Природне та штучне заліснення перелогових земель на території Канівського району Черкаської області

Давиденко, Наталія Альбертівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9861
Full metadata record
DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Ткачук, Оксана Михайлівна	-
dc.contributor.author	Давиденко, Наталія Альбертівна	-
dc.date.accessioned	2026-07-12T18:20:43Z	-
dc.date.available	2026-07-12T18:20:43Z	-
dc.date.issued	2026-06-05	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9861	-
dc.description.abstract	Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 79 с., 10 рисунків, 8 таблиць, 1 формула, 34 літературних джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи – узагальнення досвіду створення лісових культур на землях, які раніше не були вкриті лісовою рослинністю у Канівському районі, а також оцінка процесів природного заліснення земель сільськогосподарського користування. Об’єкт дослідження – різновікові лісові культури сосни звичайної, створені у результаті лісорозведення у свіжих борових типах (А2) та свіжих і вологих суборових (В2, В3) лісорослинних умовах у Канівському лісництві Корсунь-Шевченківському надлісництві, а також нелісові ділянки, природно заліснені деревними видами в аналогічних лісорослинних умовах регіону досліджень. У бакалаврській кваліфікаційній роботі були проаналізовані відомості щодо історії лісорозведення на території сучасної України, наведені проблеми та перспективи заліснення перелогових земель в регіоні досліджень, висвітлено відомості про природно-кліматичні умови, а також викладені експериментальні дані заліснення перелогових земель, їх аналіз за матеріалами тимчасових пробних площ.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	перелогові землі	uk_UA
dc.subject	лісорозведення	uk_UA
dc.subject	лісові культури	uk_UA
dc.subject	природне заліснення	uk_UA
dc.subject	деградовані угіддя	uk_UA
dc.subject	сільськогосподарські землі	uk_UA
dc.title	Природне та штучне заліснення перелогових земель на території Канівського району Черкаської області	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	205 Лісове господарство (Лісове господарство)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРБ Н. Давиденко, 05.06.2026.pdf Restricted Access		11.99 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show simple item record
Extracted text



MIHICTEPCTBO OCBITM I HAYKIY KPAÏHH 
YEPKACLKMÝJ EPKABHVM TEXHOJIOTT4HMMY HIBEPCHTET 
pakybTeT TexHONOriň, 6yiiBHHITBa Ta paųioHaJlbHOrO 
(lasa paky 1Tery) npupONOKopuCTYB aHHg 
Kaoepa icoBOO rOCIIOJapcTBa Ta paiOHaJlbHOTO 
(IOBW |lawa Ka)epn) ipuponokopuCTYB aHHA 
«lo3 axHCTY AOnymeHo» 
Bas. yahenpu JITPI 
IHrpila UEMEPVC 
(iiuiaM. npisunule) 
«O 06 2026 p. 
IIOACHIOBAJILHA 3AIIHCKA 
10 KBaNihikauiűHoỉ poõoTH 
0 a k a Ji a Bp a 
(oCBIb0-KBL1)Kauimii PIBCHb) 
Ha TeMy: «IpupojHe Ta iIITYYHe 3aJlicHCHHA IIepeiorOBHX 3eMeJIb Ha 
TepuTopiï KaniBcbKOro paüoHy HepKaCbKOŤ O0.1acTi» 
(HaBBa TCML3LO HakI) 
BuKOHauia: 310Őy BaYKa BHIIoi ocBİTH 
4 Kypcy, rpynn 3JIT-27 
CrineuiaIbHOCTİ: 
205 «JlicoBe rocnOMapcTBO» 
(mpp IHaBl HanpA\IN NTOOBKL, CnCuaTbHOCi) 
laBHIeHKO Haralia AJILőepTiBHa 
(upi3BuuC. iM . Il0 OaILKOBİ 3I0ŐVBaya BMMoi ocBiTH) 
KepiBHMK OKcaHa TKAYYK 
(npiBBIe Ta IHILia) 
HopwokoTpob IHrpiua YEMEPHC 
Pecu3CHT 
(upBue ra HIWaW) 
3acBiyo, lo y iṁ KBaJi)ikaüňniM poóori HCMac 3ano344eHb 3 Iipaub iHIIHX 
aBTopiB oc3 BiJIiOBİJHHX IOCHJ1aHh 
3,100y Ba4 BHILOi OCBİTH 
(ILi0He) 
Hepkac 2026 poKy 
2 
lepknebKHi AepxnBnnH TexnOJOrİWHK yuinepcwreT 
uKybrer rexnoJOii, 6yņinHTBA Ta paiOnaDLHOro IpupogOKOPHCTYBaHHA 
(own W) 
Kudepa uicoBOro TOCIOJUpeTBa Ta pajonabHOTO IIPMpojOKopHcTy BaHHA 
(I0W0w) 
CueuiabliicTb: 205 «JlicoBe rocIOJJapeTBO», 
3ATBEPKYIO 
Sasiny IkHarğpiegaapu JIT PI 
 Y EMEPUC 
(HiaDHc) 
03 2026 p. 
3 A BIA HHA 
HAK BAJIIOIKALIÝHY POEOTY 
laeudenKO HamanË Anbõepmisnu 
(ipi3BMIe, İM ̀ A, II0 GaTbKOBİ 3JU0oyBaya BHULoŤ OCBiTH) 
1. Tema KBaJIihikauiňHoÏ po60TH 
«IIpuponHe Ta uITyYHe 3axi HeHnS nepenoroBHx 3eMeJlb Ha TepHTOpiï 
KaHiBCbKoro paňoHY HepkacbKoi o0.e TD, 
KepiBHHK KBaniğikauišHoi po6oTn TKaYK OKcaHa MuxaňniBHa, KC-TH, AOLeHT 
3aTBepaxeni HakasoM Yepxacbkoro nepkaBHoro TexHOJNOriHoro yHiBepcHTeTy Bin 
«17» 6epe3HA 2026 poky No 59/03-03 
2. TepMiH nOgaHHa KBaTihikauiňHoï poooTH 31o6yBayeM BHUỊOÏ 0cBİTH 
20.05.2026 p. 
3. Buxiani aHi N0 KBaniğİkauišHoi poboTH: nosCHIOBANBHA 3aHCKa, npoeKT 
opraHi3aii 1 po3BHTKY KopcyHb-IlleB4eHKİBCLKOro JicOBOro rOcIIO1apcTBa, 
IITepaTypHi 1Kepena, hoTOMaTepianH. 
4. 3MieT pospaxyHKOBO-10sCHIOBAJIbHOÏ 3anHCKH (1epenik nHTaHb, 
HaieKHT5 po3poóuTH) 
BcTyn. Jlicopo3BeneHA AK KIHOYOBHă MeTOI iIBHmeHHA piBHA I1CHCTOCTI 
TepHTOpii YepkacbKoi oónacri. Iporpama poőir Ta oCHOBHİ NO1OKEHHA METOAMKH 
10cIİIKEHb. XapakTepHCTHKa npupoIHO-KIİMaTHYHHX yMOB KaHiBCLKOrO paňoHy. 
Oco6nMBOcTi nicoposBeIeHHA Y perioni nocninKeHb. BucHOBKM Ta pekoMeHIAuii 
BHpoOHHITBY. CIHCOK BHKOPHCTaHHX IKepei. 
5. Ilepenik rpaqiunoro MaTepiauıy (3 TO4HHM 3a3Ha4eHHAM 000B'A3 
KpecieHb, nJaKaTiB) 
Kapra-cxeMa TepuTopii KaHiBCBKOro pañOHy. IIpe3eHTaia 
6. MaTa BHAa4i 3aBAaHHA AO KBAJIioİkauiúHoÏ poốoTH 16 IKOTOro 2026 poky 
KAJIEHJIAPHMĂ IJJAH 
TepmiH BHKOHaHHA 
No HasBa eTaniB BHKOHaHHA eTaniB 
3/n KBaniğikaniänoip o6oTH KBanihikauižHoi TlpuMi 
poõoTH 
1 OTpHMaHHA BHxiIHOrO 3aBIaHHA 16.02.26 p. BHKOH 
2 AHani3 JIİTeparypHMX 1Kepei 1 
ipuponHO-1CTOPHYHHX yMOB 23.02. - 06.03.26 p. BHKOH 
3 Po6oTa3 oakTHIHHM MaTepiaroM 09.03. - 20.03.26 p. BHKOH 
4 OnpaioaHHA 3iopaHoro hakTHYHOro 
MaTepiaIY 23.03. 03.04.26 p. BHKOH 
5 HaiHcaHHA po3IiIİB poõOTH 06.04. -24.04.26 p. BHKOH 
6 KOMn'OTePHHĂ Haốip TeKCTy 27.04, -08.05.26 p. BHKOH 
73asepueHHA Ta ohopmneHHA poőoTH 11.05.26 p. BHKOH 
3n06yBay BHLIoi oCBiTH-IHInIOMHHK Harania IABHIEHKO 
(ninnHc) (iM'AT a npi3BHue) 
KepisHMK KBanihikauišHoï po6oTH 
(nianngr Oca(itM'aA T aT nKpi3ABHuHIeY) K 
3 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП .......................................................................................................................... 4 
1 ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ 
ЛІСИСТОСТІ ТЕРИТОРІЇ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ............................................. 7 
Сучасний екологічний стан ґрунтів Черкаської області ............................... 7 
Історія та перспективи лісорозведення у Черкаській області ...................... 9 
Особливості заліснення земель, непридатних для 
сільськогосподарського використання ................................................................... 12 
Вплив трав’яної рослинності на ґрунт та культури сосни звичайної ........ 19 
Рекомендовані типи лісових культур та їх оцінка для лісорозведення на 
перелогових землях. .................................................................................................. 23 
2 ХAРAКТЕРИСТИКA ПРИРOДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМOВ РЕГІOНУ ........ 27 
2.1 Природно-кліматичні умови Канівського району ................................. 27 
3 ПРОГРАМА РОБІТ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ 
ДОСЛІДЖЕНЬ ........................................................................................................... 31 
3.1 Програма робіт .......................................................................................... 31 
3.2 Основні положення методики досліджень та обсяг виконаних робіт . 31 
4 ЛІСІВНИЧІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ У 
КАНІВСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ........................................... 36 
4.1 Загальна характеристика робіт з лісорозведення у регіоні досліджень
 36 
4.2. Сучасний стан лісових насаджень на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського користування .................................................................... 38 
4.2.1 Лісівничо-таксаційна характеристика об’єктів досліджень штучного 
походження на землях сільськогосподарського користування ................... 39 
4.2.2. Порівняльна оцінка лісових культур створених на землях, що не 
були під лісом .................................................................................................. 49 
4.2.3 Вплив патологічних чинників на формування, ріст і продуктивність 
лісових насаджень, створених на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського користування .......................................................... 53 
4.3 Оцінка природного заліснення перелогових земель ....................................... 61 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ .......................................... 73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 77 
 
  
4 
 
ВСТУП 
 
Сучасний стан лісових ресурсів України характеризується необхідністю 
підвищення рівня лісистості, оптимізації структури ландшафтів та посилення 
екологічних функцій лісів. Особливої актуальності набуває проблема залучення до 
лісорозведення деградованих і непридатних сільськогосподарських угідь, зокрема 
перелогових земель, які внаслідок тривалого невикористання зазнають природних 
сукцесійних змін. У зв’язку з потребою підвищення біологічної стійкості лісових 
насаджень і недопущення погіршення їх стану в майбутньому доцільним є 
коригування сучасних пріоритетів лісорозведення в напрямі посилення екологічної 
складової. Особливого значення набуває впровадження засад екологічно 
орієнтованого лісівництва, що передбачає врахування природних умов, типів 
лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід та закономірностей 
природних сукцесій. 
На розвиток лісорозведення на сучасному етапі істотно впливають 
інтеграційні процеси, які активізувалися після здобуття Україною незалежності, а 
також переорієнтація лісового господарства на принципи сталого розвитку. 
Водночас зростає роль лісів як важливого екологічного чинника, що забезпечує 
підтримання кліматичної рівноваги, збереження біорізноманіття, захист ґрунтів від 
ерозії та регулювання водного режиму територій. 
На державному рівні питання розширення площ лісів визначено одним із 
пріоритетних напрямів екологічної політики, що закріплено Указом Президента 
України №228/2021. Реалізація ініціативи «Масштабне заліснення України» 
передбачає збільшення площ лісових насаджень, відновлення деградованих земель 
та покращення екологічного стану територій. 
Канівський район Черкаської області характеризується значною часткою 
сільськогосподарських угідь, серед яких наявні перелогові землі, що втратили 
господарське значення, але мають потенціал для створення лісових насаджень. 
Разом із тим, природно-кліматичні умови регіону, зокрема ґрунтовий покрив, 
5 
 
рельєф та водний режим, потребують науково обґрунтованого підходу до вибору 
ділянок під заліснення та підбору деревних порід. 
Актуальність теми зумовлена необхідністю комплексного підходу до 
заліснення перелогових земель із урахуванням екологічних, економічних та 
лісівничих аспектів, а також, розроблення науково обґрунтованих підходів до 
підвищення лісистості території. Використання природного потенціалу територій 
у процесі створення нових лісів дасть можливість істотно зменшити матеріальні 
витрати, підвищити ефективність лісорозведення та сформувати біологічно стійкі, 
продуктивні насадження, максимально наближені до природних екосистем.  
Метою роботи є узагальнення досвіду створення лісових культур на землях, 
які раніше не були вкриті лісовою рослинністю, у Канівському районі Черкаської 
області, а також оцінка процесів природного заліснення земель 
сільськогосподарського користування. 
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань: 
– проаналізувати особливості створення лісових культур у регіоні 
дослідження;  
– дослідити процеси природного заліснення перелогових та інших нелісових 
земель;  
– оцінити лісівничий потенціал самозаліснених ділянок;  
– розробити пропозиції щодо вдосконалення технологій створення лісових 
культур із урахуванням природних процесів заліснення;  
– обґрунтувати доцільність залучення самозаліснених територій до 
лісорозведення.  
Об’єктом дослідження є молодняки І та ІІ класу віку та 60-річні чисті лісові 
культури сосни звичайної, створені у результаті лісорозведення у свіжих борових 
типах (А2) та свіжих і вологих суборових (В2, В3) лісорослинних умовах 
Канівського лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва, а також нелісові 
ділянки, природно заліснені деревними видами в аналогічних лісорослинних 
умовах регіону досліджень. 
6 
 
Предметом дослідження є лісівничі особливості та ефективність створення 
лісових культур, закономірності природного заліснення земель з опосередкованим 
лісівничим потенціалом, а також можливості його використання для підвищення 
рівня лісистості території. 
Методи дослідження. У кваліфікаційній бакалаврській роботі використано 
такі методи досліджень: лісівничо-таксаційні – для закладання пробних площ, 
визначення таксаційних показників насаджень та вивчення процесів природного 
заліснення нелісових земель; лісівничо-екологічні – для оцінки біологічних і 
екологічних характеристик насаджень; математико-статистичні – для обробки, 
узагальнення та аналізу отриманих експериментальних даних.  
Практичне значення отриманих результатів. У результаті комплексного 
дослідження процесів лісорозведення та природного заліснення деревними 
породами земель із потенційними лісівничими властивостями (на прикладі 
Канівське лісництва) обґрунтовано можливість і доцільність підвищення лісистості 
території шляхом ефективного використання природного потенціалу. 
Запропоновані підходи дозволять формувати довговічні, біологічно стійкі та 
продуктивні лісові насадження, наближені до природних екосистем, а також 
дозволять визначити найбільш раціональні та економічно обґрунтовані шляхи 
розширення площ лісів. 
 
Публікації автора за темою дослідження: 
1. Давиденко Н.А., Ткачук О.М. Захисні лісові насадження як структурний 
елемент у формуванні національної екологічної мережі Черкащини. Збірник тез 
доповідей студентської науково-практичної конференції ЧДТУ. 21–22 квітня 2026 
року м. Черкаси. С. 206. 
 
 
  
7 
 
1 ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ ЯК КЛЮЧОВИЙ МЕТОД ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ 
ЛІСИСТОСТІ ТЕРИТОРІЇ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
Сучасний екологічний стан ґрунтів Черкаської області 
 
Земельний фонд Черкаської області становить 2091,6 тис. га. Переважну 
частину території займають сільськогосподарські угіддя – 69,4% (1451,3 тис. га), у 
структурі яких домінує рілля – 87,6% (1271,6 тис. га). Інші категорії представлені 
пасовищами (78,6 тис. га), сіножатями (65,2 тис. га), насадженнями (27,1 тис. га) та 
перелогами (8,8 тис. га) [1]. Така висока частка розораності території свідчить про 
значне антропогенне навантаження на земельні ресурси регіону. 
У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи, які є одними з 
найродючіших ґрунтів. У складі ріллі їх площа становить 841,7 тис. га (70,6%). 
Серед них найбільшу частку займають чорноземи типові (531,1 тис. га), значними 
є площі реградованих (195,6 тис. га) та опідзолених чорноземів (115 тис. га) [2]. 
Водночас у регіоні налічується 361,8 тис. га деградованих та 108,8 тис. га 
малопродуктивних земель, що свідчить про погіршення якісного стану ґрунтового 
покриву. Потребують консервації 139,5 тис. га земель, тоді як фактично 
законсервовано лише 3,7 тис. га, що є недостатнім для стабілізації екологічної 
ситуації [3]. Сільське господарство є провідною галуззю економіки регіону та 
відіграє важливу роль у господарському комплексі України, забезпечуючи 
виробництво продовольства та сировини для переробної промисловості. Черкаська 
область характеризується високим рівнем розвитку аграрного виробництва та 
культурою землеробства. За обсягами валової продукції сільського господарства 
регіон посідає провідні позиції в державі, формуючи близько 6,6% 
загальнодержавного обсягу. 
Разом із тим інтенсифікація сільськогосподарського виробництва 
супроводжується зростанням антропогенного навантаження на ґрунти. Винос 
поживних речовин із урожаєм значно перевищує їх надходження з добривами, що 
призводить до зниження вмісту гумусу – основного показника родючості ґрунтів. 
8 
 
Сучасний рівень внесення органічних добрив не забезпечує компенсації цих втрат, 
а надмірне застосування мінеральних добрив може спричиняти закислення ґрунтів 
і накопичення нітратів у продукції [2]. 
Зокрема, у 2009 році сільськогосподарськими підприємствами області 
внесено 58,1 тис. т мінеральних добрив (у поживних речовинах), що на 22 % менше 
порівняно з попереднім роком і у 3,2 рази менше, ніж у 1990 році. Значна частка 
посівних площ (близько 27%) взагалі не удобрювалася. Обсяги внесення 
органічних добрив також суттєво скоротилися – до 965 тис. т (у серед. 1 т/га), що 
майже у 10 разів менше порівняно з 1990 роком. Це зумовлено, насамперед, 
скороченням поголів’я худоби [3]. 
Крім того, негативний вплив на стан ґрунтів чинять ущільнення важкою 
технікою, розвиток водної та вітрової ерозії, вторинне засолення, підтоплення та 
хімічне забруднення. Упродовж 2005-2009 років рекультивація порушених земель 
здійснювалася в обмежених обсягах (0,1 тис. га), тоді як загальна площа порушених 
земель на кінець 2009 року становила 3,5 тис. га, а відпрацьованих – 1,9 тис. га [3]. 
Таким чином, сучасний стан земельних ресурсів регіону потребує 
впровадження науково обґрунтованих заходів щодо їх раціонального, екологічно 
безпечного використання та відтворення родючості ґрунтів. Одним із 
перспективних напрямів є оптимізація структури землекористування шляхом 
виведення деградованих і малопродуктивних земель із інтенсивного обробітку та 
їх трансформація у природні угіддя, зокрема шляхом заліснення. 
Сучасний етап розвитку України характеризується переходом від 
традиційних форм організації території до агроландшафтних систем 
землекористування, які передбачають гармонійне поєднання господарської 
діяльності з природними умовами. Масштабна деградація сільськогосподарських 
угідь, зумовлена ерозійними процесами, заболоченням, засоленням та 
забрудненням, вимагає невідкладного впровадження заходів із їх відновлення [4]. 
Важливою складовою сталого розвитку є формування екологічного каркасу 
територій, зокрема через створення та розвиток екологічної мережі. У цьому 
9 
 
контексті реалізація положень Закону України «Про Загальнодержавну програму 
формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» 
передбачала проведення детального аналізу використання земель, виділення 
деградованих і малопродуктивних угідь, обґрунтування їх консервації та 
часткового вилучення з інтенсивного сільськогосподарського використання з 
подальшим переведенням у природні екосистеми [1]. 
Отже, заліснення таких земель розглядається як один із найбільш ефективних 
шляхів підвищення екологічної стабільності територій, відновлення родючості 
ґрунтів та формування стійких агроландшафтів. 
 
Історія та перспективи лісорозведення у Черкаській області 
 
Черкаська область займає особливе місце в історії українського лісівництва. 
Регіон, де колись простягалися неозорі лісові масиви, що з'єднували Черкаський 
бір, Холодноярський та Чорний ліси, сьогодні є прикладом багатовікової взаємодії 
людини з лісовими екосистемами. Вивчення історичного досвіду лісорозведення на 
Черкащині та аналіз сучасних тенденцій дозволяє окреслити перспективні напрями 
розвитку лісового господарства в умовах кліматичних змін та зростаючого 
антропогенного навантаження [3, 5]. 
За свідченнями історичних документів, у далекому минулому ліси займали 
понад половину території сучасного Черкаського краю. Впродовж багатьох століть, 
аж до 18 ст., основні лісові масиви регіону – Черкаський (Великий) бір, 
Холодноярський і Чорний ліси становили єдину лісову систему. Населення 
використовувало ліси для полювання та бортних промислів, заготівлі сировини для 
кораблебудування, будівництва житла та фортець, склоробного і поташного 
виробництва, виготовлення селітри. 17 століття ознаменувало початок перших, 
хоча й несистематичних, спроб організованого ведення лісового господарства. 
Майже до кінця 18 ст. господарська діяльність суттєво не впливала на стан і 
поширення лісів. Наприкінці 18 ст. розпочалося інтенсивне освоєння степової зони 
10 
 
України, що призвело до посилення експлуатації лісів. Черкаський бір, 
Холодноярський і Чорний ліси стали основними постачальниками деревини для 
Чорноморського флоту та будівництва нових населених пунктів. У Черкаському 
бору було здійснено лісооблаштування за всіма правилами тогочасного лісового 
господарства. Охорона набула ретельного характеру: здійснювалися щоденні 
огляди лісових «квадратів» наглядачами та озброєними вартовими [5].  
Становлення штучного лісовідновлення. Значний внесок у розвиток лісового 
господарства зробив граф О. О. Бобринський, якого сучасники називали «людиною 
корисних захоплень». Він використовував бір як джерело сировини для цукрово-
рафінадних заводів, водночас вкладаючи значні кошти в охорону та 
лісовідновлення. До 1845 року лісівники орієнтувалися виключно на природне 
поновлення лісу. На основних лісосіках залишали 24-30 кращих дерев сосни на 
відстані 18-21 м одне від одного. Однак практика показала, що на лісосіках площею 
понад 100 га сосна природним шляхом не поновлюється.  
Питання штучного лісовідновлення вперше було поставлено у 1849 році, але 
практична реалізація розпочалася лише у 1876 році. Скасування кріпосного права 
у 1861 році та подальші соціально-економічні зміни суттєво вплинули на 
організацію лісового господарства в регіоні [6]. 
Дослідження 2017-2018 років засвідчують складну структуру використання 
лісоресурсного потенціалу Черкаської області. Сучасні лісові екосистеми регіону 
потребують оптимізації з урахуванням екологічних, економічних та соціальних 
факторів. Лісівники Черкащини демонструють значні результати у відтворенні 
лісів: Статистика за 2021 рік показала що було відтворено понад 1090 гектарів лісу, 
закладено в розсадники понад 8 мільйонів сіянців лісоутворюючих порід. 
У рамках президентської програми «Зелена країна» та загальнонаціональної 
толоки «Створюємо ліси разом» у жовтні 2021 року всі державні лісогосподарські 
підприємства Черкащини долучилися до масштабного висаджування лісів. У 
результаті «толоки» було висаджено 90 тис. сіянців та саджанців за один день. 
Протягом осінньої лісокультурної кампанії 2025 року було заплановано висадити 
11 
 
щонайменше 1 мільйон майбутніх дерев. Заходи проводилися у співпраці з 
глобальним проектом Greening of the Planet [3]. 
Багатовікова експлуатація лісів призвела до значного скорочення їх площі 
порівняно з історичними показниками. Якщо раніше ліси займали понад половину 
території краю, то сьогодні лісистість області суттєво нижча. 
Сучасні дослідження вказують на необхідності оптимізації лісів Черкаської 
області з урахуванням комплексу факторів. Ключовими завданнями є: збереження 
та розширення площі лісових насаджень, підвищення продуктивності лісів, 
забезпечення екологічної стійкості лісових екосистем, раціональне використання 
лісоресурсного потенціалу. 
У ході наради, яка відбулася у Черкаській ОДА у 2025 році, фахівці лісового 
та природоохоронного профілю окреслили підходи до відбору земель, придатних 
для створення лісових насаджень. Науковці представили результати попереднього 
аналізу територій і надали обґрунтовані рекомендації щодо доцільності їх 
заліснення з урахуванням необхідності збереження природних екосистем, 
передусім степових, які мають високу природоохоронну цінність і є вразливими до 
трансформацій [1]. 
На сьогодні вже ідентифіковано земельні ділянки на території області, що 
зазнали процесів самозаліснення. Визначено їх орієнтовні площі та просторове 
розміщення, а також триває робота над врегулюванням правового статусу таких 
земель з метою їх подальшого раціонального використання та включення до 
лісового фонду (рис. 1.1). 
Відповідно до чинних нормативів, Черкаська область має досягти рівня 
лісистості на рівні 16 %. За даними проєкту ФАО «Консолідація лісової політики в 
Україні», станом на 1 січня 2011 року цей показник уже становив 16,1%, що 
свідчить про відносно стабільний рівень лісистості, однак не знімає актуальності 
подальшого його оптимізування [3]. 
 
12 
 
 
Рисунок 1.1 – Природне відновлення сосни звичайної на перелогових землях 
Канівського району (фото Н. Давиденко) 
 
Таким чином, пріоритетним завданням для регіону є не лише кількісне 
збільшення площ лісових насаджень, а й забезпечення екологічно збалансованого 
підходу до лісорозведення. Це передбачає гармонійне поєднання процесів 
заліснення з необхідністю збереження біорізноманіття, підтримання природних 
степових екосистем і запобігання порушенню їх екологічної рівноваги. 
 
Особливості заліснення земель, непридатних для сільськогосподарського 
використання 
 
Заліснення деградованих та малопродуктивних земель є одним із 
пріоритетних напрямів лісової політики України. За різними оцінками, в країні 
налічується від 2 до 4 мільйонів гектарів земель, непридатних для ефективного 
сільськогосподарського виробництва, які потенційно можуть бути залісненими. 
Черкаська область, розташована в Лісостеповій зоні з інтенсивним аграрним 
використанням територій, має значний фонд таких земель, що потребують 
екологічної реабілітації шляхом створення лісових насаджень [4, 5]. 
13 
 
До земель, непридатних для сільськогосподарського використання 
відносяться піщані та супіщані ґрунти з низькою родючістю, крутосхили з ухилом 
понад 7°, яружно-балкові системи, заболочені та перезволожені ділянки, 
солонцюваті та засолені землі, кам'янисті та щебенисті ділянки, еродовані (змиті) 
ґрунти різного ступеня, техногенно порушені території, виснажені інтенсивним 
обробітком угіддя, забруднені промисловими викидами ділянки, колишні кар'єри 
та відвали. У таблиці 1.1 ми навели детальну характеристику земель, які потенційно 
можуть бути використані для заліснення Черкаської області. 
 
Таблиця 1.1 – Земельний фонд для заліснення: структура та особливості 
(розроблено авторкою) 
Категорія земель Основні проблеми Потенціал заліснення 
Піщані тераси Дніпра Низька водоутримуюча 
Високий (сосна, акація) 
здатність 
Яружно-балкові землі Активна ерозія, крутизна 
Середній (дуб, липа, клен) 
схилів 
Солонцюваті ґрунти Несприятливий водно-
Обмежений (тополя, верба) 
сольовий режим 
Перезволожені низини Надлишкове зволоження Середній (вільха, ясен) 
Колишні торфовища Пожежонебезпека, осідання Високий (береза, вільха) 
 
В Україні у 50-70-х рр. минулого століття на низькопродуктивних землях 
сільськогосподарських угідь було створено близько 1 млн. га лісових насаджень. У 
наступні десятиліття темпи заліснення таких земель суттєво знизилися, 
досягнувши мінімуму у 90-х роках. У першому десятилітті XXI ст., у зв'язку із 
планами зменшення розорювання території, обсяги заліснення таких земель знову 
почали зростати. Для Західного Полісся, де переважають бідні піщані землі, 
малопридатні для вирощування сільськогосподарських культур, проблема їх 
заліснення на основі досвіду створення таких насаджень у минулому набуває 
особливого значення [6]. 
14 
 
За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у 
період 2000-2020 рр. Україна продемонструвала позитивну динаміку збільшення 
площі лісів. Згідно з оцінкою глобальних лісових ресурсів ФАО (Global Forest 
Resources Assessment, FRA 2020), площа лісів України станом на 2020 рік становила 
9,69 млн. гектарів, що складає ≈ 16,7% території країни [1].  
Варто зазначити, що за період незалежності України лісистість країни зросла 
з приблизно 15,6% на початку 1990-х років до 16,7% станом на 2020 рік. Це 
збільшення відбувалося переважно за рахунок заліснення деградованих 
сільськогосподарських земель, а також природного заростання перелогів. 
За даними Державного агентства лісових ресурсів України, загальна площа 
вкритих лісовою рослинністю земель лісового фонду станом на 2021 рік становила 
10,4 млн. гектарів.  
Вітчизняний науковець Маурер В.М. [7] відносить до лісових ділянок «із 
опосередкованим лісівничим потенціалом або без нього» такі категорії земель: 
ділянки, що вийшли з-під тривалого і тимчасового сільськогосподарського 
використання; пустирі та поляни; сіножаті низької якості; перелогові та піщані 
землі; яружно-балкові системи, придатні для заліснення без додаткових 
підготовчих робіт. Пріоритетною метою заліснення таких площ, з точки зору 
екологічно орієнтованого лісівництва, є відтворення на заліснених ділянках ознак 
і властивостей лісового біогеоценозу у стислі терміни. Це досягається шляхом 
створення різних видів насаджень: масивних лісових культур, смугових насаджень, 
традиційних лісових культур та плантаційних лісових культур певного 
призначення. Кінцевою метою є формування необхідних умов для відновлення на 
них у майбутньому насаджень, подібних за складом, формою і структурою до 
корінних деревостанів (за винятком зон із незадовільним природним поновленням). 
На таких ділянках доцільно створювати суцільні культури з переважанням у їх 
складі дерев порід-піонерів або таких, що передують породам корінних насаджень 
у процесі їх природних лісозмін. 
15 
 
Обов'язковою умовою раціонального землекористування є заліснення 
непридатних для сільськогосподарського виробництва територій. Штучні 
насадження створюють у ярах і балках, уздовж річок і водойм та на інших 
непридатних для сільськогосподарського використання землях [8]. 
Яри і балки заліснюють із метою попередження ерозійних процесів. При 
цьому насадження займають 20-50 метрів у приярових та прибалкових смугах, за 
всією площею заліснюють схили ярів та балок, а також повному залісненню 
підлягають дна балок [9]. 
Згідно з Державною стратегією управління лісами України до 2035 року [10], 
одним із пріоритетів є збільшення площі лісів шляхом заліснення деградованих та 
малопродуктивних земель. За оцінками фахівців, в Україні налічується від 2 до 4 
млн. гектарів земель, потенційно придатних для заліснення. У рамках ініціативи 
«Зелена країна» передбачено висадити 1 мільярд дерев до 2027 року та довести 
лісистість України до 20 % у довгостроковій перспективі. 
При залісненні яружно-балкових систем варто уникати створення 
монокультурних насаджень, особливо з таких хвойних порід, як ялина, ялиця та 
сосна. Ці породи формують щільний шар підстилки, який погіршує 
водопроникність ґрунту та знижує протиерозійну ефективність насаджень [11]. 
У випадку, коли основу протиерозійних культур становлять хвойні породи, 
їх необхідно поєднувати з листяними супутниками для забезпечення 
сприятливішого гідрологічного режиму та формування пухкішої лісової підстилки. 
На вершинах активних ярів, де відбуваються інтенсивні ерозійні процеси, 
рекомендується створювати змішані культури робінії псевдоакації (акації білої) 
разом із чагарниковими породами у співвідношенні 1:1. Альтернативним варіантом 
є закладання чистих насаджень робінії як попередньої культури, що підготує умови 
для введення інших порід. Чисті насадження акації характеризуються відносно 
невеликою тривалістю життя: вже у віці 20-25 років у них часто спостерігається 
суховершинність, що з часом призводить до відмирання дерев. У посушливих 
умовах степової зони такі насадження на стадії жердняку (15-20 років) формують 
16 
 
щільний шар підстилки, який відзначається низькою водопроникністю та легко 
піддається змиванню зі схилів під час інтенсивних опадів [12]. Таким чином, для 
забезпечення тривалого протиерозійного ефекту доцільно надавати перевагу 
змішаним насадженням із включенням різних деревних та чагарникових порід. 
У лісокультурному фонді Полісся України значну частку становлять 
староорні землі. Характерною особливістю дерново-підзолистих, глинисто-
піщаних і супіщаних ґрунтів є незначна потужність гумусового горизонту, при 
цьому основна частина поживних речовин зосереджена у верхніх шарах. Тривале 
сільськогосподарське використання та систематична оранка таких ґрунтів 
спричиняють інтенсивне переміщення органічної речовини у нижні горизонти, 
малодоступні для кореневих систем рослин. Додатковим чинником виснаження 
ґрунтів є щорічне вилучення біомаси разом із урожаєм [13]. 
За даними В.В. Стопкань, порівняно з цілинними ґрунтами староорні 
характеризуються зниженням активності ґрунтової мікрофлори та нітрифікаційної 
здатності, а також істотним погіршенням фізичних властивостей, зокрема 
структури, водо- та повітропроникності [14]. 
У таких умовах сосна звичайна формує кореневу систему переважно у 
верхніх горизонтах ґрунту. Після освоєння верхнього, найбільш забезпеченого 
поживними речовинами шару, коріння поступово заглиблюється, однак цей процес 
відбувається повільно через недостатню аерацію нижніх горизонтів. Обмежений 
розвиток кореневої системи в глибину негативно впливає на ріст і розвиток 
надземної частини, спричиняючи фізіологічне ослаблення дерев. 
Ослаблені насадження стають вразливими до дії шкідників і збудників 
хвороб. Зокрема, дерева уражуються підкоровими шкідниками та кореневими 
патогенами, зокрема кореневою губкою. Унаслідок комплексного негативного 
впливу біотичних факторів спостерігається поступове відмирання дерев, що 
призводить до формування прогалин у насадженнях. 
Зріджені соснові молодняки, у свою чергу, створюють сприятливі умови для 
масового розвитку личинок хрущів, які пошкоджують кореневу систему. Сукупна 
17 
 
дія кореневих шкідників, підкорових комах і збудників хвороб значно посилює 
процес деградації насаджень. У результаті цього відмирання лісових культур може 
спостерігатися вже у віці 12-15 років [15]. 
Для більшості лісорослинних умов на піщаних ґрунтах у різних природних 
зонах України основною лісоутворювальною породою є сосна звичайна, а в умовах 
степової зони – також сосна кримська. У вологих і перезволожених умовах 
судібров доцільним є використання берези пухнастої, вільхи чорної та верби білої, 
тоді як у свіжих і вологих судібровах ефективною породою виступає тополя чорна. 
У степових районах у сухих і свіжих судібровах значного поширення набуває 
акація біла. Введення супутніх деревних порід у соснові насадження сприяє 
поліпшенню умов розкладу підстилки, збагаченню ґрунту поживними речовинами 
та формуванню більш сприятливого середовища для існування корисної 
орнітофауни [16]. 
В умовах Західного Полісся України технології створення лісових культур на 
пісках загалом відповідають загальноприйнятим у лісовому господарстві. 
Первинний обробіток ґрунту здійснюється переважно смугами, рідше – суцільним 
способом. Лісові культури створюють як чисті соснові або мішані з участю берези. 
Застосовується рядовий тип змішування, із схемою садіння 2,0-2,5×0,5-0,7 м. 
Садіння здебільшого проводиться вручну під меч Колесова, рідше – механізованим 
способом. Садивний матеріал вирощують у тимчасових або постійних розсадниках 
[17]. 
За даними М.І. Гордієнка, суцільне розпушення піщаних ґрунтів може 
спричиняти розвиток дефляційних процесів. Сіянці сосни є чутливими до вітрової 
ерозії: вони пригнічуються при оголенні кореневої системи, засипанні надземної 
частини піском і механічних пошкодженнях. З метою запобігання загибелі культур 
на дефляційно небезпечних ділянках застосовують розроблений вітчизняними 
науковцями спосіб часткового обробітку ґрунту з глибоким розпушуванням (60-80 
см), при цьому садіння здійснюють на другий рік після підготовки ґрунту [18]. 
18 
 
Водночас, як зазначає Пилипенко, у умовах Полісся та Північного Лісостепу, 
особливо під захистом лісових масивів, де ризик дефляції мінімальний, доцільним 
є застосування суцільної оранки ґрунту. У свіжих і вологих суборах та сугрудах 
підготовка ґрунту здійснюється аналогічно до сільськогосподарських угідь на 
супіщаних і суглинкових ґрунтах. У Лісостепу, особливо в його південній частині, 
ефективною є плантажна оранка, яка сприяє кращому розвитку кореневої системи 
сосни та полегшує боротьбу з трав’яною рослинністю, особливо в перший рік після 
створення культур [19]. 
При створенні насаджень на пісках доцільно формувати змішані культури з 
участю деревних і чагарникових порід. Частка головної деревної породи повинна 
становити не менше 50%, тоді як супутні породи та чагарники добирають з 
урахуванням лісорослинних умов і властивостей ґрунтів [20]. 
Як садивний матеріал використовують переважно 2-річні сіянці, які 
висаджують на 4-6 см глибше кореневої шийки. При суцільній підготовці ґрунту 
міжряддя становлять 1,5-2,0 м, а при частковій – 2,5-3,0 м; відстань між рослинами 
в рядах – 0,5-0,7 м [21]. За даними Пилипенка [13], міжряддя шириною 1,5 м є 
оптимальними, оскільки дозволяють проводити лінійні рубки догляду в 
молодняках до 10-річного віку, а також раціонально використовувати дерева сосни 
для новорічної продукції та виготовлення хвойно-вітамінного борошна. 
Догляд за лісовими культурами залежить від способу підготовки ґрунту. При 
суцільному обробітку його здійснюють протягом 3-4 років. За часткового 
обробітку в перші два роки проводять ручний догляд (тричі за вегетаційний період) 
у межах смуг шириною 0,5-0,7 м. Механізований догляд (3-4 рази) розпочинають 
із другого року шляхом обробітку міжрядь дисковими культиваторами з 
поступовим розширенням розпушеної смуги. На третьому році два перші догляди 
виконують аналогічним способом, а третій – із застосуванням борін у міжряддях. 
У наступні 1-2 роки проводять 1 міжрядний догляд [16, 22]. 
На горбистих пісках, де проведення суцільного обробітку ґрунту є 
недоцільним, під створення лісових культур застосовують майданчиковий спосіб 
19 
 
підготовки ґрунту. Посадкові майданчики площею близько 1 м² закладають у 
понижених елементах рельєфу, що сприяє кращому накопиченню вологи. У межах 
кожного майданчика ґрунт розпушують на глибину 50-60 см. На одному гектарі, 
залежно від умов місцезростання, створюють 800-1200 таких майданчиків, на 
кожному з яких висаджують по 3-5 сіянців. Догляд за культурами, як правило, 
здійснюють вручну впродовж 3-5 років. 
У випадках лісорозведення на ділянках, де з лісівничих позицій введення 
порід корінних деревостанів є недоцільним, доцільно використовувати породи-
піонери або види, що виконують роль попередників корінних насаджень у процесі 
природних лісозмін. Їх застосування забезпечує поступове формування на 
нелісових землях сприятливих едафічних і мікрокліматичних умов для подальшого 
створення насаджень за схемами, рекомендованими для лісових земель. 
 
Вплив трав’яної рослинності на ґрунт та культури сосни звичайної 
 
Для завдань лісорозведення важливим є всебічне вивчення впливу трав’яної 
рослинності на ріст і розвиток молодих деревних насаджень. Взаємодія між 
деревними та трав’яними видами найбільш виразно проявляється у перші роки 
формування культур, коли крони молодих дерев ще не забезпечують достатнього 
затінення ґрунту. За умов інтенсивного розвитку трав’яної рослинності між нею та 
сосною виникає гостра конкуренція за доступні поживні елементи та вологу. 
Особливу увагу в цьому контексті привертають результати В.М. Сукачова, 
який встановив, що коренева система злакових трав змушує молоді сіянці дуба 
розвиватися у бідніших підзолистих горизонтах ґрунту. Алелопатичні (біохімічні) 
дослідження довели, що негативний вплив трав’яної рослинності обумовлений не 
лише конкуренцією за ресурси, але й дією кореневих виділень трав’яних видів, 
(пирію), що істотно пригнічують ріст молодих особин деревних видів (рис. 1.2). 
 
20 
 
 
Рисунок 1.2 – Стан ґрунту та трав’яної рослинності на перелогових землях 
(фото Н. Давиденко) 
 
У соснових культурах до п’ятирічного віку домінуючий вплив трав’яного 
покриву на ріст дерев відбувається через кореневу сферу. Дерново-підзолисті 
ґрунти відзначаються низьким вмістом азоту, тому молоді деревні рослини часто 
зазнають азотного голодування, що підтверджено дослідженнями П.М. Ремезова. 
Вітчизняні та зарубіжні автори встановили, що трав’яні рослини не лише активно 
поглинають азот, посилюючи його дефіцит для дерев, а й сприяють втратам цього 
елемента через підсилення процесів денітрифікації. Такі процеси зумовлені 
високою потребою кореневих систем трав у кисні, що призводить до формування 
окисно-відновних умов, сприятливих для денітрифікуючих мікроорганізмів. 
У лісових культурах сосни першого-другого року життя в результаті такої 
взаємодії формуються нестійкі, динамічні рослинні угруповання, які 
характеризуються низьким ступенем видової подібності з культурами наступних 
вікових етапів. 
Кількісні дослідження мінерального живлення свідчать, що у чотирирічних 
соснових культурах у хвої накопичується в середньому 14,7 кг/га азоту. Загальна 
21 
 
його кількість у надземній масі сосни становить близько 19 кг/га, а в кореневій – 
2,3 кг/га. Натомість трав’яна рослинність на цих ділянках акумулює значно більше: 
31,2 кг/га азоту в надземних органах та 24,3 кг/га – у коренях. Подібні 
співвідношення спостерігаються й для інших елементів живлення: сосна поглинає 
в середньому 7,9 кг/га фосфору та 12,4 кг/га калію, тоді як трав’яна рослинність – 
відповідно 19,4 та 53,5 кг/га [23]. 
Б.І. Якушев [24] зазначає, що зі збільшенням віку соснових культур і 
поступовим витісненням трав’яного покриву відбувається перебудова балансу 
поживних речовин на користь деревних видів. Так, у 15-річних культурах із 
різнотравно-злаковим покривом сосна поглинає з ґрунту вже 105 кг/га азоту, тоді 
як трав’яна рослинність – 81 кг/га. Найбільшу здатність до поглинання 
радіоактивного фосфору серед трав’яних видів проявляє куничник наземний, який 
засвоює його у 1,8 рази більше, ніж сосна. 
В усіх типах лісорослинних умов спостерігається зростання запасів 
поживних речовин у верхньому (0-10 см) шарі ґрунту пропорційно до 
інтенсивності доглядів за культурами – як у рядах, так і міжряддях. На глибших 
горизонтах такі відмінності або мінімальні, або відсутні. Збагачення поверхневого 
шару ґрунту пояснюється з одного боку усуненням трав’яної рослинності, яка 
істотно випереджає сосну за обсягами споживання елементів живлення, а з іншого 
– поверненням цих елементів у ґрунт через розклад стебел і листків, зароблених під 
час проведення доглядів [25]. 
Коренева система трав’яних рослин характеризується значною 
поглинальною поверхнею: на 1 г надземної фітомаси припадає від 1 до 7 м2 
кореневих волосків. У перші 10 років після створення культур трав’яна рослинність 
істотно ускладнює мінеральне та водне живлення деревних порід, пригнічує їх 
алелопатично активними кореневими виділеннями та істотно знижує приріст 
деревини. Заглушення сосни трав’яними видами призводить до зменшення 
освітленості її надземних органів, обмеження транспірації та зниження 
22 
 
інтенсивності фотосинтезу, що негативно позначається на накопиченні органічної 
маси молодими рослинами. 
Водночас трав’яна рослинність відіграє і позитивну роль: із роками вона 
сприяє підвищенню потенційної родючості ґрунту внаслідок нагромадження 
гумусу та переведення частини важкорозчинних елементів у форми, доступні для 
дерев. Після змикання крон сосни ці процеси проявляються у значному 
прискоренні росту насаджень у віці 15-20 років. У молодих соснових культурах 
трави формують кореневу поверхню, що перевищує поглинальну площу кореневих 
систем сосни у 10-15 разів [26]. 
Негативний вплив трав’яної рослинності на саджанці може проявлятися як 
безпосередньо, так і опосередковано. Побічна дія пов’язана зі споживанням 
значних кількостей поживних елементів і води, що призводить до виснаження та 
пересушування ґрунту. Під густими злаковими угрупованнями ґрунт зазвичай 
ущільнюється, що збільшує випаровування та погіршує водний режим. За умов 
пересихання різко зменшується активність ґрунтових мікроорганізмів, 
сповільнюються процеси розкладу органічних решток, погіршується мінералізація 
та перехід поживних елементів у доступні форми; зникають дощові черви, які 
відіграють важливу роль у структуроутворенні та перемішуванні ґрунту. 
Безпосередній негативний вплив трав’яної рослинності проявляється у 
механічному пригніченні сходів і молодих рослин, погіршенні умов для розвитку 
їх кореневої та надземної частин, нестачі світла, води та елементів живлення.  
У зимовий період сухі трав’яні стебла, притиснуті снігом, можуть ламати 
молоді деревця. Крім того, щільні травостої часто слугують укриттям для 
мишоподібних гризунів, що шкодять молодим культурам. Сухостій трав’яної 
рослинності становить значну пожежну небезпеку, особливо навесні, коли є 
легкозаймистим матеріалом і може спричинити поширення низових пожеж. 
Згідно з класифікацією німецького дослідника Гесса [27], трав’яні рослини за 
ступенем шкодочинності щодо лісових культур поділяються на три групи. До 
першої групи належать найбільш небезпечні види, серед яких пирій повзучий 
23 
 
(Elytrigia repens) та Куничник наземний (Calamagrostis epigejos). До третьої групи 
відносять відносно малошкідливі види, такі як звіробій, кропива та інші 
представники цього фітоценотичного комплексу [27]. 
Трав’яні рослини виступають не лише сильними конкурентами деревних 
порід за вологу, а й чинять комплексний фізіологічний та фізико-хімічний вплив на 
ґрунтове середовище. Їхні підземні та надземні органи перешкоджають 
нормальному газообміну між атмосферним та ґрунтовим повітрям, ускладнюючи 
дифузію газів. Важливим негативним чинником є й те, що трав’яні угруповання 
виділяють у ґрунтове повітря значні кількості вуглекислого газу, внаслідок чого 
інтенсивність дихання кореневих систем деревних рослин у найбільш критичні 
періоди росту істотно зменшується. Це, у свою чергу, погіршує їх здатність 
поглинати вологу та порушує водний режим деревних культур, навіть за наявності 
достатніх запасів ґрунтової вологи [28]. 
На основі аналізу наведених досліджень можна сформулювати такі 
узагальнення: 
− трав’яна рослинність вилучає з ґрунту значну кількість поживних елементів, що 
призводить до зниження темпів росту соснових культур; 
− інтенсивність поглинання фосфатів у сосни у десятки й сотні разів нижча 
порівняно з трав’яними видами, що загострює дефіцит доступного фосфору; 
− впродовж усього періоду формування молодих культур трав’яний покрив 
чинить негативний вплив на водне живлення сосни; 
− під впливом трав’яної рослинності всмоктувальна сила кореневої системи сосни 
зростає у 2-3 рази, що свідчить про стресові умови її розвитку. 
 
Рекомендовані типи лісових культур та їх оцінка для лісорозведення на 
перелогових землях. 
 
Лісорозведення на території Канівського району потребує 
диференційованого підходу до добору типів лісових культур та породного складу, 
24 
 
зважаючи на виражену мозаїчність рельєфу, наявність піщаних терас Дніпра, 
численних яружно-балкових систем, а також значного фонду перелогових земель. 
Для підвищення екологічної стійкості та продуктивності майбутніх насаджень 
доцільним є впровадження системи типів культур, адаптованої до конкретних умов 
місцезростання. Узагальнення наукових рекомендацій із фітомеліоративних робіт 
Маурер, 2018; Борисенко та ін., 2020 [19, 25] , матеріалів захисного лісорозведення 
та практики лісогосподарських підприємств Лісостепу дозволяє визначити 
оптимальний склад і типи лісових культур. 
На піщаних терасах Канівського Придніпров’я найефективнішими є 
культури сосни звичайної з домішкою берези, які забезпечують надійне 
закріплення піщаних масивів та швидку стабілізацію ґрунтових процесів. Для 
яружно-балкових систем доцільно застосовувати широколистяні та змішані 
культури, що формують потужну кореневу систему та значно зменшують ерозійні 
процеси. Перелоги та покинуті землі середньої родючості відповідають умовам для 
створення корінних дібровних культур, що найбільш характерні для Лісостепу. 
Сильно деградовані території потребують використання порід-піонерів (робінія, 
береза, тополя), здатних швидко покращувати фізичні та хімічні властивості 
ґрунту. На вологих ділянках та дні ярів ефективними є вільхові й вербові 
насадження, що стабілізують водний режим і запобігають подальшій ерозії. Захисні 
та контурні лісосмуги відіграють ключову роль у протиерозійному захисті, 
формуючи систему багаторядних бар’єрів проти поверхневого стоку [29]. 
Для кращої наочності наведемо карту-схему типів лісових культур для 
заліснення перелогових та непридатних земель Канівського району (рис. 1.3). 
25 
 
 
Рисунок 1.3 – Рекомендовані типи лісових культур для заліснення перелогових та 
непридатних для сільськогосподарського освоєння земель (розроблено автором) 
 
Згідно із «Настановами з лісовідновлення та лісорозведення», під час 
створення лісових культур на нелісових та малопродуктивних землях у межах 
досліджуваного регіону рекомендується застосовувати наступні типові схеми 
змішування порід та схем садіння залежно від умов місцезростання. 
1. На напівзадернілих пустищах із рівнинним і горбистим рельєфом у 
типах умов місцезростання А1 доцільно створювати лісові культури складу 4р Сз 
1р Сб або чисті культури 1р Сз. Рекомендовані схеми садіння – 1,5 × 0,75 м та 2,5 
× 0,5 м, що сприяє оптимальному використанню площі та забезпечує достатню 
густоту культур на початкових етапах формування. 
2. На галявинах і зрубах рідколісь, вкритих вересом (типи А2; А3) 
рекомендується застосовувати культури складу 4р Сз 1р Бп, 7р Сз 3р Бп або 1р Сз 
зі схемами розміщення 1,5 × 0,75 м та 2,5 × 0,5 м. Домішка берези повислої (Бп) у 
складі культур сприяє швидшому затіненню ґрунту та покращенню 
мікрокліматичних умов. 
3. Староорні землі, галявини та пустища (А2; А3) характеризуються 
подібними екологічними умовами, тому для них також рекомендовані культури 
26 
 
складу 4р Сз 1р Бп, 7р Сз 3р Бп або чисті культури сосни 1р Сз із використанням 
схем посадки 1,5 × 0,75 м або 2,5 × 0,5 м. Такі культури забезпечують швидке 
закріплення ґрунту та сприяють відновленню лісових біогеоценозів. 
4. На осушених болотах (А3; А4; А5) доцільно створювати культури 
складу 4р Сз 1р Бп, 9р Сз 1р Бп або чисті культури 1р Сз. Для цих умов 
рекомендована схема садіння 3 × 0,5 м, що враховує потребу у зменшеній 
конкуренції за світло і вологоутримання. 
5. На староорних землях, задернілих пустищах і галявинах з рівнинним і 
хвилястим рельєфом (В1) рекомендується створювати культури 1р Сз зі схемою 
садіння 2,5 × 0,5 м, що забезпечує рівномірний розподіл деревних рослин у межах 
ділянки та належне формування зімкнутого пологу на ранніх етапах. 
6. На висушених болотах (В4; В5) рекомендовані культури складу 4р Сз 
1р Бп, 4р Сз 1р Влс та 1р Сз. Для ділянок типу В4 застосовують схему садіння 2,5 × 
0,5 м, а для більш складних умов В5 – розширену схему 4 × 0,5 м, яка зменшує 
щільність садіння та полегшує приживлення деревних порід у несприятливих 
гідрологічних умовах. 
7. На осушених болотах типів С4; С5 рекомендовано створювати культури 
складу 4р Сз 1р Бп, 4р Сз 1р В, 1р Сз, 1р Яз, 1р Влс. Для умов С4 схема становить 
2,5 × 0,5 м, для С5 – 3,0 × 0,75 м. У блюдцеподібних пониженнях, які мають 
застійний водний режим, лісові культури закладають за схемою 3,0 × 0,5 м, що 
сприяє кращій адаптації деревних порід на ділянках із надмірною вологістю [28]. 
Наведені рекомендації враховують лісорослинні умови, водний режим, 
ступінь задерніння та стан ґрунту, а також особливості росту головних та супутніх 
порід у початкові періоди формування лісових культур. Завдяки 
диференційованому підходу до вибору породного складу та схем садіння 
забезпечується висока приживлюваність лісових культур і формування стабільних 
та стійких у майбутньому лісових екосистем. 
 
  
27 
 
2 ХAРAКТЕРИСТИКA ПРИРOДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМOВ РЕГІOНУ 
 
2.1 Природно-кліматичні умови Канівського району 
 
Канівський район розташований у центральній частині Черкаської області, у 
межах Лісостепової природно-географічної зони. Загальна площа Канівського 
району становить ≈ 1300 км². Район включає понад 80 населених пунктів, 
об'єднаних у декілька територіальних громад. Межує з Київською областю – на 
півночі, з Золотоніським районом – на сході, з Черкаським районом – на півдні та з 
Уманським та Звенигородським районами – на заході (рис. 2.1).  
 
 
Рисунок 2.1 – Карта-схема Канівського району [29] 
28 
 
Центральним елементом картосхеми є р. Дніпро (Канівське водосховище), 
що ділить район на дві принципово різні за рельєфом і природними умовами 
частини. Правобережжя представлене підвищеними, сильно розчленованими 
ярами та балками, а місцевість лівобережжя – низовинними піщаними терасами. 
Головні притоки Дніпра – річки Рось, Росава, Вільшанка, Трубіж та інші малі 
водотоки. На картосхемі виділяються такі категорії: лісові масиви – переважно на 
правобережжі (Канівський природний заповідник), захисні лісосмуги – вздовж 
водотоків і яружно-балкових систем, нелісові та малопродуктивні угіддя, які є 
потенційним фондом для лісорозведення. 
Територія характеризується значною мозаїчністю ландшафтів, що зумовлено 
поєднанням рівнинних ділянок Придніпровської низовини та хвилястих, місцями 
сильно розчленованих схилів Канівських дислокацій, які є північно-західною 
частиною Придніпровської височини. Таке поєднання геоморфологічних 
компонентів формує різноманітність ґрунтово-кліматичних умов, що суттєво 
впливає на лісорослинний потенціал регіону [29]. Картосхема є інструментом 
планування, що дозволяє поєднати історичні традиції лісорозведення з сучасними 
викликами – відновлення деградованих земель та адаптація до кліматичних змін.  
Клімат району – помірно-континентальний, з такими кліматичними 
показниками: середньорічна температура повітря становить +8,0…+8,5 °C; середня 
температура січня: -5…-6 °C; середня температура липня: +19…+21 °C. Тривалість 
безморозного періоду – у середньому 165-175 днів. Сума активних температур 
(понад +10 °C) – 2800-3000 °C, що є сприятливим для росту теплолюбних деревних 
порід. Кліматичний режим характеризується достатнім тепловим забезпеченням 
для вирощування як місцевих, так і інтродукованих деревних порід. 
Опади і гідрологічний режим. Середньорічна кількість опадів становить 520-
600 мм, при цьому їхня максимальна кількість припадає на літній період. Зимові 
опади незначні, переважно у вигляді мокрого снігу. Для регіону характерні літні 
зливи, які за відсутності рослинного покриву активізують ерозійні процеси, 
особливо на схилах Канівських дислокацій. Рельєф сприяє розвитку водної ерозії, 
29 
 
формуванню ярів і балок, що є актуальним фактором при плануванні 
лісорозведення та протиерозійних заходів. 
Ґрунтовий покрив відзначається строкатістю і включає: 
− чорноземи типові та опідзолені – на рівнинних ділянках; 
− сірі та ясно-сірі лісові ґрунти – на хвилястих і лесових рівнинах; 
− еродовані ґрунти різного ступеня змитості – на схилах; 
− піщані та супіщані ґрунти – на терасах Дніпра; 
− заплавно-лучні та торфово-болотні ґрунти – у заплавах малих річок. 
Родючість ґрунтів істотно варіює: від високопродуктивних чорноземів до 
бідних піщаних субстратів, що визначає необхідність диференційованого підходу 
до вибору порід для лісорозведення. Рельєф та ландшафтні умови. Канівський 
район вирізняється складним рельєфом, і представлений Придніпровською 
височиною із розчленованими схилами, глибокими ярами та балками, крутизна 
схилів часто перевищує 15-20°; заплавою Дніпра представлено переважно 
рівнинним рельєфом, із піщаними відмілинами та ділянками надмірного 
зволоження; терасові рівні представлені піщаними та супіщаними ґрунтами, 
схильними до дефляційних процесів. Ці особливості зумовлюють підвищену 
ерозійну небезпеку, що робить лісорозведення важливою складовою стабілізації 
ландшафтів Канівщини. Найбільш вирізні елементи рельєфу зосереджені в межах 
Канівського горбогір’я – унікального геологічного комплексу, який М.О. 
Максимович [30] називав «горами Трахтемирівськими». За визначенням геолога 
Ю.Г. Чугунського [31], цей природний комплекс є «неповторним геологічним 
витвором на планеті», що підкреслює винятковість будови та історії його 
формування. Однією з найвизначніших геологічних структур Канівщини є 
Канівські дислокації – відносно невелика ділянка Придніпровської височини 
завдовжки близько 35 км і шириною 2-9 км, розташована між селами Трахтемирів, 
Ковалі та Кононча. Тут геологічний розріз представлений потужною, до 150 м, 
товщею гірських порід різного віку – від юрського періоду до антропогену – які 
були інтенсивно деформовані під впливом тектонічних процесів та тиском 
30 
 
Дніпровського льодовика. Унаслідок цих процесів сформувалися складні лускуваті 
тектонічні структури, що є рідкістю для рівнинних регіонів Східної Європи. Рельєф 
правобережної частини Канівського району має яскраво виражений ерозійний 
характер. Приблизно сьому частину території району, який займає площу 1300 км², 
покривають понад 5000 ярів, що врізаються в поверхню хвилясто-пасмової рівнини 
на глибину від 35 до 90 м. Цей високий ступінь ерозійної розчленованості 
зумовлений як природними геологічними особливостями, так і тривалим 
антропогенним впливом, зокрема розорюванням крутих схилів. Особливої уваги 
заслуговує Великий Хмільнянський яр, який входить до переліку найбільших ярів 
Європи. Його довжина сягає 18 км, а кількість відгалужень перевищує 500. 
Масштабність і складність цієї яружної системи робить її унікальним об’єктом для 
геоморфологічних досліджень та важливим чинником формування екологічного 
середовища регіону [34]. Таким чином, рельєф Канівського району є складним і 
контрастним, поєднуючи високі тектонічно порушені горбисті масиви з низинними 
терасовими рівнинами. Ця геоморфологічна різноманітність визначає специфіку 
ґрунтового покриву, лісорослинних умов і потребує особливого підходу до 
організації лісовідновлення та лісорозведення. Рослинність. Природна рослинність 
представлена здебільшого дібровами з дуба звичайного, грабово-дубовими лісами, 
на підвищених ділянках – сосновими насадженнями, у пониженнях – вільховими й 
вербовими насадженнями. Внаслідок тривалого антропогенного впливу значна 
частка території представлена вторинними лісами та перелогами. Поєднання 
різноманітних ґрунтово-кліматичних умов створює широкі можливості для 
формування корінних дібровних культур на родючих ділянках, змішаних 
протиерозійних насаджень на схилах, соснових і сосново-березових культур на 
піщаних терасах, вологолюбних культур (вільха, верба, тополя) у зниженнях 
рельєфу. Ці умови узгоджуються з принципами сталого лісорозведення, 
розглянутими в сучасній науковій літературі та нормативних документах, зокрема 
в оновлених Правилах відтворення лісів, затверджених Кабінетом Міністрів 
України у 2022 році. 
31 
 
3 ПРОГРАМА РОБІТ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ 
 
3.1 Програма робіт 
 
1. Оглянути основні літературні джерела інформації по даній темі. 
2. Оцінити кліматичні умови регіону досліджень. 
3. Опрацювати технічну документацію на лісогосподарському підприємстві 
(Канівське лісництво, Корсунь-Шевченківське надлісництво) щодо 
лісорозведення. 
4. Вивчити особливості заліснення земель з відсутнім або опосередкованим 
лісівничим потенціалом. 
5. Провести рекогносцирувальне обстеження об’єктів з лісорозведення та в 
найбільш репрезентативних місцях закласти пробні площі. 
6. Вивчити вплив живого надґрунтового покриву, ентомофауни та 
фітопатогенної біоти на особливості заліснення нелісових земель. 
7. Опрацювати отримані результати й провести їхній аналіз. 
8. Узагальнити проаналізовані результати у вигляді висновків. 
9. Сформувати пропозиції щодо заліснення земель непридатних для 
сільськогосподарського користування. 
Усі заплановані роботи що викладені у програми досліджень були виконані 
у повному обсязі. 
 
3.2 Основні положення методики досліджень та обсяг виконаних робіт 
 
Природне заліснення нелісових земель відбувається за рахунок природного 
лісовідновлення. Для того, щоб орієнтуватися на нього в тій чи іншій 
лісорослинній зоні потрібно провести його попередню оцінку. Нами визначався 
породний склад, вікову й висотну структуру, діаметр, життєздатність, зустрічність 
та зімкнутість), рисунок 3.1. 
32 
 
  
Рисунок 3.1 – Обмір висоти та діаметра у лісових культурах на перелогових 
землях (фото Н. Давиденко) 
 
Підріст деревних порід, відповідно до певної ознаки, поділяється на такі 
категорії. За висотою: дрібний – до 0,5 м; середній – 0,6-1,5 м; крупний – понад 1,5 
м. За густотою: рідкий – до 3 тис. шт./га;  середньої густоти – 3-8 тис. шт./га;  густий 
– 8-13 тис. шт./га; дуже густий – понад 13 тис. шт./га. За зустрічністю: рівномірний 
– понад 65 %; нерівномірний – 40-65 %; груповий – за наявності груп, що 
включають не менше 10 екземплярів дрібного або 5 екземплярів середнього і 
крупного життєздатного та зімкнутого підросту. Облік підросту на прилеглих до 
лісу територіях здійснюється за допомогою облікових площадок. Їх розмір 
визначається залежно від густоти та висоти підросту: при дрібному і густому 
підрості площа облікової площадки становить 4 м2; при середньому за висотою та 
густотою підрості – 10 м2; при крупному і рідкому підрості – 20 м2.  
Облікові площадки розміщують рівномірно по всій площі досліджуваної 
ділянки. Їх кількість залежить від розміру ділянки – на площах до 5 га закладають 
30 облікових площадок; на площах від 5 до 10 га – 50 площадок; на площах понад 
10 га – 100 площадок.  Облік підросту проводився у спеціальних перелікових 
відомостях, у яких зазначають породу, номер пробної площі, номер облікової 
33 
 
площадки, а також висоту підросту. Під час камеральної обробки матеріалів до 
розрахунків ми включали лише життєздатний підріст. Оцінювання природного 
поновлення та визначення заходів сприяння його розвитку здійснювали окремо 
для кожної пробної площі. Спочатку підраховували загальну кількість 
життєздатного підросту на всіх облікових площадках (як за рядками, так і за 
стовпцями облікової відомості), після чого виконували перерахунок отриманих 
даних на 1 га за формулою 3.1. 
 
10000
N = n *
                                      p ;                                                       (3.1) 
 
де: N – кількість підpocту на 1 га, шт·га-1; n – кількість підpocту на всіх облікових 
площадках, шт; р – площа облікових площадок, м2. 
На першому етапі визначали переважаючу групу висот підросту. З цією 
метою обчислювали загальну кількість екземплярів підросту та аналізували їх 
розподіл за висотними групами. Для встановлення домінуючої групи висот 
застосовують такі критерії: 
−   підріст вважається дрібним, якщо частка екземплярів висотою до 0,5 м 
перевищує 2/3 їх загальної кількості;  
−   підріст відносять до крупного, якщо частка екземплярів висотою понад 1,5 
м становить більше 1/3;  
−   у всіх інших випадках підріст класифікується як середній за висотою.  
Після визначення переважаючої групи висот здійснювали приведення 
підросту інших категорій до цієї групи з використанням відповідних перевідних 
коефіцієнтів. Це дозволило отримати узагальнену оцінку кількості підросту в 
єдиній висотній категорії. Нами застосовувалися такі перевідні коефіцієнти. Якщо 
переважав крупний підріст: крупний – 1,0; середній – 0,8; дрібний – 0,5. Якщо 
переважав середній підріст: крупний – 1,25; середній – 1,0; дрібний – 0,63. Якщо 
переважав дрібний підріст: крупний – 2,0; середній – 1,6; дрібний – 1,0. Отримані 
34 
 
результати використовували для подальшої оцінки густоти та якості природного 
поновлення. 
Для визначення успішності природного насіннєвого поновлення в умовах 
рівнинних лісів України застосовують шкалу оцінювання, розроблену 
Українським науково-дослідним інститутом лісового господарства та 
агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), яка наведена у таблиці 3.1. 
 
Таблиця 3.1 – Шкала оцінки природного насінного відновлення [32] 
Категорія Зустіріч- Кількість життєздатного підросту (тис. шт./га) 
успішності ність, % 3 роки 4-8 років 9-15 років 
Добре > 65 Більше 12 Більше 6 Більше 4 
Задовільне 40-65 7-12 3-6 2-4 
Недостатнє 20-39 3,1-6,9 1,5-2,9 0,5-1,9 
Погане < 20 2-3 1-1,4 0,3-0,4 
 
Після то, як було встановлено категорію успішності природного насіннєвого 
поновлення, планують заходи сприяння підросту (таблиця 3.2). 
 
Таблиця 3.2 – Залежність заходів сприяння від кількості природного 
поновлення від благонадійного підpocту [32] 
Кількість благонадійного підpocту, тис. шт . га-1 
Заходи сприяння Ступінь Хвойні породи по групах висот, дуб та 
природного зволоження м твердолистяні 
поновлення ґрунту породи насін. пох. 
до 0,5 0,6-1,5 більше 1,5 
висотою до 0,5 м 
Сухий більше 6 більше 4 більше 3 більше 4 
Не потребує Свіжий > 5 > 3 > 1.5 > 3 
Вологий > 4 > 2 > 1 > 2 
Підсів насіння Сухий 2-6 1,5-4 1-3 2-4 
або часткова Свіжий 1,5-5 1-3 0,5-1.5 1-3 
підсадка лісових 
Вологий 1,5-4 1-2 0,5-1 1-2 
культур 
Сухий менше 2 менше 1,5 менше 1,0 менше 2,0 
Штучне 
лісовідновлення Свіжий та 
менше 1,5 менше 1,0 менше 0,5 менше 1,0 
вологий 
35 
 
Під час опису живого надґрунтового покриву нами визначалися такі основні 
характеристики: 
1. Тип (фон) живого надґрунтового покриву – домінуючий рослинний 
компонент (наприклад, чорничний, злаковий, осоковий, широкотравний, 
вересковий, моховий, довгомошниковий, сфагновий тощо);  
2. Ступінь розвитку покриву (зімкнутість): суцільний – понад 0,9; густий 
– 0,7-0,9; середній – 0,4-0,7; рідкий – менше 0,4. 
3. Видовий склад – окремо зазначали трав’янисті рослини та мохи, 
починаючи з найбільш поширених видів.  
Поширення видів живого надґрунтового покриву оцінювали за шкалою 
Друде [33], яка передбачає такі градації: 
Soc. (socialis) – вид утворює суцільні зарості, домінує в угрупованні. Рослини 
вкривають понад 3/4 площі. 
Cop. (copiosus) – дуже поширений, займає значну площу, але не утворює 
суцільного покриву. Cop.3 – від 1/2 до 3/4 площі; Cop.2 – від 1/4 до 1/2 площі; Cop.1 
– від 1/20 до 1/4 площі;  
Sp. (sparsus) – трапляється часто, але розміщений розріджено. Рослини 
займають менше 1/20 площі, але досить поширені; 
Sol. (solitarius) – поодинокі екземпляри, які зустрічаються рідко. 
Un. (unicus) – зафіксовано лише один екземпляр на досліджуваній площі. 
У процесі виконання роботи було закладено 15 пробних площ на ділянках, 
що межують із лісовими насадженнями та характеризуються різними 
мікроекологічними умовами. На основі отриманих даних проаналізовано вплив 
живого надґрунтового покриву на процеси лісорозведення в регіоні дослідження, 
зокрема його роль у формуванні умов для природного поновлення деревних порід. 
  
36 
 
4 ЛІСІВНИЧІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ У 
КАНІВСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
4.1 Загальна характеристика робіт з лісорозведення у регіоні досліджень 
 
Лісорозведення у Канівському районі Черкаської області здійснюється з 
урахуванням специфічних природно-кліматичних умов, типів лісорослинних умов 
та наявності значних площ перелогових і малопродуктивних земель. Важливим 
напрямом є поєднання штучного створення лісових культур із використанням 
природного поновлення, що сприяє формуванню біологічно стійких і екологічно 
збалансованих насаджень. В умовах Канівського району методи створення 
насаджень на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, 
практично не відрізняються від загальноприйнятих у лісовому фонді: первинний 
обробіток ґрунту борознами, рідше смугами і тільки в окремих випадках суцільний; 
склад культур – чисті соснові або мішані з березою; схема садіння – 2-2,5х0,5-0,7 
м; тип змішування – рядовий; садіння – ручне під меч Колесова, зрідка 
механізоване; садивний матеріал – вирощений у тимчасових або постійних 
розсадниках. Обсяги робіт з лісорозведення у Черкаській області за останні 5 років 
у розрізі типів лісорослинних умов наведено в табл. 4.1. 
 
Таблиця 4.1 – Обсяги робіт з лісорозведення в Черкаській області за останні 
5 років у розрізі типів лісорослинних умов 
Тип лісорослинних умов  Площа, га  %  
1 2 3 
А   
1 259,3 3,6  
А   
2 1517,8 21,0  
А   
3 36,9 0,5  
В   
2 4993,7 69,0  
В   
3 229,8 3,2  
В   
4 20,4 0,3  
37 
 
Продовження таблиці 4.1 
1 2 3 
С   
2 89,6 1,2  
С   
3 49 0,7  
С   
4 36,2 0,5  
D   
2 1,6 0,0  
Разом  7234,3 100  
 
Аналіз наведених даних свідчить, що переважна частка лісорозведення 
припадає на тип лісорослинних умов В2, площа якого становить 4993,7 га або 69 % 
від загального обсягу. Це вказує на домінування земель колишніх 
сільськогосподарських угідь у регіоні, та їх найбільшу придатність для створення 
лісових культур. Значну частку займають також умови свіжого бору (А2) – 1517,8 
га (21,0%), що свідчить про активне використання цих ділянок у процесах 
лісорозведення. Інші типи умов мають значно менші показники. Зокрема, площа 
типу А1 становить 259,3 га (3,6%), В3 – 229,8 га (3,2%), тоді як частка типів С2, С3 і 
С4 коливається в межах 0,5-1,2%.  
Найменші обсяги лісорозведення спостерігаються у типах А3, В4 та D2, частка 
яких не перевищує 0,5%, що пов’язано з менш сприятливими лісорослинними 
умовами або обмеженим поширенням таких ділянок.  
Загалом, сумарна площа лісорозведення за досліджуваний період становить 
7234,3 га. Отримані результати свідчать про чітку концентрацію робіт у найбільш 
продуктивних та придатних для лісорозведення типах лісорослинних умов, що 
відповідає принципам раціонального ведення лісового господарства.  
Практика лісорозведення на землях, що не були під лісом, свідчить про 
низьку стійкість цих насаджень до різних патологічних чинників. У соснових 
культурах це – масове поширення кореневих гнилей, збудником яких є гриб 
коренева губка. 
Щоб запобігти розповсюдженню даної хвороби позитивним при 
лісорозведенні є підбір правильного обробітку ґрунту. Для цього потрібно 
38 
 
проводити оранку з ґрунтопоглиблювачем, який знищить «грунтову підошву», що 
в свою чергу дасть змогу кращому росту й розвитку кореневих систем молодих 
культур. 
У разі лісорозведення на ділянках, де з лісівничої точки зору недоцільно 
вводити породи корінних насаджень, слід висаджувати породи-піонери, або такі, 
що є попередниками корінних в природних лісозмінах і, які забезпечують 
формування на нелісових площах сприятливих умов для наступного заліснення їх 
за схемами, рекомендованими для лісових земель. 
Досвід створення лісових насаджень на землях, які раніше не були вкриті 
лісовою рослинністю, свідчить про їхню відносно низьку стійкість до дії 
патологічних чинників. Зокрема, у соснових культурах поширеним явищем є 
ураження кореневими гнилями, основним збудником яких виступає коренева 
губка. З метою запобігання розвитку цього захворювання важливе значення має 
правильний вибір способу обробітку ґрунту. Доцільним є застосування оранки з 
використанням ґрунтопоглиблювачів, що забезпечує руйнування ущільненого 
шару («плужної підошви»), покращення аерації ґрунту та створення сприятливих 
умов для формування і розвитку кореневих систем молодих рослин. 
У випадках, коли лісівничо недоцільно вводити породи, характерні для 
корінних насаджень, доцільно використовувати породи-піонери або види, які 
виступають попередниками корінних у природних сукцесіях. Такі породи 
сприяють формуванню сприятливих екологічних умов на нелісових землях і 
створюють передумови для подальшого заліснення відповідно до науково 
обґрунтованих схем, прийнятих для лісових територій. 
 
4.2. Сучасний стан лісових насаджень на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського користування 
 
Сучасний стан лісових насаджень на землях Канівського району, що вийшли 
з-під сільськогосподарського користування, характеризується частковим 
39 
 
залісенням, збільшенням площі лісового фонду та поступовим відновленням 
природних екосистем. 
Однією з основних проблем є погіршений агрофізичний і агрохімічний стан 
ґрунтів. Тривале сільськогосподарське використання призводить до виснаження 
запасів гумусу, ущільнення орного шару (формування «плужної підошви»), 
порушення структури ґрунту та зниження його водо- і повітропроникності. Це 
ускладнює розвиток кореневих систем деревних порід і негативно впливає на 
приживлюваність лісових культур. 
Суттєвою проблемою є конкуренція з боку трав’яної рослинності, яка швидко 
розвивається на перелогах і пригнічує молоді деревні рослини. Особливо це 
характерно для злакових угруповань, що формують щільний дерновий покрив і 
обмежують доступ вологи та поживних речовин до кореневої системи сіянців. 
Важливим обмежуючим чинником є також підвищена вразливість створених 
насаджень до шкідників і хвороб. На староорних землях часто формуються 
ослаблені деревостани, які уражуються кореневими гнилями, зокрема кореневою 
губкою, а також пошкоджуються ґрунтовими шкідниками (личинками хрущів). 
Окремою проблемою є невідповідність підбору деревних порід 
лісорослинним умовам. Створення чистих культур, особливо сосни звичайної, без 
урахування екологічних особливостей ділянки часто призводить до формування 
нестійких насаджень. Недостатнє використання змішаних культур і порід-піонерів 
знижує ефективність лісорозведення. 
Серед організаційних проблем варто відзначити недосконалість правового 
статусу перелогових земель, складність їх інвентаризації та обмежене фінансування 
заходів із лісорозведення. 
 
4.2.1 Лісівничо-таксаційна характеристика об’єктів досліджень штучного 
походження на землях сільськогосподарського користування 
Особливістю штучних насаджень на землях сільськогосподарського 
користування є відносна однорідність їх вікової структури та початкової схеми 
40 
 
розміщення садивних місць, що зумовлено одночасністю створення культур і 
застосуванням певної технології лісорозведення. Водночас у процесі росту такі 
насадження зазнають суттєвого впливу ґрунтово-кліматичних умов, агрофізичних 
властивостей ґрунту, рівня зволоження, попереднього характеру 
землекористування та інтенсивності господарського догляду. Усе це 
відображається на їхній продуктивності, біометричних показниках і ступені 
диференціації дерев за ростом. 
Важливим елементом оцінювання є аналіз збереженості насаджень, 
інтенсивності відпаду, рівномірності розміщення дерев, а також наявності 
природного поновлення, підліску й живого надґрунтового покриву. Ці показники 
дають можливість не лише визначити сучасний стан деревостанів, а й прогнозувати 
напрями їх подальшого розвитку. З лісівничої точки зору, насадження штучного 
походження на землях сільськогосподарського користування виконують 
ґрунтозахисну, водорегулювальну, кліматостабілізуючу та екологічну функції, що 
підвищує їх значення в умовах трансформації земельних ресурсів і зростання 
антропогенного навантаження на природні екосистеми. 
Отже, лісівничо-таксаційна характеристика об’єктів досліджень штучного 
походження є необхідною передумовою для комплексного оцінювання їх 
продуктивності, біологічної стійкості та господарської цінності. Вона слугує 
науковою основою для розроблення рекомендацій щодо вдосконалення системи 
догляду, підвищення ефективності захисного лісорозведення та забезпечення 
раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. 
Пробна площа №1. Розташована в кварталі 3, виділі 12 Степанецького 
лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу становить 5,2 га, 
з них площа пробної ділянки – 0,06 га, що забезпечує репрезентативність отриманих 
таксаційних показників для характеристики насадження. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, вручну під меч Колесова, що є типовим способом створення культур 
на подібних ділянках. Схема садіння становить 2,5 × 0,5 м, що відповідає прийнятим 
41 
 
нормативам для даної породи та умовам місцезростання. Передпосадковий 
обробіток ґрунту здійснювався механізовано – трактором у агрегаті з плугом ПКЛ-
70, що сприяло покращенню аерації ґрунту та створенню сприятливих умов для 
приживлення сіянців. Подальший догляд за лісовими культурами проводився 
вручну і включав розпушування ґрунту та видалення небажаної рослинності. 
Рельєф ділянки рівнинний, що позитивно впливає на рівномірність росту 
насадження. Ґрунти – дерново-середньопідзолисті, супіщані, легкого механічного 
складу, характеризуються відносно низькою природною родючістю, проте є 
придатними для вирощування сосни звичайної. Тип лісорослинних умов – В3 
(вологий субір), що відзначається достатнім зволоженням і сприятливими умовами 
для формування хвойних насаджень. 
У живому надґрунтовому покриві переважають орляк звичайний та 
квасениця, що є характерними видами для даного типу лісорослинних умов. 
Підлісок представлений крушиною ламкою, яка свідчить про достатній рівень 
зволоження ґрунту. Підріст відсутній, що може бути пов’язано з віком насадження 
та щільністю деревостану.  
Таксаційні показники пробної ділянки свідчать про задовільний стан і 
розвиток насадження: склад – 10Сз; вік – 20 років, середня висота – 8,6 м, середній 
діаметр – 8,9 см, клас бонітету – І, що характеризує високий рівень продуктивності; 
повнота – 0,8, що вказує на достатню густоту деревостану;  запас на 1 га – 110 м³; 
кількість дерев на 1 га – 3950 шт. 
Отримані показники свідчать про формування продуктивного, одновікового 
деревостану сосни звичайної з високим потенціалом подальшого росту та розвитку 
за умови належного ведення господарства. 
Пробна площа № 2. Розташована в кварталі 6, виділі 8 Степанецького 
лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу становить 4,9 га, 
а проби – 0,06 га.  
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, вручну під меч Колесова. Схема садіння – 2,5×0,5 м. 
42 
 
Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано – трактором у 
агрегаті з плугом ПКЛ-70. Догляд за культурами проводився вручну. 
Рельєф ділянки рівнинний. Ґрунти – дерново-середньопідзолисті, супіщані, 
легкого механічного складу. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий субір). У живому 
надґрунтовому покриві переважають брусниця та перлівка. Підлісок представлений 
поодинокими екземплярами свидини. Підріст відсутній. 
Таксаційні показники пробної ділянки наступні: склад – 10Сз; вік – 20 років; 
середня висота – 9,4 м; середній діаметр – 10,3 см; клас бонітету – І; повнота – 0,7; 
запас на 1 га – 98 м³; кількість дерев на 1 га – 3518 шт. 
Пробна площа №3. Пробна ділянка розташована в кварталі 18, виділі 5 
Степанецького лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу 
становить 4,3 га, площа пробної ділянки – 0,07 га. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, вручну під меч Колесова. Схема садіння – 2,5 × 0,5 м. 
Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано – трактором у 
агрегаті з плугом ПКЛ-70. Догляд за культурами проводився вручну. Рельєф 
ділянки рівнинний із незначними мікропониженнями. Ґрунти – дерново-
середньопідзолисті, піщані, легкого механічного складу. Тип лісорослинних умов – 
А2 (свіжий бір). У живому надґрунтовому покриві переважають верес і чебрець. 
Підлісок і підріст відсутні. 
Таксаційні показники пробної ділянки: склад – 10Сз; вік – 20 років; середня 
висота – 8,1 м; середній діаметр – 7,2 см; клас бонітету – ІІ; повнота – 0,7; запас на 
1 га – 78 м³; кількість дерев на 1 га – 4020 шт.  
Загалом стан насадження можна оцінити як задовільний, проте для 
підвищення його продуктивності доцільним є проведення вибіркових 
лісогосподарських заходів, спрямованих на регулювання густоти деревостану та 
покращення умов росту дерев. 
Пробна площа №4 розташована в кварталі 42, виділі 6 Софіївського лісництва 
Корсунь-Шевченківського надлісництва. Загальна площа виділу становить 3,2 га, з 
43 
 
яких площа пробної ділянки – 0,15 га, що є достатнім для репрезентативної оцінки 
таксаційних показників насадження. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, шляхом ручного садіння під меч Колесова. Схема садіння – 2,5 × 0,5 
м, що відповідає прийнятим лісогосподарським нормам для сосни звичайної в даних 
умовах. Передпосадковий обробіток ґрунту проводився механізовано – трактором у 
агрегаті з плугом ПКЛ-70, що сприяло покращенню водно-повітряного режиму 
ґрунту. Подальший догляд за культурами здійснювався вручну та включав 
агротехнічні заходи, спрямовані на зменшення конкуренції з боку трав’яної 
рослинності. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий субір), що є сприятливим для 
росту сосни звичайної. 
У живому надґрунтовому покриві переважають куничник і верес, що є 
типовими представниками даного типу лісорослинних умов. Підлісок розвинений 
слабо і представлений поодинокими екземплярами крушини ламкої. Підріст 
відсутній, що може бути пов’язано з віком насадження та значною густотою 
деревостану. Таксаційні показники пробної ділянки характеризують насадження як 
продуктивне та відносно добре сформоване: склад – 10Сз; вік – 20 років; середня 
висота – 8,8 м; середній діаметр – 9,7 см; клас бонітету – І; повнота – 0,75; запас на 
1 га – 110 м3; кількість дерев на 1 га – 3706 шт. Отримані показники свідчать про 
формування одновікового деревостану з достатньо високою продуктивністю, що 
відповідає умовам місцезростання. Насадження характеризується задовільним 
станом і має добрий потенціал подальшого росту. 
Пробна площа №5 розташована в кварталі 19, виділі 3 Софіївського лісництва 
Корсунь-Шевченківського надлісництва. Загальна площа виділу становить 2,6 га, з 
яких площа пробної ділянки – 0,14 га, що забезпечує достатню репрезентативність 
для оцінки таксаційних характеристик насадження. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, шляхом ручного садіння під меч Колесова. Схема садіння – 2,5 × 0,5 
м, що відповідає нормативам створення соснових культур у даних лісорослинних 
44 
 
умовах. Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано – трактором 
у агрегаті з плугом ПКЛ-70, що сприяло покращенню структури ґрунту та умов 
приживлення сіянців. Подальший догляд за культурами проводився вручну і 
включав комплекс агротехнічних заходів. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий 
субір), що є сприятливим для росту сосни звичайної. 
У живому надґрунтовому покриві переважають костяниця та верес, які є 
типовими видами для даного типу умов. Підлісок розвинений слабо і представлений 
поодинокими екземплярами бузини та ліщини. Підріст відсутній, що може бути 
наслідком зімкнутості крон і недостатнього освітлення під наметом лісу. 
Таксаційні показники пробної ділянки характеризують насадження як 
високопродуктивне та добре сформоване: склад – 10Сз; вік – 40 років; середня 
висота – 17,5 м; середній діаметр – 16,4 см; клас бонітету – І; повнота – 0,75; запас 
на 1 га – 253 м3; кількість дерев на 1 га – 1424 шт. 
Отримані таксаційні показники свідчать про формування стиглого 
одновікового деревостану з високою продуктивністю та оптимальною повнотою. 
Відносно невисока кількість дерев на одиницю площі порівняно з молодшими 
насадженнями пояснюється природним відпадом і внутрішньовидовою 
конкуренцією в процесі росту. Насадження перебуває у доброму санітарному стані 
та має високий господарський потенціал, однак потребує подальшого ведення 
відповідно до вікової структури, зокрема проведення рубок догляду для 
підтримання оптимальної густоти та підвищення якості деревини. 
Пробна площа № 6 розташована в кварталі 25, виділі 7 Канівського лісництва 
Корсунь-Шевченківського надлісництва. Загальна площа виділу становить 4,9 га, з 
яких площа пробної ділянки – 0,15 га, що забезпечує достатню точність і 
репрезентативність таксаційної оцінки насадження. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, шляхом ручного садіння під меч Колесова. Схема садіння становить 
2,5 × 0,5 м. Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано – 
трактором у агрегаті з плугом ПКЛ-70, що сприяло покращенню фізичних 
45 
 
властивостей ґрунту, зокрема його структури, аерації та водопроникності. Догляд 
за лісовими культурами проводився вручну і включав комплекс агротехнічних 
заходів, спрямованих на зменшення конкуренції з боку трав’яної рослинності та 
створення сприятливих умов для росту молодих дерев. Тип лісорослинних умов – 
А2 (свіжий бір), який є типовим для соснових насаджень і відзначається відносно 
бідними едафічними умовами. 
У живому надґрунтовому покриві переважають верес, чебрець і цмін 
пісковий, що є характерними індикаторами сухих і бідних піщаних ґрунтів. Підлісок 
розвинений слабо і представлений поодинокими екземплярами горобини звичайної. 
Підріст відсутній, що пояснюється недостатнім зволоженням та обмеженими 
умовами для природного поновлення. 
Таксаційні показники пробної ділянки характеризують насадження як 
середньопродуктивне: склад – 10Сз; вік – 40 років; середня висота – 15,4 м; середній 
діаметр – 14 см; клас бонітету – ІІ; повнота – 0,7; запас на 1 га – 192 м3; кількість 
дерев на 1 га – 1594 шт. 
Отримані показники свідчать про формування одновікового деревостану 
сосни звичайної в умовах обмеженої родючості ґрунтів. ІІ клас бонітету та помірні 
значення висоти й діаметра вказують на середній рівень продуктивності. Повнота 
0,70 і відносно невисока густота деревостану є результатом природного відпаду 
дерев у процесі росту. Загальний стан насадження можна оцінити як задовільний, 
однак для підвищення його стійкості та продуктивності доцільним є проведення 
відповідних лісогосподарських заходів, спрямованих на оптимізацію структури 
деревостану. 
Пробна площа № 7 розташована в кварталі 32, виділі 11 Михайлівського 
лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва. Загальна площа виділу 
становить 3,6 га, з яких площа пробної ділянки – 0,12 га. Схема садіння – 2,5 × 0,5 
м, що відповідає нормативним вимогам створення соснових культур. 
Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано – трактором у 
агрегаті з плугом ПКЛ-70. Подальший догляд за культурами проводився вручну і 
46 
 
включав агротехнічні заходи, спрямовані на зменшення конкуренції з боку 
трав’яної рослинності. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий субір), що є 
оптимальним для вирощування сосни звичайної. 
На момент закладання пробної ділянки насадження характеризувалося 
такими таксаційними показниками – склад 10Сз; вік – 40 років; середня висота – 
16,8 м; середній діаметр – 17,2 см; клас бонітету – І; повнота – 0,6; запас на 1 га – 
224 м³;кількість дерев на 1 га – 1230 шт. 
Аналіз наведених показників свідчить, що насадження є одновіковим, 
високопродуктивним і добре сформованим. І клас бонітету, значні значення 
середньої висоти та діаметра вказують на сприятливі умови росту. Водночас 
повнота 0,6 і відносно невисока густота деревостану є результатом природного 
відпаду дерев у процесі росту та внутрішньовидової конкуренції. Загалом стан 
насадження можна оцінити як добрий, із високим потенціалом подальшого 
розвитку за умови проведення своєчасних лісогосподарських заходів, спрямованих 
на оптимізацію структури та підвищення якості деревини. 
Пробна площа № 8 розташована в кварталі 51, виділі 4 Канівського лісництва 
Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу становить 4,9 га, площа 
пробної ділянки – 0,15 га. Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського користування, вручну під меч Колесова за схемою 2,5×0,5 
м. Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано (трактор із 
плугом ПКЛ-70), догляд за культурами проводився вручну. Рельєф ділянки 
рівнинний із незначними мікропідвищеннями. Ґрунти – дерново-
середньопідзолисті, піщані, легкого механічного складу. Тип лісорослинних умов – 
А2 (свіжий бір). У живому надґрунтовому покриві переважають верес і нечуй-вітер 
волохатенький. Підлісок і підріст відсутні. 
Таксаційні показники пробної ділянки: склад – 10Сз; вік – 55 років; середня 
висота – 17 м; середній діаметр – 22,2 см; клас бонітету – ІІ; повнота – 0,6; запас – 
218 м³/га; кількість дерев – 874 шт./га. 
47 
 
Пробна площа № 9 розташована в кварталі 45, виділі 4 Канівського лісництва 
Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу становить 6,1 га, площа 
пробної ділянки – 0,30 га. 
Лісові культури створені на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування, вручну під меч Колесова за схемою 2,5 × 0,5 м. Рельєф ділянки 
рівнинний. Ґрунти – дерново-середньопідзолисті, піщані, легкого механічного 
складу. Тип лісорослинних умов – А2 (свіжий бір). Живий надґрунтовий покрив 
нерівномірний, представлений вересом звичайним і куничником наземним. 
Підлісок і підріст відсутні. 
Таксаційні показники пробної ділянки: склад – 10Сз; вік – 55 років; середня 
висота – 17,9 м; середній діаметр – 18,4 см; клас бонітету – ІІ; повнота – 0,6; запас – 
214 м³/га; кількість дерев – 898 шт./га. 
Пробна площа №10 розташована в кварталі 11, виділі 23 Канівського 
лісництва Корсунь-Шевченківського надлісництва. Площа виділу становить 4,1 га, 
площа пробної ділянки – 0,22 га. Лісові культури створені на землях, що вийшли з-
під сільськогосподарського користування, вручну під меч Колесова за схемою 2,5 × 
0,5 м. Передпосадковий обробіток ґрунту здійснювався механізовано (трактор у 
агрегаті з плугом ПКЛ-70), догляд за культурами проводився вручну. Тип 
лісорослинних умов – В2 (свіжий субір). У живому надґрунтовому покриві 
переважають брусниця, безщитник жіночий і перестріч лісовий. Підлісок 
представлений крушиною ламкою. Підріст рідкий і нерівномірний, сформований 
сосною звичайною (рис. 4.1). 
Таксаційні показники пробної ділянки: склад – 10Сз; вік – 55 років; середня 
висота – 20 м; середній діаметр – 26,4 см; клас бонітету – І; повнота – 0,7; запас – 
294 м3/га; кількість дерев – 806 шт./га. 
Аналіз таксаційних показників свідчить, що дане насадження є одним із 
найбільш продуктивних серед досліджених. Високі значення середньої висоти 
(20,0 м) та діаметра (26,1 см) у поєднанні з І класом бонітету вказують на 
сприятливі лісорослинні умови та ефективне формування деревостану. 
48 
 
 
Рисунок 4.1 – Загальний вигляд ПП №10 (55-річні культури сосни звичайної)  
 
Лісокультурна та лісівничо-таксаційна характеристика досліджуваних 
насаджень наведена в таблиці 4.2.  
 
Таблиця 4.2 – Лісівничо-таксаційна характеристика насаджень сосни 
звичайної (із розміщення м садивних місць 2,5х0,5 м) 
Кількість Середні 
№ ТПП ТЛУ Порода дерев на 1 висота, діаметр, Запас, 
Бонітет Повнота 
м см га,·м3 
га, шт. 
20-річні культури 
1 В3 Сз 3950 8,6 8,9 І 0,8 110 
2 В2 Сз 3518 9,4 10,3 І 0,7 98 
3 А2 Сз 4020 8,1 7,2 ІІ 0,7 78 
4 В2 Сз 3706 8,8 9,7 І 0,75 110 
40-річні культури 
5 В2 Сз 1424 17,5 16,4 І 0,75 253 
6 А2 Сз 1594 15,4 14,0 ІІ 0,7 192 
7 В2 Сз 1230 16,8 17,2 І 0,6 224 
55-річні культури 
8 А2 Сз 874 17,0 22,2 ІІ 0,6 218 
9 А2 Сз 898 17,9 18,4 ІІ 0,6 214 
10 В2 Сз 806 20,0 26,4 І 0,7 294 
49 
 
Досліджені культури сосни звичайної створені в умовах свіжого та вологого 
субору (В2-В3), а також свіжого бору (А2) із розміщенням садивних місць за схемою 
2,5 × 0,5 м. Усі досліджені насадження є чистими за складом (10Сз). 
Аналіз таксаційних показників свідчить про закономірне зростання основних 
параметрів деревостанів із віком. Середня висота у віці 20 років становить 8,1-9,4 
м, у 40 років – 15,4-17,5 м, у 55 років – 17-20 м. Відповідно середній діаметр 
змінюється в межах 7,2-10,3 см; 14,0-17,2 см; 18,4-26,4 см. 
Досліджені насадження характеризуються І та ІІ класами бонітету, що вказує 
на сприятливі умови місцезростання. Повнота деревостанів варіює в межах 0,6-0,8, 
що свідчить про різний ступінь зімкнутості та вплив внутрішньовидової 
конкуренції. 
Запас деревини має чітку вікову динаміку: у 20-річних насадженнях він 
становить 78-110 м³·га, у 40-річних – 192-253 м³·га, у 55-річних – 218-294 м³·га. 
Перерахунок запасу до повноти 1,0 показує, що потенційна продуктивність 
насаджень відповідно становить 115-135 м³·га у 20 років, 275-340 м³/·га у 40 років 
та 340-435 м³·га у 55 років. 
Отримані результати свідчать про достатньо високий рівень продуктивності 
соснових культур у досліджуваних умовах, із чіткою тенденцією до зростання 
запасу та біометричних показників із віком. Найбільш продуктивні насадження 
формуються в умовах суборів, що підтверджується вищими значеннями висоти, 
діаметра та запасу. 
 
4.2.2. Порівняльна оцінка лісових культур створених на землях, що не були 
під лісом 
Отримані результати росту та стану соснових культур доцільно аналізувати, 
згрупувавши їх за віком – 20, 40 та 55 років. Такий підхід дозволяє простежити 
динаміку формування деревостанів у різних типах лісорослинних умов. У 20-
річних насадженнях найвищі таксаційні показники спостерігаються в умовах 
50 
 
вологого субору (В3), де сосна характеризується інтенсивнішим ростом (рис. 4.2). 
Дещо нижчі, але близькі показники відмічені у свіжому суборі (В2). Відмінності 
між окремими пробними площами (№ 2 і 4) є незначними і, ймовірно, зумовлені 
особливостями проведення рубок догляду. Водночас варіація повноти зумовлює 
різну густоту деревостану, що впливає на середні висоту і діаметр, а також на запас 
деревини. У свіжому бору (А2) зафіксовано найнижчі таксаційні показники та ІІ 
клас бонітету, що пояснюється біднішими трофічними умовами. Проте навіть у цих 
умовах соснові культури формують задовільні показники росту, що свідчить про їх 
адаптивність. Подібна закономірність простежується і в 40-річних насадженнях. 
Зокрема, пробні площі № 5 і 7 демонструють близькі показники, аналогічно до 
площ № 2 і 4 у молодшому віці. У той же час на ПП-6, в умовах менш родючого 
трофотопу, відмічається більша густота деревостану при нижчих значеннях висоти, 
діаметра та запасу, що свідчить про посилену внутрішньовидову конкуренцію. 
 
350
300
250
200
150
100
50
0
20 40 55
A2 (бір)
Вік, років
B2 (субір)
 
Рисунок 4.2 – Зміна запасу культур сосни залежно від віку та ТЛУ 
 
У 55-річному віці відмінності між типами лісорослинних умов стають ще 
більш вираженими. У свіжому бору (А2) запас становить 214-218 м³·га при ІІ класі 
бонітету і повноті 0,6; середні значення діаметра – 18,4-22,2 см, висоти – 17-17,9 м. 
Натомість у свіжому суборі (В2) насадження характеризуються значно кращими 
Запас, м3
51 
 
показниками: середня висота досягає 20 м, діаметр – 26,1 см, запас – 294 м³/га при 
І класі бонітету і повноті 0,67. Це зумовлено вищою трофністю та кращими 
едафічними умовами суборів порівняно з борами. Таким чином, результати 
досліджень свідчать про суттєвий вплив типу лісорослинних умов на 
продуктивність соснових культур. Найвищі показники росту та запасу формуються 
в умовах суборів (В2–В3), тоді як у борах (А2) продуктивність є нижчою, хоча й 
залишається на задовільному рівні. 
Аналіз графічних даних свідчить, що як у свіжому бору (А2), так і у свіжому 
суборі (В2) найбільш інтенсивне накопичення запасу деревини відбувається до 40-
річного віку. Після цього періоду темпи приросту знижуються, що відображає 
вікову динаміку розвитку деревостану. При цьому зменшення приросту є більш 
вираженим у борах (А2), ніж у суборах (В2). До 40 років приріст запасу в обох типах 
лісорослинних умов є близьким за величиною, однак у суборах спостерігається 
певне його переважання, що зумовлено більш сприятливими едафічними умовами 
(рис. 4.3). Виявлені закономірності пояснюються, насамперед, біологічними 
особливостями сосни звичайної, для якої характерне інтенсивне нарощування 
біомаси у молодому та середньовіковому періодах із подальшим зниженням темпів 
росту. Крім того, на величину запасу істотно впливають лісогосподарські заходи, 
зокрема своєчасність і якість проведення рубок догляду, які регулюють густоту 
деревостану.  
 
500
400
300
200
100
0
20 40 55
Вік, років  
Запас, м3
52 
 
Рисунок 4.3 – Зміна запасів досліджуваних культур сосни залежно від віку та 
лісорослинних умов (А2 і В2) переведених у повноту 1,0 
Важливим чинником є також тип лісорослинних умов: вищий рівень 
трофності та кращі водно-повітряні властивості ґрунтів у суборах (В2) 
забезпечують більш інтенсивний ріст дерев порівняно з борами (А2), де обмежена 
родючість ґрунтів стримує накопичення запасу. 
На рисунку 4.4 простежується загальна тенденція зміни запасу, подібна до 
попереднього, однак у цьому випадку усунуто вплив антропогенного фактора. Це 
досягнуто шляхом приведення показників запасу до повноти 1,0, що дозволяє 
оцінити потенційну продуктивність деревостанів незалежно від проведених 
лісогосподарських заходів.  
 
0,5 0,47
0,44
0,41 0,39
0,4 0,36
0,31
0,3
0,2
0,1
0
20 40 55
Вік, років   
Рисунок 4.4 – Зміна середнього приросту по висоті чистих культур сосни в 
умовах А2 і В2 залежно від віку. 
 
Як видно із даних рис. 4.4 кращий приріст у висоту в молодому віці, і із 
зростанням віку культур сосни значення приросту зменшується. Це зменшення 
відбувається майже однаково як при максимальних так і при мінімальних його 
значеннях. На рисунку 4.4 відображено вікову динаміку мінімальних і 
максимальних показників приросту за діаметром. Аналіз даних показує, що 
мінімальні прирости з віком незначно зменшуються. Водночас максимальні 
Приріст по h, м
53 
 
значення приросту в період від 20 до 40 років знижуються більш інтенсивно 
порівняно з мінімальними. Однак у віковому інтервалі 40-55 років спостерігається 
їх зростання – від 0,43 до 0,47 см, що свідчить про певну стабілізацію та 
покращення умов росту для окремих дерев у деревостані. 
 
0,6
52
0,5 47
43
0,4 36 35 33
0,3
0,2
0,1
0
20 40 55
Вік, років
 
Рисунок 4.4 – Зміна середнього приросту по діаметру чистих культур сосни 
в умовах А2 і В2 залежно від віку. 
 
4.2.3 Вплив патологічних чинників на формування, ріст і продуктивність 
лісових насаджень, створених на землях, що вийшли з-під сільськогосподарського 
користування 
 
Результати обстежень насаджень, створених на землях, що були у 
сільськогосподарському користуванні, свідчить, що здоровими, без ознак 
патологічних процесів у Черкаській області були культури, що займали 51,1% 
обстежених площ. Розподіл таких насаджень приведено в таблиці 4.3. 
Приріст по d,см
 
 
Таблиця 4.3 – Розподіл насаджень Черкаської області, створених на землях, що були у сільськогосподарському 
користуванні за патологічними чинниками 
 
Тип лісо- Здорові Коренева губка (ступінь ураження) 
Хрущі Всього 
рослинних насадження слабкий середній сильний 
умов га % га % га % га % га % га % 
А1 178,9 69 74,5 28,8 – – 4,8 1,85 0,5 0,19 258,7 3,7 
А2 948,4 62,6 489,9 32,3 54,5 3,6 22,3 1,49 – – 1515,4 21,4 
А3 34,4 100 – – – – – – – – 34,4 0,5 
В2 2121,3 43,3 2686,8 54,8 33,4 0,7 58 1,2 – – 4899,5 69,1 
В3 203,6 89,8 23,1 10,2 – – – – – – 226,7 3,2 
В4 14,9 81,0 3,5 19,0 – – – – – – 18,4 0,3 
D2 0,6 100 – – – – – – – – 0,6 – 
С2 87,6 100 – – – – – – – – 87,6 1,2 
С3 31,9 74,2 11,1 25,8 – – – – – – 43 0,6 
С4 1,8 60 1,2 40 – – – – – – 3 – 
Усього 3623,4 51,1 3290,1 46,4 87,9 1,2 85,4 1,2 0,5  7087,3 100 
 
 
 
 
У результаті проведених досліджень встановлено, що основним 
патологічним чинником, який зумовлює погіршення санітарного стану насаджень, 
є коренева губка (Heterobasidion annosum), осередки якої охоплюють 98-100 % 
досліджених площ. Серед інших патологічних явищ, що спостерігаються 
переважно в бідних лісорослинних умовах (сухі та свіжі бори), на незначних 
площах відмічені осередки підкорового клопа, опенька осіннього (Armillaria 
mellea) та травневих хрущів (Melolontha spp.). Проте їх вплив на загальний стан 
насаджень є локальним і значно поступається за масштабами ураженню кореневою 
губкою. 
Широке поширення кореневих гнилей безпосередньо пов’язане зі ступенем 
деградації ґрунтів, переданих під заліснення. Характер попереднього використання 
земель відіграє ключову роль у формуванні осередків інфекції. Найбільш 
ураженими є орні землі, де порушення ґрунтової структури та біологічної рівноваги 
створює сприятливі умови для розвитку патогенів. Меншою мірою уражуються 
пасовища, сінокоси та інші категорії земель. 
Осередки кореневої губки виявляються у широкому спектрі ґрунтів, що 
відрізняються за механічним складом і генезисом: дерново-слабо- та 
середньопідзолистих піщаних і супіщаних ґрунтах, стародавньоалювіальних 
пісках, льодовикових відкладах, темно-сірих глибокоопідзолених супіщаних 
ґрунтах, а також перегнійно-карбонатних супіщаних ґрунтах, підстелених 
крейдяними породами. Спільною рисою цих ґрунтів є їх попереднє використання у 
сільському господарстві, що зумовлює підвищену вразливість до розвитку 
кореневих гнилей. 
У межах Черкаської області осередки кореневої губки зафіксовані на близько 
29-32 % площ борів, 55 % площ свіжих суборів і 14 % площ свіжих сугрудів. У 
досліджуваному регіоні близько 90 % площ соснових культур характеризуються 
слабким ступенем ураження, що свідчить про повсюдне, але переважно латентне 
поширення патогену. 
59 
 
Важливим фактором, що визначає інтенсивність розвитку патологічних 
процесів, є склад насаджень. Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) є однією з 
найбільш чутливих порід до ураження кореневою губкою, тому поширення 
захворювання перебуває у прямій залежності від її частки у складі деревостану. 
Найбільші площі ураження характерні для чистих соснових культур, тоді як у 
змішаних насадженнях інтенсивність розвитку хвороби, як правило, нижча. 
Стан і склад лісових насаджень, створених на землях, що перебували у 
сільськогосподарському користуванні, наведено в таблиці 4.4. 
 
Таблиця 4.4 – Стан і склад насаджень, створених на землях що були у 
сільськогосподарському використанні 
Здорові Коренева губка (ступінь ураження) 
Склад Хрущі Разом 
насадження слабкий середній сильний 
насаджень 
га % га % га % га % га % га % 
Насадження сосни звичайної 
10Сз 2516,5 46,0 2893,6 52,9 55 1,0 4,8 0,09 – – 5469,4 100 
10С+Б+Ос+Д 581,7 73,7 177,4 22,5 30 3,8 – – – – 789,1 100 
9С(Б;Д;Ак;Вч) 200,5 48,4 133,1 32,1 2,9 0,7 77,6 18,7 – – 414,1 100 
8С(Б;Д;Ак;Вч) 187,5 77,8 50,1 20,8 – – 3 1,24 0,5 0,21 241,1 100 
7С(Б;Д;Вч;Сб) 42,8 69,6 18,7 30,4 – – – – – – 61,5 100 
6С(Б;Д;Вч;Сб) 36,3 87,3 5,3 12,7 – – – – – – 41,6 100 
5С(Б;Вч;Сб;Ос) 14,3 100 – – – – – – – – 14,3 100 
4С(Б;Д;Г;О;Ял) 37,7 100 – – – – – – – – 37,7 100 
3С1Ял4Б2В  2,3  100  – – – – – – – – 2,3  100  
Всього  3619,5  51,2  3278,2  46,4  87,9  1,2  85,4  1,2  0,5  0,007 7 071,5  100  
Листяні та насадження інших хвойних порід 
10Акб  1,4  100  – – – – – – – – 1,4  100  
10Вч  1,2  100  – – – – – – – – 1,2  100  
4Д4Г2Ял  – – 1,3  100  – – – – – – 1,3  100  
4Ял2С2Д2Б  – – 6,4  100  – – – – – – 6,4  100  
5Д3Г2Л+Б  1,3  100  – – – – – – – – 1,3  100  
5Б3Ак2С  – – 4,2  100  – – – – – – 4,2  100  
Всього  3,9  24,7  11,9  75,3  – – – – – – 15,8  100  
Загалом 3623,4 51,1 3290,1 46,4 87,9 1,2 85,4 1,2 0,5 0,07 7087,3 100 
 
60 
 
У Черкаській області частка насаджень без ознак патологічних уражень 
становить близько 46 % у чистих соснових культурах і до 74 % – у насадженнях із 
незначною домішкою інших порід. Основною супутньою породою в таких 
культурах є береза повисла (Betula pendula Roth), участь якої відмічена приблизно 
на 19 % площ. При цьому частка здорових насаджень у культурах із домішкою 
берези перевищує аналогічний показник для всіх насаджень, створених на 
колишніх сільськогосподарських землях, у середньому на 15-18 %. Водночас у 
насадженнях із незначною участю берези (близько 10-20 % у складі: 10С+Б; 9С1Б; 
8С2Б) частка ураження кореневою губкою залишається відносно високою і може 
досягати близько 20 %, тоді як у деяких випадках не перевищує 5 %. Це свідчить 
про те, що невелика домішка берези не забезпечує суттєвого стримування 
поширення кореневої губки. 
Якщо умовно прийняти порогове значення поширення хвороби на рівні 10 % 
площ соснових культур, то такі показники характерні для насаджень із високою 
часткою сосни у складі (близько 50 % і більше). Встановлено, що між участю 
берези та інтенсивністю ураження існує обернена залежність: зі збільшенням 
частки берези у складі насаджень зростає площа здорових деревостанів і 
зменшується рівень поширення кореневої губки. 
Таким чином, для підвищення стійкості лісових культур, створених на 
землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування в умовах Лісостепу, 
доцільним є формування змішаних насаджень. Оптимальним вважається склад із 
участю сосни на рівні 50-60 %, берези – 20-30 % і більше, а також 10-20 % інших 
деревних порід (дуб звичайний, осика, вільха чорна тощо) залежно від типу 
лісорослинних умов. Важливо, щоб у складі таких насаджень було не менше трьох 
порід, що забезпечує підвищення їх біологічної стійкості та зниження ризику 
розвитку патологічних процесів. Водночас слід зазначити, що частка насаджень із 
подібним оптимізованим складом залишається невисокою і становить близько 20% 
від загальної площі культур, створених на землях колишнього с/г використання, що 
вказує на необхідність удосконалення підходів до їх формування. 
61 
 
4.3 Оцінка природного заліснення перелогових земель 
 
Природне заліснення перелогових земель – це процес самовільного 
формування деревної та чагарникової рослинності на землях, що вийшли з 
активного сільськогосподарського використання (перелогах), без 
цілеспрямованого втручання людини, внаслідок природного поновлення 
лісоутворювальних порід. У лісівничому аспекті цей процес розглядається як 
важливий механізм відновлення лісових екосистем і залучення деградованих 
земель до лісового фонду. 
Характеристика типових ділянок природного заліснення земель без ознак 
лісових екосистем 
Пробна площа № 11 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Бучацького лісництва, квартал 4, 
Корсунь-Шевченківське надлісництво. Прилегле насадження має вік 85 років і 
характеризується високими таксаційними показниками: запас становить 280 м³/га, 
склад – 10Сз, відносна повнота – 0,8. Середня висота дерев досягає 24 м, середній 
діаметр – 28 см, що свідчить про високий рівень продуктивності деревостану. 
Площа ділянки природного заліснення становить 1,1 га. Ґрунтовий покрив 
представлений дерново-підзолистими супіщаними ґрунтами свіжого типу 
зволоження. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий субір), тип лісу – свіжий дубово-
сосновий субір (В2-дС). 
Трав’яний покрив на пробній площі є досить різноманітним і представлений 
видами-індикаторами відкритих і порушених екосистем, зокрема: веронікою 
колосистою, щавлем горобинним, житом диким, кострицею поліською, ромашкою 
продиравленою, собачою кропивою звичайною, пирієм повзучим, нечуйвітром 
волохатеньким, куничником наземним та волошкою сумською. 
Домінування лучно-степових і рудеральних видів у трав’яному покриві 
свідчить про відсутність сформованих лісових екосистем і початкову стадію 
природного заліснення, а також про збереження ознак попереднього 
62 
 
сільськогосподарського використання території. Зімкнутість трав’яного покриву 
на пробній площі становить 0,6. 
Для обліку природного поновлення було закладено 30 облікових площадок 
площею 10 м² кожна, оскільки в структурі підросту переважають особини середньої 
категорії висоти. Після проведення обліку поновлення здійснено його оцінку за 
шкалою В. Г. Нестерова. 
У складі природного поновлення сосни звичайної виявлено: дрібного 
підросту – 38 шт., середнього – 59 шт., крупного – 7 шт.; загальна кількість – 104 
шт. Для визначення переважаючої категорії підросту обчислено: 1/3 від загальної 
кількості становить: 104 : 3 = 34,7 шт.; 2/3 – відповідно: 34,7 × 2 = 69,4 шт. 
Оскільки кількість дрібного підросту (38 шт.) є меншою за 2/3 загальної 
кількості, а кількість крупного підросту (7 шт.) – меншою за 1/3, переважаючим 
вважається середній підріст. 
З метою переведення підросту різних категорій у середній застосовано 
відповідні коефіцієнти: 
− дрібний підріст: 0,625 × 38 = 23,75 шт.;  
− крупний підріст: 1,25 × 7 = 8,75 шт.  
Тоді загальна кількість підросту в перерахунку на середній становить: 59 + 
23,75 + 8,75 = 91,5 шт. Переведення облікованої кількості підросту на 1 га 
здійснювали за формулою: 
10000
N = n  
P       (4.1)
де N – кількість підросту на 1 га, шт./га; n – кількість підросту в перерахунку на 
середній, шт.; S – загальна площа облікових площадок, м2. 
У даному випадку: N = 91,5 × 10000 / 300 = 3047 шт./га. 
Для оцінки рівномірності розміщення підросту на площі визначено його 
зустрічність, тобто відношення кількості облікових площадок, на яких виявлено 
підріст, до загальної кількості площадок. Із 30 площадок підріст зафіксовано на 15, 
отже: 15 × 100 / 30 = 50 %. Таким чином, зустрічність підросту становить 50 %. 
63 
 
Згідно з прийнятими критеріями, це свідчить про нерівномірне розміщення 
самосіву на площі. 
За шкалою УкрНДІЛГА природне поновлення сосни звичайної на пробній 
площі оцінюється як задовільне (відповідно до таблиці 2.1). Водночас, згідно з 
таблицею 2.2 «Залежність заходів сприяння від кількості надійного підросту», дана 
ділянка потребує проведення заходів сприяння природному поновленню, зокрема 
підсіву насіння або часткової посадки лісових культур. 
Пробна площа № 12 розташована на землях СГПП «Зоря» поблизу 
Бучацького лісництва, квартал 26 Корсунь-Шевченківське надлісництво. Вік 
прилеглого насадження становить 67 років. Насадження характеризується такими 
таксаційними показниками: запас – 205 м3·га, склад – 10Сз, відносна повнота – 0,7. 
Середня висота дерев становить 21,5 м, середній діаметр – 28 см. Площа ділянки 
природного заліснення – 1,8 га. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий субір), тип 
лісу – свіжий дубово-сосновий субір (В2-дС). 
Трав’яний покрив представлений видами-індикаторами порушених і 
відкритих екосистем, зокрема: ромашкою продірявленою, чебрецем повзучим, 
золотушником звичайним, вересом, сон-травою, пирієм повзучим та собачою 
кропивою звичайною. Зімкнутість трав’яного покриву становить 0,4.  
Пробна площа № 13 розташована на землях КГП «Колос» поблизу 
Степанецького лісництва, квартал 18, Корсунь-Шевченківське надлісництво. Вік 
прилеглого насадження становить 75 років. Таксаційні показники насадження: 
запас – 250 м3·га, склад – 10Сз, відносна повнота – 0,8. Середня висота дерев 
досягає 22,5 м, середній діаметр – 30 см. Площа ділянки природного заліснення – 
1,3 га. Ґрунти дерново-слабопідзолисті, свіжі. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий 
субір), тип лісу – свіжий дубово-сосновий субір (В2-дС). 
Трав’яний покрив відзначається більшою видовою різноманітністю та 
представлений золотушником звичайним, вересом, веронікою лікарською, 
костяницею, суницею, злаковими видами, куничником наземним, ромашкою, 
64 
 
полином зонтичним, пирієм повзучим і буквицею лікарською (рис. 4.6). 
Зімкнутість трав’яного покриву становить 0,35.  
 
 
Рисунок 4.6 – Загальний вигляд самосійного поновлення сосни звичайної на 
землях сільськогосподарського використання (ПП № 13) 
 
Пробна площа № 14 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Михайлівського лісництва 
Корсунь-Шевченківське надлісництво, квартал 32. Прилегле насадження віком 80 
років характеризується високими таксаційними показниками: запас – 310 м3·га, 
склад – 10Сз, повнота – 0,8, середня висота – 23 м, середній діаметр – 32 см. Площа 
ділянки природного заліснення – 2,0 га. Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі; тип 
лісорослинних умов – В2, тип лісу – свіжий березово-сосновий субір (В2-бС). 
Трав’яний покрив представлений переважно злаково-різнотравними видами, 
зокрема пирієм повзучим, куничником наземним, тонконогом вузьколистим, 
щавлем горобинним, перстачем пісковим; зімкнутість – 0,45.  
Пробна площа № 15 розташована на землях СГПП «Мир» поблизу 
Софіївського лісництва, квартал 9. Вік прилеглого насадження – 60 років, запас – 
210 м3·га, склад – 10Сз, повнота – 0,8, середня висота – 21,0 м, діаметр – 24 см. 
65 
 
Площа ділянки – 1,6 га. Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі; тип умов – В2. Трав’яний 
покрив різнотравно-злаковий, представлений золотушником звичайним, полином 
понтичним, пирієм, перстачем сріблястим, зімкнутість – 0,4.  
Пробна площа № 16 розташована на землях СГПП «Нива» поблизу 
Степанецького лісництва, квартал 43. Прилегле насадження віком 75 років має 
запас 280 м3·га, склад 10Сз, повноту 0,8, середню висоту 24 м і діаметр 28 см. 
Площа ділянки – 0,9 га. Умови місцезростання – В2. Трав’яний покрив 
характеризується високою зімкнутістю (0,8) та представлений куничником 
наземним, веронікою колосистою, підмаренником м’яким, чебрецем повзучим, 
кульбабою та іншими видами. 
Пробна площа № 17 розташована на приватних землях поблизу 
Степанецького лісництва, квартал 15. Вік прилеглого насадження – 55 років, запас 
– 190 м3·га, склад – 10Сз, повнота – 0,7. Середня висота становить 21 м, діаметр – 
24 см. Площа ділянки – 1,7 га. Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі (В2). Трав’яний 
покрив густий (зімкнутість – 0,9), сформований злаково-різнотравними видами, 
зокрема куничником, житом диким, ожиною сизою, хвощем польовим та іншими.  
Пробна площа № 18 розташована на приватних землях поблизу 
Степанецького лісництва, квартал 28. Насадження віком 45 років має запас 170 
м3·га, склад 7Сз3Бп, повноту 0,8, середню висоту 20 м і діаметр 20 см. Площа 
ділянки – 2,2 га. Умови місцезростання – В3 (вологий субір). Трав’яний покрив 
представлений кострицею, мітлицею, ожиною та іншими видами; зімкнутість – 0,4.  
Пробна площа № 19 розташована на приватних землях поблизу Бучацького 
лісництва, квартал 24. Прилегле насадження віком 40 років має запас 190 м3·га, 
склад – 10Влч, повноту – 1,5, середню висоту – 19 м, діаметр – 22 см. Площа 
ділянки – 1,5 га. Тип умов – В3. Трав’яний покрив представлений мохово-
різнотравними видами (плеуроцій, левкобрий, золотушник); зімкнутість – 0,65.  
Пробна площа № 20 розташована на землях СГПП «Зоря» поблизу 
Бучацького лісництва, квартал 39. Вік прилеглого насадження – 55 років, запас – 
66 
 
210 м3·га, склад – 10Влч, повнота – 0,8, середня висота – 21 м, діаметр – 24 см. 
Площа ділянки – 2,3 га. Умови місцезростання – В3. 
 
 
Рисунок 4.7 – Загальний вигляд природного поновлення вільхи чорної на 
землях сільськогосподарського використання (ПП № 20) 
 
Трав’яний покрив на пробній площі представлений індикаторними видами, 
зокрема левкобриєм сизим, плеуроцієм Шредера, костяницею, мітлицею собачою, 
зіглінгією лежачою, віскарією звичайною та золотушником звичайним. Зімкнутість 
трав’яного покриву становить 0,7.  
Пробна площа № 21 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Бучацького лісництва Корсунь-
Шевченківське надлісництво, квартал 17. Вік прилеглого насадження становить 50 
років. Насадження характеризується такими таксаційними показниками: запас – 
180 м3·га, склад – 8Сз2Бп, відносна повнота – 0,7. Середня висота дерев становить 
19 м, середній діаметр – 20 см. Площа ділянки природного заліснення – 1,4 га. 
Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі. Тип лісорослинних умов – В3 (вологий субір), тип 
лісу – вологий березово-сосновий субір (В3-бС). Трав’яний покрив на пробній 
67 
 
площі представлений індикаторними видами, зокрема зірочником середнім, 
веснівкою дволистою, перестрічем лучним, буяхами, грушанками та кострицею 
польською. Зімкнутість трав’яного покриву становить 0,3.  
 
 
Рисунок 4.8 – Загальний вигляд природного поновлення берези на землях 
сільськогосподарського використання (ПП № 21) 
 
Пробна площа № 22 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Софіївського лісництва, квартал 48. 
Вік прилеглого насадження становить 40 років. Насадження характеризується 
такими таксаційними показниками: запас – 150 м3·га, склад – 7Сз3Бп, відносна 
повнота – 0,8. Середня висота дерев становить 19 м, середній діаметр – 20 см. 
Площа ділянки природного заліснення – 1,9 га. Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі. 
Тип лісорослинних умов – В3 (вологий субір), тип лісу – вологий березово-
сосновий субір (В3-бС). 
68 
 
Трав’яний покрив на пробній площі представлений індикаторними видами, 
зокрема куничником наземним, зірочником середнім, костяницею, буяхами, 
перестрічем лучним, веснівкою дволистою, мітлицею собачою та золотушником 
звичайним. Зімкнутість трав’яного покриву становить 0,6.  
 
 
Рис. 4.9 – Загальний вигляд природного поновлення берези на землях 
сільськогосподарського використання (ПП № 22) 
 
Пробна площа № 23 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Софіївського лісництва, квартал 16. 
Вік прилеглого насадження становить 65 років. Насадження характеризується 
такими таксаційними показниками: запас – 220 м3·га, склад – 10Сз, відносна 
повнота – 0,8. Середня висота дерев становить 21 м, середній діаметр – 26 см. 
Площа ділянки природного заліснення – 1,0 га. 
Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий 
субір), тип лісу – свіжий березово-сосновий субір (В2-бС). Трав’яний покрив 
відзначається високою видовою різноманітністю та представлений куничником 
наземним, тонконогом вузьколистим, золотушником звичайним, вересом, сон-
69 
 
травою, костяницею, собачою кропивою звичайною, тимофіївкою степовою, 
веронікою колосистою, кострицею поліською, житом диким, звіробоєм звичайним, 
волошкою сумською та чебрецем повзучим. Зімкнутість трав’яного покриву 
становить 0,8.  
Пробна площа № 24 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Софіївського лісництва, квартал 8. 
Вік прилеглого насадження становить 65 років. Насадження характеризується 
такими таксаційними показниками: запас – 190 м3·га, склад – 10Сз, відносна 
повнота – 0,7. Середня висота дерев становить 20 м, середній діаметр – 26 см. 
Площа ділянки природного заліснення – 2,4 га. 
Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі. Тип лісорослинних умов – В2 (свіжий 
субір), тип лісу – свіжий березово-сосновий субір (В2-бС). Трав’яний покрив 
представлений різнотравно-злаковими видами, зокрема щавлем горобинним, 
хвощем польовим, нечуйвітром волохатеньким, зіноваттю руською, ожиною 
сизою, перстачем пісковим, підмаренником м’яким, куничником наземним, 
собачою кропивою звичайною та пирієм повзучим. Зімкнутість трав’яного покриву 
становить 0,4.  
Пробна площа № 25 розташована на приватних землях колишнього 
сільськогосподарського використання поблизу Софіївського лісництва, квартал 21. 
Вік прилеглого насадження становить 60 років. Насадження має такі таксаційні 
показники: запас – 200 м3·га, склад – 10Сз, відносна повнота – 0,8. Середня висота 
дерев досягає 22 м, середній діаметр – 24 см. Площа ділянки природного заліснення 
складає 2,3 га. Ґрунти дерново-підзолисті, свіжі. Тип лісорослинних умов – В2 
(свіжий субір), тип лісу – свіжий березово-сосновий субір (В2-бС). 
Трав’яний покрив характеризується відносно низькою зімкнутістю (0,2) і 
представлений буквицею лікарською, куничником наземним, золотушником 
звичайним, сон-травою, вересом, веронікою колосистою, нечуйвітром 
волохатеньким, костяницею, кульбабою, щавлем горобинним і ромашкою 
продірявленою.  
70 
 
Оцінка успішності природного заліснення. З метою узагальнення отриманих 
результатів дослідження та їх аналізу, всі кількісні й якісні показники природного 
заліснення систематизовано у табл. 4.5. 
 
Таблиця 4.5 – Характеристика природного заселення деревними породами на 
землях що вийшли з-під сільськогосподарського користування 
Оцінка Катего- Оцінка 
Кількість 
рясності  рія круп- Зустріч- успішності 
№  Деревна самосіву,  
ЖНП за ності ність,  поновлення Заходи сприяння  
ПП  порода  тис. 
шкалою  підросту  %  за 
шт/га  
Друде  УкрНДІЛГА  
Cop3 Підсів насіння 
 
11  Сосна  3,047  50  задовільне або часткова 
Середній 
підсадка ЛК  
Підсів насіння 
2  
12  Сосна  Сор  4,142  60  задовільне або часткова 
Середній 
підсадка ЛК 
13  Сосна  Сор2 Середній 11,609  100  добре Не потребує  
14  Сосна  Сор2 Часткова підсадка 
 Середній 4,379  65  задовільне 
ЛК 
15  Сосна  Сор2 Дрібний 13,128  100  добре Не потребує  
Підсів насіння 
16  Сосна  Soc Дрібний 5,647  39  недостатнє або часткова 
підсадка ЛК 
17  Сосна  Soc Дрібний 2,882  19  погане Посадка ЛК 
18  Береза  Сор2 Крупний 2,592  65  задовільне Не потребує  
Часткова підсадка 
19  Вільха  Cop3 Середній 4,075  65  задовільне 
ЛК 
3 Часткова підсадка 
20  Вільха  Cop  Середній 3,347  65  задовільне 
ЛК 
Часткова підсадка 
21  Береза  Сор2 Крупний 1,825  39  недостатнє 
ЛК 
22  Береза  Cop3 Крупний 2,469  65  задовільне Не потребує  
23  Сосна  Soc Крупний 1,172  40  недостатнє Підсадка ЛК 
24  Сосна  Сор2 Середній 4,566  65  задовільне Підсів насіння  
25  Сосна  Сор4 Дрібний 11,321  100  добре Не потребує  
 
Характеристика природного заселення деревними породами на землях, що 
вийшли з-під сільськогосподарського використання». Таке представлення даних 
дозволило провести порівняльну оцінку успішності природного поновлення 
71 
 
залежно від умов місцезростання, складу прилеглих насаджень та інших 
екологічних чинників. 
Як видно з даних таблиці 4.5, із 15 закладених пробних площ у восьми 
випадках природне заселення деревними породами на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського використання, оцінюється як задовільне за шкалою В.Г. 
Нестерова. На трьох ділянках рівень поновлення визначено як добре, на трьох – 
незадовільне, і на одній – погане. Кількість самосіву деревних порід 
характеризується значною варіабельністю і коливається в широких межах: від 
1,172 тис. шт./га (ПП № 23, сосна крупна), 1,825 тис. шт./га (ПП № 21, береза 
крупна) та 2,882 тис. шт./га (ПП № 17, сосна дрібна) до 11,609 тис. шт./га (ПП № 
13, сосна середня) і 13,128 тис. шт./га (ПП № 15, сосна дрібна). Така неоднорідність 
свідчить про значний вплив місцевих екологічних і антропогенних факторів на 
процес природного поновлення. Поширення самосіву деревних порід має чітко 
виражену просторову закономірність і відбувається переважно із західного, 
північно-західного та північного напрямків, що зумовлено розташуванням 
прилеглих лісових масивів і напрямком панівних вітрів. На формування густоти та 
рівномірності природного поновлення суттєво впливають умови місцезростання, 
відстань до джерел насіння (стіни лісу), періодичність і рясність насіннєвих років, 
а також стан ґрунтового покриву. Зустрічальність підросту також є неоднорідною і 
змінюється від 19 % (ПП № 17) до 100 % (ПП № 13, 15, 25), що свідчить про різний 
ступінь освоєння площ деревними породами. Сільськогосподарські землі, які 
тривалий час не використовувалися за призначенням, характеризуються значним 
задернінням і засміченням бур’янистою та лучною рослинністю. У досліджуваних 
умовах зімкнутість трав’яного покриву коливалася в межах від 0,2 (ПП № 25) до 
0,9 (ПП № 17). Надмірний розвиток трав’яного покриву на окремих ділянках (№ 
16, 17, 20, 23) істотно ускладнює процес природного поновлення, обмежуючи 
проростання насіння та розвиток сіянців. Молоді деревні рослини в таких умовах 
вступають у жорстку конкуренцію з трав’яною рослинністю за вологу, поживні 
речовини та світло, що особливо проявляється на деградованих ґрунтах із 
72 
 
порушеною структурою та зниженим вмістом гумусу. Це, у свою чергу, призводить 
до зниження приживлюваності та темпів росту підросту, а також до формування 
нерівномірного його розміщення на площі. Таким чином, успішність природного 
заліснення значною мірою визначається комплексом екологічних факторів, серед 
яких ключову роль відіграють стан ґрунтового покриву, ступінь задерніння, 
близькість насіннєвих джерел і лісорослинні умови. На ділянках, де природне 
заліснення вже забезпечило формування початкових елементів лісового 
середовища, доцільним є проведення комплексу лісівничих заходів, спрямованих 
на формування повноцінного та стійкого насадження, максимально наближеного 
за складом і структурою до корінних лісів даного типу умов. Одним із ефективних 
заходів є мінералізація ґрунту або його обробіток борознами чи смугами, як із 
підсівом насіння цільових деревних порід, так і без нього. Зокрема, мінералізацію 
ґрунту доцільно проводити смугами через 2-3 м, що сприяє покращенню умов 
проростання насіння та зменшенню конкуренції з боку трав’яної рослинності. На 
ділянках із високим ступенем задерніння більш ефективним є механізований 
обробіток ґрунту борознами за допомогою плуга ПКЛ-70 на глибину 20-25 см або 
смугами з використанням агрегатів типу ПКЛ-70 у поєднанні з КЛБ-1,7. Такий 
обробіток забезпечує розпушення ґрунту, покращення його водно-повітряного 
режиму та створення сприятливих умов для укорінення сіянців. На ділянках, що 
безпосередньо прилягають до соснових насаджень, у роки з низькою насіннєвою 
продуктивністю доцільним є проведення підсіву насіння сосни звичайної з метою 
підвищення густоти та рівномірності природного поновлення. Підсів насіння може 
здійснюватися як вручну, так і за допомогою механізованих сівалок. Для 
підготовки ґрунту до посіву доцільно застосовувати спеціалізовані знаряддя, 
зокрема типу «Ромашка», які забезпечують ефективну мінералізацію поверхневого 
шару ґрунту та покращують умови для проростання насіння. Таким чином, 
поєднання природного поновлення з цілеспрямованими лісівничими заходами 
дозволяє суттєво підвищити ефективність заліснення та сформувати продуктивні, 
біологічно стійкі насадження. 
73 
 
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 
 
Проведені дослідження процесів природного та штучного заліснення земель 
Канівського району, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, 
дозволяють сформулювати такі висновки: 
1. Природне поширення деревних порід на перелогових землях, 
розташованих поблизу лісових масивів, має виражену просторову спрямованість і 
відбувається переважно з північного, північно-західного та західного напрямків. Це 
зумовлено поєднанням дії панівних вітрів, розміщенням джерел насіння та більш 
сприятливими мікрокліматичними умовами (зволоження, затінення).  
2. Заселення покинутих земель деревними породами відбувається як 
головними, так і супутніми видами, однак цей процес є нерівномірним у просторі 
та часі. Інтенсивність природного поновлення значною мірою залежить від 
комплексу екологічних чинників, зокрема стану ґрунтів, ступеня задерніння, 
насіннєвої продуктивності деревостанів і віддаленості від лісу.  
3. Встановлено, що чисті соснові насадження, створені на землях, що не були 
під лісом, характеризуються нижчою біологічною стійкістю порівняно зі 
змішаними деревостанами та є більш вразливими до ураження шкідниками і 
хворобами, зокрема кореневими гнилями. Основним чинником що викликає 
патологічні явища є коренева губка, осередки якої займають 98-100% насаджень. 
Серед інших негативних явищ у бідних лісорослинних умовах (сухі та свіжі бори) 
відмічені, на незначних площах осередки підкорового клопа, опенька осіннього, та 
травневих хрущів. На Черкащині осередки кореневої губки відмічені на близько 
29-32% борів, 55% площ свіжих суборів і на 14% площ свіжих сугрудів. В регіоні 
дослідження 90% площ культур уражені слабким ступенем кореневої губки. 
4. Інтенсивність природного поновлення істотно обмежується високим 
рівнем задерніння ділянок. Розвинений трав’яний покрив створює сильну 
конкуренцію за вологу та поживні речовини, що негативно впливає на 
приживлюваність і розвиток сіянців.  
74 
 
5. Найбільш поширеним у практиці способом створення лісових культур є 
механізований обробіток ґрунту борознами плугом ПКЛ-70 у поєднанні з ручним 
садінням під меч Колесова. Цей метод є економічно доцільним, проте не завжди 
забезпечує формування біологічно стійких і довговічних насаджень.  
6. Встановлено, що тип лісорослинних умов суттєво впливає на 
продуктивність і структуру насаджень: у суборах (В2-В3) формуються більш 
продуктивні та стійкі деревостани порівняно з борами (А2), що зумовлено вищою 
трофністю ґрунтів. В умовах свіжого бору так і в свіжому суборі кращий приріст 
відбувається до 40 років, а далі іде спад. Також видно, що цей спад більший в А2 
ніж у В2. До 40 років приріст по запасу майже однаково збільшувався із деяким 
переважанням в умовах свіжого субору. Причинами таких змін запасів в залежності 
від віку є біологія деревних порід та якість проведення рубок догляду.  
7. На закладених 25 пробних площах у восьми випадках природне 
відновлення деревних порід на опосередкованих землях оцінено як задовільне за 
шкалою Нестерова. На трьох ділянках воно було визначене як добре та 
незадовільне, а на одній – як погане. Кількість самосіву деревних порід виявилася 
неоднорідною та коливалася в межах від 2,882 тис. шт./га на пробній площі №17 
(сосна дрібна); 1,172 тис. шт./га – ПП №23 (сосна крупна); 1,825 тис. шт./га – ПП 
№ 21 (береза крупна) до 11,609 тис. шт./га – ПП №13 (сосна середня); 13,128 тис. 
шт./га – ПП №15 (сосна дрібна). Заселення деревними видами відбувалося 
переважно із західного, північно-західного та північного напрямків. На кількісні 
показники та зустрічність порід істотно впливали такі чинники, як умови 
місцезростання, відстань до стіни лісу та урожайність насіннєвих років. 
Зустрічність деревних порід також була різною: від 19% на ПП №17 до 100% на 
ПП №13, 15 та 25. 
 
На основі отриманих результатів досліджень запропоновано такі 
рекомендації виробництву: 
75 
 
1. При створенні лісових культур на землях, що вийшли з-під 
сільськогосподарського використання, необхідно формувати змішані насадження з 
участю кількох деревних і чагарникових порід, що відповідають лісорослинним 
умовам, з метою підвищення їх біологічної стійкості та продуктивності.  
2. Доцільно максимально використовувати природний потенціал 
самовідновлення деревних порід, особливо на ділянках, розташованих поблизу 
лісових масивів, що дозволяє зменшити витрати на створення культур і прискорити 
процес заліснення.  
3. Необхідно удосконалити механізми передачі у користування або 
заліснення земель, що не використовуються за призначенням, зокрема тих, на яких 
уже відбувається природне поновлення деревної рослинності.  
4. Для підвищення ефективності природного заліснення доцільно 
застосовувати заходи сприяння, зокрема мінералізацію ґрунту, обробіток смугами 
або борознами, а також підсів насіння цільових порід у роки низької насіннєвої 
продуктивності.  
5. З метою покращення біологічних властивостей ґрунтів рекомендовано 
внесення лісової підстилки зі стиглих насаджень, що сприяє активізації ґрунтової 
мікрофлори та формуванню сприятливого середовища для росту сіянців.  
6. Лісорозведення необхідно здійснювати на типологічній основі з 
урахуванням потенційних можливостей лісорослинних умов, орієнтуючись на 
склад і структуру корінних деревостанів.  
7. Перевагу слід надавати насінню та садивному матеріалу місцевого 
походження, адаптованому до конкретних екологічних умов, або матеріалу, що 
відповідає вимогам лісонасіннєвого районування.  
8. Чисті за складом культури доцільно створювати лише у 
спеціалізованих випадках (плантаційні насадження, екстремальні умови 
місцезростання), тоді як у більшості випадків слід надавати перевагу змішаним 
деревостанам.  
76 
 
9. На ділянках, де введення корінних порід є ускладненим, 
рекомендується висаджування піонерних видів (береза, осика, вільха), які 
сприяють покращенню ґрунтових умов і створюють передумови для подальшого 
формування корінних насаджень.  
10. Доцільно застосовувати диференційований підхід до обробітку ґрунту 
залежно від умов місцезростання, зокрема створення мікропідвищень на 
перезволожених ділянках або розпушення ґрунту на ущільнених площах, що 
сприятиме оптимізації водного та повітряного режимів. 
 
  
77 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Звіт про діяльність відділу землевпорядкування, будівництва, 
містобудування, житлово-комунального господарства та цивільного захисту 
виконавчого комітету Черкаської області. https://voznesenske-gromada.gov.ua/zvit-
pro-diyalnist-viddilu-zemlevporyadkuvannya-budivnictva-mistobuduvannya-
zhitlovokomunalnogo-gospodarstva-ta-civilnogo-zahistu-vikonavcho-14-55-27-21-04-
2025/ (дата звернення 24.03.2026 р.) 
2. Нагаєва С.П., Чайковський Д.В. (2024).Сучасний стан природо-
заповідного фонду Черкаської області. Таврійський науковий вісник № 136. С. 306–
310. DOI https://doi.org/10.32782/2226-0099.2024.136.2.38 
3. Сулейман Дара Н. Екологічна оцінка флори та рослинності різновікових 
перелогів Донецької та Луганської областей України. Автореф. на здобуття канд. 
біол. наук по спеціальність 03.00.16 – екологія. Дніпро, 2016. 26 с. 
4. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році. Державне управління екології та природних 
ресурсів в Черкаській області. Черкаси, 2022. 233 с. 
5. Кальний П.Г., Гордієнко М.І. До питання про технологія створення 
культур у свіжих борах і суборах Українського Полісся. Ліс. госп-во, паперова і 
деревооброб. пром.-сть. К. 1977. №4. С. 9–11. 
6. Гордієнко М.І., Половецький М.П. Відновлення насаджень сосни 
звичайної на півночі Київського Полісся. Житомир, 2006. 156 с. 
7. Теоретичні та технологічні основи відтворення лісів на засадах 
екологічно орієнтованого лісівництва (Науково-методичні рекомендації). Маурер 
В.М., Гордієнко М.І., Бровко Ф.М. та ін.: за заг. ред. В. М. Маурера. К.: НАУ, 2008. 
63 с. 
8. Cвириденко В.Є. Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво. Підручник. К.: 
Арістей, 2004. 544 с. 
9. Лавриненко Д.Д. Наукові основи підвищення продуктивності лісів 
Полісся УРСР. Київ: УАСГН, 1960. 196 с. 
78 
 
10. Про схвалення Державної стратегії управління лісами України до 2035 
року. Документ 1777-2021-р, чинний, поточна редакція – Редакція від 06.01.2026 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-2021-%D1%80#Text (дата звернення 
20.03.2026). 
11. Державна програма «Ліси України» на 2002-2015 рр. Затверджено 
постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002, № 581. 
12. Ведмідь М.М., Шкудор В.Д., Бузун В.О. Відновлення природних 
лісостанів Західного Полісся. Житомир: Полісся, 2008. 304 с. 
13. Пилипенко О.І., Юхновський В.Ю., Ведмідь М.М. Системи захисту 
ґрунтів від ерозії. К.: Культурно-освітній, видавничо-поліграфічний центр 
«Здатояр», 2004. 435 с. 
14. Горошко В.В., Біла Ю.М., Распопіна С.М., Діденко М.М., Гордіященко 
А.Ю. Юхновський В.Ю. Лісові насадження водозборів річок середньої течії 
Сіверського Дінця: монографія. К. Кондор-видавництво, 2022. 208 с. 
15. Біла Ю.М., Ткач Л.І., Юхновський В.Ю. Формування лісомеліоративного 
комплексу екологічно збалансованих агроландшафтів Байрачного Степу: 
монографія. К. Кондор-видавництво, 2018. 238 с. 
16. Гавриленко А.П., Гаврусевич А.М., Бродович Р.І. і ін. Настанова з 
відновлення лісів і лісорозведення. К.: 2006. 275 с.  
17. Міндер В.В., Малюга В.М., Юхновський В.Ю. Меліоративні властивості 
паркових насаджень в умовах складного рельєфу: монографія. К. Кондор-
видавництво, 2019. 228 с. 
18. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в 
рівнинних районах України. Фастів: Поліфаст, 1998. 508 с. 
19. Гордієнко М.І., Корецький Г.С., Маурер В.М. Лісові культури. К.: 
Сільгоспосвіта, 1995. 328 с. 
20. Гордієнко М.І., Шлапак В.П., Гойчук А.Ф. та ін. Культypи сocни 
звичайної в Україні. К.: 2002. 872 с. 
21. Лавриненко Д.Д., Антонов О.Я. Лісові культури. К.: Держсільгоспвидав 
УРСР, 1962. 195 с. 
79 
 
22. Лавров В.В. Системний підхід як методологічна основа для оцінки і 
зменшення загроз біорізноманіттю (лісові екосистеми). Оцінка і напрямки 
зменшення загроз біорізноманіттю України. Київ: Хімджест, 2003. С. 156-267. 
23. Лісовий кодекс України: Кодекс в редакції Закону N 3404-IV (3404-15) від 
08.02.2006. К.: Право, 2006. 56 с. 
24. Якушев Б.І. Вплив трав'янистого покриву на зростання культур сосни. 
Фізіолого-біохімічні основи взаємовпливу рослин у фітоценозах. М.: 1966. 83 с. 
25. Гордієнко М.І., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М., Маурер В.М. Лісові 
культypи. Львів: Камула, 2005. 608 с. 
26. Юхновський В.Ю., Дударець С.М., Малюга В.М., Хрик В.М. 
Протиерозійні лісові насадження яружно-балкових систем. К. Кондор-
видавництво, 2013. 512 с. 
27. Hess M., Barralis G., Bleiholder H., Buhr L., Eggers T., Hack H., Stauss R. 
Use of the extended BBCH scale – general for the descriptions of the growth stages of 
mono-and dicotyledonous weed species. Weed Research. 1997. Vol. 37, № 6. P. 433-441. 
28. Свириденко В.Є., Киричок Л.С., Бабіч О.Г. Практикум з лісівництва. К.: 
Арістей, 2004. 416 с.  
29. Global Forest Resources Assessment 2005. FAO Forestry Paper 147. Rome, 
2006. 100 p. 
30. Канівський район. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: сторінка 
«Канівський район» (дата звернення: 09.04.2026). 
31. Максимович М.О. Державна науково-педагогічна бібліотека України 
імені В. О. Сухомлинського: офіц. сайт. URL: сторінка «Максимович М.О.» (дата 
звернення: 09.04.2026). 
32. Інструкція з проектування, обліку та оцінки якості лісокультурних 
об’єктів: затв. Держ. комітетом лісового господарства України. Київ, 2001. 72 с. 
33. Drude O. Die Vegetation der Erde in ihrer ökologischen Anordnung. Leipzig: 
W. Engelmann, 1896. 340 S. 
34. Ситник О.І., Трохименко Т.Г. Кліматичні умови та агрокліматичні 
ресурси Черкаської області. Умань: Видавець «Сочинський М.М.», 2016. 192 с.  
80 
MIHICTEPCTBO OCBITM I HAYKM YKPAÏİHM 
YEPKACbKHĂI EPXABHHM TEXHOJIOTTYHMÝ YHIBEPCHTET 
DaKvJbTeT TeXHOJOriÄ, oyniBHHLTBa Ta pauioHaNbHOrO ipupontoHCTYB aHHA 
(na3Ba þaKynbTery) 
Kadenpa nicoBorO rOcnonapcTBa Ta paioHaJlbHOrO IpuponoopHCTYBAHHA 
(noBHa HaIBa kaqenpu) 
«lo 3axñcTy nonyIeHO» 
3as. gápenpuJ IIPII 
IHpiza YEMEPHC 
hiannc) (iHiuiann. npi3smuie) 
2026 p. 
TPAOI4HA JOKYMEHTAIIA 
10 KBaioikauižHoï poőoTH 
0 aka JI a B p a 
(0cBITHS0-KBaiHikauiÄHHňp iBeHb) 
Ha TeMy: «IpupoIHe Ta uETYYHe 3aJIiCHeHHA Iepe.ToroBHX 3EMeIb Ha 
TepHTOpiï KaniBCbKOrO paioHy MepkacbKOï 06J1acTi» 
(Ha3Ba TeMH 3ri1HO Hakasy) 
BHKOHaja: 3n06yBa4Ka BHI|0i 0CBİTH 4 Kypcy, 
rpynu 3JIT-27 
CneujaTbHOCTİ: 
205 «JlicoBe rocnonapcTBO> 
(uHop i Ha3Ba HanpaMy ninroTOBKH, cnejanbHOCTİ) 
laBHIeHKO HaTaTia AJL6epTiBHa 
(npi3Buue, iM'a, no 6aTbKOBİ 3106y Ba4a BHLỊoï OCBİTH) 
KepiBHHK OKcaHa TKAYYK 
(npizBuue Ta iniuiann) 
HopMOKoHTPOMbA IHrpina YEMEPHC 
(npi3BHue Ta iHiuiann) 
PeueH3eHT 
(npi3BMLle Ta iHIUiaiH) 
3acBin4ylo, lo y uiň KBanipikauiğHiž poóori HeMae 3ano3H4eHb 3 npaub iHUHX 
aBTOpiB ões BinnOBİIHHX noCHNAHb 
3,106y Bay BHIoï oCBİTH 
(niannc) 
1 
 
Слайд 1 
 
 
Слайд 2 
 
 
 
 
 
2 
 
Слайд 3 
 
 
 
Слайд 4 
 
 
 
 
 
3 
 
Слайд 5 
 
 
 
Слайд 6 
 
 
 
 
 
4 
 
Слайд 7 
 
 
 
Слайд 8 
 
 
 
 
 
5 
 
Слайд 9 
 
 
 
Слайд 10 
  
 
 
 
 
6 
 
Слайд 11 
  
 
 
Слайд 12 
  
 
 
 
 
7 
 
Слайд 13 
  
 
 
Слайд 14 
  
 
 
 
 
8 
 
Слайд 15 
  
 
 
Слайд 16 
  
 
 
 
 
9 
 
Слайд 17 
  
 
 
Слайд 18 
  
 
 
 
 
10 
 
Слайд 19 
  
 
 
Слайд 20 
  
 
 
 
 
11 
 
Слайд 21 
  
 
 
Слайд 22
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
