«АДАПТАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»

Асауленко, Володимир Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9542
Title:	«АДАПТАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»
Authors:	Григор, Олег Олександрович Асауленко, Володимир Ігорович
Keywords:	ПІДПРИЄМСТВО;РИЗИК;АДАПТИВНА МОДЕЛЬ;ВОЄННИЙ СТАН
Issue Date:	Jun-2026
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 85 сторінок, 23 таблиці, 13 рисунків, список літератури з 34 найменувань, 4 додатки. Об’єктом дослідження є процеси адаптації та управління ризиками підприємств в умовах воєнного стану. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування системи управління ризиками та забезпечення стійкості підприємств Черкаської області в умовах воєнних ризиків. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і практичних аспектів адаптації та управління ризиками підприємств в умовах воєнного стану, оцінювання впливу воєнних ризиків на фінансово- економічну безпеку підприємств Черкаської області та розроблення рекомендацій щодо підвищення їх стійкості в умовах нестабільного середовища. Завданнями роботи є: розкрити сутність ризиків підприємницької діяльності та особливості їх прояву в умовах воєнного стану; дослідити вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на фінансово-економічну стійкість підприємств; узагальнити сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками підприємств у кризових умовах; надати соціально- економічну характеристику підприємств черкаської області; оцінити вплив воєнного стану на рівень фінансово-економічної безпеки підприємств черкаської області; дослідити механізми виявлення, оцінювання та мінімізації ризиків у діяльності підприємств регіону; розробити адаптивну модель управління ризиками підприємства в умовах нестабільного середовища; запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення стійкості підприємств черкаської області в умовах воєнних ризиків. Методи дослідження: аналізу і синтезу; узагальнення; порівняння; системного підходу; структурно-логічного аналізу; статистичного аналізу; економічного аналізу; графічний метод; табличний метод; метод групування; метод експертних оцінок; прогнозування. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління ризиками в умовах воєнного стану.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9542
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
АСАУЛЕНКО В.І.pdf Restricted Access		1.51 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «АДАПТАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ 
ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В 
УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
                                                                            ____________________Асауленко В.І._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _______д.політ.н, проф. Григор О.О. _ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2026 року 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво та торгівля» 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ Руслан МАНН 
“____” ____________ 2026 р. 
 
З А В Д А Н Н Я 
 на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти 
                              Асауленку Володимиру Ігоровичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1.Тема роботи   
 Адаптація та управління ризиками підприємств Черкаської області в умовах 
 воєнного стану 
 
Керівник роботи   Григор Олег Олександрович, д.політ.н., професор 
                              (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03 
  
2. Строк подання здобувачем роботи    29.05.2026 р. 
  
3. Вихідні дані до роботи 
Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження, статистична інформація,  
нормативно-правова база, проєктні та стратегічні документи, форми звітності 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
Розділ 1 Теоретичні основи адаптації та управління ризиками підприємств 
в умовах воєнного стану 
Розділ 2 Аналіз системи управління ризиками підприємств Черкаської  
області в умовах воєнного стану 
Розділ 3 Напрями вдосконалення адаптації та управління ризиками 
підприємств Черкаської області 
 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Григор О.О., професор   
2 Григор О.О., професор   
3 Григор О.О., професор   
 
7. Дата видачі завдання ___11.02.2026 р.___________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання 
Примітки 
з/п роботи бакалавра етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий Виконано 
Укладання бібліографії по основним джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий Виконано 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень Виконано 
розділу 
4.  Розробка і подання другого розділу березень-квітень Виконано 
5.  Розробка і подання третього розділу квітень-травень Виконано 
6.  Погодження з керівником висновків і травень Виконано 
пропозицій 
7.  Переробка (доопрацювання) кваліфікаційної травень Виконано 
роботи у відповідності з зауваженнями і 
подання її на кафедру 
8.  Нормоконтроль травень Виконано 
9.  Збір документів (відгук, рецензія) травень Виконано 
10.  Подача на підпис до завідувача кафедри червень Виконано 
11.  Розробка тез доповіді для захисту червень Виконано 
 
   
Здобувач вищої освіти      Володимир АСАУЛЕНКО 
 (підпис)  (ім’я, прізвище) 
   
Керівник роботи              Олег ГРИГОР 
 (підпис)  (ім’я, прізвище) 
 
 
РЕФЕРАТ 
кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: АДАПТАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ 
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 85 сторінок, 23 таблиці, 
13 рисунків, список літератури з 34 найменувань, 4 додатки. 
Об’єктом дослідження є процеси адаптації та управління ризиками 
підприємств в умовах воєнного стану. 
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти 
формування системи управління ризиками та забезпечення стійкості 
підприємств Черкаської області в умовах воєнних ризиків. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних і 
практичних аспектів адаптації та управління ризиками підприємств в умовах 
воєнного стану, оцінювання впливу воєнних ризиків на фінансово-
економічну безпеку підприємств Черкаської області та розроблення 
рекомендацій щодо підвищення їх стійкості в умовах нестабільного 
середовища. 
Завданнями роботи є: розкрити сутність ризиків підприємницької 
діяльності та особливості їх прояву в умовах воєнного стану; 
дослідити вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на фінансово-економічну 
стійкість підприємств; узагальнити сучасні підходи до адаптації системи 
управління ризиками підприємств у кризових умовах; надати соціально-
економічну характеристику підприємств черкаської області; оцінити вплив 
воєнного стану на рівень фінансово-економічної безпеки підприємств 
черкаської області; дослідити механізми виявлення, оцінювання та 
мінімізації ризиків у діяльності підприємств регіону; розробити адаптивну 
модель управління ризиками підприємства в умовах нестабільного 
середовища; запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення 
стійкості підприємств черкаської області в умовах воєнних ризиків. 
Методи дослідження: аналізу і синтезу; узагальнення; порівняння; 
системного підходу; структурно-логічного аналізу; статистичного аналізу; 
економічного аналізу; графічний метод; табличний метод; метод групування; 
метод експертних оцінок; прогнозування. 
За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та 
практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної 
роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. 
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні 
теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо 
управління ризиками в умовах воєнного стану. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: РИЗИК, ПІДПРИЄМСТВО, УПРАВЛІННЯ 
РИЗИКАМИ, АДАПТИВНА МОДЕЛЬ, ВОЄННИЙ СТАН. 
ABSTRACT 
for bachelor’s qualification work 
 
at the subject: ADAPTATION AND RISK MANAGEMENT OF 
ENTERPRISES IN CHERKASY REGION UNDER MARTIAL LAW 
 
Bachelor’s qualification work consists of the: 85 pages, 23 tables, 13 drawings, list 
of references of the 34 names, 4 application. 
The object of the study is the processes of adaptation and risk management of 
enterprises in martial law. 
The subject of the study is the theoretical, methodological and practical aspects of 
forming a risk management system and ensuring the stability of enterprises in the 
Cherkasy region in conditions of military risks. 
The purpose of the bachelor’s qualification work is to study the theoretical and 
practical aspects of adaptation and risk management of enterprises in martial law, 
to assess the impact of military risks on the financial and economic security of 
enterprises in the Cherkasy region and to develop recommendations for increasing 
their stability in an unstable environment. 
The tasks of the work are: to reveal the essence of business risks and the features 
of their manifestation in martial law; to investigate the impact of external and 
internal threats on the financial and economic stability of enterprises; to summarize 
modern approaches to adapting the risk management system of enterprises in crisis 
conditions; to provide a socio-economic characteristic of enterprises in the 
Cherkasy region; to assess the impact of martial law on the level of financial and 
economic security of enterprises in the Cherkasy region; to investigate the 
mechanisms of identifying, assessing and minimizing risks in the activities of 
enterprises in the region; to develop an adaptive model of enterprise risk 
management in an unstable environment; to offer practical recommendations for 
increasing the resilience of enterprises in the Cherkasy region in conditions of war 
risks. 
Research methods: analysis and synthesis; generalization; comparison; system 
approach; structural-logical analysis; statistical analysis; economic analysis; 
graphic method; tabular method; grouping method; expert assessment method; 
forecasting. 
According to the results of the research, theoretical and practical conclusions 
were formulated, which reflect the solution of the tasks of the bachelor's 
qualification work in accordance with the set goal. 
The practical significance of the obtained results obtained lies in the 
development of theoretical and methodological provisions and practical 
recommendations for risk management in conditions of martial law. 
KEYWORDS: RISK, ENTERPRISE, RISK MANAGEMENT, ADAPTIVE 
MODEL, MARTIAL LAW. 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП .......................................................................................................................... 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ 
РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ....................... 9 
1.1. Сутність ризиків підприємницької діяльності та особливості їх прояву в 
умовах воєнного стану ................................................................................................. 9 
1.2. Вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на фінансово-економічну стійкість 
підприємств ................................................................................................................. 19 
1.3. Сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками підприємств у 
кризових умовах ......................................................................................................... 30 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ 
ЧЕРАКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ........................... 40 
2.1. Соціально-економічна характеристика підприємств Черкаської області ..... 40 
2.2. Оцінка впливу воєнного стану на рівень фінансово-економічної безпеки 
підприємств Черкаської області ............................................................................... 45 
2.3. Дослідження механізмів виявлення, оцінювання та мінімізації ризиків у 
діяльності підприємств Черкаської області ............................................................. 54 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДАПТАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ 
РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ...................................... 65 
3.1. Формування адаптивної моделі управління ризиками підприємства в умовах 
нестабільного середовища ......................................................................................... 65 
3.2. Розробка практичних рекомендацій щодо підвищення стійкості підприємств 
Черкаської області в умовах воєнних ризиків......................................................... 72 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 79 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 83 
ДОДАТКИ ................................................................................................................... 86 
  
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Актуальність теми дослідження зумовлена 
необхідністю забезпечення стабільного функціонування підприємств України в 
умовах воєнного стану, що супроводжується високим рівнем невизначеності, 
зростанням економічних загроз, руйнуванням логістичних ланцюгів, дефіцитом 
трудових ресурсів, енергетичними обмеженнями та нестабільністю фінансового 
середовища. За таких умов особливого значення набуває формування ефективної 
системи адаптації та управління ризиками, здатної забезпечити фінансово-
економічну безпеку, стійкість і конкурентоспроможність підприємств. 
Для підприємств Черкаської області проблема управління ризиками є 
особливо актуальною, оскільки регіон має вагоме значення для 
агропромислового комплексу та переробної промисловості України. Воєнні 
виклики суттєво впливають на виробничу діяльність, інвестиційну активність, 
кадрове забезпечення та фінансові результати суб’єктів господарювання. У 
зв’язку з цим виникає потреба в удосконаленні існуючих механізмів ризик-
менеджменту, розробленні адаптивних моделей управління ризиками та 
практичних рекомендацій щодо підвищення стійкості підприємств до зовнішніх 
і внутрішніх загроз. 
Актуальність дослідження також визначається необхідністю впровадження 
сучасних підходів до ризик-менеджменту, що відповідають міжнародним 
стандартам управління ризиками та враховують особливості функціонування 
підприємств в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення економіки 
України. 
Теоретичні та практичні аспекти управління ризиками підприємств, 
забезпечення фінансово-економічної безпеки та антикризового управління 
знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. 
6 
 
Питання теорії ризиків та ризик-менеджменту досліджували С. М. 
Ілляшенко, який розглядав механізми управління ризиками у підприємницькій 
діяльності, а також І. О. Бланк, який приділяв увагу проблемам фінансової 
безпеки та управління фінансовими ризиками підприємств. 
Проблеми фінансово-економічної безпеки підприємств в умовах сучасних 
викликів висвітлені у працях Т. Г. Васильціва, В. І. Волошина та О. Р. Бойкевича, 
які досліджували інструменти забезпечення економічної безпеки суб’єктів 
господарювання в умовах нестабільного середовища. 
Питання антикризового управління та забезпечення стійкості підприємств 
в умовах невизначеності розглядали Л. О. Лігоненко, О. В. Ареф’єва та В. В. 
Прохорова, які обґрунтували підходи до формування економічної стійкості 
підприємств під впливом кризових трансформацій. 
Особливості впливу воєнного стану на діяльність підприємств та 
управління ризиками в умовах війни досліджували В. О. Касьянова, І. А. 
Ломачинська, Н. М. Шарай, Н. Б. Насад, С. І. Терещук, І. В. Макалюк, О. В. 
Кривда, А. В. Лайкова, Г. В. Лоскутова, О. П. Степаненко та А. О. Канельська. У 
їхніх роботах розкрито питання оцінювання ризиків підприємств, фінансової 
стійкості, антикризового управління та адаптації бізнесу до умов воєнного стану. 
Проблемам логістичних ризиків та забезпечення безперервності 
господарської діяльності в умовах війни присвячені дослідження А. В. 
Новоселецької та Т. П. Панасюк, які розглядали особливості управління 
ризиками логістичних підприємств. 
Серед зарубіжних досліджень вагоме значення мають розробки фахівців 
OECD, World Bank, IMF, UNDP, European Commission, McKinsey Global Institute, 
EBRD, які досліджують проблеми економічної стійкості, адаптивності бізнесу, 
управління ризиками та післякризового відновлення економік. 
Незважаючи на значну кількість наукових праць, питання адаптації систем 
управління ризиками підприємств Черкаської області в умовах воєнного стану, 
7 
 
формування адаптивних моделей ризик-менеджменту та розроблення 
практичних рекомендацій щодо підвищення стійкості підприємств потребують 
подальшого дослідження, що й обумовило вибір теми роботи. 
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних і практичних 
аспектів адаптації та управління ризиками підприємств в умовах воєнного стану, 
оцінювання впливу воєнних ризиків на фінансово-економічну безпеку 
підприємств Черкаської області та розроблення рекомендацій щодо підвищення 
їх стійкості в умовах нестабільного середовища. 
Для досягнення поставленої мети у роботі визначено такі завдання: 
розкрити сутність ризиків підприємницької діяльності та особливості їх 
прояву в умовах воєнного стану; 
дослідити вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на фінансово-економічну 
стійкість підприємств; 
узагальнити сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками 
підприємств у кризових умовах; 
надати соціально-економічну характеристику підприємств черкаської 
області; 
оцінити вплив воєнного стану на рівень фінансово-економічної безпеки 
підприємств черкаської області; 
дослідити механізми виявлення, оцінювання та мінімізації ризиків у 
діяльності підприємств регіону; 
розробити адаптивну модель управління ризиками підприємства в умовах 
нестабільного середовища; 
запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення стійкості 
підприємств черкаської області в умовах воєнних ризиків. 
Об’єктом дослідження є процеси адаптації та управління ризиками 
підприємств в умовах воєнного стану. 
8 
 
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти 
формування системи управління ризиками та забезпечення стійкості підприємств 
Черкаської області в умовах воєнних ризиків. 
У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи 
дослідження, зокрема: аналізу і синтезу; узагальнення; порівняння; системного 
підходу; структурно-логічного аналізу; статистичного аналізу; економічного 
аналізу; графічний метод; табличний метод; метод групування; метод експертних 
оцінок; прогнозування. 
Інформаційною основою роботи стали законодавчі та нормативно-
правові акти України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань 
управління ризиками та економічної безпеки підприємств, статистичні дані 
органів державної влади, аналітичні матеріали міжнародних організацій, офіційні 
звіти державних установ і результати власних узагальнень автора. 
Базою дослідження є підприємства Черкаської області, а також 
інформаційні та статистичні матеріали Головне управління статистики у 
Черкаській області, Черкаська обласна військова адміністрація, Черкаська 
торгово-промислова палата, Черкаський регіональний центр зайнятості, 
Міністерство економіки України, Національний банк України та міжнародних 
організацій, використані для оцінювання впливу воєнних ризиків на діяльність 
підприємств регіону.  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ 
ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 
 
 
1.1. Сутність ризиків підприємницької діяльності та особливості їх 
прояву в умовах воєнного стану 
 
В умовах сучасної ринкової економіки діяльність будь-якого підприємства 
нерозривно пов’язана з ризиком. Підприємницька діяльність здійснюється в 
середовищі, яке постійно змінюється під впливом економічних, політичних, 
соціальних, технологічних та правових чинників. Відповідно, процес прийняття 
управлінських рішень завжди супроводжується певним рівнем невизначеності, 
що обумовлює можливість виникнення несприятливих подій та негативних 
наслідків для суб’єкта господарювання. 
Актуальність дослідження ризиків підприємницької діяльності суттєво 
зросла після початку повномасштабної війни в Україні. Воєнний стан 
кардинально змінив умови функціонування вітчизняних підприємств, 
спричинивши появу нових загроз та посилення традиційних ризиків 
господарської діяльності. Руйнування виробничих потужностей, пошкодження 
транспортної інфраструктури, зростання вартості ресурсів, дефіцит робочої сили 
та енергетична нестабільність стали чинниками, які значною мірою впливають на 
рівень фінансово-економічної безпеки підприємств [1, с. 98]. 
Сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем 
нестабільності та непередбачуваності, що потребує від суб’єктів підприємництва 
постійного вдосконалення механізмів управління ризиками. Ефективне 
функціонування підприємства значною мірою залежить від здатності своєчасно 
10 
 
ідентифікувати потенційні загрози, оцінювати їх вплив та розробляти заходи 
щодо мінімізації можливих негативних наслідків. 
У науковій літературі поняття «ризик» розглядається як складна 
економічна категорія, яка відображає можливість відхилення фактичних 
результатів діяльності від запланованих під впливом різноманітних факторів 
невизначеності. Ризик є об’єктивною характеристикою будь-якої економічної 
системи та супроводжує всі етапи господарської діяльності підприємства – від 
стратегічного планування до реалізації управлінських рішень. 
На думку багатьох науковців, ризик слід розглядати не лише як джерело 
потенційних втрат, але й як економічне явище, яке може створювати додаткові 
можливості для розвитку підприємства. Водночас саме негативний аспект ризику 
є найбільш важливим з точки зору забезпечення фінансово-економічної безпеки 
суб’єктів господарювання. 
С. Ілляшенко визначає ризик як невід’ємну складову підприємницької 
діяльності, що виникає внаслідок необхідності прийняття управлінських рішень 
в умовах невизначеності зовнішнього середовища [11, с. 39]. Такий підхід 
акцентує увагу на тісному взаємозв’язку між ризиком та управлінською 
діяльністю, оскільки кожне рішення керівництва підприємства пов’язане з 
певною ймовірністю як позитивного, так і негативного результату. 
Необхідно зазначити, що категорія ризику має міждисциплінарний 
характер та використовується в економіці, менеджменті, фінансах, страхуванні, 
логістиці та інших сферах знань. Саме тому в сучасній науковій літературі 
відсутній єдиний підхід до трактування сутності ризику. Узагальнення наукових 
поглядів дозволяє виділити декілька основних підходів до розуміння даної 
категорії. З метою узагальнення наукових підходів до розуміння економічної 
сутності ризику доцільно систематизувати основні трактування даної категорії 
(табл. 1.1). 
 
