Валютні обмеження як засіб забезпечення стійкості національної валюти

Хавченко, Аліна Олександрівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9333
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Бережна, Леся Віталіївна	-
dc.contributor.author	Хавченко, Аліна Олександрівна	-
dc.date.accessioned	2026-04-03T15:17:39Z	-
dc.date.available	2026-04-03T15:17:39Z	-
dc.date.issued	2022-12	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9333	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є механізм здійснення та особливості валютної політики в Україні в умовах глобалізації процесів та нестабільності економіки. Об’єктом дослідження є вітчизняна та міжнародна практика впровадження валютної політики. Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідити сутність валютного регулювання, його інструменти та особливості проведення в Україні. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: визначити сутність, необхідність і механізм валютного регулювання; дослідити основні інструменти грошово-кредитної політики забезпеченні стабільності національної грошової одиниці; визначити валютні обмеження та їх негативні наслідки; охарактеризувати особливості функціонування валютного ринку та грошово-кредитної політики НБУ; дослідити напрями лібералізації валютної політики; дослідити сучасний стан міжнародного валютного ринку в умовах війни в Україні; визначити стратегії макропруденційної політики НБУ в період кризи та в умовах війни; знайти шляхи покращення розвитку національної валюти. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо збереження стійкості національної валюти. Одержані результати можуть бути використані для підвищення ефективності проведення валютного регулювання.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	національна валюта	uk_UA
dc.subject	валютні обмеження	uk_UA
dc.title	Валютні обмеження як засіб забезпечення стійкості національної валюти	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ_Хавченко_2022.pdf Restricted Access		1.3 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 Спеціальність 
072 – Фінанси, банківська справа 
та страхування, освітня програма 
«Фінанси і кредит»,  
освітній ступінь «магістр», 
денна форма навчання, 
2 курс, група      ФКМ-21        . 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
 
 
на тему:     ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ    
(тема роботи, великими літерами) 
   СТІЙКОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ                            
 
 
 
 
Студента(ки)          Хавченко Аліни Олександрівни     
(підпис) 
 
Науковий керівник        к.е.н., доцент Бережна Л.В.    . 
       (підпис) 
 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів  
                   проф. Гончаренко І. Г.       . 
      
           (підпис) 
 
 
 
Черкаси 2022 р.  
  
6 
 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить _70__ сторінок, _2__ таблиць,            
_16__ рисунків, список використаних джерел з __39_ найменувань, ___ додатків. 
 
 
ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ 
НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ 
(великими літерами) 
 
Предметом дослідження є механізм здійснення та особливості валютної 
політики в Україні в умовах глобалізації процесів та нестабільності економіки. 
Об’єктом дослідження є вітчизняна та міжнародна практика 
впровадження валютної політики. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідити сутність валютного 
регулювання, його інструменти та особливості проведення в Україні 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:  
- визначити сутність, необхідність і механізм валютного регулювання ; 
- дослідити основні інструменти грошово-кредитної політики 
забезпеченні стабільності національної грошової одиниці; 
- визначити валютні обмеження та їх негативні наслідки; 
- охарактеризувати особливості функціонування валютного ринку та 
грошово-кредитної політики НБУ; 
- дослідити напрями лібералізації валютної політики; 
- дослідити сучасний стан міжнародного валютного ринку в умовах війни 
в Україні 
- визначити стратегії макропруденційної політики НБУ в період кризи та 
в умовах війни 
- знайти шляхи покращення розвитку національної валюти. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо 
збереження стійкості національної валюти. 
Одержані результати можуть бути використані для підвищення 
ефективності проведення валютного регулювання. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2022 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2022 
 
 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
  
7 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………………..6 
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ..…………9 
1.1 Сутність, необхідність і механізм валютного регулювання…………………..9 
1.2 Інструменти грошово–кредитної політики у забезпеченні стабільності 
національної грошової одиниці……………………………………………………18 
1.3 Валютні обмеження: поняття, форми і негативні наслідки………………….23 
РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В 
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….32 
2.1 Особливості функціонування валютного ринку та грошово–кредитної 
політики НБУ до збройної агресії росії проти України………………………….32 
2.2 Напрями лібералізації валютної політики в Україні у 2016–2021 роках та її 
влив на валютний ринок під час воєнного стану…………………………………36 
2.3 Характеристика сучасного стану міжнародного валютного ринку в умовах 
війни в Україні……………………………………………………………...………42 
РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ 
ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………….…… ..53 
3.1 Дослідження стратегії макропруденційної політики НБУ в період кризи та в 
у умовах війни………………………………………………………………………53 
3.2 Шляхи покращення розвитку національного валютного ринку…………….57 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...67 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..68 
ДОДАТКИ…………………………………………………...……………………...70 
 
 
  
8 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Тема валютного регулювання в країнах, що 
розвиваються при врахуванні економічної ситуації у світі, має особливий 
інтерес, у зв'язку з тим, що валютне регулювання є однією з частин механізму 
фінансової стабілізації, розвитку зовнішньої торгівлі та зміцнення стабільності 
національної валюти. 
Курсові коливання є однією із загроз національним інтересам нашої 
країни, ось чому необхідною умовою для реалізації головної функції НБУ – 
«забезпечення стабільності національної грошової одиниці» – є здійснення 
ефективної валютної політики для забезпечення стабільності фінансово–
кредитної сфери. На сьогоднішній день валютно–курсова політика нашої 
держави є не лише невід’ємною частиною, але й важливим аспектом впливу на 
забезпечення фінансову безпеку та стабільності української валюти.. 
Враховуючи таку важливу роль банківської системи в економіці країни та 
високий рівень залежності економічної та загальної безпеки держави в цілому 
від стану банківської системи, можна стверджувати, що організація державного 
регулювання та інструменти грошово–кредитної політики НБУ стає надзвичайно 
важливою у даній сфері. Тому тема, пов'язана з інструментами валютного 
регулювання, є досить актуальною та важливою наразі. 
Мета роботи дослідити сутність валютного регулювання, його 
інструменти та особливості проведення в Україні. 
Відповідно до вказаної мети в роботі поставлені такі завдання: 
– визначити сутність, необхідність і механізм валютного регулювання; 
– дослідити основні інструменти грошово–кредитної політики у 
забезпеченні стабільності національної грошової одиниці; 
– охарактеризувати особливості функціонування валютного ринку та 
грошово–кредитної політики НБУ; 
– дослідити сучасний стан міжнародного валютного ринку в умовах війни 
в Україні; 
9 
 
– визначити стратегії макропруденційної політики НБУ в період кризи та 
в у умовах війни. 
Об’єктом дослідження є вітчизняна та міжнародна практика 
впровадження валютної політики. 
Предмет дослідження – механізми здійснення та особливості валютної 
політики в Україні в умовах глобалізаційних процесів та нестабільності 
економіки. 
Методи дослідження. Щоб вирішити поставленні завдання використано 
метод наукового пізнання. В роботі можна побачити, як використовується 
економічний аналіз, аналогія для отримання значення показників у динаміці; 
порівняння для визначення найбільш важливих показників; спостереження та 
узагальнення для сформування висновків від отриманої інформації, яку 
дослідили в дипломній роботі. 
Теоретичну основу роботи складають напрацювання українських 
науковців з приводу впровадження грошово–кредитної політики, законодавчі і 
нормативні акти Верховної Ради України, Національного банку  
Інформаційну базу роботи становлять законодавчі і нормативно–правові 
акти Верховної Ради України, дані офіційного сайту Державного комітету 
статистики України і Національного банку України. У роботі також використано 
дані монографічних і періодичних видань, матеріали науково–практичних 
конференцій. 
За результатами дослідження сформовані рекомендації щодо підвищення 
ефективності проведення валютного регулювання в Україні. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці 
рекомендацій щодо підвищення ефективності проведення валютного 
регулювання в Україні. 
Структура та обсяг роботи. Обсяг та структура кваліфікаційної роботи 
обумовлена темою та логікою досліджень. Загальний обсяг роботи містить вступ, 
основну частину, яка складається з трьох розділів, висновки, список 
10 
 
використаних джерел та додатків. В основній частині зображено 2 таблиці та 17 
рисунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
11 
 
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 
 
1.1. Сутність, необхідність і механізм валютного регулювання 
 
Валютне регулювання являє собою сукупність різних форм та методів 
організації грошових потоків в іноземній та національній валюті під час 
проведення зовнішньоекономічних операцій, переслідуючи основну мету – 
зміцнення вітчизняного платіжного балансу, забезпечення стабільності 
валютного курсу та запобігання відтоку капіталу [1]. 
Валютне регулювання – діяльність держави та вповноважених органів 
відповідно до регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх 
діяльність на валютному ринку. 
Потрібно зазначити, що основними органами у сфері валютного контролю 
та валютного регулювання, уповноваженими державою є: 
- Національний банк України; 
Він є головним органом валютного контролю, може здійснювати контроль 
за регулюванням валютних операцій по всіх питаннях, котрі не відносяться до 
вирішення цих питань іншими вповноваженими державними органами, також 
забезпечує виконання функцій що до здійснення валютного контролю 
уповноваженими банками. 
- Кабінет Міністрів України; 
Виконує такі вповноваження у цій сфері: він подає та визначає на 
затвердження до ВРУ, який буде встановлено ліміт зовнішнього державного 
боргу; забезпечує виконання податкової політики і бюджетної в окремій частині, 
які стосується руху валютних цінностей; складає платіжний баланс; відповідає 
за формування Державного валютного фонду та є його розпорядником. 
- Державна податкова адміністрація України; 
Відповідає за контроль фінансів по валютним операціям, які проводяться 
резидентами та нерезидентами на території нашої країни. 
- Державний комітет зв’язку з інформатизації України; 
12 
 
Цей орган проводить контроль по дотриманню правил пересилання 
валютних цінностей і поштових переказів крізь митний кордон. 
- Державна митна служба України; 
Ця служба слідить, щоб були дотримані всі правила руху валютних 
цінностей через митний кордон. 
- Уповноважені банки; 
Ці банки здійснюють контроль по валютних операціях, які проводять 
резиденти та нерезиденти через ці банки. 
Валютне регулювання та контроль є важливими інструментами валютної 
та грошово-кредитної політики. Проведення зваженої та обгрунтованої курсової 
політики це головна мета валютного регулювання, яку здійснює центральний 
банк.  
Аналіз літературних джерел свідчить про те, що основними методами 
валютного регулювання, якими користуються центральні банки є: 
- девізна політика; 
- процентна політика; 
- управління валютними резервами; 
- валютні обмеження. 
Девізна політика - зміна обсягу купівлі і продажу іноземної валюти задля 
впливу на курс національної грошової одиниці. Використання цієї політики має 
свої межі. Продаж іноземної валюти повинен чергувати з купівлею валюти через 
те, що розмір офіційних валютних резервів має обмеженість. Якщо цього не 
робити, то у противному стані резерви можуть вичерпатися. 
Процентна політика. Центральний банк, міняючи розмір офіційної 
відсоткової ставки, має конкретний вплив на притік або відтік капіталу, згідно 
цього він чинить вплив і на валютний курс. Збільшення ставки сприяє підтримці 
курсу, так як спонукає до попиту на дану валюту, а зменшення її спричиняє 
послаблення валюти. 
Управління валютними резервами містить в своєму складі формування їх 
оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, в 
13 
 
закордонних банках у депозити, у цінні папери, шляхом проведення форексних 
операцій. Із золота, іноземних валют, спеціального права запозичення (СПЗ), а 
також квоти країни в Міжнародному валютному фонді складаються офіційні 
валютні резерви.  
Необхідно відмітити, що сукупність правил та заходів становлять валютні 
обмеження, сформованих в законодавчому порядку або центральним банком та 
спрямованих на утримання стабільного курсу національної валюти, отримання 
рівноваги в платіжних балансах та досягненні певних інших цілей.  
Існують такі форми валютних обмежень, наприклад: 
- обов'язковий продаж валютного надходження резидента від здійснення 
експортнної операції; 
- заборона ввозити та вивозити валютні цінності без спеціально отриманих 
дозволів; 
- встановлення для комерційних банків обов'язкових нормативів відкритої 
валютної позиції тощо. 
Валютна політика, що проводиться в Україні, базується на поєднанні 
часткової лібералізації валютних операцій із збереженням певних валютних 
обмежень. 
Обмінний офіціний курс національної валюти до іноземних в Україні 
встановлює НБУ. Долар США − головна резервна валюта та міжнародний 
платіжний засіб, він використовується, як базова валюта, відносно якої 
відбувається прив'язка курсу гривні. 
НБУ це орган валютного контролю згідно діючого законодавста. Мета 
валютного контролю це забезпечення дотримання валютного законодавства 
резидентами та нерезидентами [37]. 
Основними елементами системи валютного регулювання є [1]: 
 законодавчі, а також нормативно–правові документи, які визначають 
основні засади, організаційно–правову структуру валютного регулювання та 
рівні при реалізації цієї системи; 
14 
 
 органи валютного регулювання, котрі відповідно до своїх функцій 
встановлюють регламент валютного регулювання на кожному його рівні; 
 регламентації при проведенні валютних операцій. 
Валютні операції визначаються як контракти, угоди між учасниками 
валютного ринку купівлі–продажу, надання в позику, платежами іноземної 
валюти на конкретних умовах та проводяться з урахуванням котирувань валют, 
щодо їх курсу. Є методи котирування іноземної валюти до національної, існує їх 
два: 
1. прямий означає, що курс одиниці іноземної валюти виражений у 
національній валюті; 
2. непрямий метод означає, що за одиницю приймається національна 
валюта, її курс виражений у певній кількості іноземної валюти. Найбільш 
поширеним методом вважається пряме котирування. Через те, що банки 
котирують далеко не всі валюти, то в ряді випадків застосовують крос–курс – це 
співвідношення між валютами, яке випливає з курсу по відношенню до третьої 
валюти. 
На трьох рівнях здійснюється валютне регулювання: 
 національному; 
 міждержавному; 
 регіональному рівнях. 
Міждержавне валютне регулювання проводиться Міжнародним Валютним 
Фондом, основною метою якого є створити механізм, який сприятиме обміну 
послугами та товарами, а також руху капіталів між країнами та забезпечить стале 
економічне зростання за допомогою: 
 координації валютної політики окремої країни; 
 вжиття спільних заходів щодо подолання різних кризових ситуацій; 
 узгодження валютної політики країн–учасниць угод щодо інших 
країн. 
У рамках економічних інтеграційних об'єднань у регіональних групах 
країн здійснюється регіональне валютне регулювання. 
15 
 
