«ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «МАНЕЖ», М. ЧЕРКАСИ) Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224 Спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» _____________Шевченко І.С. (прізвище та ініціали) Керівник _____Захарова О.В.___________________ (прізвище та ініціали) Рецензент _________________________________ (прізвище та ініціали) Черкаси 2026

Шевченко, Іван Сергійович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9525

Title:	«ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «МАНЕЖ», М. ЧЕРКАСИ) Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224 Спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» _____________Шевченко І.С. (прізвище та ініціали) Керівник _____Захарова О.В.___________________ (прізвище та ініціали) Рецензент _________________________________ (прізвище та ініціали) Черкаси 2026
Authors:	Захарова, Оксана Володимирівна Шевченко, Іван Сергійович
Keywords:	ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ;ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ;РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ;УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
Issue Date:	Jun-2026
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить: 91 сторінку, 15 таблиць, 22 рисунки, список літератури з 61 найменування. Об’єкт дослідження: процес розробки заходів щодо підвищення економічної стійкості підприємства ТОВ «Манеж». Предмет дослідження: методичні підходи до підвищення економічної стійкості підприємства ТОВ «Манеж». Мета бакалаврської роботи полягає у розробці шляхів підвищення економічної стійкості підприємства. Методи дослідження: синтез, логічне узагальнення і наукова абстракція, порівняльний та статистичний аналіз, системно-структурний і багатофакторний аналіз, горизонтальний і вертикальний аналіз аналітичної звітності ТОВ «Монель», експертних оцінок і групувань. За результатами дослідження набуло подальшого розвитку трактування сутності економічної стійкості підприємства в сучасних умовах; удосконалено підхід до комплексної оцінки економічної стійкості на основі аналізу активів, пасивів та фінансових результатів; запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення економічної стійкості підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Манеж», так як їх впровадження є економічно доцільним.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9525
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ШЕВЧЕНКО І.С.pdf Restricted Access		1.11 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра

на тему: «ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «МАНЕЖ», М. ЧЕРКАСИ)

Виконав: здобувач 4 курсу,
групи ЕП-224
Спеціальності 076 «Підприємництво,
торгівля та біржова діяльність»
_____________Шевченко І.С.
(прізвище та ініціали)

Керівник _____Захарова О.В.___________________
(прізвище та ініціали)

Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2026 року
2
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри економіки
та управління

__________ проф. Манн Р.В.
“____” ____________ 2026 р.

З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу бакалавра здобувачу вищої освіти

____________Шевченку Івану Сергійовичу__________

1. Тема роботи «Підвищення економічної стійкості підприємства
(на матеріалах ТОВ «Манеж», м. Черкаси)»,
керівник роботи Захарова О.В., проф., д.е.н.,
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу від 17.03.2026 р. №62/03-03

2. Строк подання ЗВО роботи «31» травня 2026 р.

3. Вихідні дані до роботи: звітні документи ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.;
періодичні видання та друковані літературні джерела; офіційний сайт
підприємства.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити): Розділ 1. Економічна стійкість підприємств: теоретичні основи,
оцінка та формування. Розділ 2. Аналіз та оцінка економічної діяльності
ТОВ «Манеж». Розділ 3. Розробка шляхів підвищення економічної стійкості
ТОВ «Манеж».

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових
креслень, плакатів) показники діяльності ТОВ «Манеж» у динаміці за
досліджуваний період; показники, що характеризують економічну стійкість
підприємства.
3
6. Консультанти розділів роботи
Підпис, дата
Прізвище, ініціали та посада
Розділ завдання завдання
консультанта
видав прийняв
1 Захарова О.В., проф., д.е.н.
2 Захарова О.В., проф., д.е.н.
3 Захарова О.В., проф., д.е.н.

7. Дата видачі завдання «03» січня 2026 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№ Назва етапів
виконання Примітка
з/п бакалаврської роботи
етапів роботи
Підбір літератури, її вивчення і обробка.
1 11.02.2026 виконано
Укладання бібліографії по основним джерелам
Укладання плану (змісту) бакалаврської роботи і
2 25.02.2026 виконано
погодження його з керівником
3 Розробка і подання на перевірку першого розділу 04.03.2026 виконано
Збір, систематизація та аналіз практичних
4 18.03.2026 виконано
матеріалів
5 Розробка і подання другого розділу 29.04.2026 виконано
6 Розробка і подання третього розділу 02.04.2026 виконано
Погодження з керівником висновків і
7 10.04.2025 виконано
пропозицій
Переробка (доопрацювання) бакалаврської
8 роботи у відповідності з зауваженнями і подання 16.04.2026 виконано
її на кафедру
9 Нормоконтроль 25.04.2026 виконано
10 Збір документів (відгук, рецензія) 10.05.2026 виконано
11 Подача на підпис до завідувача кафедри 15.05.2026 виконано
12 Розробка тез доповіді для захисту 24.05.2026 виконано

Здобувач вищої освіти _Іван ШЕВЧЕНКО .
( підпис ) (прізвище та ініціали)

Керівник роботи __________________ _Оксана ЗАХАРОВА__.
( підпис ) (прізвище та ініціали)

4
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему:
«Підвищення економічної стійкості підприємства
(на матеріалах ТОВ «Манеж», м. Черкаси)»

Кваліфікаційна робота бакалавра містить: 91 сторінку, 15 таблиць, 22 рисунки,
список літератури з 61 найменування.

Об’єкт дослідження: процес розробки заходів щодо підвищення економічної
стійкості підприємства ТОВ «Манеж».

Предмет дослідження: методичні підходи до підвищення економічної
стійкості підприємства ТОВ «Манеж».

Мета бакалаврської роботи полягає у розробці шляхів підвищення
економічної стійкості підприємства.

Методи дослідження: синтез, логічне узагальнення і наукова абстракція,
порівняльний та статистичний аналіз, системно-структурний і
багатофакторний аналіз, горизонтальний і вертикальний аналіз аналітичної
звітності ТОВ «Монель», експертних оцінок і групувань.

За результатами дослідження набуло подальшого розвитку трактування
сутності економічної стійкості підприємства в сучасних умовах; удосконалено
підхід до комплексної оцінки економічної стійкості на основі аналізу активів,
пасивів та фінансових результатів; запропоновано практичні рекомендації
щодо підвищення економічної стійкості підприємства.

Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності
ТОВ «Манеж», так як їх впровадження є економічно доцільним.

Ключові слова: ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ,
ЛІКВІДНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ, ЗБУТ
ПРОДУКЦІЇ.
5
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………. 6
Розділ 1 ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ, ОЦІНКА ТА ФОРМУВАННЯ.…………………………. 9
1.1 Сутність та економічний зміст поняття економічної стійкості
підприємства………………………………………………………………. 9
1.2 Основні фактори формування економічної стійкості українських
підприємств………………………………………………………………... 18
1.3 Методичні підходи до оцінювання економічної стійкості підприємства. 24
Розділ 2 АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «МАНЕЖ»……………………………………………………… 36
2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ «Манеж»……... 36
2.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства……………………. 41
2.3 Оцінка рівня економічної стійкості підприємства………………………. 55
Розділ 3 РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
СТІЙКОСТІ ТОВ «МАНЕЖ»…………………………………….. 60
3.1 Напрями підвищення економічної стійкості підприємства……………... 60
3.2 Удосконалення системи управління та збут продукції………………….. 71
3.3 Економічне обґрунтування запропонованих заходів……………………. 78
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 84
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………... 86
ДОДАТКИ……………………………………………………………………... 92

6
ВСТУП

У сучасних умовах економічної нестабільності, зростання конкуренції
та сильного впливу зовнішніх факторів особливо важливо забезпечувати
економічну стійкість підприємств. Ефективна робота підприємств залежить
від їх здатності адаптуватися до змін на ринку, правильно використовувати
ресурси та підтримувати стабільний фінансовий стан. Економічна стійкість
підприємства є однією з ключових характеристик його діяльності, оскільки
визначає рівень фінансової незалежності, платоспроможності та перспективи
розвитку. Недостатній рівень економічної стійкості може призвести до
погіршення фінансового стану, втрати конкурентних позицій і зниження
ефективності діяльності підприємства.
Актуальність цієї теми полягає в тому, що потрібно знайти ефективні
способи збільшення економічної стійкості підприємств, оскільки сьогодні в
Україні економічне середовище досить незмінне, і це впливає на стратегічний
розвиток підприємств. Теоретичні та практичні аспекти забезпечення
економічної стійкості підприємства знайшли своє відображення у працях
багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Зокрема, вагомий внесок у
дослідження даної проблематики зробили такі науковці, як І. Бланк,
Г. Савицька, М. Білик, А. Бурда, а також зарубіжні дослідники, зокрема Едвард
Альтман та Майкл Портер. У їхніх працях розглядаються питання фінансової
стійкості, платоспроможності, оцінки ризику банкрутства,
конкурентоспроможності підприємств та ефективності їх виробничо-
господарської та комерційної діяльності. Варто зауважити, що незважаючи на
потужні наукові дослідження обраної тематики, залишаються дискусійні
питання щодо інструментів кризового менеджменту, які забезпечують
фінансову стійкість підприємства. Крім того, у практичній площині відсутній
системний підхід до оцінки ризиків економічної стійкості підприємства.
Особливо відчувається потреба у подальшому розгляді наукових позицій та
рекомендацій методичного характеру щодо нівелювання ризиків економічної
7
стійкості шляхом формування та/або підтримки фінансової безпеки суб’єкта
господарювання. Також виникає потреба в подальшому дослідженні
методичних підходів до оцінки економічної стійкості підприємства та умов,
які забезпечують її формування. Тому за сучасного стану розвитку української
економіки вказані проблеми залишаються актуальними, а методика аналізу
економічної стійкості потребує удосконалення.
Метою дипломної роботи є розробка шляхів підвищення економічної
стійкості підприємства. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити
такі завдання:
розкрити сутність та економічний зміст поняття «економічна стійкість
підприємства»;
дослідити методичні підходи до оцінки економічної стійкості
підприємства;
надати загальну характеристику діяльності ТОВ «Манеж»;
провести аналіз фінансового стану ТОВ «Манеж»;
здійснити оцінку рівня економічної стійкості ТОВ «Манеж»;
розробити заходи щодо підвищення економічної стійкості
ТОВ «Манеж».
Об’єктом дослідження є процес розробки заходів щодо підвищення
економічної стійкості підприємства ТОВ «Манеж».
Предметом дослідження є методичні підходи до підвищення
економічної стійкості підприємства ТОВ «Манеж».
Методи дослідження, використані у роботі: синтез, логічне узагальнення
і наукова абстракція, порівняльний та статистичний аналіз, системно-
структурний і багатофакторний аналіз, горизонтальний і вертикальний аналіз
аналітичної звітності ТОВ «Монель», експертних оцінок і групувань.
Інформаційною базою дослідження є фінансова звітність ТОВ «Манеж»
за 2020-2025 рр., а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених
(монографії, статті), нормативно-правові акти та інші джерела
8
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні
теоретичних положень та удосконаленні практичних підходів до оцінки
економічної стійкості підприємства. Зокрема, у роботі:
набуло подальшого розвитку трактування сутності економічної
стійкості підприємства в сучасних умовах;
удосконалено підхід до комплексної оцінки економічної стійкості на
основі аналізу активів, пасивів та фінансових результатів;
запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення економічної
стійкості підприємства.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості
використання розроблених рекомендацій для підвищення ефективності
діяльності підприємства та зміцнення його економічної стійкості.

9
РОЗДІЛ 1
ЕКОНОМІЧНА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ, ОЦІНКА ТА ФОРМУВАННЯ

1.1 Сутність та економічний зміст поняття економічної стійкості
підприємства

В нинішніх умовах економічного розвитку актуальність питання
стабільності роботи підприємств зростає. Організації опиняються у
середовищі високої конкуренції, коливань ринкових умов, змін законодавства
та зовнішніх економічних впливів. За таких обставин найважливішим
аспектом управління є забезпечення їх економічної стійкості.
Економічна нестабільність, яка зараз існує в умовах кризи, обов’язково
впливає на бізнес-системи на всіх рівнях. Тому будь-яке підприємство має
бути підготовлене до швидких дій у плануванні та відстежуванні всіх
фінансових процесів. Фінансова сфера часто виступає як одна з головних у
підприємстві, оскільки результат, який потрібно отримати, залежить від
якості, строків та об’єму необхідного фінансування.
Економічна стійкість – це складне і багатофакторне поняття, яке
визначається економічним середовищем, в якому працює підприємство, а
також результатами його роботи, здатністю активно та ефективно вживати
заходів для забезпечення стійкого розвитку [1]. Стабільний розвиток
підприємства – це поступове змінювання або підтримка на потрібному рівні
всіх показників стійкості, щоб підприємство могло здійснювати свою
діяльність навіть у складних умовах зовнішнього середовища,
використовуючи свої внутрішні можливості, зберігаючи цілісність та основні
особливості [7].
Філософія визначення економічної категорії «економічна стійкість»
передбачає аналіз економічних відносин, які формують фінансовий механізм,
що забезпечує розвиток підприємства. У наукових джерелах зустрічається
10
багато різних підходів до того, щоб визначити, що таке економічна стійкість
підприємства. Деякі вчені вважають, що економічна стійкість – це здатність
підприємства підтримувати стабільний фінансовий стан і забезпечувати
неперервне виробництво. Інші дослідники вважають, що економічна стійкість
— це здатність підприємства адаптуватися до змін у навколишньому
середовищі та ефективно користуватися доступними ресурсами [43].
Проаналізувавши наукові джерела, можемо виділити наступні підходи
до визначення «економічної стійкості» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Визначення поняття «Економічна стійкість підприємства» в
наукових джерелах
Автор, джерело Визначення
Можливість підприємства повернутись у стан рівноваги, де діє
Ю. Сімех [34] динаміка позитивних показників діяльності або відповідає
встановленим граничним значенням
Економічна стійкість підприємства виступає можливістю
Л. Янг [10] адаптуватися до різних ризиків, зберігаючи власну операційну та
фінансову ефективність
Економічна стійкість – комплексне явище, що виступає індикатором
А. Бурда [2] відхилень від конкурентоспроможного стану на певному етапі
діяльності такого підприємства
Економічна стійкість — це забезпечення рентабельної діяльності та
стабільного розвитку потужності підприємства завдяки прийняттю
В. Аранчій,
відповідних управлінських рішень, ефективному використанню
М. Удовіченко [29]
виробничих ресурсів та самофінансуванню в умовах динамічних
змін зовнішнього середовища
Під економічною стійкістю розуміють здатність суб’єкта
Е. Гросс-Голацька
підприємництва ефективно керувати сферами своєї діяльності, що
[19]
забезпечить прибутковість у довгостроковій перспективі
Економічна стійкість — це здатність системи до функціонування, де
А. Томпсон [28] вона адаптується до змін зовнішнього середовища та забезпечує
стійкість в умовах постійної невизначеності

11
З даної таблиці, використовуючи порівняльний метод, можемо
виокремити наступні підходи до визначення поняття економічної стійкості
(рис. 1.1).

Економічна стійкість підприємства
Стан динамічної рівноваги
Сімех Ю., Бланк І., Солоу Р., Янг Л. тощо
Фінансовий стан забезпечення конкурентоспроможності
Масленко Ю., Бурда А., Левицький В., Аранчій В. тощо
Сталий розвиток
Мельник Л., Деркач А., Гросс-Голацька Е., Фадеєва А. тощо
Стале економічне зростання
Міль Дж., Гаррорд Р., Шандова Н., Цямрюк Ю. тощо

Рис. 1.1. Систематизація наукових підходів до визначення сутності поняття
«Економічна стійкість підприємства»

Проаналізувавши джерела, можна помітити схожість у підходах різних
авторів, наприклад: Ю. Сімех та І. Бланк при аналізі та визначенні економічної
стійкості використовують підхід, який у них пов'язаний з динамічною
рівновагою. Також прихильниками цього підходу є Р. Солоу, Л. Янг,
В. Гросул, І. Сітак та ін. Вони розглядають економічну стійкість як стан, коли
суб'єкт діяльності розвивається динамічно, а при зовнішніх і внутрішніх
змінах зберігається рівновага соціально-економічних показників. У цьому
контексті підкреслюється важливість фінансової та господарської діяльності
підприємств [34, 52].
12
Ю. Масленко, В. Левицький, А. Бурда, В. Аранчій, М. Удовіченко
розглядають економічну стійкість через призму фінансового стану
підприємства, уникнення банкрутства та забезпечення
конкурентоспроможності. За думками авторів, фінансова стійкість залежить
від отримання прибутку, що дозволяє керувати грошима ефективно. Це, на
їхню думку, створює умови для більш надійного та ритмічного
функціонування підприємства. Також варто зауважити, що багато
підприємств, хоч і не є банкротами, все ж стикаються з збитками. На думку
авторів, фінансова стійкість не може бути єдиним фактором економічної
стійкості, оскільки остання є більш комплексним поняттям [2].
Підхід на основі «сталого розвитку» набув популярності після виходу
звіту Міжнародної комісії ООН про навколишнє середовище у 1987 р. Його
підтримують Л. Мельник, А. Деркач, Е. Гросс-Голацька. За цим підходом
економічні, соціальні та екологічні цілі діяльності підприємства
врівноважуються, а основною метою вважається покращення якості життя. За
цим підходом темпи економічного зростання не мають перевищувати темпи
відтворення природних ресурсів. Однак, на думку авторів, термін «сталий
розвиток» краще розглядати як «гармонійний розвиток», оскільки основна
ідея концепції полягає у гармонійному поєднанні економічних, соціальних та
екологічних інтересів, а стійкий розвиток за теорією систем визначається
інакше [19, 59].
Дж. Міль, Р. Гаррорд, Н. Шандова розглядають підхід «стале економічне
зростання», згідно з яким економічна стійкість полягає у максимально
високому зростанні економічної системи, при цьому з кінцевим відхиленням
від стану рівноваги. За цим підходом забезпечення рентабельності діяльності
досягається шляхом підвищення ефективності використання виробничих
ресурсів та керівництва системою, а стабільний фінансовий стан
забезпечується покращенням структури активів і розвитком здатності
підприємства. Серед прихильників цього підходу є також Й. Шумпетер,
Д. Морріс, А. Стрікленд, А. Томпсон, В. Бугай, Ю. Цямрюк, Л. Сабадаш,
13
О. Ястремська. Водночас суттєвим обмеженням даного підходу є те, що термін
«розвиток» ототожнюється з поняттям «зростання», а це означає збільшення
лише кількісних показників, а не якісних характеристик соціально-
економічної одиниці. Отже, сучасні науковці виділяють різні шляхи
досягнення стійкої та рівноважної діяльності підприємства, однак за
висновком Т. Шатунової, наявні визначення поняття економічної стійкості є
однобічними, що призводить до помилок при плануванні, аналізі та
застосуванні отриманих даних. Таку ж думку висловлює Є. Клюс вважає, що
сучасні підходи до визначення економічної стійкості не дають можливості
отримати повне уявлення про її суть. Тому відсутність загального прийнятого
підходу до розуміння, аналізу та оцінки економічної стійкості підприємства
створює проблему і потребує створення комплексного рішення [28; 45].
Незважаючи на значну кількість концептуальних підходів до розуміння
економічної стійкості підприємства, більшість науковців сходяться на тому,
що вона є інтегральною характеристикою, яка поєднує фінансові, виробничі
та ринкові аспекти діяльності. Водночас відмінності полягають у
пріоритетності окремих складових, зокрема фінансової або адаптаційної.
Вартий уваги підхід до визначення економічної стійкості як узагальненої
характеристики підприємства, що розглядається як складна та відкрита
система. У зв’язку з цим можливості забезпечення економічної стійкості
підприємства полягають у наступному:
1. Здатності економічної підсистеми у певний момент зберігати свою
єдність і одночасно створювати посилання для ефективного розвитку навіть в
умовах негативних впливів факторів зовнішнього середовища [1].
2. Спроможності підприємства максимально реалізувати свій
внутрішній потенціал для швидкої адаптації до ринкових трансформацій, що
забезпечує стабільне задоволення інтересів усіх стейкхолдерів у тривалій
перспективі [7].
3. Здатності економічної системи зберігати стабільну траєкторію
розвитку (як у статиці, так і в динаміці) попри дестабілізуючі фактори. Це
14
досягається завдяки збалансованому формуванню та застосуванню
фінансових, виробничих і управлінських механізмів захисту [43].
4. Здатності продуктивного функціонування і стабільного
прогресивного розвитку при негативному впливі зовнішнього середовища.
[44].
Отже, систематизація фахових джерел свідчить про значну варіативність
методичних підходів до визначення економічної стійкості, при цьому
більшість дослідників виокремлюють такі фундаментальні параметри:
стан рівноваги суб’єкта господарювання;
сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених структурних
елементів, згрупованих спільною метою;
спроможність утримувати свою цілісність та формувати підвалини для
зростання;
спроможність раціонально застосовувати свій потенціал;
спроможність не відступати від свого статичного чи динамічного стану;
стан підприємства, за якого зберігається спроможність результативного
функціонування та стійкого прогресивного руху тощо.
Економічна стійкість як багатогранне поняття, що окреслюється
значною кількістю властивостей, складається із взаємопов'язаних та
взаємообумовлених складників (виробничу, технологічну, фінансову,
соціальну, екологічну, ринкову стійкість) (рис. 1.2), які в сукупності дають
змогу робити висновок про загальну сталість діяльності підприємства та про її
прогрес [11]. Отже, складність економічної стійкості на сучасному
підприємстві та різнобічність виконуваних ним завдань визначається багатьма
складниками, покращення кожної з яких сприятиме найбільш повній
задіяності усіх потужностей та конкурентоспроможного продукту, що
дозволить утворити передумови незмінного функціонування підприємства.
З вищезгаданих характеристик, які слідують з висновків сучасних
дослідників, можемо доповнити список новими сутнісними ознаками, які
визначаються сучасними умовами функціонування підприємства [36, 50]:
15
Економічна стійкість підприємства
Соціально - Фінансова Технологічна Виробнича
Ринкова стійкість
екологічна стійкість стійкість стійкість

