«УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» М. ШПОЛА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН,  ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Наумович, Ігор Володимирович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9356

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Бітюк, Інна Миколаївна	-
dc.contributor.author	Наумович, Ігор Володимирович	-
dc.date.accessioned	2026-04-05T16:12:23Z	-
dc.date.available	2026-04-05T16:12:23Z	-
dc.date.issued	2022	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9356	-
dc.description.abstract	Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів потенціалу економічного розвитку підприємства. Об’єктом дослідження є розвиток потенціалу економічного розвитку підприємства ПрАТ "Шполянський завод продтоварів". Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження економічного потенціалу підприємства. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити поняття економічного розвитку підприємств, його типи та механізми забезпечення; дослідити сутність та види економічного потенціалу підприємства, місце потенціалу економічного розвитку серед них дослідити чинники формування потенціалу економічного розвитку підприємства навести загальну характеристику підприємства; проаналізувати основні економічні показники діяльності підприємства; провести СВОТ - аналіз підприємства; дослідити удосконалення методів вхідного контролю якості сировини підприємства; дослідити удосконалення організації виробництва як елемента економічного розвитку потенціалу підприємства; сформувати напрями товарної політики підприємства; визначити бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємств. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо удосконалення організації виробництва та товарної політики підприємства. Також було сформовано бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємства.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	Управління, економічний розвиток, економічна діяльність, управління потенціалом	uk_UA
dc.title	«УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» М. ШПОЛА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Наумович диплом.pdf Restricted Access		2.38 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування

Допущено до захисту
завідувач кафедри
____________________________________
____________________________________
«_____»________________________ 2022 р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
НА ТЕМУ:
«УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД
ПРОДТОВАРІВ» М. ШПОЛА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН,
ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 073 Менеджмент
Освітня програма: _Менеджмент____
Рівень вищої освіти: другий (магістерський)
Форма навчання: __денна____
Група __ММ-21__

Виконавець роботи:
«____»___________ 2022 р. ________________ Ігор НАУМОВИЧ__

Керівник роботи:

«____»___________ 2022 р. ________________ _Інна БІТЮК_____

Черкаси 2022
2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРКВАННЯ

Галузь знань «07 Управління та адміністрування»
(код, назва)
Спеціальність 073 «Менеджмент»
(код, назва)
Освітня програма Менеджмент_________________________

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри
________________

«_____» ________________20 ___ р.

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Наумович Ігор Володимирович
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи __«УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»
М. ШПОЛА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»___________________

Керівник роботи к.е.н., доцент Бітюк Інна Миколаївна
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом від «__» ______ 20 __ р. № __
2. Вихідні дані до роботи: баланси та звіти про фінансові результати діяльності
підприємства за 2019-2021 рр.; періодичні видання та друковані літературні джерела.
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ
«ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМІВ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД
ПРОДТОВАРІВ»
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
Розділ
керівника завдання видав завдання прийняв
1 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
2 к.е.н., доц. Бітюк І.М.
3 к.е.н., доц. Бітюк І.М.

5. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р.
3
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів підготовки Строк виконання
Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання 10.09.2022 виконано
попереднього плану робот.
Опрацювання літературних джерел. 20.09.2022 виконано
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка 05.10.2022 виконано
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу. 07.10.2022 виконано
Аналіз даних, необхідних для написання
аналітичного розділу.
Підготовка аналітичного розділу. 10.10.2022 виконано
Доопрацювання аналітичного розділу. 17.10.2022 виконано
Підготовка та написання розрахункового 26.10.2022 виконано
розділу роботи.
Розрахунок пропозицій. 04.11.2022 виконано
Доопрацювання розрахункового розділу. 8.11.2022 виконано
Підготовка висновків по роботі 10.11.2022 виконано
Оформлення роботи 12.11.2022 виконано
Подання завершеної роботи на кафедру 15.11.2022 виконано

Здобувач вищої освіти __________________ _ Ігор НАУМОВИЧ___
(підпис) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

Керівник роботи __________________ __ Інна БІТЮК ______
(підпис) (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)

4
АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота магістра містить 121 сторінок, 18 таблиць, 8
рисунків, список використаних джерел з 95 найменувань, 4 додатків.

__«УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД
ПРОДТОВАРІВ» М. ШПОЛА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, ЧЕРКАСЬКА
ОБЛ.)»

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів
потенціалу економічного розвитку підприємства.
Об’єктом дослідження є розвиток потенціалу економічного розвитку
підприємства ПрАТ "Шполянський завод продтоварів".
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження економічного
потенціалу підприємства.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:
дослідити поняття економічного розвитку підприємств, його
типи та механізми забезпечення;
дослідити сутність та види економічного потенціалу підприємства, місце
потенціалу економічного розвитку серед них
дослідити чинники формування потенціалу економічного розвитку
підприємства
навести загальну характеристику підприємства;
проаналізувати основні економічні показники діяльності підприємства;
провести СВОТ - аналіз підприємства;
дослідити удосконалення методів вхідного контролю якості сировини
підприємства;
дослідити удосконалення організації виробництва як елемента
економічного розвитку потенціалу підприємства;
сформувати напрями товарної політики підприємства;
визначити бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємств.
За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо
удосконалення організації виробництва та товарної політики підприємства.
Також було сформовано бар’єри на шляху до економічного розвитку
підприємства.
Одержані результати можуть бути використані при розробці та
формуванні стратегії підприємства ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».

Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра ____________

Підпис здобувача вищої освіти ____________________
Дата ___________________________________________
5
ЗМІСТ

ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ 10
1.1. Поняття економічного розвитку підприємств, його
типи та механізми забезпечення 10
1.2. Сутність та види економічного потенціалу підприємства, місце
потенціалу економічного розвитку серед них 23
1.3 Чинники формування потенціалу економічного розвитку
підприємства 30
Висновки до розділу 1 33
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ПРАТ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» 34
2.1 Характеристика організаційної діяльності підприємства 34
2.2 Оцінка основних економічних показників підприємства 42
2.3 SWOT – аналіз підприємства 54
Висновки до 2 розділу 57
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМІВ УПРАВЛІННЯ
ПОТЕНЦІАЛОМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
ПРАТ «ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ» 60
3.1. Удосконалення методів вхідного контролю якості сировини
підприємства 60
3.2 Удосконалення організації виробництва як елемент економічного
розвитку потенціалу підприємства 66
3.3 Формування напрямів товарної політики підприємства 84
3.4 Бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємств 93
Висновки до 3 розділу 103
6
ВИСНОВКИ 105
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 108
ДОДАТКИ 118

7
ВСТУП

На теперішній час багато підприємств України характеризуються
низькими темпами зростання фінансових результатів їх діяльності, а деяким
суб’єктам господарювання взагалі притаманна тенденція до зменшення їх
доходів та прибутків. Поряд з об’єктивними причинами цього явища, що
обумовлені, зокрема, загальним станом вітчизняної економіки, негативні
тренди фінансових результатів підприємств часто викликані відсутністю у їх
власників та менеджерів належних знань та навичок стосовно оцінювання
потенціалу економічного розвитку підприємств. Складність такого оцінювання
обумовлена, серед іншого, тим, що при цьому необхідно виконувати детальне
аналізування усіх сторін діяльності підприємства з урахуванням впливу
зовнішнього середовища. Тому важливо, щоб оцінювання потенціалу
економічного розвитку підприємства здійснювалося із використанням дієвого
інструментарію та наукового обґрунтованих моделей такого оцінювання. Це,
своєю чергою, потребує систематизації показників, методів та моделей
оцінювання потенціалу економічного розвитку підприємства, встановлення
можливостей їх застосування з урахуванням специфіки діяльності конкретних
підприємств та вибору найбільш ефективних засобів визначення рівня
стратегічних економічних можливостей суб’єктів господарювання.
Питання встановлення закономірностей економічного розвитку як на
макрорівні, так і на рівні окремих підприємств розглядається у працях багатьох
вчених. Особлива увага приділяється проблемі забезпечення інноваційного
розвитку підприємств. Вагомі результати у вирішенні цієї проблеми досягнуто,
зокрема, такими науковцями, як О. Амоша, В. Геєць, А. Завербний, О.
Мельник, О. Мрихіна, В. Найдюк, Н. Подольчак, О. Пирог, А. Турило, Л.
Федулова та ін. Оскільки економічний розвиток підприємств пов'язаний із
зростанням їх економічного потенціалу, оцінювання цього потенціалу є
необхідною умовою пошуку резервів економічного розвитку суб’єктів
господарювання. Інструментарій та моделі формування і оцінювання сукупного
8
економічного потенціалу підприємств та його окремих видів представлено у
багатьох наукових працях, зокрема, у публікаціях таких вчених, як О. Ареф’єва,
І. Алєксєєв, В. Богун, Д. Васильківський, Н. Георгіаді, Ю. Гончаров, А.
Гриньов, М. Денисенко, В. Довбенко, Л. Довгань, І. Должанський, С.
Ілляшенко, С. Іщук, В. Козик, Н. Краснокутська, Є. Крикавський, О. Кузьмін,
О. Мних, Є. Лапін, І. Новаківський, Ю. Погорелов, Н. Сімченко, Н. Станасюк,
Р. Фатхутдінов, Т. Харчук, В. Хворостов, І. Цигилик, Н. Чухрай, М. Шаланов та
ін. Стосовно оцінювання рівня та потенціалу економічного розвитку
підприємств, то підходи до вирішення питання такого оцінювання
представлено, зокрема, у працях таких науковців, як Т. Калінеску, В. Кунцевич,
О. Маслак, Й. Петрович, І. Скворцов, М. Тимощук, Р. Толпежніков, Р. Фещур, І.
Яремко та ін.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження економічного
потенціалу підприємства.
Об’єктом дослідження є розвиток потенціалу економічного розвитку
підприємства ПрАТ "Шполянський завод продтоварів".
Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів
потенціалу економічного розвитку підприємства.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
дослідити поняття економічного розвитку підприємств, його
типи та механізми забезпечення;
дослідити сутність та види економічного потенціалу підприємства, місце
потенціалу економічного розвитку серед них
дослідити чинники формування потенціалу економічного розвитку
підприємства
- навести загальну характеристику підприємства;
- проаналізувати основні економічні показники діяльності підприємства;
- провести СВОТ - аналіз підприємства;
дослідити удосконалення методів вхідного контролю якості сировини
підприємства;
9
дослідити удосконалення організації виробництва як елемента
економічного розвитку потенціалу підприємства;
сформувати напрями товарної політики підприємства;
визначити бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємств.
Інформаційною базою для написання кваліфікаційної роботи магістра є
законодавчі та нормативні документи, навчально-методична література,
фінансова звітність підприємства, узагальнення, які отримані під час
проходження практики.

10
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Поняття економічного розвитку підприємств, його
типи та механізми забезпечення

У процесі функціонування будь-якого підприємства у його внутрішньому
середовищі відбуваються постійні зміни. Ці зміни можуть мати різну природу,
зокрема, бути зворотними у часі (наприклад, процес кругообігу оборотних
коштів підприємства при незмінній їх вартісній величині) та незворотними.
Стосовно незворотних змін на підприємстві, то, насамперед, слід виокремити
два основні їх типи, а саме – зростання (або скорочення) обсягів ресурсів
підприємства та підвищення (або зниження) ефективності їх використання.
При цьому, якщо внаслідок таких змін відбувається збільшення величини
певних економічних результатів діяльності суб’єкта господарювання, то можна
стверджувати про наявність економічного зростання підприємства за
відповідними видами цих результатів [14, 21, 36].
Своєю чергою, одним з головних різновидів економічного зростання
підприємства є його економічний розвиток (Мала Н. Т. та Грабельська О. В.,
2012; Фещур, Р. В. та ін., 2016). У науковій літературі в якості мірила
економічного розвитку суб’єктів господарювання переважно пропонується
застосовувати показники приросту їх фінансових результатів. Проте, при
цьому слід враховувати той факт, що збільшення фінансових результатів
певного підприємства може бути обумовленим і виключно екзогенними
відносно нього чинниками. Інакше кажучи, при здійсненні оцінювання міри
економічного розвитку підприємства за певний проміжок часу важливо
розрізняти поняття розвитку та зростання. Адже економічне зростання
підприємства може відбуватися і без його розвитку, наприклад, внаслідок
збільшення цін на його продукцію завдяки покращенню кон’юнктури на
11
ринках її збуту. Також не можна вважати розвитком збільшення підприємством
випуску продукції в межах наявних розмірів його виробничої потужності.
Необхідність забезпечення економічного розвитку підприємств як умови
їх виживання та успішного функціонування у конкурентному ринковому
середовищі обумовила значний інтерес до проблем економічного розвитку
суб’єктів господарювання. з боку багатьох науковців. При цьому вченими
подаються дещо відмінні трактування сутності понять розвиток та розвиток
підприємства.
Найбільш узагальненим слід визнати тлумачення розвитку як сукупності
поступових змін, які відбуваються у деякому об’єкті, зокрема на підприємстві.
У зв’язку з цим можна ототожнити розвиток із закономірними змінами об’єктів
за умови, що ці зміни мають незворотний характер і здійснюється перехід від
менш розвинених станів об’єктів до більш розвинених їх станів (форм)
(Мочерний С. В., 2006) [8, 64, 72].
Багато науковців, вивчаючи закономірності розвитку, зазначають
наявність якісних змін об’єкта. Зокрема, у цьому контексті розвиток може
тлумачиться як сукупність змін, що призводять до появи нової якості й
зміцнення життєздатності певної системи, підвищення її здатності чинити
належний опір несприятливим умовам зовнішнього середовища (Коротков Є.,
1997). Схоже трактування розвитку підприємств передбачає його ототожнення
з процесом переходу економічно-виробничої системи у новий, якісніший стан
завдяки нагромадженню її кількісного потенціалу, а також зміни її структури й
складу, внаслідок чого підвищується її здатність опиратися негативним
зовнішнім проявам (Забродский В. А. та Кизим Н. А., 2000) [17, 25].
Ще більш деталізоване тлумачення економічного розвитку підприємств
трактує його як незворотні й закономірні кількісно-якісні зміни економічної
системи, які відбуваються внаслідок впливу економічних суперечностей, а
також потреб та інтересів для забезпечення оптимального та найбільш
ефективного функціонування підприємства (Черненький В. П., 2010) [78].
Одним з найбільш лаконічних і вичерпних визначень поняття
12
економічного розвитку підприємства є таке: це процес поступових і
незворотних змін у внутрішньому середовищі підприємства, який призводить
до зростання фінансово-економічних результатів його діяльності (Новіков Д.
А. та Іващенко А. А., 2006) [54, 62].
Як вже зазначалося вище, важливе значення для економічної теорії та
практики господарської діяльності має розмежування таких понять, як
економічне зростання підприємства та її економічний розвиток. Для цього слід
враховувати чинники, які зумовлюють відповідні процеси. Дійсно,
економічний розвиток суб’єкта господарювання відбувається внаслідок змін
його внутрішнього середовища, тоді як економічне зростання може
відбуватися також і за рахунок зовнішніх факторів. Якщо діятимуть лише
виключно зовнішні фактори, то тоді доходи і прибутки підприємства
зростатимуть, але його розвитку не відбуватиметься, оскільки внутрішні зміни
будуть відсутніми. Отже, поняття економічного зростання є більш широким у
порівнянні із поняттям економічного розвитку підприємства.
Загалом, можна виділити такі головні особливості економічного розвитку
підприємства: по-перше, цей розвиток являє собою ті зміни, що мають
внутрішню природу, інакше кажучи, їх джерело знаходиться у середині
підприємства; по- друге, щодо зовнішнього прояву розвитку підприємства, то
ним є збільшення результатів його діяльності (передусім, отримуваних доходів
й прибутків); по- третє, економічний розвиток безпосередньо пов'язаний із
ростом економічного потенціалу підприємства (зокрема, зі зростанням обсягів
економічних ресурсів, покращанням їх якості та підвищенням спроможностей
ефективно використовувати ці ресурси).
Таким чином, головною ознакою економічного розвитку будь-якого
підприємства є зростання величини його потенціалу внаслідок певних стійких
змін у його внутрішньому середовищі. Проте, економічний розвиток
підприємств відображається не лише у зростанні їх економічних можливостей,
але й в їх реалізації. Така реалізація відображається у покращенні певних
функціональних властивостей підприємства (прибутковості, стійкості,
13
інвестиційної привабливості тощо), які, на відміну від внутрішніх властивостей
суб’єкта господарювання (наявних обсягів ресурсів, їх взаємного розміщення,
їх споживчих властивостей тощо), відображаються у його взаємовідносинах із
зовнішнім середовищем. Враховуючи це, під економічним розвитком
підприємства доцільно розуміти стійкі зміни внутрішніх властивостей суб’єкта
господарювання, що зумовлюють такі зміни його функціональних
властивостей, внаслідок яких відбувається зростання економічного потенціалу
підприємства з подальшою реалізацією додатково набутих підприємством його
економічних можливостей.
Потрібно відзначити наявність в економічний літературі різних способів
групування типів розвитку підприємств. Зокрема, науковці виокремлюють три
головні напрямки розвитку підприємств, а саме: зростання масштабів
споживання ресурсів (кількісний аспект), зміни у складі елементів
внутрішнього середовища (структурний аспект) та зрушення у якісних
характеристиках цих елементів (якісний аспект) (Афанасьєв Н. В., Рогожин В.
Д. та Рудика В. І., 2001). Також науковцями виділяються два видові прояви
економічного розвитку господарюючого суб’єкта: екстенсивний (тобто
кількісний) та інтенсивний (тобто якісний) (Богатирьов І. О., 2004) [2, 16, 75,
77].
Узагальнюючи існуючі у науковій економічній літературі способи
групування типів економічного розвитку, можна виділити такі його головні
типи (табл. 1.1):
1) за динамікою змін, що відбуваються в соціально-економічній
системі певного підприємства:
- революційний тип, який відображається у вигляді
стрибкоподібного переходу від одного стану до іншого;
- еволюційний тип, що характеризується відповідними
поступовими якісними та (або) кількісними змінами;
2) за характером змін, що відбуваються:
- інтенсивний тип, зумовлений виключно покращенням
14
якості й підвищенням ефективності використовуваних ресурсів
(технологій);
- екстенсивний тип, зумовлений зростанням використовуваних
ресурсів:
- комбінований, обумовлений спільним впливом перелічених вище
чинників;
3) за предметом:
- організаційний тип – відбувається зміна організаційної структури, а
також використовуваних методів організації виробництва й праці;
Таблиця 1.1 - Типи економічного розвитку
Ознака групування Типи економічного розвитку
1. За динамікою тих змін, що відбуваються у 1.1. Революційний
соціально-економічній системі 1.2. Еволюційний
підприємства
2. За характером змін 2.1. Інтенсивний
2.2. Екстенсивний
2.3. Комбінований
3. За предметом розвитку 3.1. Організаційний
3.2. Технічний
3.3. Технологічний
3.4. Соціальний
3.5. Людський
3.6. Господарський
3.7. Продуктовий
4. За природою критеріїв розвитку 4.1. Абсолютний
4.2. Відносний
5. Залежно від дій суб’єкта розвитку 5.1. Прожективний
5.2. Непрожективний
6. Залежно від рівня прогнозованості 6.1. Прогнозований
результатів 6.2. Непрогнозований
розвитку
7. За масштабом змін 7.1. Однопроектний
7.2. Односферний
7.3. Багатосферний
7.4. Всеохоплюючий
8. Залежно від типу тренду 8.1. Лінійний
8.2. Нелінійний
9. Залежно від корпоративної стратегії 9.1. Адаптивний
9.2. Реактивний
9.3. Випереджувальний
*Джерело: узагальнено на підставі аналізування літературних джерел [3, 16, 34, 51, 66,
68, 70, 74]

15
- технічний тип – відбувається зміна використовуваного обладнання
(повна заміна або модернізація чи ремонт);
- технологічний тип – відбувається зміна використовуваних
технологій виготовлення продукції;
- соціальний тип – відбувається зміна умов праці, засобів її мотивації
тощо;
- людський тип – відбувається підвищення кваліфікації та
покращання здоров’я працівників;
- господарський тип – відбувається зміна методів та загальних і
спеціальних функцій організації управління;
- продуктовий тип – відбувається зміна споживчих властивостей
продукції фірми;
4) за природою критеріїв:
- абсолютний тип – відбувається зростання абсолютних значень
результатів діяльності;
- відносний тип – відбувається зростання відносних показників,
зокрема прибутковості;
5) залежно від дій суб’єкта:
- прожективний тип – передбачає встановлення чіткої цілі й плану її
подальшого досягнення;
- непрожективний тип – не передбачає заздалегідь встановленого
плану певних дій на підприємстві;
6) залежно від рівня прогнозованості:
- прогнозований тип, результати якого можливо передбачити
із припустимою точністю;
- непрогнозований тип, результати якого неможливо передбачити
із припустимою точніст;
7) За масштабом змін:
- однопроектний тип – відбувається завдяки реалізації окремого
проекту розвитку;
16
- односферний тип – відбувається за певним напрямом діяльності
фірми;
- багатосферний тип – відбувається одночасно за кількома
напрямками;
- всеохоплюючий тип – відбувається одночасно за
усіма напрямами діяльності;
8) залежно від типу тренду:
- лінійний тип, за якого результати лінійно змінюються у часі;
- нелінійний тип, за якого результати змінюються у часі нелінійно;
9) залежно від обраної корпоративної стратегії:
- адаптивний тип – відбувається шляхом пристосування до
внутрішнього й зовнішнього середовища;
- реактивний тип – відбувається шляхом реагування на зміни в
середовищі і, зокрема, на дії конкурентів фірми;
- випереджувальний тип – відбувається, коли фірма реалізує заходи,
зокрема стосовно впровадження певних нововведень, які дозволять їй
отримати певні конкурентні переваги і увійти в подальшому до групи лідерів.
Крім того, науковцями застосовується поняття стійкого розвитку
підприємства, за якого відбувається поступове та неперервне нарощування
економічного потенціалу підприємства та фінансових результатів його
діяльності протягом тривалого періоду (Козик В. В. та ін., 2017) [54, 61, 68].
Не дивлячись на існування у літературі значної кількості різних способів
групування типів економічного розвитку підприємств, у контексті вирішення
проблеми оцінювання потенціалу цього розвитку постає необхідність у
виокремленні типів економічного розвитку суб’єктів господарювання за його
джерелами. Відповідне групування представлено на рис. 1.1.
Як випливає з рис. 1.1, можна представити достатньо обмежену кількість
типів економічного розвитку підприємств за його джерелами. При цьому у
наведеному групуванні вирішальну роль відіграє виокремлення екстенсивного,

17

Рис. 1.1. Групування видів економічного розвитку підприємств
*Джерело: узагальнено на основі [7, 9, 13, 24, 55, 71, 85]
18
інтенсивного та екстенсивно-інтенсивного типу розвитку. Своєю чергою,
екстенсивний тип розвитку поділяється на підвиди залежно від того, обсяги
яких видів ресурсів підприємства нарощуються. Щодо інтенсивного типу
розвитку, то можна виділити два його головні підвиди – продуктовий та
витратозберігаючий.
Другий підвид економічного розвитку підприємства відображається у
зниженні питомих витрат на виготовлення продукції.
Необхідно відзначити, що інтенсивний тип економічного розвитку
підприємства часто обумовлений впровадженням на підприємстві
різноманітних інновацій. Проте, не завжди економічний розвиток підприємства
має інноваційну природу. Наприклад, заміна фізично зношених основних
засобів на такі ж самі, але нові засоби праці не має інноваційного характеру,
однак, призводить до збільшення величини фінансових результатів діяльності
підприємства. Так само, зміна асортименту продукції підприємства може
зумовити суттєве збільшення його прибутку навіть у випадку, коли види
продукції, що додатково залучаються у виробничу програму суб’єкта
господарювання, не є інноваційними.
Серед типів економічного розвитку підприємств важливо відмітити
одномоментний розвиток, за якого зміни відбуваються протягом досить
короткого проміжку часу. Одним з головних джерел цього типу розвитку є
інформація, яка поступає в управлінську підсистему підприємства і стосується
можливостей покращання її функціонування, передусім, завдяки
вдосконаленню певних управлінських компетенцій. Ця інформація може
надходити, зокрема, від особи (осіб), які провадять оцінку потенціалу
економічного розвитку підприємства. В останньому випадку одномоментний
розвиток підприємства буде одночасно розвитком, здійснення якого передбачає
участь оцінювача потенціалу економічного розвитку суб’єкта господарювання
(див. рис. 1.1) [7, 9, 13, 24, 55, 71, 85].
Визначаючи сутність організаційного механізму підприємства, не можна
також не звернути увагу на такі його особливості:
19
- по-перше, основною складовою більшості інформаційних
потоків, що функціонують всередині підприємства, є певні управлінські
рішення, подані, зокрема, у вигляді планових завдань, а також звіти про їх
виконання;
- по-друге, враховуючи те, що підприємство є відкритою
організаційною системою, при описі його організаційного механізму потрібно
розглядати не лише інформаційні потоки, які функціонують усередині
підприємства, але й між ним та його зовнішнім середовищем;
- по-третє, окрім загального організаційного механізму
підприємства потрібно виокремлювати також і його часткові організаційні
механізми, що описують рух інформації в окремих відносно автономних
частинах загальної організаційної структури управління підприємством, що
виконують певні відокремлені функції. Зокрема, складовою загальної
організаційної структури підприємства може і повинна виступати організаційна
структура управління його економічним розвитком;
- по-четверте, часткові організаційні механізми підприємства
можуть мати низку різновидів, що відповідають певним відносно
відокремленим функціям, цілям та завданням управління. За таких умов, можна
вважати, що існує загальний механізм забезпечення економічного розвитку
підприємства (який, своєю чергою, є частковим різновидом його загального
організаційного механізму), який при цьому містить декілька складових –
часткових механізмів, що відповідають, наприклад, за реалізацію кожного
напряму економічного розвитку господарюючого суб’єкта [3, 11, 19].
Враховуючи викладене вище, можна запропонувати таке тлумачення
терміну «механізм забезпечення економічного розвитку підприємства»: це
повна впорядкована сукупність взаємозв’язків між елементами організаційної
структури управління економічним розвитком підприємства та між цими
елементами та його зовнішнім середовищем, що здійснюються у вигляді
інформаційних потоків, а також характеристика цих взаємозв’язків (стосовно їх
змісту і способів розповсюдження) та процедур їх генерування, які базуються
20
на праксеологічних закономірностях прийняття господарських рішень.
Необхідно відзначити також існування різних типів механізмів
забезпечення економічного розвитку підприємств. Зокрема, можна виокремити
дві групи видів таких механізмів за кількістю критеріальних показників, які
характеризують цілі функціонування цих механізмів: монокритеріальні (у
випадку, якщо певний механізм передбачає досягнення лише однієї цілі) та
полікритеріальні (у випадку, якщо таких цілей є декілька).
Окрім цього, механізми забезпечення економічного розвитку підприємств
можна поділити на такі групи:
за сутністю алгоритмів вироблення господарських рішень, які
застосовуються: із застосуванням оптимізаційних алгоритмів вироблення
господарських рішень. Інакше кажучи, процедура вироблення таких рішень, яка
застосовується при використанні цих механізмів, є повною мірою
формалізованою та гарантує, у принципі, прийняття найкращих рішень (з
урахуванням міри точності вихідних даних, що закладаються у відповідний
алгоритм);
із застосуванням евристичних алгоритмів вироблення господарських
рішень. Такі алгоритми базуються на наближених способах проведення
розрахунків, що нерідко спираються на досвід та інтуїцію розробників цих
алгоритмів, та не гарантують отримання оптимальних рішень, однак такі
рішення часто є достатньо наближеними до оптимальних;
за кількістю разів застосування: багаторазові, тобто механізми такого
типу можуть бути багато разів застосовуваними на підприємстві без проведення
суттєвих коригувань їх змісту. Як правило, багаторазові механізми базуються
на застосуванні сталої системи рекурентних співвідношень, що пов’язують
параметри стану підприємства у кожному попередньому періоді із
відповідними параметрами його стану у наступному періоді;
одноразові. Такі механізми створюються для впровадження конкретного
достатньо масштабного для певного підприємства заходу з досягнення певної
мети його діяльності, але після реалізації цього заходу припиняють своє
21
функціонування. Прикладом одноразового типу механізмів забезпечення
економічного розвитку підприємства може бути механізм оновлення його
основних засобів у випадку, коли потреба в такому оновленні постає нечасто і
одночасно для значної кількості елементів основних фондів;
за можливістю поширення на інші підприємства: універсальні, які можуть
бути без суттєвих коригувань розповсюджені між підприємствами будь-якої
галузі економіки;
типові, які можуть бути без принципових коригувань розповсюджені на
інші підприємства, але лише в межах певної галузі економіки. Отже, типові
механізми забезпечення економічного розвитку підприємств враховують їх
галузеву специфіку;
нетипові, які не можуть бути без принципових коригувань розповсюджені
на інші підприємства в межах певної галузі економіки. Таким чином, нетипові
механізми забезпечення економічного розвитку підприємств враховують якісь
властиві лише їм специфічні ознаки;
за можливістю коригування раніше прийнятих господарських рішень: ті,
що передбачають можливість коригування раніше прийнятих рішень. Як
правило, такі механізми базуються на дієвих процедурах моніторингу
результатів реалізації ухвалених рішень та на існуванні усталених зворотних
зв’язків між суб’єктами та об’єктами господарської діяльності;
ті, що не передбачають можливість коригування раніше прийнятих
рішень.
Узагальнення наведених вище підходів до групування видів механізмів
забезпечення економічного розвитку підприємств дозволяє навести загальну
схему типології видів таких механізмів, яку подано у табл. 1.2 [12, 14, 38, 54,
60, 88].
Використання запропонованої послідовності функціонування загального
механізму забезпечення економічного розвитку підприємств, яку наведено на
рис. 1.2, у практиці їх діяльності дозволить провести упорядкування
господарських процесів, що відбуваються на цих підприємствах, у просторі та
22
часі, а також підвищити ступінь обґрунтованості господарських рішень, що
ухвалюються.
Таблиця 1.2 - Групування видів механізмів забезпечення економічного
розвитку підприємств
Ознаки групування Види механізмів забезпечення економічного розвитку
підприємств
За кількістю критеріальних Монокритеріальні
показників Полікритеріальні
За тривалістю використання Короткострокові
Довгострокові
За охопленням вирішуваних Загальні
завдань Часткові
у тому числі спрямовані:
- на зниження собівартості продукції підприємства
- на збільшення обсягів виробництва
- на покращення співвідношення між ціною та собівартістю
продукції
- на покращення співвідношення між ризиком та
дохідністю
(прибутковістю) діяльності підприємства
За обсягом застосовуваних Полінструментальні
засобів досягнення Моноінструментальні
поставлених завдань у тому числі ті, що передбачають досягнення завдань за
рахунок:
- оновлення основних засобів підприємства
- впровадження передових технологій
- розширення випуску традиційної продукції
- розроблення та виготовлення інноваційної продукції
За сутністю алгоритмів Із застосуванням оптимізаційних алгоритмів вироблення
вироблення господарських господарських рішень
рішень, які застосовуються Із застосуванням евристичних алгоритмів вироблення
господарських рішень
За кількістю разів Багаторазові
застосування Одноразові
За можливістю поширення Універсальні
на інші підприємства Типові
Нетипові
За можливістю коригування Ті, що передбачають можливість коригування раніше
раніше прийнятих прийнятих господарських рішень
господарських рішень Ті, що не передбачають можливість коригування раніше
прийнятих господарських рішень
*Джерело: узагальнено на підставі аналізування літературних джерел
[12, 14, 38, 54, 60, 80, 88, 90]

Як випливає з цього рисунку, важливою складовою механізму
23
забезпечення економічного розвитку підприємств є з’ясування
закономірностей, які існують між цільовими показниками та керованими
показниками. Своєю чергою, як цільові, так і керовані показники відображають
певні властивості підприємства загалом або його окремих підсистем та
ресурсів. У зв’язку з цим, забезпечення економічного розвитку підприємства
потребує, серед іншого, виділення таких властивостей та встановлення
взаємозалежностей між ними [4, 22, 33]. Це дає можливість визначити
найважливіші властивості, які потребують змін, та величину таких змін.

1.2. Сутність та види економічного потенціалу підприємства,
місце потенціалу економічного розвитку серед них

Управління будь-яким об’єктом потребує володіння актуальною,
повною та точною інформацією про те, на що цей об’єкт здатен у процесі
свого функціонування. Як правило, кожен об’єкт управління
характеризується не одним, а низкою різновидів його можливостей, кожен з
яких може бути певним чином виміряним. Важливо, щоб при плануванні
функціонування об’єкта управління встановлені планові завдання
відповідали його можливостям, оскільки в іншому випадку ці завдання
виконано не буде. Це стосується планування діяльності як окремого
працівника, так і групи працівників та підприємства загалом. Вирішення
завдання встановлення здатностей певного об’єкта управління до виконання
ним тих чи інших функцій здійснюється у процесі оцінювання його
потенціалу.
З викладеного випливає, що інформація про потенціал об’єкта
управління цікавить, передусім, суб’єкта такого управління. Проте,
необхідно відзначити, що оцінювання потенціалу об’єкта може бути
важливим і для інших суб’єктів, інтереси яких тим чи іншим чином
стосуються цього об’єкта. Зокрема, стосовно підприємства, то такими
суб’єктами виступають покупці його продукції, постачальники матеріалів,
24
банківські установи, конкуренти, податкові та інші контролюючі органи
тощо. Кожного з цих суб’єктів зовнішнього середовища підприємства, як
правило, цікавлять лише окремі його здатності, реалізація яких може
безпосередньо або опосередковано впливати на економічні, соціальні або
інші результати діяльності відповідних суб’єктів.
Зокрема, постачальників матеріалів цікавлять можливості підприємства
купувати їх певні обсяги у номенклатурному та асортиментному розрізах і
своєчасно та у повному розмірі розраховуватися за придбані матеріали. Щодо
покупців продукції, то їх інтерес викликає інформація про можливі обсяги
збуту підприємством різних видів своєї продукції, а також про ціну та споживчі
характеристики цієї продукції. Стосовно конкурентів, то їх цікавить, передусім,
здатність підприємства змінювати обсяги збуту своєї продукції, її ціну та якість
(Арєнков І. А., 2011, с. 42) [3, c. 42].
Серед користувачів інформації про певні складові потенціалу
підприємства слід відзначити також і органи державної влади. Насамперед, це
стосується податкових органів та органів фондів загальнообов’язкового
державного соціального страхування, для яких найбільший інтерес становить
здатність підприємства сплачувати відповідно різні види податків та страхових
внесків. Щодо інших контролюючих органів, для яких важливою є інформація
про певні складники потенціалу підприємства, то до них слід, передовсім,
віднести органи екологічного нагляду, яких цікавить здатність підприємства
впливати (негативно або позитивно) на його навколишнє природне середовище.
Однак, за будь-яких умов основними споживачами інформації про рівень
потенціалу підприємства є особи, які здійснюють процес управління ним та
обґрунтовують відповідні управлінські рішення, а саме – власники, менеджери
та фахівці підприємства. При цьому з точки зору власників підприємства
найбільший інтерес становить його здатність генерувати чистий прибуток та
дивіденди, тоді як для менеджерів та фахівців головною є інформація про
можливості підприємства здійснювати виробництво та збут продукції у розрізі
її номенклатури та асортименту [4, 6, 20].
25

Рис. 1.2. Механізм забезпечення економічного розвитку підприємств
*Джерело: узагальнено на основі [4, 6, 20, 36, 49, 53, 61]

Зрештою, інформація про потенціал підприємств цікавить і ті органи
26
державної влади, зокрема міністерства та відомства, які здійснюють державну
регуляторну політику у сфері економіки. Для цих органів важливо знати
можливості суб’єктів господарювання щодо отримання ними доходів та
прибутків, утворення ними доданої вартості, створення робочих місць,
експорту ними продукції тощо.
Також серед можливих споживачів інформації про економічні здатності
підприємства слід вказати його можливих покупців. Для них інформація про
потенціал суб’єкта господарювання виступатиме у найбільш узагальненому
вигляді – як припустима ціна придбання підприємства, що у цьому випадку
розглядатиметься як цілісний майновий комплекс [36, 46, 50, 61].
Таким чином, можна констатувати наявність значної кількості осіб,
зацікавлених в інформації про потенціал підприємства, та, відповідно, значної
кількості випадків, за яких постає потреба в оцінюванні цього потенціалу (табл.
1.3).
Таблиця 1.3 Випадки, за яких виникає необхідність в інформації про
потенціал підприємств, споживачі цієї інформації та відповідні різновиди
потенціалу
Випадки, за яких виникає Споживачі інформації про Приклади відповідних
необхідність в інформації про потенціал підприємств різновидів потенціалу
потенціал підприємств підприємств
1 2 3
Управління виробництвом та Менеджери та фахівці Виробничий, збутовий,
збутом продукції підприємств маркетинговий
Управління фінансовими Власники та менеджери Потенціал отримання
результатами діяльності підприємств фінансових результатів
підприємства (доходів, прибутків,
дивідендів тощо)
Управління розвитком Власники та менеджери Інвестиційний, фінансовий,
підприємства підприємств інноваційний
Оцінювання потреби Постачальники матеріалів Потенціал потреби у матеріалах
підприємства у матеріальних
ресурсах

27
Продовження таблиці 1.3
Оцінювання потреби Постачальники технічних Потенціал потреби у технічних
підприємства у технічних ресурсів, лізингові компанії ресурсах
ресурсах
Оцінювання потреби Постачальники людських Потенціал потреби у людських
підприємства у людських ресурсів ресурсах
ресурсах
Оцінювання потреби Кредитні установи Позичковий
підприємства у кредитних
ресурсах
Оцінювання потреби Страхові компанії Потенціал потреби у страхових
підприємства у страхових послугах
послугах
Оцінювання можливостей Споживачі продукції Збутовий потенціал, потенціал
підприємства здійснювати підприємства та його регулювання цін, потенціал
збут продукції, регулювати конкуренти зміни якості продукції
рівень цін на неї та змінювати
її якість
Оцінювання вартості Покупці підприємства Потенціал продажу
підприємства підприємства
Оцінювання Власники Потенціал потреби
доцільності вкладення підприємства, підприємства у
інвестицій у сторонні інвестори інвестиціях
підприємство
Оцінювання здатності Податкові органи Податковий
підприємства
сплачувати
податки
Оцінювання здатності Органи Потенціал сплати внесків
підприємства загальнообов’язкового на обов’язкове державне
сплачувати внески на державного соціального соціальне страхування
обов’язкове державне страхування
соціальне
страхування
Оцінювання здатності Органи екологічного Екологічний
підприємства впливати нагляду
на зовнішнє природне
середовище
Оцінювання теперішнього Органи державного Податковий, експортний,
та майбутнього впливу регулювання потенціал отримання
підприємства на економіки фінансових результатів,
економіку країни (регіону) потенціал генерування
доданої вартості,
потенціал створення
робочих місць
*Джерело: складено автором на основі [12, 43, 47, 52]

Як випливає з даних, представлених вище у табл. 1.3, відповідно до
28
завдань, для вирішення яких постає потреба в оцінювання потенціалу
підприємства, існує доволі багато різновидів цього потенціалу. Проте, перед
тим як систематизувати ці різновиди, виникає необхідність визначення сутності
потенціалу суб’єкта господарювання [43, 47, 54].
Потенціал будь-якого об’єкта можна тлумачити як сукупність його
зовнішніх функціональних властивостей, які цей об’єкт проявляє або може
проявляти за певного стану середовища, у якому він знаходиться. Відповідно,
оцінювання потенціалу об’єкта повинно ґрунтуватися на виокремленні та
визначенні міри його зовнішніх властивостей з урахуванням середовища, в
якому знаходиться цей об’єкт. Ці міркування можна розповсюдити і на випадок
підприємства. Тоді можна вказати і головний недолік ресурсної концепції
визначення сутності поняття «потенціал підприємства». Цей недолік полягає у
тому, що згідно цієї концепції потенціал підприємства трактується як
сукупність не функціональних, а внутрішніх (конструктивних) його
властивостей. Однак, хоча функціональні властивості і є похідними від
конструктивних, встановити залежність між ними на теперішньому етапі
розвитку науки для більшості випадків є неможливим. Для прикладу, не
дивлячись на певні успіхи біології мозку, нейропсихології, нейроекономіки та
інших наукових дисциплін (Балацкий Є. В., 2012), на теперішній час не існує
моделі, яка б встановлювала залежність інтелектуальних здібностей людини від
будови її мозку. Разом з тим, суб’єкта, що оцінює потенціал певного об’єкта,
цікавлять саме функціональні його властивості (рис. 1.3) [7, 15, 17]. Якщо певні
функції об’єкт виконувати може, то це означає, що відповідний потенціал у
нього є. При цьому, окрім існуючих зовнішніх обмежень на виконання
об’єктом певних функцій, у процесі оцінювання його потенціалу щодо такого
виконання суб’єкт оцінки може висувати і певні додаткові умови. Для
прикладу, при оцінюванні збутового потенціалу підприємства можна поставити
запитання «чи здатне підприємство за певний проміжок часу за певних
параметрів зовнішнього середовища продати певну кількість кожного
різновиду його продукції?». Однак, це запитання можна деталізувати,
29
наприклад, таким чином: «чи здатне підприємство за певний проміжок часу за
певних параметрів зовнішнього середовища продати певну кількість кожного
різновиду його продукції з прибутковістю не нижче 10% ?».
Рис. 1.3 Механізм оцінювання потенціалу підприємства за заданим рівнем
певної функціональної властивості
*Джерело: складено автором на основі [2, 23, 37, 39]

Отже, в даному випадку оцінювач збутового потенціалу сам висуває
додаткову умову, яка накладається на цей потенціал. З іншого боку, визначення
загального потенціалу об’єкта доцільно позбавити суб’єктивних аспектів, тому
включення у це визначення певної цілі його функціонування видається
недоцільним, адже для різних оцінювачів потенціалу такі цілі та їх кількісний
рівень можуть відрізнятися. Разом з тим, врахування тих чи інших
30
функціональних властивостей підприємства доцільно здійснювати у процесі
класифікації видів його потенціалу [2, 23, 37, 39].

1.3 Чинники формування потенціалу економічного розвитку
підприємства

Розгляд особливостей формування потенціалу економічного розвитку
підприємств надав можливість визначити основні чинники, які обумовлюють
процес такого формування, а також встановити взаємозв’язки між цими
чинниками. Зокрема, згідно з наведеної на рис. 1.4 піраміди чинників
формування потенціалу економічного розвитку підприємства, базовими
факторами, які визначають величину цього потенціалу є управлінські
компетенції, програмне забезпечення та бази даних, необхідні для розроблення,
ухвалення та впровадження управлінських рішень на підприємстві.
Критеріальна функціональна
властивість підприємства
Часткові функціональні властивості
підприємства
Функціональні властивості ресурсів та підсистем
підприємства
Конструктивні властивості ресурсів підприємства, їх
взаємне розміщення та взаємодія
Параметри, що характеризують операції з управління ресурсами
підприємства
Управлінські компетенції, програмне забезпечення та бази даних,
необхідні для розроблення, ухвалення та впровадження управлінських
рішень на підприємстві
Рис. 1.4 Піраміда чинників формування потенціалу економічного
розвитку підприємства
*Джерело: складено автором на основі [11, 17, 23, 44]

Своєю чергою, кожна група факторів, які знаходяться на відповідному
31
щаблі представленої піраміди справляє вплив на чинники, які перебувають на
більш високому щаблі. У кінцевому рахунку таким чином формується величина
критеріальної функціонально властивості підприємства, яка безпосередньо
характеризує потенціал економічного розвитку суб’єкта господарювання.

Рис. 1.5 Механізм формування потенціалу економічного розвитку
підприємства
*Джерело: узагальнено на підставі аналізування літературних джерел
[45, 63, 75, 78, 82, 84, 92]

Отже, рушійною силою формування потенціалу економічного розвитку
підприємств є вдосконалення інформаційного забезпечення управлінської
діяльності на них. Таке удосконалення може відбуватися такими головними
32
шляхами (рис. 1.5): шляхом надання інформації про можливі альтернативи
господарських рішень, що ухвалюються або ухвалюватимуться на
підприємстві; шляхом надання інформації про одноразові зміни, які доцільно
здійснити підприємству (наприклад, зміни в організаційній структурі
управління ним) та шляхом надання інформації про можливості вдосконалення
управлінських компетенцій (зокрема, вдосконалення компетенцій з планування
обсягів ресурсного забезпечення господарської діяльності) [24, 36, 48, 59].
Отримання обґрунтованої оцінки потенціалу економічного розвитку
суб’єктів господарювання потребує попереднього розроблення теоретико-
методичних засад формування і оцінювання цього потенціалу, зокрема,
встановлення основних принципів такого оцінювання, виділення головних
складників потенціалу економічного розвитку, вибір індикаторів їх оцінювання,
встановлення впливу цих індикаторів на узагальнюючі показники визначення
потенціалу економічного розвитку підприємств тощо. Таким чином, реалізація
процесу оцінювання величини потенціалу економічного розвитку підприємств
вимагає вирішення низки різноманітних завдань, розв’язання яких потребує
застосування широкого арсеналу методів проведення наукових досліджень [9,
65, 73, 78].
Загалом, не заперечуючи важливості ресурсного забезпечення для
досягнення цілей діяльності підприємства, слід зауважити, що, окрім ресурсів,
у процесі формування економічного потенціалу підприємства потрібно
приймати до уваги також і такі обставини як: здатність менеджерів
підприємства ефективно управляти наявними ресурсами, рівень раціональності
існуючих пропорцій між обсягами ресурсів, можливість нарощування цих
обсягів, а також ступінь сприятливості для підприємства кон’юнктури на
ринках його продукції та ресурсів.

33
Висновки до розділу 1

Головною ознакою економічного розвитку будь-якого підприємства є
зростання величини його потенціалу внаслідок певних стійких змін у його
внутрішньому середовищі. Проте, економічний розвиток підприємств
відображається не лише у зростанні їх економічних можливостей, але й в їх
реалізації. Така реалізація відображається у покращенні певних
функціональних властивостей підприємства (прибутковості, стійкості,
інвестиційної привабливості тощо), які, на відміну від внутрішніх властивостей
суб’єкта господарювання (наявних обсягів ресурсів, їх взаємного розміщення,
їх споживчих властивостей тощо), відображаються у його взаємовідносинах із
зовнішнім середовищем.
Враховуючи це, під економічним розвитком підприємства доцільно
розуміти стійкі зміни внутрішніх властивостей суб’єкта господарювання, що
зумовлюють такі зміни його функціональних властивостей, внаслідок яких
відбувається зростання економічного потенціалу підприємства з подальшою
реалізацією додатково набутих підприємством його економічних можливостей.
У роботі було проаналізовано існуючі у науковій літературі підходи до
групування типів економічного розвитку підприємств та доповнено наявні
способи групування такими: за швидкістю змін; за необхідністю позбуватися у
процесі розвитку частини внутрішніх властивостей підприємства; за способом
інтенсифікації діяльності підприємства. Показано, що одномоментний
економічний розвиток підприємства відбувається переважно завдяки
покращенню інформаційного забезпечення управлінської діяльності.

34
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ
«ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»

2.1 Характеристика організаційної діяльності підприємства

Об’єктом дослідження даної роботи є Приватне акціонерне товариство
«Шполянський завод продтоварів» торгової марки «Жайвір» - приватне
акціонерне товариство, що засноване на добровільних засадах громадянами
України шляхом об’єднання їх коштів та часток в майні приватизованого
підприємства.
У своїй діяльності підприємство керується законами України «Про
підприємства в Україні», «Про підприємництво», іншими нормативними
актами, Статутом Фонду.
Приватне акціонерне товариство «Шполянський завод продтоварів» -
провідне Підприємство з переробки сільськогосподарської сировини та випуску
продуктів харчування на Черкащині.
Свою історію Підприємство розпочало 1944 року під назвою
«Шполянський державний млин». Понад 30 років тривав період становлення -
Підприємство росло, змінювало назви, об'єднувалося, і 1978 року остаточно
сформувалося під назвою «Шполянський завод продтоварів». В 1994 році,
у відповідності до нових ринкових перетворень, трудовий колектив
приватизував завод.
Серед результатів діяльності Підприємства за останні роки слід
відзначити формування міцної матеріально-технічної бази, проведену
реконструкцію і будівництво нових виробничих цехів, зокрема
харчоконцентратного, ковбасного, кондитерського, борошномельного,
круп`яного, олійножирового та виробництва соняшникової маси. Нині в десяти
цехах виробляється понад 150 видів продукції.
35
У своїй роботі спеціалісти орієнтуються на розширення та реконструкцію
діючих виробництв, технічне переоснащення та модернізацію застарілого
обладнання, введення в дію нових технологій та розширення асортименту.
Значна увага приділяється якості та конкурентоспроможності продукції.
Вона здебільшого виготовляється з місцевої сировини. Спеціалісти
Підприємства дбають про розробку нових видів продукції.
Підприємство має підсобне господарство, яке нещодавно змінило свій
статус і тепер називається дочірнє підприємство «ОтАВа». Воно надає
допомогу сільськогосподарським виробникам у проведенні весняно-польових
робіт, таким чином забезпечуючи собі сировинну базу, оскільки однією із
складових постачання виробництва є давальницька сировина.
Готова продукція реалізується через мережу фірмових магазинів та
магазинів оптового продажу в м. Шпола, дилерів в обласних центрах, а також
через фірми та підприємців в різних містах України.
Стабільний режим роботи акціонерного товариства дає змогу вчасно
виплачувати працівникам заробітну плату, сплачувати податки до бюджету.
Значна увага приділяється соціальним аспектам розвитку підприємства,
зокрема навчанню і підвищенню кваліфікації перспективної молоді
і спеціалістів, наданню матеріальної допомоги пенсіонерам, ветеранам війни
і праці, підшефній школі, дитсадку та дитячому табору відпочинку.
Трудовий колектив, який сьогодні налічує понад 300 осіб, має свої
традиції. Так, уже протягом 18 років тут щорічно проводять традиційні
вогники, організовують екскурсії до різних міст України, а на свята
запрошують художні колективи та артистів.
На підприємстві створено умови для високопродуктивної праці —
працює їдальня, де відпускають страви за пільговими цінами, забудовано
вулицю із зручними котеджами для працівників заводу.
Багаторічний досвід роботи, уміння знаходити спільну мову з людьми,
професіоналізм, цілеспрямованість і вболівання за справу допомагають
36
керівникам акціонерного товариства з честю виходити із складної економічної
ситуації сьогодення.
За сумлінну працю Підприємство відзначено рядом почесних відзнак.
Зокрема, за збереження та розвиток інтелектуально-кадрового потенціалу
Підприємства в період перехідної економіки завод удостоєно міжнародної
нагороди «ЕРТСМЕЙКЕР» (1998 рік). Таку ж нагороду Підприємству вручено
й 2000 року — за динамку і прогрес економічного розвитку в умовах
посткризової економіки.
А 2006 року рішенням міжнародного відкритого Рейтингу популярності
та якості товарів і послуг «Золота фортуна» підприємство відзначено
дипломом - за розширення асортименту високоякісної продукції.
Торгову марку «Жайвір» було засновано у 2001 році з ініціативи
керівництва підприємства, яке усвідомило важливість позиціонування власної
продукції, створення відповідного образу і ідеї високої якості, яка асоціюється
з екологічно чистою сільськогосподарською Шполянщиною, що знаходиться
в самому Центрі України. Розробники торгової марки «Жайвір» особливу увагу
приділяють формуванню лояльності споживачів, як запоруці зростання
кінцевого попиту і, як наслідок, — збільшення обсягів реалізації продукції. Про
якість продукції можуть свідчити нагороди отримані ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» та зростаюча кількість дилерів підприємства.
Цілі створення торгової марки «Жайвір»:
зробити доступними широкому колу споживачів якісної продукції від
національного товаровиробника;
налагодити взаємовигідне партнерство між виробником та провідними
торгiвельними мережами України щодо задоволення кінцевого попиту
споживачів;
забезпечити високі темпи зростання виробництва та розвитку ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів»;
Завдання, які поставили перед собою розробники торгової марки
37
«Жайвір»:
формування назви та образу, які могли б відповідати продукції та
напрямам діяльності виробника, а також поставленим цілям. Цілком логічним
в цьому зв'язку став вибір тотемічної назви «Жайвір». Він асоціюється
з сільськими краєвидами широких ланів над якими лине спів жайворонка -
жайвора - українського тотема, захисника врожаю та віщуна добробуту.
Візуалізацію образу торгової марки «Жайвір» здійснили відомі черкаські
художники. Цей образ споживач може бачити на упаковці продукції, сайті,
в елементах фірмового стилю ТМ. Частиною образу є логотип, який може
розміщуватися виключно в центрі, зверху композиції, напису, тощо. Дане
центральне розташування відображає риси торгової марки - лідерство,
відповідальність, унікальність, життєдайну українську натуру.
поновлення і розширення асортименту продукції, які користуються
підвищеним попитом, зокрема майонезу, ковбас, солодощів, чіпсів, круп, тощо;
формування каналів збуту продукції, зокрема дилерської мережі;
рекламування торгової марки в засобах мас-медія, зокрема по радіо,
в газетах.
стимулювання збуту продукції шляхом проведення акцій.

Підприємство має відповідні сертифікати якості на вироблену продукцію
ISO 9001:2008. Політика в сфері якості полягає в прийнятті зобов’язань та
реалізації споживачам продукції гарантованої високої якості з максимальною
ефективністю.
Підприємство працює для того, щоб наша продукція була корисною,
смачною та доступною для широкого кола споживачів.
Політикою підприємства в сфері якості є:
підвищення якості продукції та послуг, забезпечення задоволеності
споживачів і зміцнення ринкових позицій - як основа політики;
38
забезпечення престижу, підвищення іміджу підприємства та прагнення
досягнути та утримати лідируючі позиції на ринку споживання продукції, що
виробляється підприємством;
вдосконалення технологій, створення нових видів продукції, оптимізація
асортиментного ряду та збільшення обсягів виробництва на основі постійних
маркетингових досліджень та врахування вимог та потреб споживача;
забезпечення високої культури партнерства в роботі з постачальниками
на основі взаємовигідного співробітництва, покращення сервісу
в обслуговуванні клієнтів;
постійний розвиток і удосконалення загального менеджменту
підприємства, та системи управління якістю, як складової частини такого
менеджменту;
визначення оптимальних шляхів для розширення географії ринку збуту
готової продукції;
досягнення та підтримання високого рівня відповідальності всіх
працівників на кожному робочому місці, чітке розуміння та виконання кожним
своїх робочих завдань з отриманням результатів, які відповідають внутрішнім
вимогам підприємства та потребам споживачів;
максимальне та раціональне використання всіх власних ресурсів -
економічних, фінансових, організаційних, кадрових, технічних та інших для
сталого розвитку підприємства.
Що стосується виробництва то на даний момент на підприємстві
функціонує 9 цехів, які виготовляють понад 150 видів продукції.
Цех з виготовлення чіпсів
Працює понад 15 років. В цеху виготовляють чіпси картопляні з різними
смаками та різного фасування під кількома торговельними марками, сухарики-
грінки та смажене соняшникове насіння.
39
Колектив цеху налічує понад 200 осіб. Тут постійно працюють над
удосконаленням технологічних процесів і покращанням якості готової
продукції.
Кондитерський цех
Кондитерський цех був збудований 1988 року, а вже в січні 1989 року
відбувся перший випуск продукції — було вироблено грильяж Хорольський.
Зараз асортимент налічує понад 30 видів продукції. Це грильяж на основі
зірваних круп, грильяжі і козинаки з соняшникового насіння, кунжуту,
напівтверді іриси. Рецептура кондитерських виробів розроблена спеціалістами
лабораторії Підприємства.
Майонезний цех
Одним з головних напрямків виробництва є випуск майонезів, який
відбувається в спеціалізованому цеху. Традиції випуску Шполянського
майонезу мають 20-річну історію. Першопочатково вироблявся один вид
майонезу - «Провансаль» у банках по 0,25 л. Загальний обсяг виробництва
становив до 1000 л на рік. Нове приміщення цеху побудоване в кінці
вісімдесятих та оснащене вітчизняним обладнанням. Першу продукцію в ньому
було отримано 19 серпня 1987 року. Зараз випускаються такі види майонезів як
«Провансаль 67», «Провансаль Шполянський», «Провансаль Паризький»,
«Провансаль Оливковий», «Провансаль Столичний», «Провансаль
Бутербродний Новий» в пакетах дой-пак масою 0,18 кг та в скляній тарі, вагою
460, 650 та 850 г, а також в поліпропіленовій тарі масою 0,9 кг, 2 кг, 5 кг. Крім
майонезу цех випускає гірчицю українську гостру в скляних банках ТО 0,1 та
в банках СКО, вагою 0,25 кг.
В цеху працює 17 спеціалістів.
Ковбасний цех
Одним з найрентабельніших видів діяльності Підприємства
є виробництво та реалізація ковбасних виробів в широкому асортименті.
40
Продаж виготовленої продукції проводиться на внутрішньому ринку
центральної України, а саме в Черкаській, Київській, Кіровоградській областях.
Асортимент продукції становить понад 35 видів ковбасних виробів.
Сировина - це високоякісна, екологічно чиста яловичина та свинина, спеції.
Обсяг випуску ковбасних виробів збільшується завдяки впровадженню
механізації.
Особливим попитом у споживачів користуються такі види ковбасних
виробів: «Московська» в/к; «Сервелат» в/к; «Краківська» н/к, Шинка «Асорті
Люкс»; Ковбаса «Лікарська» в/г; ковбаса «Дрогобицька» н/к.
Також цех виготовляє продукцію на давальницьких умовах, з сировини
замовника.
Із року в рік ростуть обсяги випуску та реалізації продукції. У зв'язку
з розширенням виробництва в ковбасному цеху збільшилася кількість
працівників. На даний час в цеху працює 15 осіб. Ковбасний цех є одним
з небагатьох ковбасних цехів області, який в умовах нестабільного розвитку
економіки працює з прибутком.
Олійний цех
Одним із структурних підрозділів підприємства ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» є олійний цех, що надає послуги з переробки
соняшникового насіння на олію, а також переробляє відходи, одержані при
виробництві соняшникової маси.
Олійний цех працює як з великими клієнтами, так і з невеликими
приватними підприємствами, фермерськими господарствами, населенням.
Виробляється нерафінована соняшникова пресова олія, очищена
природними адсорбентами. Вихід соняшникової олії, у залежності від якості
насіння, становить 36-37%. Вихід макухи — 35%. Виробнича потужність
цеху — 700 кг насіння за годину, 6 тон/добу. Цех обслуговує 18 кваліфікованих
працівників.

41
Лабораторія
Лабораторія заводу є окремою структурною одиницею в складі
підприємства. Функції та відповідальність працівників визначені
в спеціалізованому Положенні про лабораторію, а в Настанові з якості —
вказані конкретні методи і процедури, що дозволяють виконувати завдання
в галузі забезпечення високої якості продукції ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів».
Лабораторія забезпечена необхідним приміщенням з технічними
і ергономічними характеристиками, а також засобами вимірювальної техніки та
випробувальним обладнанням, хімічними реактивами та мірним посудом.
Склад і професійний рівень фахівців лабораторії дозволяють здійснювати
вимірювання органоліптичних, фізико-хімічних, мікробіологічних,
радіологічних (вміст цезію — 137) показників, властивостей сировини,
матеріалів та готової продукції у повному обсязі за вимогами нормативних
документів.
Лабораторія відповідає критеріям акредитації і акредитована на право
проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного
нагляду.
За сумлінну працю підприємство відзначено рядом почесних відзнак.
Зокрема: за збереження та розвиток інтелектуально-кадрового потенціалу
підприємства в період перехідної економіки завод удостоєно міжнародної
нагороди «ЕРТСМЕЙКЕР» (1998 рік). Таку ж нагороду підприємству вручено
й 2000 року - за динамку і прогрес економічного розвитку в умовах
посткризової економіки.
А в 2000 році рішенням міжнародного відкритого Рейтингу популярності
та якості товарів і послуг «Золота фортуна» підприємство відзначено
дипломом - за розширення асортименту високоякісної продукції.
У 2001 році завод був нагороджений Національним рейтингом «Краща
торгова марка».
42
У жовтні 2003 року ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» став
переможцем дегустаційного конкурсу, що проходив в межах Національного
Рейтингу «Краща торгова марка України» за козинак із кунжуту з родзинками,
ірис вершковий «Люкс», майонез «Провансаль Шполянський» та чіпси
«Золотисті з беконом».

2.2 Оцінка основних економічних показників підприємства

Продукція ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» представлена по всiй
території України. Продукцiя користується широким попитом у населення, а
звiдси i попитом у великих торгових базах, якi займаються безпосередньо
торгівлею i розвозкою в певному регiонi чи мiстi. Основними ринками збуту є
великi торгiвельнi органiзацiї, представництва, бази, якi мають свою розвозку,
своїх менеджерiв, що працюють з продукцiєю, тобто безпосередньо продають
або в роздрiбнi магазини або безпосередньо споживачам. Прикладом таких
торгiвельних органiзацiй є:
- ТОВ «Фудз Трейд» м.Рiвне;
- ТОВ «Метро» м.Київ;
- ТОВ «Полiсся продукт» м.Житомир;
- ФОП «Солодкий свiт» м.Днiпропетровськ;
- ТОВ «Рута С» м. Житомир;
-ТОВ «Львiвхолод» м.Львiв;
- ФОП «Союз» м.Харкiв;
- ТОВ ПКФ «Сузiр'я» м.Донецьк;
- ТОВ «Карол» м.Чернiвцi;
- СП «Київ-Захiд» м.Червоноград;
- ПП «Смарт» м.Запорiжжя;
- ПП Коломiєць м.Черкаси;
- ПП Арiол м.Тернопiль;
43
- ТОВ «Єврогурт» м.Iвано-Франкiвськ.
Підприємство має достатні обсяги збуту своєї продукції і має
перспективи для збільшення обсягу виробництва та своєї частки на ринках. За
рахунок виробництва високоякісної продукції має перспективи виходу на нові
ринки.
Розглянемо доходи ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» в Табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Доходи та витрати ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» за аналізований період, тис.грн.
Показник Абсолютне Відносне
2020 рік 2021 рік відхилення, відхилення,
тис.грн. %
Доход (виручка) від реалізації
67457 85905 18448 127,35
продукції
Податок на додану вартість (11243) (14317) 3074 127,34
Собівартість реалізованої продукції (52086) (64745) 12659 124,3
Інші операційні доходи 248 10994 10746 4433,06
Адміністративні витрати (1219) (1755) 536 143,97
Витрати на збут (675) (1065) 390 157,78
Інші операційні витрати (689) (11027) 10338 1600,44
Інші доходи 331 184 - 147 55,59
Фінансові витрати (1558) (3587) 2029 230,23
Інші витрати (446) (469) 23 105,16
Податок на прибуток від звичайної
(95) (68) - 27 71,58
діяльності
Чистий прибуток 25 50 25 200,00
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, як бачимо з таблиці 2.1 чистий прибуток у 2021 році порівняно з
2020 роком зріс на 100% і становить 50 тис. грн.. Це сталося під впливом таких
факторі: дохід (виручка) від реалізації зріс на 18448 тис. грн. (27,35%), зросли
операційні доходи на 10746 тис. грн., знизився податок на прибуток від
звичайної діяльності на 27 тис. грн. (28,42%), але при цьому зріс податок на
44
додану вартість на 3074 тис. грн. (27,34%), зросла собівартість реалізованої
продукції на 12659 тис. грн. (24,3%), зросли адміністративні витрати на 536 тис.
грн. (43,97%), зросли витрати на збут на 390 тис. грн. (57,78%), зросли інші
операційні витрати на 10338 тис. грн., знизилися інші доходи на 147 тис. грн.
(44,41%), зросли фінансові витрати на 2029 тис. грн. (130,23%), зросли інші
витрати на 23 тис. грн. (5,16%).
Розглянемо динаміку доходу та собівартості від реалізації продукції за
2020-2021 роки на Рис. 2.1.
100000
85905
80000
67457
60000
40000
Доход (виручка) від реалізації
20000 продукції
0
Собівартість реалізованої
-20000 продукції
-40000
-60000 -52086
-64745
-80000

Рис. 2.1 Динаміка доходу та собівартості від реалізації продукції
підприємства за 2020-2021 роки
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Розглянемо операційні витрати підприємства за 2020-2021 роки в Табл.
2.2.
45
Таблиця 2.2 - Елементи операційних витрат підприємства ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» за 2020-2021 роки
Відхилення
2020 рік, 2021 рік,
Статті операційних витрат Абсолютне, Відносне,
тис.грн. тис.грн.
тис. грн.. %
1. Матеріальні затрати 48184 58149 9965 120,68
2. Витрати на оплату праці 1893 2710 817 143,16
3. Відрахування на соціальні
700 984 284 140,57
заходи
4. Амортизація 1326 2381 1055 179,56
5. Інші операційні витрати 2567 14368 11801 559,72
Разом 54670 78592 23922 143,76
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Розглянемо структуру операційних витрат підприємства за 2020 рік на
Рис. 2.2.
4. Амортизація
5. Інші операційні
2%
витрати
3. Відрахування на
5%
соціальні заходи
1%
2. Витрати на
оплату праці
4%
1. Матеріальні
затрати
88%

Рис. 2.2 Структура операційних витрат підприємства за 2020 рік
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства
46
Розглянемо структуру операційних витрат підприємства за 2021 рік на
Рис. 2.3.
5. Інші операційні
4. Амортизація витрати
3% 18%
3. Відрахування
на соціальні
заходи
1%
2. Витрати на
оплату праці
4%
1. Матеріальні
затрати
74%

Рис. 2.3 Структура операційних витрат підприємства за 2021 рік
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, як бачимо з таблиці 2.2 сума операційних витрат за звітний період
склала 78592 тис. грн., що на 23922 тис.грн. (43,76%) перевищила операційні
витрати за попередній період. При цьому матеріальні затрати зросли на 9965
тис.грн. (20,68%), витрати на оплату праці зросли на 817 тис.грн. (43,16%),
відрахування на соціальні заходи зросли на 284 тис.грн. (40,57%), амортизація
зросла на 1055 тис.грн. (79,56%), а інші операційні витрати зросли на 11801
тис.грн. (459,72%). Детально розглянемо показники рентабельності
підприємства ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».
Таблиця 2.3 - Показники рентабельності ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» за 2020-2021 роки
№ Абсолютне Відносне
Показник 2020 рік 2021 рік
п/п відхилення відхилення, %
Рентабельність капіталу
1 0,00057 0,00083 0,00026 145,61
(активів)

47
Продовження табл. 2.3

Рентабельність власного
2 0,0056 0,011 0,0054 196,43
капіталу
3 Рентабельність реалізації 0,00037 0,00058 0,00021 156,76
Рентабельність
4 0,0018 0,0014 0,0004 77,78
реалізованої продукції
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Як свідчать дані таблиці 2.3 показники рентабельності підприємства є
дуже низькими і першочерговим завданням підприємства є доведення
рентабельності до рівня, достатнього для нормального розвитку підприємства.
Проте, з таблиці 2.3 видно, що рентабельність капіталу (активів) зросла
на 45,61%, рентабельність власного капіталу зросла на 96,43%, рентабельність
реалізації зросла на 56,76%, але рентабельність реалізованої продукції
зменшилась на 22,22%.
Це відбулося в результаті зростання виробництва та реалізації продукції,
а як наслідок зростання виручки від реалізації та чистого прибутку.
Розглянемо персонал підприємства та фонд оплати праці працівників за
2019-2021 роки.
Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» у 2020 роцi становить 240 осiб.
Середня кiлькiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працювали за
сумiсництвом - 2 осiб
Кiлькiсть штатних працiвникiв, якi працювали на умовах неповного
робочого часу - 2 особи
Фонд оплати працi за 2021 рiк склав 2736,6 тис.грн., який збiльшився
порiвняно з рiвнем 2019 року на 909,4 тис.грн.
Збiльшення фонду оплати працi вiдбулося за рахунок 2-х факторiв:
1. Збiлшення чисельностi працiвникiв на 40 осiб порiвняно з 2020 роком.