Валютне регулювання − це процес реалізації валютної політики держави 
шляхом усунення виявлених у ході валютного контролю відхилень від 
законодавчо встановлених валютних обмежень на валютні операції. 
У валютному регулюванні важливо враховувати такі параметри [2]: 
 стан торгового балансу, при його дефіциті держава змушена 
придбати іноземну валюту, щоб оплати імпорт (це знизить вартість національно 
валюти); 
 позитивне сальдо, навпаки, забезпечуватиме приплив до країни 
іноземної валюти і це зміцнить національну валюту; 
 сальдо руху капіталів, пов'язане з тим, що приплив іноземного 
капіталу у країну підвищить курс її валюти, але в майбутньому це може 
спричинити протилежну тенденцію у зв'язку зі зворотним потоком процентних 
платежів; 
 рівень інфляції та інфляційні очікування, зумовлені тим, що якщо в 
країні є підвищений рівень інфляції відповідно до інших країн, то це може 
знижувати курс її валюти та навпаки. 
Щоб здійснити головну мету валютного регулювання – забезпечення 
заданої динаміки валютного курсу відповідно до офіційного валютного режиму 
– органи валютного регулювання використовують широке коло спеціальних 
методів та інструментів, а також ряд загальних методів грошово–кредитного 
регулювання. 
Державне валютне регулювання може здійснюватися у двох формах [3]: 
 пряме ( також називають адміністративним), яке реалізується з 
допомогою розроблення певних нормативно–правових і законодавчих актів, 
обов'язкових виконання учасниками валютного ринку; 
 непряме (також називають економічним) , яке здійснюється шляхом 
використання економічних стимулів та методів впливу на поведінку учасників 
валютного ринку. 
Основними методами державного валютного регулювання є [4]: 
 дисконтна політика; 
16 
 
 валютні інтервенції; 
 «протекціоністські заходи»; 
 девальвація та ревальвація; 
 управління офіційними золотовалютними резервами з метою їхньої 
диверсифікації. 
Дисконтна політика – це певна зміна облікової ставки центрального банку, 
яка спрямована на врегулювання валютного курсу та платіжного балансу, за 
допомогою впливу, з одного боку, на міжнародні рухи капіталів та, з іншого 
боку, на динаміку внутрішніх кредитів, цін, грошових мас та сукупного попиту. 
Розглянемо такий приклад. Маючи пасивний платіжний баланс щодо вільного 
руху капіталу підвищена облікова ставка стимулює приплив капіталу з країни, 
яка має нижчу відсоткову ставку та стримує зниження національного капіталу, 
що призводить до підвищення валютного курсу. При зниженні офіційної ставки, 
центральний банк розраховує на відплив національного та іноземного капіталу, 
щоб зменшити активне сальдо платіжного балансу та зменшити курс своєї 
валюти [5]. 
За сучасних умов знизилась ефективність дисконтної політики. 
Насамперед через суперечливість її зовнішніх та внутрішніх цілей. Коли 
відсоткова ставка знижується, щоб пожвавити кон'юнктуру, то це може 
негативно вплинути на платіжний баланс, якщо викликає відлив капіталів. 
Збільшення облікової ставку, щоб поліпшити платіжний баланс може вплинути 
на економіку негативно, якщо вона перебуває у стані застою. Результативність 
дисконтної політики залежить від припливу у країну іноземного капіталу, за 
умов нестабільності відсоткова ставка не завжди визначає рух капіталів. 
Регулювання міжнародного руху капіталів та кредитів також послаблює вплив 
облікової політики на платіжний баланс. 
Звідсіля з'являються короткочасність та відносно низька ефективність 
дисконтної політики. Використання цього методу має обмежений характер. 
Одним із найважливіших інструментів у валютній політиці держави є 
валютні інтервенції − це певні операції центральних банків на валютних ринках 
17 
 
із купівлі–продажу національних грошових одиниць проти провідних іноземних 
валют [6]. 
Метою валютних інтервенцій полягає у зміні рівня відповідного валютного 
курсу, очікувань учасників валютного ринку або балансу активів та пасивів з 
різних валют. Продаж Нацбанком валюти на валютному ринку може призвести 
до підвищення курсу національної валюти. Через те, що попит на іноземну 
валюту зменшується, таким чином курс національної валюти збільшується. 
Купівля іноземної валюти Нацбанком на валютному ринку призводить до 
зниження курсу національної валюти. А отже, зростає попит на іноземну валюту 
і курс національної валюти знижується. 
Для приведення до бажаних результатів валютних інтервенцій по зміні 
національного валютного курсу в довгостроковій перспективі потрібно [7]: 
– мати в наявності у центральному банку достатню кількість резерву для 
проведення валютних інтервенцій; 
– мати довіру учасників ринку до довгострокової політики центрального 
банку; 
– зміна фундаментальних економічних показників, наприклад: темпів 
інфляції, темпів економічного зростання, темпів зміни збільшення грошової маси 
і тд. 
«Протекціоністські заходи» − певні заходи, які спрямовуються для 
захищення власної економіки, у нашому випадку національної валюти.  
До яких відносять валютні обмеження, які являють собою адміністративні 
або законодавчі заборони чи регламентації операцій резидентів та нерезидентів 
із валютою чи іншими валютними цінностями. 
Жорстокість валютних обмежень визначається рівнем розвитку, 
становищем країни у зовнішньоекономічному обороті, конкретної ситуацією, що 
склалася на валютному ринку. Використання більшості валютних обмежень 
включає обмеження оборотності національної та іноземної валют, блокування 
валютних рахунків, вимога ліцензування та централізації валютних операцій. 
18 
 
Ревальвація та девальвація – це основні інструменти валютної політики. 
Коли використовується режим фіксації обмінного курсу національної валюти по 
відношенню до іноземної, порушується синхронність процесів девальвації та 
інфляції або ревальвації та девальвації відповідно, то це призведе до зміни 
реального курсу національної валюти. Унаслідок реальний курс відхилиться від 
офіційного, як вимагає це девальвація або ревальвація валюти [8]. 
Девальвація – це зниження курсу національної валюти по відношенню до 
іноземної валюти або міжнародної валютної одиниці. В певній мірі девальвація 
спричиняє підвищення конкурентоспроможності експорту та покращує стан 
платіжного балансу, але також може призвести до зростання інфляційних 
очікувань та цін на внутрішньому ринку. 
Ревальвація – підвищення курсу національної валюти по відношенню до 
іноземної валюти або міжнародної валютної одиниці. Вона надає на зовнішній 
сектор протилежну девальвацію дію, погіршує експорт та стан платіжного 
балансу. Але також ревальвація гарантує прямі вигоди імпортерам та 
кредиторам. 
Управління офіційними золотовалютними резервами задля їхньої 
диверсифікації надає можливість зменшити втрати завдяки тому, що 
знецінюються ті чи інших резервні валюти. Задля підтримки різних валютних 
резервів на належному рівні центральні банки здійснюють управління 
валютними резервами. Вони займаються формуванням їхньої оптимальної 
структури та раціональним їх розміщенням. 
Щодо України, то закони про валютні операції в Україні регулювалися 
старим декретом Кабінету Міністрів від 1993 року «Про систему валютного 
регулювання і валютного контролю», який мав юридичний статус закону, 
іншими законами і численними актами та положеннями [9]. Старі пострадянські 
валютні правила забороняли інвестиції за кордон як фізичним, так і юридичним 
особам і дозволяли купувати іноземну валюту лише для обмеженого переліку 
цілей. Порушники валютного законодавства несли серйозну адміністративну 
відповідальність: для компанії наслідком виявлених незначних порушень 
19 
 
правил, окрім штрафних санкцій, могло бути призупинення всіх транскордонних 
платежів або режим індивідуального ліцензування кожної транзакції. 
Під час кризи 2014–2015 років НБУ довелося ввести додаткові валютні 
обмеження, які включали введення максимальних лімітів на зняття готівки, 
зобов'язання для експортерів продавати 100% валютної виручки і введення 
триденного періоду резервування при купівлі іноземної валюти і заборона на 
репатріацію дивідендів. 
Утім, ці жорсткі заходи контролю за рухом капіталу мали свою ціну [9]: 
– Політика процентних ставок була не дуже ефективною в основному 
через низьку мобільність руху капіталу. 
– Обмеження валюти на протязі 2014–2015 років значно збільшили 
активність на чорному валютному ринку, стимулювали тіньову економіку і 
сприяли переходу на офшорні операції. 
– Відбулось перешкоджання припливу іноземних інвестицій в 
Україну. 
Загалом, контроль над рухом капіталу ускладнив ведення бізнесу в 
Україні, наклавши додатковий тягар на здійснення транзакцій і, як наслідок, 
зробивши місцеві компанії менш конкурентоспроможними на світовій арені. Це 
негативно вплинуло на економічне зростання. 
Закон про політику валютної лібералізації був прийнятий як частина 
українських зобов'язань у рамках Угоди про асоціацію між ЄС і Україною і як 
доповнення до Закону України "Про валюту і валютні операції" [10] опублікував 
8 основних постанов, які встановлюють правила валютного регулювання – адже 
обмеження, раніше визначені законами, тепер можуть бути змінені 
Національним банком без залучення парламенту. 
Отож, в підсумку ми можемо зробити висновок, що валютне регулювання 
являє собою комплекс заходів та інструментів регуляторного характеру, який 
використовуються державою для провадження контролю над валютними 
операціями, міжнародними розрахунками для підтримання стабільності 
20 
 
національної грошової одиниці, збалансованості платіжного балансу країни та 
розвитку валютних відносин. 
 
 
1.2. Інструменти грошово–кредитної політики у забезпеченні стабільності 
національної грошової одиниці 
 
Згідно аналізу літературних джерел відомо, що грошово – кредитна 
політика сформувалася в 20-му столітті та вона є однією з важливих складових 
системи державного регулювання економіки. 
Грошово – кредитна політика це сукупність заходів у сфері кредиту та 
грошового обігу, цілеспрямована на встановлення стабільності грошової одиниці 
країни завдяки застосування методів та засобів визначених законом. 
Суб’єктом грошово-кредитної політики являється Центральний банк. 
Щоб розробити грошово-кредитну політику Нацбанк бере до уваги та 
спирається на макроекономічні показники, котрі були сформульовані 
законодавчою та виконавчою владо. 
Зазначимо, що для здійснення цієї політики потрібно знайти її тактику та 
стратегію. 
Тактика складається з вибору засобів та інструментів, які допоможуть 
досягти усі поставлені цілі. 
Цілі групуються так: 
- проміжні; 
- оперативні; 
- кінцеві. 
Кінцеві цілі грошово-кредитної політики можуть виступати частиною 
глобальної стратегі, котра зазначається виконавчими та законодавчими органами 
влати. 
Стратегія полягає у: 
- визначенні цілей; 
21 
 
- конкретизації цілей більш високого рівня в цілі нижчого рівня та 
доведення їх до кожного виконавця; 
- сформуванні параметрів цілей. 
Забезпечення сталості національної валюти – основне завдання 
Центрального банку. 
Центральний банк направляє грошову-кредитну політику на врегулювання 
стабільності цін та зменшення рівня інфляції. 
Щоб ця політика була ефективна, потрібно узгодити кінцеві цілі грошово-
кредитної політики та загальнодержавної економічної політики. 
Інструменти грошово-кредитної політики не несуть ніякого впливу на 
кінцеві цілі, тому для цього і потрібні проміжні цілі. Проміжними цілями 
вибраними центральним банком слугують зміни у рівні відсоткової ставки або 
зміни обсягу грошової маси. В основному, ці цілі забезпечують досягнення 
кінцевої мети. 
Оперативні цілі встановлюються центральним банком, вони допомагають 
досягти зазначені проміжні цілі.  
Із бюджетною, валютною та податковою політиками близько пов’язана і 
наша грошово-кредитна політика. 
Випуск державою облігацій, акцій або інших документів та продаж 
інвесторам, щоб залучити кошти до бюджету має напір на ринок грошей, 
призводить до збільшення відсоткової ставки, поєднує частину грошової маси і 
цим самим може спричинити витіснення приватних інвестицій. 
Якщо банк хоче поставити за мету собі зберігати фіксований обмінний 
курс, то внутрішня грошова політик буде незбутня, тому що політика купівлі-
продажу інвалюти для допомоги зберегти обмінний курс, то це автоматично 
призведе до переміни грошової маси. 
Грошовий обіг є незмінним об'єктом уваги державних регулюючих 
органів. Основною спрямованістю регулювання грошового обігу є боротьба з 
інфляцією, котра становить серйозну небезпеку для економіки. 
22 
 
Керівники центральних банків єдині у своїй рішучості стримати інфляцію. 
Опитування громадської думки часто називають інфляцію економічним ворогом 
номер один. У чому полягають небезпека та витрати інфляції? Потрібно звернути 
увагу, що у періоди інфляції ціни і ставки зарплати змінюються різною мірою, 
тобто відбуваються зміни відносних цін. Результатом розбіжності відносних цін 
є два цілком певні ефекти інфляції: 
1) перерозподіл доходу та багатства між різними групами населення; 
2) порушення відносних цін та обсягів випуску різних благ або обсягу 
випуску та зайнятості всієї економіки в цілому. 
Головний ефект інфляції у сфері розподілу обумовлений різниці між 
різними видами активів і пасивів, якими мають люди. 
Регулювання грошового обігу опосередковано впливає також і на інших 
об'єктів − на умови накопичення, на ціни, на соціальні відносини. Об'єктивним 
показником економічного здоров'я країни є стан платіжного балансу. У країнах 
з ринковим господарством держава здійснює постійно стратегічне та оперативне 
регулювання платіжного балансу, впливаючи на імпорт і експорт, торгівельно–
договірної політики, підвищення та зниження курсів національних валют, рух 
капіталу та участі у міжнародній економічній інтеграції. У сучасній економіці 
найбільш ефективним способом збереження економічної стабільності держави є 
таргетування інфляції [11, c. 18]. 
Основною функцією грошової політики є забезпечення стабільності цін на 
низькому рівні. Враховуючи це грошова політика держави має уникати 
наступних компонентів: 
– Стимулювання економічного зростання за допомогою "дешевих 
грошей"; 
– Стимулювання експорту за допомогою девальвації національної валюти; 
– Фінансування бюджетного дефіциту; 
– Підтримкою неефективних банків; 
Головна проблема грошової політики перехідних економік полягає у 
спробі одночасно керувати грошовою масою (відсотковими ставками) та 
23 
 
валютним курсом в умовах відкритої економіки, що свідчить про наявність більш 
ніж одного якоря стабільності [12]. А також існує слабкість самих проміжних 
режимів, яка включає: 
 обмежена довіра до курсової політики (загроза валютної кризи); 
 Обмежений контроль грошової маси; 
 фіскальні та квазіфіскальні витрати; 
 технічні проблеми у відповідності курсової політики та процентних 
ставок; 
 політична спокуса порушення необхідного балансу; 
 Непрозорість грошової політики. 
Для таргетування інфляції необхідна чітка робота державних інститутів та 
кооперація між ними, а саме: незалежний центральний банк та довіра до нього, 
політична підтримка для стабільності цін, вільно плаваючий курс, розвинений 
фінансовий ринок та стабільна банківська система, аналітично–прогностичні 
розробки (базова інфляція) механізми трансмісії грошової політики та ін.), 
прозора інформаційна політика. 
Політика таргетування інфляції включає принцип однієї головної мети 
(цільовий показник інфляції) та одного інструменту (короткострокова відсоткова 
ставка) для досягнення цієї мети. 
Інструментами таргетування інфляції виступають: короткострокова 
відсоткова ставка, ломбардний кредит чи операції "репо" при дефіциті 
оперативної ліквідності банківської системи, грошові сертифікати (депозити) 
або операції "зворотні репо" при оперативній надліквідності банківської 
системи. 
При здійсненні політики таргетування інфляції існують так звані канали 
трансмісії, які включають: канал інфляційних очікувань (проблема довіри та 
репутації), канал валютного курсу, канал сукупного попиту (короткострокова 
відсоткова ставка, грошова база, грошова маса, сукупний попит, рівень цін) тайм 
лагів [13]. 
24 
 
На момент кризи 2020р існував високий інфляційний ризик для кожної 
країни у зв'язку з ослабленням світових економік. Саме тому важливо було 
розглядати основні заходи, які вживали зарубіжні країни для того, щоб 
упоратися з кризою, не допустити зростання інфляції та відновити економіку. 
Аналіз літературних джерел свідчить, що основні заходи грошово–
кредитної політики, які застосовувалися зарубіжними країнами під час пандемії 
Коронавірусу, представлені в табл. 1.1 [14]. 
 