11 
 
Таблиця 1.1 
Основні підходи до визначення сутності ризику 
Підхід Характеристика 
Класичний Ризик як імовірність фінансових втрат 
Ризик як наслідок господарської 
Економічний 
невизначеності 
Управлінський Ризик як результат прийняття рішень 
Безпековий Ризик як загроза економічній безпеці 
Антикризовий Ризик як фактор дестабілізації діяльності 
Підхід Характеристика 
Джерело: розроблено автором на основі [1-7; 10-11]. 
 
Як свідчать дані табл. 1.1, різні наукові підходи акцентують увагу на 
окремих аспектах ризику. Класичний підхід розглядає ризик переважно як 
можливість виникнення матеріальних або фінансових втрат. Представники цього 
напряму пов’язують ризик із несприятливими наслідками господарської 
діяльності та необхідністю компенсації можливих збитків. 
Економічний підхід трактує ризик як наслідок невизначеності ринкового 
середовища. У межах даного підходу основна увага приділяється впливу 
макроекономічних факторів, коливань попиту та пропозиції, зміни цінової 
кон’юнктури й інших зовнішніх чинників на результати діяльності підприємства. 
Управлінський підхід базується на тому, що ризик виникає в процесі 
прийняття управлінських рішень. При цьому ефективність діяльності 
підприємства залежить від здатності керівництва правильно оцінювати наявні 
загрози та обирати оптимальні варіанти дій в умовах невизначеності. 
Особливе значення для сучасних підприємств має безпековий підхід, який 
розглядає ризик як потенційну загрозу економічній безпеці підприємства. У 
межах цього підходу ризики оцінюються через їхній вплив на фінансову 
стійкість, конкурентоспроможність та довгостроковий розвиток суб’єкта 
господарювання. 
12 
 
В умовах воєнного стану найбільш актуальним є антикризовий підхід, 
відповідно до якого ризик виступає фактором дестабілізації діяльності 
підприємства та може призводити до виникнення кризових ситуацій. Саме тому 
сучасна система управління підприємством повинна бути орієнтована не лише на 
досягнення економічних результатів, але й на забезпечення стійкості до 
негативного впливу зовнішніх загроз. 
Як зазначає Касьянова В. О., в умовах воєнного стану ризики набувають 
системного характеру та одночасно охоплюють кілька сфер діяльності 
підприємства [1, с. 101]. Це обумовлено тим, що військові дії впливають не лише 
на економічні процеси, але й на соціальну, кадрову та інфраструктурну складові 
функціонування бізнесу. 
Особливістю сучасного етапу розвитку економіки України є значне 
зростання фінансових ризиків. Інфляційні процеси, коливання валютного курсу, 
нестабільність банківської системи та зниження платоспроможності населення 
негативно впливають на результати діяльності підприємств [7, с. 134]. 
Крім того, суттєво посилилися виробничі ризики, які проявляються через 
дефіцит сировини, зупинку виробничих потужностей, руйнування 
інфраструктури та перебої з енергопостачанням [5, с. 116]. В окремих регіонах 
України підприємства були змушені тимчасово припинити діяльність або 
здійснювати релокацію виробництва до більш безпечних областей. 
Значний вплив на діяльність підприємств мають логістичні ризики. 
Унаслідок блокування транспортних шляхів, руйнування інфраструктури та 
ускладнення експортних операцій підприємства стикаються зі зростанням витрат 
на транспортування продукції та пошуком нових ринків збуту [2, с. 88]. 
 
13 
 
 
Рис. 1.1 – Основні ризики підприємств в умовах воєнного стану 
Джерело: розроблено автором на основі [4; 7; 10]. 
 
За результатами досліджень А. Новоселецької та Т. Панасюк, логістичні 
ризики стали одними з ключових чинників дестабілізації діяльності підприємств 
у період воєнного стану [2, с. 90]. Особливо гостро ці проблеми проявилися у 
сфері агропромислового виробництва, де порушення експортної логістики 
призвело до значних фінансових втрат. 
Важливе значення мають також кадрові ризики, що виникають унаслідок 
мобілізації працівників, трудової міграції та дефіциту кваліфікованого 
персоналу. Підприємства змушені адаптувати систему управління персоналом до 
нових умов функціонування, впроваджувати дистанційні форми праці та 
забезпечувати психологічну підтримку працівників. 
14 
 
Поглиблення кризових процесів в економіці України внаслідок 
повномасштабної війни суттєво трансформувало середовище функціонування 
суб’єктів господарювання. Якщо в довоєнний період ризики підприємницької 
діяльності переважно формувалися під впливом ринкових факторів, то в умовах 
воєнного стану значно зросла роль зовнішніх загроз, які безпосередньо 
впливають на результати діяльності підприємств. У таких умовах особливого 
значення набуває дослідження факторів, що спричиняють виникнення ризиків та 
визначають рівень економічної безпеки суб’єктів господарювання. 
Ризикоутворюючі фактори являють собою сукупність причин і умов, під 
впливом яких виникають або посилюються ризики підприємницької діяльності. 
На відміну від ризику, який відображає ймовірність настання негативної події, 
фактор ризику характеризує джерело виникнення потенційної загрози. Саме тому 
своєчасне виявлення таких факторів є необхідною умовою ефективного 
управління ризиками та забезпечення стабільності функціонування 
підприємства. 
У сучасних умовах доцільно виділити декілька груп факторів, що 
формують ризикове середовище підприємств (табл. 1.2). 
Як свідчать дані табл. 1.2, найбільш вагомими в сучасних умовах є воєнні 
фактори, які виступають каталізатором більшості інших ризиків. Руйнування 
виробничих потужностей, пошкодження транспортної та енергетичної 
інфраструктури, тимчасова окупація окремих територій та необхідність релокації 
підприємств суттєво впливають на результати господарської діяльності. 
Важливу роль відіграють економічні фактори, які проявляються через 
зростання рівня інфляції, коливання валютного курсу, підвищення собівартості 
продукції та зниження платоспроможності споживачів. Сукупна дія зазначених 
факторів створює додаткове навантаження на фінансову систему підприємств та 
ускладнює процес стратегічного планування. 
 
15 
 
Таблиця 1.2 
Основні ризикоутворюючі фактори підприємницької діяльності в умовах 
воєнного стану 
Група факторів Характеристика впливу 
Воєнні Руйнування інфраструктури, загроза безпеці 
працівників, пошкодження активів 
Економічні Інфляція, девальвація валюти, скорочення 
платоспроможного попиту 
Політико-правові Зміни законодавства, регуляторні обмеження 
Соціально-демографічні Міграція населення, скорочення трудових 
ресурсів 
Технологічні Кібератаки, порушення роботи інформаційних 
систем 
Енергетичні Перебої електропостачання, зростання вартості 
енергоресурсів 
Інвестиційні Скорочення інвестиційної активності та 
доступу до капіталу 
Джерело: розроблено автором. 
 
Окремої уваги потребують соціально-демографічні фактори. Масова 
міграція населення, мобілізація працівників та зміна структури ринку праці 
призвели до дефіциту кваліфікованих кадрів у багатьох галузях економіки. 
Внаслідок цього підприємства змушені переглядати кадрову політику, 
впроваджувати нові форми організації праці та інвестувати додаткові ресурси у 
підготовку персоналу. 
Особливістю сучасних ризиків є їх взаємозалежний характер. На відміну 
від традиційного підходу, відповідно до якого кожен ризик розглядався окремо, 
в умовах воєнного стану більшість загроз функціонують як єдина 
взаємопов’язана система. Реалізація одного ризику здатна спричиняти 
виникнення інших негативних явищ, формуючи ланцюгову реакцію кризових 
процесів. 
Так, порушення логістичних маршрутів може призвести до дефіциту 
сировини, що, своєю чергою, викликає скорочення обсягів виробництва, 
16 
 
зростання витрат та погіршення фінансових результатів діяльності підприємства. 
Аналогічно перебої з енергопостачанням можуть негативно впливати на 
виробничі процеси, виконання договірних зобов’язань та репутацію 
підприємства. 
Таблиця 1.3 
Взаємозв’язок ризиків підприємницької діяльності в умовах воєнного стану 
Первинний ризик Наслідки для підприємства 
Воєнний Фінансові, виробничі, кадрові втрати 
Логістичний Зростання витрат, скорочення виробництва 
Енергетичний Простої обладнання, зниження продуктивності 
Кадровий Зниження ефективності діяльності 
Інформаційний Фінансові втрати, репутаційні ризики 
Інвестиційний Скорочення можливостей розвитку 
Джерело: розроблено автором. 
 
Взаємозалежність ризиків свідчить про необхідність комплексного підходу 
до управління ними. Ефективна система ризик-менеджменту повинна 
враховувати не лише окремі загрози, але й можливість їх одночасного прояву. 
Важливим аспектом дослідження є визначення впливу ризиків на рівень 
фінансово-економічної безпеки підприємств. У сучасних умовах саме економічна 
безпека виступає одним із ключових критеріїв ефективності функціонування 
суб’єкта господарювання та його здатності адаптуватися до змін зовнішнього 
середовища. 
Ризики безпосередньо впливають на основні показники діяльності 
підприємства: прибутковість, ліквідність, фінансову стійкість, ділову активність 
та конкурентоспроможність. Зростання рівня ризикованості господарської 
діяльності призводить до збільшення витрат на забезпечення безпеки, 
страхування, резервування ресурсів та підтримання безперервності виробничих 
процесів. 
17 
 
 
Рис. 1.2 – Ланцюговий механізм трансформації ризиків у кризові явища 
Джерело: розроблено автором. 
 
Особливо небезпечним є накопичення декількох ризиків одночасно, 
оскільки їх сукупний вплив може значно перевищувати негативний ефект 
кожного окремого ризику. Саме тому підприємства повинні приділяти значну 
увагу формуванню системи економічної безпеки, яка дозволяє своєчасно 
виявляти потенційні загрози та розробляти заходи щодо їх нейтралізації. 
Складність сучасного ризикового середовища обумовлює необхідність 
формування ефективної системи ризик-менеджменту, яка є невід’ємною 
складовою загальної системи управління підприємством. Основною метою 
ризик-менеджменту є забезпечення стабільності функціонування підприємства 
шляхом своєчасного виявлення потенційних загроз та розробки заходів щодо 
мінімізації їх негативного впливу. 
Система ризик-менеджменту передбачає безперервний процес аналізу 
зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, оцінювання рівня ризику 
18 
 
та прийняття управлінських рішень щодо його зниження. Ефективність такої 
системи значною мірою залежить від якості інформаційного забезпечення, 
професійної підготовки персоналу та здатності керівництва оперативно 
реагувати на зміни умов господарювання. 
Таблиця 1.4 
Основні етапи процесу управління ризиками на підприємстві 
Ідентифікація ризиків Виявлення потенційних загроз 
Аналіз ризиків Визначення причин та можливих наслідків 
Встановлення рівня впливу та ймовірності 
Оцінювання ризиків 
виникнення 
Вибір заходів реагування Розробка способів мінімізації ризиків 
Контроль та моніторинг Оцінка ефективності реалізованих заходів 
Ідентифікація ризиків Виявлення потенційних загроз 
Джерело: розроблено автором на основі [3; 6; 11]. 
 
В умовах воєнного стану особливого значення набуває проактивний підхід 
до управління ризиками, який передбачає не лише реагування на вже існуючі 
загрози, але й прогнозування можливих кризових ситуацій. Такий підхід дозволяє 
підприємствам завчасно формувати резерви, розробляти альтернативні сценарії 
розвитку подій та забезпечувати безперервність бізнес-процесів навіть у 
складних умовах зовнішнього середовища. 
Таким чином, ризики підприємницької діяльності в умовах воєнного стану 
характеризуються високим рівнем невизначеності, комплексністю та 
взаємозалежністю. Воєнні дії суттєво впливають на всі сфери функціонування 
підприємств, формуючи нові виклики для забезпечення їх фінансово-економічної 
безпеки. Ефективне управління ризиками потребує системного підходу, який 
поєднує моніторинг ризикового середовища, використання сучасних 
інструментів ризик-менеджменту та впровадження адаптивних механізмів 
управління. Врахування регіональної специфіки, міжнародного досвіду та 
19 
 
сучасних тенденцій розвитку ризик-менеджменту створює передумови для 
підвищення стійкості підприємств та забезпечення їх ефективного 
функціонування в умовах воєнного стану. 
 
 
1.2. Вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на фінансово-економічну 
стійкість підприємств 
 
У сучасних умовах господарювання забезпечення фінансово-економічної 
стійкості підприємств є одним із ключових завдань системи управління. 
Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах воєнного стану, коли 
суб’єкти господарювання функціонують під впливом значної кількості зовнішніх 
і внутрішніх загроз. Нестабільність економічного середовища, погіршення 
інвестиційного клімату, порушення виробничо-збутових процесів та обмеженість 
ресурсів суттєво впливають на можливості підприємств підтримувати належний 
рівень фінансово-економічної стійкості та забезпечувати безперервність 
діяльності [1; 6]. 
У науковій літературі фінансово-економічна стійкість розглядається як 
здатність підприємства зберігати стабільність функціонування, підтримувати 
платоспроможність, фінансову рівновагу та конкурентоспроможність в умовах 
змін зовнішнього і внутрішнього середовища [10]. Вона характеризує можливість 
підприємства своєчасно виконувати фінансові зобов’язання, забезпечувати 
ефективне використання ресурсів та формувати передумови для довгострокового 
розвитку. 
На думку Т. Васильціва, фінансово-економічна стійкість є інтегральною 
характеристикою діяльності підприємства, яка відображає рівень його 
захищеності від негативного впливу ризиків і загроз [10]. У свою чергу 
С. Ілляшенко зазначає, що підтримання стійкості підприємства безпосередньо 
20 
 
залежить від здатності керівництва своєчасно ідентифікувати потенційні загрози 
та адаптувати систему управління до змін умов господарювання [11]. 
У сучасних умовах воєнного стану особливого значення набуває 
дослідження факторів, які можуть порушувати фінансову рівновагу 
підприємства. Такі фактори прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні загрози. 
Зовнішні загрози формуються поза межами підприємства та не піддаються 
безпосередньому контролю з боку керівництва. Внутрішні загрози виникають у 
процесі господарської діяльності та пов’язані з особливостями організації 
управління, використання ресурсів та реалізації бізнес-процесів. 
Для систематизації основних загроз фінансово-економічній стійкості 
підприємств доцільно виділити їх основні групи (табл. 1.5). 
Таблиця 1.5 
Класифікація загроз фінансово-економічній стійкості підприємств 
Вид загрози Характеристика 
Зовнішні загрози 
Інфляція, валютні коливання, зниження 
Економічні 
попиту 
Політичні Воєнні дії, зміни державного регулювання 
Ринкові Посилення конкуренції, втрата ринків збуту 
Технологічні Кібератаки, технологічні обмеження 
Внутрішні загрози 
Низька ліквідність, дефіцит оборотного 
Фінансові 
капіталу 
Зношеність основних засобів, простої 
Виробничі 
виробництва 
Кадрові Недостатня кваліфікація персоналу 
Управлінські Помилки управління та планування 
Джерело: розроблено автором на основі [1; 6; 10; 11]. 
 
