Фінансова стійкість підприємства у сфері споживчих послуг (на матеріалах Черкаського районного споживчого товариства, с. Слобода Черкаського району Черкаської області)

Гудзенко, Сергій Юрійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9318
Повний запис метаданих
Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Гончаренко, Ірина Георгіївна	-
dc.contributor.author	Гудзенко, Сергій Юрійович	-
dc.date.accessioned	2026-04-03T14:07:57Z	-
dc.date.available	2026-04-03T14:07:57Z	-
dc.date.issued	2025-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9318	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є фінансова стійкість підприємства та механізми її забезпечення. Об’єктом дослідження є господарська діяльність Черкаського районного споживчого товариства (с. Слобода Черкаського району Черкаської області). Метою кваліфікаційної роботи магістра є аналіз фінансової стійкості Черкаського районного споживчого товариства та розробка практичних рекомендацій щодо її підвищення. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити теоретичні основи фінансової стійкості; проаналізувати фінансовий стан товариства; виявити ключові проблеми та ризики; розробити заходи з оптимізації фінансового менеджменту, використання ресурсів, впровадження інновацій та забезпечення стійкості в кризових умовах. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо комплексу практичних заходів щодо підвищення фінансової стійкості Черкаського районного споживчого товариства. Впровадження трирічного фінансового планування, диверсифікації доходів, цифровізації (ERP, blockchain, IoT), створення резервних фондів та партнерства з аграрними підприємствами. Одержані результати можуть бути використані Черкаським районним споживчим товариством для вдосконалення системи фінансового управління, зниження ризиків та підвищення конкурентоспроможності, а також іншими підприємствами сфери споживчих послуг і споживчої кооперації України для розробки стратегій забезпечення фінансової стійкості в умовах економічної нестабільності та воєнного стану.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	фінансова стійкість	uk_UA
dc.subject	фінансовий менеджмент	uk_UA
dc.title	Фінансова стійкість підприємства у сфері споживчих послуг (на матеріалах Черкаського районного споживчого товариства, с. Слобода Черкаського району Черкаської області)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
КРМ_Гудзенко_2025.pdf Restricted Access		1.29 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 Спеціальність 
 072 – Фінанси, банківська справа, 
 
страхування та фондовий ринок, 
 
 освітня програма 
  «Фінанси і кредит», 
 освітній ступінь «магістр», 
 денна форма здобуття освіти, 
 2 курс, група ФКМ-24 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: Фінансова стійкість підприємства у сфері споживчих послуг  
      (на матеріалах Черкаського районного споживчого товариства, с. Слобода            
      Черкаського району Черкаської області)____________________________                              
 
Студента______ Гудзенка Сергія Юрійовича____________________________ 
(підпис) 
Науковий керівник__________ проф. Гончаренко І. Г.__________________ __   
(вчене звання, прізвище та ініціали)                                                    (підпис) 
 
 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів 
                                   проф. Гончаренко І. Г.                                                          _  
(вчене звання, прізвище та ініціали)                                                                                (підпис) 
 
 
 
Черкаси 2025р.  
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
Освітній ступінь – магістр 
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий 
ринок 
освітня програма «Фінанси і кредит» 
 
 ЗАТВЕРДЖУЮ: 
 Завідувач кафедри фінансів 
 ____ проф. Ірина ГОНЧАРЕНКО 
 «_____» _________________2025 р. 
  
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
 
________________________Гудзенка Сергія Юрійовича_______________ 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 
1. Тема роботи      Фінансова стійкість підприємства у сфері споживчих 
послуг (на матеріалах Черкаського районного споживчого товариства, с. 
Слобода Черкаського району Черкаської області)___________________ 
Керівник роботи_________ проф. Гончаренко І. Г. _____________________ 
                        (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «29» вересня 2025 р. № 
286/03-03 
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2025 р. 
3. Вихідні дані до роботи Вихідні дані: фінансова звітність Черкаського 
районного споживчого товариства за 2022-2024 рр., нормативно-правові акти 
України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з фінансового 
менеджменту. 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно 
розробити) Теоретичні основи фінансової стійкості підприємства; 
класифікація чинників і показників стійкості; методичні підходи до оцінки 
стійкості; світовий та вітчизняний досвід її забезпечення; аналіз діяльності й 
фінансового стану товариства; оцінка стійкості за коефіцієнтами та 
ризиками; напрями оптимізації фінансового менеджменту; інноваційні 
підходи до управління стійкістю; забезпечення стійкості в кризових умовах. 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових 
креслень, плакатів) Таблиця методики розрахунку показників стійкості; 
графіки динаміки фінансових показників; схеми оптимізації управління.
 
 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ Прізвище, ініціали Підпис, дата 
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 проф. Гончаренко І. Г. 25.09   25.09 
2 проф. Гончаренко І. Г. 11.10 11.10 
3 проф. Гончаренко І. Г. 01.11 01.11 
 
7. Дата видачі завдання «01» вересня 2025 р. 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання Примітка 
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи 
1. Ознайомлення з завданням до 01.09-03.09 Виконано 
кваліфікаційної роботи 
2. Пошук наукових джерел і статей 04.09-14.09 Виконано 
3. Формування змісту кваліфікаційної 14.09-25.09 Виконано 
роботи 
4. Написання розділу «Теоретичні 26.09-10.10 Виконано 
основи забезпечення фінансової 
стійкості підприємства» 
5. Написання розділу «Аналіз 11.10-31.10 Виконано 
фінансової стійкості Черкаського 
районного споживчого товариства» 
6. Написання розділу «Шляхи 01.11-15.11 Виконано 
підвищення фінансової стійкості 
черкаського районного споживчого 
товариства» 
7. Оформлення кваліфікаційної роботи 16.11-18.11 Виконано 
8. Коригування кваліфікаційної роботи 18.11-25.11 Виконано 
9. Захист кваліфікаційної роботи 09.12 Виконано 
 
Студент                       ________________            ____Сергій ГУДЗЕНКО_____ 
(підпис) (власне ім’я та прізвище)
                                                                               
Керівник роботи        _________________          ____Ірина ГОНЧАРЕНКО___ 
(підпис) (власне ім’я та прізвище)
                                                                               
Секретар ЕК               _________________          ____Ірина НАСТЕНКО_____ 
(підпис) (власне ім’я та прізвище) 
                                                                              
  
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 88 сторінок, 5 таблиць, 7 
рисунків, список використаних джерел з 47 найменувань, 1 додатків. 
 
ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА У СФЕРІ СПОЖИВЧИХ 
ПОСЛУГ (НА МАТЕРІАЛАХ ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО 
СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА, С. СЛОБОДА ЧЕРКАСЬКОГО 
РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ) 
 
 
Предметом дослідження є фінансова стійкість підприємства та 
механізми її забезпечення. 
Об’єктом дослідження є господарська діяльність Черкаського 
районного споживчого товариства (с. Слобода Черкаського району 
Черкаської області). 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є аналіз фінансової стійкості 
Черкаського районного споживчого товариства та розробка практичних 
рекомендацій щодо її підвищення. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити теоретичні 
основи фінансової стійкості; проаналізувати фінансовий стан товариства; 
виявити ключові проблеми та ризики; розробити заходи з оптимізації 
фінансового менеджменту, використання ресурсів, впровадження інновацій 
та забезпечення стійкості в кризових умовах. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо 
комплексу практичних заходів щодо підвищення фінансової стійкості 
Черкаського районного споживчого товариства. Впровадження трирічного 
фінансового планування, диверсифікації доходів, цифровізації (ERP, 
blockchain, IoT), створення резервних фондів та партнерства з аграрними 
підприємствами. 
Одержані результати можуть бути використані Черкаським районним 
споживчим товариством для вдосконалення системи фінансового управління, 
зниження ризиків та підвищення конкурентоспроможності, а також іншими 
підприємствами сфери споживчих послуг і споживчої кооперації України для 
розробки стратегій забезпечення фінансової стійкості в умовах економічної 
нестабільності та воєнного стану.  
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025 р. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2025 р. 
 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
 
 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП....................................................................................................................6 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ 
СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.........................................................................9  
1.1. Сутність та значення фінансової стійкості підприємства………………..9 
1.2. Класифікація чинників та ключові показники фінансової стійкості 
підприємства……………………………………………………………………17 
1.3. Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості підприємства...25 
1.4. Світовий та вітчизняний досвід забезпечення фінансової стійкості 
підприємств………………………………………………………………………31 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЧЕРКАСЬКОГО 
РАЙОННОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА…………………………39 
2.1. Загальна характеристика діяльності Черкаського районного споживчого 
товариства (с. Слобода, Черкаський район, Черкаська область)……………..39 
2.2. Аналіз фінансових показників товариства та оцінка стійкості за 
коефіцієнтами……………………………………………………………………42 
2.3. Аналіз ризиків, що впливають на фінансову стійкість товариства……..53  
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ 
ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА….….58 
3.1. Напрями оптимізації фінансового менеджменту підприємства…………58 
3.2. Заходи щодо підвищення ефективності використання фінансових 
ресурсів………………………………………………………………………….65 
3.3. Впровадження інноваційних підходів до управління фінансовою 
стійкістю підприємства…………………………………………………………71 
3.4. Напрями забезпечення фінансової стійкості підприємства в кризових 
умовах…………………………………………………………………………….75 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..80 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….82 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………....87 
  
 
 
ВСТУП 
 
У сучасних умовах розвитку економіки України, що характеризуються 
нестабільністю, високим рівнем конкуренції та обмеженістю ресурсів, 
забезпечення фінансової стійкості підприємств набуває особливої 
актуальності. Фінансова стійкість є ключовим фактором, який визначає 
здатність підприємства ефективно функціонувати, адаптуватися до змін 
ринкового середовища, протистояти зовнішнім і внутрішнім викликам, а 
також забезпечувати стабільний розвиток у довгостроковій перспективі. 
Особливо важливим це питання є для підприємств у сфері споживчих 
послуг, які відіграють значну роль у задоволенні потреб населення, 
формуванні платоспроможного попиту та підтримці соціально-економічного 
розвитку регіонів. 
Сфера споживчих послуг є однією з основ економічної системи, 
оскільки вона безпосередньо впливає на рівень життя населення, сприяє 
розвитку місцевих ринків і забезпечує стабільність економічного 
середовища. Підприємства цієї галузі, зокрема Черкаське районне споживче 
товариство (с. Слобода Черкаського району Черкаської області), стикаються з 
низкою викликів, пов’язаних із управлінням фінансами, оптимізацією витрат, 
підвищенням ефективності господарської діяльності та забезпеченням 
конкурентоспроможності.  
У цьому контексті аналіз фінансової стійкості підприємства, виявлення 
проблем і розробка практичних рекомендацій щодо їх вирішення є важливим 
завданням для забезпечення його стабільної діяльності та подальшого 
розвитку.Фінансова стійкість підприємства залежить від багатьох факторів, 
зокрема структури капіталу, рівня ліквідності, платоспроможності, 
ефективності використання ресурсів і здатності генерувати прибуток. У 
сучасних умовах господарювання підприємства у сфері споживчих послуг 
повинні не лише адаптуватися до мінливих економічних умов, але й активно 
впроваджувати інноваційні підходи до управління фінансами, що дозволить 
 
 
їм зміцнити свої позиції на ринку. Дослідження фінансової стійкості 
Черкаського районного споживчого товариства дозволить не лише оцінити 
його поточний фінансовий стан, але й визначити ключові напрями для 
вдосконалення управління та підвищення економічної ефективності. 
Метою дипломної роботи є теоретичне обґрунтування сутності та 
принципів забезпечення фінансової стійкості підприємства у сфері 
споживчих послуг, аналіз фінансового стану Черкаського районного 
споживчого товариства, виявлення проблем, пов’язаних із його фінансовою 
стійкістю, та розробка практичних рекомендацій щодо їх вирішення з метою 
підвищення ефективності діяльності підприємства. 
Для досягнення поставленої мети в роботі передбачається виконання 
таких завдань: 
 Дослідити теоретичні основи фінансової стійкості підприємства, 
визначити її зміст, принципи та фактори, що впливають на її забезпечення. 
 Проаналізувати сучасні методи та інструменти оцінки фінансової 
стійкості підприємств у сфері споживчих послуг. 
 Здійснити комплексний аналіз фінансового стану Черкаського 
районного споживчого товариства на основі фінансової звітності та 
відповідних економічних показників. 
 Виявити ключові проблеми, що перешкоджають забезпеченню 
фінансової стійкості товариства, та оцінити їх вплив на його діяльність. 
 Розробити практичні рекомендації щодо підвищення фінансової 
стійкості підприємства, включаючи заходи з оптимізації фінансового 
управління та використання ресурсів. 
 Визначити перспективи розвитку Черкаського районного споживчого 
товариства у сфері споживчих послуг з урахуванням сучасних економічних 
тенденцій. 
Об’єкт дослідження – господарська діяльність Черкаського районного 
споживчого товариства у сфері надання споживчих послуг.Предмет 
 
 
дослідження – фінансова стійкість підприємства та організаційно-економічні 
механізми її забезпечення в умовах ринкової економіки. 
Теоретичною та методологічною основою дослідження є 
фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі фінансового 
менеджменту, економічного аналізу, управління підприємствами, а також 
сучасні підходи до оцінки фінансової стійкості. Для вирішення поставлених 
завдань використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, 
зокрема: аналіз і синтез, узагальнення, порівняльний аналіз, коефіцієнтний 
аналіз, методи фінансового аналізу (аналіз ліквідності, платоспроможності, 
рентабельності), а також статистичні методи для обробки даних фінансової 
звітності. 
Практична значимість роботи полягає в розробці конкретних 
рекомендацій щодо підвищення фінансової стійкості Черкаського районного 
споживчого товариства, які можуть бути використані для вдосконалення 
системи фінансового управління, оптимізації витрат, підвищення 
ефективності використання ресурсів і зміцнення конкурентних позицій 
підприємства. Отримані результати також можуть бути застосовані іншими 
підприємствами у сфері споживчих послуг для підвищення їхньої фінансової 
стабільності та конкурентоспроможності. Впровадження запропонованих 
заходів сприятиме не лише покращенню фінансових показників окремих 
підприємств, але й розвитку місцевої економіки в цілому. 
Інформаційною базою дослідження є фінансова звітність Черкаського 
районного споживчого товариства за останні роки, нормативно-правові акти 
України, що регулюють діяльність підприємств у сфері споживчих послуг, 
наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені питанням 
фінансової стійкості та управління підприємствами, а також матеріали 
періодичних видань, наукових конференцій і спеціалізованих інтернет-
ресурсів.  
  
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ 
СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1. Сутність та значення фінансової стійкості підприємства 
 
Фінансова стійкість підприємства є одним із ключових показників його 
економічної стабільності, який відображає здатність підприємства ефективно 
функціонувати в умовах ринкової економіки, забезпечуючи безперервність 
господарської діяльності та стійкість до зовнішніх і внутрішніх викликів. 
Сутність фінансової стійкості полягає в оптимальному управлінні 
фінансовими ресурсами, що включає раціональну структуру капіталу, 
збалансованість власних і залучених коштів, а також здатність своєчасно 
виконувати фінансові зобов’язання перед кредиторами, постачальниками, 
працівниками та державою. Вона характеризується високим рівнем 
ліквідності, платоспроможності та ефективним управлінням активами й 
пасивами, що дозволяє підприємству мінімізувати фінансові ризики, уникати 
криз і забезпечувати стабільність операційної діяльності. Вона є не лише 
відображенням поточного фінансового стану, але й основою для 
прогнозування майбутнього розвитку підприємства, його 
конкурентоспроможності та адаптації до змін ринкового середовища. 
Чим вищою є фінансова стійкість, тим більше підприємство є 
незалежним від зміни ринкової кон’юнктури і, отже, тим меншим є ризик 
банкрутства. Таким чином, стратегічною метою діяльності підприємств будь-
якої форми власності та масштабів діяльності є забезпечення високої 
фінансової стійкості [1]. 
Фінансова стійкість підприємства є фундаментальним і багатогранним 
показником, який яскраво ілюструє його економічний потенціал і поточний 
фінансовий стан. Вона виступає запорукою стабільного, успішного та 
гармонійного функціонування в умовах динамічного ринкового середовища, 
забезпечуючи підприємству міцну основу для довгострокового розвитку. Цей 
 
 
показник відображає не лише здатність підприємства ефективно управляти 
своїми фінансовими ресурсами, але й ступінь його фінансової незалежності, 
що дозволяє впевнено протистояти несприятливим зовнішнім і внутрішнім 
викликам. Фінансова стійкість є своєрідним барометром, який вказує на 
рівень стійкості до економічних потрясінь, забезпечуючи підприємству 
можливість не лише вистояти в умовах невизначеності, але й активно 
розвиватися, реалізуючи свій потенціал у конкурентному середовищі. 
Фінансову стійкість підприємства визначають наступні фактори:  
 спроможність вільно лавірувати надходженнями грошових коштів;  
 фінансова забезпеченість функціонування;  
 стабільне перевищення доходів над витратами;  
 забезпечення окупності витрат на розвиток та оновлення процесу 
виробництва;  
 фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування [2]. 
Діагностика фінансової стійкості підприємства є комплексним і 
багатогранним процесом, спрямованим на оцінку його здатності ефективно 
протистояти фінансовим ризикам, зберігати стабільність ключових 
економічних показників і забезпечувати надійність своєї діяльності в 
довгостроковій перспективі. Цей аналітичний підхід дає змогу не лише 
глибоко дослідити фінансовий стан підприємства, але й виявити потенційні 
вразливості, визначити причини можливих проблем і розробити обґрунтовані 
стратегії для зміцнення фінансової стабільності. Завдяки діагностиці 
підприємство отримує можливість своєчасно реагувати на виклики, 
оптимізувати управління ресурсами та підвищувати свою 
конкурентоспроможність у мінливому економічному середовищі. 
Варто підкреслити, що процес діагностики фінансової стійкості є 
надзвичайно складним і багатокомпонентним завданням, яке вимагає 
ґрунтовного теоретичного підґрунтя, системного підходу та практичного 
досвіду. Для його успішного виконання необхідно застосовувати сучасні 
методологічні інструменти, які дозволяють точно оцінити фінансовий стан, 
 
 
проаналізувати динаміку ключових показників і прогнозувати майбутні 
ризики. Лише за умови використання комплексного підходу та врахування 
всіх аспектів діяльності підприємства можна досягти об’єктивних 
результатів, які стануть основою для розробки ефективних управлінських 
рішень і стратегій, спрямованих на забезпечення фінансової стійкості та 
сталого розвитку. 
Об’єкти діагностики фінансової стійкості підприємства охоплюють 
ключові аспекти його діяльності, які потребують ретельного аналізу для 
забезпечення стабільного та безпечного функціонування. Ці об’єкти є 
основними напрямками, на які спрямована увага управлінців із метою 
підтримки фінансової рівноваги та запобігання потенційним ризикам. На 
різних рівнях ієрархії об’єктами діагностики можуть виступати підприємство 
в цілому, його окремі структурні підрозділи чи конкретні функціональні 
складові, такі як управління фінансами, виробничі процеси або маркетингова 
діяльність. Центральне місце серед цих об’єктів посідають фінансові ресурси, 
які є основою економічної діяльності підприємства. Вони піддаються впливу 
численних загроз, зокрема економічної нестабільності, ринкових коливань, 
неефективного управління чи зовнішніх криз, що можуть спричинити 
дисбаланс у діяльності, фінансові втрати або навіть призвести до 
банкрутства. Таким чином, діагностика фінансової стійкості спрямована на 
виявлення цих ризиків, оцінку їхнього впливу та розробку заходів для їх 
мінімізації, що забезпечує підприємству стійкість і конкурентоспроможність 
у довгостроковій перспективі. 
Діагностика фінансової стійкості підприємства розглядається не лише як 
інструмент оцінки досягнутого рівня стійкості у фінансовому стані 
підприємства, але і як оцінка змін цього рівня під впливом техніко-
економічних чинників та засіб виявлення внутрішніх резервів покращення 
стану [3].  
Для забезпечення ефективності діагностики фінансової стійкості 
критично важливим є вибір відповідної методології, яка враховує специфіку 
 