Рис. 1.2. Основні елементи економічної стійкості підприємства

економічна стійкість є результатом стійкості мережі стейкголдерів і
місця підприємства в ній. Сучасні вектори в управлінні та останні практичні
дослідження показують залежність стану підприємства від вміння
задовольняти інтереси зацікавлених організацій та будувати з ними ефективні
відносини;
економічна стійкість є результатом стійкості бізнес-моделі
підприємства, яка характеризує змогу підприємства генерувати цінність та
визначається раціональністю, оптимальністю та ефективністю бізнес-
процесів;
економічна стійкість є необхідною умовою для нарощення ринкової
вартості підприємства, тому може визначатися шляхом оцінювання здатності
підприємства до її нарощення як основної задачі функціонування
підприємства.
Економічна стійкість також дуже тісно пов’язана з фінансовою
міцністю, оскільки незмінний фінансовий стан та високий рівень ліквідності
мають вирішальне значення у забезпеченні потрібних ресурсів для зростання.
Вправне фінансове керування, зниження фінансових небезпек, належна
пристосованість до змін фінансового клімату утворюють надійну основу для
вкладень та виконання стратегічних задумів.
Економічна стійкість полягає не лише у заходах реагування, а й в
енергійних шляхах розвитку. Адже установа, яка вкладає кошти у власний
технологічний та розумовий потенціал, забезпечує формування стійких
конкурентних переваг у динамічному ринковому середовищі. З іншого боку,
вміння володіти небезпеками відчутно впливають на економічну стійкість
16
об'єкта. Працюючи за умов непевності, підприємство повинно вибудовувати
плани реагування на ризики, що сприяють створенню надійної системи
фінансово-економічної безпеки та міцності власного функціонування. Отже,
сформована підприємством дієва та логічна бізнес-модель є обов'язковою
умовою гарантування його економічної стійкості, де, за такого підходу,
присутні всі передумови збільшення ринкової ціни суб'єкта господарювання,
та його поступ відбувається згідно з завданням функціонування [13; 56].
Узагальнюючи погляди науковців, можемо сформулювати самостійне
визначення економічної стійкості підприємства. Економічна стійкість – це
здатність підприємства ефективно працювати в змінних умовах як
зовнішнього, так і внутрішнього середовища, а також мінімізувати наслідки
впливу несприятливих ринкових чинників, оскільки така стійкість
утворюється під дією певних причин. Ураховуючи різноманітність факторів,
що впливають на економічну стійкість підприємства, можна визначити її
структурні елементи (рис. 1.3). Ринкові умови потребують застосування
сучасних засобів управління ресурсами підприємства, особливо важливим є
формування і розвиток його інтелектуального та кадрового потенціалу, який є
основою для забезпечення економічної стійкості. Саме з цього починається
зростання значення питань, що стосуються забезпечення кадрової, соціальної
та комунікаційної частин економічної стійкості. Варто відзначити, що якщо
підприємство на довгостроковій перспективі орієнтується на розвиток
зазначених складових економічної стійкості, то можна стверджувати, що воно
реалізує соціальну стратегію розвитку [38].
На підставі зроблених досліджень можна зробити висновок, що
економічна стабільність є однією з найважливіших ознак сталого дієвого
функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Абсолютна
стійкість підприємства детермінує його лідерські позиції у змагальному
середовищі. Це не лише полегшує залучення інвестиційного та позикового
капіталу, а й оптимізує взаємодію з ринком постачальників, споживачів та
17
інтелектуальних ресурсів, забезпечуючи системну перевагу над
конкурентами.

Фінансова стійкість
Виробнича стійкість
Кадрова стійкість
Інформаційна стійкість
Організаційна стійкість
Маркетингова стійкість
Управлінська стійкість
Інноваційна стійкість
Інвестиційна стійкість
Соціальна стійкість
Технічна стійкість
Технологічна стійкість
Екологічна стійкість
Ринкова стійкість

Рис. 1.3. Узагальнена характеристика економічної стійкості за автором [38]

Економічна стійкість також сприяє налагодженню гармонійних
відносин із державою та соціумом. Високі показники стабільності
безпосередньо підвищують конкурентний потенціал підприємства, роблячи
його автономним та захищеним від непередбачуваних коливань ринку. Таким
чином, зміцнення фінансового стану є головним інструментом запобігання
кризовим явищам та збереження життєздатності бізнесу в майбутньому
Економічна стійкість
18
1.2 Основні фактори формування економічної стійкості українських
підприємств

Економічна стійкість підприємства утворюється під впливом значної
кількості різнобічних факторів, які визначають умови його функціонування та
розвитку. У сучасних умовах господарювання, що характеризуються хиткістю
економічного середовища, посиленням конкуренції та динамічністю ринкових
процесів, роль цих чинників суттєво зростає. Саме тому аналіз факторів, що
впливають на економічну стійкість підприємства, є однією з основних умов
для створення його ефективної діяльності [12; 48].
Під чинниками економічної стійкості слід розуміти комплекс причин,
що здійснюють прямий або непрямий вплив на показники господарської
діяльності. Саме вони визначають рівень фінансової міцності організації та її
потенціал до адаптації. Ефективне врахування цих факторів дозволяє
підприємству зберігати рівновагу навіть за несприятливих зовнішніх умов.
Вони можуть як сприяти зміцненню позицій підприємства на ринку, так і
утворювати загрози для його стабільного функціонування. Аналіз наукових
праць дозволяє виокремити різні погляди на класифікацію чинників
економічної стійкості. Найбільш поширеним є їх розділення на внутрішні та
зовнішні фактори (рис. 1.4). Такий підхід дає нам змогу чітко розподілити
джерела впливу на діяльність підприємства та розмежувати ті фактори, на які
підприємство може напряму впливати, і ті, що утворюються незалежно від
його праці [18].
Внутрішні чинники утворюються в межах самого підприємства та
залежать від дієвості управління, організації виробництва, рівня використання
ресурсів і кадрового потенціалу. Саме ці чинники є контрольованими, що дає
змогу підприємству впливати на них з метою збільшення економічної
стійкості. Зовнішні чинники, на противагу внутрішнім, можуть сформуватися
поза межами підприємства та є зумовленими умовами зовнішнього
середовища. Вони не підлягають прямому контролю з боку підприємства,
19
однак їхній вплив необхідно брати до уваги при ухваленні управлінських
рішень. Виходячи з цього, можемо сказати, що правильне рішення має бути не
лише оптимізацією внутрішніх процесів, а й пристосуванням до зовнішніх
умов [18; 53].

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
СТІЙКОСТІ
ЗОВНІШНІ ВНУТРІШНІ

- загальноекономічні - технологічні
- ринкові - організаційні
- фінансово – економічні
- соціальні

Рис. 1.4. Фактори формування економічної стійкості

У системі факторів, що впливають на стійкість підприємства, ключова
роль належить саме внутрішнім чинникам, адже саме вони формують
потенціал підприємства та визначають ефективність його діяльності. Більш
детально можемо проаналізувати внутрішні чинники економічної стійкості
підприємства з рис. 1.5.
Одним із ключових внутрішніх факторів є фінансовий стан
підприємства, який визначає, чи зможе воно виконувати свої фінансові
зобов'язання, підтримувати ліквідність та забезпечувати стабільну
платоспроможність . Важливо також враховувати виробничий потенціал , який
відображає рівень технічного оснащення, наскільки ефективно
використовуються виробничі ресурси та чи може підприємство забезпечити
необхідний обсяг виробництва за поточних умов та зв’язків з
постачальниками. Розвиток виробничих потужностей дозволяє підприємству
суттєво мінімізувати операційні витрати [19].

20
Внутрішні фактори економічної стійкості
підприємства
Фінансовий фактор Платоспроможність та ліквідація пидприємства
Виробничий потенціал Рівень технічного оснащення та ефективність виробництва
Кадровий потенціал Рівень кваліфікації персоналу
Система управління Ефективність прийняття управлінських рішень
Витрати Собівартість та прибутковість

Рис. 1.5. Внутрішні фактори економічної стійкості підприємства
Також значний вплив має система управління підприємством, яка
визначає, як ефективно приймаються рішення. Відповідна організація
управління дозволяє швидко реагувати на зміни в середовищі, що є важливим
для підтримання економічної стійкості. Важливо звернути увагу на рівень
витрат підприємства. Оптимізація витрат допомагає знизити вартість
продукції, збільшити прибуток та покращити фінансовий стан підприємства.
Невиправдані витрати можуть негативно вплинути на економічну стійкість та
знищити ефективність роботи. Тож внутрішні фактори є основою для
створення економічної стійкості підприємства, оскільки вони визначають його
можливості та ресурси для стабільної роботи.
Зовнішні фактори можуть сприяти розвитку підприємства або
обмежувати його можливості зростання (рис. 1.6). Оцінка впливу чинників
зовнішнього середовища на економічну стійкість проводиться за наступними
показниками: x1 – номінальний ВВП (млн грн.), x2 – державний борг
(млн грн.), x3 –рівень безробіття (%), x4 – експорт товарів та послуг (млн грн.),
21
x5 – імпорт товарів та послуг (млн грн.), x6 – прямі інвестиції в Україну
(млн дол. США), x7 – середня зарплата (грн.), x8 – обсяг реалізованої
промислової продукції (млн грн.), x9 – заборгованість із виплати заробітної
плати (млн грн.), x10 – золотовалютні резерви України (млн грн.).
Вони створюють загальні умови для його функціонування та визначають
шанси на розвиток. Один із основних зовнішніх чинників — це економічна
ситуація в країні, яка впливає на рівень зарплат, можливість придбання товарів
та загальне функціонування бізнесу. Коли економіка стає нестабільною,
компанії мають менше покупців, що негативно впливає на їхню діяльність
[19].

Зовнішні фактори економічної стійкості підприємства
Економічна ситуація в країні Купівельна спроможність та попит
Конкуренція Визначення позиції підприємства на ринку
Законодавчі регулювання Формування умов введення бізнесу
Інфляція Витрата та ціни
Ринковий попит Обсяги реалізації продукції

Рис. 1.6. Зовнішні фактори формування економічної стійкості підприємства
Зовнішні чинники відрізняються від внутрішніх тим, що вони
виникають за межами підприємства й залежать від умов зовнішнього
середовища. Підприємство не може прямо впливати на ці чинники, але їхній
22
вплив важливо враховувати при прийнятті рішень. Отже, правильне рішення
має включати не тільки удосконалення внутрішніх процесів, але й адаптацію
до зовнішніх умов.
Аналізуючи наукові джерела, можемо сказати, що одним із основних
зовнішніх чинників є економічна ситуація в країні, яка впливає на рівень
зарплат, можливість придбання товарів та загальне функціонування бізнесу.
Коли економіка стає нестабільною, компанії мають менше покупців, що
негативно впливає на їхню діяльність. Важливе значення для економічної
стійкості компанії має рівень конкурентоспроможності. У ситуації, коли
конкуренція дуже висока, підприємства мають постійно покращувати свою
продукцію, зменшувати витрати та збільшувати якість обслуговування
клієнтів. Головним чинником є також законодавче регулювання діяльності
підприємств. Зміни в податковій політиці, нормативно-правовій базі та умовах
ведення бізнесу можуть допомогти у розвитку підприємства або викликати
додаткові труднощі. Інфляція – це ще один важливий зовнішній фактор, який
впливає на витрати підприємства та ціни. Коли інфляція зростає,
збільшуються витрати на виробництво товарів, а покупна спроможність
покупців знижується. Не менш важливим є фактор ринкового попиту, який
визначає обсяги реалізації продукції та рівень доходів підприємства. Зміни у
вподобаннях споживачів, сезонні коливання попиту та інші ринкові фактори
безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства. Отже,
зовнішні фактори мають великий вплив на економічну стійкість підприємства,
бо визначають умови, у яких вони зможуть протриматися на ринку [32, 55].
Узагальнюючи результати аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів,
можна сказати, що економічна стійкість підприємства залежить від взаємодії
багатьох різних чинників. Для ефективного управління економічною
стійкістю потрібно враховувати як внутрішні можливості підприємства, так і
зовнішні умови, в яких воно працює. Аналіз факторів економічної стійкості з
точки зору системного підходу дозволяє з’ясувати основні шляхи покращення
роботи підприємства та забезпечити його стабільний розвиток у майбутньому.
23
Досліджуючи фактори формування економічної стійкості, хочемо
приділити увагу класифікації М. Романишин (рис. 1.7), в роботі були
використані систематичні підходи до визначення чинників економічної
стійкості, тому це дозволяє набагато точніше спрогнозувати перехід
підприємства від нормального стану до кризового [27].

Класифікація факторів економічної стабільності підприємства
За напрямом впливу: Залежно від Залежно від стану За характером впливу:
- прямої дії; результативності: керованості: - фінансово-економічні;
- непрямої дії. - функціональні; - керовані; - інноваційні;
- дисфункціональні; - некеровані. - соціальні;
- з мінімальним ваговим - технологічні;
За середовищем впливу: коефіцієнтом. - політично-правові;
- внутрішнього
Залежно від закономірності - ринкові;
середовища(ендогенні);
виникнення: тощо.
- зовнішнього За наслідками дій:
- прогнозовані
середовища(екзогенні). - номальні;
(закономірні);
- передкризові; За способом оцінювання:
- непрогнозовані
- кризові; - кількісні;
Залежно від тривалості дії: (несподівані).
- критичні. - якісні.
- короткочасно;
- постійно.
Залежно від За рівнями впливу: Залежно від ймовірності
взаємопов язаності - мікрорівня; подальшого розвитку:
факторів: - мезорівня; - статичні;
- незалежні; - макрорівня. - динамічні.
- ланцюгові.
Рис. 1.7. Класифікація факторів економічної стабільності підприємства за
автором [27]

У результаті проведених досліджень М. Романишин була
систематизована та розроблена класифікація факторів, тобто механізми, що
впливають на стабільність підприємства з економічної точки зору, де особливу
увагу приділяється класифікаційній ознаці «рівень впливу», відповідно до якої
розрізняються фактори. Макрорівень (економічне зростання в державі,
законодавча основа, політична стабільність, економічна ситуація), важелі,
міжнародні події та відносини, попит та вимоги українських споживачів,
географічні фактори, розташування та ступінь забезпеченості природними
ресурсами, ціни на енергетичні ресурси, соціально-культурна ситуація, рівень
суспільства, розвиток науки, техніки та технологій. Мезорівень (рівень
розвитку інфраструктури) бар’єри для входу та виходу на ринок, наявність
24
поточних та можливих конкурентів, специфіка галузь, у якій працює
підприємство, наявність альтернативних товарів, поточний стан та майбутні
можливості росту суміжні галузі, стадія життєвого циклу галузі,
налагодженість каналів постачання-збуту, рейдерство) та мікрорівня (рівень
ресурсозабезпеченістю, фінансово-економічні показники підприємства,
громіздкість виробництво, стан технологій, орієнтація на інновації, якісне
стратегічне планування ефективність управлінського апарату, стадія
життєвого циклу підприємства, стадія життєвого циклу виготовленої
продукції, стан корпоративної культури) [27].
Використовуючи сучасні способи керівництва, можна значно
покращити економічну стійкість підприємства. Досвід великих компаній з
усього світу показує, що через правильно організоване управління можна
значно знизити вартість виробу та покращити роботу підприємства. З цього
витікає, що покращення роботи підприємств є одним із основних завдань,
успішне виконання якого допоможе розвивати економіку та суспільство в
цілому. Варто зауважити, що під час воєнного стану деякі українські
підприємства змогли покращити свою роботу, але багато з них все одно
збанкрутували.
Забезпечення економічної стабільності є важливим завданням у
сучасному конкурентному бізнес-середовищі. Ретельно враховуючи ринкові
тенденції, технологічний прогрес, регуляторні фактори та соціальну
відповідальність, підприємства можуть розробляти ефективні стратегії для
підтримки своєї фінансової життєздатності, прибутковості та довгострокового
зростання [47; 54].

1.3 Методичні підходи до оцінювання економічної стійкості
підприємства

Оцінка економічної стійкості підприємства є важливим етапом аналізу
його роботи, оскільки допомагає зрозуміти, наскільки стабільно ведеться
25
справа, та виявити проблеми, які треба вдосконалити. Сьогодні підприємства
мають постійно слідкувати за своїм фінансовим станом та ефективністю
використання ресурсів, щоб забезпечити стійкий розвиток. Методи оцінки
економічної стійкості підприємства ґрунтуються на використанні системи
показників, які відображують різні сторони його роботи. Найчастіше
застосовують комплексний підхід, який включає в себе аналіз фінансових,
виробничих та економічних показників разом [10].
Один із головних аспектів оцінки економічної стійкості – аналіз
ліквідності підприємства. Показники ліквідності показують, наскільки
підприємство здатне своєчасно виконувати свої поточні зобов’язання.
ОА
Кпл = , (1.1)
ПЗ
де Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності;
ОА – оборотні активи підприємства;
ПЗ – поточні зобов’язання підприємства.

