ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9731Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Тарандушка , Іван Павлович | - |
| dc.contributor.author | Погребний, Володимир Андрійович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-06-26T07:58:41Z | - |
| dc.date.available | 2026-06-26T07:58:41Z | - |
| dc.date.issued | 2026 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9731 | - |
| dc.description.abstract | У цій кваліфікаційній роботі бакалавра розроблено проєкт автотранспортного підприємства з розрахунковою чисельністю парку 130 автомобілів, спеціалізацією якого є логістичне забезпечення перевезень побутової хімії в межах Тернопільської області. Під час виконання проєктування обґрунтовано річну виробничу програму з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, розроблено об'ємно-планувальні рішення головного виробничого корпусу, виконано технологічне планування й розрахунок системи штучного освітлення агрегатної дільниці, а також спроєктовано генеральний план підприємства з урахуванням вимог безпеки внутрішньооб'єктного руху. Конструкторська частина роботи присвячена розробці спеціалізованого пристрою для встановлення поршнів у циліндри компресора, докладно описано його конструктивні особливості й етапи функціонування, а також виконано перевірочні інженерні розрахунки деталей на міцність, які підтвердили надійність заклепкового з'єднання на зріз та зім'яття. Пояснювальна записка кваліфікаційної роботи викладена на 62 сторінках друкованого тексту і має чітку структуру, яка включає вступ, зміст, чотири взаємопов'язані розділи, загальні висновки, список використаних літературних джерел та інформаційні додатки. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.title | Проєкт автотранспортного підприємства на 130 автомобілів для перевезення побутової хімії в Тернопільській області | uk_UA |
| dc.type | Bachelor Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Погребний В.А..docx Restricted Access | 2.23 MB | Microsoft Word XML | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, професор
______________ Л. А. Тарандушка
«_» __________________20__ р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 130 автомобілів для перевезення побутової хімії в Тернопільській області»
Керівник роботи:
ст. викл. кафедри АТЕ _______________І.П. Тарандушка
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
(дата)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-23
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _______________В.А. Погребний
(підпис) (Ініціали, прізвище)
(дата)
2026
РЕФЕРАТ
У цій кваліфікаційній роботі бакалавра розроблено проєкт автотранспортного підприємства з розрахунковою чисельністю парку 130 автомобілів, спеціалізацією якого є логістичне забезпечення перевезень побутової хімії в межах Тернопільської області.
Під час виконання проєктування обґрунтовано річну виробничу програму з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, розроблено об'ємно-планувальні рішення головного виробничого корпусу, виконано технологічне планування й розрахунок системи штучного освітлення агрегатної дільниці, а також спроєктовано генеральний план підприємства з урахуванням вимог безпеки внутрішньооб'єктного руху.
Конструкторська частина роботи присвячена розробці спеціалізованого пристрою для встановлення поршнів у циліндри компресора, докладно описано його конструктивні особливості й етапи функціонування, а також виконано перевірочні інженерні розрахунки деталей на міцність, які підтвердили надійність заклепкового з'єднання на зріз та зім'яття.
Пояснювальна записка кваліфікаційної роботи викладена на 62 сторінках друкованого тексту і має чітку структуру, яка включає вступ, зміст, чотири взаємопов'язані розділи, загальні висновки, список використаних літературних джерел та інформаційні додатки.
Зміст
ВСТУП 4
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ 6
1.1 Характеристика місцевості і клімату 6
1.2 Аналіз характеру вантажу 8
1.3 Обґрунтування вибору транспорту для перевезення побутової хімії 10
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА 16
2.1 Розрахунок річного обсягу робіт на підприємстві 16
2.2 Розподіл річних обсягів робіт 23
2.3 Розрахунок зони ЩО 31
2.4 Кількість місць зберігання 31
2.5 Розрахунок площ виробничих дільниць 31
2.6 Розрахунок площ допоміжних приміщень 34
2.7 Розраховуємо загальну площу головного виробничого корпусу 34
2.8 Методика планування виробничого корпусу 35
3 КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ 39
3.1 Призначення та опис конструкції пристосування 39
3.2 Розрахунок пристрою на міцність 40
4 ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 42
4.1 Організаційно-правові основи охорони праці 42
4.2 Виробнича санітарія і гігієна праці 45
4.2.1 Освітлення в проєктованому підрозділі 45
4.3 Техніка безпеки 48
ВИСНОВКИ 53
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ 54
ДОДАТКИ 55
ВСТУП
Під технічною експлуатацією транспортних засобів у контексті проєктування даного автотранспортного підприємства (АТП) на 130 одиниць рухомого складу слід розуміти комплексну систему інженерно-технічних та організаційних заходів. Ця система покликана гарантувати максимальну продуктивність використання парку автомобілів під час транспортування вантажів (зокрема, побутової хімії), високу паливну економічність, належний рівень безпеки дорожнього руху, а також мінімізацію собівартості технічного обслуговування (ТО) та ремонту (Р).
Конструктивно автомобіль є складною багатофункціональною системою взаємопов'язаних елементів — вузлів, агрегатів та деталей. У процесі тривалої експлуатації під впливом різноманітних чинників (дорожньо-кліматичні умови Тернопільської області, специфіка навантажувально-розвантажувальних робіт тощо) частина параметрів транспортного засобу залишається незмінною (геометричні габарити, номінальна вантажопідйомність), тоді як більшість техніко-економічних показників (паливна ефективність, міжремонтний ресурс, надійність) природно погіршуються внаслідок зношування.
В основу ефективної організації виробничих процесів проєктованого АТП покладено фундаментальні принципи пропорційності, безперервності та ритмічності технічного сервісу:
Принцип пропорційності є ключовою передумовою рівномірного завантаження всіх підрозділів підприємства, що дозволяє раціонально розподілити потужності, уникнути перевантаження окремих постів ТО і ремонту та виключити простої робочих зон.
При розробці генерального плану та об'ємно-планувальних рішень АТП особлива увага приділяється взаємному розташуванню виробничих цехів, дільниць та зон. Технологічне зонування виконано таким чином, щоб забезпечити чітку послідовність виробничого процесу, повністю виключивши зустрічні, перехресні чи зворотні рухи транспорту і персоналу по території та всередині корпусів.
Головним стратегічним завданням проєктованого автотранспортного підприємства є повне та якісне задоволення потреб регіонального ринку Тернопільської області у безперебійних та безпечних перевезеннях побутової хімії (включаючи дотримання правил транспортування хімічної продукції) за умови досягнення максимальної рентабельності та мінімізації загальних експлуатаційних витрат.
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ
1.1 Характеристика місцевості і клімату
Вибір об'ємно-планувальних рішень, розрахунок систем опалення, вентиляції, а також коригування нормативів періодичності технічного обслуговування і капітального ремонту рухомого складу проєктованого АТП безпосередньо залежать від географічних та кліматичних умов району його розташування. Проєктоване автотранспортне підприємство на 130 автомобілів орієнтоване на обслуговування вантажопотоків у межах Тернопільської області та суміжних регіонів. Місцевість області характеризується платоподібним, хвилястим рельєфом Подільської підвищеності, який є сильно розчленованим річковими долинами, ярами та балками. Наявність затяжних підйомів та спусків на дорогах місцевого значення суттєво збільшує динамічні навантаження на гальмівні системи, трансмісію та двигуни рухомого складу, що безпосередньо враховується при розрахунках як коефіцієнт коригування нормативів питомої витрати палива та зносу шин відповідно до третьої категорії умов експлуатації.
За класифікацією Тернопільська область належить до зони помірно континентального клімату з м'якою зимою і теплим, вологим літом. Середньорічна температура повітря коливається в межах від +7,3 до +8,4 градусів Цельсія. Найхолоднішим місяцем є січень із середньою температурою від -4,5 до -5,5 градусів Цельсія, при цьому абсолютний мінімум у критичні зимові періоди може досягати мінус 34 градусів Цельсія. Найтепліший місяць року — липень, середня температура якого становить від +18 до +19 градусів Цельсія, а абсолютний максимум сягає плюс 37 градусів Цельсія. Річна кількість опадів становить від 550 до 700 міліметрів, причому переважна їх частина випадає у теплий період року у вигляді дощів. Сніговий покрив є відносно нестійким, зазвичай утворюється у другій половині грудня і має середню висоту від 8 до 15 сантиметрів.
Специфіка кліматичних умов регіону безпосередньо впливає на організацію внутрішніх процесів АТП та особливості транспортування цільового вантажу. Попри відносно м'яку зиму, періодичні тривалі снігопади, ожеледиця та регулярні переходи температури через нуль градусів Цельсія вимагають від підприємства наявності ефективних засобів механізованого очищення території від снігу. Для парку у 130 автомобілів доцільно проєктувати закриті зони зберігання або передбачати стаціонарні системи безгаражного підігріву двигунів у зимовий час для полегшення пуску та зменшення інтенсивності пускового зносу деталей.
Особливу увагу при проєктуванні необхідно приділити специфіці вантажу, оскільки побутова хімія, зокрема рідкі мийні засоби, шампуні, гелі та аерозолі, є вкрай чутливою до значних температурних коливань. Замерзання продукції при температурах нижче нуля градусів Цельсія або її перегрів вище плюс 30 градусів Цельсія призводить до незворотної втрати товарного вигляду, розшарування хімічних компонентів або руйнування пластикової тари. З огляду на це, складські приміщення АТП для короткочасного зберігання вантажів, а також кузови автомобілів повинні забезпечувати стабільний температурний режим у межах від +5 до +20 ˚С протягом усього року, що зумовлює вибір ізотермічних фургонів або спеціалізованих кузовів-фургонів із можливістю підтримання мікроклімату.
Кліматичні чинники також зумовлюють необхідність коригування нормативів технічної експлуатації, оскільки в зимовий період для Тернопільської області встановлюється офіційна надбавка до лінійної норми витрати палива у розмірі від 5 до 7 % залежно від фактичної температури повітря та тривалості зимового періоду, який триває з кінця листопада по березень. Загалом кліматичні та топографічні умови Тернопільської області є помірно сприятливими для автомобільного транспорту, проте вимагають обов'язкового врахування зимових надбавок на паливо, захисту рухомого складу від корозії через високу вологість та використання дорожніх реагентів, а також застосування спеціалізованого закритого чи ізотермічного рухомого складу для гарантування високої якості перевезення побутової хімії.
1.2 Аналіз характеру вантажу
З логістичної точки зору побутова хімія належить до тарно-штучних вантажів і класифікується як об'ємний вантаж зі складною структурою пакування. Для перевезення продукція зазвичай консолідується на заводах-виробниках або великих дистриб'юторських хабах у первинну споживчу тару (пластикові пляшки, каністри, картонні коробки, туби), яка далі пакується в укрупнені вантажні одиниці — транспортні пакети на стандартних європалетах розміром 1200 на 800 міліметрів. Вага одного сформованого піддона залежно від виду продукції (сухі порошки чи рідкі гелі) коливається в межах від 400 до 700 кілограмів.
Фізико-хімічні властивості побутової хімії вимагають суворого дотримання особливих умов транспортування та зберігання, серед яких ключовими є температурний режим, вологість та захист від механічних пошкоджень. Більшість рідких мийних засобів та косметичної продукції на водній основі втрачають свої споживчі властивості, розшаровуються на фракції або кристалізуються при замерзанні. Крім того, замерзання рідин призводить до розширення об'єму та руйнування первинної пластикової тари, що спричиняє вилив хімікатів, псування сусідніх вантажів та корозійне пошкодження елементів кузова автомобіля. З іншого боку, перегрів вантажу вище плюс 30 градусів Цельсія, особливо для товарів в аерозольних балонах під тиском (освіжувачі повітря, дезодоранти), створює серйозну загрозу вибуху та пожежі.
З урахуванням помірно континентального клімату Тернопільської області з характерними зимовими морозами (до мінус 34 градусів Цельсія у критичні періоди) та літньою спекою (до плюс 37 градусів Цельсія), єдино можливим технічним рішенням для збереження якості вантажу є використання кузовів-фургонів ізотермічного типу. Вони мають забезпечувати стабільний внутрішній температурний режим у діапазоні від +5 до +20 градусів Цельсія незалежно від зовнішніх умов. Порошкоподібні засоби, своєю чергою, є гігроскопічними — вони інтенсивно поглинають вологу з повітря, що призводить до комкування, втрати товарного вигляду та хімічної активності. Це вимагає абсолютної герметичності фургонів для захисту від атмосферних опадів та туманів, поширених у регіоні Подільської підвищеності.
Окремим чинником є хімічна агресивність та екологічна небезпека вантажу. Значна частина засобів для чищення містить у своєму складі луги, кислоти та активний хлор. У разі пошкодження упаковки через вібрацію під час руху автомобіля по дорогах місцевого значення з нерівним покриттям (що характерно для третьої категорії умов експлуатації), випари цих речовин можуть викликати отруєння водія, а пролиті рідини — хімічні опіки персоналу та прискорену корозію металоконструкцій АТП. Багато видів побутової хімії за міжнародною класифікацією належать до небезпечних вантажів (класи небезпеки 9 — інші небезпечні речовини, або клас 2 — стиснені гази для аерозолів). Це накладає додаткові зобов'язання на проєктоване АТП: водії повинні проходити спеціальне навчання, автомобілі мають бути укомплектовані засобами нейтралізації проливів, а зони мийки та обслуговування рухомого складу на підприємстві повинні оснащуватися надійними системами очищення стічних вод для запобігання потраплянню поверхнево-активних речовин (ПАР) у навколишнє середовище.
1.3 Обґрунтування вибору транспорту для перевезення побутової хімії
Вибір оптимального типу рухомого складу для автотранспортного підприємства на 130 автомобілів є ключовим етапом проєктування, оскільки він визначає техніко-економічні показники майбутньої діяльності, паливну економічність та збереженість вантажу. Побутова хімія як об'єкт транспортування має свою специфіку: вона характеризується відносно невеликою середньою щільністю, значною різноманітністю геометричних розмірів пакувальних одиниць (картонні коробки, палети, пластикова тари), а також високою чутливістю до температурного режиму та вологості повітря. З огляду на кліматичні умови Тернопільської області, що супроводжуються зимовими зниженнями температур та підвищеною вологістю, рухомий склад повинен мати закритий ізотермічний кузов-фургон. Це гарантує захист хімічної продукції від замерзання, перегріву та впливу атмосферних опадів. Для вибору найбільш ефективного транспортного засобу для доставки середніх та крупних партій вантажу в межах регіону проведемо порівняльний аналіз двох автомобілів-аналогів середнього класу вантажопідйомності, обладнаних ізотермічними фургонами: Iveco Eurocargo ML120E22 та MAN TGL 12.220.
Для прийняття обґрунтованого інженерного рішення необхідно детально зіставити технічні та експлуатаційні параметри обох транспортних засобів, які наведені в таблиці нижче.
Таблиця 1.1 – Технічні характеристики автомобілів-аналогів
Параметр порівняння Iveco Eurocargo ML120E22 MAN TGL 12.220
Повна маса автомобіля, кг 12000 11990
Вантажопідйомність шасі (корисна), кг 7750 7200
Потужність двигуна, к.с. (кВт) 220 (162) 220 (162)
Екологічний стандарт двигуна Euro 6 Euro 6
Тип та об'єм двигуна, л Tector 6, дизельний, 5.9 D0834, дизельний, 4.6
Максимальний крутний момент, Нм 800 при 1250 об/хв 850 при 1300–1750 об/хв
Тип коробки передач Механічна, 6-ступінчаста Механічна, 6-ступінчаста
Місткість європалет у фургоні, шт. 15 14
Контрольна витрата палива, л/100 км 19,5 18,2
Об'єм паливного бака, л 200 180
Аналіз технічних характеристик показує, що обидва автомобілі відповідають сучасним вимогам екологічності Euro 6 та мають однакову потужність двигуна у 220 кінських сил, що є оптимальним для рельєфу Подільської підвищеності Тернопільської області. Проте Iveco Eurocargo має вищу корисну вантажопідйомність шасі (7750 кг проти 7200 кг у MAN) та більші габаритні можливості монтажу кузова, що дозволяє розмістити всередині ізотермічного фургона 15 стандартних європалет, тоді як MAN TGL вміщує лише 14 штук. Оскільки побутова хімія є об'ємним вантажем, підвищена місткість кузова є суттєвою перевагою, яка дозволяє перевозити більший обсяг продукції за один рейс та підвищує коефіцієнт використання вантажопідйомності.
З іншого боку, MAN TGL 12.220 демонструє вищу паливну економічність, витрачаючи в середньому на 1.3 літра дизельного палива менше на кожні 100 кілометрів пробігу завдяки ефективнішому чотирициліндровому двигуну об'ємом 4.6 літра. Крім того, двигун MAN має ширшу полку максимального крутного моменту (850 Нм у діапазоні 1300–1750 обертів за хвилину), що забезпечує кращу тягово-динамічну еластичність автомобіля під час подолання затяжних підйомів та складних ділянок доріг місцевого значення у Тернопільській області. Надійність ходової частини, висока корозійна стійкість кабіни та елементів рами MAN TGL в умовах підвищеної вологості та використання зимових хімічних реагентів на дорогах також традиційно оцінюються вище, що знижує витрати на капітальний та поточний ремонт.
Враховуючи результати порівняльного аналізу, для проєктування автотранспортного підприємства на 130 автомобілів обирається модель MAN TGL 12.220 з ізотермічним фургоном. Попри незначне уступання в місткості палет, цей автомобіль є економічно вигіднішим у довгостроковій перспективі. Менша витрата палива (18,2 літра на 100 км) при великих річних пробігах парку із 130 машин забезпечить колосальне зниження експлуатаційних витрат підприємства на пально-мастильні матеріали та знизить собівартість транспортування. Еластичний двигун, висока надійність вузлів та агрегатів німецького шасі MAN мінімізують простої техніки в зонах ремонту АТП, що дозволить підтримувати високий коефіцієнт технічної готовності парку та гарантуватиме безперебійне постачання побутової хімії споживачам.
1.4 Формування вихідних даних
Рухомий склад проєктованого автотранспортного підприємства сформовано зі спеціалізованих комерційних автомобілів MAN TGL 12.220 у кількості 130 одиниць, які обладнані ізотермічними фургонами для забезпечення надійної логістики та збереження споживчих властивостей побутової хімії. Для подальшого проведення технологічних розрахунків виробничої програми з технічного обслуговування та ремонту встановлено й обґрунтовано комплекс вихідних нормативних даних та умов експлуатації парку. Враховуючи географію перевезень у межах Тернополя та Тернопільської області, де рух транспорту здійснюється як магістральними дорогами, так і дорогами місцевого значення з асфальтобетонним покриттям на приміських та міжміських маршрутах, для підприємства прийнято ІІІ (третю) категорію умов експлуатації.
Рельєф місцевості району розробки класифікується як горбистий (Подільська підвищеність), що характеризується наявністю затяжних підйомів та спусків, які створюють додаткове навантаження на елементи трансмісії, гальмівну систему та двигун рухомого складу. Природно-кліматичні умови Тернопільської області визначаються як помірно-континентальні, що за чинними нормативними документами технічної експлуатації відповідає помірній кліматичній зоні з розрахунковим періодом стабільної зимової експлуатації тривалістю близько 4–5 місяців.
На основі аналізу логістичних маршрутів доставки побутової хімії до великих торгівельних мереж, гуртових баз та роздрібних точок середньодобовий пробіг одного автомобіля встановлено на рівні 160 км. З огляду на техніко-економічні показники, високу вартість вантажу та планувальні рішення території АТП, для зберігання парку ізотермічних фургонів обрано закритий спосіб розміщення автомобілів у спеціально обладнаних корпусах (або закритих стоянках із підігрівом), що мінімізує вплив низьких температур на кузови та запобігає замерзанню рідкої хімічної продукції у зимовий період. Усі визначені, систематизовані та обґрунтовані вихідні дані, які є базою для подальшого інженерного проєктування виробничих зон та слюсарно-механічної дільниці, зведено у підсумкову таблицю 1.2.
Таблиця 1.2 – Вихідні дані для технологічного розрахунку АТП
№ п/п Показник Значення
1 Число рухомого складу, од. 130
2 Марка автомобіля MAN TGL 12.220
3 Тип кузова Ізотермічний фургон
4 Середньодобовий пробіг автомобіля, км 160
5 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 320000
6 Нормативна періодичність ТО-1, км 5000
7 Нормативна періодичність ТО-2, км 20000
8 Коефіцієнт врахування категорії умов експлуатації 0,8 (для ІІІ категорії)
9 Коефіцієнт модифікації рухомого складу 1,0 (базове шасі)
10 Коефіцієнт, що враховує кліматичну зону 0,9 (помірний клімат)
11 Кількість робочих днів підприємства на рік 365
12 Дільниця, що проєктується Слюсарно-механічна
Для проведення подальших інженерно-технологічних розрахунків виробничої програми, визначення річного обсягу робіт із технічного обслуговування й поточного ремонту, а також обґрунтування чисельності виробничого персоналу встановлено режим роботи та часові параметри функціонування автотранспортного підприємства. Організація виробничого процесу технічної служби АТП базується на роботі підприємства впродовж 302 днів на рік, що відповідає шестиденному робочому тижню з урахуванням вихідних та святкових днів. Виконання регламентних робіт у зонах ТО і поточного ремонту, а також безпосередньо на слюсарно-механічній дільниці передбачено у дві робочі зміни для забезпечення максимального коефіцієнта використання технологічного обладнання, верстатного парку та своєчасної підготовки автомобілів до виїзду на лінію. Тривалість однієї робочої зміни становить 8 годин, що повністю задовольняє вимогам чинного законодавства про працю щодо нормування робочого часу за умови шестиденного робочого тижня і формує загальний добовий фонд роботи виробничих зон тривалістю 14 годин.
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Розрахунок річного обсягу робіт на підприємстві
Для проведення подальших інженерно-технологічних розрахунків виробничої програми, визначення річного обсягу робіт із технічного обслуговування й поточного ремонту, а також обґрунтування чисельності виробничого персоналу встановлено режим роботи та часові параметри функціонування автотранспортного підприємства. Організація виробничого процесу технічної служби АТП базується на роботі підприємства впродовж 302 днів на рік, що відповідає шестиденному робочому тижню з урахуванням вихідних та святкових днів. Виконання регламентних робіт у зонах ТО і поточного ремонту, а також безпосередньо на слюсарно-механічній дільниці передбачено у дві робочі зміни для забезпечення максимального коефіцієнта використання технологічного обладнання, верстатного парку та своєчасної підготовки автомобілів до виїзду на лінію. Тривалість однієї робочої зміни становить 8 годин, що повністю задовольняє вимогам чинного законодавства про працю щодо нормування робочого часу за умови шестиденного робочого тижня і формує загальний добовий фонд роботи виробничих зон тривалістю 14 годин [1]:
(2.1)
(2.2)
(2.3)
Кратність за видами обслуговування:
по ТО-1:
по ТО-2:
де , - нормативна періодичність ТО i-го виду (ТО-1 і ТО-2) для I категорії умов експлуатації, км.;
- нормативний пробіг до КР, тис.км,
К1, К2 – коефіцієнти, що враховують, відповідно, категорію умов експлуатації і кліматичні умови [4].
Визначення числа КР і ТО на один автомобіль за цикл:
кількість КР на цикл:
(2.4)
визначення кількості виконання ТО-2 на цикл:
(2.5)
визначення кількості виконання ТО-1 на цикл:
(2.6)
кількість щоденних обслуговувань (ЩО) на цикл:
(2.7)
де — величина середньодобового пробігу одиниці рухомого складу, км;
— розрахунковий (скоригований) пробіг транспортного засобу до капітального ремонту (або списання), км.
Коефіцієнт технічної готовності парку — це комплексний техніко-економічний показник, який відображає частку справного рухомого складу, що перебуває в стані повної готовності до виїзду на лінію, відносно загальної кількості автомобілів на підприємстві:
(2.8)
де — питома тривалість перебування рухомого складу в зонах технічного обслуговування та поточного ремонту безпосередньо на АТП, дні/1000 км;
— нормативна тривалість простою автомобіля в капітальному ремонті в умовах спеціалізованого авторемонтного підприємства, дні.
Визначення річного сумарного пробігу одиниці рухомого складу здійснюється за такою залежністю:
(2.9)
де — планова кількість днів роботи автотранспортного підприємства протягом року, дні;
Коефіцієнт переходу від циклічного пробігу до річного (коефіцієнт циклічності):
(2.10)
Розрахунок річної кількості ТО на один автомобіль за рік:
(2.11)
(2.12)
(2.13)
Кількість ТО на весь парк за рік:
(2.14)
(2.15)
(2.16)
Розрахунок числа діагностичних впливів:
(2.17)
(2.18)
Визначення виконання добової програми за видами ТО [1]:
(2.19)
(2.20)
(2.21)
де - сумарна річна виробнича програма з виконання щоденного обслуговування, першого та другого технічних обслуговувань відповідно, од.
Обґрунтування та вибір методу організації технологічного процесу ТО: потоковий метод доцільно впроваджувати за умови, що добова виробнича програма становить не менше 100 обслуговувань для ЩО, від 12 до 15 впливів для ТО-1, та не менше 5 або 6 технічних обслуговувань для ТО-2. Якщо розрахункова добова програма підприємства є меншою за вказані критичні значення, організацію робіт приймають за методом обслуговування на універсальних постах.
Коригування вихідних нормативних показників трудомісткості технічних дій [1]:
(2.22)
де - нормативна трудомісткість щоденного огляду (ЩО) , люд. -год.
К4 – коефіцієнт, що залежить від розміру АТП,
Км = 0,35.. .0,75 - коефіцієнт, що відображає рівень механізації робіт ЩО.
(2.23)
(2.24)
де , - нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд. - год.
(2.25)
де K1, K2, K3 – коефіцієнти коригування, що враховують відповідно категорію умов експлуатації рухомого складу, природно-кліматичні особливості району дислокації підприємства та сумарний пробіг автомобілів з початку їхньої експлуатації (або від початку капітального ремонту).
Розрахунок загальної трудомісткості комплексного діагностування систем, що забезпечують безпеку руху (Д-1), здійснюваного суміщено з операціями першого технічного обслуговування (ТО-1)::
(2.26)
Розрахунок трудомісткості впливу з діагностування Д-2:
(2.27)
Розрахунок трудомісткості впливу з сезонного обслуговування (СО):
(2.28)
де δ – частка робіт СО, від трудомісткості ТО-2,% (50% - частка дуже холодного і дуже жаркого районів; 30% - для холодного і жаркого районів, 20% - для інших районів).
Розрахунок річних обсягів робіт за ЩО:
(2.29)
Розрахунок річних обсягів робіт з виконання ТО-1:
(2.30)
Розрахунок річних обсягів робіт з виконання Д-1:
(2.30)
Розрахунок річних обсягів робіт з виконання Д-2:
(2.31)
Розрахунок річних обсягів робіт з виконання ТО-2:
(2.32)
Розрахунок річних обсягів робіт з виконання ПР:
(2.33)
Розрахунок річного обсягу виробничих робіт:
(2.34)
Розрахунок допоміжних робіт по АТП:
(2.35)
(2.36)
де В - частка допоміжних робіт.
В=0,30 - для АТП з кількістю автомобілів до 200;
В=0,25 - для АТП з кількістю автомобілів від 200 до 400;
В=0,20 - для АТП з кількістю автомобілів понад 400.
(2.37)
(2.38)
Об'єм робіт сезонного обслуговування по парку за рік, люд-год:
(2.39)
де – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 (=0,2).
– кількість автомобілів на балансі.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на потокових лініях, повинні уточнюватися після розрахунку відповідних зон обслуговування [1].
2.2 Розподіл річних обсягів робіт
При технологічному проєктуванні виробничих зон технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) здійснюється обґрунтування режиму їхнього функціонування, вибір оптимального методу організації праці (на спеціалізованих потокових лініях чи окремих постах), розрахунок необхідної кількості робочих постів і ліній, а також уточнення річних обсягів трудомісткості за відповідними видами технічних впливів.
Режим роботи підрозділів технічної служби АТП безпосередньо узгоджується з графіком роботи рухомого складу на лінії. Технологічні операції щоденного обслуговування (ЩО) та першого технічного обслуговування (ТО-1) доцільно виконувати переважно в міжзмінний час, щоб мінімізувати простої транспорту. Виконання регламентів другого технічного обслуговування (ТО-2) та комплексних поглиблених робіт з поточного ремонту планується частково протягом світлового дня — у період перебування більшої частини автомобільного парку на маршрутах.
Для оптимізації завантаження обладнання роботу виробничих зон ТО рекомендується організовувати в 1–2 зміни, тоді як для зон ПР, з огляду на необхідність оперативного відновлення працездатності техніки, доцільно передбачати 2–3 зміни. Тривалість однієї робочої зміни встановлюється відповідно до норм чинного законодавства України про працю, яке регламентує 40-годинну тривалість робочого тижня (що становить 8 годин при п'ятиденному або 7 годин при шестиденному робочому тижні з урахуванням передсвяткового скорочення часу).Вибір та обґрунтування методу організації процесу технічного обслуговування здійснюється шляхом зіставлення величини такту поста з розрахунковим ритмом виробництва. За умови, коли гіпотетичний такт поста (обчислений із припущення, що весь комплекс робіт виконується на одному робочому місці) дорівнює або перевищує ритм виробництва у 2 рази для етапу ЩО, у 3 рази для регламенту ТО-1 та у 4 рази для ТО-2, приймається рішення про доцільність упровадження високопродуктивного потокового методу. Якщо зазначена математична пропорція не виконується через недостатню концентрацію однотипних добових впливів, проєктування зон ТО здійснюється за методом універсальних або спеціалізованих пості.
(2.40)
(2.41)
(2.42)
де Тзм – тривалість зміни; Сзм – кількість змін; Nic – добова виробнича програма окремо по кожному вигляду ТО.
Розрахунок необхідної кількості штатних та явочних робітників здійснюється на основі річного обсягу робіт (трудомісткості) та планового річного фонду робочого часу одного виконавця на відповідному робочому місці:
(2.43)
де Тір – річний обсяг виробничої програми (сумарна трудомісткість) за відповідною зоною технічного обслуговування, поточного ремонту або проектованою дільницею, люд.-год.;
— номінальний річний фонд часу робочого місця, який для умов шестиденного робочого тижня згідно з довідковими нормативними джерелами становить 2070 годин.
Наступним кроком є визначення штатної кількості персоналу за плановим річним фондом робочого часу одного штатного робітника для відповідної зони чи виробничої дільниці:
(2.44)
де Фр – корисний (дійсний) річний фонд робочого часу одного штатного працівника, який визначається за чинними довідковими та нормативними джерелами з урахуванням тривалості відпусток і можливих невиходів за поважних причин, год.
Результати проведених інженерних обчислень за вищезазначеними залежностями зведені у підсумкову таблицю 2.1.
Наступним кроком є розрахунок такту виробництва для проєктованої зони технічного обслуговування:
(2.45)
(2.46)
(2.47)
де ti — питома або загальна трудомісткість регламентних робіт з технічного обслуговування, що виконуються безпосередньо у проєктованій виробничій зоні, люд.-год;
— технологічно необхідна кількість робітників (виконавців), які одночасно працюють на одному робочому посту чи лінії, чол.;
— нормативний час, що витрачається на маневрування та безпосереднє переміщення автомобіля під час його встановлення на пост та наступного з’їзду з нього, який за технологічними вимогами приймається у межах від 1 до 3 хвилин.
Таблиця 2.1 - Розрахунок чисельності виробничих робітників
№ п/п Назва зон і дільниць Річний обсяг робіт в зоні або на дільниці, люд.-год. Розрахована кількість технологічно необхідних робітників Прийнята кількість технологічно необхідних робітників, Рт Річний фонд часу штатного робітника, Фр, год Кількість штатних робітників, Рш
Σ по змінах Розрах Прийн
1 2
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Зони ТО і ПР
1 Пости ЩО 9454 4,95 5 3 2 1860 5,08 6
2 Зона ТО-1 14946,75 8,5 9 5 4 1840 8,12 9
3 Зона ТО-2 22963,5 11,01 11 6 5 1840 12,48 12
4 Зона Д-1 5309,15 3,04 3 2 1 1840 2,89 3
5 Зона Д-2 3448,17 1,98 2 1 1 1840 1,87 2
6 Зона ПР (пости) 32117 16,7 17 10 7 1840 17,45 18
7 Всього 88238,57 47 27 20 50
Виробничі дільниці
8 Агрегатна 3980 2,92 3 2 1 1840 2,16 3
9 Слюсарно-механічна 1100 0,74 1 1 - 1840 0,60 1
10 По системі живленння 1508,5 0,71 1 1 - 1820 0,83 1
11 Аккумуляторна і елктротехнічна 869 0,53 1 1 - 1840 0,47 1
12 Шиномонтажна 1012 0,71 1 1 - 1820 0,56 1
13 Зварювальна, ковально-ресорна, мідницька 508 0,24 1 1 - 1840 0,28 1
14 Малярна 1023 0,74 1 1 - 1840 0,56 1
21 Разом 10000,5 9 8 1 9
22 Усього 98239,07 35 21 59
Кількість постів для ТО-1:
(2.48)
Розрахунок кількості постів Д-1:
(2.56)
де — річний обсяг (сумарна трудомісткість) діагностичних робіт, запланованих для виконання на дільниці, люд.-год.;
— тривалість функціонування зони діагностування протягом року, яка для забезпечення безперебійного контролю технічного стану парку приймається рівною 365 дням;
— тривалість однієї робочої зміни персоналу, год.;
— кількість робочих змін підрозділу протягом доби;
— кількість виконавців (робітників), які одночасно працюють на одному діагностичному посту, чол.;
— коефіцієнт ефективного використання робочого часу поста діагностування, який враховує підготовчо-заключні операції та приймається в межах від 0,85 до 0,90.
На основі проведених технологічних розрахунків та з огляду на добову виробничу програму підприємства, кількість робочих постів для виконання загального діагностування Д-1 приймається рівною 1 посту.
Наступним кроком є розрахунок необхідної кількості робочих постів для зони другого технічного обслуговування (ТО-2) [1]:
(2.49)
де η2 = 0,85...0,95 – коефіцієнт використання робочого часу посту, приймаємо значення η2 = 0,9. Розрахунок кількості постів Д-2:
(2.56)
— річний обсяг (сумарна трудомісткість) діагностичних робіт, запланованих для виконання на дільниці, люд.-год.;
— тривалість функціонування зони діагностування протягом року, яка відповідно до прийнятого режиму роботи підприємства становить 365 день;
— тривалість однієї робочої зміни персоналу, год.;
— кількість робочих змін підрозділу протягом доби;
— кількість виконавців (робітників), які одночасно працюють на одному діагностичному посту, чол.;
— коефіцієнт ефективного використання робочого часу поста діагностування, який враховує підготовчо-заключні операції та приймається в межах від 0,85 до 0,90.
На основі проведених технологічних розрахунків та з огляду на добову виробничу програму підприємства, кількість робочих постів для виконання поглибленого діагностування Д-2 приймається рівною 1 посту.
Розрахунок кількості постів ПР:
(2.57)
Де
- річний обсяг (сумарна трудомісткість) постових робіт поточного ремонту, що виконуються безпосередньо у проєктованій зоні, люд.-год.;
— тривалість функціонування зони поточного ремонту протягом року в календарних днях;
— тривалість однієї робочої зміни персоналу, год.;
— кількість робочих змін підрозділу протягом доби;
— кількість виробничих робітників, які одночасно залучені до виконання технологічних операцій на одному посту, чол.;
— коефіцієнт ефективного використання робочого часу поста поточного ремонту, що приймається в межах від 0,85 до 0,90;
— коефіцієнт, який враховує ймовірнісну нерівномірність надходження транспортних засобів у зону поточного ремонту і за нормативними даними становить від 1,2 до 1,5.
Розрахунок площ зон ТО та ПР здійснюємо за наступною формулою:
(2.58)
де fa – площа, яку займає автомобіль у плані; X – кількість постів; Кп = 4...5 – при двосторонньому розміщенні постів і потоковому методі обслуговування; Кп = 6...7 – при однобічному розташуванні постів [2].
(2.59)
(2.60)
(2.61)
(2.62)
(2.62)
2.3 Розрахунок зони ЩО
Розрахунок зони ЩО. Визначаємо такт лінії ЩО:
(2.44)
де Ny – продуктивність миючої установки, авт/год.
2.4 Кількість місць зберігання
,= 130 автомобілів (2.47)
де – облікова кількість автомобілів на АТП.
Розрахунок площі для зберігання 1 автомобіля
(2.48)
2.5 Розрахунок площ виробничих дільниць
(2.49)
де - питома площа на першого працівника, м2;
- питома площа на наступних робітників, м2;
РТ - число робітників у найбільшій зміні.
Розрахунок площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг:
(2.50)
де — питома площа складу певного призначення, розрахована на 1 млн км сумарного пробігу автомобілів парку, м²/млн км;
— коефіцієнт коригування, який враховує тип і конструктивні особливості рухомого складу;
— коефіцієнт коригування, що залежить від загальної кількості автомобілів на підприємстві;
— коефіцієнт коригування, що враховує ступінь різномарочності (неоднорідності) рухомого складу в автопарку.
На основі проведених технологічних розрахунків та з урахуванням обсягів складських запасів приймаються такі площі складських приміщень:
склад агрегатів, інструментальний склад та склад запасних частин (суміщений або окремі секції) — 69 м²;
склад матеріалів та мастильних матеріалів — 48 м²;
склад автомобільних шин — 18 м²;
склад проміжних частин (обмінний фонд) — 15 м²;
склад лакофарбових матеріалів та хімікатів — 10 м².
Розрахунок площі зони зберігання рухомого складу (автостоянки):
(2.51)
де - площа, яку займає автомобіль у плані, м2;
- кількість місць для зберігання;
= 2,5...3,0 - коефіцієнт щільності розміщення автомобілемісць длязберігання.
2.6 Розрахунок площ допоміжних приміщень
Рисунок 2.1 – Залежність питомої площі S допоміжних приміщень від кількості працюючих Р
Площа допоміжних приміщень визначається із залежності на рисунку 2.1.
(2.52)
2.7 Розраховуємо загальну площу головного виробничого корпусу
=1,15(143+143+429+136+770)= 1865 (2.53)
де
, , FПР, - відповідно площі зон ТО-1, ТО-2 і ПР і дільниць, м2;
– загальна площа складів, м2 [3];
– загальна площа допоміжних приміщень, м2;
Розрахунок сітки колон:
(2.54)
де - загальна площа виробничого корпуса м2;
12х24 – розмір сітки колони.
2.8 Методика планування виробничого корпусу
Конструктивну основу будівлі головного виробничого корпусу становить уніфікований залізобетонний каркас із сіткою вертикальних колон розміром 12 на 24 метри, на кожну лінійну пару яких укладені тримальні залізобетонні балки перекриття, що виконують функцію безпосередньої опори для залізобетонних плит покриття, причому довжина кожної кроквяної балки суворо відповідає розрахунковому прольоту між колонами, а лінійні габарити плит узгоджуються із кроком їхнього встановлення. Зовнішні та внутрішні огороджувальні елементи корпусу запроєктовані у вигляді внутрішніх розподільчих перегородок і капітальних несучих цегляних стін завтовшки 380 міліметрів, у яких для забезпечення регламентного природного освітлення та організації внутрішнього сполучення передбачені віконні прорізи завширшки 2000 міліметрів та дверні прорізи із заповненням однопільними дверними блоками шириною 1000 міліметрів. Для розробки та побудови генерального плану автотранспортного підприємства обґрунтовано обрано відведену під забудову земельну ділянку, яка характеризується відносно рівнинним топографічним рельєфом та сприятливими гідрогеологічними умовами. Логістична схема внутрішньої території підприємства базується на впровадженні чітко означених кільцевих маршрутів руху, що забезпечує вільне та безперешкодне маневрування рухомого складу, повністю виключає виникнення зустрічних транспортних потоків та дозволяє гарантувати високий рівень безпеки внутрішньооб'єктного руху, виключаючи аварійні ситуації. На генеральному плані автопідприємства взаємопов'язано розташовані основні будівлі та інженерні споруди, серед яких адміністративно-побутовий корпус для управлінських служб, головний виробничий корпус для реалізації технологічних процесів технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів MAN TGL, контрольно-пропускний пункт для санкціонованого в'їзду і обліку транспорту, локальні очисні споруди для обов'язкового очищення стічних вод від нафтопродуктів, залишків лакофарбових матеріалів та кислот перед їх скиданням у міську каналізаційну мережу, а також відкритий майданчик для міжзмінного зберігання рухомого складу АТП, тоді як власна відкрита автостоянка для приватного автотранспорту персоналу винесена за межі безпосередньої виробничої території підприємства, а загальна технологічно необхідна площа земельної ділянки під забудову визначається за такою інженерною залежністю:
(2.55)
де Fуч – необхідна площа ділянки, га;
– площа ділянки для забудови АТП, м2;
- площа забудови допоміжними будівлями, м2;
- площа відкритих зон для зберігання рухомого складу, м2;
- щільність забудови території, %.
2.9 Проєктування агрегатної дільниці
Агрегатна дільниця автотранспортного підприємства призначена для виконання комплексних розбирально-складальних, мийних, дефектувальних та ремонтно-відновлювальних робіт з вузлами, агрегатами та системами автомобілів MAN TGL 12.220, що надходять із зони поточного ремонту (ПР). Головною метою проєктування дільниці є забезпечення високої якості відновлення складальних одиниць із мінімальними витратами праці та часу за рахунок раціонального підбору та розстановки технологічного обладнання.
Для забезпечення повного циклу обслуговування трансмісії, ходової частини, рульового керування та двигунів внутрішнього згоряння на дільниці передбачено комплекс спеціалізованих стендів, допоміжного інвентарю та робочих місць. Складена на основі технологічного процесу специфікація обладнання агрегатної дільниці представлена у табл. 2.2.
Таблиця – Специфікація обладнання агрегатної дільниці
Поз. Назва обладнання Тип / Модель Кіл., шт. Габаритні розміри, мм
1 Стенд для розбирання і ремонту зчеплення Р-207 1 526 х 863
2 Стенд для ремонту редукторів задніх мостів Р-284 1 740 х 482
3 Стенд для ремонту коробок передач 3265 1 500 х 780
4 Стенд для ремонту карданних валів і рульового керування 3067 1 936 х 600
5 Шафа для зберігання інструментів і деталей Базова 1 800 х 460
6 Верстак слюсарний з пневматикою СД-3701-08 1 1250 х 800
7 Тумбочка інструментальна СД-3701-04 1 674 х 522
8 Стіл для деталей Базовий 2 930 х 510
9 Ванна для мийки деталей Базова 1 1050 х 780
10 Скринька для відходів 2317-П 1 500 х 500
11 Стенд для розбирання двигунів ОПР-547 1 2000 х 1400
3 КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ
3.1 Призначення та опис конструкції пристосування
Проєктний пристрій для встановлення поршнів у циліндри компресора (додаток В), за своєю функціональною суттю є спеціалізованим обтискачем поршневих кілець, призначеним для безпечного монтажу поршня в зборі без ризику заклинювання або зліму пружних елементів. Конструкція цього технологічного пристрою складається з трьох основних елементів, де базовою деталлю є корпус у вигляді гнучкої пластини з якісної пружинної сталі, що утворює рознімне кільце з номінальним внутрішнім діаметром 60 міліметрів та шириною циліндричного робочого пояска 25 міліметрів, яке плавно переходить у два паралельні плоскі хвостовики. На цих хвостовиках за допомогою чотирьох сталевих заклепок діаметром 5 міліметрів із потайною головкою під кутом дев’яносто градусів нерухомо зафіксовані дві жорсткі накладні ручки завдовжки 105 міліметрів, які виконують функцію важелів для прикладання ручного зусилля оператора. Принцип роботи цього пристрою базується на послідовному виконанні чотирьох основних технологічних етапів, де спочатку у вільному стані рознімне кільце корпусу завдяки пружним властивостям матеріалу має дещо більший за номінальний діаметр, що дозволяє оператору безперешкодно надіти інструмент на поршень компресора з уже змонтованим комплектом компресійних та маслознімних кілець.
Слюсар стискає долонею обидві ручки важелів, унаслідок чого краї рознімного сталевого кільця зближуються, зменшуючи внутрішній діаметр робочої зони точно до 60 міліметрів, що змушує циліндричний поясок корпусу рівномірно тиснути на поршневі кільця по всьому периметру і повністю ховати їх у замках та канавках поршня до рівня його юбки. Після цього обтиснутий поршень нижньою частиною спрямовують до торця циліндра компресора, притискаючи плоский нижній торець сталевого корпусу пристрою безперехідно до дзеркала або монтажної фаски гільзи. Утримуючи ручки важелів у замкненому стиснутому стані, оператор легким осьовим поштовхом руки або за допомогою дерев'яного бойка слюсарного молотка проштовхує поршень всередину, при цьому поршневі кільця завдяки фіксації сталевим пояском плавно, синхронно і без найменших перекосів переходять із внутрішньої поверхні пристрою безпосередньо у гільзу циліндра компресора, яка має аналогічний внутрішній діаметр 60 міліметрів. На завершальному етапі, коли весь комплект кілець повністю зайшов у циліндр, оператор відпускає ручки, пружний корпус автоматично розтискається до початкових розмірів, інструмент легко знімається з верхньої частини поршня чи шатуна і стає повністю готовим до наступного аналогічного використання.
3.2 Розрахунок пристрою на міцність
Перевірочний розрахунок заклепкового з'єднання на міцність.
Метою цього розрахунку є перевірка міцності стандартних заклепок, які забезпечують жорстку фіксацію накладних ручок на хвостовиках пружного сталевого корпусу обтискача. Основними критеріями працездатності для такого типу з'єднань є напруження зрізу в тілі заклепки та напруження зім'яття стінок отвору деталей, що з'єднуються.
Для виконання обчислень приймаємо такі вихідні технологічні та геометричні дані, отримані на основі параметрів складального креслення:
Зусилля стиснення, яке прикладається рукою оператора до однієї ручки важеля, становить P = 150 Н (15 кгс). Кількість заклепок, що утримують одну ручку важеля, дорівнює n = 2 шт. Діаметр однієї заклепки згідно з кресленням становить d = 5 мм = 0,005 м. Товщина сталевої пластини пружного корпусу в місці з'єднання складає s = 2 мм = 0,002 м. Матеріал заклепок — пластична сталь Ст3, для якої нормативне напруження на зріз становить = 80 МПа, а можливе напруження на зм'яття складає = 160 МПа.
Розрахунок заклепкового з'єднання на зріз виконується за умовою, що робоче напруження не повинно перевищувати гранично допустиме значення для обраного матеріалу, а сама математична залежність має такий вигляд:
(3.1)
- площа поперечного перерізу однієї заклепки, яка обчислюється через її діаметр за класичною формулою площі круга:
(3.2)
Підставивши значення площі та прикладеного зусилля у базове рівняння міцності на зріз, отримуємо величину діючого напруження:
Порівнюючи отриманий результат із нормативним допуском, бачимо, що фактичне напруження зрізу є значно меншим за допускаєме 80МПа, що свідчить про багаторазовий запас міцності заклепок на зрізання.
4 ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
4.1 Організаційно-правові основи охорони праці
Головною структурною ланкою, яка здійснює безпосереднє управління та контроль у сфері промислової безпеки на автотранспортному підприємстві, виступає служба охорони праці. Відповідно до нормативно-правових актів та типового положення, цей підрозділ функціонує як самостійна організаційна структура і підпорядковується виключно керівникові підприємства та головному інженерові. На фахівців зазначеної служби покладаються ключові обов'язки щодо розробки, координації та впровадження комплексних заходів, спрямованих на створення безпечних і нешкідливих умов праці для всього персоналу АТП, а також на превентивне запобігання виробничому травматизму, мінімізацію ризиків виникнення нещасних випадків і профілактику професійних захворювань серед робітників. При цьому юридичну та персональну відповідальність за забезпечення належного стану безпеки життєдіяльності безпосередньо на робочих місцях разом із фахівцями профільного відділу несуть керівники всіх без винятку виробничих і технічних підрозділів підприємства. Базовим та найважливішим елементом у загальній системі навчання персоналу безпечним прийомам, методам і правилам виконання робіт є багаторівнева система інструктажів з охорони праці. Залежно від мети, характеру технологічних завдань та часу проведення, ці заходи поділяються на кілька категорій, першою з яких є вступний інструктаж, що є обов'язковим для абсолютно всіх новоприйнятих на підприємство працівників незалежно від їхньої посади, стажу чи кваліфікації. Даний вид інструктажу проводиться профільним інженером з охорони праці в спеціалізованому навчальному кабінеті у формі лекційного заняття або індивідуальної бесіди. Під час його проведення детально висвітлюються такі фундаментальні питання, як специфіка діяльності та технологічні особливості АТП, правила внутрішнього трудового розпорядку, загальна топографія підприємства з розташуванням виробничих дільниць і зон обслуговування, регламентований порядок безпечного руху транспортних засобів та пішоходів внутрішньою територією, нормативи видачі спеціального одягу та засобів індивідуального захисту, правила електробезпеки, загальні засади пожежної профілактики, а також практичні прийоми надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Факт успішного проходження цього етапу навчання в обов'язковому порядку фіксується у відповідному журналі реєстрації вступного інструктажу або спеціальному контрольному листі, де проставляються дата та особисті підписи особи, яка проводила навчання, і працівника, який його пройшов.
Наступною ланкою у загальній структурі навчання є первинний інструктаж безпосередньо на робочому місці, який здійснюється керівником робіт, у підпорядкування якого безпосередньо надходить новий співробітник перед початком його самостійної діяльності. Під час цього етапу детально опрацьовуються правила безпечної експлуатації конкретного технологічного обладнання та пристроїв, нормативи правильного застосування засобів індивідуального захисту і спецодягу, вимоги до раціонального використання робочого інструменту, а також правила пересування внутрішніми проходами дільниці та реагування на сигнали виробничої сигналізації. Факт успішного засвоєння матеріалу засвідчується заповненням другої частини індивідуального контрольного листа та відповідного журналу реєстрації, після чого контрольний лист передається до відділу кадрів для долучення до особистої справи працівника. З метою систематичного підтримання та перевірки рівня знань персоналу проводиться повторний інструктаж, стандартна періодичність якого становить один раз на шість місяців, а для осіб, залучених до виконання робіт на дільницях із підвищеною виробничою небезпекою, цей термін скорочується до одного разу на три місяці. Матеріал повторного навчання охоплює ключові положення вступного та первинного інструктажів і спрямований на максимальне закріплення навичок безпечного ведення технологічного процесу та профілактику помилкових дій. За потреби оперативного реагування на внутрішні або зовнішні чинники проводиться позаплановий інструктаж в обсязі первинного на робочому місці, потреба в якому виникає в разі перегляду або введення в дію нових нормативно-правових актів з охорони праці, модернізації чи зміни технологічного процесу, заміни або введення в експлуатацію нового обладнання, після зафіксованих фактів нещасних випадків на аналогічних виробництвах, а також у разі переведення працівника на інше місце роботи чи за тривалої перерви у виконанні професійних обов'язків. Окремим видом підготовки є цільовий інструктаж, який обов'язково організовується для виконавців безпосередньо перед реалізацією специфічних завдань або робіт із підвищеною небезпекою, що не пов'язані з їхніми постійними посадовими обов'язками, або право на виконання яких регламентується спеціальним письмовим розпорядженням у вигляді наряду-допуску. Результати проведення такого цільового навчання в обов'язковому порядку фіксуються та скріплюються підписами як у самому бланку наряду-допуску на провадження робіт, так і у загальноцеховому журналі реєстрації інструктажів на робочому місці.
З метою забезпечення стабільного функціонування системи безпеки життєдіяльності на автотранспортному підприємстві на постійній основі впроваджено комплексний адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці, який традиційно реалізується за класичною п'ятиступеневою схемою. У межах першого ступеня контролю, що здійснюється щодня безпосередньо перед початком кожної робочої зміни, низова ланка керівництва у складі майстра, старшого майстра, механіка або бригадира спільно з уповноваженим громадським інспектором з охорони праці виконують ретельний обхід усіх підвідомчих робочих місць і виробничих дільниць, оперативно усуваючи будь-які виявлені технічні чи організаційні відхилення. Другий ступінь цього контролю організовується з тижневою періодичністю, під час якої начальник цеху, завідувач гаража, керівник колони або загону та головний механік підприємства разом із представником профспілкового комітету здійснюють комплексну перевірку стану безпеки праці та виробничої санітарії в межах окремих цехів, гаражних масивів і ремонтних майстерень з обов'язковим усуненням зафіксованих порушень. На третьому рівні, який проводиться один раз на місяць, створюється розширена комісія під керівництвом директора або головного інженера АТП, до складу якої залучаються голова профкому, провідний інженер з охорони праці та головний механік, які здійснюють тотальний моніторинг усього підприємства, при цьому всі помічені недоліки, які неможливо ліквідувати миттєво, заносяться до спеціального загальнозаводського журналу із чітким визначенням термінів виконання та призначенням персонально відповідальних посадових осіб. Четвертий ступінь адміністративно-громадського контролю реалізується двічі на рік вищим керівництвом під головуванням генерального директора об'єднання та голови профспілкового комітету із залученням усіх членів комісії третього ступеня для проведення повного аудиту відповідності виробничих процесів чинному законодавству в межах усього автопідприємства. Завершальним елементом цієї системи є п'ятий ступінь, що проводиться щорічно у порядку планового внутрішньовідомчого контролю під час здійснення комплексних ревізій або цільових інспектувань спеціалізованими комісіями вищих міністерств і відомств, уповноваженими представниками державного пожежного нагляду, технічними інспекторами профспілок, а також державними інспекторами органів технічного нагляду.
4.2 Виробнича санітарія і гігієна праці
4.2.1 Освітлення в проєктованому підрозділі
Проєктування та розрахунок параметрів системи штучного освітлення реалізуються індивідуально для кожного виробничого підрозділу автотранспортного підприємства, що обумовлено різним характером і класом точності технологічних операцій, які виконуються на відповідних дільницях. Для проведення світлотехнічного розрахунку агрегатної дільниці приймаються такі вихідні геометричні параметри приміщення, як довжина, що становить 8 метрів, ширина — 8 метрів, а також повна висота корпусу, яка дорівнює 5 метрам. При цьому нормативне співвідношення відстані між сусідніми світільниками до висоти їхньої безпосередньої підвіски над робочою поверхнею приймається рівним 1,8. Метою цього розрахунку є визначення оптимальної кількості промислових світильників універсального типу для забезпечення регламентованої освітленості робочих місць. На першому етапі обчислень здійснюється визначення орієнтовної кількості поздовжніх рядів світильників загального рівномірного освітлення у просторі проектованого приміщення за такою математичною залежністю:
(4.1)
де A і B – довжина і ширина приміщення, м;
Hр – висота розташування світильників над рівнем робочої поверхні, м:
(4.2)
де hp = 0,8 м. – висота робочої поверхні над рівнем підлоги;
hc = 0,5 м. – відстань світлового центру світильника від стелі,
або:
(4.3)
де L – відстань між розташуванням рядів світильників; оптимальна відстань між світильником при багаторядному розташуванні.
2. Розрахуємо світловий потік однієї лампи світильника Ф за формулою [6]:
(4.4)
де EН – нормована освітленість, визначається для відповідного розряду зорової роботи;
S – площа агрегатної дільниці, м2; К3 – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп, визначається за довідником [12];
Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1,1 для люмінесцентних ламп);
N – необхідна розрахована кількість світильників;
n – кількість ламп в світильнику n = 2;
η – коефіцієнт використання світлового потоку, залежить від індексу приміщення, коефіцієнтів відбиття стелі, і т.ін.:
(4.5)
3. На основі отриманого в результаті розрахунків значення світлового потоку джерела світла здійснюється підбір найближчої за характеристиками стандартної освітлювальної лампи, причому її фактичний світловий потік згідно з діючими нормативними вимогами не повинен відхилятися від обчисленого теоретичного показника більше ніж у діапазоні від мінус десяти до плюс двадцяти відсотків. Відповідно до цього критерію для встановлення на дільниці обґрунтовано обрано промислову люмінесцентну лампу білого світла типу ЛБ номінальною потужністю 80 Вт, яка забезпечує стабільний світловий потік на рівні 5220 лм при стандартній лінійній довжині колби лампи 1,5 метра.
Розраховуємо необхідну кількість світильників N у агрегатній дільниці:
(4.6)
4. Очікувана освітленість у приміщенні ЕР за необхідної кількості світильників N і відомих всіх інших значеннях за формулою [6]:
(4.7)
4.3 Техніка безпеки
Під час виконання технологічних операцій у зоні поточного ремонту на автотранспортному підприємстві на персонал може впливати комплекс небезпечних і шкідливих виробничих чинників, серед яких особливу загрозу становлять термічні фактори у вигляді опіків при випадковому контакті з нагрітими поверхнями деталей, ризики травмування внаслідок падіння важких вузлів, агрегатів, інструменту або заготівок, наявність відкритих рухомих елементів випробовуваного обладнання та приводних механізмів, а також відлітання осколків і стружки металу під час його механічної обробки. Окрім того, негативний вплив на працездатність та безпеку слюсарів можуть чинити несприятливі мікрокліматичні умови, зокрема знижена температура повітря в робочій зоні в холодний період року, та недостатній рівень природного або штучного освітлення робочих місць. З метою мінімізації ймовірності виникнення та повної ліквідації впливу зазначених шкідливих факторів регламентовано неухильне виконання комплексу технічних та організаційних вимог, згідно з якими весь виробничий персонал повинен забезпечуватися виключно справним, індивідуально підібраним інструментом та спеціальними технологічними пристосуваннями. Усі демонтовані з транспортних засобів великогабаритні вузли та агрегати в обов'язковому порядку мають надійно фіксуватися на спеціалізованих стійких підставках або розвантажувальних стендах, а операції з випресовування втулок, підшипників кочення та інших спряжених деталей щільної посадки повинні реалізуватися із застосуванням спеціального пресового обладнання. Під час слюсарних робіт із гайковими ключами критерієм безпеки є їх точна відповідність лінійним розмірам гайок чи головок болтів, причому категорично забороняється здійснювати затягування нарізних з’єднань ривком або з використанням випадкових важелів-подовжувачів. Будь-які рухомі та обертові елементи випробувальних стендів і суміжного обладнання під час проведення контрольно-діагностичних операцій мають бути надійно закриті захисними кожухами та екранами, які заборонено знімати, демонтувати чи відкривати до повної зупинки приводів. Безпосередньо під час роботи верстатного та стендового парку персоналу не дозволяється сидіти на обладнанні, спиратися на його елементи ліктями, передавати будь-які предмети через рухомі зони машин, захаращувати станини інструментом чи готовими виробами, а також застосовувати ручну подачу охолоджувальної рідини в зону різання металорізальних верстатів. На робочому місці під ногами слюсаря мають бути облаштовані міцні й стабільні дерев'яні решітки, а сам працівник перед початком зміни зобов'язаний привести у відповідність свій робочий одяг, ретельно застебнувши куртку або халат на всі ґудзики, зафіксувавши манжети рукавів, прибравши вільні кінці зав'язок та повністю заховавши волосся під головний убір, що є критично важливим за наявності відкритих рухомих частин на стендах. Для запобігання ризику захоплення тканини обертовими вузлами верстатів категорично забороняється виконувати механічну обробку та підгонку деталей у робочих рукавицях, використання яких дозволяється виключно на етапах стропування, підняття або позиціонування важких агрегатів із наступним їх обов'язковим зняттям. Задля забезпечення комплексної безпеки праці на території проектованої дільниці впроваджуються такі засоби колективного захисту, як захисне технологічне заземлення всього електрообладнання та корпусів стендів, інтеграція звукоізоляційних матеріалів і екранів, а також використання елементів віброізоляції у вигляді спеціальних демпфувальних опор та пружних прокладок під фундаменти динамічно навантажених машин.
Відповідно до вимог ГОСТ 12.4.709-82 ССБТ, слюсареві агрегатної дільниці в обов'язковому порядку видається сертифікований комплекс засобів індивідуального захисту, що включає шкіряні черевики, віскозно-лавсановий робочий костюм, комбіновані рукавиці, бере, а також прогумований фартух для захисту від агресивних технологічних рідин. Загальна безпека праці визначається як стан умов на робочих місцях, за якого повністю виключено або мінімізовано до регламентованих меж вплив на персонал небезпечних і шкідливих виробничих чинників, що вимагає першочергової уваги при організації виробничого процесу на дільниці, особливо з огляду на специфіку та конструктивні особливості сучасного технологічного обладнання. Усі види застосовуваних верстатів та випробувальних стендів мають бути оснащені надійними захисними кожухами та системами автоматичного блокування, які унеможливлюють запуск приводів у разі відкриття огороджувальних елементів. Організація мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень у холодний та перехідний періоди року має суворо відповідати діючим санітарно-гігієнічним нормативам, які обмежують коливання температури повітря в межах 18–20 °С, відносну вологість — на рівні не більше 75 відсотків, а швидкість руху повітряних мас — не більше 0,2 метра за секунду, що забезпечується функціонуванням центральної водяної системи опалення та припливно-витяжної вентиляції. Приміщення, де за умовами технологічного процесу можливе виділення пилу, випаровувань або газів, підлягають обов'язковій ізоляції, причому конструктивне виконання дверних отворів у них має виключати наявність порогів, а самі дверні полотна повинні оснащуватися оглядовими вікнами. У разі використання оглядових канав чи естакад передбачається встановлення спеціальних колісних напрямних реборд для запобігання з’їзду чи падінню транспортних засобів, а також облаштування двосторонніх спусків зі зручними сходами. Для безпечного освітлення внутрішнього простору оглядових канав у спеціальних настінних нішах монтуються низьковольтні світильники з робочою напругою живлення не вище 30 В, тоді як надземні естакади обладнуються захисними поручнями заввишки не менше 1 метра із суцільною нижньою бортовою обшивкою висотою не менше 0,15 метра. Організація складського господарства та зон зберігання інструментів і деталей вимагає дотримання габаритних проходів між стелажами, полицями та шафами шириною не менше 1 метра, що гарантує вільне та безпечне переміщення обслуговуючого персоналу. Усі задіяні на дільниці вантажопідйомні машини та допоміжні вантажозахватні пристосування за своїми технічними характеристиками й режимами роботи повинні повністю відповідати правилам будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів та підлягати регулярному технічному огляду. Основними чинниками ризику ураження електричним струмом у процесі експлуатації обладнання є випадкове доторкання до відкритих струмопровідних частин проводки з пошкодженою ізоляцією, відсутність або незадовільний стан надійного захисного заземлення металевих корпусів установок, а також помилкове або несанкціоноване ввімкнення електрообладнання під час проведення ремонтних робіт чи технічного обслуговування. Комплексна пожежна безпека виробничого приміщення забезпечується влаштуванням внутрішнього протипожежного водопроводу, розміщенням первинних засобів пожежогасіння у вигляді порошкових вогнегасників марки ОП-5 та вуглекислотних марки ОУ-2, встановленням стандартних пожежних щитів із комплектом шанцевого інструменту та ящиків із сухим піском. Весь виробничий персонал дільниці в обов'язковому порядку проходить теоретичне та практичне навчання правилам користування вогнегасниками та протипожежним інвентарем, на підприємстві призначається персонально відповідальна особа за пожежну безпеку приміщення, яка здійснює щоденний контроль дотримання встановленого режиму, а на видних місцях обов'язково вивішується графічний план евакуації людей на випадок виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації. Для надійного запобігання тепловим опікам при контакті з нагрітими вузлами машин працівники застосовують індивідуальні захисні засоби згідно з ГОСТ 12.4.010-75, рухомі та обертові деталі установок і металорізальних верстатів надійно ізолюються захисними кожухами відповідно до вимог ГОСТ 12.4.003-74 для виключення ризику потрапляння рук оператора в небезпечну зону, а захист органів зору від механічних пошкоджень відлітаючою стружкою чи осколками металу забезпечується використанням спеціальних окулярів зі скляним або пластмасовим триплексним склом згідно з ГОСТ 12.4.004-74. Допустимий рівень акустичного навантаження та шуму у виробничому приміщенні суворо нормується стандартами СН 245-71 і ГОСТ 12.1.003-76, які обмежують граничне значення загального рівня звукового тиску на позначці не більше 85 дБ. Конструктивні елементи будівлі, зокрема ворота та вхідні двері виробничих приміщень, виконуються з негорючих або важкогорючих матеріалів із регламентованою межею вогнестійкості не менше 1 години. Усередині корпусу пожежні крани розташовують на нормативній відстані не більше 40 метрів один від одного, а комплектація пожежних щитів здійснюється з розрахунку один інженерний щит на 300–350 квадратних метрів загальної виробничої площі, причому всі первинні та колективні засоби пожежогасіння розташовуються у максимально доступних, добре освітлених і не захаращених місцях.
ВИСНОВКИ
У результаті виконання цієї бакалаврської кваліфікаційної роботи за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт» здійснено комплексний технологічний розрахунок автотранспортного підприємства з розрахунковим парком у кількості 130 автомобілів, призначених для логістичного забезпечення перевезень побутової хімії в межах Тернопільської області.
У межах проєктування обґрунтовано річну виробничу програму з технічного обслуговування, діагностування та поточного ремонту рухомого складу, а також виконано детальний розрахунок сумарних обсягів і трудомісткості робіт за їхніми конкретними технологічними видами. На основі отриманих результатів обчислено необхідну чисельність виробничого персоналу, сформовано оптимальну експлікацію технологічного обладнання для агрегатної дільниці, визначено геометричні параметри та площі складських і виробничих приміщень головного корпусу, а також розроблено раціональний генеральний план підприємства з урахуванням безпеки внутрішньооб'єктного руху.
У конструкторському розділі роботи зпроєктовано спеціалізований пристрій для встановлення поршнів у циліндри компресора, докладно описано його конструктивні особливості й етапи функціонування, а також виконано перевірочні інженерні розрахунки деталей на міцність, які підтвердили надійність заклепкового з'єднання на зріз та зім'яття.
З метою підвищення рівня культури виробництва, покращення умов праці слюсарів та забезпечення вимог промислової санітарії виконано світлотехнічний розрахунок штучного освітлення агрегатної дільниці за методом коефіцієнта використання світлового потоку, на основі якого підібрано оптимальну кількість та потужність промислових люмінесцентних світильників.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ
Методичні вказівки з виконання дипломного проєкту кафедри АТЕ, Черкаси ЧДТУ, 2021 – 111 с.
Марков О.Д. Інжиніринг систем автосервісу: підручник / О.Д. Марков, В.П. Матейчик, В.П. Волоков – Харків :ХНАДУ, 2021. – 508 с.
Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с.
Павлище, В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин : пiдручник / В. Т. Павлище. – 2-е вид., перероб. – Львiв : Афiша,
2003. – 560 с.
Марков О.Д. Станции технического обслуживания автгомобилей / Марков О.Д. – К.: Кондор, 2008. – 536.
Андрусенко. С. І Технологічне проектування автотранспортних підприємств : Підручник. – К.: „Каравела”, 2009.- 367 с.
Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004.-478 с.
2
ДОДАТКИ
Додаток А – Виробничий корпус
Додаток Б – Планування агрегатної дільниці
Додаток В – Пристрій для встановлення поршнів у циліндри компресора
Додаток Г – Специфікація пристрою для встановлення поршнів у циліндри компресора
Додаток Д – Освітлення агрегатної дільниці
Додаток Є – Генеральний план АТП