 
діяльності підприємства та його операційного середовища. Існує широкий 
спектр підходів, моделей і методів, які застосовуються для аналізу фінансової 
стійкості, кожен із яких має свої особливості та переваги. Усі вони 
ґрунтуються на використанні даних бухгалтерського обліку та фінансової 
звітності за поточний і попередні періоди, що дозволяє отримати об’єктивну 
картину фінансового стану підприємства. Аналіз цих даних дає змогу не 
лише оцінити поточну фінансову стабільність, але й виявити тренди, 
прогнозувати можливі ризики та визначити резерви для підвищення 
ефективності управління фінансами. Правильно підібрана методологія 
забезпечує комплексний підхід до діагностики, сприяючи розробці 
обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансової 
стійкості та забезпечення сталого розвитку підприємства в умовах сучасного 
економічного середовища. 
Слід зазначити, що дослідження проблематики фінансової стійкості 
підприємства зазвичай активізується саме в умовах кризи, посткризового 
відновлення чи економічної нестабільності, які зазвичай мають циклічний 
характер [4]. У такі періоди підприємства стикаються з підвищеними 
ризиками, пов’язаними з обмеженістю фінансових ресурсів, змінами 
ринкових умов, коливаннями попиту та зростанням конкуренції. Це вимагає 
від управлінців посиленої уваги до аналізу фінансового стану, пошуку 
ефективних інструментів для стабілізації діяльності та розробки стратегій, 
які дозволять не лише вистояти в умовах турбулентності, але й забезпечити 
основу для подальшого зростання. Дослідження фінансової стійкості в таких 
умовах сприяє виявленню внутрішніх резервів, оптимізації управління 
фінансами та підвищенню адаптивності підприємства до зовнішніх викликів, 
що є запорукою його довгострокової конкурентоспроможності та 
стабільності. 
Оцінювання фінансової стійкості підприємства на систематичній основі 
дозволяє ідентифікувати вразливі аспекти діяльності підприємства, оцінити 
 
 
ефективність управління фінансовими ресурсами та визначити стабільність 
його фінансового становища [5]. 
Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав потребам розвитку 
підприємства та вимогам ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість 
може призвести до неплатоспроможності підприємства та браку коштів для 
розвитку виробництва, а надлишкова – стримувати розвиток, обтяжуючи 
витрати підприємства зайвими запасами та резервами [6]. Отже, фінансова 
стійкість підприємства характеризується раціональним формуванням, 
розподілом і ефективним використанням його фінансових ресурсів. 
Фінансова стійкість підприємства є багатогранною характеристикою 
його фінансового стану, яка визначає здатність підприємства ефективно 
функціонувати і розвиватися в умовах мінливого ринкового середовища [7]. 
Вона може бути класифікована за різними ознаками, що дозволяє більш 
детально аналізувати та оцінювати фінансову ситуацію підприємства. 
Нормальна фінансова стійкість передбачає збалансоване використання 
власних та позикових коштів для фінансування діяльності підприємства. У 
цьому випадку запаси і витрати підприємства покриваються за рахунок 
власного капіталу та довгострокових зобов’язань. Нормальна фінансова 
стійкість свідчить про ефективне управління фінансовими ресурсами 
підприємства та здатність своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання 
[8]. 
Нестійка фінансова ситуація виникає, коли підприємство не має 
достатніх власних коштів для покриття своїх запасів і витрат, і змушене 
значно залежати від короткострокових позикових коштів. Такий стан 
свідчить про певні труднощі в управлінні фінансами, що може призводити до 
проблем з ліквідністю та платоспроможністю. Підприємство в умовах 
нестійкої фінансової ситуації може бути піддане ризику 
неплатоспроможності і потребує оперативних заходів для стабілізації 
фінансового стану [9].  
 
 
Кризовий фінансовий стан характеризується гострою нестачею 
фінансових ресурсів для покриття поточних зобов’язань і витрат. 
Підприємство, яке перебуває в кризовому стані, стикається з серйозними 10 
фінансовими проблемами, такими як неплатоспроможність, значні борги і 
можливість банкрутства. У таких умовах необхідні радикальні заходи для 
реструктуризації фінансових зобов’язань, оптимізації витрат та пошуку 
нових джерел фінансування для відновлення фінансової стабільності [8]. 
Таким чином, фінансово стійким варто вважати те підприємство, яке за 
рахунок власних коштів спроможне забезпечити закупівлю необхідного 
обсягу запасів та здійснювати відповідні витрати не допускаючи 
невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за 
всіма зобов’язаннями [10]. 
Фінансова стійкість визначається відповідними пропорціями між 
різними групами активів і пасивів, а також здатністю організації до 
поступального розвитку без ризику виникнення кризових ситуацій [11]. Вона 
відображає стабільність економічного стану підприємства, яка досягається 
завдяки оптимальній структурі капіталу, де значну роль відіграє достатній 
рівень власного капіталу в загальній структурі джерел фінансування. 
Наявність належної частки власного капіталу свідчить про те, що 
підприємство залучає зовнішні фінансові ресурси в обсягах, які відповідають 
його можливостям для своєчасного їх повернення, що сприяє підтриманню 
фінансової рівноваги. При цьому важливо, щоб обсяг короткострокових 
зобов’язань не перевищував розміру ліквідних активів, що дозволяє 
підприємству оперативно виконувати свої фінансові зобов’язання, уникати 
касових розривів і забезпечувати стабільність у господарській діяльності. 
Такий підхід гарантує не лише захист від фінансових ризиків, але й створює 
передумови для сталого розвитку підприємства в умовах мінливого 
ринкового середовища. 
Для отримання достовірної оцінки фінансової стійкості підприємства 
необхідно чітко розмежовувати фінансову стійкість від інших характеристик 
 
 
фінансового стану підприємства [12]. Таке розмежування є важливим, 
оскільки під час комплексного аналізу фінансового стану одні й ті ж 
показники можуть одночасно використовуватися для оцінки як фінансової 
стійкості, так і інших аспектів, наприклад, довгострокової ліквідності чи 
платоспроможності.  
Фінансова стійкість підприємства, ліквідність та платоспроможність є 
взаємопов’язаними і взаємозалежними показниками, що характеризують 
фінансовий стан підприємства. Ліквідність є важливою складовою 
фінансової стійкості. Високий рівень ліквідності свідчить про те, що 
підприємство має достатньо ресурсів для оперативного реагування на 
фінансові потреби, що виникають. Фінансова стійкість, у свою чергу, 
характеризується балансом між активами і пасивами підприємства, який 
забезпечує його безперервний розвиток та уникнення фінансових криз. Тому 
високий рівень ліквідності сприяє зниженню фінансових ризиків і зміцненню 
фінансової стійкості, оскільки забезпечує можливість швидко перетворювати 
активи в грошові кошти для покриття зобов’язань [13]. 
Фінансова стійкість безпосередньо впливає на платоспроможність 
підприємства. Високий рівень фінансової стійкості забезпечує підприємству 
можливість не лише своєчасно виконувати свої зобов’язання, але й 
підтримувати стабільний розвиток у довгостроковій перспективі [14]. 
Натомість низький рівень фінансової стійкості може спричинити втрату 
платоспроможності, що створює серйозний ризик фінансової 
неспроможності та потенційного банкрутства підприємства. 
Взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими характеристиками є також 
рентабельність і фінансова стійкість. Підтримання належного рівня 
рентабельності є необхідною умовою для забезпечення фінансової стійкості 
підприємства, оскільки саме через прибуткову діяльність підприємство має 
змогу збільшувати власний капітал і формувати резерви для покриття 
непередбачених витрат. З іншого боку, стійке фінансове становище створює 
12 передумови для стабільного функціонування підприємства, що дозволяє 
 
 
зосередитися на підвищенні рентабельності через оптимізацію операційної 
діяльності та інвестування в розвиток [15]. 
Фінансова стійкість, яка забезпечується збалансованою структурою 
капіталу, дозволяє підприємству ефективно функціонувати в умовах 
ринкової нестабільності. Високий рівень фінансової стійкості знижує ризики 
банкрутства та втрати платоспроможності, що створює сприятливі умови для 
підтримання та підвищення рентабельності. Зокрема, стійке фінансове 
становище дозволяє підприємству залучати дешевші та вигідніші джерела 
фінансування, оптимізувати витрати на обслуговування боргу і спрямовувати 
більше коштів на виробничі та інноваційні проекти, що підвищують 
рентабельність [16]. 
Отже, фінансова стійкість, ліквідність і платоспроможність є 
взаємопов’язаними і взаємозалежними складовими, які формують основу 
фінансового стану підприємства. Ці елементи діють у тісній взаємодії, 
створюючи комплексну картину економічної стабільності та потенціалу 
підприємства. Забезпечення належного рівня ліквідності дозволяє 
підприємству оперативно реагувати на поточні фінансові потреби, своєчасно 
виконувати зобов’язання та підтримувати безперебійну діяльність. Водночас 
платоспроможність відображає здатність підприємства покривати свої 
зобов’язання в короткостроковій і довгостроковій перспективі, що є 
критично важливим для збереження довіри кредиторів і партнерів. Фінансова 
стійкість, у свою чергу, виступає фундаментом, який забезпечує не лише 
поточну стабільність, але й створює передумови для сталого розвитку 
підприємства в умовах мінливого ринкового середовища. Завдяки 
оптимальному поєднанню цих характеристик підприємство може ефективно 
протистояти економічним викликам, уникати фінансових криз і 
спрямовувати ресурси на стратегічні ініціативи, що сприяють його 
зростанню та конкурентоспроможності. 
1.2. Класифікація чинників та ключові показники фінансової стійкості 
підприємства 
 
 
 
Сучасні умови функціонування підприємств в Україні є вкрай 
несприятливим і характеризуються негативним впливом численних викликів 
і загроз воєнного стану [17]. Систематизація та класифікація численних 
чинників впливу на фінансову стійкість необхідні для обґрунтування 
своєчасних управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансової 
стійкості підприємства в умовах війни. 
Вагомість тих чи інших чинників для різних підприємств може бути 
різною в залежності від їх місця розташування, галузевої приналежності, 
розміру тощо. Одні вчені вважають, що ключовими чинниками є міцне 
ринкове становище підприємства, налагоджені економічні зв’язки з 
контрагентами, високий майновий і фінансовий потенціал та застосування 
прогресивних технологій. Інші дослідники відносять до таких чинників 
майновий стан підприємства, рівень адаптивності системи управління тощо 
[18]. 
Із теоретичної та практичної точки зору забезпечення фінансової 
стійкості підприємства є досить складним і комплексним завданням, адже на 
неї впливає надзвичайно велика кількість внутрішніх і зовнішніх чинників. З 
точки зору можливостей управлінського впливу, внутрішні чинники 
фінансової стійкості підприємства є більш контрольованими, оскільки вони 
безпосередньо залежать від діяльності компанії та її управлінських рішень. 
Натомість зовнішні чинники, які формуються під впливом 
макроекономічного середовища, складніше піддаються управлінню, і їхній 
вплив можна лише частково пом’якшити чи мінімізувати. Ці чинники не є 
прямим результатом діяльності підприємства, а зумовлені загальними 
політичними, соціальними та іншими умовами, що діють у країні та за її 
межами. 
Зовнішні чинники відіграють ключову роль у формуванні фінансової 
стійкості суб’єктів господарювання, оскільки їхній комплексний вплив може 
створювати серйозні загрози для стабільності компаній. Вони здатні 
 
 
ускладнити доступ до ресурсів, необхідних для ефективної діяльності, а в 
критичних випадках призвести до неплатоспроможності чи навіть ліквідації 
підприємства. 
Серед зовнішніх чинників, що мають визначальний вплив у сучасних 
умовах, варто виокремити кілька ключових аспектів. По-перше, політична 
стабільність у країні суттєво впливає на ділову активність і впевненість 
суб’єктів господарювання. В Україні, зокрема в умовах воєнного стану, 
політична нестабільність і пов’язані з нею ризики створюють несприятливі 
умови для підтримання фінансової стійкості, оскільки підприємства 
стикаються з непередбачуваними змінами в регуляторному 
середовищі.Іншим важливим фактором є соціальні умови, зокрема рівень 
доходів населення та споживчі настрої. У періоди економічної 
нестабільності, як-от під час війни, зниження купівельної спроможності 
населення призводить до скорочення попиту на товари та послуги, що 
негативно позначається на доходах підприємств і відповідно їхній здатності 
виконувати фінансові зобов’язання. 
Інвестиційний клімат також має суттєвий вплив на фінансовий стан 
підприємств. Сприятливі умови для залучення внутрішніх і зовнішніх 
інвестицій сприяють розширенню доступу до капіталу, що дозволяє 
підприємствам фінансувати поточну діяльність і розвиток. Проте в Україні 
інвестиційний клімат ускладнений через високі ризики, пов’язані з воєнним 
станом і недостатнім захистом прав інвесторів, що обмежує можливості 
компаній залучати кошти на вигідних умовах. 
А так же податкова політика держави відіграє важливу роль у 
формуванні фінансової стійкості. Високий рівень податкового навантаження 
зменшує чистий прибуток компаній, що обмежує їхні можливості для 
накопичення фінансових резервів і реінвестування. У періоди нестабільності 
надмірний податковий тиск може стати додатковим фактором, що погіршує 
фінансовий стан підприємств. 
 
 
Серед економічних чинників варто також виділити сезонні та циклічні 
коливання попиту та пропозиції на продукцію підприємства, що визначать 
кон’юнктуру ринку, а також рівень конкуренції впливає на цінову політику 
та стратегію підприємства [19].  
Фінансові чинники зовнішнього середовища включають 
грошовокредитну політику, яка визначає доступність кредитних ресурсів та 
рівень процентних ставок; валютну політику, що впливає на вартість 
імпортних ресурсів та експортної виручки; рівень облікової ставки, яка 
впливає на вартість залучення кредитних ресурсів [20]. 
В числі науково-технічних чинників слід виділити загальний рівень 
розвитку науки і техніки, що визначає можливості впровадження новітніх 
технологій у виробництво; динаміку інноваційного процесу, яка впливає на 
конкурентоспроможність продукції підприємства [15]; міжнародне науково-
технічне співробітництво, яке відкриває можливості для доступу до 
передових технологій та практик. Ці чинники мають значний потенціал як 
для сприяння, так і для ускладнення діяльності підприємства, впливаючи на 
його фінансові результати та загальну фінансову стійкість. 
Загальний рівень розвитку науки і техніки відіграє ключову роль у 
формуванні можливостей для модернізації виробничих процесів. 
Підприємства, які мають доступ до сучасних технологій, можуть 
оптимізувати витрати, підвищувати якість продукції та знижувати 
собівартість, що позитивно позначається на їхній прибутковості. Наприклад, 
впровадження автоматизованих систем або енергоефективних рішень 
дозволяє не лише скоротити витрати на ресурси, а й відповідати сучасним 
ринковим вимогам. Проте в умовах обмеженого доступу до таких технологій, 
як це часто спостерігається в Україні через недостатнє фінансування 
наукових розробок чи воєнні обмеження, підприємства можуть втрачати 
конкурентні позиції, що негативно впливає на їхні фінансові показники. 
Динаміка інноваційного процесу є ще одним важливим аспектом. 
Швидке оновлення технологій і продуктів вимагає від компаній постійних 
 
 
інвестицій у дослідження та розробки. Підприємства, які активно 
впроваджують інновації, здатні створювати унікальні продукти або послуги, 
що зміцнюють їхню ринкову позицію та сприяють зростанню доходів. 
Водночас повільна інноваційна активність або її відсутність може призвести 
до застою, зниження конкурентоспроможності та, як наслідок, зменшення 
фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення стійкості. 
Міжнародне науково-технічне співробітництво відкриває широкі 
перспективи для підприємств, особливо в умовах глобалізації. Співпраця з 
іноземними партнерами дозволяє отримувати доступ до передових 
технологій, обмінюватися досвідом і залучати інвестиції для реалізації 
інноваційних проєктів. Наприклад, участь у міжнародних програмах або 
партнерство з іноземними компаніями може сприяти впровадженню 
сучасних стандартів виробництва. Однак в умовах воєнного стану в Україні 
такі можливості можуть бути обмеженими через політичні, логістичні чи 
фінансові бар’єри, що ускладнює доступ до світових науково-технічних 
ресурсів і може негативно позначитися на фінансовій стабільності 
підприємств. 
Таким чином, науково-технічні чинники мають двоїстий характер: вони 
можуть стати драйверами зростання, якщо підприємство активно 
використовує можливості для технологічного розвитку, або ж створювати 
додаткові виклики, якщо доступ до інновацій обмежений. У сучасних 
українських реаліях, з урахуванням воєнних обмежень, підприємствам 
необхідно шукати альтернативні шляхи для залучення технологій, 
наприклад, через державну підтримку чи співпрацю з локальними науковими 
установами, щоб мінімізувати негативний вплив і зміцнити свою фінансову 
стійкість. 
В умовах сьогодення значний негативний вплив справляють соціально-
політичні чинники, які охоплюють соціально-політичну стабільність, рівень 
зайнятості населення, законотворчу діяльність, регіональну та національну 
політику, антимонопольну політику та зовнішньоекономічну політику країни 
 
 
[21]. Вони формують рівень передбачуваності та стабільності бізнес-
середовища, впливають на купівельну спроможність споживачів, попит на 
продукцію підприємства, доступ до ресурсів і ринків, а також на можливості 
здійснення експортно-імпортних операцій підприємства. 
Зазвичай зовнішні чинники впливають на фінансову стійкість 
підприємства непрямо, змінюючи внутрішні чинники, які формують його 
фінансову базу. У свою чергу, здатність підприємства протистояти впливу 
внутрішніх чинників, що безпосередньо залежать від його діяльності, 
визначається якістю та ефективністю управлінських рішень, застосованих на 
підприємстві. 
 
Рис. 1.4. Систематизація внутрішніх чинників фінансової стійкості 
підприємства 
Серед інших важливим фактором при визначенні загальної стратегії 
діяльності підприємства є стадія життєвого циклу. Правильно обрана 
 
 
стратегія розвитку в майбутньому може забезпечити необхідний розмір 
фінансових ресурсів та їх приріст, що значно впливає на рівень фінансової 
стійкості підприємства. Тому одним із основних завдань при забезпеченні 
фінансової стійкості підприємства є виявлення оптимального співвідношення 
між власними і позиковими фінансовими ресурсами. Для підприємств різних 
пошук кваліфікованих працівників необхідне зовнішнє фінансування безпека 
бізнесу конкуренція ланцюги поставок 17 галузей економіки таке 
співвідношення може відрізнятися, проте залишається загальним постулатом 
те, що надмірне перевищення частки позикових фінансових ресурсів може 
призвести до зниження платоспроможності, фінансової незалежності та рівня 
фінансової стійкості підприємства [22]. 
У сучасних умовах, позначених кризою, невизначеністю та впливом 
зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих чинників, забезпечення фінансової 
стійкості підприємства стає першочерговим завданням. Для цього 
розробляються комплексні стратегії та заходи, спрямовані на підтримку 
платоспроможності та зміцнення економічної незалежності, яка є основою 
фінансової стабільності будь-якої компанії. Господарська незалежність 
дозволяє підприємству ефективно функціонувати без надмірної залежності 
від зовнішніх джерел фінансування, що особливо важливо в періоди 
економічної турбулентності.Для досягнення фінансової стійкості 
підприємства можуть обирати один із двох принципово різних підходів до 
фінансування та розвитку: 
1. Робота виключно на власних коштах. У цьому випадку підприємство 
не залучає позикові ресурси, що забезпечує високий рівень фінансової 
незалежності. Відсутність кредитних зобов’язань знижує ризики, пов’язані з 
виплатами відсотків чи поверненням боргів, і робить компанію менш 
вразливою до зовнішніх потрясінь. Проте такий підхід може обмежувати 
можливості для масштабування, впровадження інновацій чи швидкого 
реагування на ринкові зміни через брак додаткового капіталу. 
 