Показник поточної ліквідності показує, як виглядає відношення
оборотних активів до поточних зобов’язань. Оборотні активи – це частина
активів підприємства, які легко можна перетворити в гроші. Вони
відрізняються від необоротних активів тим, що перетворюються в гроші
протягом одного року або, якщо виробничий цикл триває довше, то протягом
цього циклу. Показник поточної ліквідності дозволяє зрозуміти, чи здатна
компанія заплатити свої поточні зобов’язання за допомогою оборотних
активів. Він показує, скільки гривень оборотних коштів у компанії на кожну
гривню поточних зобов’язань [10; 49; 58].
Наступним важливим показником є коефіцієнт швидкої ліквідності, що
враховує найбільші ліквідні активи підприємства.
(ОА − З)
К = , (1.2)
шл ПЗ
де Кшл – коефіцієнт швидкої ліквідності;
ОА – оборотні активи;
26
З – запаси;
ПЗ – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності – це показник, який показує, чи зможе
компанія вчасно погасити свої короткострокові зобов’язання, використовуючи
найбільш ліквідні активи. Найбільш ліквідні активи – це гроші, грошові
еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість тощо.
Цей показник подібний до показника поточної ліквідності, оскільки також
характеризує платоспроможність підприємства. Проте коефіцієнт швидкої
ліквідності більш консервативний і точний, тому що враховує лише
найліквідніші активи, виключаючи менш ліквідні оборотні активи.
Наступним важливим показником оцінки економічної стійкості є аналіз
фінансової стійкості підприємства. Це допомагає зрозуміти, наскільки
незалежне підприємство від зовнішніх джерел збору коштів, розраховується
коефіцієнтом автономії [10].
ВК
К (1.3)
авт = ,
ВБ 9
де Кавт – коефіцієнт автономії;
ВК – власний капітал;
ВБ – валюта балансу.

Показник фінансової автономії є одним із найголовніших коефіцієнтів
фінансової стійкості. Методика розрахунку передбачає зіставлення обсягу
власного капіталу з сукупною вартістю фінансового капіталу суб’єкта
господарювання. Цей показник показує, яку частину своїх активів компанія
може фінансувати самостійно, без залучення зовнішніх джерел. Він має
важливе значення як для власників, так і для кредиторів. Якщо його значення
низьке, це означає, що компанія має високий рівень ризику та низьку стійкість
у середньостроковій перспективі.
Для оцінки ефективності підприємства використовують показник
рентабельності [10].
27
ЧП
R = , (1.4)
В × 100%
де R – рентабельність продажів;
ЧП – чистий прибуток;
В – виручка від реалізації продукції.

Рентабельність активів слугує індикатором економічної
результативності, що відображає здатність підприємства генерувати прибуток
за допомогою наявного майна та ресурсів. Чим вищий цей показник, тим
краще функціонує підприємство. Немає єдиного значення для цього
показника. Його слід розглядати у розрахунку на рік, порівнюючи значення
різних років у відповідному періоді. Крім того, варто порівнювати його з
показниками прямих конкурентів, які мають подібний рівень активів або
доходу. Чим вищий показник, тим ефективніше ведеться управління
компанією, бо рентабельність активів залежить від всієї діяльності
підприємства.
Останній показник, що має значення для оцінювання ділової активності
підприємства, та відображає ефективність використання ресурсів [10].
В
Коб = , (1.5)
СА
де Коб – коефіцієнт оборотності активів;
В – виручка;
СА – середня вартість активів.

Оборотність активів – це показник, який показує, наскільки ефективно
компанія використовує свої активи. Цей коефіцієнт розраховується як
відношення виручки до середньорічної суми активів. Він говорить, скільки
товарів або послуг було продано за певний період на кожну гривню активів,
які були використані. Щоб зробити висновок про те, чи є оборотність активів
достатньою або ні, потрібно зробити кілька речей. По-перше, слід уважно
розглянути показник у часі. Якщо його значення зростає протягом періоду, це
добре. По-друге, краще порівняти цю величину з показниками конкурентів.
28
Якщо вона вища, це означає, що компанія краще використовує свої обмежені
ресурси.
Використання всіх наведених показників дає можливість зробити
об’єктивну оцінку стійкості підприємства. У процесі цього важливо звертати
увагу на зв’язок між різними показниками, тому що зміна одного з них може
вплинути на інші. Слід зазначити, що ні один окремий показник не може
повністю показати, наскільки стійким є підприємство. Тому краще
використовувати систему зв’язаних показників, які дозволяють загально
оцінити фінансовий стан підприємства та те, як ефективно воно працює. У
сучасній практиці часто використовують інтегровані методи оцінки
економічної стійкості, які полягають у поєднанні окремих показників у один
загальний індекс. Це дає змогу отримати загальніше уявлення про стан
підприємства та порівнювати його результати з року в рік [23; 61].
Найчастіше використовуються методи кількісної оцінки за ключовим
показником діяльності підприємства із визначенням загального
(інтегрального) показника. Інтегральний показник утворюється залежно від
структури стійкості, аналізуючи її складові частини. Більшість авторів,
наприклад, С. Анохін [14], І. Брянцева [1], І. Семененко [31], Л. Галько [14],
А. Каспіров [26], С. Єзерська [14], О. Новоселецький [23] розглядають
економічну стійкість як складну систему, у якій виділяють окремі структурні
елементи (підсистеми). Крім того, вони відрізняються підходами до
обчислення загального (інтегрального) показника, тобто оцінки рівня
економічної стійкості (табл. 1.9).
Так, Анохін С.Н. під час обчислення економічної стійкості підприємства
використовує множинну модель оцінки стійкості, обчислюючи загальний
коефіцієнт економічної стійкості підприємства (КЕ.С.) за такою формулою:

��
��
����.�� = √ ���� (1.6)
�� = 1
29
де kj – складова рівнів стійкості, що становлять економічну стійкість
підприємства;
n – кількість складних структурних елементів (підсистем) (j = 1,n).

Таблиця 1.9. Структурні елементи, що виділяються при оцінці економічної
стійкості підприємства
Автор, джерело Структурні елементи (підсистеми)
виробнича стійкість
фінансова стійкість
стійкість ділової активності
С. Анохін [14] стійкість рентабельності
управлінська стійкість
соціальна стійкість
виробнича стійкість
виробничо- стійкість техніко-технологічного рівня
технічна стійкість кадрового складу
стійкість рівня організації виробництва
І. Брянцева [1]
фінансово- фінансова стійкість
економічна стійкість ділової активності
стійкість рівня рентабельності
виробничо-технічна
фінансово-економічна
О. Новоселецький [23]
підсистема ключових параметрів ринкового середовища
(характеризує зовнішнє середовище)
критерій фінансової стійкості (один з основних компонентів
загальної стійкості підприємства)
критерій стійкості рентабельності
А. Каспіров [26]
критерій стійкості ділової активності
критерій техніко-технологічної стійкості
критерій організаційної стійкості
виробнича кадрову складову
складова матеріальна складова
С. Єзерська [14]
фінансово-еконо- маркетингову складову
мічна складова фінансову складову
виробнича складова
І. Семененко [31] кадрова складова
фінансова складова

Рівні стійкості виділених підсистем визначаються за подібним методом.
Автор зазначає, що стійкий стан цих підсистем сприяє досягненню
економічної стійкості промислових підприємств. При цьому показники
економічної стійкості мають відображати ефективність розвитку
30
підприємства. Однак у методиці є недолік: при обчисленні коефіцієнтів
стійкості перемножуються показники, які мають різний діапазон значень і
різний економічний зміст, при цьому в формулу не можна вводити нульові або
від’ємні значення [14,60].
І. Брянцева використовує інший спосіб (адитивна модель оцінки), щоб
визначити часткові та загальні показники економічної стійкості підприємства.
Автор проводить порівняльну оцінку економічної стійкості серед
досліджуваних підприємств. Інтегральний показник (КЕ.С.) для окремого
підприємства в цій групі визначається за наступною формулою:
��
����
����.��.= ∑ × ���� , (1.7)
����
��=1
де Кі – значення і-го показника економічної стійкості (і = 1,2,….., n);
Kн – найкраще значення і-го показника економічної стійкості в
досліджуваній сукупності підприємств;
аі – ваговий коефіцієнт і-го показника економічної стійкості в досліджуваній
сукупності підприємств, в балах (визначений експертним шляхом).

За нормативні значення приймають найкращі показники з усіх
підприємств, які були досліджені. Після розрахунку ці показники визначають,
де розташоване певне підприємство серед усіх інших. Однак у цій методиці є
недолік: використовуються найкращі значення з однієї сукупності, а це не
дозволяє реалістично оцінити стан підприємства на ринку. Оскільки
найкращий показник з усіх підприємств може бути значно нижчим або вищим
ніж оптимальне (нормативне або середньогалузеве) значення для даної галузі,
він не може бути основним [20].
Методика, яку застосовує І. Семененко, подібна до методики
І. Брянцевої. Відмінність полягає в тому, що в цій методиці не тільки окремі
показники мають вагу, а й виділені структурні елементи, що дозволяє
враховувати не лише важливість окремих показників, а й значення
структурних елементів у загальному показнику економічної стійкості.
31
Обчислюється загальний (інтегральний) показник рівня економічної стійкості
підприємства, за яким можна зробити висновки про загальний стан
підприємства, і це робиться за певною формулою:
��
����.��. = ∑ ������ (1.8)
�� ,
��=1
де ki – складова рівнів стійкості, що становлять економічну стійкість
підприємства;
n – кількість структурних складових ) (i=1,n);
ai – ваговий коефіцієнт структурної складової ki, причому ∑��
��=1 �������� = 1.

Показники рівнів стійкості структурних складових обчислюються так
само, як оцінка стійкості загального показника економічної стійкості. Вагові
коефіцієнти структурних елементів та показників економічної стійкості
підприємства визначаються за допомогою експертної оцінки. Позитивне
явище цієї методики – це приведення показників до однієї одиниці виміру, що
дозволяє правильно порівнювати їх між собою та використовувати
стандартизовані значення, що дає змогу порівнювати різні підприємства з тієї
ж галузі [31; 51].
А. Каспіров запропонував визначати загальний коефіцієнт економічної
стійкості як середньогеометричне значення складних групових показників, за
формулою:
��
���� (1.9)
��уз = ∏ �� ,
��
��=1
де Kj – синтетична складова рівнів стійкості, що становлять економічну
стійкість підприємства;
Rj – коефіцієнти важливості (ваги), причому ∑��
��=1 ���� = 1 m – число
складних критеріїв (j=1,m).

Структурні елементи економічної стійкості розраховуються так само, як
32
і інші автори. Однією з особливостей методики є запропонований автором
спосіб нормалізації отриманих значень показників економічної стійкості, щоб
правильно порівнювати їх між собою. Оскільки при розрахунках деякі
показники можуть набувати від’ємних або нульових значень, то для їх корекції
від’ємні значення збільшують на певну величину R, яка визначає діапазон, в
якому розміщуються від’ємні показники. Також додатні показники, отримані
іншими підприємствами, треба збільшити на ту саму величину R. Цей спосіб
нормалізації дозволяє більш точно порівнювати підприємства, які мають
нульові або від’ємні значення коефіцієнтів у порівнянні з іншими
підприємствами [26]. А. Каспіров, І. Брянцева, І. Семененко застосовують
метод багатокритеріального ранжування підприємств, щоб встановити
позицію підприємства серед конкурентів або визначити лідера.
Досліджуючи проблематику економічної стійкості, О. Новоселецький
виокремлює низку вимог до загального показника: порівнянність
деталізованих параметрів, доступність вхідних даних та простота
розрахункових операцій. Важливою характеристикою показника також є
можливість його широкого впровадження у практику аналізу. Для обчислення
рівня стійкості пропонується використовувати наступну математичну модель:
��
���� = ∑ ��������, (1.10)
��
де SC – значення рівня економічної стійкості;
Sm – значення m-ої складової ЕСП;
M – кількість складових ЕСП (M=1,m);
am – питома вага m-ої складової у загальному показнику, що визначається
експертним шляхом, причому ∑��
�� ���� = 1.

Рівень стійкості окремих частин економічної системи Sm обчислюється
шляхом поєднання значень кожного показника з його ступенем важливості.
Для отримання підсумкового результату по кожній підсистемі
використовується така модель:
33
��
���� = −1 + ∏(1 + �� )�� (1.11)
���� �� ,
��
де Sm – ненормалізований показник кількісної оцінки стійкості підсистеми Sm;
Kij – розраховане значення деталізованого показника (коефіцієнта)
підсистеми Sm, ki – питома вага кожного деталізованого показника,
причому ∑��
��=1 ���� = 1 n – кількість деталізованих критеріїв ЕСП.

Для правильного відображення значення інтегрального показника рівня
економічної стійкості автор проводить нормалізацію кожної складової Sm.
Нормалізація показника Sm, враховуючи, що показники рівня стійкості
підсистем підприємства мають позитивний інгредієнт, виконується таким
чином:
�� − ��������
�� ��
�� (1.12)
�� = ,
�������� − ��������
�� ��
де (0 1) min min Sm  Sm  – мінімальне кількісне значення m-го показника,
max Sm ( max Sm =1) – максимальне кількісне
значення m-го показника.

Позитивна особливість цієї методики полягає в тому, що можна виявити
фактори, які збільшують, так і зменшують рівень економічної стійкості
підприємства, а також проводити нормалізацію великих структурних
елементів, що збільшує можливість порівняння та зіставлення коефіцієнтів
між собою [23].
Модель оцінки рівня економічної стійкості, запропонована
С. Єзерською, відрізняється від попередніх методик, які дозволяють оцінити
вплив окремих великих компонентів на економічну стабільність. У цій моделі
виділення великих компонентів є умовним [14]. На початковому етапі оцінки
рівня економічної стійкості підприємства розраховуються коефіцієнти, які
збільшують або зменшують рівень економічної стійкості. На наступному етапі
34
розраховується загальний показник на підставі використання зменшуючих і
збільшуючих коефіцієнтів за формулою:
��Півд.ЕС
�� = , (1.13)
��.�� ��Пон.ЕС
де КПідв.Е.С. – узагальнюючий показник по групі часткових показників, що
підвищують рівень економічної стійкості;
КПон.Е.С. – узагальнюючий показник по групі часткових показників, що
знижують рівень економічної стійкості.

Отримане значення КЕ.С. буде відображати стан підприємства за рівнем
економічного потенціалу на поточний момент (статична оцінка), тобто
показувати, наскільки ефективно використовується доступний економічний
потенціал порівняно з встановленими нормативами, а також розміщувати
підприємство в контексті своєї галузі.
Розрахунок узагальнюючих показників проводиться за формулами:
�� ��П Н
∑ �� − �������� �������� − ����
��=1 ( +
�� )
������ ��������
��Півд.ЕС = ,
�� (1.14)
�������� − ��П П
�� ���� − ��
�� ������
∑��=1 ( +
�� )
������ ��������
��Пон.ЕС = ,
��
де КПідв.Е.С. – узагальнюючий показник по групі часткових показників, що
підвищують рівень економічної стійкості;
КПон.Е.С. – узагальнюючий показник по групі часткових показників, що
знижують рівень економічної стійкості;
aП
i, a
Н
i – фактичні значення часткових показників (позитивних і негативних
відповідно), що входять в групу показників, що підвищують рівень
економічної стійкості;
aП
j, a
Н
j – фактичні значення часткових показників (позитивних і негативних
відповідно), що входять в групу показників, що знижують рівень
економічної стійкості; i = 1,2,..n; j = 1, 2, ... m; n – кількість часткових
35
показників в даній групі; аmin – мінімальне граничне значення для
позитивного показника; аmax – максимальне граничне значення для
негативного показника.

У методиці оцінки економічної стійкості, яку запропонував
С. Єзерський, вперше було запропоновано відокремити показники, які
зменшують результат, та показники, які його підвищують, під час самого
процесу оцінки. Серед недоліків оцінки можна виділити відсутність
укрупнених структурних елементів [14; 51].
Підсумовуючи все сказане, треба відзначити, що наразі не існує однієї
загальної системи думок про порядок оцінки економічної стійкості
підприємства. Сучасні методи оцінки ґрунтуються на одному підході, а саме:
виділенні системи структурних елементів (підсистем) (оцінка організаційної,
фінансової, виробничої стійкості) та застосуванні часткових показників, які
характеризують роботу підприємства. У більшості випадків автори
використовують лише відносні показники. Застосування цього підходу
доцільне, бо воно дозволяє порівнювати різні підприємства між собою та
аналізувати зміни показників у часі. Для уточнення результатів оцінювання
зазвичай впроваджуються вагові коефіцієнти, які відображають
пріоритетність окремих показників у межах інтегрального індикатора. Для
їхнього розрахунку залучаються експертні методи, що дає змогу ієрархічно
впорядкувати чинники стійкості за ступенем їхнього впливу.

36
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «МАНЕЖ»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства
ТОВ «Манеж»

Юридична особа ТОВ «МАНЕЖ» було зареєстровано 23.02.2001 за
юридичною адресою: 18000, м. Черкаси, вул. Громова, 146.
Керівники компанії: Дяченко Марина Миколаївна, Дяченко Володимир
Леонідович.
Розмір статутного капіталу складає 10 000 000 грн.
Організаційно-правова форма: ТОВ. Форма власності: колективна
власність.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манеж» — це сучасна
українська компанія, яка займається виробництвом і продажем сонцезахисних
систем та конструкцій (рис. 2.1). Компанія працює відповідно до
законодавства України, а її основна мета – задовольнити потреби як
українських, так і закордонних клієнтів [25].

