Проєкт автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення спецтранспорту в Київській області

Андріянов, Давид Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9538
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Шалапко, Денис Олегович	-
dc.contributor.author	Андріянов, Давид Олександрович	-
dc.date.accessioned	2026-06-14T21:57:08Z	-
dc.date.available	2026-06-14T21:57:08Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9538	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота бакалавра: 59 с., 9 табл., 3 рис., 10 джерел, 6 додатків. Об’єкт дослідження — процес технологічного проєктування автотранспортного підприємства на 85 автомобілів, спеціалізованого на перевезенні спецтехніки та негабаритних вантажів у Київській області. Мета роботи — розробка проєкту АТП з обґрунтуванням вибору рухомого складу, розрахунком виробничої програми технічного обслуговування (ТО) і ремонту, плануванням виробничих зон та конструкторською розробкою пристрою для демонтажу гільз циліндрів. Методи дослідження — розрахунково-аналітичний метод визначення виробничої програми за кількістю технічних впливів, метод коефіцієнтів для коригування нормативів, планування виробничих площ за питомими показниками та розрахунок міцності вузлів конструкторської розробки. У роботі проведено обґрунтування створення АТП у м. Бровари. Обрано основний тип рухомого складу — тягачі MAN TGX 18.500 з низькорамними напівпричепами. Розраховано річну виробничу програму, яка становить: ТО-1 — 864 впливи, ТО-2 — 287 впливів, ЩО — 21420 впливів. Визначено штатну чисельність виробничих робітників у кількості 23 осіб. Загальна площа головного виробничого корпусу становить 1786 м², а необхідна площа земельної ділянки — 3,02 га. В межах конструкторської частини спроєктовано механічний гільзознімач для двигуна MAN D2676, розрахований на зусилля 60 кН. Розраховано систему штучного освітлення агрегатної дільниці (36 LED-світильників). Результати роботи забезпечують підвищення ефективності технічної експлуатації великовантажного транспорту та можуть бути впроваджені при будівництві нових або реконструкції діючих АТП.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ГІЛЬЗОЗНІМАЧ	uk_UA
dc.subject	ОХОРОНА ПРАЦІ	uk_UA
dc.subject	АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО	uk_UA
dc.subject	СПЕЦТРАНСПОРТ	uk_UA
dc.subject	ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ	uk_UA
dc.subject	ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА	uk_UA
dc.subject	АГРЕГАТНА ДІЛЬНИЦЯ	uk_UA
dc.title	Проєкт автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення спецтранспорту в Київській області	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Андріянов.docx Restricted Access		2.17 MB	Microsoft Word XML	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний університет (ЧДТУ)

18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92



ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технологій їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________20__ р.


КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення спецтранспорту по Київській області»



Керівник роботи:
К.т.н                                                                 _______________  Д.О. Шалапко
(посада)                                                               (підпис, дата)      (Ініціали, прізвище)

Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ - 23
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт                                                       _______________    Д.О. Андріянов
                                                                          (підпис, дата)      (Ініціали, прізвище)










2026


Реферат

Кваліфікаційна робота бакалавра: 59 с., 9 табл., 3 рис., 10 джерел, 6 додатків.   
Об’єкт дослідження — процес технологічного проєктування автотранспортного підприємства на 85 автомобілів, спеціалізованого на перевезенні спецтехніки та негабаритних вантажів у Київській області.   
Мета роботи — розробка проєкту АТП з обґрунтуванням вибору рухомого складу, розрахунком виробничої програми технічного обслуговування (ТО) і ремонту, плануванням виробничих зон та конструкторською розробкою пристрою для демонтажу гільз циліндрів.   
Методи дослідження — розрахунково-аналітичний метод визначення виробничої програми за кількістю технічних впливів, метод коефіцієнтів для коригування нормативів, планування виробничих площ за питомими показниками та розрахунок міцності вузлів конструкторської розробки.   
У роботі проведено обґрунтування створення АТП у м. Бровари. Обрано основний тип рухомого складу — тягачі MAN TGX 18.500 з низькорамними напівпричепами. Розраховано річну виробничу програму, яка становить: ТО-1 — 864 впливи, ТО-2 — 287 впливів, ЩО — 21420 впливів. Визначено штатну чисельність виробничих робітників у кількості 23 осіб. Загальна площа головного виробничого корпусу становить 1786 м², а необхідна площа земельної ділянки — 3,02 га. В межах конструкторської частини спроєктовано механічний гільзознімач для двигуна MAN D2676, розрахований на зусилля 60 кН. Розраховано систему штучного освітлення агрегатної дільниці (36 LED-світильників).   
Результати роботи забезпечують підвищення ефективності технічної експлуатації великовантажного транспорту та можуть бути впроваджені при будівництві нових або реконструкції діючих АТП.   
Ключові слова: АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО, СПЕЦТРАНСПОРТ, ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ, ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА, АГРЕГАТНА ДІЛЬНИЦЯ, ГІЛЬЗОЗНІМАЧ, ОХОРОНА ПРАЦІ.
Зміст

ВСТУП	5
1.Техніко-економічне обґрунтування проекту	6
1.1 Проєктування та загальна характеристика автотранспортного підприємства	6
1.2 Аналіз клімату та місцевості	8
1.3 Аналіз характеру вантажу	9
1.4 Вибір транспортного засобу	11
2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства	13
2.1 Розрахунок виробничої програми	13
2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів	14
2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл	14
2.2.2 Визначення  програми діагностичних впливів на АТП	18
2.2.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів	20
2.3 Планування виробничого корпусу	21
2.3.1 Обгрунтування й вибір методу ТО та Діагностування авто	21
2.3.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу	23
2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР	24
2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту	26
2.3.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу	27
2.3.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства	27
2.3.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями	28
2.3.8 Розрахунок кількості працівників	29
2.3.9 Розрахунок площ приміщень	32
2.3.10 Площі робочих дільниць і відділень	32
2.3.11 Розрахунок площ складських приміщень	34
2.3.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень	36
2.3.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу	36
2.3.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу	37
2.3.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства	38
2.3.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу	39
2.4 Планування агрегатної  дільниці	40
2.4.1 Визначення потреби в технологічному устаткуванні	40
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА	42
3.1 Техніко-економічне обґрунтування розробки	42
3.2 Характеристика пристрою та технологія його використання	42
3.3 Проектний розрахунок основних вузлів знімача	44
4 Охорона праці та навколишнього середовища	46
4.1 Небезпечні, шкідливі фактори на агрегатній дільниці	46
4.2 Пожежна безпека	46
4.3 Промислова санітарія	47
4.3.1 Розрахунок штучного освітлення агрегатної дільниці	47
4.3.2 Водопостачання і каналізація	48
4.3.3 Умови праці робітників	49
4.4 Заходи щодо зниження травматизму та техніка безпеки	49
4.5 Захист навколишнього середовища	50
Висновок	51
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ТА ПОСИЛАНЬ	52
ДОДАТКИ	53
ВСТУП

