СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ  ПРОБЛЕМ У ГРОМАДАХ

Дземішкевич, Вероніка Олександрівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9843
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Нагайчук, Неля Григорівна	-
dc.contributor.author	Дземішкевич, Вероніка Олександрівна	-
dc.date.accessioned	2026-07-09T21:09:28Z	-
dc.date.available	2026-07-09T21:09:28Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9843	-
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.title	СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОБЛЕМ У ГРОМАДАХ	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Дземішкевич_В.О._Соціальне підприємництво.pdf Restricted Access		1.19 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
0 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему «Соціальне підприємництво як механізм подолання соціально-політичних 
проблем у громадах» 
 
 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи СЗ-2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Дземішкевич В.О. 
 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н. Г.  
 
Рецензент _____________ 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 р.  
1 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр 
Галузь знань 23 Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
к.е.н., доц. Бєлова І.О.  
“_______” ___________ 20 __ р. 
 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 
 
Здобувачці Дземішкевич Вероніці Олександрівні 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Соціальне 
підприємництво як механізм подолання соціально-політичних проблем у громадах». 
Тему затверджено наказом від « »   2025 р. 
Кваліфікаційна  робота бакалавра виконується на матеріалах ГО «Україна на 
часі». 
План кваліфікаційної роботи бакалавра 
Розділ 1. Теоретико-методичні засади дослідження соціального 
підприємництва як механізму подолання соціально-політичних проблем громад. 
Розділ 2. Дослідження можливостей соціального підприємництва у подоланні 
соціально-політичних проблем територіальних громад. 
Розділ 3. Рекомендації щодо розвитку соціального підприємництва та 
подолання соціально-політичних проблем у громадах. 
Об’єкт дослідження – соціальне підприємництво як механізм подолання 
соціально-політичних проблем у громадах. 
Предмет дослідження – подолання соціально-політичних проблем 
територіальних громад у системі соціального забезпечення ветеранів війни з 
використанням інструментів соціального підприємництва.  
2 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження соціального 
підприємництва як механізму подолання соціально-політичних проблем у 
громадах, аналіз можливостей використання соціального підприємництва для 
подолання соціально-політичних проблем у громадах та формування рекомендацій 
щодо його розвитку. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: дослідити сутність та теоретичні підходи до визначення 
соціального підприємництва, визначити його основні характеристики та роль у 
сучасних соціально-економічних процесах; проаналізувати соціально-політичні 
проблеми територіальних громад як об’єкт впливу соціального підприємництва, 
зокрема в контексті підтримки вразливих груп населення; узагальнити методичні 
підходи до оцінки ефективності соціального підприємництва у вирішенні 
соціально-політичних проблем громад. 
У розділі 2: охарактеризувати соціально-економічні та інституційні умови 
розвитку соціального підприємництва у територіальних громадах Черкаської 
області; провести SWOT-аналіз соціально-політичних проблем громад Черкаської 
області з метою визначення передумов розвитку соціального підприємництва; 
оцінити потенціал соціального підприємництва у подоланні соціально-політичних 
проблем ветеранів війни як ключової вразливої групи населення. 
У розділі 3: обґрунтувати напрями розбудови ветеранського соціального 
підприємництва у громадах; розробити соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» 
як інструмент реінтеграції ветеранів та розвитку соціального підприємництва у 
територіальних громадах. 
 
Завдання підготувала 
науковий керівник                          Нагайчук Н. Г. 
                                                                               (підпис) (прізвище та ініціали) 
                                                                                                                  «________»  2025 р. 
Завдання одержав  
здобувач                                                                                     Дземішкевич В.О. 
                                                                                 (підпис)                   (прізвище та ініціали)                                       
      «_____» 2025 р.  
3 
ЗАТВЕРДЖЕНО  
Завідувач кафедри  
к.е.н, доц. Бєлова І. О.  
 
 
протокол № від __________ 
 
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами 
освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» на 2025/2026 навчальний рік 
 
№з/п Назва етапу кваліфікаційної роботи Строк виконання Примітка 
етапу роботи 
 Вибір студентом теми КРБ і подання заяви на 20.11.2025 виконано 
 кафедру; 
1. − затвердження тем КРБ призначення 
наукових керівників; 
− складання і затвердження завдань на 
виконання КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу КРБ 17.03.2026 виконано 
3. Підготовка другого розділу КРБ 04.04.2026 виконано 
4. Підготовка третього розділу КРБ 03.05.2026 виконано 
5. Подання здобувачем завершеної КРБ 15.05.2026 виконано 
науковому керівнику 
6. Розгляд КРБ науковим керівником 27.05.2026 виконано 
7. Попередній розгляд КРБ на комісії від кафедри 29.05.2026 виконано 
8. Доопрацювання роботи, прийняття кафедрою 30.05.2026 виконано 
рішення про допуск КРБ до захисту перед ЕК, 
оформлення (нормоконтроль) та зовнішнє 
рецензування КРБ 
9. Проходження перевірки на плагіат 04.06.2026 виконано 
10. Подання роботи на підпис завідувачу кафедри 05.06.2026 виконано 
11. Підготовка ілюстративного матеріалу, 06.06-09.06.2026 виконано 
презентації та доповіді 
12. Захист дипломної роботи в ЕК 10.06.2026 виконано 
 
Студентка                                                       Дземішкевич В.О. 
                                                  (підпис)     (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи __________________________Нагайчук Н. Г.  
                                                                (підпис)   (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК ____________________ _______________________ 
                                                                             (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
 
  
 
4 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 85 сторінок, 23 таблиці, 4 рисунка, 
список літератури з 93 найменувань та 2 додатки. 
Предмет дослідження – подолання соціально-політичних проблем 
територіальних громад у системі соціального забезпечення ветеранів війни з 
використанням інструментів соціального підприємництва. 
Об’єкт дослідження – соціальне підприємництво як механізм подолання 
соціально-політичних проблем у громадах. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження соціального 
підприємництва як механізму подолання соціально-політичних проблем у 
громадах, аналіз можливостей використання соціального підприємництва для 
подолання соціально-політичних проблем у громадах та формування рекомендацій 
щодо його розвитку. 
Завдання роботи: 
– дослідити сутність та теоретичні підходи до визначення соціального 
підприємництва, визначити його основні характеристики та роль у сучасних 
соціально-економічних процесах; 
– проаналізувати соціально-політичні проблеми територіальних громад як 
об’єкт впливу соціального підприємництва, зокрема в контексті підтримки 
вразливих груп населення; 
– узагальнити методичні підходи до оцінки ефективності соціального 
підприємництва у вирішенні соціально-політичних проблем громад; 
– охарактеризувати соціально-економічні та інституційні умови розвитку 
соціального підприємництва у територіальних громадах Черкаської області; 
– провести SWOT-аналіз соціально-політичних проблем громад Черкаської 
області з метою визначення передумов розвитку соціального підприємництва; 
– оцінити потенціал соціального підприємництва у подоланні соціально-
політичних проблем ветеранів війни як ключової вразливої групи населення; 
– обґрунтувати напрями розбудови ветеранського соціального 
підприємництва у громадах; 
– розробити соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» як інструмент 
реінтеграції ветеранів та розвитку соціального підприємництва у територіальних 
громадах. 
За результатами дослідження розроблена модель соціального проєкту може 
слугувати практичним інструментом створення соціальних підприємств у 
територіальних громадах та бути адаптована до умов інших регіонів України. 
Одержані результати можуть бути використані органами місцевого 
самоврядування, установами соціального захисту, громадськими організаціями та 
підприємцями при формуванні місцевих стратегій соціально-економічного 
розвитку, програм зайнятості населення та підтримки ветеранів війни, програм 
підтримки соціального підприємництва. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік 
Підпис студента   
Дата    
 
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК МЕХАНІЗМУ ПОДОЛАННЯ 
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОБЛЕМ ГРОМАД………………………… 10 
1.1. Поняття та сутність соціального підприємництва………………………. 10 
1.2. Соціально-політичні проблеми територіальних громад як об’єкт 
впливу соціального підприємництва………………………………………….. 17 
1.3. Методичні підходи до оцінки ефективності соціального 
підприємництва у вирішенні соціально-політичних проблем громади…….. 26 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОГО 
ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПОДОЛАННІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ 
ПРОБЛЕМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД…………………………………… 33 
2.1. Характеристика соціально-економічних та інституційних умов для 
розвитку соціального підприємництва у громадах Черкаській області ……. 33 
2.2. SWOT–аналіз соціально-політичних проблем громад Черкаської 
області…………………………………………………………………………… 46 
2.3. Оцінка потенціалу соціального підприємництва у подоланні соціально-
політичних проблем ветеранів ………………………………………………… 60 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО 
ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ 
ПРОБЛЕМ У ГРОМАДАХ…………………………………………………….. 73 
3.1. Обґрунтування напрямів розбудови ветеранського соціального 
підприємництва у громадах………………………. ………………………….. 73 
3.2. Соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб: простір реінтеграції, 
зайнятості та соціального підприємництва»………………………………….. 81 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 95 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 104 
ДОДАТКИ  
 
  
 
6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Глобалізаційні процеси та ускладнення 
соціально-економічних і соціально-політичних взаємозв’язків зумовлюють 
трансформацію підходів до організації системи соціального забезпечення. 
Незалежно від рівня соціально‑економічного розвитку держави, одним із ключових 
індикаторів її успішності виступає соціальна стабільність суспільства. Вона 
формується як результат узгодженої та системної взаємодії основних суспільних 
секторів – органів влади, бізнес‑структур і місцевих громад. 
Традиційні інструменти соціальної політики не завжди забезпечують 
належну ефективність у протидії таким явищам, як бідність, соціальна ексклюзія, 
зростання соціальної напруженості та маргіналізація вразливих груп населення. У 
зв’язку з цим актуалізується потреба в пошуку альтернативних механізмів 
соціальної підтримки та розвитку, здатних доповнити державні форми соціального 
захисту, зокрема на рівні територіальних громад. 
Важливе місце серед таких механізмів посідає соціальне підприємництво як 
особлива форма соціально орієнтованої діяльності, що поєднує використання 
ринкових інструментів із реалізацією суспільно значущої місії. У системі 
соціального забезпечення соціальне підприємництво може розглядатися як ресурс 
розширення можливостей зайнятості, соціальної інтеграції та підтримки вразливих 
категорій населення, а також як чинник підвищення спроможності громад у 
вирішенні локальних соціальних проблем. Для некомерційного сектору така 
модель діяльності створює передумови переходу від донорозалежних форм 
функціонування до фінансово стійких і самодостатніх практик реалізації 
соціальних ініціатив. 
Актуальність дослідження обраної теми також зумовлюється посиленням 
ролі територіальних громад у реалізації соціальної політики, розвитком місцевого 
самоврядування та необхідністю формування дієвих механізмів реагування на 
соціально-політичні виклики на локальному рівні. За таких обставин соціальне 
підприємництво виступає перспективним інструментом розвитку громад і 
 
7 
важливою складовою системи соціального забезпечення, що визначає наукову та 
практичну значущість даної кваліфікаційної роботи. 
Окремі аспекти функціонування, розвитку та інституційної спроможності 
територіальних громад висвітлено у працях В. С. Шебаніна [75], Г. В. Возняк [14], 
З. О. Сірик [54], О. М. Безпалько [4], С. В. Хруща [72].  
Особливий науковий інтерес становлять дослідження, присвячені 
соціальному підприємництву як інструменту вирішення суспільно значущих 
проблем. Зокрема, О. Ф. Овсянюк-Бердадіна та Ж. Л. Крисько [35] розглядають 
соціальне підприємництво як інноваційний інструмент, спрямований на вирішення 
актуальних проблем населення. В. В. Смачило та ін. [56] дослідили основні аспекти 
соціального підприємництва та сформували базову модель його функціонування з 
урахуванням міжнародної практики. 
У Концепції сталого розвитку населених пунктів [44] запропоновано модель 
впливу та результати статистичного аналізу, які дозволили виокремити ключові 
напрями розвитку соціального підприємництва. До них, зокрема, віднесено 
розвиток підприємництва серед молоді, підтримку підприємницької активності 
осіб передпенсійного віку, стимулювання жіночого підприємництва, підтримку 
підприємництва серед осіб з особливими потребами, а також сприяння 
підприємницьким ініціативам трудових реемігрантів. 
Водночас, попри наявність значного наукового доробку з питань розвитку 
територіальних громад і соціального підприємництва, недостатньо дослідженими 
залишаються питання використання соціального підприємництва як практичного 
механізму подолання соціально-політичних проблем у громадах, зокрема в умовах 
воєнного стану, зростання кількості вразливих груп населення, потреби у 
реінтеграції ветеранів, підтримці внутрішньо переміщених осіб та посиленні 
соціальної згуртованості на місцевому рівні. Саме це зумовлює актуальність 
обраної теми кваліфікаційної роботи. 
Особливо важливу роль соціальні підприємства відіграють у 
маргіналізованих регіонах, де вони можуть сприяти підвищенню добробуту громад 
через створення робочих місць, зменшення рівня бідності, а також вирішення таких 
проблем, як безробіття та соціальна ізоляція населення. 
 
8 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи є дослідження 
соціального підприємництва як механізму подолання соціально-політичних 
проблем у громадах, аналіз можливостей використання соціального 
підприємництва для подолання соціально-політичних проблем у громадах та 
формування рекомендацій щодо його розвитку. 
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження: 
– дослідити сутність та теоретичні підходи до визначення соціального 
підприємництва, визначити його основні характеристики та роль у сучасних 
соціально-економічних процесах; 
– проаналізувати соціально-політичні проблеми територіальних громад як 
об’єкт впливу соціального підприємництва, зокрема в контексті підтримки 
вразливих груп населення; 
– узагальнити методичні підходи до оцінки ефективності соціального 
підприємництва у вирішенні соціально-політичних проблем громад; 
– охарактеризувати соціально-економічні та інституційні умови розвитку 
соціального підприємництва у територіальних громадах Черкаської області; 
– провести SWOT-аналіз соціально-політичних проблем громад Черкаської 
області з метою визначення передумов розвитку соціального підприємництва; 
– оцінити потенціал соціального підприємництва у подоланні соціально-
політичних проблем ветеранів війни як ключової вразливої групи населення; 
– обґрунтувати напрями розбудови ветеранського соціального 
підприємництва у громадах; 
– розробити соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» як інструмент 
реінтеграції ветеранів та розвитку соціального підприємництва у територіальних 
громадах. 
Об’єкт дослідження – соціальне підприємництво як механізм подолання 
соціально-політичних проблем у громадах. 
Предмет дослідження – подолання соціально-політичних проблем 
територіальних громад у системі соціального забезпечення ветеранів війни з 
використанням інструментів соціального підприємництва. 
 
9 
Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс 
загальнонаукових і спеціальних методів: аналізу та синтезу – для розкриття 
сутності соціального підприємництва та його ролі у подоланні соціально-
політичних проблем громад; узагальнення – для систематизації наукових підходів 
до досліджуваної проблематики; порівняльний метод – для зіставлення різних 
моделей соціального підприємництва; системний підхід – для розгляду соціального 
підприємництва як елементу системи соціального забезпечення населення; 
статистичний метод – для аналізу соціально-економічних показників Черкаської 
області; SWOT-аналіз – для визначення сильних і слабких сторін, можливостей і 
загроз розвитку соціального підприємництва в регіоні; метод табличного 
узагальнення – для систематизації отриманих результатів; логічний і 
прогностичний методи – для формулювання висновків та обґрунтування 
перспектив розвитку соціального підприємництва у підтримці ветеранів війни, 
внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих груп населення. 
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти 
України, зокрема законодавство у сфері соціального забезпечення та ветеранського 
підприємництва, стратегічні та програмні документи державного, регіонального і 
місцевого рівнів, у тому числі Стратегія розвитку Черкаської області. 
У роботі використано офіційні статистичні матеріали органів державної 
статистики, аналітичні звіти органів державної влади і місцевого самоврядування, 
матеріали Міністерства у справах ветеранів України, Державної податкової 
служби, Українського ветеранського фонду, а також результати соціологічних 
досліджень. 
Важливим джерелом інформації стали наукові праці вітчизняних і 
зарубіжних дослідників з питань соціального підприємництва, соціальної політики 
та розвитку територіальних громад, а також інформаційні ресурси, що висвітлюють 
практичний досвід функціонування соціальних підприємств в Україні. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному 
дослідженні соціального підприємництва як інструменту вирішення соціально-
політичних проблем територіальних громад в умовах воєнного часу та 
післявоєнного відновлення. 
 
10 
У роботі дістало подальшого розвитку теоретичне обґрунтування ролі 
соціального підприємництва як елементу системи соціального забезпечення, з 
урахуванням його подвійної природи – економічної та соціальної. 
Удосконалено підходи до систематизації соціально-політичних проблем 
територіальних громад, зокрема через встановлення взаємозв’язку між характером 
соціальних викликів і потенційними механізмами їх подолання засобами 
соціального підприємництва. 
Обґрунтовано організаційно-практичну модель соціального підприємства у 
форматі «Ветеранського Ко-Хабу» як інструменту інтегрованої реінтеграції 
ветеранів та розвитку громад. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Практичне 
значення дослідження полягає в можливості використання його результатів 
органами місцевого самоврядування, установами соціального захисту, 
громадськими організаціями та підприємцями при розробці та реалізації програм 
підтримки соціального підприємництва. 
Запропоновані рекомендації щодо розвитку ветеранського соціального 
підприємництва можуть бути використані при формуванні місцевих стратегій 
соціально-економічного розвитку, програм зайнятості населення та підтримки 
ветеранів війни. 
Розроблена модель соціального проєкту «Ветеранський Ко-Хаб» може 
слугувати практичним інструментом створення соціальних підприємств у 
територіальних громадах та бути адаптована до умов інших регіонів України. 
Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати 
дослідження та практичні рекомендації були апробовані під час участі у Третій 
всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціальне забезпечення та 
соціальна робота в умовах сучасних викликів», яка відбулася 21 травня 2026 року 
на базі Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова.  
 
11 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК МЕХАНІЗМУ ПОДОЛАННЯ 
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОБЛЕМ ГРОМАД 
 
1.1. Поняття та сутність соціального підприємництва 
Сучасні трансформаційні процеси в Україні, спричинені конвергенцією 
внутрішніх структурних зрушень та зовнішніх деструктивних чинників, зокрема 
наслідків військової агресії, зумовлюють об’єктивну необхідність пошуку та 
імплементації новітніх інструментів вирішення гострих соціальних проблем на 
рівні територіальних громад. У цьому контексті соціальне підприємництво 
розглядається як інноваційний механізм, що інтегрує господарську діяльність із 
виконанням соціально значущих функцій, сприяючи соціальній інклюзії вразливих 
верств населення, мінімізації рівня безробіття та інтенсифікації розвитку 
локальних економічних систем. 
Осмислення теоретичної природи соціального підприємництва потребує 
звернення до історичних умов його формування та розвитку. Аналіз ретроспективи 
цього явища дозволяє простежити поступову трансформацію соціально 
спрямованої діяльності від епізодичних форм благодійної допомоги до системної, 
економічно обґрунтованої та ринково орієнтованої моделі господарювання, що 
поєднує соціальну місію з підприємницькими інструментами. 
Історичні витоки соціального підприємництва сягають періоду, що передував 
середини XIX століття. Соціальна підтримка населення на цьому етапі 
здійснювалася переважно через діяльність релігійних інституцій, добровільних 
громад, церковно-приходських шкіл і місіонерських організацій. Така допомога 
мала патерналістський та несистемний характер, ґрунтувалася на 
морально-етичних засадах і не передбачала сталих економічних механізмів 
відтворення [60]. 
Подальший етап розвитку пов’язаний з індустріалізацією та формуванням 
кооперативного руху в Європі у другій половині XIX – XX століттях. У цей період 
соціальні ініціативи дедалі частіше інтегрувалися у господарську діяльність 
 
12 
підприємств, а фінансування соціальних проєктів здійснювалося за рахунок 
отриманих прибутків. Разом із тим, така діяльність залишалася значною мірою 
залежною від волі окремих власників або меценатів, що обмежувало її стабільність 
і довгострокову ефективність [60]. 
Переломним моментом у розвитку соціального підприємництва став кінець 
XX століття, коли відбулася його інституалізація як окремого напряму 
соціально-економічної діяльності. Заснування міжнародної організації «Ashoka» у 
1980 році сприяло поширенню поняття «соціальне підприємництво» в науковому 
дискурсі та управлінській практиці, а також формуванню професійної спільноти 
соціальних підприємців. Саме у цей період соціальне підприємництво почало 
розглядатися не лише як форма соціальної відповідальності бізнесу, а як самостійна 
модель господарювання з чітко окресленою соціальною місією [60]. 
На початку XXI століття соціальне підприємництво набуває рис глобального 
соціально-економічного явища, отримує нормативно-правове визнання в окремих 
країнах і дедалі активніше використовується як інструмент вирішення соціальних 
проблем на рівні громад та держав. Інноваційність, фінансова самодостатність і 
соціальний вплив поступово стають визначальними ознаками цього феномену. 
Соціальне підприємництво розглядається в науковій літературі з різних 
теоретичних позицій, що зумовлює багатоманітність підходів до його визначення. 
Фан Тан та ін. [85] узагальнюють соціальне підприємництво як процес 
підприємницької діяльності, що поєднує соціальну спрямованість і підприємницькі 
механізми та, як правило, починається з формування соціальних ідей і виявлення 
можливостей для розв’язання соціальних проблем. Окремі дослідники, зокрема М. 
Юнус [93], акцентують увагу також на значенні соціального підприємництва у 
вирішенні екологічних проблем.  
Гупта та співавтори [82] зазначають, що в окремих підходах до визначення 
соціального підприємництва враховується організаційно-правовий статус суб’єкта 
господарювання, зокрема його належність до некомерційного або комерційного 
секторів, а також домінуючий характер діяльності – підприємницький чи 
соціальний. Аналогічні відмінності у концептуалізації зазначеного поняття 
 
13 
простежуються і в дослідженнях Кларін та Сусено [83] , що свідчить про 
відсутність єдиного усталеного підходу до його трактування. 
Узагальнюючи різноманітні теоретичні підходи, Тісдейл та співавтори [91] 
роблять висновок, що більшість дослідників у сфері соціального підприємництва 
поділяють уявлення про доцільність і необхідність соціальних змін як передумови 
формування кращого суспільства. Водночас між ними існують суттєві розбіжності 
щодо змістовного наповнення поняття «краще суспільство», а також щодо 
визначення найбільш ефективних інструментів і підходів для досягнення 
зазначеної мети. 
У межах наукового осмислення соціального підприємництва сформувалося 
кілька підходів до його визначення, зокрема концепція комбінованої цінності (Дж. 
Емерсон) [80] стала підґрунтям широкого підходу, комбінованованого 
(комерційно-соціального), інноваційного та проблемно-орієнтованого підходів 
[60] (табл. 1.1). Значного впливу на розвиток теорії соціального підприємництва 
справив американський дослідник Дж. Діз, який розглядав соціального підприємця 
як агента соціальних змін, діяльність якого спрямована насамперед на створення й 
підтримку соціальної цінності [17]. В його трактуванні підприємницькі 
інструменти виступають засобом досягнення соціальної мети, а не самоціллю. 
Таблиця 1.1 
Характеристика наукових підходів до визначення соціального підприємництва 
Підхід Представники Ключова ознака соціального підприємництва 
Широкий Е. Шоу, Г. Морт, Центр  будь-яка діяльність (державна, приватна 
розвитку СП (CASE чи НКО), що в кінцевому результаті досягає 
Center) вимірюваної соціальної мети. 
Комбінований А. Макміллан, Я.  вузькоспеціалізована діяльність, 
(комерціно- Рогалін обов’язково орієнтована на синергію соціальних 
соціальний) та комерційних результатів. 
Інноваційний Дж. Мейр, Г. Діз акцент на використанні виключно 
новаторських, нестандартних методів для 
вирішення хронічних суспільних проблем. 
Проблемно- К. Лідбітер, визначається через фокус на конкретній 
орієнтований уразливій групі (люди з інвалідністю, ветерани, 
безхатченки). 
Джерело: побудовано автором за: [80; 60; 17] 
 
 
14 
Інший підхід запропонований К. Алтер, яка акцентує увагу на гібридному 
характері соціальних підприємств, що поєднують елементи комерційної та 
некомерційної діяльності [86]. У межах цього підходу соціальне підприємництво 
розглядається як сукупність організаційних моделей, у яких бізнес-діяльність 
безпосередньо підтримує реалізацію соціальної місії. 
Дослідження еволюції соціального підприємництва в Україні ускладнюється 
відсутністю у вітчизняному законодавстві чіткого нормативного визначення 
терміна «соціальне підприємство». Протягом тривалого періоду цей вид діяльності 
фактично перебував поза межами офіційного правового регулювання, що, у свою 
чергу, стимулювало формування в українській науковій спільноті ґрунтовної 
теоретичної бази з метою подальшої інституціоналізації соціального 
підприємництва та його інтеграції до державних програм підтримки [32]. 
В українській науковій традиції соціальне підприємництво найчастіше 
визначається як інноваційна форма господарської діяльності, спрямована на 
розв’язання соціальних проблем та підтримку вразливих груп населення шляхом 
використання підприємницьких механізмів і забезпечення фінансової стійкості. 
Дослідники наголошують на його значенні для системи соціального забезпечення, 
розвитку територіальних громад та зменшення соціальної напруженості (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 
Теоретичні підходи до змісту поняття «соціальне підприємництво» 
Автор Зміст 
Соціальне підприємництво розглядається як інноваційна форма 
господарської діяльності, що поєднує соціальну місію з підприємницькими 
механізмами та орієнтацією на фінансову стійкість і самоокупність. Може 
У. Баймуратов 
формуватися як у межах комерційного сектору, так і з ініціативи 
некомерційних організацій; відзначається конкурентоспроможністю та 
функціонуванням у ринковому середовищі. 
Соціальне підприємництво визначається як діяльність, спрямована на 
досягнення одночасної соціальної та економічної ефективності через 
М. Школяр використання інноваційних підходів; ключовим є пріоритет соціального 
результату над прибутком, який не виключається, але не є домінантною 
метою. 
Пріоритетною характеристикою соціального підприємництва виступає 
вирішення соціальних проблем, тоді як отримання доходу має другорядне 
А. Свинчук 
значення; основними є сталість, позитивність та вимірюваність соціальних 
результатів. 
  
 
15 
Продовження табл. 1.2 
Соціальне підприємництво тлумачиться як інноваційний процес комбінування та 
К. 
використання ресурсів з метою реалізації можливостей для соціальних 
Смаглій 
трансформацій у суспільстві чи його окремих сегментах. 
Д. Соціальне підприємництво розглядається як інноваційна сфера підприємницької 
Попович діяльності, де визначальним є компонент інноваційності як ключової ознаки. 
Соціальне підприємництво функціонує на перетині комерційної та некомерційної 
А. Мокій 
діяльності, поєднуючи їх ключові характеристики. 
Соціальне підприємництво інтерпретується як беззбиткова підприємницька 
Б. 
діяльність, орієнтована на створення соціальної цінності та вирішення суспільних 
Косович 
проблем, із урахуванням як глобальних тенденцій, так і регіональної специфіки. 
Соціальне підприємництво розглядається як проміжна форма між комерційною та 
І. 
благодійною діяльністю, що поєднує соціальну спрямованість із 
Дульцева 
підприємницькими механізмами. 
Визначає дві концептуальні школи: перша – соціальні підприємства як організації, 
З. 
що створюють соціальні та фінансові блага; друга – як організації, що переважно 
Галушка 
формують соціальні блага із використанням підприємницьких методів управління. 
Соціальне підприємництво трактується багатовимірно: як процес інновацій і 
навчання; як форма підприємницької діяльності для реалізації соціальної місії; як 
І. Босак 
чинник соціальних змін; як інструмент політичної трансформації; як діяльність, 
спрямована на вирішення соціальних та екологічних проблем. 
Джерело: складено автором за [29; 3; 76; 53; 40; 33; 28; 20; 15; 5] 
 
Узагальнення наукових підходів до соціального підприємництва свідчить, 
що значна частина дослідників акцентує увагу насамперед на його соціальній ролі 
як інструменту вирішення комплексних суспільних проблем, які охоплюють 
соціальну, економічну та, опосередковано, політичну (зокрема кризову або воєнну) 
сфери. 
Передусім на соціальній функції соціального підприємництва 
зосереджуються М. Школяр [76], А. Свинчук [53] та Б. Косович [28]. У їхніх працях 
соціальне підприємництво постає як діяльність, спрямована на створення 
соціального ефекту, задоволення потреб вразливих груп населення та подолання 
соціальної нерівності. При цьому економічні результати розглядаються радше як 
інструмент досягнення соціальної мети, а не самостійна ціль. Такий підхід 
підкреслює роль соціального підприємництва як механізму соціальної стабілізації 
та підтримки суспільного добробуту. 
Водночас інша група дослідників, зокрема У. Баймуратов [3], К. Смаглій [55] 
та А. Мокій [33], розглядає соціальне підприємництво як явище, що поєднує 
соціальну місію з економічною діяльністю, акцентуючи на його здатності 
 
16 
забезпечувати економічну ефективність і фінансову стійкість. У цьому контексті 
соціальне підприємництво виконує функцію економічного інструменту, який 
сприяє створенню робочих місць, розвитку локальної економіки та зменшенню 
залежності від державної допомоги. 
Особливий інтерес становлять підходи, які розширюють розуміння 
соціального підприємництва до рівня суспільних трансформацій. Так, І. Босак [5] 
трактує його як багатовимірний процес, що включає не лише економічну та 
соціальну діяльність, а й виступає інструментом соціальних змін і політичної 
трансформації, зокрема через участь у вирішенні проблем системи соціального 
захисту. Подібний підхід дозволяє розглядати соціальне підприємництво як 
елемент ширших інституційних змін у державі. 
У цьому контексті важливо відзначити, що в умовах сучасних викликів, 
зокрема воєнного стану, соціальне підприємництво набуває додаткового значення 
як інструмент реагування на кризові та політичні виклики. Воно сприяє підтримці 
внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, розвитку громад, що постраждали від 
війни, а також забезпечує адаптацію економічних процесів до умов нестабільності. 
Таким чином, його функціонування опосередковано охоплює і політичний вимір, 
оскільки сприяє зміцненню соціальної стійкості та відновленню суспільства. 
Аналіз наукових підходів до визначення соціального підприємництва 
свідчить про відсутність єдиного універсального трактування цього феномену. 
Більшість дослідників розглядають соціальне підприємництво не лише як 
економічну діяльність, а як багатофункціональний інструмент, що забезпечує: 
– вирішення соціальних проблем (бідність, нерівність, соціальна ізоляція); 
– підтримку економічного розвитку (самоокупність, створення робочих 
місць); 
– здійснення суспільних трансформацій, включно з подоланням наслідків 
кризових і воєнних явищ. 
Різноманіття підходів зумовлює необхідність системного аналізу сутнісних 
ознак соціального підприємництва, що має важливе значення для його подальшого 
дослідження в контексті системи соціального забезпечення (рис. 1.1). 
 
