1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 205 Лісове господарство (Лісове господарство)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9860
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.advisorКлючка, Світлана Іванівна-
dc.contributor.authorСавченко, Євген Олександрович-
dc.date.accessioned2026-07-11T15:54:10Z-
dc.date.available2026-07-11T15:54:10Z-
dc.date.issued2026-06-05-
dc.identifier.urihttps://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9860-
dc.description.abstractВипускна кваліфікаційна робота бакалавра: 52 с., 9 рисунків, 11 таблиць, 28 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи: вивчити та проаналізувати фенологічні показники деревних рослин у парковій екосистемі Черкаського державного технологічного університету та оцінити вплив екологічних факторів на їх розвиток. Завдання роботи: охарактеризувати видовий склад деревних рослин у парку універистету, визначити основні фенологічні фази розвитку дерев (розпуск листя, цвітіння, плодоношення), провести порівняльний аналіз фенологічних показників між видами та віковими групами, виявити вплив мікрокліматичних умов на фенологічні процеси, сформулювати практичні рекомендації для управління парковими насадженнями. Об'єкт дослідження: оцінка фенологічних фаз деревних рослин, що ростуть у парковій екосистемі Черкаського державного технологічного університету. В роботі охарактеризовано поняття та значення фенології в лісовому господарстві, основні фенологічні фази розвитку деренвих видів та влпив кліматичних та антропогенних факторів на фенологічні процеси, вегетаційні періоди основних деревних видів, порівняння фенологічних фаз між видами та віковими групами, вплив мікрокліматичних факторів на фенологічні показники; розглянуто історію фомрування парку та структуру деревостанів, видовий склад деревних рослин та екологічні умови й антропогенні впливи, методику збору фенологічних даних, методи статистичної обробки та аналізу; обґрунтовано вибір об'єктів спостереження та екологічні й практичні висновки; здійснено порівняння отриманих даних із літературними джерелами; розроблено рекомендації щодо управління парковою екосистемою.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectфенологіяuk_UA
dc.subjectдеревні видиuk_UA
dc.subjectфази розвиткуuk_UA
dc.subjectфенологічні процесиuk_UA
dc.subjectвегетаційний періодuk_UA
dc.subjectпаркова екосистемаuk_UA
dc.titleАналіз фенологічних показників деревних рослин у парковій екосистемі Черкаського державного технологічного університетуuk_UA
dc.typeBachelor Thesisuk_UA
Appears in Collections:205 Лісове господарство (Лісове господарство)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
КРБ Є. Савченко, 05.06.2026.pdf
  Restricted Access		7.05 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show simple item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
YEPKACLKHŤİ CHERCASSY 
IEPKABHHI STATE 
TEXHOJIOTTHHHI TECHNOLOGICAL 
YHIBEPCHTET UNIVERSITY 
205 «JIicoBe rocnonapcTBO» 
Kağexpa JlicoBoro rocnonapcTBa Ta patioOHaTbHOrO npHpoNOKopHcTYBAHHA 
A HOTAIIII 
Ha KBaIihikauiňny poőoTy 6akaiaBpa 
3106y Bava BHIIOi OCBİTH CaBYeHKa €BreHa OueKcaHApOBH4a 
Ha TeMy: KAHaiis deHoIoriyHHX nOKasHHKİB LepeBHHX pocnHH y napkoBiň 
eKOCHCTEMİ YepkacbKOro nepkaBHoro TexHO.JIOTİMHOrO YHİBepcuTeTY»> 
BunycKHa KBaNi)ikauiňHa poóota 6akanaspa: 52 c., 9 pHCYHKİB, ll TaốnHb, 28 1Kepen, 
MYJbTHMeniHa npezeHTauja. 
Mera pob0TH: BHBYHTH Ta npoawani3yBaTH þeHO1OriYHi nOka3HHKH IepeBHHX pocnHH Y 
napkOBIA eKOCHCTeMİ YepkacLKOro _1epKaBHOrO TexHONOriVHOrO yHiBepcHTeTY Ta oĻIHHTH BIJIHB 
eKoJoriHHX þakTopiB Ha ix porBuTOK. 3aBıaHHA poõotH: OxapakTepH3y BaTH BHIOBHŇ CKIaJ 
AepeBHHX pocIHH y napky yHİBepcHTeTy, BY3HavnTH OCHOBHİ heHO1oriYHİ QasH po3BHTKY 1epeB 
(po3yCK JIHCTA, IBİTİHHA, nJONOROweHHA), npOBecTH nopiBHAIbHHÝ aHanis heHOIOriyHHX 
nOKa3HMKİB MİX BHJaMH Ta BİKOBHMH IpylaMH, BHABHTH BIJIHB MİKpOKnİMaTHYHHX YMOB Ha 
penonoriyni npouecH, chopMy IIOBATH mpakTHYHİ pekoMeHIauiï AUA ynpaBniHHA napKoBHMH 
HacanxeHHAMH. 06 eKT I0C1İTKEHHA: OUİHKƏ deHo1oriyHHX Qas nepeBHHX POCHHH, LIO POcTyTs y 
napkoBiň eKOCHCTeMi YepkacbKOro 1epxaBHOrO TexHOJ10riYHOrO yHiBepcuTeTy. B poốori 
OxapakTepu30BaHO NOHATTA Ta 3HaYeHHA QeHO10rii B 1COBOMY rOcnonapcTBİ, OCHOBHi heHonoriuHi 
þasu po3BHTKY 1epeBHHX BHIİB Ta BIIHB KIIMaTHYHHX Ta aHTponoreHHHX HakTopiB Ha deHonori4Hi 
npouecH, BereTauišHİ nepionu oCHOBHHX 1epeBHHX BHAIB, NopiBHAHHA heHONOri4HHX has MiK 
BHJaMH Ta BİKOBHMH TPynaMH, BIJIMB MİKPOKJIIMaTHYHHX pakTOpİB Ha heHoNoriyHi nOKa3HHKH: 
po3rNAHYTO iCTOpio opMY BaHHA lapky Ta cTpYKTYpy AepeBocTaHİB, BHỊOBHỶ CKIaI 1epeBHHX 
pocIHH Ta eKOIoriYHİ yMOBH i aHTPOnoreHHİ BIJUIHBH, MeTOJHKY 36opy heHONoriYHHX gaHHX, 
MeTOJH CTaTHCTHYHOỈ 0őpoőKH Ta aHani3Y; 0ôrpYHTOBAHO BHỐIp o6'eKTİB cnocTepeKeHHA Ta 
eKonoriYHİ İ npaKTHYHİ BHCHOBKH; 311ĂCHeHO nopİBHAHHA OTPHMaHHX gaHHx i3 niTepaTypHHMH 
1DKepeNaMH; po3po6neHo peKoMeHlauiï moI0 yipaBIİHHA NapKOBOKO EKOCHCTeMOKO. 
KIo4OBİi cIOBa: OEHOJIOTIA, IEPEBHI BHIM, OA3M PO3BMTKY, OEHOJIOTT9HI 
IIPOLIECH, BHỊOBMÍC KJIAJ. BETETALIIŽHMĂ IEPIOI, IIAPKOBA EKOCHCTEMA. 
EBreH CABYEHKO 
2026 p. 
YEPKACLKHÄ CHERCASSY STATE 
AEPKABHHĂ TECHNOLOGICAL 
TEXHOJIOTIHHHĂ UNIVERSITY 
YHIBEPCHTET 
cneuianbHİCTE 205 «JIicOBe rocOnapcTB0» 
(WHop i Ha3Ba cneuianbHOcTi) 
Kaçenpa JlicoBoro rocnonapcTBa Ta pauiOHaIbHOTO npupoNOKopHCTYBAHHA 
BIJTYK 
Ha KBaNipikauišHy poőoTy 6akanaBpa 
3106yBa4a BHUỊOÏ oCBİTH CaByeHKa EBreHa OneKcaHApoBH4a 
(npisBuue, im'a, no-6aTbKOBİ 31oóy Baya BHuLoï ocBiTn) 
Ha TeMy: AHanis eHoJIOriyHHX nOKa3HHKiB 1epeBHHX pocIHH Y napKoBiň 
eKOCHCTeMİ YepkacbKOrO JepxaBHOro TexHOJIOrİYHOrO YHİBepCHTeTY 
IlpexcTaBJIeHa KBanihikauiŭHa poốoTa CaByeHKa €.0. € 10cIİIHHUbKOKO. AKa 
BİJIIOBiIae yCIM BHMOraM 3aB1aHHA. 
3no0yBaueM BHLỊOŤ ocBiTH CaBueHKOM €.0. npoBeneHO rpyHTOBHe onpauioBaHHA TA 
CHCTeMaTH3aLūİIO cHeuiati3oBaHMX HayKoBHx Kepen. IIin yac AocniKeHHA 31iŽCHeHO 
aHanis eHOIOrİVHEX nOKa3HHKiB IepeBHHX pocTHH y napkoBiŭ eKocHCTeMi YepkacsKoro 
1epxaBHoro TeXHOJIoriVHOro yHiBepcuTeTy. ABTopoM OxapakTepK3OBAHO BHJOBHỶ CKIaA 
AepeBHHX pociHH, IO 3poCTaIOTH y napkoBiňử eKocHCTeMi yHiBepcHTeTy; BCTaHOBIeHO 
oCHOBHİ eHoIoriHİ þasu possHTKy AepeBHHX pocnMH, 3OKpeMa nepionu posrycKaHHA 
JIHCTA, IBİTİHHA Ta JIONOHOIEHHA; ipOBeneHO nopiBHANLHHĂ aHanis eHOIOriTHHX 
TIOKaSHHKİB MİX pisHHMH BHIaMH Ta BİKOBMMH rpynaMM IepeBHHX pocHH; 10cHiDKeHO 
BIJIHB MİKpOKIİMaTHYHMX yMOB Ha nepeốir þenoIori4HMX npouecis y MeKaX 
1OCHİMKY BaHoï TepHTopii; pospo6J1CHO Ta oốrpyHrOBaHo npakTHuHi pekoMeHIauiï umono 
onTHMİ3auii A0rIAIY Ta yuipaBTİHHA IapkoBMMH HacapKeHHAM. 3a pesyIsTaTaMH 
npOBeACHOi poốoru c¢opMyIBOBaHO apryMeHrOBaHİ BHCHOBKH Ta pospoőneHo npaktHyHi 
peKoMeHỊauiï. IIin yac BHKOHaHHA KBaiiğiKanižHoi poóoTH 3100yBay IpogeOHCTPYBaB 
HaieXHHň piBeHb TeopeTHYHHX 3HaHb Ta ipogeciÄHHX KOMIneTeHTHOCTeň, HeO6xiņHHX JIA 
BHpİLIeHHA aKTyalbHHX 3aBIAHb y ranysi, yMİHHA IpaLOBATH 3 HaykoBOKO nİTeparyporo Ta 
HopMaTHBHO-IIpaBoBHMH 1OKYMeHTAMH, aHanisy BaTH OTPIMaHi pe3yIBTaTH. y npoueci 
niaroroBKH poóoTH 3106y Bau iposBAB BHCOKMĂ piBeHb caMOCTİŽHOCTi, BİJnOBinanbHe 
CTaBJICHHA 10 BHKOHaHHA IOCTaBJIeHHX 3aBIaHb, 3laTHİCT5 10 HaykOBOro nOIyKy Ta 
aHaniTHYHOrO MHCHeHHA. 
3aranbHa oniHKa KBaniğikaniňHoÏ poboTH Ta BHCHOBOK KepiBHHKa Ipo MoKIMBİCTE 
IOnycky poőoTH I0 3aXHCTy nepen EK. PekoMeHAOBAHO: npenCTaBIeHY KBaIihikauižHy 
pobory 10nycTHTH 10 3axHCTy, oİHKy «BİJMİHHO», 31oőyBayy BHIOŤ oCBİTH 
CaevenKy Eszeny OneKcaHòposu«y npucBoïTH KBaniçikauiko «akanaBp 3 IicOBOrO 
rocnonapcTBa» 3a cneuianBHİcTHO 205 «JlicoBe rocnonapcTBO». 
KepiBHHK: K.nenaror.H., IOLeHT 
(nocana, B4eHe 3BaHHA, B4eHHĂ CTYniHL) 
CBiTIaHa KJIKO4KA 
Kniannc) (iHiuianH, npi3BHe) 
2026 p. 
PEIEH311 
Ima KBAtipikaniüny pooo1y 6aka.laBpa 
3106y Baya BHIIIOi ocBİTH Yepkacbkoro JIepxaBHOrO TexH0J10r14HOro yHİBepcHTeTy 
hakylbTeTy TeXHOJIOriA, 0yBHMIITBa Ta pauioHalbHOro ipHPonpHCTYBaHHA 
KadeapH JIiCOBOro rocnO/acTBa ra paiiOHaJIbHOro ipup0/10KOPHCTY BaHHA 
cneuianbHICTb 205 «JlicOBe rocnonarc» 
(Mpp Ta laBpa) 
CaB4eHKa CBrena OueKcaHIDOBH4a 
(ipBBHIIC. IH. l0 0aLKOBİ ,00\ Ba4a B110ï oCBIT) 
Ha TeMy: 
«AHaJii3 heH0JIOri4HHX nOKa3HHKİB 1epeBHHX p0CJTHH Y napkOBİŇ 
eKOCHCTeMİ YepkaCBKOro 1epxaBHoro TeXHOJJOriyHoro yHiBepcHTeTy» 
KBanioiKauiṁHa poooTa CKlalacTbCA 3 pozpaxyHKOB0-104CHKOBaTbHOj 
3aiHcKH, aKa MİcTWTL 60c ropinOK; rpaiunoro Marepiany 2l cnaša npeseHTauit. 
BianoBinHicTH KBaJihikauiğHoi poooTH CneuiaTbHOCTİ Ta 3aBlaHHIO 
KBaniğikanižna poóoTa B nOBHiÄ Mipi BiJOBİJa€ ocBİTHİÄ nporpami Ta 
IIOCTaBJJeHOMy 3aB1aHHIO. 
AKTyabHİCTL TeMH KBaJIihikauiúHoï poőoTH 
1HMM 3 HaMoiIbI eoeKTHBHMX MeTOJIİB OlIHIOBaHHA CTaHy poCJIHHHOCTİ € 
peHoJori9Hİ 10c1iLIKEHHA, AKİ 1a10T5 3MOry BiNCTeKY BaTH Ce3oHHİ 0Co6IHBOCTİ 
pocTy Ta posBMTKY pocIHH B KOHKpeTHHX npupoHo-KIİMaTHYHHX VMOBax. 
AKTyanbHÍCTH TaKHx 10CIİJIDKeHb 3VMOBICHa THM. |O 1epeBHI pocIHHH € 
yyTIVBHMH 6ioiHAHaTopaMn cTalty 10BKi.L9, Oco6.1MBO B MeKax ypõahi30BaHHX 
TepuTOpiň. y MİCbKOMy cepeIOBH|| BOHM IIOCTIHHO lepeoyBakOTb IiJI BIHBOM 
KOMIJICKCy aHTPOn0reHHYX I TCXHOreHIMX MHHMKİB, AKi MOKyTb cyTCBO 
3MİHIOBaTH IIepeoir ix KHTTCBMX IipoilccIB, 30KpeMa cTPOKH IlpoxonKeHHA 
OCHOBHHX heHoJIOri4HHX oa3. Oco6.HBMĂ iHTepec AJIA ipoBeieHHA 
heHoJIori4HMX CHOCTepexeHb CTalloBJ1MTb lpkoBI Haca[KeHHA Ha TepTopii 
3aKlalİB OCBİTH, AKİ BHKOHYIOTb HC JIHIlIC PeKpeaųiňwi Ta ecTeTHYHİ QyHKuii, a ñe 
BaxJIHBHMH 06'€KTaMH HaB4albHOỈ Ta HaykOBO-|0CTiIHOi AiaNbHOCTİ. Taki 
TepnTOpii cTBOpiooTb CipHsTIMBI YMOBH IA opraHizauii 10BIroTpHBaIoro 
MOHİTOPMHrY, O J03BOJIA€ Hakonu9y BaTH LİHHİ laHi uono AuHaMİKH po3BHTKY 
NepeBHHX pocIMH y MICBKOMY cepeIOBMIIU. PegylbraTH A0CHİNKeHb, IpoBeNEH HX 
y MeKax crylCHTCbKHX MICTCYOK Ta oCBİTHÍX ycTaHOB, CBIJ4aTb ipo BHCOKy 
iH)opMaTHBHİCTb heHooriyHHx lOKa3HMKİB ipH oiHIOBaHHi CTaHy 3eleHHX 
HacanKeHb. OTpuMaHi AaHi MOXyTL 6yTH BMKOPHCTaHİ ĮJI aHani3y ananTaIIÄHHX 
MOKIMBOCTeṁ JepeBHHX BHIjB, IporHo3yBaHHA İX peakuiï Ha KJliMaTHYHİ 3MİHH Ta 
po3pooneHHA 3axoÚB MONO OITHMİ3aıüï oxeIcHCHIIA ypôani30BaHMX TepHTOopiä. 
BinnoBiunicTb cy4acnoMy piBno po3BUTKY ayku i Tex HİKH 
Tema KBaJi)ikaiṁnoi poố0TH 1OBHICTIO Bİ)|OBiJlac cyyacHMM HaipAMaM 
po3BMTKY őio10ri4Hoi HayKH, eKoJOrii, ACHIPONOriï Ta MOHÍTOPHHy cTaHy 
MICLKMX eKOCHCTeM. y pooOTİ BNKopnCTaHO Cy4acHi iiiNxonu 
heHonoriYHHX Cn0CTepeKeHb, anani3y 10 
ce3OHHoi MHaMIKH poCTY lpOBeNeHHA 
Ta 
LeeBHMX pocIHH, a TakOK oHIOBaiia BILJIHBY pakTOpİB MICLKOro ceppoe3IBOHBTMKlYa  
Ha nepeoir 0CHOBHHX (eHoJIoriMNAX ha3. lociKeHHA BHKOHaHo 
BHKOPHCTaHHAM aKTyalbHHX MeTOJMK 36opy, CHCTeMaTM3auii Ta oopoŐKM 
uO BiJIOBiNaKOTb cy yacHMM BH MOTaM 10 CKOJOTI4HOro MOHÍTopHHry 3e1naeHHMuXy,  
HacaņKeHb. 
BaraubHa xapakTepneTHKa KBaiþikaiiňnoï poforn 
KRaJidikaniňHa poooTa BHKOHala y ioBHIM BI)1IIOBIJHOCTI 10 BMMOT MTOIHYHHX 
peKOMeHylauiň, Bci pozpaxyHKM BIJII0BI/1aI0Tb BMMOraM JICTY. 
3ayBakenHA LO KBaJIipikauiňnoï poóoTM 
CYTCBMN 3ay BaxeHb KBAJiQikauišua po00Ta HeMac. 
BucHOBOK Ipo Mipy haxosoïn iroroBKH y06yBaya BHILOŤ0 CBİTH 
npoueci AOCIIJIKCHHA aBTOP IipoleMOHCTPy BaB rpyHTOBHİ 3HaHHA 3 
ACHIOIOri, icoBoi eKoJIoriï, isionoriï p0cIHH, heHO1Oriï Ta MOHİTOPHHrY 
CTaHy IepeBHHX HacanKeHb, a Takox yMİHHA 3acTOCOBYBaTH Cy4aCHi MeTONH 
HaykOBHX 10cIIINKeHb IIA BHpiueHHA akTyaJbHHX eKONOriYHHX 3aBıaHb. 
3100VBa4 yciIHO BHKOHaB KOMIJICKc heHoJIoriYHHX cnocTepexeHb 3a 
AepeBHHMH pocIMHaMM IapkOBoi CKOCHCTeMA YepkacbKOro nepxaBHOro 
TeXHOJIOri4HOrO yHIBepcHTeTY, IIpOBİB aHali3 cezOHHOi AMHaMIKH npoxonKEHHA 
oCHOBHHX heHoJ10ri4HUX )as, 3/11ňCHMB o0poőky Ta y3aralbHeHHA OTPHMaHHX 
pe3yIbTaTIB. Y poooTI IiponeMOHCTPOBaHo BMIHHS IIpaliOBaTH 3 HaykOBUMM 
1KepenaMM, IIpOBOWTH I10TbOBI I0CNKEHHA, CHCTeMaTH3YBaTH 
eKCnepHMeHTaJIbHI NaHI Ta pooaTH aprY MCHTOBaHI BHCHOBKM Ha oCHOBİ 
IIpOBeleHOrO aHali3y. ABTOPOM BYABJICHIO 3laTHiCTb caM0CTIĂHO 3IiŇCHIOBaTH 
HayKOBHň IOUIy K, OIHIOBaTH_ BIJIMB eKOJIOT14HMX Ta KIIMaTHYHHX YHHHHKİB Ha 
poBBHTOK 1epeBHHX POcJIHH, IHTepipery BaTM pe3yJIbTaTH 10CiKeHb iB H3HayaTH 
IIpakTHYHe 3HayeHHA OTPMMaHMX laHMX IUIA MOHITOPHHry cTaHy 3eneHHX 
HacanKeHb. PiBeHb BHKOHaHHA KBaJ1ihiKaiižHoi poooTH CBiI4HTb Iipo 
chopMoBaHiCTH y 310Oy Ba4a HeO0XI/|HHX ipo)ecıńHMX KOMIeTeHTHOcTeň, 
aHaniTH4HOr0 MHCJeHHA Ta HaßHYoK Hay kOB0-10CI)Hoi JİAIBHOCTİ. 
3araJJbHHÄ BHCHOBOK 
IIpencTaBJJeHa KBaJliQIKaIliMHa_ poo0Ta 0akalaBpa BMKOHaHa Ha BHCOKOMy 
piBHi 3 JlOTPHMaHHAM BHMOT BI,I|IOBI/(WHX HOPM Ta cTanlapTiB. 3aciyroBy€ Ha 
oLiHKY «eid.MiHHO» Ta M0Ke oyTH 101Y|ICHa 10 3axHeTy. 
Penen3eHT 
upguue, KM'a. Ioõ aTbKOBİ, MİCe poóoH, I0cala. Hay KoBHử CTyniL Ta BYeHe 3BaHH9) 
2026 p. 
MEMCTB0. (Unc) 
Ta HaknagHHx 
MIHICTEPCTBO OCBITMI HAYKM yKPAÏHH 
YEPKACbKUMJ EPKABHMÝ TEXHOJIOri4HMÄy HIBEPCHTET 
akyJbTeT TeXHOJNOTú, 6y/ BIIHI|TBa ra paIOHaJlbIIOrO IipupolOKopncTy BaHHA 
Kaoepa nicoBorO rOCHoJaca Ta paiioHaJIbHOTO IpupoNOKOPMcTY BaHHA 
<<lo 3aXHCTY 10nyueHo» 
3aB. KapenpuJ IrPI 
IHrpiņa YEMEPHC 
«b 2026p. 
IIOACHIOBAJIbHA 3AIIHCKA 
10K Baniɖpikauišnoi poóoTH 
Ő a ka JI a B D 
(ocRiTHL0-KRaihikauüunii pine) 
Ha TeMy: 
«AHaJIİ3 heHOJIOrİ4HHX IIOKa3HMKİB 1epeBHHX pocIHH Y napKOBİİ 
eKocHCTeMİY epkaCHKOro JepxaBHOrO TeXHOJIOriYHOro 
yHIBepcHTeTY» 
BHKOHaB: 3I00y BaY BHIIIOÏO CBİTH 4 Kypcy, 
rpynu JIT-27 
CueiajlbHOCTİ: 
205 <«JlicoBe OCIHONapcTBO» 
CaBycHKO CBreH OieKCaHApoBH4 
KepiBHMK CBİTnaHa KJIIOYKA 
HopMOKoHTPOMb IHrpina YEMEPHC 
PeueH3CHT 
3acBinuyio, lo y iiň KBaJihiKaliÄHiň po60ri HeMac 3aiio3M4eHb 3 npab iHWHX aBTopiB 
õe3 BiJUIOBİJ|HHX IIOCHJIaHb 
3/100y BaY BHIIOï oCBiTH 
(niannc) 
Hepkacn 2026 poky 
YepkacsKHĂN epKaBHHŽ TeXHONori4HMÄ YİBepCHTeT 
Pakyı5TeT TeXHOIOriİĂ, 6yAİBHHUTBa Ta pauioHaNbHOrO IIPHpoIOKOPHcTYBaHHT 
Kapenpa licoBOrO rOcnOlapcTBa Ta paujoHaI5HOrO npuponoKOPHCTYBaHHA 
CneuianbHiCTb: 205 «JlicoBe rocnonapCTBO» 
3ATBEPIKYIO 
3aBinyBa kağeapu JITPII 
IHrpina YEMEPHC 
(ninnnc) 
2026 p. 
3 A BA HHA 
HA KBAJIIOIKAIIŽHY POBOTY 
CaByeHKa €BreHa OneKCaHIpoBH4a 
1. TeMa KBanihikauiňnoi po6oTH: «AHanis heHOIOriYHHX nOKa3HHKİB LepeBHHx 
pociHH Y MapKOBİŤ_ eKocHCTeMİ epkacbKOro nepKaBHOrO TexHOJIoriVHOro 
VHİBepcHTeTY» 
KepiBHHK KBanihikauižnoi po60TH KIO4Ka CBiTlAHa IBaHİBHa, K.IeA,H., MOLeHT. 
3aTBepIKEHİ HaKasOM YepkacBKoro 1epxaBHOro TeXHONOriYHOro yHiBepcHTeTy Bịn 
«17» 5epe3HA 2026 poKy No 59/03-03 
2. CTpOK nogaHHA KBanihikauiÄHoÏ poõoTH 3A0yBayeM BHUIoÏ OcBİTH: 
05 yepBHA 2026 poky. 
3. BuxinHİ qaHİA o KBAniğikauiňnoi poőoTH: nOACHIOBAIbHa 3anuCKa, niTeparYpHİ 
AKepeIa, pe3yIIBTaTH IIOJIBOBHX I0CIiIKEHL B napkoBiŇ 30Hİ ITY, HoTOMaTepiaın. 
4. 3micT pospaxyHKOBO-101CHIOBANLHoŤ 3anHCKH (nepenik NHTaHb, Ịo ix 
HanexHTb po3poőuTH): 
BeTyn. AHATİTHYHHỄ OrI3I NİTepaTypu Ta TeopeTHYHi OCHOBH HeHonorii 1epeBHHX 
pocnHH. XapakTepHcTHKa napkoBOÏ eKoCHCTeMH YepkaCLKOrO 1epkaBHOTO 
TeXHONOriYHOro yHİBep©ATETY. MarepiaIH Ta MeToIHKa 1OCIİLKeHHS, PesynbrarH 
A0cIiIKeHHA eHoNoriYHHX IOKa3HHKİB. O6rOBOpeHHA pe3yI5TATİB. BHCHOP 
CIHCOK BHKOPHCTaHHX IDKepeI. lonaTKH. 
5. Ilepenik rpaiuHoro MaTepiaJıy (3 TOYHHM 3a3HaYeHHAM 06OB'A3KOBh 
KpecneHb, IJJAKaTiB): 
AiarpaMHC TPyKTYp BHIOBOro CKJlany nepeBHMX pocIHH Napky 11Y (3a KHTTEBYM 
oopMaMH, 3a THNOM IHCTA, po31011J1 3a noxoKEHHAM), rpağıKH TPHBanocr 
BererauiŽHOrO Inepiony AepeBHHX BHJİB 3a 2023 pik Ta nopiBHAHHA TPHBaioc 
BereTauiŽHOrO nepiony AepeBHHX BHIİB 3a 2023-2024 pp., þoTorpad 
n0cHiNKy BaHHX BHIİB. 
6. Mara BHJa4i 3aBıaHHA A0 KBaJIihikauiňHOÏ poốoTH: 18.03.2026. 
KAJIEHIAPHMÝ IJJAH 
HasBa eTaniB BHKOHaHHA CTpOK BHKOHaHHA 
No KBaihikauiÄHoi po6oTH eTaniB 
3/n KBanioikauiÄHoï IIpuMiTK 
poốoTH 
OTpHMaHHA BHXiHOrO 3aBnaHHA 18.03.26 BHKOHaHO 
2AHati3 JIİTeparypHHX IKepeI1  18.03.26-24.03.26 BHKOHaHO 
npuponHO-İCTOPHYHHX YMOB 
3 IloIbOBi nocxiNH İ cnocrepeKƏHHA 25.03.26– 03.04.26 BHKOHaHO 
4 OnpaoBAHHA3 16paHoro aKTHYHOrO 06.04.26 - 17.04.26 BHKOHaHO 
Marepiany 
HanucaHHA pO3AiniB poőoTH 17.04.26-01.05.26 BHKOHaHC 
6KoMToTepHuŽ Haőip TeKCTy 01.05.26 – 19.05.26 BHKOHaHC 
7 3aBepueHHA Ta oɖopMMCHHAp oőoTH 20.05.26 – 05.06.26 BHKOHaHC 
3106yBay BHIOŤ oCBİTH-MHnIOMHHK CBreH CABYEHKO 
(niunnc) (npi3BHme Ta iniuiaıu) 
KepiBHHK KBanihixarižHoi poboTH CBiTJIaHa KJIHOYKA 
(mianney (npisBue Ta iHiuianu) 
3 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП .............................................................................................................................. 4 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФЕНОЛОГІЇ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН ............... 7 
1.1 Поняття та значення фенології в лісовому господарстві ................................... 7 
1.2 Основні фенологічні фази розвитку деревних видів .......................................... 9 
1.3 Вплив кліматичних та антропогенних факторів на фенологічні процеси ..... 13 
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРКОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ ЧЕРКАСЬКОГО 
ДЕРЖАВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ......................................... 16 
2.1 Історія формування парку та структура деревостанів ..................................... 16 
2.2 Видовий склад деревних рослин ........................................................................ 18 
2.3 Екологічні умови та антропогенні впливи ........................................................ 22 
РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ .................................. 25 
3.1 Вибір об’єктів спостереження ............................................................................ 25 
3.2 Методика збору фенологічних даних ................................................................ 26 
3.3 Методи статистичної обробки та аналізу .......................................................... 30 
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ .. 33 
4.1 Вегетаційні періоди основних деревних видів ................................................. 33 
4.2 Порівняння фенологічних фаз між видами та віковими группами ................ 38 
4.3 Вплив мікрокліматичних факторів на фенологічні показники ....................... 40 
РОЗДІЛ 5. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ............................................................. 43 
5.1 Порівняння отриманих даних із літературними джерелами ........................... 43 
5.2 Екологічні та практичні висновки ...................................................................... 45 
5.3 Рекомендації щодо управління парковою екосистемою ................................. 47 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 50 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ................................................................................................. 53 
ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 57 
ДОДАТОК А ............................................................................................................... 57 
ДОДАТОК Б ............................................................................................................... 60 
ДОДАТОК В ............................................................................................................... 62 
 
