ОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВО СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗСУ

Бушмін, Костянтин Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9844
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Нагайчук, Неля Григорівна	-
dc.contributor.author	Бушмін, Костянтин Сергійович	-
dc.date.accessioned	2026-07-09T21:25:23Z	-
dc.date.available	2026-07-09T21:25:23Z	-
dc.date.issued	2026	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9844	-
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.title	ОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВО СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗСУ	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Бушмін_К.С..pdf Restricted Access		2.29 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему «Організація військово соціальної роботи у ЗСУ» 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи СЗ-2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Бушмін К. С. 
 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н. Г.  
 
Рецензент _____________ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 р.  
3 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр 
Галузь знань 23 Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
к.е.н., доц. Бєлова І.О.  
“_______” ___________ 20 __ р. 
 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 
 
Здобувачеві Бушміну Костянтину Сергійовичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Організація 
військово соціальної роботи у Збройних Силах України». 
Тему затверджено наказом від « »   2026 р. 
Кваліфікаційна  робота бакалавра виконується на матеріалах ВЧ А4942. 
 
План кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
Розділ 1. Теоретико-методичні основи військово-соціальної роботи у 
збройних силах.  
Розділ 2. Практичні засади організації військово-соціальної роботи у 
Збройних Силах України.  
Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення військово-соціальної роботи у 
ЗСУ.  
Об’єкт дослідження – організація військово-соціальної роботи у Збройних 
Силах України. 
Предмет дослідження – організаційно-правові, управлінські та методичні 
аспекти забезпечення військово-соціальної роботи у Збройних Силах України.  
4 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є обґрунтування теоретико-
методичні основ військово-соціальної роботи у збройних силах, дослідження 
практичних засад основи організації військово-соціальної роботи у Збройних 
Силах України, формування рекомендацій щодо напрямів удосконалення військово 
соціальної роботи у ЗСУ. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: з’ясувати сутність, зміст і принципи військово-соціальної роботи; 
дослідити нормативно-правове забезпечення соціальної роботи у Збройних Силах 
України; розглянути систему військово-соціальної підтримки в арміях країн НАТО 
та роль соціального працівника; 
У розділі 2: охарактеризувати організаційно-управлінську модель та напрями 
реалізації військово-соціальної роботи у військовій частині; проаналізувати 
процедури діагностики соціальних потреб та рівня соціального забезпечення 
військовослужбовців; дослідити операційну діяльність служб супроводу у 
Збройних Силах України; 
У розділі 3: сформувати рекомендації щодо запровадження сучасних моделей 
оцінювання ефективності військово соціальної роботи у Збройних Силах України;  
окреслити вектори цифрової трансформації військово соціальної роботи. 
 
Завдання підготувала 
науковий керівник                          Нагайчук Н. Г. 
         (підпис) (прізвище та ініціали) 
«________»  2026 р. 
Завдання одержав  
здобувач 
                                                                                                                                   Бушмін К .С. 
 (прізвище та ініціали) 
                                                                             (підпис)                        «_____» 2026 р. 
  
5 
ЗАТВЕРДЖЕНО  
Завідувач кафедри  
к.е.н, доц. Бєлова І. О.  
  
протокол № від __________  
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами 
освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» на 2025/2026 навчальний рік 
 
№з/п Назва етапу кваліфікаційної роботи Строк виконання Примітка 
етапу роботи 
 Вибір студентом теми КРБ і подання заяви на 20.11.2025 виконано 
 кафедру; 
1. − затвердження тем КРБ призначення 
наукових керівників; 
− складання і затвердження завдань на 
виконання КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу КРБ 17.03.2026 виконано 
3. Підготовка другого розділу КРБ 04.04.2026 виконано 
4. Підготовка третього розділу КРБ 03.05.2026 виконано 
5. Подання здобувачем завершеної КРБ 15.05.2026 виконано 
науковому керівнику 
6. Розгляд КРБ науковим керівником 27.05.2026 виконано 
7. Попередній розгляд КРБ на комісії від кафедри 29.05.2026 виконано 
 Доопрацювання роботи, прийняття кафедрою 30.05.2026 виконано 
8. рішення про допуск КРБ до захисту перед ЕК, 
оформлення (нормоконтроль) та зовнішнє 
рецензування КРБ 
9. Проходження перевірки на плагіат 04.06.2026 виконано 
10. Подання роботи на підпис завідувачу кафедри 05.06.2026 виконано 
11. Підготовка ілюстративного матеріалу, 06.06-09.06.2026 виконано 
презентації та доповіді 
12. Захист дипломної роботи в ЕК 10.06.2026 виконано 
 
Студент                                                      Бушмін К. С. 
                                (підпис) (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи __________________________Нагайчук Н. Г.  
                                                                (підпис) (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК ____________________ _______________________ 
                                                                             (підпис)                                                 (прізвище та ініціали) 
 
  
6 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 91 сторінку, 27 таблиць, 9 рисунків, 
список літератури з 99 найменувань та 1 додаток. 
 
Предмет дослідження – організаційно-правові, управлінські та методичні 
аспекти забезпечення військово-соціальної роботи у Збройних Силах України. 
Об’єкт дослідження – організація військово-соціальної роботи у Збройних 
Силах України. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є обґрунтування теоретико-
методичні основ військово-соціальної роботи у збройних силах, дослідження 
практичних засад основи організації військово-соціальної роботи у Збройних 
Силах України, формування рекомендацій щодо напрямів удосконалення 
військово-соціальної роботи у ЗСУ. 
Завдання роботи: 
– з’ясувати сутність, зміст і принципи військово-соціальної роботи; 
– дослідити нормативно-правове забезпечення соціальної роботи у Збройних 
Силах України; 
– розглянути систему військово-соціальної підтримки в арміях країн НАТО 
та роль соціального працівника; 
– охарактеризувати організаційно-управлінську модель та напрями реалізації 
військово-соціальної роботи у військовій частині; 
– проаналізувати процедури діагностики соціальних потреб та рівня 
соціального забезпечення військовослужбовців; 
– дослідити операційну діяльність служб супроводу у Збройних Силах 
України; 
– сформувати рекомендації щодо запровадження сучасних моделей 
оцінювання ефективності військово соціальної роботи у Збройних Силах України; 
– окреслити вектори цифрової трансформації військово соціальної роботи. 
За результатами дослідження сформульовані пропозиції, які можуть бути 
використані для удосконалення організаційно-управлінських механізмів реалізації 
військово-соціальної роботи у Збройних Силах України. 
Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності 
фахівців соціальної сфери з метою підвищення ефективності соціального 
забезпечення, підтримки та реабілітації військовослужбовців і членів їхніх сімей. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік 
Підпис студента   
Дата   
 
  
7 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВІЙСЬКОВО-
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ…………………………….. 9 
1.1. Сутність, зміст і принципи військово-соціальної роботи………………... 9 
1.2. Нормативно-правове забезпечення соціальної роботи у Збройних 
Силах України…………………………………………………………………… 18 
1.3. Система військово-соціальної підтримки в арміях країн НАТО та роль 
соціального працівника………………………………………………………… 24 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ………………… 36 
2.1. Організаційно-управлінська модель та напрями реалізації військово-
соціальної роботи у військовій частині ………………………………………. 36 
2.2. Процедури діагностики соціальних потреб та рівня соціального 
забезпечення військовослужбовців……………………………………………. 48 
2.3. Операційна діяльність служб супроводу у Збройних Силах України….. 59 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ 
ВІЙСЬКОВО-СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗСУ……………………………….. 74 
3.1. Запровадження сучасних моделей оцінювання ефективності 
військово-соціальної роботи у Збройних Силах України…………………….. 74 
3.2. Вектори цифрової трансформації військово-соціальної роботи 89 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 100 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 105 
ДОДАТКИ  
  
8 
 
ВСТУП 
Актуальність теми дослідження. Сучасні Збройні Сили України 
розглядаються не лише як інструмент забезпечення обороноздатності держави, але 
і як складна інституційна соціальна система. У межах цієї системи 
військовослужбовець виступає одночасно суб’єктом виконання бойових завдань та 
носієм комплексу невід’ємних прав, потреб і соціальних ролей. З огляду на це, 
військово-соціальна робота трансформується з допоміжного елемента кадрової 
політики чи морально-психологічного забезпечення у самостійну спеціалізовану 
професійну діяльність із чітко визначеним предметом, методологічним 
інструментарієм та нормативно-етичною базою. Головна функція зазначеної 
діяльності полягає у забезпеченні належного рівня соціального благополуччя 
особового складу та членів їхніх сімей, своєчасному діагностуванні проблем і 
впровадженні ефективних механізмів їх розв’язання, що має пряму кореляцію з 
підтриманням високого рівня боєздатності військових підрозділів. 
В умовах повномасштабної війни значно зростає навантаження на систему 
соціального забезпечення, особливо у сфері підтримки військовослужбовців та 
їхніх сімей. Саме тому військово-соціальна робота набуває особливого значення. 
Вона стає не лише складовою соціальної політики держави, а й важливим 
елементом забезпечення обороноздатності. 
Сьогодні можна спостерігати, що система військово-соціальної роботи 
перебуває в процесі активного розвитку і трансформації. Це пов’язано з 
необхідністю швидко реагувати на нові виклики, які виникли внаслідок російсько-
української війни, а також із прагненням України інтегруватися в європейський 
простір.  
Вагомий внесок у дослідження військово-соціальної роботи зробили як 
українські, так і сучасні науковці. Так, М. В. Журавльов і В. Д. Мулява 
проаналізували макрорівневі бар’єри у сфері соціального забезпечення військових, 
тоді як Н. Гусак висвітлила процес інституціоналізації цієї професії та проблеми 
ментального здоров’я ветеранів. Теоретичні засади та перспективи розвитку в 
9 
умовах війни розкриваються у працях Д. Дакала та співавторів, а В. І. Савицький 
обґрунтував диференційований підхід до роботи з різними категоріями клієнтів. 
Водночас В. В. Турбан дослідив етичні аспекти реабілітаційної діяльності, Б. М. 
Шамрай – правові колізії під час воєнного стану, а С. Ветлинський, М. Кравченко, 
В. Клос та інші – питання соціальної підтримки сімей військовослужбовців і 
подолання психосоціальних наслідків війни. 
Таким чином, попри значну кількість наукових досліджень, питання 
організації військово-соціальної роботи у Збройних Силах України залишається 
актуальним і потребує подальшого комплексного вивчення з урахуванням сучасних 
викликів в частині підвищення ефективності військово-соціальної роботи у ЗСУи, 
впровадження інноваційних організаційно-управлінських моделей, розвитку 
системи психологічної підтримки та реабілітації, а також інтеграції кращих 
міжнародних практик, зокрема досвіду країн НАТО, у національну систему 
військово-соціальної роботи. 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є 
обґрунтування теоретико-методичні основ військово-соціальної роботи у збройних 
силах, дослідження практичних засад основи організації військово-соціальної 
роботи у Збройних Силах України, формування рекомендацій щодо напрямів 
удосконалення військово-соціальної роботи у ЗСУ. 
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження: 
– з’ясувати сутність, зміст і принципи військово-соціальної роботи; 
– дослідити нормативно-правове забезпечення соціальної роботи у Збройних 
Силах України; 
– розглянути систему військово-соціальної підтримки в арміях країн НАТО 
та роль соціального працівника; 
– охарактеризувати організаційно-управлінську модель та напрями реалізації 
військово-соціальної роботи у військовій частині; 
– проаналізувати процедури діагностики соціальних потреб та рівня 
соціального забезпечення військовослужбовців; 
10 
– дослідити операційну діяльність служб супроводу у Збройних Силах 
України; 
– сформувати рекомендації щодо запровадження сучасних моделей 
оцінювання ефективності військово соціальної роботи у Збройних Силах України; 
– окреслити вектори цифрової трансформації військово соціальної роботи. 
Об’єкт дослідження – організація військово-соціальної роботи у Збройних 
Силах України. 
Предмет дослідження – організаційно-правові, управлінські та методичні 
аспекти забезпечення військово-соціальної роботи у Збройних Силах України. 
Методи дослідження. У роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні 
методи, зокрема аналіз і синтез – для узагальнення наукових підходів до військово-
соціальної роботи; порівняльний метод – для зіставлення різних підходів і практик; 
системний аналіз – для дослідження організації соціального забезпечення як 
цілісної системи. Також використано метод узагальнення та логічний метод для 
формулювання висновків і обґрунтування напрямів удосконалення військово-
соціальної роботи у Збройних Силах України. 
Інформаційну базу дослідження складають наукові праці вітчизняних і 
зарубіжних науковців у галузі соціальної та військово-соціальної роботи, 
нормативно-правові акти України, що регламентують систему соціального 
забезпечення військовослужбовців, а також аналітичні матеріали, статистичні дані 
та наукові публікації з питань соціального захисту військовослужбовців і членів 
їхніх сімей. Окрім того, у роботі використано результати сучасних наукових 
розвідок, присвячених проблематиці реабілітації, адаптації та соціальної підтримки 
учасників бойових дій в умовах воєнного стану. 
Наукова новизна одержаних результатів. Уточнено трактування поняття 
«військово-соціальна робота» як інтегрованої системи цілеспрямованих 
організаційно правових, фінансово економічних та психолого педагогічних заходів, 
що реалізуються державними інституціями, органами військового управління та 
патронатними службами і спрямовані на утвердження військовослужбовця як 
найвищої соціальної цінності [31]. 
11 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Практичне 
значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути 
використані для удосконалення організаційно-управлінських механізмів реалізації 
військово-соціальної роботи у Збройних Силах України, а також у практичній 
діяльності фахівців соціальної сфери з метою підвищення ефективності 
соціального забезпечення, підтримки та реабілітації військовослужбовців і членів 
їхніх сімей. 
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні 
узагальнення та практичні висновки кваліфікаційної роботи пройшли апробацію у 
процесі наукових дискусій, публікацій та представлення на фахових заходах, 
зокрема, на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-
психологічна допомога і соціальна робота: виклики сучасності» присвяченої 60-
річчю Луцького національного технічного університету (16–17 квітня 2026 року, м. 
Луцьк ).  
12 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВІЙСЬКОВО-
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ 
 
1.1. Сутність, зміст і принципи військово-соціальної роботи 
Актуальність дослідження сутності, змісту та принципів військово соціальної 
роботи у ЗСУ зумовлена безпрецедентними викликами воєнного стану та 
масштабністю соціальних наслідків збройного конфлікту для військовослужбовців 
та їхнього найближчого оточення. Спектр актуальних соціальних завдань охоплює:  
– сприяння адаптації мобілізованих осіб; 
– нівелювання соціально-психологічної напруженості у військових 
колективах; 
– подолання наслідків сімейних криз; 
– забезпечення специфічних потреб військовослужбовців після поранення 
або набуття інвалідності; 
– надання комплексної соціальної підтримки родинам загиблих, безвісти 
зниклих та військовополонених. 
Інституціоналізація військово-соціальної роботи набуває стратегічної 
значущості з огляду на її потенціал щодо мінімізації соціальних ризиків та 
превенції так званих «вторинних втрат», до яких належать – соціальна дезадаптація, 
деструктивні конфлікти у підрозділах, маргіналізація та стигматизація комбатантів 
із психотравматичним досвідом, а також руйнація соціальних зв’язків у сім’ї та 
територіальній громаді. Отже, соціальний супровід військовослужбовців виступає 
не лише механізмом реактивного кризового втручання, але й проактивним 
інструментом соціального відновлення. Цей процес безпосередньо орієнтований на 
формування індивідуальної та колективної резильєнтності, успішну соціальну 
реінтеграцію, а також стимулювання практик самодопомоги та соціальної 
солідарності, що є критично необхідним чинником повноцінного функціонування 
суспільства в умовах пролонгованої кризи. 
У сучасній українській науковій традиції сформовано декілька 
концептуальних підходів до визначення термінологічного апарату та змістових 
13 
характеристик соціальної діяльності у військових формуваннях. При цьому 
ключова наукова дискусія зосереджується на диференціації понять «військово-
соціальна робота» та «військова соціальна робота», а також на уточненні обсягу 
функціональних завдань, які визначають зміст і спрямованість цієї діяльності. 
Перше поняття слід розглядати як теоретико-методологічний конструкт, 
орієнтований на дослідження закономірностей соціальної взаємодії у військовому 
середовищі, тоді як друге репрезентує інституціоналізовану практичну діяльність, 
закріплену у відомчих нормативно-правових актах, таких як військові керівні 
документи, статути та накази, що регламентують процеси виховної роботи та 
морально-психологічного забезпечення військової діяльності) [50; 8] та 
орієнтовану на виконання двох взаємопов’язаних завдань: 
– формування належних соціальних умов – зокрема побутових, житлових і 
матеріальних, що й визначає її «соціальний» характер. Такі умови мають сприяти 
ефективному виконанню військовослужбовцями своїх функціональних обов’язків і 
бойових завдань, а також підтриманню високого рівня дисципліни, організованості 
та порядку; 
– забезпечення реалізації соціальних і правових гарантій для особового 
складу. У цьому аспекті військово-соціальна робота виступає як технологія 
забезпечення життєдіяльності військової організації, зосереджена передусім на 
створенні сприятливих умов служби та повсякденного життя військовослужбовців. 
Зокрема, В. І. Савицький пропонує концептуально відрізняти ці два поняття 
[50]. «Військова соціальна робота» у його трактуванні має широкий, гуманістично 
орієнтований зміст і акцентує пріоритет особистості військовослужбовця над суто 
службовими завданнями, розглядаючи соціальну роботу як самостійну професійну 
сферу. Натомість «військово-соціальна робота» визначається ним як більш вузький, 
функціонально спрямований напрям, пов’язаний із виконанням конкретних 
службових обов’язків. 
Іншу наукову позицію репрезентують М. В. Журавльов і В. Д. Мулява, які 
зосереджують увагу на організаційному вимірі військово-соціальної роботи, 
інтерпретуючи її як цілісну систему заходів, спрямованих на створення 
14 
сприятливих умов для ефективного виконання військовослужбовцями своїх 
бойових завдань [18]. У межах їхніх наукових підходів військово-соціальна робота 
розглядається як важливий складник забезпечення бойової спроможності військ, 
що потребує належного нормативно-правового врегулювання та гармонізації з 
вимогами і стандартами НАТО. 
Розвивальний підхід, запропонований О. Давидовою та М. Нагірняк, 
інтерпретує військово-соціальну роботу крізь призму викликів, породжених 
умовами воєнного стану. Автори наголошують, що традиційний перелік завдань є 
недостатнім для сучасних умов, і підкреслюють необхідність розширення функцій 
соціальної роботи як інструмента збереження життя, підтримки та супроводу 
військовослужбовця в ситуаціях підвищеної небезпеки [8]. Для глибокого 
теоретичного упорядкування понятійного апарату було здійснено комплексний 
аналіз дефініцій, запропонованих провідними українськими дослідниками (табл. 
1.1). 
Психологічно орієнтований підхід, репрезентований С. І. Нехаєнком, 
інтерпретує військово-соціальну роботу як важливий механізм забезпечення 
належного морально-психологічного стану особового складу [33]. У межах даного 
підходу соціальний захист розглядається у тісній взаємодії з психологічною 
підтримкою, а також із практиками волонтерського супроводу, зокрема діяльністю 
патронатних служб, які відіграють суттєву роль у забезпеченні комплексної 
підтримки військовослужбовців. 
Узагальнення наукових підходів дає змогу стверджувати, що більшість 
дослідників поділяють спільну позицію, що військовослужбовець є найвищою 
соціальною цінністю, а рівень його соціальної захищеності безпосередньо впливає 
на боєздатність військ. Водночас відмінності між зазначеними концептуальними 
підходами полягають у варіативності акцентів їх інтерпретації – від прагматично 
орієнтованого розуміння військово-соціальної роботи як інструмента забезпечення 
належного рівня бойової готовності до гуманістично спрямованого підходу, в 
межах якого вона розглядається як засіб збереження особистості 
військовослужбовця в умовах деструктивного впливу війни.  
15 
Таблиця 1.1  
Визначення поняття «військово-соціальна робота» у науковому дискурсі  
Науковець Зміст поняття 
Савицький В. І. особливі цінності, що включають: 
– соціальний захист – створення належних умов життя для 
військовослужбовців і їхніх родин;   
– соціальна підтримка колишніх військових – регулярне задоволення 
соціальних потреб осіб, які перебувають у складному соціально-
економічному становищі;   
– соціальне забезпечення – втілення передбачених державою гарантій 
щодо задоволення соціальних потреб широкого кола осіб, пов’язаних із 
військовою сферою та які мають на це право;   
– соціальне обслуговування – надання різноманітних соціальних послуг 
для задоволення потреб громадян;   
– адаптаційна діяльність, у тому числі з допризовною та призовною 
молоддю – формування готовності молоді до служби у Збройних Силах 
України. 
Журавльов М. комплекс цілеспрямованих заходів щодо створення необхідних 
В., Мулява В. Д. соціальних і правових умов для успішного виконання особовим складом 
покладених завдань шляхом дотримання прав, задоволення потреб, 
зміцнення військової дисципліни та правопорядку. 
Давидова О., наука і форма людської діяльності щодо особи, життя якої торкається 
Нагірняк М.  війська; цілісне явище, що включає теорію та добродійну практику для 
нормалізації життя та соцзахисту військовослужбовців і їх сімей. 
Богурський С. напрям, механізм реалізації соціальної політики і соціальної безпеки; 
система політичних, економічних, соціальних, правових та практичних 
заходів держінститутів і організацій для задоволення потреб та інтересів 
військових і їх сімей. 
Бєспалько А., спеціалізована практика соціальної роботи, що забезпечує клінічну та 
Шумейко А.  загальну підтримку військовим, ветеранам і сім’ям у складному, 
ієрархічному, соціально-політичному середовищі структурованої 
військової організації. 
Трубавіна І., дієва служба/послуга для допомоги людям (як користувачам послуг) під 
Логвінова О., час військових конфліктів, що потребує чіткого оцінювання потреб, 
Рассказова О. дотримання етики спілкування та визначення якості надання соціальної 
допомоги. 
Петросян К. Г, комплекс соціально-правових, економічних та інших заходів, які 
Котова Л.В.  проводяться державою, органами військового управління, що спрямовані 
на забезпеченні матеріальнопобутових умов та пільг 
військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, членів 
сімей військовослужбовців.  
Джерело: побудовано автором за [50; 18; 8; 3; 59; 26; 35] 
 
16 
Найбільш виражена суперечність у наукових підходах пов’язана з 
трактуванням змісту та визначенням обсягу завдань військово-соціальної роботи. 
Так, В. І. Савицький обґрунтовує виділення трьох ключових напрямів її реалізації: 
– забезпечення процесу соціалізації військовослужбовця у військовому 
середовищі; 
– удосконалення характеристик самого військового середовища; 
– оптимізація взаємодії між військовослужбовцем і військовим середовищем. 
[51].  
Однак О. Давидова та М. Нагірняк піддають сумніву таке групування 
напрямів, вважаючи такий підхід надто звуженим [8]. На їхню думку, такий підхід 
звужує зміст соціальної допомоги межами військового колективу та періоду 
проходження строкової служби, залишаючи поза увагою потреби ветеранів, родин 
загиблих і поранених, а також не враховуючи динамічний характер трансформації 
соціальних запитів в умовах повномасштабної війни. У цілому зазначена діяльність 
орієнтована переважно на внутрішнє військове середовище, причому обидва 
окреслені напрями функціонують у тісному взаємозв’язку, де визначальним 
пріоритетом виступає забезпечення ефективності військової діяльності. 
Ще однією суттєвою суперечністю є визначення кола суб’єктів військово-
соціальної роботи. Частина науковців обґрунтовує домінуючу роль державних 
органів військового управління як основних реалізаторів соціальної політики у 
військовій сфері. Водночас сучасні дослідники, спираючись на досвід російсько-
української війни, акцентують увагу на тенденції до децентралізації відповідної 
діяльності та посиленні ролі недержавних акторів – патронатних служб, 
волонтерських ініціатив і громадських організацій. Зазначені структури часто 
демонструють вищий рівень оперативності та ефективності у наданні соціальної 
підтримки порівняно з традиційними бюрократичними інститутами [25]. 
Отже, військова соціальна робота як специфічний різновид соціальної 
діяльності постає органічною складовою загальнонаціональної системи соціальної 
роботи, проте має власні особливості, зумовлені екстремальними умовами 
17 
військової служби та жорсткою нормативною регламентацією її процесів. У 
науковій літературі вона трактується у трьох взаємопов’язаних площинах [51; 18]: 
– як особливий вид соціально спрямованої практики, орієнтованої на 
підтримку, розвиток і збереження особистісного потенціалу військовослужбовця в 
умовах військового середовища; 
– як наукова галузь, що досліджує закономірності надання соціальної 
підтримки, допомоги та опіки в специфічних умовах проходження військової 
служби; 
– як навчальна дисципліна, спрямована на формування професійної 
компетентності фахівців, які здійснюють діяльність у структурно та функціонально 
специфічному військовому соціальному середовищі. 
Серед перспективних напрямів розвитку військово-соціальної роботи 
науковці визначають такі напрями: управління соціальними послугами на рівні 
громади; забезпечення взаємодії ресурсів територіальних громад і військових 
формувань; залучення недержавних організацій і соціальних служб до спільної 
діяльності з фахівцями військово-соціальної роботи; сприяння працевлаштуванню 
військовослужбовців після звільнення в запас; формування державної політики 
щодо соціального забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей [57, с. 
416]. 
Військова соціальна робота, попри її підпорядкованість завданням військової 
служби, за своїм змістом орієнтована на забезпечення соціального захисту, 
реалізацію прав і пільг, а також надання допомоги як чинним, так і колишнім 
військовослужбовцям, членам їхніх сімей і особам, діяльність яких пов’язана або 
була пов’язана зі Збройними Силами чи може бути пов’язана з військовою службою 
в майбутньому. Водночас її пріоритетною спрямованістю є людина – створення 
умов для нормалізації її життєдіяльності, забезпечення належного рівня 
соціального захисту та надання всебічної підтримки. 
Базовою категорією як для військової соціальної роботи, так і для військово-
соціальної є «військовий соціум» – нормативно впорядкована та відносно стабільна 
соціальна спільнота, діяльність якої ґрунтується на військових статутах, 
18 
професійних цінностях, морально-етичних нормах і стандартизованих моделях 
взаємодії [50]. Військове соціальне середовище охоплює не лише матеріально-
побутові умови проходження служби, а й систему соціальних взаємозв’язків між 
військовослужбовцями, членами їхніх сімей та цивільним персоналом оборонних 
структур. 
У межах цього соціального простору реалізується предмет соціальної роботи, 
який полягає у забезпеченні належного рівня соціального захисту 
військовослужбовців, виконанні державних соціальних гарантій, а також наданні 
соціальної допомоги відповідно до рівня їхньої професійної відповідальності перед 
суспільством. Традиційно вирізняють три основні категорії клієнтів військово-
соціальної роботи: військовослужбовців і працівників Збройних Сил України; 
членів сімей військовослужбовців; а також колишніх військовослужбовців, тобто 
осіб, звільнених із військової служби [51]. 
З метою деталізації типологію клієнтів за цими двома видами соціальної 
роботи можна представити такими категоріям (об’єкти – цільова аудиторія впливу): 
1) військовослужбовці (офіцери, прапорщики і мічмани, сержанти і 
старшини, солдати і матроси), щодо яких здійснюється безпосередня військово-
соціальна робота; 
2) працівники Збройних Сил України – цивільні особи, які перебувають у 
трудових відносинах зі структурами сектору безпеки і оборони та не мають статусу 
військовослужбовців; 
3) жінки-військовослужбовці та жінки-працівниці Збройних Сил як окрема 
категорія, що потребує врахування гендерно зумовлених соціальних потреб; 
4) військові пенсіонери та колишні військовослужбовці, стосовно яких 
реалізуються заходи соціальної підтримки та адаптації після звільнення з військової 
служби; 
5) учасники Другої світової війни та інших воєн, які потребують державної 
соціальної підтримки та належного соціального захисту; 
19 
6) сім’ї діючих і колишніх військовослужбовців, щодо яких здійснюється 
соціальна робота з метою забезпечення їхнього добробуту та соціальної 
стабільності; 
7) допризовна та призовна молодь – громадяни, які готуються до проходження 
військової служби або перебувають у процесі призову. 
На думку, Дакал Д. А. та ін. для досягнення високого рівня ефективності 
військова соціальна роботи повинна спиратися на базові принципи, серед яких 
виокремлюють [9]:  
– цілісний підхід, що охоплює всі сфери життя військовослужбовців і їхніх 
родин (фізичний і психічний стан, соціально-економічні умови, професійний 
розвиток, правовий захист); 
– пристосування соціальних послуг до індивідуальних потреб 
військовослужбовців; 
– гарантування однакового доступу до послуг і їх оперативного надання; 
– забезпечення конфіденційності персональних даних; 
– взаємодія між різними установами та організаціями; 
– залучення компетентних спеціалістів; 
– відкритість у звітуванні щодо використання ресурсів і результативності 
соціальних програм; 
– профілактика виникнення проблем; 
– використання міжнародного досвіду й потенціалу партнерів. 
Складові військово-соціальної роботи представлено на рисунку 1.1. 
 Узагальнення змісту соціальної діяльності у Збройних Силах України та 
виявлених у науковому дискурсі розбіжностей дає підстави для формування 
авторського визначення військово-соціальної роботи, яке інтегрує функціональний 
підхід М. Журавльова та В. Муляви [18] (зосередження на системі заходів), 
гуманістичну концепцію В. Савицького [51] (утвердження особистості 
військовослужбовця як найвищої соціальної цінності), а також сучасний досвід 
діяльності патронатних служб, що розширює уявлення про суб’єктний склад 
відповідної діяльності. 
20 
 
 
Рис. 1.1. Складові військово-соціальної роботи 
Побудовано автором 
 
У цьому контексті військово-соціальна робота трактується як інтегрована 
система цілеспрямованих організаційно-правових, фінансово-економічних і 
психолого-педагогічних заходів, які реалізуються державними інституціями, 
органами військового управління та патронатними службами і спрямовані на 
утвердження військовослужбовця як найвищої соціальної цінності [31]. Її зміст 
охоплює забезпечення реалізації законних прав військовослужбовців, комплексне 
задоволення їхніх потреб у період проходження служби, а також підтримку 
успішної ресоціалізації після її завершення, що в сукупності формує підґрунтя 
моральної стійкості війська в умовах воєнних загроз. 
  