Табл. 1.1 - Основні заходи грошово–кредитної політики за умов кризи 2020 
р. 
США ЄС Китай 
Регулятор 
Федеральна Резервна Європейський Центральний 
Народний банк Китаю 
система США Банк 
Заходи грошово–кредитної політики під час пандемії 2020 р. 
Збереження базової Зниження ставки за 
Зниження ключової ставки 
процентної ставки на рівні кредитами до 3,85% на рік, 
до 0,25% 
0% до 4,65% на 5 років 
Збільшення запозичень 
Операції РЕПО на суму 500 банками на 1 трлн євро для Операції зворотного РЕПО 
млрд. дол. надання кредитів фірмам та на 1,2 трлн юанів 
домогосподарствам 
Викуп облігацій: Збільшення портфеля 
НБК направив 400 млрд 
– державні – 500 млрд дол. облігацій: – викуп 
юанів (56,1 млрд дол.) на 
– Іпотечні – 200 млрд дол. державних та 
викуп кредитів, виданих 
– корпоративних – 10 млрд корпоративних облігацій на 
регіональними банками 
дол. суму 750 млрд євро 
Послаблення правил Зниження резервної вимоги 
Зниження нормативу 
програми додаткових на 50 базисних пунктів для 6 
обов'язкових резервів до 0% 
кредитних вимог найбільших банків 
Джерело [14] 
 
За даними табл. 1.1, основними інструментами грошово–кредитної 
політики розвинених країн стали зниження ключових процентних ставок, 
додатковий викуп облігацій, пом'якшення резервних вимог, а також надання 
додаткової короткострокової ліквідності через угоди РЕПО. 
25 
 
Незважаючи на те, що ці заходи повинні були призвести до інфляції, цього 
не відбувалось через те, що всі зайві кошти, які спрямовувала Федеральна 
резервна система США та Європейський центральний банк в економіку країни, 
йшли за межі країн, знецінюючи ліквідність інших валют та передаючи їм 
інфляційні ризики. Подібні заходи було вжито в період кризи 2008 р., при цьому 
значного стрибка інфляції не відбулося, а економіка пішла на відновлення [14] 
 
1.3 Валютні обмеження: поняття, форми та негативні наслідки. 
 
Валюні обмеження як частина валютного регулювання.  
Валютні обмеження час від часу використовуються як одну з форм 
грошово-кредитної політики - законодавча або адміністративна заборона, 
обмеження або регулювання операцій резидентів та нерезидентів з іноземною 
валютою і іншими грошовими активами. 
Вони зазвичай є частиною валютного контролю, котрий так само включає 
державні заходи щодо реєстрації, моніторингу та статистичного обліку згаданих 
операцій. Валютним законодавством встановлюються валютні обмеження, що є 
основою для прийняття рішень і директів з окремих питань. 
Валютні обмеження як вид грошово-кредитної політики переслідують такі 
цілі: 
- збалансування платіжного балансу; 
- підтримка валютного курсу; 
- сконцентрованість грошових цінностей для вирішення поточних і 
стратегічних завдань в руках уряду. 
Валютні обмеження є дискримінаційними, оскільки вони сприяють 
перерозподілу грошових цінностей на користь держави та великих фірм за 
рахунок малих та середніх фірм, при цьому ускладнюють їм доступ до іноземної 
валюти. Валютні обмеження є, насамперед, частиною політики протекціонізму 
та дискримінації ділових партнерів. 
26 
 
Ці форми валютної політики мають особливе значення: дисконтна 
політика, девізна політика та їх різновид - грошова інтервенція, регулювання 
обмінного курсу валют, режим валютного курсу, диверсифікація валютних 
резервів, девальвація, ревальвація. 
Дисконтна політика − це коригування облікової ставки центрального 
банку, спрямоване на регулювання обмінного курсу та платіжного балансу за 
рахунок впливу на міжнародний рух капіталу з одного боку та динаміку 
внутрішнього кредиту, пропозиції грошей, цін і сукупного попиту. . з іншої 
сторони.  
Девізна політика − спосіб впливу на курс національної валюти шляхом 
купівлі-продажу державними органами іноземної валюти. Для збільшення курсу 
національної валюти центральний банк продає, а якщо йому потрібно знизити, 
то він купує іноземну валюту, обмінюючи її на національну валюту. 
Девізна політика проводиться в основному у формі валютних інтервенцій, 
мається на увазі, що вторгнення центрального банку в операції на валютний 
ринок з метою впливу на курс національної валюти. купівля-продаж іноземної 
валюти. Його основними рисами є порівняно великі масштаби та відносно 
короткий термін використання. 
Диверсифікація валютних резервів є політикою держав, банків і 
транснаціональних корпорацій. Вона має на меті регулювання структури 
валютних резервів шляхом додавання до складу різних валют для забезпечення 
міжнародних розрахунків, валютних інтервенцій та захисту від валютних втрат. 
Ця політика в основному виконується шляхом купівлі стійкішої валюти, також 
валют, необхідних для міжнародних розрахунків та продажу нестабільних 
валют. 
Подвійний валютний ринок − форма грошово-кредитної політики, яка 
посідає проміжне положення між плаваючого валютного курсу та режимами 
фіксованого. 
Уся його суть поділяє ринок на дві частини:  
- для комерційних операцій та послуг використовується офіційний курс,  
27 
 
- для фінансових використовується ринковий курс.  
Занижений обмінний курс для комерційних операцій застосовується для 
стимулювання балансу платежів та експорту товарів. 
Форми валютного обмеження. 
Валютна блокада є однією з форм валютних обмежень - обмеження або 
скасування валютно-фінансових відносин з країною, яка є заблокована, аж до 
обмежень грошових активів держави і валюти фізичних осіб у банках для 
економічної діяльності та політичного тиску на це. 
Форми валютних обмежень поділяються на: 
- односторонню це коли країна блокує іншу,  
- багатосторонню, коли це роблять кілька країн.  
Валютна блокада може бути повною та частковою.  
Повна валютна блокада - коли використовуються всі методи валютно-
фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, щодо якої 
застосовується валютна блокада, і часткова – це коли беруть використовуватися 
лише окремі методи валютної блокади.  
Валютний кліринг - це угода між урядами двох або більше країн про 
розрахункові зобов'язання за взаємними вимогами та зобов'язаннями. 
До свого складу валютні обмеження включають: 
- налаштовування міжнародних платежів та переказів капіталу, операцій із 
золотом, валютою та цінними паперами, репатріації прибутків; 
- концентрація в руках держави валютних та інших грошових активів; 
- обмеження вільної купівлі-продажу іноземної валюти. 
Валютні обмеження мають такі принципи: 
- зосередження валютних операцій у центральному та ліцензованих 
банках; 
- повне блокування валютних рахунків або часткове; 
- схвалення операцій в іноземній валюті – потрібно завчасно вимагати 
дозвіл органів валютних регуляторів для купівлі іноземної валюти імпортерами 
або позичальниками; 
28 
 
- валютні обмеження. У результаті застосовуються різні категорії 
валютних рахунків: вільно конвертовані, за двосторонніми державними угодами, 
внутрішні (у місцевій валюті для використання в країні), заблоковані, 
компенсаційні тощо. 
За сферою застосування поділяють форми грошових обмежень.  
За поточними операціями платіжного балансу поділяються на: 
- скасування торгівлі іноземних експортерів від продажу товарів у цій 
країні та обмежувати їх доступ до цих коштів; 
- зниження продажу імпортерам іноземної валюти; 
- заборона сплати іноземною валютою імпорту окремих товарів; 
- лімітування форвардних закупівель іноземної валюти імпортерами; 
- зобов'язання щодо продажу всієї або певної частини валютної виручки 
експортерів централізованим або ліцензованим банкам; 
- вето на продаж у національній валюті товарів за кордоном; 
- коригування умов розрахунків за експортом та імпортом в умовах 
валютної нестабільності. Водночас іноземним експортерам авансові платежі 
суворо контролюються. 
За фінансовими операціями поділяються на: 
1. Якщо мається дефіцит платіжного балансу, то будуть застосовуватися 
обмеження відтоку капіталу та заохочування притоку капіталу, щоб підтримати 
валютний курс: 
- обмеження вивозу золота, цінних паперів, національної та іноземної 
валюти, надання позик; 
- спостереження за ринком кредитного капіталу. Якщо матиметься 
погодження з Мінфіном а його дозвіл, то будуть здійснюватися будь-які операції 
з отриманням інформації про суму наданого кредиту та про прямі іноземні 
інвестиції та заохочення іноземних інвестицій після попереднього погодження; 
- часткове або повне призупинення погашення зовнішнього боргу або 
надання дозволу на його сплату в національній валюті без права переведення за 
кордон. 
29 
 
2. Якщо мається активний платіжний баланс, тоді застосовують ці форми 
монетарного контролю: 
- заборона на інвестиції іноземців, продаж вітчизняних цінних паперів 
іноземцям; 
- вклади банками нових іноземних зобов'язань на рахунку в центральному 
банку, який не має відсотків. 
Можна розглянути приклад до цього. У 1948 році у Німеччині національні 
резерви кредитних установ, котрі мали бути збережені, були збільшені до 100% 
зростання іноземних зобов’язань банків. 
Далі розглянемо кліринг валюти. 
Валютний кліринг - це угода про розрахункові зобов'язання за взаємними 
вимогами та зобов'язаннями між урядами двох або більше країн. 
В кризовий період 1929-1933 рр. почалась поява валютної компенсації, 
коли державний валютний контроль та обмеження стали більш ширшого 
поширення. За цих обставин необхідно було перенести виконання міжнародних 
договорів на рівень міждержавних відносин. 14 листопада 1931 року була 
підписана перша двостороння угода між Угорщиною та Швейцарією. 
Тяжкий режим двосторонньої системи розрахунків обмежив розширення 
двосторонньої торгівлі. Країни, які брали участь, особливо ті, що розташовані у 
верхній частині валютних зон, таким чином поширили дію взаємозалікових угод 
на всю валютну зону. Так поетапно створювалась багатосторонній валютний 
кліринг. 
Інший етап багатосторонньої компенсаційної системи тісно залежить від 
реалізації «плану Маршалла».  
Європейський платіжний спілка заснована з допомогою США. Кошти 
«Плану Маршалла» фінансували капітал ЄПС і дефіцит платіжного балансу в 350 
та 189 млн. дол. відповідно. ЄПС використовувався для переказу золота та 
доларів із країн, які мали борг до країн, які надавали кредити.. Із загальної суми 
1433 млн. дол. кредитів, наданих у межах Європейського Союзу, 1127 млн. дол., 
або 80%, надійшло до Федеративної Республіки Німеччина. 
30 
 
Не беручи до уваги велику гнучкість багатостороннього валютного 
розрахунку, механізму було замало, щоб врівноважити регулювання західних 
країн. 
Згідно аналізу літературних джерел, можна сказати , що у вересні 1985 
року був створений багатосторонній кліринг для взаємних приймань зобов'язань 
та вимог за операціями в ЕКЮ. Існував під захистом Міжнародного банку 
реконструкції та розвитку великим комерційним банкам. 18 комерційних та 
великих банків входило до його складу. 
Необхідно відмітити, що до форми валютного клірингу належать: 
- односторонні форми; 
- форми, які мають обидві сторони; 
- багатосторонні форми; 
- міжнародні форми. 
Залежно від способу регулювання залишку на кліринговому рахунку 
розрізняють такі кліринги: 
- котрі мають вільноконвертоване сальдо; 
- при умовному перерахунку, прикладом може слугувати: по закінченню 
певного часу створюється сальдо; 
- неконвертовані, залишок яких не підлягає обміну на іноземну валюту і в 
основному оплачується доставкою товарів. 
Валюта в цих розрахунках буває різною, інколи можуть використовувати 
дві валюти або міжнародні одиниці. 
Далі розберемо негативні наслідки від валютних обмежень. 
Негативні наслідки валютних обмежень полягають в тому, що заважають 
вільному розвитку зовнішньої торгівлі, переривають єдність світового 
господарювання та подрібнюють валютний ринок на більше або менше 
ізольовані сфери. 
Деякі країни вводять штучні обмеження розрахунків в іноземній валюті за 
зовнішньоекономічними операціями цим самим воно заважають експорту 
товарів з інших країн та спонукають до вжиття відповідних заходів.  
31 
 