  
4 
 
ВСТУП 
 
Сучасні зміни клімату, урбанізаційні процеси та зростаючий антропогенний 
тиск на природні екосистеми зумовлюють необхідність детального вивчення 
біологічних ритмів рослинних організмів. Одним із найінформативніших підходів 
до оцінки стану рослин є фенологічні дослідження, які дозволяють простежити 
сезонну динаміку росту і розвитку рослин у конкретних екологічних умовах. 
Фенологія як наука вивчає закономірності періодичних явищ у житті рослин, 
пов’язаних із змінами кліматичних факторів, зокрема температури, освітленості 
та вологості [13]. 
Актуальність дослідження полягає в тому, що деревні рослини є важливими 
індикаторами стану довкілля, особливо в умовах урбанізованих територій. У 
міських екосистемах вони зазнають впливу комплексу техногенних факторів, які 
можуть змінювати їх фенологічні фази та життєві цикли. Зокрема, встановлено, 
що під впливом антропогенних чинників відбувається зміна ритміки росту та 
розвитку деревних рослин, що проявляється у зсуві строків настання основних 
фенологічних фаз [1]. Особливої уваги заслуговують паркові екосистеми в межах 
навчальних закладів, які поєднують рекреаційні та освітні функції та водночас 
виступають моделлю міського середовища. Такі території є зручними для 
довготривалих стаціонарних спостережень. Дослідження, проведені на території 
закладів освіти, зокрема у студентських містечках, показують, що фенологічні 
показники можуть бути ефективним інструментом оцінки стану зелених 
насаджень і їх адаптації до кліматичних змін[7]. Фенологічні спостереження 
дають змогу визначати строки настання таких фаз, як розпускання бруньок, 
цвітіння, плодоношення та листопад, що є зовнішнім проявом річного циклу 
розвитку рослин [4]. Аналіз цих показників дозволяє оцінити адаптаційні 
можливості видів, їх екологічну пластичність та реакцію на зміни навколишнього 
середовища. Дослідження фенологічних показників деревних рослин у паркових 
екосистемах є важливим як з теоретичної, так і з практичної точки зору, оскільки 
5 
 
сприяє розробці рекомендацій щодо оптимізації зелених насаджень та підвищення 
їх стійкості до несприятливих факторів середовища. 
Метою даної роботи є вивчення та комплексний аналіз фенологічних 
показників деревних рослин у парковій екосистемі Черкаського державного 
технологічного університету, а також оцінка впливу екологічних факторів на 
особливості їх сезонного розвитку. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: 
1. Охарактеризувати видовий склад деревних рослин, що зростають у парковій 
екосистемі університету.  
2. Встановити основні фенологічні фази розвитку деревних рослин, зокрема 
періоди розпускання листя, цвітіння та плодоношення.  
3. Провести порівняльний аналіз фенологічних показників між різними 
видами та віковими групами деревних рослин.  
4. Дослідити вплив мікрокліматичних умов на перебіг фенологічних процесів 
у межах досліджуваної території.  
5. Розробити та обґрунтувати практичні рекомендації щодо оптимізації 
догляду та управління парковими насадженнями. 
Об’єктом дослідження є деревні рослини паркової екосистеми Черкаського 
державного технологічного університету та їх фенологічні фази розвитку. 
Предметом дослідження виступають фенологічні показники деревних видів, 
особливості їх проходження на різних етапах вегетаційного періоду, а також 
залежність цих процесів від екологічних умов парку. 
У процесі виконання роботи застосовувався комплекс загальнонаукових і 
спеціальних методів дослідження. 
Основним методом були польові фенологічні спостереження, що 
передбачали систематичний облік основних фаз розвитку деревних рослин 
(розпускання листя, цвітіння, плодоношення) упродовж вегетаційного періоду. 
Для уточнення характеристик деревних насаджень використовувався метод 
візуального морфологічного аналізу, що дозволив визначити вікові групи дерев та 
6 
 
оцінити їх загальний стан. Отримані дані підлягали статистичній обробці, зокрема 
розрахунку середніх значень тривалості фенологічних фаз, аналізу варіації між 
видами та побудові графічних залежностей для наочного представлення 
результатів. Окрім того, застосовувався порівняльний метод, який передбачав 
зіставлення отриманих результатів із даними наукових літературних джерел для 
виявлення особливостей фенології в локальних умовах. Додатково 
використовувалися методи фотофіксації та елементів картографування для 
документування просторового розміщення та стану досліджуваних деревних 
видів. 
  
7 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФЕНОЛОГІЇ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН 
 
1.1 Поняття та значення фенології в лісовому господарстві 
 
Становлення фенології як науки пов’язане з тривалими спостереженнями за 
природними явищами. Одним із перших систематичних дослідників сезонних 
змін у рослинному світі вважають Роберт Маршам, який ще у XVIII столітті 
започаткував регулярні записи про строки настання фенологічних фаз у рослин 
[23]. Надалі розвиток фенологічних досліджень набув значного поширення в 
Європі та світі, а накопичені багаторічні ряди спостережень стали основою для 
аналізу кліматичних змін і їх біологічних наслідків. Фенологія є самостійним 
науковим напрямом у системі біологічних і екологічних дисциплін, що досліджує 
закономірності сезонного розвитку живих організмів та їх залежність від змін 
факторів навколишнього середовища. Вона охоплює вивчення періодичних явищ 
у житті рослин і тварин, які повторюються з року в рік і тісно пов’язані з 
кліматичними умовами. Для рослин особливе значення мають такі фенологічні 
фази, як початок сокоруху, розпускання бруньок, облиствлення, цвітіння, 
формування та дозрівання плодів, а також листопад і перехід у стан спокою [4].  
У сучасних умовах фенологія набуває особливої актуальності у зв’язку з 
глобальними кліматичними змінами. Підвищення середньорічних температур, 
зміна режиму опадів і частоти екстремальних погодних явищ безпосередньо 
впливають на ритми розвитку рослин. Як доведено у працях Камілла Пармезан 
[26], одним із найбільш очевидних наслідків кліматичних змін є зсув строків 
настання фенологічних фаз, зокрема більш ранній початок вегетації та цвітіння. 
Такі зміни можуть порушувати узгодженість між різними компонентами 
екосистем, наприклад, між рослинами та запилювачами. Особливого значення 
фенологічні дослідження набувають у лісовому господарстві, де вони є важливим 
інструментом для оцінки стану, продуктивності та адаптаційних можливостей 
деревних рослин. Деревні породи мають чітко виражену сезонну ритміку 
8 
 
розвитку, що формується під впливом як генетичних особливостей виду, так і 
умов середовища. Саме тому фенологічні спостереження дозволяють не лише 
фіксувати строки проходження окремих фаз, а й оцінювати реакцію рослин на 
зміну екологічних факторів. У практиці лісового господарства фенологічні дані 
використовуються для визначення оптимальних строків проведення різних видів 
робіт. Зокрема, строки посадки лісових культур, проведення рубок догляду, 
заготівлі живців або насіння безпосередньо залежать від фаз розвитку рослин. 
Неврахування фенологічних особливостей може призвести до зниження 
приживлюваності садивного матеріалу, погіршення росту та розвитку насаджень 
або навіть до їх часткової загибелі. Саме тому фенологічні спостереження є 
невід’ємною складовою раціонального ведення лісового господарства [7]. 
Важливою функцією фенології є також її індикаторна роль. Деревні 
рослини, особливо в умовах урбанізованих територій, швидко реагують на зміни 
екологічних умов. Порушення нормального перебігу фенологічних фаз, такі як 
передчасне пожовтіння листя, затримка розпускання бруньок або скорочення 
періоду вегетації, можуть свідчити про негативний вплив забруднення, дефіциту 
вологи чи інших стресових факторів. Дослідження показують, що навіть незначні 
зміни температурного режиму здатні суттєво впливати на строки настання 
фенологічних фаз [1]. Окрім того, фенологічні показники широко застосовуються 
для прогнозування врожайності насіння деревних порід. Відомо, що інтенсивність 
цвітіння та плодоношення у дерев часто має періодичний характер, і її можна 
прогнозувати на основі багаторічних фенологічних спостережень. Це має велике 
значення для організації лісонасіннєвого господарства, де своєчасне визначення 
строків дозрівання насіння забезпечує його високу якість і схожість [10]. 
Окрему увагу слід приділити значенню фенології у контексті екологічного 
моніторингу. Фенологічні спостереження є доступним і водночас інформативним 
методом оцінки стану екосистем. Вони не потребують складного обладнання, але 
дозволяють отримувати важливу інформацію про динаміку змін у природному 
середовищі. У багатьох країнах світу фенологічні мережі спостережень 
9 
 
використовуються для збору довгострокових даних, які є основою для оцінки 
впливу кліматичних змін на біосферу. 
Тож, фенологія деревних рослин є важливим науковим і практичним 
інструментом, який поєднує фундаментальні дослідження із прикладними 
аспектами лісового господарства. Вона дозволяє глибше зрозуміти закономірності 
розвитку рослин, оцінити їх реакцію на зміни навколишнього середовища та 
підвищити ефективність управління лісовими екосистемами. У сучасних умовах, 
коли вплив кліматичних і антропогенних факторів постійно зростає, значення 
фенологічних досліджень лише посилюється, що зумовлює необхідність їх 
подальшого розвитку та впровадження у практику природокористування. 
 
1.2 Основні фенологічні фази розвитку деревних видів 
 
Фенологічні фази розвитку деревних рослин відображають закономірну 
послідовність сезонних змін, що відбуваються впродовж річного циклу під 
впливом екологічних факторів. Вони є зовнішнім проявом внутрішніх 
фізіологічних процесів, пов’язаних із ростом, розвитком і репродукцією рослин. 
Як зазначає Марк Шварц, фенологічні явища є інтегральним показником 
взаємодії рослинного організму з навколишнім середовищем [28]. Прийнято 
виділяти основні періоди фенологічного розвитку деревних рослин: весняний, 
літній, осінній та зимовий. Кожен із цих періодів характеризується певним 
набором фаз, які мають чіткі морфологічні ознаки та різне екологічне значення. 
Згідно з дослідженнями Ізабель Шуїн, перебіг фенологічних фаз визначається як 
генетичними особливостями виду, так і кліматичними умовами середовища [21]. 
Важливим напрямом дослідження екологічного стану зелених насаджень у 
сучасних міських умовах є проведення фенологічних спостережень. Вони 
дозволяють встановити календарну послідовність і закономірності сезонного 
розвитку природних процесів, а також простежити динаміку росту й розвитку 
рослин протягом року. На основі таких спостережень можна дослідити 
10 
 
періодичність і повторюваність феноциклів, зокрема чергування фаз вегетації та 
спокою, інтенсивність росту пагонів і його завершення, формування та опадання 
листя, процеси цвітіння, а також утворення і дозрівання плодів і насіння [22]. У 
межах кожного феноциклу спостерігається чітка послідовність настання та 
проходження окремих фенологічних фаз, що відображає загальні закономірності 
розвитку рослин. Така сезонна динаміка значною мірою визначається змінами 
кліматичних умов, зокрема чергуванням теплих і холодних періодів, тривалістю 
світлового дня, а також рівнем зволоження. Адаптуючись до цих змін, рослини 
змінюють інтенсивність і ритміку процесів росту та розвитку, що безпосередньо 
відображається на їх фенологічному стані [1]. 
Весняний період є початковим етапом активної вегетації, що настає після 
зимового спокою. Він розпочинається з набубнявіння бруньок, яке свідчить про 
відновлення клітинного поділу та активізацію метаболічних процесів. Подальшим 
етапом є розпускання бруньок і формування листків, що забезпечує початок 
фотосинтетичної діяльності. Дослідження показують, що строки цих фаз тісно 
пов’язані з температурними умовами та тривалістю світлового дня [28]. Літній 
період характеризується інтенсивним ростом і розвитком деревних рослин. У цей 
час відбувається цвітіння, яке є ключовим етапом репродуктивного циклу. Воно 
забезпечує процеси запилення та формування плодів. Наступною важливою 
фазою є плодоношення, що включає утворення і розвиток насіння. Як зазначає 
Камілла Пармезан, зміни клімату можуть впливати на синхронізацію цих 
процесів, що має важливі екологічні наслідки [25].  
Осінній період характеризується поступовим згасанням життєвих процесів. 
Відбувається зміна забарвлення листя, зниження інтенсивності фотосинтезу та 
підготовка рослин до несприятливих умов. Листопад є завершальною фазою 
вегетаційного періоду, яка дозволяє зменшити втрати води та підвищити стійкість 
рослин до низьких температур [22]. Фенологічні фази, пов’язані з осіннім 
забарвленням листя та листопадом, мають особливе значення як з екологічної, так 
і з естетичної точки зору. Вони дають змогу оцінити декоративні якості деревних 
11 
 
насаджень, а також їх санітарно-гігієнічний стан упродовж року. Початок 
осіннього забарвлення листків є важливим індикатором завершення вегетаційного 
періоду та переходу рослин до стану спокою. За характером осіннього 
забарвлення листя деревні види умовно поділяють на дві групи: до першої 
належать ті, у яких листки набувають одного переважного кольору, тоді як друга 
група характеризується різноманітною, багатоколірною гамою осінніх відтінків 
[1]. Така класифікація має значення не лише для декоративного озеленення, але й 
для оцінки адаптаційних особливостей різних видів. Водночас інтенсивність і 
тривалість осіннього забарвлення листків значною мірою залежать від комплексу 
зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед них важливу роль відіграють погодні 
умови осіннього періоду, зокрема температурний режим, рівень освітлення та 
вологість повітря. Крім того, суттєвий вплив мають вікові особливості рослин і їх 
видові характеристики, що визначають специфіку перебігу фенологічних процесів 
[1]. 
Зимовий період представлений станом фізіологічного спокою, коли 
більшість процесів життєдіяльності значно уповільнюються. У цей час рослини 
перебувають у стані адаптації до холодових умов, що забезпечує їх виживання до 
початку нового вегетаційного періоду. Важливу роль у цьому відіграє 
накопичення запасних речовин і формування захисних механізмів [28]. 
Для узагальнення основних фенологічних фаз розвитку деревних рослин 
доцільно представити їх у вигляді таблиці 1.1. 
  
12 
 
Таблиця 1.1. - Основні фенологічні фази розвитку деревних рослин 
Період розвитку Фенологічна фаза Характеристика фази 
Весняний Набубнявіння бруньок Початок активізації ростових процесів 
Весняний Розпускання бруньок Поява перших листків або квіток 
Весняний Облиствлення Формування листкового апарату 
Весняний–літній Цвітіння Репродуктивний етап розвитку 
Літній Плодоношення Формування плодів і насіння 
Осінній Дозрівання плодів Завершення розвитку насіння 
Осінній Пожовтіння листя Зниження фотосинтетичної активності 
Осінній Листопад Завершення вегетації 
Зимовий Період спокою Пригнічення фізіологічних процесів 
 
Більш детальний аналіз фенологічних фаз дозволяє оцінити їх екологічне 
значення та роль у життєвому циклі деревних рослин представлено в таблиці 1.2. 
 
Таблиця 1.2. - Біологічне та екологічне значення фенологічних фаз 
Фаза Біологічна сутність Екологічне значення 
Набубнявіння бруньок Активація ростових процесів Початок вегетації 
Розпускання бруньок Формування пагонів Початок фотосинтезу 
Цвітіння Репродуктивний розвиток Забезпечення запилення 
Плодоношення Формування насіння Відтворення виду 
Листопад Завершення циклу листка Адаптація до зими 
Спокій Пригнічення метаболізму Виживання в холодних умовах 
 
Слід зазначити, що строки настання фенологічних фаз можуть істотно 
варіювати залежно від кліматичних умов, географічного положення та 
антропогенного впливу. У міських екосистемах часто спостерігається більш 
ранній початок вегетації, що пов’язано з підвищеною температурою повітря 
внаслідок урбанізації. Крім того, екстремальні погодні явища можуть порушувати 
нормальний перебіг фенологічних процесів, що підкреслює необхідність їх 
постійного моніторингу [25; 28]. 
Отже, фенологічні фази розвитку деревних рослин є важливим показником 
їх життєвого стану та адаптації до умов середовища. Їх систематичне вивчення 
дозволяє не лише оцінити сучасний стан екосистем, а й прогнозувати їх зміни в 
умовах кліматичних трансформацій. 
  
13 
 
1.3 Вплив кліматичних та антропогенних факторів на фенологічні процеси 
 
Фенологічні процеси деревних рослин формуються під впливом комплексу 
зовнішніх факторів, серед яких провідну роль відіграють кліматичні умови та 
антропогенне навантаження. Саме ці чинники визначають строки настання 
фенологічних фаз, їх тривалість і послідовність, а також загальний характер 
сезонного розвитку рослин. Як зазначає Камілла Пармезан, сучасні зміни клімату 
є однією з головних причин трансформації сезонної ритміки розвитку живих 
організмів [25]. Кліматичні фактори мають вирішальний вплив на перебіг 
фенологічних процесів. Найбільш значущими серед них є температура повітря, 
тривалість світлового дня (фотоперіод) та кількість опадів. Температурний режим 
визначає швидкість фізіологічних процесів у рослинах, зокрема інтенсивність 
росту, фотосинтезу та дихання. Підвищення температури у весняний період, як 
правило, призводить до більш раннього настання таких фаз, як набубнявіння та 
розпускання бруньок [28]. Фотоперіод є відносно стабільним фактором, який 
регулює біологічні ритми рослин. Він впливає на процеси переходу від вегетації 
до стану спокою, а також на строки цвітіння у багатьох видів. Дослідження 
показують, що поєднання температурного фактора та фотоперіоду визначає 
індивідуальну реакцію рослин на сезонні зміни середовища [21]. Водний режим 
також має істотне значення для фенологічного розвитку. Дефіцит вологи може 
призводити до скорочення вегетаційного періоду, передчасного пожовтіння листя 
та зниження інтенсивності ростових процесів. Водночас надлишок вологи може 
затримувати розвиток деяких фаз або спричиняти погіршення фізіологічного 
стану рослин [22]. 
В сучасних умовах особливої уваги заслуговує вплив глобальних 
кліматичних змін. Зростання середньорічної температури, зміщення сезонів та 
збільшення частоти екстремальних погодних явищ спричиняють зміни у строках 
настання фенологічних фаз. Зокрема, спостерігається тенденція до більш 
раннього початку вегетації та подовження вегетаційного періоду [25; 28]. Такі 
14 
 
зміни можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки для екосистем, 
впливаючи на продуктивність рослин і взаємодію між видами. Не менш важливим 
є вплив антропогенних факторів, який особливо проявляється в умовах 
урбанізованих територій. Міське середовище характеризується специфічними 
умовами, такими як підвищена температура повітря (ефект «теплового острова»), 
забруднення атмосфери, ущільнення ґрунтів та змінений водний режим. У 
результаті цього відбувається трансформація фенологічних процесів деревних 
рослин. Зокрема, у містах часто спостерігається більш ранній початок вегетації та 
пізніше завершення листопаду порівняно з природними умовами. Це пояснюється 
підвищеним температурним фоном і зміненим мікрокліматом. Як показують 
дослідження, навіть незначне підвищення температури може призвести до 
суттєвих зсувів у строках фенологічних фаз [28]. 
Забруднення повітря також впливає на фенологічні процеси, змінюючи 
інтенсивність фотосинтезу та загальний стан рослин. Накопичення шкідливих 
речовин у тканинах може спричиняти передчасне старіння листя, скорочення 
тривалості вегетаційного періоду та порушення нормального розвитку [1].  
Для узагальнення впливу основних факторів доцільно представити їх у 
вигляді таблиці 1.3. 
Таблиця 1.3. - Вплив кліматичних та антропогенних факторів на фенологічні 
процеси деревних рослин 
Фактор Характер впливу Наслідки для фенологічних фаз 
Температура Прискорює або уповільнює Зсув строків вегетації 
розвиток 
Фотоперіод Регулює біоритми Визначає строки цвітіння та 
спокою 
Вологість Впливає на фізіологічні процеси Скорочення або подовження фаз 
Глобальне Зміна кліматичних умов Ранній початок вегетації 
потепління 
Урбанізація Формує тепловий острів Подовження вегетаційного 
періоду 
Забруднення повітря Порушує метаболізм Передчасний листопад 
Стан ґрунту Впливає на кореневу систему Пригнічення росту 
 
15 
 
Антропогенний вплив проявляється через зміну ґрунтових умов, зокрема 
ущільнення ґрунту, зменшення його аерації та водопроникності. Це негативно 
позначається на кореневій системі рослин і, як наслідок, на їх фенологічному 
розвитку. 
Фенологічні закономірності мають значну практичну цінність, оскільки є 
основою для формування регіональних календарів сезонних робіт у різних 
галузях господарства, зокрема в сільському, лісовому та мисливському. Такі 
календарі широко використовуються під час планування природоохоронних 
заходів, а також для організації систем захисту рослин від шкідників і хвороб у 
сільськогосподарських та лісових екосистемах. Фенологічні спостереження 
дозволяють виявляти місцеві природні індикатори сезонного розвитку природи, 
які відображають стан екосистем у конкретний період часу. На основі таких 
індикаторів стає можливим своєчасно визначати початок і динаміку вегетаційного 
періоду, а також прогнозувати його перебіг і особливості розвитку рослинного 
покриву[10]. 
Отже, фенологічні процеси деревних рослин є чутливими до змін 
кліматичних і антропогенних факторів. Їх вивчення дозволяє оцінити стан 
екосистем, виявити тенденції змін у розвитку рослин та прогнозувати можливі 
наслідки впливу зовнішнього середовища. У сучасних умовах зростання 
антропогенного навантаження та кліматичних трансформацій такі дослідження 
набувають особливої актуальності, оскільки вони є основою для розробки заходів 
щодо збереження та раціонального використання зелених насаджень. 
  
16 
 
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРКОВОЇ ЕКОСИСТЕМИ ЧЕРКАСЬКОГО 
ДЕРЖАВНОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 
2.1 Історія формування парку та структура деревостанів 
 
Формування паркової екосистеми на території Черкаського державного 
технологічного університету нерозривно пов’язане з історією становлення самого 
навчального закладу та розвитком міського середовища м. Черкаси. Починаючи з 
1960-х років, коли було створено перші навчальні корпуси, територія 
університету поступово набувала ознак комплексно впорядкованого освітнього 
простору, важливою складовою якого стали зелені насадження [5]. 
На початковому етапі (1960–1970-ті роки) озеленення мало переважно 
функціональний характер. Основною метою було швидке формування захисних 
зелених смуг навколо будівель, що сприяли зниженню пилового та шумового 
навантаження, а також покращенню мікроклімату території. У цей період активно 
висаджувалися швидкорослі листяні породи, здатні швидко формувати зелену 
масу та адаптуватися до умов міського середовища. Подібні підходи були 
типовими для радянської практики озеленення урбанізованих територій [16]. 
Другий етап формування парку (1980–1990-ті роки) характеризувався поступовим 
ускладненням структури насаджень. У цей період почали впроваджувати 
декоративні види дерев і кущів, що дозволило підвищити естетичну 
привабливість території. Озеленення набуває більш системного характеру: 
створюються алеї, групові посадки, формуються рекреаційні зони. Як зазначають 
дослідники міських зелених насаджень, саме на цьому етапі відбувається перехід 
від суто утилітарного до ландшафтно-архітектурного підходу [24].  Сучасний етап 
(2000-ті роки-дотепер) пов’язаний із підтриманням, реконструкцією та частковим 
оновленням насаджень. В умовах змін клімату та зростання антропогенного 
навантаження особлива увага приділяється підвищенню стійкості зелених 
насаджень, збереженню біорізноманіття та покращенню їх санітарного стану. 
17 
 
Водночас спостерігається тенденція до використання інтродукованих 
декоративних видів, які мають високу естетичну цінність і здатні адаптуватися до 
умов міського середовища [5]. 
Слід зазначити, що формування паркової екосистеми університету 
відбувалося не як одноразовий процес, а як тривала динамічна трансформація, що 
включає як природні, так і антропогенні компоненти. У результаті сформувався 
складний урбанізований фітоценоз, який поєднує елементи штучно створених і 
самовідновлюваних насаджень. Розвиток парку відбувався у тісному зв’язку з 
урбаністичними процесами міста Черкаси. Зростання транспортного 
навантаження, зміни кліматичних умов і щільність забудови впливали на 
структуру та функціонування зелених насаджень. Як підкреслює Гордон Бонан, 
міські зелені насадження виконують важливі екосистемні функції, зокрема 
регулювання мікроклімату, очищення повітря та підтримання біорізноманіття 
[19]. 
Структура деревостанів парку є різноманітною та включає насадження 
різного віку, що забезпечує безперервність функціонування екосистеми. 
Наявність різновікових груп дерев є важливою умовою стійкості насаджень до 
зовнішніх впливів, зокрема кліматичних змін і антропогенного навантаження. 
Важливою характеристикою деревостанів є їх вертикальна структура. У межах 
парку можна виділити кілька ярусів: верхній деревний ярус, підлісок та трав’яний 
покрив. Така багатоярусність сприяє підвищенню біорізноманіття, покращенню 
мікроклімату та ефективнішому використанню ресурсів середовища. За даними 
досліджень, складна структура насаджень підвищує їх екологічну стійкість і 
здатність до саморегуляції [28]. 
Вертикальна структура парку охарактеризована просторовою 
неоднорідністю. Окремі ділянки представлені щільними груповими посадками, 
які виконують захисні функції (зниження рівня шуму, пилу, вітрового 
навантаження), тоді як інші мають більш розріджене розміщення дерев і 
використовуються як рекреаційні зони. Така організація простору є типовою для 
18 
 
міських парків і забезпечує їх багатофункціональність [16]. Окрему роль у 
формуванні структури деревостанів відіграють інтродуковані види. Вони широко 
використовуються у паркових насадженнях завдяки своїм декоративним 
властивостям, проте їх адаптація до місцевих умов може супроводжуватися 
змінами у фенологічному розвитку. Це робить такі види важливими об’єктами 
фенологічних досліджень [28]. 
Отже, парк Черкаського державного технологічного університету є 
сформованою урбанізованою екосистемою зі складною структурою деревостанів, 
різноманітним видовим складом і вираженою просторовою організацією. Його 
формування відбувалося поступово та відповідає загальним принципам створення 
зелених насаджень у міському середовищі. 
 
2.2 Видовий склад деревних рослин 
 
Видовий склад деревних рослин паркової екосистеми Черкаський 
державний технологічний університет є досить різноманітним і представлений як 
аборигенними, так і інтродукованими видами. Формування такого складу 
зумовлене як природними умовами регіону, так і цілеспрямованою діяльністю з 
озеленення території. Серед виявлених деревних рослин переважають листяні 
породи, які характеризуються високою екологічною пластичністю та 
адаптивністю до умов міського середовища. Значну частку становлять також 
декоративні інтродуковані види, що використовуються з метою підвищення 
естетичної цінності насаджень. Видовий склад сформований переважно 
інтродукованими декоративними видами, що є типовим для урбанізованих 
екосистем 
 Подібна структура видового складу є типовою для урбанізованих паркових 
екосистем і сприяє підвищенню їх стійкості та біорізноманіття [24].  Окремі види, 
такі як Ginkgo biloba та Magnolia × soulangeana, належать до реліктових або 
19 
 
декоративно цінних рослин, що свідчить про цілеспрямоване формування 
дендрофлори з урахуванням інтродукційних підходів [28]. 
Для систематизації видового складу доцільно представити його у вигляді 
таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1. - Видовий склад деревних рослин парку ЧДТУ 
№ Українська назва виду Латинська назва Екологічна група 
1 Гіркокаштан звичайний Aesculus hippocastanum Декоративний, листяний 
2 Ялина колюча Picea pungens Хвойний 
3 Туя західна Thuja occidentalis Хвойний, декоративний 
4 Дуб червоний Quercus rubra Листяний 
5 Береза повисла Betula pendula Листяний 
6 Клен явір Acer pseudoplatanus Листяний 
7 Яблуня Недзвецького Malus niedzwetzkyana Декоративний 
8 Горобина проміжна Sorbus intermedia Декоративний 
9 Церцис європейський Cercis siliquastrum Декоративний 
10 Сосна Веймутова Pinus strobus Хвойний 
11 Тис ягідний Taxus baccata Хвойний, реліктовий 
12 Гінкго дволопатеве Ginkgo biloba Реліктовий 
13 Магнолія Суланжа Magnolia × soulangeana Декоративний 
14 Магнолія кобус Magnolia kobus Декоративний 
15 Робінія псевдоакація Robinia pseudoacacia Листяний 
16 Тополя пірамідальна Populus pyramidalis Листяний 
17 Тополя тремтяча (осика) Populus tremula Листяний 
18 Горіх чорний Juglans nigra Листяний 
19 В’яз граболистий Ulmus carpinifolia Листяний 
20 Бузок звичайний Syringa vulgaris Кущ 
21 Липа серцелиста Tilia cordata Листяний 
22 Айва японська Chaenomeles japonica Кущ 
 
Аналіз видового складу свідчить про переважання листяних порід, що є 
типовим для паркових екосистем лісостепової зони України. Значна частка 
інтродукованих декоративних видів вказує на спрямованість формування 
насаджень на підвищення їх естетичної привабливості та рекреаційної цінності. 
Наявність хвойних видів (Picea pungens, Thuja occidentalis, Pinus strobus, Taxus 
baccata) забезпечує цілорічну декоративність насаджень і позитивно впливає на 
мікроклімат території. Водночас присутність реліктових видів, таких як Ginkgo 
biloba, свідчить про високу інтродукційну цінність парку. 
20 
 
Загалом у межах досліджуваної території було виявлено 22 види деревних і 
кущових рослин, що належать до різних екологічних та систематичних груп. Для 
більш об’єктивної оцінки структури дендрофлори було проведено кількісний 
аналіз видового складу за основними ознаками: життєвою формою та 
походженням видів . 
 
120
100
80
60
 Кількість видів
 Частка, %
40
20
0
Дерева Кущі Разом
Життєва форма
 
Рис.2.1. – Структура видового складу деревних рослин парку ЧДТУ  
(за життєвими формами)  
120
100
80
60
 Кількість видів
 Частка, %
40
20
0
Листяні Хвойні Разом
Група видів
 
Рис.2.2. - Структура видового складу деревних рослин парку ЧДТУ (розподіл за 
типом листя) 
Частка, % Частка, %
21 
 
120
100
80
60
 Кількість видів
 Частка, %
40
20
0
Інтродуковані Аборигенні Разом
Походження видів
 
Рис.2.3. - Структура видового складу деревних рослин парку ЧДТУ ( 
розподіл за походженням) 
Проведений аналіз показав, що у видовому складі деревних рослин парку 
чітко домінують деревні форми (81,8 %), що є типовим для паркових екосистем, 
орієнтованих на формування стабільного деревостану та створення сприятливого 
мікроклімату. Переважання листяних порід (77,3 %) пояснюється їх високою 
адаптивністю до умов лісостепової зони та здатністю формувати сезонно 
виражену фенологічну динаміку. Саме ці види є найбільш інформативними для 
проведення фенологічних досліджень, оскільки чітко реагують на зміни 
кліматичних факторів [24]. Частка хвойних видів становить 22,7 %, що є 
достатнім для забезпечення цілорічної декоративності насаджень і підтримання 
екологічної стабільності. Вічнозелені рослини відіграють важливу роль у 
очищенні повітря та регулюванні мікроклімату території. Особливої уваги 
заслуговує переважання інтродукованих видів (68,2 %). Така структура є 
характерною для урбанізованих екосистем і свідчить про цілеспрямоване 
формування насаджень із використанням декоративних і стійких до міських умов 
рослин. Водночас це може зумовлювати зміну природних екологічних зв’язків і 
особливостей фенологічного розвитку [28]. Наявність аборигенних видів (31,8 %), 
таких як Tilia cordata, Betula pendula, Populus tremula, є важливою для 
підтримання екологічної рівноваги, оскільки вони краще пристосовані до 
місцевих умов і забезпечують стабільність екосистеми. 
 
Частка, %
22 
 
2.3 Екологічні умови та антропогенні впливи 
 
Паркова екосистема Черкаський державний технологічний університет 
формується під впливом комплексу природних (кліматичних і ґрунтових) та 
антропогенних чинників, які визначають особливості росту, розвитку і 
фенологічної динаміки деревних рослин. Умови середовища м. Черкаси належать 
до лісостепової зони України, що характеризується помірно континентальним 
кліматом із теплим літом і відносно м’якою зимою. 
Кліматичні умови регіону визначаються середньорічною температурою 
повітря близько +8…+9 °C, при цьому найтеплішим місяцем є липень (у 
середньому +20…+22 °C), а найхолоднішим січень (-5…-7 °C). Річна кількість 
опадів становить приблизно 450–550 мм, з максимумом у літній період. Такі 
умови є загалом сприятливими для росту більшості деревних рослин, однак 
нерівномірність зволоження та періодичні посухи можуть впливати на перебіг 
фенологічних фаз [7]. Важливим компонентом екологічних умов є ґрунтовий 
покрив. Для території Черкас характерні переважно чорноземи опідзолені та сірі 
лісові ґрунти, які відзначаються достатнім рівнем родючості. Проте в умовах 
урбанізованого середовища природні властивості ґрунтів часто порушуються 
внаслідок ущільнення, зниження аерації та зміни водного режиму. Це негативно 
впливає на розвиток кореневих систем і загальний стан деревних рослин [15]. 
Особливе значення для функціонування паркової екосистеми має мікроклімат 
території. У межах університетського парку формуються локальні 
мікрокліматичні умови, які відрізняються від загальноміських показників. 
Наявність зелених насаджень сприяє зниженню температури повітря влітку, 
підвищенню вологості та зменшенню швидкості вітру. Водночас близькість 
будівель і асфальтованих поверхонь призводить до формування ефекту 
«теплового острова», що може спричиняти більш ранній початок вегетації та 
подовження вегетаційного періоду. 
23 
 
Антропогенний вплив є одним із ключових факторів, що визначають стан 
паркових насаджень. До основних джерел такого впливу належать транспортні 
викиди, господарська діяльність, рекреаційне навантаження та ущільнення ґрунту. 
Забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами (оксиди азоту, сірки, 
пил) негативно впливає на фізіологічні процеси рослин, зокрема фотосинтез і 
дихання, що може призводити до передчасного старіння листя та скорочення 
тривалості вегетаційного періоду [24]. Рекреаційне навантаження також відіграє 
важливу роль у трансформації екосистеми. Інтенсивне використання території 
призводить до витоптування трав’яного покриву, ущільнення ґрунту та 
механічного пошкодження дерев. Це, у свою чергу, знижує стійкість рослин до 
несприятливих факторів і може впливати на їх фенологічний розвиток. 
Антропогенний вплив проявляється через зміну видового складу насаджень. 
Використання інтродукованих декоративних видів, хоча й підвищує естетичну 
цінність парку, водночас може змінювати природні екологічні зв’язки та впливати 
на стабільність екосистеми [28]. 
Для узагальнення основних факторів впливу доцільно представити їх у 
вигляді таблиці 2.2.  
 
Таблиця 2.2. - Екологічні та антропогенні фактори впливу на деревні 
рослини парку 
Фактор Характер впливу Наслідки 
Температура повітря Визначає швидкість фізіологічних Зсув фенологічних фаз 
процесів 
Опади Формують водний режим Посухи або надлишок вологи 
Ґрунтові умови Забезпечують живлення рослин Пригнічення росту при 
ущільненні 
Мікроклімат Локальні зміни температури і Подовження вегетації 
вологості 
Забруднення повітря Порушення фотосинтезу Передчасний листопад 
Рекреаційне Механічний вплив Пошкодження рослин 
навантаження 
Урбанізація Формування теплового острова Ранній початок вегетації 
 
24 
 
Екологічні умови території парку та антропогенний вплив мають 
комплексний характер і суттєво визначають особливості функціонування 
деревних рослин. Взаємодія цих факторів зумовлює зміну фенологічних процесів, 
що є важливим аспектом для подальших досліджень і розробки заходів щодо 
підвищення стійкості зелених насаджень. 
  
25 
 
РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
3.1 Вибір об’єктів спостереження 
 
Вибір об’єктів дослідження здійснювався з урахуванням видового складу 
деревних рослин паркової екосистеми Черкаський державний технологічний 
університет, їх поширеності на території, екологічної різноманітності та 
доступності для систематичних фенологічних спостережень. До переліку об’єктів 
спостереження були включені представники як листяних, так і хвойних порід, а 
також аборигенні й інтродуковані види.[15] Такий підхід дозволяє більш повно 
оцінити особливості перебігу фенологічних процесів у різних екологічних груп 
рослин та виявити їх реакцію на умови міського середовища. 
Особлива увага приділялася видам, які є типовими для паркових насаджень, 
а також тим, що мають високу декоративну цінність або відзначаються чітко 
вираженими фенологічними фазами. До них належать, зокрема, Aesculus 
hippocastanum, Tilia cordata, Betula pendula, Acer pseudoplatanus, Ginkgo biloba, 
Magnolia  soulangeana, Thuja occidentalis.  
Вибір конкретних екземплярів дерев здійснювався з урахуванням їхнього 
стану, віку та просторового розташування. Для спостережень відбиралися добре 
розвинені, типові для виду особини без видимих ознак пошкодження або 
захворювання. Це забезпечує достовірність отриманих результатів і можливість їх 
порівняння з даними інших досліджень [28]. 
Враховувалося рівномірне розміщення об’єктів на території парку, що 
дозволило охопити різні мікрокліматичні умови (затінені та відкриті ділянки, зони 
з різним рівнем антропогенного навантаження). Для наочності частина 
досліджуваних об’єктів представлена на фотографіях.(додаток В) 
  
26 
 
3.2 Методика збору фенологічних даних 
 
Методи фенологічних досліджень ґрунтуються на використанні різних 
способів спостереження за сезонним розвитком рослин. Основним методом є 
візуальні спостереження, які проводять за заздалегідь розробленою програмою. 
Для дослідження фенологічних процесів на великих територіях застосовують 
аерофотознімки та супутникові зображення. Під час опрацювання отриманих 
даних, створення фенологічних схем і біокліматичних карт використовують 
математичні методи та комп’ютерні технології. На основі багаторічних 
спостережень у заповідниках і національних парках формують календарі природи 
та літописи природних явищ, своєрідні «щоденники лісу», де кожна пора року 
залишає власний підпис  
Організація фенологічних спостережень передбачає фіксацію певних 
показників сезонного розвитку рослин. Фенологічною фазою, або фенофазою, 
називають чітко виражений морфологічний чи біологічний етап розвитку окремих 
органів або всієї рослини. Дата настання такої фази називається фенодатою. 
Проміжок часу між послідовними фенофазами однієї рослини визначають як 
міжфазний період або фенологічний лаг. Якщо ж порівнюють строки настання 
однакової фенофази у різних видів рослин, то такий проміжок називають 
фенологічним інтервалом. 
Спостереження за деревними рослинами проводять переважно із південного 
боку в середньому ярусі крони. Упродовж вегетаційного періоду реєстрацію 
фенофаз здійснюють 2–3 рази на тиждень, а під час інтенсивного розвитку 
окремих фаз – щоденно. Узимку спостереження проводять рідше, приблизно 2-3 
рази на місяць. 
Результати спостережень подають у вигляді кількісних показників, що 
визначаються окомірним підрахунком органів рослини, які вступили у певну 
фенофазу в межах усієї крони. Для позначення ступеня проходження фази 
використовують цифрові символи: цифра 1 означає початок фенофази, коли в неї 
27 
 
вступило 5–10% органів; 2 — близько 25%; 3 — масове проходження фази 
приблизно у 50% органів; 4 — завершення масового проходження, близько 75%; 5 
— майже повне завершення фази, коли вона охоплює близько 100% органів 
рослини. 
Перед початком досліджень складають програму фенологічних 
спостережень із детальним описом способів визначення фенофаз у деревних 
рослин. Після завершення роботи оформлюють звіт, у якому зазначають терміни 
спостережень, місце зростання рослин, характеристику насадження, умови 
місцезростання, освітленість та екологічні особливості території. Також подають 
таблицю з характеристикою модельної рослини: українською та латинською 
назвою виду, віком, висотою, діаметром стовбура, а також розмірами крони. До 
звіту додають дендрологічний опис видів, відомості фенологічних спостережень і 
феноспектри розвитку рослин. 
Фенологічні спектри використовують для наочного відображення сезонного 
розвитку рослин. Вони являють собою графічне зображення послідовності 
настання фенофаз як окремої рослини, так і всього рослинного угруповання. Такі 
спектри створюють за допомогою кольорів або умовних позначень із 
відображенням календарних дат, початку та завершення кожної фази. Річний цикл 
розвитку може бути показаний у вигляді горизонтальної смуги чи кола, 
поділеного на сегменти, що відповідають певним фенофазам. Подібні схеми 
дозволяють легко простежити тривалість фаз, швидкість їх зміни та особливості 
ритму розвитку рослин, ніби переглядаєш «хронологію життя» дерева протягом 
року  
Повні фенологічні спектри демонструють видовий склад угруповання, 
послідовність настання та тривалість фенофаз у різних рослин. Перші узагальнені 
схеми фенологічного розвитку фітоценозів були створені Д. Н. Кайгородовим і А. 
В. Крюковим. Пізніше ці методи вдосконалили Г. Гамс, А. П. Шенніков, І. Г. 
Серебряков, І. Н. Бейдеман та інші дослідники. В Україні значний внесок у 
розвиток фенології зробили Г. Г. Танфільєв і Г. М. Висоцький. 
28 
 
Фенологічні спектри мають велике практичне значення. Їх використовують 
для фенологічного прогнозування, добору декоративних деревних рослин для 
озеленення міст, а також для підбору медоносних рослин з метою підвищення 
нектаропродуктивності лісових і сільськогосподарських угідь. Поєднання 
феноспектрів із графіками кліматичних факторів дозволяє чітко простежити 
залежність сезонного розвитку рослин від умов навколишнього середовища.[3] 
Програма фенологічних спостережень та діагностика фенологічних фаз у 
деревних рослин наведена у таблиці 3.1.  
 
Табл.3.1 Програма фенологічних спостережень та діагностика фенологічних 
фаз у деревних рослин 
Етапи Умовні Назва фенологічних Діагностичні особливості фенологічних фаз  
сезонного позначення фаз  
розвитку фенофаз  
деревних 
рослин  
1  2  3  4  
1.Осінньо-  Осінньо-зимовий У вегетативних бруньок відсутні зовнішні прояви росту  
зимовий ПГ0  спокій вегетативних 
спокій  бруньок  
Ц0  Осінньо-зимовий У генеративних бруньок відсутні зовнішні прояви росту  
спокій генеративних 
бруньок  
СК  Початок сокоруху  Діагностують за появою краплин соку зі штучних отворів  
2. Ріст  Набухання бруньок  Діагностують за початком переходу пагонів від формування 
вегетативних ПГ1  всередині бруньки за її межі. У бруньок хвойних руйнується 
материнських  смоляний покрив, вивільняються брунькові луски, 
бруньок  світлішають верхівки бруньок. У бруньок листяних 
з’являються світлі смужки, облямівки між краями лусок, 
слабке позеленіння  
ПГ2  Розкривання бруньок  Діагностують за початком позабрунькового росту листків. У 
листяних з'являється зелений конус зачаткового пагона з-під 
брунькових лусок. У хвойних ковпачок, який покриває 
молоді хвоїнки, розривається і опадає. У ялівців 
появляютьсясвітліші луски 
 
29 
 
Продовження таблиці 3.1. 
3. Ріст і ПГ3  Початок лінійного Початок лінійного росту. Діагностують шляхом кількох 
визрівання росту пагонів  замірів лінійкою ростучих. Фазу реєструють при їх 
пагонів  збільшенні в два рази  
ПГ4  Закінчення лінійного Закінчення лінійного росту пагонів. Діагностують шляхом 
росту пагонів  вимірювання від нульової позначки біля основи материнської 
бруньки, якщо довжина пагона не збільшилась за 
р езультатами трьох суміжних вимірів  
ПГ5  Зкорковіння базальної Діагностують механічно порівнянням щільності деревини ба-  
частини пагонів  зальної та верхівкової частини пагонів  
ПГ6  Зкорковіння ростових Діагностують механічно порівнянням щільності деревини  
пагонів по всій цьогорічних та минулорічних пагонів  
довжині  
4. Ріст і Л1  Початок росту листків Діагностують після розкривання бруньок на пагонах при ві  
визрівання чи охвоєння пагонів  докремленні у листяних скручених чи складених у бруньці  
листків  листків (зі складними листками після розгоргання всіх ли-  
сточків), у хвойних ростучих хвоїнок, попередньо зібраних  
У щільні пучки  
Л2  Завершення росту і Діагностують після появи листків, які відповідають дозрілим  
визрівання листків  листкам виду за розмірами, формою, кольором  
5. Л3  Осіннє забарвлення Діагностують за появою в кроні рослини цілком забарвлених  
Відмирання листків  в осінні тони листків.  
листків і 
листопад  
Л4  Листопад  Діагностують за появою під кронами рослин перших опалих 
листків  
6. БР1  Поява на пагонах Діагностують за появою нових бруньок у вигляді зелених  
Формування бруньок відновлення  дрібних кульок в пазухах листків або на верхівках пагонів  
на пагонах поточного року.  
бруньок 
відновлення  
БР2  Зкорковіння зовнішніх Діагностують за появою перших бруньок з відповідними для  
лусок бруньок  виду рослин розмірами, формою, кольором зі зкорковілими  
зовнішніми лусками 
7. Ріст Ц1  Набухання Діагностують у листяних за розходженням приквіткових 
генеративних генеративних бруньок  лусок та появоюсвітлих смуг між ними (у верб за скиданням 
бруньок  ковпачка), у хвойних за пожовтінням  
Ц2  Розкривання Діагностують за появою поодиноких квіток чи верхівок суц-  
генеративних бруньок  віть з-під внутрішніх брунькових лусок, а у хвойних мікро-  
та мегастробілів.  
8. Ц3  Бутонізація  Діагностують у листяних при відокремленні на пагонах чи в 
Бутонізація суцвіттях бутонів (квіток із закритою оцвітиною), у хвойних-
та цвітіння  при звільненні стробілів від брунькових лусок  
30 
 
Ц4  Початок цвітіння  Діагностують у хвойних при досягненні мегастробілами, а у  
листяних маточками, характерних розмірів, форми та 
забарвлення і за початком вилітання пилку; за наявністю у 
листяних  
повністю розкритого віночка та секреторної рідини на 
приймочці  
Ц5  Закінчення цвітіння  Діагностують при в'яненні, підсиханні чи опаданні віночка,  
закінченні запилення, потемнінні та підсиханні пиляків і сто-  
впчика, зникненні вологи з приймочки  
 
Продовження таблиці 3.1. 
9.  Закладання плодів або Діагностують у хвойних при змиканні країв насінних лусок  
Формування ПЛ1  шишок  мегастробілів, у листяних при чітко помітному збільшенні  
і дозрівання розмірів зав'язі  
плодів 
(шишок) і 
насінин  
ПЛ2  Нестиглі плоди чи Діагностують візуально чи штангенциркулем розміри 
шишки досягли нестиглих та стиглих плодів чи шишок, а також їх 
розмірів стиглих  забарвлення  
ПЛ3  Дозрівання плодів чи Діагностують за появою в кроні 5-10% дозрілих плодів чи  
шишок  шишок  
10. ПЛ4  Опадання дозрілих Діагностують за появою під кронами стиглих насінин чи  
Опадання плодів чи шишок плодів, а також шишок з насінинами візуально чи на обліко  
стиглих разом з насінинами, вих площадках  
плодів висипання насінин із 
_шишок) і дозрілих плодів чи 
насінин  шишок  
ПЛ5  Опадання порожніх Діагностують в період масового опадання плодів чи шишок,  
плодів чи шишок без дів чи шишок без насінин які можуть залишатися в кроні 
насінин  після висипання з них насінин 
 
3.3 Методи статистичної обробки та аналізу 
 
Статистична обробка результатів є важливим етапом дослідження, оскільки 
дозволяє узагальнити отримані дані, виявити певні закономірності та перевірити 
висунуті наукові припущення. У роботі було використано як описові, так і 
аналітичні методи статистики. На початковому етапі застосовували методи 
описової статистики для узагальнення експериментальних даних. Зокрема, 
обчислювали середнє арифметичне,  моду, дисперсію та стандартне відхилення. 
31 
 
Ці показники дали змогу оцінити варіацію значень і визначити загальні тенденції 
у вибірці. Для перевірки статистичної значущості відмінностей використовували 
як параметричні, так і непараметричні методи. Зокрема, застосовували t-критерій 
Стьюдента для порівняння середніх значень, а також критерій χ² (хі-квадрат) для 
аналізу відповідності розподілів.[11]  
 
Табл. 3.2. Середня місячна температура повітря по Україні за 2023 рік (по 
місяцям) 
Місяць I II III IV V VI VII VIII IX X XI XI 
Показник 0,5 -0,4 4,8 9,5 14,9 18,8 21,0 22,4 18,0 11,6 4,5 1,1 
 
Табл. 3.3. Середня місячна температура повітря по Україні за 2024 рік (по 
місяцям) 
Місяць I II III IV V VI VII VIII IX X XI XI 
Показник -1,9 3,8 5,0 12,8 15,4 21,0 23,9 22,3 18,9 10,4 2,8 0,7 
 
Результат розрахунку критерія Стьюдента: коефіцієнт (t) =-0.196189; 
критичне значення (tcrit) =2.074616; ступінь свободи (df) = 21.86; рівень 
значимості (p) = 0.846275. У випадках, коли дані не відповідали нормальному 
розподілу, використовували непараметричні критерії. Оцінку взаємозв’язків між 
досліджуваними показниками проводили за допомогою кореляційного аналізу 
(коефіцієнти Пірсона або Спірмена), що дозволило визначити силу та напрямок 
зв’язків між екологічними параметрами. Крім того, застосовували регресійний 
аналіз для встановлення залежностей між змінними та оцінки впливу окремих 
факторів. Під час аналізу більш складних систем використовували методи 
багатовимірної статистики, зокрема кластерний і факторний аналіз, які дають 
можливість групувати об’єкти за подібними ознаками та виявляти приховані 
структури в даних. Обробку та візуалізацію результатів виконували за допомогою 
сучасних програмних засобів  табличних процесорів і спеціалізованих 
32 
 
статистичних пакетів, що забезпечують проведення як базових обчислень, так і 
складніших видів аналізу, зокрема дисперсійного, регресійного та графічного.[11] 
 
  
33 
 
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ 
 
4.1 Вегетаційні періоди основних деревних видів 
 
Фенологічні спостереження, проведені на території ЧДТУ у 2023 році, 
дозволили встановити особливості проходження вегетаційних періодів у 21 виду 
деревних рослин, що належать до різних родин і мають різне географічне 
походження. Аналіз отриманих даних свідчить про чітку залежність початку та 
тривалості вегетації від біологічних особливостей виду, а також погодно-
кліматичних умов весняного періоду. 
Початок вегетації у більшості досліджуваних видів припадає на 
ранньовесняний період перша половина березня. Найраніше фенологічні процеси 
активізувалися у таких видів, як клен явір (Acer pseudoplatanus), береза повисла 
(Betula pendula) та тополя (Populus), у яких уже на початку березня спостерігалося 
набубнявіння бруньок. Подібна рання активізація пояснюється їх високою 
чутливістю до підвищення температури повітря та здатністю швидко реагувати на 
сприятливі умови. У хвойних видів, зокрема ялини колючої (Picea pungens), сосни 
Веймутової (Pinus strobus) та тиса ягідного (Taxus baccata), фенологічні зміни 
відбувалися більш поступово. Початкові фази (набубнявіння бруньок, активізація 
ростових процесів) фіксувалися також у березні, проте подальший розвиток 
проходив повільніше порівняно з листяними породами. Це пов’язано з їх 
біологічними особливостями та меншою залежністю від короткочасних 
температурних коливань. Серед інтродукованих видів (зокрема гіркокаштана 
звичайного (Aesculus hippocastanum), магнолії Суланжа (Magnolia × soulangeana), 
церциса європейського (Cercis siliquastrum)) відмічено дещо пізніший початок 
активної вегетації, який у більшості випадків припадає на кінець березня початок 
квітня. Такі відмінності зумовлені їх походженням та адаптаційними механізмами 
до умов помірного клімату. 
34 
 
Інтенсивний розвиток листкового апарату у більшості листяних видів 
спостерігався у квітні. Саме в цей період відбувалося масове розпускання бруньок 
та формування листя у дуба червоного (Quercus rubra), липи серцелистої (Tilia 
cordata), ясена (Fraxinus) та інших видів. У декоративних порід, таких як бузок 
звичайний (Syringa vulgaris) та яблуня Недзвєцького (Malus niedzwetzkyana), 
одночасно з розвитком листя спостерігалися фази бутонізації та цвітіння. Фаза 
цвітіння у більшості досліджуваних видів припадала на квітень - травень. Ранні 
строки цвітіння характерні для магнолій (Magnolia kobus, Magnolia soulangeana) та 
церциса європейського, які зацвітають ще до повного розпускання листя. У той 
же час такі види, як липа серцелиста та робінія псевдоакація (Robinia 
pseudoacacia), характеризуються більш пізнім цвітінням, а саме, у другій половині 
травня. 
Фенологічний розвиток айви японської (Chaenomeles japonica), яка 
належить до родини Rosaceae та є інтродукованим декоративним видом 
японського походження. За результатами спостережень встановлено, що 
початкові фази розвитку (набубнявіння бруньок) у цього виду розпочиналися у 
другій декаді березня. Уже наприкінці березня, на початку квітня відмічалося 
активне розгортання листків. Особливістю айви японської є раннє та тривале 
цвітіння. Початок цвітіння фіксувався вже на початку квітня, причому цей процес 
частково збігався з розвитком листкового апарату. Масове цвітіння 
спостерігалося у середині квітня і тривало до початку травня. Така фенологічна 
стратегія є характерною для багатьох декоративних представників родини 
Rosaceae і забезпечує ефективне запилення. Формування плодів у Chaenomeles 
japonica розпочиналося вже у другій половині квітня, що підтверджується появою 
відповідних фенологічних фаз у цей період. У травні відмічалося активне 
зростання плодів і завершення основних генеративних процесів. Загалом айва 
японська характеризується відносно раннім початком вегетації, швидким 
переходом до генеративної фази та досить тривалим періодом цвітіння. Це 
35 
 
свідчить про її добру адаптацію до кліматичних умов досліджуваної території та 
високу декоративну цінність у весняний період. 
 
 
Рис.4.1. - Тривалість вегетаційного періоду деревних видів за 2023 рік 
 
Аналіз графічного зображення тривалості вегетаційного періоду деревних 
видів за 2023 рік свідчить про наявність суттєвих відмінностей у строках та 
інтенсивності розвитку досліджуваних рослин, що обумовлено їх біологічними 
особливостями та реакцією на кліматичні умови року. Згідно з отриманими 
даними, найкоротший вегетаційний період характерний для гіркокаштана 
звичайного, тривалість якого становить близько 95 днів. Це пояснюється раннім 
початком вегетації, а також відносно швидким проходженням основних 
фенологічних фаз. Подібна тенденція характерна і для інших ранніх видів, які 
швидко реагують на підвищення температури повітря навесні. Серед 
досліджуваних видів береза повисла характеризується більш тривалим періодом 
вегетації близько 110 днів. Це свідчить про поєднання раннього початку вегетації 
з більш тривалим періодом активного росту, що забезпечує ефективне 
формування листкового апарату. 
Найбільша тривалість вегетаційного періоду спостерігається у дуба 
червоного, яка досягає приблизно 120 днів. Така особливість зумовлена пізнішим 
початком вегетації, проте більш розтягнутим періодом ростових процесів, що 
36 
 
дозволяє рослині ефективно використовувати теплові ресурси протягом усього 
вегетаційного сезону. Липа серцелиста займає проміжне положення, 
демонструючи тривалість вегетаційного періоду на рівні близько 105 днів. Це 
вказує на її адаптивну стратегію, яка поєднує відносно помірні строки початку 
вегетації з достатньо стабільним і рівномірним розвитком упродовж сезону. Горіх 
чорний також характеризується значною тривалістю вегетаційного періоду 
близько 115 днів, що обумовлено його біологічною належністю до пізніх видів. 
Для нього характерний пізніший початок вегетації, проте інтенсивний ріст у 
теплий період року. 
Загалом аналіз графіка показує, що тривалість вегетаційного періоду у 2023 
році варіює в межах від 95 до 120 днів. При цьому чітко простежується залежність 
між строками початку вегетації та її тривалістю: види з раннім початком розвитку 
мають, як правило, коротший або середній за тривалістю період, тоді як пізні 
види характеризуються більш тривалим періодом вегетації. 
На основі проведених фенологічних спостережень за деревними видами 
рослин на території ЧДТУ у 2024 році встановлено особливості початку, перебігу 
та тривалості вегетаційного періоду досліджуваних видів. Аналіз отриманих 
даних свідчить про те, що початок вегетації у більшості деревних рослин 
припадає на кінець лютого початок березня, що пов’язано з підвищенням 
середньодобових температур повітря та переходом їх через біологічний нуль.  
Найраніший початок вегетаційного періоду характерний для таких видів, як 
береза повисла, тополя та гіркокаштан звичайний. У цих рослин уже наприкінці 
лютого на початку березня спостерігається активізація сокоруху та початкові 
стадії набубнявіння бруньок. Це пояснюється їх високою чутливістю до змін 
температурного режиму та здатністю швидко реагувати на раннє весняне 
потепління. Види із середніми строками початку вегетації, зокрема клен явір, 
яблуня Недзвєцького та липа серцелиста, вступають у фазу активного розвитку 
дещо пізніше у першій половині березня. Для цих рослин характерне більш 
37 
 
поступове проходження початкових фенологічних фаз, що зумовлено їх 
біологічними особливостями та адаптаційними механізмами.  
Найпізніший початок вегетації відмічено у дуба червоного, горіха чорного 
та робінії псевдоакації. У цих видів активні ростові процеси розпочинаються 
лише після встановлення стабільного теплового режиму, що, як правило, 
спостерігається у другій половині березня або на початку квітня. Така особливість 
є адаптивною реакцією, яка зменшує ризик пошкодження молодих органів 
пізніми весняними заморозками. 
Аналіз перебігу вегетаційного періоду показав, що у 2024 році розвиток 
фенологічних фаз відбувався досить рівномірно та синхронізовано. Перехід від 
набубнявіння бруньок до їх розпускання і подальшого облиствіння проходив у 
стислі терміни. Основний період активної вегетації, який включає фази 
інтенсивного росту пагонів і формування листкового апарату, припадає на 
квітень-травень, причому найбільш інтенсивний розвиток спостерігався у 
середині травня. Тривалість вегетаційного періоду у досліджуваних видів у 2024 
році варіювала залежно від біологічних особливостей рослин. Для ранніх видів 
вона становила в середньому 90-105 днів, для видів із середніми строками 
розвитку 100-110 днів, тоді як у пізніх видів цей показник досягав 110-120 днів. 
 
 
38 
 
Рис. 4.2. - Порівняння тривалості вегетаційного періоду деревних видів за 
2023-2024 рр. 
Порівняльний аналіз із даними 2023 року свідчить про певні відмінності у 
перебігу вегетаційних процесів. Зокрема, у 2024 році відмічається незначне 
скорочення тривалості вегетаційного періоду в середньому на 5-10 днів для 
більшості досліджуваних видів. Крім того, встановлено більш швидке 
проходження окремих фенологічних фаз, що проявляється у скороченні 
інтервалів між ними. Такі зміни можуть бути пояснені впливом погодних умов, 
зокрема підвищенням температури повітря у весняний період та більш раннім 
встановленням стабільно теплих умов. Це сприяло інтенсифікації ростових 
процесів та більш дружному розвитку рослин. 
Загалом результати досліджень свідчать про те, що вегетаційні процеси 
деревних видів на території ЧДТУ у 2024 році характеризувалися більш раннім 
початком, вищою інтенсивністю та дещо меншою тривалістю порівняно з 
попереднім роком. Виявлені закономірності можуть бути використані для 
подальшого аналізу впливу кліматичних змін на розвиток деревних рослин та 
оптимізації заходів з озеленення міських територій. 
 
4.2 Порівняння фенологічних фаз між видами та віковими группами 
 
Порівняльний аналіз фенологічних фаз деревних видів рослин, що 
зростають на території ЧДТУ, дозволяє виявити закономірності проходження 
основних етапів розвитку залежно від біологічних особливостей видів та їх 
вікового стану. Отримані результати свідчать про суттєву варіабельність строків 
настання та тривалості фенологічних фаз, що обумовлено як видовими 
характеристиками, так і впливом зовнішніх факторів середовища. Встановлено, 
що строки настання таких фенологічних фаз, як набубнявіння бруньок, 
розпускання листків та початок цвітіння, значною мірою залежать від біологічної 
належності виду. Ранні види, зокрема береза повисла, тополя та гіркокаштан 
39 
 
звичайний, характеризуються швидким переходом до активної вегетації вже на 
початку весняного періоду.  
Види із середніми строками розвитку, такі як клен явір, липа серцелиста та 
яблуня Недзвєцького, демонструють більш поступове проходження фенологічних 
фаз. У цих рослин спостерігається певна розтягнутість у часі між окремими 
фазами, що пов’язано з більш стабільною реакцією на температурні умови та 
фотоперіод. Пізні види, зокрема дуб червоний, горіх чорний та робінія 
псевдоакація, характеризуються значною затримкою початку вегетації. Їхні 
фенологічні фази настають лише після встановлення стійких теплових умов, що є 
адаптаційною особливістю, спрямованою на уникнення негативного впливу пізніх 
весняних заморозків. При цьому такі види мають більш інтенсивний розвиток у 
пізніший період, що частково компенсує пізній старт. 
Порівняння фенологічних фаз між видами показало, що найбільш 
варіабельною є фаза цвітіння. У ранніх видів вона настає вже у квітні, тоді як у 
пізніх може зміщуватися на травень або навіть початок червня. Це свідчить про 
різні стратегії репродуктивного розвитку та пристосування до умов середовища. 
Особливу увагу слід приділити впливу вікових груп на перебіг фенологічних 
процесів. У молодих дерев спостерігається більш раннє настання окремих фаз, 
зокрема розпускання бруньок та облиствіння. Водночас у старших дерев 
фенологічні фази можуть наступати дещо пізніше, проте їх тривалість часто є 
більш стабільною. Встановлено, що у молодих рослин фази розвитку проходять 
більш швидко, тоді як у зрілих і старіших дерев спостерігається певна 
розтягнутість у часі. Це може бути пов’язано зі зниженням інтенсивності 
фізіологічних процесів та змінами у функціонуванні провідної системи. 
Загалом результати порівняльного аналізу свідчать про те, що як видові 
особливості, так і віковий стан рослин мають істотний вплив на строки та 
характер проходження фенологічних фаз. 
 
 
40 
 
4.3 Вплив мікрокліматичних факторів на фенологічні показники 
 
Аналіз фенологічних спостережень деревних видів рослин, проведених на 
території ЧДТУ у 2023–2024 роках, дозволив виявити особливості перебігу 
основних фаз розвитку та встановити їх залежність від мікрокліматичних умов. 
Дослідження охоплювало як вегетативні (початок вегетації, розпускання бруньок, 
листорозгортання), так і генеративні фази (цвітіння), що дає можливість 
комплексно оцінити реакцію рослин на зміну погодних факторів. 
Порівняльний аналіз показав, що у 2024 році відбулося загальне зміщення 
строків настання ранніх фенологічних фаз у бік їх більш раннього початку. 
Зокрема, у таких видів, як Aesculus hippocastanum, Acer pseudoplatanus та Tilia 
cordata, початок вегетації відмічався в середньому на 2-3 дні раніше, ніж у 2023 
році. Подібна тенденція спостерігалася і для інших досліджуваних видів, що 
свідчить про синхронну реакцію рослинного покриву на зміну температурного 
режиму. Найбільш виражене зміщення зафіксовано у Betula pendula, де фаза 
листорозгортання у 2024 році настала приблизно на 5-9 днів раніше. Така 
чутливість берези до температурних змін пояснюється її належністю до видів із 
раннім початком вегетації та низьким температурним порогом активації 
фізіологічних процесів. Щодо генеративних фаз, то у більшості видів (зокрема 
Aesculus hippocastanum та Malus niedzwetzkyana) також відзначено прискорення 
початку цвітіння на 2-3 дні. Це свідчить про те, що підвищення температури 
впливає не лише на запуск вегетативних процесів, але й на формування 
репродуктивних органів. 
Таблиця 4.1. - Порівняльна таблиця фенологічних показників (2023–2024 
рр.) 
Вид рослин Фаза 2023 2024 (дата) Зсув (днів) 
(дата) 
 Гіркокаштан звичайний початок вегетації 07.03 05.03 –2 
початок цвітіння 02.05 30.04 –3 
Береза повисла листорозгортання 18.04 12.04 –6 
Клен явір початок вегетації 10.03 08.03 –2 
41 
 
Бузок звичайний початок цвітіння 12.05 17.05 +5 
Яблуня Недзвецкого цвітіння 02.05 30.04 –2 
Липа серцелиста початок вегетації 14.03 12.03 –2 
 
Аналіз показав, що реакція рослин на мікрокліматичні зміни не є 
однорідною. У деяких видів, зокрема Syringa vulgaris, у 2024 році спостерігалося 
запізнення початку цвітіння приблизно на 3-5 днів. Така різноспрямованість змін 
може бути пов’язана з впливом додаткових факторів, зокрема гідротермічного 
режиму в період активного розвитку. Залучення метеорологічних даних 
дозволило більш обґрунтовано пояснити виявлені зміни. Встановлено, що 
середньодобова температура повітря у березні–квітні 2024 року перевищувала 
показники 2023 року приблизно на 1,5-2,5°C. Підвищення температури сприяло 
більш швидкому накопиченню суми ефективних температур, необхідних для 
переходу рослин до активної вегетації. У результаті цього відбулося прискорення 
проходження ранніх фенологічних фаз у середньому на 2-6 днів. 
Водночас у травні 2024 року відзначалися більш нестабільні погодні умови, 
що проявлялися у підвищеній кількості опадів та періодичних зниженнях 
температури. Такі умови могли призводити до уповільнення фізіологічних 
процесів у рослин, зокрема розвитку генеративних органів, що і пояснює 
затримку цвітіння у окремих видів. 
Отже, проведений аналіз підтверджує, що температура повітря є основним 
мікрокліматичним фактором, який визначає строки настання ранніх фенологічних 
фаз, тоді як вологість і коливання погодних умов мають більш суттєвий вплив на 
пізні етапи розвитку рослин. Загалом, у 2024 році відзначено тенденцію до 
прискорення початкових фаз розвитку на 2-6 днів, що свідчить про чутливість 
деревних видів до змін кліматичних умов. Узагальнюючи результати 
дослідження, можна зробити висновок, що у 2024 році спостерігалася тенденція 
до прискорення початкових фаз розвитку деревних рослин на 2–6 днів порівняно з 
2023 роком, що зумовлено підвищенням температури у ранньовесняний період. 
42 
 
Водночас нестабільність погодних умов у пізніший період вегетації спричинила 
часткове нівелювання цього ефекту для окремих видів. 
  
43 
 
РОЗДІЛ 5. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ 
 
5.1 Порівняння отриманих даних із літературними джерелами 
 
Отримані в ході дослідження результати фенологічних спостережень 
деревних видів рослин на території ЧДТУ узгоджуються з сучасними науковими 
уявленнями про вплив кліматичних змін на сезонний розвиток рослин. 
Встановлені зміщення строків настання фенологічних фаз у 2024 році порівняно з 
2023 роком підтверджують загальну тенденцію до прискорення весняних процесів 
під впливом підвищення температури повітря. Згідно з дослідженнями 
українських науковців, фенологічні фази рослин тісно пов’язані з тепловим 
режимом і залежать від накопичення певної кількості ефективних температур. 
Зокрема, у роботах зазначається, що початок вегетації, розпускання бруньок і 
цвітіння не прив’язані до календарних дат, а визначаються сумою теплових 
ресурсів середовища . Це повністю узгоджується з результатами проведеного 
дослідження, де ранній початок фенологічних фаз у 2024 році пояснюється 
підвищенням середньодобової температури у березні-квітні. 
Аналогічні висновки отримані у дослідженні [16], де встановлено, що 
підвищення температури повітря призводить до більш раннього початку цвітіння 
деревних рослин у степовій зоні України. Автори зазначають, що зміщення 
фенологічних фаз може становити від кількох днів до двох тижнів залежно від 
виду рослин та інтенсивності температурних змін . У даному дослідженні також 
зафіксовано подібні зміни  зсув ранніх фаз розвитку на 2-6 днів, що підтверджує 
відповідність отриманих результатів загальноукраїнським тенденціям. Важливим 
є і той факт, що різні види рослин по-різному реагують на зміну кліматичних 
умов. Як показують результати досліджень, фенологічні реакції значною мірою 
залежать від біологічних особливостей виду та його екологічної пластичності. 
[16] Ранні види, такі як береза повисла (Betula pendula), мають нижчий 
температурний поріг активації, тому швидше реагують на потепління. Це 
44 
 
підтверджується і в даному дослідженні, де саме для цього виду зафіксовано 
найбільший зсув строків листорозгортання.  
Дослідження українських кліматологів також підкреслюють значну роль 
мікроклімату, особливо в умовах урбанізованого середовища. Зокрема,  
відзначається, що міські території характеризуються специфічними 
температурними умовами, які можуть прискорювати або змінювати перебіг 
сезонних процесів у рослин. Територія ЧДТУ, [5] як урбанізований простір, також 
підпадає під вплив таких факторів, що додатково пояснює варіації у строках 
настання фенологічних фаз. Разом з тим, отримані результати свідчать, що вплив 
кліматичних факторів не є однозначним. У дослідженні зафіксовано випадки 
затримки цвітіння окремих видів у 2024 році, незважаючи на загальне потепління. 
Подібні явища пояснюються впливом інших метеорологічних факторів, зокрема 
режиму опадів. Як зазначають сучасні дослідження, надмірне зволоження або 
нестабільність температурного режиму можуть уповільнювати розвиток рослин і 
затримувати настання генеративних фаз. 
Загалом отримані результати узгоджуються з положенням про те, що 
рослини є чутливими індикаторами змін клімату. У роботах підкреслюється, що 
рослинний покрив швидко реагує на зміну температури та вологості, що дозволяє 
використовувати фенологічні спостереження як інструмент оцінки кліматичних 
змін . Виявлені у дослідженні зміни строків розвитку деревних рослин 
підтверджують цю тезу і свідчать про наявність регіональних проявів 
кліматичних трансформацій. Тож, порівняння отриманих результатів із 
літературними джерелами показало їх високу узгодженість із сучасними 
науковими даними.[17] Встановлені закономірності  прискорення ранніх 
фенологічних фаз під впливом підвищення температури та варіативність пізніх 
фаз під впливом опадів підтверджуються результатами досліджень українських 
учених і відображають загальні тенденції змін рослинності в умовах сучасного 
клімату. 
 
45 
 
5.2 Екологічні та практичні висновки 
 
Проведений аналіз фенологічного розвитку 22 видів деревних і 
чагарникових рослин дозволяє простежити чіткі закономірності сезонної ритміки, 
які формуються під впливом як видових біологічних особливостей, так і умов 
центрального Полісся. Отримані результати загалом підтверджують положення 
про те, що фенологічні фази є одними з найбільш чутливих індикаторів змін 
кліматичних умов і мікроклімату середовища.  У дослідженій групі видів добре 
простежується поділ за строками настання весняних фенологічних фаз (ПГ1, 
ПГ2). Ранні види, зокрема Salix spp., Betula pendula, Acer platanoides, починають 
вегетацію вже при відносно низьких середньодобових температурах. Це 
відповідає уявленням про їх високу холодостійкість і здатність швидко реагувати 
навіть на короткочасні періоди потепління [24]. Такі види першими включаються 
у весняну динаміку екосистеми, однак одночасно є найбільш вразливими до 
можливих пізніх заморозків. 
Середньовесняна група, до якої належать Quercus robur, Tilia cordata, 
Prunus padus, характеризується більш рівномірним і стабільним переходом до 
фенофаз. У цих рослин спостерігається чіткіша залежність розвитку від 
накопичення тепла, що узгоджується з моделями термічного контролю росту [21]. 
Такі види зазвичай формують “каркас” весняного аспекту рослинності та 
демонструють більшу стійкість до коливань погодних умов. Пізньовесняні та 
літньоквітучі види, зокрема Chaenomeles japonica, Spiraea spp. та інші кущові 
форми, відрізняються більш пізнім початком генеративних фаз і тривалішим 
періодом цвітіння. Така стратегія розвитку, ймовірно, є адаптацією до уникнення 
весняних заморозків і зменшення конкуренції за запилювачів. Аналіз тривалості 
фенологічних фаз показав, що цвітіння у більшості видів є найкоротшим етапом 
розвитку, тоді як загальний вегетаційний період значно варіює залежно від 
біологічних особливостей виду. Найдовший період активної вегетації 
46 
 
характерний для швидкорослих та інтродукованих рослин, що може свідчити про 
їх підвищену екологічну пластичність у нових умовах зростання [26]. 
З екологічної точки зору встановлені відмінності мають важливе значення 
для функціонування рослинних угруповань. Ранні види отримують конкурентну 
перевагу у використанні світла та ґрунтової вологи, однак ризикують зазнати 
ушкоджень у разі повернення холодів. Натомість пізньоквітучі види є більш 
стабільними, але мають коротший період фотосинтетичної активнос. 
Узагальнення фенологічних даних дозволило виділити кілька груп рослин за 
екологічними стратегіями. Ранні види становлять приблизно 30 %, 
середньовесняні близько 45 %, а пізньовесняні близько 25 %. Така структура 
забезпечує безперервність сезонних процесів у межах екосистеми. Подальший 
аналіз показав, що фенологічні особливості кожного виду відображають його 
індивідуальну екологічну стратегію, яка формується під впливом температурного 
режиму, фотоперіоду та умов зволоження [21]. Саме тому доцільним є розгляд 
кожного виду окремо з позицій його адаптаційного потенціалу та ролі в 
екосистемі. 
Так, ранні строки початку вегетації характерні для Betula pendula, яка 
швидко переходить до розпускання бруньок і активно реагує на весняне 
потепління. Разом із тим, така стратегія підвищує її вразливість до пізніх 
заморозків. Подібна динаміка спостерігається і у представників роду Salix spp., у 
яких цвітіння відбувається ще до повного розпускання листків, що сприяє 
ефективному вітрозапиленню та зменшує конкуренцію за запилювачів. Аcer 
platanoides характеризується більш вирівняним перебігом фенологічних фаз і 
середньою тривалістю вегетаційного періоду, що свідчить про відносну 
стабільність його розвитку. У Aesculus hippocastanum поєднуються раннє 
розпускання бруньок і тривале цвітіння, що підвищує декоративну цінність виду, 
але водночас робить його чутливим до весняних температурних коливань. 
Середньовесняні строки розвитку властиві Quercus robur, який 
відзначається стабільністю фенологічних фаз і високою екологічною стійкістю. 
47 
 
Подібні риси характерні і для Tilia cordata, однак у цього виду цвітіння настає 
дещо пізніше, у більш теплий період, що сприяє кращому запиленню. Ранні 
генеративні фази Populus tremula та Alnus glutinosa є типовими для 
вітрозапильних дерев і відбуваються ще до появи листків, що підвищує 
ефективність запилення в ранньовесняний період. Серед плодових і декоративних 
видів Prunus padus має чітко виражений і відносно короткий період масового 
цвітіння, тоді як Malus domestica і Pyrus communis характеризуються близькими 
строками розвитку з невеликою перевагою груші у швидкості переходу до 
цвітіння. Усі ці види чутливі до весняних заморозків, що має практичне значення 
для їх вирощування. Сorylus avellana вирізняється дуже раннім цвітінням і є 
важливим джерелом пилку для ранніх комах-запилювачів. Fraxinus excelsior 
демонструє середні строки початку вегетації з певною варіабельністю залежно від 
погодних умов, що свідчить про середній рівень екологічної пластичності. Серед 
чагарникових видів Ribes nigrum характеризується раннім початком вегетації та 
коротким циклом розвитку. Rosa spp. має тривалий період цвітіння, що 
підкреслює її високу адаптивність. Syringa vulgaris виступає як типовий індикатор 
весняного періоду завдяки масовому і відносно синхронному цвітінню. 
Види роду Spiraea spp. та Chaenomeles japonica відзначаються тривалим 
декоративним цвітінням і високою стійкістю до умов середовища, що робить їх 
цінними для озеленення. Caragana arborescens проявляє посухостійкість і 
стабільність розвитку, а Viburnum opulus характеризується чіткою послідовністю 
фенологічних фаз і важливою роллю у формуванні трофічних зв’язків. 
 
5.3 Рекомендації щодо управління парковою екосистемою 
 
Результати проведених фенологічних досліджень 22 видів деревних і 
чагарникових рослин дозволяють сформулювати обґрунтовані практичні 
рекомендації щодо ефективного управління парковою екосистемою з 
урахуванням сезонної динаміки розвитку рослин, їх екологічних особливостей та 
48 
 
адаптаційного потенціалу. Встановлені відмінності у строках настання та 
тривалості фенологічних фаз свідчать про доцільність диференційованого підходу 
до планування догляду за насадженнями та організації господарських заходів. 
Одним із ключових напрямів управління є оптимізація видового складу 
паркових насаджень. Доцільним є формування змішаних композицій із 
поєднанням ранньовесняних, середньовесняних та пізньовесняних видів. Такий 
підхід забезпечує безперервність сезонного розвитку рослинності, рівномірний 
розподіл ресурсного навантаження та стабільність трофічних зв’язків у межах 
екосистеми. Як зазначає Isabelle Chuine [21], різночасність фенологічного 
розвитку є одним із важливих механізмів підвищення стійкості екосистем до 
кліматичних коливань. З урахуванням встановленої високої чутливості 
ранньовесняних видів (Betula pendula, Salix spp., Corylus avellana) до 
температурних коливань, доцільно передбачити низку заходів щодо зниження 
ризику пошкодження рослин пізніми весняними заморозками. Зокрема, у 
паркових умовах рекомендується уникати розміщення таких видів у понижених 
формах рельєфу, де можливе накопичення холодного повітря; застосовувати 
змішані деревно-чагарникові насадження як природний захисний бар’єр; а також 
обмежувати надто ранні агротехнічні втручання, які можуть стимулювати 
передчасний розвиток бруньок. Для середньофенологічних видів (Quercus robur, 
Tilia cordata, Acer platanoides) доцільно застосовувати стандартні системи 
догляду, спрямовані на підтримання їх стабільного росту та довготривалої 
життєздатності. Ці види формують основний деревний ярус паркових екосистем і 
відіграють ключову роль у забезпеченні екологічної рівноваги, зокрема у 
регуляції мікроклімату та покращенні якості повітря.  
Пізньовесняні та декоративні види (Syringa vulgaris, Spiraea spp., Rosa spp.) 
потребують окремої уваги з позиції формування декоративних властивостей 
насаджень. Їх доцільно використовувати у багатоярусних композиціях, що 
забезпечують тривалий період цвітіння та підвищують естетичну привабливість 
території. Крім того, такі види відіграють важливу роль у підтриманні популяцій 
49 
 
комах-запилювачів у пізньовесняний і ранньолітній періоди, що підкреслює їх 
екологічну функцію [28].  
Важливим елементом управління є врахування сучасних кліматичних змін, 
які безпосередньо впливають на фенологічні процеси. У зв’язку з цим доцільно 
впроваджувати систему постійного фенологічного моніторингу, використовувати 
адаптивні моделі управління зеленими насадженнями та віддавати перевагу видам 
із високою екологічною пластичністю, таким як Caragana arborescens та 
Chaenomeles japonica. Окремої уваги потребує підтримання стабільного 
гідрологічного режиму території, особливо для вологолюбних видів (Alnus 
glutinosa, Ulmus laevis). Порушення водного балансу може призводити до змін у 
темпах розвитку, зміщення фенологічних фаз і загального зниження 
життєздатності рослин, що негативно впливає на стійкість екосистеми в цілому. 
Отримані результати доцільно використовувати при плануванні санітарно-
гігієнічних заходів, зокрема для прогнозування періодів пилкування алергенних 
видів (Betula pendula, Corylus avellana). Це має важливе значення для зниження 
негативного впливу на здоров’я населення в урбанізованих умовах. 
Тож, управління парковою екосистемою повинно базуватися на поєднанні 
фенологічного підходу, екологічної доцільності та принципів адаптивного 
менеджменту. Використання результатів фенологічних спостережень дозволяє 
підвищити ефективність функціонування насаджень, їх екологічну стійкість та 
довготривалу стабільність у змінних кліматичних умовах. 
  
50 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведені фенологічні спостереження за 22 видами деревних і 
чагарникових рослин на території Черкаського державного технологічного 
університету у 2023-2024 роках дозволили комплексно оцінити особливості 
сезонного розвитку рослин та встановити закономірності їх реакції на змінні 
кліматичні умови. Отримані результати є важливими для розуміння просторово-
часової динаміки фенологічних процесів у межах урбоекосистеми. 
Загальний аналіз початку вегетаційного періоду (ПГ1) показав, що у 2023 
році активізація ростових процесів у більшості видів відбувалася переважно у 
проміжку з кінця лютого до середини березня (28.02–16.03). У цей період 
спостерігалося масове пробудження ранньовесняних видів, таких як Betula 
pendula, Salix spp., Corylus avellana, Alnus glutinosa, які характеризувалися 
високою чутливістю до перших позитивних температур. В 2024 році початок 
вегетації був менш синхронним і в окремих видів зміщувався до кінця березня 
початку квітня (до 02.04). Така різниця між роками свідчить про більшу 
нестабільність весняного температурного режиму у 2024 році, що призводило до 
затримки початкових фаз розвитку у частини деревних рослин та більш 
розтягнутого характеру фенологічного переходу. 
Фаза розпускання бруньок (ПГ2) у 2023 році переважно фіксувалася у 
період середини березня початку квітня, тоді як у 2024 році вона частіше 
зміщувалася до середини квітня. Це свідчить про уповільнення темпів весняного 
розвитку рослин у другому році дослідження, що може бути зумовлено 
коливаннями температури та нерівномірністю весняного прогрівання повітря і 
ґрунту. Початок листорозпускання (Л1) у 2023 році відзначався вже на початку 
квітня для ранніх видів і до середини квітня для більшості середньостиглих форм. 
У 2024 році цей процес у значної частини видів був зміщений до другої половини 
квітня, що підтверджує загальну тенденцію до затримки вегетаційного розвитку. 
51 
 
Найбільш виражені зміщення спостерігалися у теплолюбних та інтродукованих 
видів. 
Фаза цвітіння (Ц1-Ц5) в обох роках характеризувалася найбільшою 
варіабельністю серед усіх фенологічних фаз. У 2023 році основний період 
цвітіння припадав на квітень-травень, тоді як у 2024 році він охоплював ширший 
інтервал, від кінця лютого (ранні вітрозапильні види) до кінця травня початку 
червня (пізньоквітучі декоративні види). Це свідчить про розширення 
фенологічного “вікна цвітіння” у 2024 році. Найраніше і найбільш стабільно 
цвітіння спостерігалося у таких видів, як Corylus avellana, Alnus glutinosa, Populus 
spp., які демонстрували незалежність від міжрічних коливань клімату. Натомість у 
таких видів, як Tilia cordata, Syringa vulgaris, Robinia pseudoacacia, Chaenomeles 
japonica, відзначалася значна залежність строків цвітіння від погодних умов року. 
Аналіз тривалості фенологічних фаз показав, що у 2024 році окремі фази 
розвитку (особливо генеративні) були в середньому на 3-7 днів довшими, ніж у 
2023 році. Це може бути пов’язано з менш стабільними температурними умовами 
весняного періоду, що уповільнювали перехід між фазами розвитку рослин. 
За результатами двохрічного спостереження встановлено чітку 
диференціацію видів за екологічними стратегіями. Ранньовесняні види 
характеризуються високою швидкістю реакції на температурні зміни, але 
водночас є найбільш вразливими до абіотичних стресів, зокрема весняних 
заморозків. Середньовесняні види (Quercus robur, Acer pseudoplatanus, Tilia 
cordata) демонструють найбільш стабільний фенологічний розвиток і формують 
структурну основу паркових насаджень. Пізньовесняні та декоративні види 
характеризуються більшою екологічною пластичністю та тривалішим періодом 
декоративності. Особливу увагу слід звернути на інтродуковані види (Magnolia 
spp., Cercis siliquastrum, Robinia pseudoacacia), які виявили високу варіабельність 
фенологічних реакцій у різні роки. Це свідчить про їх адаптаційний потенціал, але 
водночас і про більшу залежність від погодних умов конкретного року. Отримані 
результати узгоджуються з даними сучасних фенологічних досліджень, згідно з 
52 
 
якими спостерігається загальна тенденція до зміщення сезонних фаз у бік більш 
ранніх строків та збільшення їх варіабельності під впливом кліматичних змін. Це 
підтверджує високу чутливість деревних рослин до змін температурного режиму 
та необхідність довгострокового моніторингу фенологічних процесів. 
Практичне значення проведеного дослідження полягає у можливості 
використання отриманих даних для оптимізації структури паркових насаджень, 
планування сезонних агротехнічних заходів, прогнозування періодів цвітіння та 
пилкування, а також для оцінки екологічної стійкості видів у міських умовах. 
Особливо важливим є застосування результатів при формуванні змішаних 
насаджень, що забезпечують безперервність фенологічних процесів протягом 
усього вегетаційного періоду. 
Отже, проведене дослідження підтверджує, що фенологічні показники є 
надійним інструментом екологічної оцінки стану рослинних угруповань. 
Отримані результати можуть бути використані як у наукових дослідженнях, так і 
в практиці озеленення, екологічного планування та адаптивного управління 
міськими екосистемами в умовах сучасних кліматичних змін. 
  
53 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Ганаба С. В. Вплив техногенних факторів на зміну фенологічних фаз 
вуличних деревних насаджень міста Хмельницького [Електронний ресурс] // 
Наукові праці. – 2017. – Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/n/vpliv-
tehnogennih-faktoriv-na-zminu-fenologichnih-faz-vulichnih-derevnih-nasadzhen-mista-
hmelnitskogo  
2. Генсірук С. А. Ліси України. – Львів: Наукове товариство ім. 
Шевченка, 2002. – 496 с. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163347 
3. Заячук В.Я. Дендрологія: Підручник.- Львів: Апріорі, 2008.-656 с.: іл. 
https://www.kamenyar.com.ua/component/jshopping/knyhy/zaiachuk–v–ya–
dendrolohiia.html 
4. Дерев’янко В. М., Міронець Л. П. Методика організації фенологічних 
спостережень [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу: 
https://repository.sspu.edu.ua/items/9cf8a0c6-1ab2-4d71-87f6-adfc11c4d515  
5. Історія Черкаського державного технологічного університету 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://chdtu.edu.ua/info/history  
6. Клименко М. О., Бєдункова О. О., Прищепа А. М., Буднік З. М. 
Статистичні методи в екології (2024). 
URL: https://ep3.nuwm.edu.ua/34983/  
7. Коджебаш А.В., Шлапак В.П., Козаченко І.В., Парубок М.І. Аналіз 
складу та показники видового різноманіття Дендрофлори Ватутінського міського 
парку та дендропарку ім. Т.Г. Шевченка м. Звенигородка. Науковий вісник НЛТУ 
України. 2024, т 34, №5. С. 9-15. https://lib.udau.edu.ua/items/b9a84fc2-7b83-4156-
a34d-8bc6e97d3bab 
8. Мамчур З. І., Парубок М. І. Діагностика стану дендрофлори в умовах 
змін клімату [Електронний ресурс] // Вісник Уманського національного 
університету садівництва. – 2023. – Режим доступу: 
https://www.journals.udau.cherkasy.ua/index.php/visnyk/article/view/76  
54 
 
9. Наукові дослідження та статистичні методи обробки даних (2024). 
Міністерство освіти і науки України. 
URL: https://nauka.gov.ua/information/naukovi-doslidzhennia-ta-statystychni-metody-
obrobky-danykh/ 
10. Савченко О. В., Ключка О. Ю. Фенологічні спостереження як метод 
оцінки стану рослин [Електронний ресурс] // Матеріали наукової конференції. – 
2025. – Режим доступу: 
https://nubip.edu.ua/sites/default/files/rich_text_files/%D0%97%D0%B1%D1%96%D1
%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%82%D0%B5%D0%B7%202025%2079
%20%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%
84_0.pdf  
11. Статистичні методи в біології та екології: теорія і практика: навч. 
посібник / Г. В. Тарадіна, О. І. Доценко, А. М. Міщенко. Вінниця : ТВОРИ, 2022. 
180 с. https://r2.donnu.edu.ua/handle/123456789/3619  
12. Тарадіна Г. В., Доценко О. І., Міщенко А. М. Статистична обробка 
даних у наукових дослідженнях (2022). 
URL: https://r2.donnu.edu.ua/handle/123456789/3619  
13. Фенологія як наука та її основні завдання [Електронний ресурс] // 
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді. – Режим 
доступу: https://nenc.gov.ua/globe/?page_id=281 
14. Фенологічні спостереження. Календар природи рідного краю. 
Народний метеорологічний календар. Значення сезонних явищ для господарства. 
Всеосвіта. URL: https://vseosvita.ua/lesson/fenolohichnisposterezhennia-kalendar-
pryrody-ridnoho-kraiu-narodnyi-meteorolohichnyikalendar-znachennia-sezonnykh-
iavyshch-dlia-hospodarstva-547666.html 
15. Хоменчук В. О., Гарматій Н. М., Прокоп’як М. З., Сверстюк А. С. 
Методи статистичного аналізу даних (2024). 
URL: https://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/44756  
55 
 
16. Шлапак В. П., Парубок М. І., Коджебаш А. В. Історія формування та 
сучасний стан паркових насаджень м. Черкаси [Електронний ресурс] // Вісник 
Уманського НУС. 2023. 
https://journals.udau.cherkasy.ua/index.php/visnyk/article/view/79  
17. Юхименко, Ю. С., Данильчук, О. В., & Бойко, Л. І. (2024). ВПЛИВ 
КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН НА ПОЧАТОК ЦВІТІННЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН У 
СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ. Вісник Одеського національного університету. 
Біологія, 29(2(55), 27–43. https://visbio.onu.edu.ua/article/view/320487 
18. Buonaiuto, D. M., & Wolkovich, E. M. (2021). Differences between flower 
and leaf phenological responses to environmental variation drive shifts in spring 
phenological sequences of temperate woody plants. Journal of Ecology, (109), 2922–
2933 
https://www.researchgate.net/publication/351802469_Differences_between_flower_and
_leaf_phenological_responses_to_environmental_variation_drive_shifts_in_spring_phe
nological_sequences_of_temperate_woody_plants 
19. Bonan G. B. Forests and Climate Change: Forcings, Feedbacks, and the 
Climate Benefits of Forests // Science. – 2008. – Vol. 320. – P. 1444–1449. 
https://www.researchgate.net/publication/5299287_Forests_and_Climate_Change_Forci
ngs_Feedbacks_and_the_Climate_Benefits_of_Forests 
20. Christian Körner C., & Daniel Basler D. (2010). Phenology under global 
warming. Science, 327, 1461–1462. 
https://www.researchgate.net/publication/42345165_Phenology_Under_Global_Warmi
ng 
21. Chuine, I., & Régnière, J. (2017). Process-based models of phenology for 
plants and animals. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics, 48, 159–
182. https://www.researchgate.net/publication/320897357_Process-
Based_Models_of_Phenology_for_Plants_and_Animals 
22. Feketa, I. (2011). Fenolohichni sposterezhennia yak skladova monitorynhu 
klimatychnykh zmin. Naukovi zapysky, 1, 94–99.  
56 
 
https://www.researchgate.net/publication/321038614_FENOSPOSTEREZENNA_AK_
SKLADOVA_CASTINA_MONITORINGU_KLIMATICNIH_ZMIN 
23. Marsham R. Indications of spring // Philosophical Transactions of the 
Royal Society. – 1789. https://makingscience.royalsociety.org/items/l-and-
p_9_126/paper-table-of-indications-of-spring-by-robert-marsham?page=1 
24. Nowak D. J., Crane D. E., Stevens J. C. Air pollution removal by urban 
trees and shrubs in the United States // Urban Forestry & Urban Greening. – 2010. – 
Vol. 4. – P. 115–123. 
https://www.researchgate.net/publication/222411712_Air_Pollution_Removal_by_Urba
n_Trees_and_Shrubs_in_the_United_States 
25. Parmesan C. Ecological and evolutionary responses to recent climate 
change // Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. – 2006. – Vol. 37. – 
P. 637–669.  
https://www.researchgate.net/publication/201999963_Ecological_and_Evolutionary_Re
sponses_to_Recent_Climate_Change 
26. Pretzsch H. Forest Dynamics, Growth and Yield. – Berlin: Springer, 2009. 
https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-540-88307-4 
27. Richardson A. D., Keenan T. F., Migliavacca M. et al. Climate change, 
phenology, and vegetation feedbacks // Agricultural and Forest Meteorology. – 2013. – 
Vol. 169. – P. 156–173. 
https://www.researchgate.net/publication/255950208_Climate_change_phenology_and_
phenological_control_of_vegetation_feedbacks_to_the_climate_system 
28. Schwartz M. D. Phenology: An Integrative Environmental Science. – 
Dordrecht: Springer, 2013. https://link.springer.com/book/10.1007/978-94-007-6925-0 
 
 
 
 
  
57 
 
ДОДАТКИ 
 
ДОДАТОК А 
 
Фенологічні спостереження деревних видів рослин території ЧДТУ за 2023 
рік 
 Назва виду Родина/Ареал Дата/ 07.0 14.0 16.0 21.0 04.0 11.0 18.0 02.0 09.05 16.05 23.0 30.0 06.0
Фенофа 3 3 3 3 4 4 4 5 5 5 7 
за 
28.02 
№ Гіркокашта Родина ПР ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л1 Ц4 Ц5 Ц5 Ц5 Ц5 ПЛ
п/ н звичайний Гіркокаштанов ПГ1 С ПГ2 Ц3 Ц3 Л2 Л2 Л2 ПЛ ПЛ 2 
п (Aesculus і Ц1 ПГ3 ПГ3 1 1 
1 hippocastanu (Hippocastanac Л2 
m) eae) 
 Ареал – гірські 
ліси на півдні 
Балкан 
 
2 Ялина Родина Соснові ПГ1 ПГ1 ПГ1 С С Ц С С Л1 Л1 ПГ3 Л1 Л1 Л1 
колюча (Pinaceae) ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПЛ Л1 ПЛ
(Picea Ареал - 1 Ц4 1 
pungens Північна Ц3 
Engelm.) Америка 
 
3 Туя західна Родина ПГ ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ3 ПГ3 ПГ3 ПЛ Л1 Л1 Л1 Л1 Л2 
(Thuja Кипарисові 1 ПЛ1 ПЛ1 ПЛ ПЛ ПЛ
occidentalis) (Cupressaceae) 1 1 2 
Ареал – Схід 
Північної 
Америки 
4 Дуб Родина Букові ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ2 Л1 Л2 Л2 Ц5 Ц5 Л2 
червоний (Fagaceae) Ц1 Ц1 Ц3 ЦГ Ц3 ПЛ ПЛ ПЛ
(Quercus Ареал – 1 1 2 
rubra) Північна 
Америка 
5 Береза Родина ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ3 Л1 Л2 Л2 Л2 Ц5 Ц5 Л2 
повисла Березові ПГ1 С С С ПГ3 Ц3 Ц1 Ц1 Л2 ПЛ
(Betula (Betulaceae) С 1 
pendula Ареал – Європа, 
Roth.) Сибір, Кавказ, 
Алтай, Далекий 
Схід 
 
