«ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», М. ЗОЛОТОНОША, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Табунець, Богдан Іванович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9549

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Скорик, Олександр Олександрович	-
dc.contributor.author	Табунець, Богдан Іванович	-
dc.date.accessioned	2026-06-15T12:39:02Z	-
dc.date.available	2026-06-15T12:39:02Z	-
dc.date.issued	2026-06	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9549	-
dc.description.abstract	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 93 сторінки, 15 таблиць, 12 рисунків, список літератури з 30 найменувань, 3 додатки. Об’єктом дослідження є процес управління виробничими витратами підприємства. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ». Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних засад і практичних аспектів управління виробничими витратами підприємства, проведення аналізу їх формування та розроблення заходів щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ». Завданнями роботи є: дослідити економічну сутність і класифікацію виробничих витрат підприємства; узагальнити методичні підходи до аналізу та оцінювання виробничих витрат; дослідити сучасні напрями та інструменти оптимізації виробничих витрат підприємства; надати організаційно- економічну характеристику ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» та проаналізувати результати його діяльності; здійснити аналіз складу, структури та динаміки виробничих витрат підприємства; оцінити ефективність управління виробничими витратами та виявити резерви їх оптимізації; розробити заходи щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ»; обґрунтувати економічну ефективність запропонованих заходів. Методи дослідження: аналізу і синтезу, системний підхід, порівняльний аналіз, економіко-статистичні, табличний і графічний, економічних розрахунків. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління виробничими витратами підприємства.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	ПІДПРИЄМСТВО	uk_UA
dc.subject	ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ	uk_UA
dc.subject	ОПТИМІЗАЦІЯ	uk_UA
dc.subject	УПРАВЛІННЯ	uk_UA
dc.title	«ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», М. ЗОЛОТОНОША, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ТАБУНЕЦЬ Б.І.pdf Restricted Access		2.61 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра

на тему: «ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ
ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», М. ЗОЛОТОНОША, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)»

Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
______________________Табунець В.І._________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _______к.е.н, доц. Скорик О.О. _
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2026 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво та торгівля»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2026 р.

З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти
Табунцю Богдану Івановичу
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи
Оптимізація виробничих витрат підприємства (на матеріалах
ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», м. Золотоноша, Черкаська обл.)

Керівник роботи Скорик Олександр Олександрович, к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03

2. Строк подання здобувачем роботи 29.05.2026 р.

3. Вихідні дані до роботи
Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження, статистична інформація,
нормативно-правова база, проєктні та стратегічні документи, форми звітності

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1 Теоретичні основи оптимізації виробничих витрат підприємства
Розділ 2 Аналіз виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія»
Розділ 3 Удосконалення управління виробничими витратами
ТОВ ПІІ «Еконія»

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми

6. Консультанти розділів роботи

Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Скорик О.О., доцент
2 Скорик О.О., доцент
3 Скорик О.О., доцент

7. Дата видачі завдання ___11.02.2026 р.___________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи бакалавра етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий Виконано
Укладання бібліографії по основним джерелам
2. Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий Виконано
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень Виконано
розділу
4. Розробка і подання другого розділу березень-квітень Виконано
5. Розробка і подання третього розділу квітень-травень Виконано
6. Погодження з керівником висновків і травень Виконано
пропозицій
7. Переробка (доопрацювання) кваліфікаційної травень Виконано
роботи у відповідності з зауваженнями і
подання її на кафедру
8. Нормоконтроль травень Виконано
9. Збір документів (відгук, рецензія) травень Виконано
10. Подача на підпис до завідувача кафедри червень Виконано
11. Розробка тез доповіді для захисту червень Виконано

Здобувач вищої освіти Богдан ТАБУНЕЦЬ
(підпис) (ім’я, прізвище)

Керівник роботи Олександр СКОРИК
(підпис) (ім’я, прізвище)

РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи бакалавра

на тему: ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА (НА
МАТЕРІАЛАХ ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», М. ЗОЛОТОНОША, ЧЕРКАСЬКА
ОБЛ.)

Кваліфікаційна робота бакалавра містить 93 сторінки, 15 таблиць,
12 рисунків, список літератури з 30 найменувань, 3 додатки.

Об’єктом дослідження є процес управління виробничими витратами
підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти
оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ».
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження теоретичних
засад і практичних аспектів управління виробничими витратами
підприємства, проведення аналізу їх формування та розроблення заходів
щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ».
Завданнями роботи є: дослідити економічну сутність і класифікацію
виробничих витрат підприємства; узагальнити методичні підходи до аналізу
та оцінювання виробничих витрат; дослідити сучасні напрями та інструменти
оптимізації виробничих витрат підприємства; надати організаційно-
економічну характеристику ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» та проаналізувати
результати його діяльності; здійснити аналіз складу, структури та динаміки
виробничих витрат підприємства; оцінити ефективність управління
виробничими витратами та виявити резерви їх оптимізації; розробити заходи
щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ»; обґрунтувати
економічну ефективність запропонованих заходів.
Методи дослідження: аналізу і синтезу, системний підхід, порівняльний
аналіз, економіко-статистичні, табличний і графічний, економічних
розрахунків.
За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та
практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної
роботи бакалавра відповідно до поставленої мети.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні
теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо
управління виробничими витратами підприємства.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ, ПІДПРИЄМСТВО,
УПРАВЛІННЯ, ОПТИМІЗАЦІЯ, РЕЗЕРВИ.
ABSTRACT
for bachelor’s qualification work

at the subject: OPTIMIZATION OF PRODUCTION COSTS OF THE
ENTERPRISE (AS EXEMPLIFIED ECONIA ENTERPRISE WITH FOREIGN
INVESTMENTS LLS, ZOLOTONOSHA, CHERKASY REGION

Bachelor’s qualification work consists of the: 93 pages, 15 tables, 12 drawings, list
of references of the 30 names, 3 application.

The object of the study is the process of managing the production costs of the
enterprise.
The subject of the study is the theoretical, methodological and practical aspects of
optimizing the production costs of Econia Enterprise with Foreign Investments
LLS.
The purpose of the bachelor’s qualification work is to study the theoretical
principles and practical aspects of managing the production costs of the enterprise,
to analyze their formation and develop measures to optimize the production costs
of Econia Enterprise with Foreign Investments LLS.
The tasks of the work are: to study the economic essence and classification of the
production costs of the enterprise; to generalize methodological approaches to the
analysis and assessment of production costs; to study modern directions and tools
for optimizing the production costs of the enterprise; to provide an organizational
and economic characteristic of the Econia Enterprise with Foreign Investments
LLS and analyze the results of its activities; to analyze the composition, structure
and dynamics of the production costs of the enterprise; to assess the effectiveness
of production cost management and identify reserves for their optimization; to
develop measures to optimize the production costs of the Econia Enterprise with
Foreign Investments LLS; to substantiate the economic effectiveness of the
proposed measures.
Research methods: analysis and synthesis, systematic approach, comparative
analysis, economic and statistical, tabular and graphical, economic calculations.
According to the results of the research, conclusions of a theoretical and
practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the
bachelor's qualification work in accordance with the set goal.
The practical significance of the obtained results obtained lies in the
development of theoretical and methodological provisions and practical
recommendations for managing the production costs of the enterprise.
KEYWORDS: PRODUCTION COSTS, ENTERPRISE, MANAGEMENT,
OPTIMIZATION, RESERVES.
4

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
ПІДПРИЄМСТВА ........................................................................................................ 9
1.1. Економічна сутність і класифікація виробничих витрат підприємства .......... 9
1.2. Методичні підходи до аналізу та оцінювання виробничих витрат
підприємства ............................................................................................................... 18
1.3. Сучасні напрями та інструменти оптимізації виробничих витрат
підприємства ............................................................................................................... 28
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБРНИЧИХ ВИТРАТ ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» ................. 39
2.1. Організаційно-економічна характеристика та аналіз результатів діяльності
ТОВ ПІІ «Еконія» ....................................................................................................... 39
2.2. Аналіз складу, структури та динаміки виробничих витрат підприємства .... 52
2.3. Оцінка ефективності управління виробничими витратами та виявлення
резервів їх оптимізації ............................................................................................... 59
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ВИТРАТАМИ
ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» ................................................................................................... 68
3.1. Розроблення заходів щодо оптимізації виробничих витрат підприємства ... 68
3.2. Економічне обґрунтування ефективності запропонованих заходів .............. 81
ВИСНОВКИ ................................................................................................................ 86
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 91
ДОДАТКИ ................................................................................................................... 94

5

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах посилення конкурентної боротьби,
нестабільності економічного середовища, зростання вартості енергетичних
ресурсів, сировини та логістичних послуг особливої актуальності набуває
проблема ефективного управління виробничими витратами підприємств. Рівень
витрат безпосередньо впливає на собівартість продукції, прибутковість
діяльності, фінансову стійкість та конкурентоспроможність суб’єктів
господарювання. Тому оптимізація виробничих витрат є одним із ключових
напрямів підвищення ефективності функціонування сучасних підприємств.
Особливого значення зазначена проблема набуває для підприємств
харчової промисловості, діяльність яких характеризується високою
матеріаломісткістю виробництва, значною залежністю від цін на сировину,
енергоресурси та транспортні послуги. У сучасних умовах господарювання
важливим завданням є не лише скорочення витрат, а й формування ефективної
системи управління ними, що забезпечує досягнення стратегічних цілей
підприємства без погіршення якості продукції.
Для ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ», яке є одним із провідних виробників дитячого
харчування та питної води в Україні, питання оптимізації виробничих витрат має
особливе практичне значення. Раціональне використання матеріальних, трудових
та фінансових ресурсів сприятиме підвищенню ефективності діяльності
підприємства, зміцненню його конкурентних позицій на ринку та забезпеченню
стабільного фінансового розвитку.
З огляду на зазначене, дослідження теоретичних і практичних аспектів
оптимізації виробничих витрат підприємства та розроблення напрямів
удосконалення системи управління витратами є актуальним науковим і
практичним завданням.
6

Питання економічної сутності витрат підприємства та особливостей
управління ними досліджували такі вітчизняні науковці, як І.О. Бланк, С.Ф.
Покропивний, А.В. Шегда, В.І. Гринчуцький, О.С. Іванілов, які розкрили
теоретичні засади формування та класифікації витрат підприємства.
Методичні підходи до аналізу, оцінювання та контролю витрат висвітлені
у працях Г.В. Савицької, Є.В. Мниха, Ф.Ф. Бутинця, Н.В. Тарасенко, Г.І.
Кіндрацької, які досліджували методи економічного аналізу діяльності
підприємств та оцінювання ефективності використання ресурсів.
Проблеми управлінського обліку та формування систем управління
витратами розглядали Л.В. Нападовська, Г.М. Давидов, Д.Р. Хансен (D.R.
Hansen), М.М. Мовен (M.M. Mowen), Ч.Т. Горнгрен (C.T. Horngren), С.М. Датар
(S.M. Datar), М.В. Раджан (M.V. Rajan), А.А. Аткінсон (A.A. Atkinson) та інші
науковці.
Питання оптимізації витрат, впровадження сучасних інструментів
управління витратами, концепцій Lean Production, Kaizen, Target Costing та
цифровізації бізнес-процесів досліджували П.В. Круш, Г.О. Партин, Л.І.
Федулова, Дж.П. Вомак (J.P. Womack), Д.Т. Джонс (D.T. Jones), М. Імаї (M. Imai),
Р. Купер (R. Cooper), Р.С. Каплан (R.S. Kaplan) та інші вчені.
Водночас сучасні умови господарювання потребують подальшого
вдосконалення підходів до оптимізації виробничих витрат підприємств з
урахуванням галузевої специфіки та особливостей функціонування конкретних
суб’єктів господарювання, що зумовило вибір теми дослідження.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретичних засад і
практичних аспектів управління виробничими витратами підприємства,
проведення аналізу їх формування та розроблення заходів щодо оптимізації
виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ».
Для досягнення поставленої мети у роботі визначено такі завдання:
7

дослідити економічну сутність і класифікацію виробничих витрат
підприємства;
узагальнити методичні підходи до аналізу та оцінювання виробничих
витрат;
дослідити сучасні напрями та інструменти оптимізації виробничих витрат
підприємства;
надати організаційно-економічну характеристику ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» та
проаналізувати результати його діяльності;
здійснити аналіз складу, структури та динаміки виробничих витрат
підприємства;
оцінити ефективність управління виробничими витратами та виявити
резерви їх оптимізації;
розробити заходи щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ
«ЕКОНІЯ»;
обґрунтувати економічну ефективність запропонованих заходів.
Об’єктом дослідження є процес управління виробничими витратами
підприємства.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти
оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ».
У процесі виконання роботи використано загальнонаукові та спеціальні
методи дослідження: методи аналізу і синтезу – для дослідження економічної
сутності виробничих витрат; системний підхід – для вивчення процесу
управління витратами; порівняльний аналіз – для оцінювання динаміки
показників діяльності підприємства; економіко-статистичні методи – для аналізу
складу та структури витрат; табличний і графічний методи – для наочного
відображення результатів дослідження; метод економічних розрахунків – для
визначення резервів скорочення витрат та оцінювання ефективності
запропонованих заходів.
8

Інформаційною основою роботи є законодавчі та нормативно-правові
акти України, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку,
наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань управління та оптимізації
витрат підприємства, навчальна і монографічна література, статистичні
матеріали, фінансова звітність підприємства та інші інформаційні джерела.
Базою дослідження є ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ» (м. Золотоноша, Черкаська
область). На матеріалах підприємства проведено аналіз результатів
господарської діяльності, оцінено ефективність управління виробничими
витратами та розроблено рекомендації щодо їх оптимізації.
9

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ
ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Економічна сутність і класифікація виробничих витрат
підприємства

В сучасних умовах господарювання ефективність діяльності підприємства
значною мірою залежить від рівня управління витратами. Посилення
конкурентної боротьби, зростання вартості сировини, матеріалів та енергетичних
ресурсів, а також необхідність забезпечення стабільної прибутковості діяльності
підприємств зумовлюють актуальність дослідження виробничих витрат як
важливого об’єкта управління. Виробничі витрати безпосередньо впливають на
собівартість продукції, фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання
та його конкурентоспроможність на ринку.
Поняття витрат є однією з ключових економічних категорій, яка
характеризує використання ресурсів підприємства у процесі здійснення
господарської діяльності. Відповідно до Національного положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 16 «Витрати», витратами визнаються зменшення
економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що
призводять до зменшення власного капіталу підприємства, за винятком його
вилучення або розподілу власниками [1].
В науковій літературі існують різні підходи до трактування сутності
витрат. Більшість учених розглядають витрати як грошове вираження ресурсів,
використаних підприємством у процесі виробництва та реалізації продукції. Так,
витрати відображають обсяг матеріальних, трудових, фінансових та інших
ресурсів, спожитих для досягнення певного економічного результату [2; 3].
10

Особливе місце у системі витрат підприємства займають виробничі
витрати. Саме вони формують виробничу собівартість продукції та
безпосередньо пов’язані з процесом її виготовлення. Виробничі витрати є
сукупністю витрат живої та уречевленої праці, необхідних для виробництва
продукції, виконання робіт або надання послуг.
На думку більшості дослідників, виробничі витрати являють собою
грошову оцінку ресурсів підприємства, використаних у процесі виробництва
продукції, включаючи витрати на сировину, матеріали, оплату праці виробничого
персоналу, амортизацію виробничих основних засобів та інші витрати
виробничого призначення [4; 5].
Економічна сутність виробничих витрат полягає у тому, що вони
характеризують обсяг ресурсів, спожитих у процесі виробничої діяльності
підприємства для створення готової продукції. Водночас виробничі витрати
виступають важливим інструментом оцінювання ефективності використання
ресурсного потенціалу підприємства та формування його фінансових
результатів.
Виробничі витрати виконують низку важливих функцій: облікову;
контрольну; аналітичну; планову; стимулюючу; інформаційну (рис. 1.1).
Облікова функція виробничих витрат полягає у систематичному зборі,
реєстрації та узагальненні інформації про витрати підприємства. Вона забезпечує
відображення всіх витрат, пов’язаних із виробничим процесом, за відповідними
елементами, статтями калькуляції, місцями виникнення та центрами
відповідальності.
Завдяки реалізації облікової функції здійснюється:
визначення фактичної собівартості продукції;
формування бухгалтерської та фінансової звітності;
контроль правильності використання ресурсів;
створення інформаційної бази для управління підприємством.
11

Рис. 1.1. Функції виробничих витрат
Джерело: узагальнено автором на основі [3; 5].

Облікова функція є основою для здійснення інших функцій витрат,
оскільки достовірна інформація про витрати є необхідною умовою ефективного
управління підприємством.
Контрольна функція спрямована на забезпечення постійного контролю за
рівнем витрат та дотриманням установлених нормативів. Вона дозволяє
своєчасно виявляти відхилення фактичних витрат від запланованих показників та
визначати причини їх виникнення.
Основними завданнями контрольної функції є:
перевірка дотримання норм витрачання матеріалів, енергії та трудових
ресурсів;
виявлення перевитрат і непродуктивних витрат;
12

контроль виконання кошторисів та бюджетів;
оцінка ефективності використання ресурсів.
Реалізація контрольної функції сприяє підвищенню дисципліни витрачання
ресурсів та зниженню собівартості продукції.
Аналітична функція полягає у дослідженні структури, динаміки та факторів
зміни виробничих витрат. Вона дає можливість оцінити ефективність
використання ресурсів та виявити резерви зниження витрат.
За допомогою аналітичної функції здійснюється:
аналіз структури витрат підприємства;
оцінка впливу окремих факторів на рівень собівартості;
виявлення тенденцій зміни витрат у часі;
пошук внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.
Результати аналізу використовуються керівництвом для прийняття
обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації діяльності підприємства.
Планова функція передбачає використання інформації про витрати для
розробки планів, бюджетів і кошторисів діяльності підприємства. Вона
забезпечує визначення необхідного обсягу ресурсів для виконання виробничих
завдань та досягнення стратегічних цілей.
Планова функція включає:
прогнозування майбутніх витрат;
складання бюджетів підрозділів і підприємства в цілому;
визначення планової собівартості продукції;
розрахунок потреби у фінансових, матеріальних і трудових ресурсах.
Ефективне планування витрат дозволяє забезпечити стабільність
виробничого процесу та підвищити конкурентоспроможність підприємства.
Стимулююча функція полягає у створенні зацікавленості працівників та
структурних підрозділів у раціональному використанні ресурсів і зниженні
витрат виробництва.
13

Вона реалізується через:
систему матеріального заохочення за економію ресурсів;
преміювання за досягнення встановлених показників витрат;
оцінювання діяльності центрів відповідальності;
формування культури ощадливого використання ресурсів.
Завдяки стимулюючій функції підвищується продуктивність праці,
зменшуються втрати ресурсів та покращуються фінансові результати
підприємства.
Інформаційна функція забезпечує керівництво підприємства, інвесторів,
кредиторів та інших користувачів необхідними даними про рівень і структуру
виробничих витрат.
Вона передбачає:
формування інформації для прийняття управлінських рішень;
оцінку фінансових результатів діяльності;
визначення ефективності виробництва;
забезпечення прозорості діяльності підприємства для зовнішніх
користувачів.
Інформація про витрати є важливою основою для вибору напрямів
розвитку підприємства, розробки цінової політики та підвищення економічної
ефективності господарської діяльності.
Таким чином, виробничі витрати виконують облікову, контрольну,
аналітичну, планову, стимулюючу та інформаційну функції, які забезпечують
ефективне управління ресурсами підприємства, формування достовірної
інформації для прийняття рішень, контроль за рівнем витрат і пошук резервів
підвищення економічної ефективності виробництва. Кожна з цих функцій є
важливим елементом системи управління підприємством та сприяє зміцненню
його конкурентних позицій на ринку. Завдяки зазначеним функціям керівництво
підприємства отримує можливість контролювати використання ресурсів,
14

оцінювати ефективність виробництва та приймати обґрунтовані управлінські
рішення.
Важливою умовою ефективного управління витратами є їх класифікація.
Класифікація виробничих витрат дозволяє систематизувати інформацію про
витрати відповідно до цілей аналізу, планування, обліку та контролю (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Основні ознаки класифікації виробничих витрат підприємства
Ознака класифікації Види витрат
Матеріальні витрати; витрати на оплату
За економічними елементами праці; відрахування на соціальні заходи;
амортизація; інші операційні витрати
За способом включення до
Прямі та непрямі
собівартості
За відношенням до обсягу
Змінні та постійні
виробництва
За цехами, дільницями, центрами
За місцем виникнення
відповідальності
За періодичністю виникнення Поточні та одноразові
За можливістю контролю Контрольовані та неконтрольовані
За доцільністю здійснення Продуктивні та непродуктивні
Джерело: узагальнено автором на основі [3-7].

Найбільш поширеною є класифікація витрат за економічними елементами.
Вона використовується для аналізу структури витрат підприємства та визначення
напрямів підвищення ефективності використання ресурсів.
Відповідно до чинних нормативних документів виробничі витрати
групуються за такими економічними елементами:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати [1].
15

У структурі витрат більшості виробничих підприємств найбільшу частку
займають матеріальні витрати. Особливо це характерно для підприємств харчової
промисловості, до яких належить і ТОВ ПІІ «Еконія». Значна частина
собівартості продукції таких підприємств формується за рахунок вартості
сировини, пакувальних матеріалів, допоміжних матеріалів та енергетичних
ресурсів.
Для потреб управління виробничими витратами важливого значення
набуває їх поділ на прямі та непрямі. Прямі витрати можуть бути безпосередньо
віднесені на конкретний вид продукції, тоді як непрямі потребують розподілу
між окремими видами продукції за певною методикою.
До складу прямих витрат зазвичай включають:
сировину та основні матеріали;
допоміжні матеріали;
заробітну плату виробничих працівників;
інші витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції.
Непрямими є витрати на утримання та експлуатацію обладнання,
загальновиробничі витрати, витрати на управління виробничими підрозділами
тощо.
Важливе значення має класифікація витрат залежно від зміни обсягів
виробництва. За цією ознакою виділяють змінні та постійні витрати (рис. 1.2).
Змінні витрати змінюються пропорційно або майже пропорційно до зміни
обсягів виробництва. До них належать витрати на сировину, матеріали, енергію
для технологічних потреб та інші витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим
процесом.
Постійні витрати не залежать від обсягів виробництва у короткостроковому
періоді. Прикладами таких витрат є амортизація основних засобів, орендна плата,
адміністративні витрати та заробітна плата управлінського персоналу.

16

Рис. 1.2. Класифікація виробничих витрат залежно від обсягу виробництва
Джерело: узагальнено автором на основі [6-8].

Поділ витрат на змінні та постійні широко використовується у системі
управлінського обліку, бюджетуванні та аналізі беззбитковості виробництва.
Значного поширення в сучасній практиці набув також підхід до
класифікації витрат за місцями виникнення. Відповідно до нього витрати
групуються за структурними підрозділами підприємства, що дозволяє визначати
відповідальних осіб та здійснювати контроль за використанням ресурсів.
Особливо актуальним такий підхід є для великих виробничих підприємств,
де функціонують окремі виробничі цехи, складські комплекси, логістичні
підрозділи та служби забезпечення.
Важливим напрямом розвитку теорії управління витратами стало
формування концепції центрів відповідальності. Згідно з даною концепцією
кожен структурний підрозділ підприємства несе відповідальність за ефективність
використання ресурсів та рівень витрат у межах своїх повноважень [8].
17

В сучасних умовах особливого значення набуває класифікація витрат за
можливістю їх контролю. Контрольованими вважаються витрати, на які може
безпосередньо впливати керівник відповідного підрозділу. Неконтрольовані
витрати перебувають поза межами його управлінських повноважень.
Подібний поділ сприяє підвищенню ефективності системи внутрішнього
контролю та формуванню мотиваційних механізмів управління персоналом.
Окремої уваги заслуговує класифікація витрат за доцільністю їх
здійснення. За цією ознакою виділяють продуктивні та непродуктивні витрати.
Продуктивними є витрати, які пов’язані з нормальним технологічним
процесом та забезпечують створення продукції належної якості. Непродуктивні
витрати виникають унаслідок втрат, браку продукції, простоїв обладнання,
нераціонального використання ресурсів та інших негативних факторів.
Скорочення непродуктивних витрат є одним із найважливіших резервів
підвищення ефективності діяльності підприємства. Саме тому сучасні системи
управління витратами орієнтовані на виявлення та мінімізацію таких витрат.
У міжнародній практиці управління виробничими витратами широкого
застосування набули концепції «бережливого виробництва» (Lean Production),
«точно вчасно» (Just-in-Time), управління витратами за видами діяльності (ABC-
costing) та система цільового калькулювання (Target Costing). Основною метою
зазначених підходів є усунення втрат, підвищення продуктивності праці та
забезпечення раціонального використання ресурсів [9; 10].
Таким чином, виробничі витрати є складною економічною категорією, яка
відображає процес споживання ресурсів у ході виробництва продукції.
Ефективне управління виробничими витратами потребує їх систематизації за
різними класифікаційними ознаками, що створює інформаційну основу для
аналізу, планування, контролю та оптимізації витрат підприємства. Раціональна
організація обліку й управління виробничими витратами сприяє зниженню
18

собівартості продукції, підвищенню прибутковості діяльності та зміцненню
конкурентних позицій підприємства на ринку.

1.2. Методичні підходи до аналізу та оцінювання виробничих витрат
підприємства

Ефективне управління виробничими витратами неможливе без їх
систематичного аналізу та оцінювання. Саме результати аналізу дозволяють
керівництву підприємства виявляти фактори формування собівартості продукції,
оцінювати рівень раціональності використання ресурсів, визначати резерви
скорочення витрат та розробляти обґрунтовані управлінські рішення щодо
підвищення ефективності виробництва. В умовах посилення конкуренції та
нестабільності зовнішнього середовища аналіз виробничих витрат набуває
особливого значення, оскільки від рівня витрат безпосередньо залежать
фінансові результати діяльності підприємства та його конкурентоспроможність
на ринку [11; 12].
Аналіз виробничих витрат являє собою комплексне дослідження процесів
формування та використання ресурсів підприємства з метою оцінювання їх
ефективності та пошуку шляхів оптимізації. Основними завданнями аналізу
виробничих витрат є:
– оцінка загального рівня виробничих витрат;
– дослідження структури та динаміки витрат;
– визначення факторів зміни витрат;
– виявлення непродуктивних витрат і втрат;
– оцінка ефективності використання ресурсів;
– пошук резервів зниження собівартості продукції;
– обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації витрат.
19

Важливим етапом аналізу є формування інформаційної бази дослідження.
Джерелами інформації для аналізу виробничих витрат виступають фінансова
звітність підприємства, дані бухгалтерського обліку, управлінська звітність,
калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат, статистична звітність та
внутрішня документація підприємства [13].
Методичний інструментарій аналізу виробничих витрат включає значну
кількість прийомів та методів економічного аналізу (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Основні методи аналізу виробничих витрат підприємства
Метод Характеристика
Горизонтальний аналіз Дослідження динаміки витрат за кілька періодів
Вертикальний аналіз Вивчення структури витрат
Коефіцієнтний аналіз Розрахунок відносних показників ефективності
Зіставлення показників із планом або
Порівняльний аналіз
конкурентами
Визначення впливу окремих факторів на зміну
Факторний аналіз
витрат
Дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу
Маржинальний аналіз
виробництва та прибутку
ABC-аналіз Визначення найбільш вагомих статей витрат
Джерело: узагальнено автором на основі [14-17].

Одним із найпоширеніших методів є горизонтальний аналіз, який
передбачає вивчення зміни абсолютних та відносних показників витрат у часі.
Його застосування дозволяє виявити тенденції розвитку підприємства, визначити
темпи зростання або скорочення окремих видів витрат та оцінити ефективність
реалізованих управлінських заходів.
Вертикальний аналіз використовується для оцінювання структури
виробничих витрат. У процесі такого аналізу визначається частка кожного
елемента витрат у їх загальній сумі. Отримані результати дозволяють виявити
20

найбільш витратомісткі складові виробничого процесу та визначити напрями
подальшої оптимізації.
Особливого значення для підприємств харчової промисловості набуває
аналіз структури матеріальних витрат, оскільки саме вони формують основну
частину виробничої собівартості продукції.
Одним із найбільш ефективних методів дослідження причин зміни витрат
є факторний аналіз. Його метою є кількісна оцінка впливу окремих факторів на
зміну загальної величини витрат. Найчастіше до таких факторів належать:
– зміна обсягів виробництва;
– зміна цін на ресурси;
– зміна норм витрачання матеріалів;
– зміна продуктивності праці;
– технологічні зміни у виробництві.
Результати факторного аналізу дозволяють визначити основні причини
зростання або зниження витрат та розробити заходи щодо їх оптимізації.
Суттєве значення в сучасній системі управління витратами має
маржинальний аналіз. Його основою є поділ витрат на постійні та змінні. Даний
метод дозволяє визначити точку беззбитковості виробництва, запас фінансової
міцності підприємства та оцінити вплив зміни обсягів виробництва на фінансові
результати діяльності [18].
Одним із сучасних методичних підходів до оцінювання виробничих витрат
є ABC-аналіз. Його сутність полягає у групуванні витрат залежно від ступеня їх
впливу на загальний результат діяльності підприємства. Група А включає
найбільш значущі статті витрат, група В – витрати середнього рівня значущості,
а група С – незначні витрати. Застосування цього підходу дозволяє зосередити
управлінську увагу на тих елементах витрат, які формують основну частину
собівартості продукції.
21

Важливим напрямом оцінювання виробничих витрат виступає аналіз
собівартості продукції. Собівартість відображає сукупність усіх витрат
підприємства на виробництво та реалізацію продукції і є одним із ключових
показників ефективності господарської діяльності. Зниження собівартості
продукції за незмінного рівня якості сприяє підвищенню прибутковості
підприємства та зміцненню його ринкових позицій.
Основні етапи аналізу виробничих витрат на підприємстві наведено на
рис. 1.3. Послідовність аналітичних процедур передбачає збір та систематизацію
інформації, дослідження структури і динаміки витрат, визначення факторів їх
зміни, виявлення резервів скорочення витрат та розроблення ефективних
управлінських рішень.
Першим етапом є збір інформації, який передбачає формування необхідної
інформаційної бази для проведення дослідження. На цьому етапі
використовуються дані бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної
звітності, виробничих планів, кошторисів, первинної документації та
внутрішньої управлінської звітності підприємства. Повнота та достовірність
зібраної інформації безпосередньо впливають на якість подальших аналітичних
висновків.
Другим етапом є групування витрат, яке здійснюється за різними
класифікаційними ознаками залежно від цілей аналізу. Витрати можуть
групуватися за економічними елементами, статтями калькуляції, місцями
виникнення, центрами відповідальності, видами продукції або характером
залежності від обсягу виробництва. Таке структурування дозволяє
систематизувати інформацію та забезпечити її придатність для подальшого
аналізу.
22

Рис. 1.3. Основні етапи аналізу виробничих витрат
Джерело: розроблено автором.
23

Третій етап передбачає аналіз структури та динаміки виробничих витрат.
На цьому етапі визначається питома вага окремих елементів витрат у їх
загальному обсязі, досліджуються зміни їх структури в динаміці та оцінюються
тенденції розвитку витрат у часі. Особлива увага приділяється виявленню статей
витрат, які мають найбільший вплив на формування собівартості продукції, а
також встановленню причин їх зростання або скорочення.
Четвертим етапом є факторний аналіз виробничих витрат, метою якого є
визначення причин змін у їх рівні та структурі. У процесі аналізу оцінюється
вплив таких факторів, як зміна обсягів виробництва, продуктивності праці, рівня
матеріаломісткості продукції, цін на сировину та енергоносії, технічного рівня
виробництва та інших внутрішніх і зовнішніх чинників. Використання
факторного аналізу дозволяє кількісно оцінити внесок кожного фактора у зміну
загальної суми витрат.
П’ятим етапом є виявлення резервів зниження виробничих витрат. На
основі результатів попередніх аналітичних процедур визначаються
невикористані можливості підвищення ефективності виробництва. До таких
резервів можуть належати скорочення втрат сировини та матеріалів, підвищення
продуктивності праці, удосконалення технологічних процесів, оптимізація
структури виробництва, зниження енергоємності продукції та покращення
організації праці.
Завершальним етапом є розроблення управлінських рішень, спрямованих
на реалізацію виявлених резервів і підвищення економічної ефективності
діяльності підприємства. На цьому етапі формуються конкретні заходи щодо
оптимізації витрат, визначаються строки їх виконання, відповідальні особи та
очікуваний економічний ефект. Реалізація запропонованих рішень забезпечує
зміцнення фінансового стану підприємства, підвищення його
конкурентоспроможності та покращення результатів господарської діяльності.
24

Таким чином, наведена на рис. 1.3 схема відображає логічну послідовність
проведення аналізу виробничих витрат і демонструє взаємозв’язок між окремими
етапами аналітичного процесу, що забезпечує обґрунтованість управлінських
рішень щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.
Для оцінювання ефективності управління виробничими витратами
використовують систему показників, серед яких найбільш поширеними є:
– витрати на 1 грн реалізованої продукції;
– матеріаломісткість продукції;
– трудомісткість продукції;
– фондомісткість продукції;
– енергоємність виробництва;
– рентабельність витрат.
На рис. 1.4 представлено систему показників оцінювання ефективності
управління виробничими витратами підприємства. Запропонована схема
відображає комплексний підхід до аналізу результативності використання
ресурсів та ефективності управлінських рішень у сфері формування й контролю
виробничих витрат. В основі системи лежить сукупність взаємопов’язаних
показників, які характеризують різні аспекти виробничої діяльності
підприємства та дозволяють здійснювати всебічну оцінку рівня витрат і
ефективності їх використання.
Центральне місце у схемі займає мета оцінювання, яка полягає у визначенні
результативності використання матеріальних, трудових, фінансових та
енергетичних ресурсів, а також виявленні можливостей підвищення
ефективності управління виробничими витратами. Для досягнення цієї мети
використовується система взаємодоповнюючих показників, кожен з яких
характеризує окремий напрям формування та використання витрат.

25

Рис. 1.4. Система показників для оцінювання ефективності управління
виробничими витратами підприємства
Джерело: узагальнено автором на основі [14; 16-17; 18].

Першим показником є витрати на 1 грн реалізованої продукції. Цей
показник характеризує величину виробничих витрат, що припадає на одну
гривню отриманого доходу від реалізації продукції. Він є одним із
найважливіших узагальнюючих індикаторів ефективності діяльності
підприємства, оскільки дозволяє оцінити рівень витратомісткості виробництва та
динаміку зміни собівартості продукції. Зменшення значення показника свідчить
про підвищення ефективності господарської діяльності та покращення
використання ресурсного потенціалу підприємства.
Другим показником є матеріаломісткість продукції, яка відображає частку
матеріальних витрат у собівартості продукції або величину матеріальних
26

ресурсів, необхідних для виробництва одиниці продукції. Аналіз
матеріаломісткості дає змогу оцінити рівень використання сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів та інших матеріальних ресурсів. Зниження
матеріаломісткості свідчить про впровадження ресурсозберігаючих технологій,
удосконалення виробничих процесів та підвищення ефективності матеріального
забезпечення підприємства.
Третім показником виступає трудомісткість продукції, яка характеризує
витрати праці на виробництво одиниці продукції або виконання певного обсягу
робіт. Цей показник використовується для оцінювання продуктивності праці,
ефективності організації виробництва та рівня використання трудових ресурсів.
Скорочення трудомісткості продукції зазвичай досягається шляхом механізації
та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації працівників і
вдосконалення організації праці.
Четвертим елементом системи є фондомісткість продукції, яка
характеризує ступінь забезпеченості виробництва основними засобами та
ефективність їх використання. Показник відображає обсяг основних виробничих
фондів, необхідний для виготовлення певного обсягу продукції. Аналіз
фондомісткості дозволяє оцінити рівень технічного оснащення підприємства,
ефективність використання обладнання та доцільність інвестицій у модернізацію
виробничих потужностей.
П’ятим показником є енергоємність виробництва, що характеризує обсяг
енергетичних ресурсів, які споживаються у процесі виготовлення продукції. В
умовах постійного зростання вартості енергоносіїв цей показник набуває
особливого значення, оскільки дозволяє визначити рівень енергетичної
ефективності виробництва та виявити резерви економії енергоресурсів.
Зниження енергоємності сприяє скороченню виробничих витрат і підвищенню
конкурентоспроможності підприємства.
27

Шостим показником є рентабельність витрат, яка відображає
співвідношення отриманого прибутку до загальної суми виробничих витрат.
Даний показник характеризує ефективність використання вкладених ресурсів та
здатність підприємства генерувати прибуток у процесі виробничої діяльності.
Зростання рентабельності витрат свідчить про підвищення результативності
господарювання та ефективності системи управління витратами.
Важливою особливістю наведеної на рисунку системи є те, що кожен
показник не лише характеризує певний аспект виробничих витрат, а й має власне
практичне значення для управління підприємством. Отримані результати аналізу
використовуються для виявлення недоліків у системі управління витратами,
пошуку внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності, обґрунтування
управлінських рішень та розроблення заходів щодо оптимізації витрат.
Таким чином, представлена на рисунку 1.3 система показників забезпечує
комплексну оцінку ефективності управління виробничими витратами
підприємства та створює інформаційну основу для прийняття обґрунтованих
управлінських рішень щодо підвищення економічної ефективності виробництва,
зміцнення конкурентних позицій підприємства та забезпечення його сталого
розвитку.
Комплексне використання зазначених показників дозволяє здійснити
всебічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства та
визначити напрями її підвищення.
У сучасних умовах цифрової трансформації економіки значного
поширення набувають автоматизовані системи аналізу витрат. Використання
ERP-систем, програм управлінського обліку та бізнес-аналітики дозволяє
оперативно отримувати інформацію про структуру витрат, контролювати їх
динаміку та своєчасно реагувати на негативні тенденції.
Отже, аналіз та оцінювання виробничих витрат є необхідною складовою
системи управління підприємством. Використання сучасних методичних
28

підходів дозволяє забезпечити об’єктивну оцінку ефективності використання
ресурсів, своєчасно виявляти резерви скорочення витрат і формувати
інформаційну основу для прийняття ефективних управлінських рішень щодо
оптимізації виробничої діяльності підприємства.

1.3. Сучасні напрями та інструменти оптимізації виробничих витрат
підприємства

В сучасних умовах функціонування підприємств оптимізація виробничих
витрат є одним із ключових напрямів підвищення ефективності господарської
діяльності. Загострення конкурентної боротьби, зростання вартості сировини та
енергоресурсів, нестабільність зовнішнього середовища та необхідність
забезпечення сталого розвитку зумовлюють потребу в пошуку нових підходів до
управління витратами. При цьому оптимізація витрат не повинна
ототожнюватися зі звичайним скороченням витрат. Її головною метою є
досягнення найкращого співвідношення між витратами ресурсів та отриманими
результатами діяльності підприємства [19].
Сучасна концепція управління витратами ґрунтується на тому, що
зниження витрат має здійснюватися не за рахунок погіршення якості продукції
або скорочення виробничого потенціалу підприємства, а шляхом удосконалення
виробничих процесів, усунення непродуктивних витрат, підвищення
продуктивності праці та впровадження інноваційних технологій [20].
В економічній літературі виділяють декілька основних напрямів
оптимізації виробничих витрат, які можуть застосовуватися як окремо, так і в
комплексі.

29

Таблиця 1.3
Основні напрями оптимізації виробничих витрат підприємства
Напрям Зміст
Раціоналізація використання Зменшення матеріаломісткості продукції
матеріальних ресурсів та втрат сировини
Скорочення трудових витрат на одиницю
Підвищення продуктивності праці
продукції
Впровадження сучасного обладнання та
Технологічна модернізація
автоматизації
Скорочення транспортних і складських
Оптимізація логістичних процесів
витрат
Підвищення ефективності управлінських
Удосконалення системи управління
рішень
Використання інформаційних технологій
Цифровізація бізнес-процесів
для контролю витрат
Скорочення витрат енергетичних
Енергозбереження
ресурсів
Джерело: узагальнено автором на основі [19-24].

Одним із найважливіших напрямів оптимізації витрат є підвищення
ефективності використання матеріальних ресурсів. Для більшості виробничих
підприємств матеріальні витрати становлять найбільшу частку собівартості
продукції, тому навіть незначне скорочення їх рівня може забезпечити суттєвий
економічний ефект.
Основними заходами в даному напрямі є:
– удосконалення нормування витрачання матеріалів;
– зниження рівня виробничих відходів;
– використання ресурсозберігаючих технологій;
– застосування вторинної сировини;
– оптимізація системи закупівель.
Для підприємств харчової промисловості особливого значення набуває
контроль втрат сировини на всіх стадіях виробничого процесу, починаючи від
приймання та зберігання матеріалів і закінчуючи пакуванням готової продукції.
30

Важливим напрямом скорочення виробничих витрат є підвищення
продуктивності праці. Зростання продуктивності дозволяє зменшити
трудомісткість продукції та скоротити витрати на оплату праці в розрахунку на
одиницю виробленої продукції.
Досягнення такого результату забезпечується шляхом:
– автоматизації виробничих процесів;
– підвищення кваліфікації персоналу;
– удосконалення організації праці;
– впровадження сучасних методів мотивації працівників.
У сучасній практиці управління виробничими витратами широко
використовуються концепції ощадливого виробництва (Lean Production), які
спрямовані на усунення всіх видів втрат у виробничому процесі [25].
Концепція Lean Production була розроблена японськими компаніями та
отримала широке поширення в усьому світі. Її основною метою є створення
максимальної цінності для споживача при мінімальному використанні ресурсів.
Основні види втрат у концепції Lean Production наведено на рис. 1.5.
Концепція Lean Production (бережливого виробництва) ґрунтується на принципі
безперервного вдосконалення виробничих процесів шляхом виявлення та
усунення всіх видів діяльності, які не створюють цінності для споживача. Такі
види діяльності отримали назву «втрати» (Muda) і розглядаються як фактори, що
призводять до зростання витрат, збільшення тривалості виробничого циклу,
зниження продуктивності праці та погіршення конкурентоспроможності
підприємства.

31

Рис. 1.5. Основні види втрат у концепції Lean Production
Джерело: розроблено автором.

Як показано на рис. 1.5, центральним елементом концепції є поняття втрат
(Muda), під якими розуміють будь-які дії або процеси, що споживають ресурси
підприємства, але не створюють додаткової цінності для кінцевого споживача. У
межах концепції Lean Production виділяють вісім основних видів втрат, кожен із
яких негативно впливає на ефективність діяльності підприємства.
Першим видом втрат є надвиробництво, яке вважається найбільш
небезпечним видом втрат, оскільки породжує виникнення інших проблем у
виробничій системі. Надвиробництво виникає внаслідок виготовлення продукції
у більших обсягах або раніше, ніж цього потребує ринок. Основними причинами
є неточне прогнозування попиту, орієнтація на великі виробничі партії та
недосконале планування виробництва. Наслідками стають накопичення запасів,
32

збільшення витрат на зберігання та заморожування оборотних коштів
підприємства.
Другим видом втрат є надлишкові запаси. До них належать надмірні обсяги
сировини, матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції.
Наявність великих запасів приховує недоліки виробничих процесів, збільшує
витрати на зберігання та створює ризики морального старіння або псування
матеріальних ресурсів. Зменшення запасів є одним із ключових завдань системи
бережливого виробництва.
Третім видом втрат є транспортування, що охоплює всі непотрібні
переміщення матеріалів, продукції або інформації між окремими ділянками
виробництва. Такі втрати виникають через нераціональне планування
виробничих приміщень, значні відстані між робочими місцями та відсутність
стандартизації логістичних процесів. Наслідками є збільшення тривалості
виробничого циклу, додаткові витрати та ризик пошкодження продукції.
Четвертим видом втрат виступають зайві процеси або надлишкова обробка.
Вони виникають у випадках виконання операцій, які не підвищують споживчу
цінність продукції. Причинами можуть бути застарілі технології, відсутність
чітких стандартів, дублювання функцій або проведення надмірних перевірок.
Такі втрати призводять до збільшення витрат виробництва та зниження загальної
продуктивності підприємства.
П’ятим видом втрат є простої або очікування. Вони виникають тоді, коли
працівники, обладнання чи виробничі процеси змушені чекати на матеріали,
інформацію, рішення керівництва або завершення попередніх операцій. Простої
негативно впливають на продуктивність праці, збільшують собівартість
продукції та порушують строки виконання замовлень.
Шостим видом втрат є брак або дефекти продукції. Втрати цього типу
пов’язані з виробництвом продукції, яка не відповідає встановленим вимогам
якості. Основними причинами можуть бути помилки персоналу, недоліки
33

технологічного процесу, використання неякісних матеріалів або недостатній
контроль якості. Наслідками є витрати на виправлення дефектів, повернення
продукції, втрата довіри споживачів та зниження прибутковості підприємства.
Сьомий вид втрат пов’язаний із зайвими переміщеннями працівників. Такі
втрати виникають через нераціональну організацію робочих місць, незручне
розташування обладнання, інструментів і матеріалів. Надмірні рухи працівників
збільшують трудомісткість виробничих операцій, спричиняють втому персоналу
та знижують рівень продуктивності праці.
Восьмим видом втрат є невикористаний потенціал персоналу, який у
сучасній концепції Lean Production розглядається як один із найбільш важливих
резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Даний вид втрат
виникає внаслідок недостатнього використання знань, професійних навичок,
досвіду та творчих здібностей працівників. Ігнорування пропозицій персоналу,
відсутність мотивації та можливостей професійного розвитку призводять до
втрати інноваційних ідей та уповільнення розвитку підприємства.
Як видно з рис. 1.5, усі зазначені види втрат мають власні причини
виникнення та негативні наслідки для діяльності підприємства. Водночас вони є
взаємопов’язаними, оскільки виникнення одного виду втрат часто провокує
появу інших. Саме тому система Lean Production орієнтована на комплексне
виявлення, аналіз та усунення втрат на всіх етапах виробничого процесу.
Таким чином, представлена на рис. 1.5 класифікація втрат у концепції Lean
Production дозволяє систематизувати основні джерела неефективного
використання ресурсів підприємства та визначити напрями вдосконалення
виробничих процесів. Усунення втрат сприяє скороченню виробничих витрат,
підвищенню продуктивності праці, покращенню якості продукції та зміцненню
конкурентних позицій підприємства на ринку.
Складовою концепції ощадливого виробництва є система Kaizen, яка
передбачає безперервне вдосконалення діяльності підприємства шляхом
34

постійного впровадження невеликих покращень. На відміну від радикальних
організаційних чи технологічних змін, що потребують значних інвестицій і
супроводжуються високим рівнем ризику, система Kaizen орієнтована на
поступове підвищення ефективності виробництва за участю всіх працівників
підприємства [26].
Термін Kaizen походить від двох японських слів: kai – «зміна» та zen – «на
краще». Концепція була розроблена та популяризована японським дослідником
Масаакі Імаї у 1980-х роках і стала одним із фундаментальних елементів
виробничої системи японських компаній. Основна ідея Kaizen полягає в тому, що
будь-який процес може бути вдосконалений, а джерелом покращень можуть
виступати не лише керівники, але й працівники всіх рівнів управління.
Особливістю даної системи є орієнтація на постійний пошук та усунення
причин втрат, неефективного використання ресурсів і непродуктивних операцій.
При цьому вдосконалення здійснюються безперервно та поетапно, що дозволяє
підприємству поступово підвищувати результативність діяльності без значних
фінансових витрат.
Основними принципами системи Kaizen є:
– безперервне вдосконалення виробничих процесів;
– залучення всіх працівників до процесу покращень;
– орієнтація на попередження проблем, а не на усунення їх наслідків;
– стандартизація найбільш ефективних методів роботи;
– підвищення якості продукції та процесів;
– мінімізація всіх видів втрат;
– розвиток корпоративної культури відповідальності та співробітництва.
Практична реалізація концепції Kaizen передбачає використання низки
спеціальних інструментів. Одним із найбільш поширених є система 5S, яка
спрямована на раціональну організацію робочого місця та включає п’ять
послідовних етапів: сортування, дотримання порядку, прибирання,
35

стандартизацію та вдосконалення. Використання даного інструменту сприяє
скороченню втрат часу, підвищенню продуктивності праці та покращенню умов
праці персоналу.
Ще одним важливим інструментом є цикл PDCA (Plan – Do – Check – Act),
який використовується для постійного вдосконалення виробничих процесів.
Відповідно до даного підходу спочатку здійснюється планування заходів щодо
покращення діяльності, потім їх реалізація, перевірка отриманих результатів та
впровадження необхідних коригувальних дій. Завдяки циклічному характеру
процесу забезпечується безперервний розвиток підприємства.
Важливе значення в системі Kaizen має робота малих груп працівників, які
аналізують виробничі процеси та розробляють пропозиції щодо їх
удосконалення. Працівники, безпосередньо залучені до виконання виробничих
операцій, найкраще знають проблеми та недоліки процесів, тому їх участь у
прийнятті рішень дозволяє знаходити ефективні шляхи скорочення витрат і
підвищення продуктивності.
Для підприємств харчової промисловості використання концепції Kaizen є
особливо актуальним, оскільки дозволяє скорочувати втрати сировини та
матеріалів, підвищувати якість продукції, зменшувати простої обладнання та
оптимізувати логістичні процеси. Навіть незначне скорочення відходів
виробництва або підвищення продуктивності окремих виробничих операцій
може забезпечити суттєвий економічний ефект у масштабах усього
підприємства.
Перевагами впровадження системи Kaizen є зниження виробничих витрат,
підвищення якості продукції, покращення трудової дисципліни, зростання
продуктивності праці та формування культури безперервного вдосконалення.
Саме тому сьогодні концепція Kaizen розглядається як один із найбільш
ефективних інструментів оптимізації виробничих витрат і забезпечення
довгострокової конкурентоспроможності підприємства.Ще одним ефективним
36

інструментом оптимізації виробничих витрат є система Just-in-Time (JIT). Її
сутність полягає в організації постачання матеріальних ресурсів саме в той
момент, коли вони необхідні для виробничого процесу. Це дозволяє мінімізувати
складські запаси та пов’язані з ними витрати.
Перевагами системи JIT є:
– скорочення витрат на зберігання запасів;
– прискорення оборотності оборотних коштів;
– зниження ризику псування матеріалів;
– підвищення гнучкості виробництва.
Однак ефективне функціонування даної системи потребує високого рівня
надійності постачальників та належної організації логістичних процесів.
Важливим інструментом управління витратами є концепція Target Costing
(цільового калькулювання). Її особливістю є те, що допустимий рівень витрат
визначається виходячи з ринкової ціни продукції та запланованого прибутку
підприємства.
Сутність даного підходу можна представити таким чином:
Цільова собівартість = Ринкова ціна – Запланований прибуток.
У межах даної концепції всі виробничі процеси проектуються таким чином,
щоб забезпечити досягнення визначеного рівня витрат [27].
У сучасних умовах значного поширення набуває управління витратами на
основі процесного підходу. Одним із найбільш відомих інструментів даного
напряму є система ABC-калькулювання (Activity-Based Costing).
На відміну від традиційних методів калькулювання, система ABC
передбачає розподіл непрямих витрат залежно від конкретних видів діяльності,
що їх формують. Це дозволяє більш точно визначати собівартість окремих видів
продукції та приймати обґрунтовані управлінські рішення [28].
37

Важливим фактором оптимізації виробничих витрат виступає цифровізація
підприємства. Впровадження сучасних інформаційних систем створює
можливості для автоматизації обліку, планування та контролю витрат.
Серед найбільш поширених цифрових рішень можна виділити:
– ERP-системи;
– CRM-системи;
– системи бізнес-аналітики (BI);
– автоматизовані системи виробничого планування;
– програмні комплекси управлінського обліку.
Використання таких систем дозволяє отримувати оперативну інформацію
про витрати в режимі реального часу, підвищувати точність планування та
забезпечувати своєчасне виявлення відхилень від запланованих показників [29].
Особливої актуальності для виробничих підприємств набувають заходи
щодо енергозбереження. Зростання цін на енергоресурси спричиняє збільшення
питомої ваги енергетичних витрат у структурі собівартості продукції. У зв’язку з
цим підприємства активно впроваджують:
– енергоефективне обладнання;
– системи автоматичного контролю енергоспоживання;
– альтернативні джерела енергії;
– технології рекуперації теплової енергії.
Скорочення енергетичних витрат не лише забезпечує економічний ефект, а
й сприяє реалізації принципів сталого розвитку та екологічної відповідальності
бізнесу.
Важливим напрямом сучасної оптимізації витрат виступає управління
ланцюгами постачання (Supply Chain Management). Ефективна координація
діяльності постачальників, виробничих підрозділів, складів та логістичних
операторів дозволяє зменшити витрати на закупівлю, транспортування та
зберігання ресурсів [30].
38

Комплексне застосування сучасних інструментів оптимізації виробничих
витрат дозволяє підприємствам не лише скорочувати собівартість продукції, а й
підвищувати якість продукції, прискорювати виробничі процеси та зміцнювати
конкурентні переваги на ринку.
Отже, сучасна практика управління виробничими витратами базується на
поєднанні традиційних економічних методів із сучасними управлінськими
концепціями, цифровими технологіями та інноваційними підходами до
організації виробництва. Використання інструментів Lean Production, Kaizen,
Just-in-Time, Target Costing, ABC-калькулювання, цифровізації бізнес-процесів та
енергозбереження створює передумови для підвищення ефективності діяльності
підприємства та забезпечення його довгострокового розвитку.