Ефективне функціонування автомобільного транспорту базується на системі інженерно-технічних та управлінських рішень, що спрямовані на забезпечення надійності рухомого складу, високої паливної економічності та безпеки перевезень. Складність сучасного автомобіля як технічної системи обумовлює необхідність постійного моніторингу його технічного стану, оскільки в процесі експлуатації більшість вихідних характеристик (продуктивність, надійність вузлів) мають тенденцію до погіршення.
Організація виробничого середовища на автотранспортному підприємстві (АТП) базується на дотриманні принципів безперервності, ритмічності та пропорційності. Раціональне планування робочих зон, цехів та дільниць дозволяє оптимізувати внутрішні логістичні потоки, виключити зворотні рухи рухомого складу та забезпечити рівномірне завантаження виробничих потужностей.
Ключовим завданням функціонуючого або новоствореного АТП є повне задоволення потреб замовників у перевезеннях вантажів при забезпеченні високої якості послуг та мінімізації експлуатаційних витрат. Для досягнення рентабельності підприємство має збалансувати витрати на технічне обслуговування, ремонт, оплату праці та соціальні відрахування з обсягами виконаної транспортної роботи.
Тому метою даної кваліфікаційної роботи бакалавра є проектування автотранспортного підприємства з розробкою раціональних технологічних процесів, що забезпечать високу ефективність експлуатації та технічного сервісу автомобілів при виконанні вантажних перевезень.


1.Техніко-економічне обґрунтування проекту

1.1 Проєктування та загальна характеристика автотранспортного підприємства

Проєктоване автотранспортне підприємство (АТП) належить до змішаних підприємств і спеціалізується на перевезенні будівельної та спеціальної техніки по Київській області. Основною метою є забезпечення безпечного й своєчасного транспортування великогабаритних і важковагових вантажів, а також надання додаткових послуг, пов’язаних із переміщенням техніки.
Призначення та спеціалізація
АТП організовує перевезення будівельної, дорожньої та іншої техніки, що застосовується на будівництві, ремонті доріг та у сільському господарстві. Також воно виконує транспортування негабаритних вантажів, що потребують спеціалізованого обладнання та професійної підготовки персоналу.
Автопарк
У розпорядженні підприємства — 85 одиниць техніки, серед яких:
низькорамні трали для важкої техніки;
сідельні тягачі для платформ і причепів;
спеціальні платформи для довгомірних вантажів;
Основні марки тягачів — MAN, Volvo, Scania, які відомі своєю надійністю та економічністю. Такий парк дозволяє виконувати перевезення різної складності й підтримувати конкурентоспроможність підприємства.
Послуги
АТП надає комплекс послуг:
перевезення будівельної та спеціальної техніки (екскаватори, бульдозери, крани);
транспортування негабаритних вантажів із дотриманням нормативів;
послуги маніпулятора;
евакуація пошкодженої техніки;
організація супроводу великогабаритних перевезень.
Основні замовники
Ключовими клієнтами є підприємства, що регулярно користуються послугами перевезення:
будівельні компанії — ТОВ «КиївБудІнвест», ПАТ «Житлобуд-1»;
дорожньо-будівельні організації — «Автомагістраль-Південь», «РДС Україна»;
аграрні холдинги — МХП, Kernel;
компанії з оренди спецтехніки — «АтласБуд», «СпецТехСервіс»;
промислові підприємства — «АрселорМіттал Київ», Київський завод спецтехніки.
Співпраця з такими клієнтами гарантує високу рентабельність, стабільне завантаження автопарку та довгострокові фінансові потоки.
Місце розташування
АТП розташоване у м. Бровари Київської області. Такий вибір обумовлений транспортною доступністю та близькістю до ключових магістралей:
М06 Київ–Чоп,
М05 Київ–Одеса,
М07 Київ–Ковель.
Розміщення забезпечує зручний під’їзд для великовантажного транспорту, скорочує холості пробіги й оптимізує логістику.
Переваги розміщення
вигідне транспортне положення для обслуговування Київської області та центрального регіону України;
зниження витрат завдяки скороченню зайвих рейсів;
можливість розвитку та розширення інфраструктури.

Організація території
На території АТП передбачено:
адміністративно-побутовий корпус (офіси, диспетчерська, кімнати для персоналу);
стоянки для 85 транспортних засобів;
ремонтну зону з боксами та підйомниками;
мийний комплекс;
склади для запасних частин і ПММ;
власний заправний пункт.
Організація простору дозволяє забезпечити безперебійну роботу транспорту, своєчасне обслуговування та комфортні умови для персоналу.

1.2 Аналіз клімату та місцевості 

Місто Бровари розташоване на відстані близько 20 км на схід від столиці України, у межах Київської агломерації. Територія належить до лівобережної частини середнього басейну Дніпра та займає рівнинну ділянку із середньою абсолютною висотою близько 127 м над рівнем моря. Рельєф місцевості рівнинний, що сприяє розвитку транспортної інфраструктури, проте вимагає ретельної організації дренажних систем для запобігання підтоплення під час інтенсивних літніх злив.
Клімат міста Бровари за класифікацією Кьоппена визначається як Dfb — помірно-континентальний, вологий, із теплим літом та холодною зимою. Середня температура січня становить близько −6 °C, липня — близько +19 °C. Типовий діапазон коливань протягом року становить від −7 °C до +26 °C, хоча можливі екстремальні значення — нижче −18 °C взимку та вище +31 °C влітку.
Річна кількість опадів у регіоні становить у середньому 650–680 мм, з максимумом у червні–липні (60–80 мм на місяць) та мінімумом у січні–лютому (35–45 мм). Сніговий період триває з кінця жовтня до початку квітня, найбільш інтенсивне снігоутворення припадає на грудень. Переважають вітри помірної сили; у зимовий період спостерігаються хуртовини та ожеледиця, у літній — грози, зливи та локальні шквали.
Природні умови території характеризуються поєднанням лісостепових і поліських ландшафтів. Значну частину Броварського району займають соснові та мішані ліси (Броварський ліс, Національний природний парк «Залісся»), які мають рекреаційне значення та формують сприятливий мікроклімат, але у посушливий період підвищують ризик лісових пожеж. Водночас близькість річок Дніпро та Десна, а також заплавних комплексів Десни впливає на режим ґрунтових вод і потребує врахування під час проєктування інженерних споруд.
Для господарської діяльності та проєктування автотранспортного підприємства кліматичні умови Броварів створюють низку вимог:
необхідність утеплення будівель і забезпечення тривалого опалювального сезону;
облаштування дощової каналізації та систем відведення поверхневих вод;
проєктування фундаментів з урахуванням морозного пучення ґрунтів;
організація захисних лісосмуг та озеленення для пом’якшення вітрових і температурних коливань.
Таким чином, клімат і місцевість м. Бровари є сприятливими для розвитку транспортної інфраструктури, проте потребують застосування комплексу інженерних рішень для мінімізації впливу сезонних природних факторів.

1.3 Аналіз характеру вантажу

Основним видом вантажу, що передбачається до перевезення автотранспортним підприємством, є спеціальна техніка, яка використовується у будівельній, дорожній, комунальній та сільськогосподарській галузях. До цієї категорії належать екскаватори, бульдозери, автокрани, трактори, навантажувачі, дорожні котки та інші самохідні й причіпні машини, що характеризуються значними масово-габаритними параметрами.
Класифікаційні ознаки вантажу
За фізико-хімічними властивостями — інертні, тверді вантажі, які не схильні до швидкого псування та не є вибухонебезпечними.
За масово-габаритними показниками — відносяться до категорії негабаритних і великовагових вантажів, оскільки маса окремої одиниці може перевищувати 20–40 т, а габарити — виходити за межі стандартних транспортних розмірів.
За станом упаковки — транспортуються, як правило, без тари, у зібраному або частково демонтованому вигляді.
За умовами транспортування — вимагають використання спеціалізованих транспортних засобів: низькорамних тралів, платформ та сідельних тягачів із напівпричепами.
За особливостями вантажно-розвантажувальних операцій — потребують застосування підйомно-транспортного обладнання (крани, лебідки) або завантаження шляхом самопосадки техніки на платформу.
Специфіка перевезення
Перевезення спеціальної техніки відзначається рядом особливостей. По-перше, необхідно враховувати нерівномірний розподіл маси та забезпечувати надійне кріплення вантажу відповідно до нормативних вимог. По-друге, переміщення великогабаритних машин здійснюється за погодженими маршрутами, що передбачає отримання дозволів у відповідних органах. По-третє, у разі перевезення гусеничних машин застосовуються захисні прокладки для недопущення пошкодження дорожнього покриття.
Економічні характеристики
Перевезення спеціальної техніки належить до категорії високорентабельних через такі фактори:
необхідність використання спеціалізованого рухомого складу;
складність організації процесу перевезення;
висока матеріальна відповідальність перевізника за збереження вантажу.
Характер вантажів, що підлягають перевезенню, зумовлює низку специфічних вимог до діяльності підприємства. По-перше, це формування спеціалізованого парку автомобілів (низькорамні трали, тягачі, платформи). По-друге, підвищені вимоги до кваліфікації водіїв та персоналу, відповідального за кріплення і транспортування техніки. По-третє, потреба у ретельному плануванні маршрутів та дотриманні чинних нормативно-правових актів щодо перевезення негабаритних і великовагових вантажів.
Отже, перевезення спеціальної техніки можна розглядати як перспективний та економічно доцільний напрям діяльності автотранспортного підприємства, що забезпечує стабільний попит з боку будівельних, комунальних та аграрних організацій Київської області.

1.4 Вибір транспортного засобу

Вибір транспортного засобу здійснюється з урахуванням характеру вантажу, яким є спецтехніка (екскаватори, бульдозери, автокрани, трактори тощо). Основними критеріями при виборі є вантажопідйомність, габарити, економічність та надійність перевезень.
Для порівняння було обрано дві моделі сідельних тягачів із напівпричепами низькорамної конструкції:
MAN TGX 18.500 + низькорамний напівпричіп
Volvo FH16 750 + низькорамний напівпричіп 

                                         
Рисунок 1.1– MAN TGX 18.500                  Рисунок 1.2 – Volvo FH16 750
Таблиця 1.1 - Параметри вантажних авто
Параметр	 MAN TGX 18.500	Volvo FH16 750
Вантажопідйомність	50–60 т	70+ т
Потужність двигуна	500 к.с.	750 к.с.
Споживання палива	28–32 л/100 км	35–40 л/100 км
Економічність	Висока	Нижча через більшу потужність
Маневреність у місті	Хороша	Обмежена через розміри та потужність
Вартість придбання	Середня	Висока
Основне призначення	Середня та важка спецтехніка	Надважкі та великовагові вантажі
Надійність	Висока	Дуже висока
Обмеження	Менша вантажопідйомність для надважких машин	Високі витрати палива, дорожні обмеження для маршрутів

Аналіз та вибір
MAN TGX 18.500 характеризується достатньою вантажопідйомністю для більшості замовлень (екскаватори, трактори, автокрани середньої маси), високою економічністю та зручністю маневрування на дорогах Київської області.
Volvo FH16 750 забезпечує перевезення надважкої техніки, проте характеризується значно вищими витратами палива, дорожчою експлуатацією та обмеженою маневреністю.
З урахуванням середньої маси вантажів підприємства, частоти замовлень та економічної ефективності, оптимальним вибором для основного автопарку є MAN TGX 18.500 із низькорамним напівпричепом. Ця модель забезпечує баланс між вантажопідйомністю, експлуатаційними витратами та маневреністю на території Київської області. Volvo FH16 може використовуватися як додатковий транспорт для перевезення надважких, наддовгих вантажів у окремих випадках.

2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства

2.1 Розрахунок виробничої програми

Для визначення необхідних парметрів потрібно відкоригувати норми пробігу КР та періодичності ТО.
Періодичність ТО і пробігу до КР визначають за формулами 


де :
- нормативна періодичність ТО-1, км 

.9 × 1= 3600 км


- нормативна періодичність ТО-2, км


Пробіг до КР


 
Де Lрес  – нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 


2.2 Розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних впливів 

2.2.1 Кількість технічних впливів за цикл

Кількість технічних впливів на один автомобіль за цикл визначається як відношення циклового пробігу L до пробігу до даного виду впливу. У цьому розрахунку цикловий пробіг L відповідає ресурсному пробігу L, який дорінює 256500 км, тому число списань одного автомобіля за цикл пробігу буде дорівнювати 1. У цьому розрахунку ТО-1 за цикл не включає обслуговування ТО-2. 
Періодичність виконання регулярого технічного обслуговування (ЩО)
Дорівнює середньодобовому пробігу.
Одже, кількість капітальних ремонтів (КР), регулярного технічного обслуговування (ТО-1) та додатеового технічного обслуговування (ТО-2) визначається за допомогою наступних формул:

Де Nкр - кількість КР за цикл;
Lμ  - цикловий пробіг автомобіля, км;
Lрес – пробіг до капітального ремонту, км.
Кількість щоденного обслуговування (ЩО) за цикл:

Де NЩО – кількість виконаних ЩО за цикл.
  cд -середньодобовий пробіг автомобіля.

Кількість ТО-2 за цикл:

Де N2 – кількість ТО-2 за цикл;
LТО-2 – періодичність впливів з ТО-2 за цикл;

Кількість ТО-1 за цикл:



Де N1 – кількість ТО-1 за цикл;
LТО-1 – періодичність впливів з ТО-1 за цикл;
Дані розрахунків заносимо в табл.2.1

Таблиця 2.1 – Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за цикл
Умовне позначення	NKP	N1	N2	NЩО
Кількість 	1,17			


Пробіг автомобіля за рік відмінний від пробігу за цикл, але виробничу програму зазвичай розраховують на річній основі. Тому, щоб визначити кількімть ТО, що потрібні за рік, необхідно перерахувати необхідні значення накопичені за цикл, використовуючи коефіцієнт переходу від циклу до року.
Отже кількість ремонтів і обслуговувань ЩО, ТО-1 і ТО-2 на один автомобіль, що стоїть на обліку АТП за рік можна визначити за наступними формулами:

                                         (2.8)

;                                    (2.9)
;                                           (2.10)

;                                     (2.11)

;                                             (2.12)

.                                       (2.13)
Де:
Асп – облікова кількість автомобілів.
ηР – відношення річного пробігу автомобіля Lp до його пробігу за цикл,
тобто:

.                                              (2.14)

Річний пробіг автомобіля:

  .                                   (2.15)

Де:
Дроб – кількість робочих днів підприємства за рік;
αт – коефіцієнт технічної готовності.
У цикловому методі розрахунку виробничої програми по ТО простоювання автомобіля за цикл по організаційних причинах не враховується. Тому при розра-хунку річного пробігу автомобіля у формулі використовується не коефіцієнт ви-пуску автомобіля, а коефіцієнт технічної готовності за цикл: 



де:
Lcд – середньодобовий пробіг автомобіля;
d то і по – тривалість простою на технічному обслуговуванні та в поточному ремонті на АТП на 1000 км пробігу;
Дкр – тривалість простою в Кр на авторемонтному підприєистві.

;

  км;

;


;

;







Дані розрахунків заносимо в табл. 2.2


Таблиця 2.2 – Кількість технічних впливів за рік на один автомобіль та на весь парк.
Кількість технічних впливів на 1 автомобіль	Кількість технічних впливів на весь автопарк
					
243,7	10,165	3,38	21420	864	287


2.2.2 Визначення  програми діагностичних впливів на АТП

Згідно з Положенням, діагностування не є окремим видом обслуговування включається до обсягу робіт То та ПР. Організація діагностування автомобілів може проводитись на окремих постах або включатись до процесу ТО, що визначає кількість діагностичних впливів для наступних розрахунків. У Положенні передбачено два види діагностування: Д1 та Д2. Діагностування ДІ виконується для оцінки технічного стану агрегатів, вузлів та систем, що забезпечують безпеку руху ТЗ. Це діагностування проводиться для ТЗ при ТО-1, після То-2 та під час виконання ПР. Кількість автомобілів, які діагностуються при ПР, дорівнює 10% від програми Т-1 за рік. Діагностування 22 призначене - розрахунку економічних показників автомобіля та виявлення обсягів ПР.
діагностування проводиться з періодичністю То-2 та у деяких випадка одночасно ПР. Кількість автомобілів, вві діагностуються Да при ПР. приймається в розмірі 20% від річної програми ТО-2. Щоб розрахувати кількість діагностування Ді на весь автомобільний парк за рік, застосовується формула:

ΣNд1р = 1,1ΣN1р + ΣN2р=1,1 ∙ 864 + 287 = 1237,4;

де ΣNд1р – кількість діагностувань Д1 
Кількість діагностуваннь Д2 на весь парк за рік розраховують за формулою за формулою:

ΣNд2р = 1,2ΣN2р = 1.2 ∙ 287 = 344,4

де ΣNд2р – кількість діагностувань Д2 на весь парк
1,1 і 1,2 – коефіцієнти, що враховують число автомобіль, діагностованих при ПР.
Кількість ТЗ, що направляюця на Д2 Одночасно при ПР, прийнято визначати як 20% від річної програми ТО-2.






2.2.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів

Для вибору методу організації технічного обслуговування необхідно розрахувати добову виробничу програму. Це є  вихідним показником для розрахунку  кількості постів і ліній ТО.
За видами ТО (ЩО, ТО-1, ТО-2) і діагностування (Д1 і Д2) добова виробнича програма Nід визначається за формулою:



- річна програма по кожному виду То або діагностування окремо;
 - річне число робочих днів зони, призначеної для виконання того або іншого виду То й діагностування автомобілів [2].









1,4


2.3 Планування виробничого корпусу

2.3.1 Обгрунтування й вибір методу ТО та Діагностування авто

Для вибору методу технічного обслуговувания (потокового або на універсальних постих) використовується критерій добової виробничий програми для кожного типу обслуговування питомобілів. Якщо кількість обслуговуваних однотипних автомобілів при ТО-1 становить Nid =12, а при ТО-2 – N2d =5 загальна кількість обслуговуваних однотипних автомобілів становить N ЩО = 85 застосування потокового методу стає доцільним. Якщо добова програма менша, то використовується метод обслуговування на універсальних постах.
Для діагностувания Д-1 залежно від добової програми і методу проведения ТО-1 може бути використаний окремий пост (виділене діагностування Д-1) або проведений разом з ТО-1. Якщо ТО-1 проводиться на універсальних постах, то діагностування Д-1 доцільно проводити на окремому виділеному пості зручному для заїзду автомобілів.
Визначення трудомісткості ЩО tщо, для потокового методу виробництва можна розраховувати:

,люд.год
Де:
- нормативна трудомісткість щоденного огляду (ЩО), люд.год.
К4 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно сумісних ТЗ,
Відповідно до розмірів АТП
Км =1-М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудностійкості з урахуванням менанізації робіт ЩО (приймається в межах 0,35…0,75).




Розрахунок Нормативної Трудомісткості
Нормативна скорегована трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) для рухомого складу проектованого АТП визначається:


де:
 – нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2, люд. год. [2].





Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту, люд.год/1000км корегується таким чином:


де:
 – нормативна трудомісткість відповідно ТО-1 і ТО-2, люд. год. [2];
 – коефіцієнти, які залежать від категорії та умов експлуатації рухомого складу, модифікації рухомого складу та організації його роботи, природно-кліматичних умов експлуатації, кількості одиниць технологічно сумісного рухомого складу, способу зберігання рухомого складу відповідно [2].




2.3.2 Розрахунок річного об’єму робіт по технічному обслуговуванню і ремонту рухомого складу 

Річний об’єм робіт з ТО і ПР, люд.год.:













Об’єм робіт сезонного обслуговування за рік в цілому по парку, люд.год.:



де  – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 .
 – кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на потокових лініях, повинні уточнюватися після розрахунку відповідних зон обслуговування.
2.3.3 Розрахунок зон ТО і ПР

При плануванні зон технічного обслуговування та профілактичних ремонтів необхідно враховувати режим роботи автомобілів. Залежно від цього вибирається режим роботи зони та метод обслуговування – на потокових лініях або окремих постах. Крім того, визначається кількість постів на потокових лініях, а також уточнюються річні трудомісткості робіт технічного обслуговування.
Для вибору методу технічного обслуговування необхідно порівняти такт поста з ритмом виробництва. Якщо такт поста рівний або більше двох разів ритму виробництва для ЩО, трьох разів для ТО-1 і чотирьох разів для ТО-2, то можна використовувати потоковий метод виробництва. У противному випадку необхідно використовувати універсальні пости для проведення технічного обслуговування. Роботу зон технічного обслуговування рекомендується планувати в 1-2 зміни, а зони профілактичних ремонтів – в 2-3 зміни з урахуванням законодавства України, яке визначає тривалість зміни у 40 годин на тиждень.
Ритм виробництва розраховують за формулою:



де  – тривалість зміни (8 год.,7 год. ), година;  – кількість змін;  – добова виробнича програма розділена по кожному вигляду ТО.
Такт поста -ї зони:






Такт поста -їзони:



де  – трудомісткість робіт даного виду обслуговування, виконуваного на посту, люд.год.;
 – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його на пост і з'їзд з поста, (1-3хв.);
 – кількість одночасно працюючих робітників на пості .







Так як , , , то необхідно проектувати для проведення ТО універсальні пости.
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2 визначається:




де  – річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, люд.год.
 – коефіцієнт нерівномірності завантаження .
 – кількість робочих днів поста за рік .
 – кількість змін роботи на добу .
 – тривалість зміни .
 – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту .
 – коефіцієнт використання робочого часу поста (для середніх умов праці 0,8-0,85).







Пости ТО-1 і ТО-2 можна об’єднати в один пост.

2.3.4 Розрахунок зони поточного ремонту

Роботи по ПР проводяться на універсальних або спеціалізованих постах.
Загальна кількість постів ПР визначається за формулою:



де  – річний об’єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд.год.
 – коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на пости ();
 – число робочих днів у році постів ПР;
 – тривалість робочої зміни, година;
 – число змін;
 – число працівників на пості;
 – коефіцієнт використання робочого часу поста ().



2.3.5 Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу

Сумарний річний об’єм робіт ТО і ПР рухомого складу:

=


де  – об’єми робіт з ЩО і ТО-1 (якщо ці види обслуговування виконуються на потокових лініях), люд.год;  – річні об’єми робіт з ТО-2, контрольно-діагностичних перед ТО-1, перед ТО-2, сезонного обслуговування (СО), а також робіт з ПР, відповідно люд.год.

2.3.6 Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства

Річний обсяг робіт з самообслуговування підприємства визначається як відсоток від загального річного обсягу допоміжних робіт, а їх розподіл здійснюється відповідно до таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Орієнтовний розподіл робіт з ТО і самообслуговування
Види робіт	Співвідношення, %	Люд.год.	Види робіт з самообслуговування	Співвідношення, %	Люд.год.
Електротехнічні	25,0	3782	Жерстяницькі	4,0	605
Механічні	10,0	1513	Мідницькі	1,0	151,2
Трубопровідні	22,0	3328	Слюсарні	16,0	2420,6
Ковальські	2,0	302,6	Ремонтно-будівельні і деревообробні	16,0	2420,6
Зварювальні	4,0	605	Всього	1000	15128,5


2.3.7 Розподіл об’ємів робіт з ТО, ПР і самообслуговування підприємства між виробничими зонами, дільницями і відділеннями

Розподіл обсягів робіт між структурними підрозділами АТП базується на організаційних і технологічних характеристиках. Для виконання ПР та ТО-1 використовуються пости або потокові лінії відповідних зон, тоді як ТО-2 виконується частково на постах ПР та частково на окремих дільницях, які нерівномірно розподіляються між різними видами робіт, такими як електротехнічне обслуговування, заміна акумуляторів, шиномонтажні роботи тощо. Роботи з сезонного обслуговування виконуються разом з ТО-2. Обсяги робіт розподіляються відповідно до нормативів відсоткового розподілу. Роботи по самообслуговуванню можуть виконуватися на основних дільницях з ТО та ПР або на спеціальній дільниці, яка належить відділу головного механіка (ВГМ). Табл. 2.4 показує розподіл обсягів робіт по структурних підрозділах.


Таблиця 2.4 – Розподіл об’ємів робіт по структурних підрозділах
Структурний підрозділ	Люд.год.
- зона ЩО:	1928
- зона ТО-1:	1500
- зона ТО-2:	3519
- зона ПР:	7189


2.3.8 Розрахунок кількості працівників

При розрахунку кількості виробничих працівників визначається технологічно необхідна  кількість робітників.
Розрахунок ведеться окремо для кожної дільниці й зон.
Технологічно необхідна кількість працівників:



де  – річна трудомісткість робіт -ї дільниці, люд.год.;
 – річний фонд часу робочого місця (2070), год.
Штатна кількість працівників:



де  – річний фонд часу штатного працівника ( – для шкідливих виробництв,  – для нормальних умов праці), год.


Таблиця 2.5 – Річний фонд часу штатних робітників
Виробничий підрозділ	Річний фонд робітника, год.	Дільниці	Річний фонд робітника, год.
Зона ЩО	1860	Акумуляторна	1820
Зона ТО-1	1840	Ремонт приладів системи живлення	1840
Зона ТО-2, СО	1840	Шиномонтажна	1820
Пости ПР	1840	Ковальсько-мідницька	1820
Дільниці: 		Зварювальна	1820
Діагностики 	1840	Жерстяницька	1820
Слюсарно-механічна	1840	Кузовна	1840
Агрегатна	1840	Малярна	1610
Електротехнічна	1840	Столярна	1610




Таблиця 2.6 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
Назва зони і дільниць	Річний об’єм робіт  або  на постах дільниць, люд.год.		Розрахункова технологічно необхідна кількість робітників 		Прийнята кількість технологічно необхідних робітників	Річний фонд часу штатного робітника, год.	Кількість 	штатних робітників 
			Всього	По змінам		Розрахована	Прийнята
				1	2			
Зона ШО	2220	1,07	1	1	-	1860	1,21	1
Зона ТО-1	1500	0,72	1	1	-	1840	0,82	1
Зона ТО-2	3519	1,70	2	1	1	1840	1,91	2
Зона Д-1	427	0,21	1	1	-	1840	0,23	1
Зона Д-2	417	0,20	1	1	-	1840	0,23	1
Зона ПР	2956	1,43	2	1	1	1840	1,61	2
Разом (верх)	10747	5,19	8	6	2	-	5,83	8
Дільниці
Агрегатні	545	0,21	1	1	-	1840	0,23	1
Слюсарно-мех.	303	0,20	1	1	-	1840	0,23	1
Електротехнічні	151	1,43	2	1	1	1840	1,61	2
Акумуляторні	60	0,03	1	1	-	1840	0,03	1
Ремонт приладів живл.	121	0,26	1	1	-	1820	0,30	1
Шиномонтажні	30	0,01	1	1	-	1820	0,02	1
Вулканізаційні	30	0,07	1	1	-	1820	0,08	1
Ковальсько-ресорні	91	0,04	1	1	-	1820	0,05	1
Мідницькі	60	0,06	1	1	-	1820	0,07	1
Зварювальні	30	0,01	1	1	-	1820	0,02	1
фарбувальні	91	0,01	1	1	-	1820	0,02	1


Продовження таблиці 2.6
Арматурні	91	0,04	1	1	-	1820	0,05	1
Оббивні	91	0,03	1	1	-	1820	0,03	1
Разом (низ)	1694	2,42	15	14	1	-	2,72	15
Всього	12441	-	23	20	3	-		23


2.3.9 Розрахунок площ приміщень 

Площі зон ТО і ремонту
Площі зон при обслуговуванні і ремонті ТЗ на тупикових постах:



де  – площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами, ;
 – кількість постів, розміщених в зоні;
 – коефіцієнт площі, що припадає на один пост [2].







2.3.10 Площі робочих дільниць і відділень

Площі дільниць розраховують за площею приміщення, займаної устаткуванням, і коефіцієнту густини його розташування.
Площа дільниць:



де  – сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами устаткування, ;
 – коефіцієнт густини розташування устаткування [2].



Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника:



Де  – питома площа на першого робітника [2];
 – питома площа на кожного наступного робітника [2].
 – кількість робітників.

Таблиця 2.7 – Розрахунок площ зон і дільниць
Дільниця	К-сть працівників	Площа по працівниках, м²	Площа устаткування в плані, м²	Коефіцієнт щільності	Розрахункова площа по устаткуванню, м²	Прийнята площа, м²	Прийнята після планування, м²
Агрегатна	1	54	38,0	4	144,0	144	144
Слюсарно-механічна	1	54	21,0	3,5	73,5 	73,5	73,5
Електротехнічна	1	14	20,0	3,5	70,0	70	70
Акумуляторна	1	14	18,0	3,5	63,0	63	63


Продовження таблиці 2.7
Ремонт приладів живлення	1	36	2,04	4	8,16	14	33
Шиномонтажна	1	27	28,0	4	112 	112	112
Вулканізаційна	1	18	8,2	4	32,8	33	33
Ковальсько-ресорна	1	27	12,36	5	61,8	62	62
Мідницька	1	18	7,02	4	28,08	29	29
Зварювальна	1	18	4,08	5	20,4	21	30
Арматурна	1	14	4,5	5	22,5	23	55
Оббивна	1	27	5,2	4	20,8	27	27


2.3.11 Розрахунок площ складських приміщень

Розрахунок площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг:


де
км;
;
.
Склад запасних частин


Склад агрегатів
Склад матеріалів


Склад шин

Склад мастильних матеріалів

Склад лакофарбових матеріалів


Склад хімікатів

Склад інструментів


Проміжний склад
(18% від складів запасних частин і агрегатів)

Загальна площа складських приміщень


2.3.12 Розрахунок адміністративних і побутових приміщень

В нашому випадку адміністративні та побутові приміщення будуть розміщенні на другому поверсі головного виробничого корпусу АТП, тому розрахунок їх площ не виконую.

2.3.13 Розрахунок зони зберігання рухомого складу

Площа зони зберігання рухомого складу визначається за формулою:

де:
 – площа зони зберігання рухомого складу, м²;
 – площа, яку займає автомобіль у плані, м² (приймаємо $34,68$ м², як в розрахунку площ постів);
 – кількість місць для зберігання ТЗ (відповідає обліковій кількості автомобілів – $85$);
 - коефіцієнт щільності розміщення автомобілів (приймаємо  для забезпечення маневрування великогабаритних автопоїздів).




2.3.14 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу

Після розрахунку складових частин головного виробничого корпусу визначається його загальна площа для подальшого планування і викреслювання.

де
– площа зони щоденного обслуговування, м²;
– відповідно площі зон ТО-1, ТО-2 і поточного ремонту, м²;
– площа складських приміщень, м²;
– площа допоміжних приміщень, м²;
– загальна площа зон очікування, м².
Розрахунок площ зон очікування
Площа зон очікування визначається за формулою:


де
– нормативна скоригована трудомісткість i-го виду робіт;
– кількість штатних працівників;
.
Для зони ТО-1:

Для зони ТО-2:

Для зони ПР:

Для діагностики Д-1:

Для діагностики Д-2:

Загальна площа зон очікування:


Загальна площа головного виробничого корпусу

2.3.15 Генеральне планування автотранспортного підприємства

Мінімальна площа земельної ділянки для забудови автотранспортного підприємства визначається за формулою:

де
– необхідна площа ділянки, га;
– площа забудови виробничо-складськими приміщеннями, м²;
– площа відкритих зон зберігання рухомого складу, м²;
– площа забудови допоміжними будівлями, м²;
– коефіцієнт щільності забудови території.
Підставляючи розраховані значення:


2.3.16 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу

На заводах будівельних конструкцій виготовляють колони залізобетонні для одноповерхових та багатоповерхових будівель та споруд. Ці колони є уніфікованими та мають квадратний, прямокутний або двогіллястий перетин. При проектуванні будівель та споруд рекомендується використовувати залізобетонні колони прямокутного перетину розміром  мм,  мм, і  мм залежно від їхнього прольоту, кроку і висоти. Для виробничого корпусу рекомендовано використовувати колони розміром  мм та висотою 4,4 м.
Для виробничих будівель автотранспортних підприємств доцільно використовувати збірні залізобетонні попередньо напружені конструкції покриття, такі як балки та будівельні ферми прольотом 12, 18, 24 м.
Несучі стіни безкаркасних промислових будівель можуть бути зроблені з силікатної або червоної цегли, а іноді з природних або бетонних каменів. Товщина таких стін повинна бути 510 мм (в 2 цеглини).
Для поділу приміщень з різними технологічними або виробничими процесами використовуються розділові перегородки. Ці перегородки повинні бути суцільними на всю висоту цеху та повністю ізолювати суміжні приміщення від проходження пилу, шуму, тепла, вологи, газів та інших виділень. Розділові перегородки можуть бути зроблені з цегли товщиною 100-125 мм.
Для воріт в автотранспортних підприємствах рекомендовано використовувати дверний проєм розмірами  м;  м;  м;  м;  м.
Розміри віконних проємів рекомендуються кратними за висотою 600 мм, а за шириною 1000 мм.



2.4 Планування агрегатної  дільниці
2.4.1 Визначення потреби в технологічному устаткуванні

Агрегатна дільниця призначена для виконання робіт з демонтажу, розбирання, дефектації, ремонту, складання та випробування основних агрегатів автомобіля: двигунів, коробок передач, редукторів, мостів, карданних передач, паливної апаратури та інших вузлів трансмісії.
На дільниці виконуються такі основні операції:
зняття та встановлення агрегатів; 
розбирання та миття деталей; 
дефектація вузлів і деталей; 
ремонт та заміна зношених елементів; 
складання агрегатів; 
контроль і перевірка працездатності після ремонту. 
Основне технологічне устаткування підбирається відповідно до виробничої програми, трудомісткості робіт та кількості працівників. Для агрегатної дільниці приймається один штатний працівник, а площа дільниці становить 144 м².
Таблиця 2.8 – Підбір обладнання для агрегатної дільниці
Найменування обладнання	Маркування	Кількість	Габаритні розміри (ДхШхВ), мм	Площа обладнання, м²	Потужність, кВт
Стенд для ремонту двигунів	Р-500Е	1	1500×1000×900	1,50	-
Стенд для розбирання КПП	СРК-1	1	1800×900×850	1,62	-
Мийна ванна для деталей	МВ-750	1	1200×800×900	0,96	2,2
Прес гідравлічний	П6324	1	900×700×1800	0,63	1,5



Продовження таблиці 2.8
Кран-балка пересувна	КБ-1т	1	2500×1200×2200	3,00	-
Верстак слюсарний	К-53 двотумбовий	1	1400×600×1130	0,84	-
Стелаж для деталей	СГ-02	2	2000×600×2000	2,40	-
Візок інструментальний	TI-1	1	800×500×900	0,40	-
Шафа для інструменту	ШІ-1	1	1000×500×2000	0,50	-
Всього		10		11,85	3,7




3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
3.1 Техніко-економічне обґрунтування розробки

Ефективність роботи сучасного автотранспортного підприємства безпосередньо залежить від рівня механізації виробничих процесів під час ремонту силових агрегатів. Одним із найбільш критичних етапів капітального відновлення двигунів MAN D2676 (тягачі MAN TGX 18.500) є демонтаж гільз циліндрів «мокрого» типу. Через тривалий вплив температурних навантажень та агресивного середовища гільзи інтенсивно «прикипають» до посадкових поверхонь чавунного блоку.
Застосування ударних інструментів для вилучення таких деталей є неприпустимим, оскільки це створює високий ризик деформації геометричних параметрів блоку циліндрів або пошкодження герметизуючих поясів. Проектування спеціалізованого механічного знімача, розрахованого виключно під параметри блоку MAN D2676, дозволяє суттєво знизити габарити та металоємність інструменту порівняно з універсальними аналогами.
До головних переваг розробленого пристрою належать:
повне виключення ударних навантажень на блок циліндрів;
використання шарнірного поворотного башмака, що дозволяє заводити інструмент зверху крізь гільзу без необхідності демонтажу піддона картера;
оптимізована силова передача (різьба Tr 36x4), що зменшує фізичне зусилля оператора;
висока мобільність та можливість проведення робіт безпосередньо на автомобілі.
3.2 Характеристика пристрою та технологія його використання
Розроблений знімач є спеціалізованим механічним інструментом для примусової випресовки гільз із блоків двигунів MAN D2676. Конструктивно пристрій складається з масивної опорної траверси (240х60х40 мм), двох 
опорних стійок, центрального силового гвинта з різьбою Tr 36x4, високої силової гайки (100 мм) з упорним роликовим підшипником та шарнірно закріпленого поворотного башмака-захвату.


Рисунок 3.1 – Знімач гільз циліндрів
Технологічний процес демонтажу: поворотний башмак переводиться у вертикальне положення та опускається всередину гільзи (Ø126 мм). Пройшовши нижню кромку гільзи, башмак повертається в горизонтальне положення, утворюючи жорсткий двосторонній упор (загальна довжина башмака 136 мм) під її торцем. Опорні стійки траверси встановлюються на рівну площину блоку циліндрів. За допомогою гайкового ключа на 55 мм оператор обертає силову гайку. Упорний підшипник мінімізує тертя, а обертальний рух перетворюється на лінійне тягове зусилля до 60 кН, яке плавно витягує гільзу з посадкового гнізда.
3.3 Проектний розрахунок основних вузлів знімача
Розрахунки виконуються на основі максимального зусилля випресовування для двигуна MAN D2676, яке становить . Матеріал відповідальних деталей — сталь 40Х (гартована) з допустимим напруженням .
Розрахунок силового гвинта на розтяг
Мінімально допустимий діаметр гвинта визначається за умовою міцності:



де  (внутрішній діаметр гільзи).



Для забезпечення довговічності та запасу міцності приймається стандартний гвинт із трапецеїдальною різьбою Tr 36x4. Внутрішній діаметр гвинта (серцевина) становить .
Перевірка фактичного напруження розтягу () у небезпечному перерізі площею :



Оскільки , міцність гвинта забезпечена з двократним запасом.
Розрахунок силової гайки
Визначення необхідної кількості витків () для запобігання зминанню різьби при допустимому тиску , середньому діаметрі різьби 

 та робочій висоті витка :



Розрахункова висота силової гайки:



Конструктивно приймається висота . Розмір під ключ становить , що забезпечує мінімальну товщину стінки гайки 9,5 мм і гарантує її захист від розриву радіальними зусиллями.
Перевірка опорних стійок на стиск
Навантаження рівномірно розподіляється на дві стійки ( на кожну). При діаметрі стійки  площа перерізу становить .



Дане напруження є безпечним для матеріалу стійок (сталь 45), що виключає ризик їх деформації під час демонтажних робіт.


4 Охорона праці та навколишнього середовища 

4.1 Небезпечні, шкідливі фактори на агрегатній дільниці

Діяльність на агрегатній дільниці супроводжується впливом низки небезпечних факторів, що регламентуються Законом України «Про охорону праці» [1]. Основними джерелами небезпеки при ремонті двигунів MAN TGX 18.500 є рухомі частини верстатів, підйомні механізми, електричний струм та можливість травмування важкими вузлами при їх демонтажі [7, 8]. Шкідливий вплив на персонал чинять підвищений рівень шуму від роботи стендів, вібрація та запиленість повітря робочої зони парами мастил і продуктів зносу [4].

4.2 Пожежна безпека

Відповідно до пожежної та вибухопожежної небезпеки агрегатна дільниця відноситься до V категорії небезпеки (категорія приміщення «Д»), оскільки тут перебувають матеріали в холодному стані та металеві деталі. Протипожежний захист організовується згідно з вимогами ДСТУ 12.1.004-95 [3].
Для локалізації можливих загорянь (залишків мастила або ганчір'я) дільниця оснащується первинними засобами пожежогасіння. Необхідна кількість вогнегасників визначається за формулою:

де  — площа агрегатної дільниці, м²;
 — нормована кількість вогнегасників (один вогнегасник на 100 м²).
Мінімальний пожежний інвентар для дільниці: вогнегасники вуглекислотні або порошкові — 2 шт., ящик з піском — 1 шт. При виникненні загоряння необхідно знеструмити електрообладнання стендів і застосувати вогнегасник або пісок для припинення доступу кисню до вогнища.

4.3 Промислова санітарія

4.3.1 Розрахунок штучного освітлення агрегатної дільниці

Для забезпечення безпечних та комфортних умов праці на агрегатній дільниці розрахунок загального штучного освітлення виконується методом коефіцієнта використання світлового потоку. Згідно з прийнятим плануванням (Таблиця 2.7), площа агрегатної дільниці становить . 
Проєктування освітлення виконується згідно з ДБН В.2.5-28:2018 [2], для робіт середньої точності, які виконуються на агрегатній дільниці (розбирання, дефектування та складання двигунів, коробок передач тощо), нормована освітленість становить .
Необхідна кількість світильників () для забезпечення заданої освітленості розраховується за формулою:

Де:
 — нормована мінімальна освітленість;
 — площа дільниці; 
 — коефіцієнт запасу, який враховує зниження світлового потоку ламп та забруднення світильників у процесі експлуатації;
 — коефіцієнт нерівномірності освітлення (для світлодіодних ламп);
 — коефіцієнт використання світлового потоку (приймається орієнтовно для приміщень зі світлими стінами та стелею при індексі приміщення, характерному для площі 144 м²);
 — світловий потік одного світильника. Для розрахунку обираємо промисловий пиловологозахищений LED-світильник (наприклад, типу ДСП) потужністю 40 Вт зі світловим потоком .
Підставивши значення у формулу, отримуємо розрахункову кількість світильників:

Приймаємо до встановлення 36 світильників.
Планування розміщення освітлювальних приладів:
Для забезпечення рівномірного освітлення без утворення різких тіней на робочих місцях, 36 світильників доцільно розмістити паралельними рядами вздовж приміщення. Наприклад, якщо приміщення має прямокутну форму (орієнтовно 19 м х 8 м), світильники можна розташувати у 4 ряди. У двох рядах встановлюється по 10 світильників, у двох інших — по 9 світильників (або ж скоригувати кількість до 40 шт. для симетричного розміщення — 4 ряди по 10 світильників).
Висота підвісу світильників над робочою поверхнею повинна складати 2,5–3 метри. Окрім системи загального освітлення, робочі місця, що потребують підвищеної уваги (верстаки для дефектування та складання дрібних деталей агрегатів), необхідно додатково обладнати світильниками місцевого освітлення на гнучких кронштейнах.

4.3.2 Водопостачання і каналізація

Специфіка агрегатної дільниці передбачає значний обсяг миття розібраних деталей перед їх дефектуванням та ремонтом. Стічні води від мийних машин, які містять залишки нафтопродуктів та металеву стружку, перед скиданням у загальноміську каналізацію обов'язково проходять через місцеві очисні установки (нафтовловлювачі та відстійники). Дільниця також підключається до системи господарсько-питного водопостачання; відстань до джерел питної води не повинна перевищувати 75 м.


4.3.3 Умови праці робітників

Роботи з ремонту агрегатів автомобілів відносяться до категорії робіт середньої важкості (категорія 2). Згідно з ДСТУ 12.1.005-88, оптимальні параметри мікроклімату в приміщенні становлять:
температура повітря: 288...294 К (15...21 °C);
відносна вологість: не більше 75%;
швидкість руху повітря: 0,4 м/с.
Для зниження вібраційного навантаження на працівників важке устаткування та обкатувальні стенди монтуються на окремі віброізолюючі фундаменти.

4.4 Заходи щодо зниження травматизму та техніка безпеки

При виконанні розбірно-складальних робіт категорично забороняється використовувати інструмент із зношеними робочими поверхнями або зірваною різьбою.
Вимоги перед початком роботи:
перевірити надійність кріплення двигуна або коробки передач на ремонтному стенді (кантувачі);
при використанні вантажопідйомних механізмів (кран-балок) перевірити справність гальм, тросів та стропів; вага агрегату не повинна перевищувати вантажопідйомність механізму;
перед застосуванням спеціалізованих пристосувань (зокрема, механічних гільзознімачів) перевірити стан силового гвинта, відповідність кроку різьби та відсутність мікротріщин на захватах.
Вимоги під час виконання роботи:
демонтаж туго посаджених деталей (підшипників, шестерень, втулок, гільз) проводити виключно за допомогою відповідних знімачів або гідравлічних пресів;
при випресовуванні деталей не знаходитися на осі дії прикладеного зусилля;
зняті деталі агрегатів складати на спеціальні стелажі, запобігаючи їх скочуванню або падінню на ноги.
Після закінчення роботи:
протерти інструмент, злити залишки технічних рідин з піддонів;
прибрати робоче місце, стерти сліди мастила з підлоги.

4.5 Захист навколишнього середовища

Екологічні заходи спрямовані на запобігання забрудненню природних ресурсів. Відпрацьовані моторні мастила та мийні розчини підлягають збору в герметичну тару для подальшої передачі на утилізацію. Стічні води від мийних установок проходять очищення через локальні нафтовловлювачі перед скиданням у загальну систему [5].

Висновок

У результаті виконання кваліфікаційної роботи проведено комплексне проєктування автотранспортного підприємства на 85 автомобілів для перевезення спецтранспорту в умовах Київської області. На основі технологічного розрахунку визначено річні обсяги робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, що дозволило оптимізувати чисельність персоналу та структуру виробничо-технічної бази.
Детально розроблено організацію агрегатної дільниці з акцентом на ремонт двигунів великої потужності моделі MAN TGX 18.500. У межах конструкторської розробки спроєктовано спеціалізований механічний гільзознімач. Застосування цього пристрою дозволяє автоматизувати найбільш трудомісткий процес демонтажу гільз циліндрів, зменшити ризик пошкодження блоку двигуна та підвищити загальну продуктивність праці на дільниці.
У розділі охорони праці проведено розрахунок системи штучного освітлення з використанням енергоефективних LED-технологій, що забезпечує комфортні та безпечні умови праці згідно з нормативами ДБН. Сформовано комплекс заходів із пожежної безпеки та екологічного захисту, спрямованих на правильну утилізацію відпрацьованих пально-мастильних матеріалів та мінімізацію шкідливих викидів в атмосферу. Запропоновані в проєкті рішення є технічно обґрунтованими та сприяють підвищенню ефективності експлуатації сучасного вантажного автотранспорту.


ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ТА ПОСИЛАНЬ

Про охорону праці : Закон України від 14.10.1992 № 2694-XII.
ДБН В.2.5-28:2018. Природне і штучне освітлення. К. : Мінрегіон України, 2018. 139 с.
ДСТУ 12.1.004-95. ССБТ. Пожежна безпека. Загальні вимоги.
ДСТУ 12.1.005-88. ССБТ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.
Андрусенко С. І. Технологічне проектування автотранспортних підприємств : навч. посіб. К. : Каравела, 2009. 368 с.
Правила пожежної безпеки в Україні : НАПБ А.01.001-2014.
Лудченко О. А. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів. Технологія : підручник. К. : Знання-Прес, 2007. 527 с.
Докуніхін В. З., Кущевська Н. Ф., Малишев В. В. Технологічне проектування автотранспортних підприємств. К. : Університет «Україна», 2021. 146 с.
Технічна експлуатація автомобілів : навч. посіб. / В. М. Дембіцький та ін. Луцьк : Луцький НТУ, 2018. 473 с.
Методичні вказівки до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра спеціальності 274 «Автомобільний транспорт» / упоряд. Л. А. Тарандушка та ін. Черкаси : ЧДТУ, 2023. 71 с.















ДОДАТКИ




Додаток А – Генеральний план АТП


Додаток Б – Виробничий корпус


Додаток В – Планування агрегатної дільниці


Додаток Г – Знімач гільз циліндрів


Додаток Г – Знімач гільз циліндрів. Специфікація

Додаток Д – Система освітлення агрегатної дільниці
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