Як видно з табл. 1.5, фінансово-економічна стійкість підприємства 
залежить від значної кількості факторів різного походження. При цьому в умовах 
воєнного стану відбувається посилення взаємозв’язку між зовнішніми та 
21 
 
внутрішніми загрозами, що суттєво ускладнює процес управління 
підприємством. 
Важливою особливістю сучасного етапу розвитку економіки є те, що 
більшість загроз мають комплексний характер та одночасно впливають на 
декілька складових діяльності підприємства. Так, інфляційні процеси 
спричиняють не лише зростання витрат виробництва, але й негативно впливають 
на купівельну спроможність населення, що призводить до скорочення обсягів 
реалізації продукції та зниження прибутковості діяльності. 
Для кращого розуміння механізму впливу загроз на фінансово-економічну 
стійкість підприємств доцільно представити відповідну схему (рис. 1.3). 
Як показано на рис. 1.3, вплив загроз на фінансово-економічну стійкість 
підприємства має послідовний та комплексний характер. Початковим етапом є 
виникнення зовнішніх і внутрішніх загроз, які можуть бути обумовлені 
економічними, політичними, ринковими, технологічними, фінансовими, 
кадровими та управлінськими чинниками. Під впливом зазначених факторів 
відбувається порушення нормального функціонування господарських процесів 
підприємства. 
Наступним етапом є виникнення негативних змін у виробничій, фінансовій, 
інвестиційній, маркетинговій та управлінській діяльності. Це призводить до 
зростання собівартості продукції, збільшення операційних і фінансових витрат, 
виникнення втрат від простоїв виробництва та додаткових витрат на подолання 
наслідків кризових ситуацій. 
У результаті погіршуються основні фінансові показники діяльності 
підприємства, зокрема зменшуються доходи та прибуток, знижується ліквідність, 
зростає заборгованість і скорочується рівень рентабельності. Сукупна дія 
зазначених факторів зумовлює зниження фінансової стійкості підприємства, що 
проявляється у втраті платоспроможності, обмеженні фінансової гнучкості, 
скороченні інвестиційного потенціалу та підвищенні ризику банкрутства. 
22 
 
 
Рис. 1.3 – Механізм впливу загроз на фінансово-економічну стійкість 
підприємства 
 
23 
 
Кінцевим наслідком негативного впливу загроз є втрата 
конкурентоспроможності підприємства, що може призвести до скорочення його 
ринкової частки, погіршення ділової репутації та зниження можливостей 
подальшого розвитку. Таким чином, рис. 1.3 демонструє причинно-наслідковий 
механізм трансформації зовнішніх і внутрішніх загроз у фінансово-економічні 
проблеми підприємства та підтверджує необхідність формування ефективної 
системи управління ризиками для забезпечення його стійкого функціонування. 
Зовнішні загрози є сукупністю факторів, що виникають поза межами 
підприємства та впливають на результати його діяльності незалежно від волі 
керівництва. Особливістю зовнішніх загроз є те, що підприємство не може 
повністю усунути їх вплив, проте здатне адаптувати свою діяльність до змін 
зовнішнього середовища шляхом використання сучасних інструментів 
управління ризиками та антикризового менеджменту. 
В умовах воєнного стану вплив зовнішніх загроз значно посилився. 
Підприємства функціонують у середовищі підвищеної невизначеності, що 
супроводжується постійними змінами економічної ситуації, трансформацією 
ринкових відносин та необхідністю оперативного реагування на нові виклики. 
Внаслідок цього фінансово-економічна стійкість підприємств значною мірою 
залежить від здатності своєчасно адаптуватися до зовнішніх змін. 
Серед найбільш вагомих зовнішніх загроз особливе місце посідають 
макроекономічні фактори. Інфляційні процеси, коливання валютного курсу та 
зростання вартості ресурсів призводять до підвищення виробничих витрат і 
скорочення прибутковості діяльності підприємств [7]. Водночас нестабільність 
фінансових ринків обмежує можливості залучення інвестицій та кредитних 
ресурсів, що негативно впливає на реалізацію програм розвитку підприємств. 
Суттєвий вплив здійснюють також воєнні загрози. Руйнування 
інфраструктури, пошкодження виробничих об'єктів, небезпека для працівників 
та обмеження господарської діяльності в окремих регіонах формують додаткові 
24 
 
ризики для бізнесу [1]. Воєнні дії негативно впливають не лише на виробничі 
процеси, але й на загальний інвестиційний клімат країни, що ускладнює 
залучення капіталу та стримує економічний розвиток. 
Не менш важливими є ринкові загрози, які проявляються через зміну 
поведінки споживачів, скорочення платоспроможного попиту та посилення 
конкурентної боротьби. У період економічної нестабільності підприємства часто 
стикаються зі скороченням обсягів реалізації продукції, що призводить до 
зменшення доходів і погіршення фінансових результатів діяльності. 
Для узагальнення впливу зовнішніх загроз на фінансово-економічну 
стійкість підприємств доцільно виділити основні напрями їх прояву (табл. 1.6). 
Таблиця 1.6 
Вплив зовнішніх загроз на діяльність підприємств 
Зовнішня загроза Основні наслідки для підприємства 
Воєнні дії Руйнування активів, зупинка діяльності 
Інфляція Зростання витрат та собівартості 
продукції 
Валютні коливання Зміна вартості імпортних ресурсів 
Скорочення попиту Зменшення обсягів реалізації 
Інвестиційна нестабільність Обмеження можливостей розвитку 
Зміни законодавства Додаткові витрати на адаптацію 
Посилення конкуренції Зниження частки ринку 
Джерело: розроблено автором на основі [1; 7; 10]. 
 
Дані табл. 1.6 свідчать, що зовнішні загрози впливають практично на всі 
напрями діяльності підприємства. Особливо небезпечним є одночасний вплив 
декількох факторів, який може спричинити істотне погіршення фінансового 
стану та призвести до втрати економічної стійкості. 
Важливим чинником зовнішнього впливу є також технологічні загрози. 
Активне використання цифрових технологій у діяльності підприємств підвищує 
ризики кібератак, втрати інформації та порушення роботи інформаційних систем. 
25 
 
В умовах війни інформаційна безпека стає одним із ключових елементів 
забезпечення стабільності функціонування бізнесу. 
Значний вплив на діяльність підприємств мають також демографічні 
процеси. Скорочення чисельності населення, міграція трудових ресурсів та зміни 
структури зайнятості негативно впливають на формування кадрового потенціалу 
підприємств і створюють додаткові труднощі для забезпечення безперервності 
виробничих процесів. 
Для наочного відображення взаємозв’язку зовнішніх загроз та фінансово-
економічної стійкості підприємства доцільно представити відповідну схему 
(рис. 1.4). 
 
Рис. 1.4 – Вплив зовнішніх загроз на фінансово-економічну стійкість 
підприємства 
Джерело: розроблено автором на основі [1; 7; 10]. 
 
Як показано на рис. 1.5, зовнішні загрози мають комплексний характер 
впливу. Спочатку вони погіршують умови функціонування підприємства, що 
призводить до зростання витрат та скорочення доходів. У результаті відбувається 
26 
 
погіршення фінансового стану суб’єкта господарювання та зниження рівня його 
економічної стійкості. 
Поряд із зовнішніми загрозами важливу роль у забезпеченні фінансово-
економічної стійкості відіграють внутрішні фактори. Саме внутрішні загрози 
значною мірою визначають здатність підприємства протистояти несприятливим 
змінам зовнішнього середовища та підтримувати стабільність господарської 
діяльності. 
Внутрішні загрози формуються внаслідок недоліків організації управління, 
неефективного використання ресурсів, помилок стратегічного планування та 
недосконалості системи внутрішнього контролю. На відміну від зовнішніх 
факторів, підприємство має можливість безпосередньо впливати на їх 
виникнення та мінімізувати негативні наслідки. 
Однією з найпоширеніших внутрішніх загроз є недостатній рівень 
фінансового менеджменту. Помилки у плануванні грошових потоків, 
нераціональна структура капіталу та неефективне управління дебіторською 
заборгованістю можуть призводити до погіршення ліквідності та 
платоспроможності підприємства [10]. 
Важливе значення мають також виробничі загрози, які пов’язані зі 
зношеністю основних засобів, низьким рівнем технологічного забезпечення та 
недостатньою ефективністю виробничих процесів. У сучасних умовах зазначені 
проблеми можуть суттєво обмежувати можливості підприємств щодо 
підвищення конкурентоспроможності та адаптації до змін зовнішнього 
середовища. 
Кадрові загрози проявляються через нестачу кваліфікованих працівників, 
недостатній рівень професійної підготовки персоналу та високий рівень 
плинності кадрів. Ефективність діяльності підприємства значною мірою 
залежить від якості людського капіталу, тому кадрова складова є одним із 
ключових елементів фінансово-економічної стійкості. 
27 
 
Внутрішні загрози безпосередньо впливають на результати діяльності 
підприємства, оскільки пов’язані з ефективністю використання наявних ресурсів 
та якістю управлінських рішень. За умов воєнного стану роль внутрішніх 
факторів значно зростає, оскільки саме від рівня організації управління залежить 
здатність підприємства адаптуватися до несприятливих змін зовнішнього 
середовища. 
Особливу небезпеку становлять управлінські загрози, які виникають 
унаслідок помилок стратегічного планування, недосконалості системи контролю 
та несвоєчасного прийняття рішень. В умовах високої невизначеності 
неефективне управління може значно посилювати негативний вплив зовнішніх 
факторів та прискорювати розвиток кризових процесів. 
Важливим елементом забезпечення фінансово-економічної стійкості є 
також рівень інноваційного розвитку підприємства. Відсутність інвестицій у 
модернізацію виробництва, цифровізацію бізнес-процесів та впровадження 
сучасних технологій призводить до зниження конкурентоспроможності та 
погіршення ринкових позицій підприємства. 
Для систематизації внутрішніх загроз доцільно узагальнити їх основні 
характеристики у табл. 1.7. 
Як свідчать дані табл. 1.7, внутрішні загрози охоплюють практично всі 
сфери діяльності підприємства. Найбільш небезпечними серед них є фінансові та 
управлінські проблеми, оскільки вони впливають на здатність підприємства 
своєчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища та підтримувати 
стабільність господарської діяльності. 
Особливої уваги потребує проблема ліквідності підприємства. Недостатній 
рівень грошових коштів ускладнює виконання поточних зобов’язань, обмежує 
можливості фінансування виробничої діяльності та може призвести до втрати 
фінансової стійкості. У період воєнного стану зазначена проблема посилюється 
через нестабільність ринків та обмеженість доступу до кредитних ресурсів. 
28 
 
Таблиця 1.7 
Основні внутрішні загрози фінансово-економічній стійкості підприємства 
Внутрішня загроза Прояв загрози Можливі наслідки 
Погіршення 
Недостатня ліквідність Нестача грошових коштів 
платоспроможності 
Надмірне боргове 
Висока кредитна залежність Фінансові втрати 
навантаження 
Низька ефективність Погіршення результатів 
Помилки планування 
управління діяльності 
Зношеність основних засобів Часті простої обладнання Зростання витрат 
Неефективне використання 
Низька продуктивність праці Зниження прибутковості 
персоналу 
Недостатня інноваційна Втрата конкурентних 
Відсутність модернізації 
активність переваг 
Недосконалість Низька якість управлінської Зростання управлінських 
внутрішнього контролю інформації ризиків 
Джерело: розроблено автором на основі [6; 10; 11]. 
 
Суттєвий вплив на фінансово-економічну стійкість здійснює також 
структура капіталу підприємства. Надмірна залежність від позикових коштів 
підвищує фінансові ризики та зменшує рівень економічної безпеки. У сучасних 
умовах підприємства повинні приділяти особливу увагу підтриманню 
оптимального співвідношення власного та залученого капіталу. 
Для більш повного розуміння впливу загроз на діяльність підприємства 
доцільно розглянути взаємодію зовнішніх і внутрішніх факторів (рис. 1.5). 
Як показано на рис. 1.5, зовнішні та внутрішні загрози не існують 
ізольовано одна від одної. Зовнішні негативні фактори здатні загострювати 
внутрішні проблеми підприємства, що призводить до синергетичного ефекту та 
посилення кризових явищ. Саме тому забезпечення фінансово-економічної 
стійкості потребує комплексного підходу до управління всіма видами загроз. 
Результатом дії зовнішніх і внутрішніх загроз є зміна основних показників 
фінансового стану підприємства. До найбільш важливих із них належать 
показники ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності, ділової 
активності та рентабельності. 
29 
 
 
Рис. 1.5 – Взаємодія зовнішніх і внутрішніх загроз фінансово-економічній 
стійкості підприємства 
Джерело: розроблено автором на основі [1; 7; 10]. 
 
Ліквідність характеризує здатність підприємства своєчасно виконувати 
поточні фінансові зобов’язання. Під впливом зовнішніх і внутрішніх загроз 
рівень ліквідності може знижуватися внаслідок скорочення надходження 
грошових коштів, зростання дебіторської заборгованості та збільшення поточних 
витрат. 
Платоспроможність підприємства відображає його можливість виконувати 
фінансові зобов’язання перед кредиторами та іншими контрагентами. Зростання 
фінансових ризиків, зниження прибутковості та накопичення боргових 
зобов’язань можуть негативно впливати на цей показник. 
30 
 
Не менш важливим є показник фінансової незалежності, який характеризує 
частку власного капіталу у структурі джерел фінансування підприємства. В 
умовах економічної нестабільності високий рівень фінансової незалежності 
забезпечує додаткову стійкість та підвищує здатність підприємства протистояти 
кризовим явищам. 
Особливе значення має також рентабельність діяльності, яка відображає 
ефективність використання ресурсів підприємства. Погіршення рентабельності 
часто виступає одним із перших сигналів виникнення фінансових проблем та 
потребує оперативного реагування з боку керівництва. 
Таким чином, вплив загроз на фінансово-економічну стійкість 
підприємства проявляється через систему взаємопов’язаних показників, зміна 
яких може свідчити про погіршення фінансового стану та зростання ризику 
виникнення кризових ситуацій. 
 
 
1.3. Сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками 
підприємств у кризових умовах 
 
Сучасні кризові умови функціонування підприємств України, зумовлені 
тривалим воєнним станом, характеризуються високим рівнем невизначеності, 
динамічністю зовнішнього середовища та посиленням системних загроз. У таких 
умовах традиційні підходи до управління ризиками втрачають достатню 
ефективність, що обумовлює необхідність переходу до адаптивних, інтегрованих 
та цифрово орієнтованих моделей ризик-менеджменту [11; 15]. 
Актуальні наукові дослідження свідчать, що сучасна система управління 
ризиками повинна бути не лише інструментом ідентифікації загроз, але й 
механізмом стратегічної адаптації підприємства до кризових трансформацій [14]. 
Зокрема, у працях вітчизняних дослідників наголошується, що ефективність 
31 
 
управління ризиками визначається здатністю підприємства швидко реагувати на 
зміни зовнішнього середовища та формувати антикризову стійкість [3; 7]. 
Сучасна наукова думка виокремлює декілька ключових підходів до 
адаптації системи управління ризиками: 
процесний підхід (управління ризиками як безперервний процес); 
системний підхід (інтеграція ризик-менеджменту в загальну систему 
управління); 
ситуаційний підхід (адаптація до конкретних кризових умов); 
цифровий підхід (використання аналітики даних та AI); 
антикризовий підхід (орієнтація на швидке відновлення діяльності) [10; 
15]. 
Таблиця 1.8 
Сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками підприємств 
Підхід Сутність Інструменти реалізації 
Безперервне управління моніторинг, оцінка, 
Процесний 
ризиками контроль 
Інтеграція в систему ERM, стратегічне 
Системний 
управління підприємством планування 
Адаптація до конкретної 
Ситуаційний сценарний аналіз 
кризи 
Використання цифрових 
Цифровий Big Data, AI-аналітика 
технологій 
Антикризовий Мінімізація наслідків криз резерви, реструктуризація 
Джерело: розроблено автором. 
 
Як зазначає Бланк І. О., ефективна система управління ризиками повинна 
бути інтегрована у фінансову безпеку підприємства та забезпечувати баланс між 
ризиком і прибутковістю [13]. 
У сучасних умовах значного поширення набув підхід Enterprise Risk 
Management (ERM), який передбачає комплексне управління всіма видами 
32 
 
ризиків у межах єдиної системи. Його основна перевага полягає в інтеграції 
стратегічного та операційного рівнів управління ризиками [22]. 
Воєнний стан в Україні суттєво змінив структуру ризиків підприємств. За 
даними Міністерства економіки України, найбільший вплив мають виробничі, 
логістичні та енергетичні ризики, які безпосередньо впливають на стабільність 
бізнесу [16]. 
Світовий банк у своїх дослідженнях зазначає, що втрати українських 
підприємств унаслідок війни мають системний характер і потребують не лише 
відновлення, але й трансформації моделей управління ризиками [19]. 
В умовах воєнного стану ефективне функціонування підприємств значною 
мірою залежить від здатності своєчасно виявляти ризики, оцінювати їхній вплив 
та оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Традиційні підходи 
до управління ризиками часто виявляються недостатньо гнучкими в умовах 
високої невизначеності, спричиненої воєнними діями, економічною 
нестабільністю та порушенням ринкових зв’язків. Тому особливого значення 
набуває впровадження адаптивної моделі управління ризиками, яка забезпечує 
безперервний моніторинг загроз, коригування управлінських рішень та 
підтримання стійкості підприємства. Запропонована модель відображає 
послідовність основних етапів управління ризиками та механізми зворотного 
зв’язку, що дозволяють підприємству адаптуватися до змін зовнішнього 
середовища (рис. 1.6). 
Адаптивна модель управління ризиками підприємства являє собою 
комплексну систему безперервного управління ризиками, що враховує вплив 
факторів зовнішнього середовища та забезпечує оперативне реагування на 
загрози. 
 
33 
 
 
Рис. 1.6 – Адаптивна модель управління ризиками підприємства 
Джерело: розроблено автором. 
34 
 
Першим етапом моделі є аналіз зовнішнього середовища, яке формується 
під впливом воєнних, економічних та ринкових факторів. На цьому етапі 
здійснюється моніторинг змін макро- та мікросередовища підприємства, а також 
визначаються потенційні джерела ризиків. 
Другий етап передбачає ідентифікацію ризиків шляхом виявлення 
можливих загроз для діяльності підприємства та встановлення причин їх 
виникнення. Отримана інформація стає основою для подальшого аналізу. 
На етапі оцінки та класифікації визначається ймовірність настання 
ризикових подій, оцінюється масштаб їхнього впливу на результати діяльності 
підприємства та здійснюється групування ризиків за відповідними категоріями. 
Після оцінки ризиків здійснюється вибір стратегії управління. Залежно від 
рівня ризику можуть застосовуватися такі підходи, як уникнення ризику, його 
зниження, передача або прийняття. 
Наступним етапом є реалізація антикризових заходів, спрямованих на 
мінімізацію негативних наслідків ризикових подій. До таких заходів належать 
оперативне реагування на кризові ситуації, перерозподіл ресурсів та 
впровадження заходів щодо забезпечення безперервності діяльності 
підприємства. 
Завершальним етапом є відновлення стійкості підприємства, що 
передбачає відновлення виробничої, фінансової та організаційної діяльності, 
зміцнення конкурентних позицій та врахування набутого досвіду для підвищення 
ефективності майбутніх управлінських рішень. 
Важливою особливістю моделі є наявність механізмів моніторингу та 
контролю, а також інформаційного зворотного зв’язку, які супроводжують усі 
етапи процесу управління ризиками. Це забезпечує безперервне вдосконалення 
системи управління ризиками та адаптацію підприємства до змін зовнішнього 
середовища. 
35 
 
Сучасні дослідження OECD та UNDP підкреслюють, що цифровізація є 
ключовим фактором підвищення стійкості підприємств у кризових умовах [18; 
20]. Використання аналітики великих даних, систем прогнозування та штучного 
інтелекту дозволяє значно підвищити точність оцінки ризиків та швидкість 
прийняття рішень. 
Європейська комісія у концепції «resilience framework» також визначає 
цифрову трансформацію як основу адаптивності економічних систем у кризових 
умовах [24]. 
Таблиця 1.9 
Інструменти сучасної системи управління ризиками 
Група інструментів Приклади Призначення 
Аналітичні SWOT, PEST, сценарії оцінка середовища 
Фінансові хеджування, резерви зниження втрат 
Організаційні реструктуризація адаптація бізнесу 
Цифрові AI, Big Data прогнозування ризиків 
Стратегічні диверсифікація довгострокова стійкість 
Джерело: розроблено автором. 
 
Подана в табл. 1.9 система інструментів сучасного ризик-менеджменту 
відображає комплексний підхід до управління ризиками підприємства в умовах 
кризового середовища. 
Аналітичні інструменти (SWOT- та PEST-аналіз, сценарне моделювання) 
використовуються для первинної діагностики зовнішнього та внутрішнього 
середовища підприємства, що дозволяє ідентифікувати ключові загрози та 
можливості розвитку. Вони формують інформаційну основу для подальших 
управлінських рішень. 
Фінансові інструменти, такі як хеджування та формування резервів, 
спрямовані на мінімізацію можливих фінансових втрат та забезпечення 
платоспроможності підприємства в умовах нестабільності. Їх використання є 
36 
 
особливо актуальним у період воєнного стану, коли зростає волатильність 
фінансових потоків. 
Організаційні інструменти (зокрема реструктуризація) забезпечують 
адаптацію внутрішньої структури підприємства до змін зовнішнього середовища, 
підвищуючи його гнучкість та ефективність управління. 
Цифрові інструменти, зокрема технології штучного інтелекту (AI) та Big 
Data, дозволяють здійснювати більш точне прогнозування ризиків, підвищуючи 
оперативність прийняття управлінських рішень. 
Стратегічні інструменти, такі як диверсифікація діяльності, спрямовані на 
забезпечення довгострокової стійкості підприємства шляхом зменшення 
залежності від окремих ринків, продуктів або постачальників. 
Таким чином, сукупність наведених інструментів формує цілісну систему 
управління ризиками, яка забезпечує як оперативне реагування на кризові явища, 
так і стратегічну адаптацію підприємства до змін зовнішнього середовища. 
Л. Лігоненко наголошує, що антикризове управління є ключовим 
елементом сучасної системи ризик-менеджменту, особливо в умовах 
довготривалих криз [15]. Його основною метою є не лише мінімізація втрат, але 
й забезпечення швидкого відновлення діяльності підприємства. У цьому 
контексті особливого значення набуває концепція бізнес-стійкості (business 
resilience), яка активно використовується у міжнародній практиці (World Bank, 
UNDP) [19; 20]. 
Ризик-орієнтований підхід передбачає інтеграцію управління ризиками в 
усі бізнес-процеси підприємства. Його ключовими характеристиками є: 
безперервний моніторинг ризиків; пріоритезація загроз; формування сценаріїв 
розвитку; швидке прийняття управлінських рішень [11].  
За даними Національного банку України, саме ризик-орієнтовані моделі 
дозволяють підприємствам підтримувати фінансову стабільність навіть у період 
кризових потрясінь [17]. 
37 
 
На рис. 1.7 відображено логіку ризик-орієнтованого управління. 
 
Рис. 1.7. Логіка ризик-орієнтованого управління 
Джерело: розроблено автором. 
 
38 
 
Сучасні підходи до управління ризиками базуються також на міжнародних 
стандартах: ISO 31000:2018 – Risk Management Guidelines [21]; COSO ERM 
Framework – інтегроване управління ризиками [22]; рекомендації OECD щодо 
економічної стійкості [18]. 
Ці стандарти визначають універсальні принципи ризик-менеджменту: 
системність, інтеграцію, безперервність та орієнтацію на створення вартості. 
В Україні адаптація системи управління ризиками відбувається під 
впливом воєнних факторів, що обумовлює необхідність швидкої трансформації 
бізнес-моделей. За даними Черкаської обласної військової адміністрації, 
підприємства регіону активно впроваджують заходи диверсифікації та 
цифровізації [9]. Також спостерігається зростання ролі державної підтримки 
бізнесу, що дозволяє частково компенсувати негативні наслідки кризових явищ 
[16]. 
У сучасних умовах кризових трансформацій підприємства змушені 
переглядати власні стратегічні пріоритети та формувати нові підходи до 
забезпечення стабільності функціонування. Адаптація бізнесу стає ключовою 
умовою його виживання та розвитку, що передбачає впровадження комплексу 
взаємопов’язаних напрямів змін, спрямованих на підвищення стійкості до 
зовнішніх і внутрішніх загроз. Узагальнення основних векторів такої адаптації 
наведено в табл. 1.10. 
Таблиця 1.10 
Ключові напрями адаптації підприємств у кризових умовах 
Напрям Зміст 
Диверсифікація Розширення ринків 
Релокація Переміщення виробництва 
Цифрова трансформація Автоматизація процесів 
Фінансова стійкість Формування резервів 
Антикризове управління Оперативне реагування 
Джерело: розроблено автором. 
39 
 
Таблиця відображає п’ять ключових напрямів адаптації підприємств у 
кризових умовах. Диверсифікація передбачає розширення ринків збуту та 
зменшення залежності від окремих споживачів чи регіонів, що підвищує 
стійкість бізнесу до зовнішніх шоків. Релокація розглядається як вимушений або 
стратегічний захід переміщення виробничих потужностей у більш безпечні 
регіони з метою збереження операційної діяльності. 
Цифрова трансформація спрямована на автоматизацію бізнес-процесів і 
впровадження сучасних інформаційних технологій, що забезпечує підвищення 
ефективності управління та швидкості прийняття рішень. Фінансова стійкість 
досягається через формування резервів, оптимізацію витрат і забезпечення 
стабільності грошових потоків підприємства. Антикризове управління, у свою 
чергу, орієнтоване на оперативне реагування на кризові явища та мінімізацію їх 
негативного впливу. 
Наведені напрями формують комплексну систему адаптації підприємств, 
яка дозволяє забезпечити їхню життєздатність та стійкість у складних умовах 
функціонування. 
Таким чином, сучасні підходи до адаптації системи управління ризиками 
базуються на інтеграції процесного, системного, цифрового та антикризового 
підходів. Вони орієнтовані на забезпечення гнучкості підприємств, підвищення 
їх стійкості та здатності швидко реагувати на кризові виклики. 
Умови воєнного стану в Україні актуалізували необхідність переходу до 
ризик-орієнтованих моделей управління, що дозволяють мінімізувати втрати та 
забезпечити довгострокову економічну безпеку підприємств. 
 
  
40 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ 
ЧЕРАКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 
 
 
2.1. Соціально-економічна характеристика підприємств Черкаської 
області 
 
Соціально-економічний розвиток підприємств Черкаської області в умовах 
воєнного стану формується під впливом складної комбінації макроекономічних, 
безпекових та інституційних факторів, які визначають специфіку 
функціонування регіонального бізнес-середовища. Загалом сучасний стан 
підприємницького сектору регіону характеризується зниженням економічної 
активності, трансформацією структури виробництва та посиленням залежності 
від державної підтримки, що узгоджується з загальноукраїнськими тенденціями 
кризового розвитку економіки [16; 19]. 
В умовах воєнного стану підприємства Черкаської області функціонують у 
середовищі підвищеної невизначеності, що проявляється у порушенні 
логістичних ланцюгів, зростанні витрат на виробництво, нестабільності 
енергозабезпечення та дефіциті трудових ресурсів. Як зазначається у звітах 
Міністерства економіки України та Національного банку України, центральні 
регіони, включаючи Черкащину, демонструють відносну стійкість порівняно з 
прифронтовими територіями, однак також зазнають суттєвого негативного 
впливу кризових факторів [16; 17]. 
Згідно з даними Головного управління статистики у Черкаській області, у 
2025 році спостерігається тенденція до скорочення обсягів промислового 
виробництва, уповільнення інвестиційної активності та зменшення кількості 
активних суб’єктів господарювання. Особливо відчутним є зростання витрат на 
41 
 
енергоресурси, що безпосередньо впливає на собівартість продукції підприємств 
регіону [8]. 
Для узагальнення ключових соціально-економічних характеристик 
розвитку підприємств Черкаської області доцільно розглянути динаміку 
основних показників (табл. 2.1). 
Таблиця 2.1 
Основні соціально-економічні показники підприємств Черкаської області 
Показник 2023 2024 2025 
Обсяг промислового 
62 400 60 800 58 300 
виробництва, млн грн 
Інвестиції в основний 
8 950 8 420 7 980 
капітал, млн грн 
Кількість зайнятих у 
312 305 298 
підприємствах, тис. осіб 
Обсяг експорту, млн дол. 
1 240 1 150 1 080 
США 
Витрати на енергоресурси, 
6 800 7 450 8 100 
млн грн 
Джерело: побудовано автором на основі [8; 16]. 
 
Подані фактичні значення свідчать про поступове погіршення ключових 
соціально-економічних параметрів діяльності підприємств Черкаської області 
протягом 2023–2025 років. Зокрема, спостерігається зниження обсягів 
промислового виробництва, скорочення інвестиційної активності та зменшення 
зайнятості населення у корпоративному секторі. Водночас витрати на 
енергоресурси демонструють стійку тенденцію до зростання, що пов’язано із 
загальною енергетичною нестабільністю в умовах воєнного стану та 
підвищенням тарифного навантаження. 
Такі структурні зміни формують додатковий тиск на фінансову стійкість 
підприємств регіону та обумовлюють необхідність впровадження адаптивних 
механізмів управління ризиками, орієнтованих на підвищення ефективності 
використання ресурсів та оптимізацію витрат. 
42 
 
Таблиця 2.2 
Динаміка соціально-економічних показників підприємств Черкаської 
області 
до попереднього року 
Показник 2024 Δ 2024 % 2025 Δ 2025 % 
Обсяг промислового 
−1 600 −2,56% −2 500 −4,11% 
виробництва, млн грн 
Інвестиції в основний 
−530 −5,92% −440 −5,23% 
капітал, млн грн 
Кількість зайнятих у 
−7 −2,24% −7 −2,30% 
підприємствах, тис. осіб 
Обсяг експорту, млн дол. 
−90 −7,26% −70 −6,09% 
США 
Витрати на енергоресурси, 
+650 +9,56% +650 +8,72% 
млн грн 
Джерело: розраховано автором на основі [8; 16]. 
 
Розраховані показники динаміки свідчать про стійку негативну тенденцію 
розвитку підприємств Черкаської області у 2023–2025 роках. Найбільш критичне 
скорочення спостерігається за обсягами експорту та інвестиційної активності, що 
відображає зниження зовнішньоекономічної конкурентоспроможності 
регіонального бізнесу. Водночас зростання витрат на енергоресурси виступає 
одним із ключових факторів погіршення фінансових результатів підприємств і 
підвищення рівня операційних ризиків. 
Зауважимо, що негативна динаміка більшості економічних показників є 
характерним наслідком воєнних ризиків та загальної макроекономічної 
нестабільності. Водночас зростання витрат на енергоресурси демонструє суттєве 
підвищення виробничого навантаження на підприємства регіону, що 
безпосередньо впливає на їх фінансову стійкість. 
Важливою характеристикою підприємницького середовища Черкаської 
області є його галузева структура, яка визначається домінуванням 
агропромислового комплексу, харчової промисловості, логістики та торгівлі. 
43 
 
Саме ці сектори формують основу регіональної економіки та забезпечують 
значну частку зайнятості населення (табл. 2.3) [8; 9; 16]. 
Таблиця 2.3 
Структура обсягу реалізованої продукції підприємств Черкаської області за 
видами економічної діяльності, 2025 р. 
Частка у загальному обсязі реалізованої 
Сектор економіки 
продукції, % 
Переробна промисловість (харчова, хімічна, 
41,8 
фармацевтична) 
Сільське господарство, лісове та рибне 
27,6 
господарство 
Оптова та роздрібна торгівля 14,2 
Транспорт, складське господарство, 
8,9 
логістика 
Інші види економічної діяльності 7,5 
Джерело: розраховано автором на основі [8; 9; 16]. 
 
Структура підприємств Черкаської області за видами економічної 
діяльності характеризується домінуванням переробної промисловості та 
аграрного сектору, які формують основу регіональної економіки. Значна частка 
переробної промисловості пояснюється високим рівнем розвитку харчового 
виробництва та хімічної промисловості, що є традиційними спеціалізаціями 
регіону. Водночас аграрний сектор залишається ключовим елементом 
економічної системи області, забезпечуючи сировинну базу для переробної 
промисловості та експортний потенціал регіону [8; 9; 16]. 
Отримані дані підтверджують, що аграрний сектор залишається ключовим 
драйвером економіки регіону, однак водночас є найбільш вразливим до 
логістичних та виробничих ризиків, особливо в умовах воєнного стану. Як 
зазначають дослідники, саме порушення логістичних ланцюгів та нестабільність 
експорту є одними з головних факторів зниження ефективності діяльності 
підприємств агропромислового комплексу [2; 5]. 
44 
 
Поряд із цим спостерігається суттєве зростання ролі малого та середнього 
бізнесу, який забезпечує гнучкість регіональної економіки та здатність до 
швидкої адаптації. За даними Черкаської обласної військової адміністрації, 
підприємства регіону активно впроваджують цифрові технології, 
переорієнтовуються на внутрішній ринок та шукають нові канали збуту продукції 
[9]. 
Водночас слід зазначити, що розвиток підприємств регіону стримується 
низкою системних проблем, серед яких ключовими є нестабільність енергетичної 
інфраструктури, дефіцит кваліфікованих кадрів, обмежений доступ до 
інвестиційних ресурсів та зростання витрат на логістику. У сукупності ці фактори 
формують підвищений рівень операційних і фінансових ризиків, що 
підтверджується результатами досліджень вітчизняних науковців [1; 3; 7]. 
Згідно з оцінками міжнародних організацій, українська економіка загалом, 
включаючи регіональні системи, перебуває у стані структурної трансформації, 
що передбачає необхідність не лише відновлення, але й перебудови бізнес-
моделей підприємств на основі принципів стійкості та адаптивності [18; 20; 25]. 
У підсумку слід зазначити, що соціально-економічна характеристика 
підприємств Черкаської області в умовах воєнного стану відображає поєднання 
негативних економічних тенденцій із поступовою адаптацією бізнесу до нових 
умов функціонування. Попри зниження ключових показників діяльності, регіон 
зберігає потенціал розвитку завдяки структурній основі економіки, активності 
малого та середнього бізнесу та державним програмам підтримки, що створює 
передумови для подальшої стабілізації та відновлення економічної динаміки. 
 
 
 
 
 
45 
 
2.2. Оцінка впливу воєнного стану на рівень фінансово-економічної 
безпеки підприємств Черкаської області 
 
Воєнний стан в Україні є ключовим макроекономічним фактором 
трансформації національної та регіональної економіки, що визначає нові умови 
функціонування підприємств, змінює структуру ризиків і суттєво впливає на 
рівень їх фінансово-економічної безпеки. Для підприємств Черкаської області, 
які не перебувають у зоні активних бойових дій, вплив воєнних факторів є 
переважно непрямим, однак системним і довгостроковим, що підтверджується як 
національними, так і міжнародними дослідженнями [16; 17; 19]. 
Умови воєнного стану сформували комплекс нових загроз, серед яких 
домінують порушення логістичних ланцюгів, зростання енергетичних витрат, 
нестабільність валютного ринку, скорочення інвестиційної активності та 
зниження платоспроможного попиту. Як зазначають дослідники ризик-
менеджменту, у кризових умовах відбувається перехід від класичних фінансових 
ризиків до системних ризиків економічної безпеки підприємств [1; 3; 10]. 
У Черкаській області вплив воєнного стану проявляється у трансформації 
фінансових результатів підприємств, зниженні обсягів виробництва та зростанні 
боргового навантаження. Це підтверджується офіційними статистичними даними 
та аналітичними звітами регіонального рівня (табл. 2.4) [8; 28]. 
Аналіз показників, наведених у таблиці 2.4, свідчить про поступове 
погіршення стану фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської 
області протягом 2023–2025 років під впливом воєнного стану. Насамперед 
спостерігається скорочення валового регіонального випуску підприємств з 78,5 
млрд грн у 2023 році до 73,4 млрд грн у 2025 році, що вказує на зниження ділової 
активності та обсягів господарської діяльності в регіоні. Така тенденція є 
наслідком порушення логістичних ланцюгів, зростання виробничих витрат, 
нестабільності енергозабезпечення та скорочення внутрішнього попиту [8; 16]. 
46 
 
Таблиця 2.4 
Ключові індикатори фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської 
області (2023-2025 рр.) 
Показник 2023 2024 2025 
Валовий регіональний випуск 
78 500 76 200 73 400 
підприємств, млн грн 
Чистий фінансовий результат, млн грн 3 120 2 640 2 180 
Капітальні інвестиції, млн грн 8 950 8 420 7 980 
Середньооблікова зайнятість, тис. осіб 312 305 298 
Кредиторська заборгованість, млн грн 14 600 15 900 17 300 
Частка збиткових підприємств, % 28,4 31,2 34,7 
Джерело: розраховано автором на основі [8; 16; 17; 29]. 
 
Негативні процеси простежуються також у динаміці чистого фінансового 
результату підприємств. Якщо у 2023 році прибуток підприємств становив 3120 
млн грн, то у 2025 році він скоротився до 2180 млн грн, тобто майже на третину. 
Це свідчить про зниження ефективності господарювання та посилення 
фінансових ризиків, пов’язаних із зростанням витрат на виробництво, логістику 
та енергоресурси [7; 13]. 
Додатковим негативним чинником є скорочення капітальних інвестицій з 
8950 млн грн у 2023 році до 7980 млн грн у 2025 році. Зниження інвестиційної 
активності пояснюється високим рівнем невизначеності, небажанням інвесторів 
вкладати кошти в довгострокові проєкти та зростанням ризиків ведення бізнесу 
в умовах війни [14; 18]. Водночас зменшення інвестиційних вкладень може 
негативно вплинути на темпи модернізації виробництва та 
конкурентоспроможність підприємств у майбутньому. 
Суттєвий вплив воєнного стану спостерігається і на ринку праці. 
Середньооблікова чисельність зайнятих на підприємствах області скоротилася з 
312 тис. осіб у 2023 році до 298 тис. осіб у 2025 році. Основними причинами таких 
змін є міграційні процеси, мобілізація населення та дефіцит кваліфікованих 
47 
 
кадрів, який залишається однією з найгостріших проблем для українського 
бізнесу [9; 30]. 
Одночасно спостерігається зростання кредиторської заборгованості 
підприємств з 14,6 млрд грн до 17,3 млрд грн. Це свідчить про збільшення 
залежності суб’єктів господарювання від зовнішніх джерел фінансування та 
погіршення їх платоспроможності. Зростання боргового навантаження підвищує 
фінансові ризики та може стати причиною втрати фінансової стійкості окремих 
підприємств [10; 17]. 
Особливу увагу привертає збільшення частки збиткових підприємств з 
28,4 % у 2023 році до 34,7 % у 2025 році. Фактично понад третина підприємств 
регіону працює зі збитками, що свідчить про погіршення економічних 
результатів діяльності та зростання загроз фінансово-економічній безпеці 
бізнесу. Така ситуація підтверджує висновки вітчизняних науковців щодо 
посилення негативного впливу воєнних ризиків на функціонування 
підприємницького сектору України [1; 3; 6]. 
Отже, результати аналізу засвідчують, що воєнний стан є одним із головних 
факторів зниження рівня фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської 
області. Скорочення обсягів виробництва, прибутковості, інвестиційної 
активності та зайнятості населення одночасно зі зростанням кредиторської 
заборгованості та частки збиткових підприємств формують передумови для 
посилення кризових явищ у регіональній економіці. За таких умов особливої 
актуальності набуває впровадження ефективних механізмів адаптації та 
управління ризиками, спрямованих на підвищення стійкості підприємств до 
викликів воєнного часу [15; 20]. 
Особливо важливим є зниження обсягів капітальних інвестицій, що 
свідчить про згортання довгострокових інвестиційних проєктів через високий 
рівень невизначеності. Як зазначає НБУ, інвестиційна пауза є одним із ключових 
макроекономічних ефектів війни в Україні [17]. 
48 
 
Отже, воєнний стан має мультиплікативний негативний ефект на всі 
ключові компоненти фінансово-економічної безпеки. Зокрема, спостерігається 
одночасне зниження доходів, інвестицій та зайнятості, що формує ризик 
довготривалої стагнації регіональної економіки. 
Для більш ґрунтовної оцінки впливу воєнного стану на рівень фінансово-
економічної безпеки підприємств Черкаської області доцільно проаналізувати 
основні чинники, які безпосередньо впливають на результати їх господарської 
діяльності. Воєнні дії спричинили не лише загальне погіршення 
макроекономічної ситуації, але й сформували нові ризики для функціонування 
бізнесу, пов’язані з порушенням виробничих процесів, ускладненням логістики, 
нестачею трудових ресурсів та зниженням інвестиційної активності. 
Узагальнення ключових факторів впливу воєнного стану на підприємства 
Черкаської області наведено в табл. 2.5. 
Таблиця 2.5 
Основні фактори впливу воєнного стану на підприємства Черкаської області 
Фактор впливу Характер впливу Наслідки 
Логістичні порушення Розрив ланцюгів постачання Зростання витрат 
Енергетична нестабільність Перебої постачання енергії Зниження виробництва 
Міграція населення Відтік робочої сили Кадровий дефіцит 
Валютні коливання Нестабільність курсу Фінансові втрати 
Інвестиційна невизначеність Зниження інвестактивності Скорочення розвитку 
Джерело: узагальнено автором на основі [3; 5; 7; 11]. 
 
Як свідчать дані табл. 2.5, вплив воєнного стану на діяльність підприємств 
має комплексний характер і охоплює практично всі сфери їх функціонування. 
Одним із найбільш відчутних чинників залишаються логістичні порушення, які 
виникли внаслідок зміни транспортних маршрутів, збільшення часу доставки 
продукції та обмеження доступу до окремих ринків збуту. Для підприємств 
Черкаської області це означає зростання транспортних витрат, подорожчання 
49 
 
сировини та збільшення собівартості продукції. Особливо гостро зазначена 
проблема проявляється для аграрних та промислових підприємств, діяльність 
яких значною мірою залежить від ефективності логістичних ланцюгів [2; 5]. 
Не менш важливим фактором є енергетична нестабільність, що стала 
наслідком пошкодження енергетичної інфраструктури України. Перебої в 
електропостачанні та необхідність використання альтернативних джерел енергії 
призводять до додаткових витрат підприємств і зниження ефективності 
виробничих процесів. Для багатьох виробничих підприємств Черкаської області 
проблема енергозабезпечення безпосередньо впливає на обсяги випуску 
продукції та рівень їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому 
ринках [6; 17]. 
Суттєвий негативний вплив на фінансово-економічну безпеку підприємств 
має також міграція населення та мобілізаційні процеси. Відтік працездатного 
населення за кордон і залучення частини працівників до лав Збройних Сил 
України спричинили дефіцит кваліфікованих кадрів. У результаті підприємства 
змушені збільшувати витрати на пошук, навчання та утримання персоналу, що 
додатково впливає на їх фінансові результати. Особливо відчутною кадрова 
проблема є для промисловості, будівництва та транспортної галузі [9; 30]. 
Валютні коливання також залишаються одним із важливих факторів ризику 
в умовах воєнного стану. Нестабільність валютного курсу впливає на вартість 
імпортної сировини, обладнання та комплектуючих, що особливо актуально для 
підприємств, які використовують імпортозалежні технології або здійснюють 
зовнішньоекономічну діяльність. Коливання валютних курсів можуть 
призводити до фінансових втрат, погіршення ліквідності та зниження рівня 
фінансової стійкості суб’єктів господарювання [7; 13; 17]. 
Окремої уваги заслуговує інвестиційна невизначеність, яка в сучасних 
умовах є одним із головних стримуючих факторів економічного розвитку. 
Високий рівень ризику змушує потенційних інвесторів відкладати реалізацію 
50 
 
нових проєктів або скорочувати обсяги фінансування. Унаслідок цього 
підприємства Черкаської області мають обмежені можливості для модернізації 
виробництва, впровадження інновацій та розширення діяльності. Зниження 
інвестиційної активності негативно впливає на довгострокову 
конкурентоспроможність підприємств і зменшує потенціал їх подальшого 
розвитку [14; 18; 19]. 
Таким чином, результати аналізу табл. 2.5 свідчать, що воєнний стан 
формує багаторівневий вплив на фінансово-економічну безпеку підприємств 
Черкаської області. Найбільш суттєвими загрозами є логістичні та енергетичні 
проблеми, кадровий дефіцит, валютна нестабільність та скорочення 
інвестиційної активності. Сукупна дія цих факторів призводить до зростання 
витрат підприємств, зниження їх прибутковості та погіршення фінансової 
стійкості, що потребує впровадження ефективних механізмів адаптації та 
управління ризиками в умовах воєнного стану [1; 10; 15]. 
Після аналізу основних факторів впливу воєнного стану на діяльність 
підприємств Черкаської області доцільно оцінити їхню відносну вагомість у 
загальній структурі ризиків. Це дає можливість визначити найбільш критичні 
напрями негативного впливу воєнних умов на функціонування суб’єктів 
господарювання та обґрунтувати пріоритетні заходи щодо підвищення рівня їх 
фінансово-економічної безпеки. Структуру впливу основних факторів воєнного 
стану на підприємства Черкаської області наведено на рис. 2.1. 
Дані рис. 2.1 свідчать, що найбільший негативний вплив на діяльність 
підприємств Черкаської області мають енергетичні ризики, частка яких 
становить 34 %. Такий результат є закономірним, оскільки протягом останніх 
років енергетична інфраструктура України неодноразово зазнавала пошкоджень 
внаслідок військових дій, що призводило до перебоїв в електропостачанні та 
необхідності використання резервних джерел енергії. Для підприємств це означає 
додаткові витрати на генератори, паливо, модернізацію енергетичних систем та 
51 
 
підтримання безперервності виробничих процесів. Особливо чутливими до 
енергетичних ризиків є підприємства переробної промисловості, харчової галузі 
та агропромислового комплексу, які займають провідне місце в економіці регіону 
[8; 9; 17]. 
 
Інвестиційні ризики
8%
Енергетичні ризики
Кадрові ризики
34%
12%
Фінансові ризики
18%
Логістичні ризики
28%
 
Рис. 2.1 – Структура впливу воєнного стану на підприємства (%) 
Джерело: розроблено автором на основі [9; 16; 28]. 
 
Другою за значущістю групою ризиків виступають логістичні ризики, 
частка яких становить 28 %. Незважаючи на те, що Черкаська область не є 
прифронтовим регіоном, воєнний стан суттєво вплинув на транспортні та 
постачальні ланцюги підприємств. Зміна маршрутів перевезення продукції, 
зростання вартості транспортних послуг, перевантаження окремих логістичних 
напрямків та обмеження експортних можливостей спричинили збільшення 
витрат підприємств і зниження ефективності їх діяльності. Найбільш відчутним 
цей вплив є для підприємств аграрного сектору, продукція яких значною мірою 
орієнтована на зовнішні ринки збуту [2; 5; 16]. 
52 
 
Третє місце за рівнем впливу займають фінансові ризики, частка яких 
становить 18 %. Вони пов’язані з інфляційними процесами, коливаннями 
валютного курсу, підвищенням вартості кредитних ресурсів та загальним 
зростанням фінансової невизначеності. В умовах війни підприємства змушені 
працювати за нестабільного ринкового середовища, що ускладнює фінансове 
планування та прийняття управлінських рішень. Крім того, зростання 
виробничих витрат і скорочення прибутків негативно впливають на рівень 
ліквідності та фінансової стійкості суб’єктів господарювання [1; 7; 13]. 
Кадрові ризики займають четверту позицію у структурі впливу та 
становлять 12 %. Їх формування пов’язане насамперед із міграційними 
процесами та мобілізацією працездатного населення. Для підприємств 
Черкаської області це проявляється у дефіциті кваліфікованих працівників, 
збільшенні навантаження на наявний персонал та необхідності додаткових 
витрат на підготовку нових кадрів. Проблема кадрового забезпечення особливо 
гостро відчувається у промисловості, транспортній сфері та сільському 
господарстві [9; 30]. 
Найменшу частку у структурі впливу займають інвестиційні ризики — 8 %. 
Проте це не означає їх незначущості для розвитку підприємств. Скорочення 
інвестиційної активності є наслідком загального підвищення рівня ризику 
ведення бізнесу в умовах війни. Потенційні інвестори відкладають реалізацію 
нових проєктів, що обмежує можливості модернізації виробництва, 
впровадження інновацій та розширення господарської діяльності. У 
довгостроковій перспективі це може негативно позначитися на 
конкурентоспроможності підприємств регіону та темпах економічного зростання 
[14; 18; 19]. 
Отже, результати аналізу рис. 2.1 підтверджують, що найбільшу загрозу 
для фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської області в умовах 
воєнного стану становлять енергетичні та логістичні ризики, сумарна частка яких 
53 
 
перевищує 60 % усіх негативних впливів. Водночас фінансові, кадрові та 
інвестиційні ризики також суттєво впливають на результати діяльності 
підприємств і потребують врахування під час формування системи управління 
ризиками. Отримані результати свідчать про необхідність комплексного підходу 
до забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств, який має 
поєднувати заходи з підвищення енергетичної стійкості, диверсифікації 
логістичних маршрутів, зміцнення фінансової стабільності та розвитку кадрового 
потенціалу в умовах тривалої дії воєнних загроз [10; 15; 20]. 
Згідно з даними Черкаської обласної військової адміністрації, підприємства 
регіону найбільше постраждали від енергетичних та логістичних шоків, що 
зумовило необхідність адаптації бізнес-моделей та впровадження антикризових 
стратегій управління [9]. 
Міжнародні організації також підтверджують, що українська економіка 
перебуває у стані структурної трансформації, де основним викликом є не лише 
відновлення, а й підвищення стійкості підприємств до довгострокових ризиків. 
Світовий банк та МВФ наголошують на необхідності переходу до ризик-
орієнтованого управління економічними системами [19; 25]. 
Таким чином, оцінка впливу воєнного стану на фінансово-економічну 
безпеку підприємств Черкаської області свідчить про системне погіршення 
їхнього стану, що проявляється у зниженні прибутковості, інвестиційної 
активності та зайнятості, а також у зростанні боргового навантаження та частки 
збиткових підприємств. Воєнний стан виступає ключовим дестабілізуючим 
фактором, який трансформує структуру ризиків підприємств і формує 
необхідність переходу до адаптивних моделей управління економічною 
безпекою. 
 
 
54 
 
2.3. Дослідження механізмів виявлення, оцінювання та мінімізації 
ризиків у діяльності підприємств Черкаської області 
 
В умовах воєнного стану ефективність функціонування підприємств 
значною мірою залежить від здатності своєчасно виявляти, оцінювати та 
мінімізувати ризики, які виникають у процесі господарської діяльності. Для 
підприємств Черкаської області питання формування дієвих механізмів 
управління ризиками набуває особливої актуальності через посилення впливу 
зовнішніх загроз, пов’язаних із військовими діями, нестабільністю економічного 
середовища, порушенням логістичних ланцюгів та змінами кон’юнктури ринку. 
Як зазначають сучасні дослідники, ризик-менеджмент у період війни 
перетворюється з допоміжної управлінської функції на один із ключових 
інструментів забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств [1; 3; 10]. 
Проведений у попередньому підрозділі аналіз показав, що підприємства 
Черкаської області зазнають суттєвого впливу енергетичних, логістичних, 
фінансових, кадрових та інвестиційних ризиків. У таких умовах першочергового 
значення набуває своєчасне виявлення потенційних загроз, оскільки від якості 
ідентифікації ризиків залежить ефективність подальших управлінських рішень. 
Відповідно до рекомендацій ISO 31000 та концепції Enterprise Risk Management 
(COSO), процес управління ризиками має розпочинатися саме з комплексного 
виявлення факторів ризику, які можуть вплинути на досягнення стратегічних та 
оперативних цілей підприємства [21; 22]. 
На практиці підприємства Черкаської області використовують різноманітні 
механізми виявлення ризиків, які відрізняються за складністю, рівнем 
інформаційного забезпечення та ефективністю. Найпоширенішими є аналіз 
внутрішньої звітності, моніторинг змін зовнішнього середовища, експертні 
оцінки, SWOT-аналіз та сценарне прогнозування. Узагальнену характеристику 
основних механізмів виявлення ризиків наведено в таблиці 2.6. 
55 
 
Таблиця 2.6 
Основні механізми виявлення ризиків у діяльності підприємств 
Черкаської області 
Механізм Сутність Переваги Недоліки 
Виявлення відхилень 
Аналіз фінансової Доступність Орієнтація на минулі 
фінансових 
звітності інформації події 
показників 
Моніторинг Аналіз ринкових та 
Раннє виявлення Значні інформаційні 
зовнішнього макроекономічних 
загроз витрати 
середовища змін 
Визначення сильних 
Суб’єктивність 
SWOT-аналіз і слабких сторін Комплексний підхід 
оцінок 
підприємства 
Залежність від 
Використання знань Гнучкість 
Експертні оцінки компетентності 
фахівців застосування 
експертів 
Моделювання 
Складність 
Сценарний аналіз можливих варіантів Висока адаптивність 
прогнозування 
розвитку подій 
Джерело: узагальнено автором на основі [11; 15; 21; 22]. 
 
Дані табл. 2.6 свідчать, що жоден із механізмів не може забезпечити повне 
охоплення всіх можливих ризиків. Саме тому сучасна практика управління 
ризиками передбачає використання їх комбінації, що дозволяє підвищити 
достовірність отриманих результатів та своєчасно реагувати на зміни 
зовнішнього середовища. Для підприємств Черкаської області особливо 
важливим є поєднання фінансового аналізу з моніторингом зовнішніх факторів, 
оскільки більшість ризиків у сучасних умовах мають зовнішнє походження та 
формуються під впливом воєнного стану [6; 17]. 
Зростання рівня невизначеності в економіці зумовлює необхідність 
постійного контролю факторів ризику. За даними Черкаської обласної військової 
адміністрації та регіональних економічних досліджень, найбільш проблемними 
для підприємств регіону залишаються ризики перебоїв енергопостачання, 
дефіциту трудових ресурсів, коливання валютного курсу та зміни логістичних 
56 
 
маршрутів [9; 27; 28]. Це потребує формування системи безперервного 
моніторингу ризиків, яка дозволяє оперативно отримувати інформацію про 
потенційні загрози та оцінювати рівень їх впливу на діяльність підприємства. 
З метою узагальнення процесу виявлення ризиків доцільно розглянути 
послідовність основних етапів, які використовуються підприємствами 
Черкаської області під час ідентифікації ризикових подій (рис. 2.2). 
 
 
Рис. 2.2 – Послідовність виявлення ризиків у системі управління 
підприємством 
Джерело: розроблено автором на основі [11; 21; 22]. 
 
Побудована на рис. 2.2 схема демонструє, що процес виявлення ризиків має 
системний характер та передбачає послідовний перехід від аналізу середовища 
функціонування підприємства до формування комплексної бази ризиків. Такий 
підхід дозволяє не лише ідентифікувати існуючі загрози, але й прогнозувати 
появу нових ризикових факторів у майбутньому. Особливо важливим це є в 
умовах воєнного стану, коли швидкість змін зовнішнього середовища значно 
перевищує показники мирного часу, а більшість загроз мають високий рівень 
невизначеності [1; 4; 24]. 
57 
 
Після виявлення ризиків наступним етапом системи ризик-менеджменту є 
їх оцінювання. Саме на цьому етапі визначаються рівень імовірності виникнення 
ризикових подій, можливі масштаби їх наслідків та ступінь впливу на фінансово-
економічну безпеку підприємства. В умовах воєнного стану значення процедури 
оцінювання ризиків суттєво зростає, оскільки підприємства змушені працювати 
в середовищі підвищеної невизначеності, де навіть незначні зовнішні зміни 
можуть призводити до істотних економічних втрат [1; 3; 21]. 
Аналіз сучасних підходів до управління ризиками свідчить, що для 
оцінювання ризиків підприємства найчастіше використовують якісні, кількісні та 
комбіновані методи. Якісні методи дозволяють визначити характер і джерела 
ризиків, кількісні – оцінити ймовірність їх виникнення та можливі втрати, а 
комбіновані поєднують переваги обох підходів. Для підприємств Черкаської 
області в умовах воєнного стану найбільш доцільним є використання 
комбінованого підходу, оскільки значна частина ризиків не піддається точному 
статистичному вимірюванню через нестабільність зовнішнього середовища [11; 
15]. 
На основі результатів попереднього аналізу та даних регіональних 
економічних досліджень здійснено оцінювання основних ризиків, характерних 
для підприємств Черкаської області у 2025 році (табл. 2.7). 
Результати, наведені в табл. 2.7, свідчать, що найбільш небезпечними для 
підприємств Черкаської області є енергетичні та логістичні ризики. Їх високий 
рівень обумовлений значною залежністю виробничих процесів від 
безперебійного енергопостачання та стабільності транспортно-логістичної 
інфраструктури. Водночас фінансові та кадрові ризики також мають суттєвий 
вплив на діяльність підприємств, оскільки безпосередньо визначають можливості 
забезпечення платоспроможності та підтримання необхідного рівня трудового 
потенціалу [6; 7; 30]. 
 
58 
 
Таблиця 2.7 
Оцінка основних ризиків підприємств Черкаської області 
в умовах воєнного стану 
Імовірність Інтегральна оцінка 
Вид ризику Рівень наслідків 
виникнення ризику 
Енергетичний Висока Високий Критичний 
Логістичний Висока Високий Критичний 
Фінансовий Середня Високий Значний 
Кадровий Середня Середній Значний 
Інвестиційний Середня Середній Помірний 
Виробничий Низька Середній Помірний 
Джерело: розроблено автором на основі [1; 5; 8; 9; 17]. 
 
Для більш наочного представлення результатів оцінювання ризиків 
доцільно побудувати матрицю ризиків, яка дозволяє візуалізувати 
співвідношення між імовірністю виникнення ризикової події та рівнем її 
наслідків (рис. 2.3). 
Матриця ризиків, наведена на рис. 2.3, підтверджує, що основна 
концентрація загроз для підприємств Черкаської області знаходиться у зоні 
критичного та значного ризику. Це означає, що значна частина управлінських 
рішень повинна бути спрямована на попередження саме енергетичних, 
логістичних та фінансових ризиків, які мають найбільшу ймовірність виникнення 
та можуть спричинити суттєві втрати для підприємств. При цьому кадрові 
ризики, незважаючи на дещо нижчий рівень наслідків, також потребують 
постійного моніторингу, оскільки дефіцит кваліфікованих працівників 
залишається одним із ключових викликів для української економіки [9; 17; 30]. 
 
59 
 
 
Рис. 2.3 – Матриця ризиків підприємств Черкаської області в умовах 
воєнного стану 
Джерело: розроблено автором на основі [21; 22]. 
 
Важливим елементом оцінювання ризиків є визначення їхнього впливу на 
окремі складові фінансово-економічної безпеки підприємств. Як свідчать 
результати досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців, різні види ризиків 
по-різному впливають на фінансову, виробничу, кадрову та інвестиційну безпеку 
суб’єктів господарювання [10; 13; 18]. Для узагальнення таких взаємозв’язків 
сформовано табл. 2.8. 
Дані табл. 2.8 свідчать, що найбільш вразливою складовою фінансово-
економічної безпеки підприємств Черкаської області залишається фінансова 
безпека, на яку одночасно впливають практично всі основні групи ризиків. 
Водночас виробнича безпека найбільше залежить від енергетичних та 
60 
 
логістичних факторів, тоді як інвестиційна безпека визначається насамперед 
рівнем фінансової стабільності та інвестиційної привабливості регіону. 
Таблиця 2.8 
Вплив основних ризиків на складові фінансово-економічної безпеки 
підприємств Черкаської області 
Фінансова Виробнича Кадрова Інвестиційна 
Вид ризику 
безпека безпека безпека безпека 
Енергетичний Високий Високий Середній Середній 
Логістичний Високий Високий Низький Середній 
Фінансовий Високий Середній Низький Високий 
Кадровий Середній Середній Високий Низький 
Інвестиційний Середній Низький Низький Високий 
Джерело: узагальнено автором на основі [10; 13; 15; 18]. 
 
Отримані результати оцінювання ризиків дозволяють зробити висновок 
про необхідність удосконалення механізмів їх мінімізації та адаптації систем 
управління підприємств до умов воєнного стану. Саме ефективність заходів щодо 
нейтралізації або зменшення негативного впливу ризиків визначає рівень 
стійкості підприємств та їх здатність забезпечувати належний рівень фінансово-
економічної безпеки в довгостроковій перспективі. У зв’язку з цим наступним 
етапом дослідження є аналіз механізмів мінімізації ризиків, які застосовуються 
підприємствами Черкаської області в сучасних умовах господарювання. 
Після проведення оцінювання ризиків особливого значення набуває 
розроблення та впровадження механізмів їх мінімізації. Саме на цьому етапі 
ризик-менеджмент трансформується з аналітичної функції в практичний 
інструмент забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства. В умовах 
воєнного стану підприємства Черкаської області змушені не лише реагувати на 
вже наявні загрози, а й формувати систему превентивних заходів, спрямованих 
на підвищення стійкості до негативних зовнішніх впливів. Практика 
61 
 
функціонування бізнесу в регіоні свідчить, що найбільш ефективними є 
комплексні механізми мінімізації ризиків, які поєднують фінансові, 
організаційні, виробничі та інформаційні інструменти [3; 10; 15]. 
Враховуючи особливості економічної структури Черкаської області, де 
значну роль відіграють агропромисловий комплекс, харчова промисловість, 
транспортно-логістична сфера та переробні виробництва, підприємства активно 
адаптують свої системи управління до нових умов функціонування. Серед 
найбільш поширених заходів варто виділити диверсифікацію постачальників, 
створення резервних запасів сировини, використання альтернативних джерел 
енергії, формування фінансових резервів, цифровізацію бізнес-процесів та 
впровадження антикризового планування [9; 16; 20]. 
Узагальнену характеристику основних інструментів мінімізації ризиків 
наведено в таблиці 2.9. 
Таблиця 2.9 
Основні інструменти мінімізації ризиків на підприємствах Черкаської області 
Інструмент Сфера застосування Очікуваний результат 
Диверсифікація Зниження залежності від 
Логістичні ризики 
постачальників окремих контрагентів 
Формування резервних Підвищення 
Фінансові ризики 
фондів платоспроможності 
Використання генераторів та 
Забезпечення безперервності 
альтернативних джерел Енергетичні ризики 
виробництва 
енергії 
Автоматизація та Підвищення ефективності 
Операційні ризики 
цифровізація процесів управління 
Підготовка та 
Кадрові ризики Зменшення дефіциту кадрів 
перепідготовка персоналу 
Страхування майна та Компенсація можливих 
Майнові ризики 
ризиків збитків 
Підвищення адаптивності 
Антикризове планування Комплекс ризиків 
підприємства 
Джерело: узагальнено автором на основі [3; 11; 15; 21; 22]. 
 
62 
 
Інформація, наведена в табл. 2.9, свідчить про те, що сучасні механізми 
мінімізації ризиків охоплюють практично всі напрями діяльності підприємства. 
Найбільшого поширення в умовах воєнного стану набули заходи, пов’язані із 
забезпеченням енергетичної незалежності та диверсифікацією логістичних 
маршрутів. Це пояснюється тим, що саме енергетичні та логістичні ризики були 
визначені в попередньому аналізі як найбільш загрозливі для підприємств 
Черкаської області. Одночасно важливу роль відіграють фінансові інструменти 
захисту, зокрема створення резервних фондів і підвищення рівня ліквідності 
підприємств [7; 13; 17]. 
Для оцінки практичного поширення окремих заходів мінімізації ризиків 
доцільно проаналізувати структуру їх використання підприємствами регіону 
(рис. 2.4). 
 
Страхування ризиків
Розвиток персоналу 3%
7%
Антикризове Диверсифікація 
планування постачальників
11% 24%
Цифровізація процесів
15%
Енергетичне 
резервування
Фінансові резерви 22%
18%
 
Рис. 2.4 – Структура використання заходів мінімізації ризиків 
підприємствами Черкаської області у 2025 році, % 
Джерело: розраховано автором на основі [9; 16; 26; 28]. 
63 
 
Як свідчать дані рис. 2.4, найбільш поширеним способом мінімізації 
ризиків є диверсифікація постачальників, частка якої становить 24 %. Такий 
результат пояснюється прагненням підприємств уникнути залежності від 
окремих контрагентів та забезпечити безперервність постачання ресурсів. Друге 
місце займають заходи енергетичного резервування (22 %), що включають 
використання генераторів, альтернативних джерел енергії та створення 
автономних систем електропостачання. Значна увага також приділяється 
формуванню фінансових резервів (18 %), які дозволяють підприємствам 
підтримувати ліквідність у кризових ситуаціях [17; 20]. 
Водночас відносно низькою залишається частка страхування ризиків (3 %), 
що пояснюється високою вартістю страхових послуг та обмеженими 
можливостями страхового покриття воєнних ризиків в Україні. Така ситуація 
свідчить про необхідність подальшого розвитку механізмів страхового захисту 
підприємств і вдосконалення державної політики підтримки бізнесу в умовах 
воєнного стану [13; 19]. 
Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що підприємства 
Черкаської області поступово адаптують свої системи управління до 
функціонування в умовах воєнного стану. Проте ефективність існуючих 
механізмів управління ризиками залишається неоднорідною та значною мірою 
залежить від фінансових можливостей конкретного підприємства, рівня його 
технологічного розвитку та якості управлінських рішень. Найбільш 
результативними в сучасних умовах є комплексні підходи, які поєднують 
систематичне виявлення ризиків, їх кількісне та якісне оцінювання, а також 
впровадження превентивних заходів щодо мінімізації негативних наслідків [10; 
15; 21]. 
Отже, результати дослідження свідчать, що система управління ризиками 
на підприємствах Черкаської області перебуває в процесі активної трансформації 
під впливом воєнного стану. Основними ризиками залишаються енергетичні, 
64 
 
логістичні, фінансові та кадрові загрози, які безпосередньо впливають на рівень 
фінансово-економічної безпеки суб’єктів господарювання. Водночас 
використання сучасних механізмів виявлення, оцінювання та мінімізації ризиків 
створює передумови для підвищення стійкості підприємств до зовнішніх 
викликів та забезпечення їх стабільного функціонування навіть в умовах тривалої 
воєнної нестабільності. Отримані результати є підґрунтям для розроблення 
практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи адаптації та управління 
ризиками підприємств Черкаської області, що буде розглянуто в наступному 
розділі кваліфікаційної роботи. 
 
 
  
65 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДАПТАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ 
РИЗИКАМИ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
 
3.1. Формування адаптивної моделі управління ризиками 
підприємства в умовах нестабільного середовища 
 
Сучасні умови функціонування підприємств України характеризуються 
високим рівнем невизначеності, що обумовлено тривалим впливом воєнного 
стану, нестабільністю макроекономічного середовища, порушенням логістичних 
зв’язків, змінами на ринку праці та зростанням фінансових ризиків. Для 
підприємств Черкаської області зазначені фактори створюють додаткові 
виклики, які потребують удосконалення існуючих підходів до управління 
ризиками та забезпечення фінансово-економічної безпеки. Традиційні моделі 
ризик-менеджменту, орієнтовані переважно на прогнозовані умови 
функціонування, в умовах воєнного стану виявляються недостатньо 
ефективними, що обумовлює необхідність формування адаптивної моделі 
управління ризиками, здатної оперативно реагувати на зміни зовнішнього та 
внутрішнього середовища [1; 3; 10]. 
У науковій літературі адаптивне управління розглядається як процес 
безперервного пристосування системи управління до змін умов функціонування 
шляхом своєчасного коригування управлінських рішень, ресурсного 
забезпечення та організаційних механізмів [14; 15]. У сфері ризик-менеджменту 
адаптивний підхід передбачає не лише реагування на вже існуючі загрози, а й 
постійний моніторинг факторів ризику, прогнозування можливих сценаріїв 
розвитку подій та своєчасне впровадження превентивних заходів. Саме така 
модель найбільшою мірою відповідає сучасним умовам діяльності підприємств 
66 
 
Черкаської області, які змушені функціонувати в умовах підвищеної 
турбулентності економічного середовища [6; 18]. 
Проведене у другому розділі дослідження показало, що найбільший вплив 
на діяльність підприємств регіону здійснюють енергетичні, логістичні, фінансові, 
кадрові та інвестиційні ризики. Це свідчить про необхідність формування 
комплексної системи управління ризиками, яка забезпечуватиме не лише 
мінімізацію втрат, а й підвищення загальної стійкості підприємства до зовнішніх 
загроз. Основою такої системи має стати адаптивна модель управління ризиками, 
що поєднує принципи безперервного моніторингу, оперативного реагування та 
стратегічного розвитку. 
З метою узагальнення основних елементів пропонованої адаптивної моделі 
управління ризиками доцільно представити її структуру у вигляді схеми (рис. 
3.1). 
На рис. 3.1 відображено комплексний процес управління ризиками 
підприємства в умовах нестабільного зовнішнього та внутрішнього середовища. 
Модель побудована у вигляді послідовності шести взаємопов’язаних етапів, які 
забезпечують безперервний цикл виявлення, оцінювання та мінімізації ризиків. 
У лівій частині схеми наведено чинники нестабільного середовища, які 
поділяються на зовнішні (економічні, політичні, соціальні, технологічні, правові 
та природні) та внутрішні (фінансові, виробничі, кадрові й організаційні). Ці 
фактори впливають на процес моніторингу та формування ризиків підприємства. 
Основна частина моделі складається з шести етапів: 
1. Моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища – збір 
інформації, аналіз тенденцій та виявлення змін у середовищі функціонування 
підприємства. 
2. Виявлення та ідентифікація ризиків – пошук потенційних загроз, опис 
ризиків та їх класифікація за видами. 
67 
 
 
Рис. 3.1 – Адаптивна модель управління ризиками підприємства в умовах 
нестабільного середовища 
Джерело: розроблено автором. 
 
3. Оцінювання ризиків та визначення пріоритетів – аналіз імовірності 
виникнення ризиків, оцінка можливих наслідків та ранжування ризиків за рівнем 
важливості. 
4. Вибір адаптаційних заходів – визначення способів реагування на 
ризики шляхом їх уникнення, зниження, передачі або прийняття. 
5. Реалізація заходів управління ризиками – планування дій, розподіл 
ресурсів, виконання заходів та документування результатів. 
6. Контроль результатів та коригування моделі – оцінка ефективності 
впроваджених заходів, моніторинг результатів і внесення необхідних 
коригувань. 
68 
 
У нижній частині схеми розміщено блок інформаційного забезпечення, 
який включає дані, аналітику, індикатори та сигнали змін і підтримує всі етапи 
процесу. Центральним елементом моделі є зворотний зв’язок, що забезпечує 
постійне оновлення інформації, адаптацію управлінських рішень та 
вдосконалення системи ризик-менеджменту. 
Результатом функціонування моделі є мінімізація впливу ризиків, 
підвищення стійкості підприємства, досягнення стратегічних цілей та адаптація 
до змін зовнішнього середовища. Модель має циклічний характер, що дозволяє 
підприємству оперативно реагувати на нові виклики та підтримувати 
ефективність управління ризиками в умовах невизначеності. 
Важливою складовою запропонованої моделі є інтеграція управління 
ризиками в загальну систему стратегічного управління підприємством. У 
сучасних умовах ризик-менеджмент не може розглядатися як ізольована функція 
окремого підрозділу. Навпаки, управління ризиками повинно бути складовою 
процесу планування, бюджетування, інвестиційної діяльності та прийняття 
управлінських рішень. Такий підхід відповідає міжнародним стандартам ISO 
31000 та рекомендаціям COSO ERM щодо формування комплексних систем 
управління ризиками [21; 22]. 
Як показано на рис. 3.1, ключовою особливістю адаптивної моделі є 
циклічність процесу управління ризиками. На відміну від традиційних підходів, 
де управлінські рішення приймаються періодично, адаптивна система передбачає 
безперервний збір інформації, оцінювання змін у зовнішньому середовищі та 
оперативне коригування заходів реагування. Це дозволяє підприємству швидше 
пристосовуватися до нових умов діяльності та зменшувати негативні наслідки 
ризикових подій [21; 23]. 
Для забезпечення практичної реалізації адаптивної моделі доцільно 
визначити основні напрями її функціонування (табл. 3.1). 
 
69 
 
Таблиця 3.1 
Основні напрями функціонування адаптивної моделі управління ризиками 
Напрям Основний зміст Очікуваний результат 
Моніторинг ризиків та збір 
Інформаційний Своєчасне виявлення загроз 
даних 
Оцінювання та 
Аналітичний Обґрунтованість рішень 
прогнозування ризиків 
Підвищення ефективності 
Організаційний Координація дій підрозділів 
управління 
Формування резервів та 
Фінансовий Зменшення фінансових втрат 
страхування 
Використання цифрових 
Інноваційний Підвищення адаптивності 
технологій 
Розроблення сценаріїв Забезпечення довгострокової 
Стратегічний 
розвитку стійкості 
Джерело: розроблено автором. 
 
Дані табл. 3.1 свідчать, що адаптивна модель управління ризиками охоплює 
всі ключові сфери діяльності підприємства. Особливого значення в сучасних 
умовах набуває інформаційний напрям, оскільки своєчасне отримання 
достовірної інформації є основою для прийняття ефективних управлінських 
рішень. Не менш важливим є інноваційний напрям, який передбачає 
використання цифрових технологій, систем бізнес-аналітики, штучного 
інтелекту та інструментів прогнозування ризиків. Світовий досвід свідчить, що 
цифровізація процесів ризик-менеджменту дозволяє значно скоротити час 
реагування на кризові ситуації та підвищити ефективність адаптації підприємств 
до змін зовнішнього середовища [20; 24; 25]. 
Практична реалізація адаптивної моделі на підприємствах Черкаської 
області повинна враховувати регіональну специфіку розвитку економіки. 
Оскільки провідними галузями області залишаються агропромисловий комплекс, 
харчова промисловість та переробне виробництво, особливу увагу доцільно 
приділяти управлінню логістичними, енергетичними та виробничими ризиками. 
Водночас для підвищення фінансової стійкості підприємств необхідним є 
70 
 
формування резервних фондів, диверсифікація джерел фінансування та 
розширення співпраці з міжнародними програмами підтримки бізнесу [8; 9; 16]. 
З метою оцінювання очікуваних результатів упровадження адаптивної 
моделі управління ризиками доцільно узагальнити основні переваги її 
використання (табл. 3.2). 
Таблиця 3.2 
Очікувані результати впровадження адаптивної моделі управління ризиками 
Показник Поточний стан Очікуваний результат 
Швидкість реагування на 
Середня Висока 
ризики 
Рівень фінансових втрат Високий Помірний 
Ефективність управлінських 
Середня Висока 
рішень 
Стійкість до зовнішніх 
Низька–середня Висока 
загроз 
Інвестиційна привабливість Обмежена Підвищена 
Конкурентоспроможність Середня Вища за середню 
Джерело: розроблено автором. 
 
У табл. 3.2 наведено порівняння поточного стану діяльності підприємства 
та очікуваних результатів після впровадження адаптивної моделі управління 
ризиками. Дані свідчать про позитивний вплив запропонованої моделі на ключові 
показники ефективності функціонування підприємства. 
Зокрема, швидкість реагування на ризики має зрости із середнього до 
високого рівня завдяки постійному моніторингу середовища, своєчасному 
виявленню загроз та впровадженню механізмів оперативного прийняття рішень. 
Одночасно прогнозується зниження рівня фінансових втрат з високого до 
помірного рівня за рахунок своєчасного застосування превентивних і 
коригувальних заходів. 
Впровадження адаптивної моделі також сприятиме підвищенню 
ефективності управлінських рішень із середнього до високого рівня, оскільки 
71 
 
керівництво отримає більш повну та актуальну інформацію щодо ризиків і 
можливих наслідків їх реалізації. Крім того, очікується зростання стійкості 
підприємства до зовнішніх загроз від низького–середнього до високого рівня, що 
особливо важливо в умовах нестабільного економічного та воєнного середовища. 
Важливим результатом є також підвищення інвестиційної привабливості 
підприємства. Якщо на початковому етапі вона оцінюється як обмежена, то після 
впровадження системного ризик-менеджменту прогнозується її зростання 
завдяки підвищенню рівня надійності та прогнозованості діяльності 
підприємства. Аналогічно покращиться конкурентоспроможність, яка має зрости 
із середнього рівня до рівня вище середнього внаслідок більш ефективного 
використання ресурсів, зниження ризиковості діяльності та підвищення 
адаптивності до змін зовнішнього середовища. 
Таким чином, результати, наведені в таблиці, підтверджують доцільність 
впровадження адаптивної моделі управління ризиками, оскільки її використання 
сприяє підвищенню фінансової стійкості, ефективності управління та загальної 
конкурентоспроможності підприємства. 
Отже, формування адаптивної моделі управління ризиками є необхідною 
умовою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської 
області в умовах воєнного стану та нестабільного економічного середовища. 
Запропонована модель базується на принципах безперервного моніторингу, 
оперативного реагування, стратегічного планування та постійного 
вдосконалення управлінських процесів. Її впровадження дозволить підвищити 
стійкість підприємств до зовнішніх загроз, зменшити рівень фінансових втрат, 
забезпечити стабільність господарської діяльності та створити передумови для 
довгострокового розвитку в умовах післявоєнного відновлення економіки. 
 
 
72 
 
3.2. Розробка практичних рекомендацій щодо підвищення стійкості 
підприємств Черкаської області в умовах воєнних ризиків 
 
Результати проведеного дослідження свідчать, що підприємства 
Черкаської області продовжують функціонувати в умовах значного впливу 
воєнних ризиків, які охоплюють практично всі сфери господарської діяльності. 
Аналіз соціально-економічного стану регіону та особливостей функціонування 
суб’єктів господарювання показав, що найбільшу загрозу для забезпечення 
фінансово-економічної безпеки становлять енергетичні, логістичні, фінансові, 
кадрові та інвестиційні ризики. За таких умов особливої актуальності набуває 
розроблення практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення стійкості 
підприємств до зовнішніх загроз та формування ефективної системи адаптації до 
нестабільного середовища функціонування [1; 6; 10]. 
У сучасній науковій літературі стійкість підприємства розглядається як 
його здатність зберігати ефективність діяльності, підтримувати фінансову 
рівновагу та забезпечувати досягнення стратегічних цілей навіть за умов впливу 
негативних зовнішніх факторів [14; 15]. В умовах воєнного стану поняття 
стійкості набуває ширшого змісту та включає здатність підприємства швидко 
адаптуватися до нових умов господарювання, оперативно реагувати на зміни 
ринкової кон’юнктури, забезпечувати безперервність виробничих процесів і 
підтримувати конкурентоспроможність. Саме тому основою підвищення 
стійкості підприємств Черкаської області має стати комплексний підхід до 
управління ризиками, який поєднує стратегічні, організаційні, фінансові та 
інноваційні інструменти [11; 21]. 
Враховуючи результати проведеного аналізу, доцільно виділити ключові 
напрями підвищення стійкості підприємств Черкаської області, які можуть бути 
реалізовані як на рівні окремих суб’єктів господарювання, так і на рівні 
73 
 
регіональної економічної політики. Узагальнення запропонованих напрямів 
наведено в таблиці 3.3. 
Таблиця 3.3 
Основні напрями підвищення стійкості підприємств Черкаської області в 
умовах воєнних ризиків 
Напрям Основні заходи Очікуваний результат 
Встановлення генераторів, 
Енергетична безпека альтернативних джерел Безперервність діяльності 
енергії 
Диверсифікація маршрутів і Зменшення ризику зриву 
Логістична стійкість 
постачальників поставок 
Формування резервних Підвищення 
Фінансова стабільність 
фондів, страхування платоспроможності 
Підготовка та утримання Зниження кадрового 
Кадрова політика 
персоналу дефіциту 
Автоматизація процесів та Підвищення ефективності 
Цифрова трансформація 
аналітика даних управління 
Залучення грантів і Розширення джерел 
Інвестиційна підтримка 
міжнародних програм фінансування 
Джерело: розроблено автором. 
 
Дані табл. 3.3 свідчать, що підвищення стійкості підприємств потребує 
одночасної реалізації заходів у декількох взаємопов’язаних напрямах. Найбільш 
актуальним для підприємств Черкаської області залишається забезпечення 
енергетичної безпеки. Протягом останніх років енергетичні ризики залишаються 
одними з найбільш вагомих факторів впливу на господарську діяльність, що 
підтверджується результатами досліджень Міністерства економіки України, 
Національного банку України та міжнародних організацій [16; 17; 19]. Саме тому 
доцільним є створення резервних систем електропостачання, використання 
сонячних електростанцій, накопичувачів енергії та інших альтернативних джерел 
живлення. 
Одночасно важливого значення набуває забезпечення логістичної стійкості 
підприємств. Воєнний стан призвів до значної трансформації транспортно-
74 
 
логістичної системи країни, що змусило підприємства шукати нові канали 
постачання та збуту продукції. Для підприємств Черкаської області доцільним є 
використання декількох альтернативних постачальників, створення стратегічних 
запасів сировини та розширення співпраці з логістичними операторами різних 
регіонів України [2; 5]. 
Важливим напрямом підвищення стійкості підприємств є вдосконалення 
системи фінансового управління. Проведений аналіз показав, що воєнний стан 
негативно впливає на фінансові результати діяльності підприємств, спричиняючи 
зниження прибутковості та зростання фінансових ризиків. За таких умов 
доцільним є формування резервних фінансових фондів, використання механізмів 
страхування, оптимізація структури витрат та диверсифікація джерел 
фінансування [7; 13]. Особливого значення набуває залучення грантових програм 
міжнародних організацій та фондів підтримки бізнесу, які сьогодні активно 
функціонують в Україні [20]. 
З метою забезпечення системності реалізації запропонованих заходів 
доцільно сформувати комплексну модель підвищення стійкості підприємств до 
воєнних ризиків (рис. 3.2). 
Як показано на рис. 3.2, основою забезпечення стійкості підприємства є 
інтеграція декількох напрямів адаптації в єдину систему управління ризиками. 
Центральне місце в цій системі займає цифровізація управлінських процесів, яка 
забезпечує швидке отримання інформації, проведення аналітичних розрахунків 
та підтримку управлінських рішень. Використання сучасних інформаційних 
технологій дозволяє підприємствам оперативно реагувати на зміни зовнішнього 
середовища та підвищувати ефективність управління ризиками [20; 24]. 
 
75 
 
 
Рис. 3.2 – Комплексна модель підвищення стійкості підприємств 
Черкаської області 
Джерело: розроблено автором. 
76 
 
Окремої уваги потребує кадровий аспект забезпечення стійкості 
підприємств. Дослідження показало, що одним із найбільш проблемних факторів 
для підприємств Черкаської області є дефіцит кваліфікованих працівників, 
пов’язаний із міграційними процесами та мобілізацією населення [9; 30]. У 
зв’язку з цим доцільним є впровадження програм професійного навчання 
персоналу, розвиток систем мотивації працівників та використання гнучких 
форм організації праці. Важливу роль може відігравати також співпраця 
підприємств із закладами освіти регіону щодо підготовки фахівців відповідно до 
потреб ринку праці. 
Значний потенціал для підвищення стійкості підприємств має розвиток 
цифрових технологій та інструментів прогнозування ризиків. Сучасні 
інформаційні системи дозволяють автоматизувати процес моніторингу ризиків, 
здійснювати аналіз великих масивів даних та формувати сценарії розвитку подій. 
У світовій практиці використання цифрових технологій є одним із найбільш 
ефективних способів підвищення адаптивності бізнесу до кризових явищ [24; 25]. 
Для оцінювання можливих результатів реалізації запропонованих 
рекомендацій доцільно узагальнити їх прогнозний вплив на основні показники 
діяльності підприємств Черкаської області (табл. 3.4). 
Таблиця 3.4 
Очікуваний вплив запропонованих рекомендацій на діяльність 
підприємств Черкаської області 
Прогноз після 
Показник Поточний рівень 
впровадження 
Рівень ризиків Високий Середній 
Фінансова стійкість Середня Висока 
Інвестиційна активність Низька Середня 
Конкурентоспроможність Середня Висока 
Адаптивність до криз Середня Висока 
Рівень економічної безпеки Середній Високий 
Джерело: розроблено автором. 
77 
 
У табл. 3.4 наведено прогнозні зміни основних показників діяльності 
підприємств Черкаської області після впровадження запропонованих 
рекомендацій щодо удосконалення системи управління ризиками та підвищення 
стійкості в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Порівняння 
поточного та прогнозованого стану свідчить про позитивний вплив 
запропонованих заходів на економічну безпеку та ефективність функціонування 
підприємств. 
Насамперед очікується зниження рівня ризиків із високого до середнього 
рівня завдяки впровадженню сучасних механізмів моніторингу, оцінювання та 
управління ризиками. Це дозволить своєчасно виявляти потенційні загрози та 
мінімізувати їх негативні наслідки для діяльності підприємств. 
Важливим результатом є підвищення фінансової стійкості із середнього до 
високого рівня. Досягнення такого результату пов’язане з удосконаленням 
фінансового планування, диверсифікацією джерел фінансування та підвищенням 
ефективності використання ресурсів. Покращення фінансового стану створить 
додаткові можливості для розвитку підприємств навіть в умовах економічної 
нестабільності. 
Згідно з прогнозом, інвестиційна активність має зрости з низького до 
середнього рівня. Це обумовлено підвищенням довіри інвесторів до підприємств, 
які впроваджують ефективні системи ризик-менеджменту та демонструють 
більшу стабільність і прогнозованість результатів діяльності. 
Також очікується підвищення конкурентоспроможності підприємств із 
середнього до високого рівня. Запропоновані рекомендації сприятимуть 
оптимізації бізнес-процесів, покращенню якості управлінських рішень та 
швидшій адаптації до змін ринкового середовища, що дозволить підприємствам 
ефективніше конкурувати як на регіональному, так і на національному рівнях. 
Особливе значення має зростання адаптивності до кризових ситуацій із 
середнього до високого рівня. Формування адаптивної системи управління 
78 
 
забезпечить оперативне реагування на зміни зовнішнього середовища, зокрема 
на економічні, соціальні та воєнні виклики, що є надзвичайно актуальним для 
сучасних умов господарювання. 
Крім того, прогнозується підвищення рівня економічної безпеки з 
середнього до високого рівня. Це стане результатом комплексного впровадження 
заходів із захисту ресурсів підприємства, зниження ризиків та підвищення 
стійкості до внутрішніх і зовнішніх загроз. 
Таким чином, результати таблиці демонструють, що реалізація 
запропонованих рекомендацій сприятиме зміцненню фінансового стану 
підприємств Черкаської області, підвищенню їх конкурентоспроможності, 
інвестиційної привабливості та загальної економічної безпеки, що забезпечить 
більш стабільний і ефективний розвиток у довгостроковій перспективі. 
Отже, реалізація запропонованих рекомендацій дозволить сформувати 
комплексну систему підвищення стійкості підприємств Черкаської області до 
воєнних ризиків. Її основою має стати поєднання заходів із забезпечення 
енергетичної та фінансової безпеки, удосконалення логістичних процесів, 
розвитку кадрового потенціалу та цифрової трансформації управління. 
Запропоновані заходи сприятимуть зниженню рівня ризиків, підвищенню 
адаптивності підприємств до змін зовнішнього середовища та забезпеченню 
належного рівня їх фінансово-економічної безпеки в умовах воєнного стану та 
післявоєнного відновлення економіки України. 
  
79 
 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні основи адаптації та 
управління ризиками підприємств в умовах воєнного стану, проаналізовано 
систему управління ризиками підприємств Черкаської області в умовах воєнного 
стану, розроблено напрями вдосконалення адаптації та управління ризиками 
підприємств Черкаської області. За результатами проведеного дослідження 
сформульовано такі висновки: 
У підрозділі 1.1 досліджено сутність ризиків підприємницької діяльності та 
особливості їх прояву в умовах воєнного стану. Встановлено, що 
повномасштабна війна суттєво трансформувала ризикове середовище 
підприємств, посиливши вплив воєнних, фінансових, виробничих, логістичних, 
кадрових та енергетичних загроз. Обґрунтовано, що сучасні ризики мають 
комплексний і взаємопов’язаний характер, а їх ефективне управління потребує 
системного підходу до забезпечення фінансово-економічної безпеки 
підприємств. 
У підрозділі 1.2 досліджено вплив зовнішніх і внутрішніх загроз на 
фінансово-економічну стійкість підприємств. Визначено, що найбільший 
негативний вплив в умовах воєнного стану здійснюють воєнні дії, інфляційні 
процеси, валютна нестабільність, скорочення попиту, кадровий дефіцит та 
недоліки внутрішнього управління. Доведено, що фінансово-економічна 
стійкість підприємства залежить від його здатності своєчасно адаптуватися до 
змін зовнішнього середовища та ефективно протидіяти внутрішнім і зовнішнім 
загрозам. 
У підрозділі 1.3 розглянуто сучасні підходи до адаптації системи 
управління ризиками підприємств у кризових умовах. Встановлено, що найбільш 
ефективними в умовах воєнного стану є адаптивні, ризик-орієнтовані та цифрові 
моделі управління, які поєднують безперервний моніторинг ризиків, сценарне 
80 
 
планування, антикризове управління та використання сучасних цифрових 
технологій. Обґрунтовано доцільність впровадження адаптивної моделі 
управління ризиками як інструменту підвищення стійкості підприємств та 
забезпечення безперервності їх функціонування в умовах високої 
невизначеності. 
За результатами підрозділу 2.1 встановлено, що соціально-економічний 
стан підприємств Черкаської області у 2023-2025 рр. характеризується 
скороченням обсягів виробництва, інвестицій, зайнятості та експорту при 
одночасному зростанні витрат на енергоресурси. Незважаючи на негативні 
тенденції, регіон зберігає потенціал розвитку завдяки домінуванню 
агропромислового комплексу, переробної промисловості та активній адаптації 
малого і середнього бізнесу до умов воєнного стану. 
За результатами підрозділу 2.2 визначено, що воєнний стан суттєво 
погіршив рівень фінансово-економічної безпеки підприємств Черкаської області, 
що проявляється у зниженні прибутковості, інвестиційної активності та 
зайнятості населення, а також у зростанні кредиторської заборгованості й частки 
збиткових підприємств. Найбільш вагомими чинниками негативного впливу є 
енергетичні та логістичні ризики, які формують основні загрози стабільному 
функціонуванню суб’єктів господарювання. 
За результатами підрозділу 2.3 з’ясовано, що система управління ризиками 
підприємств Черкаської області перебуває на етапі адаптації до умов воєнного 
стану та базується на використанні механізмів виявлення, оцінювання й 
мінімізації ризиків. Найбільш критичними визначено енергетичні, логістичні, 
фінансові та кадрові ризики, а серед основних інструментів їх нейтралізації 
переважають диверсифікація постачальників, енергетичне резервування, 
формування фінансових резервів і цифровізація бізнес-процесів, що сприяє 
підвищенню стійкості підприємств до зовнішніх загроз. 
81 
 
У третьому розділі обґрунтовано напрями вдосконалення адаптації та 
управління ризиками підприємств Черкаської області в умовах воєнного стану та 
нестабільного економічного середовища. Встановлено, що сучасні виклики, 
пов’язані з воєнними діями, енергетичними обмеженнями, порушенням 
логістичних ланцюгів, фінансовою нестабільністю та кадровим дефіцитом, 
потребують переходу від традиційних підходів до ризик-менеджменту до більш 
гнучких і адаптивних механізмів управління. 
У межах дослідження розроблено адаптивну модель управління ризиками 
підприємства, яка базується на принципах безперервного моніторингу 
зовнішнього та внутрішнього середовища, своєчасної ідентифікації та 
оцінювання ризиків, вибору відповідних адаптаційних заходів, контролю 
результатів і постійного вдосконалення управлінських рішень. Особливістю 
запропонованої моделі є її циклічний характер та інтеграція процесів ризик-
менеджменту в систему стратегічного управління підприємством. Реалізація 
моделі сприятиме підвищенню швидкості реагування на ризики, зниженню 
фінансових втрат, зміцненню фінансової стійкості та зростанню 
конкурентоспроможності підприємств. 
На основі результатів проведеного аналізу розроблено практичні 
рекомендації щодо підвищення стійкості підприємств Черкаської області до 
воєнних ризиків. Визначено, що ключовими напрямами забезпечення стійкості є 
зміцнення енергетичної безпеки, диверсифікація логістичних процесів, 
удосконалення фінансового управління, розвиток кадрового потенціалу, цифрова 
трансформація бізнес-процесів та активізація інвестиційної діяльності. 
Запропоновано комплексну модель підвищення стійкості підприємств, яка 
передбачає інтеграцію зазначених напрямів у єдину систему управління 
ризиками. 
Обґрунтовано, що впровадження запропонованих заходів дозволить 
знизити рівень ризиків, підвищити фінансову стійкість та економічну безпеку 
82 
 
підприємств, покращити їх інвестиційну привабливість і забезпечити більш 
високий рівень адаптивності до кризових явищ. Очікуваними результатами 
реалізації запропонованих рекомендацій є підвищення конкурентоспроможності 
суб’єктів господарювання, зміцнення їх ринкових позицій та створення 
передумов для стабільного функціонування й розвитку в умовах воєнного стану 
та післявоєнного відновлення економіки України. 
Таким чином, запропоновані напрями вдосконалення адаптації та 
управління ризиками формують практичну основу для підвищення стійкості 
підприємств Черкаської області та забезпечення належного рівня їх фінансово-
економічної безпеки в умовах високої невизначеності зовнішнього середовища. 
  
83 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Касьянова В.О. Оцінювання ризиків національної економіки в умовах 
воєнного стану. Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. 2024. 
Т. 23, № 2 (57). С. 97-109. URL: https://rinek.onu.edu.ua/article/view/327140. 
2. Новоселецька А.В., Панасюк Т.П. Управління ризиками у комерційній 
діяльності логістичного підприємства в умовах воєнного стану. Наукові записки 
Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2024. № 
34. С. 85-92. URL: https://journals.oa.edu.ua/Economy/article/view/4491. 
3. Насад Н.Б., Терещук С.І. Антикризове управління ризиками 
підприємств у період війни. Економіка та суспільство. 2024. № 65. URL: 
https://journals.dpu.kyiv.ua/index.php/economy/article/view/546. 
4. Макалюк І.В., Кривда О.В., Лайкова А.В. Якісний аналіз ризиків 
вітчизняних підприємств в умовах воєнного стану. Економічний вісник НТУУ 
«КПІ». 2024. № 28. С. 112-120. 
5. Касьянова В.О., Ломачинська І.А., Шарай Н.М. Оцінка та аналіз ризиків 
виробничої діяльності в умовах воєнного стану. Економічний простір. 2024. 
№ 191. С. 114-121. URL: 
https://www.economdevelopment.in.ua/index.php/journal/article/view/1220. 
6. Лоскутова Г.В. Аналіз економічної безпеки українських виробничих 
підприємств в умовах воєнного ризику та невизначеності. Підприємництво та 
торгівля. 2024. № 41. С. 54-61. URL: https://pte.ust.edu.ua/article/view/327741. 
7. Степаненко О.П., Канельська А.О. Фінансова стійкість підприємств у 
період воєнного стану: ризики, загрози, шляхи їх подолання. Економіка і 
організація управління. 2024. № 2 (54). С. 132-139. URL: https://www.ei-
journal.in.ua/index.php/journal/article/view/725. 
84 
 
8. Головне управління статистики у Черкаській області. Соціально-
економічне становище Черкаської області у 2025 році. URL: 
http://www.ck.ukrstat.gov.ua. 
9. Черкаська обласна військова адміністрація. Економічна ситуація та 
підтримка бізнесу в умовах воєнного стану. URL: https://ck-oda.gov.ua. 
10. Васильців Т.Г., Волошин В.І., Бойкевич О.Р. Фінансово-економічна 
безпека підприємств України в умовах сучасних викликів : монографія. Львів : 
Ліга-Прес, 2023. 412 с. 
11. Ілляшенко С.М. Управління ризиками у підприємницькій діяльності : 
навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2022. 284 с. 
12. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 
389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text. 
13. Бланк І.О. Управління фінансовою безпекою підприємства. Київ : Ніка-
Центр, 2023. 784 с. 
14. Ареф'єва О.В., Прохорова В.В. Економічна стійкість підприємств в 
умовах кризових трансформацій. Бізнес Інформ. 2024. № 3. С. 154-161. 
15. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством в умовах 
невизначеності. Київ : КНТЕУ, 2023. 368 с. 
16. Міністерство економіки України. Аналітичний звіт щодо стану 
економіки України у 2025 році. URL: https://www.me.gov.ua. 
17. Національний банк України. Звіт про фінансову стабільність. 2025. 
URL: https://bank.gov.ua. 
18. OECD. Ukraine Economic Outlook 2025. Paris : OECD Publishing, 2025. 
URL: https://www.oecd.org. 
19. World Bank. Ukraine Rapid Damage and Needs Assessment 2025. 
Washington, DC : World Bank, 2025. URL: https://www.worldbank.org. 
20. United Nations Development Programme (UNDP). Business Recovery and 
Resilience in Ukraine. 2025. URL: https://www.undp.org. 
85 
 
21. ISO. ISO 31000:2018 Risk Management Guidelines. 
22. COSO. Enterprise Risk Management Framework. 2017. 
23. European Commission. EU Resilience Framework. 2024. 
24. McKinsey Global Institute. Risk and Resilience in Global Business. 2024. 
25. IMF. Global Economic Stability Report. 2025. 
26. Черкаська торгово-промислова палата. Звіт про стан підприємництва у 
Черкаській області за 2025 рік. URL: https://chamber.ck.ua. 
27. Регіональна стратегія розвитку Черкаської області 2021–2027. 
Черкаська ОВА. URL: https://ck-oda.gov.ua. 
28. Департамент регіонального розвитку Черкаської ОДА. Аналітична 
довідка про економіку регіону 2025. URL: https://ck-oda.gov.ua. 
29. Державна податкова служба у Черкаській області. Податкові 
надходження та бізнес-активність 2025. URL: https://tax.gov.ua. 
30. Черкаський регіональний центр зайнятості. Ринок праці Черкаської 
області 2025. URL: https://ch.dcz.gov.ua. 
31. Черкаський інститут регіональних досліджень НАН України. Аналітика 
економічної безпеки регіону 2025. 
32. Deloitte Ukraine. Business Resilience Survey Ukraine 2025. 
33. PwC Ukraine. Ukraine Economic Risk Report 2025. 
34. European Bank for Reconstruction and Development (EBRD). Transition 
Report: Ukraine 2025. 
  
86 
 
ДОДАТОК А 
 
Матриця оцінювання ризиків підприємств Черкаської області в умовах 
воєнного стану 
Ймовірність 
Рівень впливу Інтегральна 
Вид ризику виникнення (1– Рівень ризику 
(1–5) оцінка ризику 
5) 
Енергетичний 5 5 25 Критичний 
Логістичний 5 4 20 Високий 
Фінансовий 4 5 20 Високий 
Кадровий 4 4 16 Високий 
Інвестиційний 4 4 16 Високий 
Виробничий 3 4 12 Середній 
Маркетинговий 3 3 9 Середній 
Інноваційний 2 3 6 Помірний 
Екологічний 2 2 4 Низький 
 
Шкала оцінювання: 
1-5 балів – низький ризик; 
6-10 балів – помірний ризик; 
11-15 балів – середній ризик; 
16-20 балів – високий ризик; 
21-25 балів – критичний ризик. 
  
87 
 
ДОДАТОК Б 
 
Система ключових індикаторів моніторингу ризиків підприємства 
Критичне Періодичність 
Група показників Індикатор 
значення контролю 
Фінансові Коефіцієнт автономії < 0,4 Щоквартально 
Рентабельність 
Фінансові < 5 % Щомісячно 
діяльності 
Завантаження 
Виробничі < 60 % Щомісячно 
потужностей 
Кадрові Плинність персоналу > 15 % Щоквартально 
Частка прострочених 
Логістичні > 10 % Щомісячно 
поставок 
Кількість годин 
Енергетичні > 20 год/міс. Щомісячно 
простою 
Частка інвестицій у 
Інвестиційні < 3 % доходу Щорічно 
розвиток 
Рівень автоматизації 
Цифрові < 50 % Щорічно 
процесів 
 
 
  
88 
 
ДОДАТОК В 
 
Прогнозний ефект від упровадження адаптивної моделі управління 
ризиками на підприємствах Черкаської області 
Після 
Показник До впровадження Відхилення 
впровадження 
Рівень ризиків, % 100 65 -35 
Фінансові втрати від 
5000 3200 -1800 
ризикових подій, тис. грн 
Час реагування на кризову 
10 4 -6 
подію, днів 
Рівень фінансової стійкості, 
6,2 8,4 +2,2 
балів 
Інвестиційна привабливість, 
5,5 7,8 +2,3 
балів 
Конкурентоспроможність, 
6,0 8,1 +2,1 
балів 
Рівень економічної безпеки, 
6,3 8,7 +2,4 
балів 
 
 
  
89 
 
ДОДАТОК Г 
SWOT-аналіз підприємств Черкаської області в умовах воєнного стану 
Таблиця Г.1 
SWOT-аналіз умов функціонування підприємств Черкаської області 
Внутрішнє Позитивні фактори (Strengths – Негативні фактори (Weaknesses 
середовище сильні сторони) – слабкі сторони) 
Вигідне географічне 
Високий рівень зношеності 
розташування в центрі України; 
Виробничий частини основних засобів; 
наявність розвиненого аграрного 
потенціал залежність окремих підприємств 
та промислового секторів; 
від імпортних комплектуючих 
значний ресурсний потенціал 
Наявність підприємств із Обмежені власні інвестиційні 
Фінансовий стан стабільною фінансовою базою; ресурси; зростання витрат на 
досвід роботи в кризових умовах енергоносії та логістику 
Наявність кваліфікованих кадрів Дефіцит працівників через 
Персонал у промисловості та аграрному мобілізацію та міграцію; старіння 
секторі; досвід адаптації до змін трудових ресурсів 
Накопичений досвід кризового 
Недостатній рівень інтеграції 
менеджменту; розвиток 
Управління ризик-менеджменту в систему 
цифрових інструментів 
стратегічного управління 
управління 
Поступове впровадження 
Інноваційна Недостатній рівень фінансування 
цифрових технологій та 
діяльність інноваційних проєктів 
автоматизації 
Зовнішнє Позитивні фактори Негативні фактори (Threats – 
середовище (Opportunities – можливості) загрози) 
Участь у програмах міжнародної 
Інфляція, коливання валютного 
Економічне підтримки бізнесу; розвиток 
курсу, зростання вартості 
середовище програм післявоєнного 
кредитних ресурсів 
відновлення 
Доступ до грантового 
фінансування; можливість Високий рівень інвестиційних 
Інвестиційна сфера 
залучення міжнародних ризиків в умовах воєнного стану 
інвесторів 
Формування нових логістичних 
Перебої в транспортному 
маршрутів; розширення 
Логістика сполученні; ризик руйнування 
співпраці з європейськими 
інфраструктури 
партнерами 
Прискорення цифрової 
Технологічний трансформації бізнесу; Зростання кіберзагроз та витрат 
розвиток впровадження сучасних систем на інформаційну безпеку 
моніторингу ризиків 
Соціально- Державні програми підтримки Воєнні дії, демографічні втрати, 
політичне підприємництва та релокації зниження платоспроможного 
середовище бізнесу попиту населення 
90 
 
Таблиця Г.2 
Стратегічна матриця SWOT для підприємств Черкаської області 
Тип стратегії Зміст стратегічних рішень 
Розширення виробництва за рахунок міжнародних 
SO-стратегія (сильні сторони + 
грантів; цифровізація бізнес-процесів; освоєння нових 
можливості) 
ринків збуту 
Використання наявного виробничого потенціалу для 
ST-стратегія (сильні сторони + 
мінімізації наслідків воєнних ризиків; створення 
загрози) 
резервних систем забезпечення ресурсами 
Залучення зовнішнього фінансування для модернізації 
WO-стратегія (слабкі сторони + 
виробництва; підвищення кваліфікації персоналу за 
можливості) 
підтримки міжнародних програм 
Диверсифікація джерел постачання та фінансування; 
WT-стратегія (слабкі сторони + 
формування системи адаптивного управління 
загрози) 
ризиками; створення резервних фондів
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
