«Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «АкуДрон», м. Черкаси)»

Захаров, Дмитро Валерійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9571
Title:	«Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «АкуДрон», м. Черкаси)»
Authors:	Григор, Олег Олександрович Захаров, Дмитро Валерійович
Keywords:	ефективність господарської діяльності;господарська діяльність;результативність підприємства;удосконалення господарської діяльності
Issue Date:	Jun-2026
Abstract:	Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад та практичного інструментарію оцінювання ефективності господарської діяльності суб’єктів господарювання. Об’єктом дослідження обрано діяльність ТОВ «АкуДрон», яке спеціалізується на виробництві та дистрибуції спеціалізованих акумуляторних систем для безпілотних літальних апаратів (зокрема, FPV-дронів. Метою кваліфікаційної роботи є здійснення комплексного аналізу результативності господарювання ТОВ «АкуДрон» з подальшим обґрунтуванням методологічних та практичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію його діяльності. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: • визначити сутність категорії «господарська діяльність підприємства»; • охарактеризувати особливості та критерії ефективності господарської діяльності; • провести ґрунтовний аналіз та оцінку ефективності господарювання ТОВ «АкуДрон»; • дослідити потенційні шляхи та методи підвищення показників результативності обраного об’єкта; • сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення господарської діяльності підприємства. Методологічну основу дослідження становлять системний та статистичний методи, а також метод порівняльного аналізу. За результатами проведеного аналізу було сформульовано такі висновки: визначено ключові вектори підвищення ефективності діяльності; доведено, що модернізація основних засобів та впровадження інструментів інтернет-маркетингу для просування продукції є дієвими механізмами зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку. Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їхньої реалізації у виробничо-господарській діяльності ТОВ «АкуДрон», оскільки запропоновані заходи мають належне економічне обґрунтування.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9571
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
ЗАХАРОВ Д.В.pdf Restricted Access		771.62 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
3 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
на тему: «Шляхи підвищення ефективності господарської 
діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «АкуДрон», м. 
Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП - 214 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                               Захаров Дмитро Валерійович _______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _Григор Олег Олександрович  
 
                                                                     Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси 2026 року 
 
4 
 
Форма № Н-9.01 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ проф. Манн Р.В. 
“____” ____________ 2026 р 
З А В Д А Н Н Я 
на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти 
Захарову Дмитру Валерійовичу 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1.Тема роботи «Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності 
підприємства (на матеріалах ТОВ «АкуДрон», м. Черкаси)» 
  
 
керівник роботи Григор О.О., д.політ.н., проф. 
                              (прізвище, ім’я  по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. №62/03-03 
2. Строк подання студентом роботи 03.06.26  
3. Вихідні дані до роботи   
Баланс (Звіт про фінансовий стан за 2024-2025 рр. 
Звіт про фінансові результати за 2024-2025 рр. 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
1. Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності підприємства 
2. Аналіз господарської діяльності ТОВ «АКУДРОН» 
3. Напрями покращення господарської діяльності  
підприємства            
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання  
прийняв 
1 Григор О.О.   
2 Григор О.О.   
3 Григор О.О.   
    
 
7. Дата видачі завдання 
____________________________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів випускної роботи Примітки 
з/п етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий виконано 
Укладання бібліографії по основним 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий виконано 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень виконано 
розділу 
4.  Розробка і подання другого розділу березень-квітень виконано 
5.  Розробка і подання третього розділу квітень-травень виконано 
6.  Погодження з керівником висновків і травень виконано 
пропозицій 
7.  Переробка (доопрацювання) травень виконано 
кваліфікаційної роботи у відповідності з 
зауваженнями і подання її на кафедру 
8.  Нормоконтроль травень виконано 
9.  Збір документів (відгук, рецензія) травень виконано 
10.  Подача на підпис до завідувача кафедри червень виконано 
11.  Розробка тез доповіді для захисту червень виконано 
 
 
  
Студент Захаров Д. В. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
   
Керівник роботи  Григор О.О. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
 
  
 
6 
 
РЕФЕРАТ 
кваліфікаційної роботи бакалавра 
Кваліфікаційна робота містить  88 сторінок, 25 таблиць , 16 рисунків, список 
літератури з  35 найменувань 
«Шляхи підвищення ефективності господарської діяльності ( на мат. 
ТОВ «АкуДрон», м. Черкаси)» 
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад та 
практичного інструментарію оцінювання ефективності господарської 
діяльності суб’єктів господарювання. 
Об’єктом дослідження обрано діяльність ТОВ «АкуДрон», яке 
спеціалізується на виробництві та дистрибуції спеціалізованих акумуляторних 
систем для безпілотних літальних апаратів (зокрема, FPV-дронів. 
Метою кваліфікаційної роботи є здійснення комплексного аналізу 
результативності господарювання ТОВ «АкуДрон» з подальшим 
обґрунтуванням методологічних та практичних рекомендацій, спрямованих на 
оптимізацію його діяльності. 
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 
• визначити сутність категорії «господарська діяльність 
підприємства»; 
• охарактеризувати особливості та критерії ефективності 
господарської діяльності; 
• провести ґрунтовний аналіз та оцінку ефективності 
господарювання ТОВ «АкуДрон»; 
• дослідити потенційні шляхи та методи підвищення показників 
результативності обраного об’єкта; 
• сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення 
господарської діяльності підприємства. 
Методологічну основу дослідження становлять системний та 
статистичний методи, а також метод порівняльного аналізу. 
За результатами проведеного аналізу було сформульовано такі 
висновки: визначено ключові вектори підвищення ефективності діяльності; 
доведено, що модернізація основних засобів та впровадження інструментів 
інтернет-маркетингу для просування продукції є дієвими механізмами 
зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку. 
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю 
їхньої реалізації у виробничо-господарській діяльності ТОВ «АкуДрон», 
оскільки запропоновані заходи мають належне економічне обґрунтування. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ефективність господарської діяльності, 
удосконалення господарської діяльності, господарська діяльність, 
результативність підприємства. 
  
 
7 
 
 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її  
 
здійснення 8 
 
1.2 Основні засоби підприємства як один із напрямів   
 20 
підвищення ефективності господарської діяльності  
 
1.3 Оцінка ефективності  використання основних засобів  
підприємства 38 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів   
підприємства 41 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ  
«АКУДРОН» 
1.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «АкуДрон» 47 
2.2 Аналіз фінансової діяльності ТОВ «АкуДрон» 53 
2.3 Аналіз ефективності використання основних засобів 66 
підприємства 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ  
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
3.1 Шляхи підвищення ефективності роботи підприємства 70 
3.2 Придбання розкрійного лазерного верстата для 76 
 
виробництва нових видів продукції  
 
3.3  Напрями використання інтернет технологій для  
розширення ринку збуту продукції підприємства                     8  4                                
ВИСНОВОК 98 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 101 
  
 
8 
 
ВСТУП 
В умовах функціонування ринкової економіки ключовим стратегічним 
орієнтиром промислового підприємства є максимізація прибутку, що слугує 
визначальним фактором його конкурентоспроможності та забезпечує 
перспективи довгострокового розвитку. Досягнення зазначених цілей 
ґрунтується на концепції раціонального та високоефективного використання 
наявного ресурсно-виробничого потенціалу. 
Фундаментальне значення у процесі реалізації заходів із підвищення 
ресурсоефективності відіграє аналітичне забезпечення, що дозволяє виявляти та 
активувати внутрішньогосподарські резерви, зумовлені специфікою 
експлуатації ресурсів. Результатом належного розв’язання цього завдання є 
зростання обсягів виробництва суспільно необхідної продукції, оптимізація 
використання виробничих потужностей та балансу устаткування, а також 
мінімізація собівартості, покращення рентабельності та збільшення накопичень 
суб’єкта господарювання. 
Оптимізація використання ресурсів мінімізує потребу в залученні 
додаткових виробничих потужностей за умов динамічної зміни обсягів випуску 
продукції, що забезпечує раціональніший розподіл прибутку. Відтак, розуміння 
сутності складових господарської діяльності, закономірностей їхнього 
оновлення та впливу на економічні процеси є обов’язковою умовою 
удосконалення механізмів управління. Систематизація знань про кожен елемент 
господарювання дозволяє ідентифікувати методи підвищення віддачі від 
основних засобів та потужностей, що, своєю чергою, сприяє зниженню витрат 
та зростанню продуктивності праці. 
Метою роботи є теоретичне обґрунтування сутності господарської 
діяльності, оцінювання результативності використання об’єктів основних 
засобів та розробка стратегічних напрямів підвищення ефективності 
господарювання ТОВ «АкуДрон» на основі проведеного аналізу його 
діяльності. 
 
9 
 
Для реалізації зазначеної мети необхідно виконати низку завдань 
методичного та прикладного характеру: 
• дослідити теоретичні засади поняття «господарська діяльність 
підприємства»; 
• охарактеризувати особливості та критеріальні показники ефективності 
господарювання; 
• здійснити комплексний аналіз діяльності ТОВ «АкуДрон» із визначенням 
рівня ефективності його роботи; 
• проаналізувати потенційні шляхи та інструменти оптимізації ефективності 
господарської діяльності обраного суб’єкта; 
• сформувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення 
діяльності підприємства. 
Об’єктом дослідження виступає ефективність господарської діяльності 
ТОВ «АкуДрон». Предметом дослідження є сукупність шляхів та методів 
покращення ефективності господарювання ТОВ «АкуДрон». 
Основне завдання кваліфікаційної роботи бакалавра полягає у набутті 
практичних навичок аналітичного оцінювання господарської діяльності та 
обґрунтуванні дієвих заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи 
ТОВ «АкуДрон». 
Теоретико-методологічні питання ефективності функціонування 
підприємств висвітлені у працях низки вітчизняних науковців, зокрема: М.Т. 
Білухи, М.М. Завгороднього, В.Г. Лінника, Сопка, В.Г. Швеця та ін. Нормативно-
правовою базою дослідження слугували положення Законів України «Про 
оподаткування прибутку підприємств» та Податковий кодекс України. 
Вектор діяльності ТОВ «АкуДрон» зосереджений у сегменті 
високотехнологічного виробництва та дистрибуції спеціалізованих 
акумуляторних систем для безпілотних літальних апаратів (зокрема, FPV-
дронів), готових акумуляторних блоків, а також конструктивних елементів і 
комплектуючих для систем автономного енергозабезпечення   
  
 
10 
 
РОЗДІЛ 1. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її здійснення 
 
Суб’єкти підприємництва виступають фундаментом ринкової економіки, 
являючи собою первинну організаційно-економічну ланку національного 
господарського комплексу. Їхня діяльність спрямована на виробництво 
матеріальних благ та надання послуг, що задовольняють суспільні потреби, а 
ключовим мотиваційним чинником функціонування є отримання прибутку. Як 
провідні товаровиробники, підприємства визначають рівень ділової активності 
в країні, а динаміка економічного зростання та добробут населення 
безпосередньо корелюють із результативністю їхньої діяльності. 
Витоки формування та розвитку суб’єктів господарювання зумовлені 
суспільним поділом праці, в межах якого відбувається спеціалізація окремих 
суб’єктів у визначених сферах діяльності. Підприємство як економічна 
одиниця інтегрує різнорідні фактори виробництва, зокрема засоби праці, 
фінансовий капітал та трудові ресурси. У межах такого об’єднання 
формуються складні економічні відносини власності — як внутрішні (між 
учасниками підприємства), так і зовнішні (з іншими суб’єктами 
господарювання). 
На рівні підприємства відбувається безпосередній процес створення 
споживчих вартостей та товарів, а також первинний розподіл створеного 
продукту на доходи працівників, підприємців та відрахування до державного 
бюджету. Важливою функцією підприємства є забезпечення взаємодії 
працівників із засобами виробництва, форма якої залежить від приналежності 
цих засобів. Окрім виробничих завдань, підприємство бере участь у широкій 
мережі економічних взаємодій, зокрема: 
 
11 
 
• реалізує господарські зв’язки з іншими суб’єктами ринку 
(придбання ресурсів, надання/отримання послуг, кредитні операції); 
• виконує фіскальні зобов’язання перед державою у формі сплати 
податків та обов’язкових платежів; 
• бере участь у міжнародній кооперації та спеціалізації в межах 
взаємодії із зарубіжними партнерами. 
 
Економічна природа підприємства визначається його функціональною 
роллю як базової одиниці національної економіки, що забезпечує 
безперервний процес створення товарів та послуг, взаємодіє з іншими 
ринковими суб’єктами та спрямовує свою діяльність на отримання прибутку 
[5, ст. 34]. 
У науковому дискурсі існують різні концептуальні підходи до 
інтерпретації поняття «підприємство». Зокрема, представники класичної 
економічної школи К. Макконнелл та С. Брю розглядають підприємство як 
інституційну одиницю (фабрику, ферму, підприємство торгівлі тощо), що 
реалізує специфічні завдання з випуску та розподілу продукції або надання 
послуг [10]. 
Більш виважений підхід, що розмежовує правовий статус та економічний 
зміст діяльності, наведено у підручнику за редакцією А. А. Чухна «Основи 
економічної теорії». У цьому джерелі підприємство кваліфікується як 
самостійний суб’єкт господарювання, що володіє правами юридичної особи та 
провадить науково-дослідну, комерційну й виробничу діяльність, головною 
метою якої є максимізація прибутку [42]. 
Комплексну характеристику природи підприємства пропонують С. В. 
Мочерний та М. В. Довбенко. Вони розглядають підприємство як складну 
систему економічних відносин, де пріоритетним є інститут економічної 
власності. У межах цієї системи формуються зв’язки щодо виробництва, 
обміну, розподілу та споживання об’єктів власності, а також управління ними 
з метою отримання прибутку [3, ст. 18]. Таке трактування дозволяє оцінити 
 
12 
 
якісну та кількісну специфіку природи підприємства крізь призму відносин 
власності. 
Згідно з нормами Господарського кодексу України, підприємство 
визначається як самостійний суб’єкт господарювання, заснований органами 
державної влади, місцевого самоврядування або іншими уповноваженими 
особами для задоволення суспільних та особистих потреб. Його 
функціонування базується на систематичному здійсненні виробничої, 
торговельної чи наукової діяльності в межах правового поля [14]. 
Класифікація підприємств за цільовими орієнтирами передбачає поділ на 
комерційні та некомерційні суб’єкти господарювання: 
• Комерційні підприємства функціонують на засадах підприємництва, а 
їхня діяльність спрямована безпосередньо на генерацію прибутку. Розвиток 
таких суб’єктів забезпечується переважно шляхом реінвестування власного 
капіталу [5]. Хоча цей тип підприємств домінує в ринковій системі, він не є 
єдиним. 
• Некомерційні підприємства мають іншу цільову спрямованість, відмінну 
від комерційної вигоди. Їхня діяльність орієнтована на досягнення соціально-
економічних результатів, а фінансування таких установ здійснюється за 
рахунок державних бюджетних асигнувань. 
Статус підприємства як самостійного суб'єкта господарювання 
передбачає наявність ознак юридичної особи, зокрема: володіння 
відокремленим майном, ведення самостійного балансу, відкриття банківських 
рахунків, а також використання власних атрибутів ідентифікації (печатки, 
товарного знаку тощо). Регламентація діяльності підприємства та механізмів 
його взаємодії з контрагентами здійснюється на підставі статуту — 
внутрішнього нормативно-правового акта, що закріплює правила 
функціонування суб’єкта [15, ст. 28]. 
Ефективність діяльності підприємства значною мірою детермінується 
його організаційною структурою, конфігурація якої варіюється залежно від 
галузевої специфіки. Попри варіативність, до типових структурних одиниць 
 
13 
 
відносять: виробничі цехи, дільниці, бригади, а також функціональні 
підрозділи — лабораторії, відділи та бюро. Крім того, для посилення ринкових 
позицій підприємства можуть інтегруватися в добровільні об’єднання 
(концерни, господарські асоціації, спілки), що формуються за галузевим, 
територіальним чи іншими критеріями. 
Для забезпечення високої результативності господарювання підприємству 
необхідне формування чіткої стратегії, що поєднує визначення стратегічних 
цілей з тактичними механізмами їх реалізації. Стратегічне планування 
окреслює перспективний вектор розвитку, що включає: 
• модернізацію номенклатури продукції; 
• оптимізацію технологічних процесів; 
• мінімізацію собівартості при підвищенні якісних характеристик виробів; 
• забезпечення належного рівня рентабельності та формалізацію цільових 
показників ефективності. 
Стратегічний менеджмент передбачає розробку комплексної системи 
заходів, яка інтегрує фінансові, виробничі, маркетингові, інноваційні та 
кадрові аспекти діяльності. Ключовим завданням стратегічного управління є 
забезпечення синергії між наявними ресурсами, компетенціями підприємства 
та його стратегічними орієнтирами, що дозволяє обрати найбільш доцільний 
шлях розвитку. 
Натомість тактика виступає операційним інструментарієм реалізації 
стратегії. Вона зосереджена на вирішенні короткострокових завдань, що 
забезпечують поступовий прогрес у досягненні глобальної мети. Процес 
розробки та впровадження тактичних рішень здійснюється за участі 
менеджменту всіх рівнів та безпосередніх виконавців на підприємстві. 
Процес вирішення соціально-економічних завдань на рівні підприємства 
координується органами управління за активної участі трудового колективу та 
відповідних уповноважених структур. Така взаємодія забезпечує залучення 
зацікавлених сторін до розробки стратегічних та тактичних рішень щодо 
планування виробництва, управління ресурсною базою та формування 
 
14 
 
кадрової політики. Право призначення або обрання керівника підприємства 
належить його власнику, що закріплюється у відповідній контрактній формі 
[15, ст. 46]. 
На суб'єктах господарювання, де залучається наймана праця, правові та 
організаційні засади взаємодії між власником (або уповноваженим ним 
органом) та трудовим колективом регламентуються колективним договором. 
Цей документ є ключовим інструментом регулювання виробничих, трудових 
та соціальних відносин, що базується на нормах чинного законодавства про 
колективні договори. 
Підприємство як самостійна ланка економіки реалізує низку базових 
функцій, що втілюють принципи його функціонування: виробничо-
технологічну, економічну, соціальну та зовнішньоекономічну. 
Виробничо-технологічна функція є визначальною, оскільки вона 
спрямована на досягнення результативності виробництва через раціональне 
споживання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ключовими 
напрямами цієї функції є: 
1. Планування виробничої діяльності: обґрунтування обсягів 
випуску продукції, розрахунок потреби у факторах виробництва та розподіл 
ресурсів відповідно до встановлених цілей. 
2. Організаційне забезпечення: формування раціональної структури 
підприємства, декомпозиція функцій та обов’язків між структурними 
підрозділами, а також налагодження ефективної координації виробничих 
процесів. 
3. Управління якістю: розробка стандартів якості, моніторинг 
дотримання встановлених вимог на всіх стадіях виробничого циклу та 
інтеграція систем управління якістю. 
4. Технологічне оновлення: впровадження інноваційних 
технологічних рішень, модернізація виробничих процесів та використання 
сучасних засобів праці для забезпечення зростання продуктивності. 
 