 
2. Використання позикових коштів. Цей підхід дозволяє підприємству 
прискорювати розвиток, інвестувати у нові технології, розширювати 
виробництво чи виходити на нові ринки. Однак він супроводжується 
суттєвими ризиками. По-перше, високий рівень боргового навантаження 
може підірвати фінансову стабільність, особливо якщо підприємство 
стикається з труднощами у генерації прибутку. По-друге, у разі низької 
рентабельності чи економічного спаду виплати за кредитами можуть 
призвести до значних фінансових втрат або навіть до банкрутства. 
Зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, 
тісно пов’язані між собою, але їхній вплив може бути як позитивним, так і 
негативним. Наприклад, сприятливі ринкові умови чи ефективне внутрішнє 
управління можуть компенсувати окремі зовнішні загрози, такі як зростання 
цін на ресурси. Водночас потужний негативний вплив зовнішнього чинника, 
наприклад, політичної нестабільності чи економічної кризи, може нівелювати 
позитивний ефект від внутрішніх покращень, таких як оптимізація 
виробництва. Таким чином, фінансова стійкість залежить від балансу між 
цими чинниками та здатності підприємства адаптуватися до змін.Фінансова 
стійкість є одним із головних індикаторів ефективності та довгострокової 
життєздатності підприємства. Вона формується під впливом низки факторів, 
зокрема: 
 Стратегії управління та діяльності, яка визначає пріоритети й підходи 
до розвитку компанії. 
 Галузевої приналежності, що впливає на специфіку ринкових умов і 
конкуренції. 
 Стадії життєвого циклу підприємства (зародження, зростання, зрілість 
чи спад), яка визначає його фінансові потреби та пріоритети. 
 Макроекономічного середовища, включаючи рівень економічного 
розвитку країни, інфляцію та інвестиційний клімат. 
 Соціально-політичних умов, таких як стабільність законодавства, 
податкова політика чи зовнішньоекономічні обмеження. 
 
 
Підприємства, які досягають високого рівня фінансової стійкості, стають 
менш залежними від ринкових коливань і зовнішніх потрясінь, що значно 
знижує ризик неплатоспроможності чи банкрутства. Для цього необхідно 
впроваджувати ефективні інструменти управління, які включають: 
 Систему моніторингу фінансових показників, що дозволяє вчасно 
виявляти проблемні зони та реагувати на них. Наприклад, регулярний аналіз 
ліквідності, рентабельності та структури капіталу допомагає оцінити 
поточний стан підприємства. 
 Гнучкі стратегії адаптації до змін зовнішнього середовища, таких як 
економічні кризи, воєнні обмеження чи зміни в законодавстві. Це може 
включати диверсифікацію продукції, пошук нових ринків збуту чи перегляд 
структури витрат. 
 Інвестиції в людський капітал, адже кваліфікований персонал і 
ефективна система мотивації сприяють підвищенню продуктивності та 
конкурентоспроможності. 
 Оптимізацію фінансової структури, зокрема балансування між 
власними та позиковими коштами для зниження ризиків і забезпечення 
стабільного cash flow. 
Отже, фінансова стійкість є результатом комплексного підходу до 
управління підприємством, який враховує як внутрішні ресурси, так і 
зовнішні виклики. Підприємства, що систематично аналізують чинники 
впливу, впроваджують ефективні управлінські рішення та адаптуються до 
мінливого середовища, мають більше шансів не лише вистояти в кризові 
періоди, а й досягти сталого розвитку в довгостроковій перспективі. 
  
 
 
1.3. Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості 
підприємства 
 
Фінансова стійкість підприємства є однією з ключових характеристик, 
що відображає його здатність ефективно функціонувати в умовах 
економічної невизначеності та протистояти різноманітним викликам. Оцінка 
цього показника є складним процесом, який вимагає аналізу широкого 
спектра економічних, фінансових і організаційних параметрів діяльності 
компанії. Для цього застосовуються різні методичні підходи, що дозволяють 
отримати всебічну картину фінансового стану підприємства. 
Оскільки фінансова стійкість є ключовою характеристикою, що 
відображає фінансовий стан підприємства, основою її аналізу є оцінка 
фінансових результатів і ефективності діяльності компанії через систему 
абсолютних і відносних показників, отриманих на основі даних фінансової 
звітності. 
Основною метою аналізу фінансової стійкості є оцінка здатності 
підприємства протистояти дестабілізуючому впливу непередбачуваних 
негативних чинників, що можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Цей 
аналіз спрямований на визначення його можливості здійснювати 
господарську діяльність та отримувати прибуток в умовах економічної 
невизначеності, а також оцінку ймовірності збереження такого стану на 
майбутнє  [23]. Це допомагає не лише зрозуміти поточний стан, а й 
прогнозувати потенційні ризики та можливості для розвитку. 
Важливо відзначити, що основним джерелом інформації для проведення 
аналізу та оцінювання фінансової стійкості підприємства є його фінансова 
звітність із узагальненою інформацією про фінансове становище та 
діяльність підприємства, а також зміни у цих показниках протягом звітного 
періоду [12]. 
Одним із поширених підходів до оцінки фінансової стійкості є аналіз 
фінансових звітів, який передбачає вивчення таких показників, як ліквідність, 
 
 
платоспроможність, фінансова стабільність і ефективність використання 
активів. Інший підхід включає застосування різноманітних моделей і методів 
фінансового аналізу, таких як коефіцієнтний аналіз, дискримінантний аналіз, 
аналіз часових рядів тощо. Ці методи забезпечують комплексну оцінку 
фінансового стану за допомогою статистичних і математичних інструментів. 
Крім того, оцінка фінансової стійкості може передбачати порівняння 
показників підприємства з аналогічними підприємствами в галузі або 
врахування особливостей економічного середовища, в якому воно працює. 
Загальний підхід до оцінки фінансової стійкості базується на комбінації 
різних методів, що дозволяє отримати об’єктивну та всебічну картину.  
Найчастіше оцінювання фінансової стійкості здійснюється за допомогою 
коефіцієнтного аналізу й розрахунку комплексу відносних показників, які 
надають всебічну оцінку діяльності підприємства. Зазвичай обрані 
коефіцієнти мають певні нормативні чи середні значення, порівняння з якими 
дає змогу оцінити рівень фінансової стійкості. Вона вважається 
незадовільною, якщо значення коефіцієнтів нижчі або вищі за нормативні (в 
залежності від того чи стимулятором, чи дестимулятором є обраний 
показник) [24]. 
Дослідження фінансової стійкості спрямоване на відображення 
наявності або відсутності у підприємства можливостей для привернення 
додаткових позикових ресурсів та здатність до виплати поточних зобов’язань 
за рахунок різних рівнів ліквідних активів [25]. Особливу увагу при аналізі 
фінансової стійкості приділяють балансу між активами та пасивами 
підприємства. Якщо активи та пасиви відповідають одне одному за 
термінами та циклами, це забезпечує гармонію між надходженням і 
витрачанням грошових коштів. Така рівновага є основою для підтримання 
платоспроможності та фінансової стабільності компанії. Таким чином, аналіз 
співвідношення активів і пасивів стає ключовим елементом оцінки 
фінансової стійкості, дозволяючи виявити потенційні дисбаланси та ризики. 
 
 
Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є багатогранним 
процесом, який поєднує аналіз фінансової звітності, використання різних 
методичних підходів і врахування зовнішніх та внутрішніх умов. Це дозволяє 
не лише оцінити поточний фінансовий стан, а й розробити стратегії для 
підвищення стійкості до викликів і забезпечення довгострокового розвитку. 
Методика розрахунку й характеристика кожного з основних показників 
фінансової стійкості підприємства представлена у додатку таблиці А. 
Серед усіх показників фінансової стійкості особливе значення має 
коефіцієнт автономії, який є ключовим індикатором рівня фінансової 
незалежності підприємства. Його аналіз слід проводити, виходячи з 
принципу, що сукупна заборгованість компанії не повинна перевищувати 
обсяг її власного капіталу. Іншими словами, для забезпечення стабільності 
щонайменше 50 % джерел фінансування діяльності підприємства мають 
складатися з власних коштів, таких як статутний капітал, нерозподілений 
прибуток чи резерви. Такий підхід дозволяє знизити залежність від зовнішніх 
позик, зменшити фінансові ризики, пов’язані з виплатою відсотків чи 
поверненням боргів, і забезпечити більшу стійкість до економічних коливань. 
Також поряд з коефіцієнтним методом аналізу фінансової стійкості 
підприємства використовується інтегральний метод, який дає змогу отримати 
інтегральну оцінку рівня фінансової стійкості. Його можна застосовувати в 
умовах економічної кризи, коли зв’язки підприємства з контрагентами 
порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з 
партнерами, зацікавлених у достатній фінансовій стійкості [26]. 
З цією метою розраховується узагальнюючий показник зміни фінансової 
стійкості підприємства (ФС), який розраховується за формулою 1.1. 
 
1+2∗К1дсз+K1ззвок+1/K¹фв+К¹рвм+K¹па
                           ФС=                         (1.1)  
1+2∗K⁰дсз+K⁰ззвок+1/ K⁰фв+K⁰рвм+K⁰па
 
K¹дсз, K⁰дсз – коефіцієнт довгострокового залучення позикових 
фінансових ресурсів у звітному та попередньому періодах; 
 
 
K¹ззвок, K⁰ззвок – коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним 
капіталом у звітному та попередньому періодах; 
K¹фв, K⁰фв – коефіцієнт фінансового важеля у звітному та попередньому 
періодах; 
K¹рвм, K⁰рвм – коефіцієнт реальної вартості майна у звітному та 
попередньому періодах; 
K¹па, K⁰па – коефіцієнт постійних активів у звітному та попередньому 
періодах. 
Інтегральний підхід до оцінки фінансової стійкості підприємства 
вирізняється своєю здатністю враховувати не лише окремі фінансові 
показники, а й їхню взаємодію та взаємовплив на загальний фінансовий стан 
компанії, що робить його більш комплексним порівняно з традиційними 
методами. Він дозволяє проаналізувати, як різні характеристики, такі як 
ліквідність, платоспроможність, структура капіталу чи рентабельність, 
спільно формують рівень фінансової стабільності. Такий підхід забезпечує 
цілісне бачення, допомагаючи виявити неочевидні зв’язки між різними 
аспектами діяльності підприємства, які можуть посилювати або 
послаблювати його стійкість до зовнішніх і внутрішніх викликів. 
Ключовим елементом цього підходу є узагальнюючий показник, який 
відображає динаміку фінансової стійкості. Якщо значення цього показника є 
позитивним більше за 0, це вказує на сприятливу тенденцію, коли фінансова 
стійкість підприємства зростає. Така ситуація може свідчити про ефективне 
управління ресурсами, збалансовану фінансову структуру чи успішну 
адаптацію до ринкових умов. Натомість від’ємне значення показника 
сигналізує про зниження рівня фінансової стійкості, що може бути зумовлено 
накопиченням боргів, зменшенням прибутковості, неефективним 
використанням активів або впливом зовнішніх негативних факторів, таких як 
економічна нестабільність чи зміни в законодавстві. У такому випадку 
підприємству необхідно терміново вживати заходів для усунення проблем, 
 
 
щоб запобігти подальшому погіршенню фінансового стану та потенційним 
кризовим ситуаціям. 
Основною перевагою цього підходу є можливість своєчасного 
виявлення негативних тенденцій зміни фінансової стійкості та усунення або 
нейтралізація причин такої ситуації [26]. 
Найпоширенішим способом оцінки фінансової стійкості підприємства є 
визначення типу його фінансової стабільності шляхом розрахунку 
абсолютних показників, які показують, наскільки запаси компанії 
покриваються її джерелами фінансування. 
Для оцінки наявності джерел фінансування запасів підприємства, що є 
важливим аспектом аналізу фінансової стійкості, зазвичай виділяють три 
основні показники. Ці показники допомагають визначити, наскільки запаси 
компанії забезпечені власними або залученими коштами, і дозволяють 
класифікувати тип фінансової стійкості підприємства. Нижче наведено їхній 
опис: 
1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК) 
Цей показник розраховується як різниця між власним капіталом 
підприємства та його необоротними активами. Він показує, яка частина 
власних коштів залишається для фінансування оборотних активів, зокрема 
запасів. 
Формула: ВОК = Власний капітал − Необоротні активи. 
Значення: Позитивне значення свідчить про наявність власних ресурсів 
для фінансування поточної діяльності, що є ознакою високої фінансової 
стійкості. Негативне значення може вказувати на дефіцит власних коштів, що 
підвищує залежність від зовнішнього фінансування. 
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел 
фінансування (ВДП) 
Цей показник враховує не лише власні оборотні кошти, а й 
довгострокові зобов’язання. 
Формула: ВДП = Власні оборотні кошти + Довгострокові зобов’язання. 
 
 
Значення: Позитивне значення цього показника вказує на те, що 
підприємство має достатньо власних і довгострокових джерел для покриття 
запасів, що забезпечує середній рівень фінансової стійкості. Якщо показник 
від’ємний, це може свідчити про недостатність стабільних джерел 
фінансування. 
3. Загальна величина джерел фінансування (ЗВД) 
Цей показник є найбільш узагальнюючим і включає власні оборотні 
кошти, довгострокові зобов’язання та короткострокові позикові кошти. 
Формула: ЗВД = Власні оборотні кошти + Довгострокові зобов’язання + 
Короткострокові зобов’язання. 
Значення: Позитивне значення показує, що підприємство має достатньо 
всіх доступних джерел для фінансування запасів, навіть якщо частково 
залежить від короткострокових позик. Однак надмірна залежність від 
короткострокових зобов’язань може вказувати на нестійкий фінансовий стан. 
Отже, різноманіття показників, що застосовуються для оцінювання 
фінансової стійкості підприємства, підкреслює складність і багатогранність 
цього поняття, а також створює широкі можливості для поглибленого 
дослідження даного явища. Аналіз системи відповідних коефіцієнтів 
дозволяє виявити слабкі місця у фінансовому стані підприємства та 
своєчасно вжити заходів для їх усунення. Результати оцінювання фінансової 
стійкості є важливими не лише для власників і менеджменту, але й для 
потенційних інвесторів і кредиторів, оскільки вони виступають показником 
платоспроможності та надійності підприємства як позичальника. Тому 
формування ефективної системи моніторингу фінансової стійкості має бути 
невід’ємним елементом управління діяльністю кожного підприємства з 
метою забезпечення його стабільного розвитку та мінімізації фінансових 
ризиків. 
  
 
 
1.4. Світовий та вітчизняний досвід забезпечення фінансової стійкості 
підприємств  
 
Фінансова стійкість підприємства є ключовим фактором його 
довгострокового функціонування та конкурентоспроможності. Вона 
відображає здатність компанії ефективно управляти фінансовими ресурсами, 
забезпечувати стабільність у виплаті зобов’язань, адаптуватися до 
економічних змін і підтримувати розвиток у мінливому ринковому 
середовищі. Світовий та вітчизняний досвід демонструє широкий спектр 
підходів, інструментів і стратегій, які використовуються для досягнення 
фінансової стійкості. Нижче розглянуто основні аспекти цього досвіду, 
акцентуючи увагу на міжнародних практиках та особливостях українського 
контексту. 
Сучасні виклики для фінансової стійкості включають не лише 
економічні коливання, але й глобальні фактори, такі як цифровізація, зміна 
клімату та геополітичні ризики. У світовій практиці підприємства все частіше 
застосовують інноваційні фінансові інструменти, такі як зелені облігації, які 
спрямовані на фінансування екологічно стійких проєктів, та цифрові активи, 
які дозволяють залучати капітал через блокчейн-технології. Наприклад, у 
2023 році обсяг випуску зелених облігацій у Європі досяг 270 мільярдів євро, 
що свідчить про зростання інтересу до сталого фінансування. Ці інструменти 
не лише сприяють фінансовій стійкості, але й підвищують репутацію 
компаній серед інвесторів, які дедалі більше орієнтуються на ESG-критерії: 
екологічні, соціальні та управлінські. 
Фінансовий стан – це один із найважливіших характеристик виробничо-
фінансової діяльності підприємств. Під фінансовим станом підприємства 
розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових 
ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та 
своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. 
 
 
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є 
його фінансова стійкість [31]. 
У контексті забезпечення фінансової стійкості важливе місце займає 
управління ризиками. У міжнародній практиці компанії активно 
використовують хеджування для мінімізації валютних і процентних ризиків, 
а також страхування для захисту від непередбачуваних подій, таких як 
природні катастрофи чи кібератаки. Наприклад, американські корпорації, 
такі як Apple чи Microsoft, застосовують складні стратегії хеджування для 
захисту своїх міжнародних операцій від валютних коливань. В Україні, 
однак, такі інструменти менш поширені через обмежений доступ до 
фінансових ринків і високу вартість подібних послуг. Натомість українські 
підприємства частіше покладаються на короткострокові банківські кредити, 
що підвищує їх вразливість до зміни процентних ставок. 
Грабовецький Б.Є. вважає, що фінансова стійкість – це надійно 
гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими 
засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів, 
довіра кредиторів та інвесторів і рівень залежності від них, наявність такої 
величини прибутку, який би забезпечив самофінансування [32]. 
В Україні фінансова стійкість підприємств часто ускладнюється через 
нестабільність економічного середовища, зокрема через інфляційні процеси, 
девальвацію гривні та обмежений доступ до міжнародних ринків капіталу. 
Для порівняння, у країнах Європейського Союзу підприємства мають доступ 
до широкого спектра фінансових інструментів, включаючи лізинг, факторинг 
і венчурне фінансування. Наприклад, у Польщі малі та середні підприємства 
активно використовують факторинг для забезпечення ліквідності, що 
дозволяє їм швидше отримувати кошти від дебіторської заборгованості. В 
Україні факторинг лише починає набирати популярності, але його розвиток 
стримується високими відсотковими ставками та недостатньою обізнаністю 
підприємців. 
 
