ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
Розвиток соціальної інфраструктури громади як передумова сталого 
соціально-економічного розвитку 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент ІV курсу, групи СЗ 2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
В. Ю. Хандусь 
Керівник: к.е.н., доц. І.О. Бєлова 
Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 
 
  2 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр    
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова  І.О. 
“_____” _______________2025 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Хандусю Владиславу Юрійовичу  на підготовку кваліфікаційної 
роботи бакалавра на тему: Розвиток соціальної інфраструктури громади як 
передумова сталого соціально-економічного розвитку 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах _ Департамент 
економіки і розвитку ЧМР.  
План кваліфікаційної роботи бакалавра: 
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади розвитку соціальної 
інфраструктури громади  
Розділ 2. Оцінювання стану соціальної інфраструктури та системи 
соціальних послуг у територіальній громаді 
Розділ 3 Напрями та механізми розвитку соціальної інфраструктури 
громади для забезпечення сталого розвитку 
Об’єкт дослідження — соціальна інфраструктура територіальної 
громади. 
Предмет дослідження — механізми та інструменти розвитку соціальної 
інфраструктури громади як умови сталого соціально-економічного розвитку. 
Мета роботи — обґрунтувати роль розвитку соціальної інфраструктури 
територіальної громади як передумови сталого соціально-економічного 
  3 
 
розвитку та визначити практичні напрями її удосконалення з позицій системи 
соціального забезпечення і соціальних послуг. 
Завдання роботи: 
1. Розкрити сутність і структуру соціальної інфраструктури 
територіальної громади та її основні функції. 
2. Пояснити, як соціальна інфраструктура впливає на сталий 
соціально-економічний розвиток громади. 
3. Проаналізувати нормативно-правові та інституційні основи 
розвитку соціальної інфраструктури й системи соціальних послуг у громадах 
України. 
4. Запропонувати підхід до оцінювання стану соціальної 
інфраструктури громади (доступність, якість, спроможність, ресурсне 
забезпечення). 
Розробити рекомендації щодо напрямів розвитку соціальної 
інфраструктури та підвищення ефективності соціальних послуг на місцевому 
рівні. 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      І.О. Бєлова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»________2025 р. 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                          
                                                                                                 ____________       В.Ю. Хандусь 
 
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
 
  4 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
2025/2026 навчальний рік 
Етапи підготовки  Денна форма  
та захисту КРБ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРБ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРБ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРБ   
3. Підготовка другого розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРБ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРБ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРБ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРБ 
9. Захист КРБ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
  5 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи бакалавра викладений на 99 
сторінках. Робота містить  22 таблиць, список використаних джерел із 49 
найменувань.  2 додатки 
 
Об’єкт дослідження — соціальна інфраструктура територіальної 
громади. 
Предмет дослідження — механізми та інструменти розвитку соціальної 
інфраструктури громади як умови сталого соціально-економічного розвитку. 
Мета роботи — обґрунтувати роль розвитку соціальної 
інфраструктури територіальної громади як передумови сталого соціально-
економічного розвитку та визначити практичні напрями її удосконалення з 
позицій системи соціального забезпечення і соціальних послуг. 
Завдання роботи: 
1. Розкрити сутність і структуру соціальної інфраструктури 
територіальної громади та її основні функції. 
2. Пояснити, як соціальна інфраструктура впливає на сталий 
соціально-економічний розвиток громади. 
3. Проаналізувати нормативно-правові та інституційні основи 
розвитку соціальної інфраструктури й системи соціальних послуг у громадах 
України. 
4. Запропонувати підхід до оцінювання стану соціальної 
інфраструктури громади (доступність, якість, спроможність, ресурсне 
забезпечення).  
5. Розробити рекомендації щодо напрямів розвитку соціальної 
інфраструктури та підвищення ефективності соціальних послуг на місцевому 
рівні. 
За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, 
які відповідають поставленим завданням і засвідчують належний рівень 
теоретичного осмислення проблеми розвитку соціальної інфраструктури 
територіальної громади. Одержані результати мають практичне значення для 
органів місцевого самоврядування, установ соціального захисту, закладів 
  6 
 
освіти, охорони здоров’я, культури, громадських організацій та інших 
суб’єктів, залучених до розвитку громади. Матеріали дослідження можуть 
бути використані для вдосконалення стратегічного планування соціальної 
інфраструктури Черкаської міської територіальної громади. Практична 
цінність роботи полягає у визначенні напрямів раціонального використання 
фінансових, кадрових та організаційних ресурсів громади. Запропоновані 
підходи спрямовані на посилення якості, доступності та результативності 
соціальних послуг, зокрема через інтегровані, цифрові й мобільні форми їх 
надання. Реалізація результатів дослідження може сприяти підвищенню 
спроможності громади реагувати на соціальні виклики та забезпечувати 
сталий, інклюзивний і збалансований розвиток.. 
 
 
Рік виконання роботи 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік 
 
. 
  7 
 
ЗМІСТ 
 Стор 
ВСТУП 8 
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади розвитку 13 
соціальної інфраструктури громади 
1.1. Сутність, склад і функції соціальної інфраструктури 13 
територіальної громади 
1.2. Соціальна інфраструктура як чинник сталого соціально- 20 
економічного розвитку 
1.3. Нормативно-інституційні засади розвитку соціальної 24 
інфраструктури та соціальних послуг у громадах України 
Висновки до розділу 1 31 
РОЗДІЛ 2. Оцінювання стану соціальної інфраструктури та 35 
системи соціальних послуг у територіальній громаді 
2.1. Загальна характеристика Черкаської міської територіальної 35 
громади та базові параметри соціальної інфраструктури 
2.2. Фінансова спроможність Черкаської міської територіальної 42 
громади: бюджетні пріоритети та ресурсні обмеження розвитку 
соціальної інфраструктури 
2.3. Проблеми та ризики розвитку соціальної інфраструктури й 47 
соціальних послуг у Черкаській міській територіальній громаді 
Висновки до розділу 2 53 
РОЗДІЛ 3. Напрями та механізми розвитку соціальної 57 
інфраструктури громади для забезпечення сталого розвитку 
3.1. Стратегічне планування та участь мешканців 57 
3.2. Фінансові механізми і партнерства (міжмуніципальна 63 
співпраця, гранти, ДПП) 
3.3. Посилення системи соціальних послуг: стандарти, інтегровані 70 
сервіси, цифровізація, мобільні форми 
3.4. Моніторинг і оцінювання результативності (індикатори, KPI, 75 
узгодження з ЦСР) 
Висновки до розділу 3 81 
ВИСНОВКИ 83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 88 
ДОДАТКИ  
 
 
 
  8 
 
 
ВСТУП 
Сталий соціально-економічний розвиток територій дедалі більше 
залежить від того, наскільки громада здатна забезпечити мешканцям доступ 
до базових послуг, підтримку в ситуаціях соціальних ризиків і прийнятні 
умови повсякденного життя. У логіці сталого розвитку соціальний вимір є 
рівноправним з економічним та екологічним, а зменшення нерівностей і 
розширення можливостей людей розглядаються як ключові умови 
довгострокової стійкості (United Nations General Assembly, 2015). Для 
територіальних громад це означає, що інфраструктурні рішення в освіті, 
охороні здоров’я, культурі та сфері соціальних послуг впливають не лише на 
комфорт, а й на зайнятість, мобільність населення, інвестиційну 
привабливість та здатність громади відновлюватися й розвиватися. 
В Україні актуальність теми посилюється тим, що територіальні 
громади мають ширші повноваження і відповідальність за організацію 
місцевого життя. Законодавче визначення місцевого самоврядування 
підкреслює право та реальну здатність територіальної громади вирішувати 
питання місцевого значення (Verkhovna Rada of Ukraine, 1997). Водночас 
саме на місцевому рівні найбільш чітко проявляються соціальні ризики — 
бідність, безробіття, інвалідність, соціальна ізоляція, наслідки кризових 
ситуацій — і саме громада першою стикається з потребою в доступних 
послугах і підтримці. У цьому сенсі розвиток соціальної інфраструктури 
варто розглядати як практичну базу для реалізації соціальних прав і як 
передумову підвищення якості життя населення. 
Для спеціальності «Соціальне забезпечення» центральним є питання 
організації соціальних послуг як інструменту підтримки осіб і сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах. Закон України «Про соціальні 
послуги» акцентує, що соціальні послуги спрямовані на профілактику, 
подолання або мінімізацію негативних наслідків таких обставин, а 
  9 
 
забезпечення базових соціальних послуг є завданням, зокрема, виконавчих 
органів місцевих рад (Verkhovna Rada of Ukraine, 2019). Отже, соціальна 
інфраструктура громади — це не лише “заклади”, а й організаційна 
спроможність: кадри, механізми виявлення потреб, маршрутизація 
отримувачів, партнерства та контроль якості, без яких система соціальних 
послуг не працює результативно. 
Стан наукової розробленості теми 
Питання соціальної інфраструктури та її ролі у розвитку територій 
активно розробляється в економіці, соціології, публічному управлінні й 
соціальній роботі. У міжнародній літературі соціальна інфраструктура часто 
описується як фактор зменшення нерівності, підтримки соціальних зв’язків і 
зміцнення життєстійкості місцевих спільнот (Klinenberg, 2018). 
Концептуально ця логіка добре узгоджується з підходом до розвитку як 
розширення можливостей людини та підвищення її свободи вибору (Sen, 
1999), а також із глобальною рамкою Порядку денного–2030, що вимагає 
інтегрованих соціально-економічних рішень (United Nations General 
Assembly, 2015). 
В українських дослідженнях значну увагу приділено уточненню змісту 
поняття та підходів до його структурування. Зокрема, П. О. Кобилін 
узагальнює підходи до визначення поняття «соціальна інфраструктура» та 
показує різні ракурси її розуміння залежно від предмета аналізу (Kobylin, 
2015). В. С. Бойченко розглядає соціальну інфраструктуру як поєднання 
матеріальних і нематеріальних складових та пов’язує її з забезпеченням 
людського розвитку міста (Boychenko, n.d.). Окремий практичний блок 
становлять напрацювання та матеріали щодо децентралізації й організації 
соціальних послуг у громадах, де підкреслюється обов’язок громад 
забезпечувати базові соціальні послуги й наводяться типові виклики 
впровадження на місцях (Decentralization.gov.ua, n.d.). У сучасних умовах 
з’являються також прикладні роботи, що аналізують кризові/екстрені 
  10 
 
соціальні послуги у громадах, зокрема в умовах воєнного стану (Isaiovych, 
2025). 
Невирішені аспекти та прогалини 
Попри наявні напрацювання, залишається низка питань, які 
потребують додаткового опрацювання саме на рівні територіальної громади: 
1. недостатньо комплексних досліджень, які одночасно оцінюють 
“мережу об’єктів” (інфраструктуру) і “організаційну спроможність” 
(управління, кадри, координація, фінансування) в єдиній логіці 
результативності для мешканців; 
2. бракує єдиного прикладного індикаторного підходу, що пов’язує 
розвиток соціальної інфраструктури з показниками сталого соціально-
економічного розвитку громади (доступність/якість послуг → людський 
потенціал → зайнятість/стійкість); 
3. існує розрив між наявністю нормативних рамок моніторингу 
якості соціальних послуг (Cabinet of Ministers of Ukraine, 2020) і 
можливостями громад перетворювати результати моніторингу на 
управлінські рішення; методичні рекомендації щодо моніторингу існують, 
але на практиці часто бракує даних, інструментів і компетенцій (Ministry of 
Social Policy of Ukraine, 2013); 
4. недостатньо досліджено, як саме обмеження інфраструктури 
(транспортна доступність, безбар’єрність, кадровий дефіцит, відсутність 
інтегрованих сервісів) впливають на реальну доступність соціальних послуг, 
визначених законом (Verkhovna Rada of Ukraine, 2019); 
5. потребують узагальнення підходи до організації соціальних 
послуг та інфраструктурних рішень у кризових умовах, включно з питаннями 
масштабування практик і оцінки ефективності (Isaiovych, 2025). 
Саме ці прогалини зумовлюють потребу в дослідженні, що поєднує 
інфраструктурний і соціально-сервісний підходи та дає прикладні висновки 
для розвитку громади. 
  11 
 
Мета, завдання, об’єкт, предмет і гіпотеза 
Мета роботи — обґрунтувати роль розвитку соціальної 
інфраструктури територіальної громади як передумови сталого соціально-
економічного розвитку та визначити практичні напрями її удосконалення з 
позицій системи соціального забезпечення і соціальних послуг. 
Завдання роботи: 
6. Розкрити сутність і структуру соціальної інфраструктури 
територіальної громади та її основні функції. 
7. Пояснити, як соціальна інфраструктура впливає на сталий 
соціально-економічний розвиток громади. 
8. Проаналізувати нормативно-правові та інституційні основи 
розвитку соціальної інфраструктури й системи соціальних послуг у громадах 
України. 
9. Запропонувати підхід до оцінювання стану соціальної 
інфраструктури громади (доступність, якість, спроможність, ресурсне 
забезпечення). 
10. Розробити рекомендації щодо напрямів розвитку соціальної 
інфраструктури та підвищення ефективності соціальних послуг на місцевому 
рівні. 
Об’єкт дослідження — соціальна інфраструктура територіальної 
громади. 
Предмет дослідження — механізми та інструменти розвитку соціальної 
інфраструктури громади як умови сталого соціально-економічного розвитку  
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що системний розвиток 
соціальної інфраструктури територіальної громади (як мережі установ і 
сервісів, так і організаційних механізмів їх роботи) за умови забезпечення 
базових соціальних послуг на місцевому рівні сприятиме сталому соціально-
економічному розвитку громади. Це проявлятиметься через підвищення 
доступності послуг і зниження бар’єрів для вразливих груп, профілактику 
  12 
 
складних життєвих обставин, посилення людського потенціалу та соціальної 
згуртованості, а також створення кращих умов для економічної активності 
населення (Verkhovna Rada of Ukraine, 2019; United Nations General Assembly, 
2015). 
Методи дослідження: аналіз і синтез (для уточнення понять), 
порівняння (для зіставлення підходів), аналіз нормативно-правових актів, 
індикаторний підхід (для оцінювання доступності й спроможності), 
узагальнення (для формування висновків і рекомендацій). 
Інформаційна база дослідження: нормативно-правові акти України у 
сфері місцевого самоврядування та соціальних послуг (Verkhovna Rada of 
Ukraine, 1997, 2019), документи щодо сталого розвитку (United Nations 
General Assembly, 2015), наукові та прикладні публікації з тематики 
соціальної інфраструктури (Klinenberg, 2018; Sen, 1999; Kobylin, 2015; 
Boychenko, n.d.), а також нормативні й методичні документи щодо 
моніторингу якості соціальних послуг (Cabinet of Ministers of Ukraine, 2020; 
Ministry of Social Policy of Ukraine, 2013). За необхідності в аналітичному 
розділі можуть бути використані відкриті дані та статистика конкретної 
громади. 
Практичне значення роботи полягає в тому, що запропонований 
підхід до оцінювання та напрями розвитку можуть бути використані 
органами місцевого самоврядування й надавачами соціальних послуг для 
планування мережі сервісів, підвищення доступності допомоги й узгодження 
місцевих рішень із логікою сталого розвитку (United Nations General 
Assembly, 2015). 
  13 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ 
СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ГРОМАДИ 
1.1. Сутність, склад і функції соціальної інфраструктури територіальної 
громади 
Соціальна інфраструктура є однією з базових основ життєдіяльності 
територіальної громади, оскільки саме через неї забезпечується доступ 
населення до суспільно важливих послуг і створюються умови для 
відтворення людського потенціалу. На практиці соціальна інфраструктура 
“працює” тоді, коли мешканці можуть без істотних бар’єрів отримати освіту, 
медичну допомогу, соціальні послуги, культурні та спортивні сервіси, а 
також користуватися елементами життєзабезпечення, які підтримують 
повсякденне функціонування громади (житлово-комунальні послуги, 
транспортна доступність до установ тощо). 
У науковій літературі відсутнє єдине універсальне визначення 
соціальної інфраструктури, однак узагальнення підходів дозволяє описати її 
як систему матеріальних об’єктів і організаційних механізмів, що 
забезпечують надання соціально значущих послуг і формування належних 
умов життя. Так, П. О. Кобилін, аналізуючи різні підходи, демонструє, що 
соціальну інфраструктуру трактують і як “матеріальну базу” (споруди, 
заклади, підприємства), і як ширшу систему, що забезпечує задоволення 
потреб населення у послугах та формує умови проживання (Кобилін, 2013). 
Важливість цього висновку для дослідження на рівні громади полягає в тому, 
що оцінювати потрібно не лише наявність установ, а й те, чи перетворюється 
їх існування на реальну доступність послуг для людей. 
Сучасні інтерпретації доповнюють “матеріальний” підхід акцентом на 
інституційній складовій. В. С. Бойченко підкреслює, що соціальна 
інфраструктура охоплює не тільки матеріальні елементи, але й нематеріальні 
компоненти (управлінські, організаційні, програмні), які забезпечують 
  14 
 
комфорт, безпеку й умови людського розвитку (Бойченко, б. р.). У близькій 
логіці Е. Кліненберг описує соціальну інфраструктуру як фізичні простори та 
організації, що впливають на взаємодію людей, формування соціальних 
зв’язків і участь у житті спільноти (Klinenberg, 2018). Для громади це 
означає, що навіть наявність мережі закладів не гарантує соціального ефекту, 
якщо відсутні управлінська спроможність, доступність, належні стандарти 
роботи та довіра мешканців до сервісів. 
З урахуванням наведеного, для цілей цієї роботи соціальну 
інфраструктуру територіальної громади доцільно визначити як сукупність 
матеріальних об’єктів, мереж установ і сервісів, а також організаційних 
(інституційних) механізмів їх функціонування, які забезпечують доступ 
населення до соціально значущих послуг і сприяють підвищенню якості 
життя та розвитку людського потенціалу громади (Кобилін, 2013; Бойченко, 
б. р.; Klinenberg, 2018). 
Склад соціальної інфраструктури громади доцільно розкривати у двох 
вимірах: (1) як перелік сфер послуг, де громада забезпечує потреби 
населення; (2) як сукупність ресурсів та організаційних умов, що роблять ці 
послуги реально доступними. 
По-перше, за сферами (підсистемами) соціальна інфраструктура 
охоплює див Табл. 1.1. 
 
Таблиця 1.1. 
Сфера (підсистема) 
№ Короткий зміст / приклади елементів 
соціальної інфраструктури 
Заклади дошкільної освіти, школи, позашкілля; за 
1 Освіта потреби — професійна/фахова освіта у взаємодії з 
іншими рівнями управління 
Первинна ланка, амбулаторії, ФАПи; доступ до 
2 Охорона здоров’я спеціалізованої допомоги через маршрутизацію 
пацієнтів 
Будинки культури, бібліотеки, музеї, клуби, публічні 
3 Культура і дозвілля 
простори для дозвілля та подій 
  15 
 
Сфера (підсистема) 
№ Короткий зміст / приклади елементів 
соціальної інфраструктури 
Спортивні майданчики, секції, спортивні зали, ДЮСШ 
4 Фізична культура і спорт 
та інші форми спортивної активності 
Центри надання соціальних послуг, кейс-менеджмент, 
Соціальний захист і соціальні 
5 догляд, підтримка сімей з дітьми; послуги для осіб з 
послуги 
інвалідністю та людей похилого віку 
Водопостачання, тепло-, енергозабезпечення, 
Житлово-комунальна сфера 
6 благоустрій, утримання житлового фонду, поводження з 
(умови життєзабезпечення) 
відходами 
Транспортна та просторова Дороги місцевого значення, маршрути, підвезення/доїзд 
7 
доступність до установ до соціальних об’єктів, просторове планування доступу 
 
По-друге, за ресурсно-організаційними елементами, які визначають 
реальну дієвість соціальної інфраструктури, можна виділити (Табл 1.2.):  
Таблиця 1.2. 
Вплив ресурсно організаційних елементів на соціальну інфраструктуру 
Ресурсно-
№ організаційний Що включає На що впливає (коротко) 
елемент 
Наявність фахівців (соціальні 
працівники/фахівці із Якість послуг, своєчасність 
Кадрове соціальної роботи, медики, допомоги, можливість 
1 
забезпечення педагоги тощо), кваліфікація, розширювати/впроваджувати нові 
навантаження, плинність послуги 
кадрів, підвищення кваліфікації 
Видатки на утримання мережі, 
капітальні ремонти/оновлення, Спроможність підтримувати 
інвестиції в розвиток, інфраструктуру в робочому стані 
2 Фінансування 
програмне фінансування, та розвивати її, стабільність 
залучення грантів/донорських надання послуг 
коштів 
Стратегічне планування, 
програмно-цільовий підхід, 
Узгодженість дій, ефективність 
Управлінські управління мережею закладів, 
3 використання ресурсів, перехід від 
механізми бюджетування, управління 
“утримання” до “розвитку” 
проєктами, моніторинг і оцінка 
результатів 
Співпраця між підрозділами 
Розширення спектра послуг, 
Інституційна ради, закладами, НУО, 
підвищення якості, закриття 
4 взаємодія та бізнесом; міжмуніципальна 
“прогалин” там, де громада 
партнерства співпраця; соціальне 
самостійно не має ресурсу 
замовлення/закупівля послуг (за 
  16 
 
Ресурсно-
№ організаційний Що включає На що впливає (коротко) 
елемент 
потреби) 
Інформаційна доступність 
(канали комунікації), фізична 
Реальне охоплення населення, 
доступність (безбар’єрність), 
Організація зменшення бар’єрів для вразливих 
5 транспортна доступність, 
доступності груп, зростання звернень і раннє 
зручний графік роботи, 
виявлення потреб 
мобільні/виїзні форми, “єдине 
вікно” 
Регламенти роботи, стандарти 
соціальних послуг, процедури 
Передбачуваність і прозорість, 
Стандарти та оцінки потреб, ведення 
6 довіра мешканців, 
якість випадку/кейс-менеджмент, 
результативність допомоги 
робота зі зверненнями і 
скаргами, внутрішній контроль 
Стан будівель і приміщень, 
Матеріально- Безперервність і безпека надання 
обладнання, ІТ-інфраструктура, 
технічна база (як послуг, комфорт отримувачів і 
7 транспорт (у т.ч. для мобільних 
управлінський працівників, можливість 
послуг), забезпечення 
ресурс) цифровізації 
енергоефективності 
Облік отримувачів/випадків, 
Дані та облік Точність планування, адресність 
аналіз потреб громади, карти 
потреб послуг, управління на основі 
8 доступності, статистика 
(інформаційна даних, аргументація бюджетних 
звернень, індикатори 
спроможність) рішень 
результатів 
 
 
У підрозділі важливо підкреслити, що для спеціальності «Соціальне 
забезпечення» центральною складовою соціальної інфраструктури є система 
соціальних послуг. Закон України «Про соціальні послуги» визначає 
спрямованість соціальних послуг на профілактику, подолання або 
мінімізацію негативних наслідків складних життєвих обставин, а також 
закріплює роль місцевого рівня у забезпеченні базових соціальних послуг 
(Верховна Рада України, 2019). Це дозволяє розглядати соціальну 
інфраструктуру громади як інструмент зменшення вразливості та підтримки 
соціальної стійкості. 
  17 
 
Функції соціальної інфраструктури територіальної громади доцільно 
подати як взаємопов’язані блоки (Табл 1.3.). 
1. Відтворювальна (людський потенціал). Соціальна інфраструктура 
забезпечує формування й розвиток людського капіталу через освіту, охорону 
здоров’я, культурні та спортивні практики. Вона створює умови, за яких 
люди мають можливість навчатися, зберігати здоров’я і підвищувати 
компетентності протягом життя. 
2. Соціально-захисна. Через систему соціальних послуг 
інфраструктура зменшує ризик соціального виключення, запобігає 
загостренню проблем у сім’ях і підтримує осіб, які опинилися у складних 
життєвих обставинах (Верховна Рада України, 2019). Для громади це означає 
не тільки “реакцію на проблему”, а й профілактику — раннє виявлення 
потреб і своєчасну підтримку. 
3. Інтеграційна (згуртованість). Соціальна інфраструктура 
забезпечує простори та механізми взаємодії мешканців, формує довіру та 
соціальні зв’язки. Саме тому вона впливає не лише на рівень сервісів, а й на 
соціальну згуртованість громади (Klinenberg, 2018). 
4. Якісно-життєва. Через житлово-комунальні умови, благоустрій і 
доступність послуг соціальна інфраструктура безпосередньо формує якість 
життя. Цей аспект важливий для утримання населення, зниження міграції та 
підтримки демографічної стійкості громади. 
5. Економічно-стимулювальна. Соціальна інфраструктура впливає 
на економіку громади опосередковано: доступність садків і шкіл підтримує 
участь батьків у ринку праці, послуги догляду зменшують навантаження на 
сім’ї, а доступність медицини знижує втрати від захворюваності. У підсумку 
це підвищує продуктивність і створює більш сприятливі умови для розвитку 
місцевої економіки. 
6. Управлінсько-координаційна. Розвинена інфраструктура вимагає 
ефективного управління — планування мережі, бюджетування, партнерств, 
  18 
 
контролю якості. Саме ця функція пов’язує “наявність об’єктів” із реальним 
результатом для людей, що підкреслюють підходи до соціальної 
інфраструктури як поєднання матеріального та інституційного компонентів 
(Бойченко, б. р.). 
 
Таблиця 1.3. 
Функції соціальної інфраструктури 
Функція 
Приклади прояву Показники (індикатори) 
№ соціальної Суть функції 
на рівні громади для оцінювання 
інфраструктури 
Охоплення 
дошкільною/шкільною 
освітою (%); середня 
наповнюваність класів/груп; 
Доступні садки й 
Розвиток частка дітей, що відвідують 
школи; 
Відтворювальна людського позашкілля (%); 
позашкілля; 
1 (людський капіталу через кількість/доступність 
профілактика 
потенціал) освіту, здоров’я, спортивних секцій (на 1 тис. 
здоров’я; спортивні 
компетентності населення); частка 
секції 
профілактичних 
оглядів/вакцинації (%); 
забезпеченість сімейними 
лікарями (на 10 тис.) 
Наявність/перелік базових 
соціальних послуг (так/ні); 
кількість отримувачів 
соціальних послуг (на 1 тис.); 
Зменшення 
Догляд вдома; середній час реагування на 
вразливості та 
соціальний звернення (дні); частка 
Соціально- наслідків 
2 супровід; кризові випадків із завершеним 
захисна соціальних 
втручання; планом допомоги (%); 
ризиків через 
реабілітація кількість соціальних 
соціальні послуги 
працівників/фахівців із соц. 
роботи (на 10 тис.); частка 
повторних звернень з тією ж 
проблемою (%) 
Кількість публічних 
просторів/культурних подій 
Підтримка 
Публічні простори; (на 1 тис.); відвідуваність 
соціальних 
Інтеграційна бібліотеки/клуби; бібліотек/клубів; частка 
3 зв’язків, участі, 
(згуртованість) заходи громади; мешканців, залучених до 
включення різних 
програми для ВПО громадських заходів (% за 
груп 
опитуванням); наявність 
програм інтеграції вразливих 
  19 
 
Функція 
Приклади прояву Показники (індикатори) 
№ соціальної Суть функції 
на рівні громади для оцінювання 
інфраструктури 
груп (так/ні); рівень довіри до 
місцевих інституцій 
(опитування, бали) 
Частка об’єктів 
соцінфраструктури з 
елементами безбар’єрності 
(%); середній час доїзду до 
ключових послуг (хв); 
Формування Благоустрій; 
Якісно-життєва забезпеченість вуличним 
комфортних, освітлення; 
(умови освітленням (км/або % 
4 безпечних і транспорт до 
повсякденного вулиць); доступність 
доступних умов установ; 
життя) громадського транспорту 
життя безбар’єрність 
(інтервал руху/покриття 
маршрутами); рівень 
задоволеності мешканців 
якістю середовища 
(опитування) 
Рівень зайнятості/безробіття 
(за наявними даними); частка 
жінок/батьків із малими 
Підтримка 
Садки → участь дітьми, залучених до праці 
економічної 
батьків у праці; (за опитуванням/даними); 
активності через 
Економічно- догляд → частка пропусків роботи 
5 зменшення 
стимулювальна вивільнення часу; через хворобу (за 
бар’єрів до праці 
первинка → менше опитуванням); доступність 
та підвищення 
втрат від хвороб доглядових послуг (кількість 
продуктивності 
місць/охоплення); кількість 
нових ФОП/підприємств 
(динаміка) 
Наявність стратегії/програми 
розвитку соцсфери (так/ні); 
частка видатків на соціальну 
Узгоджене сферу в бюджеті (%); видатки 
управління Стратегія; на 1 мешканця (грн/особу); 
мережею закладів програми; кількість партнерських 
Управлінсько- і сервісів: міжвідомча проєктів/договорів (НУО, 
6 
координаційна планування, координація; бізнес, міжмуніципальна 
фінансування, партнерства; співпраця); регулярність 
партнерства, моніторинг моніторингу якості послуг 
контроль якості (так/ні, періодичність); 
наявність механізмів 
зворотного зв’язку/скарг 
(так/ні) 
Отже, соціальна інфраструктура територіальної громади є 
комплексною системою, у якій матеріальна база (заклади й об’єкти) має бути 
  20 
 
підкріплена організаційною спроможністю (кадри, управління, стандарти, 
доступність). Для спеціальності «Соціальне забезпечення» це особливо 
важливо, оскільки результативність громади в соціальній сфері визначається 
не лише кількістю установ, а й здатністю забезпечити доступні та якісні 
соціальні послуги відповідно до потреб населення (Верховна Рада України, 
2019). 
 
1.2. Соціальна інфраструктура як чинник сталого соціально-
економічного розвитку територіальної громади 
У сучасному розумінні сталий розвиток виходить за межі економічного 
зростання як самоцілі та передбачає збалансування соціальних, економічних і 
екологічних пріоритетів із фокусом на добробуті нинішніх і майбутніх 
поколінь. У Порядку денному–2030 сталий розвиток подається як 
інтегрована рамка, де цілі щодо подолання бідності, здоров’я, освіти, 
зменшення нерівності й розвитку міст прямо пов’язані з економічною 
стійкістю та інституційною спроможністю (United Nations General Assembly, 
2015). На рівні територіальної громади ця логіка набуває прикладного 
виміру: якість життя, доступність послуг і соціальна згуртованість стають 
“умовами старту” для економічної активності, інвестиційної привабливості 
та здатності громади розвиватися в довгостроковій перспективі. 
Соціальна інфраструктура в цьому контексті виконує роль базового 
чинника сталого розвитку, оскільки забезпечує інституційні та матеріальні 
умови для реалізації людського потенціалу, зниження соціальних ризиків і 
формування безпечного, інклюзивного соціального середовища. Відповідно, 
її значення доцільно розглядати не як “видаткову” складову бюджету, а як 
форму соціальних інвестицій, що створюють довгострокові ефекти для 
громади — як соціальні, так і економічні (Sen, 1999; United Nations General 
Assembly, 2015). 
  21 
 
Механізми впливу соціальної інфраструктури на сталий розвиток 
громади. По-перше, соціальна інфраструктура впливає на сталий розвиток 
через формування людського потенціалу. Доступність освіти й охорони 
здоров’я забезпечує накопичення людського капіталу, підвищує 
конкурентоспроможність населення та зменшує ризики міжпоколінної 
бідності. У межах підходу А. Сена розвиток розуміється як розширення 
“можливостей” (capabilities) людини — тобто реальних шансів вести життя, 
яке вона цінує (Sen, 1999). На рівні громади саме соціальна інфраструктура 
задає межі цих можливостей: наприклад, наявність доступного дошкілля і 
школи впливає не лише на освітні результати дітей, а й на економічну 
активність батьків; доступність первинної медицини — на якість і тривалість 
активного життя; культурні й спортивні сервіси — на соціалізацію та 
профілактику ризикованої поведінки. 
По-друге, соціальна інфраструктура є механізмом зниження соціальних 
ризиків та підтримки соціальної безпеки. Для спеціальності «Соціальне 
забезпечення» особливо важливо, що система соціальних послуг спрямована 
на профілактику, подолання або мінімізацію негативних наслідків складних 
життєвих обставин (Верховна Рада України, 2019). Це означає, що соціальна 
інфраструктура громади (центри соціальних послуг, соціальна робота, 
догляд, підтримка сімей, реабілітаційні сервіси, кризова допомога) 
безпосередньо впливає на стійкість населення до криз — економічних, 
демографічних, безпекових. Коли громада має інституційно спроможну 
мережу соціальних сервісів, вона зменшує ймовірність того, що 
індивідуальні проблеми переростуть у системні — наприклад, у зростання 
бездомності, сімейного насильства, соціальної ізоляції літніх людей або 
невключення людей з інвалідністю в життя громади. 
По-третє, соціальна інфраструктура посилює соціальну згуртованість і 
довіру, а це — ключова умова довгострокової спроможності громади до 
колективних дій. Соціальна згуртованість проявляється у здатності 
  22 
 
мешканців співпрацювати, підтримувати спільні правила, брати участь у 
місцевих ініціативах та визнавати легітимність рішень органів місцевого 
самоврядування. Е. Кліненберг підкреслює, що “соціальна інфраструктура” 
— це не лише будівлі, а й простори та організації, які створюють умови для 
регулярної взаємодії людей і формування соціальних зв’язків (Klinenberg, 
2018). У громаді це можуть бути бібліотеки, будинки культури, молодіжні 
простори, спортивні об’єкти, інклюзивні громадські місця. Їхній ефект 
виходить за межі “дозвілля”: вони зменшують соціальну ізоляцію, 
підтримують громадянську участь, знижують напругу між групами 
населення та формують “соціальний капітал”, без якого складно реалізувати 
довгострокові стратегії розвитку. 
По-четверте, соціальна інфраструктура впливає на економічні 
результати громади через зменшення бар’єрів до зайнятості та підвищення 
продуктивності. Доступні послуги догляду (за дітьми, літніми, людьми з 
інвалідністю) опосередковано збільшують участь членів домогосподарства у 
ринку праці; доступність медицини зменшує втрати робочого часу через 
захворюваність; якісна освіта підвищує шанси на продуктивну зайнятість і 
підприємництво. Відтак соціальна інфраструктура формує сприятливе 
середовище для локальної економіки, а в довгостроковому вимірі — для 
стійкого зростання доходів і бюджету громади. У цьому проявляється 
принцип взаємозалежності соціального й економічного вимірів сталого 
розвитку (United Nations General Assembly, 2015). 
По-п’яте, соціальна інфраструктура є інструментом зменшення 
територіальної нерівності в межах громади. Просторова “нерівність доступу” 
— коли одні мікрорайони мають швидкий доступ до школи, амбулаторії, 
соціальних сервісів, а інші потребують значних часових і фінансових витрат 
— перетворюється на нерівність можливостей. Саме тому розвиток 
соціальної інфраструктури має включати не тільки кількісне нарощування 
мережі, а й управління її просторовою доступністю, транспортними 
  23 
 
зв’язками та безбар’єрністю. У термінах Порядку денного–2030 це 
узгоджується з ідеєю “не залишити нікого осторонь” та з цілями щодо 
зменшення нерівності й розвитку інклюзивних, безпечних і стійких 
населених пунктів (United Nations General Assembly, 2015). 
Роль місцевого самоврядування в перетворенні соціальної 
інфраструктури на результат. Вплив соціальної інфраструктури на сталий 
розвиток не є автоматичним: він залежить від управлінської спроможності 
громади. Законодавство визначає місцеве самоврядування як право і реальну 
здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення 
(Верховна Рада України, 1997). Відповідно, соціальна інфраструктура 
розглядається не лише як сукупність об’єктів, а як сфера публічного 
управління, де потрібні планування мережі, фінансові рішення, кадрова 
політика, партнерства та механізми контролю якості. 
У сфері соціальних послуг це особливо очевидно: законодавство прямо 
визначає орієнтацію соціальних послуг на профілактику та подолання 
складних життєвих обставин, а також покладає важливу роль на місцевий 
рівень у забезпеченні базових соціальних послуг (Верховна Рада України, 
2019). Отже, сталий розвиток громади в соціальному вимірі залежить від 
того, чи здатна громада: (1) виявляти потреби населення; (2) організовувати 
надання послуг або закуповувати їх; (3) забезпечувати якість і доступність; 
(4) системно оцінювати результати. Нормативні документи щодо 
моніторингу та оцінки якості соціальних послуг підкреслюють значення 
регулярного збору даних і використання результатів моніторингу в 
управлінських рішеннях (Кабінет Міністрів України, 2020; Міністерство 
соціальної політики України, 2013). Таким чином, управління соціальною 
інфраструктурою стає частиною управління сталим розвитком — через дані, 
індикатори, оцінку потреб і результатів. 
Соціальна інфраструктура в системі стратегічного розвитку територій. 
Розвиток соціальної інфраструктури громади набуває стратегічного значення 
  24 
 
тоді, коли інтегрується в місцеві та регіональні пріоритети розвитку. 
Державна стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 роки підкреслює 
орієнтир формування згуртованої держави у соціальному та просторовому 
вимірах, що узгоджується з підходом, за яким соціальна згуртованість і 
доступність послуг виступають не “наслідком”, а умовою розвитку територій 
(Кабінет Міністрів України, 2020). Для територіальної громади це означає 
потребу узгоджувати розвиток мережі освіти, медицини, культури та 
соціальних послуг із демографічними трендами, мобільністю населення, 
розселенням і бюджетними можливостями. 
Отже, соціальна інфраструктура територіальної громади виступає 
одним із ключових чинників сталого соціально-економічного розвитку, 
оскільки: (1) формує людський потенціал; (2) знижує соціальні ризики та 
підтримує соціальну безпеку; (3) зміцнює соціальну згуртованість і довіру; 
(4) підсилює економічну активність через зменшення бар’єрів і підвищення 
продуктивності; (5) зменшує нерівність можливостей у просторі громади. 
Водночас реалізація цього потенціалу залежить від управлінської 
спроможності місцевого самоврядування — планувати, фінансувати, 
координувати і оцінювати результати розвитку соціальної інфраструктури та 
соціальних послуг (Верховна Рада України, 1997, 2019; Кабінет Міністрів 
України, 2020). 
 
1.3. Нормативно-інституційні засади розвитку соціальної 
інфраструктури та соціальних послуг у громадах України 
Нормативно-інституційні засади розвитку соціальної інфраструктури 
громади формуються як система взаємопов’язаних правил і суб’єктів, що 
визначають: (1) повноваження органів місцевого самоврядування; (2) вимоги 
до організації послуг (доступність, стандарти, якість); (3) фінансові 
механізми забезпечення соціальної сфери; (4) інституційну архітектуру (хто 
планує, хто надає, хто контролює). У межах спеціальності «Соціальне 
  25 
 
забезпечення» ключовим ядром цієї системи виступає законодавство про 
соціальні послуги, однак розвиток соціальної інфраструктури в громаді не 
може бути відокремлений від секторальних норм у сферах освіти, охорони 
здоров’я, адміністративних сервісів та бюджетної політики. 
Нормативна база розвитку соціальної інфраструктури та соціальних 
послуг має багаторівневу структуру. На верхньому рівні — закони, що 
визначають повноваження місцевого самоврядування та соціальні гарантії 
(Табл 1.4.). 
 
Таблиця 1. 4 
Ключові нормативні акти, що визначають розвиток соціальної 
інфраструктури та соціальних послуг на рівні громади 
Нормативний Значення для 
Рівень Що регулює 
акт громади 
Правова основа 
Закон України 
Компетенції органів управління 
Базовий «Про місцеве 
місцевого соціальною сферою 
(повноваження) самоврядування 
самоврядування на місцевому рівні 
в Україні» 
(ВРУ, 1997)  
Визначає роль 
Принципи, суб’єкти, 
Закон України громади як 
Профільний організація, 
«Про соціальні організатора 
(соцпослуги) спрямованість 
послуги» системи соцпослуг 
соцпослуг 
(ВРУ, 2019)  
Описує процедурні 
Порядок/організаційн
Організація Постанова рамки організації 
і питання надання 
(підзаконний) КМУ № 587 послуг у громаді 
соцпослуг 
(КМУ, 2020b)  
Зобов’язує громаду 
вимірювати якість і 
Якість Постанова Моніторинг і оцінка використовувати 
(підзаконний) КМУ № 449 якості соцпослуг результати для 
управління (КМУ, 
2020a)  
Стандартизація Наказ Класифікатор Уніфікує 
  26 
 
Нормативний Значення для 
Рівень Що регулює 
акт громади 
Мінсоцполітик соціальних послуг планування, облік і 
и № 429 структурування 
послуг 
(Мінсоцполітики, 
2020)  
Визначає державний 
Інституційний Постанова Положення про нагляд/контроль у 
контроль КМУ № 783 Нацсоцслужбу сфері соцпослуг 
(КМУ, 2020c)  
Визначає ресурсні 
Правила місцевих 
Бюджетний можливості громади 
Фінансова база бюджетів і 
кодекс України у соціальній сфері 
трансфертів 
(ВРУ, 2010)  
Закон «Про 
Створює 
добровільне 
Децентралізаці Формування інституційну основу 
об’єднання 
я спроможних громад спроможності для 
територіальних 
послуг (ВРУ, 2015)  
громад» 
Дозволяє спільно 
Закон «Про 
Форми організовувати 
співробітництво 
Співпраця міжмуніципальної дорогі/спеціалізован
територіальних 
співпраці і послуги (ВРУ, 
громад» 
2014)  
 
 Базовим актом, який закріплює право територіальної громади 
вирішувати питання місцевого значення і визначає компетенції органів 
місцевого самоврядування, є Закон України «Про місцеве самоврядування в 
Україні» (Верховна Рада України, 1997).  
У частині соціального забезпечення профільним є Закон України «Про 
соціальні послуги», який задає принципи, суб’єктів, процедури організації, а 
також спрямованість соціальних послуг на профілактику та мінімізацію 
наслідків складних життєвих обставин (Верховна Рада України, 2019). 
Важливо, що закон фактично закріплює для громади роль організатора 
системи соціальних послуг (виявлення потреб, планування, забезпечення 
  27 
 
надання/закупівлі, контроль якості), що переводить соціальну 
інфраструктуру з рівня «мережі установ» у площину управління 
результатами для населення. 
На підзаконному рівні функціонування соціальних послуг 
деталізується постановами Кабінету Міністрів України. Постанова № 587 
визначає організаційні аспекти надання соціальних послуг (процедурність, 
порядок, переліки тощо) (Кабінет Міністрів України, 2020b). Окремо 
постанова № 449 встановлює порядок моніторингу та оцінки якості 
соціальних послуг (Кабінет Міністрів України, 2020a). У результаті 
нормативна рамка формує вимогу до громад не лише «надавати послуги», а й 
постійно вимірювати якість і результативність. 
Паралельно діє секторальне законодавство, яке задає правила розвитку 
ключових елементів соціальної інфраструктури: освіти (Верховна Рада 
України, 2017; 2020), охорони здоров’я (Верховна Рада України, 1992; 2017), 
а також регулює організацію адміністративних сервісів через ЦНАП, які 
часто виступають точкою доступу населення до соціальних виплат і частини 
соціальних сервісів (Верховна Рада України, 2012).  
Окреме значення мають фінансово-правові норми: Бюджетний кодекс 
України визначає правила формування та виконання місцевих бюджетів, 
міжбюджетні трансферти й загальні підходи до фінансування публічних 
послуг, що прямо впливає на спроможність громад утримувати та розвивати 
соціальну інфраструктуру (Верховна Рада України, 2010).  
Сучасна модель управління соціальною сферою в Україні формується в 
контексті децентралізації. Закон України «Про добровільне об’єднання 
територіальних громад» став одним із ключових нормативних механізмів 
укрупнення та посилення спроможності громад (Верховна Рада України, 
2015). Практичний наслідок для соціальної інфраструктури полягає в тому, 
що громада отримує ширші можливості планувати мережу установ, 
оптимізувати ресурси та будувати локальні системи соціальних послуг. 
  28 
 
Однак не всі громади можуть забезпечити повний спектр послуг 
автономно. Саме тому важливим інструментом є Закон України «Про 
співробітництво територіальних громад», який дозволяє громадам 
об’єднувати ресурси, спільно створювати/утримувати установи або 
реалізовувати проєкти (Верховна Рада України, 2014). У соціальній сфері це 
відкриває можливості для спільних сервісів (наприклад, спеціалізованих 
реабілітаційних послуг, кризових центрів, мобільних команд), що особливо 
важливо для дорогих або вузькопрофільних напрямів. 
Нормативна логіка у сфері соціальних послуг будується за принципом: 
потреба → послуга → стандарт → якість → моніторинг. Для практики 
громад важливими є три «опорні» блоки. 
1. Класифікація соціальних послуг. Наказ Міністерства соціальної 
політики України № 429 затверджує Класифікатор соціальних послуг, 
який уніфікує підходи до найменування та групування послуг і 
полегшує планування/облік на місцевому рівні (Міністерство 
соціальної політики України, 2020).  
2. Організація надання соціальних послуг. Постанова КМУ № 587 задає 
процедурні рамки організації надання соціальних послуг, що є 
критично важливим для громади як організатора системи (Кабінет 
Міністрів України, 2020b). Практично це означає необхідність 
формувати локальні процеси: прийом звернень, оцінка потреб, 
прийняття рішень, маршрутизація отримувачів, взаємодія надавачів, 
ведення документації. 
3. Моніторинг і оцінка якості. Постанова КМУ № 449 визначає порядок 
моніторингу та оцінювання якості соціальних послуг (Кабінет 
Міністрів України, 2020a). Для громад це задає управлінську вимогу: 
якість має бути не декларацією, а вимірюваним параметром через 
показники, перевірки, аналіз звернень/скарг і коригування процесів. 
Додатково методичні підходи до моніторингу можуть 
  29 
 
конкретизуватися відомчими документами, що дозволяє громадам 
будувати внутрішні системи контролю якості (Міністерство соціальної 
політики України, 2013). 
Окремий інституційний елемент у системі якості та контролю — 
Національна соціальна сервісна служба України. Її статус та повноваження 
визначені постановою КМУ № 783 (Кабінет Міністрів України, 2020c). Для 
громади це означає, що управління соціальними послугами відбувається в 
умовах не лише внутрішнього, але й державного нагляду/контролю, а отже 
потребує відповідності процедурам, стандартам і вимогам законодавства. 
Фінансова база розвитку соціальної інфраструктури громади 
визначається, з одного боку, власними доходами місцевого бюджету та 
пріоритетами бюджетної політики, а з іншого — міжбюджетними 
механізмами і правилами, встановленими Бюджетним кодексом України 
(Верховна Рада України, 2010). У прикладному вимірі це означає, що 
громада має збалансовувати: поточне утримання мережі установ (зарплати, 
енергоносії, поточні ремонти) і розвиткові інвестиції (модернізація, 
безбар’єрність, цифровізація, оновлення обладнання). Саме ця «структура 
видатків» часто визначає, чи здатна громада перейти від моделі утримання до 
моделі розвитку. 
Стратегічний вимір задають державні рамкові документи. Державна 
стратегія регіонального розвитку на 2021–2027 роки підкреслює орієнтир 
згуртованості та збалансованого розвитку територій, що формує контекст для 
узгодження місцевих програм у соціальній сфері з регіональними та 
національними пріоритетами (Кабінет Міністрів України, 2020d). Для 
громади це означає потребу в програмному підході: локальні програми 
розвитку соціальної інфраструктури мають містити цілі, показники 
результативності та механізми моніторингу. 
Таблиця 1.5. 
  30 
 
 Інституційна система розвитку соціальної інфраструктури та 
соціальних послуг 
Основна роль у 
Рівень Суб’єкт Типові інструменти 
системі 
Нормотворення Закони у сферах 
(закони), місцевого 
Державний Верховна Рада України визначення самоврядування, 
базових соцпослуг, освіти, 
гарантій охорони здоров’я  
Порядки організації 
Політика та 
послуг, моніторинг 
Державний Кабінет Міністрів України підзаконне 
якості, стратегічні 
регулювання 
документи  
Формування 
Накази, 
держполітики у 
Міністерство соціальної класифікатор послуг, 
Державний соцсфері, 
політики України методичні 
методичні 
документи  
підходи 
Реалізація 
політики та Перевірки/контроль 
Державний Нацсоцслужба державний дотримання вимог, 
контроль у організаційні накази  
соцсфері 
Місцеві програми, 
Рішення, 
Міська/селищна/сільська бюджетування, 
Місцевий програми, 
рада, виконком управління мережею 
бюджет 
закладів  
Оцінка потреб, 
Структурні підрозділи Планування, 
договори, 
ради організація й 
Місцевий маршрутизація, 
(соцзахист/освіта/охорона координація 
контроль якості (в 
здоров’я тощо) послуг 
межах повноважень)  
Договори, стандарти 
Надавачі послуг 
Безпосереднє послуг, звітність, 
Місцевий/недержавний (комунальні, приватні, 
надання послуг робота зі 
НУО) 
зверненнями  
Нормативно-інституційна модель розвитку соціальної інфраструктури 
та соціальних послуг у громадах України (Таблиця 1.5)  характеризується (1) 
чітким закріпленням повноважень місцевого самоврядування; (2) наявністю 
профільного законодавства про соціальні послуги, яке орієнтує систему на 
профілактику та результат; (3) деталізацією організації та якості послуг через 
підзаконні акти; (4) фінансовою визначеністю через норми бюджетного 
  31 
 
регулювання; (5) можливістю міжмуніципальної кооперації як інструменту 
розширення спроможності. Водночас ефективність цієї моделі на практиці 
залежить від того, наскільки громада спроможна перетворити вимоги 
законодавства на управлінські процеси: оцінку потреб, планування мережі, 
забезпечення доступності, кадрову політику та системний моніторинг якості. 
Висновки до розділу 1 
У розділі 1 узагальнено теоретичні підходи до розуміння соціальної 
інфраструктури територіальної громади, обґрунтовано її роль у забезпеченні 
сталого соціально-економічного розвитку та визначено нормативно-
інституційні засади її функціонування в Україні. Отримані результати 
дозволяють розглядати соціальну інфраструктуру не як допоміжний 
“додаток” до економічної політики, а як системну передумову розвитку 
території та практичний інструмент підвищення якості життя населення. 
По-перше, встановлено, що соціальна інфраструктура територіальної 
громади є комплексним явищем, яке поєднує матеріальний (мережа установ і 
об’єктів) та інституційний (організаційні механізми, кадри, управління, 
стандарти) компоненти. Такий підхід є принципово важливим для аналізу на 
рівні громади, оскільки “наявність закладу” не гарантує результату без 
організаційної спроможності забезпечити доступність і якість послуг. Отже, 
оцінка соціальної інфраструктури має включати не лише опис мережі, а й 
аналіз того, як ця мережа реально працює для мешканців (Кобилін, 2013; 
Бойченко, б. р.; Klinenberg, 2018). 
По-друге, уточнено склад соціальної інфраструктури громади через дві 
взаємодоповнювальні площини: сферну (освіта, охорона здоров’я, культура, 
спорт, соціальні послуги, житлово-комунальна сфера, транспортна 
доступність) та ресурсно-організаційну (кадрове забезпечення, фінансування, 
управлінські механізми, партнерства, доступність, стандарти/якість, 
інформаційні ресурси). Така структуризація дозволяє перейти від загальних 
  32 
 
тверджень до прикладного аналізу: які саме “вузькі місця” у ресурсах і 
управлінні призводять до обмеження доступності або якості послуг. 
По-третє, визначено ключові функції соціальної інфраструктури 
громади: відтворювальну (розвиток людського потенціалу), соціально-
захисну (зменшення вразливості та наслідків ризиків), інтеграційну 
(підтримка соціальних зв’язків і згуртованості), якісно-життєву (умови 
повсякденного життя), економічно-стимулювальну (зменшення бар’єрів для 
праці, підвищення продуктивності), а також управлінсько-координаційну 
(планування, фінансування, моніторинг, контроль якості). Зазначені функції 
підтверджують міжгалузевий характер соціальної інфраструктури та її 
прямий зв’язок із результатами, важливими для сталого розвитку. 
По-четверте, обґрунтовано, що соціальна інфраструктура є одним із 
ключових чинників сталого соціально-економічного розвитку громади, 
оскільки вона формує “соціальні умови розвитку” через підвищення 
доступності життєво необхідних послуг, зменшення нерівностей 
можливостей, підтримку людського капіталу та соціальної згуртованості. 
Відповідно до логіки Порядку денного–2030, соціальні цілі (подолання 
бідності, здоров’я, освіта, зменшення нерівності, розвиток безпечних і 
стійких громад) є не другорядними, а базовими для загального прогресу 
(United Nations General Assembly, 2015). При цьому розвиток у сенсі 
розширення можливостей людини (capabilities) підкреслює, що реальні 
можливості громадян значною мірою залежать від того, чи є доступними 
послуги та підтримка на місцевому рівні (Sen, 1999). 
По-п’яте, у межах спеціальності «Соціальне забезпечення» доведено 
центральність системи соціальних послуг як складової соціальної 
інфраструктури. Закон України «Про соціальні послуги» визначає 
спрямованість соціальних послуг на профілактику та мінімізацію наслідків 
складних життєвих обставин і закладає основу відповідальності місцевого 
рівня за організацію базових соціальних послуг (Верховна Рада України, 
  33 
 
2019). Це означає, що сталий розвиток громади в соціальній площині прямо 
залежить від здатності громади організувати виявлення потреб, 
надання/закупівлю послуг, маршрутизацію отримувачів, кадрове 
забезпечення та контроль якості. 
По-шосте, систематизовано нормативно-інституційні засади розвитку 
соціальної інфраструктури та соціальних послуг у громадах України. 
Визначено, що правова рамка включає: (1) базові норми місцевого 
самоврядування, які встановлюють повноваження громади (Верховна Рада 
України, 1997); (2) профільне законодавство у сфері соціальних послуг 
(Верховна Рада України, 2019); (3) підзаконні акти, що регулюють 
організацію надання послуг і моніторинг якості (Кабінет Міністрів України, 
2020а; Кабінет Міністрів України, 2020б); (4) інструменти уніфікації 
(Класифікатор соціальних послуг) та методичні документи моніторингу 
(Міністерство соціальної політики України, 2020; Міністерство соціальної 
політики України, 2013); (5) норми бюджетного регулювання, які визначають 
фінансову спроможність громад (Верховна Рада України, 2010); (6) 
інструменти децентралізації та міжмуніципального співробітництва, що 
дозволяють посилювати спроможність і розширювати спектр послуг 
(Верховна Рада України, 2015; Верховна Рада України, 2014). У сукупності ці 
акти задають громадам не лише обов’язок забезпечувати послуги, а й вимогу 
здійснювати управління якістю та управління результатом. 
По-сьоме, визначено практичний висновок, важливий для подальших 
розділів: ефективність соціальної інфраструктури залежить від того, чи 
здатна громада перейти від логіки “утримання мережі” до логіки “розвитку і 
результативності”. Це передбачає застосування індикаторів доступності, 
якості, кадрової та фінансової спроможності, а також системного зворотного 
зв’язку від мешканців. Саме тому для прикладного аналізу на рівні 
конкретної громади доцільним є індикаторний підхід і використання 
  34 
 
моніторингових процедур як управлінського інструменту (Кабінет Міністрів 
України, 2020а; Міністерство соціальної політики України, 2013). 
Таким чином, розділ 1 формує концептуальну і нормативну основу для 
подальшого дослідження. У наступному розділі (Розділ 2) ці положення 
будуть застосовані для оцінювання стану соціальної інфраструктури та 
системи соціальних послуг Черкаської міської територіальної громади на 
основі системи індикаторів (доступність, безбар’єрність, кадрова й фінансова 
спроможність, якість та результативність), що дозволить обґрунтовано 
визначити проблемні зони й напрями удосконалення. 
 
  35 
 
 
РОЗДІЛ 2. ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ 
ІНФРАСТРУКТУРИ ТА СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У 
ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ 
2.1. Загальна характеристика Черкаської міської територіальної 
громади та базові параметри соціальної інфраструктури 
Черкаська міська територіальна громада (далі — Черкаська МТГ) як 
урбанізована громада формує «соціальний каркас» розвитку через мережу 
освіти, охорони здоров’я, соціальних послуг, культури, спорту та пов’язаних 
із ними інституцій управління й фінансування. Для подальшого аналітичного 
розділу важливо зафіксувати вихідні параметри: демографічний профіль (як 
джерело попиту на послуги), просторово-транспортну доступність (як умову 
фактичного доступу), базову мережу установ (як інфраструктурну 
пропозицію) та локальні соціальні програми (як інструмент адресного 
реагування на вразливості). 
Демографічні параметри як «матриця попиту» на послуги. 
Демографічна динаміка Черкаської МТГ формує стійкий запит на соціальну 
інфраструктуру — насамперед на послуги для сімей із дітьми, людей 
похилого віку та осіб у складних життєвих обставинах. За оцінкою, 
чисельність наявного населення м. Черкаси на 1 жовтня 2025 року становила 
262,553 тис. осіб, а впродовж січня–вересня 2025 року вона зменшилась на 
1460 осіб. Демографічна ситуація характеризується природним скороченням: 
на 100 померлих припадає 28 народжених (Черкаська міська рада, 2026).  
Окремо важливою для управління соціальною сферою є обставина 
воєнного часу: в офіційній довідці міської ради прямо зазначено, що початок 
воєнних дій спричинив певне скорочення населення через переміщення в 
безпечніші регіони та за кордон, водночас спостерігається переміщення 
населення із зон активних бойових дій до Черкас (Черкаська міська рада, 
2026). Це означає, що реальний попит на соціальні послуги може суттєво 
  36 
 
коливатись і не завжди «прочитується» лише через статистику постійного 
населення: зростає роль програм інтеграції ВПО, кризових сервісів та 
гнучких форматів допомоги. 
Таблиця 2.1.  
Демографічні індикатори, релевантні для планування соціальної інфраструктури 
Черкаської МТГ 
Управлінська інтерпретація 
Показник Значення Джерело 
для соціальної сфери 
Базова чисельність для Черкаська 
Наявне населення (на 
262,553 тис. осіб планування мережі послуг і міська рада, 
01.10.2025) 
ресурсів 2026  
Ознака депопуляційного тиску; 
Черкаська 
Зміна чисельності посилення значущості догляду 
–1460 осіб міська рада, 
(січень–вересень 2025) та підтримки старших вікових 
2026  
груп 
Природне скорочення → 
Черкаська 
Співвідношення 28 народжених зростання «соціального 
міська рада, 
народжених/померлих на 100 померлих навантаження» на медико-
2026  
соціальні та доглядові сервіси 
Фіксується Змінний попит на послуги; Черкаська 
Міграційний фактор 
відтік і приплив актуальність програм інтеграції міська рада, 
воєнного часу 
населення ВПО та кризової підтримки 2026  
Міська мобільність і фактична доступність соціальних об’єктів. Для 
міської громади доступність соціальної інфраструктури визначається не 
лише кількістю закладів, а й можливістю безпечно й без надмірних витрат 
часу до них дістатися. У матеріалах міської ради, підготовлених у межах 
оцінки доцільності залучення кредиту для модернізації громадського 
транспорту, наводяться показники, що дозволяють описати «географію 
доступності» в Черкасах: міська мережа включає 24 тролейбусні маршрути 
(їх обслуговує КП «Черкасиелектротранс») і 19 автобусних маршрутів (які 
обслуговуються приватними перевізниками). Загальна довжина мережі 
становить 1 019,9 км, вона охоплює 434 зупинки на 58 вулицях міста; понад 
67% території Черкас розташовано в межах 500 метрів пішої доступності до 
зупинок громадського транспорту (Черкаська міська рада, 2025).  
  37 
 
З позиції соціальної політики це є принциповим: висока частка 
території в межах пішої доступності до зупинок — важлива умова 
інклюзивності доступу до медичних, освітніх і соціальних установ. Водночас 
у тому ж документі зафіксовано проблему низької частоти руху в години пік 
(середній інтервал 61,6 хв), що потенційно перетворює «формальну 
доступність» на «обмежену фактичну» — особливо для людей похилого віку, 
осіб з інвалідністю та отримувачів соціальних послуг, для яких часові 
бар’єри є критичними (Черкаська міська рада, 2025).  
Таблиця 2.2.  
Параметри громадського транспорту як умова доступності соціальної 
інфраструктури (Черкаси) 
Значення для соціальної 
Індикатор Значення Джерело 
інфраструктури 
Базова мережа для перевезення Черкаська 
Тролейбусні 
24 соціально вразливих груп, доступ до міська рада, 
маршрути 
ключових об’єктів 2025  
Доповнення до електротранспорту; Черкаська 
Автобусні маршрути 19 покриття напрямків, не охоплених міська рада, 
тролейбусом 2025  
Черкаська 
Загальна довжина Потенціал територіального охоплення 
1 019,9 км міська рада, 
мережі сервісів 
2025  
Черкаська 
«Точки входу» до міста послуг; важливо 
Кількість зупинок 434 міська рада, 
для логістики доступу 
2025  
Частка території в Черкаська 
понад Прямий індикатор пішої доступності 
межах 500 м до міська рада, 
67% (особливо для вразливих груп) 
зупинок 2025  
Черкаська 
Середній інтервал у Ризик обмеження фактичного доступу; 
61,6 хв міська рада, 
години пік потенційний бар’єр до послуг 
2025  
Освітня мережа як базовий компонент соціальної інфраструктури. 
Освіта є «довгою інвестицією» громади: вона безпосередньо формує 
людський капітал і опосередковано впливає на соціальні ризики, зайнятість 
та інтеграцію. Згідно з Реєстром суб’єктів освітньої діяльності (ЄДЕБО) у 
  38 
 
межах м. Черкаси зафіксовано 55 закладів дошкільної освіти та 48 закладів 
загальної середньої освіти (ЄДЕБО, 2026a, 2026b).  
Ці кількісні параметри важливі як «кістяк» інфраструктурної 
пропозиції. Водночас для подальшого оцінювання розвитку соціальної 
інфраструктури (у 2.3) принциповими будуть не лише кількість, а й 
просторовий розподіл закладів, наповнюваність, кадрова забезпеченість, стан 
матеріально-технічної бази та інклюзивність середовища. 
Таблиця 2.3. 
 Освітня мережа Черкас за даними ЄДЕБО 
Кількість 
Сегмент Аналітичний акцент для оцінки розвитку Джерело 
закладів 
Доступність раннього розвитку; опора для 
Дошкільна ЄДЕБО, 
55 зайнятості батьків; профілактика соціальних 
освіта 2026a  
ризиків у дітей 
Загальна Базова освітня доступність; формування ЄДЕБО, 
48 
середня освіта людського капіталу 2026b  
Охорона здоров’я та інформаційна інфраструктура доступу до 
медичних послуг. Охорона здоров’я у структурі соціальної інфраструктури 
громади є критичною як з погляду якості життя, так і з погляду стійкості до 
криз. Важливим інституційним маркером є наявність і публічна 
представленість мережі закладів та правил доступу до допомоги. На 
офіційній сторінці Черкаської міської ради в розділі «Охорона здоров’я» 
подано інформацію про міські медичні заклади та організаційні аспекти 
отримання допомоги, зокрема окремі повідомлення щодо медичної допомоги 
для ВПО (Черкаська міська рада, б. д.).  
Для подальшої оцінки (2.3) це важливо як елемент «інформаційної 
доступності»: навіть за наявності мережі закладів, бар’єром може бути 
відсутність зрозумілої маршрутизації пацієнта/отримувача послуги та 
прозорих правил доступу. 
  39 
 
Соціальні послуги та програмні інструменти реагування на вразливості. 
У воєнний час і за умов демографічного скорочення роль соціальних послуг у 
громаді посилюється: вони працюють як механізм підтримки життєстійкості, 
інтеграції та профілактики соціальних криз. Черкаська міська рада публікує 
пакет міських соціальних програм у відкритому доступі (Черкаська міська 
рада, б. д.-а).  
Показовим прикладом є програмний інструмент підтримки внутрішньо 
переміщених та/або евакуйованих осіб: рішенням міської ради від 31.10.2024 
№ 66-2 продовжено термін дії програми на 2025 рік і прямо визначено її ціль 
як створення умов для успішної інтеграції внутрішньо переміщених осіб у м. 
Черкаси (Черкаська міська рада, 2024). Така логіка узгоджується з сучасним 
підходом до соціальних послуг як до «інфраструктури інтеграції», а не лише 
матеріальної допомоги. 
Другий приклад — міська програма для осіб похилого віку, слухачів 
«Університету ІІІ віку» на 2025–2029 роки. У документі програма 
розглядається як відповідь на виклики старіння населення, зниження 
соціальної активності та ризиків самотності, а також містить результативні 
показники для контролю ефективності (Черкаська міська рада, 2025a). Її 
значення для соціальної інфраструктури полягає в переході від «доглядової» 
парадигми до парадигми активного довголіття та соціальної включеності. 
Таблиця 2.4.  
Локальні соціальні програми як елемент інституційної соціальної інфраструктури 
Чому це важливо 
Нормативна Цільовий 
Програма/інструмент для оцінки 
підстава/документ фокус 
розвитку 
Індикатор 
Рішення міської ради від Інтеграція ВПО, адаптивності 
Підтримка 
31.10.2024 № 66-2 стабілізація громади; 
ВПО/евакуйованих осіб 
(зміни/продовження умов спроможність 
(2022–2025) 
програми) проживання реагувати на кризові 
міграційні потоки 
  40 
 
Чому це важливо 
Нормативна Цільовий 
Програма/інструмент для оцінки 
підстава/документ фокус 
розвитку 
Індикатор переходу 
Активне до моделі соціальної 
довголіття, включеності; 
«Університет ІІІ віку» Міська програма на 
залучення, наявність 
(2025–2029) 2025–2029 роки 
профілактика вимірюваних 
ізоляції показників 
ефективності 
Джерела: Черкаська міська рада, 2024. ; Черкаська міська рада, 2025a. ; перелік програм на 
сайті міської ради.  
 Фінансовий «зріз» як контекст спроможності соціальної 
інфраструктури. Хоча детальний бюджетний аналіз логічно винести в 
окремий підрозділ (2.2), уже на етапі загальної характеристики доцільно 
показати масштаб ресурсів, які громада фактично спрямовує на соціальну 
сферу. За січень–червень 2025 року із загального фонду місцевого бюджету 
Черкаської МТГ профінансовано 1 911 124,9 тис. грн, з яких 950 732,4 тис. 
грн — на освіту; 94 676,2 тис. грн — на охорону здоров’я; 87 546,2 тис. грн 
— на соціальний захист та соціальне забезпечення; 56 896,1 тис. грн — на 
фізичну культуру і спорт; 24 846,3 тис. грн — на культуру і мистецтво 
(Черкаська міська рада, 2025b).  
Таблиця 2.5. 
 Видатки загального фонду бюджету Черкаської МТГ на ключові компоненти 
соціальної інфраструктури (січень–червень 2025 р.) 
Примітка: «на 1 особу» — оціночний розрахунок (видатки за 6 місяців / наявне населення 
станом на 01.10.2025). 
Частка у видатках Орієнтовно на 1 
Сума, 
Напрям загального фонду, особу, грн (за 6 Джерело 
тис. грн 
% міс.) 
Черкаська 
950 
Освіта 49,7 3 621,1 міська рада, 
732,4 
2025b  
Черкаська 
Охорона здоров’я 94 676,2 5,0 360,6 
міська рада, 
  41 
 
Частка у видатках Орієнтовно на 1 
Сума, 
Напрям загального фонду, особу, грн (за 6 Джерело 
тис. грн 
% міс.) 
2025b  
Соціальний захист та Черкаська 
соціальне 87 546,2 4,6 333,4 міська рада, 
забезпечення 2025b  
Черкаська 
Фізична культура і 
56 896,1 3,0 216,7 міська рада, 
спорт 
2025b  
Черкаська 
Культура і мистецтво 24 846,3 1,3 94,6 міська рада, 
2025b  
Черкаська 
Усього видатків 1 911 
100,0 7 279,0 міська рада, 
загального фонду 124,9 
2025b  
Отже, вихідний профіль Черкаської МТГ для подальшого аналізу 
соціальної інфраструктури можна описати так: (1) демографічне скорочення 
та природний спад формують довгостроковий запит на медико-соціальні й 
доглядові сервіси (Черкаська міська рада, 2026) ; (2) транспортна мережа 
забезпечує відносно високу пішу доступність зупинок для більшої частини 
міста, але показники інтервалів руху в години пік сигналізують про ризики 
фактичної доступності (Черкаська міська рада, 2025) ; (3) освітня мережа за 
даними ЄДЕБО є розгалуженою (55 ЗДО та 48 ЗЗСО), що створює базу для 
розвитку людського капіталу (ЄДЕБО, 2026a, 2026b) ; (4) соціальна політика 
громади проявляється через програмні рішення, спрямовані на інтеграцію 
ВПО та активне довголіття (Черкаська міська рада, 2024, 2025a) ; (5) 
бюджетний «зріз» за перше півріччя 2025 року демонструє домінування 
освіти у видатках соціального блоку та окреслює рамки ресурсної 
спроможності інших компонентів інфраструктури (Черкаська міська рада, 
2025b) 
 
 
  42 
 
2.2. Фінансова спроможність Черкаської міської територіальної 
громади: бюджетні пріоритети та ресурсні обмеження розвитку 
соціальної інфраструктури 
Фінансова спроможність громади в соціальній сфері проявляється не 
лише у «скільки витрачено», а й у як саме сформовано доходи, на що 
спрямовано видатки та який простір залишається для розвитку (модернізації 
мережі, підвищення якості послуг, інклюзії, енергоефективності). У цьому 
підрозділі бюджет Черкаської міської територіальної громади (далі — 
Черкаська МТГ) розглядається як інституційний механізм забезпечення 
стійкості соціальної інфраструктури: саме через бюджет визначаються 
реальні пріоритети, межі можливого та «вузькі місця» фінансування 
соціальних послуг. 
Доходна база: структура надходжень і виконання плану як фактор 
прогнозованості соціальних видатків (Табл 2.6.). За підсумками січня–червня 
2025 року до бюджету Черкаської МТГ надійшло 2 056,0 млн грн, що було на 
11,4% менше планових показників на відповідний період. При цьому доходи 
загального фонду склали 2 016,7 млн грн (97,2% до плану), тоді як 
спеціальний фонд забезпечив лише 39,3 млн грн (16,1% до плану), що 
сигналізує про суттєве недовиконання саме тієї частини бюджету, яка 
зазвичай пов’язана з капітальними видатками та розвитком інфраструктури.  
Структура надходжень до загального фонду вказує на домінування 
податку на доходи фізичних осіб: його частка становила 57,7% (надходження 
— 1 163,3 млн грн, що на 52,1 млн грн менше плану). Важливим джерелом є 
також місцеві податки і збори — 29,8% ( 600,8 млн грн, на 3,4 млн грн більше 
плану), зокрема єдиний податок (398,4 млн грн) та плата за землю (146,6 млн 
грн). Частка акцизного податку становила 10,6% ( 214,0 млн грн, на 9,7 млн 
грн менше плану), а плата за адміністративні послуги — 0,7% ( 14,2 млн грн, 
на 2,8 млн грн менше плану).  
  43 
 
Ключовий висновок для соціальної інфраструктури тут такий: 
загальний фонд демонструє відносну стабільність (майже виконання плану), 
а от спеціальний фонд — високий рівень «інвестиційної нестабільності», що 
ускладнює планування капітальних ремонтів, оновлення матеріально-
технічної бази, безбар’єрності та енергоефективності в закладах соціальної 
сфери. 
Особливо показовою є ситуація з бюджетом розвитку: у січні–червні 
2025 року до нього надійшло 25,8 млн грн, що становить 11,2% від плану; 
недоотримання — 204,8 млн грн. Найбільші розриви зафіксовано за 
надходженнями від продажу землі (недовиконано 121,9 млн грн, або 88,4%) 
та відчуження майна (недовиконано 83,0 млн грн, або 89,7%).  
У практичному вимірі це означає: розвитковий компонент соціальної 
інфраструктури (оновлення й модернізація) значною мірою залежить від 
джерел, які є або ринково-чутливими, або ситуативними, і саме тому 
потребує диверсифікації (проєктні кошти, міжнародна допомога, 
співфінансування тощо — детальніше доцільно розкрити у розділі 3). 
Таблиця 2.6.  
Доходи бюджету Черкаської МТГ у січні–червні 2025 року: виконання плану та 
структура основних джерел 
Показник Значення Коментар для соціальної сфери Джерело 
Загальна «стеля» ресурсів для всіх 
Загальні надходження 
2 056,0 млн грн напрямів, включно із соціальною 
до бюджету  
інфраструктурою 
2 016,7 млн грн 
Відносно прогнозована база для 
Загальний фонд (97,2% до 
поточних соціальних видатків  
плану) 
39,3 млн грн Ризик недофінансування 
Спеціальний фонд (16,1% до розвитку/капітальних робіт у 
 
плану) соціальній сфері 
57,7% / 1 163,3 Ключова залежність бюджету від 
ПДФО (частка/сума) 
млн грн зайнятості та рівня доходів населення  
Місцеві податки і збори 29,8% / 600,8 Сигнал потенціалу місцевої податкової 
(частка/сума) млн грн бази; важливо для автономності  
  44 
 
Показник Значення Коментар для соціальної сфери Джерело 
соціальних програм 
Акцизний податок 10,6% / 214,0 Джерело, чутливе до регуляторних та 
(частка/сума) млн грн ринкових змін  
Ключове обмеження фінансування 
Бюджет розвитку 25,8 млн грн / 
модернізації соціальної 
(доходи/виконання) 11,2%  
інфраструктури 
Видатки загального фонду: «портрет пріоритетів» і місце соціальної 
інфраструктури. (Табл 2.7.)За січень–червень 2025 року із загального фонду 
бюджету Черкаської МТГ профінансовано 1 911 124,9 тис. грн. Найбільша 
частка припала на освіту — 950 732,4 тис. грн. Далі за обсягом фінансування 
йдуть державне управління — 198 878,0 тис. грн, міжбюджетні трансферти 
— 179 909,8 тис. грн, економічна діяльність — 165 763,4 тис. грн, житлово-
комунальне господарство — 140 674,9 тис. грн. Соціально-орієнтовані 
напрями представлені видатками на охорону здоров’я — 94 676,2 тис. грн, 
соціальний захист та соціальне забезпечення — 87 546,2 тис. грн, фізичну 
культуру і спорт — 56 896,1 тис. грн, культуру і мистецтво — 24 846,3 тис. 
грн.  
Оцінюючи ці дані через призму соціальної інфраструктури, важливо 
підкреслити два моменти. 
1. Освіта виступає головним бюджетним пріоритетом — фактично 
ядром соціального блоку фінансування. Це типовий і логічний профіль для 
міської громади: саме освітня мережа має високу «вартість утримання» 
(персонал, енергоносії, харчування, поточні ремонти) і водночас найбільш 
прямий вплив на людський капітал. 
2. Водночас порівняно скромні обсяги видатків на соціальний 
захист/соціальне забезпечення та охорону здоров’я потребують обережної 
інтерпретації: частина медичних послуг фінансується через національні 
механізми (контракти закладів з НСЗУ), а частина соціальних виплат може 
мати інші канали. Однак саме з місцевого бюджету забезпечуються 
  45 
 
організаційні, комунальні, програмні та інфраструктурні складові, що 
безпосередньо впливають на доступність і якість послуг на рівні громади. 
Щоб показати «вагу» соціальної інфраструктури в загальній структурі 
видатків, доцільно згрупувати ключові соціальні напрями (освіта, охорона 
здоров’я, соціальний захист, культура, спорт). У сумі вони формують понад 
63% загального фонду видатків за перше півріччя 2025 року (обчислено на 
основі офіційних даних).  
Таблиця 2.7.   
Функціональна структура видатків загального фонду бюджету Черкаської МТГ 
(січень–червень 2025 р.) 
Сума, тис. Частка у видатках, 
Напрям Джерело 
грн % 
Освіта 950 732,4 49,7 
 
Державне управління 198 878,0 10,4 
 
Міжбюджетні трансферти 179 909,8 9,4 
 
Економічна діяльність 165 763,4 8,7 
 
Житлово-комунальне господарство 140 674,9 7,4 
 
Охорона здоров’я 94 676,2 5,0 
 
Соціальний захист та соціальне 
87 546,2 4,6 
забезпечення  
Фізична культура і спорт 56 896,1 3,0 
 
Культура і мистецтво 24 846,3 1,3 
 
Інша діяльність 11 201,6 0,6 
 
Усього 1 911 124,9 100,0 
 
Для оцінки потенціалу розвитку соціальної інфраструктури 
принципово важливо розуміти, наскільки видатки є гнучкими. Дані про 
структуру видатків за економічною класифікацією (табл 2.8.)  демонструють 
високу частку витрат, що мають характер утримання: 
 оплата праці та нарахування — 997 303,7 тис. грн (понад 52% 
усіх видатків); 
 поточні трансферти — 464 193,4 тис. грн (24,3%), зокрема 
субсидії/трансферти підприємствам та трансферти іншим рівням влади; 
  46 
 
 використання товарів і послуг — 351 257,6 тис. грн (18,4%), у 
тому числі комунальні послуги та енергоносії — 110 396,3 тис. грн, продукти 
харчування — 72 707,6 тис. грн; 
 соціальне забезпечення — 95 382,0 тис. грн (5,0%).  
Цей профіль є дуже показовим для соціальної інфраструктури: 
найбільші суми «прив’язані» до штатів, енергоносіїв та базового 
функціонування мережі. Внаслідок цього розвиткові рішення (модернізація 
приміщень, доступність і безбар’єрність, оновлення обладнання, 
цифровізація сервісів) часто залежать від спеціального фонду, проєктних 
коштів або зовнішнього фінансування. І саме тому недовиконання бюджету 
розвитку у першому півріччі 2025 року є не просто фінансовою цифрою, а 
прямою інституційною перепоною для «якісного стрибка» соціальної 
інфраструктури.  
Таблиця 2.8.  
Економічна структура видатків загального фонду: індикатори бюджетної гнучкості 
(січень–червень 2025 р.) 
Сума, 
Стаття Значення для соціальної 
тис. Частка/характеристика Джерело 
видатків інфраструктури 
грн 
Висока «жорсткість» 
Оплата праці та 997 
>52% бюджету; утримання мережі 
нарахування 303,7  
домінує над розвитком 
Значна частка перерозподілу 
Поточні 464 
24,3% ресурсів; обмежує маневр 
трансферти 193,4  
для модернізації 
Висока роль витрат на 
Товари і 351 повсякденне 
18,4% 
послуги 257,6 функціонування, включно з  
енерговитратністю 
Підсилює актуальність 
Комунальні 
110 складова «товарів і енергоефективності як 
послуги та 
396,3 послуг» інструменту вивільнення  
енергоносії 
ресурсу 
Продукти 72 складова «товарів і Чутлива стаття для закладів 
харчування 707,6 послуг» освіти/соціального догляду  
  47 
 
Сума, 
Стаття Значення для соціальної 
тис. Частка/характеристика Джерело 
видатків інфраструктури 
грн 
Соціальне 95 Потребує оцінки адресності 
5,0% 
забезпечення 382,0 й результативності програм  
Отже, фінансова спроможність Черкаської МТГ у 2025 році 
характеризується поєднанням відносно стабільної поточної бази (майже 
виконаний план загального фонду) та вразливого інвестиційного контуру 
(суттєве недовиконання спеціального фонду й бюджету розвитку в першому 
півріччі). У структурі видатків домінують витрати утримання — заробітна 
плата, трансферти, комунальні послуги та поточне забезпечення 
функціонування мережі, що знижує гнучкість бюджету й підсилює 
залежність модернізації соціальної інфраструктури від розвитку спеціального 
фонду та зовнішніх джерел.  
Саме ці фінансові характеристики будуть ключовим контекстом для 
підрозділу 2.3, де доцільно перейти від опису ресурсів до оцінки 
результативності й доступності соціальної інфраструктури та соціальних 
послуг за системою індикаторів (доступність, якість, спроможність, 
охоплення, безбар’єрність тощо). 
 
2.3. Проблеми та ризики розвитку соціальної інфраструктури й соціальних 
послуг у Черкаській міській територіальній громаді 
Розвиток соціальної інфраструктури та системи соціальних послуг у 
Черкаській міській територіальній громаді (далі — Черкаська МТГ) 
відбувається в умовах багатофакторної невизначеності. Для міської громади, 
де соціальна інфраструктура одночасно має забезпечувати повсякденні 
потреби населення та реагувати на виклики воєнного часу, критично важливо 
розглядати ризики комплексно: фінансові, кадрові, просторові, демографічні 
та безпекові (Табл 2.9). У сукупності вони впливають на доступність і якість 
  48 
 
послуг, сталість їх надання, а також спроможність громади переходити від 
«утримання мережі» до її модернізації та розвитку. 
 Фінансові ризики: домінування утримання, нестабільність розвитку та 
енергетичні витрати. Фінансова архітектура місцевого бюджету демонструє, 
що найбільш ресурсомісткими є поточні видатки на забезпечення 
функціонування мережі соціальних закладів. За даними виконання бюджету 
Черкаської МТГ за січень–червень 2025 року, загальний фонд профінансував 
1 911 124,9 тис. грн, при цьому найбільшу частку становили витрати на 
освіту (950 732,4 тис. грн), що закономірно для міської громади з 
розгалуженою мережею закладів (Черкаська міська рада, 2025). Водночас 
економічна структура видатків свідчить про високу «жорсткість» бюджету: 
понад половину складають витрати на оплату праці та нарахування (997 
303,7 тис. грн), значною є частка товарів і послуг, зокрема комунальних 
послуг та енергоносіїв (110 396,3 тис. грн) (Черкаська міська рада, 2025). 
Така структура знижує маневреність ресурсів і обмежує можливості швидко 
нарощувати фінансування інноваційних або профілактичних соціальних 
сервісів. 
Окремим ризиком є нерівномірність і слабка прогнозованість 
фінансування розвитку. У першому півріччі 2025 року спеціальний фонд 
виконано лише на 16,1% від плану, а надходження бюджету розвитку — на 
11,2% (Черкаська міська рада, 2025). За змістом це означає, що модернізація 
соціальної інфраструктури (ремонти, безбар’єрність, оновлення обладнання, 
посилення енергоефективності, укриття) у значній мірі залежить від джерел, 
які можуть суттєво коливатися. У результаті громада ризикує 
«зафіксуватися» в режимі підтримання мінімальної працездатності мережі, 
відтерміновуючи розвитку компоненти. 
Кадрові ризики: дефіцит фахівців, перевантаження та конкуренція за 
персонал. Для соціальної інфраструктури кадровий ресурс є визначальним, 
оскільки якість послуг залежить не лише від приміщень та фінансування, а 
  49 
 
від професійної роботи персоналу (соціальних працівників, фахівців із 
соціальної роботи, психологів, медиків, педагогів). У воєнних умовах кадрові 
ризики посилюються через міграцію, мобілізаційні процеси, емоційне 
вигорання та збільшення складності випадків у соціальній роботі. 
Наявність кадрової напруги на рівні країни підтверджується тим, що 
Мінсоцполітики публічно ініціювало підвищення посадових окладів 
соціальних працівників у 2,5 раза, підкреслюючи важливість інвестицій у 
персонал як чинника стійкості громад (Міністерство соціальної політики 
України, 2025). Для Черкаської МТГ це створює подвійний виклик: з одного 
боку, потрібно утримувати та мотивувати фахівців, з іншого — шукати 
ресурси для підвищення привабливості роботи у соціальній сфері. 
Окремий прояв кадрового ризику — потреба муніципальних служб у 
підготовці кадрів «під замовлення». Наприклад, міська влада повідомляла 
про функціонування школи підготовки водіїв тролейбуса на КП 
«Черкасиелектротранс», що є непрямим, але показовим свідченням 
напруженості ринку праці для критично важливих міських сервісів 
(Черкаська міська рада, 2025). Для соціальної інфраструктури аналогічна 
логіка актуальна щодо соціальних працівників догляду, кейс-менеджерів, 
фахівців реабілітації та психологічної підтримки. 
Просторові ризики: нерівність доступу, транспортні бар’єри та 
безбар’єрність. Для міської громади просторовий вимір ризиків проявляється 
як нерівність доступу до послуг між районами/мікрорайонами та як 
сукупність бар’єрів, що «перетворюють наявність послуги на недоступність 
для частини населення». Формально транспортна мережа Черкас має значне 
територіальне охоплення, а понад 67% території міста перебуває в межах 500 
м пішої доступності до зупинок громадського транспорту (Черкаська міська 
рада, 2025). Однак у тому ж документі наведено показник середнього 
інтервалу руху в години пік (61,6 хв), що є ризиком фактичної доступності 
для людей з інвалідністю, осіб похилого віку, батьків із малими дітьми та 
  50 
 
отримувачів соціальних послуг, для яких часові й фізичні бар’єри особливо 
критичні (Черкаська міська рада, 2025). 
Ще одна площина просторових ризиків — безбар’єрність середовища. 
Показово, що у Черкаській МТГ діє Програма створення безбар’єрного 
простору на 2025–2027 роки, а в офіційних повідомленнях міської ради 
акцентується на моніторингу доступності інфраструктурних об’єктів, 
зокрема реабілітаційного центру «ЖАГА Життя» та шелтеру для ВПО 
(Черкаська міська рада, 2025; Черкаська міська рада, 2025b). Сам факт 
програмування та публічного моніторингу означає: бар’єри визнаються 
системною проблемою й потребують інфраструктурних та управлінських 
рішень, а не разових ремонтів. 
Демографічні ризики: депопуляція, зміна структури потреб та 
міграційні хвилі. Демографічна ситуація є «довгим ризиком», який впливає 
на соціальну інфраструктуру через зміну потреб населення і навантаження на 
систему соціальних та медико-соціальних послуг. За офіційною інформацією, 
чисельність наявного населення м. Черкаси на 1 жовтня 2025 року оцінено у 
262 553 особи, а за січень–вересень 2025 року вона зменшилася на 1460 осіб; 
природне скорочення є вираженим (28 народжених на 100 померлих) 
(Черкаська міська рада, 2026). Це посилює запит на сервіси підтримки 
самостійного проживання, догляду, реабілітації, профілактики самотності й 
соціальної ізоляції. 
Воєнний контекст створює додатковий демографічний виклик: 
міграційні потоки одночасно можуть збільшувати навантаження на соціальні 
служби та ускладнювати планування мережі. У Черкасах соціальна 
інфраструктура реагує на це програмно й інституційно: зокрема, 
територіальний центр повідомляв про запуск проєкту для ВПО та зазначав, 
що загалом обслуговує понад 300 осіб з числа внутрішньо переміщених 
(Черкаська міська рада, 2025c). Водночас міська рада інформувала про 
створення/завершення облаштування прихистку (шелтеру) для ВПО у 
  51 
 
співпраці з міжнародними партнерами (Черкаська міська рада, 2025d). Ці 
приклади підтверджують: зміна демографічного профілю громади 
безпосередньо трансформує попит на житлові, соціальні та інтеграційні 
послуги. 
Безпекові ризики: загрози воєнного часу та стійкість надання послуг. 
Безпекові ризики в умовах війни впливають на соціальну інфраструктуру 
двома каналами: по-перше, вони створюють потребу в захисті життя та 
здоров’я (укриття, евакуаційні маршрути, інформування), по-друге — 
провокують переривання або обмеження надання послуг (освітніх, медичних, 
соціальних) через тривоги, обмеження пересування та психологічні наслідки 
для населення. 
Для Черкаської МТГ показовими є регулярні управлінські дії щодо 
готовності закладів освіти до навчального року, де серед ключових аспектів 
прямо називається стан укриттів, пожежна безпека, електрогосподарство та 
інструктажі персоналу (Черкаська міська рада, 2025e). Також міська рада 
висвітлювала завершення будівництва укриття в одному із закладів освіти як 
елемент створення безпечних умов навчання (Черкаська міська рада, 2025f). 
Ці факти свідчать, що безпекова компонента стала повноцінною складовою 
розвитку соціальної інфраструктури, а «готовність до надання послуг» тепер 
включає готовність до дій в умовах тривог і надзвичайних ситуацій. 
Таблиця 2.9.  
Матриця ключових ризиків розвитку соціальної інфраструктури та 
соціальних послуг Черкаської МТГ 
Прояв (що 
Група Локальні Потенційні наслідки для 
саме є Джерело 
ризиків маркери/факти громади 
проблемою) 
Висока частка Понад 52% 
«утримання», видатків — оплата Відтермінування 
низька праці; модернізації, повільне Черкаська 
Фінансові гнучкість недовиконання усунення бар’єрів, міська 
бюджету; спецфонду (16,1%) деградація матеріальної рада, 2025 
нестабільність і бюджету бази 
розвитку розвитку (11,2%) 
  52 
 
Прояв (що 
Група Локальні Потенційні наслідки для 
саме є Джерело 
ризиків маркери/факти громади 
проблемою) 
Державна 
ініціатива Міністерст
підвищення во 
Дефіцит/плинні
зарплат соціальної 
сть персоналу, Зниження якості роботи з 
соцпрацівників як політики 
перевантаження випадками, зростання 
Кадрові відповідь на України, 
, потреба в черг/часу реагування, 
кадрові проблеми; 2025; 
підготовці вигорання персоналу 
муніципальна Черкаська 
кадрів 
підготовка кадрів міська 
для критичних рада, 2025 
сервісів 
67% території — в 
межах 500 м до 
Нерівність Черкаська 
зупинок, але Обмеження доступу для 
доступу та міська 
інтервал руху в вразливих груп, зростання 
часові бар’єри, рада, 2025; 
Просторові години пік 61,6 хв; відмов від послуг, 
транспортні Черкаська 
реалізація посилення нерівності 
обмеження; міська 
програми можливостей 
безбар’єрність рада, 2025b 
безбар’єрності 
2025–2027 
Черкаська 
–1460 осіб за 9 міс. міська 
2025 р.; 28 рада, 2026; 
Природне 
народжених на 100 Зростання попиту на Черкаська 
скорочення, 
Демографіч померлих; догляд/реабілітацію/інтегра міська 
зсув потреб у 
ні терцентр цію, навантаження на рада, 
бік догляду; 
обслуговує понад соцслужби 2025c; 
міграційні хвилі 
300 ВПО; розвиток Черкаська 
шелтерів міська 
рада, 2025d 
Черкаська 
Перевірка 
Загрози атак, міська 
готовності закладів Порушення безперервності 
переривання рада, 
освіти з фокусом послуг, психологічний 
Безпекові роботи закладів, 2025e; 
на укриття; тиск, потреба в кризовій 
потреба Черкаська 
будівництво/введе допомозі 
укриттів міська 
ння укриттів 
рада, 2025f 
Таблиця 2.10.  
Рекомендовані індикатори моніторингу ризиків (для управлінського блоку 
громади) 
Індикатор (що 
Ризик Як рахувати/фіксувати Джерело даних 
вимірювати) 
Фінансовий Частка бюджету % виконання до плану; Звіт про виконання 
  53 
 
Індикатор (що 
Ризик Як рахувати/фіксувати Джерело даних 
вимірювати) 
розвитку у видатках; частка від загальних видатків бюджету 
виконання спецфонду 
Частка витрат на 
Бюджетні дані 
Фінансовий оплату праці та % у структурі видатків 
громади 
енергоносії 
Навантаження на 1 
кількість кейсів/отримувачів Звіти надавачів 
Кадровий соціального 
на 1 фахівця соцпослуг 
працівника/фахівця 
звільнені/середньооблікова Кадрова звітність 
Кадровий Плинність кадрів 
чисельність, % установ 
середній час/частка 
Час доїзду до Опитування + 
Просторовий населення в межах 
ключових послуг GIS/маршрути 
нормативу 
Частка об’єктів із % закладів, що відповідають Моніторинг 
Просторовий 
доступністю чек-листу безбар’єрності 
Природний рух; народжені/померлі; оцінка Офіційні 
Демографічний 
міграційні зміни міграції звіти/статистика 
Дані 
Забезпеченість % закладів із придатними 
Безпековий департаментів/акти 
укриттями в закладах укриттями/місткість 
перевірок 
Сукупність ризиків для Черкаської МТГ має взаємопідсилювальний 
характер: демографічні та безпекові чинники збільшують попит на соціальні 
та медико-соціальні послуги, тоді як фінансова «жорсткість» бюджету й 
кадрові обмеження знижують швидкість адаптації системи. Просторові 
бар’єри й питання безбар’єрності додатково формують нерівність доступу, 
що критично для соціального забезпечення як сфери, орієнтованої на 
вразливі групи. Саме тому у Розділі 3 доцільно перейти від констатації 
ризиків до пакета рішень: фінансова диверсифікація розвитку, кадрове 
посилення (мотивація, навчання, профілактика вигорання), просторове 
вирівнювання доступності та інституційне зміцнення безпекової стійкості 
соціальних закладів. 
Висновки до розділу 2 
У розділі 2 здійснено прикладний аналіз стану соціальної 
інфраструктури та системи соціальних послуг Черкаської міської 
територіальної громади з урахуванням демографічного контексту, 
  54 
 
транспортно-просторових умов доступності, фінансової спроможності 
бюджету та ризиків розвитку в умовах воєнного часу. Отримані результати 
дозволяють сформувати цілісне бачення сильних сторін громади та «вузьких 
місць», які стримують перехід від моделі утримання мережі до моделі 
якісного розвитку послуг. 
По-перше, встановлено, що демографічний профіль Черкаської МТГ 
формує довгостроковий тиск на соціальну сферу через тенденцію скорочення 
населення та природного спаду. Наявне населення м. Черкаси на 1 жовтня 
2025 року оцінено у 262 553 особи, а за січень–вересень 2025 року 
чисельність зменшилась на 1460 осіб; природне скорочення є вираженим (28 
народжених на 100 померлих) (Черкаська міська рада, 2026). Це означає 
зростання значущості соціальних послуг, орієнтованих на підтримку 
самостійного проживання, догляд, профілактику соціальної ізоляції осіб 
похилого віку та посилення адресної допомоги вразливим групам. 
По-друге, аналіз просторових і транспортних передумов доступності 
показав, що Черкаси мають розгалужену маршрутну мережу та відносно 
високу пішу доступність зупинок громадського транспорту (понад 67% 
території міста — в межах 500 м). Водночас зафіксований показник 
середнього інтервалу руху у години пік (61,6 хв) є ризиком фактичної 
доступності для отримувачів соціальних послуг та маломобільних груп, 
оскільки часові бар’єри можуть перетворювати формально доступні сервіси 
на практично важкодоступні (Черкаська міська рада, 2025). Таким чином, 
проблема доступності для громади має не лише інфраструктурний, а й 
організаційно-транспортний вимір. 
По-третє, бюджетний аналіз засвідчив, що фінансова модель соціальної 
інфраструктури громади характеризується поєднанням відносно стабільної 
поточної бази та слабкого розвитку компонента. У січні–червні 2025 року 
доходи загального фонду виконано майже на рівні плану (97,2%), однак 
спеціальний фонд виконано лише на 16,1%, а бюджет розвитку — на 11,2% 
  55 
 
(Черкаська міська рада, 2025). Це є ключовим обмеженням модернізації 
соціальної інфраструктури (оновлення матеріальної бази, безбар’єрність, 
енергоефективність, безпекові заходи, цифровізація), оскільки саме 
розвиткові видатки найчастіше реалізуються через спеціальний фонд або 
бюджет розвитку. 
По-четверте, структура видатків загального фонду підтвердила 
домінування витрат утримання та високу «жорсткість» бюджету, що знижує 
гнучкість управлінських рішень у соціальній сфері. Понад половину видатків 
сформовано оплатою праці та нарахуваннями (997 303,7 тис. грн), суттєвими 
є витрати на енергоносії (110 396,3 тис. грн) (Черкаська міська рада, 2025). 
Функціональна структура засвідчує пріоритет освіти (49,7% видатків), тоді як 
охорона здоров’я (5,0%) і соціальний захист та соціальне забезпечення (4,6%) 
мають значно менші обсяги фінансування (Черкаська міська рада, 2025). Це 
вказує на необхідність подальшої оцінки адресності та результативності 
соціальних програм і сервісів, а також пошуку інструментів фінансової 
диверсифікації розвитку. 
По-п’яте, у межах підрозділу 2.3 систематизовано ключові ризики 
розвитку соціальної інфраструктури та соціальних послуг Черкаської МТГ: 
фінансові (нестача розвиткового ресурсу, енергоємність), кадрові (дефіцит 
фахівців, перевантаження, ризики вигорання), просторові (нерівність 
доступу, транспортні та безбар’єрні бар’єри), демографічні (природне 
скорочення і зміна структури потреб) та безпекові (виклики воєнного часу, 
необхідність укриттів і забезпечення безперервності послуг). Наявність 
програмних інструментів (зокрема з безбар’єрності та підтримки ВПО) 
свідчить про інституційну реакцію громади на нові виклики, однак сталість 
цієї реакції залежить від наявності ресурсів і кадрової спроможності 
(Черкаська міська рада, 2025; Черкаська міська рада, 2026). 
Отже, результати розділу 2 дозволяють зробити узагальнений 
висновок: Черкаська МТГ має базові передумови для розвитку соціальної 
  56 
 
інфраструктури (міський потенціал, сформовану мережу сервісів та 
програмні інструменти), однак перехід до моделі сталого розвитку 
стримується слабкістю розвиткового фінансування, високою часткою 
«утримання» у видатках, кадровими обмеженнями та посиленими ризиками 
воєнного часу. Ці висновки формують логічну основу для розділу 3, у якому 
доцільно обґрунтувати напрями удосконалення: (1) фінансові механізми 
розвитку (диверсифікація джерел, енергоефективність як шлях вивільнення 
ресурсу), (2) кадрове посилення та зниження перевантаження, (3) просторове 
вирівнювання доступу (транспортна доступність і безбар’єрність), (4) 
розширення спектра соціальних послуг і підвищення їх якості через 
моніторинг та індикатори результативності. 
  57 
 
 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ТА МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ 
СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ГРОМАДИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
СТАЛОГО РОЗВИТКУ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ МТГ) 
Розвиток соціальної інфраструктури в громаді — це управління не 
“мережею установ”, а життєвими траєкторіями людей: від раннього 
виявлення потреб до якісної соціальної послуги, від фізичної доступності — 
до реальної можливості скористатися сервісом без бар’єрів, приниження та 
втрати часу. Для Черкаської МТГ цей виклик має дуже конкретний контекст: 
демографічне скорочення (262,553 тис. осіб станом на 1 жовтня 2025 р.; –
1460 осіб за січень–вересень 2025 р.; 28 народжених на 100 померлих) , 
жорстка структура місцевих фінансів (у січні–червні 2025 р. понад 52% 
видатків — оплата праці; значні витрати на енергоносії) , а також 
транспортні та просторові обмеження фактичного доступу (у години пік 
середній інтервал руху тролейбусів — 61,6 хв) . 
У цьому розділі пропонуються механізми, що переводять громаду з 
режиму “утримання” у режим сталого розвитку — через стратегічне 
планування й участь мешканців, фінансові рішення та партнерства, 
модернізацію системи соціальних послуг (стандарти, інтеграція, 
цифровізація, мобільні форми), а також через моніторинг і KPI, узгоджені з 
Цілями сталого розвитку (ЦСР) 
 
3.1. Стратегічне планування та участь мешканців 
Стратегічне планування розвитку соціальної інфраструктури громади є 
процесом узгодження цілей, ресурсів і механізмів реалізації таким чином, 
щоб соціальні послуги та інституції працювали не фрагментарно, а як цілісна 
система підтримки населення в умовах демографічних зрушень, бюджетних 
обмежень і безпекових ризиків. У теорії публічного управління 
стратегічність означає не наявність “переліку заходів”, а здатність громади 
  58 
 
управляти змінами: визначати пріоритети, обирати інструменти, вимірювати 
результати й коригувати політику за даними (Davies, 1999; Bryson, 2018). Для 
соціальної сфери ця логіка є особливо важливою, адже соціальна 
інфраструктура одночасно виконує функції соціальної рівності (доступ до 
послуг), соціальної безпеки (підтримка вразливих груп) та соціальної 
стійкості (здатність системи працювати під час криз). 
Ключовою умовою якісного стратегічного планування є участь 
мешканців, оскільки соціальні послуги мають виражену “контекстність”: 
навіть за формально однакової мережі закладів доступність може істотно 
різнитися між мікрорайонами та групами населення. Участь не слід зводити 
до символічних консультацій — у класичній праці Ш. Арнштайн 
підкреслено, що ефективність участі визначається рівнем впливу громадян на 
рішення, а не кількістю проведених зустрічей (Arnstein, 1969). Сучасні 
підходи до партисипативного врядування доповнюють це розумінням участі 
як інструменту підвищення точності політики та зменшення управлінських 
помилок через спільне вироблення рішень і знань (“collaborative planning”) 
(Healey, 1997; Innes & Booher, 2004). 
Логіка стратегічного планування: від управління потребами — до 
управління результатами. Для громади у сфері соціального забезпечення 
стратегічне планування доцільно будувати за циклом “потреби → послуги → 
ресурси → результати”. Нормативна рамка України орієнтує уповноважені 
органи на організацію надання соціальних послуг як процес, у якому рішення 
про послуги мають ґрунтуватися на оцінці потреб, визначенні виду 
підтримки, її безперервності та фіксації управлінських рішень у 
реєстрових/облікових механізмах (Кабінет Міністрів України, 2020а; 
Верховна Рада України, 2019). Саме тому стратегічність у соціальній сфері 
слід трактувати як інституційну спроможність громади: 
1. діагностувати потреби (включно з латентними — тими, що не 
проявляються зверненнями через бар’єри доступу); 
  59 
 
2. проектувати “кошик послуг” і мережу надавачів так, щоб 
покривати ключові ризики та вразливості; 
3. узгоджувати бюджет із пріоритетами (ресурсна рамка); 
4. вимірювати результативність (якість, доступність, охоплення, 
своєчасність) та коригувати політику. 
У прикладному вимірі для Черкаської МТГ це означає, що стратегія 
соціальної інфраструктури має містити не лише перелік заходів (ремонти, 
закупівлі, програми), а також: (а) карту потреб; (б) модель маршрутизації 
отримувача (“траєкторія клієнта”); (в) показники якості та доступності; (г) 
фінансову модель розвитку, яка балансує утримання і модернізацію. Така 
конструкція узгоджується і з логікою Цілей сталого розвитку, де пріоритетом 
є системні зміни, що “не залишають нікого осторонь” (United Nations, 2015). 
Участь мешканців як інструмент точності, легітимності та 
співвиробництва послуг. Участь мешканців у соціальній політиці громади 
має три взаємопов’язані функції. 
По-перше, діагностична функція. Мешканці та отримувачі послуг є 
носіями інформації про бар’єри доступу, які часто не “видимі” у статистиці 
звернень: транспортні й просторові обмеження, комунікаційні бар’єри, 
стигму, недовіру, складність процедур. Саме тому участь є інструментом 
підвищення якості управлінських даних і корекції “сліпих зон” (Innes & 
Booher, 2004). 
По-друге, легітимаційна функція. Соціальна інфраструктура є сферою, 
де рішення неминуче стосуються перерозподілу ресурсів: кого підтримати в 
першу чергу, де відкрити/оптимізувати послугу, які об’єкти зробити 
доступними насамперед. Участь підсилює довіру і прийнятність рішень, 
знижуючи конфліктність і опір змінам (Healey, 1997; Putnam, 2000). 
По-третє, функція співвиробництва (co-production). Сучасні 
дослідження показують, що користувачі послуг і громада можуть бути не 
лише “споживачами”, а співучасниками створення цінності послуги: у 
  60 
 
визначенні стандартів доступності, оцінці якості, формуванні сервісного 
дизайну, волонтерських практиках підтримки (Bovaird, 2007; Ostrom, 1990). 
Для соціальної сфери це критично, адже результативність послуги часто 
залежить від взаємодії людини з системою (довіра, готовність 
співпрацювати, сталість підтримки). 
Отже, участь мешканців у стратегічному плануванні слід розглядати як 
управлінський механізм, а не комунікаційний “додаток”. Вона має бути 
інституціоналізована через регулярні формати, прозорі правила відбору 
учасників і обов’язковість управлінської реакції на результати консультацій 
(Nabatchi & Leighninger, 2015). 
Прикладна модель для Черкаської МТГ: інструменти, продукти та 
відповідальні 
З урахуванням ризиків, виявлених у розділі 2 (демографічні зрушення, 
бар’єри доступності, бюджетна жорсткість, безпекові обмеження), для 
Черкаської МТГ доцільно впровадити “пакет” участі та планування, який дає 
вимірюваний продукт для управління соціальною інфраструктурою. 
1) Соціальний “паспорт потреб” мікрорайонів (щороку).  
Продукт: карта потреб і бар’єрів (доступність соціальних послуг, 
транспорт/час доїзду, безбар’єрність об’єктів, інформаційні бар’єри, 
черги/строки).  
Методи: опитування мешканців, фокус-групи з вразливими групами, 
аналіз звернень, мапування сервісів.  
Цінність: дає основу для рішень “де саме” і “для кого” потрібні 
мобільні форми, інтегровані сервіси, інфраструктурні пріоритети. 
2) Рада з розвитку соціальних послуг при виконавчих органах 
(щоквартально). 
Склад: надавачі соцпослуг, НУО, представники отримувачів, профільні 
департаменти (соцзахист/освіта/охорона здоров’я), за потреби — 
представники бізнесу/донорів. 
  61 
 
Продукт: рішення про корекцію “кошика послуг”, внутрішні стандарти 
сервісу, пропозиції до бюджету та програм. 
Нормативна узгодженість: органи місцевого самоврядування мають 
повноваження щодо організації соціальної сфери на території громади 
(Верховна Рада України, 1997). 
3) Міні-бюджет соціальної доступності (щороку). 
 Фокус: швидкі мікропроєкти (поручні/пандуси, навігація, освітлення 
підходів, тактильні елементи, доступ до укриттів у соціальних об’єктах). 
Продукт: перелік реалізованих “точок доступності” з фотозвітом і чек-
листом відповідності. 
Цінність: створює швидкий, видимий ефект і накопичує довіру до змін. 
4) Регулярні консультації “сервісного дизайну” для вразливих груп (2–
3 рази на рік). 
Продукт: конкретні зміни процедур (простота звернення, інформаційні 
матеріали, маршрутизація) і критерії якості з позиції отримувача. 
Цінність: підсилює орієнтацію системи на потреби, а не на формальні 
регламенти. 
Таблиця 3.1. 
 Інструменти стратегічного планування та участі мешканців у Черкаській МТГ 
(прикладна модель) 
Управлінський Мінімальні 
Інструмент Мета Періодичність 
продукт KPI 
частка 
мікрорайонів з 
Соціальний 
Карта потреб + профілем; 
“паспорт Оцінка потреб і 
1 раз/рік пріоритети мережі кількість 
потреб” бар’єрів доступу 
послуг виявлених 
мікрорайонів 
бар’єрів і 
рішень 
% виконаних 
Рада з Корекція рішень; 
Протокольні рішення + 
розвитку “кошика послуг” 1 раз/квартал скорочення 
бюджетні пропозиції 
соцпослуг і стандартів строків 
реагування 
  62 
 
Управлінський Мінімальні 
Інструмент Мета Періодичність 
продукт KPI 
кількість 
об’єктів/точок 
Швидкі 
Міні-бюджет Реалізовані доступності; 
інфраструктурні 1 раз/рік 
доступності мікропроєкти частка 
поліпшення 
відповідності 
чек-листу 
рівень 
Поліпшення 
Консультації Зміни задоволеності; 
процедур і 
сервісного 2–3 рази/рік регламентів/інструкцій, зменшення 
клієнтського 
дизайну матеріалів повторних 
шляху 
звернень 
Ресурсне забезпечення участі: мінімальний, але реалістичний “контур 
планування” (з розрахунком). Участь мешканців і стратегічне планування 
потребують помірних, але стабільних витрат на дослідження, модерацію, 
аналітику та впровадження мікрорішень. Водночас ці витрати є інвестицією в 
точність управління, що знижує ризики неефективних видатків (наприклад, 
ремонтів без ефекту для доступності або запуску послуг без попиту) (Bryson, 
2018; Nabatchi & Leighninger, 2015). 
Для Черкаської МТГ можна застосувати прагматичне правило: 
формувати “контур планування й участі” в межах 0,1–0,2% річних видатків 
загального фонду, що відповідає логіці малих управлінських витрат із 
високою віддачею у вигляді кращого таргетування програм. Виходячи з 
даних про фінансування загального фонду за січень–червень 2025 року, 
річний обсяг видатків загального фонду (оцінно) може бути 
екстрапольований, а частка 0,15% — розглянута як базова для “мінімального 
контуру” участі (Черкаська міська рада, 2025). 
Рекомендована структура цього ресурсу для громади: 
 30% — соціальний “паспорт потреб” (дані й мапування); 
 10–15% — організація Ради з розвитку соцпослуг та аналітичне 
супроводження; 
 50–55% — міні-бюджет доступності (як швидкий інструмент 
реалізації видимих змін); 
  63 
 
 5–10% — комунікаційні матеріали та консультації сервісного 
дизайну (доступна мова, інструкції, зворотний зв’язок). 
Таким чином, стратегічне планування та участь мешканців у 
Черкаській МТГ можуть бути оформлені як управлінська система, що 
продукує конкретні рішення: пріоритети розвитку соціальної 
інфраструктури, корекцію “кошика послуг”, підвищення доступності та 
інституційну довіру. Саме ця система створює підґрунтя для підрозділів 3.2–
3.4: вона формує проєктний портфель, дає аргументацію для партнерств і 
фінансування та забезпечує вимірюваність результатів 
 
3.2. Фінансові механізми і партнерства (міжмуніципальна 
співпраця, гранти, публічно-приватне партнерство) 
Фінансова архітектура розвитку соціальної інфраструктури громади в 
умовах воєнного стану має спиратися на принцип: поточне утримання мережі 
не може підміняти її розвиток. Для Черкаської МТГ це питання є не 
теоретичним, а операційним: у січні–червні 2025 року до бюджету розвитку 
надійшло 25,8 млн грн, що становило 11,2% плану на відповідний період, при 
цьому недоотримання становило 204,8 млн грн (Черкаська міська рада, 2025). 
Водночас із загального фонду за цей же період профінансовано 1 911 124,9 
тис. грн, а структура видатків демонструє високу «жорсткість»: понад 52% 
спрямовано на оплату праці й нарахування (997 303,7 тис. грн), а оплата 
комунальних послуг та енергоносіїв становила 110 396,3 тис. грн (Черкаська 
міська рада, 2025). Це означає, що громада об’єктивно обмежена у 
«швидких» перерозподілах і потребує комбінації механізмів: внутрішніх 
(ефективність і пріоритезація), горизонтальних (міжмуніципальна 
кооперація), зовнішніх (гранти/донори) та інвестиційних (публічно-приватне 
партнерство) (Табл 3.2.). 
У світовій практиці така комбінована модель вважається найбільш 
життєздатною для інфраструктурних секторів, оскільки забезпечує (1) 
  64 
 
фінансову стійкість, (2) підвищення «цінності за гроші» (value for money) та 
(3) розумний розподіл ризиків між публічною владою і партнерами (OECD, 
2012; World Bank et al., 2017). Для соціальної інфраструктури ключовим є те, 
що партнерства мають бути підпорядковані соціальному результату, а не 
логіці «залучення коштів будь-якою ціною»: інвестиція в об’єкт або сервіс 
має бути прив’язана до доступності, якості та безперервності надання послуг. 
 Внутрішні фінансові механізми: «розвитковий контур» через 
ефективність і пріоритезацію. 1) Енергоефективність як джерело 
вивільненого ресурсу. Витрати на енергоносії й комунальні послуги є одним 
із небагатьох великих блоків видатків, де технічно можливе поступове 
зниження без втрати якості послуг. За січень–червень 2025 року такі видатки 
становили 110 396,3 тис. грн (Черкаська міська рада, 2025). Якщо застосувати 
обережну річну екстраполяцію (×2), орієнтовний обсяг дорівнює 220 792,6 
тис. грн/рік (оцінка). Тоді навіть 10% економії (за рахунок термомодернізації, 
вузлів обліку, автоматизації теплопостачання, заміни освітлення, 
диспетчеризації) потенційно вивільняє близько 22,1 млн грн/рік (оцінка). Ці 
кошти доцільно інституціоналізувати як цільовий «розвитковий контур» для 
соціальної інфраструктури (безбар’єрність, цифровізація сервісів, мобільні 
форми послуг, мінімальні безпекові рішення для безперервності роботи 
закладів). 
2) Програмно-цільове бюджетування з обов’язковою прив’язкою до 
результату. В умовах високої частки «фіксованих» видатків (зарплата, 
енергія) пріоритетним стає управління не лише витратами, а й 
результативністю: збільшення охоплення послугами, зниження часу 
реагування, зростання задоволеності отримувачів, скорочення повторних 
звернень. Інструментально це узгоджується з вимогами державного порядку 
моніторингу й оцінки якості соціальних послуг, який прямо передбачає 
використання опитувань, збору даних та інформування населення у 
  65 
 
доступній формі, у тому числі через інформаційно-телекомунікаційні 
системи (Кабінет Міністрів України, 2020).  
Міжмуніципальна співпраця: масштаб для дорогих і спеціалізованих 
послуг. Міжмуніципальна співпраця є механізмом, що дозволяє громадам 
спільно утримувати або створювати об’єкти та організації для виконання 
функцій спільного інтересу. Закон України «Про співробітництво 
територіальних громад» прямо передбачає форми співробітництва, зокрема 
спільне фінансування (утримання) установ, використання наявних об’єктів 
комунальної інфраструктури та реалізацію спільних інфраструктурних 
проєктів (Верховна Рада України, 2014).  
Для Черкаської МТГ прикладна логіка така: частина послуг має високу 
вартість створення і утримання (реабілітаційні програми, денний догляд, 
кризові сервіси, підтримане проживання, спеціалізовані мобільні команди), 
але їх ефективність зростає зі збільшенням «басейну» отримувачів. Отже, 
кооперація з сусідніми громадами може: 
 зменшити дублювання витрат на паралельні малопотужні 
сервіси; 
 підвищити якість через концентрацію кадрів та обладнання; 
 забезпечити стійкість сервісу, коли одна громада тимчасово не 
може підтримувати повний цикл послуги. 
Гранти та донорські кошти: портфельний підхід і дисципліна 
проєктного циклу. Грантові ресурси є доцільним інструментом саме для 
розвиткових компонентів соціальної інфраструктури (реновації, 
безбар’єрність, цифрові рішення, мобільні форми послуг), оскільки вони не 
«з’їдають» поточний фонд оплати праці та дозволяють швидко запускати 
модернізаційні зміни. Однак вирішальним чинником результативності є не 
сам факт подачі заявок, а наявність у громади проєктного портфеля, 
сформованого за правилами проєктного циклу: програмування → 
  66 
 
ідентифікація → формулювання → реалізація → оцінка (European 
Commission, 2004).  
Для Черкаської МТГ портфельність означає підготовку «типових 
пакетів» (технічні рішення, кошториси, логічна матриця, індикатори, 
ризики), які можуть бути адаптовані під різні донорські вікна. Це знижує 
транзакційні витрати та підвищує шанс залучення коштів саме тоді, коли 
з’являється можливість фінансування. 
Публічно-приватне партнерство: інвестиційний інструмент із 
розподілом ризиків. У 2025 році в Україні набрав чинності новий 
нормативний каркас, пов’язаний із механізмами залучення приватних 
інвестицій: Закон України «Про публічно-приватне партнерство» (Верховна 
Рада України, 2025). Його поява підсилює можливості громад застосовувати 
партнерства у формі договорів, де приватний партнер бере на себе частину 
інвестиційних і операційних ризиків, а публічна сторона забезпечує правові 
та організаційні умови реалізації проєкту. На рівні принципів міжнародні 
рекомендації наполягають, що ППП слід застосовувати лише тоді, коли 
доведено цінність за гроші, належну підготовку проєкту, прозорість відбору 
та керованість фіскальних ризиків (OECD, 2012; World Bank et al., 2017).  
Для соціальної інфраструктури громади ППП є доцільним не для 
«всього підряд», а для вузького класу проєктів, де: 
 потрібні значні капітальні інвестиції; 
 об’єкт має довгий життєвий цикл; 
 можна чітко визначити сервісний результат (доступність, 
пропускна здатність, стандарт безбар’єрності, режим роботи, 
безпека/безперервність). 
Прикладами можуть бути: енергоефективна модернізація великих 
соціальних об’єктів із гарантією параметрів споживання; 
створення/реновація реабілітаційного або соціально-оздоровчого комплексу з 
  67 
 
соціальними квотами доступу; інфраструктурні вузли доступності (включно з 
універсальним дизайном). 
Закупівля/замовлення соціальних послуг як форма партнерства з 
недержавним сектором. Окремий приклад партнерського механізму — 
закупівля соціальних послуг або контрактування надавачів (НУО, благодійні 
організації, приватні провайдери) для виконання чітко визначеного завдання 
із вимірюваним результатом. На рівні державної політики посилюються 
підходи до закупівлі й контрактування соціальних сервісів у межах 
експериментальних проєктів (наприклад, закупівля соціальної послуги з 
комплексного розвитку та догляду дітей з інвалідністю на державному рівні) 
(Кабінет Міністрів України, 2025). Для громади це відкриває практичну 
рамку: частину послуг (мобільні бригади, кризове консультування, 
соціальний супровід, програми для ВПО) можна швидше нарощувати через 
контракт, не роздуваючи штатну мережу та зберігаючи контроль якості через 
KPI. 
Таблиця 3.2.  
Ключові фінансові механізми і партнерства для розвитку соціальної 
інфраструктури Черкаської МТГ 
Сильна Обмеження/умови 
Механізм Сфера застосування 
сторона успіху 
Створює 
Потрібен аудит і 
Енергоефективність Соціальні об’єкти, «внутрішнє 
технічні рішення; 
(вивільнення коштів) заклади послуг джерело» 
ефект не миттєвий 
розвитку 
Економія на Потрібна угода між 
Міжмуніципальна Спеціалізовані/дорогі масштабі, громадами та 
співпраця послуги концентрація прозорий розподіл 
кадрів витрат (ВРУ, 2014).  
Безбар’єрність, Швидке Потрібна «дисципліна 
Гранти/донори (портфель 
цифровізація, фінансування проєктного циклу» 
проєктів) 
мобільні форми розвитку (EC, 2004).  
Інвестиції + Високі вимоги до 
Публічно-приватне Капіталомісткі 
розподіл підготовки, 
партнерство об’єкти/модернізація 
ризиків прозорості, 
  68 
 
Сильна Обмеження/умови 
Механізм Сфера застосування 
сторона успіху 
управління 
фіскальними ризиками 
(OECD, 2012; World 
Bank et al., 2017).  
Гнучкість і Потрібні KPI, 
Закупівля/контрактування Операційні сервіси 
швидке моніторинг якості 
соцпослуг (мобільні, кризові) 
масштабування (КМУ, 2020).  
Розрахункові сценарії фінансування розвитку (мінімальний, 
базовий, амбітний). 
Нижче подано прикладні сценарії, сформовані на основі фактичних 
видатків січня–червня 2025 року та їх річної екстраполяції (Табл .3.3) (Табл 
3.4.). Вихідні дані: 
 видатки загального фонду (H1 2025) — 1 911 124,9 тис. грн; 
 видатки на енергоносії (H1 2025) — 110 396,3 тис. грн; 
 видатки на «Соціальний захист та соціальне забезпечення» (H1 
2025) — 87 546,2 тис. грн (Черкаська міська рада, 2025).  
Примітка: сценарії є оцінковими (екстраполяція ×2) і слугують для 
обґрунтування пропозицій у бакалаврській роботі; у практиці управління 
вони мають уточнюватися аудитом, проєктно-кошторисними розрахунками 
та рішеннями ради. 
Таблиця 3.3  
Сценарії формування «розвиткового ресурсу» соціальної інфраструктури 
(оцінка на рік) 
Мінімальний Базовий Амбітний 
Параметр 
сценарій сценарій сценарій 
1) Економія енергоносіїв (від ≈ 220,8 млн 5% → ≈ 11,0 10% → ≈ 22,1 15% → ≈ 33,1 
грн/рік) млн грн млн грн млн грн 
2) «Розвиткова надбавка» з загального 0,20% → ≈ 7,6 0,35% → ≈ 0,50% → ≈ 
фонду (від ≈ 3,82 млрд грн/рік) млн грн 13,4 млн грн 19,1 млн грн 
3) Гранти/донорські кошти (портфель) ≈ 10 млн грн ≈ 25 млн грн ≈ 40 млн грн 
4) Міжмуніципальна співпраця 
(співфінансування спеціалізованих ≈ 3 млн грн ≈ 7 млн грн ≈ 12 млн грн 
сервісів) 
  69 
 
Мінімальний Базовий Амбітний 
Параметр 
сценарій сценарій сценарій 
5) ППП (капітальні інвестиції поза 
1 проєкт 
бюджетом, з фіскальними зобов’язаннями — 2–3 проєкти 
(пілот) 
за договором) 
Сумарний «розвитковий ресурс» ≈ 31,2 млн ≈ 67,5 млн ≈ 104,2 млн 
(пункти 1–4) грн/рік грн/рік грн/рік 
Що саме фінансується в кожному сценарії  
Мінімальний: швидкі заходи доступності та безбар’єрності; запуск 
цифрового ядра обліку звернень і зворотного зв’язку; 1–2 мобільні команди; 
підготовка «донорного портфеля» (проєктні паспорти). 
 Базовий: системна термомодернізація пріоритетних соцоб’єктів; 
розгортання мобільних форм послуг і соціального підвезення до «соціальних 
вузлів»; міжмуніципальний сервіс для спеціалізованих потреб; пілот ППП 
для енергоефективної модернізації або реабілітаційного об’єкта. 
 Амбітний: масштабування модернізації на мережу соціальних 
об’єктів; створення інтегрованого сервісного центру (фронт-/бек-офіс, 
цифрова маршрутизація); 2–3 інвестиційні проєкти ППП з повним пакетом 
підготовки та управління ризиками. 
Таблиця 3.4  
Ризики партнерств і управлінські запобіжники (приклад) 
Ризик Де виникає Запобіжник 
попередня оцінка спроможності, 
Фіскальні зобов’язання 
ППП/довгі контракти доведення value for money (OECD, 
«на майбутнє» 
2012).  
Недосягнення KPI-контракти, моніторинг якості, 
гранти/контракти/ППП 
соціального результату опитування отримувачів (КМУ, 2020).  
портфель проєктів і дисципліна 
Транзакційні витрати і 
гранти, ППП проєктного циклу (EC, 2004; World 
«провал підготовки» 
Bank et al., 2017).  
чітка угода, розподіл витрат/вигод, 
Конфлікти між міжмуніципальна 
прозора модель управління (ВРУ, 
громадами-партнерами співпраця 
2014).  
 
  70 
 
3.3. Посилення системи соціальних послуг: стандарти, інтегровані 
сервіси, цифровізація, мобільні форми 
Посилення системи соціальних послуг у громаді доцільно розглядати 
як перехід від «реагування на звернення» до управління потребами та 
результатами, коли соціальна інфраструктура працює як сервісна мережа з 
визначеними стандартами якості, прозорими маршрутами отримання 
допомоги, цифровими інструментами обліку та мобільними формами 
підтримки (Табл 3.5). Для Черкаської МТГ актуальність такого переходу 
підсилюється демографічними трендами: чисельність населення на 1 жовтня 
2025 року оцінено у 262 553 осіб, а за січень–вересень 2025 року зафіксовано 
зменшення на 1460 осіб і суттєве природне скорочення (28 народжених на 
100 померлих). Це означає зростання частки населення з підвищеною 
потребою у догляді та підтримці, а також посилення навантаження на 
місцеву систему послуг. 
Другий контекст — просторово-транспортний. Попри те, що понад 
67% території міста перебуває в межах 500-метрової пішої доступності до 
зупинок, система характеризується низькою частотою руху: у години пік 
середній інтервал становить 61,6 хвилини. Для соціально вразливих груп це 
формує бар’єр доступності навіть за наявності інфраструктури. Відповідно, 
мобільні та дистанційні форми соціальних послуг стають не «додатковими», 
а функціонально необхідними. 
Стандарти та управління якістю: від нормативної вимоги до практики 
громади . Законодавство України у сфері соціальних послуг орієнтує на 
надання підтримки на основі оцінки потреб, визначення виду послуги та 
забезпечення її якості й безперервності (Верховна Рада України, 2019). 
Інструментом «уніфікації мови» соціальної сфери виступає Класифікатор 
соціальних послуг, який систематизує назви послуг, їх короткий опис, строк 
надання та категорії отримувачів (Мінсоцполітики України, 2020). На рівні 
  71 
 
громади це дозволяє сформувати каталог послуг як управлінський документ: 
що саме надається, кому, де, за яких умов і з яким очікуваним результатом. 
Водночас «стандартність» у соціальних послугах — це не 
бюрократизація, а гарантія мінімально прийнятної якості. Закон прямо 
фіксує, що соціальні послуги надаються відповідно до державних стандартів, 
які затверджує Мінсоцполітики. Практичний висновок для Черкаської МТГ: 
доцільно поєднати державні стандарти (як рамку) з локальними стандартами 
сервісу (як правила «як саме ми це робимо тут») — наприклад: строки 
первинного контакту, правила маршрутизації, вимоги до доступності 
інформації, порядок міжвідомчої взаємодії, протоколи реагування на кризові 
випадки. 
Окремою «точкою входу» у стандартизацію може стати впровадження 
процедури моніторингу якості соціальних послуг. Порядок моніторингу та 
оцінювання якості визначений постановою КМУ, що передбачає збір даних, 
опитування отримувачів, аналіз результатів і інформування населення, у 
тому числі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.  
Інтегровані сервіси та «ведення випадку»: логіка фронт-офісу і бек-
офісу. Інтегровані соціальні сервіси — це організація допомоги так, щоб 
людина не «збирала систему» самостійно, а отримувала підтримку через 
зрозумілий маршрут: первинний контакт → оцінка потреб → план підтримки 
→ надання послуг → оцінка результату. У практиці громад це найчастіше 
реалізується як модель фронт-офісу (перший прийом у ЦНАП/соціальному 
офісі/старостинському окрузі) і бек-офісу (фахівці та надавачі послуг, які 
організовують та надають підтримку). 
Нормативна логіка такого підходу закріплена в порядку організації 
надання соціальних послуг: рішення мають ґрунтуватися на оцінці потреб, а 
також передбачати механізми забезпечення безперервності підтримки 
(Кабінет Міністрів України, 2020). Для умов мобільності населення під час 
війни особливо важливий припис щодо продовження послуг при зміні місця 
  72 
 
проживання/перебування: документ прямо орієнтує уповноважені органи на 
координацію та передачу інформації, щоб уникати «розриву» допомоги.  
Для Черкас прикладна пропозиція полягає у створенні (або підсиленні) 
єдиного соціального маршруту для найтиповіших ситуацій: ВПО; сім’ї з 
дітьми у складних життєвих обставинах; одинокі літні люди; люди з 
інвалідністю; постраждалі від насильства; особи з потребою в догляді вдома. 
Маршрут оформлюється як коротка «карта сервісу» (1–2 сторінки): куди 
звернутися, які документи потрібні, які строки, хто відповідальний, як подати 
скаргу/зворотний зв’язок. Це одночасно підвищує доступність і створює 
основу для вимірюваних KPI. 
Цифровізація: ЄІССС як ядро, місцеві сервіси як «оболонка» зручності. 
Цифровізація соціальної сфери в Україні отримала новий правовий каркас 
через ухвалення Закону України «Про Єдину інформаційну систему 
соціальної сфери» (Верховна Рада України, 2025). На офіційному ресурсі 
Мінсоцполітики наголошено, що ЄІССС працює по всій Україні з 2022 року, 
налічує понад 26 тисяч активних користувачів (органи соцзахисту, ОМС, 
ЦНАПи), а закон набуде чинності у травні 2026 року. Практичний сенс для 
громади — не «впровадити ще одну систему», а забезпечити, щоб ключові 
процеси соціальної підтримки були керованими даними: звернення, оцінка 
потреб, призначення, надання послуг, моніторинг результатів. 
Прикладна цифрова модель для Черкаської МТГ може будуватися у 
три рівні: 
1. Базовий рівень (обов’язковий): повноцінне використання ЄІССС 
у робочих процесах профільних підрозділів і ЦНАП (підготовка персоналу, 
розмежування ролей, регулярна верифікація даних, кібергігієна).  
2. Сервісний рівень (для мешканців): локальний «кабінет/вітрина» 
— сторінка громади з каталогом послуг, чек-листами документів, 
записом/контактами, можливістю залишити звернення або оцінку якості 
(узгоджується з вимогами щодо моніторингу якості).  
  73 
 
3. Аналітичний рівень (для управління): панель показників (KPI) 
для керівництва громади: охоплення, строки реагування, частка повторних 
звернень, географія потреб, навантаження на персонал, частка послуг, 
наданих мобільно/дистанційно. 
Важливо, що на офіційному ресурсі Мінсоцполітики окремо 
підкреслено увагу до захисту даних та наявність підтверджень відповідності 
системи вимогам технічного захисту інформації. Для громади це означає: 
цифровізація має йти разом із регламентами доступу, мінімізацією 
паперового дублювання та чіткою відповідальністю за роботу з 
персональними даними. 
Мобільні форми соціальних послуг: відповідь на бар’єри доступності й 
безпекові ризики. Мобільні форми — це не лише «виїзні прийоми», а 
організаційна здатність системи надавати послугу там, де перебуває людина, 
зокрема у випадках обмеженої мобільності, транспортних бар’єрів або 
кризових ситуацій. Черкаські дані про транспорт показують, що навіть за 
високої просторової доступності до зупинок, низька частота руху створює 
реальний бар’єр (інтервал у години пік 61,6 хвилини). Саме тому мобільні 
бригади й дистанційні консультації є інструментом вирівнювання доступу 
для людей похилого віку, осіб з інвалідністю, сімей з малими дітьми, ВПО. 
Нормативно важливо, що порядок організації надання соціальних 
послуг орієнтує громади на безперервність і координацію допомоги, зокрема 
у випадках зміни місця проживання/перебування. Практично це підтримує 
модель, у якій мобільні команди виконують щонайменше три функції: 
 виявлення і первинний контакт (включно з людьми, які не 
звертаються самостійно); 
 коротка оцінка потреб і маршрутизація до відповідних надавачів; 
 підтримка на місці (частина послуг може надаватися вдома або у 
громадському просторі — консультації, соціальний супровід, кризове 
втручання, інформаційна підтримка). 
  74 
 
Таблиця 3.5.  
Прикладний «пакет посилення» системи соціальних послуг для 
Черкаської МТГ (2026–2028) 
Орієнтовний 
Очікуваний 
Напрям Короткий зміст заходу ресурс (логіка KPI (приклад) 
продукт 
розрахунку) 
0,5% від річних частка послуг, 
«Каталог 
видатків описаних у 
Каталог послуг за соціальних 
«Соціальний каталозі; частка 
Класифікатором; послуг 
Стандарти і захист…» отримувачів, 
локальні стандарти Черкас» + 
якість (оцінково: 87 охоплених 
сервісу; щорічний правила 
546,2 тис. грн за опитуванням; 
моніторинг якості сервісу + звіт 
H1 2025 → ≈175 індекс 
якості 
092,4 тис. грн/рік)  задоволеності 
строк 
«Єдиний соціальний первинного 
Карти 1,0% від річних 
маршрут» для контакту; частка 
маршрутів видатків галузі 
Інтегровані ключових груп; фронт- кейсів із планом 
(1–2 стор.) + (навчання, 
сервіси офіс у підтримки; 
регламент регламенти, 
ЦНАП/соціальному зменшення 
взаємодії організація)  
офісі; ведення випадку повторних 
звернень 
частка процесів, 
Навчені 
1,0% від річних що ведуться у 
Повне використання користувачі + 
видатків галузі системі; частка 
ЄІССС; локальна прозора 
Цифровізація (підготовка, звернень із 
«вітрина послуг»; вітрина 
адміністрування відстежуваним 
аналітика KPI послуг + 
процесів)  статусом; час 
панель KPI 
обробки 
кількість 
виїздів/місяць; 
3–4 мобільні 
Регулярні 2,0–3,0% від охоплення 
мультидисциплінарні 
Мобільні виїзні графіки річних видатків вразливих груп; 
команди; дистанційні 
форми + протоколи галузі (пілот → частка звернень, 
консультації; адресні 
реагування масштабування)  закритих без 
виїзди 
поїздки 
отримувача 
Примітка: Річні суми наведено як оцінкові через екстраполяцію показників H1 2025 (×2).  
Таблиця 3.6. 
Мінімальний набір KPI для системи соціальних послуг громади 
(узгоджується з моніторингом якості) 
  75 
 
Вимір Показник Як вимірювати Чому важливо 
показує, чи 
частка звернень, що подані зменшуємо бар’єри 
облік каналів 
Доступність через фронт- доступу (особливо 
звернень 
офіс/дистанційно/мобільно за транспортних 
обмежень)  
ключовий 
медіанний строк первинного реєстрація часу 
Своєчасність індикатор 
контакту звернення/контакту 
сервісності 
частка випадків із вимірює не 
кейс-менеджмент + 
Результативність досягнутими цілями плану «кількість дій», а 
контрольні точки 
підтримки ефект 
опитування за формує підстави 
індекс задоволеності 
Якість/довіра порядком для корекції 
отримувачів 
моніторингу політики  
частка випадків без «розриву критично для ВПО 
відстеження 
Безперервність послуги» при зміні місця та мобільного 
переходів 
перебування населення  
 
У Черкаській МТГ посилення системи соціальних послуг доцільно 
будувати як єдиний управлінський контур: стандарти (що і як надаємо) → 
інтеграція (як людина проходить маршрут) → цифровізація (як фіксуємо, 
контролюємо і плануємо) → мобільність (як знімаємо бар’єри доступу). 
Нормативна база (закон про соціальні послуги; порядки організації та 
моніторингу; класифікатор; рамка ЄІССС) задає вимоги та інструменти, а 
місцеві дані (демографія, транспортні бар’єри, бюджетна структура) 
визначають, які саме рішення є найбільш прикладними і виправданими (Табл 
3.6).  
3.4. Моніторинг і оцінювання результативності (індикатори, KPI, 
узгодження з цілями сталого розвитку) 
Ефективність розвитку соціальної інфраструктури громади 
визначається не масштабом задекларованих заходів, а здатністю місцевої 
влади регулярно вимірювати результати, пояснювати їх громаді та на цій 
основі коригувати політику. У сучасній логіці публічного управління 
моніторинг і оцінювання (M&E) є «нервовою системою» соціальної 
  76 
 
політики: вони дозволяють переходити від управління видатками до 
управління соціальним ефектом, зокрема доступністю, якістю й 
справедливістю надання послуг (Kusek & Rist, 2004). 
Для Черкаської МТГ потреба в такій системі посилюється 
демографічними тенденціями (262 553 особи станом на 01.10.2025; природне 
скорочення) , бюджетною «жорсткістю» (висока частка захищених поточних 
видатків) і факторами фактичної доступності, зокрема транспортними 
обмеженнями (середній інтервал руху тролейбусів у години пік 61,6 хв) . У 
цьому контексті моніторинг і оцінювання мають стати не звітністю «для 
архіву», а управлінською практикою, що забезпечує сталий розвиток за 
принципом “не залишити нікого осторонь”, закладеним у Порядку денному 
ООН–2030 . 
Нормативна рамка моніторингу якості та даних у соціальній сфері. 
Нормативною основою M&E у сфері соціальних послуг на рівні громад є: 
 Закон України «Про соціальні послуги», який визначає засади 
організації надання соціальних послуг, орієнтацію на потреби та якість 
підтримки (Верховна Рада України, 2019).  
 Постанова КМУ №587 «Про організацію надання соціальних 
послуг», яка формалізує управлінський цикл: звернення/виявлення → оцінка 
потреб → рішення/планування → надання → перегляд/завершення (Кабінет 
Міністрів України, 2020a).  
 Постанова КМУ №449 «Про затвердження Порядку проведення 
моніторингу надання та оцінки якості соціальних послуг», що задає вимоги 
до моніторингу й оцінювання, зокрема до інформування, збору зворотного 
зв’язку та процедур оцінки якості (Кабінет Міністрів України, 2020b).  
 Закон України «Про Єдину інформаційну систему соціальної 
сфери», який визначає правила роботи з даними, електронною взаємодією та 
обліком у соціальній сфері (Верховна Рада України, 2025).  
  77 
 
Отже, для громади «правильний» моніторинг — це поєднання: (1) 
моніторингу процесів (чи дотримуємося строків, стандартів, процедур), (2) 
оцінки якості (як отримувачі оцінюють допомогу та чи відповідає вона 
вимогам), (3) оцінки результатів (чи зменшуються ризики й покращуються 
життєві ситуації), а також (4) належного управління даними у межах ЄІССС і 
місцевих інформаційних контурів. 
Архітектура системи M&E у громаді: рівні, ролі, цикл прийняття 
рішень. Доцільно вибудувати M&E Черкаської МТГ як трирівневу систему. 
Рівень 1 — операційний (щоденний/щотижневий): реєстрація звернень, 
фіксація каналів доступу (фронт-офіс, мобільні бригади, дистанційно), 
контроль строків первинного контакту, ведення випадку та маршрутизація. 
Цей рівень гарантує керованість процесу відповідно до Порядку організації 
надання соціальних послуг (Кабінет Міністрів України, 2020a).  
Рівень 2 — управлінський (щомісячний/квартальний): панель KPI для 
керівництва громади: доступність, своєчасність, охоплення, повторні 
звернення, навантаження персоналу, структура потреб і територіальні 
відмінності. Результат цього рівня — не «звіт», а управлінське рішення: 
перерозподіл ресурсів, зміна процедур, запуск/масштабування мобільних 
форм, пріоритезація безбар’єрних заходів. 
Рівень 3 — стратегічний (щорічний): оцінювання результативності 
програм і послуг (outcome evaluation), порівняння «витрати–результат», 
визначення пріоритетів наступного циклу планування. Саме на цьому рівні 
забезпечується узгодження з ЦСР та логікою сталого розвитку . 
Щоб система працювала, потрібні чіткі ролі: 
 власники показників (департаменти/служби, що відповідають за 
конкретні послуги); 
 адміністратор даних/аналітики (консолідація, верифікація, 
підготовка дашбордів); 
  78 
 
 орган координації (наприклад, робоча група/рада з розвитку 
соцпослуг із підрозділу 3.1), що розглядає дані та ініціює корекційні рішення. 
Матриця індикаторів і KPI Черкаської МТГ, узгоджена з ЦСР (таблиця 
3.7). Нижче подано прикладну матрицю KPI, яка «прошиває» проблеми 
розділу 2 (демографія, фінансова жорсткість, доступність) і рішення розділу 
3 (участь, фінансові механізми, стандарти/інтеграція/цифровізація/мобільні 
форми) та водночас узгоджується з ЦСР. 
Примітка щодо бази: частина базових значень наведена як розрахунок 
на основі показників виконання бюджету за січень–червень 2025 року, 
екстрапольованих на рік (×2), та чисельності населення 262 553 осіб (станом 
на 01.10.2025).  
Таблиця 3.7.  
Матриця KPI результативності розвитку соціальної інфраструктури 
Черкаської МТГ 
Узгодже
Ціль (2026– Частот Джерело 
Блок KPI (формула) База ння з 
2028) а даних 
ЦСР 
Частка звернень, 
поданих без встановлю облік 
Доступність фізичного ється після звернень/Є ЦСР 10, 
≥ 25% квартал 
послуг відвідування запуску ІССС (за 11 
(дистанційно/мо обліку наявності) 
більно), % 
Медіанний 
встановлю
строк ≤ 48 год для 
ється після журнали/Є
Своєчасність первинного пріоритетних місяць ЦСР 16 
запуску ІССС 
контакту випадків 
KPI 
(год/дні) 
Частка складних 
Результативні
випадків із встановлю облік ЦСР 1, 
сть кейс- ≥ 70% квартал 
планом ється випадків 10 
менеджменту 
підтримки, % 
Індекс опитуванн
задоволеності я за 
встановлю рік/півр
Якість отримувачів ≥ 80% порядком ЦСР 16 
ється іччя 
(опитування), % оцінки 
позитивних якості 
  79 
 
Узгодже
Ціль (2026– Частот Джерело 
Блок KPI (формула) База ння з 
2028) а даних 
ЦСР 
Частка випадків 
без «розриву» 
Безперервніс встановлю облік 
підтримки при ≥ 90% квартал ЦСР 10 
ть ється випадків 
зміні місця 
перебування, % 
Видатки 
загального стабільність + 
Фінансова фонду на 1 ≈ 14 558 зростання бюджет 
рік ЦСР 16 
сталість мешканця (річні (розрах.) частки громади 
видатки/населен розвитку 
ня), грн/особу 
Видатки 
«Соціальний 
+10–15% за 
захист та 
Пріоритезаці ≈ 667 рахунок бюджет ЦСР 1, 
соціальне рік 
я соцсфери (розрах.) розвитку/ефект громади 10 
забезпечення» 
ивності 
на 1 мешканця, 
грн/особу 
Видатки на 
–10% 
Енергоефекти енергоносії на 1 ≈ 841 бюджет ЦСР 11, 
(вивільнення рік 
вність мешканця, (розрах.) громади 13* 
ресурсу) 
грн/особу 
Транспортна Середній транспортн
доступність інтервал руху у і 
до години пік на 61,6 (факт) ≤ 30–35 квартал звіти/прогр ЦСР 11 
«соціальних маршрутах до ама 
вузлів» соцоб’єктів, хв перевезень 
* ЦСР 13 (кліматичні дії) — як супутній ефект енергоефективності, 
якщо громада вирішить це відображати у стратегічних звітах. 
Пояснення до базових розрахунків (для тексту роботи, коротко і “по-
академічному”): 
 Видатки загального фонду на 1 мешканця: (1 911 124,9 тис. грн × 
2) / 262 553 ≈ 14 558 грн/особу (розрахунок на основі даних виконання 
бюджету та чисельності населення).  
 Видатки на соціальний захист на 1 мешканця: (87 546,2 тис. грн × 
2) / 262 553 ≈ 667 грн/особу (розрахунок).  
 Енергоносії на 1 мешканця: (110 396,3 тис. грн × 2) / 262 553 ≈ 
841 грн/особу (розрахунок).  
  80 
 
Процедури звітності та «петля зворотного зв’язку»: як дані стають 
рішеннями. Щоб M&E не перетворився на формальність, у громаді має 
функціонувати «петля зворотного зв’язку» (feedback loop), яка включає: 
1. Внутрішні дашборди (щомісяця): короткий управлінський звіт на 
1–2 сторінки з 8–12 KPI (доступність, строки, охоплення, повторні звернення, 
навантаження, проблемні мікрорайони). 
2. Квартальний розгляд на координаційному майданчику: розгляд 
KPI разом із представниками надавачів, НУО та отримувачів (інституційне 
продовження логіки участі з підрозділу 3.1). 
3. Публічний звіт (раз на півріччя/рік): дані у зрозумілій формі 
(інфографіка + пояснення «що змінилося і чому»), що відповідає підходу 
прозорості та підзвітності, закладеному в процедурній логіці оцінки якості 
(Кабінет Міністрів України, 2020b).  
4. Щорічне оцінювання програм: аналіз результатів і корекція 
програмних документів/бюджетних пріоритетів на наступний цикл. 
У цифровому вимірі основу має становити належна організація даних у 
соціальній сфері відповідно до Закону про ЄІССС (Верховна Рада України, 
2025): визначені ролі доступу, відповідальність за облік, правила захисту, 
інтеграція між підсистемами.  
Забезпечення якості даних і управління ризиками вимірювання. Типові 
ризики M&E у соціальній сфері — це неповнота даних, дублювання обліку, 
«паперова» звітність без рішень, а також ризики конфіденційності. Тому 
доцільно закріпити мінімальні стандарти якості даних: 
 єдині визначення показників (що саме рахуємо як «первинний 
контакт», «закритий випадок», «повторне звернення»); 
 верифікація вибірки (перевірка даних по окремих кейсах); 
 розмежування доступу та журналювання дій користувачів у 
системах обліку відповідно до вимог ЄІССС;  
  81 
 
 змішана методологія оцінки якості: кількісні показники + якісні 
інтерв’ю/фокус-групи з вразливими групами (щоб не «втратити» тих, хто не 
звертається через бар’єри). 
Висновки до Розділу 3 
У Розділі 3 обґрунтовано прикладну модель розвитку соціальної 
інфраструктури Черкаської міської територіальної громади як системи, що 
забезпечує сталий соціально-економічний розвиток через поєднання 
планування, ресурсів, сервісної модернізації та вимірюваності результатів. 
По-перше, доведено, що стратегічне планування в соціальній сфері має 
будуватися на циклі “потреби → послуги → ресурси → результати” та 
інституціоналізованій участі мешканців як джерелі даних про бар’єри 
доступу і як механізмі легітимізації пріоритетів (Arnstein, 1969; Healey, 1997). 
По-друге, показано, що фінансова спроможність розвитку потребує 
диверсифікації інструментів — енергоефективності як способу вивільнення 
ресурсу, грантового портфеля, міжмуніципальної співпраці та проєктно 
підготовлених форм публічно-приватного партнерства з керованими 
ризиками (OECD, 2012; World Bank et al., 2017). По-третє, посилення системи 
соціальних послуг запропоновано реалізовувати через стандартизацію й 
управління якістю, інтегровані сервіси та ведення випадку, цифровізацію 
процесів із використанням ЄІССС, а також мобільні форми надання послуг 
як відповідь на просторові та транспортні обмеження доступності (Верховна 
Рада України, 2019; Кабінет Міністрів України, 2020a). По-четверте, 
підкреслено, що моніторинг і оцінювання результативності мають виступати 
не звітністю, а управлінським контуром, який забезпечує корекцію програм і 
бюджетних пріоритетів на основі KPI, зворотного зв’язку отримувачів та 
узгодження з Цілями сталого розвитку (Кабінет Міністрів України, 2020b; 
United Nations, 2015). По-п’яте, застосування запропонованих механізмів до 
умов Черкаської МТГ логічно випливає з висновків Розділу 2 щодо 
демографічних тенденцій, бюджетної структури та ризиків забезпечення 
  82 
 
доступності послуг, а отже формує цілісний перехід від “утримання мережі” 
до управління соціальним ефектом (Черкаська міська рада, 2025; Черкаська 
міська рада, 2026). У підсумку Розділ 3 створює практичну основу для 
реалізації сталого розвитку громади, оскільки поєднує конкретні механізми 
впровадження з вимірюваними показниками результативності та прозорою 
логікою відповідальності. 
 
  83 
 
 
ВИСНОВКИ 
Актуальність теми кваліфікаційної роботи зумовлена тим, що в умовах 
децентралізації та тривалих кризових викликів (демографічні втрати, 
вимушена міграція, безпекові обмеження, бюджетна «жорсткість») саме 
соціальна інфраструктура громади стає критичною опорою сталого 
соціально-економічного розвитку. Вона одночасно виконує функції 
забезпечення базових потреб населення, зниження соціальних ризиків і 
формування людського капіталу, а отже є не лише «витратною» сферою, а 
системоутворюючим фактором місцевої стійкості й конкурентоспроможності 
відповідно до логіки Порядку денного ООН-2030 (United Nations, 2015).  
Метою роботи було теоретично обґрунтувати та розробити прикладні 
напрями і механізми розвитку соціальної інфраструктури територіальної 
громади (на прикладі Черкаської МТГ) як передумови сталого соціально-
економічного розвитку. Для досягнення мети було виконано такі завдання: 
(1) уточнено сутність і склад соціальної інфраструктури громади та її зв’язок 
із соціально-економічною стійкістю; (2) проаналізовано нормативно-
інституційну основу розвитку соціальних послуг у громадах; (3) 
охарактеризовано соціально-економічні умови та обмеження розвитку 
соціальної сфери в Черкаській МТГ; (4) визначено ключові проблеми та 
ризики (фінансові, кадрові, просторові, демографічні, безпекові); (5) 
запропоновано практичний пакет управлінських рішень (стратегічне 
планування й участь мешканців, фінансові механізми та партнерства, 
посилення системи соціальних послуг, моніторинг і оцінювання 
результативності). 
Гіпотеза дослідження полягала в тому, що сталий соціально-
економічний розвиток громади є досяжним за умови цілеспрямованого 
розвитку соціальної інфраструктури та системи соціальних послуг на основі: 
(а) стратегічного планування з участю мешканців; (б) диверсифікації 
  84 
 
фінансування та партнерств; (в) стандартизації, інтегрованих сервісів, 
цифровізації й мобільних форм; (г) результативного моніторингу та KPI, 
узгоджених із ЦСР. У межах виконаної роботи гіпотезу підтверджено, 
оскільки запропоновані механізми логічно відповідають виявленим ризикам, 
спираються на чинну нормативну базу та можуть бути операціоналізовані 
через конкретні інструменти й показники (Верховна Рада України, 2019; 
Кабінет Міністрів України, 2020а, 2020b).  
У ході аналітичної частини встановлено, що Черкаська МТГ діє в 
контексті демографічного тиску: чисельність наявного населення (за 
оцінкою) становить 262 553 особи станом на 01.10.2025 (Черкаська міська 
рада, 2026). Це підсилює значущість послуг догляду, підтримки сімей, 
реабілітації, адресної допомоги та сервісів для вразливих груп, а також 
робить критичною вимогу «доступності» — не лише географічної, а й 
процедурної, інформаційної та часової. 
Фінансово-управлінський аналіз показав, що можливості розвитку 
соціальної інфраструктури стримуються переважанням поточних, частково 
«захищених» видатків. Так, за січень–червень 2025 року із загального фонду 
місцевого бюджету Черкаської МТГ профінансовано 1 911 124,9 тис. грн, 
причому в структурі видатків понад 52% припадає на оплату праці та 
нарахування (997 303,7 тис. грн), а оплата комунальних послуг та 
енергоносіїв становить 110 396,3 тис. грн (Черкаська міська рада, 2025). 
Водночас по галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення» за цей 
період профінансовано 87 546,2 тис. грн (Черкаська міська рада, 2025). Це 
означає, що підхід «розвиток за залишковим принципом» є структурно 
слабким; потрібен окремий розвитковий контур і дисципліна пріоритезації. 
Практичні пропозиції роботи формують цілісну модель переходу від 
«утримання мережі» до управління соціальним ефектом. Ключові висновки 
та рекомендації узагальнено в таких положеннях. 
  85 
 
1. Стратегічне планування та участь мешканців запропоновано 
закріпити як інституційну норму через: (а) щорічний соціальний «паспорт 
потреб» мікрорайонів; (б) постійну координаційну раду/майданчик із 
розвитку соціальних послуг; (в) міні-бюджет доступності для швидких 
рішень безбар’єрності; (г) регулярні консультації сервісного дизайну для 
вразливих груп. Така модель забезпечує точність рішень, підзвітність та 
суспільну легітимність пріоритетів, а також безпосередньо підтримує 
вимірюваність результатів у наступних підрозділах (Кабінет Міністрів 
України, 2020а).  
2. Фінансові механізми і партнерства обґрунтовано як 
обов’язкову умову розвитку: громада має формувати портфельний 
розвитковий ресурс через поєднання внутрішніх резервів (ефективність), 
грантового фінансування, міжмуніципальної співпраці та інвестиційних 
механізмів. Зокрема, показано, що навіть помірна енергоефективність може 
стати джерелом вивільнення коштів: зафіксований обсяг оплати енергоносіїв 
за 6 місяців (110 396,3 тис. грн) створює потенціал «розвиткової економії» 
при цільовому зниженні витрат (Черкаська міська рада, 2025). 
Міжмуніципальну співпрацю доцільно застосовувати для дорогих та 
спеціалізованих сервісів (реабілітація, кризові сервіси, мобільні 
мультидисциплінарні команди), що прямо відповідає правовим формам 
співробітництва територіальних громад (Верховна Рада України, 2014). Для 
проєктів, де потрібні значні капітальні інвестиції і чітко визначені сервісні 
результати, можливим є застосування ППП у межах чинного правового поля 
та кращих практик управління ризиками (Верховна Рада України, 2025; 
OECD, 2012; World Bank et al., 2017).  
3. Посилення системи соціальних послуг запропоновано 
реалізовувати як сервісну трансформацію: (а) каталог послуг і локальні 
стандарти сервісу на основі державних підходів; (б) інтегровані сервіси 
(фронт-/бек-офіс) і ведення випадку як базову управлінську технологію; (в) 
  86 
 
цифровізацію процесів та управління даними в межах національних підходів; 
(г) мобільні форми надання послуг як відповідь на просторові та транспортні 
бар’єри. Нормативно-організаційний цикл надання послуг, моніторинг якості 
та вимоги до процедури оцінювання закріплені в постановах КМУ №587 і 
№449, що створює достатню правову основу для впровадження 
запропонованих змін на рівні громади (Кабінет Міністрів України, 2020а, 
2020b).  
4. Моніторинг і оцінювання результативності визначено як 
центральний механізм «сталості» управління: запропоновано систему KPI, 
яка вимірює доступність (у т.ч. дистанційні/мобільні канали), своєчасність 
(строки первинного контакту), результативність (досягнення цілей плану 
підтримки), якість (задоволеність отримувачів) та безперервність (відсутність 
«розриву» підтримки). Ця система узгоджується з підходами до моніторингу 
якості соціальних послуг і з орієнтирами ЦСР як рамкою стратегічної 
підзвітності громади (Кабінет Міністрів України, 2020b; United Nations, 
2015).  
5. Практична цінність розробок полягає в тому, що запропоновані 
рішення не є декларативними: вони сформовані як набір управлінських 
інструментів (продукти, відповідальні, регулярність, показники) і можуть 
бути інтегровані в документи місцевого планування та бюджетні програми. 
Таким чином, досягнуто головного прикладного результату роботи — 
створено узгоджену «архітектуру розвитку» соціальної інфраструктури 
Черкаської МТГ, яка поєднує планування, ресурси, сервісну модернізацію та 
доказову підзвітність. 
Узагальнюючи, можна стверджувати, що розвиток соціальної 
інфраструктури громади як передумова сталого соціально-економічного 
розвитку має розглядатися як цілісний управлінський цикл: діагностика 
потреб → проєктування сервісів → мобілізація ресурсів → стандарти і 
доступність → вимірюваний соціальний ефект. Саме така логіка дозволяє 
  87 
 
громаді переходити від ситуативного реагування до керованої соціальної 
політики, в якій кошти, інституції та партнерства працюють на головний 
результат — підвищення якості життя та стійкості населення, особливо 
вразливих груп, без яких сталий розвиток залишається риторикою, а не 
практикою. 
Перспективами подальших досліджень є: (1) детальна оцінка 
економічної ефективності окремих мобільних сервісів (cost-effectiveness); (2) 
просторове моделювання доступності соціальної інфраструктури на рівні 
мікрорайонів; (3) поглиблений аналіз кадрової спроможності надавачів 
послуг і інструментів її нарощування в умовах міграційних процесів. 
 
 
  88 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
Бойченко, В. С. (б.р.). *Соціальна інфраструктура в системі забезпечення 
людського розвитку міста* [Анотація дисертації]. Автореферати та 
анотації дисертацій. https://abstracts.donnu.edu.ua/article/view/9943 
Верховна Рада України. (1992, 19 листопада). *Основи законодавства 
України про охорону здоров’я* (Закон України № 2801-XII). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2801-12 
Верховна Рада України. (1997, 21 травня). *Про місцеве самоврядування в 
Україні* (Закон України № 280/97-ВР). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 
Верховна Рада України. (2010, 8 липня). *Бюджетний кодекс України* (№ 
2456-VI). https://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17 
Верховна Рада України. (2012, 6 вересня). *Про адміністративні послуги* 
(Закон України № 5203-VI). https://zakon.rada.gov.ua/go/5203-17 
Верховна Рада України. (2014, 17 червня). *Про співробітництво 
територіальних громад* (Закон України № 1508-VII). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1508-18 
Верховна Рада України. (2015, 5 лютого). *Про добровільне об’єднання 
територіальних громад* (Закон України № 157-VIII). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-viii 
Верховна Рада України. (2017, 5 вересня). *Про освіту* (Закон України № 
2145-VIII). https://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19 
Верховна Рада України. (2017, 19 жовтня). *Про державні фінансові гарантії 
медичного обслуговування населення* (Закон України № 2168-VIII). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19 
Верховна Рада України. (2019, 17 січня). *Про соціальні послуги* (Закон 
України № 2671-VIII). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19 
  89 
 
Верховна Рада України. (2020, 16 січня). *Про повну загальну середню 
освіту* (Закон України № 463-IX). https://zakon.rada.gov.ua/go/463-20 
Верховна Рада України. (2025). *Про Єдину інформаційну систему 
соціальної сфери* (Закон України № 4607-IX). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4607-20 
Верховна Рада України. (2025). *Про публічно-приватне партнерство* (Закон 
України № 4510-IX). https://zakon.rada.gov.ua/go/4510-20 
Децентралізація. (б.р.). *Соціальні послуги*. Отримано 28 лютого 2026 р., з 
https://decentralization.gov.ua/social 
Ісайович, А. (2025). *Технологія екстреного (кризового) надання соціальних 
послуг у територіальній громаді в умовах воєнного стану* 
[Кваліфікаційна робота бакалавра, Український католицький 
університет]. https://hdl.handle.net/20.500.14570/5733 
Кабінет Міністрів України. (2020a, 26 серпня). *Деякі питання Національної 
соціальної сервісної служби України* (Постанова № 783). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/783-2020-%D0%BF 
Кабінет Міністрів України. (2020b, 5 серпня). *Про затвердження Державної 
стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки* (Постанова № 
695). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF 
Кабінет Міністрів України. (2020c, 1 червня). *Про затвердження Порядку 
проведення моніторингу надання та оцінки якості соціальних послуг* 
(Постанова № 449). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/449-2020-
%D0%BF 
Кабінет Міністрів України. (2020d, 1 червня). *Про організацію надання 
соціальних послуг* (Постанова № 587). https://zakon.rada.gov.ua/go/587-
2020-%D0%BF 
Кабінет Міністрів України. (2025, 25 червня). *Про реалізацію 
експериментального проекту із закупівлі соціальної послуги з 
  90 
 
комплексного розвитку та догляду дітей з інвалідністю* (Постанова № 
764). https://zakon.rada.gov.ua/go/764-2025-%D0%BF 
Кобилін, П. О. (2013). Підходи до визначення поняття «соціальна 
інфраструктура». *Вісник Харківського національного університету 
імені В. Н. Каразіна. Серія «Геологія. Географія. Екологія»*, 39(1084), 
137–141. https://journals.uran.ua/geoeco/article/view/37245 
Міністерство соціальної політики України. (2013, 27 грудня). *Про 
затвердження Методичних рекомендацій з проведення моніторингу та 
оцінки якості соціальних послуг* (Наказ № 904). 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0904739-13 
Міністерство соціальної політики України. (2020, 23 червня). *Про 
затвердження Класифікатора соціальних послуг* (Наказ № 429). 
https://zakon.rada.gov.ua/go/z0643-20 
Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України. (2025, 27 грудня). 
*З 1 січня 2026 року посадові оклади соціальних працівників зростуть 
майже в 2,5 рази*. https://www.msp.gov.ua/press-center/news/z-1-sichnya-
2026-roku-posadovi-oklady-sotsialnykh-pratsivnykiv-zrostut-mayzhe-v-25-
razy 
Черкаська міська рада. (2025a, 8 жовтня). *Про затвердження висновку 
стосовно доцільності залучення кредиту (позики) під місцеву гарантію 
для виконання (реалізації) інвестиційного проєкту* (Рішення 
виконавчого комітету від 08.10.2025 № 1286) [PDF]. https://cherkasy-
rada.gov.ua/wp-content/uploads/documents/2025/10/pro-zatverdzhennya-
vysnovku-stosovno-doczilnosti-zaluchennya-kredytu-pozyky-pid-misczevu-
garantiyu-dlya-vykonannya-realizacziyi-investyczijnogo-proyektu-1.pdf 
Черкаська міська рада. (2025b, 15 серпня). *«ЖАГА Життя» — приклад 
безбар’єрного середовища*. https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/zhaga-
zhyttya-pryklad-bezbaryernogo-seredovyshha/ 
  91 
 
Черкаська міська рада. (2025c, 2 липня). *Інформація про виконання бюджету 
Черкаської міської територіальної громади за січень–червень 2025 
року*. https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/informacziya-pro-vykonannya-
byudzhetu-cherkaskoyi-miskoyi-terytorialnoyi-gromady-za-sichen-cherven-
2025-roku/ 
Черкаська міська рада. (2025d, 3 вересня). *Новий проєкт для ВПО 
запрацював у черкаському Терцентрі*. https://cherkasy-
rada.gov.ua/novyny/novyj-proyekt-dlya-vpo-zapraczyuvav-u-cherkaskomu-
terczentri/ 
Черкаська міська рада. (2025e, 8 грудня). *Про проєкт рішення міської ради 
«Про затвердження Програми розвитку пасажирських перевезень м. 
Черкаси на 2026–2030 роки»* [PDF]. https://cherkasy-rada.gov.ua/wp-
content/uploads/documents/2025/12/pro-proekt-rishennya-miskoyi-rady-
pro-zatverdzhennya-programy-rozvytku-pasazhyrskyh-perevezen-m.-
cherkasy-na-2026-2030-roky.pdf 
Черкаська міська рада. (2025f, 31 липня). *У одній з черкаських шкіл 
завершують спорудження укриття*. https://cherkasy-
rada.gov.ua/novyny/u-odnij-z-cherkaskyh-shkil-zavershuyut-
sporudzhennya-ukryttya/ 
Черкаська міська рада. (2025g, 10 вересня). *У Черкасах добігає завершення 
створення прихистку для внутрішньо переміщених осіб*. 
https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/u-cherkasah-dobigaye-zavershennya-
stvorennya-pryhystku-dlya-vnutrishno-peremishhenyh-osib/ 
Черкаська міська рада. (2025h, 13 серпня). *У Черкасах триває перевірка 
готовності закладів освіти до нового навчального року*. 
https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/u-cherkasah-tryvaye-perevirka-
gotovnosti-zakladiv-osvity-do-novogo-navchalnogo-roku/ 
Черкаська міська рада. (2026). *Інформація про соціально-економічний стан 
міста Черкаси (січень–вересень 2025 р.)* [PDF]. https://cherkasy-
  92 
 
rada.gov.ua/wp-
content/uploads/documents/2026/01/socekonomrozvytok_3_kv_2025.pdf 
Arnstein, S. R. (1969). A ladder of citizen participation. *Journal of the American 
Institute of Planners, 35*(4), 216–224. 
Bovaird, T. (2007). Beyond engagement and participation: User and community 
coproduction of public services. *Public Administration Review, 67*(5), 
846–860. 
Bryson, J. M. (2018). *Strategic planning for public and nonprofit organizations* 
(5th ed.). John Wiley & Sons. 
Davies, H. T. O. (1999). What is evidence-based education? *British Journal of 
Educational Studies, 47*(2), 108–121. 
European Commission. (2004). *Aid delivery methods. Volume 1: Project cycle 
management guidelines*. EuropeAid Cooperation Office. 
Healey, P. (1997). *Collaborative planning: Shaping places in fragmented 
societies*. Macmillan. 
Innes, J. E., & Booher, D. E. (2004). Reframing public participation: Strategies for 
the 21st century. *Planning Theory & Practice, 5*(4), 419–436. 
Klinenberg, E. (2018). *Palaces for the people: How social infrastructure can help 
fight inequality, polarization, and the decline of civic life*. Crown. 
Kusek, J. Z., & Rist, R. C. (2004). *Ten steps to a results-based monitoring and 
evaluation system*. World Bank. 
Nabatchi, T., & Leighninger, M. (2015). *Public participation for 21st century 
democracy*. Jossey-Bass. 
OECD. (2012). *Principles for Public Governance of Public-Private Partnerships*. 
Ostrom, E. (1990). *Governing the commons: The evolution of institutions for 
collective action*. Cambridge University Press. 
Putnam, R. D. (2000). *Bowling alone: The collapse and revival of American 
community*. Simon & Schuster. 
Sen, A. (1999). *Development as freedom*. Alfred A. Knopf. 
  93 
 
United Nations General Assembly. (2015). *Transforming our world: The 2030 
Agenda for Sustainable Development* (A/RES/70/1). 
https://sdgs.un.org/2030agenda 
World Bank, Asian Development Bank, EBRD, Global Infrastructure Hub, IDB, 
IsDB, OECD, UNECE, UNESCAP, & World Bank Group. (2017). *PPP 
Reference Guide 3.0*. 
  94 
 
 
Додатки 
  95 
 
Додаток А 
Таблиця. Аналітична матриця оцінювання соціальної інфраструктури Черкаської МТГ 
Факт Коментар (що 
№ Індикатор Джерело Проблема/ризик Рекомендація 
(Черкаси) означає) 
Показує реальну 
Середній час Виміряти по районах; 
доступність 
доїзду/доступу до “Плями” запровадити 
Заповнити Опитування мешканців сервісів, 
1 ключових послуг недоступності → підвезення/мобільні послуги 
(хв.) + маршрути/карта особливо для 
(школа/амбулаторія/соцпос нерівність у доступі там, де час доступу 
віддалених 
луги) найбільший 
районів 
Частка населення з Низький % → Встановити локальний 
Дає узагальнену 
доступом до ключових Заповнити потреба в норматив (15–30 хв), 
2 Опитування/ГІС-оцінка оцінку, чи є 
послуг у межах (%) мережевих/транспорт порахувати охоплення, додати 
“масові бар’єри” 
нормативного часу них рішеннях маршрути/точки надання 
Провести аудит; пріоритетно 
Частка об’єктів Показує Високий бар’єр → 
Заповнити адаптувати 
3 соцінфраструктури з Аудит (чек-лист) доступність для виключення 
(%) ЦНАП/соцзаклади/медицину/
елементами безбар’єрності МГН вразливих груп 
освіту 
ЄДЕБО (реєстр) Характеризує Кількість ≠ охоплення Додати показники: 
4 Мережа дошкільної освіти 55 ЗДО (Реєстр суб'єктів ресурсну базу (може бракувати місця/черга/охоплення дітей 
освітньої діяльності) для послуги місць) відповідного віку 
Можлива 
ЄДЕБО (реєстр) Показує Додати: наповнюваність 
Мережа загальної нерівномірність 
5 48 ЗЗСО (Реєстр суб'єктів потужність класів, друга зміна, стан 
середньої освіти навантаження між 
освітньої діяльності) освітньої мережі укриттів 
школами 
Є (перелік у 
Наявність первинної міській Фіксує Наявність ≠ Додати: лікарі на 10 тис., 
Черкаська міська рада 
6 медичної мережі рубриці інституційну доступність середній час запису, % 
(Черкаська міська рада) 
(ЦПМСД/амбулаторії) “Охорона основу первинки лікарів/декларацій декларацій 
здоров’я”) 
  96 
 
Факт Коментар (що 
№ Індикатор Джерело Проблема/ризик Рекомендація 
(Черкаси) означає) 
Показує 
Низьке охоплення → Визначити 2–3 ключові 
Профілактичне охоплення Заповнити Медзаклади/НСЗУ/звіт профілактичну 
7 зростають ризики профпоказники й 
(вакцинація/огляди) (%) ність спроможність 
захворюваності відстежувати щоквартально 
системи 
Підтвердже
но 
Неясно, чи закриті всі 
Наявність базових діяльність Міські Є “кістяк” Скласти “карту послуг”: що є, 
базові потреби 
8 соціальних послуг і Терцентру матеріали/програми соцпослуг на чого бракує, хто надає, які 
(догляд, кризові, 
ключових надавачів та міського (Черкаська міська рада) рівні громади потужності 
супровід) 
центру 
соцслужб 
Частково: 
Показує 
цільовий 
охоплення хоча Загальне охоплення 
показник Додати загальний показник: 
Охоплення соціальними Міська програма 2025– б одного соцпослугами може 
9 300 отримувачі соцпослуг на 1 
послугами 2029 напряму бути недооцінене без 
слухачів тис. населення 
активного реєстру отримувачів 
«Університе
довголіття 
ту ІІІ віку» 
Характеризує Впровадити стандарт 
1 Середній час реагування на Заповнити Журнали Довге реагування → 
оперативність реагування + моніторинг 
0 звернення по соцпослугах (дні) звернень/реєстри загострення проблем 
допомоги щомісяця 
Пояснює 
Кадрова спроможність Перевантаження → Порахувати навантаження на 
1 Штатні реальну 
соцсфери Заповнити падіння якості, 1 фахівця; планувати 
1 розписи/звітність “потужність” 
(фахівці/навантаження) вигорання підсилення/перерозподіл 
системи 
Частка випадків із Низька частка → Стандартизувати оцінку 
1 Заповнити Показує якість 
завершеним планом Документація кейсів допомога стає потреб і ведення випадку; 
2 (%) ведення випадку 
допомоги/оцінкою потреб епізодичною вибірковий аудит 
1 Видатки на соціальну За січень– Бюджет + населення Дозволяє Ризик “утримання без Додати аналіз: частка 
  97 
 
Факт Коментар (що 
№ Індикатор Джерело Проблема/ризик Рекомендація 
(Черкаси) означає) 
3 сферу (на 1 мешканця) червень (Черкаська міська рада) порівнювати розвитку” (мало розвитку/капвидатків; 
2025: освіта динаміку/структ капвкладень/модерніз порівняти з 2024 роком 
~ 3621 уру видатків ації) 
грн/особу; 
охорона 
здоров’я ~ 
361 
грн/особу; 
соцзахист ~ 
333 
грн/особу; 
усього 
загальний 
фонд ~ 7279 
грн/особу 
(розрахунок 
автора) 
Є приклади 
міських 
програм, 
Наявність програм/планів Наявність 
зокрема Для кожної програми 
1 розвитку програм = Ризик “програми без 
програма Міська програма фіксувати 5–7 KPI та 
4 соцінфраструктури та управлінська KPI/моніторингу” 
для осіб звітувати щороку 
соцпослуг рамка 
похилого 
віку (2025–
2029) 
Заповнити Дає “соціальний Запустити коротке 
Без зворотного 
1 Задоволеність мешканців (бал/% результат”, який опитування 
Опитування зв’язку важко 
5 якістю/доступністю послуг задоволених не видно в (онлайн+паперове) 1 раз/рік; 
коригувати мережу 
) статистиці розділити за групами 
  98 
 
Факт Коментар (що 
№ Індикатор Джерело Проблема/ризик Рекомендація 
(Черкаси) означає) 
(вік/район/вразливість) 
  99 
 
 
Додаток Б