6 Клен явір Родина ПР ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л2 Ц5 Ц5 ПЛ
(Acer Кленові С С Ц3 Ц1 Ц4 ПЛ ПЛ 1 
pseudoplatan Aceraceae 1 1 
us) Ареал – Л2 
Південна й 
Середня 
Європа, Кавказ 
 
7 Яблуня Родина Розові ПР ПГ ПГ2 ПГ1 ПГ2 Л1 ПГ3 ПГ3 Ц4 Ц5 Ц5 Ц5 Ц5 ПЛ
Недзвецьког Rosaceae Л1 Л1 Л2 ПЛ1 ПЛ ПЛ 2 
о Ареал – Китай Ц3 Ц3 Л2 1 1 
(Malus 
niedzwetzkya
na) 
 
8 Горобина Родина Розові ПР ПР ПР ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ2 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 ПЛ
проміжна Rosaceae С С  Ц4 ПЛ ПЛ 1 
(Sorbus Ареал – 1 1 Ц5 
58 
 
intermedia) Середня 
 Європа, 
Скандинавія 
9 Церціс Родини Бобові ПР ПР ПР ПР ПР ПГ1 Ц1 Ц1 Ц3 Ц4 Ц5 Ц5 Л2 Л2 
європейськи (Fabaceae) Ц Ц С С Л1 Л1 ПЛ Л2 ПЛ ПЛ
й Ареал – 1 1 
(Cercis Середземномор’
siliquastrum) я 
 
10 Сосна Родина Соснові ПР ПР ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 Л1 Л1 Ц4 Ц4 ПЛ Л1 
Веймута (Pinaceae) С С ПЛ ПЛ1 ПГ3 ПГ3 1 ПЛ
(Pinus Ареал – 1 Л1 Л1 Л1 1 
strobus L.) Північна 
Америка 
 
11 Тис ягідний Родина Тисові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ3 ПГ3 ПГ3 ПГ3 ПГ3 ПЛ1 ПЛ1 Л1 Л1 Л1 
(Taxus (Taxaceae) Ц1 Ц1 Л1 Л1 ПГ3 ПГ3 Ц4 Ц5 
baccata L.) Ареал – помірна С С Л1 Ц4 
 й субтропічна Л1 
зона Північної 
півкулі 
 
 Гінкго Родина Ґінкові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ3 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
12 дволопате́ве (Ginkgoaceae) С С С ПГ3 С Ц3 Ц4 Ц4 Ц5 Ц5 
(Ginkgo Ареал – Китай С Л1 
biloba) Л1 
 
13 Магнолія Родина ПГ1 ПГ ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ3 ПГ3 Ц5 ПЛ1Л ПЛ3Л Л2 Л2 Л2 
Суланжа Магнолієві ПГ2 ЦГ Л1 Л1 Л2 2 2 ПЛ ПЛ ПЛ
(Magnolia × (Magnoliaceae) ПГ3 Ц3 Ц4  1 1 1 
soulangeana) Ареал – Східна   
 й Південно-  
Східна Азія 
 
14 Магнолія Родина ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ2 ПГ1 ПГ2 Ц4 ПГ3 Л2 ПЛ3Л ПЛ1Л Л2 Л2 ПЛ
кобус Магнолієві ПГ2 ПГ2 ЦГ С Ц5 Ц5 2 2 ПЛ ПЛ 1 
(Magnolia (Magnoliaceae) ПГ3 ПГ3 С 1 1 Л2 
kobus) Ареал – Японія 
 , Корея 
15 Рубінія Родини Бобові ПР1 ПР ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 
псеудоакаці (Fabaceae) Ц Ц Ц С С С С Ц4 
я Ареал –  
(Robinia Північна 
pseudoacacia) Америка 
 
16 Тополя Родина Вербові ПР ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ2 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 ПГ5 
пірамідальн (Salicaceae) С С ПГ4 ПГ5 ПГ5 
а Ареал – помірна 
(Populus зона Північної 
pyramidalis півкулі 
Rozier)  
 
17 Тополя Родина Вербові ПГ1 ПГ- ПР ПР ПР ПР1 С С Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
тремтяча, (Salicaceae) ПГ3 ПГ3 ПГ4 ПГ4 ПГ4 ПГ4 ПГ4 ПГ4 
осика Ареал – помірна Л1 Л1 
(Populus зона Північної 
tremuloides) півкулі 
 
18 Горіх Родина ПР ПР ПР ПР ПР ПР С С Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 ПЛ
чорний Горіхові ПГ1 ПГ2 Ц3 Ц3 Ц3 Ц4 Ц4 1 
(Juglans (Juglandaceae) Ц4 
nigra L.) Ареал – 
 Північна 
Америка 
19 В’яз Родина В'язові ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ3 ПГ3 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Ц5 
граболистий (Ulmaceae) ЦГ Л1 Л1 Ц3 Ц5 Ц5 ПГ5 ПГ5 ПГ5 
(Ulmus Ареал – Ц3 Ц3 ПГ3 
carpinifolia Середня й 
Rupp.) Північна 
 Європа, Мала 
Азія, Іран, 
Кавказ 
59 
 
20 Бузок Родина ПГ1 ПГ ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ3 ПГ3 Ц3 Ц4 Ц4 Ц5 Ц5 ПЛ
звичайний Маслинові ПГ2 ПГ2 Л1 Ц3 Ц3 Л1 Л2 Л2 ПЛ ПЛ 1 
(Syringa (Oleaceae) Ц1 Л1 Л1 Ц4 1 1 Ц5 
vulgaris) Ареал- ЦГ ЦГ 
 Балканський 
 півострів 
 
 
21 Липа Родина Липові ПР ПР ПР ПР ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ3 Л1 Л2 Л2 Ц3 Ц3 Л2 
серцелиста (Tiliaceae) ПГ2 Л1 Ц3 Ц3 Ц4 Л2 Л2 
(Tilia Ареал-Європа, Л1 
cordata) Західний Сибір 
22 Айва Родина ПГ1 ПГ2 ПГ2 Л1 Л1 Л1 ПГ3 ПГ3 Ц4 Л2 Л2 Л2 Л2 Ц5 
японська Розоцвіті Ц1 Ц1 Ц1 Л1 Л1 Л2 Ц5 Ц5 ПЛ ПЛ Л2 
(Chaenomeles (Rosaceae) С С Ц4 Ц4 ПЛ1 2 2 ПЛ
japonica) Ареал-Японія С С 2 
 
 
 
 
  
60 
 
ДОДАТОК Б 
 
Фенологічні спостереження деревних видів рослин території ЧДТУ за 2024 
рік 
 Назва виду Родина/Ареал Дата/ 05.03 19.03 02.04 09.04 16.04 30.04 14.05 21.05 28.05 04.06 
Фенофаза27.02 
№ Гіркокаштан Родина ПГ1 ПГ1 ПГ3 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
п/п звичайний Гіркокаштанові С С С1 ПГ3 ПГ3 Ц1 Ц4 Ц4 Ц5 ПГ4 ПЛ1 
1 (Aesculus (Hippocastanaceae) ПГ3 ПГ3 ПГ3 ПГ4 ПЛ1 ПГ5 
hippocastanum) Ареал – гірські  
 ліси на півдні 
Балкан 
 
2 Ялина колюча Родина Соснові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Picea pungens (Pinaceae)      Л2 БР1 БР1 БР1 БР1 
Engelm.) Ареал - Північна БР1 Ц3 Ц4 Ц5 
Америка 
 
3 Туя західна Родина ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Thuja Кипарисові     Л2 БР1 Ц5 Ц5 Ц5 
occidentalis) (Cupressaceae) БР1 Ц3 БР1 БР1 
Ареал – Схід 
Північної Америки 
4 Дуб червоний Родина Букові ПР ПР ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Quercus rubra) (Fagaceae) Ц1 Ц3 Ц4 Ц5 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
Ареал – Північна ПЛ1 ПЛ1 ПР5 
Америка 
5 Береза повисла Родина Березові ПГ1 ПР ПГ1 Л1 Л1 ПГ2 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Betula pendula (Betulaceae) Ц Ц1 Ц1 Ц1 Ц2 Ц3 Ц5 Ц5 ПЛ1 
Roth.) Ареал – Європа, ПЛ1 
Сибір, Кавказ, 
Алтай, Далекий 
Схід 
 
6 Клен явір Родина Кленові ПР ПГ1 ПГ2 ПГ2 ПГ2 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Acer Aceraceae Ц2 Ц4 Ц5 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
pseudoplatanus) Ареал – Південна й ПГ2 ПГ5 ПЛ1 ПЛ1 ПГ5 
Середня Європа, 
Кавказ 
 
7 Яблуня Родина Розові ПГ1 ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
Недзвецького Rosaceae Ц1 Ц1 Ц4 Ц5 ПЛ1 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
(Malus Ареал – Китай Ц5 ПЛ1 ПГ5 
niedzwetzkyana) 
 
8 Горобина Родина Розові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
проміжна Rosaceae Ц1 Ц3 ПЛ1 ПЛ1 ПЛ1 ПЛ1 
(Sorbus Ареал – Середня Ц5 Ц5 Ц5 ПГ5 
intermedia) Європа, 
 Скандинавія 
9 Церціс Родини Бобові ПР ПР ПР ПГ Ц1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 
європейський (Fabaceae) Ц Ц1 Ц4 Ц5 Ц5 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
(Cercis Ареал – ПЛ1 ПЛ1 ПГ5 
siliquastrum) Середземномор’я 
 
10 Сосна Веймута Родина Соснові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ3 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Pinus strobus (Pinaceae)  БР1 БР1 БР1 БР1 БР1 
L.) Ареал – Північна Ц3 Ц3 Ц4 Ц5 
Америка 
 
61 
 
11 Тис ягідний Родина Тисові ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ1 ПГ2 ПГ3 БР1 БР1 БР1 Л2 
(Taxus baccata (Taxaceae)  Ц1 Л2 Ц3 Ц3 БР1 
L.) Ареал – помірна й Ц3 Л2 Л2 ПГ4 
 субтропічна зона 
Північної півкулі 
 
 12 Гінкго Родина Ґінкові ПГ1 ПГ1 ПГ1 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
дволопате́ве (Ginkgoaceae) ПГ2 ПГ2 ПГ2 ПГ3 Ц3 Ц3 Ц4 ПГ5 
(Ginkgo biloba) Ареал – Китай 
 
13 Магнолія Родина Ц1 Ц1 ПГ1 Ц3 Ц4 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
Суланжа Магнолієві Ц1 Л1 Ц5 Ц5 Ц5 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
(Magnolia × (Magnoliaceae) ПЛ1 ПЛ1  ПГ5 
soulangeana) Ареал – Східна й 
 Південно-Східна 
Азія 
 
14 Магнолія Родина ПГ1 Ц1 Ц1 Ц4 Ц4 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
кобус Магнолієві ПГ1 Л1 Ц5 Ц5 Ц1 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
(Magnolia (Magnoliaceae) ПЛ1 ПЛ1 ПГ5 
kobus) Ареал – Японія , 
 Корея 
15 Рубінія Родини Бобові ПР ПР ПР1 ПР ПГ1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 
псеудоакація (Fabaceae) ПГ1 ПГ1 Ц4 Ц4 Ц4 Ц4 
(Robinia Ареал – Північна   
pseudoacacia) Америка 
 
16 Тополя Родина Вербові ПР ПР ПР ПГ1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
пірамідальна (Salicaceae) ПГ1 ПГ1 ПГ1 Ц5 ПЛ4 ПЛ4 ПЛ4 
(Populus Ареал – помірна ПЛ4 
pyramidalis зона Північної 
Rozier) півкулі 
  
17 Тополя Родина Вербові ПГ1 ПР ПР ПГ1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
тремтяча, (Salicaceae) ПГ1 ПГ1 Ц5 Ц5 ПЛ4 ПГ5 
осика Ареал – помірна ПЛ4 ПЛ4 ПЛ4 
(Populus зона Північної 
tremuloides) півкулі 
 
18 Горіх чорний Родина Горіхові ПР ПГ1 ПГ1 ПГ1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Juglans nigra (Juglandaceae) Ц Ц ПГ2 Ц1 Ц4 Ц4 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
L.) Ареал – Північна ПЛ1 
 Америка 
19 В’яз Родина В'язові ПР1 ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 
граболистий (Ulmaceae) ПГ1 Ц Ц1 Ц1 ПЛ1 Ц4 ПЛ2 ПЛ2 ПЛ2 ПЛ2 
(Ulmus Ареал – Середня й ПЛ1 Ц5 
carpinifolia Північна Європа, 
Rupp.) Мала Азія, Іран, 
 Кавказ 
20 Бузок Родина ПГ1 ПГ1 ПГ2 ЦГ ЦГ Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
звичайний Маслинові Л1 Л1 Ц4 Ц4 Ц5 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 
(Syringa (Oleaceae) ПЛ1 ПГ5 ПГ5 
vulgaris) Ареал-Балканський 
 півострів 
 
 
 
21 Липа Родина Липові ПР1 ПР ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
серцелиста (Tiliaceae) ПГ1 Ц ПГ1 Ц3 Ц3 Ц3 Ц3 Ц3 Ц4 
(Tilia cordata) Ареал-Європа,  ПГ3  
Західний Сибір 
22 Айва японська Родина Розоцвіті ПГ1 ПГ1 ПГ2 Л1 Л1 Л1 Л2 Л2 Л2 Л2 Л2 
(Chaenomeles (Rosaceae) Ц1 Ц4 Ц4 Ц5 ПЛ1 ПЛ1 ПЛ1 ПЛ1 
japonica) Ареал-Японія Ц5 ПГ5 
 
62 
 
ДОДАТОК В 
 
 
Яблуня Недзвецького 
(Malus niedzwetzkyana) 
                     
Тополя пірамідальна 
 (Populus pyramidalis Rozier)                           Церціс європейський    (Cercis       
siliquastrum)                                                             
MIHICTEPCTBO OCBITHI HAYKM YKPAÏHH 
YEPKACBKHĂ IEPKABHMÝT EXHOJIOTIYHMÝ VHIBEPCHTET 
paKyIbTeT TeXHOIOriÄ, ŐyIİBHHUTBa Ta pauioHalbHOro ipupoIOKOPMCTyBaHHA 
Kaenpa NicoBoro rocionapCTBa Ta pauioHaNBHOro npupoIOKOPACTYBaHHA 
«lo3 axHCTY 1011YmeHO» 
3aB. kaenp JPII 
IHrpina YEMEPVC 
«ess 6 2026p. 
TPADIYHA IOKYMEHTAIIA 
nO KBanidikaižHoi po60TH 
0 aka IaBp a 
Ha TeMy: KAHaJIİ3 heHOJIorİYHHX INOKa3HHKİB JepeBHHX pocIHH y napkoBIH 
eKocHCTeMİ YepkaCLKOrO AepxaBHOrO TexHOJOriYHOrO yHİBEpCHTeTY» 
BuKOHaB: 3106yBay BHIIOi ocBİTH 4 Kypcy, 
rpynu JIT-27 
CneniaILHOCTİ: 
205 <«JIicOBe rocOnapcTB02 
CaByeHKO EBreH OJeKcaHADOBHY 
KepiBHHK CBiTJaHa KJIKOYKA 
HopMOKOHTPOMb IHrpina YEMEPHC 
3 I1paĻs İHUIHX aBTopiB 6e3 
3acBinyyIo, IỊO y uiž KBaTiikauižHIỶp oboTİ HeMae 3arno3HYeHB 
BiņnoBiIHHX nOCHJJaHb 3106yBay BHUỊoï OcBiTH 
HepkacH 2026 poky 
1 
 
Слайд 1 
                   
                            
                   
                      
                            
        
                                
                     
                           
         
                
                        
 
 
Слайд 2 
                        
                                                            
                                                        
                                                                  
                                                                   
                      
                                                                
                                                            
                                                                    
                                                          
  
 
 
 
2 
 
Слайд 3 
                               
                                
                                
                                 
                              
                                    
                                    
                                   
                       
  
 
Слайд 4 
                                     
            
                 
                   
                  
            
           
         
              
            
  
 
 
 
3 
 
Слайд 5 
                                        
  
 
Слайд 6 
                                     
            
    
             
           
      
         
       
        
 
 
 
 
 
4 
 
Слайд 7 
                            
                                                                 
  
 
Слайд 8 
                                                                 
  
 
 
 
5 
 
Слайд 9 
                                                                         
                        
                 
                        
                     
                     
                  
                        
                        
                     
            
  
 
Слайд 10 
                                                                   
                                  
                                   
                                      
                          
                                    
                           
                                   
                                
                                  
                                   
                           
                          
                                     
   
 
 
 
6 
 
Слайд 11 
                                                                   
                                
                                      
                                   
                                       
                                  
                                
                                   
                                 
                                        
                                         
                          
                                    
                                     
                                     
   
 
Слайд 12 
                                                         
                                  
   
 
 
 
7 
 
Слайд 13 
                                             
                                                                   
                                                                    
                                                                           
                                                                      
                                                                     
                                                              
            
   
 
Слайд 14 
                                                          
                       
                                                                    
                                                                         
                                                                     
                                                                           
                          
   
 
 
 
8 
 
Слайд 15 
                                                                  
                                                                         
                                                                         
                                                                
                                                                 
                                       
   
 
Слайд 16 
                                                               
   
 
 
 
9 
 
Слайд 17 
                                                             
   
 
Слайд 18 
                                       
                                     
                                                         
                                      
                                                
                                                   
                     
                         
                  
                      
                         
                           
                        
   
 
 
 
10 
 
Слайд 19 
                                                                          
                                                                                              
                                                                                                  
                                                                                            
                                                                                               
                                                                                              
                                                                                             
                                           
   
 
Слайд 20 
                                                 
                                                                             
                                                                                  
                                                                        
                                                                           
                                                                        
                                                                   
   
 
 
 
11 
 
Слайд 21 
        
                                                               
                                                                   
                                                             
                     
                                                               
                                                                  
                                                            
                                                                  
                                                                   
                                                             
                                                                
                                                                  
                                                                 
                        
   
 
Слайд 22 
                                                                        
                                                                  
                                                              
                                                                        
                                                                  
                                                                         
                             
                                                                
                                                                     
                                                                      
                                                                     
               
   
 
 
 
12 
 
Слайд 23