17 
Запропонована інфографіка відображає базові риси соціального підприємництва, 
які дозволяють відмежувати його від традиційних комерційних і некомерційних 
форм господарювання, а також підкреслює комплексний характер цього явища. 
 
СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО 
 
1. СОЦІАЛЬНА МІСІЯ  2. ІННОВАЦІЙНІСТЬ 
     ─ пріоритет суспільної користі      ─ нові механізми вирішення проблем 
      ─ орієнтація на добробут і якість життя      ─ соціально значущі продукти/послуги 
     ─ визначає всі управлінські рішення      ─ нові управлінські моделі 
 
 
3. АДРЕСНІСТЬ 4. ЗМІШАНЕ ФІНАНСУВАННЯ 
     ─ орієнтація на конкретні спільноти      ─ доходи від діяльності 
     ─ врахування місцевих особливостей      ─ інвестиції, кредити 
      ─ розвиток територій      ─ гранти, пожертви, дотації 
5. ПОДВІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ 6. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ХАРАКТЕР 
      ─ соціальна (пріоритет)      ─ вкладення ресурсів заради 
     ─ економічна (підтримуюча) соціального ефекту 
     ─ вимірювання соціального ефекту      ─ орієнтація на довгостроковий вплив 
 
7. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ 8. ОБМЕЖЕНИЙ РОЗПОДІЛ 
     ─ здатність до самоокупності ПРИБУТКУ 
      ─ довготривале функціонування      ─ реінвестування в соціальну місію 
     ─ незалежність від зовнішніх донорів      ─ пріоритет розвитку організації 
     ─ контроль фінансових ризиків 
 
Рис. 1.1. Риси соціального підприємництва 
Джерело: побудовано автором за [29] 
Аналіз представлених у рисунку характеристик свідчить, що соціальне 
підприємництво є багатовимірним явищем, основу якого становить інтеграція 
соціальної та економічної складових. Визначальною рисою виступає пріоритет 
соціальної місії, яка визначає зміст діяльності, систему цінностей і прийняття 
управлінських рішень. 
Не менш важливими є інноваційність та адресність, що забезпечують 
ефективне реагування на конкретні соціальні виклики з урахуванням регіональної 
специфіки. Водночас змішане фінансування та фінансова стійкість формують 
 
18 
економічну основу функціонування соціальних підприємств, забезпечуючи їх 
незалежність і довготривалість діяльності. 
Суттєвою особливістю є також подвійна природа оцінки ефективності, яка 
поєднує соціальну результативність із фінансовими показниками, де соціальний 
ефект має пріоритетне значення. Додатково підкреслюється інвестиційний 
характер діяльності та обмеження у розподілі прибутку, що забезпечує 
реінвестування ресурсів у досягнення соціальної мети. Сукупність зазначених 
ознак дозволяє трактувати соціальне підприємництво як особливу форму 
організації економічної діяльності, яка функціонує на перетині ринкових 
механізмів і соціальної відповідальності, виступаючи ефективним інструментом 
вирішення суспільних проблем та забезпечення сталого розвитку. 
Отже, соціальне підприємництво постає результатом тривалої історичної 
еволюції підходів до соціальної відповідальності та розглядається як сучасна 
модель інтеграції економічної діяльності із соціальною спрямованістю. Його 
доцільно трактувати як багатовимірне явище, що передбачає поєднання 
підприємницької активності з реалізацією соціальної місії, може функціонувати в 
різних організаційно-правових формах і орієнтується на вирішення соціальних, а в 
окремих випадках і екологічних проблем. 
 
1.2. Соціально-політичні проблеми територіальних громад як об’єкт 
впливу соціального підприємництва 
Сучасний етап розвитку суспільно-політичного та економічного устрою 
України характеризується інтенсивними трансформаційними процесами, які 
суттєво впливають на функціонування територіальних громад. У результаті 
реалізації реформи децентралізації вони набули розширених управлінських і 
фінансових повноважень, однак їх діяльність відбувається в умовах значних 
викликів, обумовлених тривалою військовою агресією. 
У цих умовах органи місцевого самоврядування стикаються з необхідністю 
вирішення комплексних завдань, що виходять за межі традиційного забезпечення 
життєдіяльності населення. Йдеться, зокрема, про функціонування в умовах 
 
19 
постійної безпекової нестабільності, а також реагування на суттєві демографічні 
трансформації. До таких змін належать зростання кількості внутрішньо 
переміщених осіб, повернення ветеранів до цивільного життя та збільшення частки 
соціально вразливих груп населення. 
За таких обставин традиційні підходи до соціального захисту, що базуються 
переважно на механізмах бюджетного перерозподілу ресурсів, виявляються 
недостатньо ефективними як з концептуальної, так і з фінансової точок зору. Це 
зумовлює потребу у пошуку інноваційних, гнучких і більш автономних механізмів 
розвитку територіальних громад, здатних забезпечити довгострокову соціально-
економічну стабільність. 
Для забезпечення чіткої концептуальної основи та формування ефективної 
політики підтримки необхідно розмежувати соціальне підприємництво та близькі 
до нього види діяльності. Нечітке використання термінів, коли «соціальний 
бізнес», «благодійність» і «корпоративна соціальна відповідальність» 
розглядаються як тотожні, призводить до помилок в управлінні. Це також 
ускладнює залучення цільового фінансування і стримує розвиток законодавчої бази 
[87]. 
Чітке розуміння відмінностей між цими підходами є важливим для всіх 
учасників процесу – засновників, інвесторів, донорських організацій і органів 
державної влади [87] (табл. 1.3). 
Таблиця 1.3 
Порівняльний аналіз моделей діяльності у соціально-економічній сфері 
Критеріальний Традиційний Класична Соціальне підприємництво 
вимір комерційний бізнес благодійність (НГО) 
Фундаментальна Максимізація прибутку Оперативне вирішення Стале, системне вирішення 
мета та капіталізації для гострих соціальних соціальних/екологічних 
власників проблем та криз проблем  
Основа моделі Комерційна діяльність Зовнішнє Комерційна діяльність 
доходу (реалізація фінансування (здобуття стабільного доходу з 
товарів/послуг на (міжнародні гранти, ринку)  
ринку) приватні пожертви) 
Розподіл Виплата дивідендів Увесь надлишок Основна частина прибутку 
надлишку / акціонерам, реінвестується в місію реінвестується у розширення 
прибутку реінвестиції в (законодавча заборона соціального впливу  
комерційний ріст розподілу) 
  
 
20 
продовження  табл. 1.3 
Фінансова Висока (за умови Низька (циклічна Висока (стратегічне прагнення 
стійкість та успішної конкурентної залежність від до фінансової самостійності)  
автономія боротьби) 2 донорських 
надходжень) 
Ключові Рентабельність (ROI), Кількість Подвійний вектор: фінансова 
метрики успіху частка ринку, фінансова бенефіціарів, обсяг стійкість + вимірюваний 
(KPI) ліквідність  залученої та наданої соціальний імпакт 
допомоги  
Фундаментальна Максимізація прибутку Оперативне Стале, системне вирішення 
мета та капіталізації для вирішення гострих соціальних/екологічних проблем 
власників соціальних проблем 
та криз  
Джерело: побудовано автором за [87; 62; 77; 92] 
 
Для більш ґрунтовного розуміння специфіки різних форм соціально-
економічної діяльності та їх ролі у вирішенні соціально-політичних проблем 
доцільно здійснити їх порівняльний аналіз (табл. 1.4). Такий підхід дозволяє 
виявити сильні та слабкі сторони традиційного бізнесу, благодійності та 
соціального підприємництва, а також оцінити їхній потенціал у забезпеченні 
сталого розвитку територіальних громад. 
Таблиця 1.4 
Переваги та недоліки моделей соціально-економічної діяльності у вирішенні 
соціально-політичних проблем 
Модель  
Переваги Недоліки 
діяльності 
Орієнтація на прибуток обмежує 
Висока фінансова стійкість та 
соціальну функцію; соціальні ініціативи 
Традиційний ресурсний потенціал; можливість 
мають вторинний характер; відсутність 
комерційний масштабування діяльності; ефективні 
інтеграції соціальної місії в бізнес-модель; 
бізнес управлінські механізми; створення 
скорочення соціальних програм у 
робочих місць 
кризових умовах 
Залежність від зовнішнього фінансування; 
Орієнтація на вирішення соціальних 
нестабільність діяльності; обмежений 
Благодійність проблем; підтримка вразливих груп 
потенціал довгострокового розвитку; 
(неприбуткові населення; швидке реагування на 
складність масштабування; ризик 
організації) кризові ситуації; повна 
припинення діяльності через скорочення 
спрямованість на соціальний ефект 
донорської підтримки 
Поєднання соціальної місії та 
Складність балансування між 
економічної діяльності; фінансова 
соціальними та економічними цілями; 
автономія; довгостроковий та 
Соціальне потреба у високих управлінських 
системний соціальний вплив; 
підприємництво компетенціях; обмежений доступ до 
створення інклюзивних робочих 
фінансування на початкових етапах; 
місць; реінвестування прибутку у 
складність оцінки соціального впливу 
соціальні цілі 
Джерело: побудовано автором за [74; 62; 77; 92; 84] 
 
 
21 
Порівняльний аналіз свідчить, що кожна з розглянутих моделей має як 
переваги, так і суттєві обмеження у контексті вирішення соціально-політичних 
проблем. Традиційний бізнес володіє значним економічним потенціалом, проте не 
орієнтований на системне розв’язання соціальних питань. Благодійність забезпечує 
прямий соціальний ефект, однак її діяльність обмежується нестабільністю 
фінансування та короткостроковим характером впливу. 
Натомість соціальне підприємництво поєднує сильні сторони обох підходів, 
інтегруючи соціальну місію у економічну діяльність та забезпечуючи фінансову 
стійкість. Це дозволяє розглядати його як найбільш ефективний інструмент 
вирішення соціально-політичних викликів територіальних громад і забезпечення їх 
сталого розвитку. 
Для теоретичного осмислення ролі соціального підприємництва у вирішенні 
соціально-політичних проблем з якими стикаються територіальні громади 
доцільним є проведення їх систематизації, особливо в умовах воєнних конфліктів 
та економічної нестабільності. Такий підхід передбачає не лише їх ідентифікацію, 
але й аналітичне співставлення з наявними інструментами впливу, що 
пропонуються соціальним підприємництвом (табл. 1.5). 
На цій основі стає можливим визначення відповідності між характером 
суспільних викликів і потенціалом соціального підприємництва як механізму їх 
подолання, що дозволяє перейти до формування практично орієнтованих моделей 
розвитку територіальних громад. 
У науковому дискурсі та практиці місцевого самоврядування одним із 
найбільш перспективних інструментів подолання зазначених викликів 
визначається соціальне підприємництво. Даний феномен поєднує соціальну 
спрямованість діяльності з використанням ринкових механізмів генерування 
доходу. Його функціонування передбачає вирішення актуальних суспільних 
проблем, створення робочих місць для соціально вразливих категорій населення, а 
також надання соціальних і психосоціальних послуг, що відповідають потребам 
місцевих громад. 
  
 
22 
Таблиця 1.5 
Систематизація соціально-політичних проблем громад та механізми їх вирішення 
Соціально-політична Базова структурна першопричина  Механізм втручання через соціальне підприємництво 
проблема громади 
Труднощі соціальної та Втрата цивільної ідентичності, Ветеранські інкубатори та бізнес за принципом «рівний-рівному»: 
економічної реінтеграції психологічні травми, стигматизація на Залучення військових лідерських якостей в управління бізнесом. 
ветеранів ринку праці, брак знань для ведення Створення безпечного середовища, де ветерани наймають 
бізнесу в цивільних умовах. ветеранів, надаючи паралельно психологічну підтримку та бізнес-
освіту. 
Економічна вразливість та Раптова втрата житла та соціальних Гібридні моделі працевлаштування та шелтерингу: Створення 
маргіналізація ВПО зв’язків, залежність від перевантажених робочих місць із низьким порогом входу (виробництво, сфера 
муніципальних бюджетів, дискримінація послуг), де частина прибутку підприємства фінансує утримання 
при оренді. тимчасового житла для самих працівників (модель крос-
субсидіювання). 
Виключення з ринку праці Обмежений доступ до економічних Інклюзивні підприємства (Work Integration Social Enterprises - 
людей з інвалідністю та ресурсів, відсутність інклюзивних WISE): Адаптація виробничих процесів під конкретні потреби 
інших вразливих груп робочих місць, неготовність традиційного працівників (наприклад, людей з ментальними порушеннями). 
бізнесу адаптувати виробничі процеси Формування гідності через економічну незалежність. 
Соціальна фрагментація та Руйнування міжгрупової довіри, етнічна Спільні економічні ініціативи (Collaborative Livelihoods): 
постконфліктна політична або політична ворожнеча, сегрегація на Залучення колишніх антагоністів до спільних кооперативів. 
поляризація рівні громад. Формування взаємозалежності заради виживання та прибутку як 
передумова для подальшого психологічного примирення. 
Виснаження місцевих Неможливість місцевої влади фінансувати Державно-приватні соціальні консорціуми: Делегування надання 
бюджетів та занепад соціальні програми через перерозподіл муніципальних послуг (догляд, харчування, реабілітація) 
інфраструктури коштів на оборону або падіння податкових соціальним підприємствам, які діють ефективніше за державні 
надходжень. установи та генерують додаткові ресурси. 
Джерело: побудовано автором за [88; 67; 59; 90; 81; 79]  
 
 
 
23 
Соціальне підприємництво виконує значущу соціальну функцію, 
виступаючи посередницьким інститутом у взаємодії між різними суб’єктами 
місцевого розвитку. Через залучення до економічної діяльності таких соціально 
вразливих категорій, як внутрішньо переміщені особи, ветерани, особи з 
інвалідністю та молодь, що перебуває у складних життєвих обставинах, 
соціальні підприємства сприяють формуванню інклюзивного ринку праці та 
зниженню рівня соціальної ізоляції населення [39]. У межах зазначеного підходу 
відбувається трансформація моделі соціальної підтримки – від пасивної 
залежності від державної допомоги до активного включення громадян у 
соціально-економічні процеси, що є важливим чинником забезпечення сталого 
розвитку територіальних громад. 
Для поглибленого аналізу ролі соціального підприємництва у сучасних 
умовах необхідним є врахування комплексу соціально-політичних викликів, які 
визначають траєкторію розвитку суспільства та окремих територіальних громад. 
Зокрема, період 2024–2026 років характеризується переходом від гострої фази 
кризи, притаманної початковому етапу повномасштабної війни, до етапу 
пролонгованого соціально-економічного виснаження. На цьому етапі 
відбувається поступове загострення системних проблем, що охоплюють різні 
соціальні групи, передусім вразливі верстви населення. 
Одним із ключових викликів постає зниження рівня соціальної 
згуртованості, довіри та ефективності соціальної взаємодії. Соціальна 
згуртованість у цьому контексті виступає критично важливим ресурсом, який 
визначає здатність суспільства до адаптації в умовах кризи та забезпечення його 
стійкого розвитку. Водночас сучасні соціальні тенденції свідчать про поступове 
зниження цього ресурсу, що зумовлено емоційним виснаженням населення, 
зростанням рівня тривожності та невизначеністю соціально-економічного 
середовища [57]. 
На формування таких процесів впливають як зовнішні, так і внутрішні 
фактори: тривале воєнне напруження, економічна нестабільність, а також 
соціальні суперечності між різними групами населення. Це сприяє зниженню 
 
24 
рівня довіри та ускладнює взаємодію як на міжособистісному рівні, так і в межах 
громад загалом. 
Важливою проблемою залишається і зростання соціальної напруженості у 
ставленні до різних вразливих категорій населення. Незважаючи на певне 
зростання взаємодопомоги та соціальної активності, рівень толерантності 
залишається недостатнім [58]. Це проявляється у труднощах інтеграції 
внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, ветеранів, представників 
інших соціальних груп, що може призводити до прихованих конфліктів та 
соціального відчуження. 
Окрему роль відіграє фактор економічної нерівності, який посилює 
соціальну поляризацію в суспільстві. Різний доступ до ресурсів, можливостей 
працевлаштування та соціальних послуг формує відчуття несправедливості та 
знижує рівень довіри між громадянами. Це негативно впливає на формування 
спільних цінностей і перешкоджає розвитку згуртованої місцевої спільноти. 
На інституційному рівні територіальні громади України перебувають у 
стані системної кризи, що проявляється у дефіциті кадрових ресурсів і зниженні 
управлінської спроможності. Демографічні зміни, спричинені війною, 
мобілізацією та міграцією, призвели до скорочення працездатного населення та 
унеможливили формування ефективних управлінських команд в органах 
місцевого самоврядування. 
Одночасно політико-правові проблеми (відсутність кворуму, розмитість 
повноважень між органами влади) та низький рівень довіри населення значно 
обмежують здатність громад до прийняття рішень і реалізації розвитку. У малих 
громадах це додатково ускладнюється слабким розвитком громадянського 
суспільства. 
Узагальнення наведених проблем свідчить, що територіальні громади 
функціонують в умовах комплексної кризи, яка одночасно охоплює соціальну, 
кадрову та інституційну сфери. Такий стан істотно обмежує можливості 
ефективної інтеграції вразливих категорій населення та реалізації інструментів 
локального розвитку, зокрема соціального підприємництва. 
 
25 
Для більш чіткого розуміння характеру цих викликів та їх впливу на 
стійкість громад доцільно систематизувати їх у вигляді таблиці (табл. 1.6). 
Таблиця 1.6 
Основні соціально-політичні виклики у територіальних громадах України 
(2024–2026 рр.) 
Група викликів Основні прояви Вплив на громаду 
Зниження рівня соціальної 
Апатія, зниження довіри до 
Психоемоційні та згуртованості; підвищення 
інституцій, низька участь у 
соціокультурні тривожності; соціальна втома; 
розвитку громади 
зменшення ініціативності молоді 
Соціальні конфлікти, економічна Соціальна напруженість, 
Інтеграційні 
нерівність, зниження толерантності до фрагментація суспільства, 
(міжгрупові) 
вразливих груп ускладнення інтеграції 
Зниження якості послуг, 
Кадрові та Нестача фахівців, старіння населення, 
обмежені можливості 
демографічні переважання соціально вразливих груп 
розвитку громади 
Порушення кворуму, неузгодженість Уповільнення прийняття 
Інституційні та 
повноважень, низький рівень довіри до рішень, неефективне 
управлінські 
влади використання ресурсів 
Джерело: побудовано авторами за [58; 31; 58] 
 
У таких умовах особливої актуальності набуває пошук ефективних 
механізмів підтримки всіх категорій населення, зокрема вразливих груп, та 
відновлення соціальної згуртованості (рис. 1.2). Саме в цьому контексті 
соціальне підприємництво може розглядатися як важливий інструмент, здатний 
поєднувати економічну активність із вирішенням соціальних проблем і сприяти 
формуванню інклюзивного середовища в територіальних громадах. 
 
Рис. 1.2. Основні напрями впливу соціально орієнтованого бізнесу на 
громаду 
Джерело [26] 
 
26 
 
У такому підході змінюється роль людини: вона переходить від статусу 
отримувача допомоги до активного учасника соціально-економічних процесів. 
Це сприяє не лише її інтеграції, але й відновленню довіри та взаємодії в громаді. 
Крім того, соціальні підприємства виконують функцію посередника між 
різними групами населення, сприяючи формуванню взаєморозуміння та 
зменшенню соціальної напруженості. У цьому процесі важливу роль відіграють 
також інші суспільні інституції, зокрема громадські та релігійні організації, які 
доповнюють ці зусилля та сприяють зміцненню соціальної згуртованості. 
Соціальне підприємництво набуває особливої актуальності в умовах 
післявоєнного відновлення економіки, виступаючи важливим чинником 
стабілізації та розвитку соціально-економічних процесів на регіональному рівні. 
Діяльність соціальних підприємств сприяє створенню нових робочих місць, 
розвитку підприємницьких ініціатив та відновленню локальних економічних 
процесів [30]. 
З огляду на це, механізми впливу соціального підприємництва на процеси 
післявоєнного економічного відновлення доцільно узагальнити та представити у 
вигляді структурованої схеми (рис. 1.3), що відображає взаємозв’язки між 
основними напрямами його функціонування та соціально-економічними 
результатами. 
Таким чином, сучасні соціально-політичні виклики, з якими стикаються 
територіальні громади України в умовах війни, мають комплексний характер і 
охоплюють соціальну, економічну та інституційну сфери. Зниження рівня 
соціальної згуртованості, кадровий дефіцит, інституційна нестабільність та 
посилення соціальної нерівності обмежують можливості сталого розвитку 
громад і ускладнюють процес інтеграції вразливих категорій населення. 
У цих умовах соціальне підприємництво виступає ефективним 
інструментом подолання зазначених викликів, оскільки поєднує економічну 
діяльність із вирішенням соціальних проблем. Його ключова роль полягає у 
 
27 
створенні інклюзивних робочих місць, активізації громадянської участі та 
формуванні нових моделей соціальної взаємодії. 
 
 СОЦІАЛЬНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО 
 
СТВОРЕННЯ РОБОЧИХ 
 
АКТИВІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ  МІСЦЬ 
 • розвиток локального бізнесу  • працевлаштування ВПО  
• запуск виробництв • інтеграція ветеранів  
 • підтримка вразливих груп 
 
 
РОЗВИТОК ГРОМАД  
 СОЦІАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ  
• формування локальних ланцюгів 
• зменшення соціальної ізоляції  
вартості  
 • формування інклюзивного 
• утримання ресурсів у громаді  
ринку праці 
 • підвищення стійкості 
 
 
КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ 
  СТАЛЕ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНЕ ПІСЛЯВОЄННЕ 
 
ВІДНОВЛЕННЯ 
 
Рис. 1.3. Роль соціального підприємництва у процесах післявоєнного 
економічного відновлення 
Джерело [26] 
 
Соціальні підприємства сприяють переходу від пасивної моделі соціальної 
підтримки до активної участі громадян у розвитку громади, що забезпечує не 
лише економічний ефект, але й відновлення довіри, зміцнення соціальних 
зв’язків та підвищення стійкості територіальних громад у довгостроковій 
перспективі. 
 
1.3. Методичні підходи до оцінки ефективності соціального 
підприємництва у вирішенні соціально-політичних проблем громади 
Соціальне підприємництво виступає як інструмент децентралізації 
соціальної політики, що дозволяє громадам самостійно ідентифікувати та 
 
28 
вирішувати гострі соціальні запити, які виходять за межі традиційного 
державного адміністрування. Воно трансформує пасивних отримувачів 
допомоги на активних суб’єктів соціальних змін, знижуючи рівень соціальної 
напруги та підвищуючи рівень довіри до інституцій влади. Як інноваційний 
механізм трансформації соціально-політичного простору соціальне 
підприємництво потребує системного методологічного інструментарію для 
оцінки його дієвості.  
Ефективність соціального підприємництва полягає у поєднанні трьох 
основних видів підтримки [39; 12]. По-перше, це емоційна підтримка, яка 
формується через залучення особи до спільної діяльності та сприяє подоланню 
соціальної ізоляції. По-друге, інформаційна підтримка, що забезпечує доступ до 
необхідних ресурсів і прискорює адаптацію людини в громаді. По-третє, 
практична підтримка, яка передбачає створення робочих місць і забезпечує 
економічну самостійність. 
Ключовим завданням у теоретичному аналізі соціального забезпечення є 
оволодіння методологією оцінювання соціального впливу. Зазначена 
проблематика сформувалася ще у 1960-х роках у межах розвитку оцінювальних 
досліджень, зокрема у працях Стаффлбіма та Шінкфілда [89]. Подальша 
еволюція неприбуткового сектору в напрямі ринково орієнтованих підходів 
актуалізувала потребу у створенні таких інструментів оцінювання, які 
дозволяють кількісно вимірювати суспільні блага та результати соціальної 
діяльності [89]. 
Вплив соціального підприємництва на розвиток територіальних громад 
доцільно розглядати як комплексний і багатовекторний процес, що охоплює 
низку взаємопов’язаних напрямів. Передусім, соціальне підприємництво сприяє 
активізації місцевого ринку праці через створення нових робочих місць і 
розвиток локальних виробництв, що позитивно впливає на економічну динаміку 
громади. Важливим аспектом є реалізація інклюзивної зайнятості, яка забезпечує 
працевлаштування вразливих груп населення, підвищуючи їхню економічну 
самостійність і знижуючи рівень соціальної нерівності. 
 
29 
Окремим напрямом виступає підтримка ветеранів та членів їхніх сімей 
через впровадження адаптованих програм працевлаштування і соціальної 
реабілітації, що є особливо актуальним в умовах післявоєнного відновлення. 
Соціальне підприємництво також стимулює розвиток місцевої економіки 
шляхом формування замкнених локальних ланцюгів доданої вартості та 
утримання фінансових ресурсів у межах громади. 
Важливою функцією є надання соціально значущих послуг у тих сферах, 
де діяльність приватного сектору є економічно недоцільною, а державне 
забезпечення залишається недостатнім. Це дозволяє підвищити доступність 
базових соціальних сервісів для населення. Крім того, соціальне підприємництво 
сприяє зміцненню соціальної згуртованості шляхом залучення членів громади до 
спільної діяльності та зниження рівня соціальної ізоляції. 
У цьому контексті особливого значення набуває використання системи 
індикаторів сталого розвитку як інструменту аналітичної оцінки, що дозволяє 
здійснювати багатовимірне вимірювання ефективності діяльності соціальних 
підприємств. Застосування зазначених індикаторів забезпечує можливість 
комплексного аналізу їх соціального впливу, економічної результативності та 
внеску у досягнення стратегічних цілей сталого розвитку (табл. 1.7). 
Оцінювання ефективності соціального підприємництва потребує 
комплексного підходу, що зумовлено подвійною природою його цілей: 
забезпеченням фінансової життєздатності та досягненням позитивного 
соціального впливу, спрямованого на подолання складних соціально-політичних 
викликів у територіальних громадах. Використання виключно традиційних 
фінансових показників у цьому контексті є недостатнім, оскільки 
результативність діяльності визначається не лише економічними параметрами, 
але й якісними змінами, зокрема трансформацією поведінкових практик, рівнем 
соціальної згуртованості та підвищенням добробуту населення. 
  
 
30 
Таблиця 1.7 
Система індикаторів сталого розвитку як інструменту багатовимірного 
вимірювання ефективності діяльності соціальних підприємств 
Категорія Теоретичне визначення Приклади вимірювання 
індикатора операційної діяльності 
Outputs  –Прямі Кількісні показники, які Кількість проведених семінарів, 
результати / вимірюють операційну обсяг наданої гуманітарної 
Виходи діяльність та її миттєві допомоги, кількість слухачів 
(безпосередні) наслідки. Вони програми. 
демонструють обсяг виконаної 
роботи, але не свідчать про 
вирішення проблеми. 
Outcomes – Якісні або змішані індикатори, Кількість осіб, що успішно 
Наслідки / що вимірюють прогрес, зміну працевлаштувались після 
Прогрес стану або поведінки бенефіціарів навчання; озеленення території на 
внаслідок здійснених 20%; зниження рівня рецидивів 
інтервенцій. серед колишніх ув’язнених. 
Impact – Глибинні, структурні соціально- Подолання бідності у певному 
Довгостроковий політичні та економічні зміни в регіоні; стале зниження рівня 
вплив громаді, що безпосередньо злочинності; системна інтеграція 
атрибутуються діяльності маргіналізованих груп. 
соціального підприємства (за 
вирахуванням зовнішніх 
факторів). 
Джерело: побудовано за [34] 
 
У сучасній науковій практиці сформовано низку методологічних підходів, 
що дозволяють здійснювати системне вимірювання та управління соціальним 
впливом. Серед них ключове місце займають теорія змін та логічна модель, які 
виступають базовими концептуальними інструментами структурування 
соціальних проєктів. 
Логічна модель передбачає відображення послідовних взаємозв’язків між 
використаними ресурсами, здійсненими видами діяльності, безпосередніми 
результатами (outputs) та кінцевим соціальним впливом (impact). Вона 
забезпечує формалізацію процесу реалізації проєкту та дозволяє оцінити 
ефективність використання ресурсів. 
 
31 
Водночас теорія змін забезпечує більш глибокий рівень аналізу, оскільки 
деталізує причинно-наслідкові зв’язки між діями та очікуваними результатами. 
Вона пояснює логіку досягнення соціально-політичних змін, враховуючи базові 
припущення, зовнішні фактори та контекст реалізації діяльності. Завдяки цьому 
підходу стає можливим не лише фіксування результатів, а й обґрунтування 
механізмів їх досягнення. 
Методологія SROI (Social Return on Investment) виступає одним із 
найбільш ефективних інструментів оцінювання соціального впливу, оскільки 
дозволяє трансформувати якісні та нематеріальні результати діяльності – 
зокрема рівень довіри в громаді чи ступінь інтеграції вразливих груп населення 
– у кількісно вимірювані фінансові показники. Це надає можливість 
обґрунтовано демонструвати результативність соціальних ініціатив та підвищує 
їх інвестиційну привабливість для зацікавлених сторін. 
Процедура оцінювання за методикою SROI є поетапною та включає шість 
основних стадій. На першому етапі визначається об’єкт аналізу та здійснюється 
ідентифікація ключових стейкхолдерів, на яких спрямований вплив діяльності. 
Далі формується мапа результатів змін (Impact Map), що відображає 
взаємозв’язок між ресурсами, діяльністю та очікуваними результатами. 
Наступний етап передбачає підтвердження значущості отриманих результатів і 
їх монетизацію шляхом підбору відповідних фінансових проксі-показників. 
Четвертий етап полягає у визначенні реального соціального впливу з 
урахуванням факторів, що коригують оцінку, зокрема притаманної цінності 
(deadweight), ефекту витіснення (displacement), внеску інших учасників 
(attribution) та зниження ефекту з часом (drop-off). Після цього здійснюється 
розрахунок коефіцієнта SROI, який відображає співвідношення між отриманими 
вигодами та інвестованими ресурсами. Завершальним етапом є підготовка звіту, 
використання результатів оцінювання для управлінських рішень та проведення 
верифікації отриманих даних. 
У загальному вигляді коефіцієнт SROI визначається як відношення 
поточної вартості отриманих вигод до обсягу здійснених інвестицій (ф. 1.1): 
 
32 
Поточна цінність вигод (ПЦ)
                              �������� =                                      (1.1) 
Сума інвестицій
Таким чином, використання методики SROI забезпечує можливість 
комплексного вимірювання соціального впливу, поєднуючи економічні та 
соціальні аспекти оцінювання в межах єдиної аналітичної моделі. 
В умовах постійної соціально-економічної та політичної динаміки, яка 
характеризує складні середовища, традиційні лінійні підходи можуть бути 
недостатніми. Тому використовується метод «Збирання результатів» (Outcome 
Harvesting). Він дозволяє ретроспективно ідентифікувати реальні зміни у 
поведінці, відносинах чи політиці спільнот, а потім, рухаючись у зворотному 
напрямку, визначати, як саме соціальне підприємство сприяло цим змінам. Цей 
метод ідеально підходить для фіксації непередбачуваних наслідків ініціатив.  
Для інтеграції соціальних цілей в операційне управління 
використовуються системи моніторингу:  
– BSC (Balanced Scorecard) – стратегічна система, що адаптується під 
соціальні підприємства шляхом додавання соціальної та екологічної перспектив 
до традиційних фінансових і клієнтських метрик; 
– SIM (Social Impact Measurement) – систематичний збір кількісних даних 
щодо соціального прогресу, таких як рівень зайнятості або зниження рівня 
бідності.  
З метою систематизації підходів до оцінювання соціального впливу та 
виявлення їхніх переваг і обмежень доцільно здійснити порівняльний аналіз 
основних методологій, що застосовуються у практиці соціального 
підприємництва. Узагальнення ключових характеристик розглянутих підходів 
представлено в таблиці 1.8, що дозволяє оцінити їх аналітичний потенціал і 
можливості використання в різних управлінських контекстах. 
Порівняльний аналіз методів оцінювання соціального впливу свідчить про 
відсутність універсального підходу, придатного для застосування в усіх 
контекстах соціального підприємництва. Кожна з розглянутих методик має 
специфічні переваги та обмеження, що визначає доцільність їх використання 
залежно від цілей оцінювання та особливостей середовища діяльності. 
 
33 
Таблиця 1.8 
Порівняльний аналіз методів 
Метод Особливості Переваги Обмеження 
Відображає лінійний Ігнорує складність 
Прозорість, зручність 
Логічна модель процес взаємозв’язків нелінійних процесів та 
для моніторингу.  
ресурсів та впливу.  зовнішні чинники.  
Стратегічне 
Охоплює причинно-
планування, Складність у розробці, 
Теорія змін наслідкові зв’язки з 
врахування ризик суб’єктивних 
(ToC) урахуванням 
довгострокових припущень.  
припущень.  
результатів.  
Складність монетизації 
Вимірює соціальний Ухвалення рішень на 
нематеріальних 
SROI вплив у фінансових основі даних, 
результатів, висока 
термінах.  залучення інвесторів.  
ресурсоємність.  
Поєднує фінансові та Орієнтація на Обмежено відображає 
Збалансована 
нефінансові стратегію, глибину соціальних 
система (BSC) 
показники.  комплексний підхід.  змін.  
 
Зокрема, логічна модель забезпечує простоту та прозорість аналізу, проте 
не враховує складності соціальних процесів, тоді як теорія змін дозволяє глибше 
дослідити причинно-наслідкові зв’язки, хоча й потребує значних аналітичних 
зусиль. Методологія SROI забезпечує кількісне відображення соціального 
впливу у фінансових показниках, що є важливим для управлінських рішень та 
залучення інвестицій, однак характеризується високою ресурсоємністю і 
складністю реалізації. У свою чергу, збалансована система показників сприяє 
інтеграції соціальних і економічних цілей у стратегічне управління, проте не 
завжди відображає глибинні якісні зміни. 
Таким чином, ефективне оцінювання соціальних ініціатив підприємств 
передбачає комбіноване застосування різних методичних підходів, що дозволяє 
забезпечити комплексність аналізу та підвищити обґрунтованість управлінських 
рішень у сфері соціального підприємництва. 
  
 
34 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНОГО 
ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПОДОЛАННІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ 
ПРОБЛЕМ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
 
2.1. Характеристика соціально-економічних та інституційних умов для 
розвитку соціального підприємництва у громадах Черкаській області  
 
У 2022–2025 роках соціально-економічний розвиток Черкаської області 
здійснювався в умовах суттєвих трансформацій, спричинених повномасштабною 
війною та її наслідками. Економічний профіль регіону формувався під впливом 
потреби у збереженні стабільної роботи підприємств, що забезпечують 
надходження до бюджетів різних рівнів, а також необхідності адаптації до 
енергетичних, кадрових і логістичних обмежень. Водночас істотним чинником 
впливу стали внутрішні міграційні процеси, які змінили демографічну структуру 
населення області та посилили навантаження на соціальну інфраструктуру. 
Комплексний аналіз регіонального середовища функціонування 
соціального підприємництва є критично важливим, оскільки саме на локальному 
рівні акумулюються ресурси та формуються передумови для його 
інституціоналізації. Черкаська область, володіючи ознаками аграрно-
індустріального типу розвитку, демонструє специфічні соціально-економічні 
характеристики, які детермінують як потенціал, так і наявні обмеження для 
суб’єктів соціального бізнесу. До ключових факторів, що впливають на цей 
процес, слід віднести поточний стан ринку праці, диверсифікацію регіональної 
економіки, демографічні індикатори, рівень підприємницької активності та 
інтенсивність соціальних дефіцитів у межах територіальних громад. 
Ресурсний потенціал Черкаської області для розвитку соціального 
підприємництва зумовлений сукупністю факторів, до яких належать вигідне 
географічне розташування, сталий розвиток аграрно-промислового сектору, 
активізація діяльності суб’єктів малого та середнього підприємництва, а також 
 
35 
поступова інституціоналізація інфраструктури підтримки ветеранів, внутрішньо 
переміщених осіб та інших соціально вразливих груп (табл. 2.1).  
Таблиця 2.1 
Систематизація умов розвитку соціального підприємництва 
у Черкаській області 
Значення для соціального 
Група умов Характеристика 
підприємництва 
Наявність промислового, аграрного, Створює основу для 
переробного та експортного потенціалу; виробничих, аграрних, 
Економічні 
зростання промислового виробництва у сервісних і переробних 
січні–червні 2024 року на 12,7% соціальних підприємств  
У Стратегії області передбачено 
розвиток підприємницьких ініціатив, Формує довгострокову рамку 
Стратегічні бізнес-екосистем та SMART- для підтримки підприємництва, 
спеціалізацію в агротехнологіях і зокрема соціального  
переробці 
У Програмі розвитку області визначено Підтверджує наявність 
підтримку учасників бойових дій, соціального запиту, на який 
Соціальні 
ветеранів, ВПО та вразливих категорій можуть відповідати соціальні 
населення підприємства  
Функціонують регіональні програми, 
Підвищує доступ до ресурсів, 
ведеться співпраця з міжнародними 
Інституційні партнерств і фінансової 
партнерами, поширюється інформація 
підтримки  
про грантові можливості 
Створює передумови для 
У громадах створено посади фахівців із 
Ветеранська ветеранського соціального 
супроводу ветеранів; діють грантові 
підтримка підприємництва та професійної 
програми для ветеранського бізнесу 
реінтеграції ветеранів,  
Підвищує потребу в соціальних 
Пошкодження цивільної 
ініціативах, але водночас 
Обмеження інфраструктури, потреба у відновленні, 
ускладнює ресурсне 
соціальне навантаження на громади 
забезпечення підприємств  
Джерело побудовано автором за [64] 
 
Промисловий сектор міста Черкаси представлений понад 100 великими та 
середніми підприємствами [24; 25]. Діяльність близько половини цих суб’єктів 
господарювання зосереджена у переробній промисловості, зокрема у стратегічно 
важливих галузях: виробництві харчових продуктів, металообробці, хімічній та 
 
36 
фармацевтичній промисловості [24; 25]. Обсяг реалізованої промислової 
продукції підприємствами міста за перше півріччя 2025 року сягнув 32,21 млрд 
грн, що становить 40,4% від загальнообласного показника реалізації.2 При цьому 
обсяг реалізованої промислової продукції на одну особу населення склав 122 523 
грн за перший квартал 2025 року [24, 25]. 
Фінансовий стан бізнесу також демонструє певну стабілізацію. 
Фінансовий результат до оподаткування великих та середніх підприємств міста 
Черкаси за 2024 рік склав 3 529,6 млн грн прибутку [24; 25]. Важливо відзначити, 
що 73,2% підприємств були прибутковими (отримавши загалом 7 719 млн грн 
прибутку), тоді як частка збиткових підприємств склала 26,8% [24; 25]. У 
промисловому секторі частка прибуткових компаній була ще вищою – 75,7% [24; 
25]. Це вказує на наявність платоспроможного корпоративного сегмента, який 
потенційно може виступати партнером або інвестором для соціальних ініціатив. 
Проте спостерігається і суттєва стагнація в окремих фондомістких 
секторах, зокрема у будівництві, що є індикатором зниження довгострокових 
інвестиційних очікувань. У січні-вересні 2025 року в місті було прийнято в 
експлуатацію лише 38 550 м² загальної площі житлових будівель (500 квартир із 
середньою площею 77,1 м²), що на 30,6% менше порівняно з аналогічним 
періодом 2024 року [24; 25]. На рівні області загальний обсяг прийнятого житла 
склав 121 714 м² [24; 25 ]. Зниження темпів будівництва може призвести до 
дефіциту доступного житла для тих самих ВПО, що ускладнюватиме їхню 
економічну інтеграцію. 
Ринок праці регіону реагує на дефіцит кваліфікованих кадрів (зумовлений 
міграцією та мобілізацією) стрімким підвищенням номінальної оплати праці. За 
даними Головного управління статистики у Черкаській області, середньомісячна 
заробітна плата штатних працівників по місту Черкаси у другому кварталі 2025 
року становила 23231 грн [24; 25]. Цей показник у 2,69 раза перевищує рівень 
мінімальної заробітної плати в країні (8647 грн) і є на 9,4% більшим за середньо 
обласний показник (21231 грн), продемонструвавши зростання на 19,8% 
 
37 
порівняно з 2024 роком [24; 25]. Заборгованість із виплати заробітної плати 
станом на липень 2025 року скоротилася і становила 31,28 млн грн [24; 25]. 
Разом з тим, соціальне навантаження на економіку регіону залишається 
безпрецедентним. Кількість одержувачів пенсій за віком лише у місті Черкаси 
перевищує 58 тисяч осіб (що становить 22% від загальної кількості населення 
міста), а кількість осіб з інвалідністю сягає понад 26,2 тисячі осіб [24; 25]. 
Середній розмір пенсії пенсіонерів м. Черкаси у 2025 році становив 6 935 грн [24; 
25] (табл. 2.2). 
Таблиця 2.2 
Макроекономічні та демографічні показники соціально-економічного розвитку 
м. Черкаси 
Макроекономічний та Значення (м. Черкаси / Тренд та порівняння з 2024 
демографічний показник область, 2025 рік) роком 
Середня заробітна плата 23 231 грн Зростання на 19,8%  
штатних працівників 
Співвідношення народжених 28 народжених на 100 Критичне погіршення 
до померлих померлих демографії  
Введення в експлуатацію 38 550 м² (за 9 місяців) Падіння на 30,6%  
житлових будівель 
Частка прибуткових 75,7% (дані за 2024 рік) Свідчить про адаптацію 
промислових підприємств бізнесу  
Середній розмір пенсійної 6 935 грн Незначне номінальне 
виплати зростання  
Кількість населення м. 262 553 особи Зменшення на 1460 осіб (за 
Черкаси 9 міс.)  
Побудовано автором за [24; 25] 
 
Бюджетна політика Черкаської області на 2025–2026 роки чітко 
орієнтована на соціальні та оборонні пріоритети. Доходи обласного бюджету на 
2025 рік прогнозуються на рівні близько 2,7 млрд грн, причому основною 
бюджетоутворюючою статтею (близько 84% загального фонду) традиційно 
залишається податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) [63]. Ця структурна 
особливість бюджету підкреслює критичну, екзистенційну важливість 
 
38 
збереження існуючих та створення нових легальних робочих місць. Міський 
бюджет Черкаської територіальної громади на 2025 рік було затверджено з 
доходами у розмірі понад 5,56 млрд грн (з них загальний фонд – 4,97 млрд грн) 
та видатками понад 5,73 млрд грн [51]. 
Сектор малого та середнього підприємництва Черкаської області у 2022–
2025 роках функціонував в умовах суттєвих зовнішніх викликів, пов’язаних із 
повномасштабною війною, енергетичними ризиками, кадровими втратами, 
мобілізаційними процесами, вимушеною міграцією населення та ускладненням 
логістичних зв’язків. Незважаючи на зазначені обмеження, динаміка розвитку 
підприємницького середовища свідчить про здатність суб’єктів господарювання 
адаптуватися до кризових умов і трансформувати власні моделі діяльності 
відповідно до нових соціально-економічних реалій. 
Малий та середній бізнес відіграє фундаментальну роль у фінансовій 
стабільності регіону. Частка малого бізнесу у формуванні доходів зведеного 
бюджету області становить 21,8% [46]. Аналіз даних Головного управління 
Державної податкової служби у Черкаській області дає змогу простежити зміни 
у структурі підприємницького сектору регіону. Станом на 1 січня 2021 року на 
обліку в податкових органах перебувало 51 750 фізичних осіб-підприємців та 8 
365 юридичних осіб [47]. До кінця 2023 року кількість фізичних осіб-
підприємців зросла на 5 317 одиниць і становила 57 067 суб’єктів. Цей 
статистичний факт свідчить про надзвичайну життєздатність малого 
підприємництва як міцного фундаменту для подальшого культивування 
соціального бізнесу. Водночас кількість юридичних осіб за цей період 
зменшилася на 463 одиниці та становила 7 902 суб’єкти господарювання [47].  
Такі зміни свідчать про неоднорідність трансформацій у 
підприємницькому середовищі області. З одного боку, зростання кількості 
фізичних осіб-підприємців може вказувати на активізацію самозайнятості, 
пошук населенням альтернативних джерел доходу та адаптацію до змін на ринку 
праці. З іншого боку, скорочення кількості юридичних осіб може бути пов’язане 
 
39 
з ускладненням умов ведення бізнесу, зростанням витрат, кадровими проблемами 
та підвищенням рівня економічної невизначеності. 
У контексті дослідження соціального підприємництва зазначені тенденції 
мають важливе значення. Зростання кількості фізичних осіб-підприємців 
свідчить про наявність підприємницької активності в регіоні, яка потенційно 
може бути спрямована на розв’язання соціальних проблем територіальних 
громад. Самозайнятість, мікропідприємництво та малі бізнес-ініціативи можуть 
стати основою для формування соціальних підприємств, зокрема у сферах 
підтримки внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни, осіб з інвалідністю, 
безробітних та інших вразливих груп населення. 
Зазначена структурна розбіжність у динаміці розвитку різних 
організаційно-правових форм підприємництва є показовою для економіки 
воєнного періоду. Зростання кількості суб’єктів мікропідприємництва на тлі 
скорочення кількості юридичних осіб може свідчити про посилення тенденції до 
спрощення організаційних моделей ведення бізнесу. В умовах високого рівня 
економічної, безпекової та ринкової невизначеності підприємці частіше 
обирають гнучкі форми господарювання, зокрема статус фізичної особи-
підприємця, що дає змогу швидше адаптуватися до змін попиту, зменшувати 
адміністративне навантаження та оптимізувати витрати на ведення діяльності. 
Зменшення кількості юридичних осіб не обов’язково свідчить про повне 
припинення підприємницької активності. У частині випадків це може бути 
пов’язано зі зміною організаційної форми бізнесу, переходом до менш 
масштабних моделей діяльності, реорганізацією господарських процесів або 
поділом окремих напрямів бізнесу між декількома меншими суб’єктами 
господарювання. Така практика може розглядатися як один із способів адаптації 
підприємців до умов воєнного часу, коли важливого значення набувають 
гнучкість, мобільність, зменшення ризиків і здатність оперативно реагувати на 
зміну економічної ситуації. 
Зростання кількості фізичних осіб-підприємців також може бути пов’язане 
з активізацією державних і донорських програм підтримки підприємництва. 
 
40 
Зокрема, програми грантового фінансування, спрямовані на започаткування або 
розвиток власної справи, створюють додаткові стимули для легалізації 
самозайнятості та виходу окремих категорій населення на офіційний ринок 
підприємницької діяльності. Особливе значення такі програми мають для 
безробітних, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни та членів їхніх сімей, 
які потребують нових можливостей для економічної адаптації та професійної 
самореалізації. 
У контексті дослідження соціального підприємництва зазначена тенденція 
є важливою, оскільки саме мікропідприємництво часто виступає початковою 
формою реалізації соціально орієнтованих бізнес-ініціатив. Невеликі 
підприємницькі проєкти можуть швидше реагувати на конкретні потреби 
територіальних громад, створювати робочі місця для представників вразливих 
груп населення, надавати локальні послуги та формувати нові моделі економічної 
участі громадян. 
Не менш важливим показником стану регіональної економіки є динаміка 
податкових надходжень від суб’єктів малого підприємництва до бюджетів різних 
рівнів (табл. 2.3). Аналіз цього показника дає змогу оцінити не лише фінансову 
результативність діяльності підприємницького сектору, а й його внесок у 
забезпечення бюджетної спроможності територіальних громад, фінансування 
соціальних програм та підтримку місцевого розвитку. 
Таблиця 2.3 
Динаміка податкових надходжень від суб’єктів малого підприємництва до 
бюджетів різних рівнів 
Звітний Абсолютні Індекс приросту до Питома вага малого 
період надходження до попереднього звітного бізнесу у формуванні 
(кінець зведеного бюджету року (%) доходів зведеного 
року) (млн грн) бюджету (%) 
2021 рік 4 303.4 +15.9% 26.8% 
2022 рік 4 523.9 +5.1% 23.0% 
2023 рік 5 245.0 +15.9% 21.8% 
Побудовано автором за: [47] 
 
 
41 
Наведені в таблиці 2.3 статистичні дані дають змогу простежити 
неоднозначну динаміку фіскальної ролі малого підприємництва в економіці 
Черкаської області. В абсолютному вимірі сектор малого бізнесу 
продемонстрував зростання обсягів податкових надходжень: з 4,3 млрд грн у 
2021 році до майже 5,25 млрд грн за підсумками 2023 року []. Це свідчить про 
збереження фінансової активності малого підприємництва навіть в умовах 
воєнного стану, економічної невизначеності та зростання витрат на ведення 
господарської діяльності. 
Водночас, попри збільшення абсолютних сум податкових надходжень, 
частка малого бізнесу у формуванні загальних доходів зведеного регіонального 
бюджету зменшилася з 26,8% у 2021 році до 21,8% у 2023 році. Така тенденція 
не обов’язково свідчить про послаблення ролі малого підприємництва в 
економіці області. Навпаки, вона може бути пояснена зміною структури 
бюджетних надходжень у період воєнного стану, зокрема зростанням інших 
джерел доходів місцевих бюджетів, характерних для умов війни. 
Одним із таких чинників стало збільшення надходжень податку на доходи 
фізичних осіб із грошового забезпечення військовослужбовців, який у 
відповідний період відігравав вагому роль у наповненні місцевих бюджетів. Це 
могло призвести до зростання загального обсягу бюджетних доходів і, 
відповідно, до відносного зменшення питомої ваги надходжень від малого 
бізнесу, навіть за умови їх фактичного збільшення в абсолютному вимірі. 
Отже, динаміка податкових надходжень від малого підприємництва в 
Черкаській області свідчить про його економічну стійкість у кризових умовах. 
Малий бізнес не лише зберіг здатність до функціонування, а й збільшив обсяги 
податкових платежів, що підтверджує його важливу роль у підтримці фінансової 
спроможності регіону. У контексті дослідження соціального підприємництва це 
має особливе значення, оскільки стабільність малого бізнесу створює 
передумови для розвитку соціально орієнтованих підприємницьких ініціатив, 
здатних поєднувати економічну діяльність із вирішенням актуальних соціальних 
проблем територіальних громад. 
 
42 
Протягом 2022–2024 років на податковий облік в м. Черкаси було 
поставлено 79 юридичних осіб та 90 фізичних осіб-підприємців, релокованих з 
територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій. Попри 
складні умови воєнного періоду, сектор малого та середнього підприємництва 
Черкаської області зберігає адаптаційний потенціал. Це створює передумови для 
розвитку соціального підприємництва як інструменту поєднання економічної 
активності з вирішенням актуальних соціальних проблем територіальних громад. 
Демографічна ситуація в Черкаській області характеризується стійкою 
рецесією та поглибленням структурних деформацій. Станом на 01.01.2022 
демографічний ландшафт Черкаської області характеризувався чисельністю 
наявного населення в обсязі 1160,7 тис. осіб, при цьому спостерігався певний 
рівень урбанізації: 57,3% населення (665,5 тис. осіб) зосереджувалося в міських 
поселеннях, тоді як 42,7% (495,2 тис. осіб) – у сільській місцевості [65]. Показник 
середньої щільності населення становив 55,0 осіб/км2. Аналіз гендерної 
структури за той же період демонстрував виражену диспропорцію: частка жінок 
становила 54% (624,5 тис. осіб), тоді як частка чоловіків – 46% (532,6 тис. осіб) 
[64] (див. рис. 2.1). 
624,5; 54% 532,6; 46%
Чоловіки, тис. осіб Жінки, тис. осіб
 
Рис. 2.1. Розподіл постійного населення Черкаської області за статтю 
(станом на 01.01.2022) 
Джерело: побудовано автором за [64] 
 
43 
На сьогодні об’єктивна оцінка динаміки чисельності населення регіону на 
01.01.2025 ускладнена відсутністю актуальних адміністративних даних щодо 
міграційних потоків. Відповідно до позиції Головного управління статистики у 
Черкаській області, поновлення статистичного обліку в повному обсязі можливе 
лише після інтеграції верифікованих адміністративних даних та проведення 
чергового Всеукраїнського перепису населення. Відтак, наявні відомості про 
соціально-демографічні трансформації частково базуються на даних Єдиної 
інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Згідно з ними, 
станом на 01.01.2025 на обліку в органах соціального захисту населення 
Черкащини перебувало 137 142 особи зі статусом ВПО, причому 126 238 з них 
набули цього статусу внаслідок повномасштабного вторгнення [24; 25]. 
Станом на жовтень 2025 року чисельність наявного населення м. Черкаси 
становила 262 553 особи, що підтверджує тенденцію до системного 
депопуляційного процесу [24; 25]. Динаміка скорочення населення залишається 
від’ємною, лише за січень-вересень 2025 року чисельність населення міста 
зменшилася на 1460 осіб, при цьому за перше півріччя фіксувалося скорочення 
на 1980 осіб. Критичних масштабів набуває природне скорочення, коефіцієнт 
співвідношення між народжуваністю та смертністю становить 28 до 100, що 
свідчить про глибокий демографічний дисбаланс. Означені процеси 
детермінують довгострокові ризики для функціонування локального ринку 
праці, звужують фіскальну базу регіону та спричиняють експоненціальне 
зростання навантаження на систему соціального забезпечення та пенсійного 
страхування. 
Істотних змін зазнав і ринок праці Черкаського регіону. Якщо станом на 
01.01.2022 рівень зайнятості населення у віці 15–70 років складав 56%, а рівень 
безробіття – 10,1%, то з початком воєнного стану моніторингова ситуація 
докорінно змінилася. Призупинення державного статистичного спостереження 
«Обстеження робочої сили» у лютому 2022 року призвело до відсутності 
верифікованих даних щодо зайнятості за видами економічної діяльності, а також 
 
44 
аналітичних розрізів за статтю, рівнем освіти та віковими когортами за період 
2022–2024 років. 
Означена інформаційна лакуна суттєво обмежує можливість проведення 
кількісного аналізу трансформацій на ринку праці, проте наявні дані щодо 
концентрації ВПО та ветеранського контингенту в територіальних громадах 
слугують непрямими індикаторами загострення соціального навантаження. Це 
актуалізує потребу в розробці нових інструментів діагностики соціально-
економічного стану громад, де соціальне підприємництво може виступати 
адаптивним механізмом пом’якшення наслідків ринкової дестабілізації. 
Державна політика, спрямована на стимулювання зайнятості населення, 
відіграла важливу роль у пом’якшенні соціально-економічних наслідків війни на 
регіональному рівні. Одним із таких інструментів стала програма компенсації 
витрат роботодавцям на оплату праці внутрішньо переміщених осіб, 
працевлаштованих після переміщення. Її реалізація сприяла залученню ВПО до 
офіційного ринку праці та частковому зниженню фінансового навантаження на 
роботодавців у процесі адаптації нових працівників. 
У Черкаській області зазначена програма мала практичне значення для 
підтримки як підприємницького сектору, так і внутрішньо переміщених осіб. 
Станом на кінець грудня 2023 року заявки за цією програмою було схвалено 767 
роботодавцям регіону. У межах відповідного механізму було працевлаштовано 1 
223 внутрішньо переміщені особи, а загальна сума виплачених компенсацій на 
оплату праці становила 15 млн грн [47]. 
Зазначені показники свідчать про те, що компенсаційна програма стала 
одним із дієвих інструментів підтримки зайнятості в умовах воєнного стану. Вона 
дала змогу роботодавцям частково компенсувати витрати, пов’язані з оплатою 
праці нових працівників, а для внутрішньо переміщених осіб створила 
можливості для офіційного працевлаштування, отримання стабільного доходу та 
поступової інтеграції у приймаючі територіальні громади. 
У контексті дослідження соціального підприємництва цей досвід є 
важливим, оскільки демонструє ефективність поєднання державної фінансової 
 
45 
підтримки з локальною економічною активністю. Подібні інструменти можуть 
бути використані й для розвитку соціальних підприємств, орієнтованих на 
працевлаштування ВПО, ветеранів війни, осіб з інвалідністю та інших вразливих 
груп населення. Це підтверджує доцільність розгляду соціального 
підприємництва як одного з механізмів подолання соціально-політичних 
проблем територіальних громад. 
Черкаська область стала одним із регіонів, що прийняли значну кількість 
внутрішньо переміщених осіб. За офіційними даними, на території Черкаської 
області станом на кінець 2023 – початок 2024 року кількість офіційно 
зареєстрованих ВПО в області становила 140 979 внутрішньо переміщених осіб. 
Із них 100 045 осіб обрали регіон як місце тривалого проживання, що свідчить 
про високий рівень інтеграційної спроможності області (табл. 2.4).  
Географічна структура міграційних потоків демонструє переважання 
вихідців із Донецької та Харківської областей, що зумовлює специфіку потреб 
вразливих категорій населення та актуалізує впровадження інклюзивних 
соціальних стратегій на місцевому рівні [70]. Зростання чисельності цієї 
категорії населення зберігалося і надалі, що підтверджується збільшенням 
кількості зареєстрованих ВПО приблизно на 2 тис. осіб протягом одного 
зимового місяця [23]. 
Дані, наведені в таблиці 2.4, свідчать про значну концентрацію внутрішньо 
переміщених осіб у межах Черкаського району, зокрема в обласному центрі. Така 
територіальна нерівномірність розміщення ВПО зумовлює посилення 
навантаження на міську інфраструктуру, ринок орендного житла, заклади 
соціального обслуговування, охорони здоров’я та освіти. У результаті окремі 
територіальні громади, насамперед міські, стикаються з необхідністю 
оперативного розширення соціальних сервісів і пошуку додаткових ресурсів для 
забезпечення базових потреб переміщеного населення. 
 
  
 
46 
Таблиця 2.4 
Інформація щодо кількості офіційно зареєстрованих ВПО (осіб) в 
окремих територіальних громадах Черкаської області  
станом на 01.07.2025 року 
Адміністративно- Кількість Питома вага від Причини концентрації 
територіальна офіційно загальної 
одиниця зареєстрованих кількості ВПО у 
ВПО (осіб) Черкаському 
районі (%) 
Черкаський район 56 385 100.0% Акумуляція мігрантів навколо 
(загалом) адміністративного центру 
через кращу логістику. 
м. Черкаси 27 002 47.9% Урбанізація міграції 
(обласний центр) зумовлена концентрацією 
медичних, освітніх та 
адміністративних послуг, а 
також ширшим вибором на 
ринку праці. 
м. Сміла 6 598 11.7% Наявність великого 
залізничного вузла та 
промислових зон, що сприяє 
працевлаштуванню. 
м. Канів 3 663 6.5% Відносна безпека та наявність 
рекреаційного потенціалу для 
тимчасового розміщення. 
Інші населені 19 122 33.9% Створення місць компактного 
пункти району проживання переважно у 
приватному секторі сільської 
місцевості. 
Побудовано автором за: [23; 69] 
 
Особливого значення у повоєнному контексті набуває проблема соціально-
економічної реінтеграції ветеранів. Соціальне підприємництво функціонує як 
ефективний інструмент їхньої професійної реалізації, психосоціальної адаптації 
та стимулювання самозайнятості. Разом із тим, результативність зазначеного 
процесу корелює з якістю інституційного середовища регіону, яке охоплює 
механізми державної підтримки, рівень розвитку громадянського суспільства, 
доступність фінансово-кредитних ресурсів та розвиненість відповідної бізнес-
інфраструктури. Станом на період 2025-2026 років контингент ветеранів 
російсько-української війни в Черкаській області становить понад 62 тисячі осіб 
[1].  
 
47 
Зазначена концентрація вразливих груп населення на обмежених 
територіальних сегментах безпосередньо корелює з пріоритетами соціально-
економічного розвитку та формує об’єктивну потребу в інклюзивних бізнес-
моделях. Соціальне підприємництво в таких умовах виступає ключовим 
механізмом ефективної абсорбції людського капіталу, забезпечуючи інтеграцію 
вразливих верств у продуктивну економічну діяльність. 
Черкаська область, демонструє складну динаміку соціально-економічних 
процесів. Дана кон’юнктура характеризується дихотомією між наявністю 
стійкого промислового потенціалу, що адаптується до умов воєнного стану, та 
поглибленням демографічної кризи, яка створює системні загрози для сталого 
розвитку регіону. Поряд із наявними перевагами, регіон функціонує в умовах 
низки викликів, серед яких деструктивний вплив наслідків військової агресії, 
несприятливі демографічні тенденції, пошкодження інфраструктурних об’єктів, 
а також актуальна потреба у відновленні соціальної сфери та задоволенні 
зростаючого попиту на якісні соціальні послуги. 
 
2.2. SWOT–аналіз соціально-політичних проблем громад Черкаської 
області 
У сучасних умовах територіальні громади Черкаської області 
функціонують під впливом комплексу соціально-економічних, демографічних, 
безпекових та інституційних викликів. Повномасштабна війна зумовила 
необхідність перегляду пріоритетів регіональної політики, зокрема в частині 
безпеки, комплексного відновлення, стійкості громад і підтримки населення, яке 
постраждало від наслідків воєнних дій. У регіональних стратегічних документах 
після 2022 року акцент зроблено на потребі підвищення безпеки, стійкості до 
зовнішніх чинників та комплексного відновлення громад і регіонів [65]. 
У Програмі економічного і соціального розвитку Черкаської області на 
2025 рік серед важливих завдань визначено забезпечення якості та доступності 
публічних, медичних і соціальних послуг, зокрема для внутрішньо переміщених 
осіб, учасників бойових дій та ветеранів війни. Це свідчить про те, що соціальний 
 
48 
захист населення в територіальних громадах набуває не лише гуманітарного, а й 
соціально-політичного значення, оскільки пов’язаний із питаннями соціальної 
стабільності, згуртованості громад, довіри до місцевих інституцій та здатності 
громад реагувати на потреби різних категорій населення [46]. 
Соціально-політичний клімат у Черкаській області формується під 
потужним, деструктивним впливом наслідків збройного конфлікту. Ключові 
проблеми виходять далеко за межі суто економічних показників (таких як 
безробіття чи інфляція) і охоплюють глибинні питання соціальної згуртованості, 
ментального здоров’я нації, стигматизації окремих груп та інституційної 
спроможності органів місцевого самоврядування (ОМС) задовольняти 
швидкозмінні, специфічні потреби населення. Діагностика цих проблем є 
необхідною передумовою для розуміння того, де саме соціальне підприємництво 
може бути найбільш ефективним. 
Розвиток соціального підприємництва потребує попереднього визначення 
та аналізу тих соціальних проблем, на вирішення яких воно спрямоване. У 
досліджуваний період Черкаська область, як і інші регіони України, зіткнулася з 
комплексом гуманітарних, соціальних та економічних викликів, зумовлених 
повномасштабною війною. В умовах зростання потреб населення та обмеженості 
ресурсів державних і місцевих інституцій особливого значення набувають гнучкі 
форми реагування, зокрема ініціативи громадського сектору, соціально 
відповідального бізнесу та соціального підприємництва. Для оцінки потенціалу 
соціального підприємництва щодо можливостей у подоланні соціально-
політичних проблем проведемо поглиблений SWOT-аналіз Черкаської області з 
врахуванням наявних соціально-економічних та інституційних умов для 
розвитку соціального підприємництва.  
SWOT-аналіз дає змогу системно оцінити внутрішні переваги й обмеження 
Черкаської області, а також зовнішні можливості та загрози, що впливають на 
формування середовища для розвитку соціального підприємництва. У контексті 
теми кваліфікаційної роботи соціальне підприємництво розглядається не лише 
як форма господарської діяльності, а як інструмент подолання або пом’якшення 
 
49 
соціально-політичних проблем територіальних громад, зокрема через створення 
робочих місць, підтримку ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, осіб з 
інвалідністю, розвиток локальних соціальних послуг та посилення згуртованості 
громад (табл. 2.5). 
Таблиця 2.5 
SWOT-аналіз Черкаської області з врахуванням наявних соціально-економічних 
та інституційних умов для розвитку соціального підприємництва 
Сильні сторони (Strengths) Слабкі сторони (Weaknesses) 
1. Наявність стратегічної рамки розвитку 1. Наявність значного соціального 
підприємництва та громад.  навантаження на громади в умовах війни.  
2. Аграрно-промисловий потенціал та 2. Нерівномірність інституційної спроможності 
smart-спеціалізація.  громад.  
3. Регіональна орієнтація на 3. Обмеженість кадрових ресурсів у сфері 
інфраструктурну, інституційну та супроводу ветеранів.  
безбар’єрну стійкість громад.  
4. Наявність практичних інструментів 4. Недостатня спеціалізація на соціальному 
підтримки ветеранського підприємництва.  підприємництві як окремому інструменті 
політики громад.  
5. Формування мережі підтримки 5. Високе навантаження на соціальну 
ветеранів у громадах.  інфраструктуру через потреби ветеранів, ВПО 
та інших вразливих груп.  
Можливості (Opportunities) Загрози (Threats) 
1. Використання державних грантових 1. Воєнні ризики та потреба у відновленні.  
програм для запуску соціально 
орієнтованого бізнесу.  
2. Розвиток ветеранського соціального 2. Кадровий дефіцит і потреба у відновленні 
підприємництва.  людського капіталу.  
3. Поширення безбар’єрних і соціально 3. Ризик нерівномірного доступу до послуг між 
орієнтованих сервісів.  громадами.  
4. Розвиток партнерств між владою, 4. Висока залежність соціально орієнтованих 
бізнесом і громадським сектором.  ініціатив від грантів і зовнішнього 
фінансування.  
5. Залучення ветеранів як підприємців, 5. Зростання потреб у соціальному супроводі 
працівників і надавачів соціально ветеранів.  
значущих послуг. 
6. Використання аграрної та переробної 6. Безпекові та інфраструктурні обмеження для 
спеціалізації для соціальних підприємств.  підприємницької діяльності.  
Побудовано автором: [65; 36; 68; 2; 46; 41; 22] 
 
Підставою для аналізу є стратегічні та програмні документи регіонального 
розвитку. Зокрема, Стратегія розвитку Черкаської області на період 2021–2027 
років визначена як основний планувальний документ регіону, у межах якого 
формуються пріоритети розвитку територіальних громад, регіональні програми 
 
50 
та проєкти. У зв’язку з наслідками війни оновлення стратегічного планування 
передбачає врахування питань безпеки, комплексного відновлення, стійкості 
громад та адаптації до сучасних викликів [48]. 
Першою суттєвою перевагою Черкаської області є наявність стратегічної 
основи для розвитку підприємництва та громад. У Стратегії розвитку Черкаської 
області передбачено стратегічну ціль щодо посилення економічної спроможності 
регіону, а серед операційних цілей визначено стимулювання підприємницької 
активності, розвиток промислового потенціалу, відновлення кадрового 
потенціалу та розвиток міжнародної економічної й інвестиційної діяльності. Для 
соціального підприємництва це має принципове значення, оскільки такі 
підприємства потребують не лише фінансових ресурсів, а й сприятливого 
регуляторного, організаційного та партнерського середовища [65].  
Другою важливою перевагою є наявність smart-спеціалізації у сферах 
агротехнологій, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Для 
Черкаської області це створює основу для розвитку соціальних підприємств у 
сфері локального виробництва, переробки, харчової продукції, крафтових 
ініціатив, соціальних кооперативів і ветеранського агропідприємництва. Це вже 
аналітичний висновок, оскільки джерело прямо фіксує спеціалізацію, але не 
визначає перелік конкретних моделей соціального підприємництва [65]. 
Третьою сильною стороною є регіональна орієнтація на інфраструктурну, 
інституційну та безбар’єрну стійкість громад. В оновленій Стратегії серед 
стратегічних цілей передбачено підвищення стійкості громад, а серед 
операційних цілей – відновлення інфраструктури на засадах інклюзивності та 
безбар’єрності, покращення доступності публічних послуг, розвиток цифрового 
врядування, посилення інституційної спроможності громад і розвиток 
партнерств [65; 41]. 
Четвертою є поступове формування ветеранської інфраструктури. У 
громадах області впроваджено посади фахівців із супроводу ветеранів, а їхнім 
завданням визначено супровід ветеранів на різних етапах – від консультацій до 
реабілітації. Для розвитку соціального підприємництва це важливо, оскільки такі 
 
51 
фахівці можуть стати посередниками між ветеранами, громадами, центрами 
зайнятості, грантовими програмами, громадськими організаціями та місцевим 
бізнесом. За інформацією Черкаського обласного контактного центру, ветерани 
та члени їхніх сімей із Черкащини отримали 33 млн грн на реалізацію 
підприємницьких ідей у межах програми «єРобота»; з квітня 2023 року подано 
близько 250 заявок, понад 80 отримали позитивні рішення, а 69 грантерів уже 
використали кошти на суму понад 33 млн грн [41].  
П’ятою сильною стороною є формування мережі підтримки ветеранів у 
громадах. У липні 2025 року повідомлялося, що в 66 громадах області 
впроваджено 119 посад фахівців із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб: 
104 посади – у комунальних установах, 3 – у центрі «ВетеранПРО», 12 – у 
закладах охорони здоров’я [41]. 
Ключовою слабкою стороною є високе соціальне навантаження на 
територіальні громади. У Програмі економічного і соціального розвитку області 
прямо зазначено необхідність забезпечення соціальної підтримки ветеранів 
війни, учасників бойових дій, членів їхніх сімей, ВПО та інших вразливих 
категорій населення. Це означає, що громади мають значний обсяг соціальних 
потреб, але їхні інституційні та фінансові можливості можуть бути обмеженими 
[46]. 
Другою слабкою стороною є нерівномірність розвитку сервісної 
інфраструктури громад. Національний інститут стратегічних досліджень у 
загальноукраїнському огляді ветеранської політики вказує, що у 2025 році 
підтримка ветеранів у громадах розвивалася нерівномірно: у частині великих і 
фінансово спроможних громад формується комплексний «маршрут ветерана», 
тоді як у частині середніх і малих громад підтримка залишається менш 
системною. Для Черкаської області цей висновок є релевантним як загальна 
рамка аналізу громад, але для конкретного вимірювання нерівномірності 
всередині області потрібні додаткові локальні дані [36]. 
Третьою слабкою стороною є кадрова недостатність у сфері супроводу 
ветеранів. Попри створення 117 посад у 66 громадах, станом на червень 2025 
 
52 
року було працевлаштовано 82 фахівці, а потреба становила ще 35 осіб. Це вказує 
на те, що формування інституційної підтримки ветеранів уже розпочалося, однак 
її кадрове наповнення ще не було повністю завершеним у зазначений період [68]. 
У стратегічних і програмних документах області прямо визначаються 
підприємництво, ветеранська політика, безбар’єрність, соціальний захист, 
розвиток громад і підтримка бізнесу, однак у знайдених джерелах не зафіксовано 
окремої регіональної програми саме з розвитку соціального підприємництва. Це 
є четвертою слабкою стороною. 
П’ятою слабкою стороною є високе навантаження на соціальну 
інфраструктуру через потреби ветеранів, ВПО та інших вразливих груп. 
Програма економічного і соціального розвитку області на 2025 рік прямо 
передбачає забезпечення доступності публічних, медичних і соціальних послуг, 
у тому числі для ВПО, учасників бойових дій та ветеранів війни, що вказує на 
значну потребу в таких послугах [46]. 
Перейдемо до аналізу можливостей та загроз (табл. 2.5). Однією з 
важливих можливостей для розвитку соціального підприємництва в Черкаській 
області є використання державних грантових програм, спрямованих на 
започаткування та розвиток підприємницької діяльності. Зокрема, урядовий 
проєкт «єРобота» передбачає надання грантів для відкриття бізнесу, розвитку 
підприємництва та навчання, а також має на меті активізацію підприємницької 
діяльності й стимулювання створення нових робочих місць. У контексті 
соціального підприємництва такі програми можуть бути використані як 
фінансовий інструмент для запуску соціально орієнтованих бізнес-ініціатив, 
зокрема тих, що спрямовані на працевлаштування вразливих груп населення, 
розвиток локальних послуг і вирішення актуальних проблем територіальних 
громад [22]. 
Окреме значення має розвиток ветеранського соціального підприємництва. 
У Черкаській області програма «єРобота» для ветеранів і членів їхніх сімей 
передбачає можливість отримання грантів до 250 тис. грн за умови створення 
одного робочого місця, до 500 тис. грн – за умови створення двох робочих місць, 
 
53 
а також до 1 млн грн – для ветеранів, які зареєстровані як фізичні особи-
підприємці понад три роки, за умови створення чотирьох робочих місць. Такий 
механізм підтримки є особливо важливим для реінтеграції ветеранів у цивільне 
життя, оскільки поєднує фінансову допомогу, стимулювання самозайнятості та 
створення нових робочих місць у громадах [8]. 
Перспективним напрямом є також поширення безбар’єрних і соціально 
орієнтованих сервісів. В оновленій Стратегії розвитку Черкаської області 
передбачено відновлення інфраструктури на засадах інклюзивності та 
безбар’єрності, а також покращення доступності й якості публічних послуг. Це 
створює інституційні передумови для розвитку соціальних підприємств у сферах 
доглядових, реабілітаційних, освітніх, консультаційних та інших соціально 
значущих послуг. Такі підприємства можуть доповнювати діяльність 
комунальних установ, особливо в тих громадах, де існує підвищене 
навантаження на систему соціального захисту [65]. 
Важливою умовою розвитку соціального підприємництва є формування 
партнерств між органами влади, бізнесом і громадським сектором. Стратегія 
розвитку Черкаської області передбачає посилення інституційної спроможності 
громад, розвиток партнерств та регіональної згуртованості. Для соціального 
підприємництва така міжсекторна взаємодія має принципове значення, оскільки 
соціальні підприємства часто функціонують на перетині економічної діяльності, 
соціального захисту, громадської ініціативи та місцевого розвитку. Саме 
партнерства можуть забезпечити доступ до ресурсів, приміщень, консультацій, 
грантового фінансування, цільових груп і каналів збуту продукції або послуг [65]. 
Значний потенціал має залучення ветеранів не лише як отримувачів 
підтримки, а й як активних учасників соціально-економічного розвитку громад. 
За повідомленням Черкаського обласного контактного центру, програма 
«єРобота» сприяє адаптації ветеранів у цивільному житті, створенню стабільного 
доходу та реалізації нових бізнес-ідей. У цьому контексті ветерани можуть 
виступати засновниками соціальних підприємств, працівниками, наставниками, 
надавачами соціально значущих послуг або ініціаторами локальних проєктів, 
 
54 
спрямованих на підтримку інших ветеранів, членів їхніх сімей, внутрішньо 
переміщених осіб та інших вразливих категорій населення  [8]. 
Додатковою можливістю для Черкаської області є використання її аграрної 
та переробної спеціалізації. В оновленій Стратегії розвитку області серед 
напрямів smart-спеціалізації визначено інноваційні агротехнології, виробництво 
та переробку сільськогосподарської продукції, а також забезпечення високої 
якості продуктів харчування. З огляду на це, аграрна та переробна база регіону 
може бути використана для розвитку соціальних кооперативів, ветеранського 
агробізнесу, локальних виробничих ініціатив, крафтового виробництва та 
підприємств, що поєднують економічну діяльність із соціальною місією. Такий 
напрям є особливо перспективним для сільських територіальних громад, де 
соціальне підприємництво може одночасно сприяти зайнятості населення, 
розвитку місцевої економіки та розв’язанню соціальних проблем [65].  
Важливим складником цього процесу є працевлаштування ветеранів, 
зокрема тих, хто має досвід роботи з безпілотними літальними апаратами 
(БПЛА). Набуті під час служби компетенції операторів дронів – управління 
безпілотними системами, обробка та аналіз аерофото- і відеоданих, навігація, 
робота з цифровими технологіями та технічне обслуговування обладнання – 
мають значний потенціал для застосування у цивільному секторі. Зокрема, цей 
досвід може бути використаний в агросекторі для моніторингу стану посівів, 
оцінки врожайності, впровадження точного землеробства, а також у сфері 
логістики, екологічного контролю, картографування та безпеки. Залучення 
ветеранів-дронщиків до створення інноваційних агропідприємств і сервісних 
компаній сприятиме не лише їхній професійній реалізації, але й підвищенню 
технологічного рівня регіональної економіки.  
Отже, Черкаська область має низку можливостей для розвитку соціального 
підприємництва, серед яких варто виокремити доступ до державних грантових 
програм, формування ветеранського підприємництва, розвиток безбар’єрної 
інфраструктури, посилення партнерств між владою, бізнесом і громадським 
сектором, а також використання аграрно-переробної спеціалізації регіону. У 
 
55 
сукупності ці чинники створюють підґрунтя для формування соціальних 
підприємств як інструменту подолання соціально-політичних проблем 
територіальних громад. 
До групи зовнішніх загроз, які можуть ускладнювати розвиток соціального 
підприємництва в Черкаській області, насамперед належать воєнні ризики та 
пов’язана з ними потреба у відновленні територіальних громад. Після початку 
повномасштабної війни регіональні стратегічні документи були скориговані з 
урахуванням наслідків бойових дій, необхідності підвищення безпеки, 
посилення стійкості громад до зовнішніх чинників та забезпечення комплексного 
відновлення регіонів і територій. Для соціального підприємництва це означає 
функціонування в умовах підвищеної невизначеності, коли значна частина 
ресурсів громад спрямовується на безпекові, гуманітарні та відновлювальні 
потреби, що може обмежувати можливості довгострокового планування й 
фінансування соціально орієнтованих ініціатив [65]. 
Суттєвою загрозою є також кадровий дефіцит і потреба у відновленні 
людського капіталу. В оновленому проєкті Стратегії розвитку Черкаської області 
відновлення кадрового потенціалу регіону визначено однією з операційних цілей 
у межах стратегічної цілі щодо посилення економічної спроможності регіону. Це 
свідчить про те, що нестача кваліфікованих працівників, міграційні процеси, 
мобілізація та зміни у структурі зайнятості можуть негативно впливати як на 
традиційний бізнес, так і на соціальні підприємства. Для останніх кадровий 
чинник має особливе значення, оскільки їхня діяльність часто потребує не лише 
підприємницьких компетентностей, а й знань у сфері соціальної роботи, 
комунікації з вразливими групами, проєктного менеджменту та міжсекторної 
взаємодії [65]. 
Окремої уваги потребує ризик нерівномірного доступу до соціальних і 
ветеранських послуг між територіальними громадами. Національний інститут 
стратегічних досліджень зазначає, що у 2025 році в Україні спостерігалася 
нерівномірність розвитку ветеранських сервісів: у частині великих міст і 
фінансово спроможних громад формується комплексний «маршрут ветерана», 
 
56 
тоді як у низці середніх і малих громад підтримка переважно обмежується 
адресними виплатами та окремими заходами без сталої сервісної 
інфраструктури. Для Черкаської області ця загроза є важливою з огляду на те, що 
соціальне підприємництво часто розвивається саме на місцевому рівні, а отже 
залежить від інституційної спроможності конкретної громади, доступності 
партнерів, приміщень, кадрів, інформаційної підтримки та фінансових ресурсів 
[36]. 
Ще однією потенційною загрозою є висока залежність соціально 
орієнтованих ініціатив від грантового та зовнішнього фінансування. Урядовий 
проєкт «єРобота» визначається як грантовий механізм підтримки 
підприємництва, що передбачає надання коштів для започаткування або розвитку 
бізнесу, активізації підприємницької діяльності та створення робочих місць. З 
одного боку, такі програми відкривають додаткові можливості для 
започаткування соціально орієнтованих бізнес-ініціатив. З іншого боку, для 
соціальних підприємств надмірна орієнтація на грантові ресурси може 
створювати ризик фінансової нестійкості після завершення проєктного 
фінансування. Тому важливим завданням є формування таких моделей 
соціального підприємництва, які поєднують грантову підтримку з власними 
доходами, партнерськими ресурсами та довгостроковою фінансовою стратегією 
[21]. 
Зростання потреб у соціальному супроводі ветеранів також є вагомим 
викликом для регіону. У листопаді 2025 року повідомлялося, що в громадах 
Черкаської області створено 125 посад фахівців із супроводу ветеранів війни та 
демобілізованих осіб, більшість із яких уже були укомплектовані. Водночас до 
таких фахівців звернулися по допомогу понад 5,5 тис. осіб. Ці дані свідчать про 
значний попит на послуги супроводу, консультування, соціальної адаптації, 
допомоги з документами, працевлаштуванням та взаємодією з державними 
органами. Для соціального підприємництва це означає наявність широкого поля 
потенційної діяльності, однак водночас і високі вимоги до якості, професійності 
та етичності соціальних сервісів [8]. 
 
57 
Безпекові та інфраструктурні обмеження також залишаються важливою 
загрозою для підприємницької діяльності загалом і соціального підприємництва 
зокрема. Коригування регіональних стратегічних документів після 2022 року 
відбулося з урахуванням наслідків військових дій, потреби у відновленні, 
забезпеченні безпеки та підвищенні стійкості територіальних громад. У 
практичному вимірі це може впливати на доступність приміщень, логістику, 
енергозабезпечення, стабільність попиту, інвестиційну активність і готовність 
громад підтримувати нові соціально-підприємницькі ініціативи. Особливо 
чутливими до таких ризиків є соціальні підприємства, що працюють у сферах 
надання послуг, реабілітації, догляду, навчання, локального виробництва та 
працевлаштування вразливих груп населення [65]. 
Соціальне підприємництво може сприяти підвищенню інституційної 
спроможності громад через формування нових моделей співпраці між місцевою 
владою, громадськими організаціями, бізнесом, освітніми установами та 
активними жителями. У цьому контексті соціальні підприємства можуть 
виконувати роль локальних інноваційних майданчиків, які тестують нові підходи 
до вирішення соціальних проблем. Проведена ідентифікація соціально-
політичних проблем територіальних громад у контексті соціального захисту 
населення свідчить, що найбільш актуальними для Черкаської області є питання 
реінтеграції ветеранів, підтримки внутрішньо переміщених осіб, забезпечення 
доступу до соціальних і реабілітаційних послуг, подолання соціальної ізоляції, 
стимулювання зайнятості та посилення інституційної спроможності громад  
(табл. 2.6). 
Таким чином, основні загрози розвитку соціального підприємництва у 
Черкаській області пов’язані з наслідками війни, потребою у відновленні громад, 
кадровим дефіцитом, нерівномірністю розвитку соціальної та ветеранської 
інфраструктури, залежністю від грантового фінансування, а також зростанням 
попиту на якісний соціальний супровід ветеранів та інших вразливих груп. 
Водночас ці загрози не лише обмежують розвиток соціального підприємництва, 
а й формують об’єктивний запит на нього як на гнучкий інструмент реагування 
 
58 
на локальні соціальні проблеми. Саме тому подальший розвиток соціальних 
підприємств у регіоні потребує поєднання фінансової підтримки, інституційного 
супроводу, міжсекторного партнерства та чітких критеріїв оцінки їхнього 
соціального впливу. 
Таблиця 2.6 
Ідентифіковані проблеми та шляхи їх подолання 
Соціально-
Прояв у сфері Можливості подолання 
політична 
соціального захисту Цільові групи через соціальне 
проблема 
населення підприємництво 
громади 
Ветеранські 
Потреба у соціальному Ветерани, підприємства, соціальні 
Реінтеграція супроводі, демобілізовані майстерні, робочі місця 
ветеранів війни працевлаштуванні, особи, члени їхніх для ветеранів, 
адаптації, реабілітації сімей реабілітаційні й 
навчальні програми 
Працевлаштування ВПО, 
Потреба в житлі, 
соціальні кооперативи, 
роботі, соціальних Внутрішньо 
Інтеграція ВПО локальні сервіси, 
послугах, включенні у переміщені особи 
навчальні та 
громаду 
консультаційні програми 
Соціальні сервіси 
Обмежений Ветерани, ВПО, 
Недостатність або догляду, мобільні 
доступ до люди з 
перевантаження послуги, психологічна 
соціальних інвалідністю, літні 
комунальних сервісів підтримка, інклюзивні 
послуг люди 
центри 
Низька участь у житті Особи з Інклюзивні робочі місця, 
Соціальна 
громади, обмежений інвалідністю, громадські простори, 
ізоляція 
доступ до праці та ветерани, ВПО, соціальні майстерні, 
вразливих груп 
комунікації люди старшого віку клуби взаємодопомоги 
Залежність від 
Безробітні, Самозайнятість, 
Безробіття та соціальної допомоги, 
ветерани, ВПО, мікробізнес, грантові 
економічна низькі доходи, 
молодь, люди з соціальні стартапи, 
пасивність обмежені можливості 
інвалідністю локальне виробництво 
самореалізації 
Недостатня Партнерства, соціальні 
Обмежена здатність Органи місцевого 
інституційна кластери, участь бізнесу в 
громад підтримувати самоврядування, 
спроможність наданні соціально 
соціальні ініціативи ГО, місцевий бізнес 
громад значущих послуг 
Побудовано автором 
 
З метою узагальнення результатів проведеного SWOT-аналізу доцільно 
сформувати матрицю стратегічних висновків, яка відображає можливі напрями 
використання сильних сторін Черкаської області, подолання її слабких сторін, 
реалізації зовнішніх можливостей та мінімізації потенційних загроз. Такий 
 
59 
підхід дає змогу не лише систематизувати результати аналізу, а й визначити 
практичні орієнтири для розвитку соціального підприємництва як інструменту 
подолання соціально-політичних проблем територіальних громад. Матриця 
стратегічних висновків SWOT-аналізу представлена в таблиці 2.7. 
Таблиця 2.7 
Матриця стратегічних висновків SWOT-аналізу 
Тип стратегії Опис 
Доцільно поєднати стратегічну орієнтацію області на 
SO-стратегія: підприємництво, SMART-спеціалізацію в агропереробці та 
використання сильних розвиток ветеранського бізнесу з грантовими програмами 
сторін для реалізації «єРобота» для створення соціальних підприємств у сферах 
можливостей локального виробництва, переробки, послуг, реабілітації та 
зайнятості ветеранів. 
WO-стратегія: 
Грантові програми, розвиток ветеранської інфраструктури та 
використання 
партнерства громад можуть бути спрямовані на подолання 
можливостей для 
кадрової нестачі, посилення соціальних сервісів і підтримку 
подолання слабких 
малих громад, де інституційна спроможність є нижчою. 
сторін 
ST-стратегія: Стратегічне планування, розвиток підприємництва, 
використання сильних безбар’єрності та інституційної спроможності громад можуть 
сторін для зменшувати негативний вплив воєнних ризиків, кадрового 
нейтралізації загроз дефіциту й соціального навантаження. 
Необхідно уникнути фрагментарності підтримки соціального 
WT-стратегія: 
підприємництва через запровадження чітких критеріїв 
мінімізація слабких 
ефективності, локальних програм підтримки, міжсекторних 
сторін і загроз 
партнерств і системного моніторингу соціального впливу. 
Побудовано автором 
 
Проведений SWOT-аналіз свідчить, що Черкаська область має достатньо 
вагомі передумови для розвитку соціального підприємництва. До таких 
передумов належать наявність стратегічних документів регіонального розвитку, 
орієнтація на підприємницьку активність, smart-спеціалізація в агротехнологіях 
і переробці, розвиток інституційної спроможності громад, формування мережі 
фахівців із супроводу ветеранів та практичне використання грантових програм 
для ветеранського підприємництва.  
Водночас розвиток соціального підприємництва в області стримується 
високим соціальним навантаженням на громади, нерівномірністю розвитку 
сервісної інфраструктури, кадровими потребами у сфері супроводу ветеранів та 
 
60 
відсутністю, за опрацьованими джерелами, чітко виокремленої регіональної 
програми саме з підтримки соціального підприємництва.  
Соціальне підприємництво в Черкаській області доцільно розглядати як 
перспективний інструмент подолання соціально-політичних проблем 
територіальних громад. Його потенціал найбільшою мірою може бути 
реалізований у таких напрямах: ветеранське підприємництво, працевлаштування 
ВПО та осіб з інвалідністю, розвиток соціальних і реабілітаційних послуг, 
локальна переробка продукції, соціальні кооперативи, безбар’єрні сервіси та 
громадські простори підтримки. Для підвищення ефективності таких ініціатив 
необхідним є запровадження системи оцінки їхнього соціального, економічного 
та інституційного впливу на рівні територіальних громад. 
Серед ключових груп, для яких ці проблеми є найбільш загостреними, 
особливе місце займають ветерани війни. Саме їхня соціальна адаптація та 
економічна інтеграція становлять один із найбільш критичних напрямів 
забезпечення соціальної стабільності на рівні громад. 
До основних соціально-політичних ризиків, пов’язаних із ветеранським 
середовищем, належать: 
– труднощі реінтеграції у цивільне життя; 
– безробіття або невідповідність професійних навичок потребам ринку 
праці; 
– психологічні наслідки участі у бойових діях; 
– соціальна ізоляція, ризики маргіналізації чи залучення до протестної 
активності у разі відсутності ефективних механізмів підтримки.  
Окремим викликом є недостатнє використання набутого під час служби 
людського капіталу, зокрема управлінських, технічних і цифрових компетенцій, 
включаючи досвід роботи з безпілотними системами. 
Соціальне підприємництво виступає дієвим механізмом мінімізації 
зазначених ризиків, оскільки поєднує економічну діяльність із вирішенням 
соціальних завдань. Воно сприяє створенню робочих місць для ветеранів, 
дозволяє адаптувати їхні навички до цивільного сектору (зокрема у сферах 
 
61 
агротехнологій, логістики, моніторингу за допомогою БПЛА, переробки та 
сервісних послуг), забезпечує можливість самозайнятості та підприємницької 
самореалізації. Водночас такі підприємства можуть виконувати функцію 
соціальної підтримки, формуючи середовище взаємодії, довіри та 
взаємодопомоги. 
Соціальне підприємництво може бути ефективним механізмом подолання 
зазначених проблем за умови його інтеграції у місцеві програми соціального 
захисту, зайнятості, ветеранської політики, розвитку підприємництва та 
відновлення громад. Його перевага полягає у здатності поєднувати економічну 
активність із соціальною місією, створюючи не лише послуги або робочі місця, 
а й нові форми участі громадян у розвитку територіальних громад. 
З огляду на зазначене, виникає необхідність не лише оцінки потенціалу 
соціального підприємництва, але й розроблення чітких підходів до його 
організації у ветеранському середовищі.  
 
2.3. Оцінка потенціалу соціального підприємництва у подоланні 
соціально-політичних проблем ветеранів  
Ветеранське підприємництво є стратегічним інструментом подолання 
системних наслідків збройної агресії та ключовим важелем збереження 
людського капіталу в територіальних громадах.  
Згідно зі Статтею 1 Закону № 4563-IX, ветеранське підприємництво 
визначається як самостійна, ініціативна господарська або незалежна профеційна 
діяльність, що здійснюється з метою досягнення не лише економічних 
(прибуток), а й соціальних результатів [43]. Хоча законодавство оперує терміном 
«ветеранське підприємництво», інтеграція соціальної мети безпосередньо в 
дефініцію створює легітимний правовий фундамент для функціонування 
класичних соціальних підприємств. 
Для громад впровадження цього механізму професійної реалізації ветерана 
означає перехід до моделі стійкої місцевої екосистеми. Самореалізація ветерана-
підприємця сприяє деескалації соціальної напруги, зменшенню навантаження на 
 
62 
систему соціального захисту та превенції постконфліктної поляризації 
суспільства. Це інвестиція в стабільність, де ветеранський бізнес виступає 
драйвером фіскальної децентралізації та соціальної згуртованості. 
У практично-аналітичному вимірі дослідження ключового значення 
набуває визначення соціально-демографічного та економічного профілю 
ветеранів як цільової групи соціального підприємництва (табл. 2.8).  
За результатами досліджень Українського ветеранського фонду, 
ветеранська спільнота характеризується вираженою гендерною асиметрією, – 
88,2% становлять чоловіки та 11,8% – жінки. Водночас вікова структура є 
відносно збалансованою з домінуванням осіб працездатного віку, – 36,4% 
припадає на групу 36–45 років, 28,8% – 25–35 років, 27,9% – 46–60 років, тоді як 
молодь 18–25 років становить лише 4,1%, а особи понад 60 років – 2,8%. Така 
структура свідчить про значний трудовий потенціал ветеранів, що може бути 
залучений у сферу соціального підприємництва. 
Таблиця 2.8 
Демографічна структура ветеранів 
Демографічний показник Відсоткова частка серед опитаних 
Статевий розподіл 
Чоловіки 88,2% 
Жінки 11,8% 
Вікова структура 
18–25 років 4,1% 
25–35 років 28,8% 
36–45 років 36,4% 
46–60 років 27,9% 
Понад 60 років 2,8% 
Джерело: [10]. 
 
Водночас фінансове становище цієї категорії залишається нестабільним. 
Зокрема, 6,5% респондентів не забезпечені базовими потребами у харчуванні, 
37% можуть покривати лише витрати на їжу без можливості придбання одягу, 
 
63 
тоді як 38,7% мають змогу забезпечувати базові потреби та частково 
заощаджувати, проте не здатні здійснювати значні покупки [10]. Така структура 
доходів свідчить про високий рівень економічної вразливості, що формує 
об’єктивний попит на альтернативні джерела доходу, зокрема через 
самозайнятість і підприємницьку активність. 
Ситуація ускладнюється негативною динамікою зайнятості. Рівень 
безробіття серед ветеранів зріс із 10% [49] у 2022 році до 28% у 2023 році та досяг 
30,95% станом на початок 2024 року, що вказує на поглиблення структурних 
диспропорцій ринку праці [50]. У структурі зайнятості домінує група 
безробітних (30,95%), тоді як підприємницька діяльність охоплює лише 8,31% 
ветеранів, державна служба – 7,45%, сфера послуг – 5,44%, ІТ та громадський 
сектор – по 4,30% (табл. 2.9). Таким чином, частка осіб, залучених до економічно 
активної діяльності, залишається недостатньою для забезпечення стабільної 
інтеграції. 
Таблиця 2.9 
Структура зайнятості ветеранів в Україні 
Сфера зайнятості / Статус ветерана Частка серед респондентів (2024 рік) 
Безробітні (не мають постійної зайнятості) 30,95% 
Власна справа (підприємництво) 8,31% 
Державна служба 7,45% 
Сфера послуг 5,44% 
ІТ-сектор 4,30% 
Громадський сектор (NGO) 4,30% 
Джерело: [50] 
 
Додатковим індикатором дезінтеграційних процесів є низька готовність до 
повернення на попередні робочі місця: лише 52,87% ветеранів планують 
повернення, тоді як 16,62% категорично відмовляються від цього [50]. 
Причинний комплекс включає низьку якість попередньої зайнятості, втрату 
кваліфікації та зміну професійних орієнтацій. Ситуацію погіршують порушення 
трудових гарантій, так 25,7% респондентів втратили робочі місця, а 15,7% були 
 
64 
звільнені ще до мобілізації [42]. У результаті середній період пошуку роботи 
становить 6–9 місяців, що додатково посилює економічну нестабільність [49]. 
Аналіз очікуваних викликів демонструє їх комплексний характер: 63,61% 
ветеранів вказують на проблеми фізичного здоров’я, 63,32% – на нерозуміння з 
боку суспільства, 50,57% – на психологічні труднощі, 42,26% – на проблеми з 
доступом до соціальних пільг, а 39,40% – на труднощі працевлаштування. Таким 
чином, соціально-економічні бар’єри тісно переплітаються із соціально-
психологічними чинниками, формуючи багатовимірний характер ризиків (табл. 
2.10). 
Таблиця 2.10 
Ключові соціально-політичні виклики ветеранів після завершення війни 
Виклики після завершення війни (на думку Частка респондентів, що вказали на 
ветеранів) проблему 
Проблеми з фізичним здоров’ям 63,61% 
Нерозуміння з боку суспільства 63,32% 
Психологічні труднощі 50,57% 
Проблеми з оформленням соціальних пільг 42,26% 
Труднощі з пошуком роботи 39,40% 
Джерело: [50] 
 
Структура потреб підтверджує пріоритетність економічних та 
інституційних інструментів підтримки, так 56,16% ветеранів потребують 
фінансової допомоги, 52,44% – програм відновлення здоров’я, 27,22% – 
інвестицій у власну справу, 26,07% – освітніх програм і перекваліфікації, 22,64% 
– психологічної підтримки. Житлові питання також залишаються актуальними: 
29,23% потребують придбання житла, а 26,65% – покращення житлових умов. 
Критично низьким залишається рівень довіри до державних інституцій: 
лише 13,3% ветеранів оцінюють виконання державних зобов’язань як належне, 
тоді як 46,9% стикаються з проблемами у сфері медичних послуг, 43,2% – із 
затримками або недоступністю грошової допомоги, 21,7% – з бар’єрами у 
 
65 
доступі до психологічної підтримки. Це свідчить про інституційну 
неспроможність повною мірою забезпечити соціальну інтеграцію ветеранів. 
Отримані результати вказують на необхідність розвитку соціального 
підприємництва як альтернативного механізму подолання вказаних соціально-
політичних проблем. Саме через поєднання економічної активності та соціальної 
місії воно здатне забезпечити зайнятість, сприяти реінтеграції ветеранів у 
громади та частково компенсувати недоліки державної політики у цій сфері. 
Незважаючи на значний кваліфікаційний потенціал і набутий у військовій 
службі лідерський досвід, інтеграція ветеранів у цивільний ринок праці 
ускладнюється бар’єрами з боку роботодавців. Такий опір має переважно не 
економічну, а соціально-психологічну природу, зумовлену стереотипами та 
стигматизацією [66]. Емпіричні дані засвідчують, що 40% роботодавців 
висловлюють занепокоєння щодо можливого психоемоційного стану ветеранів, 
зокрема через ризики проявів неконтрольованої агресії або посттравматичного 
стресового розладу [37]. Додатково 17% респондентів серед роботодавців 
акцентують на потенційних труднощах, пов’язаних із працевлаштуванням осіб з 
інвалідністю, зокрема через необхідність адаптації робочого середовища та 
відповідні фінансові витрати [38]. 
У сукупності такі установки формують стійкі когнітивні упередження, що 
впливають на процеси кадрового відбору та створюють штучні обмеження для 
працевлаштування ветеранів. Аналіз, проведений експертами проєкту 
«Практика» Veteran Hub, дозволив систематизувати та критично переосмислити 
поширені корпоративні міфи щодо цієї соціальної групи [42] (Додаток А, табл. 
А.1). 
У 2026 році ринок праці України зазнав глибоких структурних змін під 
впливом війни, мобілізації та міграційних процесів. У цих умовах ветерани 
поступово трансформуються у ключовий трудовий ресурс, поєднуючи високий 
рівень адаптивності, стресостійкості та управлінських компетенцій. Водночас 
державна політика демонструє перехід до стратегічного підходу, зокрема через 
орієнтир працевлаштування 100 тис. ветеранів до 2030 року, що підкреслює 
 
66 
значення їхньої інтеграції для економічної стійкості та соціальної згуртованості 
[52]. 
Попри позитивну динаміку залучення ветеранів до ринку праці (зростання 
звернень до центрів зайнятості з 5,5 тис. у 2023 р. до 17 тис. у 2025 р. [52]), 
зберігається розрив між їхніми очікуваннями та пропозиціями роботодавців, що 
обумовлено стереотипами, інституційними обмеженнями та недостатньою 
адаптацією бізнес-середовища. 
Незважаючи на розширення державної підтримки, інтеграція ветеранів у 
ринок праці залишається ускладненою через психологічні бар’єри, 
консервативність корпоративної культури та розрив очікувань між сторонами. 
Парадоксально, що навіть за умов зростання кількості «ветеранських» вакансій 
на 82%, зберігаються стійкі упередження роботодавців: майже 70% таких 
вакансій одночасно орієнтовані на осіб з інвалідністю, 66% – на студентів, а 40% 
– на пенсіонерів, що свідчить про спрощене сприйняття ветеранів як 
неконкурентоспроможної робочої сили [73]. У 51% випадків не потребується 
досвід роботи (проти 42% у середньому по ринку), що обмежує можливості 
професійної реалізації [73]. 
Це призводить до концентрації ветеранів у сегменті низькокваліфікованої 
зайнятості (водій – 1131 вакансія, менеджер із продажу – 714, продавець-
консультант – 615), тоді як частка вакансій у сфері топменеджменту становить 
менш як 6% [73]. Крім того, лише 15% пропозицій передбачають часткову 
зайнятість і 7% – дистанційний формат, що є критично важливим для процесу 
відновлення [73]. 
За таких умов соціальне підприємництво виступає обґрунтованою 
альтернативою традиційному ринку праці. Його перевага полягає у здатності 
формувати інклюзивні, гнучкі та соціально орієнтовані моделі зайнятості, 
адаптовані до потреб ветеранів. Соціальні підприємства дозволяють не лише 
створювати робочі місця, але й інтегрувати військовий досвід (управління, 
робота в команді, цифрові та технічні навички) у цивільну економіку, зокрема у 
сферах агробізнесу, логістики, технологій та сервісів. 
 
67 
Водночас цей інструмент сприяє подоланню стигматизації, оскільки 
ветерани виступають не об’єктами підтримки, а повноцінними суб’єктами 
економічної діяльності. Таким чином, розвиток ветеранського соціального 
підприємництва не лише розширює можливості зайнятості, а й забезпечує 
соціальну реінтеграцію, економічну самостійність, стає ефективним механізмом 
соціально-політичної стабілізації і посилення стійкості територіальних громад. 
Інституціоналізація ветеранського підприємництва в Україні набула 
системного характеру з прийняттям Закону України «Про ветеранське 
підприємництво» № 4563-IX, що усунув фрагментарність попередньої державної 
підтримки та закріпив правові засади функціонування цього сегмента економіки. 
Закон ухвалено 31 липня 2025 р., а повне набрання чинності відбулося 26 лютого 
2026 р., що ознаменувало перехід до цілісної політики державної підтримки 
ветеранів. 
Законодавче оформлення ветеранського підприємництва в Україні стало 
важливим етапом переходу від фрагментарної до системної державної політики 
у сфері підтримки ветеранів. Прийняття Закону України «Про ветеранське 
підприємництво» № 4563-IX від 31 липня 2025 року забезпечило нормативне 
визначення суб’єктів ветеранського бізнесу та встановило чіткі механізми 
державної підтримки. Закон набрав чинності 26 лютого 2026 року, що закріпило 
інституційні передумови для розвитку цього напряму. 
Відповідно до Закону, суб’єктами ветеранського підприємництва 
визнаються наступні категорії (табл. 2.11). 
Такий статус надається строком на 5 років із внесенням відповідної 
інформації до Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Водночас закон 
передбачає обмеження щодо отримання лише одного виду фінансової підтримки, 
що спрямовано на підвищення ефективності розподілу ресурсів та запобігання 
дублюванню фінансування. 
Суттєвим аспектом є також визначення підстав для припинення статусу, 
зокрема завершення строку дії, невідповідність встановленим критеріям або інші 
обставини, передбачені законодавством. Важливо, що закон має інклюзивний 
 
68 
характер і поширюється не лише на громадян України, а й на іноземців та осіб 
без громадянства, які брали участь у захисті держави. 
Таблиця 2.11 
Суб’єкти ветеранського підприємництва та критерії статусу 
Категорія суб’єкта Нормативні критерії відповідно до Закону № 4563-IX 
Фізична особа- Ветеран війни, який зареєстрований у встановленому законодавством 
підприємець порядку як фізична особа-підприємець. 
(ФОП) 
Самозайнята особа Ветеран війни, який провадить незалежну професійну діяльність (у 
значенні, наведеному в Податковому кодексі України) і якого взято на 
податковий облік як самозайняту особу. 
Юридична особа Юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, в якій 
(приватного права) ветеран (самостійно або з іншими ветеранами) є кінцевим 
бенефіціарним власником, за умови відповідності одному з критеріїв: 
1. Володіння корпоративними правами у розмірі не менше 100% 
сформованого статутного капіталу. 
2. 100% членів такої юридичної особи є ветеранами війни. 
Категорія суб’єкта Нормативні критерії відповідно до Закону № 4563-IX 
Джерело: побудовано автором за: [43] 
 
Закон № 4563-IX формує комплексну систему інструментів підтримки 
ветеранського бізнесу (табл. 2.12). 
Таблиця 2.12  
Ключові напрями державної політики та інструменти підтримки ветеранського 
підприємництва 
Напрям підтримки Зміст та інструменти 
Запровадження механізму зарезервованих контрактів (до 5% 
Державні закупівлі бюджету), що формує стабільний ринок збуту для ветеранських 
підприємств 
Надання права оренди державного та комунального майна без 
Майнова підтримка 
проведення аукціону, що знижує стартові витрати бізнесу 
Квотування Спрямування не менше 10% бюджетів державних програм 
фінансування підтримки МСП на розвиток ветеранського підприємництва 
Доступ до грантів, субсидій, пільгового кредитування, державних 
Фінансова підтримка гарантій, поворотної та безповоротної допомоги; компенсація 
відсоткових ставок і лізингових платежів 
Підтримка участі в індустріальних і технологічних парках, пільги у 
Інноваційні та 
сфері інтелектуальної власності, сприяння експорту та залученню 
екосистемні стимули 
міжнародних інвестицій 
Джерело: побудовано автором за: [43] 
 
Додатково забезпечується цифрова та інформаційна підтримка через 
спеціалізовані платформи, зокрема e-Veteran та «Дія.Бізнес», які виконують 
 
69 
функцію «єдиного вікна» для доступу до фінансових, освітніх і консультаційних 
інструментів. Важливою є також децентралізація політики підтримки, органи 
місцевого самоврядування отримують повноваження впроваджувати власні 
програми розвитку ветеранського підприємництва з урахуванням специфіки 
територіальних громад. 
У практичній площині реалізація державної політики підтримки 
ветеранського підприємництва здійснюється через систему фінансових і 
грантових інструментів, які спрямовані на подолання ключового бар’єра – 
нестачі стартового капіталу [12]. В Україні функціонує декілька програм, 
орієнтованих на різні етапи розвитку бізнесу – від мікропідприємництва до 
масштабних інвестиційних проєктів (табл. 2.13). 
Таблиця 2.13 
Основні програми фінансової підтримки ветеранського підприємництва 
Цільова 
Програма Обсяг фінансування Основні умови 
аудиторія 
Відшкодування вже понесених 
Ветерани, члени 
Мікрофінансування витрат; ФОП (1–3 група) або 
до 20 000 грн їхніх сімей, 
УВФ самозайняті; компенсація за 
родини загиблих 
чеками після 24.02.2022 
Безповоротний грант; подача 
«єРобота» (власна Ветерани та через «Дія»; покриття до 70% 
до 1 млн грн 
справа) члени їхніх сімей проєкту; створення робочих 
місць 
Діючі Конкурсний відбір (3 етапи); 
«Варто Більше» 
до 1,5 млн грн ветеранські орієнтація на масштабування та 
(УВФ) 
бізнеси інновації 
Цільова 
Програма Обсяг фінансування Основні умови 
аудиторія 
Відшкодування вже понесених 
Ветерани, члени 
Мікрофінансування витрат; ФОП (1–3 група) або 
до 20 000 грн їхніх сімей, 
УВФ самозайняті; компенсація за 
родини загиблих 
чеками після 24.02.2022 
Безповоротний грант; подача 
Ветерани та через «Дія»; покриття до 70% 
до 1 млн грн 
члени їхніх сімей проєкту; створення робочих 
місць 
Розмір гранту Вимоги до отримувача 
«єРобота» (власна 
створення не менше 1 робочого 
справа) Умови програми 250 000 грн 
місця 
«єРобота» щодо 
створення не менше 2 робочих 
створення робочих 500 000 грн 
місць 
місць: 
ФОП ≥ 1 року; створення 4 
1 000 000 грн 
робочих місць 
Джерело: побудовано автором за: [43; 71; 27; 21; 22; 19; 7; 18 
 
70 
Узагальнення засвідчує, що система фінансової підтримки ветеранського 
підприємництва є багаторівневою та охоплює різні стадії розвитку бізнесу. 
Мікрофінансування (до 20 000 грн) забезпечує базову підтримку та спрямоване 
на покриття первинних витрат. Програма «єРобота» (до 1 млн грн) поєднує 
інвестиційну підтримку з вимогами створення робочих місць (від 1 до 4), що 
сприяє зайнятості. Програма «Варто Більше» (до 1,5 млн грн) орієнтована на 
масштабування та інноваційний розвиток діючих підприємств. Отже, державна 
політика формує комплексну підтримку, що створює передумови для розвитку 
ветеранського соціального підприємництва як інструменту економічної 
активізації та реінтеграції. У практично-аналітичному вимірі впровадження 
політик ветеранського підприємництва на рівні Черкаської області демонструє 
їхню ефективну регіональну адаптацію та комплексний характер. Муніципальна 
політика характеризується поєднанням фінансової підтримки та розвитку 
соціальної інфраструктури. Зокрема, у 2026 році в межах місцевих програм 
передбачено 30 млн грн, із яких 15 млн грн спрямовано на компенсацію витрат 
на енергозабезпечення бізнесу, а ще 15 млн грн – на безповоротну допомогу 
підприємствам, що постраждали від війни. Паралельно реалізуються конкурси 
громадських проєктів: у 2025 році 7 організацій представили 8 ініціатив 
соціально-психологічної адаптації, профінансованих з місцевого бюджету. 
Статистичні показники підтверджують високий рівень активності ветеранської 
спільноти (табл. 2.14). 
Таблиця 2.14 
Результати реалізації програм підтримки ветеранів у Черкаській області  
(станом на 01.01.2025 р) 
Показник Значення 
близько 300 осіб (260 – постійно, 39 – 
Працевлаштовані ветерани 
тимчасово) 
Подані заявки на програму «Власна справа» 835 
Підтримані заявки 341 
Загальна сума фінансування близько 80 млн грн 
Заявки від ветеранів та родин 109 
Підтримані ветеранські проєкти 29 
Сума підтримки ветеранських проєктів більше 13 млн грн 
Джерело: побудовано автором за: [78; 9] 
 
71 
 
Аналіз практичних кейсів демонструє ефективність грантових 
інструментів та соціальну спрямованість бізнесу. Основні напрями діяльності 
узагальнено в таблиці 2.15. 
Представлені кейси демонструють диверсифікацію ветеранського 
підприємництва за секторами (послуги, виробництво, інновації, гостинність) та 
підтверджують ефективність грантових механізмів підтримки. Водночас 
більшість бізнесів мають виражену соціальну складову: створення робочих 
місць, інклюзивну зайнятість, розвиток реабілітаційних сервісів та формування 
соціальних просторів взаємодії. Це дозволяє розглядати ветеранське 
підприємництво як практичну реалізацію принципів соціального 
підприємництва та ефективний інструмент реінтеграції ветеранів у громади. 
У контексті дослідження соціального підприємництва ветеранів 
формування ефективної екосистеми підтримки супроводжується низкою 
інституційних і соціально-психологічних бар’єрів. Попри наявність сучасної 
нормативно-правової бази (зокрема Закону № 4563-IX) та значних обсягів 
фінансової підтримки, розвиток ветеранського бізнесу стримується комплексом 
факторів. 
По-перше, зберігається стереотипна модель сприйняття реінтеграції, за 
якою підприємницька діяльність розглядається як фінальний етап після повної 
реабілітації. Однак сучасні емпіричні підходи доводять протилежне: залучення 
ветеранів до підприємницької діяльності саме по собі виступає ефективним 
інструментом психологічного відновлення та соціалізації. У цьому контексті 
доцільним є поєднання бізнес-акселерації та психологічної підтримки в межах 
єдиної інтегрованої моделі. 
По-друге, суттєвою перешкодою є дефіцит адаптованих освітніх програм і 
системи наставництва. Незважаючи на наявність управлінського потенціалу та 
лідерських якостей, ветерани потребують спеціалізованих знань щодо 
функціонування ринку та підприємницької діяльності. Це зумовлює необхідність 
розвитку інституту менторства як ключового елементу екосистеми підтримки.  
 
72 
Таблиця 2.15 
Практичні кейси ветеранського бізнесу у територіальних громадах Черкаської області 
Назва та сфера Громада / 
Сума Соціальні проблеми, що Додаткові аналітичні 
бізнесу та населений Джерело коштів Ключові інвестиції / дії 
фінансування вирішуються аспекти 
отримувач пункт 
СТО, Придбання обладнання 
Грант для Інклюзивне працевлаштування Приклад трансформації 
авторемонт, та власного боксу; 
м. Черкаси ветеранів (центр не зазначено осіб з інвалідністю; подолання бізнесу у соціальне 
Олександр відмова від оренди 
зайнятості) безробіття серед ветеранів підприємництво 
Максюта (~1000 дол./міс.) 
Агропереробка 
Високий 
(виробничий Державна Модернізація Створення нових робочих місць; 
мультиплікативний 
сектор), м. Умань програма 1 000 000 грн обладнання, розширення економічна реінтеграція 
ефект (≥4 робочих 
Олександр «Власна справа» виробництва ветеранів 
місця) 
Скрипчинський 
Крафтове 
виробництво Розвиток малого бізнесу; 
Державна Розширення Формування 
(столярна не підвищення 
грантова 500 000 грн виробництва меблів з альтернативи мас-
майстерня), зазначено конкурентоспроможності 
програма натурального дерева маркету (цінність якості) 
Роман локальних виробників 
Хворостяний 
Реабілітаційні Закупівля 
Державна Доступ до фізичної і Подвійна природа: 
послуги (SPA- не спеціалізованого 
грантова 250 000 грн психологічної реабілітації; бізнес + соціальна 
купіль), Євген зазначено обладнання; запуск 
програма зниження стресових станів терапія 
Пучков мобільної послуги 
Сфера 
гостинності Власні кошти / 
Створення кав’ярні Соціальна адаптація ветеранів; Виконує функцію 
(кав’ярня), м. Черкаси допомога після не зазначено 
сімейного типу відновлення через працю «ветеранського хабу» 
Віталій поранення 
Присяжнюк 
Сфера Власні кошти / Відкриття крафтової 
Бізнес як інструмент 
гостинності грант (у межах кондитерської; розвиток Інтеграція ВПО; подолання 
м. Черкаси не зазначено відновлення і 
(кондитерська), матеріалу сума малого бізнесу після психологічної травми війни 
самореалізації 
Олена Стебліна не уточнена) переміщення 
Джерело: побудовано автором за: [9; 78] 
 
73 
По-третє, актуальною залишається проблема фрагментованості 
адміністративних процедур. Відсутність повноцінного механізму «єдиного вікна» 
ускладнює доступ до державних сервісів, підвищуючи транзакційні витрати та 
створюючи додаткові бар’єри для започаткування бізнесу. 
Водночас перспективи розвитку ветеранського підприємництва є значними. 
Запровадження квот державних закупівель (до 5%) створює стабільний ринок 
збуту, а залучення корпоративного сектору сприяє інтеграції ветеранської 
продукції у В2В та В2С-сегменти. Окремим напрямом виступає розвиток 
інклюзивної інфраструктури, зокрема послуг адаптації житла, що відкриває нові 
ринки для ветеранських підприємств у сфері будівництва та соціальних послуг. 
Важливо також, що ветеранське підприємництво виконує функцію не лише 
самозайнятості, а й створення робочих місць для інших ветеранів, які не готові до 
підприємницької діяльності. Це сприяє формуванню внутрішньої економіки 
ветеранської спільноти та знижує ризики соціальної дезадаптації. 
Таким чином, досвід Черкаської області свідчить, що регіональний рівень є 
ключовим у реалізації політик ветеранського підприємництва, оскільки забезпечує 
поєднання фінансових інструментів, соціальної підтримки та розвитку локальних 
економік. Такі практики підтверджують потенціал соціального підприємництва як 
ефективного механізму реінтеграції ветеранів. Подальший розвиток екосистеми 
ветеранського підприємництва потребує комплексного підходу, що передбачає 
поєднання фінансових стимулів, освітньо-менторської підтримки, спрощення 
регуляторних процедур та подолання соціальних стереотипів. Реалізація 
зазначених заходів дозволить трансформувати підприємницьку активність 
ветеранів у важливий чинник соціальної реінтеграції та сталого економічного 
розвитку. 
  
 
74 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО 
ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПОДОЛАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ 
ПРОБЛЕМ У ГРОМАДАХ 
 
3.1. Обґрунтування напрямів розбудови ветеранського соціального 
підприємництва у громадах  
Перехід від аналітичного спостереження за станом Черкаського регіону до 
формування активної стратегії втручання є екзистенційною потребою для громад 
області. Наявність понад 62 тисяч ветеранів на тлі глибокої депопуляції (лише 28 
народжених на 100 померлих) створює критичне навантаження на систему 
соціального захисту. Невирішеність ідентифікованих бар’єрів у розвитку 
ветеранського бізнесу загрожує не просто стагнацією, а повною дестабілізацією 
соціально-політичного клімату внаслідок маргіналізації найбільш активної та 
патріотичної частини населення. 
На основі синтезу даних аналітичного розділу даної роботи, ключові бар’єри, 
що перешкоджають трансформації ветеранського потенціалу в стійкі соціальні 
бізнес-моделі, систематизовано за двома рівнями: 
1. Інституційні та економічні бар’єри: 
1.1. Фрагментованість процедур та інституційний розрив – відсутність 
інтегрованого «маршруту ветерана» від демобілізації до запуску власної справи, що 
зумовлює високі транзакційні витрати та адміністративну розгубленість ветерана. 
1.2. Висока залежність від грантових циклів – попри успішність програми 
«єРобота» (залучено понад 80 млн грн у регіоні), ветеранські стартапи 
демонструють вразливість перед операційними викликами після завершення 
терміну донорської підтримки. 
1.3. Брак спеціалізованих регіональних програм – відсутність у Черкаській 
області цільової програми, яка б фокусувалася саме на соціальному підприємництві 
як інструменті реінтеграції, а не лише на загальній підтримці малого бізнесу. 
2. Соціально-психологічні бар’єри (табл. 3.1).  
 
75 
Спостерігаємо ускладнену професійну реінтеграцію ветеранів після 
повернення з військової служби. 57% ветеранів стикаються із серйозними 
перешкодами під час пошуку роботи після завершення служби. Ця проблема має 
соціально-політичний характер, оскільки безробіття або нестабільна зайнятість 
ветеранів може призводити до зниження довіри до державних і місцевих 
інституцій, посилення відчуття соціальної несправедливості, зростання напруги 
між ветеранами та цивільним населенням, а також до формування ізольованих груп, 
які не включені в життя громади. Соціальна ізоляція ветеранів і звуження кола 
спілкування переважно до бойових побратимів можуть підвищувати ризики 
маргіналізації та недовіри до місцевої влади. 
Таблиця 3.1 
Механізм впливу соціально-психологічних бар’єрів 
Проблема Як проявляється у громаді Як діє проєкт 
Ветерани не можуть швидко 
Проєкт створює адаптивні робочі 
Ускладнене знайти роботу після служби; 
місця в агросервісі, крафтовому 
працевлаштування частина з них не бачить свого 
виробництві, бізнес-інкубаторі та 
ветеранів місця на цивільному ринку 
службі підтримки 
праці 
Навички керування БПЛА, 
Навички ветеранів не 
Невикористаний командної роботи, управління 
конвертуються в цивільні 
військовий досвід ресурсами використовуються в 
професії 
агротехнологічному сервісі 
Проєкт переводить їх у статус 
Ризик економічної Ветерани залишаються працівників, підприємців, менторів 
пасивності залежними від допомоги або засновників соціальних 
ініціатив 
 
2.1. Системна стигматизація – близько 40% роботодавців висловлюють 
упередження щодо психоемоційного стану ветеранів, що де-факто закриває доступ 
до традиційного ринку праці та виштовхує ветеранів у зону вимушеної 
самозайнятості (табл. 3.2). Стигматизація ветеранів має соціально-політичний 
характер, оскільки вона підриває принципи рівності, справедливості, соціальної 
інтеграції та довіри у громаді. Якщо ветеран сприймається лише як особа, що 
потребує допомоги, а не як активний учасник розвитку громади, це може 
посилювати соціальну дистанцію між різними групами населення. 
Таблиця 3.2 
 
76 
Механізм впливу системної стигматизації 
Стереотип / 
Як проявляється Як проєкт змінює ситуацію 
проблема 
Ветеран як Громада сприймає ветерана Ветеран стає підприємцем, 
«отримувач переважно через призму пільг і працівником, наставником, 
допомоги» соціальних виплат платником податків 
Ветеран як «ризик Роботодавці можуть уникати Хаб демонструє ефективну 
для колективу» працевлаштування ветеранів командну роботу ветеранів 
Відкриті заходи, навчання, 
Ветеран як Зменшується взаємодія з цивільним 
продукція і послуги Хабу 
ізольована група населенням 
інтегрують ветеранів у громаду 
 
2.2. Розрив професійних очікувань – понад 50% вакансій, орієнтованих на 
ветеранів, не потребують кваліфікації, що входить у прямий конфлікт із високим 
лідерським та управлінським досвідом, здобутим під час служби (табл. 3.3). 
Другою проблемою є розрив між військовим досвідом ветеранів і 
формальними вимогами цивільного ринку праці.  
Соціально-політичний зміст цієї проблеми полягає в тому, що суспільство і 
ринок праці часто не визнають військовий досвід як повноцінний професійний 
ресурс. Це може формувати у ветеранів відчуття знецінення їхнього внеску та 
посилювати недовіру до інституцій. 
Таблиця 3.3 
Механізм впливу розриву між військовим досвідом ветеранів і формальними 
вимогами цивільного ринку праці 
Проблема Обґрунтування Проєктне рішення 
Навчальні курси з 
50,0% ветеранів потребують підприємництва, фінансів, 
Потреба у перекваліфікації 
перекваліфікації маркетингу, цифрових 
інструментів 
Освітні програми, 
46,6% ветеранів потребують 
Потреба у додатковій освіті менторство, практичні 
додаткової освіти 
консультації 
Ветерани мають значний Бізнес-інкубатор допомагає 
Невизнання військового обсяг soft skills, але їх сформувати бізнес-ідею, 
досвіду складно перевести в цивільні портфоліо компетенцій і 
резюме грантову заявку 
 
Соціальне підприємництво у сфері агропереробки (кейс Олександра 
Скрипчинського з Умані, 1 млн грн гранту) демонструє найвищий 
 
77 
мультиплікативний ефект – створення від 4 робочих місць. Це критично важливо 
для сільських громад, де дефіцит офіційної зайнятості є головним драйвером 
міграції. Ветеранські сервісні центри з ремонту та обслуговування агродронів 
можуть стати технологічними точками росту для малого бізнесу Черкащини. 
Ігнорування цих проблем призведе до консервації рівня безробіття серед 
ветеранів та посилення міграційного відтоку працездатного населення. Для 
Черкащини це означає неминучу ерозію фіскальної бази, оскільки ПДФО формує 
84% надходжень до загального фонду обласного бюджету. Виявлені проблеми 
потребують переходу від «гасіння пожеж» до системної розбудови екосистеми 
підтримки. 
Територіальна громада Черкащини має перетворитися з пасивного 
розподільника пільг на активний інкубатор ветеранського бізнесу. Інституційний 
каркас для цього вже створено: у 66 громадах області впроваджено посади фахівців 
із супроводу ветеранів, проте їхній функціонал потребує негайної трансформації 
від адміністрування до менторства. 
Третьою важливою проблемою є психоемоційна адаптація ветеранів до 
цивільного життя. Ускладнений психоемоційний стан – ключовий бар’єр при 
працевлаштуванні (табл. 3.4).  
Таблиця 3.4 
Механізм впливу ускладненого психоемоційного стану 
Проблема Як вона впливає на громаду Як проєкт її зменшує 
Ускладнює 
Психосоціальна підтримка, 
Психоемоційне напруження працевлаштування, 
групи взаємодопомоги, 
ветеранів комунікацію, участь у житті 
індивідуальний супровід 
громади 
Недовіра до формальних Ветерани можуть уникати Підхід «рівний-рівному» 
інституцій звернення по допомогу підвищує рівень довіри 
Ветерани можуть звужувати Хаб створює безпечний 
Соціальна ізоляція коло спілкування лише до простір соціалізації, роботи й 
побратимів навчання 
 
Ця проблема є соціально-політичною, оскільки недостатня підтримка 
ветеранів може призводити до їхнього відчуження від громади, посилення напруги 
 
78 
у родинах, недовіри до місцевих інституцій і зниження участі ветеранів у 
громадському житті. 
Соціальне підприємництво на рівні територіальної громади виходить за межі 
створення робочих місць і має вплив на політичну модернізацію та соціальну 
згуртованість локальних суспільств (табл. 3.5). 
Таблиця 3.5 
Демонстрація механізму впливу соціальної згуртованості громади 
Вимір 
Як впливає проєкт 
згуртованості 
Довіра Ветерани отримують не формальну допомогу, а партнерське середовище 
Взаємодія Хаб об’єднує ветеранів, родини, бізнес, ОМС, громадські організації 
Спільна користь Підприємство виробляє товари/послуги, корисні для громади 
Участь Ветерани долучаються до економічного й громадського життя 
Формується образ ветерана як активного співтворця майбутнього 
Ідентичність 
громади 
 
Ще одна соціально-політична проблема – обмежена участь ветеранів у 
процесах місцевого розвитку та прийняття рішень. Якщо ветеранська спільнота 
залишається лише об’єктом соціальної політики, а не суб’єктом розвитку громади, 
це може знижувати рівень довіри до місцевої влади та посилювати відчуття 
відчуження. 
Соціальне підприємство може перетворювати ветеранів на повноцінних 
стейкхолдерів у житті громади, зокрема через участь у місцевих закупівлях, 
виконанні послуг, постачанні товарів і співпраці з органами місцевого 
самоврядування. Ветерани братимуть участь не лише як працівники, а і як 
засновники, управлінці, консультанти, ментори та партнери громади. Це змінює 
їхню роль із пасивної на активну (табл. 3.6). 
Ще одна проблема – низька економічна активність окремих груп населення 
та недостатній розвиток малого підприємництва у громаді. Ветеранське соціальне 
підприємництво здатне генерувати подвійний ефект: сприяти адаптації ветеранів і 
стимулювати економічне відновлення локальних громад (табл. 3.7).  
 
Таблиця 3.6 
 
79 
Механізм впливу обмеженої участі ветеранів у процесах місцевого розвитку та 
прийняття рішень 
Проблема Проєктне рішення Очікуваний ефект 
Ветерани не залучені до Створення ветеранського Ветерани стають суб’єктами 
розвитку громади соціального підприємства місцевого розвитку 
Низька довіра до місцевої Формується досвід 
Партнерство Хабу з ОМС 
влади конструктивної взаємодії 
Участь у громадських 
Відчуження ветеранської Посилюється громадянська 
заходах, закупівлях, дорадчих 
спільноти активність ветеранів 
форматах 
 
Через виробничо-комерційний модуль, бізнес-інкубатор і розвиток 
ветеранських ініціатив проєкт може створювати нові джерела доходу, робочі місця, 
локальні послуги та податкові надходження.  
Таблиця 3.7 
Механізм впливу низької економічної активності населення 
Економічна проблема Як діє проєкт Очікуваний результат 
Недостатня зайнятість 
Створення робочих місць у Хабі Зростання зайнятості 
ветеранів 
Низька підприємницька Нові ветеранські бізнес-
Бізнес-інкубатор і менторство 
активність ідеї 
Залежність від соціальної Перехід до самозайнятості й 
Економічна самостійність 
допомоги підприємництва 
Обмежені локальні Агротехнології, крафтове Розширення місцевого 
послуги виробництво, консультації ринку послуг 
 
Для формування життєздатної екосистеми органам місцевого 
самоврядування (ОМС) рекомендується впровадити такі кроки: 
1. Створення мережі «Ветеранських бізнес-хабів» на базі ЦНАПів та 
спеціалізованих установ. Хаби мають стати точкою координації між фахівцями 
громад, експертами центру «ВетеранПРО» та  спеціалізованими фахівцями у 
закладах охорони здоров’я для забезпечення «безшовного» переходу ветерана від 
реабілітації до підприємництва. 
2. Професіоналізація фахівців із супроводу через систему KPI. 
Запровадження показників ефективності для працевлаштованих фахівців (та 
термінове заповнення 35 вакантних посад), де головним критерієм успіху є 
кількість поданих та виграних грантових заявок у програмі «єРобота». 
 
80 
3. Впровадження моделі «єдиного вікна» для суб’єктів ветеранського 
підприємництва. Повна автоматизація отримання статусу згідно із Законом № 4563-
IX та консультаційний супровід на базі існуючих комунальних установ. 
Інтеграція освітніх програм та менторства – створення на рівні громад 
платформ передачі досвіду, де діючі ветерани-підприємці виступають 
наставниками для новачків. 
Черкаська область має виразний аграрно-промисловий профіль, що у 
поєднанні зі SMART-спеціалізацією в агротехнологіях створює ідеальну нішу для 
ветеранського соціального підприємництва. Унікальний військовий досвід, зокрема 
в управлінні БПЛА, є дефіцитним ресурсом, здатним модернізувати економіку 
регіону (табл. 3.8). 
Черкаська область має виразний аграрно-промисловий профіль, що у 
поєднанні зі SMART-спеціалізацією в агротехнологіях створює ідеальну нішу для 
ветеранського соціального підприємництва. Унікальний військовий досвід, зокрема 
в управлінні БПЛА, є дефіцитним ресурсом, здатним модернізувати економіку 
регіону. 
Таблиця 3.8 
Профіль військових компетенцій – цивільне застосування в громаді 
Сфера соціального 
Військова компетенція Соціальний ефект для громади 
підприємництва 
Агромоніторинг / Еко- Точне землеробство, мінімізація втрат 
Оператор БПЛА 
контроль врожаю, нові цифрові робочі місця 
Технічне Сервісні центри для Технологічна автономія місцевих фермерів, 
обслуговування дронів агросектору сервісна база для SMART-агро 
Соціальні кооперативи / Згуртованість громади, ефективний розподіл 
Управління підрозділом 
Логістика ресурсів у сільській місцевості 
 
Економічна незалежність ветерана є запорукою стабільності бюджету. В 
умовах, коли кількість пенсіонерів та осіб з інвалідністю в Черкасах перевищує 84 
тисячі, регіон має перейти від пасивної допомоги до активного стимулювання 
самозайнятості. 
Для цього необхідно впровадити наступні механізми на рівні області та міста 
Черкаси: 
 
81 
1. Застосування «зарезервованих контрактів». Реалізація норми Закону № 
4563-IX щодо спрямування до 5% бюджетних закупівель на послуги ветеранських 
підприємств. Пріоритетними мають бути сфери, де ветерани вже мають успішні 
кейси: ремонт техніки (як СТО Олександра Максюти) та харчове виробництво. 
2. Створення платформ менторства з релокованим бізнесом. Залучення 79 
юридичних осіб та 90 ФОПів, релокованих у Черкаси, для консультування 
ветеранів. Це створить синергію між досвідом виживання великого бізнесу та 
енергією ветеранських стартапів.  
3. Регіональне співфінансування грантів «єРобота». Запровадження обласної 
доплати (до 30%) для покриття витрат на обладнання, що не фінансуються 
державним грантом, для суб’єктів ветеранського підприємництва. 
4. Пільговий доступ до майна та маркування. Спрощена оренда комунальних 
площ поза аукціоном та впровадження маркування «Ветеранський бізнес 
Черкащини» для стимулювання локального патріотичного споживання. 
Впровадження цих заходів дозволить ветеранському бізнесу швидше 
інтегруватися в структуру малого та середнього підприємництва, яке вже 
забезпечує 21,8% доходів зведеного бюджету області. Це зменшить залежність 
ветеранських ініціатив від зовнішніх донорів, перетворюючи їх на самостійних 
гравців ринку. 
Для ефективного розвитку соціального підприємництва в області необхідно 
здійснити комплекс взаємопов’язаних кроків. Передусім важливо забезпечити 
популяризацію цього напрямку через впровадження регіонального конкурсу 
«Соціальний стартап Черкащини», що сприятиме виявленню та підтримці 
найкращих практик. Не менш значущим є розвиток освітньої складової, зокрема 
посилення ролі університетів у навчанні основам соціального підприємництва, 
включаючи фінансовий менеджмент та оцінку соціального впливу. Важливо також 
розвивати нетворкінг шляхом створення регіональної платформи або коаліції 
соціальних підприємців, яка дозволить ефективно лобіювати їх інтереси на рівні 
обласної ради. Окрім цього, доцільно інтегрувати підтримку соціального 
підприємництва у стратегії розвитку громад, передбачивши відповідні заходи у 
 
82 
планах соціально-економічного розвитку, зокрема через надання грантової 
підтримки для створення соціальних підприємств у сфері послуг. 
Запропонована стратегія дозволяє трансформувати соціальні виклики у 
ресурс для розвитку регіону: 
1. Трансформація видатків у капітал. Підтримка 62 тисяч ветеранів через 
соціальне підприємництво конвертує бюджетні видатки на пільги у стабільні 
податкові надходження (ПДФО), зміцнюючи фінансову основу громад. 
2. Подолання психологічного бар’єру. Оскільки 40% традиційних 
роботодавців мають упередження щодо ветеранів, розвиток моделі «ветеранський 
бізнес для ветеранів» є єдиним дієвим шляхом до повної трудової реінтеграції. 
3. Використання потенціалу самозайнятості: Приріст кількості ФОП на 5317 
одиниць за останні роки підтверджує готовність жителів регіону до 
мікропідприємництва. Ветеранське соціальне підприємництво має стати драйвером 
цього процесу, використовуючи існуючу мережу фахівців та потенціал SMART-
спеціалізації Черкащини. 
Реалізація цих рекомендацій забезпечить не лише економічну стійкість 
ветеранів, а й технологічне оновлення громад на засадах інклюзії та соціальної 
відповідальності. 
 
3.2. Соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб: простір реінтеграції, 
зайнятості та соціального підприємництва» 
Програма економічного і соціального розвитку Черкаської області на 2025 рік 
визначає серед завдань забезпечення доступності публічних, медичних і соціальних 
послуг, зокрема для внутрішньо переміщених осіб, учасників бойових дій та 
ветеранів війни. Це підтверджує, що підтримка ветеранів і вразливих груп є не 
лише соціальною, а й управлінською та політичною проблемою для громад.  
Запропонований соціальний проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» спрямований на 
подолання комплексу соціально-політичних проблем територіальної громади 
Черкаської області, які загострилися в умовах повномасштабної війни. Його 
цільовою групою є ветерани війни, демобілізовані особи, ветерани з інвалідністю, 
 
83 
члени їхніх родин, а також ширше середовище громади, яке потребує нових форм 
соціальної згуртованості, зайнятості, підтримки та партнерства. 
1. Назва проєкту 
«Ветеранський Ко-Хаб: простір реінтеграції, зайнятості та соціального 
підприємництва у територіальній громаді» 
Скорочена назва: «Ветеранський Ко-Хаб». 
2. Актуальність проєкту 
Економічна та соціально-психологічна реінтеграція ветеранів війни є одним 
із найбільш складних викликів для українських територіальних громад у період 
воєнного та післявоєнного відновлення. Економічна реінтеграція ветерана має 
розглядатися не лише як забезпечення робочим місцем, а як процес переходу від 
пасивного отримання соціальної допомоги до активної економічної участі у житті 
громади.  
Актуальність проєкту посилюється тим, що, за даними в Україні налічується 
понад 1,2 млн ветеранів, а з урахуванням членів їхніх родин ця кількість має 
тенденцію до зростання; також зазначено, що близько 30% ветеранів мають 
інвалідність. Це формує значний запит на нові моделі соціального захисту, 
зайнятості, психологічної підтримки, професійної адаптації та розвитку 
ветеранського підприємництва.  
Традиційні механізми зайнятості та соціальної підтримки не завжди здатні 
ефективно реагувати на комплексні потреби ветеранів. Класичні ринкові механізми 
та традиційні державні програми підтримки зайнятості часто є структурно 
недостатніми для подолання багаторівневих бар’єрів, з якими стикаються колишні 
військовослужбовці. Саме тому соціальне підприємництво може виступати 
інноваційним інструментом соціальної активації, який одночасно сприяє адаптації 
ветеранів і стимулює економічне відновлення громад.  
3. Спрямованість проекту.  
Проєкт спрямований на подолання комплексу соціально-політичних і 
соціально-економічних проблем територіальної громади, пов’язаних із 
поверненням ветеранів до цивільного життя. 
 
84 
До основних проблем належать:  
1. Складність професійної реінтеграції ветеранів. За даними дослідження 
Українського ветеранського фонду та платформи robota.ua, згідно з якими понад 
57% ветеранів стикаються із серйозними перешкодами під час пошуку роботи після 
завершення служби. 
2. Невідповідність рівня оплати праці потребам ветеранів. 37,3% ветеранів 
відзначають невідповідність запропонованої заробітної плати їхнім потребам.  
3. Потреба у перекваліфікації та додатковій освіті. 50,0% ветеранів 
відчувають потребу у перекваліфікації, а 46,6% – у додатковій освіті/ 
4. Психоемоційні та фізичні бар’єри адаптації. Понад 70% українських 
ветеранів називають психологічні виклики та наслідки травматичного досвіду 
головною перешкодою для адаптації; також 36,3% ветеранів стикаються з 
проблемами фізичного здоров’я, а 25,5% вказують на ускладнений психоемоційний 
стан як бар’єр при працевлаштуванні.  
5. Дискримінація та соціальна ізоляція ветеранів. 23,3% респондентів 
зазначили, що стикалися з проявами дискримінації на робочому місці.  
6. Недостатня конвертація військового досвіду у цивільні професійні 
компетентності. Ветерани мають значний потенціал «м’яких навичок»: 73% 
демонструють здатність до швидкої адаптації, 67,4% володіють навичками надання 
першої допомоги, 66,5% мають досвід командної роботи, а 64,6% – досвід 
управління ресурсами та людьми в кризових умовах. 
4. Мета проєкту 
Мета проєкту – створити в територіальній громаді соціальне підприємство у 
форматі «Ветеранського Ко-Хабу», спрямоване на економічну, професійну, 
соціально-психологічну та громадянську реінтеграцію ветеранів війни й членів 
їхніх родин через розвиток адаптивної зайнятості, підприємницьких навичок, 
психосоціальної підтримки та соціально корисної діяльності. 
5. Завдання проєкту. Для досягнення мети передбачається виконання таких 
завдань: 
 
85 
1. Створити фізичний простір «Ветеранського Ко-Хабу» як безпечне 
середовище для роботи, навчання, консультування, комунікації та психосоціальної 
підтримки ветеранів. 
2. Організувати виробничо-комерційний модуль соціального підприємства, 
який забезпечуватиме адаптивні робочі місця для ветеранів. 
3. Запустити освітньо-інтеграційний модуль для розвитку підприємницьких, 
фінансових, управлінських і цифрових навичок ветеранів та членів їхніх родин. 
4. Створити бізнес-інкубатор для супроводу ветеранських ініціатив – від ідеї 
до підготовки бізнес-плану та залучення грантового фінансування. 
5. Запровадити психосоціальний модуль підтримки за принципом «рівний-
рівному». 
6. Сприяти підвищенню соціальної згуртованості громади через залучення 
ветеранів до економічного, соціального та громадського життя. 
7. Сформувати модель соціального підприємства, яка поєднує комерційну 
сталість із соціальним впливом. 
6. Цільові групи проєкту. 
Основні цільові групи проекту: 
– ветерани війни; 
– демобілізовані військовослужбовці; 
– ветерани з інвалідністю; 
– члени родин ветеранів; 
– члени сімей загиблих Захисників і Захисниць України; 
– ветерани, які мають потребу у перекваліфікації, самозайнятості або 
започаткуванні власної справи; 
– ветерани, які потребують психологічної та соціальної адаптації. 
Непрямі бенефіціари: 
– територіальна громада; 
– місцеві роботодавці; 
– органи місцевого самоврядування; 
– місцеві фермерські господарства; 
 
86 
– громадські організації; 
– сім’ї ветеранів; 
– населення громади, яке отримуватиме соціально корисні послуги. 
7. Географія реалізації проєкту.  
Проєкт може бути реалізований у територіальній громаді Черкаської області. 
Такий вибір є доцільним з огляду на аграрно-переробний потенціал регіону та 
можливість поєднання ветеранського підприємництва із локальним виробництвом, 
агротехнологічними послугами, крафтовими ініціативами, бізнес-інкубацією та 
соціальною підтримкою. 
8. Термін реалізації проєкту 
Орієнтовний строк реалізації: 12 місяців. 
Етап Тривалість Зміст 
Формування команди, пошук приміщення, укладання 
Підготовчий етап 1–2 місяці 
партнерств, підготовка документів 
Організаційний Облаштування простору, закупівля обладнання, запуск 
3–4 місяці 
етап інформаційної кампанії 
Запуск виробничого, освітнього, інкубаційного та 
Основний етап 5–10 місяці 
психосоціального модулів 
11–12 Оцінка результатів, підготовка звіту, планування 
Підсумковий етап 
місяці масштабування 
 
9. Юридична форма та організаційна модель.  
Проєкт може функціонувати у формі: 
– товариства з обмеженою відповідальністю зі статусом суб’єкта 
ветеранського підприємництва;  
– громадської організації, що здійснює підприємницьку діяльність; 
– соціального підприємства, заснованого ветеранами. 
Юридичною формою запропонованої моделі може бути товариство з 
обмеженою відповідальністю або громадська організація, що здійснює 
підприємницьку діяльність, де 100% учасників або кінцевий бенефіціар є 
ветеранами.  
Важливим нормативним підґрунтям є Закон України «Про ветеранське 
підприємництво» № 4563-IX, який формує спеціальний правовий режим підтримки 
ветеранів шляхом створення особливих економічних умов. 
 
87 
10. Концепція проєкту 
«Ветеранський Ко-Хаб» – це комплексне соціальне підприємство, що поєднує 
чотири взаємопов’язані модулі: 
– виробничо-комерційний модуль; 
– освітньо-інтеграційний модуль; 
– бізнес-інкубатор ветеранських ініціатив; 
– психосоціальний модуль підтримки «рівний-рівному». 
Така структура відповідає підходу, де модель «Ветеранського Ко-Хабу» 
розглядається як комплексний центр реінтеграції та розвитку ветеранів.  
11. Основні модулі проєкту 
11.1. Виробничо-комерційний модуль. Мета модуля – створення 
адаптивних робочих місць для ветеранів і забезпечення фінансової сталості 
соціального підприємства. 
Напрям 1. Агротехнологічний сервіс. Цей напрям передбачає надання послуг 
місцевим агровиробникам із використанням агродронів: моніторинг полів, 
картографування, обприскування, технічний супровід агропроцесів. 
Агротехнологічний сервіс із використанням агродронів відповідає запиту 
частини ветеранів на самостійну працю на відкритому повітрі з мінімальним рівнем 
стресу від соціальних взаємодій. Такий напрям дозволяє ветеранам 
використовувати навички керування БПЛА, здобуті під час бойових дій, у мирних 
цілях.  
Напрям 2. Локальне крафтове виробництво. Другий напрям передбачає 
створення локального виробництва: кулінарного цеху, кав’ярні, піцерії, майстерні 
крафтової продукції або виробництва товарів для потреб громади. Успішний 
приклад реалізації – Pizza Veterano як соціального бізнесу, що створює якісний 
локальний продукт і формує спільноту. Такий формат може бути корисним для 
ветеранів, які потребують командної роботи, соціалізації та безпечного середовища.  
11.2. Освітньо-інтеграційний модуль. Мета модуля – сформувати у 
ветеранів практичні знання і навички для працевлаштування, самозайнятості або 
започаткування власної справи. 
 
88 
Основні напрями навчання: 
– основи підприємництва; 
– фінансова грамотність; 
– бізнес-планування; 
– грантовий менеджмент; 
– маркетинг і комунікації; 
– цифрові інструменти для малого бізнесу; 
– основи податкового та правового супроводу; 
– соціальне підприємництво і вимірювання соціального впливу. 
Більш ніж 63% ветеранів висловлюють надію на започаткування власної 
справи, однак брак знань, страх перед відкриттям бізнесу та нерозуміння 
регуляторних норм є суттєвими бар’єрами. Саме тому освітній модуль проєкту має 
бути практикоорієнтованим і спрямованим не лише на навчання, а й на супровід 
конкретних бізнес-ідей.  
11.3. Бізнес-інкубатор ветеранських ініціатив. Мета модуля – допомогти 
ветеранам і членам їхніх родин пройти шлях від ідеї до запуску бізнесу або 
соціального підприємства. 
Функції бізнес-інкубатора: 
– аналіз бізнес-ідеї; 
– оцінка потреб громади; 
– підготовка бізнес-моделі; 
– фінансове планування; 
– підготовка грантових заявок; 
– консультації з реєстрації ФОП або юридичної особи; 
– менторський супровід; 
– пошук партнерів; 
– допомога у виході на локальний ринок. 
Бізнес-інкубатор Хабу має формувати для кожного резидента індивідуальний 
робочий проєкт, а фахівці разом із ветераном або членами його родини здійснюють 
 
89 
аналіз ринку, розробляють фінансову модель і допомагають у підготовці заявок на 
фінансування.  
11.4. Психосоціальний модуль підтримки «рівний-рівному». Мета модуля 
– зменшити психоемоційні бар’єри адаптації ветеранів, створити безпечне 
середовище довіри та підтримати їхню соціалізацію. 
Основні форми роботи: 
– первинні консультації; 
– групи підтримки; 
– наставництво «ветеран – ветерану»; 
– індивідуальний супровід; 
– арт-терапевтичні та творчі практики; 
– сімейні зустрічі; 
– залучення фахівців із соціальної роботи, психологів і консультантів. 
Психосоціальна підтримка за принципом «рівний-рівному» є важливою 
складовою моделі, оскільки вона створює високий рівень довіри та безпечне 
середовище для ветеранів. Досвід ветерана може використовуватися як ресурс для 
допомоги іншим ветеранам.  
2. Логічна модель проєкту. 
Елемент Зміст 
Ветерани стикаються з економічними, освітніми, психоемоційними та 
Проблема 
інституційними бар’єрами реінтеграції 
Забезпечити економічну, професійну та соціально-психологічну 
Мета 
реінтеграцію ветеранів через соціальне підприємництво 
Приміщення, команда, гранти, обладнання, партнери, громада, 
Ресурси 
наставники 
Навчання, бізнес-інкубація, психосоціальна підтримка, створення 
Діяльність 
робочих місць, виробництво товарів/послуг 
Робочі місця, навчальні програми, консультації, бізнес-плани, нові 
Продукти 
ветеранські ініціативи 
Короткострокові Підвищення навичок, зростання мотивації, залучення ветеранів до 
результати діяльності 
Довгострокові Зайнятість ветеранів, зниження соціальної ізоляції, посилення 
результати згуртованості громади 
Перехід ветеранів від статусу отримувачів допомоги до активних 
Соціальний ефект 
учасників розвитку громади 
13. План заходів проєкту 
№ Захід Зміст Очікуваний результат 
 
90 
Формування команди з ветеранів, 
Створення Сформовано керівну 
1 фахівців соціальної роботи, 
ініціативної групи команду проєкту 
представників громади 
Пошук і 
Підбір простору, ремонт, адаптація під Створено фізичний 
2 облаштування 
безбар’єрність простір Хабу 
приміщення 
Обладнання для агросервісу, 
Забезпечено 
3 Закупівля обладнання крафтового виробництва, навчальної 
матеріальну базу 
зони 
Запуск інформаційної Інформування ветеранів, родин, Сформовано базу 
4 
кампанії громади, партнерів учасників 
Курси з підприємництва, фінансів, Учасники отримали 
5 Проведення навчання 
грантів, маркетингу практичні знання 
Робота бізнес- Підготовлено бізнес-
6 Супровід ветеранських бізнес-ідей 
інкубатора плани та заявки 
Запуск виробничого Надання агропослуг або виробництво Створено джерело 
7 
модуля локальної продукції доходу 
Психосоціальна Консультації, групи підтримки, Знижено рівень 
8 
підтримка «рівний-рівному» соціальної ізоляції 
Співпраця з ОМС, бізнесом, ГО, Розширено мережу 
9 Партнерські заходи 
центром зайнятості підтримки 
Моніторинг показників і соціального Підготовлено звіт і 
10 Оцінка результатів 
впливу план масштабування 
 
14. Партнери проєкту. До реалізації проєкту доцільно залучити: 
– органи місцевого самоврядування; 
– структурні підрозділи соціального захисту населення; 
– центри зайнятості; 
– ветеранські громадські організації; 
– місцевий бізнес; 
– фермерські господарства; 
– заклади освіти; 
– психологів і фахівців із соціальної роботи; 
– донорські організації; 
– Український ветеранський фонд; 
– фахівців із супроводу ветеранів. 
Успішність моделі залежить від синергії державної політики, міжнародної 
експертизи та диверсифікації фінансових джерел.  
15. Орієнтовний бюджет проєкту. 
 
91 
Наведений бюджет є орієнтовною проєктною пропозицією, сформованою для 
кваліфікаційної роботи. Конкретні суми можуть уточнюватися залежно від 
громади, приміщення, обладнання та джерел фінансування. 
Стаття витрат Орієнтовна сума, грн 
Облаштування приміщення Хабу 300 000 
Закупівля меблів та офісного обладнання 150 000 
Обладнання для навчального простору 120 000 
Обладнання для крафтового виробництва 350 000 
Закупівля або оренда агротехнологічного обладнання 600 000 
Оплата праці команди проєкту 720 000 
Послуги психологів, менторів, тренерів 300 000 
Інформаційна кампанія 80 000 
Навчальні матеріали та методичні розробки 70 000 
Адміністративні витрати 150 000 
Моніторинг і оцінювання 60 000 
Резервний фонд 100 000 
Загальна орієнтовна вартість 3 000 000 
 
16. Джерела фінансування. 
Можливими джерелами фінансування є: 
1. Гранти Українського ветеранського фонду. Програми «Варто», «Варто 
діяти», «Варто Більше» можуть надавати фінансування для ветеранських бізнес-
ініціатив. 
2. Державні програми підтримки ветеранського підприємництва.  
3. Місцева програма підтримки підприємництва або соціального захисту.  
4. Благодійні внески та донорська підтримка. 
5. Власні доходи соціального підприємства.  
6. Партнерські внески місцевого бізнесу. 
7. Краудфандингова кампанія. 
Фінансова стратегія «Ветеранського Ко-Хабу» має ґрунтуватися на 
багатоканальному підході, який мінімізує боргове навантаження на стартових 
етапах.  
17. Очікувані результати проєкту. 
Кількісні результати. Орієнтовно протягом першого року реалізації проєкту 
планується: 
– створити 10–15 адаптивних робочих місць для ветеранів; 
 
92 
– залучити до заходів Хабу не менше 100 ветеранів і членів їхніх родин; 
– провести не менше 12 навчальних заходів; 
– надати не менше 150 індивідуальних консультацій; 
– підготувати не менше 20 бізнес-ідей або бізнес-планів; 
– подати не менше 10 грантових заявок; 
– запустити щонайменше 2 виробничі або сервісні напрями; 
– провести не менше 12 групових зустрічей психосоціальної підтримки. 
Якісні результати: 
– підвищення рівня економічної активності ветеранів; 
– зниження соціальної ізоляції; 
– формування безпечного простору довіри; 
– розвиток підприємницьких компетентностей; 
– посилення взаємодії між ветеранами, громадою та місцевою владою; 
– формування позитивного образу ветерана як активного учасника розвитку 
громади; 
– зростання соціальної згуртованості. 
18. Соціальний вплив проєкту 
Соціальний вплив проєкту полягає у тому, що ветерани отримують 
можливість не лише працевлаштуватися, а й стати активними учасниками 
економічного та громадського життя територіальної громади. Ветеранське 
соціальне підприємництво може трансформувати ветеранів із реципієнтів допомоги 
в економічно активних підприємців.  
Також проєкт сприятиме демаргіналізації ветеранської спільноти. Успішно 
функціонуюче соціальне підприємство руйнує соціальні стереотипи щодо 
ветеранів і формує інший публічний наратив, у якому ветеран постає як носій 
стабільності, лідерства та суспільної користі.  
  
 
93 
19. Показники моніторингу та оцінювання 
Напрям оцінювання Показники 
кількість створених робочих місць; обсяг доходів підприємства; 
Економічний результат 
кількість укладених договорів; фінансова сталість 
кількість ветеранів, залучених до діяльності; кількість консультацій; 
Соціальний результат 
кількість учасників груп підтримки 
кількість проведених тренінгів; кількість підготовлених бізнес-
Освітній результат 
планів; кількість поданих грантових заявок 
Психосоціальний кількість індивідуальних і групових зустрічей; рівень задоволеності 
результат учасників; самозвіти щодо адаптації 
кількість партнерств; участь ветеранів у громадських заходах; рівень 
Громадський вплив 
взаємодії з ОМС 
частка власних доходів у бюджеті Хабу; кількість повторних клієнтів; 
Стійкість 
кількість нових ініціатив 
 
20. Ризики проєкту та шляхи їх мінімізації. 
Ризик Ймовірний вплив Способи мінімізації 
Низька довіра ветеранів Недостатнє залучення Залучення ветеранів як співзасновників, 
до проєкту учасників консультантів і менторів 
Обмеження запуску 
Недостатнє фінансування Диверсифікація джерел фінансування 
модулів 
Психоемоційне Переривання участі у Гнучкий графік, принцип добровільності, 
виснаження учасників проєкті психосоціальна підтримка 
Недостатня підтримка Інформаційна кампанія, відкриті заходи, 
Слабке партнерство 
громади звітування 
Пільгова оренда, гранти, партнерське 
Високі стартові витрати Ускладнення запуску 
обладнання 
Низька комерційна Розвиток платних послуг, контрактів, 
Залежність від грантів 
сталість локального збуту 
 
21. Стійкість проєкту після завершення стартового фінансування. 
Стійкість проєкту забезпечуватиметься через: 
– доходи від агротехнологічних послуг; 
– реалізацію крафтової продукції; 
– проведення платних навчальних програм для ширшої аудиторії; 
– виконання локальних замовлень громади; 
– грантові програми; 
– партнерські внески; 
– соціальні контракти з органами місцевого самоврядування; 
– розвиток мережі ветеранських підприємців. 
Сталість моделі має забезпечуватися операційною комерційною діяльністю, 
зокрема надходженнями від агропослуг, крафтової продукції та місцевих контрактів 
 
94 
22. Очікуваний вплив на територіальну громаду. Реалізація проєкту 
сприятиме: 
– зниженню соціальної напруги; 
– посиленню довіри між ветеранами, громадою та місцевою владою; 
– розвитку локального підприємництва; 
– появі нових робочих місць; 
– підвищенню економічної активності ветеранів; 
– формуванню нових соціальних послуг; 
– розвитку культури взаємодопомоги; 
– зміцненню соціальної згуртованості; 
– створенню позитивного прикладу ветеранського лідерства. 
Імплементація соціального підприємництва на рівні територіальної громади 
виходить за межі створення робочих місць і має вплив на соціальну згуртованість 
локальних суспільств.  
Проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» є комплексною моделлю соціального 
підприємництва, спрямованою на подолання соціально-політичних проблем 
територіальної громади через реінтеграцію ветеранів війни. Його особливість 
полягає у поєднанні економічної діяльності, адаптивної зайнятості, бізнес-
інкубації, психосоціальної підтримки та громадської участі. 
Ветеранське соціальне підприємництво є інструментом, який відповідає 
запитам ветеранської спільноти, оскільки поєднує економічну самостійність із 
соціальною підтримкою та партнерською співтворчістю.  
Узагальнені проблеми, які вирішує проєкт, представлено у таблиці 3.9. 
Отже, проєкт «Ветеранський Ко-Хаб» спрямований на вирішення не однієї 
окремої проблеми, а цілого комплексу соціально-політичних проблем 
територіальної громади Черкаської області. Йдеться про професійну реінтеграцію 
ветеранів, потребу в перекваліфікації, психоемоційну адаптацію, подолання 
дискримінації, зниження соціальної ізоляції, посилення участі ветеранів у 
громадському житті та підвищення економічної спроможності громади. 
 
 
95 
Таблиця 3.9 
Узагальнені результати реалізації проєкту 
Механізм вирішення 
Соціально-
через Очікуваний 
№ політична Обґрунтування 
«Ветеранський Ко- соціальний ефект 
проблема громади 
Хаб» 
Понад 57% ветеранів Зайнятість і 
Професійна Створення 
стикаються з економічна 
1 реінтеграція адаптивних робочих 
перешкодами під час активність 
ветеранів місць 
пошуку  ветеранів 
50,0% потребують Нові 
Потреба у Освітній модуль і 
2 перекваліфікації, 46,6% компетентності та 
перекваліфікації бізнес-інкубатор 
– додаткової освіти ] бізнес-ініціативи 
Понад 70% ветеранів 
Підтримка «рівний-
Психоемоційна називають психологічні Зниження ізоляції, 
3 рівному», групи 
адаптація виклики головною стабілізація стану 
підтримки 
перешкодою адаптації  
Публічна 
23,3% стикалися з 
Дискримінація демонстрація Подолання 
4 дискримінацією на 
ветеранів успішної діяльності стереотипів 
робочому місці  
ветеранів 
Соціальне 
підприємництво Спільні заходи, 
Низька соціальна Зростання довіри 
5 впливає на партнерства, 
згуртованість й взаємодії 
згуртованість локальних локальні послуги 
суспільств  
Соціальне підприємство Участь у 
Обмежена участь Активізація 
може зробити ветеранів підприємстві, 
6 ветеранів у житті громадянської 
стейкхолдерами партнерствах, 
громади участі 
громади  місцевих ініціативах 
Ветеранське Агротехнології, 
Недостатня 
підприємництво може крафтове Нові робочі місця 
економічна 
7 стимулювати виробництво, й локальний 
спроможність 
економічне відновлення гранти, розвиток 
громади 
громад  самозайнятість 
 
Його перевага полягає в тому, що соціальна підтримка поєднується з 
підприємницькою діяльністю. Ветеран у межах такого проєкту розглядається не як 
пасивний отримувач допомоги, а як активний учасник розвитку громади – 
працівник, підприємець, наставник, консультант, виробник послуг або товарів і 
партнер місцевого самоврядування. Саме тому «Ветеранський Ко-Хаб» може бути 
представлений у кваліфікаційній роботі як практичний механізм подолання 
соціально-політичних проблем територіальних громад засобами соціального 
підприємництва.  
 
96 
ВИСНОВКИ 
 
Проведене дослідження дозволило комплексно осмислити соціальне 
підприємництво як інноваційний механізм реагування на соціально-політичні 
виклики, що постають перед сучасними українськими громадами. У роботі було 
проаналізовано теоретичні засади феномену соціального підприємництва, 
особливості його становлення в Україні, а також практичні моделі, здатні 
забезпечувати стійкі зміни у локальних спільнотах. Узагальнення отриманих 
результатів дало змогу визначити ключові тенденції, бар’єри та можливості 
розвитку соціального підприємництва в умовах трансформаційних процесів, 
спричинених війною, економічною нестабільністю та зростанням потреб у 
соціальній підтримці населення. 
Систематизація теоретичних положень і результатів емпіричного аналізу 
створює підґрунтя для формування цілісних висновків щодо потенціалу 
соціального підприємництва як інструменту зміцнення соціальної згуртованості, 
підвищення стійкості громад і розв’язання актуальних соціально-політичних 
проблем на місцевому рівні. 
1. У результаті теоретичного аналізу встановлено, що соціальне 
підприємництво є складним багатовимірним соціально-економічним феноменом, 
який сформувався внаслідок тривалої еволюції підходів до соціальної допомоги та 
соціальної відповідальності. Доведено, що його генеза охоплює перехід від 
благодійності та патерналістських практик до інтегрованої моделі господарювання, 
яка поєднує ринкові механізми із цілеспрямованим соціальним впливом. 
Визначено, що відсутність єдиного універсального трактування соціального 
підприємництва зумовлена різноманітністю наукових підходів до його розуміння. 
Частина дослідників акцентує увагу на соціальній складовій (пріоритет вирішення 
суспільних проблем), інші – на економічній (самоокупність і підприємницька 
ефективність), тоді як інтегративні підходи розглядають його як інструмент 
комплексних суспільних трансформацій. 
 
97 
Узагальнення теоретичних концепцій дозволило визначити ключові сутнісні 
характеристики соціального підприємництва, серед яких пріоритет соціальної місії, 
інноваційність, адресність впливу, поєднання соціальної та економічної 
ефективності, фінансова стійкість і реінвестування прибутку у досягнення 
соціальних цілей. Саме поєднання цих ознак відрізняє соціальне підприємництво 
від традиційного бізнесу та благодійної діяльності. 
Доведено, що соціальне підприємництво виступає ефективним інструментом 
розширення можливостей системи соціального забезпечення, оскільки забезпечує 
альтернативні механізми підтримки населення, сприяє працевлаштуванню 
вразливих груп і формує передумови для сталого розвитку територіальних громад. 
Особливої актуальності воно набуває в умовах сучасних соціально-економічних і 
політичних викликів, зокрема воєнного стану. 
Соціальне підприємництво доцільно трактувати як інноваційну форму 
організації економічної діяльності, що функціонує на перетині комерційного і 
некомерційного секторів та спрямована на досягнення соціально значущих змін 
через використання підприємницьких механізмів. 
2. Встановлено, що територіальні громади України функціонують в умовах 
комплексної соціально-політичної кризи, яка охоплює соціальну, економічну, 
демографічну та інституційну сфери. Доведено, що сучасні виклики – зростання 
кількості внутрішньо переміщених осіб, повернення ветеранів, посилення 
соціальної нерівності, кадровий дефіцит та зниження довіри до інституцій – істотно 
обмежують можливості сталого розвитку громад. 
Визначено, що традиційні підходи до соціального захисту, які базуються на 
перерозподілі бюджетних ресурсів, не є достатніми для ефективного реагування на 
сучасні виклики. Це обумовлює необхідність застосування інноваційних 
механізмів, здатних поєднувати економічну активність із вирішенням соціальних 
проблем. 
Проведений порівняльний аналіз показав, що соціальне підприємництво має 
переваги над традиційним бізнесом та благодійними організаціями, оскільки 
поєднує їх сильні сторони – фінансову стійкість і соціальну спрямованість. Саме ця 
 
98 
гібридна природа забезпечує його здатність до довгострокового впливу та 
системного вирішення соціально-політичних проблем. 
Систематизація соціально-політичних проблем територіальних громад 
дозволила встановити відповідність між характером викликів і можливими 
механізмами їх вирішення засобами соціального підприємництва. Доведено, що 
воно здатне ефективно впливати на такі ключові проблеми, як реінтеграція 
ветеранів, підтримка внутрішньо переміщених осіб, розвиток інклюзивного ринку 
праці, зниження соціальної напруженості та відновлення соціальної згуртованості. 
Обґрунтовано, що соціальне підприємництво сприяє трансформації моделі 
соціальної підтримки – від пасивного отримання допомоги до активної участі 
громадян у соціально-економічних процесах. Це не лише покращує економічні 
показники, але й зміцнює довіру, формує соціальний капітал і підвищує стійкість 
громад. 
Соціальне підприємництво виступає ключовим інструментом подолання 
соціально-політичних проблем територіальних громад та важливим фактором 
їхнього післявоєнного відновлення і довгострокового розвитку. 
3. Встановлено, що ефективність соціального підприємництва має складний 
і багатовимірний характер, що обумовлено необхідністю одночасного досягнення 
економічних і соціальних результатів. Доведено, що застосування виключно 
фінансових показників є недостатнім для повноцінної оцінки діяльності соціальних 
підприємств. 
Обґрунтовано доцільність використання комплексного методологічного 
підходу до оцінювання соціального впливу, який передбачає врахування як 
кількісних, так і якісних показників. Встановлено, що система індикаторів «outputs 
– outcomes – impact» дозволяє здійснювати послідовний аналіз результативності 
діяльності соціальних підприємств – від безпосередніх результатів до 
довгострокових соціальних змін. 
Визначено, що ключовими методичними підходами до оцінювання є логічна 
модель, теорія змін, методологія SROI, збалансована система показників та інші 
інструменти моніторингу соціального впливу. Кожен із них має свої переваги й 
 
99 
обмеження, що обумовлює необхідність їх комбінованого застосування залежно від 
цілей дослідження та специфіки проєкту. 
Особливу увагу приділено методології SROI, яка дозволяє трансформувати 
соціальні результати у фінансові показники, забезпечуючи можливість кількісної 
оцінки соціального ефекту та підвищення інвестиційної привабливості соціальних 
ініціатив. Водночас доведено, що її використання є ресурсоємним і потребує 
високого рівня аналітичної підготовки. 
Доведено, що ефективне оцінювання соціального підприємництва має 
базуватися на інтеграції різних підходів, що дозволяє врахувати складність 
соціальних процесів, нелінійність змін і вплив зовнішніх факторів. Такий підхід 
забезпечує більш об’єктивне відображення результатів діяльності та підвищує 
якість управлінських рішень. 
Методичні підходи до оцінки ефективності соціального підприємництва є 
ключовим елементом його розвитку, оскільки дозволяють не лише вимірювати 
соціальний вплив, але й обґрунтовувати стратегічні напрямки діяльності 
соціальних підприємств у контексті подолання соціально-політичних проблем 
громад. 
4.  У результаті проведеного аналізу соціально-економічних та інституційних 
умов розвитку Черкаської області встановлено, що регіон функціонує в умовах 
складної соціально-економічної трансформації, зумовленої наслідками 
повномасштабної війни. Попри зовнішні виклики, економіка області демонструє 
відносну стійкість, що проявляється у зростанні підприємницької активності, 
стабілізації фінансових результатів бізнесу та підтриманні бюджетної 
спроможності. Особливо важливим є розвиток малого підприємництва, яке 
виступає ключовим джерелом податкових надходжень і основою для формування 
нових соціально орієнтованих бізнес-моделей. 
Водночас аналіз виявив значне соціальне навантаження на територіальні 
громади, що пов’язане зі зростанням кількості внутрішньо переміщених осіб, 
ветеранів війни, осіб з інвалідністю та інших вразливих категорій населення. 
Демографічна ситуація характеризується стійкою негативною динамікою, а саме 
 
100 
депопуляцією та старінням населення, що створює довгострокові ризики для 
розвитку ринку праці та бюджетної системи. Крім того, спостерігається дисбаланс 
між економічними можливостями та соціальними потребами громад. 
Окрему увагу приділено трансформації підприємницького середовища, яке 
характеризується зростанням кількості мікропідприємництва (ФОП) на фоні 
скорочення юридичних осіб. Це свідчить про підвищення ролі гнучких форм 
зайнятості та самозайнятості в умовах економічної невизначеності. Такі тенденції 
створюють сприятливі передумови для розвитку соціального підприємництва, яке 
може базуватися саме на малих та мікроініціативах, адаптованих до локальних 
потреб. 
Таким чином, Черкаська область має потужний потенціал для розвитку 
соціального підприємництва, однак його реалізація відбувається в умовах значних 
структурних обмежень. Саме на рівні територіальних громад поєднуються як 
ресурси для розвитку, так і соціальні запити, що робить соціальне підприємництво 
ефективним інструментом балансування економічного розвитку та соціальної 
підтримки. 
5. Проведений SWOT-аналіз соціально-політичних проблем територіальних 
громад Черкаської області дозволив системно оцінити їхній потенціал розвитку у 
сфері соціального підприємництва. Встановлено, що регіон має низку вагомих 
сильних сторін, серед яких визначальними є наявність стратегічної рамки розвитку, 
аграрно-промислова спеціалізація, інституційна підтримка підприємництва та 
формування інфраструктури супроводу ветеранів. Ці чинники створюють базові 
передумови для розвитку соціально орієнтованих бізнес-моделей. 
Разом із тим, ідентифіковано суттєві слабкі сторони, які стримують 
реалізацію цього потенціалу. До них належать високий рівень соціального 
навантаження на громади, нерівномірність інституційної спроможності, кадровий 
дефіцит у сфері соціальної підтримки та відсутність спеціалізованої політики 
розвитку соціального підприємництва. Також значною проблемою є 
перевантаженість соціальної інфраструктури, що обмежує можливості ефективного 
реагування на потреби населення. 
 
101 
Аналіз зовнішніх можливостей показав, що ключовими драйверами розвитку 
соціального підприємництва є державні грантові програми, розвиток ветеранського 
підприємництва, поширення безбар’єрних сервісів, а також формування партнерств 
між бізнесом, владою та громадським сектором. Значний потенціал також має 
використання аграрної спеціалізації регіону для розвитку соціальних виробничих і 
кооперативних моделей. 
Водночас існує ряд зовнішніх загроз, зокрема воєнні ризики, кадрові втрати, 
нерівність доступу до послуг між громадами, залежність від грантового 
фінансування та зростання соціального запиту. Ці фактори можуть обмежувати 
довгострокову сталість соціальних підприємств та їх здатність до масштабування. 
Отже, соціальне підприємництво в Черкаській області має значний 
стратегічний потенціал, але його розвиток потребує системного підходу. Найбільш 
ефективним напрямом є поєднання існуючих ресурсів із зовнішніми 
можливостями, що дозволить трансформувати соціальні виклики у фактори 
розвитку громад. 
6. Оцінка потенціалу соціального підприємництва у подоланні соціально-
політичних проблем ветеранів показала, що ця категорія населення є однією з 
найбільш вразливих, але водночас і найбільш ресурсних з точки зору людського 
капіталу. Встановлено, що ветерани мають високий рівень професійних, 
управлінських і адаптивних компетенцій, однак їх інтеграція в цивільний ринок 
праці ускладнюється рядом економічних, соціальних і психологічних бар’єрів. 
Аналіз засвідчив високий рівень безробіття серед ветеранів, фінансову 
нестабільність, значний розрив між їхніми очікуваннями та пропозиціями ринку 
праці, а також поширеність стереотипів з боку роботодавців. Додатковими 
факторами є психологічні наслідки війни, проблеми зі здоров’ям і недостатній 
рівень довіри до державних інституцій, що значно ускладнює процес реінтеграції. 
У цьому контексті доведено, що соціальне підприємництво виступає 
ефективним інструментом подолання зазначених проблем, оскільки забезпечує 
альтернативні механізми зайнятості, сприяє самозайнятості, створює адаптивне 
робоче середовище й дозволяє використовувати військовий досвід у цивільній 
 
102 
економіці. Особливо важливим є те, що соціальні підприємства поєднують 
економічну діяльність із соціальною підтримкою, формуючи середовище довіри та 
взаємодії. 
Практичні кейси ветеранського бізнесу в Черкаській області підтвердили 
ефективність фінансових інструментів підтримки, насамперед грантових програм, 
які дозволяють запускати соціально орієнтовані ініціативи та створювати робочі 
місця. Водночас встановлено наявність бар’єрів розвитку, зокрема 
фрагментованості адміністративних процедур, недостатньої освітньо-менторської 
підтримки та залежності від зовнішнього фінансування. 
Отже, соціальне підприємництво має високий потенціал як інструмент 
реінтеграції ветеранів і стабілізації соціально-політичної ситуації в громадах. Його 
розвиток повинен базуватися на комплексному підході, що включає фінансову 
підтримку, інституційне забезпечення, розвиток освітніх програм і подолання 
соціальних стереотипів. 
7. У результаті проведеного дослідження встановлено, що розвиток 
ветеранського соціального підприємництва у територіальних громадах, зокрема 
Черкаської області, стримується комплексом глибоко взаємопов’язаних 
інституційних, економічних та соціально-психологічних бар’єрів. Їх наявність 
свідчить про фрагментарність існуючої системи підтримки ветеранів та відсутність 
цілісного підходу до їхньої реінтеграції в економічне та соціальне життя громади. 
Доведено, що інституційні проблеми (відсутність «єдиного маршруту 
ветерана», залежність від грантових механізмів та нестача спеціалізованих 
програм) суттєво ускладнюють процес започаткування та сталого функціонування 
ветеранських бізнесів. Це призводить до високих транзакційних витрат, втрати 
мотивації та, як наслідок, до зниження економічної активності ветеранів. 
Окрему групу проблем становлять соціально-психологічні бар’єри, які мають 
не лише індивідуальний, а й системний соціально-політичний характер. Було 
обґрунтовано, що стигматизація ветеранів, невизнання їхнього військового досвіду 
як професійного ресурсу, розрив між очікуваннями та можливостями ринку праці, 
а також складність психоемоційної адаптації призводять до їх часткової 
 
103 
маргіналізації, зниження рівня довіри до інституцій і послаблення соціальної 
згуртованості громади. 
Встановлено, що ветеранське соціальне підприємництво може виступати 
ефективним інструментом подолання зазначених проблем, оскільки поєднує 
економічну функцію (створення робочих місць, стимулювання підприємництва) із 
соціальною (реінтеграція, формування довіри, розвиток громадянської участі). 
Особливо важливим є мультиплікативний ефект таких ініціатив у сільських 
територіях, де вони сприяють зменшенню міграції, розвитку локального ринку 
праці та зміцненню фіскальної бази громад. 
У ході дослідження було доведено доцільність переходу від політики 
пасивної соціальної підтримки до формування інтегрованої екосистеми розвитку 
ветеранського підприємництва. Така екосистема повинна базуватися на принципах 
координації, безперервності підтримки та партнерства між органами місцевого 
самоврядування, бізнесом, громадськими організаціями та самими ветеранами. 
Запропоновані рекомендації (створення ветеранських бізнес-хабів, 
впровадження моделі «єдиного вікна», розвиток менторських програм, 
використання механізмів публічних закупівель та стимулювання локального ринку) 
формують системний підхід до активізації ветеранського потенціалу. Їх реалізація 
сприятиме перетворенню ветеранів із отримувачів соціальної допомоги на 
повноцінних суб’єктів економічного розвитку, що є ключовою передумовою 
соціальної стабільності та відновлення громад. 
Отже. ефективна політика розвитку ветеранського соціального 
підприємництва має бути комплексною, інтегрованою та орієнтованою на 
довгостроковий соціально-економічний ефект. 
8. Обґрунтовано доцільність та розроблено модель соціального проєкту 
«Ветеранський Ко-Хаб» як практичного інструменту реалізації запропонованих у 
попередньому підпункті рекомендацій. Дослідження підтвердило, що традиційні 
підходи до соціальної підтримки ветеранів є недостатніми для подолання 
багаторівневих бар’єрів їхньої реінтеграції, що обумовлює необхідність 
впровадження інноваційних форматів, зокрема соціального підприємництва. 
 
104 
Доведено, що «Ветеранський Ко-Хаб» є комплексною моделлю, яка поєднує 
економічні, освітні, соціальні та психологічні інструменти впливу. Його структура, 
що включає виробничо-комерційний модуль, освітньо-інтеграційний компонент, 
бізнес-інкубатор та психосоціальну підтримку, забезпечує цілісний підхід до 
реінтеграції ветеранів і дозволяє охопити всі ключові аспекти їхньої адаптації. 
Обґрунтовано, що запропонований проєкт відповідає актуальним потребам 
ветеранської спільноти, зокрема у сфері працевлаштування, перекваліфікації, 
психологічної підтримки та реалізації підприємницького потенціалу. Його 
реалізація створює умови не лише для економічної активності ветеранів, але й для 
їх соціального включення та формування нової ідентичності як активних учасників 
розвитку громади. 
Встановлено, що особливою перевагою моделі є її мультифункціональність і 
здатність генерувати як економічні, так і соціальні результати. З одного боку, проєкт 
сприяє створенню робочих місць, розвитку малого бізнесу, збільшенню податкових 
надходжень; з іншого – знижує рівень соціальної ізоляції, долає стереотипи та 
підвищує рівень довіри між різними групами населення. 
Важливим результатом є також формування механізмів довгострокової 
стійкості проєкту через диверсифікацію джерел фінансування, розвиток власної 
комерційної діяльності та налагодження партнерств. Це дозволяє мінімізувати 
ризики залежності від грантових ресурсів і забезпечити стабільність 
функціонування моделі після завершення початкового етапу впровадження. 
Доведено, що реалізація проєкту «Ветеранський Ко-Хаб» матиме системний 
вплив на розвиток територіальної громади, зокрема через: підвищення рівня 
зайнятості та економічної активності; розвиток соціального підприємництва; 
зміцнення соціальної згуртованості; активізацію громадянської участі ветеранів; 
покращення взаємодії між громадою та органами місцевої влади. 
Запропонований проєкт демонструє практичну значущість соціального 
підприємництва як інструменту вирішення соціально-політичних проблем та 
демонструє можливість масштабування запропонованої моделі на інші 
територіальні громади України.  
 
105 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Аналітична інформація за даними Міністерства у справах ветеранів 
України.URL. https://data.mva.gov.ua/  
2. База знань та сервісів для ветерана «Черкаський вимір». URL: 
https://okc.ck.gov.ua/information/veteranam-viyni-ta-chlenam-yih-simey  
3. Баймуратов У. Б. Нова соціальна економіка: парадигма і перспективи. 
Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. 2010. № 
2 (41). С. 54–59. 
4. Безпалько О. М. Роль територіальних громад у забезпеченні місцевого 
економічного розвитку: теоретичні засади дослідження. Економіка і організація 
управління. 2019. № 1. С. 116–123. DOI: https://doi.org/10.31558/2307-
2318.2019.1.13. 
5. Босак І. П. Соціальне підприємництво: основні ознаки та особливості 
розвитку. Наукові записки [Української академії друкарства]. 2017. Вип. 1 (54). С. 
99–104. 
6. Варналій З. С. Основи підприємництва : Навч. посіб. 2-ге вид., випр. і 
доп. Київ, 2003. 286 с. 
7. Варто Більше: новий грант для підтримки ветеранського бізнесу // 
Міністерство у справах ветеранів України. URL: 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/varto-bilshe-noviy-grant-dlya-
pidtrimki-veteranskogo-biznesu  
8. Ветеранам війни та членам їх сімей. URL: https://okc.ck.gov.ua/  
9. Ветерани на Черкащині розвивають бізнес на грантові кошти - які 
підприємства відкривають  VETERAN.COM.UA. URL: 
https://veteran.com.ua/news/view/stolyarna-majsternya-spaminuskupel-ta-pererobka-
produktsii-veterani-na-cherkashhini-rozvivayut-biznes-na-grantovi-koshti 
10. Ветеранська монополія - підтримка чи пастка для бізнесу?. URL: 
https://delo.ua/business/veteranska-monopoliya-pidtrimka-ci-pastka-dlya-biznesu-
444796/ 
 
106 
11. Ветеранський бізнес: успішні кейси та допомога громад // Newsflash24. 
– URL: https://newsflash24.com.ua/veteranskyj-biznes-uspishni-kejsy-ta-dopomoga-
gromad  
12. Ветеранський бізнес: як підприємництво може стати ключем до 
психологічного відновлення та соціальної адаптації // Комітет з питань соціальної 
політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України. 17.02.2025. URL: 
https://www.rada.gov.ua/news/news_kom/258700.html 
13. Ветеранські політики: на Черкащині працюють фахівці із супроводу 
ветеранів війни. URL: https://smila-rada.gov.ua/content/veteranski-polityky-na-
cherkashchyni-pracyuyut-fahivci-iz-suprovodu-veteraniv-viyny  
14. Возняк Г. В., Стасишин С. В., Коваль В. Особливості формування 
фінансів територіальних громад у проекції забезпечення їх самодостатності: досвід 
Львівської області. Економіка та суспільство. 2022. № 45. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-45-34. 
15. Галушка З. І. Феномен соціального підприємництва: поняття та 
перспективи розвитку в Україні. Вісн. Київ. націон. ун-ту ім. Т. Шевченка. 
Економіка. 2013. № 148. С. 15–17. 
16. Грант для ветеранів та членів їхніх сімей // Дія. URL: 
https://diia.gov.ua/services/grant-dlya-veteraniv-ta-chleniv-yihnih-simej  
17. Діз Дж. Г. (1998). Значення “соціального підприємництва”. Duke 
innovation & entrepreneurship, 31.10.1998. URL: 
https://web.archive.org/web/20200219180139/https:/entrepreneurship.duke.edu/newsite
m/the-meaning-of-social-entrepreneurship/ 
18. Для ветеранського бізнесу з’явилася нова грантова програма з 
виплатами до 1,5 млн грн: як отримати // Вільне радіо. URL: 
https://freeradio.com.ua/dlia-veteranskoho-biznesu-ziavylasia-nova-hrantova-prohrama-
z-vyplatamy-do-15-mln-hrn-iak-otrymaty/ 
19. Додатковий грант 30 % від суми отриманої допомоги «єРобота» для 
ветеранів. URL: https://grant.market/opp/loda-30-veterans  
 
107 
20. Дульцева І. І., Драчук Ю. З. Соціальне підприємництво в розвитку 
зеленого туризму промислового регіону. Молодий вчений. 2015. № 2 (17) лютий. Ч. 
6. С. 1057–1061. 
21. єРобота: грант для ветеранів та членів їхніх сімей для створення або 
розвитку ветеранського бізнесу // е-Ветеран. URL: 
https://eveteran.gov.ua/benefits/yerobota-grant-dlya-veteraniv-ta-chleniv-yihnih-simej-
dlya-stvorennya-abo-rozvitku-veteranskogo-biznesu 
22. єРобота: Гранти від держави на відкриття чи розвиток бізнесу. URL: 
https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=94321ef8-1418-479c-a69f-
f3d0fdb8b977&title=Robota-GrantiVidDerzhaviNaVidkrittiaChiRozvitokBiznesu 
23. За місяць на Черкащині кількість ВПО збільшилась на 2 тисячі осіб. 
URL. https://18000.com.ua/strichka-novin/za-misyac-na-cherkashhini-kilkist-vpo-
zbilshilas-na-2-tisyachi-osib/ 
24. Інформація про соціально-економічний стан міста Черкаси. URL: 
https://cherkasy-rada.gov.ua/wp-
content/uploads/documents/2025/09/socekonomrozvytok_2_kv_2025.pdf 
25. Інформація про соціально-економічний стан міста Черкаси. 
Демографічна ситуація. URL. https://cherkasy-rada.gov.ua/wp-
content/uploads/documents/2026/01/socekonomrozvytok_3_kv_2025.pdf  
26. Кожухівський О., Востряков О. Трансформація моделей соціального 
підприємництва в Україні в умовах війни. Development of Service Industry 
Management. 2026. № 14(8). DOI: 10.31891/dsim-2026-14(8). 
27. Компенсація до 20 000 грн для розвитку ветеранського бізнесу – просто 
і доступно // Міністерство у справах ветеранів України. URL: 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/kompensatsiya-do-20-000-grn-dlya-
rozvitku-veteranskogo-biznesu--prosto-i-dostupno 
28. Косович Б. І. Соціальне підприємництво в Україні: актуальні питання 
становлення. Економіка та держава. 2020. № 3. С. 77–81. 
29. Кот Л. Л. Основні характеристики соціального підприємництва: 
макроекономічний погляд. Підприємництво і торгівля. 2021. № 32. С. 33-40 . 
 
108 
30. Кот Л. Л. Роль соціального підприємництва у відбудові економіки 
України після воєнних руйнувань  //  Трансформаційна  економіка.  2025.  №  3  (12).  
С.  44–50.  DOI:  https://doi.org/10.32782/2786-8141/2025-12-7   
31. Мартінес Д., Коркут М. Можливості розвитку молоді в Україні: 
результати дослідження reSCORE 2024. – Київ: Програма розвитку ООН (UNDP) в 
Україні, 2025. – URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2025- 
32. Мельничук Л. М., Кравченко М. В. Сучасна теорія та практика 
соціального підприємництва в Україні. Social and Human Sciences. Series: Sociology. 
2024. № 2. С. – . DOI: https://doi.org/10.32782/3041-1319/2024-2-10.  
33. Мокій А. І., Дацко О. І. Розвиток соціального підприємництва у 
контексті зміцнення економічної безпеки депресивних територій. Вісник 
Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 2014. Вип. 
1. С. 155–166. 
34. Навчальний посібник з соціального підприємництва. 2021. URL: 
https://siplatform-live.s3.eu-central-1.amazonaws.com/files/helper_usa_1.pdf 
35. Овсянюк-Бердадіна О. Ф., Крисько Ж. Л. Соціальне підприємництво як 
інноваційний інструмент вирішення суспільних проблем: передумови становлення 
та активізації. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. 
Вип. 6, ч. 2. С. 129–132. URL: https://surl.li/ozpjsg 
36. Огляд ветеранської політики в територіальних громадах (12.2025 р. – 
01.2026 р.). URL: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/ohlyad-veteranskoyi-
polityky-v-terytorialnykh-hromadakh-122025-r-012026-r  
37. Оглядове досьє щодо зайнятості ветеранів війни в Україні: поточний 
стан, проблемні питання та шляхи. URL: 
https://research.rada.gov.ua/uploads/documents/32925.pdf 
38. Оглядове досьє щодо зайнятості ветеранів війни в Україні: поточний 
стан, проблемні питання та шляхи. URL: 
https://research.rada.gov.ua/uploads/documents/32925.pdf 
39. Паламарчук О., Габа І. Соціальне підприємництво як інструмент 
сприяння соціальній інтеграції внутрішньо переміщених осіб // Соціальна робота 
 
109 
та соціальна освіта. – 2026. – № 1 (16). DOI: https://doi.org/10.31499/2618-
0715.1(16).2026.355737  
40. Попович Д., Баранова М. Соціальне підприємництво як перспективний 
інструмент вирішення проблем сучасного суспільства. Молодий вчений. 2017. № 5. 
С. 701–705. 
41. Посилення системи підтримки ветеранів і ветеранок: завдання кожної 
громади. URL: https://cherkassyrda.gov.ua/bez-rubryky/2025/07/21/posylennya-
systemy-pidtrymky-veteraniv-i-veteranok-zavdannya-kozhnoyi-gromady/  
42. Працевлаштування ветеранів в Україні: поради для . URL: 
https://itexpert.work/uk/8-mifiv-pro-praczevlashtuvannya-veteraniv/ 
43. Про ветеранське підприємництво : Закон України від 31 лип. 2025 р. № 
4563-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4563-20#Text.  
44. Про затвердження Концепції сталого розвитку населених пунктів : 
Постанова Верховної Ради України від 24 грудня 1999 р. № 1359-XIV. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1359-14#Text. 
45. Проблеми працевлаштування ветеранів війни : ризики для держави - 
Національний інститут стратегічних досліджень. URL: 
https://niss.gov.ua/sites/default/files/2023-12/ke_pratsevlashtuvannya-
veteraniv_18122023_0.pdf  
46. Програма економічного і соціального розвитку Черкаської області на 
2025 рік. URL: https://www.ck-oda.gov.ua/wp-
content/uploads/2025/02/Zvit_05022025.pdf  
47. Програма розвитку малого та середнього підприємництва Черкаської 
області на 2021 ‒ 2025 роки. URL: https://bdf.gov.ua/wp-
content/uploads/2025/05/Prohrama-CHerkaska-ODA_2021-2025.pdf 
48. Регіональна стратегія розвитку 2021-2027 роки. URL: 
https://gisrr.gov.ua/strategy-region/3749739292193195039  
49. Ринок праці для ветеранів війни: поради для працедавців, 
реабілітаціята програми компенсації. URL: 
https://minio.kyivcity.gov.ua/kyivcity/sites/12/header/main-
 
110 
menu/hromadskosti/informatsiia-dlia-viiskovosluzhbovtsiv-veteraniv-ta-ikh-
rodyn/rynok-pratsi-dlia-veteraniv-viiny-porady-dlia-pratsedavtsiv-reabilitatsiia-ta-
prohramy-kompensatsii.pdf 
50. Рівень безробіття серед українських ветеранів зріс до 30,95% – 
опитування - Мінфін. URL: https://minfin.com.ua/ua/2024/02/13/121438737/ 
51. Рішення ЧМР від 24.12.2025 № 91-199. Про внесення змін до рішення 
міської ради від 24.12.2024 № 70-3 «Про бюджет Черкаської міської територіальної 
громади на 2025 рік (2357600000)».URL: https://cherkasy-rada.gov.ua/wp-
content/uploads/documents/2025/12/rishennya-91_199.pdf 
52. Робота, навчання і гранти на бізнес: як держава змінює систему 
підтримки ветеранів - РБК-Україна. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/robota-
navchannya-i-granti-biznes-k-derzhava-1767101074.html 
53. Свинчук А. А., Корнецький А. О., Гончарова М. А., Назарук В. Я., Гусак 
Н. Є., Туманова А. А. Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін. 
Посібник. Київ : ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2017. 188 с. 
54. Сірик З. О. Економічний розвиток і співробітництво територіальних 
громад. Регіональна економіка. 2016. № 3. С. 34–42. URL: 
http://ird.gov.ua/pe/re201603/re201603_034_SirykZO.pdf.  
55. Смаглій К. Зміни творить кожен із нас: соціальне підприємництво та 
стратегічна філантропія. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 
2014. 207 с. 
56. Смачило В. В., Халіна В. Ю., Кільницька Є. В. Розвиток соціального 
підприємництва в Україні як інноваційної форми бізнесу. Маркетинг і менеджмент 
інновацій. 2018. № 1. С. 235–246. DOI: https://doi.org/10.21272/mmi.2018.1-17. 
57. Соціальна згуртованість в Україні: тенденції за даними дослідження 
reSCORE 2024 в порівнянні з reSCORE 2023 та SCORE 2021 / Центр сталого миру 
та демократичного розвитку (SeeD), Програма розвитку ООН в Україні (UNDP), 
USAID. – Україна, 2024. – URL: 
https://www.undp.org/uk/ukraine/publications/sotsialna-zhurtovanist-v-ukrayini-
tendentsiyi-za-danymy-doslidzhennya-rescore-2024  
 
111 
58. Соціальна згуртованість у час війни: моральна стратегія та 
національний ресурс // Консервативна платформа. – 17 квітня 2025. – URL: 
https://conservative.org.ua/2025/04/17/sotsialna-zhurtovanist-u-chas-vijny-moralna-
stratehiia-ta-natsionalnyj-resurs/ 
59. Соціальне бюро «Ветерано»: реабілітація ветеранів АТО працею. URL: 
https://www.irf.ua/sotsialne_byuro_veterano_reabilitatsiya_veteraniv_ato_pratseyu/ 
60. Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін. Посібник / 
Свинчук А.А., Корнецький А.О., Гончарова М.А., Назарук В.Я., Гусак Н.Є., 
Туманова А.А. – К: ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2017 – 188 с. 
61. Соціальне підприємництво: що це таке, приклади бізнесу в Україні. 
URL: https://givingtuesday.ua/statti/soczialne-pidpryyemnycztvo-shho-cze-take-
pryklady-uspishnyh-proyektiv-v-ukrayini/ 
62. Соціальний vs традиційний. Social Consulting Paragraf. URL: 
https://www.prgrf.com/2024/02/26/soczialnyj-vs-tradyczijnyj/ 
63. Соціальний пріоритет: керівник ОВА підписав бюджет на 2025 рік для 
Черкащини. URL: https://suspilne.media/cherkasy/909819-socialnij-prioritet-kerivnik-
ova-pidpisav-budzet-na-2025-rik-dla-cerkasini/ 
64. Стратегія розвитку Черкаської області 2021 – 2027. URL: 
https://strategy2027-ck.gov.ua/  
65. Стратегія розвитку Черкаської області на період 2021-2027 роки 
(оновлена). URL: https://www.ck-oda.gov.ua/wp-
content/uploads/2025/05/p_s_r2025.pdf  
66. Стратегія формування системи повернення з військової служби до 
цивільного життя на період до 2033 року. Розпорядження Кабінету Міністрів 
України від 31 грудня 2024 р.. URL: 
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/uploads/public/677/d59/24a/677d5924af39e56920
7386.pdf  
67. Трансформація моделей соціального підприємництва в Україні в 
умовах війни. URL: https://surl.li/stpajd  
 
112 
68. У громадах Черкащини ввели 117 посад фахівців із супроводу 
ветеранів. Є потреба у ще 35 людях. https://infolight.ua/2025/06/08/u-gromadah-
cherkashhyny-vvely-117-posad-fahivtsiv-iz-suprovodu-veteraniv-ye-potreba-u-shhe-35-
lyudyah/ 
69. У Черкасах офіційно зареєстровано 27 тисяч ВПО. URL: 
https://provce.ck.ua/u-cherkasakh-ofitsiyno-zareiestrovano-27-tysiach-vpo/  
70. У Черкасах презентували підсумки роботи Рад ВПО: житло, робота та 
економічна активність. URL. https://www.irf.ua/u-cherkasah-prezentuvaly-pidsumky-
roboty-rad-vpo-zhytlo-robota-ta-ekonomichna-aktyvnist/  
71. Український ветеранський фонд компенсує до 20 000 гривень на 
розвиток бізнесу ветеранів та їхніх родин // Офіційний вебсайт Криворізької міської 
ради та її виконавчого комітету. URL: https://kr.gov.ua/novini/ukrayinskij-veteranskij-
fond-kompensuye-do-20-000-griven-na-rozvitok-biznesu-veteraniv-ta-yihnih-rodin 
72. Хрущ С. В. Зарубіжний досвід розвитку територіальних громад в 
умовах децентралізації. Експерт: парадигми юридичних наук і державного 
управління. 2020. № 4(10). С. 208–216. DOI: https://doi.org/10.32689/2617-9660-
2020-4(10)-208-216. 
73. Чи готові українські компанії до працевлаштування ветеранів: 
дослідження Work.ua. URL: https://www.work.ua/articles/analytics/3319/ 
74. Чим соціальне підприємництво відрізняється від бізнесу та 
благодійності. URL: https://social-change.com.ua/chym-sotsialne-pidpryyemnytstvo-
vidriznyayetsya-vid-biznesu-ta-blagodijnosti/ 
75. Шебанін В. С., Кормишкін Ю. А. Роль підприємництва у формуванні 
територіальних громад. Вісник аграрної науки Причорномор’я. 2017. № 4. С. 3–11. 
URL: https://visnyk.mnau.edu.ua/statti/2017/n96v4r2017shebanin.pdf. 
76. Школяр М. В. Соціальне підприємництво як інструмент вирішення 
соціальних проблем. Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна. 2017. Вип. 
27(2). С. 85–89. 
 
113 
77. Що таке соціальне підприємництво? Соціальне vs традиційне 
підприємництво. NEB Academy. URL: https://neb.academy/courses/business-
academy/id:67b9eda2ffa64c6e393f55dfa1d03efe 
78. Як ветерани працевлаштовуються та відкривають власний бізнес на 
Черкащині // ПроЧерk.info. URL: 
https://procherk.info/resonance/povernennya/124277-jak-veterani-pratsevlashtovujutsja-
ta-vidkrivajut-vlasnij-biznes-na-cherkaschini 
79. Coopératives sociales italiennes. URL: 
https://base.socioeco.org/docs/cooperativessocialesitaliennesen.pdf 
80. Emerson J. The blended value map: Tracking the Intersects and 
Opportunities of Economic, Social and Environmental Value Creation / J. Emerson, S. 
Bonini, K. Brehm. – 2003. – 182 p. 
81. Entrepreneurship and inter-group collaboration in Bosnia and Herzegovina. 
URL: https://peacenews.com/entrepreneurship-and-inter-group-collaboration-in-bosnia-
and-herzegovina/ 
82. Gupta, P., Chauhan, S., Paul, J., & Jaiswal, M. P. (2020). Social 
entrepreneurship research: A review and future research agenda. Journal of Business 
Research, 113(2020), 209–229. https://doi.org/10.1016/j.jbusres.2020.03.032 J 
83. Klarin, A., & Suseno, Y. (2023). An integrative literature review of social 
entrepreneurship research: Mapping the literature and future research directions. Business 
& Society, 62(3), 565–611. https://doi.org/10.1177/ 00076503221101611 
84. Nonprofit Social Enterprise: Models and Funding. The Greenlining Institute. 
URL: https://greenlining.org/wp-
content/uploads/2013/02/G4ASocialEnterpriseBrief.pdf 
85. Phan Tan, L., Nhat Hanh Le, A., & Pham Xuan, L. (2020). A systematic 
literature review on social entrepreneurial intention. Journal of Social Entrepreneurship, 
11(3), 241–256. https://doi.org/10.1080/19420676.2019.1640770. 
86. Social Enterprise Typology / K. Alter. – Virtue Ventures LLC, 2007 – 133 p. 
 
114 
87. Social Enterprise vs Nonprofit: Key Differences Explained. Charity Lawyer 
Blog. URL: https://charitylawyerblog.com/2025/09/15/social-entrepreneurship-vs-
running-a-nonprofit-whats-the-difference/  
88. Social entrepreneurship as a direction for the development of entrepreneurial 
initiatives by war veterans in Ukraine URL: 
https://ideas.repec.org/a/bdw/emsesd/v3y2025i1p19-27.html 
89. Social Impact Measurement und Social Return on Investment (SROI)-
Analysis. Social Value UK. URL: https://socialvalueuk.org/wp-
content/uploads/2016/03/Social-Impact-Measurement-and-
SROI_English_Version_final_2.pdf 
90. Societal Healing in Rwanda: Toward a Multisystemic Framework for Mental 
Health, Social Cohesion, and Sustainable Livelihoods among Survivors and Perpetrators 
of the Genocide against the Tutsi. URL: 
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC8233024/ 
91. Teasdale, S., Bellazzecca, E., de Bruin, A., & Roy, M. J. (2023). The 
(R)evolution of the social entrepreneurship concept: A critical historical review. 
Nonprofit and Voluntary Sector Quarterly, 52(1_suppl), 212S–240S. https://doi.org/10. 
1177/08997640221130691 
92. The Differences Between Charities & Social Enterprises. WRS Insurance 
Brokers. URL: https://www.wrsinsurance.co.uk/news/understanding-the-difference-
between-charity-and-social-enterprise/ 
93. Yunus, M. (2009). Novemu kapitalizmu nasproti. Socialno podjetništvo za 
svet brez revščine [Against the new capitalism. Social entrepreneurship for a world 
without poverty]. Učila International.  
 
 
 
 
 
 
 
115
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