21 
1.2. Нормативно-правове забезпечення соціальної роботи у Збройних 
Силах України 
Формування ефективної системи військової соціальної роботи та 
забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців і їхніх родин 
значною мірою визначається станом чинного законодавства. На сьогодні однією з 
ключових проблем є відсутність єдиного комплексного закону, який би всебічно 
врегульовував цю сферу. Хоча в Україні існують окремі нормативно-правові акти, 
що стосуються соціального захисту військових, їхня розрізненість призводить до 
несистемності та фрагментарності в організації соціальної роботи. 
У таблиці 1.2 представлено еволюцію становлення системи соціального 
захисту та військово-соціальної роботи в історичній ретроспективі, що дозволяє 
виявити основні етапи її розвитку, закономірності функціонування та ключові 
трансформаційні зміни.  
Протягом останнього десятиліття, зокрема після початку повномасштабної 
збройної агресії, система нормативно-правового регулювання зазнала суттєвих і 
системних трансформацій. Держава була змушена у стислі строки адаптувати 
законодавче поле до умов воєнного стану, масової мобілізації та появи значної 
кількості нових ветеранів. У цьому контексті базовий Закон України «Про 
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [19] 
неодноразово доповнювався положеннями, спрямованими на розширення прав і 
соціальних гарантій військовослужбовців у різних сферах суспільного життя. 
Простежується тенденція до поступового розширення кола суб’єктів, на яких 
поширюються відповідні соціально-правові гарантії.  
Слід зазначити, що нормативно-правове визначення військово-соціальної 
роботи у чинному законодавстві відсутнє. Однак, спостерігаємо широке 
застосування цього терміну у науковому та професійному дискурсі, зокрема 
представниками правничої науки, фахівцями соціальної роботи та психологами. 
Так, поняття «військово-соціальна робота» присутнє у Директиві командувача 
Національної гвардії України № Д15 від 26 червня 2017 року «Про вдосконалення 
організації роботи з особовим складом у Національній гвардії України» [35], однак 
22 
у цьому документі відсутнє його чітке дефінітивне визначення. У межах зазначеної 
Директиви військово-соціальна робота розглядається як один із напрямів роботи з 
особовим складом НГУ, функціональну відповідальність за реалізацію якого 
покладено на заступника командира частини з роботи з особовим складом. 
Таблиця 1.2 
Етапи становлення та розвитку нормативно-правового забезпечення соціальної 
роботи у Збройних Силах України 
Хронологічні 
Етап розвитку Ключові характеристики 
межі 
Створення основ законодавства незалежної України; 
Формування прийняття базових законів про соціальний і 
нормативно-правової 1991–1993 рр. правовий захист військовослужбовців, пенсійне 
бази забезпечення та статус ветеранів; започаткування 
системи соціальних гарантій 
Формування профільних підрозділів у структурі 
Інституціоналізація та Міністерства оборони; впровадження державних 
1993–1999 рр. 
розвиток програм розвитку ЗСУ; утвердження соціального 
захисту як пріоритету реформ 
Призупинення дії соціальних пільг через бюджетні 
обмеження; зниження рівня матеріального 
Кризовий період і 
2000–2004 рр. забезпечення; загострення соціальної напруги; 
скорочення гарантій 
рішення Конституційного Суду щодо 
неконституційності звуження прав 
Хронічне недофінансування; домінування 
Стагнація та 
підзаконного регулювання; відсутність 
фрагментарні 2005–2013 рр. 
централізованої координації; часткова передача 
реформи 
функцій цивільному сектору 
Масштабне розширення системи соціального 
захисту; зростання кількості отримувачів; 
Трансформація в запровадження нових соціальних гарантій і виплат; 
з 2014 р. – 
умовах воєнних спрощення процедур отримання статусів; 
дотепер 
викликів інституціоналізація адаптаційних заходів; 
посилення ролі військово-соціальної роботи у 
системі національної безпеки 
Джерело: побудовано автором за [24] 
 
На сучасному етапі для спеціалістів органів морально-психологічного 
забезпечення Збройних Сил України розроблено відповідний Довідник, що включає 
окремий розділ під назвою «Військово-соціальна робота» [15]. 
Складний і багатовимірний характер функціонування Збройних Сил 
зумовлює необхідність комплексного державного регулювання всіх етапів 
проходження військової служби – від мобілізації до соціальної адаптації після 
23 
повернення до цивільного життя. Підтвердження цієї думки знаходимо у праці 
Петросян К.Е. та Котової Л. В. [35], вони стверджують, що військово-соціальна 
робота, виступаючи базовим елементом реалізації військової політики держави, 
охоплює комплекс взаємопов’язаних напрямів діяльності, зокрема, здійснення 
соціального захисту з метою створення належних умов життєдіяльності 
військовослужбовців та членів їхніх сімей; надання соціальної підтримки особам, 
звільненим із військової служби; забезпечення соціальних гарантій шляхом 
реалізації державних механізмів задоволення потреб визначених категорій 
населення, які мають відповідне право; організацію соціального обслуговування 
через систему надання соціальних послуг; а також проведення адаптаційних і 
психологічних заходів як щодо діючих, так і колишніх військовослужбовців.  
У роботі [2] автори зазначають, що ефективна військово-соціальна робота 
передбачає інтеграцію трьох базових складових. По-перше, йдеться про соціальний 
захист, який реалізує превентивну функцію держави та забезпечує належний рівень 
правової захищеності військовослужбовців і пов’язаних з ними осіб. По-друге, 
важливим елементом є соціальна допомога, що має адресний характер і спрямована 
на підтримку осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. По-третє, 
суттєве значення має соціальна підтримка, яка організовує взаємодію ресурсів 
через поєднання матеріального забезпечення з емоційною та інформаційною 
допомогою, забезпечуючи належний рівень життя та сприяючи процесам 
реінтеграції. 
У таблиці 1.3 подано основні законодавчі акти, що є базисом організації 
військово-соціальної роботи. 
З метою комплексного структурування правових, інституційних та 
економічних механізмів, що забезпечують реалізацію військово-соціальної роботи 
на сучасному етапі, результати дослідження узагальнено у вигляді матриці (Додаток 
А, таблиця А.1). У таблиці А.1 розкрито вісім фундаментальних напрямів 
діяльності, визначаючи їхні базові нормативно-правові акти, ключові інструменти 
реалізації, об’єкти впливу та безпосередніх суб’єктів надання послуг. 
  
24 
Таблиця 1.3 
Система законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють 
військову соціальну роботу 
№ Назва нормативно-правового Характеристика 
з/п акта 
1.  Конституція України Гарантує право на соціальний захист, охорону 
здоров’я та інші соціальні права громадян, 
включаючи військовослужбовців 
2.  Закон України «Про соціальний Регулює основні аспекти соціального забезпечення 
захист військовослужбовців та військових, але потребує оновлення та доповнення, 
членів їх сімей» враховуючи сучасні реалії 
3.  Закон України «Про статус Визначає статус ветеранів та гарантії їхнього 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 
соціального захисту» 
4.  Постанови Кабінету Міністрів Регулюють окремі аспекти соціального забезпечення 
України військових (виплати, компенсації, медичне 
обслуговування тощо 
5. Про схвалення Стратегії Визначає стратегічні засади формування та реалізації 
ветеранської політики на період державної ветеранської політики, спрямованої на 
до 2030 року:  соціальний захист, адаптацію та реінтеграцію 
ветеранів і членів їхніх сімей до 2030 року. 
Джерело: побудовано автором 
 
Незважаючи на активний розвиток нормотворчої діяльності та значні обсяги 
фінансового забезпечення, узагальнений аналіз наукових джерел, аналітичних 
матеріалів і сучасних законодавчих ініціатив дає можливість виокремити низку 
проблемних сфер, що залишаються недостатньо врегульованими на нормативно-
правовому рівні. Наявність таких прогалин створює інституційні перешкоди для 
ефективної реалізації соціальної роботи та негативно впливає на рівень довіри до 
державних інституцій. З метою систематизації окреслених проблемних аспектів 
сформовано таблицю 1.4. 
Комплексний аналіз нормативно-правового забезпечення соціальної роботи у 
Збройних Силах України дає підстави стверджувати, що в державі сформовано 
розгалужену та ієрархічно організовану правову систему, яка регулює ключові 
аспекти життєдіяльності військовослужбовців. Вона характеризується високим 
рівнем динамічності та адаптивності. Зокрема, на законодавчому рівні оперативно 
впроваджуються зміни, зумовлені умовами повномасштабної війни: передбачено 
тривалі відпустки для лікування, що можуть сягати одного року; уніфіковано 
25 
фінансові гарантії для мобілізованих осіб і військовослужбовців за контрактом; 
розширено можливості реалізації прав на соціально-орієнтовані відпустки 
сімейного характеру. Водночас скасовано окремі обмеження, успадковані з 
пострадянського періоду, зокрема у сферах міграції та доступу до інформації. 
Значна увага приділяється також розвитку системи психологічної допомоги, до 
реалізації якої активно залучаються інститути громадянського суспільства та 
міжнародний досвід. 
Таблиця 1.4 
Неврегульована проблематика та концептуальні прогалини законодавства у сфері 
військово-соціальної роботи 
Потенційні наслідки для 
Категорія Сутність правової прогалини та інституційної 
проблематики неврегульованості спроможності та 
суспільства 
Відсутність законодавчо закріпленого Зростання кількості 
принципу презумпції правоти судових спорів; зниження 
Бюрократичні 
військовослужбовця; поширена бойової мотивації 
перешкоди у 
практика відмов у наданні бойових особового складу; 
фінансовому 
виплат через затримки в оформленні формування відчуття 
забезпеченні 
рапортів або формальні порушення в соціальної 
документації несправедливості 
Переважно декларативний характер 
Збереження прихованих 
нормативних положень без 
правових, економічних і 
Імплементація впровадження чітких індикаторів 
культурних бар’єрів для 
гендерної політики ефективності (KPI); відсутність 
жінок; зниження довіри до 
механізмів системного моніторингу та 
гендерних ініціатив 
участі незалежних експертів 
Звужене трактування поняття «соціальна Фрагментарність 
адаптація» до підходів, орієнтованих реабілітаційних заходів; 
Інституціоналізація 
переважно на працевлаштування; ускладнення сімейних 
комплексної 
відсутність нормативного регулювання відносин; зростання рівня 
адаптації 
сімейно-орієнтованої психологічної соціальних ризиків серед 
підтримки ветеранів 
Неврегульованість форм і методів 
Права цивільного Обмеження можливостей 
військово-соціальної роботи щодо 
персоналу та соціального діалогу; відтік 
цивільного персоналу ЗСУ; недостатня 
діяльність кваліфікованих кадрів із 
нормативна підтримка діяльності 
профспілок системи забезпечення ЗСУ 
профспілкових організацій 
Підвищення ризиків 
Скасування окремих інструментів 
Антикорупційні корупційних зловживань; 
фінансового контролю (е-декларування) 
механізми та їх дискредитація процедур 
без запровадження альтернативних 
балансування встановлення статусів та 
антикорупційних механізмів 
соціальних гарантій 
Джерело: побудовано автором за [41; 27; 18; 58; 52] 
 
26 
Разом із тим, попри суттєві обсяги фінансування та активну правотворчу 
діяльність, ґрунтовний аналіз засвідчує наявність низки системних проблем. 
Передусім фіксується істотний розрив між нормативно задекларованими правами 
та реальною практикою їх забезпечення. Це значною мірою зумовлено надмірною 
бюрократизацією управлінських процесів у військовій сфері, що нерідко 
призводить до ускладнення або фактичного блокування реалізації гарантованих 
виплат на підставі формальних вимог. Концептуальною вадою залишається також 
домінування економічно зумовленого підходу до розуміння соціальної адаптації, 
який не враховує повною мірою складність психологічних і соціальних процесів, 
пов’язаних із реінтеграцією військовослужбовців у сімейне середовище, 
подоланням посттравматичних станів та відновленням міжособистісної 
комунікації. 
Додатково слід відзначити, що нормативно-правова база у сфері гендерної 
політики має переважно декларативний характер через відсутність чітких 
індикаторів ефективності. При цьому недостатньо враховуються соціальні права 
цивільного персоналу Збройних Сил, зокрема у частині профспілкового 
представництва. Окремі зміни у системі управління також спричиняють 
виникнення нових корупційних ризиків, зокрема у зв’язку зі спрощенням або 
скасуванням окремих механізмів фінансового контролю. 
Усунення вказаних проблем потребує переходу від фрагментарного 
вдосконалення нормативної бази до комплексного реформування системи 
відповідно до сучасних міжнародних стандартів. У цьому контексті особливого 
значення набуває впровадження практик, характерних для збройних сил країн 
НАТО. Йдеться, зокрема, про інституціоналізацію професійної діяльності 
військових соціальних працівників, цифровізацію процедур надання соціальних 
гарантій з метою мінімізації впливу людського фактора, а також формування 
цілісної системи соціального супроводу сім’ї військовослужбовця як 
повноправного суб’єкта військово-соціальної політики. Лише за умови реалізації 
такого системного підходу можливе перетворення соціальних гарантій із 
27 
формально задекларованих норм на ефективний інструмент зміцнення 
обороноздатності держави та збереження людського потенціалу суспільства. 
 
1.3. Система військово-соціальної підтримки в арміях країн НАТО та 
роль соціального працівника 
Функціонування збройних сил держав-членів Організації 
Північноатлантичного договору (НАТО) ґрунтується на принципі оперативної 
сумісності, який забезпечується через впровадження Угод про стандартизацію 
(Standardization Agreement – STANAG) [92]. Зазначені документи фіксують 
узгодженість країн-учасниць щодо застосування спільних підходів у сфері 
управління, логістичного, медичного забезпечення та оперативного планування. 
Водночас, попри збереження національного суверенітету у сфері соціальної 
політики, НАТО сформувало комплекс рекомендацій стосовно управління бойовим 
стресом і підтримання психічного здоров’я військовослужбовців, що визначає 
організаційні засади діяльності соціальних працівників. 
Ключовими нормативно-концептуальними орієнтирами у цій сфері 
виступають стандарти AMedP-8.6 (STANAG 2564) та STANAG 2565, які 
регламентують психологічне забезпечення командного складу та управління 
потенційно травматичними подіями (Potentially Traumatic Events – PTE) [87]. 
Відповідно до цих документів, управління PTE спрямоване на мінімізацію 
негативних наслідків травматичного досвіду шляхом підтримки природних 
механізмів відновлення, своєчасної ідентифікації осіб, які потребують допомоги, і 
їх подальшого скерування до фахівців у сфері психічного здоров’я [87]. 
Організаційна відповідальність за психосоціальний стан особового складу 
реалізується за трирівневою моделлю із розподілом функцій між командуванням і 
спеціалістами медико-соціального профілю (рис. 1.2). 
28 
 
Рис. 1.2. Модель організаційної відповідальності за психосоціальний стан 
особового складу 
Джерело: побудовано автором за [87] 
 
Перший рівень передбачає надання підтримки на рівні підрозділу, що 
забезпечується командирами та військовослужбовцями (так званий принцип 
«buddy aid»). У межах цієї ланки основна увага приділяється формуванню 
довірливого мікроклімату, нормалізації стресових реакцій і стимулюванню 
швидкого відновлення після травматичних подій. З цією метою застосовуються 
відповідні інструменти, зокрема аналіз інцидентів (Ad Hoc Incident Review – AIR), 
який сприяє стабілізації психологічного стану підрозділу та забезпеченню базових 
фізіологічних потреб [87].  
Другий рівень включає раннє професійне втручання з боку фахівців у сфері 
психічного здоров’я (Mental Health Professionals – MHPs), до яких належать клінічні 
соціальні працівники, психологи та психіатри. На цьому етапі здійснюється 
психологічний скринінг і сортування (тріаж), виявлення осіб із підвищеним 
ризиком виникнення психічних розладів, надання психоосвітніх послуг та 
консультативна підтримка командного складу щодо подальших дій [87]. Третій 
рівень передбачає надання спеціалізованої клінічної допомоги 
військовослужбовцям, які не здатні самостійно подолати наслідки 
психотравмуючих впливів. 
29 
Крім того, нормативні підходи НАТО охоплюють регулювання соціально-
правових аспектів цивільно-військової взаємодії. У цьому контексті соціальні 
працівники залучаються до захисту вразливих категорій населення, зокрема дітей у 
зонах збройних конфліктів. Відповідні політики передбачають необхідність 
розроблення спеціалізованих процедур поводження з дітьми-комбатантами, що 
гарантують дотримання норм міжнародного гуманітарного права та забезпечення 
гуманного ставлення [86]. Окрім цього, соціальні фахівці беруть участь у програмах 
розвитку інституційної спроможності держав у постконфліктних регіонах, де їх 
діяльність спрямована на відновлення безпеки, а також соціально-економічного 
розвитку місцевих громад [64]. 
Дослідження Міжнародної асоціації шкіл соціальної роботи (IASSW) 
засвідчує варіативність інституційних моделей організації військово-соціальної 
підтримки в різних країнах [83]. Узагальнений аналіз дозволяє виокремити три 
базові типи таких моделей: клініко-орієнтовану мілітаризовану (США, Канада), 
цивільно-аутсорсингову (Велика Британія) та інтегровано-правову (Німеччина). 
Вказані відмінності зумовлюються особливостями національних систем охорони 
здоров’я, специфікою військових доктрин, а також історичними передумовами 
розвитку соціальної політики у сфері оборони (табл. 1.5) [83]. 
Для наочного відображення особливостей кадрового забезпечення військово-
соціальної роботи в різних державах доцільно звернутися до кількісного аналізу 
співвідношення уніформованих і цивільних соціальних працівників. Наведені дані 
дають змогу простежити залежність між моделлю комплектування збройних сил, 
національною військовою доктриною та організаційним статусом фахівців 
соціальної сфери. З огляду на це, у таблиці подано кількісний і структурний 
розподіл кадрів військово-соціальної роботи в окремих країнах (табл. 1.6) [96]. 
  
30 
Таблиця 1.5 
Порівняльна характеристика моделей військово-соціальної роботи в країнах НАТО 
Країна / модель Організаційна основа Кадрове забезпечення Ключові особливості Основні напрями діяльності 
Уніформовані офіцери-
Високий рівень ресурсного 
Жорстка ієрархічна соціальні працівники Клінічна діагностика і лікування 
забезпечення; глибока інтеграція 
США (клініко- структура (LCSW) та значна психічних розладів; супровід 
соціальних працівників у 
мілітаризована управління; окрема кількість цивільних військовослужбовців і ветеранів; 
військову систему; поєднання 
модель) система охорони фахівців; розвинута реалізація соціальної політики 
клінічної та управлінської 
здоров’я DoD система підготовки через DoD та VA 
функцій 
кадрів 
Поєднання Підтримка психічного здоров’я; 
Уніформовані офіцери та Баланс між клінічною практикою 
військових і зміцнення морального стану 
цивільні соціальні та соціальним супроводом; 
Канада (гібридна цивільних військових; соціальний супровід 
працівники; підготовка державне фінансування 
модель) компонентів у сімей; підготовка кадрів із 
кадрів через державні професійної підготовки; чітка 
системі соціальної урахуванням військової 
освітні програми система рекрутингу 
підтримки специфіки 
Передача функцій 
Переважно цивільні 
Велика Британія соціальної роботи Відмова від мілітаризації Соціальний захист сімей 
спеціалісти; залучення 
(цивільно- цивільним соціальної роботи; розвинений військових; вирішення кризових 
недержавних 
аутсорсингова структурам та механізм аутсорсингу; статутне ситуацій; робота з громадами; 
провайдерів соціальних 
модель) неурядовим регулювання соціального захисту захист дітей та вразливих груп 
послуг 
організаціям 
Інтеграція соціальної 
роботи в цивільно- Цивільні соціальні Орієнтація на соціальне право та Психосоціальне консультування; 
Німеччина 
правову систему; працівники у структурі консультування; демократичний правова допомога; адаптація 
(інтегровано-
концепція Sozialdienst der контроль над армією; акцент на після служби; підтримка сімей; 
правова модель) 
«громадянина в Bundeswehr правах військовослужбовців розвиток інклюзивної політики 
уніформі» 
Джерело: побудовано автором за [85; 70; 85; 93;91; 79; 81; 99; 96; 90; 89; 97; 98; 66; 65; 71; 78; 67; 94]  
 
31 
Представлена таблиця демонструє кількісний та структурний розподіл 
соціальних працівників у збройних силах різних країн, з урахуванням їхнього 
статусу (уніформованих або цивільних) та моделі комплектування армії. Аналіз 
наведених показників засвідчує наявність чіткої залежності між організаційними 
засадами військової служби та домінуючим типом кадрового забезпечення у сфері 
військово-соціальної роботи. 
Зокрема, у країнах із контрактною системою комплектування, таких як США, 
спостерігається найбільша чисельність соціальних працівників, із суттєвим 
переважанням цивільних фахівців, що обумовлено масштабністю системи та 
високою інтенсивністю надання соціально-психологічних послуг. Водночас у 
державах із комбінованими або призовними моделями (Тайвань, Ізраїль, ПАР) 
відзначається більша частка уніформованих соціальних працівників, що 
пояснюється потребою в їхній інтеграції безпосередньо у військову структуру. 
Натомість європейські країни з розвиненими системами соціального 
забезпечення (Німеччина, Данія, Велика Британія) демонструють переважання або 
виключне використання цивільного персоналу, інтегруючи військово-соціальну 
підтримку у загальнонаціональні соціальні служби. Загалом, наведені дані 
підтверджують, що модель організації військово-соціальної роботи визначається 
комплексом чинників, зокрема типом комплектування збройних сил, національною 
соціальною політикою та рівнем інституційного розвитку держави [96]. 
Аналіз представлених даних свідчить, що уніформовані соціальні працівники 
переважають у державах із високим рівнем залучення до бойових дій (зокрема, 
США), а також у країнах, де функціонує призовна або змішана система 
комплектування з широким мобілізаційним ресурсом (Тайвань, Ізраїль, ПАР). 
Водночас для держав європейського регіону з розвиненими моделями соціальної 
держави (зокрема, Німеччина, Данія та інші країни Північної Європи) характерним 
є домінування цивільного персоналу, що зумовлено інтеграцією військово-
соціальної підтримки у загальнодержавну систему соціального забезпечення [96]. 
  
32 
Таблиця 1.6 
Структурно-кількісні характеристики кадрового забезпечення військово-
соціальної роботи в різних країнах 
Країна Уніформовані Цивільні Загальна Комплектування ЗС 
(військові) кількість 
США 670 2550 3220 Контрактне 
Тайвань* 470 30 500 Призов / Контракт 
Німеччина 0 310 310 Контрактне (призупинений 
призов) 
Канада 37 160 197 Контрактне 
ПАР 120 12 132 Контрактне 
Нідерланди 50 40 90 Контрактне 
Ізраїль* 50 40 90 Призов 
Австралія 0 50 50 Контрактне 
Туреччина* 0 30 30 Призов 
Фінляндія* 1 23 24 Призов 
Велика 0 20 20 Контрактне 
Британія 
Данія 0 20 20 Призов 
Ірландія 0 7 7 Контрактне 
Нова Зеландія 0 7 7 Контрактне 
Примітка: позначкою «*» визначено країни із призовною системою комплектування 
збройних сил (14). Для Великої Британії наведено лише чисельність внутрішнього кадрового 
складу без урахування персоналу аутсорсингових організацій, зокрема Better Families Social Work 
Services (BFSWS). 
 
Джерело: побудовано за [96] 
 
Військові соціальні працівники виконують багатофункціональну професійну 
діяльність, яка виходить за межі традиційного соціального консультування та 
охоплює широкий спектр клінічних, організаційних і профілактичних завдань. 
Основні напрями їхньої діяльності включають: 
1) Клінічну практику та терапію, що передбачає надання безпосередніх 
послуг із діагностики та лікування психічних розладів, зокрема посттравматичного 
стресового розладу, депресії та залежностей, а також проведення індивідуальної і 
групової психотерапії [96]. 
2) Контроль бойового та операційного стресу (Combat and Operational Stress 
Control – COSC), який має історичні витоки ще з періоду Першої світової війни та 
нині реалізується через функціонування спеціалізованих мобільних команд. До їх 
складу входять соціальні працівники, що залучаються до діяльності на передових 
оперативних базах з метою профілактики бойової втоми, стабілізації 
33 
психологічного стану військовослужбовців та проведення відповідних 
психосоціальних інтервенцій [70; 68]. 
3) Консультативну підтримку командного складу, у межах якої соціальні 
працівники виступають як експерти з оцінки морально-психологічного клімату 
підрозділів, аналізу суїцидальних ризиків та розробки заходів, спрямованих на 
підвищення стресостійкості особового складу і вдосконалення соціальної політики 
у військових формуваннях [96]. 
4) Управління сімейними кризами, що включає надання допомоги сім’ям 
військовослужбовців у період тривалих відряджень і переміщень, втручання у 
випадках домашнього насильства, а також захист прав і інтересів дітей [63]. 
Водночас специфіка військового середовища обумовлює виникнення 
складних етичних дилем, серед яких особливе місце посідає проблема «подвійної 
лояльності» та дотримання принципу конфіденційності [83]. На відміну від 
класичної моделі соціальної роботи, де пріоритет надається інтересам клієнта, у 
військових умовах фахівець одночасно несе відповідальність перед організацією – 
Збройними Силами. У ситуаціях, коли психічний стан військовослужбовця може 
становити загрозу виконанню бойових завдань або безпеці інших осіб, соціальний 
працівник зобов’язаний інформувати командування. Така подвійність ролі може 
виступати бар’єром для звернення військовослужбовців по допомогу, оскільки 
існує ризик професійної стигматизації або негативних наслідків для кар’єри. У 
зв’язку з цим підготовка соціальних працівників передбачає формування 
компетентностей щодо ефективного управління етичними межами професійної 
діяльності та забезпечення балансу між вимогами конфіденційності й інтересами 
служби [99]. 
Суттєвим етапом еволюції підходів у країнах НАТО стало офіційне визнання 
значущості сімейного благополуччя як чинника, що безпосередньо впливає на 
ефективність виконання військових завдань. У межах цього підходу концепція 
«готовності сім’ї» розглядається військовим командуванням як важливий елемент 
забезпечення загальної боєздатності збройних сил [75]. 
34 
Зміни у демографічній структурі особового складу, зокрема істотне зростання 
частки військовослужбовців, які мають сім’ї, обумовили переорієнтацію 
пріоритетів державної політики у сфері соціального забезпечення. У сучасних 
умовах ефективне виконання військовослужбовцями своїх професійних обов’язків 
значною мірою залежить від стабільності соціально-побутових умов їхніх сімей, 
включаючи забезпечення житлом, фінансову безпеку та доступ до медичних і 
соціальних послуг [62]. 
Результати наукових досліджень у галузі військової соціології підтверджують 
наявність тісного зв’язку між рівнем сімейного благополуччя та мотивацією до 
проходження військової служби за контрактом. Зокрема, військовослужбовці, які 
перебувають у стабільних сімейних відносинах та отримують належну соціальну 
підтримку, мають вищу схильність до продовження служби, тоді як сімейні кризи 
та соціальні труднощі виступають чинниками дострокового звільнення [76]. 
У зв’язку з цим державна політика у сфері оборони передбачає активне 
інвестування у розвиток системи підтримки сімей військовослужбовців. До 
ключових напрямів належать сприяння професійній реалізації членів сімей, 
забезпечення доступу до якісних освітніх і дошкільних послуг, а також 
упорядкування фінансових зобов’язань, що регламентуються відповідними 
нормативними актами [73]. Такий комплексний підхід спрямований на підвищення 
рівня соціальної стабільності військових родин і, відповідно, зміцнення кадрового 
потенціалу збройних сил. 
Військова соціальна робота набуває найбільшої значущості у межах так 
званого «циклу розгортання», який структурує комплекс емоційних і практичних 
викликів для військовослужбовців та їхніх сімей. Зазначений цикл охоплює три 
послідовні етапи: підготовчий (перед розгортанням), період виконання бойових 
завдань та етап після повернення з подальшою реінтеграцією [82]. Кожен із цих 
етапів потребує застосування диференційованих соціальних інтервенцій. 
Етап 1. Перед розгортанням. Даний етап розпочинається з моменту 
отримання наказу про направлення військовослужбовця до району виконання 
завдань і може тривати від кількох тижнів до одного року [95]. У цей період сім’я 
35 
переживає так звану фазу «очікування втрати», яка супроводжується поступовим 
емоційним дистанціюванням з метою психологічної підготовки до розлуки [72]. 
Типовими проявами є коливання емоційного стану, підвищена тривожність, 
напруження та прихований негативізм. На цьому етапі соціальні працівники 
здійснюють активний супровід, організовуючи передрозгортальні брифінги, 
орієнтовані на практичну підготовку родини. Зокрема, забезпечується оформлення 
юридичних документів (довіреності, заповіти), визначення опіки над дітьми 
(Family Care Plan), упорядкування фінансових зобов’язань та налагодження каналів 
комунікації на випадок надзвичайних ситуацій [82]. 
Етап 2. Розгортання. У період виконання бойових завдань 
військовослужбовці зазнають значного фізичного та психоемоційного 
навантаження, що пов’язане з небезпекою для життя, втратами серед особового 
складу, необхідністю застосування зброї та ризиком отримання травм, включаючи 
черепно-мозкові ураження [88]. У цих умовах соціальні працівники, які входять до 
складу спеціалізованих мобільних груп, проводять постійний моніторинг 
психологічного стану та здійснюють заходи профілактики бойового стресу на рівні 
передових підрозділів. Паралельно родини військовослужбовців адаптуються до 
нових життєвих умов, поступово формуючи стабільні моделі повсякденної 
поведінки. У випадках частих та короткострокових розгортань адаптаційні процеси 
ускладнюються, що може призводити до тривалого стану емоційної дестабілізації 
[72]. Соціальна підтримка сімей забезпечується через мережу спеціалізованих 
центрів, консультаційні сервіси та групи психологічної підтримки [82]. 
Етап 3. Після розгортання та реінтеграція. Повернення військовослужбовця 
додому не означає завершення стресового впливу, а навпаки ініціює складний 
процес соціально-психологічної адаптації. Цей етап передбачає перегляд усталених 
сімейних ролей та відновлення взаємодії між членами родини, що зазнала змін у 
період відсутності військовослужбовця [82]. З метою пом’якшення різкого 
переходу від бойових умов до мирного життя у країнах НАТО впроваджено 
механізм транзитної декомпресії (Third Location Decompression – TLD), що 
здійснюється у спеціально визначених локаціях. У межах таких програм соціальні 
36 
працівники проводять психоосвітні заходи, спрямовані на формування адаптивних 
стратегій поведінки, підготовку до можливих труднощів у сімейному середовищі та 
стабілізацію емоційного стану військовослужбовців [74]. 
Особлива увага приділяється сім’ям із дітьми, для яких розроблено 
спеціалізовані програми підтримки, зокрема інтервенції на основі теорії 
соціального навчання взаємодії. Такі підходи спрямовані на відновлення 
ефективних батьківських практик, які можуть зазнавати негативних змін під 
впливом психотравмуючих факторів, зокрема посттравматичного стресового 
розладу або депресивних станів [77]. 
Таким чином, «цикл розгортання» виступає важливим організаційним і 
змістовим орієнтиром для планування та реалізації заходів військово-соціальної 
роботи, забезпечуючи системний супровід як військовослужбовців, так і їхніх 
родин на всіх критично важливих етапах служби. 
В умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та ведення 
бойових дій високої інтенсивності Україна стикається з надзвичайно серйозними 
викликами у сфері збереження людського капіталу, що зумовлює необхідність 
посилення ролі військово-соціальної роботи як ключового інструмента 
забезпечення соціальної стійкості військовослужбовців, їхнього психологічного 
благополуччя, ефективної реабілітації та відновлення, а також підтримки 
соціальної інтеграції після виконання бойових завдань [69]. Водночас стратегічний 
курс на інтеграцію Збройних Сил України до стандартів НАТО має комплексний 
характер і охоплює не лише технічне переозброєння, а й глибоку трансформацію 
адміністративних, логістичних та соціально-медичних механізмів забезпечення, що 
передбачає гармонізацію підходів до організації військово-соціальної роботи з 
євроатлантичними нормами, підвищення стандартів соціального захисту 
військовослужбовців, а також впровадження ефективних інструментів соціальної 
підтримки, реабілітації та супроводу особового складу [60]. 
Разом із тим, результати аналізу міжнародного досвіду засвідчують, що 
механічне перенесення зарубіжних моделей є недоцільним через специфічні умови 
функціонування української держави, зокрема масштаб воєнних дій, рівень 
37 
мобілізації населення та обмеженість ресурсів [53]. У цьому контексті доцільним є 
застосування комбінованого (еклектичного) підходу до реформування системи 
військово-соціальної роботи. 
Зокрема, з огляду на масштаби бойових втрат і психологічного навантаження, 
актуальним є впровадження інституту військових соціальних працівників у статусі 
офіцерів за аналогією з відповідною практикою США. Такі фахівці повинні 
функціонувати безпосередньо у складі військових підрозділів (на рівні бригад і 
батальйонів), забезпечуючи раннє виявлення та управління бойовим стресом 
відповідно до стандартів НАТО [87]. З метою кадрового забезпечення цієї системи 
перспективним напрямом є запровадження державних програм підготовки фахівців 
соціальної роботи за моделлю субсидованої освіти, що успішно реалізується у 
Канаді [97]. 
Крім того, зростаюче навантаження на сім’ї військовослужбовців обумовлює 
необхідність посилення ролі територіальних громад у системі соціальної 
підтримки. У цьому контексті доцільним є використання досвіду Великої Британії, 
зокрема механізмів, подібних до «Armed Forces Covenant», які передбачають 
залучення органів місцевого самоврядування до створення сприятливого 
соціального середовища для військовослужбовців і ветеранів [53]. 
Не менш важливим напрямом є розвиток програм соціальної адаптації та 
професійної реінтеграції військовослужбовців після завершення служби. 
Вітчизняні ініціативи, реалізовані у співпраці з міжнародними партнерами, 
продемонстрували ефективність у забезпеченні психологічної підтримки, 
професійної підготовки та стимулювання підприємницької активності серед 
ветеранів, що відповідає кращим міжнародним практикам [69]. 
Узагальнення міжнародного досвіду свідчить, що сучасна система військово-
соціальної підтримки в державах НАТО трансформувалася у важливий елемент 
забезпечення національної безпеки, стійкості суспільства та бойової спроможності 
збройних сил. У цій системі соціальний працівник виконує ключову роль у 
управлінні процесами розвитку та збереження людського потенціалу – від 
38 
первинної підтримки військовослужбовців і їхніх сімей до забезпечення 
реінтеграції після завершення служби. 
Водночас різноманітність організаційних моделей (мілітаризованих та 
цивільно орієнтованих) засвідчує відсутність універсального підходу до побудови 
системи військово-соціальної роботи. При цьому існує спільне розуміння того, що 
недооцінка психосоціальних потреб військовослужбовців і членів їхніх сімей 
неминуче призводить до зниження ефективності функціонування збройних сил. 
Для України імплементація сучасних підходів потребує не лише адаптації 
окремих інструментів, а й комплексної трансформації військово-соціальної 
політики, орієнтованої на пріоритетність людського життя, гідності 
військовослужбовця та його соціального захисту. Розвиток професійної військово-
соціальної роботи у цьому контексті виступає ключовим чинником зміцнення 
обороноздатності держави та збереження її людського потенціалу. 
  
39 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-
СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ 
 
2.1. Організаційно-управлінська модель та напрями реалізації 
військово-соціальної роботи у військовій частині  
В умовах тривалого правового режиму воєнного стану, ведення 
повномасштабних бойових дій та суттєвого зростання навантаження на систему 
забезпечення життєдіяльності військ відбувається докорінна трансформація 
концептуальних підходів до роботи з особовим складом Збройних Сил України. 
Зазначені процеси зумовлюють необхідність перегляду традиційних організаційно-
управлінських рішень у сфері військово-соціальної роботи та адаптації їх до 
сучасних викликів і потреб військовослужбовців. 
Дослідження організаційно-управлінської моделі та основних напрямів 
реалізації військово-соціальної роботи безпосередньо на рівні військової частини 
набуває ключового значення, адже саме військова частина виступає первинною, 
базовою ланкою, у межах якої реалізуються державні соціальні гарантії та 
відбувається їх практична імплементація. На цьому рівні задекларовані 
нормативно-правові положення трансформуються у конкретні механізми 
підтримки, орієнтовані на задоволення актуальних потреб військовослужбовців. 
Військово-соціальна робота є складовою загальної системи морально-
психологічного забезпечення (МПЗ) Збройних Сил України, яка здійснює 
безпосередній вплив на рівень боєздатності підрозділів, психологічну стійкість 
військових колективів, а також мотиваційну спрямованість військовослужбовців до 
виконання визначених завдань за призначенням. 
У теоретичному розділі було з’ясовано, що військово-соціальна робота – 
цілісна, багаторівнева система взаємопов’язаних правових, політичних, 
економічних, виховних, соціальних та організаційних заходів, а її реалізація 
спрямована на забезпечення належного рівня матеріально-побутових умов 
життєдіяльності військовослужбовців, а також на гарантовану реалізацію 
визначених чинним законодавством соціальних прав і пільг. Вона охоплює не лише 
40 
військовослужбовців, а й інші соціально значущі категорії, зокрема громадян, 
звільнених з військової служби, членів їхніх сімей та цивільний персонал Збройних 
Сил України, з огляду на це,  військово-соціальна робота – це важливий інструмент 
реалізації державної соціальної політики у сфері оборони, спрямований на 
забезпечення соціальної стабільності, підтримку людського потенціалу військової 
організації та підвищення ефективності функціонування Збройних Сил загалом. 
Визначальним етапом інституціоналізації сучасної моделі військово-
соціальної роботи стало ухвалення Постанови Кабінету Міністрів України від 20 
серпня 2024 року № 948, якою визначено порядок організації діяльності служб 
супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей. Цей нормативно-правовий 
акт заклав загальнодержавні засади функціонування системи спеціалізованої 
соціальної підтримки в секторі безпеки і оборони. Подальший розвиток зазначених 
положень забезпечено Наказом Міністерства оборони України від 29 січня 2025 
року № 59, який набрав чинності 10 березня 2025 року та формалізував 
організаційно-управлінську модель соціального патронату безпосередньо на рівні 
військової частини. Узагальнення ключових нормативно-правових актів, що 
регламентують військово-соціальну роботу, наведено в таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1 
Нормативно-правова база військово-соціальної роботи у військовій частині 
Нормативний акт Рік Основний зміст Значення для системи 
Визначає порядок 
Формує загальнодержавні 
Постанова КМУ № 948 2024 діяльності служб 
засади соціального супроводу 
супроводу 
Регламентує діяльність Формалізує модель соціального 
Наказ МОУ № 59 2025 
служб у ЗСУ патронату 
Професійний стандарт Визначає компетентності Методологічна база підготовки 
2019 
офіцера (ЗСУ)* фахівців кадрів 
Наказ Мінветеранів № Стандарт супроводу Забезпечує наступність 
2024 
508 ветеранів соціальної підтримки 
Джерело: побудовано автором [11; 44; 45] 
* Професійний стандарт містить інформацію з обмеженим доступом, відповідно до п. 
1.23 ПСІ ЗСУ-2025. 
 
Відповідно до цього наказу, діяльність служб супроводу спрямована на 
забезпечення комплексної підтримки військовослужбовців, передусім поранених, 
хворих, а також членів їхніх сімей і родин загиблих або зниклих безвісти. Така 
41 
підтримка має системний характер і охоплює юридичну, соціальну, медико-
реабілітаційну та психологічну допомогу. 
Водночас формування ефективної системи військово-соціальної роботи 
відбувається у межах стратегічних орієнтирів її розвитку, зокрема через 
впровадження професійних стандартів у військовій та цивільній сферах. 
Синхронізація відповідних нормативних підходів забезпечує безперервність 
соціального супроводу військовослужбовця при переході до статусу ветерана та 
загалом формує цілісну систему інституційного забезпечення, структурно 
відображену на рис. 2.1. 
 
Рис. 2.1. Система інституційного забезпечення військово-соціальної роботи у 
ЗСУ  
Джерело: побудовано автором 
 
Основоположна мета військово-соціальної роботи полягає у формуванні 
належного соціального середовища, в якому військовослужбовець звільнений від 
надмірного адміністративно-побутового навантаження та здатний ефективно 
виконувати службові й бойові обов’язки. Наразі, вона вийшла за межі традиційного 
тилового забезпечення, набувши ознак цілісної системи безперервного соціального 
супроводу. Вона охоплює всі етапи життєвого циклу військовослужбовця – від 
42 
мобілізації та адаптації до участі в бойових діях, лікування, психологічної 
декомпресії та подальшої реінтеграції або повернення до служби (табл. 2.2). 
Таблиця 2.2 
Етапи соціального супроводу військовослужбовця 
Етап життєвого циклу Зміст соціального супроводу Основна мета 
Інформування, первинна соціальна 
Мобілізація Зниження стресу, адаптація 
підтримка 
Формування колективної 
Адаптація у частині Соціально-психологічна інтеграція 
стійкості 
Забезпечення пільг, вирішення Підтримка ефективності 
Службова діяльність 
побутових питань служби 
Бойові дії Психологічна підтримка, супровід Збереження боєздатності 
Відновлення 
Лікування і реабілітація Медично-соціальна допомога 
функціональності 
Декомпресія Психологічне розвантаження Профілактика ПТСР 
Соціальна адаптація або відновлення Стабілізація 
Реінтеграція/повернення 
служби життєдіяльності 
Джерело: побудовано автором 
 
Організаційно-управлінська модель на рівні військової частини 
характеризується складною взаємодією суб’єктів і базується на принципах 
єдиноначальності, децентралізації соціальних функцій та міжслужбової взаємодії 
(рис. 2.2).  
Вона поєднує традиційну військову ієрархію зі спеціалізованими 
структурами цивільно-військового співробітництва, що впроваджують сучасні 
підходи соціального патронату відповідно до стандартів країн-членів НАТО.  
Організація діяльності щодо здійснення соціального супроводу на 
тактичному рівні управління має чітко визначений розподіл повноважень між 
посадовими особами відповідно до структури військової частини. 
Так, у бригаді (полку) виконання завдань у сфері соціального супроводу 
покладається на офіцера соціальної роботи відділення морально-психологічного 
забезпечення, до складу якого входять один офіцер та один соціальний працівник 
(соціолог). 
43 
 
Рис. 2.2. Організаційно-управлінська модель військово-соціальної роботи у 
частині – структури соціального супроводу військових частин (підрозділів) 
Джерело: побудовано автором за [56] 
 
На рівні батальйону (дивізіону) організаційне забезпечення цієї діяльності 
здійснюють заступник командира з морально-психологічного забезпечення спільно 
з головним сержантом підрозділу. У роті (батареї) відповідні функції покладено на 
заступника командира з морально-психологічного забезпечення та головного 
44 
сержанта роти (батареї), які забезпечують реалізацію заходів соціального 
супроводу безпосередньо у підрозділі. 
Організаційно-управлінська архітектура військово-соціальної роботи на 
тактичному рівні (бригади, полку, батальйону чи дивізіону) характеризується 
багатокомпонентністю та комплексністю побудови. Вона поєднує функції 
стратегічного керівництва, оперативного управління морально-психологічним 
станом особового складу, експертно-функціонального забезпечення, а також 
безпосереднього здійснення соціального супроводу за принципами кейс-
менеджменту та забезпечує узгоджену взаємодію управлінських і виконавчих 
елементів, спрямованих на ефективну реалізацію заходів військово-соціальної 
роботи на рівні військової частини. 
З метою забезпечення ефективного виконання функцій військово-соціальної 
роботи керівники військових частин (від рівня бригади до окремого батальйону), а 
також представники вищих військових навчальних закладів і територіальних 
центрів комплектування та соціальної підтримки наділяють керівників служб 
супроводу розширеними координаційними повноваженнями [11]. Зокрема, вони 
мають право залучати до вирішення соціальних кейсів посадових осіб інших 
структурних підрозділів, отримувати необхідну інформацію в межах компетенції та 
координувати їхню діяльність щодо конкретного військовослужбовця. 
До системи взаємодії, що координується службою супроводу, належать 
ключові структурні елементи військової частини, зокрема: 
– підрозділи персоналу (кадрові питання, статуси, накази); 
– підрозділи логістики (речове забезпечення, транспорт); 
– юридична служба (правові висновки, допомога в оформленні документації); 
– фінансова служба (нарахування грошового забезпечення, компенсацій); 
– медична служба (ВЛК, направлення на лікування); 
– капеланська служба (душпастирська опіка, моральна підтримка); 
– служба психологічної підтримки. 
Водночас нормативно передбачено недопущення будь-якого втручання у 
діяльність служб супроводу або покладання на них невластивих функцій, що 
45 
виходять за межі визначеної компетенції. За результатами діяльності фахівці служб 
супроводу здійснюють систематичний моніторинг та щомісячно формують 
аналітичні й інформаційно-довідкові матеріали, які інтегруються в загальну 
звітність військової частини та передаються до органів військового управління 
вищого рівня. 
Глибокий соціально-психологічний зміст відображено у принципах 
кадрового забезпечення служб супроводу. Відповідно до нормативних положень, їх 
комплектування здійснюється насамперед за рахунок двох ключових категорій 
військовослужбовців: осіб, звільнених з ворожого полону та таких, що виявили 
бажання продовжувати військову службу, а також військовослужбовців з 
інвалідністю внаслідок війни. 
Зазначений кадровий підхід має комплексне значення для функціонування 
системи військово-соціальної роботи. З одного боку, він сприяє інтеграції у 
службову діяльність мотивованих військовослужбовців із бойовим досвідом, 
забезпечуючи їх подальшу зайнятість та використання накопиченого професійного 
потенціалу. З іншого боку, такий підхід реалізує принцип «рівний рівному», який є 
одним із базових у соціальній роботі. Практичний досвід фахівців служби 
супроводу, які особисто пережили поранення або полон, підвищує рівень довіри та 
ефективність комунікації з отримувачами соціальних послуг, сприяючи зниженню 
психологічних бар’єрів і формуванню підтримувального середовища [11]. 
З метою подальшої систематизації управлінських зв’язків та 
функціонального навантаження суб’єктів організаційно-управлінської моделі 
військово-соціальної роботи доцільним є їх узагальнення у відповідній 
структурованій формі (див. табл. 2.3). 
  
46 
Таблиця 2.3 
Матриця розподілу функцій суб’єктів військово-соціальної роботи у військовій 
частині 
Суб’єкт Роль та основні функції в системі Характер повноважень 
управління у соціального забезпечення 
військовій 
частині 
Командир  Загальне керівництво; прийняття владних Стратегічне управління, 
військової рішень; видання наказів; надання розширених адміністрування, 
частини повноважень керівникам служб супроводу; єдиноначальність. 
контроль за соціальною справедливістю та 
нормами постачання. 
Заступник  Організація виховної роботи; щоденний Оперативне керівництво, 
командира з моніторинг соціально-правових проблем; аналітика, профілактика. 
МПЗ аналіз морально-психологічного клімату; 
підготовка пропозицій щодо нейтралізації 
соціальної напруги. 
Служба  Наскрізний індивідуальний соціальний Безпосередня практична 
супроводу  супровід; координація процесів лікування, реалізація, кейс-
(підрозділ ЦВС) протезування, оформлення статусів; менеджмент, міжвідомча 
комунікація з родинами поранених, загиблих, взаємодія. 
полонених; маршрутизація запитів. 
Спеціалізовані Виконання профільних дій за запитами Експертне та 
служби (кадрова, служби супроводу: нарахування виплат, функціональне 
фінансова, підготовка юридичних висновків, організація забезпечення. 
медична, ВЛК, видача довідок. 
юридична) 
Жіночі ради (як Історично – вирішення питань Громадський контроль, 
елемент життєдіяльності жіночої громадськості, колегіальна діяльність, 
самоврядування) зміцнення морально-етичного клімату, просвітництво. 
просвітницька робота серед жінок-
військовослужбовців та членів сімей. 
 
Інтенсивність та емоційна складність професійної діяльності фахівців служб 
супроводу зумовлюють необхідність чіткого нормування їхнього функціонального 
навантаження з метою запобігання професійному вигоранню. Відповідно до 
затверджених методологічних стандартів організації соціального супроводу на 
рівні військової частини (зокрема в офлайн та онлайн форматах), встановлено 
граничний показник навантаження: один фахівець може здійснювати супровід не 
більше ніж 22 отримувачів соціальних послуг на місяць [11]. Такий підхід 
забезпечує можливість індивідуалізованого опрацювання кожного випадку та 
підвищує якість надання соціальної допомоги. 
47 
У межах професійної діяльності фахівці служб супроводу здійснюють 
систематичний моніторинг реалізації індивідуальних планів отримувачів послуг. 
Оцінювання ефективності соціального втручання проводиться за визначеним 
регламентом: первинний контроль здійснюється через 10 робочих днів від початку 
надання послуги, подальший – не рідше одного разу на місяць, а також за 10 
робочих днів до завершення соціального супроводу [11]. Частота безпосередніх 
контактів із отримувачами послуг визначається індивідуально з урахуванням 
потреб у підтримці та умов проходження військової служби. 
Фахівці служби супроводу відповідають за планування та координацію 
заходів соціального супроводу, ведення відповідної документації, взаємодію з 
командуванням і суміжними структурами, а також підготовку аналітичної та звітної 
інформації. Зокрема, результати їхньої діяльності узагальнюються у щомісячних 
звітах, що подаються до відповідних органів державного управління, зокрема 
Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної 
служби [11]. 
Функціональне поле військово-соціальної роботи характеризується значною 
широтою та диверсифікованістю. Відповідно до сучасних нормативно-правових 
підходів, діяльність служб супроводу охоплює близько двадцяти ключових 
напрямів підтримки, що забезпечують комплексний характер соціального 
супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей. 
Зазначені напрями включають надання правової, соціальної, психологічної та 
медико-реабілітаційної допомоги, сприяння в отриманні соціальних гарантій і 
виплат, організацію взаємодії з органами державної влади та іншими інституціями, 
а також вирішення індивідуальних соціальних випадків. Узагальнення основних 
напрямів діяльності служб супроводу доцільно представити у вигляді 
структурованої системи (див. табл. 2.4), що дозволяє наочно відобразити їх 
функціональне навантаження та взаємозв’язки. 
  
48 
Таблиця 2.4 
Ключові вектори військово-соціальної роботи та їх зміст 
Напрям Зміст Основні механізми реалізації 
Оформлення бойових виплат; супровід 
Гарантування фінансового забезпечення поранених; 
1. Соціально-правовий 
соціальних прав, оформлення матеріальної допомоги; 
захист та фінансове 
виплат і пільг сприяння отриманню статусу УБД; 
забезпечення 
військовослужбовців забезпечення права на відпустки; участь у 
житлових програмах 
Координація лікування та ВЛК/ ЕКОПФО 
Забезпечення 
(МСЕК); організація реабілітації і 
2. Медико-соціальний безперервної 
протезування; супровід лікування в 
супровід і реабілітація допомоги пораненим 
Україні та за кордоном; підтримка зв’язку 
і хворим 
з родиною; психологічне супроводження 
Допомога сім’ям загиблих, полонених і 
Підтримка родин, зниклих; супровід отримання 
3. Робота з сім’ями 
особливо у кризових компенсацій; юридичне консультування; 
військовослужбовців 
ситуаціях психологічна підтримка; інформування 
щодо соціальних гарантій 
Запобігання Моніторинг стану колективу; 
негативним профілактика стресу, залежностей і 
4. Соціальна профілактика 
соціальним і девіацій; психологічна декомпресія; 
та реабілітація 
психологічним реінтеграція військовослужбовців, у т.ч. 
явищам після СЗЧ 
Кейс-менеджмент у межах частини; 
Координація 
5. Взаємодія суб’єктів взаємодія з органами влади та громадами; 
діяльності 
військово-соціальної співпраця з Мінветеранів і 
внутрішніх і 
роботи Мінсоцполітики; залучення громадських і 
зовнішніх партнерів 
волонтерських організацій 
Джерело: побудовано автором за [11] 
 
Зазначені механізми реалізації забезпечують практичне втілення 
багатовекторної системи військово-соціальної роботи, спрямованої на підвищення 
соціальної захищеності військовослужбовців і ефективності функціонування 
військових колективів. 
На нашу думку, варто зосередити увагу на першому векторі військово-
соціальної роботи – соціально-правовому захисті, фінансовому забезпеченні та 
адмініструванні пільг. Це обумовлено тим, що зазначений напрям є базовим для 
забезпечення соціальної стабільності військовослужбовців, безпосередньо впливає 
на їх морально-психологічний стан і мотивацію до виконання службово-бойових 
завдань, а також відзначається найбільшим рівнем нормативної врегульованості та 
фінансового наповнення. 
49 
Основою військово-соціальної роботи на рівні військової частини виступає 
організація своєчасного та повного доведення до військовослужбовців грошового 
забезпечення і соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством. 
Економічна стабільність є ключовою передумовою підтримання психологічної 
рівноваги особового складу, що обумовлює важливість ефективної діяльності 
служб супроводу у взаємодії з фінансовими підрозділами. 
У практичній площині це передбачає забезпечення нарахування та супроводу 
додаткових грошових винагород, розмір яких залежить від умов проходження 
військової служби. Зокрема, військовослужбовці можуть отримувати щомісячні 
доплати у розмірі 30 000, 50 000 або 100 000 гривень, а у разі виконання завдань 
безпосередньо в районі бойових дій – додатково 70 000 гривень за кожні 30 днів. 
Важливим аспектом діяльності служб супроводу є документальне оформлення 
відповідних виплат і координація взаємодії між підрозділами, що забезпечують їхнє 
нарахування. 
Особливе місце в межах даного напряму займає забезпечення безперервності 
фінансового забезпечення військовослужбовців, які перебувають на лікуванні 
внаслідок поранення чи захворювання. Незважаючи на законодавчо гарантоване 
збереження повного грошового забезпечення, включно з виплатами у розмірі 100 
000 гривень, практична реалізація цього права потребує активного 
адміністративного супроводу з боку військової частини. Служби супроводу 
здійснюють збір медичних документів, оформлення необхідних рапортів та 
контроль за своєчасністю надходження коштів. 
Додатково забезпечується оформлення матеріальної допомоги для вирішення 
соціально-побутових питань, одноразових виплат, пов’язаних із переміщенням 
військовослужбовців, а також реалізація окремих державних програм, зокрема 
виплат у розмірі 1 млн грн за контрактом «18–24». Для сімей загиблих 
військовослужбовців здійснюється комплексний супровід у процесі отримання 
державних компенсацій, розмір яких може сягати 15 млн грн. 
Важливим складником соціально-правового захисту є також адміністрування 
реалізації права на відпочинок. У цьому контексті забезпечується контроль за 
50 
наданням компенсаційних днів відпочинку за службу у вихідні та святкові дні, 
формування графіків відпусток і використання цифрових інструментів, зокрема 
застосунку «Армія+», для подання відповідних рапортів. Для учасників бойових дій 
додатково передбачаються пільгові умови відпусток, що потребує належного 
кадрового обліку. 
Окремим важливим напрямом є сприяння у набутті статусу учасника бойових 
дій, який відкриває доступ до широкого спектра соціальних гарантій. Процедура 
його отримання передбачає формування значного пакета документів, підготовку 
якого забезпечують служби супроводу. Надалі реалізується інформування 
військовослужбовців щодо можливостей отримання пільг, зокрема у сфері 
комунальних послуг, транспортного забезпечення та страхування. 
У межах житлового забезпечення військово-соціальна робота включає 
оформлення компенсацій за піднайом житла, а також інформування щодо участі у 
державних програмах пільгового кредитування, таких як «єОселя». Соціально-
правовий захист, фінансове забезпечення та адміністрування пільг становлять 
системоутворюючий елемент військово-соціальної роботи, який забезпечує 
матеріальну стабільність військовослужбовців та виступає важливим чинником 
підтримання їх боєздатності і соціальної захищеності. 
Результати проведеного аналізу засвідчують, що система військово-
соціальної роботи у ЗСУ перебуває у стані глибокої трансформації, зумовленої 
потребою у безперервному та професійному супроводі військовослужбовців. 
Традиційна організаційно-управлінська модель зазнала суттєвого розвитку через 
впровадження служб супроводу, що забезпечили перехід до комплексного кейс-
менеджменту та посилили координацію між підрозділами. Військово-соціальна 
робота набула системного характеру, охоплюючи адміністративну, медичну, 
психологічну та соціально-логістичну підтримку військових і їхніх родин, а 
унікальний кадровий підхід сприяє високому рівню довіри та ефективності 
взаємодії. Незважаючи на наявні проблеми, зокрема кадровий дефіцит, 
невпорядкованість гендерних методик, організаційні труднощі, розвиток системи 
оцінюється як позитивний і спрямований на формування цілісної ветеранської 
51 
екосистеми. Розбудова сучасної, ресурсно забезпеченої та емпатичної системи 
соціального супроводу є ключовою умовою гарантування належного соціального 
захисту військовослужбовців і їхніх родин, а військово-соціальна робота виступає 
як інтегрована багатовекторна система підтримки, що забезпечує всебічний 
супровід військовослужбовця на всіх етапах проходження служби та після її 
завершення. 
 
2.2. Процедури діагностики соціальних потреб та рівня соціального 
забезпечення військовослужбовців 
Аналіз процедур діагностики соціальних потреб та рівня соціального 
забезпечення військовослужбовців доцільно здійснювати у контексті взаємозв’язку 
військово-соціальної роботи та соціального супроводу у Збройних Силах України. 
Військово-соціальна робота, як системне явище, формує загальні принципи, 
напрями та механізми забезпечення соціальної стабільності особового складу, тоді 
як соціальний супровід виступає її прикладним компонентом, що реалізується на 
індивідуальному рівні (рис. 2.3).  
 
Рис.2.3. Взаємозв’язок військово-соціальної роботи, соціального супроводу 
та соціальних послуг у забезпеченні військовослужбовців та членів їх сімей 
Джерело: побудовано автором 
 
Зазначене співвідношення системного та прикладного рівнів діяльності 
зумовлює необхідність практичної реалізації визначених принципів і механізмів у 
конкретних інструментах соціальної підтримки. Саме через впровадження цілісної 
та багатовимірної системи соціальних послуг забезпечується ефективне 
функціонування соціального супроводу як ключового елементу військово-
соціальної роботи, орієнтованого на задоволення індивідуальних потреб 
військовослужбовців і їхніх сімей. 
52 
У цьому контексті комплексність соціальних послуг розглядається як один із 
інституційних чинників підвищення рівня боєздатності військових підрозділів. 
Забезпеченість військовослужбовця впевненістю у належному соціальному захисті 
членів його сім’ї сприяє зниженню рівня тривожності, підвищенню психологічної 
стабільності особового складу та запобігає виникненню дестабілізаційних процесів 
у підрозділі. Система соціальних послуг у військовій сфері доцільно 
структурується за кількома стратегічними напрямами: 
1. Адаптаційний цикл – передбачає комплексний фаховий супровід 
військовослужбовця на всіх етапах проходження служби. Це охоплює період від 
призову та первинної адаптації до умов військового середовища до етапу 
підготовки до звільнення зі служби та подальшої реінтеграції у цивільне життя. 
Такий підхід забезпечує поступове входження особи у військову систему та 
мінімізує ризики соціальної дезадаптації після завершення служби. 
2. Юридично-адміністративний блок – включає надання консультаційної та 
практичної допомоги у сфері оформлення документів, інформування щодо прав у 
галузях охорони здоров’я та освіти, а також координацію взаємодії з установами 
безоплатної правничої допомоги. Зазначений напрям має важливе значення для 
оптимізації виконання службових обов’язків, оскільки зменшує навантаження на 
військовослужбовця, пов’язане з вирішенням бюрократичних питань, і сприяє 
концентрації на виконанні професійних завдань. 
3. Забезпечення психосоціальної стійкості та підтримка сім’ї 
військовослужбовця – охоплює проведення індивідуальних і групових 
консультацій, спрямованих на зміцнення сімейних зв’язків, розвиток 
комунікативних компетентностей та подолання труднощів, зумовлених тривалою 
розлукою. Така діяльність є важливим елементом формування психологічної 
витривалості та підтримки морально-психологічного стану особового складу. 
4. Профілактика та безпека – включає системні заходи з попередження 
аддиктивної поведінки, зокрема ігрової залежності та вживання психоактивних 
речовин. У межах цього напряму також здійснюється реагування на випадки 
домашнього насильства та забезпечується захист прав дітей. Вказані заходи мають 
53 
превентивний характер і спрямовані на підтримання стабільності функціонування 
підрозділу та зниження соціальних ризиків. 
Наведені стратегічні напрями організації соціальних послуг демонструють 
системний характер соціального забезпечення військовослужбовців та їхніх сімей і 
підкреслюють потребу в узагальненні та впорядкуванні відповідної інформації. 
Ефективне управління зазначеними процесами потребує наявності інструментів, 
що забезпечують комплексний облік соціально значущих показників, їх аналіз і 
подальше використання для прийняття управлінських рішень. 
У цьому контексті особливого значення набуває соціальний паспорт 
військової частини (підрозділу, гарнізону), який виступає базовим інструментом 
систематизації та узагальнення розрізненої інформації про особовий склад, 
забезпечуючи можливість комплексної оцінки соціальних потреб і рівня 
соціального забезпечення на основі об’єктивних матеріальних, правових і 
демографічних показників. Соціальний паспорт трактується як комплексний 
документ, що акумулює повні дані про соціально-демографічні характеристики 
військовослужбовців, стан реалізації державних соціальних гарантій і відображає 
глибинні соціальні процеси, притаманні військовим колективам, а також містить 
інформацію щодо організації соціального і правового захисту військових, членів 
їхніх сімей і цивільного персоналу ЗСУ [42]. 
За умови належного формування та регулярної актуалізації соціальний 
паспорт трансформується зі статистичного звіту на ефективний інструмент 
прогностичної аналітики для органів військового управління, надаючи суб’єкту 
військово-соціальної роботи повну та структуровану інформацію, що створює 
підґрунтя для прогнозування розвитку соціальних процесів у підрозділах і 
обґрунтованого визначення пріоритетних об’єктів соціального супроводу. У межах 
загальної сукупності клієнтів військово-соціальної роботи доцільним є їх 
диференціювання за окремими групами або індивідами відповідно до визначених 
критеріїв. Такими критеріями можуть виступати: 
– демографічні (вік, стать, сімейний склад, національність, віросповідання); 
54 
– географічні (співвідношення місця проживання військовослужбовця і 
членів його сім’ї з місцем проходження служби); 
– соціальні (вік, стать, рівень освіти, соціально-професійна належність), 
економічні (рівень доходів, наявність боргових і кредитних зобов’язань, житлові 
умови); 
– психографічні (соціальний статус, індивідуальні характеристики та стиль 
життя) показники. 
Соціальний паспорт виконує функцію вихідної основи для планування 
адресної допомоги, управлінських рішень та залучення зовнішніх ресурсів для 
вирішення соціальних проблем військовослужбовців. 
Важливим структурним результатом у сфері задоволення соціальних потреб 
особового складу в останні роки стало створення та функціональне розгортання 
цілісної багаторівневої системи соціального супроводу у Збройних Силах України. 
Згідно з концептуальними засадами, сформованими за участю Міністерства 
оборони та Міністерства соціальної політики, система соціального забезпечення 
військовослужбовців набула характеру міжвідомчої взаємодії, що передбачає 
узгоджену діяльність усіх залучених інституцій [55]. 
Функціональне наповнення діяльності служб супроводу охоплює широкий 
спектр завдань, спрямованих на забезпечення соціальної інтеграції та реінтеграції 
особистості. До основних напрямів їх діяльності належить: 
1) Супровід поранених – здійснення детального соціального супроводу 
військовослужбовців під час проходження ними курсу реабілітації після отриманих 
бойових поранень [45]. 
2) Робота з родинами кризових категорій – систематична соціально-
психологічна робота з родинами тих воїнів, які загинули, зникли безвісти за 
особливих обставин або потрапили до ворожого полону [56]. 
3) Комунікаційна підтримка – підтримання постійного зв’язку з родинами 
діючих військовослужбовців, що є критично важливим для зниження загальної 
тривожності в суспільстві [32]. 
55 
4) Інформаційно-консультаційна діяльність – надання повної, актуальної 
інформації з питань соціального захисту населення, включно з наданням переліку 
та точних адрес надавачів соціальних послуг (у тому числі в територіальних 
громадах), роз’яснення умов їх отримання, інформування щодо тарифів на платні 
соціальні послуги, а також механізмів отримання медичної, безоплатної правової 
допомоги та різноманітних адміністративних послуг [56]. 
Цей комплекс заходів здійснюється протягом усього строку, необхідного для 
виходу сім’ї зі складної ситуації та адаптації особи до нових умов соціального 
середовища, спрямованих на усунення обмежень життєдіяльності та підтримку 
соціальної незалежності [56]. 
Етапи діяльності посадових осіб ТЦК та СП і військових частин щодо 
здійснення соціального супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах, визначаються відповідно до 
постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 587 «Про організацію 
надання соціальних послуг» (із змінами) [40] та Державного стандарту соціального 
супроводу сімей (осіб), затвердженого наказом Мінсоцполітики від 31.03.2016 № 
318 [10]. Зазначені нормативно-правові акти встановлюють поетапний характер 
реалізації соціального супроводу (рис. 2.4 – 2.5). Об’єктами такого супроводу 
виступають: 
– військовослужбовці, які проходять службу та члени їхніх сімей; 
– родини загиблих, зниклих безвісти чи полонених військових. 
В основі процесу соціального супроводу військовослужбовців лежить 
принцип визнання їхньої суб’єктності та поваги до людської гідності. У цьому 
контексті оцінювання потреб не слід розглядати як формалізовану адміністративну 
процедуру, а як складний інтерактивний процес, спрямований на формування 
довірливих відносин між фахівцем і військовослужбовцем. При цьому останній 
виступає активним учасником, тобто партнером у визначенні шляхів вирішення 
власних соціальних проблем.  
  
56 
 
 
ЕТАПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ: 
 
 
1. Виявлення військовослужбовців  та членів їх сімей, 
 які належать  до вразливих груп населення 
 
 2. Оцінювання потреб військовослужбовців  та членів 
їх сімей 
 
 
3. Прийняття рішення  про надання соціальних послуг 
 
Рис. 2.4. Етапи діяльності посадових осіб щодо здійснення соціального 
супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей, які перебувають у СЖО 
 
Кадрове забезпечення системи соціального супроводу перебуває на етапі 
активного розвитку, що зумовлено високим попитом на відповідні послуги. 
Наявний рівень укомплектованості кваліфікованими фахівцями залишається 
недостатнім, що потребує інституційного вдосконалення. З цією метою 
Міністерством оборони України ініційовано нормативне врегулювання діяльності 
служб супроводу, яке передбачає обов’язкове проходження спеціалізованої 
підготовки персоналу та надання переваги кандидатам із практичним досвідом у 
сфері психологічної чи правничої допомоги. Поряд із цим до процесу підготовки 
залучаються інститути громадянського суспільства, зокрема громадські та 
волонтерські організації, що сприяє підвищенню ефективності професійної 
підготовки через обмін практичним досвідом і забезпечує оперативне формування 
кадрового потенціалу системи соціального супроводу. 
За ініціативи Міністерства соціальної політики у 2023 році у 5 підрозділах та 
у 35 підрозділах у 2024 році реалізовувався експериментальний проект, 
спрямований на впровадження соціального супроводу для військовослужбовців та 
їхніх родин безпосередньо у підрозділах ЗСУ. 
  
57 
 
 
І. Виявлення військовослужбовців ІІ. Оцінювання потреб  
та  членів їх сімей, які належать до військовослужбовців та членів їх 
вразливих груп населення сімей 
 
 
О тримання особистих заяв або звернень  
Публікація матеріалів  в засобах масової 
 Спілкування з особою або з сім’єю та 
інформації  
їхнім найближчим оточенням  
Через телефонні, письмові, електронні, 
ус ні повідомлення про таких осіб або такі Отримання інформації від 
сім’ї  юридичних осіб у встановленому 
З устріч з військовослужбовцями  та порядку  
членами їх сімей   Аналіз документів  
В ідвідування військовослужбовців та 
членів їх сімей за місцем проживання 
(п еребування)  
 
 
ІІІ. Прийняття рішення про надання соціальних послуг 
 
 АБО 
 3.1. Надання соціальних 
3.2. Відмова у наданні 
 послуг: 
1. Посадовими особами військової соціальних послуг  
 частини,  ТЦК та СП; 
2. Направлення до суб’єкта для Підстави для відмови: 
 надання соціальних послуг. Відсутність потреби осіб або сімей в 
соціальних послугах за результатами 
 оцінювання;  
Ненадання надавачем тих соціальних 
 Оцінка ефективності надання послуг, яких потребує особа або 
 соціальних послуг  сім’я;  
 Припинення надання соціальних Наявність в особи відповідно до 
послуг 
 медичного висновку медичних 
 протипоказань, перелік яких 
 затверджується МОЗ. 
 
 
Рис. 2.5. Зміст етапів здійснення соціального супроводу військовослужбовців 
та членів їх родин 
Джерело: побудовано автором за [56] 
 
Учасниками проєкту з відповідними ролями є: МІнсоцполітики, яке 
координує проєкт, Міністерство оборони (Генеральний штаб) – визначає процедуру 
допуску до військових підрозділів; Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю – 
58 
розміщує інформацію про прийом звернень від надавачів послуг та проєкт 
договору, укладає договір з надавачем та проводить оплату за надані послуг; 
військова частина – ознайомлює особовий склад з проектом, допомагає 
організувати роботу фахівців з врахуванням розпорядку дня учасників проекту та 
забезпечує доступ до військової частини; фахівці з соціальної роботи у громадах – 
можуть залучатись до соціального супроводу; надавач послуг – громадська/ 
благодійна організація: надає послуги соціального супроводу на базі військової 
частини (оффлайн та онлайн); один надавач = один військовий підрозділ; один 
фахівець – максимум 22 військових та членів їх сімей на місяць. 
В рамках означеного експерименту, завданнями надавача соціальної послуги 
є: планування та координація діяльності фахівців, задіяних у наданні соціальної 
послуги; здійснення систематичного моніторингу процесу надання соціальної 
послуги з метою забезпечення її якості та ефективності; ведення відповідної 
документації, що відображає процес і результати надання соціальної послуги; 
забезпечення взаємодії з командуванням учасників проєкту з питань його реалізації; 
підготовка та подання щомісячної звітності щодо надання соціальної послуги 
командуванню учасників проєкту; формування щомісячної звітної та аналітичної 
інформації про перебіг реалізації проєкту для Міністерства соціальної політики 
України, Національної соціальної сервісної служби та відповідного фонду згідно 
встановлених вимог; організація підготовки, підвищення кваліфікації та надання 
методичної підтримки фахівцям; проведення індивідуальної та групової супервізії 
для фахівців не рідше одного разу на місяць за рахунок коштів, отриманих від 
надання соціальної послуги; забезпечення фахівців, у разі необхідності, засобами 
індивідуального захисту в місцях безпосереднього надання соціальної послуги; 
налагодження та підтримка взаємодії з центральними органами виконавчої влади, 
органами місцевого самоврядування, громадськими та благодійними 
організаціями, іншими установами незалежно від форми власності, а також 
волонтерами з питань реалізації проєкту; розроблення та подання пропозицій щодо 
вдосконалення змісту, обсягу, порядку надання соціальної послуги, а також форм 
59 
звітності та обліку, зокрема в частині оцінювання індивідуальних потреб 
отримувачів послуг. 
Програма охоплює широкий спектр допомоги, включаючи психосоціальну 
підтримку, юридичні консультації, допомогу з оформленням документів та 
сприяння адаптації до цивільного життя. Весь процес взаємодії між надавачем 
соціальної послуги та отримувачем – військовим, членами його родини, базується 
на налагодженні довірливих стосунків, регулярному моніторингу результатів 
та профілактиці кризових ситуацій. 
Процес діагностики індивідуальних потреб включає кілька взаємопов’язаних 
етапів, зокрема встановлення первинного контакту, комплексний аналіз життєвих 
обставин військовослужбовця, а також визначення рівня його готовності та 
мотивації до змін. У разі необхідності до здійснення діагностики залучаються 
фахівці суміжних галузей, зокрема психологи та медичні працівники підрозділу, що 
забезпечує міждисциплінарний підхід і підвищує об’єктивність отриманих 
результатів. 
Результатом зазначеного етапу є формування двох базових документів. 
Першим із них є акт оцінювання індивідуальних потреб, який фіксує актуальний 
стан, соціальні умови та проблемні аспекти життєдіяльності військовослужбовця. 
Другим документом виступає індивідуальний план, що визначає послідовність 
заходів соціального супроводу, окреслює пріоритетні напрями втручання та 
встановлює орієнтовні строки їх реалізації. 
Застосування такого підходу забезпечує трансформацію індивідуального 
запиту військовослужбовця у структурований алгоритм практичних дій, що 
підвищує ефективність соціального супроводу та сприяє досягненню конкретних 
результатів у вирішенні виявлених проблем. Процес надання послуги є прозорим і 
складається з 7 послідовних етапів (рис. 2.6). 
60 
 
Рис. 2.6. Процес надання послуги  
Джерело: побудовано автором 
 
Система соціального супроводу адаптована до динаміки військової служби. 
Тривалість супроводу не є лінійною – вона гнучко корелюється з бойовим 
розпорядком, складністю випадку та рівнем мотивації отримувача послуги. 
Контроль якості є вбудованим у процес і здійснюється через систему зрізів: 
– первинний моніторинг – проводиться через 10 робочих днів від старту 
виконання Індивідуального плану; 
– регулярний контроль – здійснюється не рідше одного разу на місяць для 
корекції плану; 
61 
– фінальний аудит – проводиться за 10 робочих днів до планованого 
завершення надання послуги. 
Сучасний етап реалізації експериментального проекту – це масштабування 
ініціативи, так фахівці із соціальної роботи мають можливість надавати соціальні 
послуги військовослужбовцям і членам їхніх сімей у понад 60 військових частинах, 
навчальних центрах і шпиталях, що суттєво розширює доступність такої допомоги. 
Важливим етапом розвитку зазначеної практики стало ухвалення у грудні 
2024 року спільного рішення Міністерства соціальної політики України, 
Міністерства оборони України та Командування медичних сил щодо залучення 
п’яти військових шпиталів до участі в експериментальному проєкті [39]. Упродовж 
січня-березня 2025 року соціальні послуги у цих закладах отримали понад дві 
тисячі військовослужбовців, що свідчить про значний попит на зазначений вид 
підтримки. 
У межах реалізації проєкту соціального супроводу забезпечено можливість 
отримання комплексної допомоги військовослужбовцями та членами їхніх сімей 
безпосередньо під час перебування на лікуванні чи реабілітації у військових 
медичних закладах, залучених до відповідної ініціативи. Зокрема, у шпиталях 
надаються такі види соціальних послуг [39 
– психосоціальна підтримка військовослужбовців і членів їхніх родин; 
– сприяння у відновленні необхідних документів; 
– забезпечення допоміжними засобами реабілітації; 
– організація взаємодії з органами державної влади; 
– надання соціальних послуг за місцем проживання; 
– інформування щодо передбачених законодавством пільг і соціальних 
гарантій. 
Варто зазначити, що експериментальний проєкт із надання послуги 
соціального супроводу військовослужбовців та членів їхніх сімей у військових 
частинах було започатковано у грудні 2023 року. Станом на теперішній час цією 
послугою вже охоплено близько 20 тисяч військовослужбовців у різних військових 
62 
частинах і з’єднаннях, що свідчить про її актуальність, затребуваність і 
ефективність у задоволенні соціальних потреб особового складу. 
Високий рівень звернень до фахівців із соціального супроводу підтвердив 
необхідність інтеграції військових медичних закладів до системи надання 
соціальних послуг. Це, у свою чергу, обґрунтовує доцільність подальшого 
масштабування відповідного проєкту та його інституціоналізації як складової 
системи соціального забезпечення у Збройних Силах України. 
Цей експериментальний проєкт створює умови для відходу від формального 
нарахування пільг до дієвої системи підтримки. Кінцевою метою ініціативи є 
зміцнення стійкості військових та забезпечення їхнього соціального захисту через 
доступну мережу фахової допомоги. 
Отже, процедури діагностики соціальних потреб та рівня соціального 
забезпечення військовослужбовців є ключовим елементом реалізації військово-
соціальної роботи на прикладному рівні. Їх застосування забезпечує своєчасне 
виявлення актуальних проблем особового складу, визначення індивідуальних 
потреб та формування адресних заходів соціальної підтримки. У результаті це 
сприяє підвищенню ефективності соціального супроводу, зміцненню морально-
психологічної стійкості військовослужбовців і забезпеченню стабільного 
функціонування військових підрозділів. 
 
2.3. Операційна діяльність служб супроводу у Збройних Силах України 
Логічним продовженням розгляду процедур діагностики соціальних потреб 
військовослужбовців є аналіз інституційних механізмів, які забезпечують 
практичну реалізацію виявлених потреб у системі військово-соціальної роботи. 
Адже ефективність діагностичного етапу безпосередньо залежить від наявності 
організаційно оформлених структур, спроможних здійснювати комплексний 
соціальний супровід, координувати надання послуг та забезпечувати міжвідомчу 
взаємодію. У цьому контексті особливого значення набуває функціонування служб 
супроводу у Збройних Силах України як ключового елемента практичної реалізації 
політики соціального забезпечення в секторі безпеки і оборони. 
63 
Служби супроводу в Силах оборони України слід розглядати не як 
допоміжний чи суто адміністративний елемент організаційної структури, а як 
важливий стратегічний механізм забезпечення належного рівня боєздатності 
військових формувань та одночасного відновлення принципів соціальної 
справедливості щодо військовослужбовців і членів їхніх сімей. У сучасних умовах 
безпекових викликів роль зазначених служб суттєво зростає, оскільки вони 
виконують функції комплексної підтримки, що охоплює соціальні, психологічні, 
правові та медичні аспекти життєдіяльності особового складу. 
Еволюція служб супроводу в Україні характеризується поступовим 
переходом від фрагментарних, локальних ініціатив до цілісної, 
інституціоналізованої державної системи. На початковому етапі становлення 
значну роль відігравали окремі патронатні та волонтерські служби, що 
функціонували при бойових підрозділах, зокрема патронатна служба окремого 
загону спеціального призначення «Азов», служба супроводу «Янголи» 3-ї окремої 
штурмової бригади, а також відповідні підрозділи 93-ї окремої механізованої 
бригади «Холодний Яр». Саме ці ініціативи стали основою для формування 
практик адресної допомоги військовослужбовцям, пораненим, родинам загиблих і 
зниклих безвісти, що згодом були інтегровані у державну політику соціального 
забезпечення у секторі безпеки і оборони. 
Визначальним етапом інституційного оформлення служб супроводу стало 
ухвалення нормативно-правового акта – постанови Кабінету Міністрів України № 
9482 від 20 серпня 2024 року [11]. Зазначений документ створив юридичне 
підґрунтя для функціонування служб супроводу як складової системи цивільно-
військового співробітництва та визначив ключові напрями їх діяльності. Зокрема, у 
постанові окреслено десять базових аспектів, що регламентують організацію та 
практичне забезпечення роботи цих служб. 
По-перше, документ визначає сфери застосування діяльності служб 
супроводу, включаючи категорії бенефіціарів, серед яких військовослужбовці, 
ветерани, члени сімей загиблих, поранені, особи з інвалідністю внаслідок війни, а 
також інші групи, що потребують соціальної підтримки. По-друге, встановлено 
64 
механізм створення служб у структурі органів цивільно-військового 
співробітництва, що забезпечує їх інституційну інтеграцію в систему управління 
оборонним сектором. 
По-третє, нормативний акт визначає стратегічну мету та основні цілі 
діяльності служб супроводу, серед яких – забезпечення безперервного соціального 
захисту, сприяння реабілітації та реінтеграції військовослужбовців у суспільство, а 
також підвищення рівня довіри до державних інституцій. По-четверте, окреслено 
функціональні обов’язки фахівців служб супроводу, що передбачають здійснення 
соціального кейс-менеджменту, координацію надання послуг та індивідуальний 
супровід бенефіціарів. 
Крім того, особлива увага приділяється алгоритмам взаємодії служб 
супроводу з іншими структурними підрозділами сектору безпеки і оборони, що 
забезпечує міжвідомчу координацію та уникнення дублювання функцій. Важливим 
компонентом є також визначення обов’язків керівників закладів охорони здоров’я 
щодо співпраці зі службами супроводу, що сприяє ефективному наданню медичних 
та реабілітаційних послуг. 
Окремі положення постанови регулюють участь місцевих державних 
адміністрацій та органів місцевого самоврядування у процесі реалізації функцій 
служб супроводу. Зокрема, передбачено їхню роль у забезпеченні соціальної 
інфраструктури, фінансуванні окремих програм підтримки та організації 
міжсекторальної взаємодії на місцях. Також визначено порядок координації 
діяльності на регіональному рівні, що дозволяє адаптувати загальнодержавну 
політику до специфіки конкретних територіальних громад. 
Завершальним елементом правового регулювання є встановлення правил 
розробки внутрішніх положень військових частин, що забезпечує уніфікацію 
підходів до організації служб супроводу та їх узгодженість із загальнодержавною 
політикою у сфері соціального забезпечення військовослужбовців. 
Таким чином, створення та розвиток служб супроводу в Силах оборони 
України відображає процес інституційної модернізації системи соціального 
забезпечення, спрямований на комплексну підтримку військовослужбовців та їхніх 
65 
родин, підвищення ефективності функціонування оборонного сектору та зміцнення 
соціальної стабільності в умовах воєнного часу. 
Ефективність функціонування служб супроводу у Збройних Силах України 
значною мірою залежить від налагодження системи своєчасного отримання, 
обробки та аналізу інформації про стан військовослужбовців. У цьому контексті 
важливим завданням є забезпечення безперервного циклу інформування, який 
охоплює як офіційні, так і неформальні комунікаційні канали. 
Зокрема, одним із ключових інструментів виступає система централізованого 
моніторингу, що передбачає регулярне отримання та опрацювання фотокопій 
первинної медичної документації, зокрема медичних карток за формою 001/о, а 
також щоденних зведень щодо втрат особового складу. Це дозволяє своєчасно 
фіксувати зміни у стані здоров’я військовослужбовців, оперативно реагувати на 
кризові ситуації та формувати обґрунтовані управлінські рішення у сфері 
соціального супроводу. 
Поряд із цим важливу роль відіграє пряма комунікація з 
військовослужбовцями, що забезпечується, зокрема, через функціонування гарячих 
ліній військових частин. Такий формат взаємодії сприяє оперативному отриманню 
зворотного зв’язку, особливо на етапах евакуації та надання першої допомоги, а 
також дає змогу виявляти актуальні проблеми, що потребують невідкладного 
втручання з боку служб супроводу. 
Важливою складовою діяльності служб супроводу є впровадження сучасних 
підходів до ведення внутрішнього обліку інформації. У зв’язку з цим особлива увага 
приділяється використанню захищених електронних журналів та CRM-систем, які 
забезпечують структуроване збереження, обробку та актуалізацію даних щодо 
кожного військовослужбовця. Такий підхід відповідає принципам 
конфіденційності, цілісності та доступності інформації, що є критично важливими 
в умовах сектору безпеки і оборони. 
Кожна індивідуальна облікова картка військовослужбовця повинна містити 
комплекс ключових параметрів, що дозволяють здійснювати ефективний 
соціальний супровід. Зокрема, для категорії поранених необхідно фіксувати ступінь 
66 
тяжкості травми відповідно до класифікатора Міністерства оборони України № 370 
[43], наявність неповнолітніх дітей, а також строки проходження військово-
лікарської комісії (зокрема через 4 та 12 місяців після отримання поранення). Для 
осіб, які вважаються зниклими безвісти, до облікових даних включаються відомості 
про район зникнення, наявні особливі прикмети, статус формування ДНК-профілю, 
а також інформація щодо наявності особистих розпоряджень стосовно виплат 
грошового забезпечення. 
Окрему увагу слід приділити дотриманню принципів так званої 
«адміністративної гігієни», що передбачає належне управління документальними 
потоками та строками зберігання інформації. Зокрема, повідомлення про зникнення 
безвісти підлягають зберіганню в територіальних центрах комплектування та 
соціальної підтримки (ТЦК та СП) протягом трирічного терміну, після чого мають 
бути знищені відповідно до встановленої процедури з оформленням відповідного 
акта. Контроль за дотриманням цих процедур є однією з функцій служб супроводу. 
У межах реалізації соціального супроводу службами передбачено 
застосування різних форм підтримки, які можна умовно поділити на базові та 
додаткові (рис. 2.7). 
 
Рис. 2.7. Форми соціального супроводу військовослужбовців 
Джерело: побудовано автором за [54] 
 
67 
Такий комплексний підхід дозволяє підвищити якість соціального супроводу, 
посилити індивідуалізацію допомоги та сприяти успішній реадаптації 
військовослужбовців до мирного життя. 
Безперервний соціальний супровід пораненого військовослужбовця є 
ключовим чинником забезпечення його соціальної, правової та фінансової 
захищеності, а також передумовою успішного повернення до військової служби або 
інтеграції у цивільне життя. Будь-які збої у супроводі, зокрема затримки в 
оформленні документів (особливо в системі електронного документообігу – 
СЕДО), можуть призвести до серйозних негативних наслідків, включаючи 
припинення або затримку грошового забезпечення та соціальних виплат. 
Розглянемо сценарій (алгоритм дій) супроводу військовослужбовця при 
поранені. У межах даного сценарію важливим є чітке дотримання алгоритму дій на 
кожному етапі – від моменту поранення до остаточного встановлення статусу та 
отримання належних державних гарантій (табл. 2.6). 
Таблиця 2.6 
Етапи соціального супроводу пораненого військовослужбовця 
Ключові дії служби 
Етап Зміст етапу Ризики 
супроводу 
Фіксація факту поранення 
шляхом оформлення Контроль правильного 
Втрата документа → 
Форми 001/о (замість оформлення Форми 001/о; 
неможливість 
Форми 100). Документ забезпечення збереження 
Евакуація отримання Довідки №5 
підтверджує обставини документа; контроль 
→ блокування виплат і 
травми і є підставою для передачі даних у СЕДО 
соціальної допомоги. 
отримання соціальних або відповідні структури. 
гарантій. 
Моніторинг строків 
Перебування лікування; у разі 
Порушення строків → 
військовослужбовця на перевищення 4 місяців – 
затримка у визначенні 
стаціонарному лікуванні ініціювання перевірки 
статусу; відсутність 
Лікування або у відпустці за станом рішень ВЛК; супровід 
належного супроводу → 
здоров’я. Необхідність оформлення медичних 
ризик втрати прав або 
контролю строків документів; координація з 
виплат. 
лікування. лікувальними закладами 
та організація реабілітації. 
  
68 
продовження табл. 2.6 
Невстановлення або 
Супровід проходження неправильне 
Визначення придатності 
ВЛК; контроль визначення категорії 
до служби та причинно-
правильності визначення «С» → втрата права 
наслідкового зв’язку 
категорії; консультування на виплату 100 000 
ВЛК поранення. 
щодо значення категорій. грн під час лікування і 
(військово-
реабілітації. 
лікарська 
Категорії ВЛК: А – 
комісія) 
придатний до служби; В – 
встановлення причинного 
– – 
зв’язку; С – потреба у 
тривалому лікуванні або 
реабілітації. 
Підготовка пакету Затримка або помилки 
документів; супровід в документах → 
Встановлення ступеня 
звернення до комісії; відтермінування або 
втрати працездатності або 
контроль строків відмова у призначенні 
групи інвалідності. 
розгляду; консультування ОГД та інших 
ЕКОПФО 
військовослужбовця. соціальних гарантій. 
Рішення ЕКОПФО є 
підставою для: ОГД, 
– – 
пенсійного забезпечення, 
пільг. 
Джерело: складено автором за [54] 
 
У таблиці 2.7 згруповано документи за сценарієм «Поранення» та органи 
відповідальні за їх оформлення. 
Таблиця 2.7 
Реєстр документів сценарію «Поранення» 
Назва документа Відповідальний Значення 
орган 
Форма 001/о МТФ / Госпіталь Первинне підтвердження травми. 
Довідка №5 Медслужба ВЧ Має бути видана за 5 днів. Підстава для 100к. 
Свідоцтво про Штатна ВЛК Юридична підстава для звільнення за станом 
хворобу здоров’я. 
Форма 100 (Архів/МТФ) Використовується як ретроспективне 
підтвердження. 
Рішення ЕКОПФО Експертна команда Визначає розмір Одноразової грошової 
допомоги (ОГД). 
 
Окремої уваги потребує ситуація, коли військовослужбовець виводиться 
«поза штат» військової частини. Такий статус безпосередньо впливає на розмір та 
порядок виплати грошового забезпечення. Основні етапи фінансового забезпечення 
представлено у таблиці  2.8.  
69 
Таблиця 2.8 
Фінансове забезпечення військовослужбовця у статусі «поза штатом» 
Умови Роль служби 
Етап / період Зміст виплат Ризики 
отримання супроводу 
Контроль коректності 
Повне 
Можливі оформлення статусу 
грошове 
затримки у «поза штат»; перевірка 
забезпечення Автоматично 
Перші 2 нарахуванні нарахувань; 
відповідно до після виведення 
місяці через помилки в інформування 
останньої поза штат 
документах або військовослужбовця 
займаної 
обліку про його фінансові 
посади 
права 
Виплата 
здійснюється Моніторинг 
лише за умови:  фактичного статусу 
Невідповідність 
• перебування у військовослужбовця; 
умовам → 
Виплата у військовій координація з 
припинення або 
Наступний розмірі 20 100 частині;  командуванням; 
зменшення 
період після грн • перебування контроль внесення 
виплат; невірний 
2 місяців (Постанова на котловому актуальних даних у 
статус у 
КМУ №168) забезпеченні;  СЕДО/облікові 
документах → 
• або наявність системи; роз’яснення 
фінансові втрати 
статусу умов отримання 
«непридатний з виплат 
переоглядом» 
Нараховується 
за умови:  Супровід проходження 
• перебування ВЛК; контроль 
Відсутність 
на отримання категорії 
категорії «С» → 
стаціонарному «С»; перевірка 
Додаткова втрата права на 
Період лікуванні;  повноти медичних 
щомісячна виплату; 
лікування та • перебування у документів; 
виплата 100 затримка ВЛК → 
реабілітації відпустці за ініціювання повторних 
000 грн затримка 
станом оглядів при 
фінансової 
здоров’я;  необхідності; контроль 
підтримки 
• наявність своєчасності 
висновку ВЛК з нарахування виплат 
категорією «С» 
Джерело: складено автором за [54] 
 
Сценарій «Поранення» демонструє, що ефективний соціальний супровід має 
бути безперервним, системним і контрольованим на кожному етапі. Особливу роль 
відіграє належне документальне оформлення, своєчасне проходження медичних та 
експертних процедур, а також контроль за дотриманням фінансових гарантій. 
70 
Будь-які затримки або помилки в процесі супроводу можуть призвести не 
лише до бюрократичних ускладнень, але й до втрати права на виплати, що напряму 
впливає на якість життя пораненого військовослужбовця. 
Наступний сценарій «Безвісти зниклі» характеризується високим рівнем 
невизначеності та потребує від служби супроводу максимальної координації, 
правової грамотності та проактивності. Кожен етап алгоритму має критичне 
значення, а його пропуск або неналежне виконання призводить до втрати родиною 
прав і соціальних гарантій (табл. 2.9). 
Таблиця 2.9 
Алгоритм соціального супроводу безвісти зниклого військовослужбовця 
Етап /  Ключовий документ Значення (чому Ризики у разі Контроль служби 
процес / дія це критично) відсутності супроводу 
Контроль 
Юридичний Відсутність 
своєчасного 
старт сповіщення → 
вручення 
процедури; неможливість 
сповіщення; 
надає підставу оформлення 
Офіційне Сповіщення через перевірка 
для оформлення статусу; 
сповіщення ТЦК та СП правильності 
статусу безвісти блокування 
оформлення; 
зниклого та доступу до 
інформування 
ініціювання соціальних 
родини щодо 
виплат гарантій 
подальших дій 
Надає родині Відсутність Ініціювання 
статус номера ЄРДР взаємодії з 
потерпілої → родина не правоохоронними 
Реєстрація сторони; має органами; 
кримінального Витяг з ЄРДР створює процесуального контроль 
провадження правову основу статусу; внесення 
для отримання неможливість відомостей до 
грошового отримання ЄРДР; супровід 
забезпечення виплат отримання витягу 
Організація здачі 
Відсутність біоматеріалу; 
Забезпечує 
ДНК-профілю перевірка 
можливість 
→ внесення до бази 
Ідентифікація Здача ДНК ідентифікації 
неможливість даних; 
особи родичами особи у разі 
ідентифікації; інформування 
виявлення 
тривалий стан родини про 
невідомих тіл 
невизначеності значення 
процедури 
  
71 
продовження табл. 2.9 
Визначає 
Відсутність Перевірка 
конкретну 
розпорядження наявності 
особу для 
Визначення Особисте → конфлікти документа; 
отримання 
отримувача розпорядження між родичами; роз’яснення прав 
грошового 
виплат військовослужбовця затримка родині; сприяння 
забезпечення; 
призначення врегулюванню 
запобігає 
виплат спірних питань 
конфліктам 
Неналежне Контроль 
Формує оформлення → оформлення 
доказову базу неможливість документів у 
Витяг з журналу 
Підтвердження для службового встановлення військовій 
бойових дій; 
обставин розслідування; статусу; частині; 
свідчення (мінімум 
зникнення підтверджує затримка або перевірка 
2 свідків) 
обставини відмова у повноти та 
зникнення наданні достовірності 
гарантій даних 
Моніторинг 
Є підставою для Відсутність або строків 
офіційного затримка розслідування; 
Результати Наказ про визнання наказу → контроль 
службового результати статусу та блокування підготовки 
розслідування розслідування призначення всіх виплат і наказу; взаємодія 
соціальних соціальних з командуванням 
гарантій родині прав для прискорення 
процесу 
Джерело: складено автором за [54] 
 
Служба супроводу контролює, щоб Витяг з журналу бойових дій та свідчення 
мінімум 2-х свідків були оформлені належним чином. Ці документи є фундаментом 
для Наказу про результати розслідування, на основі якого родина отримує соціальні 
гарантії. Отже, служба соціального супроводу виступає ключовим елементом у 
системі захисту інтересів родин безвісти зниклих військовослужбовців, 
забезпечуючи не лише інформаційний та організаційний супровід, але й функцію 
правового захисту в умовах невизначеності. 
Сценарій «Полон» – ситуація перебування військовослужбовців у полоні 
характеризується високим рівнем невизначеності, тривалим часовим виміром та 
складністю процедур підтвердження статусу. На відміну від інших сценаріїв 
соціального супроводу, робота з полоненими має системний, довготривалий 
характер і вимагає від служби супроводу постійного моніторингу, координації дій 
72 
із державними та міжнародними інституціями, а також забезпечення безперервного 
зв’язку з родиною військовослужбовця. 
У цьому контексті діяльність служби супроводу можна умовно поділити на 
два ключові періоди: до звільнення та після звільнення з полону, кожен із яких має 
власні завдання, ризики та інструменти реалізації (2.10). 
Таблиця 2.10 
Алгоритм соціального супроводу військовослужбовця у полоні 
Значення (чому це Ризики у разі 
Етап / процес Ключові дії / документи 
критично) відсутності 
Відсутність 
Офіційно фіксує факт підтвердження 
Верифікація полону; забезпечує статусу → правова 
Запити до НІБ; взаємодія 
та міжнародний моніторинг; невизначеність; 
з МКЧХ; підтвердження 
моніторинг гарантує дотримання норм ускладнення 
статусу полону 
статусу міжнародного міжнародного 
гуманітарного права захисту; обмеження 
соціальних гарантій 
Забезпечує фінансову Припинення або 
Контроль виплати 
стабільність родини; затримка виплат; 
Супровід грошового забезпечення 
запобігає втраті конфлікти між 
родини до (ГЗ); консультації; 
соціальних гарантій; родичами; 
звільнення перевірка особистого 
гарантує реалізацію волі дезорієнтація родини 
розпорядження 
військовослужбовця у правових питаннях 
Відновлення документів Відновлює Затримка відновлення 
(паспорт, військовий правосуб’єктність; документів → 
Звільнення та 
квиток); оформлення забезпечує отримання обмеження прав; 
первинне 
заборгованості ГЗ; належних виплат; створює несвоєчасні виплати 
реагування 
направлення на медичні умови для подальшої → фінансові 
послуги реабілітації труднощі 
Відсутність 
реабілітації → 
Поглиблене медичне Відновлення фізичного та поглиблення травм; 
Медичний 
обстеження; організація психічного здоров’я; зниження якості 
супровід та 
реабілітації (медичної, підготовка до повернення життя; ускладнення 
реабілітація 
психологічної) в соціальне середовище повернення до 
служби або 
цивільного життя 
Визначення подальшого Забезпечує адаптацію до 
Соціальна 
статусу; сприяння мирного або військового 
дезадаптація; 
Реінтеграція працевлаштуванню; життя; відновлює 
психологічні 
доступ до соціальних соціальні зв’язки; сприяє 
труднощі; безробіття 
програм самореалізації 
Джерело: складено автором за [54] 
 
73 
Сценарій «Полон» є одним із найбільш комплексних у системі соціального 
супроводу. Його особливість полягає у тривалості, високому рівні невизначеності 
та необхідності міжвідомчої взаємодії. 
Ефективність реалізації цього сценарію залежить від: 
– системного моніторингу статусу військовослужбовця, 
– безперервної підтримки родини, 
– оперативності реагування після звільнення, 
– комплексного підходу до реабілітації та реінтеграції. 
Служба соціального супроводу виступає ключовим елементом у забезпеченні 
прав, гідності та соціальної захищеності військовослужбовців, які перебували у 
полоні, а також їхніх родин, реалізуючи функції координації, контролю та 
правового захисту. 
Сценарій соціального супроводу у випадку загибелі військовослужбовця є 
одним із найбільш відповідальних та етично складних напрямів діяльності 
відповідних служб. У таких обставинах фахівець служби супроводу виконує не 
лише організаційно-правові функції, але й виступає гарантом збереження честі, 
гідності та пам’яті загиблого. Водночас служба супроводу забезпечує дотримання 
прав родини та реалізацію передбачених державою соціальних гарантій. 
Даний сценарій характеризується високим рівнем соціальної 
відповідальності, необхідністю чіткої координації між різними інституціями та 
особливою чутливістю у взаємодії з родинами загиблих (табл. 2.11). 
Таблиця 2.11 
Алгоритм соціального супроводу у разі загибелі військовослужбовця 
Етап / Ключові дії / Значення (чому це Ризики у разі Контроль служби 
процес документи критично) відсутності супроводу 
Втрата або 
Контроль 
затримка 
Забезпечує маршруту 
Документування інформації → 
фіксацію факту евакуації; перевірка 
евакуації; порушення 
загибелі та належне наявності 
Евакуація взаємодія з обліку; 
транспортування первинних 
тіла підрозділами та невизначеність 
тіла; формує документів; 
медичними статусу; 
первинну доказову координація з 
службами ускладнення 
базу відповідальними 
подальших 
структурами 
процедур 
74 
продовження табл. 2.11 
Помилкова або 
Юридично Контроль 
несвоєчасна 
підтверджує проведення 
Візуальне ідентифікація → 
особу загиблого; ідентифікації; 
впізнання; правові колізії; 
Ідентифікація є підставою для перевірка повноти 
документи; ДНК- затримка 
оформлення даних; взаємодія з 
експертиза оформлення 
статусу та експертними 
документів і 
виплат установами 
виплат 
Забезпечує гідне Порушення 
Організація 
Координація з вшанування процедури → 
логістики 
ТЦК та СП, загиблого; соціальна 
поховання; 
Організація органами дотримання напруга; 
врахування 
поховання місцевого військових конфлікти з 
побажань родини; 
самоврядування; традицій; родиною; 
участь у 
участь у церемонії формує довіру репутаційні 
церемоніях 
до держави ризики 
Гарантує Неповний пакет 
Пакет документів Консультування 
реалізацію документів → 
для отримання родини; допомога 
фінансових прав затримка або 
Оформлення одноразової у зборі документів; 
родини; відмова у 
ОГД грошової контроль строків 
забезпечує виплаті; 
допомоги (до 15 розгляду і 
матеріальну конфлікти між 
млн грн) нарахування 
підтримку отримувачами 
Правове 
Визначення кола 
Забезпечує Юридичні консультування; 
отримувачів; 
справедливий конфлікти між перевірка 
Розподіл застосування норм 
розподіл коштів; родичами; документів; 
виплат законодавства або 
зменшує ризик судові спори; сприяння 
особистого 
спорів затримка виплат врегулюванню 
розпорядження 
спорів 
Формує довіру Організація 
Участь у до держави; Психологічна довгострокового 
Підтримка пам’ятних забезпечує ізоляція родини; супроводу; 
родини та заходах; довгострокову втрата довіри до інформування про 
збереження соціальний соціальну інституцій; пільги; підтримка 
пам’яті супровід; підтримку; соціальна сімей з 
підтримка дітей вшанування дезадаптація неповнолітніми 
пам’яті дітьми 
Джерело: складено автором за [54] 
 
Окремим і надзвичайно важливим аспектом є формування та підтримка 
культури пам’яті про загиблого військовослужбовця. Участь представників служби 
супроводу у поховальних церемоніях, пам’ятних заходах та інших формах 
вшанування є важливим інструментом зміцнення довіри до державних інституцій, 
зокрема Збройних Сил України. 
75 
Соціальний супровід родини не обмежується лише моментом поховання, а 
має пролонгований характер і включає: 
– психологічну підтримку, 
– інформування про соціальні пільги та гарантії, 
– сприяння у вирішенні соціально-побутових питань. 
Особливої уваги потребують родини, в яких є неповнолітні діти. У таких 
випадках служба супроводу повинна забезпечити: 
– контроль отримання передбачених виплат, 
– допомогу у доступі до освітніх та соціальних програм, 
– довгострокову підтримку з урахуванням потреб дитини. 
Сценарій «Загибель» є складним комплексом заходів, спрямованих на 
забезпечення прав родини загиблого, дотримання соціальних гарантій та 
збереження пам’яті про військовослужбовця. 
Його ефективна реалізація передбачає: 
– чітку координацію між суб’єктами системи соціального захисту, 
– високий рівень професійної та етичної підготовки фахівців служби 
супроводу, 
– безперервність підтримки родини. 
Аналіз представлених сценаріїв соціального супроводу військовослужбовців 
(поранення, безвісти зниклі, полон, загибель) дозволяє зробити висновок, що 
ефективність системи підтримки безпосередньо залежить від її безперервності, 
системності та здатності оперативно реагувати на зміну статусу 
військовослужбовця. 
Кожен із розглянутих сценаріїв має власну специфіку, однак їх об’єднує 
спільна логіка: своєчасна фіксація події → належне документальне оформлення → 
забезпечення соціальних гарантій → довгостроковий супровід. При цьому 
ключовим фактором виступає не лише наявність нормативно визначених процедур, 
а й активна роль служби супроводу як координатора, контролера та захисника прав 
військовослужбовців і їхніх родин. 
76 
У сценарії поранення пріоритет надається оперативному документуванню та 
медико-соціальному супроводу, що забезпечує своєчасне отримання виплат і 
реабілітацію. У випадку безвісти зниклих критичним є збереження правового 
статусу особи через належне оформлення ключових документів та взаємодію з 
правоохоронними органами. Сценарій полону характеризується тривалим 
моніторингом і необхідністю міжнародної взаємодії, а також особливою увагою до 
етапу реінтеграції після звільнення. У разі загибелі основний акцент зміщується на 
забезпечення гідного вшанування пам’яті, соціального захисту родини та 
дотримання етичних стандартів. 
Таким чином, служба соціального супроводу виступає інтегруючим 
елементом всієї системи, забезпечуючи зв’язок між військовими структурами, 
державними органами та родинами. Її діяльність має не лише адміністративно-
правове, але й виразне соціально-етичне значення, формуючи довіру до держави та 
Збройних Сил України в умовах воєнного часу. 
Загалом, реалізація описаних сценаріїв підтверджує необхідність подальшого 
розвитку інституційних механізмів супроводу, удосконалення цифрових систем 
обліку та посилення індивідуалізації допомоги як ключових напрямів підвищення 
ефективності соціального захисту військовослужбовців. 
Таким чином, якісний соціальний супровід виступає не лише інструментом 
підтримки, а й важливим механізмом забезпечення справедливості, гідності та 
соціальної захищеності українських військових. 
  
77 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ 
ВІЙСЬКОВО-СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ЗСУ 
 
3.1. Запровадження сучасних моделей оцінювання ефективності 
військово‑соціальної роботи у Збройних Силах України 
Законодавчий базис, що визначає параметри оцінювання ефективності 
військово-соціальної роботи, спирається на Закон України «Про соціальний і 
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№ 2011-XII) [4] та Закон 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№ 3551-XII). 
Відповідно до цих законів, ефективність визначається здатністю держави 
гарантувати безбар’єрний доступ до встановлених пільг, медичних та 
реабілітаційних послуг, а також запобігати будь-яким формам дискримінації.1 
Окрім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 
року № 1209-р ухвалено Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року, 
де чітко артикульовано зміну парадигми – від простого надання пільг до мети 
відновлення людського капіталу та забезпечення комплексного добробуту ветеранів 
[22]. Запровадження інституту фахівця із супроводу ветеранів війни (професійний 
стандарт якого затверджено наказом Мінветеранів від 31.12.2024 № 508) [45] та 
розробка порядку взаємодії між цими фахівцями та військовими службами 
супроводу створюють єдиний, безшовний континуум підтримки від моменту 
мобілізації до повної реінтеграції особи в цивільне життя. Усі ці нормативні рамки 
диктують необхідність розробки чіткої, вимірюваної та об’єктивної системи оцінки 
ефективності військово-соціальної роботи на кожному етапі. 
Оцінка ефективності військово-соціальної роботи потребує чіткої 
структуризації її основних напрямів, кожен із яких характеризується власною 
цільовою аудиторією, специфікою завдань і системою показників результативності. 
Такий підхід дозволяє не лише систематизувати діяльність відповідних служб, а й 
забезпечити об’єктивне вимірювання їхнього внеску у підтримання соціального 
благополуччя військовослужбовців та їхніх родин. На основі нормативно-правових 
документів і практики функціонування підрозділів у системі Збройних Сил України 
78 
виокремлюються чотири ключові напрями, що підлягають комплексному 
моніторингу та оцінюванню (табл. 3.1). 
Таблиця 3.1 
Ключові напрями військово-соціальної роботи як об’єкти аналітичного 
оцінювання 
Цільова Основний зміст Ключові показники 
№ Напрям роботи 
аудиторія діяльності оцінювання 
Адміністративний і Швидкість 
логістичний супровід подолання 
лікування: оформлення бюрократичних 
Соціальний супровід 
Поранені та направлень, супровід процедур, 
поранених 
хворі ВЛК та ЕКОПФО, безперервність 
1 військовослужбовців 
військовослужб консультації щодо виплат грошового 
та неклінічна 
овці протезування, лікування забезпечення, рівень 
медична логістика 
за кордоном, комунікація задоволення 
між медзакладами і матеріальних і 
військовими частинами базових потреб 
Комунікаційна Рівень правової та 
Родини 
підтримка, допомога в інформаційної 
загиблих, 
Соціально-психологі оформленні документів забезпеченості, 
полонених, 
2 чний та юридичний на компенсації та пільги, динаміка зниження 
зниклих 
супровід сімей координація повернення тривожності, 
безвісти 
речей, інформування про ефективність 
військових 
статус полонених комунікації 
Діагностика психічного Показники 
стану, попередження морально-психологі
конфліктів, підтримання чного стану (МПС), 
Морально-психологі
Особовий склад дисципліни, протидія рівень дисципліни, 
3 чне забезпечення 
підрозділів інформаційно-психологі психологічна 
(МПЗ) військ 
чному впливу, стійкість, результати 
формування бойової психометричних 
готовності вимірювань 
Відновлення соціальних Успішність 
Звільнені з 
зв’язків, відновлення реінтеграції, 
полону 
Підтримка документів, правова здатність до 
військові та 
звільнених з полону допомога, адаптації в 
4 особи, що 
та підготовка до соціально-професійна цивільному житті, 
готуються до 
демобілізації адаптація, передача відсутність кризових 
звільнення в 
супроводу цивільним психологічних і 
запас 
службам фінансових ситуацій 
Джерело: побудовано автором за [36; 38; 28] 
 
Кожен із представлених напрямів виступає окремим об’єктом аналітичного 
оцінювання, що потребує застосування специфічних методів і індикаторів для 
визначення ефективності. Комплексне врахування цих векторів дозволяє 
79 
сформувати цілісну систему оцінки військово-соціальної роботи, орієнтовану не 
лише на процесуальні, але й на якісні результати, пов’язані з відновленням, 
підтримкою та соціальною адаптацією військовослужбовців і їхнього найближчого 
оточення. 
Науковий аналіз дослідницького дискурсу та чинної нормативно-правової 
бази свідчить про складність оцінювання ефективності військово-соціальної 
роботи. Зокрема, для кожного її напряму не може бути застосований єдиний 
універсальний інструмент. Це зумовлено відмінностями у змісті діяльності, 
специфікою цільових груп та різноманітністю очікуваних результатів. 
У зв’язку з цим доцільним є використання комплексного підходу. Він 
передбачає поєднання різних методичних інструментів, що взаємодоповнюють 
один одного. Так, формально-юридичний аналіз дозволяє оцінити відповідність 
діяльності встановленим нормам і стандартам. Кількісні соціологічні методи 
забезпечують отримання узагальнених даних про результати роботи. Водночас 
якісні психологічні підходи дають змогу глибше дослідити стан і потреби цільових 
груп. Окрему роль відіграють сучасні цифрові інструменти, що сприяють 
систематизації та обробці інформації. 
Ефективність військово-соціальної роботи у такому контексті розглядається 
не лише з точки зору економічної доцільності. Значно більш важливим є 
забезпечення соціальної справедливості та належного рівня соціального захисту. 
Крім того, вагоме значення має підвищення суспільної значущості військової 
служби, а також створення умов для стабільного функціонування 
військовослужбовців і їхніх родин. 
Оцінювання ефективності військово-соціальної роботи має комплексний 
характер. Воно поєднує різні методи аналізу та враховує як кількісні показники, так 
і якісні характеристики, що дозволяє забезпечити більш об’єктивне та всебічне 
визначення результативності діяльності. 
Після визначення загальних підходів до оцінювання ефективності 
військово-соціальної роботи доцільно конкретизувати роль кількісних 
соціологічних методів. Саме вони забезпечують формалізацію результатів та 
80 
переведення соціальних явищ у вимірювані показники. Основні кількісні підходи 
та особливості їх операціоналізації систематизовано у таблиці 3.2. 
Таблиця 3.2 
Кількісні соціологічні підходи та їх операціоналізація 
Спосіб Приклади 
№ Підхід / інструмент Сутність підходу 
операціоналізації показників 
Використовуються Формалізовані Узагальнені оцінки 
Масове для збору анкети із чітко ефективності 
анкетування та стандартизованих визначеними соціальної роботи, 
1 
структуровані даних від запитаннями та рівень 
опитування репрезентативної варіантами задоволеності, 
вибірки респондентів відповідей самооцінка стану 
Спеціалізована Поділ анкети на Вплив травми на 
Дає змогу перевести 
анкета для оцінки шість тематичних сімейні стосунки, 
абстрактні соціальні 
ефективності блоків, кожен з яких емоційний стан, 
2 характеристики у 
реабілітаційних фіксує окремий готовність до 
вимірювані 
програм і аспект соціального повернення до 
емпіричні показники 
соціальної роботи функціонування цивільного життя 
Оцінка впливу 
Застосовується для Використання 5-
травми на родинні 
кількісного бальної шкали для 
стосунки: від 1 – 
3 Шкала Лікерта вимірювання оцінки різних 
«дуже негативно» 
суб’єктивних оцінок аспектів досвіду та 
до 5 – «дуже 
респондентів стану респондентів 
позитивно» 
Дає змогу кількісно Самооцінювання 
Від 1 – «дуже 
Вимірювання зафіксувати рівень респондентом 
4 погано» до 5 – 
емоційного стану емоційного власного стану за 
«дуже добре» 
благополуччя шкалою від 1 до 5 
Наявність 
Використовуються 
соціальної 
для фіксації 
підтримки, участь у 
наявності або Відповіді у форматі 
5 Бінарні індикатори сімейних заходах, 
відсутності «Так / Ні» 
готовність до 
конкретних фактів чи 
звичайного 
станів 
цивільного життя 
Забезпечує ширше Розширення 
Поєднання 
Гібридний формат охоплення вибірки, врахування 
особистих інтерв’ю 
6 збору первинних респондентів та просторової 
(face-to-face) та 
даних підвищує гнучкість розосередженості 
онлайн-опитувань 
дослідження учасників 
Використання Захист 
Забезпечення Має особливе системи кодування персональних 
7 анонімності та значення в умовах учасників замість даних, зниження 
конфіденційності військової сфери відкритої ризику розкриття 
ідентифікації чутливої інформації 
Джерело: побудовано автором за [28; 29]. 
 
81 
Після розгляду кількісних соціологічних підходів, узагальнених у таблиці 
3.2, доцільно перейти до аналізу якісних методів дослідження. Вони доповнюють 
кількісні дані та дають змогу глибше розкрити зміст соціальних процесів, зокрема 
через вивчення індивідуального досвіду, мотивації та поведінкових моделей. 
Важливим компонентом такого підходу виступає також соціо-демографічний 
аналіз, який забезпечує контекстуалізацію отриманих результатів і дозволяє 
врахувати вплив характеристик цільових груп на рівень їх адаптації та соціального 
функціонування. 
Основні якісні підходи та елементи соціо-демографічного аналізу 
систематизовано у таблиці 3.3. 
Застосування якісних підходів у поєднанні із соціод-емографічним аналізом 
дозволяє отримати глибше та більш комплексне уявлення про особливості 
функціонування цільових груп у системі військово-соціальної роботи. На відміну 
від кількісних методів, які забезпечують узагальнення результатів у вигляді 
числових показників, якісний аналіз дає змогу виявити змістовні характеристики 
соціальних процесів, простежити індивідуальні траєкторії адаптації та визначити 
ключові чинники впливу на поведінку військовослужбовців і членів їхніх родин. 
Водночас урахування соціодемографічних характеристик сприяє більш точній 
інтерпретації отриманих результатів та дозволяє встановити взаємозв’язки між 
умовами життя, соціальним статусом і рівнем адаптації. 
Разом із тим, поряд із загальнонауковими підходами до оцінювання, у межах 
військової сфери функціонує окрема група спеціалізованих методик. 
Окрему групу становлять спеціалізовані методики діагностики 
морально-психологічного стану (МПС) особового складу Збройних Сил України 
[28]. Зазначений підхід має певні відмінності від традиційної практики соціальної 
роботи, оскільки орієнтований не лише на забезпечення індивідуального 
благополуччя, але й на підтримання належного рівня бойової готовності 
підрозділів. 
  
82 
Таблиця 3.3 
Якісні підходи та соціодемографічний аналіз у дослідженні військово-соціальної роботи 
Підхід / Приклади результатів / 
№ Сутність підходу Спосіб реалізації 
інструмент показників 
Спрямовані на глибинне розуміння Аналіз індивідуального досвіду, Виявлення потреб, мотивів 
Якісні підходи (загальна 
1 соціальних і психологічних процесів, інтерпретація суб’єктивних оцінок і поведінки, індивідуального 
характеристика) 
які складно виміряти кількісно переживань досвіду адаптації 
Безпосередня або дистанційна участь Фіксація моделей поведінки, 
Включене та невключене Дослідження поведінки та взаємодії 
2 дослідника у процесах соціальної взаємодії в родині або 
спостереження у природному середовищі 
взаємодії колективі 
Дають можливість отримати Проведення відкритих інтерв’ю з Опис життєвих ситуацій, 
Неструктуровані та 
3 розгорнуті відповіді та індивідуальні військовослужбовцями та членами оцінка пережитого досвіду, 
напівструктуровані бесіди 
оцінки респондентів їхніх родин виявлення проблем 
Вивчення психологічних механізмів Визначення типів поведінки в 
Узагальнення результатів бесід і 
4 Аналіз копінг-стратегій подолання стресу та травматичного кризових ситуаціях, рівень 
спостережень 
досвіду психологічної адаптації 
Роль сім’ї, наявність дітей, 
Виявлення Дослідження чинників, що Аналіз змісту інтерв’ю та 
5 соціальна підтримка, 
стабілізаційних факторів підтримують психологічну рівновагу спостережень 
моральна мотивація 
Дозволяє врахувати базові Збір і систематизація 
Соціодемографічний Вік, освіта, зайнятість, 
6 характеристики цільових груп і соціально-демографічних даних 
аналіз сімейний стан, наявність дітей 
пояснити результати дослідження респондентів 
Дослідження тривалості служби, Вплив тривалості служби на 
Аналіз військових та Урахування специфічних факторів 
7 перебування у зоні бойових дій, психологічний стан, 
життєвих змінних військового середовища 
досвіду втрат адаптацію родини 
Встановлення взаємозв’язків між Залежність адаптації від 
Кореляційний аналіз у Порівняння отриманих якісних даних 
8 соціальними характеристиками та освіти, тривалості шлюбу, 
якісному контексті із соціодемографічними показниками 
рівнем адаптації соціального статусу 
Джерело: побудовано автором за [28; 29]. 
 
83 
 
Зміст цих методик ґрунтується на використанні валідизованих 
психометричних інструментів і тестів. Вони застосовуються для оцінювання рівня 
військово-професійної готовності, а також для виявлення домінантних емоційних 
станів особового складу. Зокрема, фіксуються такі прояви, як підвищена 
тривожність, ознаки депресії або, навпаки, стан психологічної рівноваги, 
впевненості та готовності до виконання завдань. 
Оцінка морально-психологічного стану проводиться переважно шляхом 
поєднання експертних оцінок (спостереження командування та психолога) та 
«Експрес-опитування особового складу» [37 Для забезпечення статистичної 
достовірності та операційної точності проведення цих опитувань диктується 
суворими процедурними правилами. Обов’язковими є анонімні письмові 
опитування, які вимагають участі не менше двох третин особового складу, що 
підлягає перевірці, у межах певного підрозділу, формування, військового 
навчального закладу або військового адміністративного органу [12]. 
Емпірична оцінка базується на шести ключових оціночних показниках 
(компонентах оцінки), які кількісно визначаються для визначення загальної 
оперативної готовності та психологічної цілісності особового складу. Кожен 
компонент вимірює окремі внутрішні психологічні риси та фактори зовнішнього 
середовища [12]. Психологічна готовність військовослужбовців до виконання 
бойових завдань є комплексним утворенням, що формується під впливом як 
внутрішніх особистісних характеристик, так і зовнішніх умов служби. Важливу 
роль у цьому процесі відіграє якість військово-соціальної роботи у підрозділі, яка 
забезпечує належні морально-психологічні, соціально-побутові та організаційні 
умови. Нижче подано узагальнену таблицю, що поєднує основні компоненти 
психологічної готовності та їх залежність від рівня організації військово-соціальної 
роботи (табл. 3.4). 
Усі складові психологічної готовності військовослужбовців тісно 
взаємопов’язані з якістю військово-соціальної роботи у підрозділі. Вона виступає 
ключовим чинником, що впливає як на внутрішню мотивацію, стійкість і 
84 
професійний розвиток військових, так і на зовнішні умови їх служби. Підвищення 
ефективності військово-соціальної роботи сприяє зміцненню усіх компонентів 
готовності, що, у свою чергу, забезпечує більш високий рівень виконання бойових 
завдань та загальну боєздатність підрозділу. 
Таблиця 3.4 
Складові психологічної готовності військовослужбовців до виконання бойових 
завдань та взаємозв’язок із ефективністю військово-соціальної роботи 
№ Залежність від військово-
Компонент Скорочення Сутність компонента 
з/п соціальної роботи 
Моральна (духовна, Відображає цінності, Формується через виховну 
національно- патріотизм і роботу, інформаційну 
1 МН 
патріотична) ідеологічну готовність політику та розвиток 
орієнтація захищати державу бойового духу 
Характеризує Залежить від 
Емоційно-вольова психологічну психологічної підтримки, 
2 ЕВН 
орієнтація стійкість і здатність згуртованості підрозділу 
діяти в умовах стресу та довіри до командування 
Посилюється через 
Відображає прагнення систему заохочень, 
Мотиваційна 
3 МГ виконувати конкретні справедливе управління та 
готовність 
бойові завдання увагу до потреб особового 
складу 
Оцінює Визначається якістю 
Функціональна психофізичний стан і побутових умов, 
4 ФГ 
готовність когнітивні можливості харчування, відпочинку та 
в бойових умовах медичного забезпечення 
Характеризує рівень Залежить від організації 
Професійні підготовки, досвід і навчання, підтримки 
5 ПЗ 
здібності ефективність розвитку навичок і 
виконання завдань морального стимулювання 
Безпосередньо 
Включає зовнішні 
визначається якістю 
Об’єктивні та умови служби та 
6 ОСФ управління, матеріально-
суб’єктивні фактори особисте сприйняття 
технічним забезпеченням і 
ситуації 
соціальним середовищем 
 
З метою підвищення об’єктивності інтерпретації результатів опитувань у 
сфері морально-психологічного забезпечення застосовуються методи 
математичної обробки даних. Такий підхід дозволяє трансформувати первинну 
емпіричну інформацію, отриману в ході анкетування, у структуровані кількісні 
показники, придатні для подальшого аналізу та використання в управлінській 
діяльності. 
85 
Зокрема, у практиці збройних сил іноземних держав, зокрема 
Великобританії, використовуються спеціалізовані алгоритми розрахунку 
коефіцієнтів для окремих компонентів оцінювання морально-психологічного 
стану. Кожен із таких коефіцієнтів відображає рівень розвитку певного аспекту 
психологічного профілю особового складу та дозволяє виявити потенційні зони 
ризику. 
Методично розрахунок зазначених коефіцієнтів базується на узагальненні 
відповідей респондентів на визначені групи запитань анкети. При цьому кожне 
значення відповіді враховується у вигляді кількісного показника, який може бути 
додатково скоригований із урахуванням вагових коефіцієнтів. Останні 
відображають вплив зовнішніх об’єктивних чинників, що можуть визначати стан 
особового складу. 
Застосування такого математичного інструментарію дає змогу не лише 
узагальнювати результати дослідження, але й формувати аналітичні висновки 
щодо рівня готовності підрозділу до виконання поставлених завдань. Крім того, це 
створює підґрунтя для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, 
спрямованих на корекцію виявлених проблемних аспектів 
морально-психологічного стану. 
Коефіцієнти для конкретних областей розраховуються наступним чином, де  
xi – це значення окремих відповідей опитування на конкретні набори питань, а n – 
категоріальні вагові змінні, застосовані до зовнішніх, об’єктивних факторів  (табл. 
3.5) [12]. 
У процесі діагностики також аналізується частота використання 
військовослужбовцями методів психологічної саморегуляції та релаксації. 
Додатково враховуються звернення до фахівців у сфері ментального здоров’я, 
зокрема психологів, психотерапевтів і військових капеланів. Це дозволяє отримати 
більш повне уявлення про психологічний стан особового складу та рівень потреби 
у відповідній підтримці. 
  
86 
Таблиця 3.5 
Методика розрахунку коефіцієнтів оцінювання складових психологічної 
готовності військовослужбовців 
Оцінювальний компонент оціночної складової Формула / Методологія розрахунку 
Коефіцієнт моральної спрямованості (КМН) ∑хі
КМН =  
��
Коефіцієнт емоційно-вольової спрямованості (КЕВН) ∑хі
КЕВН =  
��
Коефіцієнт мотиваційної готовності (КМГ) ∑хі
КМГ =  
��
Коефіцієнт функціональної готовності (КФГ) ∑хі
КФГ =  
��
Коефіцієнт професійної здатності (КФЗ) ∑хі
КФЗ =  
��
Коефіцієнт об’єктивних/суб’єктивних чинників ∑хі + ��
К К
( ) ОСЧ =  
ОСЧ ��
 
Систематичне оцінювання морально-психологічного забезпечення створює 
підґрунтя для прийняття управлінських рішень. Воно дає змогу командирам та 
фахівцям соціального супроводу прогнозувати здатність підрозділів до виконання 
бойових завдань, а також своєчасно виявляти військовослужбовців, які належать 
до групи ризику за ознаками девіантної поведінки. Такі особи потребують 
оперативного застосування профілактичних та корекційних заходів. 
Водночас, відповідно до нормативних вимог, у практиці роботи 
використовується також аналіз накопиченого досвіду та наукових джерел, що 
сприяє своєчасному попередженню порушень військової дисципліни та 
підвищенню ефективності морально-психологічного забезпечення [29]. 
Для забезпечення системності, відтворюваності та об’єктивності 
вимірювання результатів військово-соціальної роботи необхідно спиратися на 
комплексну матрицю індикаторів. Ця система розробляється на основі поєднання 
критеріїв процесу (process evaluation – якість, швидкість та повнота надання 
послуги) та критеріїв результату (outcome evaluation – вимірювані зміни у стані 
бенефіціара після втручання). Запропонована матриця виводиться з детального 
аналізу чинних нормативних актів, професійних стандартів та застосовуваних у 
ЗСУ дослідницьких практик [36]. 
87 
У таблиці 3.6 наведено систематизований перелік індикаторів, розподілених 
за ключовими напрямами військово-соціальної роботи, із зазначенням конкретних 
метрик та інструментів збору даних, що робить цю систему придатною для 
імплементації у практичну діяльність підрозділів ЦВС та управлінь соціального 
супроводу. 
Запропонована система індикаторів дозволяє не лише констатувати факт 
надання послуги, але й оцінити її трансформаційний вплив на отримувача, що 
повністю відповідає парадигмі соціального забезпечення. Важливим аспектом є 
комбінування суб’єктивних метрик самопочуття з об’єктивними 
адміністративними даними реєстрів, що забезпечує верифікацію результатів та 
унеможливлює маніпуляції зі звітністю на рівні окремих підрозділів. 
Результати оцінювання ефективності військово-соціальної роботи у 
Збройних Силах України мають прикладний характер і виступають інструментом 
управління в межах підходу управління на основі даних. Вони використовуються 
для ухвалення оперативних і стратегічних рішень, а також оптимізації соціальної 
політики на мікро-, мезо- та макрорівнях. 
На мікрорівні результати опитувань і психологічної діагностики 
забезпечують персоналізацію соціального супроводу. Виявлення проблем у 
сімейній сфері чи психоемоційному стані військовослужбовця зумовлює 
застосування механізмів перенаправлення до профільних фахівців або 
спеціалізованих організацій. Для командного складу ці дані слугують підґрунтям 
прийняття тактичних рішень, зокрема щодо ротації, комплектування підрозділів та 
профілактики деструктивної поведінки. 
На мезорівні агреговані результати оцінювання використовуються для 
оптимізації розподілу функцій у структурі ЗСУ. Встановлена перевантаженість 
командирів невластивими соціальними та комунікаційними завданнями стала 
підставою для їх передачі спеціалізованим службам, що сприяло підвищенню 
ефективності використання ресурсів бойових підрозділів. Також результати 
моніторингу обґрунтовують інституціоналізацію співпраці з недержавним 
сектором.  
88 
Таблиця 3.6 
Система індикаторів та критеріїв оцінювання ефективності військово-соціальної роботи у Збройних Силах України 
Напрям Категорія індикатора Конкретні метрики та критерії оцінювання Базові джерела даних та 
військово- інструменти вимірювання 
соціальної роботи 
Процесуальна Час, витрачений на адміністративну маршрутизацію Аналітичні дані інформаційно-
ефективність роботи (від моменту надходження запиту до отримання комунікаційної системи 
фахівців результату); Відсоток успішно та вчасно оформлених «Супровід»; Внутрішні звіти 
направлень на проходження ВЛК та ЕКОПФО без підрозділів ЦВС; Реєстри 
Соціальний 
необхідності залучення сторонніх приватних медичних закладів МОЗ. 
супровід 
юристів. 
поранених та 
неклінічна 
Рівень задоволення Суб’єктивна оцінка своєчасності забезпечення Анонімне анкетування 
медична логістика 
базових потреб медикаментами, засобами реабілітації та речами поранених; Систематичний 
першої потреби під час перебування в госпіталі; зворотний зв’язок (короткі 
Рівень задоволеності стабільністю комунікації між інтерв’ю). 
госпіталем та військовою частиною. 
Інформаційна Швидкість первинного контакту офіцера служби Журнали обліку звернень 
безбар’єрність та супроводу з родиною після офіційного сповіщення громадян; Аналітична статистика 
проактивність про зміну статусу військовослужбовця; Кількість служби супроводу Міністерства 
наданих консультацій щодо статусних, юридичних та оборони. 
Соціальний 
фінансових питань. 
супровід родин 
(загиблих, 
Сімейна стійкість, Частота комунікації щодо внутрішніх переживань Спеціалізована «Анкета» (Блок 3: 
зниклих безвісти, 
копінг та (шкала від «щодня» до «ніколи»); Наявність Стосунки з родиною); Глибинні 
полонених) 
психоемоційний стан відчутної підтримки від ширшого кола родини напівструктуровані інтерв’ю з 
(бінарний індикатор «Так/Ні»); Рівень подолання дружинами та членами сімей. 
відчуження та фінансових труднощів після 
травмуючої події. 
  
89 
Продовження табл. 3.6 
Психоемоційний стан Оцінка поточного індивідуального емоційного стану Валідизовані психометричні 
та саморегуляція за 5-бальною шкалою; Ідентифікація домінантних тести; «Анкета» (Блок 4: 
емоцій (висока тривога, депресія, або ж радість і Емоційний стан).8 
спокій); Рівень володіння та частота застосування 
Морально-
релаксаційних технік і практик саморегуляції. 
психологічне 
забезпечення 
Поведінкові та бойові Агрегований рівень бойової готовності та здатності Рапорти та звіти командирів 
військ (МПЗ) 
показники підрозділу особового складу виконувати завдання за підрозділів; Дані регулярної 
призначенням; Динаміка виникнення конфліктних діагностики офіцерів з МПЗ.8 
ситуацій та частота порушень військової дисципліни 
у службовому колективі. 
Успішність Суб’єктивна самооцінка успішності соціальної «Анкета» (Блок 5: Соціальна 
реінтеграції інтеграції після завершення реабілітаційних заходів інтеграція, Блок 6: Загальні 
(оцінюється за 5-бальною шкалою); Загальна питання).11 
психологічна готовність до повернення до 
Соціально-
звичайного ритму життя (вимірюється як бінарний 
професійна 
показник). 
адаптація, 
реінтеграція та 
Соціальна активність Частота спілкування з іншими ветеранами за Опитування респондентів; 
транзит до 
та залученість терапевтичним принципом «рівний-рівному»; Статистика відвідуваності 
цивільного життя 
Систематичність участі у групових соціальних, центрів ветеранського розвитку 
спортивних чи громадських заходах; Рівень відчуття та хабів. 
солідарності та підтримки з боку ширшого 
суспільства. 
Інституційна Організаційна Кількість розроблених та реалізованих Звіти проміжних інституційних 
спроможність злагодженість та індивідуальних планів супроводу; Відсоток ланок (ТЦК та СП, 
системи та інституційна успішних, безперервних передач справ (referrals) від Мінветеранів); Інтегровані дані 
міжвідомча спадкоємність військової служби супроводу до цивільних фахівців Єдиного державного реєстру 
взаємодія із супроводу ветеранів війни в громадах. ветеранів війни.1 
Джерело: побудовано автором за [36; 57; 54; 49] 
 
90 
На макрорівні системні результати оцінювання формують основу державної 
ветеранської політики. Так, до прикладу, агреговані результати оцінювання, зібрані 
за допомогою таких інструментів як Єдиний державний реєстр ветеранів війни, 
засвідчили обмежену ефективність традиційних механізмів соціальної підтримки 
та виявили проблеми у сферах медичного забезпечення, працевлаштування і 
житлового забезпечення ветеранів. Це стало підґрунтям переходу до сучасної 
моделі, орієнтованої на відновлення людського капіталу, що закріплено у 
стратегічних документах. Водночас агреговані дані використовуються для 
регулярного коригування державної політики у відповідній сфері. 
Незважаючи на суттєвий прогрес у розвитку системи військово-соціальної 
підтримки в Україні, методологія оцінювання її ефективності залишається 
недосконалою та містить системні, нормативні й методичні обмеження, що 
знижують валідність результатів і ускладнюють формування цілісної системи 
соціального супроводу. Ключові проблемні аспекти узагальнено в таблиці 3.7. 
Таблиця 3.7  
Основні проблемні зони та обмеження методології оцінювання ефективності 
військово-соціальної роботи у Збройних Силах України 
№ 
 Проблемна зона Сутність проблеми Наслідки 
з/п
Оцінювання має дискретний характер; 
відсутня інтегрована система Неповнота інформації, 
Фрагментованість 
відстеження стану військовослужбовця ускладнення 
 даних та відсутність 
1 на всіх етапах служби і реінтеграції; комплексної оцінки та 
лонгітюдного 
 обмежена взаємодія між відомчими індивідуального 
моніторингу
реєстрами; існують обмеження доступу супроводу 
до медичних даних 
Переважання анкетних методів із Викривлення 
суб’єктивними шкалами; схильність результатів 
 Суб’єктивність 
2  респондентів до соціально бажаних або оцінювання, зниження 
самооцінювання 
викривлених відповідей через стрес чи достовірності 
стигматизацію аналітики 
Обмежена здатність 
Невідповідність існуючих інструментів своєчасно виявляти 
Відставання методик 
 оцінювання морально-психологічного негативні зміни та 
3 МПЗ від сучасних 
 стану динаміці інформаційно- запобігати 
загроз
психологічних впливів сучасної війни деструктивним 
явищам 
Відсутність стандартизованих KPI для Неможливість 
Недостатня 
оцінювання діяльності соціальних об’єктивної оцінки 
 формалізація 
4 фахівців і процесів медико-соціального ефективності роботи 
показників 
 супроводу; нечітке розмежування та ідентифікації 
ефективності
відповідальності причин збоїв 
91 
Методологічні обмеження оцінювання ефективності військово-соціальної 
роботи мають комплексний характер і охоплюють інформаційні, інструментальні 
та організаційні аспекти. Їх подолання передбачає інтеграцію інформаційних 
систем, розширення об’єктивних методів діагностики, оновлення методик 
оцінювання морально-психологічного стану та впровадження стандартизованих 
показників ефективності. Це є необхідною умовою підвищення якості соціального 
супроводу та ефективності управлінських рішень. 
З метою підвищення ефективності військово-соціальної роботи та 
забезпечення об’єктивності її оцінювання доцільним є впровадження комплексних 
організаційних, нормативних і методологічних змін, узгоджених міжвідомчо та 
науково обґрунтованих. Ключові напрями оптимізації систематизовано в таблиці 
3.8. 
Таблиця 3.8 
Напрями вдосконалення системи оцінювання військово-соціальної роботи 
Напрям 
№ Зміст рекомендацій Очікуваний результат 
удосконалення 
Розгортання ІКС «Супровід» з 
Забезпечення 
інтеграцією до державних реєстрів; 
Цифровізація та лонгітюдного моніторингу 
1 впровадження захищених 
інтеграція даних та повноти інформації для 
протоколів обміну знеособленими 
оцінювання 
даними 
Оновлення методик оцінювання 
Модернізація МПС з урахуванням сучасних Підвищення достовірності 
2 психометричного загроз; впровадження комбінованих оцінювання та зменшення 
інструментарію методів діагностики та підходу ефекту суб’єктивності 
«360 градусів» 
Забезпечення 
Розробка уніфікованих алгоритмів 
безперервності 
Стандартизація взаємодії між військовими і 
3 соціального супроводу та 
процесів транзиту цивільними структурами; 
контроль ефективності 
створення «перехідного профілю» 
реінтеграції 
Запровадження стандартизованих Об’єктивна оцінка 
Професіоналізація показників ефективності роботи; діяльності, підвищення 
4 кадрів і впровадження орієнтація на результативні якості управлінських 
KPI метрики; розвиток аналітичних рішень та професійного 
компетенцій персоналу рівня фахівців 
 
Подолання виявлених методологічних обмежень потребує системної 
модернізації інструментів оцінювання, інтеграції інформаційних ресурсів та 
підвищення професійної спроможності кадрів. Реалізація запропонованих 
92 
напрямів забезпечить підвищення валідності оцінювання, ефективність 
соціального супроводу та відповідність системи військово-соціальної роботи 
сучасним вимогам управління. 
 
3.2. Вектори цифрової трансформації військово‑соціальної роботи 
Сучасна архітектура соціального забезпечення Сил оборони України 
проходить фундаментальну трансформацію, відмовляючись від пострадянської 
реактивної моделі на користь концепції «цифрової держави добробуту». У центрі 
цієї парадигми – людина, а не бюрократичний алгоритм. Цифровізація тут виступає 
не просто технічним оновленням, а стратегічним засобом збереження гідності 
військовослужбовця. Перехід до людиноцентричних екосистем дозволяє державі 
діяти проактивно, мінімізуючи «адміністративне тертя» та усуваючи корупціогенні 
фактори на етапі розподілу благ. 
Трансформація відбувається за трьома стратегічними напрямами: 
1. Електронне урядування (E-Government), передбачає створення безшовних 
інтероперабельних каналів взаємодії, де отримання послуг відбувається без 
фізичної присутності та збору паперових підтверджень. 
2. Розумна соціальна політика, включає впровадження інновацій (AI-
навігація, VR-реабілітація) для персоналізованої підтримки та пришвидшення 
реінтеграції. 
3. Урядування на основі даних, тобто прийняття рішень на основі аналізу 
великих масивів даних, що дозволяє прогнозувати потреби війська та ветеранів, 
замість реагування на кризи «постфактум». 
Автоматизація циклічної рутини звільняє критично важливий ресурс – час 
соціального працівника та командира для емпатійної взаємодії, що є фундаментом 
морально-психологічної стійкості. 
Традиційні методи військово-соціальної роботи, які історично базувалися на 
паперовому документообігу, розгалуженій бюрократичній ієрархії та необхідності 
фізичної присутності особи у відповідних інстанціях, виявилися недостатньо 
ефективними для оперативного реагування на масові та динамічні запити. 
93 
Відповіддю на ці виклики стала масштабна цифровізація державних та відомчих 
послуг. Дослідження практичних аспектів використання цифрових інструментів у 
Збройних Силах України (ЗСУ) та суміжних структурах є критично важливим 
завданням для аналізу сучасної архітектури соціального забезпечення. Цей процес 
не є простою технічною оптимізацією; він становить собою фундаментальну зміну 
взаємодії між державою та військовослужбовцем, де в центрі уваги опиняється 
людина, а технології слугують засобом мінімізації стресу, збереження гідності та 
пришвидшення доступу до гарантованих прав. 
Масштаб цільової аудиторії військово-соціальної роботи в Україні зазнав 
колосальних змін. За даними соціологічних досліджень, станом на сьогодні 71% 
громадян мають серед своїх близьких тих, хто воював чи воює на фронті 
починаючи з лютого 2022 року, а 40% опитаних (переважно чоловіків) допускають, 
що самі можуть стати ветеранами у майбутньому [34]. При цьому фіксується 
надзвичайно високий рівень суспільної довіри до цієї групи: 95% українців 
довіряють військовим ЗСУ на передовій, а 96% – ветеранам попередніх років, які 
знову стали до зброї [34]. Такий безпрецедентний рівень залученості населення 
вимагає від держави створення інструментів, здатних обробляти мільйони запитів 
у режимі реального часу. Відтак, впровадження мобільних застосунків, 
спеціалізованих вебпорталів, електронних реєстрів та систем підтримки прийняття 
рішень на основі великих даних формує нову екосистему військово-соціального 
сервісу. 
Аналіз наявних цифрових рішень вказує на формування багаторівневої, 
глибоко інтегрованої архітектури соціального захисту. Ця архітектура поєднує в 
єдину інформаційну мережу бази даних Міністерства оборони України, 
Міністерства у справах ветеранів, Міністерства цифрової трансформації, а також 
регіональні адміністративні реєстри, територіальні громади та недержавні 
правозахисні ініціативи. У результаті такого синергетичного підходу формується 
безшовний цифровий простір, де мінімізується суб’єктивний фактор ухвалення 
рішень з боку посадових осіб, суттєво зменшується корупціогенність процесів, а 
швидкість надання соціальних гарантій зростає багаторазово. Створення таких 
94 
платформ як «Турбота», «Армія+», «Ветеран PRO», Правовий навігатор 
«Принцип» та «На зв’язку» не лише оптимізує логістику соціального забезпечення, 
але й виконує потужну терапевтичну функцію, повертаючи військовослужбовцям 
та ветеранам відчуття гідності та поваги з боку державної машини.  
Фундаментом соціального захисту діючого військовослужбовця є його 
здатність безперешкодно та оперативно реалізовувати свої базові права, такі як 
право на відпустку, належне грошове забезпечення, своєчасне медичне 
обслуговування та можливість переведення за станом здоров’я чи сімейними 
обставинами. Історично ці процеси супроводжувалися значними логістичними 
перепонами, коли збір підписів на паперових рапортах міг тривати тижнями, що в 
умовах бойових дій часто призводило до втрати актуальності самого запиту або 
неможливості реалізувати законне право. Подолання паперового хаосу є питанням 
національної безпеки, військовослужбовець витрачає десятки годин на логістику 
документів, страждає боєздатність. Цифровізація адміністративних процесів 
перетворює смартфон на повноцінний «віртуальний онлайн-штаб». Безумовним 
досягненням у вдосконаленні процедур оцінювання рівня соціального 
забезпечення військовослужбовців стало впровадження сучасних цифрових 
рішень, зокрема екосистеми мобільного застосунку «Армія+» та інформаційно-
комунікаційної системи «Супровід». Зазначені інструменти не лише оптимізували 
адміністративні процеси, а й суттєво підвищили прозорість та ефективність 
взаємодії між військовослужбовцями і командними структурами. 
Таблиця 3.9 
Порівняльна характеристика цифрових інструментів 
Характеристика Застосунок «Армія+» Портал «Військовий асистент» 
Основний фокус Повний цикл подачі рапорту з КЕП Публічний репозиторій шаблонів та 
(Армія ID) гідів 
Функціонал 53 інтегрованих електронних рапорти Близько 100 шаблонів (DOC, DOCX, 
PDF) 
Ключові модулі Програма «Плюси», курси LifesaverSIM Довідник пораненого «Турбота» 
Результативність Зекономлено 904 000 годин на логістику Алгоритми для тих, хто без доступу до 
КЕП 
 
95 
Державний застосунок «Армія+», створений безпосередньо військовими для 
військових, був розроблений як універсальний інструмент нівелювання паперової 
рутини, фактично перетворюючись на віртуальний онлайн-штаб [61]. Завдяки цій 
розробці військовослужбовець отримав можливість ініціювати запити та 
отримувати необхідні послуги за кілька хвилин, уникаючи виснажливих погоджень 
та фізичного збирання довідок. Платформа демонструє вражаючу динаміку 
впровадження, так через систему було подано понад 1 100 000 рапортів, а сам 
функціонал інтегровано у 1625 військових частинах [47]. Економічний та часовий 
ефект від впровадження вимірюється не лише фінансовими показниками, але й 904 
000 зекономлених годин, які раніше витрачалися на логістику документообігу [47]. 
Система пропонує 53 стандартизовані електронні рапорти, що охоплюють 
найбільш критичні вектори соціального, матеріального та медичного забезпечення. 
Серед них чільне місце посідають рапорти на відпустки та звільнення, що дозволяє 
оформлювати відпочинок без необхідності особистої присутності у штабі 
підрозділу. 
Значним кроком у напрямку фінансового захисту стала цифровізація 
матеріальної допомоги та виплат [48]. Окремої уваги заслуговує автоматизація 
процесу отримання підйомної допомоги, яка передбачає одноразову виплату в 
розмірі місячного грошового забезпечення при переїзді в інше місто через нове 
призначення, навчання або передислокацію частини [48]. У цьому контексті 
соціальний захист поширюється і на родину військовослужбовця: якщо родина 
переїжджає разом із ним, на кожного члена сім’ї нараховується додатково 50% від 
грошового забезпечення, для чого до системи додається довідка за Формою 7. 
Також оптимізовано процеси медичного забезпечення, що включають електронні 
рапорти на лікування та проходження військово-лікарських комісій [47]. 
Запровадження довідника «Армія ID», який дозволяє зберігати 
ідентифікатори командирів, тимчасово виконуючих обов’язки (ТВО) та систем 
електронного документообігу (СЕДО) військових частин, уможливлює миттєву 
маршрутизацію рапортів, усуваючи ієрархічні затримки [1]. Поряд із 
адміністративними функціями, застосунок взяв на себе роль освітньої платформи, 
96 
пропонуючи курси, що безпосередньо впливають на виживання та професійний 
розвиток. Доступні навчальні модулі з основ радіоелектронної боротьби (РЕБ) на 
тактичному рівні, інтерактивний мобільний симулятор з тактичної медицини 
LifesaverSIM, а також спеціалізований курс із цифрового документообігу у війську 
(СЕДО) [1]. 
Як доповнення до мобільних рішень, Міністерство оборони України спільно 
з Генеральним штабом ЗСУ розгорнули багатофункціональний вебпортал 
«Військовий асистент», доступний за адресою turbota.mil.gov.ua [6]. Цей ресурс 
консолідує близько 100 стандартизованих шаблонів рапортів, що стосуються 
відпусток, грошової допомоги та отримання направлень на ВЛК. На відміну від 
закритої системи застосунку, портал надає можливість завантаження документів у 
форматах DOC, DOCX та PDF, забезпечуючи їх сумісність із різними платформами 
та легкість використання на ноутбуках, смартфонах та планшетах. 
Ключовою цінністю порталу «Військовий асистент» в аспекті соціального та 
медичного захисту є спеціалізований розділ «Довідник пораненого». Він 
функціонує як вичерпний гід «Турбота», який містить детальні покрокові 
алгоритми дій у разі отримання травми, поранення або виникнення захворювання. 
У цьому розділі акумульовані відповіді на найчастіші запитання 
військовослужбовців та їхніх родин щодо проходження військово-лікарської 
комісії, медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), процедур реабілітації, 
безкоштовного протезування та реалізації спектра соціальних гарантій.5 Розробка 
нового розділу «Допомога діловодам», в якому будуть розміщені важливі накази 
Міноборони та Генштабу, свідчить про системний підхід, спрямований не лише на 
кінцевого бенефіціара послуг, але й на оптимізацію роботи виконавчої ланки, що 
безпосередньо впливає на швидкість надання соціальної підтримки. 
Умови функціонування державної системи соціального та правового 
забезпечення зумовлюють потребу військовослужбовців і демобілізованих осіб у 
спеціалізованому юридичному супроводі, особливо з огляду на її складність, 
багаторівневість і нормативну суперечливість. У цьому контексті цифрові рішення 
в галузі правової допомоги зазнали еволюції від елементарного консультування до 
97 
створення структурованих алгоритмів дій, набувши ознак ефективних інструментів 
забезпечення правової спроможності користувачів. 
Показовим прикладом є Правовий навігатор «Принцип» 
(navigator.pryncyp.org), розроблений правозахисним центром для військових як 
відповідь на системні бар’єри, що виникли на початковому етапі повномасштабної 
війни [80]. Первинно орієнтований на підтримку поранених військовослужбовців 
шляхом надання покрокових інструкцій, ресурс згодом був масштабований до 
універсальної платформи, що охоплює різні етапи проходження військової служби 
та демобілізації. Значна кількість користувачів свідчить про його практичну 
ефективність і суспільну затребуваність. 
Важливою характеристикою платформи є її інклюзивність, що проявляється 
у врахуванні потреб різних категорій військовослужбовців, зокрема іноземців та 
осіб без громадянства. Ресурс надає систематизовані роз’яснення щодо процедур 
вступу на службу, особливостей контрактного оформлення, соціальних гарантій і 
медичного забезпечення, а також питань міграційного права та підтримки сімей. 
Діяльність центру «Принцип» відображає сучасний підхід до правозахисту, 
заснований на поєднанні індивідуальної допомоги з адвокаційною діяльністю. 
Зокрема, акцент переноситься з вирішення окремих випадків на усунення 
системних прогалин у нормативному регулюванні, що забезпечує масштабний 
ефект і сприяє підвищенню ефективності функціонування всієї системи 
соціального захисту військовослужбовців. 
Родини військовослужбовців становлять окрему вразливу соціальну групу, 
потреби якої у правовій підтримці та доступі до достовірної інформації суттєво 
загострюються в кризових ситуаціях, таких як поранення, полон, зникнення 
безвісти або загибель захисника. Недостатність ефективної державної комунікації 
у цих випадках може призводити до зростання соціальної напруги та недовіри. 
Для вирішення проблеми комунікаційного вакууму, за ініціативи 
Генерального штабу ЗСУ, була створена спеціалізована інформаційна платформа 
«На зв’язку» (nazviazku.zsu.gov.ua) [21]. Цей ресурс функціонує як єдиний портал 
для комунікації та комплексного супроводу родин військовослужбовців, 
98 
полонених, зниклих безвісти, загиблих, поранених та звільнених з полону [14]. 
Система акумулює виключно перевірені державні та громадські ресурси, 
пропонуючи структуровані тематичні розділи, які охоплюють усі аспекти життя 
родини захисника. 
Платформа також сприяє соціально-економічній реінтеграції, пропонуючи 
доступ до освітніх можливостей, вакансій, програм підтримки та інструментів для 
започаткування власної справи. Однією з унікальних пропозицій є допомога у 
створенні бізнес-планів для отримання грантів (наприклад, у партнерстві з 
Київською школою економіки – KSE), де експерти надають оцінку бізнес-моделей 
та допомагають із поданням грантових заявок [23]. Налагоджений механізм 
зворотного зв’язку підвищує ефективність взаємодії із службами соціального 
супроводу, забезпечуючи оперативне реагування на потреби родин 
військовослужбовців. 
Перехід від військової служби до цивільного життя супроводжується 
суттєвими змінами соціального статусу та економічного становища, що зумовлює 
потребу у проактивній державній підтримці. У відповідь на ці виклики 
Міністерство у справах ветеранів впровадило платформу «е-Ветеран», спрямовану 
на забезпечення онлайн-контролю за реалізацією прав і доступом до соціальних 
гарантій [30]. 
Подальшим етапом цифровізації стала платформа «Ветеран PRO» 
(veteranpro.gov.ua) – єдиний інтегрований простір соціального захисту, що об’єднує 
національні, регіональні та місцеві програми підтримки [5]. Її ключовою перевагою 
є подолання інформаційної асиметрії щодо доступних можливостей для ветеранів. 
Структура акумульованих можливостей на платформі «Ветеран PRO» вражає 
своєю деталізацією [5]: 
1. Загальнодержавні програми (123 позиції), що охоплюють фундаментальні 
питання отримання статусів, національних пільг, базового медичного та санаторно-
курортного забезпечення, пенсійних нарахувань. 
99 
2. Регіональні програми (103 послуги), вони відображають ініціативи 
обласних військових адміністрацій, такі як регіональні доплати, обласні центри 
реабілітації, гранти на навчання в місцевих ВНЗ. 
3. Можливості від територіальних громад (понад 380 програм) – включають 
специфічну локальну допомогу, таку як місцеві пільги на проїзд, звільнення від 
сплати певних комунальних платежів, надання дров для опалення, виділення 
земельних ділянок, муніципальні програми соціального супроводу. 
Для спрощення навігації реалізовано персоналізований сервіс «Твій шлях» і 
інтегровано AI-бот для оперативного пошуку релевантної інформації. Додатково 
передбачено зручний механізм пошуку регіональних можливостей із детальним 
описом умов отримання послуг. 
Економічна спроможність виступає ключовою передумовою успішної 
реінтеграції ветеранів, що зумовлює реалізацію державою фінансових інструментів 
підтримки на базі цифрової екосистеми «Дія». Важливим елементом стала 
цифровізація статусу через е-посвідчення ветерана, яке спрощує доступ до пільг і 
адміністративних послуг. 
У сфері житлового забезпечення визначальну роль відіграє програма 
«єОселя», що надає пільгове іпотечне кредитування ветеранам і їхнім родинам у 
повністю цифровізованому форматі, мінімізуючи бюрократичні та корупційні 
ризики. 
Підтримка економічної активності забезпечується грантовою програмою 
«єРобота», яка передбачає фінансування ветеранського бізнесу за умови створення 
нових робочих місць. Додатково розвиваються спеціалізовані ініціативи, зокрема в 
аграрному секторі, що сприяє зайнятості та довгостроковій фінансовій 
незалежності ветеранів [17; 7]. 
У системі соціального захисту ветеранів дедалі більшого значення набуває 
компонент ментального здоров’я, що зумовило впровадження цифрових 
діагностичних інструментів та спеціалізованих ініціатив підтримки. Зокрема, 
онлайн-система MARTA забезпечує масштабний первинний скринінг психічного 
стану та виступає ефективним превентивним інструментом, надаючи користувачам 
100 
не лише оцінку стану, а й рекомендації щодо подальшої допомоги, включаючи 
доступ до психотерапії та кризових сервісів [13]. Водночас система 
використовується фахівцями для раннього виявлення психологічних розладів. 
Таблиця 3.10 
Порівняльний аналіз економічних цифрових ініціатив для ветеранів 
Назва Цільове Максимальний Платформа Макроекономічний та 
інструменту призначення ліміт / Умови реалізації соціальний ефект 
єОселя  Пільгове іпотечне Згідно з Дія / Базове забезпечення 
кредитування умовами Банківські житлом, зниження 
житла акредитованих системи соціальної напруги, 
банків інвестиції в 
будівельний сектор 
Ветеранський Створення та До 1 000 000 грн Дія / Економічна 
грант розвиток власної (обов’язкова Державний автономія, 
(єРобота)  справи, мікробізнес умова - центр ресоціалізація, 
створення зайнятості створення потужної 
робочих місць) екосистеми 
ветеранського бізнесу 
Грант «Своя Розвиток До 7 000 000 грн Дія Залучення ветеранів у 
теплиця» агропромислового (створення 14-40 виробничий сектор, 
комплексу та робочих місць) регіональний 
фермерства розвиток, 
продовольча безпека 
Джерело: побудовано автором за  [16; 17; 7] 
 
Поряд із цим, розвиток соціального захисту передбачає врахування 
гендерних особливостей. Прикладом є ініціатива «Землячки», яка забезпечує 
жінок-військовослужбовиць спеціалізованим спорядженням та одягом, оперативно 
реагуючи на їхні потреби. Така діяльність підкреслює важливу роль 
громадянського суспільства у доповненні державної політики в сфері соціальної 
підтримки [20]. 
Грунтовне дослідження екосистеми цифрових сервісів для 
військовослужбовців, ветеранів та їхніх родин в Україні переконливо демонструє 
безпрецедентний, концептуальний зсув у реалізації державної соціальної політики. 
Ключовою, парадигмальною ознакою цього етапу є остаточний перехід від 
традиційної, реактивної моделі надання послуг (де ветеран був змушений 
самостійно шукати інформацію, доводити свої права у кабінетах чиновників та 
збирати паперові докази) до проактивної, клієнтоорієнтованої електронної 
101 
системи. Сучасні платформи, такі як «Ветеран PRO», «Резерв+» чи «Черкаський 
вимір», функціонують за принципом автоматичної маршрутизації користувача, 
передбачаючи його потреби та автоматизуючи левову частку бюрократичних 
дозволів, верифікацій та відстрочок. 
Аналізуючи результати впровадження цих платформ, можна виділити 
наступні фундаментальні трансформації у сфері військово-соціальної роботи та 
соціального захисту: 
1. Тотальна дебюрократизація та відновлення суб’єктності. Цифровізація 
внутрішніх процесів через застосунок «Армія+» і вебпортал «Військовий асистент» 
(turbota.mil.gov.ua) суттєво трансформує взаємовідносини у Збройних Силах 
України. Перехід від паперового рапорту до стандартизованого електронного 
запиту з цифровим підписом забезпечує прозорість процедур і посилює відчуття 
гідності військовослужбовців. Це сприяє зниженню корупційних ризиків у 
питаннях виплат і відпусток та покращує морально-психологічний стан особового 
складу завдяки зростанню правової визначеності. 
2. Синтез та агрегація ресурсів. Інтеграція раніше фрагментованих ініціатив 
різних рівнів управління в межах національних та регіональних платформ (зокрема 
«Ветеран PRO» та «Черкаський вимір») усуває інформаційні бар’єри й забезпечує 
рівний доступ до соціальних послуг для демобілізованих. Використання 
інструментів рекомендацій (наприклад, «Твій шлях» і AI-боти) підвищує 
доступність сервісів незалежно від місця проживання чи цифрової компетентності 
користувача. 
3. Переосмислення психологічної та кризової підтримки. Застосування 
алгоритмів масової діагностики (MARTA) у поєднанні з інститутом 
індивідуального супроводу формує превентивну модель виявлення психічних 
розладів, зокрема ПТСР. Це переводить психологічну допомогу з реактивного у 
плановий і контрольований формат, зменшуючи довгострокове навантаження на 
систему охорони здоров’я. Паралельно комунікаційні платформи та сервіси 
Координаційного штабу знижують психологічне напруження родин зниклих 
безвісти та полонених через підвищення прозорості взаємодії з державою. 
102 
4. Економічна реінтеграція як основа соціального захисту. Інструменти 
цифрової економічної політики в застосунку «Дія» («єОселя», «єРобота») 
змінюють модель підтримки ветеранів – від пасивного утримання до стимулювання 
економічної автономії. Розвиток підприємництва, підтримка аграрних ініціатив та 
спрощений доступ до житлових ресурсів сприяють трансформації ветеранів у 
активних агентів післявоєнного економічного відновлення. 
 
 
  
103 
ВИСНОВКИ 
Проведене дослідження теоретичних і практичних засад організації 
військово-соціальної роботи у Збройних Силах України дало змогу сформулювати 
узагальнені висновки та розробити практичні рекомендації щодо її вдосконалення. 
1. Військово-соціальна робота в сучасних умовах постає як комплексна 
міждисциплінарна система, що інтегрує організаційно-правові, соціально-
економічні та психолого-педагогічні механізми забезпечення життєдіяльності 
військовослужбовців і їхніх сімей. Її ключовою особливістю є поєднання 
функціонального (забезпечення боєздатності) та гуманістичного (пріоритет 
особистості військовослужбовця) підходів.  
Наукові підходи до визначення змісту цієї діяльності демонструють певну 
концептуальну варіативність, однак узгоджуються у визнанні соціальної 
захищеності військовослужбовця як критичного чинника ефективності 
функціонування Збройних Сил.  
Встановлено, що військово-соціальна робота охоплює широкий спектр 
завдань: від соціалізації особового складу та оптимізації військового середовища 
до підтримки сімей і реінтеграції ветеранів. Важливою тенденцією є розширення 
кола її суб’єктів за рахунок залучення громадянського суспільства, що підвищує 
адаптивність системи до сучасних викликів.  
Таким чином, військово-соціальна робота виступає не лише інструментом 
соціального забезпечення, а й стратегічним елементом забезпечення стійкості 
військового соціуму та мінімізації соціальних ризиків у період війни. 
2. Нормативно-правова база військово-соціальної роботи в Україні 
характеризується значною розгалуженістю та динамічністю, що відображає 
адаптацію державної політики до умов воєнного стану та зростання соціальних 
потреб військовослужбовців.  
Попри наявність фундаментальних законодавчих актів, ключовою 
проблемою залишається відсутність єдиного комплексного нормативного 
документу, який би системно регулював сферу військово-соціальної роботи. Це 
104 
зумовлює фрагментарність регулювання та ускладнює практичну реалізацію 
соціальних гарантій.  
Виявлено суттєвий розрив між нормативно задекларованими правами та їх 
фактичним забезпеченням, що пояснюється бюрократизацією процедур, наявністю 
правових прогалин та недостатньою інституційною координацією.  
Отже, подальший розвиток системи потребує переходу до комплексного 
реформування законодавства, запровадження цифрових інструментів 
адміністрування та імплементації міжнародних стандартів, що дозволить 
підвищити ефективність і прозорість соціального забезпечення. 
3. Досвід країн НАТО свідчить, що військово-соціальна підтримка є 
невід’ємною складовою забезпечення бойової готовності та стійкості збройних сил, 
а також важливим елементом національної безпеки.  
Встановлено, що у країнах-членах Альянсу сформувалися різні моделі 
організації військово-соціальної роботи (мілітаризована, аутсорсингова, 
інтегрована), вибір яких зумовлений національними особливостями соціальної 
політики та військової організації.  
Ключова роль у цих системах належить соціальним працівникам, які 
здійснюють клінічну, консультативну, профілактичну та організаційну діяльність, 
включаючи управління бойовим стресом, підтримку сімей військовослужбовців і 
сприяння реінтеграції після служби.  
Особливе значення має комплексний підхід, що охоплює весь «цикл 
розгортання» військовослужбовця – від підготовки до виконання завдань до 
післявоєнної адаптації.  
Отже, для України доцільним є адаптивне запозичення міжнародного досвіду 
з урахуванням національних особливостей, що передбачає інституціоналізацію 
професійної діяльності військових соціальних працівників, посилення ролі громад 
і розвиток системи сімейної підтримки як ключового чинника боєздатності. 
4. Організаційно-управлінська модель військово-соціальної роботи на рівні 
військової частини характеризується переходом від фрагментарних підходів до 
цілісної системи безперервного соціального супроводу. Вона ґрунтується на 
105 
нормативно закріплених механізмах функціонування служб супроводу, які 
забезпечують інтеграцію соціальної, психологічної, правової та медичної 
допомоги.  
Визначено, що військова частина виступає ключовою ланкою реалізації 
державної соціальної політики, де нормативні гарантії трансформуються у 
конкретні практичні інструменти підтримки військовослужбовців. Запровадження 
служб супроводу сприяло переходу до моделі кейс-менеджменту, яка забезпечує 
індивідуалізацію роботи з кожним військовослужбовцем. Організаційна структура 
діяльності базується на принципах єдиноначальності, міжвідомчої взаємодії та 
децентралізації соціальних функцій, що дозволяє ефективно координувати 
діяльність різних служб (фінансової, медичної, юридичної, психологічної тощо).  
Таким чином, сучасна модель військово-соціальної роботи є багаторівневою 
інтегрованою системою, яка забезпечує підтримку військовослужбовця на всіх 
етапах служби та формує підґрунтя для підвищення боєздатності, соціальної 
стабільності й довіри до військових інституцій. 
5. Процедури діагностики соціальних потреб військовослужбовців 
становлять ключовий інструмент прикладної реалізації військово-соціальної 
роботи, забезпечуючи перехід від загальних принципів до адресної допомоги.  
Встановлено, що сучасна діагностика має багаторівневий характер і включає 
етапи виявлення, оцінювання потреб, прийняття рішення та подальшого 
моніторингу ефективності соціального супроводу. При цьому особливого значення 
набуває інтерактивний підхід, що передбачає залучення самого 
військовослужбовця як активного учасника процесу визначення власних потреб.  
Базовим інструментом систематизації інформації виступає соціальний 
паспорт, який дозволяє здійснювати комплексний аналіз соціально-демографічних 
характеристик особового складу та формувати обґрунтовані управлінські рішення.  
Запровадження соціального супроводу як інституційної практики забезпечує 
індивідуалізацію допомоги шляхом формування актів оцінки потреб і 
індивідуальних планів, що підвищує ефективність вирішення соціальних проблем.  
106 
Отже, діагностика соціальних потреб виступає системоутворюючим 
елементом військово-соціальної роботи, який дозволяє своєчасно виявляти 
соціальні ризики, планувати адресні заходи підтримки та забезпечувати стабільне 
функціонування військових підрозділів. 
6. Операційна діяльність служб супроводу є ключовим етапом практичної 
реалізації військово-соціальної роботи, що забезпечує трансформацію 
діагностованих потреб у конкретні механізми допомоги.  
Встановлено, що службам супроводу належить центральна роль у 
координації міжвідомчої взаємодії, контролі за дотриманням соціальних гарантій 
та забезпеченні безперервності соціального супроводу. Їх еволюція від 
волонтерських ініціатив до інституціоналізованої системи свідчить про структурну 
модернізацію державної соціальної політики у секторі оборони.  
Практична діяльність служб супроводу реалізується через типові сценарії 
(поранення, зникнення безвісти, полон, загибель), кожен із яких має чітко визначені 
алгоритми дій, документообіг та механізми захисту прав військовослужбовців і 
їхніх родин. Спільною рисою цих сценаріїв є необхідність своєчасного 
документування, координації між інституціями та забезпечення фінансових і 
соціальних гарантій. Критичним фактором ефективності є безперервність 
супроводу, належне інформаційне забезпечення (включаючи цифрові системи 
обліку) та індивідуалізація допомоги, що дозволяє мінімізувати ризики втрати 
соціальних прав. Служби супроводу виступають інтегруючим елементом системи 
військово-соціальної роботи, забезпечуючи комплексний захист прав 
військовослужбовців, підтримку їхніх родин та формування довіри до держави в 
умовах воєнного часу. 
7. Оцінювання ефективності військово-соціальної роботи в сучасних умовах 
набуває системного та багатовимірного характеру, що відображає зміщення акценту 
з формального надання соціальних гарантій до комплексного відновлення 
людського потенціалу військовослужбовців.  
Встановлено, що ефективність цієї діяльності не може визначатися одним 
універсальним інструментом, оскільки вона охоплює різнорідні напрями (медико-
107 
соціальний супровід, підтримку сімей, морально-психологічне забезпечення, 
реінтеграцію), що потребують диференційованих індикаторів оцінювання.  
Оптимальним підходом є комбінування кількісних і якісних методів 
дослідження, доповнених психометричними інструментами та цифровими 
аналітичними системами. Це дозволяє поєднати об’єктивні статистичні показники 
із суб’єктивними оцінками стану та потреб військовослужбовців.  
Разом із тим, виявлено низку системних проблем (фрагментація даних, 
суб’єктивність оцінок, відсутність стандартизованих KPI), що обмежують 
достовірність результатів. Отже, сучасна модель оцінювання має базуватись на 
інтегрованих інформаційних системах, стандартизованих індикаторах та 
принципах data-driven управління, що забезпечить підвищення обґрунтованості 
управлінських рішень і ефективності соціального супроводу. 
8. Цифрова трансформація військово-соціальної роботи є ключовим 
фактором переходу від традиційної бюрократичної моделі до проактивної, 
людиноцентричної системи соціального забезпечення.  
Встановлено, що впровадження цифрових платформ забезпечує радикальну 
дебюрократизацію процесів, скорочення часу обробки запитів, мінімізацію 
корупційних ризиків і підвищення доступності соціальних послуг для 
військовослужбовців та їхніх родин.  
Формування інтегрованої цифрової екосистеми (включаючи мобільні 
застосунки, державні реєстри, вебпортали та аналітичні платформи) забезпечує 
безперервність соціального супроводу на всіх етапах життєвого циклу 
військовослужбовця – від служби до реінтеграції в цивільне життя.  
Особливого значення набуває використання даних для прогнозування 
соціальних потреб і прийняття управлінських рішень, що дозволяє перейти від 
реактивного реагування до превентивної політики підтримки. Таким чином, 
цифровізація виступає не лише інструментом оптимізації адміністративних 
процесів, а й фундаментальним механізмом формування ефективної системи 
соціального захисту, орієнтованої на гідність, оперативність і персоналізацію 
допомоги.  
108 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Армія+. URL : https://censor.net/ua/tag/43907/armiya 
2. Архипова, С., Нагайчук, Н., та Бєлова, І. (2026). Інституційні 
можливості соціальної підтримки ветеранів у контексті регіональної взаємодії між 
бізнесом та освітою. Анотація. Вісник економічної науки України , 1 (50), 114-123. 
https://doi.org/10.37405/3041-1629.2026.1(50).114-123 
3. Богурський Ю. В. Формування державної політики соціальної безпеки 
суспільства : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 – механізми 
державного управління / Нац. аерокосм. ун-т Харків. авіац. ін-т. – Харків, 2026. – 
20 с. – URL: http://khai.edu/files/uploads/specradi/postijni/aref-bogurskiy-s.pdf 
4. Верховна Рада України. (1991c). Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей (Закон України № 2011-XII від 20.12.1991). 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12  
5. Ветеран PRO: ваш путівник можливостями у кожному регіоні. URL : 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/veteran-pro-vash-putivnik-
mozhlivostyami-u-kozhnomu-regioni 
6. Військовий асистент: Міноборони оновило портал допомоги 
військовослужбовцям. URL : https://mod.gov.ua/news/vijskovij-asistent-minoboroni-
onovilo  
7. Грант для ветеранів та членів їхніх сімей | Дія. URL: 
https://diia.gov.ua/services/grant-dlya-veteraniv-ta-chleniv-yihnih-simej 
8. Давидова О., Нагірняк М. Основи військової соціальної роботи в 
Україні / О. Давидова, М. Нагірняк // Соціальна робота: становлення, перспективи, 
розвиток : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. студентів, курсантів та молодих 
учених, 9 листоп. 2022 р. – Львів : Львів. держ. ун-т безпеки життєдіяльності, 2022. 
– С. 108–111. – URL: 
https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/11368/1/Давидова_Нагірняк.pdf 
9. Дакал Д. А., Голубенко Т. О., Івженко І. Б. Військова соціальна робота в 
Україні: основні засади, підходи та перспективи розвитку / Д. А. Дакал, Т. О. 
109 
Голубенко, І. Б. Івженко // Наукові записки УДУ. Серія 5 : Педагогічні науки. – 2025. 
– Вип. 103. – DOI https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series5.2025.103.08  
10. Державний стандарт соціального супроводу сімей (осіб), які 
перебувають у складних життєвих обставинах. URL: 
https://ips.ligazakon.net/document/RE28751  
11. Деякі питання впровадження діяльності служб супроводу 
військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного 
захисту, поліцейських та членів їх сімей: Постанова Кабінету Міністрів України від 
20 серп. 2024 р. № 948. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/948-2024-
%D0%BF#Text 
12. Дикун В. Г., Мороз В.М., Стасюк В. В. Методологія дослідження 
морально-психологічного стану особового складу військ (сил) : навч.-метод. посіб. 
Київ : 7БЦ, 2023. 383 с. 
13. Діагностичною системою стану психічного здоров’я MARTA від 
Мінветеранів скористалася 91 тисяча людей. Статистика, . URL : 
https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/diagnostichnou-sistemou-stanu-
psihichnogo-zdorovya-marta-vid-minveteraniv-skoristalasya-91-tisyacha-ludey-
statistika 
14. Для військових і їхніх родин створили єдину платформу На зв’язку: чим 
вона корисна. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/viyskovih-i-yihnih-rodin-stvorili-
edinu-platformu-1735551504.html 
15. Довідник з МПЗ. URL: https://dovidnykmpz.info/ 
16. єОселя – Програма доступного кредитування житла. URL : 
https://eoselia.diia.gov.ua/ 
17. єРобота - Дія. URL: https://erobota.diia.gov.ua/ 
18. Журавльов М. В., Мулява В. Д. Організація військово‑соціальної 
роботи у Збройних Силах України: основні проблеми становлення та 
удосконалення в сучасних умовах. Науковий вісник Ужгородського університету. 
Серія Історія. 2021. Вип. 1(44). DOI: 10.24144/2523-4498.1(44).2021.232455. 
110 
19. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців 
та членів їх сімей. (1992). Відомості Верховної Ради, 1992, № 15, ст.190. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12#Text 
20. Землячки - ПІДМОГА. Допомога жінкам. URL : 
https://help.divoche.media/orhanizatsii/zemlyachky/ 
21. Інформаційна платформа На зв’язку | Куп’янська районна військова 
адміністраціяURL : https://kupyanska-rda.gov.ua/news/1773305038/ 
22. Кабінет Міністрів України. Про схвалення Стратегії ветеранської 
політики на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її 
реалізації у 2024–2027 роках: Розпорядження від 29 листоп. 2024 р. № 1209-р. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209-2024-р 
23. Корисна інформація для захисників та їхніх родин - На зв’язку. URL: 
https://nazviazku.zsu.gov.ua/useful-info 
24. Корольов, С. С. Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил 
України (1991–2005 рр.): історичний аспект: автореф. дис. … канд. іст. наук: 
20.02.22 – військова історія. Київ: Національна академія оборони України, 2006. 20 
с. 
25. Левченко О. О., Нагайчук Н. Г. Роль громадських організацій у 
соціальній підтримці сім’ї та дитини //Редакційна колегія. – 2024. – С. 234. URL: 
https://sr-
mskd.sspu.edu.ua/images/Konferentsiia_2024_Sumy/Zbirnyk_konferentsii_2024_Sumy
.pdf#page=234 
26. Логінова О., Рассказова О. Соціальна робота з військовослужбовцями 
та їхніми сім’ями в умовах тривалого конфлікту на сході України. Соціальна робота 
та соціальна освіта. Вип. 2(7). 2021. С. 61-71. URL: 
https://library.udpu.edu.ua/library_files/soc_robota_soc_osvi ta/2021_2/9.pdf.  
27. Міністерство внутрішніх справ України. Головне управління 
Національної гвардії України. Звіт про науково дослідну роботу Вдосконалення 
процесу впровадження державної гендерної політики у Національній гвардії 
України (шифр – Рівність). № держреєстрації 0123U102463. Київ, 2026. URL: 
111 
https://ngu.gov.ua/wp-content/uploads/2025/06/zvit-pro-naukovo-doslidnu-robotu-
vdoskonalennya-proczesu-vprovadzhennya-derzhavnoyi-gendernoyi-polityky-v-
naczionalnij-gvardiyi-ukrayiny.pdf 
28. Морально-психологічне забезпечення підрозділів 
Держспецтрансслужби [Текст] : навч. посіб. / І. С. Остапенко, О. А. Герасимчук, І. 
Є. Крамар, О. І. Шаптала, С. О. Яковлєв, С. М. Жінчина; Укр. держ. ун-т науки і 
технологій. – Дніпро, 2022. – 188 с. 
29. Морально-психологічне забезпечення професійної діяльності 
підрозділів Держспецзв’язку [Електронний ресурс] : навчальний посібник / В. О. 
Ананьїн, В. В. Горлинський, О. О. Пучков, В. П. Романенко; за. ред. В. О. Ананьїна; 
ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во 
“Політехніка”, 2022. – 303 с. 
30. На веб-платформі е-Ветеран створено Єдину базу знань для ветеранів 
та їхніх сімей. URL :https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/na-veb-
platformi-e-veteran-stvoreno-yedinu-bazu-znan-dlya-veteraniv-ta-yihnih-simej 
31. Нагайчук Н. Г. Бушмін К. С. Теоретико‑методичні підходи до 
визначення змісту військово‑соціальної роботи у ЗСУ в умовах воєнного стану. 
Соціально-психологічна допомога і соціальна робота: виклики сучасності : 
матеріали VIІ Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю Луцького 
національного технічного університету (м. Луцьк, 16–17 квітня 2026 р.). Луцьк: 
відділ іміджу та промоції ЛНТУ, 2026. 448 с. (С. 61-64) 
32. Не залишитися наодинці: яку підтримку військовим і їхнім родинам 
надають групи соціального супроводу в ЗСУ. URL: https://mod.gov.ua/news/ne-
zalishitisya-naodinczi-yaku-pidtrimku-vijskovim-i-yihnim-rodinam-nadayut-grupi-
soczialnogo-suprovodu-v-zsu 
33. Нехаєнко С. І. Психологічні особливості соціальної роботи з 
військовослужбовцями в умовах довготривалої відсічі збройної агресії. Габітус. 
2025. Вип. 78, т. 2. DOI: https://doi.org/10.32782/hbts.78.2.25. 
112 
34. Образ ветеранів в українському суспільстві: аналітичний звіт. 5–6 груд. 
2024 р. Український ветеранський фонд. URL: https://veteranfund.com.ua/wp-
content/uploads/2024/12/RG_UA_Veterans_1000_UA_122024_press.pdf 
35. Петросян К.Е., Котова Л. В. Військово-соціальна робота як вектор 
формування військово-соціальної політики держави. Правове забезпечення 
професійної адаптації та права на підприємницьку діяльність ветеранів війни: 
збірник наукових праць НДІ ПЗІР НАПрН України за матеріалами І-го круглого 
столу (м. Харків, 31 травня 2024 року) / за ред. С.В. Глібка, В.П. Кохан. – Харків: 
НДІ ПЗІР НАПрН України, 2024. – 137с. (С. 72-80) – Електронне наукове видання. 
– https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/conf_31.05.2024.pdf 
36. Пєтков С., Макарова Т. Соціальний супровід військовослужбовців, 
ветеранів, членів їх сімей в Україні. Вісник Київського національного університету 
імені Тараса Шевченка. Соціальна робота. 2025. № 1(11). С. 53–59. DOI: 
https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/6 
37. Порадник командиру з морально-психологічного забезпечення 
підготовки та застосування військових частин (підрозділів) Збройних Сил України 
: методичний посібник /[Н.А. Агаєв, О.А. Мацагор, О. Г. Скрипкін та ін.] – К. : НДЦ 
ГП ЗСУ. 2016 – 107 с. 
38. Поруч із воїном і його родиною: як працюють групи соціального 
супроводу в ЗСУ. URL: https://www.armyfm.com.ua/poruch-iz-voinom-i-ioho-
rodynoiu-iak-pratsiuiut-hrupy-sotsialnoho-suprovodu-v-zsu/  
39. Послуга соціального супроводу військових та членів їхніх родин 
масштабується – до проєкту долучаться нові військові шпиталі та навчальні центри 
ЗСУ. URL: https://www.msp.gov.ua/press-center/news/posluha-sotsialnoho-suprovodu-
viyskovykh-ta-chleniv-yikhnikh-rodyn-masshtabuyetsya-do-proyektu-doluchatsya-
novi-viyskovi-shpytali-ta-navchalni-tsentry-zsu  
40. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 587 “Про 
організацію надання соціальних послуг” (із змінами) URL: 
https://ips.ligazakon.net/document/kp200587?an=31  
113 
41. Про внесення змін до статті 9‑2 Закону України Про соціальний і 
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо забезпечення права 
військовослужбовців на грошову винагороду під час дії воєнного стану: Закон 
України від 27 листопада 2025 р. ІПС ЛІГА:ЗАКОН. URL: 
https://ips.ligazakon.net/document/JI13934A  
42. Про затвердження Інструкції з організації роботи із соціального 
забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та 
членів їх сімей, Міноборони України : Наказ, Інструкція, Картка [...] від 31.12.14 № 
937 
43. Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем 
тяжкості: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лип. 2007 р. № 370. 
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серп. 2007 р. за № 902/14169. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-07#Text 
44. Про затвердження Положення про службу супроводу 
військовослужбовців та членів їх сімей в системі Міністерства оборони України: 
Наказ Міністерства оборони України від 29 січ. 2025 р. № 59. URL: 
https://mod.gov.ua/diyalnist/normativno-pravova-baza/nakaz-ministerstva-oboroni-
ukrayini-vid-29-01-2025-59-pro-zatverdzhennya-polozhennya-pro-sluzhbusuprovodu-
vijskovosluzhbovcziv-ta-chleniv-yih-simej-v-sistemi-ministerstva-oboroni-ukrayini 
45. Про затвердження професійного стандарту «Фахівець із супроводу 
ветеранів війни та демобілізованих осіб»: Наказ Міністерства у справах ветеранів 
України від 31 груд. 2024 р. № 508. URL: https://mva.gov.ua/pro-zatverdzhennya-
profesiynogo-standartu-fahivets-iz-suprovodu-veteraniv-viyni-ta-demobilizovanih-osib 
46. Психологічна та юридична підтримка: у десяти бригадах розпочнуть 
роботу служби супроводу. URL: 
https://armyinform.com.ua/2025/01/20/psyhologichna-ta-yurydychna-pidtrymka-u-
desyaty-brygadah-rozpochnut-robotu-sluzhby-suprovodu/ https://mod.gov.ua/news/ne-
zalishitisya-naodinczi-yaku-pidtrimku-vijskovim-i-yihnim-rodinam-nadayut-grupi-
soczialnogo-suprovodu-v-zsu  
114 
47. 53 рапортів уже доступні в застосунку Армія+. URL : 
https://aplus.mod.gov.ua/raporty 
48. Рапорти на матеріальну допомогу. URL : 
https://aplus.mod.gov.ua/raporty/na-vyplaty  
49. Рассказова О.І., Логвінова О. Г. Визначення якості надання соціальної 
допомоги військовослужбовцям та членам їхніх сімей: анкета. URL : 
http://surl.li/abukd 
50. Савицький В. І. До питання про предмет військової соціальної роботи. 
URL : http://socio-journal.kpi.kiev.ua/archive/2012/1/20.pdf 
51. Савицький В. І. Особливості військової соціальної роботи з різними 
категоріями клієнтів / В. І. Савицький // Вісник НТУУ КПІ. Політологія. Соціологія. 
Право : зб. наук. пр. – 2011. – № 1 (9). – С. 131–137. URL: 
https://ela.kpi.ua/server/api/core/bitstreams/765a8efe-8af6-4fd8-adf4-
40c12e7696f0/content  
52. Семигіна Т. В. Сучасна соціальна робота. Київ: Академія праці, 
соціальних відносин та туризму, 2020. 275 с. 
53. Система роботи із сім’ями військовослужбовців: порівняльний аналіз 
досвіду США, Канади, Великої Британії. ResearchGate. URL: 
https://www.researchgate.net/publication/342952462_Sistema_roboti_iz_sim’ami_vijsk
ovosluzbovciv_porivnalnij_analiz_dosvidu_SSA_Kanadi_Velikoi_Britanii 
54. Служби супроводу: опис процесів роботи з пораненими, 
експолоненими та родинами безвісти зниклих, полонених і загиблих. URL: 
https://www.pryncyp.org/analytics/sluzhby-suprovodu-opys-proczesiv-roboty/ 
55. Соціальна підтримка військових переходить на рівень міжсекторальної 
взаємодії всіх відомств. URL: https://armyinform.com.ua/2023/08/08/soczialna-
pidtrymka-vijskovyh-perehodyt-na-riven-mizhsektoralnoyi-vzayemodiyi-vsih-
vidomstv/ 
56. Соціальний супровід військовослужбовців Збройних Сил України та 
членів їх сімей: практичні аспекти діяльності посадових осіб військових частин, 
територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки: методичний 
115 
посібник / Герасименко О.В., Горбенко І.М., Дєточка О.Д., Дембіцький В.М., 
Єфімова В.В., Калініченко Я.В., Камінська А.С., Куц С.В., Лагодзінський В.В., 
Мороз В.М., Панченко В.М., Рожков Є.О., Умеренкова Н.Ф., Шевчук О.В.. –Київ.: 
НДЦГПЗСУкраїни, 2023. – 130 с. 
57. Трубавіна І. М., Цибулько Л.Г. Соціальна робота з 
військовослужбовцями та членами їх сімей та військово-соціальна робота в Україні: 
історичний аспект і закордонний досвід. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Сер.: Педагогіка. Соціальна робота : зб. наук. пр. 
Ужгород : УжНУ, 2021. C. 414–418. 
58. Умаєв, Б. Б. Особливості соціального захисту військовослужбовців і 
працівників Служби безпеки України. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Серія: Право, 2022, вип. 70, с. 171–175. DOI: 
10.24144/2307-3322.2022.70.38. 
59. Шумейко А., Беспалько А.. Основи військово-соціальної роботи в 
Збройних силах України та арміях провідних країн світу. Соціальна робота. Вісник 
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. № 1(5). 2019. С. 6-
10. 
60. Що дасть Україні впровадження стандартів НАТО. АрміяInform. URL: 
https://armyinform.com.ua/2019/09/23/shho-dast-ukrayini-vprovadzhennya-standartiv-
nato/ 
61. Як Міноборони створювало застосунок Армія+ та що з ним буде надалі. 
URL ; https://texty.org.ua/fragments/114115/yak-minoborony-stvoryuvalo-zastosunok-
armiya-ta-sho-z-nym-bude-nadali/ 
62. Army Leaders Reaffirm Family Readiness as High Priority. U.S. Army. 
URL: 
https://www.army.mil/article/195141/army_leaders_reaffirm_family_readiness_as_high
_priority 
63. Army Welfare Service. The British Army. URL: 
https://www.army.mod.uk/support-and-training/welfare/army-welfare-service/ 
116 
64. Best & Bad Practices on Civil-Military Interaction. NATO Lessons Learned 
Portal. URL: https://nllp.jallc.nato.int/iks/sharing%20public/civil-
military%20interaction%20best%20and%20bad%20practices%20handbook.pdf 
65. Better Families Social Work Services. Compassionate Social Care UK. URL: 
https://bfsws.org/ 
66. British Forces Social Work Service Overseas. Forces Social Work. URL: 
https://www.forcessocialwork.com/overseas 
67. Bundeswehr-Sozialwerk: Hilfe und Erholung. Bundeswehr-Sozialwerk e.V. 
URL: https://www.bundeswehr-sozialwerk.de/ 
68. Combat Stress Reaction (CSR). EBSCO Research Starters: Psychology. 
URL: https://www.ebsco.com/research-starters/psychology/combat-stress-reaction-csr 
69. Comparative Analysis of War Veterans’ Adaptation Programs to Civilian Life 
in Ukraine, Great Britain and the USA. Social and Legal Studios (SLS Journal). URL: 
https://sls-journal.com.ua/uk/article/read/porivnyalny-analiz-program-adaptatsiyi-
veteraniv-viyni-do-tsivilnogo-zhittya-v-ukrayini-velikiy-britaniyi-ta-ssha 
70. Daley J. G., Hassan A. M. Editorial: Embracing the Diversity of Military 
Social Work. Open Access Journals at IU Indianapolis. URL: 
https://journals.indianapolis.iu.edu/index.php/advancesinsocialwork/issue/download/20
9/26 
71. Der Sozialdienst der Bundeswehr. Bundeswehr. URL: 
https://www.bundeswehr.de/de/selbstverstaendnis/betreuung-fuersorge/sozialdienst-
bundeswehr 
72. Emotional Cycle of Deployment. Canadian Forces Morale and Welfare 
Services (CFMWS). URL: https://cfmws.ca/support-services/deployment/emotional-
cycle-of-deployment 
73. Empirical Evidence of the Connections between Military Family Readiness 
and Military Readiness, Warfighting Capability, and Lethality. Penn State Clearinghouse 
for Military Family Readiness. URL: 
https://militaryfamilies.psu.edu/resources/view/readiness-brief/ 
117 
74. Facilitating the transition home after military deployment: a systematic 
literature review of post-deployment adaptation programmes - PMC. URL:  
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9359196/ 
75. Family Readiness. US Marine Corps Forces, Central Command. URL: 
https://www.marcent.marines.mil/Families/ 
76. Family Well-Being, Readiness, and Resilience. In: Strengthening the 
Military Family Readiness System for a Changing American Society. National Center for 
Biotechnology Information (NCBI). URL: 
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK547609/ 
77. Helping Military Families Through the Deployment Process: Strategies to 
Support Parenting. PubMed Central (PMC). URL: 
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC3155511/ 
78. Inclusion in the Bundeswehr. Bundeswehr. URL: 
https://www.bundeswehr.de/en/about-bundeswehr/identity-of-the-bundeswehr/equal-
opportunities/inclusion-bundeswehr 
79. Is Anyone Here an Army Social Worker (73A)? Reddit. URL: 
https://www.reddit.com/r/army/comments/ghtv8t/is_anyone_here_an_army_social_wor
ker_73a/ 
80. Legal Help for Ukraine’s Defenders: How Pryncyp Supports Veterans and 
Service Members. URL : https://www.gmfus.org/legal-help-ukraines-defenders-how-
pryncyp-supports-veterans-and-service-members  
81. Medical Services. U.S. Army Recruiting Command. URL: 
https://recruiting.army.mil/MRB_MedicalServices/  
82. Military Pre Deployments to Reintegration. Military OneSource. URL: 
https://www.militaryonesource.mil/deployment/pre-deployment/deployment-101-
predeployment-to-reintegration/ 
83. Military Social Work Around the Globe. International Association of Schools 
of Social Work (IASSW). URL: https://www.iassw-aiets.org/2023/12/21/military-social-
work-around-the-globe/ 
118 
84. Military Social Work: A Multi-Country Comparison. ResearchGate. URL: 
https://www.researchgate.net/publication/249729876_Military_Social_WorkA_Multi-
Country_Comparison 
85. Military Social Work: Opportunities and Challenges for Social Work 
Education. PubMed Central (PMC), National Institutes of Health (NIH). URL: 
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4469218/ 
86. NATO Policy on Children and Armed Conflict. NATO. URL: 
https://www.nato.int/en/about-us/official-texts-and-resources/official-
texts/2023/07/12/nato-policy-on-children-and-armed-conflict 
87. NATO Standard AMedP 8.6 Forward Mental Healthcare. NATO / COE 
MED. URL: https://www.coemed.org/files/stanags/03_AMEDP/AMedP-
8.6_EDB_V1_E_2564.pdf 
88. Social Work in the Armed Forces: Military & Veterans. National Association 
of Social Workers (NASW). URL: https://www.socialworkers.org/Practice/Military-
Veterans/Social-Work-in-the-Armed-Forces 
89. Social Work Officer. Canadian Armed Forces. URL: 
https://forces.ca/en/career/social-work-officer/ 
90. Social Work Practice with Veterans. NASW Press / Social Work Blog. URL: 
https://www.socialworkblog.org/nasw-press/2014/11/social-work-practice-with-
veterans/ 
91. Social Worker (73A). U.S. Army. URL: https://www.goarmy.com/careers-
and-jobs/science-medicine/physical-mental-health/73a-social-worker 
92. Standardization. NATO Topic. NATO. URL: https://www.nato.int/en/what-
we-do/deterrence-and-defence/standardization. 
93. Supporting Veterans: A Look at Military Social Work. UKY Online. URL: 
https://socialworkonline.uky.edu/resources/article/military-social-work/ 
94. The Bundeswehr and Democracy: The Army’s Inner Values. deutschland.de. 
URL: https://www.deutschland.de/en/topic/politics/bundeswehr-innere-fuehrung 
119 
95. The Emotional Cycle of Deployment: A Military Family Perspective. 
Wright-Patterson Air Force Base (WPAFB). URL: https://wrightpattfss.com/wp-
content/uploads/2024/04/4.-The-Emotional-Cycle-of-Deployment.pdf 
96. Toward a More Global Understanding of Military Social Work Practice. 
International Association of Schools of Social Work (IASSW). URL: https://www.iassw-
aiets.org/wp-content/uploads/2019/10/IMilSW-Study-PP-FINAL-West-Point.pdf 
97. University Undergraduate/Graduate | Paid Education. Canadian Armed 
Forces. URL: https://forces.ca/en/paid-education/speciality-programs 
98. Welfare Provision for Initial Training Establishments: Written Evidence. 
House of Commons Defence Committee. URL: 
https://publications.parliament.uk/pa/cm200405/cmselect/cmdfence/63/63we32.htm 
99. What Does a Military Social Worker Do? VCU Online – School of Social 
Work. URL: https://onlinesocialwork.vcu.edu/blog/military-social-worker/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