Рис. 2.1. Логотип ТОВ «Манеж»

Історія виникнення компанії пов’язана з розвитком будівельної сфери та
зростанням попиту на сучасні рішення для захисту від сонячного світла та
створення відкритих просторів. На початку діяльності компанія
спеціалізувалася на виробництві окремих видів продукції, поступово
розширюючи асортимент та збільшуючи ефективність виробництва. Розвиток
37
ТОВ «Манеж» базується на принципах високої якості, впровадженні інновацій
та персоналізації сервісу, що дозволило компанії сформувати стабільні
ринкові позиції. Пріоритетним завданням організації є забезпечення
прибутковості через реалізацію унікальної продукції та підтримку стійкої
динаміки зростання. Реалізація цієї стратегії передбачає системне
вдосконалення внутрішніх бізнес-процесів, технологічне оновлення та
регулярне розширення товарного асортименту.
Основні продукти компанії ТОВ «Манеж» – це сонцезахисні системи,
зокрема перголи, маркізи, зовнішні та внутрішні жалюзі, тентові конструкції,
а також інші спеціальні рішення для оформлення терас, фасадів будинків та
відкритих просторів. Вироби компанії використовуються як у бізнесі – у
ресторанах, готелях, закладах відпочинку – так і у приватному будівництві.
Однією з основних рис роботи підприємства є зв'язок з індивідуальними
замовленнями. Такий спосіб дії допомагає враховувати особливості кожного
клієнта, що забезпечує більше задоволення та сприяє створенню
довготривалих стосунків. Крім того, компанія дбає про високий рівень якості
продуктів та послуг [25].
ТОВ «Манеж» працює в умовах зростання ринку сонцезахисних систем
в Україні. Попит на цю продукцію зростає через розвиток будівництва, сфер
обслуговування, зокрема ресторанів і готелів, а також підвищення рівня
благоустрою житлових будинків. Сучасні тенденції на ринку показують, що
зростає попит на рішення, які враховують особливості будівель і потреби
користувачів. Тому підприємства, які надають комплексні послуги та
створюють індивідуальні рішення, мають кращий шанс на успіх. При цьому
ринок сонцезахисних систем має досить високу конкуренцію. На ньому
працюють як українські виробники, так і компанії з інших країн, які
пропонують різноманітні товари різних цін. Основні показники, на яких
ведеться змагання між компаніями, – це якість товарів, ціна, різноманітність
асортименту, рівень сервісу та швидкість виконання замовлень.
38
У конкурентному середовищі ТОВ «Манеж» постійно покращує свою
роботу, розширює видавання товарів, використовує нові технології та
підвищує ефективність виробництва. Зорієнтоване на якість та індивідуальний
підхід до кожного клієнта, підприємство тримає стабільні позиції на ринку.
Підприємство працює як на ринку України, так і на закордонних ринках, що
підкреслює його здатність конкурувати та відповідність продуктів сучасним
стандартам. Розширення ринку продажів є важливим для росту підприємства
та допомагає зробити його більш стійким фінансово.
Зовнішня організаційна структура підприємства ТОВ «Манеж» (рис. 2.2)
має ознаки розширеної лінійно-функціональної структури з елементами
корпоративних зв’язків. Вона показує не тільки внутрішній механізм
управління підприємством, але й зв’язки з іншими підприємствами та
організаціями [8].
ТОВ «МАНЕЖ ГРОМАДЯНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
СОЛАР» «ЖИТТЯ.СЕНСИ.ПОЧУТТЯ
Дяченко Володимир Дяченко Марина БО «БФ ПРОЖИТИ
КОК «ДНІПРО-2" ТОВ «МАНЕЖ»
Леонідович Миколаївна СЬОГОДНІ
ЧВМК «НЕПТУН» ТОВ «МАНЄЖ-ДЕКОР»

Рис. 2.2. Зовнішня організаційна структура підприємства ТОВ «Манеж»
У структурі найважливіше місце займає ТОВ «Манеж», яке є основним
учасником господарської діяльності. Керівництво підприємством виконують
ключові особи, які одночасно мають зв’язки з іншими організаціями, що
підтверджує наявність спільних управлінських зв’язків. Особливо важливе
значення має керівництво підприємства, що представлене фізичними особами,
які впливають на роботу самого підприємства та пов’язаних організацій. Це
39
забезпечує здійснення спільних управлінських рішень та ефективну
організацію роботи.
Структура також має зв’язки з іншими компаніями, наприклад, з
ТОВ «Манеж Солар» та ТОВ «Манеж-Декор», що говорить про розширення
роботи підприємства та різноманітність його бізнесу. Така співпраця дозволяє
надавати більше видів послуг і продукції. Крім того, на схемі показано зв’язки
з громадськими організаціями та іншими особами, що може означати, що
підприємство бере участь у соціальних або партнерських проєктах. Це
зміцнює добрий імідж підприємства та допомагає будувати ділові зв’язки.
Наявність кількох зв’язаних між собою структурних елементів дозволяє
компанії краще адаптуватися до змін зовнішнього середовища, краще
розподіляти ресурси та збільшувати конкурентоспроможність.
Таким чином, організаційна структура ТОВ «Манеж» має розгалужену
систему управління, у якій присутні елементи співпраці з іншими
підприємствами. Це дозволяє краще організувати роботу, збільшити
можливості на ринку та зробити підприємство більш стійким до економічних
труднощів. Така структура є характерною для підприємств, що розвиваються
та мають партнерські або пов’язані бізнес-напрями.
Внутрішня організаційна структура ТОВ «Манеж» (рис. 2.3) створена з
урахуванням особливостей роботи підприємства та забезпечує ефективне
керівництво всіма процесами. Основні підрозділи підприємства включають
виробничий відділ, відділ збуту, маркетинговий відділ, фінансово-
економічний відділ та адміністративний персонал. Підприємство ТОВ
«Манеж» має структуру, яка побудована за лінійно-функціональним
принципом. Це дозволяє керувати підприємством ефективно та чітко
розподіляти обов’язки серед співробітників [8].
Директор керує роботою підприємства, приймає важливі рішення та
відповідає за його успішне функціонування. Виробничий відділ відповідає за
створення продукції, перевірку якості та правильне використання ресурсів для
виробництва. У ньому працюють майстри і робітники, які прямо займаються
40
виробничим процесом. Відділ збуту займається пропонуванням продукції,
пошуком покупців та підтримкою співпраці з клієнтами. Менеджери з
продажу укладають угоди та забезпечують виконання замовлень.
Маркетинговий відділ виконує завдання з дослідження ринку, аналізу попиту,
створення стратегії просування товарів та збільшення
конкурентоспроможності компанії [25].

Директор
Майстри
Виробничий відділ
Робітники
Відділ збуту Менеджери з продажу
Маркутенговий відділ Маркетолог
Бухгалтер
Фінансово-економічний відділ
Економіст
HR
Адміністративний персонал
Офіс-менеджер

Рис. 2.3. Внутрішня організаційна структура підприємства ТОВ «Манеж»

Фінансово-економічний відділ керує фінансовими ресурсами
підприємства, веде бухгалтерський облік, аналізує фінансові результати та
планує діяльність. Діяльність адміністративної ланки спрямована на
впорядкування внутрішніх операцій та ефективне керівництво трудовим
колективом. Наявна організаційна структура виступає інструментом інтеграції
всіх структурних підрозділів, що позитивно впливає на результативність
управління та сприяє виконанню стратегічних завдань підприємства. Також
41
важливими факторами для ефективної роботи ТОВ «Манеж» є кількість
працівників і рівень заробітної плати. Кадровий план підприємства має
головну задачу перед собою: підвищувати навички працівників, забезпечувати
задоволення від роботи, залучати до підприємства фахівців і професіоналів.
На підприємстві постійно здійснюється оновлення кадрового складу і зміна
структури, що спрямоване на покращення процесів діяльності та збільшення
прибутку.
На підприємстві створено та затверджено такі документи як кадрова
політика, кодекс ділової етики, цілі робочих підрозділів, критерії оцінки
роботи підрозділів, система забезпечення якості, положення про адаптацію
працівників, положення про проведення практики студентів навчальних
закладів, положення про професійне навчання працівників, положення про
оцінку працівників.

2.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства

Фінансовий аналіз є важливим елементом управлінського процесу, який
дозволяє об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, його стабільність,
ефективність роботи, виявити ризики та можливості для подальшого розвитку.
Баланс виступає фундаментом для прийняття обґрунтованих управлінських
рішень, спрямованих на підвищення ефективності та зміцнення стійкості
бізнесу. Як ключовий інструмент фінансового аналізу, він систематизує дані
про активи, зобов'язання та власний капітал станом на певну дату. Це дозволяє
здійснювати моніторинг змін у фінансовій структурі, виявляти закономірності
формування капіталу, оцінювати якість використання ресурсів, а також
визначати рівень фінансової незалежності підприємства.
Аналіз змін у балансі показує, як з часом змінюється фінансова
структура компанії, дозволяє визначити, які фактори впливають на фінансові
показники, та оцінити, наскільки ефективно компанія адаптується до змін у
42
зовнішньому середовищі та власних потреб. Це допомагає краще зрозуміти
стан підприємства та визначити шляхи покращення його стратегії.
Фінансово-економічний стан підприємства доцільно розпочати з аналізу
структури та динаміки активів, оскільки вони відображають майновий
потенціал підприємства та ефективність його використання.
На основі даних балансу у Додатку А (наведено у табл. 2.4)
ТОВ «Манеж» проведемо аналіз та побудуємо графік активів підприємства за
2020-2025 рр. (рис. 2.5) [8]. Як видно з таблиці, загальна вартість активів
підприємства у 2021 р. зросла порівняно з 2020 р. (з 20389,9 тис. грн. до
23542,8 тис. грн.), що свідчить про розширення діяльності підприємства.
Однак у 2022-2023 рр. спостерігається зниження активів до 17686,7 тис. грн.,
що може бути пов’язано з негативним впливом зовнішніх економічних
факторів. У 2024-2025 рр. активи підприємства поступово відновлюються, що
свідчить про стабілізацію його роботи.

Таблиця 2.4. Динаміка активів підприємства, та джерел формування
майна ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.
Показник 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Необоротні 13369,3 12091,7 11369,6 12296,9 11697,3 10201,4
активи
Оборотні 7020,6 11451,1 7675,1 5389,8 7273,5 9235,5
активи
Баланс 20389,9 23542,8 19044,7 17686,7 18970,8 19436,9
Власний 10596,7 11334,0 11478,5 11588,3 11825,9 12084,8
капітал
Довгострокові 4034,3 1093,8 456,0 1012,0 2881,6 42,7
зобов’язання
Поточні 5758,9 11115,0 7110,2 5086,4 4263,3 7309,4
зобов’язання
Баланс 20389,9 23542,8 19044,7 17686,7 18970,8 19436,9
Джерело: побудовано на основі даних Додатка А

43
24000
23000
22000
21000
20000
19000
18000
17000
2020 2021 2022 2023 2024 2025

Рис. 2.5. Динаміка активів ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.

Аналіз складу активів показує, що основну частку становлять
необоротні активи, які є основою виробничих можливостей підприємства.
Однак їх рівень зменшується, зокрема з 13369,3 тис. грн. у 2020 р. до
10201,4 тис. грн. у 2025 р., що може означати зменшення інвестицій у
довгострокові активи або їх поступове зношення. Окрім того, оборотні активи
мають значні зміни. У 2021 році їх рівень стрімко збільшився до 11451,1 тис.
грн., що, можливо, відбулося через зростання запасів або заборгованості
передплатників. У 2023 р. спостерігаємо за зменшенням до 5389,8 тис. грн., а
потім у 2025 р. їх рівень знову піднімається до 9235,5 тис. грн.
Аналіз активів підприємства допомагає зрозуміти, як виглядає
відношення між довгостроковими та короткостроковими активами, виявити,
наскільки легко ресурси можна перерозподілити, та оцінити, як ефективно
створюється майнове забезпечення підприємства (рис. 2.6).
Як бачимо з результатів аналізу, у складі активів підприємства
ТОВ «Манеж» протягом 2020-2025 рр. переважають необоротні активи, що є
типовою ознакою для виробничих підприємств.
44
14000 13369,3
12091,7 12296,9
11369,6 11697,3
12000 11451,1
10201,4
10000
9235,5
7675,1
8000 7020,6 7273,5
6000 5389,8
4000
2000
0 0 0 0 0 0
0
2020 2021 2022 2023 2024 2025
Необортні активи
Оборотні активи
Необоротні активи,утримувані для продажу, та групи вибуття

Рис. 2.6. Динаміка зміни структури активу балансу за 2020-2025 рр.

Це обумовлено необхідністю використання основних засобів під час
виробництва продукції, що створює стабільну виробничу базу компанії.
Водночас спостерігається тенденція до зменшення обсягу необоротних
активів. Особливо це видно у тому, що їх вартість знизилася з 13369,3 тис. грн.
у 2020 р. до 10201,4 тис. грн. у 2025 р. Така зміна може означати, що основні
засоби фізично та морально зношуються, а також інвестиції у їх оновлення
недостатні. Зменшення частки необоротних активів може відбитися на
виробничому потенціалі підприємства у довгостроковій перспективі.
Що стосується оборотних активів, то їхній рівень змінювався протягом
досліджуваного періоду. У 2021 році обсяг значно підвищився, можливо, через
збільшення запасів або зростання дебіторської заборгованості. У 2022-2023 рр.
спостерігалося зменшення оборотних активів, що може свідчити про
зменшення обсягів діяльності або переосмислення використання ресурсів.
У 2024-2025 рр. зростає вартість оборотних активів, що може означати,
що підприємство більше активно працює та має кращу здатність швидко
перетворювати свої ресурси у гроші. Це позитивно впливає на здатність
підприємства виконувати свої зобов’язання, оскільки оборотні активи легко
45
переводяться у грошові кошти. Отже, можемо сказати, що аналіз активів
ТОВ «Манеж» свідчить про нестабільну динаміку їх обсягу, що обумовлено
впливом зовнішніх та внутрішніх факторів. Водночас підприємство
демонструє здатність до відновлення та поступового зростання, що є
позитивною ознакою його розвитку. Пасиви підприємства показують, від чого
формуються його активи, і дозволяють зрозуміти, наскільки стабільним,
незалежним та яким чином фінансується діяльність підприємства. Аналіз
пасивів ТОВ «Манеж» здійснено з використанням даних балансу за період з
2020 по 2025 рр. (рис. 2.7).
14000
12084,8
11334 11478,5 11588,3 11825,9
12000 10596,7
10000
8000
6000
4034,3
4000 2881,6
1093,8
2000 1012
0 0 0 0 456 0 0 0 0 0 0 42,70 0
0
2020 2021 2022 2023 2024 2025
Власний капітал
Довгострокові зобов'язання
Поточні зобов'язання
Зобов'язання пов'язані з необоротними активами

Рис. 2.7. Динаміка власного капіталу та зобов’язань ТОВ «Манеж»
за 2020-2025 рр.

Результати дослідження показують, що власний капітал ТОВ «Манеж»
протягом 2020-2025 років зростав стабільно. Його вартість з 10596,7 тис. грн.
у 2020 р. збільшилася до 12084,8 тис. грн. у 2025 р. Ця тенденція свідчить про
те, що підприємство накопичувало прибуток і збільшувало свій рівень
фінансової незалежності. Зростання власного капіталу є гарним показником,
бо це дає підприємству більше самостійності в управлінні грошима та
збільшує його здатність стояти перед економічними труднощами.
Довгострокові зобов’язання підприємства мають великі коливання. Їхній
46
об’єм значно зменшився у 2022 р., що може означати погашення кредитів або
зміну фінансової стратегії. У 2024 р. було зафіксовано короткочасне
зростання, але у 2025 р. рівень зобов’язань знову знизився до мінімального
значення. Поточні зобов’язання мають нестабільну тенденцію. У 2021 р. їх
обсяг різко зріс, що може бути дотично до збільшення кредиторської
заборгованості або використання короткострокових джерел фінансування.
Наступні роки були трохи кращими, але у 2025 році вони знову зросли. Для
більш детального аналізу оборотних активів підприємства доцільно дослідити
їх структуру.
У структурі оборотних активів підприємства ТОВ «Манеж» за 2025 р.
(табл. 2.8 у Додатку А).

Таблиця 2.8. Структура оборотних активів ТОВ «Манеж» за 2025 р.
Показник Сума Частка, %
Запаси 2313,8 25,1%
Дебіторська заборгованість(всього) 1220,3 13,2%
Грошові кошти 464,2 5,0%
Витрати майбутніх періодів 4665,8 50,5%
Інші оборотні активи 571,4 6,2%
Баланс 9235,5 100%
Джерело: побудовано на основі даних Додатка А

Структуру оборотних активів підприємства у 2025 р. представлено на
рис. 2.9. Найбільшу частку займають витрати майбутніх періодів, які
становлять 50,5%. Це свідчить про значну кількість коштів, які зв’язані поза
операційним обігом компанії. Така структура негативно впливає на ліквідність
та знижує ефективність використання фінансових ресурсів. Частка запасів
становить 25,1%, що характерно для підприємств виробничого типу. Водночас
частка дебіторської заборгованості становить 13,2%, що також свідчить про
наявність коштів, які тимчасово не використовуються компанією. Найменшу
частку займають грошові кошти, які становлять лише 5,0%, що може свідчити
47
про низький рівень ліквідності компанії. Тому структура оборотних активів
підприємства потребує оптимізації, зокрема зменшення частки витрат
майбутніх періодів та покращення управління оборотними активами.

Запаси Дебіторська заборгованість(всього)
Грошові кошти Витрати майбутніх періодів
Інші оборотні активи
6%
25%
51% 13%
5%

Рис. 2.9. Структуру оборотних активів підприємства ТОВ «Манеж» за 2025 р.

Також доцільно буде провести аналіз співвідношення оборотних і
необоротних активів підприємства [15]. Співвідношення оборотних та
необоротних активів є важливим показником, що характеризує ефективність
структури активів підприємства. Для його оцінки використовується коефіцієнт
співвідношення оборотних і необоротних активів, який визначається як
відношення оборотних активів до необоротних. Розраховували коефіцієнт за
ОА
формулою: Ксп = , і побудували таблицю (табл.2.10) на основі Додатка А.
НА
Аналіз динаміки співвідношення оборотних і необоротних активів
ТОВ «Манеж» вказує на нестабільність структури капіталу протягом
досліджуваного періоду. Якщо у 2020 р. значення коефіцієнта становило лише
0,53 через значне переважання необоротних активів, то вже у 2021 р. ситуація
помітно покращилася, а показник зріс до 0,95, наблизившись до оптимального
балансу.
48
Таблиця 2.10. Динаміка співвідношення оборотних і необоротних активів
ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.
Рік Оборотні активи Необоротні активи Коефіцієнт
2020 7020,6 13369,3 0,53
2021 11451,1 12091,7 0,95
2022 7675,1 11369,6 0,68
2023 5389,8 12296,9 0,44
2024 7273,5 11697,3 0,62
2025 9235,5 10201,4 0,91

Однак протягом 2022-2023 рр. спостерігалася негативна тенденція: у
2023 р. коефіцієнт впав до свого мінімуму – 0,44, що свідчило про суттєве
зниження мобільності майна та виникнення ризиків для ліквідності
підприємства. Починаючи з 2024 р., ТОВ «Манеж» демонструє поступове
відновлення, про що свідчить зростання показника до 0,62, а у 2025 р. – до
0,91. Попри цю позитивну динаміку та зміцнення частки оборотних активів,
підсумкове значення все ще залишається нижчим за рекомендований рівень
(понад 1). Така ситуація підтверджує, що мобільність активів підприємства
залишається недостатньою, що зумовлює необхідність подальшої оптимізації
структури балансу для зміцнення фінансової стійкості компанії.
Загалом, структура джерел фінансування, з якими підприємство працює,
показує, що більше залежить від власних коштів, ніж від позичених. Це добре
вказує на те, як у порядку фінансів. Проте великі зміни у зобов’язаннях
говорять про те, що використання позичених грошей не дуже стабільне. Отже,
ТОВ «Манеж» має достатній рівень фінансової незалежності, але потрібно
покращити управління зобов’язаннями, щоб мінімізувати ризики та зробити
діяльність більш стабільною.
Незважаючи на те, що аналіз структури пасивів допомагає зрозуміти, від
яких джерел формуються активи підприємства, він не показує повну картину
його фінансового стану. Особливо важливо оцінити, наскільки підприємство
може виконати свої поточні зобов’язання та на якому рівні таємності
фінансової незалежності. Для цього доцільно виконати розрахунок відносних
49
показників, які дають змогу краще уявити рівень ліквідності та фінансової
стабільності підприємства. З цією метою було визначено основні фінансові
коефіцієнти ТОВ «Манеж», зокрема коефіцієнт поточної ліквідності та
коефіцієнт автономії (табл. 2.11). Коефіцієнт поточної ліквідності показує, у
скільки разів оборотні активи підприємства перевищують поточні
зобов’язання, і він розкриває здатність організації своєчасно виконувати
короткострокові зобов’язання [20]. Коефіцієнт автономії визначається шляхом
ділення власного капіталу на загальну суму активів і показує, наскільки
підприємство залежить від своїх власних засобів у фінансовому плані.
ОА ВК
Розраховували коефіцієнти за формулами: Кпл = , Кав = .
ПЗ А

Таблиця 2.11. Основні фінансові коефіцієнти ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.
Показник 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Коефіцієнт поточної 1,22 1,03 1,08 1,06 1,71 1,26
ліквідності
Коефіцієнт автономії 0,52 0,48 0,60 0,66 0,62 0,62

Коефіцієнт поточної ліквідності протягом досліджуваного періоду
коливається в межах від 1,03 до 1,71. Найнижче значення спостерігається у
2021 р., що свідчить про певні труднощі з покриттям поточних зобов’язань.
Водночас у 2024 р. показник досягає максимального значення 1,71, що
свідчить про покращення платоспроможності підприємства. У 2025 р.
коефіцієнт становить 1,26, що є близьким до нормативного значення, однак
потребує подальшого контролю. Коефіцієнт автономії має позитивну
динаміку та у більшості років перевищує 0,5, що свідчить про достатній рівень
фінансової незалежності підприємства. Найвищий рівень спостерігається у
2023 р. (0,66), що вказує на зниження залежності від позикових коштів.
Загалом аналіз коефіцієнтів свідчить про відносно стабільний фінансовий стан
підприємства, хоча окремі показники демонструють нестабільність.
Проведемо аналіз фінансових результатів ТОВ «Манеж» на основі звіту
50
про фінансові результати (табл. 2.12). Аналіз наведений на рис. 2.13.
Аналіз структури доходів підприємства показує, що головним джерелом
отримання прибутку ТОВ «Манеж» є чистий дохід від продажу продукції.
Його частка протягом розглянутого періоду змінювалася від 78,7% до 92,7%,
що говорить про те, що підприємство дуже залежить від основної діяльності.
Найменше значення було в 2020 р., і це пов’язано з тим, що у цей час було
більше інших операційних доходів. У 2021-2025 роках частка чистого доходу
постійно була вищою за 89%. Бачимо позитивну динаміку, що говорить про
те, що підприємство зосереджено на головній сфері діяльності. Частка інших
операційних доходів зменшується — з 21,0% у 2020 р. до 2,2% у 2025 р. Це
може означати, що зменшилась активність у допоміжних видах діяльності або
що знизились одноразові доходи. Інші доходи складають невелику частину
загального обсягу, але в 2025 р. їх рівень виріс до 5,6%, що, ймовірно,
зумовлено отриманням додаткових позареалізаційних доходів. Отже,
структура прибутків підприємства досить стабільна та спрямована на головну
діяльність, що позитивно впливає на його економічну стійкість.
Крім того, варто згадати, що висока частка чистого прибутку від
реалізації продукції говорить про стабільність головної діяльності
підприємства та його зосередження на виробництві та продажу. Така
структура прибутку є позитивною, адже основні доходи отримуються від
основної сфери діяльності, а не від випадкових або одноразових джерел.
Одночасно зменшення частки інших операційних доходів може свідчити
про те, що додаткових джерел фінансування стає менше, що, своєю чергою,
зменшує здатність підприємства самостійно формувати доходи. Це може
зробити підприємство більш залежним від стану ринку основної продукції.
Збільшення частки інших доходів у 2025 р. потребує додаткового вивчення, бо
такі надходження можуть бути нерегулярними і не забезпечувати стабільності
фінансових результатів у довгостроковій перспективі.
51

Таблиця 2.12. Фінансові результати ТОВ «Манеж» за 2020-2025 рр.
Код
Стаття 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 2024 р. 2025 р.
рядка
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт,
2000 11 749,20 22 156,20 10 157,00 10 270,80 15 391,10 16 728,00
послуг)
Інші операційні доходи 2120 3 132,20 1 753,70 1 165,90 1 135,70 1 111,00 393,40
Інші доходи 2240 47,60 - - - 167,60 1 012,60
Разом доходи (2000 + 2120 + 2240) 2280 14 929,00 23 909,90 11 322,90 11 406,50 16 669,70 18 134,00
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,
2050 9 130,10 18 555,50 8 304,30 7 681,70 10 625,00 11 357,60
послуг)
Інші операційні витрати 2180 4 244,80 4 378,80 2 839,10 3 437,70 5 499,00 6 074,20
Інші витрати 2270 1 032,40 102,30 (-) 6,60 256,00 386,50
Разом витрати (2050 + 2180 + 2270) 2285 14 407,30 23 036,60 11 143,40 11 126,00 16 380,00 17 818,30
Фінансовий результат до оподаткування (2280 - 2285) 2290 521,70 873,30 179,50 280,50 289,70 315,70
Податок на прибуток 2300 93,90 157,20 32,30 50,50 52,10 56,80
Чистий прибуток (збиток) (2290 - 2300) 2350 427,80 716,10 147,20 230,00 237,60 258,90

51
52
2020 2021 2022
0% 7% 0%
21%
10% 0%
90%
79%
93%
Чистий дохід від реалізації Чистий дохід від реалізації
Чистий дохід від реалізації
продукції (товарів, робіт, продукції (товарів, робіт,
продукції (товарів, робіт,
послуг) послуг) послуг)
Інші операційні доходи
Інші операційні доходи Інші операційні доходи
Інші доходи Інші доходи
Інші доходи

2023
2024 2025
10% 0% 6%
7%1% 2%
90% 92%
92%
Чистий дохід від реалізації Чистий дохід від реалізації
продукції (товарів, робіт, Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) продукції (товарів, робіт, послуг)
послуг)
Інші операційні доходи Інші операційні доходи
Інші операційні доходи
Інші доходи Інші доходи
Інші доходи
Рис. 2.13. Динаміка структурних змін доходів ТОВ «Манеж»
Аналіз структури витрат підприємства (рис. 2.14) показує, що високу
частку у загальному обсязі витрат займає собівартість реалізованої продукції.
У 2021 р. її частка досягла найвищого рівня – 80,6%, що свідчить про велику
виробничу навантаженість підприємства. У наступні роки цей показник
поступово зменшувався і у 2025 р. склав 63,7%, що може означати покращення
управління виробництвом або зміну структури витрат. Частка інших
53
операційних витрат зростає – в 2021 р. вона становила 19,0%, а в 2025 р. –
34,1%. Це може означати, що збільшилися адміністративні витрати, витрати
на збут або інші операційні витрати.
2020 2021 2022
7% 0% 0%
19%
25%
30%
63%
81% 75%
Собівартість реалізованої Собівартість реалізованої Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг) продукції (товарів, робіт, послуг) продукції (товарів, робіт, послуг)
Інші операційні витрати Інші операційні витрати Інші операційні витрати
Інші витрати Інші витрати Інші витрати

2023 2024 2025
2%
0% 1%
31%
34% 34%
65% 64%
69%
Собівартість Собівартість реалізованої
Собівартість реалізованої
реалізованої продукції продукції (товарів, робіт,
продукції (товарів, робіт,
(товарів, робіт, послуг) послуг)
послуг)
Інші операційні витрати
Інші операційні витрати Інші операційні витрати
Інші витрати
Інші витрати

Рис. 2.14. Динаміка структурних змін доходів ТОВ «Манеж»
Інші витрати становлять невелику частку, але у 2025 р. рівень
збільшився до 2,2%, що, ймовірно, зумовлено додатковими витратами, не
пов’язаними з основною діяльністю. Витрати ТОВ «Манеж» залежать від
особливостей його роботи та включають витрати на виробництво товарів,
54
адміністративні витрати, витрати на продаж та інші операційні витрати.
Найбільше витрат належить на виробництво, що є звичайним для підприємств,
які займаються виготовленням продукції.
У витратах підприємства помічається залежність від обсягів реалізації
продукції. Коли доходи зростали, наприклад, у 2021 р. та 2024-2025 рр.,
витрати також збільшувалися, оскільки підприємство розширювало
виробництво та збут. Однак у 2022 р., коли дохід суттєво знизився, витрати
зменшилися, що говорить про здатність підприємства гнучко реагувати на
зміни у зовнішньому середовищі.
Крім того, аналіз показує, що витрати підприємства залишаються
високими навіть коли доходи зменшуються, що може означати, що там є
витрати, які не залежать від того, скільки продукту виробляється. Це, у свою
чергу, погіршує фінансові показники підприємства. Варто звернути особливу
увагу на ефективність управління витратами, оскільки їх оптимізація є одним
із головних способів збільшення прибутковості діяльності підприємства.
Структура витрат ТОВ «Манеж» залежить від розміру діяльності
підприємства, і в ній багато постійних витрат, тому потрібно впроваджувати
заходи для їх оптимізації. Водночас потрібно зазначити, що в деякі періоди
темпи зростання витрат можуть бути вищими, ніж темпи зростання доходів,
що впливає негативно на рівень рентабельності підприємства [40; 57].
Отже, аналіз фінансового стану ТОВ «Манеж» показав, що підприємство
працює в умовах невпевненої ситуації з основними показниками. Однак
спостерігається зростання власного капіталу та поступове відновлення
активів, що є гарним показником. Показники ліквідності та фінансової
стійкості говорять про те, що підприємство має задовільну платоспроможність
та достатню фінансову незалежність. Однак те, що деякі показники
коливаються, говорить про те, що потрібно вдосконалити систему управління
фінансовими ресурсами.

55
2.3 Оцінка рівня економічної стійкості підприємства

Економічна стійкість підприємства виступає комплексною
характеристикою, що визначає його здатність до ефективного функціонування
в умовах ринкової нестабільності. Вона забезпечує безперервність
виробничого циклу, гарантує виконання фінансових зобов’язань та
стабільність фінансових результатів. Цей стан формується під дією сукупності
ендогенних та екзогенних чинників, виступаючи фундаментальною умовою
довгострокового розвитку. Практична оцінка рівня стійкості ТОВ «Манеж»
базується на результатах аналізу фінансового стану, проведеного у підрозділі
2.2, зокрема на дослідженні структури активів і пасивів, динаміки
прибутковості та системи релевантних показників.
Аналіз виробничих активів показав, що їх рівень протягом розглянутого
періоду змінювався непередбачувано. Після зростання в 2021 році відбулося
зменшення у 2022-2023 рр., що, можливо, виникло через вплив від’ємних
економічних умов (повномасштабна війна). З 2024 по 2025 рр. активи
поступово відновлюються, що говорить про те, що підприємство навчилося
пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.
Структура активів вказує на те, що переважна більшість їх – нерухома,
що є звичайним для виробничих підприємств. Однак зменшення кількості
таких активів може означати, що інвестування у виробничу потужність
зменшилося. Тенденція до зростання оборотного капіталу сприяє підвищенню
ліквідності та забезпечує вищий рівень операційної гнучкості підприємства.
Хоча загальна оцінка майнового стану є позитивною, стратегічний розвиток
компанії вимагає проведення заходів щодо реструктуризації активів. Це
дозволить максимізувати віддачу від використання ресурсного потенціалу та
зміцнити загальну стійкість підприємства.
Аналіз пасивів показує, що основним джерелом грошей для роботи
компанії ТОВ «Манеж» є її власний капітал, який поступово зростає. Це
56
означає, що компанія все більше залежить від власних засобів і менше – від
зовнішніх джерел підтримки.
У той же час наявність коливань у структурі зобов’язань, особливо
поточних, говорить про непередбачуваність у використанні позик, що може
призвести до зростання ризику у здатності підприємства виконувати свої
зобов’язання. Отже, структура джерел фінансування загалом позитивна, але
управління зобов’язаннями потребує покращення.
Результати аналізу доходів свідчать, що основне джерело формування
прибутку підприємства зосереджене в операційній діяльності. Реалізація
продукції забезпечує від 85% до 90% загального обсягу надходжень, що
підтверджує високу спеціалізацію компанії та стабільність її ключового
бізнес-напряму. Прибуток компанії також нестабільний: він значно знизився у
2022 р., а потім поступово зріс у наступні роки. Аналіз витрат показав, що
основну частину витрат утворює собівартість продукції, але в останні роки
зростає частка інших операційних витрат, що може негативно впливати на
ефективність роботи підприємства [37].
Аналіз результативності підприємства допомагає зрозуміти, як
ефективно воно працює, зіставляючи його витрати з отриманими доходами.
Як показали результати дослідження, ТОВ «Манеж» протягом усього
аналізованого періоду залишається прибутковим, що є важливим ознакою
його стабільності. Водночас динаміка доходів і витрат характеризується
певною нестабільністю, що зумовлена дестабілізуючим впливом зовнішніх
економічних чинників. Зокрема, показники 2022 р. демонструють спадну
тенденцію: скорочення обсягів прибутку відбувалося паралельно зі
зниженням витрат, проте темпи оптимізації останніх виявилися недостатніми
для повного покриття операційних видатків. У 2023-2025 рр. підприємство
поступово відновлює свою роботу, що відображається на збільшенні
прибутків. Крім того, аналіз структури витрат показав, що збільшилася
частина інших операційних витрат, що може означати зростання витрат на
57
управління та розповсюдження продукції. Отже, робота підприємства дає
позитивні результати, але потрібно покращити використання ресурсів.
Аналіз фінансових коефіцієнтів показав, що підприємство має достатній
рівень фінансової незалежності, оскільки коефіцієнт автономії в більшості
років є вищим за прийняте нормативне значення. Коефіцієнт поточної
ліквідності показує, чи зможе підприємство виконати свої короткострокові
зобов’язання. Однак цей показник часто змінюється, що говорить про
необхідність покращення управління оборотними активами. Фінансовий стан
підприємства загалом можна вважати задовільним, але він має певні ризики.
Стійкість підприємства значною мірою визначається обсягом і
характером ризиків, з якими воно стикається у своїй щоденній роботі. До
основних ризиків ТОВ «Манеж» можна віднести:
✓ фінансові ризики (нестабільність ліквідності та прибутковості);
✓ виробничі ризики (зменшення необоротних активів);
✓ ринкові ризики (зміна попиту на продукцію);
✓ зовнішні ризики (економічна нестабільність).
Наявність цих ризиків зумовлює необхідність впровадження ефективних
заходів щодо їх мінімізації [24]. На основі нашого дослідження можна
говорити, що економічна стійкість ТОВ «Манеж» має середній рівень, але
тенденція йде до її зростання.
Попри здійснений аналіз фінансово-економічного стану підприємства,
який дав змогу оцінити динаміку активів, пасивів та результатів роботи, для
повнішого визначення рівня економічної стабільності доцільно застосувати
комплексний підхід. Зокрема, постає потреба в узагальненні внутрішніх
властивостей діяльності підприємства та врахуванні впливу зовнішнього
оточення. Для цієї мети доцільно використати SWOT-аналіз (табл. 2.15), який
дозволяє визначити сильні та слабкі сторони підприємства, а також виявити
потенціал та ризики його подальшого зростання. SWOT-аналіз – це важливий
інструмент для оцінки підприємства, який допомагає визначити його сильні
58
сторони, слабкості, можливості, що виникають ззовні, та загрози, які можуть
виникнути ззовні [46].

Таблиця 2.15. Матриця SWOT-аналізу ТОВ «Манеж»
МОЖЛИВОСТІ: ЗАГРОЗИ:

СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ СТРАТЕГІЇ ЗАХИСТУ
1.Зростання Використання фінансової
власного Використання власного капіталу для незалежності для зниження
капіт алу розширення діяльності впливу кризових явищ
Забезпечення стабільності
2.Фінансова Залучення інвестицій для розвитку
діяльності в умовах
незалежність підприємства
економічної нестабільності
3.Висока Утримання позицій на
частка доходу Розширення ринку збуту продукції ринку при зростанні
від реалізації конкуренції
Компенсація зниження
4.Відновлення
Збільшення обсягів виробництва попиту за рахунок гнучкої
доходів
політики
5.Гнучкість
Оптимізація витрат і підвищення Зниження негативного
управління
ефективності впливу інфляції
витратами
СТРАТЕГІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗОНИ РИЗИКУ
1.Нестабільніс Залучання інвестицій для Погіршення фінансового
ть активів стабілізації активів стану через зовнішні кризи
2.Коливання Ризик
Оптимізація оборонних активів
ліквідності неплатоспроможності
3.Зростання
Впровадження нових технологій Зниження ефективності
операційних
для зниження витрат діяльності
витрат
4.Зменшення
Втрата виробничого
необоротних Модернізація виробничої бази
потенціалу
активів
5.Залежність
Зниження попиту на
від ринку Диверсифікація каналів реалізації
продукцію
збуту

Результати аналізу свідчать про те, що ТОВ «Манеж» має кілька
важливих сильних сторін. Зокрема, підприємство має зростання власного
капіталу та достатній рівень фінансової незалежності, що позитивно впливає
СЛАБКІ СТОРОНИ: СИЛЬНІ СТОРОНИ:

59
на його здатність стабільно функціонувати. Однією з важливих переваг є те,
що підприємство зосереджене на основній діяльності, що забезпечує
стабільність доходів. Крім того, компанія демонструє здатність адаптуватися
до змін у зовнішньому середовищі, що проявляється у зменшенні витрат під
час криз та поступовому відновленні доходів.
Водночас SWOT-аналіз показав кілька слабких місць у підприємстві.
Серед них – нестабільність зміни активів, коливання ліквідності та зростання
витрат на виробництво. Зменшення необоротних активів може означати, що
не вистачає інвестицій у розвиток виробництва. Крім того, підприємство
сильно залежить від стану ринку, що робить його більш вразливим до
зовнішніх змін. Аналіз можливостей свідчить, що підприємство має
можливість розвиватися далі. Серед перспективних напрямів – розширення
ринку продажу, збільшення виробництва, оптимізація витрат та впровадження
нових технологій. Залучення інвестицій допоможе модернізувати
виробництво та збільшити ефективність роботи. Окрім того, підприємство
працює в умовах високих загроз. Серед них – збільшення конкуренції,
можливий від широкого попиту на його продукцію, зростання вартості
ресурсів, а також загальна економічна нестабільність і інфляція. Всі ці
чинники можуть від’єднати фінансові результати та рівень економічної
стійкості підприємства. Отже, результати SWOT-аналізу показують, що
ТОВ «Манеж» має достатній потенціал для розвитку, але для подальшого
зростання потрібно впровадити заходи, спрямовані на зміну негативних
факторів та ефективне використання наявних можливостей. Отримані дані є
основою для утворення рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості
підприємства, які будуть розглянуті у третьому розділі дипломної роботи.

60
РОЗДІЛ 3
РОЗРОБКА ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ
ТОВ «МАНЕЖ»

3.1 Напрями підвищення економічної стійкості підприємства

Економічна стійкість підприємства є ключовою передумовою його
ефективного функціонування та довгострокового розвитку. В умовах
нестабільного зовнішнього середовища особливого значення набуває
розробка та впровадження заходів, спрямованих на зміцнення фінансового
стану підприємства, підвищення ефективності його діяльності та мінімізацію
ризиків.
На основі проведеного аналізу фінансово-економічного стану
ТОВ «Манеж» та результатів SWOT-аналізу було визначено основні
проблемні аспекти діяльності підприємства (табл. 3.1), зокрема нестабільність
активів, коливання ліквідності, зростання операційних витрат та залежність
від ринку збуту. Водночас підприємство має ряд сильних сторін, які можуть
бути використані для підвищення його економічної стійкості.

Таблиця 3.1. Обґрунтування напрямів підвищення економічної стійкості
підприємства
Виявлена проблема Запропонований Очікуваний результат
SWOT) напрям
Оптимізація структури
Нестабільність активів Підвищення ліквідності
активів
Покращення управління Зростання
Коливання ліквідності
оборотними активами платоспроможності
Зростання операційних
Оптимізація витрат Зниження витрат
витрат
Залежність від ринку Розширення каналів
Зростання доходу
збуту збуту
Зменшення необоротних Оновлення виробничої
Залучення інвестицій
активів бази
61
Як видно з таблиці, кожна з виявлених проблем має відповідний напрям
вирішення, що свідчить про комплексний підхід до підвищення економічної
стійкості підприємства. У зв’язку з цим доцільно виділити основні напрями
підвищення економічної стійкості підприємства (рис. 3.1).
Економічна
стійкість
підприємства
Оптимізація Управління Підвищення Розвиток Залучення Управління
активів витратами ліквідності збуту інвестицій ризиками

Рис. 3.1. Основні напрями підвищення економічної стійкості підприємства

Один із ключових способів покращення економічної стійкості – це
вдосконалення структури активів підприємства. Особливо важливо
забезпечити правильну пропорцію між необоротними та оборотними
активами. Процес оптимізації структури активів підприємства включає
наступні важливі аспекти [5]:
1. Враховувати майбутні плани розвитку виробничої діяльності
підприємства та його розміщення в різних регіонах. Активи повинні стати
основою для досягнення цілей основної діяльності. Тому оптимізація їх
кількості та складу повинна відповідати економічній стратегії підприємства та
враховувати його найближчі мети.
2. Структура активів має відповідати структурі виробництва та продажу
продукції. Оскільки багато активів створюються з урахуванням особливостей
окремих видів продукції, при формуванні їх складу важливо передбачити
можливі зміни у асортименті товарів.
3. Найкраще вибирати активи, які можуть максимально приносити
прибуток і збільшувати ринкову вартість підприємства. Сучасні ринки засобів
виробництва та фінансові ринки надають багато варіантів для створення
активів. Під час вибору слід вибирати ті з них, які мають хороші перспективи,
62
високу продуктивність, витривалість, багатофункціональність та інші важливі
якості, які забезпечують високий прибуток та зростання ринкової вартості.
4. Від швидкості обігу активів залежить прибуток від капіталу. Оскільки
окремі види активів мають різну оборотність, при оптимізації слід прагнути
більшої кількості тих, що мають високий оборот.
5. Склад активів має забезпечувати достатню ліквідність. Ліквідність –
це важлива умова для збереження платоспроможності підприємства та
уникнення банкрутства. Тому в оптимізації складу активів потрібно
враховувати певну частку активів, які легко перетворюються в гроші.
6. Слід мінімізувати загальний ризик втрат при використанні активів.
Різні види активів мають різний рівень ризику. Наприклад, грошові активи
можуть втрачати свою вартість через інфляцію; запаси - через природні втрати
або псування; основні фонди та нематеріальні активи - через моральний зніс.
Тому при оптимізації складу активів потрібно зменшити загальну величину
ризику втрат [41].
Співвідношення оборотних і необоротних активів є важливим
показником, який характеризує ефективність структури активів підприємства.
Його оцінюють за допомогою коефіцієнта співвідношення оборотних і
необоротних активів, який обчислюється як відношення оборотних активів до
необоротних.
За даними ТОВ «Манеж», у 2025 р. значення цього коефіцієнта дорівнює
0,91, що менше рекомендаційного значення. Це означає, що у структурі
балансу переважають необоротні активи, а рівень мобільності ресурсів
підприємства недостатній. Така ситуація може погіршити ліквідність та
платоспроможність компанії, тому потрібно оптимізувати структуру активів.
Один із основних шляхів підвищення економічної стійкості ТОВ «Манеж» –
це оптимізація структури активів. За результатами аналізу виявилося, що
співвідношення оборотних і необоротних активів неефективне, що зменшує
рівень ліквідності та фінансової гнучкості підприємства. Щоб оптимізувати
структуру активів, доцільно впровадити такі заходи [6]:
63
✓ скорочення витрат у майбутніх періодах, що дасть змогу вивільнити
певну частку фінансових ресурсів.
✓ підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю через
зменшення терміну її погашення;
✓ оптимізація рівня запасів з метою зменшення витрат коштів на обіг
товарів.
✓ підвищення частки грошових коштів у структурі активів;
✓ залучення додаткових оборотних ресурсів.
Виконання вказаних заходів допоможе збільшити ліквідність
підприємства, поліпшити структуру його володінь та забезпечити зростання
економічної стійкості.
Наступним напрямом підвищення економічної стійкості є управління
витратами. Зниження частки інших операційних витрат, які зазвичай
зростають. Це може бути досягнуто за рахунок:
впровадження системи контролю витрат;
оптимізації адміністративних витрат;
раціонального використання ресурсів;
впровадження сучасних технологій.
У складних економічних умовах ефективний контроль і оптимізація
витрат набувають особливого значення, оскільки безпосередньо впливають на
фінансові результати та рівень прибутковості підприємства. Проведений
аналіз фінансового стану підприємства показав, що деякі види витрат
зростають, що погіршує формування чистого прибутку. Крім того, виявлено,
що зміни витрат не є однаковими, що говорить про невисоку ефективність
планування та контролю витрат [30].
Важливо звернути увагу на структуру витрат підприємства. Якщо значна
його частина припадає на операційні витрати, це може означати, що ресурси
використовуються неефективно, що впливає на загальну ефективність роботи
підприємства. У такому випадку потрібно впроваджувати системний підхід до
управління витратами, який передбачає їх планування, відстеження, аналіз та
64
контроль. Щоб збільшити ефективність управління витратами на
підприємстві, варто впровадити комплекс заходів.
Спочатку потрібно створити систему управління витратами, яка
допоможе планувати витрати за основними напрямками роботи та
контролювати їх виконання. Це зробить фінансові потоки більш прозорими та
дозволить швидко виявляти відхилення. Другим важливим моментом є
покращення контрольованості операційних витрат, зокрема адміністративних
та витрат на збут. Для цього потрібно оптимізувати управлінські процеси,
зменшити зайві витрати та зробити більш ефективним використання ресурсів.
По-третє, варто ввести систему аналізу витрат, яка зосереджена на
відповідальних підрозділах. Це допоможе виявити ті підрозділи, які найбільше
витрачають кошти, і збільшить відповідальність за використання цих ресурсів.
Крім того, важливим напрямком є зменшення витрат шляхом
оптимізації постачання, зокрема, вибору більш економічних постачальників,
перегляду умов закупівель та зменшення витрат на логістику. Виконання
вказаних заходів допоможе зменшити загальну суму витрат підприємства,
збільшити ефективність використання засобів та забезпечити зростання
фінансових показників діяльності [35].
Таким чином, покращення системи управління витратами є одним із
важливих способів збільшити економічну стійкість ТОВ «Манеж», що
допомагає поліпшити його фінансовий стан та збільшити
конкурентоспроможність на ринку.
У процесі оцінювання ліквідності та платоспроможності суб’єкта
господарювання об’єктом дослідження виступають його оборотні активи,
поточні зобов'язання, а також динаміка грошових потоків і чинники, що
зумовлюють їхню інтенсивність. Суб'єктний склад оцінювання представлений
внутрішніми користувачами (менеджментом і персоналом) та зовнішніми
стейкхолдерами, зокрема контрагентами, інвесторами, банківськими й
фінансовими установами [5].
65
Високий ступінь зацікавленості в аналізі зазначених категорій
обумовлений їхньою роллю як фундаментальних індикаторів фінансової
стійкості та загального стану підприємства. Система критеріїв і показників
аналізу зумовлюється стратегічними цілями та конкретними завданнями, які
ставлять перед собою суб'єкти оцінювання.
Варто акцентувати на тому, що ліквідність є базисним критерієм
платоспроможності та ключовим аспектом фінансового менеджменту. Вона
виступає конкретною для ряду критичних параметрів діяльності підприємства,
серед яких фінансова незалежність та стійкість, інтенсивність ділової
активності, рівень кредитоспроможності, ринкова конкурентоспроможність.
Проведений аналіз показав, що ТОВ «Манеж» наразі має труднощі з
ліквідністю. Основна причина — неефективний розподіл оборотних коштів.
Головні проблеми, що гальмують розвиток:
1. Заморожені кошти: У складі активів занадто багато витрат майбутніх
періодів, тоді як живих грошей на рахунках недостатньо. Через це компанії
важко швидко розраховуватися за поточними боргами.
2. Висока дебіторська заборгованість: Значна частина капіталу
«зависла» у боргах клієнтів. Ці кошти вилучені з обороту, що робить
фінансовий стан компанії вразливим.
Для виправлення ситуації та стабілізації бізнесу необхідно:
1. Навести лад в активах: змінити структуру оборотного капіталу так,
щоб він працював на компанію, а не просто значився в паперах.
2. Збільшити грошовий запас: накопичити достатній обсяг готівки та її
еквівалентів для гарантованої платоспроможності.
3. Прискорити повернення боргів: оптимізувати роботу з дебіторами,
щоб гроші швидше поверталися в операційний цикл і не «застоювалися».
Такі кроки допоможуть компанії стати більш гнучкою, стійкою до
ризиків та фінансово незалежною [3].
Одним із пріоритетів для підвищення економічної стійкості
ТОВ «Манеж» є модернізація системи збуту. Саме від ефективності продажів
66
залежить стабільність грошових надходжень, які є фундаментом фінансової
стабільності компанії.
Аналіз поточної діяльності виявив вразливість підприємства через
концентрацію на обмеженій кількості клієнтів та каналів збуту. Така
залежність створює додаткові ризики: будь-які зміни на ринку або втрата
великих партнерів можуть призвести до відчутного падіння доходів. Крім
того, низький рівень диверсифікації стримує вихід на нові ринкові сегменти.
Для мінімізації цих ризиків та стимулювання зростання доцільно
впровадити наступні заходи (рис. 3.3).
Диверсифікація каналів реалізації
Розширення присутності на ринку через цифрові
інструменти, розвиток онлайн-платформ та залучення
нових бізнес-партнерів.
Інтенсифікація маркетингу
Активне просування продукції для підвищення
Cистема збуту
впізнаваності бренду та формування потоку нових
замовлень.
Клієнтоорієнтований підхід
Удосконалення системи управління
взаємовідносинами (CRM), що допоможе зміцнити
лояльність наявних споживачів і забезпечити
прогнозований попит.

Рис. 3.3. Заходи системи збуту (побудовано автором)

Якщо провести ці заходи, то можна очікувати, що комплексна реалізація
цих кроків дозволить ТОВ «Манеж» збільшити обсяги реалізації, наростити
чистий прибуток та суттєво зміцнити свої позиції на ринку.
Наступним чинником підвищення економічної стійкості є ефективність
інвестиційної діяльності, яка безпосередньо залежить від конкурентних
переваг підприємства, що формують його інвестиційну привабливість. Цей
процес базується на взаємодії двох факторів: готовності потенційних
67
інвесторів вкладати капітал та здатності компанії використовувати ці ресурси
з максимальною віддачею за допомогою сучасних фінансових інструментів.
Динамічність сучасного ринку вимагає від бізнесу стратегічного підходу
до інвестування. Необхідність розробки чіткої інвестиційної стратегії виникає
тоді, коли підприємство стикається з новими можливостями для зростання. Це,
своєю чергою, потребує системних змін: оновлення товарного асортименту,
впровадження інноваційних технологій, а також освоєння нових ринкових ніш
і сегментів [21].
В основі прийняття стратегічних рішень має лежати активний пошук
альтернативних шляхів розвитку, що передбачає:
1. Обґрунтований вибір об’єктів для інвестування.
2. Визначення найбільш ефективних форм і методів здійснення діяльності.
3. Створення дієвих механізмів реалізації інвестиційної політики.
Кінцевим показником успішності такого планування є не лише темпи
економічного розвитку, а й максимізація ринкової вартості бізнесу, що
безпосередньо сприяє зростанню добробуту власників як у короткостроковій,
так і в довгостроковій перспективі.
Останнім показником підвищення економічної стійкості підприємства є
управління ризиками. Ефективний менеджмент підприємства потребує
вчасного виявлення ситуацій, коли потенційні ризики трансформуються у
реальні загрози для фінансової стабільності та економічної стійкості
підприємства. Оскільки підприємство постійно стикається з несприятливими
чинниками, виникає потреба у систематичній оцінці цих загроз.
Виявлені у процесі аналізу ризики діяльності ТОВ «Манеж» доцільно
розглядати у взаємозв’язку з результатами SWOT-аналізу (табл. 3.4), оскільки
саме він відображає сильні та слабкі сторони підприємства, а також
можливості та загрози зовнішнього середовища. Такий підхід дозволяє більш
обґрунтовано визначити напрями мінімізації ризиків та підвищення
економічної стійкості підприємства.

68

Таблиця 3.4. Взаємозв’язок SWOT-аналізу та ризиків ТОВ «Манеж»
Елемент Відповідний
Характеристика Напрям мінімізації
SWOT ризик
Слабкі сторони
Високі витрати Фінансовий ризик Оптимізація витрат
(W)
Слабкі сторони Нестабільна
Ризик ліквідності Оптимізація активів
(W) структура активів
Значна
Слабкі сторони
дебіторська Кредитний ризик Контроль дебіторки
(W)
заборгованість
Залежність від
Загрози (T) Ринковий ризик Диверсифікація збуту
ринку збуту
Економічна
Загрози (T) Фінансовий ризик Формування резервів
нестабільність
Сильні сторони Наявність
Ризик збуту Розширення ринку
(S) клієнтської бази
Можливості Розширення
Ринковий ризик Маркетингова стратегія
(O) каналів збуту
Побудовано автором

Згідно з даними, спостерігаємо, що ризики зумовлені поєднанням
внутрішніх слабких сторін підприємства та зовнішніх загроз. Зокрема,
високий рівень операційних витрат у поєднанні з нестабільною структурою
активів формує суттєві фінансові ризики, що створюють прямий тиск на
показники ліквідності та платоспроможності.
Паралельно з цим, висока концентрація на обмеженому ринку збуту
посилює ринкові ризики, які за несприятливих умов можуть призвести до
скорочення обсягів реалізації та падіння доходів. Проте наявний потенціал і
сильні сторони компанії створюють базу для нівелювання цих негативних
чинників. Розширення мережі збуту та інтенсифікація маркетингових зусиль
дозволяють суттєво знизити ринкову вразливість, тоді як заходи з оптимізації
витрат сприяють мінімізації фінансових загроз.
Проведений SWOT-аналіз ТОВ «Манеж» дозволив визначити головні
сильні та слабкі сторони підприємства, а також зовнішні можливості та
загрози, які впливають на його роботу. Однак було помічено, що слабкі
69
сторони та загрози мають різний вплив на фінансовий стан підприємства. Тому
для того, щоб зрозуміти найважливіші фактори та обґрунтувати напрями, які
допоможуть збільшити економічну стійкість, необхідно провести оцінку
ризиків діяльності підприємства [22].
За цією метою застосовано матричний підхід (табл. 3.5 та рис. 3.6). Для
оцінення ризику діяльності підприємства застосовується матричний підхід,
який поєднує як якісний, так і кількісний аналіз. Цей спосіб часто
використовують у сучасній практиці управління ризиками, і він дозволяє
повноцінно визначити, як ризики впливають на роботу підприємства.
Сутність матричного підходу полягає в тому, щоб визначити рівень
ризику, враховуючи два головні показники: ймовірність того, що він виникне,
і наскільки він вплине на результати роботи підприємства. Для оцінки
використовують шкалу балів, зазвичай від 1 до 5, де найменше число означає
низький рівень ризику, а найбільше – високий [4].
Інтегральна оцінка ризику обчислюється шляхом множення значень
ймовірності та наслідків, що дозволяє розділити ризики за рівнем їх
важливості та визначити, які з них потребують більшої уваги при управлінні.
Результати оцінки краще подавати у вигляді матриці ризиків, оскільки вона
дозволяє чітко подивитися, як розподілені ризики, і виявити найважливіші з
них, які потрібно обробляти перш за все.

Таблиця 3.5. Оцінка ризиків ТОВ «Манеж» за рівнем впливу та ймовірності
Ймовірність Вплив Рівень
Ризик Оцінка
(1-5) (1-5) ризику(добуток)
Фінансовий(зростання
5 5 25 Високий
витрат)
Ринковий(залежність від
4 5 20 Високий
збуту)
Ризик ліквідності 4 4 16 Середній
Кредитний(дебіторська
3 4 12 Середній
заборгованість)
Інвестиційний 2 3 6 Низький

70
1
2 Інвестиційний
3 Кредитний
4 Ліквідність Ринковий
5 Фінансова
1 2 3 4 5
Вплив

Рис. 3.6. Матриця оцінки ризиків ТОВ «Манеж»

Спостерігаємо, що найважливішими для підприємства є фінансові та
ринкові ризики, рівень яких вважається високим. Це пов’язано з тим, що
витрати підприємства зростають, а воно залежить від ринку збуту. Середній
рівень ризику охоплює ліквідність та кредитні ризики, які пов’язані з
розміщенням оборотних активів та наявністю дебіторської заборгованості.
Найменше впливу на роботу підприємства має інвестиційний ризик, оскільки
рівень інвестиційної активності залишається відносно стабільним. Матриця
ризиків допомагає зрозуміти найважливіші області та визначити головні
напрями у управлінні ризиками. Зокрема, першочергової уваги потребують
заходи щодо зниження витрат та диверсифікації збуту продукції.
Таким чином, використання матричного підходу до оцінки ризиків
дозволяє нам визначити найбільш критичні загрози для діяльності
підприємства та сформувати ефективні управлінські рішення щодо їх
мінімізації.
Отже, проаналізувавши, всі напрями для підвищення економічної
стійкості підприємства можемо виокремити, що важливо приділити особливу
увагу вдосконаленню системи збуту продукції та підвищенню ефективності
управління витратами, оскільки ці сфери мають найбільший вплив на
Ймовірність
71
фінансові показники компанії. Впровадження цих заходів допоможе
збільшити доходи компанії, знизити рівень витрат та підвищити ефективність
її діяльності. Тому подальші дослідження будуть зосереджені на розробці
конкретних заходів щодо вдосконалення управління продукцією та систем
збуту.

3.2 Удосконалення системи управління та збут продукції

На основі результатів аналізу, викладених у попередніх розділах,
встановлено наявність ряду небезпечних чинників у діяльності ТОВ «Манеж»,
серед яких ключовими є низький рівень ліквідності, нераціональна структура
активів, тенденція до зростання витрат та обмеженість збутової мережі.
Виявлені тенденції зумовлюють необхідність розробки та впровадження
комплексних управлінських рішень, спрямованих на зміцнення економічної
стійкості суб’єкта господарювання. Пріоритетними напрямами у цьому
контексті постають модернізація системи управління та підвищення збутової
діяльності.
Оптимізація управлінської моделі ТОВ «Манеж» має ґрунтуватися на
підвищенні ефективності використання активів та посиленні контролю за
витратами. Враховуючи значну частку операційних витрат і недосконалу
структуру оборотних коштів, доцільно запровадити систему бюджетування,
яка забезпечить інструментарій для оперативного планування та моніторингу
фінансових потоків. Паралельно з цим потребує корекції структура майна
підприємства, зокрема через мінімізацію витрат майбутніх періодів та
нарощування частки високоліквідних активів, що сприятиме підвищенню
фінансової мобільності організації [3].
Окремим вектором розвитку є вдосконалення політики управління
дебіторською заборгованістю. З метою запобігання вилученню коштів в
обороті необхідно переглянути умови розрахунків із контрагентами,
скоротити терміни погашення зобов’язань та впровадити дієвий механізм
72
контролю за платіжною дисципліною. Систематизований перелік
запропонованих заходів, спрямованих на вдосконалення системи
менеджменту, деталізовано на рис. 3.7.

Заходи з удосконалення системи
управління ТОВ «Манеж»
Напрям Захід Очікуваний ефект
Управління витратами Впровадження бюджетування Зниження витрат
Управління активами Оптимізація структури активів Підвищення ліквідності
Дебіторська заборгованість Скорочення строків оплати Прискорення обороту коштів
Підвищення
Грошові кошти Контроль руху коштів
платоспроможності

Рис. 3.7. Заходи з удосконалення системи управління ТОВ «Манеж»

Важливим способом збільшення економічної стійкості підприємства є
покращення системи збуту продукції. Аналіз показав, що підприємство
залежить від невеликого числа каналів реалізації, що збільшує ризики на
ринку та може негативно вплинути на рівень отримуваних доходів [9].
З метою підвищення ефективності збутової діяльності доцільно
розширити канали реалізації продукції, зокрема шляхом впровадження
онлайн-продажів та розвитку партнерських відносин. Така дія допоможе
покращити доступ до ринку та забезпечити стабільний прибуток
підприємства.
Крім того, потрібно активніше проводити маркетинг, щоб продавати
продукт, збільшувати впізнаваність бренду та приваблювати нових покупців.
Також корисно ввести програми лояльності, щоб зберігати старих клієнтів.
73
Узагальнення запропонованих заходів для покращення системи збуту
продукції наведено на рис. 3.8.

Заходи з удосконалення системи збуту
продукції ТОВ «Манеж»
Напрям Захід Очікуваний ефект
Канали збуту Розширення ринку Зростання доходів
Впровадження цифрових
Онлайн-продажі Залучення нових клієнтів
каналів
Маркетинг Рекламні кампанії Підвищення попиту
Клієнти Програма лояльності Утримання клієнтів

Рис. 3.8. Заходи з удосконалення системи збуту продукції ТОВ «Манеж»

Для узагальнення результатів проведеного дослідження та формування
бази для прийняття стратегічних рішень доцільно здійснити систематизацію
ключових проблем функціонування підприємства (табл. 3.9). Такий підхід
дозволяє встановити пряму відповідність між виявленими недоліками та
запропонованими управлінськими заходами, а також обґрунтувати
прогнозний економічний ефект від їх практичного впровадження. Комплексне
представлення цих елементів забезпечує логічну цілісність аналізу та
підтверджує доцільність обраної стратегії вдосконалення діяльності
організації.
Аналіз діяльності ТОВ «Манеж» свідчить про те, що наявні проблеми є
взаємопов’язаними та охоплюють як фінансовий стан, так і систему збуту.
Основними чинниками, що обмежують розвиток підприємства, є низький
74
рівень ліквідності, неефективний розподіл активів, високі витрати та
недостатня кількість каналів продажу.

Таблиця 3.9. Узагальнення проблем, заходів та очікуваного ефекту
для ТОВ «Манеж»
Очікуваний економічний
Виявлена проблема Запропонований захід
ефект
Підвищення
Оптимізація структури
Низький рівень ліквідності платоспроможності
оборотних активів
підприємства
Нераціональна структура Зменшення частки витрат Зростання мобільності
активів майбутніх періодів активів
Впровадження системи Зниження собівартості
Високий рівень витрат
бюджетування продукції
Значна дебіторська Скорочення строків Прискорення обороту
заборгованість розрахунків коштів
Низька частка грошових
Контроль грошових потоків Підвищення ліквідності
коштів
Розширення ринку та
Обмежені канали збуту Зростання обсягів продажу
каналів реалізації
Недостатній рівень Активізація рекламної
Залучення нових клієнтів
маркетингу діяльності
Відсутність системи роботи Впровадження програм Підвищення повторних
з клієнтами лояльності продажів
Зниження залежності від
Високі ринкові ризики Диверсифікація збуту
ринку

Брак вільних коштів зумовлений тим, що значна частина ресурсів
зосереджена в дебіторській заборгованості, а частка готівки залишається
мінімальною. Це сповільнює обіг капіталу та знижує здатність компанії вчасно
розраховуватися за зобов’язаннями. Запропоновані заходи щодо оптимізації
майна та пришвидшення розрахунків із клієнтами допоможуть забезпечити
постійний рух грошових потоків.
Нераціональний розподіл ресурсів, за якого значна частина засобів
вкладена в активи з низькою мобільністю, знижує загальну ефективність
роботи. У зв’язку з цим необхідно переглянути структуру активів, щоб
зробити капітал підприємства більш гнучким. Важливим етапом також є
контроль за витратами. Оскільки висока собівартість продукції знижує
75
прибутковість, впровадження системи бюджетування дозволить ефективно
планувати витрати та знаходити шляхи для їх економії [16].
У сфері збуту основними проблемами є обмежена кількість ринків збуту
та низька маркетингова активність. Для розв'язання цього питання
запропоновано шукати нові шляхи реалізації продукції, посилити рекламу та
впровадити програми лояльності. Це дозволить залучити нових споживачів та
збільшити дохідну частину бюджету.
Запропоновані заходи спрямовані на усунення виявлених недоліків у
діяльності підприємства та мають забезпечити підвищення ефективності його
функціонування. З метою оцінки результативності впровадження
запропонованих заходів доцільно визначити їх вплив на основні фінансово-
економічні показники діяльності підприємства. Для цього проведено
порівняння поточного стану підприємства та очікуваних результатів після
реалізації запропонованих заходів, що дозволяє оцінити їх ефективність у
динаміці (табл. 3.10).

Таблиця 3.10. Очікувані зміни показників діяльності ТОВ «Манеж»
Після
Поточний стан,
Показник впровадження, Зміна
тис. грн.
тис. грн.
Дохід 18134 19947 +10%
Витрати 17818 16927 -5%
Чистий прибуток 258,9 3200 Значне зростання
Ліквідність Низька Стабільна Покращення

Аналіз прогнозних показників діяльності ТОВ «Манеж» дозволяє
оцінити результативність запропонованої стратегії розвитку. По-перше,
спостерігається суттєва оптимізація операційних процесів. Прогнозоване
зростання доходу на 10% (до 19947 тис. грн.) на фоні одночасного скорочення
витрат на 5% свідчить про підвищення ефективності використання ресурсів та
посилення ринкових позицій підприємства. Таке співвідношення динаміки
76
доходів і витрат вказує на досягнення ефекту масштабу та покращення
структури собівартості.
По-друге, реалізація запланованих заходів призводить до стрімкого
зростання результативності. Збільшення чистого прибутку з 258,9 грн. до
приблизно 3200 тис. грн. свідчить про високу операційну ефективність
запропонованої моделі управління. Такий приріст фінансового результату
створює необхідний внутрішній ресурс для подальшого самофінансування та
інвестиційного розвитку підприємства.
По-третє, якісні зміни торкаються параметрів економічної стабільності.
Перехід ліквідності від критичного рівня до стабільного стану є стратегічно
важливим досягненням, що мінімізує ризики неплатоспроможності.
Покращення здатності підприємства своєчасно виконувати зобов'язання
зміцнює його ділову репутацію та підвищує загальну економічну стійкість.
Отримані прогнозовані зміни фінансово-економічних показників
свідчать про потенційну ефективність запропонованих заходів. Водночас
досягнення зазначених результатів можливе лише за умови їх поетапної та
організованої реалізації. З метою забезпечення ефективного впровадження
запропонованих управлінських рішень доцільно визначити основні етапи їх
реалізації (рис. 3.11).
Реалізація запропонованих заходів передбачає поетапний підхід, що
забезпечує їх системність, послідовність та ефективний контроль за
досягненням поставлених цілей. На першому етапі проводять аналіз витрат та
структури активів підприємства. Цей етап є основним, бо саме він дає змогу
приймати подальші управлінські рішення. Проведення детального аналізу
допомагає виявити неефективні витрати, з’ясувати проблеми в структурі
активів та визначити шляхи їх покращення [39].
Другий етап передбачає запуск системи бюджетування, яка є важливим
засобом для керування витратами. Бюджетування дозволяє заздалегідь
планувати гроші, здійснювати контроль за їх використанням та вчасно
виявляти відхилення від запланованого. Це допомагає покращити фінансову
77
дисципліну та зменшити загальні витрати підприємства. На третьому етапі
проводиться оптимізація дебіторської заборгованості, що має велике значення
для покращення ліквідності компанії. Зменшення термінів розрахунків з
покупцями та підсилення контролю за виконанням платежів дозволяють
прискорити оборот грошових коштів та зменшити можливість їх втрати.

Етапи реалізації заходів
Етап Зміст Термін
I Аналіз витрат та активів 1 місяць
II Впровадження бюджетування 2-3 місяців
II Оптимізація дебіторки 3 місяці
IV Розвиток збуту 3-6 місяців
V Контроль результатів Постійно

Рис. 3.11. Етапи реалізації заходів для ТОВ «Манеж»

Четвертий етап вимагає розвитку системи продажу продукції, який
передбачає розширення можливостей для продажу, впровадження нових форм
реалізації товарів та посилення маркетингової діяльності. Виконання цього
етапу допоможе збільшити об’єм продажів, покращити
конкурентоспроможність підприємства та зміцнити його позиції на ринку.
Останній етап полягає у постійному контролі за результатами впровадження
заходів. Контроль допомагає оцінити, наскільки ефективними були прийняті
78
рішення, виявити можливі похибки та своєчасно зробити потрібні зміни у
процесі управління.
Таким чином, запропоновані заходи є комплексними і призначеними для
вирішення виявлених проблем у роботі підприємства. Їх виконання допоможе
покращити ефективність управління ресурсами, забезпечити збільшення
обсягів реалізації продукції та підтримати стабільний фінансовий стан
ТОВ «Манеж», що у кінцевому результаті сприятиме зростанню його
економічної стійкості.

3.3 Економічне обґрунтування запропонованих заходів

Економічне обґрунтування розроблених заходів базується на оцінці
їхнього впливу на ключові фінансові показники роботи підприємства.
Оскільки в попередніх етапах дослідження було сформовано комплексний
план зміцнення економічної стійкості ТОВ «Манеж», виникає необхідність
кількісного вимірювання очікуваних результатів та визначення загальної
ефективності їх впровадження.
Сформовані пропозиції охоплюють основні сфери функціонування
підприємства, включаючи контроль за витратами, роботу з дебіторською
заборгованістю та вдосконалення збутової стратегії. Відповідно, підсумковий
економічний ефект розглядається як сукупний результат, отриманий від
реалізації кожного з цих стратегічних напрямів. Такий підхід дозволяє
об’єктивно оцінити внесок кожного заходу в покращення загального
фінансового стану підприємства.
Дане моделювання здійснюється на основі фінансової звітності
ТОВ «Манеж» (табл. 2.12) за 2025 р. з урахуванням експертних припущень
щодо відсоткового зниження собівартості, покращення якості дебіторського
портфеля та масштабування обсягів реалізації [17].
Очікуваний економічний ефект визначається за формулою:
Е = Е₁ + Е₂ + Е₃, (3.1)
79
де Е1 – ефект від зниження витрат;
Е2 – ефект від оптимізації дебіторської заборгованості;
Е3 – ефект від зростання доходу.

За даними фінансової звітності ТОВ «Манеж» за 2025 р.: дохід –
18134 тис. грн.; витрати – 17818,3 тис. грн.; чистий прибуток – 258,9 тис. грн.
Наведені показники свідчать про низький рівень прибутковості підприємства
та необхідність підвищення ефективності його діяльності.
Запровадження інструментів бюджетування та посилення контролю за
використанням ресурсів створюють передумови для зниження загального
рівня витрат орієнтовно на 5%. Такий показник є цілком досяжним і
обґрунтованим у межах поточної операційної діяльності. Розрахунок
очікуваної економії виглядає наступним чином:
Е₁ = 17 818,3 × 5% = 890,9 тис. грн.
Цей ефект характеризується стабільністю, оскільки він базується на
внутрішніх управлінських рішеннях. Безпосереднє скорочення витрат
забезпечує пряме зростання прибутку, що підвищує загальну рентабельність
підприємства.
Удосконалення політики управління розрахунками передбачає
скорочення термінів погашення заборгованості та підвищення платіжної
дисципліни з боку контрагентів. Прогнозний обсяг вивільнених коштів
становить:
Е₂ = 1220* × 20% = 244,0 тис. грн.
*Величина дебіторської заборгованості (1220 тис. грн.) визначена на основі даних
фінансової звітності підприємства.

Основне значення цього заходу полягає у поверненні грошових коштів
в обіг, що суттєво покращує ліквідність. Хоча цей результат не є прямим
прибутком, він критично важливий для зміцнення фінансової стійкості та
мінімізації ризику касових розривів [35].
80
Розширення каналів реалізації, розвиток цифрових платформ продажу та
інтенсифікація маркетингових заходів мають забезпечити приріст доходу на
рівні 10%. Обсяг додаткових надходжень розраховується так:
Е₃ = 18 134 × 10% = 1 813,4 тис. грн.
Даний показник є найбільш вагомим у структурі загального ефекту,
оскільки саме розширення ринкової присутності формує підґрунтя для
фінансового зростання. Нарощування доходів відкриває можливості для
подальшого інвестування в розвиток та масштабування бізнесу [36].
Для наочності розрахунок представлений в табл. 3.12.

Таблиця 3.12. Економічний ефект для ТОВ «Манеж»
Захід Ефект, тис. грн.
Зниження витрат 890,9
Оптимізація дебіторської заборгованості 244,0
Зростання доходу 1813,4
Разом 2948,3

Економічне обґрунтування пропонованих ініціатив ґрунтується на
аналізі їхнього впливу на підсумкові показники діяльності ТОВ «Манеж».
Згідно з даними фінансової звітності за 2025 р., обсяг сукупних витрат
підприємства становив 17818,3 тис. грн., тоді як чистий прибуток зафіксовано
на рівні 258,9 тис. грн.
Реалізація стратегії управління витратами з очікуваним рівнем зниження
на 5% забезпечить економію ресурсів у розмірі 890,9 тис. грн. Оптимізація
дебіторської заборгованості шляхом скорочення термінів розрахунків
дозволить вивільнити з обороту близько 244,0 тис. грн., що відповідає 20% від
її загального обсягу. Одночасно з цим розширення збутової мережі та
інтенсифікація маркетингових заходів зумовлять приріст обсягів реалізації
продукції орієнтовно на 10%, що генерує додатковий дохід у сумі
1813,4 тис. грн. [25].
81
Загальний інтегральний економічний ефект від впровадження
комплексу розроблених заходів прогнозується на рівні 2948,3 тис. грн.
Враховуючи, що цей показник багаторазово перевищує поточний рівень
чистого прибутку, можна стверджувати про високу ефективність та
стратегічну доцільність запропонованих управлінських рішень.
Для більш глибокого аналізу доцільно оцінити зміну показників
рентабельності [42].
Рентабельність продажів визначається за формулою:
R = (П / Д) × 100%, (3.2)
де R – рентабельність продажів, %;
П – чистий прибуток підприємства, тис. грн.;
Д – дохід (виручка від реалізації продукції, тис. грн.

Прогнозований чистий прибуток після впровадження заходів визначено як
сума поточного прибутку та отриманого економічного ефекту:
П = 258,9 + 2948,3 = 3207,2 тис. грн. (≈ 3200 тис. грн.);
Прогнозований дохід після впровадження заходів визначено з
урахуванням зростання на 10%:
Д = 18 134 + 1 813,4 = 19 947,4 тис. грн.
До впровадження: R₁ = 258,9 / 18134 × 100% ≈ 1,43%; після
впровадження: R₂ = 3200 / 19947 × 100% ≈ 16,0%. Отримані результати
свідчать про суттєве зростання ефективності діяльності підприємства.
Підвищення рентабельності більш ніж у 10 разів підтверджує доцільність
реалізації запропонованих заходів.
Для систематизації результатів дослідження необхідно провести
порівняльний аналіз (табл. 3.13) ключових фінансових індикаторів у динаміці:
від поточного стану до прогнозних значень після реалізації запропонованого
комплексу заходів. Таке зіставлення дозволяє наочно продемонструвати
ефективність розроблених рішень та оцінити масштаб позитивних зрушень у
фінансово-господарській діяльності ТОВ «Манеж».
82

Таблиця 3.13. Порівняння ключових показників діяльності ТОВ «Манеж»
Показник До впровадження Після впровадження Зміна
Рентабельність 1,43% 16,0% +14,6 п.п.
позитивна
Ліквідність нестійкий покращена
динаміка
Оборотність коштів низька підвищений покращення

Сформовані прогнозні показники підтверджують системне покращення
фінансового стану підприємства, що виявляється у зростанні прибутковості,
зміцненні платоспроможності та підвищенні загальної ефективності
експлуатації ресурсного потенціалу. Сукупний вплив впроваджених заходів
забезпечує не лише стабілізацію поточних операційних процесів, а й формує
умови для сталого економічного розвитку підприємства ТОВ «Манеж» Таке
комплексне зростання індикаторів фінансового здоров’я свідчить про високу
адаптивність запропонованих управлінських рішень до ринкових умов.
Ключовим індикатором доцільності інвестицій є термін окупності
витрат, спрямованих на реалізацію запропонованих ініціатив [16]. Відповідно
до попередніх розрахунків, обсяг необхідних ресурсів для впровадження
заходів прогнозується на рівні 300 тис. грн. Розрахунок терміну окупності
здійснюється за формулою:
300
Т = ≈ 0,1року.
2948,3
Таким чином, інвестовані кошти повністю окупаються протягом одного-
двох місяців. Настільки короткий період повернення капіталу є беззаперечним
підтвердженням високої економічної ефективності розроблених пропозицій та
мінімального рівня інвестиційних ризиків для ТОВ «Манеж». Впровадження
розроблених пропозицій може бути пов’язане з певними ризиками, серед яких
найважливішими є ймовірність відхилення від прогнозних показників
доходності, непередбачене зростання витрат або порушення встановлених
термінів реалізації окремих етапів. Водночас застосування принципу
83
поетапного виконання запланованих дій у поєднанні з безперервним
моніторингом результатів дозволяє ефективно керувати цими ризиками.
Системний контроль за кожним етапом модернізації мінімізує вплив
негативних чинників та гарантує досягнення цільових фінансово-економічних
показників діяльності ТОВ «Манеж».
Отже, проведене економічне обґрунтування підтверджує, що розроблені
пропозиції мають не лише теоретичну базу, а й вагому практичну цінність. Їх
реалізація сприяє значному покращенню ключових параметрів діяльності
підприємства, зокрема забезпечує зростання прибутковості, зміцнення
ліквідності та підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що впровадження запропонованих
ініціатив є економічно виправданим та ефективним кроком. Отримання
сукупного економічного ефекту в обсязі 2948,3 тис. грн., позитивна динаміка
рентабельності та стислі терміни окупності витрат підтверджують високий
потенціал цих заходів у контексті зміцнення загальної економічної стійкості
ТОВ «Манеж».

84
ВИСНОВКИ

У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження
теоретичних, методичних та практичних аспектів забезпечення економічної
стійкості підприємства.
У процесі дослідження розкрито сутність економічної стійкості
підприємства як комплексної характеристики його діяльності, що відображає
здатність забезпечувати стабільний фінансовий стан, ефективно
використовувати ресурси та адаптуватися до змін зовнішнього середовища.
Узагальнення наукових підходів дозволило встановити, що економічна
стійкість підприємства формується під впливом фінансових, виробничих і
ринкових факторів.
Досліджено методичні підходи до оцінки економічної стійкості
підприємства, зокрема на основі аналізу фінансових показників, структури
активів і пасивів, а також коефіцієнтного аналізу. Встановлено, що найбільш
доцільним є комплексний підхід, який дозволяє всебічно оцінити фінансовий
стан підприємства та виявити проблемні аспекти його діяльності.
Практична частина роботи присвячена аналізу діяльності ТОВ «Манеж»
за період 2020-2025 рр. Встановлено, що поточний стан підприємства
характеризується низькою прибутковістю, недосконалою структурою активів,
значними обсягами заборгованості з боку клієнтів та браком вільних грошових
коштів. Загальний рівень економічної стійкості визначено як недостатній, що
зумовлено повільним обігом капіталу та залежністю від зовнішніх обставин.
З метою підвищення економічної стійкості підприємства розроблено
комплекс заходів, який передбачає оптимізацію витрат, покращення структури
майна, посилення контролю за розрахунками з контрагентами та активізацію
продажів. Проведені розрахунки підтвердили високу економічну ефективність
запропонованих заходів: очікуваний економічний ефект становить
2948,3 тис. грн. Прогнозується зростання рентабельності з 1,43% до 16,0%,
при цьому витрати на впровадження змін окупляться протягом 1-2 місяців.
85
Реалізація рекомендацій на ТОВ «Манеж» може відбуватися поетапно.
Насамперед доцільно впровадити систему бюджетування, яка не потребує
великих витрат, та змінити підхід до управління дебіторською заборгованістю.
Розвиток каналів збуту, зокрема онлайн-продажів, вимагатиме певних
інвестицій, проте забезпечить стабільний приріст доходів у майбутньому.
Обов’язковою умовою успіху є регулярний моніторинг результатів для
оперативного коригування дій. Таким чином, запропоновані рекомендації
можуть бути використані у практичній діяльності підприємства та
сприятимуть підвищенню його економічної стійкості, ефективності
функціонування та конкурентоспроможності. Отримані результати мають
практичну цінність та можуть бути використані для прийняття управлінських
рішень у діяльності підприємства.
Отже, мета дипломної роботи досягнута, а поставлені завдання виконані
у повному обсязі.

86
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ареф’єва О.В., Городянська Д.М. Економічна стійкість підприємства:
сутність, складові та заходи з її забезпечення. Актуальні проблеми економіки.
2008. № 8(86). С. 83-90.
2. Багацька К.В., Климаш Н.І., Духновська Л.М., Ганущак Т.В.,
Пашкуда Т.В. Соціальна відповідальність як чинник забезпечення економічної
стійкості підприємств. Науковий вісник Національного гірничого
університету. 2024. № 6. С. 186-192.
3. Більовська О., Майстро Р. Особливості підприємницької діяльності в
умовах воєнного стану в Україні. Вісник Національного технічного
університету «Харківський політехнічний інститут». Економічні науки.
2023. № 2. С. 50-54.
4. Бікхофф Н., Бергер Р., Котлер Ф. Стратегічний менеджмент по
Котлеру. Кращі прийоми і методи. Київ: Наука. 2001. 144с.
5. Болгов В.Є., Витяганець І.М. Забезпечення фінансової стійкості та
платоспроможності як важлива ціль внутрішньофірмового бюджетування.
Економіка і організація управління. 2021. №1. С. 15-29.
6. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. Київ: ЦУЛ,
2003. 504 с.
7. Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства. Актуальні
проблеми економіки. 2008. № 10 (42). С. 141-146.
8. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. URL:
https://www.ukrstat.gov.ua/
9. Дослідження стану та потреб українського бізнесу під час війни. URL:
https://business.diia.gov.ua/analytics/research/doslidzhennia-stanu-ta-potreb-
ukrainskoho-biznesu-pid-chas-viiny
10. Економічний аналіз / М.А. Болюх, В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк
[та ін.]; ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. Київ: КНЕУ, 2003. 556 с.
11. Житний П.Є., Тищенко В.В. Фінансова стійкість підприємства і її
87
вплив на економічну безпеку регіону. URL:
http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/2106/1/Gitni.pdf
12. Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових
підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу).
Луганськ: Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2005. 266 с.
13. Іванюта Т.М., Заїчковський А.О. Економічна безпека підприємства.
Київ: Центр учбової літератури, 2009. 256 с.
14. Йолтухівська Т.В., Лопатовський В.Г. Аналіз теоретичних підходів
до визначення поняття «фінансовий результат». Вісник Хмельницького
національного університету. 2015. № 2. Т. 2. С. 64-67.
15. Кірдіна О. Г. Управління оборотними активами підприємств. Вісник
економіки транспорту і промисловості. 2013. № 43. С. 133-137.
16. Кононенко Ж. А., Грибовська Ю. М., Ходаківська Л. О. Фактори
зміни величини фінансових результатів підприємства. Інвестиції: практика
та досвід. 2020. № 1. С. 27-32.
17. Левкович О.В., Калашнікова Ю.М. Фінансова стійкість як
передумова інноваційного розвитку підприємства. Ефективна економіка.
2021. №4. URL: https://www.economy.nayka.com.ua/pdf/4_2021/78.pdf6.
18. Малярець Л.М., Сабадаш Л.О. Оцінювання економічної стійкості
промислового підприємства в сучасних умовах. Вісник Одеського
національного університету. 2019. Т. 24. Вип. 3 (76). С. 113-119.
19. Малярець Л.М., Смолякова О.М. Оптимізація значень показників
економічної стійкості підприємства. Вісник Хмельницького національного
університету. Економічні науки. 2015. № 1 (220). С. 11-23.
20. Мартиненко В.П., Легеза Н.В. Прогресивні підходи до управління
оборотними активами промислових підприємств. Сучасні проблеми економіки
і підприємництво. 2016. № 18. С. 225-229.
21. Мурована Т.O. Вітчизняне підприємництво в умовах воєнного стану:
основні тенденції та методи підтримки. Економіка та суспільство. 2023. № 47.
URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-49
88
22. Назаренко О.В., Лукаш Р.В. Фінансові результати: сутність та
особливості організації бухгалтерського обліку. Інвестиції: практика та
досвід. 2018. №22. С. 19-25.
23. Новоселецький О.М. Моделювання стійкості функціонування
підприємства з урахуванням ризику: автореф. дис. канд. екон. наук. Київ:
КНЕУ ім. В. Гетьмана, 2008. 18 с.
24. Оцінка впливу війни на мікро-, малі та середні підприємства в
Україні. URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2024-04/undp-
ua-smb-2024.pdf
25. Офійний сайт ТОВ «Манеж». URL: https://manezh.ua/ua/
26. Павликівська О.І., Марущак Л.І. Методологічні підходи до
визначення сутності доходів та витрат. Бізнес Інформ. 2016. № 10. С. 343-348.
27. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Київ: КНЕУ, 2001. 368 с.
28. Поліщук О.А. Теоретико-методологічні основи оцінки економічної
стійкості сільськогосподарських підприємств. Економіка: проблеми теорії та
практики. Дніпро, 2007. Вип. 225. Т. 2. С. 367-374.
29. Портер М.Е., Скільський Р. Стратегія конкуренції / [пер. з англ.].
Київ: Основи, 1997. 390 с.
30. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика.
Тернопіль: Картбланш, 2003. 490 с.
31. Редзюк Є.В. Стан, проблеми і чинники гальмування розвитку бізнес
активності в Україні. Стратегія економічного розвитку України. 2022. № 51.
С. 35-49.
32. Семененко І.М. Вплив результатів інноваційної діяльності на
економічну стійкість підприємства: автореф. дис. канд. екон. наук. Луганськ:
Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля, 2009. 20 с.
33. Семененко І.М. Методика оцінки економічної стійкості
підприємства з урахуванням інноваційної складової. Науковий вісник
Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. 2008. №2.
С. 158-163.
89
34. Сімех Ю.А. Визначення поняття «конкурентоспроможність
підприємства». URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VMSU/2007-
01/07suapkp.htm
35. Скотнікова Л.П., Угрімова І.В. Роль інвестиційної стратегії у
розвитку підприємства. Вісник Національного технічного університету
«Харківський політехнічний інститут». 2018. №19 (1295). С. 19-22.
36. Співак С.М. Оцінка та управління ризиками як інструмент
підвищення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Хмельницького
національного університету. 2020. № 4(3). С. 159-162.
37. Сподіна А.О., Тарасенко І.О. Фінансова стійкість підприємства:
сутність та фактори впливу. Інтернаука. 2022. URL:
https://economyandsociety.in.ua/journals/12_ukr/107.pdf
38. Стан та потреби бізнесу в умовах війни: результати дослідження в
червні 2023 року. URL: https://business.diia.gov.ua/analytics/research/stan-ta-
potreby-biznesu-v-umovakh-viiny-rezultaty-doslidzhennia-v-chervni-2023-roku
39. Ткаченко Є.Ю., Фатюха В.В., Яришко О.В. Фінансова стійкість
підприємства: сутність та основи управління. Інфраструктура ринку. 2021.
№56. URL: http://www.market-infr.od.ua/journals/2021/56_2021/24.pdf
40. Томпсон мл. А.А., А. Дж. Стрикленд. Стратегічний менеджмент:
концепції та ситуації для аналізу. Київ: Вільямс, 2003. 924 с.
41. Тренди української фопономіки під час великої війни. URL:
https://opendatabot.ua/analytics/foponomics-2024
42. Фінансовий словник – довідник / М.Я. Дем’яненко, Ю.Я. Лузан,
П.Т. Саблук [та ін.]. Київ: ІАЕ УААН, 2003. 555 с.
43. Фірман Н.Я., Вашків О.П. Економічна сутність фінансового
результату підприємства. Східна Європа: економіка, бізнес та управління.
2019. Вип. 5. С. 162-168.
44. Харчук Т.В. Характеристика економічної стійкості підприємства та
її елементів. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2011. №34.
С. 332–335.
90
45. Цямрюк Ю.С. Зміст економічної стійкості підприємства та методи її
аналізу [Електронний ресурс]. URL:
https://www.lute.lviv.ua/fileadmin/www.lac.lviv.ua/data/News/Academy/2023/07/
Kutsyk-Gerega_web.pdf
46. Шепелевич В.В. Проблеми в управлінні оборотними активами та
шляхи їх подолання. Агросвіт. 2014. № 14. С. 73-80.
47. Юрчишин В. Стан економіки та перспективи її відновлення у 2023 р.
Аналітична доповідь. 2023. URL:
https://razumkov.org.ua/images/2023/05/18/2023-MATRA-I-KVARTAL-8.pdf
48. Arisoy H., Bayramoglu Z., Oguz C. The Effect of Agricultural Support on
the Economic Sustainability of Agricultural Enterprises. Custos e agronegocio on
line. 2017. №13(3). Pp. 233-253.
49. Bayramoglu Z., Oguz C., Arisoy H. Identification of the income level
needed for agricultural enterprises to achieve economic sustainability. Economic
research-ekonomska istrazivanja. 2018. №31(1). Pp. 510-520.
50. Dhewanto W., Ratnaningtyas S., Prasetio E.A. Rural entrepreneurship:
towards collaborative participative models for economic sustainability.
Entrepreneurship and sustainability issues. 2020. №8(1). Pp. 705-724.
51. Goerner S.J., Lietaer B., Ulanowicz R.E. Quantifying economic
sustainability: Implications for free-enterprise theory, policy and practice.
Ecological economics. 2009. №69(1). Pp. 76-81.
52. Guo A.J., Wei H.Q., Huang C.L. Enterprise Sustainability: Economic
Policy Uncertainty, Enterprise Investment, and Profitability. Sustainability. 2020.
№12(9). Pp. 58-65.
53. Khudyakova T., Shmidt A., Shmidt S. Implementation of controlling
technologies as a method to increase sustainability of the enterprise activities.
Entrepreneurship and sustainability issues. 2019. №7(2). Pp. 1185-1196.
54. Korneyko O.V., Moroz Y.S. New approaches to the assessment of
fisheries enterprises' economic sustainability. Amazonia investiga. 2018. №7(17).
Pp. 12-20.
91
55. Mecca M.S., Cervo I., Spido C. Cost management for economic
sustainability and competitiveness in viticulture: study in a Brazilian wine property.
Custos e agronegocio on line. 2023. №19(2). Pp. 322-357.
56. Mishchenko V.A., Shevchenko M.M., Yavorsky S.V. Theoretical bases
of providing the economic sustainability of the enterprise. Financial and credit
activity-problems of theory and practice. 2019. №3(30). Pp. 121-127.
57. Ostapchuk T., Orlova K., Biriuchenko S. Economic security of the
Ukrainian food industry during the war: implications for sustainable development.
Environmental research communications. 2026. №8(4). Pp. 176-181.
58. Tanasiichuk A., Dybchuk L., Serednytska L. Integration of Sustainable
Development into International Marketing: Developing a Mechanism for Enhancing
Enterprise Economic Potential in Wartime Conditions. European journal of
sustainable development. 2025. №14(4). Pp. 381-403.
59. Thierling M. and Pluzhnikov V.G. Assessment of economic sustainability
of an enterprise. Bulletin of the south ural state university series-mathematical
modelling programming & computer software. 2020. 13(3). Pp. 158-167.
60. Tokarcikova E., Kucharcikova A., Janosova P. The Relationship between
Environmental and Economic Aspects for Measuring the Sustainability of the
Enterprise: A Case Study of Slovak Manufacturing Enterprises. International
journal of environmental research and public health. 2022. 19(13). Pp. 48-59.
61. Tyshchenko V., Kovtun O., Fomenko D. Conceptual bases of strategic
management of integrated economic sustainability of entrepreneurial structures in
crisis conditions. Baltic journal of economic studies. 2024. №10(2). Pp. 258-264.

92

ДОДАТКИ

93

ДОДАТОК А
Фінансовий баланс підприємства за 2020-2025рр
Код
Актив 2020 2021 2022 2023 2024 2025
рядка
1 2 3 4 5 6 7 8
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи 1000 15,40 13,30 1,20 21,30 5,80 0
первісна вартість 1001 103,90 118,40 118,40 141,70 141,70 141,70
накопичена амортизація 1002 88,50 105,10 117,20 120,40 135,90 141,70
Незавершені капітальні інвестиції 1005 2 657,20 1 777,90 1 712,00 1 712,00 1 749,50 1 722,00
Основні засоби: 1010 10 696,70 10 300,50 9 656,40 10 563,60 9 942,00 8 479,40
первісна вартість 1011 23 061,50 21 542,00 21 646,70 22 402,80 22 587,80 22 622,00
знос 1012 12 364,80 11 241,50 11 990,30 11 839,20 12 645,80 14 142,60
Довгострокові біологічні активи 1020 0 - - - - -
Довгострокові фінансові інвестиції 1030 0 - - - - -
Інші необоротні активи 1090 0 - - - - -
Усього за розділом I 1095 13 369,30 12 091,70 11 369,60 12 296,90 11 697,30 10 201,40
II. Оборотні активи
Запаси: 1100 1 576,80 770,30 2 012,20 206,20 1 003,90 2 313,80
у тому числі готова продукція 1103 0 - - - 8,50 29,00
Поточні біологічні активи 1110 0 - - - - -
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1125 80,70 426,20 323,50 90,70 421,30 411,50
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 1135 51,00 114,30 111,50 127,30 125,60 33,30
у тому числі з податку на прибуток 1136 2,40 - - - - -
Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 180,00 3 707,60 95,70 38,30 178,90 775,50
Поточні фінансові інвестиції 1160 0 - - - - -
Гроші та їх еквіваленти 1165 862,80 1 059,90 310,90 337,90 350,40 464,20
Витрати майбутніх періодів 1170 3 792,30 3 912,30 4 026,80 4 055,80 4 647,00 4 665,80
Інші оборотні активи 1190 477,00 1 460,50 794,50 533,60 546,40 571,40
93
94

Усього за розділом II 1195 7 020,60 11 451,10 7 675,10 5 389,80 7 273,50 9 235,50
III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи
1200 0 - - - - -
вибуття
Баланс 1300 20 389,90 23 542,80 19 044,70 17 686,70 18 970,80 19 436,90

Пасив Код рядка 2020 2021 2022 2023 2024 2025
I. Власний капітал
Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 10 000,00 10 000,00 10 000,00 10 000,00 10 000,00 10 000,00
Додатковий капітал 1410 618,80 618,80 618,80 618,80 618,80 618,80
Резервний капітал 1415 0 - - - - -
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 1420 -0,90 715,20 859,70 969,50 1 207,10 1 466,00
Неоплачений капітал 1425 21,20 (-) (-) (-) (-) (-)
Усього за розділом I 1495 10 596,70 11 334,00 11 478,50 11 588,30 11 825,90 12 084,80
II. Довгострокові зобов'язання, цільове
1595 4 034,30 1 093,80 456,00 1 012,00 2 881,60 42,70
фінансування та забезпечення
IІІ. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 1600 0 - - - - -
Поточна кредиторська заборгованість за:
довгостроковими зобов'язаннями 1610 0 - - - - -
товари, роботи, послуги 1615 2 957,80 2 014,20 2 604,80 2 294,10 1 732,70 4 295,90
розрахунками з бюджетом 1620 16,90 177,90 55,40 74,90 112,40 118,70
у тому числі з податку на прибуток 1621 0 154,70 32,30 50,50 52,10 56,70
розрахунками зі страхування 1625 19,10 24,20 23,40 23,00 31,30 17,20
розрахунками з оплати праці 1630 69,70 105,50 98,20 96,60 123,40 70,40
Доходи майбутніх періодів 1665 0 - - - - -
Інші поточні зобов'язання 1690 2 695,40 8 793,20 4 328,40 2 597,80 2 263,50 2 807,20
Усього за розділом III 1695 5 758,90 11 115,00 7 110,20 5 086,40 4 263,30 7 309,40
IV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними акти-
1700 0 - - - - -
вами, утримуваними для продажу
Баланс 1900 20 389,90 23 542,80 19 044,70 17 686,70 18 970,80 19 436,90

94

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets