ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9602| Title: | Екологічні аспекти забруднення ґрунтів внаслідок пошкодження підприємств енергетичної галузі в умовах воєнного стану |
| Authors: | Ящук, Людмила Борисівна Хіміч, Родіон Володимирович |
| Keywords: | ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС;РЕМЕДІАЦІЯ;ГЕНЕРАЦІЯ ЕНЕРГІЇ;ІНФРАСТРУКТУРА;ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ;ҐРУНТИ;РЕКУЛЬТИВАЦІЯ |
| Issue Date: | 2026 |
| Abstract: | Хіміч Р.В. Екологічні аспекти забруднення ґрунтів внаслідок пошкодження підприємств енергетичної галузі в умовах воєнного стану Випускна кваліфікаційна робота: 52 с, 13 рисунків, 9 таблиць, 1 додаток, 30 джерел, мультимедійна презентація Мета роботи: дослідження особливостей забруднення ґрунтів внаслідок пошкодження підприємств енергетичної галузі в умовах воєнного стану. Завдання роботи: дослідити екологічні наслідки забруднення ґрунтів внаслідок світових війн у 20-21ст. та міжнародний досвід по їх рекультивації, охарактеризувати ґрунти України, визначити обсяги руйнувань підприємств енергетичної галузі внаслідок військової агресії та їх вплив на забруднення земель. Проаналізувати технології рекультивації ґрунтів у повоєний час та визначити оптимальний механізм їх відновлення. Об’єкт дослідження: ґрунти України. Робота присвячена питанням особливостям забруднення ґрунтів України внаслідок руйнування підприємств енергетичного комплексу під час військових дій розглянуті питання міжнародної допомоги та механізми подолання негативних екологічних наслідків від війн в історичному контексті; розглянуто різні технології рекультивації ґрунтів та запропоновано план дій по відновленню земель у повоєнний час. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9602 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Хіміч КРБ.pdf Restricted Access | 1.33 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології та природоохоронних технологій
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ ВНАСЛІДОК
ПОШКОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ
ВОЄННОГО СТАНУ
Виконав: студент 4 курсу, групи ЕК-20
спеціальності 101 «Екологія»____________
(шифр і назва спеціальності)
_Хіміч Р.В._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Ящук Л.Б.____________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль __Хоменко О.М._______
(прізвище та ініціали)
Рецензент __Спрягайло О.В.___________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2026 рік
4
ЗМІСТ
Вступ 5
1 Аналітичний огляд літератури 7
1.1 Екологічні наслідки сучасних воєн у світі у 20–21столітті 7
1.2 Аналіз шляхів мінімізації та подолання екологічних наслідків 14
військових дій
1.3 Характеристика ґрунтів України та та проблеми їх деградації у ХХст. 19
2 Екологічні аспекти забруднення ґрунтів внаслідок пошкодження
підприємств енергетичної галузі в умовах воєнного стану 27
2.1 Аналіз руйнувань енергетичної галузі України внаслідок російсько-
української війни впродовж 2022-2026 рр. 27
2.2 Оцінка екологічних наслідків для ґрунтів внаслідок пошкодження
енергооб’єктів в умовах воєнного стану 33
2.3 Шляхи відновлення ґрунтів після руйнації енергооб’єктів у повоєнний
час 40
Висновки 48
Перелік посилань 50
Додатки 54
Додаток А 55
5
ВСТУП
Російсько-українська війна призвела до значних негативних змін в довкіллі.
Ракетні удари по об’єктах електроенергетики спричинили численні техногенні
катастрофи, забруднення водних та ґрунтових ресурсів, руйнування природних
екосистем. За розрахунками Міністерства економіки, довкілля та сільського
господарства на кінець 2024 року загальний обсяг лише забруднених водних
об’єктів становив 2,4 тис. т. Масштабність наслідків матиме тривалий ефект на
якість життя та біорізноманіття в Україні.
Особливістю війни впродовж 2024-2026 років є скоординована військова
кампанія ворога на руйнування електроенергетичної сфери України. Пошкодження
або руйнування енергетичної інфраструктури сталися щонайменше в Одеській,
Івано-Франківській, Львівській, Вінницькій, Дніпропетровській, Хмельницькій,
Кіровоградській областях, передачі електроенергії у 17 регіонах. Багато
енергетичних об'єктів зазнали численних атак, і деякі з них були зруйновані
повністю.
Українські електропідстанції, особливо радянського періоду будівництва,
обладнані трансформаторами, що були заповнені трансформаторними оливами з
високим вмістом поліхлорованих біфенілів (ПХБ). Ураження таких підстанцій
призвело не тільки до фізичного руйнування обладнання, але й до виливів
трансформаторних олив у ґрунти, сніг, поступове проникнення їх з опадами у
підземні поверхневі води. Кожна уражена підстанція є локальною екологічною
катастрофою, оскільки ПХБ мають тривалий термін розкладання і накопичуються
в навколишньому середовищі, створюючи серйозні загрози для здоров'я людини та
довкілля. Цілеспрямована руйнація ворогом трансформаторів на підстанціях
потребує уваги та дій для нейтралізації негативного впливу на довкілля.
Тепловий вплив від вибухів на ТЕС знищує ґрунтову біоту навколо. Під час
ударів по ТЕС відбувається руйнування промислових споруд та золошлакових
6
відвалів. При цьому виникає ризик одночасного потрапляння у ґрунт
високотоксичних органічних та неорганічних сполук. Такі наслідки роблять землі
непридатними для господарської діяльності. Порушення мікробіоценозу зупиняє
природні цикли азоту, фосфору і вуглецю, що призводить до повної втрати
природної родючості педосфери. Токсичні елементи з пошкоджених ґрунтів
включаються в трофічні ланцюги далі і можуть надходити до організму людини та
тварин.
Науковий моніторинг критично важливий для своєчасного виявлення та
блокування зон екологічного лиха. Актуальність теми підкріплюється
необхідністю відновлення земельного потенціалу для забезпечення стійкого
розвитку сільськогосподарського сектору та екологічної стабільності в Україні.
Дослідження екологічних наслідків від руйнування систем енергозабезпечення для
вітчизняних ґрунтів є важливим для планування дієвих заходів при рекультивації
забруднених ґрунтів. Щоб повернути землі до життя, потрібні науково
обґрунтовані методи, серед яких фітомеліорація або хімічна нейтралізація.
Метою роботи було дослідження екологічних наслідків для ґрунтів України
через руйнування вітчизняної енергетичної галузі.
Завданнями дослідження були:
– аналіз історичних наслідків для довкілля, і зокрема, ґрунтів, від війн у
ХХст.;
– визначення особливостей забруднення ґрунтів від руйнування
енергооб’єктів;
– дослідження можливих шляхів подальшої рекультивації забруднених
земель.
7
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Екологічні наслідки сучасних воєн у світі у 20–21столітті
Війни протягом історії майже завжди мали згубні наслідки для довкілля. Ще
з давніх часів армії вирубували ліси для облаштування укріплень, отруювали
колодязі, випалювали поля. Проте в XX столітті масштаби екологічних збитків від
воєн різко зросли через розвиток потужної зброї, хімікатів та промислової
інфраструктури (таблиця 1.1).
Таблиця 1.1– Історія екоциду внаслідок війн у 20 та 21 століттях
Територія Тривалість Екологічні наслідки
військових дій воєн (роки)
Весь світ 1939-1945 Радіаційне, хімічне, фізичне
(ІІ світова війна) забруднення
В’єтнам 1961-1975 Знищення лісів дефоліантами
Перська затока 1991 Виток та спалювання нафти
Балкани 1992-1999 Викиди отруйних речовин в
атмосферу, виливи нафтопродуктів
у річки
Донбас 2014 Підтоплення шахтними водами,
підпали токсичних відстійників
Сектор Газа 2008-до Руйнування систем водоочистки і
сьогодні каналізації, виток неочищених
стічних вод у море
8
Друга світова війна принесла безпрецедентні руйнування природі. У ході
бойових дій масово бомбардувалися міста і промислові об’єкти, що спричинило
витоки нафти, хімікатів, уламки техніки в океанах та на суходолі.
Оцінено, що тільки в Атлантичному океані через затоплені судна часів
Другої світової опинилося понад 15 мільйонів тонн нафти – наслідки цього відчутні
навіть десятиліттями потому, адже нафта продовжує повільно просочуватися з
уламків. У Балтійському морі після війни залишилося близько 50 000 тонн хімічних
бойових речовин і сотні тисяч тон боєприпасів, затоплених у контейнерах. Корозія
цих контейнерів призводить до поступового вивільнення отруйних речовин у
морську воду, створюючи довготривалу загрозу морським екосистемам. Після
Другої світової в Балтиці залишилися десятки тисяч мін, з яких до 30% з 165 000
морських мін є активними досі [1].
Хімічну зброю військові почали використовувати ще в Першу світову
(іприт, хлор), але накопичення бойових отруйних речовин (БОР)та необхідність їх
утилізації сьогодні стали величезним викликом сучасності. Після Другої світової
тонни невикористаних БОР затоплені у бочках в океанах. Металеві бочки з часом
проржавіли, і хімікати почали просочуватися, включаючись в трофічні ланцюги
морської екосистеми. Складування на суходолі застарілих хімічних боєприпасів
без належної утилізації призводило до забруднення ґрунтів і підземних вод.
Кульмінацією екологічної катастрофи Другої світової війни стало
використання ядерної зброї. Радіоактивні опади після ядерних вибухів проникали
в ґрунти, водні джерела, накопичувалися у живих організмах. Сумний досвід
японських міст визначив транскордонні наслідки радіаційного забруднення
Під час в’єтнамської війни розпилення отруйного дефоліанта «Agent Orange»
американськими військами вперше в історії людства отримало назву навмисного
екоциду. За 14 років військових дій було випалено/отруєно приблизно 4,5 мільйона
акрів лісів та сільгоспугідь у цій маленькій південно-східній країні. Ґрунти
втратили родючість роки, у представників місцевої флори і фауни з’явились
чисельні мутації, серед дітей та немовлят були поширені онкологічні та тератогенні
9
хвороби. Втрата лісів призвела до ерозії ґрунтів і змін локального клімату: уражені
хімікатами ділянки перетворилися на багнюкові пустки, де десятиліттями не могли
відновитися джунглі.
Екологічні наслідкі війни у Перській затоці були викликані підпалом
нафтових свердловини Кувейту та штучним виливом нафти (близько 1 млн тонн) в
море. За розрахунками вчених, від цих пожеж у повітря потрапило близько 500
тисяч тонн CO₂ та інших шкідливих газів, що сприяло зміні клімату і випадінню
кислотних дощів. Нафтові плями вздовж узбереж знищили мангрові ліси
танавколоводну місцеву фауну. Навіть сьогодні у кувейтській пустелі
зустрічаються нафтові озера, а підземні води забруднені нафтовими вуглеводнями
(рисунок 1.1).
Рисунок.1.1– Наслідки екоциду через війну у Перській затоці 1991р.
Збройні конфлікти на території колишньої Югославії теж супроводжувалися
масштабними екологічними проблемами. Під час Косівської ввійни 1999р. були
пошкоджені хімічні і нафтохімічні заводи у Сербії. Хлор та діоксини потрапили у
повітря, спостерігався значний вилив нафтопродуктів у воду Дунаю. Наприкінці
20ст. стало зрозуміло, що цілеспрямоване руйнування внаслідок військових дій
промислових об’єктів загрожує техногенними аваріями, наслідки яких виходять
далеко за межі зони бойових дій. Вперше в історії Європи під час Балканських воєн
було застосовано боєприпаси із збідненим ураном, що спровокувало підвищення
рівня радіаційного забруднення в місцях застосування таких снарядів.
10
Сучасні військові конфлікти характеризуються використанням воюючими
сторонами дій, що створюють для супротивника екологічну небезпеку. Зокрема,
угруповання ІДІЛ навмисно підпалювало нафтові свердловини і нафтохімічні
заводи, створюючи «чорні хмари» токсичного диму над цілими регіонами. На сході
України (Донбас) з 2014 року і дотепер, бойові дії призвели до зупинки насосів на
шахтах та їхнього затоплення, витоку шахтних вод, що містять радіонукліди та
важкі метали. Обстріли фенольного заводу в Новгородському (Донеччина)
спричиняли займання відстійників токсичних відходів. У секторі Газа (2023)
бомбардування призвели до руйнування систем водоочистки і каналізації: понад
130 тис.м3 неочищених стоків щодня скидались в море без очистки. Внаслідок
інтенсивних обстрілів зруйновано 80% лісових насаджень та 50%
сільськогосподарських угідь.
Ці приклади підтверджують: у сучасних війнах цілеспрямоване нищення
довкілля стало побічною (а подекуди й навмисною) зброєю, а наслідками для
довкілля є деградація/знищення екосистем і втрата біорізноманіття. Деякі
території, постраждалі десятиліття тому, досі відновлюються або залишаються
небезпечними (Камбоджа, В’єтнам). Через це міжнародна спільнота все гучніше
говорить про необхідність правового захисту природи під час конфліктів. Зокрема,
в Женевських конвенціях є норма, що забороняє методи ведення війни, розраховані
на спричинення широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди довкіллю.
В Україні та світі набирає обертів ініціатива визнати «екоцид» міжнародним
злочином – щоб масштабне знищення природи можна було розглядати трибуналом
нарівні з воєнними злочинами [2,3].
Оцінка екологічних наслідків для країн, що стали жертвами військових дій,
можлива на основі моніторингу стану довкілля і вчасного реагування суспільства:
від очищення забруднень до екологічної реабілітації ландшафтів.
Екологічний моніторинг після війн критично необхідний для відновлення
якості житті населення та безпечного довкілля. Завдяки проведенню моніторингу
відбувається фіксація небезпечних забрудненнь (важкі метали, вибухові речовини),
11
оцінка збитків екосистемам для міжнародних судових позовів та подальше
планування безпечного відновлення інфраструктури. «Екологічні дані» про
наслідки війни охоплюють декілька основних категорій. Основні складові
екологічного моніторингу, важливих для післявоєнного аналізу представлені на
рисунку 1.2. [4].
Фізичні пошкодження
довкілля
Хімічне забруднення
біологічні ризики та
біоіндикатори
рівні радіаційного
фону
Рисунок 1.2 – Основні складові екологічного моніторингу для післявоєнної
оцінки стану екосистем
До фізичних пошкодженнь довкілля відносять прямі механічні руйнування
природного середовища та об’єктів, які можна побачити неозброєним оком:
➢ Ландшафтні порушення: воронки від вибухів артилерійських снарядів
і авіабомб, вирви на місці ракетних ударів, обвали та зсуви ґрунту внаслідок
детонацій. Вирви призводять до порушення ґрунтового покриву, яке провокує
ерозію, узмін дренажу вод та деградацію родючого шару.
➢ Руйнування природоохоронних територій: пожежі або вибухи в лісах,
на заповідних степах, унікальних біотопах. Дані про площу згорілих лісів,
знищених заповідників тощо – важлива частина екологічної оцінки.
➢ Знищення або пошкодження екологічної інфраструктури: це
зруйновані очисні споруди (очисні станції води, каналізаційні насосні станції),
12
дамби та берегоукріплення, пошкоджені сміттєзвалища чи очисні полігони.
Наприклад, якщо зруйновано міські очисні споруди, неочищені стоки можуть
масово потрапляти в річки – це теж фізичний наслідок, що тягне хімічне
забруднення.
➢ Зруйновані промислові об’єкти: нафтобази, хімічні заводи, склади
пестицидів, сховища відходів. Їх руйнація – подвійна проблема. По-перше,
залишаються руїни, уламки техніки, будівельні матеріали, які треба прибрати
(нерідко токсичні). По-друге, часто це веде до витоку небезпечних речовин.
➢ Залишки військової техніки та боєприпасів: спалені танки, уламки
ракет, гільзи, осколки – усе це сміття війни теж належить до фізичних доказів
шкоди довкіллю. Вони можуть поступово іржавіти, забруднюючи землю важкими
металами, або містити залишки вибухівки.
Оцінка хімічного забруднення довкілля робиться на основі лабораторних
досліджень. Хімічні дані включають інформацію про:
• Токсичні речовини у ґрунті, воді та повітрі. Вміст у зразках ґрунту чи води
таких полютантів, як нафтородукти (бензин, дизпаливо, мастила), важкі метали
(свинець, ртуть, кадмій, хром, мідь тощо), отруйні хімікати (аміак, хлор,
фосфорорганічні сполуки, продукти горіння пластмас, діоксини), залишки
вибухових речовин (ТNT – тротил, DNT, RDX тощо). Наприклад, вибухи
боєприпасів призводять до вивільнення частинок свинцю, ртуті, тротилу та інших
токсичних сполук у довкілля. Ці частки осідають на землю і можуть проникати у
ґрунти та водойми. Дані хіманалізу ґрунтів на вміст вибухових речовин чи важких
металів дають розуміння, наскільки територія отруєна після боїв.
• Концентрації полютантів та перевищення відносно ГДК. Визначення
концентрації хімічних речовин дозволяє розрахувати ризики для здоров’я серед
місцевого населення.
• Поширеність хімічного забруднення дозволяє визначити розміри враженої
території. Приміром, на карті можна відобразити зони радіуса 1 км від розбитої
нафтобази, де ґрунт просочений паливом. Або перелічити населені пункти нижче
13
за течією річки, які постраждали від хімічного забруднення після зливу отруйних
речовин.
• Тривалість забруднення. Деякі хімічні загрози мають короткочасний
характер (скажімо, хлор в атмосфері розсіюється за кілька днів), а деякі –
довготривалий (важкі метали можуть залишатися в ґрунті десятиліттями). Дані про
персистентність (стійкість) забрудників допомагають планувати очищення.
Наприклад, якщо в ґрунті виявлено ртуть, відомо, що без втручання вона практично
не розкладеться і залишатиметься джерелом отруєння роками.
Війна порушує не лише хімічний баланс, а й біологічні процеси. Після
бойових дій з’являються дані, що вказують на небезпечні зміни в живих системах,
тому розрахунок біологічних ризиків для екосистем потребує підбору певних
біоіндикаторів. Одним з перших є аналіз видового складу та стану рослинності в
цій місцевості. Наприклад, пожовтіння та в’янення листя дерев не в осінній період
може вказувати на хімічне отруєння ґрунту. Після обстрілів боєприпасами, що
містять вибухові речовини, іноді спостерігається почервоніння і засихання рослин
навколо вирви – ознака токсичності ґрунту. Так само і аномально буйний ріст
певних рослин (наприклад, водоростей або бур’янів) може бути реакцією на
надлишок якогось хімікату.
Для біологічної оцінки стану екосистем після військових дій важливе
значення має оцінка стану фауни, в тому числі і мікрофауни. Масова загибель
тварин може свідчити про токсичний скиди у воду або викиди в повітря. Дані про
знайдені мертві риби чи птахів, про хвороби серед худоби чи диких тварин також
є біоіндикаторами забруднення.
Якщо пошкоджено каналізаційні системи або склади відходів, неочищені
стічні води можуть потрапляти в довкілля. Аналіз води на бактеріологічне
забруднення дозволить оцінити ступінь та особливості забруднення водного
середовища.
Забруднення води і ґрунту може викликати спалахи інфекційних хвороб у
населення – від кишкових інфекцій до шкірних захворювань. Дані медичних
14
закладів про зростання скарг на отруєння, дерматити чи інші симптоми можуть
використовуватись для оцінки біологічних наслідків екологічної ситуації.
В сучасних війнах за участю ядерних країн різко зростає загроза
використання ядерної зброї із збідненим ураном. Під час оцінювання наслідків
використання такої зброї вимірюють рівень радіаційного фону шляхом
дослідження показника гамма-випромінювання на місцевості ( дози/год). Також
досліджується наявність радіонуклідів у пробах ґрунту/води. Лабораторні аналізи
можуть виявити ізотопи цезію-137, стронцію-90 чи плутонію в зразках. Одночасно
ідентифікуються залишки боєприпасів із визначенням присутності збідненого
урану. Збіднений уран слабко радіоактивний, але токсичний як важкий метал.
Якщо внаслідок обстрілів пошкоджено сховище відпрацьованого палива, ядерний
дослідний реактор чи енергоблок проводиться дозиметричний контроль навколо
таких об’єктів та фіксуються масштаби руйнування та ризики поширення радіації
[5].
У разі продовження зростання у світі кількості збройних конфліктів за
лінійним законом прогнози на майбутнє свідчать, що в 2025–2030 рр. може
відбутися подальше розростання збройних конфліктів в уразливих регіонах; у
2030–2040 рр. – критичне виснаження ґрунтів і водних ресурсів; у 2040–2050 рр. –
ймовірний початок масової деградації екосистем, що на глобальному рівні
вплине на життя людей. Для запобігання глобальній екологічній катастрофі
необхідні термінові спільні дії на міжнародному рівні, спрямовані на зменшення
масштабів збройних конфліктів і активізацію проєктів з відновлення
навколишнього середовища, лісів, водних акваторій, біорізноманіття та
деградованих земель [6].
1.2 Міжнародний досвід подолання екологічних наслідків війни
Збройні конфлікти залишають по собі багатовимірні наслідки – економічні,
соціальні, політичні, гуманітарні та екологічні. Ефективне післявоєнне відновлення
15
передбачає комплексний підхід, орієнтований не лише на відбудову
інфраструктури, а й на відновлення людського капіталу, державних інституцій,
довіри в суспільстві, екосистем і сталого розвитку.
Повоєнна відбудова розглядається не лише як технічне відновлення
зруйнованої інфраструктури, а як структурна трансформація держави. Вона має
базуватись на принципах інклюзивності, демократичності, економічної рівності,
екологічної стійкості та прав людини. Ці принципи визначаються міжнародними
актами, зокрема цілями сталого розвитку (ЦСР), Резолюцією Генеральної Асамблеї
ООН A/RES/70/1 та положеннями Паризької угоди про клімат. Наслідком Другої
світової війни є формування досвіду післявоєєнного відновлення інших країн. Так,
у Німеччині протягом 1948 – 1952 було реалізовано план Маршалла, який став
підгрунтям економічного відновлення ФРН. Програма відновлення Європи
передбачала лібералізацію економіки, грошову реформу та створення інституцій
соціального ринкового господарства. Сьогодні термін «план Маршалла» часто
використовується в переносному значенні як метафора для будь-якої значної
міжнародної програми фінансової підтримки та післявоєнної відбудови. В
Азійському регіоні за провідною участю США проведено політичне та економічне
реформування державних інституцій Японії з наголосом на політику інноваційного
розвитку. Наприкінці ХХст. Японія перетворилась на провідну технологічну
країну. Руанда після геноциду 1994 року, незважаючи на значні демографічні
втрати, зуміла впровадити національні програми примирення, відбудувала
державні інституції та розвинула цифрову економіку. Гуманітарні інвестиції та
реформування соціальних галузей економіки призвело до підвищення добробуту
населення. Післявоєнний успіх Руанди є результатом поєднання міжнародної
допомоги та внутрішньої політичної стабільності.
Внаслідок балканської війни 1992–1995 років Югославія зазнала руйнування
інфраструктури, масову міграцію та розпад на кілька незалежних держав. Для
припинення цієї війни на міжнародному рівні було підписано Дейтонську угоду
(1995). В її основі було створення багаторівневої системи координації
16
післявоєнного відновлення, в якій брали участь ООН, ЄС, Світовий банк та МВФ.
Щляхи повернення у мирне життя поредбачали розмінування, повернення
мігрантів, реконструкцію політико-правової системи, реалізацію принципів
місцевого самоврядування. Хорватія запровадила механізми інституційного
контролю за використанням та розподілом донорського фінансування, створила
спеціалізовані агенції з питань відбудови. Реформування у сфері державного
управління, енергетики, екології та правосуддя дозволило країні стати членом ЄС.
Міжнародний досвід подолання наслідків війн у ХХс. в екологічній сфері
представлено у таблиці 1.2 [7].
Таблиця 1.2– Міжнародний досвід подолання екологічних наслідків війни
Країна / Тип Основні заходи Міжнародн. Результати /
війна екологічних відновлення підтримка уроки
ушкоджень
1 2 3 4 5
Війна у Знищення Рекультивація Програми Підвищена
В’єтнамі дефоліантами земель, ООН, Фонд увага до
лісів, отруєння екологічний екологічної токсичних
ґрунтів моніторинг відбудови речовин у
пестицидами війнах
Війна в Забруднення Очищення Світовий Важливість
Іраку НП, руйнація нафтових банк, швидкого
1991, опріснювачів родовищ, ПРООН, реагування
2003 відновлення екологічні для
водопостачання НУО запобігання
екоциду
17
Балкани Зруйновані Розмінування, ЄС,ООН, Вимога
1991 р. водосховища, очищення водних НАТО, комплексу дій
замінування екосистем, у відновленні
Продовження таблиці 1.2
1 2 3 4 5
Руанда Ерозія ґрунтів, Відновлення UNDP, Екологія
(1994) руйнування с/г лісів, сталий FAO пов’язана з
розвиток відновленням
сільських стабільності
територій суспільства
Україна Руйнування Моніторинг, UNDP, Необхідність
2014, промислових рекультивація, ЄБРР, інтеграції
Війна з підприємств, «зелені» Світовий екології у
2022р. забруднення програми банк повоєнне
ґрунтів та вод, відновлення відновлення
лісові пожежі
Аналіз міжнародних зусиль по відновленню країн у повоєнний час свідчить,
що для успішного подолання наслідків війни необхідно поєднання комплексу
зовнішніх і внутрішніх факторів:
– інституційна спроможність країни, що передбачає здатність влади
координувати політику відновлення та забезпечувати її прозорість та підзвітність;
– фінансова підтримка полягає у залученні країною міжнародної допомоги
у вигляді грантів, позик, технічної допомоги;
– реформування державного управління (децентралізація, боротьба з
корупцією, реформування згідно демократичних засад судової системи);
18
– інвестиції в соціально-гуманітарний розвиток суспільства, в першу чергу
освіту та громадське здоров’я, участь громадянського суспільства у відновленні
країни;
– оцінка екологічних наслідків війни з подальшим відновленням
природного середовища, реалізація завдань сталого розвитку.
Залучення міжнародних інституцій у повоєнне відновлення країн зміцнює
ефективність внутрішньої політики, пришвидшує інтеграцію в провідні політично-
економічні союзи країн світу, сприяє структурній модернізації країни, запобігає
формуванню соціально-гуманітарних криз. Для України вже сьогодні необхідно
створення національної системи координації повоєнного відновлення з прозорим
залученням міжнародних партнерів. Міжнародні організації, які підтримують нашу
країну в цей складний час наведені у таблиці 1.3[8].
Таблиця 1.3 – Роль міжнародних фінансових донорів у підтримці України
Організація Основні функції Форми Діяльність в
підтримки Україні
1 2 3 4
Світовий банк Фінансування Кредити, гранти, Фінансування
проектів аналітична проектів житла,
інфраструктури, допомога водопостачання,
економічна енергетики
підтримка
реформ
Міжнародний Макроекономічна Фінансова Програми
валютний стабілізація, підтримка, стабілізації
фонд(МФВ) консультації з технічна бюджету,
бюджетної допомога макроекономічний
політики аналіз
19
Європейський Підтримка Інвестиції, Проекти
банк реформ у сфері кредити, технічна модернізації
реконструкції та енергетики, експертиза енергомереж
розвитку (ЄБРР) інфраструктури
Продовження таблиці 1.3
1 2 3 4
Програма Розвиток Технічна Підтримка
розвитку ООН інституцій, допомога, гранти, екологічних
(UNDP) сталий розвиток консультації проектів
Офіс Координація Логістика, Координація
координатора гуманітарної координація наданні
ООН з допомоги під час донорів, гуманітарної
гуманітарних та після інформаційна допомоги в зонах
питань (ОСНА) конфліктів підтримка бойових дій
Аналіз міжнародного досвіду відновлення країн, що зазнали руйнування під
час військових дій, свідчить про те, що, післявоєнна відбудова є складним,
багаторівневим процесом, який потребує системного планування, соціальної участі
та міжсекторального підходу.
Для українського народу важливо непросто відновити, але й побудувати
більш демократичну, стабільну та екологічно відповідальну країну. Міжнародний
досвід відбудови потрібно адаптувати з урахуванням українських реалій,
потенціалу та цінностей. Навіть сьогодні, коли Україна ще перебуває в стані війни,
держава вже використовує деякі сучасні механізми відновлення. Наприклад, в
країні створено Фонд ліквідації наслідків збройної агресії, а також розроблена
сучасна програма “єВідновлення”. Фінансово ці програми поповнюються за
20
допомогою коштів державного бюджету та з продажу майна рф, що було
конфісковано.
1.3 Характеристика ґрунтів України та проблеми їх деградації у ХХст.
Ґрунт (від нім. Grund – земля, основа) – самостійне природно-історичне
органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в
результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має
специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють відповідні
умови для росту і розвитку рослин [9].
Україна має багатий ґрунтовий покрив, який змінюється із півночі на південь
залежно від клімату та рослинності. Основні типи ґрунтів варіюються від бідних
дерново-підзолистих на півночі до найродючіших у світі чорноземів у центральних
та південних регіонах (рисунок 1.3). Наша країна має унікальний ґрунтовий покрив
– понад 800 видів ґрунтів [10].
21
Рисунок. 1.3 – Мапа ґрунтів України
Грунт займає особливе місце в економіці України. Цінність українських
земель визначається двома основними факторами: родючістю та можливістю
отримувати високий врожай в місцевих кліматичних умовах. Структура ґрунтового
покриву України наведена на рисунку 1.4.
Найбільш родючими ґрунтами на території України є чорноземи. Високий
вміст гумусу у їх складі забезпечує найкраще живлення для рослин. В країні
чорноземні родючі ґрунти займають біля 40% ріллі, та 37,4%
сільськогосподарських угідь. Це біля третини Світових чорноземних ґрунтів [10].
22
Рисунок 1.4 – Структура грунтового покриву України (%)
Сірі лісові ґрунти мають середню родючість і часто зустрічаються в лісових
зонах. Вони не так багаті на органічні речовини, як чорноземи, але їх також можна
використовувати для сільського господарства. Підзолисті ґрунти – це ті, що
переважно зустрічаються в лісах і мають низький вміст поживних речовин. Їх часто
23
потрібно підживлювати і обробляти, щоб зробити їх придатними для землеробства
(таблиця 1.4).
Україна вважається аграрною країною через те, що сільське господарство
традиційно відіграє ключову роль у її ВВП та експорті.
Таблиця 1.4 – Характеристика основних типів вітчизняних ґрунтів [11]
Тип ґрунту Поширена Вміст гумусу та Сільськогосподарське
природна зона особливості значення
1 2 3 4
Дерново- Полісся Низький Потребують внесення
підзолисті (мішані ліси) (< 1,5%). добрив і вапнування.
Мають світлий Вирощують картоплю,
(підзолистий) шар жито, льон.
вимивання
Сірі лісові Лісостеп Середній Добре родючі.
(2–4%). Вирощують зернові,
Формуються під цукровий буряк, овочі,
широколистими сади.
лісами.
Чорноземи Лісостеп, Дуже високий (до Ідеальні для
Північний 9-10%). землеробства.
Степ Найродючіший Основний фонд для
ґрунт. вирощування с/г
культур.
Продовження таблиці 1.4
1 2 3 4
24
Каштанові Степ (південь Низький Використовуються
та сухі степи) (1,5–3%). переважно під
Є солончаки пасовища або за умови
потребують зрошення – для
зволоження. вирощування овочів,
баштанних культур.
Буроземи Українські Достатній Обмежене
(бурі лісові) Карпати, (3–5%). використання через
Кислі, добре рельєф; підходять для
дреновані. садівництва та
пасовищ.
Лучні та Долини річок, Високий, часто Використовуються як
болотні зниження торф'янистий. сіножаті та пасовища.
рельєфу Постійно або Після осушення – для
(Полісся, тимчасово овочівництва.
Лісостеп) перезволожені.
Цей статус закріпився завдяки унікальним природним умовам, вигідному
географічному розташуванню та історичним особливостям розвитку економіки.
Особливостями ґрунтового покриву території України є:
• різноманітність та неоднорідність ґрунтів у межах макроареалів (полів,
земельних ділянок);
• унікальність ґрунтового покриву – понад 60% ґрунтів чорноземного типу
ґрунтоутворення, що мають високий потенціал родючості (9% світових площ і 28%
європейських площ);
• значне поширення малопродуктивних (піщані, еродовані, кислі, засолені,
солонцеві), деградованих (до 10-12 млн га) і техногенно забруднених ґрунтів (до
20% від площі ріллі), які потребують проведення заходів з охорони і відтворення
родючості ґрунтів;
25
Наша країна має давні традиції землеробства і тримає лідерство на світових
аграрних ринках по виробництву зерна, цукру, меду і соняшникової олії.
На жаль, значна кількість українських фермерів у використанні
сільськогосподарських земель використовує переважно монокультурне
виробництво у рослинництві, що провокує виснаження ґрунтів. Наприкінці 20
сторіччя площа еродованої землі в нашій державі зросла майже на 2 мільйони
гектарів, і на 2020р. складала 11,6 млн. га [12].
Деградація землі – це зниження стійкості ландшафту через зовнішній вплив.
Ознаками деградації земель є негативна зміна родючості грунту, що вимірюється
такими параметрами, як гумус, структура, щільність профілю, хімічний склад. Їх
зміни можуть призвести до росту навантаження на грунт, а також на прискорення
руйнування.
Застарілі технології землекористування, що експлуатуються аграріями в
нашій країні загрожують екологічною проблемою для ґрунтів. В аграрному секторі
спостерігається перевищення виносу речовин порівняно із їх надходженням. В
минулі роки такий стан компенсувався за рахунок інтенсивної хімізації, що
призвело до деградації ґрунтового покриву. На початку 21 ст. в нашій країні
приблизно 50% усіх посівних площ мало удобрювання, однак застосований обсяг
мінеральних добрив був в 5-7 разів менший, ніж потрібно, а органічних у 16 разів.
[13].
Незбалансована дефіцитна система вітчизняного землеробства призвела до
того, що, значна частина гумусу (до 20-30%) втрачена. Найкращі в світі чорноземи
перетворилися на ґрунти із середнім рівнем родючості. Основними проблемами,
котрі мають зв'язок із деградацією землі в Україні є [14]:
• Занадто сильна розораність ґрунту.
В нашій державі приблизно 93% території зайняті господарським
використанням, а рівень розораності складає більш ніж 55%, коли в Європі він не
перевищує 40%. Ліси в Україні займають 17%, що є малим показником для
здійснення забезпечення рівноваги, адже в середньому цей показник у ЄС складає
26
30%. Більш розораними є території півдня та центру країни – понад 90%.
Інтенсивна механізація в рослинництві спричиняє зміщення ґрунтів, що разом із
кліматичними змінами призводить до розширення степової зони.
• Деградація чорнозему швидкими темпами.
Нераціональне використання родючості ґрунтів призвело до зниження вмісту
гумусу у верхніх шарах ораних земель з 10% до 4%. Виснажений ґрунт набагато
легше піддається вітряній та водній ерозії. За даними екологів, протягом останніх
90-100 років було втрачено 1/3 гумусу, а темп його відтворення складає 10 см
протягом 2000 років[15].
Раніше в Україні спостерігалась переважно ерозія природного походження,
особливостями якої є повільний перебіг. Так, в лісистій місцевості змив 20-
сантиметрового шару грунту може бути протягом 170 тис. років, в той час як на
сільськогосподарських угіддях даний процес буде тривати не більше 100 років.
Інтенсифікація сільського господарства у 20 сторіччі призвела до швидкої ерозії
родючого шару земель в нашій країні. На межі століть в Україні щороку
витрачалось більше 30 млн. тонн гумусу що призвело не тільки до зниження рівня
врожайності сільськогосподарських культур, а і економічних збитків понад 9 млрд.
грн. [16].
Причинами зниження вмісту рівня гумусу в ґрунтах є
- змив верхнього шару внаслідок ерозії
- дисбаланс у внесенні та виносі поживних речовин з ораних земель при
вирощуванні сільськогосподарських культур.
Змив верхнього шару призводить до зменшення профілю ґрунту. В
чорноземах сильно змитий гумусовий шар позначається як такий, що втрачений на
100%. Це призводить до використання ґрунтових шарів, що розташовані значно
глибше і з нижчим рівнем гумусу. Через ерозійні процеси товщина родючого шару
в середньо розмитому варіанті знижується до 8 см., а в сильно розмитому до понад
15 см. Найбільш еродовані площі знаходяться на півдні та сході нашої країни.
27
Втрата продуктивності земель спровокована нераціональним веденням
землеробства та недотриманням агрохімічного балансу.
• Агрофізична деградація та хімічне забруднення.
Інтенсивне розорювання сільськогосподарських земель без врахування
метеорологічних умов (обробіток перезволожених і сухих ґрунтів) призводить до
порушення структури та водопроникності ріллі. Фермери часто з метою економії
коштів використовують важку сільськогосподарську техніку, необоротну оранку
без урахування генетичних особливостей ґрунтів. Ущільнення ґрунтів призводить
до погіршення водного та повітряного режимів, пригнічення кореневої системи
рослин та різкого зниження врожайності (часто від 15% до 60%). Через те, що вода
не встигає вбиратися в ущільнений ґрунт, формується інтенсивний поверхневий
стік. Це змиває верхній родючий шар ґрунту, викликаючи водну ерозію.
Для зменшення втрат врожаю під впливом шкідників, агровиробники часто
без обмежень використовують пестициди. В нашій державі не існує належного
обліку отруєння хімічними засобами для рослинності – пестицидами, і в 95%
випадків вони потрапляють в організм людей через харчові продукти по трофічних
ланцюгах [17]. Площа хімічно забруднених земель сягає в Україні приблизно 16%
від загальної площі сільськогосподарських угідь. Хімічні забрудники ґрунтів
поділяються на три групи:
– речовини, котрі спричиняють радіонуклідне забруднення грунту, в
першу чергу стронцієм та цезієм.
– засоби захисту рослин: пестициди і нітрати.
– сполуки важких металів техногенного походження
Одночасно із забрудненням земель промислові компанії здатні призвести до
формування деградованих земельних ділянок [18].
2 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ ВНАСЛІДОК
ПОШКОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ
ВОЄННОГО СТАНУ
28
2.1 Аналіз руйнувань енергетичної галузі України внаслідок
російсько-української війни впродовж 2022-2026рр.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України – це сукупність галузей
промисловості, що забезпечують країну паливом, електричною та тепловою
енергією. Це найбільша та найважливіша структурна складова національної
економіки, ключовий фактор забезпечення життєдіяльності держави. Під час війни
підприємства та установи енергетичної галузі стають критичною енергетичною
інфраструктурою. Перелік секторів критичної інфраструктури в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. (№ 48) поєднує об’єкти
електроенергетики, нафтопереробної та газової промисловості.
У довоєнний час на території України існувало 6 великих нафтопереробних
заводів (НПЗ) із загальною проектною потужністю переробки понад 63 млн тонн на
рік, але діючим був тільки Кременчуцький НПЗ. До повномасштабної війни він був
основним виробником пального в Україні. З початку 2022 р. Кременчуцький НПЗ
зазнавав масованих ракетних ударів, через що його інфраструктура на сьогодні
знищена. За офіційними даними уряду, по території заводу було завдано понад 300
ударів, включаючи понад 60 ракет та сотні БпЛА. Регіон залишається в зоні ризику
через постійні загрози ворожих обстрілів (рисунок 2.1). Окрім Кременчуцького НПЗ
найбільших ударів зазнали Лисичанський та Одеський НПЗ, а також низка великих
нафтобаз (зокрема, у Василькові та Калинівці). Руйнування нафтопереробних заводів
(НПЗ) та нафтобаз в Україні у 2022 році призвело до масштабних локальних
екокатастроф. Горіння тисяч тонн нафти й нафтопродуктів супроводжувалося
викидами сажі, оксидів азоту, чадного газу, діоксиду сірки та важких металів,
провокувало токсичні опади. У результаті руйнувань резервуарів паливо
просочувалося в ґрунт. Величезна кількість небезпечних відходів (зруйновані
металеві конструкції, просочений нафтою ґрунт) у повоєнний час потребує
спеціальної утилізації.
29
Рисунок 2.1– Результати ракетних ударів по Кременчуцькому НПЗ впродовж
2022-2025рр.
Газова галузь України під час війни виявилася ключовою ланкою виживання
держави, стабільно забезпечуючи населення та підприємства попри безпрецедентні
руйнування та терор. Знищено або пошкоджено десятки об’єктів «Нафтогазу»,
зокрема бурові вишки, установки комплексної підготовки газу, газопроводи та
обладнання (рисунок 2.2).
Рисунок 2.2– Об'єкт з видобутку природного газу зруйнований росіянами
За даними НАК Нафтогаз України, російські війська здійснили понад 400
цілеспрямованих атак на газові об’єкти. Найбільшої шкоди інфраструктура зазнала
під час масованих обстрілів видобувних активів у 2025 році, які обвалювали
виробництво на 40-60%. Найбільших руйнувань зазнали газовидобувні об’єкти на
30
сході (Харківщина, Полтавщина), підземні сховища газу (ПСГ) на заході, а також
газорозподільні мережі в прифронтових зонах.
Проте найбільше постраждала від військових дій галузь електроенергетики.
Структура генерації електроенергії в Україні представлена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1– Структура електрогенерації в Україні
Підприємства Вироблена Кількість підприємств/ знаходяться на
електроенергія (%) непідконтрольній території
АЕС 51 4
ТЕС 27 15/2
ТЕЦ 9 43/10
ГЕС 5 9/1(Каховська)
«Зелена» 10 понад 1200 одиниць потужності
енергетика
Так, у період з 28 вересня 2022 і до 1 травня 2026 року було зареєстровано
майже 22,5 тисяч пусків крилатих, балістичних ракет, зенітних ракет комплексу С-
300 для ударів по наземних цілях, БпЛА-камікадзе типу Shahed [19].
Станом на квітень 2026 року, загалом із початку повномасштабного
вторгнення російські війська 155 разів атакували українські електропідстанції,
критичні для ядерної безпеки.
Найбільших ударів під час «енергетичних» атак протягом 2024–2026рр.
зазнали об’єкти теплової генерації. Критичних пошкоджень зазнали усі ТЕС на
підконтрольних територіях. Зокрема, відомо про значні ураження усіх
енергоблоків Бурштинської та Ладижинської ТЕС, встановлена потужність яких
складала більше 4 ГВт [20]. Стан вітчизняних ТЕС на сьогодні наведено у таблиці
2.2.
Таблиця 2.2 – Стан українських ТЕС станом на 1.05.2026р.
31
ТЕС Місцезнаходження Потужність Стан на сьогодні
(область) МВт
Бурштинська Івано-Франківська 2300 критичні пошкодження
Криворізька Дніпропетровська 2820 зруйнована
Ладижинська Вінницька область 1800 зруйнована
Зміївська Харківська 2175 зруйнована
Старобешівська Донецька 2275 захоплена росіянами
Добротвірська Львівська 600 серйозні пошкодження
Зуївська Донецька 1270 захоплена росіянами
Запорізька Запорізька 2300 окупована росіянами
Курахівська Донецька 1460 зруйнована
Вуглегірська Донецька 3600 захоплена росіянами
Трипільська Київська 1800 знищена
Слов’янська Донецька 880 критичні пошкодження
Луганська Луганська 1450 захоплена росіянами
Придніпровська Дніпропетровська 2400 критичні пошкодження
Миронівська Донецька 115 захоплена
На першочергові потреби відновлення пошкоджених об’єктів ДТЕК, за
повідомленнями компанії, знадобиться близько $350 млн [21]. Ліквідація наслідків
пошкоджень (розбір завалів, закупівля обладнання, проведення будівничих та
монтажних робіт) та відновлення зруйнованих об’єктів фінансується з кількох
джерел: коштів державного бюджету України, власних інвестицій енергетичних
компаній та масштабної міжнародної підтримки.
Внаслідок окупації та атак протягом 2022-2026 років енергосистема України
втратила близько 27 ГВт потужностей, з яких 15,5 ГВт припадають на окуповані
об'єкти (включно з ЗАЕС). У опальнювальний сезон 2025-2026 року ворог
32
пошкодив та вивів з ладу близько 8,5 ГВт генеруючих потужностей України, з яких
вдалося відновити понад 4 ГВт потужностей (рисунок 2.3).
а б
а) 2023–2024рік б) 2025–2026рік
Рисунок 2.3 – Територіальні особливості ракетних атак на енергогенеруючі
об’єкти.
Особливостями обстрілів 2023-2024 рр. було намагання відрізати регіони
України, які генерують енергію від інших, порушивши лінії електропостачань. В
останній опалювальний сезон 2025-2026року головним прагненням загарбників
було завдання ударів, які б загалом збили роботу енергосистеми, руйнуючи ТЕС та
великі підстанції. Особливістю вітчизняної енергосистеми є наявність 2 складових,
поразка яких загрожує розбалансувати всю систему:
1. Трансформаторні станції атомних електростанцій (рисунок 2.4 (а). Їх
практично неможливо відремонтувати (трансформатори на 750 кВ виробляють
тільки РФ, країни Середньої Азії та Запорізький Трансформаторний Завод).
Знищуючи такі трансформатори, ворог забирає можливість атомної електростанції
віддати значну частину генерації. Після цього АЕС вимушено аварійно
зупиняються, що є критичним. АЕС не розраховані на регулярні аварійні зупинки.
Кожна аварійна зупинка дуже знижує ресурс АЕС.
33
2. Ключові транспортні вузли, які є найбільші «перехрестя» енергомережі
(рисунок 2.4 (б). Ключовими транспортними вузлами Об'єднаної енергетичної
системи (ОЕС) України є магістральні підстанції (ПС) напругою 330-750 кВ.
а б
а) Трансформаторні станції б) Магістральні підстанції
атомних електростанцій з напругою до 750 кВ
Рисунок. 2.4 – Ключові складові об’єднаної енергосистеми України
Вони пов'язують регіони з потужною генерацією (здебільшого атомні
електростанції на заході та півдні) з основними центрами споживання, дозволяючи
здійснювати перетоки електроенергії.
Значних збитків зазнають виробники електроенергії з відновлюваних джерел
енергії, які оцінені у розмірі $282 млн (не враховуючи збитків великих ГЕС та
ГАЕС). Відповідно до аналізу Секретаріату Енергетичної Хартії, 13% 37
потужностей сонячної генерації знаходяться на тимчасово окупованих територіях,
а 8% були пошкоджені або знищені [22]. Близько 80% вітрової генерації
залишається непідконтрольною, а частина була пошкоджена через обстріли.
Зазнали руйнувань внаслідок російської агресії 4 біогазові заводи. Інфраструктура
розподілу електричної енергії також зазнає регулярних ушкоджень внаслідок
повномасштабної агресії рф. Із тривалим веденням активних бойових дій на
значній частині території країни, разом із виробничою та соціальною
34
інфраструктурою пошкоджень зазнають кабельні та повітряні лінії розподілу
електроенергії, а також розподільчі підстанції нижчих класів напруги (110 кВ, 35
кВ, 6/10 кВ, 0,4 кВ).
2.2 Оцінка екологічних наслідків для ґрунтів внаслідок пошкодження
енергооб’єктів в умовах воєнного стану
Екологічні наслідки для ґрунтів України внаслідок воєнних дій мають
фізичні, хімічні та біологічні аспекти забруднення. Фізичне забруднення пов’язано
із прямим порушенням структури землі, зміни її рельєфу внаслідок утворення вирв
через бомбардування, пересування важкої техніки. В Україні заміновано близько
137–174 тисячі квадратних кілометрів (до 23-33% території), що робить її однією з
найбільш забруднених мінами країн світу. На очищення землі потенційно можуть
піти десятиліття, а вартість розмінування 1 га коливається в межах від 40 до 70 тис.
гривень (рисунок 2. 5).
Рисунок 2.5 – Ознаки фізичного забруднення ґрунтів внаслідок війни в
Україні
За даними WWF-Україна, бойові дії роблять орні землі непридатними до
використання. Утворення вибухових кратерів порушує структуру ґрунтового
покриву, вивертаючи нижні малопродуктивні шари на поверхню. Ударні хвилі та
35
важка військова техніка критично ущільнюють землю, через що коренева система
рослин втрачає доступ до повітря та вологи.
Під час вибухів ґрунт миттєво нагрівається до надзвичайно високих
температур, через що вигорають гумус та поживні елементи (азот, сірка, фосфор),
перетворюючи родючий чорнозем на мертвий субстрат. Знищення рослинного
покриву робить ґрунт вразливим до вітрової та водної ерозії, що в деяких регіонах
посилює ризики опустелювання.
Експерти Екодії зазначають, що крім фізичних змін, ґрунти масово
потерпають від хімічного забруднення залишками боєприпасів (важкі метали) та
нафтопродуктами.
На значних територіях України відбувається суттєве пошкодження
поверхневого шару ґрунтів внаслідок будівництва фортифікаційних споруд,
вибухів та згоряння боєприпасів, проведення військових маневрів тощо. За
оцінками Київської школи економіки та Zoї Environment Network, під ризиком
пошкодження та забруднення опинилося 186 тисяч квадратних кілометрів земель,
що становить практично 31% території України. З них понад 20 тисяч квадратних
кілометрів пошкодженні більше ніж на 75%. Найбільшої шкоди зазнали території
Донецької, Харківської та Запорізької областей.
У цілому, загальні збитки від пошкодження територій та порушення ґрунтів
внаслідок військових дій оцінюються в $9,8 мільярда. Це ставить під загрозу
використання пошкоджених земель і вимагає проведення рекультивації,
розмінування територій та знешкодження боєприпасів ( рисунок 2.6).
Ці дані враховують прямі втрати, завдані підривом Каховської ГЕС. За
попередньою оцінкою орієнтована сума збитків через знищення Каховської ГЕС
перевищує 55 мільярдів гривень. Внаслідок руйнації греблі Каховської ГЕС було
затоплено понад 75 тис. га земель, що призвело до деградації ґрунтового покриву.
Осушення водосховища спровокувало зниження рівня ґрунтових вод. Зневоднення
ґрунту призводить до втрати рослинності та підвищення концентрації шкідливих
токсичних речовин у ґрунті.
36
Рисунок.2.6 – Обсяги збитків від порушення ґрунтів України внаслідок
воєнних дій (млн.дол.)
Наслідком таких змін в екосистемі є засолення ґрунтів, зниження
продуктивності ґрунтів, деградація орних земель. Підрив греблі Каховської ГЕС
залишив без джерела води 94% зрошувальних систем у Херсонській, 74% - у
Запорізькій та 30% - у Дніпропетровській областях.
Через підрив греблі Каховської ГЕС та подальшої повені в Дніпро потрапило
багато забруднювачів, включно з великою кількістю нафтопродуктів. Було
затоплено 24 небезпечних промислових підприємства, на території яких
складувались токсичні речовини.
Нижче за течією від Каховської ГЕС спостерігається забруднення значних
земельних площ бойовими снарядами, протипіхотними та протитранспортними
мінами, які винесло водою після підриву греблі.
Вода з Каховського водосховища, забруднена нафтопродуктами, хімікатами,
органікою, стічними водами та добривами, потрапила до Чорного моря. Вже
протягом першого тижня після вибуху забруднені річкові води розповсюдились до
Дунаю, охопивши понад 7 300 км2 північно-західного шельфу Чорного моря. Як
наслідок, влітку 2023р. близько 1 500 км2 річки було вражено масштабним
37
цвітінням водоростей. Площа ділянок з сильним забрудненням нафтопродуктами
та органічними речовинами склала близько 6 000 км2.
Лабораторні аналізи проб з дна колишнього водосховища показали, що за 70
років там накопичилися великі обсяги мулу з високим вмістом забруднювачів. У
багатьох пробах концентрації важких металів перевищували гранично допустимі
норми в 7-17 разів, що пов'язують із промисловою діяльністю вище за течією
(Нікополь, Запоріжжя, Кам'янське).
Руйнування підприємств енергетичної галузі через воєнні дії створює
катастрофічні екологічні наслідки (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 – Екологічні наслідки руйнування енергооб’єктів
Підприємства Екологічні наслідки
ТЕС,ТЕЦ Викиди токсичних газів під час пожеж, кислотні опади
Забруднення ґрунтів важкими металами
Руйнування золовідвалів
ГЕС Катастрофічні затоплення, змив забруднюючих речовин
Замулення русел річок, цвітіння води та загибель іхтіофауни
Швидка ерозія та розмивання родючих шарів землі
АЕС Радіоактивне зараження,транскордонне забруднення
Непридатність територій: потрапляння радіонуклідів у ґрунт
НПЗ, Сажове забруднення повітря через горіння нафтопродуктів
нафтобази Утворення нафтової плівки на воді, киснева задуха,
знищення водної флори та фауни
Деградація ґрунту, отруєння підземних водоносних горизонтів
Електро Витік токсичних масел: трансформатори містять стійкі
підстанції органічні забруднювачі (поліхлоровані біфеніли)
Вторинні екологічні наслідки пов’язані із стрибками напруги та
знеструмлення. Це опосередковано може призводити локальних біологічних
38
забруднень річок та водойм, через виведення з ладу очисні споруди. Енергетичний
дефіцит та пошкодження інфраструктури опосередковано може впливати на ліси
та землекористування.
Значне місце в забрудненні ґрунтів займають важкі метали. За даними
попередніх досліджень зони АТО/ООС впродовж 2016-2020 рр., виявлено у
ґрунтах високий вміст свинцю, міді, миш’яку, цинку, хрому, кадмію, молібдену,
барію, калію, магнію та вольфраму. Середні концентрації важких металів у ґрунтах
із районів активних бойових дій представлені у таблиці 2. 4. [23]
Таблиця 2.4– Середні концентрації важких металів у ґрунтах із зони активних
бойових дій
Елемент Джерело Середня ГДК Перевищення
концентрація, мг/кг норми
мг/кг (рази)
Свинець (Pb) Боєприпаси, 150-800 32 2-3
бронебійні снаряди,
залишки акумуляторів
Кадмій (Cd) Горіння пального, 2-5 1 2-5
металоконструкції
Мідь (Cu) Електронне 70-150 55 1,5-2
обладнання, військова
техніка
Цинк (Zn) Боєприпаси, сталеві 200-500 146 1,5-2
конструкції
Нікель (Ni) Бронебійні осердя, 100-250 50 2-3
хімічне забруднення
Вищезазначені елементи характеризують домінуючий спектр воєнно-
техногенного забруднення і є провідними індикаторами для прогнозування змін
39
екологічного стану територій із забрудненими ґрунтами та територій, що суміжні з
ними.
Забруднення вуглеводневого походження може бути представлене як
нафтопродуктами, так і складовими нафти і нафтопродуктів – парафінами,
нафтенами, ароматичними вуглеводнями, їхніми похідними – бензолом, толуолом,
а також поліциклічними вуглеводнями (нафталіном, периленом). Окрему групу
становлять хлорвуглеводневі сполуки (ПХВ) – діхлоретан, трихлоретан,
хлорбензол тощо. Вони так само, як і толуол та інші гомологи бензолу, являють
собою більшу частину сольвентів. Забруднення трихлоретаном пов’язане також із
залишками ракетного пального. У місцях виливу паливно-мастильних матеріалів
простежується найбільша концентрація нафтопродуктів. Найбільшу небезпеку при
руйнувані трансформаторів становить вилив трансформаторних олив. В
трансформаторних оливах (особливо старого зразка) містяться поліхлоровані
біфеніли (ПХБ), які є високотоксичними стійкими органічними забруднювачами.
Окрім них, загрозу несуть токсичні ароматичні вуглеводні, присадки та продукти
розпаду, що утворюються під час експлуатації обладнання [25]. Ці сполуки
характеризуються низькою розчинністю у воді та високою гідрофобністю, що
призводить до їх сильної сорбції ґрунтовими частинками, особливо органічною
речовиною. Потрапляючи в ґрунт, нафтопродукти створюють анаеробні умови,
порушують баланс вуглецю та азоту, що призводить до зміни мікрофлори та втрати
родючості. Багато ПАВ мають канцерогенні властивості і є дуже стійкими, тому
можуть зберігатися в ґрунті протягом десятиліть (рисунок 2.7).
Механізми деградації ґрунтів під впливом нафтопродуктів та ПАВ
включають зміну фізичних властивостей ґрунту, зокрема погіршення структури,
зниження водопроникності та аерації. Це негативно впливає на ріст коренів та
розвиток рослин.
40
Рисунок 2.7– Екологічні наслідки виливу нафтопродуктів для ґрунтів [26]
Крім того, ці забруднювачі можуть бути токсичними для ґрунтової
мікрофлори, порушуючи процеси розкладання органічної речовини та кругообігу
поживних елементів.
Найчастіше в місцях значних проливів нафтопродуктів внаслідок зміни
хімічного складу ґрунту порушується важлива властивість ґрунту – здатність до
самовідновлення та відбувається зниження біологічної активності ґрунту. Ґрунти,
забруднені вуглеводнями, є джерелом токсичних газів і пилу, що переносяться
повітрям та мають гострий токсичний вплив на ґрунтове біорізноманіття. Бензол,
толуол, етилбензол і ксилол, що виділяються зі свіжозабруднених ґрунтів, можуть
спричинити хронічний вплив на стан здоров’я населення. Після потрапляння в
ґрунт вуглеводні можуть повністю або частково займати поровий простір ґрунту,
що блокує потік повітря та води. Це впливає на дихання коренів рослин, на
ґрунтові мікроорганізми, а також на забезпечення цих біот вологою [26].
41
2.3 Шляхи відновлення українських ґрунтів після руйнації енергооб’єктів у
повоєнний час
Регенерація екосистем у постконфліктний період виступає базовою умовою
забезпечення сталого розвитку, безпосередньо зумовлюючи рівень громадського
здоров’я, стабільність продовольчої сфери та загальний економічний прогрес.
Згідно зі звітами профільного міністерства, сукупні екологічні збитки внаслідок
бойових дій в Україні вже перевищили позначку у 108 мільярдів євро, що
підкреслює безпрецедентну складність майбутнього етапу ревіталізації.
Дотримання стандартів екологічної безпеки становить основу раціонального
відновлення держав, оскільки рекультивація ґрунтових ресурсів, знезараження
водних об'єктів та атмосферного повітря є передумовою повернення виїхавших з
країни українців та відбудови пошкодженої інфраструктури.
Збройна агресія спричинила деструктивний вплив на понад 15 мільйонів
гектарів земельного фонду, де наразі фіксуються інтенсивні процеси біологічного,
фізико-хімічного, механічного та хімічного виснаження. Особливістю руйнації
енергетичної інфраструктури в умовах війни є миттєве вивільнення екстремально
високих концентрацій полютантів на тлі обмежених можливостей щодо ліквідації
наслідків аварій через безпекові ризики. Зокрема, атаки на підстанції призводять до
масштабного витоку технічних олив, насичених поліхлорованими біфенілами
(ПХБ). Ці канцерогенні сполуки акумулюються у поверхневих шарах землі та
інтегруються у харчові ланцюги. Бомбардування нафтобаз і газосховищ викликає
тривалі пожежі, що супроводжуються емісією бензапірену та важких металів, які
згодом депонуються у верхніх горизонтах ґрунту. Водночас пошкодження об'єктів
теплоенергетики загрожує розгерметизацією золовідвалів та шламосховищ, що
призводить до міграції у довкілля токсичних домішок арсену, ртуті та кадмію.
На сучасному етапі розвитку екологічної науки детально досліджено
механізми нормування та антропогенного навантаження на ґрунти внаслідок
розливів нафтопродуктів (НП). Попри це, у вітчизняному правовому полі досі не
42
впроваджено гранично допустимих концентрацій (ГДК) для окремих фракцій
вуглеводнів (сирої нафти, паливно-мастильних матеріалів, трансформаторних
олив) із урахуванням специфіки локальних еколого-геохімічних комплексів. Брак
науково обґрунтованих нормативів ГДК суттєво гальмує проектування
рекультиваційних заходів, а також унеможливлює точну калькуляцію збитків,
завданих земельним ресурсам нафтовим забрудненням [27].
У міжнародній практиці відновлення порушених земель базовим орієнтиром
зазвичай слугують фонові показники вмісту НП у ґрунті. У зарубіжних країнах
критерії безпечного рівня залишку вуглеводнів суттєво варіюються залежно від
регіональних едафічних та кліматичних чинників, становлячи від 5000 до 75000
мг/кг. Наприклад, у Нідерландах оцінювання екологічного стану здійснюється за
трирівневою шкалою: фоновий рівень відповідає 50 мг/кг, помірне забруднення
фіксується в межах 1000–5000 мг/кг, а критичне – понад 5000 мг/кг. У свою чергу,
нормативні акти Німеччини та низки інших європейських держав класифікують
вміст вуглеводнів до 2000 мг/кг як незначне антропогенне навантаження [28].
У вітчизняній практиці нормування ГДК сирої нафти та НП законодавчо не
затверджено, тому екологи переважно використовують орієнтовно допустимих
концентрацій (ОДК), які становлять 200 мг/кг [29]. Складність визначення ГДК для
НП у ґрунтах пов’язана з комплексністю складових, що потребують
характеристики: фізико-хімічні властивості конкретного типу екотопу, кліматична
зона, господарське призначення земель та специфіка самого полютанта. Окрім
цього, норматив повинен враховувати ендогенний потенціал біодеградації та
самовідновлення ґрунтового покриву. Для оцінювання екологічного стану
субстратів використовують шкалу градації земель за ступенем акумуляції
вуглеводневих сполук:
• Природний стан (відсутність явних ознак антропогенного навантаження) –
за концентрації компонентів до 1,5 г/кг;
• Низький рівень деградації (слабке забруднення) – у діапазоні від 1,5 до 5
г/кг;
43
• Помірний деструктивний вплив (середня деградація) – у межах 5–13 г/кг;
• Інтенсивне нафтове навантаження (сильне забруднення) – за показників від
13 до 25 г/кг;
• Екстремальна екологічна криза (дуже сильне забруднення) – у разі
перевищення порогу у 25 г/кг [30].
Результати досліджень та вартість різних технологій очищення ґрунту
внаслідок військових дій наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Вартість різних технологій рекультивації ґрунтів
№ Технологія Орієнтовна вартість (USD)для 1 м3ґрунту
1 Землеробство Лабораторні дослідження – від 20 000. Обробка
1 м3 -100
2 Стабілізація Для поверхневих забруднень-50-120; для
глибинних- від 200
3 Фітосанація Вартість 1 га потужністю 0,5 м ґрунту – від 150
4 Компостування Від 200 і залежить від доступності добавок
5 Хімічне Від 30 до 300 з урахуванням типу та
вилуговування концентрації сполук у складі розчину
(промивання)
6 Термічна десорбція Від 10 до 70і залежитл від ландшафтно-
геохімічних особливостей
7 Хімічна екстракція Від 150 до 500
8 Хімічне Від 200 до 500 за 1 тонну обробленого ґрунту
окислення/відновлення
9 Захоронення Вартість 1 т від 1000000
З метою оптимізації алгоритму вибору найбільш ефективної стратегії та
технологічного інструментарію для рекультивації пошкоджених територій, було
впроваджено інтегральну (кумулятивну) систему градації ступеню
44
антропогенного порушеня екосистем. Даний аналітичний підхід базується на
чіткому виокремленні категорій подальшої експлуатаційної придатності
конкретної земельної ділянки.
Для найбільш забруднених територій кращим варіантом є консервація землі,
яка зазнала катастрофічних пошкоджень.
Для оцінки ступеню забруднення ґрунтів з вибором подальшої технології
рекультивації проводять лабораторні дослідження, які визначають концентрації
забруднюючих речовин, глибину забруднення, тип ґрунтів, особливий геохімічний
склад та ін. Методи обробки забрудненого ґрунту включають фізичну, хімічну та
біологічну ремедіацію (очищення) (рисунок 2. 8).
Рисунок 2.8 – Методи обробки забрудненого ґрунту
Сутність механічної деконтамінації педосфери полягає в інструментальному
видаленні фракцій нафтопродуктів безпосередньо з верхнього шару ґрунту .
Зазначена технологія передбачає зрізання деградованого ґрунтового горизонту
спеціалізованими технічними засобами з його подальшим транспортуванням до
спеціалізованих полігонів для остаточного захоронення та заміщенням
імпортованим чистим субстратом [26]. Утім, цей підхід демонструє низьку
ефективність у випадках глибокої міграції нафтопродуктів по ґрунтовому профілю.
Додатковим підсилюючим елементом механічного підходу є використання
45
різноманітних сорбційних матеріалів, які після насичення екотоксикантами
підлягають обов’язковій утилізації.
Фізико-хімічні технології відновлення базуються на синергетичному
використанні специфічних хімічних властивостей реагентів та фізичних процесів.
Їх впровадження доцільне як заміна або доповнення механічного очищення за
умови незадовільної результативності останнього. Серед базових
деконтамінаційних методів цієї групи виокремлюють екстрагування, сорбційне
концентрування та промивання [26]. Процедура промивання (soil washing)
орієнтована на десорбцію вуглеводнів із твердої матриці ґрунту шляхом
застосування водних розчинів з додаванням поверхнево-активних речовин, задля
відокремлення нафти від ґрунту. Експериментальні дані [27] свідчать про високу
технологічну спроможність натрій додецилсульфат (SDS). Він досить сильно
підвищує вилучення нафти або її похідних з ґрунту, дозволяючи евакуювати до
90% залишків нафтових фракцій. Технологічна схема передбачає вилучення
пошкодженого субстрату, його ексгумацію у реакційну місткість та обробку
водним розчином амфіфільної речовини. Наступне механічне перемішування
стимулює фазове розділення емульсії, внаслідок чого фіксується чітке
розшарування аква-системи та гідрофобних нафтопродуктів.
Екстракція – процес розподілу суміші різних агрегатних станів на окремі
компоненти за допомогою розчинника. В даному випадку нафта та ґрунт.
Екстракція Сокслета – лабораторний метод вилучення нафтопродуктів із ґрунту за
допомогою органічного розчинника, наприклад розчин з гексаном, толуолом тощо.
Метод ґрунтується на багаторазовому промиванні речовин. Відібраний,
забруднений зразок ґрунту поміщають у спеціальну камеру, через яку постійно
циркулює розчинник. Розчинник нагрівається до кипіння в колбі, його пари
підіймаються до конденсатора, де перетворюються в рідину, яка потім капає на
ґрунт, розчинаючи нафтопродукти. Цикл повторюється багато разів, допоки не
відбудеться максимальне очищення твердої речовини.
46
Сорбційні технології відновлення ґрунтового покриву базуються на
застосуванні високоактивних поглинальних агентів. Серед інноваційних матеріалів
цієї групи виокремлюється сорбент «Термографеніт-Е», який синтезують із
природної графітової сировини шляхом послідовної електрохімічної та
високотемпературної модифікації. Даний реагент характеризується
порошкоподібною архітектурою з розвиненою пористою структурою, що
зумовлює його екстремально високу поглинальну здатність – до 80 кг
вуглеводневих сполук на 1 кг сухої маси сорбенту. Завдяки своїй екологічній
інертності та нетоксичності, цей матеріал мінімізує антропогенний тиск на біоту
під час санації гідро- та педосфери.
В основі біологічної деконтамінації лежить інтенсифікація природного
потенціалу самоочищення едафотопу шляхом інтродукції спеціалізованих
біологічних агентів: бактеріальних штамів, мікологічних культур або вищих
рослин. Ключовим інструментом цього напряму є біоремедіація – комплекс
заходів, спрямованих на деструкцію та іммобілізацію екотоксикантів за допомогою
живих організмів та їхніх метаболітів. Зокрема, фітоценотичні структури здатні
акумулювати та консервувати ксенобіотики у своїх тканинах, локалізуючи зону
забруднення та запобігаючи її латеральній міграції. Своєю чергою, мікроорганізми
виступають каталізаторами розвитку вихідного природного мікробіоценозу,
блокуючи поширення органічних полютантів. Методологічно біоремедіацію
диференціюють на біостимуляцію та біоаугментацію. Стратегія біостимуляції
передбачає оптимізацію умов життєдіяльності місцевої мікрофлори шляхом
збагачення субстрату біогенними елементами, насамперед сполуками азоту,
фосфору та калію. Дефіцит цих елементів разом із суттєвою гідрофобізацією та
зневодненням є характерною ознакою нафтозабруднених екотопів. Екологічно та
економічно доцільним джерелом зазначених макроелементів є утилізація
органічних та мінеральних відходів, а також фітомаси, що реалізує принципи
циркулярної економіки в межах рекультивації. Головними складовими успішної
біостимуляції є забезпечення аерації (насичення киснем) та підтримання
47
оптимального гідротермічного режиму, що сукупно активує метаболічну функцію
деструкторів.
На противагу цьому, біоаугментація орієнтована на пряме штучне внесення
спеціалізованих штамів мікроорганізмів у деградований субстрат. Ефективність
біоаугментаційного процесу безпосередньо корелює із підбором біокультур та
оптимізацією екзогенних факторів, таких як температурні показники, рівень
солоності, вологість тагазовий склад атмосфери.
Одна з найпопулярніших комбінацій бактеріальних ізолятів – це
Ochrobactrum sp., Stenotrophomonas maltophilia, Pseudomonas aeruginosa, Bacillus
subtilis. Вони добре розкладають сиру нафту, ефективність сягає до 83% [29].
Досить перспективним є метод фіторемедіації. В її основу покладено очищення
ґрунту за допомогою рослин. Переваги цього методу: Вибір рослин є ключовим
етапом фіторемедіації, оскільки від них залежить ефективність очищення ґрунту.
Механізм фіторемедіації ґрунтів забруднених нафтопродуктами представлено на
рисунку 2.9. Леткі вуглеводні нафти можуть випаровуватися з поверхні листя в
атмосферу. Виділення коріння \ стимулюють розвиток мікроорганізмів, які
руйнують нафту. Коріння рослин абсорбує на своїй поверхні вуглеводні нафти.
Рисунок 2.9 – Схема ліквідації нафтових забруднень рослиною
при фіторемедіації
48
Комплексні методи являють собою сукупність способів покращення стану
ґрунту та усунення нафтового забруднення. Вони поєднують в собі механічні,
біологічні та фізико-хімічні методи з комплексом агротехнічних робіт [3]. Цей
метод очищення вважається найбільш перспективним та дієвим, оскільки
поєднання різних підходів підсилює дію один одного і сприяє кращому очищенню
ґрунтів від забруднення.
Специфіка поствоєнної рекультивації полягає у необхідності обов’язкового
підготовчого етапу – розмінування та знешкодження вибухонебезпечних
предметів, що принципово відрізняє її від класичної рекультивації промислово
порушених земель. Чотириетапна модель рекультивації відбувається у такій
послідовності: підготовчий – гірничотехнічний – біологічний – екологічний етапи,
що забезпечує системний підхід до відновлення деградованих територій.
Фіторемедіація та біоремедіація є найбільш перспективними методами
очищення ґрунтів від воєнних забруднень в умовах України. Доведено
ефективність культур Miscanthus giganteus, Melilotus albus та Pisum sativum для
поглинання важких металів, а біосорбентів на основі вуглеводнеокислювальних
бактерій – для деструкції нафтопродуктів (59–92% ефективності).
49
ВИСНОВКИ
На основі історичних прикладів (Першої світової війни, конфліктів у
В’єтнамі та Югославії) доведено, що основні різновиди деградації земель,
спричинених військовими конфліктами, включають механічні, хімічні та
біологічні пошкодження. Відновлення земельних ресурсів вимагає комплексного
підходу, який включає рекультивацію, ремедіацію та меліорацію та продовжується
тривалий час. Більшість країн Світу, які зазнали впливу військових дій,
розробляють і мають стратегії управління поствоєнними землями на рівні
нормативно-правового регулювання, програм із відновлення. Для розроблення
програм із відновлення ґрунтів важливою є оперативна оцінка наслідків бойових
дій (ступінь пошкодження, рівні забруднення), яка базується на ефективній системі
моніторингу стану навколишнього середовища.
Особливістю російсько-української війни впродовж 2024-2026 років є
скоординовані ракетні удари ворога по підприємствам енергетичної галузі
України. Впродовж цього періоду були зруйновані/пошкоджені всі підприємства
теплової електрогенерації, Каховська ГЕС, численні трансформаторні підстанції та
мережі електропередач. За час повномасштабної війни Україна втратила понад
половину своєї електрогенерації. Через ворожі обстріли та окупацію потужності
впали з довоєнних 55 ГВт до близько 20 ГВт, а загальні втрати перевищують 35-40
гігаватів генерації.
Особливості руйнування об’єктів енергетичної галузі внаслідок військових
дій в Україні характеризуються значним забрудненням важкими металами та
токсичними сполуками. Руйнування трансформаторних підстанцій провокує
виливи в ґрунт трансформаторних олив, що мають у своєму складі ПХБ. Ураження
та пожежі оливонаповненого обладнання створюють ризик не лише локального
забруднення, але й формування вторинних токсичних продуктів згоряння
(дігоксини і фурани), які поширюються з димом і осідають на прилеглих
територіях.
50
У міжнародній практиці відновлення порушених земель базовим орієнтиром
зазвичай слугують фонові показники вмісту НП у ґрунті. У вітчизняній практиці
нормування ГДК сирої нафти та НП законодавчо не затверджено, тому екологи
переважно використовують орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК), які
становлять 200 мг/кг. Складність визначення ГДК для НП у ґрунтах пов’язана з
комплексністю складових, що потребують характеристики: фізико-хімічні
властивості конкретного типу екотопу, кліматична зона, господарське призначення
земель та специфіка самого полютанта. Окрім цього, норматив повинен
враховувати ендогенний потенціал біодеградації та самовідновлення ґрунтового
покриву.
Методи обробки забрудненого ґрунту включають фізичну, хімічну та
біологічну ремедіацію. Сутність механічного знезараження ґрунтів полягає в
інструментальному видаленні фракцій НП безпосередньо з верхнього шару ґрунту
У випадках глибокої міграції нафтопродуктів по ґрунтовому профілю ця методика
не є ефективною. Додатковим підсилюючим елементом механічного підходу є
використання різноманітних сорбційних матеріалів, які після насичення
екотоксикантами підлягають обов’язковій утилізації.
Відновлення ґрунтів через застосування біологічних методів ремедіації,
зокрема, використання спеціальних мікроорганізмів та рослин для нейтралізації
забруднювачів дозволить ефективно очищувати ґрунт від нафтопродуктів та
важких металів.
51
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Вплив війни на навколишнє середовище. Вікіпедія. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення: 25.05.2026).
2. Витоки екоциду: справа Вʼєтнаму. Екологія-Право-Людина. URL:
epl.org.ua (дата звернення: 25.05.2026).
3. Спалєк М. Війна й екологія: що спільного в України з Кувейтом / М.
Спалєк //Детектор медіа.–2022.–23 груд. URL: https://ms.detector.media/trendi/post/ /
(дата звернення: 25.05.2026).
4. Пащенко О. М. Міжнародно-правові засади гарантування водної
безпеки під час воєнних конфліктів / О. М. Пащенко, С. Л. Гоштинар // Екологічне
право. –2022. – Вип. 3–4. С. 57–63.
5. Електроенергетика та охорона навколишнього середовища.
Функціонування енергетики в сучасному світі. Наслідки використання та
випробувань ядерної зброї. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. URL:
http://energetika.in.ua/ua/books/book-5/part-3/section-3/3-3/3-3-2 (дата звернення:
25.05.2026).
6. Ґрунтовий покрив України в умовах воєнних дій: стан, виклики, заходи
з відновлення : монографія / за ред. С. А. Балюка, А. В. Кучера, М. І. Ромащенка.
Київ : Аграрна наука, 2024. 340 с.
7. Шульга В. О. Вплив збройних конфліктів на довкілля: сучасні
проблеми міжнародно-правової відповідальності / В. О. Шульга, О. В. Гілевич //
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2025.
Вип. 89, ч. 4. С. 114–120.
8. Підтримка України в світі. Kiel Institute for the World Economy. URL:
https://www.ifw-kiel.de/topics/war-against-ukraine/ (дата звернення: 25.05.2026).
9. Ґрунт. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення:
25.05.2026).
52
10. Зінчук М. Сучасні класифікації ґрунтів та проблема їхньої регіональної
гармонізації в Україні / М. Зінчук, М. Шевчук, П. Зіньчук // Вісник Львівського
університету. Серія географічна. 2014. Вип. 47. С. 124–135.
11. Типи ґрунтів: таблиця та характеристика. Бескид. URL:
https://beskyd.lviv.ua/ (дата звернення: 25.05.2026).
12. Еродованість ґрунтів України. SuperAgronom. URL:
https://superagronom.com/ (дата звернення: 25.05.2026).
13. Від надлишку до дефіциту: як змінювався ринок добрив України і що
відбувається зараз. Latifundist. URL: https://latifundist.com/ (дата звернення:
25.05.2026).
14. Деградація ґрунту: причини, наслідки та методи боротьби. EOS Data
Analytics. URL: https://eos.com/uk/blog/dehradatsiia-gruntiv/ (дата звернення:
25.05.2026).
15. Цицюра Я. Г. Ґрунтознавство з основами геології. Частина ІІ. Генезис,
класифікація та властивості ґрунтів : навч. посіб. / Я. Г. Цицюра, М. І. Поліщук, Л.
Ф. Броннікова. Вінниця : ТОВ «Друк плюс», 2020. 676 с.
16. Через скільки років Україна може залишитись без чорноземів? Головне
управління Держгеокадастру у Миколаївській області. URL:
https://mykolaivska.land.gov.ua (дата звернення: 25.05.2026).
17. Ліщук А. М. Екологічні ризики за впливу пестицидного навантаження
в агроценозах попередників круп’яних культур / А. М. Ліщук, А. І. Парфенюк, Н.
В. Карачинська, Ю. В. Терновий // Збалансоване природокористування. 2023. №
4. С. 123–127.
18. Варламова С. І. Екологізація промисловості в Україні: проблеми та
перспективи / С. І. Варламова, І. С. Варламова // Ефективна економіка. 2016. № 1.
URL: http://www.economy.nayka.com.ua (дата звернення: 25.05.2026).
19. Енергетичний баланс України. Державна служба статистики України.
URL: https:// ukrstat.gov.ua (дата звернення: 25.05.2026).
53
20. Горюнов Д. Оцінка прямих збитків та непрямих втрат енергетичного
сектору України внаслідок повномасштабного вторгнення росії / Д. Горюнов, І.
Піддубний ; Kyiv School of Economics. URL: kse.ua (дата звернення: 25.05.2026).
21. Міненерго та Єврокомісія узгодили подальші плани щодо інтеграції
енергетичних ринків. Урядовий портал. 2024. URL: https://www.kmu.gov.ua/news
(дата звернення: 25.05.2026).
22. Топалов М. Чим Україні загрожують нові атаки на енергосистему / М.
Топалов // Економічна правда. 2024. 27 берез. URL: epravda.com.ua (дата звернення:
25.05.2026).
23. Гордійчук Д. Для відновлення ТЕС ДТЕК потрібно 350 мільйонів
доларів: де шукатимуть кошти / Д. Гордійчук // Економічна правда. 2024. 22 квіт.
URL: https://www.epravda.com.ua/news/2024/04/22/712757/ (дата звернення:
25.05.2026).
24. Ukrainian energy sector evaluation and damage assessment - XI (as of June
24, 2023). Energy Charter Secretariat. URL: energycharter.org (дата звернення:
25.05.2026).
25. Towards a Green Transition of the Energy Sector in Ukraine. UNDP
Ukraine. 2023. June 20. URL: https://www.undp.org/ukraine/publications/towards-
green-transitionenergy-sector-ukraine (дата звернення: 25.05.2026).
26. Кількість споживачів без електропостачання через бойові дії по
Україні. Energy Map. 2024. 14 жовт. URL: https://map.uaenergy.org/uk/resources/
(дата звернення: 25.05.2026).
27. Василенко Л. Важкі метали в ґрунтах України після бойових дій:
загрози та методи ремедіації /Л. Василенко // УкрАгроКонсалт. URL:
https://ukragroconsult.com/news/vazhki-metaly-v-gruntah-ukrayiny-pislya-bojovyh-dij-
zagrozy-ta-metody-remediacziyi/ (дата звернення: 25.05.2026).
28. Вембер В. В. Особливості реакції різних ланок ґрунтової мікробіоти на
нафтове забруднення / В. В. Вембер, О. М. Лавриненко, М. А. Бондаренко //
54
Агротехносоюз. URL: https://www.agrotechnosouz.com.ua/post (дата звернення:
25.05.2026).
29. Бабаджанова О. Ф. Роль сорбентів при ліквідації аварійних виливів
нафти і нафтопродуктів із поверхні ґрунту / О. Ф. Бабаджанова, Н. М. Гринчишин
// Актуальні проблеми управління у сфері цивільного захисту : матеріали І Всеукр.
наук.-практ. конф. (Харків, 2012). Харків, 2012. С. 26–30.
30. Дацько О. М. Сучасні методи ремедіації ґрунтів. Фіторемедіація як
ключ до очищення ґрунтів та збереження екосистем / О. М. Дацько, В. М. Яценко
// Аграрні інновації. 2024. № 25. С. 20–24.
55
ДОДАТКИ
56
ДОДАТОК А
Апробація роботи
1. Хіміч Р. Екологічні аспекти забруднення ґрунтів внаслідок пошкодження
підприємств енергетичної галузі в умовах воєнного стану //Матеріали VІ
Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції «Екобезпека
людини в умовах глобальної екологічної кризи» 09 квітня 2026 р. м. Черкаси. с.
57-58.