Ці обмеження негативно впливають на торгівлю між країнами та значною 
мірою ускладнюють розвиток вивозу товару за кордон. Хоча монетарні 
обмеження допомагають збалансувати платіжний баланс кожної країни, вони 
зрештою ускладнюють проблему їхньої рівноваги. Обмеження зворотності 
валют де-факто скасовує принцип режиму найбільшого сприяння та посилює 
невигідне становище торгових партнерів через використання великої кількості 
валютних курсів. 
Варто зазначити, що розвиток експорту ускладнюють валютні обмеження. 
Експортери, не впевнені в поставках іноземної валюти, намагаються продавати, 
маніпулюючи цінами на рахунках-фактурах продавши товарів до третіх країн, 
валюта яких не підлягає переказу, в обмін на хабарі. 
Може слугувати прикладом така ситуація, експортери за змовою з 
імпортерами зменшують офіційну ціну в порівнянні з реальною ціною, щоб 
пройти митний контроль. Потім цю різницю між реальною та заниженою 
офіційною ціною відправляють на рахунок або фірмі-прикриття на іноземний 
банк або на рахунок приватній особі. 
Органи біржового контролю контролюють дотримання відповідних 
правових норм, котрі стосуються цін, рахунків, і накладають штрафи та пені за 
порушення. Однак більша частина фізичних та юридичних осіб радше понесуть 
штрафи, аніж втратять контрагента. Необхідність подолання монетарних бар'єрів 
у міжнародних економічних відносинах визначає тенденцію до міжнародного 
регулювання валютних обмежень. 
Досвід іноземних країн по відміні валютних обмежень та переходу на 
ротаційну позицію національної валюти дозволяє висвітлити ключові проблеми 
процесу. 
Вибір моменту та темпу введення обміну валюти, історія валютних 
відносин, нам відомі такі дві моделі – шокова модель та модель поступового 
переходу до конвертованості валюти при утворенні потрібних передумов. 
Стабілізація економіки, скорочення дефіциту платіжного балансу, 
зниження інфляції, скорочення дефіциту державного бюджету, накопичення 
32 
 
офіційних золотих резервів і валюти, врегулювання зовнішньої заборгованості, 
нормалізація суспільно-політичної ситуації в країні це все є основними 
передумовами введення конвертованості валюти. 
Визначення порядку введення конвертованості грошової одиниці для 
резидентів і нерезидентів. Дивлячись на світовий досвід, перевагу надають 
іноземним партнерам задля зацікавлення їх у рівноправному співробітництві. 
Вибір операцій, для яких вводиться обмін валюти. Зразу зазвичай 
скасовуються монетарні обмеження на поточні операції платіжного балансу для 
нерезидентів. 
Аналіз літературних джерел свідчить, що існують певні обмеження на 
операції з іноземною валютою. Необхідно відмітити, що обмеження застосовані 
для збереження міжнародних резервів та фінансової стабільності в Україні 
незважаючи на те, що в країні відбувається повномасштабна війна [40]. 
З рахунку в іноземній валюті в Україні дозволено зняти кошти у таких 
валютах: 
 - гривня, розмір не повинен перевищувати 100 тис. грн на день; 
- у валюті рахунку, розмір не повинен перевищувати 100 тис. грн на день. 
За кордоном зняття готівки дозволено: 
- з гривневого рахунку, розмір зняття готівки не повинен перевищувати 
12,5 тис. грн на 7 календарних днів; 
- з валютного рахунку, дозволене зняття в розмірі до 100 тис. грн на день. 
Продавати готівкову валюту громадянам дозволено, банкам, небанкам та 
операторам поштових зв’язків. Банки мають можливість продавати людям 
безготівкову валюту з майбутнім розміщенням на депозит в межах щомісячного 
ліміту в 100 тис. грн. Цей депозит може бути тільки безвідкличний та зі строком 
укладання від трьох місяців. Інші банки мають можливість запропонувати 
населенню купити валюту онлайн та покласти її також на депозит. Після того, як 
термін депозиту кінчається, громадяни можуть вільно використовувати куплену 
інвалюту, котра була на депозиті . Для цих операцій використовується курс, який 
33 
 
є ближчим до офіційного, ніж той курс, який використовується при купівлі 
готівкової валюти [40]. 
  
34 
 
 РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 
В УКРАЇНІ 
 
2.1. Особливості функціонування валютного ринку та грошово–кредитної 
політики НБУ до збройної агресії росії проти України 
 
Пропонуємо дослідити механізм грошово–кредитної політики НБУ. 
Розпочнемо з аналізу відсоткових ставок в іноземній та національній валютах 
(див. рис. 2.1) 
21,8
Процентні ставки за 
19,8 залученими депозитами в 
19,1
18,4 18,5 національній валюті, %
17,6
16,6 16,4
15,7 16
Процентні ставки за 
13,4 13 12,9 залученими депозитами в 
11,9 12,1 12,2
11,4 іноземній валюті, %
10,5 10,9
10,3
9,2 9,4 9 9,1
8,1 8,4 8,8 8,8
7,9 7,5
6,7 6,7 Процентні ставки за наданими 
5,5 5,7 5,9 5,9 кредитами в національній 
5,1 5,2
4,7 4,5 валюті, %
3,2
2,4 2,4
1,3
Процентні ставки за наданими 
кредитами в іноземній валюті, 
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 %
 
Рисунок 2.1 – Динаміка процентних ставок банків за кредитами та 
депозитами (в національній та іноземній валюті) за 2010–2020 рр. 
Джерело: [15] 
 
Дані рис. 2.1 свідчать, що кредитні відсоткові ставки в національній валюті 
за весь досліджуваний період є вищими за ставки в іноземній валюті. 
Максимальні кредитні ставки в національній валюті спостерігалися у 2015 році 
(21,8 %) та у 2019 (19,8 %). Зміна відсоткових ставок напрямку пов’язана із 
зміною облікової ставки НБУ. Кредитні ставки в іноземній валюті мають 
тенденцію до зниження – за досліджуваний період ставка скоротилася на 5,3 % 
до 5,2 % у 2020 році. Суттєве зменшення валютних кредитних ставок пов’язано 
35 
 
із скороченням попиту на валютні кредити юридичними особами. 
Через знецінення української гривні в 2014 році, курс якої до долара почав 
шалено зростати – з 7,94 у 2010 до 26,73 за долар у 2020. Такі коливання свідчать 
про нестабільність національної валюти, як основного та важливого показника 
фінансового ринку України. Детальніше динаміку курсу гривні до долара 
пропонуємо розглянути на рисунку 2.2. 
31,00
26,00
21,00
16,00
11,00
6,00
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
 
Рисунок 2.2 – Динаміка курсу гривні до долара за період 2010–2021рр 
Джерело [15] 
 
На основі аналізу даних рисунка 2.2 видно що різке падіння курсу гривні 
почалося у 2014 у зв’язку із загостренням конфлікту на Сході України та 
збільшення державних витрат на фінансування військ. Українська економіка 
характеризується фінансовою стабільністю, яка стала ще більш відчутною у 2020 
році в період кризи Коронавірусу. Яскраво критичність ситуації з валютним 
курсом демонструє динаміка валютних інтервенцій НБУ (див. рис. 2.3). 
Аналізуючи дані рисунка 2.3 видно, що найвищої позначки даний показник 
сягнув у кінці 2019 – початку 2020 року та відповідно збільшився майже у 3 рази 
в порівнянні з 2015–2016 рр. В основному таке різке збільшення інтервенцій НБУ 
відбулося по–перше через пандемією COVID–19, а по–друге через колосальне 
знецінення гривні. Починаючи з 2017 року курс обміну гривні відносно долару 
США стабілізувався про що засвідчує позитивний вплив випущених інтервенцій. 
26,73
26,96
25,84
27,20
26,60
25,55
21,84
11,89
7,99
7,99
7,97
7,94
36 
 
Купівля Продаж
1,00
0,50
0,00
-0,50
-1,00
-1,50
-2,00
-2,50
-3,00
-3,50
 
Рисунок 2.3 – Динаміка валютних інтервенцій НБУ за період 2012–2021рр, 
млрд дол. США  
Джерело [15] 
 
Депозитні відсоткові ставки в національній валюті також переважають 
ставки в іноземній валюті. Максимальний розмір депозитних ставок в 
національній валюті спостерігався у 2012 році (13,4 %), 2015 році (13 %) та 2019 
році (12,9 %). У 2020 році ставка склала лише 4,5 %, що обумовлено відповідним 
зменшенням облікової ставки НБУ. Депозитні ставки в іноземній валюті 
протягом всього періоду мали тенденцію до зниження. Скорочення відбулося в 
середньому на 6,6 % за 2010–2020 рр., що корелює зі зміною кредитних ставок в 
іноземній валюті. 
Розглянемо динаміку банківського кредитування за 2010–2020 рр. в цілому 
та обсяги кредитування по суб’єктам господарювання (рис. 2.4). 
Дані рисунку 2.4 показують зростання як обсягу кредитів в цілому, так і 
кредитів, що отримали від банків суб’єкти господарювання за період 2010–
2018рр. Вже після 2018 року бачимо зменшення обсягів наданих кредитів, що є 
наслідком скороченням попиту на кредити.  
 
-0,02
0,37
-0,02
0,04
-0,25
0,35
-0,05
0,19
-0,27
0,25
-0,24
0,16
-0,12
0,04
-0,07
0,16
-0,57
0,00
-3,17
0,01
-1,90
0,17
-0,32
0,03
-0,44
0,01
37 
 
Всього наданих кредитів, млрд. грн
Обсяг кредитів наданих субєктам господарювання, мрлд. Грн
2020 752,5 963,66
2019 822,02 1033,54
2018 919,06 1118,62
2017 870,3 1042,8
2016 847,09 1005,92
2015 830,63 1009,77
2014 802,58 1006,36
2013 698,78 911,4
2012 609,2 815,33
2011 580,91 825,32
2010 508,29 755,03
 
Рисунок 2.4 – Динаміка обсягу кредитування банками України за 2010–
2020 рр. 
Джерело: [15] 
Для комплексного аналізу грошово–кредитної політики НБУ дослідимо 
рентабельність банківської діяльності (рис. 2.5). 
Рентабельність капіталу, % Рентабельність активів, %
2020 2,54 19,97
2019 4,35 34,18
2018 1,65 10,73
-15,96 -12,90147
-116,74 -12,6 2016
-51,91 -5,426015
-30,46 -4,027014
2013 00,,1821
2012 0,34,503
-5,2-027,07161
-10,19-12,04150
 
Рисунок 2.5 – Динаміка рентабельності активів та капіталу банків України, 
2010–2020 рр., % 
Джерело: [15] 
 
Дані рис. 2.5 свідчать про відсутність єдиної тенденції зміни показників 
банківської діяльності. З 2014 по 2017 роки банківський сектор мав значні збитки 
від своєї діяльності. Найгірший стан спостерігався у 2016 році, коли 
38 
 
рентабельність капіталу досягла – 116,74 %, а рентабельність активів – 12,6%. 
Така ситуація була пов’язана із проблемами Приват банку, в наслідок яких він 
був націоналізований. Починаючи з 2018 року банківська система почала 
працювати з прибутком. Найкращий рік за показниками рентабельності був у 
2019 році, коли рентабельність капіталу склала 34,18%, а рентабельність активів 
4,35 %. 
Отже, в результаті проведеного аналізу, можна зробити висновок, що 
грошово–кредитна політики НБУ має певні проблеми. Особливо негативно на 
діяльність банківських установ впливають кризові періоди, такі як: економічна, 
політична нестабільність, воєнні дії та інші. Проте, останні роки спостерігається 
позитивна динаміка щодо розвитку банківського сектору України, вплив 
кризових явищ зменшився, що дозволяє банкам розшити обсяг надаваних послуг 
своїм клієнтам. 
 
 
2.2 Напрями лібералізації валютної політики в Україні у 2016–2021 роках 
та її влив на валютний ринок під час воєнного стану 
 
Валютна лібералізація в Україні – не лише частина спрощення ведення 
бізнесу, а й великий крок із євроінтеграції. В Угоді про асоціацію закладені дві 
основні базисні речі щодо валютного регулювання: вільний рух капіталу та 
національний режим доступу до ринків фінансових послуг. Обидві мають 
фундаментально змінити світ для українського бізнесу та людей. 
До вступу в силу нового закону валютні операції в Україні регулювалися 
старим декретом Кабінету Міністрів від 1993 року, який мав юридичний статус 
закону, іншими законами і численними актами та положеннями. Старі 
пострадянські валютні правила забороняли інвестиції за кордон як фізичним, так 
і юридичним особам (умови ліцензування існували лише на папері, але їх 
неможливо було виконати на практиці) і дозволяли купувати іноземну валюту 
лише для обмеженого переліку цілей (які мали бути задекларовані і перебували 
39 
 
під суворим контролем). Порушники валютного законодавства несли серйозну 
адміністративну відповідальність: для компанії наслідком виявлених незначних 
порушень правил, окрім штрафних санкцій, могло бути призупинення всіх 
транскордонних платежів або режим індивідуального ліцензування кожної 
транзакції. 
Під час кризи 2014–2015 років НБУ довелося ввести додаткові валютні 
обмеження, щоб уникнути неконтрольованого відтоку капіталу та знецінення 
гривні. Ці надзвичайні заходи включали введення максимальних лімітів на 
зняття готівки (в гривнях або іноземній валюті), зобов'язання для експортерів 
продавати 100% валютної виручки (пізніше цей ліміт було знижено до 75%), а 
також введення триденного періоду резервування при купівлі іноземної валюти 
(так зване правило t + 4) і заборона на репатріацію дивідендів [16]. 
Утім, ці жорсткі заходи контролю за рухом капіталу мали свою ціну: 
– Політика процентних ставок була менш ефективною через низьку 
мобільність руху капіталу. 
– Обмеження 2014–2015 рр. значно збільшили активність на чорному 
валютному ринку, стимулювали тіньову економіку і сприяли переходу на 
офшорні операції. 
– Перешкоджання припливу іноземних інвестицій в Україну: після 
введення обмежень на репатріацію дивідендів у 2015 році приплив прямих 
іноземних інвестицій (ПІІ) так і не відновив докризовий рівень. 
Загалом, контроль над рухом капіталу ускладнив ведення бізнесу в 
Україні, наклавши додатковий тягар на здійснення транзакцій і, як наслідок, 
зробивши місцеві компанії менш конкурентоспроможними на світовій арені. Це 
негативно вплинуло на економічне зростання [17]. 
Вплив валютного регулювання на зовнішньоекономічну діяльність 
(інвестиції та торгівлю) можна продемонструвати на графіках 2.4 та 2.5 
відповідно. 
40 
 
Експорт Імпорт
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
 
Рисунок 2.6 – Динаміка зовнішньої торгівлі України за період 2007–2021 
рр, млн. дол. США 
Джерело: [18] 
 
Щодо аналізу зовнішньої торгівлі в 2020 році ми бачимо, що він експорт 
скоротився на 1,7% через епідемію Коронавірусу. Проте вже в 2021 році ми 
бачимо його пожвавлення, що такою є передумовою ефективної валютної 
політики зі сторони українського уряду. 
10000
8401
8000
7207
6495
6000 5860
5128
4499 4455
4000 3810 3692
2000
410
0
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
-2000 -458 -868
 
Рисунок 2.7 – Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за період 
2010–2021 рр, млн. дол. США 
Джерело: [19] 
69 692
63 130
51 921
45 143
60 352
46 091
56 055
43 341
49 364
39 701
40 502
33 560
38 875
35 420
57 680
50 552
81 234
59 106
86 273
64 427
80 414
62 383
56 896
47 299
42 477
37 134
80 640
63 188
57 753
46 168
41 
 
