Інтелектуальний капітал як стратегічний ресурс інноваційного розвитку підприємств

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка. – Черкаський державний технологічний університет. – Черкаси, 2026.

Дисертаційну роботу присвячено теоретико-практичному обґрунтуванню основ управління інтелектуальним капіталом як стратегічним ресурсом, конкретизованим у теоретико-методологічних підходах та системному інструментарії його реалізації в умовах інноваційного розвитку підприємств. У роботі проаналізовано еволюційно-історичні етапи становлення і розвитку теорії управління результативністю людської праці, що дозволило наочно продемонструвати перехід від суто механістичного контролю трудових операцій (поширеного у працях представників наукових шкіл ХІХ ст.) до пошуку на початку ХХ ст. важелів, які у майбутньому стануть основою фундаменту сучасної теорії управління людським капіталом підприємства. Висвітлено концептуально-методологічні напрями досліджень процесу управління людським та інтелектуальним капіталом у працях представників українських і зарубіжних неокласичних наукових шкіл (середина ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Це дозволило розкрити концептуальні обмеження досліджень, які певним чином стримували розвиток сучасного бачення теорії інтелектуального капіталу підприємства, хоча і акцентували увагу на необхідності врахування впливу на результативність діяльності суб’єктів господарювання соціальних, економічних та поведінкових аспектів взаємодії працівників під час виконання ними трудових функцій. Розглянуто сучасні підходи до визначення змісту економічної категорії «інтелектуальний капітал», що дозволило констатувати їх різноманітність та відсутність єдиного бачення. В роботі запропоновано власний погляд на сутність інтелектуального капіталу підприємства, який представляє собою поліморфні, складно структуровані, значною мірою дезінтегровані науково-теоретичні знання, практико-орієнтовані вміння, трудові навички, мотиваційно-стимулюючі впливи, інформаційно-комунікаційну інфраструктуру, унікальний досвід і компетентності, наділені властивістю матеріально-грошової конвертації, вміле використання яких орієнтоване на створення додаткової доданої вартості, що у комплексі гарантують досягнення конкурентних переваг підприємству вже сьогодні та на довготривалу перспективу. На підґрунті дослідження сутності соціальних технологій управління інтелектуальним капіталом підприємства обґрунтовано послідовність етапів розвитку та використання інтелектуального капіталу підприємства як цілісного та циклічного процесу: формування→інституціоналізація→комерціоналізація→ →синергія→відтворення та розвиток. На основі систематизації наявних підходів до визначення структури інтелектуального капіталу підприємства запропоновано виокремлення шести його структурних компонентів. Людський капітал охоплює когнітивні здібності та інноваційні здатності працівників, їх професійні компетентності, рівень фізичного та ментального здоров’я, мотиваційні стимули до дій та ступінь лояльності до підприємства. Структурний (організаційний) капітал визначається інституційною структурою підприємства, управлінськими та виробничими технологіями, процесами та методами діяльності, комплексом технічних і програмних засобів, корпоративних інформаційних ресурсів, технологічною інфраструктурою. Соціальний капітал формують соціальні зв’язки підприємства, взаємовідносини всередині трудового колективу, етичні норми, моральні звичаї та традиції. Споживчий (клієнтський) капітал охоплює процеси комунікації та взаємодії підприємства зі стейкхолдерами, договірно-правову базу, брендову ідентичність та корпоративну репутацію. Управлінський капітал розкривається через корпоративну культуру, філософію та стратегічні орієнтири в управлінні підприємством, лідерський потенціал та авторитет керівного складу. Інноваційний капітал формується через результати інтелектуальної діяльності працівників (патенти, ноу-хау, інновації, комерційні права, що перебувають під правовим захистом і віднесені до об’єктів інтелектуальної власності). Взаємодія всіх шести компонентів створює синергетичний ефект і зумовлює перехресний вплив одних видів активів на інші, підвищуючи ефективність функціонування підприємства. Обґрунтовано структурно-функціональну