«ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ»

Бондаренко, Євген Віталійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9543
Повний запис метаданих
Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Мартінович, Віктор Геннадійович	-
dc.contributor.author	Бондаренко, Євген Віталійович	-
dc.date.accessioned	2026-06-15T12:20:34Z	-
dc.date.available	2026-06-15T12:20:34Z	-
dc.date.issued	2026-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9543	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 86 сторінок, 14 таблиць, 14 рисунків, список літератури з 43 найменувань, 2 додатки. Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку зеленої економіки України. Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади формування моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграції. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних напрямів формування ефективної моделі зеленої економіки України в умовах європейської інтеграції. Завданнями роботи є: розкрити економічну сутність та принципи зеленої економіки; проаналізувати європейські підходи до реалізації політики сталого розвитку; дослідити нормативно-інституційне забезпечення зеленої трансформації в ЄС та Україні; оцінити сучасний стан розвитку зеленої економіки України; визначити вплив євроінтеграційних процесів на екологічну політику держави; виявити основні проблеми та ризики впровадження зеленої економіки; обґрунтувати напрями адаптації європейського досвіду; розробити стратегічні напрями формування ефективної моделі зеленої економіки України. Методи дослідження: теоретичного узагальнення та системного; аналізу, синтезу, індукції та дедукції; порівняння та групування; структурно- логічного та системного підходу; економіко-статистичного аналізу; горизонтального та вертикального аналізу; розрахунково-аналітичний; графічний; прогнозування та економічного обґрунтування. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо формування зеленої економіки в умовах євроінтеграційних процесів.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ПІДПРИЄМСТВО	uk_UA
dc.subject	ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА	uk_UA
dc.subject	ЗЕЛЕНА ТРАНСФОРМАЦІЯ	uk_UA
dc.subject	ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ	uk_UA
dc.title	«ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ»	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
БОНДАРЕНКО Є.В.pdf Restricted Access		1.35 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ 
УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ» 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
                                                                            __________________Бондаренко Є.В._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _______к.е.н, доц. Мартінович В.Г. _ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2026 року 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво та торгівля» 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ Руслан МАНН 
“____” ____________ 2026 р. 
 
З А В Д А Н Н Я 
 на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти 
                               Бондаренку Євгену Віталійовичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1.Тема роботи   
 Формування моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграції 
 
Керівник роботи   Мартінович Віктор Геннадійович, к.е.н., доцент 
                              (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03 
  
2. Строк подання здобувачем роботи    29.05.2026 р. 
  
3. Вихідні дані до роботи 
Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження, статистична інформація,  
нормативно-правова база, проєктні та стратегічні документи, форми звітності 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
Розділ 1 Теоретичні засади формування зеленої економіки в умовах 
євроінтеграційних процесів 
Розділ 2 Аналіз сучасного стану розвитку зеленої економіки України  
Розділ 3 Напрями вдосконалення моделі зеленої економіки України в  
контексті європейської інтеграції 
 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми 
 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
1 Мартінович В.Г., доцент   
2 Мартінович В.Г., доцент   
3 Мартінович В.Г., доцент   
 
7. Дата видачі завдання ___11.02.2026 р.___________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання 
Примітки 
з/п роботи бакалавра етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий Виконано 
Укладання бібліографії по основним джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий Виконано 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень Виконано 
розділу 
4.  Розробка і подання другого розділу березень-квітень Виконано 
5.  Розробка і подання третього розділу квітень-травень Виконано 
6.  Погодження з керівником висновків і травень Виконано 
пропозицій 
7.  Переробка (доопрацювання) кваліфікаційної травень Виконано 
роботи у відповідності з зауваженнями і 
подання її на кафедру 
8.  Нормоконтроль травень Виконано 
9.  Збір документів (відгук, рецензія) травень Виконано 
10.  Подача на підпис до завідувача кафедри червень Виконано 
11.  Розробка тез доповіді для захисту червень Виконано 
 
   
Здобувач вищої освіти             Євген БОНДАРЕНКО 
 (підпис)  (ім’я, прізвище) 
   
Керівник роботи              Віктор МАРТІНОВИЧ 
 (підпис)  (ім’я, прізвище) 
 
 
РЕФЕРАТ 
кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В 
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 86 сторінок, 14 таблиць, 
14 рисунків, список літератури з 43 найменувань, 2 додатки. 
 
Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку зеленої економіки 
України. 
 
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади 
формування моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграції. 
 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є обґрунтування теоретичних 
засад та розробка практичних напрямів формування ефективної моделі 
зеленої економіки України в умовах європейської інтеграції. 
 
Завданнями роботи є: розкрити економічну сутність та принципи зеленої 
економіки;  проаналізувати європейські підходи до реалізації політики 
сталого розвитку; дослідити нормативно-інституційне забезпечення зеленої 
трансформації в ЄС та Україні; оцінити сучасний стан розвитку зеленої 
економіки України; визначити вплив євроінтеграційних процесів на 
екологічну політику держави; виявити основні проблеми та ризики 
впровадження зеленої економіки; обґрунтувати напрями адаптації 
європейського досвіду; розробити стратегічні напрями формування 
ефективної моделі зеленої економіки України. 
 
Методи дослідження: теоретичного узагальнення та системного; аналізу, 
синтезу, індукції та дедукції; порівняння та групування; структурно-
логічного та системного підходу; економіко-статистичного аналізу; 
горизонтального та вертикального аналізу; розрахунково-аналітичний; 
графічний; прогнозування та економічного обґрунтування. 
 
За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та 
практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної 
роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. 
 
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні 
теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо формування зеленої 
економіки в умовах євроінтеграційних процесів. 
 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА, СТАЛИЙ РОЗВИТОК, 
ЗЕЛЕНА ТРАНСФОРМАЦІЯ, ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ. 
ABSTRACT 
for bachelor’s qualification work 
 
at the subject: FORMATION OF A GREEN ECONOMY MODEL OF 
UKRAINE IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION 
 
Bachelor’s qualification work consists of the: 86 pages, 14 tables, 14 drawings, list 
of references of the 43 names, 2 application. 
 
The object of the study is the process of formation and development of the green 
economy of Ukraine. 
 
The subject of the study is the theoretical, methodological and practical principles 
of forming a model of the green economy of Ukraine in the context of European 
integration. 
 
The purpose of the bachelor’s qualification work is to substantiate the 
theoretical principles and develop practical directions for forming an effective 
model of the green economy of Ukraine in the context of European integration. 
 
The tasks of the work are: to reveal the economic essence and principles of the 
green economy; to analyze European approaches to the implementation of 
sustainable development policy; to investigate the regulatory and institutional 
support for green transformation in the EU and Ukraine; to assess the current state 
of development of the green economy of Ukraine; to determine the impact of 
European integration processes on the environmental policy of the state; to identify 
the main problems and risks of implementing the green economy; to substantiate 
the directions of adaptation of European experience; to develop strategic directions 
for forming an effective model of the green economy of Ukraine. 
 
Research methods: theoretical generalization and systemic; analysis, synthesis, 
induction and deduction; comparison and grouping; structural-logical and systemic 
approach; economic-statistical analysis; horizontal and vertical analysis; 
computational-analytical; graphical; forecasting and economic justification. 
 
According to the results of the research, conclusions of a theoretical and 
practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the 
bachelor's qualification work in accordance with the set goal. 
 
The practical significance of the obtained results obtained lies in the 
development of theoretical foundations and practical recommendations for the 
formation of a green economy in the context of European integration processes. 
 
KEYWORDS: GREEN ECONOMY, SUSTAINABLE DEVELOPMENT, 
GREEN TRANSFORMATION, EUROINTEGRATION. 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП .......................................................................................................................... 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ В 
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ................................................... 10 
1.1. Економічна сутність та принципи розвитку зеленої економіки .................... 10 
1.2. Європейські  підходи  до  реалізації  політики  сталого  та  «зеленого»  
розвитку ....................................................................................................................... 21 
1.3. Нормативно-інституційне забезпечення зеленої трансформації економіки в 
країнах ЄС та Україні ................................................................................................ 28 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ 
УКРАЇНИ .................................................................................................................... 36 
2.1. Оцінка екологічних та соціально-економічних передумов зеленої 
трансформації України .............................................................................................. 36 
2.2. Дослідження впливу євроінтеграції на екологічну та економічну політику 
України ........................................................................................................................ 46 
2.3. Основні проблеми та ризики впровадження моделі зеленої економіки в 
Україні ......................................................................................................................... 55 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ 
УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ .................................. 63 
3.1. Перспективи адаптації європейського досвіду зеленої трансформації в 
Україні ......................................................................................................................... 63 
3.2. Стратегічні напрями формування ефективної моделі зеленої економіки 
України ........................................................................................................................ 71 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 77 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 83 
ДОДАТКИ ................................................................................................................... 87 
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю 
глибокої структурної трансформації економіки України в умовах посилення 
глобальних екологічних викликів, кліматичних змін, енергетичної нестабільності 
та активізації євроінтеграційних процесів. У сучасному світі зелена економіка 
розглядається як одна з ключових парадигм довгострокового розвитку, що 
забезпечує баланс між економічним зростанням, соціальним добробутом і 
збереженням довкілля. Для України ця проблематика набуває особливої ваги 
через поєднання зовнішніх і внутрішніх факторів, зокрема необхідності 
післявоєнного відновлення, модернізації застарілої виробничої бази та подолання 
значного екологічного навантаження, накопиченого протягом попередніх 
десятиліть. 
В умовах європейської інтеграції Україна взяла на себе зобов’язання 
гармонізувати національне законодавство та економічну політику з нормами та 
стандартами Європейського Союзу, зокрема в частині кліматичної політики, 
декарбонізації економіки, підвищення енергоефективності та розвитку 
відновлюваних джерел енергії. Європейський зелений курс визначає 
стратегічний орієнтир розвитку країн ЄС до досягнення кліматичної 
нейтральності, що вимагає від України не лише адаптації нормативно-правової 
бази, а й докорінної зміни підходів до управління ресурсами, виробництва та 
споживання. У цьому контексті формування національної моделі зеленої 
економіки є невід’ємною умовою успішної інтеграції до європейського 
економічного простору. 
Додаткову актуальність темі надає критичний стан багатьох секторів 
української економіки, які характеризуються високою енергоємністю, низьким 
рівнем технологічної модернізації та значним негативним впливом на довкілля. 
6 
 
Особливо це стосується промисловості, енергетики, транспорту та житлово-
комунального господарства. Зношеність інфраструктури, залежність від 
традиційних викопних джерел енергії та недостатній рівень впровадження 
інноваційних екологічних технологій створюють системні ризики для 
економічної безпеки держави та ускладнюють процес сталого розвитку. У таких 
умовах перехід до зеленої економіки виступає не лише екологічною 
необхідністю, а й важливим інструментом підвищення конкурентоспроможності 
національної економіки. 
Важливим чинником актуальності є також сучасні виклики післявоєнного 
відновлення України. Масштабні руйнування інфраструктури, промислових 
об’єктів та енергетичних систем потребують не простого відтворення, а 
формування нової моделі розвитку, орієнтованої на принципи сталості, 
енергоефективності та кліматичної нейтральності. Саме концепція зеленої 
економіки дозволяє поєднати процеси відбудови з довгостроковою 
модернізацією економічної системи, забезпечуючи водночас економічну 
ефективність, екологічну безпеку та соціальну стабільність. 
Крім того, актуальність дослідження посилюється необхідністю адаптації 
української економіки до нових міжнародних регуляторних механізмів, зокрема 
вуглецевого коригування імпорту (CBAM), посилення вимог ESG-звітності та 
розвитку ринку «зеленого» фінансування. Ці інструменти вже сьогодні 
визначають правила доступу до європейських ринків і суттєво впливають на 
конкурентні позиції українських підприємств. Відповідно, формування 
ефективної моделі зеленої економіки є критично важливим для забезпечення 
експортного потенціалу та інтеграції України у глобальні ланцюги доданої 
вартості. 
Таким чином, дослідження формування моделі зеленої економіки України 
в умовах євроінтеграції є надзвичайно актуальним як з теоретичної, так і з 
7 
 
практичної точки зору, оскільки воно спрямоване на вирішення стратегічних 
завдань сталого розвитку, економічної модернізації та забезпечення 
довгострокової конкурентоспроможності держави. 
Теоретичні та практичні аспекти формування зеленої економіки, сталого 
розвитку та екологічної трансформації економічних систем досліджували багато 
вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема Д. Медоуз, Д. Мідоуз, Й. Рандерс, 
Б. Коммонер, Д. Пірс, Е. Фігур, а також українські дослідники Л. Мельник, 
В. Шевчук, Б. Буркинський, Т. Галушкіна, В. Геєць, О. Амоша, В. Коваль, 
О. Білокінна та інші. У їхніх працях розкрито сутність концепції зеленої 
економіки, обґрунтовано принципи сталого розвитку, досліджено механізми 
екологізації виробництва, впровадження ESG-підходів, розвиток циркулярної 
економіки та формування екологічної політики в умовах євроінтеграції. Проте, 
незважаючи на значну кількість наукових напрацювань, питання формування 
цілісної моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграційних процесів 
залишається недостатньо дослідженим і потребує подальшого наукового 
опрацювання. 
Метою кваліфікаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад та 
розробка практичних напрямів формування ефективної моделі зеленої економіки 
України в умовах європейської інтеграції. 
Для досягнення поставленої мети у роботі визначено такі завдання: 
розкрити економічну сутність та принципи зеленої економіки; 
проаналізувати європейські підходи до реалізації політики сталого 
розвитку; 
дослідити нормативно-інституційне забезпечення зеленої трансформації в 
ЄС та Україні; 
оцінити сучасний стан розвитку зеленої економіки України; 
8 
 
визначити вплив євроінтеграційних процесів на екологічну політику 
держави; 
виявити основні проблеми та ризики впровадження зеленої економіки; 
обґрунтувати напрями адаптації європейського досвіду; 
розробити стратегічні напрями формування ефективної моделі зеленої 
економіки України. 
Об’єктом дослідження є процес формування та розвитку зеленої 
економіки України. 
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади 
формування моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграції. 
У процесі виконання кваліфікаційної роботи використано комплекс 
загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що забезпечили всебічне 
вивчення проблем формування моделі зеленої економіки України в умовах 
євроінтеграції: 
метод теоретичного узагальнення та системного аналізу – для 
дослідження економічної сутності зеленої економіки, її принципів, 
закономірностей розвитку та місця в системі сталого розвитку; 
методи аналізу, синтезу, індукції та дедукції – для визначення 
взаємозв’язків між екологічними, економічними та соціальними складовими 
зеленої трансформації; 
методи порівняння та групування – для зіставлення європейських підходів 
до реалізації зеленої економіки та виявлення можливостей їх адаптації в Україні; 
методи структурно-логічного та системного підходу – для дослідження 
інституційного та нормативно-правового забезпечення зеленої трансформації в 
країнах ЄС та Україні; 
9 
 
методи економіко-статистичного аналізу – для оцінювання сучасного 
стану розвитку зеленої економіки України, аналізу екологічних та соціально-
економічних показників; 
методи горизонтального та вертикального аналізу – для вивчення 
динаміки ключових індикаторів сталого розвитку та екологічної ефективності; 
розрахунково-аналітичний метод – для визначення окремих показників 
енергетичної ефективності, ресурсомісткості та рівня екологічного навантаження 
економіки; 
графічний метод – для наочного подання результатів дослідження, 
включаючи схеми, таблиці та діаграми, що ілюструють тенденції зеленої 
трансформації; 
метод прогнозування та економічного обґрунтування – для визначення 
перспектив розвитку зеленої економіки України та оцінювання ефективності 
запропонованих стратегічних напрямів її вдосконалення. 
Інформаційною основою роботи стали нормативно-правові акти України 
та Європейського Союзу, аналітичні та статистичні матеріали State Statistics 
Service of Ukraine, дані World Bank, International Monetary Fund, International 
Energy Agency, а також наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, 
монографії, статті у фахових виданнях, матеріали міжнародних організацій у 
сфері сталого розвитку та зеленої економіки. 
Базою дослідження є економіка України як цілісна соціально-економічна 
система, а також практичні матеріали діяльності державних органів влади, що 
реалізують політику у сфері екологічної безпеки, сталого розвитку та 
євроінтеграції.  
10 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ В 
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 
 
 
1.1. Економічна сутність та принципи розвитку зеленої економіки 
 
У сучасних умовах глобальних екологічних викликів, загострення проблем 
виснаження природних ресурсів, зміни клімату та зростання антропогенного 
навантаження на довкілля особливої актуальності набуває перехід до моделі 
розвитку, що поєднує економічне зростання, соціальну справедливість та 
екологічну безпеку. Саме тому концепція зеленої економіки поступово 
перетворюється на один із ключових напрямів трансформації національних 
економічних систем. Для України питання розвитку зеленої економіки є 
важливим не лише з позиції забезпечення екологічної рівноваги, а й у контексті 
європейської інтеграції, післявоєнного відновлення та підвищення 
конкурентоспроможності держави. 
Поняття «зелена економіка» почало активно використовуватися наприкінці 
ХХ століття у зв’язку з поширенням концепції сталого розвитку. Значний вплив 
на формування даної концепції здійснили міжнародні організації, зокрема 
Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), Організація економічного 
співробітництва та розвитку (OECD), Світовий банк та Європейський Союз. 
Згідно з визначенням UNEP, зелена економіка являє собою економічну систему, 
яка забезпечує підвищення добробуту населення та соціальної справедливості 
при одночасному зменшенні екологічних ризиків і дефіциту природних ресурсів 
[1]. 
11 
 
Науковці розглядають зелену економіку як новий тип господарювання, 
орієнтований на раціональне використання природних ресурсів, розвиток 
енергоефективних технологій, зниження викидів парникових газів та 
забезпечення екологічної безпеки суспільства [2]. На відміну від традиційної 
економічної моделі, зелена економіка базується не лише на максимізації 
прибутку, а й на досягненні довгострокового балансу між економічними, 
соціальними та екологічними інтересами. 
У науковій літературі існують різні підходи до трактування сутності 
зеленої економіки. Частина дослідників акцентує увагу на екологічному аспекті, 
розглядаючи її як механізм зменшення негативного впливу господарської 
діяльності на довкілля. Інші вчені підкреслюють інноваційний характер зеленої 
економіки, пов’язуючи її з розвитком новітніх технологій, цифровізації та 
ресурсозбереження. Водночас дедалі більшого поширення набуває інтегрований 
підхід, згідно з яким зелена економіка виступає системою економічних відносин, 
що забезпечує сталий розвиток держави та суспільства. 
Концепція зеленої економіки безпосередньо пов’язана з ідеєю сталого 
розвитку, яка була офіційно закріплена у доповіді Комісії Брундтланд «Наше 
спільне майбутнє» у 1987 році. Сталий розвиток передбачає задоволення потреб 
сучасного покоління без загрози можливостям майбутніх поколінь забезпечувати 
власні потреби [4]. У цьому контексті зелена економіка виступає практичним 
інструментом реалізації принципів сталого розвитку. 
На рис. 1.1 представлено основні складові концепції зеленої економіки та 
взаємозв’язок між її ключовими елементами. Центральне місце займає зелена 
економіка як інтегрована модель розвитку, що поєднує економічні, екологічні та 
соціальні цілі. 
12 
 
 
Рис. 1.1 – Складові концепції зеленої економіки 
Джерело: сформовано автором на основі [1-3] 
 
Економічна складова охоплює інвестиції, інновації та підвищення 
конкурентоспроможності економіки. Її реалізація сприяє модернізації 
виробництва, розвитку екологічно орієнтованого підприємництва та 
стимулюванню сталого економічного зростання. 
Екологічна складова передбачає забезпечення чистого довкілля, 
раціональне використання ресурсів і декарбонізацію економіки. Вона спрямована 
на зниження негативного впливу господарської діяльності на навколишнє 
середовище та формування екологічної безпеки. 
Соціальна складова включає підвищення якості життя населення, 
забезпечення зайнятості та соціальної рівності. Її значення полягає у створенні 
13 
 
умов для соціальної стабільності, розвитку людського капіталу та справедливого 
розподілу результатів економічного розвитку. 
Таким чином, рисунок демонструє, що зелена економіка формується на 
основі комплексної взаємодії економічних, екологічних і соціальних складових, 
які забезпечують досягнення цілей сталого розвитку. 
Слід зазначити, що формування зеленої економіки є реакцією світової 
спільноти на низку глобальних проблем. Серед них – зміна клімату, деградація 
земель, скорочення біорізноманіття, забруднення водних ресурсів, енергетична 
криза та зростання обсягів відходів. Традиційна модель економічного розвитку, 
що базувалася на надмірному споживанні природних ресурсів, уже не здатна 
забезпечити довгострокову стабільність. 
У сучасній економічній теорії зелена економіка характеризується такими 
ознаками: 
 ̶ використання відновлюваних джерел енергії; 
̶ впровадження енергоефективних технологій; 
̶ мінімізація негативного впливу на довкілля; 
̶ розвиток циркулярної економіки; 
 ̶ підтримка екологічних інновацій; 
̶ забезпечення соціальної відповідальності бізнесу; 
 ̶ раціональне використання природних ресурсів. 
Важливим елементом зеленої економіки є циркулярна економіка, яка 
передбачає максимальне повторне використання ресурсів, мінімізацію утворення 
відходів та продовження життєвого циклу продукції. На відміну від лінійної 
моделі «виробництво – споживання – утилізація», циркулярний підхід 
орієнтується на замкнений цикл використання ресурсів. 
У табл. 1.1 наведено порівняльну характеристику традиційної та зеленої 
моделей економіки за основними критеріями функціонування. Аналіз даних 
14 
 
таблиці дозволяє визначити ключові відмінності між двома підходами до 
економічного розвитку. 
Таблиця 1.1 
Порівняння традиційної та зеленої моделей економіки 
Критерій Традиційна економіка Зелена економіка 
Основна мета Максимізація прибутку Сталий розвиток 
Використання ресурсів Інтенсивне Раціональне 
Джерела енергії Викопне паливо Відновлювані джерела 
Відходи Значні обсяги Мінімізація та переробка 
Вплив на довкілля Високий Контрольований 
Технології Ресурсоємні Енергоефективні 
Високий рівень соціальної 
Соціальний аспект Другорядний 
відповідальності 
Джерело: складено автором на основі [2; 5; 7] 
 
Традиційна економіка орієнтована переважно на максимізацію прибутку та 
економічне зростання, що часто супроводжується інтенсивним використанням 
природних ресурсів, значними обсягами відходів і високим рівнем негативного 
впливу на довкілля. Основу енергетичного забезпечення в такій моделі 
становлять викопні види палива, а технології характеризуються високою 
ресурсоємністю. Соціальний аспект у традиційній економіці здебільшого має 
другорядне значення. 
На відміну від цього, зелена економіка базується на принципах сталого 
розвитку, раціонального використання ресурсів та екологічної безпеки. Вона 
передбачає активне використання відновлюваних джерел енергії, впровадження 
енергоефективних технологій, мінімізацію та переробку відходів. Важливою 
особливістю зеленої економіки є також високий рівень соціальної 
відповідальності, спрямований на підвищення якості життя населення та 
забезпечення соціальної рівності. 
15 
 
Таким чином, табл. 1.1 демонструє, що зелена економіка є більш 
збалансованою моделлю розвитку, яка поєднує економічну ефективність, 
екологічну стійкість і соціальну відповідальність. 
У країнах Європейського Союзу зелена економіка є одним із головних 
напрямів економічної політики. Важливу роль у цьому процесі відіграє 
Європейський зелений курс (European Green Deal), метою якого є досягнення 
кліматичної нейтральності до 2050 року [5]. Реалізація даної стратегії передбачає 
скорочення викидів парникових газів, розвиток чистої енергетики, підтримку 
екологічних інновацій та формування сталої системи виробництва і споживання. 
Для України зелена трансформація економіки є особливо актуальною в 
умовах євроінтеграційних процесів. У межах Угоди про асоціацію між Україною 
та ЄС передбачено адаптацію екологічного законодавства до європейських 
стандартів, розвиток системи екологічного управління та впровадження сучасних 
екологічних технологій [6]. 
Важливою складовою зеленої економіки є зелене зростання, яке передбачає 
економічний розвиток із мінімальним негативним впливом на навколишнє 
середовище. Концепція зеленого зростання базується на ідеї, що екологізація 
виробництва та інноваційна модернізація можуть бути джерелом економічного 
піднесення, створення нових робочих місць та підвищення інвестиційної 
привабливості країни. 
Сутність зеленої економіки найбільш повно проявляється через її 
принципи. Саме принципи визначають базові орієнтири екологічно 
збалансованого економічного розвитку та формують механізми практичної 
реалізації зеленої трансформації (рис. 1.2). 
Одним із ключових принципів є принцип сталості, який передбачає 
забезпечення довгострокового економічного розвитку без порушення 
екологічної рівноваги. Важливе значення також має принцип 
16 
 
ресурсоефективності, що орієнтує економіку на мінімізацію використання 
природних ресурсів та енергозбереження. 
 
 
Рис. 1.2 – Основні принципи розвитку зеленої економіки 
Джерело: сформовано автором 
 
Не менш важливим є принцип соціальної справедливості, згідно з яким 
результати зеленого розвитку мають забезпечувати підвищення якості життя 
населення, створення безпечних умов праці та розвиток людського капіталу. 
Реалізація зеленої економіки неможлива без активного впровадження інновацій, 
тому одним із базових принципів виступає принцип технологічної модернізації. 
У сучасних умовах особливого значення набуває принцип декарбонізації 
економіки, який передбачає скорочення викидів вуглецю та поступову відмову 
від викопного палива. Декарбонізація є одним із головних пріоритетів 
17 
 
кліматичної політики Європейського Союзу та міжнародних екологічних 
програм. 
Розвиток зеленої економіки тісно пов’язаний із впровадженням 
екологічних інновацій. Зелені інновації охоплюють нові технології, управлінські 
рішення та виробничі процеси, що сприяють зниженню негативного впливу на 
довкілля. До них належать технології відновлюваної енергетики, 
електротранспорт, системи очищення води, енергоощадне будівництво та 
цифрові екологічні рішення. 
На думку сучасних дослідників, зелена економіка виступає не лише 
екологічною концепцією, а й важливим фактором економічної 
конкурентоспроможності держави [8]. Країни, які активно впроваджують зелені 
технології, отримують переваги у вигляді зростання інвестицій, розвитку 
інноваційного сектору та створення нових ринків. 
Важливу роль у розвитку зеленої економіки відіграє державна політика. 
Основні інструменти формування зеленої економіки відображено у табл. 1.2. 
 
Таблиця 1.2 
Основні інструменти формування зеленої економіки 
Інструмент Характеристика Очікуваний результат 
Фінансування екологічних 
Зелені інвестиції Модернізація економіки 
проєктів 
Екологічне оподаткування Податки на забруднення Скорочення викидів 
Залучення коштів на 
Зелені облігації Розвиток інфраструктури 
екопроєкти 
Скорочення споживання 
Енергоефективні програми Зменшення витрат ресурсів 
енергії 
Використання сонячної, 
Відновлювана енергетика Енергетична незалежність 
вітрової енергії 
Повторне використання 
Циркулярна економіка Мінімізація відходів 
ресурсів 
Джерело: складено автором на основі [4; 7; 9]. 
 
18 
 
Для України впровадження зеленої економіки є необхідною умовою 
забезпечення економічної безпеки та післявоєнного відновлення. Війна 
спричинила значні екологічні збитки, руйнування промислової та енергетичної 
інфраструктури, забруднення земель і водних ресурсів. У зв’язку з цим повоєнна 
відбудова повинна базуватися на принципах екологічної модернізації та сталого 
розвитку. 
Одним із перспективних напрямів зеленої трансформації України є 
розвиток відновлюваної енергетики. Україна має значний потенціал для 
використання сонячної, вітрової та біоенергетики. Розширення використання 
альтернативних джерел енергії сприятиме зменшенню енергетичної залежності 
та скороченню викидів парникових газів. 
Важливим елементом зеленої економіки є екологізація промисловості. Це 
передбачає модернізацію виробничих потужностей, впровадження безвідходних 
технологій, підвищення енергоефективності та екологічної відповідальності 
підприємств. 
З метою систематизації основних напрямів переходу до сталого розвитку 
пропонуємо механізм формування зеленої економіки України, який представлено 
на рис. 1.3. Запропонований механізм відображає послідовність 
взаємопов’язаних елементів та інструментів державного, економічного й 
технологічного впливу, спрямованих на забезпечення екологічно орієнтованого 
розвитку національної економіки. 
В основі механізму лежить державна політика, яка визначає стратегічні 
цілі, пріоритети та напрями реалізації концепції зеленої економіки. Наступним 
етапом є формування ефективного екологічного законодавства, що забезпечує 
нормативно-правову основу для впровадження екологічних стандартів та 
контролю за дотриманням природоохоронних вимог. 
19 
 
 
Рис. 1.3 – Механізм формування зеленої економіки України 
Джерело: авторська розробка 
20 
 
Важливу роль у механізмі відіграють зелені інвестиції, які забезпечують 
фінансування екологічної модернізації, розвитку відновлюваної енергетики та 
впровадження ресурсозберігаючих технологій. Реалізація інновацій та сучасних 
технологій сприяє підвищенню ефективності виробництва, цифровізації 
економіки та зниженню екологічного навантаження. 
Ключовим результатом функціонування механізму є забезпечення 
енергоефективності та декарбонізації економіки, що передбачає скорочення 
споживання енергетичних ресурсів, зменшення викидів парникових газів і 
перехід до використання відновлюваних джерел енергії. 
Таким чином, реалізація запропонованого механізму забезпечує 
досягнення сталого соціально-економічного розвитку, підвищення 
конкурентоспроможності економіки, екологічної безпеки та якості життя 
населення. Крім того, механізм передбачає наявність зворотного зв’язку та 
коригування державної політики залежно від результатів реалізації заходів у 
сфері зеленої трансформації економіки. 
Значний вплив на розвиток зеленої економіки має фінансовий сектор. 
Останніми роками у світі активно розвивається ринок зеленого фінансування, що 
включає зелені кредити, зелені інвестиційні фонди та зелені облігації. В Україні 
також поступово формуються механізми зеленого фінансування, хоча їх розвиток 
потребує вдосконалення нормативно-правової бази та підвищення інвестиційної 
активності. 
Окремої уваги заслуговує розвиток зелених робочих місць. Перехід до 
зеленої економіки стимулює створення нових видів зайнятості у сферах 
відновлюваної енергетики, екологічного будівництва, переробки відходів, 
екологічного транспорту та органічного виробництва. Таким чином, зелена 
економіка виконує не лише екологічну, а й важливу соціальну функцію. 
21 
 
У контексті євроінтеграції Україна має враховувати основні напрями 
екологічної політики ЄС, зокрема положення Європейського зеленого курсу, 
стратегії кліматичної нейтральності та політики декарбонізації. Адаптація 
національної економіки до європейських екологічних стандартів сприятиме 
підвищенню конкурентоспроможності української продукції на міжнародних 
ринках. 
Таким чином, зелена економіка є сучасною моделлю розвитку, яка поєднує 
економічну ефективність, соціальну відповідальність та екологічну безпеку. Її 
формування базується на принципах сталості, ресурсоефективності, 
інноваційності, декарбонізації та соціальної справедливості. Для України 
розвиток зеленої економіки є важливою умовою європейської інтеграції, 
післявоєнного відновлення та забезпечення довгострокової економічної 
стабільності. 
 
 
1.2. Європейські підходи до реалізації політики сталого та «зеленого» 
розвитку 
 
Формування сучасної політики сталого та «зеленого» розвитку в країнах 
Європи стало результатом тривалої еволюції міжнародних екологічних ініціатив, 
економічних трансформацій та усвідомлення глобальних екологічних ризиків. У 
другій половині ХХ століття інтенсивне економічне зростання, урбанізація, 
розвиток промисловості та збільшення обсягів споживання призвели до 
загострення проблем виснаження природних ресурсів і погіршення стану 
довкілля. У зв’язку з цим у наукових і політичних колах почала формуватися ідея 
необхідності переходу до нової моделі економічного розвитку, яка б 
22 
 
забезпечувала баланс між економічними, екологічними та соціальними 
інтересами. 
Однією з перших фундаментальних праць, що привернула увагу світової 
спільноти до екологічних загроз, стала доповідь Римського клубу «Межі 
зростання» (1972 р.), у якій обґрунтовувалася неможливість необмеженого 
економічного зростання в умовах обмеженості природних ресурсів [21]. Автори 
дослідження за допомогою математичного моделювання довели, що збереження 
існуючих моделей виробництва та споживання може призвести до глобальної 
екологічної та економічної кризи. 
Важливим етапом розвитку міжнародної екологічної політики стала 
Конференція ООН з навколишнього середовища у Стокгольмі у 1972 році. За 
результатами конференції було прийнято Стокгольмську декларацію, яка 
закріпила право людини на безпечне навколишнє середовище та визначила 
основні принципи міжнародної екологічної співпраці [22]. Саме ця подія 
започаткувала системне включення екологічних питань до міжнародної політики 
та економічного регулювання. 
Подальший розвиток концепції сталого розвитку пов’язаний із діяльністю 
Всесвітньої комісії з навколишнього середовища та розвитку під керівництвом 
Гру Харлем Брундтланд. У 1987 році було опубліковано доповідь «Наше спільне 
майбутнє», де вперше офіційно сформульовано поняття сталого розвитку як 
такого розвитку, що забезпечує потреби сучасного покоління без загрози для 
можливостей майбутніх поколінь [4]. 
У 1992 році відбувся Саміт Землі в Ріо-де-Жанейро, який став 
визначальним етапом формування міжнародної політики сталого розвитку. У 
межах саміту були ухвалені Ріо-декларація, Порядок денний на XXI століття 
(Agenda 21), Рамкова конвенція ООН про зміну клімату та Конвенція про 
23 
 
біологічне різноманіття [18]. Дані документи заклали основу для інтеграції 
екологічних принципів у державну економічну політику більшості країн світу. 
З метою систематизації ключових етапів розвитку міжнародної та 
європейської політики сталого розвитку доцільно представити їх у вигляді 
таблиці (табл. 1.3). 
 
Таблиця 1.3 
Основні етапи формування міжнародної та європейської політики сталого 
розвитку 
Рік Подія Значення 
Формування концепції екологічних 
1972 Доповідь «Межі зростання» 
обмежень економічного зростання 
Початок міжнародної екологічної 
1972 Стокгольмська конференція ООН 
політики 
1987 Доповідь «Наше спільне майбутнє» Визначення поняття сталого розвитку 
Прийняття основних міжнародних 
1992 Саміт Землі в Ріо-де-Жанейро 
екологічних документів 
Формування механізмів скорочення 
1997 Кіотський протокол 
викидів 
Офіційне закріплення концепції зеленої 
2012 Конференція «Ріо+20» 
економіки 
Глобальні зобов’язання щодо 
2015 Паризька кліматична угода 
декарбонізації 
Формування сучасної кліматичної 
2019 European Green Deal 
політики ЄС 
Джерело: складено автором на основі [4; 5; 18; 21-23] 
 
Після підписання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату міжнародна 
спільнота перейшла до практичних механізмів екологічного регулювання. Одним 
із найважливіших документів став Кіотський протокол 1997 року, який 
передбачав юридично зобов’язувальні цілі щодо скорочення викидів парникових 
газів [23]. Документ започаткував використання ринкових інструментів 
24 
 
екологічної політики, зокрема системи торгівлі квотами на викиди та механізму 
чистого розвитку. 
На початку ХХІ століття концепція сталого розвитку поступово 
трансформувалася у модель «зеленої» економіки. Значний вплив на цей процес 
мала світова фінансова криза 2008 року, яка продемонструвала вразливість 
традиційної моделі економічного зростання. У відповідь на кризові явища 
Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) у 2011 році представила 
доповідь «Towards a Green Economy», у якій було доведено, що інвестиції в 
екологічні технології, енергоефективність та відновлювану енергетику можуть 
забезпечити економічне зростання та створення нових робочих місць [1]. 
На рис. 1.4 наведено еволюцію міжнародних та європейських підходів до 
формування політики сталого й зеленого розвитку. 
 
 
Рис. 1.4 – Еволюція міжнародних та європейських підходів до сталого 
розвитку 
Джерело: сформовано автором на основі [1; 4; 5; 18] 
25 
 
Важливим етапом розвитку міжнародної екологічної політики стала 
Конференція ООН «Ріо+20» у 2012 році, де концепція зеленої економіки була 
офіційно визнана одним із ключових механізмів забезпечення сталого розвитку. 
Підсумковий документ «Майбутнє, якого ми прагнемо» визначив, що зелена 
економіка має сприяти економічному зростанню, соціальній інклюзії та 
збереженню природних ресурсів [24]. 
Наступним етапом стало ухвалення Цілей сталого розвитку ООН у 2015 
році. Прийняті 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР) стали глобальною програмою 
дій до 2030 року та визначили основні напрями міжнародної співпраці у сфері 
екологічної, економічної та соціальної політики [18]. 
Особливу роль у реалізації політики зеленого розвитку відіграє 
Європейський Союз. ЄС є світовим лідером у сфері кліматичної політики, 
екологічного регулювання та розвитку низьковуглецевої економіки. Основою 
сучасної європейської екологічної стратегії став Європейський зелений курс 
(European Green Deal), представлений Європейською комісією у 2019 році [5]. 
Головною метою European Green Deal є досягнення кліматичної 
нейтральності ЄС до 2050 року. Реалізація цієї стратегії передбачає комплексну 
трансформацію економіки, енергетики, транспорту, промисловості та аграрного 
сектору. 
Основні напрями реалізації Європейського зеленого курсу наведено в 
табл. 1.4. 
Важливим інструментом реалізації екологічної політики ЄС є система 
торгівлі квотами на викиди EU ETS, яка стимулює підприємства до скорочення 
викидів парникових газів через економічні механізми [19]. Крім того, у ЄС 
активно розвиваються механізми зеленого фінансування, зокрема зелені 
облігації, ESG-інвестування та кліматичні фонди. 
 
26 
 
Таблиця 1.4 
Основні напрями реалізації European Green Deal 
Напрям Характеристика Очікуваний результат 
Декарбонізація економіки Скорочення викидів CO₂ Кліматична нейтральність 
Розвиток сонячної та 
Відновлювана енергетика Енергетична безпека 
вітрової енергетики 
Переробка та повторне 
Циркулярна економіка Мінімізація відходів 
використання ресурсів 
Сталий транспорт Розвиток електротранспорту Зменшення забруднення 
Контроль екологічної 
ESG-регулювання Стале інвестування 
відповідальності бізнесу 
Модернізація будівель та Зменшення споживання 
Енергоефективність 
підприємств енергії 
Джерело: складено автором на основі [5; 14; 19] 
 
У сучасних умовах особливого значення набуває концепція ESG 
(Environmental, Social, Governance), яка передбачає оцінювання діяльності 
компаній за екологічними, соціальними та управлінськими критеріями. ESG-
підходи дедалі активніше використовуються міжнародними фінансовими 
інституціями та інвесторами як критерій оцінювання інвестиційної 
привабливості компаній [25]. 
На рис. 1.5 представлено основні інструменти реалізації політики зеленого 
розвитку в Європейському Союзі. 
 
Рис. 1.5 – Основні інструменти реалізації політики зеленого розвитку ЄС 
Джерело: сформовано автором на основі [5; 14; 19; 25]. 
27 
 
Для України європейські підходи до сталого та зеленого розвитку мають 
стратегічне значення в умовах євроінтеграції. Відповідно до Угоди про асоціацію 
між Україною та ЄС, держава зобов’язалася адаптувати екологічне 
законодавство до європейських стандартів та забезпечити впровадження 
принципів сталого розвитку [6]. 
У 2023-2025 роках Україна активізувала процеси гармонізації екологічної 
політики з вимогами ЄС. Зокрема, реалізуються заходи щодо розвитку 
відновлюваної енергетики, декарбонізації промисловості, формування системи 
моніторингу викидів та впровадження екологічного аудиту [20]. 
Водночас війна створила нові виклики для реалізації зеленої 
трансформації. Значні руйнування інфраструктури, забруднення територій та 
екологічні збитки потребують комплексного підходу до післявоєнного 
відновлення України на засадах сталого розвитку та екологічної модернізації. 
Таким чином, європейські підходи до реалізації політики сталого та 
зеленого розвитку базуються на поєднанні економічних, екологічних та 
соціальних механізмів. Європейський Союз формує комплексну систему 
екологічного регулювання, спрямовану на досягнення кліматичної 
нейтральності, розвиток циркулярної економіки, підтримку зелених інновацій та 
забезпечення сталого економічного зростання. Для України імплементація 
європейських підходів є важливою умовою євроінтеграції, модернізації 
економіки та післявоєнного відновлення. 
 
 
 
 
 
28 
 
1.3. Нормативно-інституційне забезпечення зеленої трансформації 
економіки в країнах ЄС та Україні 
 
У сучасних умовах загострення глобальних екологічних проблем, 
кліматичних змін та посилення ресурсних обмежень особливого значення 
набуває формування ефективного нормативно-інституційного забезпечення 
зеленої трансформації економіки. Саме наявність дієвої системи правових, 
організаційних, фінансових та управлінських механізмів визначає можливість 
реалізації принципів сталого розвитку та переходу до низьковуглецевої 
економіки. 
Зелена трансформація потребує комплексного підходу, який поєднує 
державне регулювання, міжнародну співпрацю, фінансову підтримку, 
інноваційний розвиток та екологічне управління. У країнах Європейського 
Союзу сформовано одну з найбільш розвинених моделей нормативно-
інституційного забезпечення зеленої економіки, що ґрунтується на системі 
європейського екологічного права, механізмах кліматичної політики та 
фінансових інструментах підтримки екологічної модернізації [5]. 
Починаючи з 1970-х років, міжнародні організації поступово створили 
глобальну систему екологічного управління, спрямовану на координацію дій 
держав у сфері охорони довкілля та сталого розвитку. Центральне місце в цій 
системі займає Організація Об’єднаних Націй та її спеціалізовані структури. 
Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP) є однією з ключових 
міжнародних інституцій у сфері зеленої трансформації. Вона здійснює 
координацію міжнародної екологічної політики, розробляє аналітичні звіти та 
методичні рекомендації щодо впровадження принципів зеленої економіки [1]. 
Значний вплив на розвиток сучасної екологічної політики мав звіт UNEP 
29 
 
«Towards a Green Economy», у якому було визначено основні напрями переходу 
до екологічно орієнтованої економіки. 
Важливу роль у реалізації Цілей сталого розвитку відіграє Програма 
розвитку ООН (UNDP), яка підтримує країни у формуванні стратегій 
декарбонізації, енергоефективності та адаптації до змін клімату. Крім того, 
UNDP фінансує екологічні проєкти та сприяє інтеграції принципів сталого 
розвитку у державну політику [18]. 
На рис. 1.6 представлено систему міжнародних інституцій, що 
забезпечують реалізацію політики зеленої трансформації. 
 
Рис. 1.6 – Міжнародні інституції забезпечення зеленої трансформації 
Джерело: сформовано автором на основі [1; 5; 14; 15; 18] 
 
Суттєвий вплив на розвиток глобальної екологічної політики здійснюють 
міжнародні фінансові інституції. Зокрема, Світовий банк та Міжнародний 
30 
 
валютний фонд активно підтримують екологічну модернізацію через механізми 
кліматичного фінансування, зелених інвестицій та підтримки реформ у сфері 
енергетики [15]. 
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є одним із 
найбільших інвесторів екологічних проєктів у країнах Центральної та Східної 
Європи. Основними напрямами його діяльності є фінансування розвитку 
відновлюваної енергетики, модернізація інфраструктури, підвищення 
енергоефективності та скорочення викидів парникових газів. 
Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) формує 
методологічну основу зеленої трансформації шляхом розроблення індикаторів 
зеленого зростання, моделей екологічного оподаткування та рекомендацій щодо 
екологічної політики [14]. Значення OECD полягає також у проведенні 
моніторингу ефективності екологічного регулювання в країнах-членах 
організації. 
Європейський Союз сформував комплексну систему нормативно-
інституційного забезпечення зеленої трансформації. Основою сучасної 
екологічної політики ЄС є Європейський зелений курс (European Green Deal), 
ухвалений у 2019 році [5]. Даний документ визначає стратегічні напрями 
переходу ЄС до кліматично нейтральної економіки до 2050 року. 
У межах European Green Deal сформовано низку нормативних документів 
та програм, спрямованих на декарбонізацію економіки, розвиток циркулярної 
економіки, підтримку зеленої енергетики та екологічну модернізацію 
промисловості. 
Ключові інституції Європейського Союзу у сфері зеленої трансформації 
наведено в табл. 1.5. 
 
 
31 
 
Таблиця 1.5 
Основні інституції ЄС у сфері зеленої трансформації економіки 
Інституція Основні функції Напрями діяльності 
Формування екологічної Розробка директив і 
Європейська Комісія 
політики стратегій 
Європейський інвестиційний Фінансування зелених 
Кліматичне фінансування 
банк проєктів 
Європейська агенція з Моніторинг екологічного 
Екологічна аналітика 
навколишнього середовища стану 
EU ETS Регулювання викидів CO₂ Торгівля квотами 
Horizon Europe Підтримка інновацій Фінансування досліджень 
Підтримка екологічних 
LIFE Programme Захист довкілля 
проєктів 
Джерело: складено автором на основі [5; 14; 19] 
 
Одним із ключових механізмів екологічного регулювання в ЄС є система 
торгівлі квотами на викиди парникових газів EU ETS. Її метою є стимулювання 
підприємств до скорочення викидів через використання ринкових механізмів 
[19]. Система охоплює енергетичний сектор, промисловість та авіацію. 
Важливу роль у нормативному забезпеченні зеленої трансформації відіграє 
також таксономія ЄС для сталого фінансування, яка визначає критерії екологічно 
сталих видів економічної діяльності. Вона використовується для регулювання 
ринку зелених інвестицій та ESG-фінансування [25]. 
У сучасних умовах особливого значення набуває розвиток механізмів ESG-
регулювання, які передбачають оцінювання діяльності компаній за 
екологічними, соціальними та управлінськими критеріями. Європейський Союз 
активно впроваджує вимоги щодо нефінансової звітності підприємств та 
розкриття кліматичних ризиків. 
На рис. 1.7 відображено структуру нормативно-інституційного 
забезпечення зеленої трансформації в ЄС. 
32 
 
 
Рис. 1.7 – Система нормативно-інституційного забезпечення зеленої 
трансформації ЄС 
Джерело: сформовано автором на основі [5; 14; 19; 25] 
 
Для України питання формування нормативно-інституційного 
забезпечення зеленої економіки є надзвичайно актуальним у контексті 
євроінтеграції та післявоєнного відновлення. Угода про асоціацію між Україною 
та ЄС передбачає адаптацію екологічного законодавства України до 
європейських стандартів [6]. 
Важливими нормативними документами у сфері зеленої трансформації 
України є: 
Національна економічна стратегія до 2030 року; 
Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату; 
Енергетична стратегія України; 
Законодавство у сфері управління відходами та енергоефективності [16; 
17]. 
У 2023-2025 роках Україна активізувала процес гармонізації екологічної 
політики з вимогами Європейського Союзу. Значна увага приділяється розвитку 
відновлюваної енергетики, системи моніторингу викидів, реформуванню 
екологічного контролю та впровадженню механізмів зеленого фінансування [20]. 
33 
 
Водночас існують певні проблеми інституційного забезпечення зеленої 
трансформації в Україні. До основних із них належать недостатній рівень 
фінансування екологічних програм, недосконалість механізмів державного 
контролю, низька інвестиційна активність та обмежене впровадження 
екологічних інновацій. 
З метою узагальнення основних інструментів державної політики зеленої 
трансформації доцільно представити їх у вигляді таблиці (табл. 1.6). 
 
Таблиця 1.6 
Інструменти державної політики зеленої трансформації економіки 
Інструмент Характеристика Очікуваний результат 
Встановлення екологічних 
Екологічне законодавство Гармонізація з ЄС 
норм 
Зелені інвестиції Фінансування екопроєктів Модернізація економіки 
ESG-регулювання Нефінансова звітність Підвищення прозорості 
Вуглецеве регулювання Контроль викидів CO₂ Декарбонізація 
Скорочення 
Енергоефективні програми Зменшення витрат ресурсів 
енергоспоживання 
Підвищення 
Інноваційна підтримка Розвиток зелених технологій 
конкурентоспроможності 
Джерело: складено автором на основі [7; 9; 14; 20] 
 
Табл. 1.6 відображає ключові інструменти державної політики, які 
використовуються для забезпечення зеленої трансформації економіки та 
переходу до моделі сталого розвитку. Її зміст дозволяє систематизувати основні 
напрями державного впливу на економічні процеси з урахуванням екологічних 
вимог та європейських стандартів. 
Базовим інструментом виступає екологічне законодавство, яке формує 
нормативно-правову основу функціонування «зеленої» економіки. Воно 
встановлює екологічні стандарти, норми допустимого впливу на довкілля, 
34 
 
вимоги до підприємств щодо поводження з відходами, викидами та використання 
природних ресурсів. Його головним результатом є гармонізація національної 
правової системи з директивами Європейського Союзу, що є важливою умовою 
євроінтеграції України. 
Значну роль відіграють зелені інвестиції, які спрямовані на фінансування 
екологічно орієнтованих проєктів у сферах енергетики, промисловості, 
транспорту та інфраструктури. Вони забезпечують модернізацію виробничих 
потужностей, впровадження ресурсоефективних технологій та розвиток 
відновлюваної енергетики. У результаті це сприяє структурній перебудові 
економіки та підвищенню її екологічної стійкості. 
Окремим сучасним інструментом є ESG-регулювання, яке передбачає 
впровадження стандартів нефінансової звітності підприємств за екологічними, 
соціальними та управлінськими критеріями. Його застосування підвищує 
прозорість діяльності бізнесу, покращує інвестиційну привабливість компаній та 
стимулює відповідальну поведінку на ринку. 
Вуглецеве регулювання є одним із ключових елементів кліматичної 
політики, спрямованим на контроль та скорочення викидів діоксиду вуглецю 
(CO₂). Воно реалізується через механізми вуглецевого ціноутворення, систему 
торгівлі квотами та податкові інструменти. Очікуваним результатом є поступова 
декарбонізація економіки та зменшення негативного впливу на клімат. 
Енергоефективні програми орієнтовані на зниження рівня 
енергоспоживання в промисловості, житловому секторі та транспорті. Вони 
включають модернізацію обладнання, утеплення будівель, впровадження 
енергоощадних технологій та стимулювання раціонального використання 
енергоресурсів. Це дозволяє зменшити витрати ресурсів і підвищити економічну 
ефективність господарської діяльності. 
35 
 
Інноваційна підтримка є важливим драйвером зеленої трансформації, 
оскільки сприяє розвитку та впровадженню екологічних технологій, цифрових 
рішень та інноваційних виробничих процесів. Її результатом є підвищення 
конкурентоспроможності національної економіки, формування нових «зелених» 
секторів та посилення інноваційного потенціалу країни. 
Таким чином, наведені інструменти формують взаємопов’язану систему 
державного впливу, яка забезпечує поступовий перехід до екологічно 
збалансованої моделі розвитку економіки. 
Отже, нормативно-інституційне забезпечення зеленої трансформації є 
основою реалізації політики сталого розвитку як у країнах Європейського Союзу, 
так і в Україні. ЄС сформував комплексну систему екологічного регулювання, 
що поєднує правові, фінансові та інституційні механізми. Україна поступово 
адаптує власну систему екологічного управління до європейських стандартів, що 
є важливою умовою євроінтеграції, модернізації економіки та післявоєнного 
відновлення держави. 
 
 
  
36 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ 
УКРАЇНИ 
 
 
2.1. Оцінка екологічних та соціально-економічних передумов зеленої 
трансформації України 
 
В сучасних умовах посилення глобальних кліматичних викликів, 
енергетичної нестабільності та необхідності післявоєнного відновлення питання 
зеленої трансформації економіки України набуває стратегічного значення. 
Формування моделі зеленої економіки потребує наявності відповідних 
екологічних, ресурсних, економічних та соціальних передумов, які визначають 
потенціал держави до переходу на засади сталого розвитку. Для України зелена 
трансформація є не лише інструментом екологізації господарства, а й важливим 
напрямом європейської інтеграції, модернізації економіки та підвищення 
конкурентоспроможності на міжнародному ринку [31; 37]. У сучасних умовах 
реалізація принципів зеленої економіки також розглядається як основа 
формування енергетичної незалежності держави, зміцнення екологічної безпеки 
та створення умов для довгострокового економічного зростання. 
У 2023–2025 роках розвиток зеленої економіки України відбувався в 
умовах значного впливу воєнних дій, руйнування інфраструктури, енергетичної 
нестабільності та масштабних екологічних збитків. Значна частина промислових 
об’єктів, енергетичних систем і транспортної інфраструктури зазнала 
пошкоджень, що спричинило погіршення стану навколишнього середовища та 
зростання антропогенного навантаження на природні ресурси. Водночас саме ці 
фактори стимулювали активізацію політики енергоефективності, розвитку 
37 
 
відновлюваної енергетики та адаптації до екологічних стандартів Європейського 
Союзу. Урядом України та міжнародними партнерами було започатковано низку 
програм, спрямованих на підтримку енергетичної стійкості, модернізацію 
інфраструктури та впровадження принципів декарбонізації економіки. 
Передумови зеленої трансформації України доцільно поділити на 
екологічні, економічні, енергетичні, соціальні та інституційні (рис. 2.1). Кожна із 
зазначених груп чинників формує відповідні умови для переходу до моделі 
сталого розвитку та визначає можливості держави щодо впровадження 
екологічно орієнтованої економічної політики. Екологічні передумови пов’язані 
з необхідністю зменшення рівня забруднення навколишнього середовища, 
раціонального використання природних ресурсів та мінімізації негативного 
впливу господарської діяльності на екосистеми. Економічні чинники включають 
потребу модернізації виробництва, підвищення енергоефективності підприємств, 
стимулювання інвестицій у зелені технології та формування нових секторів 
економіки. 
Енергетичні передумови обумовлені необхідністю зниження залежності 
від викопних видів палива та розвитку альтернативних джерел енергії. Особливо 
актуальним це стало в умовах пошкодження енергетичної інфраструктури та 
нестабільності енергопостачання внаслідок воєнних дій. У зв’язку з цим 
важливого значення набуває розвиток сонячної, вітрової та біоенергетики, а 
також впровадження сучасних систем енергозбереження. Соціальні передумови 
пов’язані зі зростанням екологічної свідомості населення, формуванням попиту 
на екологічно безпечну продукцію та необхідністю забезпечення належної якості 
життя населення. Інституційні чинники охоплюють удосконалення нормативно-
правової бази, гармонізацію екологічного законодавства з нормами ЄС, розвиток 
системи державного управління у сфері екологічної політики та посилення 
міжнародної співпраці. 
38 
 
 
Рис. 2.1 – Основні передумови зеленої трансформації економіки України 
Джерело: сформовано автором на основі [31; 36; 37] 
 
Як свідчить рис. 2.1, формування зеленої економіки України 
обумовлюється комплексом взаємопов’язаних чинників. Одним із ключових 
серед них є екологічна ситуація, яка характеризується високим рівнем 
техногенного навантаження на довкілля, значними обсягами викидів 
забруднюючих речовин та деградацією природних ресурсів. Високий рівень 
забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів і ґрунтів негативно впливає 
на стан здоров’я населення та знижує екологічний потенціал держави. 
Додатковим фактором є накопичення промислових і побутових відходів, 
недостатній рівень їх переробки та обмежені можливості впровадження 
принципів циркулярної економіки. 
Поряд із цим Україна володіє значним потенціалом для розвитку зеленої 
економіки завдяки наявності природних ресурсів, сприятливих умов для 
розвитку відновлюваної енергетики та можливостей інтеграції до європейського 
39 
 
економічного простору. Важливою передумовою є також міжнародна підтримка 
процесів післявоєнного відновлення, що створює додаткові можливості для 
впровадження екологічно орієнтованих технологій та реалізації інвестиційних 
проєктів у сфері зеленої трансформації. Таким чином, сучасний стан розвитку 
України формує як значні виклики, так і перспективи для переходу до моделі 
зеленої економіки, що базується на принципах сталого розвитку, 
енергоефективності та екологічної безпеки. 
За оцінками міжнародних організацій, у 2023-2025 роках суттєво зросли 
масштаби екологічних втрат, спричинених воєнними діями, руйнуванням 
промислових об’єктів та енергетичної інфраструктури [31; 34]. Особливо 
критичними залишаються проблеми забруднення атмосферного повітря, 
деградації земель та забруднення водних ресурсів. 
У табл. 2.1 наведено основні екологічні показники України у 2023-2025 
роках. 
Таблиця 2.1 
Основні екологічні показники України у 2023–2025 рр. 
Показник 2023 2024 2025* 
Викиди забруднюючих речовин в 
2,18 2,06 1,97 
атмосферу, млн т 
Площа деградованих земель, млн га 10,6 10,8 11,0 
Частка відходів, що переробляються, % 6,8 7,5 8,4 
Частка ВДЕ у структурі 
12,4 14,1 15,8 
енергоспоживання, % 
Викиди CO₂, млн т 168 160 154 
*2025 рік – прогнозні оцінки 
Джерело: складено автором на основі [31; 34; 37] 
 
Дані табл. 2.1 свідчать про наявність як позитивних, так і негативних 
тенденцій у сфері екологічного розвитку України впродовж 2023–2025 рр. Аналіз 
представлених показників дозволяє зробити висновок, що в країні поступово 
формуються передумови для переходу до моделі зеленої економіки, однак темпи 
40 
 
таких змін залишаються недостатніми з огляду на масштаб екологічних та 
економічних викликів. Складні умови воєнного періоду суттєво впливають на 
стан довкілля, структуру енергоспоживання та можливості реалізації екологічної 
політики держави. 
Одним із важливих показників є обсяг викидів забруднюючих речовин в 
атмосферу. У 2023 році їх обсяг становив 2,18 млн т, у 2024 році скоротився до 
2,06 млн т, а у 2025 році прогнозується подальше зменшення до 1,97 млн т. Така 
тенденція частково пояснюється скороченням діяльності окремих промислових 
підприємств, зниженням обсягів виробництва у найбільш енергоємних галузях, а 
також поступовим впровадженням екологічно безпечних технологій. 
Позитивний вплив має і розширення використання енергоефективного 
обладнання, модернізація окремих виробничих процесів та збільшення частки 
відновлюваних джерел енергії у структурі енергоспоживання. Разом із тим рівень 
викидів залишається значним, що свідчить про необхідність подальшої 
екологічної модернізації промисловості та посилення державного екологічного 
контролю. 
Водночас негативною тенденцією є збільшення площ деградованих земель. 
Якщо у 2023 році їх площа становила 10,6 млн га, то у 2024 році вона зросла до 
10,8 млн га, а у 2025 році прогнозується на рівні 11,0 млн га. Основними 
причинами деградації земель є наслідки воєнних дій, забруднення територій 
вибухонебезпечними предметами, руйнування меліоративних систем, ерозійні 
процеси та виснаження ґрунтів унаслідок інтенсивного використання земельних 
ресурсів. Значний вплив мають також порушення структури землекористування 
та недостатнє фінансування природоохоронних заходів. Подальше зростання 
площ деградованих земель створює ризики для продовольчої безпеки держави, 
зниження продуктивності аграрного сектору та погіршення екологічного стану 
територій. 
41 
 
Позитивною тенденцією є поступове збільшення частки відходів, що 
переробляються. У 2023 році цей показник становив лише 6,8 %, у 2024 році зріс 
до 7,5 %, а у 2025 році прогнозується на рівні 8,4 %. Незважаючи на позитивну 
динаміку, рівень переробки відходів в Україні залишається суттєво нижчим 
порівняно з країнами Європейського Союзу. Основними проблемами у цій сфері 
є недостатній розвиток інфраструктури поводження з відходами, обмежені 
інвестиції у переробні підприємства та низький рівень екологічної культури 
населення. Водночас поступове зростання цього показника свідчить про початок 
впровадження принципів циркулярної економіки та активізацію державної 
політики у сфері управління відходами. 
Важливим індикатором зеленої трансформації є частка відновлюваних 
джерел енергії у структурі енергоспоживання. У 2023 році вона становила 12,4 
%, у 2024 році зросла до 14,1 %, а у 2025 році прогнозується на рівні 15,8 %. 
Зростання частки ВДЕ є наслідком розвитку сонячної та вітрової енергетики, 
впровадження біоенергетичних проєктів та стимулювання енергоефективних 
технологій. Особливого значення розвиток відновлюваної енергетики набув в 
умовах енергетичної нестабільності та пошкодження традиційної енергетичної 
інфраструктури. Розширення використання альтернативних джерел енергії 
сприяє зменшенню залежності від викопного палива, підвищенню енергетичної 
безпеки держави та скороченню негативного впливу на навколишнє середовище. 
Окремої уваги заслуговує динаміка викидів CO₂. У 2023 році їх обсяг 
становив 168 млн т, у 2024 році знизився до 160 млн т, а у 2025 році прогнозується 
подальше скорочення до 154 млн т. Зменшення обсягів викидів вуглекислого газу 
є важливим показником декарбонізації економіки та адаптації України до 
міжнародних кліматичних цілей. Скорочення викидів пов’язане як зі 
структурними змінами в економіці, так і з поступовим переходом до більш 
енергоефективних технологій та збільшенням частки чистої енергії. Разом із тим 
42 
 
для досягнення цілей кліматичної нейтральності необхідне подальше 
впровадження екологічних інновацій, стимулювання зелених інвестицій та 
модернізація промислового сектору. 
Загалом дані табл. 2.1 підтверджують, що в Україні спостерігається 
поступове формування екологічних передумов для розвитку зеленої економіки. 
Позитивними тенденціями є скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин 
і CO₂, а також зростання частки відновлюваної енергетики та рівня переробки 
відходів. Водночас негативним чинником залишається погіршення стану 
земельних ресурсів та високий рівень техногенного навантаження на довкілля. 
Це свідчить про необхідність посилення державної екологічної політики, 
активізації інвестицій у природоохоронні заходи та прискорення переходу до 
принципів сталого розвитку. 
Особливої уваги потребує стан атмосферного повітря. За оцінками 
European Environment Agency, рівень забруднення атмосфери у промислових 
регіонах України перевищує середньоєвропейські показники, що потребує 
прискорення екологічної модернізації виробництва [37]. Найбільш складна 
ситуація спостерігається у регіонах із високою концентрацією металургійних, 
енергетичних та хімічних підприємств. Значний рівень забруднення 
атмосферного повітря негативно впливає на здоров’я населення, спричиняє 
зростання рівня захворюваності та підвищує екологічні ризики. У зв’язку з цим 
одним із пріоритетних напрямів державної політики має стати впровадження 
сучасних технологій очищення викидів, розвиток екологічного моніторингу та 
посилення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства. 
Динаміку викидів CO₂ та частки відновлюваних джерел енергії наведено на 
рис. 2.2. 
 
43 
 
 
Рис. 2.2 – Динаміка викидів CO₂ та частки ВДЕ в Україні у 2023–2025 рр. 
Джерело: складено автором на основі [31; 37] 
 
Як видно з рис. 2.2, скорочення викидів супроводжується поступовим 
розвитком відновлюваної енергетики, що відповідає цілям декарбонізації 
економіки та принципам Європейського зеленого курсу. 
Важливою передумовою зеленої трансформації є економічний потенціал 
держави. Незважаючи на складні умови воєнного часу, у 2023–2024 роках 
економіка України демонструвала ознаки поступового відновлення. За даними 
Державної служби статистики України та Міжнародного валютного фонду, у 
2023 році спостерігалося зростання реального ВВП, що стало результатом 
адаптації економіки до кризових умов та підтримки міжнародних партнерів [32; 
35]. 
У табл. 2.2 представлено основні соціально-економічні показники розвитку 
України. 
 
44 
 
Таблиця 2.2 
Соціально-економічні показники України у 2023–2025 рр. 
Показник 2023 2024 2025* 
ВВП, млрд дол. США 178,8 181,2 188,5 
Рівень безробіття, % 18,2 16,8 15,5 
Інфляція, % 12,9 8,6 7,8 
Частка зелених інвестицій у ВВП, % 1,7 2,1 2,6 
Капітальні інвестиції в енергетику, 
96 118 135 
млрд грн 
*2025 рік – прогнозні значення. 
Джерело: складено автором на основі [32; 33; 35; 36] 
 
Аналіз табл. 2.2 свідчить про поступове економічне відновлення та 
зростання інвестицій у сфери енергетики й екологічної модернізації. Збільшення 
частки зелених інвестицій є позитивним сигналом для формування сталої моделі 
економічного розвитку. 
Одним із ключових напрямів зеленої трансформації є розвиток 
енергетичного сектору. Після масштабних атак на енергетичну інфраструктуру 
України особливої актуальності набули питання енергетичної безпеки та 
диверсифікації джерел енергії. У зв’язку з цим Україна активізувала розвиток 
сонячної, вітрової та біоенергетики [31]. 
Структуру генерації електроенергії в Україні у 2024 році представлено на 
рис. 2.3. 
Дані рис. 2.3 свідчать, що частка відновлюваних джерел енергії поступово 
зростає, хоча атомна енергетика продовжує залишатися основою енергосистеми 
України. 
Важливою соціальною передумовою зеленої трансформації є розвиток 
людського капіталу та формування екологічної свідомості населення. Зростає 
роль зелених робочих місць у сферах енергоефективності, управління відходами, 
екологічного будівництва та альтернативної енергетики [31]. 
45 
 
ТЕС ГЕС
23% 8%
Сонячна 
енергетика
7%
Вітрова 
енергетика
5%
АЕС
Біоенергетика
55%
2%
 
Рис. 2.3 – Структура виробництва електроенергії в Україні у 2024 р. 
Джерело: побудовано автором на основі [31; 36] 
 
Разом із тим зелена трансформація України стримується низкою проблем: 
– високим рівнем зношеності інфраструктури; 
– недостатнім рівнем фінансування екологічних проєктів; 
– низькою енергоефективністю промисловості; 
– значними екологічними втратами внаслідок війни; 
– недостатнім рівнем інституційної координації [31; 34]. 
За оцінками Світового банку, у 2025 році загальна сума збитків та потреб 
на відновлення України перевищила сотні мільярдів доларів США, значна 
частина яких пов’язана з руйнуванням енергетичної та екологічної 
інфраструктури [34]. 
Для систематизації ключових факторів впливу на зелену трансформацію 
України доцільно використати SWOT-аналіз (табл. 2.3). 
 
 
46 
 
Таблиця 2.3 
SWOT-аналіз передумов зеленої трансформації України 
Сильні сторони Слабкі сторони 
Потужний природно-ресурсний потенціал Високий рівень зношеності інфраструктури 
Значний потенціал ВДЕ Низька енергоефективність 
Євроінтеграційний курс Недостатність фінансування 
Підтримка міжнародних партнерів Наслідки воєнних дій 
Можливості Загрози 
Повоєнна зелена відбудова Погіршення екологічної ситуації 
Доступ до фондів ЄС Енергетичні ризики 
Розвиток зелених технологій Інвестиційна нестабільність 
Створення зелених робочих місць Кліматичні зміни 
Джерело: складено автором на основі [31; 34; 37] 
 
Таким чином, Україна має значний потенціал для реалізації моделі зеленої 
економіки, що базується на розвитку відновлюваної енергетики, модернізації 
промисловості, екологізації виробництва та інтеграції до європейського 
економічного простору. Водночас ефективність зеленої трансформації значною 
мірою залежатиме від темпів післявоєнного відновлення, обсягів міжнародної 
фінансової підтримки та результативності державної екологічної політики. 
У додатках А-Б наведено розширені статистичні дані щодо екологічних та 
соціально-економічних показників розвитку України у 2023-2025 роках. 
 
 
2.2. Дослідження впливу євроінтеграції на екологічну та економічну 
політику України 
 
Євроінтеграційний курс України є одним із ключових чинників 
трансформації державної екологічної та економічної політики. У сучасних 
47 
 
умовах інтеграція до європейського економічного простору передбачає не лише 
адаптацію національного законодавства до стандартів Європейського Союзу, а й 
реалізацію принципів сталого розвитку, декарбонізації економіки та екологізації 
виробництва. Угода про асоціацію між Україною та ЄС, а також статус країни-
кандидата на вступ до Європейського Союзу суттєво активізували процес 
реформування екологічної, енергетичної та промислової політики держави [31; 
37]. У сучасних умовах євроінтеграція розглядається як стратегічний напрям 
модернізації національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності 
відповідно до європейських стандартів якості, енергоефективності та екологічної 
безпеки. 
Європейський Союз реалізує масштабну стратегію «European Green Deal», 
метою якої є досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. У зв’язку з цим 
Україна поступово адаптує національну економіку до європейських екологічних 
стандартів, що сприяє модернізації виробництва, розвитку відновлюваної 
енергетики та підвищенню енергоефективності [37]. Реалізація принципів 
Європейського зеленого курсу створює для України додаткові можливості 
залучення міжнародних інвестицій, розвитку екологічних інновацій та 
впровадження сучасних технологій у виробничу сферу. Водночас виконання 
вимог ЄС потребує значних структурних змін у промисловості, транспорті, 
енергетиці та системі природокористування. 
Вплив євроінтеграції на екологічну політику України проявляється 
насамперед у гармонізації екологічного законодавства з нормами ЄС. Україна 
імплементує європейські директиви у сферах управління відходами, охорони 
атмосферного повітря, оцінки впливу на довкілля, екологічного моніторингу та 
водної політики. Це сприяє формуванню сучасної системи екологічного 
управління та підвищенню рівня екологічної безпеки. Важливим напрямом є 
також удосконалення системи державного екологічного контролю, 
48 
 
впровадження механізмів екологічного аудиту та підвищення відповідальності 
підприємств за порушення природоохоронного законодавства. Гармонізація 
законодавства створює умови для більш ефективного використання природних 
ресурсів та зниження негативного впливу господарської діяльності на довкілля. 
Одним із важливих напрямів євроінтеграційних змін є розвиток 
енергетичного сектору. Після початку повномасштабної війни Україна 
активізувала інтеграцію до європейського енергетичного ринку та модернізацію 
енергетичної інфраструктури. Значна увага приділяється розвитку сонячної, 
вітрової та біоенергетики, що відповідає цілям енергетичної незалежності та 
декарбонізації економіки [31]. Поступове збільшення частки відновлюваних 
джерел енергії сприяє зниженню залежності від традиційних енергоносіїв, 
зміцненню енергетичної безпеки та скороченню обсягів викидів парникових 
газів. Крім того, модернізація енергетичного сектору дозволяє впроваджувати 
сучасні технології енергозбереження та підвищувати ефективність використання 
енергетичних ресурсів. 
Євроінтеграційні процеси також впливають на розвиток промислового 
сектору та впровадження принципів зеленої економіки у виробничу діяльність 
підприємств. Українські підприємства поступово адаптуються до екологічних 
стандартів ЄС, що передбачає модернізацію виробничих потужностей, 
скорочення рівня забруднення та впровадження ресурсозберігаючих технологій. 
Важливого значення набуває розвиток циркулярної економіки, яка орієнтована 
на повторне використання ресурсів, зменшення обсягів відходів та підвищення 
рівня їх переробки. Упровадження екологічних стандартів сприяє не лише 
покращенню екологічної ситуації, а й підвищенню інвестиційної привабливості 
української економіки. 
Важливою складовою євроінтеграційної політики є розвиток системи 
екологічного фінансування та залучення міжнародної технічної допомоги. 
49 
 
Україна отримує підтримку від європейських фінансових інституцій для 
реалізації проєктів у сферах енергоефективності, модернізації інфраструктури, 
управління відходами та розвитку відновлюваної енергетики. Такі програми 
сприяють прискоренню зеленої трансформації економіки та створюють 
передумови для впровадження інноваційних екологічних рішень. Значну роль у 
цьому процесі відіграють міжнародні інвестиційні фонди, грантові програми та 
механізми підтримки післявоєнного відновлення України. 
Соціальний аспект євроінтеграції також має важливе значення для 
розвитку зеленої економіки. Поширення європейських екологічних стандартів 
сприяє формуванню екологічної свідомості населення, підвищенню культури 
раціонального природокористування та популяризації принципів сталого 
споживання. Зростає увага до питань енергоефективності житлового фонду, 
сортування відходів, використання екологічно безпечного транспорту та 
розвитку зелених технологій. У довгостроковій перспективі це створює 
передумови для формування нової моделі економічного розвитку, орієнтованої 
на екологічну безпеку та високу якість життя населення. 
Таким чином, євроінтеграційний курс України виступає важливим 
фактором формування сучасної екологічної та економічної політики держави. 
Інтеграція до європейського простору стимулює модернізацію економіки, 
розвиток відновлюваної енергетики, удосконалення системи екологічного 
управління та впровадження принципів сталого розвитку. Водночас процес 
адаптації до стандартів ЄС потребує значних інвестицій, структурних реформ та 
посилення державної підтримки екологічної трансформації економіки. 
В табл. 2.4 наведено основні напрями впливу євроінтеграції на екологічну 
та економічну політику України. 
 
 
50 
 
Таблиця 2.4 
Основні напрями впливу євроінтеграції на політику України 
Напрям впливу Характеристика змін 
Екологічне законодавство Гармонізація законодавства з директивами ЄС 
Енергетична політика Розвиток ВДЕ та інтеграція до енергоринку ЄС 
Промислова політика Модернізація виробництва та декарбонізація 
Інвестиційна політика Залучення зелених інвестицій та міжнародних фондів 
Фінансова система Розвиток зеленого фінансування та ESG-підходів 
Соціальна політика Формування зелених робочих місць та екологічної культури 
Джерело: складено автором на основі [31; 34; 37] 
 
Як свідчать дані табл. 2.4, євроінтеграція стимулює комплексні зміни в 
економічній та екологічній політиці держави. Вплив європейської інтеграції 
охоплює практично всі ключові сфери функціонування економіки та державного 
управління, формуючи нові підходи до розвитку енергетики, промисловості, 
фінансової системи та соціальної політики. Адаптація до стандартів 
Європейського Союзу сприяє не лише модернізації законодавства, а й 
структурним змінам у національній економіці, орієнтованим на принципи 
сталого розвитку та екологічної безпеки. 
Одним із найважливіших напрямів є гармонізація екологічного 
законодавства України з директивами ЄС. У межах євроінтеграційного курсу 
здійснюється імплементація європейських норм у сферах охорони атмосферного 
повітря, управління відходами, оцінки впливу на довкілля, використання водних 
ресурсів та екологічного моніторингу. Це сприяє формуванню сучасної системи 
екологічного управління та підвищенню ефективності державної екологічної 
політики. Крім того, гармонізація законодавства створює передумови для 
посилення контролю за дотриманням природоохоронних норм і стимулює 
підприємства до впровадження екологічно безпечних технологій. 
51 
 
Суттєві зміни відбуваються і в енергетичній політиці держави. Одним із 
пріоритетів є інтеграція України до європейського енергетичного ринку та 
розвиток відновлюваних джерел енергії. У сучасних умовах особливого значення 
набуває підвищення енергетичної незалежності країни, диверсифікація джерел 
енергопостачання та зменшення залежності від викопних енергоносіїв. Розвиток 
сонячної, вітрової та біоенергетики сприяє скороченню обсягів викидів 
парникових газів, підвищенню енергоефективності та забезпеченню стабільності 
енергетичної системи. Водночас модернізація енергетичної інфраструктури 
створює умови для впровадження сучасних технологій зберігання та передачі 
енергії. 
Євроінтеграція також суттєво впливає на промислову політику України. 
Під впливом європейських екологічних стандартів підприємства змушені 
адаптувати виробничі процеси до вимог декарбонізації та ресурсоефективності. 
Це стимулює модернізацію виробничих потужностей, впровадження 
енергоощадних технологій, цифровізацію виробництва та скорочення 
негативного впливу на довкілля. Особливу увагу приділяють розвитку 
циркулярної економіки, яка передбачає повторне використання ресурсів, 
зменшення обсягів відходів та підвищення рівня їх переробки. Такі зміни 
сприяють підвищенню конкурентоспроможності української продукції на 
європейському ринку та розширенню експортних можливостей підприємств. 
Одним із важливих напрямів є залучення міжнародної фінансової 
підтримки для реалізації проєктів зеленої модернізації та відбудови. Європейська 
інтеграція створює для України можливості доступу до міжнародних фінансових 
ресурсів, грантових програм та інвестиційних фондів, орієнтованих на підтримку 
екологічних і енергоефективних проєктів. Значна увага приділяється 
фінансуванню розвитку відновлюваної енергетики, модернізації транспортної 
інфраструктури, підвищенню енергоефективності будівель та впровадженню 
52 
 
сучасних систем управління ресурсами. Міжнародна підтримка відіграє важливу 
роль у забезпеченні післявоєнного відновлення економіки та формуванні основ 
зеленої трансформації держави. 
За оцінками Світового банку, післявоєнне відновлення України 
потребуватиме масштабних інвестицій у модернізацію інфраструктури, 
енергетики, транспорту та систем управління ресурсами [34]. При цьому значна 
частина міжнародної допомоги орієнтована саме на принципи «зеленої 
відбудови», що передбачає впровадження енергоефективних технологій та 
екологічно безпечних виробничих рішень. У сучасних умовах концепція зеленої 
відбудови розглядається як стратегічний напрям відновлення економіки, що 
дозволяє одночасно забезпечувати економічне зростання та зменшення 
екологічного навантаження на довкілля. 
Євроінтеграція також впливає на економічну політику України через 
стимулювання модернізації підприємств та підвищення 
конкурентоспроможності продукції. У зв’язку із впровадженням нових 
екологічних стандартів українські підприємства активізують процеси 
енергоефективності, цифровізації виробництва та екологічної модернізації [37]. 
Підприємства поступово переходять до використання ресурсозберігаючих 
технологій, систем екологічного менеджменту та інноваційних виробничих 
рішень. Це сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, скороченню 
виробничих витрат та зміцненню позицій українських виробників на 
міжнародному ринку. 
Важливим напрямом європейської інтеграції є розвиток зеленого 
фінансування. В Україні поступово формуються механізми підтримки 
екологічних інвестицій, розвитку ESG-підходів, зелених облігацій та програм 
енергоефективності. Це сприяє залученню міжнародного капіталу та 
розширенню фінансових можливостей для реалізації екологічних проєктів [31]. 
53 
 
Розвиток зеленого фінансування створює умови для підтримки підприємств, що 
впроваджують екологічні інновації, а також стимулює банки та інвестиційні 
установи до врахування екологічних критеріїв у процесі фінансування проєктів. 
У перспективі це сприятиме формуванню в Україні повноцінної системи 
екологічно орієнтованого фінансового ринку. 
Позитивний вплив євроінтеграції спостерігається і в соціальній сфері. 
Формування зеленої економіки сприяє створенню нових робочих місць у сферах 
енергоефективності, альтернативної енергетики, екологічного будівництва, 
управління відходами та екологічного консалтингу. Одночасно зростає роль 
екологічної освіти та формування екологічної культури населення. Поширення 
принципів сталого розвитку сприяє підвищенню рівня екологічної 
відповідальності громадян, розвитку екологічного підприємництва та 
популяризації енергоощадної поведінки. У довгостроковій перспективі це 
створює передумови для покращення якості життя населення та зміцнення 
соціальної стабільності. 
Особливого значення набуває концепція «зеленої відбудови» України, яка 
передбачає поєднання економічного відновлення з принципами екологічної 
сталості. International Institute for Sustainable Development наголошує, що 
післявоєнне відновлення України має базуватися на енергоефективності, 
низьковуглецевому розвитку та раціональному використанні природних ресурсів 
[31]. Реалізація концепції зеленої відбудови передбачає модернізацію 
інфраструктури, розвиток екологічно безпечного транспорту, впровадження 
інноваційних будівельних технологій та створення сучасних систем управління 
відходами. Це дозволить забезпечити довгострокову стійкість економічного 
розвитку та підвищити екологічну безпеку держави. 
У табл. 2.5 наведено основні позитивні результати євроінтеграції для 
зеленої трансформації України. 
54 
 
Таблиця 2.5 
Позитивні результати євроінтеграції для зеленої трансформації України 
Напрям Результати 
Екологічна політика Гармонізація екологічного законодавства з нормами ЄС 
Енергетика Зростання частки відновлюваних джерел енергії 
Інвестиції Розширення доступу до міжнародного фінансування 
Промисловість Модернізація та екологізація виробництва 
Соціальна сфера Створення зелених робочих місць 
Інновації Розвиток зелених технологій та ESG-підходів 
Джерело: складено автором на основі [31; 34; 37] 
 
Як свідчать дані табл. 2.5, позитивні результати євроінтеграції 
проявляються у різних сферах зеленої трансформації України. У сфері 
екологічної політики спостерігається гармонізація законодавства з нормами ЄС 
та вдосконалення системи екологічного управління. В енергетичному секторі 
відбувається поступове зростання частки відновлюваних джерел енергії та 
підвищення енергоефективності. У сфері інвестицій розширюється доступ до 
міжнародного фінансування та грантових програм, що сприяє реалізації 
екологічних проєктів. Промисловий сектор адаптується до нових екологічних 
стандартів через модернізацію та екологізацію виробництва. У соціальній сфері 
формуються нові зелені робочі місця, а також зростає рівень екологічної 
культури населення. Водночас активізується розвиток зелених технологій, 
цифрових рішень та ESG-підходів у системі корпоративного управління. 
Таким чином, євроінтеграція виступає важливим фактором модернізації 
екологічної та економічної політики України. Вона стимулює впровадження 
європейських екологічних стандартів, розвиток відновлюваної енергетики, 
модернізацію промисловості та залучення зелених інвестицій. Реалізація 
євроінтеграційного курсу створює основу для формування в Україні сучасної 
55 
 
моделі зеленої економіки, орієнтованої на принципи сталого розвитку та 
екологічної безпеки. Разом із тим ефективність цього процесу значною мірою 
залежить від подальшого проведення структурних реформ, удосконалення 
системи державного управління та забезпечення стабільної міжнародної 
підтримки процесів післявоєнного відновлення і зеленої трансформації 
економіки. 
 
 
2.3. Основні проблеми та ризики впровадження моделі зеленої 
економіки в Україні 
 
Впровадження моделі зеленої економіки в Україні супроводжується 
значною кількістю проблем і ризиків, які обумовлені як внутрішніми 
структурними диспропорціями економіки, так і наслідками воєнних дій. 
Незважаючи на активізацію екологічної політики та євроінтеграційних процесів, 
перехід до принципів сталого розвитку відбувається в умовах економічної 
нестабільності, руйнування інфраструктури та значного екологічного 
навантаження [31; 34]. Сучасний етап розвитку держави характеризується 
необхідністю одночасного вирішення економічних, соціальних, енергетичних та 
екологічних проблем, що значно ускладнює процес зеленої трансформації. У 
таких умовах реалізація екологічних реформ потребує комплексного підходу, 
ефективної державної політики та значних фінансових ресурсів. 
Одним із ключових факторів, що ускладнюють розвиток зеленої економіки, 
є війна та її екологічні наслідки. Воєнні дії спричинили масштабне забруднення 
атмосферного повітря, водних ресурсів і ґрунтів, руйнування промислових 
підприємств, енергетичної інфраструктури та природоохоронних територій. За 
оцінками міжнародних організацій, екологічні збитки, завдані Україні внаслідок 
56 
 
війни, мають довгостроковий характер та впливатимуть на розвиток держави 
протягом десятиліть [34]. Значних пошкоджень зазнали лісові масиви, 
водосховища, аграрні території та об’єкти критичної інфраструктури, що 
негативно позначається на екологічному стані регіонів та створює додаткові 
ризики для здоров’я населення. 
Наслідки війни для екологічної безпеки України проявляються у трьох 
основних напрямах: забруднення атмосфери, деградація земельних ресурсів та 
порушення водних екосистем (рис. 2.4). 
 
 
Рис. 2.4 – Основні компоненти екологічних втрат внаслідок війни 
Джерело: сформовано автором на основі [31; 34] 
 
Забруднення атмосферного повітря пов’язане з пожежами, вибухами, 
руйнуванням промислових об’єктів та викидами шкідливих речовин у 
навколишнє середовище. Деградація земель проявляється у забрудненні ґрунтів 
небезпечними речовинами, порушенні структури земельного покриву та 
мінуванні територій. Порушення водних екосистем супроводжується 
забрудненням річок і водойм, погіршенням якості питної води та руйнуванням 
57 
 
систем водопостачання. У сукупності ці фактори формують масштабні екологічні 
ризики для післявоєнного розвитку держави. 
У період воєнного стану значна частина державних ресурсів спрямовується 
на потреби оборони та гуманітарної підтримки, що обмежує можливості 
фінансування екологічних програм. У результаті сповільнюється реалізація 
природоохоронних проєктів, модернізація інфраструктури та впровадження 
екологічних інновацій. Скорочення бюджетних ресурсів негативно впливає на 
реалізацію програм енергоефективності, розвиток системи управління відходами 
та модернізацію комунального господарства. Крім того, ускладнюється процес 
залучення внутрішніх інвестицій у сферу зеленої економіки через високий рівень 
економічної невизначеності та інвестиційних ризиків. 
Серйозною проблемою залишається високий рівень зношеності 
промислової та енергетичної інфраструктури. Значна частина українських 
підприємств використовує застарілі технології, що характеризуються високою 
енергоємністю та значними обсягами викидів. Це ускладнює процес 
декарбонізації економіки та потребує масштабних інвестицій у модернізацію 
виробництва [36]. Багато виробничих об’єктів були створені ще у минулому 
столітті та не відповідають сучасним екологічним вимогам і стандартам 
енергоефективності. Високий рівень фізичного та морального зносу обладнання 
призводить до нераціонального використання енергетичних ресурсів, збільшення 
собівартості продукції та погіршення екологічної ситуації. 
У табл. 2.6 наведено основні проблеми впровадження моделі зеленої 
економіки в Україні. 
Як свідчать дані табл. 2.6, проблеми впровадження зеленої економіки 
мають комплексний характер та охоплюють екологічну, економічну, 
енергетичну, інституційну, технологічну та соціальну сфери. Воєнні дії та 
екологічні збитки призводять до руйнування екосистем і погіршення стану 
58 
 
природних ресурсів. Зношеність промисловості та енергетичної інфраструктури 
зумовлює високий рівень енергоємності економіки та значні обсяги викидів 
забруднюючих речовин. Недостатність фінансування обмежує можливості 
реалізації екологічних реформ, а технологічне відставання ускладнює 
впровадження сучасних зелених технологій. Соціальні проблеми проявляються у 
недостатньому рівні екологічної культури населення та низькому рівні 
екологічної відповідальності бізнесу. 
Таблиця 2.6 
Основні проблеми впровадження зеленої економіки в Україні 
Проблема Характеристика 
Воєнні дії та екологічні 
Руйнування екосистем та інфраструктури 
збитки 
Зношеність промисловості Висока енергоємність та застарілі технології 
Недостатність 
Обмежені інвестиційні ресурси 
фінансування 
Низька енергоефективність Високий рівень споживання енергоресурсів 
Інституційні проблеми Недостатня координація екологічної політики 
Технологічне відставання Повільне впровадження зелених технологій 
Соціальні проблеми Низький рівень екологічної культури 
Джерело: складено автором на основі [31; 33; 36] 
 
Важливим ризиком є недостатній рівень фінансування зеленої 
трансформації. Реалізація екологічних реформ, розвиток відновлюваної 
енергетики та впровадження енергоефективних технологій потребують значних 
фінансових ресурсів. Водночас в умовах макроекономічної нестабільності, 
інфляційного тиску та обмеженого доступу до капіталу можливості фінансування 
зелених проєктів залишаються недостатніми [33]. Значною проблемою є також 
обмежений доступ малого та середнього бізнесу до довгострокових кредитних 
ресурсів для впровадження екологічних інновацій. У результаті багато 
59 
 
підприємств відкладають реалізацію проєктів з енергоефективності та 
модернізації виробництва. 
Однією з ключових проблем залишається низька енергоефективність 
економіки України. У порівнянні з країнами Європейського Союзу українська 
промисловість характеризується значно вищими витратами енергоресурсів на 
одиницю продукції. Це знижує конкурентоспроможність підприємств та 
ускладнює реалізацію політики декарбонізації [37]. Висока енергоємність 
економіки обумовлює значні витрати на виробництво продукції, підвищує 
залежність від енергетичних ресурсів та посилює негативний вплив на 
навколишнє середовище. У зв’язку з цим одним із пріоритетних напрямів 
державної політики має стати впровадження сучасних енергоощадних технологій 
та модернізація виробничих процесів. 
Суттєвим стримуючим фактором є також інституційні проблеми. 
Недостатній рівень координації між державними органами, складність процедур 
реалізації екологічних програм та нестабільність нормативно-правової бази 
негативно впливають на темпи зеленої трансформації. В окремих випадках 
спостерігається дублювання функцій органів державного управління та 
недостатня ефективність екологічного контролю. Крім того, проблемою 
залишається недостатній рівень цифровізації системи державного управління у 
сфері екологічної політики, що ускладнює моніторинг екологічних показників та 
реалізацію природоохоронних заходів. 
Технологічні ризики пов’язані з повільним оновленням виробничої бази та 
недостатнім рівнем інноваційної активності. Значна частина підприємств не має 
достатніх фінансових можливостей для впровадження сучасних екологічних 
технологій, систем очищення викидів та енергоефективного обладнання. 
Низький рівень інноваційної активності стримує розвиток зеленої економіки та 
обмежує можливості переходу до ресурсоефективної моделі виробництва. 
60 
 
Водночас недостатній розвиток науково-дослідної бази та обмежене 
фінансування інноваційних проєктів ускладнюють впровадження сучасних 
технологічних рішень. 
Окрему проблему становить розвиток відновлюваної енергетики в умовах 
воєнного часу. Частина об’єктів сонячної та вітрової генерації була пошкоджена 
або втрачена внаслідок бойових дій. Крім того, нестабільність енергосистеми та 
руйнування енергетичної інфраструктури створюють додаткові ризики для 
функціонування сектору ВДЕ [31]. Водночас розвиток альтернативної 
енергетики залишається одним із ключових напрямів забезпечення енергетичної 
безпеки держави та зниження залежності від традиційних енергоносіїв. У 
перспективі відновлення та модернізація сектору ВДЕ можуть стати важливими 
чинниками післявоєнного економічного розвитку. 
Важливим соціальним ризиком є недостатній рівень екологічної свідомості 
населення та бізнесу. Низький рівень обізнаності щодо переваг зеленої 
економіки, енергоефективності та екологічного споживання обмежує масштаби 
впровадження екологічних ініціатив. У суспільстві ще недостатньо поширені 
практики сортування відходів, раціонального використання ресурсів та 
енергоощадної поведінки. Крім того, окремі підприємства не розглядають 
екологічну модернізацію як стратегічний напрям підвищення 
конкурентоспроможності та зниження виробничих витрат. 
У 2024–2025 роках значного поширення набули також кліматичні ризики. 
Зміна клімату супроводжується підвищенням середньорічних температур, 
збільшенням кількості посух, деградацією земель та зростанням навантаження на 
водні ресурси. Це створює додаткові виклики для аграрного сектору, енергетики 
та системи природокористування [37]. Погіршення кліматичних умов негативно 
впливає на продуктивність сільського господарства, стан водних ресурсів та 
функціонування енергетичної системи. У зв’язку з цим важливого значення 
61 
 
набуває розробка адаптаційних механізмів до змін клімату та впровадження 
сучасних технологій раціонального природокористування. 
Для систематизації ключових ризиків зеленої трансформації доцільно 
використати класифікацію за основними сферами впливу (табл. 2.7). Екологічні 
ризики пов’язані із забрудненням довкілля та деградацією природних ресурсів. 
Економічні ризики проявляються у нестабільності інвестиційного середовища та 
дефіциті фінансування. Енергетичні ризики обумовлені руйнуванням 
енергетичної інфраструктури та нестабільністю енергопостачання. Технологічні 
ризики характеризуються низьким рівнем модернізації виробництва та 
недостатнім впровадженням інновацій. Інституційні ризики пов’язані з 
недосконалістю системи державного управління, а соціальні – з низьким рівнем 
екологічної культури населення. Кліматичні ризики проявляються у посиленні 
природних аномалій, дефіциті водних ресурсів та деградації земель. 
Для систематизації ключових ризиків зеленої трансформації доцільно 
використати класифікацію за основними сферами впливу (табл. 2.7). 
Таблиця 2.7 
Основні ризики впровадження моделі зеленої економіки в Україні 
Група ризиків Прояв ризику 
Екологічні Забруднення довкілля, деградація земель 
Економічні Інвестиційна нестабільність, дефіцит фінансування 
Енергетичні Руйнування енергетичної інфраструктури 
Технологічні Низький рівень модернізації виробництва 
Інституційні Недосконалість системи державного управління 
Соціальні Низький рівень екологічної культури 
Кліматичні Посухи, температурні аномалії, дефіцит води 
Джерело: складено автором на основі [31; 34; 37] 
 
Попри наявні проблеми, Україна має потенціал для реалізації моделі 
зеленої економіки у процесі післявоєнного відновлення. Важливу роль у цьому 
62 
 
відіграють міжнародна фінансова підтримка, інтеграція до європейського 
економічного простору та впровадження принципів «зеленої відбудови». 
Поступова адаптація до європейських стандартів створює умови для модернізації 
економіки, залучення інвестицій та впровадження сучасних екологічних 
технологій. Значні перспективи пов’язані з розвитком відновлюваної енергетики, 
цифровізації економіки та впровадженням принципів циркулярної економіки. 
International Institute for Sustainable Development наголошує, що відбудова 
України повинна базуватися на принципах енергоефективності, декарбонізації та 
екологічної сталості [31]. Це створює можливості для модернізації 
інфраструктури, розвитку відновлюваної енергетики та формування сучасної 
екологічної політики. Реалізація концепції зеленої відбудови дозволить поєднати 
економічне відновлення держави з підвищенням рівня екологічної безпеки та 
забезпеченням сталого розвитку у довгостроковій перспективі. 
Таким чином, основними проблемами та ризиками впровадження моделі 
зеленої економіки в Україні є наслідки війни, високий рівень зношеності 
інфраструктури, недостатність фінансування, низька енергоефективність та 
інституційні обмеження. Водночас реалізація принципів зеленої трансформації 
може стати важливим чинником післявоєнного економічного відновлення та 
забезпечення сталого розвитку держави. Успішність цього процесу значною 
мірою залежатиме від ефективності державної політики, рівня міжнародної 
підтримки, масштабів інвестицій у модернізацію економіки та здатності 
суспільства адаптуватися до нових екологічних і економічних викликів. 
 
 
  
63 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МОДЕЛІ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ 
УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 
 
 
3.1. Перспективи адаптації європейського досвіду зеленої 
трансформації в Україні 
 
У сучасних умовах глобальних екологічних викликів, енергетичних криз та 
посилення кліматичних змін питання переходу до моделі зеленої економіки 
набуває особливого значення для більшості держав світу. Для України проблема 
екологічної трансформації є надзвичайно актуальною не лише через необхідність 
виконання міжнародних кліматичних зобов’язань, а й у зв’язку з потребою 
відновлення економіки після руйнівних наслідків війни. Відбудова держави 
створює можливість не просто відновити втрачену інфраструктуру, а побудувати 
нову економічну систему, орієнтовану на принципи сталого розвитку, 
енергоефективності та раціонального використання природних ресурсів. 
У цьому контексті європейський досвід зеленої трансформації становить 
значний практичний інтерес для України. Країни Європейського Союзу протягом 
останніх десятиліть активно впроваджують екологічні реформи, спрямовані на 
скорочення викидів парникових газів, розвиток відновлюваної енергетики, 
модернізацію промисловості та формування кругової економіки. Важливим 
фактором є те, що інтеграція України до європейського простору передбачає 
адаптацію національного законодавства та економічної політики до стандартів 
ЄС [6]. 
Основою сучасної екологічної політики Європейського Союзу став 
Європейський зелений курс (European Green Deal), ухвалений Європейською 
64 
 
комісією у 2019 році. Його ключовою метою є досягнення кліматичної 
нейтральності до 2050 року шляхом переходу до ресурсоефективної та 
низьковуглецевої економіки [5]. У межах цієї стратегії передбачено 
реформування енергетики, транспорту, агропромислового комплексу, системи 
поводження з відходами та промислового виробництва. Для України 
імплементація окремих елементів цього курсу є важливою умовою подальшої 
євроінтеграції та економічної модернізації. 
Європейський підхід до зеленої трансформації характеризується 
комплексністю та системністю. У країнах ЄС екологічна політика інтегрується в 
усі сфери економіки, включаючи фінансовий сектор, інвестиційну діяльність, 
освіту та державне управління. Це дозволяє не лише зменшувати негативний 
вплив на довкілля, а й створювати нові можливості для економічного зростання, 
розвитку інновацій та підвищення якості життя населення [14]. 
Для України адаптація європейського досвіду є необхідною також через 
високий рівень енергоємності економіки та значну залежність від традиційних 
енергетичних ресурсів. Протягом тривалого часу українська економіка 
розвивалася переважно за індустріальною моделлю, яка супроводжувалася 
значним споживанням енергії, забрудненням довкілля та неефективним 
використанням природних ресурсів. Водночас країни ЄС поступово перейшли до 
моделі сталого розвитку, яка передбачає поєднання економічного зростання із 
захистом навколишнього середовища та соціальною відповідальністю [18]. 
На рис. 3.1 відображено передумови адаптації європейського досвіду 
зеленої трансформації в Україні. 
Одним із найбільш перспективних напрямів адаптації європейського 
досвіду є розвиток відновлюваної енергетики. Країни ЄС активно інвестують у 
сонячну, вітрову, гідро- та біоенергетику, що дозволяє поступово зменшувати 
використання викопного палива та скорочувати викиди парникових газів [28]. 
65 
 
Україна має значний потенціал для розвитку альтернативної енергетики завдяки 
сприятливим природним умовам, наявності великих територій та можливостям 
модернізації енергетичної інфраструктури. 
 
 
Рис. 3.1 – Передумови адаптації європейського досвіду зеленої 
трансформації в Україні 
Джерело: складено автором 
 
Особливо перспективним є розвиток сонячної та вітрової енергетики у 
південних та центральних регіонах України. Використання сучасних технологій 
дозволяє забезпечити більш стабільне енергопостачання та підвищити 
енергетичну незалежність держави. Крім того, розвиток відновлюваної 
енергетики сприяє створенню нових робочих місць, залученню інвестицій та 
розвитку місцевих громад. 
Важливим елементом європейської енергетичної політики є 
децентралізація енергетичних систем. У багатьох країнах ЄС активно 
66 
 
впроваджуються локальні енергетичні мережі, енергетичні кооперативи та малі 
генеруючі потужності [27]. Для України цей досвід є особливо актуальним в 
умовах воєнних ризиків та пошкодження централізованої енергетичної 
інфраструктури. Децентралізовані системи енергозабезпечення дозволяють 
підвищити стійкість енергетичного сектору та забезпечити безперервне 
постачання електроенергії навіть у кризових умовах. 
Ще одним важливим напрямом адаптації європейського досвіду є 
підвищення енергоефективності. У країнах ЄС значна увага приділяється 
скороченню енергоспоживання в житловому секторі, промисловості та 
транспорті. Впровадження сучасних теплоізоляційних матеріалів, 
енергоощадного обладнання та інтелектуальних систем управління 
енергоспоживанням дозволяє суттєво знижувати витрати енергоресурсів [20]. 
Для України проблема енергоефективності є надзвичайно актуальною 
через високий рівень енергетичних втрат у житлово-комунальному господарстві. 
Більшість житлових будинків були збудовані ще в радянський період і 
характеризуються низьким рівнем теплоізоляції. Тому адаптація європейських 
програм термомодернізації може суттєво покращити ситуацію в цій сфері. 
На рис. 3.2 відображено основні напрями впровадження європейських 
практик енергоефективності. 
Значні перспективи відкриває адаптація європейського досвіду у сфері 
кругової економіки. У країнах ЄС активно реалізується концепція повторного 
використання ресурсів, мінімізації відходів та екологічного виробництва [26]. 
Основною метою кругової економіки є формування замкнених виробничих 
циклів, у яких відходи одного виробництва стають ресурсом для іншого. 
Для України така модель є надзвичайно перспективною, оскільки дозволяє 
зменшити рівень забруднення довкілля та скоротити обсяги накопичення 
відходів. На сьогодні система поводження з відходами в Україні залишається 
67 
 
недостатньо ефективною, а більшість побутових відходів потрапляє на полігони. 
У країнах ЄС значна частина відходів переробляється або використовується для 
виробництва енергії. Запровадження аналогічних підходів в Україні сприятиме 
формуванню сучасної системи управління ресурсами. 
 
Рис. 3.2 – Основні напрями впровадження європейських практик 
енергоефективності 
Джерело: складено автором 
 
Перспективним напрямом є також адаптація європейського досвіду у сфері 
екологічного транспорту. У багатьох країнах ЄС активно розвивається 
електротранспорт, громадський транспорт на альтернативних видах палива та 
велосипедна інфраструктура [37]. Для України модернізація транспортної 
системи є важливою складовою зеленої трансформації, оскільки транспортний 
сектор є одним із найбільших джерел забруднення атмосфери. 
Важливим напрямом адаптації європейських практик є розвиток 
екологічно відповідального аграрного сектору. У країнах ЄС широко 
68 
 
застосовуються технології органічного землеробства, раціонального 
використання водних ресурсів та біологічних методів захисту рослин [10]. 
Україна має значний потенціал для розвитку органічного виробництва, що може 
забезпечити додаткові конкурентні переваги на міжнародних ринках. 
Суттєву роль у реалізації зеленої трансформації відіграє система 
екологічного регулювання. У країнах ЄС діють жорсткі екологічні стандарти, 
механізми екологічного моніторингу та системи контролю за викидами [30]. 
Україна поступово адаптує своє законодавство до європейських вимог, однак цей 
процес потребує подальшого вдосконалення. 
 
 
Рис. 3.3 – Напрями адаптації екологічного регулювання ЄС в Україні 
Джерело: складено автором 
 
Особливого значення для України набуває адаптація механізму CBAM 
(Carbon Border Adjustment Mechanism), який передбачає вуглецеве коригування 
імпорту до ЄС. Запровадження цього механізму стимулює українські 
підприємства до скорочення викидів та впровадження екологічно чистих 
69 
 
технологій. У перспективі це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності 
української продукції на європейських ринках. 
Не менш важливим є використання європейського досвіду у сфері зеленого 
фінансування. У країнах ЄС активно використовуються механізми зелених 
облігацій, екологічних фондів та кліматичних інвестицій [11]. Такі фінансові 
інструменти дозволяють залучати кошти для реалізації екологічних проєктів, 
модернізації підприємств та розвитку інфраструктури. 
Для України розвиток зеленого фінансування має особливе значення через 
значні потреби у відбудові та модернізації економіки. Залучення міжнародних 
інвестицій та використання європейських фінансових механізмів може стати 
важливим джерелом ресурсів для реалізації екологічних реформ. 
Важливу роль у процесі зеленої трансформації відіграє міжнародна 
співпраця. Україна активно взаємодіє з Європейським Союзом, міжнародними 
фінансовими організаціями та екологічними фондами у сфері реалізації 
кліматичних та екологічних програм [31]. Це дозволяє не лише отримувати 
фінансову підтримку, а й переймати сучасні технології та управлінські практики. 
Водночас процес адаптації європейського досвіду супроводжується 
низкою проблем та обмежень. Серед основних викликів можна виділити нестачу 
фінансових ресурсів, недостатню інституційну спроможність, недосконалість 
нормативно-правової бази та високий рівень техногенного навантаження на 
довкілля. Крім того, значною проблемою залишається вплив воєнних дій, які 
призводять до руйнування інфраструктури та забруднення навколишнього 
середовища. 
Для успішної адаптації європейського досвіду необхідним є формування 
комплексної державної політики у сфері зеленої трансформації. Вона повинна 
включати вдосконалення законодавства, підтримку інновацій, розвиток 
екологічної освіти та стимулювання екологічно відповідального бізнесу. 
70 
 
В табл. 3.1 відображено очікувані результати зеленої трансформації 
України. 
Таблиця 3.1 
Очікувані результати зеленої трансформації України 
Результати зеленої 
Основний зміст Очікуваний ефект 
трансформації 
Розвиток зеленої економіки, 
Залучення інвестицій та 
Економічне зростання модернізація виробництва, 
стимулювання інновацій 
створення нових ринків 
Розвиток відновлюваної 
Зменшення залежності від 
Енергетична безпека енергетики та 
імпорту енергоресурсів 
енергоефективності 
Скорочення негативного 
Зменшення забруднення та 
впливу на довкілля та 
Екологічна стабільність покращення стану 
раціональне використання 
навколишнього середовища 
ресурсів 
Джерело: складено автором 
 
Як видно з табл. 3.4, очікувані результати зеленої трансформації України 
охоплюють економічну, енергетичну та екологічну сфери розвитку держави. У 
економічному аспекті реалізація принципів зеленої економіки сприятиме 
активізації інвестиційної діяльності, розвитку інновацій та модернізації 
виробничих процесів. Водночас розвиток відновлюваної енергетики та 
впровадження енергоефективних технологій забезпечуватимуть підвищення 
рівня енергетичної безпеки країни та зменшення залежності від імпортних 
енергоресурсів. Екологічний ефект зеленої трансформації проявлятиметься у 
скороченні рівня забруднення навколишнього середовища, раціональному 
використанні природних ресурсів і покращенні екологічного стану територій. У 
сукупності це створює передумови для формування моделі сталого розвитку 
України. 
Таким чином, адаптація європейського досвіду зеленої трансформації є 
одним із ключових напрямів розвитку України в умовах євроінтеграції та 
71 
 
післявоєнного відновлення. Використання європейських підходів у сферах 
енергетики, промисловості, аграрного сектору, транспорту та екологічного 
регулювання сприятиме формуванню сучасної моделі сталого розвитку держави. 
Реалізація екологічних реформ дозволить не лише покращити стан 
навколишнього середовища, а й забезпечити економічну стійкість, енергетичну 
незалежність та підвищення конкурентоспроможності України на міжнародному 
рівні. 
 
 
3.2. Стратегічні напрями формування ефективної моделі зеленої 
економіки України 
 
У сучасних умовах глобальних кліматичних змін, загострення екологічних 
проблем та зростання ресурсних обмежень формування ефективної моделі 
зеленої економіки стає одним із ключових напрямів державної політики 
більшості країн світу. Для України ця проблема набуває особливої актуальності 
в умовах повномасштабної війни, значних екологічних втрат, руйнування 
інфраструктури та необхідності післявоєнної відбудови. Саме тому зелена 
економіка повинна розглядатися не лише як екологічна концепція, а як 
комплексна модель довгострокового економічного розвитку, що поєднує 
економічне зростання, соціальну стабільність та екологічну безпеку [1; 4]. 
Концепція зеленої економіки базується на принципах раціонального 
природокористування, зменшення антропогенного навантаження на довкілля, 
розвитку енергоефективності та переходу до низьковуглецевого виробництва. 
Відповідно до підходів UNEP та OECD, зелена економіка спрямована на 
підвищення добробуту населення та соціальної рівності при одночасному 
скороченні екологічних ризиків і дефіциту природних ресурсів [1; 14]. В умовах 
72 
 
євроінтеграції Україна має адаптувати власну економічну систему до стандартів 
Європейського зеленого курсу, який визначає основні пріоритети кліматичної 
нейтральності, циркулярної економіки та декарбонізації виробництва [5]. 
Формування ефективної моделі зеленої економіки України потребує 
комплексного підходу, що охоплює економічну, екологічну, енергетичну, 
інституційну та соціальну сфери. У сучасних умовах зелена трансформація 
повинна поєднувати заходи післявоєнного відновлення з довгостроковими 
цілями сталого розвитку та інтеграції до європейського економічного простору 
[20]. 
Одним із ключових стратегічних напрямів є модернізація енергетичного 
сектору та розвиток відновлюваних джерел енергії. Україна традиційно 
залишається енергозалежною державою, що створює значні економічні та 
безпекові ризики. Водночас країна має значний потенціал для розвитку сонячної, 
вітрової, біоенергетики та водневої енергетики. Розширення частки 
відновлюваних джерел енергії дозволить не лише скоротити викиди парникових 
газів, а й посилити енергетичну незалежність держави [28; 40]. 
Важливим напрямом є впровадження політики енергоефективності у 
промисловості, житлово-комунальному господарстві та транспортному секторі. 
Значна частина української інфраструктури характеризується високим рівнем 
енергоспоживання та технологічною застарілістю. Термомодернізація будівель, 
оновлення тепломереж, впровадження енергоощадного обладнання та цифрових 
систем енергоменеджменту сприятимуть скороченню витрат енергоресурсів і 
підвищенню конкурентоспроможності економіки [7; 16]. 
Особливого значення набуває екологічна модернізація промисловості. 
Українська промисловість тривалий час функціонувала за моделлю 
ресурсоємного виробництва, що супроводжувалося значним забрудненням 
довкілля. Перехід до чистих технологій, впровадження ESG-підходів, 
73 
 
декарбонізація металургії, хімічної та енергетичної галузей є необхідною умовою 
інтеграції України до європейського ринку [25; 30]. У перспективі це дозволить 
зменшити негативний вплив промисловості на довкілля та забезпечити 
відповідність екологічним стандартам ЄС. 
Важливим елементом зеленої трансформації є розвиток циркулярної 
економіки. На відміну від традиційної лінійної моделі виробництва та 
споживання, циркулярна економіка передбачає повторне використання ресурсів, 
мінімізацію відходів і збільшення тривалості життєвого циклу продукції. Для 
України це особливо актуально в умовах накопичення значних обсягів 
промислових та побутових відходів. Формування сучасної системи сортування, 
переробки та повторного використання матеріалів сприятиме зменшенню 
екологічного навантаження та створенню нових секторів економіки [18; 26]. 
Не менш важливим напрямом є екологізація аграрного сектору. Сільське 
господарство залишається однією з базових галузей української економіки, однак 
інтенсивне використання земельних ресурсів призводить до деградації ґрунтів, 
втрати біорізноманіття та забруднення водних ресурсів. У зв’язку з цим 
необхідним є впровадження принципів органічного землеробства, точного 
агровиробництва, скорочення використання агрохімікатів та розвиток 
біоенергетики [10; 13]. 
Стратегічне значення має розвиток зеленого фінансування. Реалізація 
екологічних проєктів потребує значних інвестиційних ресурсів, які можуть 
залучатися через механізми зелених облігацій, кліматичних фондів, пільгового 
кредитування та міжнародної фінансової допомоги. Формування ринку зелених 
фінансових інструментів сприятиме підтримці інноваційних екологічних 
проєктів і стимулюватиме бізнес до впровадження екологічно безпечних 
технологій [9; 11]. 
74 
 
Окремим напрямом виступає цифровізація екологічного управління. У 
сучасних умовах цифрові технології стають важливим інструментом 
моніторингу стану довкілля, обліку викидів, управління енергоспоживанням та 
прогнозування екологічних ризиків. Впровадження систем екологічного 
моніторингу, цифрових платформ управління ресурсами та відкритих баз 
екологічних даних сприятиме підвищенню прозорості та ефективності 
екологічної політики [29]. 
Необхідною умовою формування ефективної зеленої економіки є 
вдосконалення інституційного забезпечення та державного управління. 
Важливими завданнями залишаються гармонізація екологічного законодавства з 
нормами ЄС, удосконалення системи екологічного контролю, створення 
механізмів стимулювання зелених інвестицій та підвищення ефективності 
державної екологічної політики [6; 17]. Крім того, важливе значення має розвиток 
міжсекторальної взаємодії між державою, бізнесом, науковою спільнотою та 
громадськими організаціями. 
Одним із стратегічних пріоритетів має стати розвиток людського капіталу 
та формування екологічної культури суспільства. Перехід до зеленої економіки 
неможливий без підготовки кваліфікованих фахівців у сфері екологічного 
менеджменту, енергетики, сталого розвитку та кліматичних фінансів. Водночас 
важливим є формування екологічної свідомості населення, підтримка 
екологічних ініціатив та популяризація принципів відповідального споживання 
[2; 19]. 
В умовах післявоєнного відновлення важливого значення набуває 
концепція зеленої реконструкції. Відбудова зруйнованої інфраструктури повинна 
базуватися на принципах енергоефективності, екологічної безпеки та 
технологічної модернізації. Це стосується житлового будівництва, транспортної 
інфраструктури, енергетики, систем водопостачання та промислових об’єктів 
75 
 
[31; 38]. Такий підхід дозволить не лише відновити економіку, але й закласти 
основу для формування сучасної низьковуглецевої моделі розвитку. 
Суттєвим напрямом є інтеграція України до європейського та глобального 
простору зеленої економіки. Участь у міжнародних екологічних програмах, 
кліматичних ініціативах та інвестиційних проєктах відкриває можливості для 
залучення фінансових ресурсів, технологій та інновацій. Європейський Союз, 
Світовий банк, ЄБРР, UNEP, UNDP та інші міжнародні організації вже сьогодні 
відіграють важливу роль у підтримці зеленої трансформації України [27; 39; 42]. 
Водночас процес формування зеленої економіки супроводжується низкою 
викликів. Серед основних проблем можна виділити недостатній рівень 
інвестицій, обмежені фінансові ресурси держави, високі ризики воєнного часу, 
технологічну відсталість окремих галузей, низький рівень екологічної культури 
та недосконалість інституційного середовища [7; 29]. Подолання цих бар’єрів 
потребує комплексної державної політики та активного міжнародного 
партнерства. 
Для забезпечення ефективної реалізації моделі зеленої економіки доцільно 
зосередити увагу на таких стратегічних заходах: 
– стимулювання розвитку відновлюваної енергетики та 
енергоефективності; 
– впровадження принципів циркулярної економіки; 
– розвиток зеленого фінансування та екологічного інвестування; 
– модернізація промисловості на основі чистих технологій; 
– цифровізація екологічного управління; 
– екологізація аграрного сектору; 
– гармонізація законодавства України з екологічними стандартами ЄС; 
– розвиток екологічної освіти та людського капіталу; 
– реалізація принципів зеленої післявоєнної відбудови. 
76 
 
Таким чином, формування ефективної моделі зеленої економіки України є 
складним і багаторівневим процесом, який потребує системних структурних 
змін, модернізації економіки та активної міжнародної співпраці. Реалізація 
стратегічних напрямів зеленої трансформації дозволить Україні підвищити 
конкурентоспроможність економіки, забезпечити екологічну безпеку, зміцнити 
енергетичну незалежність та створити передумови для сталого розвитку у 
довгостроковій перспективі. 
  
77 
 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі проведено комплексне дослідження формування 
та розвитку моделі зеленої економіки України в умовах євроінтеграції та 
післявоєнного відновлення. У процесі дослідження розглянуто теоретичні засади 
зеленої економіки та сталого розвитку, проаналізовано сучасний стан екологічної 
трансформації національної економіки, а також визначено ключові проблеми та 
обмеження її реалізації. Особливу увагу приділено вивченню європейського 
досвіду зеленої трансформації та можливостей його адаптації в Україні, а також 
обґрунтуванню стратегічних напрямів удосконалення зеленої економічної моделі 
з урахуванням вимог Європейського зеленого курсу. 
У першому розділі кваліфікаційної роботи досліджено теоретичні засади 
формування зеленої економіки в умовах євроінтеграційних процесів, розкрито 
економічну сутність зеленої економіки, проаналізовано європейські підходи до 
реалізації політики сталого розвитку та охарактеризовано нормативно-
інституційне забезпечення зеленої трансформації економіки в країнах ЄС та 
Україні. 
Установлено, що зелена економіка є сучасною моделлю економічного 
розвитку, яка поєднує економічну ефективність, екологічну безпеку та соціальну 
справедливість. На відміну від традиційної економічної моделі, вона орієнтована 
не лише на максимізацію прибутку, а й на забезпечення раціонального 
використання природних ресурсів, мінімізацію негативного впливу на довкілля 
та підвищення якості життя населення. Визначено, що ключовими принципами 
розвитку зеленої економіки є сталий розвиток, ресурсоефективність, 
інноваційність, декарбонізація, соціальна відповідальність та екологічна безпека. 
Доведено, що концепція зеленої економіки тісно пов’язана з реалізацією 
цілей сталого розвитку та є важливим інструментом подолання сучасних 
78 
 
глобальних викликів, серед яких зміна клімату, виснаження природних ресурсів, 
деградація екосистем і зростання екологічних ризиків. Встановлено, що важливу 
роль у формуванні зеленої економіки відіграють циркулярна економіка, розвиток 
відновлюваної енергетики, енергоефективність та впровадження екологічних 
інновацій. 
У ході дослідження проаналізовано еволюцію міжнародних та 
європейських підходів до реалізації політики сталого й зеленого розвитку. 
Визначено, що формування сучасної екологічної політики базується на ключових 
міжнародних документах та ініціативах, зокрема доповіді «Наше спільне 
майбутнє», Цілях сталого розвитку ООН, Паризькій кліматичній угоді та 
Європейському зеленому курсі. Встановлено, що Європейський Союз сформував 
комплексну систему екологічного регулювання, спрямовану на досягнення 
кліматичної нейтральності, розвиток циркулярної економіки, декарбонізацію 
промисловості та підтримку зелених інновацій. 
Дослідження показало, що важливими інструментами реалізації політики 
зеленого розвитку в країнах ЄС є система торгівлі квотами на викиди парникових 
газів EU ETS, механізми зеленого фінансування, ESG-регулювання, 
енергоефективні програми та підтримка відновлюваної енергетики. З’ясовано, 
що європейська модель зеленої трансформації базується на поєднанні правових, 
економічних, фінансових та інституційних механізмів державного регулювання. 
У роботі встановлено, що для України розвиток зеленої економіки є 
стратегічно важливим у контексті євроінтеграції, післявоєнного відновлення та 
забезпечення економічної безпеки. Визначено, що адаптація національного 
законодавства до екологічних стандартів Європейського Союзу є необхідною 
умовою інтеграції України до європейського економічного простору. Особливого 
значення набувають процеси декарбонізації економіки, розвитку відновлюваної 
79 
 
енергетики, екологізації промисловості та впровадження механізмів зеленого 
фінансування. 
У процесі дослідження нормативно-інституційного забезпечення зеленої 
трансформації встановлено, що країни Європейського Союзу сформували 
ефективну систему екологічного управління, яка включає діяльність 
міжнародних організацій, фінансових інституцій та спеціалізованих органів ЄС. 
Водночас в Україні триває процес гармонізації екологічної політики з вимогами 
ЄС, однак існують певні проблеми, пов’язані з недостатнім рівнем фінансування 
екологічних програм, недосконалістю механізмів державного контролю, 
обмеженим впровадженням екологічних інновацій та низькою інвестиційною 
активністю. 
Обґрунтовано, що ефективна реалізація зеленої трансформації економіки 
потребує комплексного підходу, який передбачає удосконалення екологічного 
законодавства, активізацію зелених інвестицій, розвиток інноваційних 
технологій, впровадження принципів ESG-регулювання та посилення державної 
підтримки екологічної модернізації. 
У результаті проведеного аналізу, виконаного у розділі 2, встановлено, що 
сучасний стан розвитку зеленої економіки України характеризується поєднанням 
значного потенціалу для екологічної трансформації та наявністю масштабних 
економічних, енергетичних і соціально-екологічних викликів. Дослідження 
показало, що зелена трансформація в сучасних умовах виступає не лише 
інструментом екологізації економіки, а й стратегічним напрямом післявоєнного 
відновлення, підвищення енергетичної безпеки та інтеграції України до 
європейського економічного простору. 
У ході оцінки екологічних та соціально-економічних передумов 
встановлено, що Україна має значний природно-ресурсний та енергетичний 
потенціал для розвитку моделі зеленої економіки. Позитивними тенденціями у 
80 
 
2023–2025 роках стали поступове скорочення викидів забруднюючих речовин і 
CO₂, зростання частки відновлюваних джерел енергії, збільшення рівня 
переробки відходів та активізація процесів екологічної модернізації. Водночас 
негативний вплив мають деградація земельних ресурсів, високий рівень 
техногенного навантаження на довкілля, зношеність інфраструктури та значні 
екологічні втрати, спричинені воєнними діями. 
Визначено, що важливим фактором формування зеленої економіки є 
євроінтеграційний курс України. Інтеграція до Європейського Союзу стимулює 
гармонізацію екологічного законодавства, розвиток відновлюваної енергетики, 
модернізацію промисловості та впровадження принципів декарбонізації 
економіки. Європейський зелений курс формує для України нові можливості 
залучення міжнародного фінансування, розвитку зелених технологій та 
впровадження ESG-підходів у систему управління підприємствами. Водночас 
адаптація до європейських стандартів потребує значних інвестицій, структурних 
реформ та удосконалення механізмів державного управління. 
У процесі дослідження встановлено, що розвиток зеленої економіки 
України стримується комплексом взаємопов’язаних проблем і ризиків. 
Основними серед них є наслідки війни, руйнування енергетичної та промислової 
інфраструктури, недостатній рівень фінансування екологічних проєктів, низька 
енергоефективність економіки, технологічне відставання та інституційні 
обмеження. Значний вплив мають також кліматичні ризики, деградація 
природних ресурсів і недостатній рівень екологічної свідомості населення та 
бізнесу. 
Проведений SWOT-аналіз підтвердив, що Україна має суттєві конкурентні 
переваги для реалізації моделі зеленої економіки, зокрема значний потенціал 
відновлюваної енергетики, підтримку міжнародних партнерів та перспективи 
зеленої післявоєнної відбудови. Разом із тим існують загрози, пов’язані з 
81 
 
інвестиційною нестабільністю, погіршенням екологічної ситуації, 
енергетичними ризиками та кліматичними змінами. 
У третьому розділі дослідження узагальнено стратегічні напрями 
вдосконалення моделі зеленої економіки України в умовах європейської 
інтеграції та післявоєнного відновлення. Проведений аналіз дозволив визначити, 
що зелена трансформація є системним процесом, який охоплює всі ключові 
сфери національної економіки та потребує комплексного поєднання 
економічних, екологічних, інституційних і соціальних інструментів державної 
політики. 
Доведено, що адаптація європейського досвіду зеленої трансформації є 
одним із ключових чинників модернізації української економіки. Особливе 
значення в цьому процесі має імплементація положень Європейського зеленого 
курсу, розвиток відновлюваної енергетики, підвищення енергоефективності, 
децентралізація енергетичних систем, а також запровадження принципів 
циркулярної економіки. Ці напрями формують основу для зниження вуглецевої 
інтенсивності економіки та підвищення її ресурсної ефективності. 
У розділі встановлено, що стратегічна модель зеленої економіки України 
повинна базуватися на модернізації ключових секторів: енергетики, 
промисловості, транспорту, аграрної сфери та системи управління відходами. 
Важливу роль відіграє також розвиток зеленого фінансування, цифровізація 
екологічного управління та гармонізація національного законодавства з нормами 
Європейського Союзу. 
Окремо підкреслено значення розвитку людського капіталу та екологічної 
культури суспільства як фундаментальної умови успішної зеленої трансформації. 
Формування екологічно відповідального бізнесу, підготовка фахівців у сфері 
сталого розвитку та підвищення рівня екологічної свідомості населення 
визначено як необхідні передумови довгострокових структурних змін. 
82 
 
Визначено, що в умовах післявоєнного відновлення особливого значення 
набуває концепція «зеленої реконструкції», яка передбачає відбудову 
інфраструктури на принципах енергоефективності, екологічної безпеки та 
інноваційності. Це створює можливість не лише відновити економічний 
потенціал країни, а й сформувати нову модель низьковуглецевого розвитку. 
Водночас встановлено, що реалізація зеленої економіки в Україні 
ускладнюється низкою викликів, серед яких обмежені фінансові ресурси, 
наслідки воєнних дій, інституційна слабкість та технологічна відсталість окремих 
секторів. Подолання цих проблем потребує посилення державної політики, 
залучення міжнародної допомоги та активізації інвестиційних процесів. 
Отже, результати проведеного дослідження свідчать, що зелена економіка 
є перспективною моделлю розвитку, здатною забезпечити довгострокове 
економічне зростання, екологічну стійкість і соціальну стабільність. Для України 
формування ефективної моделі зеленої економіки є необхідною умовою 
підвищення конкурентоспроможності держави, успішної європейської інтеграції 
та забезпечення сталого післявоєнного розвитку. 
Ефективність зеленої трансформації України значною мірою залежатиме 
від результативності державної екологічної політики, темпів післявоєнного 
відновлення, масштабів міжнародної фінансової підтримки та здатності 
економіки адаптуватися до сучасних екологічних і технологічних викликів. 
Реалізація принципів зеленої економіки створює передумови для формування 
конкурентоспроможної, енергоефективної та екологічно безпечної моделі 
розвитку держави у довгостроковій перспективі. 
Сформульовані у розділі стратегічні напрями розвитку зеленої економіки є 
взаємопов’язаною системою заходів, реалізація яких дозволить забезпечити 
екологічну безпеку, енергетичну незалежність, економічну стійкість та 
підвищення конкурентоспроможності України в умовах європейської інтеграції.  
83 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. United Nations Environment Programme. Towards a Green Economy: 
Pathways to Sustainable Development and Poverty Eradication. Nairobi : UNEP, 2011. 
624 p. 
2. Амелічева Л. П., Тюрін Є. Є. Еволюція зеленої економіки в умовах 
сталого розвитку. Економіка і організація управління. 2023. № 1. С. 89–98. 
3. Чала В. С., Якуб С. В. Теоретичні основи формування зеленої 
регіональної економіки. Економічний простір. 2024. № 192. С. 125–133. 
4. World Commission on Environment and Development. Our Common 
Future. Oxford : Oxford University Press, 1987. 383 p. 
5. European Commission. The European Green Deal. Brussels : European 
Commission, 2019. 24 p. 
6. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом : 
ратифікована Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 р. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text. 
7. Круглов В. В. Державна політика розвитку «зеленої» економіки в 
Україні: тенденції та проблеми. Науковий вісник: Державне управління. 2023. № 
2(14). С. 259–278. 
8. Білокінна І. В. Зелена економіка як вимога часу та основа післявоєнного 
відновлення країни. Herald of Khmelnytskyi National University. Economic 
Sciences. 2023. № 2. С. 73–78. 
9. Дзюбак К. М. Фінансові інструменти формування зеленої економіки. 
Modern Economics. 2023. № 39. С. 25–31. 
10. Смолій Л. В., Діхтяренко Н. В. Стратегічні пріоритети розвитку 
«зеленої економіки» в аграрному секторі в умовах євроінтеграції. 
Агроекологічний журнал. 2023. № 1. С. 45–52. 
84 
 
11. Примостка Л. О., Слєсар В. І. Розвиток ринку зелених облігацій в 
Україні та світі. Вісник економіки. 2023. № 3. С. 55–66. 
12. Юхименко П. І., Батажок С. Г., Янович Н. В. Перехід до «зеленої» 
економіки на основі сталих технологічних змін. Економіка АПК. 2023. № 2. С. 
29–44. 
13. Павленко О. П. Сталий розвиток агробізнесу в концепції зеленої 
економіки. Підприємництво і торгівля. 2023. № 39. С. 118–123. 
14. OECD. Green Growth Strategy: Towards Green Growth. Paris : OECD 
Publishing, 2011. 142 p. 
15. Світовий банк. Інклюзивне зелене зростання: шлях до сталого розвитку 
/ пер. з англ. Київ : Світовий банк, 2020. 214 с. 
16. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. 
Стратегія екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату до 2030 року. Київ, 
2024. 56 с. 
17. Національна економічна стратегія України до 2030 року : Постанова 
Кабінету Міністрів України № 179 від 03.03.2021 р. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-п#Text. 
18. Кравців В. С., Жук П. В. Зелена економіка та її роль у забезпеченні 
сталого розвитку. Регіональна економіка. 2022. № 4. С. 15–24. 
19. Мельник Л. Г. Екологічна економіка та основи природокористування : 
навч. посіб. Суми : Університетська книга, 2021. 316 с. 
20. Шевчук В. Я. Зелена трансформація економіки: європейський досвід та 
перспективи України. Економіка України. 2024. № 3. С. 52–67. 
21. Meadows D. H., Meadows D. L., Randers J., Behrens W. The Limits to 
Growth. New York : Universe Books, 1972. 205 p. 
22. United Nations. Report of the United Nations Conference on the Human 
Environment. Stockholm, 1972. New York : United Nations, 1973. 77 p. 
85 
 
23. United Nations Framework Convention on Climate Change. Kyoto Protocol 
to the United Nations Framework Convention on Climate Change. Kyoto, 1997. 27 p. 
24. United Nations. The Future We Want : Outcome document of the United 
Nations Conference on Sustainable Development Rio+20. New York : United Nations, 
2012. 49 p. 
25. Коваль В. В., Трофименко О. О. ESG-трансформація бізнесу в умовах 
зеленої економіки. Економіка та суспільство. 2024. № 62. С. 112–119. 
26. European Environment Agency. Sustainability transitions: policy and 
practice. Luxembourg : Publications Office of the European Union, 2023. 98 p. 
27. European Investment Bank. Climate Bank Roadmap 2021–2025. 
Luxembourg : EIB, 2021. 168 p. 
28. International Renewable Energy Agency. World Energy Transitions Outlook 
2024. Abu Dhabi : IRENA, 2024. 312 p. 
29. Буркинський Б. В., Галушкіна Т. П. Інституційне забезпечення зеленої 
трансформації економіки України. Економічні інновації. 2023. № 25(2). С. 14–25. 
30. Савчук О. М., Коваленко І. В. Європейські механізми екологічного 
регулювання та перспективи їх імплементації в Україні. Економіка та держава. 
2024. № 4. С. 67–73. 
31. International Institute for Sustainable Development. Sustainable Recovery 
and Green Reconstruction of Ukraine. Winnipeg : IISD, 2023. 74 p. 
32. Державна служба статистики України. Валовий внутрішній продукт 
України у 2023-2024 роках. URL: https://stat.gov.ua/uk. 
33. National Bank of Ukraine. Inflation Report, April 2025. Kyiv : NBU, 2025. 
URL: https://bank.gov.ua/?utm_source=chatgpt.com.  
34. World Bank. Ukraine Rapid Damage and Needs Assessment 2025. 
Washington : World Bank, 2025. URL: 
https://www.worldbank.org/ext/en/country/ukraine?utm_source=chatgpt.com.  
86 
 
35. International Monetary Fund. World Economic Outlook Database 2025. 
Washington : IMF, 2025. URL: 
https://www.imf.org/en/publications/weo?utm_source=chatgpt.com.  
36. Міністерство економіки України. Огляд економічного розвитку 
України у 2024 році. Київ, 2025. URL: https://me.gov.ua/?lang=uk-UA.  
37. European Environment Agency. Europe’s Sustainability Progress Report 
2024. Copenhagen : EEA, 2024. URL: https://www.eea.europa.eu/en.  
38. European Commission. Green Recovery for Ukraine: Policy Priorities and 
Financing Instruments. Brussels : European Commission, 2025. 58 p. 
39. United Nations Development Programme. Green Transformation and 
Sustainable Recovery of Ukraine. Kyiv : UNDP Ukraine, 2024. 91 p. 
40. International Energy Agency. Ukraine Energy Profile 2025. Paris : IEA, 
2025. URL: https://www.iea.org. 
41. Climate Action Network Europe. Green Transition Pathways for Eastern 
Europe. Brussels : CAN Europe, 2024. 76 p. 
42. European Bank for Reconstruction and Development. Ukraine Recovery and 
Green Economy Transition Strategy 2025–2030. London : EBRD, 2025. 104 p. 
43. United Nations Industrial Development Organization. Sustainable Industrial 
Development in Ukraine. Vienna : UNIDO, 2024. 83 p. 
 
  
87 
 
ДОДАТОК А 
Статистичні показники розвитку зеленої трансформації економіки України 
у 2023–2025 рр. 
Таблиця А.1 
Ключові макроекономічні та екологічні показники України 
Показник 2023 2024 2025* 
Номінальний ВВП, млрд дол. США 181,2 190,7 212,9* 
Реальне зростання ВВП, % 5,3 3,2 1,8* 
Рівень інфляції, % 12,9 6,4 8,0* 
Частка ВДЕ у виробництві 
11,7 13,2 14,5* 
електроенергії, % 
Викиди СО₂, млн т 168 164 160* 
Рівень безробіття, % 19,1 16,8 15,2* 
Зношеність основних засобів, % 74,9 75,3 75,8* 
Обсяг міжнародної допомоги на 
42,5 38,4 40,0* 
відновлення, млрд дол. 
Примітка: * – прогнозні або оціночні дані 
Джерело: сформовано за даними Держстату, Світового банку, МВФ, НБУ, Міністерства 
економіки України [15; 16; 17; 31] 
 
  
88 
 
Додаток Б 
Динаміка екологічних втрат та пошкодження інфраструктури України 
внаслідок війни 
Таблиця Б.1 
Оцінка екологічних та інфраструктурних збитків 
Показник 2023 2024 2025* 
Площа забруднених земель, млн га 10,5 11,2 11,8 
Пошкоджені енергетичні об’єкти, од. 732 845 901 
Лісові пожежі, випадків 1278 1340 1415 
Орієнтовна вартість відновлення, млрд 
486 524 540 
дол. 
Пошкоджені об’єкти інфраструктури, 
154 167 175 
тис. 
Джерело: сформовано за даними Світового банку, OECD, Міністерства захисту довкілля 
України [16; 26; 31]
Репозиторій ЧДТУ