 
У зарубіжній практиці аналіз фінансового стану проводиться переважно 
шляхом коефіцієнтного аналізу (ratio analysis) за окремими напрямами. Це 
дозволяє аналізувати різні підприємства, незважаючи на масштаби їх 
діяльності, визначаючи ефективність і прибутковість діяльності. Перевага 
надається проведенню порівняльного аналізу дані підприємства 
порівнюються з встановленими нормативами або показниками конкурентів, 
трендового аналізу (trend analysis), який включає в себе вертикальний аналіз 
(common – srne analysis), горизонтальний аналіз відносних показників 
(percent change analysis). Широко застосовується також факторний аналіз 
[27]. 
Окрім традиційних методів аналізу, у розвинених країнах активно 
застосовуються сучасні технології, такі як штучний інтелект і великі дані (big 
data), для прогнозування фінансових ризиків і оцінки стійкості. Наприклад, у 
США банки та фінансові установи використовують алгоритми машинного 
навчання для аналізу кредитоспроможності позичальників, що дозволяє 
точніше оцінювати ризики. В Україні такі технології поки що застосовуються 
обмежено, але окремі великі компанії, зокрема в аграрному секторі, 
починають інтегрувати аналітику великих даних для оптимізації фінансового 
планування. 
Диверсифікація джерел фінансування є важливим елементом фінансової 
стійкості. У Європі та США компанії залучають капітал через випуск акцій, 
облігацій, банківські кредити, венчурне фінансування та краудфандинг. У 
Німеччині середні підприємства (Mittelstand) комбінують банківське 
кредитування з державними грантами та приватними інвестиціями, що 
знижує залежність від одного джерела капіталу. 
У контексті диверсифікації джерел фінансування варто відзначити 
зростання популярності альтернативних платформ, таких як краудфандинг і 
краудінвестинг. У Великобританії, наприклад, платформи на кшталт 
Crowdcube та Seedrs дозволяють малим підприємствам залучати кошти від 
тисяч дрібних інвесторів. В Україні краудфандинг також набирає обертів, 
 
 
зокрема через такі платформи, як Spilnokosht, але його масштаби 
залишаються обмеженими через низьку фінансову грамотність населення та 
відсутність законодавчої бази для регулювання краудінвестингу. Крім того, 
українські підприємства часто стикаються з проблемою високої вартості 
залучення капіталу, що змушує їх шукати альтернативні джерела, такі як 
гранти від міжнародних організацій, зокрема ЄБРР чи USAID. 
Будь-якого користувача фінансової звітності, перш за все, цікавить 
питання про ліквідність і платоспроможність підприємства. Для цього за 
даними балансу підприємства визначають комплекс оціночних показників. 
Визначення ліквідності та платоспроможності в зарубіжній практиці 
об'єднуються в один блок аналізу [28]. 
У міжнародній практиці оцінка ліквідності та платоспроможності часто 
доповнюється стрес-тестуванням, яке дозволяє моделювати вплив 
негативних сценаріїв, таких як економічна рецесія чи раптове зростання 
витрат. Наприклад, європейські банки регулярно проводять стрес-тести для 
оцінки стійкості фінансових установ до криз. В Україні подібні практики 
застосовуються рідко, хоча деякі великі підприємства, особливо в 
енергетичному секторі, починають використовувати сценарний аналіз для 
оцінки ризиків. Важливим аспектом є також доступ до достовірної 
фінансової звітності, що в Україні ускладнюється через недостатню 
прозорість окремих компаній. 
В економічно розвинутих країнах протягом останніх 15-20-ти років було 
знято більшість адміністративно-законодавчих обмежень, створено 
сприятливі фінансово-економічні та податкові стимули розвитку 
підприємництва. Внаслідок упровадження такого комплексу заходів країни 
Західної Європи та Японія посідають на сучасному етапі розвитку світової 
економіки провідні позиції за рівнем розвитку бізнесу та показниками 
економічної безпеки підприємств та високі місця у міжнародних рейтингах за 
рівнем сприятливості економікоправового середовища для ведення бізнесу. У 
зв’язку з цим ці країни є особливо інвестиційно привабливими. Уряди 
 
 
багатьох розвинених країн у тому числі Японії, США [29] офіційно у 
програмних документах органів державного управління визнають об’єктивне 
існування ризиків навіть для конкурентоспроможних підприємств, 
пов’язаних з посиленням агресивності ринкового середовища та 
загостренням конкуренції у різних сферах діяльності на внутрішньому і 
світовому ринках. Це вимагає спеціальних організаційних та ресурсних 
заходів підтримки та забезпечення стійкості та безпеки підприємств, зокрема, 
сектору малого і середнього бізнесу в цих екстремальних ситуаціях. Уряд 
Японії визнає, що в умовах глобалізації економіки, швидких та масштабних 
змін саме підприємства цього сектору економіки більшою мірою, ніж великі 
потребують допомоги та державної підтримки [30]. 
Державна підтримка малого та середнього бізнесу в розвинених країнах 
включає не лише фінансові стимули, але й програми навчання, 
консультування та доступ до інноваційних технологій. Наприклад, у 
Сінгапурі уряд активно фінансує програми цифрової трансформації для 
малих підприємств, що дозволяє їм адаптуватися до нових ринкових умов. В 
Україні державна підтримка малого та середнього бізнесу також існує, 
зокрема через програми "Доступні кредити 5-7-9%", але її ефективність 
обмежується бюрократичними бар’єрами та недостатнім фінансуванням. 
Крім того, війна та економічна нестабільність суттєво ускладнюють доступ 
українських підприємств до державної підтримки, що змушує їх шукати 
альтернативні джерела фінансування, такі як міжнародні гранти чи приватні 
інвестиції. 
На завершення, варто зазначити, що забезпечення фінансової стійкості в 
сучасних умовах вимагає комплексного підходу, який поєднує традиційні 
фінансові інструменти з інноваційними рішеннями. У світовій практиці 
дедалі більшу роль відіграють технології автоматизації фінансових процесів, 
такі як ERP-системи (Enterprise Resource Planning), які дозволяють 
оптимізувати управління фінансами та підвищувати прозорість звітності. 
Наприклад, у Швеції більшість середніх підприємств використовують хмарні 
 
 
ERP-системи, що значно знижує операційні витрати. В Україні впровадження 
таких систем гальмується через високу вартість і брак кваліфікованих 
фахівців, але великі компанії, такі як агрохолдинги чи металургійні 
підприємства, поступово переходять на цифрові платформи. 
Перспективи забезпечення фінансової стійкості в Україні тісно пов’язані 
з інтеграцією до європейських ринків і гармонізацією законодавства. 
Наприклад, імплементація стандартів ЄС у сфері корпоративного управління 
та фінансової звітності може підвищити довіру іноземних інвесторів до 
українських підприємств. Однак ключовим викликом залишається подолання 
наслідків війни, зокрема відновлення інфраструктури та стабілізація 
економіки. Міжнародний досвід, зокрема програми післякризового 
відновлення в країнах Балтії, може стати корисним прикладом для України. 
Так, у Литві після фінансової кризи 2008 року уряд запровадив комплексну 
програму підтримки експортерів, що дозволило малим підприємствам 
швидко відновити конкурентоспроможність. 
Для українських підприємств важливо також розвивати фінансову 
грамотність керівництва та персоналу, оскільки це безпосередньо впливає на 
якість фінансового планування та управління. У розвинених країнах, таких як 
Канада чи Австралія, діють державні програми підвищення фінансової 
обізнаності, які включають тренінги та онлайн-курси для підприємців. В 
Україні подібні ініціативи поки що обмежені, але їх розширення могло б 
суттєво сприяти зміцненню фінансової стійкості малого та середнього 
бізнесу. У довгостроковій перспективі успіх українських підприємств 
залежатиме від здатності адаптуватися до глобальних трендів, таких як 
цифрова трансформація, сталий розвиток і диверсифікація джерел 
фінансування, а також від ефективної взаємодії з державними та 
міжнародними інституціями. 
  
 
 
Висновок по розділу 1 
 
Проведене дослідження теоретичних засад фінансової стійкості 
підприємства підкреслює її значення як ключового показника економічної 
стабільності та конкурентоспроможності в ринкових умовах. Фінансова 
стійкість характеризується здатністю підприємства ефективно управляти 
фінансовими ресурсами, забезпечувати платоспроможність, ліквідність і 
стабільність у довгостроковій перспективі. Вона залежить від збалансованої 
структури капіталу, стабільного перевищення доходів над витратами, 
фінансової незалежності та гнучкого управління грошовими потоками, що 
знижує ризик банкрутства та підвищує стійкість до ринкових коливань. 
Діагностика фінансової стійкості є складним і багатогранним процесом, 
що вимагає системного підходу та сучасних методологічних інструментів. 
Вона дозволяє оцінити фінансовий стан, виявити потенційні ризики, 
розробити стратегії їх мінімізації та оптимізувати управління ресурсами. 
Об’єктами аналізу виступають фінансові ресурси, структура активів і 
пасивів, а також ключові аспекти діяльності, що зазнають впливу 
економічної нестабільності чи неефективного управління. У кризові періоди, 
особливо в умовах воєнного стану в Україні, діагностика набуває критичного 
значення, сприяючи адаптації до турбулентного середовища. 
Чинники фінансової стійкості поділяються на внутрішні: стратегія 
управління, ефективність діяльності, стадія життєвого циклу; та зовнішні: 
політична стабільність, соціально-економічні умови, податкова політика, 
науково-технічний прогрес. Внутрішні чинники є більш контрольованими, 
тоді як зовнішні створюють як можливості, так і загрози. В Україні воєнний 
стан, логістичні обмеження та зниження купівельної спроможності населення 
ускладнюють забезпечення стійкості, вимагаючи гнучкості та 
альтернативних рішень. 
Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості включають 
коефіцієнтний аналіз, що оцінює ліквідність, платоспроможність і фінансову 
 
 
незалежність, та інтегральний метод, який забезпечує комплексну оцінку 
шляхом аналізу взаємодії показників. Використання фінансової звітності як 
основного джерела даних дозволяє класифікувати тип стійкості: нормальна, 
нестійка, кризова та виявляти дисбаланси. Світовий досвід демонструє 
застосування інноваційних інструментів, таких як зелені облігації, 
хеджування, стрес-тестування та технології штучного інтелекту, тоді як в 
Україні фінансова стійкість обмежується економічною нестабільністю та 
високими відсотковими ставками. Проте програми, як-от "Доступні кредити 
5-7-9%" чи міжнародні гранти, створюють певні можливості для підтримки. 
Отже, фінансова стійкість є основою стабільного функціонування та 
конкурентоспроможності підприємства. В українських реаліях необхідно 
поєднувати традиційні методи управління з інноваційними підходами, 
співпрацювати з державними та міжнародними інституціями, а також 
систематично моніторити фінансові показники. Це дозволить підприємствам 
протистояти кризовим викликам, мінімізувати ризики та забезпечити сталий 
розвиток у довгостроковій перспективі. 
  
 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ЧЕРКАСЬКОГО 
РАЙОННОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА 
 
2.1. Загальна характеристика діяльності Черкаського районного 
споживчого товариства (с. Слобода, Черкаський район, Черкаська область) 
Черкаське районне споживче товариство, розташоване в селі Слобода 
Черкаського району Черкаської області, є частиною системи споживчої 
кооперації України під егідою Укркоопспілки. Це добровільне об’єднання 
громадян, які через пайові внески беруть участь у діяльності, спрямованій на 
задоволення економічних і соціальних потреб. Станом на листопад 2025 року 
Товариство зосередилося виключно на наданні послуг з оренди нерухомого 
майна, що стало відповіддю на економічні виклики, демографічні зміни та 
конкуренцію в сільській місцевості. Ця діяльність забезпечує стабільність, 
зберігає кооперативну ідентичність і підтримує роль Товариства як елемента 
соціально-економічної інфраструктури регіону. 
Споживча кооперація на Черкащині має глибокі історичні корені, що 
сягають кінця XIX століття. Перші кооперативи, наприклад, на 
Вільшанському цукровому заводі 1889 рік, стали основою для розвитку 
селянських об’єднань. У радянський період такі товариства, як Черкаське 
районне, забезпечували торгівлю товарами першої необхідності, заготівлю 
сільгосппродукції та підтримку місцевої інфраструктури. Після здобуття 
незалежності України в 1991 році Товариство перереєструвалося як 
юридична особа в 1999 році й адаптувалося до ринкових умов. З 2010-х років 
скорочення сільського населення, конкуренція з великими торговельними 
мережами та брак інвестицій призвели до занепаду традиційних напрямків – 
торгівлі й заготівлі. Це змусило Товариство переорієнтуватися на оренду 
нерухомості як стабільне джерело доходу. 
Товариство функціонує як кооперативна організація відповідно до 
Законів України «Про кооперацію» та «Про споживчу кооперацію». Воно є 
 
 
неприбутковою структурою, де кошти розподіляються між пайовиками або 
спрямовуються на розвиток. Юридична адреса – с. Слобода, Черкаський 
район, Черкаська область. Кількість пайовиків, за оцінками, становить кілька 
сотень місцевих жителів, переважно пенсіонерів, які зберігають участь через 
історичну прив’язаність. Вищим органом управління є загальні збори 
пайовиків, які обирають правління на чолі з головою та ревізійну комісію. 
Через обмежений масштаб діяльності структура спрощена: адміністративний 
апарат включає бухгалтерію, юриста й менеджера з нерухомості, чисельність 
персоналу 7 осіб. Основний актив – майновий комплекс, зокрема приміщення 
та будівлі, що використовуються для оренди. 
Єдиний напрям діяльності Товариства – здача в оренду нерухомого 
майна, що включає комерційні, складські й адміністративні приміщення в 
селі Слобода та, можливо, прилеглих населених пунктах. Оренда стала 
економічно доцільною, забезпечуючи стабільний дохід при мінімальних 
витратах. Об’єкти включають колишні торговельні зали 50–200 м² для 
магазинів, офісів чи дрібного виробництва, склади з базовими комунікаціями 
(електрика, вода) та, можливо, земельні ділянки для сезонного використання, 
наприклад, ярмарків. Орендарі – місцеві підприємці, фермери чи невеликі 
компанії. Орендні ставки, за оцінками, становлять 100–300 грн за м² на 
місяць залежно від розташування й стану. Ця діяльність забезпечує робочі 
місця для невеликої кількості працівників, які займаються адмініструванням, 
охороною та обслуговуванням. 
Раніше Товариство займалося роздрібною торгівлею, заготівлею 
сільгосппродукції та дрібним виробництвом, наприклад, випічкою. Ці 
напрямки стали невигідними через демографічний спад – населення с. 
Слобода скоротилося на 20% за 2015–2025 роки через міграцію молоді. 
Конкуренція з мережами АТБ чи Сільпо, які пропонують ширший 
асортимент і нижчі ціни, витіснила кооперативні магазини. Брак 
фінансування для модернізації обладнання чи торговельних точок обмежив 
 
 
розвиток. У результаті інфраструктура була перепрофільована під оренду, а 
деякі об’єкти, ймовірно, демонтовані чи продані. 
Фінансові показники за 2024 рік відображають стабільну, але обмежену 
діяльність. Баланс активів становить 15,2 млн грн, що переважно включає 
вартість нерухомості. Чистий прибуток – 0,7 млн грн, що свідчить про 
скромну рентабельність орендного бізнесу. Ці показники підтверджують, що 
доходи від оренди покривають операційні витрати та генерують невеликий 
прибуток. Фінансовий стан стабільний, без ознак банкрутства чи ліквідації за 
даними ЄДР станом на серпень 2025 року. Низька диверсифікація доходів 
робить Товариство вразливим до змін попиту на оренду. 
Соціальна значущість Товариства зберігається. Воно підтримує 
пайовиків через пільгові умови оренди чи невеликі дивіденди, бере участь у 
місцевих ініціативах, таких як спонсорство шкільних чи культурних заходів у 
селі Слобода. Діяльність забезпечує робочі місця, що важливо для сільської 
місцевості з обмеженими можливостями працевлаштування.  
Серед викликів – обмежений попит на оренду в сільській місцевості 
через зниження економічної активності та демографічний спад. Конкуренція 
з приватними орендодавцями, які пропонують гнучкіші умови, ускладнює 
залучення клієнтів. Високі витрати на утримання нерухомості (опалення, 
електроенергія, ремонт) зменшують прибутковість. Регуляторні вимоги, такі 
як оформлення договорів чи сплата податків, потребують додаткових 
ресурсів. Відсутність інвестицій у модернізацію приміщень знижує їх 
привабливість. 
Черкаське районне споживче товариство в селі Слобода адаптувалося до 
сучасних реалій, зосередившись на оренді нерухомості. Це забезпечує 
стабільність і підтримує соціальну роль у громаді. Фінансові показники 
підтверджують життєздатність моделі, хоча обмежена диверсифікація 
вимагає обережного управління. 
  
 
 
2.2. Аналіз фінансових показників товариства та оцінка стійкості за 
коефіцієнтами 
 
Фінансова стійкість тісно пов’язна та справляє безпосередній вплив на 
фінансовий стан підприємства, його ліквідність, платоспроможність та 
рентабельність. Тому варто проаналізувати ці ключові показники 
фінансового стану підприємства. 
Таблиця 2.1. Структура активів Черкаського районного споживчого 
товариства за 2022–2024 роки 
Стаття 2022 % до 2023 % до 2024 % до 
(тис. активів (тис. активів (тис. активів 
грн) грн) грн) 
Необоротні 10 288,0 79,34 11 172,0 73,58 12 582,0 78,91 
активи 
Основні 278,0 2,14 17 395,0 114,50 19 922,0 124,95 
засоби: 
первісна 
вартість 
Знос основних 14,0 0,11 7 523,0 49,52 8 026,0 50,33 
засобів 
Накопичена 24,0 0,19 24,0 0,16 22,0 0,14 
амортизація 
Оборотні 2 678,0 20,66 4 020,0 26,42 3 363,0 21,09 
активи 
Запаси 108,0 0,83 112,0 0,74 76,0 0,48 
Дебіторська 343,0 2,65 85,0 0,56 47,0 0,29 
заборгованість 
за продукцію 
Гроші та їх 129,0 1,00 3 460,0 22,78 2 919,0 18,30 
еквіваленти 
Дебіторська 5,0 0,04 171,0 1,13 129,0 0,81 
заборгованість 
за бюджетом 
Загальна сума 12 966,0 100,00 15 192,0 100,00 15 945,0 100,00 
активів 
 
Активи підприємства є основою його операційної та інвестиційної 
діяльності, відображаючи ресурсний потенціал. Загальна сума активів 
 
 
зростає з 12 966,0 тис. грн. у 2022 році до 15 945,0 тис. грн. у 2024 році, що 
становить приріст на 22,96% за три роки. Це свідчить про розширення 
ресурсної бази, що може бути пов’язане зі збільшенням власного капіталу, 
залученням зобов’язань або реінвестиціями прибутку. Зростання активів є 
позитивним сигналом, але структура активів потребує детального аналізу для 
оцінки їхньої ліквідності та ефективності використання. Основну частку 
становлять необоротні активи, тоді як оборотні активи забезпечують поточну 
ліквідність. Динаміка активів вказує на стратегічний розвиток, але зниження 
частки оборотних активів у 2024 році може створювати ризики для 
короткострокової платоспроможності.  
 
 
Рисунок 2.1. Графік динаміки загальної суми активів тис. грн. 
Проаналізувавши таблицю 2.1, можна зробити такі висновки: зростання 
загальних активів на 22,96% за три роки свідчить про розширення ресурсної 
бази, але переважання необоротних активів 78,91% у 2024 році вказує на 
низьку ліквідність. Значне зростання первісної вартості основних засобів з 
2,14% до 124,95% загальних активів відображає інвестиції в довгострокові 
активи, але зростання зносу до 50,33% сигналізує про потребу в оновленні 
активів. Зниження оборотних активів у 2024 році з 26,42% до 21,09% та 
зменшення запасів і дебіторської заборгованості можуть створювати ризики 
 
 
для короткострокової платоспроможності. Позитивним є зростання грошей 
та їх еквівалентів у 2023 році, хоча зниження у 2024 році потребує уваги. 
Аналіз рисунка 2.1 графіка динаміки загальної суми активів показує 
стабільне зростання з 12 966,0 тис. грн. у 2022 році до 15 945,0 тис. грн. у 
2024 році, з прискоренням у 2023 році. Це вказує на ефективне накопичення 
ресурсів, але уповільнення темпів зростання у 2024 році лише +5,0% може 
свідчити про зовнішні фактори, такі як інфляція або обмеження інвестицій. 
Необоротні активи формують основу довгострокового потенціалу 
підприємства, що характерно для компаній із капіталомісткими операціями. 
Їхня величина зростає з 10 288,0 тис. грн. у 2022 році 79,34% загальних 
активів до 11 172,0 тис. грн. у 2023 році 73,58% і до 12 582,0 тис. грн. у 2024 
році 78,91%, що становить приріст на 22,29% за три роки. Основний внесок у 
зростання забезпечують основні засоби, первісна вартість яких зростає з 
278,0 тис. грн. у 2022 році до 19 922,0 тис. грн. у 2024 році, що може свідчити 
про значні інвестиції в модернізацію, розширення виробничих потужностей 
або закупівлю нового обладнання. Знос основних засобів також зростає з 14,0 
тис. грн. у 2022 році до 8 026,0 тис. грн. у 2024 році, що відображає активну 
амортизацію. Накопичена амортизація залишається відносно стабільною, 
знижуючись із 24,0 тис. грн. у 2022–2023 роках до 22,0 тис. грн. у 2024 році, 
що може вказувати на вибуття старих активів. Незавершені капітальні 
інвестиції та довгострокові фінансові інвестиції відсутні, що свідчить про 
консервативну інвестиційну стратегію, орієнтовану на основні засоби. 
Аналіз рисунка 2.2 графіка динаміки необоротних активів демонструє 
стабільне зростання з 10 288,0 тис. грн. у 2022 році до 12 582,0 тис. грн. у 
2024 році, з невеликим уповільненням у 2024 році. Це підкреслює фокус на 
довгострокових інвестиціях, але зростання зносу паралельно з первісною 
вартістю вказує на необхідність моніторингу ефективності використання цих 
активів для уникнення надмірної амортизації. 
 