48
Таблиця 2.4 – Чисельність працівників підприємства
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
за 2019-2021 рр., осіб
Абсо- Абсо-
Кількість Кількість Кількість
лютне лютне
Найменування праців- праців- праців-
відхи- відхи-
показника ників, ників, ників,
лення лення
2019 рік 2020 рік 2021 рік
2019/2020 2020/2021
Середньооблікова
кількість штатних 200 240 260 40 20
працівників
Середня кількість
позаштатних
працівників та осіб, якi 2 2 2 0,00 100
працювали за
сумісництвом
Кiлькiсть штатних
працівників, якi
працювали на умовах 2 2 2 0,00 100
неповного робочого
часу
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

2. Збiльшенням розмiру середньої заробiтної плати на 31% порiвняно iз
2019 роком.
Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» у 2021 роцi становить 260 осiб.
Середня кiлькiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працювали за
сумiсництвом - 2 осiб
Кiлькiсть штатних працiвникiв, якi працювали на умовах неповного
робочого часу - 2 особи
Кадрова полiтика пiдприємства спрямована була на створення додаткових
робочих мiсць та пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв (проведення семiнарiв,
курсiв пiдвищення квалiфiкацiї, навчання у вищих навчальних закладах та
iнше).
49
Розглянемо основні показники за аналізований період ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів».
Таблиця 2.5 - Основні показники діяльності підприємства ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» за 2020-2021 роки

Абсолютне Відносне
№п/п Показник 2020 р. 2021 р.
відхилення відхилення

1. Доход (виручка) від
реалізації продукції, 67457 85905 18448 127,35
тис.грн
Собівартість 52086 64745 12659 124,3
2. реалізованої продукції,
тис.грн.
Чистий прибуток,
3. 25 50 25 200,00
тис.грн.
4. Запаси, тис.грн. 1480.4 1374 -106,4 92,81
5. Фондовіддача 2,19 2,88 0,69 131,51
Рентабельність капіталу
6. 0,00057 0,00083 0,00026 145,61
(активів)
Рентабельність
7. 0,0018 0,0014 -0,0004 77,78
реалізованої продукції
Матеріальні витрати,
8. 19891,9 23875,8 3983,9 120,03
тис.грн.
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, з даних таблиці 2.5 можна зробити такі висновки: позитивним
аспектом є те, що дохід (виручка) від реалізації продукції зріс на 18448тис.грн.
(27,35%), прибуток у 2021р. зріс на 25 тис.грн. (100,00%) і становить 50
тис.грн., порівняно з 2020р., але при цьому запаси зменшилися на 106,4
тис.грн., зросла собівартість продукції на 12659 тис. грн., або на 24,3%, зросли
матеріальні витрати на 3983,9 тис.грн., або на 20,03%.
Дані зміни відбулися в результаті збільшення обсягів виробництва та
реалізації масла фермерського на 9,22% та суміші рослинно-вершкової на
2,71%. Проте об’єми виробництва масла селянського зменшилися.

50
Таблиця 2.6 - Активи ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за 2019-2020
роки (тис. грн.)
Абсолютне Відносне
Найменування показника 2019 р. 2020 р.
відхилення відхилення
Усього активів 17783,8 43851,6 26067,8 246,58
Основні засоби 5162,2 10378,8 5216,6 201,05
Статутний капітал 4221,8 4221,8 0,00 100,00
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, як бачимо з таблиці 2.6 загальна кількість активів в 2020 р. зросла
порівняно з 2019 р. на 26067,8 тис.грн. (146,58%), при цьому основні засоби
зросли на 5216,6 тис.грн. (101,05%).
Розрахунок чистих активiв ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за
2020 р.: вартість активiв балансу на початок перiоду - 17783,8тис.грн.
Розмiр довгострокових зобов’язань на початок перiоду - 5607,5 тис.грн.
Розмiр поточних зобов’язань на початок перiоду - 9532,4тис.грн. Забезпечень
наступних витрат i платежiв та нарахованих доходiв майбутніх періодів не має.
Розмiр чистих активiв дорiвнює (17783,8 - 5607,5 - 9532,4 )2643,9 тис.грн.
Розрахунок чистих активiв ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за
2020 р.: вартiсть активiв балансу на кiнець перiоду - 43851,6 тис.грн.
Розмiр довгострокових зобов’язань на кiнець перiоду – 0 тис.грн.
Розмiр поточних зобов’язань на кiнець перiоду - 39400,3 тис.грн.
Забезпечень наступних витрат i платежiв та нарахованих доходiв
майбутнiх перiодiв не має.
Розмiр чистих активiв дорiвнює (43851,6 - 39400,3) 4451,3 тис.грн.
Отже, як бачимо з таблиці 2.7 загальна кількість активів в 2021 р. зросла
порівняно з 2020 р. на 16543,4 тис.грн. (37,73%), при цьому основні засоби
зросли на 2330,2 тис.грн. (22,45%),Статутний капітал зріс на 0,2 тис. грн.
(0,005%).

51
Таблиця 2.7 - Активи ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за 2020-2021
роки (тис. грн.)
Абсолютне Відносне
Найменування показника 2020 р. 2021р.
відхилення відхилення
Усього активів 43851,6 60395 16543,4 137,73
Основні засоби 10378,8 12709 2330,2 122,45
Статутний капітал 4221,8 4222 0,2 100,005
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Придбано за останнi п’ять рокiв активiв на загальну суму - 3954,18тис.
грн.
Вiдчужено за останнi п’ять рокiв активiв на загальну суму - 1501,27 тис.
грн.
Таблиця 2.8 - Структура активу та пасиву підприємства
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
станом на 31.12.2021 рік

Найменування показника Сума, тис.грн.. Питома вага, %

Активи:
Необоротні активи 47308 78,33
Оборотні активи 13087 21,67
Витрати майбутніх періодів 0,00 0,00
Усього активів 60395 100,00
Пасиви:
Власний капiтал 4501 7,45
Забезпечення наступних платежiв i витрат 0,00 0,00
Довгострокові зобов’язання 29154 48,27
Поточнi зобов’язання 26740 44,28
Доходи майбутнiх перiодiв 0,00 0,00
Усього пасивів 60395 100,00
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, як видно з таблиці 2.8 найбільшу частку в активах підприємства
складають необоротні активи 47308 тис.грн. (78,33%). Найбільшу частку в
52
пасивах підприємства складають довгострокові зобов’язання 29154 тис.грн.
(44,28%)
Вартiсть необоротних активiв ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
станом на 31.12.2021 року становить 47308 тис.грн, в т.ч. вартiсть
незавершеного будiвництва - 34594 тис.грн. Виробничi потужностi на кiнець
2021 року становлять - 800 тонн масла в мiсяць, ступiнь їх використання - 80%.
Збереження та експлуатацiя основних засобiв здiйснюється належним чином,
своєчасно проводяться поточнi та капiтальнi ремонти, модернiзацiя та
реконструкцiя.
Розглянемо структуру основних засобів підприємства за 2020-2021 роки
(Табл. 2.9).
Таблиця 2.9 - Основні засоби ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за 2020-
2021 роки, тис.грн.

Абсолютне Відносне
Найменування основних засобів 2020 рік 2021 рік
відхилення відхилення

1. Виробничого призначення: 14103 18398 4295 130,45
1.1 Будівлі та споруди 4332 4332 0,00 100,00
1.2 Машини та обладнання 5870 9703 3833 165,29
1.3 Транспортні засоби 3822 4142 320 108,37
1.4 Інші 79 221 142 279,75
2. Невиробничого призначення 0 0 - -
2.1 Будівлі та споруди 0 0 - -
2.2 Машини та обладнання 0 0 - -
2.3 Транспортні засоби 0 0 - -
2.4 Інші 0 0 - -
Разом 14103 18398 4295 130,45
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Первiсна вартiсть основних засобiв у 2020 році становить - 14103 тис.грн.,
знос - 3724 тис.грн., залишкова вартiсть - 10379 тис.грн., станом на 31.12.2021
року вiдповiдно становить - 18398 тис.грн., знос - 5689 тис.грн., залишкова
вартiсть - 12709 тис.грн.
53
На протязi 2021 року було придбано основних засобiв на суму - 5111
тис.грн., списано з балансу основних засобiв внаслiдок їх невiдповiдностi
критерiям визнання активом та реалiзовано основних засобiв на суму - 816
тис.грн. з нарахованим зносом на суму - 416 тис.грн.За 2021 рiк нараховано
амортизацiї основних засобiв на суму - 2381 тис.грн. Вартiсть незавершеного
будiвництва на початок року становить - 20218 тис.грн., на кiнець року - 34594
тис.грн..
Термiн використання основних засобiв - до повного їх фiзичного зносу.
Обмежень для виробничого використання основних засобiв не має.
Розглянемо запаси ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».
Таблиця 2.10 - Запаси підприємства ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
станом на 31.12.2020 року
Балансова
№п/п Найменування вартість, Частка в
тис.грн. сукупності, %
1. Сировина і матеріали 802,4 54,2
2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі 0,00 0,00
вироби
3. Паливо 11,4 0,77
4. Тара і тарні матеріали 89,5 6,05
5. Будівельні матеріали 143,2 9,67
6. Запасні частини 55,8 3,77
7. Матеріали сільськогосподарського 0,00 0,00
призначення
8. Поточні біологічні активи 0,00 0,00
10. Малоцінні та швидкозношувані предмети 4,7 0,32
11. Незавершене виробництво 0,00 0,00
12. Готова продукція 373,4 25,22
13. Товари 0,00 0,00
Разом 1480,4 100,00
*Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства

Отже, загальна сума запасів складає 1480,4 тис.грн.. При чому сировина і
матеріали складають 54,2% від загальної сукупності запасів, паливо 0,77%, тара
54
і тарні матеріали 6,05%, будівельні матеріали 9,67%, запасні частини 3,77%,
малоцінні та швидкозношувальні предмети 0,32%, готова продукція 25,22%.

2.3 SWOT – аналіз підприємства

SWOT- аналіз це сучасний управлінський прийом, що дозволяє здійснити
дослідження маркетингової діяльності підприємства та конкурентних
можливостей його продукції. Він дозволяє виявити сильні слабкі сторони в
діяльності підприємства, загрози які існують на ринку та можливості їх
подолання.
SWOT-аналіз починається із виявлення та відбору найсуттєвіших,
найвпливовіших можливостей і загроз, зовнішнього середовища та сильних і
слабких сторін внутрішнього. Встановлення зв'язків між ними - заключний,
дуже важливий, етап SWOT- аналізу.
SWOT-аналіз ґрунтується на співставленні сильних та слабких сторін
організації, потенційних можливостей для бізнесу та загроз із зовнішнього
середовища. Порівняльний процес зовнішнього та внутрішнього аналізу
звичайно завершується проведенням порівняльного SWOT- аналізу. SWOT-
аналіз виконується для підприємства та його продукції.SWOT - абревіатура 4-
ох англійських слів:
1. Сильні сторони (strengths).
2. Слабкі сторони ( weaknesses).
3. Можливості (opportunities).
4. Небезпеки (threats)[8].
Існує досить багато визначень окремих елементів SWOT-аналізу.
Наведемо деякі з них:
1. Сильні сторони (strength) — внутрішні можливості (навички,
потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.
55
2. Слабкі сторони (weaknesses) — види діяльності, які фірма здійснює не
досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що не правильно викорис-
товуються.
3. Можливості (opportunities) — альтернативи, що їх може використати
підприємство для досягнення стратегічних цілей (результатів).
4. Загрози (threats) — будь-які процеси або явища, що перешкоджають
руху підприємства чи організації в напрямку досягнення своїх місії та цілей.
Широке застосування та розвиток SWOT-аналізу пояснюються такими
причинами: стратегічне управління пов’язане з великими обсягами інформа-ції,
яку потрібно збирати, обробляти, аналізувати, використовувати, а відтак
виникає потреба пошуку, розробки та застосування методів організації такої
роботи.
SWOT- аналіз продукції підприємства полягає у порівнянні її технічних
та економічних показників з показниками продукції провідного конкурента.
При цьому використовується 6-ти бальна шкала, у якій 6 – це еталонний
показник який відповідає стандартам СОТ, 1 – мінімальна схожість з еталоном.
Результати SWOT- аналізу підприємства та його продукції наведені у
таблиці 2.11.
На основі даної таблиці можна зробити наступні висновки:
1) Сильними сторонами діяльності підприємства є: підтримка стабільно
високої якості продукції, наявність маркетингового планування, кваліфікована
робоча сила.
2) Слабкими сторонами є: енергоємність технологій, обмеженість
оборотних коштів та недостатній рівень прогнозування продажу продукції, не
досконала збутова політика.
3) На ринку підприємство очікують такі небезпеки, як вплив фінансово-
економічної кризи та зростання цін на сировину і комплектуючі.
4) Шансами на подолання ринкових загроз є стабілізація політичного
життя в державі, диверсифікація продукції та інвестування.
56
Таблиця 2.11 - SWOT- аналіз підприємства ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів»

СЛАБКІ СТОРОНИ СИЛЬНІ СТОРОНИ

1. Недостатній рівень 1. Наявність маркетингового
прогнозування продажу продукції. планування.
2. Слабкий розвиток 2. Високий імідж фірми.
дилерської мережі в межах 3. Підтримка стабільно високої
України. якості продукції.
3. Обмеженість оборотних 4. Стабільні ринки збуту.
коштів. 5. Доступ до сировинної бази.
4. Енергоємність 6. Наявність кваліфікованої робочої
технологій. сили.
5. Не досконала збутова 7. Обов’язкова сертифікація.
політика. 8. Доступ до кредитів.
9. Широкий товарний асортимент.

МОЖЛИВОСТІ ЗАГРОЗИ

1. Позитивна динаміка 1. Вплив фінансово-економічної
промислового виробництва. кризи.
2. Значне зростання 2. Зростання цін на сировину та
виробництва у суміжних галузях. комплектуючі.
3. Приплив інвестиційного 3. Відтік кваліфікованих кадрів
капіталу.
4. Інвестування.
5. Стабілізація політичного
життя в державі
6. Диверсифікація продукції.
*Джерело: складено автором

Отже можна зробити висновок, що перевагами продукції ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» над продукцією конкурента є: якість
продукції, проштовхування та реклама, торгова марка. Недоліками продукції
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» у порівнянні з продукцією
конкурента є: система управління та гнучкість витрат. Однаковими
конкурентними позиціями щодо продукції підприємств є: цінова та збутова
політика, маркетингова стратегія.
57
Висновки до 2 розділу

Торгову марку «Жайвір» було засновано у 2001 році з ініціативи
керівництва підприємства, яке усвідомило важливість позиціонування власної
продукції, створення відповідного образу і ідеї високої якості, яка асоціюється
з екологічно чистою сільськогосподарською Шполянщиною, що знаходиться
в самому Центрі України. Розробники торгової марки «Жайвір» особливу увагу
приділяють формуванню лояльності споживачів, як запоруці зростання
кінцевого попиту і, як наслідок, — збільшення обсягів реалізації продукції. Про
якість продукції можуть свідчити нагороди отримані ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» та зростаюча кількість дилерів підприємства.
Цілі створення торгової марки «Жайвір»:
зробити доступними широкому колу споживачів якісної продукції від
національного товаровиробника;
налагодити взаємовигідне партнерство між виробником та провідними
торгiвельними мережами України щодо задоволення кінцевого попиту
споживачів;
забезпечити високі темпи зростання виробництва та розвитку ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів»;
Політикою підприємства в сфері якості є:
підвищення якості продукції та послуг, забезпечення задоволеності
споживачів і зміцнення ринкових позицій - як основа політики;
забезпечення престижу, підвищення іміджу підприємства та прагнення
досягнути та утримати лідируючі позиції на ринку споживання продукції, що
виробляється підприємством;
вдосконалення технологій, створення нових видів продукції, оптимізація
асортиментного ряду та збільшення обсягів виробництва на основі постійних
маркетингових досліджень та врахування вимог та потреб споживача;
58
забезпечення високої культури партнерства в роботі з постачальниками
на основі взаємовигідного співробітництва, покращення сервісу
в обслуговуванні клієнтів;
постійний розвиток і удосконалення загального менеджменту
підприємства, та системи управління якістю, як складової частини такого
менеджменту;
визначення оптимальних шляхів для розширення географії ринку збуту
готової продукції;
досягнення та підтримання високого рівня відповідальності всіх
працівників на кожному робочому місці, чітке розуміння та виконання кожним
своїх робочих завдань з отриманням результатів, які відповідають внутрішнім
вимогам підприємства та потребам споживачів;
максимальне та раціональне використання всіх власних ресурсів -
економічних, фінансових, організаційних, кадрових, технічних та інших для
сталого розвитку підприємства.
В роботі був проведений СВОТ-аналіз підприємства. На основі даного
дослідження можна зробити наступні висновки
1) Сильними сторонами діяльності підприємства є: підтримка стабільно
високої якості продукції, наявність маркетингового планування, кваліфікована
робоча сила.
2) Слабкими сторонами є: енергоємність технологій, обмеженість
оборотних коштів та недостатній рівень прогнозування продажу продукції, не
досконала збутова політика.
3) На ринку підприємство очікують такі небезпеки, як вплив фінансово-
економічної кризи та зростання цін на сировину і комплектуючі.
4) Шансами на подолання ринкових загроз є стабілізація політичного
життя в державі, диверсифікація продукції та інвестування.
Отже можна зробити висновок, що перевагами продукції ПрАТ
59
«Шполянський завод продтоварів» над продукцією конкурента є: якість
продукції, проштовхування та реклама, торгова марка. Недоліками продукції
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» у порівнянні з продукцією
конкурента є: система управління та гнучкість витрат. Однаковими
конкурентними позиціями щодо продукції підприємств є: цінова та збутова
політика, маркетингова стратегія.

60
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ РЕЗЕРВИ УПРАВЛВІННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ
«ШПОЛЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДТОВАРІВ»

