Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9579Повний запис метаданих
| Поле DC | Значення | Мова |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Мартінович, Віктор Геннадійович | - |
| dc.contributor.author | Свірський, Володимир Віталійович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-06-16T10:54:31Z | - |
| dc.date.available | 2026-06-16T10:54:31Z | - |
| dc.date.issued | 2026-06 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9579 | - |
| dc.description.abstract | Кваліфікаційна робота бакалавра: 74 сторінки, 2 таблиці, 10 рисунків, список літератури з 78 найменувань. Тема дослідження: Управління якістю послуг та підвищення ефективності діяльності підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси) Об’єкт дослідження - управління матеріальними ресурсами на підприємстві ПАТ «Черкасиобленерго». Предмет дослідження - є розробка системи управління матеріальними ресурсами ПАТ «Черкасиобленерго». Мета роботи - полягає в розробці системи управління матеріальними ресурсами (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго»). Завдання дослідження − визначити сутність теоретичних основ матеріальних ресурсів підприємства; − визначити напрями підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві; − провести аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства; − опрацювати основні напрями підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємств птахівництва в сучасних умовах. Методи дослідження - описовий, порівняльний, статистичний аналіз, системний аналіз, методи проектного аналізу. Наукова новизна отриманих розглянуто теоретичні аспекти матеріальних ресурсів підприємства, проведено аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, розроблено напрями підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві. Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності ПАТ «Черкасиобленерго». | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ | uk_UA |
| dc.subject | ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ | uk_UA |
| dc.subject | КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ | uk_UA |
| dc.subject | КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ | uk_UA |
| dc.title | «Управління якістю послуг та підвищення ефективності діяльності підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)» | uk_UA |
| dc.type | Bachelor Thesis | uk_UA |
| Розташовується у зібраннях: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) | |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| СВІРСЬКИЙ В.В.pdf Restricted Access | 2.2 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра
на тему: «Управління якістю послуг та підвищення ефективності
діяльності підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго»,
м. Черкаси)»
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-224
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
_____Свірський Володимир Віталійович_______
______________________________________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник ________Мартінович В.Г.______________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2026 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
___________ Руслан МАНН
“__” ___________ 2026 р.
З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу бакалавра
Свірський Володимир Віталійович
(прізвище, ім’я та по батькові)
1. Тема роботи «Управління якістю послуг та підвищення ефективності
діяльності підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)»
Керівник роботи Мартінович Віктор Геннадійович, к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. № 62/03-03
2. Строк подання здобувачем роботи 25.05.2025
3. Вихідні дані до роботи законодавчі та нормативні дані з питань
діяльності підприємств, наукові статті.
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити) теоретичні підходи до формування системи управління ресурсами
підприємства житлово-комунального господарства, аналіз стану організації
виробництва і системи управління на підприємством, пріорітетні напрями
розвитку системи управління ресурсами підприємства
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Розподіл загального споживання енергії в країнах Євросоюзу; структурні
підрозділи ПАТ «Черкасиобленерго»; чистий прибуток ПАТ
«Черкасиобленерго» за 2023-2025; показники коефіцієнту автономії ПАТ
«Черкасиобленерго».
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата
посада завдання видав завдання прийняв
консультанта
Розділ 1 Мартінович В.Г.,
к.е.н, доцент
Розділ 2 Мартінович В.Г.,
к.е.н, доцент
Розділ 3 Мартінович В.Г.,
к.е.н, доцент
7. Дата видачі завдання _______23.03.2026 р._________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка.
Укладання бібліографії по основним 28.03.2026 виконано
джерелам
2. Укладання плану (змісту) кваліфікаційної
01.04.2026 виконано
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого
04.04.2026 виконано
розділу
4. Збір, систематизація та аналіз практичних 18.04.2026
виконано
матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу 29.04.2026 виконано
6. Розробка і подання третього розділу 02.05.2026 виконано
7. Погодження з керівником висновків і
10.05.2026 виконано
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) магістерської
роботи у відповідності з зауваженнями і 16.05.2026 виконано
подання її на кафедру
9. Нормоконтроль та перевірка на плагіат 25.05.2026 виконано
10. Збір документів (відгук, рецензія) 31.05.2026 виконано
11. Подача на підпис до завідувача кафедри 02.06.2026 виконано
12. Розробка тез доповіді та ілюстративного
04.06.2026 виконано
матеріалу для захисту
Здобувач вищої освіти __________________ Володимир СВІРСЬКИЙ
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи ____________________ Віктор МАРТІНОВИЧ
(підпис) (прізвище та ініціали)
АНОТАЦІЯ
Кваліфікаційна робота бакалавра: 74 сторінки, 2 таблиці, 10 рисунків,
список літератури з 78 найменувань.
Тема дослідження: Управління якістю послуг та підвищення
ефективності діяльності підприємства (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго»,
м. Черкаси)
Об’єкт дослідження - управління матеріальними ресурсами на
підприємстві ПАТ «Черкасиобленерго».
Предмет дослідження - є розробка системи управління матеріальними
ресурсами ПАТ «Черкасиобленерго».
Мета роботи - полягає в розробці системи управління
матеріальними ресурсами (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго»).
Завдання дослідження
− визначити сутність теоретичних основ матеріальних ресурсів
підприємства;
− визначити напрями підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів на підприємстві;
− провести аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства;
− опрацювати основні напрями підвищення ефективності
використання матеріальних ресурсів підприємств птахівництва в сучасних
умовах.
Методи дослідження - описовий, порівняльний, статистичний
аналіз, системний аналіз, методи проектного аналізу.
Наукова новизна отриманих розглянуто теоретичні аспекти
матеріальних ресурсів підприємства, проведено аналіз виробничо-господарської
діяльності підприємства, розроблено напрями підвищення ефективності
використання матеріальних ресурсів на підприємстві.
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності
ПАТ «Черкасиобленерго».
КЛЮЧОВІ СЛОВА : УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ, ЕФЕКТИВНІСТЬ
ДІЯЛЬНОСТІ, КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ,
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ, КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ,
ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
ABSTRACT
Bachelor’s thesis contains 74 pages, 2 tables, 10 figures, bibliography of 78
titles.
Theme of study: Service quality management and increasing the efficiency of
the enterprise activity (as exemplified PJSC "Cherkasioblenergo", Cherkasy)
Оbject of study: management of material resources at PJSC
“Cherkasyoblenergo.”
Subject of study: The development of a material resource management system
for PJSC “Cherkasyoblenergo” is underway.
The purpose of study consists of developing a material resource management
system (based on data from PJSC “Cherkasyoblenergo”).
The tasks of study:
- define the theoretical foundations of an enterprise’s material resources;
− identify ways to improve the efficiency of material resource utilization at the
enterprise;
− analyze the enterprise’s production and economic activities;
− examine the main approaches to improving the efficiency of material resource
utilization at poultry enterprises under current conditions.
Research method descriptive, comparative, and statistical analysis; systems
analysis; project analysis methods.
The scientific novelty of the obtained results The theoretical aspects of an
enterprise’s material resources are examined; an analysis of the enterprise’s production
and business activities is conducted; and strategies for improving the efficiency of
material resource utilization at the enterprise are developed.
The practical significance of the obtained can be used in the day-to-day
operations of PJSC “Cherkasyoblenergo.”
KEY WORDS: QUALITY MANAGEMENT, OPERATIONAL
EFFICIENCY, UTILITY SERVICES, RESOURCE CONSERVATION, PROCESS
OPTIMIZATION, COMPETITIVENESS, INNOVATIVE DEVELOPMENT
4
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи до формування системи управління
ресурсами підприємства житлово-комунального господарства. ………………8
1.1. Сутність управління підприємствами житлово-комунального
господарства в умовах трансформації економіки …………………………..8
1.2. Характеристика ресурсного забезпечення підприємств житлово-
комунального господарства та особливості його
використання……………………………………..……………………………11
1.3. Особливості формування системи ресурсозбереження в управлінні
підприємством житлово-комунального господарства. ……………………..21
РОЗДІЛ 2. Аналіз стану організації виробництва і системи управління на
підприємстві житлово-комунальної сфери ПАТ «Черкасиобленерго………...35
2.1. Загальна характеристика ПАТ «Черкасиобленерго»………………….35
2.2. Аналіз результатів фінансово-економічної діяльності ПАТ
«Черкасиобленерго»…………………………………………………………..…….40
2.3. Оцінювання результативності системи управління ресурсами ПАТ
«Черкасиобленерго».………………………………………………………...44
РОЗДІЛ 3. Пріоритетні напрями розвитку системи управління ресурсами
підприємства комунального господарства. ……………………………………..56
3.1. Оцінювання перспектив впровадження ресурсозберігаючих інновацій
на ПАТ «Черкасиобленерго…………………………………………………..56
3.2. Шляхи вдосконалення процесу оплати комунальних послуг, які
надаються ПАТ «Черкасиобленерго»………………………………………..59
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….65
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…………69
5
ВСТУП
Актуальність теми. Теоретичні та прикладні аспекти комплексної
проблеми удосконалення управління регіональним розвитком житлово-
комунального комплексу досліджено у наукових працях багатьох учених-
економістів. Проте питання реформування самого житлово-комунального
господарства (ЖКГ), системи управління, проблеми ресурсного забезпечення
житлово-комунального господарства потребують детальнішого дослідження,
оскільки докорінно змінилися внутрішні і зовнішні умови функціонування цієї
сфери життєдіяльності українського суспільства. Це підкреслює актуальність
даної теми.
В першу чергу, це стосується теоретико-методологічних підходів до
вдосконалення самого економічного механізму управління ресурсним
забезпеченням ЖКГ, оптимізацією його галузевих, функціональних і
територіальних параметрів, механізму регулювання відтворювальних
процесів. Водночас потребують ґрунтовного опрацювання проблеми
виявлення закономірностей і принципів розширеного відтворення
регіонального житлово-комунального комплексу, розробки стратегії його
розвитку, обґрунтування методологічних і методичних основ оцінки
ефективності функціонування та територіальної організації. Разом з тим, у
кожному регіоні управління підприємствами житлово-комунального
господарства має свої особливості.
Це зумовило необхідність системного і комплексного дослідження
теоретико-методологічних засад і практичних методів управління ресурсного
забезпечення житлово-комунального комплексу, управління його
підприємствами в умовах побудови соціально-орієнтованої багатоукладної
економіки та обґрунтування шляхів його розвитку на регіональному рівні. Все
це дасть змогу підняти рівень управління житлово-комунальним комплексом,
незважаючи на тенденцію до постійного скорочення розмірів державного
фінансування, демонополізувати ринок послуг та створити на ньому
цивілізоване конкурентне середовище.
6
Рівень раціонального ресурсовикористання у промисловості залежить
від багатьох факторів. Створення та впровадження досконалого внутрішнього
механізму управління ресурсовикористанням дозволяє виявити та
мобілізувати фактори, які позитивно впливають на цей процес. В
матеріаломістких виробництвах його раціоналізація залежить, в першу чергу,
від підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. Найбільша
питома вага витрат матеріальних ресурсів (60-70% від загального обсягу)
витрачається безпосередньо у виробничому процесі, при цьому матеріальні
ресурси трансформуються в матеріальні витрати, питома вага яких у
собівартості складає в середньому 65-80 %. Таким чином, економія
матеріальних витрат стає важливим засобом підвищення ефективності
виробництва в цілому за рахунок зниження його витратомісткості.
Отже, пріоритетними цілями даної кваліфікаційної роботи бакалавра є –
розробка пропозицій щодо покращення та удосконалення системи управління
ресурсним забезпеченням, запропонувати методи досягнення нормативних
показників забезпеченості послугами з урахуванням їх територіальної
диференціації та надання необхідних пропозицій у розвитку окремих галузей,
розробити заходи щодо ефективності використання ресурсів, створення
комфортних умов для проживання населення шляхом забезпечення
безперебійної роботи підприємств і організацій ЖКГ, та нормальних умов для
їх роботи.
Питання, пов'язані з раціональним використанням та управлінням
ресурсами в виробничих системах, широко досліджені в працях вітчизняних та
зарубіжних економістів: Алимова О. М., Бондаря К. К., Біляєва Ю. А.,
Вечоріва В. Т., Вінерта Г., Волкова В. І., Гриньової В. М , Драгуна JI.M.,
Івануха P., Зенда А., Куліша С. А., Одінцової Г. С., Поляка А. М., Хейне П.,
Савченко А. П., Смоленюка П. С., Смиричинського В. І., Смірнова К. А.,
Федорищевої О. М., Фондрана P., Хохлова М. П., Чечети А. П., Шульгіна Ю.
Г. та ін.
Завдання, що потребують вирішення у роботі:
7
− визначити сутність теоретичних основ матеріальних ресурсів
підприємства;
− визначити напрями підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів на підприємстві;
− провести аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства;
− опрацювати основні напрями підвищення ефективності
використання матеріальних ресурсів підприємств птахівництва в сучасних
умовах.
Об'єктом дослідження виступає управління матеріальними ресурсами
на підприємстві ПАТ «»Черкасиобленерго».
Предметом дослідження є розробка системи управління матеріальними
ресурсами ПАТ «»Черкасиобленерго».
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра полягає в розробці
системи
управління матеріальними ресурсами (на матеріалах ПАТ
«Черкасиобленерго»).
Методи дослідження: описовий, порівняльний, статистичний аналіз,
системний аналіз, методи проектного аналізу.
Практичне значення отриманих результатів. В даній роботі проведено
фінансово-економічний аналіз господарської діяльності ПАТ
«Черкасиобленерго», який відображає реальний стан підприємства.
Використані формули для розрахунку показників фінансово-економічного
стану підприємства, бухгалтерські звіти підприємства, подані таблиці та
діаграми для наочного сприйняття питання, описані методи покращення
управління ресурсами підприємства на прикладі ПАТ «Черкасиобленерго».
За результатами дослідження сформульовані та розроблені пропозиції
щодо розробки системи управління матеріальними ресурсами на ПАТ
«Черкасиобленерго».
8
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО
ГОСПОДАРСТВА
1.1 Сутність управління підприємствами житлово-комунального
господарства в умовах трансформації економіки
Економічні реформи в Україні характеризуються наявністю численних
проблем, негативних тенденцій. У ряді галузей виробничої сфери істотно
скоротилося виробництво, хоча певною мірою цей фактор можна розглядати як
прогресивні структурні зміни в економіці і передумову майбутнього
економічного зростання.
Найбільш високими темпами виробництво скорочувалось в галузях, що
працюють безпосередньо на споживчий ринок та задоволення соціальних
потреб суспільства (у житлово-комунальному господарстві, сфері послуг тощо)
[5].
Проблеми перехідного періоду формують і певну поведінку підприємств-
монополістів. Відсутність конкурентних засад і належного регулювання, а
також нерозвиненість механізму місцевого самоврядування не стимулюють
підприємства житлово-комунального господарства до впровадження
ефективнішого обладнання для надання послуг, поліпшення організації
виробництва і, отже, до зменшення розмірів складових собівартості послуг.
Зазначені обставини створюють сприятливі передумови для зловживань з боку
підприємств своїм монопольним становищем, перекладання ними всього тягаря
перехідного періоду на плечі споживачів [13].
Для правильної оцінки процесу реформ є необхідним комплексний,
системний аналіз соціально-економічного стану суспільства. Здійснення
економічної політики на сучасному етапі реформування включає створення
ефективних організаційних і правових механізмів економічного і правового
регулювання.
9
Зміцнення невиробничої сфери, зокрема житлово-комунального
господарства, є одним з факторів інтенсифікації суспільного виробництва. З
цим пов'язана необхідність реформування житлово-комунального
господарства, що дозволило б вирішити проблеми галузі [65].
Визначальною умовою створення соціально орієнтованого ринку в
Україні є включення житлово-комунального господарства в товарно-грошові
відносини.
Концепція соціально-економічного розвитку країни передбачає
досягнення економічно обґрунтованої пропорційності розвитку окремих
підгалузей житлово-комунального господарства. На перший план у міру
зростання масштабів житлово-комунального господарства та ускладнення
взаємозв'язків між його підгалузями і виробництвами висувається необхідність
поліпшення їх діяльності, тобто досягнення необхідної збалансованості у
розвитку. Звідси постає проблема розробки організаційно-економічного
механізму управління, за допомогою якого можна було б регулювати процеси
діяльності галузі.
Організаційно-економічний механізм управління галузей невиробничої
сфери – це сукупність взаємопов'язаних та взаємозумовлених соціально-
економічних процедур і сфер діяльності, основною метою яких є регулювання
процесів суспільного саморозвитку.
Найкращі результати при формуванні житлово-комунального
господарства досягаються, якщо соціальна інфраструктура розвивається,
випереджаючи темпи зростання всього народного господарства країни.
Галузева організація житлово-комунального господарства є частиною
організації всього суспільного виробництва, їй властиві загальні закономірності
й особливості формування та розвитку.
Оскільки житлово-комунальне господарство є важливою частиною
економічної діяльності в цілому, кожний регіон і кожне муніципальне
утворення повинні мати конкретну і реалістичну програму розвитку з чітко
окресленими цілями. Мова йде про стратегічні програми дій регіональної та
місцевої влади, значною мірою розраховані на використання власних ресурсів.
10
На структурну перебудову економіки житлово-комунального
господарства значною мірою впливає державне регулювання. Це втручання
доцільне у зв'язку з фінансовою підтримкою пріоритетних напрямків усередині
галузі та напрямків розвитку соціальної інфраструктури. Держава за допомогою
механізму оподаткування, надання податкових пільг і виділення бюджетних
субсидій спонукає суб'єктів господарювання до здійснення таких варіантів
діяльності, які задовольнятимуть інтереси та потреби суспільства.
Визначальним напрямом діяльності регіональних органів влади є
розробка і здійснення планів економічного і соціального розвитку. Витрати
регіональних бюджетів мають тенденцію до збільшення, у зв'язку зі зростанням
і ускладненням місцевого господарства, розширенням невиробничої сфери,
підвищенням вартості основних фондів житлово-комунального господарства та
рівнем його технічної оснащеності. Розвиток урбанізації збільшує потреби
мешканців населених пунктів, де у великих масштабах розвивається житлово-
комунальне господарство [44].
В умовах розширення самоврядування регіонів зростає значення місцевих
бюджетів, з яких здійснюється фінансування економічних, соціальних і
культурних заходів. Місцеві органи влади самостійно опрацьовують,
затверджують і виконують свої бюджети. У перехідний період до ринкових
відносин всі самостійні ланки бюджетної системи мають стати активними
інструментами перерозподілу національного доходу для задоволення
загальнодержавних потреб, впливу на поліпшення вартісних пропорцій
суспільного виробництва, розвитку ринкової інфраструктури і забезпечення
соціальних гарантій громадян [75].
Планування та прогнозування – найважливіші елементи свідомого
управління соціально-економічними процесами. Вони використовуються для
визначення раціональних пропорцій розвитку економіки.
Для упорядкування процесів планування всю різноманітність об'єктів
житлово-комунального господарства поділяють на підгалузі. До першої групи
відносять підгалузі, які забезпечують певний рівень комфортності проживання
у житловому фонді: водопостачання, каналізація, теплопостачання, газифікація,
11
електричні мережі, санітарне очищення. До другої групи входять галузі
житлово-комунального господарства, для яких є характерною відсутність
безпосереднього зв'язку з житловим будівництвом.
Капітальні вкладення, що направляються на розвиток житлово-
комунального господарства, передбачені державним бюджетом країни.
Показники рівня комунального обслуговування обчислюються як оцінка
та обґрунтування варіантів плану комунального будівництва. У комплексному
плані соціального розвитку і підвищення рівня життя народу перспективи
комунального господарства знаходять відображення у ряді характеристик
(баланс грошових доходів і витрат населення, реальні доходи населення,
споживчий бюджет, загальний обсяг споживання матеріальних благ та послуг
населенням) [26].
Розвиток і побудова ринку житла можливі за докорінної трансформації
економічних відносин у житлово-комунальному господарстві. До таких умов
відносяться: відповідна законодавча база, інституційні фактори,
макроекономічні умови, фінансово-кредитні фактори, соціально-політичні та
психологічні умови, розгорнута і доступна інформація [47].
1.2 Характеристика ресурсного забезпечення підприємств житлово-
комунального господарства та особливості його використання
На основних етапах виробничо-господарської діяльності підприємства
використовуються такі види ресурсів: фінансові, матеріальні та трудові [65].
Організація фінансової роботи підприємств – важливий етап формування,
функціонування і розвитку підприємницьких структур. Фінанси не терплять
дилетантства. Престиж фірми, в кінцевому рахунку, визначається не кількістю
зайнятих на ній робітників і обсягом випущеної продукції, а її фінансовою
стійкістю. Цей процес не простий і вимагає професіоналів, здібних завести
механізм фінансової роботи фірми. Незважаючи на відміності у видах
12
діяльності, фінанси фірм мають однакові принципи організації. До них
відносяться:
1. Принциповість розміщення фінансових ресурсів, яка забезпечує
підприємству швидку маневреність фінансовими ресурсами, їх концентрацію
на основних напрямках виробничо-фінансової діяльності.
2. Фінансове планування, що визначає на перспективу всі
надходження засобів фірми і основні напрямки їх витрат.
3. Формування великих фінансових резервів, які забезпечать стійку
роботу фірми в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури.
4. Безумовне виконання фінансових зобов'язань перед партнерами.
Фінансові ресурси підприємства – це сукупність власних грошових
доходів і надходжень ззовні, які призначені для виконання фінансових
зобов’язань підприємства, фінансування поточних витрат і витрат, пов’язаних
із розвитком виробництва [56].
Фінансові ресурси використовуються підприємством у процесі
здійснення його виробничої, комерційної та інвестиційної діяльності. Вони
знаходяться в постійному обороті та перебувають у грошовій формі лише у виді
залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку в банківській установі
та в касі підприємства.
Використання фінансових ресурсів підприємницьких структур
здійснюється по багатьох напрямках, головними з яких є:
- платежі органам фінансово-банківської системи, зумовлені виконанням
фінансових зобов'язань.
Сюди відносяться: податкові платежі в бюджет, виплата процентів
банкам за користування кредитами, страхові платежі, погашення позик.
- інвестування власних засобів в капітальні затрати (реінвестування), зв'язане з
розширенням виробництва і технічним його обновленням, переходом на нові
прогресивні технології, використанням "ноу-хау" тощо;
- інвестування фінансових ресурсів в цінні папери, які придбані на ринку;
акції та облігації інших фірм, тісно зв'язаних кооперативними поставками з
даним підприємством, в державні займи тощо;
13
- направлення фінансових ресурсів на створення грошових фондів
заохочувального і соціального характеру;
- використання фінансових ресурсів на благодійні цілі, спонсорство
тощо.
Основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є
власні та залучені кошти. До власних належать статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – пайові та інші внески,
а також засоби, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках. У процесі
формування фінансових ресурсів підприємства важливе значення має структура
їх джерел. Підвищення частки власних засобів приводить до зниження їх
рентабельності. У свою чергу, невиправдано висока частка залучених засобів
ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат
на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на
облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства. Тому в кожному
конкретному випадку потрібно ретельно проаналізувати доцільність залучення
додаткових фінансових ресурсів [53].
Необоротні фонди характеризують матеріальну базу, технічний рівень
виробництва. До них відносять основні фонди та нематеріальні активи. Основні
фонди – це матеріальні цінності, які використовують як засоби праці при
виробництві продукції, виконанні робіт і послуг або для управлінських потреб
підприємства. Залежно від участі у виробництві основні фонди поділяють на
виробничі та невиробничі.
Виробничі основні фонди прямо чи опосередковано беруть участь у
виробництві матеріальних цінностей. До них відносять будівлі, споруди, робочі
машини та обладнання.
Невиробничі основні фонди включають житлові будинки, клуби,
санаторії, поліклініки, дитячі садки.
Крім того прийнято розрізняти активні та пасивні основні фонди. Активні
основні фонди безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. Це машини,
обладнання, транспортні засоби тощо. А пасивні безпосередньо не беруть участі в
14
переробці та переміщенні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, однак
створюють необхідні для виробництва умови. До них належать будівлі, споруди
і т.д [39].
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу
ресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових
ресурсів підприємства, якими воно розпоряджаються самостійно.
Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення
основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від
амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні
підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що
визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між
підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на
нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на
його виробничий і науково-технічний розвиток, формування фінансових
активів – придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших
підприємств, тощо. Інша частина прибутку, використовувана на
нагромадження, направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина
прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають
фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не
зайнятими на підприємстві [39].
У сучасних умовах господарювання розподіл і використання
амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди
супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний
фонд як такий не формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у
фонди спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це
не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання
фінансових ресурсів підприємства.
Оскільки фінанси підприємства як відносини є частиною економічних
відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої
організації визначаються основами господарської діяльності підприємств.
15
Виходячи із цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий
спосіб: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування,
зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності,
відповідальність за її результати, контроль за фінансово-господарською
діяльністю підприємства.
Самофінансування – обов’язкова умова успішної господарської
діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. «Цей принцип базується
на повній окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-
технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває
свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел» [70].
При тимчасовій недостатності в ресурсах потреба в них може
забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і комерційного
кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокові банківські
кредити, використовувані на капітальні вкладення.
Господарська діяльність підприємства нерозривно пов’язана з його
фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх
витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними
фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з метою
одержання прибутку [25].
Фінансові ресурси підприємства, що спрямовуються на його розвиток,
формуються не тільки за рахунок амортизаційних відрахувань; прибутку,
одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності але й від:
- додаткових пайових внесків учасників у товариствах;
- ресурсів, одержуваних від випуску облігацій;
- ресурсів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в
акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;
- довгострокового кредиту банку й інших кредиторів (крім облігаційних позик);
16
інших законних джерела (наприклад, добровільних безоплатних внесків
підприємств, організацій, громадян).
Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на
підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високими
витратами на її виробництво й забезпечуючих недостатній рівень
рентабельності по різних об'єктивних причинах. До них відносяться
підприємства житлово-комунального господарства, пасажирського транспорту,
сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування з
бюджету [18].
Таким чином, фінансові ресурси підприємств - це грошові доходи і
надходження, які є у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для
виконання фінансових зобов'язань, здійснення затрат по розширеному
відтворенню і економічному стимулюванню працівників. Формування
фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і прирівняних до них
засобів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку і надходження грошових
засобів від фінансово-банківської системи в порядку перерозподілу .
Матеріальні ресурси – це матеріальні цінності, які використовуються як
предмети праці при виготовленні продукції і беруть участь в одному
виробничому циклі, повністю змінюють форму та переносять свою вартість на
витрати підприємства. До них належать основні й допоміжні сировини та
матеріали. Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна
забезпеченість потреб у матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони
можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
До зовнішніх джерел відносять матеріальні ресурси, які надходять від
постачальників відповідно до укладених договорів.
Внутрішні джерела – це скорочення відходів сировини, використання
вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів та напівфабрикатів,
економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науково-технічного
прогресу [32].
Недоліки в постачанні та зменшення обсягів матеріалів у поточних
запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі
17
виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання
не за прямим призначенням спричиняють невиконання плану виробництва
продукції при у цілому задовільному матеріальному постачанні. Аналіз
використання матеріалів здійснюється за допомогою узагальнюючих
показників матеріаломісткості або зворотного до нього показника
матеріаловіддачі.
Ці показники можна розрахувати в цілому для всієї товарної продукції, а
також для окремих виробів. Слід вивчити зміну цього показника в динаміці та в
порівнянні з іншими підприємствами, врахувати галузеві особливості
формування витрат. І нарешті, концентрують увагу на пошуків причин зміни
цих показників і можливих резервів економії. В процесі аналізу
використовують як допоміжні показники рівня відходів і браку продукції,
коефіцієнт корисного використання сировини, норми витрат матеріалів, палива,
енергії на окремі вироби. Аналіз виконання норм витрат матеріалів та інших
ресурсів є безперечно головним питанням цієї теми. Досліджуючи зміну норм
витрат матеріальних ресурсів, слід урахувати, що основними причинами, які
зумовлюють поступове їх зниження є: конструктивне вдосконалення технології
виробництва, повторне використання відходів виробництва, коригування
рецептур, зменшення частки кінцевого браку продукції, зміна якості матеріалів,
що споживається, а також продукції, що виробляється [47].
Сучасне нормативне господарство – важлива умова для ощадливого
використання ресурсів. Тому прискіпливий аналіз якості норм і засад їх
формування дає змогу запобігти зайвим затратам ресурсів. І тим самим істотно
поліпшує ефективність роботи комунальних підприємств.
При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів.
Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення
надійності виробів, поліпшення їх зовнішнього вигляду тощо. Проте у переважній
більшості випадків мають місце так звані вимушені заміни, які, до речі, не завжди
санкціонуються вищим керівництвом. Вони або зумовлені відсутністю деяких
матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані потребою здешевлення
закупки матеріалів за будь-яку ціну. Такі заміни мають імпульсивний характер і
18
недостатньо обґрунтовані, внаслідок чого найчастіше погіршується якість
надання послуг комунальними підприємствами, а отже, і репутація підприємств.
Тому при великій кількості замін матеріалів слід у цілому негативно оцінювати
такий стан використання ресурсів, зокрема організації й управління на
комунальних підприємствах. Аналіз може виявити випадки, коли деякі допоміжні
матеріали зовсім не використовують у процесі діяльності. Причинами такого
явища можуть бути недостача цих матеріалів [54].
В сучасних умовах розвитку суспільства дуже важливим аспектом
успішної діяльності підприємства є його стратегія щодо системи оплати праці
та ефективності використання трудових ресурсів.
Трудові ресурси – це промислово-виробничий персонал підприємства,
який у процесі виробництва вступає у взаємодію з основними засобами та
матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість та
додаткову вартість.
До трудових ресурсів відносять ту частину населення, яка має знання,
навички праці та кваліфікацію у відповідній галузі. Від забезпеченості
підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежать
обсяг та своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання
обладнання, машин, механізмів і як результат – обсяг виробництва продукції, її
якість, собівартість, прибуток та інші результативні показники [75].
Для характеристики стану використання на підприємстві трудових
ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення
рентабельності роботи треба проаналізувати такі показники, пов'язані з рухом,
якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю:
- чисельність персоналу підприємства з точки зору динаміки,
- категорійної структури, професійної підготовленості, плинності
працівників;
- використання робітниками і службовцями робочого часу, стан трудової
дисципліни;
- продуктивність праці;
- фонд оплати праці;
19
- динаміка середньої заробітної плати працівників і трудомісткості
продукції.
В Україні офіційна статистична звітність про використання трудових
ресурсів складається з таких звітів: «Звіт з праці» (річний та щомісячні); «Звіт
про основні показники діяльності підприємства» (річний); «Звіт про
використання робочого часу» (щоквартальний); щомісячний «Звіт про стан
заборгованості із заробітної плати»; річний звіт «Чисельність окремих категорій
працівників та підготовка кадрів»; «Звіт про стан умов праці, пільги та
компенсації за роботу в несприятливих умовах». Інформаційна база для цього
розділу аналізу ґрунтується також на зведених матеріалах первісного обліку
(табелях, змінних рапортах, робочих нарядах, відомостях, особових рахунках
тощо), разових обстежень, опитувань тощо, більшість з яких є документами
управлінського обліку. Готують їх відповідні функціональні служби і
підрозділи підприємства: відділи праці та заробітної плати, кадрів, планово-
економічний, бухгалтерія, а також цехи та дільниці [40].
Починати аналіз окресленого кола питань доцільно з характеристики
динаміки чисельності працівників на підприємстві (з обов'язковим виділенням
чисельності працівників основної діяльності) за останні 2-3 роки. Такий аналіз
дає змогу оцінити, як підприємство «вписується» у ринкові умови
господарювання (це особливо актуально для перехідного періоду в Україні),
наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї
продукції і на ринку трудових ресурсів. Ясна річ, просте порівняння
чисельності працівників підприємства за кілька років повної відповіді на ці
питання не дає (хоч воно має певне аналітичне значення). Лише з урахуванням
динаміки виробничих потужностей підприємства і їх використання, динаміки
продуктивності праці висновки про динаміку чисельності працівників
підприємства набувають обґрунтованості й аналітичної цінності.
Якщо за незмінних (або змінених незначною мірою) виробничих
потужностей на підприємстві з року в рік скорочуються чисельність персоналу
і, пропорційно, обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності
персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а отже,
20
відбувається зниження показника використання виробничої потужності
підприємства, це однозначно свідчить про недоліки в організації виробництва,
маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників
підприємства утримати його «на плаву», зберегти трудовий колектив. Така
ситуація потребує з'ясування конкретних причин відпливу робочої сили і
розробки рекомендацій для стабілізації становища.
Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів,
спрямованих на забезпечення сталості складу працівників [4].
Продуктивність праці - головний фактор зростання обсягів виробництва,
найважливіша характеристика ефективності використання трудових ресурсів
підприємства. Аналіз її стану і динаміки має на меті виявити резерви зростання
продуктивності праці на підприємстві, у його цехах, бригадах, на кожному
робочому місці, намітити шляхи мобілізації резервів [25].
Трудові ресурси – поняття дуже складне, воно охоплює різноманітні
групи працівників незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва, від
функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що
висуваються до кожної з груп робітників - різні, тому при забезпеченні
підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.
Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової
виробничого потенціалу застосовують різні групування персоналу
підприємства.
Щодо ролі у виробництві виокремлюють промислово-виробничий та
невиробничий персонал. В основу такого поділу покладено об'єкти їхньої праці,
а не функції. Промислово-виробничий персонал - це працівники, зайняті
безпосередньо у виробництві продукції, а також у підрозділах обслуговування.
Непромисловий персонал - це робітники, безпосередньо не пов'язані з
виготовленням продукції, тобто робітники-ремонтники будівель і споруд,
працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів
тощо.
Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними
підприємства пов'язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише
21
професійно-кваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури,
виховання, статево-вікові відмінності. Крім того, будь-які зміни на
підприємстві зумовлюють зміни вимог до персоналу, тому не треба сподіватися
на те, що можна задовольнити потреби підприємства в трудових ресурсах один
раз і назавжди. Необхідно постійно вивчати потреби у персоналі та можливості
їх задоволення [35].
Отже, розглянувши дані види ресурсів, можна зробити висновок, що всі
види ресурсів, які використовуються підприємством у процесі виробничо-
господарської діяльності, являють собою комплексну взаємозалежність та
взаємозв’язок складових його економічного потенціалу, що формується
залежно від потреб виробництвом з метою отримання економічних вигод у
майбутньому.
1.3. Особливості формування системи ресурсозбереження в управлінні
підприємством житлово-комунального господарства
Все очевиднішим стає той факт, що одним з основних напрямків
виведення економіки України з кризи є раціональне використання наявних
ресурсів. Аналіз закордонного досвіду показує, що основним фактором, який
забезпечує ефективність роботи процвітаючих фірм, насамперед, є постійне
зниження витрат ресурсів на кожну одиницю продукції або послуг.
Значне зростання кількості та розмірів міських поселень в Україні
сприяло появі багатьох важливих проблем які залишаються актуальними і досі.
Це, насамперед, такі питання, як ресурсне забезпечення комунальних
підприємств, поліпшення житлових умов міського населення, формування
найбільш сприятливого міського середовища.
Незважаючи на достатню вивченість наведених питань, видається
доцільним вивчити зарубіжний досвід вирішення міських питань у розвинених
країнах світу та визначити можливості його адаптування до використання в
регіонах України [40].
22
Бурхливе зростання міст на рубежі XIX-XX ст., характерне для багатьох
розвинених країн світу, сприяло виробленню різних підходів і шляхів
вирішення проблеми розвитку міського господарства. Цей досвід вивчався і
знаходив своє застосування в Україні.
Таким чином, наприкінці XIX на початку XX ст. Набули розвитку нові
форми організації і фінансування житлового будівництва, посилилась увага до
муніципального житлового будівництва.
Подібна практика вирішення житлових проблем міського населення
набула поширення в західноєвропейських країнах на рубежі XIX-XX ст.
Найбільш придатними для використання в Україні є:
- організація фінансування будівництва житла із залученням коштів
великих інвесторів і населення;
- надання наймачам можливості придбання житла на виплат;
- розробка проектів житлових будинків на конкурсній основі, з
урахуванням вимог і фінансових можливостей майбутніх мешканців.
Отже, значна роль у вирішенні житлового питання західноєвропейських
країн належала приватній ініціативі, однак роль міської влади і держави в даній
сфері продовжувала зростати. У тісному взаємозв’язку один з одним поступово
вироблялися принципи політики будівництва міст, житлової, будівельної і
земельної політики, формувалися стандарти якості житлового середовища. При
цьому вже накопичений будівельними компаніями досвід мав важливе
значення в розробці ефективних шляхів вирішення житлової проблеми [43].
Поряд із процесом муніципалізації в сфері життєзабезпечення набули
розвитку і нові форми підприємств, що дають змогу поєднати переваги
приватногосподарських і суспільно-господарських методів, поступово
вдосконалювались взаємовідносини між муніципалітетами і приватними
підприємцями. Таким чином, можна сказати про формування принципів
суспільно-приватного партнерства.
Проблема підвищення енергоефективності суспільного виробництва
виникає сьогодні як одна з головних у процесі відродження економіки України.
Попередня оцінка потенціалу енергозбереження показує, що його обсяг складає
23
42-48 % від загального обсягу споживання первинних енергоносіїв, а
впровадження системи раціонального енерговикористання прямо зв'язано з
рішенням численних економічних і екологічних питань.
Згідно з цим найважливішою ланкою реформування житлово-
комунального господарства повинно стати зниження витрат на виробництво
послуг, а його економічною основою відповідно – енергоресурсозбереження
[49].
Кінцеві цілі енергоресурсозберігаючої політики в житлово-комунальному
господарстві - скорочення витрат на утримання і експлуатацію житла і,
відповідно, пом'якшення для населення процесу реформування системи оплати
житла і комунальних послуг при переході галузі на режим беззбиткового
функціонування.
Основними методами досягнення наголошених вище цілей є: перехід до
ефективних енергозберігаючих архітектурно-будівельних систем і інженерного
устаткування в житлово-комунальному будівництві; упровадження
приладового обліку і регулювання споживання теплової енергії, води і газу,
організація взаєморозрахунків за споживання ресурсів за показниками
приладів; створення економічного механізму, що стимулює процес
енергоресурсозбереження; удосконалювання систем тарифів, стандартизації,
сертифікації і метрології, спрямованих на енергоресурсозбереження [6].
Головна задача всіх учасників процесу енергопостачання й
енергоспоживання складається в комплексному використанні усіх важелів
керування попитом на ресурси і стимулювання енергоресурсозбереження
(технічних, економічних, нормативних, інституційних, інформаційних) на
основі ретельного аналізу ефективності використання ресурсів ЖКГ.
У даний час діяльність житлово-комунального господарства
супроводжується досить великими втратами ресурсів як споживаних самими
комунальними підприємствами, так і наданих споживачам (води, теплової й
електричної енергії):
- фактичне питоме споживання води в розрахунку на одного жителя
перевищує встановлені нормативи;
24
- діючий у галузі господарський механізм не стимулює зниження витрат;
тарифи, формуються по фактичній собівартості; всі непродуктивні витрати,
перекладаються на споживача; у підсумку завишаються тарифи й обсяги
реалізації;
- підприємства не мають ні відчутних стимулів, ні фінансових
можливостей для заміни в необхідних обсягах застарілого устаткування і
зношених основних фондів;
- значну частку складають будинки, фактичні тепловтрати, в яких на 20-
30% вище проектних через низьку якість будівництва і експлуатації;
- істотні втрати тепла і ресурсів відбуваються при експлуатації
інженерних систем і устаткування, а також застарілих котелень, (в першу чергу
дрібних) й індивідуальних опалювальних установок;
- втрати тепла в теплових мережах складають близько 15-20%, а втрати
тепла, пов'язані з витоками - в 10-15% [16].
Таким чином, незважаючи на визнання енергоресурсозбереження одним з
головних пріоритетів реформи ЖКГ, практична реалізація цього процесу
стримується низкою невирішених проблем: недосконалістю нормативно-
правової бази, яка повинна стимулювати політику енергоресурсозбереження і
залучення у цю сферу вітчизняних і іноземних інвестицій; нерозвиненістю
ринку послуг по інвестуванню, установці й обслуговуванню
енергоресурсозберігаючого обладнання і техніки, монополізацією цієї
діяльності енергопостачальними організаціями; недостатньо розвинутими
маркетинговими послугами в області виробництва енергоресурсозберігаючого
устаткування; перекручуванням цінових співвідношень між вартістю
енергоресурсозберігаючого устаткування і цінами (тарифами) на енергоносії,
що приводить до істотного зниження ефективності енергозберігаючих заходів;
недосконалістю механізму стимулювання і фінансування інноваційних процесів
у ЖКГ [46].
Основні напрямки енергоресурсозбереження в житлово-комунальному
господарстві. Економія витрат ресурсів і зниження тепловтрат: теплова
ізоляція, збільшення термічного опору конструкцій будинків, що огороджують;
25
теплоізоляційні роботи по реконструкції будинків старої забудови; підвищення
теплозахисту вікон і балконних дверей за сучасними вимогами по
теплозахисту; модернізація систем водопостачання ( впровадження там, де це
економічно доцільно, децентралізованих джерел теплопостачання; зниження
тепловтрат в інженерних мережах шляхом поступового переходу на сучасні
трубопроводи; оптимізація режимів роботи мереж водопостачання;
реконструкція теплових пунктів із застосуванням ефективного
тепломеханічного устаткування; широке використання апаратури контролю і
діагностики стану внутрішньої поверхні устаткування і систем водопостачання
та інші); використання нетрадиційних джерел енергії, як одного з
перспективних напрямків енергоресурсозбереження в ЖКГ, а також вирішення
екологічних проблем; важлива роль у скороченні витрат енергоресурсів
належить також теплонасосним установкам, що забезпечують ефективну
утилізацію потенційного тепла навколишнього середовища, промислових і
побутових стоків [25].
Щодо обліку і регулювання споживання енергоресурсів і води, добре
відома нагальна потреба суб'єктів ЖКГ в приладах обліку тепла і води для
оснащення всього житлового фонду, об'єктів бюджетної сфери, підприємств.
Тому, при розробці підпрограм приладового забезпечення в складі обласних,
муніципальних і місцевих програм енергозбереження повинні вирішуватися
такі питання як: вибір і оптимізація номенклатури технічних засобів (приладів
обліку, регулювання, засобів метрологічного забезпечення, засобів
оперативного збору й обробки інформації і диспетчеризації, тощо); оцінка
обсягів потреби в технічних засобах; визначення необхідності в зміні схем
електропостачання для здійснення приладового обліку, особливо
поквартирного; визначення оптимальної черговості виконання робіт з
урахуванням обласних (муніципальних) техніко-економічних можливостей. До
числа першочергових завдань відноситься оснащення приладами обліку вводів
в будинки і приміщення, займані організаціями бюджетної сфери. Важливою
складовою є вибір оптимальних схем організації обліку енергоресурсів і
26
експлуатації приладів, а також обґрунтування норм енергоресурсоспоживання
для розглянутих об'єктів.
У даний час інформація з різних аспектів проблеми
енергоресурсозбереження розосереджена по організаціях і носить розрізнений
характер. Потрібна її подальша систематизація, аналіз, оперативне і ефективне
використання, службами й інформаційними центрами
енергоресурсозбереження. Необхідно створити систему цілеспрямованого
навчання кадрів працівників ЖКГ (до кожного робочого місця)
питанням енергоресурсозбереження, підняти ефективність використання
інтелектуального ресурсу [47].
Ресурсозбереження є одним із найактуальніших завдань розвитку
міського господарства в Україні. У багатьох закордонних країнах, що давно
стали на шлях економії ресурсів, уже накопичений великий досвід у даній
сфері.
Зокрема, досвід термореноваційних робіт у Польщі може бути корисним і
для українських населених пунктів з точки зору визначення основних напрямів,
виявлення проблем, вироблення ефективних схем фінансування
термореноваційних робіт, що особливо актуально в умовах проведення
житлово-комунальної реформи. Цікавим є досвід енергозбереження в США, де
поряд із впровадженням сучасних конструктивних рішень і енергозберігаючих
технологій застосовується особлива система тарифів за користування
електроенергією. У США в літній період максимальні навантаження в
електромережах часто в 2-3 рази перевищують навантаження в нічний час. При
цьому третина цих навантажень пов’язана з роботою систем кондиціонування
повітря. Тому в денний час у години пік тарифи на електроенергію підвищені, а
в решту часу – пільгові.
Сформована структура тарифів включає: диференційовані тарифи,
розміри яких зростають при збільшенні електроспоживання, знижені тарифи
для мешканців будинків, що виконують певні заходи щодо енергозбереження,
більш високі тарифи на весь період підвищеного попиту, незалежно від його
27
тривалості, переривчасті тарифи, що стягуються тоді, коли передбачається
можливість різкого зниження пропозиції електроенергії.
Деякі комунальні підприємства встановлюють спеціальні
енергозберігаючі тарифи для покупців нових квартир з гарною теплоізоляцією і
ефективними системами електроопалення. Донедавна електролічильники, що
фіксують витрати енергії з урахуванням часу доби, мали порівняно високу ціну.
Тому диференційований тариф на витрачену електроенергію поширювався
лише на великих споживачів енергії. Нині розроблені й у найближчі 10 років
набудуть поширення недорогі лічильники електроенергії з мікропроцесорами,
що дадуть змогу поширити диференційований тариф на всіх споживачів
електроенергії.
Дуже ефективною є і застосовувана в ряді країн система тарифів на
електроенергію для непромислових споживачів, що дає можливість
скорочувати пікові навантаження в мережі. Так, у Фінляндії тариф на
електроенергію змінюється протягом доби і року. У нічний час плата
знижується вдвічі, сезонна плата передбачає збільшення денного тарифу з
листопада по березень.
Здається, що поступовий перехід до аналогічних принципів обліку і
оплати електроенергії, яка витрачається, є доцільним і в українських умовах
[49].
Питання ресурсозбереження тісно пов’язані з питаннями охорони
навколишнього середовища. Обидві ці сфери пов’язані з проблемою утилізації
побутових відходів, яка досить ефективно вирішується в ряді закордонних
країн уже протягом багатьох десятиліть.
Одним із найцікавіших напрямів розвитку міського господарства і міського
життя в цілому є створення екологічно стійких поселень. У Швеції першим
прикладом співробітництва уряду і місцевої ради в цій сфері є місто Еребру з
населенням 120 тис чол. У 80-ті роки для нього була прийнята спеціальна
програма. Стали підтримуватися екологічні методи використання землі, була
створена мережа магазинів чистих продуктів харчування. Недалеко від Еребру
працює сміттєспалювальний завод, однак, перш ніж спалювати сміття при високій
28
температурі, воно сортується. Те, що може бути використане вдруге, продається
зацікавленим фірмам. Органічні відходи компостуються, компост
використовується як добриво, а біогаз, який утвориться, - як джерело енергії.
Незважаючи на високий рівень життя, майже половина жителів як повсякденний
транспорт використовує велосипед. У цілому вже кілька шведських міст живуть як
екологічно стійкі поселення. Можна сказати, що основою екологічно стійкого
поселення є „екологічний” будинок. У закордонних країнах існує практика
створення подібних помешкань, яка останнім часом набуває все більшого
поширення [54].
Отже, закордонний досвід показує, що залучення жителів до управління
та утримання житла не тільки підвищує якість житлового обслуговування, але і
створює атмосферу добросусідства і партнерства серед жителів, що є
актуальним і для українських умов.
Зростання обсягів ресурсів, що надходять у цю сферу, зумовлене багатьма
причинами. Одна з них пов'язана зі стійкою тенденцією переміщення центру
ваги інвестиційної політики з нового будівництва в сферу ремонту і
відновлення існуючого житлового фонду. Це означає, що в недалекому
майбутньому на утримання побудованих об'єктів буде витрачатися набагато
більше коштів, ніж на нове будівництво. Відзначимо, що ця тенденція
характерна не тільки для України, але й для багатьох зарубіжних країн.
Розглянемо фінансові механізми ресурсозбереження на сучасному етапі
розвитку. Дефіцит матеріальних та енергетичних ресурсів обумовив спад
промислового виробництва в Україні. За експертними оцінками, падіння
виробництва непродовольчих товарів спричинене саме недостатнім
забезпеченням промисловості тими чи іншими ресурсами.
За даними Світової організації економічної співпраці та розвитку
(Organisation for Economic Cooperation and Development) у 2004 p. в Україні
показник TPES/Population (відношення загального споживання енергії до
кількості населення) становив 2.74, а показник TPES/GDP (загального
споживання енергії до обсягу ВВП) країни склав 3,37. Багато це чи мало? Для
29
порівняння, відповідні показники забезпеченості та ефективності використання
енергії в країнах Євросоюзу склали 3,99 та 0,19 [66].
Ці дані свідчать, що, формування й реалізація стратегії
ресурсозбереження на всіх рівнях державного управління — одне з
найважливіших питань стратегічного керування економікою країни тому що,
Україна за ефективністю використання ресурсів значно відстає від промислово
розвинених країн. Наприклад, ефективність використання електроенергії
приблизно в 2 рази нижча, ніж у США, коефіцієнт використання металів у
машинобудівній промисловості США становить близько 0,92, а в Україні —
0,67. Наша країна значно відстає від промислово розвинених країн за
коефіцієнтом добування з надр корисних копалин, використання
технологічного устаткування й машин, основних і оборотних коштів, трудових
ресурсів і т. д [8].
І як наслідок, через відсутність коштів на якісне відтворення всього
виробничого потенціалу країни зростає частка зношених основних фондів,
екологічно небезпечних об'єктів, знижується частка конкурентоспроможної
промислової продукції середня тривалість життя населення і т. д. Спробуємо
визначити основні напрямки розбудови стратегії ресурсозбереження на рівні
держави, визначивши її як комплекс принципів, факторів, методів, заходів, що
забезпечують неухильне зниження витрат сукупних ресурсів на одиницю
валового національного продукту (в рамках країни), або на одиницю корисного
ефекту конкретного товару за умови забезпечення безпеки країни, екосистеми,
регіонів, фірм, людини [10].
Розглянемо це поняття за елементами і рівнями ієрархії. Відповідно до
сказаного вище, найбільш важливими на рівні країни виглядають такі принципи
ресурсозбереження: удосконалення структури споживаних ресурсів шляхом
зменшення частки експорту сировинних ресурсів, збільшення частки
екологічно чистих і ефективних видів ресурсів;
- підвищення коефіцієнтів добування з надр корисних копалин;
- збільшення частки ресурсозберігаючих технологій;
- розвиток методів аналізу, прогнозування, оптимізації та стимулювання
поліпшення використання ресурсів;
30
У свою чергу, будь-яка стратегія має реалізовуватись за допомогою
формальних методів (тобто конкретних технологічних способів, організаційних
і економічних методів економії видатку ресурсів на одиницю корисного ефекту
(роботи) у новому варіанті інвестиційного проекту порівняно з попереднім
варіантом). На функціональному рівні управління методи ресурсозбереження
мають реалізовуватися через організаційно-технічні заходи, наприклад, за
допомогою заміни фізично або морально застарілих технологій, устаткування,
організаційних проектів, економічних та інших методів менеджменту. Для
рівня країни (регіону) стратегія ресурсозбереження має розроблятися на
тривалу перспективу (наприклад, у США діє програма ресурсозбереження на 40
років) на основі розглянутих вище принципів. Для розробки проекту структури
державної стратегії ресурсозбереження з огляду на сучасні кон'юнктурні умови
ринку енергоносіїв та корисних копалин визначимо найпріоритетніші галузі
промисловості країни, в яких пропоновані заходи можуть дати найбільший та
найвідчутніший ефект. Для цього розглянемо структуру енергоспоживання
України порівняно з країнами Європейського Союзу (рис. 1.1) за даними
International Energy Agency (IEA) за 2025 рік".
Ядерна енергія Гідроенер
16,0% гія 0,6%
Природний газ
43,6%
Комбіновані,
відновлювальні
джерела 0,2%
Нафта
12,7% Вугілля 27,0%
Рис. 1.1 – Розподіл загального споживання енергії в Україні
31
33
Як ми бачимо, сьогодні структура енергоспоживання енергії в Україні
значно відрізняється від структури, характерної для економіки розвинутих країн.
Для України характерний непропорційно великий відсоток використання газу в
промисловості та практично не використовуються альтернативні, відновлювані та
природні джерела енергії [70].
Гідроенергія Геотермальні,
2,2% сонця, вітру
Ядерна енергія 0,7%
13,9%
Природний газ Комбіновані,
23,3% відновлювальні
джерела 4,2%
Нафта 37,6%
Вугілля 18,0%
Рис. 1.2 – Розподіл загального споживання енергії в країнах Євросоюзу
З огляду на кон’юнктуру світового ринку енергоносіїв це значною мірою
впливає на ресурсомісткість національного виробництва, його
конкурентоспроможність, та навіть на національну безпеку. Якщо акцентувати
увагу саме на цьому аспекті ресурсмісткості національного виробництва, то
можна скласти перелік галузей, що вимагають модернізації та реструктуризації
в рамках впровадження стратегії ресурсоспоживання. В першу чергу це мають
бути галузі, які характеризуються саме високим відсотком споживання
енергоносіїв.
Так, реструктуризація промислових підприємств, у тому числі на основі
створення інтегрованих об'єднань усередині країни й міждержавних
32
корпоративних структур, дозволить активізувати процес модернізації
промислового виробництва й забезпечить стійкий його розвиток з урахуванням
дотримання екологічних вимог [16].
Проведення модернізації в окремих галузях промислового комплексу
необхідно здійснювати з урахуванням їх специфіки.
Наприклад, у паливно-енергетичному комплексі найважливіші програми
модернізації мають бути спрямовані на оптимізацію розвитку й функціонування
енергетичної галузі, інфраструктури газопостачання, забезпечення енергетичної й
екологічної безпеки країни, поліпшення техніко-економічних показників
енергосистеми, розробку й впровадження енергоефективного устаткування й
ресурсозберігаючих технологій, що використовують місцеві ресурси,
нетрадиційні й поновлювані джерела енергії.
Підприємства чорної металурги повинні проводити модернізацію своїх
виробництв на основі програм реконструкції, що включають принцип зменшення
енергомісткості виробництва, створення механізмів використання альтернативних
джерел енергії для підтримання виробничого процесу.
Концентрація ресурсів і коштів має спрямовуватись на модернізацію і
технічне переозброєння ефективних виробництв із високими наукомісткими й
ресурсозберігаючими технологіями.
Удосконалювання будівельного комплексу має ґрунтуватися, насамперед,
на зниженні енергомісткості галузей комплексу на всіх стадіях варто забезпечити
за рахунок будівництва екологічних енергоефективних будинків нового типу,
оптимізації їх архітектурних рішень, реабілітації (утеплення) існуючого
житлового фонду, модернізації машин і устаткування.
Модернізація й технічне вдосконалювання виробничих процесів на
підприємствах транспорту і зв'язку може проходити на основі впровадження
наукомістких ресурсо- й енергозберігаючих, екологічно безпечних технологій.
У такому випадку в межах цих програм слід передбачити:
- створення інтегрованих швидкісних транспортних систем;
- розробку й впровадження екологічних технологій транспорту;
- розвиток глобальних мереж інформації.
33
Програми модернізації виробництва й реструктуризації підприємств мають
здійснюватися на основі конкурсного відбору, реалізовуватися на основі
принципу спільного фінансування за рахунок республіканського й місцевого
бюджетів, коштів інноваційних фондів відповідних міністерств, підприємств [20].
Якщо перейти від концептуального рівня до рівня конкретних методів
реалізації стратегії, то пріоритетними напрямками політики в цій галузі мають
стати:
- розробка і впровадження лісозаготівельної техніки нових поколінь, а
також передових технологій (асортиментна заготівля деревини, вибіркові й
поступові вирубки), що забезпечують заощадження природних ресурсів,
економію пально-мастильних матеріалів, збереження ґрунтового покриву;
- застосування сушильних установок нового покоління, що забезпечують
зниження питомих затрат тепла, електроенергії й підвищення якості сушіння
пиломатеріалів;
- запровадження нової ресурсозберігаючої технології виробництва
деревної маси й організація випуску з її газетного паперу поліпшеної якості.
Використання нових технологій у виробництві товарів легкої промисловості
має забезпечити формування більш довершеної структури виробництва, що
гарантує підвищення ефективності використання ресурсів (сировини, матеріалів,
палива й енергії), а це позитивно відобразиться на стані навколишнього
середовища [35].
Сучасна стратегія раціонального ресурсоспоживання не може базуватися
виключно на можливостях ринку як такого. Це тим більше стосується перехідних
станів економічного розвитку, а виходить, і народного господарства України.
Практика це добре підтверджує - навіть наші інноваційні підприємства
найчастіше не використовують ресурсозберігаючі технології. Ринковий механізм
навіть у розвинених країнах не забезпечує вирішення стратегічних завдань
природокористування, охорони природи, стійкої економічної безпеки.
В Україні необхідно реалізувати такий принцип раціонального
природокористування, як органічне сполучення ринкових механізмів
саморегулювання й підтримки раціонального ресурсоспоживання і
34
ресурсозбереження. Система державного регулювання і підтримки останніх
повинна містити в собі, як мінімум, підсистеми:
а) правового забезпечення;
б) фінансово-кредитної підтримки;
в) інфраструктурного й інформаційного забезпечення;
г) страхування від надзвичайних подій і стихійних лих [38].
Слід зазначити, що житлово-комунальне господарство не існує автономно.
Обсяг ресурсів цієї сфери об'єктивно визначається великою кількістю різних
факторів, вплив яких на ефективну експлуатацію об'єктів ЖКГ залежить не тільки
від зусиль працівників цієї галузі, але й акумулює в собі як позитивні, так і
негативні результати роботи інших галузей. Наприклад, невисока якість
будівництва або ремонту, менший термін служби трубопроводів, машин,
устаткування порівняно з нормативним тощо не можуть не позначатися на
збільшенні обсягу ресурсів ЖКГ. Тому проблеми ресурсозбереження в ЖКГ не є
тільки внутрішньогалузевими. Розробка ресурсозберігаючих технологій у цій
галузі не може не викликати підвищення ефективності й у суміжних галузях, що
додає розглянутій проблемі особливої значущості й актуальності. Існуючий стан
ЖКГ України є результатом постійного зниження обсягу інвестицій, вкладених у
цю сферу.
Соціально-економічні наслідки цієї тенденції пов'язані з постійним
зниженням кількості нових об'єктів, що вводяться в експлуатацію. Тому середній
рівень зношування існуючих об'єктів зростає набагато швидше, ніж раніше. Цей
стан катастрофічно швидко погіршується через недоремонт, що пов'язано зі
значним скороченням коштів, які виділяються на всі види ремонту.
37
Таким чином, як доводить світовий досвід, переваги регенерації є
очевидними, тому всі заходи щодо її впровадження на підприємствах житлово-
комунального господарства потребують підтримки як місцевих органів влади, так
і урядових структур.
35
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА І СИСТЕМИ
УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ ПАТ
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО»
2.1. Загальна характеристика ПАТ «Черкасиобленерго»
Головною метою діяльності підприємства є надання послуг по
забезпеченню енергопостачання споживачів міста, експлуатація електричних
мереж та високовольтних споруд, видача технічних умов, розгляд і видача
висновків за планами будівництва зазначених об’єктів підприємствами,
організаціями та установами всіх форм власності, контроль за ефективним
використанням майна.
Підприємство самостійно розробляє та затверджує плани виробничо-
господарської діяльності відповідно до зобов’язань, прийнятих ним за
договорами, укладеними із іншими абонентами (споживачами,
постачальниками).
Місцезнаходження підприємства: Україна, Черкаська область, місто
Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285. Повне найменування підприємства: Публічне
акціонерне товариство «Черкасиобленерго».
До складу ПАТ «Черкасиобленерго» входять 23 відокремлених підрозділи
(табл. 2.1)
Таблиця 2.1 – Структурні підрозділи ПАТ «Черкасиобленерго»
№ Найменування Адреса місцевої одиниці
1 Уманські енергетичні мережі Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 14, 20300
2 Черкаська філія ПАТ м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Надпільна, 51,
«Черкасиобленерго» 18000
3 Смілянська філія ПАТ Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Костянтинівка, вул.
«Черкасиобленерго» Енергетиків, 4, 20700
4 Смілянська міська філія ПАТ Черкаська обл., м. Сміла, вул. Мазура, 10, 20700
«Черкасиобленерго»
5 Корсунь-Шевченківська філія Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул.
ПАТ «Черкасиобленерго» Правобережна, 80, 19400
36
Продовження табл. 2.1.
6 Драбівська філія ПАТ Черкаська обл., Драбівський р-н, смт. Драбів вул.
«Черкасиобленерго» Васильченка, 71, 19800
7 Шполянська філія ПАТ Черкаська обл., Шполянський р-н, м. Шпола, вул. Героїв
«Черкасиобленерго» Крут , 78-а, 20600
8 Чорнобаївська філія ПАТ Черкаська обл., Чорнобаївський р-н, смт. Чорнобай, вул.
«Черкасиобленерго» М.Старицького, 13а, 19900
9 Чигиринська філія ПАТ Черкаська обл., Чигиринський р-н, м. Чигирин, вул.
«Черкасиобленерго» Свердлова, 69,20900
10 Черкаська міська філія ПАТ Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Червона Слобода,
«Черкасиобленерго» вул.М.Вербицького,1,18000
11 Кам’янська філія ПАТ Черкаська обл., Кам’янський р-н, м. Кам’янка, вул.
«Черкасиобленерго» П.Василини, 8, 20800
12 Канівська філія ПАТ Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 110, 19000
«Черкасиобленерго»
Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка,
13 Звенигородська філія ПАТ вул.
«Черкасиобленерго» Героїв Небесної Сотні, 87, 20250
14 Золотоніська філія ПАТ Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Богодухівська, 43,
«Черкасиобленерго» 19700
15 Городищенська філія ПАТ Черкаська обл., Городищенський р-н, м. Городище, вул.
«Черкасиобленерго» Кожедуба, 26-а, 19500
Черкаська обл., Христинівський р-н, м. Христинівка,
16 Христинівська філія ПАТ вул.
«Черкасиобленерго» Пушкіна, 16, 20000
Черкаська обл., Тальнівський р-н, м. Тальне, вул.
17 Тальнівська філія ПАТ Гагаріна,
«Черкасиобленерго» 68, 20400
Черкаська обл., Монастирищенський р-н, м.
18 Монастирищенська філія ПАТ Монастирище,
«Черкасиобленерго» вул. Соборна, 134, 19100
19 Маньківська філія ПАТ Черкаська обл., Маньківський р-н, смт. Маньківка, вул.
«Черкасиобленерго» Липинського, 69-а, 20100
20 Лисянська філія ПАТ Черкаська обл., Лисянський р-н, смт. Лисянка, пров.
«Черкасиобленерго» Бужанський, 43, 19300
Черкаська обл., Катеринопільський р-н, смт.
21 Катеринопільська філія ПАТ Катеринопіль,
«Черкасиобленерго» вул. Черкаська, 1, 20500
22 Жашківська філія ПАТ Черкаська обл., м. Жашків, вул. Лікарняна, 34, 19200
«Черкасиобленерго»
23 ВП «Черкасиенергоремонт» Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Червона Слобода, вул.
М.Вербицького,1, 18000
Основними завданнями діяльності є:
- розподіл електроенергiї споживачам мiсцевими електромережами
напругою 154-0,4кВ на територiї Черкаської областi та безпосередньо до
споживачів, а також координація взаємовідносин між Товариством та
споживачами електричної енергії по оперативно-технічних питаннях;
37
- дотримання заданих показників якості електричної енергії споживачам,
управління споживанням потужності та графіків обмеження потужності;
- виконання організаційно-технічних завдань та заходів по зменшенню
втрат енергії на її транспорт в електричних мережах;
- забезпечення економічної ефективності роботи, організація роботи
проти аварійних заходів;
- здійснення будівництва, ремонтно-експлуатаційного обслуговування
електричних мереж, технічне переозброєння та реконструкція електричного
обладнання, інших засобів з метою підтримання їх в технічному стані, який
задовольняє вимоги діючих Норм і Правил;
- виконання правових,організаційно-технічних,санітарно- технічних,соціально-
економічних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і
працездатності працівників, запобігання нещасних випадків, професійних
захворювань, інших аварійних ситуацій в процесі виробничої діяльності.
Для створення ефективної системи управління підприємством перш за
все необхідно провести стратегічний аналіз ситуації, що склалася в
зовнішньому та внутрішньому середовищах підприємствах. Дані, отримані за
такого аналізу, відіграють роль так званої бази для визначення загальної
концепції та способів управління підприємством.
Макросередовище діяльності підприємства розглядається як складна
багаторівнева структура, елементи кожного рівня, якої формуються під
впливом власних специфічних факторів та різноманітним чином впливають на
діяльність підприємства.
До факторів макросередовища ПАТ «Черкасиобленерго» слід віднести:
- політичне середовище (політична стабільність, законодавча база для
регулювання підприємницької діяльності, і методи державного регулювання
економіки). Існування політичної нестабільності та недоліків законодавства
енергетичного сектору економіки, негативно впливає на функціонування
більшості підприємств даної галузі, відповідно і на діяльність ПАТ
«Черкасиобленерго», що має безпосереднє відношення до енергетичного
господарства.
38
- економічні фактори (рівень платоспроможного попиту, інфляційні
процеси і податкова система). Фактори економічного середовища
прямопропорційно впливають на скорочення купівельної спроможності ПАТ
«Черкасиобленерго», а також знецінення грошових ресурсів.
- науково-технічне середовище (темп НТП, рівень асигнувань на НДПКР,
скорочення «життєвого циклу» технологій). Існування на підприємстві
морально-застарілого обладнання, зменшує можливість зростання
прибутковості Черкаських високовольтних електричних мереж. Тому виникає
необхідність вкладання власних коштів в НДПКР.
- тенденції ресурсного забезпечення (структура та наявність національних
ресурсів, експорт, доступність ресурсів).
Значний вплив на стан справ має також мікросередовище (зовнішнє
середовище прямого впливу). Мікросередовище охоплює фактори, які
здійснюють безпосередній вплив на діяльність підприємства. Головними
елементами «середовища – завдань» є :
- споживачі;
- постачальники;
- конкуренти та підприємства, які потенційно можуть увійти у галузь.
Споживач є ведучою ланкою в діяльності ПАТ «Черкасиобленерго», він
визначає характер цілей організації, товари і послуги, що виробляються та
надаються, впливає на всі управлінські рішення керівництва.
У своїй діяльності з розподілу електроенергії локальними та місцевими
електромережами є суб'єктом природної монополії, тому підприємство займає
монопольне становище з транспортування, трансформації та передачі , надання
інших послуг по забезпеченню суспільних потреб споживачів електричної
енергії, а отже не має конкурентів [57;58].
Організаційна структура управління – це сукупність організаційно
впорядкованих відносин і зв'язків між ланками та рівнями керівництва. Ланка в
організації – це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними
функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю ( підрозділ, цех.
сектор, дільниця. конкретний виконавець) [57;58].
Підприємство у своїй діяльності підпорядковується лінійно-
39
функціональній організаційній структурі. Лінійно-функціональна структура
дозволяє організувати управління виробничими процесами за лінійною
схемою:
(керівник вищого рівня – керівник нижчого рівня – виконавець).
Функціональні підрозділи надають методичну допомогу, готують інформацію,
виконують різні управлінські завдання для відповідних лінійних керівників
[57;58].
Організаційна структура ПАТ «Черкасиобленрго» включає: служби,
відділи, дільниці, групи, лабораторії. Вибір керівництвом такої структури
забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і
підвищенню ефективності роботи функціональних служб підприємства,
уможливлює необхідний маневр ресурсами [57;58].
Виходячи з мети діяльності та галузевої приналежності підприємство має
наступні основні відділи:
- виробничий відділ – діяльність якого спрямована на організацію
виробництва, планування та розробку технологічних процесів.
- відділ головного енергетика - забезпечення підприємства всіма видами
енергоносіїв (вода, газ, електроенергія), а також здійснення монтажу,
налагодження та експлуатація енерго - обладнання, як свого так і замовників.
- конструкторський відділ – проектування технічної документації.
- відділ будівництва – ведення будівельних робіт.
- відділ маркетингу – робота з клієнтами, а також пошук ринків
постачання та збуту.
- бухгалтерія - облік грошових коштів, аналітична оцінка фінансового
стану підприємства.
Кадрова програма ПАТ «Черкасиобленерго» орієнтована на визначення
порядку, принципів відбору та найму співробітників Товариства, їх адаптацію,
навчання, допуск до самостійної роботи, підтримку необхідної кваліфікації
протягом усієї трудової діяльності, створення ефективної матеріальної та 43
моральної мотивації праці, стимулювання до самовдосконалення методом
оцінки та ротації персоналу, створення умов для кар'єрного росту та
40
матеріальної підтримки при переході від трудової діяльності до виходу на
пенсію [57;58].
Навчання працівників є одним із основних напрямків розвитку персоналу
ПАТ «Черкасиобленерго». На базі навчального центру ПАТ
«Черкасиобленерго» проходять перепідготовку та підвищують кваліфікацію
працівники підприємства за наступними професіями: електромонтер
оперативно-виїзної бригади, електромонтер з обслуговування підстанції,
електромонтер з експлуатації розподільних мереж, електрослюсар з ремонту
устаткування розподільних пристроїв, машиніст автовишки та
автогідропідіймача, контролер енергонагляду, електромонтер з експлуатації
електролічильників, електромонтер з ремонту і монтажу кабельних ліній,
стропальник, електромонтер з випробувань та вимірювань. Для інженерно-
технічних працівників Товариства організовано курси цільового призначення,
тренажерну підготовку та семінарські заняття [57;58].
2.2 Аналіз результатів фінансово-економічної діяльності ПАТ
«Черкасиобленерго
Товариство при здійсненні фінансово-господарської діяльності керується
чинним законодавством України, зокрема Законами України «Про акціонерні
товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», Цивільним кодексом
України, Господарським кодексом України, Податковим кодексом України,
іншими законодавчими актами, в тому числі, нормативно-правовими актами
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної
комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та
комунальних послуг. Для стабільної та безперервної діяльності в Товаристві
розроблено внутрішні положення: Статут, внутрішні положення та інші
внутрішні оперативні документи (інструкції, правила, накази, розпорядження І
41
т.п.) [57;58].
Облікова політика Товариства встановлює порядок організації та ведення
бухгалтерського обліку, визначає принципи, методи І процедури, що
використовуються Товариством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика Товариства – документ, головною метою якого є загальна
регламентація застосованих на практиці прийомів та методів бухгалтерського
обліку, технологій обробки облікової інформації та документообігу. Керуючись
Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
від 16.07.99р. № 996-ХГУ зі змінами та доповненнями та Порядком подання
фінансової звітності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
28.02.2000 року №419 зі змінами та доповненнями, Методичними
рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені
Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000року №356 та іншими
нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку
протягом 2025 року в Товаристві здійснювався бухгалтерський облік за МСФЗ
відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Прийнята
облікова політика відповідає обліковій політиці, що застосовувалася в
попередньому звітному році. Товариство не застосовувало достроково будь-які
стандарти, роз'яснення або поправки, які були випущені, але ще не вступили в
силу [57;58]
Обрана Товариством облікова політика: забезпечує повноту та
достовірність відображення операцій в обліку; визначає систему ведення
бухгалтерського обліку; закріплює правила та процедури, прийняті
керівництвом для ведення фінансового, управлінського та податкового обліку;
відображає особливості організації та ведення бухгалтерського обліку;
направлена на повне задоволення потреб управління Товариством; сприяє
виконанню повного обсягу фінансово-господарських операцій; забезпечує
встановлення контролю здійснення цих операцій; встановлює правила
документообігу; затверджує ведення системи рахунків і регістрів
бухгалтерського обліку; визначає технологію обробки облікової інформації.
42
Національною валютою України є гривня. Отже, функціональною валютою і
валютою подання фінансової звітності є гривня, округлена до тисяч [57;58].
Площа лiцензованої дiяльностi становить 20,9 тис. кв. км. ПАТ
«Черкасиобленерго» забезпечує енергопостачання 634,153тис. споживачiв.
Розподiл електричної енергiї здiйснюється побутовим та непобутовим
споживачам областi, на основi вiдповiдних договорiв. На ринку електричної
енергiї ПАТ «Черкасиобленерго» купує електричну енергiю з метою
компенсацiї технологiчних витрат електроенергiї (ТВЕ). Енергетична галузь
України, як одна iз системоутворюючих галузей економiки, має важливе
значення в системi нацiональної безпеки.
Втрати електроенергiї в мережах є одним з показникiв, якi
найоб'єктивнiше вiдображають економiчнiсть роботи електромереж. Зокрема,
рiвень втрат електроенергiї побiчно вказує на стан системи облiку, на наявнiсть
або вiдсутнiсть проблем, пов'язаних з технiчним станом електромереж. Основнi
стратегiчнi цiлi по зниженню комерцiйних втрат - забезпечення облiку
спожитої електроенергiї i формування корисного вiдпуску електроенергiї.
Фактичнi витрати електроенергiї на транспортування за 2025 рiк склали 13,48%
при нормативi 13.39%. Понаднормативнi ТВЕ за пiдсумками звiтного року
склали 3029 тис.кВт.год. електроенергiї. Iнвестицiйною програмою товариства
2025 року, а саме роздiлом направленим на зменшення комерцiйних витрат
електричної енергiї було передбачено 24 016,43 тис.грн., iз них освоєно - 15
834,45 тис.грн. (без ПДВ) [57;58].
Особливiстю стану розвитку електроенергетичної галузi є прямий
взаємозв'язок iз станом розвитку всiх галузей народного господарства України,
адже обсяги розподiлу електричної енергiї залежать вiд обсягiв її споживання.
Основними ризиками в дiяльностi товариства є неповна та несвоєчасна оплата
споживачiв та постачальникiв електричної енергiї за послуги з розподiлу
електричної енергiї. У своїй дiяльностi товариство керується нормами чинного
законодавства. Розподiл електричної енергiї споживачам, компанiя
здійснюється вiдповiдно до Закону України «Про ринок електричної енергiї»,
43
«Кодексу системи розподiлу» та «Правил роздрiбного ринку електричної
енергії». [57;58]
ПАТ «Черкасиобленерго» є учасником ринку електричної енергiї в ролi
Оператора системи розподiлу (ОСР) та здiйснює розподiл електричної енергiї
на територiї Черкаської областi в межах розташування системи розподiлу
електричної енергiї що перебуває у власностi або господарському вiданнi. В
зв'язку з цим ПАТ «Черкасиобленерго», не має конкурентiв щодо надання
послуг з розподiлу, в межах розташування системи розподiлу електричної
енергiї що перебуває у його власностi або господарському вiданнi [57;58].
Фiнансова полiтика Товариства є цiлеспрямованим використанням
фiнансiв для досягнення довгострокових i короткострокових завдань,
визначених Статутом та нормативними актами. Робочого капiталу для потреб
товариства достатньо. Фiнансування дiяльностi ПАТ «Черкасиобленерго»
здiйснюється за рахунок власних коштiв. За звiтний перiод чистий рух коштiв у
результатi операцiйної дiяльностi склав 90 269 тис.грн. Надходження коштiв у
результатi операцiйної дiяльностi склало 2 197 474 тис.грн, з них надходження
вiд реалiзацiї продукцiї – 1982207 тис.грн. Витрачання на придбання
необоротних активiв в результатi iнвестицiйної дiяльностi склало 117
733тис.грн., загалом чистий рух коштiв вiд iнвестицiйної дiяльностi склав 117
733тис.грн. Залишок грошових коштiв на початок звiтного 2025 року склав 97
052тис.грн., на кiнець звiтного перiоду – 67 088тис.грн. Завдяки ефективному
управлiнню товариством протягом 2025 року забезпечено своєчасне i повне
фiнансування поточних витрат [57;58].
За результатами фiнансово-господарської дiяльностi за 2025 рiк ПАТ
«Черкасиобленерго» отримало доходiв у сумi 1 866 810 тис.грн. У структурi
доходiв значна частка припадає на чистий дохiд вiд реалiзацiї продукцiї - 1 687
725 тис.грн., що складає 90,41 % .Чистий прибуток Товариства за 2025 рiк
становить 12 490 тис. грн. (за вiдповiдний перiод минулого року прибуток
складав 10 867 тис. грн. Загалом спостерігається позитивна динаміка щодо
прибутків ПАТ «Черкасиобленерго» протягом 2023-2025 років (рис.2.1).
47
44
14
12.5
12
10.9
10
8.8
8
6
4
2
0
Рисунок 2.1 – Чистий прибуток ПАТ «Черкасиобленерго» за 2023-
2025 рр., млн. грн.
Підводячи підсумки можемо сказати, що фінансово-економічний стан на
підприємстві стабільний. Податки сплачуються в повному обсязі та вчасно.
Фінансування інвестиційних програм та капітальних ремонтів має позитивну
динаміку.
2.3 Оцінювання результативності системи управління ресурсами ПАТ
«Черкасиобленерго»
Для оцінки діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» проведемо аналіз
ефективності використання ресурсів підприємства. Фінансові ресурси
дослідимо використовуючи показники фінансової стійкості:
- коефіцієнт автономії або фінансової незалежності;
- коефіцієнт фінансової стабільності
- коефіцієнт фінансової стійкості
1) Коефіцієнт автономії або фінансової незалежності. Цей коефіцієнт
характеризує частку власного капіталу у загальній вартості авансованого
капіталу і розраховується відношенням підсумку першого та другого розділів
45
пасиву балансу до валюти балансу. Чим більша частка власного капіталу, тим
більша можливість підприємства у подоланні несприятливих ситуацій
фінансового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне критичне
значення цього коефіцієнта – 0.5. Воно свідчить про те, що за таких обставин
підприємство може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел.
Кавт.= Р I П + Р II П / ПБ ≥ 0.5 ( 2.1 )
де :
Кавт. – коефіцієнт автономії;
Р I П – це розділ перший пасиву (власний капітал);
Р II П – це розділ другий пасиву (цільове фінансування);
ПБ – підсумок балансу.
З рис. 2.2 ми бачимо, що на підприємстві коефіцієнт вищий від нормативу
в 2024-2025 роках, що свідчить про фінансову незалежність, а ще вона стійка,
про що не можемо сказати в 2023 році, де показних значно нижчий нормативу.
2) Коефіцієнт фінансової стабільності. Коефіцієнт показує відношення
власних коштів до позичених. Мінімальне критичне значення цього коефіцієнта
– 1. Якщо значення не відповідає стандарту, спостерігається тенденція до його
погіршення, що вказує на нестабільний фінансовий стан.
Кф.стаб. = Р I П + Р II П / Р III П + Р IV П + Р V П ≥ 1 ( 2.2 )
Де :
Кф.стаб. – коефіцієнт фінансової стабільності;
Р I П – розділ перший пасиву (власний капітал);
Р II П – розділ другий пасиву (цільове фінансування);
Р III П – розділ третій пасиву (довгострокові зобов’язання);
Р IV П – розділ четвертий пасиву (поточні зобов’язання);
Р V П – розділ п’ятий пасиву (доходи майбутніх періодів).
46
0.7239
0.7148
0.8000
0.7000
0.6000
0.5000
0.4000
0.3000
0.2000 0.1459
0.1000
0.0000
2023 2024 2025
Рисунок 2.2 – Показники коефіцієнту автономії ПАТ «Черкасиобленерго» за
2023-2025 роки
Даний коефіцієнт відповідає нормативу, але його значення не постійне,
якщо в 2025 році спостерігаємо його зменшення відповідно до попереднього
2024 року, в той же час в 2023 році він не відповідає нормативу, що говорить по
фінансову нестабільність в цьому році, проте ситуація в подальших роках
покращилась (рис. 2.3).
2.6213
3.0000
2.5064
2.5000
2.0000
1.5000
1.0000
0.1708
0.5000
0.0000
2023 2024
2025
1 2 3
Рисунок. 2.3 – Показники фінансової стабільності ПАТ
«Черкасиобленерго за 2023-2025 роки
47
3) Коефіцієнт фінансової стійкості. Даний коефіцієнт характеризує
покриття поточних та довгострокових зобов’язань підприємства власним
капіталом.
Кф.стійк.= Р I П + Р II П + Р III П / ПБ ≥ 0.5 ( 2.3 )
Де :
Кф.стійк. – коефіцієнт фінансової стійкості;
Р I П – розділ перший пасиву (власний капітал);
Р II П – розділ другий пасиву (цільове фінансування);
Р III П – розділ третій пасиву (довгострокові зобов’язання);
ПБ – підсумок балансу.
Наш коефіцієнт протягом 2023-2025 років на ПАТ «Черкасиобленерго»
дорівнює 1, що значно перевищує норматив, та говорить по стабільність
фінансової стійкості підприємства.
Проаналізуємо показники ліквідності і платоспроможності:
- коефіцієнт поточної платіжної готовності;
- коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- коефіцієнт розрахункової або уточненої ліквідності;
- загальний коефіцієнт ліквідності.
Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його
ліквідність. Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у ринкових
умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не
гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може
розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.
Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за
допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути
різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських
підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.
1). Коефіцієнт поточної платіжної готовності.
48
Даний коефіцієнт показує яку частку кредиторської заборгованості
підприємство може покрити за рахунок грошових коштів при умові перекриття
кредиторської заборгованості дебіторською.
( 2.4 )
Кпл.г. = ГК / Кт.заб. – Дт.заб. ≥
2 де :
Кпл.г. – коефіцієнт поточної платіжної
готовності; ГК – грошові кошти підприємства;
Кт.заб. – кредиторська заборгованість; Дт.заб. –
дебіторська заборгованість.
0.18
0.162833278 0.161518324
0.16
0.14 0.12708299
0.12
0.1
0.08
0.06
0.04
0.02
0
3
2023 2024
2025
Рис. 2.4 – Показники коефіцієнту поточної платіжної готовності
ПАТ «Черкасиобленерго за 2023-2025 роки
В нашому випадку значення коефіцієнта свідчить про наявність проблем з
використанням поточних платежів.
2) Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яку частину
короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити
негайно.
Кабс. л. = ГК + ПФІ / Р IV П ≥ 0.2 ( 2.5 )
де :
Кабс. л. – коефіцієнт абсолютної ліквідності;
49
ГК – грошові кошти підприємства;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції підприємства;
Р IV П – розділ четвертий пасиву (поточні зобов’язання);
Таблиця 2.2 – Показники коефіцієнту абсолютної ліквідності
ПАТ «Черкасиобленерго» за 2023-2025 роки
Роки 2023 2024 2025
Коефіцієнт
абсолютної 0,0294 0,0468 0,0328
ліквідності
Наш коефіцієнт загалом не відповідає нормативу, хоча його значення має
тенденцію до зростання. Тому підприємство зможе погасити заборгованість.
3) Коефіцієнт розрахункової або уточненої ліквідності. Даний коефіцієнт
характеризує очікувану платоспроможність на період, що дорівнює тривалості
одного обороту дебіторської заборгованості.
Кут. л = Р II А – З / Р IV П ≥ 0.7 ( 2.6 )
де :
Кут. л – коефіцієнт уточненої ліквідності;
Р II А – розділ другий пасиву (цільове фінансування);
Р IV П – розділ четвертий пасиву (поточні зобов’язання);
З – запаси підприємства.
Таблиця 2.3 – Показники коефіцієнту уточненоїї ліквідності
ПАТ «Черкасиобленерго» за 2023-2025 роки
Роки 2023 2024 2025
Коефіцієнт
уточненої 0,9937 0,9391 0,9872
ліквідності
Даний коефіцієнт відповідає нормативу але ми спостерігаємо, що його
значення змінюється. Підприємство є цілком платоспроможним.
50
4) Загальний коефіцієнт ліквідності або коефіцієнт покриття.
Коефіцієнт покриття, який ще називають коефіцієнтом загальної
ліквідності, характеризує стан поточних активів підприємства, включаючи його
запаси. Цей коефіцієнт відображає скільки поточних активів підприємства
припадає на одиницю поточних зобов'язань. А точніше, наскільки підприємство
здатне розрахуватися зі своїми кредиторами за рахунок реалізації своїх
поточних активів.
Кл.= Р II А + Р III А / Р IV П ≥ 2 ( 2.7 )
де :
Кл. – загальний коефіцієнт ліквідності;
Р II А – розділ другий активу (цільове фінансування);
Р III А – розділ третій активу (довгострокові зобов’язання);
Р IV П – розділ четвертий пасиву (поточні зобов’язання).
В нашому випадку коефіцієнт відповідає нормативу. Зростання
коефіцієнта характеризує покращення загальної платіжної можливості
підприємства.
Дослідження матеріальних ресурсів проаналізуємо застосовуючи
показники ділової активності.
- показник фондовіддачі;
- показник фондоємності;
- показник фондоозброєності;
- загальне обертання капіталу;
- обертання мобільних коштів.
В умовах обмеженості ресурсів підприємству постійно доводиться
обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів та
обсягами виробництва (робіт, надання послуг). Передумовою такого вибору
повинно бути проведення аналізу ділової активності.
1) Показник фондовіддачі ( Фвід. ).
Фондовіддача – це економічний показник ефективності використання
засобів праці, який показує, скільки продукції (у грошовому вираженні)
51
випускається на підприємстві у розрахунку на 1 гривню основних виробничих
засобів.
Фвід.= обсяг виготовленої продукції / середньорічна вартість осн.фондів (2. 8)
В нашому випадку показник є невеликим. Низький рівень фондовіддачі
говорить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень
вкладень в ці активи (рис. 2.6 ).
2). Показник фондоємності ( Фємн.).
Для аналізу основних засобів використовується також показник
фондоємності (обернений щодо фондовіддачі); він показує, скільки в
середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних
виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню.
Фємн.= 1 / фондовіддачу ( 2.9 )
На нашому підприємстві показник фондоємності є стабільним (рис.2.6).
3). Показник фондоозброєності (Фозбр.).
Визначає величину основних фондів, що припадає на одного працівника.
Фозбр.= вартість основних фондів/чисельність робітників (2.10)
4). Загальне обертання капіталу визначаємо за формулою
Окап.заг. = Чиста виручка від реалізації / Підсумок балансу ( 2.11 )
Розрахунки коефіцієнта знаходяться в додатку В.
Ми бачимо, що наш показник є дуже малим, що є негативним для
підприємства.
5). Обертання мобільних коштів:
Омоб.коштів = Чиста виручка від реалізації / Р ІІ А + Р ІІІ А ( 2.12 )
Чим швидший оборот товарно-матеріальних запасів, тим ефективніше
управління, але на підприємстві присутня тенденція до зменшення обіговості
оборотних засобів – негативна тенденція.
Дослідження показників використання основних виробничих засобів
- Оцінка вартості майна;
а) показник вартості майна;
б) показник робочого капіталу;
52
- Показник рентабельності;
- Коефіцієнт зносу основних засобів;
Від оснащеності підприємства основними засобами й ефективного їх
використання, передусім від ефективного використання основних виробничих
засобів, вирішальною мірою залежить обсяг виробництва товарів і послуг та
пов’язанні з ним кінцеві результати діяльності підприємства.
1). Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні і
відносні зміни статей балансу за визначений період, від слідкувати тенденції
їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.
а). Показник вартості майна (Вмайна).
За його допомогою ми можемо визначити загальну вартісну оцінку
активів, що перебувають на балансі підприємства.
700000
611138 611657.9
600000
500000
400000
300000
200000
100000 60866.7
0
Рис. 2.5 – Показник вартості майна ПАТ «Черкасиобленерго»
В нашому випадку ми спостерігаємо зниження показника, що свідчить
про зменшення майнового потенціалу підприємства.
б). Показник робочого капіталу ( Ркап. ).
Робочий капітал – це власні обігові засоби, які визначаються як різниця
між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями.
53
Наявність робочого капіталу свідчить про те, що наше підприємство має
фінансові ресурси для розширення діяльності, але ми також спостерігаємо його
нестабільність.
2). Показник рентабельності ( Рент. ).
Даний показник визначає, який прибуток одержує підприємство на кожну
грошову одиницю (наприклад, гривню) вкладеного капіталу, тобто
характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства.
Рент.= (прибуток / вартість активів ) * 100 ( 2.13 )
На нашому підприємстві цей показник від’ємний. Якщо в 2023 році він
занадто малий і стрімко прямує до нуля, то в двох наступних роках, тобто 2024
та 2025 роках він стає від’ємним. Хоча в 2025 році рентабельність зростає, але
всього на 0,32 %. Це свідчить про відсутність ефективності використання
наявних ресурсів підприємства (рис. 2.7).
3). Коефіцієнт зносу основних засобів ( Кзносу ).
Характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості.
Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів.
Кзносу = знос / первинна вартість основних засобів ( 2.14 )
Розрахунки коефіцієнта знаходяться в додатку Г.
Як бачимо з кожним роком частка зношених основних засобів
збільшується на 3 %, що негативно впливає на діяльність підприємства, темпи
зносу перевищують темпи оновлення (рис. 2.6).
Дані формули були використані з [30, 67-123]; [22, 78-95].
54
7
5.98 5.85
6
5.59
5
4
3
2
1 0.45 0.5 0.52
0.167 0 0.179 0 0.171 0
0
фондовіддача фондоємність рентабельність коефіцієнт зносу
Рисунок 2.6. Показники використання основних виробничих засобів ПАТ
«Черкасиобленерго»
9617.1
10000
8894.3
8000
6000
4000
1979
2000 1117.25 1137.96 1158.39
0
фондоозброєність капітальний ремонт
Рисунок 2.8 Показники використання основних виробничих засобів ПАТ
«Черкасиобленерго»
Персонал підприємства.
Станом на 31 грудня 2025 року чисельність штатних працівників
облікового складу ПАТ «Черкасиобленерго» склала 3658 осіб, позаштатних
працівників, які працювали за цивільно-трудовими договорами – 161 особа;
55
працівників, які працювали за сумісництвом – 4, працівників, які працювали на
умовах неповного робочого часу - 16. За звітний рік фонд оплати праці зріс на
128 162,5 тис.грн., або на 24,6% що свідчить про зростання середньої зарплати
працівників товариства
За наведеними показниками можна зробити висновок, щодо використання
трудового потенціалу на досліджуваному підприємстві. Так середньоспискова
чисельність працівників зменшилась на 1 особу або – 1.14 % в 2023 – 2025 рр.,
а в 2024 – 2025 рр. чисельність зросла на 2 особи або 2.3 %. Таке збільшення
пов’язане в першу чергу із більшанням обсягів послуг, що надає підприємство.
Проаналізувавши всі дані показники, можна зробити висновок, що
фінансовий стан підприємства ПАТ «Черкасиобленерго» загалом стійкий і має
тенденцію до покращення.
Проте, на сучасному етапі господарська діяльність підприємства
здійснюється у складній економічній ситуації, нестабільністю ринкової
кон'юнктури, поширенням неплатежів. Для зміцнення фінансового стану,
покращення діяльності та попередження банкрутства необхідно регулярно
здійснювати оцінку фінансового стану підприємства.
56
РОЗДІЛ 3
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ
ПІДПРИЄМСТВА КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
3.1. Оцінювання перспектив впровадження ресурсозберігаючих
інновацій на ПАТ «Черкасиобленерго
Удосконалення системи управління ресурсами підприємства
комунального господарства досягається шляхом здійснення заходів, що
спрямовані на підвищення професійної підготовки кадрів, їх належний відбір,
оптимізацію інформаційних потоків, матеріально-технічне та фінансове
забезпечення, впровадження передових технологій тощо.
Ресурсне забезпечення може удосконалюватися у якісному та кількісному
відношеннях. Якісне поліпшення – більш складна проблема, проте її вирішення
дає значний позитивний ефект. Механічне зростання чисельності працівників
інспекції чи її підрозділу дає менший ефект порівняно з комплектуванням
кадрів за рахунок кваліфікованих спеціалістів.
Аналогічно може бути з матеріально-технічним забезпеченням: механічне
насичення підприємств житлово-комунального господарства комп’ютерною
технікою не зумовить помітне підвищення ефективності їх діяльності. Якщо ж
така техніка буде заданої потужності, з продуманим її територіальним
розміщенням та раціональною комплектністю периферійних пристроїв, то,
природно, і загальний ефект буде значно помітнішим.
Комунальне господарство, з одного боку, концентрує в собі величезні
ресурси, а з другого здатне раціонально їх використовувати. У зв'язку з цим
посилюється значення наукової постановки і розгорнутого дослідження
проблем формування ресурсозберігаючої системи управління житлово-
комунальним господарством, здатної якнайкраще використовувати
57
управлінські технології раціонального використання ресурсів з урахуванням
особливостей ринкової економіки.
В системі управління будь-якого підприємства, зокрема і ПАТ
«Черкасиобленерго», можна виділити такі три рівні, що мають між собою
суворий ієрархічний взаємозв'язок:
• керовані об'єкти;
• виробнича структура (структура виробництва);
• організаційна структура управління.
Багато підприємств ЖКГ Черкаської області, включаючи і розглянуте
вище ПАТ «Черкасиобленерго», виробляють незначний обсяг різних видів
комунальних послуг, тому вони є малими й економічно слабкими.
Організаційна структура даного комунального підприємства така, що
працівники управління спеціалізуються на виконанні одного або кількох видів
управлінських функцій.
Виникає необхідність розробити перелік завдань, які має виконувати дана
система управління комунального підприємства електричного забезпечення,
для удосконалення своєї діяльності саме по ресурсному забезпеченню.
Від кожного з розглянутих рівнів тією чи іншою мірою залежить
ресурсозбереження. Роль керованих об'єктів цього підприємства має полягати в
тому, щоб їх конструктивні й експлуатаційні особливості визначали можливість
і доцільність ресурсозберігаючих нововведень.
Роль виробничої структури ПАТ «Черкасиобленерго» в
ресурсозбереженні виявляється, в основному, при виробництві продукції
(наданні послуг). Кожний підрозділ повинен виконувати покладені на нього
завдання, використовуючи певний склад матеріально-технічних ресурсів
(МТР). Відповідальність за ефективне використання кожного з них повинна
бути покладена, як на керівників підрозділів, так і на робітників. Інформація
про стан керованих об'єктів і про умови використання наявних МТР, що
надходить від них у керуючу підсистему, є джерелом інформації про наявні
резерви і самостійно впроваджувані нововведення.
58
Керуюча підсистема даного підприємства повинна здійснювати якісне
збирання і своєчасну обробку зовнішньої інформації, яка стосується розробки і
застосовування у закордонній і вітчизняній практиці ефективних засобів
ресурсозбереження. Також необхідно приділяти особливу увагу внутрішній
інформації, яка відображає стан керованих об'єктів і умови використання
наявних ресурсів. Доцільно розробляти на її основі управлінські рішення з
ресурсозбереження та їх реалізацію. При цьому роль організаційної структури
управління (ОСУ) має полягати в забезпеченні в повному обсязі і якісному
виконанні функцій з управління процесами виявлення резервів, вибору і
своєчасного впровадження ресурсозберігаючих нововведень.
Потрібно враховувати, що новостворені структурні підрозділи (відділи,
цехи, служби, бригади тощо) мають гармонійно вписуватися в існуючу систему
ПАТ «Черкасиобленерго». При цьому новий структурний елемент не повинен
дублювати функції і завдання інших підрозділів. Тому, з одного боку, має
здійснюватися перерозподіл функцій управління, а з другого – встановлення
відповідності їх обсягу змісту вирішуваних проблем.
При споживанні електроенергії як населенням, так і промисловими
підприємствами, неекономно використовується даний ресурс. Тому необхідно
встановити лічильники, які дають змогу вести чіткий контроль за споживанням
електроенергії та сплатою за послуги її розподілу.
Запорукою успішного досягнення цієї мети є знання особливостей
формування системи управління даного підприємства. Вони полягають в
одержанні відповідей на питання: чому саме така, а не інша сукупність
структурних частин (елементів) системи управління властива цьому
підприємству; яка причина того, що кожна з них спеціалізується на виконанні
саме даної функції (роботи); якими факторами і як визначаються умови поділу
праці при виробництві конкретного виду житлово-комунальних послуг або
продукції.
Науково обґрунтовані, методологічно пророблені й експериментально
перевірені відповіді на ці питання дозволяють приймати безпомилкові і
59
всебічно продумані рішення. Тільки в цьому випадку можна обґрунтувати
доцільність утворення нових структурних елементів; ліквідацію, злиття та
реорганізацію існуючих частин виробничої чи організаційної структури
управління. Це зумовлює необхідність дослідження процесів формування
системи управління ПАТ «Черкасиобленерго».
3.2 Шляхи вдосконалення процесу оплати комунальних послуг, які
надаються ПАТ «Черкасиобленерго».
Оплата житлово-комунальних послуг та збір платежів дуже багатозначна
і складна проблема. На ній зосередились та сконцентрувались всі негаразди
нашого суспільства.
Комунальні підприємства в Україні протягом останнього десятиріччя
залишаються сам-на-сам із проблемами надання послуг населенню.
Щоб зрозуміти всі труднощі, що виникають у цій сфері, визначити
можливі шляхи вирішення проблеми оплати послуг населенням необхідно
розглянути всі аспекти діяльності ПАТ «Черкасиобленерго», поглянути
неупереджено на цю проблему як із сторони підприємства, яке надає послуги,
так і зі сторони споживачів та органів місцевого самоврядування.
Класична схема стосунків у сфері надання послуг має такий вигляд:
підприємство пропонує та надає послуги, а споживачі, зацікавлені у отриманні
зазначених послуг, укладають із підприємством договір про надання послуг,
відповідно до договору користуються ними та оплачують спожиті послуги.
Які ж особливості житлово-комунального господарства у нашій країні?
Тягар старої системи, яка затрачає велику кількість енергії житлово-
комунального господарства, коли дешеві енергоносії не стимулювали
впровадження енергозберігаючих технологій, матеріалів та здешевлення
послуг.
60
Економічні негаразди перехідного періоду не дозволяють інвестувати
кошти у розвиток ЖКГ. Протягом десятиріч практично не замінюються мережі,
основна частина обладнання яких вже відпрацювала свій ресурс.
Держава в перші роки незалежності всі економічні проблеми вирішувала
шляхом перекладання їх на плечі окремих суб'єктів народного господарства,
або просто переносила їх вирішення у майбутнє.
Необхідно визначити на які проблеми потрібно звернути увагу в першу
чергу і зосередитись на методах вирішення даних проблем. Тому, ми вважаємо
доцільним запропонувати перелік найактуальніших проблем, які заважають
ефективній діяльності ПАТ «Черкасиобленерго» та, відповідно, управлінню
ресурсним забезпеченням даного підприємства:
- населення звикло не платити за отримані комунальні послуги;
- значна заборгованість населення за отримані житлово-комунальні
послуги. Сформована ціла категорія споживачів, яка роками не оплачує
послуги, а настрої цієї категорії регулярно підігрівають наші політики;
- висока собівартість виробництва послуг пов’язана з неефективністю
обладнання та застарілими технологіями;
- низький професійний рівень персоналу комунального підприємства та
відсутність сучасного менеджменту (втрати через застарілу схему організації
виробництва, через незнання вимог бухгалтерського обліку, неправильний
облік виробничих засобів);
- неефективне використання навіть тих незначних інвестицій, які виділяє
міська влада на розвиток житлово-комунального господарства. Лише поодинокі
приклади, коли ці кошти вкладають з розрахунком на окупність інвестицій;
- тарифи на житлово-комунальні послуги не відшкодовують затрат
підприємства на їх виробництво, не кажучи про інвестиційну складову.
- численні пільги в попередні роки не відшкодовувались із бюджету і
лягали на збитки підприємства.
Основний шлях до вирішення наявних проблем вбачається у твердженні,
що без значних інвестицій, заміни обладнання і мереж, створення належних
61
умов праці для спеціалістів, очікувати підвищення якості послуг, і відповідної
оплати неможливо.
Що може зробити підприємство? Якщо з усього кола проблем окреслити
ті, які можна вирішити силами даного підприємства, міста та населення і
направити ці зусилля на їх вирішення, то світло в кінці цього тунелю все ж є.
Для цього необхідно:
- провести інвентаризацію норм споживання послуг, споживачів, та їх
характеристик;
- провести аналіз аварій та визначити найбільш проблемні місця.
- розробити план заходів по підвищенню об'ємів реалізації послуг,
зменшенню втрат, вдосконаленню обліку та підвищенню якості послуг.
Якщо донести до кожного мешканця, що ПАТ «Черкасиобленерго» - це
власність населення, наша спільна власність, і підприємство докладає
максимуму зусиль, щоб надати якісні послуги за доступними цінами та
створити максимум зручностей для справних платників, тоді підприємство має
всі підстави вимагати своєчасної оплати наданих послуг, погашення
заборгованості, застосовувати, за підтримки міста, жорсткі заходи до тих, хто
послуги оплачувати не хоче.
При цьому мають бути забезпечені:
- перерахунки у разі надання неякісних послуг та не в повному обсязі;
- соціальний захист малозабезпечених громадян та підтримка тих, хто не
в змозі оплачувати послуги;
- залучення громадськості до вирішення проблем комунального
підприємства;
- широке інформування мешканців міста про стан, проблеми надання
послуг та роботу підприємства по їх поліпшенню та здешевленню.
Підприємство має розробити власну довгострокову виробничу програму
або стратегічний план розвитку, в якому воно має:
62
- проаналізувати стан виробництва та подачі послуг споживачам, зробити
технічну оцінку стану виробництва та подачі послуг, визначити головні
проблеми;
- провести аналіз бухгалтерського обліку та фінансової звітності, доходів
та витрат підприємства, стану реалізації послуг;
- здійснити оцінку організаційної системи підприємства.
І на основі цих даних розробити план заходів по вдосконаленню:
- фінансового управління (фінансове планування, планування капітальних
інвестицій);
- обліку виробництва та розрахунків за послуги;
- бухгалтерського обліку та звітності;
- фінансування стратегічних заходів.
Програма має включати також план виробничих заходів щодо зменшення
енергоспоживання, зниження втрат, підвищення якості послуг, зниження
аварійності; організаційні заходи, план капітальних інвестицій, заходи по
залученню громадськості.
Як змусити чи заохотити населення оплачувати послуги? Робота для
забезпечення максимального збору платежів має проводитися комплексно, із
залученням міської влади, громадськості, органів масової інформації,
підприємств та організацій міста.
Шляхи підвищення рівня оплати послуг та вдосконалення збору платежів
за житлово-комунальні послуги:
- створення партнерських стосунків між підприємством, міською владою і
споживачами;
- вдосконалення нормативної бази з використанням можливостей
місцевого самоврядування;
- підвищення якості надання послуг, зменшення втрат, збільшення обсягів
реалізації;
Розглянемо проблеми використання засобів обліку споживання послуг та
способи їх вирішення:
63
- вдосконалення роботи із споживачами по збору платежів. Здійснення
організаційних та технічних заходів для підвищення рівня оплати послуг.
Застосування економічних стимулів з метою збільшення збору платежів;
- використання правових засобів та форм роботи із боржниками;
- залучення громадськості до вирішення проблем комунального
господарства міста, інформаційно-роз'яснювальна робота з населенням;
- соціальний захист малозабезпечених верств населення з питань оплати
житлово-комунальних послуг, пільги та субсидії;
- вдосконалення механізмів проходження платіжних документів та
коштів;
- впровадження автоматизованих систем збору платежів.
На нашу думку, доцільним буде розглянути роль засобів масової
інформації (ЗМІ) в вирішенні проблем ЖКГ. Щоб наше ЖКГ найближчим
часом не зруйнувалось остаточно та питання забезпечення теплом, водою та
електроенергією наших помешкань не перейшло в категорію політики,
необхідно все-таки міняти наше ставлення до оплати послуг. І тут роль преси
виняткова.
Пригадаємо, коли йшла мова про відновлення пені – скільки суперечок
виникло на захист ветеранів та пенсіонерів, а хто спробував об’єктивно
оцінити, хто власне оплачує послуги та в яких соціальних категоріях рівень
заборгованості найбільший?
Як тільки мова йде про підвищення тарифів, журналісти негайно
публікують інтерв’ю з ветеранами, які віддають останні копійки за комунальні
послуги. На нашу думку, якщо вони дійсно переймаються інтересами ветеранів,
то при підвищенні тарифів варто звернутись до комунального підприємства,
відділу субсидій і попросити їх висвітлити з конкретними цифрами проблему.
Наприклад, якщо тарифи підвищуються на стільки-то, то що втратить і що
отримає та чи інша соціальна категорія, а не бути беззаперечним опонентом.
Тому потрібно піти на підприємство, ознайомитись із структурою тарифу,
які видатки має підприємство, в чому причини збитковості тарифу, чи дійсно в
64
тариф закладено необхідні видатки, та чи вирішує підприємство просто
проблеми, що виникли через безгосподарність та неграмотність керівництва.
Якщо закладено оновлення обладнання, мереж – чи призведе це до економії
ресурсів, підвищення якості послуг та ефективності виробництва.
На нашу думку, варто допомогти підприємству сформулювати на
зрозумілій для пересічних громадян мові свої стратегічні цілі, донести їх до
жителів міста, поділитись планами та запитати поради громадян щодо шляхів
вирішення проблем.
65
ВИСНОВКИ
Удосконалення системи управління ресурсним забезпеченням у
комунальному господарстві передбачає поліпшення розробки проектів планів
розвитку галузей, розгляд їх спільно з обласними адміністраціями та створює
необхідні передумови для більш повного і швидкого розвитку економічних
методів господарювання усередині системи, можливість максимального
використання наявних резервів.
Розглянувши фінансові, трудові та матеріальні види ресурсів, можна
зробити висновок, що всі вони використовуються підприємством у процесі
виробничо-господарської діяльності, являють собою комплексну
взаємозалежність та взаємозв’язок складових його економічного потенціалу, що
формується залежно від потреб виробництвом з метою отримання економічних
вигод у майбутньому.
Щодо трудових ресурсів, забезпечення ними підприємства пов'язано з
роботою з конкретними особами, які мають не лише професійно-кваліфікаційні
характеристики, а й досвід, рівень культури та виховання.
Крім того, потрібно зважати на те, що будь-які зміни на підприємстві
зумовлюють зміни вимог до персоналу, тому не треба сподіватися на те, що
можна задовольнити потреби підприємства в трудових ресурсах раз і назавжди.
Необхідно постійно вивчати потреби у персоналі та можливості їх задоволення.
Найважливішою характеристикою ефективності використання трудових
ресурсів підприємства є продуктивність праці – головний фактор зростання
обсягів виробництва. Аналіз її стану і динаміки дає змогу виявити резерви
зростання продуктивності праці на підприємстві, у його цехах, бригадах, на
кожному робочому місці, намітити шляхи мобілізації резервів.
Розглянувши матеріальні ресурси, можна зробити висновки, що недоліки
в постачанні та зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах можуть до
певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки,
перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим
66
призначенням спричиняють невиконання плану виробництва продукції при
цілому задовільному матеріальному постачанні.
Розрахувавши показник обертання мобільних коштів, ми можемо зробити
висновок, що чим швидший оборот товарно-матеріальних запасів, тим
ефективніше управління, але на ПАТ «Черкасиобленерго» присутня тенденція
до зменшення обіговості оборотних засобів, що є негативною тенденцією.
Також негативні тенденції ми помічаємо, розрахувавши показник фондовіддачі.
Низький рівень даного показника говорить про недостатній рівень реалізації,
або про занадто високий рівень вкладень в активи.
Досліджуючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід урахувати,
що основними причинами, які зумовлюють поступове їх зниження є:
конструктивне поліпшення виробів, у тому числі спрощення, вдосконалення
технології виробництва, повторне використання відходів виробництва,
коригування рецептур, зменшення частки кінцевого браку продукції, зміни
якості матеріалів, що споживається, а також продукції, що виробляється.
Щодо фінансових ресурсів, організація фінансової роботи підприємств –
важливий етап формування, функціонування і розвитку підприємницьких
структур. Фінанси не терплять дилетантства. Від них залежить престиж фірми,
який в кінцевому рахунку, визначається не кількістю зайнятих на ній робітників
і обсягом випущеної продукції, а її фінансовою стійкістю. Цей процес не
простий і вимагає професіоналів, здібних завести механізм фінансової роботи
фірми.
Господарська діяльність підприємства нерозривно пов’язана з його
фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх
витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними
фінансовими ресурсами, інвестуючи їх у виробництво продукції з метою
одержання прибутку.
Розрахувавши коефіцієнт фінансової стабільності, який показує
відношення власних коштів до позичених, можемо зробити висновки, що даний
коефіцієнт відповідає нормативу, але його значення не постійне. Це вказує на
67
погіршення фінансового стану підприємства. Оскільки значення відповідає
стандарту, це вказує на стабільний фінансовий стан.
Розрахувавши, коефіцієнт фінансової стійкості, бачимо, що наш
коефіцієнт є стабільним і відповідає нормативу.
Коефіцієнт поточної платіжної ліквідності показує яку частку
кредиторської заборгованості підприємство може покрити за рахунок грошових
коштів при умові перекриття кредиторської заборгованості дебіторською. В
нашому випадку значення коефіцієнта свідчить про наявність проблем з
використанням поточних платежів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності, показує яку частину
короткострокових позикових зобов’язань можна за необхідності погасити
негайно. На нашому підприємстві даний показник загалом не відповідає
нормативу, хоча його значення відповідно до попередніх років зростає. Тому
підприємство зможе погасити заборгованість.
Загальний коефіцієнт ліквідності або коефіцієнт покриття характеризує
стан поточних активів підприємства. Цей коефіцієнт відображає наскільки
підприємство здатне розрахуватися зі своїми кредиторами за рахунок реалізації
своїх поточних активів. В нашому випадку коефіцієнт відповідає нормативу.
Зростання коефіцієнта характеризує покращення загальної платіжної
можливості підприємства.
ПАТ «Черкасиобленерго» має велике значення для місцевої спільноти,
оскільки його основною метою є забезпечення населення послугами з розподілу
електричної енергії.
Щодо діяльності підприємства варто відмітити, що воно є прибутковим.
Це свідчить про ефективність використання наявних ресурсів підприємства.
Негативним фактором є зниження вартості основних засобів. Це свідчить
про те, що підприємство не закупає нового обладнання, а працює на старому.
Підприємство збільшило обсяг комунальних послуг, але негативним
фактором є те, що і населення і підприємства вчасно не сплачують за отримані
послуги.
68
Проаналізувавши всі дані показники, можна зробити висновок, що
фінансовий стан підприємства ПАТ «Черкасиобленерго» не стійкий і має
тенденцію до зниження.
Щодо нововведень потрібно враховувати, що новостворені структурні
підрозділи мають гармонійно вписуватися в існуючу систему ПАТ
«Черкасиобленерго».
Також необхідно зауважити щодо важливої ролі ресурсозбереження. Як
доводить світовий досвід, переваги регенерації є очевидними, тому всі заходи
щодо її впровадження на підприємствах житлово-комунального господарства
потребують підтримки як місцевих органів влади, так і урядових структур.
Все очевиднішим стає той факт, що одним з основних напрямків
виведення економіки України з кризи є раціональне використання наявних
ресурсів. Аналіз закордонного досвіду показує, що основним фактором, який
забезпечує ефективність роботи процвітаючих фірм, насамперед, є постійне
зниження витрат ресурсів на кожну одиницю продукції або послуг.
69
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агаджанов Г.К Економіка водопровідно-каналізаційних підприємств.
(навчальний посібник). Х.: Основа, 2012.
2. Афонін А. С. Технологія реструктуризації підприємства: Навч.
Посібник. К.: Вид-во Європ. Ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджм. і
бізнесу, 2009. 72 с.
3. Байе М.Р. Управленческая зкономика и стратегия бизнеса. Учеб,
пособие для вузов: Пер. с англ. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2011.
4. Баклан О.Л. Роль законів управління у впроваджені міжнародних
стандартів якості // Актуальні проблеми економіки. №8. 2013.
5. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я.
Фінансова діяльність підприємства: Підручник. К.: Либідь, 2015.
6. Бичков О.П. Економічні фактори відтворення житла. Формування
ринкових відносин в Україні. 2014. № 9
7. Біловодська О. А. Системний аналіз і вдосконалення теоретико-
методологічних підходів до вибору напрямків інноваційного розвитку
підприємств. Проблеми науки. 2014 №4. с. 7-9.
8. Бінюк Ю.В. Світовим та вітчизняний досвід потенціалом
підприємства в системі підвищення рівня конкурентоспроможності. URL:
p.y/sumdu.telesweet.net/doc/lections/Strategiya-pidpriemstva/mdex.jhtmi
9. Брігхем Евхен. Основи фінансового менеджменту. Пер. з англ. К.:
Молодь, 2024. 1000 с.
10. Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Рудковський О. В., Березівський Я. П.
Інституційно-інноваційні чинники технологічного розвитку національної
економіки України в умовах глобальної інформатизації. Бізнес-Інформ. 2021. №
1. С. 103–112.
12. Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Рудковський О. В., Березівський Я. П.
Проблемні аспекти, пріоритети та засоби зміцнення фінансово-економічної
70
безпеки суб’єктів малого підприємництва в Україні. Підприємництво і торгівля,
2021. Вип. 28. С. 49–55.
13. Вдосконалення управління житлово-комунальним комплексом
України в сучасних умовах розвитку національної економіки / Ю.Г. Лега, Т.М.
Качала, Н.Ф. Чечетова. Черкаси ЧДТУ, 2013.
14. Вівчар О. І., Гайда Н. В. Концептуальні засади економічного
управління ресурсами на підприємствах: безпекознавчий вимір. Науковий
вісник Ужгородського національного університету. 2023. Вип. 19. Ч. 1. С. 51–
55.
15. Волянська-Савчук Л.В., Мацишина М.В. Використання інноваційних
персонал-технологій в управлінні персоналом на підприємствах. Економіка і
організація управління. 2024. № 1 (33). С. 33—42.
16. Гавриленко В.О. Особливості реформування житлово-комунальної
системи на сучасному етапі. Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні
науки. 2013. Вип.9.
17. Гавриленко В.О. Стан та перспективи реструктуризації в житлово-
комунальному господарстві. Облік, контроль і аналіз в управлінні
підприємницькою діяльністю. Матеріали 2-ї Міжнародної науково-практичної
конференції 24-26 березня 2014 р., м. Черкаси): ЧДТУ, 2014.
18. Гікіш Л. В. Фінанси: Навч. посібник. К.: МАУП, 1998.
19. Гнатенко І. Методологічні аспекти розвитку інноваційного
підприємництва: теорія та практика : монографія. Харків : СГ НТМ «Новий
курс», 2024. 253 с.
20. Гнатенко І.А. Концептуальні підходи до управління малими
підприємствами з урахуванням критерії в економічної безпеки та життєвого
циклу підприємства. Вісник Київського національного університету технологій
та дизайну. Серія Економічні науки. 2023. № 3 (123). С. 47-56.
21. Господарський кодекс України, URL: https://zakon.rada.gov.ua
22. Дашко І.М. Розвиток інноваційних технологій управління
персоналом на підприємствах у сучасних умовах господарювання. Науковий
71
вісник Ужгородського національного університету. Сер.: Міжнародні
економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип. 9. С. 37—41.
23. Державний комітет статистики України. Електронний ресурс. URL:
www.ukrstat.gxoov.ua.
24. Економіка підприємства. Під ред. С.І. Покропивного. К.: Думка,
2000
26. Житлово-комунальне господарство міста: проблеми та напрямки
вирішення. Управління сучасним містом. № 1-3. 2014.
27. ЖКГ: / Нормативні документи, методичні рекомендаці. Все про бух
облік. 2014. №1-2
28. Закон України «Про акціонерні товариства», URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17#Text
29. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні» від 16.07.99р. № 996-ХГУ зі змінами та доповненнями. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text
30. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», URL:
https://zakon.rada.gov.ua
31. Іваненко В.Ф., Іваненко Ф.В. Технологічний менеджмент в
енергетиці. Стратегічні пріоритети розвитку економіки, обліку, фінансів і права
: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Полтава,
7 жовтня 2025 р.) : у 3 ч. Полтава, 2025. Ч. 2. С. 15–17.
32. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. К.: МАУП, 2002.
33. Качан Є.П. Управління трудовими ресурсами. К.: Вища школа,
2005.
34. Кіндрацька І.П., Стратегічний менеджмент. Навч. Пос. К: Вища
школа, 2009. 234 с.
35. Кондратьєв О. В. Оцінка фінансової стійкості підприємства та її
показники. Фінанси України № 11, 2000
72
36. Кулик Н., Соколенко Т. Технологія адаптації у системі управління
підприємством. Економічний аналіз. 2013. Т. 14. № 3. С. 96–100.
37. Лега Ю.Г., Качала Т. М., Чечетова Н. Ф. Вдосконалення управління
житлово-комунальним комплексом України у сучасних умовах розвитку
національної економіки. Збірник наукових праць ЧДТУ, Черкаси, 2013.
38. Лелі Ю.Г. Сучасні системи управління персоналом та їх вплив на
ефективність роботи підприємства. Теоретичні і практичні аспекти економіки
та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1 (2). С. 95—98.
39. Лукін М.Д.Теорія економічного аналізу Львів: Світ, 2013
40. Маслак О., Яковенко Я., Сокуренко П. Теоретичні і практичні
аспекти стійкого розвитку підприємств в умовах невизначеності економічного
середовища. Молодий вчений. 2017. № 4 (44). С. 710–715.4
41. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського
обліку, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000року
№356 URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0356201-00#Text
42. Неживенко А. П. Сукупний ресурсний потенціал: проблеми
формування та використання. Глобальні та національні проблеми економіки.
2015. Вип. 7. С. 607–611.
43. Овчиннікова В. О. Харламова І. М. Адаптивне управління
залізничним транспортом України. Науковий вісник Ужгородського
національного університету. Серія : Міжнародні економічні відносини та
світове господарство. 2017. Вип. 15. Ч. 2. С. 55–59. URL: http://www.visnyk-
econom.uzhnu.uz.ua/archive/15_2_2017ua/13.pdf
44. Олійник Н. Міжнародний досвід застосування концепції у сфері
ЖКГ./ Вісник НАДУпри Президентові України. 2012. №3.
45. Осипов В. І. Економіка підприємства : підруч. Одеса : Маяк. 2005.
724 с.
73
46. П.Гіл Чарлз Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному
ринку. Пер. з англ Ч. Гіл . К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2011.
856 с.
47. Паливно-енергетичний комплекс Ураїни на протязі третього
тисячоліття. К.: УЕЗ, 2011.
48. Петрова І.Л. Стратегічне управління людськими ресурсами: навч.
посіб. К.: КНЕУ, 2013. 466 с.
49. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент. Львів:
Державний університет „Львівська політехніка”, 2024.
50. Податковий кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.ua
51. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів
господарювання. Підручник. Тернопіль: Економічна думка, 2016.
52. Портер М.З. Конкуренция: Пер. с англ.: Уч. пос. М.: Изд. Дом
«Вильяме», 2011. 495 с.
53. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 зі
змінами та доповненнями, URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-2000-
%D0%BF#Text
54. Радченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі. К.: 2014
55. Річний звіт ПАТ «Черкасиобленерго», 2025р. с.181
56. Річний звіт ПАТ «Черкасиобленерго», 2025р. с.192
57. Синцов О.О. Особливості реформування комунального сектору в
умовах української моделі самоврядування. Актуальні проблеми економіки.
2014. №6.
61. Сміда. URL:https://www.smida.gov.ua/
62. Соболєва Г. Г. Управління фінансами підприємства. Молодий
вчений. 2016. № 11 (38). С. 685–688.
63. Сталий розвиток соціально-економічних систем в умовах
глобалізаційних процесів: зб. наук. праць, К., 2025. С. 116-120.
64. Стец І. Адаптивне управління підприємством. Глобальні та
національні проблеми економіки. 2017. № 18. С. 300–305.
74
65. Строкань Т.М. Економічний механізм освоєння нововведень у
житлово-комунальне господарство // Збірник наукових праць ЧДТУ.-Черкаси,
2024.
66. Тащеєв Ю. В. Використання відновлюваних джерел енергії на
підприємствах : монографія. Одеса : Бондаренко М. О., 2024. 244 с.
67. Феєр О. В., Дрозд М. В. Теоретичні основи ресурсного
забезпечення діяльності підприємства. Економіка і суспільство. 2016. Вип. 6. С.
220–224.
69. Фінанси підприємства. Під ред. А.М. Поддєрюгіна. 5-е видання,
перероблення та доповнення. КНЕУ, 2014.
70. Фісун А. О. Інноваційна стратегія екноміки України. Формування
ринкових відносин в Україні. 2015, Вип.5. с. 25-36
71. Хомяков В. І.,Потенціал і розвиток підприємства. -Навч. Посібник.
Черкаси, ЧДТУ, 2012. 345 с.
72. Хомяков В.І. Менеджмент підприємства. Навч. пос. К.: Кондор,
2008.
73. Христенко Л. М. Особливості ресурсного забезпечення діяльності
підприємства. Економіка і регіон. 2015. № 6 (55). C. 115–119.
74. Цивільний кодекс України, URL: https://zakon.rada.gov.ua
76. Юрьева Т. Проблеми житлово-комунального господарства та
напрями їх відносин // Регіональна економіка. 2013. №1.
77. Якименко-Терещенко Н. В., Кожуріна Л. С. Адаптивне управління
підприємством в сучасних умовах: мета і механізм реалізації. Молодий вчений.
2017. № 6 (46). С. 535–538.
78. Яковенко І.В., Петряєв О.О. Інноваційні методи управління
персоналом підприємства. Сучасні проблеми розвитку права та економіки в
інноваційному суспільстві: зб. наук. праць за матеріалами Міжнар. наук.-практ.
конф., Велико-Тирново, 20 березня 2025 р. Болгарія: Access Press, 2025. С. 257-
262