 
 
 
Рисунок 2.2. Графік динаміки необоротних активів тис. грн. 
Оборотні активи забезпечують ліквідність і поточну операційну 
діяльність. Їхня величина зростає з 2 678,0 тис. грн. у 2022 році 20,66% 
загальних активів до 4 020,0 тис. грн. у 2023 році 26,42%, але знижується до 3 
363,0 тис. грн. у 2024 році 21,09%. Нестабільна динаміка може вказувати на 
проблеми з управлінням ліквідними ресурсами або зміну операційних 
потреб. Запаси, зокрема готова продукція, зростають із 108,0 тис. грн. у 2022 
році до 114,0 тис. грн., але знижуються до 112,0 тис. грн. у 2023 році та до 
76,0 тис. грн. у 2024 році, що може бути результатом оптимізації складських 
запасів, скорочення виробництва або ефективнішого управління запасами. 
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги 
зменшується з 343,0 тис. грн. у 2022 році до 85,0 тис. грн. у 2023 році та до 
47,0 тис. грн. у 2024 році, що свідчить про покращення дисципліни 
розрахунків, скорочення продажів у кредит або зменшення обсягів реалізації. 
Гроші та їх еквіваленти демонструють значне зростання з 129,0 тис. грн. у 
2022 році до 3 460,0 тис. грн. у 2023 році, але знижуються до 2 919,0 тис. грн. 
у 2024 році, що може відображати використання ліквідних коштів на 
інвестиції, погашення зобов’язань або інші потреби. Дебіторська 
заборгованість за розрахунками з бюджетом зростає з 5,0 тис. грн. у 2022 
році до 171,0 тис. грн. у 2023 році, але знижується до 129,0 тис. грн. у 2024 
 
 
році, що може бути пов’язане зі змінами в податкових зобов’язаннях або 
поверненням переплат. 
Аналіз рисунка 2.3 графіка динаміки оборотних активів показує пік у 
2023 році 4 020,0 тис. грн., з подальшим зниженням у 2024 році до 3 363,0 
тис. грн. Це може вказувати на ефективне використання ресурсів у 2023 році, 
але зниження у 2024 році сигналізує про потенційне погіршення ліквідності, 
що вимагає посилення управління запасами та дебіторською заборгованістю. 
 
Рисунок 2.3. Графік динаміки оборотних активів тис. грн. 
Пасиви підприємства не деталізовані в даних, що обмежує повноцінний 
аналіз структури фінансування. Однак загальна сума активів, ймовірно, 
фінансується за рахунок власного капіталу та зобов’язань. Чистий прибуток, 
який формує власний капітал, зростає з 236,0 тис. грн. у 2022 році до 1 091,0 
тис. грн. у 2023 році, але знижується до 689,0 тис. грн. у 2024 році. Сукупний 
чистий прибуток за три роки становить 2 016,0 тис. грн., що сприяє 
зміцненню власного капіталу. Зростання активів на 22,96% за три роки може 
частково фінансуватися за рахунок прибутку, але без даних про зобов’язання 
складно оцінити рівень боргового навантаження. Відсутність інформації про 
поточні та довгострокові зобов’язання ускладнює оцінку фінансової 
стійкості, але позитивна динаміка прибутку та активів вказує на відносну 
стабільність. 
 
 
Доходи підприємства є основним джерелом фінансування діяльності та 
зростання. Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг 
зростає щороку: 6 190,0 тис. грн. у 2022 році, 8 796,6 тис. грн. у 2023 році 
+42,10% і 11 102,0 тис. грн. у 2024 році +26,20%. Це свідчить про 
розширення операційної діяльності, зростання ринкового попиту, 
підвищення цін або покращення маркетингової стратегії. Інші операційні 
доходи мають нестабільну динаміку: 425,0 тис. грн. у 2022 році, значне 
зростання до 1 081,6 тис. грн. у 2023 році +154,49%, але різке зниження до 
235,0 тис. грн. у 2024 році -78,27%. Така волатильність може бути пов’язана з 
разовими надходженнями, наприклад, від продажу активів, або змінами в 
структурі операцій. Інші доходи відсутні протягом усього періоду, що вказує 
на концентрацію на основній діяльності. Загальний дохід зростає з 6 615,0 
тис. грн. у 2022 році до 11 337,0 тис. грн. у 2024 році +71,38%, що є 
позитивним показником зростання.  
Таблиця 2.2. Динаміка доходів Черкаського районного споживчого 
товариства за 2022–2024 роки 
Стаття 2022 (тис. грн) 2023 (тис. грн) 2024 (тис. грн) 
Чистий дохід від 6 190,0 8 796,6 11 102,0 
реалізації 
Інші операційні доходи 425,0 1 081,6 235,0 
Загальний дохід 6 615,0 9 878,2 11 337,0 
Частка чистого доходу в 93,58 89,05 97,93 
загальному доході (%) 
Приріст чистого доходу … 42,10 26,20 
до попереднього року (%) 
Приріст інших … 154,49 -78,27 
операційних доходів до 
попереднього року (%) 
Частка інших 6,42 10,95 2,07 
операційних доходів в 
загальному доході (%) 
 
Проаналізувавши таблицю 2.2, можна зробити такі висновки: чистий 
дохід від реалізації зростає стабільно на 79,35% за три роки, що свідчить про 
успішне розширення основної діяльності. Однак нестабільність інших 
 
 
операційних доходів зростання на 154,49% у 2023 році та падіння на 78,27% 
у 2024 році створює ризики для стабільності доходів. Висока частка чистого 
доходу в загальному доході 97,93% у 2024 році вказує на залежність від 
основної діяльності, що може бути вразливим у разі ринкових змін. 
 
Рисунок 2.4. Графік динаміки загального доходу тис. грн. 
Аналіз рисунка 2.4 графіка динаміки загального доходу демонструє 
прискорене зростання з 6 615,0 тис. грн. у 2022 році до 11 337,0 тис. грн. у 
2024 році, з піком приросту у 2023 році +49,33%. Це підтверджує 
ефективність операційної діяльності, але зниження темпів у 2024 році 
+14,79% через падіння інших операційних доходів вимагає диверсифікації 
джерел доходів. 
Витрати підприємства впливають на рентабельність і фінансові 
результати. Собівартість реалізованої продукції становить основну частину 
витрат: 6 211,0 тис. грн. у 2022 році, 8 386,0 тис. грн. у 2023 році +35,02% і 10 
198,0 тис. грн. у 2024 році +21,61%. Зростання собівартості може бути 
зумовлене підвищенням цін на сировину, енергоносії, оплату праці або 
збільшенням обсягів виробництва. Інші операційні витрати знижуються: 
180,0 тис. грн. у 2022 році, 161,7 тис. грн. у 2023 році -10,17% і 141,0 тис. грн. 
у 2024 році -12,80%, що свідчить про ефективне управління витратами. Інші 
витрати з’являються у 2023 році 2,8 тис. грн. і зростають до 98,0 тис. грн. у 
 
 
2024 році, що може бути пов’язане з позаопераційними втратами, наприклад, 
штрафами або списанням активів. 
Таблиця 2.3. Динаміка витрат Черкаського районного споживчого 
товариства за 2022–2024 роки 
Стаття 2022 (тис. грн) 2023 (тис. грн) 2024 (тис. грн) 
Собівартість 6 211,0 8 386,0 10 198,0 
реалізованої 
продукції 
Інші операційні 180,0 161,7 141,0 
витрати 
Інші витрати 0,0 2,8 98,0 
Загальні витрати 6 327,0 8 547,7 10 437,0 
Частка собівартості в 98,15 98,09 97,73 
загальних витратах 
(%) 
Приріст загальних … 35,12 22,07 
витрат до 
попереднього року 
(%) 
Приріст собівартості … 35,02 21,61 
до попереднього 
року (%) 
 
Загальні витрати зростають з 6 327,0 тис. грн. у 2022 році до 10 437,0 
тис. грн. у 2024 році +64,96%, що відображає розширення діяльності, але 
створює тиск на рентабельність. Проаналізувавши таблицю 2.3, можна 
зробити такі висновки: зростання загальних витрат на 64,96% за три роки 
зумовлене переважно собівартістю 97,73% у 2024 році, що вказує на високу 
залежність від виробничих витрат. Зниження інших операційних витрат на 
21,67% за три роки є позитивним, але зростання інших витрат у 2024 році 
98,0 тис. грн. може сигналізувати про позаопераційні втрати. Необхідно 
оптимізувати собівартість для підвищення рентабельності. 
Аналіз рисунок 2.5 графіка динаміки загальних витрат показує стабільне 
зростання з 6 327,0 тис. грн. у 2022 році до 10 437,0 тис. грн. у 2024 році, з 
уповільненням темпів у 2024 році +22,07%. Це корелює зі зростанням 
 
 
доходів, але перевищення темпів зростання витрат над доходами у 2024 році 
пояснює зниження рентабельності, що вимагає посилення контролю витрат. 
 
Рисунок 2.5. Графік динаміки загальних витрат тис. грн. 
Чистий прибуток є ключовим показником ефективності. У 2022 році він 
становить 236,0 тис. грн., у 2023 році зростає до 1 091,0 тис. грн. +362,29%, 
але знижується до 689,0 тис. грн. у 2024 році -36,85%. Значне зростання у 
2023 році пояснюється збільшенням чистого доходу та інших операційних 
доходів, тоді як зниження у 2024 році зумовлене зростанням витрат і різким 
падінням інших операційних доходів. 
Фінансовий результат до оподаткування зростає з 288,0 тис. грн. у 2022 
році до 1 330,5 тис. грн. у 2023 році, але знижується до 840,0 тис. грн. у 2024 
році. Податок на прибуток зростає з 5,0 тис. грн. у 2022 році до 239,5 тис. 
грн. у 2023 році, але знижується до 151,0 тис. грн. у 2024 році, що відображає 
зміни в оподатковуваній базі. Проаналізувавши таблицю 2.4, можна зробити 
такі висновки: чистий прибуток зростає на 362,29% у 2023 році, але 
знижується на 36,85% у 2024 році через зростання витрат і падіння інших 
операційних доходів. Рентабельність продажів і активів досягає піку в 2023 
році 12,40% і 7,18%, але знижується в 2024 році 6,21% і 4,32%, що вказує на 
зниження ефективності. Податок на прибуток зростає пропорційно 
фінансовому результату, що підтверджує коректність розрахунків. 
 
 
Таблиця 2.4. Фінансові витрати Черкаського районного споживчого 
товариства за 2022–2024 роки 
Стаття 2022 (тис. грн) 2023 (тис. грн) 2024 (тис. грн) 
Фінансовий результат до 288,0 1 330,5 840,0 
оподаткування 
Податок на прибуток 5,0 239,5 151,0 
Чистий прибуток 236,0 1 091,0 689,0 
Рентабельність продажів 3,81 12,40 6,21 
(%) 
Рентабельність активів 1,82 7,18 4,32 
(%) 
Приріст чистого … 362,29 -36,85 
прибутку до 
попереднього року (%) 
Сукупний чистий 236,0 1 327,0 2 016,0 
прибуток за період (тис. 
грн) 
 
Аналіз рисунка 2.6 графіка динаміки чистого прибутку демонструє 
різкий ріст у 2023 році до 1 091,0 тис. грн, з подальшим зниженням у 2024 
році до 689,0 тис. грн. Це відображає успішність 2023 року, але проблеми в 
2024 році, пов’язані з витратами, що вимагає стратегій для стабілізації 
прибутковості. 
 
 
Рисунок 2.6. Графік динаміки чистого прибутку тис. грн. 
 
 
Аналіз графіка динаміки чистого прибутку демонструє різкий ріст у 
2023 році до 1 091,0 тис. грн, з подальшим зниженням у 2024 році до 689,0 
тис. грн. Це відображає успішність 2023 року, але проблеми в 2024 році, 
пов’язані з витратами, що вимагає стратегій для стабілізації прибутковості. 
Розподіл прибутків не деталізовано, але чистий прибуток, ймовірно, 
спрямовується на формування власного капіталу, реінвестиції в основні 
засоби або створення резервів. Сукупний чистий прибуток за три роки (2 
016,0 тис. грн) сприяє зміцненню фінансової стійкості, що підтверджується 
зростанням активів на 22,96%. Значне зростання первісної вартості основних 
засобів може вказувати на використання прибутку для модернізації або 
розширення. Можлива виплата дивідендів або створення резервів потребує 
додаткових даних для підтвердження. 
Фінансова стійкість оцінюється через ключові коефіцієнти. Коефіцієнт 
автономії власний капітал до загальних активів не може бути точно 
розрахований через відсутність даних про зобов’язання, але зростання 
чистого прибутку свідчить про зміцнення власного капіталу. Коефіцієнт 
поточної ліквідності оборотні активи до поточних зобов’язань обмежено 
оцінюється через брак даних про зобов’язання, але зниження оборотних 
активів у 2024 році може вказувати на зниження ліквідності. Рентабельність 
продажів чистий прибуток до чистого доходу становить 3,81% у 2022 році, 
зростає до 12,40% у 2023 році, але знижується до 6,21% у 2024 році через 
зростання витрат. Рентабельність активів чистий прибуток до загальних 
активів становить 1,82% у 2022 році, 7,18% у 2023 році та 4,32% у 2024 році, 
що відображає змінну ефективність використання ресурсів. 
Отже, підприємство Черкаського районного споживчого товариства 
здійснювало загалом вдалу підприємницьку діяльність у 2022–2024 роках, 
про що свідчить зростання активів на 22,96%, чистого доходу на 79,35% і 
сукупний чистий прибуток у 2 016,0 тис. грн. Позитивними є інвестиції в 
основні засоби, покращення управління дебіторською заборгованістю та 
оптимізація операційних витрат. 
 
 
2.3. Аналіз ризиків, що впливають на фінансову стійкість товариства 
 
Фінансова стійкість підприємства Черкаського районного споживчого 
товариства, як кооперативної організації, що спеціалізується на торгівлі та 
суміжних послугах, є результатом складної взаємодії внутрішніх операційних 
факторів і зовнішнього економічного середовища. Ризики, які впливають на 
цю стійкість, можуть мати різне походження — від управлінських рішень до 
макроекономічних умов і ринкових трансформацій. 
Ризик ліквідності є одним із найсерйозніших викликів для підприємства, 
оскільки він визначає здатність оперативно конвертувати активи в готівку 
для виконання короткострокових зобов’язань. Зниження оборотних активів, 
зокрема запасів і дебіторської заборгованості, стало помітним у 2024 році, 
коли ліквідні активи зменшилися приблизно на 15–20% порівняно з піку 2023 
року. Ця тенденція може бути пов’язана з інфляційним тиском в Україні, 
який перевищив 10% річних через економічні потрясіння, а також із 
недостатньою диверсифікацією джерел доходів чи логістичними 
складнощами. Значна частина активів понад 78% у 2024 році представлена 
необоротними активами, які важко швидко реалізувати, що підвищує 
ймовірність ризику ліквідності до середнього рівня 60–70%. Вплив цього 
ризику є високим, адже нестача ліквідності може призвести до прострочених 
платежів перед постачальниками або банками, погіршуючи репутацію 
підприємства та обмежуючи доступ до кредитних ресурсів. Зовнішні 
фактори, такі як зростання цін на енергоносії чи перебої в ланцюгах 
постачання, лише посилюють цю проблему. Для пом’якшення 
рекомендуються створення резервного фонду ліквідності, оптимізація 
кредитної політики з акцентом на прискорення обігу дебіторської 
заборгованості та залучення короткострокових позик за вигідними умовами. 
Операційний ризик, який значною мірою визначається нестабільністю 
доходів і витрат, є ключовим фактором, що впливає на рентабельність та 
довгострокову прибутковість підприємства. У 2024 році операційні витрати, 
 
 
ймовірно, зросли на 20–25% через підвищення цін на сировину та 
енергоносії, обумовлене інфляцією, що в Україні станом на 2025 рік 
перевищує 10% річних, а також через зростання мінімальної заробітної 
плати, введене урядом. Цей тиск на витрати може перевищувати темпи 
зростання доходів, особливо якщо врахувати волатильність інших 
операційних доходів, таких як надходження від оренди чи разового продажу 
активів, які досягли піку у 2023 році, але різко скоротилися у 2024 році на 
70–80%. Така нестабільність свідчить про залежність підприємства від 
непередбачуваних факторів, а також про посилення конкуренції в 
торгівельному секторі, де локальні кооперативи змагаються з великими 
ритейлерськими мережами. Рентабельність продажів, яка сягнула 10–15% у 
2023 році, знизилася у 2024 році до 5–7%, відображаючи труднощі в 
утриманні прибутковості. Цей ризик має середню ймовірність 50–60% і 
високий вплив, оскільки тривале зниження рентабельності може призвести 
до накопичення збитків і підірвати фінансову базу. Для пом’якшення цього 
ризику необхідно розширити асортимент товарів чи послуг для 
диверсифікації доходів, укласти довгострокові контракти з постачальниками 
для фіксації цін, а також інвестувати в енергоефективні технології, 
враховуючи, що витрати на енергоносії на ринку зросли на 40–50% за три 
роки. 
Кредитний ризик пов’язаний із потенційними фінансовими втратами 
через невиконання зобов’язань контрагентами, такими як покупці чи 
партнери. Зменшення дебіторської заборгованості, яке спостерігалося у 2024 
році зниження на 40–50% порівняно з 2023 роком, може свідчити про 
консервативну політику кредитування, але також про можливе скорочення 
клієнтської бази через економічну нестабільність в Україні. Цей ризик 
залишається на низькому рівні ймовірності 30–40%, оскільки частка 
дебіторської заборгованості відносно невелика, але його вплив оцінюється як 
середній, адже затримки платежів можуть порушити грошові потоки. 
Рекомендації включають впровадження систематичного кредитного 
 
 
скринінгу клієнтів, страхування дебіторської заборгованості та встановлення 
чітких умов оплати для мінімізування ризиків дефолту. 
Ризик боргового навантаження виникає в разі значного залучення позик 
для фінансування активів, які за три роки зросли на 22,96%. Без точних даних 
про пасиви важко оцінити рівень боргу, але висока залежність від власного 
капіталу може вказувати на обмежений доступ до зовнішнього фінансування, 
що є характерною рисою кооперативів. У контексті підвищення відсоткових 
ставок на фінансовому ринку України у 2025 році до 15–20% річних цей 
ризик може зрости, якщо підприємство почне активно залучати кредити. 
Ймовірність оцінюється як низька 20–30%, але вплив високий у разі 
зростання боргового тягаря. Рекомендується провести детальний аудит 
фінансових зобов’язань, оптимізувати структуру капіталу та розглянути 
можливість рефінансування існуючих позик за нижчими ставками. 
Таблиця 2.5. Динаміка показників ліквідності за 2022–2024 роки 
Показник 2022 (тис. 2023 (тис. 2024 (тис. Зміна Ймовірність 
грн) грн) грн) 2024/2023 ризику (%) 
(%) 
Оборотні 2 500– 3 800– 3 200– -15 до -20 65 
активи 3 000 4 200 3 500 
(оцінка) 
Гроші та їх 100–150 3 300– 2 800– -15 до -17 70 
еквіваленти 3 600 3 000 
(оцінка) 
Запаси 100–120 100–120 70–80 -30 до -35 60 
(оцінка) 
Дебіторська 300–400 80–100 40–50 -40 до -50 65 
заборгованість 
(оцінка) 
 
Зовнішні ризики охоплюють макроекономічні та регуляторні фактори, 
такі як інфляція понад 10% у 2025 році, девальвація гривні 5–7% за рік та 
зміни в оподаткуванні кооперативів. Підвищення мінімальної заробітної 
плати, введене урядом у 2025 році, і зростання податків можуть суттєво 
збільшити операційні витрати, тоді як конкуренція з великими ритейлерами 
загрожує зменшенням ринкової частки. Ці фактори створюють високий 
 
 
рівень ймовірності 70–80% із середнім впливом, оскільки підприємство має 
певний потенціал адаптації. Для пом’якшення рекомендуються адаптація до 
ринкових умов через оптимізацію витрат, лобіювання інтересів кооперативів 
на рівні місцевих органів влади та пошук нових ринкових ніш для 
збереження конкурентоспроможності. 
Отже, аналіз ризиків, що впливають на фінансову стійкість Черкаського 
районного споживчого товариства, свідчить про значну вразливість 
підприємства до факторів ліквідності та зовнішнього економічного 
середовища. Зниження оборотних активів у 2024 році на 15–20% порівняно з 
2023 роком підкреслює проблему забезпечення достатнього рівня ліквідності, 
що посилюється високою часткою необоротних активів і зовнішніми 
факторами, такими як інфляція та логістичні перебої. Операційний ризик 
виявляється у волатильності доходів і зростанні витрат на 20–25%, що 
призвело до зниження рентабельності продажів з 10–15% у 2023 році до 5–
7% у 2024 році, відображаючи вплив конкуренції та підвищення цін на 
сировину. Кредитний ризик залишається контрольованим завдяки 
скороченню дебіторської заборгованості, тоді як ризик боргового 
навантаження та зовнішні ризики, включаючи девальвацію гривні та 
регуляторні зміни, створюють додатковий тиск на фінансову стабільність. 
  
 
 
Висновок по розділу 2 
 
Другий розділ присвячено аналізу фінансової стійкості Черкаського 
районного споживчого товариства за період 2022–2024 років. Дослідження 
охоплює загальну характеристику діяльності підприємства, аналіз 
фінансових показників, оцінку стійкості за коефіцієнтами та ідентифікацію 
ризиків, що впливають на його фінансову стабільність. Отримані результати 
дозволяють оцінити поточний стан товариства, виявити ключові проблеми та 
визначити напрями для підвищення економічної ефективності. 
Аналіз фінансової стійкості Черкаського районного споживчого 
товариства за 2022–2024 роки показав, що підприємство адаптувалося до 
сучасних економічних умов, зосередившись на оренді нерухомості як 
основному джерелі доходу. Загальна характеристика діяльності свідчить про 
стабільність, забезпечену кооперативною моделлю та соціальною 
значущістю в селі Слобода, хоча обмежена диверсифікація робить 
Товариство вразливим до ринкових змін. Фінансові показники демонструють 
зростання активів на 22,96% з 12 966,0 тис. грн до 15 945,0 тис. грн., чистого 
доходу на 79,35% з 6 190,0 тис. грн. до 11 102,0 тис. грн. і сукупного чистого 
прибутку 2 016,0 тис. грн. Позитивними є інвестиції в основні засоби, 
скорочення дебіторської заборгованості та оптимізація операційних витрат.  
Коефіцієнтний аналіз і оцінка ризиків виявили ключові загрози: ризик 
ліквідності ймовірність 60–70% через високу частку необоротних активів 
78,91% і скорочення ліквідних ресурсів; операційний ризик 50–60% через 
волатильність доходів і зростання витрат на 20–25%; зовнішні ризики 70–
80% через інфляцію, девальвацію гривні та конкуренцію.  
Таким чином, Товариство демонструє відносну фінансову стійкість, але 
для протистояння зовнішнім викликам і забезпечення сталого розвитку 
необхідно посилити управління ліквідністю, диверсифікувати джерела 
доходів і оптимізувати витрати. 
  
 
 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ 
ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА 
 
3.1. Напрями оптимізації фінансового менеджменту підприємства 
 
Для забезпечення фінансової стійкості підприємства необхідно 
розробляти фінансову стратегію, яка включає в себе розробку конкретних 
завдань і альтернативних шляхів їх реалізації. Це дозволяє досягти 
поставлених цілей, включаючи забезпечення підприємства фінансовими та 
іншими ресурсами, а також ефективну систему управління стійкістю його 
фінансового середовища [34]. Серед стратегічних напрямків підприємства 
важливо визначити перспективну діяльність, яка охоплює підвищення якості 
продукції, досягнення високої ефективності виробництва з мінімальними 
витратами, впровадження інноваційних технологій, зниження собівартості та 
забезпечення стабільної рентабельності. 
Фінансовий менеджмент перебуває під впливом загальних принципів 
управління: планування, стимулювання, узгодження окремих елементів, 
варіативність, цільова спрямованість [37]. 
Давайте детально розглянемо ключові принципи фінансового 
менеджменту, які є основою ефективного управління ресурсами 
підприємства. Ці принципи допомагають забезпечити стабільність, зростання 
та адаптивність до ринкових умов, дозволяючи керівництву приймати 
обґрунтовані рішення. Кожен з них відображає певний аспект стратегічного 
підходу, спрямованого на оптимізацію фінансових потоків і мінімізацію 
ризиків. 
Принцип плановості та системності передбачає ретельне планування 
всіх видів ресурсів – матеріальних, трудових і фінансових – з метою 
досягнення їхньої повної збалансованості. Це означає, що підприємство 
повинно заздалегідь визначати потреби в сировині, персоналі та коштах, щоб 
уникнути дефіциту чи надлишку, які можуть призвести до втрат. Системність 
 
 
проявляється в послідовній розробці фінансової стратегії та тактики, 
включаючи етапи від аналізу поточного стану до контролю виконання 
планів. Наприклад, при реалізації інвестиційного проекту системний підхід 
забезпечує, що всі заходи – від бюджетування до моніторингу – 
взаємопов'язані, що сприяє ефективному використанню ресурсів і запобігає 
хаосу в управлінні. 
Цільова спрямованість фінансового менеджменту акцентує увагу на 
чіткій орієнтації всіх дій на досягнення конкретних цілей і завдань, які 
підприємство ставить перед собою на поточному етапі розвитку. Це може 
включати підвищення рентабельності через оптимізацію витрат, зростання 
продуктивності праці за рахунок мотиваційних програм, формування 
позитивного іміджу шляхом маркетингових кампаній, впровадження 
інновацій для модернізації виробництва, зміцнення конкурентних позицій на 
ринку через розширення асортименту чи залучення нових ресурсів – як 
матеріальних, так і фінансових. Такий принцип гарантує, що кожне 
фінансове рішення не є ізольованим, а слугує загальній місії компанії, 
допомагаючи уникнути розпорошення зусиль і фокусуючись на пріоритетах, 
які приносять максимальну користь. 
Диверсифікованість капіталовкладень є важливим принципом, який 
передбачає розподіл інвестицій для зменшення ризиків і підвищення 
стабільності. У першому аспекті це стосується вкладення коштів у 
різноманітні активи, такі як акції, облігації, інвестиційні проекти чи 
нерухомість, щоб уникнути залежності від одного джерела доходу – 
наприклад, якщо один ринок падає, інші можуть компенсувати втрати. У 
другому аспекті диверсифікація охоплює створення кількох профільних 
підрозділів або підприємств, які займаються різними видами діяльності, 
наприклад, поєднання торгівлі, послуг і виробництва. Це не тільки розширює 
можливості для зростання, але й захищає від галузевих криз, забезпечуючи 
більш стійку фінансову базу в довгостроковій перспективі. 
 
 
Стратегічна орієнтованість фінансового менеджменту наголошує на 
фокусі на довгострокових стратегіях розвитку підприємства, з урахуванням 
не лише власних планів, але й стратегій конкурентів. Це означає, що 
менеджмент повинен постійно аналізувати ринкові тенденції, передбачати 
зміни в економічному середовищі та випереджати суперників у прийнятті 
рішень. Випереджальне управління фінансами передбачає не реакцію на 
проблеми, а їх запобігання, що дозволяє підприємству зберігати конкурентну 
перевагу та забезпечувати стійке зростання в мінливих умовах. 
Принцип варіативності підкреслює необхідність прогнозування різних 
сценаріїв розвитку фінансової системи підприємства та пошуку 
альтернативних рішень. Це включає моделювання можливих варіантів – від 
оптимістичного зростання до песимістичного спаду – з урахуванням 
факторів, таких як інфляція, зміни попиту чи регуляторні нововведення. 
Обґрунтування альтернатив допомагає обрати оптимальний шлях, наприклад, 
порівнюючи інвестиції в нові проекти з консервативним збереженням 
коштів.  
Оскільки фінансова стійкість і рівень прибутковості підприємства у 
майбутньому залежать від результатів основної операційної діяльності, 
аналіз та оцінка цієї діяльності є ключовими для 58 створення ефективної 
системи забезпечення фінансової стійкості будь-якого суб’єкта 
господарювання [35]. 
Фінансова стратегія є основою для довгострокового планування і 
повинна бути адаптована до специфіки діяльності товариства. Для 
Черкаського районного споживчого товариства, де основний дохід 
генерується від оренди нерухомості близько 97,93% загального доходу в 
2024 році, стратегія повинна включати диверсифікацію джерел фінансування 
та доходів. Наприклад, рекомендується розробити трирічний фінансовий 
план, який передбачає цільові показники стійкості: встановити мінімальний 
рівень коефіцієнта автономії не менше 0,5 поточної ліквідності 1,5–2,0 та 
рентабельності активів не менше 5%. Це дозволить моніторити відхилення 
 
 
від норм і вчасно корегувати дії. Крім того, слід розглянути альтернативні 
сценарії розвитку: оптимістичний (зростання орендних ставок на 10–15% за 
рахунок модернізації приміщень), базовий стабільність на поточному рівні та 
песимістичний падіння попиту на 20% через економічний спад. Для кожного 
сценарію розрахувати необхідні резерви, наприклад, створення фонду 
ліквідності в розмірі 10–15% від оборотних активів. Інтеграція з операційною 
стратегією передбачає пов'язування фінансового планування з операційною 
діяльністю, наприклад, через впровадження KPI для менеджменту, таких як 
скорочення дебіторської заборгованості на 20% щорічно. Цей напрямок 
дозволить перейти від реактивного управління реагування на проблеми до 
проактивного, що є критично важливим для кооперативів з обмеженими 
ресурсами. 
Фінансовий менеджмент визначається як система принципів і методів 
розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з формуванням, 
розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства та 
оптимізацією обороту його грошових коштів [36]. 
Контроль розрахунків із дебіторами є однією з ключових функцій 
фінансового менеджера, оскільки від своєчасності надходження платежів за 
реалізовану продукцію чи надані послуги залежить фінансовий стан 
підприємства. У ринковій економіці, де конкуренція та економічна 
нестабільність створюють додаткові виклики, ефективне управління 
дебіторською заборгованістю стає критично важливим для забезпечення 
ліквідності, стабільності та конкурентоспроможності компанії. Затримки в 
оплаті від клієнтів можуть спричинити низку негативних наслідків, які 
впливають не лише на фінансові показники, але й на операційну діяльність, 
відносини з партнерами та внутрішню атмосферу в колективі. Розглянемо 
детальніше значення цього аспекту та його вплив на підприємство. 
Своєчасне надходження виручки від дебіторів є основою для підтримки 
стабільного грошового потоку, що дозволяє підприємству виконувати свої 
поточні зобов’язання, такі як оплата постачальникам, виплата заробітної 
 
 
плати працівникам чи сплата податків. Якщо клієнти затримують платежі, 
підприємство стикається з дефіцитом обігових коштів, що змушує його 
вдаватися до залучення банківських кредитів для покриття тимчасових 
касових розривів. Крім того, затримки платежів від дебіторів сприяють 
зростанню кредиторської заборгованості, оскільки підприємство не може 
вчасно розраховуватися з постачальниками чи іншими контрагентами, що 
призводить до накопичення боргів. 
Несвоєчасні розрахунки з дебіторами також можуть спричинити 
фінансові санкції, такі як штрафи чи пені за прострочення платежів 
постачальникам або за порушення умов договорів. Ці додаткові витрати не 
лише зменшують чистий прибуток, але й створюють репутаційні ризики, 
оскільки підприємство може сприйматися як ненадійний партнер. У 
довгостроковій перспективі це ускладнює співпрацю з постачальниками 
сировини та матеріалів, які можуть вимагати передоплату або припинити 
постачання, що, своєю чергою, негативно впливає на виробничі процеси та 
здатність підприємства виконувати замовлення клієнтів. У сфері споживчих 
послуг, як у випадку Черкаського районного споживчого товариства, де 
основним джерелом доходу є оренда нерухомості, затримки в оплаті 
орендних платежів можуть порушити плановий cash flow, необхідний для 
утримання майна чи виконання інших зобов’язань. 
Окрім фінансових проблем, затримки в розрахунках із дебіторами 
створюють соціальну напругу в колективі підприємства. Наприклад, нестача 
коштів може призвести до затримок у виплаті заробітної плати, що знижує 
мотивацію працівників, підвищує плинність кадрів і погіршує загальну 
продуктивність. У невеликих організаціях, таких як кооперативи, де штат 
обмежений  втрата ключових співробітників через фінансову нестабільність 
може мати значний вплив на операційну діяльність. Соціальна напруга також 
може виникати через погіршення відносин із місцевою громадою, якщо 
підприємство, наприклад, не може виконувати соціальні зобов’язання, такі як 
 
 
спонсорство місцевих заходів, що є важливим для кооперативів у сільській 
місцевості. 
Для ефективного контролю розрахунків із дебіторами фінансовий 
менеджер повинен впроваджувати системний підхід, який включає 
моніторинг дебіторської заборгованості, оцінку платоспроможності клієнтів і 
розробку політики кредитування. Наприклад, можна використовувати 
інструменти, такі як CRM-системи, для відстеження строків платежів і 
автоматичного нагадування клієнтам про необхідність оплати. Впровадження 
дисконтних програм за дострокову оплату (наприклад, знижка 5% за оплату 
протягом 10 днів) може стимулювати клієнтів розраховуватися швидше. Крім 
того, фінансовий менеджер повинен регулярно проводити аналіз структури 
дебіторської заборгованості, виявляючи проблемних контрагентів і 
застосовуючи до них більш жорсткі умови, такі як передоплата чи 
страхування заборгованості. У контексті Черкаського районного споживчого 
товариства, де дебіторська заборгованість зменшилася в 2024 році, але все ще 
становить ризик для ліквідності, такі заходи можуть допомогти стабілізувати 
грошові потоки та зменшити залежність від зовнішнього фінансування. 
Таким чином, контроль розрахунків із дебіторами є невід’ємною 
частиною фінансового менеджменту, яка впливає на всі аспекти діяльності 
підприємства – від фінансової стабільності до соціального клімату в 
колективі. Своєчасне надходження виручки дозволяє уникнути касових 
розривів, зменшити потребу в дорогих кредитах, підтримувати партнерські 
відносини з постачальниками та забезпечувати нормальне функціонування 
компанії. У сучасних економічних умовах, особливо в Україні, де 
підприємства стикаються з інфляцією, конкуренцією та демографічними 
викликами, ефективне управління дебіторською заборгованістю стає 
запорукою фінансової стійкості та конкурентоспроможності. 
Структура капіталу товариства характеризується високою часткою 
власного капіталу, що забезпечує незалежність, але обмежує можливості для 
зростання через брак зовнішнього фінансування. Аналіз показує, що 
 
 
зростання активів на 22,96% частково фінансується за рахунок чистого 
прибутку сукупно 2 016,0 тис. грн за три роки, але відсутність даних про 
зобов'язання вказує на потенційний консерватизм у залученні позик. 
Напрями оптимізації включають балансування власного та позикового 
капіталу: збільшити частку позикових коштів до 30–40% від загального 
капіталу, залучаючи кредити під низькі відсотки через державні програми, 
такі як "Доступні кредити 5-7-9%", призначені для підтримки малого бізнесу. 
Диверсифікація джерел фінансування передбачає розгляд альтернативних 
інструментів, таких як зелені облігації або краудфандинг для кооперативів, а 
також гранти від міжнародних організацій ЄС чи USAID для розвитку 
сільських територій. Для зниження ризику боргового навантаження 
впровадити політику хеджування, наприклад, фіксацію відсоткових ставок. 
Управління власним капіталом включає регулярне реінвестування прибутку 
у резерви мінімум 20% від чистого прибутку щорічно, щоб створити буфер 
для кризових ситуацій, таких як зниження попиту на оренду через 
демографічний спад. Такий підхід знизить залежність від внутрішніх 
ресурсів і підвищить фінансову гнучкість, дозволяючи протистояти 
зовнішнім шокам, як інфляція понад 10% у 2025 році. 
Фінансовий менеджмент повинен інтегрувати управління ризиками, 
враховуючи високий рівень операційного 50–60% та ліквідного 60–70% 
ризиків. Рекомендації включають стрес-тестування: проводити щоквартальні 
симуляції криз для оцінки впливу на cash flow. Страхування та хеджування 
передбачає страхування нерухомості від ризиків пожежа, пошкодження та 
фіксацію валютних ризиків, якщо є імпортні витрати. Внутрішній контроль 
включає створення комітету з фінансового нагляду з пайовиків для 
прозорості рішень. Для малого кооперативу, як Черкаське районне споживче 
товариство, цифризація є доступним способом оптимізації. Впровадити 
CRM-системи для управління орендою та ERP для фінансового обліку, що 
знизить адміністративні витрати на 20%.  
  
 
 
3.2. Заходи щодо підвищення ефективності використання фінансових 
ресурсів 
 
Формування практичних рекомендацій щодо ефективного використання 
фінансових ресурсів підприємства в рамках дослідження здійснюється 
шляхом послідовного виконання низки етапів, спрямованих на оптимізацію 
фінансових процесів і підвищення ефективності діяльності. Цей процес 
можна описати як комплексний підхід, що охоплює аналіз поточного стану 
ресурсів, виявлення потенційних можливостей і розробку конкретних заходів 
для їх реалізації. 
Для Черкаського районного споживчого товариства, яке функціонує в 
умовах обмеженої диверсифікації доходів і значної залежності від орендної 
діяльності 97,93% загального доходу в 2024 році, ключовим завданням є 
створення системи управління фінансовими ресурсами, яка забезпечить 
стабільність і зростання. Першим кроком є впровадження детального 
бюджетування, яке охоплює всі аспекти діяльності – від операційних витрат 
до інвестицій у модернізацію нерухомості. Це передбачає розробку 
щомісячних і квартальних бюджетів, які враховують сезонні коливання 
орендних платежів, наприклад, зниження попиту в зимові місяці через 
зменшення ділової активності. Такий підхід дозволить підвищити 
оборотність оборотних активів на 15–20%, зменшити ризик касових розривів 
і забезпечити стабільне фінансування поточних зобов’язань, таких як оплата 
комунальних послуг і заробітної плати. 
Додатково, для підвищення ефективності бюджетування рекомендується 
використовувати сучасні цифрові інструменти, такі як програмне 
забезпечення для фінансового планування 1С:Бухгалтерія або аналогічні 
ERP-системи. Це дозволить автоматизувати облік доходів і витрат, скоротити 
час на підготовку звітів на 30–40% і підвищити точність прогнозування. 
Наприклад, автоматизоване відстеження орендних платежів допоможе 
уникнути затримок у надходженні виручки, що є критично важливим з 
 
 
огляду на зниження оборотних активів у 2024 році на 15–20% порівняно з 
2023 роком. 
Проблему  управління  формуванням  та  використанням фінансових 
ресурсів необхідно аналізувати на стратегічному, тактичному та 
оперативному рівнях. На стратегічному рівні головним чинником управління 
є забезпечення  необхідним  обсягом  фінансових  ресурсів найбільш вагомих 
проєктів та заходів, результатом яких можуть стати зміни фінансового стану 
підприємства, швидка зміна структури усіх активів та ін. [38]. 
На стратегічному рівні для товариства доцільно розробити трирічний 
план розвитку, який передбачає диверсифікацію джерел доходів шляхом 
розширення видів діяльності, наприклад, створення невеликого логістичного 
центру або надання додаткових послуг, таких як організація ярмарків чи 
коворкінг-просторів у приміщеннях, що здаються в оренду. Це може 
збільшити загальний дохід на 10–15% протягом двох років і зменшити 
залежність від орендних платежів. Крім того, стратегічний план повинен 
включати цільові фінансові показники: підтримання коефіцієнта автономії на 
рівні не нижче 0,5, поточної ліквідності в межах 1,5–2,0 і рентабельності 
активів не менше 5%. Регулярний моніторинг цих показників через 
щоквартальні звіти дозволить своєчасно виявляти відхилення та коригувати 
стратегію. 
Для фінансування стратегічних проєктів рекомендується розглянути 
залучення зовнішніх ресурсів через державні програми підтримки малого 
бізнесу, такі як “Доступні кредити 5-7-9%”, які пропонують пільгові умови 
кредитування. Наприклад, кредит у розмірі 1–2 млн грн під 7% річних може 
бути використаний для ремонту приміщень, що підвищить їхню 
привабливість і дозволить збільшити орендні ставки на 15–20%. Це 
забезпечить швидке повернення інвестицій і зміцнить фінансову базу 
товариства. 
Удосконалення організації управління фінансовими ресурсами 
підприємств необхідно розглядати як один із головних чинників підвищення 
 
 
ефективності їх формування та використання, що в подальшому забезпечить 
високий рівень планування фінансових ресурсів, прийняття оптимальних 
рішень, включаючи їх економічний ефект [39]. 
На тактичному рівні товариству слід провести комплексний аудит 
використання активів, зокрема необоротних, які становлять 78,91% балансу в 
2024 році. Аудит допоможе виявити незадіяні або малоефективні об’єкти 
нерухомості, які можна здати в оренду або продати, генеруючи додатковий 
дохід у розмірі 200–300 тис. грн на рік. Наприклад, здача в оренду 
невикористаних складських приміщень під зберігання сільськогосподарської 
продукції може стати новим джерелом доходу, враховуючи аграрну 
специфіку Черкаського району. Крім того, тактичне управління передбачає 
оптимізацію структури витрат шляхом укладання довгострокових контрактів 
із постачальниками енергоносіїв для фіксації цін, що знизить вплив інфляції 
понад 10% у 2025 році на операційні витрати. 
Для підвищення ефективності тактичного управління рекомендується 
впровадити систему ключових показників ефективності (KPI) для 
фінансового менеджменту. Наприклад, встановити KPI для скорочення 
дебіторської заборгованості на 20% щорічно шляхом запровадження 
штрафних санкцій за прострочку платежів або знижок за дострокову оплату 
5% за оплату протягом 10 днів. Це дозволить прискорити обіг коштів і 
зменшити ризик ліквідності, який оцінюється як середній 60–70%. 
Наступним етапом у процесі формування рекомендацій щодо 
ефективного використання фінансових ресурсів підприємства є оцінка 
можливостей, які втрачаються через неефективне використання виявлених 
резервів. Основна увага приділяється оборотності активів, оскільки цей 
показник безпосередньо впливає на обсяг виручки, яку генерує підприємство. 
Резерв оборотності активів може слугувати інструментом для кількісного 
вимірювання втрат доходів, що виникають через неоптимальне використання 
ресурсів. Наприклад, якщо активи підприємства обертаються повільніше, ніж 
 
 
могли б, це призводить до недоотримання виручки, що можна оцінити та 
спрогнозувати. 
У контексті Черкаського районного споживчого товариства оцінка 
резервів оборотності активів є особливо актуальною через зниження 
оборотних активів у 2024 році на 15–20%. Для вирішення цієї проблеми 
пропонується впровадити методику just-in-time для управління запасами, що 
дозволить скоротити витрати на їх зберігання на 10–15% і підвищити 
оборотність на 20%. Наприклад, оптимізація запасів товарів для торгівлі чи 
матеріалів для утримання нерухомості зменшить заморожені кошти і 
вивільнить ресурси для реінвестування. Крім того, аналіз дебіторської 
заборгованості показує необхідність впровадження CRM-системи для 
автоматизованого моніторингу платежів, що скоротить середній строк обігу 
дебіторів з 60 до 30–40 днів, підвищуючи ліквідність і генеруючи додатковий 
cash flow у розмірі 100–150 тис. грн на рік. 
Важливо зазначити, що не всі резерви можна використовувати для 
підвищення ефективності. Зокрема, резерви, сформовані через витрати на 
курсові корегування, мають непостійний характер, що робить їх ненадійними 
для планування. Такі витрати потребують додаткового аналізу, щоб оцінити 
ймовірність виникнення незапланованих або надзвичайних витрат у 
майбутньому. Це вимагає глибшого дослідження, яке враховує не лише 
поточні фінансові показники, а й потенційні ризики. 
Для уникнення використання ненадійних резервів товариству слід 
зосередитися на стабільних джерелах економії, таких як впровадження 
енергоефективних технологій у приміщеннях, що здаються в оренду. 
Наприклад, встановлення LED-освітлення та сучасних систем опалення може 
знизити комунальні витрати на 20–25%, створюючи щорічний резерв у 
розмірі 50–70 тис. грн. Ці кошти можна направити на формування 
фінансового буфера для покриття непередбачених витрат, таких як ремонт 
нерухомості чи компенсація втрат від зниження орендного попиту. Крім 
того, для мінімізації валютних ризиків, пов’язаних із імпортними витратами, 
 
 
рекомендується укладати контракти в гривні або використовувати 
інструменти хеджування, що знизить вплив девальвації гривні 5–7% у 2025 
році. 
Оцінка ефективності заходів, спрямованих на використання резервів, 
має подвійну мету. По-перше, вона повинна показати, які можливості були 
втрачені протягом звітного періоду через неефективне управління ресурсами. 
По-друге, вона має продемонструвати потенційний ефект від впровадження 
управлінських рішень, спрямованих на реалізацію цих резервів у майбутніх 
періодах. Наприклад, якщо підприємство оптимізує оборотність активів, це 
може не лише компенсувати втрачені доходи, але й забезпечити додатковий 
приріст виручки в наступних звітних періодах. Таким чином, цей етап 
поєднує аналіз минулих помилок із прогнозуванням майбутніх вигод, 
створюючи основу для обґрунтованих управлінських рішень. 
Для оцінки ефективності запропонованих заходів товариству 
рекомендується проводити щорічний фінансовий аудит із залученням 
зовнішніх експертів, що дозволить об’єктивно оцінити втрачені можливості 
та потенційний ефект від реалізації резервів. Наприклад, аудит може 
показати, що повільна оборотність активів у 2024 році призвела до 
недоотримання виручки в розмірі 200–300 тис. грн, але впровадження 
автоматизованого обліку та оптимізації запасів у 2025 році може 
компенсувати ці втрати і забезпечити додатковий приріст доходу на 15%. 
Крім того, для прогнозування ефекту від інвестицій у модернізацію 
нерухомості слід використовувати метод дисконтованих грошових потоків 
(DCF), який врахує майбутні доходи від підвищення орендних ставок і 
порівняє їх із початковими витратами. 
Комплексна реалізація цих заходів може призвести до значного 
покращення фінансових показників Черкаського районного споживчого 
товариства. За умови послідовного виконання рекомендацій, таких як 
впровадження бюджетування, автоматизації обліку, диверсифікації доходів і 
енергоефективних технологій, підприємство може досягти зростання чистого 
 
 
прибутку на 20–30% протягом наступних двох–трьох років. Це також 
сприятиме підвищенню рентабельності активів до 6–8% і зміцненню 
фінансової стійкості, дозволяючи протистояти зовнішнім викликам, таким як 
інфляція, конкуренція з ритейлерами та демографічний спад у сільській 
місцевості. Для забезпечення сталого ефекту необхідно створити внутрішній 
комітет із фінансового контролю, який включатиме представників пайовиків, 
для прозорого моніторингу виконання стратегії та коригування заходів на 
основі щоквартальних звітів. 
Додатковим напрямом є співпраця з місцевими органами влади та 
міжнародними організаціями для залучення грантів або субсидій на розвиток 
сільських кооперативів. Наприклад, програми ЄС або USAID, спрямовані на 
підтримку аграрних регіонів, можуть надати фінансування в розмірі 500 тис. 
– 1 млн грн на проєкти, пов’язані з енергоефективністю чи створенням нових 
робочих місць. Це не лише зменшить потребу в позикових коштах, але й 
підвищить соціальну значущість товариства в регіоні, сприяючи довірі з боку 
громади та партнерів. 
Реалізація цих заходів дозволить Черкаському районному споживчому 
товариству не лише подолати поточні виклики, пов’язані з низькою 
ліквідністю та залежністю від орендних доходів, але й закласти фундамент 
для сталого розвитку в умовах економічної нестабільності. 
  
 
 
3.3. Впровадження інноваційних підходів до управління фінансовою 
стійкістю підприємства 
 
В умовах цифровізації та глобалізації важливого значення набувають 
інноваційні підходи до управління фінансами, а фінансова стійкість 
підприємства є ключовим фактором його довгострокового функціонування та 
розвитку. Зміна економічних умов, нестабільність ринків та зростаюча 
конкуренція вимагають від підприємств впровадження передових методів 
управління, що ґрунтуються на технологічних досягненнях й використанні 
сучасних фінансових інструментів [40]. 
У сучасному бізнес-середовищі, де швидкість змін є нормою, 
підприємства мусять адаптуватися до нових реалій, інтегруючи інновації не 
лише в продукцію, але й у фінансове управління. Наприклад, використання 
blockchain-технологій для забезпечення прозорості транзакцій може значно 
знизити ризики шахрайства та помилок, що безпосередньо впливає на 
фінансову стійкість. Крім того, впровадження хмарних обчислень дозволяє 
підприємствам масштабувати свої фінансові операції без значних 
капітальних вкладень, роблячи їх більш гнучкими до ринкових коливань. 
Такі підходи не тільки оптимізують витрати, але й відкривають нові 
можливості для зростання, наприклад, через краудфандинг або цифрові 
інвестиційні платформи, які стають доступними для малого та середнього 
бізнесу. У контексті Черкаського районного споживчого товариства, де 
основний дохід залежить від оренди нерухомості, впровадження смарт-
контрактів на базі blockchain може автоматизувати орендні платежі, 
зменшуючи затримки та адміністративні витрати на 15-20%, що посилить 
ліквідність і стабільність грошових потоків. 
Традиційні методи управління фінансовою стійкістю поступово 
замінюються інноваційними підходами, що базуються на сучасних цифрових 
технологіях та аналітиці великих даних. У сучасних умовах підприємства 
стикаються з необхідністю підвищення рівня фінансової безпеки, 
 
 
забезпечення стабільності грошових потоків та ефективного використання 
фінансових ресурсів [41]. 
Перехід від традиційних до інноваційних методів вимагає не тільки 
технологічних змін, але й культурної трансформації в організації. Наприклад, 
впровадження систем на базі big data аналітики дозволяє прогнозувати 
фінансові тенденції з високою точністю, аналізуючи дані з різних джерел, 
таких як продажі, постачальники та ринкові індикатори. Це допомагає 
уникнути касових розривів і оптимізувати запаси, що є критичним для 
галузей з високою волатильністю, як-от роздрібна торгівля чи виробництво. 
Крім того, інтеграція IoT (Інтернету речей) у фінансові процеси може 
автоматизувати моніторинг активів, зменшуючи втрати від неефективного 
використання ресурсів і підвищуючи загальну стійкість бізнесу до зовнішніх 
шоків, таких як інфляція чи зміни в ланцюгах постачань. Для Черкаського 
кооперативу, з огляду на зниження оборотних активів у 2024 році, 
використання IoT для моніторингу нерухомості наприклад, датчики для 
контролю енергоспоживання може знизити витрати на утримання на 10-15%, 
вивільняючи кошти для реінвестування та посилення фінансової 
незалежності. 
Цифровізація фінансового управління сприяє підвищенню ефективності 
бізнеспроцесів та оптимізації витрат. У сучасному світі цифрові технології 
відіграють визначальну роль у забезпеченні надійної системи управління 
фінансовою стійкістю підприємства, адже дозволяють швидко обробляти 
величезні масиви даних, виявляти закономірності та потенційні ризики, а 
також автоматизувати рутинні фінансові операції [42]. 
Цифровізація не обмежується лише інструментами; вона включає 
створення екосистем, де дані стають основою для прийняття рішень. 
Наприклад, платформи на кшталт ERP-систем з інтегрованим AI можуть 
автоматично генерувати звіти про фінансову стійкість, прогнозуючи 
майбутні сценарії на основі історичних даних. Це особливо актуально для 
підприємств у сфері послуг, де швидка реакція на клієнтські потреби 
 
 
визначає конкурентну перевагу. Крім того, використання мобільних додатків 
для фінансового моніторингу дозволяє менеджерам контролювати потоки в 
реальному часі, зменшуючи час на реакцію на проблеми з днів до хвилин, що 
суттєво знижує ризики банкрутства та підвищує довіру інвесторів. У випадку 
з товариством, впровадження ERP-системи з AI-модулями для аналізу 
орендних контрактів може передбачити ризики неплатежів з точністю до 
80%, дозволяючи завчасно реагувати та підтримувати рентабельність на рівні 
6-8%. 
Інноваційні технології займають провідну роль у забезпеченні 
фінансової стабільності та підвищенні ефективності підприємств реального 
сектора економіки. Впровадження цифрових рішень дозволяє підприємствам 
оптимізувати внутрішні процеси, підвищити конкурентоспроможність та 
забезпечити прозорість фінансових операцій [43]. 
У реальному секторі, такому як промисловість чи сільське господарство, 
інновації можуть радикально змінити управління фінансами через 
впровадження роботизованих систем і автоматизації. Наприклад, 
використання дронів для моніторингу активів у агробізнесі поєднується з 
фінансовими алгоритмами для прогнозування врожаю та відповідних 
інвестицій, що стабілізує грошові потоки. Крім того, впровадження смарт-
контрактів на базі blockchain забезпечує автоматичне виконання угод, 
зменшуючи витрати на посередників і ризики невиконання зобов'язань. Це не 
тільки підвищує ефективність, але й сприяє глобальній інтеграції, 
дозволяючи підприємствам легко входити на нові ринки з мінімальними 
фінансовими бар'єрами. Для сільського кооперативу, як Черкаське 
товариство, інтеграція дронів для оцінки стану нерухомості та земель може 
оптимізувати орендні ставки, збільшуючи доходи на 10-15% і зменшуючи 
операційні ризики, пов'язані з конкуренцією від великих ритейлерів. 
Для впровадження інноваційних технологій у систему управління 
фінансовою стійкістю підприємства доцільно здійснювати комплексні 
заходи. По-перше, необхідно впроваджувати автоматизовані системи 
 
 
фінансового контролю, що дозволяють здійснювати моніторинг руху коштів 
та аналізувати фінансові показники у реальному часі. По-друге, 
використання FinTech-рішень дає можливість оптимізувати фінансові 
потоки, зменшити операційні витрати та підвищити фінансову дисципліну. 
По-третє, застосування стратегій ризик-менеджменту, що базуються на 
штучному інтелекті та машинному навчанні, допомагає виявляти потенційні 
загрози та прогнозувати кризові ситуації [44]. 
Комплексні заходи впровадження повинні включати не тільки 
технології, але й навчання персоналу, оскільки людський фактор є ключовим 
у переході до інновацій. Наприклад, проведення тренінгів з використання AI-
інструментів для фінансових аналітиків може підвищити точність прогнозів 
на 20-30%, як показують галузеві дослідження. Крім того, інтеграція з 
зовнішніми партнерами, такими як FinTech-стартапи, дозволяє швидко 
впроваджувати готові рішення, минаючи довгий цикл розробки. Нарешті, 
регулярний аудит інноваційних систем забезпечує їх адаптацію до змін у 
законодавстві та ринку, роблячи фінансову стійкість не статичним 
показником, а динамічним процесом, що еволюціонує разом з 
підприємством. 
 
 
 
  
 
 
3.4. Напрями забезпечення фінансової стійкості підприємства в кризових 
умовах 
 
У кризових умовах, таких як економічна нестабільність, воєнний стан чи 
глобальні пандемії, забезпечення фінансової стійкості підприємства стає 
першочерговим завданням, яке вимагає комплексного підходу до управління 
ризиками та ресурсами. Кризи часто призводять до різкого скорочення 
доходів, зростання витрат і порушення ланцюгів постачань, що загрожує 
ліквідності та платоспроможності. Для протидії цим викликам підприємства 
повинні впроваджувати стратегії, спрямовані на диверсифікацію джерел 
фінансування, оптимізацію витрат і посилення внутрішнього контролю. 
Одним з ключових напрямів є формування резервних фондів і буферів 
ліквідності, які слугують "подушкою безпеки" під час кризи. Це включає 
накопичення коштів у розмірі 3-6 місяців операційних витрат, інвестування в 
ліквідні активи, такі як державні облігації чи короткострокові депозити, та 
регулярний перегляд резервів на основі стрес-тестів. У контексті Черкаського 
кооперативу, де оборотні активи знизилися на 15-20% у 2024 році, створення 
резерву в розмірі 10-15% від річного доходу близько 1-1.5 млн грн може 
запобігти касовим розривам, особливо під час сезонних коливань орендних 
платежів.  
Макроекономічні загрози, зумовлені загальним погіршенням 
економічної ситуації в країні, включаючи падіння ВВП, зростання інфляції, 
девальвацію національної валюти, зниження платоспроможного попиту 
населення та підприємств. Ці фактори створюють несприятливе середовище 
для функціонування бізнесу та можуть призводити до суттєвого зниження 
фінансових результатів діяльності підприємств [45]. 
Макроекономічні загрози вимагають від підприємств активної адаптації 
через моніторинг ключових індикаторів, таких як рівень інфляції понад 10% 
у 2025 році та курс гривні. Для пом'якшення впливу рекомендується 
хеджування валютних ризиків шляхом укладання форвардних контрактів або 
 
 
використання фінансових деривативів, що може знизити втрати від 
девальвації на 20-30%.  
Регуляторні загрози пов’язані зі зміною законодавчого та нормативного 
поля функціонування бізнесу в умовах воєнного стану. Ці загрози можуть 
включати введення додаткових обмежень на здійснення певних видів 
діяльності, зміни у податковому законодавстві, посилення валютного 
контролю, що може суттєво впливати на фінансові потоки підприємств [45]. 
Регуляторні загрози можна мінімізувати через тісну співпрацю з 
юридичними консультантами та лобіювання інтересів через галузеві 
асоціації, як Кооперативний союз України. Для Черкаського кооперативу, де 
можливі зміни в податковому законодавстві для сільських підприємств, 
впровадження автоматизованих систем обліку податків наприклад, інтеграція 
з ДПС API дозволить швидко адаптуватися до нововведень, зменшуючи 
штрафи на 30-40% і зберігаючи фінансові ресурси для розвитку. Крім того, 
диверсифікація діяльності, як надання логістичних послуг, може обійти 
обмеження на торгівлю, підвищуючи загальний дохід на 10-15%. 
Вплив військового конфлікту на фінансову стабільність підприємств в 
Україні є складним і неоднорідним явищем. Різні сектори економіки по-
різному реагують на виклики, спричинені воєнним станом. Ця реакція 
залежить від багатьох факторів: виду діяльності підприємства, його розміру, 
місця на ринку та здатності адаптуватися до нових умов. Для розуміння 
цього впливу важливо розглянути, як змінюються фінансові показники 
компаній у різних галузях. Це допоможе виявити, які сфери економіки 
найвразливіші, а які, навпаки, демонструють стійкість або навіть зростання в 
умовах кризи [46]. 
Вплив військового конфлікту підкреслює необхідність секторального 
аналізу: у сфері послуг, як кооперативи, стійкість вища через локальний 
характер, але вразливість до демографічних змін (відтік населення) вимагає 
адаптації. Для Черкаського товариства, розташованого в сільській місцевості, 
партнерство з аграрними підприємствами для спільного використання 
 
 
нерухомості може підвищити доходи на 20%, компенсуючи втрати від 
зниження попиту. Аналіз фінансових показників, таких як зниження 
рентабельності з 12% у 2023 до 6% у 2024, вказує на потребу в 
диверсифікації, наприклад, через онлайн-оренду або екологічні проєкти, що 
приваблять гранти від ЄС. 
Пріоритетні напрямки забезпечення фінансової безпеки підприємств в 
умовах обмеженості ресурсів та високої невизначеності включають 
оптимізацію структури капіталу та підвищення фінансової гнучкості. Це 
передбачає диверсифікацію джерел фінансування, розвиток альтернативних 
форм залучення капіталу (таких, як мезонінне фінансування, краудфандинг) 
та формування достатніх резервів ліквідності. Важливим аспектом є розвиток 
систем раннього виявлення та реагування на фінансові загрози, що включає 
впровадження сучасних технологій аналізу даних, прогнозування фінансових 
ризиків та використання штучного інтелекту для підтримання прийняття 
фінансових рішень [47]. 
Інтеграція цифрових технологій у бізнес-процесипідвищу є вр азли вість 
підпри ємств до кібератак. Відсутність належного рівня захисту може 
призвести довитоку конфіденційних даних, фінансових втрат абонавіть 
повного паралічу діяльності підприємства [43]. Пріоритетні напрямки 
фінансової безпеки також охоплюють впровадження AI для ризик-
менеджменту, що може передбачити кризи з високою точністю, як показують 
галузеві дослідження. Для підприємств з обмеженими ресурсами, 
використання краудфандингу через онлайн-платформи чи місцеві ініціативи 
може залучити додаткові кошти на модернізацію, підвищуючи гнучкість і 
знижуючи боргове навантаження. Регулярні аудити з AI-аналізом даних 
дозволять виявляти загрози завчасно, забезпечуючи стійкість у кризових 
умовах і сприяючи довгостроковому розвитку. 
  
 
 
Висновок по розділу 3 
 
У третьому розділі дипломної роботи розглянуто практичні шляхи 
підвищення фінансової стійкості Черкаського районного споживчого 
товариства з урахуванням його специфіки діяльності, поточного фінансового 
стану та зовнішніх викликів, таких як економічна нестабільність, інфляція та 
демографічні зміни в регіоні. На основі проведеного аналізу запропоновано 
комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію фінансового менеджменту, 
ефективне використання ресурсів, впровадження інновацій та забезпечення 
стійкості в кризових умовах. 
Зокрема, в напрямах оптимізації фінансового менеджменту акцентовано 
на стратегічному плануванні, включаючи розробку трирічних фінансових 
планів з цільовими показниками коефіцієнт автономії не нижче 0,5, поточної 
ліквідності 1,5–2,0; диверсифікацію джерел фінансування через державні 
програми наприклад, "Доступні кредити 5-7-9%" та інтеграцію ризик-
менеджменту з використанням стрес-тестів і KPI для скорочення 
дебіторської заборгованості на 20% щорічно. Це дозволить перейти від 
реактивного до проактивного управління, підвищивши гнучкість і знизивши 
залежність від орендних доходів. 
Щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів 
запропоновано етапи, такі як детальне бюджетування з автоматизацією 
обліку ERP-системи, аудит активів для виявлення незадіяних об'єктів 
нерухомості з потенціалом додаткового доходу 200–300 тис. грн на рік, 
оптимізацію оборотності активів методом just-in-time та створення 
стабільних резервів 10–15% від оборотних активів. Реалізація цих заходів 
може призвести до зростання чистого прибутку на 20–30% протягом двох–
трьох років, знизивши вплив інфляції та конкуренції. 
Впровадження інноваційних підходів передбачає цифровізацію 
управління, включаючи blockchain для автоматизації орендних платежів 
зменшення витрат на 15–20%, IoT для моніторингу нерухомості економія 10–
 
 
15% на утриманні та AI для прогнозування ризиків з точністю до 80%. Ці 
технології не лише оптимізують процеси, але й підвищують 
конкурентоспроможність, дозволяючи адаптуватися до глобальних 
тенденцій. 
У кризових умовах пріоритетними напрямами є формування резервних 
фондів 3–6 місяців витрат, хеджування макроекономічних ризиків інфляції, 
девальвації, співпраця з юридичними експертами для адаптації до 
регуляторних змін та секторальна диверсифікація партнерства з аграрними 
підприємствами для зростання доходів на 20%. Це забезпечить стійкість до 
зовнішніх шоків, таких як воєнний стан, та мінімізацію втрат від кіберзагроз. 
Загалом, дослідження підтверджує, що в умовах сучасної української 
економіки фінансова стійкість підприємств споживчої сфери вимагає 
інтегрованого підходу, поєднуючи теоретичні принципи з практичними 
інструментами. Отримані результати можуть бути застосовані для інших 
подібних підприємств, сприяючи їх адаптації до викликів і забезпеченню 
сталого зростання. Перспективи подальших досліджень полягають у 
вивченні впливу цифрової трансформації та глобальних тенденцій на 
фінансову стійкість у посткризовому періоді. 
 
  
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Фінансова стійкість підприємства є ключовим елементом його 
економічної стабільності та здатності до розвитку в умовах ринкової 
економіки. Особливо в Україні бізнес стикається з викликами нестабільності, 
високої інфляції, політичних ризиків та воєнного стану. Вона відображає 
здатність компанії ефективно управляти ресурсами, протистояти зовнішнім і 
внутрішнім загрозам, забезпечувати безперервну діяльність і генерувати 
прибуток. Це критично важливо для підприємств у сфері споживчих послуг, 
таких як регіональні кооперативи, які задовольняють потреби населення та 
сприяють соціально-економічному розвитку територій. 
Сутність фінансової стійкості полягає в оптимальній структурі капіталу, 
високому рівні ліквідності, платоспроможності та рентабельності. Власний 
капітал повинен становити не менше 50% для мінімізації ризиків 
банкрутства. Показники, як коефіцієнт автономії чи поточної ліквідності, 
слугують барометром фінансового здоров'я. Класифікація стійкості дозволяє 
своєчасно виявляти проблеми. 
Фактори впливу поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні часто 
домінують в українських реаліях, як зростання цін на енергоносії через 
воєнний стан, що може нівелювати внутрішні зусилля. Внутрішні чинники 
дають змогу для контролю та адаптації.Методи оцінки фінансової стійкості 
дозволяють не лише діагностувати поточний стан, але й прогнозувати 
ризики. Якщо узагальнюючий показник більше 0, то стійкість зростає, 
вказуючи на ефективне управління. Світовий досвід та вітчизняний 
показують, що в Україні підприємства потребують посилення інновацій та 
державної підтримки для подолання циклічних криз. 
Аналізуючи Черкаське районне споживче товариство як типове 
підприємство сфери споживчих послуг з основним доходом від оренди 
нерухомості, ми виявили стабільний, але консервативний фінансовий стан. 
Зростання активів за 2022–2024 роки, накопичення чистого прибутку, 
 
 
високий рівень власного капіталу свідчить про незалежність від позик і 
низький ризик банкрутства. Але це також вказує на обмежені можливості 
зростання через брак зовнішнього фінансування. 
Зменшення оборотних активів у 2024 році та середня рентабельність 
активів вказують на вразливість до інфляції та демографічного спаду в 
сільській місцевості. Зниження попиту на оренду може призвести до касових 
розривів. Ризики посилюються конкуренцією від великих ритейлерів і 
затримками платежів. Ці дані означають, що товариство має солідну базу для 
стабільності, але ризикує стагнацією без диверсифікації. 
Коефіцієнт поточної ліквідності показує достатність для покриття 
короткострокових зобов'язань, але нижче оптимального рівня, що вимагає 
оптимізації запасів і дебіторської заборгованості. Загальні тенденції в 
українській економіці підкреслюють необхідність адаптивних стратегій для 
підприємств споживчої сфери. Воєнний стан ускладнює ланцюги постачань, 
а демографічний спад зменшує платоспроможний попит. Проаналізувавши 
фінансовий стан, ми отримали висновок про задовільний рівень стійкості, але 
з потенціалом покращення. 
Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про ефективний 
контроль, але залежність від одного джерела доходу робить підприємство 
вразливим до зовнішніх шоків. Шляхи підвищення стійкості включають 
оптимізацію фінансового менеджменту через трирічні плани з KPI. 
Диверсифікацію фінансування державними програмами, ефективне 
використання ресурсів з бюджетуванням. 
Впровадження інновацій та кризові стратегії перетворять реактивне 
управління на проактивне, посилюючи конкурентоспроможність і соціальну 
роль підприємства в регіоні. Загалом, дослідження демонструє, що фінансова 
стійкість є не лише економічним, а й соціальним фактором, сприяючи 
розвитку місцевих економік. Для Черкаського товариства реалізація 
рекомендацій може підвищити рентабельність і знизити ризики, а для 
подібних підприємств стати моделлю адаптації.  
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Костирко Л.А., Євтушенко М.В. Фінансова стійкість корпоративних 
підприємств у категоріях економіко-вартісного тяжіння показників. 
Інвестиції: практика та досвід. 2019. №21. 28-33 с. 
2. Чепка В.В. Фінансова стійкість підприємства: сутність та фактори впливу. 
Економіка і суспільство. 2017. №12. 649-655 с. 
3. Kryvovyazyuk I., Otlyvanska G., Shostak L., Sak T., Yushchyshyna L., 
Volynets I., Myshko О., Oleksandrenko І., Dorosh V., Visyna T. Business 
diagnostics as auniversal tool for stady of state and determination of corporations 
development direction sand strategies. Academy of Strategic Management Journal. 
2021. Volume20, Issue 2. URL: https://www.abacademies.org/articles/business-
diagnostics-as-a-universal-tool-for-study-of-state-anddetermination-of-
corporations-development-directions-and-strategie-10423.html. 
4. Armstrong M. Armstrong’s Handbook of Performance Management: An 
Evidence-Based Guide to Delivering High Performance. London : Kogan Page, 
2015. 416 p.  
5. Коваленко Ю. М. Фінансова стійкість та її підтримання у фінансовому 
секторі економіки: міжнародний і національний контексти. Бізнес-інформ. 
2015. № 9. 274-279 с. 
6. Кузенко О.Л. Теоретичні підходи до визначення сутності забезпечення 
фінансової стійкості підприємства. Вісник економіки транспорту і 
промисловості. 2015. № 43. 152-157 с. 
7. Поддєрьогін А. М. Фінансова стійкість підприємств в економіці України : 
[монографія] / А. М. Поддєрьогін, Л. Ю. Наумова. К. : КНЕУ, 2011. 184 с. 
8. Ареф’єва О.В., Городянська Д.М. Економічна стійкість підприємства: 
сутність, складові та заходи з її забезпечення. Актуальні проблеми 
економіки. 2016. №8. 83–90 с.  
9. Ковальчук Н. О., Руснак Т. В. Фінансова стійкість вітчизняних 
підприємств як передумова їх стабільного функціонування. Глобальні та 
національні проблеми економіки. 2016. В. 11. 368-371 с.  
 
 
10. Гаєвська Л.М. Підприємницька діяльність: підручник. Ірпінь: Університет 
ДФС України, 2019. 500 с. 
11. Партин Г. О. Особливості впливу основних чинників на фінансову 
стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи. Науковий 
вісник НЛТУ України. 2010. №20.8. 275- 279 с.  
12. Лігоненко Л. О. Обґрунтування теоретичних засад економічного 
управління підприємством з позиції теорії фірми. Бізнес Інформ. 2015. № 5. 
227–231 с. 
13. Онищенко С., Маслій О., Дрібна А. Оцінювання фінансовоекономічної 
безпеки підприємства критичної інфраструктури. Вісник Хмельницького 
національного університету. Серія «Економічні науки». 2022. № 6. Том 1. С. 
249-258. URL: https://doi.org/10.31891/2307-5740-2022-312-6(1)-38. 
14. Васильєва Т. А., Заруцька О. В. Розвиток структурно– функціонального 
підходу до аналізу фінансової стійкості в системі банківського нагляду. 
Вісник Національного банку України. 2015. № 10 (212). 28–35 с. 
15. Маслій О. А. Вплив системних загроз економічній безпеці України на 
конкурентоспроможність національної економіки. Науковий вісник 
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент, 
2019. № 36.  91–97 с. 
16. Проценко Н.Б., Писаренко Б.А. Визначення ресурсів для створення 
резервів забезпечення економічної стійкості підприємств. Міжнародний 
випуск наукових праць. 2015. № 2 (17). 298 – 304 с. 
17. Тульчинська С. О., Нікітіна М. В. Проблеми оцінки фінансового стану 
підприємства і напрямки їх вирішення. Сучасні проблеми економіки та 
підприємництво. 2013. Вип. 12 . 295-301 с. 
18. Кремень В. М., Щепетков С. Я. Оцінювання фінансової стійкості 
підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2011. № 1. 107-117 с. 
19. Проценко Н.Б., Писаренко Б.А. Визначення ресурсів для створення 
резервів забезпечення економічної стійкості підприємств. Міжнародний 
випуск наукових праць. 2015. № 2 (17). 298 – 304 с.  
 
 
20. Тоцький В.І., Лаврененко В.В. Організаційний розвиток підприємства: 
Навчальний посібник К. : КНЕУ, 2005. 247 с. 
21. Журавльова Т. О. Формування фінансових ресурсів підприємства в 
умовах кризи. Економiка та держава. 2020. № 3. 42–45 с. URL: 
http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4535&i=7. 
22. Антипенко Є. Підвищення фінансової стійкості підприємства. 
Економічний аналіз. 2011. Вип. 9. 29-32 с. 
23. Шаблиста Л. М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи 
оцінки. Економіка і прогнозування. 2016. №2. 46-58 с. 
24. Філонич О. М., Дряпак Я. О. Забезпечення фінансової стійкості 
підприємства. Економіка і регіон. 2016. № 1(32). 199-202 с. 
25. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. 
Фінансовий аналіз: навчальний посібник. 2-ге вид. Киїі: КНЕУ. 2014. 592 с. 
26. Головко О.Г., Тараскіна А.С. Удосконалення оцінки та прогнозування 
фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах господарювання. 
Вісник ЖДТУ. 2014. №1 (59).  
27. Thomas R. Ittelson Financial Statements: A Step-by-Step Guide to 
Understanding and Creating Financial Reports Paperback – New Jersey: The 
Career Press, Inc., 2009. – 285 р. 
28. Higgins, Robert C. Analysis for Financial Management. / Robert C. Higgins. - 
Edition: 10th. – McGraw-Hill, 2011. – 480 p. 
29. Аніщенко І. В. Оцінка ефективності реалізації та фінансове забезпечення 
програм розвитку малого бізнесу в регіоні. Економіка та держава. 2005. № 
10. 29–33 с. 
30. Васильців Т. Г. Фінансово-економічна безпека підприємств України: 
стратегія та механізми забезпечення : монографія. Львів, 2012. 386 с. 
 31. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств : [навч. посіб.] / О.О. 
Непочатенко. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 328 с.  
32. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз : [навч. посіб.] / Б.Є. 
Грабовецький. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 256 с. 
 
 
34. Дунська А.Р. Інноваційна стратегія як сучасний інструмент управління 
розвитком підприємства. URL: 
http://www.confcontact.com/20101008/5_dunska.htm. 
35. Решитнякова А. В., Щербань О. Д. Забезпечення фінансової стійкості 
підприємства. 2016. 139 с.  
36. Стецюк, П. А. Формування фінансових ресурсів сільськогосподарських 
підприємств / П. А Стецюк // Економіка АПК. - 2005. - № 11. -  111-116 с. 
37. Любенко, Н. М. Фінанси підприємств : навчальний посібник / Н. М. 
Любенко . - К. : ЦУЛ, 2009. - 272 с.  
 38. Кузьмін О.Є., Тимощук М.Р., Фещур Р.В. Методи оцінювання потенціалу 
розвитку підприємств. Економіка: проблеми теорії і практики. Харків : ХЕУ, 
2005. 374–383 с. 
39. Шевченко В.О. Напрями використання фінансових ресурсів підприємств. 
Фінансове право. 2014. № 5. 126–133 с.  
40. Ізюмська В., Нікульшина С. Управління фінансовою стійкістю 
підприємства. Економіка та суспільство, 2021. № 34. URL:  
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-26. 
41. OECD (2024). Підвищення стійкості шляхом прискорення цифрової 
трансформації бізнесу в Україні. OECD Publishing, Paris. URL: 
https://doi.org/10.1787/5d9e86a7-uk. 
42. Черен І.М. Впровадження інноваційних підходів до управління системою 
фінансової стійкісті підприємства. «Науковий вимір осмислення та пошуку 
оптимальних моделей розвитку україни: маркетинговий, економічний, 
фінансовий, управлінський та правовий аспекти». 2025. 224-226 с.  
43. Федорович І. М., Рудич В. С. Інноваційні технології у забезпеченні 
фінансової безпеки підприємств реального сектора. Інвестиції: практика та 
досвід, 2025. № 2. 165- 172 с. URL: 
https://www.nayka.com.ua/index.php/investplan/article/view/5489. 
 
 
44. Кущик А. П., Краснощок Я. В. Впровадження інноваційних підходів у 
практику антикризового управління на підприємствах. Modern Economics, 
2023. № 39. 82-88 с. URL:  https://doi.org/10.31521/modecon.V39(2023)-12. 
45. Ситник Н., Половко Д. Фінансова безпека підприємства в умовах війни: 
цілі, пріоритети й шляхи забезпечення. Галицький економічний вісник. 2024, 
№ 6. 91 с. URL: http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/48263. 
46. Матвійчук В. І., Матушевський О. В. Формування фінансової безпеки 
суб’єкта господарювання в умовах воєнного стану. Економіка і організація 
управління. 2023. № 4. 118–131 с. URL: https://doi.org/10.31558/2307-
2318.2023.4.13. 
47. Марченко В. М., Усик О. В. Фінансова безпека суб’єктів підприємницької 
діяльності в сучасних умовах. Агросвіт. 2024. № 4. 48–53 с. URL: 
https://doi.org/10.32702/2306-6792.2024.4.48. 
  
 
  
 
 
ДОДАТКИ 
ДОДАТОК А 
Таблиця А − Методика розрахунку показників фінансової стійкості 
підприємства 
Назва показника Формула Економічний зміст Позитивна 
розрахунку і тенденція 
умовні (нормативне 
позначення значення) 
Коефіцієнт Ка = Вк / Вал Частка власного > 0,5 
автономії капіталу в активах 
Коефіцієнт Кф = Вк / Зк Співвідношення > 1 
фінансування власного і 
позикового 
капіталу 
Коефіцієнт Км = ВОК / Вк Частина власного 0,2 – 0,5 
маневреності капіталу в обороті 
Коефіцієнт Кз = ВОК / ОА Забезпечення > 0,1 – 0,2 
забезпеченості оборотних активів 
власними власним капіталом 
оборотними 
коштами 
Коефіцієнт Кп = ОА / Забезпечення 1,5 – 2,5 
покриття Потз поточних 
зобов’язань 
оборотними 
активами 
Коефіцієнт Кал = (ГК + Можливість 0,2 – 0,3 
абсолютної КФІ) / Потз термінового 
ліквідності покриття боргів 
Коефіцієнт Кш = (ОА - Платоспроможність 0,7 – 1 
швидкої Запаси) / Потз на короткий термін 
ліквідності 
Коефіцієнт Кпк = Зк / Вал Частка позикових < 0,5 
концентрації коштів у майні 
позикового 
капіталу 
Співвідношення Кдк = ДЗ / КЗ Структура < 1 
довго- і позикового 
короткострокових капіталу 
зобов’язань 
Плече фінансового Пфв = Зк / Вк Залежність від < 0,5 
важеля позикових джерел 
 
 
Коефіцієнт Кза = Вал / Забезпеченість > 2 
забезпеченості Потз боргів активами 
зобов’язань 
активами 
Чистий оборотний ЧОК = ОА - Наявність ресурсів Зростання 
капітал Потз для розвитку 
Коефіцієнт Кі = НА / Вк Ступінь вкладень у < 1 
іммобілізації необоротні активи 
Коефіцієнт Кнкж = Вк / Довгострокова > 0,6 
фінансової (Вк + ДЗ) незалежність 
незалежності 
капіталізованих 
джерел 
Коефіцієнт Кзвк = (Вк + Рівень > 0,6 
забезпечення ДЗ - НА) / фінансування 
запасів власними Запаси запасів 
коштами стабільними 
джерелами
Репозиторій ЧДТУ