Ми можемо бачити, зо із введенням закону "Про державну підтримку 
інвестиційних проектів зі значними інвестиціями" [20] в дію, рівень інвестицій в 
український бізнес в 2021 майже досягнув докарантинного періоду – 2019 року, 
та перевищив на 15% обсяги інвестицій в 2018 році. Отож ми можемо 
стверджувати, що інвестиційна активність Україні в 2021 році зросла, що й 
позитивно вплинуло на ріст економіки країни в цілому.  
Загалом нові обмеження на рух капіталу є значно м’якшими за попередні, 
але все ж вони є обмеженнями – тож вільного руху коштів та капіталів поки що 
не існує. Згідно зі статтею 145 глави 7 «Поточні платежі та рух капіталу», 
Україна зобов’язується не обмежувати будь–які платежі та перекази у 
вільноконвертованих валютах між Сторонами. Наша Сторона повинна 
забезпечити вільний рух прямих та портфельних інвестицій, фінансових позик 
та кредитів. Введення спеціальних заходів щодо обмеження руху капіталу є 
можливим лише за умов серйозної загрози здійснення курсової чи монетарної 
політики на термін до 6 місяців. Лібералізація поточного та фінансового рахунку 
платіжного балансу має бути завершена до моменту надання режиму 
внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг відповідно до статті 4 (3) Додатка 
XVII Угоди [21].   
За даними Комітету асоціації Україна – ЄС у торговельній конфігурації у 
2020 році у частині банківського законодавства адаптація, за деякими винятками, 
завершилась 1 вересня 2021 року [22]. 
Крім режиму руху капіталів, подальша лібералізація якого залежатиме від 
низки макроекономічних умов, нове валютне регулювання поки що не зачіпає 
другу частину європейської інтеграції – режим внутрішнього ринку з ЄС у галузі 
фінансових послуг. Цей режим передбачає, що європейські банки та інші 
фінансові посередники зможуть надавати послуги українським резидентам, а 
українські банки та фінансові компанії – резидентам європейських країн на таких 
самих умовах, на яких ці послуги надають компанії, зареєстровані у відповідній 
юрисдикції. 
Згідно зі статтею 88 глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, 
42 
 
торгівля послугами та електронна торгівля», Україна та ЄС зобов’язуються 
впровадити національний режим і режим найбільшого сприяння, за яким 
заснування та діяльність дочірніх підприємств, філій та представництв 
юридичних осіб держав ЄС в Україні не буде дискримінуватись порівняно з 
національними юридичними особами [23]. 
Згідно зі статтею 95, у додатку XVI–E [24] до Угоди наведено перелік 
зобов’язань щодо транскордонних послуг, які Україна повинна виконати в 
рамках надання режиму найбільшого сприяння. У секторі фінансових послуг 
Україна має лібералізувати страхові, банківські та інші фінансові послуги. 
Зокрема, до банківських та інших послуг належать прийняття вкладів та інших 
коштів, кредитування, фінансовий лізинг, грошові перекази, надання гарантій та 
поруки, укладення угод щодо фінансових інструментів, а також торгівлі 
валютою. 
Правовий режим операцій на валютному ринку банків та компаній–
резидентів ЄС не знайшов відображення у нормативному регулюванні, хоча 
операції з валютою поряд із іншими транскордонними фінансовими послугами 
належать до предмета такого регулювання. Поточна редакція нормативного 
регулювання передбачає, що нерезиденти, незалежно від країни походження, не 
зможуть без реєстрації юридичної особи в Україні виступати суб’єктами 
валютного ринку, вони можуть бути лише клієнтами українських банків та 
фінансових установ [25] та провадити валютні операції тільки через суб’єктів 
валютного ринку України [26]. 
Детальніше графік адаптації української валютної системи до 
європейських норм згідно із Угодою про асоціацію наведений в таблиця 2.1 
 
Таблиця 2.1 - Графік адаптації української валютної системи до 
європейських норм 
Сфера 
Назва документа Роки 
регулювання 
Директива № 2006/48/ЄС 4–6 років 
Банківська галузь 
Директива № 2007/18/ЄС 4 роки 
43 
 
Директива № 2007/44/ЄС 6 років 
Директива № 2006/49/ЄС 4–6 років 
Директива № 2002/87/ЄС 4 роки 
Директива № 2009/110/ЄС 4 роки 
Директива № 94/19/ЄС 4 роки 
Директива Ради ЄС № 86/635/ЄЕС 4 роки 
Директива № 2001/65/ЄС 4 роки 
Директива № 2006/46/ЄС 4 роки 
Директива Ради ЄС № 89/117/ЄЕС 4 роки 
Директива № 2001/24/ЄС 4 роки 
Директива № 2009/138/ЄС 4 роки 
Директива № 2009/103/ЄС 2–8 років 
Страхування Директива Ради ЄС № 91/674/ЄЕС 4 роки 
Директива № 2002/92/ЄС 2 роки 
Директива № 2003/41/ЄС 2 роки 
Директива № 2004/39/ЄС 4 роки 
Директива Комісії № 2006/73/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 1287/2006 4 роки 
Директива № 2003/71/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 809/2004 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 1787/2006 4 роки 
Директива № 2004/109/ЄС 4 роки 
Директива Комісії № 2007/14/ЄС 4 роки 
Директива № 97/9/ЄС 4 роки 
 
Директива № 2003/6/ЄС 4 роки 
Директива Комісії № 2004/72/ЄС 4 роки 
Цінні папери Директива Комісії № 2003/124/ЄС 4 роки 
Директива Комісії № 2003/125/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 2273/2003 4 роки 
Регламент (ЄС) № 1060/2009 4 роки 
Директива № 2000/64/ЄС 4 роки 
Директива № 2001/34/ЄС 4 роки 
Директива № 2006/31/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 211/2007 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 1569/2007 4 роки 
Директива № 2008/10/ЄС 4 роки 
Директива № 2008/11/ЄС 4 роки 
Директива № 2008/26/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 1289/2008 4 роки 
UCITS (Інститути 
спільного Директива № 2009/65/ЄС 4 роки 
інвестування в 
цінні папери, що 
Директива Комісії № 2010/43/ЄС 4 роки 
підлягають обігу) 
Директива Комісії № 2010/44/ЄС 4 роки 
Регламент Комісії (ЄС) № 583/2010 4 роки 
Ринкова 
Регламент Комісії (ЄС) № 584/2010 4 роки 
інфраструктура 
Директива Комісії № 2007/16/ЄС 4 роки 
Директива № 2002/47/ЄС 6 років 
44 
 
Директива № 2009/44/ЄС 6 років 
Платежі Директива № 98/26/ЄС 6 років 
Директива № 2007/64/ЄС 5 років 
Запобігання Директива № 2005/60/ЄС 2 роки 
відмиванню Директива Комісії № 2006/70/ЄС 2 роки 
коштів Регламент (ЄС) № 1781/2006 2 роки 
Стаття 63 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
Стаття 64 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
Вільне Стаття 65 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
пересування Стаття 66 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
капіталу та Стаття 75 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
платежів Стаття 215 Договору про функціонування ЄС (TFEU) 5 років 
Додаток I до Директиви № 88/361/ЄЕС від 24 червня 
1988 року щодо реалізації статті 67 Договору про 5 років 
функціонування ЄС 
Джерело: [26] 
 
Наближення українського законодавства до норм ЄС у секторі надання 
фінансових послуг є необхідною умовою для отримання режиму внутрішнього 
ринку  
 
 
2.3 Характеристика сучасного стану міжнародного валютного ринку в 
умовах війни в Україні 
 
До 24 лютого, коли Росія вторглася в Україну, валютні ринки були 
надзвичайно спокійними, їх не турбували очікування підвищення відсоткових 
ставок центральними банками, пов'язане з цим зростання волатильності на ринку 
облігацій чи нервозність на фондових ринках. Війна в Україні змінила темп 
інфляції і, принаймні тимчасово, змінила співвідношення переможців та тих, хто 
програв на валютних ринках. 
Ніхто не очікував, що Росія розпочне повномасштабну війну проти 
України, і не очікували, що глобальні санкції включатимуть заморожування 
валютних резервів Росії і ці події вразили ринки.  
45 
 
Розвинені країни пішли на безпрецедентний крок, наклавши санкції на 
центральний банк Росії та заморозивши валютні резерви країни, щоб їх не можна 
було використати для фінансування військової агресії чи пом'якшення впливу 
економічних санкцій. Кількість санкцій, які були застосовані проти Росії після 
24 лютого 2022 майже рівна по кількостям санкцій, які були застосовані по 
відношенню до Ірану в останні десятиліття (див. рис.2.8). 
На сьогодні Росія є великою світової загрозою миру та одночасно ворогом 
усіх розвинених країн, які тільки за два місяці застосувала проти Росії 2754 
санкцій, яка у світовій історії назавжди закарбується як агресор та окупант. 
 
до 22 лютого 2022 після 22 лютого 2023
2754
3616
2827 2608
2077
651 510 208
Росія Іран Сирія Північна Венесуела М'янма Куба
Корея
 
Рисунок 2.8 – Кількість міжнародних санкцій, запроваджених проти країн 
світу після 24 лютого 2022 року 
Джерело [19] 
 
Наступним проаналізуємо кількість запроваджених санкцій розвиненими 
країнами світу проти Росії в 2014 та у 2022 рр (див. рис. 2.8) 
46 
 
2014 2022
243
474 568
518 512
430
1194
928 824 766 760 650 236
271
 
Рисунок 2.9 – Структура запроваджених санкцій розвиненими країнами 
світу проти Росії в 2014 та 2022 роках 
Джерело [19] 
 
Як ми можемо побачити з рисунка 2.9, на скільки змінилась ситуація по 
запровадженим санкціям в аналізованих країнах проти росії в 2022 році в 
порівнянні з 2014 роком. Така статистика свідчить по небажання світу 
працювати з Росією як партнером. 
Отож пропонуємо дослідити динаміку міжнapодних золотовалютних 
резервів Банку росії і визначити вплив санкцій (див. рис. 2.10). 
660
640
620
600
580
560
540
520
500
480
 
Рисунок 2.10 – Аналіз динаміки міжнapодних золотовалютних резервів 
Банку росії за період 2019 та 2022 роках, млрд. дол. США 
Джерело [21] 
 
47 
 
Як ми бачимо війна з Україною вплинула на зменшення золотовалютних 
резервів росії, які знизились в середньому на 100 млрд. дол. США від початку 
війни. Санкції негативно вплинули і на рівень інфляції, який на сьогодні 
становить 9%, і центральний банк не може ефективно знизити її, оскільки йому 
необхідно дуже економно витрачати свої резерви через накладені на нього 
санкцій. 
Наступним дослідимо структуру резервів міжнародного валютного ринку 
(див. рис. 2.11). 
Більше того, існує велика ймовірність, що ці власники довгострокових 
резервів переорієнтують свої портфелі резервів з долара США, котрі нині 
становить близько 60% від загального обсягу резервів (рис. 1.4), на більш 
диверсифікований кошик валют. Безумовно, частка китайського юаня в 2,7% 
може зрости, особливо з огляду на те, що основна частина валютних резервів 
належить азіатським країнам, які мають зростаючі економічні та політичні 
зв'язки з Китаєм. Ми сумніваємося, однак, що Китай з меншою ймовірністю, ніж 
США, використовує валютні резерви як зброю для просування своїх 
геополітичних амбіцій.  
8000 в доларах США
7000 в євро
6000
в китайському юані
5000
в японських ієнах
4000
в фунтах стерлінгів
3000
в австралійських доларах
2000
в канадських доларах
1000
в швейцарських франках
0
Q42020 Q12021 Q22021 Q32021 Q42021 в інших валютах
 
Рисунок 2.11 – Аналіз структури глобальних валютних резервів станом на 
2020–2021 рік, млрд. дол. 
Джерело [22] 
48 
 
 
Інвестори зазвичай пов'язують ціни сировинних товарів зі слабкістю 
долара США, але в короткостроковій перспективі поняття зворотної залежності 
між ними ставить під сумнів. Ціни на сировинні товари підскочили до 
вражаючих висот (рис. 2.12) і одночасно з цим виріс долар. Проаналізуємо 
загальну динаміку індексу цін на споживчі товари на прикладі країн Великої 
Сімки за останній рік. 
Як ми можемо побачити рівень цін на всі товари в країнах Великої Сімки 
за рік з березня 2021 по березень 2022 року виріс майже у двічі, найбільший ріст 
спостерігається у США та Німеччини, ці дві країни одні з перших, які почали 
допомагати Україні та вводити жорсткі санкції проти Росії, навіть завдаючи 
шкоду своїй економіці. 
 
