Формування ефективної системи управління собівартістю на підприємстві (на матеріалах СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ», с. Вознесенське, Золотоніський р-н, Черкаська обл.)

Дронов, Дмитро Андрійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9810
Повний запис метаданих
Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Бітюк, Інна Миколаївна	-
dc.contributor.author	Дронов, Дмитро Андрійович	-
dc.date.accessioned	2026-07-04T19:13:40Z	-
dc.date.available	2026-07-04T19:13:40Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9810	-
dc.description.abstract	Метою кваліфікаційної роботи є розроблення теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо формування ефективної системи управління собівартістю на підприємстві з метою підвищення результативності його діяльності та забезпечення конкурентоспроможності в сучасних умовах господарювання. Об’єктом дослідження є процес управління собівартістю продукції на підприємстві. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів формування ефективної системи управління собівартістю на підприємстві. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити економічну сутність витрат підприємства та узагальнити їх класифікаційні ознаки в системі управління собівартістю; проаналізувати сучасні методи оптимізації витрат підприємства; обґрунтувати напрями удосконалення системи управління витратами на сільськогосподарських підприємствах; надати організаційноекономічну характеристику СТОВ «Пальміравідгодівля»і; здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля»; провести оцінку ефективності діючої системи управління собівартістю продукції; дослідити галузеве середовище та сучасні тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва; виявити резерви підвищення ефективності управління собівартістю продукції; розробити напрями удосконалення системи управління собівартістю на підприємстві; оцінити економічну ефективність запропонованих заходів щодо вдосконалення системи управління собівартістю продукції; обґрунтувати доцільність впровадження сучасних інструментів контролю та оптимізації виробничих витрат на підприємстві; здійснити оцінку економічної ефективності запропонованих заходів щодо вдосконалення системи управління собівартістю продукції. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо управління собівартістю підприємства. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих рекомендацій щодо вдосконалення системи управління собівартістю продукції в діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» з метою підвищення ефективності використання ресурсів, зниження витрат виробництва та забезпечення сталого розвитку підприємства.Одержані результати можуть бути використані при розробці та формуванні стратегії розвитку підприємства.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	собівартість, оптимізація витрат, ощадиве виробництво, управління, методи оптимізації.	uk_UA
dc.title	Формування ефективної системи управління собівартістю на підприємстві (на матеріалах СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ», с. Вознесенське, Золотоніський р-н, Черкаська обл.)	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Дронов Дмитро.pdf Restricted Access		4.31 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес-адміністрування 
 
 
Допущено до захисту 
завідувач кафедри  
менеджменту та бізнес-адміністрування 
Олександр БІЛИК 
_________________________________ 
«_____»____________________ 2026  р. 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 
СОБІВАРТІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ  (НА  МАТЕРІАЛАХ  
СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ», С. ВОЗНЕСЕНСЬКЕ, 
ЗОЛОТОНІСЬКИЙ Р-Н, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.) 
 
 
Галузь знань: 07 «Управління та адміністрування» 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: «Бізнес-адміністрування» 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма здобуття освіти: денна 
Група__БАМ -24___ 
 
 
 
 
Виконавець роботи:  
 «____»_________ 2026 р.       _____________     _ Дмитро ДРОНОВ ____ 
                                                                   (підпис)                    (ім’я та ПРІЗВИЩЕ)     
  
Керівник роботи: 
                              
 «____»__________ 2026 р.      ____________      _доцент Інна БІТЮК_______ 
                                                                   (підпис)                (вчене звання, ім’я та ПРІЗВИЩЕ)   
 
 
  
Черкаси 2026  
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
КАФЕДРА  МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ 
 
Галузь знань   «07 Управління та адміністрування»  _______ 
       (код, назва) 
Спеціальність     073 «Менеджмент»                      _______ 
(код, назва) 
Освітня програма  Бізнес-адміністрування _______________________                                 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Завідувач кафедри 
________________  
 
«_____» ________________20 ___ р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА  
ЗДОБУВАЧУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 
 
    Дронов Дмитро Андрійович     
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 
СОБІВАРТІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ  (НА  МАТЕРІАЛАХ  
СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ», С. ВОЗНЕСЕНСЬКЕ, ЗОЛОТОНІСЬКИЙ 
Р-Н, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)_______________________________________________ 
Керівник роботи   к.е.н., доц. Бітюк Інна Миколаївна   ________ 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом від «11» _березня_ 2026 р. № 55/03-03 
2. Вихідні дані до роботи ___ баланси  та звіти про фінансові результати 
діяльності підприємства; періодичні видання та друковані літературні джерела 
3. Зміст кваліфікаційної роботи (перелік питань, які потрібно розробити)  
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ТА 
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА СТОВ 
«ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ» 
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ 
НА СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ» 
4. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
керівника завдання видав завдання прийняв 
1 доц. Бітюк І.М.   
2 доц. Бітюк І.М.   
3 доц. Бітюк І.М.   
 
5. Дата видачі завдання «____» __________ 20 ___ р.  
3 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ Назва етапів підготовки виконання 
Примітка  
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів 
роботи 
Вибір напряму дослідження. Складання виконано 
1 23.02.2026 
попереднього плану роботи 
Опрацювання літературних джерел. Підготовка виконано 
2 09.03.2026 
та групування матеріалів 
Затвердження плану. Підготовка теоретичного виконано 
3 15.03.2026 
розділу. 
Доопрацювання теоретичного розділу. Аналіз виконано 
4 даних, необхідних для написання аналітичного 9.04.2026 
розділу. 
5 Підготовка аналітичного розділу. 30.04.2026 виконано 
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 6.05.2026 виконано 
7 Підготовка  та написання розрахункового виконано 
18.05.2026 
розділу роботи 
8 Розрахунок пропозицій 20.05.2026 виконано 
9 Доопрацювання розрахункового розділу 26.05.2026 виконано 
10 Підготовка висновків по роботі 29.05.2026 виконано 
11 Оформлення роботи 05.06.2026 виконано 
12 Подання завершеної роботи на кафедру 12.06.2026 виконано 
 
 
 
Здобувач вищої освіти   ________________    _ Дмитро ДРОНОВ ___ 
             (підпис)                                             (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник роботи      __________________    __Інна БІТЮК_________ 
            (підпис)                                              (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
  
4 
 
АНОТАЦІЯ 
Кваліфікаційна робота магістра містить 105 сторінок, 30 таблиць,  4 
рисунок,  список використаних джерел з 53 найменувань, 3 додатків. 
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 
СОБІВАРТІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ  (НА  МАТЕРІАЛАХ  
СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ», С. ВОЗНЕСЕНСЬКЕ, ЗОЛОТОНІСЬКИЙ 
Р-Н, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.) 
Метою кваліфікаційної роботи є розроблення теоретичних положень та 
практичних рекомендацій щодо формування ефективної системи управління 
собівартістю на підприємстві з метою підвищення результативності його 
діяльності та забезпечення конкурентоспроможності в сучасних умовах 
господарювання. 
Об’єктом дослідження є процес управління собівартістю продукції на 
підприємстві. 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та 
практичних аспектів формування ефективної системи управління собівартістю 
на підприємстві. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: дослідити економічну сутність 
витрат підприємства та узагальнити їх класифікаційні ознаки в системі 
управління собівартістю; проаналізувати сучасні методи оптимізації витрат 
підприємства; обґрунтувати напрями удосконалення системи управління 
витратами на сільськогосподарських підприємствах; надати організаційно-
економічну характеристику СТОВ «Пальміравідгодівля»і; здійснити аналіз 
фінансово-господарської діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля»; провести 
оцінку ефективності діючої системи управління собівартістю продукції; 
дослідити галузеве середовище та сучасні тенденції розвитку 
сільськогосподарського виробництва; виявити резерви підвищення 
ефективності управління собівартістю продукції; розробити напрями 
удосконалення системи управління собівартістю на підприємстві; оцінити 
економічну ефективність запропонованих заходів щодо вдосконалення системи 
управління собівартістю продукції; обґрунтувати доцільність впровадження 
сучасних інструментів контролю та оптимізації виробничих витрат на 
підприємстві; здійснити оцінку економічної ефективності запропонованих 
заходів щодо вдосконалення системи управління собівартістю продукції. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції  щодо управління 
собівартістю підприємства. Практичне значення отриманих результатів полягає 
у можливості використання запропонованих рекомендацій щодо вдосконалення 
системи управління собівартістю продукції в діяльності 
СТОВ «Пальміравідгодівля» з метою підвищення ефективності використання 
ресурсів, зниження витрат виробництва та забезпечення сталого розвитку 
підприємства.Одержані результати можуть бути використані при розробці та 
формуванні стратегії розвитку підприємства. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: собівартість, оптимізація витрат, ощадиве виробництво, 
управління, методи оптимізації. 
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра __2026___ 
Підпис здобувача вищої освіти ____________________ 
Дата _________________________________________ 
5 
 
ABSTRACT 
The master's thesis contains 105  pages, 30 tables, 4 figure, a list of sources used 
from 53 itles, 3 appendices. 
FORMATION OF AN EFFECTIVE COST MANAGEMENT SYSTEM AT 
THE ENTERPRISE (BASED ON MATERIALS FROM AGRO LLC 
«PALMIRAVIDGODIVLYA», VOZNESENSKOE VILLAGE, ZOLOTONOSHA 
DISTRICT, CHERKASY REGION) 
The purpose of the qualification work is to develop theoretical provisions and 
practical recommendations for the formation of an effective cost management 
system at the enterprise in order to increase the effectiveness of its activities and 
ensure competitiveness in modern business conditions. 
The object of the study is the process of managing the cost of products at the 
enterprise. 
The subject of the study is a set of theoretical, methodological and practical 
aspects of forming an effective cost management system at the enterprise. 
The objectives of the master's qualification work: to investigate the economic 
essence of the enterprise's costs and generalize their classification features in the 
cost management system; to analyze modern methods of optimizing enterprise 
costs; to substantiate the directions of improving the cost management system at 
agricultural enterprises; to provide an organizational and economic characteristic of 
the Palmiravidhodivlya Joint-Stock Company; to analyze the financial and 
economic activities of the Palmiravidhodivlya Joint-Stock Company; to assess the 
effectiveness of the current cost management system; to investigate the industry 
environment and modern trends in the development of agricultural production; 
identify reserves for increasing the efficiency of product cost management; develop 
directions for improving the cost management system at the enterprise; assess the 
economic efficiency of the proposed measures to improve the product cost 
management system; justify the feasibility of implementing modern tools for 
controlling and optimizing production costs at the enterprise; assess the economic 
efficiency of the proposed measures to improve the product cost management 
system. 
Based on the results of the study, proposals were formulated for the cost 
management of the enterprise. The practical significance of the results obtained lies 
in the possibility of using the proposed recommendations for improving the product 
cost management system in the activities of the Palmiravidhodivlya Joint-Stock 
Company in order to increase the efficiency of resource use, reduce production costs 
and ensure sustainable development of the enterprise. The results obtained can be 
used in the development and formation of an enterprise development strategy. 
KEYWORDS: cost, cost optimization, lean production, management, 
optimization methods. 
Year of defense of the master's thesis __2026_______ 
Signature of the higher education applicant ____________________ 
Date ___________________________________________  
6 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………… 8 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ 
ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………… 12 
1.1 Економічна сутність та класифікація витрат на підприємстві……… 12 
1.2 Методи оптимізації витрат на підприємстві………………………… 27 
1.3 Удосконалення системи управління витратами на 
сільськогосподарських підприємствах……………………………………. 40 
Висновок до розділу 1……………………………………………………… 53 
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 
СОБІВАРТІСТЮ ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ 
ПІДПРИЄМСТВА СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ»…………………. 56 
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства………….. 56 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності 
СТОВ «Пальміравідгодівля»………………………………………………. 62 
2.3 Оцінка ефективності системи управління собівартістю продукції 
СТОВ «Пальміравідгодівля»………………………………………………. 69 
2.4 Аналіз галузевого середовища та сучасних тенденцій розвитку 
сільськогосподарського виробництва як чинників формування 
ефективної системи управління собівартістю на СТОВ 
«Пальміравідгодівля»……………………………………………………… 73 
Висновок до розділу 2……………………………………………………… 77 
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ 
СОБІВАРТІСТЮ НА СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ»……………… 81 
3.1 Удосконалення організаційно-економічного механізму управління 
собівартістю продукції…………………………………………………….. 81 
3.2 Впровадження сучасних інструментів контролю та оптимізації 87 
7 
 
.виробничих витрат………………………………………………………… 
3.3 Оцінка економічної ефективності запропонованих заходів……….. 95 
Висновок до розділу 3……………………………………………………… 99 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ……………………………….………. 102 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 106 
ДОДАТКИ………………………………………………………………….... 112 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8 
 
ВСТУП 
 
В умовах сучасної економіки ефективність діяльності підприємств 
значною мірою визначається рівнем управління витратами та здатністю 
забезпечувати раціональне використання наявних ресурсів. Посилення 
конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках, нестабільність 
економічного середовища, інфляційні процеси, зростання цін на енергетичні 
ресурси, матеріали та сировину обумовлюють необхідність пошуку нових 
підходів до управління собівартістю продукції. Саме собівартість виступає 
одним із ключових показників, що характеризує ефективність виробничо-
господарської діяльності підприємства, визначає рівень його прибутковості та 
конкурентоспроможності. 
У сучасних умовах господарювання управління собівартістю набуває 
особливого значення для підприємств аграрного сектору економіки. 
Сільськогосподарські підприємства функціонують в умовах високої залежності 
від природно-кліматичних факторів, нестабільності цін на 
сільськогосподарську продукцію, коливань вартості матеріально-технічних 
ресурсів та значних ризиків виробничої діяльності. За таких умов ефективне 
управління собівартістю є одним із найважливіших чинників забезпечення 
фінансової стійкості, підвищення ефективності діяльності та формування 
конкурентних переваг підприємства. 
Собівартість продукції є важливим економічним показником, який 
відображає сукупність витрат підприємства на виробництво та реалізацію 
продукції. Від рівня собівартості залежить величина прибутку, рентабельність 
виробництва, можливість розширення діяльності та інвестиційна привабливість 
підприємства. Раціональне управління собівартістю дозволяє виявляти резерви 
економії ресурсів, підвищувати продуктивність праці, оптимізувати структуру 
витрат і забезпечувати стабільний розвиток підприємства в довгостроковій 
перспективі. 
9 
 
Особливої актуальності проблема управління собівартістю набуває в 
умовах воєнного стану та економічної нестабільності в Україні. Порушення 
логістичних ланцюгів, зростання вартості паливно-мастильних матеріалів, 
добрив, кормів, електроенергії та інших ресурсів призводить до постійного 
збільшення виробничих витрат. Це вимагає від керівництва підприємств 
впровадження сучасних методів управління витратами, удосконалення системи 
контролю за формуванням собівартості та застосування інноваційних підходів 
до організації виробництва. 
Особливості та закономірності процесу управління витратами 
підприємств у сучасній науковій літературі досліджуються під різними кутами 
зору. Зокрема, таке управління можна розглядати у контексті планування та 
регулювання ресурсами підприємств, оскільки їхні витрати переважно 
прив’язані до певних видів ресурсів. Значних успіхів у вирішенні питань, 
пов’язаних із раціоналізацією використання людських, технічних, енергетичних 
та інших ресурсів, досягли такі вчені, як Н. І. Верхоглядова [1], Н. Я. Бойчук 
[2], К. С. Жадько [3], В. В. Лесінський [4; 5], А. В. Линенко [6], С. В. Майстро 
[7], Р. В. Севастьянов [8], Т. В. Склярук [9], В. М. Шарманська [10] та ін. На 
окрему увагу заслуговують праці, в яких управління витратами розглядається з 
позицій провадження ресурсозберігаючих технологічних змін [11; 12] та 
реалізації можливостей економічного розвитку підприємств [13; 14]. Також 
варто відмітити групу публікацій, в яких управління витратами розглядається 
переважно через призму управлінського обліку. Зокрема, до цих публікацій 
належать праці таких дослідників, як Т. М. Безродна [15], В. О. Занора [16], Н. 
І. Костецька [17], Н. С. Пасенко [18], В. М. Рожелюк [19], М. І. Скрипник [20], 
О. В. Чернецька [21], Л. І. Чернишова [22] та ін. Зрештою, можливо зазначити 
праці, у яких мінімізація витрат виступає як критерій обґрунтування найкращих 
інвестиційних рішень. Зокрема, у працях [23; 24] ці рішення передбачають 
реалізацію заходів з енергозбереження на підприємствах. Водночас, не 
дивлячись на значну кількість плідних досліджень, присвячених управлінню 
витратами підприємств, його теоретичні засади потребують подальшого 
10 
 
вдосконалення. Зокрема, це стосується вивчення механізмів, методів та 
способів управління витратами підприємств як інструментів підвищення 
ефективності їх господарської діяльності.  
Метою кваліфікаційної роботи є розроблення теоретичних положень та 
практичних рекомендацій щодо формування ефективної системи управління 
собівартістю на підприємстві з метою підвищення результативності його 
діяльності та забезпечення конкурентоспроможності в сучасних умовах 
господарювання. 
Об’єктом дослідження є процес управління собівартістю продукції на 
підприємстві. 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та 
практичних аспектів формування ефективної системи управління собівартістю 
на підприємстві. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
дослідити економічну сутність витрат підприємства та узагальнити їх 
класифікаційні ознаки в системі управління собівартістю; 
проаналізувати сучасні методи оптимізації витрат підприємства та 
визначити можливості їх практичного застосування; 
обґрунтувати напрями удосконалення системи управління витратами на 
сільськогосподарських підприємствах; 
надати організаційно-економічну характеристику СТОВ 
«Пальміравідгодівля» та дослідити особливості його господарської діяльності; 
здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності СТОВ 
«Пальміравідгодівля» та оцінити результати його функціонування; 
провести оцінку ефективності діючої системи управління собівартістю 
продукції СТОВ «Пальміравідгодівля» та виявити основні проблеми її 
функціонування; 
дослідити галузеве середовище та сучасні тенденції розвитку 
сільськогосподарського виробництва як чинники формування системи 
управління собівартістю на підприємстві; 
11 
 
виявити резерви підвищення ефективності управління собівартістю 
продукції СТОВ «Пальміравідгодівля»; 
розробити напрями удосконалення системи управління собівартістю на 
підприємстві; 
оцінити економічну ефективність запропонованих заходів щодо 
вдосконалення системи управління собівартістю продукції СТОВ 
«Пальміравідгодівля». 
розробити напрями удосконалення організаційно-економічного 
механізму управління собівартістю продукції СТОВ «Пальміравідгодівля»; 
обґрунтувати доцільність впровадження сучасних інструментів контролю 
та оптимізації виробничих витрат на підприємстві; 
здійснити оцінку економічної ефективності запропонованих заходів щодо 
вдосконалення системи управління собівартістю продукції СТОВ 
«Пальміравідгодівля». 
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-
правові акти України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, офіційні 
статистичні матеріали, фінансова та управлінська звітність СТОВ 
«Пальміравідгодівля», а також інформаційні ресурси мережі Інтернет. 
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення 
основних положень роботи на Міжнародній мультидисциплінарній інтернет-
конференції на тему: Світ наукових досліджень. Випуск 53., де було 
представлено тези доповіді на тему: «Інвестиційне забезпечення та оптимізація 
витрат як чинники сталого розвитку підприємства». 
 
 
 
 
 
 
 
12 
 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Економічна сутність та класифікація витрат на підприємстві 
 
Процес виробництва будь-якої продукції супроводжується 
використанням матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, що 
зумовлює виникнення відповідних витрат. Сукупність витрат, пов’язаних із 
виготовленням та реалізацією продукції, формує її собівартість, яка є одним із 
найважливіших економічних показників діяльності підприємства. Поряд із 
виробничими витратами суб’єкти господарювання здійснюють й інші витрати, 
які покриваються за рахунок прибутку, спеціальних фондів, цільового 
фінансування, бюджетних коштів та інших джерел. 
Собівартість продукції відображає у грошовому вимірі витрати 
підприємства на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт або 
надання послуг. Вона виступає важливим інструментом оцінки ефективності 
господарської діяльності підприємства та використовується для прийняття 
управлінських рішень на всіх рівнях управління. Незалежно від особливостей 
економічної системи собівартість залишається одним із ключових показників, 
який характеризує рівень організації виробництва, ефективність використання 
ресурсів та конкурентоспроможність продукції на ринку. 
Розрахунок собівартості продукції здійснюється з різною метою, серед 
яких можна виділити такі [33]: 
оцінювання динаміки та структури виробничих витрат; 
визначення рівня рентабельності підприємства та окремих видів 
продукції; 
забезпечення внутрішньогосподарського планування та контролю; 
виявлення резервів зниження витрат і підвищення ефективності 
виробництва; 
формування економічно обґрунтованих цін на продукцію; 
13 
 
визначення внеску підприємства у створення національного доходу; 
обґрунтування доцільності виробництва нових видів продукції та 
припинення випуску нерентабельної продукції. 
Аналіз витрат на виробництво продукції базується на низці принципів, 
дотримання яких забезпечує достовірність отриманих результатів та їх 
практичну цінність для управління підприємством [33]: 
1. Незмінність методики обліку витрат і калькулювання собівартості 
продукції протягом звітного періоду. 
2. Чітке віднесення витрат до відповідних звітних періодів. 
3. Відокремлення поточних виробничих витрат від капітальних 
вкладень та інвестиційних витрат. 
Важливу роль у формуванні інформації про витрати відіграє облікова 
політика підприємства. Саме вона визначає методичні підходи до обліку 
витрат, способи калькулювання собівартості продукції та порядок 
відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. Для 
забезпечення порівнянності показників та достовірності фінансової інформації 
прийняті методи обліку повинні залишатися стабільними протягом звітного 
року. 
У науковій літературі витрати підприємства розглядаються як сукупність 
ресурсів, спожитих у процесі здійснення господарської діяльності для 
досягнення певного економічного результату [33]. До складу витрат можуть 
входити витрати на оплату праці персоналу, придбання сировини та матеріалів, 
використання паливно-енергетичних ресурсів, утримання основних засобів, 
орендні платежі, податки, страхові внески та інші витрати, необхідні для 
забезпечення безперервного функціонування підприємства. 
Для ефективного управління витратами важливим є їх науково 
обґрунтоване групування. Найбільш поширеною є класифікація витрат за 
способом їх віднесення на собівартість продукції, відповідно до якої вони 
поділяються на прямі та непрямі. 
14 
 
Прямими вважаються витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені 
на конкретний вид продукції або окремий виробничий процес. До них належать 
витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, оплату праці 
виробничих працівників та інші витрати, безпосередньо пов’язані з 
виготовленням продукції. 
Непрямі витрати не можуть бути прямо віднесені на окремий вид 
продукції та розподіляються між об’єктами калькулювання за встановленими 
методиками. До них належать адміністративні витрати, витрати на утримання 
апарату управління, амортизація загальновиробничих основних засобів, 
витрати на охорону праці, зв’язок, комунальні послуги та інші витрати 
загальногосподарського характеру. 
Крім зазначеної класифікації, у практиці управління витрати також 
поділяють за економічними елементами, статтями калькуляції, місцем 
виникнення, видами діяльності, ступенем залежності від обсягу виробництва та 
іншими ознаками. Такий підхід дозволяє отримати більш детальну інформацію 
про структуру витрат та визначити напрями їх оптимізації. 
У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває 
управління витратами як одна з найважливіших функцій менеджменту 
підприємства [34]. Від ефективності управління витратами залежить рівень 
собівартості продукції, конкурентоспроможність підприємства, його фінансова 
стійкість та здатність забезпечувати стабільний розвиток. 
Управління витратами являє собою цілеспрямований процес планування, 
організації, контролю та регулювання використання ресурсів підприємства з 
метою досягнення максимально можливого економічного результату. 
Раціональне управління витратами сприяє підвищенню ефективності 
виробництва, оптимізації використання ресурсів, зниженню собівартості 
продукції та збільшенню прибутку підприємства. 
Основними цілями управління витратами є забезпечення економного 
використання ресурсів, мінімізація непродуктивних витрат, підвищення 
15 
 
рентабельності діяльності та створення умов для сталого розвитку 
підприємства. До основних завдань управління витратами належать: 
виявлення та аналіз факторів формування витрат; 
планування витрат на майбутні періоди; 
розробка заходів щодо їх оптимізації; 
впровадження сучасних систем контролю витрат; 
оцінювання ефективності використання ресурсів; 
моніторинг відхилень фактичних витрат від планових показників; 
пошук резервів зниження собівартості продукції. 
Таким чином, витрати є невід’ємною складовою діяльності будь-якого 
підприємства та виступають важливим об’єктом управління. Ефективне 
формування і контроль витрат забезпечують підвищення результативності 
господарської діяльності, зміцнення фінансового стану підприємства та 
створюють передумови для зростання його конкурентних переваг у 
довгостроковій перспективі. 
Функціонування ефективної системи управління витратами ґрунтується 
на реалізації комплексу взаємопов’язаних управлінських функцій, серед яких 
ключове місце займають планування, організація, координація, мотивація та 
контроль. Кожна із зазначених функцій виконує важливу роль у процесі 
формування та використання ресурсів підприємства. 
Планування витрат передбачає визначення їх оптимального рівня, 
встановлення цільових показників та розроблення заходів, спрямованих на 
досягнення поставлених результатів. У межах даної функції здійснюється 
прогнозування майбутніх витрат, формування бюджетів та визначення джерел 
фінансування виробничої діяльності. Організація управління витратами полягає 
у створенні відповідних умов для реалізації запланованих заходів, розподілі 
повноважень між структурними підрозділами та закріпленні відповідальності за 
використання ресурсів. 
Не менш важливе значення має координація, яка забезпечує узгодженість 
дій усіх підрозділів підприємства у сфері управління витратами. Завдяки цьому 
16 
 
досягається ефективна взаємодія між виробничими, фінансовими та 
адміністративними службами. Мотиваційна функція спрямована на формування 
зацікавленості працівників у раціональному використанні ресурсів та 
дотриманні встановлених нормативів витрат. Контроль передбачає 
систематичне спостереження за рівнем витрат, аналіз відхилень фактичних 
показників від запланованих та розроблення коригувальних заходів щодо 
усунення виявлених недоліків. 
Таким чином, система управління витратами спрямована на досягнення 
таких стратегічних цілей, як зниження собівартості продукції, підвищення 
прибутковості діяльності підприємства, зміцнення його конкурентних позицій 
та забезпечення ефективного використання наявних ресурсів. Основними 
завданнями управління витратами є своєчасне виявлення джерел їх виникнення, 
аналіз структури та динаміки витрат, пошук резервів економії ресурсів, 
розробка та впровадження сучасних інструментів контролю витрат, а також 
оцінка результативності прийнятих управлінських рішень. 
Економічна сутність витрат підприємства полягає у вартісному вираженні 
ресурсів, які споживаються у процесі здійснення господарської діяльності. До 
таких ресурсів належать сировина і матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, 
основні засоби, фінансовий капітал та інші елементи, необхідні для 
виробництва продукції або надання послуг. Саме витрати формують основу 
собівартості продукції, яка виступає одним із найважливіших показників 
ефективності діяльності підприємства та безпосередньо впливає на рівень його 
прибутку [41, 53]. 
У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває 
класифікація витрат, що дозволяє здійснювати їх більш детальний аналіз та 
забезпечує ефективність управлінських рішень. Найбільш поширеним є поділ 
витрат на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з 
виробництвом конкретного виду продукції та можуть бути прямо включені до її 
собівартості. До них належать витрати на сировину, основні матеріали, оплату 
17 
 
праці виробничих працівників та інші ресурси, що використовуються у 
виробничому процесі. 
Непрямі витрати не мають безпосереднього зв’язку з виробництвом 
окремих видів продукції та розподіляються між об’єктами калькулювання за 
певними методиками. До їх складу належать адміністративні витрати, витрати 
на утримання управлінського персоналу, комунальні послуги, витрати на 
охорону праці, зв’язок, оренду та інші загальновиробничі витрати. 
Раціональне управління витратами є однією з головних умов успішної 
діяльності підприємства. Воно забезпечує можливість підвищення 
продуктивності праці, зниження рівня ресурсомісткості виробництва, 
скорочення непродуктивних витрат та максимізацію фінансових результатів. 
Ефективна система управління витратами дозволяє своєчасно виявляти 
проблемні ділянки діяльності підприємства, оцінювати їх вплив на кінцеві 
результати та впроваджувати заходи щодо оптимізації використання ресурсів 
без погіршення якості продукції. 
Основною метою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання є 
отримання прибутку та забезпечення сталого розвитку в довгостроковій 
перспективі. Розмір прибутку безпосередньо залежить від рівня виробничих 
витрат і обсягів реалізації продукції. Саме тому витрати виробництва є одним із 
найважливіших об’єктів управління, а їх оптимізація виступає необхідною 
умовою підвищення ефективності господарської діяльності. 
Виробничий процес має безперервний характер, що обумовлює постійну 
потребу у використанні трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. У 
процесі виробництва формуються суспільні витрати, витрати підприємства та 
собівартість продукції, які тісно пов’язані між собою, але мають різне 
економічне значення. 
Суспільні витрати виробництва охоплюють загальні витрати живої та 
уречевленої праці, необхідні для створення продукції. В умовах товарного 
виробництва вони набувають вартісної форми та відображаються у вартості 
виробленого продукту. На рівні окремого підприємства відбувається 
18 
 
відокремлення власних витрат від загальносуспільних витрат, що пов’язано з 
економічною самостійністю суб’єктів господарювання. 
До складу витрат підприємства включаються витрати на придбання та 
використання засобів виробництва, зокрема сировини, матеріалів, палива, 
електроенергії, а також амортизаційні відрахування на відновлення основних 
засобів і витрати на оплату праці персоналу. Саме ці витрати формують основу 
виробничої собівартості продукції та визначають економічну ефективність 
діяльності підприємства. 
Необхідність відокремлення витрат підприємства обумовлена потребою 
забезпечення відтворення основних факторів виробництва – робочої сили, 
предметів праці та засобів праці. Без своєчасного відшкодування понесених 
витрат неможливе нормальне функціонування виробництва, його розвиток та 
підтримання конкурентоспроможності підприємства на ринку. Тому управління 
витратами повинно розглядатися не лише як інструмент скорочення витрат, а й 
як важливий елемент забезпечення фінансової стабільності та стратегічного 
розвитку підприємства. 
Безперервність виробничого процесу можлива лише за умови своєчасного 
відшкодування понесених витрат та відновлення використаних ресурсів. Саме 
тому підприємство повинно забезпечувати постійне оновлення виробничого 
потенціалу, підтримувати належний рівень матеріально-технічного 
забезпечення та створювати умови для відтворення трудових ресурсів [42]. 
Окрім безпосередніх виробничих витрат, підприємства здійснюють 
обов’язкові платежі до бюджету та державних цільових фондів, сплачують 
податки, збори та інші передбачені законодавством відрахування. Відповідно 
до встановлених норм значна частина таких платежів включається до складу 
витрат підприємства та впливає на формування собівартості продукції. Таким 
чином, собівартість відображає не лише витрати, пов’язані з виробництвом 
продукції, а й сукупність інших витрат, необхідних для забезпечення 
господарської діяльності суб’єкта господарювання. 
19 
 
Собівартість як економічна категорія виникла та розвивається під 
впливом товарно-грошових відносин. Вона характеризує сукупність витрат 
живої та уречевленої праці, виражених у грошовій формі, які були понесені на 
виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг. 
Через показник собівартості відображається рівень ефективності використання 
виробничих ресурсів, організації виробничого процесу та управління 
діяльністю підприємства загалом. 
Величина собівартості значною мірою залежить від двох основних 
факторів: вартості ресурсів, які використовуються у виробництві, та 
застосовуваної технології. Зміна цін на сировину, матеріали, енергоносії, 
паливо та трудові ресурси безпосередньо впливає на рівень виробничих витрат. 
Водночас сучасні технології виробництва дозволяють скорочувати витрати 
ресурсів на одиницю продукції, що позитивно позначається на рівні 
собівартості та конкурентоспроможності підприємства. 
У теорії та практиці господарювання розрізняють індивідуальну та 
середньогалузеву собівартість продукції. Індивідуальна собівартість відображає 
рівень витрат конкретного підприємства на виробництво та реалізацію 
продукції. Вона формується під впливом особливостей технології виробництва, 
рівня технічного оснащення, організації праці та ефективності використання 
ресурсів. 
Середньогалузева собівартість визначається як середньозважений 
показник витрат усіх підприємств певної галузі та використовується для оцінки 
конкурентоспроможності окремих виробників. Порівняння індивідуальної 
собівартості із середньогалузевими показниками дозволяє виявити сильні та 
слабкі сторони діяльності підприємства, оцінити рівень його ефективності та 
визначити резерви скорочення витрат. 
Собівартість продукції підприємства охоплює витрати на спожиті засоби 
виробництва, оплату праці персоналу з відповідними нарахуваннями, 
амортизацію основних засобів, оплату послуг сторонніх організацій, а також 
інші витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції 
20 
 
[43-45]. Саме цей показник є основою для визначення фінансових результатів 
діяльності підприємства, розрахунку прибутку та формування цінової політики. 
Важливе значення для управління витратами має якісна організація їх 
аналізу. Аналіз витрат на виробництво продукції здійснюється на основі низки 
принципів, дотримання яких забезпечує достовірність отриманих результатів та 
можливість їх використання для прийняття ефективних управлінських рішень 
[35]: 
стабільність обраної методики обліку витрат і калькулювання 
собівартості продукції протягом звітного періоду; 
повне відображення в обліку всіх господарських операцій, пов’язаних із 
формуванням витрат; 
правильне віднесення витрат і доходів до відповідних звітних періодів; 
чітке розмежування поточних витрат та капітальних інвестицій; 
дотримання встановленого порядку формування собівартості продукції; 
забезпечення відповідності фактичних показників собівартості плановим і 
нормативним значенням. 
Однією з найважливіших передумов отримання достовірної інформації 
про собівартість продукції є правильне визначення складу витрат, які 
включаються до її структури. Від повноти та обґрунтованості відображення 
витрат залежить точність розрахунку фінансових результатів діяльності 
підприємства та ефективність управлінських рішень. 
Важливим елементом системи управління витратами є забезпечення 
єдності планових та облікових показників. Для цього на підприємстві повинні 
застосовуватися однакові підходи до групування витрат, формування 
калькуляційних статей та визначення об’єктів калькулювання. Узгодженість 
планової та облікової інформації сприяє підвищенню якості економічного 
аналізу та забезпечує можливість об’єктивної оцінки результатів діяльності 
підприємства. 
У сучасних умовах господарювання важливим завданням управління 
витратами є систематичне зниження собівартості продукції. Досягнення цієї 
21 
 
мети можливе за рахунок реалізації комплексу організаційно-технічних заходів, 
серед яких особливе значення мають [36]: 
підвищення продуктивності праці шляхом удосконалення організації 
виробництва, впровадження нових технологій та більш ефективного 
використання обладнання; 
скорочення втрат робочого часу та підвищення рівня механізації й 
автоматизації виробничих процесів; 
удосконалення системи управління підприємством та оптимізація 
використання виробничих потужностей; 
зменшення простоїв обладнання та підвищення коефіцієнта його 
завантаження; 
економія матеріальних ресурсів через впровадження ресурсозберігаючих 
технологій; 
підвищення рівня використання сировини і матеріалів та скорочення 
виробничих відходів; 
раціоналізація логістичних процесів і зниження транспортно-
заготівельних витрат; 
використання сучасних інформаційних систем контролю та управління 
витратами. 
Крім зазначених напрямів, важливим резервом зниження собівартості є 
впровадження інноваційних технологій виробництва, цифровізація бізнес-
процесів, удосконалення системи мотивації персоналу та використання 
сучасних інструментів управлінського обліку. Усе це дозволяє підприємству не 
лише скорочувати витрати, а й підвищувати ефективність виробництва, 
зміцнювати конкурентні позиції та забезпечувати стійкий розвиток у 
довгостроковій перспективі. Важливим напрямом підвищення ефективності 
діяльності підприємства є постійне скорочення непродуктивних витрат та 
втрат, що виникають у процесі виробництва. Одним із резервів зниження 
собівартості продукції є мінімізація витрат, пов’язаних із виробничим браком. 
Досягнення цього можливе шляхом удосконалення технологічних процесів, 
22 
 
дотримання встановлених стандартів виробництва, посилення контролю за 
якістю сировини, матеріалів і комплектуючих, а також забезпечення належних 
умов їх транспортування та зберігання. Зменшення кількості бракованої 
продукції сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів та 
покращенню фінансових результатів діяльності підприємства. 
Суттєвим резервом скорочення витрат виступає також удосконалення 
системи управління підприємством. Оптимізація організаційної структури, 
раціональний розподіл управлінських функцій, усунення дублювання 
обов’язків та впровадження сучасних інформаційних технологій дозволяють 
зменшити адміністративно-управлінські витрати без погіршення якості 
управління. Крім того, важливим напрямом економії є скорочення 
непродуктивних витрат, що виникають унаслідок порушення виробничої 
дисципліни, невиконання договірних зобов’язань, нераціонального 
використання ресурсів та інших організаційних недоліків. 
Значення собівартості в системі господарювання підприємства 
визначається її багатофункціональним характером. Саме через собівартість 
реалізуються найважливіші економічні процеси, пов’язані з організацією 
виробництва, формуванням цін та оцінкою ефективності діяльності суб’єкта 
господарювання. 
Основні функції собівартості полягають у такому: 
виступає економічною основою відшкодування використаних у 
виробництві ресурсів та забезпечення безперервності процесу відтворення; 
забезпечує вартісне відображення споживання матеріальних, трудових та 
фінансових ресурсів; 
є одним із головних елементів процесу ціноутворення та визначення 
фінансових результатів діяльності; 
виступає важливим інструментом економічного аналізу, планування та 
контролю витрат; 
створює інформаційну базу для прийняття управлінських рішень щодо 
підвищення ефективності виробництва. 
23 
 
Ефективне управління витратами неможливе без їх науково 
обґрунтованої класифікації. Систематизація витрат дозволяє здійснювати їх 
детальний аналіз, оцінювати структуру витрат, визначати напрями оптимізації 
та формувати достовірну інформацію для потреб управління [37]. 
Одним із найбільш поширених підходів є класифікація витрат за 
функціональним призначенням. Відповідно до цього підходу виділяють 
виробничі, збутові, адміністративні та фінансові витрати. 
До виробничих витрат належать витрати, безпосередньо пов’язані з 
процесом виготовлення продукції. Це витрати на сировину, матеріали, паливо, 
енергію, оплату праці виробничого персоналу та інші ресурси, що 
використовуються у виробництві. 
Витрати на збут виникають у процесі реалізації продукції та включають 
витрати на рекламу, маркетингові дослідження, транспортування продукції, 
пакування та інші заходи, спрямовані на просування продукції на ринку. 
Адміністративні витрати охоплюють витрати на утримання апарату 
управління підприємством, оплату праці адміністративного персоналу, оренду 
офісних приміщень, комунальні послуги, зв’язок та інші витрати 
загальногосподарського характеру. 
Фінансові витрати пов’язані із залученням і використанням позикового 
капіталу та включають проценти за кредитами, банківські комісії, витрати на 
обслуговування боргових зобов’язань та інші аналогічні платежі. 
Широко використовується класифікація витрат залежно від характеру їх 
поведінки щодо зміни обсягів діяльності підприємства. За цією ознакою 
витрати поділяються на змінні та постійні. 
Змінні витрати змінюються пропорційно до зміни обсягів виробництва 
або реалізації продукції. До них належать витрати на сировину, матеріали, 
паливо, технологічну енергію та інші ресурси, споживання яких безпосередньо 
залежить від виробничої програми підприємства. 
Постійні витрати залишаються відносно незмінними незалежно від зміни 
обсягів діяльності в короткостроковому періоді. До таких витрат належать 
24 
 
орендна плата, заробітна плата управлінського персоналу, амортизаційні 
відрахування, витрати на охорону та інші постійні витрати. 
Важливе значення для калькулювання собівартості має класифікація 
витрат за способом їх віднесення на об’єкт витрат. За цією ознакою витрати 
поділяють на прямі та непрямі. 
Прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду 
продукції, робіт або послуг. До них належать витрати на основні матеріали, 
оплату праці виробничих працівників та інші витрати, які безпосередньо 
пов’язані з виготовленням продукції. 
Непрямі витрати не можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта 
калькулювання і потребують розподілу між окремими видами продукції за 
допомогою спеціальних методик. До них відносять загальновиробничі та 
адміністративні витрати, витрати на утримання та експлуатацію обладнання 
тощо. 
Окрему групу становить класифікація витрат за періодом їх виникнення. 
За цією ознакою розрізняють поточні та капітальні витрати. Поточні витрати 
пов’язані із забезпеченням операційної діяльності підприємства протягом 
звітного періоду. До них належать витрати на оплату праці, матеріальні 
ресурси, оренду, комунальні послуги та інші витрати, що регулярно виникають 
у процесі господарської діяльності. 
Капітальні витрати спрямовані на створення або придбання 
довгострокових активів та забезпечують отримання економічних вигод у 
майбутніх періодах. До них належать витрати на придбання обладнання, 
будівництво виробничих об’єктів, модернізацію основних засобів та 
інвестиційні проєкти. 
Раціональна класифікація витрат є важливим елементом системи 
управлінського обліку та фінансового менеджменту. Вона забезпечує 
формування достовірної інформації для планування, аналізу та контролю 
витрат, сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень та підвищенню 
результативності діяльності підприємства. Саме тому в економічній літературі 
25 
 
значна увага приділяється удосконаленню підходів до класифікації витрат 
залежно від потреб управління та особливостей функціонування підприємств 
різних галузей економіки. 
З метою більш детального вивчення структури витрат та підвищення 
ефективності управління запропоновано розширену класифікацію витрат за 
основними ознаками, яка наведена у Таблиці 1.1.  
Отже, економічна сутність витрат на підприємстві полягає в тому, що 
вони є необхідними затратами коштів для забезпечення роботи та розвитку 
підприємства. Витрати можуть включати в себе різні складові, такі як оплата 
праці працівників, закупівля сировини, електроенергії, оренда приміщень, 
податки та інші затрати, пов'язані з виробництвом та обслуговуванням 
діяльності підприємства. 
Ефективне управління витратами є однією з найважливіших складових 
успішного функціонування сучасного підприємства. Раціональна організація 
процесу управління витратами дає можливість оптимізувати використання 
ресурсів, підвищити ефективність виробничої діяльності, скоротити 
непродуктивні витрати та забезпечити зростання прибутковості підприємства. 
Крім того, ефективна система управління витратами дозволяє своєчасно 
виявляти напрями можливого скорочення витрат без негативного впливу на 
якість продукції чи послуг, що є особливо важливим в умовах посилення 
конкуренції та нестабільності зовнішнього середовища. 
Таблиця 1.1. – Класифікація витрат за основними ознаками 
  
Класифікатор  Характеристика 
 
За центрами – витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, 
відповідальності технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати; - 
(місцем основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню 
виникнення участь у виготовленні продукції; 
витрат)  – допоміжного (підсобного) виробництва – призначеного 
для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні 
цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні 
підрозділи тощо). 
26 
 
  
Класифікатор  Характеристика 
 
За видами – витрати на окремі вироби;  
продукції, робіт, – типові представники виробів;  
послуг  – групи однорідних виробів;  
– напівфабрикати;  
– одноразові замовлення тощо. 
За єдністю – одноелементні;  
складу  – комплексні (які складаються з кількох економічних 
елементів). 
За способами – прямі;  
перенесення – непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до 
вартості на певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом). 
продукцію  
За ступенем – змінні витрати – це витрати, абсолютна величина яких 
впливу обсягу зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і 
виробництва на зменшується з його зниженням (витрати на сировину, 
рівень витрат  матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці 
виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні 
заходи тощо);  
– постійні витрати – це витрати, абсолютна величина 
яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску 
продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з 
обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також 
витрати на забезпечення господарських потреб 
виробництва);  
– умовно-постійні;  
– умовно-змінні. 
За доцільністю – продуктивні – передбачені технологією та організацією 
витрачання виробництва;  
– непродуктивні – необов'язкові, що виникають у 
результаті недоліків в організації виробництва, порушення 
технології тощо. 
Час виникнення  – витрати минулого періоду;  
– витрати звітного періоду;  
– витрати майбутніх періодів 
По відношенню – вхідні витрати (залишок готової продукції на початок 
до джерел звітного періоду); 
покриття  – поточні витрати (виробнича собівартість готової 
продукції звітного періоду);  
– вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції) 
Джерело: складено автором на основі [38, 46, 52] 
 
27 
 
Важливим завданням сучасного менеджменту є формування такої 
системи управління витратами, яка забезпечувала б не лише контроль за рівнем 
витрат, але й створювала умови для їх постійної оптимізації. Досягнення цієї 
мети потребує використання сучасних методів планування, обліку, аналізу та 
контролю витрат, а також впровадження інноваційних технологій управління 
виробничими процесами. 
Отже, витрати є однією з ключових економічних категорій діяльності 
підприємства, а ефективність їх управління значною мірою визначає рівень 
фінансових результатів господарської діяльності. Правильна організація 
системи управління витратами сприяє зниженню собівартості продукції, 
підвищенню конкурентоспроможності підприємства, зміцненню його 
фінансової стійкості та забезпеченню стабільного розвитку в довгостроковій 
перспективі. Саме тому дослідження економічної сутності витрат, їх 
класифікації та особливостей управління є важливою теоретичною основою 
формування ефективної системи управління собівартістю на підприємстві. 
 
1.2 Методи оптимізації витрат на підприємстві 
 
В умовах посилення конкуренції, нестабільності економічного 
середовища та постійного зростання вартості ресурсів особливого значення для 
підприємств набуває оптимізація витрат. Раціональне управління витратами 
дозволяє не лише забезпечити прибутковість діяльності, а й підвищити 
конкурентоспроможність продукції, зміцнити фінансовий стан підприємства та 
створити передумови для його довгострокового розвитку. 
Оптимізація витрат являє собою цілеспрямований процес пошуку та 
реалізації управлінських рішень, спрямованих на скорочення витрат без 
погіршення якості продукції, зниження продуктивності праці або втрати 
ринкових позицій. Головною метою оптимізації витрат є досягнення 
максимальної економічної ефективності використання наявних ресурсів при 
забезпеченні необхідного рівня результативності діяльності підприємства. 
28 
 
Зниження витрат на підприємстві передбачає розробку та впровадження 
комплексу заходів, спрямованих на скорочення витрат у всіх сферах 
господарської діяльності. Результатом такої роботи є підвищення рівня 
прибутковості підприємства шляхом збільшення обсягів прибутку, зменшення 
собівартості продукції або одночасного впливу на обидва зазначені фактори. 
Досягнення поставлених цілей можливе завдяки використанню 
різноманітних інструментів та методів управління витратами. Важливою 
умовою при цьому є забезпечення балансу між економією ресурсів і 
підтриманням належного рівня якості продукції чи послуг. Надмірне 
скорочення витрат може призвести до зниження конкурентоспроможності 
підприємства, тому процес оптимізації повинен бути економічно 
обґрунтованим та системним. 
Серед основних заходів, які сприяють зниженню витрат на підприємстві, 
можна виділити такі: 
1. Удосконалення виробничих процесів шляхом усунення 
непродуктивних витрат, підвищення рівня організації праці та більш 
ефективного використання виробничих ресурсів. 
2. Впровадження сучасних технологій, автоматизованих систем 
управління та цифрових рішень, що дозволяють підвищити продуктивність 
праці та скоротити витрати на виконання окремих виробничих операцій. 
3. Оптимізація взаємовідносин із постачальниками через укладання 
довгострокових договорів, проведення тендерних процедур та пошук 
альтернативних джерел постачання ресурсів. 
4. Використання енергоощадних технологій та впровадження заходів з 
енергозбереження, що сприяють зменшенню витрат на електроенергію, паливо 
та інші енергетичні ресурси. 
5. Раціональне управління запасами та матеріальними ресурсами з 
метою уникнення надлишкових залишків, втрат від псування та додаткових 
витрат на зберігання. 
29 
 
6. Підвищення ефективності системи контролю якості продукції, що 
дозволяє скоротити витрати, пов'язані з браком, переробкою продукції та 
претензіями споживачів. 
7. Впровадження сучасних систем управлінського обліку та 
контролінгу для своєчасного виявлення відхилень і прийняття обґрунтованих 
управлінських рішень. 
8. Підвищення кваліфікації персоналу, розвиток професійних 
компетенцій працівників та створення ефективної системи мотивації. 
9. Формування корпоративної культури ощадливого використання 
ресурсів та залучення працівників до процесу пошуку резервів економії. 
10. Проведення постійного моніторингу витрат та оцінювання 
результативності впроваджених заходів щодо їх оптимізації. 
Сучасна практика управління підприємствами передбачає використання 
різних підходів до оптимізації витрат залежно від специфіки діяльності, 
масштабів виробництва та стратегічних цілей розвитку підприємства [51]. 
Одним із найбільш поширених підходів є аналіз і скорочення прямих 
витрат. Його сутність полягає у детальному дослідженні витрат, безпосередньо 
пов’язаних із виробництвом продукції. До таких витрат належать витрати на 
сировину, матеріали, паливо, енергію та оплату праці виробничого персоналу. 
Зниження прямих витрат може досягатися шляхом пошуку більш вигідних 
постачальників, удосконалення технології виробництва, заміни дорогих 
матеріалів більш економічними аналогами або зменшення рівня 
матеріаломісткості продукції. 
Іншим важливим напрямом є виявлення та усунення необґрунтованих 
витрат. У процесі діяльності підприємства часто виникають витрати, які не 
створюють доданої вартості та не впливають на кінцевий результат. До таких 
витрат можуть належати надмірні адміністративні витрати, дублювання 
функцій управління, зайві транспортні витрати, витрати на утримання 
невикористовуваних приміщень тощо. Їх усунення дозволяє суттєво покращити 
фінансові результати підприємства. 
30 
 
Важливим інструментом оптимізації витрат є підвищення продуктивності 
праці. Зростання продуктивності дозволяє збільшити обсяги виробництва без 
пропорційного збільшення витрат, що позитивно впливає на рівень собівартості 
продукції. Досягнення такого результату можливе через впровадження 
сучасних методів організації праці, професійне навчання персоналу, 
автоматизацію виробничих процесів та використання сучасного обладнання. 
Особливої актуальності в сучасних умовах набуває концепція ощадливого 
виробництва (Lean Production), яка спрямована на усунення всіх видів втрат у 
виробничому процесі. Основна ідея даної концепції полягає у створенні 
максимальної цінності для споживача при мінімальному використанні ресурсів. 
Впровадження принципів ощадливого виробництва дозволяє скоротити 
виробничі цикли, зменшити запаси, підвищити якість продукції та оптимізувати 
використання ресурсів. 
Широкого поширення набули також методи бюджетування витрат та 
контролінгу. Бюджетування дозволяє планувати витрати на майбутні періоди, 
встановлювати ліміти використання ресурсів та контролювати їх дотримання. 
Контролінг забезпечує інформаційну підтримку процесу управління витратами 
та сприяє своєчасному реагуванню на відхилення фактичних показників від 
запланованих. 
Сучасні підприємства все частіше використовують цифрові технології для 
оптимізації витрат. Використання ERP-систем, автоматизованих програм 
обліку, технологій штучного інтелекту та аналітичних платформ дозволяє 
підвищити оперативність управлінських рішень, покращити контроль за 
витратами та мінімізувати людський фактор у процесі управління ресурсами. 
Важливим напрямом оптимізації витрат є також впровадження концепції 
ресурсозбереження, яка передбачає раціональне використання матеріальних, 
трудових, фінансових та енергетичних ресурсів. Реалізація ресурсозберігаючих 
заходів сприяє не лише скороченню витрат, але й підвищенню екологічної 
відповідальності підприємства та його соціальної репутації. 
31 
 
Важливим напрямом оптимізації витрат на сучасному підприємстві є 
вдосконалення логістичних процесів та управління ланцюгами постачання. 
Оптимізація ланцюга постачання передбачає раціональну організацію 
закупівель, транспортування, складування та розподілу ресурсів з метою 
мінімізації логістичних витрат. Зокрема, підприємства можуть досягати 
економії шляхом оптимізації маршрутів доставки, вибору більш вигідних видів 
транспорту, консолідації вантажів та впровадження сучасних систем 
управління логістикою. Такі заходи дозволяють скоротити транспортні витрати, 
прискорити оборотність ресурсів та підвищити загальну ефективність 
діяльності підприємства [47]. 
Оптимізація витрат є необхідною умовою успішного функціонування 
будь-якого підприємства незалежно від масштабів його діяльності та галузевої 
належності. Раціональне управління витратами сприяє зміцненню фінансового 
стану підприємства, підвищенню рівня його конкурентоспроможності та 
створює передумови для сталого розвитку в умовах динамічного ринкового 
середовища. 
У сучасній економічній практиці сформувалося чимало методів 
оптимізації витрат, які широко застосовуються підприємствами для підвищення 
ефективності господарської діяльності [39]. Одним із найбільш відомих є 
концепція ощадливого виробництва (Lean Production), яка передбачає 
систематичне усунення всіх видів втрат у виробничому процесі. Основна увага 
при цьому приділяється скороченню непродуктивних операцій, оптимізації 
виробничих потоків, мінімізації запасів та підвищенню ефективності 
використання ресурсів. Головною метою ощадливого виробництва є створення 
максимальної цінності для споживача за мінімальних витрат ресурсів. 
Важливе місце серед сучасних методів управління витратами займає 
концепція загального управління якістю (Total Quality Management, TQM). 
Даний підхід орієнтований на безперервне вдосконалення діяльності 
підприємства шляхом підвищення якості продукції, покращення виробничих 
процесів та задоволення потреб споживачів. Впровадження принципів TQM 
32 
 
сприяє скороченню витрат, пов’язаних із браком продукції, переробкою 
виробів, рекламаціями та іншими наслідками низької якості. 
Одним із найбільш результативних інструментів оптимізації витрат є 
методологія Six Sigma, яка базується на використанні статистичних методів 
управління якістю. Основною метою цього підходу є виявлення причин 
виникнення помилок та усунення відхилень у виробничих процесах. Завдяки 
застосуванню Six Sigma підприємства можуть підвищувати стабільність 
виробництва, скорочувати кількість дефектів та зменшувати втрати ресурсів. 
Перспективним напрямом оптимізації витрат є також метод аналізу 
цінності або управління вартістю (Value Engineering). Його сутність полягає в 
оцінці корисності кожного елемента продукції чи процесу з метою визначення 
можливостей скорочення витрат без погіршення функціональних характеристик 
та якості кінцевого продукту. Використання цього підходу дозволяє знаходити 
більш економічні способи виробництва та підвищувати ефективність 
використання ресурсів. 
Широке поширення в сучасних умовах отримав аутсорсинг, який 
передбачає передачу окремих функцій або бізнес-процесів зовнішнім 
виконавцям. Найчастіше на аутсорсинг передаються логістичні послуги, 
бухгалтерський облік, IT-супровід, охорона об'єктів та інші допоміжні функції. 
Такий підхід дозволяє підприємству сконцентруватися на основних напрямах 
діяльності та знизити витрати на утримання відповідних підрозділів. 
Значні можливості для скорочення витрат відкриває автоматизація 
виробничих і управлінських процесів. Використання сучасного програмного 
забезпечення, роботизованих систем та цифрових технологій сприяє 
зменшенню трудомісткості робіт, підвищенню продуктивності праці та 
скороченню витрат, пов’язаних із людським фактором. Особливо актуальним 
цей напрям є в умовах цифрової трансформації економіки та розвитку 
концепції Індустрії 4.0. 
Не менш важливим інструментом оптимізації витрат виступає ефективна 
робота з постачальниками. Переговори щодо покращення умов співпраці, 
33 
 
укладання довгострокових контрактів, проведення конкурсного відбору 
постачальників та диверсифікація джерел постачання дозволяють 
підприємствам отримувати ресурси за більш вигідними цінами та знижувати 
ризики перебоїв у постачанні. 
У сучасних умовах особливого значення набувають заходи з підвищення 
енергоефективності виробництва. Зростання цін на енергетичні ресурси змушує 
підприємства впроваджувати енергозберігаючі технології, модернізувати 
обладнання та використовувати альтернативні джерела енергії. Це дозволяє не 
лише скорочувати витрати на енергоресурси, а й підвищувати екологічну 
відповідальність підприємства. 
Поряд із зазначеними методами все більшої популярності набувають такі 
інструменти управління витратами, як бюджетування, контролінг, бенчмаркінг, 
реінжиніринг бізнес-процесів та система управління витратами за центрами 
відповідальності. Їх використання забезпечує комплексний підхід до 
оптимізації витрат та підвищує ефективність управлінських рішень. 
Таким чином, сучасні методи оптимізації витрат створюють широкі 
можливості для підвищення ефективності діяльності підприємств. Їх практичне 
застосування сприяє зниженню собівартості продукції, покращенню 
фінансових результатів, зміцненню конкурентних позицій та забезпеченню 
стійкого розвитку підприємства в довгостроковій перспективі [48-50]. 
Дослідження методів оптимізації витрат має важливе теоретичне та 
практичне значення, оскільки дозволяє виявити найбільш ефективні 
інструменти управління ресурсами та адаптувати їх до специфіки діяльності 
конкретного підприємства. У сучасних умовах господарювання саме здатність 
підприємства раціонально управляти своїми витратами значною мірою 
визначає його фінансову стабільність, інвестиційну привабливість та 
перспективи подальшого розвитку. 
Крім економічного ефекту, оптимізація витрат сприяє досягненню 
екологічних та соціальних цілей підприємства. Раціональне використання 
матеріальних ресурсів, скорочення споживання енергії, зменшення обсягів 
34 
 
виробничих відходів та впровадження ресурсозберігаючих технологій 
дозволяють мінімізувати негативний вплив виробничої діяльності на 
навколишнє середовище. Такий підхід відповідає сучасним принципам сталого 
розвитку та підвищує рівень соціальної відповідальності підприємства. 
Отже, дослідження та впровадження сучасних методів оптимізації витрат 
є важливою передумовою забезпечення ефективності діяльності підприємства, 
підвищення його конкурентоспроможності та фінансової стійкості. Раціональне 
управління витратами створює умови для досягнення стратегічних цілей 
підприємства та його стабільного розвитку в довгостроковій перспективі. 
Серед численних інструментів управління витратами особливе місце 
займає метод нормативного обліку витрат або стандарт-костинг (Standard 
Costing). Даний підхід передбачає використання заздалегідь встановлених 
нормативів витрат матеріалів, трудових ресурсів та інших елементів 
виробництва для визначення планової собівартості продукції. Суть методу 
полягає у порівнянні фактичних витрат із нормативними показниками та 
виявленні відхилень між ними. 
Застосування системи стандарт-костингу дозволяє оперативно 
контролювати витрати на всіх стадіях виробничого процесу, своєчасно 
виявляти причини перевитрат і приймати відповідні управлінські рішення. Крім 
того, цей метод забезпечує підвищення точності планування, покращує систему 
внутрішнього контролю та сприяє формуванню ефективного механізму 
управління собівартістю продукції. 
Одним із традиційних методів управління витратами є система директ-
костинг (Direct Costing), яка базується на розподілі витрат на змінні та постійні. 
Особливістю даного методу є те, що до собівартості продукції включаються 
лише змінні витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом, тоді як 
постійні витрати розглядаються окремо та списуються на фінансовий результат 
звітного періоду. 
До складу прямих витрат у системі Direct Costing включаються витрати 
на сировину та матеріали, оплату праці виробничого персоналу, паливо, 
35 
 
енергію та інші ресурси, які безпосередньо використовуються під час 
виготовлення продукції. Водночас адміністративні витрати, витрати на 
утримання управлінського персоналу, оренду офісних приміщень та інші 
загальногосподарські витрати не включаються до виробничої собівартості 
окремих видів продукції. 
Перевагою системи Direct Costing є можливість більш точно оцінювати 
рентабельність окремих видів продукції, здійснювати аналіз взаємозв’язку між 
витратами, обсягом виробництва та прибутком, а також приймати обґрунтовані 
управлінські рішення щодо формування виробничої програми підприємства. 
Крім того, використання даного методу сприяє тісній інтеграції процесів 
планування, обліку та економічного аналізу. 
Разом із тим сучасні умови господарювання характеризуються високим 
рівнем конкуренції, швидкими технологічними змінами та необхідністю 
оперативного реагування на виклики зовнішнього середовища. За таких умов 
використання виключно традиційних методів управління витратами не завжди 
забезпечує досягнення бажаних результатів. Саме тому підприємства дедалі 
частіше звертаються до сучасних концепцій стратегічного управління 
витратами. 
Однією з найбільш прогресивних систем управління витратами є 
концепція стратегічного управління витратами (Strategic Cost Management, 
SCM). Її основною метою є забезпечення узгодженості між стратегічними 
цілями підприємства та процесом формування витрат. На відміну від 
традиційних підходів, SCM орієнтується не лише на скорочення витрат, а й на 
формування довгострокових конкурентних переваг підприємства. 
Концепція стратегічного управління витратами передбачає комплексний 
аналіз усіх бізнес-процесів підприємства, оцінювання структури витрат, 
виявлення резервів підвищення ефективності та формування системи контролю 
за використанням ресурсів. Важливе значення при цьому має використання 
сучасних інформаційних технологій, аналітичних інструментів та систем 
підтримки прийняття управлінських рішень. 
36 
 
У межах SCM витрати розглядаються не як окремий показник діяльності 
підприємства, а як стратегічний фактор забезпечення його 
конкурентоспроможності. Це дозволяє підприємству формувати більш гнучку 
систему управління, оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та 
забезпечувати стійкий розвиток у довгостроковій перспективі. 
Серед сучасних інструментів управління витратами особливу увагу 
привертає аналіз постачальників або Supplier Value Analysis (SVA). Даний 
метод базується на оцінюванні цінності продукції та послуг, які постачальники 
надають підприємству, з погляду їх впливу на загальний рівень витрат. 
SVA-аналіз передбачає детальне дослідження структури закупівельних 
витрат, оцінювання ефективності співпраці з постачальниками та пошук 
можливостей для їх оптимізації. У процесі аналізу визначається доцільність 
використання окремих матеріалів, комплектуючих або послуг, а також 
розглядаються альтернативні варіанти постачання з нижчим рівнем витрат. 
Використання даного підходу дозволяє не лише скорочувати закупівельні 
витрати, а й підвищувати якість постачання, мінімізувати ризики перебоїв у 
забезпеченні виробництва ресурсами та формувати більш ефективну систему 
взаємодії з постачальниками. Саме тому SVA-аналіз сьогодні розглядається як 
один із важливих елементів комплексної системи стратегічного управління 
витратами підприємства. 
SVR-аналіз (Supplier Value Review або Supplier Value Analysis) 
здійснюється поетапно та передбачає комплексне дослідження процесу 
взаємодії підприємства з постачальниками. На початковому етапі визначаються 
основні види продукції, матеріалів, послуг або робіт, які закуповуються 
підприємством. Далі проводиться оцінка їхньої вартості, якості, рівня 
надійності постачання та значення для виробничого процесу. Наступним 
кроком є виявлення напрямів, за якими можливо скоротити витрати без 
погіршення якості продукції та ефективності виробництва. 
Важливою умовою результативності SVR-аналізу є залучення до його 
проведення всіх зацікавлених сторін, зокрема керівництва підприємства, 
37 
 
фахівців із закупівель, виробничого персоналу та самих постачальників. Такий 
підхід дозволяє забезпечити узгодженість дій усіх учасників процесу та 
досягнення спільної мети – підвищення ефективності використання ресурсів і 
зниження загального рівня витрат. 
Основною перевагою SVR-аналізу є можливість скорочення витрат без 
негативного впливу на якість продукції, технологічні процеси чи рівень 
задоволеності споживачів. Виявлення надлишкових або економічно 
необґрунтованих витрат дозволяє підприємству підвищити прибутковість 
діяльності, забезпечити більш раціональне використання ресурсів та зміцнити 
свої конкурентні позиції на ринку. 
Крім того, застосування SVR-аналізу сприяє формуванню ефективної 
системи управління постачанням, оскільки дозволяє оцінити кожного 
постачальника не лише за ціновими параметрами, а й за показниками якості, 
надійності, дотримання термінів поставок, рівня сервісу та гнучкості співпраці. 
У результаті підприємство отримує можливість сформувати оптимальний 
портфель постачальників та мінімізувати ризики, пов’язані з перебоями у 
постачанні ресурсів. 
Практика свідчить, що використання SVR-аналізу особливо ефективне 
для підприємств, діяльність яких характеризується значною часткою 
матеріальних витрат у структурі собівартості продукції. У таких випадках 
навіть незначне скорочення закупівельних цін або покращення умов співпраці з 
постачальниками може забезпечити суттєвий економічний ефект. 
Поряд із розглянутими методами управління витратами в сучасній 
практиці підприємств широко використовуються також ABC-аналіз, XYZ-
аналіз, бенчмаркінг, функціонально-вартісний аналіз, бюджетування, 
контролінг, управління витратами за центрами відповідальності та система 
калькулювання витрат на основі видів діяльності (Activity-Based Costing). 
Кожен із зазначених методів має свої переваги та особливості застосування 
залежно від специфіки діяльності підприємства, структури його витрат та 
стратегічних цілей розвитку [51]. 
38 
 
Таким чином, сучасні методи оптимізації витрат дозволяють 
підприємствам комплексно підходити до вирішення проблеми підвищення 
ефективності господарської діяльності. Їх використання забезпечує скорочення 
витрат, підвищення продуктивності праці, покращення фінансових результатів 
та формування стійких конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. 
Для узагальнення особливостей найбільш поширених методів оптимізації 
витрат доцільно розглянути їх порівняльну характеристику, наведену в Таблиці 
1.2. 
Таблиця 1.2 – Методи оптимізації витрат 
Метод оптимізації Опис 
витрат  
 
Ощадливе Систематичний підхід до виявлення та усунення 
виробництво (англ. відходів (тобто діяльності без доданої вартості) у 
Lean Production)  виробничому процесі, що призводить до підвищення 
ефективності, зниження витрат та покращення 
якості. 
Повне управління Підхід до управління, який зосереджується на 
якістю (англ. Total постійному вдосконаленні процесів і продуктів, щоб 
Quality Management)  відповідати або перевищувати очікування клієнтів, 
що призводить до зниження витрат завдяки меншій 
кількості дефектів і переробок. 
Шість сигм (англ. Six Методологія, що керується даними, спрямована на 
Sigma)  усунення дефектів і мінімізацію мінливості 
виробничого процесу, що призводить до підвищення 
ефективності, зниження витрат і покращення якості. 
Інженерія вартості Систематичний підхід до аналізу й оптимізації 
(англ. Development of вартості продукту чи процесу шляхом вивчення його 
Value)  функцій і визначення областей, де витрати можна 
зменшити без шкоди для продуктивності чи якості. 
Саме вчасно (англ. Виробнича стратегія, яка спрямована на мінімізацію 
Just-intime)  запасів і зменшення відходів шляхом виробництва та 
доставки продуктів саме вчасно, відповідно до 
попиту клієнтів, що призводить до зменшення витрат 
на запаси та покращення грошового потоку. 
Аутсорсинг (англ. Стратегія передачі певних бізнес-функцій або 
Outsourcing)  процесів стороннім постачальникам, що призводить 
до зниження витрат на оплату праці, підвищення 
ефективності та збільшення уваги до основних 
компетенцій 
39 
 
Метод оптимізації Опис 
витрат 
Автоматизація (англ. Використання технологій і машин для виконання 
Automation)  завдань, які раніше виконували люди, що призвело 
до зниження витрат на робочу силу, підвищення 
ефективності та покращення якості. 
Енергоефективність Впровадження заходів щодо зменшення споживання 
(англ. Energy енергії у виробничому процесі, що призвело до 
Efficiency)  зниження витрат на комунальні послуги та 
підвищення екологічності. 
Джерело: складено автором на основі [40] 
 
Отже, застосування сучасних методів управління та оптимізації витрат є 
необхідною умовою підвищення ефективності функціонування підприємства в 
умовах динамічного ринкового середовища. Використання таких інструментів, 
як стандарт-костинг, директ-костинг, стратегічне управління витратами, SVR-
аналіз, бюджетування, контролінг та інші сучасні підходи, дозволяє 
підприємствам більш раціонально використовувати наявні ресурси, своєчасно 
виявляти резерви економії та приймати обґрунтовані управлінські рішення. 
Ефективна система управління витратами забезпечує не лише скорочення 
собівартості продукції, а й підвищення якості виробничих процесів, 
покращення фінансових результатів діяльності та зміцнення конкурентних 
переваг підприємства. Особливо важливого значення набуває комплексне 
використання різних методів оптимізації витрат, оскільки кожен із них дозволяє 
вирішувати окремі завдання в межах загальної системи управління 
підприємством. 
Крім економічного ефекту, оптимізація витрат сприяє більш 
раціональному використанню матеріальних, трудових та енергетичних 
ресурсів, що відповідає сучасним вимогам ресурсозбереження, екологічної 
безпеки та сталого розвитку. У результаті підприємство отримує можливість не 
лише підвищити прибутковість своєї діяльності, а й забезпечити довгострокову 
фінансову стійкість та адаптивність до змін зовнішнього середовища. 
40 
 
Таким чином, досліджені методи оптимізації витрат формують 
теоретичну та практичну основу для побудови ефективної системи управління 
собівартістю підприємства. Їх впровадження дозволяє забезпечити системний 
контроль витрат, підвищити результативність господарської діяльності та 
створити передумови для досягнення стратегічних цілей розвитку 
підприємства. 
 
1.3 Удосконалення системи управління витратами на 
сільськогосподарських підприємствах 
 
Система управління витратами як складова сучасного менеджменту 
почала активно формуватися у другій половині ХІХ століття в Сполучених 
Штатах Америки під впливом розвитку промислового виробництва та 
ускладнення господарських процесів. Першочерговою метою її створення було 
забезпечення керівників підприємств необхідною інформацією для контролю 
рівня витрат, прогнозування майбутніх витрат, оцінювання результативності 
виробничої діяльності та вибору найбільш ефективних напрямів розвитку 
суб’єкта господарювання. Надалі система управління витратами стала 
важливим інструментом підтримки процесу прийняття управлінських рішень як 
на оперативному, так і на стратегічному рівнях. 
В умовах сучасного господарювання ефективне управління витратами 
потребує комплексного підходу, що передбачає їх дослідження та контроль за 
різними напрямами: технологіями виробництва, центрами відповідальності, 
структурними підрозділами, видами продукції, бізнес-процесами та 
відповідальними виконавцями. Такий підхід створює передумови для 
всебічного аналізу структури та динаміки витрат, виявлення причин їх 
відхилення від установлених нормативів, а також визначення резервів 
підвищення ефективності діяльності підприємства. На основі отриманої 
інформації формується власна політика управління витратами, яка передбачає 
41 
 
використання сучасних методів планування, обліку, контролю та оптимізації 
витрат на всіх рівнях управління. 
Особливої актуальності проблема управління витратами набуває в умовах 
ринкової економіки, коли підприємства функціонують в умовах високої 
конкуренції та нестабільності зовнішнього середовища. Господарська і 
фінансова самостійність суб’єктів господарювання надає їм право самостійно 
визначати організаційно-правову форму діяльності, обирати напрями 
спеціалізації, формувати виробничу програму, встановлювати партнерські 
зв’язки та здійснювати інвестиційну політику. Водночас така самостійність 
супроводжується зростанням відповідальності керівництва за результати 
прийнятих управлінських рішень, що підвищує значення ефективної системи 
управління витратами як одного з ключових елементів забезпечення фінансової 
стійкості підприємства. 
Результативність діяльності підприємства значною мірою визначається 
рівнем ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових та 
інформаційних ресурсів. Саме тому сучасні підприємства все частіше 
орієнтуються на впровадження інтегрованої системи управління витратами, яка 
забезпечує узгодженість процесів планування, обліку, контролю, аналізу та 
регулювання витрат. Запровадження такої системи сприяє підвищенню 
конкурентоспроможності продукції за рахунок зниження її собівартості та 
формування оптимальної цінової політики. 
Серед основних переваг функціонування єдиної системи управління 
витратами доцільно виділити можливість отримання достовірної та своєчасної 
інформації про витрати і собівартість окремих видів продукції, проведення 
порівняльного аналізу з продукцією конкурентів, підвищення обґрунтованості 
бюджетного планування та прогнозування фінансових результатів. Крім того, 
така система дозволяє оцінювати ефективність діяльності структурних 
підрозділів з позиції їхнього внеску у формування фінансових результатів 
підприємства, виявляти внутрішні резерви економії ресурсів та забезпечувати 
інформаційну підтримку процесу прийняття управлінських рішень. У підсумку 
42 
 
ефективне управління витратами виступає одним із найважливіших чинників 
забезпечення довгострокового розвитку підприємства, зміцнення його 
ринкових позицій та підвищення рівня прибутковості діяльності. 
В умовах сучасного розвитку економіки та постійного зростання кількості 
суб’єктів господарювання особливої актуальності набуває проблема 
ефективного управління витратами підприємства. Саме раціональна організація 
процесу формування, контролю та оптимізації витрат виступає однією з 
ключових передумов забезпечення конкурентоспроможності та довгострокової 
фінансової стійкості підприємства. Ефективно побудована система управління 
витратами дає змогу зменшити собівартість продукції або послуг, підвищити 
результативність використання ресурсів, оптимізувати витрати на здійснення 
господарської діяльності та, як наслідок, забезпечити зростання прибутковості 
підприємства. Крім того, така система створює необхідні передумови для 
розширеного відтворення, модернізації виробництва та зміцнення ринкових 
позицій суб’єкта господарювання. 
Особливого значення питання формування ефективної системи 
управління витратами набуває для підприємств аграрного сектору економіки. 
Це обумовлено специфікою функціонування сільськогосподарського 
виробництва, високою залежністю від природно-кліматичних умов, сезонністю 
виробничих процесів та значним впливом ринкової кон’юнктури. Оскільки 
ринок сільськогосподарської продукції за своїми характеристиками 
наближений до моделі досконалої конкуренції, окремі виробники мають 
обмежені можливості впливу на рівень ринкових цін. У зв’язку з цим основним 
джерелом підвищення конкурентоспроможності виступає зниження 
виробничих витрат, удосконалення технологічних процесів та забезпечення 
максимально ефективного використання наявних ресурсів. 
Аналіз наукових підходів до трактування поняття «управління 
витратами» свідчить, що його доцільно розглядати як процес цілеспрямованого 
формування, планування, контролю та регулювання витрат за їх видами, 
місцями виникнення і носіями з метою забезпечення оптимального рівня витрат 
43 
 
та підвищення ефективності діяльності підприємства. Важливим елементом 
такого процесу є постійний моніторинг витрат і стимулювання їх скорочення 
без погіршення якості продукції чи послуг [25]. 
Система управління витратами є невід’ємною складовою економічного 
механізму підприємства та характеризується як функціональними, так і 
організаційними аспектами. До її основних підсистем належать пошук резервів 
економії ресурсів, нормування витрат, планування витрат за окремими 
напрямами діяльності, організація обліку та аналізу витрат, а також 
формування дієвих механізмів стимулювання економії ресурсів і підвищення 
ефективності виробництва. Реалізація зазначених функцій покладається на 
відповідні структурні підрозділи або окремих працівників підприємства 
залежно від масштабів його діяльності та організаційної структури. Водночас 
ефективне управління витратами слід розглядати як безперервний, 
багатоаспектний та динамічний процес, спрямований на досягнення високих 
економічних результатів та забезпечення сталого розвитку підприємства [25]. 
Створення сучасної системи управління витратами передбачає 
проведення постійного моніторингу фактичного рівня витрат, оцінювання 
їхньої структури та динаміки, аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на 
формування собівартості продукції, а також розроблення заходів щодо її 
оптимізації. Важливою складовою такого процесу є своєчасне прийняття 
управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності використання 
ресурсів та покращення фінансових результатів діяльності підприємства [25]. 
Слід зазначити, що система управління витратами суттєво відрізняється 
від традиційної системи бухгалтерського обліку. Якщо бухгалтерський облік 
переважно орієнтований на формування фінансової звітності та відображення 
результатів діяльності за минулі періоди, то система управління витратами має 
стратегічну спрямованість і забезпечує інформаційну підтримку процесу 
прийняття управлінських рішень. Вона дозволяє здійснювати контроль за 
поточними витратами, аналізувати взаємозв’язок між витратами, обсягами 
виробництва та фінансовими результатами, а також прогнозувати майбутні 
44 
 
показники діяльності підприємства. Таким чином, система управління 
витратами орієнтована не лише на оцінку минулих результатів, а й на 
забезпечення ефективного функціонування підприємства в перспективі [25]. 
Ще однією важливою відмінністю системи управління витратами від 
фінансового обліку є її орієнтація виключно на внутрішні потреби 
підприємства. На відміну від бухгалтерського обліку, інформація якого 
використовується як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами та 
регламентується чинним законодавством, система управління витратами 
характеризується високим рівнем гнучкості. Її структура, методи та 
інструменти формуються з урахуванням особливостей організаційної побудови 
підприємства, специфіки виробничих процесів, стратегічних і тактичних цілей 
розвитку, а також вимог зовнішнього середовища [27]. 
Удосконалення системи управління витратами забезпечує керівництво 
підприємства якісною, достовірною та своєчасною інформацією, необхідною 
для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, підвищення ефективності 
діяльності та забезпечення конкурентних переваг на ринку (Рисунок 1.1). 
Формування ефективної системи управління витратами повинно 
ґрунтуватися на низці ключових принципів і вимог. До них належать 
недопущення непродуктивних та необґрунтованих витрат, комплексність 
управлінських рішень, удосконалення інформаційного забезпечення, 
застосування системного підходу до управління витратами, орієнтація на 
стратегічні цілі розвитку підприємства, забезпечення оптимального 
співвідношення між рівнем витрат та якістю продукції, використання єдиних 
методичних підходів на всіх рівнях управління, впровадження сучасних методів 
скорочення витрат та здійснення контролю витрат на всіх стадіях життєвого 
циклу продукції [26]. 
Загалом система управління витратами спрямована на вирішення низки 
важливих управлінських завдань, серед яких: 
– здійснення контролю за перебігом господарської діяльності 
підприємства; 
45 
 
– дослідження тенденцій зміни рівня, структури та динаміки витрат; 
– організація збору, обробки та аналізу інформації про витрати; 
– нормування та планування витрат за елементами, центрами 
відповідальності, структурними підрозділами та видами продукції; 
– виявлення внутрішніх резервів економії ресурсів і розроблення заходів 
щодо оптимізації витрат [29]. 
Узагальнюючи існуючі наукові підходи до визначення поняття «система 
управління витратами», доцільно розглядати її як комплекс взаємопов’язаних 
елементів, методів, інструментів і механізмів управління, які функціонують у 
межах єдиного організаційно-економічного середовища підприємства та 
забезпечують ефективне управління процесами постачання, використання й 
відтворення ресурсів. Така система спрямована на досягнення стратегічних і 
тактичних цілей підприємства, підвищення ефективності господарської 
діяльності, зміцнення конкурентних позицій та забезпечення сталого розвитку в 
довгостроковій перспективі.  
Варто зазначити, що система управління витратами 
сільськогосподарського підприємства має низку специфічних особливостей, які 
обумовлені характером аграрного виробництва, залежністю від природно-
кліматичних умов, сезонністю виробничих процесів та тривалим виробничим 
циклом. До основних характеристик такої системи належать цілеспрямованість, 
складність, гнучкість та керованість. Цілеспрямованість системи проявляється у 
її орієнтації на досягнення оптимального рівня витрат у процесі виробництва та 
реалізації продукції з метою максимізації фінансових результатів діяльності 
підприємства. Складність системи обумовлена наявністю значної кількості 
взаємопов’язаних елементів і підсистем, які забезпечують планування, облік, 
контроль та аналіз витрат. Гнучкість полягає у здатності оперативно 
адаптуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тоді як 
керованість передбачає можливість своєчасного коригування окремих 
елементів системи відповідно до потреб виробництва та стратегічних цілей 
підприємства. 
46 
 
Переваги удосконалення системи управління витратами 
Прийняття управлінських рішень з урахуванням їхніх економічних 
наслідків 
Контроль витрат у зіставленні з нормами 
Формування економічної стратегії 
 Оцінка формування собівартості та прибутку протягом 
виробничого періоду 
 Оцінка витрат в розрізі структурних підрозділів підприємств 
 Прийняття рішень стосовно доцільності здійснення окремих 
виробництв, ефективності використання 
 
Рисунок 1.1 – Переваги удосконалення системи управління витратами 
Джерело: складено автоом на основі [25-28] 
 
Результати проведеного дослідження свідчать про необхідність 
постійного вдосконалення механізму управління витратами, що обумовлюється 
рядом сучасних економічних викликів. Насамперед це пов’язано з посиленням 
конкурентної боротьби на ринках матеріально-технічних ресурсів, сировини та 
готової продукції. Важливим фактором також виступає нестабільність цін на 
виробничі ресурси, що ускладнює процес планування витрат та прогнозування 
фінансових результатів діяльності підприємства. Крім того, особливого 
значення набуває необхідність використання сучасних технічних і цифрових 
47 
 
інструментів для збору, обробки, аналізу та інтерпретації інформації про 
витрати, що забезпечує підвищення обґрунтованості управлінських рішень 
щодо їх оптимізації. 
Сучасні вимоги до системи управління витратами формуються під 
впливом численних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. До них 
належать зміни конкурентних умов функціонування підприємств, зростання 
вимог споживачів до якості продукції, необхідність швидкого реагування на 
зміни ринкової кон’юнктури, впровадження автоматизованих виробничих 
технологій, розвиток цифрових систем управління та використання сучасних 
методів контролю якості. У зв’язку з цим витрати дедалі більше розглядаються 
не лише як показник споживання ресурсів, а й як важливий інструмент 
управління підприємством, який дозволяє оцінювати ефективність 
господарських процесів та визначати перспективні напрями підвищення 
конкурентоспроможності. 
Проведений аналіз дозволив встановити, що рівень витрат безпосередньо 
впливає на результати діяльності підприємства, його фінансову стійкість, 
рентабельність та позиції на ринку. Витрати являють собою вартісну оцінку 
матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, що використовуються у 
процесі виробництва продукції або надання послуг. Як об’єкт управління вони 
характеризуються високим рівнем динамічності, значною різноманітністю, 
складністю обліку та оцінювання, а також тісним взаємозв’язком із 
результативними показниками діяльності підприємства [30]. 
З огляду на зазначене, ефективне управління витратами потребує 
застосування системного підходу, який забезпечує узгодженість процесів 
планування, організації, контролю та аналізу використання ресурсів. Лише 
комплексне поєднання зазначених управлінських функцій дозволяє досягти 
оптимального рівня витрат та створити передумови для сталого розвитку 
підприємства в умовах мінливого ринкового середовища. 
48 
 
Ефективність функціонування системи управління витратами значною 
мірою залежить від дотримання відповідних принципів її побудови та 
реалізації, характеристику яких наведено в Таблиці 1.1. 
Таблиця 1.3 – Принципи ефективної системи управління витратами 
підприємства 
  
Назва принципу Характеристика 
 
Принцип безперервності Передбачає постійний пошук, передачу, 
нагромадження,  обробку та аналіз інформації для потреб 
управління підприємством. 
Принцип  бюджетного  (к Передбачає: 
ошторисного) методу а) визначення сфери діяльності господарства та  його 
управління  витратами,  с внутрішніх складових як  центрів відповідальності; 
обівартістю  й  дохідністю  б) планування бюджетів структурних одиниць  відповідно до 
підприємства їхніх диференційованих у межах підприємства економічних 
функцій; 
 в) узагальнення бюджетів підрозділів 
і  одержання  генерального бюджету підприємства; 
 г) визначення відповідності показників  генерального бюджету 
стратегічним цілям підприємства; 
 д) уточнення генерального бюджету та  бюджетів підрозділів; 
Принцип  взаємодії  підро Передбачає визначення регулюючих 
зділів  підприємства  чере параметрів  внутрішньогосподарського обміну продукцією та 
з дані  бюджетів  послугами за допомогою цінових інструментів трансфертної 
природи. Завдяки цьому створюється передумови організації 
виробництва на засадах замкненого циклу, що дозволяє 
підприємству загалом пропонувати на відкритому ринку 
продукти високого ступеня готовності до кінцевого 
споживання. Бюджетні та звітні матеріали створюють систему 
“опорних  точок” внутрішньогосподарських економічних 
відносин; 
Принцип  оцінки  результ Надає  системі управління витратами ознак 
атів  діяльності  підрозділі інструмента  мотивації персоналу як головного елемента 
в економічного механізму підприємства. По кожному  підрозділу 
на  основі  бюджетів  і  вн він відтворюється низовими системами  планування, обліку, 
утрішньої  звітності контролю та матеріального стимулювання; 
Принцип  участі  персона Сприяє поглибленому ознайомленню кожного працівника 
лу  підприємства незалежно від посади з характером діяльності, структурою та 
(партисипативності) завданнями підрозділу й підприємства. Це сприяє збагаченню 
в  процедурах  управління мотиваційних  інструментів активізації персоналу, оскільки 
  витратами цілі  підприємства стають цілями кожного 
працівника,  колектив консолідується, виконання 
поставлених  завдань стає джерелом морального 
задоволення  працівників пробуджує у них почуття 
відповідальності,  посилює заінтересованість у роботі, 
мобілізує творчу ініціативу; 
 
49 
 
  
Назва принципу Характеристика 
 
Принцип  періодичності Складання та обговорення документів системи  управління 
витратами слід здійснювати за певним  графіком, узгодженим з 
виробничою та збутовою  циклічністю діяльності 
підприємства. Це стосується і  матеріалів, отриманих 
керівниками.  
До функцій  апарату управління підприємством 
належить  встановлення конкретних дат підготовки й 
обговорення  в колективах планових, облікових, контрольних 
та аналітичних документів; 
Принцип  економічної  об Полягає в тому, що його дані повинні 
ґрунтованості  та передусім  точно  відображати господарські операції, 
достовірності  ретроспективну  характеристику діяльності підприємства та 
його  підрозділів. Щодо стратегічних планів, то вони 
повинні  містити обґрунтування цілей і шляхів їх досягнення 
з  такою глибиною аргументації, яку допускає 
доступна  інформація про майбутній стан економічного 
середовища. Короткострокові (річні, квартальні) плани слід 
деталізувати настільки, щоб на рівні підрозділів вони 
наближалися до інструкцій. Лише достовірна й обґрунтована 
інформація дозволить керівництву приймати ефективні 
управлінські рішення; 
Принцип  мінімальної   Він  вимагає орієнтації на досконалі методики, сучасні технічні 
трудомісткості засоби й відповідне програмне забезпечення  (комп’ютерні 
технології) виконання комплексу  планових, облікових, 
контрольних та аналітичних розрахунків. 
Самостійне визначення Цей принцип означає повну незалежність  підприємства  при 
самим підприємством встановлені порядку ведення внутрішнього обліку, контролю і 
форм та   звітності. Завданням останньої є забезпечення керівників 
документації  системи   підприємства необхідною інформацією; 
управління  витратами 
Пріоритет  стратегічних Дотримання цього принципу вимагає від системи  управління 
  цілей  перед  поточними витратами глибокого обґрунтування стратегічних цілей 
завданнями підприємства, які не мають нічого спільного з декларацією 
бажаних напрямів розвитку чи очікуваних результатів. 
Стратегія повинна реально враховувати як внутрішні 
можливості господарства, так  і весь спектр зовнішніх умов 
його функціонування. Завдання управлінського обліку – надати 
всю  необхідну для цього інформацію. Відповідність за 
розробку стратегії несе керівництво, але високу 
якість  стратегічних управлінських рішень забезпечує 
внутрішній облік; 
 
Орієнтація  на  задоволен Дані системи управління витратами повинні мати 
ня  виключно  власних суто  внутрішнє призначення і за межі 
інформаційних  потреб  пі підприємства  можуть  виходити лише в ролі конфіденційної 
дприємства  при   інформації; 
управлінні  його 
виробничо-збутовою 
діяльністю 
50 
 
  
Назва принципу Характеристика 
 
Системний  підхід Передбачає стратегічне й оперативне планування, облік  та 
контроль виробничих витрат і продукції, оцінку   роботи 
персоналу як системний підхід планових,  облікових, 
контрольно-аналітичних та економічних  розрахунків, 
спрямованих на досягнення підприємством  високих 
результатів господарювання. Залежно від обраних 
підприємством економічних пріоритетів якими  можуть бути: 
оптимізація витрат, збільшення частки ринку, одержання 
цільового прибутку тощо; 
Наскрізна  уніфікована  ст Даний принцип тісно пов'язаний з попереднім і вимагає сталої 
абільна  систематизація   й вичерпної структуризації всіх інформаційних  потоків 
та системи управління витратами: про структурні підрозділи, їх 
кодування  всіх  планово- спеціалізацію; склад витрат за статтями,  перелік 
облікових  номенклатур використовуваних технологічних матеріалів;  про цінову 
інформацію, персонал, засоби виробництва  і  т. ін. 
Джерело: складено автоом на основі [25-31] 
 
В сучасних умовах практично кожне підприємство повинно самостійно 
вирішувати питання стосовно управління витратами виробництва, визначати 
вимоги до ефективності їх здійснення тощо. Однак в усіх випадках має 
ставитись мета управління витратами виробництва і розроблятись завдання та 
заходи її реалізації. На основі вивчення теоретичних матеріалів та результатів 
діяльності провідних підприємств, на Рисунок 1.2 показана послідовність 
організації робіт, пов'язаних з формуванням вимог до управління витратами 
виробництва, розробкою і впровадженням системи управління витратами на 
підприємстві. 
На першому етапі здійснюється перед проектне дослідження і 
визначається основна мета підприємства в сфері управління витратами 
виробництва. На цьому етапі необхідно проаналізувати реальний стан 
здійснення витрат виробництва на основних ділянках і підрозділах виробничих 
процесів, оцінити ефективність їх формування і обґрунтувати напрями 
підвищення ефективності управління ними.  
51 
 
ЕТАПИ РОЗРОБКИ І ВПРОВАДЖЕННЯ  
Впровадження системи 
Перед проектне Проектно-
управління витратами 
дослідження розрахунковий період 
виробництва 
 
Рисунок 1.2 – Послідовність розробки і впровадження ефективної 
системи управління витратами виробництва 
Джерело: складено автоом на основі [25-31] 
 
Реальний стан здійснення витрат доцільно визначити на базі інформації, 
яка надходить з центрів відповідальності за витратами виробництва. За 
результатами досліджень, проведених на другому етапі формування та 
вдосконалення системи управління витратами, підприємство повинно отримати 
комплексну інформаційну базу щодо можливостей підвищення ефективності 
управління витратами та напрямів удосконалення існуючих управлінських 
механізмів. На цьому етапі здійснюється детальний аналіз діючої системи 
управління витратами, оцінюються її сильні та слабкі сторони, визначаються 
резерви підвищення ефективності використання ресурсів, а також 
розробляються пропозиції щодо вдосконалення окремих елементів системи. 
Важливим результатом другого етапу має стати чітке визначення функцій 
управління витратами та їх ролі у забезпеченні ефективного функціонування 
підприємства. Особлива увага приділяється встановленню завдань, які 
покладаються на систему управління витратами, оцінюванню ефективності її 
окремих підсистем, а також обґрунтуванню необхідності їх модернізації. Якщо 
результати аналізу свідчать про недостатню результативність існуючої системи, 
розробляється проєкт нової системи управління витратами, адаптованої до 
особливостей діяльності підприємства, його організаційної структури та 
52 
 
стратегічних цілей розвитку. Після завершення проєктування відповідні 
пропозиції подаються на розгляд керівництву та власникам підприємства для 
прийняття остаточного рішення щодо їх впровадження. 
Заключний, третій етап передбачає практичну реалізацію розроблених 
заходів та впровадження нової або модернізованої системи управління 
витратами виробництва. Ефективність цього етапу значною мірою залежить від 
рівня організаційної підготовки підприємства та чіткості координації дій усіх 
учасників процесу. Саме тому необхідним є розроблення детального плану 
впровадження, в якому визначаються конкретні заходи, терміни їх виконання, 
відповідальні особи та необхідні ресурси для реалізації поставлених завдань. 
З метою забезпечення належного контролю за процесом впровадження 
доцільним є створення спеціальної робочої групи, до складу якої повинні 
входити керівники та фахівці основних функціональних підрозділів 
підприємства. Така група має здійснювати моніторинг процесу реалізації 
заходів, оцінювати результативність функціонування нових або вдосконалених 
підсистем управління витратами, виявляти можливі проблеми та оперативно 
вживати коригувальних заходів. Крім того, важливим завданням робочої групи 
є оцінювання економічного ефекту від впровадження запропонованих змін та 
визначення перспектив подальшого розвитку системи управління витратами. 
Проведене дослідження підтвердило, що формування ефективної системи 
управління витратами є однією з ключових передумов забезпечення 
стабільного розвитку підприємства в сучасних умовах господарювання. 
Наявність дієвого механізму управління витратами дозволяє мінімізувати 
негативний вплив зовнішніх та внутрішніх ризиків, своєчасно реагувати на 
зміни ринкового середовища та забезпечувати раціональне використання 
наявних ресурсів. 
У результаті впровадження ефективної системи управління витратами 
підприємство отримує низку важливих переваг, серед яких: 
– прийняття обґрунтованих управлінських рішень з урахуванням їхніх 
економічних наслідків та впливу на фінансові результати діяльності; 
53 
 
– забезпечення постійного контролю витрат шляхом їх порівняння з 
установленими нормативами, плановими показниками та галузевими 
стандартами; 
– формування ефективної економічної стратегії розвитку підприємства на 
основі достовірної аналітичної інформації; 
– оцінювання процесу формування собівартості продукції та прибутку на 
всіх стадіях виробничого циклу; 
– здійснення аналізу витрат за центрами відповідальності та 
структурними підрозділами підприємства з метою підвищення ефективності їх 
діяльності; 
– прийняття управлінських рішень щодо доцільності здійснення окремих 
видів виробництва, визначення пріоритетних напрямів діяльності та 
підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових 
ресурсів; 
– виявлення внутрішніх резервів скорочення витрат та підвищення 
конкурентоспроможності продукції; 
– забезпечення зростання прибутковості підприємства, зміцнення його 
фінансової стійкості та створення умов для довгострокового розвитку. 
Таким чином, ефективна система управління витратами виступає не лише 
інструментом контролю використання ресурсів, а й важливим елементом 
стратегічного управління підприємством, що забезпечує підвищення 
результативності господарської діяльності та досягнення конкурентних переваг 
у довгостроковій перспективі. 
 
Висновок до розділу 1 
 
Отже, в сучасних умовах господарювання оптимізація витрат виступає 
одним із ключових напрямів підвищення ефективності діяльності підприємства 
та забезпечення його конкурентоспроможності. Постійне зростання вартості 
ресурсів, нестабільність економічного середовища, посилення конкурентної 
54 
 
боротьби та необхідність адаптації до швидких змін ринку зумовлюють 
потребу у впровадженні сучасних підходів до управління витратами. Саме тому 
раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових та енергетичних 
ресурсів стає важливою умовою стабільного функціонування та розвитку 
підприємства. 
У процесі дослідження встановлено, що оптимізація витрат не 
обмежується лише їх механічним скороченням. Її основною метою є 
досягнення максимальної ефективності використання ресурсів при збереженні 
належного рівня якості продукції, забезпеченні безперервності виробничих 
процесів та виконанні стратегічних цілей підприємства. Відтак оптимізація 
витрат повинна здійснюватися комплексно, охоплюючи всі сфери діяльності 
підприємства — виробництво, постачання, логістику, управління, збут та 
інвестиційну діяльність. 
Важливу роль у забезпеченні ефективності системи управління витратами 
відіграють сучасні методи та інструменти, серед яких особливого поширення 
набули ощадливе виробництво (Lean Production), система загального 
управління якістю (TQM), методологія Six Sigma, директ-костинг, стандарт-
костинг, стратегічне управління витратами (SCM), аналіз постачальників 
(SVR/SVA-аналіз), бюджетування та контролінг. Кожен із зазначених методів 
має власні переваги та сферу застосування, однак їх комплексне використання 
дозволяє досягти найбільшого економічного ефекту. 
Особливого значення для сучасних підприємств набуває стратегічний 
підхід до управління витратами. На відміну від традиційних методів, які 
орієнтовані переважно на контроль та скорочення витрат, стратегічне 
управління витратами спрямоване на формування довгострокових 
конкурентних переваг. Воно дозволяє забезпечити взаємозв’язок між системою 
управління витратами та стратегічними цілями підприємства, що сприяє 
підвищенню ефективності господарської діяльності та зміцненню ринкових 
позицій. 
55 
 
Проведене дослідження показало, що важливим резервом зниження 
собівартості продукції є вдосконалення виробничих процесів, автоматизація 
виробництва, впровадження цифрових технологій, підвищення продуктивності 
праці персоналу та покращення системи управління якістю. Не менш важливим 
напрямом виступає оптимізація логістичних процесів, удосконалення системи 
постачання та ефективна взаємодія з постачальниками ресурсів. Використання 
сучасних інформаційних систем управління дозволяє оперативно контролювати 
витрати, своєчасно виявляти відхилення від нормативних показників та 
приймати обґрунтовані управлінські рішення. 
Крім економічного ефекту, оптимізація витрат має важливе соціальне та 
екологічне значення. Раціональне використання ресурсів сприяє зменшенню 
негативного впливу виробництва на навколишнє середовище, скороченню 
споживання енергії, зниженню рівня відходів та впровадженню принципів 
сталого розвитку. Це дозволяє підприємствам не лише покращувати фінансові 
результати, а й формувати позитивний імідж соціально відповідального бізнесу. 
Таким чином, ефективна система оптимізації витрат є необхідною 
складовою сучасного управління підприємством. Її впровадження забезпечує 
зниження собівартості продукції, підвищення прибутковості діяльності, 
покращення фінансової стійкості, зростання конкурентоспроможності та 
створення передумов для довгострокового розвитку підприємства. Саме тому 
використання сучасних методів управління витратами повинно розглядатися як 
один із пріоритетних напрямів підвищення ефективності діяльності суб’єктів 
господарювання в умовах динамічного ринкового середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
56 
 
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ ТА 
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
СТОВ «ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ» 
 
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства 
 
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю 
«Пальміравідгодівля» здійснює свою діяльність відповідно до чинного 
законодавства України, яке регламентує порядок створення та функціонування 
господарських товариств. Підприємство було засноване на підставі установчих 
документів, зокрема Статуту та Установчого договору, що визначають основні 
принципи його діяльності, права та обов’язки учасників, а також порядок 
управління та розподілу отриманих результатів господарювання. 
СТОВ «Пальміравідгодівля» є самостійним суб’єктом господарювання та 
юридичною особою, що наділена усіма правами і обов’язками, передбаченими 
законодавством України. Підприємство має у власності відокремлене майно, 
самостійно формує баланс, володіє розрахунковими та іншими рахунками в 
банківських установах, може від свого імені набувати майнових і немайнових 
прав, укладати договори, бути позивачем і відповідачем у судових органах. 
Юридична адреса підприємства: Україна, Черкаська область, 
Золотоніський район, село Вознесенське. Розташування господарства в одному 
з провідних аграрних регіонів України створює сприятливі умови для ведення 
сільськогосподарського виробництва, розвитку рослинництва і тваринництва, а 
також забезпечує доступ до трудових ресурсів, транспортної інфраструктури та 
ринків збуту сільськогосподарської продукції. 
Основною метою діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» є отримання 
прибутку в результаті здійснення виробничо-господарської діяльності та 
забезпечення його ефективного використання в інтересах учасників товариства. 
Досягнення цієї мети здійснюється шляхом раціонального використання 
земельних, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, підвищення 
57 
 
продуктивності виробництва, впровадження сучасних технологій та 
розширення напрямів господарської діяльності. 
Організаційна структура підприємства побудована за функціональним 
принципом і включає низку структурних підрозділів, які забезпечують 
безперервність виробничого процесу та ефективне управління господарською 
діяльністю. До складу структури входять керівництво підприємства, обліково-
аналітичний відділ, юридичний відділ, відділ земельних та фондових операцій, 
агрономічна служба, відділ механізації, ремонтна майстерня, служба охорони, 
відділ ремонтно-будівельних робіт, підрозділи тваринництва, а також 
виробничі відділення «Поділ», «Білоусівка», «Вознесенське» та «Драбів». Така 
структура управління сприяє чіткому розподілу функцій між підрозділами та 
забезпечує належний контроль за виконанням виробничих і управлінських 
завдань. 
Предмет діяльності підприємства охоплює широкий спектр виробничих, 
торговельних, інвестиційних та сервісних операцій. Основними напрямами 
діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» є організація та ведення 
сільськогосподарського виробництва, вирощування продукції рослинництва, 
виробництво продукції тваринництва, реалізація сировини та готової продукції 
на внутрішньому і зовнішньому ринках. 
Важливим напрямом діяльності товариства є переробка 
сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної у 
фізичних та юридичних осіб. Це дозволяє підвищувати рівень доданої вартості 
продукції, розширювати асортимент товарів та зміцнювати конкурентні позиції 
підприємства на аграрному ринку. 
Продукція тваринництва зросла на 619 ц, або на 2,4%.  Реалізація 
продукції рослинництва по зернових зросла на 122123 ц, або на 170,5%, 
продукції тваринництва зменшилася на 399 ц, або на 1.6%. Зростання реалізації 
по рослинництву спостерігаємо по всіх позиціях, крім реалізації жита, овса і 
сої.  
58 
 
Розглянемо структуру продукції рослинництва підприємства за 2022 рік 
на Рисунку 2.1. 
озима пшениця жито кукурудза ячмінь соя соняшник цукрові буряки овес силос сінаж
овес сінаж озима пшениця
1% 6% жито
0%
0%
силос
8% кукурудза
16%
ячмінь
11%
цукрові буряки
58%
соя
0%
соняшник
0%
 
Рисунок  2.1 – Структура продукції рослинництва підприємства за 2025 
рік 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
У структурі посівних площ СТОВ «Пальміравідгодівля» переважають 
цукрові буряки, частка яких становить 58 % загальної посівної площі. Це 
свідчить про спеціалізацію підприємства на вирощуванні високорентабельної 
технічної культури, яка є одним із ключових джерел формування доходів 
господарства та забезпечує його конкурентні переваги на аграрному ринку. 
Друге місце за питомою вагою займає кукурудза – 16 %, що є важливою 
зерновою культурою як для реалізації, так і для забезпечення кормової бази 
тваринництва. Значну частку також займає ячмінь – 11 %, який відіграє 
важливу роль у формуванні зернового балансу підприємства. Частка силосу 
становить 8 %, що свідчить про розвиток тваринницького напряму та 
необхідність забезпечення власних потреб у кормах. 
Питома вага озимої пшениці складає 6 %, тоді як сінаж займає лише 1 % 
посівних площ. Частки жита, вівса, сої та соняшнику є незначними або 
практично відсутніми, що свідчить про вузьку спеціалізацію підприємства та 
59 
 
концентрацію виробничих ресурсів на найбільш економічно вигідних 
культурах. 
Отже, структура посівних площ СТОВ «Пальміравідгодівля» 
характеризується високим рівнем концентрації на вирощуванні цукрових 
буряків та зернових культур. Така спеціалізація сприяє ефективному 
використанню земельних ресурсів, технічного потенціалу та трудових ресурсів 
підприємства. Водночас значна залежність від обмеженого кола культур може 
підвищувати виробничі та ринкові ризики, пов’язані зі зміною кон'юнктури 
ринку, погодними умовами та коливанням цін на сільськогосподарську 
продукцію. Тому перспективним напрямом розвитку підприємства є 
оптимізація структури посівів шляхом поступової диверсифікації культур та 
впровадження сучасних технологій вирощування, що дозволить підвищити 
економічну стійкість і прибутковість господарської діяльності. 
Структуру продукції тваринництва за 2025 рік наведено на Рисунку 2.2. 
1%
5%
94%
велика рогата худоба свині молоко
 
Рисунок  2.2 –  Структура продукції тваринництва за 2025 рік 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
60 
 
За даними рисунка можна зробити висновок, що тваринницька галузь 
СТОВ «Пальміравідгодівля» має чітко виражену спеціалізацію на вирощуванні 
великої рогатої худоби, частка якої становить 94 % у структурі виробництва 
продукції тваринництва. Така питома вага свідчить про провідне значення 
скотарства в господарській діяльності підприємства та його вагомий внесок у 
формування доходів від тваринницької галузі. 
Частка молока становить 5 %, що характеризує розвиток молочного 
напряму як допоміжного виду діяльності, спрямованого на забезпечення 
додаткових надходжень та більш повне використання виробничого потенціалу 
галузі. Найменшу частку займає свинарство – лише 1 %, що свідчить про його 
другорядне значення в структурі тваринницького виробництва підприємства. 
Загалом структура продукції тваринництва демонструє високий рівень 
концентрації на одному напрямі діяльності – вирощуванні великої рогатої 
худоби. Така спеціалізація дає змогу ефективно використовувати наявну 
кормову базу, виробничі потужності та трудові ресурси, а також сприяє 
накопиченню досвіду та підвищенню продуктивності галузі. Водночас значна 
залежність від одного виду продукції підвищує ризики, пов’язані зі змінами 
ринкової кон’юнктури, коливаннями закупівельних цін, захворюваннями 
тварин та іншими зовнішніми факторами. Тому одним із перспективних 
напрямів подальшого розвитку підприємства може бути диверсифікація 
тваринницького виробництва та розширення частки продукції з вищою 
доданою вартістю, що сприятиме зміцненню фінансової стійкості та 
конкурентоспроможності господарства. 
Крім виробничої діяльності, підприємство здійснює оптову та роздрібну 
торгівлю продукцією власного виробництва, матеріально-технічними 
ресурсами та іншими товарно-матеріальними цінностями. Значна увага 
приділяється наданню агротехнічних, транспортних, транспортно-
експедиційних і ремонтних послуг. Зокрема, підприємство виконує ремонт 
сільськогосподарської техніки, обладнання та транспортних засобів, що сприяє 
61 
 
більш ефективному використанню виробничого потенціалу та отриманню 
додаткових доходів. 
Одним із перспективних напрямів діяльності товариства є інвестиційна 
діяльність, спрямована на розвиток аграрного виробництва, оновлення 
матеріально-технічної бази, впровадження інноваційних технологій та 
підвищення ефективності використання ресурсів. Інвестиції забезпечують 
модернізацію виробничих процесів, зростання продуктивності праці та 
підвищення конкурентоспроможності підприємства. 
Особливе значення має науково-технічна діяльність підприємства, яка 
передбачає проведення досліджень і впровадження нових технологічних рішень 
у сфері вирощування сільськогосподарських культур, збереження родючості 
ґрунтів та охорони навколишнього природного середовища. Такі заходи 
сприяють досягненню сталого розвитку підприємства та підвищенню його 
екологічної відповідальності. 
СТОВ «Пальміравідгодівля» також активно розвиває 
зовнішньоекономічну діяльність, яка здійснюється відповідно до вимог 
чинного законодавства України. Підприємство має право самостійно укладати 
зовнішньоекономічні контракти, здійснювати експортно-імпортні операції, 
співпрацювати з іноземними партнерами, залучати інвестиції та брати участь у 
міжнародних проєктах. За необхідності товариство може створювати за 
кордоном представництва, філії та виробничі підрозділи для розширення ринків 
збуту та зміцнення міжнародних економічних зв’язків. 
Таким чином, СТОВ «Пальміравідгодівля» є багатопрофільним аграрним 
підприємством із розвиненою організаційною структурою та значним 
виробничим потенціалом. Різноманітність напрямів діяльності, наявність 
сучасної системи управління, орієнтація на інноваційний розвиток та активна 
участь у зовнішньоекономічних процесах створюють передумови для 
стабільного функціонування підприємства, підвищення його 
конкурентоспроможності та забезпечення сталого економічного розвитку в 
довгостроковій перспективі. 
62 
 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності 
СТОВ «Пальміравідгодівля» 
 
Ефективність функціонування будь-якого підприємства значною мірою 
залежить від результативності його фінансово-господарської діяльності, рівня 
використання наявних ресурсів та здатності забезпечувати стабільне зростання 
економічних показників. Проведення комплексного аналізу фінансово-
господарської діяльності дає змогу оцінити тенденції розвитку підприємства, 
виявити сильні та слабкі сторони його функціонування, визначити рівень 
фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та прибутковості. 
Для оцінки результатів діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» доцільно 
проаналізувати основні показники його фінансово-господарської діяльності за 
2023–2025 роки (Таблиця 2.1). 
Таблиця 2.1 – Динаміка основних показників діяльності 
СТОВ «Пальміравідгодівля» у 2023–2025 рр. 
Абс. Відносне 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік відхилення відхилення, 
2025/2023 % 
Чистий дохід, 
80 573 85 862 167 773 +87 200 208,22 
тис. грн 
Чистий прибуток, 
14 341 17 704 62 596 +48 255 436,48 
тис. грн 
Активи, тис. грн 163 985 198 437 262 270 +98 285 159,94 
Власний капітал, 
153 046 170 750 233 346 +80 300 152,47 
тис. грн 
Поточні 
зобов'язання, тис. 10 939 17 147 23 190 +12 251 212,00 
грн 
Грошові кошти, 
10 966 16 472 39 714 +28 748 362,15 
тис. грн 
Кількість 
61 56 40 -21 65,57 
працівників, осіб 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
63 
 
Дані таблиці свідчать про загальне покращення результатів господарської 
діяльності підприємства протягом досліджуваного періоду. Найбільш вагомим 
позитивним результатом стало зростання чистого доходу від реалізації 
продукції. Якщо у 2023 році його обсяг становив 80 573 тис. грн, то у 2025 році 
він досяг 167 773 тис. грн, що більш ніж удвічі перевищує початкове значення. 
Це свідчить про розширення масштабів виробництва та реалізації продукції, 
зміцнення ринкових позицій підприємства та підвищення ефективності 
збутової діяльності. 
Особливо позитивною тенденцією є стрімке збільшення чистого 
прибутку. За досліджуваний період його величина зросла з 14 341 тис. грн до 
62596 тис. грн, тобто більш ніж у чотири рази. Така динаміка свідчить про 
підвищення ефективності використання ресурсів підприємства, оптимізацію 
витрат та покращення цінової кон'юнктури на аграрному ринку. 
Важливою ознакою розвитку підприємства є зростання вартості активів. 
Загальна вартість майна СТОВ «Пальміравідгодівля» збільшилася на 98 285 
тис. грн або майже на 60 %. Це свідчить про нарощування виробничого 
потенціалу та зміцнення матеріально-технічної бази господарства. 
Для більш детальної оцінки майнового стану підприємства доцільно 
проаналізувати структуру його активів. 
Таблиця 2.2 – Динаміка активів СТОВ «Пальміравідгодівля» за 2023-2025 
роки 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Необоротні 
27 957 43 599 48 836 
активи, тис. грн 
Оборотні активи, 
136 028 154 838 213 434 
тис. грн 
Баланс, тис. грн 163 985 198 437 262 270 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Аналіз структури активів показує, що основну частину майна 
підприємства становлять оборотні активи. Їх частка протягом досліджуваного 
періоду перевищувала 75 %, що характерно для сільськогосподарських 
64 
 
підприємств, діяльність яких потребує значних запасів сировини, готової 
продукції та оборотних коштів. Водночас позитивним явищем є зростання 
необоротних активів, що свідчить про оновлення та модернізацію основних 
засобів. 
Окремої уваги заслуговує аналіз джерел формування майна підприємства. 
Таблиця 2.3 – Динаміка джерел формування капіталу за 2023-2025 роки 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Власний капітал, 
153 046 170 750 233 346 
тис. грн 
Довгострокові 
зобов'язання, тис. 0 10 540 5 734 
грн 
Поточні 
зобов'язання, тис. 10 939 17 147 23 190 
грн 
Баланс, тис. грн 163 985 198 437 262 270 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Дослідження структури пасивів показало, що підприємство переважно 
фінансує свою діяльність за рахунок власного капіталу. Його частка у структурі 
джерел фінансування перевищує 85 %, що свідчить про високий рівень 
фінансової незалежності та низьку залежність від зовнішніх кредиторів. Поява 
довгострокових кредитів у 2024 році була пов'язана з необхідністю 
фінансування інвестиційних заходів, проте вже у 2025 році їх обсяг скоротився 
майже вдвічі. 
Важливою складовою фінансового аналізу є оцінка ліквідності та 
платоспроможності підприємства. Розраховані показники свідчать про 
надзвичайно високий рівень ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності у 2025 
році становив 920,37 %, що значно перевищує нормативне значення. 
Коефіцієнт автономії зріс до 88,97 %, що підтверджує високий рівень 
фінансової стійкості господарства. 
Не менш важливим є аналіз показників прибутковості діяльності. 
Рентабельність активів у 2025 році досягла 23,87 %, а рентабельність власного 
65 
 
капіталу – 30,98 %. Це свідчить про ефективне використання як майна 
підприємства, так і власних фінансових ресурсів. Одночасно чиста маржа 
зросла до 37,31 %, що характеризує високий рівень ефективності операційної 
діяльності. 
Таблиця 2.4 – Аналіз складу та структури активів СТОВ 
«Пальміравідгодівля» у 2023–2025 рр. 
2024 2025 
2023 рік, Питома Питома Питома 
Показник рік, рік, 
тис. грн вага, % вага, % вага, % 
тис. грн тис. грн 
Необоротні активи 27 957 17,05 43 599 21,97 48 836 18,62 
Оборотні активи 136 028 82,95 154 838 78,03 213 434 81,38 
Усього активів 163 985 100,00 198 437 100,00 262 270 100,00 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Дані таблиці свідчать про переважання оборотних активів у структурі 
майна підприємства. Їх частка протягом усього періоду перевищувала 78 %, що 
є характерним для сільськогосподарських підприємств. У 2025 році вартість 
оборотних активів досягла 213434 тис. грн, що на 77406 тис. грн більше 
порівняно з 2023 роком. Зростання необоротних активів на 20879 тис. грн 
свідчить про оновлення матеріально-технічної бази та здійснення інвестицій у 
виробничий потенціал господарства. 
Таблиця 2.5 – Динаміка основних засобів СТОВ «Пальміравідгодівля» у 
2023–2025 рр. 
Абсолютне Відносне 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік відхилення відхилення, 
2025/2023 % 
Первісна вартість 
основних засобів, 77 907 99 369 107 022 +29 115 137,37 
тис. грн 
Знос, тис. грн 50 550 55 770 58 746 +8 196 116,21 
Залишкова 
27 357 43 599 48 276 +20 919 176,47 
вартість, тис. грн 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
66 
 
Залишкова вартість основних засобів за аналізований період зросла 
майже на 77 %, що свідчить про активне оновлення виробничих фондів 
підприємства. Незважаючи на збільшення суми зносу, темпи приросту 
первісної та залишкової вартості є значно вищими, що підтверджує 
інвестиційну активність підприємства та покращення його технічного 
забезпечення. 
Таблиця 2.6 – Аналіз дебіторської заборгованості СТОВ 
«Пальміравідгодівля» 
Абсолютне 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік відхилення 
2025/2023 
Дебіторська 
заборгованість 
за товари, 23 567 27 514 73 907 +50 340 
роботи, 
послуги 
Інша поточна 
дебіторська 1 553 2 219 9 259 +7 706 
заборгованість 
Дебіторська 
заборгованість 1 739 5 249 806 -933 
з бюджетом 
Всього 26 859 34 982 83 972 +57 113 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Суттєве зростання дебіторської заборгованості у 2025 році свідчить про 
збільшення обсягів реалізації продукції та розширення кола контрагентів. 
Водночас значний приріст дебіторської заборгованості потребує посилення 
контролю за розрахунками з покупцями, оскільки надмірне відволікання коштів 
в дебіторську заборгованість може негативно впливати на ліквідність 
підприємства. 
 
 
 
 
67 
 
Таблиця 2.7 – Аналіз структури власного капіталу за 2023-2025 роки 
СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Статутний капітал 36 36 36 
Додатковий 
46 46 46 
капітал 
Резервний капітал 131 131 131 
Нерозподілений 
152 833 170 537 233 133 
прибуток 
Власний капітал 
153 046 170 750 233 346 
всього 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Основним джерелом формування власного капіталу підприємства є 
нерозподілений прибуток, частка якого перевищує 99 %. Це свідчить про 
здатність підприємства забезпечувати самофінансування та формувати 
внутрішні джерела для розвитку виробництва. 
Таблиця 2.8 – Аналіз фінансової стійкості та рентабельності  
за 2023-2025 роки СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Коефіцієнт 
93,33 86,05 88,97 
автономії, % 
Коефіцієнт 
поточної 1243,51 903,00 920,37 
ліквідності, % 
Коефіцієнт 
швидкої 388,02 325,64 548,48 
ліквідності, % 
Рентабельність 
8,75 8,92 23,87 
активів (ROA), % 
Рентабельність 
власного капіталу 9,83 10,94 30,98 
(ROE), % 
Чиста маржа, % 17,80 20,62 37,31 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Показники фінансової стійкості підприємства перебувають на високому 
рівні. Значення коефіцієнта автономії перевищує нормативне значення 
68 
 
протягом усього досліджуваного періоду, що характеризує підприємство як 
фінансово незалежне від зовнішніх джерел фінансування. У 2025 році 
спостерігається суттєве зростання показників рентабельності, що свідчить про 
значне підвищення ефективності використання активів та власного капіталу. 
Рентабельність власного капіталу досягла 30,98 %, а чиста маржа – 37,31 %, що 
є дуже високими показниками для аграрного підприємства. 
Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності СТОВ 
«Пальміравідгодівля» дозволяє зробити висновок про позитивну динаміку 
розвитку підприємства упродовж 2023–2025 років. За досліджуваний період 
господарство суттєво наростило обсяги реалізації продукції, збільшило 
величину активів, власного капіталу та грошових коштів. Особливо позитивним 
є більш ніж чотириразове зростання чистого прибутку, що свідчить про високу 
результативність виробничо-господарської діяльності та ефективність 
управлінських рішень. 
Майновий стан підприємства характеризується зростанням виробничого 
потенціалу, оновленням основних засобів та збільшенням обсягу оборотних 
активів. Висока частка власного капіталу у структурі джерел фінансування 
забезпечує фінансову незалежність та стійкість до зовнішніх ризиків. 
Показники ліквідності та платоспроможності значно перевищують нормативні 
значення, що свідчить про здатність підприємства своєчасно виконувати свої 
фінансові зобов'язання. 
Таким чином, СТОВ «Пальміравідгодівля» є фінансово стійким, 
прибутковим та конкурентоспроможним сільськогосподарським 
підприємством, яке має достатній ресурсний потенціал для подальшого 
розвитку, реалізації інвестиційних проєктів та підвищення ефективності 
управління собівартістю продукції. 
 
 
 
69 
 
2.3 Оцінка ефективності системи управління собівартістю продукції 
СТОВ «Пальміравідгодівля» 
 
У сучасних умовах господарювання ефективність діяльності аграрних 
підприємств значною мірою визначається рівнем управління собівартістю 
продукції. Саме собівартість є одним із ключових показників, що характеризує 
раціональність використання виробничих ресурсів, рівень організації 
виробництва та конкурентоспроможність підприємства на ринку. В умовах 
постійного зростання цін на матеріально-технічні ресурси, паливо, добрива, 
засоби захисту рослин, корми та енергоресурси питання формування 
ефективної системи управління собівартістю набуває особливої актуальності 
для сільськогосподарських товаровиробників. 
Система управління собівартістю являє собою сукупність 
взаємопов'язаних управлінських рішень, методів, інструментів та заходів, 
спрямованих на планування, облік, контроль, аналіз і регулювання витрат з 
метою забезпечення максимальної економічної ефективності діяльності 
підприємства. Від якості функціонування даної системи залежить здатність 
підприємства формувати конкурентні переваги, забезпечувати фінансову 
стійкість та досягати стратегічних цілей розвитку. 
Для СТОВ «Пальміравідгодівля» питання ефективного управління 
собівартістю має особливе значення, оскільки підприємство спеціалізується на 
виробництві продукції рослинництва та тваринництва, що характеризуються 
значною матеріаломісткістю та залежністю від зовнішніх факторів 
виробництва. 
Основою управління собівартістю на підприємстві є процес формування 
інформації про витрати за окремими центрами відповідальності та видами 
діяльності. Облік витрат здійснюється відповідно до вимог національних 
стандартів бухгалтерського обліку, що забезпечує можливість отримання 
достовірної інформації для прийняття управлінських рішень. 
70 
 
Аналіз результатів діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» свідчить про 
позитивну динаміку основних фінансово-економічних показників упродовж 
2023–2025 років. Зокрема, чистий дохід від реалізації продукції збільшився з 80 
573 тис. грн у 2023 році до 167 773 тис. грн у 2025 році, тобто більш ніж удвічі. 
Одночасно чистий прибуток зріс з 14 341 тис. грн до 62 596 тис. грн, що 
свідчить про підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.  
Разом із позитивними змінами доходів підприємства спостерігається і 
зростання виробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції у 2024 
році становила 67 030 тис. грн, а у 2025 році збільшилася до 101 844 тис. грн. 
Приріст склав 34 814 тис. грн або майже 52 %. Однак темпи зростання доходів 
перевищували темпи зростання витрат, що забезпечило суттєве збільшення 
прибутковості діяльності підприємства. 
Для більш повної оцінки ефективності управління собівартістю доцільно 
проаналізувати співвідношення між доходами та витратами підприємства. 
Таблиця 2.9 – Оцінка ефективності управління собівартістю продукції за 
2023-2025 роки СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Чистий дохід, тис. 
80 573 85 862 167 773 
грн 
Собівартість 
реалізованої 64 101 67 030 101 844 
продукції, тис. грн 
Валовий 
16 472 18 832 65 929 
прибуток, тис. грн 
Рівень витрат на 1 
0,80 0,78 0,61 
грн доходу, грн 
Валовий прибуток 
на 1 грн витрат, 0,26 0,28 0,65 
грн 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Дані таблиці свідчать про суттєве покращення ефективності управління 
витратами. Якщо у 2023 році на отримання 1 грн доходу підприємство 
витрачало 0,80 грн, то у 2025 році цей показник зменшився до 0,61 грн. Це 
71 
 
свідчить про зниження витратомісткості виробництва та покращення системи 
управління собівартістю. 
Водночас валовий прибуток на 1 грн виробничих витрат зріс з 0,26 грн до 
0,65 грн, що характеризує значне підвищення економічної ефективності 
діяльності підприємства. Особливе значення в системі управління собівартістю 
має аналіз структури витрат. Для аграрних підприємств найбільшу частку 
витрат традиційно займають матеріальні ресурси, серед яких насіння, корми, 
добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин та запасні 
частини. 
На СТОВ «Пальміравідгодівля» значна частина витрат пов'язана з 
виробництвом цукрових буряків, які займають понад половину структури 
посівних площ. Вирощування цієї культури потребує значних витрат на 
мінеральні добрива, насіннєвий матеріал, засоби захисту рослин та 
механізовані роботи. Водночас висока врожайність і стабільний попит на 
продукцію забезпечують можливість отримання високого фінансового 
результату. 
Важливим фактором формування собівартості є рівень використання 
основних засобів підприємства. Аналіз показав, що залишкова вартість 
основних засобів за досліджуваний період зросла майже на 21 млн грн. Це 
свідчить про оновлення машинно-тракторного парку та модернізацію 
виробничої бази, що позитивно впливає на продуктивність праці та зниження 
питомих витрат. 
Суттєвий вплив на рівень собівартості справляє продуктивність праці 
персоналу. Незважаючи на скорочення чисельності працівників з 61 особи у 
2023 році до 40 осіб у 2025 році, підприємство змогло значно збільшити обсяги 
виробництва та реалізації продукції. Це свідчить про підвищення ефективності 
використання трудових ресурсів та зростання рівня механізації виробничих 
процесів. 
Для оцінки результативності системи управління витратами доцільно 
проаналізувати показники рентабельності діяльності підприємства. 
72 
 
Таблиця 2.10 – Показники ефективності управління собівартістю за 2023-
2025 роки СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Показник 2023 рік 2024 рік 2025 рік 
Рентабельність 
8,75 8,92 23,87 
активів (ROA), % 
Рентабельність 
власного капіталу 9,83 10,94 30,98 
(ROE), % 
Чиста маржа, % 17,80 20,62 37,31 
Коефіцієнт 
93,33 86,05 88,97 
автономії, % 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Позитивна динаміка показників рентабельності свідчить про високу 
ефективність управління витратами. Особливо показовим є збільшення чистої 
маржі майже удвічі, що означає зростання частки чистого прибутку в кожній 
гривні реалізованої продукції. Важливою складовою управління собівартістю є 
контроль за використанням матеріальних ресурсів. Для підприємства 
актуальним є впровадження системи бюджетування витрат, яка дозволяє 
здійснювати оперативний контроль за відхиленнями фактичних витрат від 
планових показників. 
Крім того, підвищенню ефективності управління собівартістю сприятиме 
впровадження центрів відповідальності, які дозволять здійснювати контроль 
витрат за окремими структурними підрозділами. Такий підхід забезпечить 
персоніфікацію відповідальності за рівень витрат та підвищить якість 
управлінських рішень. Одним із перспективних напрямів удосконалення 
системи управління собівартістю є цифровізація обліково-аналітичних 
процесів. Використання сучасних програмних продуктів дозволить 
автоматизувати облік витрат, оперативно отримувати аналітичну інформацію та 
підвищити точність планування виробничих процесів. 
Важливим резервом зниження собівартості продукції залишається 
підвищення ефективності використання земельних ресурсів шляхом 
впровадження елементів точного землеробства, використання сучасних систем 
73 
 
GPS-моніторингу техніки, диференційованого внесення добрив та засобів 
захисту рослин. 
Отже, проведений аналіз свідчить, що система управління собівартістю 
на СТОВ «Пальміравідгодівля» є достатньо ефективною та забезпечує 
позитивну динаміку основних фінансово-економічних показників 
підприємства. Зростання доходів та прибутку випереджає темпи збільшення 
виробничих витрат, що свідчить про раціональне використання ресурсів та 
належний рівень управління витратами. Водночас подальше підвищення 
ефективності системи управління собівартістю можливе за рахунок 
удосконалення бюджетування, цифровізації управлінських процесів, 
впровадження центрів відповідальності та сучасних технологій 
агровиробництва. 
 
2.4 Аналіз галузевого середовища та сучасних тенденцій розвитку 
сільськогосподарського виробництва як чинників формування ефективної 
системи управління собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля» 
 
Ефективність функціонування будь-якого сільськогосподарського 
підприємства залежить не лише від внутрішніх організаційно-економічних 
чинників, а й від умов зовнішнього середовища, в якому воно здійснює свою 
діяльність. Особливістю аграрного виробництва є його висока залежність від 
природно-кліматичних умов, кон'юнктури аграрного ринку, державної аграрної 
політики, рівня розвитку матеріально-технічного забезпечення та інноваційних 
технологій. Саме тому аналіз галузевого середовища дозволяє виявити фактори, 
які безпосередньо впливають на формування собівартості продукції та 
визначають напрями удосконалення системи управління витратами на 
підприємстві. 
Сільське господарство традиційно займає важливе місце в економіці 
України, забезпечуючи продовольчу безпеку держави, формування експортного 
потенціалу та створення значної частини валового внутрішнього продукту. 
74 
 
Проте останні роки характеризуються суттєвими змінами умов функціонування 
аграрного сектору. Воєнні дії, порушення логістичних ланцюгів, зростання 
вартості паливно-мастильних матеріалів, добрив, насіння та засобів захисту 
рослин призвели до значного збільшення витрат виробництва та необхідності 
перегляду підходів до управління собівартістю продукції. 
Однією з ключових тенденцій розвитку аграрного сектору є постійне 
зростання виробничих витрат. Особливо це стосується матеріальних ресурсів, 
які формують найбільшу частку собівартості сільськогосподарської продукції. 
Вартість мінеральних добрив, засобів захисту рослин, запасних частин та 
енергоресурсів протягом останніх років демонструє стійку тенденцію до 
зростання. За таких умов питання раціонального використання ресурсів та 
контролю витрат набуває першочергового значення для забезпечення 
конкурентоспроможності підприємств. 
Важливим фактором формування собівартості продукції є також 
коливання цін на аграрну продукцію. Незважаючи на зростання виробничих 
витрат, ціни реалізації не завжди забезпечують пропорційне збільшення 
доходів підприємств. Це обумовлює необхідність постійного пошуку резервів 
скорочення витрат та підвищення ефективності виробництва. 
Сучасний розвиток аграрного сектору характеризується активним 
впровадженням інноваційних технологій виробництва. Серед найбільш 
поширених тенденцій можна виділити використання елементів точного 
землеробства, цифровізацію управлінських процесів, автоматизацію 
виробництва, GPS-моніторинг техніки та застосування сучасних систем 
контролю використання ресурсів. Такі технології дозволяють не лише 
підвищувати продуктивність виробництва, а й суттєво знижувати собівартість 
продукції за рахунок економії матеріальних і трудових ресурсів. 
Для узагальнення впливу зовнішнього середовища на діяльність СТОВ 
«Пальміравідгодівля» доцільно провести PEST-аналіз галузевого середовища. 
 
75 
 
Таблиця 2.11 – PEST-аналіз галузевого середовища функціонування 
СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Політичні фактори Економічні фактори 
Інфляція та зростання виробничих 
Воєнний стан в Україні 
витрат 
Державна підтримка аграрного Коливання цін на 
сектору сільськогосподарську продукцію 
Податкова політика Зростання вартості енергоносіїв 
Земельна реформа Обмеженість фінансових ресурсів 
Соціальні фактори Технологічні фактори 
Скорочення чисельності сільського 
Впровадження точного землеробства 
населення 
Дефіцит кваліфікованих кадрів Автоматизація виробничих процесів 
Міграційні процеси Цифровізація управління 
Зростання вимог до якості продукції Модернізація технічної бази 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Проведений аналіз свідчить, що найбільший вплив на формування 
собівартості продукції підприємства сьогодні здійснюють економічні та 
технологічні фактори. Саме вони визначають рівень витрат виробництва та 
можливості їх оптимізації. 
Важливою сучасною тенденцією розвитку аграрного сектору є 
підвищення ролі ресурсозберігаючих технологій. Використання сучасної 
техніки, автоматизованих систем управління виробництвом та інноваційних 
методів обробітку ґрунту дозволяє скорочувати витрати пального, добрив, 
насіння та інших матеріальних ресурсів. Для СТОВ «Пальміравідгодівля», яке 
спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, кукурудзи та зернових 
культур, такі технології мають особливе значення, оскільки саме матеріальні 
витрати формують основну частину собівартості продукції. 
Разом із впливом зовнішнього середовища важливим елементом 
дослідження є виявлення внутрішніх проблем та резервів підвищення 
ефективності системи управління собівартістю на підприємстві. 
Проведений у попередніх підрозділах аналіз показав, що СТОВ 
«Пальміравідгодівля» характеризується високим рівнем фінансової стійкості, 
76 
 
прибутковості та ефективності використання виробничого потенціалу. Проте в 
діяльності підприємства наявні окремі проблеми, які стримують подальше 
підвищення ефективності системи управління собівартістю. 
Однією з основних проблем є недостатня деталізація системи 
управлінського обліку витрат. Існуюча система обліку забезпечує формування 
інформації для фінансової звітності, однак не завжди дозволяє оперативно 
контролювати витрати за окремими виробничими підрозділами, культурами та 
центрами відповідальності. Іншою проблемою є відсутність комплексної 
системи бюджетування витрат. Планування витрат здійснюється на рівні 
окремих виробничих процесів, однак підприємство не використовує повною 
мірою сучасні методи бюджетного контролю, що ускладнює своєчасне 
виявлення відхилень від запланованих показників. 
Крім того, потребує вдосконалення система автоматизації управлінських 
процесів. Незважаючи на високий рівень механізації виробництва, окремі 
процеси обліку та аналізу витрат залишаються недостатньо автоматизованими. 
Для узагальнення сильних і слабких сторін системи управління 
собівартістю доцільно провести SWOT-аналіз. 
Таблиця 2.12 – SWOT-аналіз системи управління собівартістю СТОВ 
«Пальміравідгодівля» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
Недостатня автоматизація обліку 
Висока прибутковість діяльності 
витрат 
Значна частка власного капіталу Відсутність системи бюджетування 
Недостатній контроль витрат за 
Сучасна технічна база 
центрами відповідальності 
Досвід роботи на аграрному ринку Зростання дебіторської заборгованості 
Висока спеціалізація виробництва Недостатня цифровізація управління 
Можливості Загрози 
Впровадження цифрових технологій Подальше зростання цін на ресурси 
Застосування точного землеробства Воєнні ризики 
Автоматизація контролю витрат Нестабільність аграрного ринку 
Залучення інвестицій Несприятливі погодні умови 
Підвищення продуктивності праці Посилення конкуренції 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
77 
 
На основі проведеного аналізу визначено основні резерви підвищення 
ефективності системи управління собівартістю на підприємстві. 
Таблиця 2.13 – Основні резерви підвищення ефективності системи 
управління собівартістю СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Резерв Очікуваний результат 
Впровадження GPS-моніторингу 
Скорочення витрат пального 
техніки 
Використання технологій точного Економія добрив і засобів захисту 
землеробства рослин 
Підвищення оперативності контролю 
Автоматизація управлінського обліку 
витрат 
Запровадження бюджетування Посилення фінансового контролю 
Оптимізація закупівель Скорочення матеріальних витрат 
Удосконалення складського обліку Зменшення втрат запасів 
Мотивація персоналу Підвищення продуктивності праці 
Джерело: сформовано автором на основі фінансової статистичної звітності [32] 
 
Отже, проведений аналіз галузевого середовища та сучасних тенденцій 
розвитку сільськогосподарського виробництва показав, що формування 
ефективної системи управління собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля» 
відбувається під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Незважаючи 
на високі результати діяльності підприємства, існують значні резерви 
підвищення ефективності управління витратами, пов'язані з цифровізацією 
виробничих процесів, впровадженням сучасних технологій контролю ресурсів, 
автоматизацією управлінського обліку та удосконаленням системи 
бюджетування. Виявлені проблеми та резерви стали основою для розробки 
практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи управління 
собівартістю, які представлені в третьому розділі кваліфікаційної роботи. 
 
Висновок до розділу 2 
 
У другому розділі кваліфікаційної роботи було здійснено комплексний 
аналіз фінансово-господарської діяльності та досліджено особливості 
78 
 
функціонування системи управління собівартістю продукції СТОВ 
«Пальміравідгодівля». Проведене дослідження дало можливість оцінити 
сучасний стан підприємства, визначити тенденції його розвитку, виявити сильні 
сторони господарської діяльності та окреслити напрями подальшого 
вдосконалення управлінських процесів. 
У ході дослідження встановлено, що СТОВ «Пальміравідгодівля» є одним 
із провідних сільськогосподарських підприємств Золотоніського району 
Черкаської області, яке здійснює діяльність у галузях рослинництва та 
тваринництва. Підприємство має розвинену організаційну структуру 
управління, достатній виробничий потенціал, сучасну матеріально-технічну 
базу та ефективно використовує наявні земельні, трудові й фінансові ресурси. 
Виробнича спеціалізація господарства переважно зосереджена на вирощуванні 
цукрових буряків, кукурудзи та зернових культур, а також виробництві 
продукції тваринництва, основу якої становить вирощування великої рогатої 
худоби. 
Результати аналізу фінансово-господарської діяльності свідчать про 
позитивну динаміку розвитку підприємства протягом 2023–2025 років. Зокрема, 
чистий дохід від реалізації продукції зріс із 80 573 тис. грн у 2023 році до 167 
773 тис. грн у 2025 році, тобто більш ніж у два рази. Така тенденція свідчить 
про розширення масштабів виробництва, зміцнення ринкових позицій 
підприємства та підвищення ефективності збутової діяльності. Одночасно 
спостерігається суттєве зростання чистого прибутку, який збільшився з 14 341 
тис. грн до 62 596 тис. грн, що характеризує високий рівень результативності 
господарської діяльності та ефективність використання наявних ресурсів. 
Аналіз майнового стану показав, що вартість активів підприємства за 
досліджуваний період збільшилася майже на 100 млн грн та досягла 262 270 
тис. грн у 2025 році. Основну частину активів формують оборотні активи, що є 
характерним для аграрних підприємств. Водночас позитивним явищем є 
збільшення вартості основних засобів, що свідчить про оновлення матеріально-
технічної бази та інвестування коштів у розвиток виробництва. 
79 
 
Проведений аналіз джерел формування майна засвідчив високий рівень 
фінансової незалежності СТОВ «Пальміравідгодівля». Переважна частка 
активів фінансується за рахунок власного капіталу, який у 2025 році становив 
233 346 тис. грн. Частка власного капіталу в структурі пасивів перевищує 
нормативні значення, що забезпечує підприємству високий рівень фінансової 
стійкості та знижує залежність від зовнішніх кредиторів. Незважаючи на 
залучення довгострокового кредиту в попередніх періодах, підприємство 
демонструє здатність своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання та 
підтримувати належний рівень платоспроможності. 
Дослідження показників ліквідності підтвердило наявність достатнього 
обсягу оборотних активів для покриття поточних зобов’язань. Показники 
поточної та швидкої ліквідності суттєво перевищують нормативні значення, що 
свідчить про високий рівень платоспроможності та низький ризик виникнення 
фінансових труднощів у короткостроковій перспективі. 
Оцінка ефективності системи управління собівартістю показала, що 
підприємство загалом забезпечує належний рівень контролю за витратами та 
ефективно використовує виробничі ресурси. Незважаючи на зростання 
загальної суми виробничих витрат, темпи збільшення доходів значно 
випереджають темпи приросту собівартості продукції. Це сприяло збільшенню 
валового прибутку та підвищенню показників рентабельності діяльності. 
Встановлено, що витрати на одну гривню реалізованої продукції мають 
тенденцію до зниження, що свідчить про підвищення ефективності системи 
управління собівартістю. 
Разом із позитивними результатами аналізу було виявлено низку 
проблемних аспектів, які потребують подальшого вдосконалення. До них 
належать недостатня деталізація обліку витрат за центрами відповідальності, 
відсутність комплексної системи бюджетування, недостатній рівень 
автоматизації управлінського обліку та контролю витрат, а також відсутність 
системного моніторингу відхилень фактичних витрат від планових показників. 
80 
 
Крім того, значне зростання дебіторської заборгованості свідчить про 
необхідність посилення контролю за розрахунками з контрагентами. 
Отже, результати проведеного дослідження свідчать, що СТОВ 
«Пальміравідгодівля» є фінансово стійким, прибутковим та 
конкурентоспроможним аграрним підприємством, яке має достатній потенціал 
для подальшого розвитку. Водночас існують резерви підвищення ефективності 
управління собівартістю продукції шляхом удосконалення організаційно-
економічного механізму управління витратами, впровадження сучасних 
інструментів контролю, автоматизації обліково-аналітичних процесів та 
використання інноваційних технологій у виробничій діяльності. Саме розробка 
та обґрунтування таких заходів є предметом дослідження наступного розділу 
кваліфікаційної роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
81 
 
РОЗДІЛ 3  
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОБІВАРТІСТЮ НА СТОВ 
«ПАЛЬМІРАВІДГОДІВЛЯ» 
 
3.1 Удосконалення організаційно-економічного механізму управління 
собівартістю продукції 
 
В умовах зростання конкуренції на аграрному ринку та постійного 
підвищення вартості виробничих ресурсів важливим завданням керівництва 
сільськогосподарських підприємств є забезпечення ефективного управління 
собівартістю продукції. Від рівня витрат безпосередньо залежить 
конкурентоспроможність підприємства, величина прибутку, фінансова 
стійкість та можливості подальшого розвитку. 
Проведений у другому розділі аналіз показав, що 
СТОВ «Пальміравідгодівля» демонструє позитивні результати діяльності та 
стабільне зростання фінансових показників. Так, у 2025 році чистий дохід 
підприємства досяг 167773 тис. грн, а чистий прибуток – 62596 тис. грн. Разом 
із тим зростання масштабів діяльності супроводжується збільшенням 
виробничих витрат, що обумовлює необхідність удосконалення існуючої 
системи управління собівартістю. 
Дослідження організації управління витратами на підприємстві дозволило 
встановити, що основними проблемами є недостатня деталізація інформації про 
витрати за центрами відповідальності, обмежене використання сучасних 
методів бюджетування, відсутність оперативного контролю за відхиленнями 
фактичних витрат від планових показників та недостатня автоматизація 
процесів аналізу витрат. 
Для усунення виявлених недоліків пропонується впровадження 
комплексного організаційно-економічного механізму управління собівартістю 
продукції, який включатиме такі основні елементи: 
формування центрів відповідальності за витрати; 
82 
 
удосконалення системи бюджетування; 
впровадження управлінського обліку витрат; 
автоматизацію контролю собівартості; 
посилення аналітичної роботи щодо пошуку резервів зниження витрат. 
Першим напрямом удосконалення є впровадження системи центрів 
відповідальності. Для СТОВ «Пальміравідгодівля» доцільно виділити такі 
центри відповідальності: 
1. Центр витрат рослинництва. 
2. Центр витрат тваринництва. 
3. Центр механізації. 
4. Центр ремонтно-будівельних робіт. 
5. Центр адміністративних витрат. 
6. Центр логістики та транспортного забезпечення. 
Впровадження центрів відповідальності дозволить підвищити 
персональну відповідальність керівників структурних підрозділів за рівень 
витрат та забезпечити оперативний контроль за їх використанням. 
Другим напрямом удосконалення є впровадження системи бюджетування 
витрат. Запровадження бюджетів за окремими напрямами діяльності дасть 
можливість здійснювати планування витрат на початку виробничого циклу та 
порівнювати фактичні показники із запланованими. 
Особливу увагу необхідно приділити розробці таких бюджетів: 
бюджету матеріальних витрат; 
бюджету витрат на оплату праці; 
бюджету експлуатації техніки; 
бюджету загальновиробничих витрат; 
бюджету адміністративних витрат. 
Важливим елементом удосконалення системи управління собівартістю є 
автоматизація управлінського обліку. Використання сучасних програмних 
продуктів дозволить забезпечити оперативне отримання інформації про витрати 
83 
 
за культурами, видами продукції, структурними підрозділами та статтями 
калькуляції. 
Доцільним є впровадження спеціалізованих інформаційних систем 
управління аграрним бізнесом, які забезпечують: 
облік витрат у режимі реального часу; 
контроль використання матеріальних ресурсів; 
моніторинг роботи сільськогосподарської техніки; 
контроль використання паливно-мастильних матеріалів; 
автоматичне формування калькуляцій собівартості продукції. 
Одним із найбільш перспективних напрямів удосконалення управління 
собівартістю є використання елементів точного землеробства. Сучасні GPS-
технології дозволяють мінімізувати перевитрати насіння, добрив, засобів 
захисту рослин та пального. 
За оцінками фахівців аграрного сектору, використання елементів точного 
землеробства дозволяє скоротити витрати на: 
насіння – на 5–7 %; 
мінеральні добрива – на 10–15 %; 
паливно-мастильні матеріали – на 8–12 %; 
засоби захисту рослин – на 7–10 %. 
Для СТОВ «Пальміравідгодівля» це особливо актуально, враховуючи 
значні площі посівів цукрових буряків та кукурудзи, які є найбільш витратними 
культурами у структурі виробництва.Крім того, важливим напрямом 
удосконалення є оптимізація використання трудових ресурсів. Аналіз показав, 
що підприємство успішно скоротило чисельність працівників із 61 особи у 2023 
році до 40 осіб у 2025 році без погіршення результатів діяльності. Це свідчить 
про наявність резервів підвищення продуктивності праці за рахунок подальшої 
механізації та автоматизації виробничих процесів. 
Таким чином, удосконалення організаційно-економічного механізму 
управління собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля» повинно базуватися на 
комплексному підході, який поєднуватиме сучасні методи бюджетування, 
84 
 
центри відповідальності, управлінський облік та цифрові технології контролю 
витрат. Реалізація запропонованих заходів створить передумови для зниження 
собівартості продукції, підвищення прибутковості діяльності та зміцнення 
конкурентних позицій підприємства на аграрному ринку. 
Важливим напрямом удосконалення системи управління собівартістю 
продукції на СТОВ «Пальміравідгодівля» є формування ефективної 
інформаційно-аналітичної системи управління витратами. В умовах сучасного 
аграрного виробництва своєчасне отримання достовірної інформації про рівень 
витрат є необхідною умовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. 
Відсутність оперативної інформації або її недостатня деталізація може 
призводити до перевитрат ресурсів, збільшення собівартості продукції та 
зниження прибутковості діяльності підприємства. 
Для забезпечення ефективного контролю за витратами доцільно створити 
інтегровану систему внутрішньогосподарської звітності, яка дозволить 
здійснювати постійний моніторинг використання матеріальних, трудових і 
фінансових ресурсів. Така система повинна передбачати щомісячне 
формування звітів про фактичні витрати за кожним структурним підрозділом, 
аналіз причин відхилень від планових показників та визначення відповідальних 
осіб за виникнення перевитрат. 
Особливе значення для підприємства має удосконалення процесу 
планування виробничих витрат. Практика діяльності багатьох аграрних 
підприємств свідчить, що відсутність детального планування витрат на окремі 
технологічні операції часто стає причиною неефективного використання 
ресурсів. У зв’язку з цим доцільно впровадити систему технологічних карт 
вирощування основних сільськогосподарських культур. 
Технологічні карти повинні містити детальну інформацію щодо: 
обсягів насіннєвого матеріалу; 
потреби в мінеральних добривах; 
норм внесення засобів захисту рослин; 
витрат паливно-мастильних матеріалів; 
85 
 
використання машинно-тракторного парку; 
трудомісткості виконання робіт; 
прогнозованої врожайності культур. 
Використання таких карт дозволить більш точно визначати планову 
собівартість продукції та здійснювати постійний контроль за фактичними 
витратами. 
Суттєвий вплив на формування собівартості продукції має ефективність 
використання земельних ресурсів. Оскільки основною галуззю діяльності 
СТОВ «Пальміравідгодівля» є рослинництво, важливим резервом скорочення 
витрат є підвищення врожайності сільськогосподарських культур. У сучасних 
умовах збільшення виробництва продукції без розширення посівних площ є 
одним із найбільш ефективних шляхів зниження собівартості одиниці 
продукції. 
Для досягнення цієї мети доцільно забезпечити: 
удосконалення системи сівозмін; 
використання високопродуктивних сортів і гібридів; 
застосування сучасних технологій обробітку ґрунту; 
проведення агрохімічного аналізу земельних ділянок; 
оптимізацію норм внесення добрив; 
впровадження елементів точного землеробства. 
Реалізація зазначених заходів сприятиме підвищенню урожайності 
культур та забезпечить скорочення питомих витрат на виробництво продукції. 
Не менш важливим фактором управління собівартістю є підвищення 
ефективності використання технічних ресурсів підприємства. Проведений 
аналіз показав, що вартість основних засобів СТОВ «Пальміравідгодівля» 
протягом останніх років суттєво зросла, що свідчить про активне оновлення 
матеріально-технічної бази. Разом із тим використання сучасної техніки 
повинно супроводжуватися впровадженням ефективної системи контролю за її 
експлуатацією. 
З метою скорочення витрат на утримання техніки пропонується: 
86 
 
впровадити систему GPS-моніторингу; 
забезпечити автоматичний контроль використання пального; 
здійснювати планово-попереджувальне технічне обслуговування; 
контролювати маршрути руху транспортних засобів; 
оптимізувати завантаження машинно-тракторного парку. 
Практичний досвід аграрних підприємств свідчить, що використання 
GPS-систем дозволяє скоротити витрати пального на 8–15 %, що є вагомим 
резервом зниження собівартості продукції. 
Особливої уваги потребує управління витратами у тваринницькій галузі 
підприємства. Як показав аналіз структури товарної продукції тваринництва, 
переважаючу частку займає вирощування великої рогатої худоби. Тому 
основними резервами зниження собівартості продукції тваринництва можуть 
стати: 
удосконалення системи годівлі тварин; 
оптимізація структури кормової бази; 
збільшення продуктивності худоби; 
скорочення непродуктивних витрат кормів; 
автоматизація процесів обліку та контролю. 
Значний потенціал для підвищення ефективності управління собівартістю 
має впровадження концепції ощадливого виробництва (Lean Management). 
Основною метою даної концепції є усунення всіх видів втрат у виробничому 
процесі. До таких втрат належать надлишкові запаси, простої техніки, 
перевитрати матеріалів, зайві переміщення працівників та нераціональне 
використання часу. 
Застосування принципів ощадливого виробництва дозволить 
підприємству не лише скоротити витрати, але й підвищити загальну 
ефективність виробничих процесів. Особливо актуальним це є в умовах 
дефіциту трудових ресурсів та зростання вартості матеріально-технічних 
ресурсів. 
87 
 
Таким чином, удосконалення організаційно-економічного механізму 
управління собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля» повинно 
здійснюватися шляхом комплексного впровадження сучасних методів 
планування, контролю та аналізу витрат. Запропоновані заходи спрямовані на 
підвищення ефективності використання виробничих ресурсів, скорочення 
непродуктивних витрат та забезпечення сталого зростання фінансових 
результатів підприємства. Їх реалізація створить надійну основу для 
підвищення конкурентоспроможності господарства та забезпечення його 
довгострокового розвитку. 
 
3.2 Впровадження сучасних інструментів контролю та оптимізації 
виробничих витрат 
 
Проведений аналіз системи управління собівартістю СТОВ 
«Пальміравідгодівля» показав, що підприємство характеризується стабільним 
фінансовим станом та позитивною динамікою результатів господарської 
діяльності. Разом із тим виявлені резерви скорочення витрат свідчать про 
необхідність удосконалення існуючої системи контролю виробничих ресурсів 
та впровадження сучасних інструментів управління витратами. 
В умовах зростання вартості матеріально-технічних ресурсів особливого 
значення набуває пошук шляхів мінімізації витрат без погіршення якості 
продукції та зниження обсягів виробництва. Для СТОВ «Пальміравідгодівля» 
найбільш перспективними напрямами оптимізації собівартості є: 
впровадження систем GPS-моніторингу техніки; 
використання елементів точного землеробства; 
автоматизація управлінського обліку витрат; 
оптимізація використання паливно-мастильних матеріалів; 
удосконалення системи контролю матеріальних ресурсів. 
Одним із найбільш ефективних заходів є впровадження GPS-моніторингу 
сільськогосподарської техніки. Практика діяльності аграрних підприємств 
88 
 
свідчить, що використання сучасних систем контролю дозволяє скоротити 
непродуктивні витрати пального, усунути необґрунтовані простої техніки та 
підвищити ефективність використання машинно-тракторного парку. 
За оцінками фахівців, використання GPS-систем дозволяє скоротити 
витрати паливно-мастильних матеріалів на 8–12 %. Для розрахунку 
економічного ефекту приймемо мінімальне значення – 8 %. 
Таблиця 3.1 – Розрахунок економії витрат на паливно-мастильні 
матеріали внаслідок впровадження GPS-моніторингу 
Показник Значення 
Орієнтовні витрати на паливно-
12 000 
мастильні матеріали за рік, тис. грн 
Очікуване скорочення витрат, % 8 
Річна економія, тис. грн 960 
Вартість впровадження GPS-системи, 
250 
тис. грн 
Чистий економічний ефект, тис. грн 710 
Джерело: складено автором  
 
Отримані результати свідчать, що впровадження GPS-моніторингу 
забезпечить підприємству економію витрат у розмірі 960 тис. грн на рік. Після 
відшкодування витрат на встановлення обладнання чистий економічний ефект 
становитиме 710 тис. грн. 
Наступним напрямом удосконалення є впровадження елементів точного 
землеробства. Система точного землеробства передбачає використання 
супутникової навігації, електронних карт полів, автоматичного контролю норм 
внесення добрив та засобів захисту рослин. 
Основною перевагою даної технології є можливість диференційованого 
використання виробничих ресурсів залежно від особливостей окремих 
земельних ділянок. Це дозволяє уникнути перевитрат добрив та інших 
матеріальних ресурсів. 
 
 
89 
 
Таблиця 3.2 – Розрахунок економії від впровадження елементів точного 
землеробства 
Показник Значення 
Річні витрати на добрива, тис. грн 18 000 
Можливе скорочення витрат, % 10 
Економія коштів, тис. грн 1 800 
Витрати на програмне забезпечення та 
600 
обладнання, тис. грн 
Чистий економічний ефект, тис. грн 1 200 
Джерело: складено автором  
 
Таким чином, використання технологій точного землеробства дозволить 
отримати економічний ефект у розмірі 1200 тис. грн щорічно лише за рахунок 
раціональнішого використання добрив. 
Важливим резервом підвищення ефективності управління собівартістю є 
автоматизація управлінського обліку витрат. Впровадження сучасної 
інформаційної системи дозволить оперативно контролювати витрати за 
культурами, виробничими підрозділами та статтями калькуляції. 
Крім підвищення якості управлінських рішень автоматизація забезпечує 
скорочення адміністративних витрат та трудомісткості обробки інформації. 
Таблиця 3.3 – Розрахунок економічного ефекту від автоматизації 
управлінського обліку 
Показник Значення 
Скорочення адміністративних витрат, 
350 
тис. грн 
Скорочення втрат від помилок в 
150 
обліку, тис. грн 
Загальна річна економія, тис. грн 500 
Вартість впровадження програмного 
180 
забезпечення, тис. грн 
Чистий економічний ефект, тис. грн 320 
Джерело: складено автором  
 
90 
 
Позитивний ефект від автоматизації полягає не лише у безпосередній 
економії коштів, а й у підвищенні оперативності прийняття управлінських 
рішень та якості контролю витрат. 
Значний вплив на рівень собівартості продукції має система контролю 
використання матеріальних ресурсів. У зв'язку з цим доцільним є впровадження 
електронного обліку запасів на складах підприємства. 
Запровадження автоматизованого складського обліку забезпечить: 
зниження втрат від псування матеріалів; 
скорочення понаднормових запасів; 
підвищення оперативності постачання; 
покращення контролю за використанням ресурсів. 
За попередніми розрахунками економія матеріальних витрат може 
становити близько 2 % від загальної вартості виробничих запасів. 
Таблиця 3.4 – Очікуваний економічний ефект від удосконалення системи 
складського обліку 
Показник Значення 
Вартість виробничих запасів, тис. грн 40 472 
Скорочення втрат, % 2 
Річна економія, тис. грн 809 
Витрати на автоматизацію, тис. грн 150 
Чистий економічний ефект, тис. грн 659 
Джерело: складено автором  
 
Узагальнення результатів запропонованих заходів наведено в таблиці 3.5. 
Таким чином, реалізація запропонованих заходів дозволить СТОВ 
«Пальміравідгодівля» отримати сукупний економічний ефект у розмірі 2889 
тис. грн на рік. Основним джерелом економії стане раціональніше 
використання паливно-мастильних матеріалів, добрив та інших виробничих 
ресурсів, а також підвищення якості управління витратами. 
Запропоновані заходи сприятимуть не лише скороченню собівартості 
продукції, але й підвищенню конкурентоспроможності підприємства, 
зміцненню його фінансової стійкості та забезпеченню стабільного розвитку в 
91 
 
довгостроковій перспективі. Отримані результати є підґрунтям для проведення 
оцінки ефективності запропонованих заходів, яка буде здійснена в наступному 
підрозділі роботи. 
Таблиця 3.5 – Загальний економічний ефект від впровадження 
запропонованих заходів 
Захід Економія, тис. грн 
GPS-моніторинг техніки 710 
Точне землеробство 1 200 
Автоматизація управлінського обліку 320 
Удосконалення складського обліку 659 
Загальний економічний ефект 2 889 
Джерело: складено автором  
 
Важливим напрямом підвищення ефективності системи управління 
собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля» є вдосконалення процесу закупівлі 
матеріально-технічних ресурсів. Аналіз діяльності аграрних підприємств 
свідчить, що частка матеріальних витрат у структурі собівартості продукції 
може перевищувати 60–70 %. Саме тому навіть незначне зниження 
закупівельних цін на насіння, добрива, паливо та засоби захисту рослин 
дозволяє отримати суттєвий економічний ефект. 
Для досягнення цієї мети доцільно використовувати систему 
довгострокових контрактів із постачальниками. Укладання договорів на 
поставку матеріальних ресурсів у міжсезонний період дає можливість 
отримувати додаткові знижки та уникати сезонного підвищення цін. 
Таблиця 3.6 – Економічний ефект від оптимізації закупівельної діяльності 
Показник Значення 
Річні витрати на матеріальні ресурси, 
45 000 
тис. грн 
Середня знижка за довгостроковими 
3 
контрактами, % 
Економія коштів, тис. грн 1 350 
Джерело: складено автором  
 
92 
 
Отже, лише за рахунок удосконалення системи закупівель підприємство 
може отримати додаткову економію в розмірі 1350 тис. грн на рік. Не менш 
важливим резервом зниження собівартості є підвищення продуктивності праці 
персоналу. Незважаючи на скорочення чисельності працівників, підприємство 
демонструє зростання обсягів реалізації продукції, що свідчить про наявність 
потенціалу для подальшого підвищення ефективності використання трудових 
ресурсів. 
Для цього пропонується впровадження системи мотивації працівників, 
яка буде безпосередньо пов'язана з показниками економії ресурсів та 
продуктивності праці. Основними критеріями оцінювання можуть бути: 
дотримання норм використання пального; 
економне використання насіння та добрив; 
зниження втрат продукції під час збирання; 
виконання виробничих планів; 
якість виконаних робіт. 
Застосування системи матеріального стимулювання дозволить 
сформувати зацікавленість працівників у раціональному використанні ресурсів 
та досягненні високих виробничих результатів. 
Важливим фактором скорочення собівартості є мінімізація втрат 
продукції під час збирання врожаю, транспортування та зберігання. За оцінками 
фахівців, втрати зернових культур при недотриманні технологічних вимог 
можуть становити від 3 до 7 % валового збору. 
Для їх зменшення доцільно: 
використовувати сучасні системи контролю роботи збиральної техніки; 
здійснювати своєчасне технічне обслуговування комбайнів; 
контролювати строки проведення польових робіт; 
удосконалити систему логістики перевезення продукції; 
модернізувати складські приміщення. 
 
 
93 
 
Таблиця 3.7 – Очікуваний ефект від зменшення втрат продукції 
Показник Значення 
Вартість реалізованої продукції у 2025 
167 773 
р., тис. грн 
Скорочення втрат продукції, % 1,5 
Додатково отримана продукція, тис. 
2 517 
грн 
Джерело: складено автором  
 
Таким чином, навіть незначне скорочення втрат продукції забезпечить 
підприємству додатковий дохід у розмірі понад 2,5 млн грн. 
Ще одним перспективним напрямом оптимізації витрат є впровадження 
енергозберігаючих технологій. Зростання тарифів на електроенергію та паливо 
обумовлює необхідність пошуку альтернативних джерел енергії та більш 
раціонального використання наявних ресурсів. 
Для СТОВ «Пальміравідгодівля» доцільним є: 
встановлення енергоощадного освітлення; 
модернізація електродвигунів та насосного обладнання; 
використання частотних перетворювачів; 
утеплення виробничих приміщень; 
встановлення сонячних панелей для забезпечення адміністративних 
приміщень електроенергією. 
Таблиця 3.8 – Економічний ефект від впровадження енергозберігаючих 
заходів 
Показник Значення 
Річні витрати на електроенергію, тис. 
2 500 
грн 
Очікуване скорочення витрат, % 15 
Річна економія, тис. грн 375 
Джерело: складено автором  
 
94 
 
Крім безпосередньої економії коштів, використання енергоощадних 
технологій сприятиме підвищенню екологічної відповідальності підприємства 
та відповідатиме сучасним вимогам сталого розвитку. 
Важливу роль у системі управління собівартістю відіграє внутрішній 
аудит витрат. Для забезпечення ефективного контролю за використанням 
ресурсів пропонується проводити щоквартальний аудит витрат за всіма 
виробничими підрозділами. Основними завданнями внутрішнього аудиту 
повинні бути: 
виявлення непродуктивних витрат; 
аналіз відхилень фактичних показників від планових; 
оцінка ефективності використання ресурсів; 
підготовка рекомендацій щодо оптимізації витрат. 
Систематичне проведення внутрішнього аудиту дозволить своєчасно 
виявляти резерви підвищення ефективності діяльності та приймати 
обґрунтовані управлінські рішення. Узагальнимо результати всіх 
запропонованих заходів щодо оптимізації виробничих витрат. 
Таблиця 3.9 – Сукупний економічний ефект від впровадження сучасних 
інструментів контролю та оптимізації витрат 
Заходи Економічний ефект, тис. грн 
GPS-моніторинг техніки 710 
Точне землеробство 1 200 
Автоматизація управлінського обліку 320 
Автоматизація складського обліку 659 
Оптимізація закупівель 1 350 
Скорочення втрат продукції 2 517 
Енергозберігаючі технології 375 
Загальний економічний ефект 7 131 
Джерело: складено автором 
 
Отже, реалізація запропонованого комплексу заходів дозволить СТОВ 
«Пальміравідгодівля» отримати сукупний економічний ефект у розмірі 7131 
тис. грн на рік. Досягнення такого результату забезпечить зниження 
собівартості продукції, підвищення прибутковості діяльності підприємства та 
95 
 
зміцнення його конкурентних позицій на аграрному ринку. Крім того, 
впровадження сучасних цифрових технологій та інструментів управління 
витратами створить передумови для формування ефективної системи 
управління собівартістю, орієнтованої на довгостроковий розвиток 
підприємства. 
 
3.3 Оцінка економічної ефективності запропонованих заходів 
 
Ефективність будь-яких управлінських рішень визначається рівнем їх 
впливу на кінцеві результати діяльності підприємства. Саме тому 
завершальним етапом удосконалення системи управління собівартістю на 
СТОВ «Пальміравідгодівля» є оцінка економічної ефективності 
запропонованих заходів щодо оптимізації витрат та підвищення 
результативності виробничої діяльності. Проведені у попередньому підрозділі 
розрахунки показали, що впровадження комплексу організаційно-економічних 
заходів забезпечить підприємству загальний економічний ефект у розмірі 7131 
тис. грн на рік. Досягнення такого результату стане можливим завдяки 
скороченню витрат на паливно-мастильні матеріали, добрива, адміністративні 
витрати, втрати продукції та інші виробничі ресурси. 
Для оцінки результативності запропонованих заходів визначимо 
прогнозні показники діяльності підприємства після їх впровадження. 
Таблиця 3.10 – Прогноз зміни фінансових результатів СТОВ 
«Пальміравідгодівля» після впровадження запропонованих заходів 
Прогноз після 
Факт 2025 рік, Відхилення 
Показник впровадження, 
тис. грн (+,-) 
тис. грн 
Чистий дохід від 
167 773 170 290 +2 517 
реалізації 
Собівартість 
101 844 94 713 -7 131 
реалізованої продукції 
Валовий прибуток 65 929 75 577 +9 648 
Чистий прибуток 62 596 69 727 +7 131 
Джерело: складено автором 
96 
 
Дані таблиці свідчать, що внаслідок реалізації запропонованих заходів 
собівартість продукції зменшиться на 7131 тис. грн, а чистий прибуток 
підприємства зросте на аналогічну величину. Крім того, за рахунок скорочення 
втрат продукції очікується додаткове збільшення доходу від реалізації на 2517 
тис. грн. 
Важливим показником ефективності функціонування підприємства є 
рівень рентабельності діяльності. Зниження витрат та зростання прибутку 
безпосередньо впливатимуть на покращення показників прибутковості. 
Таблиця 3.11 – Прогноз рентабельності діяльності СТОВ «Пальміравідгодівля» 
Показник Факт 2025 рік Прогноз Відхилення 
Рентабельність 
61,50 79,79 +18,29 
продукції, % 
Чиста 
рентабельність 37,31 40,95 +3,64 
продажів, % 
Рентабельність 
23,87 26,59 +2,72 
активів, % 
Рентабельність 
власного капіталу, 30,98 33,68 +2,70 
% 
Джерело: складено автором 
 
Як видно з таблиці, реалізація запропонованих заходів дозволить суттєво 
покращити показники прибутковості підприємства. Найбільше зростання 
очікується за показником рентабельності продукції, який збільшиться майже на 
18 відсоткових пунктів. Це свідчить про суттєве підвищення ефективності 
виробничої діяльності та покращення управління витратами. 
Одним із найважливіших показників інвестиційної привабливості заходів 
є строк їх окупності. Для визначення цього показника необхідно врахувати 
витрати на реалізацію запропонованих рішень. 
 
 
 
97 
 
Таблиця 3.12 – Витрати на впровадження запропонованих заходів 
Заходи Вартість впровадження, тис. грн 
GPS-моніторинг техніки 250 
Система точного землеробства 600 
Автоматизація управлінського обліку 180 
Автоматизація складського обліку 150 
Навчання персоналу 120 
Інші організаційні витрати 100 
Разом 1 400 
Джерело: складено автором 
 
Визначимо строк окупності запропонованих заходів. 
Таблиця 3.13 – Розрахунок строку окупності запропонованих заходів 
Показник Значення 
Загальні інвестиції, тис. грн 1 400 
Річний економічний ефект, тис. грн 7 131 
Строк окупності, років 0,20 
Строк окупності, місяців 2,4 
Джерело: складено автором 
 
Результати розрахунків свідчать, що вкладені кошти окупляться менш 
ніж за три місяці, що характеризує запропоновані заходи як високоефективні та 
економічно доцільні. 
Особливого значення набуває оцінка впливу запропонованих заходів на 
фінансову стійкість підприємства. Збільшення прибутку забезпечить додаткове 
зростання власного капіталу та посилення фінансової незалежності 
господарства. 
Таблиця 3.14 – Прогноз впливу заходів на фінансовий стан підприємства 
Показник До впровадження Після впровадження 
Власний капітал, тис. грн 233 346 240 477 
Чистий прибуток, тис. 
62 596 69 727 
грн 
Коефіцієнт автономії, % 88,97 91,69 
Джерело: складено автором 
 
98 
 
Позитивна динаміка зазначених показників свідчить про зміцнення 
фінансової стійкості підприємства та підвищення його інвестиційної 
привабливості. 
Крім безпосереднього економічного ефекту, впровадження 
запропонованих заходів забезпечить низку додаткових переваг: 
підвищення оперативності управлінських рішень; 
покращення контролю за використанням ресурсів; 
зменшення непродуктивних витрат; 
підвищення продуктивності праці персоналу; 
покращення якості управлінського обліку; 
підвищення конкурентоспроможності продукції; 
забезпечення сталого розвитку підприємства. 
Застосування сучасних цифрових технологій управління витратами 
дозволить сформувати якісно нову систему управління собівартістю, 
орієнтовану на оперативне реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього 
середовища. Особливо актуальним це є в умовах нестабільності економічної 
ситуації, зростання цін на матеріальні ресурси та посилення конкуренції на 
аграрному ринку. 
Отже, проведена оцінка економічної ефективності підтверджує 
доцільність впровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення 
системи управління собівартістю на СТОВ «Пальміравідгодівля». Реалізація 
запропонованого комплексу заходів забезпечить зниження собівартості 
продукції на 7131 тис. грн, збільшення чистого прибутку до 69727 тис. грн, 
підвищення рівня рентабельності діяльності та зміцнення фінансового стану 
підприємства. Отримані результати свідчать про високу економічну 
ефективність розроблених пропозицій та можливість їх практичного 
використання у діяльності підприємства. 
 
 
 
99 
 
Висновок до розділу 3 
 
У третьому розділі кваліфікаційної роботи було розроблено та 
економічно обґрунтовано напрями вдосконалення системи управління 
собівартістю продукції СТОВ «Пальміравідгодівля». Запропоновані заходи 
сформовано з урахуванням результатів проведеного аналізу фінансово-
господарської діяльності підприємства, оцінки ефективності існуючої системи 
управління витратами та виявлених резервів підвищення ефективності 
виробництва. 
У процесі дослідження встановлено, що, незважаючи на позитивну 
динаміку основних фінансово-економічних показників та високий рівень 
прибутковості діяльності, на підприємстві існують додаткові можливості для 
зниження собівартості продукції шляхом удосконалення організації управління 
витратами, впровадження сучасних цифрових технологій контролю виробничих 
процесів та підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу. 
У межах першого напряму удосконалення було запропоновано 
формування сучасного організаційно-економічного механізму управління 
собівартістю, який передбачає створення центрів відповідальності, 
впровадження системи бюджетування витрат, розвиток управлінського обліку 
та підвищення якості інформаційно-аналітичного забезпечення процесу 
прийняття управлінських рішень. Реалізація цих заходів сприятиме посиленню 
контролю за витратами, своєчасному виявленню відхилень від планових 
показників та підвищенню відповідальності керівників структурних підрозділів 
за результати діяльності. 
Особливу увагу було приділено впровадженню сучасних інструментів 
контролю та оптимізації виробничих витрат. До найбільш перспективних 
заходів віднесено використання GPS-моніторингу сільськогосподарської 
техніки, впровадження елементів точного землеробства, автоматизацію 
управлінського та складського обліку, удосконалення системи закупівель 
матеріально-технічних ресурсів, скорочення втрат продукції та реалізацію 
100 
 
енергозберігаючих заходів. Застосування зазначених інструментів дозволить 
забезпечити більш раціональне використання паливно-мастильних матеріалів, 
добрив, насіння, трудових ресурсів та інших складових виробничих витрат. 
Проведені розрахунки показали, що реалізація запропонованого 
комплексу заходів забезпечить СТОВ «Пальміравідгодівля» сукупний річний 
економічний ефект у розмірі 7131 тис. грн. Основними джерелами економії 
виступатимуть скорочення витрат на паливо, добрива, адміністративне 
забезпечення та зменшення втрат продукції під час виробництва, 
транспортування і зберігання. 
Оцінка прогнозних результатів впровадження запропонованих заходів 
свідчить про їх високу економічну ефективність. Зокрема, очікується 
зменшення собівартості реалізованої продукції на 7131 тис. грн, збільшення 
валового прибутку майже на 10 млн грн та зростання чистого прибутку 
підприємства до 69727 тис. грн. Крім того, реалізація запропонованих рішень 
забезпечить покращення показників рентабельності продукції, активів і 
власного капіталу, що свідчитиме про підвищення ефективності господарської 
діяльності підприємства загалом. Важливим результатом проведених 
розрахунків є встановлення короткого строку окупності інвестицій, необхідних 
для реалізації запропонованих заходів. За розрахунками, загальний обсяг 
інвестицій становить 1400 тис. грн, тоді як строк їх окупності не перевищує 
трьох місяців. Це підтверджує високу доцільність впровадження розроблених 
пропозицій та їх практичну значущість для підприємства. Окрім 
безпосереднього економічного ефекту, реалізація запропонованих заходів 
забезпечить низку стратегічних переваг для СТОВ «Пальміравідгодівля». Серед 
них – підвищення рівня цифровізації управлінських процесів, покращення 
якості контролю використання ресурсів, зниження ризиків неефективного 
використання матеріальних цінностей, підвищення продуктивності праці та 
зміцнення конкурентних позицій підприємства на аграрному ринку. 
Таким чином, результати проведеного дослідження підтверджують, що 
впровадження запропонованого комплексу організаційно-економічних заходів 
101 
 
дозволить сформувати на СТОВ «Пальміравідгодівля» більш ефективну 
систему управління собівартістю продукції, забезпечити зростання 
прибутковості діяльності, підвищити фінансову стійкість підприємства та 
створити передумови для його стабільного розвитку в довгостроковій 
перспективі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
102 
 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 
 
У кваліфікаційній роботі проведено комплексне дослідження 
теоретичних, методичних та практичних аспектів формування ефективної 
системи управління собівартістю на підприємстві на прикладі СТОВ 
«Пальміравідгодівля». Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в 
сучасних умовах функціонування аграрного сектору України ефективне 
управління собівартістю продукції є одним із ключових факторів забезпечення 
конкурентоспроможності підприємства, підвищення його прибутковості, 
фінансової стійкості та інвестиційної привабливості. В умовах воєнного стану, 
нестабільності економічного середовища, інфляційних процесів, зростання 
вартості енергоносіїв і матеріально-технічних ресурсів проблема оптимізації 
витрат та пошуку резервів зниження собівартості набуває особливої ваги для 
вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників. 
У процесі дослідження було досягнуто поставленої мети та виконано 
визначені завдання щодо вивчення теоретичних засад управління собівартістю, 
аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінки ефективності 
існуючої системи управління витратами та розробки практичних рекомендацій 
щодо її вдосконалення. 
У першому розділі роботи досліджено економічну сутність собівартості 
продукції, її роль у системі управління підприємством та основні підходи до 
організації управління витратами. Встановлено, що собівартість виступає 
одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності підприємства, 
оскільки відображає рівень використання матеріальних, трудових і фінансових 
ресурсів. Узагальнення наукових підходів дало можливість визначити, що 
ефективна система управління собівартістю повинна охоплювати всі етапи 
управлінського циклу: планування, організацію, облік, контроль, аналіз та 
регулювання витрат. Визначено, що сучасні умови господарювання потребують 
застосування новітніх інструментів управління витратами, серед яких 
особливого значення набувають бюджетування, управлінський облік, 
103 
 
контролінг, цифровізація управлінських процесів та впровадження систем 
оперативного моніторингу використання ресурсів. 
У другому розділі здійснено комплексний аналіз діяльності СТОВ 
«Пальміравідгодівля» та проведено оцінку ефективності функціонування 
системи управління собівартістю продукції. Встановлено, що підприємство є 
багатопрофільним аграрним товаровиробником, який здійснює діяльність у 
галузях рослинництва та тваринництва. Організаційна структура господарства 
забезпечує належний рівень координації виробничих процесів та створює 
умови для ефективного використання ресурсного потенціалу. 
Аналіз структури посівних площ показав, що підприємство 
спеціалізується переважно на вирощуванні цукрових буряків, частка яких 
становить 58 % загальної площі посівів. Значне місце займають також 
кукурудза, ячмінь та кормові культури. Така структура виробництва свідчить 
про орієнтацію підприємства на отримання високих фінансових результатів за 
рахунок вирощування рентабельних культур та забезпечення кормової бази для 
тваринництва. У структурі тваринницької продукції переважає вирощування 
великої рогатої худоби, що формує основу даної галузі господарства. 
Результати аналізу фінансово-господарської діяльності свідчать про 
позитивну динаміку розвитку підприємства протягом досліджуваного періоду. 
Так, чистий дохід від реалізації продукції зріс з 80 573 тис. грн у 2023 році до 
167 773 тис. грн у 2025 році, тобто більш ніж у два рази. Одночасно чистий 
прибуток збільшився з 14 341 тис. грн до 62 596 тис. грн, що свідчить про 
суттєве підвищення ефективності діяльності підприємства. Вартість активів 
зросла до 262 270 тис. грн, а власний капітал досяг 233 346 тис. грн. Це 
підтверджує зміцнення фінансового потенціалу підприємства та його здатність 
забезпечувати розширене відтворення. 
Проведена оцінка фінансового стану показала високий рівень ліквідності 
та платоспроможності СТОВ «Пальміравідгодівля». Підприємство 
характеризується значною часткою власного капіталу у структурі джерел 
фінансування, що забезпечує його фінансову незалежність та стійкість до 
104 
 
впливу зовнішніх ризиків. Показники рентабельності активів, власного капіталу 
та реалізованої продукції мають тенденцію до зростання, що свідчить про 
ефективне використання наявних ресурсів. 
Разом із позитивними тенденціями було встановлено наявність окремих 
недоліків у системі управління собівартістю. Зокрема, потребують 
удосконалення механізми контролю витрат за структурними підрозділами, 
система бюджетування, управлінський облік та процеси автоматизації обробки 
інформації. Крім того, виявлено значне зростання дебіторської заборгованості, 
що потребує посилення контролю за розрахунками з контрагентами. 
У третьому розділі роботи обґрунтовано напрями вдосконалення системи 
управління собівартістю продукції на підприємстві. Запропоновано 
впровадження сучасного організаційно-економічного механізму управління 
витратами, який передбачає створення центрів відповідальності, використання 
системи бюджетування, удосконалення управлінського обліку та посилення 
контролю за формуванням собівартості продукції. 
Особливу увагу приділено впровадженню сучасних інструментів 
оптимізації виробничих витрат. Серед запропонованих заходів: використання 
GPS-моніторингу техніки, впровадження елементів точного землеробства, 
автоматизація управлінського та складського обліку, удосконалення системи 
закупівель матеріально-технічних ресурсів, впровадження енергозберігаючих 
технологій та зменшення втрат продукції на всіх етапах виробничого циклу. 
Проведені економічні розрахунки підтвердили доцільність 
запропонованих заходів. Загальний прогнозований економічний ефект від їх 
впровадження становить 7 131 тис. грн на рік. За рахунок реалізації 
розроблених пропозицій очікується зниження собівартості продукції, зростання 
валового та чистого прибутку, підвищення рівня рентабельності діяльності 
підприємства та зміцнення його фінансової стійкості. 
Встановлено, що після впровадження запропонованих заходів чистий 
прибуток підприємства може зрости до 69 727 тис. грн, а рентабельність 
продукції збільшиться майже на 18 відсоткових пунктів. Крім того, 
105 
 
прогнозується покращення показників фінансової стійкості та автономії 
підприємства. Розрахований строк окупності інвестицій, необхідних для 
реалізації запропонованих заходів, становить лише 2,4 місяця, що свідчить про 
їх високу економічну ефективність. 
Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що 
запропоновані рекомендації можуть бути використані керівництвом СТОВ 
«Пальміравідгодівля» для підвищення ефективності управління витратами, 
зниження собівартості продукції та покращення фінансових результатів 
діяльності. Окремі положення роботи можуть бути застосовані й на інших 
сільськогосподарських підприємствах, які прагнуть підвищити ефективність 
функціонування системи управління собівартістю в сучасних умовах 
господарювання. 
Отже, результати проведеного дослідження підтверджують, що 
формування ефективної системи управління собівартістю є важливою 
передумовою забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку 
підприємства. Запропоновані заходи сприятимуть підвищенню ефективності 
використання виробничих ресурсів, зміцненню фінансового стану СТОВ 
«Пальміравідгодівля», зростанню його прибутковості та забезпеченню 
довгострокових конкурентних переваг на аграрному ринку України. 
Поставлену мету роботи досягнуто, а всі визначені завдання виконано в 
повному обсязі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
106 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Верхоглядова Н. І., Русинко М. І. Характеристика і структура 
трудового потенціалу підприємства. Інноваційна економіка. 2013. № 4. С. 37–
40.  
2. Бойчук Н. Я., Острянко М. М. Проблеми енергозбереження та 
підвищення енергоефективності економіки України. Сучасні проблеми 
економіки і підприємництво. 2017. № 19. С. 25–34.  
3. Жадько К. С. Сучасні тенденції енергозбереження та ефективності 
діяльності підприємств. Теоретичні і практичні аспекти економіки та 
інтелектуальної власності. 2017. Вип. 16. С. 302–307.  
4. Lesinskyi V., Yemelyanov O., Zarytska O., Symak A., Koleshchuk O. 
Substantiation of projects that account for risk in the resource-saving technological 
changes at enterprises. East. Eur. J. Enterp. Technol. 2018. Vol. 6(1). Р. 6–16. 
5. Lesinskyi V., Yemelyanov O., Zarytska O., Symak A., Petrushka T. 
Devising a Toolset for Assessing the Potential of Loan Financing of Projects Aimed 
at Implementing Energy-Saving Technologies. East. Eur. J. Enterp. Technol. 2021. 
Vol. 4(13). Р. 15–33.  
6. Линенко А. В., Шевченко О. Л. Сутність й аналіз трудового потенціалу 
підприємства за показниками ефективності його використання. Держава та 
регіони. Серія : Економіка та підприємництво. 2008. № 4. С. 111–116.  
7. Майстро С., Більовський М. Державна політика енергоефективності та 
енергозбереження як необхідна умова забезпечення енергетичної безпеки 
України. Ефективність державного управління. 2018. № 1(54). С. 80–87.  
8. Севастьянов Р. В., Калініна Я. Ю. Енергоефективність промислових 
підприємств України та бар'єри з її впровадження. Економічний вісник ЗДІА. 
2014. Вип. 7. С. 144–154.  
9. Склярук Т. В., Соболь, І. В. Сучасний механізм оцінювання 
ефективності персоналу промислового підприємства. Науковий вісник НЛТУ 
України. 2017. № 2(27). С. 72–75.  
107 
 
10. Шарманська В. М., Вітюк В. В. Аналіз забезпеченості підприємства 
основними засобами та ефективності їх використання. Молодий вчений. 2018. 
№ 1(53). С. 550–552.  
11. Yemelyanov O., Symak A., Petrushka T., Lesyk R., Lesyk L. Assessment 
of the technological changes impact on the sustainability of state security system of 
Ukraine [Online]. Sustainability. 2018. Vol. 10(4). DOI: 
https://doi.org/10.3390/su10041186. 
12. Yemelyanov O., Symak A., Petrushka T., Vovk O., Ivanytska O., Symak 
D., Havryliak A., Danylovych T., Lesyk L. Criteria, Indicators and Factors of the 
Sustainable Energy Saving Economic Development: the Case of Natural Gas 
Consumption [Online]. Energies. 2021. Vol. 14(18). DOI: 
https://doi.org/10.3390/en14185999.  
13. Yemelyanov O., Kurylo O., Petrushka T. Methodological principles of 
evaluating economic potential of industrial enterprise sustainable development. 
Scientific bulletin of Polissia. 2018. Vol. 2 (14). P. 141–149.  
14. Yemelyanov O., Symak A., Zarytska O. Modelling the process of forming 
the potential of economic development of an industrial enterprise. Periodyk naukowy 
Akademii Polonijnej, Czestochowa, Akademia Polonijna w Czestochowie. 2016. Vol. 
3. P. 128–137.  
15. Безродна Т. М. Обліково-аналітичне забезпечення управління 
підприємством: визначення сутності поняття. Вісник Східноукраїнського 
національного університету ім. В. Даля. 2008. № 10. С. 58–62.  
16. Занора В. О. Ризик-орієнтоване управління виробничо-
технологічними витратами машинобудівних підприємств. Бізнес Інформ. 2014. 
№ 4. С. 157–161.  
17. Kostetska N. I., Litkovets Yu. O. Risk cost management in Ukraine’s fat 
and oil industry. Economic and social development of Ukraine in XXI century: 
national vision and globalization challenges: Collection of scientific articles. 
Oklahoma City, 2017. P. 46–48.  
108 
 
18. Пасенко Н. С. Організація обліково-аналітичного забезпечення 
управління фінансовими результатами підприємства. Глобальні та національні 
проблеми економіки. 2017. № 17. 
19. Рожелюк В. М., Денчук П. Н. Принципи управління витратами на 
виробництво у ринковому середовищі. Науковий вісник Ужгородського 
університету. 2007. Спецвип. 22. Ч. ІІ. С. 212–216.  
20. Скрипник М. І. Розвиток бухгалтерського обліку і внутрішнього 
контролю витрат та калькулювання собівартості : монографія. Житомир, 2011. 
732 с.  
21. Чернецька О. В. Методичні підходи до визначення ефективності 
витрат сільськогосподарських підприємств в управлінському обліку. Актуальні 
проблеми розвитку економіки регіону. 2011. № 7(1). С. 188–195.  
22. Чернишова Л. І. Особливості формування системи управління 
витратами вітчизняних підприємств. Інноваційна економіка. 2014. № 3(52). С. 
61–68.  
23. Yemelyanov O., Symak A., Petrushka T., Zahoretska O., Kusiy M., Lesyk 
R., Lesyk L. Changes in Energy Consumption, Economic Growth and Aspirations for 
Energy Independence: Sectoral Analysis of Uses of Natural Gas in Ukrainian 
Economy. [Online]. Energies. 2019. Vol. (12(24)). DOI: 
https://doi.org/10.3390/en12244724.  
24. Yemelyanov O., Symak A., Petrushka T., Lesyk R., Lesyk, L. Evaluation 
of adaptability of Ukrainian economy to changes in prices for energy carriers and to 
energy market risks. [Online]. Energies. 2018. Vol. 11(12). DOI: 
https://doi.org/10.3390/en11123529. 
25. Грещак М.Г., Гордієнко В.М., Коцюба О.С. та ін. Управління 
витратами : Навч. посіб. / За заг. ред. Грещака М.Г. – К.: КНЕУ, 2008 – 264с. 
26. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. – К.: 
Центр учбової літератури, 2008 – 320с. 
27. Дем’яненко С.І. Менеджмент аграрних підприємств / С.І. Дем’яненко. 
– К.: КНЕУ, 2005. – 347 с. 
109 
 
28. Жовнірова М.В. Удосконалення системи управління витратами на 
підприємствах / М.В. Жовнірова // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 
19.2. – С. 126–132. 
29. Крушельницька О. В. Удосконалення системи управління витратами 
на підприємствах / О. В. Крушельницька // Вісник ЖДТУ.– 2010.– № 1.– С. 125 
– 129. 
30. Щебликіна І. О. Управління витратами сільськогосподарських 
підприємств / І. О. Щебликіна, З. В. Щебликіна, Т. Р. Джемалядінова // Збірник 
наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету 
(економічні науки). - 2013. - № 1(3). - С. 344-350. 
31. Ясінська  А. І. Сутність  управління  витратами  на  вітчизняних 
підприємствах / А. І. 
Ясінська  //  Вісник  Національного  університету  Львівська політехніка.–
  2007.– № 14 (594). – С. 357–360. 
32. Офіційний сайт Clarity Project. Режим доступу: https://clarity-
project.info/ 
33. Колесник С. Г. Основи управління витратами на підприємстві : 
навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2018. 164 с. 
34. Богомолова І. О., Іванов В. Ю. Формування системи управління 
витратами на підприємстві. Економічний часопис-ХХІ. 2017. № 3-4. С. 54– 57. 
35. Панасенко О. В. Управління витратами на підприємстві. Економічний 
аналіз. 2016. № 2. С. 75–80. 
36. Самойленко О. В. Системи управління витратами на підприємстві. 
Наукові праці ДонНТУ, Серія економічна. 2017. № 3 (28). С. 100–107. 
37. Колесник С. Г. Основи управління витратами на підприємстві : 
навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2018. 164 с. 
38. Жеребченко Н. В. Системи управління витратами на підприємстві. 
Економіка. Фінанси. Право. 2016. № 6. С. 100–104. 
110 
 
39. Данілов О. Д., Кучеренко В. П. Методичні підходи до оцінки 
фінансово-економічної безпеки підприємства. Управління інвестиціями та 
фінансові інновації. 2018. Випуск 15 (4). С. 112–121. 
40. Стефанишина Н. І. Управління витратами на підприємстві : 
навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2018. 232 с. 
41. Гетьман Т. М. Управління витратами на підприємстві : навчальний 
посібник. Київ : КНЕУ, 2015. 160 с. 
42. Чичуліна К. В., Петровець О. С. Удосконалення системи управління 
витратами на сільськогосподарських підприємствах. Ефективна економіка. 
2015. № 5. URL : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4062 
 43. Шубіна Г. І., Гаєва Т. М. Системи управління витратами на 
підприємстві: методи та практика. Науковий вісник Миколаївського 
національного університету імені В.О. Сухомлинського. 2018. № 5. С. 25– 29. 
44. Марченко О. М., Свиноус І. В., Іванова Л. С., Ткаченко К. В., Биба В. 
А. Методичні підходи до управління витратами сільськогосподарських 
підприємств. Агросвіт. 2020. N№ 12. С. 19–26. 
45. Дерій В. Термін «витрати» та його трактування для потреб обліку і 
контролю. Галицький економічний вісник. 2010. № 1(26). С. 154‒160. 
46. Карінцева  О.,  Харченко  М.,  Тарасенко  С.  Управління  витратами  у  
системі  стратегій  «контролю»  та «ризику» суб’єкта господарювання.  
Mechanism of Economic Regulation. 2016. N№ 4. С. 23‒33. 
47. Козак В. Г. Визначення поняття «витрати» та їх оцінка. Реформування 
економіки України: стан та перспективи: Зб. матеріалів ІV Міжнар. наук. – 
практ. конф., 26-27 листоп. 2009 р., м. Київ. Київ : МІБО КНЕУ, 2009. С. 129‒
131. 
48. Козаченко Г. В., Погорєлов Ю. С., Хлапьонов Л. Ю., Макухін Г. А. 
Управління затратами підприємства: монографія. Київ : Лібра, 2007. 320 с.  
49. Костецька Н. Управління витратами на підприємствах в умовах 
ризику. Економіка та суспільство. 2021. № 34. URL: 
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1035/992 
111 
 
50. Міщенко Н., Міщук І.П., Бондарюк В.А. Управління витратами в 
системі управління вартістю підприємства.  Ефективна економіка. 2016. № 11. 
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5711 
51. Назаренко Т. П., Франчук І. Б., Вітер С. А. Методичні аспекти обліку 
та управління витратами на виробництво продукції. Економіка та держава. 
2021. № 7. С. 83–89. 
52. Ткаченко М., Гуріна А. Історичний генезис понять «витрати» і 
«затрати»: обліково-економічний аспект. Ефективна економіка. 2015. № 9. 
URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4278 
53. Чумак Г. Управління витратами підприємства: функціональний 
аспект. Modeling the development of the economic systems. 2022. № 4. С. 160 ‒165 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
112 
 
Додаток А 
Економічні науки 
ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ ЯК 
ЧИННИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА 
 
Бітюк Інна Миколаївна, кандидат економічних наук 
доцент кафедри менеджменту та бізнес-адміністрування  
Черкаський державний технологічний університет 
ORCID ID: 0000-0002-2209-8753 
Бессонов Владислав Олегович  
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти 
Дронов Дмитро Андрійович  
здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти 
ОП «Бізнес-адміністрування»  
Черкаський державний технологічний університет 
 
У сучасних умовах господарювання підприємства функціонують під 
впливом численних зовнішніх і внутрішніх факторів, серед яких особливе 
значення мають економічна нестабільність, посилення конкуренції, інфляційні 
процеси, зростання вартості ресурсів та необхідність адаптації до швидких змін 
ринкового середовища. За таких умов забезпечення сталого розвитку 
підприємства стає одним із пріоритетних завдань менеджменту. Вирішення 
цього завдання значною мірою залежить від ефективності інвестиційної 
діяльності та раціонального управління витратами. 
Сталий розвиток підприємства передбачає досягнення збалансованого 
економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності, забезпечення 
фінансової стійкості та здатності підприємства адаптуватися до змін 
зовнішнього середовища. Одним із ключових інструментів досягнення 
зазначених цілей є реалізація інвестиційних проєктів, які сприяють модернізації 
113 
 
виробництва, впровадженню інноваційних технологій, підвищенню 
продуктивності праці та якості продукції. 
Інвестиційне забезпечення підприємства являє собою систему 
фінансових, організаційних та управлінських заходів, спрямованих на 
залучення й ефективне використання інвестиційних ресурсів. Інвестиції 
забезпечують оновлення основних засобів, впровадження сучасного 
обладнання, цифровізацію бізнес-процесів та створення умов для 
довгострокового розвитку. Водночас ефективність інвестиційної діяльності 
визначається не лише обсягом залучених коштів, а й якістю управління 
інвестиційними проєктами на всіх етапах їх реалізації. Управління 
інвестиційними проєктами передбачає планування, організацію, координацію 
та контроль використання ресурсів з метою досягнення визначених результатів 
у встановлені терміни та в межах запланованого бюджету. Сучасні підходи до 
управління проєктами ґрунтуються на застосуванні методів оцінювання 
економічної ефективності, аналізу ризиків, контролю витрат і забезпечення 
якості виконання проєктних робіт [1]. 
Разом із забезпеченням інвестиційної активності важливим чинником 
сталого розвитку виступає оптимізація витрат підприємства. В умовах 
обмеженості ресурсів саме ефективне управління собівартістю продукції 
дозволяє підвищити прибутковість діяльності, зміцнити конкурентні позиції та 
сформувати додаткові фінансові ресурси для подальшого розвитку. Проте, 
оптимізація витрат не повинна ототожнюватися зі звичайним скороченням 
витрат. Основною метою є забезпечення раціонального використання ресурсів 
без погіршення якості продукції чи послуг. Важливими напрямами оптимізації 
витрат виступають удосконалення виробничих процесів, автоматизація 
операцій, впровадження сучасних інформаційних технологій, підвищення 
продуктивності праці та ефективне управління матеріальними ресурсами [2]. 
Особливого значення набуває формування ефективної системи 
управління собівартістю, яка забезпечує постійний контроль витрат на всіх 
стадіях виробничого процесу. Така система дозволяє своєчасно виявляти 
114 
 
резерви економії ресурсів, оцінювати вплив окремих факторів на рівень витрат 
та приймати обґрунтовані управлінські рішення. Впровадження сучасних 
методів калькулювання та бюджетування сприяє підвищенню прозорості 
витрат і забезпечує ефективний контроль за їх формуванням [3]. 
Інвестиційне забезпечення та оптимізація витрат мають тісний 
взаємозв’язок. Реалізація інвестиційних проєктів часто спрямована саме на 
зниження витрат виробництва шляхом модернізації обладнання, 
енергозбереження, автоматизації технологічних процесів та впровадження 
інноваційних рішень. У свою чергу, ефективне управління витратами створює 
фінансову основу для реалізації нових інвестиційних проєктів і розширення 
діяльності підприємства. 
Таким чином, інвестиційне забезпечення та оптимізація витрат є 
взаємодоповнюючими складовими системи управління підприємством, що 
визначають його здатність до сталого розвитку. Ефективне управління 
інвестиційними проєктами сприяє технологічному оновленню та підвищенню 
конкурентоспроможності підприємства, а раціональне управління витратами 
забезпечує фінансову стійкість і створює умови для подальшого економічного 
зростання. Успішне поєднання цих напрямів діяльності дозволяє підприємствам 
адаптуватися до сучасних викликів, зміцнювати свої ринкові позиції та 
забезпечувати довгострокову ефективність функціонування. 
Список літератури: 
1. Галько Л.Р. Інвестиційна діяльність підприємства: стратегія і тактика 
управління. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 31. Режим доступу: 
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/727 
2. Колісник О.П., Суходольська Д.В. Оцінка впливу виробничих витрат 
на собівартість продукції. Економіка та суспільство. № 56. 2023. DOI: 
10.32782/2524-0072/2023-56-130. 
3. Грибовська Ю.М., Москаленко К.В. Витрати в системі управління 
металургійним підприємством. Бухалтерський облік, аналіз та аудит. № 1 (6). 
2023. DOI: https://doi.org/10.31319/2709-2879.2023iss1(6).283019pp118-125 
115 
 
 
Додаток Б 
 
116 
 
 
 
117 
 
 
 
118 
 
 
 
119 
 
 
 
120 
 
 
 
121 
 
 
 
122 
 
 
 
123 
 
 
 
124 
 
 
 
125 
 
Додаток В 
 
126 
 
 
 
127 
 
 
 
128 
 
 
 
129 
 
 
 
130 
 
 
 
131 
 
 
 
132 
 
 
 
133 
 
 
 
134
Репозиторій ЧДТУ