3.1. Удосконалення методів вхідного контролю якості сировини
підприємства

Важливою умовою випуску якісної продукції є відповідність якості
сировини вимогам нормативної документації, тому працівники ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» повинні проводити контроль якості
придбаної сировини.
В ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» введені в експлуатацію
системи для проведення електронних тендерів з закупівлі сировини, матеріалів
та транспортних послуг проводиться за допомогою системи Buyer Pro та Logist
Office.
Аналіз сировини здійснюють працівники лабораторії відповідно до
методів випробувань, представлених у відповідних ГОСТах, наявність яких на
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» є необхідним.
Відповідно до стандарту якості ISO 9001 регламентовані три групи вимог,
що відносяться до закупівель:
1) процес закупівель;
2) інформація по закупівлях;
3) верифікація закупленої продукції.
Для забезпечення результативності та ефективності закупівель організації
слід (відповідно до ISO 9004) враховувати наступні питання:
своєчасне, результативне і точне визначення потреб і вимог до сировини,
що закуповується;
оцінку вартості закуповуваної сировини з урахуванням характеристик
продукції, ціни і постачання;
потреба організації та критерії верифікації закупленої сировини;
61
унікальні процеси постачальників;
управління контрактом стосовно як постачальника, так і партнерів;
гарантійну заміну невідповідної закупленої сировини;
вимоги до матеріально-технічного забезпечення;
ідентифікацію та простежуваність продукції;
збереження сировини;
документацію, включаючи записи;
управління закупленої сировини, що має відхилення від вимог;
доступ на підприємства постачальника;
розвиток постачальників;
визначення та зменшення ризиків, пов’язаних з закупленою сировиною.
Вимоги до сировини постачальника і його процесам слід розробляти
разом з постачальниками, отримуючи вигоду зі знань цих постачальників.
Організація може також залучати постачальників у процес закупівель
їхньої продукції для підвищення результативності та ефективності процесу
закупівель організації. Це могло б також допомогти організації в управлінні та
забезпеченні поповнення її запасів.
Центральне питання процесу закупівель – відбір нових постачальників. В
якості основних методів оцінки можна вказати наступні:
1) вивчення репутації постачальників;
2) пробна оцінка продукції нового постачальника;
3) випробування зразків продукції потенційного постачальника;
4) аудит потенційних постачальників.
Вивчення репутації постачальника передбачає отримання інформації про
надійність постачальника від інших споживачів або спеціальне дослідження
характеристик постачальника (організованості, партнерства, перспективності і
т.д.). Більшість організацій-виробників в якості вхідної характеристики
вказують на наявність у потенційного постачальника сертифіката відповідності
вимогам ISO 9001.
62
В окремих випадках потрібні сертифікати відповідності вимогам
стандартів на інші системи менеджменту.
Інформація стосовно закупівлі повинна описувати продукцію,
включаючи, де це необхідно:
1) вимоги до ухвалення продукції, процедур, процесів та обладнання;
2) вимоги до кваліфікації персоналу;
3) вимоги до системи менеджменту якості.
В інструкції із закупівлі харчової сировини і харчових продуктів для
кожного із закуповуваних найменувань повинні міститися необхідні технічні
характеристики: тип, опис, кількість (обсяг), упаковка, стандарти (ТУ),
тривалість і температура зберігання, докази відповідності і т.д. Більшість
перерахованих вище характеристик потрібно контролювати за допомогою
документованої системи управління. Необхідно створювати комплект
специфікацій на постійно закуповувані матеріали.
Слід вести документацію замовлень організації, незалежно від того, в якій
формі, усній чи письмовій, вони були зроблені. Якщо, припустимо, було
зроблено замовлення в усній формі, потрібно прийняти спеціальні заходи, щоб
у відповідального за закупівлі в організації особи була впевненість у тому, що
постачальник правильно зрозумів вимоги споживача. Це можна зробити за
допомогою підтвердження усного замовлення по факсу або електронною
поштою напередодні доставки.
Організація повинна визначити та впровадити інспектування або інші
заходи, необхідні для забезпечення впевненості закупленої продукції
встановленим вимогам до закупівель.
Більшість підприємств розташовує тими чи іншими формами вхідного
контролю закупленої продукції, навіть якщо цей контроль зводиться до простої
перевірки накладних та підписання, підтверджуючий факт доставки товару.
Подальша перевірка повинна показати, чи той товар отримано, який був
замовлений.
Обсяг і глибина контролю якості визначаються:
63
1) репутацією постачальника-виробника;
2) видом закупки.
Якщо це новий постачальник, а закупочна продукція – матеріальні
ресурси (сировина, комплектуючі деталі і т.д.), то контроль має бути особливо
ретельним, оскільки ці ресурси формують якість готової продукції.
При відборі нових постачальників потенційно небезпечної продукції
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» звертає увагу на походження
сертифіката відповідності. Зазначений документ має бути виданий
акредитованим органом з сертифікації, оскільки акредитація засвідчує
компетентність і незалежність органу.
У тих випадках, коли потрібен контроль якості продукції, що
поставляється безпосередньо на підприємстві постачальника, необхідно
останнього поставити до відома про це заздалегідь, іноді даний пункт слід
зафіксувати в договорі поставки або в іншому документі.
Перевірка закупленої продукції у постачальника необхідна, коли:
потрібно уточнити замовлення і характеристики товару, що
поставляється;
новий постачальник не може надати достатніх доказів своєї
компетентності;
закуповується нова продукція.
У ряді випадків компанія-покупець організовує самотужки або запрошує
інспекційну організацію для проведення аудиту ланцюжків поставки нового
товару. Інспекція проводиться на стадіях від підготовки виробництва до
навантаження готового товару.
В окремих випадках споживач кінцевої продукції передбачає в договорі
поставки право контролювати якість продукції не тільки на підприємстві-
виробнику, а й на підприємстві постачальника сировини.
Вхідний контроль за якістю сировини полягає в проведенні
органолептичної оцінки та визначенні фізико-хімічних показників. Кожна
партія сировини повинна супроводжуватися сертифікатом або заявою-
64
декларацією з обов’язковим зазначенням у них показників і норм якості
сировини, що забезпечують безпеку для життя і здоров’я населення.
Кількість членів і склад служб контролю визначаються відповідно до
типу підприємства. Наприклад, служба вхідного контролю якості на
підприємствах із власним складським господарством може бути
укомплектована в такий спосіб: завідувач складу, заступник директора з
постачання, товарознавець. На підприємствах без складського господарства
приймання продуктів за якістю здійснюють начальник цеху, завідувач
виробництва (його заступник), інженер-технолог.
Операційний і приймальний контроль на ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» здійснює єдина за складом служба: начальник цеху (завідувач
виробництва), інженер-технолог, технолог-бригадир, технолог вищого розряду.
Служба вхідного контролю проводить контроль сировини, що надходить і
відповідність її якості даним, зазначеним у супровідних документах
(сертифікатах), за органолептичними показниками, викладеними у нормативно-
технічній документації.
Коли виникають сумніви у доброякісності сировини, що надійшла,
викликають працівника лабораторії (санітарно-харчової або технологічної) для
відбору зразків на аналіз. Також запрошують представника постачальника, у
присутності якого здійснюють приймання продуктів за якістю. На підставі
лабораторного висновку постачальнику висувають претензії у встановленому
порядку, і всі випадки постачання недоброякісної сировини фіксують у журналі
обліку недоброякісних та нестандартних продуктів, що веде матеріально
відповідальна особа, яка приймає сировину (продукти).
Відповідно до договору за порушення стандартів постачальник може бути
оштрафований, а при кількаразових постачаннях продукції низької якості ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» може в однобічному порядку розірвати
договір з постачальником. Постачальник зобов’язаний відшкодувати ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» збиток, що виник внаслідок постачання
65
недоброякісної сировини або продуктів, а також у результаті розірвання
договору.
Служба вхідного контролю відповідає за якість сировини, що надходить.
Невчасне повернення недоброякісних продуктів і неправильне їхнє
оформлення, несвоєчасне падання матеріалів для висування позову
постачальникам, недотримання правил товарного сусідства, порушень
санітарних норм і термінів реалізації продукції, наявність претензій усередині
підприємства – все це свідчить про низьку виробничу дисципліну працівників
складу та служби вхідного контролю.
При транспортуванні продуктів зі складу на виробництво завідувач
виробництва мусить приймати продукти за якістю відповідно до вимог
нормативно-технічної документації.
Якщо в оцінюванні якості продуктів між завідувачем виробництва і
завідувачем складу виникли розбіжності, до приймання долучають
адміністрацію ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».
Контроль за чітким виконанням технологічних операцій і їхньою
послідовністю, дотриманням режимів теплової обробки, рецептур, правил
оформлення і подавання виробів (операційний контроль) здійснює завідувач
виробництва. Проведення операційного контролю допомагає вчасно усунути
порушення, виявлені на окремих етапах виробництва продукції.
Операційний контроль провадиться шляхом органолептичної оцінки,
перевірки відповідності сировинного набору технологічним картам,
дотримання технологічних режимів і виходу продукції за масою. Порушення,
виявлені під час операційного контролю, фіксуються особами, відповідальними
за контроль технологічного процесу в цеху, інженером-технологом,
представниками лабораторії й адміністрації ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів».
Контроль якості продукції, що випускається (приймальний контроль),
зорганізується залежно від типу підприємства. У цехах заготівельних
підприємств і спеціалізованих цехів контроль ведуть залежно від виготовлення
66
кожної партії продукції за органолептичними показниками, а також за виходом
виробів по масі, дотриманням вимог з упакування і маркірування.
Контроль за фізико-хімічними показниками проводить технологічна
лабораторія. На всю продукцію, вироблену протягом зміни, має бути заповнене
посвідчення якості, оформлене на бланку суворої звітності, пронумерованому й
виданому бухгалтером під звіт керівнику виробничого підрозділу. Подавання
готової продукції в експедицію здійснюється лише за наявності посвідчення
якості, що заповнене завідувачем виробництва. Експедитор, у свою чергу, несе
повну матеріальну відповідальність за збереження товарного вигляду прийнятої
продукції і забезпечення режимів та термінів її зберігання.
Також, на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» здійснюється вхідний
контроль на вміст нітратів, хімікатів та домішок антибіотиків..
На переробку не допускається сировина, в якій залишкова кількість
пестицидів, вміст токсичних елементів, мікротоксину патуліну, нітратів
перевищують гранично допустимі рівні, які встановлені «Медико-біологічними
вимогами та санітарними нормами якості продовольчої сировини та харчових
продуктів» згідно Міністерства охорони здоров’я України.

3.2 Удосконалення організації виробництва як елемент економічного
розвитку потенціалу підприємства

План виробництва та реалізація продукції є головною складовою річного
виробничо-економічного плану ПрАТ «Шполянський завод продтоварів». Він
передбачає забезпечення виробництва потрібного суспільству продукцією при
найкращому використанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових
резервів підприємства.
План виробництва та реалізації продукції складається з трьох основних
частин:
1) виробнича програма;
67
2) розрахунок використання виробничих потужностей;
3) план реалізації продукції.
Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва
продукції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строках та вартості
запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання
виробничої потужності та відповідній структурі робіт.
Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби
підприємства в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.
Виробнича програма ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
розраховується з метою:
забезпечення високих та стійких темпів росту виробництва продукції;
максимального використання виробничих потужностей підприємства;
раціонального використання матеріальних ресурсів та палива;
забезпечення росту продуктивності праці;
оновлення асортименту та номенклатури продукції і підвищення її якості;
розвитку спеціалізації виробництва та окремих виробничих підрозділів
підприємства [65].
Під час розробки виробничої програми вирішують наступні завдання:
1. Визначають плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується
виробляти на підприємстві. Під асортиментом продукції розуміють
номенклатуру продукції та питому вагу окремих видів продукції в загальному її
обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробляти на
підприємстві, залежать, по-перше, від суспільних потреб та, по-друге, від
наявності та використання виробничих потужностей підприємства.
2. Визначають шляхи покращення використання виробничих
потужностей та можливості їх раціонального розширення. Оскільки
обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення
асортименту, або підвищення обсягів виробництва, то під час розробки
68
виробничої програми розраховують організаційно-технічні заходи, які б
забезпечували потрібне розширення виробничих потужностей, перехід до
виготовлення нових видів продукції, а в деяких випадках реконструкцію,
оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей.
3. Передбачають розподіл виробництва продукції в часі. Для того, щоб
встановлені строки були реальними, необхідно забезпечити підготовку
виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах,
забезпечити ритмічність та обсяги матеріально-технічного постачання.
Календарне планування виробництва передбачає, крім того, такий розподіл
виготовлення продукції в часі, який забезпечував би дотримання спеціалізації
виробництва. Для цього передбачають обмеження кількості найменувань
продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового
періоду [78].
Під час планування виробництва продукції використовують як
натуральні, так і вартісні показники. Вся система показників повинна
забезпечувати можливість обліку та контролю виконання плану по
виробництву продукції, виконання плану по асортименту, трудомісткості, а
також забезпечувати можливість порівняння обсягів виробництва в різні
періоди часу.
Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства
в робочій силі, в паливі, матеріально-технічних ресурсах, обладнанні,
виробничих площах. В цьому випадку продукція обліковується в штуках,
тоннах, кіловат-годинах, метрах кубічних, кілометрах, умовних банках та ін. За
допомогою натуральних показників найбільш чітко визначається обсяг
виробництва та його динаміка. Але натуральні показники мають обмежене
застосування, оскільки вони широко використовуються лише у виробництвах,
які випускають одноманітну продукцію [63].
При визначенні обсягу виробництва продукції в натуральних показниках
69
розрізняють основну, супутню та побічну продукцію
До супутніх відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва
одночасно з основною продукцією внаслідок технологічного процесу та
характеру використовуваної сировини.
Від супутньої продукції слід відрізняти побічну, тобто таку продукцію,
яку отримують замість основної в результаті порушення технологічних
процесів.
Під час планування продукції в натуральному виразі розрізняють також
придатну продукцію та відходи.
Придатною є продукція, якій притаманні певні хімічні, фізичні, механічні
та інші властивості, які відповідають вимогам стандартів та технічних умов.
Відходи виробництва – це частина сирих матеріалів, які залишились
невикористаними при підготовці матеріалів до виробництва, або відходи,
отримані безпосередньо в процесі виробництва. Відходи бувають зворотними
та безворотними.
Іноді в якості показника обсягу виробництва продукції використовують
показник норм, годин, тобто показник затрат нормованого робочого часу на
виготовлення продукції.
Основним недоліком цього показника є те, що він в основному
характеризує фонд часу роботи обладнання (людино-годин), але не надає
повної характеристики виготовлених споживчих вартостей [80, c. 107].
Величина заділу на підприємстві повинна бути мінімальною, тому що
його збільшення призводить до потреби в додаткових оборотних засобах.
Незавершене виробництво створюється з метою:
1. Забезпечити безперебійний хід виробничого процесу. Для цього
необхідно мати залишки незавершеного виробництва на окремих стадіях
виробничого циклу – на робочих місцях, при транспортуванні між ними, на час
технологічного контролю та на час між операційного пролежування. Такий
70
залишок незавершеного виробництва називається цикловим заділом.
2. Забезпечити ліквідацію невідповідності продуктивності окремих
дільниць у складі цеху. Для цього потрібно мати залишок незавершеного
виробництва в обороті між різними дільницями. Такий залишок називається
оборотним і його особливістю є періодичне утворення, втрачання і наступне
відновлення.
3. Забезпечити ліквідацію наслідків поломки обладнання та устаткування
на підприємстві. Такий залишок незавершеного виробництва називається
гарантійним або справним [74, c. 91].
Розмір незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого
циклу і випуску продукції в одиницю часу. Але порядок розрахунку величини
незавершеного виробництва за цими даними буде визначатись з урахуванням
методу організації виробництва на конкретній виробничій дільниці.
Для характеристики величини незавершеного виробництва на
підприємстві використовується коефіцієнт наростання витрат, який
характеризує рівень витрат, який здійснило підприємство на весь обсяг
незавершеного виробництва. Коефіцієнт наростання витрат визначається як
відношення вартості виробів у незавершеному виробництві до повної її
собівартості.
До складу виробничої програми основного циклу входить:
номенклатура продукції, яку планується виробляти в цеху;
кількість продукції;
трудоємність або вартість цієї продукції.
Цехові виробничі складаються на рік з розбивкою по кварталах та на
квартал з розбивкою по місяцях. Складають цехові виробничі програми по
окремих цехах в послідовності, зворотній до напрямку технологічного процесу,
тобто починаючи із складальних цехів, далі – по обробних цехах, і насамкінець
– по заготівельних цехах [73, c. 344].
71
Вихідними даними для складання цехових виробничих програм є:
1. Виробнича програма підприємства;
2. Підписані угоди;
3. Прийняті до виконання наряди-замовлення;
4. Розрахунки тривалості виробничих циклів.
5. Розміри партій деталей;
6. Інтервали запуску та заділів;
7. Технічні паспорти підприємства [71, c. 30].
На зміст і структуру виробничої програми цеху впливає технологія
виробництва.
Найчастіше спочатку розраховують потреби цеху в сировині та
напівфабрикатах, включаючи величину безворотніх втрат під час переробки.
Потім визначають планові витратні коефіцієнти, складають баланс сировини,
напівфабрикатів і комплектуючих деталей і на основі цих даних визначають
випуск готової продукції.
Під час складання цехових виробничих програм враховують також
номенклатуру напівфабрикатів, які доцільно отримувати зі сторони та ті їх
види, виробництво яких можна організувати на власному підприємстві.
Світові тенденції глобалізації, швидкого технічного та технологічного
підйому виробництва, зростання темпів розвитку національних ринків і, як
наслідок, посилення до жахливого рівня конкурентної боротьби ставлять високі
вимоги до стратегічного маркетингу в діяльності господарських суб’єктів.
Саме маркетингові стратегії допомагають підприємствам цілеспрямовано
просуватися вперед. В процесі розробки стратегії підприємство повинно
розглядати ситуацію в комплексі, та об’єктивно дивитися на речі, що при
грамотному підході дозволить виробити правильну та реальну програму дій, що
буде відповідати вимогам ринку, та задовольняти розумні цілі яких хоче
досягнути підприємство [69, c. 570].
72
Проведення якісних маркетингових досліджень, і, відповідно, організація
відділу маркетингу на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», що відповідає
сучасним вимогам, є пріоритетним видом діяльності при реалізації
маркетингової стратегії.
Щоб удосконалити маркетингову стратегію ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» треба у відділі маркетингу сконцентрувати фахівців у галузі
інформатики, економіки, рекламних технологій, що дозволить підняти рівень
маркетингових досліджень на якісно новий рівень.
Це дозволить більш чітко формулювати цілі маркетингових досліджень,
більш оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища організації,
застосовувати прогресивні технології в області ефективної організації
інтелектуальної праці, наприклад, використовувати метод «мозкового штурму».
Концентрація таких фахівців в одному відділі під єдиним керівництвом
дозволить проводити організацію маркетингових досліджень комплексно, з
урахуванням всіх можливих аспектів [61, c.55].
Також треба залучати фахівців власного підприємства до організації
маркетингових досліджень, що дозволить витратити мінімум коштів, провести
даний захід оперативно, тому що усунено необхідність проведення заходів з
відбору персоналу, потрібних у разі найму працівників з боку, а також зведено
до мінімуму час, необхідний для адаптації персоналу у нових умовах роботи.
Наступним заходом щодо вдосконалення управління маркетингом на
підприємстві є організація в підприємстві ради з маркетингу, що включає
керівників провідних служб і відділів підприємства.
Загальним завданням функціонування такої ради буде координація зусиль
керівників різних підрозділів організації для здійснення ефективної програми з
визначення і освоєння нових видів товарів і послуг з урахуванням положення
підприємства на ринку в даній сфері бізнесу.
Створення такої ради необхідно для вироблення єдиної маркетингової
73
політики на ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», оперативного прийняття
управлінських рішень щодо впровадження нових видів товарів і послуг, що
виявляються за допомогою проведених маркетингових досліджень, що у свою
чергу, дозволить підприємству максимально ефективно реагувати на тиск
зовнішнього середовища, більш гнучко і швидко вносити корективи в
комерційну діяльність фірми з урахуванням запитів споживачів [64, c. 116].
У ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» повинен бути розроблений
комплекс маркетингу, який дозволить упорядкувати цілі відділу маркетингу.
Він включає в себе:
1. Вивчення і оцінку зовнішнього середовища і внутрішнього
середовища фірми.
2. Створення нових товарів, які повною мірою відповідали б вимогам
споживача.
3. Визначення цінової політики.
4. Просування товарів.
5. Пробний маркетинг на основі малої партії нового товару, для того,
щоб виявити динаміку продажів і рівня нормування попиту в рамках плану
маркетингу.
6. Організація служби сервісу, для того, щоб організувати збір і аналіз
скарг і претензій, рекомендацій щодо підвищення якості товару та провести
моніторинг якості нового продукту, виведеного на ринок, який дозволяє
своєчасно реагувати на виникаючі вимоги різних цільових груп споживачів [55,
c. 276].
Також ефективність функціонування служби маркетингу можна
підвищити за рахунок:
1. Чіткого розподілу праці;
2. Диференціації посадових обов’язків;
3. Розширення сфери діяльності в певному напрямку;
74
4. Можливості концентрації на поставленому завданні;
5. Чіткої координації виконуваних завдань і формулювання загальних
цілей маркетингу;
6. Підвищення мобільності функціонування служби маркетингу;
7. Досягнення кінцевого результату за менший відрізок часу;
8. Підвищення професіоналізму маркетолога;
9. Підвищення матеріальної зацікавленості маркетолога, в залежності
від кінцевої мети;
10. Посилення впливу та авторитету маркетингової служби [54, c.270].
При правильному використанні істотних переваг ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» може зумовити вихід на лідируючі позиції в галузі. До
таких переваг можемо віднести:
1. Зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що
відбуваються, а також факторів «невизначеності майбутнього»;
2. Можливість врахувати об’єктивні фактори, що формують зміни,
зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні
банки;
3. Можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і
тактичних рішень;
4. Полегшити роботу по забезпеченню довго – та короткострокової
ефективності та прибутковості;
5. Можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за
наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті
результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових
завдань;
6. Можливість встановлення системи стимулювання для розвитку
гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін;
7. Забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій
75
щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи
регулювання, контролю та аналізу;
8. Створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків,
що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей;
9. Реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати
обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування
системи стратегічного управління [46, c.147].
Для досягнення поліпшення фінансового стану ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів» необхідним є удосконалення системи управління
фінансовими ресурсами шляхом упровадження автоматизованих систем
інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.
Упровадження автоматизованих систем інформаційного забезпечення
надасть можливість зробити доступною інформацію про усі підрозділи
підприємства, скоротити паперовий документообіг, що прискорить процес та
підвищить якість обробки замовлень, конкурентоспроможність і рентабельність
підприємства.
Це суттєво підвищить якість управління фінансовими ресурсами,
забезпечить можливість оперативного збагачення наявного досвіду управління
новими практичними здобутками, покращить вдосконалення управління
експортними операціями на підприємстві [44].
Проблемною областю ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» є
відсутність концептуально нової продукції на ринку Європи, яка б
створювалась на основі унікальних компанією ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» з використанням українських екологічно чистих інгредієнтів та
спільно з маркою відомого європейського бренду. Тому стратегічним вектором
розвитку компанії має стати новий підхід до ведення зовнішньоекономічної
діяльності, наприклад створення спільного підприємства.
Як відомо більшість європейців зараз дуже стурбовані якістю продуктів
76
харчування, і поява нового виробника біологічно чистих, збагачених
вітамінами, поживних продуктів може спричинити значний попит для ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів».
Сьогодні і в Україні вже почав формуватися ринок так званих продуктів
здорового харчування, в якому певну частину посідають кетчупи, майонези,
соуси, фруктові та овочеві соки і пюре, продукти переробки сої.
Споживання цих продуктів дозволяє людині тривалий час зберігати
активний спосіб життя, допомагає попередити деякі захворювання і старіння
організму в умовах екологічної небезпеки [43, c.53].
Ці напрямки поліпшення біологічної цінності харчових виробів
відповідають європейським трендам в галузі харчування. І саме ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» має всі можливості слідувати цій тенденції і
розвиватися у напрямку покращення якості продукції, зростанні довіри до
бренду та підвищенні прибутку компанії.
При використанні наданих рекомендацій, ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» збільшить свій прибуток.
Таким чином, усе вище викладене допоможе при визначенні та реалізації
ефективної маркетингової стратегії на ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів».
Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом
інноваційних процесів, сприяє витісненню з виробництва неефективних
підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату
виробників-монополістів по відношенню до споживача. Оскільки
підприємствам необхідно зосередити увагу на виробництві такої продукції, що
безумовно матиме попит на ринку, тому необхідним є дослідження і аналіз
ринку, поведінки споживачів і конкурентів.
Конкуренція в харчовій промисловості, в якій працює підприємство, на
сьогоднішній день є дуже високою, тому підприємств-конкурентів дуже багато.
77
Найбiльш впливовими конкурентами ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
на сьогоднiшнiй день є таки органiзацiї:
- Роменський завод продтоварiв ТМ «ПАН+ПАНI» м. Ромни;
- ПАТ «Ясен» м. Чернiгiв;
- Запорiжська кондитерська фабрика м. Запорiжжя;
- ТМ «ЖАКО» м. Київ;
- ТМ «Ольвiя Вiта» м. Львiв;
- Полтавська кондитерська фабрика ТМ «Домiнiк» м. Полтава;
- Гощанський завод продтоварiв смт. Гоща Рiвненської обл.;
- Здолбунiвський завод продтоварiв м. Здолбунiв;
- ПП «Стимул» м. Днiпро.
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» має дуже широкий асортимент:
бiльше 140 видiв продукцiї, з них: - зефiри - 24 вида; - цукерки - 10 видiв; -
драже - 8 видiв; - iриси - 6 видiв; - ковбаски - 3 види; - лукуми - 5 видiв; -
мармелади - 8 видiв; - шербети - 2 види; - повидла - 4 види; - соки - 5 видiв; -
овочевi консерви - 1 вид; - грiнки, сухарi - 2 види; - соломка - 5 видiв; - чіпси - 9
видiв; - майонез - 3 вид; - згущене молоко - 1 вид.
В основному підприємство орієнтується на чіпси, майонези, зефіри та
цукерки, тому що ця продукція для підприємства є найбільш прибутковою.
В умовах вільного конкурентного середовища виникає необхідність
оцінки конкурентних можливостей даного підприємства та конкурентів. Для
даної оцінки може бути використаний матричний метод, що передбачає оцінку
конкурентних можливостей підприємства за допомогою 15 економічних
показників. Для кожного з показників потрібно визначити, яке місце займає
наше підприємство та його конкуренти. Після аналізу усіх 15 економічних
показників і встановлення відповідних місць по кожному з них, визначається
сума набраних балів – місць по кожному підприємству. Після чого визначається
рейтингове місце відповідно до набраної суми балів – місць. На перше місце
78
ставиться підприємство, яке набрало найменшу кількість балів – місць. Потім
визначаться прямі конкуренти нашого підприємства (ті що знаходяться за
рейтингом вище нашого підприємства) та потенційні (ті що знаходяться за
рейтингом нижче нашого підприємства) [75].
Ми розглянемо ті підприємства, що випускають аналогічну продукцію і є
найважливішими конкурентами та проведемо аналіз конкурентних
можливостей нашого підприємства у порівнянні з цими підприємствами.
Аналіз конкурентних можливостей підприємства ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» наведено у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - Матриця конкурентоспроможності ПрАТ «Шполянський
завод продтоварів»
№ Економічні Одиниці Конкуруючі підприємства
з/п показники виміру ПрАТ ТМ Здолбунiвськи Гощанський
«Шполянськи «ЖАКО», м. й завод завод
й завод Київ продтоварiв продтоварів,
продтоварів» м.Здолбунiв м. Гоща
1 2 3 4 5 6 7
1. Обсяги млн. грн 79 / 1 76,5 /2 67,9 / 4 71,6 / 3
виробництва
2. Обсяг збуту млн. грн 78,9 / 1 75,3 / 2 67,6 / 4 71,2 / 3
3. Активи млн. грн 40,9 / 3 37,4 / 4 42,4 / 1 41,5 / 2
підприємства
4. Чистий млн. грн 1,4 / 4 2,5 / 2 2,7 / 1 1,7 / 3
прибуток
5. Амортизаційн млн. грн 1,2 / 3 1,4 / 4 1,7 / 2 1,9 / 1
і відрахування
6. Довготермі- млн. грн 5,6 / 1 6,4 / 2 7,2 / 4 6,8 / 3
нова
заборгова-
ність
7. Короткоте- млн. грн 1,7 / 1 2,8 / 4 2,4 / 2 2,7 / 3
рмінова
заборгова-
ність
8. Обсяг млн. грн 3,1 / 1 2,4 / 3 3 / 2 1,7 / 4
капіталовкла-
день
9. Відрахува- млн. грн 7,1 / 2 6,7 / 4 7 / 3 9,7 / 1
ння у фонди
10. Середні млн. грн 74 /2 84 / 4 76 / 3 73 / 1
витрати
виробництва
79
Продовження таблиці 3.1
11. Розмір млн. грн 3,3 / 4 3,5 /3 3,8 / 2 3,9 / 1
оборотних
коштів
12. Рівень частини 0,76 / 4 0,84 / 3 0,95 / 2 0,98 / 1
конкурентосп одиниці
роможності
виробів
13. Технічний частини 0,90 / 3 0,90 / 2 0,78 / 4 0,92 / 1
рівень одиниці
виробництва
14. Технічний частини 0,68 / 4 0,73 / 2 0,70 / 3 0,83 / 1
рівень одиниці
продукції
15. Оцінка частини 1 / 4 3 / 2 2 / 3 4 / 1
організаційної одиниці
структури
Сума рейтингових місць 38 43 40 29
Рейтинг підприємств 2 4 3 1
*Джерело: складено автором на основі статистичних даних підприємств

На основі даної матриці можна зробити висновок, що рейтинг
підприємств конкурентів має наступний вигляд:
1. «Гощанський завод продтоварів», м. Гоща ( R= 29).
2. ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» ( R= 38).
3. «Здолбунiвський завод продтоварів», м. Здолбунiв ( R= 40).
4. ТМ «ЖАКО», м. Київ ( R= 43).
Отже, прямим конкурентом нашого підприємства є Гощанський завод
продтоварів. Потенційними конкурентами нашого підприємства є
Здолбунівський завод продтоварів та ТМ «ЖАКО», м. Київ.
Проведемо аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».
На ринок має виводитися лише висококонкурентоспроможний товар.
Тому передусім потрібно виробити сучасне уявлення про
конкурентоспроможність товару.
Конкурентоспроможність товару, тобто можливість збути його на будь-
якому ринку, можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між
80
собою. Іншими словами, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко
прив'язане до ринку і терміну продажу. Визначаючи конкурентоспроможність,
необхідно, насамперед, враховувати економічні показники експлуатації товару.
Перш ніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить
скрупульозно вивчають середовище підприємства, зокрема конкурентне. Після
оцінювання конкурентного середовища, приступають до діагностики
конкурентноздатності підприємства. Однак не можливо оцінювати
конкурентоспроможність підприємства не оцінивши конкурентоспроможність
продукції підприємства. Адже саме конкурентоспроможність продукції – це
основа успіху підприємства .
Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен задовольняти дві
вимоги: мати відповідні споживчі властивості і відзначатися
конкурентоспроможністю, щоб придбання саме цього товару уявлялося
покупцеві вигіднішим і зручнішим, ніж іншого з такими ж функціями або
такого ж у іншого продавця.
Конкурентоспроможність товару – це його здатність витримати
конкуренцію на певному ринку і в певний час і приносити власникові
прибуток.
Визначається інтегральним показником (К і ), який є числовою
характеристикою товару [69]:
Р
К і  1
С
де, (3.1)
Р
- це фактичний технічний і економічний ефект від товару;
С
- це загальний корисний ефект , що характеризує товар.
Чим кращим є це співвідношення, тим вищим вважається рівень
конкурентоздатності товару. Бути конкурентоздатним означає не тільки
протистояти конкуренції, а й переважати її.
81
Постійне підвищення конкурентоспроможності товарів - центральне
завдання підприємства. Проблема полягає в тому, що підвищення (або
підтримка) конкурентоспроможності товару пов'язане для підприємства з
великими або меншими витратами, але в будь-якому разі вони мають
скуплятися якомога більшою прибутковістю. Тому важливо не просто
використовувати відомі шляхи поліпшення властивостей продукції, а шукати
серед них ті, які дають найбільший приріст конкурентоспроможності товарів на
одиницю витрат [78].
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» випускає якісну продукцію, що
дає їй змогу конкурувати з подібною продукцією на ринках збуту.
Конкурентоспроможність товару характеризує матриця, що включає 12
технічних та 9 економічних показників. Виконання їх умов позначається
цифрою 1, а не виконання – 0. якщо будь – який з показників немає відношення
до товару то в матриці ставиться прочерк.
Після завершення аналізу визначається сума Р, як сума технічних і
економічних показників, що виконуються та сума С як загальна кількість
технічних і економічних показників, що характеризує товар.
Результати аналізу конкурентоспроможності провідної продукції
підприємства, якими є зефір та майонез наведені в таблиці 3.2
Після визначення К і його значення порівнюють з еталонами критеріями
якості і конкуренції, які мають наступний вигляд:
1- відповідає кращому рівню якості та конкуренції;
0,99-0,80 – відмінна якість, що відповідає вимогам СОТ;
0,79-0,64 – високо якість, що відповідає вищій ніж середня;
0,62-0,38 – задовільна якість, що відповідає задовільному рівню
конкуренції;
0,37 – мінімально допустима якість, яка характерна для місцевих ринків;
Менше 0,37 – непристойна якість [55].
82
Таблиця 3.2 - Інтегрована оцінка конкурентоспроможності зефіру та
майонезу виробництва ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
№ з/п Назва параметрів Відповідність вимогам ринку
Зефір Майонез
Технічні:
1. Відповідність міжнародним параметрам 1 1
якості
2. Відповідність національним параметрам 1 1
якості
3. Відповідність міжнародним нормативам на 1 1
товар
4. Відповідність національним нормативам на 1 1
товар
5. Відповідність міжнародним законодавчим 1 0
актам
6. Відповідність національним законодавчим 1 1
актам
7. Відповідність дизайну міжнародним 0 1
стандартам
8. Відповідність дизайну національним 1 1
стандартам
9. Відповідність кольорів міжнародним 1 1
стандартам
10. Відповідність кольорів національним 1 1
стандартам
11. Відповідність упакування міжнародним 1 1
стандартам
12. Відповідність упакування національним 1 1
стандартам
2. Економічні
1. Ціна товару 1 1
2. Додаткові витрати на транспортування 0 0
3. Вартість установки - -
4. Вартість експлуатації - -
5. Вартість навчання персоналу - -
6. Вартість ремонту - -
7. Вартість технічного обслуговування - -
8. Податки - -
9. Страхові внески - -
РАЗОМ ∑Р=12 ∑Р=12
∑С=14 ∑С=14
Кі=0,86 Кі=0,86
*Джерело: складено автором на основі статистичних даних

На основі даної матриці можна зробити висновки про те, що дані товари,
які підлягали аналізу – зефір та майонез виробництва ПрАТ «Шполянський
83
завод продтоварів», інтегральні показники яких становлять К і = 0,86 та К і =0,86
відповідно мають відмінну якість і відповідають вимогам СОТ.
Це говорить про те ,що дані продукти, можуть конкурувати з подібними
собі ,як на місцевих, регіональних, так і на міжнародних ринках.
Оцінка конкурентоспроможності товару, як правило супроводжується
оцінкою його сильних і слабких сторін, а також шансів і загроз для нього, які
виникають у зовнішньому маркетинговому середовищі.
Таблиця 3.3 - Аналіз сильних і слабких сторін товару «зефір»
виробництва ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
№ п/п Питання Сильна Слабка
сторона сторона
1 2 3 4
1 Чи можна визначити сегмент ринку, на який орієнтована так
продукція?
2 Чи вивчені запити покупців і споживачів? ні
3 Чи надає переваги ваша продукція покупцям і так
споживачам?
4 Чи можна оперативно доставляти продукцію до так
покупців і споживачів?
5 Чи може продукція конкурувати з продукцією інших
товаровиробників за такими параметрами
- якість, надійність так
- ціна так
- стимулювання збуту так
6 Чи розумієте ви на якій стадії ЖЦТ перебуває ваша так
продукція?
7 Чи є у вас ідеї стосовно нових видів продукції? так
8 Чи має підприємство збалансований асортимент так
продукції?
9 Чи здійснюється регулярна модифікація продукції за так
потребами клієнтів?
10 Чи реалізується політика створення нового товару? так
11 Чи можливе копіювання вашої продукції? так
12 Чи має ваша продукція товарну марку, патенти або інші так
захисні документи?
13 Чи відслідковуються скарги споживачів? ні
14 Чи зменшується кількість скарг і нарікань споживачів? ні
Разом: 12 4
*Джерело: складено автором

Аналіз сильних і слабких сторін продукції, а також факторів зовнішнього
84
маркетингового середовища в умовах фінансової кризи – це основа
дослідження ринкових можливостей і конкурентоспроможності як
підприємства так і його продукції.
Для цієї оцінки проведемо аналіз сильних і слабких сторін товару зефір
виробництва ПрАТ «Шполянський завод продтоварів».
На основі даної таблиці можна зробити висновок, що з 16 показників, що
характеризують привабливість товару його сильні сторони мають 12 позицій,
що складає 75 %.
Отже, враховуючи, проведений аналіз можна зробити висновок, що для
підвищення конкурентоспроможності товару підприємства ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» необхідно:
1. Вивчити запити покупців і споживачів.
2. Юридичний захист продукції
3. Відслідковувати скарги клієнтів.
4. Зменшити кількість скарг і нарікань споживачів до мінімуму.

3.3 Формування напрямів товарної політики підприємства

Товарна політика ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» покликана
підтримувати оптимальну структуру продукції, що виробляється та
реалізується для досягнення поточних і довгострокових господарських та
інших цілей підприємства. Така політика передбачає визначення оптимальної
номенклатури товарів і постійне її поновлення. Її предметом є також якість
товарів, дизайн, упаковка, товарна марка, рівень відповідності товару потребам
споживачів. На підприємстві суто відділи маркетингу відсутні, маркетингові
функції виконують відділ збуту та плановий відділ, які займаються
комплексним вивченням ринку та розробленням на основі його результатів
прогнозів потреб у продукції, що випускається, формуванням попиту та
реалізації продукції на нових ринках збуту, та ін. Також приймає участь в
маркетинговій політиці корпоративний директор та його заступник.
85
Структура маркетингової товарної політики підприємства ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» містить три основні складові :
розроблення товару (створення нових чи модифікація існуючих);
обслуговування товару (забезпечення сталості відповідних характеристик
товару, що користується попитом. Особливо важливим є контроль за якістю
продукції на всіх етапах починаючи від розробки до продажу);
виведення застарілих товарів з ринку (елімінування).
Розроблення товару здійснюється у двох напрямах: створення
принципово нового продукту або вдосконалення, наділення новими
властивостями товарів, які вже обертаються на ринку (модифікація або
модернізація товарів, що вже існують).
Наступною складовою товарної політики підприємства ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» є обслуговування товару. Обслуговування
товару підприємства пов'язане з процесами, які дають можливість зберегти ту
сукупність характеристик товару, що задовольняє певні потреби
обслуговуваних сегментів покупців і забезпечує підприємству активний та
стабільний збут.
Останньою складовою маркетингової політики підприємства є
елімінування, тобто зняття товару з виробництва і відповідно з ринку.
Елімінування пов'язане з ретельним аналізом кон'юнктури ринку і у разі
зниження попиту на товар - розроблення заходів щодо його виведення з ринку.
У цьому блоці при аналізі кон'юнктури спостерігаються такі тенденції:
скорочення обсягів попиту та збуту;
зниження норми прибутку, зменшення частки ринку;
зростання витрат обігу;
поява досконалішого товару-аналога;
активізація діяльності конкурентів.
Для прийняття рішення про зняття товару з ринку підприємство ПрАТ
86
«Шполянський завод продтоварів» керується певними критеріями.
Основними з них є такі:
економічна вагомість продукту для підприємства (частка в обороті,
грошові надходження від реалізації, рентабельність);
позиція продукту на ринку (частка ринку, ринковий потенціал);
майбутні перспективи продукту (стадія життєвого циклу, очікувані
технологічні зміни).
Структура маркетингової товарної політики ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» передбачає певний напрямок дій та сукупність заходів, завдяки
яким забезпечується наступність стратегічних та оперативних рішень у сфері
розроблення товарного асортименту.
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» уважно слідкує за всіма
новітніми процесами розвитку харчової галузі та постійно працює над
створенням нових товарів, які дадуть змогу підприємству:
здійснити прорив на ринок,
перемогти конкурентів,
зберегти й розширити свій ринок,
збільшити доходи й прибуток.
Для цього першими в Україні закупили технологічний комплекс
“CreaSweet”. Його встановили у новозбудованому цеху. Сьогодні вже повністю
готова до роботи австрійська лінія “HAAS”. На ній випускатимуть м’які вафлі.
Важливим є те, що для вироництва м’яких вафель підприємство
використовуватиме сировину, яка не містить генномодифікованих організмів.
Це підтверджує сертифікат якості, який підприємству видали після
лабораторної перевірки сировини. Враховуючи те, що подібну продукцію
полюбляють діти, підприємство буде випускати м’які вафлі з різноманітними
начинками: з сиром, згущеним молоком, коріандром та іншими добавками.
Також крім австрійської, в цеху встановлені голландська та російсько-
87
італійська лінії по виготовленню кондитерської продукції. У цьому
“CreaSweetе”, крім м’яких вафель, щодня випускатимуться й інші неординарні
кондитерські вироби із цікавими задумками.
Для розробки нових товарів підприємство бере за основу споживчі
вимоги певних груп покупців (сегментів ринку), а також необхідність
забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних,
технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з
низькими витратами.
Мета планування асортименту нових товарів полягає в тому, щоб
зорієнтувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають
структурі та різноманітності попиту конкретних покупців.
Планування асортименту нових товарів підприємства потребує
визначення його принципової спрямованості, обсягів і супутніх послуг. У
сучасному виробництві всі ці напрямки тісно взаємозв'язані і не
диференціюються, тобто треба досягти компромісу між різними сферами
виробничо-комерційної діяльності підприємства.
Загалом система планування асортименту нових товарів на ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» передбачає такі заходи:
визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних
способів використання продукції і особливостей поведінки споживачів на
відповідних ринках;
оцінка конкурентних товарів-аналогів за тими самими напрямками;
критична оцінка нових виробів та конкурентних товарів-аналогів з
позицій покупців;
вивчення пропозицій про створення нових;
розробка специфікацій нових;
вивчення можливостей виробництва нової з урахуванням відповідних цін,
собівартості, рентабельності;
88
розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо
якості, найменування, упаковки продукту на підставі результатів проведених
випробувань виробу.
На етапі розробки створюється відповідний запас ідей щодо нової
продукції. Пізніше відбувається відбір ідей. Після чого організовується
розробка й перевірка задуму продукції Розробка стратегії маркетингу — це
останній перевірочний пункт перед тим як вкладати ресурси у створення зразка
чи пробної партії продукції. На цій фазі передовсім перевіряється
рентабельність продукції, встановлюються бажані й можливі обсяги збуту,
здійснюється позиціювання продукту, тобто його розміщення на ринку з
погляду сприйняття його споживачами як такого, що вигідно відрізняється від
тих, що вже існують.
Після виготовлення пробної партії товару або його зразка проводять
випробування його ринкової привабливості. Після виправлення виявлених
недоліків переходять до масового випуску та реалізації продуктів.
За останній період підприємство ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» запровадив у виробництво такі нові товари:
цукерка вафельна «ДЖО»;
пряник з родзинкою;
пряник «Метелик»;
лукум з банановим смаком;
мармелад « Кокосові дольки»;
вафлі мякі здобні « Європейські»;
вафлі « Артек»;
печиво « Вишукане»;
пряник « Родинний».
З перерахованих вище товарів стає зрозуміло, що підприємство дійсно
постійно працює над створення нових товарів, задля задоволення потреб
89
споживачів, захоплення більшого сегменту ринку та підвищення іміджу
підприємства.
В основі рішень щодо управління асортиментом та номенклатурою
продукції підприємство ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» використовує
крім нововведень і процеси елімінування товарів. Основне завдання
елімінування - оптимізувати процеси усунення з ринку застарілих товарів,
тобто своєчасно відмовитись від їх виробництва, узгодити витрати
підприємства на виробництво і збут товарів, попит на які постійно спадає, зі
зменшенням доходів від їхнього продажу, котрі поки ще наявні і на котрі
можна розраховувати принаймні в найближчому майбутньому. Основною
причиною елімінування на підприємстві виступає те, що підприємство
виробляє великий асортимент продукції і більша частина доходів надходить
здебільшого від реалізації певної частини з асортименту товарів. Решта
асортименту забезпечує порівняно невеликий внесок у загальний результат
підприємства. Треба брати до уваги також і те, що певні продукти завершують
свій життєвий цикл.
Для прийняття рішень відносно зняття продукту з ринку ПрАТ
«Шполянський завод продтоварів» користується такими критеріями:
економічна значущість продукту для фірми (частки в обороті, сума
надходжень від реалізації, рентабельність);
становище продукту на ринку (частка ринку, ринковий потенціал,
стійкість проти продуктів-конкурентів);
рівень завантаження продуктом виробничих і складських потужностей
фірми;
перспективи продукту в майбутньому (стадія життєвого циклу, можливі
технологічні зміни).
На підставі таких критеріїв працівники відділу збуту і планування, а
також за участі комерційного директора визначають оптимальну
90
«кандидатуру» для зняття з виробництва і вилучення з ринку. Вони ставлять
також перед собою такі завдання, як точно розрахувати, який внесок продукту в
загальний результат підприємства, наскільки він сприяє збільшенню обсягів
продажу, утруднює проникнення конкурентів у комерційні зв'язки
підприємства.
За останній період підприємство зняло з виробницта та продажу на ринку
наступні товари:
печиво «Пікантне», продукція не користувалася попитом у населення і, як
наслідок- низька рентабельність для підприємства;
хрін та гірчиця, ці товари є сезонними;
печиво «Чанга» продукція не користувалася попитом у населеня і не
приносила прибутки підприємству;
моркв’яний сік, у підприємства закінчилися запаси сировини (моркви)
для його виробницта. Ринкова ціна моркви на даний період є досить високою, і
підприємство вирішило зняти з виробницта даний продукт до осені.
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» за допомогою відділу збуту і
відділу планування здійснює маркетингові функції та проводить контроль за
продажем продукції на ринку, тим самим відслідковує чи товар який присутній
на ринку повністю задовольняє потреби споживачів чи потребує модифікації.
Про необхідність модифікації товарів свідчить зокрема уповільнення зростання
обсягів продажу, яке означає , що товар досяг стадії зрілості, яка є
найтривалішою. Саме в цей період підприємство використовує таку
маркетингову стратегію, як модифікація товару. Модифікація товару може
здійснюватися в різних формах і найчастіше виявляється у зміні певних його
властивостей.
При проведенні модифікації підприємство ПрАТ «Шполянський завод
продтоварів» проводить такі дії як:
поліпшення якості товару;
91
зміна показників призначення;
надає товару нові властивості;
підвищують зручність користування;
велика увага приділяється поліпшенню оформлення;
та інших функціональних характеристик.
Можливість модернізації товару багато в чому залежить від рівня
використання підприємством методів уніфікації та агрегування. Уніфікація дає
змогу технічно поліпшувати товар без суттєвого зростання виробничих витрат.
Агрегування сприяє розширенню сфери можливого застосування продукції.
За період своєї діяльності ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»
здійснило модернізацію таких товарів:
1. Спочатку був випуск звичайного біло-рожевого зефіру. Згодом
задля захоплення більшого сегменту ринку, вони доповнили цей продукт
новими споживчими властивостями, а саме, почали випускати зефір з
наповнювачами (джему, згущеного молока, печива, мармеладу), також почали
випускати зефір покритий білим та чорним шоколадом. Це дало їм змогу
задовільнити потреби більшості споживачів, захопити більший сегмент ринку,
отримати додаткові прибутки та розширити свій товарний асортимент.
2. Підприємство випускало солодку та солону соломку, модифікувало
цей виріб тим, що також додало йому нових споживчих характеристик,
випускаючи солодку соломку покриту маком, що також дозволило
задовільнити потреби більшої кількості споживачів та захопити більший
сегмент ринку.
3. Підприємство модифікувало такий товар, як мармелад, зробивши
його з різними добавками ( кокосова стружка, лимонна та апельсиновоа цедра).
4. Підприємство випускало лише ковбаску «Вершкову», згодом
почало випускати ковбаску з маком та фруктовими добавками.
5. Також підприємство модифікувало такий товар, як драже «Арахіс в
92
какао», воно доповнило цей продукт новими наповнювачами.
Проаналізувавши все вище сказане можна зробити висновок, що
підприємство постійно працює не лише над новими товарами, а й над
модифікацією старої продукції.
Обслуговування товару пов'язане з процесами, які дають можливість
зберегти ту сукупність характеристик товару, що задовольняє певні потреби
обслуговуваних сегментів покупців і забезпечує підприємству активний та
стабільний збут. Воно передбачає організацію та управління процесами
товароруху щодо збереження якості товарів та її контролю.
Підприємство ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» надає наступні
послуги по обслуговуванні товарів:
доставка товару в роздрібні мережі (здійснюється за рахунок виробника
або посередника);
фасування та пакування товару під замовлення;
надання можливості зберігання продукції на складах.
зберігання продукції у відповідних умовах, що допомагають зберегти
сукупність характеристик товару;
заміна неякісної продукції у разі її не придатності до продажу, або
споживання.
Враховуючи важливість сервісного обслуговування як знаряддя
конкуренції, підприємство відкрило відділ, який працює зі скаргами та
зауваженнями клієнтів, займається питаннями кредитування, матеріально-
технічного забезпечення, технічного обслуговування і інформації.
Стратегія диверсифікації - освоєння виробництва нових товарів, товарних
ринків, а також видів послуг, що включає не просто диверсифікацію товарних
груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані
з основними видами діяльності фірми області. Тобто диверсифікація товарів на
ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» - це система заходів, що
93
використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від
одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи.
Стратегія диверсифікації підприємства передбачає розробку нових видів
продукції одночасно з освоєнням нових ринків. Займатися диверсифікацією
підприємство змушує ряд причин, серед яких одними з головних є прагнення
зменшити або розподілити ризик, а також прагнення піти з ринків, що
стагнують та отримати фінансові вигоди від роботи в нових областях.
Диверсифікація ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» передбачає
виявлення саме того виду діяльності, в якому можна найбільш ефективно
реалізувати конкурентні переваги підприємства.
На підприємстві ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» диверсифікація
товарів представлена у формі диверсифікації. На підприємстві діє будівельно –
ремонтна бригада, яка надає послуги по будівництву та ремонту будівель та
споруд. Також підприємство має у своєму володінні 41 автомобілів, що дає
йому змогу надавати транспортні послуги по перевезенню продукції.

