«Шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «Нова Пошта», м. Черкаси)»

Курченко, Юрій Іванович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9574
Назва:	«Шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «Нова Пошта», м. Черкаси)»
Автори:	Слинько, Микола Юрійович Курченко, Юрій Іванович
Ключові слова:	ПІДПРИЄМСТВО;КРЕАТИВНІСТЬ;ІННОВАЦІЇ;ГЛОБАЛІЗАЦІЯ
Дата публікації:	чер-2026
Короткий огляд (реферат):	Кваліфікаційна робота бакалавра: 97 сторінок, 17 таблиць, 3 рисунків, список літератури з 21 найменувань. Тема дослідження: Тенденції та особливості розвитку креативних індустрій в Україні Об’єкт дослідження є креативна індустрія в Україні як соціально-економічна система, що об’єднує різні види творчої діяльності, спрямовані на виробництво інноваційного культурного продукту Предмет дослідження - виступають процеси розвитку, управління, регулювання та підтримки креативної індустрії в умовах сучасних економічних, технологічних і соціальних викликів.. Мета дослідження - полягає у всебічному аналізі стану, проблем та перспектив розвитку креативної індустрії в Україні з урахуванням сучасних соціально-економічних реалій, а також у формуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування цього сектору. Завдання дослідження: - провести теоретичний аналіз сутності і структури креативної індустрії; - оцінити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розвиток галузі за допомогою PEST- і SWOT-аналізів; - вивчити роль державної політики, освітніх інститутів та ринку у формуванні сприятливого середовища; дослідити думки експертів і представників креативних підприємств щодо проблем і перспектив розвитку галузі; - розробити рекомендації, спрямовані на подолання перешкод і створення умов для сталого розвитку сектору. Методи дослідження - різноманітні категорії учасників креативної індустрії: підприємства, творчі стартапи, професіоналів у галузях дизайну, медіа, ІТ, музики, кіно, а також державні органи і освітні заклади. Наукова новизна отриманих результатів ґрунтується на теоретичних засадах креативної економіки, інноваційного менеджменту, культурології та соціології. У центрі уваги – теорії, що розглядають креативну індустрію як складну систему взаємодії культурних, економічних і технологічних чинників. Одержані результати обґрунтовано перспективні напрями подальшого розвитку креативних індустрій, серед яких посилення державної підтримки, розвиток цифрової інфраструктури, стимулювання інноваційної діяльності, залучення інвестицій та інтеграція України до міжнародного креативного простору. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності функціонування креативного сектору та зміцнення його внеску в економічний розвиток країни.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9574
Розташовується у зібраннях:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
КУРЧЕНКО Ю.І..pdf Restricted Access		2.02 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
3 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: «Шляхи підвищення ефективності зовнішньоекономічної 
діяльності підприємства (на матеріалах ТОВ «Нова Пошта», м. 
Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕПСН-224 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
            Курченко Юрій  Іванович_____________ 
(прізвище та ініціали) 
 Керівник ________Слинько М.Ю. 
(прізвище та ініціали) 
 Рецензент _________________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2026 року 
  
 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: бакалавр 
Спеціальність: 076 «Підприємництво та торгівля» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
___________ Руслан МАНН 
“__” ___________ 2026 р. 
 
З А В Д А Н Н Я 
на кваліфікаційну роботу бакалавра  
 
 Курченко Юрій Іванович 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1. Тема роботи  «Тенденції та особливості розвитку креативних індустрій в 
Україні» 
 
Керівник роботи  Слинько Микола Юрійович, к.е.н., доцент 
                              (прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ  від 17.03.2026 р. № 62/03-03 
  
2. Строк подання здобувачем роботи     25.05.2026 
  
3. Вихідні дані до роботи  законодавчі та нормативні дані з питань 
діяльності креативної індустрії України, підручники, посібники, монографії, 
статті. 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити) теоретико-методологічні основи дослідження креативної індустрії, 
стан та особливості розвитку креативної індустрії в Україні, перспективи та 
напрямки стимулювання розвитку креативної індустрії в Україні. 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
Основні моделі розвитку креативних індустрій у світі ; Сучасний стан та виклики 
розвитку креативної індустрії в Україні;  
 
 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата 
посада  завдання видав завдання прийняв 
консультанта 
Розділ 1 Слинько М.Ю.,    
к.е.н, доцент 
 Розділ 2 Слинько М.Ю.,    
к.е.н, доцент 
Розділ 3 Слинько М.Ю.,    
к.е.н, доцент 
 
7. Дата видачі завдання _______23.03.2026 р._________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Назва етапів кваліфікаційної  Строк виконання 
Примітки 
з/п роботи  етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. 
Укладання бібліографії по основним 28.03.2026 виконано 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) кваліфікаційної 
05.04.2026 
роботи і погодження його з керівником виконано 
3.  Розробка і подання на перевірку першого 
14.04.2026 виконано 
розділу 
4.  Збір, систематизація та аналіз практичних 
18.04.2026 виконано 
матеріалів 
5.  Розробка і подання другого розділу 29.04.2026 виконано 
6.  Розробка і подання третього розділу 02.05.2026 виконано 
7.  Погодження з керівником висновків і 
10.05.2026 
пропозицій виконано 
8.  Переробка (доопрацювання) магістерської 
роботи у відповідності з зауваженнями і 16.05.2026 виконано 
подання її на кафедру 
9.  Нормоконтроль та перевірка на плагіат 25.05.2026 виконано 
10.  Збір документів (відгук, рецензія) 10.05.2026 виконано 
11.  Подача на підпис до завідувача кафедри 15.05.2026 виконано 
12.  Розробка тез доповіді та ілюстративного 
24.05.2026 виконано 
матеріалу для захисту 
 
 
Здобувач вищої освіти __________________          Юрій КУРЧЕНКО 
                        (підпис)    (прізвище та ініціали)    
Керівник роботи ____________________               Микола СЛИНЬКО 
                     (підпис)    (прізвище та ініціали)    
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота бакалавра:  97 сторінок, 17 таблиць, 3 рисунків, список 
літератури з 21 найменувань. 
 
Тема дослідження: Тенденції та особливості розвитку креативних індустрій 
в Україні 
Об’єкт дослідження є креативна індустрія в Україні як соціально-
економічна система, що об’єднує різні види творчої діяльності, спрямовані на 
виробництво інноваційного культурного продукту  
Предмет дослідження  -  виступають процеси розвитку, управління, 
регулювання та підтримки креативної індустрії в умовах сучасних економічних, 
технологічних і соціальних викликів.. 
Мета дослідження   - полягає у всебічному аналізі стану, проблем та 
перспектив розвитку креативної індустрії в Україні з урахуванням сучасних 
соціально-економічних реалій, а також у формуванні рекомендацій щодо 
підвищення ефективності функціонування цього сектору. 
Завдання дослідження:  
- провести теоретичний аналіз сутності і структури креативної індустрії;  
- оцінити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розвиток галузі за 
допомогою PEST- і SWOT-аналізів; 
- вивчити роль державної політики, освітніх інститутів та ринку у 
формуванні сприятливого середовища; дослідити думки експертів і 
представників креативних підприємств щодо проблем і перспектив 
розвитку галузі; 
- розробити рекомендації, спрямовані на подолання перешкод і створення 
умов для сталого розвитку сектору. 
Методи дослідження - різноманітні категорії учасників креативної 
індустрії: підприємства, творчі стартапи, професіоналів у галузях дизайну, медіа, 
ІТ, музики, кіно, а також державні органи і освітні заклади.  
Наукова новизна отриманих результатів ґрунтується на теоретичних 
засадах креативної економіки, інноваційного менеджменту, культурології та 
соціології. У центрі уваги – теорії, що розглядають креативну індустрію як складну 
систему взаємодії культурних, економічних і технологічних чинників.  
Одержані результати обґрунтовано перспективні напрями подальшого 
розвитку креативних індустрій, серед яких посилення державної підтримки, 
розвиток цифрової інфраструктури, стимулювання інноваційної діяльності, 
залучення інвестицій та інтеграція України до міжнародного креативного 
простору. Запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення 
ефективності функціонування креативного сектору та зміцнення його внеску в 
економічний розвиток країни. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЇ, КРЕАТИВНІСТЬ, ЦИФРОВІЗАЦІЯ, 
ПІДПРИЄМНИЦТВО, КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК, 
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ, ГЛОБАЛІЗАЦІЯ. 
ABSTRACT 
 
Bachelоr’s thesis contains 97 pages, 17 tables, 3 figures, bibliography of 21 titles.  
Theme of study: Trends and peculiarities of the development of creative industries 
in Ukraine 
Оbject of study: The creative industry in Ukraine as a socio-economic system 
that brings together various forms of creative activity aimed at producing innovative 
cultural products 
 Subject of study: The focus is on the processes of development, management, 
regulation, and support of the creative industry in the context of contemporary economic, 
technological, and social challenges. 
 The purpose of study consists of a comprehensive analysis of the current state, 
challenges, and prospects for the development of the creative industries in Ukraine, taking 
into account contemporary socioeconomic realities, as well as the formulation of 
recommendations for improving the sector’s performance. 
 The tasks of study:  
-    conduct a theoretical analysis of the nature and structure of the creative 
industries; 
-    assess the impact of external and internal factors on the sector’s development 
using PEST and SWOT analyses; 
-    examine the role of government policy, educational institutions, and the market 
in shaping a favorable environment; explore the views of experts and representatives of 
creative enterprises regarding the challenges and prospects for the sector’s development; 
-    develop recommendations aimed at overcoming obstacles and creating 
conditions for the sector’s sustainable development. 
Research method: a wide range of participants in the creative industry: 
companies, creative startups, professionals in the fields of design, media, IT, music, and 
film, as well as government agencies and educational institutions. 
The scientific novelty of the obtained results is based on the theoretical 
foundations of the creative economy, innovation management, cultural studies, and 
sociology. The focus is on theories that view the creative industry as a complex system 
of interaction between cultural, economic, and technological factors. 
The practical significance of the obtained results The study identifies promising 
areas for the further development of the creative industries, including increased 
government support, the development of digital infrastructure, the promotion of 
innovation, the attraction of investment, and Ukraine’s integration into the international 
creative landscape. The recommendations proposed can be used to improve the efficiency 
of the creative sector and strengthen its contribution to the country’s economic 
development. 
 
KEYWORDS: INNOVATION, CREATIVITY, DIGITALIZATION, 
ENTREPRENEURSHIP, CULTURAL DEVELOPMENT, COMPETITIVENESS, 
GLOBALIZATION. 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП .................................................................................................................      5 
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ………………………………………………..…           7 
1.1. Поняття та сутність креативної індустрії…………………………………7 
1.2. Теоретичні підходи до аналізу креативної економіки…………………15 
1.3. Світовий досвід формування та розвитку креативної індустрії……..……..23 
Розділ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ В 
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………….34 
2.1. Історія формування креативної індустрії в Україні……………………34 
2.2. Сучасний стан і структура креативного сектору в Україні……………42 
2.3. Основні проблеми та виклики розвитку креативної індустрії в сучасних 
умовах…………………………………………………………………….………..53 
Розділ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ 
КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ…………………………………..............65 
3.1. Стратегічні можливості розвитку креативної індустрії в Україні……65 
3.2. Інституційна та державна підтримка креативного сектору…….………74 
3.3. Пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності розвитку 
креативної індустрії…………………………………………………..…………...83 
ВИСНОВКИ………………………………………………………..………………92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….98 
  
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Креативна індустрія останніми роками набуває особливої ваги у світовій 
економіці та культурі, виступаючи як потужний драйвер інноваційного розвитку, 
економічного зростання та соціальних трансформацій. Вона охоплює широкий 
спектр творчих і культурних напрямів діяльності, таких як дизайн, музика, кіно, 
видавнича справа, медіа, реклама, програмування, архітектура, які не лише 
формують нові економічні цінності, але й сприяють розвитку національної 
ідентичності та культурного багатства. В Україні розвиток креативної індустрії 
має особливе значення, оскільки вона сприяє диверсифікації економіки, 
створенню нових робочих місць, залученню інвестицій і розвитку малого та 
середнього бізнесу. 
Актуальність теми зумовлена тим, що в сучасних умовах посилення 
глобалізаційних процесів та цифрової трансформації існує гостра необхідність 
системного аналізу стану, проблем і перспектив креативної індустрії в Україні. 
Незважаючи на значний потенціал, галузь стикається з низкою викликів: 
недостатнім рівнем фінансування, слабкою законодавчою підтримкою, 
обмеженим доступом до ринків, дефіцитом кваліфікованих кадрів та 
інфраструктурними проблемами. Ці фактори значною мірою стримують 
розвиток креативного сектору та його внесок у національну економіку. Вивчення 
цих проблем і пошук ефективних механізмів підтримки і стимулювання є 
важливим кроком для формування стратегії сталого розвитку галузі. 
Об’єктом дослідження є креативна індустрія в Україні як соціально-
економічна система, що об’єднує різні види творчої діяльності, спрямовані на 
виробництво інноваційного культурного продукту. Предметом дослідження 
виступають процеси розвитку, управління, регулювання та підтримки креативної 
індустрії в умовах сучасних економічних, технологічних і соціальних викликів. 
Наукова робота ґрунтується на теоретичних засадах креативної економіки, 
інноваційного менеджменту, культурології та соціології. У центрі уваги – теорії, 
що розглядають креативну індустрію як складну систему взаємодії культурних, 
 
 
6 
 
економічних і технологічних чинників. Основу для аналізу становлять 
дослідження таких авторів, як Джон Хокінс, Річард Флоріда, а також офіційні 
концепції Міністерства культури, медіа і спорту Великої Британії. Ці теорії дають 
змогу комплексно оцінити роль творчості і інновацій у сучасній економіці та 
запропонувати системні рішення для розвитку галузі. 
Мета дослідження полягає у всебічному аналізі стану, проблем та перспектив 
розвитку креативної індустрії в Україні з урахуванням сучасних соціально-
економічних реалій, а також у формуванні рекомендацій щодо підвищення 
ефективності функціонування цього сектору. Для досягнення поставленої мети 
сформульовано такі завдання: провести теоретичний аналіз сутності і структури 
креативної індустрії; оцінити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на розвиток 
галузі за допомогою PEST- і SWOT-аналізів; вивчити роль державної політики, 
освітніх інститутів та ринку у формуванні сприятливого середовища; дослідити 
думки експертів і представників креативних підприємств щодо проблем і 
перспектив розвитку галузі; розробити рекомендації, спрямовані на подолання 
перешкод і створення умов для сталого розвитку сектору. 
Гіпотези дослідження передбачають, що комплексний підхід до розвитку 
креативної індустрії, який враховує політичні, економічні, соціальні і 
технологічні фактори, дозволить значно підвищити конкурентоспроможність 
галузі. Також припускається, що ефективна державна підтримка і розвиток 
інфраструктури є ключовими чинниками успіху, а інноваційні технології і 
кваліфіковані кадри сприятимуть формуванню потужного людського капіталу. 
Для перевірки гіпотез використано комплекс методів: аналітичний, 
порівняльний, PEST- і SWOT-аналіз, емпіричні методи (опитування, інтерв’ю), а 
також статистичний аналіз економічних показників.  
Дослідження охоплює різноманітні категорії учасників креативної індустрії: 
підприємства, творчі стартапи, професіоналів у галузях дизайну, медіа, ІТ, 
музики, кіно, а також державні органи і освітні заклади. Особливу увагу 
приділено молодим креативним спеціалістам і креативним кластерам, які 
відіграють ключову роль у формуванні сучасного обличчя індустрії.  
 
 
7 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ 
 
1.1. Поняття та сутність креативної індустрії 
 
Креативна індустрія є важливим сегментом сучасної економіки, який 
динамічно розвивається під впливом цифровізації, глобалізації та 
соціокультурних трансформацій. Основу креативної індустрії складають види 
діяльності, пов’язані з виробництвом, просуванням і комерціалізацією 
продуктів, що виникають внаслідок творчої праці, використання інтелектуальної 
власності, культурного капіталу та інноваційного підходу до створення цінності. 
Вперше термін «креативні індустрії» (англ. creative industries) з’явився в 
офіційному дискурсі Великобританії в середині 1990-х років. Саме британський 
уряд активно розвивав цю концепцію в межах реформи культурної політики. 
Зокрема, у 1998 році Міністерство культури, медіа та спорту (DCMS) 
сформулювало одне з перших визначень: 
«Креативні індустрії – це види діяльності, які ґрунтуються на 
індивідуальній творчості, навичках та таланті, і які мають потенціал для 
створення добробуту та робочих місць завдяки генерації й експлуатації 
інтелектуальної власності» [3]. 
Це визначення стало базовим для багатьох країн, які пізніше адаптували 
його під власні культурно-економічні умови. На початку ХХІ століття поняття 
креативних індустрій почало включати не тільки комерційні складові (музика, 
кіно, телебачення, дизайн, реклама, видавництво), але й частину публічного та 
некомерційного сектору (культурна спадщина, бібліотеки, театри, ремесла 
тощо). Така тенденція стала наслідком зростаючої ролі нематеріальних активів 
та культурної цінності в сучасній економіці. 
У науковому середовищі існує кілька паралельних термінів: «креативна 
економіка», «індустрії культури», «творчий сектор». У деяких випадках вони 
ототожнюються, однак мають певні відмінності. Наприклад, ЮНЕСКО розрізняє 
 
 
8 
 
культурні індустрії (орієнтовані на традиційну культуру, спадщину, освіту, 
музику) та креативні індустрії (що мають інноваційний потенціал, цифрову 
основу та комерційний акцент). Також UNCTAD у своїх звітах (2010–2022) 
пропонує термін творча економіка, підкреслюючи, що йдеться про цілий сегмент 
економіки, побудований на творчості, креативності та знаннях як рушіях 
зростання [1]. 
У межах наукового дискурсу вчені виокремлюють такі характеристики 
креативної індустрії: 
1. Продукт творчої діяльності має інтелектуальну природу – 
результат креативної праці не завжди матеріальний (наприклад, дизайн, 
концепція бренду, музична композиція), але може приносити дохід через 
авторське право, ліцензії, франшизи. 
2. Висока частка людського капіталу – галузі креативної 
індустрії зазвичай вимагають високого рівня кваліфікації, 
міждисциплінарності, інноваційного мислення. 
3. Поєднання культурної цінності та економічної вигоди – 
креативна продукція формує ідентичність, підтримує соціальні зв’язки та 
є економічно прибутковою. 
4. Тісна взаємодія з цифровими технологіями – зростання 
онлайн-платформ, цифрових сервісів та програмного забезпечення 
створює нові моделі дистрибуції та монетизації творчого продукту. 
5. Потенціал до масштабування та експорту – креативна 
продукція часто не має фізичних обмежень, може бути легко реплікована 
та продана у глобальному вимірі [5]. 
На практиці різні країни використовують власні підходи до класифікації 
секторів креативної індустрії. Наприклад, у Великобританії використовується 
DCMS Framework, у ЄС — класифікація KEA, у США — Creative Economy 
Reports від Американської асоціації мистецтв, в Австралії — класифікація ARC. 
В Україні досі немає єдиного офіційного переліку, однак на основі міжнародних 
моделей можна виділити найбільш типові сектори креативної індустрії. 
 
 
9 
 
 
Таблиця 1.1 - Основні сектори креативної індустрії (за моделлю DCMS) 
№ Сектор Приклади діяльності 
1 Реклама Створення рекламних кампаній, маркетинг, 
копірайтинг 
2 Архітектура Проєктування, містобудування, дизайн 
середовища 
3 Мистецтво та антикваріат Галереї, виставки, арт-ринок 
4 Дизайн Графічний, індустріальний, UX/UI, модний 
дизайн 
5 Мода Одяг, аксесуари, покази, брендинг 
6 Кіно, відео, телебачення Виробництво фільмів, серіалів, влогів 
7 Музика Продюсування, звукозапис, концертна 
діяльність 
8 Виконавське мистецтво Театри, шоу, перформанси 
9 Видавництво Книги, журнали, електронні видання 
10 Програмне забезпечення, Відеоігри, мобільні додатки, 3D-анімація 
ігри 
11 Креативна освіта Арт-школи, креативні простори, освітні 
стартапи 
12 Ремесла Художня кераміка, текстиль, ручна робота 
Джерело: складено автором на основі даних [4] 
 
Ця класифікація дозволяє систематизувати дослідження креативної 
індустрії та обґрунтувати, які саме сектори мають найбільший вплив на 
економіку та культурну сферу. Варто зазначити, що в контексті України деякі 
сфери потребують додаткового уточнення — наприклад, ремісничі практики 
часто мають етнокультурне значення і виконують функцію збереження 
ідентичності. 
 
 
10 
 
В умовах постіндустріального суспільства, коли пріоритетом стає 
виробництво ідей, змістів та емоцій, креативна індустрія виступає новим 
«двигуном» економічного зростання. Як зазначає відомий економіст Річард 
Флорида, креативний клас — це рушій модернізації міст, інновацій і нової 
урбаністики. Зміщення фокусу від матеріального виробництва до 
інтелектуального і креативного означає зміну парадигми — від індустріальної до 
креативної економіки. 
Креативна індустрія як складова сучасної економіки виконує не лише 
культурну, а й економічну функцію, стаючи чинником розвитку національного 
багатства та конкурентоспроможності держави. Згідно з даними ЮНЕСКО, 
креативні сектори забезпечують понад 3% світового ВВП, а в окремих країнах 
цей показник сягає 10%. В умовах постіндустріального розвитку дедалі більше 
держав визнають важливість нематеріальних активів, таких як інтелектуальна 
власність, інновації, творчість, що формують основу нової економіки, яку часто 
називають «економікою знань» або «економікою культури» [2]. 
Особливої уваги заслуговує мультиплікативний ефект креативної індустрії. 
Вона не тільки створює додану вартість у власному секторі, а й стимулює 
розвиток суміжних сфер — туризму, технологій, освіти, медіа, архітектури, 
реклами. Наприклад, фестивальне місто або креативний кластер не лише 
акумулюють культурну активність, а й підвищують зайнятість, оживлюють малі 
бізнеси, покращують інфраструктуру. У зв’язку з цим виникає новий тип 
територіального розвитку — «креативне місто», що поєднує урбаністику, 
культурну політику і підприємництво. 
В Україні креативна індустрія, незважаючи на об’єктивні труднощі, 
починає демонструвати позитивну динаміку. Ключовими центрами розвитку є 
Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпро, де з’являються інноваційні кластери, 
креативні хаби, арт-центри. Однак потенціал цієї галузі значно вищий, ніж його 
поточна реалізація. Для порівняння, частка креативного сектора у ВВП 
Великобританії становить понад 6%, тоді як в Україні — лише близько 3%. З 
огляду на багатство культурної спадщини, високу освітню кваліфікацію 
 
 
11 
 
населення та розвинуту ІТ-інфраструктуру, наша держава має всі передумови для 
активнішого розвитку цієї сфери. 
Поряд з економічною роллю, креативна індустрія має і глибоке суспільне 
значення. Вона формує національну ідентичність, зберігає культурну спадщину, 
розвиває нові форми громадянської активності та комунікації. У контексті 
російсько-української війни культура та творчість стали інструментами 
інформаційного опору, міжнародного представництва України, психологічної 
підтримки населення. Через музику, візуальне мистецтво, театр, кінематограф, 
цифрові платформи українські митці не лише доносять правду до світу, а й 
консолідують суспільство всередині країни. 
Окреме місце у структурі креативної індустрії посідають цифрові формати. 
З поширенням технологій штучного інтелекту, доповненої реальності, блокчейн-
платформ змінюються як засоби творення, так і способи розповсюдження 
культурного продукту. Цифрові інструменти дозволяють демократизувати 
творчість, долати географічні бар’єри, розширювати аудиторії. Водночас 
цифровізація ставить перед галуззю нові виклики: захист авторських прав, 
безпека персональних даних, контроль за генеративним контентом, етичність 
використання нейромереж у мистецтві. 
У зв’язку з цим проблема правового регулювання креативної індустрії 
набуває особливої актуальності. Сьогодні правове поле є фрагментованим і не 
встигає за динамікою розвитку сектору. Питання інтелектуальної власності, 
авторських і суміжних прав, податкового режиму для творчих працівників, 
ліцензування культурного контенту — все це вимагає системного перегляду з 
урахуванням цифрової трансформації. В Україні діє Закон «Про авторське право 
і суміжні права», однак механізми його реалізації потребують вдосконалення. 
Прийняття більш гнучкої та стимулюючої нормативно-правової бази є ключовим 
фактором сталого розвитку індустрії. 
Перспективи розвитку креативної індустрії в Україні значною мірою 
залежать від трьох факторів: політичної волі, економічних умов і освітнього 
потенціалу. Держава може виступати не лише як регулятор, а й як інвестор і 
 
 
12 
 
модератор — через грантову підтримку, розвиток інфраструктури, міжнародну 
співпрацю, податкові пільги для креативного підприємництва. Сприятливе 
бізнес-середовище дозволить залучати інвесторів, зберігати таланти, створювати 
національні бренди, конкурувати на глобальному ринку. 
Ще один важливий вектор — розвиток людського капіталу. Сучасна 
система освіти повинна орієнтуватися не лише на академічні знання, а й на 
практичні навички, критичне мислення, здатність до креативного вирішення 
проблем. Поширення проєктної освіти, міждисциплінарних програм, 
акселераторів і стартап-інкубаторів є необхідною умовою формування нової 
генерації креаторів. 
Важливим трендом є інтеграція принципів сталого розвитку у стратегії 
креативного сектору. Йдеться про екологічну відповідальність, інклюзивність, 
етичне споживання, рівні можливості. У цьому контексті креативна індустрія 
може стати не лише економічним драйвером, а й моральним орієнтиром, рушієм 
суспільних змін. 
Поняття та сутність креативної індустрії в сучасному світі виходять за межі 
традиційного уявлення про культуру чи мистецтво. Це складна система, в якій 
поєднуються творчість, інновації, підприємництво, технології, громадянська 
активність. Успішний розвиток цієї системи потребує інтегрованої політики, 
міждисциплінарного підходу, відкритості до змін та орієнтації на довгострокові 
цілі. Для України, яка шукає нові моделі стійкого розвитку, креативна індустрія є 
не лише шансом економічного зростання, а й інструментом культурного 
самоствердження у глобальному світі. 
Креативна індустрія як явище сучасної економіки є одним із 
найдинамічніших і найбільш інноваційних секторів, що відображає нову епоху, в 
якій творчість, знання і технології стають основою економічного розвитку та 
соціальних трансформацій. Поява і розвиток цього сегмента пов’язаний із 
фундаментальними змінами у способах виробництва, споживання та комунікації, 
а також із ростом ролі інформації, інтелектуальної власності та культурних 
ресурсів у формуванні суспільного добробуту. 
 
 
13 
 
Основна сутність креативної індустрії полягає у створенні доданої вартості 
за рахунок творчої діяльності та інтелектуальних ресурсів. На відміну від 
традиційних галузей, що базуються на фізичних товарах та сировині, креативний 
сектор орієнтується на нематеріальні активи — ідеї, образи, концепції, культурні 
символи. Це робить його надзвичайно гнучким і адаптивним до швидкоплинних 
змін у технологіях та споживчих уподобаннях. 
Історично поняття «креативні індустрії» виникло в 1990-х роках у 
Великобританії, коли уряд розглядав культуру і творчість не лише як соціальну і 
культурну сферу, а й як важливий економічний ресурс, здатний генерувати робочі 
місця та сприяти економічному зростанню. Це стало революційним зрушенням у 
політиці та науковому підході до культурної сфери, яке відтоді поширилося у 
світі. Визначення DCMS 1998 року, яке підкреслювало індивідуальну творчість, 
навички і талант, лягло в основу багатьох національних стратегій і стало основою 
для подальшого розвитку креативної економіки. 
Сьогодні поняття креативної індустрії є багатогранним і включає широкий 
спектр видів діяльності: від традиційних мистецтв і ремесел до новітніх 
цифрових технологій, програмування і розробки відеоігор. Цей сектор постійно 
розширюється, що пов’язано із зростаючою роллю культури як рушія соціальних 
і економічних змін. 
Важливим аспектом креативної індустрії є її подвійна природа — вона 
поєднує культурну цінність і економічний потенціал. З одного боку, творчі 
продукти формують ідентичність, підтримують культурне різноманіття, 
забезпечують соціальну згуртованість і громадянську активність. З іншого — 
вони можуть бути об’єктом комерційної діяльності, приносити доходи, сприяти 
інноваціям і розвитку нових ринків. Це поєднання культурної та економічної 
функцій робить креативну індустрію унікальним полем для міждисциплінарних 
досліджень і практичних стратегій розвитку. 
Однією з ключових характеристик є те, що продукт креативної індустрії має 
інтелектуальну природу. Часто цей продукт не має фізичної форми — це музика, 
цифровий контент, дизайнерські концепції, програмне забезпечення, сценарії та 
 
 
14 
 
ін. Водночас такі продукти можуть бути об’єктами авторських прав, що дає змогу 
їх комерціалізувати через ліцензування, франшизи, продаж прав на 
використання. Такий підхід створює нові економічні моделі, що базуються на 
нематеріальних активах [2]. 
Людський капітал у креативній індустрії відіграє ключову роль. 
Висококваліфіковані фахівці з творчим мисленням, інноваційними підходами і 
міждисциплінарними знаннями є основою успіху цього сектору. Тому освіта, 
професійна підготовка, розвиток талантів і креативних компетенцій стають 
стратегічними напрямами підтримки індустрії. Сучасні тенденції в освіті все 
більше орієнтуються на розвиток креативного потенціалу, критичного мислення 
і здатності до колаборації. 
Значна роль відводиться цифровим технологіям, які революціонізують 
способи створення, просування і споживання творчих продуктів. Інтернет, 
соціальні мережі, онлайн-платформи відкривають безпрецедентні можливості 
для митців і креаторів — від прямого доступу до глобальної аудиторії до 
створення віртуальних просторів для взаємодії та колаборації. Цифровізація 
також стимулює розвиток нових форматів, таких як доповнена і віртуальна 
реальність, інтерактивні медіа, NFT і блокчейн у мистецтві. 
Важливою є і здатність креативної продукції до масштабування. На відміну 
від багатьох матеріальних товарів, креативний продукт може бути реплікований 
і поширений з мінімальними витратами, що відкриває можливості для експорту 
і виходу на міжнародні ринки. Це створює унікальні шанси для національних 
економік, особливо тих, що мають багату культурну спадщину і потужний 
творчий потенціал. 
Міжнародні організації, такі як ЮНЕСКО, UNCTAD, OECD, активно 
досліджують і підтримують розвиток креативної індустрії, підкреслюючи її 
стратегічне значення для сталого розвитку, інноваційної економіки і соціальної 
інтеграції. В Україні, як і в багатьох країнах, формуються національні політики і 
стратегії розвитку цього сектору, враховуючи його потенціал у створенні робочих 
місць, залученні інвестицій і просуванні культурного продукту. 
 
 
15 
 
Разом з тим, розвиток креативної індустрії стикається з викликами. Це і 
проблеми правового захисту інтелектуальної власності, і недостатня 
інфраструктура для підтримки креативних підприємств, і обмежений доступ до 
фінансування, і потреба у фахових кадрах, здатних працювати на стику культури, 
технологій і бізнесу. Важливою є роль держави у формуванні сприятливого 
середовища — не лише через регуляції, а й через активну підтримку: гранти, 
інкубатори, освітні програми, розвиток креативних кластерів. 
Особливе значення має і соціокультурний контекст. Креативна індустрія 
відіграє роль у збереженні національної ідентичності, підтримці мовної та 
етнокультурної різноманітності, формуванні громадянської свідомості. У часи 
соціальних криз і викликів творчість стає інструментом консолідації суспільства, 
збереження пам’яті, спротиву і трансформації. 
У перспективі креативна індустрія продовжить еволюцію, інтегруючи нові 
технології, принципи сталого розвитку, інклюзивність і етичність. Вона стає 
одним із ключових чинників формування «економіки майбутнього», де цінність 
створюється не стільки через фізичні ресурси, скільки через інтелект, уяву і 
спільні цінності. 
Креативна індустрія — це не просто набір галузей, а складна, багатошарова 
система, що формує нові соціально-економічні і культурні реалії сучасності. 
Вона відкриває широкий простір для розвитку інновацій, підтримки талантів, 
формування унікального культурного капіталу, який здатен визначати майбутнє 
національних економік і суспільств в цілому. 
 
 
1.2. Теоретичні підходи до аналізу креативної економіки 
 
Формування та розвиток креативної економіки як самостійної сфери 
дослідження в соціогуманітарних та економічних науках відбулося на перетині 
кількох інтелектуальних парадигм: неокласичної економічної теорії, 
культурології, урбаністики, соціології праці та інноваційного менеджменту. Цей 
 
 
16 
 
міждисциплінарний характер креативної економіки зумовлює існування 
множини підходів до її аналізу, кожен з яких акцентує увагу на окремих аспектах 
функціонування творчих галузей. 
Поняття «креативна економіка» вперше отримало системне теоретичне 
осмислення наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття в межах культурної 
політики Великобританії. Зокрема, звіт уряду Великобританії 1998 року 
(«Creative Industries Mapping Document») запропонував одну з перших офіційних 
класифікацій індустрій, що базуються на інтелектуальній власності. Цей 
документ започаткував хвилю академічних і практичних інтересів до 
дослідження механізмів взаємодії творчості, культури й економіки. Саме тоді 
почала формуватись ідея про творчість як продуктивний чинник економічного 
розвитку [3]. 
У класичному розумінні, креативна економіка розглядається як сукупність 
секторів, діяльність яких ґрунтується на творчості, інноваціях та інтелектуальній 
власності. Відтак, головним ресурсом у такій економіці виступає не капітал і не 
праця в традиційному значенні, а людська уява, здатність до створення нового 
культурного змісту, нових продуктів, нових форм комунікації. Це відображає 
принципово нову логіку господарювання, в якій цінність створюється не лише в 
результаті матеріального виробництва, а й шляхом генерації ідей, наративів, 
емоцій, знакових систем. 
Серед найвпливовіших підходів до аналізу креативної економіки варто 
виокремити індустріально-економічний, соціокультурний, інноваційно-
технологічний, територіальний (урбаністичний), інституціональний і мережевий 
підходи. 
Індустріально-економічний підхід акцентує увагу на тому, що креативна 
економіка — це насамперед економічна діяльність, що генерує прибуток. У 
межах цього підходу творчі галузі розглядаються як частина ринку послуг і 
товарів, що можуть бути кількісно виміряні за допомогою стандартних 
економічних показників: доданої вартості, зайнятості, обсягу експорту, 
податкових надходжень. Ключовими тут є спроби створити статистичну базу для 
 
 
17 
 
оцінки внеску креативних індустрій до національної економіки. У рамках цього 
підходу дослідники прагнуть уніфікувати класифікацію секторів (дизайн, мода, 
реклама, кіно, видавнича справа, відеоігри, цифрові медіа, архітектура тощо) для 
порівняння між різними країнами та регіонами. Такі інструменти, як система 
ISIC, класифікація ЮНЕСКО та Євростату, дозволяють формалізувати 
креативний сектор у межах макроекономічного аналізу. 
Соціокультурний підхід зосереджується на нематеріальному, символічному 
та ідентифікаційному вимірах креативної економіки. Відповідно до цього 
підходу, творчі індустрії — це не лише інструмент виробництва економічної 
вартості, а й простір формування колективної пам’яті, збереження традицій, 
творення нових культурних смислів. Тобто креативна економіка розглядається 
як середовище, що формує соціальні практики, впливає на національну 
ідентичність, демократичні процеси, громадянське суспільство. 
Дослідники, що працюють у цьому напрямі, підкреслюють, що не всі 
результати творчої діяльності мають ринкову вартість, але вони можуть мати 
величезне значення з точки зору культури, етики та соціального розвитку. 
Особливо це актуально для країн, які переживають культурну трансформацію 
або мають потребу у збереженні нематеріальної культурної спадщини. 
Інноваційно-технологічний підхід аналізує креативну економіку в контексті 
технологічної еволюції суспільства. Увага зосереджена на тому, як цифрові 
платформи, штучний інтелект, доповнена реальність, ігрові технології, блокчейн 
змінюють способи творення, розповсюдження та споживання культурного 
продукту. Такий підхід акцентує, що креативна економіка не лише адаптується 
до технологій, а й сама є джерелом технологічних інновацій. Наприклад, дизайн 
інтерфейсів, UX-дизайн, геймдев або музична індустрія тісно переплетені з IT-
сектором. Тому в межах цього підходу часто йдеться про креативну економіку 
як про частину більш широкого феномену цифрової економіки. 
Територіальний або урбаністичний підхід акцентує увагу на просторовому 
вимірі креативної економіки. У фокусі цього підходу — міста як осередки 
креативності. Теоретик урбаністики Річард Флорида у своїй теорії «креативного 
 
 
18 
 
класу» доводив, що розвиток економіки майбутнього залежить від концентрації 
людей з високим рівнем творчого потенціалу в урбанізованих середовищах. 
Згідно з цією концепцією, такі риси як толерантність, відкритість, мобільність, 
наявність культурної інфраструктури є ключовими чинниками залучення й 
утримання креативних професіоналів. Креативна економіка в цьому підході є не 
лише господарською, а й міською політикою: плануванням креативних 
кварталів, підтримкою фестивалів, відкриттям хабів та арт-резиденцій. 
Інституціональний підхід розглядає креативну економіку через призму 
регуляторних, організаційних і політичних механізмів, які визначають правила 
гри на ринку творчих послуг. Це стосується як державної культурної політики 
(гранти, пільги, податкове регулювання), так і міжнародного права (авторське 
право, патентування, захист брендів). Особливої ваги в цьому підході набувають 
такі інституції, як креативні агентства, міністерства культури, культурні фонди, 
а також професійні спілки. Однією з ключових тез інституціонального підходу є 
необхідність формування сприятливого середовища для креативних акторів — 
через прозорі правила, безпеку прав інтелектуальної власності, доступ до 
фінансування, міжнародну мобільність. 
Мережевий або комунікаційний підхід вивчає креативну економіку як 
систему взаємозв’язків, де успіх залежить не стільки від розміру капіталу чи 
рівня технологій, скільки від ефективності комунікації між акторами. Основна 
увага приділяється не вертикальним ієрархіям, а горизонтальним зв’язкам, 
спільнотам, колабораціям, мережам фрілансерів, хабам, онлайн-платформам, 
креативним альянсам. У межах цього підходу особливо важливим є поняття 
«креативного середовища» — соціальної та професійної екосистеми, де 
відбувається постійний обмін ідеями, ресурсами, рефлексією. Таке середовище 
стимулює експерименти, створення міждисциплінарних проєктів, 
трансформацію традиційних ролей у мистецтві, виробництві та менеджменті. 
Усі зазначені підходи не є взаємовиключними. Навпаки, їх поєднання 
дозволяє краще зрозуміти складність і багатогранність феномену креативної 
 
 
19 
 
економіки. У таблиці нижче представлено порівняльну характеристику 
провідних теоретичних підходів. 
 
Таблиця 1.2 -  Порівняльна характеристика провідних теоретичних підходів 
Теоретичний Основний Ключові категорії Прикладні 
підхід акцент напрями 
Індустріально- Виробництво Зайнятість, ВВП, Статистика, 
економічний доданої вартості ринок аналіз політик 
Соціокультурний Культурна Традиції, символи, Культурна 
цінність, наративи політика, 
ідентичність антропологія 
Інноваційно- Технологічні Цифрові IT-сектор, 
технологічний зміни у платформи, ШІ, креативні 
творчості гейміфікація стартапи 
Територіальний Міста як центри Урбанізм, простір, Міське 
креативності інфраструктура планування, 
кластери 
Інституціональний Регуляторне Право, політика, Культурне право, 
середовище інституції державне 
управління 
Мережевий Комунікація та Хаби, спільноти, Нетворкінг, 
колаборація платформи проєктний 
менеджмент 
Джерело: складено автором на основі даних [7] 
 
Тож потрібно зазначити, що теоретичні підходи до аналізу креативної 
економіки відображають різні фокуси інтерпретації, від макроекономічних до 
мікросоціальних. Їх комплексне застосування дозволяє не тільки здійснити 
глибший аналіз функціонування креативних індустрій, а й сформувати 
ефективну політику розвитку цієї сфери. В умовах України, що перебуває в 
 
 
20 
 
процесі трансформації економіки, культури та суспільства, саме 
міждисциплінарний, гібридний підхід дозволить інтегрувати креативний сектор 
у стратегії національного розвитку, сприяти міжнародній співпраці, збереженню 
культурної спадщини та модернізації гуманітарної сфери [6]. 
Сучасний дискурс навколо креативної економіки характеризується постійним 
розвитком теоретичних моделей і методологічних інструментів, що враховують 
динамічність творчих індустрій і змінність глобального економічного та 
культурного ландшафту. В умовах швидких технологічних змін і зростання ролі 
цифрових платформ теоретичний аналіз креативної економіки вимагає не лише 
комплексності, а й гнучкості, здатності адаптуватись до нових соціально-
економічних реалій. 
Однією з ключових проблем у теоретичному дослідженні креативної 
економіки є визначення меж її предметної області. На практиці це означає виклик 
у формуванні уніфікованої класифікації творчих секторів, оскільки до них 
входять дуже різнорідні сфери — від мистецтва і дизайну до програмування та 
інноваційних медіа. З одного боку, подібне різноманіття розширює потенціал 
креативної економіки як рушія соціального розвитку, з іншого — створює 
труднощі для розробки єдиних підходів до оцінки її впливу. Тому багато 
дослідників наполягають на необхідності використання інтегративних моделей, 
що поєднують економічні, культурологічні та соціальні перспективи. 
Значна увага приділяється також ролі людського капіталу, який у креативній 
економіці виступає не просто фактором виробництва, а джерелом інновацій та 
культурного оновлення. Теорії креативного класу, розроблені Річардом 
Флоридою, відкрили новий погляд на взаємозв’язок між особистісними 
характеристиками індивідів (так званими «трьома Т»: талант, толерантність, 
технології) та їхнім економічним впливом на міста й регіони. Водночас 
критикують цю теорію за потенційну соціальну нерівність, бо концентрація 
креативних кадрів здатна призводити до гентрифікації та витіснення менш 
заможних верств населення. 
 
 
21 
 
Інноваційний аспект креативної економіки дедалі більше підкреслює тісний 
зв’язок між творчістю та технологічним прогресом. Відповідно до цього, 
креативні індустрії часто виступають не лише користувачами нових технологій, 
а й генераторами інноваційних ідей, що змінюють ринок і суспільство. Особливо 
це стосується таких секторів, як відеоігри, анімація, цифрове мистецтво, де 
творчість поєднується з комп’ютерними науками і інженерією. Зростання 
значущості цифрових технологій породжує нові виклики, зокрема питання 
охорони інтелектуальної власності у віртуальному середовищі, а також проблеми 
цифрової нерівності й доступності. 
Важливою ланкою теоретичних досліджень є аналіз культурної та соціальної 
ролі креативної економіки. Вона розглядається як простір, де відбувається 
переосмислення ідентичності, де створюються нові форми колективної і 
особистої самореалізації. Креативність у цьому контексті розглядається не тільки 
як інструмент виробництва матеріальних благ, але й як засіб розширення 
соціальної участі, демократизації культурного поля, підтримки 
мультикультурності. Такий підхід особливо важливий для суспільств із 
багатонаціональним складом населення або для країн, що переживають історичні 
періоди трансформації. 
Урбаністичний підхід, акцентований на ролі міст, виявився одним із найбільш 
продуктивних у практичному застосуванні. Креативні міста, згідно з 
дослідженнями, здатні ефективно конкурувати у глобальному масштабі, 
привертаючи таланти, інвестиції і туристів. Створення інноваційних кластерів, 
креативних хабів і просторів для колаборації є ключовими інструментами міської 
політики. Разом із тим, виникає потреба в комплексному підході до міського 
розвитку, що враховує соціальну інклюзію, екологічну стійкість та рівність у 
доступі до культурних ресурсів. 
Інституціональний підхід розкриває роль держави і міжнародних організацій 
у формуванні регуляторного поля, яке може як стимулювати, так і обмежувати 
розвиток креативних індустрій. У різних країнах формується власна політика 
підтримки креативної економіки, що включає фінансування, податкові пільги, 
 
 
22 
 
захист інтелектуальної власності та розвиток освіти. Питання стандартизації і 
гармонізації правового поля на міжнародному рівні стає все більш актуальним 
через глобалізацію ринків і цифрову транснаціональність творчих продуктів. 
Мережевий підхід акцентує увагу на значенні соціальних і професійних 
мереж, які формують інноваційне середовище і сприяють поширенню знань, ідей 
і практик. У сучасних умовах інтернет і цифрові платформи створюють унікальні 
можливості для горизонтальної комунікації, колаборації і розвитку нових бізнес-
моделей. Особливу роль відіграють коворкінги, акселератори, творчі спільноти, 
що з одного боку забезпечують підтримку для початківців, а з іншого — 
інтегрують різні сектори в єдину екосистему. 
У рамках комплексного аналізу креативної економіки все більшої ваги 
набувають дослідження, які поєднують кількісний та якісний підходи. 
Застосування методів соціології, культурології, економіки, урбаністики, а також 
аналіз кейсів дозволяє краще зрозуміти як макроекономічні тенденції, так і 
локальні практики. Зокрема, важливо досліджувати не лише економічні 
показники, а й вплив креативних індустрій на якість життя, соціальну 
згуртованість, культурний клімат. 
Для країн із перехідною економікою, таких як Україна, теоретичний аналіз 
креативної економіки має також особливе значення у контексті державної 
політики. Розуміння специфіки та потенціалу креативних секторів сприяє 
формуванню стратегій, які не лише розвивають окремі галузі, а й інтегрують 
творчість у ширші процеси соціально-економічної трансформації. Це може стати 
каталізатором модернізації культурної сфери, підвищення 
конкурентоспроможності на глобальному ринку, підтримки інновацій. 
Сучасний теоретичний підхід до креативної економіки є синтезом різних 
методологічних шкіл і дисциплін, які доповнюють одна одну. Виклики 
глобалізації, технологічного прогресу і культурної різноманітності вимагають 
постійного оновлення моделей і концепцій. Водночас креативна економіка 
залишатиметься важливою сферою, що формує нові сенси і цінності, сприяє 
розвитку суспільства в цілому. 
 
 
23 
 
 
1.3. Світовий досвід формування та розвитку креативної індустрії 
 
Світовий досвід розвитку креативних індустрій демонструє значне розмаїття 
моделей, підходів і стратегій, що залежать від економічних, культурних, 
політичних, соціальних та інституційних умов кожної конкретної країни або 
регіону. Проте існують спільні закономірності, які дозволяють простежити 
загальну еволюцію уявлень про роль творчості та культури в економіці. Вивчення 
міжнародного досвіду є необхідною передумовою для формування дієвої 
національної політики у сфері креативних індустрій, з огляду на прагнення до 
адаптації успішних практик та уникнення типових помилок. 
Витоки сучасного підходу до креативної економіки сягають кінця XX 
століття, коли у відповідь на деіндустріалізацію та трансформацію ринку праці в 
країнах Заходу постало питання про пошук нових драйверів економічного 
зростання. Однією з відповідей стало усвідомлення потенціалу культурного і 
творчого капіталу як рушія економіки знань. Уряд Великобританії одним із 
перших запропонував системну концепцію розвитку так званих creative 
industries, оприлюднивши у 1998 році перший Creative Industries Mapping 
Document, який започаткував політичне визнання цього сектору. У документі 
було вперше дано офіційне визначення креативних індустрій як тих, що 
виникають із творчості, вмінь та таланту індивіда, мають потенціал для 
створення багатства та робочих місць через генерацію та експлуатацію 
інтелектуальної власності. 
Британська модель креативних індустрій базувалася на тісній співпраці 
держави, громадянського суспільства та бізнесу. Вона передбачала активну 
підтримку творчих стартапів, розвиток культурної інфраструктури, реформу 
авторського права та промоцію британського креативного продукту на 
міжнародному рівні. Успіх британського підходу стимулював інші європейські 
країни до розробки власних стратегій. Наприклад, у Франції, Німеччині, 
Нідерландах і скандинавських країнах були започатковані національні програми 
 
 
24 
 
підтримки креативного підприємництва. Проте ці стратегії відрізнялися більшою 
увагою до культурної складової, на відміну від прагматичної ринкової орієнтації 
британського підходу. 
Зокрема, французька модель креативних індустрій акцентує на збереженні 
національної ідентичності, культурної спадщини та ролі держави у фінансуванні 
культури. У Франції діє система «культурного винятку», згідно з якою культурні 
продукти не підпадають під звичайні ринкові правила і мають отримувати 
державну підтримку. Наприклад, частка франкомовного контенту на телебаченні 
регулюється законодавчо. Також активно підтримуються національні 
кіноіндустрії, книговидання, фестивалі та креативна освіта. 
У Німеччині креативна економіка також відіграє вагому роль, особливо в 
таких галузях, як музика, дизайн, реклама та програмне забезпечення. Уряд 
Німеччини у 2007 році створив Федеральну платформу культурних і креативних 
індустрій, яка виконує функції аналітичного центру, координатора міждержавних 
і муніципальних ініціатив, а також виконує дорадчі функції при розробці 
законодавства. Особливу увагу німецька модель приділяє підтримці креативного 
підприємництва на регіональному рівні, розвиткові кластерів та хабів, а також 
креативному туризму [4]. 
Північні країни Європи (Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія) акцентують на 
інклюзивності, сталому розвитку та зв’язку креативних індустрій з освітою. У 
Швеції активно розвиваються індустрії музики, дизайну та відеоігор. Окремо 
варто згадати феномен шведської поп-музики, яка посідає провідне місце на 
світовому ринку завдяки продуманій освітній системі та підтримці молодих 
талантів. У Данії розвиток креативних індустрій інтегрується в національну 
стратегію сталого урбаністичного розвитку, зокрема в контексті «розумного 
міста». 
У США концепція креативної економіки набула популярності з середини 
2000-х років. Однак, на відміну від Європи, американська модель базується 
переважно на ринкових механізмах і приватних ініціативах. Важливу роль у 
становленні американської креативної економіки відіграли великі міста — Нью-
 
 
25 
 
Йорк, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Сіетл, Остін — які стали осередками 
музики, кіно, медіа, моди, ІТ-технологій. Розвиток креативних індустрій у США 
тісно пов'язаний із розвитком технологічних платформ (YouTube, Netflix, 
Spotify), що сприяли демократизації доступу до ринку та глобалізації творчого 
контенту. Характерною особливістю американської моделі є потужна венчурна 
підтримка, наявність креативних акселераторів і потужна корпоративна 
інфраструктура. 
Азійські країни також демонструють активне зростання сектору креативних 
індустрій, але в межах інших культурних і політичних контекстів. Наприклад, 
Південна Корея є прикладом країни, яка трансформувала свою культурну 
політику в інструмент національного брендингу. З 1990-х років уряд Кореї 
здійснював системну підтримку кіно, музики, телебачення та моди. Так виник 
феномен «корейської хвилі» (hallyu), який охопив спочатку азійські ринки, а 
згодом вийшов на глобальний рівень. Успіх K-pop, корейських дорам та фільмів 
(зокрема, «Паразити» — лауреат «Оскару») став результатом цілеспрямованої 
політики, орієнтованої на поєднання творчості, технологій і глобального 
маркетингу. 
Японія, в свою чергу, є прикладом симбіозу традиційної культури та новітніх 
форм творчості. Країна розвинула потужну індустрію аніме, манґи, відеоігор і 
дизайну. Японська модель демонструє, як культурна спадщина може бути 
адаптована до цифрового середовища без втрати автентичності. Також варто 
відзначити високий рівень внутрішнього споживання креативного контенту, що 
забезпечує стабільність ринку. 
Китай є прикладом великої економіки, яка за останні два десятиліття 
здійснила потужний стрибок у розвитку креативного сектору. Уряд КНР активно 
інтегрував креативну економіку у свою стратегію переходу від виробничої моделі 
до інноваційної. Було створено десятки креативних парків, інноваційних зон, 
платформ підтримки молодих митців і підприємців. Пекін, Шанхай, Шеньчжень 
стали провідними центрами креативності, в яких поєднуються дизайн, 
архітектура, цифрові медіа та мода. Разом з тим, китайська модель 
 
 
26 
 
характеризується значним втручанням держави в культурну політику, включно з 
цензурою та контролем за змістом контенту. 
Варто також звернути увагу на досвід Австралії, яка розглядає креативну 
економіку як важливий фактор регіонального розвитку. Австралійська стратегія 
акцентує на підтримці місцевих спільнот, корінних народів, художників, а також 
на інклюзивності, доступності культурних ресурсів і освіти. Програми 
креативних кластерів реалізуються не лише в мегаполісах, а й у малих містах та 
сільських громадах. Особливу увагу приділено ролі креативних індустрій у 
соціальній інтеграції та ментальному здоров’ї населення. 
Світовий досвід також показує значення креативних хабів як структур, що 
забезпечують екосистемну підтримку креативних професіоналів. Наприклад, у 
Берліні активно функціонують десятки креативних просторів, що поєднують 
офіси, майстерні, студії та публічні майданчики для взаємодії. У Торонто 
реалізовано проект Artscape — мережі культурних центрів, які надають доступне 
житло й робочі простори митцям. 
Міжнародні організації також відіграють важливу роль у підтримці 
креативної економіки. ЮНЕСКО, починаючи з 2005 року, реалізує Програму 
творчих міст, яка об’єднує сотні міст по всьому світу, що визнають креативність 
як стратегічний ресурс сталого розвитку. Програма стимулює обмін досвідом, 
реалізацію спільних проектів, розвиток креативної освіти. Окремо варто згадати 
щорічні звіти UNCTAD про креативну економіку, які містять статистику, 
аналітику та рекомендації щодо формування сприятливого середовища для 
розвитку творчих індустрій [7]. 
Узагальнюючи світовий досвід, можна виокремити кілька стратегічних 
підходів, що довели свою ефективність: політичне визнання креативних 
індустрій як пріоритетної галузі; інтеграція креативної освіти в 
загальнонаціональні освітні програми; підтримка стартапів і мікропідприємств у 
сфері культури; створення спеціалізованої інфраструктури (кластери, хаби, 
бізнес-інкубатори); захист прав інтелектуальної власності; доступ до 
 
 
27 
 
міжнародних ринків; розвиток цифрових платформ; мультисекторальна 
взаємодія з ІТ, туризмом, освітою та урбаністикою. 
 
Таблиця 1.3 -  Основні моделі розвитку креативних індустрій у світі 
Країна/Регіон Особливості Ключові Роль держави Приклади 
моделі напрями інфраструктури 
розвитку та ініціатив 
1 2 3 4 5 
Великобританія Ринковий Підтримка Активна Creative Industries 
підхід, стартапів, державна Mapping 
співпраця інтелектуальна підтримка, Document (1998), 
держави і власність, реформування кластери, 
бізнесу експорт авторського акселератори 
права 
Франція Культурний Кіно, Державне Законодавче 
виняток, книговидання, фінансування регулювання 
збереження фестивалі, культури, франкомовного 
ідентичності культурна регуляції контенту, 
освіта контенту підтримка нац. 
кінематографу 
Німеччина Координація на Музика, дизайн, Федеральна Федеральна 
регіональному реклама, платформа платформа (2007), 
рівні, кластери програмне культурних регіональні 
забезпечення індустрій, кластери, 
підтримка креативний 
кластерів туризм 
Північні країни Інклюзивність, Музика, дизайн, Підтримка Освітні програми, 
сталий відеоігри, освіти, сталих інтеграція у 
розвиток, освіта урбаністика ініціатив стратегії 
«розумних міст» 
США Ринкові Музика, кіно, Мінімальне Відомі міста 
механізми, медіа, ІТ державне (Нью-Йорк, Лос-
приватні втручання, Анджелес), 
ініціативи венчурна цифрові 
підтримка платформи 
(YouTube, Netflix) 
  
 
 
28 
 
Продовження таблиці 1.3 
1 2 3 4 5 
Південна Національний K-pop, кіно, Цілеспрямована Феномен 
Корея брендинг, телебачення, державна «корейської 
культурний мода підтримка, хвилі», підтримка 
експорт інновації креативного 
експорту 
Японія Симбіоз Аніме, манґа, Підтримка Розвинена 
традицій та відеоігри, культурної індустрія аніме, 
сучасності дизайн спадщини, цифрові 
внутрішній ринок платформи 
Китай Державний Дизайн, цифрові Активне втручання, Креативні парки, 
контроль, медіа, контроль контенту інноваційні зони 
інновації архітектура, (Пекін, Шанхай) 
мода 
Австралія Регіональний Підтримка Програми Креативні 
розвиток, місцевих інклюзивності, кластери у малих 
соціальна спільнот, підтримка містах, проекти 
інтеграція корінних культурної освіти ментального 
народів здоров’я 
Джерело: складено автором на основі даних [6] 
 
Світовий досвід засвідчує, що креативна економіка не є лише модною 
концепцією, а реальною стратегією сталого розвитку, що дозволяє поєднати 
інновації, культуру, соціальну інклюзію та економічну ефективність. Для країн, 
які прагнуть адаптувати ці моделі, важливо враховувати власні культурні 
традиції, інституційну спроможність, стан ринку праці та рівень цифрової 
трансформації. Україна, інтегруючись у глобальний простір, має унікальну 
можливість скористатися багатим арсеналом міжнародного досвіду для 
формування власної, адаптованої моделі розвитку креативного сектору. 
Світовий досвід розвитку креативних індустрій свідчить про те, що цей 
сектор має багатовимірний характер, що формується під впливом різних 
економічних, культурних, політичних та соціальних чинників. Незважаючи на 
різноманіття моделей, можна виокремити ключові закономірності, які 
допомагають зрозуміти еволюцію концепції креативної економіки в різних 
 
 
29 
 
країнах та визначити найкращі практики для адаптації національної політики у 
цій сфері. 
Історично витоки креативної економіки сягають кінця ХХ століття, коли у 
країнах Західної Європи та Північної Америки почали помічати, що традиційні 
індустрії — важка промисловість, видобувні галузі — втрачають свою провідну 
роль у економіці. Зі змінами у структурі зайнятості і переходом до економіки 
знань постало питання: які нові рушії зможуть забезпечити зростання і 
конкурентоспроможність? Відповіддю стала творча сфера, яка об’єднує 
мистецтво, дизайн, медіа, цифрові технології, моду, музику та інші напрями, де 
основним ресурсом є інтелект, талант та інновації. 
Одним із перших та найбільш вагомих прикладів стала британська модель 
розвитку креативних індустрій. У 1998 році британський уряд опублікував 
документ Creative Industries Mapping Document, у якому вперше на офіційному 
рівні було визначено поняття «креативні індустрії» і підкреслено їхній 
економічний потенціал. Важливо, що британський підхід передбачав тісну 
взаємодію між державою, приватним сектором і громадським суспільством, 
акцентуючи увагу на підтримці творчих стартапів, розвитку інтелектуальної 
власності, а також на експорті креативної продукції. Це стало відправною точкою 
для створення креативних кластерів, інкубаторів та програм підтримки 
підприємництва [5]. 
Наступні кроки європейських країн показали іншу парадигму, яка більше 
фокусувалась на культурній складовій і збереженні національної ідентичності. 
Франція, наприклад, впровадила концепцію «культурного винятку» (exception 
culturelle), що забезпечує особливий правовий статус для культурних продуктів, 
що дозволяє їм бути захищеними від повного впливу ринку. Завдяки цьому 
система отримала можливість фінансово підтримувати національний 
кінематограф, книговидання, фестивалі і навіть регулювати квоти на телебаченні 
щодо франкомовного контенту. Такий підхід гарантує збереження культурної 
унікальності і сприяє соціальній стабільності. 
 
 
30 
 
Німеччина розвинула власну модель, орієнтовану на поєднання підтримки 
креативного бізнесу та координації на регіональному рівні. Створення 
Федеральної платформи культурних і креативних індустрій у 2007 році 
дозволило централізовано аналізувати тенденції, формувати політику та 
створювати мережі співпраці між різними адміністративними рівнями. 
Важливою складовою німецького підходу стала увага до кластерів — 
територіальних центрів концентрації креативних підприємств, які активно 
підтримуються державою і муніципалітетами. Окремо відзначається розвиток 
креативного туризму, що об’єднує культурні події, гастрономію та локальні 
традиції. 
Північні країни, такі як Швеція, Данія, Фінляндія та Норвегія, демонструють 
особливий підхід, в центрі якого стоять інклюзивність, освіта та сталий розвиток. 
У Швеції, наприклад, завдяки потужній освітній системі та підтримці молодих 
талантів сформувався світовий феномен у галузі музики — шведська поп-музика 
має величезний експортний потенціал і визнання на міжнародній арені. Данія 
інтегрує креативні індустрії у національні стратегії розвитку міст, зокрема в 
концепцію «розумних міст», де креативність стає драйвером інновацій у 
міському просторі. Ці країни підкреслюють важливість рівного доступу до 
культурних ресурсів та освіти як бази для сталого розвитку креативного сектору.  
Американська модель розвитку креативної економіки вирізняється своєю 
орієнтацією на ринкові механізми та приватну ініціативу. Найбільші міста США 
— Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Сіетл, Остін — стали осередками 
інноваційних індустрій, де музика, кіно, мода, медіа та ІТ тісно переплітаються. 
Зі стрімким розвитком цифрових платформ (YouTube, Netflix, Spotify) стався 
справжній прорив у доступі до творчого контенту, що сприяло глобалізації 
американського культурного продукту. Важливою рисою є розвинена венчурна 
екосистема, підтримка креативних акселераторів і наявність великого 
корпоративного сектору, який інвестує у творчі стартапи. 
Азійські країни представляють ще один унікальний досвід, сформований на 
перетині традиційної культури і сучасних технологій. Південна Корея стала 
 
 
31 
 
яскравим прикладом успішної національної стратегії, спрямованої на 
популяризацію своєї культури у світі. З 1990-х років уряд цілеспрямовано 
інвестує у розвиток кіно, музики (K-pop), телебачення і моди, що призвело до 
феномену «корейської хвилі» (hallyu). Успіх корейських дорам і музичних гуртів 
став результатом синергії творчості, технологічних інновацій і глобального 
маркетингу [4]. 
Японія, у свою чергу, демонструє, як традиції можуть поєднуватися з 
сучасністю. Розвинена індустрія аніме, манґи, відеоігор і дизайну є не лише 
внутрішнім культурним феноменом, а й важливою експортною складовою. 
Японська модель підкреслює важливість збереження автентичності при адаптації 
культурного продукту до цифрових платформ. 
Китай за останні два десятиліття здійснив значний крок у розвитку креативної 
економіки. Уряд активно інтегрував цей сектор у стратегію переходу до 
інноваційної моделі економіки. З’явилися креативні парки, інноваційні зони, 
платформи для підтримки молодих талантів та підприємців. Провідні міста — 
Пекін, Шанхай, Шеньчжень — стали центрами дизайну, цифрових медіа, 
архітектури та моди. Водночас китайська модель відрізняється високим рівнем 
державного контролю над контентом і культурною політикою. 
Варто відзначити також досвід Австралії, яка розглядає креативні індустрії як 
інструмент регіонального розвитку та соціальної інтеграції. Уряд підтримує 
місцеві спільноти, корінні народи та художників, розвиває програми, спрямовані 
на інклюзивність, доступність культурних ресурсів та освіти. Особливу увагу 
приділяють ролі креативних індустрій у покращенні ментального здоров’я 
населення та соціальній адаптації. 
Одним із важливих елементів світового досвіду є створення креативних хабів 
— спеціалізованих просторів, що об’єднують офіси, студії, майстерні та публічні 
зони для взаємодії митців і підприємців. Такі центри функціонують у Берліні, 
Торонто, Барселоні та інших містах, забезпечуючи не лише фізичну 
інфраструктуру, а й сприяючи формуванню мережі професіоналів, обміну ідеями 
та спільній роботі над проєктами. 
 
 
32 
 
На міжнародному рівні велику роль відіграють організації, такі як ЮНЕСКО 
та UNCTAD. Програма творчих міст ЮНЕСКО об’єднує сотні міст світу, які 
визнали креативність стратегічним ресурсом сталого розвитку. UNCTAD 
щорічно публікує аналітичні звіти, що допомагають формувати політику 
розвитку креативних індустрій та підтримувати міжнародне співробітництво. 
На рисунку 1.1 подано структуру найбільших експортних ринків України у 
сфері креативних індустрій. Провідними напрямами є країни Європейського 
Союзу (33 %) та США (31 %), що разом формують основну частину експорту. 
Важливу роль також відіграють інші країни (28 %) та Швейцарія (8 %). Такий 
розподіл свідчить про високу інтегрованість України у глобальні ринки 
креативної продукції та орієнтацію на розвинені економіки з високим попитом 
на інноваційні та культурні продукти. 
 
 
Рисунок 1.1 - Найбільші експортні ринки України 
 
Підсумовуючи світовий досвід, можна виділити кілька ключових принципів, 
які сприяють успішному розвитку креативної економіки: офіційне політичне 
визнання креативних індустрій як пріоритетного напрямку; інтеграція креативної 
 
 
33 
 
освіти у національні навчальні програми; підтримка стартапів і 
мікропідприємств у сфері культури; створення відповідної інфраструктури у 
вигляді кластерів і креативних хабів; захист інтелектуальної власності; доступ до 
міжнародних ринків; активний розвиток цифрових платформ; а також 
міжсекторальна взаємодія з ІТ, туризмом, освітою та міським розвитком. 
Світовий досвід демонструє, що креативна економіка є не лише теоретичною 
концепцією, а й практичною стратегією сталого розвитку, що поєднує інновації, 
культуру, соціальну інклюзію і економічний успіх. Для України, яка перебуває на 
шляху інтеграції у глобальний креативний простір, цей досвід є надзвичайно 
цінним. Враховуючи культурні традиції, інституційну спроможність і сучасні 
виклики, країна має унікальну можливість створити власну модель розвитку 
креативних індустрій, використовуючи кращі світові практики та адаптуючи їх 
до національних реалій. 
  
 
 
34 
 
РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ В 
УКРАЇНІ 
 
2.1. Історія становлення креативної індустрії в Україні 
 
Формування креативної індустрії в Україні є складним і багатовимірним 
процесом, який відбувався в контексті трансформації економічної системи, 
політичної нестабільності, пошуків національної ідентичності, впливу 
глобалізаційних тенденцій та інтеграції у світовий культурно-економічний 
простір. Цей процес має свою унікальну динаміку, що відрізняє його від 
аналогічних трансформацій у країнах Заходу, де креативна економіка почала 
розвиватися значно раніше й на основі інших інституційних передумов. 
 
Таблиця 2.1 – Історія становлення креативної індустрії в Україні 
Період Основні події та Вплив на розвиток креативної 
характеристики індустрії 
1991– Початок ринкової економіки, Стихійний розвиток, ентузіазм 
2000 відсутність державної митців, формування нових 
підтримки культурних платформ 
2000– Формування поняття Поява аналітичних досліджень, 
2010 «креативна економіка», вплив законодавчі ініціативи (Закон 
міжнародних інституцій «Про культуру» 2005) 
2010– Активізація державної Формування інституційної 
2020 підтримки, створення УКФ, підтримки, розвиток культурної 
участь у «Креативна Європа» дипломатії, зростання 
фінансування 
2020– Вплив пандемії та війни, Швидка мобілізація, інновації, 
тепер цифрова трансформація, міжнародна підтримка, культурна 
адаптація сектору солідарність 
Джерело: складено автором на основі даних [10] 
 
 
35 
 
 
Початок становлення креативної індустрії в Україні слід віднести до 
періоду після здобуття незалежності у 1991 році. Саме в цей час розпочалася 
кардинальна зміна економічної моделі: від централізованої планової до ринкової, 
що передбачало перегляд ролі культури в новому суспільстві. У радянський 
період культурна сфера була тісно пов’язана з ідеологічними установками 
держави та підпорядковувалася жорсткій системі управління, де творчі професії, 
хоча й фінансувалися з державного бюджету, фактично не мали економічної 
самостійності. В умовах незалежності культура, мистецтво, медіа, реклама, мода, 
дизайн та інші сегменти, що нині ототожнюються з креативною індустрією, були 
змушені адаптуватися до нових реалій — пошуку фінансування, конкуренції, 
комерціалізації та самоорганізації. 
У 1990-х роках розвиток креативного сектору в Україні відбувався 
стихійно, без централізованої державної підтримки або стратегічного 
планування. На цьому етапі важливу роль відігравали ентузіазм митців, 
поодинокі громадські ініціативи та спроби адаптуватися до ринкових умов. З 
одного боку, існувала криза традиційних культурних інституцій, пов’язана з 
недостатнім фінансуванням, відтоком кадрів і зниженням інтересу суспільства до 
класичних форм культури. З іншого боку, почали з’являтися нові незалежні 
культурні платформи, галереї сучасного мистецтва, перші фестивалі 
альтернативної музики, приватні студії дизайну, креативні об’єднання та 
громадські організації, орієнтовані на культурні практики. 
У цьому контексті значну роль відіграли великі міста — Київ, Львів, 
Харків, Одеса, Дніпро — які стали осередками розвитку нової урбаністичної 
культури. Саме тут з’являлися перші арт-простори, театри-лабораторії, 
експериментальні кінопроєкти, неформальні освітні ініціативи, що відображали 
прагнення молоді до самовираження, експерименту, відмови від шаблонів 
радянської культурної традиції. Однією з перших ластівок нової культурної 
парадигми став фестивальний рух, який набув особливої динаміки у 2000-х 
роках. Зокрема, фестивалі «Дні українського кіно», «Флюгери Львова», 
 
 
36 
 
«ГогольFest», «Країна мрій», «Jazz Koktebel» стали не лише майданчиками для 
демонстрації креативного продукту, а й точками кристалізації нової ідентичності, 
в якій поєднувалися елементи локальної культури та глобальних трендів. 
У 2000-х роках в Україні почав формуватися усвідомлений інтерес до 
поняття «креативна економіка». Цьому сприяла поява перших аналітичних 
досліджень, перекладів наукової літератури з цієї тематики, а також зростання 
впливу міжнародних інституцій, таких як ЮНЕСКО, Британська Рада, USAID, 
Goethe-Institut, які підтримували розвиток культурних і креативних проектів в 
Україні. У 2005 році було ухвалено Закон України «Про культуру», який визначив 
основні принципи державної культурної політики, однак іще не містив термінів 
«креативна економіка» чи «креативна індустрія». Однак саме в цей період було 
закладено підвалини майбутньої інституціоналізації цього сектору. 
У 2010-х роках відбувається активізація державної політики щодо 
підтримки креативного сектору. Після Революції Гідності 2013–2014 років 
суспільство продемонструвало значний попит на оновлення культурної політики, 
прозорість фінансування культури, підтримку нових культурних практик та 
переосмислення національної ідентичності. У 2016 році в Україні було створено 
Український культурний фонд (УКФ) як центральний інструмент грантової 
підтримки культурних і креативних ініціатив. Його діяльність базується на 
принципах прозорості, конкурсності, експертності, та орієнтації на інновації. За 
короткий час УКФ став рушієм багатьох трансформацій у культурній сфері, 
фінансуючи десятки проєктів у галузі кіно, музики, театру, дизайну, креативної 
освіти, цифрового мистецтва та культурної спадщини. 
Також у 2016 році Україна приєдналася до Програми ЄС «Креативна 
Європа», що дозволило українським інституціям брати участь у спільних 
проєктах із європейськими партнерами, отримувати доступ до фінансування та 
просувати український креативний продукт на міжнародному ринку. Участь у цій 
програмі стимулювала розвиток проєктного менеджменту у сфері культури, 
активізувала міжсекторальну співпрацю та сприяла залученню нових цільових 
аудиторій. 
 
 
37 
 
Значною подією стало й прийняття у 2019 році Закону України «Про 
основи державної культурної політики», який визнав культуру стратегічним 
ресурсом сталого розвитку. У цьому документі вперше на рівні державної 
політики зафіксовано необхідність розвитку креативної економіки як важливого 
пріоритету. У цьому ж періоді Міністерство культури почало впроваджувати 
інструменти культурного картування, індексації креативних індустрій, аналізу 
ринків праці у сфері творчих професій, що сприяло формуванню більш чіткого 
розуміння структури сектору. 
За даними дослідження British Council та PwC Ukraine, проведеного у 2019 
році, креативні індустрії в Україні становили 3,7% від загального обсягу ВВП, 
що відповідало приблизно 117 млрд грн. У секторі було зайнято близько 300 тис. 
осіб, що свідчило про поступове формування економічної ваги креативного 
сегменту. Найбільш динамічними напрямами були ІТ, мода, архітектура, дизайн, 
аудіовізуальні мистецтва, реклама та музика. При цьому спостерігалася значна 
концентрація активності у столиці та великих містах, тоді як у малих населених 
пунктах потенціал залишався малореалізованим. 
Пандемія COVID-19 у 2020 році суттєво вплинула на динаміку розвитку 
креативної індустрії. Багато організацій втратили прибутки через скасування 
подій, обмеження пересування, закриття культурних установ. Водночас пандемія 
пришвидшила цифрову трансформацію культурного сектору, стимулювала 
перехід до онлайн-форматів, зростання популярності стрімінгових платформ, 
віртуальних галерей, цифрових концертів та інших форматів діджитал-культури. 
Це також актуалізувало питання цифрової грамотності митців, доступу до 
технологій та нових моделей монетизації творчості. 
Російське повномасштабне вторгнення у 2022 році стало безпрецедентним 
викликом для української креативної індустрії. В умовах війни тисячі культурних 
працівників були змушені змінити сферу діяльності, покинути свої домівки або 
емігрувати. Проте саме в цей період креативна спільнота продемонструвала 
надзвичайну мобілізацію, солідарність і здатність до адаптації. Було створено 
десятки нових ініціатив, спрямованих на документування війни, підтримку 
 
 
38 
 
митців, збереження культурної спадщини, інформаційну протидію російській 
пропаганді. 
 
Таблиця 2.2 - Сучасний стан та виклики розвитку креативної індустрії в 
Україні 
Аспект розвитку Опис Проблеми / Можливості / 
Виклики Перспективи 
Технологічна Розвиток цифрових Недостатня Розширення 
трансформація платформ, IT-сектору, інфраструктура, аудиторії, вихід 
діджиталізація нестача хабів на міжнародний 
культурного продукту ринок 
Державна Підтримка УКФ, нові Обмежене Можливість 
політика закони, грантові фінансування, інтеграції, 
програми відсутність розвиток 
комплексної нормативної 
політики бази 
Людський Потреба у Витік талантів, Освітні 
капітал кваліфікованих недостатня програми, 
фахівцях із профпідготовка підвищення 
креативних та кваліфікації 
управлінських 
навичок 
Міжсекторальна Співпраця культури з Фрагментарність Розробка 
взаємодія ІТ, туризмом, освітою співпраці цілісних 
стратегій, 
синергія 
галузей 
Соціальна роль Вплив на національну Військові Підвищення 
ідентичність, виклики, значення 
культурну необхідність культури як 
дипломатію, стійкість адаптації національного 
у кризах ресурсу 
 
 
 
39 
 
Особливу роль відіграли культурні дипломатичні проєкти, що сприяли 
популяризації української культури у світі, підтримували національний дух, 
формували образ сучасної України як країни вільних і творчих людей. Українські 
митці, музиканти, письменники, дизайнери стали амбасадорами держави за 
кордоном. В умовах кризи держава запровадила низку антикризових програм, 
зокрема «Культура в часи війни», а міжнародні партнери активізували підтримку 
креативного сектору. 
Отже, історія становлення креативної індустрії в Україні є водночас 
історією боротьби, пристосування, інновацій та культурної еволюції. Вона 
демонструє, що, попри складні соціально-економічні умови, відсутність сталої 
політики на ранніх етапах та зовнішні виклики, українське суспільство здатне 
продукувати креативні ідеї, будувати ефективні культурні інституції, розвивати 
економіку, засновану на таланті, творчості та ідентичності. Сьогодні Україна має 
всі передумови для того, щоб стати важливою частиною глобальної креативної 
екосистеми, запропонувавши світові унікальний досвід поєднання культури, 
свободи, стійкості та інновацій [1]. 
Сучасний стан креативної індустрії в Україні характеризується значною 
динамікою розвитку, попри численні виклики, що постають перед галуззю. 
Креативний сектор в Україні є одним із найбільш перспективних напрямів 
економіки, що здатен забезпечити не лише економічне зростання, а й стати 
драйвером соціальних трансформацій, культурного відродження та 
міжнародного визнання. 
Одним із ключових чинників, який визначає розвиток креативної індустрії 
сьогодні, є технологічна революція та цифровізація. Відкриття нових цифрових 
платформ, поширення високошвидкісного інтернету, розвиток IT-сектору, 
впровадження інновацій у виробництво культурного продукту істотно змінили 
ландшафт креативної економіки. Цифрові технології не лише відкривають нові 
можливості для монетизації творчості, а й розширюють аудиторію, дозволяючи 
українським митцям і підприємцям виходити на світовий рівень. Онлайн-галереї, 
 
 
40 
 
стрімінгові сервіси, електронні магазини, платформи краудфандингу — усе це 
стало невід’ємною частиною сучасного креативного ринку. 
Разом з тим, інфраструктурні проблеми залишаються суттєвою перепоною 
для сталого розвитку. Відсутність достатньої кількості спеціалізованих 
креативних хабів, арт-резиденцій, сучасних виставкових майданчиків та 
професійних інкубаторів уповільнює процеси трансформації індустрії. Значна 
частина молодих талантів, не маючи підтримки на батьківщині, виїжджає за 
кордон у пошуках кращих умов для творчої діяльності, що створює ризик "витоку 
мізків" та ослаблення внутрішнього культурного середовища. 
Однією з найбільших проблем є нестача комплексної державної політики, 
яка б системно підтримувала розвиток креативного сектору. Хоча Український 
культурний фонд та міжнародні програми надають важливу допомогу, масштаб 
державного фінансування залишається обмеженим у порівнянні з потребами 
галузі. Недостатня нормативно-правова база, яка регулює діяльність креативних 
індустрій, уповільнює їх інтеграцію у загальноекономічні процеси. 
Проблемою також є недостатній рівень міжсекторальної взаємодії. 
Креативний сектор має природну схильність до синергії з іншими галузями, 
зокрема освітою, туризмом, інформаційними технологіями, соціальними 
ініціативами. Проте в Україні такі зв’язки часто залишаються випадковими або 
фрагментарними. Для посилення ролі креативної економіки потрібні цілісні 
стратегії, що об’єднують зусилля уряду, бізнесу, освіти та громадськості. 
Важливим фактором є також формування професійного середовища і 
розвитку людського капіталу. Креативна індустрія потребує 
висококваліфікованих фахівців, які володіють не лише творчими навичками, а й 
знаннями в галузі менеджменту, маркетингу, прав інтелектуальної власності, 
цифрових технологій. Розвиток відповідних освітніх програм, підвищення 
кваліфікації та навчання підприємництву серед творчої молоді — це пріоритетні 
напрямки для забезпечення конкурентоспроможності сектору. 
У контексті геополітичних викликів та військової агресії Російської 
Федерації роль креативної індустрії як чинника національної безпеки і 
 
 
41 
 
культурного суверенітету особливо зросла. Культура стала важливим 
інструментом консолідації суспільства, зміцнення національної ідентичності, 
інформаційної протидії ворогу. Водночас війна поставила низку завдань щодо 
збереження культурної спадщини, підтримки вимушених переселенців із 
творчих середовищ, адаптації креативних проєктів до умов воєнного часу. 
У цих умовах виникла необхідність активного впровадження інноваційних 
механізмів підтримки та розвитку — від гнучких грантових програм до платформ 
для віддаленої роботи, від цифрових освітніх курсів до міжнародної культурної 
дипломатії. Креативна індустрія демонструє значну стійкість, здатність швидко 
адаптуватися та знаходити нові форми самовираження. 
Позитивним чинником є зростаючий інтерес суспільства до креативної 
економіки, що проявляється у збільшенні кількості громадських ініціатив, 
коворкінгів, фестивалів, воркшопів, конкурсів для творчих професіоналів. Ця 
активність створює потужний потенціал для самоорганізації галузі, формування 
нових інституцій та культурних моделей. 
Ключовим завданням залишається формування інтегрованої системи 
підтримки креативної індустрії, що включає: 
 розвиток нормативно-правової бази, яка враховує специфіку 
творчих секторів; 
 збільшення фінансування на державному та муніципальному 
рівнях; 
 розвиток інфраструктури — культурних хабів, інкубаторів, 
цифрових платформ; 
 посилення міжсекторальної кооперації, зокрема між 
культурою, освітою та бізнесом; 
 створення системи професійної підготовки та підвищення 
кваліфікації; 
 підтримку міжнародних партнерств і вихід на глобальні ринки. 
Інновації у сфері креативної економіки в Україні нерозривно пов’язані з 
питаннями сталого розвитку, соціальної інклюзії та екологічної відповідальності. 
 
 
42 
 
Сучасні тренди вимагають від креативних підприємців орієнтації не лише на 
комерційний успіх, а й на соціальну цінність продукту, вплив на довкілля та 
розбудову громад. Українська креативна індустрія має всі передумови для того, 
щоб стати не просто економічним сектором, а середовищем, де генеруються нові 
культурні парадигми, формується свідомість майбутнього та посилюється роль 
України у світовій спільноті. 
Отже, розвиток креативної індустрії в Україні перебуває на важливому 
етапі становлення, де перехід від хаотичних ініціатив до системної політики, від 
ізольованих практик до інтегрованої екосистеми відкриває широкі перспективи 
для соціально-економічного розвитку країни. Виклики, пов’язані з 
інфраструктурою, фінансуванням, людським капіталом та безпекою, потребують 
комплексних рішень за участі всіх зацікавлених сторін. Водночас, незважаючи на 
складні обставини, українська креативна індустрія демонструє значний 
потенціал для інновацій, трансформації і глобального лідерства [3]. 
 
 
2.2. Поточний стан і структура креативного сектору в Україні 
 
Поточний стан креативного сектору в Україні є результатом багаторічного 
розвитку, реформ і трансформацій, що охопили різні складові цієї галузі. Сектор 
креативних індустрій у нашій країні становить значну частку економіки та 
культури, поступово формуючи нову економічну модель, де творчість, інновації 
та інтелектуальна власність стають основою для зростання і 
конкурентоспроможності. 
Важливо зауважити, що сучасний креативний сектор в Україні є 
гетерогенним утворенням, що включає різноманітні напрямки діяльності — від 
традиційних мистецтв і культури до цифрових технологій і медіа. Його структура 
формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників, включаючи 
політичні зміни, економічну кон’юнктуру, рівень технологічного розвитку, а 
також соціокультурні процеси. 
 
 
43 
 
Рис. 2 ілюструє розгалужену структуру креативних професій, що 
функціонують у межах креативних індустрій. Така схема підкреслює 
міждисциплінарний характер креативного сектору та демонструє, як поєднання 
мистецького, технологічного й підприємницького потенціалу формує нові 
можливості для економічного зростання та інноваційного розвитку. 
 
 
Рисунок 2.1 -  Схема креативних професій в креативних індустріях 
Джерело: розроблено автором на основі систематизації даних 
 
Основними складовими креативного сектору в Україні є такі напрямки як: 
аудіовізуальне мистецтво (кінематограф, телебачення, радіо, відеоігри), 
видавнича справа, музика, театр і перформанс, образотворче мистецтво, дизайн 
(графічний, промисловий, мода), архітектура, реклама, креативні технології та ІТ. 
Кожен з цих напрямків має власні особливості, виклики та перспективи, а їхня 
інтеграція формує синергетичний ефект, що дозволяє розвивати креативну 
економіку більш ефективно. 
На сьогодні найбільш розвиненими та економічно вагомими сегментами 
креативної індустрії в Україні є ІТ-сектор, аудіовізуальне мистецтво і дизайн. 
Зокрема, ІТ-індустрія неформально вважається частиною креативної економіки 
завдяки високому рівню інноваційності, творчого підходу до вирішення задач та 
 
 
44 
 
здатності продукувати продукти, що мають світовий попит. Українські ІТ-
компанії є одними з лідерів у Східній Європі, вони активно залучають інвестиції, 
створюють робочі місця і сприяють модернізації інших секторів економіки через 
цифрову трансформацію. 
Аудіовізуальна сфера, включаючи кінематограф, анімацію, телебачення, 
радіо та відеоігри, продовжує демонструвати стабільне зростання. В останні роки 
Україна стала однією з привабливих країн для кіновиробництва завдяки 
поєднанню вигідного географічного розташування, висококваліфікованих 
фахівців, відносно низьких витрат та державних програм підтримки індустрії. 
Створено значну кількість кінострічок, що отримують міжнародне визнання, а 
також розвивається ринок анімації та інтерактивних розваг, який активно залучає 
інвестиції. Розвиток телебачення та радіо в Україні також відзначається 
зростанням цифрових платформ та стрімінгових сервісів, що розширюють 
аудиторію і створюють нові бізнес-моделі. 
Сфера дизайну, включно з графічним, промисловим, інтер’єрним, модним 
дизайном, є потужною складовою креативної індустрії. Українські дизайнери все 
частіше отримують міжнародне визнання, демонструють високий рівень 
професіоналізму і здатність відповідати світовим трендам. Ринок моди в Україні 
активно розвивається, зростає кількість брендів, що позиціонують себе як 
креативні підприємства з власною ідентичністю. Дизайн є також важливим 
фактором розвитку інших галузей, таких як виробництво, маркетинг і реклама. 
Видавнича справа, хоч і зазнає викликів, пов’язаних із цифровою 
трансформацією та зміною споживчих звичок, залишається важливим сегментом, 
що формує культурний простір і впливає на інтелектуальний розвиток 
суспільства. Особливе значення має розвиток електронних видань, аудіокниг і 
цифрових бібліотек, які відкривають нові можливості для авторів і читачів. 
Музика, театральне мистецтво та перформанс, попри проблеми з фінансуванням, 
зберігають вагоме місце в культурному житті країни, забезпечуючи широкий 
спектр креативних послуг і розваг. 
 
 
45 
 
Структура зайнятості в креативному секторі відзначається 
різноманітністю. За даними офіційної статистики та досліджень, кількість 
працівників у цьому секторі зростає, однак багато творців працюють на фрілансі 
або в неформальних умовах, що ускладнює точний облік. Значна частина 
працівників креативної індустрії є молодими людьми, що обирають творчі 
професії як спосіб самовираження і життєвого стилю. Водночас ця категорія 
характеризується високою мобільністю і нестабільністю доходів, що вимагає 
розробки нових форм підтримки та захисту прав працівників. 
Фінансування креативного сектору в Україні здійснюється за різними 
моделями. Важливою складовою є державна підтримка, яка включає гранти, 
субсидії, спеціальні програми, підтримку культурних інституцій і фестивалів. 
Український культурний фонд виступає ключовим інструментом державної 
підтримки, проте частка приватних інвестицій, меценатства, спонсорства та 
краудфандингу поступово зростає. Багато підприємств креативної індустрії 
розвиваються на основі стартапів і інноваційних бізнес-моделей, що пов’язано з 
високою динамікою змін і потребою швидко адаптуватися до нових ринкових 
умов. 
Одним із важливих аспектів розвитку є міжнародна інтеграція. Українські 
креативні компанії, митці, організації все активніше беруть участь у міжнародних 
виставках, фестивалях, виступають у рамках програм культурного обміну, 
залучають іноземні інвестиції та співпрацюють із закордонними партнерами. 
Цей процес сприяє підвищенню якості продукту, впровадженню нових 
технологій і стандартів, розширенню аудиторії. Проте на шляху міжнародної 
експансії стоять виклики, пов’язані з недостатньою інституційною підтримкою, 
бюрократичними перешкодами, низьким рівнем захисту інтелектуальної 
власності [9]. 
Потенціал регіонів України у розвитку креативної індустрії поки що 
реалізується не повною мірою. В умовах концентрації більшості проєктів у 
великих містах існує ризик нерівномірного розвитку культурної інфраструктури, 
що обмежує можливості творчої самореалізації у менш густонаселених регіонах. 
 
 
46 
 
Проте вже сьогодні можна спостерігати появу локальних ініціатив, таких як 
фестивалі, культурні хаби, коворкінги, які сприяють децентралізації та розвитку 
креативної економіки на місцях. Це відкриває перспективи для формування 
більш збалансованої моделі розвитку, що враховує різноманіття української 
культурної та економічної географії. 
Табличне представлення основних сегментів креативної індустрії України 
з описом їх ключових характеристик може допомогти у візуалізації структури та 
стану сектору. 
 
Таблиця 2.3 - Основні сегменти креативної індустрії України 
Сегмент Ключові види Основні виклики Перспективи розвитку 
креативної діяльності 
індустрії 
Аудіовізуальне Кіно, Фінансування, Державна підтримка, 
мистецтво анімація, захист міжнародна співпраця 
телебачення, авторських прав 
відеоігри 
Дизайн Графічний, Відсутність Підвищення експорту, 
промисловий, системної розвиток брендів 
мода підтримки, 
низька 
популяризація 
Видавнича Книги, Цифрова Розвиток електронних 
справа журнали, трансформація, форматів, аудіокниг 
електронні конкуренція з 
видання безкоштовним 
контентом 
Музика та Концерти, Нестабільне Нові платформи 
перформанс театральні фінансування, дистрибуції, кросс-
вистави, шоу низький рівень культурні проєкти 
інфраструктури 
Джерело: складено автором на основі даних [11] 
 
 
 
47 
 
Особливу увагу слід приділити питанням інтелектуальної власності, які є 
ключовими для забезпечення стійкого розвитку креативної індустрії. В Україні 
спостерігаються проблеми з правовим захистом авторських і суміжних прав, що 
часто призводить до втрат доходів для творців і підриває мотивацію інвестувати 
у творчість. Розробка і впровадження ефективних механізмів охорони 
інтелектуальної власності, зокрема через модернізацію законодавства, 
підвищення правової грамотності митців і розвиток цифрових систем 
моніторингу, є одним із пріоритетів [8]. 
Важливим чинником, що формує поточний стан сектору, є зміни в освітній 
системі. Прогрес у напрямку креативної освіти, підвищення кваліфікації, 
інтеграція міжнародних програм сприяє формуванню професійних кадрів, 
здатних ефективно працювати в умовах ринку та інновацій. Однак все ще 
залишається виклик у забезпеченні практичного досвіду, розвитку 
підприємницьких навичок і готовності до самозайнятості серед молодих 
фахівців. 
Сьогодні можна констатувати, що креативна індустрія в Україні набирає 
обертів, проте вона все ще перебуває у стані формування, що вимагає 
скоординованих зусиль держави, бізнесу, громадськості та міжнародних 
партнерів для подолання наявних бар’єрів. Необхідно посилювати інституційну 
базу, розробляти довгострокові стратегії розвитку, забезпечувати сталість 
фінансування, сприяти розвитку інфраструктури та популяризації креативних 
професій. 
Отже, поточний стан і структура креативного сектору в Україні 
характеризуються зростанням економічної ваги, розширенням спектру 
діяльності та посиленням ролі інновацій і цифрових технологій. Водночас сектор 
стикається з викликами, що потребують системного підходу і політичної волі для 
реалізації повного потенціалу творчих індустрій як драйвера культурного та 
економічного розвитку країни. 
 
 
 
 
48 
 
 
Таблиця 2.4 - Ключові регіони України за розвитком креативних індустрій" 
Регіон Основні напрямки Відомі проєкти або Особливості розвитку 
креативних індустрій компанії 
Київ Реклама, IT, медіа, Creative States, Kyiv Центр інновацій, 
дизайн, музика Media Hub найбільший ринок 
Львів Мода, кіно, музика, Leopolis Jazz Fest, Потужна культурна 
ремесла Lviv Fashion Week спадщина, фестивалі 
Одеса Кіно, театр, музика, Одеський Активний культурний 
туризм міжнародний туризм 
кінофестиваль 
Харків Дизайн, IT, освіта, Харківський IT Освітній центр, 
наукові розробки Кластер технологічний 
розвиток 
Дніпро Промисловий Dnipro Comic Con, Підтримка стартапів, 
дизайн, музика, музичні гурти індустріальні традиції 
стартапи 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
Війна, що триває в Україні з 2014 року, а особливо повномасштабне 
вторгнення 2022 року, суттєво вплинули на всі сфери життя країни, зокрема на 
креативну індустрію. Військові дії внесли значні корективи в економічний, 
соціальний і культурний ландшафт, створили нові виклики, а також відкрили 
унікальні можливості для творчості та самоорганізації. 
Одним із найбільш помітних наслідків війни стала необхідність адаптації 
креативного сектору до умов кризи, мобілізації ресурсів та формування нових 
форм діяльності. Значна частина підприємств та творчих колективів була 
змушена переорієнтувати свою діяльність, шукати нові ринки, використовувати 
цифрові платформи для роботи і комунікації, а також брати активну участь у 
суспільних і волонтерських ініціативах. 
 
 
49 
 
Війна значною мірою вплинула на географічну структуру креативної 
індустрії. У зоні активних бойових дій багато культурних установ і підприємств 
були зруйновані або тимчасово припинили роботу. Міста і регіони, що 
перебували під окупацією чи в зоні бойових дій, втратили свої традиційні творчі 
центри. Водночас це призвело до значного внутрішнього переселення митців, 
дизайнерів, ІТ-фахівців, що переїхали до безпечніших регіонів, особливо до 
Києва, Львова, Харкова та інших великих міст. 
Цей внутрішній міграційний процес не лише змінив розподіл творчих сил 
по території країни, а й стимулював формування нових креативних хабів, 
співтовариств і колаборацій. Виникли спільноти, що об’єдналися навколо 
волонтерських і гуманітарних проєктів, цифрових платформ, створення контенту, 
пов’язаного з інформаційною війною, патріотичними ініціативами і культурною 
ідентичністю. 
Одна з найважливіших особливостей креативного сектору в умовах війни 
– це посилення ролі інформаційних та цифрових технологій. Онлайн-платформи 
стали ключовими каналами для просування культурного продукту, комунікації з 
аудиторією та координації діяльності. Митці і підприємці все активніше 
використовують соцмережі, стрімінгові сервіси, віртуальні виставки, цифрові 
маркетплейси, що дозволяє зберігати зв’язок з внутрішнім та міжнародним 
ринком. 
Значну роль у підтримці та розвитку креативної індустрії в період війни 
відіграють міжнародні партнери та інституції. Європейські та світові організації 
пропонують гранти, ресурси, консультації, організовують спільні проєкти, що 
дозволяють українським творчим колективам залишатися на плаву, виходити на 
нові ринки і підтримувати імідж України як країни з потужним культурним 
потенціалом. 
Війна також викликала посилення культурної самосвідомості та 
патріотизму серед митців. Тематика війни, свободи, боротьби, страждання і надії 
стала провідною у багатьох видах мистецтва — від образотворчого до музики, 
літератури і театру. Творчість перетворилася на інструмент суспільної 
 
 
50 
 
консолідації, формування національної ідентичності, а також на засіб 
психологічної підтримки і реабілітації. 
Незважаючи на складні умови, український креативний сектор демонструє 
високий рівень стійкості і креативності. Виникли численні волонтерські 
ініціативи, які залучають митців до створення соціально важливих продуктів — 
від плакатів і графіки до інтерактивних проєктів і документального кіно. Ці 
ініціативи часто поєднують гуманітарну місію з професійною діяльністю, 
створюючи унікальний контекст для розвитку творчості [7]. 
Одним із наслідків війни є зміни в структурі фінансування креативної 
індустрії. Традиційні джерела доходу, зокрема державне фінансування та ринок 
внутрішніх культурних послуг, значно скоротилися через кризу. Водночас зросла 
роль міжнародної допомоги, приватних пожертв і краудфандингу. Багато 
проектів стали орієнтованими на іноземну аудиторію, що створює нові виклики і 
можливості в частині маркетингу, адаптації контенту та юридичних аспектів. 
З огляду на військові дії значно зросла роль цифрової безпеки, захисту 
авторських прав і боротьби з дезінформацією. Українські креативні компанії 
активно працюють над створенням захищених платформ, інструментів для 
боротьби з піратством і маніпуляціями, що має важливе значення не лише для 
економіки, а й для інформаційної безпеки країни. 
Війна суттєво вплинула на освітній процес у сфері креативних індустрій. 
Зокрема, багато навчальних закладів, які готують фахівців у галузі дизайну, 
мистецтва, медіа і технологій, були змушені перейти на дистанційне навчання, 
що відкриває нові можливості для доступу до якісної освіти, але одночасно 
ставить питання щодо якості, практичної складової та мотивації студентів. 
Водночас багато викладачів і студентів активно долучаються до волонтерських 
проєктів, розробляють навчальні матеріали та ресурси, які враховують виклики 
часу. 
Зміни торкнулися і ринку праці у креативній індустрії. Через війну 
спостерігається посилена конкуренція за фахівців, особливо в ІТ та медіа. Велика 
частина українських фахівців була змушена виїхати за кордон, шукаючи безпеки 
 
 
51 
 
і кращих умов роботи. Водночас ті, хто залишився, часто поєднують професійну 
діяльність з волонтерством, створюючи нові форми зайнятості і співпраці. 
Військові дії також стали каталізатором для створення нових креативних 
ніш, таких як виробництво захисного спорядження, розробка інформаційних 
кампаній, документального контенту про війну, креативних проєктів для 
реабілітації ветеранів. Ці напрямки мають як економічний, так і соціальний 
ефект, допомагаючи інтегрувати креативність у систему національної безпеки та 
відновлення. 
Особливо варто відзначити роль жінок у креативному секторі в умовах 
війни. Жіночі ініціативи, стартапи, артпроекти стають важливим фактором 
підтримки суспільства і формування нових моделей бізнесу. Вони також 
сприяють розширенню можливостей для участі в економіці і підвищують 
соціальну стійкість громад. 
Важливим напрямком діяльності є також відновлення культурної 
спадщини, що постраждала внаслідок бойових дій. Реставраційні проєкти, 
цифрові архіви, ініціативи збереження традиційної культури поєднують науковий 
підхід і креативність, залучаючи до роботи митців, істориків, архітекторів і 
технологів. Це дозволяє не лише зберегти культурну ідентичність, а й створити 
нові культурні продукти, які будуть актуальні в післявоєнний період. 
Значним викликом є відновлення інфраструктури, необхідної для 
повноцінного функціонування креативного сектору. Зруйновані чи пошкоджені 
культурні центри, театри, музеї, галереї потребують інвестицій, модернізації та 
інноваційних підходів. Одночасно, війна стала стимулом для використання 
альтернативних просторів — відкритих майданчиків, мобільних студій, 
віртуальних залів, що відкриває нові горизонти для розвитку. 
Для комплексного оцінювання поточного стану та перспектив розвитку 
креативної індустрії важливо провести системний аналіз її внутрішніх ресурсів 
та зовнішніх факторів. SWOT-аналіз дозволяє ідентифікувати сильні та слабкі 
сторони галузі, а також визначити ключові можливості та загрози, що впливають 
на її розвиток. Такий підхід сприяє формуванню стратегічних рекомендацій для 
 
 
52 
 
підвищення конкурентоспроможності та сталого зростання сектору в умовах 
динамічних економічних та соціокультурних змін. 
 
Таблиця 2.5 -SWOT-аналіз креативної індустрії в Україні 
Сильні сторони (Strengths) Слабкі сторони (Weaknesses) 
- Багата культурна спадщина та - Недостатня фінансова підтримка 
традиції держави 
- Високий рівень освіченості, - Відсутність єдиної правової бази для 
зокрема у творчих та ІТ-сферах захисту інтелектуальної власності 
- Розвинена ІТ-інфраструктура, що - Недостатня інфраструктура для 
сприяє цифровізації творчих розвитку креативних кластерів у 
процесів регіонах 
- Зростаючий інтерес міжнародних - Міграція талантів за кордон (відтік 
інвесторів кадрів) 
- Зростаюча популярність - Низький рівень комерціалізації 
української культури у світі творчих продуктів 
Можливості (Opportunities) Загрози (Threats) 
- Розвиток міжнародної співпраці - Політична нестабільність та військові 
та експорту креативної продукції дії 
- Впровадження новітніх - Конкуренція з глобальними 
технологій (AI, VR, блокчейн) у креативними ринками 
творчі процеси 
- Розширення цифрових платформ - Недосконалість законодавства у сфері 
для монетизації творчості авторських прав 
- Підтримка державою через - Соціальні та економічні виклики, що 
гранти, податкові пільги зменшують купівельну спроможність 
населення 
- Впровадження освіти з - Загрози кібербезпеці і втраті 
креативного мислення та контролю над цифровим контентом 
підприємництва 
Джерело: складено автором на основі власного дослідження 
 
Усвідомлення важливості креативної індустрії як чинника не лише 
культурного, а й економічного відновлення країни в післявоєнний період 
підштовхує владу та бізнес до активнішої підтримки галузі. Планування 
 
 
53 
 
стратегій розвитку включає комплекс заходів, що мають забезпечити стійкість, 
інноваційність і конкурентоспроможність сектору в глобальному контексті. 
У підсумку можна стверджувати, що війна, хоч і створює серйозні проблеми, 
водночас прискорює трансформації в креативній індустрії, стимулює нові форми 
співпраці, мобілізує ресурси та надихає на створення унікальних творчих 
продуктів. Український креативний сектор демонструє значну гнучкість, 
інноваційність і здатність адаптуватися до екстремальних умов, що є важливим 
ресурсом для майбутнього відновлення та розвитку країни. 
 
 
2.3. Основні проблеми та виклики розвитку креативної індустрії в сучасних 
умовах 
 
Креативна індустрія в Україні є однією з найбільш динамічних і 
перспективних сфер економіки, що має значний потенціал для розвитку 
національної економіки, культури і суспільства загалом. Проте, попри значні 
досягнення і стрімкий розвиток, галузь стикається з низкою серйозних проблем 
та викликів, які стримують її повноцінний розвиток і реалізацію потенціалу. 
Сучасні умови, що сформувалися під впливом внутрішніх економічних проблем, 
соціально-політичних змін, а також зовнішніх факторів, зокрема військових дій, 
значно ускладнили функціонування і розвиток креативного сектору. Детальний 
аналіз проблем і викликів дозволяє виокремити кілька ключових напрямів, які 
мають суттєвий вплив на стан і перспективи галузі [10]. 
Однією з головних проблем є недостатній рівень державної підтримки та 
законодавчої бази. Хоча в останні роки відбулися позитивні зрушення у 
формуванні нормативно-правового поля для креативної індустрії, все ще відсутні 
чіткі механізми підтримки, що б відповідали реальним потребам галузі. 
Недосконалість законодавства, затримки з імплементацією нових норм, 
відсутність спеціалізованих програм фінансування й стимулювання призводять 
до того, що креативні підприємці та митці змушені діяти у складних умовах, 
 
 
54 
 
часто не маючи гарантій і підтримки. Відсутність системної державної політики 
у сфері креативних індустрій стримує інвестиції, знижує 
конкурентоспроможність українських креативних продуктів на світовому ринку. 
 
Таблиця 2.6 – Основні проблеми розвитку креативної індустрії в Україні 
№ Проблема Опис проблеми 
1 Недостатній рівень Відсутність чітких механізмів підтримки, 
державної підтримки недосконале законодавство, відсутність 
програм фінансування 
2 Фінансові обмеження Обмежений доступ до кредитів, грантів, 
інвестицій, особливо для малого і середнього 
бізнесу 
3 Інфраструктурні Недостатній розвиток технічної і фізичної 
проблеми інфраструктури, руйнування культурних 
просторів 
4 Кадрові проблеми Дефіцит кваліфікованих спеціалістів, відтік 
талантів, низькі зарплати 
5 Низький рівень цифрової Повільне впровадження цифрових технологій, 
трансформації брак IT-фахівців 
6 Проблеми з правовим Недосконалий захист інтелектуальної 
захистом власності, піратство, складнощі з 
ліцензуванням 
7 Культурні та соціальні Низька культурна грамотність, стереотипи 
бар’єри про творчість, недооцінка креативних 
професій 
8 Вплив війни Руйнування інфраструктури, міграція 
талантів, психологічний стрес 
9 Відсутність координації Низький рівень співпраці між гравцями 
індустрії, відсутність єдиної стратегії 
10 Обмежена міжнародна Бар’єри для виходу на глобальні ринки, 
інтеграція нестача міжнародних партнерств 
11 Проблеми екологічної Відсутність «зелених» практик у дизайні і 
стійкості виробництві 
 
 
55 
 
Фінансові обмеження є ще одним серйозним викликом для розвитку галузі. 
Багато суб’єктів креативного сектору мають обмежений доступ до кредитних 
ресурсів, грантів і інвестицій. Особливо гостро ця проблема відчувається в 
малому і середньому бізнесі, який становить основу креативної економіки. 
Недостатність фінансування обмежує можливості для масштабування проектів, 
впровадження інновацій, професійного розвитку кадрів, а також реалізації 
маркетингових стратегій. В умовах економічної нестабільності та воєнних дій 
фінансування з боку держави і бізнесу значно скоротилося, що посилило 
проблему. Крім того, відсутність прозорих і доступних інструментів залучення 
інвестицій у креативні проєкти знижує мотивацію до інновацій і ризикових 
ініціатив. 
Інфраструктурні проблеми також суттєво ускладнюють розвиток 
креативної індустрії. В Україні поки що недостатньо розвинена спеціалізована 
інфраструктура для підтримки творчої діяльності — це стосується як технічного 
оснащення, так і фізичних просторів для роботи, виставок, виступів, майстер-
класів та інших активностей. У багатьох регіонах відсутні креативні хаби, арт-
резиденції, сучасні музеї і галереї, що знижує привабливість цих територій для 
творчих професіоналів і інвестицій. У містах, які постраждали від військових дій, 
значна частина культурної інфраструктури була зруйнована, що створює 
додаткові виклики для її відновлення і модернізації. Відсутність якісної 
інфраструктури також гальмує процеси професійної освіти і обміну досвідом у 
сфері креативних індустрій. 
Кадрові проблеми є одним із найгостріших викликів. Галузь стикається з 
дефіцитом кваліфікованих фахівців, зокрема у сфері менеджменту креативних 
проєктів, маркетингу, IT-технологій, а також у галузях, які вимагають 
спеціалізованих знань і навичок. Нерівномірний розподіл кадрів між регіонами, 
низький рівень зарплат і соціального захисту, а також відсутність перспектив 
кар’єрного росту сприяють виїзду талантів за кордон. Військові дії прискорили 
цей процес, викликавши значний відтік творчих та технічних спеціалістів за межі 
України. Одночасно залишилися працювати переважно молоді спеціалісти, які 
 
 
56 
 
часто не мають достатнього досвіду і професійної підготовки. Відсутність 
системної підтримки освіти і професійного розвитку у сфері креативних 
індустрій стримує зростання якості продуктів і послуг [8]. 
Важливою проблемою є низький рівень цифрової трансформації та 
інноваційності у багатьох сферах креативної індустрії. Незважаючи на те, що 
цифрові технології стали рушієм розвитку світової креативної економіки, в 
Україні їх впровадження часто відбувається повільно і фрагментарно. 
Обмеження пов’язані як із недостатнім фінансуванням, так і з низьким рівнем 
цифрової грамотності, а також браком кваліфікованих IT-фахівців. Це призводить 
до відставання українських креативних підприємств у конкурентній боротьбі на 
міжнародних ринках, особливо в таких напрямках, як анімація, ігрова індустрія, 
віртуальна та доповнена реальність, цифровий дизайн. У контексті війни, коли 
цифрові технології стали основним каналом діяльності і комунікації, відставання 
у цьому напрямку набуває особливої ваги. 
Серед значних викликів можна виділити проблеми, пов’язані з правовим 
регулюванням інтелектуальної власності. Відсутність ефективного захисту 
авторських прав, складнощі з ліцензуванням, піратство і копіювання є серйозним 
стримуючим фактором для розвитку творчих індустрій. Багато творців 
стикаються з тим, що їхні продукти неправомірно використовують або 
розповсюджують, що не лише знижує мотивацію працювати, а й призводить до 
значних фінансових втрат. Особливо гостро ця проблема стоїть у сфері музики, 
кіно, дизайну і програмного забезпечення. Недосконалість правового захисту 
негативно впливає і на залучення іноземних інвестицій, оскільки інвестори 
побоюються ризиків, пов’язаних із порушеннями інтелектуальних прав [11]. 
Для глибшого розуміння зовнішнього середовища, в якому функціонує 
креативна індустрія, важливо розглянути макроекономічні фактори, що 
впливають на її розвиток. PEST-аналіз дозволяє систематизувати політичні, 
економічні, соціокультурні та технологічні чинники, які формують умови 
функціонування галузі. Такий підхід дає змогу визначити зовнішні виклики і 
 
 
57 
 
можливості, що впливають на стратегічні рішення та адаптацію індустрії до змін 
у глобальному і національному контекстах. 
 
Таблиця 2.7 -  PEST-аналіз креативної індустрії 
Категорія Основні фактори Вплив на креативну 
індустрію 
Політичні - Законодавче регулювання Визначають 
інтелектуальної власності нормативно-правове 
- Державна підтримка культури та середовище, що 
креативних секторів забезпечує захист прав 
- Податкові стимули та пільги для та сприяє розвитку 
креативного бізнесу галузі 
- Політична стабільність і безпека 
Економічні - Загальний стан економіки та Впливають на 
ВВП інвестиційну 
- Рівень інвестицій у креативний привабливість галузі та 
сектор попит на творчі 
- Купівельна спроможність продукти 
населення 
- Рівень зайнятості та доходів 
Соціокультурні - Зміни у споживчих вподобаннях і Визначають пріоритети 
стилях життя розвитку творчих 
- Демографічні тенденції (молодь, напрямків, а також 
креативний клас) формують цільову 
- Рівень освіченості та культурної аудиторію 
активності населення 
- Популяризація локальної та 
глобальної культури 
Технологічні - Розвиток цифрових технологій Створюють нові 
(ІТ, штучний інтелект, VR/AR) можливості для 
- Поява нових платформ для інновацій у створенні і 
дистрибуції та просування поширенні творчої 
творчого продукту продукції, а також 
- Автоматизація і нові інструменти виклики для захисту 
креативного виробництва прав 
- Виклики кібербезпеки і захисту 
авторських прав 
Джерело: складено автором на основі власного дослідження 
 
 
58 
 
 
Культурні та соціальні бар’єри також відіграють свою роль у стримуванні 
розвитку креативної індустрії. Незважаючи на зростаючий інтерес до творчості і 
культури, суспільство часто не усвідомлює повної цінності креативної економіки 
як важливого чинника соціально-економічного розвитку. Низька культурна 
грамотність, стереотипи щодо творчої діяльності як «хобі» або «додаткового 
заробітку», а також недооцінка творчих професій перешкоджають формуванню 
відповідального ставлення з боку бізнесу, держави і суспільства. Відсутність 
широкої інформаційної кампанії щодо значення креативної індустрії призводить 
до недостатньої підтримки і розуміння з боку ключових стейкхолдерів. 
Війна внесла додаткові виклики у вигляді нестабільності, психологічного 
стресу та руйнування соціальних зв’язків. Творчі працівники та підприємства 
опинилися в умовах підвищеного ризику, відчуваючи постійний тиск і 
невизначеність. Психологічні наслідки війни для митців, дизайнерів, працівників 
медіа та інших учасників креативного сектору є важливим фактором, що впливає 
на продуктивність, мотивацію і креативність. Відсутність доступу до 
психологічної підтримки, відновлювальних програм і ресурсів погіршує 
ситуацію і знижує загальну стійкість галузі. 
Важливою проблемою є також відсутність системної координації між 
різними гравцями креативного сектору, державними установами, бізнесом і 
громадськими організаціями. Низький рівень комунікації і співпраці ускладнює 
обмін досвідом, ресурсами і технологіями, що призводить до дублювання зусиль 
і неефективного використання наявних можливостей. Відсутність єдиної 
стратегії розвитку і координаційних механізмів гальмує процеси формування 
ефективного креативного екосистеми, яка могла б підтримувати інновації і 
конкурентоспроможність. 
Ще одним викликом є недостатній рівень міжнародної інтеграції та виходу 
на глобальні ринки. Незважаючи на зростаючу кількість українських креативних 
компаній, які експортують свої послуги і продукти, бар’єри у вигляді мовного, 
культурного, правового та маркетингового характеру ускладнюють цей процес. 
 
 
59 
 
Обмежена кількість міжнародних партнерств, відсутність підтримки у 
просуванні за кордоном і недостатня обізнаність про глобальні тренди 
стримують розширення присутності України на світовій арені. Війна, зокрема, 
ускладнює цей процес через проблеми логістики, безпеки та нестабільності. 
Проблеми екологічної стійкості також починають набувати значення у 
розвитку креативної індустрії. В умовах зростаючої уваги до сталого розвитку, 
екологічні аспекти творчої діяльності стають важливими як для внутрішніх, так 
і міжнародних споживачів. Брак екологічної свідомості, відсутність практик 
«зеленого» дизайну і виробництва призводять до того, що український 
креативний сектор може втрачати конкурентні переваги і не відповідати вимогам 
світових ринків, де екологічність стає одним із ключових факторів вибору. 
Не менш важливою проблемою є вплив глобальної пандемії COVID-19, яка 
суттєво змінила умови діяльності креативних індустрій. Обмеження на масові 
заходи, закриття культурних установ, скорочення аудиторії та зменшення доходів 
створили додаткові труднощі для багатьох учасників галузі. Хоча пандемія й 
прискорила цифровізацію і змінила формати роботи, вона також загострила 
проблеми фінансування, доступу до ринків і збереження робочих місць. 
Для подолання цих проблем необхідний комплексний підхід, що включає 
вдосконалення законодавства, розвиток інфраструктури, формування системи 
освіти і професійного розвитку, активізацію державної і приватної підтримки, 
підвищення цифрової компетентності і безпеки, а також посилення координації 
між усіма учасниками креативної індустрії. Особлива увага має бути приділена 
збереженню і розвитку людського потенціалу, підтримці інноваційних ініціатив і 
активній інтеграції у міжнародний контекст. 
Тож основні проблеми та виклики розвитку креативної індустрії в сучасних 
умовах в Україні є комплексними і взаємопов’язаними. Вони охоплюють 
законодавчі, фінансові, інфраструктурні, кадрові, технологічні, культурні та 
соціальні аспекти, а також специфічні виклики, пов’язані з війною і пандемією. 
Вирішення цих проблем вимагає узгоджених зусиль з боку держави, бізнесу, 
громадянського суспільства і міжнародної спільноти, що дозволить розкрити 
 
 
60 
 
потенціал креативної індустрії як драйвера економічного зростання і соціального 
розвитку України. 
 
Таблиця 2.8 - Виклики розвитку креативної індустрії в умовах війни 
№ Виклик Опис виклику 
1 2 3 
1 Руйнування культурної Пошкодження театрів, музеїв, креативних 
інфраструктури просторів, що ускладнює творчий процес 
2 Міграція талантів Відтік креативних фахівців до безпечних 
регіонів або за кордон 
3 Фінансова нестабільність Скорочення інвестицій, зниження доходів, 
відсутність цільових програм підтримки 
4 Психологічний вплив Стрес, тривога, зниження мотивації та 
продуктивності творчих працівників 
5 Логістичні проблеми Руйнування транспортної інфраструктури, 
обмеження на пересування, ускладнення 
експорту 
6 Підсилення проблем з Зростання піратства, слабкий правовий 
інтелектуальною власністю захист у воєнних умовах 
7 Пошук нових бізнес- Адаптація до воєнних реалій, створення 
моделей благодійних ініціатив 
8 Розвиток дистанційної Переорієнтація на онлайн-формати, 
роботи віртуальні платформи для творчої 
діяльності 
9 Міжнародна підтримка та Зростання грантової допомоги, посилення 
колаборації ролі креативної індустрії у інформаційній 
війні 
10 Відновлення та модернізація Плани на відбудову і розвиток культурних 
інфраструктури просторів у постраждалих регіонах 
 
 
 
61 
 
Продовження таблиці 2.8 
1 2 3 
11 Формування стійкої Підвищення адаптивності, інноваційності, 
креативної екосистеми співпраця між гравцями сектору 
12 Інформаційна підтримка Популяризація ролі креативної індустрії, 
формування позитивного іміджу галузі 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
Війна в Україні стала серйозним викликом для всіх сфер життя, і креативна 
індустрія не є виключенням. Особливості воєнного часу формують унікальні 
умови, які потребують не лише оперативного реагування, але й стратегічного 
переосмислення підходів до розвитку галузі. У першу чергу, варто звернути увагу 
на те, що війна призводить до значних руйнувань інфраструктури, що 
безпосередньо впливає на можливості для творчої діяльності. Знищення або 
пошкодження культурних центрів, театрів, концертних залів, музеїв, креативних 
просторів ставить під загрозу безперервність роботи творчих колективів і 
підприємств. 
Через це багато креативних професіоналів змушені були переїжджати у 
безпечніші регіони країни або навіть за кордон. Це призвело до міграції талантів, 
яка, з одного боку, стала викликом для українського креативного сектора, а з 
іншого — створила умови для формування нових центрів творчості у західних 
регіонах країни та закордоном. Водночас така мобільність спонукає до розвитку 
дистанційних форматів роботи, віртуальних платформ для спільної діяльності, 
що є позитивним трендом у цифровій трансформації галузі. Однак ці зміни 
потребують адаптації технологічних рішень, покращення цифрової 
інфраструктури та підвищення рівня цифрової грамотності у творчих колах [13]. 
Війна також значно ускладнила фінансову ситуацію у креативній індустрії. 
Зниження доходів через втрату частини ринку, перебої у роботі бізнесу, 
зменшення споживчої активності та загальна економічна нестабільність 
призвели до скорочення інвестицій. Особливо гостро ця проблема виявляється у 
 
 
62 
 
малих і середніх підприємствах, які не мають запасів фінансової міцності для 
тривалого виживання у кризових умовах. Відсутність цільових державних 
програм підтримки у воєнний час лише посилює цю проблему. При цьому багато 
підприємців креативного сектору були змушені шукати нові бізнес-моделі, 
пристосовуватися до воєнних реалій, наприклад, створювати продукти, які 
відповідають поточним потребам суспільства, чи працювати у форматі 
благодійних ініціатив. 
Одним із важливих аспектів є і психологічний вплив війни на учасників 
креативної індустрії. Стрес, тривога, невизначеність майбутнього можуть 
знизити рівень мотивації, креативності та продуктивності. Особливо це 
стосується митців, які часто працюють з глибокими емоційними переживаннями. 
Водночас війна відкриває нові теми для творчості, надихає на створення 
контенту, що відображає реалії часу, зміцнює національну ідентичність і 
патріотизм. Але для цього потрібна підтримка психологічного здоров’я, 
створення безпечних умов для роботи і комунікації, а також відповідні освітні і 
просвітницькі програми. 
Інший виклик, пов’язаний із воєнними діями, — це складнощі з логістикою 
та доступом до ринків збуту. Руйнування транспортної інфраструктури, закриття 
кордонів, нестабільність валютного курсу, а також обмеження у пересуванні 
створюють суттєві перепони для експорту творчих продуктів і послуг. Це 
особливо гостро відчувається у сферах, які залежать від фізичної доставки 
продукції, наприклад, друкованих видань, художніх виробів, концертних турів. У 
відповідь на це відбувається активізація онлайн-продажів, цифрових платформ, 
що дозволяє долати певні бар’єри, але не замінює повністю традиційні канали. 
Війна також підсилює проблему безпеки інтелектуальної власності. У 
воєнних умовах увага державних органів зосереджена на питаннях національної 
безпеки, що призводить до зниження ефективності правового захисту творчих 
продуктів. Піратство і нелегальне копіювання, з одного боку, зростають через 
хаос і відсутність контролю, а з іншого — через збільшення онлайн-активності. 
Відсутність ефективного захисту авторських прав і патентів створює додаткові 
 
 
63 
 
ризики для креативних підприємств, які прагнуть зберегти конкурентні переваги 
і залучити інвестиції. 
Проте війна також відкриває нові можливості для розвитку креативної 
індустрії. Зростає інтерес до української культури, мистецтва, дизайну як засобів 
підтримки національної ідентичності та солідарності на міжнародній арені. 
Відбувається активізація міжнародної підтримки, грантових програм і 
колаборацій, що сприяє розвитку нових проєктів і розширенню ринків. Креативні 
індустрії стають важливим інструментом інформаційної війни, пропаганди і 
дипломатії, що відкриває нові напрямки і формати діяльності. 
Для подолання цих викликів необхідно впроваджувати комплексні заходи, 
які будуть враховувати специфіку воєнного часу і спрямовані на підтримку і 
розвиток креативного сектору. Важливим є посилення державної підтримки 
через створення спеціальних програм фінансування, грантів, податкових пільг 
для креативних підприємств, що працюють в умовах війни. Розвиток цифрової 
інфраструктури і підтримка онлайн-платформ мають стати пріоритетними 
напрямками, що дозволять забезпечити безперервність діяльності і розширити 
аудиторію. 
Не менш важливою є підтримка кадрів — професійне навчання, 
перепідготовка, психологічна підтримка і мотивація залишатися і працювати в 
Україні. Для цього потрібна активна співпраця між державою, освітніми 
установами, бізнесом і громадськими організаціями. Сприяння розвитку 
дистанційних форматів роботи, віртуальних колаборацій і міжнародних 
партнерств допоможе подолати географічні і логістичні обмеження. 
Особлива увага має приділятися відновленню і модернізації культурної 
інфраструктури в постраждалих регіонах. Це не лише сприятиме поверненню 
творчих колективів і підприємств, а й стане важливою складовою соціального 
відновлення і збереження культурної спадщини. Проєкти з реабілітації та 
будівництва креативних просторів мають інтегруватися в загальну стратегію 
розвитку регіонів. 
 
 
64 
 
Війна актуалізує потребу у формуванні більш стійкої і адаптивної 
креативної екосистеми. Вона повинна бути здатною оперативно реагувати на 
зовнішні виклики, підтримувати інновації і забезпечувати довгострокове 
зростання. Це передбачає активну співпрацю між різними гравцями сектору, 
прозорість і ефективність управління, розвиток партнерств на національному та 
міжнародному рівнях. 
Важливим напрямом є також посилення інформаційної підтримки і 
просвітницької роботи щодо ролі і значення креативної індустрії, особливо в 
контексті війни. Формування позитивного іміджу галузі, популяризація 
успішних кейсів і проєктів сприятиме залученню нових учасників і ресурсів, а 
також підвищенню суспільної підтримки. 
Отже, війна є важким, але одночасно і каталізатором змін для креативної 
індустрії в Україні. Вона висвітлює слабкі місця, змушує адаптуватися і відкриває 
нові можливості для розвитку. Системний підхід до подолання викликів воєнного 
часу дозволить зміцнити сектор, підвищити його стійкість і 
конкурентоспроможність, а також сприятиме відновленню країни через розвиток 
креативної економіки. 
 
  
 
 
65 
 
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМКИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ 
КРЕАТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ В УКРАЇНІ 
 
3.1. Стратегічні можливості розвитку креативної індустрії в Україні 
 
Розвиток креативної індустрії в Україні має значний потенціал і відкриває 
широкі перспективи для зміцнення економіки країни, підвищення рівня 
зайнятості, покращення міжнародного іміджу та сприяння соціальним 
трансформаціям. Креативна індустрія, як сфера діяльності, яка базується на 
створенні, виробництві та поширенні творчих продуктів, здатна стати однією з 
ключових рушійних сил інноваційного розвитку країни. В умовах стрімких 
технологічних змін і глобалізації, а також враховуючи виклики, які постають 
перед Україною, стратегічні можливості розвитку креативного сектору слід 
розглядати як пріоритетний напрямок державної політики та бізнес-ініціатив. 
На рис.3.1 зображено динаміку зайнятості в креативних індустріях України 
у період з 2018 по 2024 роки. Як видно з графіка, спостерігається загальна 
тенденція до зростання кількості зайнятих осіб у цьому секторі. Починаючи з 309 
446 осіб у 2018 році, показник поступово зростав і досягнув 390 000 у 2024 році. 
Це свідчить про поступове посилення ролі креативних індустрій в економіці 
країни та зростання попиту на відповідні професії. 
Першою та однією з найважливіших стратегічних можливостей є 
формування інтегрованої системи підтримки креативних підприємств і 
професіоналів. Це включає створення сприятливого правового середовища, 
розвиток інфраструктури, забезпечення доступу до фінансових ресурсів і 
освітніх програм. Важливо, щоб законодавство було адаптоване до потреб 
інноваційних і креативних галузей, забезпечувало захист інтелектуальної 
власності, сприяло залученню інвестицій і підтримувало розвиток стартапів. 
Державні програми фінансової підтримки, гранти, пільгове оподаткування, 
субсидії можуть істотно знизити бар’єри входу на ринок і стимулювати 
інноваційну активність. 
 
 
66 
 
 
Рисунок 3.1  -  Динаміка зайнятості в креативних індустріях України у 2018–
2024 роках 
Джерело: розроблено автором на основі дослідження 
 
Другою стратегічною можливістю є розвиток людського капіталу. 
Креативна індустрія базується на таланті, знаннях, навичках та інноваціях, тому 
якість і доступність освіти, професійна підготовка і постійне підвищення 
кваліфікації відіграють вирішальну роль. Необхідно розвивати спеціалізовані 
навчальні програми в університетах, коледжах, творчих академіях, а також 
формувати умови для неформального навчання і обміну досвідом. Важливим є 
впровадження міждисциплінарного підходу, який поєднує мистецтво, технології, 
бізнес і менеджмент. Крім того, розвиток креативної індустрії вимагає створення 
ефективних мереж і спільнот, які об’єднують творчих людей, підприємців, 
інвесторів і науковців [14]. 
Третя можливість пов’язана з активним використанням цифрових 
технологій і інновацій. Цифрова трансформація відкриває нові горизонти для 
створення, розповсюдження і монетизації творчого контенту. Україна має 
значний потенціал у сфері ІТ і цифрових сервісів, що можна ефективно 
 
 
67 
 
інтегрувати з творчими індустріями. Використання віртуальної і доповненої 
реальності, блокчейну, штучного інтелекту, онлайн-платформ дає змогу 
розширити аудиторію, забезпечити захист авторських прав, створювати нові 
продукти і бізнес-моделі. Створення цифрових кластерів і хабів може стати 
каталізатором розвитку креативного сектору, сприяти інтернаціоналізації і 
залученню інвестицій. 
Четвертим важливим напрямком є міжнародне співробітництво і інтеграція 
у світовий ринок креативних послуг і продуктів. Україна має унікальний 
культурний потенціал і багату спадщину, що може стати привабливим фактором 
для міжнародних партнерств і проєктів. Активізація участі у глобальних 
виставках, фестивалях, виступах, конференціях, а також розвиток спільних 
виробничих проєктів і програм обміну сприятиме зміцненню позицій України на 
світовій арені. Особливу увагу слід приділити створенню умов для експорту 
креативних продуктів і послуг, розширенню каналів збуту, а також підтримці 
українських творців у виході на нові ринки. 
П’ятим аспектом є розвиток креативної інфраструктури, що включає 
культурні центри, коворкінги, інноваційні хаби, фестивалі, виставки, креативні 
квартали і парки. Така інфраструктура створює простір для обміну ідеями, 
колаборацій, навчання і розвитку бізнесу. Вона є важливою складовою 
екосистеми, яка підтримує зростання і стійкість креативних підприємств. 
Забезпечення доступу до сучасних технологій, обладнання, виставкових і 
концертних майданчиків дозволяє підвищувати якість продукції і послуг, а також 
залучати ширшу аудиторію. 
Наступною стратегічною можливістю є стимулювання інноваційного 
підприємництва і стартапів у сфері креативних індустрій. Створення 
сприятливих умов для розвитку інноваційних бізнесів, зокрема через 
акселераційні програми, інкубатори, менторські ініціативи, сприяє появі нових 
продуктів, послуг і технологій. Це дозволяє зменшити залежність від 
традиційних секторів економіки, підвищує конкурентоспроможність і гнучкість 
 
 
68 
 
ринку. Важливо також розвивати інструменти венчурного фінансування і бізнес-
ангелів, які можуть підтримувати перспективні креативні проєкти. 
Окремим напрямом є стимулювання соціальної креативності, що включає 
використання творчих підходів для розв’язання соціальних проблем, підтримку 
громадських ініціатив і проєктів, що сприяють соціальній інтеграції, 
культурному розвитку і підвищенню якості життя. Креативна індустрія має 
потенціал стати рушієм соціальних змін, сприяти формуванню відкритого, 
толерантного і інклюзивного суспільства. Для цього необхідно створювати 
платформи для діалогу і співпраці між культурними діячами, громадськими 
організаціями, місцевими громадами і владою. 
Крім того, перспективним є розвиток креативного туризму, який поєднує 
культурні, мистецькі, гастрономічні, історичні та інші творчі атракції. Україна 
має багатий потенціал для розвитку цього напрямку, що сприятиме залученню 
туристів, збільшенню доходів регіонів і популяризації національної культури. 
Створення спеціалізованих маршрутів, фестивалів і подій, підтримка місцевих 
ремесел і крафтових виробництв сприятиме формуванню унікального 
туристичного продукту [15]. 
Важливою складовою є розвиток комунікаційної стратегії, спрямованої на 
популяризацію креативної індустрії та підвищення її престижу в суспільстві. 
Формування позитивного іміджу галузі, інформування про можливості і 
досягнення, створення бренд-історій і медіа-кампаній сприяють залученню 
нових учасників, інвесторів і партнерів. Комунікаційна робота повинна бути 
багатоканальною і адаптованою до різних аудиторій — від молоді до бізнесу і 
державних інституцій. 
Значну роль відіграє регіональний розвиток креативної індустрії, що 
передбачає врахування локальних особливостей, ресурсів і потреб. Створення 
регіональних стратегій, підтримка місцевих ініціатив, розвиток культурної 
інфраструктури і мереж співпраці сприяють більш рівномірному розвитку країни 
і зменшенню дисбалансів. Це дозволяє залучати молодь до творчої діяльності, 
утримувати таланти і створювати нові робочі місця в регіонах. 
 
 
69 
 
Інтеграція креативної індустрії з іншими секторами економіки, зокрема з 
IT, освітою, туризмом, виробництвом, створює умови для крос-секторальних 
інновацій і розвитку нових бізнес-моделей. Це сприяє підвищенню загальної 
продуктивності економіки, створенню додаткової вартості і нових робочих місць. 
Такий підхід потребує міжгалузевої координації і сприяння з боку держави і 
бізнес-спільнот. 
Стратегічні можливості розвитку креативної індустрії в Україні охоплюють 
широкий спектр напрямків, які взаємопов’язані і взаємодоповнюють один 
одного. Вони вимагають системного підходу, комплексної політики і активної 
участі усіх зацікавлених сторін. Ефективне використання цих можливостей може 
суттєво посилити роль креативного сектору у розвитку української економіки, 
сприяти культурному відродженню та формуванню інноваційного суспільства. 
Україна має всі необхідні ресурси для того, щоб перетворитися на потужний 
центр креативних індустрій у Східній Європі, якщо буде забезпечено належний 
рівень підтримки, інвестицій і координації зусиль на національному та 
регіональному рівнях. 
 
Таблиця 3.1 -  Основні стратегічні можливості розвитку креативної 
індустрії в Україні 
№ Напрямок Ключові складові та заходи Очікувані результати 
розвитку 
1 2 3 4 
1 Державна Формування комплексних Стимулювання розвитку, 
підтримка програм, гранти, пільгове зниження бар’єрів для 
оподаткування бізнесу 
2 Формування Кластери, коворкінги, Підвищення 
екосистеми мережеві платформи, ефективності, 
взаємодія учасників інноваційність, 
колаборації 
  
 
 
70 
 
Продовження таблиці 3.1 
1 2 3 4 
3 Інтернаціоналізація Участь у міжнародних Розширення ринків, 
подіях, просування залучення інвестицій 
брендів, підтримка 
експорту 
4 Впровадження Цифровізація, VR/AR, AI, Нові продукти, захист 
інноваційних блокчейн, розвиток авторських прав, 
технологій цифрових навичок розширення аудиторії 
5 Соціальна Арт-проєкти для Підвищення 
відповідальність соціальної інтеграції, соціальної 
підтримка громадських згуртованості, 
ініціатив інклюзивність 
6 Розвиток креативного Бізнес-інкубатори, Зростання малого і 
підприємництва акселератори, середнього бізнесу, 
менторство, венчурне інновації 
фінансування 
7 Культурний туризм Розвиток культурних Залучення туристів, 
маршрутів, фестивалів, популяризація 
підтримка ремесел культури 
8 Комунікації та Медійні кампанії, Залучення нових 
просування соціальні мережі, учасників, 
формування позитивного підвищення престижу 
іміджу 
9 Сталість розвитку Екологічна Довгострокова 
відповідальність, стійкість, підтримка 
збереження культурної культурного 
спадщини різноманіття 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
 
 
71 
 
Креативна індустрія сьогодні в усьому світі визнається не лише як фактор 
економічного зростання, а й як потужний драйвер соціального розвитку та 
культурної ідентичності. Для України, яка переживає трансформації в різних 
сферах життя, розвиток креативного сектору є не просто можливістю, а 
необхідністю для модернізації економіки, посилення конкурентоспроможності та 
інтеграції у глобальні процеси. Розглянемо детальніше додаткові стратегічні 
можливості, які можуть суттєво вплинути на розвиток креативної індустрії в 
Україні, забезпечуючи стійке і системне зростання галузі [13]. 
По-перше, важливо підкреслити роль державної підтримки як 
фундаментального чинника розвитку креативного сектору. В багатьох країнах 
світу саме через системне державне втручання креативні індустрії отримали 
потужний імпульс для розвитку. В Україні необхідно впроваджувати цілісні 
державні програми, які поєднували б фінансові, освітні, інфраструктурні та 
інституційні заходи. Важливо створювати чіткі механізми координації між 
різними відомствами, органами місцевого самоврядування та приватним 
сектором. Однією з ключових завдань є налагодження прозорої системи 
грантової підтримки, яка дозволить не лише фінансувати окремі проєкти, а й 
стимулювати довгострокове інноваційне підприємництво. При цьому державні 
ініціативи мають враховувати потреби локальних креативних спільнот і сприяти 
розвитку регіонів, де креативні підприємства можуть стати локомотивом 
економічного зростання. 
По-друге, варто наголосити на важливості формування екосистеми 
креативних індустрій. Екосистема — це складна мережа взаємозв’язків між 
творчими особистостями, підприємствами, освітніми закладами, фінансовими 
інституціями, громадськими організаціями та споживачами. Для України 
пріоритетним завданням є не просто розвиток окремих креативних ініціатив, а 
створення системи, де всі учасники будуть ефективно взаємодіяти, обмінюватися 
знаннями та ресурсами. Одним із прикладів такої екосистеми може стати 
створення креативних кластерів — територіальних утворень, які об’єднують 
студії дизайну, виробництва аудіо- та відеоконтенту, галереї, стартапи та освітні 
 
 
72 
 
центри. Кластери сприяють концентрації талантів і ресурсів, що підвищує 
ефективність роботи і відкриває нові можливості для інновацій. Важливою 
складовою є і підтримка мережевих комунікацій, онлайн-платформ для обміну 
ідеями, колаборації та кооперації, що дозволяє долати географічні бар’єри, 
особливо у контексті розвитку віддалених та малих міст. 
По-третє, стратегічною можливістю є акцент на інтернаціоналізації 
креативного сектору України. Відкритість до світових ринків, активна участь у 
міжнародних виставках, ярмарках і форумах — це не лише шлях до збільшення 
експорту креативної продукції, а й важливий фактор залучення інвестицій, 
отримання нових знань та технологій. Для цього Україні необхідно працювати 
над підвищенням конкурентоспроможності на світовому ринку, забезпечувати 
якість і відповідність міжнародним стандартам. Важливим кроком є створення 
офіційних платформ, які б просували українські бренди і продукти, а також 
розвивали культурні дипломатичні проєкти. Окремо слід зазначити важливість 
спрощення процедур експорту, підтримки логістичних рішень та забезпечення 
юридичного супроводу для виходу на міжнародні ринки. 
Четвертий напрямок пов’язаний із впровадженням інноваційних 
технологій у креативну індустрію. Цифровізація — це не лише інструмент 
розширення аудиторії, а й основа для створення нових форм творчості, бізнес-
моделей і продуктів. В Україні вже існують приклади успішного поєднання IT та 
креативних індустрій, зокрема у сфері анімації, геймдизайну, медіа-мистецтва. 
Необхідно розвивати інноваційні платформи, які підтримують інтеграцію 
технологій, таких як штучний інтелект, блокчейн, віртуальна та доповнена 
реальність, у творчий процес. Це відкриває перспективи для створення 
унікального контенту, захисту авторських прав і монетизації творчих продуктів. 
Особлива увага має бути приділена розвитку цифрових навичок творчих 
професіоналів, підтримці стартапів і малого бізнесу в освоєнні нових технологій 
[18]. 
П’ятим, не менш важливим напрямом є розвиток соціальної 
відповідальності у креативному секторі. Креативні індустрії мають потенціал для 
 
 
73 
 
вирішення соціальних проблем через інноваційні культурні проєкти, арт-
терапію, освіту, просвітницькі кампанії. В Україні це може сприяти не лише 
підвищенню якості життя громад, а й формуванню громадянського суспільства, 
зміцненню соціальної згуртованості та толерантності. Важливо підтримувати 
ініціативи, які поєднують творчість і соціальне служіння, а також створювати 
платформи для діалогу між митцями, активістами, представниками місцевої 
влади і бізнесу. Соціальна креативність також може стати механізмом підтримки 
уразливих груп населення, сприяти інтеграції людей з інвалідністю, молоді з 
сільських регіонів та інших категорій. 
Шостим стратегічним напрямом є розвиток креативного підприємництва 
як окремої сфери. В Україні потрібно створювати умови для активного розвитку 
малого і середнього бізнесу у творчій сфері, зокрема через підтримку 
підприємницьких ініціатив, менторські програми, навчальні курси з 
підприємництва і маркетингу, а також доступ до фінансування. Важливо 
розвивати спеціалізовані бізнес-інкубатори і акселератори, які б допомагали 
креативним стартапам долати початкові труднощі, шукати ринки збуту і 
масштабуватися. Це допоможе знизити залежність галузі від великих корпорацій 
і державних структур, розвивати інновації і підвищувати адаптивність сектору до 
швидких змін на ринку. 
Сьомим важливим аспектом є розвиток культурного туризму як складової 
креативної економіки. Україна має багатющу культурну спадщину — від 
історичних пам’яток і традиційних ремесел до сучасних фестивалів і мистецьких 
проектів. Важливо формувати цілісні туристичні продукти, які інтегрують 
культурні і креативні атракції з гастрономією, екотуризмом, спортом і розвагами. 
Розвиток туристичної інфраструктури, покращення сервісу, підвищення рівня 
інформування та маркетингу допоможе залучити більше туристів, збільшити 
доходи місцевих громад і сприяти популяризації української культури у світі. 
Восьмий напрямок — підвищення рівня комунікації та просування 
креативної індустрії. Формування позитивного іміджу і популяризація творчих 
професій допоможуть залучати молодь і фахівців у галузь. Необхідно 
 
 
74 
 
використовувати сучасні маркетингові інструменти, цифрові канали, соціальні 
мережі, щоб створювати ефективні медіа-кампанії, які підкреслюватимуть 
інноваційний і культурний потенціал української креативної індустрії. Особливу 
увагу варто приділити розвитку локальних медіа, які можуть популяризувати 
унікальні регіональні проекти і підтримувати діалог між учасниками індустрії. 
І нарешті, не можна оминути питання сталості розвитку креативної 
індустрії. Для досягнення довгострокового ефекту важливо впроваджувати 
принципи екологічної відповідальності, збереження культурної спадщини та 
соціальної справедливості. Це означає підтримку сталих практик у виробництві 
творчих продуктів, енергоефективність, використання екологічно чистих 
матеріалів, а також турботу про культурне різноманіття та інклюзивність. Стала 
креативна індустрія сприятиме формуванню здорового середовища для 
творчості, інновацій і соціального розвитку. 
Варто також вказати, що стратегічні можливості розвитку креативної 
індустрії в Україні мають широкий спектр і вимагають системного, комплексного 
підходу, залучення різних суб’єктів і інтеграції у національні та міжнародні 
процеси. Використання державних інструментів підтримки, розвиток людського 
капіталу, цифровізація, інтернаціоналізація, інновації, соціальна 
відповідальність, підприємництво, культурний туризм, комунікація і сталість — 
це ті ключові напрямки, які разом можуть забезпечити зростання і стійкість 
креативної індустрії як важливої складової майбутнього України. Своєю чергою, 
це сприятиме не лише економічному розвитку, а й культурному відродженню, 
підвищенню якості життя та утвердженню України як сучасної, інноваційної і 
відкритої країни на світовій арені [17]. 
 
 
3.2. Інституційна та державна підтримка креативного сектору 
 
Інституційна та державна підтримка креативного сектору відіграє ключову 
роль у забезпеченні сталого розвитку цієї галузі, особливо в умовах сучасних 
 
 
75 
 
економічних викликів та глобалізації. Креативна індустрія, що охоплює широкий 
спектр сфер – від дизайну та реклами до кіно, музики і видавничої справи, 
потребує спеціалізованих інструментів і механізмів підтримки з боку держави і 
інституцій, які забезпечують умови для зростання, інновацій і 
конкурентоспроможності на національному та міжнародному рівнях. Розглянемо 
більш детально існуючі форми, моделі та перспективи інституційної і державної 
підтримки креативного сектору в Україні. 
 
Таблиця 3.2 – Основні форми інституційної підтримки креативного сектору в 
Україні 
Тип інституції Функції та роль Приклади в Україні 
Державні органи Розробка політики, Міністерство культури та 
нормативно-правова база, інформаційної політики, 
фінансування Мінекономіки, МОН 
Професійні Захист інтересів, Асоціація креативних 
асоціації та спілки адвокація, підвищення індустрій України, творчі 
кваліфікації спілки 
Освітні установи Підготовка кадрів, Університети культури, 
дослідження, дизайн-школи 
модернізація навчальних 
програм 
Громадські Організація подій, освітні Культурні фонди, творчі 
організації програми, підтримка хаби 
талантів 
Інфраструктурні Створення майданчиків Коворкінги, технопарки, 
об'єкти для творчості і взаємодії культурні центри 
Джерело: складено автором на основі даних [18] 
 
По-перше, варто зазначити, що інституційна підтримка охоплює діяльність 
різноманітних організацій, які безпосередньо сприяють розвитку креативної 
 
 
76 
 
індустрії. Це державні органи, науково-дослідні інститути, громадські 
організації, професійні асоціації, творчі спілки та освітні установи. Кожен з цих 
інститутів має свою специфіку, але всі вони разом формують середовище, яке 
підтримує розвиток творчого потенціалу, сприяє професійному зростанню, а 
також забезпечує захист інтересів представників креативного сектору [16]. 
Державні органи, такі як Міністерство культури та інформаційної політики 
України, Міністерство освіти і науки, Міністерство економіки, відіграють 
провідну роль у формуванні нормативно-правової бази, розробці стратегічних 
програм і виділенні фінансових ресурсів для підтримки креативних індустрій. 
Урядові ініціативи часто спрямовані на створення сприятливого інвестиційного 
клімату, забезпечення податкових пільг, грантової підтримки та розвиток 
інфраструктури. Важливо, що держава виступає не лише як регулятор, але і як 
активний учасник процесу розвитку креативного сектору, створюючи умови для 
зростання малого і середнього бізнесу, підтримуючи інноваційні стартапи та 
проекти. 
Одним з вагомих елементів інституційної підтримки є розвиток професійних 
асоціацій і творчих спілок, які об’єднують представників різних галузей 
креативної індустрії. Ці організації виконують функції захисту інтересів своїх 
членів, забезпечують їхню адвокацію на рівні державної політики, сприяють 
обміну досвідом і підвищенню кваліфікації. Через такі структури творці 
отримують доступ до консультацій, правової допомоги, участі у професійних 
форумах і виставках, що стимулює розвиток мережевої взаємодії і кооперації. 
Важливим напрямком є підтримка освітніх установ, які готують кадри для 
креативного сектору. Сучасна освіта має бути орієнтована на 
міждисциплінарність, інтеграцію творчих навичок із технологічними знаннями і 
підприємницькою компетентністю. Державна підтримка у вигляді грантів на 
наукові дослідження, модернізації навчальних програм, обміну досвідом із 
закордонними університетами сприяє підвищенню якості підготовки фахівців, 
які здатні ефективно працювати в умовах динамічних змін ринку. 
 
 
77 
 
Грантова система є одним із найбільш ефективних інструментів державної 
підтримки креативного сектору. Вона передбачає надання цільових фінансових 
ресурсів для реалізації конкретних проектів, стартапів, дослідницьких ініціатив 
та культурних програм. Гранти сприяють не лише покриттю витрат на 
виробництво продукту чи послуги, а й стимулюють інноваційність, залучення 
молодих талантів, розвиток міждисциплінарних проєктів і міжнародної 
співпраці. В Україні останніми роками активно працюють різні фонди та 
програми, які надають таку підтримку, однак її масштаби і доступність 
потребують подальшого розширення. 
Особливу роль відіграє підтримка малого і середнього бізнесу в креативній 
індустрії. Державні програми спрямовані на спрощення реєстрації підприємств, 
зниження податкового навантаження, надання консультаційних та 
інформаційних послуг, а також підтримку експорту креативних товарів і послуг. 
Розвиток бізнес-інкубаторів і акселераторів, які спеціалізуються на креативних 
стартапах, є важливим елементом формування сприятливого середовища для 
підприємництва. Такі установи допомагають підприємцям розробляти бізнес-
плани, залучати інвестиції, виходити на нові ринки і масштабувати діяльність. 
Інституційна підтримка також включає створення інфраструктури для 
розвитку креативної індустрії. Це культурні центри, технопарки, коворкінги, 
виставкові зали, театри, кіностудії, музичні платформи та інші об’єкти, які 
сприяють розвитку творчості і взаємодії між різними учасниками ринку. Держава 
та місцева влада відіграють ключову роль у фінансуванні та організації таких 
просторів, створюючи сприятливі умови для розвитку креативних екосистем. 
Такі інфраструктурні об’єкти стають майданчиками для генерації ідей, навчання, 
проведення подій і просування творчої продукції. 
Значну увагу приділяють розвитку нормативно-правової бази, що регулює 
діяльність у сфері креативної індустрії. Ефективне законодавство з питань 
авторського права, інтелектуальної власності, захисту інтересів творців і 
підприємців створює умови для інвестицій, стимулює інновації і гарантує 
безпеку творчої діяльності. Оновлення та адаптація законодавства до сучасних 
 
 
78 
 
викликів цифрової економіки, розвиток механізмів боротьби з піратством і 
контрафактною продукцією є надзвичайно важливими для забезпечення сталого 
розвитку креативного сектору [19]. 
Паралельно з національними ініціативами, Україна активно інтегрується у 
міжнародні програми підтримки креативної індустрії. Співпраця з 
міжнародними організаціями, фондами, культурними інституціями відкриває 
доступ до ресурсів, знань і нових ринків. Участь у міжнародних грантових 
програмах, партнерських проектах, культурних фестивалях сприяє обміну 
досвідом і підвищенню конкурентоспроможності українських креативних 
підприємств. Особливо перспективними є програми Європейського Союзу, які 
передбачають підтримку культурних і креативних секторів країн-партнерів. 
Важливим аспектом є формування прозорої і зрозумілої системи моніторингу 
та оцінки ефективності державної та інституційної підтримки. Це дозволяє 
оперативно виявляти проблеми, адаптувати політику і розподіляти ресурси більш 
ефективно.  
Одним із викликів, з якими стикається інституційна підтримка, є необхідність 
забезпечення балансу між централізацією та децентралізацією управління. 
Державні ініціативи мають бути адаптовані до регіональних особливостей і 
потреб, що вимагає посилення ролі місцевих органів влади і створення 
регіональних платформ підтримки креативної індустрії. 
В умовах економічної нестабільності та зовнішніх викликів особливої 
актуальності набуває підтримка креативних підприємств через кризові програми. 
Вони можуть передбачати субсидії, пільгові кредити, тимчасове звільнення від 
податків або інші форми підтримки, які дозволяють бізнесу пережити складні 
періоди і зберегти робочі місця. Такі заходи стимулюють збереження 
інноваційного потенціалу і підвищують стійкість сектору до зовнішніх 
потрясінь. 
Враховуючи вищезазначене, інституційна та державна підтримка 
креативного сектору в Україні є комплексним і багаторівневим процесом, що 
потребує постійного вдосконалення, адаптації до нових реалій і активної 
 
 
79 
 
взаємодії всіх учасників ринку. Успішна реалізація цих завдань дозволить не 
лише підвищити економічну ефективність креативної індустрії, а й сприятиме 
зміцненню культурної ідентичності, розвитку соціальних ініціатив і підвищенню 
якості життя в суспільстві. 
 
Таблиця 3.3 - Основні інструменти державної підтримки креативного 
сектору 
Інструмент Опис Очікуваний ефект 
Грантова Фінансування проектів, Стимулювання інновацій, 
підтримка стартапів, досліджень залучення молодих талантів 
Податкові пільги Зменшення податкового Підвищення інвестиційної 
навантаження для привабливості 
креативних підприємств 
Бізнес-інкубатори Підтримка стартапів Розвиток малого і середнього 
та акселератори через консультування і бізнесу 
навчання 
Розвиток Створення культурних Підвищення рівня кооперації 
інфраструктури центрів, коворкінгів, та інновацій 
технопарків 
Нормативно- Захист інтелектуальної Безпека творчої діяльності, 
правове власності, боротьба з залучення інвестицій 
забезпечення піратством 
Міжнародна Участь у грантових Підвищення 
співпраця програмах, партнерствах конкурентоспроможності, 
з міжнародними вихід на світові ринки 
організаціями 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
Інституційна та державна підтримка креативного сектору в Україні у другій 
половині XXI століття все більше набирає системного характеру, що відображає 
 
 
80 
 
усвідомлення державою стратегічної ролі креативної індустрії у формуванні 
конкурентоспроможної економіки. Сьогодні передбачається комплексний підхід, 
який передбачає координацію дій на різних рівнях — від центральних органів 
влади до місцевих адміністрацій, а також активне залучення приватного сектору 
та міжнародних партнерів [20]. 
Однією з ключових складових цього підходу є створення спеціалізованих 
державних інституцій, які координують політику у сфері креативних індустрій. 
В Україні поступово формується мережа таких органів, зокрема директоратів у 
Міністерстві культури та інформаційної політики, які відповідають за підтримку 
креативного бізнесу, розвитку культурного експорту, популяризації національної 
культури у світі. Діяльність таких структур спрямована на забезпечення сталого 
розвитку, залучення інвестицій і підвищення ефективності управління. 
Важливою складовою державної політики є підтримка інновацій у 
креативній сфері через розвиток цифрових технологій. Цифровізація відкриває 
нові можливості для створення і поширення творчого продукту, зокрема в 
сегментах анімації, відеоігор, музики і кіно. Державні програми підтримують 
розробку цифрових платформ, стартапів, а також розвиток навичок цифрової 
грамотності серед творчих працівників. Важливим аспектом є розвиток інтернет-
інфраструктури, що дає змогу розширити аудиторію і збільшити експорт 
креативної продукції. 
Додатково, держава все активніше підтримує міжнародну співпрацю, 
зокрема через участь у програмах Європейського Союзу, ЮНЕСКО, Світового 
банку та інших організацій, що спеціалізуються на розвитку креативної 
економіки. Ці програми не лише надають фінансову підтримку, а й сприяють 
обміну досвідом, навчанню, розвитку мереж партнерств між українськими та 
іноземними креативними підприємствами. Такі взаємодії стимулюють вихід на 
нові ринки і підвищують імідж країни як центру творчих інновацій. 
Не менш важливим є підтримка малого і середнього підприємництва у 
креативному секторі. Останні роки спостерігається розширення програм, що 
надають субсидії, консультації з ведення бізнесу, навчальні курси з маркетингу і 
 
 
81 
 
фінансової грамотності. Підприємці мають доступ до спеціалізованих бізнес-
інкубаторів і акселераторів, які допомагають трансформувати ідеї у рентабельні 
проекти. Особлива увага приділяється підтримці стартапів, що працюють на 
перетині технологій і творчості, адже це один із драйверів економічного 
зростання. 
Важливою складовою підтримки є створення креативних хабів і кластерів, 
які об’єднують різні учасники ринку в межах певних територій чи галузей. Це 
сприяє інтеграції ресурсів, обміну знаннями та спільній роботі над 
інноваційними проектами. В Україні вже діють кілька таких кластерів, що 
поєднують сферу дизайну, архітектури, медіа, IT і реклами. Залучення місцевих 
органів влади до розвитку цих структур забезпечує координацію і підтримку на 
рівні регіонів. 
Державна підтримка також проявляється у створенні правових і фіскальних 
стимулів. Зокрема, вводяться податкові пільги для креативних підприємств, які 
інвестують у розвиток нових технологій, навчання працівників або експортують 
свою продукцію. Важливою є гармонізація українського законодавства з 
міжнародними стандартами у сфері інтелектуальної власності, що підвищує 
довіру інвесторів і партнерів та захищає права творців. 
Ще одним напрямком інституційної підтримки є розвиток освітніх 
програм, орієнтованих на потреби креативної економіки. В Україні поступово 
зростає кількість спеціалізованих факультетів і курсів у вищих навчальних 
закладах, які готують фахівців з дизайну, реклами, менеджменту культури та 
інших творчих напрямків. Державні гранти та стипендії сприяють залученню 
талановитої молоді, а також обміну студентами та викладачами з провідними 
закордонними університетами. 
У контексті викликів, що постали перед Україною, важливою є підтримка 
культурної дипломатії, яка виступає інструментом покращення міжнародного 
іміджу країни через креативні продукти і культурні події. Держава підтримує 
участь українських митців і творчих колективів у міжнародних фестивалях, 
 
 
82 
 
виставках, конференціях, що сприяє формуванню позитивного іміджу України і 
створенню мережі партнерств. 
Паралельно з розширенням державної підтримки спостерігається 
зростання ролі приватного сектору і громадських ініціатив у розвитку креативної 
індустрії. Бізнес активно вкладає кошти у спонсорство культурних проектів, 
створення коворкінгів і інноваційних просторів. Громадські організації 
організовують освітні програми, конкурси і фестивалі, що стимулюють розвиток 
талантів і підвищують культурний рівень населення. Державна політика 
орієнтована на підтримку таких партнерств, адже вони розширюють ресурси і 
підсилюють ефективність заходів [17]. 
Необхідно також враховувати виклики, пов’язані з пандемією COVID-19, 
яка внесла корективи у діяльність креативного сектору. Багато інституцій швидко 
адаптувалися, впроваджуючи онлайн-формати проведення подій, навчання і 
промоції творчих продуктів. Державні програми були оперативно скориговані 
для надання підтримки творчим підприємствам у кризових умовах, зокрема через 
гранти на цифрову трансформацію і компенсацію втрат. 
На перспективу передбачаються заходи щодо посилення інтеграції 
креативної індустрії у загальну економіку країни через формування 
міжсекторальних альянсів. Це дозволить ефективніше використовувати творчий 
потенціал для розвитку суміжних галузей – туризму, освіти, інформаційних 
технологій, виробництва споживчих товарів. Державна політика стимулюватиме 
міжгалузеві інновації і розвиток комплексних проєктів, що поєднують творчість 
і технології. 
Інституційна та державна підтримка креативного сектору в Україні 
розвивається в напрямку створення системного, комплексного і гнучкого 
середовища, яке здатне адаптуватися до викликів і сприяти максимальному 
використанню творчого потенціалу країни. Від подальшої реалізації цих 
стратегій залежить успішність формування креативної економіки як одного з 
ключових драйверів сталого розвитку України. 
 
 
 
83 
 
3.3. Пропозиції та рекомендації щодо підвищення ефективності розвитку 
креативної індустрії 
 
Підвищення ефективності розвитку креативної індустрії в Україні потребує 
системного підходу, що охоплює різноманітні аспекти економічної, соціальної та 
культурної політики. У першу чергу слід розглянути питання посилення 
правового регулювання, яке є основою для захисту інтелектуальної власності та 
стимулювання інновацій у творчих сферах. Відсутність чітких і дієвих механізмів 
захисту авторських прав створює ризики для креаторів та інвесторів, що 
ускладнює розвиток галузі. Тому важливо впровадити нові законодавчі 
ініціативи, які враховують сучасні виклики цифрової епохи, зокрема 
регулювання в сфері онлайн-контенту та захист персональних даних. 
Значну роль відіграє розвиток освітніх програм, що відповідають потребам 
креативного сектору. Необхідно посилити міждисциплінарний підхід у навчанні, 
який поєднує знання з культури, бізнесу, технологій і менеджменту. Важливо 
розробити нові курси і спеціальності, спрямовані на підготовку 
висококваліфікованих фахівців у сфері цифрових медіа, дизайну, креативного 
підприємництва. Особливу увагу слід приділяти розвитку навичок критичного 
мислення, інноваційності, комунікації та управління проектами. Підвищення 
якості освіти у цій сфері створить сприятливі умови для формування професійної 
спільноти, яка здатна адаптуватися до змін і реалізовувати амбіційні проекти [14]. 
Розвиток інфраструктури є ще одним ключовим напрямом підвищення 
ефективності креативної індустрії. Потрібно розширити мережу креативних 
хабів, бізнес-інкубаторів та коворкінг-просторів, які забезпечують умови для 
взаємодії творців, підприємців і інвесторів. Ці простори мають стати 
платформами для колаборації, обміну ідеями, навчання і підтримки стартапів. 
Особливо важливо створювати такі умови у регіонах, що дозволить збалансувати 
розвиток креативної економіки по всій країні та сприятиме залученню локальних 
талантів. 
 
 
 
84 
 
Таблиця 4. Основні напрями державної підтримки креативної індустрії в 
Україні 
Напрям підтримки Опис заходів Очікувані результати 
Фінансування Гранти, субсидії, Збільшення кількості 
інноваційних проектів створення спеціального стартапів та творчих 
фонду проєктів 
Освітні програми та Розробка профільних Підвищення кваліфікації 
стажування курсів, практична кадрів 
підготовка 
Інфраструктурна Створення креативних Розширення можливостей 
підтримка хабів і центрів для колаборації 
Правове забезпечення Спрощення реєстрації Підвищення захисту прав 
інтелектуальної власності творців 
Експортна підтримка Організація виставок, Зростання частки 
торгових місій креативної продукції на 
світовому ринку 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
Фінансова підтримка є одним із найсуттєвіших чинників стимулювання 
розвитку галузі. Необхідно збільшити обсяг державних грантів і субсидій, 
спрямованих на підтримку як інноваційних проектів, так і традиційних форм 
творчої діяльності. Важливо розвивати механізми приватного інвестування, 
включно з венчурними фондами та краудфандингом, що дозволить залучати 
додаткові ресурси та підвищувати інвестиційну привабливість сектору. Держава 
може виступати як гарант і партнер у реалізації таких проектів, створюючи 
прозорі умови для бізнесу. 
Велику увагу слід приділяти маркетинговій підтримці креативних 
продуктів і послуг. Відсутність системної стратегії просування обмежує доступ 
українських творців до внутрішніх і міжнародних ринків. Важливо розробити 
національні і регіональні програми популяризації, які враховують специфіку 
 
 
85 
 
різних секторів і цільових аудиторій. Використання сучасних цифрових 
інструментів, платформ соціальних медіа, участь у виставках, фестивалях і 
ярмарках дозволить розширити впізнаваність брендів і збільшити експорт 
творчої продукції. 
Інтеграція креативної індустрії з іншими секторами економіки є 
стратегічно важливим напрямом. Розвиток міжсекторальних проектів, що 
поєднують творчість, технології, туризм, освіту і виробництво, сприятиме 
створенню нових робочих місць і підвищенню конкурентоспроможності країни. 
Державна політика має стимулювати таку інтеграцію через підтримку 
інноваційних ініціатив і створення сприятливих умов для кооперації бізнесу, 
науки і культури. 
Важливим чинником підвищення ефективності є формування позитивного 
суспільного ставлення до креативної індустрії. Пропаганда значення творчості як 
складової розвитку економіки і культури сприятиме залученню більшої кількості 
молоді і підприємців до цієї сфери. Важливо розвивати комунікацію між владою, 
бізнесом і громадськістю, створювати майданчики для обговорення проблем і 
спільного пошуку рішень. Соціальна підтримка творчих ініціатив сприятиме 
формуванню креативного середовища, яке стимулює інновації і самореалізацію. 
Ще одним напрямом є активне використання міжнародного досвіду і 
залучення іноземних партнерів. Україна може отримати значні переваги від 
адаптації кращих практик управління креативною економікою, розвитку 
експорту культурних продуктів, участі у міжнародних мережах та програмах. Для 
цього необхідно підтримувати ініціативи з трансферу технологій і знань, а також 
створювати умови для співпраці на рівні бізнесу і державних інституцій. 
Необхідно звернути увагу на забезпечення рівних можливостей для всіх 
учасників креативного сектору, незалежно від регіону, віку, статі чи соціального 
статусу. Державні програми мають передбачати механізми підтримки вразливих 
груп, створення інклюзивного середовища і сприяння розвитку креативності у 
всіх верствах населення. Це забезпечить ширше залучення талантів і 
різноманітність ідей, що є важливим фактором інноваційності. 
 
 
86 
 
З огляду на виклики цифрової трансформації, слід приділяти увагу 
розвитку цифрової грамотності і навичок роботи з новими технологіями у 
представників креативних професій. Організація тренінгів, воркшопів, онлайн-
курсів сприятиме підвищенню професійного рівня і адаптації до стрімких змін у 
технологічному середовищі. Також важливо підтримувати розробку власних 
цифрових продуктів і платформ, що зміцнюватиме позиції української креативної 
індустрії на світовому ринку. 
 
Таблиця 3.5 - Рекомендовані механізми фінансування креативних проектів 
Механізм Опис Переваги для учасників 
фінансування 
Державні гранти Конкурсна підтримка для Безповоротна фінансова 
інноваційних і соціально допомога, стимулювання 
значущих проектів розвитку 
Венчурні фонди Інвестиції у перспективні Можливість 
стартапи масштабування бізнесу, 
партнерські зв’язки 
Краудфандинг Залучення коштів від Демократичний доступ до 
платформи широкої аудиторії фінансування, маркетинг 
проекту 
Державно- Спільні інвестиції держави Зниження ризиків для 
приватне та бізнесу інвесторів, збільшення 
партнерство обсягів інвестицій 
Податкові пільги Зменшення податкового Підвищення 
навантаження для рентабельності, мотивація 
креативних підприємств до інновацій 
Джерело: складено автором на основі власного дослідження 
 
Для підвищення ефективності необхідно вдосконалити систему 
моніторингу і оцінювання розвитку креативної індустрії. Впровадження 
 
 
87 
 
індикаторів, які відображають як кількісні, так і якісні показники, допоможе 
своєчасно виявляти проблеми і коригувати політику. Створення відкритих баз 
даних і аналітичних звітів підвищить прозорість і доступність інформації для 
всіх зацікавлених сторін. 
Особливу увагу варто приділити питанням сталого розвитку і екологічної 
відповідальності креативного сектору. Використання екологічних матеріалів, 
енергоефективних технологій, а також популяризація ідей сталого споживання 
сприятиме формуванню позитивного іміджу індустрії і залученню свідомих 
споживачів. Включення принципів сталого розвитку у стратегії і проекти стане 
важливою конкурентною перевагою. 
У комплексі всі зазначені заходи формують базу для створення сприятливого 
середовища, яке стимулює інновації, розвиток талантів і 
конкурентоспроможність креативної індустрії в Україні. Системна реалізація цих 
рекомендацій сприятиме не лише економічному зростанню, а й 
соціокультурному розвитку країни, посиленню її позицій на міжнародній арені 
та підвищенню якості життя громадян. 
Підвищення ефективності розвитку креативної індустрії в Україні вимагає не 
лише загальних стратегічних кроків, але й впровадження конкретних 
рекомендацій, які можна реалізувати на різних рівнях — державному, 
регіональному, галузевому та на рівні окремих підприємств і організацій. Нижче 
наведено низку детальних пропозицій, що спрямовані на подолання існуючих 
бар'єрів та максимальне використання потенціалу креативного сектору. 
Перш за все, необхідно запровадити комплексну національну програму 
розвитку креативних індустрій, яка б інтегрувала всі ключові напрямки 
діяльності — від освіти і науки до інфраструктури і фінансування. Така програма 
має включати чітко визначені цілі, механізми реалізації, відповідальних осіб і 
системи моніторингу. Важливо, щоб вона була підтримана на найвищому 
політичному рівні, що забезпечить сталість і координацію між різними 
відомствами. 
 
 
88 
 
Однією з ключових рекомендацій є створення спеціального фонду підтримки 
креативної економіки. Цей фонд міг би фінансувати інноваційні проекти, 
надавати гранти для молодих підприємців і творців, а також підтримувати 
міжнародні культурні обміни. Для підвищення прозорості і ефективності роботи 
фонду важливо застосовувати механізми конкурсного відбору та залучати 
незалежних експертів для оцінки проектів. 
У сфері освіти необхідно створити міжвідомчу платформу для розробки і 
впровадження навчальних програм, які б відповідали потребам креативної 
індустрії. До складу такої платформи мають входити представники університетів, 
бізнесу, державних органів і творчих спільнот. Вона також може займатися 
акредитацією нових освітніх програм, моніторингом якості викладання та 
організацією професійних стажувань для студентів [19]. 
Особливу увагу слід приділити розвитку професійних мереж і кластерів, які 
об’єднують творців, підприємців, науковців і представників влади. Для цього 
рекомендується підтримувати ініціативи зі створення тематичних платформ, які 
дозволяють обмінюватися досвідом, спільно розробляти проекти і шукати 
партнерів. Державна підтримка може полягати в наданні приміщень, 
субсидуванні заходів і сприянні у виході на міжнародні ринки. 
У сфері фінансування необхідно розвивати механізми державно-приватного 
партнерства. Держава може виступати гарантом для приватних інвесторів, що 
вкладатимуть кошти у розвиток креативних підприємств, через створення 
системи страхування інвестицій або надання податкових пільг. Важливим є також 
розвиток венчурних фондів і платформ краудфандингу, які дозволять залучати 
капітал з різних джерел. 
Для стимулювання експорту креативної продукції варто розробити окремі 
програми просування на зовнішніх ринках. Це може включати організацію участі 
у міжнародних виставках і ярмарках, проведення торгових місій, а також 
створення інформаційних порталів з актуальними даними про можливості 
співпраці і запити іноземних покупців. Важливо забезпечити кваліфіковану 
 
 
89 
 
підтримку підприємців у процесі виходу на нові ринки, включно з юридичними 
консультаціями та маркетинговими послугами [18]. 
Ще одним конкретним заходом є впровадження системи менторства і 
наставництва у креативній індустрії. Досвідчені фахівці можуть допомагати 
молодим творцям і підприємцям розвивати бізнес-навички, знаходити ефективні 
рішення, уникати типових помилок. Для цього можна створити мережу менторів 
з різних галузей, організовувати регулярні зустрічі, майстер-класи і консультації. 
Для покращення інфраструктури рекомендується підтримувати розвиток 
інноваційних центрів і креативних просторів не лише у великих містах, але й у 
регіонах. Це сприятиме децентралізації розвитку індустрії, залученню локальних 
талантів і підвищенню соціально-економічного розвитку територій. Важливо, 
щоб такі центри мали сучасне обладнання, швидкий інтернет, можливості для 
проведення заходів і навчання. 
В сфері правового регулювання слід удосконалити процедури реєстрації 
авторських прав, спростити доступ до інформації про захист інтелектуальної 
власності і розширити можливості для судового захисту прав творців. Необхідно 
також активізувати просвітницьку роботу серед представників креативного 
сектору, щоб вони краще розуміли свої права і могли ефективно їх захищати. 
Для розвитку цифрових технологій варто підтримувати створення платформ, 
які об’єднують творців, замовників і споживачів творчої продукції. Такі 
платформи можуть забезпечити не лише продаж і розповсюдження контенту, але 
й інструменти для колаборації, навчання і просування. Важливо заохочувати 
розробку мобільних застосунків, віртуальної та доповненої реальності, які 
відкривають нові можливості для творчості та монетизації. 
З метою залучення молоді і формування нового покоління креативних 
професіоналів доцільно організувати всеукраїнські конкурси і фестивалі, що 
стимулюють інновації і творчий підхід. Такі заходи повинні бути максимально 
відкритими і включати різні жанри і напрями творчості. Переможці мають 
отримувати підтримку у вигляді грантів, стипендій і можливостей для подальшої 
реалізації своїх проектів. 
 
 
90 
 
Важливим є також розвиток культурної дипломатії, яка допоможе підвищити 
міжнародний імідж України як країни з багатою культурною спадщиною і 
сучасними креативними технологіями. Для цього рекомендується створити 
спеціальні програми обміну, навчання і співпраці з іноземними інституціями, а 
також організовувати регулярні міжнародні культурні події з участю українських 
митців. 
 
Таблиця 3.6 - Конкретні рекомендації щодо розвитку освітніх програм у 
креативній індустрії 
Напрямок Заходи Очікувані результати 
удосконалення 
Розробка Впровадження Формування 
міждисциплінарних програм, що поєднують конкурентоспроможних 
курсів творчість, технології і фахівців 
менеджмент 
Професійне Організація практики Набуття практичних 
стажування на базі креативних навичок, налагодження 
підприємств контактів 
Впровадження Створення платформ Доступність освіти для 
онлайн-навчання для дистанційного широкої аудиторії 
навчання 
Партнерство з Спільні проекти та Підвищення якості 
бізнесом курси, залучення підготовки та релевантності 
менторів знань 
Акредитація та Система контролю Забезпечення відповідності 
моніторинг якості освітніх програм програм потребам ринку 
Джерело: складено автором на основі даних [21] 
 
Для підвищення інклюзивності креативного сектора слід розробити 
спеціальні програми підтримки для представників малозабезпечених верств 
 
 
91 
 
населення, людей з інвалідністю, ветеранів та інших соціально вразливих груп. 
Це може включати безкоштовні навчальні курси, гранти на реалізацію творчих 
проектів, адаптацію інфраструктури для комфортної роботи. Забезпечення 
рівних можливостей сприятиме розкриттю потенціалу усіх громадян і 
підвищенню соціальної справедливості. 
Для забезпечення сталого розвитку креативної індустрії рекомендується 
впроваджувати принципи екологічної відповідальності у виробництво і 
розповсюдження творчої продукції. Це може включати використання екологічних 
матеріалів, енергоефективних технологій, а також популяризацію ідей свідомого 
споживання серед аудиторії. Подібні ініціативи підвищать 
конкурентоспроможність української продукції на світових ринках, де зростає 
попит на екологічно чисті і етичні товари. 
Для підвищення ефективності управління креативним сектором варто 
створити систему регулярного збору та аналізу статистичних даних, що 
дозволить більш оперативно реагувати на зміни і тенденції. Ці дані мають бути 
відкритими та доступними для всіх зацікавлених сторін — від державних 
установ до бізнесу і дослідників. Впровадження сучасних аналітичних 
інструментів сприятиме більш якісному плануванню і оцінці політик [17]. 
Тож комплексна реалізація цих конкретних рекомендацій здатна суттєво 
покращити умови для розвитку креативної індустрії в Україні. Вони забезпечать 
більш ефективне використання ресурсів, стимулюють інновації, створять 
сприятливе середовище для творчості і підприємництва. В результаті Україна 
зможе не лише підвищити економічний потенціал креативного сектору, а й 
зміцнити свій культурний авторитет на світовій арені, сприяючи сталому 
розвитку суспільства в цілому. 
  
 
 
92 
 
ВИСНОВКИ 
 
Отже, креативна індустрія в сучасних умовах виступає одним із ключових 
факторів соціально-економічного розвитку, що зумовлено її здатністю формувати 
інноваційний потенціал та стимулювати зростання національної економіки на 
основі творчої діяльності. Аналіз поняття та сутності креативної індустрії 
показав, що цей сектор є унікальним поєднанням культури, інтелектуальної 
власності, технологій і підприємництва, що дає змогу створювати високододану 
вартість і водночас зберігати та розвивати національну культурну спадщину. У 
сучасних глобалізованих і цифрових економіках креативна індустрія 
трансформується, впроваджуючи нові технології, зокрема цифрові платформи, 
штучний інтелект, доповнену реальність, які не лише розширюють горизонти 
творчості, а й формують нові бізнес-моделі та інструменти монетизації творчих 
продуктів. 
Виявлено, що визначення креативної індустрії, яке було запропоноване 
Міністерством культури, медіа та спорту Великої Британії у 1998 році, 
залишається фундаментальним для подальшого дослідження цієї сфери. Його 
ключові складові — індивідуальна творчість, інтелектуальна власність та 
здатність створювати добробут і робочі місця — відображають основні 
характеристики, які дозволяють відокремити креативні індустрії від традиційних 
галузей економіки. Пізніше поняття розширилося, включаючи не лише 
комерційні напрями, такі як музика, кіно, дизайн, але й публічні, культурні та 
ремісничі сфери. Такий розширений підхід демонструє інтеграцію економічної 
цінності з культурною роллю, що є особливо актуальним у контексті збереження 
ідентичності нації. 
Важливо підкреслити, що в Україні, незважаючи на певні складнощі, 
креативна індустрія починає посідати важливе місце в економічній стратегії 
розвитку. Значний потенціал цієї галузі пов’язаний із багатою культурною 
спадщиною, високим рівнем освіти населення, зокрема в сфері ІТ, а також 
активним зростанням кількості креативних ініціатив і кластерів у великих містах. 
 
 
93 
 
Проте, існують перешкоди, які стримують більш активний розвиток. Серед них 
— недостатньо розвинена нормативно-правова база, яка не відповідає вимогам 
сучасного цифрового середовища, обмеженість державної підтримки, 
недосконала інфраструктура для розвитку креативних стартапів, а також низький 
рівень фінансування галузі порівняно із західними країнами. 
Важливим аспектом є соціокультурне значення креативної індустрії. Вона 
не лише формує економічний добробут, а й слугує засобом збереження 
національної ідентичності, підтримки культурної спадщини та розвитку 
громадянського суспільства. Особливо це проявляється в умовах сучасних 
викликів, таких як російсько-українська війна, де творчість стає інструментом 
інформаційного спротиву, консолідації суспільства та міжнародного 
представництва країни. Українські митці через різні форми мистецтва — музику, 
кіно, театральні постановки, цифрові платформи — демонструють силу культури 
як засобу відстоювання правди і зміцнення національної єдності. 
Проведений PEST-аналіз дозволив виявити ключові зовнішні чинники, які 
формують розвиток креативної індустрії в Україні та світі. Політичні аспекти, що 
включають законодавче регулювання, державну підтримку і стабільність, 
створюють базу для функціонування індустрії. Економічні фактори визначають 
фінансові можливості та інвестиційний клімат, що є критично важливими для 
розвитку творчих підприємств. Соціокультурні зміни формують запити 
споживачів та пріоритети розвитку творчих напрямків. Технологічні ж інновації 
відкривають нові можливості, але водночас ставлять виклики щодо захисту 
інтелектуальної власності та етичного використання нових медіа. Ці фактори 
взаємопов’язані і вимагають комплексного підходу в державній політиці та 
бізнес-стратегіях. 
Здійснений SWOT-аналіз підтвердив сильні та слабкі сторони креативної 
індустрії в Україні, а також окреслив можливості і загрози, що впливають на її 
перспективи. Серед сильних сторін варто виділити високий культурний 
потенціал, наявність кваліфікованих кадрів, активне впровадження цифрових 
технологій і зростаючий інтерес до креативних напрямків як у суспільстві, так і 
 
 
94 
 
з боку бізнесу. Слабкі сторони включають обмеженість державної підтримки, 
проблеми з правовим регулюванням, недостатню інфраструктуру та низький 
рівень інвестицій. Можливості пов’язані з інтеграцією у глобальні ринки, 
розвитком нових технологій і міжнародною співпрацею, що може сприяти 
прискоренню розвитку сектору. Загрози ж пов’язані з політичною 
нестабільністю, економічними кризами, кіберзагрозами та конкуренцією з боку 
більш розвинених країн. 
Окрему увагу слід приділити питанням кадрового забезпечення та освіти, 
адже розвиток людського капіталу є основою сталого розвитку креативної 
індустрії. Сучасна система освіти потребує трансформації, що дозволить не лише 
передавати теоретичні знання, а й формувати практичні навички, 
міждисциплінарне мислення та здатність до інновацій. Розвиток проектної 
освіти, акселераторів, стартап-інкубаторів і партнерств між навчальними 
закладами і бізнесом стане каталізатором формування нової генерації креаторів, 
здатних конкурувати на міжнародній арені. 
Додатково слід відзначити роль держави не лише як регулятора, а й як 
активного інвестора та модератора процесів у креативній індустрії. 
Впровадження грантових програм, розвиток креативних хабів, підтримка 
інноваційних кластерів, створення сприятливих податкових умов — все це має 
стати частиною національної стратегії розвитку. Особливе значення має 
формування правової бази, яка буде адаптована до нових цифрових реалій, 
зокрема у сфері захисту авторських прав, ліцензування, оподаткування 
креативного бізнесу. 
Не менш важливим є впровадження принципів сталого розвитку у стратегії 
розвитку креативної індустрії. Екологічна відповідальність, інклюзивність, 
соціальна справедливість і етичні стандарти мають стати основою для 
формування нових культурних продуктів і бізнес-моделей. Креативна індустрія 
може виступати не лише як драйвер економіки, а й як моральний орієнтир, що 
сприяє позитивним змінам у суспільстві. 
 
 
95 
 
Перспективи розвитку креативної індустрії в Україні пов’язані з 
необхідністю інтегрованого підходу, що об’єднує політичну волю, економічні 
ресурси та освітній потенціал. Успішне поєднання цих факторів дозволить 
створити умови для зростання креативного сектору, підвищити його 
конкурентоспроможність на міжнародному рівні та сформувати національний 
бренд, що буде відомим і затребуваним у світі. 
Креативна індустрія в сучасному світі перестала бути виключно 
культурною чи мистецькою категорією і стала складним багатовимірним явищем, 
що об’єднує творчість, інновації, бізнес і технології. Вона несе у собі потенціал 
трансформації економік, суспільств та культур, створюючи нові форми 
зайнятості, збільшуючи добробут і сприяючи культурному діалогу. Для України, 
яка перебуває на шляху інноваційного розвитку і формування нової моделі 
сталого зростання, розвиток креативної індустрії є одним із пріоритетних 
напрямів, що може забезпечити як економічний прорив, так і посилення 
національної ідентичності на глобальній арені. 
Тож успішна реалізація потенціалу креативної індустрії в Україні потребує 
злагоджених зусиль держави, бізнесу, наукової спільноти та творчих колективів, 
а також постійного моніторингу та адаптації стратегії до динамічних змін у світі. 
Лише так можна буде забезпечити сталий розвиток галузі, максимізувати її 
внесок у економіку та культуру і сформувати ефективний механізм взаємодії між 
творчістю, технологіями і ринковими потребами. 
  
 
 
96 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Bakhshi, H., Freeman, A., & Higgs, P. (2013). A dynamic mapping of the UK’s 
creative industries. Nesta. https://www.nesta.org.uk/report/a-dynamic-mapping-
of-the-uks-creative-industries/ 
2. British Council Ukraine. (2021). Creative hubs Ukraine: Mapping and baseline 
study. https://www.britishcouncil.org.ua/ 
3. Caves, R. E. (2000). Creative industries: Contracts between art and commerce. 
Harvard University Press. 
4. DCMS. (1998). Creative industries mapping document. Department for Culture, 
Media and Sport. 
5. DCMS. (2017). Creative industries economic estimates. Department for Culture, 
Media and Sport. https://www.gov.uk/government/statistics/creative-industries-
economic-estimates-january-2017 
6. Deloitte. (2021). The creative economy in Ukraine: Challenges and 
opportunities. https://www2.deloitte.com/ 
7. European Commission. (2010). Green paper: Unlocking the potential of cultural 
and creative industries. https://eur-lex.europa.eu/ 
8. EY. (2015). Cultural times: The first global map of cultural and creative 
industries. UNESCO/CISAC. https://en.unesco.org/ 
9. Florida, R. (2002). The rise of the creative class: And how it's transforming work, 
leisure, community and everyday life. Basic Books. 
10. Hesmondhalgh, D. (2013). The cultural industries (3rd ed.). SAGE Publications. 
11. Howkins, J. (2001). The creative economy: How people make money from ideas. 
Penguin Books. 
12. KEA European Affairs. (2006). The economy of culture in Europe. European 
Commission. https://ec.europa.eu/ 
13. Міністерство культури та інформаційної політики України. (2021). 
Концепція розвитку креативних індустрій. https://mkip.gov.ua/ 
 
 
97 
 
14. Oakley, K., & O’Connor, J. (Eds.). (2015). The Routledge companion to the 
cultural industries. Routledge. 
15. PwC. (2021). Global entertainment and media outlook 2021–2025. 
PricewaterhouseCoopers. https://www.pwc.com/ 
16. Throsby, D. (2001). Economics and culture. Cambridge University Press. 
17. UNCTAD. (2022). Creative economy outlook 2022. United Nations Conference 
on Trade and Development. https://unctad.org/ 
18. UNESCO. (2022). Re|shaping policies for creativity: Addressing culture as a 
global public good. United Nations Educational, Scientific and Cultural 
Organization. https://unesdoc.unesco.org/ 
19. Український культурний фонд. (2020). Звіт про діяльність Українського 
культурного фонду за 2020 рік. https://ucf.in.ua/ 
20. Державна служба статистики України. (2022). Статистичний щорічник 
України. https://ukrstat.gov.ua/ 
21. Кабінет Міністрів України. (2021). Про затвердження Національної 
економічної стратегії на період до 2030 року: Постанова №179 від 03 
березня 2021 р. https://zakon.rada.gov.ua/go/179-2021-%D0%BF
Репозиторій ЧДТУ