15 
 
5. Раціоналізація виробництва: систематичний пошук резервів 
оптимізації процесів, спрямований на зниження собівартості продукції, 
підвищення інтенсивності праці, а також удосконалення механізмів управління 
запасами та планування ресурсів. 
Економічна функція підприємства охоплює комплекс стратегічних та 
оперативних заходів, спрямованих на максимізацію результативності 
господарської діяльності. Її ключові компоненти включають: 
1. Маркетингова діяльність: моніторинг кон’юнктури товарних 
ринків, аналіз потреб цільової аудиторії та конкурентного середовища з метою 
розробки адаптивних стратегій просування продукції. 
2. Управління господарськими зв’язками: формування та розвиток 
системи взаємодії з ринковими контрагентами на основі договірних відносин 
та партнерських угод. 
3. Організація трудових ресурсів: адміністрування процесів найму, 
раціональний розподіл функціональних обов’язків, контроль за виконанням 
завдань, а також впровадження ефективних систем мотивації персоналу. 
4. Фінансовий менеджмент: управління грошовими потоками, 
бюджетне планування, оптимізація фінансово-господарських операцій та 
податкове планування з дотриманням законодавчих вимог. 
5. Інвестиційна політика: обґрунтування та прийняття рішень щодо 
капіталовкладень у розвиток виробничих потужностей, впровадження 
інновацій, науково-дослідну діяльність та оновлення матеріально-технічної 
бази. 
Соціальна функція підприємства спрямована на гармонізацію інтересів 
власників, персоналу та місцевої спільноти, реалізуючись через такі напрями: 
1. Забезпечення належних умов праці: дотримання нормативів 
охорони праці, організація раціонального режиму робочого часу та 
формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі. 
 
16 
 
2. Медико-соціальний захист: реалізація програм добровільного чи 
обов’язкового медичного страхування персоналу, що сприяє поліпшенню 
доступу до медичних послуг. 
3. Професійний розвиток персоналу: стимулювання навчання, 
підвищення кваліфікації та забезпечення можливостей для кар’єрного 
зростання працівників. 
4. Система соціальних преференцій: надання додаткових пільг, 
зокрема для працівників, які поєднують трудову діяльність із навчанням, що 
сприяє їхньому особистісному розвитку. 
5. Соціальне забезпечення вразливих категорій: виконання 
нормативних вимог щодо квотування робочих місць для осіб з інвалідністю, 
неповнолітніх та інших груп населення, що потребують державної підтримки. 
6. Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ): етичне ведення 
бізнесу, екологічна безпека виробництва та підтримка благодійних і 
соціальних ініціатив. 
7. Забезпечення рівних прав: впровадження політики рівних 
можливостей та запобігання будь-яким формам дискримінації в межах 
кадрових процесів. 
8. Механізми соціального діалогу: підтримка постійного 
конструктивного зв’язку з трудовим колективом та професійними спілками для 
превентивного вирішення конфліктів та оптимізації соціальної політики. 
9. Розвиток регіонального ринку праці: сприяння економічній 
стабільності регіону через створення нових робочих місць та взаємодію з 
органами місцевого самоврядування. 
10. Формування корпоративної культури: впровадження етичних 
стандартів поведінки, розвиток командної взаємодії та підвищення рівня 
задоволеності персоналу працею на підприємстві. 
Реалізація зовнішньоекономічної функції підприємства спрямована на 
інтеграцію суб’єкта у міжнародний економічний простір та зміцнення його 
конкурентних позицій. Ключовими напрямами цієї діяльності є: 
 
17 
 
1. Експортно-імпортні операції: провадження транскордонного руху 
товарів і послуг, що передбачає як вихід продукції на зовнішні ринки, так і 
закупівлю імпортних ресурсів, сировини та технологічних компонентів. 
2. Залучення іноземного капіталу: акумулювання фінансових 
ресурсів, інноваційних технологій та управлінського досвіду іноземних 
партнерів шляхом створення спільних підприємств, укладання ліцензійних 
угод або фінансових альянсів. 
3. Міжнародна спеціалізація: ідентифікація власних конкурентних 
переваг для зосередження зусиль на виробництві та експорті 
високотехнологічних товарів чи послуг, що відповідають специфічним 
вимогам світового ринку. 
4. Розвиток міжнародних партнерств: формування довгострокових 
стратегічних альянсів з іноземними компаніями та організаціями для реалізації 
спільних R&D-проєктів, обміну технологіями та налагодження кооперації 
виробництва. 
Системна взаємодія зазначених функцій є обов'язковою умовою сталого 
розвитку; ігнорування будь-якого з цих векторів може призвести до зниження 
ефективності господарювання та погіршення кінцевих фінансових результатів 
підприємства [17, ст. 104]. 
Як самостійний суб’єкт господарювання, підприємство прагне 
максимізації прибутку, реалізуючи свій виробничий потенціал через 
вирішення комплексу стратегічних завдань: оптимізацію асортиментної 
політики, визначення обсягів виробництва та вибір цільових сегментів ринку. 
Процес прийняття управлінських рішень базується на глибокому аналізі 
ринкового попиту, оцінці поведінки споживачів та моніторингу конкурентного 
середовища. Це передбачає застосування інструментів стратегічного 
планування, формування ефективної цінової політики та розробку 
маркетингових програм. 
Ключовим аспектом діяльності підприємства є здійснення комерційного 
розрахунку та прийняття на себе підприємницького ризику. Взаємодія з ринком 
 
18 
 
відбувається на засадах еквівалентного обміну товарами й послугами, при 
цьому суб'єкт бере на себе повну відповідальність за фінансові результати 
власної діяльності. 
Функціонування підприємства ґрунтується на таких фундаментальних 
принципах: 
1. Самоокупність та прибутковість: імператив, що вимагає 
ретельного зіставлення витрат і результатів, повного відшкодування 
собівартості продукції та генерування чистого прибутку. 
2. Самофінансування: здатність підприємства не лише покривати 
поточні витрати за рахунок власних коштів, а й акумулювати частину прибутку 
для інвестицій у розвиток. 
Джерелами фінансування підприємства виступають: 
• Власний прибуток: капіталізація частини доходу для технічного 
переоснащення, інноваційних розробок або фінансування інвестиційних 
проєктів. 
• Амортизаційні відрахування: фонд, сформований для заміщення 
вартості зношених основних засобів. 
• Залучені кошти: випуск цінних паперів, пайові внески учасників або 
працівників підприємства. 
• Зовнішньоекономічні надходження: валютний виторг від експортної 
діяльності або фінансові результати роботи іноземних філій та представництв. 
Інтеграція зазначених джерел фінансування створює фундамент для 
забезпечення сталого розвитку підприємства, дозволяючи поєднувати 
використання власного капіталу, банківських кредитних ресурсів та 
надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Такий підхід сприяє 
зміцненню фінансової автономії суб’єкта господарювання та підвищує рівень 
контролю над процесами його розвитку. 
Наступні принципи визначають ефективність управління діяльністю 
підприємства: 
 
19 
 
3. Матеріальна стимуляція результативності праці: цей принцип 
передбачає відмову від зрівнялівки в оплаті праці на користь запровадження 
дієвих мотиваційних механізмів, які заохочують ініціативу та підприємливість 
персоналу для досягнення цільових показників ефективності. 
4. Фінансовий контроль та розрахункова дисципліна: ключовим 
елементом фінансового менеджменту є контроль за рухом грошових коштів, 
які акумулюються на розрахункових рахунках у банківських установах. 
Банківська система забезпечує супровід поточних розрахунків, кредитних 
операцій, готівкового обігу, а також використання інструментів вексельного 
обігу. Систематичне та своєчасне виконання зобов’язань перед фінансовими 
інститутами та кредиторами є критично важливим для запобігання 
дестабілізації фінансового стану, що у крайніх випадках може призвести до 
процедури банкрутства. Окрім зовнішнього контролю, підприємство 
зобов’язане впроваджувати ефективну систему внутрішнього аудиту для 
моніторингу правильності проведення операцій та достовірності облікових 
даних. Дотримання фінансової дисципліни та регулятивних вимог 
законодавства є обов'язковою умовою стабільного функціонування суб'єкта. 
5. Принцип повної економічної відповідальності: передбачає повну 
майнову та фінансову відповідальність підприємства за результати своєї 
господарської діяльності. Ефективним інструментом забезпечення договірної 
та економічної дисципліни є застосування санкцій, до яких належать: 
o Конфіскація протиправно набутих доходів: вилучення коштів, 
отриманих внаслідок здійснення незаконної діяльності. 
o Компенсація збитків: обов’язок підприємства відшкодувати 
завдані шкоди іншим суб'єктам господарювання. 
o Штрафні санкції та неустойки: фінансові нарахування, що 
застосовуються за порушення договірних умов або невиконання взятих 
зобов’язань. 
o Пеня: грошові стягнення, що нараховуються за несвоєчасне 
виконання грошових розрахунків. 
 
20 
 
o Коригування системи преміювання: депреміювання або 
зменшення виплат персоналу у разі недосягнення встановлених планових 
показників господарської діяльності. 
Фундаментальним аспектом функціонування суб’єктів господарювання є 
принцип господарської самостійності, реалізація якого здійснюється в межах, 
визначених чинним законодавством. Цей принцип передбачає надання 
підприємству права на: 
• автономне формування виробничих програм; 
• самостійний вибір джерел залучення трудових, фінансових та 
матеріально-технічних ресурсів; 
• встановлення цінової політики щодо товарів та послуг; 
• вільне розпорядження чистим прибутком, що залишається в 
розпорядженні суб’єкта після виконання податкових та інших обов’язкових 
фіскальних зобов’язань; 
• провадження зовнішньоекономічної діяльності, зокрема самостійне 
управління належною часткою валютного виторгу [5, ст. 53]. 
Вказані засади комерційного господарювання формують організаційний 
базис для інтенсивного відтворення капіталу та максимізації прибутку в 
умовах ринкової економіки. Сутність комерційної діяльності полягає у 
здійсненні сукупності операцій, орієнтованих на генерування додаткової 
вартості. 
Ключовою метою комерційного підприємництва є привласнення 
прибутку, що досягається шляхом організації виробництва, реалізації товарів 
або надання послуг. Одержані фінансові результати виступають джерелом 
розвитку підприємства, дозволяють розширювати масштаби діяльності, 
забезпечувати виплату дивідендів власникам та фінансувати перспективні 
інвестиційні проєкти. 
 
21 
 
Систематичне дотримання принципів комерційного господарювання — 
зокрема, оптимізації виробничих процесів, маркетингової аналітики, 
фінансового контролю та економічної відповідальності — створює 
передумови для формування сталого прибуткового потоку та забезпечення 
процесу індивідуального відтворення. 
Водночас важливо наголосити на імперативі дотримання законодавчих 
вимог та етичних стандартів бізнесу. Комерційна діяльність повинна 
здійснюватися з урахуванням принципів корпоративної соціальної 
відповідальності, передбачаючи врахування соціально-економічних та 
екологічних запитів суспільства. 
 
 
1.2  Основні засоби підприємства як один із напрямів  підвищення 
ефективності господарської діяльності 
 
Важливою складовою активів будь-якого підприємства є основні засоби, 
що відіграють ключову роль у забезпеченні його безперебійного 
функціонування. Процес обліку цих активів регламентується сукупністю 
національних та міжнародних нормативно-правових актів. 
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні 
засоби», під основними засобами розуміють матеріальні активи, які суб’єкт 
господарювання утримує для використання у виробничій, адміністративній чи 
соціально-культурній діяльності, або для надання послуг (в тому числі 
оренди), за умови, що термін їхнього корисного використання перевищує один 
рік або тривалість операційного циклу [5]. 
Аналогічний підхід відображено у Міжнародному стандарті 
бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби», де ці об’єкти визначаються як 
матеріальні активи, призначені для використання у виробництві, постачанні 
 
22 
 
товарів, наданні послуг, оренді або в адміністративних цілях, очікуваний 
період експлуатації яких становить більше ніж один період [27]. 
Своєю чергою, Податковий кодекс України розглядає основні засоби як 
матеріальні активи, призначені для використання у господарській діяльності, 
вартість яких перевищує встановлений поріг (2500 гривень), а строк 
експлуатації — понад один рік (або тривалість операційного циклу). При 
цьому акцентується увага на поступовому зменшенні вартості таких активів 
унаслідок фізичного чи морального зносу [14]. 
Наукове трактування поняття «основні засоби» вирізняється певною 
багатоаспектністю, що зумовлює дискусії серед фахівців. Зокрема, Т. А. 
Бутинець аналізує їх через призму економічної теорії, розмежовуючи підходи 
до обліку: як капітальні вкладення, що обліковуються за собівартістю 
(концепція динамічного балансу), або як матеріальні ресурси, зосереджені на 
підприємстві (концепція статичного балансу) [14]. 
Більш детальне визначення запропоновано Н. В. Довгалюк, яка 
характеризує основні засоби як матеріальні активи, що беруть участь у 
багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму та 
поступово переносять вартість на готову продукцію. Дослідниця підкреслює, 
що ці активи призначені для власної експлуатації або надання в оренду задля 
генерування економічних вигод [8, с. 20]. 
Своєю чергою, Д. Л. Кузьмін зазначає, що після трансформації 
термінології та відмови від поняття «основні фонди», категорія «основні 
засоби» повинна в обов’язковому порядку мати матеріально-речове втілення, 
відображаючи як фактичну наявність виробничих активів, так і їхню вартісну 
оцінку в системі обліку [10]. 
Отже, відсутність єдиного уніфікованого визначення поняття «основні 
засоби» спричиняє існування різноманітних підходів до їхньої класифікації в 
межах бухгалтерського обліку. 
Під основними фондами підприємства розуміють матеріальні засоби 
праці, що функціонують у виробничому процесі, забезпечують надання послуг 
 
23 
 
чи виконання адміністративних і соціально-культурних функцій протягом 
тривалого часу (понад один рік). Характерною ознакою основних фондів є 
поступове перенесення їхньої вартості на готову продукцію у формі 
амортизаційних відрахувань за умови збереження незмінності натурально-
речової форми об’єктів та дотримання встановлених державою вартісних 
критеріїв. 
З метою забезпечення систематизованого обліку та аналізу ефективності 
використання цих ресурсів застосовується їхня класифікація за 
функціональним призначенням. Згідно з науковими підходами [10, ст. 82], 
основні фонди поділяються на такі категорії: 
• Будівлі: корпуси цехів, складські, адміністративно-господарські 
приміщення, об’єкти торгівлі та сфери обслуговування. 
• Споруди: інженерно-технічні об’єкти, такі як мостові конструкції, 
тунелі, свердловини, гідротехнічні та очисні споруди тощо. 
• Передавальні пристрої: системи, призначені для транспортування 
енергії (електричної, теплової, механічної) та інформації (лінії електропередач, 
трубопроводи, мережі зв’язку). 
• Машини та обладнання: структурована група, що включає силові 
агрегати (двигуни, котли), робочі машини (верстати, пресове обладнання), 
вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторну техніку, обчислювальні 
комплекси. 
• Транспортні засоби: рухомий склад для забезпечення виробничої 
логістики (автотранспорт, тягачі, навантажувачі, залізничний транспорт). 
• Інструменти: широкий спектр ручних та механізованих інструментів, 
різальних засобів та технологічної оснастки. 
• Виробничий та господарський інвентар: інвентарна тара, стелажні 
системи, меблі, протипожежне обладнання, засоби забезпечення санітарних 
норм та офісне приладдя. 
 
24 
 
Окрім функціональної структури, значущим показником є видова 
(технологічна) структура основних фондів, що відображає співвідношення між 
активною та пасивною частинами. 
Активна частина основних фондів охоплює ті засоби праці, які 
безпосередньо залучені до виробничого циклу. Саме вони визначають рівень 
технічної озброєності підприємства, безпосередньо впливаючи на потужність 
виробництва та кількісні показники випуску продукції (до цієї групи належать 
робочі машини, інструментарій, обчислювальна техніка тощо). Своєю чергою, 
пасивна частина створює необхідні умови для функціонування виробництва, 
забезпечуючи підтримання технологічних процесів у межах відповідної 
інфраструктури. 
 
25 
 
  
Класифікація основних засобів   
  
  
  
  
    
Галузева   Функціональне  призначення   Належність   Використання   Матеріальний 
о з нака     склад   
  
  
промисловості,  виробничі   невиробничі   
  власні   діючі   натурально - речові  
сільського  ознаки: площа  
  
господарства,  
  функціонують у сфері  будівель, кількість  
використовуються  недіючі   
транспорту,  орендовані    
матеріального виробництва  одиниць т ранспорту,  
зв’язку  ,  у невиробничій    
підприємства, безпосередньо  види інструменту,  
сфері підприємства  
будівельної  беруть участь у виробничому  ємність цистерн  
галузі  та ін.   і призначені для  
проце сі або сприяють його  тощо   
обслуговування  
здійсненню;    к у льтурно -   
поділяються на:   побутових і  
1)   будівлі   комунальних  
2)   споруди   потреб працівників   
3)   передавальні пристрої     
4)   машини і  обладнання   
5)   транспортні засоби   
6)   інструменти   
7)   виробничий інвентар   
8)   господарський інвентар   
 
Рисунок 1. Класифікація основних засобів 
 
26 
 
До пасивної частини належать ті елементи основних фондів, які 
забезпечують створення належних умов для функціонування виробництва, 
опосередковано впливаючи на обсяги випуску продукції та виробничу 
потужність (будівлі, споруди, господарський інвентар тощо). Важливою 
прогресивною тенденцією в управлінні основними фондами є стратегічне 
підвищення питомої ваги їхньої активної частини. 
На динаміку технологічної структури основних фондів впливає низка 
детермінант: 
• Галузева специфіка: Виробничі та матеріально-технічні особливості 
сектору економіки визначають структуру фондів. Наприклад, у добувній 
промисловості переважають капіталомісткі споруди (шахти, свердловини), у 
лісозаготівельній галузі — транспортні засоби, тоді як машинобудування 
характеризується високою концентрацією дорогого технологічного обладнання 
та вимірювальної техніки. 
• Рівень суспільної організації виробництва: Інтенсифікація процесів 
концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування виробництва сприяє 
зростанню частки активної частини в загальній структурі основних фондів. 
• Форми відтворення основних фондів: Нове будівництво зазвичай 
супроводжується зростанням частки пасивних елементів. Натомість реалізація 
стратегій реконструкції та технічного переоснащення діючих потужностей 
забезпечує прогресивні структурні зрушення шляхом збільшення активної 
складової [10, ст. 43]. 
• Технологічний рівень виробництва: Підвищення технічного рівня 
підприємств зазвичай корелює з випереджальними темпами зростання вартості 
машин, обладнання та приладів порівняно зі стагнацією або незначним 
збільшенням витрат на будівлі та споруди. 
• Індустріалізація будівельного сектору: Удосконалення методів проведення 
будівельно-монтажних робіт дозволяє мінімізувати вартість зведення об’єктів, що 
 
27 
 
при сталому обсязі інвестицій дає змогу спрямувати більше ресурсів на 
придбання активних засобів виробництва. 
• Локалізація виробництва: Географічне розміщення підприємств у регіонах 
зі складними кліматичними умовами або в неосвоєних зонах вимагає значних 
додаткових витрат на розвиток інфраструктури, що зумовлює зростання частки 
пасивної частини основних фондів у загальній структурі інвестицій. 
Окрім технологічної структури, доцільно виокремлювати галузеву та вікову 
структури основних фондів. Галузева структура демонструє співвідношення 
вартості засобів праці, задіяних у різних галузях діяльності підприємства, до 
загальної суми основних фондів. Вікова структура, своєю чергою, відображає 
розподіл основних фондів за їхніми віковими групами в межах загальної вартості 
активів. 
Облік та оцінювання основних фондів на підприємстві здійснюється у двох 
формах: натуральній та вартісній. 
Натуральні показники застосовуються для розрахунку виробничої 
потужності, аналізу технічного стану фондів, складання балансів обладнання 
тощо. Вибір конкретних одиниць виміру залежить від функціонального 
призначення об’єкта. До них відносять показники площі (м²), об’єму (м³), 
номінальної потужності (кВт), продуктивності (одиниць продукції за зміну) або 
кількісні характеристики обладнання. 
Вартісна форма оцінки є необхідною для агрегованого обліку вартості 
фондів, планування процесів їхнього відтворення, оптимізації структури, а також 
для обчислення амортизаційних відрахувань та калькулювання собівартості 
продукції. Залежно від часу проведення оцінювання та стану активів, розрізняють 
декілька видів вартісної оцінки: 
1. Первісна вартість — це сукупність фактичних витрат, здійснених 
підприємством на момент придбання основних фондів та прийняття їх на 
балансовий облік. До складу цієї вартості включаються: 
 
28 
 
o ціна придбання об’єкта; 
o митні платежі, що сплачуються при імпорті; 
o непрямі податки, пов’язані з придбанням (створенням) об’єкта, якщо 
вони не підлягають відшкодуванню; 
o витрати, пов’язані зі страхуванням під час транспортування; 
o витрати на монтаж, налагодження та введення в експлуатацію; 
o інші витрати, що були необхідними для доведення основного засобу 
до стану, придатного для цільового використання [13, ст. 67]. 
Первісна вартість основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді 
представлена формулою:  
Вп = Ц +З +С + М,грн.,                               (1.1) 
 де    Ц  - ціна основних фондів, грн.;     
З  - збори, мита, непрямі податки, грн.,    
С  - витрати на страхування ризиків;   
М - витрати на установку, монтаж і доведення до експлуатаційного стану          
основних фондів, грн.  
У випадках, коли підприємство вводить в експлуатацію власні капітальні 
об’єкти (будівлі та споруди), їхньою первісною вартістю визнається сумарна 
кошторисна вартість будівництва. Варто зазначити, що первісна вартість об’єктів 
основних засобів є фіксованою величиною, яка не підлягає корекції внаслідок 
ринкових коливань цін на відповідні засоби праці. 
Окрім первісної, в обліковій практиці виділяють відновну (переоцінену) 
вартість, що відображає витрати на відтворення основних фондів за актуальними 
ринковими цінами на момент проведення оцінки. Вона охоплює аналогічні до 
первісної вартості компоненти витрат, проте розраховується на базі поточних 
цінових показників. Така переоцінка є необхідною умовою забезпечення 
порівнянності даних про вартість активів, введених в експлуатацію в різні часові 
проміжки. Диференціація між первісною та відновною вартістю зумовлюється 
 
29 
 
впливом інфляційних процесів, наслідками науково-технічного прогресу та 
іншими економічними факторами [13, ст. 74]. 
Процедура визначення відновної вартості реалізується шляхом переоцінки 
(індексації) первісної вартості об’єктів. Коефіцієнт індексації формується на 
основі щорічного індексу інфляції. При цьому чинне законодавство передбачає 
механізм, згідно з яким обов'язкова індексація основних фондів не проводиться, 
якщо рівень інфляції за звітний рік не перевищує 10%. 
Відновну (переоцінену) вартість основних фондів (Впер) можна визначити 
за формулою:  
   Впер = Вп  х  Іп, грн.,                          (1.2) 
     Іп = Всправ / Взал,                               (1.3) 
де    Іп   - індекс переоцінки основних фондів; 
Всправ - справедлива вартість основних фондів, грн.;   
Взал    - залишкова вартість основних фондів, грн.  
Залишкова вартість визначається як різниця між балансовою вартістю 
об’єкта основних засобів (яка може відповідати первісній або переоціненій 
вартості) та величиною нарахованого зносу. Цей показник відображає частку 
вартості активу, яка ще не була амортизована, тобто не перенесена на собівартість 
готової продукції (робіт, послуг). 
З економічного погляду залишкова вартість характеризує ступінь 
збереженості потенціалу основних фондів та їхню фактичну вартісну оцінку на 
певний момент часу в обліковому процесі. Алгоритм розрахунку цього показника 
має такий вигляд: 
                           
                        Взал = Вп  (Впер) - Зн, грн.,                    (1.4) 
або         Взал = Всправ / Іп, грн.,                                           (1.5) 
де  Зн - сума зношування основних фондів, грн.  
 
30 
 
Під справедливою вартістю розуміють первісну вартість об’єктів основних 
засобів, які були отримані суб’єктом господарювання в результаті здійснення 
обмінних операцій. Економічний зміст цього показника полягає у визначенні 
суми, за якою актив може бути оцінений на момент укладання правочину між 
сторонами, що мають обґрунтоване бажання до його здійснення. Фактично 
справедлива вартість є еквівалентом ринкової (реальної) вартості активу, 
встановлення якої покладається на професійних експертів-оцінювачів. 
У випадках, коли визначення ринкової вартості є об'єктивно неможливим, 
для цілей обліку обмінних операцій з основними засобами застосовується їхня 
відновна вартість. Методологія визначення справедливої вартості передбачає 
застосування наступного підходу: 
                                      Всправ  = Взал х Іп, грн.,  (1.6) 
Ліквідаційна вартість визначається як вартісна оцінка основних фондів на 
момент припинення їхньої експлуатації, зумовленої фізичним або моральним 
зношенням. Цей показник відображає суму, яку підприємство очікує отримати від 
реалізації активу після завершення строку його корисного використання, або ж 
слугує базовою оцінкою при його списанні чи передачі іншому суб’єкту 
господарювання. 
У процесі виробничої діяльності основні фонди поступово втрачають свою 
вартість, що в економічній теорії визначається як зношування. Цей процес є 
відображенням старіння активів — як у фізичному, так і в економічному аспектах. 
Фізичне зношування є наслідком двох основних чинників: 
• процесу безпосередньої експлуатації (механічне спрацювання вузлів, 
агрегатів та деталей); 
• впливу зовнішнього середовища, навіть за умови бездіяльності об’єкта 
(корозійні процеси, дія атмосферних явищ тощо). 
 
31 
 
З огляду на можливість відновлення техніко-експлуатаційних характеристик, 
фізичне зношування поділяють на: 
• Усувне: дефекти, що можуть бути ліквідовані шляхом проведення планово-
попереджувальних або капітальних ремонтів різного ступеня складності. 
• Неусувне: критичний рівень зношення, що призводить до незворотної 
втрати працездатності активу, його руйнування та подальшої ліквідації. 
Для кількісного оцінювання стану засобів праці застосовується коефіцієнт 
фізичного зношування (Кф.знош.), що дозволяє об’єктивно визначити рівень 
втрати функціональних властивостей основних фондів. 
   Кф.знош = В кап.рем / Вп ,                 (1.7) 
або    Кф.знош = А/ Вп,,         (1.8) 
 або    Кф.знош =Тф / Тн,           (1.9) 
 де   В кап.рем  -  вартість капітальних ремонтів основних фондів від 
початку служби, грн.;  
 А         -  сума зношення (амортизації) основних фондів від початку                 
служби,  грн.  
Тф, Тн   -   фактичний та нормативний строк служби основних фондів,                  
роки.  
Коефіцієнт фізичного зношування основних фондів не може перевищувати 
1.   
Моральне зношування визначається як процес передчасної втрати вартості 
основних фондів, що настає до завершення терміну їхнього фізичного 
функціонування та зумовлює зниження доцільності подальшої експлуатації 
таких активів. У економічній теорії прийнято розрізняти два типи морального 
зношування: І та ІІ роду. 
Моральне зношування І роду спричинене факторами, пов’язаними зі 
здешевленням процесу відтворення засобів праці в сучасних економічних 
умовах. Основною передумовою цього процесу є зростання продуктивності 
праці у виробничих галузях, що спеціалізуються на виготовленні засобів праці. 
 
32 
 
Як наслідок, знижуються витрати на їхнє виробництво, що призводить до 
відповідного зменшення ринкової вартості аналогічних об’єктів [10, ст. 124]. 
Оцінити моральне зношування І роду можна за коефіцієнтом  морального 
зношування 1 роду (К мор.знош І):  
 К мор.знош І = Вп - Вв / Вп. (1.10) 
Моральне зношування ІІ роду виступає наслідком науково-технічного 
прогресу, що супроводжується появою та впровадженням у виробничу 
практику більш продуктивних, енергоефективних та економічно доцільних 
засобів праці. У таких умовах застаріле обладнання втрачає 
конкурентоспроможність, оскільки його експлуатаційні параметри стають 
невідповідними актуальним вимогам ринку, що робить подальше 
використання таких фондів економічно недоцільним. 
Варто зауважити, що рівень морального зношування ІІ роду має 
індивідуальний характер, оскільки ступінь задоволення потреб конкретних 
споживачів одним і тим самим типом засобів праці може істотно варіюватися. 
З огляду на те, що величина знецінення залежить від специфічних умов 
діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання, уніфіковане 
обчислення показника морального зношування ІІ роду в межах 
загальноприйнятих методик є недостатньо інформативним та, як правило, 
визнається нераціональним. 
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (Кзаг.знош) 
визначається:  
Кзаг.знош =  1 -  (1 - Кф.знош) х (1 - К мор.знош І) (1.11) 
 Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна 
за допомогою їх ремонтів та модернізації.   
Ремонт основних фондів являє собою сукупність заходів, спрямованих 
на відновлення фізично зношених конструктивних елементів (вузлів, 
деталей) та забезпечення підтримання активів у працездатному стані 
 
33 
 
протягом усього періоду їхньої експлуатації. З економічної позиції ремонтні 
роботи класифікуються на поточні, капітальні та відновлювальні. 
Поточний ремонт зумовлений виникненням дрібних несправностей, які 
не суттєво впливають на експлуатаційну придатність основних фондів. Цей 
вид робіт має характер налагоджувальних операцій і не належить до форм 
відтворення, оскільки лише забезпечує стабільну експлуатацію. Витрати на 
поточний ремонт вирізняються рівномірністю та сталістю протягом усього 
життєвого циклу активів. 
Капітальний ремонт виступає важливою формою простого відтворення 
основних фондів. Він спрямований на нівелювання наслідків закономірного 
фізичного зношування, відновлення експлуатаційних параметрів об’єктів та 
подовження терміну їхнього корисного використання. Процес капітального 
ремонту передбачає проведення демонтажних робіт, заміну або реновацію 
ключових вузлів та конструктивних елементів. Такі витрати є разовими, 
значними за обсягом і капіталізуються шляхом додавання до первісної 
вартості основних засобів, оскільки сприяють поновленню їхньої 
функціональності. З позиції економічного управління підприємством 
капітальний ремонт є інструментом оптимізації витрат, що дозволяє 
уникнути передчасної заміни активів та підтримувати ефективність 
виробничої системи. 
Відновний ремонт класифікується як специфічний вид робіт, що 
ініціюється руйнуванням об’єктів внаслідок стихійних лих або тривалого 
простою. За рівнем складності, обсягом робіт та механізмом фінансування (за 
рахунок резервного капіталу) цей вид ремонту прирівнюється до 
капітального будівництва [15, ст. 187]. 
В умовах практичної господарської діяльності ідентифікація ремонтних 
заходів виключно за економічним змістом є ускладненою через відсутність чіткої 
диференціації між поточними витратами на технічне обслуговування та 
 
34 
 
витратами, спрямованими на відтворення основних фондів. З огляду на це, в 
управлінській практиці пріоритет надається класифікації ремонтів за 
організаційно-технічними ознаками, зокрема за рівнем складності, 
періодичністю виконання, обсягом залучених ресурсів та місцем проведення 
робіт. 
За вказаними критеріями ремонтні роботи прийнято поділяти на: 
− Капітальний ремонт: характеризується високою складністю та 
передбачає повне розбирання агрегатів із подальшою заміною або реновацією 
критичних вузлів. Такі роботи зазвичай виконуються у спеціалізованих 
структурних підрозділах (цехах) і часто інтегруються із заходами щодо 
модернізації техніки. 
− Середній ремонт: посідає проміжне місце між малим та капітальним 
ремонтами. Він вирізняється вищою частотою проведення порівняно з 
капітальним, а ступінь розбирання обладнання при цьому становить орієнтовно 
одну третину від його загальної конструкції. 
− Малий ремонт: є найбільш обмеженим за обсягом та рівнем 
складності. Він передбачає мінімальне розбирання об’єктів (заміна не перевищує 
15% комплектуючих) і виконується безпосередньо на робочому місці силами 
обслуговуючого персоналу або спеціалізованих ремонтних бригад. 
  Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік 
обчислюється за формулою:  
                         Врем = Взам.елем  + Взар.плат, грн.,  (1.12) 
де Взам.елем  - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, 
грн./рік;  
     Взар.плат  - витрати на заробітну плату при проведенні ремонтів, грн./рік;  
Взам.елем = В1елем х Крем х Кодн , грн./рік,  (1.13) 
де В1елем - середньозважена величина вартості одного замінюваного 
елемента,  грн;  
 
35 
 
Крем    - кількість ремонтів протягом року;  
Кодн   - коефіцієнт  виходу з ладу основних фондів. 
 Взар.плат = tрем х Сг рем х Крем,  грн./рік, (1.14) 
 де   tрем    - витрати часу на один ремонт, год.;  
Сг рем - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.; 
Витрати на заробітну плату також повинні враховувати усі нарахування на неї[15 
ст. 135]. 
Модернізація основних фондів передбачає внесення конструктивних змін у 
діюче обладнання з метою підвищення його техніко-технологічного рівня та 
оптимізації економічних параметрів. Цей процес, що найчастіше інтегрований із 
проведенням капітального ремонту, дозволяє частково або повністю нівелювати 
наслідки морального зношування ІІ роду, наближаючи характеристики 
обладнання до сучасних продуктивних аналогів. На відміну від капітального 
ремонту, який є формою простого відтворення, модернізація базується на 
використанні інноваційних технічних досягнень, виступаючи інструментом 
розширеного відтворення та підвищення економічної ефективності виробництва. 
У процесі експлуатації основні засоби підлягають амортизації — 
систематичному розподілу вартості активів протягом строку їхньої корисного 
використання на собівартість новоствореної продукції. Фактично, амортизація 
забезпечує поступове списання балансової вартості засобів праці. 
Методологія нарахування амортизації регламентується Податковим 
кодексом України (ПКУ, розділ ІІІ). Згідно з п. 144.1 ПКУ, амортизації підлягають: 
• витрати на придбання та самостійне виготовлення основних фондів і 
нематеріальних активів для внутрішньогосподарського використання; 
• витрати на проведення ремонтних робіт, реконструкції, модернізації та 
інших видів поліпшення, що перевищують 10-відсотковий поріг сукупної 
вартості активів; 
• капітальні поліпшення земель, що не належать до будівництва; 
 
36 
 
• капітальні інвестиції, здійснені за рахунок бюджетного цільового 
фінансування; 
• суми переоцінки основних фондів та вартість об’єктів, отриманих 
безоплатно. 
Водночас, Податковим кодексом визначено перелік витрат, які не підлягають 
амортизації, а списуються на витрати звітного періоду в повному обсязі. До них 
належать: 
• витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації; 
• витрати на ліквідацію основних засобів; 
• специфічні витрати театрально-видовищних підприємств (сценічно-
постановочні предмети вартістю до 5 тис. грн); 
• інвестиції у створення/придбання національного фільму; 
• бюджетні витрати на будівництво та утримання споруд благоустрою, 
житлового фонду, об’єктів дорожньої інфраструктури; 
• витрати на збереження бібліотечних та архівних фондів; 
• вартість гудвілу; 
• витрати, пов’язані з придбанням, ремонтом або поліпшенням 
невиробничих основних фондів. 
Нарахування амортизації здійснюється на пооб’єктній основі в щомісячному 
режимі, а класифікація основних засобів для цих цілей проводиться за 16 
групами, встановленими ПКУ. 
 
  
 
37 
 
Таблиця 1. Класифікація основних фондів для нарахування амортизації  
  
  Мінімальні 
 строки  
 
корисного  
Групи основних фондів  
використання, 
років  
1 2 
група 1 - земельні ділянки   -  
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з 15  
будівництвом   
група 3      
будівлі ………………………………………………………………………....  20  
споруди ………………………………………………………………………..  15  
передавальні пристрої ………………………………………………………..  10  
група 4 - машини та обладнання   5  
з них:     
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного   
оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку   
інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, 
  
витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які 
визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи,   
комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного   
живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,   
телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких   
перевищує 2500 гривень   2  
група 5 - транспортні засоби   5  
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)   4  
група 7 - тварини   6  
група 8 - багаторічні насадження   10  
група 9 - інші основні засоби  12  
група 10 - бібліотечні фонди   -  
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи   -  
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди   5  
1 2 
група 13 - природні ресурси   -  
група 14 - інвентарна тара   6  
група 15 - предмети прокату   5  
група 16 - довгострокові біологічні активи   7  
 
38 
 
Згідно з нормами Податкового кодексу України [14], для відображення 
процесу поступового списання вартості основних засобів передбачено 
застосування кількох методик нарахування амортизації. 
Найбільш поширеним підходом є прямолінійний (рівномірний) метод. Його 
сутність полягає у систематичному перенесенні вартості активу на собівартість 
виробленої продукції рівними частками протягом усього періоду його корисного 
використання. 
Розрахунок щорічної суми амортизаційних відрахувань за цим методом 
здійснюється як добуток первісної (або відновної) вартості об’єкта основних 
фондів та відповідної річної норми амортизації. Цей метод характеризується 
простотою застосування та стабільністю впливу на формування фінансових 
результатів підприємства в кожному звітному періоді. 
   
А = Вп / Тсл, грн. (1.15) 
   На = 1 / Тсл х 100, %,  (1.16) 
  де   Тсл  - строк корисного використання основних фондів, роки.   
Ще одним дієвим підходом до визначення амортизаційних відрахувань є 
метод зменшення залишкової вартості. 
Згідно з цією методикою, річна сума амортизації розраховується як добуток 
бази нарахування — залишкової вартості основних засобів на початок звітного 
року (або їх первісної вартості на дату введення в експлуатацію) — на 
встановлену річну норму амортизації. 
Розрахунок річної норми амортизації за цим методом базується на 
специфічній формулі, що враховує очікуваний строк корисного використання 
активу та необхідність прискореного списання його вартості у перші роки 
експлуатації. Така модель є доцільною для активів, що втрачають свою 
функціональну ефективність або ринкову привабливість нерівномірно, 
випереджаючи фізичне зношування. 
 
39 
 
    На =1 - Тсл √ Вл / Вп , %.   (1.17) 
 Наступним методом, передбаченим для оптимізації облікового процесу, є 
метод прискореного зменшення залишкової вартості. 
Згідно з цією моделлю, річна сума амортизаційних відрахувань 
розраховується шляхом множення бази нарахування (залишкової вартості 
об’єкта на початок звітного року або його первісної вартості на дату початку 
експлуатації) на скориговану річну норму амортизації. Особливістю даного 
методу є те, що норма амортизації встановлюється на рівні, подвоєному 
порівняно з прямолінійним методом. 
Застосування цього підходу є обов’язковим або доцільним для нарахування 
амортизації основних засобів, що належать до 4-ї групи (машини та обладнання) 
та 5-ї групи (транспортні засоби). Використання прискорених темпів списання 
вартості активів дозволяє підприємству концентрувати амортизаційні ресурси у 
перші роки експлуатації, що сприяє швидшому оновленню технічної бази та 
нівелюванню ризиків морального зношування. 
На додаток до розглянутих способів, існують ще два методи нарахування 
амортизації: кумулятивний та виробничий. 
Кумулятивний метод передбачає визначення річної суми амортизації як 
добутку вартості, що підлягає амортизації, на кумулятивний коефіцієнт. Цей 
коефіцієнт розраховується як відношення кількості років, що залишилися до 
завершення строку корисного використання об’єкта, до суми чисел років його 
загального строку корисного використання. 
Виробничий метод ґрунтується на зв’язку амортизаційних відрахувань із 
фактичним обсягом виробництва. У цьому випадку місячна сума амортизації 
визначається як добуток фактично виробленого за звітний період обсягу 
продукції  на виробничу ставку амортизації. Остання розраховується як 
відношення вартості, що амортизується, до загального прогнозованого обсягу 
виробництва продукції за весь строк експлуатації об’єкта: 
 
40 
 
                                              Са = Вп (Вв) / Qпл.                        (1.18) 
Варто наголосити, що методи зменшення залишкової вартості, прискореного 
зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод належать до категорії 
методів прискореної амортизації. Їхнє впровадження в облікову практику 
підприємств має на меті інтенсифікацію процесу відтворення основних фондів. 
Економічна доцільність використання таких методів зумовлена можливістю 
відшкодування 60–70% первісної вартості активів уже протягом першої половини 
строку їхнього корисного використання, що мінімізує вплив морального 
зношування та створює фінансові передумови для своєчасного технічного 
оновлення виробничої бази. 
Відповідно до встановлених нормативних вимог, основні фонди, що 
належать до 1-ї групи (земельні ділянки) та 13-ї групи (природні ресурси), 
амортизації не підлягають. Натомість для об’єктів 9-ї, 12-ї, 14-ї та 15-ї груп 
передбачено застосування виключно прямолінійного або виробничого методів 
нарахування амортизації. 
Процедура нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється на 
помісячній основі. При встановленні строку корисного використання активів 
необхідно керуватися комплексним підходом, що враховує такі фактори: 
• очікувану інтенсивність використання об’єкта (потужність, 
продуктивність); 
• прогнозні показники фізичного та морального зношування; 
• наявність правових та інших регуляторних обмежень, що регламентують 
тривалість експлуатації фондів. 
У випадках зміни первісно визначених очікуваних економічних вигод від 
використання основних засобів, підприємство зобов’язане переглянути як строк 
їхньої експлуатації, так і обраний метод амортизації. 
Процес нарахування амортизації призупиняється на періоди, протягом яких 
об’єкт виводиться з експлуатації, зокрема у зв’язку з проведенням реконструкції, 
 
41 
 
модернізації, дообладнанням або консервацією. Остаточне припинення 
нарахування амортизаційних сум відбувається лише за умови досягнення рівності 
між залишковою та ліквідаційною вартістю активу (за умови, що ліквідаційна 
вартість розглядається як нульова) [14]. 
 
 
 
1.3  Оцінка ефективності  використання основних засобів підприємства 
 
Процес відтворення основних фондів характеризується безперервною 
динамікою, що охоплює введення нових об’єктів в експлуатацію, зміну їхнього 
техніко-експлуатаційного стану та вибуття застарілих активів. Враховуючи 
безпосередній вплив відтворювальних процесів на загальну ефективність 
використання засобів праці, обґрунтованою є необхідність систематизації та 
аналітичного обчислення відповідних показників відтворення основних фондів. 
Ці показники дозволяють оцінити інтенсивність оновлення виробничого 
апарату підприємства та забезпечують інформаційну базу для стратегічного 
планування інвестиційної діяльності. 
Вони поділяються на:  
 1.  Показники технічного стану основних фондів:  
коефіцієнт зношування основних фондів:     
 Кз = Зн х 100 / Вп, (1.19) 
коефіцієнт придатності основних фондів:    
 Кпр = (Вп - Зн) х 100 / Вп. (1.20) 
    2.    Показники руху основних фондів:  
− коефіцієнт оновлення:     
 К онов = Sвв / Sк, (1.21) 
 
42 
 
де  Sвв   - вартість введених основних фондів за певний період, 
грн.; SК    - вартість основних фондів на кінець періоду, грн.   
− коефіцієнт вибуття:   
 К виб = Sл / Sп, (22) 
де   Sл  - вартість ліквідованих основних фондів за певний період 
(рік), грн.;  Sn  - вартість основних фондів на початок періоду, грн. 
Для оцінювання результативності використання основних фондів у 
науковій та практичній діяльності застосовується диференційована система 
показників, які прийнято класифікувати на загальні та часткові. 
• Загальні показники надають інтегральну оцінку ефективності 
функціонування всього комплексу основних фондів підприємства, 
відображаючи їхній загальний вплив на кінцеві результати господарської 
діяльності. 
• Часткові показники спрямовані на деталізований аналіз окремих видів або 
груп основних фондів, що дозволяє виявити резерви підвищення ефективності 
експлуатації конкретних засобів праці. 
Використання такої двокомпонентної системи показників є необхідним для 
здійснення ґрунтовного аналізу, оскільки вона дозволяє виявити як макрорівневі 
тенденції ефективності інвестицій в основні засоби, так і локальні проблеми в 
управлінні їхніми окремими елементами. 
Основним загальним показником є фондовіддача (Фв):   
 Фв = Q / Sсер, грн. (1.23) 
де  Q   - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, 
грн.;  Sсер - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.   
 Рентабельність основних фондів характеризує показник фондовіддачі, 
обчислений не за обсягом продукції, а за прибутком (Френт):    
 Френт = П / Sсер  х 100, %, (1.23) 
 
43 
 
 де    П  -  прибуток підприємства, грн.  
На рівень узагальнювальних показників ефективності використання 
основних засобів, зокрема фондовіддачі та рентабельності, впливає сукупність 
екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) детермінант. 
До зовнішніх чинників, які зазвичай зумовлюють зниження показника 
фондовіддачі, відносять зростання капітальних витрат, пов’язаних із 
реалізацією стратегічних завдань підприємства, а саме: 
• модернізацією умов праці персоналу; 
• приведенням якості продукції у відповідність до міжнародних стандартів; 
• впровадженням екологічних заходів та дотриманням природоохоронних 
норм. 
Своєю чергою, внутрішні чинники спрямовані на підвищення ефективності 
використання основних засобів та активізацію потенціалу підприємства. Вони 
реалізуються шляхом: 
• екстенсивного використання — збільшення часу роботи обладнання 
(наприклад, підвищення коефіцієнта змінності); 
• інтенсивного використання — підвищення продуктивності роботи техніки 
за одиницю часу (зростання виробітку на одиницю обладнання). 
Ключову роль у процесі підвищення фондовіддачі відіграє оптимізація 
експлуатації саме активної частини основних фондів [13, ст. 71]. 
Оберненим до фондовіддачі показником  є  фондомісткість (Фм):  
 Фм  =  Sсер / Q, грн. (1.24) 
Показником, який характеризує рівень забезпеченості основними 
виробничими фондами  ПВП підприємства є фондоозброєність  праці (Фо):    
 Фо  =  Sсер / Ч ссп, грн./чол. (1.25) 
Середньорічна вартість основних фондів обчислюється:  
 Sсер = Sп  + Sвв  х Твв / 12 + Sвив х Твив/ 12, грн., (1.26) 
 
44 
 
 
де  Sвив     -   вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом 
року,  грн.;  
Твв, Твив  - кількість місяців до кінця року з моменту введення  в дію та                 
виведення основних фондів з експлуатації.  
   Частковими показниками використання основних фондів є:  
1) коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм);  
  Кзм =  Взм / Вд, (1.27) 
  або Кзм =  Фд / Фд1, (1.28) 
 Фд = (Фк - В - С) х tзм х Зм х Квик рч, год., (1.29) 
 дВ  зм  - кількість відпрацьованих верстато - змін;  
   Вд - кількість відпрацьованих верстато - днів;  
   Фд - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період, 
год.;  
   Фд1 - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період 
при  однозмінній роботі, год.; 
  Фк - календарний фонд робочого часу, дні;  
  В,С - вихідні і святкові дні;  
  tзм - тривалість зміни, год.;  
  Зм - кількість змін роботи обладнання на добу, год.;  
  Квик рч - коефіцієнт використання робочого часу;    
 2)коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;  
3) коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування;  
4) коефіцієнт інтегрального використання основних фондів.   
Окрім інтегральних (загальних) показників, у практиці аналітичної роботи з 
метою поглибленого контролю за ефективністю використання активів 
застосовуються спеціалізовані індикатори. До них належать: коефіцієнт 
 
45 
 
використання виробничих площ (зокрема, за окремими структурними 
підрозділами/цехами), показник обсягу випуску продукції на 1 м² виробничої 
площі, а також технічні коефіцієнти пропускної здатності інженерних споруд 
(резервуарів, водонапірних башт тощо). 
Для забезпечення раціонального функціонування основних фондів кожне 
підприємство повинно розробити та впровадити комплексну систему заходів, 
спрямованих на удосконалення процесів їхнього відтворення та підвищення 
інтенсивності використання. Реалізація такої стратегії є запорукою поліпшення 
як техніко-економічних показників діяльності, так і загальної результативності 
використання виробничого капіталу [13, ст. 82]. 
 
 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів підприємства 
 
Раціональне управління основними засобами є критичним чинником 
забезпечення стійкого розвитку як окремого суб’єкта господарювання, так і 
національної економіки загалом. Інтенсифікація використання виробничого 
потенціалу дозволяє мінімізувати потребу у створенні додаткових потужностей, 
сприяє нарощуванню обсягів випуску продукції, поліпшенню її якісних 
характеристик та, як наслідок, максимізації прибутку. Крім того, підвищення 
оборотності основних фондів сприяє нівелюванню розриву між фізичним та 
моральним зношуванням, прискорюючи процеси оновлення технічної бази [4, с. 
20]. 
В сучасних умовах господарювання для підприємств України актуальним 
завданням залишається підвищення ефективності відтворення виробничих 
ресурсів та їх технічне оновлення. Ефективне використання основних фондів 
безпосередньо впливає на економічні показники діяльності: 
 
46 
 
• зміцнення виробничого потенціалу галузі та підвищення рівня технічної 
оснащеності; 
• розширення можливостей для оперативного реагування на ринковий попит 
шляхом перепрофілювання виробництва на випуск нової, затребуваної продукції; 
• зростання продуктивності праці та поліпшення якісних параметрів 
виробничої продукції. 
Для проведення ґрунтовного аналізу доцільно застосовувати систему 
показників, яку доцільно класифікувати на: 
1. Індикатори стану та відтворення основних засобів, що 
характеризують динаміку оновлення та вибуття активів. 
2. Показники ефективності використання, що охоплюють узагальнюючі 
результативні критерії, а також коефіцієнти інтенсивного використання 
устаткування та виробничих площ [3, с. 314]. 
З метою реалізації резервів підвищення ефективності, кожне підприємство 
повинно імплементувати комплекс заходів, спрямованих на поліпшення 
використання наявного виробничого потенціалу [8, с. 213]. Сукупність таких 
резервів доцільно структурувати за трьома ключовими напрямами: 
1. Технологічна модернізація засобів праці: 
• проведення технічного переоснащення на базі впровадження 
автоматизованих та гнучких виробничих систем; 
• модернізація застарілого обладнання або його заміна на більш прогресивні 
аналоги; 
• усунення «вузьких місць» у технологічних ланцюгах; 
• механізація допоміжних та обслуговуючих процесів; 
• стимулювання раціоналізаторської та винахідницької діяльності. 
2. Інтенсифікація використання машин та обладнання: 
• оптимізація структури активів через ліквідацію надлишкового або 
незадіяного обладнання (шляхом оренди, лізингу чи реалізації); 
 
47 
 
• мінімізація тривалості ремонтних циклів; 
• зниження рівня простоїв (як цілозмінних, так і внутрішньозмінних). 
3. Удосконалення системи організації та управління виробництвом: 
• прискорення виходу нововведених об’єктів на проектні показники 
потужності; 
• впровадження принципів наукової організації праці; 
• оптимізація процесів матеріально-технічного забезпечення; 
• діджиталізація управлінських процесів на основі сучасних інформаційних 
технологій; 
• розвиток механізмів матеріального стимулювання персоналу, орієнтованих 
на підвищення результативності виробництва. 
Ключовим індикатором результативності використання основних засобів є 
динаміка обсягів виробництва продукції. При незмінному парку обладнання 
продуктивність виробництва визначається двома векторами: екстенсивним 
(ефективність використання фонду робочого часу) та інтенсивним (повнота 
реалізації технічних можливостей виробничих потужностей). 
Для забезпечення економічної доцільності експлуатації виробничих активів 
необхідно застосовувати комплексний підхід, що охоплює моніторинг технічного 
стану, залучення вузькопрофільних фахівців для здійснення складних ремонтних 
робіт, маркетинговий аналіз ринкової кон’юнктури та посилення спеціалізації 
виробничих процесів [1, с. 130]. 
Науково-практичні підходи до оптимізації фондовіддачі передбачають 
реалізацію таких заходів: 
1. Підвищення якісних характеристик сировинної бази: Збільшення 
вмісту корисних компонентів та покращення технологічних властивостей 
сировини забезпечує зростання виходу готової продукції при незмінному обсязі 
основних фондів, що, згідно з вітчизняною та зарубіжною практикою, дозволяє 
підвищити фондовіддачу на 20–25%. 
 
48 
 
2. Мінімізація втрат та утилізація відходів: Організація промислової 
переробки відходів безпосередньо у місцях їх утворення створює передумови для 
нарощування обсягів товарної продукції до 20% та зростання фондовіддачі на 10–
15%. 
3. Технологічне переоснащення: Впровадження ресурсозберігаючих, 
безвідходних або маловідходних технологій, а також сучасних автоматизованих 
систем управління виробничими фондами дозволяє суттєво підвищити 
коефіцієнт корисного використання сировини [11, ст. 138]. 
В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів підприємства повинні 
реалізовувати стратегію раціоналізації наявного виробничого потенціалу, 
орієнтуючись на такі напрями: 
• Технічна модернізація: Оновлення застарілої технологічної оснастки 
спрямоване на підвищення продуктивності праці, зниження енергоємності та 
скорочення тривалості виробничих циклів. 
• Оптимізація виробничого середовища: Аналіз бізнес-процесів, 
удосконалення управління виробництвом та модернізація логістичних схем 
підвищують загальну ефективність використання активів. 
• Ресурсне планування: Раціональний розподіл праці, енергетичних та 
матеріальних ресурсів мінімізує їх невиробничі витрати. 
• Превентивне технічне обслуговування: Регулярний моніторинг стану 
основних засобів забезпечує своєчасне усунення дефектів, запобігаючи 
виникненню критичних поломок та подовжуючи строк експлуатації. 
• Розвиток людського капіталу: Інвестиції у професійне навчання персоналу 
щодо особливостей експлуатації та обслуговування обладнання є необхідною 
умовою ефективності виробництва. 
• Впровадження міжнародних стандартів якості: Сертифікація систем 
управління (зокрема, ISO 9001) сприяє стандартизації процедур використання 
виробничих ресурсів. 
 
49 
 
Отже, системне підвищення ефективності використання основних засобів є 
багатофакторним процесом, який забезпечує нарощування виробничої 
потужності, економію ресурсів та зниження собівартості. Впровадження вказаних 
заходів дозволяє підприємствам зміцнити конкурентні позиції та забезпечити 
фінансову стійкість діяльності. 
  
 
50 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АКУДРОН» 
 
 
2.1  Загальна характеристика підприємства ТОВ «АкуДрон» 
 
 Товариство з обмеженою відповідальністю «АкуДрон» є вітчизняним 
виробником акумуляторних батарей, електричного устаткування та розробником 
програмного забезпечення. Окрім виробничої діяльності, підприємство 
провадить торговельні операції з широким асортиментом товарів, а також надає 
консультаційні, інформаційні та рекламні послуги. 
Юридичний статус та місцезнаходження: Повна назва суб’єкта 
господарювання — Товариство з обмеженою відповідальністю «АкуДрон». 
Юридична адреса: 18008, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 2, кв. 
63. 
Історичний аспект та етапи розвитку: Підприємство було засноване 02 
травня 2024 року. Стратегічним вектором діяльності на початковому етапі стало 
виробництво батарей та акумуляторів. В умовах високого рівня конкуренції на 
цільових ринках компанія зосередилася на розвитку партнерських відносин у 
межах Черкаського регіону, забезпечуючи стабільну взаємодію з перевіреними 
контрагентами. 
Виробнича спеціалізація та місія: Компанія спеціалізується на виготовленні 
та реалізації акумуляторних систем для FPV-дронів, готових збірок, а також 
комплектуючих для автономних джерел електроживлення. Місія ТОВ «АкуДрон» 
полягає у забезпеченні споживачів високотехнологічними рішеннями, що 
відповідають запитам як фахівців, так і користувачів-аматорів. Виробничий 
процес базується на використанні якісної сировини та сучасних технологічних 
рішень. 
 
51 
 
Стратегічні цілі та господарська діяльність: ТОВ «АкуДрон» функціонує як 
диференційована багатоцільова бізнес-система, діяльність якої спрямована на 
досягнення рентабельності та забезпечення фінансової стійкості. До ключових 
стратегічних цілей належать: 
1. Масштабування присутності на ринку та збільшення частки ринку. 
2. Максимізація прибутковості господарських операцій. 
Перелік видів економічної діяльності згідно з КВЕД охоплює: виробництво 
батарей, акумуляторів та іншого електричного обладнання, розробку 
програмного забезпечення та інформаційні послуги, а також торговельну 
діяльність та надання супутніх послуг (консультування, реклама, оренда майна, 
виставкова діяльність). 
 Види господарської діяльності відповідно до статуту та КВЕД є: 
27.20 Виробництво батарей і акумуляторів; 
27.90 Виробництво іншого електричного устатковання; 
27.40 Виробництво електричного освітлювального устатковання; 
28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, 
н.в.і.у.; 
30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього 
устатковання; 
70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 
82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 
62.01 Комп'ютерне програмування; 
62.02 Консультування з питань інформатизації; 
63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з 
ними діяльність; 
63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 
45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних 
засобів; 
 
52 
 
 
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 
58.29 Видання іншого програмного забезпечення; 
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення 
або через мережу інтернет; 
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого 
нерухомого майна; 
73.11 Рекламні агентства; 
62.03 Діяльність із керування комп'ютерним устаткованням; 
62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних 
систем; 
63.12 Веб-портали. 
Матеріально-технічна база та організація збуту: Виробнича інфраструктура 
Товариства включає спеціалізований цех для збирання акумуляторних батарей, а 
також складські приміщення для зберігання сировини та готової продукції. 
Збутова стратегія базується на поєднанні електронної комерції (через офіційний 
веб-ресурс https://acudrone.com.ua/ua/) та офлайн-торгівлі (фірмовий магазин за 
адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 115). 
Торговельна політика компанії, що ґрунтується на системі бонусів та знижок 
для постійних клієнтів, дозволяє підтримувати довготривалі партнерські 
відносини, які успішно розвиваються впродовж останніх двох років. 
Підприємство продовжує активно працювати над залученням нових споживачів, 
формуючи імідж надійного постачальника на ринку автономного 
енергоживлення. 
Управлінська модель ТОВ «АкуДрон» базується на лінійному типі 
організаційної структури, що зумовлено обмеженим масштабом підприємства, 
невеликою чисельністю персоналу та зосередженням основних управлінських 
функцій у руках лінійних керівників. Виконавчим органом, що здійснює 
 
53 
 
загальний контроль за діяльністю Товариства, є директор. Стратегічне управління 
та вирішення ключових питань розвитку належить до виключної компетенції 
зборів засновників. 
Діяльність підприємства диференційована за ключовими напрямами, серед 
яких: фінансове, маркетингове, комерційне, економічне, технічне та кадрове 
забезпечення, а також розвиток мережі збуту. Функціональні обов’язки 
розподілено таким чином: 
• Фінансовий менеджмент: Заступник директора з фінансових питань 
забезпечує дотримання графіків розрахунків із постачальниками, здійснює 
моніторинг виконання договірних зобов’язань, а також проводить роботу з 
оптимізації залучення кредитних ресурсів, обґрунтовуючи їх доцільність та 
забезпечуючи своєчасне погашення. 
• Комерційна діяльність: Заступник директора з комерційних питань 
відповідає за формування товарного асортименту, оптимізацію закупівель, а 
також здійснює постійний аналіз кон’юнктури ринку. До його завдань також 
входить прогнозування дій конкурентів та реалізація маркетингових заходів, 
спрямованих на стимулювання збуту. 
• Економічний блок: Економічний відділ функціонує як інтегрована система, 
що охоплює планову, аналітичну та бухгалтерську підсистеми. Плановий 
підрозділ у тісній взаємодії з маркетинговим та закупівельним відділами 
розробляє стратегічні плани розвитку підприємства. Аналітичний підрозділ 
зосереджений на зборі та інтерпретації первинної інформації щодо цільових 
ринків, зокрема оцінюванні частки компанії в них. 
• Технічне забезпечення: Технічний підрозділ відповідає за підтримання 
належних технічних умов, необхідних для стабільного та ефективного 
функціонування виробничих процесів. 
 
54 
 
• Кадрове управління: У межах кадрового підрозділу реалізуються функції 
підбору, професійного навчання та розстановки персоналу, а також вирішуються 
питання соціального забезпечення працівників. 
• Розвиток та маркетингова стратегія: Підрозділ розвитку розробляє політику 
просування власної торгової марки, забезпечуючи її візуальну ідентифікацію 
(дизайн, архітектурно-планувальні рішення), а також реалізує стратегію 
залучення нових клієнтів через канали електронної комерції. 
• Закупівельна логістика: Закупівельний відділ організовує гуртові закупівлі 
товарів. Функціонування підрозділу ґрунтується на аналітичних даних інших 
відділів стосовно руху товарних запасів та потреб у конкретних асортиментних 
групах. 
ТОВ «АкуДрон» підтримує стабільні партнерські зв’язки з провідними 
національними виробниками та постачальниками, забезпечуючи ефективну 
організацію товаропостачання для потреб оптового та роздрібного сегментів 
ринку. 
Чисельність персоналу, залученого до виконання економічних, комерційних 
та інших функцій, у ТОВ «АкуДрон» визначається обсягом та специфікою 
функціональних обов’язків у кожному структурному підрозділі. Ефективність 
функціонування Товариства залежить від злагодженої роботи всіх відділів, кожен 
з яких відіграє вагому роль у загальній системі управління. Для забезпечення 
належного рівня конкурентоспроможності підприємству доцільно 
імплементувати передові світові стандарти виробничої та торговельної 
діяльності. До них належать: оновлення технологічної бази, надання сервісу 
високої якості, постійна актуалізація асортименту, застосування сучасних 
методологій продажу та гарантування високих стандартів продукції. Зазначені 
інструменти є загальновизнаними в сучасній управлінській практиці та активно 
застосовуються більшістю успішних суб’єктів господарювання. 
 
55 
 
Аналіз товарного асортименту ТОВ «АкуДрон» дає підстави стверджувати, 
що існуюча асортиментна лінія є недостатньо диверсифікованою для 
ефективного охоплення нових ринкових сегментів. Попри широкий вибір 
товарів, які пропонують підприємства-виробники та постачальники для оптової 
та роздрібної мережі Товариства, внутрішня стратегія поставок характеризується 
певною обмеженістю асортиментних груп. 
З одного боку, така політика суттєво звужує можливості споживчого вибору. 
З іншого боку, концентрація на вузькому колі товарних позицій сприяє 
зростанню оборотності продукції, що забезпечує позитивний вплив на загальні 
фінансово-економічні результати діяльності компанії. Таким чином, для 
подальшого масштабування бізнесу підприємству необхідно знайти 
оптимальний баланс між максимізацією обороту за основними товарними 
групами та розширенням номенклатури для зміцнення конкурентних позицій на 
ринку. 
 
 
2.2 Аналіз фінансового-господарського стану ТОВ «АкуДрон» 
 
Ключовим інструментом фінансової звітності, що характеризує майновий та 
фінансовий стан суб’єкта господарювання станом на звітну дату, є 
бухгалтерський баланс. З метою виявлення динамічних змін та структурних 
зрушень у фінансовому стані підприємства застосовують методи 
горизонтального та вертикального аналізу. 
Нижче наведено результати горизонтального аналізу балансу, спрямованого 
на визначення абсолютних та відносних відхилень показників за аналізований 
період. 
 
56 
 
Для поглибленого розуміння змін у фінансовій звітності дані 
систематизовано у вигляді аналітичної таблиці: 
Таблиця 2.1 
Актив балансу ТОВ «АкуДрон» за 2025 рік 
Відхилення 
На початок На кінець 
Код 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду 
Абсолютне % 
Актив      
1 2 3 4 5 6 
I. Необоротні активи      
Нематеріальні активи 1000 1 0 -1 -100,00 
первісна вартість 1001 601 601 0 0 
накопичена амортизація 1002 ( 48 ) ( 49 ) -1 2,08 
Незавершені капітальні 
1005 865 413 -452 -52,25 
інвестиції 
Основні засоби: 1010 645 751 604 700 -41 051 -6,36 
первісна вартість 1011 820 621 812 351 -8 270 -1,01 
знос 1012 ( 174 870 ) ( 207 651 ) -32 781 18,75 
Інвестиційна нерухомість 1015 109 901 114 726 4 825 4,39 
первісна вартість 1016 123 139 132 377 9 238 7,50 
знос 1017 ( 13 238 ) ( 17 651 ) -4 413 33,34 
Довгострокові фінансові 
   0  
інвестиції: 
які обліковуються за методом 
участі в капіталі інших 1030 21 21 0 0,00 
підприємств 
Довгострокова дебіторська 
1040 0 543 543  
заборгованість 
Усього за розділом I 1095 756 539 720 403 -36 136 -4,78 
II. Оборотні активи      
 
57 
 
    Продовження таблиці 2.1 
1 2 3 4 5 6 
Дебіторська заборгованість за 
продукцію, товари, роботи,  44 659 76 006 31 347 70,19 
послуги: 
Дебіторська заборгованість за 
     
рахунками: 
за виданими авансами  16 239 22 074 5 835 35,93 
за бюджетом  5 148 5 -5 143 -99,90 
У тому числі з податку на 
 5 5 0 0,00 
прибуток 
Інша поточна дебіторська 
 51 095 151 939 100 844 197,37 
заборгованість 
Грошові кошти та їх 
 91 37 -54 -59,34 
еквіваленти: 
Рахунки в банках  91 37 -54 -59,34 
Витрати майбутніх періодів  290 348 58 20,00 
Інші оборотні активи  392 268 -124 -31,63 
Усього за розділом II  117 924 250 687 132 763 112,58 
Баланс  875 015 971 642 96 627 11,05 
 
Відповідно до даних таблиці 2.1, протягом аналізованого періоду загальний 
обсяг активів ТОВ «АкуДрон» продемонстрував тенденцію до зростання, 
збільшившись на 96 627 тис. грн, що становить 11,05%. Домінуючим чинником 
цієї динаміки стало нарощування оборотних активів на 132 763 тис. грн (темп 
приросту — 112,58%), що свідчить про активізацію господарської діяльності 
підприємства та зміцнення його позицій на ринку. 
Збільшення оборотних активів було зумовлене насамперед зростанням 
іншої поточної дебіторської заборгованості на 100 844 тис. грн (+197,37%). 
Суттєвий вплив також мала дебіторська заборгованість за товари, роботи та 
послуги, обсяг якої до кінця року зріс на 31 347 тис. грн (+70,19%). Водночас 
 
58 
 
зафіксовано нівелювання дебіторської заборгованості за розрахунками з 
бюджетом (-99,9% або 5 143 тис. грн) та збільшення обсягу дебіторської 
заборгованості за виданими авансами (+5 835 тис. грн). Зміни щодо грошових 
коштів та їх еквівалентів (-54 тис. грн), витрат майбутніх періодів (+58 тис. грн) 
та інших оборотних активів (-124 тис. грн) були несуттєвими. 
Натомість, динаміка необоротних активів виявилася негативною: їхній 
обсяг скоротився на 36 136 тис. грн (-4,48%). Ця тенденція є наслідком 
комплексного впливу кількох факторів: 
• зростання суми зносу основних засобів на 32 781 тис. грн (+18,75%); 
• зменшення первісної вартості основних засобів на 8 270 тис. грн (-1,01%); 
• збільшення амортизаційних відрахувань (зносу) за інвестиційною 
нерухомістю на 4 413 тис. грн (+33,34%). 
Також спостерігалося скорочення обсягу незавершених капітальних 
інвестицій на 452 тис. грн (-52,25%) та повне списання нематеріальних активів 
(до нульового значення) внаслідок нарахування амортизації. Зазначені зміни в 
структурі необоротних активів негативно вплинули на балансову оцінку майна 
підприємства, що потенційно несе ризики зниження операційного прибутку. 
Разом із тим, спостерігається і позитивний фактор: первісна вартість 
інвестиційної нерухомості зросла на 9 238 тис. грн (+7,5%), що частково 
компенсувало вплив відрахувань на її знос. 
За результатами проведеного аналізу активів, доцільно перейти до 
дослідження структури та динаміки власного капіталу (пасивів) балансу ТОВ 
«АкуДрон» за звітний 2025 рік. 
  
 
59 
 
Таблиця 2.2 
Аналіз власного капіталу ТОВ «АкуДрон» за 2025 рік. 
На початок На кінець 
Код Відхилення 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду 
Абсолютне % 
Пасив      
I. Власний капітал      
Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 601 000 601 000 0 0 
Внески до незареєстрованого 
1401 0 0 0  
статутного капіталу 
Капітал у дооцінках 1405 25 603 25 017 -586 -2,3 
Нерозподілений прибуток 
1420 -172 737 -226 193 -53 456 31,0 
(непокритий збиток) 
Усього за розділом 1495 453 866 426473 -54 042 -203 
 
Як свідчать результати аналізу даних, відображених у таблиці 2.2, протягом 
звітного періоду відбулося суттєве зниження обсягу власного капіталу ТОВ 
«АкуДрон» — на 54 042 тис. грн. На кінець звітного періоду значення цього 
показника набуло від’ємного характеру, склавши -27 393 тис. грн. Подібна 
трансформація капітальної структури вказує на накопичення підприємством 
значних боргових зобов’язань протягом року, що вимагає ретельного дослідження 
причин погіршення фінансового стану. 
Деталізація структури власного капіталу дає змогу ідентифікувати ключові 
фактори, що зумовили виявлену негативну динаміку: 
• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток): ця стаття зазнала найбільш 
відчутних змін — сума збитку зросла на 53 456 тис. грн, що у відсотковому 
відношенні становить 31% порівняно з попереднім періодом. Саме цей показник 
став основним деструктивним чинником, що призвів до виснаження власного 
капіталу. 
 
60 
 
• Капітал у дооцінках: зафіксовано зменшення цього показника на 586 тис. 
грн (темп скорочення становить 2%), що також негативно вплинуло на сукупну 
величину власного капіталу Товариства. 
Отже, фінансова стабільність підприємства на кінець звітного року 
характеризується наявністю ознак кризи, зумовленої значним нарощуванням 
непокритих збитків, що вимагає розробки стратегічних заходів щодо фінансового 
оздоровлення та оптимізації структури капіталу. 
Таблиця 2.3  
Довгострокові зобов’язання і забезпечення ТОВ «АкуДрон» за 2025 рік 
На початок На кінець Відхилення 
Код 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду Абсолютне % 
II. Довгострокові зобов’язання і 
     
забезпечення 
Інші довгострокові зобов’язання 1515 3 716 0 -3 716 -100 
Довгострокові забезпечення 1520 16 22 6 38 
Усього за розділом ІІ 1595 3 732 22 -3 710 -99 
 
Як засвідчують дані, наведені у таблиці 2.3, протягом звітного періоду у 
структурі довгострокових зобов’язань і забезпечень відбулися суттєві зміни. 
Загальна сума даної статті балансу скоротилася на 3 710 тис. грн (темп зниження 
— 99%), внаслідок чого на кінець року її обсяг становив лише 22 тис. грн. 
Основною причиною такої динаміки стало повне вибуття статті «інші 
довгострокові зобов’язання». Паралельно з цим спостерігалося незначне 
зростання довгострокових забезпечень — на 6 тис. грн, що, однак, не мало 
відчутного впливу на підсумковий показник довгострокових зобов’язань та 
забезпечень Товариства. Зазначені зрушення свідчать про зміну структури 
 
61 
 
капіталу підприємства та переорієнтацію у стратегії управління борговими 
зобов’язаннями. 
Таблиця 2.4 
Аналіз поточних зобов’язань  ТОВ «АкуДрон» за 2025 рік 
На Відхилення 
На кінець 
Код початок 
Стаття балансу звітного 
рядка звітного 
періоду Абсолютне % 
періоду 
ІІІ. Поточні зобов’язання і 
     
забезпечення 
Поточна кредиторська заборгованість 
     
за: 
довгостроковими зобов’язаннями 1610 63 153 216 657 153 504 243 
товари, роботи, послуги 1615 12 459 3 400 -9 059 -73 
розрахунками з бюджетом 1620 5 5 0 0 
у тому числі з податку на прибуток 1621 0 3 3  
розрахунками зі страхування 1625 67 80 13 19 
Інші поточні зобов’язання 1690 761 807 772 383 10 576 1 
Усього за розділом ІІІ 1695 844 082 998 461 154 379 18 
Баланс 1900 874 463 971 090 96 627 11 
 
Згідно з даними, наведеними у таблиці 2.4, протягом звітного періоду у 
структурі поточних зобов’язань і забезпечень відбулися суттєві зміни. Найбільш 
вагомим фактором стало зростання поточної кредиторської заборгованості за 
довгостроковими зобов’язаннями — на 153 504 тис. грн (темп приросту — 243%). 
Така динаміка вказує на перекладання боргового навантаження з довгострокового 
на поточний період, що може мати негативні наслідки для фінансової стійкості 
підприємства. 
Додатково зафіксовано збільшення статті «інші поточні зобов’язання» на 10 
576 тис. грн. Попри те, що відносний приріст цього показника становить лише 
 
62 
 
1% від базового рівня, загальна сума таких зобов’язань на кінець звітного періоду 
досягла 772 383 тис. грн, що потребує пильної уваги з боку фінансового 
менеджменту. 
У динаміці інших статей поточних зобов’язань спостерігаються 
різноспрямовані процеси: 
• зафіксовано зростання заборгованості за розрахунками зі страхування (на 
13 тис. грн) та виникнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 тис. 
грн; 
• водночас суттєво скоротилася поточна кредиторська заборгованість за 
товари, роботи та послуги — на 73% (9 059 тис. грн), склавши на кінець року 3 
400 тис. грн. 
Загалом підсумок поточних зобов’язань і забезпечень на кінець звітного 
періоду збільшився на 18% (154 379 тис. грн) та сягнув 998 461 тис. грн. 
Окреслена тенденція свідчить про зростання інтенсивності короткострокового 
боргового навантаження, що є критичним сигналом для коригування політики 
управління фінансами ТОВ «АкуДрон». 
 
 
 
2.3 Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «АкуДрон» 
 
Фінансовий стан є визначальною характеристикою позиції підприємства в 
економічному середовищі, що окреслює ефективність та рівень ризиковості 
взаємодії з контрагентами: постачальниками, інвесторами, кредиторами та 
банківськими установами. З огляду на інтереси стейкхолдерів, комплексний 
аналіз передбачає не лише оцінювання ретроспективних показників діяльності, а 
й прогнозування перспективного фінансового стану суб’єкта господарювання. 
 
63 
 
Фундаментальною складовою фінансового стану є фінансова стійкість, яка 
визначає рівень автономії підприємства у процесі формування та використання 
власного майна. Згідно з методикою аналізу забезпеченості запасів джерелами 
фінансування, виокремлюють чотири типи фінансової стійкості: 
1. Абсолютна стійкість: характеризується повною забезпеченістю 
запасів власними обіговими коштами (ВОК), що гарантує платоспроможність за 
умови З < ВОК. 
2. Нормальна стійкість: передбачає залучення довгострокових кредитів 
та позик (ДК) на додаток до власних обігових коштів для фінансування запасів (З 
< ВОК + ДК). 
3. Нестійкий фінансовий стан: виникає, коли для забезпечення запасів, 
окрім власних коштів та довгострокових кредитів, виникає потреба у залученні 
короткострокових позик (КК). У цьому випадку платоспроможність порушена, 
проте існує потенціал для її відновлення (З < ВОК + ДК + КК). 
4. Кризовий фінансовий стан: свідчить про вичерпання «нормальних» 
джерел формування запасів, що супроводжується високим ризиком 
неплатоспроможності та загрозою банкрутства (З > ВОК + ДК + КК). 
Для ідентифікації поточного рівня фінансової стійкості ТОВ «АкуДрон» 
було проведено розрахунки відповідних показників за аналізований період, 
результати яких систематизовано у таблиці 2.5. 
Згідно з результатами аналітичних розрахунків, представленими у таблиці, 
спостерігається позитивна динаміка рівня фінансової стійкості ТОВ «АкуДрон» 
порівняно з початковим періодом дослідження. Зміна показників свідчить про 
поступове зміцнення фінансової автономії підприємства та оптимізацію 
структури джерел формування його оборотних активів. 
 
 
 
64 
 
Таблиця 2.5  
Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «АкуДрон» 
за 2024-2025 рр. 
№ 
Показник 2024 2025 Відхилення 
п/п 
1 Власний капітал 601 601 0 
2 Необоротні активи 205,90 251,20 45,3 
3 Власні обігові кошти (р.1-р.2) 395,1 349,8 8,8 
4 Довгострокові зобов’язання 0,00 0,00 0 
5 Наявність власних і довгострокових 
-19,70 -24,03 -4,33 
джерел покриття запасів (р.3+р.4) 
6 Короткострокові кредити та позики 517,30 631,11 113,81 
7 Загальний розмір основних джерел 
497,60 607,07 109,47 
покриття запасів (р.5+р.6) 
8 Запаси 1428,70 53,92 -1374,78 
9 Надлишок або нестача власних 
-1448,40 -77,95 1370,45 
обігових коштів (р.3-р.8) 
10 Надлишок або нестача власних коштів 
та довгострокових кредитів і позик -1448,40 -77,95 1370,45 
(р.5-р.8) 
11 Надлишок або нестача основних 
-931,10 553,15 1484,25 
джерел покриття запасів (р.7-р.8) 
 
Така тенденція вказує на підвищення ефективності управління ресурсами та 
посилення здатності компанії підтримувати фінансову рівновагу, що є 
необхідною умовою для забезпечення довгострокової платоспроможності та 
зниження ризиків у діяльності Товариства. 
Показники фінансової стійкості підприємства наведено у таблиці 2.6. 
  
 
65 
 
Таблиця 2.6 
Показники фінансової стійкості ТОВ «АкуДрон» 
№ Формула для 
Показник 2024 2025 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 Маневреність Запаси / Робочий -2,05 -72,52 -70,47 
робочого капіталу капітал 
2 Коефіцієнт Власний капітал / 0,07 0,07 0 
фінансової Пасиви 
незалежності 
3 Коефіцієнт Позиковий капітал / 0,08 0,08 0 
фінансової Пасиви 
стабільності 
4 Коефіцієнт Власний капітал + 0,07 0,07 0 
фінансової Довгострокові 
стійкості зобов’язання / 
Пасиви 
 
Для поглибленого вивчення фінансового стану Товариства доцільно 
провести детальний аналіз ключових аналітичних коефіцієнтів. 
• Коефіцієнт маневреності робочого капіталу: відображає частку запасів у 
структурі власних обігових коштів. Оптимальною динамікою даного показника є 
його зниження, що і було зафіксовано під час аналізу діяльності підприємства. 
• Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії): характеризує здатність 
підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. 
Нормативне значення даного показника становить $\ge 0,5$. Згідно з 
результатами аналізу, протягом звітного періоду показник залишався незмінним і 
значно нижчим за норматив, що свідчить про дефіцит власного капіталу для 
покриття зобов’язань перед кредиторами. 
• Коефіцієнт фінансової стабільності: демонструє співвідношення власних 
та позикових коштів. Фінансова стабільність забезпечується за умови 
перевищення власних ресурсів над залученими (нормативне значення $> 1$). У 
 
66 
 
ТОВ «АкуДрон» цей показник становить лише 0,08, що вказує на високу 
залежність від зовнішнього фінансування. 
• Коефіцієнт фінансової стійкості: характеризує питому вагу стабільних 
джерел у загальному обсязі фінансування. 
Доповненням до системи абсолютних показників фінансової стійкості є 
розрахунок відносних аналітичних індикаторів — коефіцієнтів ліквідності, які 
дозволяють комплексно оцінити здатність підприємства своєчасно погашати 
короткострокові зобов’язання. 
Таблиця 2.7  
Показники оцінювання ліквідності активів ТОВ «АкуДрон» 
№ Формула для 
Показник 2024 2025 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 Коефіцієнт покриття Поточні активи / 0,99 0,99 0 
Поточні пасиви 
2 Коефіцієнт Дебіторська 0,40 0,40 0 
співвідношення заборгованість / 
кредиторської та Кредиторська 
дебіторської заборгованість 
заборгованості 
3 Коефіцієнт абсолютної Кошти / Поточні 0,08 0,08 0 
ліквідності пасиви 
 
Комплексна оцінка фінансового стану підприємства передбачає аналіз 
показників ліквідності, що характеризують спроможність суб’єкта 
господарювання до своєчасного виконання короткострокових зобов’язань. 
• Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності): відображає забезпеченість 
підприємства оборотними активами для погашення поточних боргів протягом 
року. Значення коефіцієнта нижче одиниці свідчить про неліквідність балансу. 
Аналіз діяльності ТОВ «АкуДрон» демонструє, що фактичне значення цього 
показника перебуває у межах нормативних значень. 
 
67 
 
• Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості: 
демонструє потенційну здатність підприємства погашати кредиторську 
заборгованість за рахунок надходжень від дебіторів протягом року. При 
нормативному значенні, що дорівнює 1, фактичні показники Товариства вказують 
на необхідність оптимізації політики управління дебіторською заборгованістю. 
• Коефіцієнт абсолютної ліквідності: характеризує спроможність 
підприємства до негайного виконання поточних зобов’язань шляхом 
використання найбільш мобільних активів (грошових коштів та їх еквівалентів). 
Окрім аналізу ліквідності, важливим етапом є характеристика майнового 
стану ТОВ «АкуДрон» за аналізований період, результати якої відображено у 
таблиці 2.8. Стан виробничих активів доцільно оцінювати через систему 
наступних коефіцієнтів: 
• Коефіцієнт зносу основних засобів: поточний рівень зносу майна 
Товариства становить 50%, при цьому спостерігається тенденція до зниження 
темпів оновлення активів, що є сигнальним індикатором необхідності перегляду 
інвестиційної політики. 
• Коефіцієнт оновлення основних засобів: визначає питому вагу нових, 
уведених в експлуатацію об’єктів у загальній вартості основних фондів 
підприємства. 
Систематизація даних показників дозволяє зробити висновок про стан 
виробничої бази ТОВ «АкуДрон» та визначити пріоритетні напрями для її 
технічного переозброєння. 
  
 
68 
 
Таблиця 2.8  
Показники оцінювання майнового стану ТОВ «АкуДрон»  за 2024-2025 
рр. 
№ п/п Показник Формула для розрахунку 2024 2025 Відхилення 
1 Частка основних Залишкова вартість ОЗ / 7 7 0 
засобів в активах Активи 
2 Коефіцієнт зносу Знос ОЗ / Первісна вартість 50 50 0 
основних засобів ОЗ 
3 Коефіцієнт Збільшення за звітний 18 26 -8 
оновлення основних період первісної вартості 
засобів ОЗ / Первісна вартість ОЗ 
 
Показники ділової активності ТОВ «АкуДрон» за аналізований період 
наведено у таблиці 2.9.  
Таблиця 2.9 
Показники оцінювання ділової активності ТОВ «АкуДрон» 
№ Формула для 
Показник 2024 2025 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 2 3 4 5 6 
1 Фондовіддача Чиста виручка / 61,72 56,61 -5,11 
Основні виробничі 
 
фонди 
2 Коефіцієнт оборотності Чиста виручка / 3,44 4,21 0,77 
обігових коштів Обігові кошти 
(обороти) 
3 Період одного обороту 360 / Коефіцієнт 104,78 85,49 -19,29 
обігових коштів (дні) оборотності обігових 
коштів 
4 Коефіцієнт оборотності Собівартість / Середні 7,45 6,65 -0,8 
запасів (обороти) запаси 
5 Період одного обороту 360 / Коефіцієнт 48,31 54,11 5,8 
запасів (дні) оборотності запасів 
 
69 
 
   Продовження таблиці 2.9 
1 2 3 4 5 6 
6 Коефіцієнт оборотності Чиста виручка / 212,66 147,22 -65,44 
дебіторської Середня дебіторська 
заборгованості заборгованість 
(обороти) 
7 Період погашення 360 / Коефіцієнт 1,69 2,45 0,76 
дебіторської оборотності 
заборгованості (дні) дебіторської 
заборгованості 
8 Період погашення Середня кредиторська 111,02 92,09 -18,93 
кредиторської заборгованість * 360 / 
заборгованості  (дні) Собівартість реалізації 
 
Для поглибленого вивчення результативності господарської діяльності 
Товариства проведено аналіз системи показників, що характеризують оборотність 
активів та ефективність фінансового управління: 
1. Фондовіддача: показник визначає обсяг виручки, що припадає на 
одиницю вартості основних засобів. За результатами аналізу 2020 року 
зафіксовано тенденцію до зниження даного коефіцієнта порівняно з попереднім 
періодом. Така динаміка є негативним індикатором, що свідчить про зниження 
результативності експлуатації виробничого апарату підприємства. 
2. Період одного обороту обігових коштів: індикатор відображає 
тривалість операційного циклу — від моменту інвестування коштів у виробничий 
процес до їхнього повернення після реалізації продукції. Спостережуване 
зменшення показника у 2022 році є свідченням оптимізації управління обіговими 
активами та підвищення операційної ефективності. 
3. Період одного обороту запасів: характеризує тривалість циклу 
трансформації запасів у грошові кошти. Протягом аналізованого періоду 
виявлено тенденцію до зростання тривалості цього періоду, що вказує на 
 
70 
 
наявність недоліків у фінансовому менеджменті підприємства та уповільнення 
руху товарно-матеріальних цінностей. 
4. Періоди погашення дебіторської та кредиторської заборгованості: 
порівняльний аналіз тривалості цих циклів демонструє, що тривалість 
використання підприємством «безкоштовного» кредиту від постачальників 
суттєво перевищує термін надання відстрочки платежу контрагентам (дебіторам). 
У динаміці періоду погашення кредиторської заборгованості спостерігається 
стала позитивна тенденція до скорочення, що свідчить про зміцнення дисципліни 
розрахунків. 
На додаток до наведених показників, комплексна оцінка прибутковості 
діяльності ТОВ «АкуДрон» за аналізований період представлена системою 
індикаторів рентабельності, результати розрахунків яких наведено у відповідній 
таблиці. 
Таблиця 2.10  
Аналіз показників рентабельності ТОВ «АкуДрон» 
№ Показник Формула для розрахунку 2024 2025 Відхилення 
п/п 
1 Рентабельність Чистий прибуток / 0,03 0,01 -0,02 
капіталу (активів) Активи 
2 Рентабельність Чистий прибуток / 0,46 0,01 -0,45 
власного капіталу Власний капітал 
3 Рентабельність Чистий прибуток / 0,01 0,00 -0,01 
реалізації Виручка 
4 Рентабельність Прибуток від оперативної 0,01 0,01 0 
реалізованої продукції діяльності / Виручка 
5 Період окупності Активи / Чистий 31,17 108,15 76,98 
капіталу прибуток 
 
Аналіз показників рентабельності, представлених у таблиці 2.10, засвідчує 
відносну стабільність більшості коефіцієнтів протягом досліджуваного періоду. 
 
71 
 
Винятком є суттєве зростання періоду окупності капіталу та значне зниження 
рентабельності власного капіталу, що є тривожними індикаторами ефективності 
функціонування підприємства. Виявлена негативна динаміка зумовлена 
випереджальними темпами зростання власного капіталу порівняно з темпами 
приросту чистого прибутку Товариства. 
За результатами проведеного комплексного аналізу фінансового стану ТОВ 
«АкуДрон» можна сформулювати наступні висновки: 
• Фінансова стійкість: рівень фінансової стійкості Товариства 
характеризується як недостатній, попри наявну позитивну тенденцію до 
поступового покращення. 
• Ліквідність: аналіз показників ліквідності вказує на незбалансованість 
(неліквідність) балансу підприємства, що потребує вжиття заходів щодо 
оптимізації структури активів та зобов’язань. 
• Ділова активність: індикатори ділової активності демонструють позитивну 
динаміку, що свідчить про нарощування підприємством обсягів виробництва 
основної продукції. 
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що для стабілізації фінансового 
стану, забезпечення подальшого зростання обсягів виробництва та ефективної 
реалізації продукції ТОВ «АкуДрон» потребує залучення значних інвестиційних 
ресурсів (капіталовкладень). Впровадження інвестиційної стратегії є необхідною 
передумовою для зміцнення конкурентних позицій та досягнення фінансової 
рівноваги в довгостроковій перспективі. 
 
 
2.4 SWOT-аналіз ТОВ «АкуДрон» 
 Конкурентоспроможність роздрібних торговельних мереж ґрунтується на 
їхніх конкурентних перевагах — специфічних характеристиках, що забезпечують 
 
72 
 
суб’єкту господарювання унікальне ринкове позиціонування та сприяють 
розширенню цільової аудиторії. Для того щоб зазначені переваги стали фактором 
успіху в конкурентному середовищі, вони мають відповідати таким критеріям: 
1. Диференціація: забезпечення виняткового ринкового положення, що 
чітко виокремлює підприємство серед конкурентів. 
2. Споживча орієнтованість: відповідність специфічним запитам 
клієнтів, що дозволяє створювати додаткову цінність для цільових груп 
споживачів. 
3. Унікальність ресурсного забезпечення: базування на оригінальних 
здатностях та ресурсах підприємства, які є важкодоступними або не піддаються 
швидкій імітації іншими учасниками ринку. 
4. Інноваційність: здатність трансформувати підходи до управління 
підприємством, встановлюючи пріоритети розвитку на основі новітніх 
стратегічних рішень [33, с. 68]. 
З метою аналізу зовнішніх та внутрішніх умов діяльності підприємства в 
сучасній управлінській практиці застосовується низка інструментів. Серед 
найбільш апробованих та визнаних методів варто виділити SWOT-аналіз 
(систематизація факторів за категоріями Strengths — сильні сторони, Weaknesses 
— слабкі сторони, Opportunities — можливості, Threats — загрози) та PEST-
аналіз (оцінювання соціальних, технічних, економічних та політичних факторів 
зовнішнього середовища). 
Для забезпечення глибини дослідження зовнішнього середовища доцільно 
застосувати методологію SWOT-аналізу. Результати оцінювання, проведеного на 
основі цієї методики, систематизовано у таблиці 2.11. 
 
 
 
 
73 
 
Таблиця 2.11 
SWOT-аналіз ТОВ «АкуДрон» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1. Популярність власної продукції на 1. Нераціональність логістичного 
регіональному ринку управління 
2. Стабільний попит на товари 2. Відсутність власних торгових 
власного виробництва точок 
3. Можливість реалізації товарів за 3. Плинність кадрів 
заниженими цінами 
4. Наявність стабільного ходового 
асортименту товарів 
5. Зручне та вигідне розташування 
товариства 
6. Диверсифікація постачальників 
Можливості Загрози 
1. Розширення асортиментної 1. Зниження доходів у цільової 
номенклатури включно з аудиторії 
брендами, які ще не мали 2. Поява на ринку нових 
реалізації в цій мережі підприємств 
2. Покращення рівня 3. Активізація діяльності основних 
конкурентоспроможності конкурентів 
3. Збільшення відсотка зайнятої 4. Внесення змін до законодавчої 
частки ринку бази закону 
4. Використання нестабільних 
коливань в економіці за рахунок 
проведення різних акцій з 
наголошенням на «низьких цінах» 
5. Відкриття нових власних точок 
підприємства 
 
Методологія SWOT-аналізу як інструментарію діагностики середовища 
функціонування підприємства базується на двокомпонентній структурі. Перший 
етап передбачає ідентифікацію зовнішніх можливостей та загроз, які мають 
стратегічне значення для поточної діяльності та перспективного розвитку 
підприємства, що дозволяє окреслити наявні стратегічні альтернативи. Другий 
етап зосереджений на дослідженні внутрішнього середовища через оцінювання 
сильних та слабких сторін, що дає змогу верифікувати ресурсний потенціал 
 
Зовнішнє середовище Внутрішнє середовище 
74 
 
суб’єкта господарювання. Таким чином, SWOT-аналіз забезпечує системне 
вивчення взаємозв’язків між зовнішніми чинниками та внутрішніми 
можливостями бізнес-системи. 
Результати проведеного маркетингового аналізу дозволили ідентифікувати 
низку критичних факторів та сформулювати стратегічні конкурентні переваги 
ТОВ «АкуДрон», спрямовані на нівелювання загроз та максимізацію 
ефективності діяльності: 
1. Диверсифікація асортиментної політики: розширення номенклатури 
товарів, зокрема за рахунок включення нових брендів, які раніше не були 
представлені в мережі, сприятиме зміцненню споживчої лояльності та 
нарощуванню частки Товариства на ринку. 
2. Цифровізація збутових каналів: активне просування продукції через 
інтернет-ресурси є дієвим механізмом захисту від ризиків, зумовлених виходом 
на ринок нових конкурентів, що дозволяє нівелювати їхній вплив на діяльність 
ТОВ «АкуДрон». 
3. Гнучка цінова політика: в умовах зниження купівельної 
спроможності цільової аудиторії, викликаного складною економічною ситуацією 
в країні, впровадження системи періодичних акційних пропозицій («зниження 
ціни») стає вагомим конкурентним інструментом. 
4. Підвищення стратегічної стійкості: посилення конкурентних позицій 
підприємства на ринку виступає запорукою зменшення вразливості до 
деструктивного впливу екзогенних факторів, що сприяє стабілізації 
результативності господарської діяльності. 
Таким чином, інтеграція результатів SWOT-аналізу в управлінські процеси 
дозволяє ТОВ «АкуДрон» не лише оперативно реагувати на ринкові виклики, а й 
системно зміцнювати свій конкурентний статус. 
 
 
75 
 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
3.1 Шляхи підвищення ефективності роботи підприємства  
 
Проведений аналіз діяльності ТОВ «АкуДрон» свідчить про успішну 
діяльність товариства на протязі досліджуваного періоду. Воно функціонує 
стабільно, основні показники фінансової діяльності знаходяться в межах 
нормативних значень. Товариство здійснює свою діяльність ефективно, але 
бажано здійснити розширення діяльності.  
Розглянемо напрями підвищення ефективності господарської діяльності 
товариства.  
 
 
3.1 Напрями використання інтернет технологій для розширення ринку 
збуту продукції підприємства 
 
Напрямком підвищення ефективності роботи підприємства є використання 
інтернет-технологій для просування і продажу виробів з гофрокартону під 
власним брендом. 
Доцільно розглянути три основні напрями залучення нових клієнтів з 
використанням мережі інтернет – пошукова реклама, маркетплейси та соціальна 
реклама. Розглянемо їх детальніше. 
В умовах цифровізації ринкового простору одним із найбільш 
детермінованих та високоефективних інструментів залучення цільової аудиторії 
 
76 
 
в мережі інтернет є пошукова реклама (Search Engine Advertising, SEA). Пошукова 
реклама дефініюється як форма текстово-графічних комунікацій, що інтегрується 
в результати видачі пошукових систем (наприклад, Google) у відповідь на 
конкретні релевантні запити користувачів. Механізм її дії базується на принципі 
контекстуальності: оголошення демонструються лише тим суб’єктам ринку, які 
виявляють сформований, актуальний попит на певну групу товарів чи послуг. 
У науково-практичному дискурсі оцінювання ефективності маркетингових 
інструментів традиційно здійснюється через призму їхніх переваг та недоліків. 
Переваги використання пошукової реклами: 
1. Високий рівень релевантності та таргетованості: на відміну від 
інструментів масового маркетингу, пошукова реклама орієнтована на «гарячий» 
споживчий попит. Комунікація відбувається безпосередньо в момент пошуку 
інформації, що забезпечує максимальну точність охоплення потенційних 
клієнтів. 
2. Оплата за результат (модель CPC — Cost Per Click): рекламодавець 
здійснює фінансові витрати не за демонстрацію оголошення, а за фактичний 
перехід (клік) користувача на веб-ресурс компанії, що дозволяє оптимізувати 
маркетинговий бюджет та точніше розраховувати показник рентабельності 
інвестицій (ROI). 
3. Оперативність запуску та гнучкість управління: інструментарій 
пошукових платформ (зокрема Google Ads) дозволяє модифікувати параметри 
кампанії (геотаргетинг, часові інтервали, текстові критерії) в режимі реального 
часу, миттєво реагуючи на зміну ринкової кон’юнктури чи дії конкурентів. 
4. Прозорість та вимірюваність результатів: інтеграція з системами веб-
аналітики (наприклад, Google Analytics 4) надає можливість здійснювати 
наскрізний моніторинг поведінки споживачів, оцінювати вартість залучення 
одного клієнта (CAC) та фіксувати точну кількість конверсій. 
Недоліки та обмеження пошукової реклами: 
 
77 
 
1. Високий рівень конкуренції та динамічне ціноутворення: вартість за 
клік (CPC) визначається за принципом аукціону. У висококонкурентних нішах 
(зокрема, у сферах електроніки, автономного енергоживлення чи послуг) ціна 
переходу може бути економічно недоцільною для суб’єктів малого бізнесу через 
агресивні стратегії великих ринкових гравців. 
2. Короткостроковість маркетингового ефекту: пошукова реклама 
забезпечує залучення трафіку виключно під час активного фінансування кампанії. 
На відміну від пошукової оптимізації (SEO), SEA не має пролонгованого 
кумулятивного ефекту: при вичерпанні ліміту коштів генерація лідів миттєво 
припиняється. 
3. Обмеженість візуального впливу: класичний формат пошукового 
оголошення є текстовим, що обмежує можливості емоційного впливу на 
споживача та не дозволяє повною мірою продемонструвати унікальні візуальні та 
технічні характеристики продукту (цей недолік частково нівелюється товарними 
кампаніями Performance Max, проте базовий пошуковий алгоритм залишається 
текстоцентричним). 
4. Чутливість до технічних чинників посадкової сторінки: ефективність 
реклами безпосередньо корелює з якістю вебресурсу підприємства. Якщо сайт 
має низьку швидкість завантаження, незручний інтерфейс (UX/UI) або 
нерелевантний контент, показник відмов (Bounce Rate) зростає, призводячи до 
неефективного витрачання бюджету («зливу» коштів). 
Таким чином, у контексті формування збутової стратегії сучасного 
підприємства, пошукова реклама є потужним тактичним інструментом швидкої 
генерації продажів, реалізація якого потребує системного аналізу витрат та 
постійної оптимізації параметрів кампанії. 
В умовах глобальної трансформації ринкової інфраструктури та стрімкого 
розвитку електронної комерції (e-commerce) вагомим вектором диверсифікації 
каналів розподілу та збільшення обсягів реалізації продукції є використання 
 
78 
 
маркетплейсів. У науково-практичній літературі електронний маркетплейс (E-
marketplace) дефініюється як багатокористувацька цифрова платформа, що 
функціонує як інтегроване віртуальне середовище для забезпечення взаємодії між 
незалежними продавцями (суб’єктами господарювання) та кінцевими 
споживачами (B2C- або B2B-сегментів). 
Роль маркетплейсів у збутовій політиці підприємства полягає в оптимізації 
трансакційних процесів та отриманні доступу до масштабних інформаційних 
потоків. Обґрунтування доцільності інтеграції підприємства у структуру 
електронних торговельних майданчиків потребує системного аналізу їхніх 
переваг та деструктивних чинників (недоліків). 
Переваги використання маркетплейсів для підвищення обсягів продажів: 
1. Масштабування ринкової присутності та доступ до цільової аудиторії: 
електронні платформи володіють стійким багатомільйонним трафіком і 
сформованою споживчою лояльністю. Інтеграція товарного асортименту 
підприємства у базу маркетплейсу дозволяє миттєво розширити географію збуту 
та диверсифікувати клієнтську базу без капіталомістких витрат на первинне 
залучення аудиторії. 
2. Мінімізація трансакційних та операційних витрат: суб’єкт 
господарювання звільняється від необхідності інвестування ресурсів у розробку, 
технічну підтримку, SEO-оптимізацію та кібербезпеку власного автономного 
інтернет-магазину. Платформа надає готову інфраструктуру, яка включає платіжні 
шлюзи та інтегровані логістичні рішення. 
3. Високий рівень довіри з боку споживачів: великі оператори ринку 
(наприклад, Rozetka, Prom.ua, OLX) виступають гарантами безпеки угод. 
Наявність стандартизованих процедур захисту прав покупців, систем 
внутрішнього рейтингу та верифікованих відгуків суттєво знижує бар’єр 
недовіри до нових або маловідомих брендів. 
 
79 
 
4. Аналітичний та маркетинговий інструментарій: цифрові майданчики 
надають резидентам доступ до внутрішніх модулів аналітики, що дозволяє 
відстежувати динаміку попиту, коефіцієнти конверсії, еластичність цін та 
оперативно оптимізувати асортиментну матрицю відповідно до ринкових 
тенденцій. 
Недоліки та стратегічні ризики взаємодії з маркетплейсами: 
1. Високий рівень фінансового навантаження (комісійна залежність): 
бізнес-модель маркетплейсів базується на стягненні фіксованих плат за лістинг 
або відсоткових комісій від кожної реалізованої одиниці товару. Для 
низькомаржинальних товарних груп такі витрати можуть критично знизити 
рентабельність продажів. 
2. Екстремальний рівень внутрішньоплатформної конкуренції: у межах 
однієї категорії споживачу одночасно демонструються ідентичні або 
взаємозамінні товари від сотень різних постачальників. Це нівелює 
індивідуальність бренду та провокує жорстку цінову конкуренцію (демпінг), що 
негативно позначається на прибутковості учасників. 
3. Нівелювання капіталу бренду та знеособлення продавця: купуючи 
товар, споживач ідентифікує сервіс із самим маркетплейсом, а не з конкретним 
виробником чи дилером. Це унеможливлює або суттєво ускладнює формування 
власного довгострокового гудвілу (goodwill) підприємства та утримання клієнтів 
для повторних продажів (LTV — Lifetime Value). 
4. Жорстка регуляторна політика та залежність від алгоритмів: 
підприємство змушене підпорядковуватися регламенту платформи, який може 
змінюватися в односторонньому порядку (збільшення комісії, зміна правил 
ранжування товарних карток). Будь-які технічні збої, песимізація в алгоритмах 
видачі або блокування облікового запису через скарги можуть миттєво 
паралізувати збутову діяльність компанії. 
 
80 
 
Таким чином, у контексті стратегічного планування маркетплейси слід 
розглядати як високоефективний інструмент експансії на ринок та швидкої 
інтенсифікації оборотних коштів, який, проте, потребує паралельного розвитку 
автономних каналів розподілу для зниження системної залежності від сторонніх 
цифрових платформ. 
Іншим, одним із найбільш динамічних та перспективних інструментів 
підвищення обсягів реалізації продукції та масштабування клієнтської бази є 
маркетинг у соціальних мережах (Social Media Marketing, SMM). У науковій 
літературі соціальні медіаплатформи (такі як Instagram, TikTok, YouTube) 
розглядаються як диференційовані багатокористувацькі екосистеми, які 
забезпечують не лише комунікативну взаємодію, а й виступають повноцінними 
каналами розподілу та стимулювання збуту в сегментах B2C та B2B. 
Сучасна концепція SMM-стратегії підприємства базується на конвергенції 
інформаційного, навчального (edu-tainment) та комерційного контенту, 
адаптованого під специфіку візуального сприйняття сучасного споживача 
(зокрема, через формати коротких відео: Reels, TikTok, YouTube Shorts). Для 
обґрунтування доцільності імплементації соціальних мереж у загальну систему 
управління збутом підприємства необхідно здійснити системний аналіз їхніх 
переваг та обмежень. 
Переваги використання соціальних мереж для збільшення обсягів продажів: 
1. Високий рівень візуалізації та нативності контенту: використання 
коротких відеоформатів (TikTok, Instagram Reels, YouTube Shorts) дозволяє 
підприємству наочно демонструвати споживчі властивості, технічні 
характеристики та конкурентні переваги продукту (наприклад, процес тестування 
обладнання чи збирання акумуляторних систем). Віральний (органічний) 
характер поширення таких відео забезпечує масштабне охоплення потенційних 
клієнтів без первинного залучення значних рекламних бюджетів. 
 
81 
 
2. Гнучкість та прецизійність інструментів таргетування: рекламні 
кабінети соціальних платформ володіють глибокими масивами даних про 
користувачів (Big Data). Це дозволяє налаштовувати таргетовану рекламу з 
високим ступенем точності за демографічними, географічними, поведінковими 
ознаками, а також за специфічними інтересами (наприклад, «альтернативна 
енергетика», «FPV-пілотування», «цифрові технології»). 
3. Ефективне формування лояльності та капіталу бренду: соціальні 
мережі забезпечують двосторонній симетричний зв'язок між підприємством та 
споживачем у режимі реального часу. Побудова комунікації через демонстрацію 
внутрішніх процесів виробництва («бекстейдж») та експертні консультації сприяє 
підвищенню рівня довіри до бренду, що трансформує випадкових покупців у 
постійних клієнтів з високим показником довічної цінності (LTV — Lifetime 
Value). 
4. Інтеграція інструментів прямої електронної комерції (Social 
Commerce): сучасні платформи пропонують вбудовані магазини (наприклад, 
Instagram Shopping), інтегровані платіжні системи та інструменти лідогенерації, 
що дозволяє користувачу здійснити трансакцію безпосередньо всередині 
соціальної мережі, мінімізуючи довжину конверсійного шляху та знижуючи 
показник відмов. 
Недоліки та деструктивні чинники застосування соціальних мереж: 
1. Залежність від алгоритмів ранжування та нестабільність органічного 
охоплення: бізнес-моделі соціальних платформ регулярно змінюють алгоритми 
видачі контенту (стрічки новин) у бік комерціалізації. Це призводить до штучного 
обмеження органічного охоплення бізнес-сторінок, змушуючи підприємства 
постійно збільшувати фінансові витрати на платне просування. 
2. Висока часомісткість та потреба у безперервній генерації унікального 
контенту: специфіка соціальних медіа вимагає високої регулярності та 
системності публікацій. Створення якісного, конкурентоспроможного та 
 
82 
 
динамічного контенту потребує значних витрат робочого часу, залучення 
профільних фахівців (копірайтерів, моушн-дизайнерів, контент-мейкерів) та 
постійних інвестицій у знімальне обладнання. 
3. Репутаційні ризики та висока вразливість до негативного фідбеку: 
публічний характер взаємодії в соцмережах підвищує ризик миттєвого 
поширення негативних відгуків, рекламацій чи скоординованих дій конкурентів 
(чорний PR). Відсутність оперативного та професійного кризового менеджменту 
в коментарях або приватних повідомленнях може завдати критичної шкоди 
діловій репутації (гудвілу) компанії. 
4. Складність атрибуції та оцінювання прямої конверсії: на відміну від 
пошукової реклами, де споживач має сформований запит, у соціальних мережах 
попит часто є відтермінованим або імпульсивним. Користувач може взаємодіяти 
з контентом підприємства тривалий час перед здійсненням покупки, що 
ускладнює наскрізну аналітику та точне визначення рентабельності інвестицій в 
рекламу (ROAS) для окремих SMM-каналів. 
Таким чином, у системі стратегічного управління маркетинговим 
потенціалом підприємства соціальні мережі є базовим компонентом формування 
бренду, диверсифікації лідогенерації та взаємодії із поколінням цифрових 
споживачів. Проте їх використання має супроводжуватися розробкою чіткого 
контент-плану, автоматизацією клієнтського сервісу та інтеграцією з іншими 
інструментами електронної комерції. 
З метою подолання виявлених деструктивних тенденцій у діяльності ТОВ 
«АкуДрон» (зокрема, неліквідності балансу та високої залежності від 
обмеженого кола регіональних партнерів) обґрунтовано необхідність 
імплементації комплексної стратегії просування в соціальних медіа (SMM). 
Основний фокус кампанії спрямовано на диверсифікацію лідогенерації, 
популяризацію бренду як високотехнологічного вітчизняного виробника 
 
83 
 
акумуляторів для FPV-дронів та систем автономного живлення, а також на вихід 
у роздрібний та гуртовий B2C/B2B сегменти національного рівня. 
1. Етапи реалізації стратегії просування (термін реалізації 1 рік) 
• I Квартал: підготовчо-аналітичний етап та брендінг. Розробка візуальної 
концепції, створення єдиної стилістики профілів, оптимізація посадкових 
сторінок (вебсайту) та налаштування систем наскрізної аналітики (Meta Pixel, 
GA4). 
• II Квартал: запуск масової генерації контенту та первинне таргетування. 
Старт публікацій у форматах коротких відео (Reels, TikTok, YouTube Shorts), 
спрямованих на демонстрацію виробничих процесів, тестів місткості та 
надійності акумуляторів. Запуск тестових таргетованих кампаній. 
• III Квартал: масштабування та робота з лідерами думок (Influencer 
Marketing). Залучення військових блогерів, FPV-пілотів, технічних експертів та 
волонтерів для формування пулу незалежних експертних оглядів. Оптимізація та 
збільшення бюджетів на таргетовану рекламу. 
• IV Квартал: утримання позицій, стимулювання повторних продажів (LTV) 
та B2B-експансія. Впровадження програм лояльності через соцмережі, запуск 
ремаркетингових кампаній, активізація гуртових пропозицій для фондів, шкіл 
пілотування та виробників безпілотних літальних апаратів (БПЛА). 
2. Розрахунок витрат на забезпечення SMM-діяльності (на основі ринкових 
цін) 
Для розрахунку кошторису проектних заходів використано середньоринкові 
тарифи спеціалізованих digital-агентств та профільних фрілансерів в Україні. 
Витрати поділено на дві ключові категорії: фіксовані (операційні) витрати на 
створення контенту й адміністрування та змінні (маркетингові) витрати на 
безпосереднє просування й закупівлю трафіку. 
А. Фіксовані витрати на адміністрування та контент-мейкінг 
 
84 
 
1. Послуги SMM-фахівця / Команди (комплексне ведення Instagram, 
TikTok, YouTube): аналіз аудиторії, формування контент-плану, модерація 
повідомлень, викладка контенту, базовий монтаж. Середня ринкова вартість: 15 
000 грн/місяць. 
2. Професійний мобільний контент-мейкер / Відеограф: виїзд на 
виробничий цех ТОВ «АкуДрон» у м. Черкаси 2 рази на місяць для зйомки 
сировини, процесів паяння, тестування збірок на стендах. Створення пулу з 20–
25 роликів на місяць. Середня ринкова вартість: 10 000 грн/місяць. 
3. Дизайнерські послуги: розробка шаблонів, обкладинки для 
Shorts/Reels, інфографіка технічних характеристик акумуляторів. Середня 
ринкова вартість: 4 000 грн/проект. 
Б. Змінні витрати на дистрибуцію та просування 
1. Таргетована реклама (Meta Ads / TikTok Ads): пряма лідогенерація на 
сайт або у профіль. Проектується стартовий бюджет у розмірі $300/місяць у 
першому півріччі з плановим масштабуванням до $500/місяць у другому півріччі 
(в середньому — 16 000 грн/місяць за поточним курсом). 
2. Маркетинг впливу (Influencer Marketing): оплата комерційних оглядів 
або закупівля тестових зразків акумуляторів для передачі профільним блогерам 
(FPV-пілотам, інженерам) під відеоогляди. Середній плановий бюджет: 8 000 
грн/місяць. 
Нижче наведено фінансову калькуляцію витрат на впровадження 
маркетингової стратегії просування ТОВ «АкуДрон» у розрізі статей видатків та 
квартальних періодів. 
  
 
85 
 
Таблиця 3.1.  
Плановий кошторис витрат на SMM-просування ТОВ «АкуДрон» на 1 рік 
Найменування Щомісячні I II III IV Питова 
Разом за 
статей витрат / витрати, Квартал, Квартал, Квартал, Квартал, вага у 
рік, грн 
Заходи грн грн грн грн грн бюджеті, % 
1. Фіксовані 
операційні        
витрати: 
Комплексне 
адміністрування 15 000 45 000 45 000 45 000 45 000 180 000 28,10% 
(SMM) 
Виробництво 
відеоконтенту 10 000 30 000 30 000 30 000 30 000 120 000 18,80% 
(Production) 
Графічний дизайн 
4 000 12 000 12 000 12 000 12 000 48 000 7,50% 
та інфографіка 
2. Змінні 
маркетингові        
витрати: 
Таргетована 
реклама 16 000 36 000** 48 000 54 000 54 000 192 000 30,00% 
(Meta/TikTok Ads)* 
Інфлюенс-
маркетинг 16 
8 000 24 000 32 000 24 000 96 000 15,00% 
(блогери, лідери 000*** 
думок) 
УСЬОГО ВИТРАТ 
53 000 139 000 159 000 173 000 165 000 636 000 100,00% 
(бюджет проекту) 
 
Інвестування 636 000 грн на рік у розбудову власних цифрових каналів збуту 
дозволить ТОВ «АкуДрон» досягти наступних фінансово-економічних 
результатів: 
1. Зниження дебіторської заборгованості: Перехід на роздрібні та 
дрібногуртові продажі через інтернет-ресурси базується на моделі повної або 
часткової передоплати. Це дозволить суттєво скоротити обсяг поточної 
дебіторської заборгованості за товари (яка за аналізований період зросла на 
 
86 
 
70,19%), вивільнити «заморожені» оборотні кошти та підвищити рівень 
ліквідності балансу підприємства. 
2. Збільшення фондовіддачі активів: оскільки Товариство володіє 
власним виробничим цехом, завантаження його потужностей завдяки 
стабільному потоку онлайн-замовлень призведе до зростання обсягів випуску 
продукції. Це прямо вплине на підвищення фондовіддачі, ліквідуючи зафіксовану 
в аналізі негативну тенденцію її зниження. 
3. Оптимізація рентабельності власного капіталу (ROE): Прямий вихід 
на кінцевого споживача (B2C) та відсікання зайвих посередницьких ланцюгів 
дозволить компанії утримувати вищу маржинальність продукції. Це прискорить 
темпи зростання чистого прибутку, що зрештою вирівняє диспропорцію між 
ростом капіталу та прибутку, стабілізувавши показники рентабельності 
підприємства. 
Таким чином, запропонований проект SMM-експансії є фінансово 
обґрунтованим і виступає дієвим інструментом для виведення ТОВ «АкуДрон» із 
нестійкого фінансового стану до рівня довгострокової фінансової стабільності. 
 
  
 
87 
 
ВИСНОВОК 
Підприємство на різних етапах своєї діяльності ставить перед собою певні 
цілі і завдання. Формулювання цих завдань залежить від поточного стану 
підприємства, його положення на ринку, взаємодії з іншими суб'єктами 
господарювання, а також внутрішніх механізмів, що обумовлюють те або інше 
функціонування підприємства. Для дослідження всіх перерахованих вище 
факторів застосовується комплексний аналіз господарської діяльності, який 
відповідає всім сучасним вимогам. Заключний і основний етап аналізу - аналіз 
фінансово-господарської діяльності підприємства, в процесі якого виявляється 
забезпеченість підприємства різними ресурсами, необхідними для успішної 
діяльності - фінансовими, матеріальними, трудовими ресурсами. Тобто, 
забезпеченість сучасними основними засобами підприємства та пошук нових 
ринкових можливостей сприятимуть більшому охвату ринку продукцією 
підприємства та покращенню результативності господарської діяльності в цілому. 
В другому розділі випускної роботи проаналізовано діяльність товариства з 
обмеженою відповідальністю «АкуДрон». Товариство з обмеженою 
відповідальністю «АкуДрон» є вітчизняним виробником акумуляторних батарей, 
електричного устаткування та розробником програмного забезпечення. Окрім 
виробничої діяльності, підприємство провадить торговельні операції з широким 
асортиментом товарів, а також надає консультаційні, інформаційні та рекламні 
послуги. 
За всі роки роботи ТОВ «АкуДрон»зарекомендувало себе, як надійний і 
відповідальний партнер, який виконує всі свої зобов’язання перед клієнтом 
вчасно і в повному обсязі. 
На основі аналізу фінансового стану підприємства можна зробити наступні 
висновки: 
 
88 
 
- фінансова стійкість підприємства незадовільна, хоча і спостерігається 
тенденція до її покращення; 
- показники ліквідності підприємства вказують на неліквідний баланс 
підприємства; 
- показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством 
випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення. 
Отже, для покращення господарської діяльності і збільшення об’єму 
виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує подальших 
капіталовкладень для розширення виробництва. 
У третьому розділі роботи були запропоновано заходи для підвищення 
ефективності господарської діяльності підприємства.  
З метою подолання виявлених деструктивних тенденцій у діяльності ТОВ 
«АкуДрон» (зокрема, неліквідності балансу та високої залежності від 
обмеженого кола регіональних партнерів) обґрунтовано необхідність 
впровадження комплексної стратегії просування в соціальних медіа (SMM). 
Основний фокус кампанії спрямовано на диверсифікацію лідогенерації, 
популяризацію бренду як високотехнологічного вітчизняного виробника 
акумуляторів для FPV-дронів та систем автономного живлення, а також на вихід 
у роздрібний та гуртовий B2C/B2B сегменти національного рівня. 
Інвестування 636 000 грн на рік у розбудову власних цифрових каналів збуту 
дозволить ТОВ «АкуДрон» досягти наступних фінансово-економічних 
результатів: 
1. Зниження дебіторської заборгованості: Перехід на роздрібні та 
дрібногуртові продажі через інтернет-ресурси базується на моделі повної або 
часткової передоплати. Це дозволить суттєво скоротити обсяг поточної 
дебіторської заборгованості за товари (яка за аналізований період зросла на 
70,19%), вивільнити «заморожені» оборотні кошти та підвищити рівень 
ліквідності балансу підприємства. 
 
89 
 
2. Збільшення фондовіддачі активів: оскільки Товариство володіє 
власним виробничим цехом, завантаження його потужностей завдяки 
стабільному потоку онлайн-замовлень призведе до зростання обсягів випуску 
продукції. Це прямо вплине на підвищення фондовіддачі, ліквідуючи зафіксовану 
в аналізі негативну тенденцію її зниження. 
3. Оптимізація рентабельності власного капіталу (ROE): Прямий вихід 
на кінцевого споживача (B2C) та відсікання зайвих посередницьких ланцюгів 
дозволить компанії утримувати вищу маржинальність продукції. Це прискорить 
темпи зростання чистого прибутку, що зрештою вирівняє диспропорцію між 
ростом капіталу та прибутку, стабілізувавши показники рентабельності 
підприємства. 
Таким чином, запропонований проект SMM-експансії є фінансово 
обґрунтованим і виступає дієвим інструментом для виведення ТОВ «АкуДрон» із 
нестійкого фінансового стану до рівня довгострокової фінансової стабільності. 
 
  
 
90 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Ареф'єва О.В.Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та 
заходи з її забезпечення / О.В.Ареф'єва, Д.М.Городинська / / Актуальні 
проблеми економіки. — 2008. — № 8(86.) — С. 83—90.  
2. Бугай В.З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В.З.Бугай, 
В.М. Омельченко / / Держава та регіони. —2008. — № 1. — С. 34—39.  
3. Колодізєв О. Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю 
підприємства / О.Колодізєв, К.Нужний / / Галицький економічний вісник. — 
2008. — № 1(16). — С. 53—59.  
4. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства / Т.А.Обущак / / 
Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 9. — С. 92—98.  
5. Закон України «Про особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності» 
від 26.12.2002 № 380-ІV. 
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 
1997 р. № 283/97 
7. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. 
Фінанси підприємств: Підручник. – 6.вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 
2006.   – 552 с. 
8. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. –– К.: Атіка, 2004. – 
480 с. 
9. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: [підручник] / Г.Г. Кірейцев. – Одеса: 
ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2012. – 88 с. 
10. Дончак Л.Г., Ціхановська О.М. Ділова активність підприємства та шляхи її 
зміцнення / Л.Г. Дончак, О.М. Ціхановська // Економіка та управління 
підприємствами. – 2017. – Випуск 10. – С. 250-255. 
11. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр 
 
91 
 
учбової літератури, 2009. – 256 с. 
12. Череп А.В., Кириченко Л.А. Проблеми визначення фінансового стану 
підприємств в умовах фінансової кризи / А.В.Череп, Л.А.Кириченко // 
Держава і регіони – 2008. – № 6. – С. 233–236. 
13. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства / Т. А. Обущак // 
Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 9. – С. 92–100. 
14. Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських 
підприємств / О.М. Рудницька, Я.Біленька // Вісник Національного 
університету «Львівська політехніка». – 2009. – № 639. – С. 132–138. 
15. Данильчук І.В. Сутність фінансового стану підприємства та пошук 
управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності / І.В. Данильчук 
// Економічний вісник університету: Збірник наукових праць. – 2011. – № 
17/2. – c.105-108. 
16. Карпенко Г.В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. 
Карпенко // Економіка держави. – 2010. – № 1. – С. 61–62. 
17. Аверіна М.Ю. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства: шляхи 
покращення М.Ю Аверіна // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №9. – 
С. 92-100. 
18. Акопян А.А., Шмалюк Л.І. Основні проблеми оцінки фінансового стану 
підприємства [Текст] / А.А. Акопян, Л.І. Шмалюк // Проблеми підвищення 
ефективності інфраструктури. – 2010. – № 25– С. 123-128. 
19. Безбородова Т.В. Сутність та необхідність аналізу фінансового стану // 
Економіка. Управління. Інновації. Випуск № 1 (11) - 2014. – С. 1-7. 
20. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А. П. 
Фінанси підприємств: Підручник. – 6.вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2006. 
– 552 с. 
21. Марцин В.С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість – 
основні складові оцінки фінансового стану підприємства //Економіка, 
 
92 
 
фінанси, право. – К., 2009. - №7. – С.26-29. 
22. Таранюк К.М. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства 
[Електронний ресурс] / К.М. Таранюк. – Режим доступу: 
http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2010/Economics/73896.doc.htm. 
23. Бурляй А. П. Роль України у формуванні пропозиції європейського ринку 
органічної продукції [Текст] / А. П. Бурляй, О. О. Гуцаленко // Економічний 
часопис – ХХІ. – 2013. – № 11-12 (2). – С. 15-18. 
24. Лищенко О. Г. Управління дебіторською заборго¬ваністю як фактором 
фінансової стійкості підприємства / О. Г. Лищенко, І. С. Середа // Держава та 
регіони. – Серія «Економіка та підприємництво». – 2010. – № 3. – с. 85-90. 
25. Іваницька О. В. Управління фінансовою стійкістю як складовою економічної 
політики санації (за матері¬алами підприємств вугільної промисловості): 
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 
«Економіка та управління підприємства¬ми (за видами економічної діяльності)» 
/ О. В. Іваницька. – К., 2008. – 20 с. 
26. Штембуляк Д. О. Фінансова стійкість підприємства в умовах ринкової 
турбулентності // Экономика и уп¬равление. – 2010. – № 1. – с. 119-123. 
27. Максимов В. В. Напрями дослідження економіч¬ної стійкості підприємства / В. 
В. Максимов // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. 
Даля. – 2010. – № 3. – с. 225-231. 
28. Кравченко М.С. Сутність фінансової стійкості / М. С. Кравченко // Вісник 
економічної науки України. – 2010. – №  2 –  с. 61-63. 
29. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навч. посіб. для студ. 
вищ. навч. закл. [текст] / Л.І. Донець. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 
312 с. 
30. Дибаніч І.Л. Економічна інтеграція як засіб посилення конкурентоспроможності 
невеликих підприємств: автореф. дис. канд. екон. наук / І.Л. Дитбаніч; Нац. аграр. 
ун-т. – Хмельницький, 2009. – 21 с. 
 
93 
 
31. Єпіфанов А.О. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості 
суб’єктів господарювання: монографія / А.О. Єпіфанов, Н.А. Дехтяр, Т.М. 
Мельник, І.О. Школьник та ін. / За ред. доктора економічних наук А.О. 
Єпіфанова. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – 286 с. 
32. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства / Вид. 2-ге пер. 
та доп: навч. посіб. / Т.Д. Костенко та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 
400 с. 
33. Іванов Ю.Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та 
розвиток: моногр. / Ю.Б. Іванов, П.А. Орлов, О.Ю. Іванова. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 
2008. – 352 с. 
34. Карамзін В.Я. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / В. Я. Карамзін. – К.: Центр 
учбової літератури, 2008. – 392 с. 
35. Ковальчук Т.М. Теорія економічного аналізу: навч.-метод. посіб. / уклад. Т.М. 
Ковальчук; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: 
Рута, 2008. – 392 c.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