3.4 Бар’єри на шляху до економічного розвитку підприємств

Важливими напрямами економічного розвитку підприємств є
впровадження на них прогресивних технологій, перехід на виробництво нових
або покращених видів продукції, введення в експлуатацію новітніх засобів
праці тощо. Отже, економічний розвиток підприємств повинен мати значною
мірою інноваційний характер, оскільки за цих умов можливе суттєве
збільшення рівня конкурентоспроможності підприємств та їх продукції і, як
наслідок, зростання економічної ефективності функціонування підприємств.
Разом з тим, досвід господарювання показує, що на шляху до
впровадження інноваційних змін на підприємствах і, відповідно, на шляху до
реалізації потенціалу їх інноваційного розвитку постають різноманітні бар’єри.
94
Таблиця 3.4- Групування бар’єрів на шляху до економічного розвитку
підприємств
Назви груп бар’єрів Види
бар’єрів
За змістом нововведень, які Бар’єри, що виникають у процесі впровадження:
передбачається впровадити - продуктових нововведень;
на підприємстві - технологічних нововведень;
- технічних нововведень;
- організаційних нововведень;
- інших видів нововведень
За способом набуття Бар’єри, що виникають у процесі впровадження:
нововведень - нововведень, які самостійно розробляються підприємством;
- нововведень, які отримуються підприємством від інших осіб
За етапом інноваційного Бар’єри, що виникають у процесі:
процесу - розроблення нововведень;
- впровадження нововведень на підприємстві;
- отримання фінансових результатів від
впровадження нововведень
За об’єктивністю причин, Бар’єри, які обумовлені:
що зумовлюють бар’єри - об’єктивними причинами;
- суб’єктивними причинами
За можливістю подолання Бар’єри, подолання яких є:
- можливим;
- неможливим
За складністю подолання Бар’єри, подолання яких:
бар’єрів - не потребує суттєвих зусиль, зокрема, не потребує
значних фінансових ресурсів;
- потребує доволі значних зусиль;
- потребує великих зусиль
За характером причин, які Бар’єри, які обумовлені:
обумовлюють відповідні - несприятливими характеристиками зовнішнього
бар’єри середовища підприємства;
- недостатністю обсягів наявних та можливих до залучення
ресурсів підприємства;
- недостатністю потрібних властивостей ресурсів
підприємства;
- недостатністю рівня компетентності власників та
менеджерів підприємства у сфері управління його
інноваційною діяльністю;
- недостатністю рівня споживчих властивостей нововведень
*Джерело: складено автором на основі [30, 49, 52, 62, 70, 84]

Ці бар’єри значною мірою гальмують інноваційну діяльність та
обумовлюють недостатньо високий рівень інноваційної активності
підприємств. Проте, подолання бар’єрів на шляху до впровадження на
підприємствах інновацій часто стикається із суттєвими труднощами. Це
95
обумовлено, зокрема, як існуванням значної кількості бар’єрів на шляху до
інноваційного розвитку, так і складністю механізмів утворення таких бар’єрів.
У зв’язку з цим, подолання бар’єрів на шляху до впровадження інноваційних
змін на підприємствах потребує попереднього виділення закономірностей цих
змін, виокремлення основних різновидів перешкод на шляху до інноваційного
розвитку
Не дивлячись на те, що науковцями виділяється значна кількість бар’єрів
на шляху до впровадження на підприємстві нововведень і зокрема
енергозберігаючих технологій, питання систематизації цих бар’єрів на
теперішній час не є повністю вирішеним. Також потребує дослідження питання
оцінювання рівня таких бар’єрів, оскільки таке оцінювання є необхідною
умовою розроблення заходів з подолання перешкод на шляху до інноваційного
розвитку підприємств [29, 44, 47, 66, 71].
Наявність значної кількості бар’єрів на шляху до інноваційного розвитку
підприємств обумовлює потребу у попередньої систематизації цих бар’єрів.
Таку систематизацію доцільно здійснювати на засадах їх групування за
найголовнішими класифікаційними ознаками. До таких ознак доцільно віднести
наступні (табл. 3.4):
1. За змістом нововведень, які передбачається впровадити на
підприємстві. Необхідність виділення цієї класифікаційної ознаки полягає у
тому, що бар’єри на шляху до впровадження нововведень суттєво
відрізняються залежно від виду цих нововведень. Для прикладу, впровадження
технологічних нововведень, коли змінюється лише технологія виробництва
продукції, а сама продукція залишається тією ж самою, є менш ризикованим
інноваційним процесом, порівняно із розробленням та впровадженням на
підприємстві продуктових нововведень. Також можна зазначити, що реалізація
організаційних нововведень як правило, потребує менших фінансових витрат,
ніж впровадження нових видів техніки. Отже, невизначеність як бар’єр для
впровадження нововведень буде більш значущим для продуктових інновацій,
96
порівняно із технологічними, а величина інноваційних витрат буде виступати
більш суттєвим бар’єром для технічних нововведень порівняно із
організаційними інноваціями.
2. За способом набуття нововведень. Очевидно, що самостійне
розроблення підприємством нововведень стикається із більшою кількістю
бар’єрів, ніж придбання нововведень, розроблених іншими особами. Це
обумовлено необхідністю у разі самостійного розроблення підприємством
нововведень наявності у нього необхідного обсягу різних видів інноваційних
ресурсів. Разом з тим, придбання нововведень, розроблених сторонніми
особами, може викликати додаткові бар’єри, зокрема, комунікаційного та
фінансового характеру.
3. За етапом інноваційного процесу. Необхідно відзначити, що
існують бар’єри, що є специфічними для кожного такого етапу (зокрема,
відсутність або недостатні обсяги окремих видів ресурсів, потрібних для
реалізації відповідного етапу), та бар’єри, що виникають на кожному такому
етапі (для прикладу, до таких бар’єрів відноситься недостатність фінансових
ресурсів, які є у розпорядженні підприємства або можуть бути ним додатково
залученими).
4. За об’єктивністю причин, що зумовлюють бар’єри. При цьому
бар’єри, що обумовлені суб’єктивними причинами, на відміну від бар’єрів,
викликаних об’єктивними чинниками, залежать від психологічних
особливостей власників та менеджерів певного підприємства та їх
компетентності у сфері управління інноваціями. Зокрема, різні власники та
менеджери можуть по різному ставитися до інноваційного ризику, мати різний
рівень оптимізму відносно результатів інноваційної діяльності тощо.
5. За можливістю подолання. Необхідно відзначити, що бар’єри на
шляху до інноваційного розвитку підприємств можуть бути як такими, які за
певних управлінських зусиль можуть бути подоланими, так і такі, подолання
яких для певного підприємства є неможливим. Очевидно, що такий поділ
97
бар’єрів на шляху до впровадження нововведень є вельми умовним і залежить
від низки чинників, зокрема, від рівня компетентності працівників
підприємства, наявності у нього необхідних фінансових ресурсів тощо.
6. За складністю подолання бар’єрів. Саме ця класифікаційна ознака
зумовлює об’єктивну потребу в оцінюванні рівня бар’єрів на шляху до
інноваційного розвитку підприємств. Інакше кажучи, результатом такого
оцінювання, серед іншого, повинна виступати кількісна або, принаймні, якісна
оцінка принципової можливості подолання певних видів бар’єрів та необхідних
зусиль, які необхідно здійснити для цього.
7. За характером причин, які обумовлюють відповідні бар’єри. Ця
класифікаційна ознака дає можливість деталізувати чинники, які зумовлюють
наявність бар’єрів на шляху до інноваційного розвитку підприємств.
Для ефективної роботи підприємства велике значення має рівень його
розвитку. Розвиток як економічну категорію розглядали багато вчених. У
загальному вигляді поняття „розвиток” можна визначити як зміну процесу або
явища від простішого до складнішого. Деякі вчені [10, с. 296] пояснюють його
як сукупність змін, що ведуть до появи нової якості та зміцнення життєвості
системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища.
Інші [2, с. 62] розглядають розвиток як процес збільшення можливостей і
бажання задовольнити власні потреби та потреби інших. Цікавим є підхід до
розгляду сутності поняття розвитку [20, с. 182], який визначено як
впорядкованість, узгодженість, взаємодію певною мірою диференційованих або
автономних частин цілого, обумовлених його будовою, з метою досягнення
кращого поєднання елементів структури, що посилює й підвищує вихідні
показники системи порівняно з показниками попереднього етапу її
функціонування, тобто сприяє вилученню потенційної енергії в новому стані.
Розвиток підприємства визначається способом його функціонування,
зорієнтованим на досягнення взаємодії між ресурсами, технологіями і
управлінням із зовнішнім середовищем, з метою забезпечення виробництва
98
високоякісної продукції, досягнення високої продуктивності праці на основі
кращого використання елементів природи та навколишнього середовища.
Розвиток і підвищення ефективності виробництва досягається працею
людей та їх соціально-економічною активністю. З розвитком науково-
технічного прогресу змінюється якісний та кількісний склад ресурсного
потенціалу підприємства.
У науковій літературі [13, с. 96] виділено три основні підходи до
розуміння сутності розвитку: 1) через вивчення і виділення властивостей
систем, що розвиваються; 2) через формування трактувань даної дефініції; 3) як
порівняльної характеристики об’єкта. За першим підходом, розвиток є
незворотним, спрямованим, закономірним і унікальним процесом змін
відкритої системи у просторі та часі. За другим підходом розвиток визначають
як процес формування нової відкритої системи, який виражений у якісній зміні
складу, структури і способу функціонування системи, що виявляється у
кризовій формі і спрямований на досягнення цілей підприємства. Третій підхід
розглядає розвиток як унікальний процес трансформації відкритої системи в
просторі та часі, що характеризується постійною зміною цілей його існування
шляхом формування нової відкритої системи і переведенням його на нову
траєкторію розвитку.
Як показав аналіз підходів до розуміння розвитку, основними
характеристиками цієї категорії є наступні [4, с. 14; 15, с. 18]: можливість до
саморуху в процесі руху та змін; зміна явищ під впливом внутрішніх протиріч;
зовнішні фактори не викликають руху, а лише модифікують його; здійснюється
переважно шляхом свідомих, цілеспрямованих перетворень об’єкта розвитку;
безперервний у часі процес; рух відбувається по спіралі.
Виділяють елементи визначення розвитку підприємства [5, с. 78]:
кількісні та якісні зміни, процесний характер, сукупність процесів, адаптація
до зовнішнього середовища, здатність протидіяти негативним впливам факторів
зовнішнього середовища, поліпшення, довготривалість, зростання потенціалу
99
підприємства, внутрішня інтеграція, підвищення життєздатності підприємства.
Всі вони взаємопов’язані. Розвиток є процесом, тому якісні та кількісні зміни
приводять до тривалого поліпшення економічного стану підприємства.
Внаслідок розвитку зростає потенціал підприємства, що виявляється у змінах,
внутрішній інтеграції підприємства та адаптації його до зовнішнього
середовища.
Фундаментальну основу розвитку підприємства формують теоретичні
положення, основними з яких є теорія спрямованого розвитку підприємств,
теорія циклічного розвитку та концепція життєвого циклу підприємств.
Спрямований розвиток є сукупністю переходів від одного стану внутрішньої та
зовнішньої рівноваги до іншого аналогічного стану, сформованого поточними
обставинами і факторами. Траєкторія розвитку окремого підприємства може
набувати різної форми, але у цілому залежить від його здатності
пристосовуватися до змін середовища господарювання та вирішувати
внутрішні протиріччя. В основі оцінки й аналізу розвитку підприємства
знаходяться його виробнича функція та бюджетні обмеження, а критерієм
аналізу виступає технічна ефективність виробничої системи з перетворювання
факторів виробництва. Перехід від одного рівня технічної ефективності до
іншого вимагає додаткових витрат ресурсів і часу. Теорія циклічного розвитку
М.Д. Кондратьєва побудована на емпіричних даних про періодичність
виникнення економічних криз у розвитку соціально-економічних систем різних
рівнів, у тому числі й підприємств. Подальші дослідження привели до появи
концепції спірального розвитку підприємств, що характеризується коливанням
їх ефективності та переходом на якісно новий рівень. Концепція життєвого
циклу розглядає розвиток підприємства через критерії витрат та одержаних
результатів на певних етапах: зародження, зростання, зрілості та ліквідації.
Теоретичною основою даної концепції є закон спадної віддачі економічних
ресурсів і характер розвитку ринків.

100
На основі аналізу законів розвитку нами визначено, що розвиток
організації ґрунтується на законах онтогенезу, композиції і пропорційності,
самозбереження, конкуренції, ефекті масштабу, переході на нові наукові
підходи і принципи, синергії, впорядкованості, на економічних законах та
законі розвитку. Управління розвитком організації тісно пов’язано з дією цих
законів, а їх знання дозволяє вибирати ефективні способи досягнення
накреслених цілей. Найбільш складним є закон розвитку організації, який
спирається на принципи інерційності, еластичності (адаптивності),
безперервності, пропорційності та стабілізації [17, с. 87]. Інерція проявляється в
продовженні змін потенціалу системи на деякий час навіть після закінчення
впливу змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі. На підприємствах
інерційність проявляється у використанні застарілого обладнання, знань,
організаційних структур. Процес зміни потенціалу системи відбувається
безперервно, змінюватись може лише швидкість та знак зміни. У свою чергу
швидкість змін потенціалу системи залежить від рівня самого потенціалу.
Принцип стабілізації вказує на прагнення системи стабілізувати зміни свого
потенціалу.
Основними джерелами розвитку відкритих систем є внутрішні
протиріччя, які зумовлені та локалізуються процесами самоорганізації системи;
флуктуації зовнішнього середовища внаслідок різноманітних змін оточення
підприємства локалізуються механізмами негативного зворотного зв’язку. Ці
протиріччя – рушійна сила розвитку системи, для якої характерні незворотні,
спрямовані, закономірні зміни [11, с. 100; 20, с. 180].
Напрям та інтенсивність розвитку організації визначаються орієнтирами
діяльності. Основним орієнтиром діяльності організації є місія, яка є
відображенням філософії і сенсу її існування. В теорії управління місію
розглядають як важливу заяву керівництва, що відображає суспільно значущі
наміри організації, а також дає уявлення про сферу діяльності, ключові цілі та
принципи роботи, про ринки, що знаходяться у фокусі інтересів організації.
101
Організації створюються для досягнення цілей. Особлива роль і складність
цілей організації розкрита у праці [2], де показано еволюцію головних цілей
підприємства. Підприємство ототожнюється в цій роботі з машиною,
організмом та організацією. На першому етапі для підприємства основною
метою є одержання прибутку для задоволення потреб власників; працівники
розглядаються як замінювані деталі машини, а їх цілі не є важливими.
Порівняння організації з живим організмом відображено в головних цілях:
виживання та зростання. Прибуток на цьому етапі необхідний, але не є сенсом
існування підприємства. Цілі працівників підпорядковуються цілям організації,
вплив на соціальну сферу, її зміни і проблеми незначний. Підприємство як
організація є цілеспрямованою системою, яка є частиною однієї або більше
цілеспрямованих систем і частини якої (працівники) мають власні цілі. Таким
чином, в управлінні організацією необхідно виділяти три рівні
відповідальності: за досягнення цілей керованої системи; цілей працівників –
елементів даної системи; цілей систем, до яких входить дана система.
У процесі розвитку організації цілі ускладнюються та трансформуються.
Ці зміни відбуваються під дією внутрішніх і зовнішніх факторів. Цілі
організації залежать від споживачів, власників і персоналу, конкурентів,
постачальників, інвесторів, органів державного та місцевого управління. Для
підтримки рівноваги організація має відповідати стану свого оточення, а для
досягнення своїх цілей − реагувати на зміни зовнішнього середовища,
адаптуючи й розвиваючи свої внутрішні елементи: цілі, технології, персонал,
структури. Організація функціонує в певному середовищі, з яким постійно
взаємодіє, причому з різним характером і силою. Внутрішні конструкції
організації (культура організації, організаційна структура, система управління)
є реакцією на відповідні зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.
Розвиток підприємства нерозривно пов'язаний зі стратегією [1; 2; 3; 6].
Стратегія: засіб, за допомогою якого змінюються відносини підприємства з
партнерами та конкурентами, в результаті чого воно отримує конкурентні
102
переваги [18, с. 31]; всебічний план досягнення поставлених цілей шляхом
координації відповідних дій [9, с. 41]; довгостроковий курс розвитку
підприємства, спосіб досягнення цілей, який воно визначає для себе, керуючись
власними міркуваннями [19, с. 687]; створення унікальної вигідної позиції, що
передбачає певний набір видів діяльності [12, с. 83]; комбінація методів
конкуренції та організації бізнесу, спрямована на задоволення клієнтів та
досягнення організаційних цілей [16, с. 32].
Система стратегічного управління будь-якого підприємства включає в
себе цілі, стратегії, ресурси на вході системи, зовнішні фактори, результуючі,
ресурсні та функціонально-організаційні групи елементів. На вході в систему
знаходяться матеріальні та трудові ресурси, тобто ресурсні елементи, на виході
– результати виробництва в натуральній та вартісній формах. Досягнення
встановлених стратегічних цілей підприємства забезпечується за допомогою
прийняття стратегічних рішень.
Стратегія визначає напрям розвитку. Її розробляють на трьох
організаційних рівнях: корпоративному, бізнесовому та функціональному.
Загальна (корпоративна, портфельна) стратегія – це стратегія, що описує
загальний напрям розвитку підприємства, основними з яких є стратегії
зростання, стабілізації та скорочення; показує, як управляти різними видами
бізнесу, щоб збалансувати портфель товарів підприємства. Однією з цілей
корпоративної стратегії є вибір господарських підрозділів фірми, в які треба
спрямовувати інвестиції. Важливе рішення, що приймається на цьому рівні – це
рішення про фінансування продуктів або бізнес-одиниць. Серед загальних
стратегій розвиток забезпечують стратегії зростання, які можна реалізувати за
наступними напрямками: розширення обсягів продажу з метою більш повного
використання потенціалу ринку; вихід з новими продуктами на освоєні ринки;
вихід з виробленими продуктами на нові ринки; диверсифікація; купівля нових
підприємств; вихід з новими продуктами на нові ринки.

103
Для створення передумов щодо розвитку підприємства, необхідно
розглянути фактори зовнішнього середовища, що впливають на положення та
функціонування підприємства. Оцінку їх комплексного впливу можливо
здійснити за допомогою ранжирування факторів за силою впливу на діяльність
підприємства.
Управління розвитком підприємств як складний процес характеризується
багатьма суб’єктивними та об’єктивними факторами. Об’єктивні фактори не
залежать від внутрішнього стану підприємства, вони формуються на
макрорівні. До них відносяться: економічні, правові, політичні, науково-
технічний прогрес, соціально-демографічні. Деякі вчені-економісти [14, с. 58;
19, с. 72] відзначають, що їм притаманна багатоваріантність, невизначеність і
непередбачуваність. Факторами, що пов’язані з діяльністю підприємств на
мікрорівні, є споживання продукції, конкурентоспроможність,
ресурсозабезпеченість, інновативність галузі.

Висновки до 3 розділу

У наш час товарна політика є вкрай важливим елементом у діяльності
будь-якого підприємства, адже вона є складовою частиною плану розвитку
підприємства. Управління товарною політикою передбачає виконання
наступного переліку завдань: комплексний аналіз можливостей діючих ринків з
позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції,
тобто оцінка ринків збуту; оцінка рівня конкурентоздатності власного товару і
аналогічного товару, виробленого конкурентами ; вибір найбільш сприятливих
ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції,
обсягу реалізації, ціни, аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів
і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури
продукції з урахуванням її конкурентоздатності. Якщо маркетингова товарна
політика побудована правильно і успішно функціонує, то діяльність
104
підприємства є ефективною та прибутковою.
Ефективність управління товарною політикою на пряму залежить від
вирішення наступних питань: які товари варто виготовляти і у якій кількості,
коли їх треба робити, яке співвідношення повинно бути між різними товарами,
тобто випускати більше продуктів харчування і менше одягу чи навпаки, на
яких ринках працює підприємство, тобто визначення кола потенційних
покупців і попиту на пропоновану продукцію, яким чином ці продукти
виготовити, за допомогою яких ресурсів, у тому числі кадрових і
технологічних, яка буде пропозиція цього товару, яка конкурентоздатність
даного товару в порівнянні з товарами конкурентів тощо.
Підприємство ПрАТ «Шполянський завод продтоварів» підвищує
ефективність та дієвість товарної політики за рахунок комплексу робіт з
формування товарного асортименту нових товарів.
Для розробки нових товарів підприємство кладе в основу споживчі
вимоги певних груп покупців (сегментів ринку), а також необхідність
забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних,
технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з
низькими витратами.
За останній період підприємство зняло деякі товари з виробництва по
таких причинах як: нерентабельність, висока ціна сировини для виробництва
продукції та сезонність товарів.
Також підприємство постійно оновлює свої старі товари, тобто надає їм
нових споживчих властивостей, наділяє їх новими товарними
характеристиками, задля задоволення усіх потреб споживачів та охоплення
більшого сегменту ринків.

105
ВИСНОВКИ

Конкурентоспроможність підприємства є комплексною системною
характеристикою підприємства, яка визначає його здатність протидіяти на
ринку підприємствам-конкурентам шляхом ефективного використання наявних
ресурсів, виготовлення та реалізації конкурентоспроможної продукції та
отримання прибутку від ведення господарської діяльності.
Конкурентоспроможність продукції є показником, який характеризує ринкове
положення товару в певний момент часу й не відображає довгострокові
перспективи розвитку підприємства.
Конкурентоспроможність харчової продукції визначається як її перевага у
порівнянні з іншою продукцією при задоволенні покупцем його потреб. Тобто,
це ступінь відповідності продукції на певний момент вимогам цільових груп
споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками:
технічними, економічними, екологічними тощо.
Параметри конкурентоспроможності – це найчастіше кількісні
характеристики властивостей продукції, які враховують галузеві особливості
оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів
конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні. Технічні
параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що їх
визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції,
які виконує товар у процесі його використання.
Надзвичайно важливим моментом підтримки стабільності
конкурентоспроможності є врахування економічних параметрів (ціна
споживання): витрати на транспортування до місця експлуатації; вартість
приведення в робочий стан; навчання персоналу, його заробітна плата; витрати
на страхування, податки й утилізацію виробів; непередбачені витрати.
Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам,
106
стандартам і вимогам, установленим законодавством та іншими нормативними
документами.
В Україні діє Українська державна система сертифікації продукції –
Система сертифікації УКРСЕПРО. Сертифікація систем управління
безпечністю харчових продуктів проводиться з ініціативи виробника харчових
продуктів або на вимогу незалежних організацій (відомств), яким державою
надані відповідні повноваження. Система управління безпечністю харчових
продуктів згідно з вимогами ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління
безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового
ланцюга» — використовується для забезпечення безпеки харчових продуктів
протягом усього ланцюга виробництва і реалізації харчового продукту.
В більшості випадків для оцінки конкурентоспроможності продукції
використовуються: диференціальний, комплексний та змішаний методи.
Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності базується на
використані і співставленні одиничних параметрів аналізованої продукції
(технічних та економічних) та бази порівняння. За ними важко судити про
конкурентоспроможність продукції однозначно. Комплексний метод
оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні комплексних
(групових, інтегральних, узагальнених) показників або порівнянні питомих
корисних ефектів продукції, яка аналізується. Змішаний – базується на
спільному використанні одиничних та комплексних показників.
Об’єктом дослідження даної роботи є Приватне акціонерне товариство
«Шполянський завод продтоварів» торгової марки «Жайвір» - приватне
акціонерне товариство, що засноване на добровільних засадах громадянами
України шляхом об’єднання їх коштів та часток в майні приватизованого
підприємства.
Продукцiя заводу продтоварiв представлена по всiй Українi та
користується широким попитом у населення. Основними ринками збуту є
великi торгiвельнi органiзацiї, представництва, посередницькі організаії.
107
Найбiльш впливовими конкурентами підприємства на сьогоднiшнiй день
є такі органiзацiї: ТОВ «Фудз Трейд» м.Рiвне; ТОВ «Метро» м.Київ; ТОВ
«Полiсся продукт» м.Житомир; ФОП «Солодкий свiт» м.Днiпропетровськ;
ТОВ «Рута С» м. Житомир; ТОВ «Львiвхолод» м.Львiв; ФОП «Союз» м.Харкiв;
ТОВ ПКФ «Сузiр’я» м.Донецьк; ТОВ «Карол» м.Чернiвцi; СП «Київ-Захiд»
м.Червоноград; ПП «Смарт» м.Запорiжжя; ПП Коломiєць м.Черкаси; ПП Арiол
м.Тернопiль; ТОВ «Єврогурт» м.Iвано-Франкiвськ.
Матриця інтегрованої оцінки конкурентоспроможності зефіру та
майонезу виробництва ПрАТ «Шполянський завод продтоварів», показала , що
ці товари мають відмінну якість і відповідають вимогам СОТ. Це говорить про
те, що дані продукти можуть конкурувати з подібними собі ,як на місцевих,
регіональних, так і на міжнародних ринках.
Результати SWOT- аналізу підприємства показали, що :
1) Сильними сторонами діяльності підприємства є: підтримка стабільно
високої якості продукції, наявність маркетингового планування, кваліфікована
робоча сила.
2) Слабкими сторонами є: енергоємність технологій, обмеженість
оборотних коштів та недостатній рівень прогнозування продажу продукції, не
досконала збутова політика.
3) На ринку підприємство очікують такі небезпеки, як вплив фінансово-
економічної кризи та зростання цін на сировину і комплектуючі.
4) Шансами на подолання ринкових загроз є стабілізація політичного
життя в державі, диверсифікація продукції та інвестування.
Отже, можна зробити висновок, що підприємство веде обґрунтовану і
проаналізовану товарну політику, що дає змогу підвищувати прибутки, обсяги
виробництва та імідж підприємства.

108
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амоша, О. І., 2007. Інноваційне оновлення техніко-технологічної
бази промислового виробництва на синергетичних засадах: теорія і практика.
Економіка промисловості, 1(36), с. 3-9.
2. Андрусів, У. Я., 2017. Комплексний підхід до забезпечення
раціонального використання енергетичних ресурсів. Бізнес Інформ, 1, с. 44–49.
3. Анісімова, О. М. та Анісімов, Д. О., 2017. Рівень використання
інформаційних систем як важлива складова потенціалу у корпоративному
управлінні. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні
науки.. 4, 146-149.
4. Анісімова, О. М. та Щербіна, О. С., 2015 Використання
інформаційної діяльності для формування стратегії соціально-економічного
розвитку підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 4, 280-
284.
5. Ареф’єва, О. В. та Харчук, Т. В., 2008. Економічні засади
формування потенціалу підприємства. Актуальні проблеми економіки, 7 (85), с.
71-76.
6. Артюшина, О. Л., 2005. Розвиток потенціалу підприємства в
системі корпоративного управління. Екон.-мат. моделювання соц.-екон. систем,
52, т.2, с. 236-238.
7. Афанасьєв, Н. В., Рогожин, В. Д. и Рудыка, В. И., 2001. Управление
развитием предприятия: [монография]. Харьков.: Издательский дом «ИНЖЭК»,
184 с.
8. Баландіна, І. С., 2011. Принципи формування потенціалу
ресурсозбереження на підприємствах у сучасних умовах. БізнесІнформ, 11, с.
141- 143.
9. Баранович, А. М., 2014. Теоретико-методичні засади формування
стратегій розвитку підприємства. Науковий вісник Херсонського державного
109
університету, 2, с. 77-81.
10. Бачевський, Б. Є., Заблодська, І. В. та Решетняк, О. О., 2009.
Потенціал і розвиток підприємства: [навч. посібник]. К.: Центр учбової
літератури, 400 с.
11. Башнянин, Г. І. та Лінтур, І. В., 2016. Фінансова стійкість суб’єктів
господарювання та шляхи її покращення. Економічний вісник Запорізької
державної інженерної академії, 2, с. 98–101.
12. Башнянин, Г. І., Копич, І. М. та Чупик, І. О., 2001. Мікроекономічні
ринкові системи: метрологічні проблеми аналізу ефективності функціонування.
Л. 182 с.
13. Білоусов, О. В., 2001. Формування маркетингової стратегії
управління кадровим потенціалом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. екон. нау: 08.06.02. Луганськ: Східноукр. нац. ун-т, 15 с.
14. Богатирьов, І. О., 2004. Управління розвитком підприємства (за
матеріалами малих підприємств меблевої промисловості України): автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: 08.06.01. К., 22 с.
15. Бойчук, Н. Я. та Острянко, М. М., 2017. Проблеми
енергозбереження та підвищення енергоефективності економіки України.
Сучасні проблеми економіки і підприємництво, 19., с. 25–34.
16. Борисов, А. Б., 2000. Большой экономический словарь. М:
Книжный мир, 895 с.
17. Білоконенко, Г. В., 2012. Сутність та зміст соціально-економічного
потенціалу виробничої організації. Економіка та управління підприємствами
машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, 3(19), с. 80-97.
18. Близнюк, Т. П., 2011. Проблемы формирования инновационного
потенциала украинского предприятия. БізнесІнформ, 1, с. 21-26.
19. Богатирьов, І. О., 2004. Управління розвитком підприємства (за
матеріалами малих підприємств меблевої промисловості України): автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01. К.:
110
Європейський ун- т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 22
с.
19. Бугай, В. З., Горбунова, А. В. та Клюєва, Ю. В., 2011. Теоретичні
основи формування потенціалу підприємства. Вісник Запорізького
національного університету, 1, с. 27-33.
20. Будяєв, М. О., 2016. Портфель інвестиційних проектів як базова
складова в процесі забезпечення інвестиційної привабливості підприємства.
Молодий вчений, 7 (34), с. 9-12.
21. Бурда, В. Є., 2013. Потенціал енергозбереження та напрями
використання альтернативних джерел енергії у промисловості. Економічний
часопис–ХХІ, 1-2(1).
21. Бурса, О. В., 2009. Механізм кінетичного перетворення потенціалу
підприємства та його складові. Технологія і техніка друкарства : зб. наук. пр., 3,
с. 117-123.
22. Бутенко, Д. С., 2012. Оцінка результативності інноваційної
діяльності підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон.
наук : спец.08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами
економічної діяльності)». Харків, 20 с.
23. Василенко, В. А., 2006. Диагностика устойчивого развития
предприятий: [монография]. К.: Центр учебной литературы, 184 с.
24. Васильківський, Д. М., 2014. Систематизація складових елементів
економічного потенціалу підприємства у рамках концепції механізму
підвищення. Наука й економіка, 2(34), с. 115-120.
25. Васильківський, Д. М., 2012. Формування стратегічних рішень
щодо управління процесом підвищення економічного потенціалу підприємства.
Актуальні проблеми економіки, 4, с. 162-174.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і
голов. ред. В.Т. Бусел], 2002. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1440 с.
27. Величко, О. В., 2015. Сутність економічного потенціалу
111
підприємства.Актуальні проблеми економіки, 9 (171), с.15 – 20.
28. Вербицька, Г. Л. та Мельник, О. Г., 2008. Удосконалення механізму
оцінювання ефективності інвестиційного проекту. Вісник Нац. ун-ту
«Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи
становлення і проблеми розвитку, 635, с. 156-162.
29. Верещак, І. І., 2008. Метод комплексной экспертной оценки
потенциала производственного предприятия. Радіоелектрон. і комп’ют.
системи, 4, с. 92-95.
30. Верхоглядова, Н. І. та Русинко, М. І., 2013. Характеристика і
структура трудового потенціалу підприємства. Інноваційна економіка, 4, с.37-
40.
31. Владленові, І. В., 2014. Сучасні технології: виклики та ризики.
Вісник Нац. техн. ун-ту "ХПІ" : зб. наук. пр. Темат. вип. : Актуальні проблеми
розвитку українського суспільства, 63 (1105), с. 93-99.
32. Ігнатієва, І. А. та Хлістунова, Н. В., 2013. Методичні підходи до
оцінювання рівня стратегічної гнучкості підприємств сфери послуг. Актуальні
проблеми економіки, 4, с. 128-135.
33. Ілляшенко, К. В., 2007. Можливості підвищення ефективності
інвестицій за рахунок зниження ризиків. Вісник ПолтНТУ «Економіка і
регіон», 2 (13), с. 75-77.
34. Ілляшенко, С. М., 2011. Проблеми і перспективи
ринковоорієнтованого управління інноваційним розвитком. Суми: ТОВ
«Друкарський дім «Папірус».
35. Ілляшенко, С. М., 2005. Управління інноваційним розвитком: [навч.
пос.]. Суми: ВТД «Університетська книга», 324 с.
36. Іщук С., 2005. Концептуальні засади формування та розвитку
виробничого потенціалу промислових підприємств. Регіональна економіка, 3, с.
48-56.
37. Калінеску, Т. В., Романовська, Ю. А. та Кирилов, О. Д., 2007.
112
Стратегічний потенціал підприємства: формування та розвиток: [монографія].
Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 272 с.
38. Калінеску, Т. В. та ін., 2007. Формування та оцінювання потенціалу
підприємства: [навч. посіб.]. Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В. Даля, 352 с.
39. Кальєніна, Н. В., 2008. Сутність категорії «трудовий потенціал»
підприємства. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 3, с.
111-115.
40. Каракай, Ю. В., 2005. Маркетинг інноваційних товарів:
[монографія]. К.: КНЕУ, 226 с.
41. Карачина, Н. П., 2014. Конкурентний потенціал та його роль у
формуванні конкурентоспроможності підприємства. Економічний простір, 86,
с.164-172.
42. Касич, А. О., 2016. Модернізація як стратегічне завдання розвитку
промисловості України. БІЗНЕСІНФОРМ, 7, с. 67-72.
43. Касич, А. О., 2007. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку
машинобудування України. Актуальні проблеми економіки, № 7 (73), с. 32-40.
44. Кизим, М. О., Шпілевський, В. В. та Мілютін, Г. В., 2018.
Обґрунтування пріоритетних напрямів структурно-технологічної модернізації
сектору електрогенерації. Проблеми економіки, 1, с. 69-86.
45. Кігель, В. Р., 2008. Оцінювання економічної ефективності
ризикових проектів реального інвестування. Держава та регіони, 3, с. 118-124.
46. Клименко, С. М., 2013. Формування стратегії розвитку
підприємства з урахуванням ризиків. Бізнес-Інформ, №8, с. 343-347.
47. Князь, С. В., Новицький, В. А. та Князь, О. В., 2006. Аналіз та
оцінювання факторів, що впливають на ефективність контролювання та
регулювання інноваційного розвитку підприємства. Вісн. Нац. у-ту «Львівська
політехніка» «Проблеми економіки та управління», 554, с. 169-176.
48. Князь, С. В., Георгіаді, Н. Г. та Федорчак, О. Є., 2014. Метод
аналізування рівня інвестиційної привабливості підприємства. Вісник
113
Національного університету "Львівська політехніка". Серія «Менеджмент та
підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку», 794, с.
255- 262.
49. Кобєлєв, В. М. та Захарченко, Ю. В. Теоретичні та методологічні
основи формування стратегії розвитку підприємства. Вісник економіки
транспорту і промисловості, 42, с. 297 – 303.
50. Коваленко, О. В. та Калита, В. І., 2016. Стратегія діяльності
підприємства як генеральна програма розвитку. Проблеми системного підходу
в економіці, 54, с. 35 – 39.
51. Коваль, В. В., Башинська, М. І. та Редьква, О. З., 2016. Розвиток
машинобудівного комплексу в контексті забезпечення його економічної
безпеки. Причорноморські економічні студії, 7, с. 117-120.
52. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю. та Лесик, Л. І., 2014. Система
показників оцінювання поточного рівня ендогенного економічного потенціалу
підприємств. Економічний простір, 86, с. 173-184.
53. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю. та Петрушка, Т. О., 2014.
Інвестиційно-інноваційний механізм забезпечення конкурентоспроможності
промислових підприємств. Проблеми економіки, 1, с. 52–58.
54. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю. та Гришко, В. А., 2014.
Методологічні засади оцінювання інвестиційного потенціалу машинобудівних
підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, 24 (5), с. 256-263.
55. Козик, В. В., Петрушка, Т. О. та Ємельянов, О. Ю., 2013.
Обґрунтування економічної доцільності впровадження ресурсозберігаючих
технологій як чинника економічного розвитку підприємств. Науковий вісник
Національного гірничого університету, 4, с. 134-140.
56. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю. та Колещук, О. Я., 2011.
Використання методу капіталізації при оцінюванні технічного стану основних
засобів промислових підприємств. Вісник інституту економіко-правових
досліджень НАН України, № 1(2), с. 119-124.
114
57. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю. та Політанська, О. Л., 2009.
Визначення чутливості інвестиційної ефективності до зміни ефектоутворюючих
факторів виробництва інноваційної продукції. Інвестиції: практика та досвід, 3,
с. 6-9.
58. Козик, В. В., Ємельянов, О. Ю., Загорецька, О. Я. та ін., 2017.
Економіка підприємства: навч. посібник. Львів: Простір – М, 406 с.
59. Колещук, О. Я., 2010. Економічне оцінювання стану та планування
оновлення основних засобів машинобудівних підприємств: автореф. дис. на
здоб. наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 "Економіка та упр. п-вами
(за видами економічної діяльності)". Львів: Національний університет
«Львівська політехніка», 25 с.
60. Колещук, О. Я.,. Ємельянов, О. Ю. та Гришко, В. А., 2009.
Оцінювання впливу чинників на рівень зношення основних засобів визначення
можливостей щодо його нормалізації. Вісник Національного університету
«Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління», 640, с. 47-
55.
61. Коновал, В. В., 2014. Оцінювання потенціалу розвитку підприємств
легкої промисловості. Науковий вісник Херсонського державного університету,
6 (2), с. 206-209.
62. Концеба, С. М. та Непочатенко, О. О., 2007. Енергозберігаючі
технології в Україні: економічний ефект та перспективи впровадження. Збірник
наукових праць Уманського національного університету садівництва, 63, с. 1–5.
63. Костирко, Р. О., 2011. Розвиток методології контролю економічного
потенціалу підприємств в ринкових умовах. Актуальні проблеми економіки, 9,
с. 145-153.
64. Краснокутська, Н. С., 2010. Потенціал торговельного підприємства:
теорія та методологія дослідження: [монография]. Харьків: Харк. держ. ун-т
харчування та торгівлі, 247 с.
65. Краснокутська, Н. С., 2005. Потенціал підприємства: формування та
115
оцінка: Навч. Посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 352 с.
66. Продіус, О. І., 2010. Інноваційний розвиток промисловості: реалії та
перспективи. Вісник Хмельницького національного університету, 1(1), с. 106-
110.
67. Проволоцька, О. М. та Воронкова, А. В., 2018. Сучасні тенденції
фінансової стійкості вітчизняних промислових підприємств. Вісник
Житомирського державного технологічного університету. Серія : економіка,
управління та адміністрування, 1(83), с. 129–133.
68. П’ятницька, Г. Т. та Найдюк, В. С., 2018. Фінансова стійкість як
базис для визначення стратегічного вектору інноваційного розвитку
підприємства. Інвестиції: практика та досвід, 4, с. 7–16.
69. Распопов, Р. С., 2006. Економічні аспекти гнучкості виробничої
потужності підприємства. Вісник ДонДУЕТ, 4 (32), с. 117-123.
70. Редько, Л. І., 2007. Використання фінансових ресурсів як джерел
фінансування інноваційної діяльності та проблема їх застосування. Держава і
регіони, 2, с. 214-217.
71. Родіонова, І. В. 2013. Методи оцінки інноваційного потенціалу
промислових підприємств. Економіка розвитку, 4 (68), с. 96-99.
72. Сабадирьова, А., 2010. Теоретичні основи організації потенціалу
підприємства. Економіст, 1, с. 34-35.
73. Самуляк, В. Ю. та Фещур, Р. В., 2008. Оцінювання рівня розвитку
підприємств. Вісник Національного університету «Львівська політехніка»
«Логістика», 633, с. 627-636.
74. Сергатюк, А. А., 2002. Урахування ризику при виборі варіантів
оновлення парку устаткування. Вісник Національного університету "Львівська
політехніка". Серія: Проблеми економіки та управління, 448, с. 100-105.
75. Сидорчук, І. П. 2014. Сутність, структура та особливості
оцінювання інноваційного потенціалу промислового підприємства. Економіка і
регіон, 2, с. 97-101.
116
76. Сич, Є. М. та Сугоняко, Д. О., 2011. Структура механізму
інноваційно-інвестиційного управління розвитком підприємств туристичного
транспорту. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Збірник
наукових праць, 32, с. 166-170.
77. Сімонова, В. С., 2011. Підходи до визначення поняття
«конкурентний потенціал» та його роль у формуванні конкурентоспроможності
підприємства. Формування ринкових відносин в Україні, 6, с.194-195.
78. Скворцов, І. Б., 2003. Ефективність інвестиційного процесу:
методологія, методи і практика: [монографія], Львів: Видавництво
Національного університету „Львівська політехніка”, 312 с.
79. Смачило, І. І., 2013. Принципи формування та структура механізму
управління сталим розвитком підприємства. Економіка розвитку, 3, с. 79- 82.
80. Смолій, Л. В., Загороднюк, О. В. та Малюга Л. М. , 2017.
Моделювання прийняття інвестиційних рішень щодо технічного забезпечення
аграрних підприємств. Економічний часопис-ХХІ, 163, с.79-84.
81. Солоха, Д. В., Морева, В. В., Чирков, С. О., Козлова, В. Я. та
Бєлякова, О. В., 2010. Інвестиційно-інноваційні чинники формування, розвитку
й управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства. Донецьк:
Дмитренко Л.Р., 399 с.
82. Сотник, І. М., 2010. Економічне стимулювання ресурсозбереження
у контексті сталого розвитку України. Економіст, 12, с. 72-75.
83. Стадницький, Ю., Загородній, А., Капітанець, О. та Товкан, О.,
2006. Економічний вибір оптимальних технологій: мікро- та макроекономічні
аспекти: [монографія]. Львів: ЗУКЦ, 320 с.
84. Станасюк, Н. С., 2017. Стратегічні орієнтири державного
управління розвитком промислового потенціалу в Україні. Причорноморські
економічні студії, 17, с. 66–70.
85. Тимощук, М. Р., 2010. Методи оцінювання потенціалу розвитку
підприємств з урахуванням вагомості фінансово-економічних факторів.
117
Науковий вісник НЛТУ України: збірник науково-технічних праць, 20.15, с.
241-248.
86. Тищенко, Т. І., 2015. Оцінювання інноваційного потенціалу
промислового підприємства. Економічний вісник ДВНЗ УДХТУ, 2 (2). с. 65- 71.
87. Толпежніков, Р., 2012. Управління потенціалом промислового
підприємства: формування організаційно-економічного механізму. Схід, 6
(120), с. 81-85.
88. Тунік, А. Г., 2011. Розвиток потенціалу підприємства за рахунок
управління витратами (на прикладі ВАТ "Запоріжсталь"). Держава та регіони.
Сер. : Економіка та підприємництво, 4, с. 153-157.
89. Турило, А. А., 2014. Потенціал підприємства: сутність та
методологічні підходи до визначення. Економічний вісник Національного
гірничого університету, 3, с. 65-71.
90. Турило, А. М. та Богачевська К. В., 2014. Потенціал підприємства:
сутність, класифікація, види. Бізнес Інформ, 2, 259-263.
91. Турило, А. М., 2009. Оцінка вартості підприємства в системі
фінансово-економічної стратегії його розвитку. Фінанси України, 5, 95-100.
92. Федорова, В. А. та Татарчук, Ю. І., 2016. Основні проблеми та
виклики інноваційної діяльності підприємства. Економічний простір: Збірник
наукових праць, 109, 234-243 с.
93. Федулова, Л. І., 2013. Інноваційний вектор розвитку промисловості
України. Економіка України, 4, с. 15-23.
94. Фещур, Р. В. та ін., 2016. Управління соціально-економічним
розвитком підприємства: методологія та інструментарій : [монографія]. Львів:
Вид-во «Растр-7», 226 с.
95. Фещур, Р. В. та Самуляк, В. Ю. 2010. Групи показників
(індикаторів) оцінювання рівня розвитку підприємств. Вісник Національного
університету Львівська політехніка, 691, с.231-23.

118
Додаток А

Рис. Сайт підприємства

119
Додаток Б

Рис. Бренди підприємства ПрАТ «Шполянський завод продтоварів»

120
Додаток В

Рис. Дистрибуція підприємства

121
Додаток Г

Рис. Нагороди та відзнаки підприємства

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets