Оцінка екологічного стану міських зелених насаджень в умовах урбанізованого середовища

Слинько, Максим Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9600
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Єгорова, Оксана В'ячеславівна	-
dc.contributor.author	Слинько, Максим Олександрович	-
dc.date.accessioned	2026-06-17T03:15:29Z	-
dc.date.available	2026-06-17T03:15:29Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9600	-
dc.description.abstract	Слинько М.О. Оцінка екологічного стану міських зелених насаджень в умовах урбанізованого середовища. Випускна кваліфікаційна робота: 63 с., 19 рисунків, 5 таблиць, 22 джерела, мультимедійна презентація. Метою дипломної роботи є оцінка екологічного стану міських зелених насаджень на основі аналізу морфологічних показників листкового апарату та виявлення впливу різних рівнів техногенного навантаження на їхній стан. Об’єктом дослідження є міські зелені насадження, зокрема деревні насадження в умовах урбанізованого середовища. У роботі комплексно розглянуто вплив процесів урбанізації на формування та трансформацію міського середовища, зокрема зміну його екологічного стану, структури зелених зон та умов існування живих організмів в межах урбанізованих територій. Особливу увагу приділено ролі зелених насаджень як ключового елемента міської екосистеми, що забезпечує регуляцію мікроклімату, покращення якості повітря, зниження рівня шумового та техногенного навантаження, а також підвищення загального рівня комфортності проживання населення. Окремий напрям дослідження присвячено сучасним підходам до оцінки стану навколишнього середовища, серед яких важливе місце займають фітоіндикаційні та біоіндикаційні методи. Розглянуто їх теоретичні засади та практичне застосування для визначення ступеня антропогенного навантаження на екосистеми, а також можливості використання рослинних організмів як чутливих індикаторів змін умов довкілля.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	БІОІНДИКАЦІЯ	uk_UA
dc.subject	ТОПОЛЯ ПІРАМІДАЛЬНА	uk_UA
dc.subject	УРБАНІЗАЦІЯ	uk_UA
dc.subject	ЗЕЛЕНІ НАСАДЖЕННЯ	uk_UA
dc.subject	МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ	uk_UA
dc.title	Оцінка екологічного стану міських зелених насаджень в умовах урбанізованого середовища	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Слинько_ПЗ.pdf Restricted Access		3.56 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології та природоохоронних технологій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ МІСЬКИХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ 
В УМОВАХ УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи ЕК-20 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Слинько М.О.__________________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Єгорова О.В.         ______________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент __Осипенко В.В.______________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
Вступ……………………………………………………………………………… 3 
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………. 5 
 1.1 Урбанізація та її вплив на міське середовище……………………… 5 
 1.2 Роль зелених насаджень в організації комфортного міського  
середовища…………………………………………………………… 10 
 1.3 Фітоіндикація як інструмент оцінки стану екосистем…………….. 17 
 1.4 Біоіндикатори та їх використання для оцінювання стану  
навколишнього середовища…………………………………………... 21 
2 Оцінка екологічного стану міських зелених насаджень в умовах  
урбанізованого середовища……………………………………………….. 27 
 2.1 Екологічний аналіз діяльності промислових підприємств  
Черкащини…………………………………………………………… 27 
 2.2 Оцінка сучасного стану озеленення міста Черкаси……………….. 31 
 2.3 Фітоіндикаційні дослідження стану урбосередовища міста  
Черкаси……………………………………………………………….. 43 
  2.3.1 Опис території дослідження…………………………………... 43 
  2.3.2 Матеріали та методи дослідження…………………………… 44 
  2.3.3 Результати дослідження морфологічних показників тополі  
пірамідальної в межах міста………………………………………… 46 
 2.4 Шляхи вирішення проблем озеленення міста……………………… 49 
Висновки…………………………………………………………………………. 55 
Перелік посилань………………………………………………………………… 57 
Додатки…………………………………………………………………………… 59 
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………... 60 
 
 
3 
 
ВСТУП 
Сучасний стан міських екосистем значною мірою визначається рівнем 
урбанізації та інтенсивністю антропогенного навантаження, що призводить до 
суттєвих змін природного середовища. Унаслідок розвитку промисловості, 
транспорту та розширення забудови відбувається погіршення екологічних умов у 
межах міст, зокрема зростає рівень забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і 
вод, а також змінюються умови існування рослинних угруповань. 
У цих умовах міські зелені насадження відіграють ключову роль у 
підтриманні екологічної рівноваги. Вони виконують важливі функції очищення 
повітря від пилу та газоподібних забруднювачів, зменшення шумового 
навантаження, регулювання мікроклімату та підвищення комфортності міського 
середовища. Особливого значення набуває дослідження їхнього стану в умовах дії 
різних техногенних факторів, оскільки саме рослини є чутливими біоіндикаторами 
змін навколишнього середовища. 
Актуальність даної дипломної роботи зумовлена необхідністю комплексної 
оцінки екологічного стану міських зелених насаджень в умовах різного рівня 
антропогенного впливу, зокрема транспортного та промислового забруднення. 
Особливу увагу приділено вивченню морфологічних та фізіологічних показників 
деревних порід, що дозволяє об’єктивно оцінити їхній стан та ступінь адаптації до 
урбанізованого середовища. 
Метою дипломної роботи є оцінка екологічного стану міських зелених 
насаджень на основі аналізу морфологічних показників листкового апарату та 
виявлення впливу різних рівнів техногенного навантаження на їхній стан. 
Об’єктом дослідження є міські зелені насадження, зокрема деревні 
насадження в умовах урбанізованого середовища. 
Предметом дослідження є морфологічні та біоіндикаційні показники стану 
деревних рослин під впливом антропогенних факторів. 
 
 
4 
 
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань: 
− проаналізувати особливості функціонування міських зелених насаджень в 
умовах урбанізованого середовища; 
− визначити основні фактори антропогенного впливу на деревні насадження; 
застосувати біоіндикаційні методи для оцінки стану рослин; 
− дослідити морфологічні показники листкового апарату дерев; 
− порівняти стан насаджень на ділянках із різним рівнем техногенного 
навантаження; 
− оцінити екологічний стан досліджуваних територій. 
Методи дослідження включають польові спостереження, відбір рослинного 
матеріалу, морфометричний аналіз листкових пластинок, біоіндикаційні методи, 
вагові та палеткові методики визначення площі листка, а також статистичну 
обробку отриманих даних. 
Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих 
результатів для оцінки стану міських зелених насаджень, визначення рівня 
антропогенного впливу та розробки заходів щодо покращення екологічного стану 
міських територій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Урбанізація та її вплив на міське середовище  
 
Урбанізація належить до провідних процесів, які формують сучасний стан 
довкілля та визначають напрями подальшого розвитку суспільства. За інформацією 
ООН, у 1950 році в містах мешкало близько 751 мільйона осіб, що становило 
приблизно 30% населення світу. Станом на 2018 рік ця кількість перевищила 4,2 
мільярда, а частка міського населення досягла 55%. У 2025 році, за попередніми 
оцінками, у міських територіях проживає вже понад 57-58% населення планети, і 
ця тенденція продовжує посилюватися. 
Іншими словами, менш ніж за одне століття людство фактично змінило своє 
основне середовище проживання – із сільської місцевості на міські агломерації. 
Міста перетворилися не лише на місця проживання, а й на ключові центри 
формування освіти, професійної діяльності, культури та політичного життя. 
 
 
Рисунок 1.1 – Глобальне зростання урбанізації та мегаполісів 1950–2025 
6 
 
Відповідно до рисунку 1.1 відстежується поступове, але виразне зростання 
частки міського населення: від приблизно 30% у 1950 році до близько 65% у 2025 
році. Позначка «+55%» відображає відносне збільшення частки жителів міст, що 
фактично свідчить про перехід людства до нового способу існування, у якому 
міське середовище стало домінуючим, а сільська місцевість – менш поширеним 
явищем. 
Порівняльні карти урбанізації за 1950 і 2025 роки дають ще більш наочне 
уявлення про ці зміни. У середині ХХ століття високий рівень урбанізації (50-70% 
і понад 70%) був характерний передусім для Північної Америки, Західної Європи 
та окремих країн Латинської Америки, тоді як значна частина Азії та майже вся 
Африка залишалися переважно сільськими регіонами. 
Станом на 2025 рік кількість територій із високим рівнем урбанізації суттєво 
зросла. Переважна більшість країн Європи, Північної та Південної Америки, 
Австралія, а також окремі держави Перської затоки мають понад 70% міського 
населення. Водночас швидкими темпами урбанізується Азія, зокрема її східні та 
південно-східні регіони, тоді як країни Африки на південь від Сахари поступово 
переходять із категорій із низьким рівнем урбанізації до середніх. 
Така тенденція має суттєвий вплив на природні екосистеми, зокрема через 
активне використання земель, забруднення навколишнього середовища, 
фрагментацію природних середовищ існування, а також кліматичні зміни. 
Разом із тим, некерована урбанізація породжує низку серйозних викликів. У 
багатьох мегаполісах приріст населення відбувається швидше, ніж розбудова 
інфраструктури, що спричиняє розширення нетрів, виникнення транспортних 
перевантажень, а також надмірне навантаження на системи водопостачання та 
водовідведення. 
Суттєвим є й екологічний тиск міського середовища. Забруднення повітря, 
значні обсяги викидів парникових газів, формування «теплових островів», а також 
скорочення зелених насаджень негативно позначаються на стані здоров’я 
населення та загальному рівні якості життя. Особливо вразливими до кліматичних 
7 
 
змін залишаються прибережні мегаполіси, які стикаються з підвищенням рівня 
моря та частішими екстремальними погодними явищами. 
Окрім цього, загострюються й соціальні проблеми, зокрема нерівність, 
дефіцит доступного житла та просторове розмежування районів. Не всі міста здатні 
вчасно адаптуватися до швидких темпів зростання, тому ефективність реагування 
місцевої влади визначає, чи стане урбанізація чинником розвитку, чи джерелом 
нестабільності. Наслідки урбанізації у контексті екологічної, економічної, 
соціальної та гуманітарної сфер подано на рисунку 1.2. 
 
 
Рисунок 1.2 – Основні наслідки урбанізаційних процесів 
 
В екологічній сфері урбанізація спричиняє посилення антропогенного 
навантаження на навколишнє середовище. Основними наслідками є забруднення 
8 
 
повітря, води та ґрунтів, руйнування природних екосистем, скорочення зелених зон, 
погіршення стану водойм, а також накопичення промислових і побутових відходів. 
Економічні наслідки урбанізації проявляються у концентрації інвестицій, 
людського капіталу та економічної активності у міських центрах, що сприяє 
економічному зростанню. Водночас спостерігаються проблеми, пов’язані з 
обмеженим доступом до житла та недостатньою спроможністю міської 
інфраструктури забезпечувати потреби населення. 
Соціальна сфера зазнає впливу урбанізації через посилення соціальної 
нерівності, нестабільності та зростання рівня злочинності. Також урбанізаційні 
процеси супроводжуються перевантаженням системи соціальних послуг і 
підвищенням соціально-психологічного навантаження на населення. 
У гуманітарній сфері урбанізація може негативно впливати на стан здоров’я 
та якість життя населення, сприяти загостренню етнічних і релігійних конфліктів, 
поширенню бідності, продовольчих криз і хвороб. 
Загалом наведені на рисунку наслідки урбанізації свідчать про необхідність 
ефективного публічного управління та адміністрування з метою мінімізації 
негативних проявів урбанізаційних процесів і забезпечення сталого розвитку 
територій. 
Розширення меж міст та активізація забудови зумовлюють трансформацію 
природних ландшафтів і деградацію ґрунтового покриву. Суцільне покриття 
територій асфальтом і висока щільність забудови призводять до скорочення площ 
зелених насаджень, що негативно позначається на фізико-хімічному стані ґрунтів. 
Унаслідок цього зростає частка деградованих та малопродуктивних земель, що 
потребує впровадження заходів щодо їх охорони та екологічного відновлення. 
В умовах урбанізованого середовища формуються специфічні умови 
існування рослинних угруповань, на які впливають як природні, так і антропогенні 
чинники. Водночас визначальну роль у цих процесах відіграє діяльність людини. 
Розвиток міської інфраструктури часто супроводжується скороченням площ парків, 
скверів та інших територій із природною рослинністю. Це спричиняє втрату 
9 
 
біорізноманіття, порушення функціонування екосистем, погіршення якості 
атмосферного повітря, зниження рівня екологічного комфорту та рекреаційного 
потенціалу міських територій. 
Урбанізаційні процеси суттєво впливають і на мікрокліматичні умови міста, 
зокрема сприяють формуванню явища «міських теплових островів». Його сутність 
полягає у підвищенні температури повітря в межах міста порівняно з прилеглими 
сільськими територіями внаслідок антропогенного впливу. Основними причинами 
виникнення цього явища є теплові викиди, пов’язані зі споживанням енергії, а 
також зміна природного ландшафту. Міські поверхні, зокрема асфальтові та цегляні 
покриття, мають здатність акумулювати значну кількість сонячної енергії, що 
спричиняє локальні кліматичні зміни, нерівномірний розподіл опадів і підвищення 
ризику виникнення екстремальних природних явищ, зокрема повеней і посух. 
Однією з актуальних проблем урбанізованих територій залишається 
недостатньо ефективна система сортування та утилізації твердих побутових 
відходів. Посилення екологічних проблем міського середовища негативно впливає 
на стан здоров’я населення через постійний вплив несприятливих факторів 
довкілля. 
Важливим аспектом сучасної урбанізації є також зміни у структурі 
харчування населення. Раціон більшості міських жителів характеризується 
недостатнім рівнем різноманітності та обмеженим споживанням овочів і фруктів. 
Це спричиняє дефіцит вітамінів, мікроелементів та інших біологічно важливих 
речовин, необхідних для нормального функціонування організму. Додатковою 
проблемою є недостатня ефективність функціонування вітчизняної харчової 
промисловості, яка потребує модернізації та впровадження сучасних підходів до 
виробництва. 
Порушення санітарно-захисних зон окремих об’єктів, зокрема автозаправних 
станцій у житлових районах, створює додаткові екологічні ризики та негативно 
впливає на здоров’я населення. Водночас недостатній рівень фінансування 
10 
 
екологічних програм і обмежені можливості органів місцевого самоврядування 
ускладнюють ефективне реагування на сучасні екологічні виклики. 
У сучасних умовах урбанізація потребує впровадження комплексних підходів 
до розвитку міст, які мають ґрунтуватися на принципах сталого розвитку та 
гармонійного поєднання природних і техногенних компонентів міського 
середовища. Раціональне планування міських територій та впровадження 
природоохоронних заходів є необхідною умовою забезпечення комфортного та 
безпечного середовища для проживання населення. 
 
1.2 Роль зелених насаджень в організації комфортного міського середовища 
 
Зелені насадження є одним із найважливіших компонентів міського 
середовища, оскільки вони виконують комплекс екологічних, санітарно-
гігієнічних, інженерно-захисних, архітектурно-планувальних та соціально-
психологічних функцій. Їх роль у структурі сучасного міста визначається здатністю 
покращувати мікрокліматичні умови, очищувати атмосферне повітря, регулювати 
вітровий режим, знижувати рівень шумового навантаження, а також формувати 
естетично привабливе та комфортне середовище для життєдіяльності населення 
(рисунок 1.3). 
Однією з найважливіших функцій зелених насаджень є регулювання 
температурно-вологісного режиму міської території. Зелені масиви здатні суттєво 
знижувати температуру повітря у літній період не лише в межах власної території, 
але й у прилеглих районах забудови. Такий ефект пояснюється високою відбивною 
здатністю рослинності та її властивістю поглинати теплову енергію. Значна частина 
сонячної радіації затримується кронами дерев і використовується на процеси 
транспірації та інші біохімічні процеси, що зменшує нагрівання навколишнього 
середовища. Інтенсивність поглинання теплової енергії залежить від 
морфологічних особливостей рослин, зокрема від структури крони, густоти листя 
та ступеня її прозорості. Дерева з дрібним листям мають вищу здатність до 
11 
 
поглинання тепла та створення затінення. Наприклад, осика забезпечує щільніше 
затінення території порівняно з черемхою звичайною. 
 
 
Рисунок 1.3 –  Вплив зелених насаджень на міське середовище 
 
Важливе значення у формуванні мікроклімату має висока випаровувальна 
здатність зелених насаджень. У процесі транспірації рослини випаровують значні 
обсяги вологи, що сприяє зниженню температури повітря та підвищенню його 
вологості. За рахунок випаровування вологи з поверхні листя температура 
навколишнього середовища помітно знижується, що особливо важливо в умовах 
щільної міської забудови та підвищеного рівня інсоляції. Встановлено, що рослини 
можуть випаровувати вологи у десятки разів більше, ніж площа, яку вони займають, 
що робить їх ефективним природним регулятором мікроклімату. 
Деревна рослинність суттєво впливає на вітровий режим міста та забезпечує 
природне провітрювання територій (рисунок 1.4). У літній період зелені 
12 
 
насадження охолоджують повітря під кронами дерев, у результаті чого виникають 
локальні повітряні потоки та бризи, які сприяють переміщенню прохолодного 
повітря до забудованих територій. У денний час охолоджене повітря рухається від 
зелених масивів до нагрітих ділянок міста, а вночі, навпаки, тепле повітря від 
забудови переміщується у напрямку озеленених територій. Таким чином 
забезпечується горизонтальне та вертикальне провітрювання міського середовища, 
що позитивно впливає на склад атмосферного повітря та санітарно-гігієнічні умови 
проживання населення. 
 
 
Рисунок 1.4 – Вітрорегулювальна функція зелених насаджень міста 
 
Ефективність повітрообміну значною мірою залежить від щільності деревних 
насаджень. Надмірно загущені посадки можуть перешкоджати циркуляції повітря, 
тому при формуванні зелених масивів необхідно передбачати відкриті простори, 
галявини та оптимальні відстані між кронами дерев. За допомогою відповідного 
13 
 
розміщення зелених насаджень можливо штучно регулювати напрямок і швидкість 
повітряних потоків, створюючи умови для відведення забруднених повітряних мас 
у верхні шари атмосфери. Різниця температур між озелененими територіями та 
забудованими ділянками може досягати 10-12 °С, а швидкість руху повітря –
близько 1 м/с, що особливо відчутно в жарку пору року після заходу сонця. 
Зелені насадження відіграють важливу роль у процесах газообміну та 
очищення атмосферного повітря (рисунок 1.5). У процесі фотосинтезу рослини 
поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, забезпечуючи підтримання 
оптимального газового складу атмосфери. Одне дерево середнього розміру здатне 
забезпечити добову потребу в кисні для трьох осіб, а один гектар міських зелених 
насаджень поглинає протягом години таку кількість вуглекислого газу, яку 
видихають приблизно 200 людей. Різні породи дерев мають неоднакову 
інтенсивність газообміну. Наприклад, тополя пірамідальна поглинає вуглекислий 
газ та виділяє кисень значно інтенсивніше, ніж ялина звичайна, дуб звичайний чи 
липа широколиста. 
 
 
Рисунок 1.5 – Роль зелених насаджень у газообміні та очищенні повітря 
14 
 
Окрім газообміну, рослинність ефективно очищує атмосферне повітря від 
пилу та шкідливих газів. Поглинання пилових частинок відбувається завдяки 
осаджувальній здатності листя, гілок і стовбурів дерев. Зелені насадження 
сприяють зниженню швидкості руху повітряних потоків, унаслідок чого зважені 
частинки пилу осідають на поверхні рослин, а під час атмосферних опадів 
змиваються на ґрунт. Запиленість повітря серед зелених насаджень у декілька разів 
нижча, ніж на територіях щільної забудови. Ефективність затримання пилу 
залежить від будови листя: шорсткі поверхні утримують більше пилових частинок, 
ніж гладкі. 
Важливе значення має здатність рослинності поглинати газоподібні 
забруднюючі речовини промислового та транспортного походження. Для 
озеленення санітарно-захисних зон промислових підприємств використовують 
рослини, стійкі до токсичних речовин та здатні інтенсивно засвоювати шкідливі 
домішки з атмосфери. 
Зелені насадження також покращують санітарний стан міського середовища 
завдяки виділенню фітонцидів – летких біологічно активних речовин, які мають 
бактерицидні властивості. Фітонциди пригнічують розвиток патогенних 
мікроорганізмів і сприяють знезараженню повітря. Найбільшою фітонцидною 
активністю характеризуються хвойні породи дерев. У хвойних лісах рівень 
бактеріального забруднення повітря значно нижчий, ніж у міських умовах. 
Особливо ефективними є фітонциди кедра, ялівцю, сосни, ялиці, дуба та черемхи. 
Суттєвою функцією зелених насаджень є шумозахист (рисунок 1.6). 
Рослинність здатна поглинати, відбивати та розсіювати звукові хвилі, що сприяє 
зниженню рівня шумового навантаження в місті. Найбільш ефективними у боротьбі 
з шумом є хвойні породи дерев, а також густокронні листяні насадження. 
Ефективність шумозахисту залежить від щільності крон, ступеня розгалуження, 
ширини зелених смуг та конструкції посадок. Багаторядні посадки дерев і 
чагарників можуть знижувати рівень шуму на 10-15 дБ. Для створення 
15 
 
шумозахисних екранів використовують комбінації дерев верхнього ярусу та густих 
чагарників нижнього ярусу. 
 
 
Рисунок 1.6 – Шумозахисна функція зелених насаджень 
 
Зелені насадження широко використовуються в інженерному благоустрою 
територій та виконують захисні функції. За їх допомогою зміцнюють схили, 
запобігають ерозійним процесам, зсувам і яроутворенню, осушують заболочені 
ділянки та захищають території від снігових і пилових бур. Для цього 
використовують породи дерев і чагарників із потужною та розгалуженою 
кореневою системою. 
Ефективність захисних властивостей рослин значною мірою залежить від 
екологічних умов їх зростання. Найбільш сприятливими умовами для розвитку 
рослин у міському середовищі є великі парки та сади, де процеси фотосинтезу та 
16 
 
дихання відбуваються інтенсивніше, ніж на асфальтованих вулицях або поблизу 
транспортних магістралей. 
Окрім екологічних і захисних функцій, зелені насадження мають вагоме 
соціально-психологічне значення. Природне середовище позитивно впливає на 
нервово-психічний стан людини, сприяє зниженню рівня стресу та емоційного 
напруження. Шелест листя, природні ландшафти та акустичний комфорт 
створюють сприятливі умови для відпочинку та відновлення працездатності 
населення. Зелені насадження також позитивно впливають на загальний стан 
здоров’я людини та сприяють покращенню якості життя населення. 
 
 
Рисунок 1.7 – Роль зелених насаджень у формуванні архітектурно-планувальної  
структури міста 
 
Важливе значення зелені насадження мають у формуванні архітектурно-
планувальної структури міста. Вони є невід’ємним елементом ландшафтної 
17 
 
організації території та відіграють провідну роль у створенні естетично виразного 
міського середовища. Завдяки різноманітності форм, кольорів і фактур рослинність 
збагачує архітектурні ансамблі, підкреслює композиційну структуру забудови та 
створює індивідуальний образ міста. Використання природних елементів 
ландшафту – рельєфу, водойм, зелених масивів, ярів і струмків – забезпечує 
формування мальовничих панорам та силуетів міських територій. 
Таким чином, зелені насадження є одним із ключових факторів формування 
комфортного, екологічно безпечного та естетично привабливого міського 
середовища. Їх раціональне використання та збереження мають важливе значення 
для забезпечення сталого розвитку сучасних міст. 
 
1.3 Фітоіндикація як інструмент оцінки стану екосистем 
 
У сучасних умовах, коли негативний вплив антропогенних факторів на 
довкілля зростає, виникає потреба у систематичному та безперервному 
довгостроковому спостереженні для комплексної оцінки стану природного 
середовища. Екологічний моніторинг проводиться як на рівні окремих джерел 
забруднення, так і в межах районів, регіонів, континентів та планети загалом. У 
цьому контексті сформувалася комплексна система досліджень і спостережень, 
відома як фітомоніторинг. Основна мета фітомоніторингу полягає в об’єктивній 
оцінці стану довкілля та його компонентів у межах досліджуваних екосистем, що 
створює основу для науково обґрунтованого управління природними ресурсами та 
раціонального використання екосистем. 
Локальний біомоніторинг передбачає оцінку впливу антропогенних факторів 
на конкретних територіях. Одним із напрямів такого моніторингу є фітомоніторинг 
та фітоіндикація, які включають дослідження стану фітоценозів або використання 
рослин як біоіндикаторів стану навколишнього середовища. 
 
18 
 
Головним методом біомоніторингу є біоіндикація. Вона визначається як 
метод, під час якого використовуються живі організми, здатні за своєю 
морфологією, гістологією, клітинною будовою, метаболічними та біохімічними 
процесами, а також поведінковими реакціями надавати кількісну та якісну 
інформацію про стан навколишнього середовища. Цей процес дозволяє оцінити 
екологічні навантаження, які проявляються у змінах живих організмів, зокрема у 
забрудненні атмосферного повітря, де особливо чутливими є лишайники. 
Рослини широко застосовуються як індикатори стану атмосферного повітря 
завдяки їхній нерухомості та здатності накопичувати забруднювальні речовини. 
Використання урбогенних видів є економічно ефективним, дозволяє охопити великі 
території та спрощує інтерпретацію отриманих даних. 
Фітоіндикація як науковий метод базується на виявленні змін екологічних 
факторів або стану екосистем через аналіз флористичних ознак – характеристик 
окремих видів. Основним об’єктом індикації є вид із певною екологічною 
амплітудою, яка може бути вузькою або широкою залежно від конкретного випадку. 
Присутність або відсутність певного виду використовується як індикаційний 
показник стану середовища. 
Процес фітоіндикації реалізується через послідовний комплекс операцій 
(рисунок 1.8). 
Основне завдання біоіндикації полягає у визначенні організмів, чутливих до 
змін довкілля, та доборі видів, поріг реакції яких на такі зміни достатньо високий і 
стабільний. Методи біоіндикації прості у застосуванні, не потребують складного 
обладнання та є економічно доцільними. Вони базуються на реєстрації порушень у 
функціонуванні біосистем, включаючи зміни на рівні хромосом, мембран, органел, 
метаболічних процесів (зокрема фотосинтезу) та активності ферментативних 
систем. 
Методи біологічної індикації класифікують за трьома ознаками: рівнем 
організації біоіндикатора, систематичною групою організмів та типом 
досліджуваного середовища. За масштабом поширення біоіндикацію поділяють на 
19 
 
локальну (окремі ділянки, об’єкти, міста, ландшафти), регіональну 
(адміністративно-територіальні одиниці або природні/економічні регіони), 
національну (територія країни) та глобальну (охоплення всієї планети). 
 
 
Рисунок 1.8 – Система етапів фітоіндикації 
 
Для оцінки антропогенних впливів на біосистеми застосовують сукупність 
методів, що формують сучасну структуру біоіндикації. Біоіндикація може бути 
активною, коли використовують спеціально введені у середовище організми, або 
пасивною, коли досліджують реакції видів, що вже природно присутні в екосистемі. 
Біоіндикатори допомагають визначати місця накопичення забруднювальних 
речовин, швидкість їх накопичення та ступінь негативного впливу на 
функціонування екологічних систем. Організми, які вирізняються високою 
чутливістю до змін абіотичних і біотичних факторів та нормально функціонують 
лише у вузькому екологічному діапазоні, дозволяють ідентифікувати стан 
екосистеми. 
20 
 
Біоіндикаторами можуть бути як цілі біосистеми, так і окремі фізіологічні 
показники організмів. Живі організми, які демонструють чітку реакцію на зовнішні 
подразники, використовуються для контролю екологічного стану і виступають 
оперативним інструментом оцінки «здоров’я» екосистеми. 
Біологічні індикатори використовують для оцінки стану довкілля та 
біогеографічних змін, оскільки кожен елемент біологічної системи відображає 
рівень екологічного благополуччя свого середовища існування. Вони є ефективним 
інструментом для виявлення як позитивних, так і негативних змін у природному 
середовищі та подальшого аналізу їхнього впливу на людське суспільство. На 
присутність і ефективність біоіндикаторів впливають такі фактори, як 
інтенсивність освітлення, вміст води, температура та концентрація твердих 
частинок у середовищі. 
До основних переваг використання біоіндикаторів належать можливість 
оцінювати біологічний вплив забруднювальних речовин; моніторинг 
синергетичних та антагоністичних ефектів полютантів; виявлення ранніх ознак 
токсичного впливу; легкість обліку завдяки широкій поширеності індикаторних 
видів; а також економічна ефективність у порівнянні зі спеціалізованими 
вимірювальними системами. 
Водночас не всі види, біологічні процеси чи угруповання придатні для 
біоіндикації. Це пояснюється тим, що фізичні, хімічні та біологічні параметри 
суттєво відрізняються між різними середовищами, а популяції можуть 
адаптуватися до змін і підтримувати ріст та розмноження лише у межах 
толерантності. Вихід за межі оптимальних умов негативно впливає на фізіологію 
та поведінку організмів, що знижує їхню життєздатність. 
Зниження життєздатності може призвести до порушень динаміки популяцій і 
трансформації структури угруповань. Найбільш придатними для біоіндикації є 
види з помірною толерантністю до змін довкілля. Натомість рідкісні види або види 
з вузькими межами толерантності можуть бути надто чутливими або недостатньо 
поширеними, щоб адекватно відображати загальну біотичну реакцію екосистем. 
21 
 
1.4 Біоіндикатори та їх використання для оцінювання стану навколишнього 
середовища 
 
Біоіндикатори мають важливе значення у системі екологічного моніторингу. 
Незалежно від того, чи це окремий організм, біологічний процес або ціла спільнота, 
біоіндикатор повинен відповідати певним вимогам для забезпечення ефективного 
оцінювання довкілля. Насамперед він має бути чутливим до екологічних порушень 
і стресових чинників, але водночас зберігати здатність до існування в умовах 
їхнього впливу. Тобто вид або угруповання повинні характеризуватися помірною 
екологічною толерантністю. 
Важливою умовою є можливість кількісного або якісного визначення реакції 
біоіндикатора на дію стресу. У ролі таких індикаторів можуть виступати навіть 
окремі біологічні процеси в організмі людини. Реакція біоіндикатора має 
відображати зміни, що відбуваються в популяції, екосистемі або певному виді, а її 
інтенсивність повинна відповідати рівню забруднення чи деградації навколишнього 
середовища. 
Крім чутливості, біоіндикатор повинен бути достатньо поширеним і 
чисельним у межах досліджуваної території. Важливими характеристиками є також 
стійкість до помірних кліматичних та екологічних змін, стабільність популяційної 
структури й відносна постійність у часі. Значну роль відіграє наявність ґрунтовної 
інформації про екологію виду, його життєвий цикл і таксономічні особливості, а 
також простота та економічна доцільність відбору зразків. Додатковою перевагою 
може бути суспільна, економічна або господарська цінність біоіндикатора. 
Під час застосування окремих організмів як біоіндикаторів необхідно 
враховувати їхній вік, генетичні особливості та вплив супутніх факторів довкілля. 
Для підвищення достовірності результатів біоіндикаційні дослідження 
рекомендується поєднувати з екологічними та токсикологічними методами аналізу. 
 
22 
 
Біоіндикатори поділяють залежно від характеристик, які вони відображають. 
Найчастіше їх класифікують за рівнем організації — види, спільноти або 
екосистеми, а також за типом середовища, стан якого вони характеризують: 
повітряного, водного чи ґрунтового. 
Кожен вид або група організмів функціонує в межах певного спектра 
фізичних, хімічних і біологічних умов. Саме ця особливість використовується для 
оцінювання стану навколишнього середовища. Наприклад, форель, яка мешкає у 
холодноводних потоках західної частини США, здатна існувати за температури 
води від 20 до 25 °C. При підвищенні температури в її організмі активізується 
синтез білків теплового шоку, що дає змогу визначити рівень термічного стресу та 
опосередковано оцінити вплив вирубування чи випалювання лісів на екосистему. 
Комплексними біоіндикаторами є також спільноти організмів із різною 
чутливістю до факторів довкілля. Їх дослідження дозволяє комплексно оцінювати 
стан екосистем шляхом аналізу взаємодії між різними компонентами природного 
середовища. На екосистемному рівні показниками деградації можуть бути втрата 
таких екосистемних послуг, як чисте повітря, вода чи наявність запилювачів. 
Зокрема, скорочення чисельності бджіл свідчить про негативний вплив пестицидів, 
важких металів або радіоактивних речовин. 
До біоіндикаторів якості атмосферного повітря належать організми, чутливі 
до змін концентрації газів, зокрема мохи та лишайники, які активно накопичують 
забруднювачі через поверхню тіла. Їх зникнення в певних районах вказує на 
погіршення стану повітря. Історично для виявлення чадного газу та метану у 
шахтах використовували канарок через їхню високу чутливість до токсичних газів. 
Для оцінювання якості води застосовують бактерії, найпростіші організми, 
макробезхребетних, водорості та мохи. Високе різноманіття макробезхребетних і 
наявність видр у водоймах є ознакою доброго екологічного стану річок. Морські 
губки використовують як індикатори забруднення важкими металами, а їхнє 
зникнення свідчить про погіршення якості морської води. Надмірний розвиток 
23 
 
водоростей є ознакою евтрофікації водойм, спричиненої надлишком азоту та 
фосфору. 
Біоіндикаторами стану ґрунтів виступають рослини, гриби та 
мікроорганізми, які потребують певних умов існування. Наприклад, дощові черви 
чутливо реагують на наявність пестицидів, важких металів і нафтопродуктів, тому 
їхня присутність або відсутність є показником токсичності ґрунту. 
На практиці найбільш поширеними є методи біоіндикації за морфологічними 
ознаками рослин. Для різних типів стресових факторів існують відповідні 
морфологічні показники, які дозволяють здійснювати як короткочасну, так і 
довготривалу оцінку рівня забруднення. Важливе значення має стандартизація 
тестового матеріалу та умов проведення досліджень. У багатьох країнах 
морфологічні індикатори включені до національних систем екологічного 
моніторингу, а на їх основі створено значну частину карт антропогенного 
навантаження. 
Однією з найхарактерніших морфологічних реакцій рослин є зміна 
забарвлення листків та інших органів. Макроскопічні зміни кольору здебільшого 
мають неспецифічний характер і можуть нагадувати ушкодження, спричинені 
морозом або іншими природними чинниками. Деякі хімічні елементи, потрапляючи 
в навколишнє середовище, здатні змінювати колір листків, квітів і плодів. 
Найпоширенішими проявами є хлороз, почервоніння, побуріння, бронзове або 
«сріблясте» забарвлення. 
Хлороз проявляється у вигляді посвітління тканин між жилками листка та 
зазвичай виникає внаслідок руйнування хлорофілу під впливом кислих газів 
(рисунок 1.9). Причинами його розвитку також можуть бути надлишок алюмінію, 
міді чи цинку, а також дефіцит азоту, заліза або марганцю. До інших типових змін 
належать почервоніння, пов’язане з накопиченням антоціанів, а також побуріння й 
бронзовіння, які можуть свідчити про початкові етапи відмирання тканин. 
 
 
24 
 
 
Рисунок 1.9 – Хлороз листків  
 
Одним із найважливіших показників пошкоджень є некроз – відмирання 
окремих ділянок тканини (рисунок 1.10). Тип некрозу залежить від виду 
забруднювача: наприклад, SO₂ спричиняє брудно-зелені плями, озон – металевий 
блиск, пероксіацетилнітрат – водянисті плями, а хлориди – хлорози. У міру загибелі 
клітин некротичні ділянки висихають, буріють або вицвітають. Розрізняють 
крапкові, плямисті, міжжилкові, крайові, верхівкові та інші типи некрозів. 
 
   
Рисунок 1.10 – Некроз голок сосни звичайної 
 
Некротичні ушкодження можуть супроводжуватися розривами тканин 
листка, особливо у рослин із тонкими листковими пластинками, а в окремих 
випадках — призводити до загибелі бруньок. Для кількісного визначення ступеня 
некрозу застосовують спеціальні шкали, за допомогою яких встановлюють частку 
ураженої поверхні листка. Деякі типи некрозів мають діагностичне значення, 
25 
 
зокрема характерний симптом «риб’ячого скелета», що виникає при поєднанні 
крайових і міжжилкових пошкоджень. 
Стресові чинники також впливають на розвиток захворювань рослин. 
Наприклад, діоксид сірки (SO₂) у невеликих концентраціях здатний пригнічувати 
розвиток багатьох грибкових інфекцій, зокрема зменшувати прояви іржі на хвої 
сосни. У районах із високим вмістом SO₂ окремі грибкові хвороби майже не 
трапляються, що підтверджено дослідженнями, проведеними у Канаді та 
Великобританії. 
Серед типових реакцій рослин на забруднення довкілля спостерігають також 
передчасне в’янення та опадання листя. Під дією етилену можуть не розкриватися 
квітки гвоздики, в’янути пелюстки орхідей, тоді як SO₂ здатний викликати зворотне 
скручування листків малини. Дефоліація часто розвивається після появи хлорозів 
або некрозів і супроводжується зменшенням асиміляційної поверхні листків, що 
негативно позначається на продуктивності рослин і прискорює старіння дерев. При 
цьому хвойні породи зазвичай реагують на забруднення швидше, ніж листяні. 
Антропогенне забруднення впливає також на морфометричні характеристики 
рослин – змінює розміри й форму органів, інтенсивність росту, величину приросту 
та його напрямок. Зменшення радіального приросту стовбурів, довжини пагонів, 
листків або коренів вважається чутливим індикатором техногенного навантаження. 
У хвойних дерев скорочується тривалість збереження хвої, погіршується охвоєність 
пагонів та прискорюється відмирання нижніх гілок. У листяних порід, що ростуть 
у сильно забруднених районах, площа листкових пластинок зазвичай менша, ніж у 
рослин із екологічно чистих територій. 
Одним із важливих показників стабільності розвитку організмів є флуктуюча 
асиметрія – незначні відмінності між правою та лівою частинами симетричних 
органів, найчастіше листків. Цей показник широко використовують для оцінювання 
рівня забруднення довкілля. Як тест-об’єкти найчастіше застосовують листки 
берези, клена гостролистого, тополі та липи для аналізу морфометричних 
відхилень. 
26 
 
Зростання рівня флуктуючої асиметрії свідчить про дію стресових факторів, 
які порушують стабільність морфогенезу. Для її визначення використовують 
спеціальні бальні шкали, що дозволяють оцінити ступінь відхилення від норми. 
Метод флуктуючої асиметрії застосовують не лише щодо рослин, а й для тварин — 
риб, земноводних і ссавців, що робить його універсальним засобом екологічного 
моніторингу. 
Формування листкової пластинки у дводольних рослин є складним процесом, 
залежним від багатьох чинників росту та розвитку. Порушення стабільності 
морфогенезу, яке проявляється підвищенням асиметрії, може слугувати надійним 
показником техногенного впливу лише за умови однаковості інших екологічних 
факторів. Для оцінювання стану довкілля розроблено спеціальні шкали флуктуючої 
асиметрії листків вищих рослин. 
До неспецифічних видимих реакцій рослин належать також зміни форми, 
кількості та розташування органів. Наприклад, поблизу підприємств із виробництва 
добрив у сосни хвоя подовжується під впливом нітратів і скорочується під дією SO₂. 
Аномальні форми листків спостерігали у листяних дерев під впливом 
радіоактивного опромінення, коли локальні некрози викликають деформацію 
листків і пагонів, зміну розмірів квіток, порушення статевих ознак та інші аномалії 
розвитку [16]. 
Хоча зміни приросту відносять до неспецифічних реакцій, саме цей показник 
широко застосовується у біоіндикаційних дослідженнях, оскільки він часто є 
чутливішим за некротичні ушкодження. У таких випадках визначають радіальний 
приріст стовбурів дерев, довжину пагонів і листків, ріст кореневої системи рослин 
або діаметр талому симбіонтів. 
 
 
 
 
 
27 
 
2 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ МІСЬКИХ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ В 
УМОВАХ УРБАНІЗОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА 
 
2.1 Екологічний аналіз діяльності промислових підприємств Черкащини 
 
Черкаська область входить до складу Центрального економічного району, де 
ключову роль у господарській діяльності відіграють сільське господарство, харчова 
та хімічна промисловість, машинобудування (зокрема транспортне та 
сільськогосподарське), легка промисловість, а також будівельна індустрія. 
Основним показником, який характеризує рівень розвитку економіки регіону, 
є валовий регіональний продукт (ВРП) – вартість товарів та послуг, виготовлених у 
регіоні для кінцевого споживання. ВРП формується як сума валових доданих 
вартостей (ВДВ) за різними видами економічної діяльності. 
Промисловий сектор області представлений такими основними галузями: 
виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; виробництво 
хімічних речовин та хімічної продукції; постачання електроенергії, газу, пари та 
кондиційованого повітря; виробництво основних фармацевтичних продуктів і 
фармацевтичних препаратів; машинобудування (крім ремонту і монтажу машин та 
устаткування) та інші галузі. 
Інтенсивне освоєння як біологічних, так і небіологічних ресурсів призвело до 
значних змін у ландшафтах Черкаської області. Території, які раніше займали 
природні екосистеми, були перетворені на антропогенні, що спричинило 
вимирання окремих видів дикої флори та фауни, які відігравали важливу екологічну 
роль. 
Внаслідок втрати природних середовищ значно знизилися обсяги та якість 
екосистемних послуг для людського суспільства. Це створює загрозу виникнення 
як передбачуваних, так і непередбачуваних небезпечних явищ, таких як інвазії 
чужорідних видів, втрата родючості ґрунтів, погіршення якості питної води, 
забруднення атмосферного повітря, радіоактивне забруднення, а також зростання 
28 
 
ризику проявів патологічних станів, включно з новими вірусними епідеміями та 
збільшенням кількості серцево-судинних і онкологічних захворювань серед 
населення. 
Діяльність промислових підприємств безпосередньо пов’язана з виділенням 
забруднюючих речовин в атмосферу, споживанням водних ресурсів, 
водовідведенням та утворенням відходів. 
За даними Головного управління статистики Черкаської області, у 2024 році 
обсяг викидів від підприємств переробної промисловості склав 14,0 тис. т, що 
становить 23 % від усіх стаціонарних джерел викидів області. 
За даними Головного управління статистики у Черкаській області, у 2024 році 
викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 
становили 60,857 тис. т, що на 0,896 тис. т менше, ніж у 2023 році. 
Основними забруднювачами атмосферного повітря в 2024 році залишалися 
(таблиця 2.1): 
− ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ» з валовим викидом 
29,637 тис. т, що на 0,648 тис.т більше у порівнянні з 2023 роком; 
− ПрАТ «Миронівська птахофабрика» - 6,121 тис. грн, що на 0,057 тис. грн. 
менше у порівнянні з 2023 роком; 
− ПрАТ «Азот» – 5,532 тис. т, що на 0,487 тис. т менше у порівнянні з 2023 
роком. 
У 2024–2025 роках у Черкаській області проводився систематичний 
моніторинг стану атмосферного повітря. Протягом 2024 року було відібрано 7120 
проб повітря, з яких близько 2,5 % показали перевищення гранично допустимих 
концентрацій (ГДК) таких забруднювачів, як формальдегід, оксид вуглецю, бензин 
та пил. Найчастіше перевищення фіксувалися поблизу автошляхів та в місті Умань. 
У 2025 році в І кварталі було досліджено 1837 проб, і перевищень ГДК не 
зафіксовано. Проте за дев’ять місяців року з 5694 проб у 143 випадках (близько 2,5 
%) було виявлено понаднормові концентрації окремих забруднювачів, зокрема 
формальдегіду, оксиду вуглецю та бензину. 
29 
 
Таблиця 2.1 – Основні забруднювачі атмосферного повітря 
Валовий викид, т Зменшен-
Вид Причина 
№ Підприємство ня/- 
економічної зменшення/ 
п/п - забруднювач 2024 р. 2023р. збільшен-
діяльності збільшення 
ня/+ 
1 Постачання 
електроенерг
ії, газу, пари 
ПрАТ збільшення 
та 
«Черкаське 29636,635 28988,790 +647,845 використанн
кондиціюван
хімволокно» я вугілля 
ня повітря 
(виробництво 
електроенергії) 
2. Сільське, 
лісове та 
ПрАТ рибне скорочення  
Миронівська господарство 6121,221 6178,08 -56,859 випуску  
птахофабрика (розведення продукції  
свійської 
птиці) 
3. Переробна 
промисло-
вість скорочення  
ПрАТ «Азот» (виробництв- 5531,58 6018,599 -487,019 випуску  
во добрив продукції 
та азотних 
сполук) 
 
Моніторинг проводився на територіях промислових підприємств, у житлових 
районах та поблизу транспортних магістралей. Такий підхід дозволив оцінити 
вплив як стаціонарних, так і пересувних джерел забруднення на якість 
атмосферного повітря Черкаської області. 
Державний моніторинг якості атмосферного повітря в Черкаській області 
здійснює лабораторія спостережень за забрудненням повітря Черкаського 
обласного центру з гідрометеорології. Спостереження ведуться виключно у місті 
Черкаси на трьох стаціонарних постах: № 2 – центр (вул. Святотроїцька, 68), № 3 
30 
 
«О» – мікрорайон «Дніпровський» (вул. Гетьмана Сагайдачного, 146) та № 4 «О» – 
мікрорайон «Перемога» (вул. Олени Теліги, 4). 
У повітрі контролюють 4 основні та 13 специфічних забруднювальних 
речовин, серед яких присутні 8 важких металів. 
Інформація про вміст основних забруднювальних речовин в атмосферному 
повітрі наведена в таблиці 2.2. 
 
Таблиця 2.2 – Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному 
повітрі міста Черкаси 
 
 
У 2024 році лабораторія проаналізувала 19 131 пробу повітря, з яких 9 625 
проб стосувалися основних компонентів, а 9506 – специфічних речовин. За 
отриманими даними, середньорічні концентрації формальдегіду у мікрорайоні 
«Дніпровський» склали 3,0 ГДК (у 2023 році – 2,67 ГДК), аміаку – 1,25 ГДК (у 2023 
році – 1,0 ГДК), тоді як концентрації всіх інших речовин не перевищували 
нормативів, встановлених санітарним законодавством. 
 
 
31 
 
2.2 Оцінка сучасного стану озеленення міста Черкаси 
 
Черкаси  є містом Центрального регіону нашої держави, яке розміщується на 
правобережжі Дніпра. Місто займає площу  у 80 км2. Довжина Черкас складає 17 км 
продовж берега Кременчуцького водоймища, ширина приблизно 8 км. За 
класифікацією природних зон України, територіально місто відноситься до 
лісостепу, який є перехідною зоною мішаних лісів та степу. З північного заходу та 
з півночі місто обмежується лісовим масивом, який називається «Черкаський бір» і 
є найбільшим (28,5 тисячі га) в нашій країні сосновим лісом природного 
походження. Черкаський бір має надзвичайне природоохоронне значення, але й 
одночасно зазнає суттєвого антропогенного впливу з боку поступово зростаючої 
міської забудови та навколишніх селищ.  
За ступенем озеленення Черкаси займають середнє значення у порівнянні з 
іншими містами України (рисунок 2.1) 
 
 
Рисунок 2.1– Площа озеленення на 1 мешканця по містам України (м2). 
 
Згідно з вітчизняними нормами на одного міського жителя повинно 
припадати не менше 21 м2 зелених насаджень, і Черкаси офіційно в цей норматив 
32 
 
трохи не вкладаються. В нашому місті цей норматив складає 20 м2. Відповідно до  
рекомендацій ВООЗ, на одного міського жителя має припадати 50 м2, що знайшло 
відображення в європейських стандартах. Аналізуючи типи міст за видами 
розміщення природних каркасів міських ландшафтів, місто Черкаси можна 
віднести до міста з комбінованою системою зеленого каркаса (рисунок 2.2). 
 
 
Рисунок 2.1 – Карта міста Черкаси 
 
На карті-схемі м. Черкаси можна побачити, що центральна частина міста 
практично не має значних зелених ділянок, наслідком чого є значне транспортне 
навантаження на цю міську ділянку. 
 Основною базою озеленення міста  є північно-західні території Соснового 
бору та прилеглий до нього парк «Сосновий», території вздовж узбережжя р. 
Дніпро, парк Перемоги (Південно-Західний район), парк Соборний (центральна 
частина міста), зони кладовищ в межах міста.  
33 
 
 
 
Рисунок 2.2. – Основні зелені зони міста на карті-схемі м. Черкаси[16] 
 
На основі аналізу існуючої забудови міста та перспективи функціонально-
планувального розвитку,  який передбачений генеральним планом, в місті можна 
виділити рекреаційні зони міста, що забезпечують озеленення території (таблиця 
2.1). 
Середній показник задоволеності черкащан благоустроєм у місті становить 
2,95 із п’яти максимальних. Найбільше мешканці задоволені станом зелених 
насаджень у місті (63,5%) та паркових зон (56,7%). Варто зазначити, що зелені 
насадження займають 1/3 всієї площі міста. Майже кожен третій опитаний 
мешканець Черкас (29,8%) задоволений екологічним станом свого міста 
 
 
 
34 
 
Таблиця 2.1 – Рекреаційні зони м. Черкаси, що забезпечують озеленення 
міської території 
Назва рекреаційних зон Мета створення Об’єкти 
парки, лісопарки, 
збереження природних прибережні зони, 
Зона Природних 
ландшафтів з особливими розташовані в 
ландшафтів 
умовами використання південній частині 
міста 
існуючі пляжі, 
Зона активних активний відпочинок 
пляжна зона із 
рекреаційних функцій населення 
спорудами 
парки, сквери, 
Зона озеленених територій організація повсякденного 
бульвари та інші 
загального користування відпочинку населення 
озеленені території 
розміщення дач та ділянки садівничих 
колективних садів (зелені товариств, переважно 
Рекреаційна зона №4 
насадження вздовж в західній частині 
вулиць) міста 
адміністративні 
Зона розміщення об’єктів розміщення кладовищ, 
об’єкти, цвинтарі, 
3 класу санітарної зливних станцій, ділянок 
зелені насадження 
класифікації та цвинтарі санітарно-захисних зон – 
спеціального 
КСЗ 300 м. 
призначення 
вимоги об’єкти природно-
Зони земель природно-
природоохоронного заповідного фонду 
заповідного фонду 
законодавства міста 
Сільськогосподарські сільськогосподарське 
луки, сіножатті, рілля 
угіддя виробництво 
розміщення санаторіїв, баз об’єкти туристичної 
Курортні зони 
відпочинку інфраструктури 
 
 Крім зелених насаджень загального призначення на території м.Черкаси 
знаходяться різноманітні об’єкти природно-заповідного фонду, створені для 
збереження ботанічних пам’яток міста. Станом на 2020 р. на території м Черкаси 
функціонує один  парк-пам’ятка садово – паркового мистецтва загальнодержавного 
значення, 2 ботанічні пам’ятки та 25 парків садово-паркового мистецтва місцевого 
значення, загальною площею понад 203 га (таблиця 2.2). 
 
35 
 
Таблиця 2.2 – Перелік об’єктів природно-заповідного фонду в межах міста 
Черкаси 
 № Назва об’єкту ПЗФ Площа, га 
1 Парк «Сосновий бір»: парк-пам’ятка садово-паркового 
39,2 
мистецтва загальнодержавного значення 
2 Ландшафтне насадження дуба: ботанічна пам’ятка 
10,9 
природи місцевого значення 
3 Ландшафтне насадження сосни: ботанічна пам’ятка 
27,0 
природи місцевого значення 
4 Дендропарк ЧНУ ім. Б. Хмельницького 4,58 
5 Парк обласної лікарні 20,6 
6 Парк «Перемога» 20,1893 
7 Парк першої міської лікарні 13,1 
8 Парк ім. Б. Хмельницького 1,6 
9 Парк «Хіміків» 10,4664 
10 Долина троянд 5,1019 
11 Сквер «Юність» 0,9216 
12 Сквер Обласної ради 0,6259 
13 Сквер «Козацький» 0,3 
14 Сквер «Дніпровський» 0,97 
15 Сквер ім. Сержанта Смірнова 0,91 
16 Сквер надії 0,376 
17 Сквер пам’яті 0,7 
18 Сквер «Подих Дніпра» 0,4375 
19 Сквер дружби 0,4 
20 Парк «Соснівський» 6,2906 
21 Парк «Зелений гай» 3,5 
22 Парк «Спортивний» 16,3 
23 Сквер «Водограй» 0,29 
24 Сквер на площі 700-річчя 0,57 
25 парк «Європейський» 6,3645 
26 Сквер Героїв Чорнобиля 0,3 
27 сквер «Сонячний» 0,54 
28 Парк «Лісова пісня» 6,3 
Разом 203,2337 
 
36 
 
Парки культури і відпочинку в структурі зелених насаджень складають в м. 
Черкаси понад 72 відсотки. Дуже часто черкащани проводять свій відпочинок у 
найбільшому міському парку «Соснівці». Парк є продовженням  Черкаського бору 
і розміщується на високому правому березі Дніпра в приміській зоні. Базовим 
видом  деревних рослин  на території парку є сосна звичайна ( Pinus sylvestris var. 
hamata Steven), яка складає до 65% від усіх деревних порід (рисунок 2.3). Площа 
території парку складає 50 га. Видове наповнення рослинами парку під час його 
закладання було збагачено за рахунок надходжень  рослин з Тростянецького 
дендропарку, Київського ботанічного саду, «Софіївки» та багатьох інших місць і на 
сьогодні нараховує понад 70 видів –екзотів, акліматизованих до умов лісостепу. З 
1995 року орендарем території парку  було КП «Черкасизеленгосп»,  яке у 1996р. 
стало приватним підприємством, і благоустроєм парку опікувався тривалий час 
приватний власник. Лише  через 10 років, у 2007р.  парк було повернуто у 
комунальну власність міста, і знаходиться у підпорядкуванні КП «Дирекція 
парків». 
 
                            
 
Рисунок 2.3 – Фрагменти парків «Сосновий бір» та «Парк Перемоги» із типовими 
видами деревних рослин 
 
Роль зелених насаджень у підтримці сприятливих умов життя населення та 
безпечного екологічного середовища в урбоекосистемах незамінна. Саме цим 
37 
 
зумовлюється пильна увага громадськості до питань та перспектив озеленення  
міської території. З зростанням міської забудови, появою нових господарських 
об’єктів та розвитком міської інфраструктури виникають певні труднощі із 
збереженням зеленого фонду міста.  
В місті Черкаси є певні проблеми, пов’язані з процесами озеленення міської 
території. Наприклад: 
1. недостатнє озеленення територій міста; 
2. нерівномірний ступінь озеленення міста, зелені насадження нерівномірно 
розосереджені па міській території, у  нових багатоповерхових районах озеленення 
збіднене; 
3. значна частина деревних рослин в місті була висаджена 50-60 років назад і 
потребує обрізки для омолодження, оздоровлення або вирубки із заміною  
молодими деревами. Певний відсоток  дерев хворі, велика кількість уражена 
омелою білою; 
4. відсутній якісний догляд за новими зеленими насадженнями після їх 
висадки у ґрунт. Трапляються випадки висадження рослин без дотримання 
агротехнічних рекомендацій, в несприятливих умовах, просто для звітності про 
виконану роботу. Через це часто спостерігається загибель молодих рослин в нових 
насадженнях; 
5. рослини на озеленених ділянках за браком коштів та відповідального 
комунального підприємства не доглянуті, спостерігається поява значної кількості 
самосіву та деревної порослі; 
6. відсутній фаховий підхід до якісного озеленення територій; проводяться 
недоречні висадження у невідповідні терміни; висадка рослин без урахування їх 
зимостійкості, незацікавленість у  подальшому супроводі озеленених територій; 
7. функції озеленення та догляду за зеленими ділянками міста розділені між 
кількома організаціями комунальної та приватної форми власності, через що значна 
кількість дій не узгоджена між цими організаціями, відсутня єдина стратегія 
38 
 
формування декоративного ландшафтного дизайну- як особливої прикраси міста, 
значна кількість проблем списується на недостатнє фінансування; 
8. екологічна освіта та культура окремих черкащан низька, що часто 
призводить до вандалізму та засміченню зелених зон, пошкодженню молодих 
деревних рослин, поцупленню висаджених квітів. 
Вважаємо, що головною проблемою озеленення міста є відсутність єдиного 
плану на майбутнє із запланованими діями по оновленню насаджень, по створенню 
нових та реконструкції існуючих зелених ділянок а також по застосуванню 
біологічних методів лікування деревних рослин із забезпеченням необхідного 
фінансування. 
В Черкасах  сьогодні спостерігається зростання щільності забудови, через що 
закладення нових скверів і парків в районах новобудов не передбачається. 
Однозначного озеленення потребують район Хімселища, промислова зона, 
території новобудов на Митниці. 
Зелені ділянки в місті розташовані нерівномірно. Наприклад, основна маса 
скверів і парків перебуває на периферії міста, а в центрі рослин не вистачає. Таке 
розташування озеленених територій не дозволяє рослинам якісно і в повній мірі 
очищати повітря вздовж транспортних міських артерій, а це означає забруднення, 
що знаходиться в навколишньому середовищі, буде чинити негативний вплив на 
людину і довкілля. В центрі запланована реконструкція скверу «Юність» із 
рішеннями ландшафтного дизайну та висадженням значної кількості декоративних 
дерев, але реалізація цього проекту гальмується внаслідок відсутності 
фінансування. 
В Черкасах останнім часом на вулицях спостерігається активна вирубка 
аварійних дерев (переважно тополі), але на їх місце не завжди, або не відразу 
висаджуються нові. Цьому є пояснення, бо висаджені 60 років назад вздовж 
транспортних шляхів тополі досягли свого граничного віку. Багато дерев уже в 
аварійному стані та потребують негайного омолодження, поновлення або повної 
ліквідації.  
39 
 
Нові власники приватних об’єктів власним коштом часто висаджують 
вічнозелені  види рослин, серед яких улюбленим видом є туї у ґрунт поблизу доріг, 
на окремих ділянках тротуарів. Згідно ДБН (Державні будівельні норми) 
висаджувати дерева уздовж дороги не можна, оскільки там проходять інженерні 
комунікації. Крім того, за нинішніми вимогами утримання доріг, дерева можуть 
рости не ближче двох метрів від краю проїжджої частини, а згідно з державними 
стандартами – не ближче 4 м від краю дороги. Згідно з правилами утримання 
електромереж в населених пунктах – висаджувати зелені насадження під лініями 
електропередач категорично заборонено. Отже, тому потрібно розглядати 
можливість висадки дерев в контейнерах, для змоги їх пересування та зберігання, 
але це доволі вартісна методика. 
Район Митниці забудовано на намулах пісків, тому існує проблема з 
правильним підбором рослин і створенням умов для нормального розвитку рослин. 
Суттєвою проблемою озеленення Черкас залишається недбайливе ставлення 
до рослин значної кількості містян внаслідок низької екологічної культури. Зелені 
зони відпочинку відвідує значна кількість людей, після чого можна помітити 
поламані гілки дерев, обірвані квіти або затоптані газони. Рослини втрачають свою 
привабливість, травмуються, не можуть виконувати свої рекреаційні та оздоровчі 
функції. Ставлення населення до збереження об'єктів озеленення потребує 
постійного виховання, а порушники повинні нести адміністративну 
відповідальність.  
По всій території міста відмічається значний антропогенний тиск  на зелені 
зони – витоптування газонів на бульварі Шевченка та вздовж вулиць, розміщення 
машин на газонах, вандалізм на клумбах (крадіжки висадженої розсади). 
Значною екологічною  проблемою для Черкас є чисельність вражених 
омелою білою деревних рослин по всіх районах міської території. Щороку взимку 
в місті проводиться обстеження дерев на предмет наявності даного паразита з 
подальшою їх інвентаризацією. На сьогодні в Черкасах нараховується більше 
тисячі таких дерев. Якщо на дереві ураженість омелою складає більше 60% гілок–
40 
 
їх повністю зрізають і викорчовують. Таких дерев близько 80. Для решти  дерев 
необхідна лікувальна обрізка. Понад половина вражених дерев знаходиться на 
території СУБів, лікувальних та навчальних закладів, кладовищах, підприємствах 
міста. Згідно діючим в місті правилам благоустрою, передбачається, що догляд за 
цими деревами за власні кошти повинні проводити балансоутримувачі цих 
територій. Виконувати обрізку дерев, уражених омелою вони не поспішають, 
посилаючись на брак коштів. Рекордсменами по «розведенню омели» на деревах на 
своїй території виявилися школа № 6, Третя міська лікарня і міські кладовища 
(рисунок 2.4). 
 
 
Рисунок 2.4 – Приклад враженості омелою білою (Viscum album L.)  
деревної рослини в межах міста 
 
Лікувати або зрізати дерева за рахунок міського бюджету, які знаходяться не 
на балансі міста міська влада не має права. А таких дерев в місті досить багато і їх 
стан подекуди просто критичний та потребує негайних дій. На рисунку 2.5 
41 
 
відображено ступінь ураження омелою  деревних рослин на різних ділянках міста, 
які свідчать про нерівномірність поширення цієї паразитичної рослини. З даних 
карт чітко видно, що серед інших кольорів переважає жовтий, що символізує 4 
ступінь зараження дерева омелою, а це від 21 до 40 кущів омели, а в найменшій 
кількості дерева з ураженням 1-го ступеня – фіолетовий колір. 
У Черкасах є понад 4 тисячі каштанів, на центральній вулиці міста - бульварі 
Шевченка – понад півтори тисячі цих дерев, яка є найдовшою в Європі каштановою 
алеєю. Починаючи з 2008 року в місті спостерігалось масове розмноження 
мінуючої каштанової молі (Cameraria ohridella),  яка поїдала листя каштанів, через 
що вони передчасно жовтіли та опадали( рисунок 2.6). 
 
                       
Рисунок 2.6 – Результат враження каштану мінуючою каштановою міллю  
 
Загалом на програму порятунку черкаських каштанів від каштанової молі 
було виділено майже 300 тис. грн.  
Крім масового розмноження мінуючої каштанової молі деревам в центрі 
міста загрожує значна запиленість та забрудненість повітря на транспортних 
вулицях. І через це страждають не лише каштани, але й інші дерева (клени, липи), 
у них виникають опіки хімічними речовинами, некрози листків. 
Серед інших проблем в озеленені міста є поширеність алергенних видів 
рослин по всій території. Типовим прикладом є тополя та амброзія (рисунок 2.7)    
42 
 
     
Рисунок 2.7 – Типові види рослин-аллергенів міського середовища 
 
Амброзія – посухостійка рослина, причому надзвичайно плодовита, тому 
найбільші площі зараження розташовані у південних та східних областях України. 
Амброзія викликає пригнічення росту посівів культурних рослин та лугових трав 
через її здатність зневоднювати і виснажувати грунт. 
Особливо часто відбуваються дискусії довкола представників роду Populus 
адже саме вони мають гіпералергенні властивості під час цвітіння та максимальну 
пилоосаджувальну здатність серед листяних дерев, і ранджуються за цим 
показником у такому порядку: тополя біла, тополя бальзамічна, тополя чорна, 
тополя канадська. Створення пилозатримуючих насаджень вздовж магістралей з 
використанням стійких до пилового забруднення дерев (тополя біла, тополя 
бальзамічна, тополя чорна, липа серцелиста, клен ясенелистий, тополя канадська, 
ясен звичайний), які затримують пил завдяки шорсткості, гофрованості листкових 
пластинок даних видів дерев. Виявлено пряму залежність між запиленістю повітря 
на дослідних ділянках та осіданням пилу на листкових пластинах тополі 
колоноподібної (Populus pyramidalis Rozier), коефіцієнт кореляції становить 0,94, 
що свідчить про високий ступінь зв'язку між досліджуваними показниками. Отже, 
дерева тополі колоноподібної (Populus pyramidalis Rozier) зберігають високі 
екологічні та фітомеліоративні властивості після глибокого омолоджувального 
обрізування крони. 
 
 
43 
 
2.3 Фітоіндикаційні дослідження стану урбосередовища міста Черкаси 
 
2.3.1 Опис території дослідження 
 
Попередні дослідження видового складу міських зелених насаджень 
показали, що в озелененні широко використовуються різноманітні деревні породи. 
Одне з провідних місць серед них займає тополя пірамідальна (Populus pyramidalis), 
що пояснюється її високою декоративністю, швидким ростом, стійкістю до умов 
міського середовища та здатністю ефективно очищувати повітря від пилу й 
шкідливих домішок. Завдяки своїй вузькій колоноподібній кроні та добрій адаптації 
до урбанізованих умов тополя пірамідальна є однією з найпоширеніших порід у 
міському озелененні. Сукупність цих властивостей обґрунтовує вибір тополі 
пірамідальної як об’єкта дослідження. 
Для проведення дослідження вибіркові ділянки гіркокаштана обиралися не 
лише в міських паркових зонах, а й вздовж міських автодоріг та інших 
урбанізованих територій. Такий підхід дозволяє оцінити вплив різних факторів 
міського середовища, зокрема транспортного забруднення та антропогенних 
навантажень, на стан дерев і їх біологічні властивості. Загалом було обстежено 5 
ділянок , а саме: 
–  дослідна ділянка №1 – Проспект Хіміків; 
–  дослідна ділянка №2 – вулиця Сумгаїтська (вздовж автодороги); 
–  дослідна ділянка №3 – район Черкаської ТЕЦ 
–  дослідна ділянка №4 – промзона ПрАТ «Азот» 
–  дослідна ділянка №5 фонова – Парк «Сосновий бір». 
Для дослідження обирали дерева за віком більше 25 років із середньою 
висотою і розміром крони. Частіше вибиралися об’єкти розташовані в паркових або 
житлових районах, які не знаходилися у безпосередній близькості до 
автомагістралей, перехресть тощо.   
 
44 
 
2.3.2 Матеріали та методи дослідження 
 
Здійснювали відбір зразків рослинного матеріалу з середньої частини крони 
по її  периметру в ярусах за одного порядку галуження у період завершення повного 
розвитку (серпень-вересень) асиміляційної системи. При цьому аналізували по 8 
особин кожного виду, які зростають у зоні безпосереднього техногенного впливу на 
відстані до 500 м. У якості контрольних обрали рослини з умовно екологічно чистої 
території. 
Для визначення площі листової пластинки тест-об’єкта використовували 
модифікацію вагового методу розроблена Л.В.Дорогань (1994р.), з коефіцієнтами 
0,74 та 0,85 для гофрованих листків і метод за допомогою палетки , рисунок 2.7.  
 
Підраховували  кількість повних квадратів (а), що попали всередину контуру, 
і число неповних квадратів (b), пересічених контуром, як показано на малюнку. 
Черешок листка до обчислень не входив. Сам квадрат має розміри 1х1см. А також 
робили розрахунки за формулою: 
1
                                                                          S = a + ��                                                       (2.1) 
2
                
де  S – шукана площа листка. 
45 
 
Для встановлення перевідного коефіцієнта зрізали 20-25 листків з кожної 
дерева, складають їх у пакети, а потім засушують між листками газетного паперу. 
Встановлення перевідного коефіцієнта базується на порівнянні маси квадрата 
паперу з масою листка, який має таку саму довжину і ширину. Для цього бали папір, 
обкреслювали квадрат, що дорівнює ширині і довжині листка, а потім 
обмальовували його контур. Обчислювали площу квадрата паперу, вирізали і 
зважували його, далі вирізається контур листка і також зважується. З одержаних 
даних обчислюється перевідний коефіцієнт за формулами 2.3 і 2.3: 
 
                                                    К =Sл / Sкв                                                    (2.2) 
                                        
                                             Sл = Рл × Sкв / Ркв                                              (2.3) 
 
де   К – перевідний коефіцієнт;  
S – площа листка або квадрата паперу; 
Р – маса квадрату паперу або листка. 
Потім виміряється довжина (А) та ширина (В) кожного листка і множиться на 
перевідний коефіцієнт (К) за формулою 2.4: 
 
                                                    S = а×b×К                                                     (2.4) 
 
Наступним етапом біоіндикаційних досліджень було визначення площі 
пошкоджень листкової пластинки – некрозів і хлорозів. Для цього застосовували 
методику, що дозволяє оцінити площу ушкодженої та відмерлої тканини листка. 
Відбирали по 25 листків каштану, розміщували їх на кальці відповідного розміру та 
обводили контури всіх пошкоджених ділянок листкової пластинки, після чого 
визначали їхню площу. Частку ушкодженої тканини виражали у відсотках шляхом 
співвідношення площі пошкоджень до загальної площі листка. 
46 
 
Важливим біоіндикаційним показником також є вологість листків. Для її 
визначення з досліджуваних дерев зрізали 25 свіжих листків, які в лабораторних 
умовах зважували на аналітичних вагах. Після цього листя висушували та 
проводили повторне зважування. Вологість визначали у відсотках у перерахунку на 
вологу речовину. 
 
2.3.3 Результати дослідження морфологічних показників тополі 
пірамідальної в межах міста 
 
Для дослідження обирали дерева за віком більше 25 років із середньою 
висотою і розміром крони. Частіше вибиралися об’єкти розташовані в паркових або 
житлових районах, які не знаходилися у безпосередній близькості до 
автомагістралей, перехресть тощо.  На кожній ділянці обирали по десять дерев. З 
кожного дерева знімали по зо листків та проводили дослідження згідно викладеної 
вище методики. У якості контролю обрали рослини з умовно екологічно чистої 
території. Середні значення площі листкових пластин з дерев визначених ділянок 
дослідження наведено у таблиці 2.3. 
Результати дослідження морфофізіологічного стану тополі пірамідальної 
(Populus pyramidalis) на різних модельних ділянках міста Черкаси свідчать про 
чітку залежність ступеня ушкодження рослин від рівня антропогенного 
навантаження та характеру джерел забруднення навколишнього середовища. 
Оцінка проводилася за такими показниками, як сухість гілок, маса та площа 
листкової пластини, рівень некрозу й хлорозу листків. 
Найкращий екологічний стан рослин відзначено на умовно чистій ділянці – 
вулиці Дахнівській у межах парку «Сосновий бір». Ця територія характеризується 
значною віддаленістю від великих транспортних магістралей та промислових 
об’єктів, а також високим рівнем озеленення. У рослин на даній ділянці зафіксовано 
найнижчий показник сухості гілок – лише 2 %, що свідчить про добрий 
фізіологічний стан дерев. 
47 
 
Таблиця 2.3 – Середня площа листкової пластини та ступінь некрозу тополі 
пірамідальної на модельних ділянках міста 
Маса 
Сухість Площа Хлороз, 
№ Модельна ділянка листка, Некроз, % 
гілок, % листка, см² % 
г 
Вулиця Дахнівська 
(Сосновий бір) – 
1 2,0 0,28 41,4 - 12,0 
умовно чиста 
ділянка 
Житлова зона 
2 5,0 0,33 37,85 0,6 0,6 
«Проспект Хіміків» 
вулиця Сумгаїтська 
3 (вздовж 9,8 0,34 36,46 3,8 26,8 
автодороги) 
4 Черкаської ТЕЦ 11,1 0,35 34,73 6,8 26,5 
5 ПрАТ «Азот» 15 0,34 33,46 7,4 40,8 
 
Середня площа листкової пластини була найбільшою серед усіх дослідних 
ділянок і становила 41,4 см², що є показником нормального розвитку 
асиміляційного апарату. Некротичні ушкодження листків не спостерігалися взагалі, 
а рівень хлорозу складав лише 12 %. Це свідчить про сприятливі умови для росту 
рослин та мінімальний рівень техногенного впливу. 
На території житлової зони «Проспект Хіміків» спостерігалося певне 
погіршення стану рослин порівняно з фоновою ділянкою. Сухість гілок 
збільшилася до 5 %, а площа листкової пластини зменшилася до 37,85 см². 
Незважаючи на незначні показники некрозу та хлорозу (по 0,6 %), виявлені зміни 
свідчать про вплив урбанізованого середовища на рослини. Ймовірною причиною 
є дія побутових викидів, ущільнення ґрунту, пилове забруднення та помірне 
транспортне навантаження. Водночас показники цієї ділянки залишаються значно 
кращими порівняно з промисловими зонами міста. 
Ділянка вздовж вулиці Сумгаїтської характеризується інтенсивним 
автомобільним рухом, що суттєво вплинуло на стан рослин. Тут відзначалося 
48 
 
подальше зменшення площі листка до 36,46 см² та зростання сухості гілок до 9,8 
%. Показник некрозу становив 3,8 %, а хлорозу – 26,8 %. Такі зміни можуть бути 
наслідком тривалого впливу вихлопних газів автотранспорту, зокрема оксидів азоту, 
сірки, важких металів та пилових частинок. Відомо, що забруднення повітря 
транспортними викидами негативно впливає на фотосинтетичну активність 
рослин, порушує водний баланс та спричиняє передчасне старіння листків. 
У районі Черкаської ТЕЦ зафіксовано ще вищий рівень ушкодження деревних 
насаджень. Зовнішні морфологічні зміни листкової пластини представлені на 
рисунку 2.8. Площа листкової пластини зменшилася до 34,73 см², а сухість гілок 
становила 11,1 %.  
 
 
Рисунок 2.8 – Досліджуваня зразки листків з модельної ділянки №5 «Парк 
«Сосновий бір»» (1) та  дослідна ділянка №4 – промзона ПрАТ «Азот» 
 
49 
 
Показники некрозу та хлорозу досягали відповідно 6,8 % та 26,5 %. Це 
свідчить про суттєвий негативний вплив промислових викидів теплоенергетичного 
підприємства. Основними чинниками можуть бути викиди діоксиду сірки, оксидів 
азоту, золи та інших токсичних речовин, які осідають на поверхні листків і 
порушують перебіг фізіологічних процесів у рослинному організмі. 
Найгірший стан тополі пірамідальної встановлено на території, прилеглій до 
ПрАТ «Азот». Саме тут зафіксовано максимальні показники ушкодження рослин: 
сухість гілок становила 15 %, некроз листків – 7,4 %, а хлороз – 40,8 %. Одночасно 
спостерігалося найменше значення площі листкової пластини – 33,46 см². Отримані 
результати свідчать про значне пригнічення життєдіяльності рослин під впливом 
промислових викидів хімічного підприємства. Високий рівень хлорозу може 
вказувати на порушення синтезу хлорофілу внаслідок токсичного впливу 
забруднювачів, зокрема аміаку та сполук азоту. Зменшення площі листків є 
адаптивною реакцією рослин на несприятливі умови середовища та проявом 
пригнічення ростових процесів. 
Загалом результати дослідження демонструють закономірне погіршення 
морфологічних і фізіологічних показників тополі пірамідальної зі зростанням рівня 
антропогенного навантаження. Найбільш чутливими показниками виявилися 
площа листкової пластини, рівень хлорозу та сухість гілок. Отримані дані 
підтверджують доцільність використання тополі пірамідальної як біоіндикатора 
стану атмосферного повітря в урбанізованих екосистемах. 
 
2.4 Шляхи вирішення проблем озеленення міста 
 
Практика свідчить, що щороку з міських бюджетів виділяються значні кошти 
на створення нових зелених насаджень, однак результати часто залишаються 
недостатньо ефективними через низький рівень приживлюваності висаджених 
рослин. Для успішного збагачення рослинного різноманіття в урбоекосистемах 
необхідно дотримуватися кількох важливих умов. Насамперед слід забезпечити 
50 
 
професійний підбір посадкового матеріалу спеціалістами комунальних зелених 
господарств. Під час проведення посадкових робіт необхідно враховувати 
особливості місця висадки та кліматичні умови території. Важливим є також знання 
акліматизованих деревних і чагарникових порід, рекомендованих для певної 
кліматичної зони, дотримання оптимальних строків та технології висаджування 
рослин. Доцільним є укладання договорів із відповідальними організаціями, які 
мають досвід виконання робіт із озеленення та догляду за насадженнями. 
Через значне антропогенне навантаження для озеленення міського 
середовища необхідно підбирати рослини з певними екологічними властивостями. 
Передусім це мають бути види, стійкі до шуму, запиленості, загазованості та 
забруднення повітря. Важливо, щоб рослини ефективно очищували атмосферне 
повітря та не викликали алергічних реакцій у населення під час цвітіння чи 
плодоношення. Не менш значущими критеріями є декоративність, контрольована 
форма й швидкість росту, стійкість до хвороб, шкідників та механічних 
пошкоджень. Небажаними для міського озеленення є рослини з різким запахом, 
отруйними властивостями або здатністю інтенсивно розростатися кореневими 
паростками та пошкоджувати асфальтове покриття. 
Для озеленення нових житлових районів, зокрема мікрорайону Митниця у 
Черкасах, доцільно використовувати посухостійкі види рослин. Одним із таких 
видів є робінія звичайна («біла акація»). У Черкасах уже існує позитивний досвід 
заміни аварійних дерев сучасними декоративними формами. Наприклад, на 
перехресті бульвару Шевченка та вулиці Припортової було висаджено робінії з 
кулястою формою крони. 
Традиційно для озеленення вулиць і бульварів Черкас широко 
використовували тополю. Ця порода характеризується швидким ростом, 
посухостійкістю, високими фітонцидними властивостями та невибагливістю до 
ґрунтових умов. Проте з часом виявилися й суттєві недоліки її використання в 
міському середовищі. Жіночі рослини утворюють значну кількість пуху, який часто 
спричиняє алергічні реакції. Крім того, швидке зростання супроводжується 
51 
 
відмиранням серцевини дерева та підвищує ризик падіння гілок або цілих дерев під 
час сильного вітру. У зв’язку з цим насадження тополі білої та чорної потребують 
постійної обрізки й омолодження. Останніми роками фахівці міського господарства 
Черкас відмовляються від висадження тополь, замінюючи їх декоративними 
формами кленів, зокрема кленом чорним (Acer nigrum). 
Деревні породи рекомендується висаджувати на відстані 40–50 метрів від 
житлових будівель та подалі від проїжджої частини, оскільки з часом потужна 
коренева система може пошкоджувати дорожнє покриття. 
Для озеленення рекреаційних зон, скверів і парків використовують 
декоративні дерева та чагарники, які вирізняються привабливим цвітінням. До 
таких рослин належать декоративні яблуні, сакура, катальпа, спірея, форзиція та 
бобовник («золотий дощ»). Черкаси також відомі як «місто каштанів», адже тут 
розташована одна з найдовших каштанових алей у регіоні. 
Сосни, які є умовно-вічнозеленими рослинами, менш придатні для міських 
вулиць через високу чутливість до забруднення повітря. Тому в озелененні міських 
територій частіше використовують стійкіші хвойні породи — ялини та туї, які 
висаджують біля адміністративних споруд і на центральних площах. Їхня 
правильна форма крони та постійне забарвлення хвої добре поєднуються з 
архітектурними рішеннями та декоративними газонами. 
Однією з найцінніших порід для міського озеленення є липа, яка поєднує 
декоративність, посухостійкість, стійкість до забруднення повітря й невибагливість 
до ґрунтових умов. Не менш перспективною є береза, яка добре адаптується до 
різних температурних і ґрунтових умов. 
Одним із перспективних напрямів розвитку озеленення в сучасних 
урбоекосистемах є створення садів на дахах будівель і використання елементів 
вертикального озеленення. Подібні підходи вже давно застосовуються у багатьох 
країнах світу. Сучасні будівлі мають достатню несучу здатність для облаштування 
дахових садів, однак реалізація таких проєктів потребує врахування особливостей 
ґрунту, систем поливу, догляду за рослинами та значних фінансових витрат. 
52 
 
Через дефіцит вільних площ у містах перспективним рішенням може стати 
створення зелених зон на місці старих будівель, які підлягають знесенню. Такі 
території можуть бути використані для організації рекреаційних просторів і місць 
відпочинку населення. Однак реалізація подібних проєктів значною мірою 
залежить від рішень органів місцевого самоврядування та генерального плану 
розвитку міста. 
Під час проєктування сучасних житлових комплексів необхідно враховувати 
природний ландшафт і створювати цілісний зелений каркас мікрорайону. Особливу 
увагу слід приділяти озелененню дворів і прибудинкових територій, де можуть бути 
створені паркові та спортивно-рекреаційні зони для мешканців. Відповідальність 
за такі території значною мірою покладається на ОСББ. 
Вибір рослин для міського озеленення повинен здійснюватися з урахуванням 
тривалості світлового дня, середньорічної температури, рівня вологості, типу 
ґрунтів та розташування ґрунтових вод. Недоцільним є використання теплолюбних 
південних рослин у містах із континентальним кліматом, оскільки вони 
недостатньо морозостійкі. Найкращим варіантом є використання місцевих або 
акліматизованих видів флори. 
Серед інтродукованих декоративних видів у Черкасах значного поширення 
набув сумах оленерогий (Rhus typhina L.), або оцтове дерево. Воно вирізняється 
декоративним листям і привабливими суцвіттями, однак швидко розростається 
кореневою порослю та може витісняти місцеві види рослин. Менш агресивним, але 
також декоративним видом є катальпа, яка успішно акліматизувалася в умовах 
міста. 
Під час озеленення конкретних міських територій необхідно добирати 
рослини відповідно до функціонального призначення об’єкта. Для затінення вулиць 
із багатоповерховою забудовою доцільно використовувати високорослі дерева — 
липу, березу, клен гостролистий або ясень. Для створення затінку на тротуарах 
придатні нижчі породи, зокрема черемха, горобина чи клен татарський. 
53 
 
Важливе значення має форма крони дерев, яка впливає на композиційні 
рішення під час озеленення площ, вулиць та громадських просторів. Багато видів 
добре піддаються формуванню та стрижці, серед них — липа, клен, туя, спірея, 
барбарис, дерен та інші. Щільність крони також є важливою характеристикою: густі 
крони ефективніше захищають від сонця, вітру та шуму, тоді як менш щільні 
створюють декоративну гру світла й тіні. 
Вибір трав’янистих рослин залежить від кліматичних умов та естетичних 
вимог. Для створення яскравих квіткових композицій використовують швидкорослі 
та рясноквітучі декоративні культури. 
Поширеною проблемою міського середовища є незадовільний стан газонів. 
Для їх покращення необхідно використовувати травосуміші, стійкі до витоптування 
та посухи, забезпечувати своєчасний полив у спекотні періоди та належну 
підготовку ґрунту перед посівом. У Черкасах додатковою проблемою є несвоєчасне 
косіння газонів через затримки фінансування відповідних робіт. 
Для підвищення декоративності міського середовища важливим є 
використання квіткової розсади, хоча у місті існує проблема обмежених тепличних 
площ. Нині квіткову продукцію закуповують у спеціалізованих виробників, а 
догляд за рослинами здійснюють організації, які перемагають у тендерах на 
обслуговування зелених насаджень. До озеленення міста також доцільно залучати 
волонтерів і спонсорів. 
Окрім технічних та організаційних проблем, існує й морально-етичний 
аспект озеленення. Серед населення необхідно формувати дбайливе ставлення до 
об’єктів живої природи, проводити просвітницькі заходи, екологічні акції та толоки 
за участю школярів, студентів і мешканців міста. Прикладом ефективності таких 
ініціатив є щорічні весняні толоки у Черкасах. 
Організація озеленення залежить від типу території. У нових житлових 
районах відповідальність за благоустрій і висадження рослин покладається на 
забудовників. Озелененням громадських просторів — шкіл, парків, вулиць і скверів 
– займаються органи місцевої влади через систему державних закупівель. 
54 
 
Прибудинкові території здебільшого утримують мешканці або орендарі приміщень, 
а благоустроєм промислових територій займаються власники підприємств. 
Роботи з озеленення муніципальних територій часто виконують 
спеціалізовані ландшафтні компанії або приватні дизайнери, які мають необхідний 
досвід, технічні можливості та широкий вибір рослинного матеріалу. Саме тому до 
вибору виконавців слід ставитися відповідально, оскільки помилки в реалізації 
масштабних ландшафтних проєктів складно усунути. 
Отже, озеленення міських територій є важливою складовою сталого розвитку 
міста. Формування, збереження та розширення зелених насаджень сприяє 
покращенню екологічного стану міського середовища та підвищенню якості життя 
населення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
55 
 
ВИСНОВКИ 
 
Сучасний стан навколишнього природного середовища в урбанізованих 
територіях визначається комплексною взаємодією природних і антропогенних 
факторів, серед яких провідну роль відіграють промислове виробництво, 
транспортне навантаження та особливості планувальної структури міста. Унаслідок 
інтенсивної господарської діяльності відбувається погіршення якості атмосферного 
повітря, деградація зелених насаджень та зниження стійкості міських екосистем. 
Це зумовлює необхідність системного аналізу екологічного стану територій, оцінки 
впливу основних джерел забруднення та розроблення ефективних заходів для його 
покращення. 
Дослідження стану урбоекосистеми міста Черкаси показали, що рівень 
антропогенного навантаження безпосередньо впливає на якість атмосферного 
повітря та стан зелених насаджень. Найбільші обсяги викидів формуються 
підприємствами хімічної та енергетичної галузей, а також транспортною 
інфраструктурою, що підтверджується даними моніторингу та статистичними 
показниками. Зафіксовані випадки перевищення гранично допустимих 
концентрацій забруднюючих речовин (зокрема формальдегіду, оксиду вуглецю та 
пилу) свідчать про локальні зони екологічного ризику, насамперед у районах 
автошляхів та промислових підприємств. 
Результати біоіндикаційних досліджень із використанням тополі 
пірамідальної довели її ефективність як індикаторного виду. Встановлено чітку 
залежність між рівнем забруднення середовища та морфофізіологічним станом 
дерев: зі збільшенням техногенного навантаження зменшується площа листкової 
пластинки, зростає частка некрозів і хлорозів, а також сухість гілок. Це підтверджує 
можливість практичного використання даного виду для оперативної оцінки 
екологічного стану міських територій. 
Аналіз озеленення міста Черкаси показав, що, попри значну загальну площу 
зелених насаджень, їх просторовий розподіл є нерівномірним. Центральні райони 
56 
 
та нові житлові масиви відчувають дефіцит зелених зон, тоді як основні парки 
зосереджені на периферії. Крім того, встановлено проблеми старіння деревних 
насаджень, ураження шкідниками (омела, каштанова міль), недостатній догляд за 
новими посадками та низьку приживлюваність частини зелених насаджень. 
Практичний аналіз також виявив організаційні недоліки системи міського 
озеленення, зокрема відсутність єдиного стратегічного плану, недостатнє 
фінансування, розподіл відповідальності між різними структурами та слабку 
координацію робіт. Додатковим фактором є недостатній рівень екологічної 
культури населення, що призводить до пошкодження зелених насаджень і зниження 
їх функціональної ефективності. 
На основі отриманих результатів обґрунтовано практичні рекомендації щодо 
покращення стану озеленення міста: впровадження системного планування 
зелених зон, реконструкція та омолодження існуючих насаджень, розширення 
зелених територій у щільно забудованих районах, використання стійких до 
техногенного навантаження видів рослин, а також застосування сучасних форм 
озеленення (вертикальне озеленення, дахові сади). Окремо наголошено на 
необхідності посилення контролю за станом зелених насаджень і підвищення 
екологічної свідомості населення. 
Таким чином, результати дослідження мають практичне значення для 
оптимізації системи міського озеленення Черкас і можуть бути використані для 
розробки заходів з покращення екологічного стану урбанізованого середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
57 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Горікович А. А., Тверда О. А. Оцінка стану атмосферного повітря методом 
ліхеноіндикації. Київ : Темпора, 2014. 223 с. 
2. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля. Київ : 
Академія, 2006. 360 с. 
3. Григора І. М. Основи фітоценології. Київ : Фітосоціоцентр, 2000. 240 с. 
4. Ярмолюк С. М. Лишайники як індикатори екологічного стану природи. Київ: 
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2016. 226 с. 
5. Димитрова Л. В. Ліхеноіндикація забруднення атмосферного повітря 
м.Києва. Український ботанічний журнал. 2008. Т. 65, № 4. С. 572–585. 
6. Кондратюк С. Я., Мартиненко В. Г. Ліхеноіндикація. Київ: ТОВ «КОД», 2006. 
260 с. 
7. Скакальський О. О. Екологічний моніторинг у системі природоохоронної 
діяльності регіональної влади. Державне управління та місцеве 
самоврядування. 2015. Вип. 4. С. 152–162. 
8. Гриценко А. В. Моніторинг впливу на стан навколишнього природного 
середовища підприємств-об’єктів підвищеної екологічної небезпеки. 
Екологія та промисловість. 2011. № 4. С. 116–120. 
9. Гудзій О. С. Лихенофлора України: екологічні та географічні аспекти. Київ : 
Наукова думка, 2004. 336 с. 
10. Литвиненко Ю. І., Вакал А. П., Литвиненко Д. П. Біоіндикаційні дослідження 
за епіфітною ліхенофлорою м. Суми та його околиць. Слобожанський 
науковий вісник. Серія: Природничі науки. 2023. Вип. 2. С. 26–30. 
11. Бовт В. Д., Гороховський Є. Ю. Основи статистичного аналізу в екології. 
Запоріжжя : ЗНУ, 2012. 57 с. 
12. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2023 році. – Ч.: Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, 2024. – 226 с. 
58 
 
13. Статистичний щорічник Черкаської області за 2023 рік / За редакцією В.П. 
Приймак. – Черкаси, 2024. – 420 с. 
14. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О. та ін. Екологічне управління. 
Київ : Либідь, 2004. 432 с. 
15. Федоренко О. І., Бондар О. І., Кудін А. В. Моніторинг навколишнього 
середовища. Основи екології. Київ, 2006. С. 306–318. 
16. Руденко С. С., Костишин С. С., Морозова Т. В. Загальна екологія: практичний 
курс. Чернівці : Рута, 2003. 320 с. 
17. Мусієнко М. М. Фітоіндикація та фітомоніторинг. Екологія рослин. Київ, 
2006. С. 344–404. 
18. Мусієнко М. М., Серебряков В. В. Екологія. Охорона природи: словник-
довідник. Київ : Знання, 2007. 624 с. 
19. Суханова І. П. Ліхеноіндикація якості повітряного середовища дендропарку 
«Софіївка» НАН України. 2012. С. 161–180. 
20. Горікович А. А., Тверда О. Я. Оцінка стану атмосферного повітря методом 
ліхеноіндикації. Вісник НТУУ «КПІ». Серія: Гірництво. 2014. Вип. 24. С. 
122–126. 
21. Литвиненко Д. В., Маслов Д. О. Ліхеноіндикація як метод оцінки якості 
атмосферного повітря урбоекосистем. 2022. 44 с. 
22. Арканова А. А. Оцінка ступеня забруднення атмосферного повітря методом 
ліхеноіндикації. 2015. 223 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
59 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
60 
 
ДОДАТОК А 
Апробація результатів роботи 
 
61 
 
 
 
 
62 
 
 
63
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
