Особливості застосування екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс” ДП "Ліси України”

Бальоха, Віталій Олегович

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9855

Назва:	Особливості застосування екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс” ДП "Ліси України”
Автори:	Пастернак, Володимир Петрович Бальоха, Віталій Олегович
Ключові слова:	звенигородське надлісництво;типи лісу;екоадаптаційні методи;корінні та похідні типи деревостанів;схеми змішування
Дата публікації:	5-чер-2026
Короткий огляд (реферат):	Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 44 с., 1 рисунок, 8 таблиць, 38 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи: проаналізувати діяльність Звенигородського надлісництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з відновлення соснових деревостанів. Завдання роботи: проаналізувати стан лісових культур сосни звичайної за основними типами лісорослинних умов, застосування екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва філії “Центральний лісовий офіс” ДП “Ліси України”». Об’єкт дослідження: соснові деревостани Звенигородського надлісництва. Предмет дослідження – особливості застосування екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва. В роботі проведено аналіз стану лісових культур сосни звичайної у найбільш розповсюджених типах лісу: свіжому дубово-сосновому суборі та свіжому грабово-дубово-сосновому сугруді, встановлено особливості застосування екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва. Визначено площі похідних типів деревостанів за основними типами лісу. Проведено економічну оцінку використання потенційної продуктивності лісових земель в свіжому дубово-сосновому суборі. За результатами проведених досліджень зроблено висновки та надано пропозиції виробництву.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9855
Розташовується у зібраннях:	205 Лісове господарство (Лісове господарство)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
КРБ В. Бальоха, 05.06.2026.pdf Restricted Access		5.5 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

JEPKACLKIIİÍ CHERCASSY
IEPKABIHIIIİ STAIE
TEXHO,10IIWIIIIŮ TECHNOLOGICAL
VHIBEPCHTET UNIVERSITY
205 «JlicoBe rOCIO,apCTB0)
Kapepa JicoBOrO TOCIO1apcTBa Ta pai(|OHaJTGHOTO IiPApookopueTY BaHHA
A HOTALII
Ha KBaIihikauiňHY po0oTy 6akanaBpa
3106yBa4a BHUIoi oCBiTH 5aJIboXH BiraJIİA OJ1eroBH4a
(ipi3BuIIe. iHİIjan)
Hà TeMy: <Oco6JIHB0CTİ 3acrocyBaHHI CKoaıarraujňHHx MeTOjİB Y BİITBOPeHHİ
cOCHOBIUX LepCBOCTaHİB 3BeHHropoJICbKOTo HaIjeHuIITBa hiuiï «leHTpaIbHHṁ IicOBHM
odie» AIl "Jicu VKpaïHu»
BunyckHa KBaTihikauiğHa pooota õakanaBpa: 44 c., l pucyHOK, 8 raoJIMIb. 38 1Kepel,
MYJbTHMeniğHa IIpe3eHTalIA.
MeTa p000TH: IipoaHani3y BarH iaIbHicTb BBCHHIopo,(CbKOro HaicHHILTBalepxaBHOro
cneIla13OBaHOro rOcIIONapCbKOTO IiupHCMCTBa «Jlicu YKpaÏH» 3 BiJHOBJJEHHA cOCHOBHX
IepeBOCTaHIB.
3aBlaHHA poôOTH: IIpoaHaii3y BaTH CTraH JicOBHX KYJI5TYp coCHH 3BH4ağHoï 3a oCHOBHHMH
THIaMH JICop0CJIHHHHX YMOB, 3acTOcyBaHHA eKoaJ[aITaluĂHHX MeToB y BiITBOPeHHI COCHOBHX
nepeBOCTaHİB 3BeHHTopONCBKOro HajicHHUTBa iii "lleHTpalbHMĂ JIICOBHĂ ohic I Jlicu
yKpaïHu"'».
06`cKT IOCJIİIKEHHA: cOCHOBI JIepeBOcTaHH 3BeHMropoNCBKOro HalIICHHIITBa.
IIpeAMeT 10cIİ1DKeHHA Oco0J1HBOCTİ 3acTOCy BaHHA eKoalarTauiŽHHX MeToniB
Bİ,ITBOpeHHİ COCHOBHX IepeBOCTaHiB 3BeHHTOP01CbKOTO HaLiCHHLITBa. HañõiTbl
B pooOTİ IIpoBe|CHO_ aHa3 CTaHy lCOBMX KyJIbTYp cocHH 3BH4ažHoi y
po31OBCIO|KCHHx THIa JIiCy: cBİKOMY yÖOBO-COCHOBOMy eyoopi Ta CBiXKOMY IpaốoBO-:[yộOBO
coCHOB0My cyrpyi. BCTaHOBJICHO 0cO0.1HBOCTI 3aCTOCY BaHA CKoalaraiĂHMN MeTOÜB Y
BİITBOPeHHİ CoCHOBHX_epeBOCTaHIB_ 3BCHMTopo,(CBKOrO_ MaĻiCHMILTBa. Bu3Ha4CHO JIOUŮ
THHIB 1cpeBoCTaHİB 3a oCHOBHMMH THIlaMn IlCy. TIpoOBCLCHO_ CKOHOMİ4HY ouiHKY loxiJHHX
BHKOPMCTaHHA I1OTCHIÜMHOÏ Ip0[VKTHBHOCTI JITCOBMX 3CMC Ib B CBIKOMY IVõOBO-COCHOBOMY CVỐopi.
IIpoBelCHHNI0CII;(KCHb 3p00.1CHO BHCHOBKH Ta HalaHO upono3nIi
3a pe3YJTbTaTaMH
BHpoÕHHI(TBY.
KIo4OBİ cHOBa: TMIM JIICY, IIPOIYKTHBHICTb, EKOAIAIITAL|ÝHI METOIM.
KOPIHHIT A TIOXIIHI THIIM IEPEBOCTAHIB, CXEMM 3MILIIYBAHHA.
Biraiň bAJIBOXA
(iM`A. IpisBuule)
28» 2026 p.
YEPKACbKMM CHERCASSY STATE
AEPKABHMM TECHNOLOGICAL
TEXHOJIOrIYHHÝ UNIVERSITY
YHIBEPCHTET
cneuiabHicTh 205 «JlicoBe rocio,lapCTBO»
Kaoenpa JlicoB0IO rOCIOlapcTBa Ta pai|IOHaTbHOrO IpupolooHCTY BaHHA
BIITYK
Ha KBasiþikauiúny poõory 6aKataBpa
310Őy Baya BHIIoi OCBITH baJboxH Birania OJeroBH4a
(npi3Bue. iv'8. no-6aTLKOBİ 3106 Bava BHoï OcBİT)
Ha TeMy: <Oco6.1HBOCTİ3 acTOcVBaHHA eKoalanTauiğHHX MeTonİB y BiITBOpeHHi
coCHOBHX 1epeBOCTAHİB 3BeHHroponchbKOro HanJJİCHHITBa piIii
«llenTpa.IbHMÄ HİCOBnŇ OQic> Al <«Jlicu yKpaïuw»»
IpencTaBJeHa KBanioikauiğma poooTa balbOXH B.O. BİIIIOBİlac ycim
BHMOaM 3aBlaHHA.
y poõori Biraniŭn posiB aHanis crany icOBMN KylbTyp cocHH 3BHYaMHoi y
HaiõiJblll posnoBcoKeHHX THnax nicy: cBiKOMy y6OB0-cOCHOBOMY cyóopi Ta
CBİKOMy rpaőoBo-1yőO BO-cocHOBOMy cyrpyi, BCTaHOBHB oco61HBOCTİ
3acToCVBaHHA eKoanarrrauiűHHX MeTON1B Y BIMTBOPeHHI COCHOBHX IepeBOCTaHİB
3BeHuroponCbKoro HauIiCHHITBa. BusHa4MB LIOi noxiAHHX THNİB nepeBocTaHiB
3a oCHOBHHMH THINaMH JIicy. 1 lpoBIB eKOHOMIHy O|IHKY BHKopHCTaHHA NOTeHuiğHOi
iponyKTHBHOCTİ JİCOBHX 3eMeJIb B CBİKONMy yő0B0-coCHOBOMy cyőop. 3a
pe3yJbTaTaMH npoBeNeHHX AOCJII/LKCHb 0y0 3po0JIeHO BHCHOBKH Ta HanaHo
Iipono3uuiï BHpoŐHHUTBY.
lin yac BHKOHaHHA poóoTH batboxa Biraniṁ BnABMB TaKi pHcu AK BMİHHA
3acTOcOBY BaTH TeopeTHYHI 3HaHHA ipH oIipaikoBaHHI oTpUMaHHX pe3yJTbTaTÍB,
aHai3y BaTH Ta cHCTeMaTH3YBaTH lai OCIJKCHD.
PekoMeHAOBaH0: IipecraBJICHY KBaipikaıMHy poooTy 01ycTHTH IO
3axnCTy, 3106y Bayy BMLnoï oCBİTH BalbOXM Birais OneroBH4anpuCBoïTH
KBaJlihikaiio «õakanasp3 icOBOro rocnonapcTBa» 3a cneuiaTbHİCTO 205 «JlicoBe
rocionapcTBO».
KepiBHMK: JC.-T.H. ipogecop
(nOcana. B4eHe BBaHHA, B4eHMÄc TYIiHL)
BououMMp IlACTEPHAK
(iniia. ipisnue)
2026 p.
PEUEH3151
I1a KBaJiþikaniňny poőoTy őakanaBpa
3106y Ba4a BHILIoi ocBİTH YepkacbKOrO epxaBHorO
oakybTeTy TeXHOJIOT4HOro
TeXHOJIOTIM, yHİBepcHTeTY
0yIBHHI|TBa Ta paiuolaJlbHOr0
KapepH icOBOrO TipupoIOKOPHCTY
rOCI|O1apcTBa BaHHA
Ta paniOaTBIOrO IIpAponokopHCTY BaHHA
cneuiabHİCTb 205 <«JlicoBe rOCIOlapcTBO»
(unp Ta a3Ba)
baJboxH BiraIia OJerOBH4a
Ha TeMy: <Oco6HBOcTi 3acTOCVBaHHI eKoajanTauiŠHHX MeTOJİB
BIITBOpeHHI cOCHOBHX 1epeBOCTaHİB 3BeHHTOponCLKOro
«leHTpaJbHHÄ HajJIİCHHITBa piJiiï
JIicOBHṁo ¢ic» IIl «Jlicu YKpaiHM»»
KBaJii)IKauiŽHa pooota CKJianacTbCA 3
MiCTHTb 46 pozpaxyHKOBO-I10ACHIOBaTbHO1
cTopiHOK; 3arinCKH,
rpai4Horo AKa
Marepiaıy 20 craňnİB Ipe3eHTalii.
BinnoBiqHicTb KBaJihikauiňHoï poõ0TH CHeuiaIbHOCTİ
KBanioikauiĂHa Ta
poõ0Ta 3 aBlaHHIO
B IOBHİň Mipi BiInOBİlac oCBİTHİṁ nporpaMİ Ta noCTaB1eHOMY
3aBlaHHIO.
AkTyaıbHİCTH TeMH KBaJtihikaniMnoï poõoTH
Tema KBali)iKališHOi poboTH C aKTYaJl bHOIO, 0CKIJIbKH B yMOBax noCHJIeHOro
aHTpoIoreHHoro BIIJIHBY Ta iHTeHCMBHOr0 BelEHHA JMCOBOrO rocnonapcTBa 3yCHJJIA
JIiCİBHMKİB CJIÚl cipAMOBY BaTH Ha po3poOKy Ta peaı13alliO MeTOJIB CTBOpeHHA CTIĂKHX
ipoiyKTHBHHX HacalDKeHb, 3 ypaxyBaHHAM_ THIIIB JIliCopocIMHHHX VMOB. OIHiCO 3
OCHOBHHX BHMOr NO BeleHHA 30aJlaHcOBaHOrO JIcOBOrO rOcIIOIapcTBa € hopMy BaHHA
BHCOKOnpolyKTHBHHX CTIMKHX 1epeBOCTaHIB, AKI O e)eKTMBHO BHKOHY BatH uiIbOBİ
oVHKIi. Y 3B'A3Ky 3 I|WM BaKJIWBMM € aHaJli3 [ipOy KTHBHOCTI JICOBHX HacanKeH5 Ta
MeTOIIB IX BIITBOPeHHA 1I9 0CHOBHMX J1COVTBopioBalbHHX BHIIB, 3OKpeMa cOCHH
3B44aŭHOỈ. A IJJaHy BaHHA Ta BeleHHA rOcIIOJlapcTBa, Heo0XıNHo BHKOPHCTOBY BaTH
HaykoBO 00rpyHTOBAHI MeTOIH JnCOBIJHOBJIeHHA. BakIMBHM TaKoK € aHaii3 10CBİIy
CTBOpeHHA JIİCOBHX KyJI bTYP Tra hopMy BaHHA CTIÄKMX IIpolyKTMBHMX HacaıKEHb.
BinnoBinHicTb CyuacHoMy piBHo po3BHTKy Hayku iT CXHİKH
KBaJii)ikauiğHa poooTa B 1OBHIĂ Mipi BIJ|OBİ|ac cyyacHOMY piBHIO PO3BHTKY HayKM 1
TeXHIKM.
3aralbHa xapakrepncTHka KBaJihikauiňnoï poõoTH
B poooTİ IIpOBelCHO aHasii3 cTaHy JiicoBHX KyJIbTYP coCHM 3BH4aňHOỈ y Hšõilbu
po3iOBCIONKeHHX THnax icy: cBİKOMY yõOBO-CoCHOBOMY cyoopi Ta CBİKOMY
rpaõoBo-AyőOBO-coCHOBOMy cyrpyai, BCTaHOBJleHO ocoðJIHBOCTİ 3acTOCyBaHHA
eKoananTaiăHMX MeTOJİB Y BIJTBOpeHHiC OCHOBHX 1epeBOCTaHIB 3BeHHroponcbKOro
Ha/JiicHHIUTBa. Bu3HaYCHO IIJIO(į HONİJ|HX THIB 1epeBOCTaniB 3a oCHOBHHMM THNaMH
Jicy. IpOBe/|CHO CKONOMİYIy oniKy BMKOPHcTanng 1oreHILiŽHOï nponykTHBHOCTİ
icoBHX 3eMe|b B CBİKOMY y6OB0-COCHOBOMy cy0opi. Ba pezyIbTaTaMH npOBeNeHMX
NOCİKelb 3po61CHO BHCHOBKH Ta T4J(aNO WPOIO3MIŰ" BHpooHMITBy.
BayBaxenu9 NO KBaJIİpikaniünoï poooTH
CyTrCBHN 3ay BaKHb KBaNidhikauižna pooora HCMac.
BucnopoK ipo Mipy haxoBoï ninroTOBKH 3/L06y BaMa BMILOi 0cBİTH
Kea:ipiKauiùna poóona Banboxu Bimanin Onez06u4a BUKOHaHa Ha
HaNeCH0.M) HaYKOG0-npakmuHOMy pieni ma MiCmumb CuCmeMamu308aH)y
inpop.Mauiio npo oco6uGocmi 34CmocyeaIIIA eKOadunmauiùHUx Memodie y
siomsopenni cocuvGux depecocmanis 36enuzopodchKo20 nadaicHuumea hinir
«llenmpabnuù Juico8uù opic» [l «licu VKpainu»».
y poóomi npoanazizocaIo oco6uuGocmi hopuyeanHA COCHO8Ux icie
Ipuoninpoccbko20 JIicocmeny, Oana xUpaKmepucmuKa dianbHoCmi
36enuzopodcbKO20 Hud:icuuumea, onpaub06an0 3Hq4Huù o0CA2 cneuianbtoi
1imepamypu, Gupo6nu4ux Mamepiais i nop.MamueHuN dOKMenmie. Bimanicn
npoanaWB0GAHO cman uicoGux Kybyp cocHu 36u4aùnoi 3a ocHOGHUMU munaMu
1icopocLINILX yMOG, 3acmocycanna eKoadannnauiünux Memodis y eiòmeopenni
cocHOGUX depesocmanis 3cenuzopodcbKOZ0 HaÒnicHuumea piaii «lenmpanbHuù
nicocuùo pic» MI« licu VKpainw».
3oo6'6ay npodenocnIpyeas iuaneMCHuù pisenb haXO60Ï nidzomoeku, yMiHna
ananBycamu cupoónui Mamepiaau, y'azaubID6amu pesylbmamu docziðeenb ma
poóumu oốrpyunosani cucHOGKU.
3araJıbHHÝ BHCHOBOK
IIpecraBICIHa KBaiqpikaıiğna poóora 6aka.iaBpa BMKOHAHa Ha BHcOKOMY piBHi 3
1OTpAMaHHAM BMMOr BİUOBİUHX HOpM Ta craapris. 3acnyroByc Ha ouiHKy
K6Id.MiHHO» Ta MOKe ŐyTH LODyICHa 10 3axHCTY.
PeiueH3eHT 0. hong ca
os.06d8
2026 p.
HrAMAEnPiKCAHCMETKB O (uiADnc)
Ana AoxyMeHTie
Ta HanagHMx
MIHICTEPCTBOO CBITH I HAYKM YKPAÏHM
yEPKACHbKIM IEPKABHHÝ TEXHOJIOI|4|MÜY HIBEPCHTET
DakyJlbTeT TeXHOoNOriÄ, 6yAiBHMILTBa Ta pauionalbHOro ipupo1OKOPHCTY BaHHA
(aswa paky1 TeTy )
Kadenpa nicoBorO rocnonapcTBa Ta paıiowaIbHOrO IpuponokopHeTY BaHHA
(I0Ba wKapepu)
<«lo 3axXHCTY 10IylleHO»
3aB. Kaenpu JIPII
IHrpina 4EMEPHC
(iiuianH. npiBBHue)
2026 p.
IIOACHIOBAJILHA3 AIIHCKA
10 KBaTihikauiňnoï poo0TH
ÖakaJaBpa
(ocBiTHb0-KBanidþikauiinHi piBcHb)
HaT eMy: «Oco6HBOCTİ 3acTOCYBaHHA eK0ANanTauiűHHX MeTOIİB Y
BİITBopeHHİ coCHOBHX JepeBOCTaHÍB 3BCHHTOp0CLKOro
HanIiCHHUTBa piii «leHTpaJbHHṁ IicOBHṁ opic» 1I «JlicH
YKpaiHH»»
BHKOHaB: 3/100 Ba" BMMLOï oCBiTM 4 Kypey.
rpyn JIT-27ck
CueniaIbHOCTİ:
205 «JlicoBe OCHONapcTBO»
(unop i HaBBa HaupaMy irOTOBKH, CIeuiatbHOCTİ)
BaJlboxa BiraiúO ueroBHY
(pi3BWle, İM, IO õaTLKOBİ 310ŐV Baqa BHLoi ocBiTM)
BouonuMHp IIACTEPHAK
npBBle ra iHIuia)
HopmoKoHTpOb IHrpina YEMEPMC
ipRBIuiG Ta iHiian)
Peinen3er
(npiBBIC ra iHILiam)
3acBiJıyIo. llO y Iiň KBaihikaiiMHiM po0oTri HeMac 3auoH4CHH 3 Iipalb iHIIHX aBTOpiB)
õe3 BiUIOBİIHHX IIOCHJlaHb
3.00VBa" BHUoi oCBİTH
Yepkacu 2026 pik
YepkacbKMű NepxaBHHĂ TCXHOJ1ori4HMÖ yhiBepcuTer
pakybTer TexHOIoriÄ, ŐyziBIMIITBa Ta paiionanbHOrO ipMp010KOpMCTY BaHHA
Kadepa iicoBOrO rOCIlO/lapcTBa Ta paiiowaJlbHOTO ipupoOKOPHCTY BaHHA
(IIOBa aSR )
CneujanbHÍCTb: 205 <«JlicoBe roCno1apcTBO>
3ATBEP[KVIO
3aBinyßa Kaþenpu JIrPI
IHrpina 4YEMEPUC
(nimnc)
18 2026 p.
3 A BI AHH A
HA KBAJI|OIKAIIýHY POBOTy
balboci Bimazio Qie06u4y
(upBBle. İM, I0 Ől.KOBİ 300\ BuMa BM0loï ocBİH)
1. Tema KBaJiğiKauinoï po6oTH
«OcoõJIHBOCTİ 3acTOcyBaHHA CKoalaiTaiMHHX MeTOJİB y BiITBOpeHHİ
coCHOBHX AepeBoCTaHİB 3BeHHIOpocbKOTO HanJIİCHHIITBa oiii
"IenTpaibHHÄ JIİcOBHÖ ohic" ỊI “Jlicn YKpaïHn"»>
KepiBHMK KBaJIihikauiñnoi po60TH
IlacTepHaK BoO[HMHP lleTpoBH4, NC.-T.H., Ipoþecop
(upi3BHIIIC. İM . lo ÕaTbKOBİ. Hay KOBMṁ CTyHb, BICHe 3BaHHA)
3aTBepNKEHİ HakazoM YepkacbKOTO epkaBiOrO TeXHOJIOTİ4Horo
yHIBepCHTeTy BiJI
«17» 0epe3HA 2026 poKy No 59/03-03
2. CTpoK 10/1anHA KBAJipikaniinoi poooTH 3/100yBaYeM BHmoï oCBİTH
20.05.2026
3. BuxiAHi AaHi N0 KBaJIihikauiinoï poooTH: 108CHIOBAJbHa 3arīHC Ka,
IIpoeKT OpraHi3aii i p03BHTKY JNicOBOTO rOCnOlapcTBa iınpHCMCTBa, JIITepaTypHI
AKepela, pe3ylbTaTH I0]bOBHX 10cJ1i/1>KeHL Ha npooHMX nIOIlax, )oTOMaTepianH.
4. 3MicT pospaxyukoBO-10seHIOBaJIbI10i3 annCKH (1epenik nwTaHb, lO
ix HaJCKHTB pospoőnTH)
Beryn. Ora)L JIITepaTypu Ta MCTOJ(MKa )10CJiJ[KCHb. CraH i npoVKTHBHİCT
coCHOBIN Iaca,kelb. XapaxiepuCTHKa CTaHy ticoBoro houıy i rocnoiapcbK
lisJblieTh a,UiicnMITBa. (Crau coenoBHX icoBHX KyIbTyp 3BeHMTOPo,ICbKord
l2uiCHMBa (hinii l lenrpaninň nicoBMë opic Jlepkasıoro cneuianisORaHOr
rocnojapcbKOrO IuPuCMCTBa «JlicH YKpaïuM», PeyIbTaTH 10c:IiJHOï poőoTH
BucHOBKM ra peKOMeIL,aLÜ. CuuCOK BMKOPHCTatiMX /(Kepc1.
5. Ilepc.İK Tpaiyuoro MaTepiaJy (3 T04HHM 3a3MayeHHAM
o60B'a3KOBHN KpecieHb, IlJlaKaTİB)
CxemaTHYHİ KapTu, iarpaMu po3ioiny HacaiKeHb, KapTOcxeM
po3Tauiy BaHHA IOCJIIJIHMX iJIAHOK.
6. MaTa BHJa4İ 3aBlaHH 10 KBaJihikauiÁHoï poõoTH 12 JIOTOrO 2026 poKy
KAJIEHIAPHMM IJIAH
HazBa eTaiB BMKOHaHHA KBanihikauiňHoi
CrpOk BHKOHaHHA
No eTaiB
poóoTH
3/1 KBaihikaišnoi IIp
poõoTH
OTpAMaHHA BMXiHOro 3aBlaHHA 12.02.26p. BHKQ
2 AHai3 JİTeparypHux KepeJi 1 ipupoHo 01.03. – 05.03.26 p. BHKO
icTOPHYHMX YMOB
3 IloJbOBİĮ 0cHİNu ic noCTepeKeHHA 16.03.- 20.04.26p. BHKO
OnpaiikOBaHHA 3iopanoro haktuynoro
4 23.04. -30.04.26 p. BHKO
Marepiaıy
HanncaHHA po3iJIİB poó0TH 01.0S. – 17.05.26p. BHK O
BH KO
6 KoMn'oTepHuň Haőip TekcTy 18.05. - 21.05.26p.
BH KQ
7 BarepıieHHA Ta opopMieHHA po00TH 20.05.26
3100y Ba4 BHLOŤ oCBITH-MIIOMHHK Biraniň GAJIbOXA
(LtC) (upisBue Ta İiuiau)
KepiBHMK KBanihikaınišnoi poóoTH BoJioMMMp IIACTEPHE
(upi3BHIC Ta iuiam)
3

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 4
1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОСНОВИХ ЛІСІВ
ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ ................................................................. 6
2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ............. 13
2.1 Місцезнаходження і площа .................................................................... 13
2.2 Природно-кліматичні умови .................................................................. 14
Таблиця 2.2 – Характеристика річок ........................................................... 18
2.3 Економічні умови ведення лісового господарства .............................. 18
2.4 Стан та динаміка лісового фонду .......................................................... 21
3 МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ................................................ 25
4.1 Особливості відтворення соснових деревостанів ................................ 29
4.2 Економічна ефективність ....................................................................... 35
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ........................................................................... 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 39

4

ВСТУП

Ліси України за цільовим призначенням та розташуванням виконують
переважно природоохоронні, рекреаційно-оздоровчі, захисні, естетичні та
інші функції, а також є джерелом задоволення потреб суспільства в лісових
ресурсах [14].
В умовах посиленого антропогенного впливу та інтенсивного ведення
лісового господарства зусилля лісівників слід спрямовувати на розробку та
реалізацію методів створення стійких продуктивних насаджень, з урахуванням
типів лісорослинних умов. Однією з основних вимог до ведення
збалансованого лісового господарства є формування високопродуктивних
стійких деревостанів, які б ефективно виконували цільові функції. У зв’язку з
цим важливим є аналіз продуктивності лісових насаджень та методів їх
відтворення для основних лісоутворювальних видів, зокрема сосни звичайної.
Для планування та ведення господарства, необхідно використовувати науково
обґрунтовані методи лісовідновлення [13, 17–19, 25, 34]. Важливим також є
аналіз досвіду створення лісових культур та формування стійких
продуктивних насаджень [5, 22].
Не зважаючи на те, що дослідження росту та стану лісових культур і
природного поновлення основних лісоутворювальних деревних видів
проводилися тривалий час у різних напрямках багатьма українськими вченими
[1, 5, 17–19, 20, 22, 32, 34, 37], зокрема і на території Правобережного
Лісостепу [2, 10, 16, 31, 36] важливим є встановлення показників стану та
продуктивності соснових лісових культур Звенигородського надлісництва.
Мета кваліфікаційної роботи: встановлення стану лісових культур сосни
звичайної, аналіз застосування екоадаптаційних методів у відтворенні
соснових деревостанів Звенигородського надлісни.
Завдання роботи: проаналізувати досвід відтворенні соснових
деревостанів та стан лісових культур сосни звичайної Звенигородського
надлісництва.
5

Об’єкт дослідження: соснові лісові культури Звенигородського
надлісництва.
Предмет дослідження – особливості застосування екоадаптаційних
методів у відтворенні соснових деревостанів Звенигородського надлісництва.
Методи дослідження. У процесі досліджень використовували
загальнонаукові, лісівничо-таксаційні та біометричні методи. Для виконання
роботи використано літературні джерела, матеріали бази даних «Лісовий
фонд» та дослідних ділянок.

6

1 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОСНОВИХ ЛІСІВ
ПРИДНІПРОВСЬКОГО ЛІСОСТЕПУ

Соснові ліси займають близько третини площ лісового фонду України,
виконують важливі рекреаційні, санітарно-гігієнічні та захисні функції, а
також є джерелом деревних і недеревних ресурсів [4]. Соснові деревостани
тривалий час вивчали в умовах Полісся, оскільки саме тут вони є найбільш
розповсюдженими та продуктивними [11, 20, 32, 33]. Також доволі детально
досліджені соснові деревостани Лісостепу [10, 17, 22, 24, 25, 36, 37].
Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) – дерево першої величини, у
стиглому віці може сягати до 1,0 м в діаметрі та 35–40 м висоти, у зімкнених
лісостанах зазвичай має прямий повнодеревний стовбур, добре очищений від
сучків. Сосна звичайна є світлолюбною, хоча може витримувати короткочасне
затінення. Цей вид морозо- і посухостійкий, доволі невибагливий до ґрунтових
умов і може рости на сухих бідних ґрунтах [6]. Соснові деревостани можуть
формуватися у широкому діапазоні лісорослинних умов за вологістю (від
сухих до мокрих) та трофністю (від бідних до багатих), але
найсприятливішими є свіжі субори, де за правильного ведення господарства
формуються продуктивні та стійкі деревостани з доміщкою листяних
деревних видів. В умовах свіжих борів сосна формує стійкі деревостани, але
дещо нижчої продуктивності ніж у суборах, у сугрудах сосняки мають вищу
продуктивність, але зазвичай є менш стійкими [11, 37].
Штучні сосняки Черкащини є екологічним каркасом Правобережного
Придніпровського Лісостепу України та забезпечують виконання основних
екологічних функцій – зберігають ґрунти від ерозії, поглинають пил і важкі
метали, акумулюють атмосферний вуглець й генерують кисень [13, 19].
Внаслідок інтенсивного антропогенного впливу та лісогосподарської
діяльності у Придніпровському Лісостепу сформувалися переважно штучні
деревостани чисті за складом та прості за формою [40, 41]. Стан таких
деревостанів за останні десятиріччя погіршується [42]. Лісогосподарські
7

заходи, що проводяться у соснових деревостанах, не повною мірою
враховують особливості лісорослинних умов та антропогенного впливу, а
також виконання ними важливих еколого-захисних (водоохоронних,
ґрунтозахисних) і рекреаційних функцій. За даними науковців УкрНДІЛГА
рівень використання лісорослинного потенціалу (ВЛП) сосновими
деревостанами Лісостепу є доволі низьким зокрема у Дністровсько-
Дніпровському окрузі у В2–дС він становить 70%, у В3–дС – 78% та у С2–гдС
– 72% [37].
Продуктивність деревостанів залежить від панівних деревних видів,
типів лісу, лісогосподарської діяльності та антропогенного впливу на
довкілля. Аналіз динаміки середніх запасів похідних деревостанів (березняків,
осичників, дубняків) у свіжому дубово-сосновому суборі порівняно з
корінними сосняками свідчить, що запаси березових і осикових деревостанів
до віку 40–50 років є більшими, але у старшому віці вони втрачають енергію
росту [33]. Для підвищення продуктивності соснових насаджень, за умови не
своєчасного проведення догляду і формування лісостану в умовах високої
повноти, В.П. Шлапак вважає можливим підвищити інтенсивність рубок
догляду для середньовікових і пристиглих насаджень на 10–15 % [40].
Соснові деревостани у Правобережному Лісостепу розповсюджені в
умовах свіжого та вологого суборів, а також свіжого та вологого сугрудів, де
формуються відповідно свіжий (В2-дС) та вологий (В3-дС) дубово-сосновий
субори, свіжий (С2-гдС) та вологий (С3-гдС) грабово-дубово-сосновий
сугруди. У віковій структурі сосняків Правобережного Лісостепу домінують
деревостани V–ІХ класів віку. Середній клас бонітету становить І, середня
повнота сосняків у вологих умовах є дещо меншою, ніж у свіжих (0,74 і 0,77
відповідно) [10, 36].
У Центрально-Придніпровській лісостеповій височинній області
характерним є чергування пласких вододілів із глибокими річковими
долинами і балками. Більшість долин має 3-4 чітко виражені тераси. Вододіли
середньої частини височини широкі, балки зазвичай мають пологі схили, з
8

наближенням до Дніпра вододіли звужуються, збільшується розчленованість
ярами і балками. Зональною рослинністю на плакорних ділянках є ясенево-
грабово-дубові ліси, у підліску яких переважають ліщина звичайна (Corylus
avellana L.), бруслини європейська (Euonymus europaeus L.) та бородавчаста
(E. verrucosus Scop.). Центрально-Придніпровська височинна область
характеризується порівняно низьким рівнем лісистості та сильною
розораністю. Підвищення лісистості можна досягти шляхом заліснення
ділянок заплав (особливо у прибережних смугах), земель, непридатних для
подальшого сільськогосподарського використання і земель покинутих
людьми населених пунктів [36]. Формування ландшафтів та створення лісових
культур на покинутих земельних ділянках доцільно здійснювати з
урахуванням результатів детальних оцінок ґрунтових умов, а також ґрунтово-
типологічного обстеження прилеглих лісових масивів.
За дослідженнями В.П. Шлапака [36], для заміни низькопродуктивних
малоцінних деревостанів необхідно проводити реконструкцію насаджень, а на
колишніх сільськогосподарських землях рекомендується створювати лісові
культури з головної (дуб звичайний, сосна звичайна) та супутніх (кленів, липи
дрібнолистої, граба звичайного, плодових) деревних видів з обов'язковим
уведенням чагарників (свидини, бузини та ліщини) за деревно-чагарниковим
типом змішування. На піщаних і супіщаних закинутих сільськогосподарських
землях культури сосни звичайної слід створювати рядовим способом з
розміщенням 2,5×0,7 м, що забезпечить густоту культур 5000 шт.·га-1 [36].
У Лісостепу Україні у процесі лісовідновлення орієнтуються переважно
на створення лісових культур, тоді як використанню природного поновлення,
приділяють значно менше уваги. Однак розширення практики застосування
природного поновлення має важливе еколого-економічне значення, оскільки
дає можливість сформувати насадження адаптовані до місцевих умов, а також
суттєво зменшити витрати на лісовідновлення.
Вивчення процесів поновлення соснових деревостанів свідчить, що вони
можуть доволі успішно проходити за сприятливих умов. Результати
9

досліджень особливостей формування підросту сосни звичайної у різних
лісорослинних умовах Полісся та Лісостепу вказують, що це залежить від
просторового розміщення дерев на ділянках, під наметом соснових
деревостанів групи підросту розміщуються зазвичай біля краю просвітів у
наметі, найбільш продуктивним є підріст у свіжих борових умовах, де
конкуренція з трав’яним покривом обмежена. У багатших лісорослинних
умовах процеси природного поновлення сосни звичайної протікають гірше
через нижчий рівень освітлення під наметом деревостанів, а також сильну
конкуренцію з боку підліску та надґрунтового покриву [37].
За результатами досліджень у Лівобережному Лісостепу природне
поновлення на дослідних ділянках у соснових деревостанах має середній вік
4–8 років і порівняно невелику кількість (у середньому 1000 шт·га-1). Лише на
окремих ділянках кількість підросту становить понад 3000 шт·га-1, чого
достатньо для формування нового деревостану без створення лісових культур.
Поновлення формується переважно двома деревними видами – сосною
звичайною та дубом звичайним (Quercus robur L.) у різних пропорціях разом
із супутніми видами – березою повислою (Betula pendula Roth.), липою
серцелистою (Tilia cordata Mill.) та в’яза шорсткого (Ulmus glabra Huds.) [22].
Важливим під час відтворення лісових насаджень є всебічне врахування
еколого-біологічних властивостей деревних видів і лісорослинних умов [6].
Очікуване збільшення обсягів робіт із відтворення лісів потребуватиме
прискореного впровадження сучасних технологій вирощування садивного
матеріалу та створення якісних лісових культур різного цільового
призначення.
Одним з основних напрямків удосконалення лісокультурного
виробництва є розширене використання садивного матеріалу із закритою
кореневою системою (ЗКС). Його застосування має низку істотних переваг у
порівнянні з сіянцями з відкритою кореневою системою. Зокрема це дає змогу
раціонально вносити мінеральні добрива, регулятори росту рослин та інші
препарати; ефективніше використовувати насіння з покращеними
10

властивостями; регулювати ріст сіянців з оптимізацією співвідношення
надземної і кореневої частин; суттєво розширювати період посадки лісових
культуру; застосовувати садивний матеріал з максимально збереженою
кореневою системою; зменшити витрати на доповнення культур завдяки
кращій приживлюваності [17].
За результатами досліджень на лісокультурних площах Подільського
лісового офісу ДП «Ліси України» вcтановлено, що одно-і чотирирічні лісові
культури сосни звичайної, створені сіянцями із ЗКС, характеризувалися
вищими висотою (до 18 %) та діаметром кореневої шийки (до 39 %), а також
приживлюваністю (93 % проти 86 % для однорічних культур), у порівнянні з
культурами, створеними сіянцями із відкритою кореневою системою [2].
Екоадаптаційні методи відтворення деревостанів спрямовані на
створення стійких, біологічно різноманітних лісів, здатних адаптуватися до
змін клімату та антропогенного навантаження. Це особливо актуально для
Полісся та Лісостепу України.
Основні екоадаптаційні методи включають:
- використання природного поновлення за сприяння йому: Пріоритет слід
надавати природному поновленню, оскільки воно забезпечує вищу
адаптивність молодняків до місцевих умов порівняно з лісовими культурами.
Заходи сприяння природному поновленню включають збереження підросту
під час рубок, залишення насінників на суцільних зрубах, мінералізацію
поверхні ґрунту, висівання насіння під наметом деревостанів;
- створення змішаних деревостанів (наприклад, сосна з дубом, березою), що
підвищує стійкість до шкідників, хвороб та пожеж. Складні за формою і
змішані за складом насадження повніше використовують природні умови і, як
наслідок, мають вищою продуктивністю;
- використання сіянців із ЗКС та покращеними генетичними властивостями, які
краще пристосовані до несприятливих умов;
- заміна малоцінних або малостійких насаджень на такі, що відповідають
лісорослинним умовам;
11

- використання комбінованого способу рубок догляду для зменшення
конкуренції між деревами та покращення їхнього екологічного стану;
- використання дендрохронологічних методів для оцінки стійкості дерев до змін
клімату та вибору оптимальних режимів вирощування.
Екоадаптаційне лісівництво спрямоване на наближення до природи,
відмову від жорсткого антропогенного впливу та забезпечення
функціональної стійкості екосистем.
На даний момент нормативна база щодо відтворення лісів Лісостепу та
ведення лісового господарства у них з урахуванням сучасних викликів певною
мірою не досконала, що обмежує проведення лісокультурних і лісівничих
заходів з підвищення продуктивності та стійкості, посилення корисних
функцій лісів. Одним з важливих складових досліджень лісів є розроблення
нормативів відтворення лісів з максимальним використанням екоадаптаційних
методів [18, 19].
Питання переваг і недоліків використанні дуба червоного у лісових
культурах на цей час є дискусійними. Частка площ за участю дуба червоного
у Черкаській області становить 1,7 %. Підходи до формування лісових
насаджень за участю дуба червоного у різних областях різняться, зокрема є
рекомендації поступово видаляти дуб червоний зі складу деревостанів після
50 років. За результатами комплексного оцінювання культур дуба червоного
С.А. Лось та ін. підтверджено доцільність використання деревного виду для
створення лісових культур і захисних насаджень в умовах Правобережного
Лісостепу [16].
У Лісостепу оптимальним є розміщенням садивних місць сіянців сосни
звичайної із закритою кореневою системою за схемою 2,5×1 м із густотою 4,0
тис. шт.·га-1). За рекомендаціями УкрНДІЛГА створення лісових культур
садивним матеріалом із ЗКС найкраще проводити в квітні–травні та вересні–
жовтні. При цьому бажано це робити в похмуру погоду у зволожений ґрунт,
що сприятиме кращій приживлюваності сіянців.
12

Таким чином незважаючи на доволі детальні дослідження соснових
деревостанів Лісостепу України зокрема щодо структури та особливостей
створення і вирощування лісових культур, нормативна база для ведення
лісокультурного виробництва у сучасних умовах є недосконалою. Усе це
певною мірою обмежує проведення науково обґрунтованих лісівничих заходів
з підвищення приживлюваності та покращення росту лісових культур,
повнішого використання можливостей природного поновлення.

13

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА

2.1 Місцезнаходження і площа

Звенигородське надлісництво філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси
України» розташоване в західній частині Черкаської області на території 22
об’єднаних територіальних громад у межах Звенигородського та Уманського
адміністративних районів. Поштова адреса: вул. Г. Сковороди, 36. м.
Звенигородка, Звенигородського району Черкаської області.
Площа лісогосподарських земель надлісництва становить 56723,4 га, які
розподілені на 12 лісництв (Катеринопільське, Пехівське, Вільхівецьке,
Шполянське, Козачанське, Хлипнівське, Маньківське, Монастирищенське,
Собківське, Потаське, Юрківське, Синицьке). До структури надлісництва
входять також 4 нижніх склади та 6 лісорозсадників.
Звенигородський лісгосп був організований у 1929 році на основі
приватних лісів. Лісництва були організовані на базі окремих лісових урочищ.
В наступні роки назва лісогосподарського підприємства змінювалася таким
чином. При об’єднанні лісового господарства і лісозаготівель на основі
Постанови Ради Міністрів УРСР №1834 від 30.11.1959 року і згідно наказу
Головного Управління лісового господарства і лісозаготівель при РМ УРСР
від №117 14.05.1960, Звенигородський лісгосп був реорганізований в
Звенигородський лісгоспзаг, а у 1991 році у держлісгосп згідно наказу
Miнicтepcтвa лiсового господарства Украiни вiд №133 від 31.10.91.
Наказом Голови державного комітету лісового господарства України
№200 від 24.02.2005 Звенигородське державне лісогосподарське підприємство
(держлісгосп) перейменовано в державне підприємство «Звенигородське
лісове господарство». У 2022 р. утворено філію «Звенигородське лісове
господарство» ДП «Ліси України». Площа філії становила 37258,8 га. На
підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства
14

«Ліси України» від 18.10.2024 № 1845 філію «Звенигородське лісове
господарство» було ліквідовано і утворено Звенигородське надлісництво.
Попереднє базове лісовпорядкування було проведено в 1993 р. Київською
експедицією, починаючи з якого проводилося безперервне лісовпорядкування.
При цьому щорічно проводилися натурні таксаційні роботи на прийнятих
землях, лісових ділянках, що охоплені господарською діяльністю або зазнали
впливу стихійних явищ. Усі поточні зміни вносилися до повидільної бази
даних, яка підтримувались в актуальному стані. Під час безперервного
лісовпорядкування також визначались місця проведення лісогосподарських
заходів і лісокористування, здійснювався контроль за якістю їх виконання та
проводився аналіз виконання проєкту організації та розвитку лісового
господарства. У 2003 р. проведено розширене безперервне лiсовпорядкування
з оновленням проєктних i картографiчних матерiалiв, таксацією пристиглих і
стиглих деревостанів та молодняків, виконанням розрахунків обсягів
лісокористування. З 2008 року функції польового збору інформації під час
безперервного лісовпорядкування передано лісогосподарському
підприємству.
Останнє лісовпорядкування 2013 р. проведено за І розрядом відповідно
до вимог чинної на той час лісовпорядної інструкції, рішень першої
лісовпорядної наради і технічної наради за підсумками польових робіт.

2.2 Природно-кліматичні умови

Відповідно до лісогосподарського районування територія
Звенигородського надлісництва належить до Дністровсько-Дніпровського
лісостепового лісогосподарського округу (Притикичсього та Тясьмінсько-
вільшанського лісорослинних районів), а за лісотипологічним – до
Дніпровського району області свіжого помірно теплого клімату (2d) [4, 21].
Клімат території розташування надлісництва помірно-континентальний з
доволі різким коливанням температур, нерівномірним розподілом опадів за
15

сезонами року і перевагою північно-західних вітрів (табл. 2.1). Середньорічна
температура повітря становить +7,5°C, з мінімумом у січні (-7,0°C) та
максимумом – у липні (+20,0°C). Найнижча середня температура повітря за
даними метеостанції у м. Звенигородка зафіксована в січні 1963 року (-16,5°C),
найвища (+1,8°C) – у 2007 році. Максимум середньої температури для липня
становив +26°C у 1936 році, а найнижчий +15°C у 1978 і 1979 роках.
Абсолютний мінімум температури повітря було зафіксовано в січні 1935 року
(-34,8°C), а абсолютний максимум +38,2°C – 7 липня 2012 року та +37,5°C –
30 липня 1936 року (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 – Кліматичні показники
Одиниці
Найменування показників Значення Дата
вимірювання
1. Температура повітря:
– середньорічна градус +7,3
– абсолютна максимальна градус +38,0 липень
– абсолютна мінімальна градус -36,0 січень
2. Кількість опадів на рік мм 480
3. Тривалість вегетаційного періоду днів 185
4. Сума активних температур (понад 10°С) 2700
5. Перші заморозки восени 25 вересня
6. Останні заморозки весною 19 травня
7. Середня дата замерзання річок 29 грудня
8. Середня дата початку паводку 13 березня
9. Сніговий покрив:
– товщина см 12-15
– час появи 17 грудня
– час сходження у лісі 23 березня
10. Глибина промерзання ґрунту см 60-65
11. Напрям переважаючих вітрів за

сезонами:
– зима румб ПдЗ
– весна румб З, С
– літо румб З
– осінь румб З
12. Середня швидкість переважаючих

вітрів за сезонами:
– зима м/сек. 4,9
16

Продовження таблиці 2.1
1 2 3 4
– весна м/сек. 4,3
– літо м/сек. 3,6
– осінь м/сек. 4,1
13. Відносна вологість повітря % 75

У середньому за рік випадає 480 мм атмосферних опадів, найбільше – у
липні, найменше – у січні–березні. Мінімальна річна кількість опадів
становить 300 мм, максимальна – 850 мм, середня кількість днів з опадами –
135 (найбільша їх кількість припадає на грудень). Сумарна (річна) радіація, що
досягає земної поверхні, становить 4100 МДж/м2. Відносна вологість повітря
є мінімальною у травні (64 %), максимальною – у грудні (87 %). Середня
швидкість вітру в січні становить 4,5 м/с, у липні – 3,4 м/с.
Кліматичні показники впливають на різноманіття рослинного покриву та
продуктивність лісових насаджень. Територія розташування надлісництва за
характером рельєфу належить до рівнинних лісів України.
Територія Черкащини розташована на лівому та правому берегах Дніпра.
Остання належить до Придніпровської височини, де є прояви ерозійної
діяльності. Особливості рельєфу обумовлюють її горбистий характер, з
наявністю Канівських гір та Мошногірського кряжу [9].
За характером рельєфу територія надлісництва представлена переважно
підвищеною пологохвилястою лесовою рівниною з розвинутим
мікрорельєфом. Рельєф хвилястий, схили порізані ярами та балками, а висоти
досягають 230 м над рівнем моря.
Територія надлісництва належить до Центрального Правобережно-
придніпровського округу грабово-дубових і дубових лісів та лучних степів
Української лісостепової підпровінції Східноєвропейської лісостепової
провінції дубових лісів, остепнених луків та лучних степів.
За геологічною будовою територія надлісництва лежить на
Українському кристалічному масиві, де поклади докембрійських
кристалічних порід вкриті товстим шаром кори вивітрювання та четвертинних
17

відкладів. Материнські породи характеризуються різноманітним механічним
складом, однак основу складають леси та лесовидні суглинки, значно рідше
трапляються піщані масиви алювіального походження борових терас.
Переважають типові малогумусні та реградовані чорноземи; під дубовими та
мішаними лісами – сірі лісові опідзолені ґрунти; сосновими лісами – дерново-
слабо- і середньопідзолені піщані та глинисто-піщані ґрунти. Ерозійні процеси
виражені доволі слабо.
Під наметом чистих соснових лісових деревостанів сформувались
дернові опідзолені ґрунти з відповідним профілем та структурою у верхніх
генетичних горизонтах ґрунтового профілю. Щільність ґрунту під наметом
чистих соснових деревостанів поступово збільшується з глибиною. Гумусово-
елювіальний генетичний горизонт характеризується щільною будовою, а
елювіальний та ілювіальний горизонти – дуже щільною будовою ґрунту [1].
Підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів у соснових лісах можливе
завдяки внесенню органічних добрив під час створення лісових культур, а
також формуванню мішаних лісових насаджень з листяними видами дерев.
Ступінь дренованості району гідрографічною сіткою в цілому є доволі
високою. За ступенем зволоження едатопи переважно віднесено до свіжих.
Рівень ґрунтових вод коливається від 1-3 м в заплавах річок до 10-20 м.
Процеси заболочення мають обмежене розповсюдження за всіма лісництвами.
Річки на території надлісництва належать переважно до басейну
Південного Бугу. Вони в основному рівнинного типу, хоча деякі з них в
західній частині подекуди мають ознаки гірських з порогами й невеликими
водоспадами. Найбільшими річками є Гірський Тікич, Гнилий Тікич та
Ятрань. Середня густота річкової мережі становить близько 0,45 км/км2.
В таблиці 2.2 наведена характеристика річок на території лісового фонду
надлісництва.
18

Таблиця 2.2 – Характеристика річок
Куди
Назва річок та Ширина захисних
впадає
водойм берегових смуг,м
річка
р. Гірський Тікич Тікич 167 400
р. Гнилий Тікич Тікич 157 400
р. Ятрань Синюха 104 15 200
Велика
р. Гнилий Товмач 30 2 150
Вись

Гідромеліоративні роботи в лісах надлісництва не проводились. На
ділянках з підвищеною вологістю ростуть високопродуктивні чорновільхові
деревостани.

2.3 Економічні умови ведення лісового господарства

Територія діяльності Звенигородського надлісництва охоплює
сільськогосподарські райони області з відносно добре розвинутою
промисловістю в місті Умань. Провідною галуззю народного господарства є
сільське господарство, яке спеціалізується переважно на буряково-зерновому
господарстві з розвинутим овочівництвом і садівництвом, а також на м’ясо-
молочному тваринництві.
Лісові насадження розташовані окремими масивами та урочищами. Крім
лісів надлісництва, в районі є Монастирищенське комунальне спеціалізоване
лісогосподарське підприємство (2513,5 га), Уманський національний
університет садівництва (462 га), а також захисні лісосмуги, колишніх
колективних сільськогосподарських підприємств, які на теперішній час
перебувають у віданні місцевих рад.
У 2020 р. лісгоспом було заготовлено 173,9 тис. м3 деревини, в тому
числі ліквідної 149,2 тис. м3. У 2022 р. рубки формування та оздоровлення лісів
Протяжність, км
Швидкість течії,
км/год
Ширина,м
Глибина,м
19

проведено на площі 5581 га, з них рубки догляду 574 га з обсягом деревини
18,2 тис. м3 та санітарні рубки на площі 4968 га з обсягом деревини 178,3 тис.
м3. Основні сортименти, які заготовлялися в лісгоспі: пиловник – 38 %,
будівельний ліс – 11 %, технологічна сировина – 15 %, дрова паливні – 36 %.
Найбільшими споживачами деревини були: приватні фірми, власні потреби
надлісництва та місцевого населення. Переробкою деревини займаються
переважно приватні підприємці, а також ТОВ «Арболіт-пром» та ПП «Секюр
парк». Найбільшим попитом у споживачів користуються пиловник хвойних і
твердолистяних порід та дрова паливні.
Загальний об’єм ліквідної деревини дозволений для заготівлі на рубках
головного користування у Звенигородському надлісництві становить 82,04
тис. м³, в тому числі за господарськими секціями: дубова – 40,44 тис. м³,
ясенева – 31,20 тис. м³, грабова – 4,17 тис. м³, соснова – 2,54 тис. м³, акацієва
– 1,83 тис. м³, вільхова – 0,43 тис. м³, тополева –0,67 тис. м³. берестова – 0,54
тис. м³. кленова –0,22 тис. м³. Розрахункова лісосіка за категоріями лісів
становить: експлуатаційні ліси – 51,14 тис. м³, рекреаційно-оздоровчі – 16,59
тис. м³, захисні – 14,31 тис. м³.
На 2026 рік заплановано проведення рубок формування та оздоровлення
лісів на площі 3,14 тис. га, загальним обсягом 153,8 тис м3, у тому числі рубки
догляду на площі 0,9 тис. га загальним обсягом 80,0 тис м3, вибіркові санітарні
рубки на площі 2,3 тис. га, загальним обсягом 73,7 тис м3.
Район розташування надлісництва характеризується добре розвинутою
мережею шляхів транспорту загального користування. Основними
транспортними магістралями в зоні діяльності надлісництва є залізниця
Цвіткове-Христинівка-Вапнярка, ділянка траси М05 Київ-Одеса, автомобільні
дороги Золотоноша-Умань і Черкаси-Сміла та інші дороги загального
користування. Розвинена мережа доріг загального користування забезпечує
під’їзди до кожного лісового урочища.
Забезпеченість надлісництва шляхами транспорту, зважаючи на існуючу
мережу доріг загального користування можна вважати достатньою, проте слід
20

зазначити, що існуючі лісогосподарські дороги потребують своєчасного і
регулярного догляду та ремонту. Пунктами вивезення деревини на території
надлісництва є нижні склади та залізнична станція Черкаси.
Ліси Звенигородського надлісництва виконують переважно рекреаційно-
оздоровчі, захисні та природоохоронні функції, забезпечують деревиною
місцеву економіку, населення та власні потреби [28]. Господарська діяльність
спрямована на вирощування високопродуктивних лісових насаджень,
покращення якісного складу деревостанів і підвищення корисних функцій
лісу.
Технічне і транспортне забезпечення достатнє, однак значна частина
техніки потребує оновлення. Ступінь забезпечення транспортними засобами
становить 80 %. Виробничим фондом Звенигородське надлісництво
забезпечено на 90 %, житловим – на 80 %. Лісова охорона залучалась до
виконання робіт з лісовідновлення, ліквідації лісових пожеж, а в окремих
випадках для лісогосподарських робіт. Для виконання лісогосподарських
робіт залучаються також приватні підприємці.
Наявні в лісовому фонді сільськогосподарські угіддя використовуються
як земельні наділи лісової охорони, працівників і пенсіонерів лісового
господарства та частково використовуються для підгодівлі диких тварин.
Випас худоби в лісовому фонді проводиться в дозволених місцях у незначних
обсягах. З побічних лісових користувань крім пов’язаних з використанням
сільськогосподарських угідь, мають місце – розміщення пасік, збір грибів і
лікарських рослин, які мають аматорський характер і промислового значення
не мають. Мисливська фауна в лісах надлісництва представлена копитними
(козуля, кабан), лисицями, зайцями та іншою дичиною. Полювання має
спортивно-аматорський характер.

21

2.4 Стан та динаміка лісового фонду

Існуючий поділ лісів на категорії проведено згідно з Порядком поділу
лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок,
затверджених постановою КМ України № 733 від 16.04.07 [29]. Найбільшу
площу у надлісництві займають експлуатаційні ліси – 39,5 %; частка захисних
лісів становить 31,6 %, рекреаційно-оздоровчих – 27,1 %, лісів
природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення 1,8 %
(таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 – Розподіл лісів Звенигородського надлісництва за
категоріями
Категорії лісів Площа
га %
Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного
1042,4 1,8
призначення
Рекреаційно-оздоровчі ліси 15308,4 27,1
Захисні ліси 17833,6 31,6
Експлуатаційні ліси 22344,0 39,5
Разом 56528,4 100,0

Землі лісогосподарського призначення у практичній діяльності
надлісництва використовуються доволі ефективно.
Загальна площа лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю складає
54,8 тис. га (87 %). Серед невкритих лісовою рослинністю лісових ділянок
переважають незімкнуті лісові культури, зруби та лісові шляхи, просіки,
протипожежні розриви.
У віковій структурі деревостанів філії станом на 01.01.2024 переважали
середньовікові насадження, частка площі яких сягала 40 % (таблиця 2.4).

22

Таблиця 2.4 – Розподіл хвойних насаджень за віковими групами
Групи віку Площа
га %
молодняки 4170,7 17,0
середньовікові 9750,9 39,8
пристиглі 5513,8 22,5
стиглі і перестійні 5030,2 20,6
Разом 24475,6 100

Основну частку у структурі лісових насаджень філії займали
деревостани дуба звичайного (62 %), сосни звичайної (10%), ясена звичайного
(11 %) та робінії звичайної (8%). Частка деревостанів з переважанням інших
деревних видів є порівняно незначною. Соснові ліси Звенигородської філії
виконують важливі захисні та рекреаційно-оздоровчі функції, є осередками
збереження біорізноманіття та займали площу 2,5 тис. га.
Важливе значення під час аналізу особливостей формування соснових
деревостанів має їхній розподіл за типами лісу. Соснові деревостани
Звенигородського надлісництва ростуть переважно у семи типах лісу,
найбільша їхня частка зосереджена в свіжому дубово-сосновому суборі та
свіжому грабово-дубово-сосновому сугруді.
Серед похідних деревостанів у свіжому дубово-сосновому суборі
переважають дубняки та березняки; у свіжому грабово-дубово-сосновому
сугруді – дубняки. Дубняки у С2-гдС представлені переважно лісовими
культурами та порослевими деревостанами.
З метою формування господарсько-доцільних насаджень, необхідно
проводити відповідні лісогосподарські заходи. Господарсько-доцільні штучні
соснові деревостани Звенигородського надлісництва у свіжому суборі
характеризуються І та Іа класами бонітету, їхні запаси у пристиглому та
стиглому віці є дещо нижчими порівняно із загальними еталонами, що
пояснюється передусім нижчим класом бонітету. В той же час різниця між
місцевими еталонами з високопродуктивними не перевищує 10%, що свідчить
про можливість формування в умовах Звенигородського надлісництва
23

високопродуктивних соснових деревостанів. Високопродуктивні штучні
соснові деревостани Звенигородського надлісництва у свіжому сугруді
характеризуються переважно Іа класом бонітету, їхні запаси є дещо нижчими
порівняно із загальними еталонами, особливо у віці старше 60 років.
Серед соснових лісів Звенигородського надлісництва переважають
деревостани штучного походження, частка яких за площею становить більше
80 %.
Соснові деревостани Звенигородського надлісництва є доволі
продуктивними і середньоповнотними. Наявність низькобонітетних
насаджень пов’язана з несприятливими лісорослинними умовами та
погіршенням стану лісів. Наявність низькоповнотних деревостанів
пояснюється зрідженням лісових насаджень у старшому віці, а також
несприятливими лісорослинними умовами. Середні таксаційні показники
соснових деревостанів за 2013-20214 рр. суттєво не змінилися, але
простежується тенденції до зменшення середнього класу бонітету та повноти.
Також збільшився середній вік деревостанів. Такі зміни обумовлюють
зменшення показника середньої зміни запасу.
На процеси формування соснових деревостанів, їхню продуктивність та
стійкість негативно впливає посилення антропогенного впливу.
У минулому ревізійному періоді з хвороб лісу соснових деревостанів
найбільше поширення мали коренева та соснова губки.
У 2020 р. вибіркові санітарні рубки проведено на площі 3075 га, а
суцільні санітарні – 72 га. Хоча запроектовані лісозахисні заходи лісгоспом
виконувались протягом ревізійного періоду в повному обсязі, уникнути
збільшення площі насаджень, уражених кореневою губкою, сосновою губкою,
дубовим трутовиком, поперечним раком дуба не вдалося.
Збільшення сухостою в деревостанах, яке масово спостерігається в
Україні останнім часом, пов’язують з комплексом несприятливих кліматичних
факторів і зміною гідрологічного режиму, що призвело до ослаблення
насаджень та зробило їх більш вразливими до дії шкідників та хвороб лісу, а
24

також збільшенням площ стиглих і перестійних насаджень, які виключені з
розрахунку головного користування де природний відпад значно більший, чим
в молодняках та середньовікових насадженнях.
В цілому, лісозахисні заходи, рубки формування та оздоровлення лісів
позитивно впливають на стійкість насаджень, запобігають розвиткові
патологічних процесів в лісі. Стан лісозахисту у надлісництві слід вважати
задовільним.

25

3 МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою роботи є дослідження особливостей застосування
екоадаптаційних методів у відтворенні соснових деревостанів
Звенигородського надлісництва.
Для цього вирішувалися такі завдання:
- провести аналіз середніх таксаційних показників та продуктивності
соснових деревостанів у основних типах лісу;
- визначити стан лісових культур сосни хвичайної;
- провести лісівничо-економічну оцінку соснових деревостанів
Звенигородського надлісництва;
- проаналізувати особливості процесів лісовідновлення у Звенигородського
надлісництві.
Для виконання поставлених завдань проводили аналіз бази даних
«Лісовий фонд» ВО «Укрдержліспроект» для Звенигородського надлісництва
(станом на 01.01.2017), а також матеріалів з лісокультурної діяльності.
З урахуванням переважання у лісовому фонді лісництва соснових
деревостанів штучного походження та орієнтації переважно на штучне
відновлення соснових лісів основну увагу приділяли оцінці лісових культур на
різних етапах їхнього росту. Відібрані репрезентативні ділянки оглядали та
оцінювали відповідність насаджень проєкту і цільовому призначенню та
показники стану лісових культур згідно з Інструкцією з проєктування,
технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об'єктів [8].
Класи якості встановлювали відповідно до нормативів інвентаризації та
атестації лісових культур і природного поновлення. При цьому у лісових
культурах одно-, дво- та трирічного віку до 1 класу якості відносили ділянки з
повною відповідністю проєкту та цільовому призначенню з нормативною
приживлюваністю. Нормативна приживлюваність лісових культур у
Черкаській області на лісових землях для одно- та дворічних культур
становить 86 %, а трирічного – 82 %. Для 2-го класу якості допускається заміна
26

супутніх деревних видів та нижча приживлюваність (не більше ніж на 7 %), а
для 3-го – зміна технології створення та супутніх деревних видів, більша
частка головних видів (до 10 % від проєктної), приживлюваність до 50 %.
Лісові культури з приживлюваністю нижче 50 % визнаються незадовільними.
На кожній ділянці закладається кілька рівномірно розміщених пробних
площадок, з урахуванням розміщення рядів лісових культур та схем
змішування щоб на ділянках охопити не менше 4% садивних (посівних) місць
від їх загальної кількості. На пробних площадках проводили перелік сіянців за
деревними видами та категоріями стану. Дані переліку перераховували на 1 га
і визначали відсоток приживлюваності культур на всій ділянці та за видами як
відношення кількості сіянців, що збереглися, до фактично висадженої їх
кількості [8].
Лісівничо-таксаційні показники лісових культур визначали за
загальноприйнятою методикою [7]. Обробку первинних даних проводили за
допомогою комп’ютерної програми MS Excel.
Склад для незімкнутих лісових культур встановлювали за кількістю
особин, при цьому у формулі складу наводили їх скорочені позначення та
частки в загальному запасі, що виражені у вигляді коефіцієнта (цілого числа),
сума яких становить 10. Середню висоту дерев головних деревних видів
встановлювали за результатами обмірів на пробних площадках у кожного
п'ятого деревця від кореневої шийки до місця закладання верхівкової бруньки.
У свіжих і вологих суборах на галявинах, згарищах та зрубах без
природного поновлення нормативи для переведення у вкриті лісовою
рослинністю у 6-річному віці густота головних деревних видів має становити
4,0–5,0 шт·га-1
, а середня висота 1,4–1,6 м. У свіжих і вологих сугрудах у 6-
річному віці густота головних деревних видів має становити 4,0–4,7 шт·га-1
, а
середня висота 1,5–1,8 м. За окомірних оцінок повнота (зімкнутість) має
становити не менше 0,5, а частка сосни звичайної як головного деревного виду
не менше 4 одиниць.
27

Фото ділянки з лісовими культурами сосни звичайної з домішкою дуба
звичайного наведено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Змішані лісові культури з участю дуба звичайного
28

Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок та аналіз
лісотипологічної структури для найбільш розповсюджених господарсько-
цінних типів лісу проводили з використанням навчального посібника з лісової
типології [20]. При цьому також встановлювали типологічні особливості
лісових ділянок. Подальші дослідження поширених типів лісу та деревостанів
можуть бути основою для внесення відповідних коректив до матеріалів
лісовпорядкування та розробки заходів щодо переформування похідних
деревостанів. Детальна характеристика типологічної структури лісів з
урахуванням властивостей окремих типів є базою для визначення основних
перспективних напрямків господарської діяльності надлісництва.
Розповсюдженість типів лісу встановлювали за аналізом бази даних
«Лісовий фонд» ВО «Укрдержліспроєкт» та картографічних матеріалів (планів
лісових насаджень). Аналіз показників лісових насаджень з урахуванням їх
особливостей дав можливість встановити характеристики найбільш
розповсюджених типів лісу, де формуються соснові деревостани. Такими для
Звенигородського надлісництва є свіжий дубово-сосновий субір та свіжий
грабово-дубово-сосновий сугруд, які переважають за площею.
Матеріали оцінок типологічної структури лісового фонду дають
можливість планувати та проводити лісокультурні та лісогосподарські заходи,
спрямовані на підвищення продуктивності лісів. Результати типологічного
аналізу лісів дадуть можливість за рахунок повнішого врахування розподілу
ділянок за лісівничими типами лісу поступово переходити до ділянкового
методу лісовпорядкування, а також сприятиме відтворенню лісів на
лісотипологічній основі. Впровадження методу на практиці може надати дані
щодо природного потенціалу типів лісу, а також бути підґрунтям для
обґрунтування комплексу відповідних перспективних заходів, мають бути
спрямовані на формування лісостанів, що за своїми лісівничо-таксаційними
показниками найбільш повно відповідають господарсько-доцільним за типами
лісу.
29

4 ОЦІНКА СТАНУ ВІДТВОРЕННЯ СОСНОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ
ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА

4.1 Особливості відтворення соснових деревостанів

Під час оцінювання процесів відтворення деревостанів важливим є
отримання об’єктивних даних щодо їх стану у процесі лісовирощування. Для
розв’язання проблеми збалансованого лісокористування, першорядним
значенням має бути відтворення лісів, вирощування високопродуктивних
лісових насаджень на лісотипологічній основі, одержання максимального
приросту за мінімальних економічних затрат. Для забезпечення максимальної
приживлюваності сіянців у надлісництвах Черкащини використовують
вологонакопичувачі, висаджують сіянці із ЗКС.
Протягом 2026 року відтворення лісів у Звенигородському надлісництві
планується здійснювати шляхом лісовідновлення на зрубах поточного і
попереднього року, а також шляхом лісорозведення на не вкритих лісовою
рослинністю лісових ділянках (галявини, пустирі, передані земельні ділянки
під лісорозведення). Запроєктовані обсяги відтворення лісів за лісництвами
згідно матеріалів лісовпорядкування наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1– Запроєктовані обсяги з відтворення лісів за лісництвами на
2026 р.
Назви лісництв Лісові культури, га
Вільхівецьке 13,7
Катеринопільське 9,0
Козачанське 1,8
Пехівське 7,5
Хлипнівське 12,3
Шполянське 31,9
Маньківське 25,3
Монастирищенське 13,8
Синицьке 3,6
Собківське 5,4
Потаське 16,3
Юрківське 16,7
Усього 157,3
30

Під час створення лісових культур доцільно враховувати, що у процесі
рубок і після них змінюються екологічні умови для рослин і тварин, особливо
щодо режиму освітлення та зволоження, також може бути порушено
ґрунтовий покрив. Тому під час планування процесів лісовідновлення
потрібно брати до уваги зв’язок між потенційно можливими порушеннями
природного середовища і мінімізацією наслідків рубки.
Під час створення лісових культур і вирощування високопродуктивних
стійких деревостанів доцільно враховувати життєздатність деревних видів у
різних лісорослинних умовах та їхні екологічні особливості. Також необхідно
брати до уваги динаміку показників з віком та чинники, що обумовлюють
формування відповідної структури деревостанів і кращий їх ріст. Бажане
співвідношення головних, супутніх і підгінних порід досягається вибором
відповідних способів і схем змішування. У змішаних деревостанах наявна
складна взаємодія між деревами різних видів з урахуванням їхньої частки у
складі. Так, береза повисла у соснових деревостанах за участі її у складі до 20-
30 % має позитивний вплив, а за більшої її участі у свіжих і вологих борах і
суборах продуктивність та товарність деревостанів знижується [33].
Проєкти лісових культур складають за схемами змішування деревних
видів з обов’язковим врахуванням типу лісорослинних умов та характеристик
лісокультурної площі відповідно до проєктів організації та розвитку лісового
господарства.
При змішуванні в радах можуть чергуватися головні та супутні породи,
а також чагарники. Спосіб почергового змішування порід у ряду найчастіше
застосовується у Степу і Лісостепу за двома варіантами (типами): деревно-
тіньовому та деревно-чагарниковому. Перший передбачає обов’язкове
почергове введення супутньої тіньовитривалого деревного виду, який міг би
рости у другому ярусі, виконуючі роль підгону для головного виду, другий –
таке ж введення чагарників. Ці два типи змішування можуть застосовуватися
і за чергування рядами.
31

Правильний обробіток ґрунту є однією з основних умов високої
приживлюваності, збереження і росту лісових культур. Завдяки обробітку
ґрунту мають поліпшуватися його фізичні, хімічні, біологічні властивості,
водний і тепловий режим, активізуватися діяльність ґрунтової фауни,
нейтралізуватися шкідливий вплив трав’яної рослинності та створюватися
сприятливі умову для кореневого живлення деревних і чагарникових рослин.
Залежно від типу лісорослинних умов і категорій лісокультурних площ
відповідно до проєктів, обробіток ґрунту під лісові культури може
проводитися за різними технологічними схемами шляхом розпушення,
фрезерування, дискування, лущення, культивація, боронування і коткування.
Суцільний обробіток ґрунту вимагає високих трудозатрат, тому не у
надлісництві практично не застосовується.
Частковий обробіток ґрунту проводиться шляхом прокладання борозен,
смуг, валів або створення ямок, площадок, терас. Із усіх видів часткового
механізованого обробітку під час підготовки ґрунту для створення лісових
культур найчастіше застосовується прокладання смуг у двох варіантах: оранка
смугами на одному рівні із землею та створення мікропідвищень у вигляді
скиб або гребенів.
Обробіток ґрунту за першим варіантом проводиться за допомогою фрези
або дискових борін. При цьому розпушуються і перемішуються верхні шари
ґрунту та лісової підстилки.
На зрубах з груповим розміщенням природного відновлення
застосовують обробіток ґрунту площадками у місцях з відсутнім природним
поновленням деревних видів. Розмір і кількість площадок на лісокультурній
площі визначають у залежності від розміщення та кількості природного
поновлення, кількості пнів, способів очищення лісосік, методів створення
лісових культур і виду садивного матеріалу.
Сприяння природному поновленню планується проводити шляхом
догляду за підростом господарсько-цінних видів, а також мінералізації
32

ґрунтового покриву з осіннім рихленням ґрунту, з метою створення
максимально сприятливих умов для появи самосіву лісоутворювальних видів.
Мінералізація ґрунтового покриву створює сприятливі умови для
проростання насіння та подальшого розвитку сходів. Цей захід проводять як
під наметом деревостанів, так і на зрубах [32]. У соснових лісах періоди
рясного плодоношення зазвичай повторюються через 2–5 років. Оскільки
розсіювання насіння сосни відбувається навесні, розпушування ґрунту
доцільно проводити восени. Обробіток поверхні ґрунту приурочують до
насіннєвого року, який визначають за інтенсивністю появи шишок у
попередньому році.
Терміни змикання лісових культур і переведення їх у вкриті лісовою
рослинністю лісові ділянки, залежно від типів лісу і цільових деревних видів
у середньому становить 5 років. Заплановані на 2026 рік обсяги заходів з
лісовідновлення наведено у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Заплановані заходи лісокультурного виробництва на 2026
р.
Пор. Найменування робіт Одиниця Обсяг
№ вимірювання
1 Садіння і висівання лісу, усього га 157,3
2 у тому числі: садіння лісу га 25,3
3 висівання га 132,0
Догляд за лісовими культурами в переводі на
4 га 1300
однократний
5 Доповнення лісових культур га 90
6 Заготівля лісового насіння кг 5000
Вирощування садивного матеріалу в га 2,5
7 розсадниках, усього тис. шт 600,0
в тому числі вирощування сіянців та га 1,5
8 укорінених живців
тис. шт 650

У Звенигородському надлісництві лісові культури дуба звичайного
створюють переважно висіванням жолудів.
Для збирання якісного насіння у надлісництві використовують плюсові
дерева сосни звичайної у Хлипнівському лісництві (кв. 59) та дуба звичайного
33

у Пехівському лісництві (кв. 12)., постійні лісонасіннєві ділянки дуба
звичайного у Козацькому (кв. 22, 57, 74). Пехівському (кв. 8, 11, 144),
Катеринопільському (кв. 76, 78) та Вільхівецькому (кв. 3, 57, 65) лісництвах.
Насіння перевіряється ДО «Український лісовий селекційний центр», за
результатами оцінювання видається посвідчення про кондиційність лісового
насіння.
Високопродуктивні штучні соснові деревостани у свіжому дубово-
сосновому суборі ростуть за І та Іа класами бонітету, запаси пристиглих і
стиглих деревостанів є дещо нижчими порівняно з еталонними, що
пояснюється переважно нижчим класом бонітету у старшому віці.
За показниками лісових культур сосни звичайної Звенигородського
надлісництва у віці 5 років встановлено, що вони відповідають умовам
переведення у вкриті лісовою рослинністю 2 класом якості (табл. 4.3).
Таблиця 4.3 – Показники лісових культур сосни звичайної 2016 року
створення станом на 2021 рік
Склад Квартал Виділ Площа, Головний ТЛУ Схема Нс, м
га вид
9Сз1Дчр+Гз 55 5,1 2 Сз В2 2,5х0,7 1,7
8Сз2Дчр+Гз 58 3 1,9 Сз В2 2,5х0,7 1,5
8Сз2Дчр+Гз 88 1,1 3 Сз В2 2,5х0,7 1,3
9Сз1Дчр 80 9,1 1,2 Сз В2 2,5х0,7 1,6
9Сз1Дчр 86 2,1 3 Сз В2 2,5х0,7 1,6

Як видно з табл. 4.3 лісові культури у свіжому дубово-сосновому суборі
створювали з розміщенням посадкових місць 2,5 х 0,7 м. До складу культур
вводили дуб червоний. Вони досягли середньої висоти 1,3 – 1,7 м.
За даними технічного приймання лісових культур по Хлипнівському
лісництву ДП "Звенигородське лісове господарство", створених у 2022 році з
розміщенням рядів 3 х 0,5 м зі схемою зміщування сосни звичайної з дубом
червоним у співвідношенні 6 до 4, станом на 04.05.2022 вони
характеризуються добрим станом.
34

Характеристики лісових культур урочищ Хлинівська та Губська дачі
наведена у таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 – Оцінка лісових культур не переведених у вкриті лісовою
рослинністю
Клас якості
Рік
Площа, Розмі-
створен- ТЛУ
га щення
ня
Квартал Виділ 1-й 2-й 3-й
2022 68 6,1 2,8 В2 3 х 0,5 2,8

2022 87 1 1,1 С2 3 х 0,5 1,1

2021 74 2 0,3 С2 3 х 0,7 0,3
2021 67 4,2 2 С2 3 х 0,7 2

2021 87 8 2,4 С2 3 х 0,7 2,4

2021 80 9 2,6 В2 2,5 х 0,7
2,6
2020 67 4,2 2,7 С2 2,5 х 0,7 2,7

2020 88 1,2 3 В2 2,5 х 0,7 3

2020 86 2,2 2,1 В2 2,5 х 0,7 2,1

2019 85 24 3 С2 2,5 х 0,7 3

2019 51 4 2,4 С2 2,5 х 0,7 2,4
2019 58 4,2 2,6 В2 2,5 х 0,7 2,6

2019 87 2 0,3 С2 2,5 х 0,7 0,3

2018 58 4,1 2,9 С2 2,5 х 0,7 2,9

2018 85 30 2,1 С2 2,5 х 0,7 2,1

2018 90 3 1,5 С2 2,5 х 0,7 1,5

2018 55 5,3 1,4 С2 2,5 х 0,7 1,4

2018 55 1,2 0,5 С
2 2,5 х 0,7 0,5
2018 59 8,2 2,7 С2 2,5 х 0,7
2,7
Разом 38,4 3,9 29,4 5,1

Розміщення посадкових місць у лісових культурах свіжого сугруду
становить 2,5 х 0.7, 3 х 0,5 та 3 х 0,7 м. Схема змішування на всіх ділянках була
6Сз4Дчр. Лісові культури характеризуються переважно 2-м класом якості,
частка 3-го класу якості становить 13,3 %, а 1-го – 10,2 %.
Рівень приживлюваність культур сосни звичайної становить 87-88 %, а
на окремих ділянках – 91 %.
Згідно з проєктом лісових культур 2024 року у В2 прийнято схеми
змішування 4 ряди сосни звичайної, 1 ряд дуба звичайного та 6 рядів сосни
звичайної Сз, 2 ряди дуба звичайного з розміщенням 3 х 0,5 м, передбачена
механізована підготовка ґрунту борознами та ручне садіння сіянців.
35

За розрахунково-технологічними картами у перший рік створення
лісових культур передбачено проведення таких операцій: викопування
лопатою сіянців з кореневою системою до 25 см., вибирання із сортуванням в
пучки по 100 шт.; обмочування коренів сіянців у глиняний розчин; тимчасове
прикопування сіянців; садіння сіянців під меч Колосова без підновлення
ґрунту перед садінням на попередньо оброблених середніх ґрунтах; 3-х кратне
прополювання ґрунту за середньої забур'яненості (ширина обробленої смуги
40 см). На другий рік вирощування лісових культур передбачається:
доповнення лісових культур з підновленням середніх ґрунтах, при відпаді
раніше висаджених сіянців не більше 20%; 2-х кратне прополювання на
середніх ґрунтах, за середньої забур'яненості (ширина обробленої смуги 40
см); лісівничий догляд. На третій рік – 2-х кратне прополювання ґрунту за
середньої забур'яненості та лісівничий догляд. У наступні роки проводять
лісівничий догляд, а також, за необхідності, обмазування гілок репелентом
Cervacol Extra, для запобігання обгризання в зимовий період.
Під час проведення заходів з лісовідновлення на лісову підстилку та
поверхню ґрунтів може відбуватися механічне порушення ґрунту технікою. З
метою мінімізації впливу на водно-фізичні властивості ґрунтів, запобігання
ерозійним процесам, мають використовуватися відповідні технології, машини
та механізми, що забезпечують мінімальне фізичне пошкодження ґрунтів та їх
збереження в природному стані.

4.2 Економічна ефективність

Ефективність діяльності визначається як співвідношення між
результатами виробництва та витраченими на їх одержання ресурсами. За
формою представлення результатів розрізняють: технологічну, економічну і
соціальну ефективність виробництва. Економічна ефективність визначається
як співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого
отримують відповідні показники ефективності. При цьому можливі такі
36

варіанти: ресурси визначено у вартісній, а результати – у натуральній формі;
ресурси – у натуральній, а результати – у вартісній формі; ресурси і результати
визначено у вартісній формі [25].
Визначення економічної ефективності лісового господарства проводять
враховуючи оцінки двох взаємопов’язаних результатів діяльності постійних
лісокористувачів: раціональність використання земельних ділянок за
показниками загального ефекту на один гектар вкритих лісовою рослинністю
ділянок, а також економічність виробництва, що вказувало б на ціну
одержання цього ефекту. Таким чином для оцінювання діяльності лісових
господарств слід використовувати показники собівартості продукції і
продуктивності праці, ефективності використання авансованого капіталу, а
також фондовіддачі основних виробничих фондів. З метою одержання
об’єктивних оцінок ефективності виробництва доцільно включати до аналізу
показники рентабельності з урахуванням дії різноманітних чинників [25].
Для визначення ефективності використання земельних ресурсів слід
порівнювати показники різних напрямків їхнього використання. Наприклад,
якщо певні земельні ділянки використовувалися для сільськогосподарського
виробництва, а на них виросли лісові насадження, а вони можуть, то доцільно
порівнювати вартість лісових ресурсів з урахуванням екосистемних послуг
лісів і сільськогосподарської продукції.
У перший рік створення лісових культур загальні витрати сягнуть 17,2
тис. грн на 1 га, у другий рік – 6,8; третій – 5,8; четвертий, п’ятий і шостий –
по 2,5 тис. грн на 1 га. Таким чином вартість створення 1 гектара лісових
культур сосни звичайної з розміщенням посадкових місць 2,5 х 0,7 м
становитимуть 37,4 тис. грн на 1 га. Найбільшою статтею витрат є садіння
сіянців під меч Колосова без попереднього підновлення ґрунту перед садінням
на попередньо оброблених смугах (9,5 тис. грн).
Ефективне використання земельних ресурсів, зокрема формування
оптимальних за показниками продуктивності та товарності соснових
деревостанів дасть можливість підвищити рівень прибутковості використання
лісових ресурсів.
37

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Аналіз використання земель лісового фонду Звенигородського
надлісництва за категоріями земель свідчить, що вони в лісогосподарській
практиці використовуються доволі ефективно. Однак, лісорослинний
потенціал лісових земель використовується не повністю. Це пояснюється
наявністю похідних деревостанів нижчої продуктивності, а також
низькоповнотних насаджень, що спричинено ураженням соснових
деревостанів кореневою губкою, інтенсивними вибірковими санітарними
рубками, незадовільними процесами поновлення, а також значним
антропогенним навантаженням.
2. Лісокультурні та лісогосподарські заходи у Звенигородському
надлісництві спрямовувалися на відтворення корінних деревостанів,
покращення якісного стану і підвищення продуктивності лісових насаджень,
посилення їх захисних і рекреаційно-оздоровчих функцій, здійснювалися
переважно з дотриманням чинних нормативних документів.
3. Основними типами лісу де формуються соснові деревостани є свіжий
дубово-сосновий субір і свіжий грабово-дубово-сосновий сугруд. У віковій
структурі соснових деревостанів надлісництва суттєво переважають
середньовікові насадження. Серед соснових лісів Звенигородського
надлісництва переважають деревостани штучного походження.
4. Лісогосподарські заходи доцільно спрямовувати на оптимізацію
структури лісового фонду соснових лісів, поступове переформування чистих
соснових деревостанів у змішані, приведення рівня повнот модальних
деревостанів до рівня еталонних та проведення заходів у сосняках, що уражені
кореневою губкою. На таких ділянках після суцільних санітарних рубок
лісовідновлення слід проводити переважно листяними породами.
5. Відтворення соснових деревостанів до 2023 року проводилося шляхом
створення лісових культур зі схемами змішування 6Сз4Дчр з розміщенням
посадкових місць 2,5 х 0.7, 3 х 0,5 та 3 х 0,7 м.
38

6. Лісові культури характеризуються переважно 2-м класом якості,
частка 3-го класу якості становить 13,3 %, а 1-го – 10,2 %. Рівень
приживлюваність культур сосни звичайної становить 87-88 %, а на окремих
ділянках – 91 %.
7. Згідно з проєктом лісових культур 2024 року у свіжому суборі (В2)
прийнято схеми змішування 4 ряда сосни звичайної, 1 ряд дуба звичайного та
6 рядів сосни звичайної Сз, 2 ряди дуба звичайного з розміщенням 3 х 0,5 м,
передбачена механізована підготовка ґрунту борознами та ручне садіння
сіянців. Терміни змикання лісових культур і переведення їх у вкриті лісовою
рослинністю лісові ділянки, залежно від типів лісу і цільових деревних видів
у середньому становить 5 років.
8. За розрахунково-технологічними картами у перший рік створення
лісових культур сосни звичайної з розміщенням посадкових місць 2,5 х 0,7 м
загальні витрати сягнуть 17,2 тис. грн на 1 га, у другий рік – 6,8; третій – 5,8;
четвертий, п’ятий і шостий – по 2,5 тис. грн на 1 га. Таким чином вартість
створення 1 гектара лісових культур становитимуть 37,4 тис. грн на 1 га.
Найбільшою статтею витрат є садіння сіянців під меч Колосова без
попереднього підновлення ґрунту перед садінням на попередньо оброблених
смугах (9,5 тис. грн).

39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.I. Лісовідновлення та лісорозведення
в Україні: Монографія. Xарків: Прапор. 2006. 384 с.
2. Василевський О.Г., Єлісавенко Ю.А., Тарнопільський П.Б.,
Румянцев М.Г. Ріст лісових культур сосни та дуба, створених різними видами
садивного матеріалу, у правобережному Лісостепу України. Лісівництво та
агролісомеліорація. 2024. Вип. 144. С. 59–68.
3. Гайова Ю.Ю. Диференціація рослинного покриву Черкасько-
Чигиринського геоботанічного району. автореф. дис. ... канд. біол. наук. Київ:
Інститут ботаніки, 2008. 20 с.
4. Генсірук С.А. Ліси України. 3-тє вид. [доопр. і розш.] Львів: Наукове
Товариство ім. Шевченка, Укр. держ. лісотехнічний університет, 2002. 496 с.
5. Гордієнко М.І., Гойчук А.Ф., Гордієнко. Н.М. Штучні ліси в дібровах
Житомир : Полісся, 1999. 598 с.
6. Гордієнко М.І., Гордієнко Н.М. Лісівничі властивості деревних
рослин. Київ: ТОВ «Вістка», 2005. 817 с.
7. Гром М.М. Лісова таксація : підручник. 3-тє вид., доповн. Львів:
РВВ НЛТУ України, 2010. 416 с.
8. Інструкція з проєктування, технічного приймання, обліку та
оцінки якості лісокультурних об'єктів. Затверджена Наказом ДКЛГ України №
260 від 19.08.2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1046-10#Text
9. Кисельов Ю. О., Черниш В. І. Особливості інвазійної флори
Центрально-Придніпровської височинної області. Науковий вісник НЛТУ
України. 2022. Т. 32. № 2. С. 27-32. DOI: https://doi.org/10.36930/40320204
10. Ключка С.І., Чемерис І.А., Швець В.М., Забродоцький О.С.
Особливості формування соснових деревостанів на території середнього
Придніпров’я. Лісівнича освіта і наука: стан, проблеми та перспективи
розвитку. Збірник матеріалів V Міжнародної науково-практичної конференції
40

студентів, магістрів, аспірантів, молодих вчених і викладачів, м. Малин, 21
березня 2023 року. Малин: Вид-во МФК. С. 124-128.
11. Культури сосни звичайної в Україні / М.І. Гордієнко, В.П. Шлапак,
А.Ф. Гойчук та ін. Київ: Інститут аграрної економіки УААН, 2002. 872 с.
12. Лісівництво : підручник / Яворовський П.П., Сендонін С.Є.,
Левченко В.В., Токарєва О.В., Пузріна Н.В. Київ: НУБіПУ, 2021. 654 с.
13. Лісові культури: підручник / М.І. Гордієнко, М.М. Гузь,
Ю.М. Дебринюк, В.М. Маурер. Львів: Камула, 2005. 608 с.
14. Лісовий кодекс України (Редакція від 31.10.2025). [Електронний
ресурс]. Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/3852-12
15. Лісотаксаційний довідник / НУБіПУ; уклад. Білоус А.М., Кашпор
С.М., Миронюк В.В., Свинчук В.А., Леснік О.М. Київ: Видавничий дім
«Вініченко». 2021. 420 с.
16. Лось С., Терещенко Л., Забродоцький О., Григорьєва В.
Комплексне оцінювання перспективності культивування Quercus rubra L. у
лісових насадженнях Черкащини. Наукові праці Лісівничої академії наук
України. 2026. Вип. 29. С. 176-192. https://doi.org/10.36930/412530
17. Лялін О. І. Стан і ріст соснових культур, створених садивним
матеріалом із закритою кореневою системою. Лісівництво та
агролісомеліорація. 2008. Вип. 113. С. 93–100.
18. Маурер В.М. Сучасні завдання з удосконалення відтворення
лісових ресурсів у контексті сталого управління лісами. Науковий вісник
НУБіП України. Серія «Лісівництво та декоративне садівництво». 2012. Вип.
171, ч. 2. С. 68–75.
19. Маурер В.М., Кайдик О.Ю. Екоадаптаційне відтворення лісів:
навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності
«Лісове господарство». Київ: НУБіП України, 2016. 220 с.
20. Особливості лісовідновлення насаджень сосни звичайної на
зрубах в умовах Малого Полісся / Тарнопільська О.М., Тарнопільський П.Б.,
41

Мусієнко С.І., Лукʼянець В.А. / Лісівництво і агролісомеліорація. 2024. Вип.
145. С. 13–25.
21. Остапенко Б.Ф., Ткач В.П. Лісова типологія: Навчальний
посібник. Частина 2. Харків: ХНАУ, 2002. 180 с.
22. Пастернак В.П., Пивовар Т.С., Гармаш А.В. Закономірності
природного поновлення соснових лісів Лівобережного Лісостепу України.
Наукові праці Лісівничої академії наук України. 2024. Вип. 27. С. 54-62.
23. Пастернак В.П., Назаренко В.В. Лісова таксація Навчально-
методичний посібник. Харків: ХНАУ, 2019. 111 с.
24. Пастернак В.П., Назаренко В.В., Карпець Ю.В. Якісні
характеристики деревини сосни звичайної та фітомаса сосняків Лісостепу
Харківщини. Лісівництво і агролісомеліорація. 2014. Вип. 125. С. 38–45.
25. Пастернак В.П., Пивовар Т.С., Гармаш А.В. Моделі динаміки
показників модальних штучних соснових деревостанів Лівобережного
Лісостепу України. Лісівництво і агролісомеліорація. 2023. Вип. 142. С. 22-26.
26. Пірс П. Основи економіки лісового господарства. Київ: ЕКО-інформ,
2006. 224 с.
27. План ведення господарства (План лісоуправління) Звенигородського
надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України». Черкаси.
2026. 87 с. URL: https://e-forest.gov.ua/wp-
content/uploads/2026/03/Zatverdzhenyj-plan-lisoupravlinnia.pdf
28. Площі пробні лісовпорядні. Метод закладання : СОУ 02.02-37-
476:2006. Київ: Мінагрополітики України, 2006. 32 с.
29. Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних
лісових ділянок, затверджений постановою КМ України № 733 від 16.04.07
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2007-%D0%BF#Text
30. Румянцев М. Г. Особливості природного поновлення основних
лісоутворювальних порід в дібровах Лівобережного Лісостепу України:
автореф. дис. … канд. с.-г. наук: 06.03.03 «Лісознавство і лісівництво» /
УкрНДІЛГА ім. Г. М. Висоцького. Харків, 2017. 20 с.
42

31. Румянцев М.Г., Тарнопільський П.Б., Єлісавенко Ю.А.
Особливості росту лісових культур головних лісотвірних порід, створеними
різним садивним матеріалом, в умовах Вінниччини. Лісівництво,
деревообробка та озеленення: стан, досягнення і перспективи: матеріали
Міжнародної науково-практичної конференції (24–25 жовтня 2023 р.). Харків:
ДБТУ, 2023. С. 114–116.
32. Сірук Ю.В. Типи зрубів та особливості лісовідновлення сосни
звичайної у суборах Центрального Полісся : автореф. дис. … канд. с.-г. наук:
06.03.03 «Лісознавство і лісівництво». Київ. 2012. 20 с.
33. Стан, продуктивність та товарно-сортиментна структура соснових
і березових насаджень першого покоління на староорних землях Східного
Полісся / Ведмідь М.М., Тарнопільська О.М., Кобець О.В., Зуєв Є.С.,
Лозицький В.Г. Лісівництво і агролісомеліорація. 2013. Вип. 122. С. 12-23.
34. Теоретичні та технологічні основи відтворення лісів на засадах
екологічно орієнтованого лісівництва / Маурер В.М., Гордієнко М.І., Бровко
Ф.М. та ін. Київ: ДКЛГ України, 2009. 64 с.
35. Ткач В.П., Кобець О.В., Румянцев М.Г. Використання лісорослинного
потенціалу лісами України. Лісівництво і агролісомеліорація. 2018. Вип. 132. С. 3-12.
36. Шлапак В.П. Резерви підвищення лісистості та продуктивності
культур сосни у Центрально-придніпровській височинній області. Науковий
вісник НЛТУ України. 2019. Т. 29. № 7. С. 50–59.
37. Garmash A.V, Gordiyshenko A.Yu., Borysenko O.I., Pyvovar T.S. Scots
pine stands in the Left-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Folia Forestalia Polonica.
2023. Vol. 65 (3). P. 153-165.
38. Supporting the recovery and sustainable management of Ukrainian forests
and its forest sector. Final report. “Supportig the Ukrainian forest”. FOREST
EUROPE. 2023. URL: https://foresteurope.org/wp-
content/uploads/2023/08/Supporting-the-recovery-and-sustainable-management-of-
Ukrainian-forests-and-Ukraines-forest-sector-Final-report.pdf
MIHICTEPCTBO 0CBITW|IAYKM yKPAİIHM
yEPKACLKMMJ IEPKABHMM TEXHOJIOTIYHMM yHIBEPCHTET
akvJlbTeT TeXHONOTIM, byAIBHMLITBa Ta paiioHanbHOrO HpuponokopucTY BaHHA
Kabenpa nicoBOro rociolapcTBa Ta paiuolajlbHOTO IupupooKOPMCTYBaHHA
<«o 3axHCTY IOiYIneHO»
BaB. kaeJpu JIPI
IHrpija 4EMEPMC
2026 p.
TPAO|MHAJ OKYMEHTAIIA
A0 KBanİɖ)ikanišnoï poõoTM
ŐakauıaBpa
(oCBIHh0-KBapkauiHii pBHL)
Ha TeMy: «<Oco0.IHBOCTi 3acTOCyBaHna eKoananTauiňHMX MeTOJỦB V
BiITBOpeHHİ cOCHOBMN AeperOcranis 3eeHHToponcbKOTO
HanicHnUTBah i.iï «ewTpa.bnnů JIicOBHÜO pic» I1 «Jlicn
Ykpaïnn»
BukonaB: 30y Bau BHIoï oCBİTH 4 Kypey.
TpynJ IT-27
CueiaJIbHOCTİ:
205 «JIicoBe r0CII0)1apCTBO»
(n0p i Ha3Ba HaipaMy iIrOTOBKH, CheuialbHOCTİ)
baJlboxa Birauiṁ OueroBHY
(upisonue. iM'A_no aTbKOBi 3100V Ba4a BHuIoï ocBİTH)
Kepink BoyouMHp IIACTEPHAK
IipiBBle Ta iHİujan)
TlopMoKonpos IHrpija 4EMEPMC
3acni -!YIO. o y niš KHa:iqpikaruäniü poóori near soneHh ipath iHN aBTopis
Oc3 BİJOBİJHHX OCHJlaHb
3.06yBa" BHUOï oCBİTH
nC)
Hepkacu2 026 pik
1

Слайд 1

Слайд 2

2

Слайд 3

Слайд 4

3

Слайд 5

Слайд 6

4

Слайд 7

Слайд 8

5

Слайд 9

Слайд 10

6

Слайд 11

Слайд 12

7

Слайд 13

Слайд 14

8

Слайд 15

Слайд 16

9

Слайд 17

Слайд 18

10

Слайд 19

Репозиторій ЧДТУ