модель інтелектуального капіталу підприємства через виокремлення інформаційного та управлінського блоків його компонентів та визначено вплив кожного виокремленого виду капіталу на інноваційний розвиток суб’єкта господарювання. Встановлено ключові напрями інноваційного розвитку та ефективного управління інтелектуальним капіталом підприємства, до яких віднесено: нагромадження людського капіталу та пошук талантів; впровадження ефективної системи управління знаннями; впровадження інформаційних технологій; взаємодія зі стейкхолдерами; удосконалення організаційної структури управління; розвиток організаційної культури та підвищення ділової репутації підприємства. Надано характеристику основним видам інституційної інфраструктури підтримки управління інтелектуальним капіталом підприємства (виробничо-технологічної, інформаційно-цифрової, фінансово-економічної, експертно-консалтингової, соціально-економічної, маркетингової та територіальної). Систематизовано інструментально-методичні алгоритми оцінки інтелектуального капіталу підприємства, які мають складний багатокритеріальний характер, включаючи різноманітні соціально-економічні, бухгалтерські, фінансові та інші процедури. Здійснено порівняльну характеристику переваг та обмежень основних методів оцінки інтелектуального капіталу підприємства – витратного, ринкової капіталізації та інтелектуальної доданої вартості. Запропоновано процедуру визначення складових індивідуального інтелектуального капіталу. Встановлено взаємозв’язок елементів структурного (організаційного) капіталу з людським капіталом підприємства. Запропоновано методичний підхід до оцінювання процесів формування і розвитку інтелектуального капіталу підприємства, що складається з п’яти етапів, під час реалізації яких основну увагу приділено людському, структурному та споживчому капіталу як фундаментальних структурних компонентів інтелектуального капіталу підприємства. Визначено ключові ризики та обмеження, які можуть виникнути на кожному з етапів оцінювання процедур формування та розвитку інтелектуального капіталу підприємства. Проведено діагностику структурних компонентів інтелектуального капіталу двох українських підприємств, які за оцінкою Global Innovation Index мали найвищий рівень інноваційності у 2025 р. – компанії Kernel (перший ранг) та Київстар (другий ранг). Проведено комплексний аналіз тенденцій розвитку інтелектуального капіталу України за останні п’ятнадцять років та виконано порівняння встановлених трендів з показниками, яких досягли країни-лідери кожного рейтингу та сусідні країни – Республіка Польща та Республіка Молдова. Оцінку тенденцій нагромадження людського капіталу в Україні здійснено на основі Індексу людського капіталу плюс. Зміни, що відбувалися в Україні з структурним (організаційним) капіталом, проаналізовано за допомогою Індексу цифрової трансформації регіонів України та Індексу мережевої готовності. Оцінювання соціального капіталу виконано на основі Глобального індексу соціального прогресу. Споживчий (клієнтський) капітал оцінено на основі рейтингу національного бренду від Brand Finance. Діагностику управлінського капіталу виконано на основі Індикаторів управління у світі. Оцінювання інноваційного капіталу проведено з використанням Глобального інноваційного індексу. За результатами проведеного аналізу систематизовано ключові тенденції, що визначають стан та перспективи розвитку інтелектуального капіталу в Україні: регіональна нерівномірність та дисбаланс зростання; цифровізація як каталізатор розвитку інтелектуального капіталу; вразливість інтелектуального капіталу під впливом кризових чинників; пріоритет відновлення науки та освіти; обмежена комерціалізація знань і поширення псевдоінновацій. Сформульовано напрями реалізації корпоративних технологій підвищення ефективності управління інтелектуальним капіталом підприємства, до яких віднесено оптимізацію внутрішньої комунікаційної взаємодії персоналу, удосконалення підходів до управління організаційними знаннями, розвиток творчого потенціалу персоналу і талантів, розширення клієнтської бази та цільової аудиторії, оптимізацію процесів пошуку та підбору персоналу, підвищення ефективності управління персоналом, розвиток взаємодії з органами регіональної державної влади. Визначено принципи управління інтелектуальним капіталом підприємства, до яких віднесено принципи концептуальності, структурованості, системності, однозначності виконання процедур, повторюваності операцій, управлінської доцільності, творчого й усвідомленого характеру діяльності, керованості й прогнозованості соціальної значущості й безпечності, перспективності та результативності. Систематизовано технології управління інтелектуальним капіталом підприємства та визначено алгоритм реалізації кожної з них. Визначено складові організаційно-управлінських технологій розвитку інтелектуального капіталу підприємства, до яких віднесено інформаційно-аналітичну, комунікаційно-когнітивну, мотиваційно-поведінкову, процесно-організаційну та інноваційно-освітню. Обґрунтовано концептуальний підхід до формування організаційно-управлінських технологій розвитку інтелектуального капіталу підприємства. Визначено концептуально-методичні напрями управління процесами формування і розвитку структурних компонентів інтелектуального капіталу підприємства. Окреслено ключові характеристики формування в країні економіки знань через управління знаннями на підприємстві. Окреслено систему знань, що на рівні підприємства формує інтелектуальний капітал, та запропоновано підхід до управління внутрішньоорганізаційними знаннями. Визначено напрями реалізації системи управління внутрішньоорганізаційними знаннями (пошук корисної інформації, перспективних знань та інноваційних рішень; формування бази даних; документування та зберігання інформації; інформаційне забезпечення управління знаннями; комунікаційна взаємодія персоналу), розкрито їх зміст та допоміжні технології практичного застосування. Сформульовано та охарактеризовано етапи формування системи управління внутрішньоорганізаційними знаннями. В роботі розроблено концептуальний підхід до прискорення темпів нагромадження людського капіталу підприємства. Окреслено умови виникнення синергетичних ефектів на різних етапах нагромадження людського капіталу підприємства. Сформульовано стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства (управлінсько-аналітична; підвищення ефективності інтелектуального капіталу; трансформація цілепокладання; соціальний розвиток), наведено характеристику кожної з них. Запропоновано підхід до комплексного аналізу тенденцій нагромадження людського капіталу підприємства та базові напрями моніторингу результативності процедур управління інтелектуальним капіталом на організаційному та особистісному рівнях. Розроблено модель стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства. Визначено стратегічні напрями інноваційного розвитку підприємств на основі управління інтелектуальним капіталом, що охоплюють заходи по формуванню і розвитку всіх шести структурних компонентів інтелектуального капіталу, рекомендовані інструменти та технології реалізації обґрунтованих заходів та очікуваний результат від кожного з них. Сформульовано основні ризики, що супроводжують процеси розвитку інтелектуального капіталу в Україні: людські втрати та демографічний спад; регіональна нерівномірність розвитку; недостатнє фінансування науки та інновацій; руйнування наукової та освітньої інфраструктури; недосконалість інституційної та правової бази; низька комерціалізація наукових результатів; психологічне та професійне вигорання фахівців; цифрова нерівність між секторами. Визначено характер та рівень впливу кожного з виокремлених ризиків на інтелектуальний капітал й обґрунтовано можливі стратегії подолання або мінімізації негативних наслідків від кожного ризику на діяльність підприємств. Визначено ключові вектори, які мають стати каталізаторами зростання інтелектуального потенціалу на національному рівні: відновлення наукової інфраструктури; комерціоналізація наукових результатів; посилення захисту прав інтелектуальної власності; регіоналізація інноваційного розвитку; інвестиції в людський капітал з різних джерел; розвиток цифрових технологій; розширення міжнародної співпраці. Реалізація на практиці означених векторів буде сприяти зростанню рівня інноваційної активності, підвищенню конкурентоспроможності, формуванню культури відкритих інновацій українських підприємств.

Thesis for PhD in Economic Sciences, speciality 051 – Economy. – Сherkasy State Technological University. – Сherkasy, 2026.

The dissertation is devoted to the theoretical and practical substantiation of intellectual capital management as a strategic resource specified in methodological approaches and systematic tools for its implementation in the conditions of innovative development of enterprises. The paper analyses the evolutionary stages in the formation and development of performance management theory in human labor. This makes it possible to clearly demonstrate the transition from purely mechanic control of work operations, typical of 19th-century scientific schools, to the early 20th-century search for key drivers that later became the foundation of modern human capital management theory at the enterprise level. The conceptual and methodological directions of research into the process of managing human and intellectual capital in the works of Ukrainian and foreign representatives of neoclassical scientific schools (mid-20th – early 21st century) are highlighted. This made it possible to reveal the conceptual limitations of earlier studies, which in some way constrained the development of a modern understanding of the enterprise intellectual capital theory. At the same time, these studies emphasized the need to consider the impact of social, economic and behavioral aspects of employee interaction during their performance of labor functions. Modern approaches to determining the content of the economic category “intellectual capital” made it possible to state their diversity and lack of a unified interpretation. The work offers its original perspective on the essence of the enterprise intellectual capital, which is the polymorphic, complexly structured, largely disintegrated set of scientific and theoretical knowledge, practice-oriented skills, labor competencies, motivational and stimulating influences, information and communication infrastructure, unique experience, endowed with the property of material and monetary conversion. The skillful and effective use of these elements is aimed at creating additional added value ensuring the achievement of competitive advantages for the enterprise both in the short and long term. Based on the analysis of social technologies in intellectual capital management of the enterprise, the study substantiated the stages in development and use of enterprise intellectual capital as a holistic and cyclical process: formation → institutionalization → commercialization → synergy → reproduction and development. The systematization of existing approaches to determining the structure of the enterprise intellectual capital made it possible to distinguish six of its structural components. Human capital encompasses the cognitive abilities and innovative capacities of workers, their professional competences, their level of physical and mental health, motivational incentives to act and their degree of loyalty to the enterprise. Structural (organizational) capital is determined by the institutional framework of the enterprise, management and production technologies, processes and methods of operation, a set of technical and software tools, corporate information resources, technological infrastructure. Social capital is formed through social networks of the enterprise, internal workplace relationships, ethical norms, moral norms and traditions. Consumer (client) capital covers the processes of communication and interaction of the enterprise with stakeholders, the contractual and legal framework, brand identity, and corporate reputation. Managerial capital is revealed through corporate culture, philosophy and strategic orientations in enterprise management, as well as leadership potential and authority of managerial staff. Innovative capital is formed through the results of the intellectual activity of employees (patents, know-how, innovations, commercial rights protected under intellectual property law). The interaction of all six components creates a synergistic effect and leads to cross-influences among different types of assets, increasing the efficiency of the enterprise functioning performance. The structural and functional model of the intellectual capital of the enterprise is substantiated through the identification of the information and management blocks of its components, and the influence of each distinguished type of capital on the innovative development of the economic entity is determined. The key directions of innovative development and effective management of intellectual capital are identified, including: the accumulation of human capital and talent acquisition; the implementation of an effective knowledge management system; the adoption of information technologies; interaction with stakeholders; improvement of the organizational management structure; the development of organizational culture and improvement of the enterprise business reputation. The characteristics of the main types of institutional infrastructure supporting the management of the intellectual capital at the enterprise are given, including production and technological, information and digital, financial and economic, expert and consulting, socio-economic, marketing and territorial infrastructure. The instrumental and methodological algorithms for assessing the intellectual capital of the enterprise are systematized, highlighting their complex multi-criteria nature, which encompasses a wide range of socio-economic, accounting, financial and other procedures. A comparative analysis of the advantages and limitations of the key methods for assessing intellectual capital of the enterprise is conducted, including the cost-based approach, market capitalization method, and the intellectual value added (IVA) approach. A procedure for determining the components of individual intellectual capital is proposed. The relationship between the elements of structural (organizational) capital and the human capital of the enterprise is also established. A methodological approach to evaluating the processes of formation and development of intellectual capital at the enterprise is proposed, consisting of five stages, within which primary attention is focused on human, structural, and customer capital as the fundamental components of the enterprise intellectual capital. The key risks and limitations that may arise at each stage of evaluation procedures are identified. A diagnostic assessment of the structural components of intellectual capital has been conducted for two Ukrainian enterprises that, according to the Global Innovation Index, demonstrated the highest level of innovativeness in 2025 – Kernel (first rank) and Kyivstar (second rank). A comprehensive analysis of the trends in the development of intellectual capital in Ukraine over the past fifteen years has been conducted, along with a comparison of the identified trends with the indicators in each ranking achieved by leading countries, as well as neighboring countries – the Republic of Poland and the Republic of Moldova. The assessment of trends in human capital accumulation in Ukraine has been carried out based on the Human Capital Index Plus. Changes in structural (organizational) capital have been analyzed using the Digital Transformation Index of Ukrainian Regions and the Network Readiness Index. Social capital has been evaluated based on the Global Social Progress Index. Consumer capital has been assessed using the national brand ranking by Brand Finance. The diagnosis of management capital has been performed based on the worldwide governance indicators. The evaluation of innovation capital has been conducted using the Global Innovation Index. Based on the results of the analysis, the key trends determining the current state and prospects for the development of intellectual capital in Ukraine have been systematized: regional disparities and imbalanced growth; digitalization as a catalyst for intellectual capital development; the vulnerability of intellectual capital under crisis conditions; the priority of restoring science and education; the limited commercialization of knowledge alongside the spread of pseudo-innovations. Directions for implementing corporate technologies aimed at enhancing the efficiency of intellectual capital management at the enterprise level have been formulated, which include the optimization of internal communication and interaction among personnel; improvement of approaches to organizational knowledge management; development of employees’ creative potential and talents; expansion of the customer base and target audience; optimization of recruitment and selection processes; enhancement of human resource management efficiency; and strengthening interaction with regional public authorities. The principles of enterprise intellectual capital management have been defined, including the principles of conceptuality, structure, systematicity, unambiguity in of procedures, repeatability of operations, managerial expediency, creative and conscious nature of activities, controllability and predictability of social significance and safety, as well as perspective and effectiveness. Technologies for managing the enterprise intellectual capital have been systematized, and an algorithm for implementing each of them are determined. The components of organizational and management technologies for the development of intellectual capital have been identified, including informational and analytical, communication and cognitive, motivational and behavioral, process and organizational, and innovation and educational components. A conceptual approach to the formation of organizational and management technologies for the development of enterprise intellectual capital has been substantiated. Conceptual and methodological directions for managing the processes of formation and development of the structural components of enterprise intellectual capital have also been determined. The study outlines the key characteristics of developing a knowledge-based economy within a country through knowledge management at the enterprise level. It outlines the knowledge system that forms intellectual capital at the enterprise level and proposes a comprehensive approach to managing intra-organizational knowledge. The research identifies the key directions for implementing an intra-organizational knowledge management system, including the search for useful information, prospective knowledge, and innovative solutions; database formation; documentation and storage of information; information support for knowledge management; and personnel communication. The content of these directions and the supporting technologies for their practical application have been thoroughly disclosed. Finally, the stages of forming an intra-organizational knowledge management system have been formulated and characterized. The paper develops a conceptual approach to accelerating the rate of human capital accumulation within an enterprise. It outlines the conditions for the emergence of synergetic effects at various stages of human capital accumulation and formulates specific strategies for managing an enterprise’s intellectual capital (management and analytical; efficiency enhancement of intellectual capital; transformation of goal-setting; and social development) providing a detailed characterization of each. An approach for a comprehensive analysis of human capital accumulation trends has been proposed, along with core directions for monitoring the effectiveness of intellectual capital management procedures at both organizational and individual levels. A model for the strategic management of an enterprise’s intellectual capital has been developed. Strategic directions for the innovative development of enterprises based on intellectual capital management have been identified, encompassing measures aimed at the formation and development of all six structural components of intellectual capital, as well as the recommended tools and technologies for implementing the substantiated measures and the expected outcomes for each of them. The key risks accompanying the development processes of intellectual capital in Ukraine have been identified, including human losses and demographic decline; regional disparities in development; insufficient funding for science and innovation; destruction of scientific and educational infrastructure; inadequacy of the institutional and legal framework; low commercialization of research results; psychological and professional burnout among specialists; digital inequality across sectors. The nature and level of impact of each identified risk on intellectual capital have been determined, and possible strategies for overcoming or minimizing the negative consequences of each risk for enterprise performance have been substantiated. The key vectors that should act as catalysts for the growth of intellectual potential at the national level have been defined, namely: the restoration of scientific infrastructure; commercialization of research outcomes; strengthening the protection of intellectual property rights; regionalization of innovative development; investment in human capital from diverse sources; development of digital technologies; expansion of international cooperation. The practical implementation of specified vectors will contribute to an increase in the level of innovative activity, enhancement of competitiveness, and the formation of a culture of open innovation within Ukrainian enterprises.