10
8
6
4
2
0
Бер.21 Кві.21 Тра.21 Чер.21 Лип.21 Сер.21 Вер.21 Жов.21 Лис.21 Гру.21 Січ.22 Лют.22 Бер.22
-2
Канада Франція Німеччина Італія Японія Великобританія Сполучені Штати
 
Рисунок 2.12 – Динаміка індексів цін на споживчі товари в країнах Великої 
Сімки за період 2021–2022 рр, %  
Джерело: [23] 
 
Якоюсь мірою цей взаємозв'язок вже існував до того, як в Україні 
вибухнула війна, частково через високий попит у міру відновлення економіки 
після пандемії, а частково через перехід до альтернатив екологічно чистої енергії, 
49 
 
які значною мірою залежать від певних промислових металів. Але так само, як 
може бути закритий доступ до глобальних платіжних систем або заморожені 
валютні резерви, реакція на вторгнення Росії посилює побоювання щодо заборон 
на експорт ключових промислових та технологічних ресурсів для виробництва. 
Небажання Китаю засудити військове вторгнення Росії загрожує створенням 
ліній розлому та додаткової напруженості у відносинах із Заходом, натякаючи на 
прискорений відступ від глобалізації. Щоб запобігти блокуванню доступу до 
ключових галузей, країни все частіше прагнутимуть закріпити довгострокові 
інтереси у ключових сировинних товарах. 
В підсумку дослідимо вплив війни в Україні на динаміку курсу долара та 
євро як основних валют (див. рис. 2.13 та 2.14) 
 
Рисунок 2.13 – Динаміка курсу долара як основної валюти за період 2021–
2022 рр,  
Джерело: [24] 
Ми можемо побачити, що долар США зміцнився, оскільки інвестори 
прагнуть більш ліквідних активів США та валюти–притулку, тому відновлення 
довгострокового ринку долара може бути відкладене як мінімум на кілька 
місяців.  
50 
 
 
Рисунок 2.14 – Динаміка курсу євро за період 2021–2022 рр,  
Джерело: [25] 
 
Незважаючи на падіння євро, очікується, що євро відновить свої позиції у 
найближчі місяці. Зростання єдиної валюти буде обмежене побоюваннями щодо 
високих цін на енергоносії та їхнього впливу на економічне зростання та 
торговельний баланс. Поєднання слабшого євро і більш високих цін на сиру 
нафту підштовхнуло нафту до рекордних максимумів (рис. 2.15), що зменшило 
наявні доходи домогосподарств та потенційно знищило великий та стійкий 
профіцит рахунку поточних операцій валютного блоку.  
110
100
98,26 99,67
97,98
94,0594,88
93,17
90
80 79,48
72,34
70
68,17
65,23 66,05
61,95
60
56,99 56,64
50 50,8
48,66
43,29
40 41,51
39,68
30,38
30
26,19
25,98
20
2022 2021 2020 2019 2018 2017 2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2002 2001 2000
 
Рисунок 2.15 – Динаміка цін на нафту за період 2000–2022, доларів 
Джерело [26] 
51 
 
Високий тиск на ціни на енергоносії посилився, коли Росія перекрила 
постачання природного газу до Європи у відповідь на економічні санкції. Це 
стало серйозною загрозою, оскільки провідні лідери розвинутих країн 
обмежують доступ Росії до фінансово–платіжної системи. 
Повномасштабна війна в нашій державі назавжди змінила не тільки життя 
тисячі українці, але й суттєво нашкодила нашій економіці та передусім її 
розвитку, адже спад ВВП на кінець поточного року буде величезним – за даними 
експертів становитиме 40%. Отож перш ніж перейти до аналізу 
макропруденційної політики України пропонуємо дослідити економічні втрати 
України і розпочнемо із аналізу пошкодженої інфраструктури, яку потрібно буде 
відновити (див. рис. 2.16). 
Отож сумарні втрати України станом на травень 2022 ставлять 97420 млн. 
дол. США. Найбільше постраждали дороги, житлові будинки та активи 
підприємств, в сумарно значенні ці втрати складають 75% усіх втрат. 
Наступним дослідимо загальний рівень інфляції в Україні з початку війни 
і визначимо який вплив вона мала на українську інфляцію (див. рис.2.17) 
 
Інше 1 368
Нафтобази 227
Складська інфраструктура 276
Літак Ан-225 "Мрія" 300
Торгові центри 329
Культурні споруди 458
Релігійні споруди 720
Дитячі садочки 479
Адміністративні будівлі 503
Військові аеродроми 468
Порти та портова інфраструктура 622
Земельний фонд, тис. га 1 108
Заклади середньої та вищої освіти 1 437
Легкові автомобілі, тис. од 1 434
Мости та мостові переходи 1 646
Заклади охорони здоров'я 1 087
Залізнична інфраструктура та рухомий склад 3 676
Цивільні аеропорти, одиниць 6 817
Активи підприємств, одиниць 10 709
Дороги, тис. км 29 879
Житлові будинки, млн кв. метрів 33 877
0 5 000 10 000 15 000 20 000 25 000 30 000 35 000 40 000
 
Рисунок 2.16 – Сумарні втрати української інфраструктури від військової 
агресії росії станом на травень 2022, млн. дол. США 
52 
 
Джерело: [32] 
 
24
22 22,2
21,5
20
18 18
16 16,4
14 13,7
12
11 10,9
10 10,2 10,3 10,7
10 10
8
 
Рисунок 2.17 – Динаміка інфляції в Україні з серпня 2021 року по липень 
2022 року 
Джерело: [22] 
 
Ми можемо спостерігати шалене збільшення темпів інфляції в Україні, яке 
було викликане передусім подорожчанням цін на продовольчі товари та 
енергоресурси, які в підсумку призвели до зростання інфляції у липні 2022 року 
в порівнянні з липнем 2021 в 2,17 раз. 
У відповідь на російське вторгнення український уряд вжив низку заходів, 
спрямованих на подолання сильного потрясіння в економіці. НБУ зафіксував 
обмінний курс на довоєнному рівні, щоб запобігти паніку та забезпечити 
номінальний якір (тобто номінальну змінну, яка пов'язує рівень цін чи рівень 
інфляції). Щоб захистити внутрішні кредити та платежі, центральний банк ввів 
контроль за рухом капіталу та пом'якшив макропруденційні правила. 
Переслідуючи ту ж мету, уряд утричі підвищив максимальний страховий ліміт і 
на час війни застрахував усі внески фізичних осіб. Уряд призупинив дію деяких 
податків (або замінив існуючі податки на альтернативні податки; наприклад, 
малим підприємствам було дозволено перейти з ПДВ на податок з продажу) і 
ввів канікули для різних платежів (наприклад, іпотечних кредитів, рахунків за 
53 
 
комунальні послуги), щоб забезпечити домогосподарства та підприємства 
ліквідністю. підтримки їх операцій. Потреби уряду ліквідності задовольнялися 
центральним банком, який безпосередньо передавав ресурси Міністерству 
фінансів. 
Загальний підхід цієї початкової реакції полягав у тому, щоб 
використовувати резерви для поглинання шоку та зафіксувати деякі ціни, щоб 
обмежити нестабільність. Ці заходи були адекватними у короткостроковій 
перспективі, але, враховуючи обмежені резерви та зростаючий дисбаланс, вони 
навряд чи забезпечать стійку економічну основу для підтримки воєнних дій 
протягом тривалого періоду. 
Суперечності нинішнього комплексу заходів політики стають дедалі 
очевиднішими. Дефіцит бюджету становить близько 5 мільярдів доларів на 
місяць (приблизно 30% довоєнного місячного ВВП). Приблизно третина 
державних витрат покривається за рахунок податкових надходжень, кредитів та 
грантів міжнародних організацій. Союзники України покривають ще одну 
третину, а центральний банк друкує гроші, щоб покрити останню третину 
(зверніть увагу, що уряд не займає значних сум на внутрішньому ринку капіталу) 
[34]. 1 червня 2022 року НБУ підвищив облікову ставку до 25%. Липень 2022 
року, щоб привести офіційний обмінний курс у відповідність до ринкового курсу 
готівки та обмежити необхідність подальшого втручання в цьому масштабі. 
Банківська система насичена ліквідністю, але державні облігації пропонують 
процентні ставки нижче за рівень інфляції, що робить ці облігації 
непривабливими для внутрішніх інвесторів (26 липня 2022 р. уряду вдалося 
залучити лише 3,7 млн гривень (близько 0,1 млн доларів США) в вигляді 
дворічних облігацій (оплата 14%). Такий підхід підриває механізм фінансової 
трансмісії і, отже, здатність центрального банку стабілізувати економіку. 
Коротше кажучи, з обмеженими резервами центральний банк не може одночасно 
друкувати гроші, захищати гривню та підтримувати макроекономічну 
стабільність. Продовження поточної політики призведе до кризи (висока 
інфляції, валютної кризи чи банківської кризи). 
54 
 
Україна фактично виключена із міжнародних ринків капіталу. До 22 липня 
2022 року уряд наполегливо вказував, що державні облігації та борги державних 
підприємств (ДП) обслуговуватимуться у повному обсязі, що лягатиме значним 
тягарем на державний бюджет та валютні резерви. (Цей підхід був збережений з 
надією забезпечити якнайшвидше відновлення доступу до ринку). три роки. У 
разі успіху отриманий. Економія у розмірі 6 мільярдів доларів для уряду та 
державних підприємств у період з 2022 по 2023 рік була б корисною, але це лише 
невеликий спосіб скоротити дефіцит бюджету [35]. 
Перспектива затяжної війни передбачає, що макроекономічна політика має 
бути скоригована таким чином, щоб внутрішня економіка могла забезпечити 
набагато більшу частку ресурсів, необхідних фінансування війни. 
В цілому ми можемо стверджувати, що війна в Україні сколихнула 
світовий валютний ринок, та має двозначний вплив на динаміку світових валют, 
негативно на євро та позитивно на долар [27, 28]. Проте це ще не кінець, 
нестабільність тільки підвищуються, індекс цін на продукти та енергоносії 
зростають швидкими темпами, що призводить до збільшення рівня інфляції в 
світовому масштабі та в підсумку може призвести до нестабільності на світовому 
валютному ринку. 
  
55 
 
РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ 
ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ 
 
3.1. Дослідження стратегії макропруденційної політики НБУ в період 
кризи та в у умовах війни 
 
Українська економіка продемонструвала сукупність різних характерних 
епізодів, що повністю вкладалися у визначення системних ризиків і привели до 
глибоких фінансових потрясінь та банківських протягом 2008, 2009 та 2014, 2015 
роках. Її структурні характеристики також вказують на необхідність доповнення 
стандартного поділу на монетарну та макропруденційну політику «профільною» 
політикою, спрямованою на забезпечення фінансової стабільності у її 
макроекономічному вимірі. Хронологічно найбільш достатні підстави для 
впровадження комплексного макропруденційного підходу сформувалися у 
2005–2008 рр., а також у 2010–2013 рр. Відсутність адекватної антициклічної 
політики далася взнаки на 2014–2015 роках, які характеризувалися системною 
фінансовою нестабільністю. Крім стандартних макрофінансових питань це 
супроводжувалося глибокими інституційними спотвореннями. Асоційоване 
кредитування, зростаюча значимість офшорної складової у грошових потоках 
фінансово–промислових груп, маніпулювання оцінками якості кредитів разом із 
тотальним небажанням власників підвищувати капіталізацію банків породили 
значні системні ризики. , які завжди можна вирішити з допомогою стандартних 
макропруденційних інструментів.  
Відповідно до змін, що відбуваються у підходах до функціонування 
сучасних центральних банків та з урахуванням рекомендацій Базельського 
комітету банківського нагляду, Європейської ради з системних ризиків, 
Директив ЄС про вимоги до капіталу, Національний банк України розпочав 
роботу з реалізації мети сприяння фінансовій стабільності, визначеній ст. 6 
Закону України про Національний банк України. Однією з її форм є розробка та 
реалізація стратегії макропруденційної політики НБУ, яка передбачає 
56 
 
запровадження низки відповідних інструментів. Створення Департаменту 
фінансової стабільності, а також забезпечення того, щоб рішення, що 
впроваджуються на практиці, у сфері фінансової стабільності ґрунтувалися на 
обговоренні в рамках засідань профільного Комітету, відображали 
впровадження передової практики щодо інституційного посилення 
відповідальності центрального банку за макрофінансові процеси. Організація 
стрес–тестування, публікація Звітів про фінансову стабільність, розробка 
інструментів аналізу макрофінансових процесів (побудова фінансового стрес–
індексу) тощо показують прогрес, досягнутий НБУ у реалізації мандата у сфері 
фінансової стабільності. Впровадження сучасних макропруденційних 
інструментів буде відображати той факт, що НБУ буде повністю готовий до 
реалізації так званих «нових функцій» [29], поява яких супроводжується 
процесом трансформації центрального банку після світової фінансової кризи. 
Описуючи основні напрямки політики фінансової стабільності України 
щодо реалізації макропруденційного регулювання, можна побачити таке. 
По–перше, фундаментальний аналіз економічного, інституційного 
середовища та характеру системних ризиків потребує чіткого фокусування на 
питаннях системної вразливості вітчизняного фінансового сектора та врахування 
всього комплексу інституційних спотворень, що стирають межу між 
макропруденційним та мікропруденційним регулюванням. Також необхідно 
враховувати, що вітчизняна економіка, ймовірно, стане більш залежною від 
коливань цін на сировину у середньостроковій перспективі. Це означає, що 
фінансова стабільність буде, як і раніше, надзвичайно чутлива до нестійких 
потоків капіталу, синхронізованих зі зміною цін на сировинні товари. 
По–друге, потрібно глибше розуміння питання системних уразливостей, 
породжених діяльністю непрозорих фінансово–промислових груп, олігархічної 
банківської діяльності, кредитування та офшорінгу. Концентрація олігархічних 
груп у товарному експорті у поєднанні з практикою спорідненого кредитування 
підвищує системну вразливість банківської системи до коливань товарних цін та 
зміни курсу гривні навіть за формального дотримання мікропруденційних 
57 
 
обмежень на інсайдерське кредитування. Те саме стосується і системних ризиків, 
що породжуються офшорними потоками капіталу. У сприятливій фазі циклу 
відтік капіталу з офшорів підтверджуватиме прагнення до експансії окремих 
бізнес–груп, а у несприятливій фазі відтік капіталу відображатиме той факт, що 
офшори виступають у ролі «тихих гаваней», а іноземна валюта відіграє роль 
«безпечного активу». Така ситуація створює ризик стирання кордонів між 
макропруденційною політикою та політикою регулювання потоків капіталу. 
По–третє, вразливість вітчизняного фінансового сектора перед зміною 
глобальних фінансових умов потребує чіткішого визначення. Зокрема, це 
стосується впливу коливань глобальної ліквідності та переважаючого ставлення 
до ризиків на світових ринках на схильність до зовнішніх запозичень у 
реальному та фінансовому секторах, визначення кредитних стандартів, 
внутрішніх процентних ставок, здібності економічних агентів для накопичення 
боргу тощо. цінами та потоками капіталу як прояв стану глобальної ліквідності 
потребує постійного спостереження та включення стандартного набору 
показників, стан яких пов'язаний із проміжними орієнтирами макропруденційної 
політики. 
По–четверте, вразливість фінансового сектора до курсових змін потребує 
чіткої «декомпозиції» трансмісійних каналів з урахуванням проциклічного 
накопичення корпоративного зовнішнього боргу та мотивації до цього, ризиків 
стрибкоподібної зміни доступу до глобальних ринків запозичень. з боку 
корпоративного сектору досить високий рівень концентрації зовнішніх 
запозичень щодо окремих бізнес–груп. Те саме стосується і проблеми 
доларизації. Це вимагає чіткого визнання як джерело макрофінансових ризиків, 
які мають бути усунені за допомогою макропруденційної політики. 
По–п'яте, стратегічні цілі макропруденційного регулювання мають бути 
спрямовані на зниження проциклічності фінансової системи як джерела 
фінансової нестабільності та волатильності інфляції та ВВП з урахуванням 
конфлікту між підтримкою ліквідності фінансових інститутів та обмінним 
курсом при фінансовій кризі. Відсутність традиційних «безпечних активів» 
58 
 
(уразливість ринку державного боргу до відтоку капіталу з нього) підвищує 
значення обмінного курсу набору драйверів проциклічності. Це завдання також 
має знайти відповідне співвідношення у комплексі проміжних цілей у плані: 
обмеження вразливості фінансової системи до розворотів потоків капіталу та 
змін обмінного курсу з урахуванням значної ролі балансових ефектів у поведінці 
кредиторів та позичальники; обмеження вразливості фінансової системи до 
прямого та непрямого впливу коливань цін на сировинні товари.  
По–шосте, акцент на прагненні використовувати мінімальну кількість 
інструментів не зовсім відповідає практиці макропруденційної політики у 
країнах із значною часткою сировинного експорту. Вони, як правило, поєднують 
у собі велику кількість різнопланових інструментів, які покликані не лише 
обмежити проциклічність фінансової системи, вразливість до розворотів потоків 
капіталу та цін на сировинні товари, а й спрямовані на обмеження накопичення 
боргу та негативних наслідків. балансові ефекти поза домінуючого експортного 
сектора. 
По–сьоме, структурні особливості вітчизняної економіки вказують на 
значний ризик розмиття зон відповідальності за грошово–кредитну, 
макропруденційну, мікропруденційну політику та політику регулювання 
капіталу. Організація координації між цими політиками вважається типовою 
проблемою макропруденційного регулювання [30, 31]. У світлі значної 
чутливості фінансової стабільності в Україні до потоків капіталу, цін на 
сировинні товари та суттєвих коливань обмінного курсу, координація між цими 
політиками має бути вибудована чіткіше, а ризик розмиття кордонів між 
сферами їхньої відповідальності має бути зведений до мінімуму, у тому числі за 
рахунок подвійного використання певних інструментів. 
По–восьме, як і більшість центральних банків, які виконують або 
починають виконувати «нові функції» [29], перед НБУ постає питання 
інституціоналізації своїх макропруденційних повноважень. Технічно ст. 6 
Закону про Національний банк України відкриває можливості для легітимації 
використання інструментів макропруденційної політики, що нерідко 
59 
 
супроводжується збільшенням регулятивного навантаження банківської 
діяльності. Однак у законодавстві відсутній зв'язок між завданнями забезпечення 
фінансової стабільності та тим, що ці завдання здійснюються на основі 
макропруденційної політики, що діє на основі спеціалізованих інструментів.  
Інституційна трансформація центральних банків після світової фінансової 
кризи свідчить, що делегування макропруденційних повноважень здійснюється 
експліцитно, тобто з урахуванням законодавчих положень. Це знімає питання 
щодо «легітимності» використання відповідних інструментів, а також гарантує, 
що незалежність центрального банку поширюється на макропруденційну 
політику. З урахуванням особливостей вітчизняної економіки та політичної 
кон'юнктури реалізація макропруденційної політики НБУ потенційно може 
вимагати інституціоналізації за допомогою законодавчого мандату відповідних 
повноважень. 
 
 
3.2 Шляхи покращення розвитку національного валютного ринку 
 
В умовах війни та запровадження воєнного стану в Україні важливим є 
забезпечення стабільного та надійного функціонування фінансової та 
банківської систем. Важливим також є максимальне забезпечення потреб 
оборони країни, безперервне функціонування державних фінансів та об’єктів 
критичної інфраструктури. 
НБУ може тимчасово не покладатися на застосування ринкових 
монетарних інструментів, зокрема облікової ставки як основного інструменту 
монетарної політики. 
Для мінімізації ризиків для фінансової та цінової стабільності НБУ 
потрібно визначити особливості регулювання грошово-кредитного ринку, 
здійснити валютне регулуювання та спостереження за ним, а ще запровадити 
спеціальні заходи зихисту, які передбачаються законом “Про валюту і валютні 
операції”. 
60 
 
НБУ потрібно надавати допомогу державному бюджету завдяки купівлі 
цінних паперів на первинному ринку, це забезпечить безперервне 
функціонування державних фінансів. 
Національному банку України потрібно фінансувати тільки критичні 
видатки Уряду України в обмежених обсягах та за допомогою купівлі цінних 
паперів, щоб запобігти ризиків монетизації дефіциту державного бюджету. 
НБУ потрібно поступово скасувати адміністративні обмеження на валютні 
операції, щоб покращити стан платіжного балансу. 
Наш валютний ринок являється складовою частиною світового ринку. На 
ньому відбуваються різні обмінні операції іноземною валютою. Головне 
завдання національного ринку являється в тому, щоб збалансувати попит та 
пропозицію на іноземну валюту та в обслуговувані платіжного балансу країни. 
Валютний ринок на жовтень 2022 року є стабілізований. Найближчим 
часом валютний курс не планує змінюватись. Валютно-курсова політика буде 
залишатися такою, яку проводив НБУ з перших днів війни. 
 Ми маємо фіксований валютний курс на сьогодні - 36,6 грн за 1 дол. США. 
Курс, який ми бачимо в обмінниках, відхиляється в допустимих межах, тобто 
готівковий ринок, від фіксованого курсу. 
Далі розглянемо фактори, які гарно впливають на українську гривню. 
На курс національної валюти гарно впливає стабілізація резервів НБУ та їх 
збільшення. В серпні резерви Національного банку складали більше, ніж 25,5 
млрд. дол, вони зросли приблизно на 15%, якщо порівнювати з липнем. Зовнішні 
надходження позитивно вплинули на це. Уряд України отримав 4,7 млрд. дол 
зовнішньо-фінансової допомоги. Ця допомога дуже позитивно впливає на курс 
української гривні. 
Інший фактором, який вливає на гривню, є зменшення зовнішньо-
торгівельного дефіциту, збільшення українського експорту, зокрема це зернова 
угода, а також експорт морем. 
Наступним фактором є те, що НБУ зменшив обсяги монетизації 
державного бюджету, друк гривні для бюджетних видатків. До кінця 2022року 
61 
 
НБУ може надрукувати до 10 млрд. грн і це ніяк не буде впливати на інфляцію 
та девальвацію в країні.  
У 2023 році буде непередбачена участь НБУ в монетизації бюджету і це 
позитивно впливатиме на макроекономічну ситуацію, на валютний курс, на 
інфляційні очікування в нашій державі.  
Завдяки ефективній політиці Національного банку ми бачимо помірну 
різницю між готівковим та безготівковим курсами. 
Фінансова допомога від партнерів гарно впливає на Україну, за період 
війни вона отримала більше, ніж 25 млрд. дол і до кінця року ще очікуються 
надходження.  
Для України стратегічно важлива нова програма співпраці з Міжнародним 
валютним фондом і значно більші суми, які Україна може отримати від 
міжнародного фонду. 
Щоб зберегти курс національної валюти в найкращому для країни стані, 
потрібно уникнути: 
- великої участі Національного банку в монетизації державного бюджету; 
- затягування в часі війни; 
- недостатньої зовнішньо-фінансова допомога; 
- низької ставки дохідності по облігаціям внутрішньої державної позики. 
На брифінгу Василь Фурман, котрий являється заступником Ради НБУ 
заявив, що ризики на валютному ринку є відносно контрольовані, ринок відносно 
є збалансований та зміна курсу не планується [35]. Враховуючи значний досвід 
НБУ, який ми мали проходячи кризу 2014-2015 рр, можна зазначити, що ситуація 
повинна і надалі бути контрольована. 
Для стабільного курсу української гривні потрібно збільшувати та 
нарощувати ті пункти, які гарно на неї впливають. 
Зовнішні чинники, які впливають на девальваційні та ревальваційні 
очікування, сьогодні всі валюти розвинутих країн та країн, які розвиваються, 
вони девальвують відповідно до долара. Наприклад, злотий девальвував за 
62 
 
останній рік близько 12% відносно до долара, турецька ліра девальвувала більше, 
ніж на 100% до долара. В якійсь мірі всі валюти девальвують. 
В закладеному бюджеті на 2023 рік не передбачено монетизацію 
бюджетних видатків з боку національного банку.  
В бюджеті планується отримати кошти від МВФ, ЄС, США та інших 
міжнародних партнерів. 
Банківська система разом з національним банком України надійно тримає 
фінансову оборону держави, працюють без збоїв, кошти юридичних та фізичних 
осіб збережені.  
На сьогодні кошти фізичних осіб, не залежно від суми, гарантуються на 
100% Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Завдяки цьому люди не 
бояться і вкладають свої кошти. Станом на вересень кошти юридичних осіб в 
банківській системі збільшились більше, ніж на 120 млрд.грн, гривневі вклади 
фізичних осіб збільшились на 32% порівняно з 24 лютим, з початком війни, в 
основному це короткострокові кошти або кошти на запитання. Це говорить про 
те, що громадяни України довіряють банківській системі. 
Порівнюючи прибуток Національного банку за 7 місяців війни з 
аналогічним відрізком довоєнного часу, можна побачити, що у воєнний період 
банк отримав прибуток у 3,4 млрд. грн і це в 12 разів менше, ніж було в 2021 році 
[35]. 
Попри війну рівень ліквідності банківської системи є дуже високим. 
Залишки коштів державних банків, приватних банків з іноземним капіталом в 
депозитних сертифікатах Національного банку та залишки коштів на 
коррахунках НБУ щоденно складає більше, ніж 300 млрд. грн, ця цифра є значно 
більшою, ніж була до війни. А все тому, що ризики кредитування є високими. Це 
говорить про надійність банківської системи нашої держави та підтверджує 
правильність реформ, які впроваджують останнім часом. 
Державна програма кредитування 5-7-9%, яка працювала до війни 2 роки, 
за воєнний період видала банками близько 12 тисячам позичальникам кредити 
на загальну суму близько 50 млрд. грн [36]. 
63 
 
Ця програма відіграє одну з ключових функцій кредитування. Якщо брати 
не державне кредитування під час війни, то банки кредитують не активно і 
держава допомагає бізнесу пережити цей не легкий час. 
Наразі зараз є велика кількість українців, які вимушено покинули свої 
домівки і в цей час перебувають на територіях інших країн. Враховуючи це, 
Національний банк повинен розширити свій список підписання угод з 
регуляторами європейських країн з приводу обміну національної валюти нашої 
країни за кордоном, де українців перебуває найбільше та де ще ця угода не була 
підписана. Зараз угода діє в дев’ятьох країнах: Польща, Нідерланди, Латвія, 
Італія, Німеччина, Швейцарія, Мальта, Швеція та Бельгія. Останнє підписання 
угоди було 10 жовтня з Литвою. Тепер переселенці, які тимчасово проживають 
в Литві, можуть обміняти гривню на євро. Цим скористатися можна в 
найбільших містах країни, таких як: Вільнюс, Шяуляї, Каунасі, Тельшяї та 
Клайпеді.  
Глобалізація та високий рівень відкритості української економіки 
змушують шукати нові шляхи, щоб оптимізувати валютні відносини. 
Проглянувши досвід іноземних країн і проаналізувавши грошово-кредитного 
регулювання в Україні, один із перспективних напрямків вдосконалення є 
поетапна лібералізація, вона повинна збільшувати варіанти залучення інвалюти 
інших країн, які мають розвинену економіку. Пом’якшення валютного 
регулювання передбачає поступову відміну обмежень на операції з фінансами 
інших країн, зниження втручання центрального банку та інших грошово-
кредитних органів у діяльності валютного ринку. На зміну інструментам 
грошово-кредитного регулювання прямого впливу приходять інструменти 
опосередкованого впливу, направлені утворювати сприятливі економічні умови, 
щоб звернути увагу суб’єктів господарювання у здійсненні діяльності, котрі є 
результатом певних завдань загальної економіки.  
Загальні плюси лібералізації монетарного регулювання [38]:  
- спрощення доступу до коштів на міжнародному фінансовому ринку; 
64 
 
- збільшення обсягів та зменшення рівня монополізації національного 
фінансового ринку;  
- скорочення витрат і покращення використання внутрішніх кредитів; 
- збільшення іноземних інвестицій.  
Пом’якшення валютного регулювання потребує забезпечити комплексне 
фінансове та економічне регулювання та правових умов для її реалізації. 
Основною з базових передмов пом’якшення регулювання валюти являється 
здобуток і утримання цільових значень зміни індексу споживчих цін на рівні 5% 
± 1 річних, саме він зберігає гривневий курс незмінним та зменшує офіційну 
облікову ставку. Зі свого боку, ці дві умови покращать інвестиційний клімат, що 
в результаті буде позитивно впливати на розвиток економіки в країні. 
Покращення видатків та надходженння до бюджету є вагомою умовою 
пом’якшення валютного регулювання. 
Поетапно проводиться лібералізація валютного регулювання, щоб 
зменшити витік фінансового капіталу поза територію нашої держави. 
Лібералізація надходження валюти в Україну визначає:  
- покращення порядку реєстрації у національному банку України позик та 
кредитів від іноземцям; 
- покращення способу ведення поточних рахунків в іноземній валюті; 
- покращення роботи функціонування поточних рахунків нерезидентів в 
гривні. 
 З іншого боку, лібералізацію відтоку валюти визначає: 
- анулювання ліцензій по прямим та портфельним інвестиціям резидентів 
за кордон;  
- припинення дозволів НБУ на отримання нерезидентами кредитів від 
резидентів; 
- скасування ліцензій по операції з розміщення резидентами в іноземній 
валюті на іноземних рахунках;  
- оптимізація поточних рахунків в іноземній валюті та поточних рахунків 
нерезидентів у гривні. 
65 
 
Існує три етапи здійснення лібералізації валютного регулювання в Україні. 
Етап №1. На цьому етапі пом’якшення валютного регулювання НБУ має 
провести моніторинг валютних обмежень з метою визначення ефективності та 
своєчасності їх подальшого застосування. Статистичні дані про функціонування 
Міжбанківського валютного ринку України, операції резидентів і нерезидентів з 
валютою, динаміка платіжного балансу України є предметом моніторингу.  
У рамках лібералізації потрібно упорядкувати і оптимізувати валютний 
контроль.  
Етап №2. Цей етап здійснює оптимізацію проведення поточних валютних 
операцій.  
Даний етап скасовує антикризові обмеження по валюті; зняття обмежень 
щодо терміну погашення зобов'язань за експортними операціями шляхом заліку 
зустрічних вимог; подальше збільшення лімітів відкритих валютних позицій 
банків; усунення затримок розрахунків резидентами за експорту і імпорту 
товарів; поетапне зменшення інтервенцій національного банку України. Другий 
етап передбачає проведення аналізу поточної економічної ситуації та стану 
платіжного балансу України; аналіз розвитку міжбанківського фінансового 
ринку різних сегментів, міжнародних фінансових і товарних ринків та тенденцій 
розвитку світової економіки. 
Етап №3. Реалізацію стратегічних заходів розпочато в Україні, вони 
спрямовані на поступову лібералізацію валютних операцій, пов’язаних з обігом 
фінансового капіталу, які полягають в оптимізації порядку здійснення операцій, 
пов’язаних із припливом капіталу, та поступовому пом’якшенні вимог до 
вихідного капіталу у разі вагомого обґрунтування необхідності, доцільності та 
фінансової безпеки операцій в окремих валютах виведенням коштів за кордон. 
Реалізація цього кроку потребує стабілізації в політичному плані та фінансовому, 
майбутнього покращення регуляторної функції валютного ринку в Україні.  
Лібералізація в Україні, спричинена потоком фінансового капіталу з 
фактично обмеженою гнучкістю обмінного курсу призведе до зменшення 
незалежності монетарної політики, так як відкрита економіка не має можливості 
66 
 
проводити водночас незалежну монетарну політику, підтримувати фіксований 
обмінний курс і забезпечити вільний міжнародний рух капіталу [39]. 
Враховуючи високу відкритість української економіки та її невеликий розмір 
(близько 0,1% світового ВВП), вибір типу грошово-кредитної політики (що веде 
до зміни механізму валютного регулювання) має вирішальне значення для 
національної економіки України. В умовах обмеженої конвертованості 
національної валюти України та зменшення іноземної валюти у період кризи 
велике значення являє собою курсова стабільність гривні, її збереженість і при 
плаваючому курсі, і при фіксованому має бути забезпечена. Використання 
обмежень валюти погіршує механізм функціонування плаваючого режиму , 
змінюючи ринкову залежність пропозиції і попиту іноземної валюти. 
Основні критерії результативності лібералізації валютного регулювання:  
- покращення різниці між надходженнями і витратами платіжного балансу 
завдяки збільшенню надходжень вільноконвертованої безготівкової іноземної 
валюти з-за кордону;  
- зменшення кількості витоку фінансового капіталу за межі країни;  
- покращення надходжень фінансового капіталу в Україну внаслідок 
збільшення частини довгострокових надходжень;  
- збільшення кількості прямих інвестицій з інших країн;  
- збільшення кількості і покращення золотовалютних резервів через 
валютних інтервенцій, які проводить НБУ, через закупівлю «надлишків» 
іноземної валюти на МВРУ;  
- врівноваження кількості пропозиції та попиту іноземної валюти на 
МВРУ;  
- зростання кількості промислового виробництва та експорту, покращення 
внутрішньої структури вітчизняної економіки та зростання економіки на фоні 
приливу фінансового капіталу та розширення МВРУ;  
- зменшення кількості несплаченої заборгованості іноземних громадян 
перед громадянами України за зовнішньоекономічною експортною діяльністю. 
67 
 
Лібералізація монетарного регулювання має знизити ступінь доларизації 
економіки і зміцнення довіри до національної грошової одиниці. Завчасне 
послаблення контролю за фінансовим капіталом може збільшити валютний 
ризик через збільшення обсягу спекулятивної торгівлі іноземною валютою. 
Масштабна лібералізація грошово-кредитного регулювання, таким чином, може 
поставити під загрозу монетарну безпеку держави, особливо її забезпечення 
національної економіки грошовими коштами, потрібними для створення 
оптимальних умов для поступального економічного розвитку.  
Потрібно зазначити, що популярним напрямком лібералізації валютного 
регулювання в Україні є оновлення біржової торгівлі безготівковою іноземною 
валютою, що має обмежувати розширення тіньового сегменту МВРУ. 
 Передбачається, що реалізація запропонованих заходів щодо лібералізації 
грошово-кредитного регулювання в цілому по Україні сприятиме зменшенню 
адміністративного тиску на грошово-кредитні операції суб’єктів 
господарювання та забезпеченню припливу валютного капіталу в 
довгостроковій перспективі.  
На фінансову стабільність України негативно впливають такі чинники:  
1) Чинники зовнішні: 
- залежність економіки України на високому рівні від різноманітних дій 
держав, котрі є світовими лідерами;  
- міжнародна спеціалізація нашої країни, котра при зростанні рівню 
технологічності світової економіки лишається сировинною державою; 
- переорієнтація експорту і зниження обсягів та надходження валюти;  
- наслідки впливання різних обставин непереборної сили, таких як: 
фінансово – економічна криза, анексія Криму, напад Росії на Україну. 
2) Чинники внутрішні: 
- не правильна збалансованість, знижена ефективність нашої економіки; 
- знижена технологічність та спроможність українських товарів 
конкурувати з іншими; 
- збільшений рівень тінізації до доларизації нашої економіки. 
68 
 
Використання монетарного режиму є влучним та економічно правильним 
у часи стабільного розвитку економіки. 
Додатковими заходами для стримання є: збільшення зацікавленості 
клієнтів банків з приводу відкриття депозиту в національній валюті України; 
збереження відсоткових ставок на депозитах в іншій валюті на низькому рівні; 
розподіл девальваційних ризиків між клієнтом і банком при кредитуванні у 
національній валюті; зрозуміле регулювання ліквідності банківського сектору. 
Потрібно шукати нові напрямки оптимізації валютних відносин в умовах 
глобалізації і збільшеного рівня відкритості економіки України. Дивлячись на 
досвід зарубіжних країн та аналіз механізму валютного регулювання в нашій 
державі, поетапна лібералізація є перспективним напрямком його 
удосконалення. Лібералізація валютного регулювання визначає поетапне 
анулювання обмежень по проведенню операцій з іноземною валютою, зниження 
втручання центрального банку і других органів монетарного регулювання у 
функціонування валютного ринку, збільшення доступу нерезидентів до 
внутрішнього валютного ринку. 
Комплексна оптимізація грошово-кредитного регулювання є одним із 
найактуальніших напрямків загального структурного реформування 
національної економіки, спрямованого на раціональний розподіл грошових 
потоків та управління ними в реальному секторі економіки, особливо на 
забезпечення національної безпеки. 
 
  
69 
 
ВИСНОВКИ 
 
Отже, за результатами проведеного дослідження варто зробити відповідні 
висновки: 
Валютне регулювання включає комплекс заходів та інструментів 
регуляторного характеру, який використовуються державою для провадження 
контролю над валютними операціями, міжнародними розрахунками для 
підтримання стабільності національної грошової одиниці, збалансованості 
платіжного балансу країни та розвитку валютних відносин. 
Основними інструментами грошово–кредитної політики розвинених країн 
стали зниження ключових процентних ставок, додатковий викуп облігацій, 
пом'якшення резервних вимог, а також надання додаткової короткострокової 
ліквідності через угоди РЕПО. 
Курсові коливання є однією із загроз національним інтересам нашої 
країни, ось чому необхідною умовою для реалізації головної функції НБУ – 
«забезпечення стабільності національної грошової одиниці» – є здійснення 
ефективної монетарної політики для забезпечення стабільності фінансово–
кредитної сфери. На сьогодні валютно–курсова політика нашої держави є не 
лише невід’ємною частиною, але й важливим аспектом впливу на забезпечення 
фінансову безпеку та стабільності української валюти. 
Пріоритетним завданням у найближчій перспективі має стати чітка 
координація монетарної політики Національного банку та економічної політики 
Уряду, що забезпечить солідарну відповідальність НБУ та Уряду за цінову 
динаміку. 
В результаті проведеного аналізу, можна зробити висновок, що грошово–
кредитна політики НБУ має певні недоліки. Особливо негативно на діяльність 
банківських установ впливають кризові періоди (економічна, політична 
нестабільність, воєнні дії) Проте, останні роки спостерігається позитивна 
динаміка щодо розвитку банківського сектору України, вплив кризових явищ 
зменшився, що дозволяє банкам розшити обсяг надаваних послуг своїм клієнтам. 
70 
 
До 24 лютого, коли Росія вторглася в Україну, валютні ринки були 
надзвичайно спокійними, їх не турбували очікування підвищення відсоткових 
ставок центральними банками, пов'язане з цим зростання волатильності на ринку 
облігацій чи нервозність на фондових ринках. Війна в Україні сколихнула 
світовий валютний ринок, та має двозначний вплив на динаміку світових валют, 
негативно на євро та позитивно на долар. Проте це ще не кінець, нестабільність 
тільки підвищуються, індекс цін на продукти та енергоносії зростають швидкими 
темпами, що призводить до збільшення рівня інфляції в світовому масштабі та в 
підсумку може призвести до нестабільності на світовому валютному ринку. 
Як ми зазначали вище, тотальна національна мобілізація, яку війна 
нав'язала Україні, веде до фіскального панування до завершення воєнних дій. 
Бюджетний дефіцит стає ендогенним для потреб війни. У цих умовах 
стабільність цін стає обов'язком фіскального органу, який може впливати на 
інфляцію за допомогою інструментів, які він вибирає для залучення ресурсів з 
внутрішнього приватного сектора. Коротше кажучи, уряд має прагнути 
збільшення національних заощаджень, а не покладатися на грошове 
фінансування від НБУ. 
 
 
 
 
 
 
 
  
71 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Бездітько Ю. Валютне регулювання / Ю. Бездітько. − Херсон: ОЛД 
− плюс, 2015. − 220 с. 
2. Береславська О. Валютна політика України: теорія та практика / О. 
Береславська. − Ірпінь: Нац. унт ДПС України, 2014. − 330 с.  
3.Кравченко Л. М. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні : 
навч. посіб. / Кравченко Л. М., Шапошников О. О. – К. : Київ. нац. торг.–екон. 
ун–т, 2001 – 245 с. 
4. Боришкевич О. Валютне регулювання та контроль / О. Боришкевич. 
− К.: КНЕУ, 2012. − 400 с. 
5. Місяць Н. О. Щодо деяких теоретичних засад валютного 
регулювання. – 
http://file:///C:/Users/asusm/Downloads/VUbsNbU_2014_3_8%20(3).pdf.  
6. Бабійчук Т. П. Роль та значення валютного ринку в функціонуванні 
економіки держави / Т. П. Бабійчук. – Торгівля, комерція, підприємництво, 2013. 
– № 15. – С. 90–93. 
7. Веріга Г. В. Критичний огляд категорій валютного ринку та аналіз 
підходів до його регулювання / Г. В. Веріга // Збірник наукових праць 
Національного університету державної податкової служби України. – 2015. – № 
1. – С. 34–55. 
8. Гроші та кредит: Підручн. / А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. 
Савлук та ін.; За загальн. ред. М.І. Савлук. – К., 2001. – С. 287 
9. Береславська О. І. Роль Національного банку України у підвищенні 
ефективності валютної політики / О. І. Береславська // Економіка і 
прогнозування. – 2011. – № 1. – С. 48–58. 
10. Закон України "Про валюту і валютні операції". –  
https://bank.gov.ua/ua/legislation/Law_21062018_2473–VIII   
11. Дзюблюк О. В. Валютна політика: [підруч.] / О. В. Дзюблюк. – К.: 
Знання, 2007. – 422 с. 
72 
 
12. Захарченко, В. І. Етапи та інституціи ні засади розвитку грошово–
кредитної системи Украї ни / Володимир Іванович Захарченко // Украї нськии 
журнал прикладної економіки. – 2021. – Том 6. – № 1. – С. 109 – 117. – ІSSN 2415 
– 8453. 
13. Скоморович І. І. Еволюція та функціонування грошової системи в 
Украї ні: дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: спец. 08.00.08 
«Гроші, фінанси і кредит» / ЛНУ ім. І. Франка. Львів, 2017. 545 с. 
14. Jagjit S. Chadha, Luisa Corrado, Jack Meaning, Tobias Schuler (2021) 
Monetary and fiscal complementarity in the Covid–19 pandemic. – 
https://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scpwps/ecb.wp2588~c6429ec7d5.en.pdf  
15. Офіційний сайт Національного банку України. –  https://bank.gov.ua  
16. Далгич К.В. Проблеми, тенденції та напрями вдосконалення 
інституціи ного розвитку банківської системи України. Вчені записки 
Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: 
Економіка і управління. 2018. Т. 29(68), № 3. С. 158–164. 
17. НБУ Валютна лібералізація. – 
https://bank.gov.ua/ua/markets/liberalization  
18. Зовнішня торгівля України.   –  https://bank.gov.ua/files/ES/Tov_y.pdf  
19. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в Україну (2019) URL: 
https://index.minfin.com.ua/economy/fdi/  
20. Sanctions Against Russia (2022) URL: https://www.castellum.ai/  
21. Международные резервы Российской Федерации 
https://cbr.ru/hd_base/mrrf/mrrf_7d/  
22.  Global FX reserve composition. – https://data.imf.org/?sk=E6A5F467–
C14B–4AA8–9F6D–5A09EC4E62A4  
23. Consumer Prices, OECD – Updated: 4 May 2022. –
https://www.oecd.org/newsroom/consumer–prices–oecd–updated–4–may–2022.htm  
24. United States Dollar. – https://tradingeconomics.com/united–
states/currency 
73 
 
25. Динаміка євро. – https://www.wsj.com/market–
data/quotes/futures/DE/FESXM22  
26. Crude Oil Prices – 70 Year Historical Chart. – 
https://www.macrotrends.net/1369/crude–oil–price–history–chart  
27. Elliot Smith (2022)The Russia–Ukraine war has hit many currencies 
hard. Here’s what analysts are expecting no. – 
https://www.cnbc.com/2022/03/09/russia–ukraine–war–has–hit–currencies–hard–
heres–what–analysts–expect–next.html  
28. JEFFREY FRANKELGet Ready for Reverse Currency Wars. –  
https://www.project–syndicate.org/commentary/strong–dollar–high–inflation–
reverse–currency–wars–by–jeffrey–frankel–2022–05  
29. Balls, Ed, Howart, J., Stansbury, A. (2016). «Central Bank Independence 
Revisited: After the Financial Crisis, What Should a Model Central Bank Look Like?» 
Mossavar–Rahmani Center for Business and Government Working Paper. Nov. № 67. 
pp. 1–113 
30. IMF–FSB–BIS. (2016). «Elements of Effective Macroprudential Policies. 
Les– sons from International Expirience». 26 Augest 2016. pp. 1–22. 
31. IMF. (2013). «Key Aspects of Macroprudential Policy – Background 
Paper». IMF Policy Paper. June. pp. 1–68. 
32. Дана Дорійчук ( травень 2022) Прямі збитки України, завдані 
ворогом, наближаються до 100 мільярдів доларів. – 
https://www.epravda.com.ua/news/2022/05/19/687210/  
33. Ukraine Inflation Rate. –  
https://tradingeconomics.com/ukraine/inflation–cpi  
34. Ukraine recovery plan. –
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/recoveryrada/eng/functioning–of–the–
financial–system–eng.pdf  
35. Стабілізація валютного ринку, курс гривні, робота банківської системи. - 
https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3574293-o-1200-brifing-pro-valutnij-
rinok-i-kurs-grivni.html  
74 
 
36. Державна програма: Доступні кредити 5-7-9%. - https://5-7-9.gov.ua/  
37. Валютне регулювання та контроль. - https://buklib.net/books/32963/  
38. Формування  та  розвиток механізму  валютного  регулюванн  в 
Україні. - 
http://www.ubs.edu.ua/images/2018/nauka/spetsializovani_vcheni_radi/Dissertation_ 
_Misiats1.pdf. 
39. Формування та розвиток механізму валютного регулювання в 
Україні. - 
http://www.ubs.edu.ua/images/2018/nauka/spetsializovani_vcheni_radi/Dissertation_ 
_Misiats1.pdf.  
40. Операції з іноземною валютою. - https://promo.bank.gov.ua/fin-
defense/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
