ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9863Full metadata record
| DC Field | Value | Language |
|---|---|---|
| dc.contributor.advisor | Ключка, Світлана Іванівна | - |
| dc.contributor.author | Решітник, Назарій Анатолійович | - |
| dc.date.accessioned | 2026-07-19T10:18:30Z | - |
| dc.date.available | 2026-07-19T10:18:30Z | - |
| dc.date.issued | 2026-06-05 | - |
| dc.identifier.uri | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9863 | - |
| dc.description.abstract | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 97 сторінок, 14 рисунків, 12 таблиць, 25 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні оптимальної чисельності та щільності основних видів мисливських тварин у лісових угіддях Черкаської області, а також у дослідженні особливостей організації та впровадження біотехнічних заходів, спрямованих на охорону, відтворення й раціональне використання ресурсів мисливської фауни. Об'єкт дослідження - мисливські угіддя Звенигородського надлісництва Черкаської області та популяції основних видів мисливських тварин, що перебувають у межах досліджуваної території. У кваліфікаційній роботі наведено результати комплексного дослідження особливостей організації та ведення мисливського господарства на території Звенигородського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України". Проведено ґрунтовний аналіз і систематизацію вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених сучасним аспектам розвитку мисливського господарства. У ході дослідження представлено впровадження біотехнічних заходів у господарстві, визначено оптимальні показники чисельності та щільності основних видів мисливських тварин у межах лісових угідь надлісництва, здійснено оцінку стану та потенціалу мисливського фонду. | uk_UA |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.subject | Вільхівецьке лісництво | uk_UA |
| dc.subject | Звенигородське надлісництво | uk_UA |
| dc.subject | мисливські тварини | uk_UA |
| dc.subject | біотехнічні заходи | uk_UA |
| dc.subject | мисливське господарство | uk_UA |
| dc.subject | мисливський фонд | uk_UA |
| dc.title | Біотехнічні заходи як елемент сталого ведення мисливського господарства в умовах Вільхівецького лісництва Звенигородського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" | uk_UA |
| dc.type | Bachelor Thesis | uk_UA |
| Appears in Collections: | 205 Лісове господарство (Лісове господарство) | |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| КРБ Н. Решітник, 05.06.2026.pdf Restricted Access | 10.65 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
YEPKACLKHŇ CHERCASSY AEPKABHMĂ STATE TEXHOJIOTIYHHĂ TECHNOLOGICAL VHIBEPCHTET UNIVERSITY 205 «JlicoBe rocnonapcTBO> (unpp i Ha3Ba cneuianbHOCTi) Kaenpa JicoBOrO rociONapcTBa Ta paioHalbHOro IpuponOKOPHCTYBAHHA A HOT AIIA Ha KBaniğþikauišny poõoTy 6akanaspa 3106yBaya BHLLoi ocBİTH PeuiTHHKaH a3apia AHaTOJIİÄOBHYa (npi3BHuIe, iHiųianu) Ha TeMy: bioTexHİYHİ 3axONH AK eneMeHT CTaJoro BeNeHHA MHCIHBCLKOrO rOcHO1apcTBa B YMOBax BiJbxİBeubKOro JicHITBA 3BeHHToponcbKoro HALTİCHHUTBa Qiniïi «lleuTpaJbHHÄ JİCoBHň oğic Il «JlicH VKpaïHH> BunycKHa KBanidikauižHa po6ora 6akanaspa: 97 cTOpiHOK, 14 pucyHKİB, 12 TaôIHIL, 25 IKepen, MYJ5THMeIİŽHa npezeHTaia, Mera poooTH: IIOJIATae HaykoBOMY o6rpyTYBaHHİ_ onTHMaTbHOİ HHCeJTbHOCTI Ta iIBHOcTİ OCHOBHHX BHiB MHCIHBCLKHX TBapHH y JicoBHX yriIAx Yepkacbkoi o6nacTi, a rakox y gocIiIKEHHİ OCO6JIHBOCTeň opraHisauii ra BIIpOBaIKEHHI Ői0TeXHİYHHX 3axogİB, CnpAMOBaHHx Ha OxopOHy, BiITBopeHHA ň pauioHaTBHe BHKOPHCTAHHA pecypciB MHCIHBCLKOi hayHu. 06°eKT I0cTiNKeHHA MHCJTHBCbKİ yriINA 3BeHHropoICBKOrO HanuiCHHITBA YepkacbKOİ 061acTi Ta IOTYJIAIiï 0CHOBHHX BHIİB MHCJIHBCbKHX TBaPHH, IIO nepeőyBakoTH y MeKax NOCJTİIDKy BaHOi TepHTOpi. y KBani¢ikauiĂHÌỶ poốoTỈ HaBeneHo pesyJbTaTH KOMIJIEKCHOTO OcIİIKEHHA OC06JTHBOCTeň opraHigauiï Ta BeneHHA MHCIHBCbKoro rOcInoNapcTBa Ha TepuTOpii 3BeHHTOp01CBKOrO HanIiCHHITBa oinii LleHTpaIBHHỶ JnicOBHŇ ooic AT <Jlicn YKpaïHH», IIpoBeneHO IpyHTOBHHĂ aHaii3 CHCTeMaTH3aIiKO BITYH3HAHHX Ta 3apyoKHHX HaykoBHX IKepei, IpHCBAYEHHX CyyacHHM acneKTaM po3BHTKY MHCJIHBCbKOrO roCIHONapCTBA. y xonİ I0CJIİMKeHHA InpencTaBIeHO BIIpOBaIKeHHA 610TeXHIYHHX 3axoniB y rocnonapcTBİ, BH3HayeHO oITHMaJIbHİ IIOKa3HHKM THceIbHOCTI Ta IJIbHOCTI 0CHOBHHX BHIİB MHCJIHBCLKHX TBapHH y MexaxX JİcOBHX yrinb HaniCHHUTBA, 3IiŽCHeHO ouiHKY CTaHY Ta nOTeHLjary MHCIHBCBKOrO hoHIY. Hasapiň PEIIITHHK (npi3BHLme, iHIĻjanH) 2026 p. UEPKACLKMŇ CHERCASSY STATE AEPKABHHM TECHNOLOGICAL TEXHOJIOTMHHĂ UNIVERSITY YHIBEPCHTET cneuiaIbHİCTH 205 <<JlicOBe rOcONapcTBO» (UHop i Ha3Ba cneuianbHOCTi) Kaqenpa JlicoBoro rocnolapCTBa Ta pauioHaTbHOro npupoIOKOPHCTYBaHHA BIITYK Ha KBaniikauiňny po6ory 6aka.taspa 3206y BaHa BHLIoi OCBiTH PemiTHHKa Hasapia AHaTo.iŽOBHYA (npi3suue, im'a, no-6aTbKOBİ 31o6y Baya BHuuoï ocsiTH) Ha TeMy: biorexHİYHİ 3aXoIH AK eIeMeHT CTaJoro BeIeHHS MHCIHBCLKOro rocno1apcTBa YMOBax BiJbxiBeubKoro JicHHIUTBa 3BeHHrOponcbKoro HaLTİCHHUTBa hiniï «lleHTpaJbHHÄ JİcoBuň oğic II «Jlicu YKpaiuw» IlpencraBICHa KBAnihikauižHa pobora PeuiTHHKa H.A. e IOCIİNHHUbKOFO, AKa BIJInOBINae yciM BHMOraM 3aB1aHHA. 3n06yBayem BHILoi oCBİTH PeuiTHHKOM H.A. npoBeneHO rpyHTOBHe oipauKOBaHHA Ta CHCTeMaTH3aIİO cIneuiaIİ3O BaHHX HaykOBHX AKepen, IipuCBAYEHHX cyuacHHM acneKTaM Be1eHHA MMCJIHBCLKOro rocIONapcTBa Ta paioHaIBHOTO BHKOpHCTaHHA MHCHHBCLKHX pecypci. Ilin yac n0cIinKEHHA BH3HAVeHO BIIpOBankeHHA őioTeXHİYHnX 3axoniB AK eneMeHTa cTaoro BexeHHA MHCIHBCbKOro rocnonapcTBa B yMOBax BinsxiBebKOro niCAHUTBa. ABTOpoM BHKOHaHO peKorHOCĻHpYBaJTbHe oốcTeKeHHA TepuTOpiï MHCIHBCBKOro þOHAy ninnpueMCTBa, a Takox BMBYeHHA nepcneKTHB iHTponyKuiï Ta peakuiMaTH3aLii MHCIMBCKHX TBapMH y pisHnX THnax yriIb. 3a pesynbTaTaMH npOBeNeHoi poõoTH coopMyTbOBaHO apryMeHTOBAHİ BHCHOBKH Ta pospoőneHO npaKTHYHİ peKoMeHJaui. Ilin yac BHKOHaHHA KBaJIi)ikauiňHOÏ poóoTH 3100yBaY iponeMOHCTpyBaB BHCOKHĂ piBeHb TeopeTHYHOÏ iaroroBKH, yMiHHA IpauioBaTH 3 HaykoBOKo IİTeparyporo Ta HoPMaTHBHO-TpaBOBMMH AoKYMeHTAMH, aHaIi3YBaTH oTpUMaHİ pesynbTaTH. Y npoueci miarorOBKH poóoTH aBTOp BUSBMB caMOcTİŽHİCTb, BİņnOBinaJbHÍCTh, 3MaTHİCTb 10 HayKOBOro nouyKy, KpHTHYHOTO aHanisy iHHopMauiï ra npuÄHATTA o6rpyHTOBaHHX IpoceciňHHx piueHb. 3aratbHa ouiHKa KBaniikauiŽHoi poõoTH Ta BHCHOBOK KepiBHHKa npo MOKIHBİcTb I01ycKy pooOTH 10 3aXHCTY nepen EK. PekoMeHIOBaHO: npexcTaBIeHy KBanihikauižay po6oTy 1O1ycTHTH 10 3axHCTy, ouiHKy «BinMiHHO», 3106y Bauy BHLoi ocBİTH PeuimnuKy Hasapiro AHamoniüosuuy npuCBoiTH KBaniqikaio «őakanasp 3 nicoBoro rocnonapcTBa» 3a crneuianbHicTHO 205 «JlicoBe rocnonapcTBO»>. KepiBHHK: K.IIenaror.H., 10leHT (nocana, BYCHe 3BaHHA, B4eHHÄ cTYniHb) CBiTJHaHa KJIKOYKA (niahne) (iHiuianH, npi3BuIe) 2026 p. PEIEH3II Ha KBAJTihikauiÄHY poőory őakanaBpa 3106y Ba4a BHLoi ocBİTH YepkacbKoro nepxaBHOro TexHOJIori4Horo yHiBepcHTreTy akynbTeTy TeXHOJIOriÄ, 6YniBHMLTBa Ta pauiOHaNbHOro npupo10KOpHcCTYBaHHA Kapenpu JİCOBOrO rocnolapcTBa Ta paujoHalbHOrO npupoņokopucTYBaHHA cneuianbHİCTb 205 «JlicoBe rọcnonapCTBO» (Inop Ta Ha3Ba) PeuiTHHK Ha3apiňA HaTOJJİMOBHY (npizBuuue, it'a, Tno 6aTbKOBİ 3A06y Bava BHIIOÏ OCBiTH) HaT eMy: «bioTexHİYHİ 3aXopH AK eJIeMeHT CTaJIOro BeleHHA MHCJIHBCLKoro rocnonapcTBa B yMOBaX BiIbxiBeubKoro JicHHUTBa 3BeHHrOpoCBKOro HanJİCHHUTBa þinü «lleHTpaIbHHŮ JİCOBHňO ¢ic III «JIicH YKpaïHH»» KBanioikauiĂHa poõora CKJlalaeTbCA 3 pospaxyHKOBO-II0ACHIOBAIbHoi 3anHcKH, AKa MicTHTL 97 cTOpiHoK; rpapiqHoro Marepiaıy 23 cnaňnH npezeHTaui. BinnoBinHicTb KBanihikauišHoï po60TH CneuianbHOcTi Ta 3aBAaHHIO KBanihikauižHa poooTa B IOBHİÄ Mipi BiJIOBİJae oCBITHIM Mporpami Ta IIOCTaBJIEHOMy 3aBIaHHIO. AKTyaJIbHİCTL TeMH KBanihikauiÄHoï poõ0TH MHcJIHBCTBO II0CTa€ oNHHM 13 oCHOBHHX BHAIB CIHeIlaJIbHOro BHKOPHCTaHHA npencTaBHHKİB TBapHHHOrO CBITY, 3aņOBOIEHHA MaTepianbHHX, pekpeauiĂHHX Ta İHIIHX noTpeő HaceneHHA İ rOCIONapcTBa. IloOBaHHAM € N06VBaHHA AMKHX 3BipiB i nraxiB y npupoJHOMY aõo HaiBBİNBHOMY CTaHİB MHCJHBCLKHX yriniAx K 06'eKTİB IIOJIFOBAHHA. BaxıHBOrO 3HayeHHA HaóyBae HaykOBO o6rpyHTOBAHe peryJIO BAHHA YHCeIbHOCTİ MHCIHBCbKHX BHnİB, 3IİÁCHeHHA 6ioTexHİYHHX 3axoniB, OXOpoHa Ta BİJTBOPeHHA IIOIIYJIAUIĂ AHKHX TBapuH, TakoK 3a6e3neyeHHA eKOJIoriYHOÏ piBHOBarH MHCIHBCBKHX Yrib. PaiioHaNbHe BenEHHA MHCJIHBCLKOro rocnoapcTBa CIIpHA€ 30epeKeHHKO őiopi3HOMaHİTTA, IIIITPHMaHHKO CTaoiIbHOCTİ IIpHpoIHHX eKoCHCTeM Ta InİJBHIleHHIO IIponyKTHBHOCTI MHCJIHBCLKHX YrII5. BinnoBİAHiCTL cyyacHOMY piBHIO po3BHTKY Hayku i TexHİKH KBanidikauižua po60Ta noBHİCTHO BİiņnOBilae cy4acHOMy piBHIO po3BATKY HaykH TeXHIKH, BHKOpHCTaHO cyyacHỈ IIIXONH opraHi3auii Ta BeneHHA MHCJIHBCbKOro rocnoiapcTBa yMOBax B YMOBax cyyacHHX BHKJIHKİB | be3riepepBHOro JIICOBIIOpAIKyBaHHA, a TakoK 3acTOCOBAHO cyyacHI IIporpaMHI MOKJIHBOCTi Microsoft Excel. 3aranbHa xapaKTepHcTHKa KBaIihikauiňHoÏ poőoTH KBanicikauišna poốoTa BHKOHaHa y noBHİÄ BİJNOBiJHOCTİ Io BMMOr MeTONHHHHX pekOMeHlaiň, BCI po3paxyHKH BİJnOBİJakoTb BHMOraM 1CTY. 3ayBaxKeHHA Ao KBanipikauiňHoï poốoTH CyTTeBHX 3ayBaxeHb KBanihikauižHa poõ0Ta Hemae. BHCHOBOK npo Mipy axoBoi niaroToBKH 3106yBaua BHoï oceiTH y KBanioikauiğHIĂ poboTİ IpeNcTaBīEHO A0cAIKeHHA CTaHy opraHİ3auiï Ta BeneHHA MHCJIHBCLKOrO rocnoAapcTBa YMOBax 3BeHHroponctKoro HauIicHHUTBa; A0CJIİIDKeHO Ta CHCTeMaTH3OBaHO CneulaIbHY HayKOBY JIITepaTypy, LIO BHCBİTJIIOE Oco6JIHBOCTI BIIpOBaIKeHHA O10TeXHIYHHX 3axoIIB B MHCIHBCLKHX yriugx 3BeHHroponcbKOrO HaniCHHUTBa; BHKOHAHO peKorHOCIHpyBaJIbHe o6cTeKeHHA TepHTopiï MHCIHBCHKOro doHIY niJnpHEMCTBa 3 MeTOFO BHBYeHHA nepcnekTHB NO iHTpOIYKIiï Ta peakiiMaTH3auiï TBapuH B Pi3HHX THlax yrinb; 31iňCHeHO KaMepanbHy 06po6ky nOKa3HHKİB 3 MeTOKO OTPHMaHHA Ppe3yJIbTaTİB ÎX aHani3y, 3a cnejaIbHHMH MeTOIHKaMH NOcJIiNKeHL LIHX TepuTopiă; IIpencTaBJIeHO BHCHOBKH Ta peKOMeHIaLii IoNo IOKpaineHHA IIOKa3HHKİB IpoNyKTHBHOCTI BeIEHHA MHCIJHBCBKOrO rocnonapcTBa. 3araIbHHĂ BHCHOBOK IIpencTaBJIeHa KBaJihikauiğHa po60Ta 6akanaBpa BHKOHaHa Ha BHCOKOMY piBHİ 3 10THMaHHAM BHMOr BiNnOBİIHHX HOPM Ta craHỊapTiB. 3aciyroBy€ Ha OLİHKY K6iOMİHHO) Ta MOKe őyTH 1OITYIIeHa 3axHCTy. PeueH3eHT obtpizÉne, İM'a, no baTbKOBİ, MICLe poboT, nOcana, HaykoBHÝ CTYIiHL Ta B4eHe 3BaHHA) 3BEHHrOPOLCbKE CMCT HAŞICHWUTBO 2026 p 4OKyMOHTIB MII* (nfanuc) MIHICTEPCTB0 0CBITM THAYKMY KPAİHM yEPKACbKMM EPKAB1|MM TEXIOJIO4|MÝy HIBEPCMTET DakvbTCT TeXHOJIOriÄ, OyJiBIHI(TBa Ta paitionabllOrO IIpupolOKopucTy BaHHA Kaepa JlicoBOrO rOCIlO/lapc3a Ta pa||ONaJlbHOrO IIpHpoitepucTyB aHHA «lo3 aXHery nonyneHo»> 3,. Kadeipu JIlPII IHrpina YEMEPMC (iuiuiaM. npisBuMe) 2026 p. IIOACHIOBAJIbHA 3AIIHCKA NO KBaniɖpikaniğnoï poốorn 0 a K a JI a B p a (oCBITHb()-IKBai)ikauiiHiP IBCHb) Ha TeMy: bioTexHİYHỈ3 axonH AK eJIeMeHT CTaJIOro BeneHHA MHCIHBCbKOrO rocnonapcTBa B YMOBax BiJbxiBeUbKOro JiCHHITBa 3BeHHrOponCbKOrO HanIiCHHITBa þiJiï «leHTpabHHử JicOBHH opic Il «Jlicn VKpaïHH» (HaBBa TCMI 3LHO 3 Hakaso) BUKOHaB: 3,00VBay Buloi OCBİTH 4 kypey. Tpyun JT-27 CeiaTbHOCTİ: 205 «JIicoBe r0CHO1apCTBO» (WdpI 3BU anpAI\ WUOTOBKD ClleuaIbHOCII) PeuiTHHK Hazapiň AHaTOJIiÄOBH4 (npisBnlle. iM`A. II0 6aTLKOBİ 3101 BaMa BHUuIoï ocBiTH) Kepisunk SBITJIaHa KJIIO4KA (npiBuIe Ta iHiuian) HopMOKOHTPOlb GIHrpina YEMEPHC (nprBIuHa iHiuiann) PeneH3eHT (nprBIe Ta iHiuiam) 3acsiuy). HOy niň KBai)ikanišniň poooTi HeNMac 3aOuCHH 3 ipaib iHIHX aBTopiB oe3 BİJWOBİJIHHX 0CHJlaHb 3106yBay BHIILOï HepkacbKHŇ 1epxKaBHHĂ TexHoNori4HHĂy HiBepcuTeT akybTeT TeXHONOriĂ, byAiBHHUTBa Ta pauioHalbHOro ipuponootHCTYBaHHA (noBHa Ha3Ba) Kadenpa nicoBOro rocnonapcTBa Ta pauioHalbHOro npuponoKOPHCTYBaHHA (noBHa Hasea) CneuianbHİCTb: 205 <«JlicoBe rocnonapcTBO» 3ATBEPIKYIO 3aBiygaY Kadexpu JITPII IHrpina YEMEPHC (nignnc) 2026 p. 3A BIAHHA HAK BAJIlOIKALIŽHY POBOTY PeuimauKa Hasapia AHamoniŭosuua (npi3BHue, iM'a, no 6aTbKOBi 3106yBaya BHLỊoï ocBiTH) 1. Tema kBanihikauiMHoi poóoTH BioTexHiYHİ 3aXONH AK eJIeMeHT CTaJI0ro BeAeHHA MHCJIHBCLKOro rocnonapcTBa B_yMOBaX BiTbxiBenbKOrO JicHHITBA 3BeHuroponCBKOro HauiCHHuTBa iniï« leHTpabHHĂ NİCOBHňo ģic III «Jlicn VKpaïHu» (Ha3Ba TeMH 3TİIHO 3 Haka3OM) KepiBHMK KBani¢ikauižnoi po6oTH KIOYKa CBiTlaHa IBaHiBHa, K.nearor.H., 10LeHT 3aTBepnKeHİ HaKasoM YepKaCLKoro IepKaBHOro TeXHOJIOriYHOro yHiBepcHTeTY Bin «l7» epe3H 2026 poKy No 59/03-03 2. Tepminn onaHHA KBanipikauišoi poõoTH 3go6yBaveM BHLoi ocBİTH 3. BHxinui gani n0 KBaJIihikauiÄHOÏ poố0TH: 1OACHIOBAIbHa 3aHCKa, ipoeKT opraHi3auii i po3BHTKY IicOBOrO_ rocnonapcTBa niunpHEMCTBa, niTepatypHi LKepena, horoMaTepianu. 4. 3MicT pospaxyHKOB0-n01CHIOBAJIbHoi 3anHcKH (nepetik nHTaHb, MỊo ix HaneKHTb po3poouTH) BeTyn. OrIan HaykOBOÏ NiTepaTy pH 3a TeMOKO po60TH. MeTONHKa 36opy Ta o6po6KH 10cniņHOro Marepiary. AHani3 cyyacHOro craHy BegeHHA MHCIHBCbKoro rOcnONapcTBa Ta peani3aig biOTeXHI4HHX 3axOIİB B_ YMOBax BinbxiBeLbKOro JIİCHHLITBa 3BeHHroponcbKoro HanuiCHHITBa. BucHOBKH Ta IIponog BHpo6HHITBY. 5. IlepenİK rpapivHoro MaTepiaIy (3 TO4HHM 3a3HaYeHHAM 000B'a3KOR KpecieHb, nJIAKaTiB) Kapra-cxeMa Tepuropii inpHEMCTBa, hoTOMaTepianu TeXHİYHO o6nanHaHHA, niarpaMH po3iiOIIY JIOUI Ta cTaTHCTHKa_ MHCIHBCBKHX BHn TBapHH. 6. MaTa BHJa4i3 aBIaHHA Ao KBaNihikauišHoi poőoTH_ KAJIEHIAPHIM IIJIAH No Ha3Ba eTariiB BHKOHaHHA TepMiH BHKOHaHHA 3/I KBanihikauižHoï poóoTH eTaniB KBanihikauižHoï IIpuMiTK poőoTH 1 OTpHMaHHA BHXİJHOTO 3aBIaHHA 18.03.26 BHKOHaHO 2 AHani3 JIİTepaTypHuX KepeJT 1 18.03.26 – 24.03.26 npuponHO-iCTOPHYHHX YMOB BHKOHaHO 3 Po6ora 3 hakTHYHHM MaTepianoM 25.03.26– 04.04.26 BHKOHaH 4 OnpaukoBAHHA siopaHorO hakTHYHOrO MaTepiaıy 05.04.26 – 18.04.26 BHKOHAHO 5 HanucaHHA po3ąiİB poőoTH 18.05.26 –01.05,26 BHKOHaHO 6 KoMn'OTepHHŭH aốip TeKcTy 01.05.26– 19.05.26 BHKOHaHO 3aBepuueHHA Ta opopMIeHHA po6oTH 20.05.26 - 05.06.26 BHKOHaHO 3n06y Bay BHuoi ocBiTH-MHnnOMHHK GtI tHaapiž PEIIITHHK (niarnney (im'aT a npisBMue) KepiBHuKK BanihikauižHoi po6oTH CBİTIaHa KJIIOYKA (niannc) (iM'A Ta npi3BHie) ЗМІСТ ВСТУП .............................................................................................................................. 3 1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ........................................................................................................... 7 1.1 Науково обґрунтовані підходи до регулювання чисельності та контролю популяцій мисливських тварин ..................................................................................... 7 1.2 Особливості ведення мисливського господарства в умовах Черкаського регіону ............................................................................................................................ 10 1.3 Оптимальна чисельність найпоширеніших видів мисливських тварин в угіддях Звенигородського надлісництва ..................................................................... 14 1.4 Методологічні основи та методи проведення досліджень................................ 20 2 ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ ........................................................................................................... 22 2.1 Географічне положення та природні умови Звенигородського надлісництва 22 2.2 Значення лісової галузі для економіки регіону та сучасні екологічні виклики ......................................................................................................................................... 25 3 ОРГАНІЗАЦІЯ, СТАН І ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УГІДДЯХ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА ....... 27 3.1 Типологічна характеристика мисливських угідь, наданих у користування Звенигородському надлісництву ................................................................................. 27 3.2 Нормативно-правові засади користування мисливськими угіддями Звенигородського надлісництва .................................................................................. 30 3.3 Реалізація біотехнічних заходів у мисливському господарстві ....................... 35 3.4 Практичні рекомендації щодо удосконалення ведення мисливського господарства .................................................................................................................. 73 3.5 Оцінка сучасного стану ведення мисливського господарства Звенигородського надлісництва .................................................................................................................. 79 ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 84 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................... 88 ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 91 ДОДАТОК А ................................................................................................................ 92 3 ВСТУП Мисливське господарство є важливою складовою системи раціонального природокористування та одним із основних напрямів спеціального використання ресурсів тваринного світу. Воно поєднує природоохоронні, економічні, рекреаційні та соціальні функції, забезпечуючи охорону, відтворення й раціональне використання мисливської фауни. Полювання розглядається як регламентований процес добування диких мисливських тварин і птахів, які перебувають у природному або напіввільному стані в межах мисливських угідь та належать до об’єктів мисливського фонду [1; 2]. У сучасних умовах ведення мисливського господарства набуває особливої актуальності у зв’язку зі зростанням антропогенного навантаження на природні екосистеми, змінами клімату, трансформацією природних ландшафтів та погіршенням середовища існування диких тварин. Зменшення площ природних біотопів, інтенсивне ведення сільського та лісового господарства, браконьєрство, поширення хвороб мисливської фауни та інші негативні чинники суттєво впливають на чисельність і видовий склад мисливських тварин. Важливого значення набуває науково обґрунтоване регулювання чисельності мисливських видів, здійснення біотехнічних заходів, охорона та відтворення популяцій диких тварин, а також забезпечення екологічної рівноваги мисливських угідь. Раціональне ведення мисливського господарства сприяє збереженню біорізноманіття, підтриманню стабільності природних екосистем та підвищенню продуктивності мисливських угідь. Особливо актуальними є дослідження стану мисливських угідь у межах Черкаської області, яка характеризується значним різноманіттям природних комплексів, достатньою лісистістю окремих територій та наявністю сприятливих умов для існування основних видів мисливської фауни. У зв’язку з цим оцінка сучасного стану мисливського господарства Звенигородського надлісництва, аналіз чисельності мисливських тварин та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення ведення мисливського господарства є важливим науковим і практичним завданням. 4 Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні оптимальної чисельності та щільності основних видів мисливських тварин у лісових угіддях Черкаської області, а також у дослідженні особливостей організації та впровадження біотехнічних заходів, спрямованих на охорону, відтворення й раціональне використання ресурсів мисливської фауни. Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено виконання таких завдань: - проаналізувати науково-теоретичні засади ведення мисливського господарства та регулювання чисельності мисливських тварин; - охарактеризувати природно-кліматичні та лісівничі умови Черкаської області та Звенигородського надлісництва як середовища існування мисливської фауни; - дослідити сучасний стан мисливських угідь і провести оцінку їх типологічної структури; - визначити видовий склад, чисельність і щільність основних видів мисливських тварин у межах досліджуваних угідь; - оцінити відповідність фактичної чисельності мисливських тварин оптимальним показникам для умов лісових угідь регіону; - проаналізувати систему охорони, відтворення та використання ресурсів мисливської фауни у Звенигородському надлісництві; - дослідити особливості впровадження біотехнічних заходів та оцінити їх ефективність у підвищенні продуктивності мисливських угідь; - вивчити стан ветеринарно-санітарного благополуччя мисливських угідь і його вплив на популяції мисливських тварин; - розробити практичні рекомендації щодо удосконалення ведення мисливського господарства та оптимізації чисельності мисливських тварин у досліджуваному регіоні. 5 Об’єкт дослідження – мисливські угіддя Звенигородського надлісництва Черкаської області та популяції основних видів мисливських тварин, що перебувають у межах досліджуваної території. Предмет дослідження – особливості формування чисельності та щільності мисливських тварин, стан і продуктивність мисливських угідь, а також система біотехнічних заходів, спрямованих на охорону, відтворення та раціональне використання ресурсів мисливської фауни. Методи дослідження. Дослідження виконували із застосуванням польових і камеральних методів відповідно до загальноприйнятих методик ведення мисливського господарства та обліку мисливських тварин. Під час роботи проводили визначення оптимальної чисельності та щільності основних видів мисливських тварин у лісових угіддях досліджуваної території. Об’єктами дослідження були мисливські угіддя та популяції мисливських тварин, що перебувають у межах Звенигородського надлісництва. Польові дослідження включали обстеження мисливських угідь, проведення обліків чисельності тварин, оцінювання стану кормової бази та умов існування мисливської фауни. Камеральна обробка матеріалів передбачала аналіз отриманих польових даних, опрацювання матеріалів мисливського впорядкування, статистичної звітності та нормативно- правових документів у галузі мисливського господарства. Для узагальнення результатів дослідження застосовували статистичні методи аналізу, які використовувалися під час обробки польових матеріалів, оцінювання чисельності мисливських тварин, визначення щільності їх популяцій та аналізу ефективності біотехнічних заходів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексній оцінці стану мисливських угідь Звенигородського надлісництва та особливостей ведення мисливського господарства в умовах Черкаського регіону. У процесі дослідження: - проведено оцінку мисливських угідь і здійснено порівняння їх характеристик із нормативними показниками відповідно до вимог 6 мисливськогосподарського впорядкування та довідкових матеріалів у галузі мисливського господарства; - на основі матеріалів біотехнічних обстежень визначено найбільш перспективні види мисливських тварин для умов Звенигородського надлісництва; - встановлено найбільш ефективні біотехнічні заходи, доцільні для впровадження в природно-кліматичних умовах досліджуваного регіону; - проаналізовано динаміку чисельності популяцій основних видів мисливських тварин у межах Звенигородського надлісництва та запропоновано практичні шляхи оптимізації ведення мисливського господарства. Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження можуть бути використані під час організації та вдосконалення ведення мисливського господарства у Звенигородському надлісництві та інших мисливських угіддях Лісостепової зони України. Проведені дослідження дозволяють обґрунтувати оптимальні підходи до регулювання чисельності мисливських тварин, планування біотехнічних заходів та підвищення ефективності використання мисливських угідь. Впровадження запропонованих рекомендацій сприятиме покращенню стану мисливських угідь, підвищенню продуктивності мисливського господарства, збереженню біорізноманіття та забезпеченню екологічної рівноваги природних екосистем. Особистий внесок автора полягає у проведенні інформаційного пошуку та аналізі наукових і нормативних літературних джерел за темою дослідження, обґрунтуванні актуальності роботи, визначенні мети та основних завдань дослідження. Автором виконано польові та камеральні дослідження, здійснено збір і опрацювання матеріалів щодо стану мисливських угідь та чисельності мисливських тварин у межах Звенигородського надлісництва. 7 1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 1.1 Науково обґрунтовані підходи до регулювання чисельності та контролю популяцій мисливських тварин Тваринний світ є невід’ємною складовою біосфери та виконує важливі екологічні, господарські й соціальні функції у житті людства. Аналіз історичного розвитку людської цивілізації свідчить, що на ранніх етапах існування людини полювання мало життєво необхідний характер і було одним із основних засобів забезпечення виживання виду Homo sapiens. У процесі суспільного розвитку та під впливом цивілізаційних змін значення полювання поступово трансформувалося: із способу добування їжі воно перетворилося на вид рекреаційної діяльності, пов’язаний із перебуванням у природному середовищі та отриманням естетичного задоволення. Полювання також сприяє всебічному розвитку особистості, позитивно впливає на фізичну підготовку людини, формує спостережливість, витримку, уважність і здатність до швидкого прийняття рішень. Поряд із цим особливого значення набуває необхідність дотримання науково обґрунтованих підходів до ведення мисливського господарства, зокрема контролю чисельності добування мисливських тварин. Раціональне регулювання обсягів полювання є важливою передумовою збереження біорізноманіття, підтримання екологічної рівноваги та забезпечення стабільного функціонування природних екосистем. Питання функціонування та організації мисливського господарства, зокрема впровадження й ефективності біотехнічних заходів, є предметом наукових досліджень багатьох вітчизняних учених. Значний внесок у вивчення зазначеної проблематики зробили Делеган І.В., Татаринов В.А., Бондаренко В.Д., Бородкіна О.С., Козаченко І.В., Гром М.М., Бачинський В.І. та інші автори [1, 2, 3, 5]. У наукових працях Власюк В.П., Догонова О.В., Поліщук О.Є. та Шмат І.П. особливу увагу приділено питанням формування популяцій зайця сірого. Зокрема, 8 авторами досліджено особливості сезонного розподілу виду в біотопах, характер живлення та просторового переміщення особин, динаміку взаємозв’язків у системі «хижак-жертва», а також вплив структури та розміщення мисливських угідь на чисельність популяції. Окрему увагу вчені приділили обґрунтуванню біотехнічних заходів, спрямованих на регулювання та підтримання оптимальної чисельності тварин у природних умовах [7–13]. Як зазначає Козаченко І.В., одним із ключових напрямів підвищення ефективності ведення мисливського господарства є впровадження біотехнічних заходів, спрямованих на зростання продуктивності мисливських угідь. Антропогенна діяльність суттєво впливає як на стан популяцій мисливських тварин, так і на середовище їх існування. У зв’язку з цим важливого значення набуває застосування результатів наукових досліджень та передового практичного досвіду у сфері мисливського господарства, що дає можливість підвищити продуктивність угідь і забезпечити оптимальну щільність тварин у природних екосистемах [10]. Особливу роль у підвищенні господарської цінності мисливських територій відіграє комплекс біотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення кормових, захисних і відтворювальних умов для диких тварин. Раціональне використання впливу людської діяльності дозволяє оптимізувати умови існування представників фауни, сприяє збереженню біорізноманіття та підтриманню екологічної рівноваги в мисливських угіддях. Результати наукових досліджень та практичний досвід у сфері ведення мисливського господарства можуть суттєво сприяти підвищенню продуктивності мисливських угідь і забезпеченню оптимальної щільності популяцій тварин у конкретних природних умовах. Досягнення таких результатів можливе завдяки впровадженню сучасних наукових розробок у практику господарювання, застосуванню ефективних методів моніторингу, контролю та регулювання чисельності мисливських тварин. Важливими складовими цього процесу є створення сприятливих умов для розвитку, відтворення та збереження популяцій диких тварин, а також охорона природних біотопів, у межах яких вони існують. 9 Комплексне поєднання біотехнічних, організаційних і природоохоронних заходів забезпечує підтримання екологічної рівноваги, раціональне використання мисливських ресурсів та підвищення ефективності ведення мисливського господарства. Впровадження комплексу біотехнічних заходів дає можливість ефективно регулювати чисельність диких тварин, сприяючи її стабілізації та збільшенню, а також підвищувати продуктивність мисливських угідь. Особливо важливого значення біотехнічні заходи набувають у зимовий період, коли суттєво зростає ризик нестачі кормових ресурсів, погіршення фізіологічного стану тварин та поширення захворювань. У зв’язку з цим організація підгодівлі мисливських тварин у зимовий сезон є одним із ключових напрямів ведення мисливського господарства [16]. Ефективне застосування біотехнічних заходів у поєднанні зі створенням належних умов охорони та збереження тваринного світу сприяє збільшенню чисельності мисливських видів у межах угідь, а також може забезпечувати повернення окремих видів із суміжних мисливських господарств [17]. У цьому контексті особливої актуальності набуває необхідність детального вивчення чисельності мисливських тварин у межах Черкаська область, зокрема на території Звенигородського надлісництва, а також аналізу особливостей ведення мисливського господарства та ефективності впровадження біотехнічних заходів у досліджуваному регіоні. 10 1.2 Особливості ведення мисливського господарства в умовах Черкаського регіону Географічне положення Черкаська область є сприятливим для формування значного біорізноманіття мисливської та лісової фауни, а також створює оптимальні умови для функціонування різноманітних природних екосистем. Територія області належить до лісостепової природної зони, що зумовлює поєднання лісових і степових елементів фауни та забезпечує сприятливі умови для поширення багатьох видів диких тварин. Серед найпоширеніших представників мисливської фауни регіону трапляються олень плямистий (Cervus nippon, L.), благородний (Cervus elaphus, L.), лось (Alces аlces, L.), козуля (Capreolus capreolus, L.), заєць (Lepus europaeus, L.), кабан (Sus scrofa, L.), лисиця (Vulpes vulpes, L), ондатра (Ondatra zibethicus, L.), борсук (Meles meles, L), бобер (Castor fiber, L.), видра (Lutra lutra, L.), та інші. Крім ссавців, на території області поширені численні представники орнітофауни різних екологічних груп, зокрема лісові, степові, водоплавні та болотні птахи. Така різноманітність тваринного світу підкреслює важливе природоохоронне значення Черкащини як регіону, що забезпечує збереження біорізноманіття та підтримання екологічно збалансованого функціонування природних комплексів. Важливими чинниками розвитку мисливського господарства та зростання чисельності мисливської фауни є різноманітність тваринного світу, а також сприятливі ландшафтно-кліматичні умови території. Значний вплив на ефективність ведення мисливського господарства має також належна організація системи обліку чисельності мисливських тварин і птахів, що забезпечує можливість здійснення науково обґрунтованого контролю за станом популяцій. Відповідно до чинного законодавства України, облік мисливських тварин проводиться двічі на рік: у зимовий період – з січня по лютий – здійснюється таксація копитних та хутрових звірів, а в серпні проводять облік пернатої дичини. Особлива увага приділяється моніторингу чисельності мисливських видів, зокрема 11 тих, добування яких обмежується або регулюється відповідними природоохоронними вимогами, зокрема окремих видів птахів і Заєць сірий. Зазначені заходи сприяють підвищенню ефективності управління мисливським господарством, забезпечують контроль за станом популяцій диких тварин та створюють передумови для їх раціонального використання і збереження. Загальна площа мисливських угідь, наданих у користування в межах Черкаська область, становить 1 млн 604 тис. га (рисунок 1.1) [8]: – 36,1 тис. га (2 %) – державні лісогосподарські підприємства; – 694,1 тис. га (43 %) – мисливські господарства УТМР; – 873,7 тис. га (55 %) – інші користувачі[8]. 2% 43% 55% Державні лісогосподарські підприємства Мисливські господарства УТМР Інші користувачі Рисунок 1.1 – Загальна площа мисливських угідь по Черкаській області, відведених у користування [8] Основним завданням мисливського господарства області є комплексне впровадження сучасних біотехнічних підходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування мисливських угідь та збереження мисливської фауни. Такий підхід передбачає підтримання стабільної чисельності популяцій диких тварин шляхом їх відтворення, удосконалення природоохоронних заходів та оптимізації умов існування у межах мисливських угідь. Водночас важливим напрямом діяльності є підвищення культури ведення полювання, що включає 12 дотримання принципів раціонального використання мисливських ресурсів, екологічної безпеки та відповідального ставлення до тваринного світу. Формування сучасної системи біотехнічних заходів розпочалося ще у 1930-х роках і надалі набуло значного розвитку. До складу таких заходів входять різноманітні організаційно-господарські, технічні та економічні методи, спрямовані на охорону мисливських видів, поліпшення кормових і захисних умов, а також підвищення продуктивності популяцій диких тварин [9]. Біотехнічна діяльність у мисливському господарстві охоплює комплекс заходів, спрямованих на збереження, відтворення та підвищення продуктивності популяцій мисливських тварин. До основних напрямів такої діяльності належать: - збільшення чисельності мисливських тварин у межах господарств шляхом поліпшення умов їх існування, регулювання чисельності хижаків, а також проведення профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів щодо запобігання захворюванням; - реалізація заходів, спрямованих на підвищення продуктивності мисливських угідь та покращення їх кормових і захисних властивостей [9]. Загалом біотехнічний підхід орієнтований на підтримання оптимальної щільності популяцій мисливських тварин за умови забезпечення екологічної рівноваги та збереження природних екосистем. Важливе значення при цьому має раціональне управління мисливськими угіддями та належне впорядкування їх територій, відповідальність за яке покладається на користувачів мисливських господарств. У межах Черкаської області мисливські угіддя державних лісогосподарських підприємств займають площу близько 36,1 тис. га. Зазначені угіддя розташовані на територіях різних державних лісогосподарських підприємств області та використовуються для ведення мисливського господарства відповідно до чинного природоохоронного та мисливського законодавства [8]. Зокрема, мисливські угіддя Звенигородського лісового господарство входять до складу мисливського господарства «Пехівська дача». Територія цих угідь розташована в межах 13 Звенигородського району та межує з населеними пунктами Ризине, Чемериське, Кобеляки та Веселий Кут. Сумарна площа мисливського господарства Мисливське господарство «Пехівська дача» становить близько 4,6 тис. га. Мисливські угіддя Смілянське лісове господарство займають площу близько 12 тис. га та представлені мисливським угіддям «Володимирівська дача». До складу цих територій також входять землі, розташовані в межах Смілянського та Будянського лісництв. Мисливські угіддя Уманського лісового господарства розташовані та перебувають у користуванні Юрківського лісництва. Загальна площа мисливського угіддя «Шелест» становить близько 3,7 тис. га. Мисливські угіддя Черкаське лісове господарство розташовані в межах Черкаський бір – одного з найвідоміших лісових масивів України, який є найбільшим природним сосновим лісом держави. Загальна площа мисливських угідь цього господарства становить близько 17,9 тис. га [8]. Фахівці у галузі мисливствознавства та охорони природи постійно здійснюють комплекс заходів, спрямованих на створення належних умов для відтворення, збереження та раціонального використання тваринного світу. Водночас значна увага приділяється формуванню сприятливих умов для організації відпочинку населення та підвищення ефективності функціонування мисливських угідь. З метою забезпечення подальшого розвитку мисливського господарства визначено три основні напрями, які необхідно враховувати при вдосконаленні системи ведення галузі: екологічний напрям, що передбачає збереження біорізноманіття, підтримання екологічної стійкості природних екосистем та раціональне використання природних ресурсів із метою забезпечення їх невиснажливого використання; економічний напрям, орієнтований на підвищення ефективності ведення мисливського господарства та отримання максимального економічного результату за умов раціонального природокористування; соціальний напрям, спрямований на забезпечення доступності мисливської діяльності для населення, розвиток культури полювання та задоволення рекреаційних потреб суспільства. 14 Висока щільність популяцій окремих видів диких тварин у межах мисливських угідь може мати суттєвий негативний вплив на лісові насадження та сільськогосподарські культури. У зв’язку з цим між інтересами мисливського, лісового та сільського господарства нерідко виникають суперечності, пов’язані з пошкодженням деревної рослинності, посівів і виснаженням кормової бази. З метою запобігання таким негативним явищам та мінімізації збитків, завданих дикими тваринами, у мисливському господарстві визначають оптимальну щільність популяцій окремих видів. Для кожного класу бонітету мисливських угідь встановлюється ступінь придатності території для перебування певних видів тварин, а також визначається допустима чисельність особин на одиницю площі. Оптимальною вважається така щільність популяції тварин або птахів, за якої найбільш повно реалізуються природні можливості мисливських угідь без виснаження кормових ресурсів і без прояву негативних наслідків для стану тваринного світу. Водночас важливою умовою є недопущення суттєвого пошкодження лісових насаджень та сільськогосподарських угідь, що забезпечує збалансоване поєднання інтересів мисливського, лісового та аграрного господарства. 1.3 Оптимальна чисельність найпоширеніших видів мисливських тварин в угіддях Звенигородського надлісництва Досягнення оптимальної чисельності мисливських тварин є одним із пріоритетних завдань ведення мисливського господарства. Перевищення оптимальної щільності популяцій може призводити до виснаження кормової бази, погіршення фізіологічного стану тварин, зростання рівня захворюваності, а також до їх вимушеної міграції або загибелі. Господарсько допустима щільність мисливських тварин на 1000 га угідь може бути підвищена шляхом впровадження комплексу мисливсько-господарських та біотехнічних заходів, зокрема організації підгодівлі, створення кормових полів, поліпшення захисних умов і проведення 15 регуляційних заходів. Однак необхідно враховувати, що припинення систематичної підгодівлі за умов високої щільності тварин може спричинити значні пошкодження лісових насаджень та сільськогосподарських угідь. Оптимальна чисельність мисливських тварин для конкретного виду визначається на основі розрахунку середнього бонітету мисливських угідь. Відповідно до отриманого показника встановлюють оптимальну щільність певного виду на 1000 га угідь у межах конкретних лісомисливських територій (Щ). Подальший розрахунок загальної оптимальної чисельності здійснюється шляхом множення показника оптимальної щільності на площу угідь, придатних для існування відповідного виду (S), із застосуванням формули 1.1. Чзаг =Щ S (1.1) де: ЧЗаг (чисельність загальна) – це загальна оптимальна чисельність одного з визначених мисливських видів диких тварин на території господарства, виражена в кількості голів; Щ – це оптимальна щільність виду, що визначає оптимальну чисельність мисливських тварин, розраховану на 1000 га мисливських угідь; S – це площа, для якої визначається загальна оптимальна чисельність мисливського виду, виражена в тисячах гектарів (тис. га) [8]. У таблиці 1.1 наведено площі мисливських угідь, придатних для існування основних видів мисливських тварин у межах Звенигородське надлісництво, а також показники їх оптимальної щільності та розрахункової оптимальної чисельності. Подані дані характеризують потенціал угідь щодо забезпечення належних умов існування мисливської фауни та відображають науково обґрунтовані нормативи ведення мисливського господарства [12]. 16 Таблиця 1.1 – Площі стацій перебування, оптимальна щільність та оптимальна чисельність основних видів мисливських тварин в угіддях Звенигородського надлісництва у залежності від середнього класу бонітету станом на 2021-2022 рр. [19] Площа, для Мінімальна Розраховани Мінімальна Оптимальн якої чисельність й середній Оптимальн щільність а визначаєтьс за якої Вид клас а за якої щільність, я дозволяєтьс тварин бонітету, з чисельніст дозволяєтьс гол ./1000 оптимальна я урахування ь, голів я га чисельність полювання, м чинників полювання , га голів Олень плямисти 3,3 4,5 2,4 11 3,6 9 й Козуля 2,9 23 2,5 58 15 38 Кабан 3,4 4,8 2,5 12 4,0 10 Заєць 2,9 37 4,2 155 20 84 Куріпка 2,5 50 2,9 145 30 87 До складу мисливських угідь входять різноманітні природні комплекси, зокрема лісові масиви, луки, лісові болота, орні землі, а також водно-болотні угіддя та водойми. Під час оцінювання враховувалися лише ті території, які є придатними для існування певних видів мисливських тварин відповідно до особливостей їх біотопічного розподілу та умов середовища існування. У таблиці 2 наведено розподіл площ мисливських угідь за категоріями цінності для основних видів мисливської фауни. Для оленя плямистого найбільш характерними є лісові масиви площею понад 100 га, а також прилеглі відкриті території шириною до 500 м. Таблиця містить характеристику площ та структури стацій цього виду. Результати оцінювання свідчать, що значна частина мисливських угідь характеризується добрими та середніми захисними й кормовими властивостями. За умови 17 впровадження комплексу біотехнічних заходів це створює сприятливі передумови для підтримання стабільної чисельності популяції плямистого оленя та забезпечення належних умов його існування в межах досліджуваних угідь. Наприкінці 2019 року в межах Пехівського лісомисливського господарства, у 42 кварталі, було введено в експлуатацію вольєр площею 21 га, призначений для утримання, вирощування та розведення оленя плямистого. Станом на серпень 2020 року чисельність тварин у вольєрі становила 15 особин. Спостереження засвідчили успішну адаптацію тварин до природно-кліматичних умов території, а також початок їх відтворення. Створення вольєрів має важливе значення для розвитку мисливського господарства, оскільки сприяє збільшенню видового різноманіття та чисельності мисливської фауни. Крім того, такі заходи дозволяють формувати резерв популяцій мисливських тварин для подальшого заселення мисливських угідь і підтримання оптимальної чисельності дичини до початку мисливського сезону [12]. Для козулі європейської характерним є використання значної частини мисливських угідь, що належать до II та III класів бонітету. Зазначені території характеризуються добрими та середніми кормовими й захисними умовами для існування цього виду (табл. 1.2). На сучасному етапі чисельність козулі в господарстві перевищує оптимальні показники, що створює передумови для ефективного використання популяції в межах ведення мисливського господарства. Водночас більшість мисливських угідь, придатних для перебування кабаа дикого, належать до IV класу бонітету, що свідчить про недостатній рівень кормових та захисних властивостей цих територій. Разом із тим дикий кабан є екологічно пластичним видом, чисельність якого значною мірою залежить від умов господарювання, забезпеченості кормовою базою та ефективності впровадження біотехнічних заходів. 18 Таблиця 1.2 – Розподіл площі мисливських угідь філії Звенигородського надлісництва по категоріям цінності для основних видів мисливської фауни станом на 2021-2022 рр. [19] Види Площа, Розподіл площі угідь по категоріям цінності, % Розрахо- мисливської га ваний І ІІ ІІІ ІV V фауни середній бонітет Олень 2350,0 0 24.33 22,31 53.36 0 3,29 плямистий Козуля 2460,0 6.82 25.62 35.21 32.35 0 2,93 Кабан 2460,0 6.82 3.39 19.65 70,14 0 3,53 Заєць-русак 4230,0 13,13 52,23 13.93 20.71 0 2,42 Куріпка 2897,4 13.67 72,24 9.57 4.52 0 2,05 сіра Фактична щільність популяції Кабан дикий може перевищувати оптимальні показники завдяки впровадженню комплексу біотехнічних і мисливсько- господарських заходів, зокрема організації підгодівлі, покращенню кормової бази та облаштуванню мисливських угідь. Водночас надмірне збільшення чисельності тварин потребує постійного контролю, оскільки висока концентрація особин сприяє поширенню інфекційних захворювань. Особливої актуальності це питання набуло у період 2014–2020 років у зв’язку зі спалахом африканська чума свиней на території України. Це захворювання характеризується високою швидкістю поширення та може виникати протягом усього року, особливо за умов значної щільності популяції кабана. У межах Пехівського лісового господарства, у 56 кварталі, було створено вольєрне господарство площею 3,5 га для утримання та вирощування диких кабанів. Основною метою створення вольєра є формування достатньої чисельності тварин для подальшого заселення мисливських угідь перед 19 початком мисливського сезону. Вольєрний спосіб утримання має низку переваг порівняно з вирощуванням тварин у природних умовах. Зокрема, він забезпечує можливість контролю чисельності популяції, регулювання статево-вікової структури, дотримання належного санітарного та ветеринарного стану, проведення селекційної роботи, а також підвищення рівня захисту тварин від браконьєрства та хижаків. За результатами зимового обліку 2020 року чисельність кабана в господарстві була достатньою для ефективного ведення та розвитку мисливського господарства. Заєць сірий переважно заселяє відкриті території, зокрема сільськогосподарські поля, невеликі лісові масиви, полезахисні лісосмуги та прилеглі ділянки на відстані до 500 м від узлісь. Аналіз мисливських угідь свідчить, що понад половина територій, придатних для існування зайця-русака, характеризується добрими кормовими та захисними властивостями. Разом із тим інтенсивне використання окремих видів сільськогосподарських угідь може негативно впливати на умови існування цього виду. Особливо несприятливим фактором є надмірна розораність територій, що призводить до зменшення площ природних укриттів, погіршення кормової бази та загального зниження якості середовища існування зайця-русака. Слід зазначити, що облік чисельності популяції зайця-русака у 2018-2019 роках не проводився, у зв’язку з чим оцінити фактичний стан популяції на момент опрацювання матеріалів не було можливості. З метою підвищення ефективності ведення мисливського господарства та створення належних умов для організації полювання в мисливських угіддях систематично здійснюються заходи з розвитку та вдосконалення інфраструктури. Щороку проводяться роботи з будівництва нових і реконструкції наявних об’єктів мисливського призначення, що сприяє покращенню умов перебування мисливців та підвищенню рівня організації господарської діяльності. До таких заходів належать облаштування місць відпочинку, будівництво та оновлення мисливських будинків, під’їзних шляхів, спостережних веж, підгодівельних майданчиків та інших елементів інфраструктури, необхідних для ефективного функціонування 20 мисливських угідь. Реалізація зазначених заходів сприяє раціональному використанню мисливських ресурсів, підвищенню культури полювання та забезпеченню належного рівня охорони тваринного світу. 1.4 Методологічні основи та методи проведення досліджень Виконання поставлених завдань дослідження передбачало реалізацію комплексу методологічних положень, спрямованих на всебічне вивчення особливостей ведення мисливського господарства в межах Звенигородське надлісництво. У процесі роботи було здійснено ознайомлення з матеріалами проєкту організації та розвитку господарства, лісовпорядною документацією надлісництва [34], його організаційною структурою, виробничою програмою, а також проаналізовано природні, кліматичні, економічні та соціальні умови району дослідження. Для цього використовувалися матеріали лісовпорядкування, атласи природного середовища, статистичні дані та інші інформаційні джерела. У ході дослідження проведено опис і аналіз лісового фонду Звенигородського лісництва, оцінено сучасний стан лісових насаджень та особливості їх використання в період обстеження. Окрему увагу приділено вивченню та аналізу спеціальної наукової літератури, присвяченої актуальним проблемам мисливського господарства та обліку мисливської фауни. Опрацьовано науково-методичні джерела, нормативно- правові акти та методичні рекомендації, що регламентують порядок проведення обліку дичини, а також критерії визначення оптимальної чисельності мисливських тварин у межах мисливських угідь. Необхідно визначити оптимальну чисельність і щільність основних видів мисливських тварин у лісових угіддях Звенигородського лісництва. Для цього передбачено ознайомлення з лісовим фондом Звенигородського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на основі відібраних лісотаксаційних матеріалів і даних лісовпорядних робіт на досліджуваній території. У процесі дослідження проведено польові обстеження місць розташування мисливських угідь підприємства, а також вивчення перспектив упровадження 21 біотехнічних заходів у різних типах мисливських угідь. Фактичну чисельність основних видів мисливської фауни, зокрема оленя благородного, козулі європейської, кабана дикого, зайця-русака та інших видів, оцінювали за результатами зимових маршрутних обліків, візуальних спостережень, а також ранкових і вечірніх обходів, здійснених працівниками мисливського господарства. Окремим етапом дослідження є картографічний аналіз території та її просторове зонування. Геопросторові дані використовувалися для визначення площі угідь, типів земельних ділянок та їх придатності для існування основних видів мисливських тварин. Територію лісництва поділяли на функціональні зони з урахуванням кормових, захисних і відтворювальних умов. Для оцінювання кормової ємності угідь застосовували біоенергетичний метод, що передбачав визначення запасів природних кормів, зокрема трав’янистої, деревно- чагарникової рослинності, жолудів і плодів. Це дало змогу встановити орієнтовну чисельність тварин, яку наявні кормові ресурси можуть підтримувати без порушення екологічної рівноваги та погіршення стану екосистем. Оптимальну щільність мисливських тварин визначали розрахунковим методом шляхом порівняння фактичної чисельності з нормативними показниками для аналогічних типів мисливських угідь із урахуванням біологічних, екологічних та антропогенних чинників. Опрацювання отриманих результатів здійснювали із застосуванням математичних і статистичних методів, зокрема обчислення середніх значень, відхилень, формування таблиць розподілу чисельності за видами та узагальнення аналітичних показників. Камеральна обробка біотехнічних і таксаційних матеріалів виконувалася відповідно до методики досліджень у галузі мисливського господарства із використанням спеціалізованих програмних засобів. 22 2 ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1 Географічне положення та природні умови Звенигородського надлісництва Звенигородське надлісництво розташоване у західній частині Черкаської області та охоплює території чотирьох адміністративних районів: Уманський район, Звенигородський район, Катеринопільський район та Шполянський район. Територія надлісництва поширюється на землі 22 територіальних громад, зокрема: Звенигородська, Шполянська, Калинопільська, Мокрокалигірська, Шевченківська, Богачівська, Тальнівська, Вільшанська, Водяницька, Лисянська, Уманська, Буцька, Іваньківська, Маньківська, Жашківська, Баштечківська, Бабанська, Дмитрушківська, Ладижинська, Паланська, Монастирищанська та Христинівська територіальна громада. Площа лісових фондів становить 26194 га, з них вкрито лісовою рослинністю 24382 га. Середньовічні ліси становлять 11842 га, молодняки – 6249 га, стиглі – 4280 га, стиглі та зарослі – 1945 га. Широколистяні ліси займають 20514 га, хвойні – 2720 га, м’яколистяні – 1036 га (рис. 2.1). Стиглі Пристигаючі 8% Молодняки 17% 26% Середньовік ові 49% Молодняки Середньовікові Пристигаючі Стиглі Рисунок 2.1 – Розподіл площі лісових насаджень за групами віку Поштова адреса: 20240, пров. Жовтневий, 1а, с. Козацьке Звенигородського 23 району Черкаської області. Адміністрація Звенигородського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України» на рисунку 2.2. Рисунок 2.2 – Контора Звенигородського надлісництва Відповідно до лісорослинного районування територія Звенигородське надлісництво належить до лісостепової зони України. Кліматичні умови формуються під впливом вологих повітряних мас, що надходять переважно із західного напрямку. У геологічному відношенні територія надлісництва належить до Українського кристалічного щита, основу якого складають докембрійські кристалічні породи. Вони перекриті потужними відкладами кори вивітрювання, лесовими породами та лесоподібними суглинками, що значною мірою визначає особливості ґрунтового покриву та лісорослинних умов території. Абсолютні висоти місцевості коливаються в межах від 117 до 230 м над рівнем моря. Основні кліматичні показники, характерні для досліджуваної території, наведені у таблиці 2.1. Рельєф місцевості переважно рівнинно-хвилястий, ерозійно-акумулятивного типу, із незначним ступенем розчленування водозбірних басейнів. Такі природні умови є сприятливими для формування лісових екосистем та ведення лісового і мисливського господарства. 24 Таблиця 2.1 – Кліматичні показники, що впливають на ведення лісового господарства філії «Звенигородське лісове господарство» [19] Найменуванняпоказників Одиниці Значення Дата вимірювання 1. Температура повітря: середньорічна ºС 7,3 абсолютна максимальна ºС 38 липень абсолютна мінімальна ºС 36 січень- лютий 2. Кількість опадів на рік мм 470 3. Тривалість вегетаційного періоду днів 180 4. Пізні весняні заморозки 19.05 5. Перші осінні заморозки 25.09 6. Середня дата замерзання рік 29.12 7. Середня дата початку паводку 13.03 8. Сніговийпокрив: товщина см 13 час появи 17.12 час сходження у лісі 23.03 9. Глибина промерзання ґрунту см 64 10. Напрям панівних вітрів за сезонами: зима румб З, ПдЗ весна румб З, С літо румб З осінь румб З 11. Середня швидкість панівних вітрів за сезонами: зима м/с 4,9 весна м/с 4,3 літо м/с 3,6 осінь м/с 4,1 12. Відносна вологість повітря 76 Південна частина території характеризується пологими схилами, тоді як решта місцевості представлена більш складними формами водно-ерозійного хвилясто-горбистого рельєфу. Ґрунтовий покрив території сформований переважно темно-сірими, сірими та ясно-сірими лісовими ґрунтами, що утворилися на 25 опідзолених чорноземах. Материнськими породами для цих ґрунтів є карбонатні леси та лесоподібні суглинки. У межах Катеринопільського та Хлипнівського лісових масивів під наметом деревостанів місцями поширені дерново-підзолисті ґрунти. На окремих ділянках заплав річок, де сформувалися чорновільхові насадження, трапляються заболочені ґрунти. За умовами зволоження переважна більшість ґрунтів належить до свіжих типів. Частка перезволожених лісових ділянок є незначною та становить близько 1,7 % від загальної площі лісового фонду. Загальна площа боліт у межах досліджуваної території складає 79,5 га [34]. 2.2 Значення лісової галузі для економіки регіону та сучасні екологічні виклики Провідне значення в економіці регіону має лісове господарство, основними напрямами розвитку якого є реалізація державної політики у сфері лісокористування, забезпечення стабільного функціонування економіки області, а також охорона, відтворення й раціональне використання лісових ресурсів України. Землі сільськогосподарського призначення, що входять до складу лісового фонду, перебувають у користуванні працівників лісової охорони та колишніх працівників Звенигородське надлісництво відповідно до умов колективного договору підприємства. Випасання худоби на території лісового фонду здійснюється місцевим населенням у межах вимог чинного законодавства. Серед побічних видів лісокористування важливе місце займає заготівля недеревної лісової продукції. Значні обсяги збору ягід, зокрема лохини, здійснюються місцевими жителями в межах Шполянського, Хлипнівського та Свидівського лісництв. На всій території надлісництва поширений аматорський збір грибів та лікарської рослинної сировини. Крім господарського значення, лісові масиви виконують важливі рекреаційні функції. Населення прилеглих населених пунктів активно використовує ліси для відпочинку, оздоровлення та організації дозвілля, що підкреслює соціальне та природоохоронне значення лісових екосистем регіону. 26 Популяції диких тварин у межах лісових масивів є достатньо поширеними, а окремі види здійснюють сезонні або локальні міграції, що зумовлено змінами щільності популяцій та особливостями природних умов території. Полювання в регіоні переважно має аматорський характер і здійснюється відповідно до встановлених правил ведення мисливського господарства. Окрім забезпечення потреб національної економіки у деревині та побічній продукції лісу, лісові насадження виконують важливі екологічні, рекреаційні та оздоровчі функції. Вони сприяють підтриманню екологічної рівноваги, збереженню біорізноманіття, поліпшенню мікрокліматичних умов та створюють сприятливі умови для відпочинку населення. Для забезпечення лісокультурного виробництва високоякісним насінням із цінними спадковими властивостями важливим завданням є розвиток лісонасіннєвої бази. До її складу входять постійні лісонасіннєві ділянки, створені у високопродуктивних деревостанах, а також плюсові дерева та постійні лісонасіннєві плантації, закладені на селекційній основі. У разі недостатньої кількості насіння окремих деревних порід його заготівлю здійснюють на ділянках і плантаціях із найкращими селекційними показниками [34]. Крім господарського значення, ліси досліджуваної території виконують важливі екологічні, захисні та соціальні функції. Особливе значення мають ліси населених пунктів, площа яких становить 510,3 га [34]. Ці насадження позитивно впливають на мікроклімат території, сприяють очищенню атмосферного повітря, зменшенню рівня шумового забруднення та покращенню санітарно-гігієнічних умов проживання населення. Крім того, вони мають значний рекреаційний і культурно-естетичний потенціал, створюючи сприятливі умови для відпочинку населення, розвитку екологічного туризму та формування екологічної свідомості суспільства. Ефективне ведення лісового господарства, своєчасне проведення санітарно-оздоровчих заходів і постійний моніторинг стану лісових екосистем є необхідними передумовами збереження продуктивності, біологічної стійкості та екологічної цінності лісів Звенигородського надлісництва. 27 3 ОРГАНІЗАЦІЯ, СТАН І ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УГІДДЯХ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА 3.1 Типологічна характеристика мисливських угідь, наданих у користування Звенигородському надлісництву Одним із пріоритетних напрямів організації мисливського господарства є проведення інвентаризації мисливських угідь, яка передбачає їх комплексне обстеження, оцінку, опис структури та визначення площ. Інвентаризація є основою для раціонального ведення мисливського господарства, оскільки дає змогу оцінити стан угідь, визначити їх господарську цінність і розробити ефективні заходи щодо охорони, відтворення та раціонального використання мисливської фауни. Важливим етапом інвентаризації є розроблення типології мисливських угідь, що включає характеристику окремих типів угідь та встановлення площ, які належать до кожного з них. Типологічна оцінка мисливських угідь здійснюється з урахуванням природних, екологічних та господарських особливостей території. Тип мисливського угіддя визначається двома основними показниками: забезпеченістю кормовими ресурсами, тобто рівнем кормової продуктивності, та ступенем захисних властивостей території для певних видів тварин. Саме поєднання достатньої кормової бази та наявності сприятливих умов для укриття і розмноження визначає придатність угідь для існування мисливської фауни. Екологічна цінність мисливських угідь для різних видів тварин залежить від комплексу чинників, серед яких важливе значення мають просторове розташування території, склад і структура рослинності, господарське призначення земель, ступінь антропогенного навантаження, а також вплив природних і господарських факторів на стан популяцій мисливських тварин. Урахування цих показників дає можливість об’єктивно оцінити мисливські угіддя та визначити напрями їх ефективного використання й удосконалення. 28 Для оцінювання та характеристики площ типів, підтипів і категорій мисливських угідь були використані матеріали лісовпорядної таксації державного лісового фонду за 2013 рік, а також дані форми розподілу земель за правом власності, користування та державних земель, не наданих у власність чи користування, у межах Звенигородський район та Тальнівський район. Відповідно до лісогосподарського районування досліджувана територія належить до лісостепової (Правобережної) зони. Це зумовлює характерні природно-кліматичні умови, особливості рослинного покриву та формування відповідних типів мисливських угідь. У таблиці 3.2 представлено розподіл мисливських угідь Звенигородське надлісництво за типами, підтипами та категоріями, а також визначено їх значення для основних видів мисливських тварин. Наведені дані дають змогу оцінити структуру мисливських угідь, їх просторове розміщення та ступінь придатності для існування різних представників мисливської фауни. Згідно з даними таблиці 3.1, загальна площа мисливських угідь Звенигородського надлісництва становить 4648,4 га. Водночас частина території площею 56,0 га зайнята об’єктами інфраструктури, зокрема автомобільними дорогами, лініями електропередач, забудованими ділянками та іншими територіями, непридатними для ведення мисливського господарства. У зв’язку з цим фактична площа угідь, придатних для ведення мисливського господарства, складає 4592,4 га. Такий розподіл території є важливим для подальшої оцінки кормових і захисних властивостей угідь, визначення оптимальної чисельності мисливських тварин та планування комплексу біотехнічних і природоохоронних заходів. Крім того, аналіз структури мисливських угідь дозволяє встановити рівень їх господарської цінності та ефективність використання для потреб мисливського господарства. Отримані результати можуть бути використані як основа для розроблення заходів щодо раціонального використання територій і підвищення продуктивності мисливських угідь. 29 Таблиця 3.1. Типи і категорії цінності (класи попереднього бонітету) мисливських угідь мисливського господарства Звенигородського надлісництва для основних видів мисливських тварин [19] Підтип та види мисливських угідь Площа, га 2.1 Листяні молодняки 1 групи віку 167,7 2 1 1 1 3 2.2.1 Листяні молодняки 2 групи віку та середньовікові насадження за наявності 37,7 2 2 2 2 5 підросту', підліску та чагарничків 2.2.2 Листяні молодняки 2 групи віку та середньовікові насадження, підріст та підлісок 320,9 3 3 3 3 5 2.3.1 Лріидсктияйн аі боп вріидсстуитнглійі, стиглі та перестійні насадження за наявності підросту, підліску та 384,4 2 2 4 4 5 2.3.2 чагарничків Листяні пристиглі, стиглі та перестійні насадження, підріст та підлісок рідкий або 732,2 4 4 4 4 5 відсутній 5.1 Рілля, сади, тощо 37,8 3 2 3 2 3 5.2 Сільськогосподарські культури з густою 396,0 3 2 3 1 1 мережею лісосмуг Сільськогосподарські культури з рідкою 5.3 2093,0 4 3 4 2 2 мережею лісосмуг 6.1 Луки суходільні 189,2 4 4 4 3 3 6.2 Луки заболочені 11,0 3 3 4 4 4 7.1 Болота чисті (до 20% чагарників) 17,6 4 4 4 4 5 8.1 Водойми 36,8 5 5 5 5 5 8.2 Водойми, що заросли багаторічною 2,3 5 5 5 5 5 трав’янистою рослинністю 9.1 Балки чисті 120,0 4 4 4 3 4 9.2 Балки, що заросли деревною та чагарниковою 45,8 3 2 2 2 3 рослинністю Всього по господарству придатних угідь 4592,4 - - - - - 10. Інші землі 56,0 - - - - - Разом по господарству 4648,4 - - - - - Шифр Олень Козуля Кабан Заєць Куріпка 30 Лісистість території господарства становить понад 35 %, що в поєднанні з наявністю польових та заболочених угідь створює сприятливі умови для стабільного існування популяцій Козуля європейська та Кабан дикий. Поєднання лісових масивів, відкритих ділянок і водно-болотних угідь забезпечує достатню кормову базу, захисні умови та можливості для відтворення мисливських тварин. З огляду на значну частку польових угідь, зокрема орних земель і луків, територію мисливських угідь Звенигородське надлісництво можна вважати придатною для ведення полювання на Заєць сірий та Куріпка сіра. Такі біотопи забезпечують цим видам належні умови для живлення, укриття та сезонного розмноження. Водночас під час організації полювання необхідно дотримуватися принципів раціонального використання мисливських ресурсів. Зокрема, у місцях, де основним об’єктом полювання є заєць-русак, кількість облавних полювань не повинна перевищувати двох разів протягом мисливського сезону, що сприяє збереженню стабільної чисельності популяції цього виду. 3.2 Нормативно-правові засади користування мисливськими угіддями Звенигородського надлісництва Землевласник або постійний землекористувач має право вимагати від Звенигородське надлісництво дотримання встановлених умов використання мисливських угідь виключно для потреб ведення мисливського господарства відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, користувач мисливських угідь зобов’язаний забезпечувати безпечні умови землекористування, дотримуватися вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства України, а також виконувати загальнодержавні та місцеві нормативи, правила і стандарти щодо використання лісових, сільськогосподарських угідь та водних об’єктів. Важливим обов’язком мисливського господарства є забезпечення безперешкодного доступу представників державних контролюючих органів для 31 проведення перевірок стану мисливських угідь, а також своєчасне виконання приписів і вимог, передбачених законодавством у сфері ведення мисливського господарства. Окремо законодавством передбачено відповідальність за відшкодування збитків, завданих сільськогосподарським підприємствам або іншим землекористувачам унаслідок неналежного ведення мисливського господарства чи порушення правил користування мисливськими угіддями. Разом із тим власники або постійні користувачі земельних ділянок зобов’язані сприяти належному веденню мисливського господарства та не створювати перешкод для здійснення господарської діяльності користувачами мисливських угідь. До основних обов’язків землевласників і землекористувачів належать: - недопущення перешкоджання проведенню мисливсько-господарських заходів, полювання, селекційного відстрілу та регулювання чисельності мисливських тварин; - надання можливості користування польовими дорогами, мостами, греблями, колодязями, криницями та іншими об’єктами інфраструктури, необхідними для здійснення мисливсько-господарської діяльності; - сприяння у виділенні земельних ділянок для будівництва виробничих, господарських і біотехнічних споруд у межах мисливських угідь; - допомога у відведенні земель під створення кормових полів, ремізів, захисних та інших природоохоронних насаджень; - надання можливості спорудження у визначених місцях ставків, укриттів, землянок та інших нескладних господарських об’єктів; - сприяння охороні кормових культур, ремізів та захисних насаджень від пошкодження; - підтримка діяльності єгерської служби у сфері охорони, збереження та відтворення мисливської фауни; 32 - дотримання встановлених норм застосування мінеральних добрив і пестицидів під час захисту сільськогосподарських культур і розсадників від шкідників та хвороб; - використання спеціальних відлякувальних засобів під час механізованого збирання врожаю та скошування трав з метою захисту диких тварин і птахів, особливо молодняку; - проведення скошування зернових культур і травостоїв від центральної частини поля до периферії, що дає можливість тваринам залишити небезпечну зону та зменшує ризик їх загибелі. Дотримання зазначених вимог сприяє ефективному веденню мисливського господарства, збереженню біорізноманіття та забезпеченню раціонального використання природних ресурсів. Для ведення мисливського господарства законодавством України передбачено низку правових механізмів, що регулюють порядок використання мисливських ресурсів та організацію господарської діяльності у мисливських угіддях. Користувачі мисливських угідь мають право: - здійснювати використання державного мисливського фонду в межах наданих у користування мисливських угідь; - користуватися мисливськими ресурсами відповідно до встановлених законодавством норм, лімітів і правил ведення мисливського господарства; - використовувати на власний розсуд мисливських тварин, добутих, виловлених або отриманих іншим законним способом, а також отримувати доходи від реалізації продукції мисливського господарства; - організовувати та проводити мисливські заходи й полювання для мисливців відповідно до чинного законодавства; - за погодженням із власниками або користувачами земельних ділянок споруджувати в межах мисливських угідь необхідні господарські, виробничі та біотехнічні споруди у встановленому порядку. 33 Реалізація зазначених правових механізмів сприяє ефективному функціонуванню мисливського господарства, забезпечує раціональне використання мисливських ресурсів та створює належні умови для охорони й відтворення мисливської фауни. Згідно з даними таблиці 3.4, близько 0,80 % площі мисливських угідь Звенигородське надлісництво припадає на відтворювальні ділянки. Такі території мають важливе значення для охорони, збереження та природного відновлення популяцій мисливських тварин, оскільки на них обмежується або повністю забороняється проведення полювання та інших видів господарської діяльності, що можуть негативно впливати на стан фауни. Під час проведення мисливсько- впорядних робіт було встановлено, що частина території мисливських угідь Звенигородського надлісництва розташована в межах об’єктів природно- заповідного фонду (табл. 3.2). Таблиця 3.2 – Розміщення відтворювальних ділянок в угіддях мисливського господарства Звенигородське надлісництво [19] Номер Загальна Місце розташування ділянки єгерського площа, га обходу Звенигородське надлісництво Пехівське лісництво кв. 21-27, 33, 34-38,43-48 в т.ч. природно заповідний фонд: «Пехівський заказник ботанічний (кв. 43 вид. 1)- 1.0 га 496 Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення (кв. 48 вид. 9) - 1 0,9 га Частина Водяницької ОТГ в т.ч. природно заповідний фонд: 471 «Низівський» гідрологічний заказник, площею 6.9 га. Всього 967 Це зумовлює необхідність дотримання спеціального режиму охорони та використання природних ресурсів відповідно до вимог природоохоронного законодавства. Наявність територій природно-заповідного фонду в межах мисливських угідь сприяє збереженню біорізноманіття, підтриманню стабільності 34 природних екосистем та створенню сприятливих умов для існування рідкісних і цінних видів тваринного світу. Пехівський ботанічний заказник займає площу 1,0 га та розташований у межах 43 кварталу, виділу 1. Під наметом вікового дубового деревостану віком близько 100 років сформувалися осередки цінної лікарської рослинності, серед якої поширені первоцвіт весняний (Primula veris L.) та медуниця лікарська (Pulmonaria officinalis L.). Ця територія має важливе природоохоронне значення завдяки збереженню рідкісних рослинних угруповань та підтриманню біорізноманіття лісових екосистем. У межах цього ж лісництва, у 48 кварталі, виділі 9, розташована ботанічна пам’ятка природи регіонального значення ялиновий ліс площею 0,9 га. Вік насадження перевищує 100 років, середня висота дерев становить близько 30 м, а середній діаметр стовбурів 40 см. Даний об’єкт є цінним зразком високопродуктивних хвойних насаджень та має значну наукову й природоохоронну цінність. Низівський гідрологічний заказник площею 6,9 га розташований за 3,5 км на північний захід від села Кобиляки. За особливостями рельєфу, умовами залягання та характером живлення водами цей природоохоронний об’єкт належить до типових низинних боліт. Заказник перебуває на стадії формування характерної болотної рослинності, що має важливе значення для збереження водно-болотних екосистем, регулювання водного режиму території та підтримання біологічного різноманіття. Відтворювальні ділянки були впорядковані відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Наказу Державного комітету лісового господарства України від 22.01.2004 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2004 за № 158/8757 «Про затвердження Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок)». Відповідно до зазначеного нормативного документа визначено порядок створення, функціонування та режиму використання відтворювальних територій у межах мисливських угідь. Території природно-заповідного фонду, що входять до складу мисливських угідь Звенигородське надлісництво, виконують функції 35 відтворювальних ділянок. На цих територіях створюються сприятливі умови для охорони, розмноження та природного відновлення популяцій мисливських тварин, а також забезпечується збереження цінних природних комплексів і біорізноманіття. Функціонування відтворювальних ділянок сприяє стабілізації чисельності мисливської фауни, покращенню екологічного стану угідь та підтриманню природної рівноваги в лісових екосистемах. Крім того, обмеження господарської діяльності та полювання на таких територіях створює умови для формування резерватів диких тварин і збереження рідкісних видів флори та фауни. 3.3 Реалізація біотехнічних заходів у мисливському господарстві У сучасних умовах зростаючого антропогенного навантаження на мисливські угіддя важливого значення набуває впровадження комплексу біотехнічних заходів як одного з найбільш ефективних напрямів інтенсифікації мисливського господарства. Застосування таких заходів сприяє не лише збереженню популяцій мисливських тварин, а й створює передумови для збільшення їх чисельності та підтримання стабільного стану мисливської фауни. Біотехнічні заходи забезпечують поліпшення кормових, захисних та відтворювальних умов існування тварин, особливо в періоди несприятливих природно-кліматичних умов або за значного антропогенного впливу. До основних із них належать організація підгодівлі, створення кормових полів, облаштування ремізів, солонців, водопоїв, а також проведення заходів із охорони та регулювання чисельності окремих видів. Лише систематичне та комплексне впровадження біотехнічних заходів у спортивних мисливських господарствах дає можливість підтримувати високу чисельність диких тварин, забезпечувати стабільність їх популяцій та створювати умови для раціонального ведення мисливського господарства. Крім того, ефективне застосування біотехнічних заходів сприяє збереженню біорізноманіття та підтриманню екологічної рівноваги в межах мисливських угідь. 36 Біотехнічні заходи, що застосовуються у мисливському господарстві, поділяються на дві основні групи залежно від характеру та тривалості їх впливу на мисливські угіддя. До першої групи належать заходи загальної конструктивної дії (А), які суттєво та довготривало змінюють кормові, захисні й відтворювальні властивості мисливських угідь. Такі заходи мають комплексний характер і спрямовані на докорінне покращення умов існування мисливських тварин. До них можна віднести створення ремізів, кормових полів, полезахисних насаджень, реконструкцію деградованих біотопів, облаштування штучних водойм та інші довгострокові природоохоронні й господарські заходи. Другу групу становлять заходи окремої (обмеженої) дії (Б), які забезпечують тимчасове або сезонне покращення умов існування мисливської фауни та сприяють короткочасному підвищенню ємності угідь. До таких заходів належать сезонна підгодівля тварин, викладання кормів, облаштування тимчасових солонців, водопоїв, укриттів та інші оперативні біотехнічні заходи. Комплексне поєднання заходів обох груп дозволяє забезпечити стабільне функціонування мисливських угідь, підтримувати оптимальну чисельність мисливських тварин та підвищувати продуктивність мисливського господарства. До групи біотехнічних заходів загальної конструктивної дії (А) належать заходи, спрямовані на довготривале та комплексне покращення кормових, захисних і відтворювальних властивостей мисливських угідь. Основними з них є: 1. Біотехнічна реконструкція лісових насаджень, що передбачає формування сприятливих умов для існування мисливських тварин шляхом оптимізації породного складу, структури та просторової організації деревостанів. 2. Проведення заходів щодо підвищення ємності мисливських угідь у процесі здійснення лісогосподарських, сільськогосподарських, гідромеліоративних та інших робіт, які впливають на якість середовища існування мисливських тварин. 3. Створення кормових і захисних посівів та насаджень із багаторічних сільськогосподарських, деревних і чагарникових рослин, що забезпечують тварин кормами, укриттями та місцями для розмноження. 37 4. Створення штучних водойм для диких тварин та проведення заходів із їх біотехнічного облаштування з метою забезпечення водопою та покращення умов існування фауни. 5. Облаштування штучних переходів для забезпечення безпечних міграційних переміщень мисливських тварин між окремими ділянками угідь. 6. Будівництво штучних місць гніздування для птахів та інших представників мисливської фауни. 7. Регулювання чисельності хижаків, здійснення заходів боротьби з браконьєрством та охорони мисливських тварин. 8. Проведення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на профілактику та запобігання поширенню захворювань серед диких тварин. 9. Інші види робіт, які суттєво та на тривалий період (понад один сезон) покращують якість мисливських угідь і підвищують їх продуктивність. Реалізація зазначених заходів забезпечує підвищення біологічної ємності угідь, створення сприятливих умов для збереження та відтворення мисливської фауни, а також сприяє раціональному веденню мисливського господарства. До групи біотехнічних заходів обмеженої або тимчасової дії (Б) належать заходи, спрямовані на сезонне покращення умов існування мисливських тварин та короткочасне підвищення ємності мисливських угідь. До основних із них відносяться: 1. Штучна зимова підгодівля мисливських тварин, що забезпечує підтримання їх фізіологічного стану в період дефіциту природних кормів. 2. Тимчасове покращення кормових і захисних умов шляхом використання порубкових залишків на лісосіках, створення однорічних кормових полів, облаштування тимчасових укриттів та інших сезонних біотехнічних заходів. 3. Спорудження тимчасових водопоїв для забезпечення диких тварин водою в посушливі періоди року. 4. Проведення заходів із підвищення доступності кормів та водопоїв, особливо в зимовий період або за несприятливих погодних умов. 38 5. Зменшення негативного впливу факторів неспокою шляхом регулювання інтенсивності побічного лісокористування, підсочки лісу, випасу худоби, рекреаційного навантаження та інших видів господарської діяльності. 6. Здійснення заходів щодо охорони місць існування диких тварин, зокрема заборона весняного випалювання сухої рослинності та порубкових решток, обладнання сільськогосподарської техніки спеціальними відлякувальними пристроями, а також дотримання біотехнічних вимог під час проведення польових робіт і збирання врожаю. 7. Тимчасове підвищення захисних властивостей угідь шляхом обмеження відвідування територій, де відбувається виведення молодняку, та створення так званих «острівців спокою» або «острівців порятунку». 8. Інші види робіт, спрямовані на сезонне або короткочасне покращення умов існування мисливських тварин. Застосування біотехнічних заходів групи Б дає змогу оперативно реагувати на зміни природних умов, підтримувати стабільний стан популяцій мисливських тварин та зменшувати негативний вплив антропогенних чинників на мисливські угіддя. Під час створення кормових реміз доцільно передбачати використання асортименту багаторічних рослинних видів, які не потребують щорічного проведення складних агротехнічних заходів. Такий підхід забезпечує стабільне функціонування кормових ділянок, зменшує витрати на їх утримання та сприяє довготривалому покращенню кормової бази мисливських угідь. При плануванні розміщення кормових реміз необхідно враховувати місця концентрації диких тварин, а також можливість забезпечення їх належної охорони від браконьєрства. Кормові поля рекомендується закладати на відстані не менше 1–1,5 км від населених пунктів та автомобільних доріг загального користування, що дозволяє знизити фактор турбування тварин і створити більш безпечні умови їх перебування. Площі кормових полів повинні бути відносно невеликими, а їх розміщення – рівномірним у межах усієї території мисливського господарства. Це забезпечує 39 більш ефективне використання угідь та рівномірний розподіл мисливських тварин. Найбільш сприятливими місцями для створення кормових реміз для копитних тварин є долини невеликих річок та прилеглі до них території, які характеризуються достатнім рівнем зволоження, високою продуктивністю рослинності та добрими захисними умовами. По периферії кормових полів доцільно висаджувати високорослі трав’янисті культури, зокрема Топінамбур, а також чагарникові породи, що сприяють покращенню захисних властивостей угідь, створюють додаткові укриття для тварин і підвищують екологічну ємність території. Для зайця сірого ефективним біотехнічним заходом може бути створення так званих «мікрореміз». Їх облаштовують шляхом часткового підрубування дерев, переважно берези або осики, таким чином, щоб вони падали перпендикулярно одне до одного та утворювали замкнену захисну конструкцію. У зимовий період всередині таких укриттів викладають корми, що забезпечує тваринам одночасно кормову базу та захист від несприятливих погодних умов і хижаків. Для території Черкаська область у багатьох випадках немає необхідності створювати повноцінні багатокомпонентні кормові поля та великі ремізи. Покращення захисних властивостей мисливських угідь може бути досягнуте шляхом проведення відносно простих і маловитратних біотехнічних заходів. До таких заходів належать збереження підліску, окремих куртин дерев і дерев із дуплами, створення загущених посадок, висаджування густокронних деревних порід та колючих чагарників, а також облаштування штучних укриттів для диких тварин. Реалізація зазначених заходів сприяє підвищенню захисних властивостей угідь, покращує умови перебування мисливської фауни та забезпечує більш стабільне існування популяцій у природному середовищі. Підгодівля оленя благородного є важливим біотехнічним заходом, який проводять переважно у зимовий період після встановлення стійкого снігового покриву. Раціональна організація зимової підгодівлі сприяє підтриманню належного фізіологічного стану тварин, підвищенню їх виживаності та зменшенню 40 пошкодження лісових насаджень унаслідок обгризання кори та молодих пагонів. Для зимової підгодівлі оленів у природних умовах використовують сіно, гілковий корм, коренеплоди, зерно, зерновідходи, силос та інші корми. Найбільш придатним є лугове або лісове сіно з переважанням бобових трав, оскільки сіно, що складається переважно із злакових рослин та осок, оленями споживається значно гірше. Заготівлю сіна рекомендується проводити до кінця липня, залежно від погодних умов і фази розвитку трав’яної рослинності. Зберігати сіно необхідно у кормосховищах або добре провітрюваних накритих приміщеннях. У зимовий період сіно викладають у спеціально обладнані годівниці з розрахунку одна годівниця на 10–15 тварин. Важливим компонентом зимового раціону є також гілковий корм, який заготовляють переважно з листяних порід дерев. Для цього використовують молоді пагони осики, верби, тополі, горобини звичайної, дуба, ясена, клена та явора. Заготівлю гілкового корму доцільно проводити не пізніше червня, коли листя містить найбільшу кількість поживних речовин. Сушіння гілок здійснюють у затінених місцях або в добре провітрюваних приміщеннях у підвішеному стані. Для підвищення мінеральної цінності корму гілкові пучки іноді обробляють концентрованим сольовим розчином, занурюючи їх у нього на 10-15 хвилин із подальшим висушуванням. У зимовий період гілковий корм розміщують поблизу годівниць, а також на кущах і деревах у місцях концентрації тварин. Орієнтовна добова норма становить один-два гілкові пучки на одну особину. Систематичне проведення підгодівлі сприяє підтриманню стабільної чисельності популяції, покращує фізіологічний стан тварин та забезпечує ефективне ведення мисливського господарства. Для зимової підгодівлі олень благородного широко використовують коренебульбоплоди, зокрема кормовий буряк, моркву, картоплю та ріпу. Їх викладають у спеціально підготовлені корита, жолоби під годівницями або в окремі ємності, розміщені поблизу місць підгодівлі. Орієнтовна добова норма споживання коренеплодів для однієї особини в зимовий період становить 1,5–2 кг. Для підгодівлі також використовують зерно та зерновідходи більшості 41 сільськогосподарських культур, які є важливим джерелом енергії в умовах зимового дефіциту природних кормів. Значного поширення у практиці ведення мисливського господарства багатьох країн набуло використання силосу як високопоживного зимового корму для копитних тварин. Силос може мати різний склад залежно від наявної кормової бази. Для його приготування використовують зелень топінамбуру, люпину, вівса молочної стиглості та різнотрав’я приблизно у рівних співвідношеннях. Також застосовують суміші кормових культур із гілковим кормом, включаючи кору ялини та верби, суміші вики й вівса, а також трав’янисту рослинність, пагони деревних і чагарникових порід, листя та стебла чорниці, кору хвойних порід тощо. Незалежно від рецептури, до складу силосу повинні входити злакові та трав’янисті рослини у фазі молочної стиглості, бобові культури до утворення бобів, а також конюшина й різнотрав’я до початку цвітіння, що забезпечує високі поживні властивості корму. Для заготівлі силосу використовують різні типи сховищ: спеціально викопані земляні ями, бетонні або цементні місткості, бетонні кільця, поліетиленові мішки та інші герметичні конструкції. Силос є цінним соковитим кормом, який охоче споживається більшістю копитних тварин і сприяє підтриманню їх належного фізіологічного стану у зимовий період. Підгодівля оленя благородного має багато спільних рис із підгодівлею Козуля європейська, тому в практиці мисливського господарства ці заходи часто проводять одночасно із використанням годівниць подібної конструкції. Це дозволяє раціонально організовувати процес підгодівлі, ефективно використовувати кормові ресурси та забезпечувати потреби кількох видів копитних тварин. Повністю усунути вплив усіх несприятливих природних і антропогенних чинників на диких тварин практично неможливо. Проте за умов науково обґрунтованого та раціонального ведення мисливського господарства можна суттєво знизити негативний вплив багатьох факторів середовища на стан популяцій мисливської фауни. Для цього необхідним є систематичне виконання комплексу біотехнічних заходів, спрямованих на покращення кормових, захисних та відтворювальних умов 42 існування тварин. Особливого значення такі заходи набувають у найбільш критичні періоди життєвого циклу тварин, зокрема взимку, під час розмноження та вирощування молодняку. Ефективне впровадження біотехнічних заходів сприяє підвищенню виживаності тварин, стабілізації їх чисельності та підтриманню екологічної рівноваги в межах мисливських угідь. Регламентацію основних біотехнічних заходів, рекомендованих для умов Лісостепової правобережної зони України, наведено у таблиці 3.3. У ній представлено перелік основних біотехнічних заходів, строки та особливості їх проведення, а також їх значення для покращення кормових, захисних і відтворювальних умов існування мисливських тварин. Таблиця 3.3 – Регіональна регламентація основних біотехнічних заходів Лісомисливська Група № п/п Термін виконання, місяць року область заходів № заходу 1 Лісостепова А 3 ІІІ- V правобережна А 4 В разі необхідності А 5 В разі необхідності А 6 І-ІІ А 7 І-ХІІ, особлива увага А 8 І-ХІІ Б 1 В разі необхідності Б 3 В разі необхідності Б 5 І-ХІІ, особливо ІV - V Б 6 III-V, V ІІІ-ІХ, особлива увага Б 7 ІІІ- V Наведені у таблиці дані є важливою основою для планування та організації біотехнічних робіт у межах мисливських угідь, оскільки враховують природно- кліматичні особливості Лісостепової правобережної зони та біологічні потреби основних видів мисливської фауни. Дотримання зазначених рекомендацій сприяє підвищенню ефективності ведення мисливського господарства, стабілізації чисельності диких тварин та збереженню екологічної рівноваги в угіддях. 43 Під час організації підгодівлі мисливських тварин необхідно враховувати низку важливих біологічних та екологічних особливостей, що впливають на фізіологічний стан тварин у різні пори року. По-перше, упродовж зимового періоду природні кормові ресурси поступово виснажуються, а їх поживна цінність значно знижується. Це призводить до дефіциту доступних кормів та ускладнює забезпечення тварин необхідними поживними речовинами. По-друге, через нестачу висококалорійних кормів та значні витрати енергії на підтримання життєвих функцій організму найбільш ослаблений фізіологічний стан у більшості диких тварин спостерігається не в середині зими, а наприкінці березня – на початку квітня. Саме в цей період організм тварин максимально виснажується після тривалого зимового періоду. По-третє, птахи характеризуються значно інтенсивнішим обміном речовин порівняно зі ссавцями, унаслідок чого вони менш стійкі до тривалого голодування та потребують регулярного забезпечення кормами, особливо за несприятливих погодних умов. Крім того, найбільш критичним періодом року для більшості видів мисливських тварин є перша половина весни, коли природні кормові ресурси ще недостатньо відновилися, а енергетичні запаси організму після зимівлі вже значно виснажені. У зв’язку з цим своєчасне та правильно організоване проведення біотехнічних заходів, зокрема підгодівлі, має важливе значення для підтримання чисельності та життєздатності популяцій мисливської фауни. Для покращення кормових і захисних властивостей мисливських угідь упродовж багатьох років відповідно до нормативів, наведених у таблиці 3.4, створюються кормові та захисні ремізи. Їх облаштування є одним із важливих напрямів біотехнічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності мисливських угідь та створення сприятливих умов для існування мисливських тварин. Кормові ремізи забезпечують диких тварин додатковими джерелами кормів упродовж року, особливо в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди, коли 44 природна кормова база є недостатньою. Таблиця 3.4 – Приблизні норми штучного створення кормових полів та захисних ремізів, (га /на 1000 га лісових угідь) Кормо № з\п Типи мисливських угідь Захисні ремізи ві поля 1 Хвойні насадження Молодняки 1 групи віку 2.0 - Молодняки 2 групи віку та середньовікові насадження 2,5 5,0 Пристигаючі, стиглі та перестійні насадження 1,5 3,0 - 4,0 2 Листяні насадження Молодняки 1 групи віку 1,0 - Молодняки 2 групи віку та середньовікові насадження 1,0 4,0 - 5,0 Пристигаючі, стиглі та перестійні насадження 0,5 3,0-4,0 3 Змішані насадження Молодняки 1 групи віку 1,0 - Молодняки 2 групи віку та середньовікові насадження 1.5 5,0 Пристигаючі, стиглі та перестійні насадження 1,0 3,0-4,0 Захисні ремізи, у свою чергу, створюють умови для укриття, відпочинку та розмноження тварин, а також сприяють зменшенню негативного впливу несприятливих погодних умов і факторів турбування. Створення ремізів здійснюється з урахуванням біологічних особливостей основних видів мисливської фауни, типу мисливських угідь, кормової продуктивності території та рівня її захисних властивостей. Комплексне використання кормових і захисних ремізів сприяє стабілізації чисельності мисливських тварин, підвищенню екологічної ємності угідь та ефективному веденню мисливського господарства. На кормових майданчиках і у вольєрних господарствах Козуля європейська найбільш охоче споживає різнотравне сіно, листяні кормові віники, плющений 45 овес, висівки, макуху, сухарі, картоплю, кормовий буряк, моркву, капусту, а також дрібно подрібнений силос. Важливими компонентами раціону є також мінеральні добавки, зокрема кухонна сіль і крейда, які забезпечують потребу тварин у мікро- та макроелементах. Для цього виду характерне вибіркове споживання кормів: сіно та кормові віники тварини поїдають не повністю, а лише найбільш поживні та привабливі частини рослин. З одного кілограма якісного сіна козуля зазвичай споживає не більше половини, а залишки корму надалі практично не використовує. Для забезпечення безперервного надходження зелених кормів у різні періоди року в мисливському господарстві застосовується система «зеленого конвеєра» для козулі, схема якого наведена у таблиці 3.5. Використання такого підходу дозволяє рівномірно забезпечувати тварин свіжими кормами, покращує їх фізіологічний стан та сприяє підтриманню стабільної чисельності популяції. Таблиця 3.5 – Схема зеленого конвеєру для козулі. Культури Термін сівби Норма висіву і асіння Термін згодовування Врожай, внесенням доб з рив, ц/га ц/га насіння супер- калійн початок кінець фосфат а сіль Посів 3,0 1.5 2,0 Після танення 5- 80-100 Озиме жито минулого снігу 10квітня року 3,5 1,5 2,0 5-10 80-100 Озима пшениця квітня Багаторічні - - 1-5 1 -5 90-100 трави червня липня до 15 квітня з - - - 5 липня 20 липня 100-110 Бобово-злакові: 25 квітня з 15 15 липня 31 липня 100-110 1-а сівба травня 1 серпня 15 100-110 2-а сівба серпня 3-я сівба 46 Продовження таблиці 3.5 1 2 3 4 5 6 7 8 15-25 квітня 2,5 1,5 2,0 червень вересень 100-120 Покосні посіви віко-вівсяної суміші 15-25 квітня 1,5 2,5 1,5 100-120 Люпин після збирання озимих Багаторічні - - - - 25 червня вересень 100-120 трави Кормові Кінець - - - вересень жовтень 200-250 коренеплоди квітня Кормова капуста Квітень 0,005 2,0 1,0 жовтень листопад 400-500 Під час вирощування Топінамбур для потреб мисливського господарства слід враховувати, що частину зелених стебел на початку осені доцільно зрізати для заготівлі кормових віників. Такий корм вважається одним із найбільш цінних зимових кормів для козулі європейської незалежно від природно-кліматичних умов регіону, оскільки характеризується високою поживністю та доброю поїдністю. У випадках, коли кормові поля для козулі мають незначні площі та існує ризик їх відвідування кабаном диким, не рекомендується включати до сівозміни картоплю та топінамбур. Зазначені культури є особливо привабливими для кабанів, що може призводити до пошкодження кормових ділянок і зниження їх ефективності для інших видів мисливських тварин. Для захисту кормової капусти, вирощуваної для козулі та зайця сірого, від пошкодження лосем застосовують спеціальні відлякувальні засоби. Одним із ефективних способів є встановлення жердин із закріпленими пучками поліетиленових стрічок, які під дією вітру створюють шумовий ефект і відлякують тварин (рис. 3.1). 47 Рисунок 3.1 – Стаціонарні годівниці для оленів та козуль: а - із сховищем для кормів, б- годівниця-бункер, в - пересувна годівниця, г - годівниця з навісом. Підгодівля кабана дикого є важливим елементом біотехнічних заходів у мисливському господарстві. Досвід ведення мисливського господарства в європейських країнах, провідних мисливських господарствах України, а також результати практичних спостережень свідчать про те, що ефективна система біотехнічних заходів для кабана повинна передбачати створення мережі кормових полів та організацію осінньо-зимової підгодівлі. Поблизу природних або штучно створених захисних ділянок або ремізів, де кабани постійно перебувають або концентруються в окремі періоди року, доцільно закладати кормові поля. Орієнтовна площа таких ділянок має становити 1-1,5 га на кожні 1000 га лісових угідь. Кормові поля рекомендується розміщувати у трьох-чотирьох, а за необхідності – і в більшій кількості місць, рівномірно розподіляючи їх у межах території господарства. Створення кормових полів забезпечує кабанів додатковими джерелами корму, сприяє зменшенню їх міграційної активності, покращує умови зимівлі та знижує ризик пошкодження сільськогосподарських культур і лісових насаджень. Комплексне поєднання кормових полів із систематичною підгодівлею дозволяє підтримувати стабільну чисельність популяції та підвищує ефективність ведення мисливського господарства. 48 Годівниці для оленя благородного доцільно облаштовувати як стаціонарні конструкції, обладнані кормонакопичувачами. Такі споруди забезпечують тривале зберігання кормів, зменшують їх втрати та створюють зручні умови для систематичної підгодівлі тварин у зимовий період. Обов’язковими елементами годівниць є корита для соковитих кормів, комбікормів і мінеральних добавок, а також солонці. Оптимальна відстань між жердинами конструкції має становити 20- 25 см, що забезпечує зручний доступ тварин до корму. Для збереження природного ритму пересування та пасовищної активності оленів підгодівельні споруди – годівниці, силосні ями, копиці сіна та солонці – рекомендується розміщувати вздовж основних маршрутів тварин. З метою стимулювання регулярного пересування оленів між місцями підгодівлі доцільно прокладати спеціальні стежки або підтримувати наявні міграційні шляхи у належному стані. Восени та на початку зими олені часто виходять на озимі посіви, ділянки зібраних картопляних полів, де залишаються дрібні бульби, а також відвідують копиці лісового різнотравного сіна, заготовленого для потреб господарства. Такі місця природного живлення є доцільними для організації додаткової підгодівлі, оскільки вони вже активно використовуються тваринами. У випадках, коли олені регулярно відвідують приватні копиці сіна, найбільш доцільним є викуп сіна у власників або його обмін на фуражні корми, наявні в мисливському господарстві. Такий підхід дозволяє зменшити конфлікти з місцевим населенням, запобігти пошкодженню приватного майна та забезпечити раціональну організацію підгодівлі мисливських тварин. Підгодівля козулі європейської є одним із важливих напрямів біотехнічних заходів у мисливському господарстві. У природних умовах козуля намагається уникати несприятливих зимових умов шляхом сезонних переміщень на значні відстані – у райони з меншою висотою снігового покриву або в хвойні ліси, де умови зимівлі є більш сприятливими. Проте в умовах організованого мисливського господарства такі міграції є небажаними, оскільки призводять до втрати тварин для конкретних угідь. З метою утримання козулі в межах господарства доцільно організовувати систему кормових полів та стаціонарних годівниць. У зимовий 49 період козулі, обмежені у пересуванні через глибокий сніг і дефіцит кормів, змушені вести дуже обережний і прихований спосіб життя. Зазвичай вони займають невеликі індивідуальні ділянки площею близько 25-50 га, що забезпечує можливість виживання в умовах обмежених кормових ресурсів. Невелика площа кормових ділянок обумовлює існування козуль невеликими групами або поодинці. Найчастіше тварини тримаються групами по дві-три особини. Така значна розосередженість тварин у межах угідь ускладнює організацію їх підгодівлі та вимагає рівномірного розміщення кормових майданчиків і годівниць. Встановлено, що в суворі зими значна кількість козуль може гинути від захворювань, зокрема запалення легень, особливо в листяних насадженнях, які менш ефективно захищають тварин від вітру та опадів. У зв’язку з цим рекомендується створювати в рідколіссі та на галявинах спеціальні зимові укриття у вигляді навісів із годівницями, закритих із двох-трьох сторін для захисту від снігу та холодного вітру. З огляду на значну осілість козулі та невеликі розміри її індивідуальних ділянок, ефективним способом збереження й утримання цього виду в межах мисливських угідь є створення системи кормових полів за спеціальною схемою, яка нині широко застосовується у багатьох мисливських господарствах. Такий підхід сприяє покращенню умов зимівлі, підвищенню виживаності тварин та стабілізації чисельності популяції. Доцільно ці поля засівати овесом, кукурудзою, висаджувати картоплю чи топінамбур. Кормові поля у мисливському господарстві виконують подвійне призначення: з одного боку, вони сприяють зменшенню пошкодження сільськогосподарських культур дикими тваринами, а з іншого - використовуються як джерело кормів для заготівлі на зимовий період. Створення таких ділянок дозволяє покращити кормову базу мисливських угідь та забезпечити стабільне існування популяцій мисливських тварин упродовж року. Поблизу кормових полів, на відстані приблизно 500–800 м, доцільно облаштовувати підгодівельні майданчики, зокрема автоматичні годівниці. Рекомендується встановлювати дві парні автогодівниці на кожні 1000 га лісових угідь. Використання автоматизованих 50 систем підгодівлі дозволяє забезпечити рівномірне надходження кормів, зменшити їх втрати та підвищити ефективність біотехнічних заходів. Закладання кормів у годівниці здійснюють залежно від природно-кліматичних умов та забезпеченості угідь природними кормами, зазвичай починаючи з листопада-грудня. Підгодівельні майданчики та автогодівниці рекомендується розміщувати у лісових масивах на ділянках, які забезпечують тваринам спокій та захист від факторів турбування. Найбільш придатними місцями для облаштування підгодівельних споруд є невеликі лісові галявини, рідколісся з густим підліском, а також території поблизу захисних ремізів. Таке розміщення сприяє безпечному доступу тварин до кормів, знижує ризик їх турбування та покращує умови зимового утримання мисливської фауни. Кормові поля у мисливському господарстві виконують подвійне призначення: з одного боку, вони сприяють зменшенню пошкодження сільськогосподарських культур дикими тваринами, а з іншого – використовуються як джерело кормів для заготівлі на зимовий період. Створення таких ділянок дозволяє покращити кормову базу мисливських угідь та забезпечити стабільне існування популяцій мисливських тварин упродовж року. Поблизу кормових полів, на відстані приблизно 500–800 м, доцільно облаштовувати підгодівельні майданчики, зокрема автоматичні годівниці. Рекомендується встановлювати дві парні автогодівниці на кожні 1000 га лісових угідь. Використання автоматизованих систем підгодівлі дозволяє забезпечити рівномірне надходження кормів, зменшити їх втрати та підвищити ефективність біотехнічних заходів. Закладання кормів у годівниці здійснюють залежно від природно-кліматичних умов та забезпеченості угідь природними кормами, зазвичай починаючи з листопада–грудня. Підгодівельні майданчики та автогодівниці рекомендується розміщувати у лісових масивах на ділянках, які забезпечують тваринам спокій та захист від факторів турбування. Найбільш придатними місцями для облаштування підгодівельних споруд є невеликі лісові галявини, рідколісся з густим підліском, а також території поблизу захисних ремізів. Таке розміщення сприяє безпечному доступу тварин до 51 кормів, знижує ризик їх турбування та покращує умови зимового утримання мисливської фауни. Штучна підгодівля кабана дикого сприяє концентрації тварин на відносно невеликих ділянках лісу поблизу підгодівельних майданчиків або автоматичних годівниць. За умов достатнього забезпечення кормами в зимовий період кабани значну частину доби перебувають на місцях відпочинку, розташованих на відстані приблизно 200-1000 м від підгодівельних майданчиків. У природних умовах без організованої підгодівлі ці тварини за добу можуть долати відстані 3-7 км і більше у пошуках корму. Зменшення міграційної активності кабанів під впливом систематичної підгодівлі має як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це дозволяє підтримувати стабільну чисельність популяції та знижує ризик пошкодження сільськогосподарських культур. З іншого боку, надмірна концентрація тварин на обмежених територіях може сприяти виснаженню кормової бази, погіршенню санітарного стану угідь та підвищенню ризику поширення інфекційних захворювань. У зв’язку з цим підгодівельні майданчики необхідно рівномірно розміщувати по всій території мисливських угідь. Такий підхід дає можливість уникнути надмірного скупчення великих груп кабанів на окремих ділянках лісу, забезпечує більш рівномірний розподіл тварин та сприяє підтриманню стабільного екологічного стану мисливських угідь. У кабанів диких, яких систематично підгодовують на спеціальних майданчиках, досить швидко формується стійкий умовний рефлекс на звуки, пов’язані з доставкою кормів. До таких подразників належать скрип транспортних засобів, шум кінної тяги, стукіт предметів, голос людини та інші сигнали, що асоціюються у тварин із появою корму. Почувши подібні звуки, особини, які перебувають на відпочинку поблизу підгодівельних майданчиків, піднімаються та прямують до місця підгодівлі. Систематична підгодівля суттєво впливає на поведінку кабанів і змінює їх ставлення до людини. Молоді та середньовікові особини поступово втрачають природну обережність і стають більш довірливими. Водночас старі тварини зберігають настороженість і підходять до місць підгодівлі 52 лише після того, як переконаються у відсутності небезпеки та можливості безпечного живлення. За умов концентрованого викладання кормів у стаді формується певна ієрархія доступу до кормової бази. Дорослі особини, як правило, першими підходять до корму та допускають молодняк – підсвинків – до годівниць лише після власного насичення. У зв’язку з цим доцільно облаштовувати окремі годівниці для молодих тварин, що забезпечує рівномірніше споживання кормів усіма віковими групами та сприяє кращому фізіологічному розвитку молодняку (рис.3.2). Рисунок 3.2 – Годівниця для підсвинків Багато дослідників, зокрема П.Г. Козло та Хайнц Майнхардт, зазначають, що штучна підгодівля Кабан дикий поряд із позитивними наслідками має також певні негативні сторони. До позитивних результатів належать зниження зимової смертності тварин, покращення їх фізіологічного стану та збільшення чисельності популяції. Водночас тривале та систематичне проведення підгодівлі може призводити до поступової втрати кабанами природної витривалості та зниження їх адаптаційних можливостей до несприятливих умов середовища. За відсутності належного селекційного відбору така практика здатна сприяти ослабленню популяції, оскільки виживають і розмножуються менш життєздатні особини, які в природних умовах не витримали б конкуренції або складних умов існування. З метою контролю стану популяції поблизу підгодівельних комплексів доцільно 53 облаштовувати спеціальні спостережні вежі. Використання таких споруд дозволяє здійснювати кількісний та якісний облік тварин, оцінювати їх фізіологічний стан, проводити селекційний відбір неповноцінних особин, а також контролювати ефективність біотехнічних заходів. Комплексне поєднання підгодівлі з науково обґрунтованим селекційним відбором сприяє підтриманню здорової та стійкої популяції кабана в межах мисливських угідь. Підгодівля зайця сірого у більшості випадків не є критично необхідною, оскільки цей вид зазвичай здатний забезпечувати себе природними кормами навіть у зимовий період. Проте за умови правильно організованої підгодівлі зайці активно використовують кормові точки, концентруючись поблизу місць викладання кормів. Для зайця-русака характерне вибіркове споживання кормів. Тварини охоче поїдають якісне сіно та гілковий корм, однак практично не споживають забруднені або зволожені корми. У зв’язку з цим викладені корми необхідно регулярно замінювати, не чекаючи їх повного поїдання, що дозволяє підтримувати належний санітарний стан підгодівельних місць. З метою запобігання забрудненню кормів їх рекомендується викладати не безпосередньо на ґрунт, а на спеціально підготовлені конструкції. Для цього використовують решітки з гілок, встановлені в підгодівельних укриттях, купи хмизу або підвішують корм на гілках, закріплених у ґрунті (рис. 3.3). Такі способи підгодівлі забезпечують кращу збереженість кормів, підвищують їх доступність для тварин і сприяють ефективнішому використанню біотехнічних заходів у мисливських угіддях. Рисунок 3.3 – Споруди для підгодівлі зайців. 54 В умовах Лісостеп України Заєць сірий починає систематично користуватися штучною підгодівлею після встановлення стійкого снігового покриву, зазвичай наприкінці листопада – на початку грудня. У цей період доступність природних кормів значно зменшується, що підвищує значення організованих біотехнічних заходів. Найкраще зайці споживають сіно з Тимофіївка лучна та конюшини, висушені стебла і листя Топінамбур, капусту, а також березові віники зимової заготівлі. Саме ці корми вважаються основними для зимової підгодівлі зайця- русака завдяки їх високій поживності та добрій поїдності. Окрім основних кормів, русаки також використовують овес, листяні віники літньої заготівлі, брукву та пагони ялівцю. Різноманітність кормів сприяє покращенню фізіологічного стану тварин і забезпечує їх потребу в поживних речовинах у зимовий період. Для організації зимової підгодівлі ефективним є також використання кормових полів із посівами озимого жита та залишених нескошеними ділянок багаторічних трав. Такі кормові ділянки забезпечують зайців природними зеленими кормами навіть у зимовий період, покращують кормову базу мисливських угідь та сприяють підтриманню стабільної чисельності популяції виду. Підгодівля водоплавних птахів є важливим біотехнічним заходом у зимовий період, особливо на внутрішніх незамерзаючих водоймах України, де зимують окремі види водоплавної фауни. За відсутності систематичної підгодівлі в суворі зими значна частина птахів може загинути через нестачу кормів та складні погодні умови. Усі водойми, на яких концентруються зимуючі водоплавні птахи, підлягають обліку та контролю з боку користувачів мисливських угідь. Підгодівлю здійснюють із розрахунку приблизно 60–80 г зерна або зерновідходів на одну качку на добу. Для цього використовують зернові культури, комбікорми або інші доступні корми рослинного походження. Ефективним способом організації підгодівлі є використання спеціальних плаваючих плотиків. Один край такого плотика занурюють у воду, тоді як інший розташовують на березі. На ньому встановлюють невелике корито для корму або висипають корм безпосередньо на берег поблизу водойми. Така конструкція забезпечує зручний доступ птахів до 55 корму та зменшує його втрати. Водоплавні птахи досить швидко звикають до місць підгодівлі та постійно утримуються поблизу них. У результаті систематичного проведення підгодівлі більшість качок успішно переживає зимовий період, а навесні нерідко залишається для гніздування неподалік від місць зимового підгодовування. Це сприяє збереженню чисельності водоплавної фауни та підвищенню біологічної цінності мисливських угідь. Солонці. Сіль необхідне доповнення до їжі, тому що в природі тварини не знаходять її в достатній кількості. Солонці споруджують в тихих місцях, поблизу від води та в рідколіссі. Щільність солонців в мисливських угіддях залежить від поголів’я та видів копитних, а також структури ґрунтів та рослинності. На 100 га угідь встановлюють не менш 1-2 солонців. Основні типи солонців зображені на рисунку 3.4. Рисунок 3.4 – Типи солонців Солонці у вигляді рам є одним із ефективних і практичних видів мінеральної підгодівлі мисливських тварин. На відміну від природних пнів-солонців, які трапляються в природних умовах досить рідко, особливо в місцях найбільшої потреби тварин у мінеральних речовинах, штучно створені солонці дозволяють цілеспрямовано забезпечувати диких тварин необхідними мінеральними елементами. Конструкція такого солонця є відносно простою. На рівний гладко 56 зрізаний пень дуба, бука або іншої деревної породи, що залишається після проведення лісозаготівельних робіт, закріплюють спеціальну дерев’яну раму, виготовлену з товстих жердин м’яких порід деревини. Розміри та об’єм конструкції визначаються залежно від величини пня, чисельності мисливських тварин та особливостей конкретного мисливського угіддя, де встановлюється солонець. Оптимальна висота пня зазвичай становить 30-40 см. Особливо ефективними є рамні солонці, виготовлені з жердин розміром приблизно 35×25×12 см. Такі конструкції характеризуються невисокою вартістю, простотою виготовлення, гігієнічністю та максимально наближені за зовнішнім виглядом до природних пнів-солонців. Крім того, вони є зручними для регулярного поповнення мінеральної підгодівлі та довготривалого використання в умовах мисливських угідь. Використання солонців сприяє покращенню мінерального живлення мисливських тварин, підтриманню їх фізіологічного стану, розвитку кісткової системи та підвищенню загальної життєздатності популяцій. Солонець у вигляді стовпчика вважається одним із найбільш ефективних, економічних і гігієнічних видів мінеральної підгодівлі мисливських тварин. Його виготовляють із колоди м’яких порід деревини діаметром 15–20 см та довжиною 120–150 см. Конструкцію встановлюють вертикально, заглиблюючи в ґрунт на 30– 50 см для забезпечення стійкості. У верхній частині стовпчика видовбують або висвердлюють отвір довжиною близько 30 см, який заповнюють кухонною сіллю грубого помелу або спеціальною сіллю для підгодівлі тварин. Зверху можуть додатково розміщувати шматок кам’яної солі або лікувально-мінеральної суміші. Для підвищення привабливості солонця його іноді обробляють анісовою олією, запах якої добре приваблює диких тварин. Із зовнішнього боку стовпчика, під нахилом до нижньої частини внутрішнього отвору, просвердлюють невеликі канали, через які сольовий розчин поступово просочується та насичує деревину. Завдяки цьому сіль рівномірно проникає в поверхню стовпчика, що забезпечує тривале використання солонця тваринами. Для запобігання травмуванню тварин грубу кору зі стовпчика знімають, а поверхню ретельно зачищають. Верхній отвір 57 закривають спеціальною рухомою кришкою, через яку здійснюють поповнення запасів солі. У спекотний період солонець періодично зволожують водою для підтримання процесу просочування сольового розчину. Навколо основи солонця верхній шар ґрунту замінюють ущільненою глиною з невеликим заглибленням. Це дозволяє затримувати сольовий розчин біля конструкції та запобігає його швидкому просочуванню в ґрунт. Використання таких солонців сприяє забезпеченню мисливських тварин необхідними мінеральними речовинами, покращує їх фізіологічний стан та підвищує стійкість популяцій у природних умовах. У мисливських угіддях із високою чисельністю оленя благородного доцільно облаштовувати солонці у високих пнях, які мають природний вигляд і добре сприймаються тваринами в умовах лісового середовища. Такі конструкції є ефективним засобом мінеральної підгодівлі та водночас гармонійно інтегруються у природний ландшафт. Для створення подібних солонців використовують порожнисті стовбури хвойних або листяних порід дерев, зокрема ялини, липи, осики та інших видів. Дерево зрізають на висоті приблизно 150–200 см, у результаті чого утворюється високий пень із внутрішньою порожниною. Нижню частину порожнини, приблизно до висоти 20 см над поверхнею ґрунту, заповнюють добре ущільненою глиною, що запобігає вимиванню та проникненню сольового розчину в ґрунт. Після цього верхню частину пня заповнюють кухонною сіллю грубого помелу або спеціальною червоною сіллю для тварин. Поступово сіль просочується через деревину, насичуючи поверхню пня мінеральними речовинами. Великі копитні тварини охоче відвідують такі солонці та регулярно злизують сіль із поверхні деревини. З часом тварини не лише злизують сольовий наліт, а й обгризають деревину пня, просочену мінеральними речовинами. Використання високих пнів-солонців сприяє забезпеченню копитних необхідними мінеральними елементами, підтриманню їх фізіологічного стану та покращенню умов існування в межах мисливських угідь. 58 Описані вище типи солонців переважно використовують для розміщення сольових сумішей та сипких мінеральних добавок. Кускову сіль, як правило, закладають у спеціальні стовпчикові солонці з навісом або в солонці ясельного типу. Такі конструкції забезпечують кращий захист солі від атмосферних опадів, зменшують її втрати та подовжують термін використання. Солонці-ясла зазвичай закріплюють безпосередньо на стовбурах дерев, що забезпечує їх стійкість та зручність для використання тваринами. Солонці у вигляді ящиків найчастіше встановлюють на стаціонарних годівницях або поблизу підгодівельних майданчиків, де вони можуть одночасно використовуватися великою кількістю мисливських тварин. Використання сучасних конструкцій солонців є більш доцільним порівняно із земляними солонцями, які характеризуються низькою економічністю та недостатньою гігієнічністю. У земляних солонцях значна частина солі швидко розчиняється та просочується у ґрунт, що призводить до перевитрати мінеральних ресурсів і забруднення місць підгодівлі. Крім того, такі солонці можуть сприяти поширенню інфекційних захворювань серед тварин через накопичення бруду та вологи. Саме тому в сучасному мисливському господарстві перевагу надають стаціонарним, гігієнічним і довговічним конструкціям солонців. Водопої є важливим елементом біотехнічного облаштування мисливських угідь, оскільки наявність постійних запасів чистої води має вирішальне значення для нормального існування мисливських тварин. До основних джерел водопостачання належать річки, струмки, джерела, природні водойми та штучно створені поїлки. Природні джерела води потребують систематичного догляду та підтримання належного санітарного стану. Для цього їх регулярно очищають від намулу, рослинних залишків і сміття, а за необхідності – поглиблюють дно та укріплюють стінки камінням (рис. 3.5). Важливим заходом є також регулювання відтоку води за допомогою канав, дерев’яних або бетонних жолобів і корит, що дозволяє забезпечити стабільне функціонування водопоїв упродовж року. Джерела та штучні поїлки рекомендується 2–3 рази на рік дезінфікувати, а прилеглу територію обробляти розчинами мідного купоросу або негашеного вапна. 59 Рисунок 3.5 – Обладнаний струмок При цьому концентрація дезінфікуючих речовин повинна бути безпечною для водних організмів і не спричиняти негативного впливу на природні екосистеми водойм. Дикі тварини активно використовують не лише відкриті водойми, а й великі калюжі та заболочені ділянки, де вони можуть позбавлятися зовнішніх паразитів і захищатися від кровосисних комах. У мисливських угіддях, багатих на природні водойми та джерела, заходи з водозабезпечення переважно зводяться до підтримання їх належного санітарного стану, облаштування зручних підходів до водопою та укріплення берегів у місцях масового відвідування тваринами. У практиці мисливського господарства можуть використовуватися різні типи штучних поїлок. Наприклад, для дрібної дичини часто застосовують поїлки, виготовлені з розрізаних навпіл старих автомобільних шин. Також використовують конструкції з дерева, металу, бетону чи полімерних матеріалів залежно від умов місцевості та потреб господарства. Незалежно від типу конструкції, поїлки потребують постійного догляду: регулярної заміни води, очищення від забруднень та періодичної дезінфекції. Своєчасне проведення цих заходів сприяє підтриманню належного санітарного стану мисливських угідь, запобігає поширенню захворювань серед тварин та забезпечує стабільне функціонування водопійної системи. 60 Гальковиська і пурхалища. Гальковиська та пурхалища є важливими біотехнічними елементами мисливських угідь, необхідними для підтримання нормальної життєдіяльності зерноїдних видів птахів. Для ефективного процесу травлення таким птахам необхідна наявність у мускульному шлунку дрібних твердих частинок – переважно кварцових камінців, які забезпечують механічне перетирання корму. За умов дефіциту природної гальки відповідного розміру в угіддях птахи змушені здійснювати значні переміщення у пошуках необхідного мінерального матеріалу. Особливо актуальною ця проблема стає в осінній період, коли тетеруки, рябчики та глухарі активно відвідують узбіччя автомобільних доріг для збирання дрібної гальки. Такі переміщення суттєво підвищують ризик загибелі птахів унаслідок транспортного навантаження та випадків автобраконьєрства. З метою зниження антропогенного впливу доцільним є створення штучних гальковиськ у безпечних ділянках мисливських угідь – уздовж лісових просік, поблизу ярів, струмків, меліоративних каналів та інших малопорушених територій. Штучні гальковиська формують у вигляді насипів із дрібного гравію, річкової гальки або крупнозернистого піску. Найкращі результати забезпечує використання матеріалу з природних місць концентрації птахів, де вони традиційно поповнюють запаси гастролітів. Це пояснюється тим, що птахи вибірково споживають лише певні типи та фракції мінеральних частинок. Ефективність функціонування штучних гальковиськ значною мірою залежить від правильного вибору місця їх розташування. Найбільш результативним є поєднання таких об’єктів із ділянками підгодівлі та природними місцями жировки мисливських птахів. Комплексне розміщення біотехнічних споруд сприяє покращенню умов існування пернатої дичини, підвищенню її виживання та збереженню чисельності популяцій у мисливських угіддях. Для забезпечення ефективного функціонування гальковиськ у зимовий період важливим є їх захист від снігових заметів. З цією метою над такими ділянками часто облаштовують спеціальні укриття у вигляді навісів, які запобігають накопиченню снігу та забезпечують постійний доступ птахів до 61 гастролітів. Практично доцільним є також розміщення гальковиськ поблизу виворотнів дерев, що виконують природну захисну функцію та зменшують занесення поверхні снігом. У ряді випадків ефективним рішенням є створення гальковиськ на підвищених елементах рельєфу – пагорбах, відкритих схилах ярів або інших продуваних вітром ділянках, де сніговий покрив менш стійкий і не накопичується у значних об’ємах. Таке розташування дозволяє підтримувати доступність мінерального матеріалу для птахів протягом усього холодного періоду року. Гальковиська, які активно відвідуються пернатою дичиною, потребують регулярного догляду. Поверхню таких ділянок рекомендується періодично розпушувати шляхом перелопачування або розгрібання граблями. Це пов’язано з особливостями поведінки окремих видів птахів, зокрема глухаря, який підбирає необхідні камінці виключно з поверхні ґрунту і, на відміну від свійської птиці, не розгрібає субстрат у пошуках гастролітів. Проведення таких заходів сприяє підтриманню доступності гальки та підвищує ефективність використання біотехнічних споруд у мисливських угіддях. Під час проведення зимової підгодівлі мисливських птахів на підгодівельних майданчиках і в підгодівельних куренях доцільно додатково викладати суміш піску, дрібного гравію та деревної золи. Такі компоненти мають важливе значення для забезпечення фізіологічних потреб пернатої дичини. Представники родини курячих активно використовують піщані, пилові та зольні ванни для очищення оперення й позбавлення від ектопаразитів – кліщів, пухоїдів та інших шкідливих організмів. У природних умовах тетеруки, глухарі та рябчики на місцях жировки формують характерні заглиблення – «копки», які є типовими слідами їхньої життєдіяльності. Сіра куріпка для приймання пилових ванн переважно використовує природні виходи піску, розорані ділянки ґрунту або відкриті сухі поверхні. Досить часто птахи відвідують також старі попелища, де приймають зольні ванни. У мисливських угіддях, де природні місця для пурхання та пилових купань відсутні або трапляються в обмеженій кількості, виникає необхідність 62 облаштування штучних пурхалищ. У місцях регулярного перебування птахів іноді достатньо зняти верхній шар дернини на добре прогрітій сонцем ділянці, що створює придатні умови для пилових ванн. За відсутності відповідних ґрунтових умов у мисливські угіддя додатково завозять пісок. Штучні пурхалища зазвичай формують у вигляді піщаних насипів висотою близько 0,5 м та діаметром основи приблизно 1,5 м. Для підвищення ефективності їх використання на верхню частину насипу рекомендується додавати суміш золи та піску. Форма таких споруд переважно є природно-нерегулярною, а на поверхні доцільно створювати невеликі заглиблення, які імітують природні «копки» птахів і стимулюють їх до відвідування. Найбільш активно гальковиська та пурхалища використовуються птахами у період із другої половини серпня до середини листопада, тобто до формування стійкого снігового покриву. Водночас облаштування штучних гальковиськ і пурхалищ слід розглядати як додатковий біотехнічний захід, який доцільно застосовувати лише за умов недостатньої кількості природних аналогів у мисливських угіддях. Основні біотехнічні споруди, які застосовуються у мисливських господарствах України, їх конструктивні особливості та типові розміри наведені у додатках (А). До таких споруд належать підгодівельні майданчики, годівниці, солонці, навіси, укриття, гальковиська, пурхалища, а також приміщення для зберігання кормів і допоміжного інвентарю. Важливе значення для ефективного ведення мисливського господарства має раціональне розміщення біотехнічних об’єктів на території угідь. Споруди, призначені для зберігання кормів – сараї, навіси, комори та погреби – доцільно розташовувати поблизу підгодівельних майданчиків. Таке планування дозволяє значно спростити процес підвезення та викладки кормів, зменшити трудові витрати й скоротити використання транспортних засобів, що позитивно впливає на економічну ефективність біотехнічних заходів. Водночас зазначені споруди рекомендується розміщувати на певній відстані від сільськогосподарських угідь і населених пунктів. Це сприяє зниженню фактору турбування мисливських тварин, мінімізує ризик пошкодження 63 посівів дикими тваринами та забезпечує більш стабільне використання підгодівельних ділянок представниками мисливської фауни. Раціональна організація мережі біотехнічних споруд є важливою складовою підвищення продуктивності мисливських угідь та збереження чисельності мисливських видів. Мисливські вишки є важливими елементами інфраструктури мисливського господарства та використовуються для спостереження за дикими тваринами, проведення фотофіксації, облікових робіт, а також забезпечення безпечного проведення колективних полювань. Залежно від конструктивних особливостей та умов експлуатації розрізняють стаціонарні та пересувні вишки. Стаціонарні мисливські вишки зазвичай споруджують на міцно закріплених у ґрунті дерев’яних або металевих опорах – стовпах чи жердинах. Такі споруди повинні характеризуватися достатньою стійкістю, надійністю та забезпечувати хороший огляд території мисливських угідь. Особливу увагу приділяють правильному вибору місця встановлення вишки. З метою маскування та мінімізації турбування тварин їх рекомендується розташовувати на узліссях, поблизу лісових зрубів, галявин або окремих дерев і чагарників, які сприяють природному приховуванню споруди в ландшафті. Під час облаштування підходів до місця засідки необхідно враховувати особливості пересування мисливських тварин. Маршрути підходу бажано прокладати таким чином, щоб якомога менше перетинати звірині стежки, не залишати інтенсивних запахових слідів і не порушувати звичні шляхи міграції тварин. При організації засідки важливо також враховувати природне освітлення місцевості, зокрема положення місяця в нічний час, щоб світло не ускладнювало спостереження та проведення селекційного відстрілу. Раціональне використання мисливських вишок сприяє підвищенню ефективності моніторингу мисливської фауни, покращенню організації полювання та дотриманню вимог техніки безпеки у мисливських угіддях (рис.3.6). 64 Рисунок 3.6 – Стаціонарні вишки для обліку та відстрілу тварин (а) та мисливські засідки (б) Важливим напрямом біотехнічних заходів у мисливському господарстві є створення кормових плантацій, особливо в районах зимової концентрації мисливських тварин. Такі насадження виконують важливу кормозабезпечувальну функцію, сприяючи зменшенню пошкодження цінних лісових культур дикими копитними, насамперед представниками родини оленевих, а також забезпечують стабільність кормової бази у зимовий період. Для створення кормових плантацій можуть використовуватись різні категорії лісових угідь. Під час закладання таких насаджень перевагу надають швидкорослим деревним і чагарниковим породам, які добре поїдаються мисливськими тваринами, характеризуються високою здатністю до відновлення після пошкоджень та формують значний запас гілкових кормів упродовж вегетаційного періоду. Найбільш ефективними у цьому відношенні є верба, осика, береза, горобина та ліщина. Зазначені породи відзначаються невибагливістю до ґрунтових умов, морозостійкістю та здатністю швидко відновлюватися після об’їдання чи механічних ушкоджень. У країнах Західної Європи кормові плантації 65 є важливим елементом ведення мисливського господарства та займають у середньому 1–3 % площі лісових територій. Їх створення дозволяє підвищити продуктивність мисливських угідь і знизити антропогенне навантаження на молоді лісові насадження. Під час планування кормових плантацій необхідно враховувати структуру лісового фонду та віковий склад деревостанів. У масивах молодих лісових культур доцільно залишати зовнішні узлісся шириною 5-10 м по периметру ділянок, використовуючи їх для формування кормових смуг із верби, осики, горобини, берези та ліщини. У насадженнях середньовікового та стиглого віку ефективним заходом є збереження після суцільних рубок частини незаліснених лісосік для природного поновлення листяних порід. Такі ділянки протягом 8–10 років залишають без проведення лісогосподарських заходів, що забезпечує формування природних кормових заростей. У подальшому можливе введення часткових лісових культур із використанням великомірного садивного матеріалу та проведенням необхідного догляду за молодими насадженнями. На кормових плантаціях, створених уздовж внутрішніх узлісь, після зниження їх кормової продуктивності через 8-10 років рекомендується проводити омолодження шляхом зрізування деревних і чагарникових порід «на пень» на висоті 30-40 см. Такий захід стимулює інтенсивне утворення молодих пагонів, які характеризуються високими кормовими властивостями та активно використовуються мисливськими тваринами. Після проведення омолоджувального зрізування навесні на пнях активно формується коренева та пнева поросль, завдяки чому кормова плантація відновлює свою продуктивність і забезпечує формування гілкових кормів упродовж наступних 5-6 років. Така здатність деревних і чагарникових порід до інтенсивного вегетативного поновлення робить кормові плантації ефективним та економічно доцільним елементом біотехнічних заходів у мисливському господарстві. Практичний досвід ведення мисливських угідь свідчить, що на ділянках, залишених під кормові плантації вздовж периметра лісокультурних площ, через 6- 10 років відбувається природне поновлення цінних деревних порід. У результаті 66 цього втрати лісового господарства, пов’язані з тимчасовим використанням територій для потреб мисливської фауни, у більшості випадків майже повністю компенсуються природними процесами лісовідновлення. Завдяки природному заростанню такі ділянки часто не потребують проведення складних реконструктивних заходів. У подальшому, за необхідності, здійснюють лише часткове введення господарсько цінних деревних порід із використанням великомірного садивного матеріалу та проведенням відповідного догляду за культурами. Для забезпечення належної кормової ємності мисливських угідь рекомендується створювати в середньому 2-3 га кормових плантацій на кожні 1000 га угідь. У місцях постійного зимового скупчення представників оленячих площу таких насаджень доцільно збільшувати до 5 га, що дозволяє ефективніше підтримувати кормову базу та зменшувати пошкодження лісових культур дикими тваринами. Збагачення кормових ресурсів біотопів. У практиці ведення мисливського господарства в багатьох країнах широко застосовуються різноманітні методи підвищення природної кормової ємності лісових угідь для окремих видів мисливських тварин. Частина таких біотехнічних заходів є ефективною та економічно доцільною і для умов України. Одним із найбільш результативних способів покращення кормової бази є використання деревних порід, які підлягають видаленню під час проведення рубок догляду. Значне кормове значення для оленячих та зайцеподібних мають осика, верба, ялина та інші деревні породи, кора й молоді пагони яких активно поїдаються тваринами у зимовий період. Біотехнічні рубки доцільно проводити пізньої осені до настання сильних морозів або наприкінці зими у лютому-березні у місцях концентрації мисливських тварин. Для використання як кормову базу осику рекомендується заготовляти у віці до 40 років, коли кора ще не втратила поживних властивостей і не стала грубою. На одній ділянці зазвичай підрубують 5-10 дерев. Дерева, призначені для таких заходів, відбирають заздалегідь. Для збереження максимальної кількості поживних речовин у корі та кроні на висоті близько 1 м виконують кільцювання стовбура шляхом 67 зняття смуги кори шириною 2-3 см. Це обмежує відтік органічних речовин до кореневої системи та сприяє накопиченню поживних компонентів у надземній частині дерева. Осикові дерева підрубують або підпилюють на висоті 1,5–1,6 м від поверхні ґрунту таким чином, щоб стовбур залишався частково з’єднаним із пнем. Після валки дерево займає горизонтальне положення, спираючись однією частиною на пень, а іншою на гілки крони. У гірських умовах дерева доцільно укладати впоперек схилів. Такий спосіб забезпечує доступність кори та пагонів для тварин навіть за значного снігового покриву, оскільки дерева не заносяться снігом. Крім того, на підрубаних деревах часто формується поросль, завдяки чому вони можуть використовуватися як кормова база протягом 6-8 років. Подібні біотехнічні заходи застосовують і щодо верби білої, козячої та інших видів. Якщо висота дерев ускладнює доступ оленів і козуль до пагонів, стовбури підрубують і за допомогою ручних лебідок нахиляють до землі. Щоб запобігти розколюванню стовбура, дерево попередньо підв’язують нижче місця зламу на висоті 1-1,6 м. Після нахилення дерево залишається пов’язаним із пнем, а його крона стає доступною для тварин. Для запобігання пересиханню місця підрізу обробляють сумішшю глини з лісовою підстилкою або спеціальними садовими замазками. Найефективніше проводити такі роботи пізно восени. Уже наступного року на стовбурі та пні утворюються молоді пагони, які активно використовуються тваринами як корм. Тривалість продуктивного використання таких дерев становить у середньому 4-5 років. Важливе кормове значення для оленячих має також ялина, кора якої активно поїдається тваринами у зимовий період. Найбільш придатними для біотехнічних заходів є деревостани віком 15-30 років. З метою запобігання пошкодженню кори стоячих дерев уздовж доріг, просік, стежок та внутрішніх узлісь рекомендується валити другорядні малоцінні екземпляри ялини. Такі роботи проводять після завершення вегетаційного періоду – переважно восени. Дерева підрізують на висоті 1-1,5 м із протилежного боку до напрямку валки та укладають вздовж меж ділянок. У результаті утворюється своєрідний природний бар’єр, який 68 одночасно виконує функцію кормової бази та обмежує проникнення тварин у молоді насадження. Важливим природним кормом для оленячих у зимовий період є також ожина, листя якої зберігається зеленим навіть після настання холодів. Тому створення умов для розвитку ожинників має суттєве значення для підвищення кормової продуктивності мисливських угідь. У місцях природного поширення ожини під час рубок догляду рекомендується проводити куртинне зрідження насаджень на площах 0,1-0,3 га із зниженням повноти деревостану до 0,2–0,4. Частину зрубаних дерев залишають на місці для покращення росту ожини та підняття її пагонів над поверхнею ґрунту, що полегшує доступ тварин до корму в умовах значного снігового покриву. За помірної глибини снігу олені та козулі здатні розгрібати його на значних площах, добуваючи листя та пагони ожини. Кормові поля, плантації, ремізи. Важливими біотехнічними заходами, спрямованими на підвищення кормової ємності мисливських угідь, є створення кормових полів, кормових плантацій та реміз. Такі заходи мають особливе значення для забезпечення стабільної кормової бази мисливських тварин, насамперед копитних видів, упродовж різних сезонів року. Кормові поля закладають переважно в межах лісових угідь, однак при їх створенні недоцільно концентрувати посіви на великих площах. Найбільш ефективним є використання невеликих ділянок площею 0,2-1,0 га, непридатних для іншого господарського використання. До таких територій належать лісові галявини, міжквартальні просіки, траси трубопроводів, ліній електропередач та інші відкриті ділянки. Розосереджене розміщення кормових полів сприяє рівномірнішому розподілу тварин у межах угідь і зменшує ризик надмірного витоптування чи пошкодження посівів. У літній період кормові поля доцільно частково огороджувати для забезпечення належного росту рослинності, тоді як узимку рекомендується створювати проходи для вільного доступу тварин до корму, залишаючи закритими лише окремі ділянки. Для вирощування на кормових полях використовують високопоживні сільськогосподарські культури та кормові трави. Найбільш 69 поширеними є топінамбур (земляна груша), картопля, овес, кукурудза, жито, а також суміші вівса з горохом або вики з горохом. Серед багаторічних трав доцільно висівати райграс, тимофіївку, еспарцет, люцерну, дику петрушку та інші кормові рослини. Перевагу рекомендується надавати змішаним посівам, коли на одній ділянці вирощують одночасно 2–3 культури. Такі агрофітоценози приваблюють більшу кількість видів мисливської фауни та забезпечують різноманітніший кормовий раціон. Важливим аспектом ведення мисливського господарства є профілактика захворювань диких тварин, зокрема гельмінтозів. У природних умовах мисливські звірі здатні частково регулювати свій фізіологічний стан шляхом поїдання лікарських рослин. У зв’язку з цим доцільним є висівання різних видів полину вздовж лісових доріг, просік, на галявинах, трасах трубопроводів та інших відкритих ділянках. Споживання полину сприяє зменшенню кількості кишкових паразитів, що особливо важливо у зимовий період за умов обмежених кормових ресурсів. Для підвищення продуктивності природних кормових угідь застосовують заходи з окультурення малопродуктивних фітоценозів. Такі роботи проводять переважно ранньою весною. На попередньо підібраних ділянках здійснюють боронування або дискування ґрунту з подальшим підсівом багаторічних кормових трав – конюшини, тимофіївки, райграсу, люцерни та інших видів. Одночасно вносять мінеральні добрива – азотні, фосфорні та калійні, що сприяє покращенню росту рослинності та підвищенню кормової продуктивності угідь. Такі заходи забезпечують збільшення запасів природних кормів і створюють сприятливі умови для підтримання стабільної чисельності мисливських тварин. Розрахунок потреби у кормах для зимової підгодівлі мисливських тварин здійснюють з урахуванням лісомисливського районування, чисельності диких тварин у межах угідь, видової структури мисливської фауни та тривалості підгодівельного періоду. Правильне визначення обсягів кормів є важливою складовою ефективного ведення мисливського господарства та забезпечення стабільного функціонування популяцій у зимовий період. Під час планування 70 зимової підгодівлі за основу, як правило, приймають середню тривалість сезону підгодівлі близько 100 діб – орієнтовно з 1 листопада до 15 лютого. Водночас конкретні строки початку та завершення підгодівлі визначаються користувачем мисливських угідь залежно від погодних умов, висоти снігового покриву, температурного режиму, врожайності природних кормів та інших регіональних особливостей. Для більш раціонального використання кормових ресурсів сезон зимової підгодівлі умовно поділяють на три основні періоди. Перший період триває з 1 до 30 листопада (30 днів) і характеризується порівняно сприятливими кормовими умовами, тому в цей час тваринам викладають близько 25 % від повної добової норми кормів. Другий період охоплює грудень – з 1 до 30 числа (30 днів), коли погіршуються природні кормові умови та збільшується потреба тварин у додатковому живленні. У цей час обсяг підгодівлі підвищують до 50 % добової норми. Найскладнішим для мисливських тварин є третій період, який триває з 1 січня до 10 лютого (40 днів). У цей час, через значний сніговий покрив, низькі температури та дефіцит природних кормів, тваринам забезпечують повну добову норму кормів. Такий підхід дозволяє підтримувати фізіологічний стан мисливських тварин, зменшувати зимову смертність та запобігати пошкодженню молодих лісових насаджень унаслідок пошуку корму. Зимова підгодівля мисливських тварин може мати не лише систематичний характер, а й виконувати функцію резервного забезпечення кормами у критичних природно-кліматичних умовах. У таких випадках основною метою є створення страхового запасу кормів для підтримання життєдіяльності тварин у періоди глибокого снігового покриву, різких температурних коливань, ожеледиці та інших несприятливих факторів, які ускладнюють доступ до природної кормової бази. Організація зимової підгодівлі повинна базуватися на врахуванні біологічних та фізіологічних потреб різних видів мисливських тварин. Основні види кормів, які використовуються для підгодівлі диких мисливських тварин, а також рекомендовані норми їх заготівлі та викладки наведені у таблиці 3.6. 71 Таблиця 3.6 - Норми заготівлі та викладки кормів на 1 особину в сезон підгодівлі Одиниц Види мисливської фауни я Види кормів вимірю- Козу Заєць- Куріпка, Олень Кабан вання ля русак качки Сіно лісове, вікове, віко- вівсяне кг 40 10 1 - Сінаж (силос) кг 30 10 40 2 - Пучки із листяних порід шт. 50 20 - - - Снопики зернові шт. - - 5 5 Зерно, комбікорм, зернові відходи, кг 20 15 30 - 5 жолуді, букові горішки, ячмінь, овес Кукурудза у початках кг 40 20 80 2 - Коренеплоди кг 60 30 100 2 - До таких кормів можуть належати зернові культури, коренеплоди, сіно, гілкові корми, силос, жолуді, каштани, комбікорми та інші види природних і штучних кормових ресурсів. Склад кормової бази може коригуватися користувачами мисливських угідь залежно від природно-кліматичних умов, типу мисливських угідь, лісомисливського районування та наявності місцевих кормових ресурсів. Водночас під час планування біотехнічних заходів необхідно дотримуватися встановлених нормативів заготівлі кормів, що забезпечує ефективність зимової підгодівлі та стабільність популяцій мисливських тварин. Розрахунок максимальної потреби у кормах на зимовий період для забезпечення розрахункової чисельності мисливських тварин у межах мисливських угідь Звенигородського надлісництва наведено в таблиці 3.7. З огляду на те, що в останні роки зимовий період часто характеризується незначним сніговим покривом, значна частина природних і сільськогосподарських кормів залишається доступною для диких тварин. Зокрема, копитні види та польова дичина можуть використовувати післяжнивні рештки, а також сходи озимих культур упродовж більшої частини зими. 72 Таблиця 3.7 – Орієнтовні нормативи проектування біотехнічних споруд Підгодовува Годівниці, Види мисливської фауни льні Солонці Водопої навіси майданчики 1 на 10 Олень 1 на 10 оленів - 1 на 10 оленів оленів 1 на 20 Козуля 1 на 20 козуль - 1 на 20 козуль козуль 1 на 10 1 на 10 Кабан - 1 на 10 кабанів кабанів кабанів 1 на 20 1 на 20 Заєць-русак - - зайців зайців 1 на 1-1,5км Куріпка-сіра 1 на 25 птахів - - узлісся За таких умов тривалість активного періоду підгодівлі доцільно скорочувати до мінімально необхідного рівня. Водночас у мисливському господарстві слід передбачати формування резервного запасу кормів на випадок виникнення несприятливих або аномальних погодних умов, зокрема глибокого снігового покриву, утворення льодової кірки, ожеледиці чи різкого зниження температури. Це дасть змогу своєчасно забезпечити тварин кормами та зменшити ризик їх виснаження у критичні періоди зимівлі. Визначення необхідної кількості біотехнічних споруд у мисливських угіддях здійснюють відповідно до встановлених нормативів, наведених у таблиці 3.8. Такі розрахунки дають змогу обґрунтувати оптимальну кількість підгодівельних майданчиків, солонців, годівниць, навісів, пурхалищ, гальковиськ та інших об’єктів мисливськогосподарської інфраструктури з урахуванням площі угідь, чисельності мисливських тварин і їх сезонних потреб. Раціональне планування біотехнічних споруд сприяє ефективнішій організації підгодівлі, покращенню умов існування мисливської фауни та підвищенню продуктивності угідь. 73 Таблиця 3.8 – Найменування та обсяги біотехнічних споруд мисливського господарств Звенигородського надлісництва Біотехнічні споруди штучні годівниці солонці підгодівельні майданчики водопої норм обсяги норм обсяги, обсяги, норма норма обсяги, од. а , од. а од од. Олень 11 1/10 1 1/10 1 1/10 1 - - Козуля 58 1/20 3 1/20 3 1/20 3 - - Кабан 12 - - 1/10 1 1/10 1 1/10 1 Заєць 155 - - 1/20 8 - - 1/20 8 Куріпка 145 1/25 6 - - - - 1/1,5 Всього 10 ІЗ 4 9 Наявність достатньої кількості природних джерел прісної води у літній період не обмежує поширення мисливських тварин у межах угідь. За умов підтримання оптимальної чисельності козулі та дикого кабана існуюча природна водна мережа повністю забезпечує потреби тварин у водопої. У зв’язку з цим у мисливському господарстві відсутня необхідність у створенні штучних водопоїв. Природні водойми, струмки, заболочені ділянки та інші джерела води забезпечують сприятливі умови для життєдіяльності мисливської фауни та підтримання стабільного водного режиму в угіддях. 3.4 Практичні рекомендації щодо удосконалення ведення мисливського господарства Мисливські угіддя Звенигородського надлісництва загалом характеризуються сприятливими природними умовами для ведення мисливського господарства та можуть вважатися придатними для утримання і відтворення популяцій козулі, дикого кабана, зайця-русака та водно-болотної дичини. Наявна кормова база, структура угідь і природно-кліматичні умови забезпечують Види мисливської фауни Оптимальна чисельність, голів 74 можливість підтримання стабільної чисельності основних видів мисливської фауни. Водночас важливим завданням господарства є систематичне проведення біотехнічних заходів, спрямованих на збереження та підтримання ресурсів мисливських тварин на досягнутому рівні. Особливу увагу необхідно приділяти організації зимової підгодівлі, охороні місць концентрації тварин, підтриманню кормової бази та зменшенню негативного впливу несприятливих природних факторів. У роки з типовими кліматичними умовами викладку кормів доцільно проводити переважно наприкінці зимового періоду – на початку весни, коли природні кормові ресурси найбільш виснажені. За виникнення екстремальних погодних умов, зокрема після значних снігопадів, утворення льодової кірки або ожеледиці, підгодівлю мисливських тварин необхідно організовувати невідкладно, оскільки саме в такі періоди різко зростає ризик виснаження та загибелі тварин через обмежений доступ до природних кормів. Для підвищення ефективності ведення мисливського господарства та збагачення видового складу мисливської фауни, поряд із передбаченими проєктом лісогосподарськими та мисливськогосподарськими заходами, доцільно реалізовувати низку додаткових організаційно-біотехнічних рішень. Під час розроблення планів експлуатації мисливських ресурсів для кожного виду тварин насамперед необхідно визначати стратегічний напрям ведення господарства. Залежно від стану популяцій та умов угідь це може бути підтримання існуючої чисельності, її збільшення або, за необхідності, регулювання шляхом скорочення. План експлуатації повинен мати перспективний характер, однак його необхідно щорічно коригувати відповідно до результатів обліку тварин, стану кормової бази та загальної екологічної ситуації в угіддях. Ефективне ведення господарства щодо козулі значною мірою залежить від контролю чисельності хижаків та бродячих тварин. Особливу небезпеку для молодняка становлять вовки, лисиці та безпритульні собаки, які можуть спричиняти суттєві втрати популяції. За умов перевищення оптимальної щільності козулі – понад 50 особин на 1000 га угідь – виникає необхідність регулювання чисельності. Одним із основних методів є вплив 75 на статеву структуру популяції шляхом збільшення частки відстрілу самок із подальшим формуванням оптимального співвідношення статей на рівні 1:1. Дикий кабан характеризується високою екологічною пластичністю, а його чисельність значною мірою залежить від інтенсивності біотехнічних заходів та рівня господарського впливу. Завдяки проведенню підгодівлі, створенню кормових реміз та покращенню кормової бази щільність популяції може перевищувати екологічно допустимі межі. За чисельності понад 5 особин на 1000 га зростає ризик виникнення та поширення інфекційних захворювань, зокрема африканської чуми свиней, спалахи якої останніми роками неодноразово фіксувалися в Україні. Важливу роль у регулюванні чисельності та збереженні популяції кабана відіграє вольєрне господарство. Використання вольєрів забезпечує можливість ефективного контролю за чисельністю тварин, статевою та віковою структурою стада, ветеринарним і санітарним станом, проведенням селекційної роботи, а також сприяє боротьбі з браконьєрством і впливом хижаків. Популяції зайця-русака характеризуються високим репродуктивним потенціалом, однак їх чисельність значною мірою залежить від рівня антропогенного навантаження. До основних факторів, що негативно впливають на стан популяції, належать надмірне локальне вилучення під час полювання, браконьєрство, а також значна кількість хижаків і бродячих собак у мисливських угіддях. У зв’язку з цим необхідним є постійний контроль експлуатаційного навантаження та посилення охоронних заходів. Полювання на водно-болотну дичину доцільно проводити переважно в період сезонних міграцій, оскільки чисельність місцевих популяцій качок зазвичай є недостатньою для інтенсивного мисливського використання. Через складність прогнозування міграційних процесів і їх короткотривалий характер облік мігруючих видів та оцінювання стану їх ресурсів здійснюють спеціалізовані наукові установи. Вони проводять моніторинг чисельності птахів, розробляють методики обліку, надають рекомендації щодо створення екологічних коридорів на шляхах міграції, а також обґрунтовують необхідність обмеження або заборони полювання на окремих територіях. Полювання на водоплавну дичину повинно 76 здійснюватися виключно у встановлені законодавством строки, з дотриманням визначених лімітів добування та вимог раціонального використання мисливських ресурсів. 2. Під час проведення обліків мисливських тварин на території мисливського господарства доцільно застосовувати метод шумового прогону, який вважається одним із найбільш ефективних і відносно точних для умов Лісостепової зони України. Зазначений метод дозволяє отримати достовірні дані щодо чисельності та просторового розподілу основних видів мисливської фауни. Найбільш сприятливим періодом для проведення облікових робіт методом шумового прогону є зимові місяці – січень та лютий. У цей час відсутність листяного покриву на деревах і чагарниках забезпечує кращу оглядовість території та підвищує точність виявлення тварин на облікових площах. Крім того, зимовий період характеризується більш стабільним розміщенням тварин у межах угідь, що також позитивно впливає на достовірність результатів обліку. Для забезпечення максимальної точності отриманих даних шумовий прогін необхідно організовувати одночасно на всій території мисливського господарства. Такий підхід дозволяє уникнути повторного врахування тварин, які можуть переміщуватися між окремими ділянками угідь під час проведення облікових робіт. Комплексне та синхронне проведення обліків є важливою умовою об’єктивного оцінювання чисельності мисливських тварин і подальшого планування біотехнічних та експлуатаційних заходів. 3. З метою підвищення ефективності ведення мисливського господарства та зменшення втрат добутої дичини доцільно ширше залучати мисливських собак під час проведення полювання. Використання спеціально підготовлених собак значно полегшує процес пошуку, підйому та добору дичини, підвищує результативність полювання і робить його більш організованим та безпечним. Особливе значення застосування мисливських собак має для виявлення та добору підранків, що дозволяє мінімізувати безповоротні втрати мисливських ресурсів і запобігати загибелі поранених тварин. Такий підхід відповідає сучасним етичним принципам 77 раціонального мисливства та гуманного ставлення до мисливської фауни. Полювання із використанням спеціально навчених собак також сприяє підвищенню культури ведення мисливського господарства, забезпечує дотримання мисливських традицій та покращує якість організації мисливських заходів. Крім того, застосування собак дозволяє ефективніше проводити полювання на окремі види мисливських тварин у складних природних умовах, зокрема у густих чагарниках, заболочених угіддях і важкопрохідних лісових масивах. 4. Одним із перспективних напрямів підвищення ефективності ведення мисливського господарства є розвиток трофейного полювання, яке вважається ознакою високого рівня організації та культури мисливської справи. Раціонально організоване трофейне полювання сприяє не лише підвищенню економічної ефективності господарства, а й забезпечує проведення селекційного відбору та оптимізацію структури популяцій мисливських тварин. До мисливських трофеїв, що підлягають офіційній трофейній оцінці, належать роги, ікла, черепи, шкури та інші частини тіла мисливських тварин, здобуті у встановленому порядку під час полювання. Оцінювання трофеїв проводиться відповідно до чинних міжнародних і національних методик, що дозволяє визначати їх якість та трофейну цінність. 5. Полювання на місцеві види мисливської фауни, зокрема козулю, дикого кабана та зайця-русака, доцільно здійснювати під постійним контролем єгерської служби мисливського господарства. Такий підхід забезпечує дотримання встановлених правил полювання, контроль за обсягами добування тварин та раціональне використання мисливських ресурсів. Участь єгерської служби під час проведення полювання сприяє підвищенню рівня організації мисливських заходів, контролю за технікою безпеки, попередженню випадків браконьєрства та недопущенню порушень природоохоронного законодавства. Крім того, єгері здійснюють моніторинг стану популяцій мисливських тварин, контролюють дотримання встановлених лімітів добування та надають практичну допомогу мисливцям під час проведення полювання. Організація полювання під наглядом єгерської служби також дозволяє ефективніше проводити селекційний відстріл, 78 мінімізувати випадки поранення тварин і забезпечити більш раціональне ведення мисливського господарства. 8. Полювання на зайця-русака доцільно організовувати переважно у формі колективного полювання, що забезпечує вищу ефективність проведення мисливських заходів, кращий контроль за дотриманням правил полювання та підвищення рівня безпеки учасників. Проведення такого полювання рекомендується здійснювати на територіях, де не планується добування копитних мисливських тварин. Це дозволяє уникнути надмірного турбування популяцій козулі та дикого кабана, зменшує ризик порушення їхніх місць перебування та сприяє раціональному розподілу мисливського навантаження в угіддях. Крім того, розмежування ділянок полювання на зайця-русака і копитних тварин сприяє більш ефективній організації єгерського контролю, покращує дотримання техніки безпеки та забезпечує належний рівень охорони мисливських ресурсів. 9. Полювання на немісцеві види пернатої дичини, зокрема на голубів, доцільно проводити не по всій території мисливського господарства, а лише на спеціально визначених ділянках. Такий підхід дозволяє мінімізувати фактор турбування мисливських тварин, насамперед копитних видів, і запобігати їх небажаному переміщенню до угідь інших користувачів. Надмірний рівень шумового та антропогенного навантаження під час полювання може негативно впливати на поведінку диких тварин, порушувати структуру їхніх місць перебування та спричиняти сезонні міграції за межі господарства. У зв’язку з цим організація полювання на пернату дичину повинна базуватися на принципах раціонального просторового розподілу мисливського навантаження. Місця проведення полювання доцільно визначати щороку з урахуванням стану кормової бази, особливостей сезонного розміщення тварин, умов гніздування та концентрації мисливських видів. Такий підхід сприятиме більш ефективному використанню мисливських ресурсів, збереженню стабільності популяцій та підвищенню рівня ведення мисливського господарства. 79 11. У разі повного вичерпання встановленого ліміту добування окремих видів мисливських тварин або пернатої дичини полювання на відповідний вид необхідно своєчасно припиняти. Закриття полювання здійснюється шляхом видання відповідного наказу по мисливському господарству. Такий підхід забезпечує дотримання принципів раціонального використання мисливських ресурсів, запобігає надмірному експлуатаційному навантаженню на популяції тварин та сприяє збереженню їх стабільної чисельності. Оперативне припинення полювання після досягнення встановлених обсягів добування є важливою складовою ефективного управління мисливським господарством і виконання вимог природоохоронного законодавства. 3.5 Оцінка сучасного стану ведення мисливського господарства Звенигородського надлісництва Звенигородське надлісництво є користувачем мисливських угідь та має сформований колектив кваліфікованих фахівців, здатних забезпечувати ефективне ведення й подальший розвиток мисливського господарства. У господарстві систематично впроваджується комплекс організаційних, охоронних і біотехнічних заходів, спрямованих на покращення умов існування мисливських тварин та підвищення рівня їх охорони. Основною метою проведення зазначених заходів є підтримання оптимальної чисельності мисливської фауни, збільшення популяцій основних мисливських видів, покращення кормових і захисних умов угідь, а також забезпечення стабільного функціонування природних екосистем. Перелік основних заходів із ведення мисливського господарства наведено у таблиці 3.9. 80 Таблиця 3.9 – Біотехнічні заходи, які були проведені мисливським господарством Звенигородського надлісництва впродовж попереднього ревізійного періоду [19] Одиниці По роках Назви заходів вимірюва 2017 2018 2019 ння Заготівля кормів: Сіно тонн Пучки з гілок дерев тис. шт. 1700 1700 1700 Коренеплоди тонн 2 2 2 Зерно тонн 32 30 32 Зерновідходи тонн Сіль тонн 0,3 0,3 0,3 Спорудження біотехнічних споруд: Годівниці шт. 8 8 8 Солонці шт. 12 12 12 Навіси для зберігання кормів шт. 3 3 3 Створено: Підгодовувальних майданчиків шт. 8 Виготовлено та встановлено: Аншлаги шт. 6 6 Витрати на ведення мисливського господарства за даними 2ТП (мисливство): Загальні витрати тис. гри. 22,2 36,0 36,0 Охорона, відтворення та облік диких тис. гри. 22,2 22,0 22,0 тварин, упорядкування угідь тис. грн. 23,4 18,0 18,0 Надходження від ведення мисливського господарства Охорона мисливських угідь здійснюється єгерською службою Звенигородського надлісництва, яка забезпечує контроль за дотриманням вимог природоохоронного та мисливського законодавства на території господарства. Працівники єгерської служби регулярно проводять рейдові перевірки з метою виявлення порушень правил полювання, недотримання встановлених нормативів використання мисливських ресурсів, а також попередження та припинення випадків браконьєрства. Важливим напрямом діяльності господарства є фінансування заходів зі збереження, охорони та відтворення дикої фауни. Щорічно на проведення біотехнічних, охоронних та організаційних заходів виділяються 81 необхідні кошти, що відповідає вимогам Закон України «Про мисливське господарство та полювання», зокрема положенням статті 30 щодо охорони, відтворення та раціонального використання мисливських тварин. Реалізація таких заходів сприяє підтриманню стабільного стану мисливських ресурсів та підвищенню ефективності ведення мисливського господарства. Наприкінці 2019 року на території мисливських угідь Пехівського лісництва було створено два вольєри для напіввільного утримання мисливських тварин. Їх функціонування спрямоване на покращення відтворення мисливської фауни, збільшення чисельності окремих видів та підвищення ефективності ведення мисливського господарства. Один із вольєрів, розташований у кварталі 42, виділі 1, призначений для розведення плямистого оленя. Площа вольєра становить 21 га. Для формування маточного поголів’я до господарства було завезено 15 особин із інших мисливських господарств. У процесі утримання тварини успішно адаптувалися до місцевих природно-кліматичних умов і вже дають потомство, що свідчить про ефективність створених умов напіввільного утримання. Другий вольєр, розташований у кварталі 56, виділі 3, займає площу 3,5 га та використовується для розведення дикого кабана. На момент проведення мисливськовпорядних робіт у вольєрі утримувалося 6 дорослих особин та 11 молодих кабанів. Враховуючи випадки поширення африканської чуми свиней, які останніми роками неодноразово фіксувалися в Україні, у господарстві проводяться необхідні профілактичні та ветеринарно-санітарні заходи, спрямовані на недопущення виникнення та поширення захворювання. Вольєрне розведення мисливських тварин має низку переваг порівняно з вільним утриманням. Воно забезпечує можливість контролю чисельності популяцій, регулювання статевої та вікової структури поголів’я, проведення ветеринарного нагляду, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ефективнішого управління процесами відтворення. Створення вольєрів для напіввільного утримання диких тварин спрямоване на збільшення чисельності мисливської фауни, збагачення видового складу угідь та 82 формування стабільних популяцій мисливських видів перед початком мисливського сезону. Таким чином, за результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що рівень ведення мисливського господарства у Звенигородському надлісництві є достатньо високим та відповідає сучасним вимогам раціонального природокористування. Господарство характеризується належним рівнем організації мисливськогосподарських заходів, ефективною системою управління мисливськими ресурсами та комплексним підходом до охорони й відтворення мисливської фауни. У межах мисливських угідь систематично проводяться обліки чисельності мисливських тварин, реалізуються охоронні та біотехнічні заходи, здійснюється зимова підгодівля, підтримується належний санітарний і ветеринарний стан угідь. Значна увага приділяється створенню сприятливих умов для існування диких тварин, збереженню кормової бази, регулюванню чисельності окремих видів та підвищенню продуктивності мисливських угідь. Мисливське господарство Звенигородського надлісництва є прикладом впровадження екологічно орієнтованого підходу до ведення мисливського господарства, який поєднує принципи охорони біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів і сталого розвитку. Реалізація таких заходів сприяє покращенню якості мисливських угідь, підтриманню стабільного стану популяцій мисливських тварин та розвитку екологічно відповідального мисливства. За результатами бонітування мисливських угідь встановлено, що значна частина території належить до високопродуктивних категорій. Близько 60 % площ угідь віднесено до І та ІІ класів бонітету, що свідчить про сприятливі природно- кліматичні та кормові умови для існування основних видів мисливської фауни. Отримані результати підтверджують високий потенціал угідь для подальшого розвитку мисливського господарства та доцільність впровадження подібних підходів в інших регіонах України. Мисливські угіддя Звенигородського надлісництва характеризуються високим рівнем природної придатності для ведення мисливського господарства та створюють сприятливі умови для існування, 83 відтворення і раціонального використання основних видів мисливської фауни. Завдяки поєднанню лісових масивів, польових ділянок, водно-болотних угідь і захисних насаджень на території господарства сформовано різноманітні біотопи, які забезпечують тварин необхідними кормовими, захисними та репродуктивними умовами. Особливо сприятливими угіддя є для козулі європейської, дикого кабана, зайця-русака та водно-болотної дичини, чисельність яких підтримується завдяки належному рівню ведення мисливського господарства та проведенню систематичних природоохоронних заходів. Важливим напрямом діяльності господарства є реалізація комплексу біотехнічних заходів, спрямованих на підтримання стабільної чисельності мисливських тварин, покращення їх кормової бази та підвищення продуктивності мисливських угідь. До таких заходів належать організація зимової підгодівлі, створення кормових полів і реміз, облаштування солонців, годівниць, укриттів, гальковиськ, пурхалищ, а також проведення заходів із покращення захисних властивостей угідь. Особливу увагу приділяють охороні місць концентрації тварин, боротьбі з браконьєрством, контролю чисельності хижаків і безпритульних тварин, що позитивно впливає на стан популяцій мисливської фауни. За умов типових кліматичних особливостей регіону підгодівлю мисливських тварин доцільно організовувати переважно наприкінці зимового періоду та на початку весни, коли природна кормова база суттєво виснажується, а потреба тварин у додаткових кормах зростає. У цей період важливо забезпечити своєчасну викладку концентрованих, соковитих і грубих кормів, що дозволяє підтримувати належний фізіологічний стан тварин та зменшувати їх негативний вплив на молоді лісові насадження і сільськогосподарські культури. Особливого значення біотехнічні заходи набувають у роки з несприятливими погодними умовами. Своєчасне проведення біотехнічних заходів у критичні зимові періоди дозволяє знизити ризик виснаження та загибелі тварин, підтримати стабільність популяцій, запобігти масовим міграціям мисливських видів за межі господарства та забезпечити ефективне функціонування мисливських угідь у довгостроковій перспективі. 84 ВИСНОВКИ 1. Проведений аналіз природно-кліматичних умов та особливостей виробничої діяльності засвідчив, що територія розташування досліджуваних мисливських угідь характеризується значним біологічним і лісогосподарським потенціалом. Сукупність сприятливих природних чинників створює оптимальні передумови для формування високопродуктивних, екологічно стійких і біологічно збалансованих мішаних деревостанів. Висока родючість ґрунтового покриву, сприятливий гідротермічний режим та належний рівень розвитку лісогосподарської інфраструктури забезпечують ефективне природне й штучне лісовідновлення, що позитивно впливає на стан і розвиток мисливського господарства. Раціональне поєднання природно-ресурсного потенціалу території з науково обґрунтованою організацією мисливськогосподарських заходів сприяє успішній реалізації завдань щодо відтворення лісових ресурсів, підвищення рівня біорізноманіття та забезпечення екологічної стабільності навколишнього природного середовища. 2. У результаті проведення обліку чисельності мисливських тварин та аналізу сучасного стану мисливських угідь Звенигородського лісгоспу встановлено, що в межах господарства підтримується оптимальна щільність основних видів мисливської фауни. Зокрема, чисельність козулі європейської в середньому становить 22-25 особин на 1000 га угідь, що відповідає науково обґрунтованим біотехнічним і екологічним нормативам для умов лісостепової зони України. Чисельність дикого кабана утримується на рівні близько 15 особин на 1000 га, що свідчить про достатню кормову базу та сприятливий стан природних середовищ існування. Популяція зайця-русака характеризується стабільними показниками щільності у межах 30-35 особин на 1000 га, що вказує на задовільний екологічний стан агроландшафтів і лісових біотопів. Водночас чисельність фазанів перебуває на рівні 50-60 особин на 1000 га, а сірої куріпки 35–40 особин на 1000 га угідь. Такі показники свідчать про підтримання належного рівня екологічної рівноваги в мисливських угіддях, стабільність кормових і захисних умов для тварин, а також 85 забезпечують достатній ресурсний потенціал для раціонального ведення мисливського господарства. 3. У межах Звенигородського лісництва сформовано різноманітні за природними характеристиками типи мисливських угідь, які забезпечують сприятливі умови для існування, відтворення та підтримання стабільної чисельності мисливської фауни. За структурою угідь територія господарства представлена кількома основними категоріями, кожна з яких виконує важливі екологічні та господарські функції. Переважну частку мисливських угідь становлять лісові біотопи близько 65 % загальної площі. Вони представлені сосновими, дубовими, грабовими та мішаними насадженнями, які є основними місцями перебування козулі європейської, дикого кабана, куниці лісової, лисиці звичайної та інших видів мисливських тварин. Польові угіддя займають близько 25 % території та включають сільськогосподарські землі, перелоги, луки й лісові галявини. Ці ділянки є важливими стаціями для зайця-русака, фазана звичайного та сірої куріпки, а також слугують кормовими територіями для окремих видів хижих ссавців. Наявність відкритих просторів у поєднанні з природною рослинністю позитивно впливає на формування кормової бази та сприяє підтриманню видового різноманіття. Комплексне поєднання лісових, польових і водно-болотних угідь забезпечує формування збалансованої екосистеми мисливського господарства, сприяє підтриманню екологічної рівноваги, підвищенню біорізноманіття та створює належні передумови для ефективного й раціонального ведення мисливського господарства в межах лісогосподарських територій. 4. Територія мисливських угідь Звенигородського надлісництва має чітко організовану просторову структуру, що забезпечує ефективне ведення мисливсько- господарської діяльності та належний контроль за станом природних ресурсів. Загальна площа мисливських угідь становить 4648,4 га, з яких близько 56,0 га зайнято дорожньою мережею та іншими елементами інфраструктури. Територія господарства поділена на окремі адміністративно-функціональні єгерські обходи, що дозволяє раціонально організувати охорону угідь і проведення біотехнічних 86 заходів. У межах лісомисливської території функціонує декілька єгерських обходів, кожен із яких охоплює визначену площу угідь та закріплений за відповідальним працівником єгерської служби. На кожного єгеря покладаються обов’язки щодо здійснення контролю за чисельністю мисливських тварин, проведення облікових робіт, організації підгодівлі диких тварин, догляду за біотехнічними об’єктами та запобігання випадкам браконьєрства. Такий територіальний поділ мисливських угідь сприяє більш раціональному використанню трудових ресурсів, підвищує ефективність охорони мисливської фауни, забезпечує систематичний моніторинг стану популяцій тварин та створює належні умови для стабільного функціонування мисливського господарства в межах надлісництва. 5. У Звенигородському надлісництві здійснюються цілеспрямовані заходи щодо інтродукції та реадаптації окремих видів мисливської фауни, спрямовані на збагачення видового складу тварин, підвищення продуктивності мисливських угідь і відновлення популяцій видів, чисельність яких у природному середовищі зазнала скорочення. Реалізація таких заходів є важливою складовою сучасної системи ведення мисливського господарства та базується на принципах зообіотехнології й раціонального природокористування. Одним із основних напрямів цієї діяльності стало проведення реадаптації фазана звичайного (*Phasianus colchicus*), чисельність якого в угіддях господарства упродовж останніх років характеризується стабільною позитивною динамікою. Формування стійкої популяції забезпечується шляхом випуску в природне середовище особин, вирощених у напіввільних умовах із дотриманням відповідних технологічних та ветеринарно-санітарних вимог. Випуск птахів здійснюється переважно у найбільш придатних польових та лісостепових біотопах, які характеризуються достатньою кормовою базою, наявністю захисних умов та оптимальним рівнем антропогенного навантаження. Перед випуском усі особини проходять ветеринарний контроль і профілактичний огляд, що дозволяє мінімізувати ризики поширення інфекційних та паразитарних захворювань серед диких популяцій тварин. Заходи з інтродукції 87 та реадаптації мисливських видів мають важливе екологічне й господарське значення, оскільки сприяють підтриманню біорізноманіття, підвищенню стійкості природних екосистем, покращенню трофейних якостей мисливської фауни та забезпечують формування стабільної ресурсної бази для раціонального ведення мисливського господарства в довгостроковій перспективі. 6. Ветеринарно-санітарне обстеження мисливських угідь Звенигородського лісництва засвідчило загалом сприятливий епізоотичний стан території та відсутність критичних загроз для популяцій основних видів мисливської фауни. Наявність достатньої кормової бази, природних джерел водопостачання, захисних стацій та належний рівень проведення природоохоронних і біотехнічних заходів створюють оптимальні умови для існування та відтворення диких тварин. У межах мисливського господарства систематично здійснюються ветеринарно- профілактичні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення та попередження поширення небезпечних інфекційних і паразитарних захворювань, спільних для тварин і людини. Особлива увага приділяється моніторингу таких захворювань, як сказ, туляремія, трихінельоз і токсоплазмоз. З цією метою проводиться відбір зразків біологічного матеріалу від диких тварин із подальшим направленням їх до спеціалізованих ветеринарних лабораторій для проведення відповідних досліджень. За результатами останніх ветеринарно-санітарних обстежень випадків масових спалахів інфекційних захворювань або загибелі мисливських тварин на території господарства не зафіксовано, що свідчить про стабільний епізоотичний стан угідь. Комплексне проведення ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів сприяє підтриманню належного рівня біологічної безпеки мисливських угідь, забезпечує стабільність популяцій мисливських тварин та створює передумови для ефективного і безпечного ведення мисливського господарства. 88 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гром М.М. Упорядкування мисливських угiдь : навч . посібн. [для студ. ВНЗ]. Львів : Вид-во УкрДЛТУ , 2003 . – 106 с 2. Гром М.М. Лісовпорядкування: навч. посібник. Львів: НЛТУ України, 2013. – 264с 3. Бачинський В.І., Бабин І.М., Бачинський В.В. Особливості обліку та розподілу загальновиробничих втрат підприємств сфери послуг. Вісник ЖДТУ Економічні науки. Житомир, 2010. № 3 (53). С. 28-31. 4. Бондаренко В.Д. Біотехнія: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]. Львів: Престиж інформ, 2002. Ч. 2. 352 с. 5. Настанова з упорядкування мисливських угідь / упоряд. та голов. ред. М.В. Шадура. Київ : Вид-во Держкомлісгосп України, 2002. 114 с. 6. Козаченко І.В., Поліщук В.В., Балабак А.Ф. Особливості фауни та характеристика мисливських угідь на прикладі державного підприємства «Уманське лісове господарство» . Науковий вісник НЛТУ України. Львів, 2016. Вип. 26.8. С.96-102. 7. Євтушевський М.Н. Мисливські тварини України на волі та в вольєрах. Черкаси. Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2012. 376 с. 8. Догонова О.В. Заєць сірий: сучасний стан та заходи з покращення умов проживання виду у ТОВ «Вепр-СК» : кваліфікаційна робота : спец. 205 «Лісове господарство». Поліський національний університет, каф. лісівництва, лісових культур та таксації лісу;. Житомир, 2022. 41 с. http://ir.polissiauniver.edu.ua/handle/123456789/13188 . 9. Власюк В. П., Догонова О. В., Шмат І. П. Заходи щодо зниження чинника неспокою у мисливських угіддях. Лісові екосистеми: сучасні проблеми і перспективи досліджень-2022 : матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Житомир, 30 травня 2022 р. Житомир, 2022. С. 14-15. 89 10. Власюк B.П. Динаміка чисельності зайця сірого (Lepus europaeus Pall.) в умовах Лісостепової зони Житомирщини в осінній період. // Наук. вісн. нац. лісотех. ун-ту України. 2015. Вип. 25.2. С. 42-47. 11. Власюк В.П., Шмат І.П., Догонова О.В. Роль узлісся як середовища проживання мисливських тварин. Лісівнича освіта і наука: стан, проблеми та перспективи розвитку : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції, м. Малин, 19 травня 2022 р. Малин, 2022. С. 53-54. 12. Догонова О. В. Встановлення впливу факторів на якість мисливських угідь для зайця сірого в умовах ТОВ «ВЕПР-СК». Особливості зимової підгодівлі козулі європейської у мисливських угіддях // Проблеми ведення та експлуатації лісових і мисливських ресурсів : матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.- практ. конф. присвяченої пам’яті професора А.І. Гузія, 12 жовтня 2022 р. : збірник тез повідомлень. Житомир, 2022. С. 24–25 13. Власюк В.П., Поліщук О.Є. Видовий склад кормів зайця сірого у зимовий період в умовах Житомирського Полісся. Contribution of young scientists on forestry, wood processing technologies and horticulture : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Київ, 11-12 трав. 2017 р. Kиїв, 2017. С. 13 14. Власюк В.П. Просторово-типологічна організація населення зайця сірого (Lepus europaeus Pall.) в умовах Житомирщини та вплив факторівсередовища на її формування : дис. … канд. с.-г. наук : 06.03.03. Житомир, 2012.184 с. 15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань мисливського господарства, полювання та рибальства, охорони, використання та відтворення тваринного світу : Закон України від 21.01.2010 № 1827-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 10. Ст. 108. 16. Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства. Мисливство. URL: https://lis-ck.gov.ua/?page_id=168. 90 17. Біотехнічні заходи в мисливському господарстві – мисливський туризм. URL: https://jak.koshachek.com/articles/biotehnichni-zahodi-v-mislivskomu- gospodarstvi.html. 18. Ковбенко О. А. Довідник мисливця. Харків, 2008. С. 253–257. 19. Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Звенигородське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства. Державне агентство лісових ресурсів України, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об’єднання, Українська лісовпорядна експедиція. Ірпинь. 2019. 244 с. 20. Григор’єв О.Я., Гноєвий І.В. Довідник з годівлі тварин в умовах штучно створеного середовища. Харків. 2020. 212 с. 21. Євтушевський М.Н. Плямистий олень в Україні та за її межами. Київ. Видавничий дім «ЕКО-інформ»2009. 192 с. 22. Єремєєв В., Єфімов В. Регіональні аспекти глобальної зміни клімату. Вісник НАН України. Вип. 2. 2003. С. 14–19. 23. Генсірук С.А. Ліси – багатство і окраса землі. К., Наук. думка, 1980. 212 с. 24. Відтворення лісів та лісова меліорація в Україні: витоки, сучасний стан, виклики сьогодення та перспективи в умовах антропоцену: монографія. Колектив авторів. / За заг. ред. С.М. Ніколаєнка. Київ : Ліра-К, 2019. 317 с. 25. Користувачі мисливських угідь Вінниччини, Кіровоградщини, Черкащини порахували звірів у лісах регіону. / Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства / Режим доступу : https://cw.forest.gov.ua/no_cache/pres-sluzhba/novina/article/koristuvachi-mislivskikh- ugid-vinnichchini-kirovogradshchini-cherkashchini-p . Дата звернення: 20.03.2025. 91 ДОДАТКИ 92 ДОДАТОК А Рисунок А.1 – Вольєрне господарство Свидівського лісництва Черкаської області 93 Рисунок А.2 – Вольєрне господарство Свидівського лісництва Черкаської області 94 Рисунок А.3 – Виїзне практичне заняття вольєрному господарстві Свидівського лісництва Черкаської області 95 Рисунок А.4 – Розведення свині дикої у вольєрному господарстві Свидівського лісництва Черкаської області 96 Рисунок А.5 – Господарські заходи у вольєрному господарстві Свидівського лісництва Черкаської області MIHICTEPCTBO OCBITM IH AYKH YKPAÏHY yEPKACHKHŽ IEPKABHMĂT EXHOJIOIYHHMY HIBEPCHTET OakyI5TeT TeXHONOriŇ, 6yniBHHITBa Ta pauioHaIbHOrO npupoOKopHCTYBaHHA (na3Ba hakynbTeTy) Kaoenpa iicOBoro rocIOnapcTBa Ta paiOHaNbHOro ippojokopHCTYBaHHA (nOBHa HaIBa kapcipu) «lo 3axHCTY 1OTiymeHO» 3a6. Kajenpu JIIPI IHrpija EMEPHC miannc) (iHiuiann, npisBue) 2026 p. TPADIYHA J0KYMEHTAILA 10 KBani)ikanišnoi poốoTH 0 akaJaBp a (ocBiTHBO-KBanihikauiÄHHÄ piBeH) Ha TeMy: «bioTeXHİYHİ 3axoHA K eJIeMeHT CTaJIOr0 BeIeHHA MHCJIHBCLKOrO rOcIHOnapetBa B YMOBax BiJILXİBeILKOr0 JIİCHHUTBa 3BeHHrOponCLKOrO HaIJİCHHUTBa ɖinii «leHTpaJbHMÍ JIiCOBHă ohic II< «Jlicu YKpaïHH»» (Ha3ea TeMH 3riNHO 3 Haka30M) BuKOHaB: 3106yBay BHMOŤ OCBiTH 4 Kypcy, rpynn JIT-27 CneuiabHOCTİ: 205 «JlicoBe rocnonapcTBO> (Wnop i Ha3Ba HanpaMy ninroTOBKH, CneuianbHOCTİ) PeuuiTHHK Hasapiň AHATOnİňOBHY (npi3BMue, iM'a, no őaTbKOBİ 3106y4a BHUỊoi ocBiTH) KepiBHHK CBiTJaHa KJTHOYKA (npi3BHue Ta iHiuianH) HopMOKoHTPOb, THrpina YEMEPHC (npisBHue Ta iHiuiaIH) 3acBinyyo, o y uiň KBanioikauiňHIÄ poốoTỈ HeMaE 3ano3H4eH5 3 npab İHIHX aBTOpÍB bes BinnOBiJHHX nocHNaHb 3n06yBay BHIoï oCBİTH, YepkacH 2026 poky 1 Слайд 1 Слайд 2 2 Слайд 3 Слайд 4 3 Слайд 5 Слайд 6 4 Слайд 7 Слайд 8 5 Слайд 9 Слайд 10 6 Слайд 11 Слайд 12 7 Слайд 13 Слайд 14 8 Слайд 15 Слайд 16 9 Слайд 17 Слайд 18 10 Слайд 19 Слайд 20 11 Слайд 21 Слайд 22 12 Слайд 23