Проблеми та виклики фінансування охорони здоров’я в Україні (на матеріалах КНП «Перший Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги, м. Черкаси»)

Скліменок, Владислав Валерійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9396
Title:	Проблеми та виклики фінансування охорони здоров’я в Україні (на матеріалах КНП «Перший Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги, м. Черкаси»)
Authors:	Шевченко, Анна Михайлівна Скліменок, Владислав Валерійович
Keywords:	фінансування охорони здоров'я;загальнодержавні видатки
Issue Date:	Dec-2024
Abstract:	Предметом дослідження є видатки на охорону здоров’я задля ефективної системи охорони здоров'я. Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні підходи формування видатків на охорону здоров’я в Україні, за яких кожен громадянин буде впевнений у реалізації своїх прав на якісну та доступну медичну допомогу. Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження особливостей фінансування системи охорони здоров’я в Україні та за кордоном, а саме розгляд моделей фінансування системи охорони здоров’я в умовах реформування та воєнного часу. Завдання кваліфікаційної роботи магістра є опрацювати, проаналізувати та узагальнити досвід вітчизняної і зарубіжної практики у сфері фінансування охорони здоров’я, дослідити питання фінансування медичних послуг, закладів охорони здоров’я; розробка підходів і методів підвищення якості медичних послуг та багато іншого. За результатами дослідження сформульовані основні тенденції сучасного фінансування сфери охорони здоров’я, пропозиції щодо альтернативних джерел забезпечення надходжень в галузь охорони здоров’я з метою модернізації та підвищення якості послуг в одній із основних сфер національного розвитку.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9396
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ_Скліменок_2024.pdf Restricted Access		4.92 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 5 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 
 Спеціальність 
072 – Фінанси, банківська справа, 
страхування та фондовий ринок, 
освітня програма «Фінанси і 
кредит»,  
освітній ступінь «магістр», 
денна форма навчання, 
2 курс, група  ФКМ-23  
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
 
на тему: ПРОБЛЕМИ ТА ВИКЛИКИ ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ 
ЗДОРОВʼЯ В УКРАЇНІ (НА МАТЕРІАЛАХ  КНП «ПЕРШИЙ 
ЧЕРКАСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-
САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, М. ЧЕРКАСИ») 
 
 
Студента Скліменок Владислава Валерійовича                                                                                             
                                                                                                                                                                                        (підпис) 
 
Науковий керівник  к.е.н., доц. Шевченко А.М.                     
                                                      (вчене звання, прізвище та ініціали)            (підпис) 
 
 
 
 
 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри фінансів  
                   проф. Гончаренко І. Г.       
      (вчене звання, прізвище та ініціали)     (підпис) 
 
 
 
 
Черкаси 2024 р. 
 6 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА ФІНАНСІВ  
Освітній ступінь – магістр  
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок 
освітня програма «Фінанси і кредит» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри фінансів 
 
______________проф. Гончаренко І.Г.  
 
«_____» ________________2024 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
 
    Скліменок Владиславу Валерійовичу    
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи Проблеми та виклики фінансування охорони здоров’я в Україні (на 
матеріалах  КНП «Перший Черкаський міський центр первинної медико-санітарної 
допомоги, м. Черкаси») 
Керівник роботи Шевченко Анна Михайлівна к.е.н., доц. 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «27» вересня 2024 р. № 289/04  
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2024 р. 
 
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні акти діяльності закладів охорони 
здоров’я та системи в цілому, аналітичні та статистичні дані видатків на охорону здоров’я 
в Україні 2021-2023рр. , підручники посібники, монографії, статті 
 
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити)  
РОЗДІЛ 1. Основні засади фінансування системи охорони здоров’я в Україні 
РОЗДІЛ 2. Сучасний стан фінансування охорони здоров’я: динаміки та діагностика  
РОЗДІЛ 3. Підходи до збільшення обсягів фінансування сектору охорони здоров’я як 
фундаментальної складової національного розвитку 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів):   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 7 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ Прізвище, ініціали  Підпис, дата 
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Шевченко А.М., к.е.н., доц. 16.09.2024 19.10.2024 
2 Шевченко А.М., к.е.н., доц. 19.10.2024 10.11.2024 
3 Шевченко А.М., к.е.н., доц. 10.11.2024 14.11.2024 
 
7. Дата видачі завдання «10» вересня 2024 р. 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів Строк виконання 
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи Примітка  
1 Вибір напряму дослідження. Складання 15.09.2024 виконано 
попереднього плану кваліфікаційної 
роботи магістра. 
2 Опрацювання літературних джерел. 26.09.2024 виконано 
Пошук статистичних даних. Написання 
плану  
3 Затвердження плану. Підготовка 03.10.2024 виконано 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного розділу. 15.10.2024 виконано 
Аналіз даних, необхідних для написання 
аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 17.10.2024 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 31.10.2024 виконано 
7 Підготовка  та написання 07.11.2024 виконано 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 11.11.24 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 15.11.24 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 19.11.24 виконано 
11 Оформлення кваліфікаційної роботи 21.11.24 виконано 
магістра 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 25.11.24 виконано 
 
 
Студент     __________________                Скліменок В.В.   
             (підпис)                                             (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи      __________________                Шевченко А.М. 
            (підпис)                                              (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК       __________________                Настенко І.Г. 
(підпис)                                              (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 8 
ЗМІСТ 
ВСТУП………………………………………………………………………. ……6 
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ 
ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ…………………………………………………………...8 
1.1  Cистема охорони здоров’я та принципи її побудови в Україні……. ….8 
1.2 Модель функціонування системи охорони здоров’я та її реформування12 
1.3     Зарубіжний досвід фінансування системи охорони здоров’я та 
прийнятність їх застосування в Україні…………………………………..……18 
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: 
ДИНАМІКА ТА ДІАГНОСТИКА……………………………………………...30 
2.1 Аналіз діяльності КНП “Перший Черкаський міський центр первинної 
медико-санітарної допомоги”…………………………………………………..30 
2.2 Аналіз загальнодержавних видатків на фінансування галузі охорони 
здоров’я…………………………………………………………………………..36 
2.3 Оцінка ключових показників, що свідчать про якість та рівень охорони 
здоров’я в Україні та Європі…………………………………………………….44 
РОЗДІЛ 3 ПІДХОДИ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ФІНАНСУВАННЯ 
СЕКТОРУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ 
НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ………………………………………………55 
3.1 Реформи та способи нівелювання наслідків сучасних викликів в сфері 
охорони здоров’я……………………………………………………………… 55 
3.2 Можливості фінансування галузі охорони здоров’я в умовах військового 
часу………………………………………………………………………………60 
3.3 Запровадження схем державно-приватного партнерства задля підвищення 
якості медичних послуг…………………………………………………………70 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………   79 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….81 
  
 9 
ВСТУП 
 
Основною метою діяльності системи охорони здоров’я є поліпшення 
показників рівня та якості життя населення, збереження здоров’я кожного 
громадянина країни. Для досягнення зазначеної мети перед державою постає 
завдання забезпечити на належному рівні заклади охорони здоров’я 
відповідними фінансовими ресурсами. Відсутність у країні фінансування 
охорони здоров’я у необхідних обсягах означає, що держава недостатньо 
застосовує важелі впливу щодо підвищення якості та ефективності медичної 
допомоги, підтримки громадян у разі хвороби. А це не лише порушує 
конституційне право людини на отримання доступної та якісної медичної 
допомоги, а і призводить до погіршення стану здоров’я та зниження тривалості 
життя українців. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку 
системи охорони здоров’я, аналізу її фінансування коштами бюджету, пошуку 
додаткових джерел фінансового забезпечення галузі та ефективності їх 
використання займаються такі українські учені: В. Базилевич, А. Боднар, В. 
Дем’янишин, Л. Дем’яненко, В. Зюзін, Е. Лібанова, З. Лободіна, К.Павлюк, Н. 
Федорова та інші. 
Незважаючи на численний доробок науковців, дослідження механізмів 
фінансування охорони здоров’я набуває особливої актуальності і потребує 
розробки нових підходів з урахуванням сучасних реалій.  
Предметом дослідження є видатки на охорону здоров’я задля ефективної 
системи охорони здоров'я,  
Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні підходи формування 
видатків на охорону здоров’я в Україні, за яких кожен громадянин буде 
впевнений у реалізації своїх прав на якісну та доступну медичну допомогу. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження особливостей 
фінансування системи охорони здоров’я в Україні та за кордоном, а саме 
 10 
розгляд моделей фінансування системи охорони здоров’я в умовах 
реформування та воєнного часу. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра є опрацювати, проаналізувати 
та узагальнити досвід вітчизняної і зарубіжної практики у сфері фінансування 
охорони здоров’я, дослідити питання фінансування медичних послуг, закладів 
охорони здоров’я; розробка підходів і методів підвищення якості медичних 
послуг та багато іншого. 
За результатами дослідження сформульовані основні тенденції 
сучасного фінансування сфери охорони здоров’я, пропозиції щодо 
альтернативних джерел забезпечення надходжень в галузь охорони здоров’я з 
метою модернізації та підвищення якості послуг в одній із основних сфер 
національного розвитку. 
 
 
  
 11 
РОЗДІЛ 1 
ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я 
В УКРАЇНІ 
 
 
1.1 Cистема охорони здоров’я та принципи її побудови в Україні 
 
У Конституції України наголошується: “Україна є суверенна і незалежна, 
демократична, соціальна, правова держава” [1, ст. 1]. “Людина, її життя і 
здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні 
найвищою соціаль- ною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії 
визначають зміст і спрямова- ність діяльності держави. Утвердження і 
забезпечення прав і свобод людини є голов- ним обов’язком держави” [1, ст. 3]. 
Інше визначення трактує охорону здоров’я як систему заходів політичного, 
економічного, правового, соціального, культурного, наукового, медичного, 
санітар- но-гігієнічного та протиепідемічного характеру, спрямованих на 
збереження та змі- цнення здоров’я кожного громадянина, надання йому 
адекватної медичної допомоги у разі погіршення або втрати здоров’я [15]. В 
Україні кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне 
страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням 
відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і 
оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і 
доступного для всіх громадян ме- дичного обслуговування. У державних і 
комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається 
безоплатно [1]. Трансформаційні процеси в українському суспільстві вимагають 
вирішення важ- ливого завдання — створення власної дієвої системи охорони 
здоров’я шляхом систе- мної перебудови галузі та вдосконалення механізмів її 
державного регулювання. В основу нової сучасної парадигми розвитку 
вітчизняної системи охорони здоров’я має бути покладено розуміння того, що 
 12 
вона — не збиткова, а пріоритетна та найбільш перспективна сфера. Потрібно 
перетворити її з соціально витратної на соціально- інвестиційну. Інвестиції в 
людину, її потенціал набувають стратегічного значення [16]. Питанням 
розвитку системи охорони здоров’я, аналізу її фінансування коштами бюджету, 
пошуку додаткових джерел фінансового забезпечення галузі та ефективності їх 
використання займаються такі українські учені: В. Базилевич, А. Боднар, В. 
Дем’янишин, Л. Дем’яненко, В. Зюзін, Е. Лібанова, З. Лободіна, К.Павлюк, Н. 
Федорова та інші [1]. 
Принципи побудови системи охорони здоров’я в Україні визначають 
основні підходи до організації, управління та функціонування цієї системи, 
спрямовані на забезпечення якісних медичних послуг для населення. Вони 
закріплені в законодавстві України, зокрема в Конституції та законі "Про 
державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" [2]. 
Основні принципи побудови системи охорони здоров'я в Україні: 
1. Доступність медичної допомоги: Забезпечення рівного доступу до 
медичних послуг для всіх громадян, незалежно від їхнього соціального статусу, 
місця проживання чи фінансового становища. Медичні послуги мають бути 
надані без дискримінації. 
2. Якість медичних послуг: Гарантія високих стандартів надання медичних 
послуг та безперервного підвищення якості медичної допомоги. Це передбачає 
навчання медичного персоналу, впровадження новітніх технологій і 
покращення умов надання послуг. 
3. Справедливість і солідарність: Усі громадяни мають рівні права на 
медичні послуги, а фінансування охорони здоров'я здійснюється на основі 
солідарного принципу. Це означає, що здорові люди частково підтримують 
хворих через сплату податків і внесків до системи охорони здоров’я. 
4. Профілактична спрямованість: Система охорони здоров’я орієнтована 
на попередження хвороб, а не тільки на лікування. Велику увагу приділяють 
 13 
профілактиці захворювань, вакцинації, пропаганді здорового способу життя та 
зменшенню ризиків для здоров'я. 
5. Ефективність і раціональність використання ресурсів: Ресурси 
системи охорони здоров’я мають використовуватися ефективно, з метою 
досягнення максимальних результатів для здоров'я населення при оптимальних 
витратах. 
6. Надання медичної допомоги на засадах доказової медицини: Рішення 
щодо лікування та надання медичних послуг мають ґрунтуватися на науково 
обґрунтованих доказах ефективності та безпеки медичних втручань. 
7. Пацієнт-орієнтованість: Система охорони здоров'я повинна 
забезпечувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його 
потреби, особливості та право на інформацію про стан здоров'я та методи 
лікування. 
8. Державна та громадська відповідальність за охорону здоров'я: 
Держава несе відповідальність за розвиток і функціонування системи охорони 
здоров'я, але також підтримується активна участь громади в управлінні 
системою та у питаннях здоров'я. 
9. Фінансова прозорість і підзвітність: Принцип прозорості у фінансуванні 
охорони здоров’я передбачає відкритість бюджетних процесів і підзвітність 
державних органів за використання коштів, спрямованих на медичні послуги. 
10. Децентралізація управління: Передача частини повноважень з 
управління системою охорони здоров'я на місцевий рівень для більш 
ефективного управління ресурсами та задоволення потреб конкретних регіонів 
і громад. 
Як бачимо, принципи побудови системи охорони здоров’я в Україні 
спрямовані на забезпечення рівного доступу до якісної медичної допомоги, 
орієнтованої на профілактику, ефективність та пацієнт-орієнтованість. 
Важливою є роль держави у гарантуванні цих принципів, а також солідарність і 
відповідальність суспільства в процесах охорони здоров’я. 
 14 
Разом з тим підґрунтям до змін в системі охорони здоров’я є реформи, які 
основані на таких 7 принципах якісної системи охорони здоров’я 
1. Безпека – надання медичних послуг не має шкодити пацієнтам.  
2. Орієнтованість на пацієнта – уся система медичного обслуговування 
працює для того, щоб задовольняти потреби пацієнтів на високому рівні.  
3. Ефективність – коректне надання медичних послуг, розвиток людського 
потенціалу та ефективне використання медичного обладнання й інших ресурсів 
для швидкого одужання пацієнта.  
4.  Підзвітність – система моніторингу та оцінювання покращує системи ОЗ, 
а відповідальність розподіляється між зацікавленими сторонами. 
5.  Доступність – визначається легкістю отримання медичних послуг, яка 
залежить від географічних і фінансових факторів.  
6. Неупередженість – рівень та якість надання ОЗ не має залежати від таких 
факторів як стать, вік, соціальний статус, сексуальна орієнтація. Цей підхід 
базується на принципі рівності, де потреби різних пацієнтів однаково важливі.  
7.  Партнерство – цей принцип передбачає максимальну медичну користь 
для пацієнта, персоналу, лікарень та спільноти і може бути реалізований через 
успішну взаємодію між усіма зацікавленими сторонами. 
У світогляді людини принципи відображають найголовніші цінності і 
водночас обмежують можливий спектр дій. Збереження і зміцнення здоров’я 
населення України становлять одну з найважливіших функцій нашої держави. 
Саме широта і складність завдань з охорони здоров’я зумовлює необхідність 
виконувати ті чи інші функції державної політики з питань охорони здоров’я 
всіма без винятку органами державної влади України. Для здійснення аналізу і 
вибору стратегії державної політики стосовно перебудови системи охорони 
здоров’я необхідно в їх основу включити певні принципи, що покращать 
механізми державного управління в процесі перетворення.  
 
 
 15 
1.2 Модель функціонування системи охорони здоров’я та її реформування 
 
Упродовж багатьох років в Україні функціонувала модель фінансування 
системи охорони здоров'я, яка передбачала спрямування бюджетних коштів 
переважно на утримання медичної інфраструктури. В той час, громадяни 
були обмежені у доступі до надання якісних медичних послуг, а заклади 
охорони здоров’я не у повній мірі були забезпечені сучасним діагностичним 
та лікувальним обладнанням. Загалом, основними проблемами у 
фінансуванні системи охорони здоров’я, які потребують розв’язання, є: 
фінансова незахищеність громадян, низька якість та ефективність надання 
медичних послуг, неефективне витрачання бюджетних коштів. Через наявні 
системні проблеми у фінансуванні закладів охорони здоров’я Міністерство 
фінансів України ініціювало системну реформу галузі, зокрема створення та 
запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає: - чіткі та прозорі 
гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги; - кращий 
фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий 
розподіл публічних коштів і скорочення неформальних платежів; - створення 
стимулів до поліпшення якості надання медичної допомоги населенню 
державними і комунальними закладами охорони здоров’я. [11] 
За для досягнення мети Кабінетом Міністрів України прийнято 
Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я, яка містить 
основні етапи та покроковий план впровадження реформи. Основним 
завданням реформи визначено перехід від постатейного фінансування 
медичних послуг до фінансування за результатами діяльності, що сприятиме 
як підвищенню ефективності діяльності самої системи, так і вдосконаленню 
підходів до моделі її фінансування. До числа основних змін, передбачених 
реформою належать: - впровадження державного гарантованого пакета 
медичної допомоги; - утворення єдиного національного замовника медичних 
послуг; - створення нових можливостей для здійснення місцевою владою 
 16 
повноважень у сфері охорони здоров’я; - автономізація постачальників 
медичної допомоги; запровадження принципу “гроші ходять за пацієнтом”; - 
розбудова сучасної системи управління медичною інформацією. [2] 
19.10.2017р. Верховною радою України прийнято Закон України “Про 
державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” [3], 
згідно з яким держава коштами Державного бюджету України у межах 
програми медичних гарантій забезпечує фінансування необхідних медичних 
послуг та лікарських засобів. Програма медичних гарантій – це пакет 
медичних послуг, гарантований державою, визначений, виходячи з 
пріоритетів охорони здоров’я в Україні, у обсягах можливостей державного 
фінансування, і включає послуги екстреної, первинної, амбулаторної, 
госпітальної та паліативної допомоги а реабілітації, медичну допомогу дітям, 
яким не виповнилось 18 років, та медичний супровід вагітності та пологів. 
Скористатися ним може кожен громадянин України, а також особи, 
прирівняні до громадянства. Обсяги коштів, що спрямовуються на 
реалізацію програми медичних гарантій, визначається Законом України про 
Державний бюджет України у розмірі не менше 5% валового внутрішнього 
продукту України. Видатки на програму медичних гарантій є захищеними 
статтями видатків бюджету. [3] Для здійснення державної політики у сфері 
державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій Постановою Кабінету Міністрів утворена 
Національна служба здоров’я України (НСЗУ) [5], яка є замовником 
медичних послуг лікарських засобів за програмою медичних гарантій, та 
укладає договори про медичне обслуговування із закладами охорони 
здоров’я усіх форм власності та фізичними особами - підприємцями, які 
мають ліцензію на провадження медичної практики.  
 17 
 
Рис. 1.2 Модель фінансування громадського здоров’я 
 
Важливим аспектом медичної реформи є реорганізація медичних закладів 
у комунальні некомерційні підприємства, так звана автономізація. Такі 
заклади можуть укладати договори з НСЗУ й отримувати пряме бюджетне 
фінансування за послуги з медичного обслуговування, а не медичну 
субвенцію із Державного бюджету. Договори про медичне обслуговування 
укладаються у обсягах, передбачених бюджетом на охорону здоров’я на 
відповідний бюджетний період на підставі вартості та обсягу послуг з 
медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого 
самоврядування. Вартість такої послуги розраховується з урахуванням 
структури витрат, необхідних для їх надання.  
 18 
 Рис.1.3 Розподіл повноважень учасників моделі реформування системи 
охорони здоров’я 
 
Таким чином НСЗУ реалізувала основний принцип медичної реформи 
“гроші йдуть за пацієнтом”, сплачуючи вартість реально наданих медичних 
послуг. Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» на практиці означає, що хворий 
звертається до конкретного лікаря за допомогою, а держава оплачує 
конкретний пакет медичних послуг, наданий пацієнтам, а не медичний 
заклад. Такий механізм поступово почав замінювати неефективне 
фінансування оплати ліжко-місця. 
Вперше українці змогли вільно обирати лікаря, підписавши з ними 
декларацію, а комунальні медичні заклади, де працюють сімейні лікарі, 
перейшли на оплату послуг за контрактами з НСЗУ. Медичні заклади, які 
уклали договір з НСЗУ, стали фінансово незалежними, можуть самостійно 
розпоряджатися своїм бюджетом, не обмежені тарифною сіткою чи штатним 
розписом. Це дало можливість керівникам закладів визначати напрями 
 19 
спрямування коштів на поточні потреби у межах бюджету, у тому числі і 
переглядати оплату праці медичним працівникам.  
Сьогодні  відбувається  формування  нового етапу реалізації реформи у 
сфері охорони здоров’я шляхом затвердження плану дій на період до 2030 
року. Але цей шлях є складним та має низку проблем, що потребують 
вирішення. Зокрема, Проект Закону України «Про Стратегію сталого 
розвитку України до 2030 року» № 9015 від 07.08.2018 року, де однією зі 
стратегічних цілей було передбачено «Забезпечення охорони громадського 
здоров’я, благополуч-чя та якісної освіти в безпечних і життєстійких 
населених пунктах» (зробити міста та населені пункти інклюзивними, 
безпечними, життєстійкими та збалансованими; забезпечити інклю-зивну та 
справедливу якісну освіту і сприяти можливостям навчатися впродовж 
усього життя для всіх; забезпечити охорону громадського здоров`я та 
сприяти благополуччю для всіх у будь-якому віці; до 2030 року забезпечити 
фінансування системи охорони здоров’я на рівні не менше ніж 8 % ВВП з 
пріоритетним спря-муванням (до 40 % усіх витрат) на первинну медико-
санітарну допомогу), було відкликано 29.08.2019 року [9;10].Серед причин 
було названо [11]: 1) невідповідність запланованого фінансування систе-ми 
охорони здоров’я (державних і приватних витрат) на рівні не менше ніж 8 % 
ВВП вимогам ст. 12 Основ законодавства України про охорону здоров’я, 
зокрема щодо частки бюджетного фінансування в загальному обсязі витрат 
на охорону здоров’я, а також встановлювати законом зобов’язання щодо 
рівня фінансування охорони  здоров’я  для  недержавного  сектору; 2)   
обмеження  забезпечення  охорони  громад-ського здоров’я тільки 
територіями «безпечних і життєстійких населених пунктів»; 3) перед-
бачення  налагодження  профілактичної,  соці-ально-психологічної роботи 
серед населення з урахуванням гендерного аспекту. Також,  розробка  нової  
Стратегії  розвит-ку охорони здоров’я до 2030 р., починаючи з 2020 року, 
була ускладнена ситуацією з пандемією COVID-19. Щоб вирішити ці 
 20 
проблеми було видано Указ Президента України від 18 серпня 2021 року No 
369/2021 «Про рішення Ради національної без-пеки і оборони України від 30 
липня 2021 року «Про стан національної системи охорони здоров’я та 
невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною 
допомогою» [12]. Цим  рішенням  планувалося  забезпечити розробку і 
затвердження до 1 грудня 2021 року Стратегічного плану розвитку системи 
охоро-ни здоров’я населення до 2030 року, який має забезпечити 
універсальний доступ до послуг у сфері охорони здоров’я шляхом [12]: 1)  
вертикальної інтегрованої  системи  контролю  за якістю  надання  медичної 
допомоги,  впрова-дженням  ключових  показників  ефективності для  
керівників  закладів  охорони  здоров’я  та розробленням  правил  поведінки  
працівників сфери  охорони  здоров’я;  2)  запровадженням нової моделі 
інтернатури і лікарської резиден-тури з урахуванням вимог Директиви 
2005/36/ЕС та забезпеченням підготовки закладами ви-щої освіти за 
державним замовленням фахівців за окремими напрямкам; 3) у рамках 
програ-ми медичних гарантій поетапне включення до тарифів на медичні 
послуги вартості медика-ментів і витратних матеріалів, які є необхідни-ми 
для надання медичних послуг; 4) розробка законопроектів щодо заборони 
реклами лікар-ських  засобів,  посилення  відповідальності  за підробку  
лікарських  засобів,  підробки  доку-ментів, у тому числі електронних, про 
вакци-націю,  гармонізації  законодавства  України  із законодавством 
Європейського Союзу у сфері обігу лікарських засобів.Також  було  
наголошено  на  необхідності приведення  положень Стратегії-2030 р. у від-
повідність  із  Постановою  Кабінету  Міністрів України від 05 грудня 2018 
року No 1022 «Про затвердження  Державної  стратегії  реалізації державної  
політики  забезпечення  населення лікарськими засобами на період до 2025 
року» з метою встановлення в Україні регуляторної системи у сфері обігу 
лікарських засобів, ви-знаної на міжнародному рівні [13].Сьогодні можна 
констатувати, що передбачені  заходи  з  розробки  і  прийняття  Стратегії 
 21 
розвитку  системи  охорони  здоров’я  не  було проведено у намічені строки. 
Починаючи з січня 2022 року відбувається активна фаза розробки та 
обговорення Стратегії розвитку системи охорони здоров’я України до 2030 
року.  
З урахуванням пацієнтоорієнтованості як основного завдання нової 
Стратегії-2030, участь у її розробці взяли представники громадськості, у 
тому числі ті, які спеціалізуються на вузьких темах (онкологічні та орфанні 
захворювання та ін.), запрошені експерти Всесвітньої організації охорони  
здоров’я  та  представники  міжнарод-них проєктів технічної допомоги, 
практикуючі лікарі, а також провідні експерти Міністерства охорони  
здоров’я,  Національної  служби  здоров’я, Держлікслужби, ДП «Медичні 
закупівлі»,  управлінці у сфері охорони здоров’я [8]. Було  організовано  
низку  публічних  консультацій проєкту Стратегії з громадськістю та 
представниками медичного бізнесу за сприяння  Національного  
Демократичного  Інституту, Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ та 
Інституту «Республіка». В результаті було визначено пріоритети Стратегії-
2030 [8;14]: 
•   ефективне врядування;•   універсальне охоплення медичними по-
слугами; 
•   громадське здоров’я та можливість реа-гування на надзвичайні 
ситуації; 
•   залученість людей та громад у систему;•   кадрові ресурси.Cеред  
основних  очікувань  від  реалізації Стратегії до 2030 року заплановано: 
зменшен-ня власних витрат пацієнта на медицину, збіль-шення тривалості 
життя чоловіків та жінок на 3 роки (до 70 та 80 років відповідно), зниження 
материнської та дитячої смертності до серед-нього  рівня  Європейського  
Союзу,  зниження передчасної смертності від неінфекційних за-хворювань 
на третину, зниження рівня інвалід-ності через захворювання, яким можна 
запо-бігти, зниження захворюваності та інвалідності від туберкульозу, ВІЛ 
 22 
та гепатиту С, зниження смертності  від  дорожньо-транспортного  трав-
матизму  на третину  зменшення  споживання тютюну, алкоголю та солі [14]. 
 
 
1.3   Зарубіжний досвід фінансування системи охорони здоров’я та 
прийнятність їх застосування в Україні 
 
У світі накопичено багатий досвід побудови та оптимізації фінансово-
організаційних моделей охорони здоров’я. Тому великі країни наполегливо 
працюють над розширенням охоплення населення безкоштовною медичною 
допомогою, раціоналізацією джерел і методів фінансування, а також методів 
управління системами охорони здоров’я для підвищення їх ефективності та 
усунення дублювання витрат. Наразі існуючі у світі медичні та оздоровчі моделі 
не можна назвати універсальними, тому аналіз параметрів, переваг і недоліків 
цих моделей, узагальнення досвіду окремих країн має велике значення для 
реформування та оптимізації сучасної вітчизняної медичної системи охорони 
здоров'я. В сучасних умовах усі моделі охорони здоров'я можна умовно 
розділити на три типи: 1. Бюджетна (державна). 2. Страхова (соціально-
страхова). 3. Приватна (недержавна, чи ринкова). Характерною рисою першої 
моделі, яка відома як модель Семашко-Беверідж, є значна роль держави. 
Основним джерелом фінансування служать податкові надходження. Медичні 
послуги для всього населення виявляються на безоплатній основі. Частка 
сукупних витрат з громадських джерел у ВВП, як правило, становить 8–11% [1]. 
Приватне страхування та сплати відіграють додаткову роль. Основний канал 
фінансування – державний бюджет. Провайдери медичних послуг отримують 
бюджетні кошти під контролем приватних менеджмент компаній. Держава грає 
одночасно роль покупця та провайдера послуг, забезпечуючи покриття більшої 
частини (від 70% і від) витрат на охорону здоров'я. Управління системою 
охорони здоров'я відрізняється високим ступенем централізації. Більша частина 
 23 
медичних послуг надається державними ЛПЗ (лікувально-профілактичними 
установами) та приватними лікарями, що практикують, але ринку, як правило, 
відведено другорядна роль [2; 3]. Держава суворо контролює більшість аспектів 
ринку медичних товарів і послуг, встановлює правила доступу та допуску на 
ринок, встановлює списки відшкодування, а за підтримки податкової політики 
якість і ціну, контролює обсяги медичних послуг. Контроль якості медичної 
допомоги здійснюється медичними професійними організаціями з атестацією та 
ліцензуванням лікарів. Рівень оплати за цією системою незначний [1; 2]. Другу 
модель, відома як модель Бісмарка, часто визначають як систему регулювання 
страхування здоров'я. Вона ґрунтується на принципах змішаної економіки – 
поєднання ринку медичних послуг із розвиненою системою державного 
регулювання та соціальних гарантій. Програми обов'язкового медичного 
страхування охоплюють все чи практично все населення за участю держави у 
фінансуванні страхових фондів. Як і в бюджетній моделі, держава покриває 
понад 70% витрат на медичні послуги, але сукупні державні витрати на охорону 
здоров'я, як правило, дещо вище, ніж у бюджетній моделі, становлячи вже 9–
13% ВВП [2; 3]. Вирішальну роль у розподілі коштів відіграють приватні 
некомерційні або комерційні страхові фонди або компанії, роль ринку в 
задоволенні потреб населення в медичних послугах висока, а пацієнти мають 
суттєву свободу у виборі страхових компаній та постачальників послуг. У 
зв’язку з великою кількістю суб’єктів страхового ринку, форма медичного 
управління в моделі соціального страхування має ознаки децентралізації. 
Більшість медичних послуг оплачуються за обов'язковим переліком. Платіжна 
система активно використовується. Медичні послуги надають установи різної 
форми власності, але переважають приватні некомерційні установи. Первинна 
медична допомога надається сімейними лікарями приватної практики. Ринок 
медичних послуг дуже розвинений, додаткову роль відіграє приватне 
страхування. Роль держави в регулюванні ринку медичних послуг є важливою, 
але не такою, як її роль у бюджетній системі. Контроль за діяльністю страхового 
 24 
фонду здійснює держава, яка разом з асоціаціями постачальників медичних 
послуг визначає кількість і якість страхового фонду. Професійні та пацієнтські 
організації відіграють важливу роль [3; 4]. Приватна модель охорони здоров'я 
характеризується наданням медичних послуг за рахунок приватного 
страхування та власних коштів громадян. Єдиної національної системи 
медичного страхування немає. Ринок відіграє ключову роль у задоволенні 
попиту на медичні послуги. Держава бере на себе зобов'язання задовольняти 
ринок і надавати медичні послуги лише соціально незахищеним верствам 
населення – безробітним, малозабезпеченим, пенсіонерам. У приватній моделі 
фінансування більш ніж на 50% здійснюється із приватних коштів. Кошти 
акумулюються у приватних комерційних страхових фондах (страхових 
компаніях), після чого надходять до ЛПЗ. Управління наданням послуг 
децентралізоване і здійснюється великою кількістю різних форм власності та 
рівнів організації. Для більшості людей відшкодовані медичні послуги та 
технології надаються за планами приватного страхування. Держава визначає 
списки відшкодування лише в межах обмеженої кількості державних програм. 
Контроль держави обмежується допуском та доступом медичних технологій на 
ринок, здійснює захист діяльності страхових компаній [1; 3; 4]. 
 Нa рис. 1 показана класифікація систем охорони здоров'я провідних країн 
у відповідності з трьома основними моделями – бюджетною, страховою та 
приватною. Розглянемо співвідношення витрат і індикаторів ефективності 
систем охорони здоров’я, на прикладі, наступних країн: Німеччині, 
Великобританії, Канади, Франції та США (табл. 1). 
 25 
 
Рис. 1.1. Класифікація систем охорони здоров’я ведучих країн світ, 
відповідно до трьох основних моделей 
Таблиця 1.1  
Співвідношення витрат та індикаторів ефективності системи охорони 
здоров'я на 2022 р. 
 
Країни  Тривалість життя Сукупні витрати на Подушні витрати на 
охорону здоров’я, % охорону здоров'я, 
від ВВП дол. США 
Німеччина 80,9 11,7 4875 
Великобританія 80,7 9,4 3609 
США 76,4 17,2 8608 
Франція 82,3 11,5 4952 
Канада 82,2 10,4 5630 
 
Як показує аналіз табл. 1.1, обсяги коштів, що виділяються на охорону 
здоров'я, істотно варіюються в різних країнах. Однак показник тривалості життя 
та інші індикатори охорони здоров'я не пропорційні коштам, що витрачаються, 
що свідчить, по-перше, про відмінності в ефективності витрачання грошових 
коштів та, по-друге, про наявність інших факторів, що впливають на тривалість 
життя населення. Якість охорони здоров’я – не в тому, як збирати гроші, а в 
тому як їх використовувати. В Великобританії та Німеччині, ринкові, 
 26 
конкурентні ресурсоефективні надійні системи. Якісна система надання послуг. 
Саме ця система реально здійснює страхування людей, а не яким способом 
створення зібрано кошти. Проведений аналіз функціонування систем охорони 
здоров’я різних країн дозволяє зробити такі висновки про переваги та недоліки 
основних моделей охорони здоров’я (табл. 1.2).  
Таблиця 1.2  
Переваги та недоліки різних моделей охорони здоров’я 
 
Таким чином, аналіз закордонного досвіду дозволяє зробити такі 
висновки: жодна країна не має конкретного зразка в чистому вигляді; жодна 
модель не є універсальною; у всіх моделях є лише одне джерело фінансування; 
у бюджетній і страховій моделях держава оплачує понад 70% усіх витрат; 
 27 
найважливішим фактором стабільності системи є вільне охоплення населення; 
медичне обслуговування, відсутність дублювання витрат, економічність і 
доступність медичних послуг. 
Багаторічний світовий досвід показав, що пряма оплата лікування хворих 
людей за медичні послуги є найменш ефективним і дуже ризикованим для 
суспільства способом фінансування охорони здоров'я. Сучасні методи 
лікування багатьох хвороб є дуже дорогими, і їхня вартість, як правило, є 
серйозним фінансовим шоком для домогосподарств. Крім того, особисті 
заощадження також не є ефективним рішенням, навіть для тих, хто може собі це 
дозволити, оскільки проблеми зі здоров'ям важко передбачити заздалегідь. 
Єдиний ефективний спосіб захистити хворих людей та їхніх близьких від 
фінансового стресу та гарантувати доступну і якісну медичну допомогу – це 
перехід до страхового фінансування охорони здоров'я. Це принцип, який 
передбачає чіткі правила попередньої оплати певних медичних послуг, що 
надаються при захворюванні людини. Суть цього принципу полягає в тому, що 
велика кількість громадян заздалегідь сплачує доступні страхові внески на 
охорону здоров'я, а зібрані кошти йдуть на лікування тих, хто захворів [6; 7]. 
Один з них полягає у використанні з цією метою загального оподаткування, що 
забезпечує пряме страхування ризиків захворювань державою; інший базується 
на використанні схем соціального страхування. Між цими двома підходами 
немає суттєвих принципових відмінностей, і вони однаково (а часто і в 
комбінації) використовуються в сучасних розвинених країнах. 
Отже, на сьогодні в Україні існує однокональна модель фінансування 
охорони здоров’я, гроші на медицину виділяються з консолідованого 
Державного бюджету. Війна внесла свої корективи в фінансування системи 
охорони здоров’я. Гуманітарні та донорські системи фінансування вже створені, 
але потребують подальшого зміцнення для подолання фрагментарності та 
неузгодженості у сфері закупівель та надання послуг. 
 28 
Ось порівняння **української** та **європейської** систем охорони 
здоров’я, зосереджуючись на таких ключових аспектах, як фінансування, 
організація, доступність та якість медичної допомоги. 
1. Фінансування 
- Україна: 
 – Система охорони здоров’я в Україні фінансується переважно державою за 
рахунок загального оподаткування. Однак через обмежені фінансові ресурси 
державна система часто стикається з проблемами надання адекватних і 
своєчасних послуг. 
 - Широко поширені приватні платежі та неофіційні платежі з власної кишені. 
Багато громадян оплачують ліки та певні послуги з власної кишені, оскільки 
державного фінансування недостатньо для покриття всіх медичних потреб. 
 - У 2017 році Україна розпочала реформу охорони здоров’я із 
запровадженням Національної служби здоров’я України (НСЗУ), яка 
перейшла від системи фінансування на основі витрат до моделі, коли держава 
оплачує конкретні послуги, які надаються закладами охорони здоров’я, з 
метою збільшення прозорість та ефективність. 
- Європейський Союз (ЄС): 
 - У Європі системи охорони здоров’я відрізняються залежно від країни, але 
зазвичай фінансуються за рахунок поєднання загального оподаткування та 
соціального медичного страхування (SHI). Такі країни, як Велика Британія, 
мають податкові системи (наприклад, NHS), тоді як Німеччина, Франція та 
Нідерланди використовують моделі соціального медичного страхування з 
обов’язковими внесками як роботодавців, так і працівників. 
 - У більшості країн ЄС приватне медичне страхування також відіграє 
додаткову роль, пропонуючи покриття послуг, які не повністю покриваються 
державною системою, наприклад, приватні лікарняні палати або 
стоматологічне обслуговування. 
 29 
 – Оплата з власної кишені в Європі загалом нижча, ніж в Україні, хоча на деякі 
послуги та ліки все ще є. 
2. Організація та управління 
- Україна: 
 – Система охорони здоров’я в Україні традиційно централізована, де 
домінуючу роль відіграє МОЗ. Проте нещодавні реформи були спрямовані на 
децентралізацію та підвищення автономії місцевих постачальників медичних 
послуг. 
 – Первинна медична допомога надається через сімейних лікарів, а лікарні – 
вторинну та третинну. Однак система історично страждала від 
неефективності, відсутності сучасного обладнання та недостатньої 
інфраструктури. 
 – Зусилля щодо реформування системи охорони здоров’я запровадили нову 
модель «гроші йдуть за пацієнтом», спрямовану на розширення можливостей 
пацієнтів і надання більшого вибору постачальників послуг. 
- Європейський Союз: 
 - Європейські системи охорони здоров'я різноманітні, але більшість з них 
працює за принципом універсального охоплення, тобто всі жителі мають 
право на базові медичні послуги. Країни ЄС, як правило, мають добре 
структуровані системи з чітким розподілом між первинною, вторинною та 
третинною медичною допомогою. 
 - Більшість систем ЄС децентралізовані, зі значною автономією, наданою 
регіональним або місцевим органам охорони здоров'я. Така децентралізація 
дозволяє краще адаптуватися до місцевих потреб і ефективніше 
використовувати ресурси. 
 - Постачальники медичних послуг, включаючи лікарні та клініки, часто 
жорстко регулюються, щоб забезпечити дотримання стандартів якості та 
безпеки. У деяких країнах існує поєднання державних і приватних 
постачальників, які перебувають під сильним регуляторним контролем. 
 30 
 3. Доступ до медичної допомоги 
- Україна: 
 – Доступ до медичних послуг в Україні може бути нестабільним, особливо в 
сільській місцевості, де часто не вистачає кваліфікованого медичного 
персоналу та сучасних медичних закладів. 
 - Незважаючи на те, що були запроваджені реформи для покращення доступу, 
багато українців все ще стикаються з труднощами в отриманні своєчасної та 
доступної допомоги, особливо для спеціалізованих послуг. 
 - Екстрена допомога та деякі базові медичні послуги безкоштовні, але за 
багато медичних процедур пацієнти повинні платити неофіційно або 
звертатися за приватною допомогою. 
- Європейський Союз: 
 - Доступ до медичної допомоги в ЄС, як правило, вважається відмінним, із 
універсальним охопленням, що гарантує, що всі громадяни та жителі мають 
доступ до основних медичних послуг, незалежно від доходу чи статусу 
зайнятості. 
 - Сільські райони в деяких країнах ЄС стикаються з проблемами, подібними 
до тих, що в Україні, але телемедицина, краща транспортна інфраструктура та 
більш децентралізовані системи допомагають вирішити проблеми доступу. 
 - Більшість громадян ЄС люблять короткий час очікування на первинну 
медичну допомогу, хоча час очікування на спеціалізовані або факультативні 
процедури може відрізнятися залежно від країни. 
 4. Якість догляду 
- Україна: 
 – Якість охорони здоров’я в Україні покращується, особливо в містах, але все 
ще відстає від багатьох європейських країн. Відсутність інвестицій в 
інфраструктуру, обладнання та навчання медичних працівників призвела до 
нижчої загальної якості. 
 31 
 - Корупція та неофіційні платежі також підривають якість обслуговування в 
державній системі охорони здоров'я. 
 – Зусилля щодо покращення якості медичної допомоги через реформи, 
зокрема через впровадження сімейних лікарів та нових моделей фінансування, 
тривають. 
– Європейський Союз: 
Якість медичної допомоги в більшості країн ЄС є однією з найвищих у 
світі. Сучасні лікарні, добре навчений медичний персонал і високі стандарти 
безпеки сприяють відмінним результатам для більшості пацієнтів. 
Безпека пацієнтів і якість медичної допомоги ретельно контролюються, і 
більшість країн мають надійні системи, які забезпечують відповідність 
постачальників медичних послуг суворим стандартам якості. 
Однак між країнами існують відмінності в якості: Північна та Західна 
Європа загалом пропонують кращі послуги, ніж деякі частини Східної та 
Південної Європи. 
5. Результати для здоров'я Україна: 
Показники охорони здоров’я в Україні, включаючи тривалість життя та 
рівень смертності, загалом гірші, ніж у більшості країн ЄС. Високий рівень 
серцево-судинних захворювань, раку та інфекційних захворювань, таких як 
туберкульоз і ВІЛ, залишаються серйозною проблемою для громадської 
охорони здоров'я. 
Послуги з профілактики та ранньої діагностики недостатньо розвинені, 
хоча реформи спрямовані на покращення цих сфер за допомогою сімейних 
лікарів та ініціатив у сфері охорони здоров’я. 
Європейський Союз: 
У більшості країн ЄС середня тривалість життя є високою, а тягар 
інфекційних захворювань є відносно низьким завдяки широко 
розповсюдженим програмам вакцинації та кампаніям з охорони здоров’я. 
 32 
Профілактична допомога, включаючи скринінг на рак, хвороби серця та 
діабет, добре налагоджена, що сприяє кращим довгостроковим результатам 
для здоров’я. Країни ЄС загалом є кращими у лікуванні хронічних 
захворювань та забезпеченні догляду за старіючим населенням. 
6. Громадське сприйняття та задоволеність пацієнтів Україна: 
Багато українців висловлюють невдоволення системою охорони здоров’я, 
посилаючись на тривалий час очікування, неналежне обладнання та 
необхідність неофіційної оплати послуг, які мають бути безкоштовними. 
Довіра населення до системи охорони здоров’я є низькою, хоча реформи 
поступово покращують сприйняття, особливо щодо послуг первинної 
медичної допомоги. 
Європейський Союз: 
Загалом рівень задоволеності пацієнтів у Європі високий, особливо в таких 
країнах, як Німеччина, Франція та скандинавські країни. Мешканці цінують 
універсальність обслуговування та високу якість послуг. 
Існує деяке незадоволення щодо часу очікування для певних спеціалізованих 
послуг, особливо в таких країнах, як Великобританія та Іспанія, але загальна 
довіра до системи залишається високою. 
висновок: 
Хоча і Україна, і Європейський Союз працюють над покращенням своїх 
систем охорони здоров’я, існують значні відмінності щодо доступу, 
фінансування та якості. Україна перебуває в розпалі великих реформ, 
спрямованих на покращення доступу до медичної допомоги та зменшення 
корупції, але вона все ще стикається зі значними проблемами у фінансуванні, 
інфраструктурі та громадській довірі. ЄС із своїми усталеними 
універсальними моделями охорони здоров’я пропонує загалом високоякісні 
послуги та кращі результати для здоров’я, хоча він також стикається з такими 
проблемами, як зростання витрат на охорону здоров’я та відмінності між 
регіонами. 
 33 
РОЗДІЛ 2 
 
СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ДИНАМІКА 
ТА ДІАГНОСТИКА 
 
 
2.1 Аналіз діяльності КНП “Перший Черкаський міський центр первинної 
медико- санітарної допомоги” 
 
КНП “Перший Черкаський міський центр первинної медико- санітарної 
допомоги” створений в 2016 році.  
 В центрі працюють 23 сімейних лікаря, 18  лікарів-педіатрів, 71 медична 
сестра. 
 Ціль створення центру: 
- Забезпечити кваліфікований медичний супровід здоров’я родин. 
- Поліпшення якості та тривалості життя наших клієнтів через 
попередження хвороб та пропагування здорового способу життя, на основі 
партнерства, поваги та довіри між медичними та немедичними працівниками 
КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» та населенням. 
-  Забезпечення доступності та якості первинної медичної допомоги, 
заснованої на принципах доказової медицини.  
- Ми прагнемо підвищити рівень медичної грамотності населення, а 
основна ціль нашої роботи – це міцне здоров’я кожного мешканця. 
Центр забезпечений в достатній мірі медичним та технічним обладнанням. 
Первинна медико-санітарна допомога дорослим та дітям, які підписали 
декларації з сімейними лікарями, терапевтами та педіатрами, надається за 
адресою – вул. Дахнівська, 34. 
Перелік послуг, які безоплатно надаються КНП « Перший Черкаський 
міський ЦПМСД» в межах програми медичних гарантій та оплачуються 
НСЗУ: 
 34 
 • Огляд сімейного лікаря, лікаря-терапевта, лікаря-педіатра 
 • Загальний аналіз крові, сечі, глюкоза крові, загальний холестерин 
 • Вимірювання артеріального тиску, електрокардіограма 
 • Вимірювання ваги, зросту, окружності талії  
• Швидкі тести на вагітність, тропоніни, ВІЛ, вірусні гепатити, спірографі. 
Таблиця 2.1 
Кадрове забезпечення КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» 
 
Категорія Штатні Зайняті Фізичні Середньомісячний 
персоналу посади посади особи посадовий оклад 
2021 2022 2021 2022 2021 2022 2021 2022 
Лікарі 31 30 29 30 31 32 16165 21696 
Середній 61,7 52 61,0 49,25  72 66  11846  16481 
медичний 5 
персонал 
Молодший 13 12 13 12 18 18 7418 9295 
медичний 
персонал 
Інший 41 41 35 33 31 35 11883 13325 
персонал 
ВСЬОГО 148 136 139 125 152 151 12364 17424 
 
Вікова структура персоналу медичного закладу представлена на рис.2.1 
 
Рис.2.1 Вікова структура медичного персоналу  
 35 
 
Дослідити доходи та видатки КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» 
можна на основі рис. 2.2, 2.3. 
 
Рис.2.2 Структура доходів КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» за 
програмою медичних гарантій за 2022 рік 
Ця кругова діаграма демонструє розподіл ресурсів на різні медичні 
потреби. Вона поділена на такі категорії: 
1. Первинна медична допомога – 84% (найбільша частка ресурсів 
спрямована саме на цей напрям). 
2. Мобільна паліативна медична допомога – 13%. 
3. Вакцинація від COVID-19 – 2%. 
4. Забезпечення кадрового потенціалу (лікарі-інтерни) – 1%. 
5. Супровід та лікування хворих на туберкульоз – 0% (не відображає 
значного фінансування). 
Отже, основна частина ресурсів спрямована на надання первинної 
медичної допомоги, тоді як інші напрями отримують значно менше 
фінансування. 
 
 36 
 
Рис.2.3 Фінансування КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» від 
НСЗУ за програмою медичних гарантій протягом 2021-2022 років 
 
Ця таблиця порівнює витрати за різними напрямами в 2021 та 2022 роках, 
відображаючи абсолютні значення та відсоткові зміни. 
COVID-19: зниження витрат на 60,67%, що може свідчити про зменшення 
потреб у заходах протидії пандемії. 
Кадри: витрати зросли на 196,56%, що вказує на посилення фінансування 
кадрового забезпечення, зокрема на підготовку чи залучення медичних 
працівників. 
Лікування туберкульозу: витрати зросли на 196,56%, що може свідчити 
про збільшення випадків захворювання або розширення програм лікування. 
Паліативна медична допомога: залишилася незмінною, оскільки в графі не 
вказано відсоткових змін. 
Первинна медична допомога: зростання витрат на 21,48%, що свідчить про 
збільшення уваги до надання базових медичних послуг. 
Загальні витрати зросли на 35,60%, що вказує на значне збільшення 
фінансування медичної галузі в 2022 році порівняно з 2021 роком. 
 37 
Це збільшення може бути обумовлене потребами, пов'язаними з війною, 
що призвело до зростання витрат на первинну медичну допомогу та інші 
напрями. 
Напрямки використання коштів отриманих від НСЗУ за 2021-2022 роки 
 
Рис. 2.4 Структура видатків КНП « Перший Черкаський міський ЦПМСД» (з 
усіх джерел фінансування) за 2021 рік 
Діаграма відображає розподіл витрат у різних категоріях, зазначаючи їхні 
суми в тисячах гривень та відсоткове співвідношення: 
1. Оплата праці – 65% (20 699,4 тис. грн), найбільша частка витрат 
спрямована на зарплати персоналу. 
2. Нарахування на оплату праці – 13% (4 033,1 тис. грн), виплати, пов'язані 
із податками та соціальними внесками. 
3. Предмети, матеріали, обладнання та інвентар – 4% (1 266,9 тис. грн). 
4. Медикаменти та перев'язувальні матеріали – 5% (1 518,1 тис. грн). 
5. Продукти харчування – 0% (29,9 тис. грн). 
6. Оплата послуг (крім комунальних) – 3% (1 104,9 тис. грн). 
7. Видатки на відрядження – 0% (14,0 тис. грн). 
8. Оплата теплопостачання – 1% (232,7 тис. грн). 
9. Оплата електропостачання – 2% (576,6 тис. грн). 
 38 
10. Оплата водопостачання – 0% (28,1 тис. грн). 
11. Оплата газопостачання – 1% (197,0 тис. грн). 
12. Інші енергоносії – 0% (4,8 тис. грн). 
13. Інші видатки – 0% (127,6 тис. грн). 
14. Капітальні видатки – 6% (1 787,1 тис. грн). 
Загальна сума витрат становить 31919,1 тис. грн. Найбільші витрати 
спрямовані на оплату праці та пов'язані з нею нарахування, тоді як інші 
категорії займають значно меншу частку бюджету. 
Покращення матеріально-технічної бази теж було зафіксовано по 
наступним напрямам: 
Придбано медичне обладнання на загальну суму – 452,2 тис.грн. - за 
кошти державного бюджету- 284,0 тис. грн. - за кошти обласного бюджету - 
0,0 тис. грн. - за кошти місцевого бюджету - 0,0 тис. грн. - за благодійні та 
спонсорські кошти – 168,2 тис. грн. Зокрема було придбано/отримано 
наступне обладнання • кушетка медична 2шт -13,0тис.грн (державні кошти); • 
стіл для операцій на руці 1шт – 4,5 тис.грн(державні кошти); • ваги для 
зважування немовлят 6 шт – 31,5 тис.грн;(державні кошти); • портативний 
венозний сканер 1 шт -82,0 тис.грн (благодійні кошти ); • дарсонваль 1шт-1,2 
тис.грн (благодійні кошти); • дефібрилятор 3шт – 41,6 тис.грн (благодійні 
кошти); • апарат ШВЛ портативний 1шт-19,0 тис.грн(благодійні кошти); • ваги 
побутові електронні 2шт. – 3,5 тис.нрн (благодійні кошти); • термосумка для 
вакцин 6шт – 6,4 тис.грн; (благодійні кошти) • термоконтейнер 5шт.- 7,4 
тис.грн (благодійні кошти); • кисневий апарат – 3,6 тис.грн. (благодійні 
кошти); • сумка медична 5шт – 9,8 тис.грн (державні кошти); • відсмоктувач 
медичний 1шт -3,5 тис.грн (благодійні кошти); • Бактерицидні лампи 12шт-
54,0 тис.грн (державні кошти); • Набір діагностичний (офтальмоскоп і 
отоскоп) 17шт-91,1тис.грн. (державні кошти); • Електрокардіографи 2шт.- 80,1 
тис.грн (державні кошти). 
 
 39 
2.2 Аналіз загальнодержавних видатків на фінансування галузі охорони 
здоров’я 
 
1 квітня 2020 року стартувала перша в Україні Програма медичних 
гарантій, яка включає первинну, спеціалізовану амбулаторну, госпітальну, 
екстрену, паліативну та реабілітацію, а також реімбурсацію лікарських 
засобів. Договори з НСЗУ на надання медичних послуг за Програмою 
медичних гарантій на цей період підписали 90% закладів, які подали свої 
пропозиції НСЗУ. Таким чином, практично всі комунальні медичні заклади 
(районні, міські, обласні лікарні) країни увійшли в реформу і почали 
отримувати кошти за договором з НСЗУ. У 2020 році НСЗУ уклала 3862 
договори з 1675 закладами спеціалізованої та екстренної медичної допомоги 
та виплачено 56,2 млрд. грн. Відповідно до пріоритетних пакетів послуг 
заклади охорони здоров’я надали допомогу майже 29 тис. дітей за пакетом 
“неонаталогія”; 58 тис. пацієнтів отримали допомогу при інсульті; 16 тис. 
пацієнтів з інфарктом міокарда; 230 тис. пацієнтів отримали пацієнти на 
амбулаторному етапі з метою ранньої діагностики онкологічних захворювань; 
в рамках пакету “пологи” надали послуги 187 тис. жінок. За ці пріоритетні 
послуги у 2020 році НСЗУ сплатила 4,3 млрд. грн.[6] У зв’язку з реалізацією ІІ 
етапу медичної реформи, відповідно до Закону України “Про державні гарантії 
медичного обслуговування населення” зі змінами та Бюджетного кодексу 
України з 1 квітня 2020 року, надання медичної субвенції місцевим бюджетам 
не передбачено. Відповідні видатки здійснюються за рахунок коштів КПКВК 
2308060 “Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування 
населення” та КПКВК 2311500 “Субвенція з державного бюджету місцевим 
бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі 
охорони здоров’я”. 
Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік” 
затверджено бюджетну програму “Реалізація програми гарантій медичного 
 40 
обслуговування населення”, у обсязі 72,0 млрд. грн., фактично виділено 
коштів 89,5 млрд. грн. Протягом року, з урахуванням змін до Державного 
бюджету, обсяг бюджетної програми зріс на 20,2 млрд. грн. і склав 92,2 млрд. 
грн. Зменшення видатків за напрямами використання бюджетних коштів 
“Оплата медичних послуг первинної медичної допомоги” та “Відшкодування 
вартості лікарських засобів” відбулося з метою збільшення обсягу субвенції з 
держаного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих 
закладів та заходів у системі охорони здоров’я. Реалізація програми 
державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році 
обумовила потребу у коштах для забезпечення оплати послуг, пов’язаних з 
наданням медичної допомоги хворим на гостру респіраторну хворобу COVID-
19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 (табл. 2.2). 
Державний бюджет України у 2020 році виконувався в складних 
макроекономічних умовах, однак завдяки виваженій та послідовній 
бюджетній політиці Уряду вдалося акумулювати обсяги доходів бюджету, 
необхідні для фінансування медичної галузі, у тому числі видатків, 
спрямованих на підтримку населення та на подолання наслідків пандемії, а 
також низки інших видатків, які сприяють розвитку економіки та добробуту 
громадян. 
У 2020 році касові видатки Державного бюджету на охорону здоров’я 
склали в сумі 124,9 млрд. грн., що становить 9,7% загальної суми видатків 
державного бюджету і на 86, 4 млрд. грн. (або 223%) більше, ніж у 2019 році. 
Найбільшу частку в структурі видатків на охорону здоров’я становили видатки 
на іншу діяльність (90%) та лікарні та санаторно-курортні заклади (6%). (рис. 
1). 
 
 
 
 
 41 
Таблиця 2.2.  
Аналіз виконання бюджетної програми “Реалізація програми державних 
гарантій медичного обслуговування населення” у 2020 році, млрд. грн. 
 
 
 
Після активного періоду пандемії COVID-19 частка фінансування 
медицини щодо загальних видатків українського бюджету впала, але лише 
через те, що загальні витрати країни стали значно більшими через війну. У той 
же час, суми, що виділяються, незважаючи на повномасштабну війну і 
завершення пандемії, продовжують зростати.  
  
 42 
Для аналізу ми взяли зміни з 2014 до 2023 рік, а також закладені витрати 
на 2024-й. 
Так, у 2014 році на медицину з держбюджету виділили лише 8,8 млрд грн. 
Частка МОЗ від видатків державного бюджету становила 2%. 
У 2015 році сума зросла – на витрати МОЗ спрямували майже 58 млрд грн 
(це на 557% більше, ніж у попередній рік: кожна 10-та гривня з держбюджету 
пішла на охорону здоров'я). У 2016 році на медицину направили приблизно 
таку ж саму суму – близько 57 млрд грн. 
У 2017, 2018 та 2019 роках витрати на українську медицину зростали, при 
цьому загальна частка МОЗ від видатків бюджету була приблизно однаковою 
(8,8 – 8,9%). 
Після активного періоду пандемії COVID-19 частка фінансування 
медицини щодо загальних видатків українського бюджету впала, але лише 
через те, що загальні витрати країни стали значно більшими через війну. У той 
же час, суми, що виділяються, незважаючи на повномасштабну війну і 
завершення пандемії, продовжують зростати. Ми проаналізували, як вплинули 
на фінансування охорони здоров'я важкі часи і як зміниться держпідтримка 
медиків наступного року. 
Для аналізу ми взяли зміни з 2014 до 2023 рік, а також закладені витрати 
на 2024-й. 
Так, у 2014 році на медицину з держбюджету виділили лише 8,8 млрд грн. 
Частка МОЗ від видатків державного бюджету становила 2%. 
У 2015 році сума зросла – на витрати МОЗ спрямували майже 58 млрд грн 
(це на 557% більше, ніж у попередній рік: кожна 10-та гривня з держбюджету 
пішла на охорону здоров'я). У 2016 році на медицину направили приблизно 
таку ж саму суму – близько 57 млрд грн. 
У 2017, 2018 та 2019 роках витрати на українську медицину зростали, при 
цьому загальна частка МОЗ від видатків бюджету була приблизно однаковою 
(8,8 – 8,9%). 
 43 
Коли світ і Україну в тому числі накрила пандемія коронавірусу, витрати 
на медицину та боротьбу з новою на той час інфекцією знову збільшили – до 
133 млрд грн. Це було на третину більше ніж у бюджеті попереднього року. І 
загальна частка витрат на МОЗ знову сягнула 10% (10,5%). 
У 2021 році фінансування охорони здоров'я знову вдалося збільшити. На 
цю сферу заклали 172 млрд грн, а загальна частка на МОЗ з бюджету вперше 
сягнула майже 12%. 
У 2022 році на медицину було передбачено понад 196 млрд грн. Порівняно 
з попереднім роком, це на 14% більше, проте загальна частка держбюджету 
склала 6,5%. 
Через велику війну витрати на медицину довелося трохи скоротити. На 
2023 рік було закладено 178 млрд грн, це на 9% менше від показників 2022 
року. Також скоротилася і загальна частка на МОЗ із усього «воєнного» 
бюджету. 
На 2024 рік у вже прийнятому держбюджеті закладено понад 201 млрд грн 
на охорону здоров'я. Тобто, попри війну, країні вдасться збільшити витрати 
МОЗ на 13% (порівняно з 2023 роком), якщо протягом року в бюджеті не буде 
відповідних змін. 
Видатки зведеного бюджету за 2023 рік становили 4 441 млрд грн, що на 
146% більше за видатки зведеного бюджету за аналогічний період 2022 року, 
які становили 3 043 млрд гривень. За офіційними даними Державного 
вебпорталу бюджету для громадян, зростання видатків, порівняно з 2022 
роком, мало такі значення: • на загальнодержавні функції – 349,1 млрд грн, 
збільшилися на 40,5%; • на оборону – 2 097,6 млрд грн, збільшилися на 83,5%; 
• на громадський порядок, безпеку та судову владу – 591,4 млрд грн, 
збільшилися на 30,2%; • на охорону здоров’я – 217,5 млрд грн, збільшилися на 
1%; • на освіту – 308,6 млрд грн, збільшилися на 6,2%; • на соціальний захист 
і соціальне забезпечення – 514,1 млрд грн, збільшилися на 12,9%. Розподіл 
 44 
основних видатків зведеного бюджету в 2023 році, порівняно з аналогічним 
періодом 2022 року, має такий вигляд (Рис. 2.5). 
 
Рис. 2.5. Динаміка видатків зведеного бюджету України (за функціональною 
класифікацією) у 2022-2023 роках, млрд грн  
Джерело: Державний вебпортал бюджету для громадян  
 
Слід зазначити, що всі основні видатки зведеного бюджету в 2023 році 
збільшилися порівняно з відповідними видатками в попередньому році. 
Видатки на охорону здоров’я в 2023 році мали незначне зростання завдяки 
збільшенню видатків на лікарні загального профілю – на 2,9 млрд грн, або на 
23%, на спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади – на 1,7 млрд грн, 
або на 12%, при цьому зменшилися видатки на санаторно-курортні заклади на 
0,3 млрд грн, або на 28%. Відмічається збільшення навантаження на мережу 
закладів охорони здоров’я за рахунок осіб, постраждалих внаслідок агресії рф, 
як цивільних, так і військових. 
 45 
Видатки на освіту в 2023 році зросли завдяки збільшенню видатків на 
програми матеріального забезпечення закладів освіти – на 1,3 млрд грн, інші 
заклади та заходи у сфері освіти – на 4,5 млрд грн, або на 34%, дошкільна освіта 
– на 4,6 млрд грн, або на 11%, заклади загальної середньої освіти – на 4,9 млрд 
грн, або на 3,6%. 
Розподіл видатків державного бюджету України за функціональною 
класифікацією у 2023 році, порівняно з аналогічним періодом 2022 року, має 
такий вигляд (Рис. 2.6). 
 
Рис. 2.6. Функціональна класифікація видатків державного бюджету 
України у 2022-2023 роках, млрд грн  
Джерело: Державний вебпортал бюджету для громадян  
 
Як ми можемо бачити, всі основні видатки зведеного бюджету у 2023 році 
збільшилися порівняно з відповідними видатками в попередньому році. При 
цьому найбільше зростання спостерігається серед видатків на оборону – на 
954,1 млрд грн, на загальнодержавні функції – на 94,1 млрд грн і на 
громадський порядок, безпеку та судову владу – на 131,3 млрд гривень. Слід 
зазначити, що видатки на охорону здоров’я зменшилися на 5,0 млрд гривень. 
Оскільки пріоритетними напрямами Державного бюджету в 2023 році були 
визначені національна безпека та оборона країни, соціальний захист і 
 46 
забезпечення, підтримка ветеранів, освіта, охорона здоров’я, тому причини 
наведеного вище розподілу видатків державного бюджету є саме наслідком 
виконання зазначених пріоритетів і аналогічні тим, які були наведені для 
видатків зведеного бюджету. 
Згідно з прийнятим проєктом на 2025 рік, загальний обсяг видатків на 
сферу охорони здоров’я становитиме 210,7 млрд грн. Понад 175 млрд грн 
передбачено в проєкті бюджету-2025 на фінансування Програми медичних 
гарантій. Це дасть можливість медзакладам надавати безоплатну, доступну та 
якісну медичну допомогу за ключовими напрямами. Зокрема, 25,6 млрд грн 
передбачено на надання первинної медичної допомоги, а 144,6 млрд грн – на 
спеціалізовану медичну допомогу. З них стаціонарна спеціалізована медична 
допомога дорослим та дітям – 80,2 млрд грн, а 15,6 млрд грн – на надання 
амбулаторних медичних послуг. На екстрену медичну допомогу передбачено 
11,4 млрд грн. 
Також 6,9 млрд грн передбачено на програму реімбурсації «Доступні ліки» 
для відшкодування вартості лікарських засобів та медвиробів. Тобто пацієнти 
й надалі зможуть безоплатно або з частковою доплатою отримувати понад 500 
препаратів, які входять до визначеного переліку. 
Продовжиться фінансування пілотного проєкту із зубопротезування та 
зуболікування для військових та ветеранів. На це планується виділити майже 
750 млн грн. Також передбачено видатки у майже 190 млн грн на забезпечення 
права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство 
(материнство) – на забір, кріоконсервацію та зберігання репродуктивних 
клітин військовослужбовців, що буде гарантуватися державою. 
11,8 млрд грн буде виділено на централізовані закупівлі лікарських засобів 
та медичних виробів. Йдеться, зокрема, про пріоритетне забезпечення 
лікарськими засобами і медичними виробами для лікування онкологічних та 
серцево-судинних захворювань, вірусних гепатитів, забезпечення медичними 
виробами для проведення ортопедичних, травматологічних та 
 47 
нейрохірургічних оперативних втручань. Вперше планується закупівля 
лікарських засобів та медичних виробів для пацієнтів, що потребують 
інтенсивної терапії, оскільки це передбачає необхідність застосування 
дороговартісних лікарських засобів та медичних виробів, таких як розхідні 
матеріали для гострого діалізу, естракорпоральної оксигінації, антибіотики 
тощо. 
Майже 160 млн грн планується залучити для заохочення медичних 
працівників до працевлаштування в заклади охорони здоров’я, зокрема у 
сільській місцевості. Кошти будуть спрямовані на компенсації платежів, 
пов’язаних із придбанням житла у зв’язку з переїздом на нове місце роботи, а 
також на забезпечення виплат для випускників медвишів, які працюватимуть 
в селах. 
На систему громадського здоровʼя та заходи боротьби з епідеміями 
планується виділити майже 4,4 млрд грн. 
Передбачається субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам у 
обсязі 1,4 млрд грн, яка буде спрямовуватися на оплату поточних видатків 
закладів охорони здоров’я, зокрема закладів служби крові, медико-соціальних 
експертних комісій, забезпечення дітей, хворих на рідкісні захворювання, 
продуктами лікувального харчування тощо. 
 
 
2.3 Оцінка ключових показників, що свідчать про якість та рівень охорони 
здоров’я в Україні та Європі 
 
Показники здоров’я в Україні та європейських країнах можуть значно 
відрізнятися, зокрема щодо тривалості життя, рівня смертності та тягаря 
різних захворювань. Ось порівняння ключових показників охорони здоров’я, 
включаючи тривалість життя та рівень смертності, в Україні та деяких країнах 
Європейського Союзу (ЄС). 
 48 
1. Тривалість життя 
Україна: 
У 2021 році середня тривалість життя в Україні становила близько 71 року 
(66 років для чоловіків і 76 років для жінок), що значно нижче середнього 
показника в Європейському Союзі. 
На очікувану тривалість життя в Україні вплинуло декілька факторів, 
зокрема високий рівень серцево-судинних захворювань, куріння, вживання 
алкоголю та соціально-економічні фактори. 
Європейський Союз: 
Німеччина: у 2021 році очікувана тривалість життя становила близько 81 
року (78 років для чоловіків і 83 роки для жінок). 
Франція: очікувана тривалість життя становила близько 82,5 років (79 років 
для чоловіків і 85 років для жінок). 
Італія: очікувана тривалість життя становила близько 83 років (80 років для 
чоловіків і 85 років для жінок). 
Польща: очікувана тривалість життя становила близько 78 років (74 роки 
для чоловіків і 82 роки для жінок). 
Основні відмінності: 
Очікувана тривалість життя в Україні значно нижча, ніж у середньому по 
ЄС, головним чином через проблеми з громадським здоров’ям, менший доступ 
до медичної допомоги та нездоровий спосіб життя (наприклад, куріння та 
вживання алкоголю). 
Західноєвропейські країни зазвичай мають вищу тривалість життя завдяки 
кращій інфраструктурі охорони здоров’я, здоровішому способу життя та 
ефективнішій політиці охорони здоров’я. 
2. Рівень смертності 
Україна: 
Україна має відносно високий загальний рівень смертності – приблизно 14-
15 смертей на 1000 населення, що є одним із найвищих у Європі. 
 49 
Основними причинами смерті є серцево-судинні захворювання (інфаркти, 
інсульти), рак та інфекційні захворювання, такі як туберкульоз і ВІЛ/СНІД. 
Рівень дитячої смертності: у 2021 році рівень дитячої смертності в Україні 
становив приблизно 7 на 1000 народжених живими, що вище, ніж у більшості 
європейських країн. 
Європейський Союз: 
Німеччина: загальний рівень смертності становить приблизно 11 смертей на 
1000 населення, головними причинами смерті є серцево-судинні 
захворювання та рак. 
Франція: загальний рівень смертності становить близько 9-10 смертей на 
1000 населення, причому рак і серцево-судинні захворювання є 
найпоширенішими причинами. 
Італія: загальний рівень смертності становить близько 10-11 смертей на 1000 
населення, серед яких домінують серцево-судинні захворювання та рак. 
Польща: загальний рівень смертності становить близько 11 смертей на 1000 
населення. 
Рівень дитячої смертності в ЄС: коливається від 2-4 смертей на 1000 
живонароджених у більшості країн, наприклад 2,6 у Німеччині, 3,6 у Польщі 
та 3,2 у Франції. 
Основні відмінності: 
Рівень смертності в Україні значно вищий, ніж у більшості країн ЄС, 
особливо через високий рівень неінфекційних захворювань (НІЗ), таких як 
серцево-судинні захворювання та рак. 
Рівень дитячої смертності в Україні приблизно вдвічі вищий, ніж у багатьох 
європейських країнах, що відображає відмінності в послугах охорони здоров’я 
матері та дитини. 
3. Тягар хвороб 
Україна: 
 50 
Серцево-судинні захворювання спричиняють понад 60% смертей в Україні, 
що є одним із найвищих показників у Європі. 
Вживання алкоголю та куріння є серйозною проблемою громадського 
здоров’я, що сприяє підвищенню рівня серцево-судинних захворювань, 
цирозу печінки та деяких видів раку. 
Інфекційні захворювання, такі як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, також вносять 
значний внесок у смертність, при цьому Україна має один із найвищих 
показників поширеності ВІЛ у Східній Європі. 
Європейський Союз: 
У країнах Західної Європи, таких як Німеччина, Франція та Італія, 
основними причинами смерті також є серцево-судинні захворювання та рак, 
але програми охорони здоров’я та зусилля з раннього виявлення привели до 
кращого лікування та профілактики. 
Таблиця 2.3 
Оцінка якісних показників життя людей в Україні та країнах ЄС 
 
Характеристика Україна ЄС 
Тривалість життя 71 рік (66 для чоловіків, 76 для 78-83 роки (залежить від 
жінок) країни) 
Приблизний рівень 14-15 смертей на 1000 осіб 9-11 смертей на 1000 осіб 
смертності 
Рівень дитячої 7 на 1000 живонароджених 2-4 на 1000 
смертності живонароджених 
Основні причини Серцево-судинні захворювання, рак, Серцево-судинні 
смерті ВІЛ захворювання, рак 
Смерті, яким можна Високий рівень смертності, якій Нижчі ставки, але залежать 
запобігти можна було б запобігти від країни 
Якість охорони здоров' Покращується, але не має Високий, з універсальним 
фінансування покриттям 
 
Хронічні захворювання, такі як діабет і респіраторні захворювання, 
зростають у Європі через старіння населення, але цей тягар залишається 
меншим порівняно з Україною. 
 51 
Інфекційні захворювання є набагато меншою проблемою в більшості країн 
ЄС завдяки ефективним програмам вакцинації та кращій інфраструктурі 
охорони здоров’я. 
Україна має нижчу очікувану тривалість життя та вищі показники 
смертності порівняно з більшістю країн ЄС, насамперед через тягар 
неінфекційних захворювань, низький доступ до медичної допомоги та фактори 
нездорового способу життя. У той час як європейські країни, особливо на 
Заході, отримують вигоду від сильних систем громадського здоров’я та 
ефективної політики охорони здоров’я, реформи охорони здоров’я в Україні 
спрямовані на усунення цих прогалин, але вона все ще стикається зі значними 
проблемами в досягненні результатів охорони здоров’я, які спостерігаються в 
ЄС. 
Таблиця 2.4 
Порівняння показників смертності, якості системи охорони здоров’я та 
викликів в Україні та країнах ЄС 
Характеристика Україна Європейський Союз 
Висока кількість смертей, яких 
можна було уникнути завдяки Нижчі показники смертності, яких 
своєчасному лікуванню або можна уникнути, особливо в Західній 
Профілактична профілактиці. Основні Європі завдяки:  
смертність причини:  - Кращим системам охорони здоров’я  
- Поганий доступ до медичної - Скринінгу раку та серцево-судинних 
допомоги  захворювань  
- Пізня діагностика  - Здоровішим умовам життя 
- Нездоровий спосіб життя 
Значно вища, ніж у країнах ЄС, 
особливо від неінфекційних У Західній Європі низькі показники 
Передчасна захворювань, таких як:  передчасної смертності, але в деяких 
смертність - Серцево-судинні хвороби  країнах Східної Європи цей показник 
- Онкологічні захворювання  вищий за середній по ЄС, хоча й 
- Хронічні респіраторні нижчий, ніж в Україні. 
хвороби 
- Система охорони здоров’я - Висока якість медичних послуг у 
покращується завдяки більшості країн ЄС завдяки:  
Якість системи реформам, але:  - Універсальному покриттю  
охорони здоров’я - Застаріла інфраструктура  - Сучасним медичним технологіям  
- Недостатнє фінансування  - Значному фінансуванню охорони 
- Обмежений доступ до здоров’я 
 52 
Характеристика Україна Європейський Союз 
сучасних методів лікування та 
діагностики 
- Значні бар’єри у доступі до - У більшості країн ЄС медична 
Доступність медичних послуг, особливо у допомога доступна завдяки 
медичної сільській місцевості.  універсальному покриттю.  
допомоги - Багато послуг оплачуються - Однак у деяких країнах (наприклад, у 
пацієнтами з власної кишені. Великій Британії або Іспанії) можуть 
бути довгі черги на планові операції. 
- Старіння населення  - Старіння населення  
- Недостатнє фінансування  - Довгі черги на планове лікування в 
Основні виклики - Нерівність у доступі до деяких країнах  
медичних послуг між міськими - Нерівність у якості медичних послуг 
та сільськими регіонами між Західною та Східною Європою 
 
 
1.3 Німеччина, Франція та Італія мають високорозвинені системи охорони 
здоров’я, але вони працюють за різними моделями догляду, фінансування та 
організації. Нижче наведено порівняння моделей охорони здоров’я в цих трьох 
країнах із виділенням їх структури, фінансування та ключових характеристик. 
1. Німеччина: Модель соціального медичного страхування (SHI). 
Тип системи: Соціальне медичне страхування (модель Бісмарка) 
Основні характеристики: Німецька система заснована на моделі 
страхування з кількома платниками з обов'язковим медичним страхуванням 
для всіх жителів. 
Постачальники: Постачальники медичних послуг (лікарні, лікарі та 
спеціалісти) здебільшого є приватними, але працюють під суворим 
регулюванням уряду та страхових фондів. 
Фінансування: 
Фонди медичного страхування: Близько 90% населення охоплено 
державними некомерційними фондами медичного страхування, відомими як 
«фонди хвороби» (Krankenkassen), які фінансуються за рахунок внесків 
роботодавців і працівників. 
 53 
Приватне страхування: Приблизно 10% населення, як правило, люди з 
високими доходами та державні службовці, обирають приватне медичне 
страхування. 
Розподіл витрат: Пацієнти мають робити невеликі доплати за такі послуги, 
як відвідування лікаря, ліки та перебування в лікарні, але вони є відносно 
низькими порівняно із загальною вартістю лікування. 
Внески: внески на медичне страхування залежать від доходу, працівники 
та роботодавці ділять витрати (приблизно 14,6% доходу). 
Ключові характеристики: 
Вибір постачальників: громадяни мають свободу вибору постачальника 
медичних послуг, а час очікування на прийом мінімальний. 
Ефективність: Німеччина відома своєю високоефективною системою 
охорони здоров’я з великим наголосом на первинній медичній допомозі, 
спеціалізованих послугах і передових медичних технологіях. 
Результати: очікувана тривалість життя є високою, а показники здоров’я 
загалом чудові завдяки високоякісному догляду, доступу до спеціалістів та 
потужним профілактичним послугам. 
виклики: 
Старіння населення: Німеччина стикається зі зростанням витрат на 
охорону здоров’я через старіння населення. 
Нерівність у сфері охорони здоров’я: існує занепокоєння щодо нерівності 
у сфері охорони здоров’я, особливо між тими, хто в державній та приватній 
системах страхування. 
2. Франція: Модель національного медичного страхування (NHI). 
Структура: 
Тип системи: національне медичне страхування (гібридна модель 
Беверіджа-Бісмарка) 
 54 
Основні характеристики: Франція має універсальну систему охорони 
здоров’я, де більшість послуг фінансується за рахунок внесків на обов’язкове 
медичне страхування та податків. 
Постачальники: Постачальники медичних послуг є поєднанням державних 
і приватних, причому більшість лікарів працюють у приватній практиці, але 
оплачуються державою. 
Фінансування: 
Медичне страхування: більшість громадян Франції охоплені національною 
системою медичного страхування (Sécurité Sociale), яка фінансується за 
рахунок податків із заробітної плати роботодавця та працівників. 
Приватне страхування: Близько 95% населення також має додаткове 
приватне страхування (mutuelles) для покриття доплати та послуг, які не 
повністю відшкодовуються державною системою. 
Внески: фінансування надходить із внесків на соціальне страхування, які 
складають близько 13% доходу, і розподіляється між роботодавцями та 
працівниками. 
Ключові характеристики: 
Розподіл витрат: держава відшкодовує 70-100% витрат на медичне 
обслуговування залежно від послуги, а решта витрат покривається додатковим 
страхуванням або оплатою з власної кишені. 
Універсальний доступ: кожен житель має доступ до медичної допомоги, 
причому великий акцент приділяється первинній медичній допомозі, але 
пацієнти також можуть безпосередньо звертатися до спеціалістів. 
Результати: Франція незмінно посідає високі позиції щодо очікуваної 
тривалості життя та якості медичної допомоги, приділяючи значну увагу 
медичній допомозі, орієнтованій на пацієнта. 
виклики: 
Стримування витрат: французька система є відносно дорогою в 
обслуговуванні, що призводить до фінансового тиску на систему. 
 55 
Дефіцит охорони здоров’я: через зростання витрат французька система 
часто відчуває дефіцит, що вимагає періодичних коригувань механізмів 
фінансування та послуг. 
3. Італія: Модель Національної служби охорони здоров'я (NHS). 
Структура: 
Тип системи: Національна служба охорони здоров'я (модель Беверіджа) 
Основні характеристики: Італія працює в рамках універсальної системи 
охорони здоров’я, що фінансується за рахунок податків, де послуги в 
основному надаються державним сектором і фінансуються за рахунок 
загального оподаткування. 
Постачальники: медичні послуги надаються як державними, так і 
приватними постачальниками, але системою керують регіонально, тобто 
кожен регіон має певну автономію в організації та наданні послуг. 
Фінансування: 
Державне фінансування: охорона здоров’я Італії переважно фінансується 
за рахунок загального оподаткування, яке охоплює всіх жителів незалежно від 
доходу чи статусу зайнятості. 
Приватний сектор: Близько 20% італійців також користуються приватними 
послугами охорони здоров’я, особливо для швидшого доступу до спеціалістів 
і факультативних процедур. Приватне медичне страхування менш поширене, 
ніж у Франції чи Німеччині. 
Спільна оплата: деякі послуги, як-от діагностика та відвідування 
спеціалістів, сплачуються спільно, але первинна допомога та перебування в 
лікарні є безкоштовними на місці використання. 
Ключові характеристики: 
Регіональна автономія: система охорони здоров’я Італії є 
децентралізованою, кожен регіон відповідає за власні медичні послуги. Це 
може призвести до відмінностей у якості медичної допомоги та доступності в 
різних регіонах. 
 56 
Універсальний доступ: Італія забезпечує загальний доступ до медичної 
допомоги з упором на первинну медичну допомогу, яку надають сімейні лікарі 
(лікарі загальної практики). 
Результати: Італія має одну з найвищих у світі тривалість життя (близько 
83 років), що відображає її високоякісну систему охорони здоров’я та здорову 
середземноморську дієту. 
Регіональні відмінності. Між північними та південними регіонами Італії 
існують значні відмінності в якості медичної допомоги, причому на південь 
очікується довший час і бракує медичних працівників. 
Фінансова напруга: старіння населення Італії створює тиск на систему 
охорони здоров’я, що призводить до проблем у фінансуванні довгострокового 
догляду та лікуванні хронічних захворювань. 
Таблиця 2.4 
Порівняння ключових характеристик систем охорони здоров’я Німеччини, 
Франції та Італії 
Німеччина (модель 
Характеристика обов’язкового 
медичного страхування Франція (мо дель NHI) Італія (мод ель NHS) 
– SHI) 
Система соціального Національне медичне Національна служба 
Модель системи медичного страхування страхування (гібридна охорони здоров’я 
(Бісм арка) сист ема) (модель Б еверіджа) 
Поєднання приватного 
Суть моделі та державного секторів Поєднання приватного Поєднання 
 та державно го секторів приватного та 
державног о секторів 
Внески із заробітної 
Тип плати (розподіляються Внески із заробітної Фінансування за 
фінансування між роботодавцем і плати + приватне рахунок загального 
працівником) страху вання оподатк ування 
 
Обов’язкове державне Обов’язкове Універсальне 
Страхове страхування (90%); національне покриття через 
покриття приватне страхування страхування; приватне систему 
(10 %) додаткове с трахування оподатк ування 
 Доплати 
Доплати  відшкодовуються 
Низькі д оплати додатковим Мінімальн і доплати 
страхув анням 
 57 
Німеччина (модель 
Характеристика обов’язкового 
медичного страхування Франція (мо дель NHI) Італія (мод ель NHS) 
– SHI) 
Прямий доступ до Прямий доступ до 
Доступ до лікарів, але для деяких Прямий доступ до медичних послуг, але 
спеціалістів спеціалістів потрібні медични х послуг з різними часами 
направлення очікув ання 
Висока тривалість Дуже висока 
Тривалість життя, ефективна Висока тривалість 
життя медична допомога життя, якісна медична тривалість життя, 
 допомога регіональні 
відмін ності 
Ключові Старіння населення, Зростання витрат на Нерівності між 
виклики нерівність у сфері охорону здоров’я, регіонами, старіння 
охорони здоров’я дефіцит фін ансування населення 
 
 
У Німеччині використовується система соціального медичного 
страхування, яка забезпечує повне охоплення з широким вибором пацієнтів і 
ефективними послугами, але стикається зі зростанням витрат через старіння 
населення. 
У Франції діє національна система медичного страхування, яка пропонує 
універсальний доступ і високоякісне лікування, але бореться з контролем 
витрат і дефіцитом. 
Італія має національну модель охорони здоров’я, яка гарантує загальний 
доступ через оподаткування, але страждає від регіональних відмінностей у 
якості охорони здоров’я. 
Кожна система має сильні та слабкі сторони: система Німеччини 
забезпечує вибір, система Франції забезпечує широкий доступ із додатковим 
приватним страхуванням, а модель Італії пропонує універсальне медичне 
обслуговування, але зі значними регіональними відмінностями. 
  
 58 
РОЗДІЛ 3 
ПІДХОДИ ДО ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ФІНАНСУВАННЯ СЕКТОРУ 
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ 
НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ 
 
 
3.1 Реформи та способи нівелювання наслідків сучасних викликів в сфері 
охорони здоров’я 
 
Щоб швидко покращити українську систему охорони здоров’я, уникнувши 
деяких викликів, з якими стикаються європейські країни, можна вжити кількох 
ключових дій. Ці рекомендації зосереджені на ефективних реформах, які 
можуть дати відносно швидкі результати, водночас закладаючи основу для 
сталого довгострокового прогресу. 
1. Зосередьтеся на зміцненні первинної медичної допомоги 
Чому: багато успішних європейських систем охорони здоров’я віддають 
пріоритет сильній первинній медичній допомозі як основі надання медичної 
допомоги. Надавачі первинної медичної допомоги (сімейні лікарі) відіграють 
ключову роль у профілактиці захворювань, ранній діагностиці та лікуванні 
хронічних захворювань. 
Як покращити: 
Збільшити стимули для сімейних лікарів, включаючи кращі зарплати та 
можливості навчання. 
Розширити роль сімейних лікарів у профілактичній допомозі, з акцентом на 
ранню діагностику та вакцинацію. 
Запровадити моделі оплати на основі ефективності, за яких лікарі 
винагороджуються на основі результатів лікування пацієнтів, а не наданих 
послуг. 
 59 
Уникнення європейських проблем: деякі європейські країни, наприклад 
Велика Британія, стикаються з тиском на первинну медичну допомогу через 
брак лікарів загальної практики (GP) і тривалий час очікування. Україна може 
цього уникнути, підготувавши та утримавши достатню кількість сімейних 
лікарів та забезпечивши постійний професійний розвиток. 
2. Цифрова трансформація (eHealth) 
Чому? Цифрові засоби охорони здоров’я, як-от електронні медичні записи 
(ЕМЗ), телемедицина та електронні рецепти, мають потенціал для швидкого 
підвищення ефективності та доступу до медичної допомоги, особливо в 
сільській місцевості. 
Як покращити: 
Прискорити розгортання системи eHealth для цифрових медичних записів, 
яка вже триває, і забезпечити її ефективне використання в усіх регіонах. 
Впроваджуйте телемедичні рішення, щоб допомогти пацієнтам у 
віддалених районах отримати консультацію спеціалістів і отримати медичну 
допомогу, не подорожуючи на великі відстані. 
Запровадьте електронні рецепти та цифрові системи подальшого 
спостереження, щоб оптимізувати управління ліками та зменшити кількість 
помилок. 
Уникнення європейських проблем: у деяких європейських країнах 
інтеграція цифрових інструментів відбувається повільно через складні 
правила або опір з боку медичних працівників. Україні слід зробити акцент на 
навчанні та зручних технологіях для забезпечення усиновлення. 
3. Підвищення прозорості та боротьба з корупцією 
Чому: корупція в системі охорони здоров’я є значною перешкодою для 
покращення результатів лікування пацієнтів і довіри до системи. Скасування 
неофіційних платежів і підвищення прозорості можуть швидко відновити 
довіру суспільства та зробити послуги більш ефективними. 
Як покращити: 
 60 
Посилити роль Національної служби здоров’я України (НСЗУ) шляхом 
забезпечення прозорого та підзвітного моніторингу витрат і ефективності. 
Використовуйте цифрові системи для відстеження медичних послуг і 
фінансування в режимі реального часу, запобігаючи зловживанням ресурсами. 
Запровадити чіткі санкції для медичних працівників та установ, причетних 
до корупції, і створити стимули для інформування. 
Уникнення європейських проблем: деякі європейські країни борються з 
неефективністю державних витрат через складну бюрократію. Україна може 
цього уникнути, забезпечивши прозоре та ефективне використання бюджетів 
охорони здоров’я з самого початку. 
4. Інвестуйте в охорону здоров'я та профілактику 
Чому: Профілактичне лікування, включаючи вакцинацію, медичну освіту та 
раннє обстеження, може зменшити загальне навантаження на систему охорони 
здоров’я, запобігаючи дорогим хронічним захворюванням. 
Як покращити: 
Започаткуйте кампанії громадської охорони здоров’я, спрямовані на 
зменшення факторів ризику неінфекційних захворювань, таких як серцево-
судинні захворювання, діабет і рак. 
Розширювати програми вакцинації, забезпечуючи рівний доступ усіх 
регіонів до вакцин. 
Встановіть регулярні програми скринінгу на поширені захворювання, 
особливо в районах з недостатнім обслуговуванням, і зв’яжіть їх із службами 
первинної медичної допомоги. 
Уникнення європейських проблем: такі країни, як Італія та Іспанія, 
стикаються зі зростанням витрат на охорону здоров’я через старіння населення 
та надмірну залежність від лікувальних послуг. Україна повинна зосередитися 
на запобіганні, щоб уникнути цього довгострокового фінансового тиску. 
5. Швидке оновлення інфраструктури в ключових областях 
 61 
Чому: багато українських лікарень і клінік застаріли та не мають базового 
обладнання. Швидкі цільові інвестиції в критично важливу інфраструктуру та 
обладнання можуть призвести до негайного покращення надання медичних 
послуг. 
Як покращити: 
Надати пріоритет модернізації закладів невідкладної допомоги, відділень 
для новонароджених і регіональних лікарень, які обслуговують великі групи 
населення. 
Оснастіть клініки первинної медичної допомоги базовими діагностичними 
інструментами, щоб вони могли приймати більше випадків без направлення до 
спеціалізованих лікарень. 
Забезпечити фінансування для модернізації основних закладів у сільській 
місцевості, забезпечивши рівний доступ до якісної медичної допомоги по всій 
країні. 
Уникнення європейських проблем: у деяких європейських країнах надмірно 
складна бюрократія відкладає необхідні оновлення інфраструктури охорони 
здоров’я. Україна повинна оптимізувати свої процеси закупівель і 
будівництва, щоб забезпечити швидші результати. 
6. Зміцнення кадрів охорони здоров’я та збереження талантів 
Чому: багато медичних працівників в Україні виїжджають за кращими 
можливостями за кордон, створюючи дефіцит і послаблюючи систему. 
Утримання кваліфікованого персоналу має вирішальне значення для 
довгострокового успіху. 
Як покращити: 
Поліпшити умови праці, зарплати та пільги для медичних працівників, щоб 
утримати таланти в країні. 
Створіть чіткі шляхи розвитку кар’єри для лікарів і медсестер із 
можливостями для безперервного навчання та спеціалізації. 
 62 
Розробити програму для заохочення медичних працівників, які працювали 
за кордоном, повернутися та отримати міжнародний досвід. 
Уникнення європейських проблем: у таких країнах, як Німеччина та 
Великобританія, нестача медичних працівників призвела до перевантаженості 
персоналу та тривалого часу очікування. Україна може уникнути цього, 
забезпечивши конкурентоспроможну оплату праці та можливості для 
зростання в секторі охорони здоров’я. 
7. Покращення державно-приватного партнерства (ДПП) 
Навіщо: залучаючи приватний сектор, Україна може швидко покращити 
доступ до сучасних технологій, обладнання та досвіду, зменшивши 
навантаження на державну систему. 
Як покращити: 
Створення державно-приватного партнерства для будівництва та 
управління новими закладами охорони здоров’я, особливо в слаборозвинутих 
регіонах. 
Дозволити приватному медичному страхуванню доповнювати державні 
послуги, надаючи пацієнтам можливість обирати приватне лікування, якщо 
вони можуть собі це дозволити, зберігаючи при цьому загальний доступ до 
основних послуг. 
Залучати приватні компанії до цифрової трансформації системи охорони 
здоров’я шляхом аутсорсингу технологій та інноваційних проектів. 
Уникнення європейських проблем: такі країни, як Нідерланди, успішно 
інтегрували приватне охорону здоров’я разом із державними послугами. 
Україна має забезпечити, щоб участь приватного сектору не створювала 
нерівності, зберігаючи міцну, добре фінансовану державну систему. 
8. Забезпечення догляду, орієнтованого на пацієнта 
Чому: багато пацієнтів в Україні відчувають відірваність від своїх 
постачальників медичних послуг, а задоволеність пацієнтів низька. 
 63 
Зосередженість на догляді, орієнтованому на пацієнта, може покращити 
результати та довіру. 
Як покращити: 
Навчіть медичних працівників комунікації з пацієнтами та співчуттю, 
гарантуючи, що пацієнти відчувають себе причетними до прийняття рішень 
щодо свого лікування. 
Впроваджуйте системи зворотного зв’язку, за допомогою яких пацієнти 
можуть оцінювати свій досвід роботи з постачальниками медичних послуг і 
установами, і використовуйте цей відгук для покращення. 
Надайте пацієнтам більший доступ до своїх медичних записів та інформації 
про здоров’я через систему eHealth. 
Уникнення європейських проблем: у деяких країнах ЄС, наприклад у 
Франції, лікування, орієнтоване на пацієнта, було відкладено через надмірний 
акцент на лікуванні в лікарнях. Україна має забезпечити розширення прав і 
можливостей пацієнтів на всіх рівнях, особливо на первинній ланці. 
Зосереджуючись на первинній медичній допомозі, цифровій медицині, 
прозорості, профілактиці, інфраструктурі та розвитку робочої сили, Україна 
може досягти швидких і значущих покращень у своїй системі охорони 
здоров’я. Вивчення досвіду європейських успіхів та уникнення типових 
пасток, таких як нестача медичних працівників і бюрократична 
неефективність, допоможе Україні побудувати стійку та ефективну систему 
охорони здоров’я, яка відповідає потребам населення. 
 
 
3.2 Можливості фінансування галузі охорони здоров’я в умовах військового 
часу 
 
Як було виявлено в аналітичному розділі динаміка видатків на охорону 
здоров’я під час війни в Україні (2022-2023 роки) демонструє суттєве 
 64 
збільшення витрат на підтримку медичної сфери в умовах військових дій. 
Нижче наведені основні тенденції та причини збільшення видатків: 
Основні фактори, що вплинули на динаміку видатків: 
1. Військові дії: 
o Військова агресія Росії проти України з початку 2022 року 
призвела до масштабних руйнувань медичних закладів і значного збільшення 
кількості поранених як серед військових, так і серед цивільних осіб. 
o Це вимагало термінових витрат на евакуацію поранених, 
забезпечення медичних закладів, польових шпиталів, та реабілітаційних 
центрів. 
2. Медична допомога постраждалим: 
o Зросла потреба в хірургічному обладнанні, медикаментах та 
реабілітаційних засобах для лікування поранених. 
o Створення і підтримка мобільних медичних груп для надання 
першої медичної допомоги в зонах бойових дій. 
3. Руйнування медичних закладів: 
o Значна кількість лікарень і медичних центрів були зруйновані або 
пошкоджені в результаті обстрілів, що призвело до необхідності збільшення 
витрат на ремонт і відновлення інфраструктури охорони здоров'я. 
4. Психологічна допомога та реабілітація: 
o Масштабна війна спричинила зростання попиту на програми 
підтримки психічного здоров’я, психологічну реабілітацію та лікування 
посттравматичних розладів. 
o Державні програми були спрямовані на забезпечення доступу до 
фахівців з психічного здоров'я для військових і цивільних осіб. 
5. Закупівля ліків та медичного обладнання: 
o В умовах війни зросли видатки на закупівлю ліків та обладнання 
як для лікування поранених, так і для підтримки базових медичних послуг, 
включаючи лікування хронічних хвороб. 
 65 
Таблиця 3.1 
Динаміки видатків 2021-2023 рр. 
Рік Видатки на охорону 
здоров'я (млрд грн) Основні причини збільшення 
2021 161,4 Пандемія COVID-19, підготовка до масової вакцинації. 
2022 182,5 Військові дії: лікування поранених, евакуація, допомога 
постраждалим. 
Підтримка медичних закладів, реабілітація, програми 
2023 194,4 психічного здоров'я, відновлення медичних закладів, 
пошкоджених під час війни. 
 
• Під час війни значно збільшились видатки на охорону здоров'я, що 
пов'язано з необхідністю надання термінової медичної допомоги 
постраждалим, лікуванням поранених, підтримкою та відновленням медичних 
установ. 
• Велика увага приділяється також реабілітації та психологічній допомозі, 
що є критичними для відновлення як військових, так і цивільного населення. 
 
Важливим, на нашу думку є оцінка міжнародної фінансової допомоги, що 
отримує України в період військового часу. Так, можна порівняти обсяги 
міжнародної допомоги, наданої Україні під час війни, з загальним бюджетом 
України для кращого розуміння масштабу цієї допомоги. 
Обсяги фінансової допомоги для України від країн-партнерів під час війни 
з Росією були суттєвими та охоплювали різні сфери, включаючи оборону, 
гуманітарну підтримку, економічну стабільність та відновлення 
інфраструктури. Нижче наведено огляд основних обсягів допомоги та ключові 
напрями, на які вони були виділені: 
1. США 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Понад 76,8 млрд доларів. 
• Напрями фінансування: 
 66 
o Оборона та безпека: Переважно військова допомога, включаючи 
поставки зброї, військової техніки, засобів протиповітряної оборони (зокрема 
системи HIMARS), навчання українських військових. 
o Гуманітарна допомога: Підтримка постраждалих від війни, 
евакуація цивільного населення, забезпечення їжею, медичними засобами. 
o Економічна стабільність: Підтримка макроекономічної 
стабільності, допомога в відбудові критичної інфраструктури. 
2. Європейський Союз (ЄС) 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Близько 50 млрд євро. 
• Напрями фінансування: 
o Оборона: Постачання військової техніки, обладнання та 
фінансування навчання українських військових. 
o Макрофінансова допомога: Прямі фінансові вливання до бюджету 
України для підтримки державних послуг (зарплати, пенсії). 
o Гуманітарна допомога: Підтримка біженців, евакуація 
постраждалих, постачання продовольства, ліків та інших необхідних речей. 
o Енергетична безпека: Підтримка в забезпеченні енергоресурсами, 
відновлення енергетичної інфраструктури після обстрілів. 
3. Велика Британія 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Понад 6,5 млрд фунтів стерлінгів. 
• Напрями фінансування: 
o Військова допомога: Постачання бронетехніки, систем ППО, 
артилерії, боєприпасів. 
o Гуманітарна допомога: Підтримка цивільного населення, 
допомога біженцям, медична допомога. 
o Економічна підтримка: Допомога в забезпеченні функціонування 
української економіки та відновленні інфраструктури. 
4. Німеччина 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Понад 20 млрд євро. 
 67 
• Напрями фінансування: 
o Військова підтримка: Постачання систем ППО (IRIS-T), танків, 
бронемашин, боєприпасів. 
o Гуманітарна допомога: Евакуація цивільного населення, 
підтримка українських біженців у Європі, гуманітарні поставки. 
o Економічна підтримка: Фінансування відновлення 
інфраструктури, енергетична допомога. 
5. Канада 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Понад 6 млрд канадських доларів. 
• Напрями фінансування: 
o Військова допомога: Постачання озброєнь, навчання українських 
військових. 
o Гуманітарна допомога: Підтримка постраждалих цивільних, 
постачання ліків та продовольства. 
o Фінансова підтримка: Макрофінансова допомога для стабілізації 
економіки України. 
6. Міжнародні організації (МВФ, Світовий банк) 
• Обсяг допомоги (2022–2023 рр.): Близько 24 млрд доларів. 
• Напрями фінансування: 
o Фінансова стабільність: Забезпечення ліквідності, стабілізація 
макроекономічної ситуації, підтримка бюджету. 
o Відбудова інфраструктури: Фінансування реконструкції 
транспортної, енергетичної та соціальної інфраструктури. 
Основні сфери, на які було виділено допомогу: 
1. Військова допомога: Озброєння, техніка, навчання. 
2. Гуманітарна підтримка: Ліки, продукти, підтримка біженців. 
3. Економічна стабільність: Підтримка бюджету, макрофінансова 
допомога. 
 68 
4. Відновлення інфраструктури: Відбудова пошкоджених об'єктів, 
особливо енергетичних. 
5. Психосоціальна підтримка: Допомога постраждалим, реабілітація 
військових і цивільних. 
Ця масштабна міжнародна підтримка допомагає Україні втримати 
економічну і соціальну стабільність, а також підвищує її обороноздатність в 
умовах військової агресії. 
Так, можна порівняти обсяги міжнародної допомоги, наданої Україні під 
час війни, з загальним бюджетом України для кращого розуміння масштабу 
цієї допомоги. 
Бюджет України та міжнародна допомога: 
1. Державний бюджет України на 2022 рік: 
o Доходи: 1,322 трлн грн (близько 45 млрд доларів США на курс 
початку року). 
o Видатки: 1,839 трлн грн (близько 62 млрд доларів США). 
2. Державний бюджет України на 2023 рік: 
o Доходи: 1,329 трлн грн (близько 36,6 млрд доларів США). 
o Видатки: 2,64 трлн грн (близько 73,6 млрд доларів США). 
Порівняння міжнародної допомоги з бюджетом України: 
1. Міжнародна допомога за 2022-2023 роки: 
o США: Понад 76,8 млрд доларів. 
o ЄС: Понад 50 млрд євро (~53 млрд доларів США). 
o Велика Британія: Понад 6,5 млрд фунтів (~8 млрд доларів США). 
o Німеччина: Понад 20 млрд євро (~21 млрд доларів США). 
o Канада: Понад 6 млрд канадських доларів (~4,5 млрд доларів 
США). 
o Міжнародні організації (МВФ, Світовий банк): Близько 24 млрд 
доларів. 
 69 
Загалом, міжнародна допомога Україні з початку війни становить понад 180 
млрд доларів США, що значно перевищує річні доходи бюджету України як у 
2022, так і в 2023 роках. 
Співвідношення: 
• Доходи бюджету України (2022): 45 млрд доларів. 
• Міжнародна допомога (2022–2023): понад 180 млрд доларів. 
Це означає, що міжнародна допомога перевищує річні доходи України у 2022 
році приблизно в 4 рази. 
• Видатки бюджету України (2022): 62 млрд доларів. 
• Видатки бюджету України (2023): 73,6 млрд доларів. 
 
 
Рис. 3.1 Ілюстрація обсягів державного бюджету України та обсягів 
надання міжнародної фінансової допомоги Україні в період 2022-2023 рр., 
млрд. дол. 
 
На ілюстрації зображено доходи та видатки бюджету України за 2022-2023 
роки з міжнародною допомогою, наданою різними країнами та організаціями 
під час війни. Графік чітко демонструє, що обсяги міжнародної допомоги 
суттєво перевищують доходи бюджету України, підкреслюючи важливість 
зовнішньої фінансової підтримки для стабільності країни. 
 70 
Нижче наведемо аналіз державного боргу України з 2019 по 2024 роки разом 
із відповідними цифрами та діаграмами. 
 
Рис. 3.2 Державний борг України з 2019 - 2024 рр. 
Вісь X: роки (2019–2024) 
Вісь Y: державний борг (у мільярдах доларів США) 
Додаткова вісь Y: відсоток ВВП 
 
На діаграмі ілюстровано - нижня лінія позначає державний борг у 
мільярдах доларів США, а верхня лінія показує державний борг у відсотках 
від ВВП. 
Ключові спостереження: 
2019-2021: Державний борг показав поступове зростання. 
2022: Спостерігається значне зростання боргу, що пояснюється триваючим 
конфліктом та економічними проблемами. 
2023-2024: борг продовжує зростати як в абсолютному вираженні, так і у 
відсотках від ВВП. 
Це візуальне зображення висвітлює тенденції та зростання державного 
боргу України за вказаний період.  
 
 71 
З початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Україна 
отримала значну міжнародну фінансову допомогу від різних країн і 
організацій. Ось розподіл допомоги за основними вкладниками до 30 червня 
2024 року []: 
Загальний розподіл міжнародної допомоги: 
Сполучені Штати: приблизно 75,1 мільярда євро, з: 
Фінансова допомога: 20,91 мільярда євро 
Гуманітарна допомога: 2,61 мільярда євро 
Військова допомога: 51,58 млрд євро 
Інституції Європейського Союзу: понад 39 мільярдів євро, переважно 
гуманітарної та фінансової допомоги. 
Німеччина: приблизно 14,70 мільярда євро, включаючи: 
Фінансова допомога: 1,41 мільярда євро 
Гуманітарна допомога: 3,05 мільярда євро 
Військова допомога: 10,24 мільярда євро 
Велика Британія: близько 13,10 мільярдів євро, включаючи: 
Фінансова допомога: 3,34 мільярда євро 
Гуманітарна допомога: 0,84 мільярда євро 
Військова допомога: 8,92 мільярда євро 
Японія: близько 9,11 млрд євро, з них 8,03 млрд євро фінансової та 
гуманітарної допомоги та 0,06 млрд євро військової допомоги. 
Канада: загальна сума приблизно 7,17 мільярда євро: 
Фінансова допомога: 4,76 мільярда євро 
Гуманітарна допомога: 0,40 мільярда євро 
Військова допомога: 2,01 мільярда євро 
Данія: 6,78 млрд євро на військову та гуманітарну підтримку. 
Інші країни: Додаткові внески таких країн, як Швеція, Франція, Польща, 
Фінляндія та інші, становлять менші, але значні суми. 
 
 72 
Щоб ефективно візуалізувати ці дані, створимо діаграму, яка окреслює 
обсяги допомоги, надані кожним донором, а також види наданої допомоги. Ця 
діаграма показує загальну допомогу кожною країною та організацією, 
класифіковану за фінансовою, гуманітарною та військовою допомогою. 
Ось діаграма, яка ілюструє міжнародну фінансову допомогу, надану 
Україні з 2022 по 2024 роки. Вона показує внески від різних країн і організацій 
у розрізі фінансової, гуманітарної та військової допомоги (Рис.3.4). 
 
 
 
 
Рис. 3.3 Обсяги міжнародної фінансової допомоги для України (фінансові 
цілі/гуманітарна допомога/військова підтримка), млрд.євро 
 
Ця візуалізація підкреслює значну роль Сполучених Штатів і 
Європейського Союзу в підтримці України, зокрема у військовій допомозі. 
 
 73 
Тому, міжнародна допомога є критично важливою для фінансової 
стабільності України під час війни, оскільки її обсяги значно перевищують 
бюджетні надходження країни. Ця підтримка допомагає компенсувати значні 
військові та гуманітарні витрати, а також дозволяє підтримувати базові 
функції держави в умовах агресії. Але разом з тим підсвічує залежність 
України від міжнародної фінансової допомоги та підкреслює необхідність 
пошуку власних ресурсів для фінансування сфери охорони здоров’я.  
 
 
 
 
3.3 Запровадження схем державно-приватного партнерства задля 
підвищення якості медичних послуг 
 
Результати трансформації системи охорони здоров’я невід’ємно залежать 
від інвестицій в медичну галузь: матеріально-технічну базу закладів охорони 
здоров’я (ЗОЗ), сучасне обладнання та його якісне й  своєчасне 
обслуговування, інфраструктурні зміни щодо вдосконалення регіональних 
мереж надання медичної допомоги тощо. 
Очевидно, що коштів лише місцевих бюджетів для цього не достатньо. 
Мають бути розроблені відповідні плани та програми, в тому числі, в рамках 
державно-приватного партнерства (ДПП). 
Наявні форми державно-приватного партнерства для сфери охорона 
здоров’я: 
• Консесійний договір (Закон України «Про концесію» від 3 жовтня 2019 
року). Це договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади 
чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та 
строковій основі суб’єктові підприємницької діяльності (концесіонеру) право 
створити (побудувати) об’єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) 
 74 
здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з 
метою задоволення громадських потреб. 
• Договір управління майном (Закон України «Про державно-приватне 
партнерство» від 1 липня 2010 року); 
• Договір про спільну діяльність (Закон України «Про державно-приватне 
партнерство» від 1 липня 2010 року). 
Сфера охорони здоров’я визначена законом для застосування всіх форм 
ДПП. Тривалість консесійного договору може бути від 5 до 50 років. Але є 
певні виключення, наприклад, сфера обслуговування високотехнологічних 
приладів (5-10 років). Цей термін обумовлений розвитком ринку обладнання 
та ризиками обслуговування техніки понад 10 років. Також об’єкт 
концесії/ДПП може складатися з майна декількох балансоутримувачів. 
Кроки, необхідні для здійснення консесії/ДПП: 
• Пропозиція про здійснення концесії/ДПП. Ініціаторами пропозиції 
можуть бути державні або приватні партнери; 
• Оцінка пропозиції про концесію/ДПП (здійснюється протягом 3-х 
місяців та згідно з *Постанова КМУ від 22.04.2020 р. No 294 «Про внесення 
змін до Порядку проведення аналізу ефективності здійснення державно-
приватного партнерства»); 
• Для концесії –- визначення концесіонерів (всі конкурсні процедури 
щодо визначення концесіонера встановлені в ЗУ «Про концесію» та на відміну 
від інших форм ДПП не передбачають наявності підзаконних НПА або інших 
законів); 
• Для інших форм ДПП – визначення приватного партнера (порядок 
проведення конкурсу з визначення приватного партнера встановлюється КМУ 
(постанова КМУ від 11.05.2011 р. No 384). Якщо для окремих договорів ДПП 
законом встановлено інший порядок проведення конкурсу, то діють норми, 
визначені законом); 
 75 
• Договір в рамках концесії/ДПП. За концесійним договором всі 
створювані (новозбудовані) об’єкти є державною власністю. В інших 
договорах може бути спільна або часткова власність держаного або 
приватного партнера, що є більш привабливо для інвесторів. Процедура 
визначення приватного партнера і права та обов’язки всіх учасників ДПП 
визначені законом про державне партнерство, а також підзаконними актами. 
За оцінками експертів, ця процедура менш прозора та ускладнює реалізацію. 
При концесії процедура визначена чітко самою концесією. 
 
Рис. 3.1 Схема реалізації договорів концесії в медичній галузі 
 
На думку експертів, наступні фактори є стримуючими для впровадження 
та розвитку  приватно-державного партнерства: 
• Перестороги інвесторів, пов’язані з корупційними ризиками, 
недосконалим законодавством України, відсутністю гарантії 
відповідності та виконання договорів; 
 76 
• Обмежений фінансовий потенціал держави, неможливість 
тривалого інвестування державних коштів, особливо під час епідемії 
COVID-19; 
• Відсутність можливості ЗОЗ надавати медичну допомогу за 
тарифами на рівні ринкових; 
• Ціновий демпінг на ринку послуг сервісу техніки з боку 
підрядників, які не є виробниками. Відсутність сертифікатів виробника, 
недостатня кваліфікація інженерів компаній запрошених для 
обслуговування техніки. 
 
Наведемо приклади реалізації державно приватного партнерства яке може 
бути застосоване в м. Черкаси та безпосередньо нашого центру. 
Приклад реалізації договору концесії в медичній галузі: міська лікарня 
Приклад реалізації договору концесії в медичній галузі: міська лікарня 
Умови прикладу: 
1. Об’єкт концесії: Міська лікарня на 200 ліжок. 
2. Сторони договору: 
o Концесієдавець: Міська рада. 
o Концесіонер: Приватна компанія, яка займається управлінням 
медичними закладами. 
3. Строк концесії: 20 років. 
4. Інвестиції концесіонера: 50 млн грн на модернізацію медичного 
обладнання, ремонт приміщень та впровадження сучасних ІТ-систем 
управління. 
5. Очікуваний річний дохід: 
o Від платних медичних послуг: 20 млн грн. 
o Від державних субвенцій та місцевого бюджету: 10 млн грн. 
6. Операційні витрати: 15 млн грн на рік. 
 77 
7. Розмір концесійного платежу: 1 млн грн на рік до міського 
бюджету. 
1. Розрахунок грошових потоків концесіонера (Cash Flow) 
Чистий дохід=Загальний дохід−Операційні витрати−Концесійний платіж 
Чистий дохід=Чистий дохід=(20+10)млн грн−15млн грн−1млн грн=14млн грн
 на рік 
2. Розрахунок окупності проекту (Payback Period) 
Окупність= Інвестиції/Чистий дохід 
Окупність=50млн грн /14млн грн/рік ≈3.57 років 
3. Розрахунок внутрішньої норми доходності (IRR) 
Виконаємо розрахунок IRR для проекту концесії на 20 років на основі 
грошових потоків. 
4. Результати розрахунків ефективності концесійного проекту: 
1. Період окупності (Payback Period): 3,57 роки. 
2. Внутрішня норма доходності (IRR): 27,79% річних. 
Концесія міської лікарні є економічно вигідним проектом із внутрішньою 
нормою доходності 27,79%, що значно перевищує середньоринкові ставки за 
кредитами або дохідність державних облігацій. Період окупності становить 
трохи більше 3,5 років, що є досить привабливим для інвесторів. 
Також місто отримує постійний дохід у вигляді концесійного платежу та 
модернізовану лікарню з покращеним рівнем медичних послуг. 
Приклад реалізації державного-приватного партнерства (ДПП) в сфері 
надання медичних послуг для міста з населенням 300 тисяч осіб 
1. Загальні характеристики проекту: 
• Місто: Населення 300 тисяч осіб. 
• Проект: Модернізація міської багатопрофільної лікарні. 
• Цілі проекту: 
1. Підвищення якості надання медичних послуг. 
2. Модернізація медичного обладнання. 
 78 
3. Впровадження сучасних інформаційних систем управління. 
4. Залучення приватних інвестицій для оптимізації бюджетних 
витрат. 
2. Структура проекту ДПП 
1. Концесієдавець: Міська рада. 
2. Приватний партнер: Медична компанія, яка займається наданням 
медичних послуг та управлінням лікарнями. 
3. Термін контракту: 15 років. 
4. Інвестиції приватного партнера: 
o Модернізація обладнання – 70 млн грн. 
o Капітальний ремонт приміщень – 20 млн грн. 
o Впровадження електронної медичної системи – 10 млн грн. 
o Загальні інвестиції – 100 млн грн. 
5. Щорічний концесійний платіж до міського бюджету: 2 млн грн. 
6. Платні медичні послуги: Частина послуг надається на платній основі, 
зокрема, діагностичні обстеження та консультативні послуги. 
3. Прогнозовані фінансові показники 
• Очікуваний річний дохід: 
o Від платних послуг: 25 млн грн. 
o Від державних субвенцій та місцевого бюджету: 15 млн грн. 
o Загальний річний дохід: 40 млн грн. 
• Річні операційні витрати: 
o Персонал: 12 млн грн. 
o Обслуговування обладнання та інфраструктури: 8 млн грн. 
o Медичні матеріали: 5 млн грн. 
o Інші витрати: 5 млн грн. 
o Загальні витрати: 30 млн грн. 
• Чистий річний прибуток (Cash Flow): 
 79 
Чистий прибуток=Дохід−Витрати−Концесійний платіж 
Чистий прибуток=40млн грн−30млн грн−2млн грн=8млн грн на рік 
4. Розрахунок ефективності проекту 
Період окупності (Payback Period): 
Період окупності=Інвестиції/Чистий річний прибуток=100 млн грн 
8 млн грн=12,5 років 
Внутрішня норма доходності (IRR) та чиста приведена вартість (NPV) 
Обчислимо IRR та NPV для проекту на 15 років, використовуючи дисконтну 
ставку 12% (середньоринкова вартість капіталу в Україні для таких проектів). 
5. Результати розрахунків ефективності проекту 
1. Чиста приведена вартість (NPV): -45,51 млн грн. 
2. Внутрішня норма доходності (IRR): 2,37% річних. 
  NPV негативний, що свідчить про те, що проект у запропонованих умовах не 
є фінансово привабливим для приватного партнера. Це означає, що проект не 
покриває вартість капіталу, що використовується для його реалізації. 
  IRR на рівні 2,37% є значно нижчим за дисконтну ставку (12%), що свідчить 
про низьку рентабельність для приватного інвестора. 
Рекомендації щодо підвищення ефективності проекту: 
1. Збільшення обсягу платних послуг: 
o Розширити перелік платних послуг, зокрема спеціалізовану 
діагностику, реабілітаційні послуги та косметичну медицину. 
o Залучити додаткових пацієнтів з прилеглих регіонів. 
2. Збільшення фінансової підтримки від держави: 
o Домовитися про субвенції або гранти для часткового 
фінансування модернізації. 
3. Зменшення операційних витрат: 
o Оптимізувати витрати на персонал шляхом автоматизації 
процесів. 
 80 
o Залучити нові технології для зниження витрат на 
енергоефективність та обслуговування. 
4. Перегляд умов концесійного платежу: 
o Зменшити щорічний концесійний платіж або прив'язати його до прибутковості 
проекту. 
Щоб зробити проект вигідним для приватного партнера, внесемо такі зміни: 
1. Збільшимо дохід від платних послуг за рахунок: 
o Розширення спектру платних медичних послуг. 
o Залучення пацієнтів із сусідніх міст та регіонів. 
o Впровадження нових джерел доходів (лізинг обладнання, освітні курси для 
медиків тощо). 
2. Оптимізуємо операційні витрати шляхом: 
o Використання енергоефективних рішень. 
o Скорочення неефективних витрат та автоматизації. 
3. Переглянемо концесійний платіж: 
o Концесійний платіж зменшено до 1 млн грн на рік. 
4. Збільшимо державну підтримку: 
o Отримання додаткових субвенцій у розмірі 5 млн грн на рік. 
Таблиця 3.1 
 
Показник Старі умови Нові умови 
Загальні інвестиції 100 млн грн 100 млн грн 
Річний дохід від платних послуг 25 млн грн 35 млн грн 
Державні субвенції 15 млн грн 20 млн грн 
Концесійний платіж 2 млн грн 1 млн грн 
Операційні витрати 30 млн грн 28 млн грн 
Чистий річний прибуток 8млн грн 26млн грн 
 
1.Чистий грошовий потік (Cash Flow): 
Чистий прибуток=35 млн грн+20 млн грн−28 млн грн−1 млн грн=26 млн    
грн на рік 
 81 
2. Період окупності (Payback Period): 
Період окупності=Інвестиції/Чистий річний прибуток=100 млн грн 
26 млн грн≈3,85 років 
За оновлених умов проект стає фінансово вигідним для приватного 
партнера: 
• Період окупності скорочується до 3,85 років. 
• NPV буде позитивним, що свідчить про створення додаткової вартості. 
• Висока IRR (понад 25%) свідчить про конкурентну рентабельність 
проекту. 
Ці зміни сприяють залученню інвесторів і забезпечують покращення 
медичних послуг для мешканців міста. 
Підсумовуючи відмітимо, що публічно-приватне партнерство є 
ефективним та перспективним інструментом економічного і соціального 
розвитку на регіональному та місцевому рівні, засобом залучення коштів у 
проекти, де державні та місцеві органи влади намагаються зберегти контроль 
та налагодити співпрацю з інвесторами. Під час такого співробітництва між 
державою і суб’єктами господарювання досягаються кращі техніко-
економічні показники та результати господарювання, ефективніше 
використовуються державні ресурси і комунальне майно. ППП є доцільним 
для розвитку та забезпечення нормального функціонування суспільно 
значущих об’єктів, експлуатація яких потребує значних бюджетних коштів.  
Отже, механізм публічно-приватного партнерства, як одна з форм взаємодії 
держави та приватного сектору економіки, широко використовується у 
країнах із розвинутою ринковою економікою. Співпраця між державним і 
приватним секторами економіки дає можливості отримати бажаний рівень 
ефективності під час реалізації важливих для всієї країни масштабних 
проектів. Перспективами подальших досліджень є аналіз ефективності 
здійснення публічно-приватного партнерства та визначення ризиків з метою 
їх управління. 
 82 
 
ВИСНОВКИ 
 
На формування Стратегії реформування системи охорони здоров’я в 
Україні вплинули такі фактори як: необхідність визначення основних 
стратегічних цілей держав-ної політики у сфері охорони здоров’я; пошук 
правових шляхів подолання проблеми надання неякісної медичної допомоги 
населенню та за-хист  прав  пацієнтів;  протидія  та  запобігання корупції у 
галузі охорони здоров’я, зокрема у сфері публічних державних закупівель; 
ство-рення єдиної трирівневої системи медичних за-кладів; регулювання 
фармацевтичного ринку; необхідність впровадження «е-медицини»; фі-
нансування за системою «гроші йдуть за пацієнтом». 2. Шляхи реалізації 
реформи системи охо-рони здоров’я за період до 2020 року можна 
прослідкувати через: започаткування Програ-ми медичних гарантій на рівні 
вторинної медич-ної допомоги за допомогою договорів з НСЗУ; налагодження 
системи укладення декларацій з лікарями первинної ланки; використання про-
грами «Доступні ліки» для пацієнтів; забезпе-чення роботи «eHealth» в режимі 
24/7 та ін.3.  Серед  пріоритетів  та  очікувань  від  реформування системи 
охорони здоров’я завдяки практичному  впровадженню  положень  «Стратегії-
2030» виділимо наступні: пацієнтоориєн-тованість (пріоритет прав пацієнта, 
підвищений рівень життя, зменшення власних витрат паці-єнта на медицину); 
доступність і якість медич-них  послуг  (запровдження  принципу  безпеки 
медичних послуг, системи контролю за якістю, максимальне охоплення 
медичними послугами, удосконалення  законодавства  у  сфері обігу 
лікарських засобів); оптимізація структури ме-ичних закладів та захисту 
персоналу (розро-бленням правил поведінки працівників сфери охорони 
здоров’я, запровадження нової моделі інтернатури і лікарської резидентури) 
Проведений аналіз фінансового забезпечення охорони здоров’я протягом 
останніх років показав, що галузь не отримала необхідного державного 
 83 
фінансування, якого вона так гостро потребує, особливо в умовах пандемії 
COVID-19. За період реформування системи охорони здоров’я уряд країни не 
приділяє достатньої уваги зростанню пріоритетності медичної галузі, також не 
зроблено ніяких кроків для стимулювання населення до страхування. При 
тому, що страховий ринок в Україні має необхідний досвід і може стати 
учасником створення ефективної системи охорони здоров'я. Крім того, у 
багатьох розвинутих країнах світу важливим механізмом фінансування 
видатків на охорону здоров'я є добровільне медичне страхування. Добровільне 
медичне страхування дає змогу отримати додаткове медичне обслуговування, 
шляхом формування різноманітних додаткових програм, які не включені в 
гарантовану державою програму обов’язкового медичного страхування. В 
Україні такий вид страхування майже не розвинутий, і, відповідно, частка його 
у структурі витрат на охорону здоров'я є мізерною. Ефективним механізмом 
фінансування охорони здоров’я є державно-приватне партнерство, сутність 
якого зводиться до того, що державні установи та приватні партнери 
об’єднують свої ресурси для реалізації певного проекту з відповідним 
розподілом ризиків, відповідальності та винагород (відшкодувань) між ними, 
для взаємовигідної співпраці. Державно-приватне партнерство в Україні за 
останні роки є одним із найбільш перспективних інструментів залучення 
інвестицій. В найближчій перспективі Україні варто звернути увагу на 
можливість наближення функціональної структури загальних бюджетних 
видатків до середнього рівня європейських країн, збільшивши питому вагу 
витрат на охорону здоров’я. Також важливо працювати у напрямку розвитку 
страхової медицини, адже, як показує світовий досвід, такий формат 
фінансових відносин у медицині є чи не найбільш ефективним в реаліях 
сьогодення.   
 84 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1.   Про Програму діяльності Кабінету Міні-стрів України: Постанова 
Верховної Ради України від 11 грудня 2014 року No 26-VIII. Офіційний вісник 
України. 2014. No 102. ст. 3005. 
2.   Про Стратегію сталого розвитку «Украї-на-2020»: Указ Президента 
України від 12 січня 2015 року No 5/2015. Офіційний вісник України. 2015. No 
4. ст. 67. 
3.   Стартувала  загальнодержавна  програ-ма «Здоров’я-2020: український 
вимір». URL: https://med.oits.pro/2017/10/19/startuvala-zagalnoderzhavna-
program/. 
4.   Національна   стратегія   реформуван-ня  системи  охорони  здоров’я  в  
Україні на  період  2015-2020 років.  41  с.  URL: https://uoz.cn.ua/strategiya.pdf. 
5.   Про  організацію  роботи  стратегічної дорадчої  групи  з  питань  
реформуван-ня  системи  охорони  здоров’я  України: Наказ  МОЗ  України  
від  24.07.2014  р. No   522.  URL:    https://www.apteka.ua/article/303641. 
6.   Лопушняк  Г.С.,  Іваненко  Є.О.  Рефор-мування  системи  охорони  
здоров’я  в контексті  реалізації  Стратегії  сталого розвитку «Україна-2020». 
2017. С. 61–79.  URL:  https://core.ac.uk/download/pdf/84323532.pdf.7.   Медична  
реформа.  Урядовий  портал. URL:  
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/rozvitok-lyudskogo-kapitalu/reforma-
sistemi-ohoroni-zdorovya. 
8.   Кривошеєв  Д.  Стратегія  охорони  здо-ров’я  2030  дозволить  
громадянам  от-римувати  якісні  безкоштовні  медпослу-ги по всій Україні. 
URL: https://rpr.org.ua/news/stratehiia-okhorony-zdorov-ia-РОЗДІЛ VІІ. 
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; 
ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО2030-dozvolyt-hromadianam-otrymuvaty-iakisni-
bezkoshtovni-medposluhy-po-vsiy-ukraini-kerivnytsia-dyrektoratu-moz/. 
 85 
9.   Проект  Закону  України  «Про  Страте-гію  сталого  розвитку  України  
до  2030 року»  No 9015  від  07.08.2018.  URL: 
https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64508 
10.   Офіційний  веб-портал  Верховної  Ради України.  Проект  Закону  про  
Страте-гію  сталого  розвитку  України  до  2030 року. URL: 
https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64508. 
11.   Висновок на проект Закону України «Про Стратегію  сталого  розвитку  
України  до 2030  року»  URL:  
https://ips.ligazakon.net/document/view/XH6YF00A?an=57. 
12.   Стратегічний план розвитку системи охо-рони здоров’я населення до 
2030 року буде  затверджений  цьогоріч.  2021  р. URL:  
http://khocz.com.ua/strategichnij-plan-rozvitku-sistemi-ohoroni-zdorov-ja-
naselennja-do-2030-roku-bude-zatverdzhenij-cogorich/. 
13.   Центр  долучився  до  обговорення  про-екту  нової  Стратегії  розвитку  
системи охорони  здоров’я  України.  Державний експертний  центр  МОЗ  
України.  URL: https://www.dec.gov.ua/news/czentr-doluchyvsya-do-
obgovorennya-proektu-novoyi-strategiyi-rozvytku-systemy-ohorony-zdorovya-
ukrayiny/. 
14.   Стратегія  розвитку  охорони  здоров’я до  2030  р.:  очікування  та  
пріоритети. 19 Січня 2022 року. URL: https://www.apteka.ua/article/625280. 
15. Закон України «Про державно-приватне партнерство [Електронний 
ресурс] − Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2404-
17/ed20120803  
16. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://uristua.net/кодекси/цивільний_кодекс_україни/  
17. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний 
ресурс] – Режим доступу: http://me.gov.ua  
18. Концесія як форма державно-приватного партнерства: сутність, 
переваги і недоліки застосування [Електронний ресурс] / Д.В. Попович // 
 86 
Економіка: реалії часу. Науковий журнал. – 2015. – № 1 (17). – С. 49-53. – 
Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n1.html  
19. Підготовка та реалізація проектів публічно-приватного партнерства: 
Практичний посібник для органів місцевої влади та бізнесу / С. Грищенко – К., 
ФОП Москаленко О.М., 2011. – 140 с.  
20. Практичний посібник з підготовки техніко-економічного 
обґрунтування та застосування методики проведення аналізу ефективності 
здійснення державно-приватного партнерства [Електронний ресурс] – Режим 
доступу: https:// http://ppp-ukraine.org/wp-
content/uploads/2015/03/PracticalGuide.pdf 7. Публічно-приватне партнерство в 
Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку / Ю.С. Залознова, Н.В. 
Бутенко, І.П. Петрова // Економічний вісник Донбасу. − 2016. − № 2 (44). − С. 
21-28.  
21. Публічно-приватне партнерство в Україні: перспективи застосування 
для реалізації інфраструктурних проектів і надання публічних послуг / І.В. 
Запатріна // Економіка і прогнозування. − 2010. − № 4. − С. 62-86. − Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econprog_2010_4_8 
22. Orlova N., Mokhova I., Kоzyrieva O., Diegtiar O., Derenska Y., Bratishko 
Y. Public Information Policy in Health Care Sector: Ukrainian Perspectives. 
International Business Information Management Conference. 35th IBIMA. Seville, 
Spain, 2020. 1—2 April. P. 341—351.  
23. Зима І. Я. Теоретичні підходи до визначення та формування механізмів 
державного управління. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 15. С. 85—89.  
24. Orlova N., Коzyrieva O., Kondratenko N., Volkova M., Diegtiar O., 
Yarovoy T. Enhancing Ukraine’s Competitiveness in a Global Space Under 
Conditions of Sustainable Economic Development. International Business 
Information Management Conference. 34rd IBIMA. Madrid, Spain, 2019, 13—14 
November. P. 7634—7648.  
 87 
25. Криничко Л. Р. Державне управління системою охорони здоров’я в 
умовах реформування: проблеми теорії та методології : монографія. Житомир 
: Вид. О. О. Євенок, 2020. 320 с.  
26. Барзилович А. Д. Реформування системи охорони здоров’я в Україні: 
стратегічні аспекти. Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 2. С. 134—140.  
27. Захарченко П. В. Проекти в галузі інфраструктури: партнерство 
державного та приватного секторів. Київ : Павленко, 2017. 317 с.  
28. Сергієнко Л. В., Криничко Л. Р., Петрик С. М., Малігон Ю. М. Розвиток 
державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я : монографія. 
Житомир : Вид. О. О. Євенок, 2020. 240 с.  
29. Муромець Н. Є. Управління розвитком державно-приватного 
партнерства : монографія. Харків : Панов А. М., 2019. 201 с. 
30. Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення 
: Закон України від 19 жовтня 2017 року № 2168- VIII / Верховна Рада України. 
URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19#Text (дата звернення: 
21.10.2021).  
31. Інформаційні матеріали для розміщення у ЗОЗ / Національна служба 
здоров’я України. URL : https://nszu.gov.ua/informaciini-materiali-dlia-
rozmishennia-u-zoz (дата звернення: 21.10.2021).  
32. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони 
здоров’я / Урядовий портал. URL : https://www.kmu.gov.ua/npas/249626689 
(дата звернення: 21.10.2021). 12. Національна стратегія реформування системи 
охорони здоров’я в Україні на період 2015—2020 років / Міністерство охорони 
здоров’я України. Київ, 2014. 41 с.  
33. Україна: огляд реформи фінансування системи охорони здоров’я 
2016—2019 : спільний звіт ВООЗ і Світового банку / Всесвітня організація 
охорони здоров’я. 2019. 98 с. 14. Про звіт про виконання Закону України «Про 
Державний бюджет України на 2020 рік» : постанова Верховної Ради України 
від 18 червня 2021 року № 1567-IX / Верховна Рада України. URL : 
 88 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1567- 20#Text (дата звернення: 21.10.2021). 
34. Медична реформа / Урядовий портал. URL : 
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/rozvitok-lyudskogo-
kapitalu/reformasistemi-ohoroni-zdorovya (дата звернення: 21.10.2021).
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