39

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИРОБРНИЧИХ ВИТРАТ ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ»

2.1. Організаційно-економічна характеристика та аналіз результатів
діяльності ТОВ ПІІ «Еконія»

ТОВ ПІІ «Еконія» є одним із провідних підприємств харчової
промисловості України, що спеціалізується на виробництві питної води та
дитячого харчування. Підприємство розташоване у м. Золотоноша Черкаської
області та здійснює діяльність на ринку безалкогольних напоїв під відомими
торговими марками. Основним видом діяльності підприємства є виробництво
безалкогольних напоїв і бутильованої води.
Підприємство функціонує у формі товариства з обмеженою
відповідальністю з іноземними інвестиціями, що забезпечує можливість
залучення додаткового капіталу та використання сучасних технологій
виробництва. Організаційна структура підприємства включає виробничі
підрозділи, логістичну службу, відділи постачання, збуту, маркетингу, фінансів
та управління персоналом.
Виробничий процес підприємства характеризується високою
матеріаломісткістю, оскільки значна частка витрат припадає на сировину,
пакувальні матеріали, енергетичні ресурси та логістичне забезпечення. Саме
тому питання оптимізації виробничих витрат має стратегічне значення для
забезпечення фінансової стабільності та конкурентоспроможності підприємства.
Організаційну структуру управління ТОВ ПІІ «Еконія» наведено на
рис. 2.1. Представлена структура є лінійно-функціональною, що передбачає
чіткий розподіл повноважень, відповідальності та функціональних обов’язків
між керівниками різних рівнів управління. Такий підхід забезпечує ефективну
40

координацію діяльності структурних підрозділів підприємства, оперативність
прийняття управлінських рішень та належний контроль за виконанням
виробничих і господарських завдань.

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ТОВ ПІІ «Еконія»
Джерело: складено автором.

Як видно з рис. 2.1, найвищий рівень управління займає директор
підприємства, який здійснює загальне керівництво діяльністю товариства,
визначає стратегічні напрями його розвитку, координує роботу підрозділів та
несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності
підприємства. Усі основні функціональні напрями діяльності підприємства
безпосередньо підпорядковуються директору, що забезпечує централізоване
управління та контроль за реалізацією поставлених цілей.
Виробничий напрям діяльності очолює виробничий директор, у
підпорядкуванні якого перебувають виробничі цехи, склад сировини та
41

матеріалів, а також технічна служба. Виробничі цехи забезпечують безпосереднє
виготовлення продукції відповідно до затверджених технологічних процесів і
виробничих планів. Склад сировини та матеріалів відповідає за приймання,
зберігання та своєчасне забезпечення виробництва необхідними ресурсами.
Технічна служба здійснює технічне обслуговування обладнання, контроль його
працездатності, впровадження нових технологій та підтримання належного
технічного рівня виробництва. Така структура дозволяє забезпечити
безперервність виробничого процесу та ефективне використання виробничих
ресурсів.
Комерційний напрям діяльності підприємства представлений комерційним
директором, якому підпорядковуються відділ збуту та відділ маркетингу. Відділ
збуту займається організацією реалізації готової продукції, пошуком клієнтів,
укладанням договорів та підтримкою взаємовідносин зі споживачами. Водночас
відділ маркетингу здійснює аналіз ринку, вивчення потреб споживачів,
оцінювання конкурентного середовища та розроблення маркетингових заходів
щодо просування продукції підприємства. Взаємодія цих підрозділів сприяє
зміцненню ринкових позицій підприємства та забезпеченню стабільного попиту
на продукцію.
Фінансову діяльність підприємства координує фінансовий директор, у
підпорядкуванні якого знаходяться бухгалтерія та планово-економічний відділ.
Бухгалтерія забезпечує ведення бухгалтерського обліку, формування фінансової
звітності, контроль за рухом грошових коштів і дотриманням вимог чинного
законодавства. Планово-економічний відділ здійснює економічний аналіз
діяльності підприємства, планування витрат, розроблення бюджетів,
калькулювання собівартості продукції та оцінювання ефективності
господарської діяльності. Саме цей підрозділ відіграє ключову роль у процесі
управління виробничими витратами та формуванні економічно обґрунтованих
управлінських рішень.
42

Окремим функціональним напрямом є управління персоналом, яке
здійснює начальник відділу персоналу. У його підпорядкуванні перебуває відділ
кадрів, що забезпечує підбір, наймання, адаптацію, навчання та оцінювання
працівників підприємства. Крім того, відділ кадрів веде кадрову документацію,
контролює дотримання трудового законодавства та реалізує заходи щодо
розвитку кадрового потенціалу підприємства.
Значну роль у діяльності підприємства відіграє служба якості, яку очолює
начальник служби якості. До її складу входить лабораторія та підрозділ контролю
якості, які здійснюють контроль якості сировини, матеріалів і готової продукції
на всіх стадіях виробничого процесу. Основними завданнями цього підрозділу є
забезпечення відповідності продукції встановленим стандартам, запобігання
виникненню дефектів та підтримання високого рівня споживчих характеристик
продукції.
Аналіз організаційної структури, наведеної на рис. 2.1, свідчить про
наявність чіткого функціонального розподілу управлінських повноважень між
керівниками основних напрямів діяльності підприємства. Кожен структурний
підрозділ виконує визначене коло завдань і відповідає за окремий аспект
функціонування підприємства. Така система управління забезпечує ефективну
взаємодію між виробничими, комерційними, фінансовими, кадровими та
контрольними підрозділами.
Отже, організаційна структура ТОВ ПІІ «Еконія», представлена на рис. 2.1,
створює необхідні умови для ефективного управління виробничими процесами,
контролю витрат, забезпечення якості продукції та досягнення стратегічних
цілей підприємства. Чітке розмежування функцій між структурними
підрозділами сприяє підвищенню ефективності управління та забезпечує
стабільний розвиток підприємства в умовах конкурентного ринкового
середовища.
43

На основі фінансової звітності ТОВ ПІІ «Еконія» проведемо аналіз
основних показників діяльності підприємства за 2023-2025 рр.
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності ТОВ ПІІ «Еконія» у 2023-2025 рр.
Відхилення
Показник 2023 р. 2024 р. 2025 р.
2025/2023
Чистий дохід від
292079 225526 221115 -70964
реалізації, тис. грн
Собівартість реалізованої
168148 130688 121492 -46656
продукції, тис. грн
Валовий прибуток, тис.
123931 94838 99623 -24308
грн
Чистий фінансовий
879 727 -4337 -5216
результат, тис. грн
Активи підприємства, тис.
109613 117821 108675 -938
грн
Власний капітал, тис. грн 26189 26915 16578 -9611
Короткострокові кредити
12550 30107 34857 +22307
банків, тис. грн
Середньооблікова
чисельність працівників, 170 148 145 -25
осіб
Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства.

Дані табл. 2.1 дають змогу оцінити основні тенденції розвитку ТОВ ПІІ
«Еконія» упродовж 2023–2025 рр. та визначити зміни у фінансово-господарській
діяльності підприємства. Аналіз свідчить про наявність негативних тенденцій,
пов’язаних зі скороченням обсягів реалізації продукції, погіршенням фінансових
результатів та зростанням кредитного навантаження.
Насамперед слід відзначити зменшення чистого доходу від реалізації
продукції (рис. 2.2). Якщо у 2023 році підприємство отримало 292079 тис. грн
виручки, то у 2025 році цей показник становив лише 221115 тис. грн. Таким
чином, за досліджуваний період дохід скоротився на 70964 тис. грн, або на 24,3
%. Така динаміка може бути пов’язана зі зниженням попиту на продукцію
підприємства, посиленням конкуренції на ринку, скороченням обсягів
44

виробництва або зміною ринкової кон’юнктури. Зменшення доходів негативно
вплинуло на фінансові можливості підприємства та його здатність формувати
прибуток.
350000
292079
300000
250000 225526 221115
200000 168148
150000 130688 121492
100000
50000
0
2023 р. 2024 р. 2025 р.
Чистий дохід від реалізації, тис. грн
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн

Рис. 2.2. Динаміка чистого доходу та собівартості реалізованої продукції
ТОВ ПІІ «Еконія» у 2023–2025 рр.
Джерело: складено автором на основі фінансової звітності підприємства.

Одночасно із зниженням обсягів реалізації спостерігалося скорочення
собівартості реалізованої продукції (рис. 2.2). У 2023 році її величина становила
168148 тис. грн, тоді як у 2025 році – 121492 тис. грн. Абсолютне зменшення
склало 46656 тис. грн, або 27,7 %. Така тенденція пояснюється насамперед
скороченням виробничої діяльності підприємства та зменшенням потреби у
виробничих ресурсах. Разом із тим темпи зниження собівартості виявилися
недостатніми для компенсації втрат від скорочення виручки, що негативно
позначилося на фінансових результатах діяльності.
Валовий прибуток підприємства протягом аналізованого періоду також
зменшився. У 2023 році його величина становила 123931 тис. грн, а у 2025 році –
99623 тис. грн. Загальне скорочення склало 24308 тис. грн або 19,6 %.
45

Незважаючи на те, що підприємство зберегло позитивне значення валового
прибутку, його зменшення свідчить про зниження ефективності операційної
діяльності та скорочення фінансових можливостей для покриття
адміністративних, збутових та інших операційних витрат.
Особливої уваги потребує динаміка чистого фінансового результату
підприємства. У 2023 році ТОВ ПІІ «Еконія» отримало чистий прибуток у розмірі
879 тис. грн, у 2024 році прибуток скоротився до 727 тис. грн, а у 2025 році
діяльність підприємства стала збитковою. Розмір чистого збитку склав 4337 тис.
грн. Таким чином, порівняно з 2023 роком фінансовий результат погіршився на
5216 тис. грн. Виникнення збитків свідчить про погіршення загальної
ефективності господарської діяльності та потребує вжиття заходів щодо
оптимізації витрат і підвищення прибутковості виробництва.
Аналіз майнового стану показує, що загальна вартість активів підприємства
протягом досліджуваного періоду суттєво не змінилася. У 2023 році активи
становили 109613 тис. грн, а у 2025 році – 108675 тис. грн. Зменшення склало
лише 938 тис. грн або 0,9 %, що свідчить про відносну стабільність ресурсного
потенціалу підприємства. Проте структура джерел фінансування зазнала
суттєвих змін.
Негативною тенденцією є скорочення власного капіталу підприємства.
Якщо у 2023 році його величина становила 26189 тис. грн, то у 2025 році вона
зменшилася до 16578 тис. грн. Загальне скорочення склало 9611 тис. грн або 36,7
%. Зниження власного капіталу обумовлене насамперед отриманням збитків та
зменшенням нерозподіленого прибутку. Така ситуація свідчить про послаблення
фінансової стійкості підприємства та зростання залежності від зовнішніх джерел
фінансування.
Підтвердженням цього є значне зростання обсягу короткострокових
кредитів банків. У 2023 році їх сума становила 12550 тис. грн, а у 2025 році – вже
34857 тис. грн. Таким чином, за аналізований період кредитна заборгованість
46

збільшилася на 22307 тис. грн або майже у 2,8 раза. Залучення додаткових
кредитних ресурсів дозволило підтримувати поточну діяльність підприємства,
проте одночасно призвело до збільшення фінансових витрат та підвищення
ризику втрати платоспроможності.
Важливим показником ефективності діяльності є середньооблікова
чисельність працівників. Протягом 2023-2025 рр. вона скоротилася зі 170 до 145
осіб, тобто на 25 працівників або 14,7 %. Скорочення чисельності персоналу
може бути пов’язане з оптимізацією кадрового складу, автоматизацією окремих
виробничих процесів або зменшенням масштабів діяльності підприємства.
Водночас така тенденція потребує оцінки впливу на продуктивність праці та
ефективність виробничих процесів.
Загалом результати аналізу свідчать, що упродовж 2023-2025 рр. ТОВ ПІІ
«Еконія» функціонувало в умовах зниження обсягів реалізації продукції та
погіршення фінансових результатів. Незважаючи на скорочення собівартості
продукції та відносну стабільність активів, підприємство зіткнулося зі
зменшенням власного капіталу, зростанням кредитного навантаження та
переходом до збиткової діяльності у 2025 році. Це свідчить про необхідність
удосконалення системи управління витратами, підвищення ефективності
використання ресурсів та пошуку внутрішніх резервів зниження собівартості
продукції, що є особливо актуальним для подальшого забезпечення фінансової
стійкості та конкурентоспроможності підприємства.
Дані табл. 2.2 характеризують структуру активів ТОВ ПІІ «Еконія» станом
на 2025 рік та дозволяють оцінити особливості формування майнового
потенціалу підприємства. Аналіз показує, що у структурі активів переважають
оборотні активи, вартість яких становить 90072 тис. грн, або 82,9 % загальної
вартості майна підприємства. Водночас необоротні активи займають лише 17,1 %
активів і становлять 18603 тис. грн.

47

Таблиця 2.2
Структура активів ТОВ ПІІ «Еконія» у 2025 р.
Показник Сума, тис. грн Частка, %
Необоротні активи 18603 17,1
Оборотні активи 90072 82,9
Усього активів 108675 100,0
Джерело: складено автором на основі балансу підприємства.

