлень, 
вчасно, у визначені терміни.  
Стратегічна ідея ведення бізнесу полягає в розширенні переліку послуг, 
дотриманні таких складових, як економії часу клієнта, підвищенні професійної 
компетенції працівників та високої культури обслуговування. 
Стратегічна мета: стати лідером у будівництві, лідером у наданні послуг з 
ремонту будівель, та бути і надалі надійним партнером для своїх клієнтів. 
Стабільно висока якість виконуваних робіт, комплексний підхід до 
вирішення виробничих питань і точність виконання замовлень ‒ основні 
критерії роботи підприємства ПП «НАДІЯ» 
Підприємство співпрацює з клієнтами різного рівня достатку. Результати 
можна побачити в квартирах, особняках, дачах, офісах, салонах краси, 
автосалонах, торгових центрах, виставкових центрах, а також в дитячих 
установах, лікарнях, банках, заправках, казино та ін. 
Конкурентні переваги компанії:  
ПП «НАДІЯ» виконує комплекс ремонтно-будівельних робіт, який 
передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та 
попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. 
Якщо будівля в цілому не підлягає реконструкції чи капітальному ремонту, 
комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які 
класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, 
які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). 
Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує 
ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його 
будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий 
 38 
 
капітальний ремонт (реконструкцію). Будівельно-монтажна компанія ПП 
«НАДІЯ»  виконує всі види ремонтно-будівельних робіт на будь-яких об’єктах, 
незалежно від їх складності, дизайну, матеріалів, внутрішні це роботи чи 
зовнішні, а саме так як побажає замовник: 
зовнішні та внутрішні оздоблювальні роботи, що включають в себе: 
малярні, облицювальні, шпалерні, склярські та штукатурні; 
ремонт фасадів; 
ремонт покрівлі; 
ремонт вхідних груп; 
ремонт огорож; 
ремонт асфальтних покриттів; 
санітарно-технічні роботи, що включають в себе: водопровід, 
каналізацію, опалення, вентиляцію, електричні мережі; 
звукоізоляція, гідроізоляція та теплоізоляція; 
ремонт та заміна метало пластикових вікон, дверей; 
улаштування офісних, сантехнічних перегородок; 
ремонт, заміна підлогових покриттів; 
улаштування підвісних стель  будівлі, тощо; 
будівництво житлових будинків, котеджів за індивідуальним проектом; 
перебудова будинків та споруд, в тому числі перепланування, 
реконструкція, підсилення, відновлення; 
зведення монолітних, збірних каркасів; 
повний комплекс внутрішніх та зовнішніх оздоблювальних робіт.  
Метою діяльності ПП «НАДІЯ» є здійснення підприємницької діяльності 
і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, підприємств 
різних форм власності, організацій, установ в виготовленій продукції, 
виконаних роботах, наданих послугах в сферах, що визначені предметом 
діяльності підприємства. 
Підприємство ПП «НАДІЯ» має змішану форму власності, організаційно-
правова форма підприємства – приватне підприємство. 
 39 
 
Основними напрямами діяльності, що зазначені в статуті підприємства, є: 
будівництво; 
сільське та рибне господарство; 
переробна промисловість; 
оптова та роздрібна торгівля; 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність; 
тимчасове розміщування й організація харчування; 
інформація та телекомунікації; 
фінансова діяльність; 
операції з нерухомим майном; 
професійна, наукова та технічна діяльність; 
діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування; 
державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування. 
Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого 
законодавства України і дійсним Статутом. 
Управління підприємством здійснюється відповідно до уставу на основі 
об’єднання прав власників щодо господарського використання свого майна й 
принципів самоврядування трудового колективу. Вищим керівним органом 
підприємства є рада засновників. 
Підприємство самостійне, згідно чинному законодавству, вирішує всі 
питання кадрового забезпечення своєї діяльності, визначає порядок найму, 
форму і метод організації праці, принципи і порядок нормування праці, 
встановлює тарифні ставки (оклади) і доплати, визначає порядок преміювання, 
тривалість робочого дня і робочого тижня, тривалість і порядок надання 
вихідних відпусток. 
До виняткової компетенції ради засновників підприємства належать: 
затвердження статуту підприємства й внесення змін у нього; 
призначення на посаду й звільнення керівника підприємства; 
призначенні на посаду й звільнення керівників; 
порядок використання прибутку підприємства. 
 40 
 
Виконавчим органом підприємства є директор, що підзвітний раді 
засновників і призначається нею. 
Директор підприємства має наступні права й обов’язки: 
організовує роботу підприємства й несе персональну відповідальність за 
всю його діяльність; 
здійснює керівництво оперативною діяльністю підприємства, укладає 
договори і контракти; 
без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у 
всіх державних і недержавних установах, підприємствах та організаціях; 
здійснює різні юридичні дії, видає доручення, відкриває в установах 
банків розрахункові й інші рахунки; 
приймає на роботу й звільняє працівників підприємства. 
Очолює бухгалтерію головний бухгалтер, який визначає, формулює, 
планує, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку 
господарсько-фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за 
ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. 
Забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві і в його 
підрозділах на основі централізації і автоматизації обліково-розрахункових 
робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю. 
Трудовий колектив підприємства ПП «НАДІЯ» становлять всі громадяни, 
які беруть учать у його діяльності на основі трудового договору, а також інших 
форм договорів, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством. 
Майно підприємства становлять основні фонди й оборотні кошти, а 
також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі 
підприємства. 
Джерелами формування майна підприємства є: 
грошові й матеріальні внески засновників; 
доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг; 
кредити банків і інших кредиторів; 
капітальні вкладення й дотації з бюджетів; 
 41 
 
придбання майна інших підприємств, організацій, а також громадян; 
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, 
підприємств і громадян; 
доходи від продажу акцій і інших цінних паперів; 
інші джерела, які не заборонені законодавчими актами України. 
На підприємстві ПП «НАДІЯ» використовуються такі методичні 
матеріали, як фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, а саме баланс та 
звіт про фінансові результати. 
Економічна робота підприємства здійснюється чітко, злагоджено та 
стабільно протягом усього періоду існування підприємства. Організація та 
методичне забезпечення безпосередньо економічної роботи на підприємстві 
тримається на високому рівні. Підприємство забезпечено методичними 
матеріалами, на основі яких формуються основні показники господарської 
діяльності. 
Управління підприємством повинно здійснюватися на базі певної 
організаційної структури. Структура підприємства та його підрозділів 
визначається підприємством самостійно. При розробці організаційної 
структури управління ПП«НАДІЯ» необхідно було забезпечити ефективний 
розподіл функцій управління по підрозділах (рис. 2.1). При цьому потрібно 
було виконати такі умови: 
рішення одних і тих же питань не повинно перебувати у відання різних 
підрозділів; 
всі функції управління повинні входити в обов'язки керуючих підрозділів; 
на даний підрозділ не має покладатися вирішення питань, які 
ефективніше вирішувати в іншому підрозділі. 
Слід зазначити, що структура управління  може змінюватися в часі 
відповідно до динаміки масштабів і змісту функцій управління, у зв'язку з 
мінливими вимогами навколишнього світу і т.п. 
Будівельний сектор, який традиційно виступає фактором стабільності у 
суспільстві, притягує до себе особливу увагу, як органів державної влади всіх 
 42 
 
рівнів, так і вчених. Аналіз поточної ситуації в галузі показав, що значне 
скорочення долі бюджетних коштів, зростання інфляційних процесів потребує 
внесення трансформаційних змін у цю галузь економіки. 
В цей час діяльність будівельного комплексу характеризується значним 
зниженням практично всіх показників, причиною чого є нездатність багатьох 
підприємств адаптуватися до нових економічних умов ‒ умов кризи. 
 
Директор 
Радник директора з Заступник директора з Помічник директора 
питань будівництва 
зовнішньоекономічної 
Відділ капітального Бухгалтерія  
діяльності 
будівництва 
Відділ кадрів 
Виробничо- Інженер з охорони 
технічний відділ праці 
Голова відділу Начальник Майстри 
постачання виробництва 
Відділ постачання Ділянки 
виробничих робіт 
Відділ продажу 
Рис. 2.1. Організаційна структура ПП «НАДІЯ» 
 
Підприємство ТОВ «ПП «НАДІЯ» займає не останнє місце у сфері 
надання послуг будівництва та продажу будівельних матеріалів. Під час кризи 
підприємство дещо знизило свої позиції на ринку, але своєчасні дії, направлені 
на відбудову та покращення фірми призвели до позитивних результатів і 
компанія таким чином майже без втрат змогла пристосуватися до нових умов 
після кризового періоду. 
 43 
 
Постачальниками матеріалів для ремонтних робіт, будівельно-монтажних 
робіт, виробництва є переважно вітчизняні підприємства, які компетентні у цій 
справі. Деякі матеріли найвищої якості привозяться з-за кордону, але їх частина 
незначна. В Інтернет магазині представлена продукція найвідоміших 
європейських виробників, марки яких добре відомі споживачеві, а також 
перевірені часом марки вітчизняних виробників (сантехніка, опалення, плитки, 
будівельні матеріали). 
Продукція підприємства постійно оновлюється, а послуги постійно 
вдосконалюються. Причиною цього в першу чергу є постійна співпраця ПП 
«НАДІЯ»  з багатьма компаніями-постачальниками. Безперервно ведуться 
переговори про поставку нової, інноваційної, якіснішої продукції. Компанія 
зацікавлена у результативній співпраці з новими постачальниками. На даний 
момент часу ведуться переговори з такими країнами, як Чехія та Італія щодо 
реалізації продукції їх найвідоміших брендів сантехніки та опалення, які вже 
встигли стати популярними на європейському ринку. Адже український 
споживач все більше уваги приділяє якості, тому компанія робить все можливе 
для постійного розвитку та задоволення потреб споживачів. 
Будівництво належить до групи галузей матеріального виробництва, що 
виконують роботу зі створення основних фондів для всіх інших галузей. 
Продукцією його є закінчені будівельні об'єкти, що утворять основні фонди, 
реконструкція й технічне переозброєння вже діючих основних фондів. Воно 
включає здійснення проектно-дослідницьких, науково-дослідних робіт. У його 
склад входять будівельні й монтажні організації, підприємства будівельної 
індустрії, виробництва будівельних матеріалів, використовуваний у будівництві 
транспорт. 
Будівництво обслуговує практично всі галузі й сфери народного 
господарства. По обсязі виробленої продукції й кількості зайнятих трудових 
ресурсів на будівництво доводиться приблизно десята частина відповідних 
показників економіки країни 
Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма 
 44 
 
або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає 
необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає 
номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона 
обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, 
потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті 
тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, 
планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим 
планом. 
Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг 
продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена 
споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є 
головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються 
у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її 
виконання. 
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є 
вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід 
ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву 
спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент 
продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, 
навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої 
програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою 
маркетингової політики сучасного підприємства. 
Підприємство ПП «НАДІЯ» займається будівельно-монтажними 
роботами. 
Проаналізуємо основні техніко-економічні показники ПП «НАДІЯ» (табл. 
2.1). Дані таблиці 2.1 свідчать, що діяльність підприємства рівномірна, оскільки 
виручка від реалізації зростає. Це  характеризує роботу підприємства з якісного 
боку і, насамперед, рівень організації господарської діяльності, ефективність 
використання обладнання, сировини і робочої сили. 
 45 
 
Таблиця 2.1 ‒ Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ПП «НАДІЯ» 
    Відхилення 
Показники 2019 2020 2021 2020-2019 2021-2020 
Абсолютне Відносне Абсолютне Відносне 
Реалізація, тис. грн 213268 225896 243851 12628 106 17955 108 
Собівартість, тис. грн 9927 10099 10976 172 102 877 709 
БМР всього, тис. грн 198536 201987 219523 3451 102 17536 109 
В т. ч        
Житлові, тис. грн 157883 159789 167886 1906 101 8097 105 
Інші, тис. грн 40653 42198 51637 1545 104 9439 122 
Субпідряд, тис. грн 6875 7598 8934 723 111 1336 118 
БМР ПП«НАДІЯ» , тис. грн 198978 201987 210985 3009 102 8998 105 
Без ПДВ, тис. грн 165828 168336 175821 2508 102 7485 104 
Вироблення 1 одного робітника, люд 91 92 92 1 101 0 100 
Чисельність працівників в ЕВЗ, люд. 149 153 158 4 103 5 103 
Середня зарплата працівників, , тис. грн  10125 12845 13298 2720 127 453 104 
Зарплата відрядників, тис. грн 22593 23489 25709 896 104 2220 109 
Чисельність почасовиків ЕВЗ, люд. 165 168 170 3 102 2 101 
Середня зарплата почасовиків, тис. грн 5325,29 6021,45 7003,58 696 113 982 116 
Зарплата почасовиків, тис. грн 12358 13725 14397 1367 111 672 105 
Всього зарплата, тис. грн 33817 37433 40106 3616 111 2673 107 
Додаткова зарплата, тис. гр 7985 8325 9156 340 104 831 110 
Всього зарплата, тис. грн 41802 45758 49262 3956 109 3504 108 
Всього чисельність, люд 314 321 328 7 102 7 102 
Середньомісячні нарахування, , тис. грн 5525 7138 9577 1613 129 2439 134 
ФОП з нарахуваннями, тис. грн 47327 52896 58839 5569 112 5943 111 
 46 
 
Розглянемо більш детально дохід (виручку) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), та проведемо аналіз її динаміки, розрахунки наведено в 
таблиці 2.2 та рисунку 2.2. 
 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз динаміки обсягу доходу (виручки) від реалізації 
продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн. 
Роки Дохід (виручка) від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізації продукції показники % 
(товарів, робіт, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
послуг), тис.грн. ві гові 
2019 213268 - - - - - - 
2020 225896 12628 12628 106 106 5,9 5,9 
2021 243851 30583 17955 114 108 14,3 7,9 
 
Як бачимо з таблиці 2.2 динаміка виручки від реалізації продукції 
рівномірно зростаюча. Так у 2020 році в порівнянні з 2019 роком відбулось 
збільшення виручки від реалізації продукції та послуг на 12628 та 2021 році в 
порівнянні з 2020 на 17955, що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень 
250000 
245000 
240000 
235000 
230000 
Дохід від реалізації2  25000 
продукції, тис.грн 220000 
215000 
210000 
205000 
200000 
195000 
2019 2020 2021 
роки  
 
Рис. 2.2. Динаміка обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), тис.грн 
 
Середньорічний темп росту розраховується за наступною формулою [7]: 
 
 47 
 
                                    Т  n1T1 *T2*...*Tn                                           (2.1) 
де n- кількість років, 
T- коефіцієнти. 
 
T  106108  11448 107%  
 
Tпр = 107 – 100 = 7 % ‒ середньорічний темп приросту  обсягу доходу 
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). 
Таким чином, середньорічний темп приросту доходу (виручки) від 
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 7 %. Темп росту рівномірно 
зростаючий, це пов’язано в основному з використанням прогресивних видів 
матеріалів, підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, 
удосконаленням організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт 
ПП «НАДІЯ» . 
Проаналізуємо динаміку собівартості реалізованої продукції та послуг за 
допомогою таблиці 2.3 та рисунку 2.3. 
 
Таблиця 2.3 ‒ Аналіз динаміки собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
Роки собівартість Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізованої показники % 
продукції, тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 9927 - - - - - - 
2020 10099 172 172 102 102 1,7 1,7 
2021 10976 1049 887 111 109 10,6 8,7 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.3 можна зробити висновки, що 
собівартість реалізованої продукції постійно зростає. Основна причина цього 
явища зовнішній чинник, а саме зростання цін на сировину та матеріали. 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  102109  11118 105,44%  
 48 
 
Tпр = 105,44% – 100% = 5,44% – середньорічний темп приросту 
собівартості реалізованої продукції. 
11200 
11000 
10800 
собівартість  10600 
10400 
реалізованої  
10200 
продукції, тис.грн1 0000 
9800 
9600 
9400 
2019 2020 2021 
роки 
 
 
Рис. 2.3 Динаміка собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
 
Таким чином, можна зробити висновок, що динаміка собівартості 
реалізованої продукції упродовж 2019-2021 рр. зростаюча, це в основному 
пов’язано з інфляційними процесами та зростанням ціни на матеріалі, сировину 
та заробітної плати працівникам. 
Розглянемо динаміку  прибутку від субпідрядних організацій та динаміку 
прибутку БМР ПП «НАДІЯ» за допомогою таблиці 2.4 та 2.5 та рисунку 2.4. 
 
Таблиця 2.4 ‒ Аналіз динаміки прибутку від субпідрядних  
організацій, тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2019 6875 - - - - - - 
2020 7598 723 723 111 111 10,5 10,5 
2021 8934 2059 1336 130 118 30 18 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку субпідрядних 
організацій: 
 
T  111130  14430 120,1%  
 49 
 
Tпр = 120,1% – 100% = 20,1% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій. 
 
Таблиця 2.5 ‒ Аналіз динаміки прибутку від БМР ПП «НАДІЯ», тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2019 198978 - - - - - - 
2020 201987 3009 3009 102 102 2 2 
2021 210985 12007 8998 106 104,5 5 4 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.4 та 2.5 можна зробити 
висновки, що прибуток від будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ» значно 
більший в порівнянні з прибутку субпідрядних організацій. 
250000 
198978 201987 210985 
200000 
Обсяг прибутку, 1 50000 
тис.грн 100000 
50000 6875 7598 8934 
0 
2019 2020 2021 
роки 
Прибуток від субпідрядних організацій, тис.грн. 
Прибуток від субпідрядних організацій, тис.грн. 
 
 
Рис. 2.4. Динаміка прибутку від субпідрядних організацій та БМР  
ПП «НАДІЯ», тис.грн 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку БМР ПП «НАДІЯ»: 
T  102106  10812 104%  
Tпр = 104% – 100% = 4% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій 
Таким чином, середньорічний темп приросту прибутку субпідрядних 
організацій складає 20,1 % та БМР ПП «НАДІЯ» -4 %. Темп росту рівномірно 
 50 
 
зростаючий. Це пов’язано зі збільшенням обсягу реалізації продукції, 
підвищенням продуктивності обладнання, впровадження прогресивних 
технологій.  
Проаналізуємо динаміку заробітної плати працівників за допомогою 
таблиці 2.6 та рисунку 2.5. 
 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз динаміки заробітної плати працівників, тис.грн 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 41802 - - - - - - 
2020 45758 3956 3956 109 109 9,5 9,5 
2021 49262 7460 3504 118 108 18 8 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.6 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
обсягів виробництва. 
 
50000 49262 
48000 
45758 
46000 
Заробітна плата  
працівників,  44000 
тис.грн. 41802 
42000 
40000 
38000 
2019 2020 2021 
роки 
 
Рис. 2.5.  Динаміка заробітної плати працівників 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  109118  12862 113,4%  
 
 51 
 
Tпр = 113,4 % – 100% = 13,4 % – середньорічний темп приросту 
заробітної плати працівників. 
Таким чином, середньорічний темп приросту заробітної плати складає 
13,4 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це пов’язано в основному з 
збільшенням будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ, підвищенням 
кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням організації 
праці . 
Проаналізуємо динаміку ФОП з нарахуваннями за допомогою таблиці 2.7 
та рисунку 2.6. 
 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз динаміки ФОП з нарахуваннями, тис.грн. 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2019 47327 - - - - - - 
2020 52896 5569 5569 111 111 11,8 11,8 
2021 58839 11512 5943 124 111 24,3 11,2 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.7 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
заробітної плати працівників. 
70000 
58839 
60000 52896 
 47327 
50000
Заробітна плата  
40000 
працівників,  
30000 
тис.грн. 
20000 
10000 
0 
2019 2020 2021 
роки 
 
Рис. 2.6. Динаміка ФОП з нарахуванням. 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 52 
 
T  111124  13764 117,3%  
 
Tпр = 117,3 % – 100% = 17,3  % - середньорічний темп приросту ФОП з 
нарахуваннями. 
Таким чином, середньорічний темп приросту фонду оплати праці з 
нарахуваннями складає 17,3 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з збільшенням заробітної плати працівників, 
збільшенням обсягів виробництва, підвищенням кваліфікації та продуктивності 
праці персоналу, удосконаленням організації праці . 
Таким чином, аналізуючи основні техніко-економічних показників 
діяльності приватного підприємства «НАДІЯ» за 2019-2021 роки можна 
зробити висновки, що діяльність підприємства рівномірно зростаюча. Про що 
свідчать такі явища, як: 
середньорічний темп приросту доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг),  складає 7 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з використанням прогресивних видів матеріалів, 
підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням 
організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт; 
зростання динаміки собівартості реалізованої продукції упродовж 2019-
2021 рр., що пов’язано, в основному, з інфляційними процесами та зростанням 
ціни на матеріали, сировину та заробітні платню працівникам; 
за результатами аналізу динаміки прибутку від субпідрядних організацій 
та БМР ПП «НАДІЯ» в 2021 році  можна зробити висновки, що прибуток від 
будівельно-монтажних робіт ПП «НАДІЯ» значно більший в порівнянні з 
прибутком субпідрядних організацій; 
заробітної плати працівників постійно зростає, середньорічний темп 
приросту заробітної плати складає 13,4 %.  Це пов’язано зі збільшенням обсягів 
виробництва 
Зазначені процеси є позитивними для конкурентоспроможності та 
позиціювання підприємства на ринку будівельних послуг. Прибуток відіграє 
вирішальну роль в підприємницькій діяльності і є одним з головних показників 
 53 
 
діяльності підприємства. Він характеризує можливість  інноваційного розвитку, 
реконструкції та модернізації його виробництва. 
Також, з метою оцінки потенціалу розвитку ПП «НАДІЯ», слід 
розглянути основні конкурентні особливості будівельного підприємсва, які 
наведені в табл. 2. 8 
 
Таблиця 2.8 – Матриця SWOT-аналізу ПП «НАДІЯ» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1. Висока якість наданих послуг. 1. Низька інвестиційна привабливість.  
 2. Нижчі ціни порівняно з конкурентами.  2. Низька інноваційна активність, високий 
3. Добре вивчений ринок та потреби покупців.  ступінь зносу основних фондів.  
4. Високий ступінь дотримання договірних 4. Низька прибутковість діяльності 
зобов'язань стосовно кінцевих споживачів.  підприємства. 
5. Гарна репутація серед покупців.   5. Нестача обігових коштів 
6. Зростання обсягу виробництва 
Можливості Загрози 
1. Можливість розширення асортименту 1. Посилення конкуренції на ринку 
продукції для задоволення потреб споживачів.  типового будівництва.  
2. Високий потенціал ринку збуту в Україні та 2. Загроза підвищення вимог споживачів 
освоєння нових сегментів ринку.  до продукції.  
3. Партнерство з постійними постачальниками 3. Низька ефективність посування на 
якісної сировини та матеріалів закордонні ринки. 
 4. Загроза підвищення курсу іноземної 
валюти, що зможе призвести на зростання 
цін на будівельні матеріали та зменшення 
попиту на будівельну продукцію.  
5. Нестабільна політична ситуація в країні 
та недосконале, часто змінюване 
законодавство 
6. Військова агресія росії проти України 
 
За результатами проведеного SWOT-аналізу можна сказати, що даний 
аналіз дещо відрізняється від загальної характеристики будівельного комплексу 
України. ПП «НАДІЯ» має велику кількість слабких сторін та загроз. Основною 
проблемою є інвестиційна непривабливість підприємства, оскільки інвестори, 
перш за все звертають увагу на такі показники, як прибутковість, розмір 
активів, величину виручки від реалізації, а ПП «НАДІЯ» хоч і має позитивну 
тенденцію – зростання виручки від реалізації, що говорить про розширення 
підприємством його обсягів діяльності, що є сильною стороною, але 
 54 
 
підприємство має низьку прибутковість та невисокі розміри активів. Власних 
коштів у ПП «НАДІЯ» недостатньо для оновлення основних фондів, що могло 
б підвищити ефективність діяльності підприємства. 
Сильними сторонами є те, що даний суб'єкт господарювання має високу 
якість продукції та дещо нижчі ціни (ПП «НАДІЯ» закуповує сировину та 
матеріали протягом багатьох років у одного постачальника, який надає певні 
знижки за свою продукцію), що дає йому можливість задоволення потреб 
споживачів. Для ПП «НАДІЯ» існує велика кількість загроз зовнішнього 
середовища, основними з яких є: посилення конкуренції на ринку, що може 
призвести до нерентабельної діяльності підприємства; часто змінюване 
законодавство, особливо податкове, що призводить до зміни податкових 
ставок; зростання цін, що може призвести до зменшення попиту на ринку та ін. 
Отже, з проведеного SWOT-аналізу для ПП «НАДІЯ» можна сказати, що з 
метою покращення фінансово-господарського стану підприємства необхідно 
збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати інноваційну активність, 
збільшення якої сприяє додатковому залученню клієнтів, за рахунок чого буде 
збільшуватися розмір прибутку, а також зростатиме інвестиційна привабливість 
для кредиторів. Таким чином, для підвищення ефективності діяльності в даній 
сфері необхідно більше уваги приділяти стратегії збільшення обсягів 
фінансування (шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвесторів), а також 
стратегії врахування якості будівництва та якості будівельних матеріалів. 
Стратегія якості будівництва повинна базуватися на системі екологічного 
забезпечення, використання сучасних технологій та матеріалів, відповідати 
нормам стандартизації та успішному залученню кадрового потенціалу. 
Підвищення якості надання послуг дозволить збільшити продуктивність праці 
на підприємствах, забезпечить ефективне використання основних фондів, 
економію сировини, матеріалів, палива та енергії, що в свою чергу сприятиме 
підвищенню конкурентоспроможності галузі в цілому та його окремих 
підприємств. Розробка ефективних стратегічних напрямів розвитку 
підприємства потребує в свою чергу проведення ефективного управління 
 55 
 
інноваційним розвитком з метою виявлення потенціалу розвитку самого 
підприємства та спрямувати його на завоювання додаткових секторів ринку 
будівельної сфери, що дозволить збалансувати можливості підприємства та 
потреби ринку. 
 
2.2 Оцінка потенціалу розвитку будівельного комплексу регіонів України 
 
Будівельний комплекс є сферою матеріального виробництва, яка суттєво 
впливає на розвиток як окремих територій, так і країни в цілому. Тому 
визначення особливостей і характерних рис функціонування будівельного 
комплексу України є пріоритетним напрямом у формуванні підходів 
управлінського впливу на розвиток регіонів України.  
Основними стримуючими факторами змін у будівельному комплексі 
є незавершеність процесу реформування на державному та регіональному 
рівнях за напрямами: 
1. Дерегуляція. Так, за даними Міністерства регіонального розвитку, 
будівництва та житлово-комунального господарства, в Україні триває процес 
дерегуляції будівельної галузі та спрощення дозвільно-погоджувальних 
процедур у будівництві. Першими результатами цієї роботи є збільшення у 
2015 р. на 13 % обсягів прийняття житла в експлуатацію порівняно з 
попереднім періодом, що становить 11 млн. кв. м [39]. 
2. Формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-правовий 
простір технічного регулювання в будівництві. 
3. Впровадження світового досвіду незалежного контролю якості через 
залучення інженера-консультанта. 
4. Застосування європейського підходу до визначення пріоритетів при 
формуванні життєвого середовища. 
5. Законодавче регулювання інвестиційної діяльності в будівельній сфері 
[45, с. 130]. 
 56 
 
6. Формування аспектів нормативно-правового регулювання системи 
економічної та екологічної безпеки інноваційного розвитку будівельного 
комплексу відповідно до сучасних світових трендів. 
Негативний вплив на будівельний сектор економіки України справляють 
відсутність чіткого розподілу сфер відповідальності та неузгодженість дій 
міністерств, незацікавленість як іноземних, так і українських приватних 
інвесторів в українських об’єктах інфраструктури.  
У науковій праці М. Климчук [28, с. 68] представлено ітераційно-
інституційну модель забезпечення розвитку підприємств будівельної сфери в 
Україні. Подана модель охоплює три рівні. Перший рівень ітерації – це 
державний рівень, тобто рівень макросередовища. Основними завданнями, яких 
потрібно досягти суб’єктами цього рівня, є: уніфікація норм чинного 
українського законодавства до європейських; залучення іноземних інвестицій для 
реалізації проектів у сфері будівництва; сприяння впровадженню новітніх 
технологій у будівельну сферу; надання пільгового кредитування у сфері 
будівництва. Другим рівнем ітерації є регіональний рівень (рівень 
мезосередовища), згідно з яким передбачено досягнення таких ключових цілей, 
як: надання фінансової, консалтингової допомоги (ефективної, результативної) 
підприємствам; сприяння створенню (формуванню) регіональних інтеграційних 
об’єднань (кластерів, альянсів); реалізація проектів у сфері будівництва. 
Водночас третім рівнем ітерації є рівень підприємств [28, с.68]. 
Проаналізуємо розвиток будівельного комплексу України згідно 
з першим рівнем ітерації – це державний рівень. Держава вирішує певні завдання 
на шляху реформування та розвитку будівельної сфери. Так, Міністерство 
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства є 
ключовим у сфері реалізації реформи децентралізації. До основних сфер 
відповідальності зазначеного міністерства відносяться: будівництво, 
архітектура, містобудування, житлово-комунальне господарство, формування 
державної політики в галузі архітектури та контролю за будівництвом, нагляд у 
сфері житлово-комунального господарства. Одним із нещодавніх прикладів 
 57 
 
успішної імплементації реформи стала передача на місця повноважень 
Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) [9]. Також у рамках 
децентралізації функції замовника інфраструктурних об’єктів у процесі 
реформування делегуються місцевим органам влади, що позитивно впливає на 
перспективи формування позитивного іміджу територій, подолання 
архітектурної одноманітності регіонів, залучення світового досвіду та 
технологій, підвищення інвестиційної привабливості об’єктів і територій тощо. 
М. Климчук у своїй представленій ітераційно-інституційній моделі 
забезпечення розвитку підприємств будівельної сфери в Україні як другий 
рівень ітерації виокремлює регіональний рівень (рівень мезосередовища), де 
однією з ключових цілей розвитку будівельного комплексу виділяє сприяння 
створенню (формуванню) регіональних інтеграційних об’єднань (кластерів, 
альянсів) [28, с.69].  
Дослідження розвитку будівельного комплексу України доцільно 
розпочати з його визначення та структурного наповнення, що дасть можливість 
окреслити напрями аналітичного вивчення перспектив формування кластерної 
політики в регіонах. 
Науковці наводять наступне визначення будівельного комплексу – це 
сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які 
забезпечують капітальне будівництво у сферах промисловості, сільського 
господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального 
господарства та всіх інших сфер людської діяльності [43; 44; 46]. 
До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального 
виробництва: будівництво, промисловість будівельних матеріалів, виробництво 
будівельних конструкцій і деталей. У низці наукових досліджень структура 
будівельного комплексу розуміється ширше, до нього включаються також 
будівельне і дорожнє машинобудування, спеціальна інфраструктура (рис. 2.7) 
[43; 44; 46]. 
Будівельний комплекс здійснює весь цикл робіт зі створення будівельних 
об’єктів – від проектування до введення їх у дію з необхідною для цього 
будівельною базою і виробництвом спеціальних видів матеріальних ресурсів.   
 58 
 
 
 
 
БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС 
ГАЛУЗІ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗАБЕЗПЕ- СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІНФРАСТРУКТУРА 
ЧЕННЯ 
Будів- Промисловість Виробництво  науково-дослідні і дослідно-конструкторські 
ництво будівельних будівельних 
інноваційне організації 
матеріалів конструкцій і деталей 
 вищі і середні спеціальні навчальні заклади, 
кадрове професійно-технічні училища 
 
фінансове банківські установи, які фінансують 
БУДІВЕЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА 
 будівництво 
Загально- Ремонтно- Спеціалізо- ресурсне організації по матеріально-технічному 
будівельні будівельні вані 
забезпеченню підприємств 
 
 
Рис. 2.7. Склад будівельного комплексу України 
Джерело: [43]
58 
58 
59 
Нині актуалізується інтеграція підприємств будівельного комплексу 
з урахуванням наукового, технічного й інноваційного потенціалу на базі 
розвитку коопераційних зв’язків будівельної сфери з активним залученням 
малого і середнього бізнесу, науково-дослідних інститутів, інформаційних, 
фінансових організацій, органів державної влади. Ця взаємодія досягається 
шляхом формування та реалізації завдань інноваційної політики регіонального 
розвитку через управлінський вплив, який передбачає підтримку, 
стимулювання й організаційне забезпечення розвитку новітніх трендів в 
будівельній сфері. Аналіз основних показників розвитку будівельного 
комплексу України дає змогу виявити основні тенденції розвитку в рамках 
пріоритетів інноваційного розвитку підприємств. 
За умов активованих процесів інноватизації, пропонується провести 
аналіз будівельного комплексу України за наступними напрямами (рис. 2.8), що 
дасть змогу:  
НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕНЯ 
УКРАЇНИ 
1. SWOT-аналіз будівельного Огляд сильних, слабких сторін, а також 
комплексу України можливостей та зароз розвитку будівельного 
комплексу України 
Наявність виробничого потенціалу 
2. Аналіз виробничої ефективності  
інноваційного розвитку 
3. Аналіз фінансових результатів та Фінансова забезпеченість інноваційних 
результати інвестиційної діяльності процесів та зацікавленість інвесторів 
підприємств будівельного комплексу 
Кадровий потенціал інноваційного розвитку 
4. Аналіз кадрового забезпечення 
Інноваціний потенціал формування новітніх 
5. Аналіз інноваційної діяльності 
трендів 
 
Рис. 2.8. Напрями аналізу будівельного комплексу України та очікувані 
інформаційні результати для формування новітніх трендів 
 
60 
визначити групи регіонів, найбільш сприятливих для формування, 
розвитку та реалізації інноваційних трендів в будівельній сфері відповідно до 
наявного кадрового, інноваційного, виробничого та ресурсного забезпечення 
розвитку будівельного комплексу; визначити стратегічні напрями 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України. 
1. SWOT-аналіз будівельного комплексу України дозволить оцінити 
наявний потенціал інноваційного розвитку підприємств будівельного 
комплексу. На даний час будівельний комплекс України має нестійку 
тенденцію розвитку, причиною цього є низка як внутрішніх, так і зовнішніх 
загроз, які виникають в діяльності підприємств, але будівельний комплекс є 
однією з найважливіших сфер промисловості будь-якої індустріально-
розвинутої країни, тому потрібно проаналізувати найбільш важливі сильні, 
слабкі сторони, можливості та загрози розвитку будівельного комплексу, які 
притаманні більшості підприємствам цього сектору. Для цього слід привести 
SWOT-аналіз підприємств будівельної індустрії. Суть даного аналізу полягає в 
розділенні чинників та явищ, що впливають на функціонування підприємств на 
чотири категорії: strengths (сильні сторони), weaknesses (слабкі сторони), 
opportunities (можливості), threats (загрози) [33]. Матриця SWOT-аналізу 
наведена в табл. 2.9. 
Більшість підприємств мають проблеми, пов'язані із втратою фінансової 
стійкості. Таким підприємствам потрібно збільшувати розмір обігових коштів, 
підвищувати свою інноваційну активність, збільшення якої сприятиме 
додатковому залученню клієнтів, та зростанню інвестиційної привабливості 
підприємства для кредиторів. 
З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємств 
будівельного комплексу велику увагу слід приділяти якості будівництва, 
оскільки недостатня кількість кваліфікованих працівників призводить до 
високого ступеня незадоволення споживачів якістю виконуваних робіт, а 
недостатня кількість кваліфікованих робітників виникає саме через низький 
рівень заробітних плат та заборгованість перед робітниками. 
61 
Таблиця 2.9 ‒ Матриця SWOT-аналізу для підприємств будівельного 
комплексу України 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1 2 
1. Високий ступінь дотримання 1. Низька частка підприємств галузі, які 
договірних зобов'язань відносно перебувають у державній формі власності. 
кінцевих споживачів. 2. Низька ефективність просування на закордонні 
 2. Ефективна збутова політика на ринки.  
території всієї України.  3. Недостатня кількість кваліфікованих кадрів, 
3. Добре вивчений ринок та попит на фахівців та робітників галузі. 
ринку.   4. Низька платоспроможність населення України.  
4. Ефективна політика ціноутворення.  5. Брак коштів та досить висока збитковість 
5. Визнання будівельної сфери підприємств будівельного сектору. 
пріоритетним напрямом розвитку в  6. Низький внесок будівельного сектору у ВВП 
Україні.  країни.  
6. Інвестиційний потенціал зі сторони 7. Низька інноваційна активність. 
населення на ринку житла  8. Неконкурентоспроможна продукція та неякісно 
надані послуги порівняно з аналогічною 
продукцією розвинутих країн. 
 9. Використання неякісних матеріалів та дешевої 
робочої сили, що призводить до низької якості 
готової продукції.  
10. Збільшення малих підприємств та зменшення 
великих і середніх підприємств 
Можливості Загрози 
1. Наявність програми поліпшення 1. Нестабільна політична ситуація в країні та 
якості будівництва.  недосконале, часто змінюване законодавство.  
3. Відносно стабільний попит на ринку.  2. Новітні виклики, що постали перед суспільством: 
4. Високий потенціал ринку збуту в Covid-19 та військова агресія росії проти України 
Україні та освоєння нових сегментів 2. Поява нових конкурентів на ринку.  
ринку.  3. Зменшення рентабельності будівництва типового 
5. Розширення сектору за рахунок житла.  
об'єктів комерційної нерухомості.  4. Відсутність або недостатність державних заходів 
6. Партнерство з банківською сферою для розвитку будівельного комплексу України  
для реалізації будівельних і фінансових 5. Нестабільність курсів світових валют.  
проєктів та вдосконалення механізму 6. Посилення податкового тиску на виробників 
іпотечного кредитування і системи будівельних матеріалів.  
застави за квартиру з метою залучення 7. Інфляція.  
населення середнього та нижче 8. Виникнення труднощів при укладанні договорів 
середнього класу.  із споживачами та постачальниками.  
7. Залучення закордонних інвесторів.  9. Зростання світової фінансової кризи.  
8. Зменшення кількості будівель та 10. Загроза збільшення відсоткових ставок та умов 
інженерних споруд незавершеного кредитування, що призводить до недоступності та 
будівництва нестачі фінансових ресурсів 
 
2. Аналіз виробничої ефективності будівельного комплексу. Нині перед 
регіональною владою стоїть завдання, яке полягає у виявленні пріоритетних 
напрямів розвитку будівельного комплексу, що забезпечить сталий 
економічний розвиток регіону. Підвищення ефективності регіонального 
розвитку напряму залежить від найбільш раціонального використання 
сукупності наявних і можливих для мобілізації виробничих потужностей та 
ресурсів регіону, необхідних для його розвитку.  
62 
Аналіз виробничої ефективності будівельного комплексу дасть змогу 
виявити наявний виробничий потенціал інноваційного розвитку будівельного 
комплексу. 
Розглянемо динаміку показників питомої ваги підприємств будівельної 
сфери в Україні у загальноекономічних показниках за 2017–2021 рр., % 
(табл. 2.10). 
За даними табл. 2.2 спостерігається динаміка зменшення питомої ваги 
підприємств будівельного комплексу в Україні у загальноекономічних 
показниках за період з 2017 р. по листопад 2021 р. 
Так, з 2017 р. до кінця 2021 р. зменшилися: питома вага обсягу 
реалізованої будівельної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції – з 
3,3 % до 2,7 %, капітальні інвестиції – з 17,3 % до 13,0 %, прямі іноземні 
інвестиції – з 2,8 % до 2,4 %, що пов’язано з кризовими явищами в економіці 
країни та військовими діями на сході України. Зменшення питомої ваги 
середньорічної кількості штатних (найманих) працівників з 4,4 % у 2017 р. до 
3,9 % наприкінці 2021 р. пояснюється процесами відпливу кваліфікованих кадрів 
за межі країни [36, с.30]. 
 
Таблиця 2.10 ‒ Динаміка показників питомої ваги підприємств 
будівельного комплексу в Україні у загальноекономічних показниках  
за 2017–2021 рр., % 
Роки 
Показники 
2017 2018 2019 2020 2021 
1. Обсяг реалізованої будівельної продукції 
3,3 3,4 2,6 2,6 2,7 
у загальному обсязі реалізованої продукції 
2. Середньорічна кількість штатних (найманих) 
4,4 3,9 3,8 3,8 3,9 
працівників 
3. Капітальні інвестиції 17,3 16,4 15,9 12,4 13,0 
4. Прямі іноземні інвестиції (на кінець року) 2,8 2,8 2,7 2,5 2,4 
Джерело: складено автором на основі  [36; 37; 39; 53] 
 
Одним із найважливіших показників розвитку економіки країни є обсяг 
ВВП, який формується за рахунок усіх видів економічної діяльності. Тому 
доцільно розглянути частку внеску будівельного комплексу України в 
загальному обсязі ВВП (табл. 2.11). 
63 
 
Таблиця 2.11 ‒ Обсяги та частка внеску підприємств будівельного 
комплексу у ВВП України в 2018–2021 рр. 
Одиниця Роки 
№ Показники 
виміру 2018 2019 2020 2021 
1 ВВП по Україні загалом млн. грн 1566728 1979458 2383182 2 982920 
2 Темп приросту до 
% +7,7 +26,3 +20,4 +25,2 
попереднього року  
3 Внесок підприємств 
будівельного комплексу млн. грн. 42301,7 53445,4 64354,0 65624,2 
у ВВП країни 
4 Частка будівництва у 
% 2,7 2,7 2,7 2,2 
ВВП 
Джерело: складено автором на основі [6; 37] 
 
Як видно з таблиці, частка будівництва у ВВП є стабільно низькою і 
становить 2,7 %. Для порівняння: у Німеччині частка будівництва у ВВП є 
стабільною і становить 10 %, Польщі – 12,9 % (2010 р.) і 10,2 % (2021 р.) [42; 64].  
Важливим для аналізу виробничої діяльності будівельного комплексу є 
аналіз динаміки (рис. 2.10) та структури будівельних робіт за видами 
будівельної продукції (рис. 2.11, табл. 2.12). 
Так, будівельний комплекс України у період з 2014 по 2021 рр. 
відзначився зростанням обсягів виконаних робіт, причому у більшості регіонів 
України. 
120000 
105682,8 
100000 
80000 
73726,9 
млн.грн 60000 61671,7 62937,2 58586,2 57515 
51108,7 
40000 42918,1 
20000 
0 
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
роки 
 
Рис. 2.10. Динаміка обсягів виконаних будівельних  робіт  
в Україні за 2014–2021 рр. 
Джерело: складено автором на основі [36] 
64 
На рис. 2.10 зображено динаміку обсягів виконаних будівельних робіт 
в Україні за 2014–2021 рр., згідно з чим можна зробити висновок, що розвиток 
підприємств будівельного комплексу України зазнавав спадів у 2017 та 
2018 рр., на які мали вплив нестабільна економічна, політична ситуація та 
антитерористична операція на Сході України. Будинки та споруди, що вже 
зведені, в такій складній ситуації важко реалізувати через неплатоспроможність 
населення країни та невпевненість у майбутньому. Високі темпи зростання 
обсягу виконаних будівельних робіт спостерігалися в 2015 р. проти 2014 р. – 
темп приросту становив 20 %; у 2020 та 2021 рр. темп приросту до 
попереднього року становив 17,4 % та 26,3 % відповідно.  
З рис. 2.10 видно, що загальні обсяги виконаних будівельних робіт 
збільшилися на 62 764,7 млн. грн., або на 146 % у 2021 р., порівнюючи з 2014 р. 
Однак у 2018 р. відбувається значне зниження будівництва за майже всіма його 
структурними елементами (окрім житлових будівель), а саме на 7477,5 млн. 
грн., або на 12,8 % проти 2017 р. У 2019 р. відбувається незначна стабілізація 
виконання будівельних робіт, що супроводжується зростанням, порівнюючи з 
2018 р., загального обсягу будівництва на 6406,3 млн. грн., або на 12,5 %. Зміни 
2021 р. проти 2019 р. відзначилися значним приростом загального обсягу 
будівництва на 48 167,8 млн. грн. або на 83,7 %, що є позитивною тенденцією. 
Проте зазначена тенденція не відбиває динаміку структурних змін обсягу 
виконаних будівельних робіт за видами будівельної продукції, що 
спостерігається з рис. 2.11, який ілюструє тенденцію зростання за всіма видами 
будівельної продукції упродовж періоду з 2014 по 2021 рр. 
За результатами табл. 2.12 та рис. 2.11 структура будівельних робіт за 
видами будівель демонструє домінування інженерних споруд та нежитлових 
приміщень у загальному будівництві. Так, житлові будівлі у 2014 р. становили 
16,02 %, а у 2021 р. – 22,45 % у загальному будівництві. Починаючи з 2019 р., 
відбувається збільшення обсягів у структурі житлових будівель. 
65 
60000 
50000 
40000 
житлові будівлі 
млн.грн 30000 нежитлові будівлі 
20000 інженерні споруди 
10000 
0 
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
роки 
Рис. 2.11. Динаміка обсягу виконаних будівельних робіт   
за видами будівельної продукції [18] 1) 
Примітки: 1) – Без урахування за 2014–2021 рр. тимчасово окупованої території Автономної 
Республіки Крим та м. Севастополь, а також без частини зони проведення антитерористичної 
операції  
Джерело [18]/ 
 
Розглянемо більш детально структуру будівельних робіт за видами 
будівель, що дасть можливість з’ясувати, чи відповідають напрями розвитку 
будівельного комплексу суспільним потребам (табл. 2.12). 
 
Таблиця 2.12 ‒ Структура будівельних робіт за видами будівель 
Види Роки 
будівель 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
Інженерні 
54,2 56,63 55,34 51,77 51,36 49,74 48,31 50,03 
споруди, % 
Житлові 
16,02 13,19 13,54 16,99 22,09 24,18 24,43 22,45 
будівлі, % 
Нежитлові 
29,78 30,17 31,11 31,24 26,53 26,08 27,25 27,25 
будівлі, % 
Всього 100 100 100 100 100 100 100 100 
Джерело: складено автором на основі [18] 
 
За весь період обсяги житлових будівель мають тенденцію до 
поступового приросту у структурі будівництва на 40,13 %.  
А ось нежитлові будівлі мали у 2017 р. достатньо високе відсоткове 
значення, але у 2018–2019 рр. відбувається його поступове зменшення. 
66 
Зазначена тенденція відбувається лише в структурі загальних обсягів 
будівництва, але у фактичних обсягах видів будівельної продукції всі 
показники мають лише позитивні зміни за аналізований період. Спеціалісти 
Конфедерації будівельників України зазначають: «ми зростаємо, але не 
виросли, адже обсяги будівельної продукції в Україні в 20 разів менші, аніж в 
Польщі і дорівнюють обсягам Литви з 3,0 млн. населенням…» [22]. 
Україна поки що знаходиться на шляху розбудови соціально-ефективної 
системи будівельного комплексу, оскільки під питанням залишається 
доступність житла для населення. Для порівняння: в Німеччині житлове 
будівництво домінує з реальною часткою в 61 % у загальному будівництві, у 
Польщі – 41,9 % (за підсумками на кінець 2020 р.), а в Україні зазначений 
показник за 2020 р. становить 24,43 %. Окрім цього, в Німеччині зросли 
держзамовлення на будівництво всіх видів будівель для біженців. Зростання 
житлового будівництва в Польщі обумовлено низькими ставками по іпотечних 
кредитах [46].   
Позитивним є те, що, за інформацією представників Конфедерації 
будівельників України, влада і бізнес на майбутні роки зосереджуються на 
соціальній та інженерно-транспортній інфраструктурі, що є світовим трендом 
розвитку будівництва, такий вектор передбачає системне залучення 
інноваційних проєктів. [18].  
Для оцінювання перспектив кластеризації будівельного комплексу 
важливою аналітичною інформацією є визначення регіонів, в яких відбувається 
активізація виробництва будівельної продукції. До регіонів України, що мають 
високий рівень індексу будівельної продукції у відсотках до попереднього року, 
відповідно до підсумків 2021 р. слід віднести такі області: Кіровоградську – 
166,5; Закарпатську – 150,7; Одеську – 149,3; Житомирську – 142,4; 
Дніпропетровську – 136,7; Івано-Франківську – 134,4; Запорізьку – 132,7; 
Вінницьку – 113,3; Херсонську – 134,6; Чернігівську –130 та м. Київ – 133. 
Аналіз регіональних особливостей та активності розвитку будівельного 
комплексу України доцільно також провести, дослідивши частки розподілу 
67 
площі прийнятого в експлуатацію житла по регіонах від загальної по Україні 
(рис. 2.12). 
Отже, найбільш активними регіонами по будівництву та введенню в 
експлуатацію нового житла є Київська область з часткою 17,88 % та м. Київ 
(16,99 %), Львівська (9,40 %), Одеська (7,06 %), Івано-Франківська (6,12 %), 
Харківська (4,06 %) та Закарпатська (4,11 %) області. 
Таким чином, спостерігаються значні диспропорції у регіональному 
розподілі будівництва житла. І не завжди це відбувається на тлі низьких 
економічних показників розвитку регіонів. 
 
20,00
17,88
18,00 16,99
16,00
14,00
12,00
9,40
10,00
8,00 7,06
6,12
6,00 4,11 4,60
3,31 3,30 3,57 3,86 3,54
4,00 2,30 2,87
1,60
1,01 1,04 1,50 1,98
2,00 0,72 0,73 1,25
0,53 0,50 0,21
0,00
 
Рис. 2.12. Частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла по 
регіонах від загальної по Україні у 2021 р. 
Джерело: складено автором на основі [48] 
 
Так, за даними рис. 2.12 та 2.13 можливо виявити, що за умов зростання 
регіонального ВВП на душу населення спостерігаються низькі темпи 
житлового будівництва. 
%
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-
Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
Київ
68 
м.Київ 23,44
Чернігівська 1,82
Чернівецька 0,89
Черкаська 2,49
Хмельницька 2,05
Херсонська 1,62
Харківська 6,49
Тернопільська 1,30
Сумська 1,94
Рівненська 1,65
Полтавська 4,87
Одеська 5,02
Миколаївська 2,42
Львівська 4,81
Луганська 1,31
Кіровоградська 1,93
Київська 5,39
Івано- 2,15
Запорізька 4,37
Закарпатська 1,36
Житомирська 2,01
Донецька 5,76
Дніпропетровська 10,25
Волинська 1,50
Вінницька 3,12
0,00 5,00 10,00 15,00 20,00 25,00
               Доля регіонального ВВП в загальному обсязі по Україні (%)
 
Рис. 2.13. Доля регіонального ВВП у загальному обсязі  
по Україні (%) станом на 2021 р. 
Джерело: складено автором на основі [6] 
 
Зазначений процес яскраво ілюструють:  
Полтавський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 4,87 %, а частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла по 
регіону від загальної по Україні – 2,3 % станом на 2021 р.; 
Черкаський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 2,9 %, частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла від 
загальної по Україні – 1,5 %; 
Миколаївський регіон – частка регіонального ВВП в загальному обсязі по 
Україні – 2,42 %, частка розподілу площі прийнятого в експлуатацію житла від 
загальної по Україні – 0,72 %. 
Перелічені регіони за рівнем частки регіонального ВВП в загальному 
обсязі по Україні займають середні позиції, однак за рівнем частки прийнятого 
в експлуатацію житла від загальної по Україні є в переліку регіонів з 
найнижчими показниками. Зазначена ситуація призводить до нерівномірного 
ціноутворення на ринку первинного та вторинного житла регіонів, 
69 
нерівномірності забезпечення та диспропорційності рівня житлових умов 
населення в регіональному розрізі, та, як наслідок, до погіршення рівня 
привабливості регіонів для кваліфікованих працівників. Це також пов’язано з 
тим, що найбільш привабливими для проживання кваліфікованих працівників 
та населення вважаються обласні центри Київського, Львівського, Одеського та 
інших регіонів. Вирішенням цієї проблеми може стати активізація процесів 
кластеризації, що створить нові робочі місця по регіонах України та сформує 
позитивний імідж по кожному регіону.  
Негативним чинником, що впливає на процеси розвитку будівельного 
комплексу, є наявність незавершених будівель та інженерних споруд, які 
тимчасово припинені або законсервовані. Із загальної кількості незавершених 
будівель та споруд станом на кінець 2019 р. 6,1 тис., або 41,1 %, знаходилися в 
стадії будівництва, а на 8,442 тис. (56,6 %) будівництво тимчасово припинено 
та законсервовано. При цьому на території 21 регіону кількість тимчасово 
припинених і законсервованих будівель та споруд перевищувала кількість 
будівель та споруд, що будувалися. Основною причиною припинення 
будівництва, як зазначили забудовники, є відсутність фінансування [54].  
Будівельний комплекс України представлений не лише будівництвом, але 
й охоплює промисловість будівельних матеріалів, що виробляє матеріали, 
вироби, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Потреби в будівельних 
матеріалах мають пряму залежність від розвитку як житлового, так і 
нежитлового будівництва. Незважаючи на наявність високоякісної доступної 
сировини для виробництва будівельних матеріалів, український ринок не здатен 
задовольнити в повному обсязі попит на цю продукцію. Тому в країні 
розвиваються експортно-імпортні відносини на ринку будівельних матеріалів. 
Аналіз показників торгівлі будівельними матеріалами доцільно розпочати 
з розгляду динаміки загального експорту та імпорту основних будівельних 
матеріалів за 2014–2021 рр. (рис. 2.14). 
 
70 
2 
1,8 
1,6 
1,4 
1,2 імпорт 
млрд.дол.США 1 
 експорт  
0,8
0,6 
0,4 
0,2 
0 
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
роки 
 
Рис. 2.14. Загальний експорт та імпорт основних будівельних матеріалів 
за 2014–2021 рр., млрд. дол. США 
Джерело: складено автором на основі [37]. 
 
На рис. 2.14 спостерігається неоднозначна динаміка показників експорту 
та імпорту основних будівельних матеріалів. У період з 2014 по 2017 рр. 
відбувається зростання експорту з 1,4 млрд. дол. США до 1,8 млрд. дол. США. 
Імпорт з 2014 по 2015 рр. зменшив свої обсяги на 0,4 млрд. дол. США. З 2015 
по 2017 рр. спостерігається зростання обсягів імпорту основних будівельних 
матеріалів на 0,1 млрд. дол. США. З 2017 по 2019 рр. відбувається стрімке 
зменшення як експорту, так і імпорту будівельних матеріалів. 
Лише з 2019 р. збільшуються обсяги імпорту будівельних матеріалів з 
0,5 млрд. дол. США до 0,8 млрд. дол. США станом на кінець 2021 р. Експорт 
почав тенденцію на зростання лише упродовж 2021 р. з 1,0 млрд. дол. США до 
1,2 млрд. дол. США. 
Важливо розглянути співвідношення експорту до імпорту за 
досліджуваний період, що дасть можливість з’ясувати стан 
зовнішньоторговельного балансу будівельних матеріалів  
В аналізованому періоді спостерігається стійке перевищення експорту 
над імпортом основних груп будівельних матеріалів. Співвідношення експорту 
до імпорту зросло на 36 % у 2021 р. проти 2014 р. [37].  Подібне явище свідчить 
про зростання частки вітчизняних матеріалів, використовуваних у 
71 
будівельному процесі. Хоча й незначне, але перевищення обсягу експорту 
підтверджує достатній рівень конкурентоспроможності виробництва 
будівельних матеріалів. 
Слід зазначити перевищення експорту над імпортом за окремими 
товарними групами в деякі з досліджуваних періодів. Наприклад, у 2019 і 2021 
рр. спостерігається переважання експорту гальки, гравію, щебеню, цементу та 
шпалер, що пояснюється збільшенням попиту на цей вид продукції. Крім того, 
починаючи з 2019 р., Україна збільшила обсяги експорту лісоматеріалів, 
столярної і деревної продукції. Це свідчить про налагодження в країні процесів 
переробки деревини та збуту готової продукції країнам-партнерам. Найбільш 
імпортованими будівельними матеріалами є металоконструкції – 95 млн. дол. 
США (+48 % до попереднього періоду), рулонні матеріали – 19 млн. дол. (-22 % 
до попереднього періоду) та утеплювач – 28 млн. дол. (+43 % до попереднього 
періоду). 
Проведений аналіз показав перевищення експорту над імпортом 
основних груп будівельних матеріалів, що є позитивною динамікою та визначає 
значний потенціал розвитку експорту будівельних матеріалів завдяки наявності 
необхідних природних ресурсів. Основними умовами, що забезпечують вигідну 
конкурентну позицію на світовому ринку будівельних матеріалів, є 
енергоефективність, екологічність та інноваційність, що є сучасними світовими 
трендами і визначають якість та конкурентоспроможність будівельної 
продукції. 
Визначені проблемні аспекти виробничої ефективності будівельного 
комплексу регіонів України варто вирішувати в рамках кластерного підходу, 
ефективність якого доведено світовою практикою.  
3. Аналіз фінансових результатів та результати інвестиційної діяльності 
підприємств будівельного комплексу. Рівень та перспективи розвитку 
будівельного комплексу визначаються фінансовим станом будівельних 
підприємств. Саме аналіз результатів фінансової діяльності будівельного 
72 
комплексу дає змогу визначити наявні можливості та загрози, що виникають на 
шляху його розвитку. Основні показники, що характеризують фінансовий стан 
будівельної галузі та інфляцію, подано в табл. 2.13. 
У цій таблиці зведено фінансові показники діяльності будівельних 
підприємств з 2014 по 2021 рр. за даними Державного комітету статистики 
України [47]. 
Дослідження наведених у таблиці даних дають можливість зробити 
висновок, що з 2014 по 2021 рр. рентабельність будівельних підприємств має 
нерівномірну тенденцію. Спостерігається від’ємний результат розрахунку рівня 
рентабельності у 2014 (-1,2 %), 2015 (-0,1 %), 2019 (-7,6 %) та 2020 роках (-
0,4 %), що свідчить про неприбуткову діяльність підприємств.  
 
Таблиця 2.13 ‒ Динаміка фінансових результатів діяльності будівельних 
підприємств 
Результати Результати від Витрати Рівень 
 діяльності операційної операційної рентабельності Інфляція,  
підприємств діяльності,  діяльності, (збитковості), % 
будівельної галузі млн. грн. млн. грн. % 
2014 -1107,1 92603,8 -1,2 109,1 
2015 1080,7 131473,6 0,8 104,6 
2016 -211,7 161730,4 -0,1 99,8 
2017 -10,2 155085,5 0 100,5 
2018 8639,1 150101,9 5,8 124,9 
2019 -12815,6 168266,7 -7,6 143,3 
2020 -714,9 181765,2 -0,4 112,4 
2021 4169,8 226235,0 1,8 113,7 
Джерело: складено автором на основі [ 47] 
 
Позитивний результат від операційної діяльності підприємств будівельної 
сфери спостерігається лише в 2018 (5,8 %) та 2021 (1,8 %) роках. Це частково 
пов’язано зі збільшенням обсягу виробництва продукції та послуг підприємств 
будівельного комплексу, а також з підвищенням цін на продукцію та послуги, 
що викликані інфляційними процесами. У 2019 р. індекс інфляції збільшився 
майже вдвічі, і збитковість підприємств будівельної сфери зросла до 7,6 %.  
Результати інвестиційної діяльності. Для того щоб зрозуміти, яка частка 
інвестиційних ресурсів припадає на будівельний комплекс, доцільно 
73 
проаналізувати розподіл інвестиційних ресурсів за видами економічної 
діяльності в Україні (табл. 2.14). 
Табл. 2.14 ілюструє, що у 2021 р. провідними сферами економічної 
діяльності за обсягами освоєння капітальних інвестицій залишаються: 
промисловість – 33,1 %, будівництво – 12,3 %, сільське, лісове та рибне 
господарство – 14,0 %, інформація та телекомунікації – 4,1 %, оптова та 
роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0 %, 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,7 %, 
державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4 % [37; 
38]. 
 
Таблиця 2.14 ‒ Розподіл освоєних капітальних інвестицій за сферами 
економічної діяльності (у % до загального обсягу) 
Розподіл освоєних капітальних інвестицій 
за сферами економічної діяльності (у % до 
Сфери економічної діяльності 
загального обсягу) 
2018 2019 2020 2021 
1. Промисловість 39,3 34,5 33,3 33,1 
2. Будівництво 6,5 15,4 12,6 12,3 
3. Сільське, лісове та рибне господарство 8,6 10,7 13,8 14,0 
4. Інформація та телекомунікації 3,7 10,9 4,8 4,1 
5. Оптова та роздрібна торгівля; ремонт 
9,4 7,9 7,7 7,0 
автотранспортних засобів і мотоциклів 
6. Транспорт, складське господарство, поштова 
7,1 6,6 7,6 8,7 
та кур’єрська діяльність 
7. Державне управління й оборона; обов`язкове 
2,6 2,9 5,9 7,4 
соціальне страхування 
8. Операції з нерухомим майном 5,1 3,7 5,3 3,8 
9. Фінансова та страхова діяльність 2,8 2,3 2,3 1,9 
10. Інше 14,9 5,1 6,7 7,7 
Примітка: складено автором на основі  [37; 38]. 
 
Аналіз розподілу капітальних інвестицій за видами економічної 
діяльності за період з 2018 по 2021 рр. дає змогу стверджувати, що будівництво 
є пріоритетним напрямом інвестування в нашій країні. За обсягом воно займає 
друге місце після промисловості, що свідчить про суттєвий вплив на розвиток 
економіки. З метою розуміння більш повної картини інвестиційного клімату 
для будівельного сектора необхідно розглянути структуру капітальних 
інвестицій за джерелами, що визначає рівень пріоритетності будівельного 
комплексу для держави та регіону (табл. 2.15).  
74 
 
Таблиця 2.15 ‒ Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2016–2021 рр.1) 
Роки 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
Одиниці виміру млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % 
Усього 
у т. ч. за 273 256,0 100 249 873,4 100 219 419,9 100 273 116,4 100 326 163,7 100 412 812,7 100 
рахунок: 
-коштів 
державного 16 288,3 5,96 6174,9 2,47 2738,7 1,25 6919,5 2,53 7468,9 2,29 14 324,6 3,47 
бюджету 
-коштів 
місцевих 8555,7 3,13 6796,8 2,72 5918,2 2,70 14 260,0 5,22 23 225,1 7,12 38 175,9 9,25 
бюджетів 
-власних коштів 
підприємств та 171 176,6 62,64 165 786,7 66,35 154 629,5 70,47 184 351,3 67,50 226 398,9 69,41 288 644,2 69,92 
організацій 
-кредитів банків 
39 724,7 14,54 34 734,7 13,90 21 739,3 9,91 20 740,1 7,59 23 249,5 7,13 21 826,9 5,29 
та інших позик 
-коштів 
іноземних 4904,3 1,79 4271,3 1,71 5639,8 2,57 8185,4 3,00 9416,7 2,89 5667,1 1,37 
інвесторів 
-коштів 
населення на 
22 575,5 8,26 24 072,3 9,63 22 064,2 10,06 31 985,4 11,71 29 117,9 8,93 32 288,1 7,82 
будівництво 
житла 
-інших джерел 
10 030,9 3,67 8036,7 3,22 6690,2 3,05 6674,7 2,44 7286,7 2,23 11 885,9 2,88 
фінансування 
Примітки: 1) – інформація зазначена без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополь та зони проведення 
антитерористичної операції. 
Джерело: складено автором на основі [37] 
78 
 
75 
Аналіз структури капітальних інвестицій табл. 2.15 ілюструє, що з 2016 
по 2021 рр. основна частка фонду капітальних інвестицій формується за власні 
кошти підприємств та організацій (60-70 %), коштів населення на будівництво 
житла (12 %), кредитів банків та інших позик (приблизно 7-15 %), 1-5 % 
припадає на кошти з державного бюджету, 2-9 % – кошти місцевих бюджетів та 
1-3,9 % – кошти іноземних інвесторів [37]. Динаміка капітальних інвестицій у 
будівництво нерівномірно зростає, що спостерігається з рис. 2.15. 
60000 
50000 52176,2 
  43463,7 44444 
40760,3 40796,2
Капітальні 4 0000 
36056,7 
інвестиції, 3 0000 29767 31990,8 
млн.грн 20000 
10000 
0 
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
роки 
 
Рис. 2.15. Динаміка капітальних інвестицій у будівництво  
з 2014 по 2021 рр. 
Джерело: складено автором на основі [37] 
 
Окреслена статистична інформація засвідчує кризові явища в розвитку 
будівельного комплексу, що тримається переважно за рахунок інвестиційних 
коштів підприємств та населення для будівництва під власні потреби. 
Середньорічний темп приросту капітальних інвестицій у будівництво за 
період з 2014 по 2021  рр. становив 8,3 %. Це позитивна тенденція, однак вона 
не відповідає темпам і потребам розвитку як будівельного сектора, так і 
суспільства в цілому. Регіональна динаміка фіксує найбільше зростання 
капітальних інвестицій порівняно з аналогічним періодом 2020 р. в Запорізькій 
(65 %), Тернопільській (64 %) і Закарпатській (46,4 %) областях. Спад 
капітальних інвестицій відзначено в Київській (-7,4 %), Миколаївській (-2,5 %) і 
76 
Волинській (-1,2 %) областях [37]. У процесах розподілу капітальних 
інвестицій спостерігається яскраво виражена асиметрія (рис. 2.16). 
Найбільша частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди 
станом на кінець 2021 р. припадає на м. Київ – 22,57 % (11 777,810 млн. грн.), 
Київську – 17,29 % (9022,466 млн. грн.), Львівську – 9,52 % (4966,264 млн. 
грн.), Харківську – 7,25 % (3780,238 млн. грн.) області [37].  
м.Київ 22,57
Чернігівська 1,11
Чернівецька 1,74
Черкаська 1,26
Хмельницька 1,64
Херсонська 0,74
Харківська 7,25
Тернопільська 2,82
Сумська 1,00
Рівненська 2,91
Полтавська 3,01
Одеська 5,42
Регіон Миколаївська 1,12
Львівська 9,52
Луганська 0,24
Кіровоградська 0,55
Київська 17,29
Iвано- 4,91
Запорізька 0,55
Закарпатська 3,91
Житомирська 1,34
Донецька 0,89
Дніпропетровська 2,11
Волинська 3,49
Вінницька 2,59
0,00 5,00 10,00 15,00 20,00 25,00
 Частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди до загального обсягу в 
Україні, %
 
Рис. 2.16. Частка освоєних капітальних інвестицій у будівлі і споруди з 
а регіонами до загального обсягу в Україні, % за 2021 р. 
Джерело: складено автором на основі [37]. 
 
Найвагомішу частку капітальних інвестицій за період з 2014 по 2021 рр. 
(38,31-40,81 % загального обсягу) освоєно в інженерні споруди. Найменшу 
частку капітальних інвестицій становлять житлові будівлі (19,89-32,60 %) [37; 
54].  
Отже, за даними статистики, в будівництво інвестується 12,3 % від 
загального обсягу інвестицій [51], що є недостатнім в умовах існуючих  
економічних потреб розвитку регіонів, зростаючої ролі енергоефективності та 
стрімкого розвитку світових трендів у будівництві. Окрім цього, ця галузь 
забезпечує робочими місцями величезну кількість людей (оскільки охоплює 
значний масив виробничих підприємств), створює умови для комфортної праці 
та життя людини.  
77 
Відповідно, розвиток будівельних кластерів, створення на рівні держави 
та регіонів умов для їх існування дасть змогу підняти галузі матеріального 
виробництва, що є складовими будівельного комплексу на новий рівень. 
4. Аналіз кадрового забезпечення будівельного комплексу. Цікавим 
явищем є зайнятість населення в будівельній сфері (табл. 2.16, рис.2.17) [21]. 
Так, за даними табл. 2.16 та рис.2.17, зайнятість населення в будівництві станом 
на кінець 2021 р. становила 644,5 тис. осіб, що у відсотковому співвідношенні – 
3,95 % [21]. 
 
70000
60000
50000
осіб 40000
30000 Ряд1
20000
10000
0
регіон
 
Рис. 2.17. Кількість зайнятих працівників на підприємствах будівельного 
комплексу в регіональному розрізі станом на початок 2021 р., осіб 
Джерело: складено автором на основі [21] 
 
Проте зазначені цифри не враховують відсоток неформальної зайнятості, 
яка є поширеною у будівельній галузі. За приблизними оцінками Державної 
служби статистики України, він становить 15,5 % станом на кінець 2020 р. На 
сьогодні ця тенденція не зазнала значних змін [21]. 
Рисунок 2.17 ілюструє нерівномірний розподіл зайнятих працівників на 
підприємствах будівельного комплексу по регіонах України, що відповідає 
розташуванню виробничих потужностей будівельного комплексу та 
формуванню платоспроможного попиту на послуги будівельної сфери. 
Вінницька
Волинська
Дніпропетров
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-
Київська
Кіровоградсь
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільськ
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м.Київ
78 
Таблиця 2.16 ‒ Зайняте населення за видами економічної діяльності у 2014–2021 рр., тис. осіб 
Показники 2014 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. 2021р. 
Усього зайнято 19 261,4 19 314,2 18 073,3 16 443,2 16 276,9 
Будівництво 836,4 841,1 746,4 642,1 644,5 
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів 
4160,2 4269,5 3965,7 3510,7 3516,2 
і мотоциклів 
Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська 
1150,9 1163,6 1113,4 998,0 997,2 
діяльність 
Тимчасове розміщування й організація харчування 326,7 328,9 309,1 277,3 276,7 
Інформація та телекомунікації 297,9 299,9 284,8 272,9 275,2 
Фінансова та страхова діяльність 315,8 306,2 286,8 243,6 225,6 
Операції з нерухомим майном 322,2 314,3 286,1 268,3 255,5 
Професійна, наукова та технічна діяльність 504,1 493,6 456,0 422,9 428,1 
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного 
343,9 343,3 334,3 298,6 304,3 
обслуговування 
Державне управління й оборона; обов’язкове соціальне 
1003,62 962,3 959,52 974,52 973,1 
страхування 
Освіта 1633,2 1611,2 1587,7 1496,5 1441,4 
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 1181,4 1171,8 1150,5 1040,7 1030,4 
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок 225,6 226,5 221,2 207,9 201,6 
Інші види економічної діяльності 414,3 423,0 382,2 344,7 345,8 
Джерело: складено автором на основі [21] 
77 
 
79 
Подолання проблеми неформальної зайнятості можливе в рамках 
визначення та реалізації завдань кластерної політики регіонального розвитку 
будівельного комплексу з елементами які стосуються управлінського впливу на 
розвиток людського капіталу, що передбачає заходи щодо підвищення якості 
освіти за профілем кластеру, програми підвищення кваліфікації, програми 
соціального розвитку, стимулювання припливу фахівців з інших регіонів і з-за 
кордону. 
З огляду на диспропорційний розвиток будівельного сектору в розрізі 
регіонів вбачається за доцільне розглянути інтегральні індекси, які 
запропоновані та апробовані в аналітиці Пиндою Ю.В. за наступними 
компонентами як (табл.. 2.17): 
трудо-ресурсна, що враховує такі статистичні показники як: кількість 
зайнятого населення у будівництві на 1000 осіб наявного населення, осіб; 
середньомісячна номінальна заробітна плата працівників у будівництві, грн; 
частка у структурі грошових витрат домогосподарств будівництва житла, %; 
коефіцієнт доступності житлової нерухомості [42, c.90]; 
продуктивно-результативна, яка ґрунтується на таких статистичних 
показники як: обсяг виконаних будівельних робіт під час будівництва житлових 
будівель, грн на 1 особу; обсяг виконаних будівельних робіт під час 
будівництва нежитлових будівель, грн на 1 особу; обсяг виконаних будівельних 
робіт під час будівництва інженерних споруд, грн на 1 особу; прийняття в 
експлуатацію житла в міських поселеннях на 1000 осіб, м2 загальної площі; 
прийняття в експлуатацію квартир на 10000 осіб, од.; прийняття в експлуатацію 
житла у сільській місцевості на 1000 осіб, м2 загальної площі [42, c.90]; 
сировинно-ресурсна; 
фінансово-інвестиційна;  
зовнішньо-економічна [42, c. 90.]. 
Такий підхід є більш інформативним, оскільки кожна компонента 
відзначається різним ступенем впливу на розвиток будівельного сектору та 
дозволяє визначити регіони лідери та аутсайдери. 
80 
Таблиця 2.17 – Інтегральні індекси розвитку компонент будівельного 
сектору, 2021 рік 
Область Інтегральні індекси розвитку компонент БС 
трудо- продуктивно- сировинно- фінансово- зовнішньо- 
ресурсна результативна ресурсна інвестиційна економічна 
Вінницька 0,397 0,262 0,018 0,092 0,012 
Волинська 0,410 0,308 0,034 0,061 0,006 
Дніпропетровська 0,565 0,185 0,047 0,110 0,002 
Донецька 0,290 0,022 0,004 0,100 0,032 
Житомирська 0,417 0,146 0,109 0,085 0,071 
Закарпатська 0,499 0,200 0,021 0,061 0,036 
Запорізька 0,544 0,081 0,035 0,010 0,017 
Івано-Франківська 0,061 0,413 0,026 0,158 0,019 
Київська 0,450 0,828 0,212 0,048 0,015 
Кіровоградська 0,451 0,281 0,048 0,085 0,005 
Луганська 0,372 0,020 0,001 0,019 0,042 
Львівська 0,444 0,457 0,173 0,177 0,011 
Миколаївська 0,484 0,180 0,063 0,296 0,028 
Одеська 0,365 0,420 0,010 0,185 0,005 
Полтавська 0,496 0,285 0,039 0,083 0,009 
Рівненська 0,582 0,283 0,034 0,138 0,012 
Сумська 0,639 0,155 0,013 0,051 0,010 
Тернопільська 0,427 0,348 0,052 0,269 0,007 
Харківська 0,616 0,232 0,028 0,204 0,020 
Херсонська 0,346 0,105 0,008 0,104 0,319 
Хмельницька 0,415 0,379 0,102 0,100 0,012 
Черкаська 0,474 0,127 0,030 0,045 0,101 
Чернівецька 0,672 0,313 0,030 0,039 0,035 
Чернігівська 0,432 0,181 0,008 0,067 0,002 
Джерело: розроблено за даними:[42] 
 
За результатами розрахунків простежується диференціація розвитку 
будівництва за різними компонентами в регіональному розрізі: 
трудоресурсна – характеризується найбільшими значеннями інтегральних 
індексів, тобто найвагомішим впливом на розвиток будівельного сектору в усіх 
регіонах; найбільші значення відзначаються у Дніпропетровській (інтегральний 
індекс становить 0,565), Запорізькій (0,544), Рівненській (0,582), Сумській 
(0,639), Харківській (0,616) та Чернівецькій (0,672) областях [42, c. 92]; 
продуктивно-результативна – відзначається також вагомим впливом на 
розвиток сектору в більшості областей, проте в деяких регіонах інтегральні 
індекси є відносно низькими, зокрема у Запорізькій (0,081), за рахунок низьких 
обсягів житлового будівництва, та, відповідно, Донецькій (0,022) і Луганській 
81 
(0,020) областях (унаслідок проведення на їх території воєнних дій) [42, c. 92]; 
сировинно-ресурсна – загалом низький рівень інтегральних індексів даної 
компоненти свідчить про відносно сприятливішу для декількох регіонів 
природно-ресурсну забезпеченість щодо видобування будівельної сировини та 
виробництва базових будівельних матеріалів, зокрема у Житомирській (0,109), 
Київській (0,212), Львівській (0,173) та Хмельницькій (0,102) областях [42, c. 
92]; 
фінансово-інвестиційна – переважно низький рівень інтегральних 
індексів; передумовами для їх відносно вищих рівнів у Дніпропетровській 
(0,110), Івано-Франківській (0,158), Львівській (0,177), Миколаївській (0,296), 
Одеській (0,185), Рівненській (0,138), Тернопільській (0,269) та Харківській 
(0,204) областях стали сприятливий фінансовий стан будівельних підприємств 
та висока галузева інвестиційна спроможність у цих регіонах [42, c. 92]; 
зовнішньоекономічна – найнижчий рівень інтегральних індексів 
зумовлений вагомою часткою імпорту будівельних матеріалів і послуг та 
мізерними обсягами їх експорту, крім Херсонської (0,319) та Черкаської (0,101) 
областей [42, c. 92]. 
Доведено, що розвиток вітчизняного будівництва має територіальну 
специфіку, оскільки регіони різняться за їх географічними, соціально- 
економічними, демографічними, сировинно-ресурсними особливостями та 
володіють відповідно різними потенціалами. За результатами інтегрального 
оцінювання розвитку компонент, можна зробити висновки щодо ступеня 
використання потенціалу розвитку будівельного сектору в розрізі регіонів 
України. 
Дослідження та проведені розрахунки Пинди Ю.В., дозволяють 
класифікувати регіони України за рівнем ефективності розподілу й 
використання будівельного потенціалу крізь призму економічного розвитку. 
Відповідно до результатів виокремлено області з: 
високим рівнем ефективності використання потенціалу розвитку 
будівельного сектору, значення коефіцієнта яких становить 1 чи близьке до 1 
82 
(Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, 
Тернопільська, Херсонська, Чернівецька); 
середнім рівнем ефективності, значення коефіцієнта є дещо більшим за 1 
(Вінницька, Київська, Львівська, Одеська, Сумська, Хмельницька, 
Чернігівська); 
низьким рівнем ефективності, де значення коефіцієнта суттєво перевищує 
1 (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, 
Харківська, Черкаська) [42, c. 93]. 
Відповідно до даних результатів до першої групи увійшли регіони 
України з низьким соціально-економічним розвитком, проте наявний 
будівельний потенціал у контексті економічного розвитку вони розподіляють та 
використовують відносно ефективно. Натомість, високорозвинуті області 
виявилися неспроможними ефективно розподіляти ресурси та використовувати 
відповідний потенціал. 
 
2.3. Оцінка потенціалу інноваційного розвитку підприємств будівельного 
комплексу України 
 
Якщо розглядати період з 2013 р., то науково-технічна й інноваційна 
діяльність у сфері будівництва та промисловості будівельних матеріалів 
здійснювалася відповідно до положень законів України «Про інноваційну 
діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», 
«Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про стандартизацію», 
рішень Уряду, а також частин державних цільових програм [59].  
Станом на сьогодні до державного реєстру включено сім цільових 
програм, головним державним замовником яких є Міністерство будівництва. 
Серед цих програм найважливішими є: комплексна державна програма 
енергозбереження України; програма розвитку водопровідно-каналізаційного 
господарства; програма ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і 
селищах України; програма поводження з твердими побутовими відходами 
[24]. 
83 
Для реалізації затверджених пріоритетних напрямів розпочато 
розроблення Програми сприяння розвитку інноваційної діяльності в 
будівництві. Зміст цієї програми полягає у визначенні комплексу умов, 
поступова реалізація яких відповідно до визначених у Програмі етапів 
сприятиме розвитку інноваційної діяльності в будівельному комплексі України 
[24]. Однак динаміка інноваційного розвитку будівництва є незадовільною 
(табл. 2.18). 
 
Таблиця 2.18 ‒ Патенти на винаходи і корисні моделі в будівництві 
Зміна у 2020 р. до 
Показники 2016 р. 2017 р. 2018 р. 2019 р. 2020 р. 
2016 р., % 
Усього 11 689 10 717 9551 10 208 10 589 90,6 
Будівництво 657 594 467 482 525 79,9 
Частка до загальної 
5,62 5,54 4,89 4,72 4,96 83,2 
кількості, % 
Джерело: складено автором на основі [52, с. 62] 
 
Аналіз табл. 2.16 демонструє, що протягом 2016–2019 рр. спостерігалося 
поступове зменшення патентів на винаходи та корисні моделі в будівництві на 
20,1 %, порівнюючи з 2016 р. Питома вага патентів на винаходи і корисні 
моделі в будівництві становить 4,72 % від загальної кількості по Україні (що 
видані за технічними напрямами відповідно до методики Всесвітньої 
організації інтелектуальної власності (ВОІВ)  (національні власники)). Лише у 
2020 р. спостерігається незначне підвищення показника до 4,96 %. 
Експерти виокремлюють два основні напрями інноваційного процесу, що 
мають безпосереднє відношення до будівництва [16]: 
зростання питомої ваги інноваційно-орієнтованих підрядних робіт (тобто 
будівельно-монтажних робіт, що безпосередньо забезпечують впровадження 
нової техніки, нових технологій чи виробництва нових продуктів) у загальному 
обсязі будівельно-монтажних робіт; 
інноваційна перебудова самої будівельної сфери (інноваційне технічне 
оснащення будівельно-монтажних робіт, технологічні інновації, інновації в 
сфері організації й управління будівельно-монтажними роботами). 
84 
Статистичне відображення інноваційної діяльності будівельного 
комплексу окреслено слабо, відсутній регіональний огляд інноваційної 
активності підприємств будівельного комплексу, що ускладнює процеси 
визначення пріоритетів інноваційного розвитку. Однак окреслені процеси 
дають можливість визначити організаційний напрям завдання інноваційної 
політики, що полягає у формуванні інформаційної бази щодо інноваційної 
діяльності будівельного комплексу та світових трендів розвитку, а також 
підтримці: підприємницьких ініціатив зі створення бізнес-інкубаторів за 
профілем будівельного кластеру; венчурних фондів; зниження 
адміністративних бар’єрів кластероутворення; доступності та спрощення 
процедур отримання кредитних коштів тощо.  
Зміна вимог до організації будівельного виробництва, перехід на 
європейські стандарти (особливо в сфері енергоефективного будівництва, 
модернізації та реконструкції будівель та споруд), поява нових світових трендів 
у будівельній сфері ставлять перед будівельним комплексом України нові 
завдання. Для їх вирішення Україна має могутній ресурсний потенціал, що 
відкриває перспективи інноваційної співпраці будівельного комплексу 
з енергетичною, ІТ та іншими суміжними галузями для реалізації інноваційних 
проектів у сферах нерухомості, інфраструктурного забезпечення та 
ландшафтного дизайну. Інтеграція спільних зусиль у напрямі активізації 
інноваційної діяльності визначить пріоритетні напрями кластеризації 
будівельного комплексу України. 
Подолати кризові явища в економіці та залучити іноземні інвестиції 
допоможе розвиток вітчизняного будівельного комплексу. На цьому 
наголосили учасники Будівельного конгресу в межах міжнародної виставки 
Kyiv Build Ukraine [30]. Будівельний комплекс є унікальною та перспективною 
сферою для інноваційної діяльності. Це було зазначено в рамках форуму 
«Ukraine Davos Nights» (2017 р.), на якому було презентовано можливості 
міжнародної співпраці у сфері венчурних інвестицій: ІТ, будівництво, космос, 
енергетика, сільське господарство, біотехнології, екологія [4]. 
85 
Актуалізація розвитку вітчизняних підприємств будівельного комплексу 
за принципами «зеленого» будівництва (енергоефективності, екологічності, 
інноваційності) дасть можливість виробникам будівельних матеріалів 
підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і зайняти додаткові позиції 
на світовому ринку будівельних матеріалів. 
Аналіз будівельного комплексу України за окресленими напрямами 
(формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-правовий простір 
технічного регулювання в будівництві; виробничої ефективності; фінансової та 
інвестиційної діяльності; кадрового забезпечення; інноваційної діяльності) дав 
змогу визначити такі напрями завдань інноваційної політики: 
інтеграційний – інтеграція діяльності окремих міністерств і відомств в 
реалізації принципів інноваційної політики; 
координаційний – забезпечення координаційного управління розвитком 
будівельного комплексу та реалізацією кластерних ініціатив, що дозволить 
отримати додаткові ефекти від виробничої діяльності підприємств будівельної 
сфери; 
узгодження цілей інноваційного розвитку будівельного кластеру і його 
учасників з цілями соціально-економічного розвитку всього регіону, що дасть 
можливість подолати виявлені регіональні диспропорції;  
кадровий – розвиток людського капіталу, що передбачає заходи щодо 
підвищення якості освіти за профілем будівельного кластеру, програми 
підвищення кваліфікації, стимулювання припливу фахівців з інших регіонів і з-
за кордону; 
організаційний – підтримка бізнес-ініціатив, що передбачає створення 
бізнес-інкубаторів за профілем кластеру, венчурних фондів, сприяння доступу 
до кредитних ресурсів, спрощення процедур реєстрації компаній, зниження 
адміністративних бар’єрів. 
У 2020 році відбулися зміни та потрясіння, що пов’язані з коронакризою, 
які позначились і на будівельній сфері. Якщо розглядати ринок первинної 
нерухомості, то у 2020 році актуальними були наступні світові тренди, які 
86 
умовно можна поділити на чотири блоки: перший блок ‒ тренди в будівництві 
та архітектурі; другий  блок ‒ еко-тренди; третій блок ‒ інфраструктурні 
тренди; четвертий блок ‒ тренди клієнтоорієнтованості, які зорієнтовано на 
виявлення та задоволення наявних і майбутніх потреб, зростання якості 
взаємовідносин із клієнтами та адаптацію комунікаційних ланцюгів і 
внутрішніх бізнес-процесів до споживчих запитів, генерування стратегічних 
конкурентних переваг та підвищення прибутковості будівельного 
підприємства. Кластеризація будівельного комплексу також є трендом 
інноваційного розвитку. Серед актуальних і пріоритетних трендів кластеризації 
української будівельної галузі є кластерні ініціативи, що пов’язані з питаннями: 
розробки та організації ландшафтного дизайну; інфраструктурного 
забезпечення життєдіяльності регіонів; розробки новітніх ресурсо- та 
енергоефективних будівельних матеріалів, технологій. Окреслені інноваційні 
тренди розвитку будівельного комплексу в Україні є пріоритетними та 
відповідають потребам ринку. Їх реалізація дає змогу підвищити 
конкурентоспроможність будівельних підприємств, усунути диспропорції та 
архітектурну одноманітність в розвитку територій, організувати життєвий 
простір суспільства відповідно до потреб та викликів сьогодення. 
 
Висновки за розділом 2 
 
Будівельний комплекс в Україні не є досить розвиненим та 
конкурентоспроможним. Насамперед це пояснюється низькою інноваційною 
активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку регіонів, які 
поділяються на лідерів та аутсайдерів. Так, регіони лідери працюють більш 
потужні організації, відповідно, будівництво і тому числі з урахування 
сучасних інноваційних трендів перебуває на більш високому рівні. При цьому в 
інших регіонах спостерігається майже постійна нестача фінансування. До того 
ж, суттєва різниця у рівні інвестування ще більше поглиблює кризу 
диспропорційного інноваційного розвитку будівельної сфери. Наведені 
спостереження свідчать про те, що за збереження такого розподілу 
87 
інвестування за регіонами неможливо очікувати рівномірного та стабільного 
розвитку будівництва за всіма регіонами країн, що відповідно відобразиться на 
загальному результаті, який нині не є оптимальним. Загалом потенціал 
інноваційного розвитку будівельного комплексу у Україні доволі значний, 
реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню таких інноваційних трендів, 
таких як розробка та організація ландшафтного дизайну; інфраструктурного 
забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх ресурсо- та 
енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є визнаними у світі 
та сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального складника в 
країні. 
Проблеми, що стоять в Україні на шляху інноваційного розвитку 
підприємств будівельного комплексу та просування інноваційних трендів на 
ринок є надзвичайно гострими й актуальними. Їх розв‘язання стане  реальним 
за умови наявності нормативно-правової бази, яка стимулюватиме роботу всіх 
сфер підприємств будівельного комплексу на засадах гармонізації з 
європейськими та світовими стандартами, а також запровадження принципово 
нового інвестиційного механізму, що забезпечуватиме надходження до цієї 
сфери економіки коштів з різноманітних джерел фінансування: державних, 
приватних, комерційних, іноземних. 
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ПП «НАДІЯ» 
м. Черкаси. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції рівномірно 
зростаюча. Так у 2021 році в порівнянні з 2019 роком відбулось збільшення 
виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн.., (середньорічний 
темп приросту 7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої продукції 
складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами та 
зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентоспроможності ПП «НАДІЯ» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів.  
88 
РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ОЦІНКИ ТА ЕФЕКТИВНОГО 
ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 
 
3.1 Рекомендації щодо оцінки, формування та використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України 
 
За результатами проведеного аналізу та оцінк потенціалу розвитку 
будівельного комплексу  регіонів України з’ясовано, що інноваційна діяльність 
будівельних підприємств в Україні має такі особливості: значна тривалість 
операційного циклу (високий рівень ризикованості інновацій, довготривалий 
життєвий цикл інновацій та тривале отримання ефекту від впровадження 
інновацій); висока капіталомісткість (фінансування процесу впровадження 
інновацій із зовнішніх джерел); складність процесу впровадження інновацій; 
структура операційного циклу.  
Незважаючи на широке коло виявлених проблем у розвитку будівельного 
комплексу України, можна констатувати, що будівельні підприємства мають 
здатність функціонувати навіть у таких складних умовах, тому спрямування 
зусиль на розв’язання окреслених проблем шляхом підвишення ефективності 
процесів оцінки та формування інноваційного потенціалу сприятиме 
стабільному розвитку будівельної сфери. Тому розробка рекомендацій щодо 
управління потенціалом інноваційного розвитку будівельного комплексу 
регіонів України є актуальним напрямом дослідження. 
Тому, проведена попередня оцінка вимагає формування комплексного 
підходу до управління інноваційним потенціалом будівельного комплексу 
країни, що сприятиме успішному веденню будівельного бізнесу на основі 
впровадження інноваційних та інформаційних технологій, що забезпечить 
зростання кадрового та наукового потенціалу, рентабельності підприємств та в 
результаті підвищення якості та комфорту середовища життєдіяльності 
громадян відповідно задоволення їх потреб та інтересів. 
89 
Процес формування та ефективного використання інноваційного 
потенціалу в будівництві повинен відповідати одному або декільком з 
наступних критеріїв:  
спрощувати та прискорювати процес будівництва; 
знижувати собівартість будівництва чи експлуатаційні витрати; 
підвищувати енергоефективність будівлі (споруди); 
збільшувати життєвий цикл будівлі (споруди). 
Найбільш актуальні для будівельного комплексу наступні інноваційні 
напрями для впровадження: 
адитивні технології, включаючи технології 3D-друку; 
технології виробництва нових будівельних матеріалів; 
комп'ютерні та когнітивні технології; 
технології штучного інтелекту; 
технології префабрикованого модульного будівництва; 
технології автоматизації процесів будівництва та застосування 
роботизованих комплексів; 
технології доповненої та віртуальної реальності; 
«зелені» та безвідходні технології; 
технології створення енергоефективних будівель; 
природоподібні та конвергентні технології будівництва; 
технології рециклінгу будівельних відходів; 
комплексні технології «розумного міста», технології конвергенції 
кіберфізичних систем; 
когерентні технології цифрового моделювання повних циклів творчої 
діяльності тощо. 
Головною перешкодою для формування, розвитку та впровадження 
інноваційного потенціалу в будівельній сфері є відсутність чіткої державної 
політики в галузі будівництва. Прогресивні технології проєктування і 
будівництва, що з'явилися, не забезпечені нормативно-правовою базою, що 
унеможливлює їх до впровадження. Так, в Україні  практично відсутня система 
90 
сучасного технічного регулювання та економічного стимулювання інновацій у 
будівництві. 
Головним драйвером будівельного ринку України можуть стати 
«дорожня карта» з формування, розвитку та реалізації інноваційного 
потенціалу в будівельній сфері, стратегії, регіональні програми, однак, вони 
повинні бути доповнені сучасним інструментарієм державного стимулювання 
розвитку та впровадження інноваційних технологій у будівництві. Необхідна 
державна політика, стратегічним напрямом якої повинні бути формування, 
розвиток та захист будівельного ринку, вдосконалення регуляторної діяльності 
та посилення інноваційної спрямованості програм з підтримки малого та 
середнього підприємництва, вдосконалення інфраструктури та підвищення 
конкурентоспроможності підприємств будівельного комплексу з урахуванням 
регіональної спеціалізації та орієнтацією їх роботи не тільки на внутрішній, але 
й зовнішні ринки. 
Тому доцільно у рамках стратегічного та програмного підходу до 
розвитку будівельного комплексу, розробити комплекс заходів: державного 
контролю за дотриманням вимог енерго- та споживання ресурсів, екологічної 
безпеки; державної підтримки та економічного стимулювання впровадження 
інновацій. 
Для реалізації стратегічних інноваційних цілей та ефективного 
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельного комплексу 
регіонів України визначено такі напрями (табл.3.1). 
На основі запропонованих рекомендацій щодо реалізації стратегічних 
інноваційних цілей та ефективного використання потенціалу інноваційного 
розвитку будівельного комплексу можна спрогнозувати сценарії його розвитку:  
базовий, який полягає у динамічному прогресі, відповідно до 
інноваційних трендів світової та національної економіки на основі залучення 
наявного потенціалу інноваційного розвитку територій та підприємств 
будівельного комплексу;  
91 
інерційний, який передбачає статичний розвиток комплексу з незначною 
зміною його кількісних показників. 
 
Таблиця 3.1 ‒ Рекомендації щодо реалізації стратегічних інноваційних 
цілей та ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку БК  
Напрямок Очікуваний результат 
1 2 
Перехід від галузевого управління кількісними показниками до управління якістю та 
асортиментом будівельних матеріалів 
Видання актуалізованих стандартів та правил Виведення на ринок інноваційних продуктів 
для застосування у будівництві, а також їх відповідних світовим стандартів якості. Вибір 
гармонізація з європейськими стандартами споживачами матеріалів не за ціновими 
Сертифікація продукції (перегляд критеріїв, факторами, а за критеріями забезпечення 
додаткових властивостей, що створюють якості та репутації забудовника. Виробництва 
нову якість життя). більшої частини підприємств зможуть 
Встановлення технічних параметрів  використовувати найкращі технології. 
запровадження інноваційних трендів в Виконавець вимог має можливість вибрати 
будівельній сфері власні кошти досягнення параметричних 
показників або скористатися схваленими 
нормами та стандартами 
Вдосконалення регуляторної діяльності 
Підготовка пропозицій щодо питань, Удосконалення правового регулювання 
пов'язаних з удосконаленням нормативно- будівельної діяльності. Розробка та 
правової бази впровадження регіональних норм технічного 
Розробка та впровадження регіональних регулювання.  
норм технічного регулювання. 
Економічне стимулювання впровадження інноваційних рішень у будівництві 
Дотації, субсидування, пільгові кредити, Масове впровадження «зеленого 
податкові відрахування, що стимулюють будівництва», енергоефективного та 
програми для споживачів за умови екологічного. 
закріпленого на державному рівні базового 
рівня енергоефективності 
Створення інститутів розвитку 
Створення спеціалізованого інституту Моніторинг світового ринку інновацій у 
розвитку інноваційних технологій у будівництві, база даних з технологій та 
будівництві. компаній. Дослідження та розробки, розвиток 
 вітчизняних технологій. Участь у створенні 
повноцінної стратегії розвитку ринку 
будівництва регіону та структурної 
політикидержави на цьому ринку. 
Підтримка малого та середнього бізнесу як основи для сталого розвитку промисловості 
будівельних матеріалів 
Створення умов (будівельні кластери, Збільшення кількості організацій, які 
особливі економічні зони), за яких здійснюють інновації у будівельній сфері. 
підприємства промисловості будівельних Підвищення конкурентоспроможності 
матеріалів малого та середнього бізнесу підприємств будівельного комплексу та 
отримають державну підтримку їхньої орієнтація їх роботи не тільки на  внутрішній, 
виробничої діяльності на рівні з великими але й зовнішні ринки. 
підприємствами. 
92 
Продовження табл. 3.1 
1 2 
Запуск всіх інструментів та заходів  
держпідтримки, спрямованих на посилення 
експортних можливостей окремих 
підприємств будівельного комплексу 
Формування середньострокових та 
довгострокових прогнозів щодо попиту та 
пропозиції з метою реалізації сценарних 
умов, а також з метою прийняття рішень про 
доцільність надання державної підтримки під 
час здійснення окремих проєктів та 
створення нових виробництв. 
Удосконалення податкових умов для ведення 
інноваційної діяльності, що передбачає 
стимулювання витрат будівельних 
підприємств на технологічну модернізацію. 
 
Базовий сценарій інноваційного розвитку будівельного комплексу 
орієнтований на модернізацію та технологічне переозброєння діючих 
виробництв та оновлення основних фондів, максимальне використання 
ресурсів, підвищення конкурентоспроможності та експортних можливостей 
підприємств. 
Процес реалізації стратегічних заходів використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу України потребує його 
комплексної оцінки. Тому рекомендуємо проводити таку оцінку за допомогою 
наступного методичного підходу (рис.3.1). 
Рекомендований методичний підхід до оцінки потенціалу інноваційного 
розвитку будівельного комплексу надасть в подальшому можливість проводити 
один із напрямків діагностування та визначення пріоритетів інноваційного 
розвитку регіонів, формуванню «дорожніх карт» розвитку будівельного  
комплексу України. Такий підхід формує платформу подальшого оцінювання 
не лише будівельного комплексу, а й інших сфер діяльності за умов доповнення 
показниками.  
Більш детально систему показників кількісної оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу розглянемо за допомогою 
таблиці 3.2. 
93 
І. КІЛЬКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ІНОВАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І. ЯКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ  
за групами показників  за групами показників  
(по регіонах): (експертна оцінка по регіонах ) 
1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ: 1. РІВЕНЬ ЯКОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ БУДІВЕЛЬНОГО 
науковий потенціал; КОМПЛЕКСУ: 
виробничо-технологічний потенціал; 
якість нормативно-правової бази інноваційної політики; 
людський потеніал; 
якість організаційного забезпечення інноваційної політики 
інформаційний потенціал; 
фінансово-економічний потенціал 
2. РІВЕНЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАХИСТУ 
наявність та кількість інформаційно-активних підприємств будівельної 
2. РІВЕНЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ та суміжних галузей;  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ: наявність системи захисту інформації 
рівень активності, що пов’язана з технологічними і нетехнологічними 
інноваціями; 3. ЯКІСНІ ПАРАМЕТРИ ЗАЙНЯТОСТІ В ІННОВАЦІЙНОМУ 
рівень інноваційної активності малого бізнесу; СЕРЕДОВИЩІ РЕГІОНУ: 
рівень інноваційної результативності  відносний рівень ціни інноваційної праці  
захищеність зайнятого населення 
ІІ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ 
 КОЖНОЇ ГРУПИ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ  ІІ. РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ ЗА ВИЗНАЧЕНО 
ШКАЛОЮ ГРАДАЦІЇ 
ІІІ. РОЗРАХУНОК ІНДЕКСУ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО 
СЕРЕДОВИЩА (IIC) 
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ  БК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 
 
Рис. 3.1 Методичний підхід до оцінки потенціалу інноваційного розвитку 
 будівельного комплексу регіонів України 
Джерело: Складено автором на основі  [44, с. 190] 
 94 
Таблиця 3.2 ‒ Система кількісних показників оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу 
Показник (од. Методика розрахунку 
виміру - 
коефіцієнт) 
1 2 
І.Інноваційний потенціал інноваційного середовища 
1.1.  Науковий Рівень зайнятих у високотехнологічних і середньо технологічних, 
потенціал  високого рівня галузях промислового виробництва в загальній 
чисельності зайнятих в економіці регіону,%; 
Частка зайнятого населення в наукоємних галузях сфери послуг від 
загального числа зайнятих в економіці регіону,%; 
Доля співробітників, що займаються дослідженнями і розробками, від 
загального числа зайнятих,%; 
Питома вага осіб у віці до 39 років в чисельності дослідників,% ; 
Питома вага осіб, які мають вчений ступінь, в чисельності 
дослідників,%; 
Наукові публікацій в розрахунку на 10 осіб;  
Кількість патентних заявок, пов’язаних з винаходами, які подані в 
Укрпатент національними заявниками, в розрахунку на 1 млн. чол. 
економічно активного населення регіону; 
Кількість створюваних технологій в передовому виробництві в 
розрахунку на 1 млн. чол. економічно активного населення регіону; 
Величина прибутку від продажу технологій за кордон в розрахунку на 
1 тис. грн. ВРП (валового регіонального продукту). 
1.2. Виробничо- Питома вага вартості інноваційно-активних підприємств у загальній 
технологічний вартості основних виробничих засобів регіону; 
потенціал  Ступінь зносу основних виробничих засобів в %; 
Питома вага обладнання віком до 5 років в загальній його вартості; 
Вартість основних виробничих засобів підприємств промисловості; 
Вартість основних виробничих засобів підприємств промисловості в 
розрахунку на одну тисячу зайнятих в господарському комплексі 
регіону; 
Кількість інноваційних заходів, спрямованих на підвищення 
ефективності виробництва; 
Виробництво нових видів продукції і підвищення 
конкурентоспроможності; 
Продуктивність праці інноваційно-активних підприємств. 
1.3.  Людський Рівень смертності та народжуваності населення регіону; 
потенціал Рівень освіти населення; 
Рівень добробуту населення регіону; 
Зайнятість населення регіону. 
1.4. Інформацій Частка підприємств, яка використовує Інтернет, від загального 
ний потенціал числа,%; 
Частка населення, що має доступ до Інтернету в домашніх 
господарствах, в чисельності опитаних у віці 18-74 років, %; 
Частка витрат на інформаційні, комунікаційні технології та системи 
захисту інформації до ВРП, % . 
 95 
Продовження табл.3.2 
1 2 
1.5.  Фінансово- Внутрішні витрати, пов’язані з дослідженнями, розробками в 
економічний процентах до ВРП, %; 
потенціал Внутрішні витрати, пов’язані з дослідженнями, розробками в 
розрахунку на одного дослідника; 
питома вага грошових коштів підприємств, які займаються 
підприємницькою діяльністю, пов’язаних з дослідженнями, 
розробками, %; 
Відношення середньомісячної з/п працівників, зайнятих 
дослідженнями і розробками, до середньомісячної номінальної 
нарахованої з/п в регіоні, %; 
Частка витрат, що відносяться до технологічних інновацій до загальної 
суми витрат регіонального бюджету, %; 
Витрати на науку і професійну освіту з регіонального бюджету в% до 
загальної суми витрат бюджету; 
Співвідношення коштів державного, регіонального бюджетів і власних 
коштів підприємства; 
Частка коштів, що спрямовуються в сферу науково-технічних 
розробок та інноваційної діяльності в загальному обсязі витрат 
регіону. 
ІІ. Рівень інноваційної діяльності підприємств будівельного комплексу 
2.1. Рівень Частка підприємств, що займається технологічними інноваціями,% 
      активності, що  Частка підприємств, які здійснюють модернізацію виробництв на 
      пов’язана з  основі інновацій, %; 
      технологіч- Частка підприємств, які здійснювали нетехнологічні (маркетингові) 
      ними і нетех- інновації, від загального числа, %; 
      нологічними  Частка залучених інвестицій в інноваційні технології, %; 
      інноваціями  Частка підприємств, що мають кінцеві інновації, які пов’язані з 
технологією, які розроблені власними силами, від загального числа, %. 
2.2. Рівень Частка малого підприємництва, що займається інноваційною 
       інноваційної  діяльністю, від загального числа, %. 
       активності 
      малого бізнесу  
2.3. Рівень Частка інноваційного товару, роботи, послуги від загального обсягу 
       інноваційної відвантаженого товару, виконаної роботи, послуги, %; 
       результа- Частка впроваджуваних, технологічних змін інноваційних товарів, 
       тивності  робіт, послуг нових для ринку, від загального обсягу відвантаженого 
товару, виконаної роботи, послуги, %; 
Частка підприємств, які оцінили скорочення на матеріальні та 
енергетичні витрати від загального числа підприємств, що 
впроваджують інноваційні технології, %. 
Джерело: [44, c.191]. 
 
У методиці для визначення інтегрального показника оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку наведено комплекс параметрів, що характеризують 
окремі його компоненти, для розрахунку яких можливе використання даних 
державної статистики.  
 96 
У зв’язку з тим, що запропоновані показники для оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку мають різні одиниці виміру та не є співвідносними, 
необхідно привести їх до стандартизованого вигляду. 
Для стандартизації кожної групи системи кількісних показників оцінки 
потенціалу інноваційного розвитку регіону необхідно зробити оцінку 
приватних показників по кожній з двох груп за методикою лінійного 
масштабування: 
Розрахунки слід проводити за формулою:  
 
xi  xi
Х min
i  ,
xi  x
max imin                                           (3.1) 
 
де  – нормоване значення i-го показника для даного регіону;  
xi – абсолютне значення i-го показника для даного регіону;  
ximin  – абсолютне значення i-го показника, що є найменшим серед 
відповідних регіональних показників;  
ximax  – абсолютне значення i-го показника, що є найбільшим серед 
відповідних регіональних показників [43].  
  
xi  xi
Х min
i 1 ,
xi  x
max imin                                         (3.2) 
 
У такий спосіб усі показники приводяться до універсальної розмірності в 
межах шкали (0; 1), що, зрештою, дає можливість перейти безпосередньо до 
обчислення самого індексу оцінки потенціалу інноваційного розвитку (IIП) за 
формулою: 
 97 
 I i
ІІП  ,                                        (3.3) 
n
 
де n- кількість груп показників оцінки потенціалу інноваційного розвитку 
[43].  
 
Запропонована методика базується на оцінці основних факторів 
інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу регіону, що прямо 
або чи опосередковано впливають на процеси формування, розвитку та 
реалізації інновацій в будівельній сфері, незважаючи на це дана методика 
використовує виключно кількісні показники і ігнорує якісні. Її результати 
будуть нести уривчастий характер, недостатню інформативність та не зможуть 
виступати гідною базою для формування передумов ефективного використання 
потенціалу інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу 
України. Тому доцільно також визначити якісні параметри оцінки потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України (табл. 3.3) 
 
Таблиця 3.3 ‒ Якісні параметри оцінки потенціалу інноваційного 
розвитку будівельного комплексу регіонів України 
І. Рівень якості галузевої інноваційної політики   
1 2 
1.1. Якість Наявність спеціалізованого органу, що займається інноваційним 
нормативно- розвитком (підтримкою інновацій) в рамках стратегічного розвитку 
правової бази будівельного комплексу; 
інноваційної Виділення в схемі територіального планування зон пріоритетного 
політики розвитку інноваційної діяльності підприємств будівельної сфери; 
Наявність стратегії або концепції інноваційного розвитку та 
комплексних програм розвитку;  
Наявність законодавчої і нормативно-правової бази, яка містить норми 
заходів та інструментів державної підтримки інноваційної діяльності, 
що є гармонізованими з європейськими та світовими стандартами у 
будівельній сфері; 
Наявність документів, які охороняють інтелектуальну власність. 
1.2. Якість Кількість інститутів регіонального розвитку (фонди, агентства, 
організацій- корпорації розвитку), які сприяють розвитку та підтримують суб’єкти 
ного інноваційної діяльності, що реалізують інноваційні проекти та 
забезпечення просувають інноваційні тренди. 
інноваційної 
політики 
 98 
Продовження табл. 3.3 
1 2 
ІІ. Рівень інформаційного розвитку та захисту  
Наявність та кількість інформаційно-активних підприємств; 
Наявність системи захисту інформації. 
ІІІ. Якісні параметри зайнятості в інноваційному середовищі регіону 
 3.1. Відносний З точки зору відстані від мінімальних державних стандартів; 
        рівень ціни Наявність доплат та надбавок за інноваційну працю. 
        інноваційної 
        праці  
3.2. Захищеність Гідні умови праці , відповідно до санітарно-гігієнічних вимог; 
       зайнятого Рівень охоплення соціальним страхуванням. 
       населення 
Джерело: [44, c.191]. 
 
Якісну оцінку потенціалу інноваційного розвитку будівельного 
комплексу регіонів України доцільно проводити за допомогою методу 
анкетування з подальшим його ранжуванням або експертним методом. 
Рейтингову оцінку зазначених параметрів необхідно проводити за 
наступною шкалою (табл. 3.4). 
 
Таблиця 3.4 ‒ Рейтингова шкала якісної оцінки використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України 
Бальна 
Рівень використання потенціалу інноваційного розвитку 
оцінка 
Підприємства БК не готові до інновацій та 
0-2 дуже слабкий 
впровадження нововведень  
Підприємства будівельного комплексу не в змозі 
2-3 слабкий 
генерувати інновації, нововведення 
Наявні підприємства, що генерують інновації, але, 
впровадження нововведень в діяльність БК можливо 
3-4 пасивний 
за умови цільової політики інституцій інноваційного 
середовища 
Відсутні підприємства, що генерують інновації, однак 
4-6 помірний нововведення, або інноваційні будівельні тренди 
залученні із зовні приживаються 
Підприємства БК здатні генерувати інновації і 
6-8 зростаючий 
сприйнятливі до нововведень 
Стійкий рівень формування та використання  
8-9 активний 
інноваційного потенціалу 
високий рівень формування та використання  
9-10 стрімкий 
інноваційного потенціалу 
Джерело: [44, c.191]. 
 
Таким чином, оцінку ефективності використання потенціалу 
 99 
інноваційного розвитку будівельного комплексу регіонів України слід 
визначати як комплексний параметр, на який впливають як інноваційний 
потенціал регіону, що формує сприятливі умови формування інноваційних 
трендів в будівельній сфері в парадигмі відносин «регіон-галузь», так і 
активність різних економічних суб’єктів, здатних здійснювати інноваційну 
діяльність. У той час, як інноваційний потенціал сприяє готовності підприємств 
до формування інноваційних трендів, показники рівня інноваційної діяльності є 
визначальним фактором оцінки можливостей використання спеціалізованих 
інноваційних систем для формування інноваційного середовища. Комплексна 
оцінка потенціалу інноваційного розвитку будівельної сфери регіонів України з 
урахуванням як кількісних, так і якісних параметрів дозволяє визначити 
ефективність його використання та передумови інноваційного розвитку 
будівельного комплексу взагалі. 
Отже, потенціал інноваційного розвитку будівельного комплексу є тим 
фундаментом, на якому в різних аспектах здійснюється інноваційна діяльність, 
яка може активізувати процеси формування, розвитку та реалізації 
інноваційних трендів в будівельній сфері. Глибокі знання щодо стану 
інноваційного потенціалу певного регіону, надають можливість окреслити 
перспективи його інноваційного розвитку та дозволяють адміністрації регіону 
розробляти і приймати управлінські рішення (з урахуванням місцевої 
специфіки) в напрямку активізації процесів інноваційного розвитку 
підприємств будівельного комплексу.  
 
3.2 Залучення штучного інтелекту у процесах оцінки та ефективного 
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельних підприємств 
 
У зв`язку активізацією інноваційного, інформаційного прогресу та 
надходженнями все більшого обсягу доступних даних, підприємствам постійно 
потрібні нові можливості для оптимізації своєї діяльності та підвищення 
ефективності використання потенціалу інноваційного розвитку. 
 100 
Використовуючи різні методи обробки даних, аналізуючи ринок, конкурентів, 
споживачів та внутрішні ресурси сучасні будівельні підприємства мають 
різноманітні інструменти оцінити свій інноваційний потенціал, з`ясувати стан 
ринку та розробити ефективні стратегії інноваційного розвитку при цьому 
використати штучний інтелект. Технологія штучного інтелекту відкриває перед 
підприємствами будівельного комплексу новітні можливості відслідковування 
та аналізу даних, що дозволяє їм використовувати ці знання для досягнення 
ключових цілей інноваційного розвитку [19, c. 98].  
Штучний інтелект як інноваційна технологія дозволяє підприємствам 
будівельного комплексу: 
надзвичайно швидко реагувати на зміни в попиті на товари та послуги, 
що не лише підвищує їх здатність адаптуватися до нових умов, але й стати 
надзвичайно гнучкими в конкурентному середовищі; 
знизити витрати за рахунок автоматизації більшості бізнес-процесів, що 
призводить до зменшення витрат на робочу силу та ресурси, підвищення 
продуктивності за рахунок оптимізації робочих процесів та збільшення 
продуктивності працівників; 
забезпечити прийняття більш обґрунтованих управлінських рішень на 
основі аналізу великий масив даних [19, c. 99].  
Окреслені  переваги залучення штучного інтелекту у процесах оцінки та 
ефективного використання потенціалу інноваційного розвитку будівельних 
підприємств дозволяють стверджувати, що штучний інтелект є незамінним 
інструментом для сучасних будівельних підприємств.  
Учені-економісти використовують різноманітний набір інструментів для 
оцінки потенціалу інноваційного розвитку будівельних підприємств. На нашу 
думку, найбільш ефективні методи базуються на оцінці результативності 
доступних ресурсів, якими володіє підприємство для забезпечення 
інноваційного розвитку. В основному ці методи використовують цільовий 
підхід до регулювання інноваційного процесу [20, с. 25].  
 101 
Аналіз загального стану потенціалу інноваційного розвитку будівельних 
підприємств регіонів Україні, який було проведено в другому розділі 
дослідження, свідчить про низький рівень порівняно з європейськими 
аналогами. Це переважно пов'язано  з обмеженим застосуванням прогресивних 
технологічних процесів та інновацій. Така ситуація загалом призводить до 
низької конкурентоспроможності будівельної галузі України на світовому 
ринку.  
Завдання формування моделей ефективного використання наявного 
потенціалу інноваційного розвитку в стає ключовим у забезпеченні 
конкурентоспроможності підприємств на будівельному ринку. Шляхом 
ефективного управління інноваційним потенціалом будівельні підприємства 
можуть вирішити низку актуальних проблем та підвищити свою 
конкурентоспроможність за допомогою використання штучного інтелекту.  
Відновлення будівництва має позитивний вплив на життя населення та 
сприяє поліпшенню економіки країни у повоєнні часи. Це створює нові робочі 
місця, сприяє зростанню обсягів виробництва матеріалів та відкриттю нових 
підприємств. Тому важливо бути готовими до процесу відбудови, розуміти 
виклики, що стоять перед нами, і розпочати планування заздалегідь. Розвиток 
будівельної сфери є ключовою метою на шляху до економічного зростання в 
країні та вирішення соціальних проблем. Саме тому важливо зосередити 
зусилля наукових фахівців та практиків на дослідженні можливих шляхів 
вирішення питань щодо оцінки та ефективного використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельних підприємств із залученням штучного 
інтелекту як новітнього тренду в будівельній сфері [8, с. 42-45]. 
Світова практика засвідчує, що штучний інтелект вже  використовують у 
сфері будівництва. Інструменти 3D-моделювання та ШІ співіснують у тісному 
взаємозв’язку. Вже існують програми, що дозволяють користувачам 
відтворювати моделі з кількох простих зображень, а перетворення тексту в 3D 
поступово стає реальністю. В архітектурі, інженерії та будівництві деякі 
компанії вже запускають додатки на кшталт text-to-BIM, що дозволяють 
 102 
користувачам створювати детальні моделі будівель, використовуючи текстові 
підказки та спеціалізовані інструменти BIM CAD. При плануванні та 
проєктуванні будівель майбутнього ще однією величезною тенденцією буде 
мінімізація нових конструкцій. Хоча сьогодні штучний інтелект сприймається 
як засіб для створення нового контенту, при правильному підході його можна 
використати для втілення свіжих концепцій в теперішніх будівлях, мінімізуючи 
помилки та максимізуючи ефективність будівництва без шкоди планеті [8, c. 
43].  
Інтегрування можливостей штучного інтелекту з наявними 
технологічними досягненнями та інноваційними трендами в будівельній сфері 
дозволить містобудівникам змоделювати, як будуть функціонувати наші міста 
після впровадження нового проєкту аби уникнути витрат, виявити проблеми й 
спрогнозувати можливі загрози. Подібні заходи вже запроваджуються в таких 
сферах як автомобілебудування та логістика, де організація може змоделювати 
виробничу лінію в цифровому форматі ще до того, як побудувати або 
встановити окрему одиницю техніки на реальному підприємстві.  
Унікальні можливості в будівельній сфері відкривають інструменти 3D-
моделювання, доповнені штучним інтелектом, що дозволяють отримувати 
досить швидко пропозиції, інформацію та найкращі практики з наявних 
будівель, поданих проєктних пропозицій та людського досвіду, що 
трансформує увесь процес проєктування. Побудовані за допомогою штучного 
інтелекту моделі, дозволяють оцінювати ризики та прогнозувати наслідки 
будівельних інноваційних проєктів. Аналітика великої бази даних, що 
генерується за допомогою датчиків та інших інноваційних технологій, можна 
вчасно виявляти потенційні проблеми в реалізації інноваційних проєктів в 
будівництві, вчасно їх нівелювати та оптимізувати витрати. 
Важливою сферою використання штучного інтелекту є проєктування та 
розробка будівель. За допомогою алгоритмів машинного навчання створюють 
моделі будівель та споруд, що дозволяють візуалізувати проєкт та виявляти 
потенційні проблеми ще до початку будівництва. Крім того, інновації 
 103 
допомагають вдосконалювати дизайн відповідно новітніх трендів та 
забезпечувати оптимальний вибір матеріалів [55].  
Вийняткові можливості поєднання робототехніки та штучного інтелекту у 
напрямі забезпечення безпеки на будівельних майданчиках, оскільки роботи 
можуть працювати на різній висоті, з небезпечними матеріалами. В умовах, де 
праця людини є незамінною, штучний інтелект за допомогою моніторингових 
систем виявляє небезпечні умови на будмайданчиках та надає працівникам 
рекомендації щодо запобігання травм.  
Також штучний інтелект має в своєму арсеналі можливості  
запровадження систем відстеження прогресу будівельних процесів, які здані 
забезпечуючи вчасну корекцію помилок та виявлення затримок у роботі. 
Новітні моделі штучного інтелекту використовують для прогнозування попиту 
на будівельні матеріали та обладнання. Це зменшує відходи та оптимізує 
процеси закупівлі [8].  
Контроль якості будівництва також здійснюють за допомогою штучного 
інтелекту. Завдяки використанню технологій комп'ютерного зору та машинного 
навчання відстежують будівельний процес, виявляють дефекти та 
попереджають негативні наслідки. Однією з основних проблем в умовах 
ринкової економіки є проблема підвищення ефективності виробництва і якості 
продукції, що виробляється [8]. В сучасних умовах конкуренція між 
підприємствами розгортається головним чином на базі якості продукції, що 
випускається. Саме підвищення якості в умовах ринку визначає:  
ступінь конкурентоспроможності підприємств, будівельних організацій;  
ріст ефективності виробництва; економію всіх видів використаних 
ресурсів та конкурентоспроможність підприємства в цілому [8, c.45]. 
Поширені технології штучного інтелекту, що використовуються в 
будівельній сфері наведено в таблиці 3.5. 
 
 
 104 
Таблиця 3.5 – Поширені технології штучного інтелекту, що 
використовуються в будівельній сфері 
Сфера Технологія Цілі 
застосування штучного інтелекту 
1. Великі дані та Машинне вивчення Виявлення та оцінка ризиків покращуються 
аналітика даних та опрацювання завдяки використанню нових технологій, які 
даних передбачають ймовірність настання небажаних 
подій. Розумні пересувні пристрої можуть 
збирати дані для аналітики, а алгоритми 
штучного інтелекту вирішують можливі 
проблеми на місці і створюють нові стратегії, що 
підвищують ефективність. Крім того, дані 
аналітики можуть бути використані для 
прийняття рішень і побудови стратегій. 
2. Роботизація та Машинне вивчення Скорочення часу, що витрачається на 
автоматизація та опрацювання повторювані завдання, захист працівників від 
даних небезпечного будівельного середовища. 
Створення 3D-моделей будівель та споруд. 
3. Дані та Розпізнавання Покращення управління безпекою за рахунок 
системна образів залучення цифрових підходів у відповідних 
інтеграція процесах навчання, планування та інспектування, 
що у поєднанні з віртуальною реальністю стають 
ще потужнішими, оскільки забезпечують безпеку 
персоналу в режимі реального часу. 
4. Забезпечення  Автоматизація Отримання даних в режимі реального часу, щодо  
безпеки  руху та просторово-часової активності 
мобільності працівників, що знижує ризик їх зіткнення з 
працівників  важкою технікою  
 
 
Таким чином, штучний інтелект має досить широке коло можливостей 
застосування в будівельній сфері та дозволяє оптимізувати як фінансові так і 
часові витрати, забезпечити ефективне та точне виконання робіт, що має 
особливе значення як для економічної, безпекової так і для якісної складової в 
реалізації інноваційних проєктів будівельними підприємствами. Тому штучний 
інтелект набуває дедалі більшого поширення як інноваційна технологія у 
будівельній сфері, що  відкриває нові можливості для інновацій та поліпшення 
якості будівництва.  
У загальному випадку застосування ШІ в будівельній сфері потребує від 
підприємств при плануванні розвитку забезпечення та дотримання наступних 
вимог (табл.. 3.6) .  
 105 
Таблиця 3.6 – Вимоги щодо розширення застосування ШІ  
в будівельному секторі 
Технічні Апаратне забезпечення: розумні мережі для збору великої кількості 
вимоги високоякісних детальних даних.  
Програмне забезпечення:  
програмне забезпечення, специфічне для технології ШІ, що 
використовується в конкретній системі будівельної діяльності; 
хмарна платформа (якщо дані не зберігаються локально); 
великі обсяги детальних даних для навчання моделей.  
Людський досвід:  
науковці у сфері даних (Data Science), які можуть розробляти алгоритми 
машинного навчання та постійно вдосконалювати моделі, застосовні до 
будівельного сектору.  
Стейкхолдери будівельного сектору, що здатні розуміти цифрові технології 
та працювати з науковцями у сфері даних, щоб застосовувати методи ШІ 
для інтеграції в системи діяльності підприємств будівельної сфери 
Необхідні Оцінка впливу ШІ на робочі місця, сприяння перекваліфікації персоналу 
заходи щоб запобігти втраті роботи та стимулювати створення нових робочих 
політики місць.  
Надання вільного відкритого доступу до даних, щоб кожен міг 
використовувати або розвивати цифрові технології.  
Забезпечення інформаційної відкритості для споживачів; 
Фінансування досліджень і розробок застосунків ШІ (AI applications). 
Регуляторні Визначити регулювання конфіденційності даних для споживачів і створити 
вимоги стимули для їх участі у проєктах як постачальники даних.  
Визначити протоколи кібербезпеки.  
Визначити протоколи для сумісності великих баз даних (big data).  
Забезпечити відповідність алгоритмів ШІ існуючому регулюванню 
будівельного сектору або забезпечити його адаптацію до сучасних вимог 
Ролі та Системні учаники будівельної діяльності: прийняти інноваційний підхід до 
відповідальніс роботи системи шляхом посилення співпраці .  
ть Цифрові компанії: плідно співпрацювати з учасниками будіельного сектору  
стейкхолдерів для розробки індивідуальних рішень ШI для інтеграції з існуючими 
технологіями та виробничими процесами 
Джерело: сформовано автором на основі [2; 5; 34; 60] 
 
Необхідна також система галузевого співробітництва з питань 
застосування ШІ. Розширення співробітництва між суб’єктами будівельного 
сектора може включати спільну роботу з науково-дослідних робіт, обмін 
найкращими практичними підходами для впровадження принципів ШІ та 
демонстрацію досвіду використання. Поширення інформації щодо вдалих 
практик, проведення спеціалізованих конференцій, семінарів, виставок буде 
хорошим стимулом для популяризації технологій ШІ, створення партнерства з 
розвитку цифрових технологій та їх практичного застосування. 
 
 106 
3.3. Можливості, проблеми та ефекти впровадження технологій штучного 
інтелекту в умовах ПП «НАДІЯ» м. Черкаси 
 
З метою активізації інноваційного розвитку варто інтегрувати штучний 
інтелект на всіх етапах будівельних проєктів ПП «НАДІЯ» м. Черкаси. 
Зростаюча складність сучасного будівництва на етапах підготовки до 
будівництва, закупівель та післябудівельних етапів є основним чинником 
зростання інтересу до цифрових технологій. Незважаючи на потенціал і 
доступність для впровадження технологій штучного інтелекту в будівельному 
проєкті, все ще бракує сполучної ланки між людиною і технологією. Це 
очевидно, оскільки більшість робіт, що виконуються на будівельному 
майданчику є трудомісткими. Як наслідок, необхідно докласти зусиль для 
використання відповідних цифрових рішень протягом усього життєвого циклу, 
включаючи, але не обмежуючись датчиками і розумними технологіями. 
Найбільшою проблемою є гармонійне поєднання штучного інтелекту та 
людської праці, що дозволить створити певну кібер-фізичну систему та 
оптимізувати процеси в рамках проєктної та будівельної діяльності 
підприємства 
В рамках ПП «НАДІЯ» м. Черкаси доцільним вважається поступове 
впровадження наступних інструментів штучного інтелекту для оптимізації 
будівельних процесів: 
системи автоматизації будівництва Dusty Robotics; 
інноваційної платформи будівельної аналітики Kwant.ai; 
інноваційної платформи будівельної документації на основі штучного 
інтелекту Openspace.ai. 
Проведемо аналіз переваг, недоліків та ефектів від впровадження 
запропонованих інструментів штучного інтелекту в діяльність ПП «НАДІЯ» м. 
Черкаси за допомогою наступної таблиці 3.7, що шрунтується на систематизації 
досвіду подібних організацій. 
 107 
Таблиця 3.7 – Переваги, недоліки  та ефекти запровадження технологій штучного інтелекту  
в діяльність підприємств будівельної сфери 
Інстуркменти штучного Переваги Недоліки Ефекти  
інтелекту в будівельній сфері 
1. Система автоматизації значно швидший процес, ніж традиційні високі початкові інвестиції; процес на 60% швидший, ніж 
будівництва Dusty Robotics – це методи; можливі витрати на поточне традиційні методи будівництва; 
сучасне роботизоване рішення висока точність результатів; обслуговування та оновлення точність розміщення 
для оптимізації будівельного підходить для різних типів проєктів; програмного забезпечення; будівельних елементів на 95 %; 
процесу потенційна довгострокова економія витрат етичні проблеми, пов’язані зі підходить для комерційних і 
скороченням робочих місць. житлових проєктів 
2. Kwant.ai – інноваційна поліпшення можливостей управління може бути дорогим для забезпечує підвищення 
платформа будівельної аналітики проєктами; підвищення загальної впровадження в малих ефективності проєкту на 30%; 
ефективності та забезпечення більш компаніях; знижує кількість інцидентів, 
високих стандартів безпеки;  може потребувати часу на пов’язаних з безпекою, на 60%; 
плавна інтеграції з існуючим програмним навчання для користувачів, інтегрується з більш ніж 20 
забезпеченням та зручний інтерфейс; які звикли до традиційних програмними рішеннями, що 
генерує оперативні аналітичні дані, методів; відповідають галузевим 
прогностичний аналіз з налаштуванням може бути непридатним для стандартам. 
повідомлень для зацікавлених осіб, що фірм, які не надають 
дозволяє бізнесу економити час і ресурси. пріоритет аналітиці на основі 
даних. 
3. Openspace.ai – це інноваційна автоматизація процесу документації на потрібні інвестиції в сумісне скорочує час проєктної 
платформа будівельної будівельних об’єктах із застосуванням обладнання; документації до 75%; 
документації на основі штучного передових технологій штучного інтелекту; може бути неоптимальним інтегрується з IBM 360 та 
інтелекту, яка спрощує скорочення витрат часу і ресурсів;  для маломасштабних Procore; 
управління робочими повна інтеграція з популярними проєктів; робить 360-градусні фотографії 
майданчиками та спільну роботу платформами управління будівництвом – навчання для людей, які не для повного візуального запису 
BIM 360 і Procore; розуміються на технологіях 
спрощення співпраці між персоналом на  
майданчику та за його межами; 
докладні візуальні записи за допомогою 
360-градусних фотографій. 
Джерело: Складеноавторм на основі [58; 73] 
 108 
Оцінемо можливості та виклики застосування технологій щтучного 
інтелекту в діяльності ПП «НАДІЯ» м. Черкаси за допомогою таблиці 3.8. 
 
Таблиця 3.8 – Можливості та виклики застосування технологій щтучного 
інтелекту в діяльності ПП «НАДІЯ» м. Черкаси 
Можливості  Виклики 
1. Отримати конкурентні позиції на 1. Застосування ШІ є вузькоспеціалізованим і 
будівельному ринку, оскільки використання потребує постійного вивчення алгоритмів 
інструментів ШІ знизжує економічні та для виявлення закономірностей між 
часові витрати, автоматизує процеси виробничими та бізнес-процесами 
2. Підвищити продуктивність і ефективність 2. Фрагментований характер будівельної 
роботи персоналу  сфери може призвести до дефіциту даних 
3. Скоротити час, що витрачається на 3. Високі початкові витрати на дослідження і 
однотипні та часто повторювальні операції та розробку платформ ШІ 
ті операції, що потребують обробки великих 
баз даних 
4. Вчасного виявлення проблем з високим 4. Платформи ШІ потребують постійних 
рівнем ризику та автоматичної їх інвестицій, для підтримки даних в 
класифікації за категоріями та можливими актуальному стані 
сценаріями превентивного вирішення та 
усунення проблем 
5 Покращити  поточні робочі процеси  5. Впровадження ШІ вимагає від бізнесу 
відходу від традиційних ідей та методів 
6. Підвищити узгодженість у роботі, 6. Забезпечення безпеки та надійності 
пов'язаній з проєктом, що призведе до вищої великої кількості даних 
якості  
7 Уникнути можливих затримок завдяки 7. Багаторівнева відповідальність між 
прогнозному моделюванню  зацікавленими сторонами може зменшити 
підзвітність 
8. Зменшити ймовірність нещасних випадків 8. Необхідність залучення експерта зі 
на будівельному майданчику та знизити штучного інтелекту, що тягне за собою 
ризики небезпек додаткові витрати 
10. Підвищити точність планів і забезпечити 10. Опір з боку галузевих органів 
кращу організацію діяльності підприємтва 
11. Отримання результатів, які є зрозумілі 11. Етичні, моральні та правові питання, які 
всім зацікавленим сторонам, що підвищує ще не вирішені урядом та інституційними 
ефективність бізнес-процесів  органами 
12. Підвищення узгодженості та надійності в 12. Висока ймовірність впливу на скорочення 
процесах формування та реалізації робочих місць 
будівельних проєктів 
 
Окреслені можливості не дають повної картини щодо доцільності 
впровадження інструментів штучного інтелекту в умовах ПП «НАДІЯ» м. 
Черкаси. Тому варто провести обгрунтування економічних ефектів таких 
технологій. 
 109 
Розгляномо доцільність впровадження Openspace.ai – це інноваційна 
платформа будівельної документації на основі штучного інтелекту, яка спрощує 
управління робочими майданчиками та їх спільну роботу. 
Це новий підхід моделювання інноваційних проєктів будівельного 
комплексу, що базується на управлінні цифровою інформацією у будівельній 
галузі, який дозволяє віртуально відтворити об’єкт ще до початку його 
будівництва (робить 360-градусні фотографії для повного візуального запису). 
Такий підхід дає змогу підвищити безпеку та надійність будівель і споруд, 
контролювати якість та швидкість будівельних робіт (скорочує час проєктної 
документації до 75%), суттєво знизити ймовірність помилок у проєктах, 
зменшити вартість будівництва та оптимізувати витрати на стадії експлуатації.  
Тому метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ПП «Надія» 
рекомендовано в рамках його проєктної діяльності запровадити такий 
інструмент щтучного інтелекту як Openspace.ai, який інтегрується з IBM 360 та 
Procore, що значно спростить процеси формування та впровадження 
інноваційних трендів будівельної сфери в умовах підприємства. Така 
технологія дозволяє різні датчики на будівельних майданчиках, які збирають 
дані і спеціальне програмне забезпечення, яке обробляє дані і видає результат 
оператору, що допомагає:  
підвищувати продуктивність, завдяки тому, що співробітники компанії 
отримують повну картину того, що відбувається на будівництві; 
підвищувати безпеку ‒ датчики контролюють переміщення будівельників 
в небезпечних зонах, шкідливі викиди, стан устаткування; 
управляти ресурсами ‒ система контролює витрати і поповнення ресурсів 
в реальному часі [69-73]. 
Обгрунтування економічних ефектів застосування технологій штучного 
інтелекту як інноваційного підходу організації будівельної діяльності ПП 
«Надія» проводилось на основі експертного оцінювання (експертами виступали 
представники ключових підрозділів ТОВ ПП «Надія»). 
 110 
Систематизуємо та ранжуємо результати проведеного експертного 
аналізу за доппомогою рисунку 3.2. 
 
 
Матриця 2 
1 – скорочення терміну 
введення в експлуатацію 
3 6 9 2 – зростання якості 
5 контролю робіт 
3  Зниження помилок 
4 – зниження вартості 
1 2 4 5 – зростання продуктивності 
8 6 – скорочення строку проєктування 
7 – формування типових 
7 
рішень 
вплив 
8  – уніфікація матеріалів 
9 – середовище загальних даних 
 
Рис. 3.2  Ранжування ефектів (складено на основі експертної оцінки) 
 
Як видно з результатів ранжування, середовище загальних даних  є 
максимальним ефектом запровадження технології штучного інтелекту  
Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 за критеріями вагомості та 
впливу на результат реалізації інформаційної системи поєктування. 
Розрахункова величина ефектів впровадження Openspace.ai в 
інтегрованій єдності з IBM 360 на кожній стадії життєвого циклу 
інвестиційно-будівельного проєкту представлена в таблиці 3.9 
 
Таблиця 3.9 ‒ Середня розрахункова величина ефектів впровадження 
Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 (за даними експертного 
аналізу), %  
Зміст ефекту впровадження Openspace.ai в інтегрованій Середня розрахункова 
єдності з IBM 360 величина ефектів, % 
Стадія життєвого циклу: ПРОЄКТНІ РОБОТИ 
Підвищення точності оцінки вартості будівництва від 10-30 
Зниження початкової оцінної вартості будівництва від 10-15 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва на 30 
 
вагомість 
 111 
Продовження табл. 3.9 
Стадія життєвого циклу: БУДІВНИЦТВО 
Зменшення загального терміну будівництва об'єкту на 25 
Підвищення продуктивності праці у будівництві на 25 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва від 30-50 
 
Далі проаналізуємо можливі ефекти цифровізації для кожного зі 
стейкхолдерів інвестиційно-будівельного процесу з ідентифікацією основних 
цифрових технологій, що приносять ефект (таб.3.5). На основі результатів 
аналізу даних за реалізованими проєктами експертами встановлено 
відповідність між цілями стейколдерів, ефектами цифрової трансформації та 
змінами (табл. 3.10) 
 
Таблиця 3.10 ‒ Оцінка відповідності цілей стейкхолдерів та ефектів  
впровадження Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360  
Стейкхолдер Цілі стейкхолдера Ефект від застосування технологій 
Інвестор Оптимізація доходів зниження термінів; 
(замовник) та витрат, зростання зниження витрат (логістика, оптимізація грошових 
попиту потоків та термінів кредитування, мінімізація термінів 
використання техніки, ліквідація проблемних 
аспектів, відповідність план-факт, контроль в 
електронному вигляді); 
зростання попиту (маркетинг з 3-D моделями) 
Проєктуваль- Зростання числа зростання якості продукції (мінімум помилок, 
ник контрактів  оптимізація проєктних рішень, мінімум виправлень); 
зростання продуктивності (автоматизація, 
прискорення погоджень) 
Підрядник  Зростання прибутку  Зростання якості, ниження термінів (оптимізація 
графіка, відповідність план-факт, прискорення 
погоджень); мінімум ризиків (точне визначення 
вартості, необхідних ресурсів, контроль в 
електронному вигляді, зниження витрат) 
Постачальник Зростання прибутку  Мінімум ризиків (точне визначення вартості, 
розрахунок ресурсів, контроль в електронному 
вигляді). Зростання якості (відповідність стандартам, 
інновації) 
Експлуатуючі Зниження Зростання якості, зниження витрат на експлуатацію 
організації експлуатаційних 
витрат 
Джерело: дані експертного опитування, аналіз ПП «Надія» 
 112 
На основі даних таблиці 3.10 можна зробити висновок про наявність ряду 
ключових ефектів, загальних для всіх стейкхолдерів: зростання якості об'єкта 
на кожній стадії життєвого циклу проєктування, зниження термінів та вартості, 
зниження трансакційних витрат. 
Рекомендовано урахування ефектів від впровадження Openspace.ai в 
інтегрованій єдності з IBM 360 проводити за наступними критеріями таблиці 
3.11. 
 
Таблиця 3.11 ‒ Критерії урахування ефектів від впровадження 
Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 в умовах ТОВ ПП «Надія» 
Критерій ефекту Спосіб монетизації Особливості розрахунку 
ефекту 
Фінансові ефекти 
Скорочення Скорочення трудомісткості Зміна трудомісткості помножити на 
термінів введення робіт вартість одиниці 
об'єктів у дію Прискорення оборотності Обсяг оборотних коштів, що 
вивільняються (прискорення повернення 
кредиту, скорочення переплати) 
Уніфікація матеріалів та Зміна витрат на матеріали 
конструкцій 
Зростання якості Зниження витрат на Обсяг коштів на усунення помилок 
усунення помилок 
зростання ціни на об’єкти Обсяг додаткового виторгу 
капітального будівництва 
Вибір оптимального Обсяг економії або додаткового виторгу 
проєктного рішення 
Зниження вартості Ритмічність постачання Обсяг економії часу на замовлення та зрив 
матеріалів поставки помножити на вартість години 
Скорочення витрат на Скорочення часу та витрат на 
узгодження та контроль узгодження, контроль та аудит 
Виключення перевитрати Економію за матеріалами,  
матеріалів  трудовитратами помножити на вартість 
одиниці 
Підвищення точності Сума економії за непередбаченими 
вартісних розрахунків витратами 
Зниження трудовитрат та Зміна трудомісткості помножити на 
управлінських витрат вартість одиниці 
Інші ефекти Відповідно до специфіки проєкту 
Нефінансові ефекти 
Зростання Зростання попиту Обсяг додаткового виторгу 
конкурентоспро-
можності 
Зростання ділової Зростання гудвілу Зміна вартості компанії  
репутації 
Інші ефекти Відповідно до специфіки проєкту 
 
 113 
Таблиця 3.12 ‒ Середня розрахункова величина ефектів від впровадження 
Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 в умовах ТОВ ПП «Надія»  
Зміст ефекту технологій Середня розрахункова 
величина ефектів, % 
ІНВЕСТОР (ЗАМОВНИК) 
Підвищення точності оцінки вартості будівництва від 20-30 
Зменшення загального терміну будівництва об'єкту на 25 
ЗАБУДОВНИК 
Зниження початкової оцінної вартості будівництва на 10 
Підвищення продуктивності праці у будівництві на 25 
ПРОЄКТУВАЛЬНИКИ, ЕКСПЕРТИЗА 
Зниження трудовитрат на внесення змін до проєкту від 10-40 
УЧАСНИКИ ІНФВЕСТИЦІНО БУДІВЕЛЬНОГО ПРОЄКТУ 
Підвищення генерованого річного обсягу коштів у на 15 
будівельній індустрії 
Підвищення темпів будівництва на 30 
Джерело: сформовано автором на основі  експертного аналізу даних за 
реалізованими проєктами ТОВ ПП «Надія»), % 
 
У ході експретного опитування було виявлено, що використання 
технологій Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 сприяє підвищенню 
економічної ефективності інвестиційно-будівельних проєктів, у тому числі 
спостерігається: 
підвищення темпів будівництва за рахунок оптимізації взаємодій 
учасників та стейкхолдерів інвестиційно-будівельного проєкту; 
скорочення тимчасових та фінансових витрат на будівництво шляхом 
підвищення точності вартісних оцінок, зниження кількості помилок, уточнень та 
запитів інформації, а також змін у проєкті, запровадження електронного 
документообігу; 
підвищення продуктивності праці; 
зростання якості. 
 
Висновки за розділом 3 
 
Ооцінка формування та ефективне використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельного комплексу, як показує світова практика, є 
 114 
потужним інструментом для стимулювання розвитку територій. Активізація 
інноваційного розвитку будівельного комплексу дозволяє сприяти ефективній 
зайнятості, збільшенню відрахувань до бюджетів різних рівнів, підвищенню 
конкурентоспроможності будівельних підприємств, подолати архітектурну 
одноманітність регіонів, сприяти формуванню позитивного іміджу та 
ефективного бізнес-середовища територій.  
Оцінки ефективності потенціалу інноваційного розвитку будівельної 
сфери потребує методичного підходу на основі комплексного параметру, на 
який впливають як інноваційний потенціал регіону, що формує як сприятливі 
умови розвитку будівельного комплексу, так і активність різних економічних 
суб’єктів, здатних здійснювати інноваційну діяльність, що в подальшому 
надасть можливість проводити діагностування та визначення пріоритетів 
інноваційного розвитку будівельних підприємств. 
В умовах інноваційного та інформаційного прогресу актуальним постає 
питання залучення штучного інтелекту у процесах оцінки та ефективного 
використання потенціалу інноваційного розвитку будівельних підприємств. 
З метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ПП «Надія» 
рекомендовано в рамках його проєктної діяльності запровадити наступні 
інструменти штучного інтелекту для оптимізації будівельних процесів: 
системи автоматизації будівництва Dusty Robotics; 
інноваційної платформи будівельної аналітики Kwant.ai; 
інноваційної платформи будівельної документації на основі штучного 
інтелекту Openspace.ai. 
Такий підхід організації діяльності дозволить підприємству значно 
спростить процеси формування та впровадження проєктних ініціатив та 
інноваційних ідей. 
 
 115 
ВИСНОВКИ 
 
У першому розділі кваліфікаційної роботи магістра доведено, що нині 
одним із найважливіших секторів економіки є будівельний комплекс, який 
потребує інноваційно-технологічного переозброєння. Однак будівельна сфера є 
консервативною по відношенню до впровадження та поширення інноваційних 
технологій, і серед інноваційно-активних секторів економічно розвинених 
держав будівництво знаходиться далеко не на першому місці. Одним із 
ключових завдань, які потребують вирішення, є підвищення рівня 
інноваційного потенціалу підприємств будівельного комплексу. Важливим у 
процесі формування інноваційного потенціалу будівельного комплексу є 
дотримання послідовності всіх його етапів з урахуванням особливості, а також 
системності, комплексності та масштабу. Основні етапи інноваційного процесу, 
які повинні дотримуватися в чіткій послідовності: зародження ідеї, створення 
організаційної схеми трансформації ідеї в інновацію, прогнозування 
ефективності та визначення потреби в ресурсах, визначення та реалізація 
стратегії інноваційної діяльності та, на заключному етапі, реалізація 
інноваційного процесу. Важливу роль розвитку інноваційно-будівельних 
проєктів займає визначення джерел фінансування інноваційної діяльності. 
Ефективне управління потенціалом інноваційного розвитку підприємств 
будівельного комплексу дозволяють отримувати ефект як на етапі 
продукування будівельної продукції так і на  етапі експлуатації, тобто. 
тривалість життєвого циклу інноваційно-будівельного проєкту може сягати 
понад 50 років. Процес управління інноваційним потенціалом підприємств 
будівельного комплексу дозволяє коригувати якісні та кількісні показники 
інноваційного розвитку у бік прмування до цільової мети, відстежувати рух 
фінансових ресурсів на стадіях підготовки та реалізації об'єкта інноваційної 
діяльності, визначати стратегії інноваційної діяльності та досягати стратегічних 
орієнтирів розвитку. 
 116 
У другому розділі кваліфікаційної роботи магістра проведений аналіз 
діяльності підприємств будівельного комплексу України, що дозволяє 
зазначити його неефективність, яка пояснюється низькою інноваційною 
активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку регіонів, які 
поділяються на лідерів та аутсайдерів. Постійна нестача фінансування, а також 
суттєва різниця у рівні інвестування ще більше поглиблює кризу 
диспропорційного інноваційного розвитку будівельної сфери.  
Проведена оцінка доводить, що розвиток вітчизняного будівництва має 
територіальну специфіку, оскільки регіони різняться за їх географічними, 
соціально- економічними, демографічними, сировинно-ресурсними 
особливостями та володіють відповідно різними потенціалами. Відповідно 
оцінювання ступеня використання потенціалу розвитку будівельного сектору, 
що здійснено в розрізі регіонів України за допомогою аналізу ключових 
показників та індикаторів розвитку будівельного сектору, визначено регіони 
України за рівнем ефективності розподілу й використання будівельного 
потенціалу крізь призму економічного розвитку. 
Відповідно до результатів виокремлюються регіони (області) з: 
високим рівнем ефективності використання потенціалу розвитку 
будівельного сектору, це: Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-
Франківська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька; 
середнім рівнем ефективності – Вінницька, Київська, Львівська, Одеська, 
Сумська, Хмельницька, Чернігівська; 
низьким рівнем ефективності: Дніпропетровська, Запорізька, 
Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Харківська, Черкаська). 
Загалом потенціал інноваційного розвитку будівельного комплексу в 
Україні доволі значний, реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню 
таких інноваційних трендів як розробка та організація ландшафтного дизайну; 
інфраструктурного забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх 
ресурсо- та енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є 
 117 
визнаними у світі та сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального 
складника в країні. 
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ПП «НАДІЯ» 
м. Черкаси. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції рівномірно 
зростаюча. Так у 2021 році в порівнянні з 2019 роком відбулось збільшення 
виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн, (середньорічний 
темп приросту 7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої продукції 
складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами та 
зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентоспроможності ПП «НАДІЯ» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів.  
Проведено SWOT-аналіз для ПП «НАДІЯ» за результатами якого можна 
констатувати, що з метою покращення фінансово-господарського стану 
підприємства необхідно збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати 
інноваційну активність, збільшення якої сприяє додатковому залученню 
клієнтів, за рахунок чого буде збільшуватися розмір прибутку, а також 
зростатиме інвестиційна привабливість для кредиторів. Таким чином, для 
підвищення ефективності діяльності в даній сфері необхідно більше уваги 
приділяти стратегії збільшення обсягів фінансування (шляхом залучення 
вітчизняних та іноземних інвесторів), а також стратегії врахування якості 
будівництва та якості будівельних матеріалів. Стратегія якості будівництва 
повинна базуватися на системі екологічного забезпечення, використання 
сучасних технологій та матеріалів, відповідати нормам стандартизації та 
успішному залученню кадрового потенціалу. 
У третьому розділі кваліфікаційної роботи магістра рекомендовано 
методичний підхід до оцінки ефективності потенціалу інноваційного розвитку  
будівельної сфери на основі комплексного параметру, на який впливають як 
інноваційний потенціал регіону, що формує як сприятливі умови розвитку 
 118 
будівельного комплексу, так і активність різних економічних суб’єктів, здатних 
здійснювати інноваційну діяльність. Зазначений комплексний методичний 
підхід оцінювання на основі як кількісних, так і якісних індикаторів дозволяє 
визначити ефективність будівельного комплексу та потенціал формування 
інноваційних трендів в розрізі територій, що в подальшому формує можливість 
проводити діагностування та визначення пріоритетів інноваційного розвитку 
будівельних підприємств. 
В умовах розвитку четвертої промислової революції, ключовою 
пропозицією розвитку будівельного комплексу України вбачається є залучення 
штучного інтелекту у процесах оцінки та ефективного використання потенціалу 
інноваційного розвитку будівельних підприємств. З цією метою рекомендовано 
в інноваціному напрямі розвитку ТОВ ПП «Надія» зосередитись на 
перспективних напрямах впровадження інструментів штучного інтелекту в 
рамках реалізації інноваційно-інвестиціних будівельних проектів. Так, в 
діяльності ТОВ ПП «Надія» рекомендовано поступово запроваджувати 
наступні інструменти штучного інтелекту для оптимізації будівельних 
процесів: 
системи автоматизації будівництва Dusty Robotics; 
інноваційної платформи будівельної аналітики Kwant.ai; 
інноваційної платформи будівельної документації на основі штучного 
інтелекту Openspace.ai. 
Такий підхід дає змогу підвищити безпеку та надійність будівель і споруд, 
контролювати якість та швидкість будівельних робіт, суттєво знизити 
ймовірність помилок у проєктах, зменшити вартість будівництва та 
оптимізувати витрати на стадії експлуатації. 
Проведено обґрунтування економічних ефектів застосування технологій 
Openspace.ai в інтегрованій єдності з IBM 360 інноваційного підходу організації 
будівельної діяльності ТОВ ПП «Надія» на основі експертних оцінок, де в якості 
експертів виступали ключові представники підрозділів ТОВ ПП «Надія», 
учасники реалізації проєктів капітального будівництва та стейкходери, за 
 119 
результатами якого визначено наступні  ефекти: підвищення темпів будівництва 
за рахунок оптимізації взаємодій учасників та стейкхолдерів інвестиційно-
будівельного проєкту; скорочення тимчасових та фінансових витрат на 
будівництво шляхом підвищення точності вартісних оцінок, зниження кількості 
поомилок, уточнень та запитів інформації, а також змін у проєкті, 
запровадження електронного документообігу; підвищення продуктивності 
праці; зростання якості. 
 
 120 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Абакумова К.Л., Панкова Л.І Інноваційні тренди розвитку 
будівельного комплексу в Україні та світі. Сучасні теорія і практика 
менеджменту та бізнес-адмінстрування: Збірник тез доповідей V 
Всеукраїнської науково-практичної конференції (м.Черкаси, 29 квітня 2021 р.) 
Черкаси, Черкасткий державний технологічний університет. Видавець 
Пономаренко Р.В., 2021. 146 с.  
2. Бахрушин В. Штучний інтелект і освіта. ZN.UA. 2020. 15 черв. 
URL: https://zn.ua/ukr/EDUCATION/shtuchniyintelekt-i-osvita-350946_.html (дата 
звернення: 13.04.2024). 
3. Бубенко О. П. Інноваційні складові підвищення ефективності 
будівельних підприємств. Бізнес Інформ. 2012. №12. С. 156-161. 
4. В України з’явився «Посол по бізнесу» у Давосі. URL: 
http://reforms.in.ua/ua/news (дата звернення: 10.02.2024). 
5. В НІСД відбувся круглий стіл «Штучний інтелект як 
трансформаційна сила». НІСД. 2021. 22 жовт. URL: 
https://niss.gov.ua/news/novyny-nisd/v-nisd-vidbuvsya-kruhlyy-stil-shtuchnyy-
intelekt-yak-transformatsiynasyla (дата звернення: 13.04.2024). 
6. Валовий регіональний продукт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua 
(дата звернення: 10.04.2024) 
7. Ващенко Н.В. Теоретичні підходи до визначення сутності та 
структури економічного потенціалу підприємства. Вісник соціально – 
економічних досліджень. 2007. №28.  С.41 – 44. 
8. Веркалець С. М. Використання штучного інтелекту та якості 
продукції – основа ефективності будівельного виробництва. Технології 
доброчесного використання штучного інтелекту у сфері освіти та науки: 
матеріали всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації, 31 
липня – 10 вересня 2023 року. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2023. 276 
с. 
 121 
9. Вісник Будівельної палати України. № 10. URL: http://www.bud-
palata.com.ua/files/6/VISNIK_10_2015.pdf (дата звернення: 27.03.2024). 
10. Вострякова В. Ю. Розвиток інноваційного потенціалу підприємства 
: дис... канд. екон. наук: 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за 
видами економічної діяльності)». Київ. 2016. 235 с. 
11. Ганієва А. Р. Формування інноваційної стратегії розвитку 
підприємств целюлозно-паперової промисловості : дис... канд. екон. наук: 
08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами». Київ. 2005. 236 
с.  
12. Гізатулліна, О. М., Маєвська Н. В. Тенденції розвитку 
факторингових компаній як сегменту ринку фінансових послуг України. 
Глобальні та національні проблеми економіки.  2017.  № 20.  С. 796-801. 
13. Грабчук, І., Бугайчук, В., & Аляб’єва, В. (2022). Стратегія 
інноваційного розвитку підприємства. Економіка та суспільство, (44). 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-44-84 
14. Дегтярьова І.Б. Мельник Л.Г. Досвід європейського союзу у 
формуванні інноваційної стратегії сталого розвитку. Проблеми управління 
інноваційним розвитком. URL: 
http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/sites/default/files/mmi2012_1_ 190_200.pdf. 
15. Дмитренко, В. І. (2020). Проблеми та перспективи розвитку 
підприємств будівельної галузі. Вчені записки Університету «КРОК», (2 (58), 
120–127. https://doi.org/10.31732/2663-2209-2020-58-120-127 
16. Дріль Н. В., Торкатюк В. І., Хорошко І. О, Железнякова И. Л., 
Чорноморденко Т. В., Кухтін К. В. Напрямки інноваційного процесу в 
будівництві України. Синергетичні аспекти формування економічних 
параметрів будівельних структур в умовах ринку. 
URL: http://eprints.kname.edu.ua/ 29768/1/20.pdf (дата звернення: 14.03.2024) 
17. Дука А. П. Сутнісні ознаки та природа інноваційного розвитку 
національної економіки. Інноваційна економіка. 2013. № 8. С. 37-43.  
 122 
18. Економічна статистика. Економічна діяльність. Будівництво. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/bud.htm (дата звернення: 
03.04.2024) 
19. Євдокімова О. М. Використання штучного інтелекту як інструменту 
у процесі визначення оцінки конкурентоспроможності потенціалу 
підприємства. Технології доброчесного використання штучного інтелекту у 
сфері освіти та науки: матеріали всеукраїнського науково-педагогічного 
підвищення кваліфікації, 31 липня – 10 вересня 2023 року. Одеса : Видавничий 
дім «Гельветика», 2023. 276 с. 
20. Євдокімова О. М., Годорожа Д. Ю. Деякі аспекти оцінки 
конкурентоспроможності будівельного підприємства в умовах нестабільного 
економічного середовища. XXV International Science Conference “Promising ways 
of improving science and scientific solutions” Warsaw, Poland June 26–28, 2023. С. 
24–29. 
21. Зайняте населення за видами економічної діяльності у 2015 – 
2020 роках. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/rp/zn_ed/ 
zn_ed_u/ zn_ed_2013_u.htm (дата звернення: 13.03.2024). 
22. Згалат-Лозинська Л. О. Інституційне забезпечення інноваційної 
діяльності в будівництві: стан та напрями вдосконалення. Підприємництво та 
інновації. 2019. Вип. 9. С. 31-37. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/pidinnov_2019_9_6. (дата звернення: 13.03.2024). 
23. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком : [навчальний 
посібник, 2-е вид., перероб. і доп.]. Суми: ВТД «Університетська книга»; К. : 
ВД «Княгиня Ольга». 2005. 324 с. 
24. Інноваційний розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 16.03.2024). 
25. Йохна М. А., Прилепа Н. В. Організаційно-структурне забезпечення 
ефективності інноваційної діяльності машинобудівного підприємства: 
монографія. Хмельницький: ПП Гонта А. С. 2014. 168 с.  
 123 
26. Капінос Г., Радюк О. М. Інноваційний потенціал підприємства: 
сутність, складові та принципи формування. Наука й економіка. 2007. № 2 (6). 
С. 13-130.  
27. Капітальні інвестиції у січні–грудні 2020 року. 
URL: http://www.fin.org.ua/news/1233501 (дата звернення: 13.03.2024). 
28. Климчук М. М. Інтеграційно-інституційна модель забезпечення 
розвитку підприємств будівельної галузі. Будівельне виробництво. 2014. № 57. 
С. 67–70 
29. Кравцова Ю. С. Особливості використання франчайзингу в Україні. 
Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». 2013. № 7. URL: 
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2183 (дата звернення: 02.04.2024) 
30. Майбутнє будівельної галузі. URL: https://ckp.in.ua/events/16370 
(дата звернення: 02.02.2024) 
31. Маслак О.І., Квятковська Л.А. Система оцінки показників 
інноваційного потенціалу промислового підприємства. Електронне наукове 
фахове видання. Ефективна економіка. URL: 
http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=298. (дата 
звернення: 12.04.2024) 
32. Механізми інвестування у нерухомість. URL: 
https://prikhodko.com.ua/my-i-zmi/my-i-zmi/stattya/mehanizmy-investuvannya-u-
neruhomist/ (дата звернення: 07.04.2024) 
33. Микуланинець С. І. Застосування результатів PEST-, SNW- та 
SWOT- аналізів під час розроблення стратегії розвитку туристично-
рекреаційного комплексу Закарпатської області. Вчені записки Таврійського 
національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Економіка і 
управління.  2018. Т. 29(68), № 5. С. 118-123.  
34. Мінцифра сформувала експертний комітет з питань розвитку сфери 
штучного інтелекту. Міністерство та Комітет цифрової трансформації України : 
офіц. сайт. 2020. 17 січ. URL: https://thedigital.gov.ua/news/mintsifrasformuvala-
 124 
ekspertniy-komitet-z-pitan-rozvitku-sferi-shtuchnogo-intelektu (дата звернення: 
13.04.2024). 
35. Норкіна Т.П, Скарбун З.О. Удосконалення управління інноваційним 
розвитком підприємств будівельної галузі. Економіка будівництва і міського 
господарства. 2013 Т.9. №1. С. 55-62 
36. Обсяг виконаних будівельних робіт за видами будівельної 
продукції. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ (дата звернення: 
21.04.2024). 
37. Офіційний сайт державної служби статистики України. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 11.04.2024). 
38. Офіційний сайт «Конфедерація будівельників України». URL 
https://kbu.org.ua/news. (дата звернення: 20.03.2024). 
39. Офіційний сайт «Урядовий портал». URL: https://www.kmu.gov.ua/ 
ua/news/248912477 . (дата звернення: 20.03.2024). 
40. Панкова Л.І. Проданова Л. В. , Зайва Ю. О. Проблемні аспекти 
розвитку ринку будівельної галузі України. Економічний вісник Запорізької 
державної інженерної академії. – Запоріжжя: ЗДІА, Випуск 6-2(06)/2016. – 57-
61. URL: http://www.zgia.zp.ua/index.php?page=1294&lang=ru . (дата звернення: 
20.02.2024). 
41. Пинда Ю. В. Стратегія розвитку будівельного сектору України: 
монографія. Львів: Растр-7, 2018. 327 с. 
42. Пинда Ю. В. Оцінювання ефективності функціонування 
будівельного сектора в розрізі регіонів України. Наукові записки Львівського 
університету бізнесу та права. Серія економічна. Львів, 2017. Вип. 18. С. 88-
96. 
43. Потапенко Т. П. Кластерна політика розвитку будівельного 
комплексу регіонів України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 
спец. 08.00.05 «Розвиток продукт. сил і регіон. Економіка»; Черкас. держ. 
технол. ун-т. Черкаси, 2019. 272 с. 
44. Потапенко Т. П., Панкова Л. І. Методичні аспекти оцінки ефективності 
 125 
інноваційного середовища, як умова розвитку бізнес-інкубації. Інтелект ХХІ: 
наук. екон. журн. Київ, 2016. Вип. 6. С. 187–198. 
45. Ракицька С. О., Жусь М. Передумови формування об’єднання 
підприємств будівельного комплексу на регіональному рівні. Науковий вісник 
Ужгородського університету: Серія: Міжнародні економічні відносини та 
світове господарство / голов. ред. М. М. Палінчак. Ужгород: Вид. дім 
«Гельветика», 2015. Вип. 4. С. 129–132. 
46. Рева С. Л. Особливості будівельної галузі України: тенденції, 
виклики, перспективи. URL: http://iceg.com.ua/wp-content/uploads/Presentation 
(дата звернення: 10.04.2024). 
47. Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами 
економічної діяльності. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 
11.05.2024). 
48. Розподіл загальної площі прийнятого в експлуатацію житла за 
характером будівництва по регіонах у 2020 році. URL: http://www.ukrstat.gov.ua 
(дата звернення: 13.03.2024). 
49. Русінко М. І. Теоретико-методичні підходи до визначення 
потенціалу інноваційного розвитку будівельних підприємств. Економіка і 
організація управління. 2014. Вип. 3-4. С. 221-225. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/eiou_2014_3-4_34. (дата звернення: 07.03.2024). 
50. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних 
сполучень / Укл. Л.О. Пустовіт, С.І. Скопенко, Г.М. Сюта, І.В. Цимбалюк. К.: 
Довіра, 2000. 1018 с. 
51. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу 
технологій в Україні у 2020 році: аналітична довідка. Т.В. Писаренко, Т.К. 
Кваша та ін. К.: УкрІНТЕІ, 2021. 98 с. 
52. Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-
технічної, інноваційної діяльності за 2020 рік: аналітична довідка. Київ: МОНУ, 
Укр. ін-т наук.-техн. експертизи та інформації. 2021. 92 с. 
 126 
53. Статистичний бюлетень «Стан будівель та споруд незавершеного 
будівництва». URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 10.03.2024). 
54. Статистичний бюлетень «Капітальні інвестиції в Україні». 
URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/06/Arch_ki_bl.htm (дата 
звернення: 10.03.2024). 
55. Стецюк М. Штучний інтелект навчився створювати архітектурні 
проекти бкз участі людини. URL: https://ecotech.news/architecture/604- shtuchnij-
intelekt-navchivsya-stvoryuvati-arkhitekturni-proekti-bez-uchastilyudini.html (дата 
звернення: 11.03.2024). 
56. Трач Р.В. Інформаційне моделювання в будівництві (ВІМ): 
сутність, етапи становлення та перспективи розвитку (КНУБА). Миколаїв: 
МНУ ім. В.О. Сухомлинського. Науковий збірник «Економіка та управління 
підприємством»,  2017. Випуск 16. С.490-496. 
57. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 
40000 слів) / Ред. В.С. Калашника. ( 2 вид.) Х.: Прапор, 2004. 992 с 
58. Топ-10 компаній зі штучним інтелектом у будівництві: найкращі у 
2024 році. URL: https://spec-rental.com.ua/top-10-budivelnikh-ai-kompaniy/#two 
(дата звернення: 23.03.2024). 
59. Торкатюк В. І., Пан М. П., Єрьомін А. М., Свічка С. А. 
Інноваційний розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 14.05.2024). 
60. Токарєв С. Сьогодення та майбутнє AI. Українська правда. 2021. 22 
лист. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/11/22/679970/ (дата 
звернення: 13.04.2024). 
61. Управління інноваційним розвитком : навч. посібн. / Юринець З.В., 
Гнилянська Л.Й., Юринець Р.В. Львів : СПОЛОМ, 2021. 132 с 
62. Федорак В.І., Олійник М.Й. Напрями інноваційної діяльності 
підприємств будівельної галузі. Вчені записки університету «КРОК». Серія: 
Економіка. 2016. Вип. 44. С. 139-144. URL: http://nbuv. gov. 
ua/UJRN/Vzuk_2016_44_20 (дата звернення: 07.03.2024). 
 127 
63. Христенко О.В., Боєв М.І. Управління впровадженням інноваційних 
технологій на будівельних підприємствах. Економіка і регіон. 2017. № 6. С. 
118–124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrig_2017_6_20 (дата звернення: 
20.04.2024). 
64. Шилова О. Ю., Чермошенцева Є. С. Інноваційний потенціал 
підприємства: сутність і механізм управління. Маркетинг і менеджмент 
інновацій. 2012. № 1. С. 220-227.  
65. Шевченко В. С. Браташ М.А. Методологічні підходи до оцінки 
інноваційного потенціалу будівельного підприємства. Наукові перспективи. No 
10(40) 2023. URL: http://perspectives.pp.ua/index.php/np/article/view/7070/7110 
DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530-2023-10(40)-536-550 (дата звернення: 
10.04.2024). 
66. Шкарлет С.М. Діагностика потенціалу економічної безпеки 
підприємства у функціональному аспекті його інноваційної політики. Культура 
народов Причерноморья.  2006.  N85. С. 155-161. 
67. Abdirad, H., & Mathur, P. (2021). Artificial intelligence for BIM content 
management and delivery: case study of association rule mining for construction 
detailing. Advanced Engineering Informatics, 50, 101414. 
68. BIM-технології у будівництві: Кабмін затвердив концепцію. до 2025 
року. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3192366-bimtehnologii-u-
budivnictvi-kabmin-zatverdiv-koncepciu-do-2025-roku.html (дата звернення: 
10.03.2024). 
69. Cai, S., Ma, Z., Skibniewski, M., Guo, J., & Yun, L. (2018). Application 
of automation and robotics technology in high-rise building construction: an 
overview. In: ISARC. Proceedings of the International Symposium on Automation 
and Robotics in Construction (Vol. 35, pp. 1-8). IAARC Publications. 
70. Hager, I., Golonka, A., & Putanowicz, R. (2016). 3D printing of 
buildings and building components as the future of sustainable construction? 
Procedia Engineering, 151, 292-299. 
 128 
71. Hossain, M. A., & Nadeem, A. (2019, January). Towards digitizing the 
construction industry: State of the art of construction 4.0. In Proceedings of the ISEC 
(Vol. 10). 
72. Kyivska, K., & Tsiutsiura, S. (2021). Implementation of artificial 
intelligence in the construction industry and analysis of existing technologies. 
Technology Audit and Production Reserves, 2(2), 58. 
73. Massimo Regona (2022). Opportunities and Adoption Constraints of 
Artificial Intelligence in the Construction Industry: A Scoping Study. Queensland 
university of technology. School of Architecture and Built Environment Faculty of 
Engineering. 104 p. URL: 
https://eprints.qut.edu.au/232514/1/Massimo_Regona_Thesis.pdf (дата звернення: 
23.03.2024). 
74. Prasad, K. N., & Agrawal, V. M. (2019). Automation and Robotics in 
the Construction Industry-a Review. i-Manager's Journal on Future Engineering and 
Technology, 14(3), 49. 
75. Turner, C. J., Oyekan, J., Stergioulas, L., & Griffin, D. (2020). Utilising 
industry 4.0 on the construction site: challenges and opportunities. IEEE 
Transactions on Industrial Informatics, 17(2), 746-756. 
76. Vaquero, T. S., Silva, J. R., & Beck, J. C. (2013). Post-design analysis 
for building and refining AI planning systems. Engineering Applications of Artificial 
Intelligence, 26(8), 1967-1979. 
77. You, Z., & Feng, L. (2020). Integration of industry 4.0 related 
technologies in construction industry: a framework of cyber-physical system. IEEE 
Access, 8, 122908-122922.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
