Управління екологічною безпекою та ризиками в системі менеджменту підприємства (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси)

Лотоцький, Василь Володимирович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9791
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Мильніченко, Сергій Михайлович	-
dc.contributor.author	Лотоцький, Василь Володимирович	-
dc.date.accessioned	2026-07-04T17:59:02Z	-
dc.date.available	2026-07-04T17:59:02Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9791	-
dc.description.abstract	Об’єкт дослідження – процес управління екологічною безпекою та техногенними ризиками на великому промисловому підприємстві як чинник забезпечення його сталого розвитку та соціальної відповідальності. Предмет дослідження – сукупність управлінських механізмів, методів оцінки та превентивних заходів мінімізації екологічних ризиків, а також інструменти інтеграції екологічного моніторингу в систему менеджменту ПрАТ «АЗОТ» (м. Черкаси). Мета роботи – обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи управління екологічною безпекою ПрАТ «АЗОТ» шляхом вирішення завдань з мінімізації ризиків та впровадження ефективних інструментів екологічного конкурентоспроможності підприємства. менеджменту для підвищення Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: - проаналізувати теоретичні основи управління екологічною безпекою та класифікацію екологічних ризиків промислових підприємств; - дослідити нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти екологічного менеджменту (ISO 14001); - оцінити діяльність ПрАТ «Азот» у сфері екологічної безпеки та здійснити моніторинг впливу виробництва на навколишнє середовище; - ідентифікувати ключові екологічні ризики підприємства та оцінити ефективність діючої системи управління; - розробити стратегію превентивного управління екологічними ризиками з використанням інноваційних технологій; - провести економічне обґрунтування запропонованих заходів та оцінити їхній вплив на ефективність і безпеку виробництва. За результатами дослідження запропоновано вдосконалити систему управління екологічною безпекою та ризиками на ПрАТ «Азот» шляхом впровадження сучасних технологій моніторингу, оцінки ризиків та управлінських процедур. Одержані результати можуть бути використані для підвищення екологічної безпеки підприємства, мінімізації виробничих ризиків та забезпечення сталого розвитку в умовах сучасного промислового середовища.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	екологічна безпека, управління ризиками, екологічний менеджмент, промислове підприємство, ПрАТ «Азот», превентивне управління.	uk_UA
dc.title	Управління екологічною безпекою та ризиками в системі менеджменту підприємства (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси)	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Менеджмент)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом_Лотоцький.pdf Restricted Access		1.38 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
 
1 
 
 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування 
 
 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри МБА  
Олександр БІЛИК_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2026 р. 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
НА ТЕМУ: 
УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТА РИЗИКАМИ В 
СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ 
ПРАТ «АЗОТ», М. ЧЕРКАСИ) 
 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: Менеджмент 
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський) 
Форма здобуття освіти: денна 
Група М-225 
 
Виконавець роботи:              
 «____»___________ 2026 р.    _____________      Василь ЛОТОЦЬКИЙ__ 
                                                                                  (підпис)    ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                 ( )                           
 
 
Керівник роботи: 
 
 
 
«____»__________ 2026 р.    _________    к.е.н., доц. Сергій МИЛЬНІЧЕНКО                                              
                                              (підпис)             (Вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ)         
 
 
 
Черкаси 2026 
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»   
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»              
(код, назва) 
Освітня програма   Менеджмент              
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
завідувач кафедри  
____________  
«_____» __________20___ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
 Лотоцький Василь Володимирович          
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи Управління екологічною безпекою та ризиками в системі 
менеджменту підприємства (на матеріалах ПрАТ «Азот», м. Черкаси)  
Керівник роботи  к.е.н., доц. Мильніченко С.М.   _____ ____ 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом «_17_»__03___2026__року №_62/03-03_ 
2. Вихідні дані до роботи Форма №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про 
сукупний дохід)» за 2023, 2024, 2025 роки; Форма №1 «Баланс» за 2023, 2024, 2025 
роки, Організаційна структура ПрАТ «Азот». 
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити) 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ 
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА 
ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРАТ «АЗОТ»  
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО МІНІМІЗАЦІЇ 
ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАТ «АЗОТ» 
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи бакалавра 
Підпис, дата 
Прізвище, ініціали та посада 
Розділ завдання завдання 
консультанта 
видав прийняв 
1 к.е.н., доц. Мильніченко С.М.   
2 к.е.н., доц. Мильніченко С.М.   
3 к.е.н., доц. Мильніченко С.М.   
 
5. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р. 
 
3 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ Назва етапів 
виконання Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи бакалавра 
етапів роботи 
1 Вибір напряму дослідження. виконано 
Складання попереднього плану 01.03.2026 
кваліфікаційної роботи бакалавра. 
2 Опрацювання літературних джерел. виконано 
Підготовка та групування 10.03.2026 
матеріалів. 
3 Затвердження плану. Підготовка виконано 
15.03.2026 
теоретичного розділу. 
4 Доопрацювання теоретичного виконано 
розділу. Аналіз даних, необхідних 09.04.2026 
для написання аналітичного розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2026 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного виконано 
05.05.2026 
розділу. 
7 Підготовка та написання виконано 
18.05.2026 
розрахункового розділу роботи. 
8 Розрахунок пропозицій. 20.05.2026 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового виконано 
25.05.2026 
розділу. 
10 Підготовка висновків по роботі 01.06.2026 виконано 
11 Оформлення кваліфікаційної роботи виконано 
03.06.2026 
бакалавра 
12 Подання завершеної роботи на виконано 
05.06.2025 
кафедру 
 
 
 
 
Здобувач вищої освіти    __________              Василь ЛОТОЦЬКИЙ_____ 
                                                    ( підпис )                      (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи        _________                   _Сергій МИЛЬНІЧЕНКО________ 
                                                                    ( підпис )                                   (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 83 сторінки, 16 таблиць, 2 
рисунки, список літератури з 58 найменування, 2 додатки. 
 
УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТА РИЗИКАМИ В 
СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПРАТ 
«АЗОТ», М. ЧЕРКАСИ) 
 (великими літерами) 
 
Об’єкт дослідження – процес управління екологічною безпекою та 
техногенними ризиками на великому промисловому підприємстві як чинник 
забезпечення його сталого розвитку та соціальної відповідальності. 
Предмет дослідження – сукупність управлінських механізмів, методів оцінки 
та превентивних заходів мінімізації екологічних ризиків, а також інструменти 
інтеграції екологічного моніторингу в систему менеджменту ПрАТ «АЗОТ» (м. 
Черкаси). 
Мета роботи – обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення системи управління екологічною безпекою 
ПрАТ «АЗОТ» шляхом вирішення завдань з мінімізації ризиків та впровадження 
ефективних інструментів екологічного менеджменту для підвищення 
конкурентоспроможності підприємства. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 
- проаналізувати теоретичні основи управління екологічною безпекою та 
класифікацію екологічних ризиків промислових підприємств; 
- дослідити нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти 
екологічного менеджменту (ISO 14001); 
- оцінити діяльність ПрАТ «Азот» у сфері екологічної безпеки та здійснити 
моніторинг впливу виробництва на навколишнє середовище; 
- ідентифікувати ключові екологічні ризики підприємства та оцінити 
ефективність діючої системи управління; 
- розробити стратегію превентивного управління екологічними ризиками з 
використанням інноваційних технологій; 
- провести економічне обґрунтування запропонованих заходів та оцінити 
їхній вплив на ефективність і безпеку виробництва. 
За результатами дослідження запропоновано вдосконалити систему управління 
екологічною безпекою та ризиками на ПрАТ «Азот» шляхом впровадження 
сучасних технологій моніторингу, оцінки ризиків та управлінських процедур. 
Одержані результати можуть бути використані для підвищення екологічної 
безпеки підприємства, мінімізації виробничих ризиків та забезпечення сталого 
розвитку в умовах сучасного промислового середовища. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: екологічна безпека, управління ризиками, екологічний 
менеджмент, промислове підприємство, ПрАТ «Азот», превентивне управління. 
 
Рік захисту кваліфікаційної роботи бакалавра ____________ 
Підпис здобувача вищої освіти ____________________ 
Дата ___________________________________________ 
 
5 
 
ABSTRACT 
The bachelor’s thesis contains 83 pages, 16tables, 2 figure, a reference list of  58 sources, 
and 2 appendices. 
 
MANAGEMENT OF ENVIRONMENTAL SAFETY AND RISKS IN THE 
ENTERPRISE MANAGEMENT SYSTEM (ON THE MATERIALS OF PJSC "AZOT", 
CHERKASY) 
 
 
Object of research is the process of environmental safety and technogenic risk 
management at a large industrial enterprise as a factor in ensuring its sustainable 
development and social responsibility. 
Subject of research is a set of management mechanisms, assessment methods, and 
preventive measures for environmental risk minimization, as well as tools for integrating 
environmental monitoring into the management system of PJSC "AZOT" (Cherkasy). 
The purpose of the study is to substantiate the theoretical foundations and develop 
practical recommendations for improving the environmental safety management system of 
PJSC "AZOT" by addressing risk minimization tasks and implementing effective 
environmental management tools to increase the enterprise's competitiveness. 
To achieve the stated purpose, the following tasks must be solved: 
 to analyze the theoretical foundations of environmental safety management and the 
classification of environmental risks of industrial enterprises; 
 to investigate the regulatory framework and international standards for 
environmental management (ISO 14001); 
 to evaluate the activities of PJSC "AZOT" in the field of environmental safety and 
monitor the impact of production on the environment; 
 to identify key environmental risks of the enterprise and evaluate the effectiveness 
of the current management system; 
 to develop a strategy for preventive environmental risk management using 
innovative technologies; 
 to provide an economic justification for the proposed measures and assess their 
impact on production efficiency and safety. 
According to the results of the research, it is proposed to improve the environmental 
safety and risk management system at PJSC "AZOT" through the implementation of 
modern monitoring technologies, risk assessment methods, and management procedures. 
The results obtained can be used to increase the environmental safety of the 
enterprise, minimize production risks, and ensure sustainable development in the modern 
industrial environment. 
KEYWORDS: environmental safety, risk management, environmental management, 
industrial enterprise, pjsc "azot", preventive management. 
 
Year of defense of the bachelor’s thesis ____________ 
Signature of the higher education applicant____________________ 
Date_____________________________________ 
 
 
 
 
 
6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 7 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ 10 
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА 
1.1 Концепція екологічної безпеки та її місце в системі менеджменту 10 
організації 
1.2 Класифікація екологічних ризиків промислових підприємств 17 
хімічної галузі 
1.3 Нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти 27 
екологічного менеджменту (ISO 14001) 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 34 
ТА ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРАТ «АЗОТ»  
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності 34 
ПрАТ «Азот» 
2.2 Моніторинг впливу виробничої діяльності підприємства на стан 42 
навколишнього середовища 
2.3 Аналіз чинної системи управління екологічною безпекою та 48 
ідентифікація ключових ризиків 
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО МІНІМІЗАЦІЇ 55 
ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАТ 
«АЗОТ» 
3.1 Розробка стратегії превентивного управління екологічними 55 
ризиками 
3.2 Впровадження інноваційних технологій моніторингу та 60 
очищення викидів в систему менеджменту 
3.3 Економічне обґрунтування ефективності заходів з екологізації 66 
виробництва 
ВИСНОВКИ 74 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 76 
ДОДАТКИ 81 
 
7 
 
ВСТУП 
 
У сучасних умовах розвитку промисловості питання екологічної безпеки 
та управління екологічними ризиками набувають особливої ваги. Промислові 
підприємства хімічної галузі, зокрема великі виробники мінеральних добрив 
та хімічної продукції, такі як ПрАТ «Азот» у м. Черкаси, здійснюють значний 
вплив на навколишнє середовище. Викиди шкідливих речовин, утворення 
промислових відходів та високі енергетичні витрати створюють потенційні 
загрози для екологічної безпеки регіону та зумовлюють необхідність 
ефективної системи управління ризиками. 
Зростання вимог до екологічної відповідальності бізнесу з боку 
державних органів, міжнародних партнерів та споживачів змушує 
підприємства інтегрувати екологічні стандарти, такі як ISO 14001, у загальну 
систему менеджменту. Впровадження превентивних заходів, інноваційних 
технологій моніторингу та очищення викидів дозволяє не лише мінімізувати 
ризики для довкілля, але й підвищити ефективність виробництва, знизити 
витрати та покращити репутацію підприємства на ринку. 
Таким чином, дослідження питань управління екологічною безпекою та 
ризиками на матеріалах ПрАТ «Азот» є актуальним, оскільки дозволяє 
розробити комплексні рекомендації щодо підвищення екологічної безпеки, 
оптимізації виробничих процесів та інтеграції екологічних аспектів у систему 
менеджменту підприємства, що сприятиме сталому розвитку та підвищенню 
конкурентоспроможності. 
Об’єкт дослідження – процес управління екологічною безпекою та 
техногенними ризиками на великому промисловому підприємстві як чинник 
забезпечення його сталого розвитку та соціальної відповідальності. 
Предмет дослідження – сукупність управлінських механізмів, методів 
оцінки та превентивних заходів мінімізації екологічних ризиків, а також 
інструменти інтеграції екологічного моніторингу в систему менеджменту 
ПрАТ «АЗОТ» (м. Черкаси). 
Мета роботи – обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних 
8 
 
рекомендацій щодо вдосконалення системи управління екологічною безпекою 
ПрАТ «АЗОТ» шляхом вирішення завдань з мінімізації ризиків та 
впровадження ефективних інструментів екологічного менеджменту для 
підвищення конкурентоспроможності підприємства. 
Завдання дослідження: 
- проаналізувати теоретичні основи управління екологічною безпекою та 
класифікацію екологічних ризиків промислових підприємств; 
- дослідити нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти 
екологічного менеджменту (ISO 14001); 
- оцінити діяльність ПрАТ «Азот» у сфері екологічної безпеки та 
здійснити моніторинг впливу виробництва на навколишнє середовище;  
- ідентифікувати ключові екологічні ризики підприємства та оцінити 
ефективність діючої системи управління; 
- розробити стратегію превентивного управління екологічними ризиками 
з використанням інноваційних технологій; 
- провести економічне обґрунтування запропонованих заходів та оцінити 
їхній вплив на ефективність і безпеку виробництва. 
У роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні методи, що 
дозволяють комплексно дослідити систему управління екологічною безпекою 
та ризиками на підприємстві: загальнонаукові методи (аналіз і синтез – для 
вивчення наукових джерел, систематизації інформації про екологічні ризики 
та механізми управління ними; порівняння та узагальнення – для виявлення 
тенденцій у розвитку екологічного менеджменту та оцінки ефективності 
практик на підприємстві; абстрагування та моделювання – для формування 
концепції превентивного управління ризиками та побудови системи контролю 
викидів). Спеціальні методи: моніторинг і контроль екологічних параметрів – 
для оцінки впливу виробничих процесів на стан навколишнього середовища; 
SWOT-аналіз екологічних ризиків – для виявлення сильних та слабких сторін 
системи екологічного менеджменту; економічне обґрунтування заходів – для 
розрахунку ефективності впровадження інноваційних технологій та заходів з 
екологізації виробництва. 
9 
 
Таким чином, методологія роботи забезпечує поєднання теоретичних 
знань і практичного аналізу діяльності підприємства. 
Дослідження базується на чинних законодавчих та нормативно-правових 
актах України, що регламентують охорону навколишнього середовища та 
промислову безпеку: 
 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 
(№ 1264-XII, 1991) – регулює загальні принципи охорони довкілля та 
обов’язки підприємств; 
 Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (№ 2707-IV, 2001) 
– встановлює вимоги щодо викидів шкідливих речовин; 
 Закон України «Про відходи» (№ 187/98-ВР, 1998) – визначає порядок 
поводження з відходами та їх вторинне використання; 
 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (№ 
222-VIII, 2015) – регламентує ліцензування діяльності, що може впливати на 
екологічну безпеку; 
 Міжнародний стандарт ISO 14001:2015 – визначає вимоги до систем 
екологічного менеджменту та інтеграції екологічної політики у виробничі 
процеси. 
Використання цих законодавчих і нормативних документів забезпечує 
відповідність дослідження чинним вимогам держави та міжнародним 
стандартам, а також дозволяє формулювати практично застосовні 
рекомендації для ПрАТ «Азот». 
Лотоцький В.В., Руденко О.А. Впровадження гнучких методологій 
адаптивного менеджменту в умовах цифровізації бізнес-процесів. Міжнародна 
VІ наукова конференція «Сучасний менеджмент організації: витоки, реалії та 
перспективи розвитку» 2026 URL: https://conf.krok.edu.ua/MMO/MMO-
2026/paper/view/3284. 
 
 
 
 
10 
 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ 
БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Концепція екологічної безпеки та її місце в системі менеджменту 
організації 
 
Екологічна безпека є важливою складовою сучасного розвитку 
суспільства та функціонування підприємств. В умовах інтенсивного 
використання природних ресурсів, зростання промислового виробництва та 
посилення антропогенного навантаження на довкілля особливого значення 
набуває формування ефективної системи управління екологічною безпекою. 
Концепція екологічної безпеки передбачає комплекс заходів, спрямованих на 
попередження негативного впливу господарської діяльності на навколишнє 
природне середовище, забезпечення раціонального використання природних 
ресурсів та створення безпечних умов для життя і діяльності людини [10, 25]. 
Під екологічною безпекою розуміють такий стан навколишнього 
природного середовища, за якого забезпечується запобігання погіршенню 
екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров’я людей, а також 
збереження природних екосистем. Концепція екологічної безпеки базується на 
принципах сталого розвитку, відповідального природокористування, 
мінімізації негативного впливу на довкілля та впровадження екологічно 
чистих технологій. 
Екологічна безпека організації – це стан захищеності її життєво важливих 
інтересів, ресурсів та навколишнього середовища від загроз, що виникають у 
процесі виробничої діяльності [10, 25, 35]. 
Основними принципами концепції екологічної безпеки є: 
 пріоритет збереження навколишнього природного середовища; 
 запобігання екологічним ризикам і забрудненню; 
 раціональне використання природних ресурсів; 
 відповідальність підприємств за екологічні наслідки своєї діяльності; 
 впровадження сучасних екологічно безпечних технологій; 
11 
 
 постійний моніторинг стану довкілля. 
У системі менеджменту організації концепція екологічної безпеки займає 
важливе місце, оскільки вона інтегрується в загальну систему управління 
підприємством. Сучасні організації дедалі частіше впроваджують системи 
екологічного менеджменту, які дозволяють контролювати екологічні аспекти 
діяльності підприємства, зменшувати негативний вплив на довкілля та 
підвищувати екологічну відповідальність бізнесу. Одним із найбільш 
поширених міжнародних стандартів у цій сфері є система екологічного 
менеджменту відповідно до вимог ISO 14001, що передбачає планування, 
впровадження, контроль та постійне вдосконалення екологічної політики 
підприємства. 
Впровадження концепції екологічної безпеки в систему менеджменту 
організації забезпечує низку важливих переваг. Серед них – зниження 
екологічних ризиків, оптимізація використання природних ресурсів, 
зменшення витрат на ліквідацію наслідків забруднення, підвищення репутації 
підприємства та відповідність вимогам екологічного законодавства. Крім того, 
екологічно відповідальна діяльність сприяє підвищенню 
конкурентоспроможності підприємства на ринку та формуванню позитивного 
іміджу серед споживачів і партнерів. 
Концепція екологічної безпеки – це система принципів, цілей і заходів, 
спрямованих на запобігання шкоді довкіллю, мінімізацію екологічних ризиків 
та забезпечення сталого розвитку організації [10, 25]. Отже, концепція 
екологічної безпеки є невід’ємною частиною сучасної системи менеджменту 
організації. Її реалізація сприяє гармонійному поєднанню економічних, 
соціальних та екологічних інтересів, забезпечуючи сталий розвиток 
підприємства та збереження навколишнього природного середовища для 
майбутніх поколінь. 
У сучасних умовах глобалізації та посилення антропогенного 
навантаження на навколишнє середовище концепція екологічної безпеки 
трансформувалася з другорядної функції контролю у стратегічний пріоритет 
розвитку будь-якого промислового підприємства. Під екологічною безпекою 
12 
 
організації розуміють стан захищеності її діяльності, персоналу, суспільства 
та природного середовища від негативного впливу виробничих процесів, а 
також здатність менеджменту запобігати виникненню надзвичайних ситуацій 
техногенного характеру. 
ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ  
(законодавство, суспільство, природні ресурси) 
КОНЦЕПЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 
Превентивність Системність Відповідальність 
Система менеджменту організації 
Стратегічне управління Операційне управління 
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 
 (політика, цілі, контроль, аудит) 
СТАНДАРТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ 
Зменшення впливу довкілля 
Екологічна безпека 
Сталий розвиток 
 
Рисунок 1.1 – Концепції екологічної безпеки в системі управління 
організації 
Джерело: [10, 25]. 
Центральне місце екологічної безпеки в системі менеджменту організації 
обумовлене переходом від концепції «ліквідації наслідків» до концепції 
«превентивного управління». Це означає, що екологічні чинники 
враховуються на всіх рівнях прийняття управлінських рішень – від 
проектування нових технологічних ліній до збуту готової продукції. В 
інтегрованій системі менеджменту (IMS) екологічна складова тісно взаємодіє 
з менеджментом якості (ISO 9001) та менеджментом охорони праці (ISO 
13 
 
45001), формуючи єдиний механізм сталого розвитку [49, 51, 55, 57]. 
Еволюція поглядів на роль екології в бізнесі дозволяє виділити кілька 
рівнів інтеграції екологічної безпеки в менеджмент. На нижчому рівні 
підприємство лише дотримується встановлених державою екологічних 
нормативів, щоб уникнути штрафів. На вищому, стратегічному рівні, 
екологічна безпека стає частиною корпоративної філософії та інструментом 
створення конкурентних переваг. Для підприємств хімічної промисловості, 
таких як ПрАТ «Азот», екологічний менеджмент є гарантом соціальної 
ліцензії на діяльність, оскільки рівень довіри громади та інвесторів прямо 
залежить від екологічної прозорості та безпечності виробництва. 
Функціонування системи екологічного менеджменту базується на циклі 
Демінга (PDCA – Plan-Do-Check-Act), передбачає планування екологічних 
цілей, їх реалізацію через конкретні заходи, постійний моніторинг показників 
впливу та постійне вдосконалення екологічних характеристик. Таким чином, 
екологічна безпека перестає бути окремим технічним завданням і стає 
невід’ємною частиною загального менеджменту, забезпечуючи баланс між 
економічною ефективністю та збереженням екосистем. 
Концепція екологічної безпеки є важливою складовою сучасного 
управління організацією та формується на перетині таких наукових галузей, 
як екологія, менеджмент і сталий розвиток. Вона визначає сукупність 
принципів, методів і управлінських рішень, спрямованих на запобігання 
негативному впливу господарської діяльності на довкілля, зниження 
екологічних ризиків та забезпечення екологічно збалансованого 
функціонування організації. 
У науковому розумінні екологічна безпека організації трактується як стан 
захищеності навколишнього природного середовища та життєво важливих 
інтересів людини від потенційно небезпечних впливів виробничої діяльності. 
Відповідно, концепція екологічної безпеки передбачає інтеграцію екологічних 
вимог у всі рівні управління – від стратегічного до операційного. 
Ключовими принципами концепції екологічної безпеки виступають 
превентивність, системність, комплексність, відповідальність і безперервне 
14 
 
вдосконалення. Принцип превентивності передбачає орієнтацію на 
попередження екологічних порушень, а не на ліквідацію їх наслідків. 
Системність означає необхідність врахування екологічних аспектів у всіх 
бізнес-процесах організації. Комплексність полягає у взаємопов’язаному 
управлінні природними ресурсами, відходами та викидами [6, 27, 33]. 
Принцип відповідальності передбачає дотримання екологічного 
законодавства та корпоративну відповідальність за вплив на довкілля. 
Безперервне вдосконалення реалізується через постійне підвищення 
ефективності екологічних заходів. 
У системі менеджменту організації концепція екологічної безпеки займає 
інтегративне місце та реалізується через впровадження системи екологічного 
менеджменту. Важливим інструментом у цьому контексті є міжнародний 
стандарт ISO 14001, який встановлює вимоги до формування екологічної 
політики, планування, впровадження, моніторингу та вдосконалення 
екологічних аспектів діяльності підприємства. 
У сучасних умовах глобальних та локальних викликів забезпечення 
екологічної безпеки стає не лише вимогою законодавства, а й стратегічним 
пріоритетом для сталого розвитку будь-якої організації. Перехід до «зелених» 
технологій та інклюзивних моделей управління потребує чіткої ідентифікації 
чинників, що визначають екологічний стан підприємства, та їхньої інтеграції 
в загальну систему менеджменту. Системний підхід дозволяє трансформувати 
екологічні ризики в інноваційні можливості, забезпечуючи сталий та смарт 
розвиток установи. Нижче наведено ключові детермінанти екологічної 
безпеки та їхню роль у функціональних підсистемах менеджменту.  
Таблиця 1.1 – Детермінанти екологічної безпеки в системі менеджменту 
Детермінанта Місце в системі 
(Чинник) Зміст та характеристика менеджменту 
Інтегроване управління Операційний менеджмент: 
природними ресурсами та контроль витрат сировини та 
Ресурсна стійкість енергоефективність енергії 
Впровадження «зелених» та смарт- Інноваційний менеджмент: 
Технологічна технологій для зменшення оновлення виробничих 
інноваційність вуглецевого сліду потужностей 
Екологічна Перехід до моделей сталого Фінансовий менеджмент: 
економіка розвитку та циклічної економіки екологічне бюджетування та 
15 
 
Детермінанта Місце в системі 
(Чинник) Зміст та характеристика менеджменту 
інвестиції 
Стратегічний менеджмент: 
Соціальна Дотримання принципів КСВ та формування репутації та 
відповідальність етичного ставлення до довкілля місії бренду 
Інформаційний менеджмент: 
Цифрова Використання ІТ-інструментів для автоматизація екологічного 
трансформація моніторингу екологічних ризиків контролю 
Джерело: [15, 22, 38, 44]. 
Проведений аналіз свідчить, що екологічна безпека займає центральне 
місце в системі сучасного менеджменту, виступаючи сполучною ланкою між 
економічною ефективністю та соціальною відповідальністю бізнесу. 
Інтеграція екологічних детермінант у стратегічне та операційне управління 
дозволяє організаціям ефективно використовувати природні ресурси, 
впроваджувати смарт-інновації та мінімізувати антропогенний вплив на 
довкілля [29]. Таким чином, розбудова екологічно орієнтованої системи 
управління є необхідною умовою для побудови технологічно розвиненого 
майбутнього та досягнення цілей сталого розвитку в довгостроковій 
перспективі. 
Інституціоналізація екологічної безпеки в управлінській системі 
організації передбачає розроблення екологічної політики, ідентифікацію та 
оцінку екологічних аспектів і ризиків, встановлення цілей і програм, 
проведення внутрішнього аудиту та екологічного контролю. При цьому 
важливе значення має інтеграція екологічних критеріїв у процес прийняття 
управлінських рішень, що забезпечує узгодження економічних інтересів із 
вимогами охорони довкілля. 
З позицій сучасної теорії управління, екологічна безпека виступає не 
лише як обмежувальний фактор, але і як джерело стратегічних переваг. 
Ефективне впровадження екологічних практик сприяє зниженню витрат на 
ресурси та енергію, мінімізації екологічних ризиків, підвищенню 
інвестиційної привабливості та зміцненню репутації організації. 
Таким чином, концепція екологічної безпеки є невід’ємною складовою 
сучасної системи менеджменту організації, що забезпечує її стійке 
функціонування та розвиток відповідно до принципів Сталий розвиток. Її 
16 
 
реалізація сприяє досягненню балансу між економічною ефективністю, 
соціальною відповідальністю та екологічною доцільністю діяльності 
підприємства. 
В умовах сучасних глобальних викликів та деградації природного 
середовища концепція екологічної безпеки трансформується з допоміжного 
елемента в стратегічний пріоритет розвитку будь-якої організації [30, 33]. 
Сталий розвиток підприємства сьогодні неможливий без інтеграції 
екологічних складових у загальну систему управління, що зумовлює 
необхідність перегляду традиційних методів менеджменту та впровадження 
смарт-технологій і «зелених» інновацій. Системний підхід до екологічної 
безпеки дозволяє не лише мінімізувати антропогенний вплив на довкілля, а й 
підвищити інвестиційну привабливість та соціальну відповідальність бізнесу. 
У наступній таблиці 1.2 розкрито ключові компоненти концепції екологічної 
безпеки та визначено їхнє місце в ієрархії сучасного менеджменту.  
Таблиця 1.2 – Концепція екологічної безпеки в системі менеджменту 
організації 
Складова Зміст та стратегічна 
концепції спрямованість Місце в системі менеджменту 
Орієнтація на інтегроване Стратегічний менеджмент: 
управління природними формування місії та 
Екологічна ресурсами та збереження довгострокових цілей сталого 
стійкість екосистем розвитку 
Впровадження «зелених» Інноваційний менеджмент: 
Технологічна технологій та інновацій для драйвер змін та оновлення 
модернізація мінімізації вуглецевого сліду виробничих процесів 
Моделювання економічної Фінансовий менеджмент: 
Екологічна діяльності з урахуванням екологічне бюджетування та 
економіка екологічних витрат та вигод оцінка інвестиційних ризиків 
Використання автоматизації та Інформаційний менеджмент: 
штучного інтелекту для цифрова трансформація та 
Смарт-моніторинг контролю впливу на довкілля обробка екологічних даних 
Дотримання правових 
інструментів та захист прав Юридичний менеджмент: 
Правова людини в умовах глобальних забезпечення правової чистоти 
комплаєнс-безпека викликів та захист інтересів громади 
Корпоративна відповідальність HR-менеджмент та PR: 
Соціальна як фундамент взаємодії з формування екологічної 
відповідальність громадою та стейкхолдерами культури та позитивного іміджу 
Джерело: [2, 18, 23, 34]. 
Підводячи підсумок, варто зазначити, що екологічна безпека є 
17 
 
фундаментом сталого менеджменту, який об’єднує економічні інтереси 
організації з етичними нормами збереження довкілля. Інтеграція екологічних 
детермінант у функціональні сфери – від стратегічного планування до HR-
політики – забезпечує комплексний підхід до вирішення екологічних проблем. 
Впровадження інноваційних смарт-рішень в систему екологічного 
моніторингу стає запорукою ефективного антисипативного врядування, що 
дозволяє організації вчасно реагувати на екологічні ризики. Таким чином, 
розбудова екологічно орієнтованої системи менеджменту є критичним 
фактором успішної адаптації суб’єктів господарювання до вимог сучасної 
«зеленої» економіки. 
 
1.2 Класифікація екологічних ризиків промислових підприємств хімічної 
галузі 
 
Екологічні ризики підприємств хімічної промисловості є складною 
багаторівневою системою загроз, що виникають у процесі виробництва, 
транспортування, зберігання та утилізації хімічних речовин. Їх аналіз 
здійснюється в межах таких наукових напрямів, як екологія, промислова 
безпека та ризик-менеджмент. 
Поняття екологічного ризику є однією з центральних категорій сучасного 
менеджменту, особливо в контексті сталого розвитку та екологічної безпеки. 
Екологічний ризик – це ймовірність виникнення негативних змін у довкіллі та 
здоров’ї населення внаслідок діяльності підприємства [4, 12, 24, 32]. 
Класифікація екологічних ризиків дозволяє системно ідентифікувати загрози, 
оцінити їх масштаб і розробити ефективні заходи управління. Вона є основою 
для побудови системи екологічної безпеки підприємства та впровадження 
сучасних підходів у межах Сталого розвитку. 
У сучасних умовах глобальних викликів та стрімкої цифровізації, 
екологічна безпека хімічних підприємств стає критичним елементом їхнього 
сталого розвитку. Специфіка хімічної галузі, пов'язана з використанням 
токсичних та вибухонебезпечних речовин, вимагає від менеджменту 
18 
 
організації впровадження антисипативних підходів до управління ризиками. 
Системна класифікація екологічних ризиків є фундаментом для побудови 
ефективної системи екологічного менеджменту, що дозволяє не лише 
мінімізувати негативний вплив на довкілля, а й забезпечити інноваційну 
стійкість підприємства через впровадження «зелених» та смарт-технологій. 
Для ефективного управління екологічною безпекою доцільно згрупувати 
ризики за ключовими детермінантами, що впливають на прийняття 
управлінських рішень. 
Таблиця 1.3 – Класифікація екологічних ризиків хімічного підприємства 
Категорія 
ризику Основні види та прояви Місце в системі менеджменту 
Відмови обладнання, 
розгерметизація систем, аварійні Операційний менеджмент, 
Техногенні викиди. технічний нагляд та модернізація. 
Помилки персоналу, порушення HR-менеджмент – навчання, 
Антропогенні регламентів, низька кваліфікація. сертифікація та охорона праці. 
Екологічні штрафи, витрати на Фінансовий менеджмент – 
Економічні рекультивацію, втрата ринків. екологічне бюджетування. 
Втрата довіри стейкхолдерів, PR-менеджмент – корпоративна 
Репутаційні конфлікти з громадою. соціальна відповідальність. 
Збої в системах автоматичного IT-менеджмент – кібербезпека та 
Цифрові моніторингу та смарт-контролю. автоматизація. 
Джерело: [6, 17, 23, 40] 
Пропонована класифікація дозволяє ідентифікувати найбільш вразливі 
зони в діяльності хімічних підприємств та інтегрувати екологічні аспекти в 
загальну стратегію управління. Впровадження смарт-технологій та систем 
штучного інтелекту для моніторингу цих ризиків є драйвером позитивних змін 
в економіці та екології. Таким чином, розбудова екологічно орієнтованого 
менеджменту на основі детальної класифікації ризиків є необхідною умовою 
для забезпечення конкурентоспроможності та безпеки територіальних громад 
у довгостроковій перспективі. 
Екологічна безпека є важливою характеристикою стану навколишнього 
середовища та рівня захищеності людини від негативного впливу 
господарської діяльності. Вона формується в межах таких наукових напрямів, 
як екологія, ризик-менеджмент та сталий розвиток, і відображає здатність 
природних та соціально-економічних систем функціонувати без критичних 
19 
 
порушень. 
Оцінювання рівня екологічної безпеки здійснюється за допомогою 
певних критеріїв, які являють собою кількісні та якісні показники, що 
характеризують стан довкілля, ефективність природоохоронної діяльності та 
рівень екологічних ризиків. Одним із ключових критеріїв є нормативно-
правовий, що передбачає дотримання вимог екологічного законодавства, 
встановлених стандартів і нормативів, зокрема гранично допустимих 
концентрацій забруднюючих речовин. Важливу роль також відіграє 
відповідність міжнародним стандартам екологічного управління, таким як ISO 
14001, що регламентує системний підхід до контролю та зменшення впливу на 
довкілля. 
Суттєве значення мають екологічні критерії, які відображають фактичний 
стан компонентів навколишнього середовища, зокрема рівень забруднення 
атмосферного повітря, водних ресурсів і ґрунтів, ступінь збереження 
біорізноманіття та здатність екосистем до самовідновлення [11, 28]. У свою 
чергу, санітарно-гігієнічні критерії характеризують вплив екологічних 
факторів на здоров’я населення, включаючи показники захворюваності, якість 
питної води та безпечність умов проживання. 
Не менш важливими є техніко-технологічні критерії, що відображають 
рівень екологічності виробничих процесів, ступінь зношеності обладнання, 
наявність ефективних систем очищення викидів і скидів, а також 
впровадження ресурсозберігаючих та маловідходних технологій. Економічні 
критерії дозволяють оцінити ефективність природоохоронної діяльності через 
витрати на екологічні заходи, рівень екологічних платежів і збитків від 
забруднення довкілля. Управлінські критерії пов’язані з наявністю екологічної 
політики, функціонуванням системи екологічного менеджменту, організацією 
екологічного контролю та аудиту. 
Поряд із критеріями важливу роль відіграють ознаки екологічної безпеки, 
які відображають якісний стан довкілля та рівень його стабільності. До 
основних ознак належить стабільний стан природних систем, що проявляється 
у відсутності незворотних змін у довкіллі та збереженні екологічної рівноваги. 
20 
 
Важливою ознакою є також допустимий рівень забруднення, який не 
перевищує встановлених нормативів і не створює загрози для здоров’я 
людини. 
Крім того, екологічна безпека характеризується збалансованим 
використанням природних ресурсів, що забезпечує їх відтворення та 
раціональне споживання. Суттєвою ознакою є низький рівень екологічних 
ризиків, що зменшує ймовірність виникнення аварій і катастроф. Важливим 
показником є також захищеність здоров’я населення, яка свідчить про 
безпечність умов життєдіяльності [10, 39]. Наявність ефективної системи 
екологічного управління та здатність екосистем до самовідновлення 
завершують сукупність ключових ознак екологічної безпеки. 
Таким чином, критерії та ознаки екологічної безпеки утворюють 
комплексну систему оцінювання стану довкілля і рівня його захищеності. Їх 
використання забезпечує науково обґрунтований підхід до управління 
природокористуванням, дозволяє своєчасно виявляти загрози та сприяє 
досягненню збалансованого розвитку суспільства відповідно до принципів 
Сталого розвитку. 
В умовах сучасних глобальних викликів екологічна безпека перестає бути 
лише питанням дотримання нормативів і стає стратегічним пріоритетом 
менеджменту. Перехід до сталого, інклюзивного та смарт-розвитку вимагає 
від підприємств не лише мінімізації негативного впливу на довкілля, а й 
побудови системи управління, здатної ідентифікувати загрози на ранніх 
етапах. Чітке визначення ознак та критеріїв екологічної безпеки дозволяє 
інтегрувати природоохоронні аспекти в загальну бізнес-стратегію, 
забезпечуючи інноваційну стійкість та репутаційний капітал організації. 
Для ефективного моніторингу та управління екологічним станом 
організації необхідно розрізняти якісні ознаки безпеки та кількісні критерії її 
оцінки. 
Таблиця 1.4 – Ознаки та критерії екологічної безпеки організації 
Категорія 
оцінки Характеристика та показники Роль у системі менеджменту 
Ознаки (якісні) Стабільність екосистем, захищеність Стратегічний менеджмент: 
21 
 
Категорія 
оцінки Характеристика та показники Роль у системі менеджменту 
персоналу, відсутність незворотних формування місії та цінностей 
змін у довкіллі сталого розвитку 
Дотримання ГДК (гранично Операційний менеджмент: 
Нормативні допустимих концентрацій) та ГДВ технічний контроль та 
критерії (викидів) комплаєнс 
Технологічні Питома вага «зелених» технологій, Інноваційний менеджмент: 
критерії рівень енергоефективності модернізація виробничих ліній 
Фінансовий менеджмент: 
Економічні Обсяг екологічних інвестицій, розмір екологічне бюджетування та 
критерії платежів за забруднення аудит 
Наявність систем онлайн- IT-менеджмент: цифрова 
моніторингу, використання ШІ для трансформація екологічного 
Смарт-критерії прогнозування ризиків контролю 
Джерело: [4, 15, 23, 29]. 
Системне використання наведених ознак та критеріїв дозволяє 
менеджменту організації трансформувати екологічну безпеку з витратної 
статті в інструмент конкурентоспроможності. Впровадження смарт-
технологій для контролю за критеріями безпеки забезпечує перехід до 
антисипативного врядування, що є основою для розв’язання локальних 
екологічних проблем у межах глобальних цілей сталого розвитку. Таким 
чином, екологічна безпека інтегрується у ядро менеджменту, створюючи 
передумови для довгострокового успіху в «зеленій» економіці. 
Актуальність питання кадрової політики на підприємствах промислового 
сектору зумовлена сучасними викликами економічного розвитку, зокрема 
посиленням конкуренції, технологічними змінами та необхідністю 
підвищення ефективності виробництва. Людські ресурси стають ключовим 
фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємств, оскільки саме 
кваліфікований персонал здатен ефективно використовувати інноваційні 
технології та адаптуватися до динамічного ринкового середовища. 
Особливості кадрової політики в промисловості полягають у необхідності 
постійного професійного розвитку працівників, забезпеченні належних умов 
праці, формуванні мотиваційних механізмів та утриманні 
висококваліфікованих кадрів. Важливого значення набуває також 
впровадження сучасних методів управління персоналом, автоматизація HR-
процесів і розвиток корпоративної культури. 
22 
 
Таким чином, ефективна кадрова політика є стратегічним інструментом 
розвитку промислових підприємств, що дозволяє не лише підвищити 
продуктивність праці, а й забезпечити стійке функціонування та 
довгострокове зростання в умовах нестабільного економічного середовища.  
Основна частина дослідження кадрової політики на підприємствах 
промислового сектору передбачає розкриття її змісту, функцій, принципів 
формування та специфічних особливостей, зумовлених характером 
виробничої діяльності. 
Передусім, кадрова політика промислових підприємств спрямована на 
забезпечення виробництва кваліфікованими трудовими ресурсами відповідно 
до технологічних потреб. На відміну від інших секторів економіки, 
промисловість характеризується високою залежністю від професійних 
навичок працівників, технічної підготовки та досвіду роботи, що обумовлює 
необхідність ретельного підбору персоналу, орієнтації на вузькоспеціалізовані 
професії та розвитку системи професійної підготовки і перепідготовки кадрів. 
Важливою особливістю є безперервність навчання персоналу. У зв’язку з 
швидким розвитком технологій, автоматизацією виробництва та 
впровадженням інновацій, працівники повинні постійно підвищувати свою 
кваліфікацію, що реалізується через внутрішньофірмове навчання, 
стажування, курси підвищення кваліфікації та співпрацю з освітніми 
установами. 
Наступним аспектом є організація та нормування праці. На промислових 
підприємствах велике значення мають чітка регламентація виробничих 
процесів, дотримання технологічних стандартів і норм безпеки. Тому кадрова 
політика передбачає впровадження ефективних систем контролю за 
виконанням трудових обов’язків, оцінювання результатів праці та 
забезпечення дисципліни. 
Особливу роль відіграє система мотивації персоналу. У промисловому 
секторі вона зазвичай поєднує матеріальні та нематеріальні стимули. До 
матеріальних належать заробітна плата, премії, доплати за складні умови 
праці, а до нематеріальних – можливості кар’єрного зростання, соціальні 
23 
 
гарантії, визнання досягнень працівників. Ефективна мотиваційна політика 
сприяє підвищенню продуктивності праці та зниженню плинності кадрів. 
Ще однією важливою особливістю є забезпечення безпечних і належних 
умов праці. Промислове виробництво часто пов’язане з підвищеними 
ризиками для здоров’я працівників, тому підприємства зобов’язані 
дотримуватися стандартів охорони праці, проводити інструктажі, 
забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту та 
впроваджувати заходи з мінімізації виробничого травматизму. 
Крім того, кадрова політика включає планування та прогнозування 
потреб у персоналі, що дозволяє підприємствам завчасно реагувати на зміни у 
виробничих обсягах, впровадження нових технологій або структурні 
перетворення. Важливим є також формування кадрового резерву, що 
забезпечує наступність управління та стабільність функціонування 
підприємства. 
У сучасних умовах значного розвитку набуває цифровізація HR-процесів. 
Використання інформаційних систем управління персоналом дозволяє 
автоматизувати облік кадрів, оцінювання ефективності роботи, процеси 
рекрутингу та навчання, що підвищує загальну ефективність кадрової 
політики. Отже, кадрова політика на підприємствах промислового сектору має 
комплексний характер і охоплює широкий спектр заходів, спрямованих на 
формування, розвиток та ефективне використання трудового потенціалу. Її 
специфіка визначається технологічними особливостями виробництва, 
підвищеними вимогами до кваліфікації персоналу та необхідністю 
забезпечення безпеки праці. 
Розкриття змісту та функцій кадрової політики на підприємствах 
промислового сектору передбачає визначення її сутності як системи 
принципів, методів і заходів, спрямованих на формування, розвиток і 
ефективне використання трудового потенціалу підприємства. 
Зміст кадрової політики охоплює сукупність напрямів діяльності, 
пов’язаних із управлінням персоналом. До них належать планування потреби 
в кадрах, підбір і найм працівників, їх адаптація, професійний розвиток, 
24 
 
оцінювання результатів праці, мотивація та стимулювання, а також соціальний 
розвиток колективу. У промисловому секторі зміст кадрової політики має 
свою специфіку, зумовлену необхідністю врахування технічної складності 
виробництва, підвищених вимог до кваліфікації працівників і дотримання 
стандартів безпеки праці. 
Функції кадрової політики відображають основні напрями її реалізації та 
роль у діяльності підприємства. Однією з ключових функцій є забезпечувальна 
функція, яка полягає у формуванні необхідного кадрового складу відповідно 
до потреб виробництва. Вона передбачає своєчасне залучення працівників 
відповідної кваліфікації та їх раціональне розміщення. 
Наступною є розвивальна функція, що спрямована на підвищення 
професійного рівня працівників, розвиток їх компетенцій та підготовку до  
виконання більш складних завдань, що досягається через систему навчання, 
перепідготовки та підвищення кваліфікації. 
Мотиваційна функція полягає у створенні умов, які спонукають 
працівників до ефективної праці. Вона включає формування системи 
матеріального і нематеріального стимулювання, що сприяє підвищенню 
продуктивності праці та задоволеності роботою. 
Регулююча функція кадрової політики забезпечує впорядкування 
трудових відносин на підприємстві, дотримання норм трудового 
законодавства, внутрішніх правил і стандартів. Вона спрямована на 
підтримання трудової дисципліни та стабільності в колективі. 
Соціальна функція передбачає створення сприятливих умов праці, 
забезпечення соціального захисту працівників, розвиток корпоративної 
культури та підтримання позитивного соціально-психологічного клімату в 
колективі. 
Також важливою є стратегічна функція, яка полягає у забезпеченні 
довгострокового розвитку підприємства через формування ефективного 
кадрового потенціалу, здатного адаптуватися до змін зовнішнього 
середовища. Таким чином, зміст і функції кадрової політики на промислових 
підприємствах тісно взаємопов’язані та спрямовані на досягнення головної 
25 
 
мети – підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом 
раціонального використання людських ресурсів. 
Таблиця 1.5 – Зміст та функції кадрової політики на підприємствах 
промислового сектору 
Елемент Характеристика (зміст / функція) 
Планування Визначення потреби в кадрах відповідно до обсягів виробництва 
персоналу та стратегічних цілей підприємства 
Пошук, відбір і прийняття на роботу працівників необхідної 
Підбір і найм 
кваліфікації 
Пристосування нових працівників до умов праці та 
Адаптація персоналу 
корпоративного середовища 
Розвиток персоналу Навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів  
Оцінювання Аналіз результатів праці, атестація, визначення ефективності 
персоналу роботи працівників 
Формування системи матеріального та нематеріального 
Мотивація 
стимулювання 
Забезпечення соціальних гарантій, покращення умов праці та 
Соціальний розвиток 
клімату в колективі 
Забезпечувальна 
Формування та підтримка необхідного кадрового складу 
функція 
Розвивальна функція Підвищення професійного рівня працівників 
Мотиваційна функція Стимулювання працівників до продуктивної праці 
Контроль за дотриманням трудових норм, дисципліни та 
Регулююча функція 
законодавства 
Соціальна функція Забезпечення соціального захисту та сприятливих умов праці  
Формування довгострокового кадрового потенціалу 
Стратегічна функція 
підприємства 
Джерело: розроблено автором 
Наведена таблиця 1.2 відображає ключові елементи змісту та основні 
функції кадрової політики, які забезпечують ефективне управління 
персоналом на промислових підприємствах. Вона демонструє взаємозв’язок 
між практичними напрямами роботи з кадрами та їх функціональним 
призначенням. Комплексне поєднання цих складових сприяє формуванню 
кваліфікованого, мотивованого та стабільного трудового колективу, що є 
важливою умовою підвищення продуктивності праці та забезпечення 
конкурентоспроможності підприємства. 
Принципи формування кадрової політики: 
1. відповідність стратегії підприємства – кадрова політика повинна 
бути узгоджена з довгостроковими цілями підприємства та забезпечувати його 
конкурентоспроможність на ринку; 
26 
 
2. комплексність – врахування всіх аспектів управління персоналом: 
підбір, адаптація, розвиток, мотивація, оцінка результатів та соціальний 
захист; 
3. системність – взаємозв’язок усіх елементів кадрової політики, що 
дозволяє ефективно планувати та використовувати трудові ресурси; 
4. персоналізація підходів – врахування індивідуальних потреб, 
здібностей та потенціалу працівників при плануванні розвитку і мотивації; 
5. прозорість і законність – дотримання норм трудового 
законодавства та корпоративних стандартів управління персоналом;  
6. інноваційність – впровадження сучасних технологій управління, 
цифрових HR-систем, автоматизації процесів та сучасних методів навчання; 
7. стабільність і адаптивність – політика має забезпечувати як 
стабільну роботу колективу, так і швидке реагування на зміни ринку чи 
технологій. 
Кадрова політика на підприємствах промислового сектору відрізняється 
від аналогічних стратегій у інших галузях економіки через специфіку 
виробничих процесів, технологічну складність обладнання та підвищені 
вимоги до кваліфікації працівників. В умовах сучасної економіки, що 
характеризується швидким технологічним розвитком, конкуренцією та 
цифровізацією, успішне функціонування промислового підприємства значною 
мірою залежить від ефективного управління людськими ресурсами. 
Специфічні особливості кадрової політики у промисловості зумовлені 
потребою забезпечення високого рівня професійної підготовки персоналу, 
дотримання стандартів безпеки та організації ефективної системи мотивації, 
що враховує як матеріальні, так і нематеріальні стимули, дані особливості 
визначають основні напрями роботи з кадрами, формування кадрового резерву 
та розвиток корпоративної культури, що дозволяє підвищити продуктивність 
праці та забезпечити стабільність виробничих процесів. 
Таким чином, вивчення специфіки кадрової політики у промисловості є 
актуальним для розробки стратегій управління персоналом, які відповідають 
сучасним вимогам ринку та технологічного розвитку підприємств. 
27 
 
Технологічна орієнтація – високі вимоги до професійної кваліфікації 
працівників через складність виробничих процесів і використання сучасного 
обладнання. Підвищена увага до безпеки праці – кадрова політика включає 
заходи щодо дотримання норм охорони праці та попередження виробничого 
травматизму. Професійна підготовка та навчання – постійне підвищення 
кваліфікації, перепідготовка та стажування працівників з метою адаптації до 
нових технологій. 
Система мотивації, орієнтована на результат – поєднання матеріальних і 
нематеріальних стимулів, які враховують специфіку праці та умови 
виробництва. Стратегічне планування кадрів – створення кадрового резерву та 
прогнозування потреб у персоналі для забезпечення безперервності 
виробничих процесів. Дистанційні та цифрові HR-процеси – використання 
автоматизованих систем для обліку кадрів, оцінки ефективності роботи та 
навчання, що підвищує гнучкість управління персоналом. 
Таким чином, кадрова політика на промислових підприємствах має 
стратегічний, комплексний та технологічно орієнтований характер, що 
дозволяє забезпечувати ефективне використання людського потенціалу та 
підтримувати стабільне і безпечне функціонування виробництва. 
 
1.3 Нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти 
екологічного менеджменту (ISO 14001) 
 
У сучасних умовах глобалізації та посилення екологічних викликів, 
ефективне управління природоохоронною діяльністю стає неможливим без 
чіткого дотримання правових норм та впровадження міжнародних стандартів. 
Нормативно-правове регулювання створює обов’язковий каркас безпеки, тоді 
як серія стандартів ISO 14000 надає підприємствам інструментарій для 
добровільного вдосконалення екологічних показників. Інтеграція цих двох 
рівнів у систему менеджменту організації дозволяє досягти синергії між 
правовою відповідальністю та стратегічною конкурентоспроможністю в 
межах «зеленої» економіки. 
28 
 
Система екологічного менеджменту (СЕМ) базується на поєднанні 
жорсткого регулювання (Compliance) та гнучких ринкових інструментів. 
Ключовим міжнародним орієнтиром тут виступає стандарт ISO 14001:2015. 
Таблиця 1.6 – Порівняльна характеристика регуляторних інструментів 
екологічного менеджменту 
Рівень Вплив на систему 
регулювання Основні інструменти та стандарти менеджменту 
Закони України («Про охорону 
навколишнього природного Контрольна функція: 
Державний середовища»), екологічні податки, обов'язкове виконання норм, 
(Законодавчий) ліміти на викиди (ГДВ). сплата штрафів за порушення. 
Стандарт ISO 14001:2015 «Системи Стратегічна функція: циклічне 
Міжнародний екологічного управління. Вимоги та вдосконалення (P-D-C-A), 
(ISO 14001) настанови щодо застосування». зниження ресурсних витрат. 
Репутаційна функція: 
Галузеві екологічні регламенти, підвищення довіри інвесторів 
Галузевий / корпоративні кодекси етики, звіти зі та інклюзивність у відносинах 
Корпоративний сталого розвитку (ESG). з громадою. 
Джерело: [16, 17, 18, 19, 20]. 
Таким чином, нормативно-правове регулювання та міжнародна 
сертифікація ISO 14001 не суперечать, а доповнюють одне одного. Для 
сучасного менеджера важливо розуміти, що сертифікація за стандартом ISO 
14001 є не лише інструментом мінімізації екологічних ризиків, а й 
перепусткою на міжнародні ринки, де вимоги до екологічності продукції 
постійно зростають. Впровадження смарт-технологій для моніторингу 
відповідності цим стандартам забезпечує антисипативне врядування, що 
відповідає головній меті сталого та інтегрованого управління природними 
ресурсами. 
Нормативно-правове регулювання екологічної діяльності та 
впровадження міжнародних стандартів екологічного менеджменту є 
ключовими інструментами забезпечення екологічної безпеки та сталого 
функціонування організацій. Вони формуються на основі положень таких 
наукових напрямів, як екологія, менеджмент і сталий розвиток. 
Нормативно-правове регулювання у сфері екології являє собою систему 
законодавчих і підзаконних актів, які встановлюють вимоги до охорони 
навколишнього природного середовища, раціонального використання 
29 
 
природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. В Україні така 
система включає Конституцію, базові екологічні закони (зокрема про охорону 
навколишнього природного середовища, атмосферне повітря, водні ресурси, 
відходи), а також численні нормативні акти, що визначають гранично 
допустимі концентрації забруднюючих речовин, правила поводження з 
відходами та порядок здійснення екологічного контролю. Важливу роль у 
цьому процесі відіграють державні органи, які здійснюють моніторинг, 
контроль і нагляд за дотриманням екологічного законодавства. 
Поряд із національним законодавством значний вплив мають міжнародні 
екологічні угоди та стандарти, що визначають загальні принципи екологічної 
політики та сприяють гармонізації підходів до охорони довкілля. У цьому 
контексті особливе місце посідає стандарт ISO 14001, розроблений 
міжнародною організацією International Organization for Standardization. Він є 
частиною серії стандартів ISO 14000 і встановлює вимоги до системи 
екологічного менеджменту (EMS) організації. 
Стандарт ISO 14001 базується на циклі постійного вдосконалення (PDCA 
– Plan, Do, Check, Act) і передбачає формування екологічної політики, 
ідентифікацію екологічних аспектів діяльності, встановлення цілей і програм, 
впровадження процедур контролю, проведення моніторингу та внутрішнього 
аудиту [16, 17, 18, 19, 20]. Його застосування дозволяє організаціям системно 
управляти екологічними ризиками, забезпечувати відповідність законодавчим 
вимогам та підвищувати ефективність природоохоронної діяльності. 
Важливою особливістю стандарту ISO 14001 є його універсальність: він 
може застосовуватися підприємствами будь-якого розміру та галузі. Водночас 
сертифікація за цим стандартом має добровільний характер, однак часто 
виступає необхідною умовою для виходу на міжнародні ринки та підвищення 
конкурентоспроможності. 
Інтеграція вимог ISO 14001 у систему управління організації сприяє 
зниженню негативного впливу на довкілля, оптимізації використання 
ресурсів, зменшенню витрат і підвищенню рівня екологічної відповідальності 
бізнесу. Вона також забезпечує прозорість діяльності підприємства та зміцнює 
30 
 
довіру з боку зацікавлених сторін, включаючи державні органи, інвесторів і 
суспільство. 
Таким чином, нормативно-правове регулювання та міжнародні 
стандарти, зокрема ISO 14001, утворюють єдину систему забезпечення 
екологічної безпеки. Вони взаємодоповнюють один одного: законодавство 
встановлює обов’язкові вимоги, тоді як стандарти пропонують ефективні 
механізми їх реалізації на практиці, що в кінцевому підсумку сприяє 
досягненню цілей Сталий розвиток. 
В Україні міжнародні стандарти серії ISO 14000 адаптовані та 
впроваджені як національні стандарти – ДСТУ. Ключовим серед них є 
стандарт ДСТУ ISO 14001:2015 («Системи екологічного управління. Вимоги 
та настанови щодо застосування»), який є ідентичним міжнародному 
стандарту ISO 14001 [17]. 
Даний стандарт встановлює вимоги до системи екологічного 
менеджменту (EMS) організації та передбачає застосування процесного 
підходу і циклу постійного вдосконалення (PDCA). Його впровадження 
забезпечує системне управління екологічними аспектами діяльності, 
зниження негативного впливу на довкілля та дотримання законодавчих вимог. 
Окрім базового стандарту, в Україні застосовуються також інші 
гармонізовані ДСТУ, зокрема: ДСТУ ISO 14004:2016 – містить загальні 
рекомендації щодо впровадження та вдосконалення системи екологічного 
менеджменту; ДСТУ ISO 14031:2016 – регламентує оцінювання екологічної 
результативності; ДСТУ ISO 19011:2019 – встановлює принципи проведення 
аудиту систем менеджменту, включаючи екологічний аудит. 
Зазначені стандарти доповнюють вимоги національного законодавства 
України, забезпечуючи методичну основу для практичної реалізації 
екологічної політики підприємств. Вони не є обов’язковими до застосування, 
проте широко використовуються як інструмент підвищення ефективності 
управління та конкурентоспроможності організацій. 
Інтеграція стандартів серії ДСТУ ISO 14000 у систему управління 
підприємства сприяє підвищенню рівня екологічної безпеки, оптимізації 
31 
 
використання ресурсів, зменшенню витрат і забезпеченню відповідності 
принципам Сталий розвиток. 
Таким чином, гармонізація міжнародних стандартів із національною 
системою стандартизації через ДСТУ створює ефективний механізм реалізації 
екологічного менеджменту в Україні та забезпечує узгодженість із 
міжнародними вимогами у сфері охорони довкілля. 
Узагальнюючи теоретичні засади управління екологічною безпекою 
підприємства, слід зазначити, що екологічна безпека є невід’ємною складовою 
сучасної системи менеджменту організації та важливим чинником її сталого 
розвитку [3, 7, 12, 22]. Концепція екологічної безпеки передбачає інтеграцію 
екологічних аспектів у всі рівні управління підприємством, що забезпечує не 
лише мінімізацію негативного впливу на довкілля, але й підвищення 
ефективності виробничої діяльності, конкурентоспроможності та соціальної 
відповідальності бізнесу. 
Аналіз класифікації екологічних ризиків промислових підприємств 
хімічної галузі показує, що їх діяльність пов’язана з високим рівнем 
потенційної небезпеки. Основними видами ризиків є техногенні, ресурсні, 
природоохоронні та соціально-економічні, які можуть проявлятися як у 
вигляді аварійних ситуацій, так і у формі тривалого накопичувального впливу 
на компоненти навколишнього середовища, що зумовлює необхідність 
системного підходу до їх ідентифікації, оцінки та управління. 
Важливу роль у забезпеченні ефективного екологічного управління 
відіграє нормативно-правове регулювання, яке встановлює обов’язкові вимоги 
до діяльності підприємств у сфері охорони довкілля [17]. Водночас 
впровадження міжнародних стандартів, зокрема ISO 14001, сприяє 
формуванню структурованої системи екологічного менеджменту, 
орієнтованої на постійне вдосконалення, попередження забруднення та 
підвищення екологічної результативності. 
Таким чином, ефективне управління екологічною безпекою підприємства 
можливе лише за умови поєднання науково обґрунтованих підходів, 
системного аналізу ризиків та дотримання як національних, так і міжнародних 
32 
 
стандартів, що забезпечує не лише зниження екологічних загроз, але й формує 
основу для довгострокового стабільного розвитку підприємства в умовах 
сучасних викликів. 
У зарубіжних країнах система екологічного менеджменту будується на 
основі як національних нормативно-правових актів, так і міжнародних 
стандартів, серед яких ключовим є ISO 14001. Даний стандарт встановлює 
вимоги до впровадження системи екологічного управління на підприємствах з 
метою мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище, 
підвищення ресурсної ефективності та дотримання законодавчих норм. 
У країнах ЄС нормативно-правове регулювання екологічного 
менеджменту поєднує директиви Європейського парламенту та національні 
закони. Наприклад, Директива 2010/75/ЄС щодо промислових викидів 
встановлює вимоги до підприємств у сфері контролю забруднення. ISO 14001 
інтегрується у систему менеджменту підприємств паралельно з такими 
стандартами, як EMAS (Eco-Management and Audit Scheme), що передбачає 
добровільну сертифікацію екологічної відповідності та звітності про вплив на 
довкілля. Підприємства, що впроваджують ці стандарти, отримують 
конкурентні переваги у вигляді доступу до «зелених» фінансових інструментів 
та покращення корпоративного іміджу. 
У США екологічний менеджмент регулюється законами, зокрема Clean 
Air Act, Clean Water Act, а також регламентами Агентства з охорони 
навколишнього середовища (EPA). ISO 14001 широко застосовується 
підприємствами у промисловому секторі як добровільний стандарт, що 
дозволяє систематизувати процеси екологічного управління, проводити аудит 
та постійно вдосконалювати екологічні показники. Велике значення 
приділяється інтеграції стандарту ISO 14001 з корпоративною системою 
управління якістю (ISO 9001), що забезпечує комплексний підхід до 
управління ризиками та підвищення ефективності виробництва. 
Японія є одним із лідерів у впровадженні стандартів ISO 14001 у 
промислових підприємствах. Держава активно підтримує сертифікацію 
підприємств через програми фінансових стимулів та державний аудит. Крім 
33 
 
того, японські компанії поєднують ISO 14001 із власними стандартами 
екологічної безпеки, що включають оцінку життєвого циклу продукції та 
впровадження технологій «чистого виробництва» (Clean Production), що 
дозволяє не лише дотримуватися нормативних вимог, а й ефективно 
знижувати витрати на енергоресурси та сировину. 
У Китаї нормативне регулювання екологічного менеджменту базується 
на законах про охорону навколишнього середовища та промислові стандарти. 
ISO 14001 активно застосовується у великих промислових групах та 
підприємствах державного сектору, що дозволяє їм відповідати міжнародним 
вимогам та залучати іноземні інвестиції [50, 52, 53]. Для забезпечення 
відповідності стандартам ISO уряд Китаю проводить програми навчання, 
аудитів та стимулює підприємства до впровадження «зелених технологій».  
Зарубіжний досвід демонструє, що інтеграція ISO 14001 у систему 
менеджменту підприємства дозволяє поєднувати дотримання нормативно-
правових вимог та досягнення стратегічних цілей у сфері екології. 
Використання стандарту сприяє систематизації процесів, підвищенню 
ефективності ресурсоспоживання, зниженню екологічних ризиків і створенню 
конкурентних переваг на міжнародних ринках. Такий підхід є актуальним для 
підприємств хімічної промисловості, зокрема для ПрАТ «Азот» у м. Черкаси.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
34 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА 
ОЦІНКА РИЗИКІВ ПРАТ «АЗОТ» 
 
2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності ПрАТ 
«Азот» 
 
Історія хімічного підприємства ПрАТ «Азот», одного з найбільших в 
Україні виробників азотних добрив, розпочинається на початку 1960-х років у 
місті Черкаси [1]. На той час радянська планова економіка передбачала 
розвиток великої хімічної промисловості в регіоні, що й спричинило вибір 
Черкас як майданчика для створення нового комплексного хімічного 
виробництва.  
У серпні 1962 року постановою Ради Міністрів Української РСР було 
затверджено проектне завдання на будівництво заводу азотних добрив у місті 
Черкаси. У вересні того ж року на будівельному майданчику було закладено 
фундамент майбутнього підприємства, яке планувалося як комплекс із 
виробництва рідкого аміаку, азотних добрив та іонообмінних матеріалів.  
Будівництво велося інтенсивними темпами, і вже 14 березня 1965 року 
підприємство випустило першу продукцію – рідкий аміак, що стало початком 
його виробничої діяльності [1, 37]. У другій половині 1960-х років 
здійснюється запуск нових виробничих ліній: у 1968 році була введена в 
експлуатацію ділянка з виробництва карбаміду, а до початку 1970-х – 
виробничі цехи з випуску неконцентрованої азотної кислоти та аміачної 
селітри.  
У 1973 році підприємство виробило перші мільйонні тонни продукції: як 
карбаміду, так і рідкого аміаку, що стало важливою віхою в його розвитку. У 
середині 1970-х основні виробничі потужності були практично сформовані, і 
комбінат став одним з провідних у хімічній галузі Української РСР.  
У період перебудови та після здобуття Україною незалежності хімічний 
комплекс зазнав значних змін: колишня виробнича асоціація 
трансформувалася у самостійну господарюючу структуру. У 1995 році на його 
35 
 
базі було створено акціонерне товариство – ПрАТ «Азот», що дозволило 
зберегти кваліфіковані кадри та підтримати виробничі обсяги в умовах 
перехідної економіки.  
У 2011 році підприємство стало частиною міжнародного холдингу 
Ostchem Holding, що об’єднує низку великих виробників мінеральних добрив, 
що сприяло подальшій модернізації та зміцненню позицій на внутрішньому і 
світових ринках [1].  
За роки незалежної діяльності ПрАТ «Азот» розширював асортимент 
продукції, включивши до нього не тільки аміак і азотні добрива, а й слабку 
азотну кислоту, карбамідо-аміачну суміш (КАС), діоксид вуглецю, 
іонообмінні смоли та інші хімічні продукти, що відповідають потребам як 
аграрного сектору, так і промислових споживачів. Становлення і розвиток 
підприємства відбувався у тісній взаємодії з інфраструктурою міста Черкаси, 
сприяючи перетворенню регіону на один з хімічних центрів України. 
ПрАТ «АЗОТ» (м. Черкаси) є одним із найбільших хімічних підприємств 
України, що спеціалізується на виробництві мінеральних азотних добрив. В 
умовах сучасних глобальних викликів, діджиталізації та вимог сталого 
розвитку, аналіз організаційно-економічних параметрів діяльності товариства 
є необхідним для розробки стратегій смарт-менеджменту та забезпечення 
екологічної безпеки регіону. 
ПрАТ «АЗОТ» функціонує як складний виробничо-господарський 
комплекс із лінійно-функціональною структурою управління, що забезпечує 
чітку вертикаль прийняття рішень та спеціалізацію підрозділів. 
Таблиця 2.1 – Організаційно-економічні параметри діяльності ПрАТ 
«АЗОТ» 
Параметр Значення для системи 
характеристики Зміст та показники діяльності менеджменту 
Визначає структуру 
Організаційна Приватне акціонерне товариство корпоративного управління та 
форма (ПрАТ). звітність перед акціонерами. 
Хімічна промисловість Вимагає специфічного ризик-
Галузева (виробництво добрив, аміаку, менеджменту та дотримання 
приналежність селітри). екологічних стандартів. 
Продуктовий Аміачна селітра, карбамід, КАС, Орієнтація на внутрішній 
портфель аміак водний, капролактам. аграрний ринок та експортний 
36 
 
Параметр Значення для системи 
характеристики Зміст та показники діяльності менеджменту 
потенціал. 
Висока капіталомісткість, велика Потребує впровадження 
Економічний чисельність персоналу, значні енергоефективних «зелених» 
потенціал обсяги енергоспоживання. технологій. 
Наявність очисних споруд, 
Екологічний моніторинг викидів, сертифікація Фундамент КСВ та взаємодії з 
аспект ISO. територіальною громадою. 
Джерело: [1, 37, 44]. 
Організаційно-економічна характеристика ПрАТ «АЗОТ» свідчить про 
його стратегічне значення для економіки України та продовольчої безпеки. 
Водночас, масштабність виробництва та специфіка галузі визначають високу 
роль менеджменту у питаннях екологічної безпеки та впровадження смарт-
технологій. Інтеграція міжнародних стандартів ISO та перехід до моделі 
сталого розвитку є ключовими чинниками збереження 
конкурентоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі. 
Приватне акціонерне товариство Азот є одним із провідних підприємств 
хімічної промисловості України, що спеціалізується на виробництві 
мінеральних добрив та іншої хімічної продукції [44]. Підприємство 
розташоване у місті Черкаси і входить до числа стратегічно важливих об’єктів 
хімічної галузі країни. 
Організаційно-правова форма підприємства – приватне акціонерне 
товариство, що передбачає розподіл статутного капіталу на акції та 
функціонування на основі корпоративного управління. Управління діяльністю 
здійснюється через систему органів, до яких належать загальні збори 
акціонерів, наглядова рада та виконавчий орган (правління), що забезпечує 
оперативне керівництво підприємством. 
Основними видами діяльності ПрАТ «Азот» є виробництво аміаку, 
карбаміду, аміачної селітри, а також інших азотних добрив, що широко 
використовуються у сільському господарстві. Виробничий процес 
характеризується високою енергоємністю та використанням складних 
хімічних технологій, що обумовлює значний вплив на довкілля та необхідність 
впровадження ефективних систем екологічного менеджменту. 
З економічної точки зору підприємство є важливим елементом 
37 
 
національної економіки, оскільки забезпечує внутрішній ринок мінеральними 
добривами та здійснює експорт продукції. Основними факторами, що 
впливають на фінансово-економічні результати діяльності, є ціни на 
природний газ (як основну сировину), кон’юнктура світового ринку добрив, 
рівень попиту з боку аграрного сектору та державна регуляторна політика.  
Організаційна структура підприємства має лінійно-функціональний 
характер і включає виробничі підрозділи, допоміжні служби, управлінські та 
адміністративні відділи. Значну увагу приділяють плануванню, контролю 
якості продукції, технічному обслуговуванню обладнання та охороні праці [1, 
37, 44]. 
Важливим аспектом діяльності ПрАТ «Азот» є дотримання екологічних 
вимог та мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище. У цьому 
контексті підприємство впроваджує сучасні підходи до управління 
екологічними ризиками відповідно до стандартів, зокрема ISO 14001, що 
сприяє підвищенню рівня екологічної безпеки та ефективності виробництва. 
Таким чином, ПрАТ «Азот» є великим промисловим підприємством 
хімічної галузі з розвиненою організаційною структурою, значним 
виробничим потенціалом та вагомим економічним значенням, діяльність 
якого поєднує виробничу ефективність із необхідністю забезпечення 
екологічної безпеки відповідно до принципів Сталий розвиток. 
У таблиці 2.2 наведено базові показники за кілька років, що дозволяють 
оцінити динаміку виробництва та фінансових результатів підприємства: 
Таблиці 2.2 – Основні економічні показники діяльності ПрАТ «Азот» за 
2020-2024 рр. 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
Обсяг 
виробництв
а азотних 235,0² (2 
1 748,0¹ - - – 
мінеральни місяці) 
х добрив, 
тис. т 
Обсяг 
виробництв
а 809,6³ – – – – 
мінеральни
х добрив у І 
38 
 
Показник 2020 2021 2022 2023 2024 
півріччі, 
тис. т 
Обсяг 
виробництв
а за рік, млн 1,748¹ – – – – 
т 
(загальний) 
Чистий 3 387 932 000 3 597 294 000 3 087 958 000 4 723 250 000 6 135 235 000
дохід, грн ⁴ ⁴ ⁴ ⁴ ⁴ 
Чистий 
– – –
прибуток 3 233 575 000
2 796 384 000 74 780 000⁴ 7 605 386 000 1 977 677 000
(збиток), ⁴ 
⁴ ⁴ ⁴ 
грн 
Кількість 
працівників ~4 500⁵ ~4 500⁵ ~4 500⁵ ~4 500⁵ ~4 500⁵ 
, осіб 
Джерело: [1, 37, 44] 
Примітка* 
Дані наведено орієнтовно за відкритими джерелами; повні фінансові звіти 
підприємства містяться у річних звітах або в базі даних ЄДР та SMIDA. Порожні значення 
(«–») означають відсутність надійних відкритих даних для відповідного року.  
 
Обсяг виробництва мінеральних азотних добрив у 2020 році –
 ∼1,748 млн т у цілому (у т.ч. карбамід, аміачна селітра, UAN) [1, 37, 44]. Обсяг 
виробництва у січні–лютому 2023 р. – 235 000 т (за 2 місяці). Обсяг 
виробництва у І півріччі 2020 р. – 809,6 тис. т. Чистий дохід та чистий 
прибуток/збиток за роками 2020-2024 (дані рейтингу компаній). Кількість 
працівників – орієнтовно ~4 500 осіб. 
Обсяги виробництва – один із ключових техніко-економічних показників 
діяльності підприємства, що демонструє здатність заводу генерувати 
продукцію протягом року. Дані наведено за доступними періодами. Фінансові 
показники (дохід, прибуток/збиток) відображають економічну ефективність 
діяльності підприємства та його рентабельність у різні роки. Кількість 
працівників свідчить про людський ресурс та масштаби діяльності 
підприємства.  
Таблиця 2.3 – Динаміки обсягу виробництва та доходу (2020–2024) 
Рік Обсяг виробництва, тис. т Чистий дохід, млн. грн. 
2020 1 748 3 387,9 
2021 – 3 597,3 
2022 – 3 088,0 
39 
 
Рік Обсяг виробництва, тис. т Чистий дохід, млн. грн. 
2023 235 4 723,3 
2024 – 6 135,2 
Джерело: [1, 37, 44]. 
Динаміка доходу зростає, незважаючи на зменшення обсягів виробництва 
у 2023 році через періодичні простої та зовнішньоекономічні фактори. Обсяг 
виробництва показує сезонні коливання та залежність від доступності 
сировини (газ, аміак) і стану обладнання. 
Рентабельність чистого доходу (ROI) ми розрахуємо за формулою [11, 
24]:  
Чистий прибуток
������ = ∗ 100% 
Чистий дохід
Таблиця 2.3 – Основні фінансово-економічні коефіцієнти ПрАТ «Азот» 
Чистий 
Чистий дохід, млн 
Рік прибуток/збиток, ROI, % 
грн 
млн грн 
2020 –2 796,4 3 387,9 –82,5 
2021 74,8 3 597,3 2,1 
2022 –7 605,4 3 088,0 –246,3 
2023 3 233,6 4 723,3 68,4 
2024 –1 977,7 6 135,2 –32,2 
Джерело: [1, 37, 44]. 
Підприємство показує високі коливання рентабельності. У 2023 році 
спостерігається значне покращення показника ROI завдяки відновленню 
виробництва після періоду простоїв. Негативні значення у 2020 та 2022 роках 
вказують на фінансові труднощі та збитки від зовнішніх факторів.  
Продуктивність ми можемо визначити за формулою [3, 7, 10]:  
Обсяг виробництва, т
Продуктивність =   
Кількість працівників, осіб
Таблиця 2.4 – Основні фінансово-економічні коефіцієнти ПрАТ «Азот» 
Обсяг виробництва, Кількість Продуктивність, 
Рік 
тис. т працівників т/особу 
2020 1 748 4 500 388,4 
2023 235 4 500 52,2 
Джерело: [1, 37, 44]. 
Продуктивність у 2023 році різко зменшилася через обмежений випуск 
продукції, що свідчить про необхідність модернізації виробництва та 
40 
 
оптимізації трудових ресурсів. ПрАТ «Азот» демонструє високу залежність 
фінансових результатів від зовнішніх факторів (ціни на газ, попит на добрива, 
політична ситуація). Висока волатильність прибутку підкреслює важливість 
впровадження ефективних систем управління, включаючи екологічний 
менеджмент та планування ресурсів. Оптимізація виробництва та підвищення 
продуктивності праці залишаються ключовими завданнями для забезпечення 
стабільності доходів підприємства.  
 
 
 
Рисунок 2.1 – Динаміка обсягу виробництва та чистого доходу ПрАТ 
«Азот» у 2020–2024 роках 
Джерело: [1, 37, 44]. 
 
41 
 
На Рис. 2.1 представлено порівняльну динаміку обсягу виробництва 
мінеральних азотних добрив (тис. т) та чистого доходу підприємства (млн. 
грн.) за 2020–2024 роки. Стовпчаста діаграма відображає обсяги виробництва, 
а лінійний графік – динаміку доходу, що дозволяє оцінити залежність 
фінансового результату від виробничих обсягів. Як видно, у 2023 році обсяг 
виробництва зменшився через зовнішні та технологічні фактори, проте чистий 
дохід підприємства демонструє зростання, що пов’язано з коливанням 
ринкових цін на продукцію. Двовісна шкала графіка дозволяє одночасно 
аналізувати виробничі та фінансові показники, що робить його зручним для 
комплексного економічного аналізу діяльності ПрАТ «Азот». 
Таблиця 2.5 – SWOT-аналіз ПрАТ «Азот» 
Сильні сторони (Strengths) Слабкі сторони (Weaknesses) 
Високий виробничий потенціал (аміак, Висока енергоємність виробництва та 
карбамід, аміачна селітра, КАС) залежність від газу 
Зношене обладнання та потреба в 
Досвідчений та кваліфікований персонал 
модернізації 
Впровадження систем екологічного Коливання обсягів виробництва через 
менеджменту (ISO 14001) сезонність та зовнішні фактори 
Значуща роль на внутрішньому та 
Обмежена диверсифікація продукції 
зовнішньому ринках 
Лояльність держави та регіону – 
Можливості (Opportunities) Загрози (Threats) 
Розширення експорту та вихід на нові ринки Коливання цін на газ та електроенергію 
Впровадження енерго- та Конкуренція з боку інших виробників 
ресурсозберігаючих технологій добрив 
Регуляторні зміни та жорсткі екологічні 
Державна підтримка аграрного сектору 
вимоги 
Геополітичні та економічні ризики, що 
Інтеграція у міжнародні ланцюги постачання 
обмежують експорт 
Можливість розвитку нових продуктів 
– 
(хімічна продукція) 
Джерело: [1, 37, 44]. 
ПрАТ «Азот» є одним із провідних підприємств хімічної галузі України з 
розвиненим виробничим потенціалом та значним економічним впливом на 
регіон та національний ринок. Аналіз показав, що підприємство має сильні 
сторони у вигляді великого обсягу виробництва, кваліфікованого персоналу та 
впровадження сучасних систем екологічного менеджменту (ISO 14001), що 
забезпечує відповідність міжнародним стандартам і підвищує екологічну 
безпеку. 
42 
 
Разом з тим, діяльність підприємства характеризується високою 
енергоємністю, залежністю від вартості природного газу та необхідністю 
модернізації виробничого обладнання [24]. SWOT-аналіз виявив потенційні 
можливості для розширення експорту, впровадження ресурсозберігаючих 
технологій та інтеграції у міжнародні ланцюги постачання, водночас 
відзначивши ризики, пов’язані з коливаннями цін на енергоносії, 
конкуренцією та регуляторними змінами. 
Комплексний аналіз діяльності ПрАТ «Азот» дозволяє зробити висновок, 
що для підвищення стабільності та конкурентоспроможності підприємства 
необхідно оптимізувати виробничі процеси, підвищувати продуктивність 
праці, впроваджувати інноваційні технології та забезпечувати дотримання 
екологічних стандартів, що створює передумови для сталого розвитку 
підприємства та підвищення його економічної та екологічної ефективності у 
довгостроковій перспективі. 
 
2.2 Моніторинг впливу виробничої діяльності підприємства на стан 
навколишнього середовища 
 
Моніторинг впливу виробничої діяльності підприємства на стан 
навколишнього середовища – це систематичне спостереження, оцінка та 
контроль змін у довкіллі, які виникають у результаті роботи підприємства [11, 
38]. Його головна мета – своєчасно виявляти негативні впливи, запобігати 
екологічним ризикам і забезпечувати дотримання природоохоронного 
законодавства.  
Моніторинг впливу виробничої діяльності підприємства ПрАТ «Азот» (м. 
Черкаси) на стан навколишнього середовища є необхідним елементом 
екологічного контролю, оскільки це підприємство є одним із найбільших 
виробників азотних добрив в Україні та здійснює значний техногенний вплив 
на довкілля . 
Виробнича діяльність ПрАТ «Азот» пов’язана з використанням хімічних 
речовин і технологічних процесів, що супроводжуються утворенням викидів, 
43 
 
скидів і відходів. Основними джерелами впливу є виробництво аміаку, 
карбаміду, аміачної селітри та інших азотних сполук. У процесі роботи 
підприємства в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, 
зокрема аміак, оксиди азоту та пилові частинки, що характерно для 
підприємств хімічної промисловості. 
Моніторинг атмосферного повітря на підприємстві передбачає контроль 
за обсягами та складом викидів із стаціонарних джерел, а також оцінку їх 
поширення у межах міста Черкаси. Дослідження показують, що особлива 
увага приділяється викидам від виробництва карбаміду та ефективності 
роботи газоочисного обладнання. Для цього застосовуються системи 
очищення газів і технології зменшення викидів. 
Важливою складовою є моніторинг водних ресурсів. На підприємстві 
функціонує цех очищення промислових стічних вод, де здійснюється 
механічне та біологічне очищення стоків перед їх скиданням. У процесі 
очищення контролюється вміст забруднюючих речовин, а також здійснюється 
знезараження води, що дозволяє зменшити негативний вплив на поверхневі та 
підземні води. 
Моніторинг ґрунтів і поводження з відходами включає контроль за 
накопиченням небезпечних речовин, утворених у процесі виробництва, а 
також дотримання правил їх зберігання та утилізації. Екологічні перевірки 
підприємства охоплюють також питання розміщення відходів і впливу на 
земельні ресурси. 
Крім того, на ПрАТ «Азот» впроваджуються сучасні системи контролю 
та обліку викидів парникових газів, що свідчить про поступовий перехід до 
більш екологічно орієнтованого виробництва [1, 37, 44]. Такі заходи 
спрямовані на зниження навантаження на довкілля та підвищення екологічної 
безпеки. 
Організація моніторингу на підприємстві включає регулярні 
вимірювання, лабораторний аналіз, ведення екологічної звітності та 
проходження державного контролю. Зокрема, Державна екологічна інспекція 
44 
 
здійснює перевірки дотримання природоохоронного законодавства, що 
охоплюють усі компоненти довкілля – повітря, воду та ґрунти. 
Отже, моніторинг впливу виробничої діяльності ПрАТ «Азот» є 
комплексним процесом, що дозволяє оцінити рівень техногенного 
навантаження на навколишнє середовище, своєчасно виявляти екологічні 
проблеми та впроваджувати заходи щодо їх мінімізації, що сприяє збереженню 
екологічної рівноваги та забезпеченню сталого розвитку регіону. 
Таблиця 2.6 – Моніторинг впливу виробничої діяльності ПрАТ «Азот» 
Заходи 
Компонент Основні Показники Методи 
зменшення 
довкілля джерела впливу контролю моніторингу 
впливу 
Викиди при 
Газоочисні 
виробництві Газоаналізатори, 
Атмосферне Аміак, NOₓ, установки, 
аміаку, автоматичні 
повітря CO, пил модернізація 
карбаміду, системи контролю 
обладнання 
селітри 
БСК, ХСК, Очисні споруди, 
Скиди 
Водні вміст азоту, Лабораторні повторне 
промислових 
ресурси фосфору, аналізи, відбір проб використання 
стічних вод 
важкі метали води 
Важкі 
Осідання 
метали, Рекультивація 
викидів, Агрохімічні 
Ґрунти нітрати, земель, контроль 
розміщення дослідження 
токсичні полігонів 
відходів 
речовини 
Обсяги Утилізація, 
Хімічні та Облік і 
утворення, переробка, 
Відходи виробничі паспортизація 
клас безпечне 
відходи відходів 
небезпеки зберігання 
Шумозахисні 
Фізичні Робота Рівень шуму, Інструментальні 
заходи, технічне 
фактори обладнання вібрації вимірювання 
оновлення 
Джерело: [1, 37, 44] 
Моніторинг впливу діяльності ПрАТ «Азот» є комплексним і охоплює всі 
основні компоненти довкілля: повітря, воду, ґрунти та відходи. Регулярний 
контроль дозволяє виявляти перевищення допустимих норм, оцінювати 
ефективність очисних споруд і впроваджувати заходи щодо зменшення 
негативного впливу. 
Важливим є постійне вдосконалення систем моніторингу, впровадження 
сучасних технологій очищення та підвищення екологічної відповідальності 
підприємства, що сприяє зниженню техногенного навантаження, покращенню 
45 
 
стану довкілля та забезпеченню екологічної безпеки населення міста Черкаси 
і прилеглих територій. 
Станом на 2023 рік у ПрАТ «Азот» працює приблизно 4,5 тисячі осіб, 
серед яких виробничі працівники, технічні спеціалісти, адміністративно-
управлінський персонал і співробітники допоміжних служб [1, 37, 44]. 
Переважна частина колективу зайнята безпосередньо у виробництві – саме ці 
працівники забезпечують виготовлення аміаку, карбаміду, аміачної селітри та 
іншої продукції підприємства. 
Кадрова структура підприємства формується за категоріями, рівнем 
кваліфікації та віковими характеристиками. Найбільшу частку становить 
виробничий персонал (понад 60 %), до якого належать оператори, майстри, 
слюсарі та механіки. Інженерно-технічні працівники складають близько 25 % 
і відповідають за управління технологічними процесами та контроль якості. 
Адміністративно-управлінський персонал (10–12 %) забезпечує виконання 
функцій планування, фінансового управління, маркетингу та роботи з 
персоналом. Частка допоміжних служб становить приблизно 3 % і включає 
транспортні, охоронні та обслуговуючі підрозділи. 
Останніми роками простежується тенденція до оновлення кадрового 
складу: збільшується частка працівників віком до 35 років, що пов’язано з 
активним залученням молодих спеціалістів через програми стажування та 
цільовий набір випускників технічних і аграрних закладів освіти [1, 37, 44]. 
Рух кадрів на підприємстві охоплює процеси прийому, звільнення, 
переведення та внутрішнього переміщення працівників. Рівень плинності 
персоналу становить близько 5–8 % на рік, що є типовим і відносно стабільним 
показником для промислових підприємств. Основними причинами звільнень 
виступають вихід на пенсію, зміна місця роботи або особисті обставини. Набір 
нових працівників здійснюється переважно для заміщення вакантних посад і 
залучення молодих фахівців, що дозволяє підтримувати належний рівень 
кадрового потенціалу. 
46 
 
Залучення міжнародного досвіду для моніторингу екологічного впливу 
ПрАТ «Азот» дозволить підприємству не лише відповідати національним 
нормам, а й інтегруватися у світові стандарти сталого розвитку (ESG).  
Впровадження стандартів ЕС та Best Available Techniques (BAT) можливо 
по директиві 2010/75/ЄС – орієнтація на європейські вимоги щодо 
промислових викидів допоможе встановити системи моніторингу, які 
автоматично корегують виробничі потужності при наближенні до граничних 
норм та довідники BREFs, де використання галузевих європейських настанов 
для хімічної промисловості дозволить впровадити «найкращі доступні 
технології» моніторингу, що використовуються на аналогічних азотних 
гігантах у Німеччині (BASF) або Норвегії (Yara). 
IoT-сенсори та Big Data можливе за допомогою залучення досвіду 
японських та американських компаній у встановленні мереж бездротових 
сенсорів, які передають дані про стан повітря та води в єдину хмарну систему. 
Супутниковий моніторинг (Remote Sensing) – це використання даних 
європейської програми Copernicus для незалежного аналізу впливу 
підприємства на рослинність та водні ресурси Черкаського регіону в динаміці. 
Партнерство з міжнародними екологічними організаціями, зокрема 
участь у програмі Horizon Europe, подання спільних заявок на гранти для 
розробки інноваційних систем очищення та контролю викидів аміаку.  
Побудова системи екологічної прозорості можлива чере відкриті дані 
(Open Data) за прикладом скандинавських країн, створення публічного 
онлайн-дашборду, де мешканці Черкас зможуть у реальному часі бачити 
показники датчиків на межі санітарної зони ПрАТ «Азот», а стандарти 
звітності GRI, як перехід на міжнародну систему звітності, дозволить зробити 
екологічний моніторинг частиною щорічного інвестиційного звіту, що 
важливо для міжнародного кредитування [1, 37, 44]. 
Виробнича діяльність ПрАТ «Азот» має комплексний вплив на стан 
навколишнього середовища, що зумовлено специфікою хімічного 
виробництва та обсягами випуску мінеральних добрив. Основні напрямки 
цього впливу можна класифікувати за типами екологічних компонентів. 
47 
 
Підприємство здійснює викиди аміаку, оксидів азоту, пилу та інших 
забруднюючих речовин у процесі виробництва аміаку, карбаміду та аміачної 
селітри, щл може призводити до перевищення гранично допустимих 
концентрацій (ГДК) у повітрі навколо підприємства, негативно впливати на 
здоров’я населення та стан міських екосистем. Частково викиди зменшуються 
завдяки роботі газоочисного обладнання та систем контролю. 
Скиди промислових стічних вод, навіть після очищення, можуть містити 
азотовмісні та фосфоровмісні сполуки, що підвищує ризик евтрофікації 
водойм [1, 37, 44]. Присутність важких металів та хімічних домішок також 
потребує постійного контролю, щоб запобігти забрудненню підземних і 
поверхневих вод. 
Накопичення відходів виробництва та осідання шкідливих речовин із 
повітря можуть призводити до деградації ґрунтів, змінювати їх фізико-хімічні 
властивості та знижувати родючість. Особливу небезпеку становлять токсичні 
і небезпечні відходи, що потребують правильного поводження та утилізації.  
Підприємство генерує значну кількість промислових відходів, частина 
яких є небезпечною для довкілля. Неправильне зберігання або переробка 
відходів може спричинити вторинне забруднення повітря, води і ґрунтів. Шум, 
вібрації та інші фізичні впливи від роботи обладнання та транспортної 
інфраструктури підприємства можуть створювати додаткові негативні ефекти 
для здоров’я персоналу та мешканців прилеглих територій. 
Вплив виробничої діяльності ПрАТ «Азот» на навколишнє середовище є 
значним і комплексним, охоплюючи всі основні компоненти довкілля [1, 37, 
44]. Ефективний контроль цього впливу забезпечується через системний 
екологічний моніторинг, роботу очисних споруд, газоочисного обладнання та 
впровадження заходів щодо утилізації та переробки відходів. Для зниження 
негативного навантаження на довкілля підприємству необхідно продовжувати 
модернізацію технологій, підвищувати рівень автоматизації контролю та 
інтегрувати міжнародні стандарти екологічного менеджменту, що дозволить 
забезпечити сталий розвиток виробництва та мінімізувати ризики для 
екосистем і населення. 
48 
 
2.3 Аналіз чинної системи управління екологічною безпекою та 
ідентифікація ключових ризиків 
 
Аналіз чинної системи управління екологічною безпекою на підприємстві 
ПрАТ «Азот» дозволяє оцінити ефективність заходів щодо мінімізації 
негативного впливу на довкілля та відповідність діяльності сучасним 
екологічним вимогам [1, 37, 44]. 
Система управління екологічною безпекою підприємства має 
комплексний характер і базується на дотриманні вимог природоохоронного 
законодавства України. Вона включає організаційну структуру управління, 
виробничий контроль, екологічний моніторинг, а також впровадження 
природоохоронних технологій. На підприємстві функціонують спеціалізовані 
підрозділи або відповідальні служби, які здійснюють контроль за викидами в 
атмосферу, скидами у водні об’єкти та поводженням із відходами. 
Важливим елементом системи є екологічний моніторинг, що передбачає 
регулярні вимірювання показників стану атмосферного повітря, води та 
ґрунтів. Контроль здійснюється як на джерелах утворення забруднень, так і в 
межах санітарно-захисної зони підприємства, що дозволяє своєчасно виявляти 
перевищення гранично допустимих норм і реагувати на них шляхом 
впровадження коригувальних заходів. 
У сфері охорони атмосферного повітря на підприємстві застосовуються 
газоочисні установки та технології зменшення викидів аміаку й оксидів азоту. 
У напрямі водоохорони функціонують очисні споруди, що забезпечують 
механічне та біологічне очищення стічних вод перед їх скиданням. Управління 
відходами передбачає їх облік, класифікацію, тимчасове зберігання та 
передачу на утилізацію або переробку відповідно до встановлених норм. 
Разом із тим, аналіз показує, що система управління екологічною 
безпекою має як сильні сторони, так і певні проблемні аспекти. До переваг 
можна віднести наявність організованого екологічного контролю, 
49 
 
функціонування очисних споруд і впровадження окремих природоохоронних 
заходів. Водночас серед недоліків варто виділити зношеність частини 
технологічного обладнання, що може призводити до підвищених викидів, а 
також необхідність подальшої модернізації систем очищення та впровадження 
більш сучасних екологічних технологій. 
Крім того, потребує вдосконалення система управління екологічними 
ризиками, зокрема в частині прогнозування можливих аварійних ситуацій і 
підвищення рівня автоматизації екологічного моніторингу. Актуальним 
залишається питання підвищення екологічної свідомості персоналу та 
впровадження міжнародних стандартів екологічного менеджменту, таких як 
ISO 14001. 
Отже, чинна система управління екологічною безпекою ПрАТ «Азот» 
загалом забезпечує базовий рівень контролю за впливом на довкілля, проте 
потребує подальшого розвитку та модернізації [1, 37, 44]. Удосконалення цієї 
системи сприятиме зниженню техногенного навантаження, підвищенню 
екологічної ефективності виробництва та забезпеченню сталого розвитку 
підприємства. 
Аналіз та ідентифікація ключових екологічних ризиків діяльності ПрАТ 
«Азот» є важливим етапом у системі управління екологічною безпекою, 
оскільки підприємство належить до об’єктів підвищеної екологічної небезпеки 
через специфіку хімічного виробництва [1, 37, 44]. 
У процесі функціонування підприємства можна виділити кілька основних 
груп ризиків, пов’язаних із його виробничою діяльністю. 
Техногенні ризики є найбільш значущими є ризики аварійних ситуацій, 
пов’язаних із виробництвом, зберіганням і транспортуванням небезпечних 
хімічних речовин, зокрема аміаку. Можливі витоки або розгерметизація 
обладнання можуть призвести до забруднення повітря та створення загрози 
для здоров’я населення. Причинами таких ризиків можуть бути зношеність 
обладнання, порушення технологічних режимів або людський фактор. 
50 
 
Ризики забруднення атмосферного повітря – викиди аміаку, оксидів азоту 
та інших шкідливих речовин можуть призводити до перевищення гранично 
допустимих концентрацій у повітрі, що створює загрозу як для екосистем, так 
і для населення міста. Ризик посилюється у разі недостатньої ефективності 
газоочисних систем або їх несправності. 
Ризики забруднення водних ресурсів – це скиди недостатньо очищених 
стічних вод можуть спричинити забруднення поверхневих і підземних вод [35]. 
Особливо небезпечними є сполуки азоту, які можуть викликати евтрофікацію 
водойм. Основними причинами ризику є порушення роботи очисних споруд 
або перевантаження систем водоочищення. 
Ризики забруднення ґрунтів – це накопичення відходів виробництва та 
випадання забруднюючих речовин із повітря можуть призводити до деградації 
ґрунтів, що може мати довготривалий характер і впливати на 
сільськогосподарські угіддя прилеглих територій [35]. 
Ризики, пов’язані з відходами – це неправильне зберігання або утилізація 
промислових відходів може стати джерелом вторинного забруднення. 
Особливу небезпеку становлять токсичні та небезпечні відходи, які 
потребують спеціальних умов поводження [35]. 
Екологічно-економічні та соціальні ризики – це порушення екологічних 
норм може призвести до штрафних санкцій, зупинки виробництва або 
погіршення репутації підприємства [35]. Також існує ризик соціальної напруги 
серед населення через можливе погіршення стану довкілля. 
Ключові ризики діяльності підприємства можна класифікувати за рівнем 
значущості [22, 26, 36]: 
 високий рівень – аварії з викидом аміаку, значне забруднення повітря або 
вод; 
 середній рівень – поступове накопичення забруднень у ґрунтах, збої в 
роботі очисних споруд; 
 низький рівень – локальні та короткочасні перевищення норм. 
51 
 
Ідентифікація ключових ризиків показує, що діяльність ПрАТ «Азот» 
пов’язана з комплексним впливом на довкілля та потребує постійного 
контролю. Найбільш критичними є ризики аварійних ситуацій і забруднення 
атмосферного повітря та водних ресурсів. Для їх мінімізації необхідно 
вдосконалювати технічний стан обладнання, підвищувати рівень автоматизації 
моніторингу, впроваджувати сучасні екологічні технології та посилювати 
систему управління екологічною безпекою. 
Нижче наведено узагальнений аналіз чинної системи управління 
екологічною безпекою підприємства ПрАТ «Азот» у кількісному 
(орієнтовному) вимірі, що відображає ключові показники функціонування 
екологічного менеджменту [44]. 
Таблиця 2.7 – Оцінка системи управління екологічною безпекою  
Показник Значення Оцінка / Коментар 
Кількість основних стаціонарних Високе навантаження на 
80–120 од. 
джерел викидів атмосферне повітря 
10–20 тис. Потребує постійного контролю 
Обсяг викидів забруднюючих речовин 
т/рік та зниження 
Відносно ефективна система 
Частка очищених газових викидів 85–95 % 
очищення 
8–15 млн 
Обсяг утворення стічних вод Значне водоспоживання 
м³/рік 
Високий, але залежить від 
Рівень очищення стічних вод 90–98 % 
стану обладнання 
50–100 тис. Високий рівень утворення 
Кількість утворених відходів 
т/рік відходів 
Частка утилізованих/перероблених 
60–75 % Є потенціал для збільшення 
відходів 
Відповідає нормам для 
Площа санітарно-захисної зони 1000–1500 м 
хімічних підприємств 
Регулярний державний 
Кількість екологічних перевірок на рік 2–5 
контроль 
1–10 Свідчить про наявність 
Кількість зафіксованих порушень 
випадків/рік проблем 
Один із ключових факторів 
Рівень зношеності обладнання 40–70 % 
ризику 
Потребує подальшої 
Частка автоматизованого моніторингу 50–70 % 
цифровізації 
Джерело: [1, 37, 44] 
Кількісний аналіз показує, що система управління екологічною безпекою 
на ПрАТ «Азот» функціонує на задовільному рівні, забезпечуючи контроль 
52 
 
основних екологічних показників. Водночас значні обсяги викидів, стічних вод 
і відходів свідчать про суттєве техногенне навантаження на довкілля. 
Основними проблемними аспектами залишаються високий рівень 
зношеності обладнання, недостатній рівень автоматизації моніторингу та 
обмежене фінансування екологічних заходів. Подальше вдосконалення 
системи управління має бути спрямоване на модернізацію технологій, 
підвищення рівня очищення та зменшення обсягів утворення забруднень. 
Узагальнюючи результати аналізу системи екологічного менеджменту та 
оцінки ризиків діяльності ПрАТ «Азот», можна зробити висновок, що 
підприємство є потужним промисловим об’єктом хімічної галузі, діяльність 
якого має суттєвий вплив на навколишнє середовище [38, 39, 40]. Проведена 
організаційно-економічна характеристика засвідчила, що підприємство має 
розвинену виробничу структуру, значний кадровий потенціал і відіграє 
важливу роль у забезпеченні аграрного сектору мінеральними добривами. 
Дослідження системи моніторингу впливу виробничої діяльності 
показало, що на підприємстві здійснюється контроль основних компонентів 
довкілля – атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів та відходів. 
Застосовуються інструментальні та лабораторні методи контролю, 
функціонують очисні споруди та впроваджуються заходи щодо зменшення 
техногенного навантаження. Водночас значні обсяги викидів, скидів і 
утворення відходів свідчать про високий рівень екологічного навантаження, 
характерний для підприємств хімічної промисловості.  
Аналіз чинної системи управління екологічною безпекою показав, що 
вона загалом забезпечує виконання основних вимог природоохоронного 
законодавства та передбачає наявність організаційної структури управління, 
процедур контролю та екологічного моніторингу. Разом із тим, виявлено низку 
проблемних аспектів, зокрема зношеність частини обладнання, недостатній 
рівень автоматизації контролю, а також потребу у вдосконаленні системи 
управління екологічними ризиками. 
53 
 
Для підвищення ефективності екологічного менеджменту та мінімізації 
ідентифікованих ризиків пропонується впровадження таких заходів: 
1. Цифровізація екологічного моніторингу (Smart-monitoring) – це 
вcтановлення на основних джерелах викидів (цехи аміаку, азотної кислоти) 
датчиків автоматизованого контролю з передачею даних у реальному часі до 
єдиної аналітичної системи підприємства, що дозволить оперативно реагувати 
на відхилення від норм [49, 50, 52]; 
2. Розробка динамічної карти ризиків – це створення інтерактивної 
моделі ймовірних екологічних інцидентів, яка враховує метеорологічні умови 
Черкаського регіону та поточне завантаження виробничих потужностей [35]. 
3. Екологічний інклюзивний діалог – це створення відкритого еко-
дашборду для мешканців Черкас, де відображатимуться актуальні показники 
стану повітря навколо санітарно-захисної зони підприємства, що підвищить 
рівень довіри громади. 
4. Впровадження циклу P-D-C-A для енергоефективності – це 
використання стандартів ISO 50001 спільно з ISO 14001 для зменшення 
споживання природного газу, що одночасно знижує і економічні, і екологічні 
ризики. 
Таблиця 2.8 – Оцінка зрілості та ідентифікація ризиків СУЕБ ПрАТ 
«Азот» 
Параметр Ідентифікований ризик / Зона 
системи Поточний стан (Аналіз) розвитку 
Відповідність ISO 14001 та Ризик зміни нормативів ЄС при 
Нормативна база законодавству України експорті (CBAM) 
Лабораторний контроль за Людський фактор та затримка в 
Інструментарій графіком часі аналізу 
Технологічний Наявність систем очистки та Знос обладнання, ризик залпових 
стан фільтрації викидів 
Відсутність інтегрованої смарт-
Цифровізація Часткова автоматизація обліку системи прогнозування 
Джерело: [5, 7, 11, 16, 22] 
Аналіз чинної системи управління на ПрАТ «Азот» підтверджує її 
функціональну стабільність, проте виявляє потребу в переході до 
54 
 
антисипативного (випереджаючого) врядування. Ідентифіковані ризики, 
зокрема техногенного та регуляторного характеру, вимагають інтеграції смарт-
технологій у ядро менеджменту організації. Реалізація запропонованих 
рекомендацій забезпечить не лише екологічну безпеку регіону, а й 
інклюзивний розвиток підприємства як екологічно відповідального лідера 
хімічної галузі України. 
Ідентифікація ключових ризиків дозволила визначити, що найбільшу 
загрозу становлять техногенні ризики, пов’язані з можливими аварійними 
ситуаціями, викидами небезпечних речовин в атмосферу, а також ризики 
забруднення водних ресурсів і ґрунтів. Крім того, існують екологічно-
економічні та соціальні ризики, які можуть впливати на стабільність 
функціонування підприємства та його взаємодію з суспільством. 
Отже, система екологічного менеджменту ПрАТ «Азот» перебуває на 
задовільному рівні функціонування, проте потребує подальшого 
вдосконалення [1]. Підвищення її ефективності можливе за рахунок 
модернізації технологічного обладнання, впровадження сучасних систем 
автоматизованого моніторингу, посилення управління ризиками та орієнтації 
на міжнародні стандарти екологічного менеджменту, що сприятиме зниженню 
негативного впливу на довкілля та забезпеченню сталого розвитку 
підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
55 
 
РОЗДІЛ 3 ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО МІНІМІЗАЦІЇ 
ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ТА ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАТ «АЗОТ» 
 
3.1 Розробка стратегії превентивного управління екологічними ризиками 
 
У сучасних умовах інтенсивного промислового розвитку та зростання 
антропогенного навантаження на довкілля питання ефективного управління 
екологічними ризиками набуває особливої актуальності. Підприємства 
хімічної промисловості, до яких належить ПрАТ «Азот», є потенційно 
небезпечними з точки зору впливу на навколишнє середовище, оскільки їх 
діяльність пов’язана з використанням значної кількості небезпечних речовин, 
утворенням відходів та викидів у повітря, воду і ґрунт [1, 37, 44]. 
У зв’язку з цим особливого значення набуває впровадження 
превентивного підходу до управління екологічними ризиками, який 
передбачає не лише ліквідацію наслідків негативного впливу, але й їх 
попередження на ранніх етапах. Такий підхід базується на системному аналізі 
джерел ризику, оцінці ймовірності виникнення небезпечних ситуацій та 
розробці комплексу заходів, спрямованих на мінімізацію або повне усунення 
потенційних загроз. 
Актуальність зумовлена необхідністю підвищення рівня екологічної 
безпеки підприємства, забезпечення відповідності сучасним екологічним 
стандартам та зниження негативного впливу на довкілля і здоров’я населення. 
Розробка ефективної стратегії превентивного управління екологічними 
ризиками для ПрАТ «Азот» дозволить не лише підвищити екологічну 
відповідальність підприємства, але й сприятиме його сталому розвитку та 
зміцненню конкурентних позицій на ринку. 
Дослідження та впровадження сучасних методів превентивного 
управління екологічними ризиками є важливим завданням, що потребує 
комплексного підходу, врахування специфіки діяльності підприємства та 
використання інноваційних управлінських інструментів.  
 
56 
 
У сучасній парадигмі менеджменту перехід від реактивного (ліквідація 
наслідків) до превентивного (попередження загроз) управління є ключовим 
чинником екологічної безпеки хімічного гіганта. Для ПрАТ «Азот» розробка 
такої стратегії дозволяє мінімізувати ймовірність техногенних інцидентів, 
оптимізувати витрати на екологічні платежі та зміцнити позиції підприємства 
у межах європейського «зеленого» курсу. 
Стратегія превентивного управління базується на інтеграції смарт-
технологій у класичний цикл Демінга (P-D-C-A) та розширенні системи 
моніторингу. 
Таблиця 3.1 – Етапи реалізації стратегії превентивного управління на 
ПрАТ «Азот» 
Смарт-інструментарій 
Етап стратегії Зміст превентивних заходів (Інновації) 
Складання динамічного реєстру Використання Big Data для 
1. Ідентифікація аспектів для кожного цеху аналізу кореляції між станом 
та прогноз (аміаку, карбаміду) обладнання та викидами 
Впровадження замкнених циклів Встановлення інтелектуальних 
2. Технічне водопостачання та каталітичної клапанів з датчиками витоку 
переозброєння очистки газів (IoT-рішення) 
Безперервний онлайн- Створення «Цифрового 
3. Цифровий моніторинг концентрації NO2 та двійника» екологічної системи 
контроль NH3 на межі санітарної зони підприємства 
Публікація щорічних ESG-звітів Електронна платформа 
4. Соціальний та проведення еко-тренінгів для зворотного зв’язку з громадою 
комплаєнс персоналу Черкас 
Джерело: [1, 37, 44]. 
Ефективність стратегії залежить від оперативності передачі даних. 
Пропонується виділити L-логістику даних як окремий бізнес-процес, що 
дозволить керівництву приймати рішення на основі прогнозних моделей, а не 
пост-фактум звітів. 
Розробка та впровадження стратегії превентивного управління на ПрАТ 
«Азот» трансформує екологічну політику підприємства з фінансового тягаря у 
стратегічний актив [37]. Поєднання міжнародних стандартів ISO 14001 із 
сучасними смарт-технологіями забезпечує високий рівень антисипативного 
врядування, що створює надійний фундамент для сталого розвитку 
промислового вузла та гарантує екологічну безпеку територіальної громади в 
умовах невизначеності. 
57 
 
Комплексна програма впровадження інтелектуального екологічного 
моніторингу на ПрАТ «Азот» містить в собі ряд поетапних кроків. 
Першочерговим кроком є перехід від дискретного (лабораторного) до 
безперервного автоматизованого зняття показників, тобто Технічна 
модернізація та сенсоризація (Hardware level). Інсталяція потокових 
газоаналізаторів є процесом, коли на кожній димовій трубі цехів виробництва 
аміаку (А-3, А-5) та слабкої азотної кислоти встановлюються стаціонарні 
системи контролю викидів (CEMS). Вони в реальному часі вимірюють 
концентрацію діоксиду азоту (NO2), аміаку (NH3) та пилу. Розумні датчики 
витоку (IoT) – це розміщення мережі бездротових сенсорів на фланцевих 
з'єднаннях та запірній арматурі магістральних трубопроводів, що дозволяє 
виявити мікровитоки газів ще до того, як вони стануть аварійною загрозою. 
Автоматизовані пости на межі СЗЗ – це модернізація постів спостереження на 
межі санітарно-захисної зони (СЗЗ) із встановленням метеостанцій, що 
аналізують швидкість та напрямок вітру, вологість та температурні інверсії  
[22, 31, 42]. 
Другорямним кроком є цифрова архітектура та аналітика (Software & Data 
level), зібрані дані потребують інтелектуальної обробки для прийняття 
превентивних рішень. «Цифровий двійник» (Digital Twin) – це розробка 
віртуальної моделі екосистеми підприємства, яка імітує поширення викидів у 
атмосфері залежно від погодних умов Черкас. Система прогнозує екологічну 
ситуацію на 24-48 годин наперед. Нейронні мережі для прогнозування 
використовують алгоритми машинного навчання, які аналізують кореляцію 
між технологічними параметрами (тиск, температура в колонах синтезу) та 
обсягами викидів, що дозволяє системі видавати «попереджувальний сигнал» 
оператору ще до моменту перевищення нормативів. Централізований Еко-хаб 
– це єдина база даних, інтегрована з ERP-системою підприємства, що 
автоматично формує звітність для державних органів та екологічного аудиту 
(ISO 14001). 
Останнім кроком є управлінська трансформація (Management level) – це 
зміна підходу до прийняття рішень на основі даних (Data-driven decision 
58 
 
making). В даному випадку алгоритм негайної реакції працює у разі фіксації 
тренду до зростання викидів, система автоматично пропонує диспетчеру 
варіанти коригування режиму роботи агрегатів (наприклад, зниження 
навантаження або активація додаткових ступенів очистки). Екологічний KPI 
для менеджменту – це впровадження системи мотивації керівників підрозділів, 
прив'язаної до показників екологічної ефективності, а не лише обсягів випуску 
продукції. Прозорість та інклюзивність відображається через створення 
публічного веб-інтерфейсу (Eco-Dashboard) для Черкаської міської ради та 
громади, що демонструє відкритість ПрАТ «Азот» та знімає соціальну напругу 
щодо екологічного впливу хімічного гіганта. 
У результаті проведеного дослідження було обґрунтовано необхідність 
впровадження стратегії превентивного управління екологічними ризиками на 
ПрАТ «Азот» як ключового інструменту забезпечення екологічної безпеки та 
сталого розвитку підприємства [1]. Встановлено, що традиційні підходи, 
орієнтовані на ліквідацію наслідків негативного впливу, є недостатньо 
ефективними в умовах зростання екологічних викликів і потребують заміни на 
проактивні механізми управління. 
Запропонована стратегія базується на системному аналізі джерел 
екологічних ризиків, їх оцінці та прогнозуванні, а також впровадженні 
комплексу попереджувальних заходів, спрямованих на мінімізацію можливих 
негативних наслідків. Особливу увагу приділено вдосконаленню системи 
екологічного моніторингу, підвищенню рівня технологічної безпеки, 
впровадженню ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій. 
Реалізація запропонованих заходів дозволить знизити рівень екологічних 
ризиків, підвищити ефективність управлінських рішень, забезпечити 
відповідність нормативним вимогам та покращити екологічний імідж 
підприємства. Крім того, це сприятиме зменшенню негативного впливу на 
навколишнє середовище та підвищенню рівня екологічної відповідальності.  
Отже, впровадження стратегії превентивного управління екологічними 
ризиками є необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності ПрАТ 
59 
 
«Азот» та забезпечення його довгострокового і безпечного функціонування в 
сучасних умовах. 
Зарубіжний досвід показує, що превентивне управління екологічними 
ризиками є ключовим елементом сучасного екологічного менеджменту на 
промислових підприємствах. У країнах Європейського Союзу основою такого 
підходу є Директива Seveso III, яка регламентує діяльність підприємств з 
потенційно небезпечними речовинами. Вона передбачає розробку планів 
запобігання аваріям, оцінку ризиків, навчання персоналу та моделювання 
можливих аварійних ситуацій. Значна увага приділяється ранньому виявленню 
загроз за допомогою систем моніторингу та аналізу потенційного впливу на 
довкілля. 
У США Агентство з охорони навколишнього середовища (EPA) 
впроваджує програму Risk Management Program для хімічних підприємств, що 
включає оцінку ризиків, прогнозування аварійних ситуацій, впровадження 
заходів контролю та планів аварійного реагування. Особливу роль відіграє 
превентивний моніторинг, який забезпечується датчиками викидів, 
автоматизованими системами контролю та регулярними аудитами. 
Японія поєднує стандарти ISO 14001 та національні вимоги щодо 
управління ризиками промислових підприємств із практикою сценарного 
планування, що дозволяє оцінювати різні аварійні ситуації та визначати 
ефективні превентивні заходи. Крім того, японська концепція «Kaizen в 
екології» передбачає постійне вдосконалення виробничих процесів для 
зменшення ймовірності аварій та шкідливих викидів. 
У Канаді та Австралії практикується інтегрований підхід до управління 
екологічними ризиками, який включає аналіз технологічних процесів, 
моніторинг стану довкілля, навчання персоналу та використання індикаторів 
раннього попередження. Також застосовується екологічне страхування, що 
дозволяє компенсувати збитки у разі аварій. 
Загальною рисою зарубіжних підходів є поєднання технологічних рішень, 
організаційних заходів та нормативно-правового регулювання. Превентивне 
управління базується на ранньому виявленні потенційних загроз, оцінці їх 
60 
 
впливу та впровадженні комплексних заходів контролю, що підвищує 
ефективність системи екологічної безпеки підприємства та зменшує 
негативний вплив на навколишнє середовище. 
 
3.2 Впровадження інноваційних технологій моніторингу та очищення 
викидів в систему менеджменту 
 
У сучасних умовах загострення екологічних проблем та посилення вимог 
до діяльності промислових підприємств особливої актуальності набуває 
питання впровадження інноваційних технологій у сфері екологічного 
менеджменту. Підприємства хімічної галузі, зокрема ПрАТ «Азот», 
здійснюють значний вплив на довкілля через викиди забруднюючих речовин в 
атмосферне повітря, що зумовлює необхідність пошуку ефективних шляхів їх 
контролю та мінімізації. 
Одним із ключових напрямів підвищення екологічної безпеки є 
впровадження сучасних технологій моніторингу та очищення викидів, які 
дозволяють не лише оперативно відстежувати стан навколишнього 
середовища, але й забезпечують ефективне зниження рівня шкідливих 
речовин. Інтеграція таких технологій у систему менеджменту підприємства 
сприяє підвищенню прозорості виробничих процесів, покращенню якості 
управлінських рішень та забезпеченню відповідності міжнародним 
екологічним стандартам. 
Актуальність полягає у необхідності модернізації існуючих систем 
контролю викидів, впровадження автоматизованих рішень, використання 
інноваційних методів очищення та забезпечення комплексного підходу до 
управління екологічними аспектами діяльності підприємства, що дозволяє не 
лише зменшити негативний вплив на довкілля, але й оптимізувати виробничі 
витрати та підвищити конкурентоспроможність підприємства. 
Дослідження можливостей впровадження інноваційних технологій 
моніторингу та очищення викидів у систему менеджменту ПрАТ «Азот» є 
61 
 
важливим завданням, що спрямоване на досягнення екологічної ефективності, 
сталого розвитку та відповідності сучасним вимогам екологічної безпеки. 
В умовах посилення екологічних стандартів та євроінтеграційних 
процесів, стратегічний розвиток ПрАТ «Азот» безпосередньо залежить від 
ефективності інтеграції інноваційних технологій у систему екологічного 
менеджменту. Основним завданням модернізації є перехід від реактивного 
управління (ліквідації наслідків) до предиктивного (запобігання ризикам). 
Першочерговим кроком у вдосконаленні системи менеджменту є 
впровадження інтелектуальних систем безперервного моніторингу (CEMS – 
Continuous Emissions Monitoring Systems) [21, 34, 50]. На відміну від 
традиційного періодичного лабораторного аналізу, інноваційний підхід 
передбачає: встановлення IoT-сенсорів на основних джерелах викидів (цехи 
виробництва аміаку, азотної кислоти та карбаміду) для фіксації концентрації 
NOx та NH3 у режимі реального часу. Використання штучного інтелекту (ШІ), 
сам процес інтеграції алгоритмів ШІ в систему управління дозволяє проводити 
предиктивний аналіз – прогнозувати ймовірність наднормативних викидів на 
основі даних про зміну параметрів технологічного процесу. Створення єдиної 
цифрової платформи створить акумуляцію даних у реальному часі дозволяє 
керівництву приймати оперативні управлінські рішення та забезпечує повну 
прозорість екологічної звітності. 
Наступним кроком доціль використати інноваційні технології очищення 
викидів, модернізація системи очищення на ПрАТ «Азот» має базуватися на 
принципах «найкращих доступних технологій» (BAT). Пріоритетними 
напрямами є: 
 використання селективної каталітичної нейтралізації (SCR), тобто 
впровадження сучасних каталізаторів нового покоління, що дозволяють 
досягти рівня очищення від оксидів азоту до 98-99% при зниженні 
енерговитрат; 
 циклічні технології абсорбції, тобто впровадження закритих систем 
уловлювання аміаку з наступним його поверненням у виробничий цикл, що 
62 
 
дозволяє реалізувати принципи циркулярної економіки, перетворюючи 
потенційний забруднювач на корисний ресурс; 
 модернізація біологічного очищення враховуючи, що ПрАТ «Азот» 
очищує стічні води всього міста, впровадження автоматизованих систем 
контролю кисневого режиму та активного мулу дозволить стабілізувати якість 
очищення незалежно від коливань навантаження на мережу. 
Управлінський ефект від впровадження може бути виражено через 
інтеграцію зазначених технологій у загальну систему менеджменту 
підприємства забезпечує комплексний ефект: економічний (зниження суми 
екологічного податку та уникнення штрафних санкцій за перевищення ГДК); 
репутаційний (зміцнення позицій підприємства як екологічно відповідального 
бізнесу, що відповідає критеріям ESG (Environmental, Social, and Governance)) 
та логістичний (оптимізація витрат на транспортування та утилізацію відходів 
за рахунок їх часткової переробки на місці). 
Таким чином, впровадження інноваційних рішень у сфері моніторингу та 
очищення є не лише інструментом екологічної безпеки, а й необхідною 
умовою забезпечення конкурентоспроможності ПрАТ «Азот» на 
міжнародному ринку хімічної продукції [1]. 
Основна частина дослідження присвячена аналізу сучасного стану 
системи управління викидами на ПрАТ «Азот» та визначенню напрямів її 
вдосконалення шляхом впровадження інноваційних технологій моніторингу й 
очищення. 
На першому етапі доцільно оцінити існуючу систему екологічного 
менеджменту підприємства, зокрема засоби контролю викидів, рівень їх 
автоматизації, відповідність нормативним вимогам та ефективність 
функціонування очисного обладнання. Аналіз показує, що традиційні методи 
моніторингу часто мають періодичний характер, що ускладнює своєчасне 
виявлення перевищень гранично допустимих концентрацій та оперативне 
реагування на потенційні загрози. 
У зв’язку з цим важливим напрямом модернізації є впровадження 
автоматизованих систем безперервного моніторингу викидів (CEMS), які 
63 
 
забезпечують цілодобовий контроль за основними показниками забруднення. 
Такі системи дозволяють отримувати достовірні дані в режимі реального часу, 
здійснювати їх обробку та інтеграцію в загальну інформаційну систему 
підприємства. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню оперативності прийняття 
управлінських рішень та зниженню екологічних ризиків. 
Наступним важливим аспектом є впровадження інноваційних технологій 
очищення викидів. Серед них доцільно виділити використання 
високоефективних фільтраційних систем (електрофільтрів, рукавних 
фільтрів), скруберів, а також каталітичних і адсорбційних установок. Особливу 
увагу слід приділити технологіям глибокого очищення газів від оксидів азоту, 
сірки та інших шкідливих речовин, що є характерними для хімічного 
виробництва. Використання таких рішень дозволяє суттєво знизити обсяги 
викидів та забезпечити відповідність сучасним екологічним стандартам. 
Важливою складовою є інтеграція зазначених технологій у систему 
менеджменту підприємства, що передбачає розробку відповідної екологічної 
політики, встановлення чітких цілей і показників ефективності, впровадження 
процедур внутрішнього контролю та аудиту, а також підвищення кваліфікації 
персоналу. Використання цифрових платформ та елементів промислового 
інтернету речей (IIoT) дозволяє об’єднати всі елементи системи в єдиний 
інформаційний простір. 
Крім того, доцільно впроваджувати інструменти прогнозування та 
моделювання екологічних процесів, що дозволяють оцінювати можливі 
сценарії розвитку ситуацій та запобігати виникненню аварійних викидів. 
Застосування таких підходів підвищує ефективність стратегічного планування 
та сприяє переходу від реактивного до превентивного управління. 
Отже, впровадження інноваційних технологій моніторингу та очищення 
викидів у систему менеджменту ПрАТ «Азот» є комплексним процесом, що 
охоплює технічні, організаційні та управлінські аспекти. Його реалізація 
забезпечить підвищення екологічної безпеки, ефективності виробництва та 
відповідності сучасним вимогам сталого розвитку. 
64 
 
У ході дослідження було встановлено, що впровадження інноваційних 
технологій моніторингу та очищення викидів є необхідною умовою 
підвищення ефективності системи екологічного менеджменту ПрАТ «Азот». 
Сучасні виклики, пов’язані з посиленням екологічних вимог і зростанням 
техногенного навантаження, зумовлюють потребу у переході до більш 
досконалих, автоматизованих і превентивних підходів до контролю за 
викидами. 
Доведено, що використання систем безперервного моніторингу, сучасних 
методів очищення газових викидів та їх інтеграція в єдину управлінську 
систему підприємства сприяють підвищенню точності контролю, 
оперативності реагування на відхилення та зниженню рівня екологічних 
ризиків. Важливу роль при цьому відіграє впровадження цифрових технологій, 
які забезпечують ефективну обробку даних і підтримку прийняття 
управлінських рішень. 
Реалізація запропонованих заходів дозволить суттєво зменшити 
негативний вплив виробничої діяльності на довкілля, забезпечити 
відповідність нормативним вимогам, підвищити екологічну відповідальність 
підприємства та зміцнити його репутацію. Крім того, це сприятиме оптимізації 
виробничих процесів і підвищенню конкурентоспроможності ПрАТ «Азот». 
Отже, інтеграція інноваційних технологій моніторингу та очищення 
викидів у систему менеджменту підприємства є важливим кроком на шляху до 
сталого розвитку, екологічної безпеки та довгострокової ефективності 
функціонування ПрАТ «Азот». 
У зарубіжних країнах впровадження інноваційних технологій 
моніторингу та очищення викидів є невід’ємною частиною екологічного 
менеджменту, зокрема в промислових секторах, де високі викиди в атмосферу 
можуть мати серйозні наслідки для довкілля та здоров’я населення. Це 
питання має особливу важливість в контексті глобальних зусиль щодо 
зменшення викидів парникових газів, що є однією з основних цілей 
міжнародних угод, таких як Паризька угода. 
65 
 
У країнах ЄС активно використовуються інноваційні технології для 
моніторингу та очищення викидів, що відповідають стандартам Європейської 
агенції з навколишнього середовища (EEA). Однією з найбільш 
розповсюджених технологій є використання систем автоматичного 
моніторингу викидів (Continuous Emissions Monitoring Systems, CEMS) [55, 57, 
58], що дозволяють в реальному часі фіксувати рівень викидів в атмосферу. 
Такі системи мають високу точність, забезпечуючи своєчасне виявлення 
перевищення встановлених норм, що дозволяє швидко реагувати на 
порушення. 
Крім того, використовується вторинне очищення викидів за допомогою 
сучасних каталізаторів і фільтруючих матеріалів, що значно знижує рівень 
забруднення, зокрема оксидів азоту (NOx) і сірчаних сполук (SOx). Такі 
технології впроваджуються на підприємствах, які використовують великий 
обсяг енергії, особливо в хімічній та металургійній промисловості. 
У США екологічний моніторинг викидів широко інтегрований в системи 
управління підприємствами, завдяки законам, таким як Clean Air Act (Закон 
про чисте повітря), який вимагає від підприємств постійного моніторингу 
викидів забруднювачів в атмосферу. Використовуються новітні технології, 
зокрема моніторинг за допомогою дронів та супутникових систем, що дають 
змогу контролювати викиди на відстані в реальному часі, що знижує витрати 
на стаціонарні вимірювальні станції. 
Системи очищення викидів у США активно застосовують хімічні 
абсорбери і фільтри для очищення газів, які видаляють шкідливі речовини 
перед їх викидом в атмосферу. Власники підприємств зобов’язані 
використовувати ці технології не лише для дотримання екологічних 
стандартів, але й для зменшення витрат на оплату екологічних штрафів та 
збереження корпоративної репутації. 
Японія є лідером в розробці та впровадженні технологій очищення 
водяних та повітряних викидів. В країні активно використовують фільтри із 
застосуванням нанотехнологій, що дозволяють вловлювати навіть найдрібніші 
частинки забруднень. Окрім цього, застосовуються системи рекуперації тепла, 
66 
 
які дозволяють переробляти енергію від викидів і використовувати її для 
підвищення енергоефективності підприємства. 
Інноваційні технології моніторингу на підприємствах Японії базуються на 
автоматизованих системах моніторингу в реальному часі, які інтегруються в 
центральні сервери для швидкого реагування на зміни рівня забруднення. 
Також активно застосовуються технології очищення води та газів через 
біологічні фільтри, що сприяє мінімізації шкідливих викидів у навколишнє 
середовище. 
Китай, з огляду на масштаби своєї промисловості та рівень забруднення, 
активно розвиває технології очищення викидів. Країна інвестує в вітрові та 
сонячні установки, які забезпечують переробку енергії, використовуючи 
принципи зеленої економіки. Також впроваджено інноваційні фільтраційні 
системи для очищення промислових газів та біоремедіаційні методи, що 
використовуються для очищення води та ґрунтів від токсичних відходів. 
Інноваційні технології моніторингу та очищення викидів на 
підприємствах є важливими елементами сучасного екологічного менеджменту. 
Зарубіжний досвід показує, що ефективне управління екологічною безпекою 
потребує інтеграції високотехнологічних рішень для зниження негативного 
впливу на навколишнє середовище. Впровадження таких технологій не тільки 
забезпечує дотримання екологічних стандартів, але й підвищує ефективність 
виробничих процесів, знижує витрати на енергоспоживання та покращує 
репутацію підприємства на ринку. 
 
3.3 Обґрунтування економічної ефективності запропонованих заходів 
 
У сучасних умовах господарювання обґрунтування економічної 
ефективності управлінських рішень є невід’ємною складовою забезпечення 
конкурентоспроможності та сталого розвитку підприємства. Особливої 
актуальності це питання набуває при впровадженні інноваційних та екологічно 
орієнтованих заходів, які потребують значних інвестиційних ресурсів і мають 
довгостроковий характер впливу. 
67 
 
У межах кваліфікаційної роботи бакалавра важливим етапом є оцінка 
економічної доцільності запропонованих заходів, спрямованих на 
вдосконалення системи екологічного менеджменту та зниження негативного 
впливу на довкілля. Така оцінка дозволяє визначити співвідношення витрат і 
отриманих результатів, встановити рівень їх ефективності та доцільність 
впровадження в практичну діяльність підприємства. 
Обґрунтування економічної ефективності передбачає проведення 
розрахунків основних економічних показників, зокрема витрат на реалізацію 
заходів, очікуваного економічного ефекту, терміну окупності інвестицій, а 
також аналізу можливих ризиків. При цьому важливо враховувати не лише 
прямі фінансові результати, але й опосередковані вигоди, такі як зменшення 
екологічних платежів, підвищення репутації підприємства, зниження 
штрафних санкцій та покращення умов праці. 
Отже, дослідження економічної ефективності запропонованих заходів є 
важливим етапом кваліфікаційної роботи, що дозволяє обґрунтувати їх 
практичну значущість, доцільність впровадження та вплив на загальну 
ефективність діяльності підприємства. 
Обґрунтування економічної ефективності екологічних заходів для ПрАТ 
«Азот» ґрунтується на концепції запобігання збиткам та оптимізації ресурсних 
потоків [1]. У сучасних умовах інвестиції в екологічну безпеку слід розглядати 
не як витрати, а як стратегічне вкладення в капіталізацію підприємства. 
Нижче наведено основні складові економічного ефекту від впровадження 
інноваційних систем моніторингу та очищення через мінімізацію фіскальних 
та юридичних ризиків, ресурсну ефективність та циркулярну економіку, 
стратегічні та ринкові переваги. 
Зниження екологічного податку відбувається через впровадження систем 
селективної каталітичної нейтралізації (SCR) дозволяє скоротити викиди 
оксидів азоту, що прямо пропорційно зменшує базу оподаткування згідно з 
Податковим кодексом України. 
68 
 
Попередження штрафних санкцій відбувається через автоматизований 
моніторинг у реальному часі дозволяє уникати наднормативних скидів та 
викидів, за які нараховуються значні збитки за методиками Держекоінспекції. 
Економія на лабораторних дослідженнях відбувається через перехід на 
автоматичні датчики знижує операційні витрати на постійні виїзні заміри та 
утримання великого штату лаборантів для рутинних операцій. 
Одним із ключових напрямів підвищення ресурсної ефективності є 
повернення сировини у виробничий цикл. Впровадження систем абсорбції 
аміаку дозволяє уловлювати до 95% втраченого газу та повертати його назад у 
виробництво, що значно знижує собівартість готової продукції, зокрема 
карбаміду та аміачної селітри [1]. 
Оптимізація енергоспоживання також сприяє підвищенню ефективності 
виробництва. Сучасні інноваційні фільтри та каталізатори мають знижений 
аеродинамічний опір, що зменшує навантаження на димососи та компресорне 
обладнання, економлячи при цьому електроенергію. 
Крім того, реалізація вторинної сировини створює додаткові джерела 
доходу. Переробка фосфогіпсу або шламів очисних споруд у будівельні 
матеріали чи добрива дозволяє ефективно використовувати відходи 
виробництва та знижувати негативний вплив на навколишнє середовище. 
Стратегічні переваги підприємства значною мірою визначаються 
відповідністю міжнародним стандартам та вимогам. Зокрема, дотримання 
Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM) є критично важливим для 
експорту продукції ПрАТ «Азот» до країн Європейського Союзу без 
додаткових митних нарахувань, що забезпечує конкурентоспроможність на 
зовнішніх ринках. 
Доступ до «зеленого» фінансування також створює ринкові переваги. 
Підприємства з прозорою системою екологічного менеджменту можуть 
залучати міжнародні кредити за зниженими відсотковими ставками, що сприяє 
фінансовій стійкості та розвитку інноваційних проєктів. 
Важливим аспектом є і соціальний капітал. Покращення екологічного 
стану в Черкасах сприяє зниженню плинності кадрів та зменшенню витрат на 
69 
 
соціальні пакети, пов’язані з професійними захворюваннями працівників, що 
підвищує ефективність управління персоналом та загальну корпоративну 
репутацію. 
Розрахунок інтегрального показника ефективності. Для кваліфікаційної 
роботи економічну ефективність (E) можна представити як [23, 39, 49]: 
E = (Zmin + Rec) - (Cinv + Oexp)                                  (1.1) 
де: 
Zmin – сума відвернутих штрафів та зекономленого екоподатку; 
Rec – дохід від повернення ресурсів у цикл; 
Cinv – капітальні інвестиції в обладнання; 
Oexp – операційні витрати на обслуговування нових систем. 
Припустимо, ПрАТ «Азот» впроваджує автоматизовану систему 
моніторингу та новий блок абсорбції аміаку. 
Таблиця 3.2 – Показники ефективності запропонованих заходів для ПрАТ 
«Азот» 
Умовна сума (тис. 
Показник грн/рік) Пояснення 
Економія екоподатку За рахунок зниження фактичних викидів 
(Zmin) 850 NOx та аміаку. 
Дохід від рекуперації Вартість вловленого аміаку, повернутого у 
(Rec) 1200 виробництво. 
Капітальні витрати Разові витрати на закупівлю датчиків та 
(Cinv) 4000 фільтрів. 
Операційні витрати Електроенергія, реагенти, оплата праці 
(Oexp) 300 персоналу. 
Джерело: розроблено автором 
Розрахунок за перший рік: 
E = (850 + 1 200) - (4 000 + 300) = 2 050 - 4 300 = -2 250 тис. грн. 
Від’ємне значення у перший рік – це норма, оскільки йде окупність 
інвестицій. 
Розрахунок за другий рік (без врахування Cinv): 
E = (850 + 1 200) - 300 = 1 750 тис. грн/рік 
3. Показники ефективності (Пояснення) 
Щоб пояснити ці цифри у розділі «Економічна ефективність», слід 
розрахувати два ключові коефіцієнти: 
70 
 
1. Термін окупності (Payback Period): 
T = Cinv / (Zmin + Rec – Oexp) 
T = 4 000 / 1 750 = 2,3 роки 
Проєкт повністю окупить себе менш ніж за 2,5 роки, що є дуже високим 
показником для промислових екологічних проєктів. 
2. Коефіцієнт рентабельності інвестицій (ROI): 
ROI = (1 750 / 4 000)* 100% = 43,7% 
Кожна інвестована гривня приносить 43,7 копійки чистого прибутку 
(економії) щороку після окупності. 
Запропоновані заходи щодо впровадження інноваційних систем на ПрАТ 
«Азот» є економічно виправданими. Основний ефект досягається не лише за 
рахунок зменшення фіскального тиску (екоподатку), а й завдяки циркулярному 
підходу – повторному використанню сировини, що раніше втрачалася у вигляді 
викидів. 
Обґрунтування економічної ефективності запропонованих заходів є 
важливим етапом оцінки доцільності їх впровадження у діяльність 
підприємства. Запропоновані заходи, спрямовані на вдосконалення системи 
моніторингу та очищення викидів, потребують певних капітальних вкладень, 
однак у довгостроковій перспективі забезпечують суттєвий економічний та 
екологічний ефект. 
До складу витрат на реалізацію заходів входять інвестиції у придбання та 
встановлення сучасного обладнання (систем безперервного моніторингу, 
фільтраційних установок, скруберів), витрати на їх обслуговування, 
модернізацію виробничих процесів, а також навчання персоналу. Разом з тим, 
впровадження інноваційних технологій дозволяє значно знизити 
експлуатаційні витрати за рахунок підвищення енергоефективності, 
оптимізації використання ресурсів та зменшення втрат сировини. 
Економічний ефект від реалізації заходів проявляється у зниженні обсягів 
екологічних платежів за викиди забруднюючих речовин, уникненні штрафних 
санкцій за перевищення встановлених нормативів, а також у скороченні витрат 
на ліквідацію наслідків можливих аварійних ситуацій. Крім того, підвищення 
71 
 
рівня екологічної безпеки сприяє покращенню іміджу підприємства, що може 
позитивно впливати на залучення інвестицій та розширення ринків збуту.  
Для оцінки ефективності доцільно використовувати систему показників, 
серед яких: чистий приведений дохід (NPV), внутрішня норма рентабельності 
(IRR), індекс прибутковості (PI) та термін окупності інвестицій. Розрахунки 
свідчать, що за умов раціонального впровадження заходів інвестиції мають 
прийнятний термін окупності та забезпечують стабільний економічний ефект 
у майбутньому. 
Таким чином, впровадження запропонованих заходів є економічно 
доцільним, оскільки дозволяє не лише підвищити екологічну безпеку 
підприємства, але й забезпечити зростання його фінансових результатів, 
зниження витрат та підвищення конкурентоспроможності, що підтверджує 
доцільність їх практичної реалізації в умовах сучасного господарювання. 
Враховуючи досвід зарубіжних країн та практику підприємств, що 
успішно впроваджують стандарт ISO 14001, можна сформулювати низку 
рекомендацій для ПрАТ «Азот» у м. Черкаси щодо впровадження та інтеграції 
системи екологічного управління [1]. 
Як показує досвід Японії та США, для досягнення синергії ефективності 
варто інтегрувати систему екологічного управління ISO 14001 з іншими 
стандартами, такими як ISO 9001 (управління якістю) та ISO 45001 
(управління охороною праці), що дозволить ПрАТ «Азот» створити єдину 
інтегровану систему управління підприємством, що забезпечить високий 
рівень організаційної ефективності, покращить взаємодію між підрозділами, а 
також дозволить знижувати витрати через ефективне використання ресурсів. 
Як показує досвід Європейського Союзу, важливо не лише адаптувати ISO 
14001 до національних вимог, але й забезпечити постійний моніторинг 
екологічних показників. ПрАТ «Азот» необхідно розробити детальний план 
екологічного управління, що включає: 
 моніторинг викидів – регулярне вимірювання рівнів викидів в атмосферу 
та води, що дозволить своєчасно виявляти перевищення норм і вживати 
коригувальних заходів; 
72 
 
 аудит екологічного впливу – проведення періодичних екологічних 
аудитів для оцінки ефективності впровадженої системи управління 
екологічною безпекою. 
У багатьох країнах з розвинутою економікою, зокрема в ЄС, акцент 
робиться на прозорості звітності щодо екологічної діяльності. ПрАТ «Азот» 
повинно створити доступну систему звітності, що дозволить стейкхолдерам 
(інвесторам, місцевим громадам, екологічним організаціям) отримувати 
актуальну інформацію щодо виконання екологічних стандартів. Це можна 
досягти за допомогою: 
 публікації екологічних звітів; 
 відкриття даних щодо зниження викидів, використання ресурсів і 
впровадження інноваційних технологій; 
 підготовки річних екологічних аудитів, що засвідчують відповідність 
вимогам ISO 14001. 
Враховуючи світовий досвід, зокрема з Китаю та США, впровадження 
інноваційних технологій очищення викидів є необхідним кроком включає: 
 встановлення систем абсорбції аміаку та інших шкідливих газів, що 
дозволяє значно зменшити вплив на навколишнє середовище та оптимізувати 
виробничі витрати; 
 використання каталізаторів та фільтрів з низьким аеродинамічним 
опором для зниження енергоспоживання, що дозволить зменшити 
навантаження на обладнання та знизити витрати на електроенергію. 
Як показує досвід міжнародних компаній, важливо не лише розробити 
систему екологічного менеджменту, але й постійно підвищувати екологічну 
свідомість персоналу. ПрАТ «Азот» має проводити тренінги та семінари для 
своїх співробітників щодо [1]: 
 дотримання екологічних стандартів; 
 впровадження технологій для мінімізації екологічних ризиків; 
 розвитку відповідального ставлення до природних ресурсів та впливу 
підприємства на довкілля. 
73 
 
ПрАТ «Азот» повинно пройти сертифікацію за стандартом ISO 14001 
через незалежні сертифікаційні органи, що дозволить отримати міжнародне 
визнання, збільшити рівень довіри з боку партнерів і споживачів, а також 
підвищити конкурентоспроможність підприємства на міжнародному ринку.  
Інтеграція міжнародних стандартів екологічного управління, таких як ISO 
14001, у систему управління підприємством є стратегічно важливим кроком 
для ПрАТ «Азот». Запровадження цих рекомендацій дозволить значно 
покращити екологічні показники, зменшити виробничі витрати, покращити 
імідж компанії та забезпечити відповідність міжнародним стандартам, що, у 
свою чергу, сприятиме стабільному та сталому розвитку підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
74 
 
ВИСНОВКИ 
 
У ході дослідження було проаналізовано теоретичні та практичні аспекти 
управління екологічною безпекою та ризиками в системі менеджменту 
підприємства на прикладі ПрАТ «Азот» (м. Черкаси). Теоретичний аналіз 
показав, що концепція екологічної безпеки є невід’ємною частиною сучасного 
менеджменту організації, а ефективне управління ризиками потребує 
системного підходу з урахуванням класифікації екологічних загроз, 
нормативно-правових вимог та міжнародних стандартів (ISO 14001). 
Дослідження діяльності ПрАТ «Азот» дозволило виявити ключові 
екологічні ризики, пов’язані з викидами шкідливих речовин, утворенням 
відходів та споживанням ресурсів. Аналіз чинної системи екологічного 
менеджменту показав наявність базових механізмів контролю та моніторингу, 
проте потребується впровадження додаткових превентивних заходів для 
мінімізації негативного впливу на довкілля. 
Обґрунтовані заходи щодо підвищення екологічної безпеки включають 
впровадження інноваційних технологій моніторингу та очищення викидів, а 
також розробку стратегії превентивного управління ризиками. Економічне 
обґрунтування показало, що такі заходи не лише підвищують рівень 
екологічної безпеки, а й сприяють оптимізації виробничих процесів, зниженню 
витрат та підвищенню конкурентоспроможності підприємства. 
У цьому першому розділі було визначено сутність і роль екологічної 
безпеки в системі менеджменту підприємства. Розглянуто класифікацію 
екологічних ризиків промислових підприємств хімічної галузі, що дозволяє 
систематизувати потенційні небезпеки та їх вплив на навколишнє середовище. 
Було проаналізовано нормативно-правове регулювання в Україні та 
міжнародні стандарти (ISO 14001), які забезпечують основу для впровадження 
систем екологічного менеджменту. 
75 
 
В другому розділі проведено комплексний аналіз організаційно-
економічної діяльності підприємства, а також моніторинг впливу виробництва 
на стан довкілля. Було оцінено чинну систему управління екологічною 
безпекою та ідентифіковано ключові екологічні ризики, включно з викидами 
газів та утворенням промислових відходів. Результати аналізу дозволили 
визначити пріоритетні напрями для мінімізації негативного впливу на 
навколишнє середовище. 
В третьому розділі розроблено стратегію превентивного управління 
екологічними ризиками, що передбачає системний підхід до попередження 
негативних наслідків діяльності підприємства. Запропоновано впровадження 
інноваційних технологій моніторингу та очищення викидів, включаючи 
сучасні фільтри та каталізатори, що забезпечують підвищення ресурсної 
ефективності. Також проведено економічне обґрунтування ефективності 
заходів з екологізації виробництва, що підтверджує можливість зниження 
собівартості продукції та підвищення конкурентоспроможності підприємства 
за рахунок екологічно безпечних рішень. 
Таким чином, проведене дослідження дозволило систематизувати 
теоретичні підходи до управління екологічною безпекою, оцінити чинну 
систему управління ризиками на підприємстві та розробити практичні 
рекомендації щодо їх мінімізації. Реалізація запропонованих заходів 
сприятиме підвищенню екологічної безпеки, економічної ефективності та 
сталого розвитку ПрАТ «Азот». 
Таким чином, результати дослідження підтверджують необхідність 
інтеграції управління екологічними ризиками у загальну систему 
менеджменту ПрАТ «Азот» як ключового елементу сталого розвитку та 
забезпечення екологічної безпеки регіону. 
 
 
 
76 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Азот (Черкаси). Офіційний сайт. URL: http://www.azot.cherkassy.ua 
(дата звернення: 10.03.2026). 
2. Андрусяк Н. О. Інституційні елементи конкурентоспроможності 
регіонів. Ефективна економіка, 2019. № 8. URL: 
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/8_2019/47.pdf. 
3. Башинська О. І., Полещук А. А., Мотова А. В. Удосконалення системи 
управління ризиками на підприємстві. Причорноморські економічні студії. 
2017. № 17. С. 91–94. 
4. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: навч. посіб. 3-тє 
вид. Київ: Знання-Прес, 2022. 314 с. 
5. Варналій З. С., Буркальцева Д. Д., Саєнко С. О. Економічна безпека 
України: проблеми та пріоритети зміцнення: монографія. Київ: Знання 
України, 2011. 299 с. 
6. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А. Управління 
трудовим потенціалом: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2021. 403 с. 
7. Вітлінський В. В., Великоіваненко П. І. Ризикологія в економіці та 
підприємництві: монографія. Київ: КНЕУ, 2004. 480 с. 
8. Войнаренко М., Яременко О. Управління економічною безпекою 
підприємств на основі оцінки відхилень порогових показників. Економіст. 
2008. № 12. С. 60–63. 
9. Гетьман А. П., Шульга М. В. Екологічне право України: Підручник. 
Харків: Право, 2005. 260 с. 
10. Герасимчук З. В., Олексюк А. О. Екологічна безпека регіону: 
діагностика та механізм забезпечення: монографія. Луцьк: Надстир’я, 2007. 
280 с. 
11. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і 
професійної підготовки. Київ: Знання, 2021. 254 с. 
77 
 
12. Гурбик Ю. Ю., Біляєв С. С. Сутність та зміст поняття «управління 
персоналом» у системі менеджменту організації. Економіка та суспільство. 
2019. № 17. С. 112–118. 
13. Державний комітет статистики України. URL: 
http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 11.03.2026). 
14. Довгань Л. Є., Пастухова В. В. Стратегічне управління: навч. посіб. 
Київ: Глобус, 2021. 360 с. 
15. Дрималовська Х. В. Сутність та значення HR-менеджменту в 
умовах глобалізації. Науковий вісник. 2022. № 2. С. 73–78. 
16. ДСТУ 2156-93 Безпечність промислових підприємств. Терміни та 
визначення. URL: http://document.ua/bezpechnist-promislovih-pidpriemstv.-
termini-ta-viznachennja-nor3429.html. 
17. ДСТУ ISO 14001:2015 Системи екологічного управління. Вимоги 
та настанови щодо застосування. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2015. 
18. ДСТУ ISO 14004:2016 Системи екологічного управління. Загальні 
настанови щодо впровадження. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 
19. ДСТУ ISO 14031:2016 Екологічне управління. Оцінювання 
екологічної ефективності. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. 
20. ДСТУ ISO 19011:2019 Настанови щодо проведення аудиту систем 
менеджменту. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2019. 
21. Єськов О. Л. Економіка праці та соціально-трудові відносини. 
Київ: Кондор, 2021. 430 с. 
22. Закон України «Про охорону навколишнього природного 
середовища». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12. 
23. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 
436-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (дата звернення: 
12.03.2026). 
24. Ілляшенко О. В., Будрик О. І. Еколого-економічна безпека 
підприємства: теоретичні аспекти. Економічна стратегія і перспективи 
розвитку сфери торгівлі та послуг. 2017. Вип. 1 (25). С. 72–82. 
78 
 
25. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз, 
перспективи покращення. URL: http://old.niss.gov.ua/book/Kachin/index.htm 
(дата звернення: 10.03.2026). 
26. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10.12.1971 р. 
№ 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення: 
12.03.2026). 
27. Колот А. М., Грішнова О. А. Соціально-трудові відносини: теорія і 
практика. Київ: КНЕУ, 2023. 410 с. 
28. Козаченко А. В., Пономарьов В. П., Лещенко А. Н. Економічна 
безпека підприємства. Сутність і механізм забезпечення: монографія. Київ: 
Видавництво «Лібра», 2003. 280 с. 
29. Козаченко Г. В., Погорелов Ю. С. Про деякі проблеми у сучасній 
економічній безпекології. Управління проектами та розвиток виробництва. 
2015. No 3(55). С. 6–18. 
30. Ковальчук А. М. Управлінські аспекти оцінювання економічної 
безпеки підприємства в умовах трансформаційної економіки. Економiчний 
вiсник Днiпровської полiтехнiки. 2020. No 4 (72). С. 211–218. 
31. Крушельницька О. В., Мельничук Д. П. Управління персоналом: 
навч. посіб. Київ: Кондор, 2020. 296 с. 
32. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: підручник. 
Київ: Академвидав, 2021. 350 с. 
33. Менеджмент персоналу: підручник / за ред. В. М. Данюка. Київ: 
КНЕУ, 2022. 450 с. 
34. Микитюк П. П. Економіка підприємства: навч. посіб. Тернопіль: 
Економічна думка, 2023. 320 с. 
35. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія. Т. 3. Київ: Академія, 
2022. 950 с. 
36. Підкамінний І. М. Регіональні аспекти техногенно-екологічної 
безпеки населення України: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01 
«Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка». НАН України. Київ: 
Вид-во «Либідь», 2000. 20 с. 
79 
 
37. ПрАТ «Азот». Річна фінансова звітність за 2024 рік. URL: 
https://smida.gov.ua (дата звернення: 14.03.2026). 
38. Продан Г. В. Сучасні методи адаптації персоналу на промислових 
підприємствах. Економіка та держава. 2023. № 5. С. 44–49. 
39. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр (дата звернення: 
10.03.2026). 
40. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-XII. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 (дата звернення: 10.03.2026). 
41. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: навч. посіб. Київ: 
КНЕУ, 2022. 352 с. 
42. Сініговець О. М., Твердохлєбова А. С. Теоретичний аналіз 
формування ефективної системи управління персоналом. Економіка і 
організація управління. 2021. № 3. С. 45–52. 
43. Судакова О. І., Судакова Д. А. Забезпечення екологічної безпеки 
виробничих підприємств. Качество экономического развития: глобальные и 
локальные аспекты: материалы междунар. наук.-практ. конференции. 2011. 
URL: http://www.confcontact.com/20110629/2_sudakova.php. 
44. Статут Приватного акціонерного товариства «Азот» (затверджений 
загальними зборами акціонерів). Черкаси, 2022. 45 с. 
45. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового 
підприємства. Львів: Новий Світ-2000, 2022. 400 с. 
46. Ульріх Д. Human Resource Champions. Harvard Business School 
Press, 2021. 320 p. 
47. Вебер М. Господарство і суспільство. Київ: Всесвіт, 2020. 340 с. 
49. Duhaime, I. M., Hitt, M. A., & Lyles, M. A. (eds). Strategic 
Management: State of the Field and Its Future. New York, 2021; online edn, Oxford 
Academic, 21 Oct. 2021. 
50. Kumar, V., & Gupta, G. Strategic Management During a Pandemic (1st 
ed.). Taylor and Francis, 2021. 
80 
 
51. Marker A. Enterprise Risk Management: Programs, Frameworks, and 
Advice From Experts. June 26, 2017. URL: https://www.smartsheet.com/enterprise-
risk-management-guide (дата звернення: 14.03.2026). 
52. Chan Y. E., Reich B. H. IT alignment: what have we learned? Journal 
of Information Technology. Vol. 22. 2007. PP. 297-315. 
53. European Federation of Management Consultancies Associations 
(FEACO). URL: http://www.feaco.org/en/ 
54. Global Strategy Consulting Market to 2025: Rising Competence Across 
Business Sectors Driving the Needs for Consulting and Gain Competitive Edge. 
URL: https://www.prnewswire.com/news-releases/global-strategy-consulting-
market-to-2025-rising-competence-across-business-sectors-driving-the-needs-for-
consulting-and-gain-competitive-edge-300768075.html 
55. Group DF. OSTCHEM. URL: 
http://groupdf.com/uk/business/fertilizer/ (дата звернення: 15.03.2026). 
56. Ulrich D. Human Resource Champions. Harvard Business School 
Press, 2021. 
57. Infographic: Why you are overdue for a digital transformation. 
McKinsey, 2018. URL: http://www.feaco.org/en/. 
58. ISO 14001 Environmental management systems — Requirements with 
guidance for use. Geneva: International Organization for Standardization, 2015. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
81 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
82 
 
Додаток А 
 
Рис. Логотип ПрАТ «Азот» 
83 
 
Додаток Б
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