Така структура активів є характерною для підприємств харчової
промисловості, діяльність яких пов’язана з постійним використанням значних
обсягів сировини, матеріалів та пакувальної продукції. Висока частка оборотних
активів обумовлена необхідністю підтримання безперервного виробничого
процесу, формування виробничих запасів та забезпечення своєчасного виконання
замовлень споживачів. Для підприємств, що здійснюють виробництво та
реалізацію продуктів харчування і напоїв, наявність достатнього обсягу
оборотних активів є важливою умовою стабільної господарської діяльності.
Основну частину оборотних активів підприємства формують запаси та
дебіторська заборгованість. Значний обсяг запасів пояснюється специфікою
виробничої діяльності ТОВ ПІІ «Еконія», яка потребує постійного забезпечення
виробництва необхідними видами сировини, допоміжних матеріалів, тари та
пакувальних матеріалів. Крім того, у складі запасів враховується готова
продукція, яка перебуває на складах підприємства до моменту її реалізації.
Наявність достатнього обсягу запасів дозволяє уникнути перебоїв у виробництві
та забезпечити стабільне виконання договірних зобов’язань перед покупцями.
Водночас надмірне накопичення запасів може мати негативні наслідки для
фінансового стану підприємства. Значні обсяги запасів призводять до
відволікання оборотного капіталу, збільшення витрат на зберігання та
обслуговування складського господарства, а також підвищують ризик псування
48

або морального старіння окремих видів продукції та матеріалів. Тому одним із
важливих завдань управління активами підприємства є підтримання
оптимального рівня запасів та підвищення ефективності їх використання.
Значну частку оборотних активів також становить дебіторська
заборгованість, що свідчить про використання підприємством комерційного
кредитування покупців у процесі реалізації продукції. З одного боку, надання
відстрочки платежу сприяє розширенню ринку збуту та підтриманню
конкурентних позицій підприємства. З іншого боку, надмірне зростання
дебіторської заборгованості може негативно впливати на ліквідність та
платоспроможність підприємства, оскільки частина фінансових ресурсів
тимчасово вилучається з господарського обороту.
Необоротні активи підприємства становлять 18603 тис. грн, або 17,1 %
загальної вартості активів. До їх складу належать основні засоби, нематеріальні
активи та інші довгострокові ресурси, які забезпечують здійснення виробничої
діяльності протягом тривалого періоду. Порівняно невелика частка необоротних
активів у структурі майна свідчить про відносно високу мобільність активів
підприємства та можливість швидкої трансформації більшої частини ресурсів у
грошові кошти.
Загальна вартість активів ТОВ ПІІ «Еконія» у 2025 році становила 108675
тис. грн, що характеризує достатньо значний ресурсний потенціал підприємства
для здійснення виробничої та комерційної діяльності. Разом із тим структура
активів свідчить про високу залежність підприємства від ефективності
управління оборотним капіталом, насамперед запасами та дебіторською
заборгованістю.
Отже, результати аналізу структури активів ТОВ ПІІ «Еконія» свідчать про
домінування оборотних активів у складі майна підприємства, що відповідає
особливостям діяльності підприємств харчової промисловості. Висока частка
запасів і дебіторської заборгованості забезпечує безперервність виробничого
49

процесу та реалізацію продукції, проте одночасно потребує постійного контролю
з боку керівництва з метою підвищення ліквідності, прискорення оборотності
коштів та зміцнення фінансової стійкості підприємства.
Водночас негативною тенденцією є скорочення власного капіталу
підприємства. Якщо у 2024 році його величина становила 26915 тис. грн, то у
2025 році – лише 16578 тис. грн. Це обумовлено отриманням чистого збитку та
збільшенням непокритого збитку підприємства.
Для більш повної оцінки результативності господарської діяльності ТОВ
ПІІ «Еконія» доцільно проаналізувати показники рентабельності, наведені в
табл. 2.3. Показники рентабельності відображають рівень ефективності
використання ресурсів підприємства та характеризують його здатність
отримувати прибуток від здійснення виробничої й комерційної діяльності. На
відміну від абсолютних показників прибутку, рентабельність дозволяє оцінити
результативність роботи підприємства відносно обсягу реалізації продукції,
вартості активів або понесених витрат.
Рентабельність продажу (R) визначається як відношення чистого прибутку
до чистого доходу від реалізації [12]:
��
�� = ∙ 100%,
��
де: P – чистий прибуток;
D – чистий дохід від реалізації продукції.
Таблиця 2.3
Показники рентабельності ТОВ ПІІ «Еконія» у 2023-2025 рр.
Показник 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Рентабельність продажу, % 0,30 0,32 -1,96
Валова рентабельність, % 42,43 42,05 45,05
Рентабельність активів, % 0,80 0,62 -3,99
Джерело: розраховано автором на основі фінансової звітності підприємства.
50

Одним із найважливіших показників є рентабельність продажу, яка
визначається як відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації
продукції. Даний показник характеризує частку прибутку, яку підприємство
отримує з кожної гривні реалізованої продукції. Проведені розрахунки свідчать,
що у 2023 році рентабельність продажу становила 0,30 %, а у 2024 році дещо
зросла до 0,32 %. Незважаючи на позитивне значення показника, його рівень
залишався досить низьким, що свідчило про незначний обсяг чистого прибутку
порівняно з виручкою від реалізації продукції.
У 2025 році ситуація суттєво погіршилася. Рентабельність продажу набула
від’ємного значення та становила –1,96 %. Це означає, що на кожні 100 грн
реалізованої продукції підприємство отримувало майже 2 грн збитку. Така
тенденція пояснюється насамперед отриманням чистого збитку у розмірі 4337
тис. грн, що стало наслідком скорочення обсягів реалізації продукції, зростання
окремих видів операційних витрат та збільшення фінансового навантаження
внаслідок активного використання кредитних ресурсів.
Важливим показником оцінки виробничої ефективності є валова
рентабельність, яка характеризує співвідношення валового прибутку до чистого
доходу від реалізації продукції. Упродовж досліджуваного періоду цей показник
залишався на досить високому рівні. Так, у 2023 році валова рентабельність
становила 42,43 %, у 2024 році – 42,05 %, а у 2025 році зросла до 45,05 %.
Позитивна динаміка свідчить про те, що підприємство зберігало достатньо
високий рівень ефективності основної виробничої діяльності та контролю
собівартості продукції.
Зростання валової рентабельності у 2025 році є результатом того, що темпи
скорочення собівартості реалізованої продукції перевищували темпи зниження
обсягів реалізації. Це дозволило підприємству підтримувати відносно високий
рівень валового прибутку навіть за умов несприятливої ринкової ситуації.
Водночас високий показник валової рентабельності не забезпечив формування
51

позитивного чистого фінансового результату через значний вплив інших витрат,
які виникають після формування валового прибутку.
Для оцінки ефективності використання майна підприємства було
проаналізовано показник рентабельності активів. Він характеризує рівень
прибутковості всіх ресурсів, залучених до господарської діяльності
підприємства, та визначається як відношення чистого прибутку до
середньорічної вартості активів. У 2023 році рентабельність активів становила
0,80 %, а у 2024 році знизилася до 0,62 %, що свідчило про поступове погіршення
ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства.
Найбільш негативні зміни спостерігалися у 2025 році, коли рентабельність
активів стала від’ємною та склала –3,99 %. Це означає, що активи підприємства
не забезпечували отримання прибутку, а навпаки генерували збитки. Від’ємне
значення показника свідчить про зниження ефективності використання
майнового потенціалу та погіршення загальної фінансової результативності
діяльності підприємства.
Аналіз динаміки показників рентабельності дозволяє зробити висновок, що
основні проблеми ТОВ ПІІ «Еконія» у 2025 році були пов’язані не стільки з
виробничою діяльністю, скільки з ефективністю управління загальними
витратами та фінансовими ресурсами. Незважаючи на збереження високого рівня
валової рентабельності, підприємство не змогло забезпечити достатній рівень
чистого прибутку через значне навантаження адміністративних, збутових та
фінансових витрат.
Отримані результати свідчать про необхідність удосконалення системи
управління витратами, посилення контролю за адміністративними та збутовими
витратами, оптимізації структури залученого капіталу та підвищення
ефективності використання активів. Особливої актуальності набуває
впровадження заходів щодо зниження виробничих витрат, скорочення
52

непродуктивних витрат і пошуку внутрішніх резервів підвищення прибутковості
діяльності підприємства.
Таким чином, аналіз показників рентабельності ТОВ ПІІ «Еконія» свідчить
про погіршення загальної ефективності господарської діяльності у 2025 році.
Незважаючи на збереження високого рівня валової рентабельності, підприємство
завершило рік зі збитком, що призвело до формування від’ємних значень
рентабельності продажу та рентабельності активів. Це підтверджує необхідність
удосконалення системи управління виробничими витратами та підвищення
ефективності використання наявних ресурсів підприємства.

2.2. Аналіз складу, структури та динаміки виробничих витрат
підприємства

Виробничі витрати є одним із ключових елементів собівартості продукції
підприємства та суттєво впливають на фінансові результати діяльності. Для
оцінювання тенденцій зміни виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія» проведемо
аналіз елементів операційних витрат підприємства (табл. 2.4).
Аналіз даних табл. 2.4 свідчить, що протягом 2023–2025 рр. у ТОВ ПІІ
«Еконія» відбулося загальне скорочення операційних витрат. Загальна сума
витрат зменшилася з 262 927 тис. грн у 2023 р. до 199 623 тис. грн у 2025 р., тобто
на 63 304 тис. грн, або на 24,1 %. Це свідчить про проведення підприємством
заходів щодо підвищення ефективності використання ресурсів та скорочення
окремих видів витрат.
Найбільшу частку в структурі операційних витрат протягом усього
досліджуваного періоду займали матеріальні затрати та інші операційні витрати.
Водночас саме за цими елементами спостерігалося найбільш суттєве скорочення.

53

Таблиця 2.4
Динаміка елементів операційних витрат ТОВ ПІІ «Еконія»
у 2023-2025 рр., тис. грн
Відхилення
Елемент витрат 2023 р. 2024 р. 2025 р.
2025/2023
Матеріальні затрати 110833 80946 63160 -47673
Витрати на оплату
21522 26491 36387 +14865
праці
Відрахування на
3969 4360 5359 +1390
соціальні заходи
Амортизація 3313 3175 3527 +214
Інші операційні
123290 88872 91190 -32100
витрати
Разом 262927 203844 199623 -63304
Джерело: складено автором на основі звітності підприємства.

Так, матеріальні затрати зменшилися зі 110 833 тис. грн у 2023 р. до 63 160
тис. грн у 2025 р., тобто на 47 673 тис. грн або на 43,0 % (рис. 2.3). Така тенденція
може бути пов’язана зі зниженням обсягів виробництва, удосконаленням системи
закупівель, більш раціональним використанням сировини та матеріалів, а також
зниженням цін на окремі види ресурсів. Незважаючи на суттєве скорочення,
матеріальні витрати залишаються одним із найбільш вагомих елементів витрат
підприємства, що є характерним для підприємств харчової промисловості.
Інші операційні витрати також продемонстрували значне скорочення.
Якщо у 2023 р. їх обсяг становив 123 290 тис. грн, то у 2025 р. – 91 190 тис. грн.
Таким чином, за досліджуваний період вони зменшилися на 32 100 тис. грн, або
на 26,0 % (рис. 2.3). Разом із матеріальними затратами саме ця стаття забезпечила
основний внесок у загальне скорочення витрат підприємства. Проте у 2025 р.
порівняно з 2024 р. спостерігалося незначне зростання інших операційних витрат
на 2 318 тис. грн, що може бути пов’язано зі збільшенням витрат на логістику,
54

маркетингову діяльність, обслуговування кредитів або інших адміністративно-
господарських витрат (табл. 2.4).

Інші
операційні
витрати
46%
Матеріальні
затрати
31%
Амортизація
2%
Відрахування на
соціальні заходи
3%
Витрати на
оплату праці
18%

Рис. 2.3. Структура операційних витрат ТОВ ПІІ «Еконія» у 2025 році
Джерело: складено автором на основі звітності підприємства.

На відміну від матеріальних витрат, витрати на оплату праці
характеризувалися стійкою тенденцією до зростання. У 2023 р. вони становили
21 522 тис. грн, у 2024 р. – 26 491 тис. грн, а у 2025 р. досягли 36 387 тис. грн.
Загальний приріст за аналізований період склав 14 865 тис. грн, або 69,1 %. Така
динаміка пояснюється підвищенням рівня заробітної плати працівників в умовах
інфляційних процесів, необхідністю утримання кваліфікованого персоналу та
зростанням середньої заробітної плати в Україні загалом. Водночас збільшення
витрат на оплату праці свідчить про підвищення ролі людського капіталу в
діяльності підприємства (табл. 2.4).
Аналогічну тенденцію демонстрували відрахування на соціальні заходи,
які безпосередньо залежать від фонду оплати праці. У 2023 р. їх сума становила
55

3 969 тис. грн, а у 2025 р. зросла до 5 359 тис. грн. Абсолютний приріст склав 1
390 тис. грн або 35,0 %. Темпи зростання цієї статті є нижчими порівняно з
витратами на оплату праці, проте також підтверджують збільшення витрат
підприємства на персонал (табл. 2.4).
Амортизаційні відрахування протягом досліджуваного періоду залишалися
відносно стабільними. У 2023 р. їх величина становила 3 313 тис. грн, у 2024 р.
дещо зменшилася до 3 175 тис. грн, а у 2025 р. збільшилася до 3 527 тис. грн.
Загальний приріст за два роки склав лише 214 тис. грн або 6,5 %. Незначні
коливання амортизаційних витрат свідчать про відсутність масштабного
оновлення основних засобів та відносно стабільний склад виробничих
потужностей підприємства (табл. 2.4).
Для більш глибокої оцінки доцільно проаналізувати зміни у структурі
операційних витрат. Якщо у 2023 р. частка матеріальних витрат становила
42,2 %, то у 2025 р. вона знизилася до 31,6 %. Натомість частка витрат на оплату
праці зросла з 8,2 % до 18,2 %, що свідчить про підвищення трудомісткості витрат
та збільшення значення людських ресурсів у формуванні собівартості продукції.
Частка інших операційних витрат хоча і зменшилася, проте залишалася
найбільшою та становила 45,7 % загальної суми операційних витрат у 2025 р.
Отже, результати аналізу табл. 2.4 свідчать, що у 2023-2025 рр. ТОВ ПІІ
«Еконія» змогло суттєво скоротити загальний обсяг операційних витрат,
насамперед за рахунок зниження матеріальних та інших операційних витрат.
Водночас спостерігалося значне зростання витрат на оплату праці та відповідних
соціальних відрахувань. Така тенденція свідчить про поступову зміну структури
витрат підприємства та необхідність пошуку додаткових резервів оптимізації
насамперед у сфері матеріального забезпечення виробництва, яка залишається
найбільш вагомим чинником формування собівартості продукції.
Таким чином, результати аналізу свідчать, що найбільшу частку у
структурі витрат підприємства займають матеріальні витрати та інші операційні
56

витрати. У 2025 році матеріальні витрати становили 63160 тис. грн, або 31,6 %
усіх операційних витрат. Важливою тенденцією є скорочення матеріальних
витрат упродовж 2023-2025 рр. на 47673 тис. грн. Це може бути пов’язано як зі
зменшенням обсягів виробництва, так і з оптимізацією використання сировини
та матеріалів. Одночасно спостерігається суттєве зростання витрат на оплату
праці – з 21522 тис. грн у 2023 році до 36387 тис. грн у 2025 році. Основними
причинами цього є підвищення рівня заробітної плати та збільшення витрат на
стимулювання персоналу.
Для оцінювання ефективності використання витрат розрахуємо показник
витратомісткості продукції. Аналіз витратомісткості продукції є важливим
етапом оцінювання ефективності управління виробничими витратами
підприємства, оскільки цей показник характеризує частку витрат на виробництво
та реалізацію продукції в кожній гривні отриманого доходу. Чим нижчим є
значення показника, тим ефективніше підприємство використовує ресурси та тим
вищий рівень прибутковості його діяльності [18].
Витратомісткість (V) продукції визначається за формулою [18]:
��
�� = ,
��
де: C – собівартість реалізованої продукції;
D – чистий дохід від реалізації продукції.

Таблиця 2.6
Динаміка витратомісткості продукції ТОВ ПІІ «Еконія»
Показник 2023 р. 2024 р. 2025 р.
Собівартість реалізованої
168148 130688 121492
продукції, тис. грн
Чистий дохід від реалізації,
292079 225526 221115
тис. грн
Витратомісткість продукції 0,576 0,580 0,549
Джерело: розраховано автором на основі звітності підприємства.
57

Результати розрахунків, наведені в табл. 2.6, свідчать про певні зміни
ефективності використання виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія» упродовж
2023–2025 рр.
У 2023 р. собівартість реалізованої продукції становила 168 148 тис. грн, а
чистий дохід від реалізації продукції – 292 079 тис. грн. Відповідно,
витратомісткість продукції дорівнювала 0,576. Це означає, що на отримання 1 грн
доходу підприємство витрачало 57,6 коп. виробничих витрат (табл. 2.6).
У 2024 р. показник дещо зріс до 0,580. Незважаючи на суттєве скорочення
собівартості реалізованої продукції до 130 688 тис. грн, темпи зниження чистого
доходу були вищими. Так, виручка від реалізації скоротилася з 292 079 тис. грн
до 225 526 тис. грн, або на 22,8 %, тоді як собівартість зменшилася на 22,3 %. У
результаті на кожну гривню доходу підприємство вже витрачало 58,0 коп.
виробничих витрат, що свідчить про незначне погіршення ефективності
використання ресурсів порівняно з попереднім роком (табл. 2.6).
Позитивна тенденція спостерігалася у 2025 р. Собівартість реалізованої
продукції зменшилася до 121 492 тис. грн, тоді як чистий дохід від реалізації
становив 221 115 тис. грн. У результаті витратомісткість продукції скоротилася
до 0,549. Це означає, що для отримання 1 грн доходу підприємство витрачало
лише 54,9 коп. собівартості продукції. Порівняно з 2024 р. показник знизився на
0,031 пункту, або на 5,3 %, що свідчить про підвищення ефективності управління
виробничими витратами та більш раціональне використання виробничих
ресурсів (табл. 2.6).
Для більш наочного аналізу доцільно розглянути динаміку показника за
весь досліджуваний період. У 2023-2025 рр. витратомісткість продукції
зменшилася з 0,576 до 0,549, тобто на 0,027 пункту або на 4,7 %. Це свідчить про
те, що підприємству вдалося скоротити витрати на виробництво одиниці
реалізованої продукції швидшими темпами, ніж скорочувався обсяг реалізації.
58

Відповідно, кожна гривня доходу у 2025 р. формувалася з меншими витратами
порівняно з 2023 р.
Важливо зазначити, що покращення показника витратомісткості відбулося
переважно за рахунок зниження матеріальних витрат, які є основним елементом
виробничої собівартості продукції підприємства. Крім того, позитивний вплив
мали заходи щодо оптимізації виробничих процесів, контролю використання
сировини та матеріалів, а також скорочення окремих видів операційних витрат.
Таким чином, результати аналізу табл. 2.6 свідчать, що у 2025 р. ТОВ ПІІ
«Еконія» досягло найкращого значення показника витратомісткості продукції за
досліджуваний період. Зниження витратомісткості до 54,9 % підтверджує
підвищення ефективності використання виробничих ресурсів та створює
передумови для покращення фінансових результатів діяльності підприємства в
майбутньому. Разом із тим значення показника залишається досить високим, що
свідчить про наявність резервів подальшої оптимізації виробничих витрат,
насамперед у сфері матеріального забезпечення виробництва та управління
виробничими процесами.
Отримані результати свідчать про певне зниження витратомісткості
продукції у 2025 році, що є позитивною тенденцією та свідчить про підвищення
ефективності виробничої діяльності.
Отже, проведений аналіз складу, структури та динаміки виробничих витрат
ТОВ ПІІ «Еконія» показав, що протягом 2023–2025 рр. підприємство змогло
суттєво скоротити загальний обсяг операційних витрат, насамперед за рахунок
зменшення матеріальних затрат та інших операційних витрат. Водночас
спостерігалося зростання витрат на оплату праці та соціальні відрахування, що
пов’язано з підвищенням рівня оплати праці персоналу. Аналіз витратомісткості
продукції засвідчив підвищення ефективності використання виробничих
ресурсів у 2025 р., про що свідчить зниження витрат на формування однієї гривні
доходу. Разом з тим наявність значної частки матеріальних витрат у структурі
59

витрат підприємства вказує на збереження потенціалу для подальшого
вдосконалення системи управління витратами та підвищення ефективності
виробничої діяльності.
Однак оцінка абсолютних і відносних показників витрат не дає повного
уявлення про рівень ефективності їх управління. Для визначення
результативності використання витрат, виявлення чинників їх формування та
встановлення можливих напрямів підвищення ефективності діяльності
підприємства необхідно здійснити комплексну оцінку системи управління
виробничими витратами. У зв’язку з цим у наступному підрозділі буде проведено
аналіз ефективності управління виробничими витратами ТОВ ПІІ «Еконія» та
визначено основні резерви їх оптимізації.

2.3. Оцінка ефективності управління виробничими витратами та
виявлення резервів їх оптимізації

Ефективність управління виробничими витратами визначається здатністю
підприємства забезпечувати раціональне використання ресурсів, мінімізувати
непродуктивні витрати та підтримувати належний рівень рентабельності
діяльності.
Для оцінювання ефективності управління витратами проаналізуємо
співвідношення основних видів витрат і фінансових результатів діяльності
підприємства.

60

Таблиця 2.7
Співвідношення витрат і фінансових результатів ТОВ ПІІ «Еконія»
Показник 2023 р. 2024 р.
Чистий дохід від реалізації, тис. грн 292079 225526
Операційні витрати, тис. грн 262927 203844
Чистий фінансовий результат, тис. грн 879 727
Частка операційних витрат у доході, % 90,02 90,38
Джерело: складено автором на основі фінансової звітності.

Результати аналізу свідчать, що частка операційних витрат у доході
підприємства перевищує 90 %, що є досить високим показником та негативно
впливає на рівень прибутковості діяльності.
Особливо негативний вплив на фінансові результати мають витрати на
збут, які у 2025 році становили 70183 тис. грн. Їх частка у чистому доході
перевищила 31 %, що свідчить про значні витрати на логістику, транспортування
та маркетингову діяльність (рис. 2.4).

100000 94506
80000 68729 70183
60000
40000
20000
0
2023 р. 2024 р. 2025 р.

Рис. 2.4. Динаміка витрат на збут ТОВ ПІІ «Еконія» у 2023–2025 рр.
Джерело: складено автором на основі фінансової звітності.

61

Крім того, суттєво зросли адміністративні витрати підприємства – з
22689 тис. грн у 2023 році до 29897 тис. грн у 2025 році (рис. 2.5). Це свідчить
про необхідність удосконалення системи управління адміністративними
процесами.

35000
29897
30000
25000 22689
20711
20000
15000
10000
5000
0
2023 р. 2024 р. 2025 р.

Рис. 2.5. Динаміка адміністративних витрат ТОВ ПІІ «Еконія» у 2023-
2025 рр.
Джерело: складено автором на основі фінансової звітності.

На основі проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності та
структури витрат ТОВ ПІІ «Еконія» можна визначити низку резервів оптимізації
виробничих витрат, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності
використання ресурсів, зниженню собівартості продукції та покращенню
фінансових результатів підприємства.
Найбільший потенціал для скорочення витрат пов’язаний зі зниженням
матеріаломісткості продукції. Як показав аналіз структури операційних витрат,
матеріальні затрати залишаються одним із найбільших елементів витрат
підприємства, хоча їх величина протягом 2023-2025 рр. зменшилася з 110 833 тис.
грн до 63 160 тис. грн. Оскільки діяльність ТОВ ПІІ «Еконія» пов’язана з
виробництвом бутильованої питної води та дитячого харчування, значну частку
62

матеріальних витрат становлять вода, допоміжні матеріали, поліетиленова тара,
ПЕТ-пляшки, кришки, етикетки та пакувальні матеріали. Тому одним із напрямів
оптимізації є впровадження системи контролю норм витрачання сировини та
матеріалів на всіх етапах виробничого процесу. Доцільним є також проведення
регулярного аналізу відхилень фактичних витрат від нормативних показників,
удосконалення системи обліку виробничих втрат та браку, а також пошук
альтернативних постачальників пакувальних матеріалів із більш вигідними
ціновими умовами. Додатковим резервом може стати використання сучасних
видів полегшеної тари, що дозволить скоротити витрати матеріалів без
погіршення якості продукції.
Важливим напрямом оптимізації витрат є впровадження енергоощадних
технологій та модернізація виробничого обладнання. Виробництво бутильованої
води характеризується значною енергоємністю, оскільки передбачає
використання насосного обладнання, систем очищення води, автоматизованих
ліній розливу, компресорних установок та складського обладнання.
Використання морально застарілої техніки призводить до надмірного
споживання електроенергії та збільшення витрат на ремонт і технічне
обслуговування. У зв’язку з цим доцільним є поступове оновлення виробничого
обладнання шляхом заміни найбільш енерговитратних агрегатів на сучасні
енергоефективні аналоги. Значний ефект може забезпечити впровадження
частотних перетворювачів на насосному обладнанні, модернізація систем
освітлення виробничих приміщень, встановлення систем автоматичного
контролю енергоспоживання та використання альтернативних джерел енергії.
Реалізація таких заходів дозволить скоротити експлуатаційні витрати та
підвищити конкурентоспроможність підприємства в довгостроковій перспективі.
Суттєві резерви зниження витрат пов’язані з автоматизацією виробничих
та логістичних процесів. Незважаючи на досить високий рівень механізації
виробництва, окремі операції можуть виконуватися з надмірним використанням
63

ручної праці або потребувати значних трудових витрат. Автоматизація процесів
обліку сировини, контролю виробничих операцій, управління запасами та
складською логістикою дозволить скоротити непродуктивні витрати часу
персоналу, підвищити точність облікових операцій і зменшити ризик помилок.
Особливо актуальним це є в умовах зростання витрат на оплату праці, які
протягом 2023-2025 рр. збільшилися на 14 865 тис. грн. Використання сучасних
ERP-систем, автоматизованих систем планування ресурсів підприємства та
програмних комплексів управління виробництвом дозволить підвищити
продуктивність праці без необхідності значного збільшення чисельності
персоналу.
Окремим напрямом оптимізації виступає скорочення транспортних витрат
і вдосконалення логістичних процесів. Підприємство реалізує продукцію на
території всієї України, тому значну частку витрат формують витрати на
транспортування, зберігання та доставку продукції споживачам. Для підвищення
ефективності логістичної діяльності доцільно здійснювати оптимізацію
маршрутів перевезень за допомогою спеціалізованих програмних продуктів,
впроваджувати системи GPS-моніторингу транспортних засобів та підвищувати
рівень завантаження транспорту. Крім того, економічний ефект може бути
досягнутий шляхом перегляду умов співпраці з логістичними операторами та
централізації окремих складських функцій. Це дозволить скоротити витрати на
доставку продукції та підвищити швидкість виконання замовлень.
Важливим резервом оптимізації виробничих витрат є удосконалення
системи бюджетування та внутрішнього контролю витрат. Проведений аналіз
показав, що у структурі операційних витрат підприємства значну частку
займають інші операційні витрати, які у 2025 р. становили 91 190 тис. грн. Для
забезпечення більш ефективного управління фінансовими ресурсами доцільно
запровадити систему центрів відповідальності, що дозволить закріпити
відповідальність за формування витрат за конкретними структурними
64

підрозділами. Крім того, необхідно вдосконалити процедури планування витрат
шляхом розробки деталізованих бюджетів виробничих підрозділів, встановлення
нормативів витрат та проведення регулярного контролю відхилень фактичних
показників від планових. Такий підхід сприятиме своєчасному виявленню
неефективних витрат та підвищенню фінансової дисципліни на підприємстві.
Перспективним напрямом підвищення ефективності діяльності ТОВ ПІІ
«Еконія» є впровадження принципів ощадливого виробництва (Lean Production)
та системи безперервного вдосконалення Kaizen. Основною метою цих
концепцій є виявлення та усунення всіх видів втрат у виробничому процесі. До
таких втрат належать надлишкові запаси, зайві переміщення матеріалів, простої
обладнання, перевиробництво продукції, очікування виконання операцій,
надмірна обробка продукції та виробничий брак. Використання інструментів
Lean Production дозволить оптимізувати виробничі потоки, скоротити тривалість
виробничого циклу та зменшити потребу в оборотному капіталі. Водночас
система Kaizen передбачає постійне залучення працівників до процесу
вдосконалення діяльності підприємства шляхом подання пропозицій щодо
покращення виробничих процесів. Практика світових компаній свідчить, що
навіть незначні покращення, які здійснюються систематично, забезпечують
суттєвий економічний ефект у довгостроковому періоді.
Значним резервом підвищення ефективності виробництва є скорочення
непродуктивних витрат та втрат у виробничому процесі. До таких витрат
належать витрати, які не створюють доданої вартості для споживача, але
збільшують собівартість продукції. Це можуть бути втрати від браку, простоїв
обладнання, нераціонального використання матеріалів, надлишкових запасів,
невикористаних виробничих потужностей та неефективної організації праці. Для
їх мінімізації необхідно впроваджувати систему оперативного моніторингу
виробничих показників, здійснювати постійний контроль технічного стану
обладнання, проводити навчання персоналу та вдосконалювати систему
65

мотивації працівників. Особливу увагу доцільно приділити попередженню
виникнення виробничого браку, оскільки навіть незначне скорочення його
обсягів може забезпечити відчутне зниження собівартості продукції.
Таким чином, проведене дослідження дозволило встановити, що основні
резерви оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія» пов’язані з
підвищенням ефективності використання матеріальних ресурсів, модернізацією
виробництва, автоматизацією бізнес-процесів, удосконаленням логістики,
посиленням контролю витрат та впровадженням сучасних концепцій управління
виробництвом. Реалізація запропонованих заходів сприятиме зниженню
собівартості продукції, зміцненню конкурентних позицій підприємства на ринку
та покращенню його фінансових результатів.
Для кількісного обґрунтування можливостей підвищення ефективності
діяльності ТОВ ПІІ «Еконія» доцільно оцінити потенційний економічний ефект
від реалізації окремих заходів щодо оптимізації витрат. Враховуючи значну
частку витрат на збут у загальній структурі операційних витрат підприємства,
одним із найбільш реалістичних напрямів економії є їх часткове скорочення за
рахунок удосконалення логістичних процесів, оптимізації маршрутів доставки
продукції, автоматизації складських операцій та підвищення ефективності
маркетингових заходів.
Згідно зі звітом про фінансові результати ТОВ ПІІ «Еконія», у 2025 р.
витрати на збут становили 70 183 тис. грн. Для оцінювання резерву економії
припустимо можливість їх скорочення на 5 %, що є цілком реалістичним
показником для підприємства без суттєвого впливу на обсяги реалізації
продукції. Результати розрахунку наведено в табл. 2.7.

66

Таблиця 2.7
Розрахунок резерву зниження витрат на збут
Показник Значення
Витрати на збут у 2025 р., тис. грн 70183
Можливе скорочення, % 5
Резерв економії, тис. грн 3509

Резерв економії (E) визначено за формулою [24]:
�� = �� ∙ ��,
де: V – сума витрат;
�� – відсоток можливого скорочення витрат.

Отже, навіть відносно незначне скорочення витрат на збут забезпечить
підприємству економію коштів у розмірі 3 509 тис. грн на рік. Враховуючи те, що
за підсумками 2025 р. ТОВ ПІІ «Еконія» отримало чистий збиток у сумі 4 337 тис.
грн, реалізація лише цього заходу дозволила б скоротити обсяг збитку більш ніж
на 80 %. Це свідчить про високий потенціал підвищення ефективності діяльності
підприємства за рахунок удосконалення системи управління витратами на
реалізацію продукції.
Основними джерелами досягнення такого результату можуть стати
оптимізація транспортних маршрутів, підвищення рівня завантаження
транспортних засобів, скорочення витрат на складське зберігання готової
продукції, автоматизація логістичних процесів, а також перегляд умов співпраці
з торговельними посередниками та логістичними компаніями. Крім того,
доцільним є впровадження сучасних цифрових систем управління ланцюгами
постачання, що дозволить оперативно контролювати рух продукції та
мінімізувати непродуктивні витрати.
67

Слід зазначити, що скорочення витрат на збут не повинно негативно
впливати на обсяги реалізації продукції або рівень обслуговування споживачів.
Тому оптимізація має здійснюватися переважно за рахунок усунення
неефективних витрат, дублювання функцій та непродуктивних логістичних
операцій. У такому випадку підприємство зможе не лише знизити витрати, але й
підвищити якість управлінських процесів та конкурентоспроможність своєї
продукції на ринку.
Таким чином, проведені розрахунки підтверджують наявність значних
внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності ТОВ ПІІ «Еконія».
Навіть часткове скорочення витрат на збут забезпечує відчутний економічний
ефект і може стати одним із дієвих інструментів покращення фінансових
результатів підприємства. Поряд із цим важливими напрямами удосконалення
системи управління витратами залишаються оптимізація матеріальних витрат,
підвищення ефективності використання трудових ресурсів, автоматизація
виробничих процесів, модернізація обладнання та впровадження сучасних
концепцій управління виробництвом. Комплексна реалізація зазначених заходів
сприятиме зниженню собівартості продукції, зміцненню фінансової стійкості
підприємства та створенню передумов для його стабільного розвитку в
майбутньому.

68

РОЗДІЛ 3
УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ВИТРАТАМИ
ТОВ ПІІ «ЕКОНІЯ»

3.1. Розроблення заходів щодо оптимізації виробничих витрат
підприємства

У сучасних умовах господарювання ефективність діяльності підприємств
значною мірою визначається рівнем управління виробничими витратами. В
умовах посилення конкуренції на ринку безалкогольних напоїв та питної води,
зростання цін на сировину, енергоносії, логістичні послуги та оплату праці
питання оптимізації витрат набуває особливої актуальності для ТОВ ПІІ
«Еконія». Результати проведеного у другому розділі аналізу показали, що,
незважаючи на скорочення собівартості реалізованої продукції та зниження
матеріальних витрат, підприємство завершило 2025 рік зі збитком у розмірі 4337
тис. грн, що свідчить про необхідність удосконалення системи управління
витратами.
Аналіз структури витрат ТОВ ПІІ «Еконія» дозволив встановити, що
найбільшу частку у загальному обсязі операційних витрат займають матеріальні
витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Водночас спостерігається
зростання витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи. Це свідчить
про необхідність комплексного підходу до оптимізації витрат, який повинен
охоплювати всі стадії виробничо-господарського процесу.
В науковій літературі під оптимізацією витрат розуміють систему заходів,
спрямованих на досягнення найкращого співвідношення між витратами та
результатами діяльності підприємства без погіршення якості продукції та
конкурентних позицій підприємства [6; 12]. При цьому сучасні концепції
69

управління витратами передбачають не лише скорочення витрат, а й формування
довгострокових конкурентних переваг шляхом підвищення ефективності
використання ресурсів [14].
З огляду на результати проведеного аналізу доцільно запропонувати
комплекс взаємопов’язаних заходів щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ
ПІІ «Еконія» (рис. 3.1). Запропонована схема відображає комплексний підхід до
управління витратами підприємства та демонструє взаємозв’язок між окремими
заходами щодо підвищення ефективності виробництва, скорочення витрат і
забезпечення сталого розвитку підприємства. В основу моделі покладено
принцип системного управління ресурсами, який передбачає одночасне
вдосконалення виробничих, технологічних, організаційних та фінансових
процесів.

Рис. 3.1. Основні напрями оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ
«Еконія»
Джерело: розроблено автором.
70

Як видно з рис. 3.1, ключовою метою запропонованих заходів є оптимізація
виробничих витрат підприємства, що досягається шляхом реалізації чотирьох
основних напрямів: зниження матеріаломісткості продукції, енергозбереження та
модернізації виробництва, автоматизації виробничих процесів, а також
оптимізації логістичних витрат. Реалізація зазначених заходів створює основу
для впровадження сучасних концепцій управління виробництвом та формування
ефективної системи контролю витрат.
Першим напрямом є зниження матеріаломісткості продукції. Для
підприємств харчової промисловості матеріальні витрати займають найбільшу
частку у структурі виробничої собівартості, тому їх оптимізація має
першочергове значення. Основними заходами цього напряму є раціональне
використання сировини та матеріалів, скорочення виробничих втрат, зменшення
кількості браку, удосконалення норм витрачання ресурсів і впровадження
сучасних технологій контролю якості. Важливим інструментом також є
оптимізація роботи з постачальниками та пошук альтернативних джерел
постачання сировини за більш вигідними умовами.
Для підприємств харчової промисловості особливо важливим є контроль
використання пакувальних матеріалів, оскільки саме вони формують значну
частину собівартості продукції. Враховуючи спеціалізацію ТОВ ПІІ «Еконія» на
виробництві питної води та напоїв, доцільним є перегляд технологічних норм
використання пластикової тари та допоміжних матеріалів.
Другим напрямом виступає енергозбереження та модернізація
виробництва. В умовах постійного зростання цін на енергоносії особливого
значення набувають заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат. До них
належать модернізація виробничого обладнання, впровадження
енергоефективних технологій, автоматизованих систем контролю
енергоспоживання, а також оптимізація режимів роботи виробничих
71

потужностей. Реалізація таких заходів дозволяє не лише знизити собівартість
продукції, а й підвищити екологічну ефективність діяльності підприємства.
За оцінками фахівців, впровадження енергозберігаючих технологій
дозволяє скоротити енергетичні витрати підприємств харчової промисловості на
10-20 % [17].
Третім напрямом є автоматизація виробничих процесів. Впровадження
сучасних інформаційних систем управління виробництвом, автоматизованих
виробничих ліній та цифрових технологій дає можливість підвищити
продуктивність праці, скоротити кількість помилок, зменшити трудомісткість
виробництва та підвищити точність планування виробничих процесів.
Автоматизація також сприяє зменшенню простоїв обладнання, підвищенню
якості продукції та покращенню контролю за використанням ресурсів.
Для ТОВ ПІІ «Еконія» перспективним є впровадження автоматизованих
систем контролю виробництва та складського обліку. Одним із найбільш
результативних заходів може стати впровадження сучасної ERP-системи
управління ресурсами підприємства. Такі системи забезпечують інтеграцію
виробничих, фінансових, логістичних та управлінських процесів в єдиному
інформаційному середовищі.
Основні переваги ERP-систем представлені в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Переваги впровадження ERP-системи на підприємстві
Перевага Очікуваний результат
Автоматизація обліку витрат Підвищення точності розрахунків
Контроль запасів Зниження надлишкових запасів
Планування виробництва Скорочення простоїв
Управління закупівлями Оптимізація закупівельної діяльності
Формування бюджетів Посилення фінансового контролю
Оперативне прийняття управлінських
Аналітична звітність
рішень
Джерело: складено автором на основі [14; 15].
72

Дані таблиці 3.1 свідчать, що впровадження ERP-системи здатне
забезпечити комплексне вдосконалення процесів управління ресурсами ТОВ ПІІ
«Еконія» та створити передумови для зниження виробничих витрат. На відміну
від окремих програмних продуктів, ERP-система інтегрує всі основні бізнес-
процеси підприємства в єдиному інформаційному середовищі, що дозволяє
підвищити ефективність управлінських рішень та посилити контроль за
використанням ресурсів.
Як видно з табл. 3.1, однією з найважливіших переваг є автоматизація
обліку витрат. Впровадження ERP-системи дозволяє здійснювати автоматичний
збір, обробку та аналіз інформації щодо витрат підприємства в режимі реального
часу. Це сприяє підвищенню точності розрахунків собівартості продукції,
мінімізує ризик виникнення помилок під час ведення обліку та забезпечує
оперативне виявлення відхилень від запланованих показників.
Важливе значення для ТОВ ПІІ «Еконія» має також функція контролю
запасів. Результати аналізу діяльності підприємства показали, що у 2025 році
вартість запасів становила 48541 тис. грн, що свідчить про значний обсяг
ресурсів, авансованих у виробничі запаси, готову продукцію та товари. ERP-
система забезпечує постійний моніторинг залишків на складах, автоматичне
формування замовлень на закупівлю та контроль руху матеріальних ресурсів. У
результаті зменшується ймовірність накопичення надлишкових запасів і
скорочуються витрати на їх зберігання.
Суттєвий економічний ефект може бути отриманий завдяки
удосконаленню планування виробництва. Використання ERP-системи дозволяє
синхронізувати виробничі плани з прогнозами попиту, наявністю сировини та
виробничими потужностями підприємства. Це сприяє скороченню простоїв
обладнання, підвищенню рівня його завантаження та більш ефективному
використанню трудових ресурсів. Для підприємства, що здійснює виробництво
питної води та безалкогольних напоїв, своєчасне планування виробничих
73

процесів має особливо важливе значення через необхідність забезпечення
безперервності виробництва та виконання замовлень торговельних мереж.
Наступною перевагою ERP-систем є вдосконалення управління
закупівлями. Завдяки автоматизації закупівельної діяльності підприємство
отримує можливість формувати оптимальні графіки поставок сировини та
пакувальних матеріалів, контролювати виконання договорів із постачальниками
та аналізувати закупівельні ціни. Це дозволяє скоротити витрати на придбання
ресурсів і підвищити ефективність використання оборотного капіталу.
Важливим напрямом використання ERP-системи є формування бюджетів і
фінансове планування. Система забезпечує автоматизоване складання бюджетів
за центрами відповідальності, контроль виконання планових показників та аналіз
причин відхилень фактичних витрат від запланованих. У результаті посилюється
фінансовий контроль, підвищується дисципліна використання ресурсів і
створюються умови для своєчасного прийняття коригувальних управлінських
рішень.
Особливу цінність для керівництва підприємства становить можливість
формування аналітичної звітності. ERP-система дозволяє оперативно отримувати
інформацію про собівартість продукції, структуру витрат, рентабельність
окремих видів продукції, ефективність використання ресурсів та фінансові
результати діяльності підприємства. Це значно підвищує якість управлінських
рішень та дозволяє своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього
середовища.
Таким чином, дані табл. 3.1 свідчать, що впровадження ERP-системи на
ТОВ ПІІ «Еконія» може стати одним із найбільш ефективних інструментів
оптимізації виробничих витрат. Її використання забезпечить підвищення
прозорості бізнес-процесів, посилення контролю за використанням
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних
74

витрат та створення інформаційної основи для підвищення
конкурентоспроможності підприємства.
Четвертим напрямом є оптимізація логістичних витрат. Як показав аналіз,
витрати на збут ТОВ ПІІ «Еконія» у 2025 році становили 70183 тис. грн та були
найбільшим елементом витрат підприємства після виробничої собівартості.
Даний напрям передбачає вдосконалення системи закупівель,
транспортування, складування та управління матеріальними потоками.
Важливими заходами є оптимізація обсягів запасів, раціоналізація транспортних
маршрутів, удосконалення системи складського обліку та скорочення витрат на
зберігання продукції.
З метою їх скорочення доцільно:
– оптимізувати маршрути доставки продукції;
– впровадити GPS-моніторинг транспортних засобів;
– удосконалити систему планування перевезень;
– використовувати спеціалізовані логістичні програмні комплекси;
– проводити регулярний аналіз транспортних витрат.
Ефективна логістика дозволяє прискорити оборотність оборотних коштів
та зменшити непродуктивні витрати підприємства. Світовий досвід свідчить, що
використання цифрових систем логістичного планування дозволяє скоротити
транспортні витрати на 5–15 % [21].
Усі зазначені напрями інтегруються через впровадження концепцій Lean
Production та Kaizen, які займають центральне місце у запропонованій моделі.
Lean Production орієнтована на виявлення та усунення всіх видів втрат у
виробничому процесі, тоді як концепція Kaizen передбачає безперервне
вдосконалення діяльності підприємства шляхом постійного залучення персоналу
до процесу покращень. Реалізація цих концепцій забезпечує систематичне
скорочення витрат, підвищення якості продукції та ефективності використання
ресурсів.
75

Окремим напрямом удосконалення управління витратами має стати
впровадження концепції Lean Production. Як було встановлено у першому розділі
роботи, дана концепція спрямована на усунення всіх видів втрат у виробничому
процесі та максимізацію цінності для споживача [25].
Основними видами втрат відповідно до концепції Lean Production є:
– надлишкові запаси;
– зайві переміщення;
– очікування;
– перевиробництво;
– дефекти продукції;
– надлишкова обробка;
– неефективне використання трудових ресурсів.
Для виробництва питної води особливо актуальними є втрати, пов’язані зі
зберіганням надлишкових запасів готової продукції та сировини.
Важливим елементом ощадливого виробництва є система Kaizen, яка
передбачає постійне вдосконалення виробничих процесів шляхом залучення всіх
працівників підприємства до пошуку резервів підвищення ефективності
діяльності [26].
Для ТОВ ПІІ «Еконія» впровадження принципів Kaizen може включати:
– створення робочих груп із підвищення ефективності;
– систему збору пропозицій працівників;
– проведення регулярних аудитів витрат;
– щомісячний моніторинг показників ефективності;
– впровадження програм мотивації персоналу.
Схему впровадження концепції Kaizen наведено на рис. 3.2. Запропонована
схема відображає послідовність реалізації концепції безперервного
вдосконалення, яка є одним із ключових інструментів підвищення ефективності
управління виробничими витратами. Система Kaizen передбачає постійний
76

пошук можливостей покращення виробничих процесів шляхом залучення
персоналу всіх рівнів управління до виявлення проблем, розроблення пропозицій
та впровадження змін. Основною метою впровадження Kaizen є усунення втрат,
підвищення продуктивності праці, покращення якості продукції та зниження
виробничих витрат.

Рис. 3.2. Етапи впровадження системи Kaizen
Джерело: розроблено автором на основі [25; 26].

Як показано на рис. 3.2, процес впровадження системи Kaizen складається
із шести взаємопов’язаних етапів, які формують замкнений цикл безперервного
вдосконалення. Кожен етап має власні завдання, інструменти реалізації та
очікувані результати.
77

Першим етапом є виявлення проблем. На цьому етапі здійснюється
моніторинг виробничих процесів, аналіз показників діяльності підприємства та
збір інформації щодо наявних відхилень. Особлива увага приділяється
виявленню втрат ресурсів, дефектів продукції, простоїв обладнання, перевитрат
матеріалів та інших факторів, що негативно впливають на ефективність
виробництва. Важливою особливістю системи Kaizen є активне залучення
працівників до процесу виявлення проблем, оскільки саме персонал
безпосередньо стикається з виробничими недоліками та може запропонувати
практичні шляхи їх усунення. Результатом першого етапу є формування переліку
проблемних зон і потенційних можливостей для покращення діяльності
підприємства.
Другим етапом виступає аналіз причин втрат. Після виявлення проблем
здійснюється детальне дослідження причин їх виникнення. Для цього можуть
використовуватися такі інструменти, як метод «5 Чому», діаграма Ішікави, аналіз
виробничих процесів та інші методи управлінського аналізу. Основною метою
даного етапу є не усунення наслідків проблем, а виявлення їх першопричин.
Проведення такого аналізу дозволяє визначити фактори, які призводять до
виникнення втрат, браку, надмірних витрат або зниження продуктивності праці.
Результатом етапу є встановлення ключових причин неефективності та
визначення пріоритетних напрямів удосконалення.
Третім етапом є розроблення пропозицій щодо покращення діяльності
підприємства. На основі результатів попереднього аналізу формується перелік
заходів, спрямованих на усунення причин втрат і підвищення ефективності
виробничих процесів. На цьому етапі здійснюється генерація ідей, оцінка їх
доцільності, визначення необхідних ресурсів та прогнозування очікуваного
економічного ефекту. Крім того, розробляється план реалізації заходів,
визначаються відповідальні особи та встановлюються строки виконання
78

поставлених завдань. Результатом є сформований комплекс практичних
рекомендацій щодо вдосконалення діяльності підприємства.
Четвертим етапом є впровадження змін. На цьому етапі відбувається
практична реалізація розроблених заходів. Впровадження може передбачати
вдосконалення технологічних процесів, оптимізацію використання ресурсів,
зміну організації праці, модернізацію обладнання або перегляд виробничих
стандартів. Важливе значення має проведення навчання персоналу та
забезпечення його підтримки під час реалізації змін. У результаті впровадження
усуваються виявлені втрати, скорочуються непродуктивні операції та
підвищується ефективність виробничих процесів.
П’ятим етапом є оцінка результатів. Після реалізації заходів здійснюється
контроль досягнутих показників та аналіз отриманих результатів. Фактичні
показники діяльності підприємства порівнюються із запланованими значеннями,
оцінюється вплив проведених змін на рівень витрат, якість продукції,
продуктивність праці та інші ключові показники ефективності. Також
визначається фактичний економічний ефект від реалізації заходів. Проведення
такого аналізу дозволяє оцінити результативність впроваджених рішень та
виявити напрями подальшого вдосконалення.
Шостим етапом є безперервне вдосконалення. Даний етап є ключовою
особливістю концепції Kaizen та забезпечує циклічність процесу покращень.
Після оцінки результатів успішні рішення стандартизуються та закріплюються у
практиці діяльності підприємства. Одночасно здійснюється пошук нових
резервів підвищення ефективності, формуються додаткові пропозиції щодо
вдосконалення діяльності та розпочинається новий цикл аналізу й покращення.
Таким чином створюється механізм постійного розвитку підприємства та
систематичного скорочення виробничих втрат.
Як видно з рис. 3.2, усі етапи процесу взаємопов’язані між собою та
утворюють замкнений цикл управління змінами. Особливістю системи Kaizen є
79

те, що завершення одного циклу не означає завершення процесу вдосконалення,
а навпаки стає початком нового етапу пошуку можливостей для підвищення
ефективності діяльності підприємства.
Реалізація системи Kaizen на ТОВ ПІІ «Еконія» дозволить забезпечити
систематичне скорочення виробничих витрат, підвищення ефективності
використання матеріальних, трудових та енергетичних ресурсів, покращення
якості продукції та зростання продуктивності праці. Крім того, залучення
персоналу до процесу вдосконалення сприятиме формуванню культури
відповідальності, підвищенню мотивації працівників та розвитку інноваційного
потенціалу підприємства.
Отже, представлена на рис. 3.2 схема впровадження системи Kaizen
відображає комплексний механізм безперервного вдосконалення виробничих
процесів, який забезпечує підвищення ефективності діяльності підприємства,
зниження виробничих витрат та створення передумов для довгострокового
сталого розвитку ТОВ ПІІ «Еконія».
Важливим елементом моделі є система бюджетування і контролю витрат,
яка забезпечує фінансове супроводження процесу оптимізації. Її основними
функціями є планування витрат за центрами відповідальності, моніторинг
фактичних витрат, аналіз відхилень від запланованих показників та прийняття
своєчасних управлінських рішень. Наявність ефективної системи контролю
дозволяє оперативно виявляти проблемні ділянки та забезпечувати досягнення
поставлених цілей щодо скорочення витрат.
Для ТОВ ПІІ «Еконія» доцільно виділити такі центри відповідальності:
– виробничий підрозділ;
– логістичний підрозділ;
– відділ збуту;
– адміністративний підрозділ;
– складське господарство.
80

Впровадження системи бюджетування дозволить посилити контроль за
використанням ресурсів, підвищити відповідальність керівників підрозділів та
забезпечити оперативне реагування на зміни зовнішнього середовища.
Зауважимо, що комплексна реалізація зазначених заходів забезпечує
досягнення низки стратегічно важливих результатів для підприємства.
Насамперед очікується зниження собівартості продукції за рахунок скорочення
матеріальних, енергетичних, трудових і логістичних витрат. Одночасно
підвищується ефективність використання виробничих ресурсів, що позитивно
впливає на продуктивність праці та загальну результативність виробництва.
Важливим результатом є також зростання конкурентоспроможності
підприємства завдяки можливості пропонувати продукцію високої якості за
більш конкурентними цінами. Скорочення витрат сприяє збільшенню
прибутковості діяльності, покращенню фінансових результатів та зміцненню
фінансової стійкості підприємства. У довгостроковій перспективі це створює
умови для стабільного розвитку підприємства, розширення ринків збуту та
підвищення його інвестиційної привабливості.
Таким чином, представлена система напрямів оптимізації виробничих
витрат ТОВ ПІІ «Еконія» є комплексною моделлю підвищення ефективності
діяльності підприємства. Її реалізація дозволить забезпечити скорочення
виробничих витрат, підвищення продуктивності праці, покращення фінансових
результатів та зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку.
Отже, результати проведеного дослідження свідчать, що підвищення
ефективності діяльності ТОВ ПІІ «Еконія» потребує реалізації комплексу
взаємопов’язаних заходів, спрямованих на зниження матеріаломісткості
продукції, підвищення енергоефективності виробництва, автоматизацію
виробничих процесів, удосконалення логістики, впровадження концепцій Lean
Production та Kaizen, а також удосконалення системи бюджетування й контролю
витрат. Реалізація запропонованих заходів дозволить створити передумови для
81

зниження собівартості продукції та покращення фінансових результатів
діяльності підприємства.

3.2. Економічне обґрунтування ефективності запропонованих заходів

Важливою складовою процесу управління виробничими витратами є
оцінювання економічної доцільності запропонованих заходів. Будь-які
управлінські рішення щодо оптимізації витрат повинні забезпечувати не лише
скорочення витрат підприємства, а й сприяти покращенню фінансових
результатів діяльності, підвищенню конкурентоспроможності продукції та
зміцненню ринкових позицій підприємства [12; 14].
Як показав аналіз діяльності ТОВ ПІІ «Еконія», у 2025 році підприємство
отримало чистий збиток у розмірі 4337 тис. грн. Основними причинами
погіршення фінансового результату стали значні витрати на збут, зростання
адміністративних витрат та збільшення витрат на оплату праці. Тому
першочерговими заходами оптимізації доцільно визначити:
– скорочення витрат на збут;
– зниження матеріальних витрат;
– скорочення енергетичних витрат;
– автоматизацію окремих бізнес-процесів.
Для оцінювання ефективності запропонованих заходів проведемо
прогнозні розрахунки можливого економічного ефекту.

Оптимізація витрат на збут
У 2025 році витрати на збут ТОВ ПІІ «Еконія» становили 70183 тис. грн. У
результаті оптимізації логістичних маршрутів, автоматизації планування
82

перевезень та підвищення ефективності складської логістики можна досягти
скорочення цих витрат на 5 %.
Розрахунок економії витрат (Е) здійснюється за формулою [24]:
�� = �� ∙ ��,
де: V – сума витрат;
�� – відсоток можливого скорочення витрат.
Тоді:
E = 70183 × 0,05 = 3509 тис. грн
Результати розрахунку наведено в табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Економічний ефект від скорочення витрат на збут
Показник Значення
Витрати на збут у 2025 р., тис. грн 70183
Рівень скорочення витрат, % 5
Очікувана економія, тис. грн 3509
Джерело: розраховано автором.

Отже, лише за рахунок удосконалення логістичних процесів підприємство
може отримати економію понад 3,5 млн грн на рік.

Оптимізація матеріальних витрат
Матеріальні витрати залишаються одним із найбільших елементів витрат
підприємства та у 2025 році становили 63160 тис. грн.
Впровадження систем контролю використання сировини, удосконалення
нормування та зменшення виробничих втрат дозволяє розраховувати на
скорочення матеріальних витрат щонайменше на 3 % [17].
Розрахунок економії наведено в табл. 3.3.

83

Таблиця 3.3
Розрахунок економії матеріальних витрат
Показник Значення
Матеріальні витрати у 2025 р., тис. грн 63160
Рівень скорочення, % 3
Резерв економії, тис. грн 1895
Джерело: розраховано автором.

Таким чином, завдяки підвищенню ефективності використання сировини
підприємство може додатково заощадити майже 1,9 млн грн.

Ефект від впровадження енергозберігаючих заходів
Частина інших операційних витрат підприємства пов’язана зі споживанням
електроенергії, води та інших енергетичних ресурсів. Практика підприємств
харчової промисловості свідчить, що модернізація обладнання дозволяє
скоротити витрати на енергоресурси в середньому на 10-15 % [20].
Для консервативної оцінки припустимо, що економія становитиме лише
1 % від суми інших операційних витрат.
Тоді:
91190 × 0,01 = 912 тис. грн
Результати розрахунків наведено в табл. 3.4.
Таблиця 3.4
Економія від впровадження енергоощадних технологій
Показник Значення
Інші операційні витрати, тис. грн 91190
Можливе скорочення, % 1
Резерв економії, тис. грн 912
Джерело: розраховано автором.
84

Загальний резерв скорочення витрат
Узагальнимо результати проведених розрахунків у табл. 3.5.
Таблиця 3.5
Сумарний економічний ефект від реалізації запропонованих заходів
Економія, тис.
Захід
грн
Скорочення витрат на збут 3509
Зниження матеріальних витрат 1895
Енергозбереження 912
Разом 6316
Джерело: розраховано автором.

Отже, загальний резерв скорочення витрат становить 6316 тис. грн на рік.
Зауважимо, що найбільший потенціал економії пов’язаний із скороченням витрат
на збут, частка яких перевищує половину загального резерву.

Прогноз фінансових результатів підприємства
Розрахуємо прогнозний фінансовий результат після реалізації
запропонованих заходів.
У 2025 році чистий збиток підприємства становив:
З = 4337 тис. грн
Після реалізації заходів прогнозний фінансовий результат становитиме:
ФР = 6316 – 4337 = 1979 тис. грн
Таким чином, реалізація запропонованих заходів дозволить підприємству
не лише ліквідувати збитковість, а й забезпечити отримання прибутку майже
2 млн грн.
Отже, проведене економічне обґрунтування підтвердило, що реалізація
запропонованого комплексу заходів щодо оптимізації виробничих витрат
ТОВ ПІІ «Еконія» дозволить скоротити витрати на 6316 тис. грн щорічно,
85

ліквідувати збитковість діяльності підприємства, підвищити рівень
прибутковості та знизити витратомісткість продукції. Найбільший ефект
очікується від оптимізації витрат на збут і підвищення ефективності
використання матеріальних ресурсів.
Таким чином, запропоновані заходи щодо оптимізації виробничих витрат
ТОВ ПІІ «Еконія» є економічно доцільними та здатні забезпечити суттєве
покращення фінансових результатів діяльності підприємства. Загалом результати
дослідження підтвердили, що ефективне управління виробничими витратами є
одним із ключових чинників забезпечення стабільного функціонування та
розвитку сучасного підприємства. Проведений аналіз діяльності ТОВ ПІІ
«Еконія» дозволив виявити основні проблеми у сфері формування та управління
витратами, оцінити їх вплив на фінансові результати діяльності та обґрунтувати
практичні напрями їх усунення. Запропонований комплекс організаційних,
виробничих та управлінських заходів може бути використаний керівництвом
підприємства як основа для формування програми підвищення ефективності
діяльності та забезпечення довгострокового сталого розвитку підприємства в
умовах посилення конкуренції та нестабільності зовнішнього середовища.

86

ВИСНОВКИ

У кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні основи оптимізації
виробничих витрат підприємства, проаналізовано виробничі витрати ТОВ ПІІ
«Еконія», розроблено напрями вдосконалення управління виробничими
витратами досліджуваного підприємства. За результатами проведеного
дослідження сформульовано такі висновки:
У першому розділі кваліфікаційної роботи досліджено теоретичні засади
оптимізації виробничих витрат підприємства, розкрито економічну сутність
виробничих витрат, проаналізовано методичні підходи до їх оцінювання та
визначено сучасні інструменти управління витратами в умовах конкурентного
середовища.
Установлено, що виробничі витрати є однією з найважливіших
економічних категорій, яка характеризує обсяг ресурсів, використаних
підприємством у процесі виробництва продукції. Вони безпосередньо впливають
на формування собівартості продукції, фінансових результатів діяльності та
конкурентоспроможності підприємства. Узагальнення наукових підходів
дозволило визначити виробничі витрати як сукупність витрат живої та
уречевленої праці, необхідних для здійснення виробничого процесу та створення
готової продукції. Важливою передумовою ефективного управління витратами є
їх класифікація за різними ознаками, зокрема за економічними елементами,
способом включення до собівартості, залежністю від обсягу виробництва, місцем
виникнення та можливістю контролю.
У ході дослідження встановлено, що аналіз виробничих витрат є
необхідним елементом системи управління підприємством, оскільки забезпечує
інформаційну основу для прийняття управлінських рішень щодо підвищення
ефективності використання ресурсів. Для оцінювання виробничих витрат
застосовуються різноманітні методичні підходи, серед яких найбільш
87

поширеними є горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний,
факторний та маржинальний аналіз. Їх комплексне використання дозволяє
дослідити структуру та динаміку витрат, виявити причини їх зміни, оцінити
рівень витратомісткості виробництва та визначити резерви зниження
собівартості продукції.
Визначено, що в сучасних умовах господарювання оптимізація виробничих
витрат повинна ґрунтуватися не лише на скороченні окремих статей витрат, а
насамперед на підвищенні ефективності використання ресурсів підприємства. До
найбільш результативних напрямів оптимізації належать удосконалення
використання матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці,
модернізація виробничих процесів, автоматизація та цифровізація діяльності
підприємства, впровадження енергоощадних технологій, а також удосконалення
логістичних процесів.
Дослідження сучасних інструментів управління витратами показало, що
значний потенціал для зниження собівартості продукції мають концепції Lean
Production, Kaizen, Just-in-Time, Target Costing та ABC-калькулювання. Їх
використання дозволяє мінімізувати непродуктивні витрати, усувати втрати у
виробничих процесах, підвищувати якість продукції та забезпечувати більш
раціональне використання ресурсів підприємства. Особливої актуальності в
сучасних умовах набуває цифровізація процесів управління витратами на основі
ERP-систем та інших інформаційно-аналітичних платформ, що забезпечують
оперативний контроль і підвищують обґрунтованість управлінських рішень.
Таким чином, теоретичне дослідження підтвердило, що оптимізація
виробничих витрат є одним із ключових напрямів підвищення ефективності
діяльності підприємства. Результати проведеного аналізу зформували теоретико-
методичну основу для подальшого дослідження особливостей формування та
управління виробничими витратами ТОВ ПІІ «Еконія», оцінювання ефективності
їх використання та розроблення практичних рекомендацій щодо їх оптимізації.
88

У другому розділі кваліфікаційної роботи проведено комплексний аналіз
виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія» та оцінено ефективність їх управління на
основі фінансової звітності підприємства за 2023–2025 рр.
У результаті дослідження встановлено, що ТОВ ПІІ «Еконія» є одним із
провідних виробників бутильованої питної води та продукції дитячого
харчування в Україні. Аналіз основних показників діяльності підприємства
показав неоднозначні тенденції його розвитку. Так, протягом 2023–2025 рр.
чистий дохід від реалізації продукції скоротився з 292 079 тис. грн до 221 115 тис.
грн, або на 24,3 %. Одночасно собівартість реалізованої продукції зменшилася з
168 148 тис. грн до 121 492 тис. грн, що свідчить про певні результати роботи
підприємства щодо контролю виробничих витрат. Разом з тим у 2025 р.
підприємство отримало чистий збиток у сумі 4 337 тис. грн, тоді як у 2023–2024
рр. його діяльність була прибутковою.
Дослідження складу та структури операційних витрат засвідчило, що
найбільшу питому вагу у їх загальному обсязі займають матеріальні витрати та
інші операційні витрати. Загальна сума операційних витрат протягом
досліджуваного періоду скоротилася з 262 927 тис. грн у 2023 р. до 199 623 тис.
грн у 2025 р., або на 63 304 тис. грн. Найбільше зниження відбулося за статтями
матеріальних витрат та інших операційних витрат, що позитивно вплинуло на
формування собівартості продукції. Водночас спостерігалося суттєве зростання
витрат на оплату праці та соціальних відрахувань, що було пов’язано зі змінами
на ринку праці та необхідністю забезпечення належного рівня оплати
працівників.
Оцінювання ефективності управління виробничими витратами показало,
що у 2025 р. підприємству вдалося підвищити ефективність використання
ресурсів. Про це свідчить зниження витратомісткості продукції з 0,576 у 2023 р.
до 0,549 у 2025 р. Це означає, що на отримання однієї гривні доходу підприємство
витрачало менше ресурсів, ніж у попередні роки. Разом з тим високий рівень
89

витрат на збут та значна частка матеріальних витрат у структурі витрат свідчать
про наявність резервів подальшого підвищення ефективності діяльності.
У ході дослідження було визначено основні резерви оптимізації
виробничих витрат ТОВ ПІІ «Еконія», серед яких: зниження матеріаломісткості
продукції, модернізація виробничого обладнання, впровадження енергоощадних
технологій, автоматизація виробничих і логістичних процесів, удосконалення
системи бюджетування та контролю витрат, впровадження концепцій Lean
Production і Kaizen, а також скорочення непродуктивних витрат та виробничих
втрат. Розрахунок економічного ефекту від скорочення витрат на збут на 5 %
показав можливість отримання додаткової економії в розмірі 3 509 тис. грн, що
підтверджує наявність значного потенціалу підвищення ефективності управління
витратами.
У третьому розділі кваліфікаційної роботи було розроблено та економічно
обґрунтовано комплекс заходів щодо оптимізації виробничих витрат ТОВ ПІІ
«Еконія». На основі результатів проведеного аналізу встановлено, що основними
напрямами підвищення ефективності діяльності підприємства є оптимізація
витрат на збут, зниження матеріаломісткості продукції, впровадження
енергоощадних технологій, автоматизація бізнес-процесів та використання
сучасних інструментів управління витратами.
Обґрунтовано доцільність впровадження елементів концепції Lean
Production, системи Kaizen та ERP-системи управління ресурсами підприємства,
що сприятиме підвищенню рівня контролю за використанням ресурсів,
скороченню непродуктивних витрат і вдосконаленню процесу прийняття
управлінських рішень.
Проведені розрахунки показали, що реалізація запропонованих заходів
забезпечить скорочення витрат підприємства на 6316 тис. грн на рік. Це
дозволить повністю компенсувати збиток, отриманий у 2025 році, та сформувати
прогнозний прибуток у розмірі 1979 тис. грн. Отже, запропоновані заходи є
90

економічно ефективними та можуть бути рекомендовані до практичного
впровадження в діяльність ТОВ ПІІ «Еконія».
Крім безпосереднього економічного ефекту, впровадження
запропонованих заходів сприятиме підвищенню загальної ефективності системи
управління підприємством. Удосконалення процесів планування, контролю та
аналізу витрат дозволить своєчасно виявляти відхилення від запланованих
показників, оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та
підвищити обґрунтованість управлінських рішень. У довгостроковій перспективі
це забезпечить зміцнення конкурентних переваг ТОВ ПІІ «Еконія», підвищення
фінансової стійкості, зростання рентабельності діяльності та створення
передумов для подальшого розвитку підприємства на ринку безалкогольних
напоїв і бутильованої води.

91

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16
«Витрати» : затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
3. Бланк І.О. Управління фінансами підприємств : підручник. Київ : Ніка-
Центр, 2013. 780 с.
4. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства : підручник. Вид. 5-те,
перероб. та допов. Київ : КНЕУ, 2011. 528 с.
5. Шегда А.В. Економіка підприємства : підручник. Київ : Знання, 2014.
431 с.
6. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : навч.
посіб. Київ : Знання, 2017. 668 с.
7. Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка
підприємства : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2019. 304 с.
8. Нападовська Л.В. Управлінський облік : підручник. Київ : КНТЕУ,
2010. 648 с.
9. Horngren C.T., Datar S.M., Rajan M.V. Cost Accounting: A Managerial
Emphasis. 16th ed. Harlow : Pearson Education, 2018. 848 p.
10. Hansen D.R., Mowen M.M., Heitger D.L. Cost Management: Accounting
and Control. 7th ed. Boston : Cengage Learning, 2021. 864 p.
11. Мних Є.В. Економічний аналіз : підручник. Київ : Центр навчальної
літератури, 2018. 412 с.
12. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз : навч. посіб. Житомир : ПП
«Рута», 2019. 680 с.
92

13. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : навч.
посіб. Львів : Новий Світ-2000, 2020. 344 с.
14. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А. Г. Економічний аналіз :
підручник. Київ : Знання, 2018. 487 с.
15. Давидов Г.М. Управлінський облік : навч. посіб. Київ : Центр учбової
літератури, 2017. 272 с.
16. Atkinson A.A., Kaplan R.S., Matsumura E.M., Young S.M. Management
Accounting. 7th ed. Harlow : Pearson, 2020. 720 p.
17. Drury C. Management and Cost Accounting. 11th ed. London : Cengage
Learning, 2021. 944 p.
18. Garrison R.H., Noreen E.W., Brewer P.C. Managerial Accounting. 18th ed.
New York : McGraw-Hill Education, 2023. 816 p.
19. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання :
навч. посіб. Київ : КНЕУ, 2018. 554 с.
20. Круш П.В., Клименко О.В. Управління витратами : навч. посіб. Київ :
Центр учбової літератури, 2019. 216 с.
21. Партин Г.О. Управління витратами підприємства: концептуальні
засади, методи та інструменти. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017.
340 с.
22. Іванілов О.С. Економіка підприємства : підручник. Київ : Центр
учбової літератури, 2019. 728 с.
23. Федулова Л.І. Економіка та організація інноваційної діяльності :
підручник. Київ : Либідь, 2016. 480 с.
24. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту : підручник. Київ :
Академвидав, 2018. 416 с.
25. Womack J.P., Jones D.T. Lean Thinking: Banish Waste and Create Wealth
in Your Corporation. New York : Simon & Schuster, 2003. 396 p.
93

26. Imai M. Kaizen: The Key to Japan’s Competitive Success. New York :
McGraw-Hill, 1986. 259 p.
27. Cooper R., Slagmulder R. Target Costing and Value Engineering. Portland
: Productivity Press, 1997. 379 p.
28. Kaplan R. S., Cooper R. Cost and Effect: Using Integrated Cost Systems to
Drive Profitability and Performance. Boston : Harvard Business School Press, 1998.
357 p.
29. Laudon K. C., Laudon J. P. Management Information Systems: Managing
the Digital Firm. 17th ed. Harlow : Pearson, 2022. 720 p.
30. Chopra S., Meindl P. Supply Chain Management: Strategy, Planning and
Operation. 7th ed. Harlow : Pearson, 2019. 528 p.

94

ДОДАТОК А

95

Продовження додатка А

96

Продовження додатка А

97

Продовження додатка А

98

Продовження додатка А

99

Продовження додатка А

100

ДОДАТОК Б

101

Продовження додатка Б

102

Продовження додатка Б

103

Продовження додатка Б

104

Продовження додатка Б

105

ДОДАТОК В

106

Продовження додатка В

107

Продовження додатка В

108

Продовження додатка В

109

Продовження додатка В

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets