Оцінка ролі лісів Черкаського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" у збереженні ґрунтового покриву

Осадчий, Сергій Васильович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9869
Title:	Оцінка ролі лісів Черкаського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" у збереженні ґрунтового покриву
Authors:	Ключка, Світлана Іванівна Осадчий, Сергій Васильович
Keywords:	черкаське надлісництво;ґрунтовий покрив;лісові екосистеми;лісові насадження;ерозійні процеси;водна ерозія;вітрова ерозія;гумусоутворення;ґрунтотвірні процеси
Issue Date:	5-Jun-2026
Abstract:	Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 79 сторінок, 9 рисунків, 15 таблиць, 41 джерело, мультимедійна презентація. Мета роботи полягає в комплексній оцінці ролі лісових насаджень Черкаського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" у збереженні ґрунтового покриву та визначенні їх протиерозійної ефективності в сучасних природно-кліматичних і господарських умовах. Об'єкт дослідження - лісові екосистеми Черкаського надлісництва філії "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України", а також стабілізуюча роль ґрунтового покриву як одного з ключових компонентів їх функціонування та екологічної стійкості. У кваліфікаційній роботі представлено комплексну характеристику природних умов території Черкаського надлісництва, з урахуванням географічних, кліматичних та едафічних чинників; досліджено особливості формування та просторову диференціацію ґрунтового покриву в межах об'єкта дослідження; оцінено вплив лісових насаджень на інтенсивність і прояви ерозійних процесів, зокрема водної та вітрової ерозії; проаналізовано роль лісової підстилки у процесах гумусоутворення та покращенні фізико-хімічних властивостей ґрунтів; вивчено ґрунтотвірні процеси шляхом застосування профільного методу діагностики з метою встановлення морфологічних та генетичних особливостей ґрунтів і їхнього впливу на функціонування лісових екосистем.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/9869
Appears in Collections:	205 Лісове господарство (Лісове господарство)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРБ С. Осадчий, 05.06.2026.pdf Restricted Access		7.63 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
YEPKACLKHŇ CHERCASSY 
AEPKABHMŇ STATE 
TEXHOJIOTIYHHM TECHNOLOGICAL 
YHIBEPCHTET UNIVERSITY 
205 <«JIicoBe rocnonapcTBO» 
(wnop iH a3Ba cneuianbHOCTri) 
Kadenpa JlicoBOrO rOcnonapcTBa Ta paujoHaNbHOro ipupogokopHCTYBaHHA 
A HOT AII 
Ha KBAnipikauišny poőoTy 6akanaspa 
3A06yBaya BHIIoi oCBİTH Ocan4oro Cepria BacHIbOBHYa 
(npi3BHue, iHiuianH) 
Hà TeMy: OuiHKa poui JIicİB YepkacbKoro HanJIiCHHUTBa hiniï «leHTpaTbHHĂ 
nicoBuů obic» I|I «licu YkpaiuH» y 36epekeHHİ rpyHTOBOrO HOKPHBy 
BunycKHa KBaniikauižHa pobora akanaBpa: 79 cTOpİHOK, 9 pucyHKİB, 
15 TaonHIL, 41 MKepeNO, MYyIbTHMeIİŽHa npeseHTaIis, 
Mera poõoTH: IOJIATae y KoMIJIeKCHiĂ OLİHLİ poii IicOBHX HacanKeHH 
YepkacbKOro HanıicHHUTBa hinii «lenTpanbHHň IicOBHÝ ohic» I «Jlica 
y KpaiH» y 30epexeHHỈ rpyHTOBOrO IOKpHBY Ta BH3HayeHHİ İX IIpoTHepo3iŽHoi 
edeKTHBHOCTİ B cyyacHHX IIpupoNHO-KIİMATHYHHX i rocnOIapCBKHX yMOBaX, 
06'€KT 10CILIDKeHH JIiCOBİ eKocHCTeMH epkacbKorO HanıicHHITBa iuiï 
«LLeHTpaIbHHÄ JicoBHă oic» Il «JlicH YKpaïHn», a TakoK CraốinisyKO4a pob 
IpyHTOBOrO IIOKPHBY AK OIHOTO 3 KJIKO YOBHX KOMIIOHeHTİB iX oyHKIİOHyBaHHA Ta 
eKoJoriyHOỈ CTÍÄKOCTİ. Y KBanihikauišHiŭ po60Ti npenCTaBIEHO KOMIIeKCHY 
XapakTepHcTHKy ipuponHMX YMOB TepuTOpi1 YepkacbKOro HanIiCHHITBa, 3 
ypaxyB aHHAM reOrpapiyHux, KTİMaTAYHHX Ta enaçiHHX YHHHKİB; AOCIiIKeHO 
ocooNHBOcri dopmyBaHHS Ta npocTopOBa Au¢epeHLiauis rpyHTOBOrO IOKPHBY B 
Mexax o6'eKTa nocIiIKeHH; oLİHeHO BIIHB JİcOBHX HacarKeHE Ha iHTeHCHBHİCTE 
i npogBu eposiğHHX npoueciB, 30KpeMa BOJHOi ra BiTpOBoi eposi; npoaHanisyBaHO 
poIb nicOBoi nigcTHIKH Y npouecax ryMycoyTBOpeHHA Ta nOKpameHHİ ģisAKO 
xİMİYHHXx BJaCTHBOCTeň IpyHTİB; BHBYeHO IpyHTOTBIPHỈ IpouecH IIAKOM 
3acTOCyBaHHA IpoinbHOrO MeTOIY IiarHOCTHKH MeTOKO BCTaHOBJIeHHA 
MOpjonoriHHx Ta reHeTHYHHX oco6MB0cTeň rpyHTİB İ ŽXHbOro BIUIHBY Ha 
yHKIjOHYBaHHA NİcOBHX eKOÇHCTeM. 
Cepriň OCAJMŇ 
(npisBHume, iHİųjaIH) 
2026 p. 
YEPKACLKHŇ CHERCASSY STATE 
AEPKABHMÄ TECHNOLOGICAL 
TEXHOJIOrIYHHĂ UNIVERSITY 
YHIBEPCHTET 
cneuiaIbHİCTH 205 <«JlicOBe rocnogapcTBO» 
(UHop i HazBa cneuianbHOCTi) 
Kaçenpa JlicoBoro rOcnonapcrBa Ta pauioHaTbHOrO IpupoxokopHcTYBaHHS 
BIJITYK 
Ha KBAniikauišny po6oTy 6akanaspa 
3A06yBaya BHUIOŤ ocBiTH Ocanyoro Cepria BacHJboBHYa 
(npi3BHue, iM'a, no-6aTbKOBİ 3106yBa4a BHIoi ocBİTH) 
Ha TeMy: OuiHKa poni niciB YepKaCbKOro HanJicHHITBa oiii «eHTpaIbHHĂ 
JIicOBHÄo dic» III <«Jlicu YkpaïHH» y 36epezxeHHi rpVHTOBOrO noKpHBY» 
IlpencTaBJICHa KBanihikauižHa poooTa Ocanyoro C.B. € N0cIİIHHIBKOFO, AKa 
BiIINOBinae yciM BHMOaM 3aBIaHHA. 
3n00y BayeM BALOŤ ocBiTH OcaruHM C.B. IpOBeNEHO rpyHTOBHe oipakoBaHHA TA 
CHCTEMaTH3airo cnenianisOBaHHX HaykoBuX 1Kepen. Ilin yac nOciKeHHA 3IİŇCHCHO 
KOMIIIEKCHY O[İHKy Ta ponb IicoBHX HacaıkeHb YepkacbKoro HaniiCHMUTBa iii 
«lleTpansHuÄ IicOBHű oþic» |1 «Jlicu Ykpain» y 36epexeHHİ rpyHTOBoro noKpHBy Ta 
BUSHAYCHHİ ix npoTHeposiňHOỈ eeKTHBHOCTİ B cyyacHHX IpupoIHO-KIİMaTHHHX i 
rocnonapcbKHX yMOBax. ABTopOM BHKOHaHO peKorHOCĻHpyBaTBHe oőcTeKEHHA TePHTOpii 
IIIAipHeMCTBa, a TaKOK ipoaHaTİ3OBAHO pob icOBoŤ İJCTHJIKA y ipoĻecax 
ryMycoyTBOPeHHA Ta nOKpameHHİ hisnko-xİMİYHHX BIīacTHBOCTeň rpyHTİB; BHB4eHO 
IpyHTOTBİpHİ IIpouecu IAXOM 3acTOCyBaHHA IIpoiIBHOro MeTOIy mjarHOCTHKH 3 METOHO 
BCTaHOBJIeHHA MOpþo.iori4HHX Ta reHeTHYHHX oco6IHBOcTeňr pyHTİB i iXHBoro BIJIHBy Ha 
¢yHKILİOHY BaHHA JIiCOBHX eKOCHCTeM. 3a pe3yibTaTaMH ipoBeneHoÏ poőoTH 
coopMyIbOBaHO aprymeHTOBaHİ BHCHOBKH Ta pozpo6neHO IIpaKTHYHİ peKoMeHnaujii. IliI 
yac BHKOHaHHA KBaiqikaĻiŽHOÏ po60TH 310őyBa4 nponatTpyBaB HaneKHHĂ piBeHb 
TeopeTHYHHX 3HaHL Ta ipopeiŽHHX KOMINETEHTHOCTeĂ, Heo6xiņHHX JIA BHpimEHHA 
aKTyaNbHHX 3aB,JaHb y rary3ı, yMIHHA ipalioBaTH 3 HaykOBOKO JIİTepaTypoko Ta 
HOpMaTHBHO-IpaBOBHMH 10Ky MeHTaMH, aHanisyaTH OTpHMaHİ pe3yNETaTH. Y npoueci 
IigroTOBKH poooTH 3106yBa4 iposBHB BHCOKHĂ piBeHb caMOcTİŽHOCTİ, BiNnOBinaIbHe 
CTaBJIeHHA 10 BHKOHaHHA IIOCTaBJIeHHX 3aB1aHb, 3AaTHÍCTE 10 HayKOBOro IIOIIyKy Ta 
aHaiITHYHOrO MHCJIEHHA. 
3aranbHa ouiHKa KBanioikauiÄHOi poóTH Ta BHCHOBOK KepiBHHKa npo MOKIHBİCTE 
1onycKy poőoTH 10 3axucTy nepen EK. PekoMeH10BaHO: npencraBnEHY KBaniğikaiŽHy 
po6ory nOIy CTHTH 10 3axHCTy, ouiHKy «BiAMİHHO»), 3106y Bauy BHIoi ocBiTH 
OcaovoMy Cepeio Bacuibosuvy npucBoÏTH KBaihikauiio «6akanaBp 3 JIİCOBOro 
rocnonapcTBa» 3a cneuiaNbHicTIO 205 «JlicoBe rocnonapcrBO». 
KepiBHHK: K.IIexaror.H., 101eHT 
(nocaņa, BYeHe 3BaHHA, B4eHHĂC TyniHb) 
CBiTJIaHa KJIIOYKA 
{iianHc) (iHiujann, npisBHuIe) 
2026 p. 
PEUEH31A 
Ha KBanipikauiňy poooTy 6akauaspa 
3106y Ba4a BHUIoi ocBİTH HepkacbKOro nepKaBHOro TeXHOJNOriYHoro yHIBepcHTeTy 
pakylbTeTy TeXHOJIOriÄ, 6yiiBHHITBa Ta pauioHaNbHOro npuponoKopHCTY BaHHA 
KapeipH IiCOBOro rocnolapcTBa Ta pauioHanbHOrO ipuponOKoPHCTY BaHHA 
cneuiaNbHİCTb 205 <«JlicoBe rOcnONapcTBO) 
(uIH)p Ta l3B) 
Ocanyoro Cepris BacHbOBM4a 
(npiBBMILC. İM"H. no 0aLKOBİ 3100\ Baa BHOi oCBİTH) 
Ha TeMy: 
<«OuiHKa poJi iciB YepracbKoro HaJIicHMUTBa hiniï «leHTpaJIbHHĂ 
IİcOBHÖ ohic» Il «Jicu y KpaïnH» y 36epexeHHi rpYHTOBOrO IKpHBY» 
KBanioikauiăHa pooota CKNanaCThCA 3 pospaxyHKOBO-I10ACHIOBaTbHoi 
3ariucKH, AKa MİCTHTh 79 cTopiHOK; rpağiyHoro Marepiany 25 cnañnis 
īpezeHTauii. 
BinnoBinnicTb KBanihikauišnoi po60TH CneuiaJbHOcTi Ta 3aB1aHHO 
KBanihikauiňHa pooora B nOBHIň Mipi BiJIIOBİJac ocBİTHiň nporpami Ta 
IOCTaBJIeHOMy 3aB1HHIO. 
AKTyaJIbHiCTE TeMH KBAJlihikauiňnoi poõoTH 
AKTyaIbHHM HaipaMOM Hay KOBOrO A0CJIILDKEHHA_ € OIHKa rpyHTOOXOpOHHOİ 
eekTHBHOCTİ IiCOBHX HacanKCHb y_ KOHKPeTHHX IpHpoTHO-TepuTOpianbHMX 
yMOBaX. 3oKpeMa, 3HaYHHý iHTepec CTaHOBJIATH TepuTOpii 3 pisHoMaHİTHHMH 
JİCopoCIHHHHMM YMOBAMH Ta iilBHI|eHHM_pIBHeM rOcnONapcbKoro oCBOCHHA, Io 
AKHX HaneKHTb YepkacbKe HajuiicHMLITBO. TyT 10€]HYI OTbCA pi3Hi THIH IpyHTỈB, 
penbe)y Ta pociHHHOCTİ. 3YMOBJIHOE CKJIalHY AMHaMiKy B3a€MOi 
KOMIIOHeHTIB eKOCHCTeM. 
BinnoBinHicTL Cy4acHOMy piBHo po3BHTKY HaykH İT eXHİKH 
KBanihikauiğHa poõoTa nOBHOO Miporo Bi)IIOBİJac cy4acHOMY piBHIO po3BHTKY 
JiciBHH4Oi HaykH Ta ipaKTHKH, y Iiponeci |0cJIiAKEHHA BHKOPHCTaHO aKTyalbHİ 
HaykoBi iIxoAM TaKcaLujŽHOrO aHani3y COCHOBHX AepeBOCTaHiB 3 
ypaxyBaHHAM CyyaCHMX eKOnori4HHX İ rocIONapCbKHX BHKJMKİB, NOB'A3aHHX 3İ 
3MİHaMH KJIİMaTY, noripueHHAM CaHirapHoro cTaHy HacakeHb, Heo6xİJHiCTKO 
IIABHIeHHA ix CTİÄKOCTi Ta BIIpOBalKeHHAM ipuHIMniB Őe31epepBHoro 
nicoBIOpsnky BaHHA. Poố0Ta 6a?ycTbCA Ha BMKOpHCTaHHİ Cy4acHMX MeTOIIB 
36opy, CHCTeMaTH3allii Ta aHai3y iciBIIHYOÏ iH)opMauii, |0 AO3BOIHJIO 
o0'CKTHBHO OuiHHTH CTaH i ipoykTHBHİCTb cOCHOBHX 1epeBOCTaHIB, A 
oopooKH OTPHMaHHX AaHMX, npOBeneHHA CTaTHCTHYHHX po3paxXyHKİB, Nooy10BM 
aHaniTHYHHX 3anexHOCTeň, rpaikiB AiarpaM 3acTOCOBaHO cyyacHİ 
þyHKLujOHaNbHİ MOKIHBOCTİ nporpaMHOrO 3aốezneyeHHA Microsoft Excel. Ile 
3aõe3ne4HIO HanexHHĂ piBeHb N0CTOBIDHOCTI pe3yJI6TaTIB A0CIINKEHHA, IX 
Hao4HiCTL Ta oőrpyrToBaHicTb, l|) B)uIOBİ/|ac ey4aciIHM BMMOraM 1O BAKOHaHHA 
KBaJiiikaųiğHHX pooiT y raiy3i JIICOBOTO rOCHOlapcTBa. 
3KBaarJailiboHa xapakTepneTHKa KBAJIİhikaniMuoï 
po6orH 
iKaųiňHa pooora BMKOHaHa y iOBHIÝ BJUIOBİJLOcTi Ị0 BHMOr MeTONH4HHX 
pekOMeHlaiiň, BCÍ pO3paxyHKM BÍJUIOBİJlaioTBI HMOraM ICTY. 
3ayBaxenna AO KBaJIihikaniünoï poooTH 
CyTTCBHX 3ayBakeHb KBAJIiQiKaiųıýHa p00OTa HeMac. BucHOBOK Ipo Mipy paxoBoï nijrorOBKH 3/|06yBa4a BHLoï ocBiTH 
BHKOHaHa KBaNipikaiÝHa poóOTa CBİJ[44T5 Jpo BHCOKMŇ piBeHb paxoBoi 
IliroTOBKM 3106yBaya BHIoi OCBİTH. y IipoIeCI NaKEHHA aBTOP 
IlpoņeMOHCTPY BaB IpyHTOBHİ 3HaHHA 3 JliciBHMIITBa, licOBOÏ eKoNOrii, 
IpyHT03HaBCTBa, paųioHaJlbHOro ipupoIOKOPHCTY BaHHA Ta OXopOHH 
HaBKOJIHWHbOro ipupoHOrO cepelOBMIIla, a TakOK 31aTHiCTh eheKTHBHO 
3acTOCOBYBaTH HabyTI TeopeTHYHI 3HaHHA JIA BHpieHHA aKTyalbHMX HaykOBO 
ipakTH4HHX 3aBlaHb. 3100yBayeM IIpOBeleHỌ KOMILJTEKCHHÝ aHaii3 poll IICOBMX 
CKOCHCTeM Yepkacbkoro HalUIICHWI|TBa y 3ÓepeKEHHI (pyHTOBOrO lOKpHB), 
N0CJIINDKEHO BIIJIHB pi3HHX THIIİB HacajKeHb Ha npoTH|İIO epo3iMHHM NpouecaM, 
30epexeHHA poAOHOCTİ rpyHTiB_ Ta IIDITpHMaHHA eKOIOrİYHOỈ CTaoibHOCTİ 
TepTOpii. y p000TỈ BHKOPHCTAHO Cy4aCHỈ MeTOIH 30opy, oopo6KH Ta aHani3y 
İHHoPMauii, BMKOHaHO HeoőxiHİ pospaxyHKH IOKa3HHKIB rpyHTO3axHCHoi 
eceKTHBHOCTİ JIiCİB, IpOBeNCHO y3araJıbHeHHA OTPHMaHHX pe3yIbTaTIB Ta 
coopMyIbOBaHO 06rpyHTOBaHỈ BHCHOBKH. ABTOP IIponeMoHCTPY BaB HaBHYKM 
caMOCTIMHOrO IpOBeleHHA HaykoBMX JOCJIIIDKEHb, poõoTH HaykOBOFO 
IITepaTYpoo, HOPMaTHBHUMH IOKYMeHTaMM, JIicOBIIOPANHHMH MaTepianaMM Ta 
CTaTHCTHYHHMH laHHMH. BucOKMM pBeHb aHaJiiTHYHOrO MHCJJEHHA, yMIHHA 
IHTepnpeTyBaTH pe3yJlbTaTH 10cJIIIKCHb I po3po0NATH InpakTH4Hİ peKOMeHIaii 
I|010 iIBHIIeHHA rpyHTO3aXHCHOi po1 JICIB IIITBepKYOTb c)opMOBaHİCTL 
ipoeciňHHX KOMIIeTeHTHOCTeM, Heo0xiJ[HHX JUIA I01albIoi ĮiANbHOCTİ B rany3i 
JlicOBOro rocIONapcTBa. 
3araıbHHÄ BHCHOBOK 
IIpencTaBJICHa KBai)IkaıÄHa poooTa 0akalaBpa BMKOHaHa Ha BHCOKOMY 
piBHİ 3 N0TPHMaHHAM BHMO BIIIIOBI|HHX HOPM Ta cTaHapTiB. 3aciyroBy€ Ha 
OLIHKY «eiOMiHHO) Ta MOKe ŐyTH OIYIleHa 3axHCTY. 
PeuenseuT 
(nprzBHIe, IMA. IO OaTBKOBI, MICIe p000TH. I0Cala. HaykOBHM CTYDIHL Ta B4eHe 3BaHHA) 
AEPMABHE 
2024 p. 
ACTBC HAANICHMUTBO22 
inc) 
MIHICTEPCTBO OCBITHIH AYKM YKPAÏHM 
YEPKACbKMÝJ EPXABHVÝ TEXHOJIOI4HMM YHIBEPCHTET 
Paky5TeT TEXHOJIOriÄ, oyniBHHUTBa Ta paųioHalbHOrO 
IpupoIOKOPHCTY BaHHA 
(1BBa qpaky 1TeTy ) 
Kapenpa nicoBOrO rocnoNaperBa ra paioHaTbHOrO ipuponokopnCTY BaHHA 
(nOBa a3Ba Kape,ipu) 
«lo 3axHCTY AOnyiIeHO» 
3aB. Kghenpu JIPII 
IHrpina YEMEPMC 
(iniuia:M. upi3BMUIe) 
«23» 2026 p. 
IIOACHIOBAJIbHA3 AIIHCKA 
1O KBaJTIhikauišnoi poõoTH 
0ak a JI a B P 
(oCBiTHb0-KBaipikauiiHIiiP IBCHb) 
Ha TeMy: «OuiHKa poJIi JIiCİB MepkacbKOro HanJiCHHUTBa binii 
«leHTpaJbHHủJ icOBuý ohic» Il «Jlicu YkpaïHM» y 30epexeHHİ 
IpyHTOBOTO IIOKPHBY»» 
(HaBBa ICMH 30iHO 3 Haka3oM) 
BHKOHaB: 3100y Bay BHILOÏ OCBİTH 4 
Tpyn JIT-27cK Kypcy. 
CuenjaIbHOCTİ: 
205 «JlicoBe OCILONapcTBO»> 
(npp Ha3Ba HanpA LTOTOBKL. cnCuiaIbHOCTI) 
OcanyHM Cepriň BacuJIbOBHY 
(upisBHle, iM a, no OaTL KOBİ3 n00YB aya BHUIoi ocBiTH) 
ChiosiTNaHa KJlIOYKA 
(upBBHIe Ta iHiuiaH) 
tiopwoxonrpo THIpina4EMEPHC 
mpiBHC Ta iHILaW) 
PeileH3CHI 
(upEIie ta HwL) 
3acBijVIO, IIIO y iğ KBaJiipikaiÄHiň po0oTiH CMac 30HuCHH 3 paitb iHuIHX aBTOpiB 
Őes BiJUOBİ;HHN IIOCMJlaHb 
3:100y Ba4 BHUIOio CBiTH 
iannc) 
lepkacn 2026 poy 
Hepkacb KHÄ AepKaBHHĂ TeXHOJIOriuHnúy riBepcuTeT 
PakynbTeT TeXHOIOoriž, őyaiBHHUTBA Ta pauionanbHOrO IPHpoNOKOPHCTYyBaHHA 
(noBHa Ha3Ba) 
Kaçexpa icoBoro rocnonapeTBa Ta pauioHaNBHoro mpuponOKOPHCTy BaHHA 
(noBHa Ha3Ba) 
CneuiaNbHİCTb: 205 <«JIicoBe rocnonapcTBO» 
3ATBEPIKYIO 
3a 
THrpiņa YEMEPHC 
(niannc) 
2026 p. 
3A  BIA HHA 
HA KBAJIIOIKAIIIŽHy POBOTY 
Qcaoo20 Cepeia BacunbO6UHa 
(npisBuue, iM'a, no 6aTbKOBİ 3no6y Baya BHUJoi ocBiTH) 
1. TeMa KBaJiğikauišHoÏ poốoTH 
«OuiHKa poni niciB YepkacbKOro HANJiCHHITBA hiniï« leHTpaJbHHň nicoBHă 
ohic» II «JicH YKpaïHH» y 30epeKeHHİ IpVHTOBOrO nOKpHBY» 
(Ha3Ba TeMH 3TiJHO 3 HakasOm) 
KepiBHHK KBaIİikauiğHOỈ poốoTH KIOYKa CBİTMaHa IBaHiBHa, K.nenaror.H.. 
10[eHT 
3aTBepnKeHİ HAKasOM YepkackKoro 1epxaBHoro TeXHONOrivHoro yHiBepcHrery 
Bi] «17» 6epe3HA 2026 poKy Ne 59/03-03 
2. TepmİH NO1aHHAK BaJipikaniHoi poooTH 3106yBa4eM BHULoï 0CBİTH 
05.06.2026 
3. BuxiaHİ naHİ Ao KBaniþikauišHoï poőoTH: nOACHIOBaTbHa 3aIHCKa, npoexT 
opraHi3auiï i po3BHTKY icoBOro rOcIONapCTBa ninnpHEMCTBa, niTepaTypHİ 
IKepena, hoTOMaTepiann. 
4. 3MicT pospaxyHKBO-IIOACHIOBaJIbHOÏ 3anHCKH (nepenik nHTaHb, IO ix 
HaneKHTb po3po6HTH) 
Beryn, Ornau HaykoBoï JIİTepaTypu 3a TeMOro po6oH. MeToJHKa 36opy Ta 
o6poőKH AOcIİJHOTo MarepiaIy. AHanis poni niciB YepkacbKoro HanJicHMLTBA 
þiniï «<LleHTPaTbHMÄ nicoBHÄo ġic» AI1 «Jlicu YKpaïHH» y 36epeKeHHİ IDYHTOBOrO 
IIOKPHBy». BuCHOBKH Ta iponO3HLİŤ BHpoOHHUTBY. 
5. Ilepenik rpaçiHoro MaTepiaıy (3 TOYHMM 3a3Ha4eHHAM 000B'A3KOR 
KpecieHb, IJlaKaTİB) 
Kapra-cxeMa TepHTopii niJnpHEMCTBa, hoTOMaTepianH TeXH1YHO 
06naHaHHA, IiarpaMH po3noIiIY IOI Ta xapakTepHCTHKa JIicoBOrO_ hOHN 
rocnonapcbka giANbHİCTH nignpHeMCTBa. 
6. MaTa BHjani3 aBAaHHA 10 KBanihikauišnoï poőoTH, 
KAJIEHIAPHMM IJIAH 
No HasBa eraniB BHKOHAHHA TepMiH BHKOHaHHA 
3/n KBaniğikanišHoi poốoTH eTariiB 
KBanihikauišHoï IIpuMiTKa 
poboTH 
OrpHMaHHA BHXiņHOrO 3aBnaHHA 18.03.26 BHKOHaHO 
2 AHani3 iTeparypHHX 1Kepei 1 
InpuponHO-İCTOPHYHHX YMOB 18.03.26 – 24.03.26 BHKOHaHO 
3 PoőoTa 3 hakTHYHHM MaTepianoM 25.03.26 -03.04.26 BHKOHaHO 
4 OnpaOBAHHA 3iőpaHoro 
haKTHYHOrO MaTepiary 06.04.26 - 17.04.26 BHKOHaHO 
HanucaHHA po3IinİB poõOTH 17.04.26 –01.05.26 BHKOHaHO 
6 KOMn'OTepHHÄ Haoip TeKCTY 01.05.26 - 19.05.26 BHKOHaHO 
7 3aBepueHHA Ta oopMneHHA 
poőoTH 20.05.26 – 05.06.26 BHKOHaHO 
3n06yBay BHIIoi ocBİTH-AHIJIOMHHK Cepriŭ OCAJUHÝ 
(iM'a Ta npisBHuue) 
KepiBHHK KBanihikauiÄnoi po6oTH 
(nianne CBiTIaHa KJIKOYKA 
(iM'a Ta npisBHue) 
3 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП .............................................................................................................................. 5 
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ РОЛІ ЛІСІВ У ЗБЕРЕЖЕННІ ҐРУНТОВОГО 
ПОКРИВУ ...................................................................................................................... 10 
1.1 Взаємозв’язок лісових екосистем і ґрунтового покриву ................................. 10 
1.2 Ґрунтозахисні функції лісів................................................................................. 13 
1.3 Роль лісової підстилки у формуванні ґрунтів ................................................... 18 
1.4 Ерозійні процеси та роль лісів у їх стримуванні .............................................. 21 
1.5 Фактори, що впливають на ґрунтозахисну ефективність лісів ....................... 22 
1.6 Значення лісів у системі сталого природокористування, методологічні 
основи досліджень ..................................................................................................... 24 
2 ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРКАСЬКОГО 
НАДЛІСНИЦТВА ......................................................................................................... 27 
2.1 Географічне положення та адміністративна структура ................................... 27 
2.2 Кліматичні умови ................................................................................................. 29 
2.3 Едафічна структура та гідрологічна характеристика району .......................... 32 
2.4 Лісорослинні умови, антропогенне навантаження та екологічне значення 
лісів .............................................................................................................................. 34 
3 ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСОВОГО ФОНДУ І ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ 
ПІДПРИЄМСТВА ......................................................................................................... 37 
3.1 Лісовий фонд Черкаського надлісництва .......................................................... 37 
3.2 Аналітичний огляд лісогосподарського упорядкування ................................. 40 
3.2.1 Рубки головного користування .................................................................... 42 
3.2.2 Рубки формування та оздоровлення лісів ................................................... 43 
3.3.3 Лісокультурні заходи ..................................................................................... 46 
4 ОЦІНКА РОЛІ ЛІСІВ ЧЕРКАСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА У ЗБЕРЕЖЕННІ 
ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ ........................................................................................... 49 
4.1 Методичні підходи до оцінки ґрунтозахисної ролі лісів ................................. 49 
4.2 Оцінка протиерозійної ефективності лісів ........................................................ 52 
4.3. Опис ґрунтового профілю досліджуваної території ........................................ 54 
4.4 Інтегральна оцінка ґрунтозахисної ефективності лісових біоценозів 
Черкаського надлісництва ......................................................................................... 58 
ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 67 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ................................................................................................. 70 
ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 75 
ДОДАТОК А ............................................................................................................... 76 
4 
 
ДОДАТОК Б ............................................................................................................... 77 
ДОДАТОК В ............................................................................................................... 78 
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Лісові екосистеми є одним із визначальних чинників забезпечення екологічної 
рівноваги природних комплексів, виконуючи широкий спектр середовищетвірних 
функцій. Особливе значення має їхня участь у процесах формування, збереження та 
відновлення ґрунтового покриву, що виступає основою продуктивності 
біогеоценозів. В умовах сучасного природокористування, яке характеризується 
зростаючим антропогенним тиском, трансформацією кліматичних умов та 
інтенсифікацією деградаційних процесів, проблема охорони ґрунтів набуває 
пріоритетного значення як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Одним із 
найбільш деструктивних чинників порушення ґрунтового покриву є ерозійні процеси, 
що проявляються у вигляді водної та вітрової ерозії. Їх наслідками є зниження 
родючості ґрунтів, руйнування їх агрономічно цінної структури, зменшення вмісту 
гумусу, а також загальна деградація ландшафтів і порушення гідрологічного режиму 
територій. У цьому контексті лісові насадження виконують важливу протиерозійну 
функцію, виступаючи природним бар’єром на шляху розвитку негативних 
геоморфологічних процесів. Завдяки складній багатоярусній структурі, наявності 
розвиненої кореневої системи та підстилки, лісові біоценози ефективно регулюють 
водний баланс території. Вони знижують інтенсивність поверхневого стоку, 
сприяють інфільтрації атмосферних опадів у ґрунт, зменшують швидкість вітру в 
приземному шарі повітря, тим самим обмежуючи прояви як водної, так і дефляційної 
ерозії. Крім того, лісова підстилка є важливим джерелом органічної речовини, що 
забезпечує процеси гумусоутворення, покращує фізико-хімічні властивості ґрунтів і 
підвищує їхню біологічну активність. Актуальним напрямом наукового дослідження 
є оцінка ґрунтоохоронної ефективності лісових насаджень у конкретних природно-
територіальних умовах. Зокрема, значний інтерес становлять території з 
різноманітними лісорослинними умовами та підвищеним рівнем господарського 
освоєння, до яких належить Черкаське надлісництво. Тут поєднуються різні типи 
ґрунтів, рельєфу та рослинності, що зумовлює складну динаміку взаємодії 
компонентів екосистем. Комплексне вивчення впливу лісових насаджень на стан і 
властивості ґрунтового покриву в межах зазначеної території дозволить не лише 
6 
 
виявити закономірності протікання ґрунтозахисних процесів, але й науково 
обґрунтувати систему заходів, спрямованих на оптимізацію ведення лісового 
господарства. Це, у свою чергу, сприятиме підвищенню екологічної стійкості 
ландшафтів, збереженню родючості ґрунтів та забезпеченню принципів сталого 
природокористування. 
Ґрунтовий покрив є одним із базових компонентів лісових екосистем, що 
визначає умови формування, функціонування та продуктивність фітоценозів. Саме 
ґрунт, у тісній взаємодії з рослинністю, забезпечує збереження цілісності природних 
комплексів і підтримання їхньої динамічної рівноваги. Він виступає не лише 
середовищем існування для рослинних організмів, але й регулятором біогеохімічних 
процесів, що обумовлюють стійкість екосистем до зовнішніх впливів. Важливого 
значення набуває систематичний моніторинг стану ґрунтового покриву лісових 
екосистем, який дозволяє своєчасно виявляти негативні зміни, пов’язані з 
деградаційними процесами, та розробляти ефективні заходи їх попередження. 
Охорона ґрунтів є невід’ємною складовою забезпечення сталого розвитку територій, 
оскільки від їхнього якісного стану безпосередньо залежить продуктивність і 
біорізноманіття лісових насаджень.  
Формування видового складу рослин у межах лісових екосистем зумовлюється 
сукупністю фізико-хімічних властивостей ґрунту, зокрема його гранулометричним 
складом, кислотністю, вмістом гумусу та поживних елементів. Рівень родючості 
ґрунтів визначає інтенсивність ростових процесів, конкурентні взаємодії між видами 
та загальну структуру фітоценозів. Водночас рослинний покрив активно впливає на 
ґрунт, сприяючи накопиченню органічної речовини, формуванню гумусового 
горизонту та покращенню фізичних і біологічних властивостей ґрунтового 
середовища. Тісний взаємозв’язок між ґрунтовим покривом і рослинністю зумовлює 
формування специфічної структури, видового складу та динаміки розвитку кожного 
типу лісового угруповання. Ці взаємодії мають складний і багатокомпонентний 
характер, що проявляється у зміні сукцесійних процесів, продуктивності та стійкості 
лісових екосистем. 
Актуальність дослідження ролі ґрунтового покриву у функціонуванні лісових 
екосистем значно зростає в умовах сучасних кліматичних змін та посилення 
7 
 
антропогенного впливу. Зміна температурного режиму, режиму зволоження, а також 
інтенсивне господарське освоєння територій призводять до трансформації 
властивостей ґрунтів і, відповідно, змін у структурі та динаміці рослинних 
угруповань. У зв’язку з цим, поглиблене вивчення зазначених процесів є необхідною 
передумовою для науково обґрунтованого ведення лісового господарства та 
збереження екологічної стійкості природних екосистем. 
Формування соснових лісових екосистем у межах Черкаської області, зокрема 
на території Придніпровської височини, значною мірою зумовлюється сукупним 
впливом географічних, кліматичних та едафічних чинників. Їх взаємодія визначає 
специфіку лісорослинних умов, особливості структури насаджень, їх продуктивність 
і стійкість. Географічне положення регіону обумовлює характер рельєфу, гідрологічні 
умови та просторову диференціацію природних комплексів, що створює передумови 
для формування різноманітних типів соснових насаджень. Кліматичні чинники, 
зокрема температурний режим, кількість і сезонний розподіл опадів, а також 
тривалість вегетаційного періоду, безпосередньо впливають на інтенсивність 
ростових процесів, водний баланс і фізіологічний стан деревостанів. Водночас 
едафічні умови, представлені гранулометричним складом ґрунтів, рівнем їх 
родючості, водно-фізичними та агрохімічними властивостями, виступають одним із 
ключових факторів, що визначають видову структуру, густоту та продуктивність 
соснових фітоценозів. Умови Придніпровської височини, які характеризуються 
значною варіабельністю ґрунтового покриву та рельєфу, зумовлюють формування 
різних типів лісорослинних умов – від бідних піщаних субстратів до більш родючих 
супіщаних і суглинкових ґрунтів. 
Таким чином, соснові лісові екосистеми регіону є результатом складної 
взаємодії природних чинників середовища, що обумовлює їх морфологічні, 
функціональні та екологічні особливості. Врахування цієї взаємозалежності є 
необхідною передумовою для науково обґрунтованого ведення лісового господарства 
та підвищення стійкості лісових насаджень у сучасних умовах змінного клімату та 
антропогенного навантаження. 
Мета дослідження полягає у комплексній оцінці ролі лісових насаджень 
Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» у 
8 
 
збереженні ґрунтового покриву та визначенні їх протиерозійної ефективності в 
сучасних природно-кліматичних і господарських умовах. Для досягнення 
поставленої мети передбачено вирішення низки взаємопов’язаних наукових завдань, 
що охоплюють такі основні напрями дослідження: 
- здійснити аналіз сучасних наукових підходів і методичних засад оцінювання 
ґрунтоохоронної функції лісових екосистем; 
- надати комплексну характеристику природних умов території Черкаського 
надлісництва, з урахуванням географічних, кліматичних та едафічних чинників; 
- дослідити особливості формування та просторової диференціації ґрунтового 
покриву в межах об’єкта дослідження; 
- оцінити вплив лісових насаджень на інтенсивність і прояви ерозійних 
процесів, зокрема водної та вітрової ерозії; 
- проаналізувати роль лісової підстилки у процесах гумусоутворення та 
покращенні фізико-хімічних властивостей ґрунтів; 
- вивчити ґрунтотвірні процеси шляхом застосування профільного методу 
діагностики з метою встановлення морфологічних та генетичних особливостей 
ґрунтів і їхнього впливу на функціонування лісових екосистем; 
- обґрунтувати напрями підвищення ґрунтозахисної ефективності лісових 
насаджень; 
- розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо збереження, відновлення 
та раціонального управління лісовими екосистемами, зокрема сосновими 
насадженнями, на основі узагальнення отриманих результатів дослідження. 
Об’єктом дослідження є лісові екосистеми Черкаського надлісництва філії 
«Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а також стабілізуюча роль 
ґрунтового покриву як одного з ключових компонентів їх функціонування та 
екологічної стійкості. Предметом вивчення виступають особливості ґрунтоохоронної 
функції лісових насаджень і характер їх впливу на процеси формування, збереження 
та деградації ґрунтового середовища в межах досліджуваної території. Наукова 
новизна роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу біоценотичної структури 
соснових деревостанів Черкаського регіону з урахуванням специфіки місцевих 
клімато-географічних умов та їхнього впливу на формування і трансформацію 
9 
 
ґрунтового покриву. У роботі поглиблено уявлення про взаємозв’язок між 
компонентами лісових екосистем і ґрунтовим середовищем, а також уточнено 
особливості прояву ґрунтозахисних функцій соснових насаджень у межах 
Придніпровської височини. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх 
використання для наукового обґрунтування та вдосконалення системи 
лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення продуктивності та 
екологічної стійкості соснових насаджень. Отримані результати можуть бути 
застосовані при плануванні заходів із запобігання ерозійним процесам, оптимізації 
лісокористування та збереження ґрунтового покриву. Крім того, дослідження 
доповнює практичні й наукові відомості щодо морфологічних, фізичних і хімічних 
властивостей ґрунтів лісових екосистем Придніпровської височини, зокрема в межах 
соснових насаджень Черкаського надлісництва, що має важливе значення для 
подальших наукових і прикладних розробок у галузі лісового господарства. 
 
 
 
10 
 
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ РОЛІ ЛІСІВ У ЗБЕРЕЖЕННІ ҐРУНТОВОГО 
ПОКРИВУ 
 
1.1 Взаємозв’язок лісових екосистем і ґрунтового покриву 
 
Лісові екосистеми являють собою багатокомпонентні природні утворення, у 
межах яких відбувається інтенсивна взаємодія біотичних і абіотичних складових, що 
забезпечує їх функціонування та стійкість. Важливе місце у цій системі посідає 
ґрунтовий покрив, який виступає не лише середовищем існування рослинних 
організмів, але й формується під впливом їх життєдіяльності, перебуваючи у стані 
постійної взаємодії з рослинним компонентом екосистеми. Вплив лісових насаджень 
на ґрунт має комплексний характер і реалізується через низку взаємопов’язаних 
процесів. Зокрема, значну роль відіграє надходження органічної речовини у вигляді 
рослинного опаду та лісової підстилки, що є основним джерелом гумусоутворення. 
Кореневі системи деревних порід сприяють розпушенню ґрунту, покращенню його 
структури та аерації, а також беруть участь у кругообігу поживних речовин. Водночас 
ліс регулює водний і температурний режими ґрунту, зменшуючи коливання вологості 
та температури, що створює сприятливі умови для розвитку ґрунтових організмів. 
Активізація біологічної діяльності мікроорганізмів і ґрунтової фауни, у свою чергу, 
забезпечує інтенсивність біохімічних процесів і підтримання родючості ґрунтів. У 
зворотному напрямі ґрунтовий покрив визначає основні характеристики лісових 
екосистем, зокрема їх продуктивність, видовий склад і екологічну стійкість. Фізико-
хімічні властивості ґрунту, рівень його родючості, водно-повітряний режим і 
забезпеченість елементами живлення безпосередньо впливають на ріст і розвиток 
деревостанів, формування їх структури та здатність протистояти несприятливим 
чинникам довкілля. Таким чином, взаємозв’язок між лісом і ґрунтом є визначальним 
фактором функціонування лісових екосистем і формування їх екологічної рівноваги. 
 
Соснові ліси є одним із провідних компонентів лісового фонду України та 
відіграють важливу роль у формуванні й функціонуванні лісових екосистем. Значні 
площі цих насаджень представлені домінуванням сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), 
11 
 
яка характеризується високою екологічною пластичністю та здатністю адаптуватися 
до різноманітних лісорослинних умов. У межах Середнього Придніпров’я соснові 
деревостани формуються в специфічних природних умовах, що визначаються 
поєднанням кліматичних особливостей, різноманіттям ґрунтового покриву та 
складністю рельєфу. Така комбінація чинників обумовлює формування різних типів 
соснових фітоценозів, які відрізняються за продуктивністю, структурою та 
екологічною стійкістю. Функціональне значення соснових лісів виходить далеко за 
межі ресурсної ролі. Вони виконують важливі екосистемні функції, зокрема 
забезпечують стабілізацію ґрунтового покриву, зменшуючи інтенсивність ерозійних 
процесів, регулюють водний режим територій шляхом акумуляції та поступового 
перерозподілу вологи, а також сприяють підтриманню біорізноманіття. Крім того, 
соснові насадження відіграють суттєву роль у пом’якшенні наслідків кліматичних 
змін, виступаючи як ефективний чинник вуглецевого балансу та підвищення 
екологічної стійкості ландшафтів. 
Соснові деревостани відіграють важливу роль у забезпеченні екологічної 
рівноваги лісових екосистем, виконуючи низку середовищестабілізуючих функцій. 
Зокрема, вони ефективно стримують розвиток ерозійних процесів, що має особливе 
значення для територій із розчленованим рельєфом, характерним для 
Придніпровської височини, в межах якої частково розташовані землі 
лісогосподарського підприємства. Завдяки добре розвиненій кореневій системі та 
наявності лісової підстилки соснові насадження сприяють укріпленню ґрунтового 
покриву та зменшенню інтенсивності поверхневого стоку. 
Водночас сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), як одна з основних 
лісоутворюючих порід, характеризується високою світлолюбністю та відносною 
невибагливістю до ґрунтових умов, що забезпечує формування достатньо стійких 
фітоценозів. Такі насадження здатні адаптуватися до різноманітних екологічних умов 
і відіграють важливу роль у підтриманні стабільності лісових екосистем. 
Однак у сучасних умовах спостерігається посилення негативного впливу низки 
чинників, зокрема підвищення температурного режиму, збільшення тривалості 
посушливих періодів, а також інтенсифікація антропогенного навантаження. Сукупна 
12 
 
дія цих факторів створює потенційну загрозу для стійкості та продуктивності 
соснових лісів, зумовлюючи необхідність їх всебічного наукового дослідження. 
У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проведення детального аналізу 
стану соснових деревостанів, зокрема ролі лісів Черкаського надлісництва у 
збереженні ґрунтового покриву, що дозволить об’єктивно оцінити рівень їх 
середовищетвірної функції. Отримані результати можуть слугувати основою для 
розроблення науково обґрунтованих заходів, спрямованих на збереження, 
підвищення стійкості та раціональне ведення лісового господарства в умовах 
сучасних екологічних викликів. 
З наукової точки зору проведення цього дослідження має важливе теоретичне й 
прикладне значення. Незважаючи на значний доробок у вивченні соснових лісів 
України, представлений у працях С.А. Генсирука, М.І. Гордієнка, В.П. Шлапака та 
інших учених, низка регіональних аспектів, зокрема в умовах Середнього 
Придніпров’я, залишається недостатньо висвітленою. Це стосується передусім 
комплексного аналізу взаємозв’язків між таксаційними показниками деревостанів, 
властивостями ґрунтового покриву та морфологією рельєфу. 
Особливої уваги потребує дослідження впливу едафічних умов на формування 
та продуктивність соснових насаджень. У межах Черкаського лісогосподарського 
регіону значного поширення набули дерново-підзолисті ґрунти, які характеризуються 
низьким рівнем природної родючості, підвищеною кислотністю та обмеженим 
вмістом поживних речовин. Такі особливості ґрунтового середовища безпосередньо 
впливають на ріст і розвиток сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), зумовлюючи 
зниження продуктивності насаджень і необхідність застосування диференційованих 
лісогосподарських заходів. 
У цьому контексті актуальним є поглиблене вивчення закономірностей 
формування соснових фітоценозів з урахуванням регіональних природних умов. 
Запропоноване дослідження спрямоване на усунення наявних наукових прогалин 
шляхом комплексного аналізу взаємодії лісових екосистем із ґрунтовим покривом і 
рельєфом. Таким чином, його наукова новизна полягає у розширенні існуючих 
уявлень про особливості функціонування соснових лісів у межах Середнього 
13 
 
Придніпров’я та уточненні ролі едафічних чинників у формуванні їх продуктивності 
й екологічної стійкості. 
Черкаське надлісництво є репрезентативним і науково обґрунтованим об’єктом 
для проведення досліджень такого спрямування. Його територія характеризується 
значною різноманітністю лісорослинних умов – від свіжих борів до суборів, що 
створює сприятливі передумови для аналізу впливу екологічних чинників на 
формування та динаміку таксаційних показників соснових деревостанів. Важливим 
природним фактором є також близькість території до річки Дніпро, що зумовлює 
специфіку гідрологічного режиму. Це проявляється у формуванні особливостей 
зволоження ґрунтового покриву, коливаннях рівня ґрунтових вод і, відповідно, 
впливає на продуктивність, ріст та стан соснових насаджень. Взаємодія кліматичних, 
гідрологічних і едафічних умов визначає формування різних типів лісових екосистем 
і їх функціональні характеристики. Дослідження зазначених взаємозв’язків має 
важливе значення для розуміння механізмів адаптації лісових насаджень до змінних 
умов довкілля, зокрема в контексті сучасних кліматичних трансформацій. Отримані 
результати можуть стати основою для розроблення науково обґрунтованих підходів 
до ведення лісового господарства, спрямованих на підвищення стійкості та 
продуктивності лісів. Таким чином, проведене дослідження є актуальним, має вагоме 
наукове значення та практичну цінність. Вивчення ролі лісів у збереженні ґрунтового 
покриву соснових деревостанів у межах Черкаського надлісництва сприятиме 
охороні біорізноманіття, підвищенню екологічної стійкості біоценозів і забезпеченню 
раціонального використання лісових ресурсів у регіоні Середнього Придніпров’я. 
 
1.2 Ґрунтозахисні функції лісів 
 
Лісові екосистеми виконують комплекс взаємопов’язаних функцій, 
спрямованих на збереження, відновлення та підвищення родючості ґрунтового 
покриву. Їх ґрунтоохоронна роль проявляється через низку механізмів, що 
забезпечують стабілізацію ґрунтового середовища та запобігання деградаційним 
процесам. Однією з ключових є протиерозійна функція лісів, яка реалізується 
завдяки зменшенню кінетичної енергії дощових крапель унаслідок їх перехоплення 
14 
 
кронами дерев, що запобігає руйнуванню верхнього гумусового горизонту. 
Водночас лісова підстилка і рослинний покрив сприяють зниженню швидкості 
поверхневого стоку, забезпечуючи краще вбирання води ґрунтом. Кореневі 
системи дерев і підліску відіграють важливу роль у закріпленні ґрунтових 
частинок, підвищуючи його структурну стійкість і зменшуючи ризик змиву. 
Важливою складовою є також функція протидії вітровій ерозії. Лісові насадження 
зменшують швидкість повітряних потоків у приземному шарі атмосфери, 
формуючи своєрідний бар’єр для переміщення ґрунтових частинок. Особливе 
значення мають захисні лісосмуги, які ефективно обмежують дефляційні процеси 
на відкритих територіях. 
Не менш суттєвою є роль лісів у накопиченні органічної речовини. Внаслідок 
щорічного надходження рослинного опаду формується лісова підстилка, яка 
поступово розкладається та перетворюється на гумус. Це сприяє покращенню 
структури ґрунту, підвищенню його вологоємності, аерації та забезпеченості 
поживними елементами, що в цілому підвищує його родючість. Регуляція водного 
режиму є ще однією важливою функцією лісових екосистем. Ліси сприяють 
підвищенню інфільтрації атмосферних опадів у ґрунт, зменшують обсяги 
поверхневого стоку та забезпечують більш рівномірний розподіл вологи. Завдяки 
цьому підтримується оптимальний рівень зволоження ґрунтового покриву, що має 
важливе значення для стабільності екосистем і продуктивності рослинних 
угруповань. Таким чином, сукупність зазначених функцій визначає важливу роль 
лісів у забезпеченні екологічної стійкості територій і збереженні ґрунтових 
ресурсів.  
Соснові деревостани посідають важливе місце у сфері наукових досліджень 
лісового господарства, що зумовлено їх значною екологічною та господарською 
роллю. Особливу увагу привертає сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) як одна з 
провідних лісоутворюючих порід України, яка характеризується широкою 
екологічною амплітудою та високою адаптаційною здатністю до різноманітних 
умов середовища. У природних умовах Середнього Придніпров’я соснові 
насадження формуються переважно на бідних за родючістю піщаних і дерново-
підзолистих ґрунтах, що визначає специфіку їх росту, розвитку та продуктивності. 
15 
 
Здатність сосни звичайної ефективно функціонувати в таких умовах пояснюється 
її морфофізіологічними особливостями, зокрема розвиненою кореневою системою, 
високою світлолюбністю та відносною невибагливістю до трофічних 
характеристик ґрунту. 
Аналіз наукових джерел дозволяє узагальнити сучасні підходи до вивчення 
таксаційних характеристик соснових деревостанів, включаючи показники висоти, 
діаметра, повноти, запасу деревини та продуктивності. Окрему увагу приділено 
дослідженню їх екологічних функцій, зокрема ролі у регулюванні водного режиму, 
стабілізації ґрунтового покриву та підтриманні біорізноманіття. Крім того, у 
науковій літературі розглядаються методичні підходи до оцінювання стану та 
ефективності функціонування соснових насаджень, що базуються на поєднанні 
таксаційних, екологічних і ґрунтових показників. Узагальнення цих підходів 
створює теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу соснових лісів у межах 
Черкаського надлісництва та дозволяє більш обґрунтовано оцінити їх роль у 
формуванні й збереженні лісових екосистем регіону. 
Екологічні особливості соснових деревостанів неодноразово ставали 
предметом наукових досліджень, що дозволило сформувати теоретичні підходи до 
оцінки їх функціонування та ролі у природних екосистемах. Так, у працях 
С.А. Генсирука (1981) обґрунтовано визначальне значення соснових лісів у 
стабілізації ґрунтового покриву, особливо в умовах поширення піщаних субстратів. 
Автор підкреслював, що завдяки розвиненій кореневій системі та особливостям 
формування лісової підстилки соснові насадження ефективно стримують розвиток 
ерозійних процесів. Водночас акцентувалася увага на важливості використання 
таксаційних показників як інструменту оцінювання продуктивності деревостанів і 
їх здатності виконувати захисні функції. 
Подібні наукові підходи відображені й у дослідженнях М.І. Гордієнка (2002), 
який розглядав вплив природних чинників, зокрема рельєфу та гідрологічного 
режиму, на формування структури соснових фітоценозів. У своїх роботах він 
наголошував, що просторове розміщення насаджень, особливості зволоження та 
мікрорельєфу суттєво впливають на їх таксаційні характеристики та динаміку 
розвитку. 
16 
 
Зокрема, для умов свіжих борів, характерних для території Черкаської 
області, відзначається формування соснових деревостанів середньої та високої 
повноти. Разом з тим природне поновлення сосни в таких умовах часто є 
обмеженим, що пояснюється інтенсивною конкуренцією з боку трав’яного 
покриву, який перешкоджає проростанню насіння та розвитку підросту. Це 
обумовлює необхідність урахування екологічних і ценотичних взаємодій при 
плануванні лісогосподарських заходів. 
Таким чином, узагальнення наукових підходів свідчить про тісний 
взаємозв’язок між таксаційними характеристиками соснових насаджень і 
природними умовами їх формування, що має важливе значення для оцінки їх 
екологічної ролі та забезпечення сталого функціонування лісових екосистем. 
Методологічні підходи до таксаційної оцінки соснових деревостанів 
становлять важливий напрям сучасних лісівничих досліджень, оскільки 
забезпечують об’єктивне визначення їх продуктивності, стану та екологічної 
стійкості. У наукових працях В.В. Шлапака (2013) обґрунтовано, що соснові 
насадження Придніпров’я, сформовані переважно на піщаних ґрунтах, 
характеризуються низьким рівнем природної родючості, що безпосередньо впливає 
на їх ріст і розвиток. У зв’язку з цим підкреслюється необхідність застосування 
диференційованих лісогосподарських заходів, зокрема внесення органічних 
добрив, проведення вапнування та оптимізації структури насаджень з метою 
підвищення їх продуктивності та стійкості. Сучасні методики таксації 
передбачають комплексне врахування не лише кількісних показників деревостанів 
(висота, діаметр, повнота, запас деревини), але й екологічних факторів, таких як 
тип лісорослинних умов, властивості ґрунтового покриву та гідрологічний режим 
території. Такий інтегрований підхід дозволяє більш точно оцінити стан лісових 
екосистем і визначити напрями їх раціонального використання. 
Окремим актуальним напрямом досліджень є вивчення впливу кліматичних 
змін на стан і динаміку соснових лісів. Підвищення середньорічних температур, 
зміни режиму опадів та зростання частоти екстремальних погодних явищ 
негативно позначаються на фізіологічному стані сосни звичайної (Pinus sylvestris 
L.), знижують її стійкість до біотичних і абіотичних чинників, а також сприяють 
17 
 
поширенню шкідників і хвороб. У цих умовах особливого значення набуває 
адаптація лісогосподарських заходів до нових кліматичних реалій, що передбачає 
вдосконалення методів таксації та моніторингу з урахуванням довгострокових змін 
довкілля. 
Таким чином, поєднання традиційних таксаційних підходів із сучасними 
екологічними та кліматичними дослідженнями створює основу для ефективного 
управління сосновими деревостанами та забезпечення їх стійкого функціонування 
в умовах змінного середовища. 
Екологічна роль соснових деревостанів тісно пов’язана з їх участю у 
ґрунтоутворювальних процесах, що визначають функціонування та стійкість 
лісових екосистем. У наукових дослідженнях В.П. Краснова (2009) 
підкреслюється, що сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) активно сприяє акумуляції 
органічної речовини у верхніх горизонтах ґрунту. Це відбувається за рахунок 
формування лісової підстилки та її поступового розкладу, що забезпечує 
гумусоутворення та підтримання родючості, особливо в умовах бідних піщаних 
субстратів. Разом із тим, едафічні умови досліджуваного регіону, зокрема 
поширення дерново-підзолистих ґрунтів, характеризуються низьким вмістом 
поживних речовин, підвищеною кислотністю та обмеженою біологічною 
активністю. Це створює певні обмеження для природного поновлення сосни, що 
підтверджується результатами досліджень Н.В. Мірошник (2016). У своїх роботах 
автор зазначає, що успішність відновлення соснових насаджень значною мірою 
залежить від стану трав’яного покриву, який виступає важливим індикатором 
екологічних умов місцезростання. Трав’яний ярус, з одного боку, відображає 
рівень зволоження, трофності та кислотності ґрунту, а з іншого — може виступати 
фактором конкуренції за світло, вологу та поживні речовини, що впливає на 
формування підросту сосни. Таким чином, аналіз трав’яного покриву дозволяє 
більш повно оцінити екологічний стан лісових екосистем і встановити 
закономірності формування структури деревостанів. Отже, соснові лісові 
екосистеми виступають активним чинником ґрунтоутворення, проте ефективність 
цих процесів значною мірою визначається конкретними едафічними умовами, що 
18 
 
обумовлює необхідність їх комплексного врахування при дослідженні та веденні 
лісового господарства. 
Сучасні підходи до дослідження лісових екосистем передбачають активне 
впровадження геоінформаційних систем (ГІС) та технологій дистанційного 
зондування Землі, що забезпечує підвищення точності визначення таксаційних 
показників насаджень. Як зазначає Кратюк О.Л. (2019), застосування ГІС-технологій 
дає можливість формувати детальні картографічні моделі просторового розміщення 
деревостанів із урахуванням рельєфних особливостей, ґрунтових умов та 
гідрологічного режиму територій. Подібні методи є особливо ефективними для 
великих лісогосподарських підприємств, зокрема Черкаського надлісництва, де 
виникає необхідність інвентаризації значних площ із різноманітними 
лісорослинними умовами. 
 
Попри значну кількість наукових досліджень, регіональні особливості 
формування соснових деревостанів у межах Черкаської області потребують 
детальних вивчень. Основна частина наукових праць присвячена узагальненим 
закономірностям або стосується інших природно-кліматичних регіонів України, 
зокрема Полісся та Карпат. Водночас специфічні умови Середнього Придніпров’я, які 
характеризуються поєднанням хвилястого рельєфу, переважанням піщаних ґрунтів і 
впливом річкової системи Дніпра, формують унікальні екологічні передумови, що 
потребують окремого та більш детального аналізу. Отже, проведений огляд наукової 
літератури підтверджує актуальність і наукову новизну дослідження ґрунтозахисної 
ролі лісових насаджень та їх впливу на процеси формування, збереження і деградації 
ґрунтового покриву з акцентом на екологічні та протиерозійні функції лісів. 
 
1.3 Роль лісової підстилки у формуванні ґрунтів 
 
Лісова підстилка є важливим компонентом лісових екосистем, що формується 
з опалого листя, хвої, гілок та інших рослинних решток. Вона виконує такі функції: 
захист ґрунту від механічного впливу опадів; зменшення випаровування вологи; 
участь у процесах гумусоутворення; створення сприятливих умов для ґрунтових 
19 
 
організмів. Розклад органічної речовини підстилки сприяє формуванню гумусового 
горизонту та підвищенню родючості ґрунтів. 
Підстилка в лісі є одним із найбільш активних поверхневих горизонтів ґрунту, 
який суттєво впливає на формування його водного режиму та виконує важливу 
протиерозійну функцію. У зв’язку з цим вона потребує всебічного вивчення з 
урахуванням не лише кількісних, але й якісних характеристик. До ключових 
протиерозійних властивостей підстилки належать її здатність до водопоглинання та 
утримання вологи (вологоємкість), що забезпечує трансформацію поверхневого 
стоку, який має руйнівний характер, у підґрунтовий.  З огляду на важливу роль лісової 
підстилки у захисних лісових насадженнях, зокрема у формуванні лісового 
середовища, перебігу ґрунтоутворювальних процесів, підтриманні та підвищенні 
родючості ґрунтів, зростанні продуктивності деревостанів і їх стійкості до 
несприятливих чинників, а також у запобіганні розвитку ерозійних процесів на 
складних елементах рельєфу, актуальність дослідження даної проблематики істотно 
зростає [23,24]. Функціональні властивості підстилки значною мірою залежать від її 
потужності та запасів. Водночас такі показники, як запас, склад і вологоємкість, 
перебувають у тісному взаємозв’язку з видовим складом деревних насаджень, їх 
віком, густотою, ступенем зімкненості крон та іншими лісівничими 
характеристиками [38]. 
Отже, лісова підстилка є надґрунтовим органічним утворенням, що формується 
під пологом лісу внаслідок накопичення опаду рослинних решток надземних ярусів 
деревостану. Під опадом розуміють щорічне надходження на поверхню ґрунту листя, 
гілок, сучків, кори, шишок, насіння та інших органічних компонентів лісової 
рослинності. Разом із цими рештками до ґрунту надходить значна кількість органічної 
речовини та поживних елементів, що відіграють важливу роль у підтриманні його 
родючості. Інтенсивність опаду визначається видовим складом рослинності, віком і 
структурою деревостану [33].  
У процесі трансформації підстилки відбувається зменшення частки листя, що 
пояснюється його швидким розкладанням, тоді як відносна частка більш стійких 
компонентів – гілочок, плодів, лусочок та інших органічних решток – зростає [20]. 
Загальний обсяг підстилки визначається співвідношенням між її надходженням у 
20 
 
вигляді опаду та витратами внаслідок мінералізації. Це співвідношення, у свою чергу, 
залежить від комплексу чинників, серед яких провідними є кліматичні та ґрунтові 
умови, положення насадження, його видовий склад, форма, вік і густота [33].  
Лісова підстилка відіграє ключову роль у захисті ґрунту від ерозійних процесів, 
зокрема розмиву, що є особливо небезпечним на схилових територіях. Вона затримує 
поверхневий стік, знижує швидкість руху водних потоків, сприяє поглинанню їхньої 
кінетичної енергії та запобігає змиву й руйнуванню ґрунтового покриву. Завдяки 
своїм властивостям підстилка виконує важливу протиерозійну функцію: здатна 
акумулювати воду в обсязі, що у 2–6 разів перевищує її власну масу, ефективно 
поглинає енергію дощових крапель і захищає ґрунт від деструктивного впливу опадів. 
Крім того, її шорстка поверхня уповільнює поверхневий стік і сприяє кольматації 
ґрунту. Видалення підстилки призводить до різкого зростання стоку, тоді як 
водопроникність ґрунту зменшується у 5–10 разів (Пилипенко О.І., Юхновський 
В.Ю) [30, с. 36]. Як зазначається у наукових джерелах (Міндер В.В., Малюга В.М., 
Юхновський В.Ю) [23], лісова підстилка також виконує функцію природної мульчі. 
Суцільний шар органічного опаду знижує інтенсивність прогрівання ґрунту, обмежує 
випаровування вологи, а також пом’якшує механічний вплив людини та великих 
тварин на поверхневі горизонти ґрунту, запобігаючи їх надмірному ущільненню. 
Основним джерелом надходження мікроелементів у лісові екосистеми є 
органічний опад. Вміст поживних речовин у лісовій підстилці значною мірою 
визначається видовим складом деревних рослин, що формують насадження. За 
твердженням академіка П. С. Погребняка, одним із важливих завдань лісівництва є 
інтенсифікація обміну речовин між деревостаном і ґрунтом, оскільки це сприяє 
підвищенню приросту та загальної продуктивності насаджень. У цьому контексті 
мінералізація органічного опаду розглядається як позитивний процес, що забезпечує 
деревну рослинність доступними формами мінерального живлення [30].  
З позицій продуктивності лісу прискорене розкладання опаду та підстилки є 
доцільним, оскільки внаслідок цих процесів утворюються мінеральні сполуки азоту, 
фосфору, калію та інших елементів, необхідних для живлення рослин [33]. 
Об’єктами дослідження обрано насадження сосни звичайної різного складу – як 
чисті, так і мішані, штучного походження. Вони сформовані в умовах яружно-
21 
 
балкових територій, зокрема в паркових насадженнях на складному рельєфі, а також 
у рівнинних умовах для забезпечення порівняльного аналізу при створенні лісових 
культур. Дослідні насадження штучного походження сформовані за участі головної 
лісоутворюючої породи – сосни звичайної, представлені як чистими, так і мішаними 
за складом із різною часткою супутніх деревних видів, зокрема берези повислої, клена 
гостролистого та дуба звичайного. Віковий діапазон цих насаджень становить від 14 
до 85 років. Середні показники росту за висотою та діаметром, з урахуванням вікових 
особливостей деревостанів, свідчать про їх високий рівень продуктивності, що 
відповідає І–Іб класам бонітету. Значення сум площ поперечних перерізів у 
досліджуваних насадженнях варіюють від 5,1 м²·га⁻¹ у 16-річному віці до 50,8 м²·га⁻¹ 
у 66-річному. Кількісні показники продуктивності деревостанів, визначені з 
урахуванням сум площ перерізів, змінюються в межах від 38 м³·га⁻¹ у 16-річних 
насадженнях до 568 м³·га⁻¹ у більш стиглих деревостанах. 
 
1.4 Ерозійні процеси та роль лісів у їх стримуванні 
 
Ерозія ґрунтів є одним із найнебезпечніших процесів деградації земель. 
Виділяють: водну ерозію (площинну, лінійну); вітрову ерозію (дефляцію). Лісові 
насадження значно знижують інтенсивність ерозійних процесів завдяки: 
перехопленню опадів кронами; зменшенню швидкості водних потоків; зміцненню 
ґрунту коренями. Найбільш ефективними у протидії ерозії є змішані, багатоярусні 
насадження. 
Різноманітність рельєфу та структура окремих лісових угруповань формують 
специфічні лісорослинні умови, що характеризуються як подібними, так і відмінними 
кліматичними, едафічними та орографічними чинниками, які безпосередньо 
впливають на процеси розвитку і формування лісових екосистем. Як зазначають 
провідні науковці-лісівники (Бельгард А. Л., 1960; Герушинський З. Ю., 1996; 
Гордієнко М. І., 2002; Краснов В. П., 2009; Лакида П. І., 2012), починаючи з 50-х років 
ХХ століття, було реалізовано масштабні заходи зі створення лісових насаджень на 
піщаних землях, а також у яружно-балкових системах Придніпровської височини. У 
результаті цілеспрямованої лісогосподарської діяльності на значних площах 
22 
 
сформовано нові лісові екосистеми. Успішність реалізації програм лісорозведення 
була зумовлена ефективною взаємодією лісогосподарських підприємств, органів 
місцевого самоврядування та місцевого населення. Упродовж останніх десятиліть 
особлива увага приділялася заходам, спрямованим на відновлення лісового покриву 
територій Придніпровської височини як важливого екологічного чинника 
формування сприятливого для людини середовища існування. Реалізація програм зі 
створення нових лісових екосистем сприяла покращенню кліматичних умов, 
підвищенню родючості ґрунтів і збагаченню біорізноманіття територій [7–10, 12]. 
 
1.5 Фактори, що впливають на ґрунтозахисну ефективність лісів 
 
Ефективність лісів у збереженні ґрунтів залежить від: породного складу 
насаджень; віку та повноти деревостанів; структури та зімкненості крон; типу 
лісорослинних умов; рельєфу території; рівня антропогенного навантаження. 
Особливо важливу роль відіграють корінні деревні породи, адаптовані до місцевих 
умов. 
Дослідження, проведені Шлапаком В.В. [14], розглядали процес формування 
лісового біоценозу в культурах сосни звичайної, створених на горбистих пісках. 
Зокрема, вивчалися лісівничо-екологічні властивості сосни звичайної (Pinus sylvestris 
L.) та особливості її відтворення на Притясминських пісках. Автором використані 
різні методи дослідження, включаючи лісівничі та екологічні аспекти. Емпіричні 
підходи дозволили визначити ключові фактори формування лісового біогеоценозу в 
умовах горбистих пісків. Науковцем також враховувалися різні аспекти відтворення 
сосни звичайної, оцінюючи вплив рослинності на екосистему Притясминських пісків. 
Отримані результати проведених досліджень дозволили зробити типологічну оцінку 
соснових лісових культур та визначити їхню роль у формуванні лісового вкриття 
цього регіону. Подібні дослідження проведені у роботах і інших авторів [11].  
У наукових працях Шлапака В.П. [15, 16] висвітлено питання вирощування 
сосни звичайної в умовах пристепових територій, зокрема на прикладі лісових 
культур, закладених професором Голов’янком З.С. Дослідження були спрямовані на 
аналіз та оцінку ефективності вирощування сосни звичайної в конкретних 
23 
 
екологічних умовах, що має важливе значення для практики ведення лісового 
господарства. 
Дослідження Шамрай А.Є. та Лакида П.І. [17] були спрямовані на комплексне 
вивчення типологічної організації, породного складу та динамічних процесів 
розвитку Черкаського бору. Отримані результати стали науковим підґрунтям для 
обґрунтування та впровадження ефективних лісогосподарських заходів, орієнтованих 
на формування високопродуктивних соснових деревостанів у межах Черкасько-
Чигиринського геоботанічного району. 
Вагоме господарське та екологічне значення соснових лісових екосистем в 
Україні зумовило підвищений інтерес науковців до вивчення закономірностей 
формування їх видового складу і структури, а також ролі ґрунтового покриву у 
забезпеченні продуктивності рослинного покриву соснових насаджень. Значний 
внесок у розвиток цих наукових підходів зробили такі дослідники, як Голов’янко З.С., 
Погребняк П.М., Тольський А.П., Говорова Т.Т., Гордієнко М.І., Ізюмський П.П., 
Гаєль А.Г., М’якушко В.К., Виноградов В.М., Дрюченко М.М., Редько Г.І., 
Мороз П.І. та інші науковці, чиї праці заклали теоретико-методичні основи сучасного 
лісівництва. 
Попри значний науковий доробок у цій сфері, проблематика оцінювання стану 
соснових лісових насаджень, а також обґрунтування підходів до формування їх 
високої продуктивності не втрачає своєї актуальності. Особливої уваги потребує 
поглиблене дослідження впливу морфологічної будови ґрунтового профілю та 
фізико-хімічних характеристик ґрунтового покриву на формування структури й 
рівень продуктивності соснових лісових екосистем. Недостатня вивченість 
зазначених аспектів зумовлює необхідність подальших комплексних наукових і 
прикладних досліджень, результати яких стануть підґрунтям для вдосконалення та 
розроблення ефективних лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення 
стійкості й продуктивності соснових деревостанів. 
 
 
 
24 
 
1.6 Значення лісів у системі сталого природокористування, методологічні 
основи досліджень 
 
У сучасних умовах ліси розглядаються як важливий елемент сталого розвитку. 
Вони забезпечують: збереження ґрунтів; регулювання клімату; підтримання 
біорізноманіття; екологічну стабільність територій. Раціональне ведення лісового 
господарства передбачає збереження та посилення ґрунтозахисних функцій лісів. 
Соснові деревостани виступають важливим індикатором екологічного стану 
лісових екосистем, їхньої продуктивності та потенціалу щодо виконання захисних і 
середовищетвірних функцій. Оцінювання їх ролі ґрунтується на застосуванні 
комплексного методичного підходу, який поєднує польові дослідження та аналітичні 
методи. Такий підхід забезпечує отримання узагальнених і репрезентативних даних 
щодо структури деревостанів, їх видового складу та характеру взаємодії з ключовими 
екологічними чинниками. У межах дослідження соснових лісів Черкаського 
надлісництва методологічна база зорієнтована на виявлення екологічних 
особливостей функціонування деревостанів у специфічних природних умовах 
Середнього Придніпров’я. При цьому теоретичне підґрунтя аналізу ролі лісів у 
ґрунтотвірних процесах спирається на використання уніфікованих лісівничих 
методик, що гарантують достовірність, відтворюваність і порівнянність отриманих 
результатів. Ключовим елементом дослідження є системний аналіз наукових джерел, 
який дозволяє узагальнити сучасні уявлення про функціонування системи «ліс–
ґрунт» та визначити основні закономірності їх взаємодії, що слугує теоретичною 
основою для подальших експериментальних і прикладних досліджень. 
Польові методи дослідження становлять основу отримання первинної 
інформації та передбачають комплексне обстеження дослідних ділянок із детальною 
оцінкою стану ґрунтового покриву. Поряд із цим застосовується порівняльний підхід, 
що базується на зіставленні характеристик лісових і безлісних територій з метою 
виявлення впливу деревної рослинності на ґрунтотвірні процеси. Важливе місце у 
дослідженнях посідає морфологічний аналіз ґрунтів, який дає змогу встановити 
будову профілю, виділити генетичні горизонти та оцінити їхні властивості. Отримані 
в польових умовах дані доповнюються лабораторними дослідженнями ґрунтових 
25 
 
зразків, зокрема визначенням їхнього хімічного складу, гранулометричних 
характеристик, щільності та кислотності. Просторові закономірності поширення 
лісових насаджень і ґрунтового покриву аналізуються із застосуванням 
картографічного методу, що дозволяє виявити територіальні особливості їх взаємодії.  
У межах Черкаського надлісництва доцільним є використання методики 
закладання пробних площ, яка передбачає відбір репрезентативних ділянок площею, 
як правило, 0,20–0,25 га. На таких ділянках проводиться суцільний облік деревостану, 
підліску та трав’яного ярусу, що забезпечує отримання повної характеристики 
рослинного покриву. Для аналізу видового складу застосовується флористичний 
підхід Браун-Бланке, який дозволяє оцінити рясність видів, проективне покриття та 
їх життєвий стан. Зокрема, для соснових борів Черкаської області типовими 
індикаторними видами є Vaccinium myrtillus, Calluna vulgaris та Pleurozium schreberi, 
присутність яких свідчить про формування насаджень у свіжих борових умовах. 
Додатково використовується профільний метод діагностики ґрунтів, що забезпечує 
детальний аналіз їх морфологічної будови та рівня родючості, що має визначальне 
значення для з’ясування умов формування соснових деревостанів на дерново-
підзолистих ґрунтах. 
Аналітичний етап дослідження передбачає системну обробку зібраних 
матеріалів із використанням статистичних і порівняльних підходів, що забезпечує 
узагальнення результатів та виявлення закономірностей функціонування лісових 
екосистем. Зокрема, аналіз ґрунтових профілів, включаючи визначення 
гранулометричного складу та щільності, дозволяє оцінити вплив ґрунтотвірних 
процесів на формування продуктивності соснових насаджень. Важливим складником 
є екологічний підхід, який базується на врахуванні тісних взаємозв’язків між 
деревостанами та компонентами навколишнього середовища. Дослідження цих 
взаємодій створює підґрунтя для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій, 
спрямованих на збереження біорізноманіття та підвищення екологічної стійкості 
лісів. Зокрема, застосування таких заходів, як внесення органічних добрив або 
вапнування, може сприяти підвищенню родючості дерново-підзолистих ґрунтів, що, 
у свою чергу, позитивно впливає на розвиток підліску та трав’яного покриву. 
26 
 
Методологічна основа дослідження сформована з урахуванням регіональних 
особливостей Середнього Придніпров’я. Вона враховує вплив гідрологічного 
режиму, зумовленого близькістю річки Дніпро, а також специфіку піщаних ґрунтів, 
які характеризуються обмеженою природною родючістю. Поєднання польових та 
аналітичних методів забезпечує комплексність дослідження та дозволяє всебічно 
оцінити роль лісових екосистем у збереженні ґрунтового покриву. 
Таким чином, лісові екосистеми виконують ключові функції у підтриманні 
стабільності ґрунтового середовища, зокрема запобігають ерозійним процесам, 
сприяють акумуляції органічної речовини та регулюють водний режим територій. 
Рівень реалізації цих функцій визначається як природними умовами, так і 
характеристиками лісових насаджень, що зумовлює необхідність їх науково 
обґрунтованого та екологічно виваженого управління. 
27 
 
2 ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРКАСЬКОГО 
НАДЛІСНИЦТВА 
 
2.1 Географічне положення та адміністративна структура 
 
Черкаське надлісництво входить до складу філії «Центральний лісовий офіс» 
державного підприємства Ліси України та розташоване в межах Черкаська область 
у центральній частині України. Територія надлісництва охоплює ділянки в межах 
Черкаського району та прилеглих адміністративних одиниць. Географічно регіон 
знаходиться у межах Правобережного Лісостепу України, що зумовлює поєднання 
лісових і лісостепових ландшафтів. Рельєф території переважно рівнинний, 
місцями слабкохвилястий, з наявністю балок і ярів, що створює передумови для 
розвитку ерозійних процесів. Черкаське надлісництво характеризується складною 
організаційно-територіальною структурою, формування якої відбувалося 
впродовж тривалого періоду розвитку лісового господарства регіону. Початковий 
етап становлення цієї системи припадає на 1929 рік, коли було закладено підвалини 
планомірного ведення лісогосподарської діяльності на території сучасного 
Черкаського району. На сучасному етапі надлісництво функціонує як структурний 
підрозділ, підпорядкований Центрально-Західному міжрегіональному управлінню 
лісового та мисливського господарства, здійснюючи свою діяльність відповідно до 
чинного нормативного положення, затвердженого у 2005 році. Організаційна та 
територіальна структура підприємства сформована з урахуванням логістичних 
переваг, зокрема транспортної доступності та наближеності до основних лісових 
масивів. У внутрішній структурі надлісництва виокремлюються центральний 
адміністративний апарат і вісім лісництв, кожне з яких забезпечує ведення лісового 
господарства на закріпленій території, здійснюючи комплекс заходів із охорони, 
відтворення та раціонального використання лісових ресурсів. 
 
Господарсько-адміністративну структуру підприємства узагальнено та 
відображено в таблиці 2.1. 
 
28 
 
Таблиця 2.1 – Господарсько-адміністративна структура Черкаського 
надлісництва 
№ Лісництво Площа, га 
1 Білозірське 4 657 
2 Дахнівське 3 912 
3 Дубіївське 5 023 
4 Закревське 4 105 
5 Мошнівське 4 412 
6 Руськополянське 4 811 
7 Свидівське 5 128 
8 Тясминське 5 211 
 Всього 37 259 
 
З урахуванням лісівничої спеціалізації підприємства, домінуюче положення 
у структурі лісового фонду займають соснові насадження, частка яких перевищує 
60 %. Така перевага зумовлена природно-кліматичними особливостями регіону, а 
також цілеспрямованою орієнтацією господарської діяльності на вирощування 
високопродуктивних соснових деревостанів. Структурні особливості видового 
складу лісового фонду філії систематизовано та подано в таблиці 2.2. 
 
Таблиця 2.2 – Видовий склад лісового фонду філії 
Породна група Частка, % Площа, га 
Соснові насадження 62 23 096 
Дубові насадження 18 6 706 
М’яколистяні породи 11 4 098 
Інші види 9 3 359 
Усього 100 37 259 
 
Таким чином, управлінська структура філії характеризується чітким 
розмежуванням функціональних обов’язків і зон відповідальності, поєднаним із 
достатнім рівнем гнучкості для ефективного виконання комплексу лісівничих 
завдань. Така організація управління створює сприятливі передумови для 
29 
 
подальшого проведення таксаційної оцінки соснових насаджень та обґрунтованого 
прийняття лісогосподарських рішень. 
 
2.2 Кліматичні умови 
 
Клімат району дослідження - помірно континентальний з чітко вираженою 
сезонністю. 
Основні кліматичні показники: 
середньорічна температура: +7,5…+9,0 °C 
середня температура січня: –5…–7 °C 
середня температура липня: +19…+21 °C 
річна кількість опадів: 500–600 мм 
тривалість вегетаційного періоду: 190–210 днів 
Нерівномірний розподіл атмосферних опадів упродовж року, а також 
періодичне виникнення посушливих явищ негативно позначаються на стані 
ґрунтового покриву, підвищуючи ризики його деградації та зниження екологічної 
стійкості. 
Природно-географічні умови Черкаської області, на території якої 
розташоване надлісництво, мають визначальний вплив на формування лісових 
екосистем, зокрема соснових деревостанів. Сукупність таких чинників, як рельєф, 
типи ґрунтів, кліматичні особливості та гідрологічний режим, формує специфічний 
екологічний контекст розвитку лісів. Саме ці умови зумовлюють просторове 
розміщення лісогосподарських об’єктів, диференціацію лісорослинних умов і 
рівень продуктивності насаджень. 
Черкаська область в геоморфологічному відношенні поділяється на дві 
ключові частини: правобережну, приурочену до Придніпровської височини, та 
лівобережну, що відповідає межам Придніпровської низовини. Правобережна 
частина характеризується розчленованим горбистим рельєфом із значними 
перепадами висот, утворення ярів й активними ерозійними процесами, що 
зумовлюють формування таких орографічних структур, як Канівські гори та 
Мошногірський кряж. Подібні умови сприяють ефективному поверхневому стоку 
30 
 
та формуванню добре дренованих ґрунтів, що є сприятливим для зростання сосни 
звичайної (Pinus sylvestris L.). 
На відміну від правобережжя, лівобережна частина представлена переважно 
рівнинними або слабохвилястими формами рельєфу з локальними пониженнями, 
де можливе періодичне перезволоження. Тут домінують піщані відклади, які 
створюють оптимальні умови для формування свіжих борів і розвитку соснових 
насаджень. 
Територія Черкаського надлісництва охоплює обидві зазначені 
геоморфологічні зони, що зумовлює різноманітність лісорослинних умов і 
потребує диференційованого підходу до ведення лісового господарства. Зокрема, 
розчленований рельєф правобережної частини сприяє відведенню надлишкової 
вологи та запобігає перезволоженню ґрунтів, тоді як рівнинні ділянки лівобережжя 
забезпечують її акумуляцію, що безпосередньо впливає на формування видового 
складу підліску та трав’яного ярусу.  
Узагальнені характеристики рельєфу та їх вплив на формування і 
продуктивність соснових деревостанів наведено в таблиці 2.3. 
Ґрунтовий покрив виступає одним із визначальних чинників, що обумовлює 
рівень продуктивності та екологічну стійкість соснових деревостанів. У межах 
Черкаської області поширені дерново-підзолисті, сірі опідзолені та чорноземні 
ґрунти, сформовані на водно-льодовикових, моренних і давньоалювіальних 
відкладах, що зумовлює їх значну різноманітність за фізико-хімічними 
властивостями. 
31 
 
Таблиця 2.3 – Вплив рельєфу на лісорослинні умови філії «Черкаське лісове 
господарство» 
Тип Вплив на соснові Лісорослинні 
Зона Характеристики 
рельєфу деревостани умови 
Формування 
середньо- та 
Перепади висот, високоповнотних 
Правобережжя ерозійні насаджень, низьке 
Горбистий, 
(Придніпровська процеси, природне Свіжі бори (В2) 
з ярами 
височина) достатній поновлення через 
поверхневий стік конкуренцію з 
трав’яним 
покривом 
Висока 
адаптивність 
Горбиста 
Лівобережжя Піщані сосни до бідних 
рівнина, 
(Придніпровська субстрати, ґрунтів, обмежене Свіжі та сухі бори 
місцями 
низовина) швидкий дренаж поновлення в 
заболочена 
заболочених 
ділянках 
 
Для території досліджуваного підприємства найбільш характерними є 
дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу, які відзначаються 
низьким рівнем природної родючості та підвищеною схильністю до ерозійних 
процесів. Незважаючи на те, що такі ґрунти загалом придатні для зростання сосни 
звичайної, їхні водно-фізичні властивості, зокрема низька вологоємність, а також 
конкуренція з боку трав’яного покриву істотно ускладнюють процеси природного 
поновлення деревостанів. Систематизовану характеристику основних типів 
ґрунтів, їх властивостей та впливу на формування і функціонування лісових 
екосистем наведено в таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4 – Характеристика ґрунтів Черкаського надлісництва 
Гранулометричний 
Тип ґрунту Родючість Вплив на деревостани Рекомендації 
склад 
Підтримують зростання сосни, але Вапнування, 
Дерново-
Супіщані, піщані Низька обмежують поновлення через низьку внесення 
підзолисті 
вологість органічних добрив 
Сірі Сприяють формуванню змішаних 
Суглинкові Середня Захист від ерозії 
опідзолені насаджень із дубом 
 
Клімат Черкаської області характеризується помірно-континентальним 
типом із середньорічною температурою +7…+9°C і опадами 500–600 мм на рік. 
32 
 
Близькість до річки Дніпро створює підвищену вологість у низинних ділянках, що 
впливає на гідрологічний режим ґрунтів. Соснові деревостани адаптовані до цих 
умов, але зростання посушливих періодів, спричинене кліматичними змінами, 
підвищує ризик пожеж і знижує природне поновлення. Екологічна стійкість 
насаджень залежить від правильного розташування лісництв, які враховують 
мікрокліматичні особливості. 
Кліматичні умови Черкаської області визначаються помірно-
континентальним типом із середньорічною температурою повітря в межах +7…+9 
°C та річною кількістю опадів близько 500–600 мм. Вплив річки Дніпро зумовлює 
підвищений рівень зволоження в понижених елементах рельєфу, що позначається 
на формуванні гідрологічного режиму ґрунтового покриву. Соснові деревостани 
загалом добре адаптовані до зазначених кліматичних умов, однак сучасні тенденції 
до збільшення тривалості та інтенсивності посушливих періодів, пов’язані з 
кліматичними змінами, створюють додаткові ризики. Зокрема, підвищується 
ймовірність виникнення лісових пожеж, а також ускладнюються процеси 
природного поновлення насаджень. Екологічна стійкість соснових лісів значною 
мірою залежить від раціонального просторового розміщення лісництв і врахування 
локальних мікрокліматичних особливостей, що дозволяє оптимізувати ведення 
лісового господарства та мінімізувати негативний вплив кліматичних чинників. 
 
2.3 Едафічна структура та гідрологічна характеристика району 
 
Едафічна структура являє собою сукупність фізичних і хімічних 
властивостей ґрунтового покриву, які визначають умови росту рослин та 
особливості функціонування екосистем. Саме ці характеристики регулюють 
доступність вологи, елементів живлення та кисню для кореневих систем, 
формуючи основу біологічної продуктивності та стійкості біоценозів. Тип ґрунту 
суттєво впливає на характер розвитку рослинного покриву. Зокрема, піщані ґрунти, 
що відзначаються високою водопроникністю, забезпечують швидке відведення 
надлишкової вологи, що є сприятливим для посухостійких видів, проте обмежує 
можливості існування рослин, вимогливих до стабільного зволоження. Натомість 
33 
 
глинисті ґрунти характеризуються підвищеною вологоємністю та здатністю 
акумулювати мінеральні речовини, що створює більш сприятливі умови в періоди 
дефіциту вологи, хоча за надмірного зволоження може призводити до погіршення 
аерації та перезволоження кореневмісного шару. Урахування едафічних 
особливостей є необхідною передумовою для обґрунтованого вибору порід і 
формування оптимальних лісових культур, а також для розроблення ефективних 
заходів управління ґрунтовими ресурсами. Таким чином, едафічна структура 
виступає фундаментальним компонентом екосистем, що визначає їх 
продуктивність, екологічну стійкість і рівень біорізноманіття, а її раціональне 
використання є ключовим чинником збереження родючості ґрунтів.  
Територіальне розміщення філії в безпосередній близькості до річки Дніпро 
зумовлює формування відносно стабільного гідрологічного режиму, особливо в 
межах понижених елементів рельєфу, де переважають свіжі за умовами 
зволоження ґрунти. Водночас розчленований горбистий рельєф правобережної 
частини сприяє інтенсивному дренажу, що є сприятливим для зростання сосни 
звичайної, однак може обмежувати розвиток інших, більш вологолюбних деревних 
порід. Узагальнену характеристику впливу гідрологічних умов на формування 
лісорослинних типів наведено в таблиці 2.5. Гідрографічна мережа представлена 
переважно малими річками та струмками, які належать до басейну річки Дніпро. Їх 
функціонування, у поєднанні з особливостями рельєфу, визначає водний режим 
території та істотно впливає на формування ґрунтового покриву і лісорослинних 
умов. Ґрунтовий покрив виступає одним із визначальних чинників, що обумовлює 
рівень продуктивності та екологічну стійкість соснових деревостанів.  
 
34 
 
Таблиця 2.5 – Гідрологічні умови та їхній вплив на соснові деревостани 
Тип Рівень Вплив на Лісорослинний 
Рекомендації 
місцевості зволоження деревостани тип 
Висока Вапнування, 
Горбистий Свіжі ґрунти, продуктивність внесення 
Свіжий бір (В2) 
рельєф швидкий стік сосни, низьке органічних 
поновлення добрив 
Свіжі, Обмежене 
Захист від 
Низини місцями зростання сосни Свіжий субір 
ерозії 
заболочені через конкуренцію 
 
У межах Черкаської області поширені дерново-підзолисті, сірі опідзолені та 
чорноземні ґрунти, сформовані на водно-льодовикових, моренних і 
давньоалювіальних відкладах, що зумовлює їх значну різноманітність за фізико-
хімічними властивостями. Ґрунтовий покрив виступає одним із визначальних 
чинників, що обумовлює рівень продуктивності та екологічну стійкість соснових 
деревостанів. У межах Черкаської області поширені дерново-підзолисті, сірі 
опідзолені та чорноземні ґрунти, сформовані на водно-льодовикових, моренних і 
давньоалювіальних відкладах, що зумовлює їх значну різноманітність за фізико-
хімічними властивостями. Варіабельність рельєфу та ґрунтового покриву сприяє 
впровадженню адаптивних підходів до управління лісовими насадженнями. 
Отже, природно-географічні умови Черкаської області мають визначальний 
вплив на розміщення та господарську діяльність підприємства. Сукупність таких 
чинників, як рельєф, ґрунтовий покрив, кліматичні особливості та гідрологічний 
режим, формує структуру соснових деревостанів і обумовлює необхідність 
застосування комплексного, науково обґрунтованого підходу до їх управління з 
орієнтацією на забезпечення екологічної стійкості та збереження біорізноманіття. 
 
2.4 Лісорослинні умови, антропогенне навантаження та екологічне значення 
лісів 
 
35 
 
Лісорослинні умови. На території надлісництва переважають: свіжий бір 
(В2), свіжий субір (В2). Ці умови сприятливі для формування високопродуктивних 
соснових насаджень, які відіграють важливу роль у стабілізації ґрунтового 
покриву. Ґрунтовий покрив Черкаського надлісництва характеризується значною 
різноманітністю. Основні типи ґрунтів: чорноземи типові та опідзолені - найбільш 
поширені; сірі лісові ґрунти - формуються під лісовими насадженнями; дерново-
підзолисті ґрунти - зустрічаються локально; лучні та лучно-болотні ґрунти - у 
пониженнях рельєфу. Основні характеристики: середній вміст гумусу: 3–6%, 
потужність гумусового горизонту: 5–20 см, структура: грудкувата або зерниста. 
Водночас значна частина ґрунтів зазнає деградаційних процесів: ерозія; 
ущільнення; зниження вмісту гумусу. 
Ліси Черкаського надлісництва належать до зони широколистяних лісів. 
Основні деревні породи: дуб звичайний (Quercus robur L.) -домінуюча порода, граб 
звичайний (Carpinus betulus L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), сосна 
звичайна (Pinus sylvestris L.) - на піщаних ґрунтах, клен, липа, береза - супутні 
породи. Типи насаджень: чисті соснові деревостани, змішані широколистяні ліси, 
штучні соснові насадження Лісові екосистеми характеризуються різною повнотою, 
віковою структурою та продуктивністю, що впливає на їх ґрунтозахисну функцію. 
Антропогенний вплив на лісові екосистеми Черкаської області формується 
під дією комплексу чинників, серед яких провідне місце займає господарська 
діяльність. Зокрема, проведення суцільних рубок, а також надмірне розорювання 
лісових земель призводять до порушення структури насаджень і зниження їхньої 
екологічної стійкості. Суттєвим фактором негативного впливу є забруднення 
навколишнього середовища, спричинене викидами промислових підприємств, 
діяльністю аграрного сектору та автотранспорту. Найбільш інтенсивно ці процеси 
проявляються у приміських зонах, де антропогенне навантаження є максимальним. 
Додаткову загрозу становлять лісові пожежі, які часто виникають унаслідок 
недотримання правил пожежної безпеки, зокрема спалювання сухої рослинності, 
що призводить до значних втрат лісових площ. Вагомим чинником є також 
рекреаційне навантаження, пов’язане зі зростанням відвідуваності лісів 
населенням. Це спричиняє ущільнення ґрунтового покриву, порушення його 
36 
 
структури та пошкодження підросту, що негативно впливає на процеси природного 
поновлення. Сукупна дія зазначених факторів зумовлює деградацію лісових 
екосистем, яка проявляється у зниженні їхньої природної стійкості, погіршенні 
екологічного стану довкілля та втраті біорізноманіття. У зв’язку з цим актуальним 
є впровадження комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на 
відновлення, стабілізацію та раціональне використання лісових ресурсів 
 
37 
 
3 ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСОВОГО ФОНДУ І ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
3.1 Лісовий фонд Черкаського надлісництва 
 
Лісовий фонд Черкаського надлісництва, що входить до складу державного 
підприємства «Ліси України», є важливою складовою природно-ресурсного 
потенціалу регіону. Управління лісовими ресурсами здійснюється відповідно до 
принципів сталого розвитку, що передбачають поєднання екологічно 
збалансованого підходу з необхідністю задоволення соціально-економічних 
потреб. Філія функціонує в межах Середнього Придніпров’я, де поєднання 
кліматичних умов і особливостей рельєфу формує специфічні умови розвитку 
лісових екосистем. Загальна площа лісового фонду перевищує 37 тис. га, що 
свідчить про значний ресурсний потенціал підприємства. У структурі насаджень 
домінують соснові ліси, представлені переважно сосною звичайною (Pinus 
sylvestris L.), яка є основною лісоутворювальною породою в регіоні. Водночас у 
складі окремих ділянок спостерігається домішка листяних порід, зокрема дуба 
звичайного (Quercus robur L.), що сприяє підвищенню біорізноманіття та 
екологічної стійкості лісових екосистем. 
Соснові деревостани виконують низку важливих екологічних функцій, 
зокрема беруть участь у регулюванні водного режиму територій, запобігають 
розвитку ерозійних процесів та забезпечують стабільність лісових екосистем. Їх 
значення особливо зростає в умовах розчленованого рельєфу правобережної 
частини Дніпра, де природні чинники підсилюють ризики деградації ґрунтового 
покриву. Аналіз вікової структури насаджень свідчить про переважання 
середньовікових деревостанів (50–100 років), що є наслідком інтенсивного 
лісокористування в попередні історичні періоди та водночас вказує на необхідність 
впровадження заходів, спрямованих на відтворення та підтримання сталості 
лісових ресурсів. Узагальнену характеристику розподілу площ земель 
лісогосподарського призначення за категоріями лісових ділянок, у розрізі 
функціональних категорій лісів, наведено в таблиці 3.1 
38 
 
 
Таблиця 3.1 – Поділ площі земель лісогосподарського призначення за 
категоріями лісових ділянок в розрізі категорій лісів 
Загальна площа Лісові ділянки Разом 
земель Вкриті лісовою Не вкриті лісовою рослинністю 
лісогосподарськог рослинністю 
о призначення Разом Лісові 
культур
и 
Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення 
1948,0 1550,5 363,4 42,1    0,7 9,0 51,8 1602,3 
Рекреаційно-оздоровчі ліси 
31453,6 27767, 19135,6 989,5 72, 546, 54, 112, 387, 2162, 29929,
1 1 2 1 7 6 2 3 
Експлуатаційні ліси  
35867,2 3402,0 1781,0 159,6 2,9 24,1 3,6 1,7 36,4 228,3 3630,0 
Разом по філії 
37258,8 32719, 21280,0 1192, 75, 570, 57, 115, 433, 2442, 35161,
0 2 0 3 7 1 0 3 6 
 
Аналіз даних, наведених у таблиці 3.1, свідчить про загалом раціональну 
структуру розподілу площ лісового фонду за категоріями земель. Зокрема, площа 
земель, вкритих лісовою рослинністю, становить 32719,0 га, що характеризує 
високий рівень залісненості території та ефективність ведення лісового 
господарства. Відсоткове співвідношення розподілу лісового фонду філії за 
категоріями земель наочно відображено на рисунку 3.1. 
 
Не зімкнуті 
лісові 
куЛліьстоуврі и 
розсадники 
Зруби 
Галявини,п
устирі 
Біогалявин
и 
Лісові 
шляхи, 
пРраозсоімки  
39 
 
5% 6%
89%
1 2 3
 
Рисунок 3.1 – Розподіл лісового фонду на території Черкаського 
надлісництва (1- ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного 
призначення, 2 - рекреаційно-оздоровчі ліси, 3 - експлуатаційні ліси) 
 
Переважну частку лісів становлять насадження, віднесені до категорії 
рекреаційного та оздоровчого призначення 89 %. Експлуатаційні ліси займають 
5 %, тоді як ліси природоохоронного та історико-культурного значення становлять 
6 % від загальної площі лісового фонду. За породною структурою домінують 
хвойні насадження, які охоплюють близько 20000 га території. Твердолистяні 
породи представлені на площі близько 8000 га, тоді як найменшу частку займають 
м’яколистяні насадження - орієнтовно 3000 га 
Графічне відображення розподілу площ лісових порід у кількісному 
вираженні подано на рисунку 3.2. 
 
20 000
8000
3000
1 2 3
 
Рисунок 3.2 – Розподіл площі лісових порід у числовому співвідношенні 
Детальний розподіл площі лісових порід у відсотковому співвідношенні 
зображений на рисунку 3.3. 
40 
 
 
 
Рисунок 3.3 – Розподіл площі покритою лісом за породами у відсотковому 
співвідношенні 
 
Розподілення площ вкритих лісовою рослинністю за породним складом та 
групами віку представлено на рисунку 3.2. Серед деревних порід чітко 
простежується домінування сосни, частка якої становить 62,2 %. Значно меншу, але 
істотну роль у структурі насаджень відіграють дуб (18 %), ясен (8,2 %) та вільха 
(7,1 %). Другорядне положення займають береза (2,3 %), липа (0,7 %) та клен (0,6 
%), тоді як граб, верба та інші супутні породи представлені мінімально по 0,3 % 
кожна. Екологічна стійкість лісового фонду значною мірою визначається 
комплексом природних чинників, серед яких ключове значення мають ґрунтові 
умови. Для даної території характерне поширення дерново-підзолистих ґрунтів, що 
відзначаються низьким рівнем природної родючості, відповідно обмежують 
продуктивність лісових насаджень і темпи їх росту. Підвищення ефективності 
використання таких ґрунтів можливе шляхом упровадження адаптивних 
лісогосподарських заходів, зокрема внесення органічних добрив, а також 
регулювання кислотності ґрунтового середовища, що сприяє покращенню умов 
росту деревостанів і загальній стабілізації екосистем. 
 
3.2 Аналітичний огляд лісогосподарського упорядкування 
 
41 
 
Лісовпорядкування є базовим інструментом системи лісового менеджменту, 
який забезпечує комплексний підхід до планування, організації та контролю всіх 
видів діяльності, пов’язаних із використанням і відтворенням лісових ресурсів. 
Його реалізація спрямована на досягнення збалансованого поєднання екологічних, 
економічних і соціальних цілей, що становить основу концепції сталого розвитку 
лісового господарства. У діяльності Черкаського надлісництва лісовпорядкування 
має особливо важливе значення, оскільки забезпечує збереження лісових 
екосистем, підтримання біологічного різноманіття та сприяє стабільному 
соціально-економічному розвитку регіону. Саме завдяки цьому інструменту 
формується науково обґрунтована система ведення лісового господарства. 
Головною метою лісовпорядкування є розроблення довгострокових планів 
раціонального використання та відновлення лісових насаджень з урахуванням 
їхнього природного стану, екологічних особливостей і потреб охорони. Реалізація 
цього процесу передбачає послідовне виконання основних етапів, до яких 
належать: Інвентаризацію лісових ресурсів – збір інформації про площу, склад і 
стан лісових насаджень; 
Оцінювання якісного стану лісів, яке передбачає комплексний аналіз їхньої 
просторово-вікової структури, рівня диференціації деревостанів та продуктивності 
насаджень. Розроблення лісогосподарських стратегій, що включає обґрунтування 
оптимальних методів ведення господарства, зокрема різних видів рубок, а також 
систем заходів із відновлення та відтворення лісових ресурсів. У Черкаській 
області, де значну частку лісового фонду становлять соснові деревостани, особлива 
увага приділяється збереженню біорізноманіття та запобіганню деградаційним 
процесам, зокрема ерозії ґрунтів. Це є особливо актуальним в умовах 
розчленованого горбистого рельєфу правобережної частини Дніпра, який посилює 
прояви ерозійної небезпеки та впливає на стабільність лісових екосистем. 
Лісовпорядкування є інструментом забезпечення сталого управління 
лісовими ресурсами, який реалізує комплексний підхід до їх використання та 
відтворення і гарантує досягнення низки ключових результатів. По-перше, 
екологічна стабільність полягає у запобіганні деградаційним процесам у лісових 
екосистемах та збереженні їх регуляторної ролі щодо кліматичних умов. По-друге, 
42 
 
економічна ефективність забезпечується раціональним і науково обґрунтованим 
використанням лісових ресурсів у контексті потреб місцевої економіки. По-третє, 
соціальна значущість проявляється у залученні місцевих громад до процесів 
управління лісами, що сприяє підвищенню прозорості прийняття рішень та 
формуванню довіри до лісогосподарських структур. Водночас система 
лісовпорядкування стикається з низкою сучасних викликів. Серед них особливо 
важливими є кліматичні зміни, які проявляються у підвищенні середніх температур 
та зміні режиму опадів, що вимагає адаптації існуючих підходів до управління 
лісами. Окремо слід відзначити технологічний розвиток, який зумовлює 
необхідність впровадження сучасних інструментів, зокрема геоінформаційних 
систем (ГІС), для підвищення точності аналізу, моделювання та прогнозування 
стану лісових екосистем. Разом із тим зазначені виклики створюють додаткові 
можливості для вдосконалення лісоуправління. Використання ГІС-технологій 
дозволяє суттєво підвищити точність планування, а залучення заінтересованих 
сторін, зокрема природоохоронних організацій, сприяє формуванню більш 
збалансованих та екологічно орієнтованих управлінських рішень. 
 
3.2.1 Рубки головного користування 
 
Рубки головного користування є видом лісогосподарських заходів, що 
передбачає заготівлю деревини шляхом вилучення дерев у стиглих і перестійних 
деревостанах, тобто в насадженнях певного складу та вікової структури. Даний вид 
рубок реалізується відповідно до встановлених лісівничих нормативів і є важливим 
елементом раціонального використання лісових ресурсів. Інформацію щодо 
обсягів проведення рубок головного користування подано в таблиці 3.2. 
 
Таблиця 3.2 – Обсяг виконання рубок головного користування 
Господарства Середній обсяг за рік розрахункової Фактичний відпуск деревини у 
лісосіки запроектованої середньому за рік 
лісовпорядкуванням 
43 
 
Площа, га Запас у В тому Площа, га Запас у В тому 
ліквіді числі ліквіді числі 
діловї ділової 
Твердолистяні 34,5 8,6 4,5 28,3 8,2 4,1 
Хвойні 93,7 27,5 18,0 91,3 27,4 17,8 
М’яколистяні 14,1 2,9 1,3 12,7 2,7 1,2 
Разом 142,3 39,0 23,8 132,3 38,3 23,1 
 
У цілому рубки головного користування сприяють формуванню більш 
збалансованої вікової структури насаджень та оптимізації організації лісового 
простору, що позитивно відображається на підтриманні його різноманіття. За 
результатами аналізу встановлено, що істотного негативного впливу зазначених 
рубок на стан лісового фонду не виявлено [16, с. 45]. 
 
3.2.2 Рубки формування та оздоровлення лісів  
 
Одним із найбільш ефективних інструментів ведення лісового господарства 
є рубки догляду, які спрямовані на формування стійких і високопродуктивних 
деревостанів. Їх сутність полягає у своєчасному видаленні ослаблених, хворих або 
неконкурентоспроможних дерев, що можуть негативно впливати на стан і 
подальший розвиток насаджень. Рубки догляду за лісом поділяються на кілька 
основних видів: освітлення, прочищення, проріджування та прохідні рубки. Кожен 
із зазначених видів здійснюється з урахуванням вікових особливостей деревостанів 
і етапів їх розвитку. Зокрема, освітлення проводиться у молодих насадженнях віком 
до 10 років; прочищення – у деревостанах віком від 11 до 20 років; проріджування 
– у насадженнях віком 21-40 років; прохідні рубки застосовуються у більш зрілих 
деревостанах, старших за 41 рік. Узагальнені дані щодо обсягів виконаних рубок 
догляду за звітний період наведено в таблиці 3.3. 
 
Таблиця 3.3 – Обсяг виконання рубок догляду за ревізійний період  
Щорічний обсяг користування 
Потре
бували 
Прурбиойкн 
доягтлоя д 
наур, ага Фактдио
юч,н гоа  
провед
% 
ено 
охопле
рубок, 
ння від 
га 
насадж
ень 
44 
 
Прийня Фактич % Середньо-річний план 
Види рубок тий но викона
та нарадо викона ння 
Га % від проекту 
показники ю, га но проект
тис.м³ 
у 
Освітлення 
Площа 114, 114,6 116,7 102 24,6 25,7 104 25,7 104 
6 
Загальний     0,14 0,14 100 0,14 100 
вирубаний 
запас 
Вибірка з 1     5,7 5,4    
га, м³ 
Прочищення 
Площа 409, 409,1 408,9 100 81,1 70,7 86 70,6 86 
1 
Загальний         0,7 1,01 144 1 143 
вирубаний 
запас  
Вибірка з 1         8,6 14,3      
га, м³ 
Загальний         3,49 2,42 69 2,4 99 
вирубаний 
запас  
Ліквідний         3,15 2,18 69 2,1 66 
Діловий         1,19 0,44 37 0,4 34 
Вибірка з 1         22,1 23,6       
га, м³ 
Прохідні рубки 
45 
 
Продовження таблиці 3.3 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 
Площа 3134,9 3134,9 3584,4 114 313,4 358,4 114 358 100  
Загальний         9,55 10,68 112 10,5 98  
вирубаний запас  
Ліквідний         8,6 9,29 108 9,1 98  
Діловий         3,81 3,72 98 3,6 97  
Вибірка з 1 га,         30,5 29,8        
м³ 
 
Причини фактичних відхилень обсягів рубок догляду від проектних значень 
зумовлені, насамперед, тим, що фактична площа насаджень перевищує показники, 
передбачені матеріалами лісовпорядкування, на 124 %. Це об’єктивно впливає на 
планування та реалізацію лісогосподарських заходів і зумовлює коригування їх 
фактичних обсягів. За результатами моніторингу лісогосподарської діяльності 
загалом відмічаються позитивні тенденції у веденні лісового господарства. 
Зокрема, спостерігається покращення основних таксаційних показників насаджень, 
що є наслідком системної та цілеспрямованої лісівничої діяльності [17, с. 32]. 
Лісокультурні заходи на зрубах ревізійного періоду виконуються своєчасно 
та передбачають створення лісових культур із використанням деревних порід, що 
відповідають еколого-лісівничим умовам конкретних типів місцезростання. Такий 
підхід забезпечує підвищення приживлюваності насаджень і сприяє формуванню 
стійких та продуктивних деревостанів. Паралельно реалізується комплекс 
першочергових заходів, спрямованих на підвищення стійкості соснових борів, до 
яких належать ґрунтово-типологічні обстеження, розроблення проєктів 
протипожежного впорядкування території, регулярні лісопатологічні обстеження 
насаджень, а також система заходів із захисту лісів від шкідників і хвороб [18, с. 
36]. Крім того, забезпечується виконання основних положень Проєкту 
протипожежних заходів Черкаського лісгоспу, зокрема реалізуються 
профілактичні дії, спрямовані на недопущення поширення лісових пожеж. На всій 
території господарства систематично проводяться також заходи із захисту 
насаджень у осередках масового розмноження шкідників. Узагальнені дані щодо 
обсягів виконання санітарних рубок наведено в таблиці 3.4. 
46 
 
 
Таблиця 3.4 – Обсяг виконання санітарних рубок 
Види санітар- Обсяги за проектом Фактично виконано за 
них рубок ревізійний період 
Площа,га Запас тис.м³ Пло- Запас тис. м³ 
Загаль- Ліквід- Діло- ща , Загаль- Ліквід- Діло-
ний ний вий га ний ний вий 
Суцільні     1 698 103,82 91,11 38,58 
Вибіркові 300,1 5,34 4,81 1,44 1 20150 306,65 277,40 59,18 
Разом 300,1 5,34 4,81 1,44  20848 410,47 368,51 97,76 
 
У науковій і виробничій літературі санітарні рубки розглядаються як 
ефективний інструмент обмеження поширення шкідливих комах і збудників 
лісових хвороб та відносяться до комплексу санітарно-оздоровчих заходів у 
лісовому господарстві. У межах досліджуваної території вибіркові санітарні рубки 
протягом одного року були проведені на площі 300,1 га, при цьому обсяг 
заготовленої деревини становив 5,34 тис. м³. 
 
3.3.3 Лісокультурні заходи 
 
Лісогосподарські заходи спрямовані на формування високопродуктивних і 
екологічно стійких насаджень, що є особливо важливим з урахуванням специфіки 
місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Початковим етапом лісокультурного 
виробництва виступає підготовка ґрунту, від якості якої значною мірою залежить 
успішність подальшого росту лісових культур. На території Черкаської області, де 
близько 40 % ґрунтів представлені піщаними відмінами, застосовується оранка на 
глибину 25–30 см із подальшим боронуванням. Такі агротехнічні прийоми 
сприяють поліпшенню аерації ґрунту та підвищенню його водопроникності, що має 
вирішальне значення для успішної адаптації та росту сосни звичайної (Pinus 
sylvestris L.). Висаджування садивного матеріалу здійснюється з густотою 4,0–6,0 
тис. шт./га, що забезпечує формування насаджень із середньою або високою 
повнотою (0,6–0,8). Рівень приживлюваності саджанців досягає 85–90 %, що 
Термін виконання, 
років 
47 
 
свідчить про ефективність застосовуваних лісокультурних технологій та їх 
відповідність еколого-лісівничим умовам регіону. Догляд за молодими 
насадженнями передбачає проведення систематичних заходів із прополювання, які 
виконуються 2–3 рази на рік упродовж перших трьох років розвитку культур. Це 
забезпечує збереження життєздатності деревостанів на ранніх етапах їх 
формування. Екологічна стійкість соснових деревостанів також підтримується 
завдяки збереженню підліску, який займає близько 10 % площі та представлений, 
зокрема, дубом звичайним (Quercus robur L.). Наявність підліску сприяє 
підвищенню структурної різноманітності насаджень, формуванню складніших 
екосистем і збільшенню загального рівня біорізноманіття. 
Соснові деревостани Черкащини характеризуються середнім запасом 
деревини на рівні 250–300 м³/га у межах середньовікових насаджень (50–100 років), 
що свідчить про достатньо високу продуктивність лісових екосистем регіону. 
Трав’яний покрив, представлений видами Hieracium pilosella та Agrostis tenuis, 
регулюється з метою підтримання екологічної рівноваги та забезпечення 
сприятливих умов для природного поновлення сосни. У структурі Черкаського 
надлісництва функціонує стаціонарний лісовий розсадник загальною площею 3,6 
га, з яких 2,1 га становить безпосередньо виробнича площа. За останні два роки 
середньорічний обсяг вирощування сіянців досягає близько 2,5 млн штук, що 
свідчить про стабільну продуктивність розсадницького господарства. 
Вирощуваний посадковий матеріал відзначається видовим різноманіттям і 
відповідає існуючим схемам створення лісових культур, що застосовуються для 
відновлення лісових насаджень.  
Основним способом створення лісових культур є посадка сіянців, вирощених 
у розсадниках. Підготовка ґрунту здійснюється механізованим способом із 
застосуванням плуга ПКЛ-70 та дискових борін, що забезпечує належні умови для 
приживлення садивного матеріалу та подальшого росту культур. Щільність 
посадки становить у межах 8–10 тис. посадкових місць на 1 га. Схема змішування 
культур передбачає розміщення за схемою 2,5×0,5×0,6 м, що сприяє раціональному 
використанню площі та формуванню стійких деревостанів. Відповідно до 
проєктних рішень передбачається проведення 10-кратного догляду за культурами. 
48 
 
Система догляду включає механізовану обробку міжрядь культиватором, тоді як у 
рядках здійснюється ручний догляд. Доповнення лісових культур виконується із 
використанням меча Колесова. Середній термін переведення лісових культур у 
вкриті лісовою рослинністю землі, залежно від лісорослинних умов, типу лісу та 
цільової породи, становить близько 6 років [19, с. 34]. Зазначені лісокультурні 
заходи сприяють формуванню високопродуктивних і стійких насаджень, 
забезпечують захист ґрунтів від ерозійних процесів, регулювання водного режиму 
та підтримання біорізноманіття. У сукупності ці чинники безпосередньо 
визначають лісівничо-таксаційні характеристики насаджень, що підкреслює їхню 
ключову роль у забезпеченні сталого розвитку лісового господарства регіону. 
 
 
 
49 
 
4 ОЦІНКА РОЛІ ЛІСІВ ЧЕРКАСЬКОГО НАДЛІСНИЦТВА У ЗБЕРЕЖЕННІ 
ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ 
 
4.1 Методичні підходи до оцінки ґрунтозахисної ролі лісів 
  
Ґрунтовий покрив є одним із визначальних чинників просторового розподілу 
рослинності, зокрема лісової, як у зональному, так і у висотному аспектах. Саме 
ґрунтові умови зумовлюють рівень продуктивності та інтенсивність росту лісових 
насаджень, впливають на приріст запасу деревини на одиницю площі, її технічні 
властивості, особливості формування кореневих систем дерев, а також визначають 
ступінь стійкості лісів до дії несприятливих факторів, зокрема вітровалів, ураження 
шкідниками та грибними хворобами, а також температурних коливань у повітрі й 
ґрунті. Ґрунти Черкаської області загалом характеризуються високим рівнем 
природної продуктивності та належать до одних із найродючіших в Україні. 
Водночас за окремими агрохімічними показниками, зокрема за вмістом гумусу та 
елементів мінерального живлення, а також за рівнем кислотності, вони дещо 
поступаються ґрунтам східних і південних регіонів. Проте ці особливості значною 
мірою компенсуються сприятливішими кліматичними умовами, особливо в період 
активної вегетації, що забезпечує ефективне функціонування рослинного покриву. 
У структурі ґрунтового покриву області домінують чорноземи типові та 
сильно реградовані, частка яких становить 53,7 %. Значну площу також займають 
темно-сірі опідзолені та реградовані ґрунти, а також чорноземи опідзолені й 
слабореградовані – разом 28,9 %. Світло-сірі та сірі опідзолені ґрунти поширені в 
меншій мірі та охоплюють близько 7,3 % території. Водночас нераціональне 
використання земельних ресурсів зумовлює поступове зниження природної 
родючості ґрунтів і погіршення їх якісного стану. Основними чинниками деградації 
є високий рівень розораності території та посилення ерозійних процесів, 
порушення науково обґрунтованих сівозмін, зростання дефіциту елементів 
мінерального живлення та органічної речовини, що призводить до виснаження 
ґрунтових запасів. Додатково спостерігається зниження мікробіологічної 
активності ґрунтів, поширення кислих відмін, підвищення їх щільності та 
50 
 
зменшення водоутримувальної здатності, що ускладнює функціонування агро- та 
лісових екосистем. Важливим стримувальним фактором також є недостатні темпи 
впровадження сучасних ґрунтозахисних технологій обробітку. За механічним 
складом ґрунтовий покрив області характеризується відносно рівномірним 
розподілом легкосуглинкових, середньосуглинкових і важкосуглинкових ґрунтів, 
що визначає різноманітність їх водно-фізичних властивостей і впливає на 
особливості використання в лісовому та сільському господарстві. 
Поширення ґрунтів різного механічного складу на території області має чітко 
виражену просторову диференціацію. Зокрема, легкосуглинкові відміни 
переважають на Лівобережжі та в межах Придніпров’я, тоді як центральна частина 
області характеризується домінуванням середньосуглинкових ґрунтів. У західних 
районах найбільш поширеними є важкосуглинкові різновиди. Значні масиви 
супіщаних ґрунтів зосереджені в межах Черкаського району (зокрема, у 
Мошенській зоні), а також на терасах річок Тясмин, Гірський та Гнилий Тікич. 
Механічний склад ґрунтів істотно впливає на їх фізико-хімічні властивості, зокрема 
визначає рівень забезпеченості обмінним калієм. Серед ґрунтоутворюючих порід 
області провідне місце займають леси та лесовидні суглинки, які відіграють 
ключову роль у формуванні ґрунтового покриву. Леси є основними материнськими 
породами, поширеними на вододілах і схилах, де їх потужність варіює від 8 до 40 
м. Вони характеризуються однорідним механічним складом і типовим палевим, 
жовтувато-палевим або коричневим забарвленням. Важливою особливістю є 
відсутність уламків кристалічних та інших гірських порід. Вміст карбонатів 
кальцію в лесах коливається в межах 7–22 %. Завдяки значному запасу поживних 
речовин ці породи вважаються одними з найсприятливіших для ґрунтоутворення. 
Лесовидні суглинки представлені переважно алювіальними відкладами, що 
приурочені до давніх річкових терас. Вони мають переважно палеве забарвлення, 
характеризуються горизонтальною шаруватістю та легкосуглинковим механічним 
складом. Нижні горизонти таких відкладів часто зазнають оглеєння, що свідчить 
про періодичне перезволоження. Вміст карбонатів у лесовидних суглинках 
становить 5–13 %, що також визначає їх агрохімічні властивості та участь у 
ґрунтотвірних процесах. 
51 
 
Ґрунтовий покрив області характеризується значною різноманітністю і 
включає широкий спектр типів, підтипів, родів і видів ґрунтів (рис. 3.18). На 
лівобережній частині території переважають чорноземи глибокі малогумусні, 
зокрема їх вилугувані різновиди. Водночас опідзолені ґрунти тут майже не 
представлені, натомість поширення набули солонцюваті та солончакуваті 
чорноземи, а також лучні ґрунти. Характерною особливістю лівобережжя є також 
значне поширення торфувато-болотних і торфово-болотних ґрунтів, зокрема 
низинних торфовищ. Значна частина цих ґрунтів зазнає засолення, зокрема за 
рахунок накопичення соди, хлоридів і сульфатів, що впливає на їх агрохімічні 
властивості та обмежує можливості використання. 
Правобережна частина області, відповідно до особливостей рельєфу, 
поділяється на два агроґрунтові райони – центральний (Уманський) та південний 
(Корсунь-Шевченківський), які входять до складу Лісостепової зони України. 
Такий поділ відображає просторову диференціацію природних умов і визначає 
специфіку формування ґрунтового покриву та його використання. До складу 
центрального (Уманського) агроґрунтового району входять Уманський, 
Христинівський, Жашківський, Маньківський, Тальнівський адміністративні 
райони, а також західні частини Лисянського та Звенигородського районів. У 
межах цієї території найбільш поширеними є реградовані ґрунти, які займають 
близько 40 % площі. Друге місце за поширенням належать опідзоленим ґрунтам 
(приблизно 35 %), тоді як частка чорноземів глибоких становить близько 10 %, 
серед яких до 12 % зазнали ерозійних процесів. 
 
Рисунок 4.1 – Карта ґрунтів Черкаської області 
52 
 
  
 
Корсунь-Шевченківський агроґрунтовий район відрізняється від 
центрального значно вищою часткою еродованих ґрунтів. Для цієї території 
характерне поширення сірих і світло-сірих опідзолених ґрунтів, особливо в 
околицях Лисянки, Хижинець і Лебедина. Водночас у структурі ґрунтового 
покриву домінують чорноземи різних типів – глибокі, реградовані та опідзолені, 
що відрізняються також різноманітністю механічного складу. У цілому для 
Черкаської області характерне переважання чорноземів типових малогумусних і 
реградованих, частка яких становить 73,6 % від загальної площі ґрунтового 
покриву. Ці ґрунти відзначаються високим рівнем природної родючості. Темно-сірі 
та світло-сірі опідзолені ґрунти займають відповідно 13,4 % і 7,3 %, тоді як інші 
типи ґрунтів поширені обмежено – їх частка коливається в межах 1,2–2,5 %. 
 
4.2 Оцінка протиерозійної ефективності лісів 
 
Об’єктом дослідження виступають соснові деревостани, розміщені в межах 
Дахнівського лісництва Черкаського надлісництва, а також роль ґрунтового 
покриву як ключового чинника, що забезпечує їх функціонування та екологічну 
стійкість. Загальна площа лісового фонду досліджуваної території становить 
близько 12 тис. га, при цьому рівень лісистості сягає орієнтовно 35 %. З метою 
оцінки значення соснових насаджень у збереженні ґрунтового покриву було 
проведено камеральне опрацювання матеріалів лісовпорядкування підприємства. 
Аналіз таксаційних описів засвідчив, що соснові лісові ценози в межах 
досліджуваної території характеризуються значною різноманітністю вікових груп 
і відзначаються складною лісівничою структурою. У межах окремих кварталів 
53 
 
Дахнівського лісництва здійснено відбір виділів, які є найбільш 
репрезентативними для вивчення соснових насаджень. На основі цього було 
обґрунтовано вибір ділянки для закладання дослідного майданчика, що охоплює 
характерні типи лісорослинних умов, різні вікові категорії та варіанти складу 
деревостанів (рис.4.2).  
 
 
Рисунок 4.2 –  Пробна ділянка на території Черкаського надлісництва,  
квартал 37 
На основі аналізу індикаторних видів рослин (табл. 4.1) було здійснено 
верифікацію типів лісу, визначених за матеріалами таксаційного опису, що дало 
змогу підтвердити або уточнити їх відповідність фактичним лісорослинним 
умовам.  
 
Таблиця 4.1 – Фітоценотичний склад досліджуваної території  
 
Природні типи лісу на Едифікатори (включаючи Характерні супутні види підліску 
землях планованої головну/ панівну/ і трав’янистого ярусу 
діяльності лісоутворюючу породи), 
рослини-домінанти та 
співдомінанти головних 
ярусів 
підріст – дуб звичайний; 
підлісок – бруслина 
А2С (свіжий сосновий бір) сосна звичайна 
бородавчаста, барбарис 
звичайний 
 
54 
 
Встановлено, що рівень природного поновлення сосни є низьким, а 
переважна частина досліджуваних насаджень має штучне походження. Осередки 
природного відновлення сосни звичайної спостерігаються переважно на відкритих 
ділянках – галявинах або у виділах із нерівномірною повнотою деревостанів. Така 
закономірність зумовлена світлолюбністю породи, а також значною конкуренцією 
з боку розвиненого трав’яного покриву. Водночас встановлено, що густота 
чагарникового ярусу безпосередньо залежить від рівня освітленості, що 
підтверджує тісний зв’язок між світловим режимом і структурою підліску в 
соснових насадженнях. 
 
4.3. Опис ґрунтового профілю досліджуваної території  
 
Ґрунтовий розріз було закладено в межах 37 кварталу Черкаського лісгоспу 
(координати ділянки: 49°27′40″ пн. ш., 32°00′19″ сх. д.). Детальна характеристика 
ґрунтового профілю наведена в таблиці 4.2. 
 
 
Таблиця 4.2 – Опис ґрунтового зрізу 
 
Горизонт та Опис горизонту 
потужність в см. 
Н0 гумусовий, бурувато-сірий, слабоелювійований, свіжий, 
h=6см піщаний, слабкогрудкуватий, пухкий, з великою кількістю дрібних 
обвуглених органічних решток, з окремими світлими плямами 
відмитого піску; перехід різкий. HCI скипає дуже слабко. 
НЕ слабоелювійований, свіжий, піщаний. 
h= 12см 
Е пісок слабоелювійований, бруднувато-жовтий, свіжий, 
h=60 розсипчастий, з невеликою кількістю скупчень дрібних обвуглених 
органічних решток, зі світлими плямами відмитого піску; особливо в 
нижній частині; перехід різкий, язиками. HCI не скипає. 
I1 ілювіальний, білувато-сизий з іржаво-бурими щільними 
h=48 прошарками до 10 см, в піску спостерігаються залізо-марганцеві 
конкреції; перехід ясний. HCI не скипає. 
I2 пісок, білуватий, свіжий, сильно відмитий, особливо у нижній 
h=45 частині, слабоілювійований; перехід різкий, язиками. HCI не скипає. 
 
Потужність окремих генетичних горизонтів визначалася у сантиметрах від 
поверхні ґрунту до материнської породи із фіксацією глибини їх залягання за 
55 
 
зростаючою шкалою (від 0 до 100, 150 см і більше), залежно від загальної 
потужності ґрунтового профілю. Однією з основних діагностичних ознак, що 
визначає належність ґрунту до певного типу, є поєднання генетичних горизонтів та 
глибина їх залягання. У процесі польових досліджень ідентифікацію горизонтів 
здійснювали за зміною забарвлення та гранулометричного складу (структурної 
будови) ґрунту (рис. 4.3). 
Для детального вивчення ґрунтових горизонтів визначено механічний 
(гранулометричний) склад ґрунту в межах Дахнівського лісництва Черкаського 
лісгоспу (кв. 37, вид. 27). 
 
 
Рисунок 4.3 – Ґрунтовий профіль дослідної ділянки 
 
У процесі польового аналізу встановлено, що зразок легко формується у 
кульку та шнур із поступовим звуженням кінців; при згинанні в кільце він утворює 
тріщини та розпадається на окремі сегменти. Отримані ознаки свідчать, що 
досліджуваний ґрунт за механічним складом належить до середньосуглинкових. 
Додатково було проведено аналіз структурних особливостей ґрунту, результати 
якого узагальнено в таблиці 4.3. 
 
Таблиця 4.3 – Структура грунту кожного генетичного горизонту 
 
№ Місце проби, Тип ґрунту Вид Морфологічні Розміри 
горизонт особливості 
1 Черкаський лісгосп, Кубоподібний Порохуватий Грані виражені добре 0.5 – 1мм 
Дахнівське лісництво  
Кв. 37 в.18 Н0 
2 Кв. 37 в.18 Не Кубоподібний Порохуватий Грані і ребра виражені 5 – 50мм 
56 
 
погано 
3 Кв. 37 в.18 Е Кубоподібний Порохуватий Грані та ребра виражені 0.5 – 1мм 
добре 
4 Кв. 37 в. 18 І₁ Кубоподібний Порохуватий Грані та ребра виражені 0.5 – 1мм 
добре 
 
За результатами проведених досліджень встановлено, що ґрунт 
характеризується кубоподібною структурою, а за структурним різновидом 
належить до порохуватих окремостей. Морфологічно він відзначається чітко 
вираженими гранями та ребрами агрегатів, що свідчить про сформовану 
структурну організацію ґрунтової маси. Подальший етап дослідження передбачав 
визначення щільності ґрунту методом ріжучого кільця, результати якого 
узагальнено в таблиці 4.4. 
 
Таблиця 4.4 - Щільність грунту в кожному генетичному горизонті 
 
№ Вага кільця, г. Вага зразка Об'єм Цільність ґрунту, Р , 
ґрунту q₂- кільця, г/см3 
Порожнього, q₁, З грунтом, q₂, q₁, г. V, см3 Окремого Середня 
г. г. зразка 
1 279,18 432,72 153,53 112,76 1,3615643 
2 279,18 457, 35 178,16 112,76 1,5799929 1,521225 
3 279,18 462,10 182,91 112,76 1,622117 
 
Щільність ґрунту визначається як маса одиниці об’єму його твердої фази 
(мінеральної та органічної складових), що припадає на одиницю об’єму ґрунтового 
тіла. У піщаних ґрунтах показники щільності зазвичай є вищими, що зумовлено 
особливостями складання піщаних частинок та формуванням значної частки 
порового простору, тобто підвищеної пористості. 
Наступним етапом дослідження передбачалося визначення пористості та 
коефіцієнта пористості методом насичення в межах генетичних горизонтів ґрунту, 
результати якого наведено в таблиці 4.5. 
Залежно від значень об’ємної щільності ґрунти класифікують за ступенем 
ущільнення. Так, за показників менше 1,0 г/см³ ґрунти відносять до розпушених 
або збагачених органічною речовиною. Оптимальні значення для орних земель 
становлять 1,0-1,2 г/см³, тоді як при щільності 1,2-1,3 г/см³ вони вважаються 
ущільненими. Для підорних горизонтів (за винятком чорноземів) характерні 
57 
 
значення в межах 1,4-1,6 г/см³, а сильно ущільнені горизонти, зокрема солоді та 
підзоли, мають щільність 1,6-1,8 г/см³. 
Таблиця 4.5 – Результати визначення пористості та коефіцієнту пористості 
грунту 
 
Зразок ґрунту 
Назва об'єкту та параметри досліджень Середнє 
 
 значення 
Не Е₁ І₁ 
Маса пустої склянки, 
97,24 46,16 46,16 63,18 
q₁, г. 
Склянки з сухим ґрунтом, 
247,69 103,04 114,11 154,94 
q₂, г. 
Склянки з водонасиченим ґрунтом, q3, г. 292,08 116,98 130,57 179,87 
Сухого ґрунту, q₂- q₁, г. 150,45 41,02 58,88 83,45 
Водонасиченого ґрунту, 
57 194,84 70,82 107,55 
q3- q₁, г. 
Об'єм води, Vв, см3 43,2 13,8 16,3 24,5 
Об'єм ґрунту, V, см3 110 40 40 63,33 
Пористість, n, % 39,27 34,5 40,75 38,17 
Коефіцієнт пористості, 
0,4 0,35 0,4 0,38 
е, g.o. 
Щільність повітряно-сухого ґрунту, pnc, г/ 
0,3729 1,0255 1,422 0,94 
см3 
Щільність водонасиченого ґрунту, pnc, г/ 
3 1,425 1,7712 1,7705 1,6555 
см  
 
 
З агротехнічної точки зору найбільш сприятливими для росту рослин є 
показники щільності верхніх горизонтів у межах 1,0-1,3 г/см³. Обмежувальним 
фактором виступають глейові горизонти, для яких характерні максимальні 
значення об’ємної щільності до 2,0 г/см³. За умов підвищення щільності ґрунту до 
1,6-1,7 г/см³ значно ускладнюється проникнення кореневих систем деревних порід, 
особливо за щільності твердої фази 2,66-2,70 г/см³. У таких умовах продуктивність 
сільськогосподарських культур може знижуватися у 3-4 рази. 
Отже, у результаті проведених досліджень ґрунтового покриву шляхом 
закладання ґрунтового розрізу на території Дахнівського лісництва (кв. 37, вид. 27) 
встановлено, що для цієї ділянки характерні дерново-підзолисті лісові ґрунти 
легкого гранулометричного складу. Вони відзначаються низьким рівнем природної 
родючості та обмеженою агроекологічною стійкістю. Отримані результати 
узгоджуються з даними літературних джерел, відповідно до яких ґрунтотвірною 
58 
 
основою виступають водно-льодовикові, моренні та давньоалювіальні відклади 
різного гранулометричного складу, переважно супіщаного типу. Такі умови 
зумовлюють специфічні фізико-хімічні властивості ґрунтів і обмежують їх 
продуктивний потенціал. З метою підвищення родючості цих ґрунтів доцільним є 
застосування комплексу агротехнічних і меліоративних заходів, зокрема 
проведення вапнування для регулювання кислотності, збільшення норм внесення 
органічних і мінеральних добрив, а також впровадження протиерозійних заходів. 
Перспективним є також поглиблення орного шару в поєднанні з використанням 
азотфіксуючих культур, таких як люпин і буркун. Систематичне внесення добрив 
у малопродуктивні ґрунти має ключове значення для відновлення їх родючості та 
підвищення ефективності використання. 
На основі картографічних матеріалів, отриманих у відділі лісової таксації 
Черкаського надлісництва, було здійснено відбір ділянок із найбільш доцільним 
просторовим розміщенням, які репрезентують різні вікові групи соснових 
деревостанів. Пробні площі закладалися з охопленням усієї території відповідних 
виділів. У межах цих ділянок проводився відбір модельних дерев із фіксацією їх 
основних параметрів та виконанням необхідних вимірювань за ключовими 
таксаційними показниками. Встановлено, що переважна частина досліджуваних 
насаджень у Дахнівському лісництві має штучне походження. Рівень природного 
поновлення сосни звичайної є низьким, що зумовлено її світлолюбністю та 
значною конкуренцією з боку розвиненого трав’яного покриву. Осередки 
природного відновлення, як правило, приурочені до відкритих ділянок - галявин 
або виділів із нерівномірною повнотою деревостанів. 
 
4.4 Інтегральна оцінка ґрунтозахисної ефективності лісових біоценозів 
Черкаського надлісництва 
 
Ґрунтовий покрив виступає ключовим компонентом екосистем, а 
взаємозв’язок між фітоценозами та ґрунтом зумовлюється сукупністю 
взаємопов’язаних процесів. Важливе значення у ґрунтоутворенні має розкладання 
лісової підстилки, що відбувається під впливом рослинного покриву та діяльності 
59 
 
мікроорганізмів. У результаті цього процесу органічні речовини, синтезовані 
рослинами, трансформуються у ґрунтовий гумус, який визначає структуру, 
родючість і загальні властивості ґрунту. Таким чином, взаємодія фітоценозів із 
ґрунтовим середовищем є визначальною для формування природних екосистем і 
перебігу екологічних процесів [4-6, 9]. Умови існування рослин залежать не лише 
від кліматичних чинників, але й значною мірою визначаються характеристиками 
ґрунтового середовища. Взаємодія рослин із ґрунтом реалізується через кореневу 
систему, а рівень їх росту, розвитку та продуктивності обумовлюється фізико-
механічними й фізико-хімічними властивостями ґрунтового покриву [4-6, 9]. 
Ґрунтовий покрив визначає не лише фізичні умови росту рослин, а й суттєво 
впливає на формування фітоценозів та рівень їх продуктивності в межах 
конкретного кліматичного регіону. Отже, властивості ґрунту виступають одним із 
провідних чинників, що обумовлюють структуру рослинного покриву та 
продукційні характеристики фітоценозів. У цілому взаємодія між рослинністю і 
ґрунтом формує складний комплекс екосистемних процесів, які безпосередньо 
впливають на водний і тепловий режими, а також на загальний екологічний стан 
лісових екосистем [4-6, 9]. Дослідження, проведені на території Дахнівського 
лісництва Черкаського надлісництва, передбачали комплексний аналіз рослинного 
покриву. Зокрема, здійснено оцінку деревостану, підросту, підліску, трав’яного 
ярусу та особливостей природного поновлення соснових екосистем. Польові 
роботи виконувалися у найбільш репрезентативних ділянках соснових насаджень, 
де було визначено видовий склад рослинного покриву та його структурні 
особливості. 
Для досліджуваних соснових лісових екосистем характерною є наявність 
типового представника епіфітної ліхенобіоти – гіпогімнії здутoї (Hypogymnia 
physodes L.), яка поширена на гілках і стовбурах сосни. Присутність цього виду 
свідчить про відносно сприятливий екологічний стан насаджень і загальну 
стабільність соснових лісових екосистем. 
До найбільш характерних представників живого надґрунтового покриву 
досліджуваних соснових лісів належать такі види: зірочник лісовий (Rabelera 
holostea (L.) M.T.Sharples & E.A.Tripp (Stellaria holostea L.)), чистотіл великий 
60 
 
(Chelidonium majus L.), смовдь гірська (Peucedanum oreoselinum (L.) Moench), 
звіробій звичайний (Hypericum perforatum L. Moench.), синяк звичайний (Echium 
vulgare L.), зніт шорсткий (Epilobium hirsutum L.), жабрій ладанний (Galeopsis 
ladanum L.), золотушник звичайний (Solidago virgaurea L.), хміль звичайний 
(Humulus lupulus L.), .), козельці великі (Tragopogon dubius Scop. (Tragopogon majus 
Jacq.)), зірочник злаковидний (Stellaria graminea L.), самосил звичайний (Teucrium 
chamaedrys L), деревій майже звичайний (Achillea millefolium L.), орляк звичайний 
(Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), фіалка ранкова (Viola 
tricolor subsp. matutina (Klokov) Valentine (Viola matutina L.), тонконіг звичайний 
(Poa palustris L. (Poa angustifolia Wahlenb.)), очиток звичайний (Hylotelephium 
telephium (L.) H.Ohba (Sedum telephium L.)), костриця Беккера (Festuca beckeri 
(Hack.) Trautv.), мишій сизий (Cenchrus americanus (L.) Morrone (Setaria glauca (L.) 
P.Beauv.)), куничник тростиновий (Calamagrostis arundinacea (L.) Roth.), 
підмаренник справжній (Galium verum L.). 
Крім того, до характерних компонентів живого надґрунтового покриву 
соснових лісів належать такі види: незабудка лісова (Myosotis sylvatica Ehrh. ex 
Hoffm.), молочай кипарисовидний (Euphorbia cyparissias L.), роман собачий 
(Anthemis cotula L.), суниці зелені (Fragaria viridis Weston), смілка поникла (Silene 
nutans L.), ожина шорстка (Rubus hirtus Waldst. & Kit.) та малина звичайна (Rubus 
idaeus L.). Значна частина цих рослин має важливе господарське значення, 
виступаючи джерелом недеревної продукції лісу, а також слугує кормовою базою 
для мисливських рослиноїдних тварин [13]. 
Соснові лісові екосистеми відзначаються наявністю поодинокого підросту 
сосни звичайної (Pinus sylvestris L.), дуба звичайного (Quercus robur L.), робінії 
звичайної (Robinia pseudoacacia L.) та груші звичайної (Pyrus communis L.). У 
підліску епізодично трапляються бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa 
Scop.), бузина чорна (Sambucus nigra L.), жарновець віниковий (Cytisus scoparius 
(L.) Link; Sarothamnus scoparius (L.) Wimm. ex W.D.J. Koch) та глід одноматочковий 
(Crataegus monogyna Jacq.). Таке поєднання видів підросту та підліску зумовлює 
формування відносно складної просторової структури соснових фітоценозів, що 
відображає їх різнорівневу організацію та екологічну різноманітність. 
61 
 
Формула складу деревостану у досліджуваних соснових насадженнях 
характеризується як 10Сз за відносної повноти 0,6–0,7. У межах насадження 
відмічається наявність природного поновлення сосни звичайної та дуба 
звичайного, проте кількість молодих особин є недостатньою, особливо на ділянках 
із добре розвиненим трав’яним покривом, що створює конкурентні умови для їх 
розвитку. 
Результати дослідження ґрунтового покриву та аналіз генетичних горизонтів, 
виконані у 18 виділі 37 кварталу Дахнівського лісництва Черкаського 
надлісництва, свідчать про формування під наметом чистих соснових деревостанів 
дерново-підзолистих лісових ґрунтів із характерним профілем типу: Нл + Не + Е + 
І + ІР + Р. Дерново-підзолистий ґрунт, сформований під наметом чистих соснових 
деревостанів, за структурними особливостями характеризується переважанням 
кубоподібного типу ґрунтових агрегатів із чітко вираженими гранями та ребрами, 
особливо у верхніх генетичних горизонтах ґрунтового профілю. Встановлено, що 
щільність ґрунту закономірно збільшується з глибиною профілю: від 1,36 г/см³ у 
гумусово-елювіальному горизонті до 1,58 г/см³ в елювіальному та 1,62 г/см³ в 
ілювіальному горизонті. За результатами оцінювання щільності ґрунтового 
покриву гумусово-елювіальний горизонт характеризується щільною будовою, тоді 
як елювіальний та ілювіальний горизонти належать до дуже щільних за своїм 
складом і структурою. 
Пористість дерново-підзолистого ґрунту під наметом соснових деревостанів 
має чітко виражену вертикальну диференціацію: у гумусово-елювіальному 
горизонті вона становить 39,27 %, у елювіальному знижується до 34,50 %, а в 
ілювіальному знову підвищується до 40,75 % у межах ґрунтового профілю. За 
узагальненою оцінкою всі досліджені генетичні горизонти характеризуються 
загалом низьким рівнем пористості. Комплексний аналіз фізико-механічних 
властивостей ґрунтового покриву в соснових лісових екосистемах Дахнівського 
лісництва Черкаського надлісництва засвідчив підвищену щільність і недостатню 
пористість генетичних горизонтів дерново-підзолистих ґрунтів, що є характерною 
особливістю даного типу лісорослинних умов. Поліпшення фізико-хімічних 
властивостей ґрунтового покриву в соснових насадженнях можливе шляхом 
62 
 
внесення органічних добрив під час створення та догляду за лісовими культурами, 
а також через формування мішаних деревостанів із залученням листяних порід, що 
сприятиме підвищенню біологічної активності ґрунту та його структурної 
стійкості. Отримані результати можуть бути використані як науково-методична 
основа для розроблення практичних рекомендацій щодо поліпшення структури 
ґрунтового покриву та підвищення його родючості під сосновими деревостанами в 
умовах Черкаського надлісництва. 
Таким чином, соснові лісові фітоценози характеризуються значним 
поширенням і формують продуктивні лісові екосистеми на території Черкаського 
надлісництва. У соснових деревостанах відмічається поширення епіфітного 
ліхенобіонта гіпогімнії пухирчастої, що є індикатором відносно сприятливого 
екологічного стану насаджень та їх стабільності в межах соснових екосистем. До 
найбільш поширених представників живого надґрунтового покриву соснових лісів 
належать зірочник ланцетовидний, чистотіл великий, смовдь гірська, звіробій 
звичайний, синяк звичайний, зніт шорсткий, жабрій ладанний, золотушник 
звичайний та зірочник злаковидний. Соснові екосистеми зі складом деревостану 
10Сз за відносної повноти 0,6–0,7 характеризуються наявністю поодинокого 
підросту сосни звичайної, дуба звичайного, робінії звичайної та груші звичайної, а 
також розрідженого підліску, представленого бруслиною бородавчастою, бузиною 
чорною, жарновцем віниковим і глодом одноматочковим. Така структура сприяє 
формуванню відносно складної просторової організації лісового фітоценозу. 
Природне поновлення сосни звичайної та дуба звичайного в досліджуваних 
насадженнях є недостатнім, що особливо виражено на ділянках із щільно 
розвиненим трав’яним покривом, який істотно обмежує появу та розвиток молодих 
рослин. Під пологом чистих соснових деревостанів сформувалися дерново-
підзолисті ґрунти з характерним генетичним профілем Нл + Не + Е + І + ІР + Р та 
кубоподібною структурою ґрунтових агрегатів, для яких у верхніх горизонтах 
властиві чітко виражені грані та ребра. Встановлено, що щільність ґрунту в межах 
профілю зростає з глибиною: у гумусово-елювіальному горизонті вона становить 
1,36 г/см³ і характеризується щільною будовою, тоді як елювіальний та ілювіальний 
горизонти мають значно ущільнену структуру з показниками 1,58 г/см³ та 1,62 г/см³ 
63 
 
відповідно. Паралельно відмічається низький рівень пористості всіх генетичних 
горизонтів дерново-підзолистого ґрунту. Зокрема, пористість гумусово-
елювіального горизонту становить 39,27 %, знижується до 34,50 % в елювіальному 
горизонті та підвищується до 40,75 % в ілювіальному горизонті ґрунтового 
профілю. 
Підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів у соснових лісових 
екосистемах може бути досягнуте шляхом внесення органічних добрив на етапах 
створення лісових культур і подальшого догляду за ними. Додатково ефективним 
напрямом є формування мішаних деревостанів за рахунок введення до складу 
насаджень листяних порід деревних рослин, що сприяє поліпшенню ґрунтових 
умов і підвищенню біологічної активності ґрунту. Отримані результати досліджень 
можуть бути використані як наукова основа для розроблення практичних 
рекомендацій, спрямованих на оптимізацію структури ґрунтового покриву 
соснових лісових екосистем та підвищення родючості ґрунтів під наметом 
соснових деревостанів у межах філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси 
України». 
 
4.5 Аналіз результатів дослідження 
 
Штучно створені соснові насадження мають низку переваг порівняно з 
природними деревостанами. Передусім це зумовлено можливістю регулювання 
умов їхнього формування, зокрема оптимізації водного режиму, освітлення, 
мінерального живлення та інших факторів росту, що забезпечує інтенсивніші 
темпи розвитку дерев. Крім того, у штучних лісових культурах створюються умови 
для цілеспрямованого формування заданого видового складу, підвищення якості 
стовбурної деревини та зростання її товарної цінності. Важливою перевагою є 
також можливість ефективнішої організації заходів із захисту насаджень від 
шкідників і хвороб. У сукупності це забезпечує формування більш однорідних і 
продуктивних деревостанів, які слугують стабільним джерелом лісових ресурсів 
для промислового використання.Водночас природні насадження характеризуються 
суттєвими екологічними перевагами. Вони відіграють провідну роль у збереженні 
64 
 
біорізноманіття, підтриманні стабільності лісових екосистем та підвищенні їх 
здатності до адаптації в умовах кліматичних змін. Природні лісові ценози 
вирізняються більш складною просторово-структурною організацією та високим 
рівнем саморегуляції, що має особливе значення в контексті реалізації принципів 
сталого лісокористування. Оцінювання ґрунтозахисної функції лісових насаджень 
ґрунтується на аналізі їх здатності зменшувати інтенсивність ерозійних процесів, 
забезпечувати збереження гумусового горизонту та регулювати водний режим 
ґрунтів. Для характеристики зазначених процесів у дослідженні застосовано 
систему показників, зокрема щільність грунту в кожному генетичному горизонті 
(г/см³), визначення пористості та коефіцієнту пористості грунту та щільність ґрунту 
(г/см³). Одним із ключових індикаторів екологічної стійкості лісових екосистем 
виступає інтегральний коефіцієнт ґрунтозахисної ефективності, що відображає 
здатність лісових насаджень стримувати розвиток ерозійних процесів, а також 
забезпечувати збереження структури й родючості ґрунтового покриву. У сучасних 
лісівничих та еколого-географічних дослідженнях цей показник широко 
використовується як узагальнений критерій оцінювання ефективності 
природоохоронних функцій лісу [1; 2; 4]. Сучасні наукові дослідження свідчать, що 
рівень ґрунтозахисної ефективності лісів значною мірою визначається 
особливостями структури землекористування, ступенем лісистості території та 
просторовою організацією ландшафтів, зокрема в умовах лісостепової зони 
України [4]. Водночас вагоме значення мають полезахисні лісові смуги, які 
сприяють істотному зменшенню проявів як водної, так і вітрової ерозії ґрунтів [5]. 
Розрахунок коефіцієнта здійснюється методом середньозважених величин за 
формулою 4.1: 
 
(Кi wi )
Kінт =
wi    (4.1) 
 
де (Ki) часткові коефіцієнти; 
(wi) — вагові коефіцієнти значущості факторів [1]. 
65 
 
 
З урахуванням природно-кліматичних умов лісостепової зони та 
особливостей території Черкаського надлісництва було сформовано систему 
оцінювальних показників (табл. 4.6). 
 
Таблиця 4.6 – Оцінка факторів ґрунтозахисної ефективності Черкаського 
надлісництва 
Вага Добуток 
Показник Характеристика Коефіцієнт (Ki) 
(wi)  
Лісистість території середній рівень (16–18%) 0,6 0,25 0,15 
Протиерозійна роль 
достатньо виражена 0,7 0,25 0,175 
насаджень 
Крутизна схилів помірна 0,6 0,15 0,09 
Типи ґрунтів чорноземи, відносно стійкі 0,8 0,15 0,12 
Захисні лісосмуги частково сформовані 0,5 0,10 0,05 
Структура угідь відносно збалансована 0,7 0,10 0,07 
Разом   1,00 0,655 
За результатами розрахунків інтегральний коефіцієнт ґрунтозахисної 
ефективності становить: 
 
Kінт = 0,655  0,66  
 
Отримане значення відповідає достатньому рівню ґрунтозахисної 
ефективності та узгоджується з результатами сучасних наукових досліджень, 
проведених у межах лісостепової зони України [4]. Водночас встановлено, що 
упродовж 2018–2023 років в Україні простежується позитивна тенденція до 
активізації процесів відтворення лісів, причому обсяги лісовідновлення нерідко 
перевищують площі суцільних рубок, що сприяє стабілізації ґрунтового покриву 
[14]. 
Отже, результати проведених розрахунків засвідчують, що Черкаське 
надлісництво характеризується достатнім рівнем ґрунтозахисної ефективності 
(0,66), який забезпечує стабілізацію ґрунтового покриву та зниження інтенсивності 
ерозійних процесів. Разом із тим встановлено, що ефективність виконання 
ґрунтозахисної функції лісів обмежується низкою чинників, зокрема: недостатнім 
66 
 
рівнем лісистості території; недостатньою розвиненістю системи захисних лісових 
насаджень; впливом рельєфних умов. 
Підвищення рівня ґрунтозахисної ефективності можливе за рахунок 
оптимізації структури землекористування, активізації розвитку полезахисного 
лісорозведення та збільшення площі лісових насаджень, що узгоджується з 
висновками сучасних наукових досліджень [14]. 
 
 
67 
 
ВИСНОВКИ 
 
Соснові ліси Черкаського надлісництва, сформовані переважно сосною 
звичайною (Pinus sylvestris L.), мають важливе екологічне та господарське 
значення. Відповідно до даних Державного агентства лісових ресурсів України, 
частка цієї породи становить близько 30 % загальної площі лісів країни, що 
свідчить про її провідну роль у лісовому господарстві. Переважна більшість таких 
насаджень є штучного походження, характеризується домінуванням однієї 
деревної породи з незначною участю супутніх видів. Вони відзначаються 
багатоярусною будовою, а також середнім і високим рівнем повноти, що вказує на 
застосування інтенсивних лісогосподарських заходів, орієнтованих на підвищення 
продуктивності деревостанів, забезпечення стабільності їх функціонування та 
отримання максимального виходу деревини. 
Результати інвентаризації свідчать, що в умовах Черкаського лісгоспу 
переважають середньовікові соснові насадження, стан яких загалом оцінюється як 
задовільний, що зумовлено впровадженням сучасних підходів до ведення лісового 
господарства. Водночас природне насіннєве поновлення сосни ускладнюється на 
підзолистих ґрунтах через їх підвищену кислотність і низький вміст поживних 
речовин. Це обумовлює необхідність застосування спеціальних лісівничих заходів, 
зокрема підготовки ґрунту та регулювання зімкненості деревного пологу, що 
сприяє підвищенню ефективності природного відновлення насаджень. 
Перспективи розвитку соснових лісів Черкаської області загалом оцінюються 
як сприятливі, що зумовлено високою екологічною пластичністю сосни звичайної, 
її світлолюбністю та стабільним попитом на деревину. Як аборигенний вид, сосна 
звичайна є однією з базових порід лісостепової та степової зон України, відіграючи 
важливу роль у закріпленні піщаних ґрунтів і стабілізації крутих схилів, а також у 
зниженні ризиків розвитку ерозійних процесів. Результати моніторингових 
спостережень свідчать про покращення основних таксаційних показників соснових 
насаджень, що відображає реалізацію сучасних підходів до сталого управління 
лісовими ресурсами. Крім того, помірно континентальні кліматичні умови регіону 
(середньорічна температура 8–9 °C та середня кількість опадів 500–600 мм) є 
68 
 
загалом сприятливими для росту та розвитку сосни звичайної, забезпечуючи її 
стабільну продуктивність. У сукупності ці чинники зумовлюють позитивні 
перспективи подальшого розвитку соснових насаджень, підвищення їх 
екосистемної ролі та збереження економічної значущості в структурі лісового 
господарства регіону. 
Проведений аналіз наукових джерел засвідчив, що лісові екосистеми мають 
визначальне значення для збереження ґрунтового покриву, виконуючи 
протиерозійну, водорегулюючу та ґрунтоутворюючу функції. Встановлено, що 
природно-кліматичні умови Черкаського надлісництва загалом є сприятливими, 
однак наявність розчленованого рельєфу та періодичний дефіцит вологи, 
пов’язаний із посушливими явищами, формують передумови для активізації 
ерозійних процесів. 
Встановлено, що ґрунтовий покрив досліджуваної території представлений 
переважно чорноземами та сірими лісовими ґрунтами, які характеризуються 
високим потенціалом родючості, однак під впливом антропогенних навантажень 
зазнають поступових деградаційних змін. Дослідження також підтверджують, що 
лісові насадження, особливо дубові та змішані деревостани, суттєво знижують 
інтенсивність ерозійних процесів. Відповідно до проведених розрахунків, 
середньорічні втрати ґрунту під лісовим покривом становлять близько 0,06 т/га, 
тоді як на відкритих ділянках цей показник перевищує 10 т/га, що свідчить про 
зменшення інтенсивності ерозії більш ніж у 150 разів. 
Встановлено, що лісові екосистеми сприяють підвищенню вмісту гумусу в 
ґрунті в середньому на 2 % порівняно з орними землями, що позитивно впливає на 
їхню родючість і структурний стан. Доведено, що ґрунти під лісовими 
насадженнями відзначаються кращими фізичними властивостями, зокрема 
меншою щільністю та вищою водопроникністю, що у свою чергу знижує ризик 
розвитку ерозійних процесів. Розрахований інтегральний коефіцієнт 
ґрунтозахисної ефективності засвідчив, що ліси Черкаського надлісництва 
характеризуються достатнім рівнем ґрунтозахисної здатності, а його значення 
становить K інт =0,655. 
69 
 
Констатовано, що найбільш ефективними у збереженні ґрунтового покриву є 
змішані, багатоярусні деревостани з добре сформованою лісовою підстилкою, яка 
виконує важливу захисну та акумулюючу функцію. Обґрунтовано доцільність 
впровадження комплексу заходів, спрямованих на посилення ґрунтозахисної ролі 
лісів, зокрема: розширення площ лісових насаджень на еродованих землях, 
створення та відновлення захисних лісосмуг, обмеження суцільних рубок, 
формування змішаних деревостанів, а також збереження і підтримання лісової 
підстилки як важливого елемента ґрунтового захисту. Отримані результати 
підтверджують, що лісові екосистеми є одним із найбільш ефективних природних 
чинників стабілізації ґрунтового покриву та становлять невід’ємну складову 
системи сталого природокористування, що найбільш ефективними у збереженні 
ґрунтового покриву є змішані, багатоярусні деревостани з добре сформованою 
лісовою підстилкою, яка виконує важливу захисну та акумулюючу функцію. 
 
 
 
 
70 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Атлас рослин-індикаторів і типів лісорослинних умов Українського 
Полісся : монографія / за ред. В. П. Краснова; В. П. Краснов, О. О. Орлов, М. М. 
Ведмідь. Новоград-Волинський : Новоград, 2009. 496 с. 
2. Балабак А. В., Гордієнко М. І. Вплив зміни клімату на продуктивність 
соснових насаджень лісостепової зони України. Науковий вісник НУБіП 
України. Серія: Лісівництво та декоративне садівництво. 2024. № 382. С. 45–52. 
3. Бондаренко В. Д., Крамарець В. О. Кількісна оцінка стану лісових 
екосистем в умовах антропогенного навантаження. Київ : Компринт, 2023. 178 с. 
4. Возьняк А., Сорока М. І. Синтаксономія та синфітосозологічна 
категоризація чорновільхових лісів Західного Поділля. Науковий вісник НЛТУ 
України. 2013. № 11. URL: http://webcache.googleusercontent.nbuv.gov.ua/j-
pdf/Nplanu_2013_11_11 (дата звернення: 15.04.2025). 
5. Гайова Ю. Ю. Лісова рослинність з участю Daphne cneorum L. на 
території Черкасько-Чигиринського геоботанічного району. Науковий вісник 
НЛТУ України. 2013. № 23(7). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/lisova-
roslinnist-z-uchastyu-daphne-cneorum-l-na-teritoriyi-cherkasko-chigirinskogo-
geobot (дата звернення: 28.03.2025). 
6. Генсирук С. А., Шевченко С. В., Бондарь В. С. Комплексне 
лісогосподарське районування України і Молдавії. Київ : Наук. думка, 1981. 365 
с. 
7. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат : навч. посіб. 
Львів : Піраміда, 1996. 208 с. 
8. Гончаренко І. В. Методичні аспекти еколого-флористичної 
класифікації. 2003. URL: https://www.researchgate.net/Metodicni_aspekti_ekologo-
floristicnoi_klasifikacii (дата звернення: 12.05.2025). 
9. Гордієнко І. І. Олешкінські піски і біоценотичні зв'язки в процесі їх 
заростання. Київ : Наук. думка, 1969. 243 с. 
71 
 
10. Гордієнко М. І., Шлапак В. П., Гойчук А. Ф., Рибак В. О., Маурер В. 
М., Гордієнко М. Н., Ковалевський С. Б. Культури сосни звичайної в Україні : 
монографія. Київ : Ін-т аграрної економіки УААН, 2002. 496 с. 
11. Гриб В. М., Осадчук Л. С., Гриб В. І. Відтворення соснових 
деревостанів Східного Полісся України : монографія. Київ : Компринт, 2016. 233 
c. 
12. Гриник Г. Г., Задорожний А. І. Моделі динаміки надземної фітомаси 
дерев ялини європейської залежно від їхніх таксаційних показників у 
переважаючих типах лісорослинних умов Полонинського хребта Українських 
Карпат. Науковий вісник НЛТУ України. 2018. Т. 28, № 2. С. 9–19. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2018_28(2)__3 (дата звернення: 05.03.2026). 
13. Жуковський О. В. Ріст та продуктивність експериментальних культур 
сосни звичайної з різною густотою. Науковий вісник НЛТУ України. 2015. Вип. 
25.10. С. 109–113. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2015_25 (дата звернення: 
18.04.2026). 
14. Жежкун І. М., Жежкун А. М. Динаміка обсягів рубок та відтворення 
лісів в Україні. Лісівництво і агролісомеліорація. 2024. Вип. 144). URL: 
https://www.researchgate.net/publication/383504524_Dinamika_obsagiv_rubok_ta_v
idtvorenna_lisiv_v_Ukraini , (дата звернення: 19.04.2026). 
15. Заячук В. Я. Дендрологія: підручник. Львів : Апріорі, 2008. 656 с. 
16. Інженерно-геологічні умови Черкаської області. URL: 
https://geotop.com.ua/injenerno-geologicheskie-usloviya-cherkasskoy-oblasti_ua.php 
(дата звернення: 22.05.2026). 
17. Каганяк М. В., Петренко О. Л. Динаміка росту штучних соснових 
насаджень у різних лісорослинних умовах Північного Степу України. 
Лісівництво і агролісомеліорація. 2024. Вип. 145. С. 67–74. 
18. Ключка С. І., Сорока М. І., Чемерис І. А. Сучасний стан та особливості 
формування соснових борів на Притясминських пісках. Тези доп. учасн. I Міжн. 
наук. конф. з міждисциплінарних досліджень, 19–21 січня 2021 р., Берлін, 
Німеччина. С. 89–92. 
72 
 
19. Ковальська С. С. Експериментальна база даних дослідження рослинної 
біомаси штучних соснових деревостанів південного Придніпровського Полісся. 
Лісове господарство України. 2019. № 4. С. 93–97. 
20.  Кімейчук І.В. Меліоративні властивості лісової підстилки сосново-
дубових лісових культур. «Дослідження лісових та урбанізованих екосистем для 
забезпечення сталого розвитку»: матеріали міжнародної науково-практичної 
конференції, 22 вересня 2020 року. НУБіП України. С. 52–53. 
21. Лакида П. І., Биченко В. Б. Лісівничо-таксаційна характеристика 
дубових деревостанів Придніпровського правобережного лісостепу. Науковий 
вісник НЛТУ України. 2017. Вип. 27(5). С. 1–14. 
22. Ловинська В. М., Балабак А. Ф., Масликова К. П., Молибога А. С. 
Лісотаксаційна характеристика соснових деревостанів в умовах Лівобережного 
Придніпровського Степу України. Житомир : ЖНАЕУ, 2015. URL: 
file:C:/Users/user/Downloads/zhpumus_2015_87(1)__6.pdf (дата звернення: 
07.04.2025). 
23.  Малюга В.М., Міндер В.В., Хрик В.М., Кімейчук І.В. Пат. 149978 
Україна, МПК G01N 1/04 (2006.01). Відбірник лісової підстилки у 
непорушеному стані. Заявник і власник Малюга В.М., Міндер В.В., Хрик В.М., 
Кімейчук І.В.; заявлено 30.04.2021; опубліковано 22.12.2021, Бюл. № 51. 
24.  Міндер В.В., Малюга В.М., Юхновський В.Ю. Меліоративні 
властивості паркових насаджень в умовах складного рельєфу : монографія. К., 
2019. 228 с. 
25.  Мірошник Н.В. (2016). Особливості антропогенної трансформації 
трав’яних фітоценозів лісових екосистем Черкаської області. Біологічні системи. 
Т.8. Вип. 1. Доступно з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvchu_biol_2016 
26. Миклуш С. І., Слижук В. В., Миклуш Ю. С. Лісівничо-таксаційні 
показники рівнинних букових насаджень Буковини. Науковий вісник НЛТУ 
України. 2016. Вип. 26.7. С. 9–15. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2016_26 
(дата звернення: 14.03.2026). 
27. Остапчук О. С. Сучасний стан дубово-ялинових культур південної 
частини Правобережного Лісостепу України. Науковий вісник НЛТУ України. 
73 
 
2015. Вип. 25.10. С. 81–87. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2015_25 (дата 
звернення: 03.05.2026). 
28. Петренко В. Д., Зуб Л. М. Біометричні показники росту сосни звичайної 
в умовах Центрального Полісся України. Науковий вісник УкрДЛТУ. 2024. № 
34(2). С. 28–33. 
29. Проект організації та розвитку лісового господарства Державного 
підприємства «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного 
управління лісового та мисливського господарства / Українське державне 
проектне лісовпорядне виробниче об'єднання, Українська лісовпорядна 
експедиція. Ірпінь, 2014. 245 с. 
30. Пилипенко О.І., Юхновський В.Ю. Ліс і поле – єдина екологічна 
система. Вісник аграрної науки. Спеціальний випуск, НАУ – 100 років, 1998. С. 
91–93. 
31.  Рудько С. П., Миколайчук В. Г. Особливості формування 
продуктивності соснових деревостанів на піщаних ґрунтах України. Київ : 
Аграрна наука, 2023. 204 с. 
32. Соснові ліси / Андрієнко, Шеляг-Сосонко. Нова географія : веб-сайт. 
URL: http://www.novageografia.com/vogels-157-1.html (дата звернення: 
25.04.2025). 
33.  Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво: підручник; за 
ред. В. Є. Свириденка. К., 2004. 544 с. 
34. Хомюк П. Г., Максімов С. О. Динаміка радіального приросту стовбурів 
дерев в окремих лісорослинних умовах на осушених лісових ділянках 
Рівненщини. Науковий вісник НЛТУ України. 2015. Вип. 25.10. С. 27–32. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2015_25 (дата звернення: 11.03.2025). 
35. Центральноєвропейські лишайникові ліси сосни звичайної / Григора, 
Соломаха, 2005; Дідух, Фіцайло, Коротченко та ін., 2011; Ткачик, 2010; 
Matuszkiewicz, 2007. URL: http://gcs.org.ua/habitats/91t0/ (дата звернення: 
29.03.2025). 
74 
 
36. Шевчук О. М., Бондар А. О. Аналіз впливу кліматичних факторів на 
ріст соснових насаджень степової зони. Лісівництво та декоративне садівництво. 
2024. № 15. С. 112–119. 
37.  Шамрай А. Є., Лакида П. І. Типологічна структура соснових лісів 
Черкаського бору. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і 
природокористування України. Сер. : Лісівництво та декоративне садівництво. 
2012. Вип. 171(3). 248-251. - Доступно з: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnau_lis_2012_171%283%29__41 
38.  Юхновський В.Ю., Дударець С.М., Малюга В.М., Хрик В.М. 
Протиерозійні лісові насадження яружно-балкових систем : монографія. К., 
2013. 512 с. 
39. Якименко О. І., Терещенко Л. М. Таксаційна структура та 
продуктивність штучних соснових деревостанів Київського Полісся. Наукові 
праці Лісівничої академії наук України. 2023. № 27. С. 156–164. 
40.  Dixon R.K., Brown S., Houghton R.A. et al. (1994). Carbon pools and flux 
of global forest ecosystems. Science. Vol. 263. P. 185–190. 
41.  Maliuha, V., Khryk, V., Minder, V., Kimeіchuk, I., Raduchych, M., 
Rasenchuk, A., Brovko, F., & Yukhnovskyi, V. (2021). Fractional composition and 
formation of forest litter in scots pine plantations on ravine-gully systems and тthe 
plain of the Central part of Ukraine. Forestry ideas. 27, 1(61), 89–100. 
 
 
 
 
 
 
 
75 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
76 
 
ДОДАТОК А 
 
 
 
Рисунок А.1 – Закладання грунтового зрізу на дослідній ділянці 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
77 
 
ДОДАТОК Б 
 
 
Рисунок Б.1 – Визначення потужності грунтових горизонтів 
 
 
 
 
 
 
 
 
78 
 
ДОДАТОК В 
 
 
 
Рисунок В.1 – Дослідження на скипання грунтових зразків 
MIHICTEPCTBO OCBITH IH AYKH YKPAÏHH 
yEPKACbKHİJ EPXKABHMÄ TEXHOJIOIYHMÝV HIBEPCHTET 
DaKyJbTeT TeXHOMoriň, őyniBHHUTBa Ta paiiOHaNbHOro ipupoIOKopHcTYBaHHA 
(Ha3sa hakynbTeTy) 
Kadenpa JnicoBoro rocnonapcTBa Ta pauioHaTbHOrO ipupogoKopKCTY BaHHA 
(noBHa HaIBa kapenpu) 
«lo 3axHCTy A01YIeHO» 
3aB. Kdoexpu JITPI 
IHrpiga YEMEPHC 
(1kanHc) (iniuiann, npisBnue) 
O6 2026 p. 
TPAOIHAĮ OKYMEHTAUIA 
1O KBaihikauižHoi poő0TH 
0 aka JIa B D 
(ocBİTHb0-KBaniþikauiňHHÄp iBeHb) 
Ha TeMy: «OuiHKa poni zicis HepkacbKoro HannicCHHUTBa iniï 
«lleHTpaJbHHÄ JİCOBHň oğic» Ill «licu YKpaïHw»y 36epexeHHİ rpVHToBoro 
HOKPHBY» 
(Ha3Ba TeMM 3riņHO Hakasy) 
BuKOHaB: 3106yBay BHILOio CBİTH 4 Kypcy, 
rpyıu JIT-27 cK 
CneriaTbHOCTİ: 
205 <«JIicoBe rocnOgapcTBO» 
(Unop i HagBa HanpAMy ninroTOBKH, cneuianbHOCTỈ) 
OcanunĦ Cepriu BacHJbOBHY 
(npisBHue, iM'a, no 6aTbKOBi 3106yBava BHULoi oceiTH) 
KepiBHMK ÆBITnaHa KJIIOYKA 
yipisBHue Ta iHiuiaIH) 
HopMOKOHTpOIy IHIpiņa YEMEPHC 
(npisBnue Ta iniuianu) 
3acBinyyo, Mo y iŭK Banihikauišniử poboriH eMae 3ano3H4eHB 3 paus iHIHX aBTOPİB 
ões BinOBiNHHX nOCHIaHL 
3106yBa4 BHLỊOÏ ocBİTH 
oanHc) 
lepkacn 2026 poxy 
1 
 
Слайд 1 
                             
                                       
                                    
                   
        
               
                         
         
      
                        
 
 
Слайд 2 
                 
                                                                             
                                                                           
                                                                          
                                                     
                                                                         
                                                                   
                                                                           
                                
                                                                             
                                                                           
                                                           
                                                                              
                                                                    
                                       
 
 
 
 
2 
 
Слайд 3 
                                                          
                                                           
                    
                                                               
                                                      
                                                          
                                                     
                                  
                                                              
                                               
                                                          
                                                      
                                                 
                                                          
        
 
 
Слайд 4 
                                 
                                                         
                                                       
                                                                  
                                
                 
            
                      
      
                      
                                     
              
                          
         
                                                   
                        
 
 
 
 
3 
 
Слайд 5 
                          
 
                                                
  
  
    
    
  
   
   
 
 
Слайд 6 
                                             
 
 
 
 
 
4 
 
Слайд 7 
                                               
 
                         
                
                                             
                                                     
                                            
                                             
                           
                                   
       
                                          
                                                   
                                            
                                             
                                  
                                          
                                                  
                                             
       
                                        
                                                    
                           
 
 
Слайд 8 
                                               
 
 
 
 
 
5 
 
Слайд 9 
                                                
          
                                             
           
        
                                                                   
          
         
           
                                                    
              
                                                     
             
 
                                                     
             
 
 
Слайд 10 
                                                            
  
 
                                        
        
               
                                       
                    
        
     
                           
  
     
                                    
  
     
                          
  
 
 
 
 
6 
 
Слайд 11 
                                                                      
      
                                    
                   
        
      
                    
                    
      
                        
                        
      
                       
                        
               
                                             
                      
                   
         
              
                     
                                
                                   
                      
              
       
                          
                     
                  
 
                                
                       
  
          
 
Слайд 12 
                                              
                                          
  
                                                              
                                                         
                                                               
                                                        
                                             
                         
                                                         
                                                    
                                                          
                                                                    
                                                        
                                                                 
                                                            
                                                    
 
 
 
 
7 
 
Слайд 13 
                                                   
                                                         
  
                                                              
                                        
                                                                
              
                           
                                         
 
 
Слайд 14 
                                                                  
            
           
                                     
    
          
                                   
         
             
                              
              
                                 
                                                 
       
                              
         
                                               
              
  
 
 
 
 
8 
 
Слайд 15 
                      
                            
                       
                           
          
  
 
 
Слайд 16 
        
  
                                                              
                                                                   
                                                               
                                                                   
                                                                         
             
                                                                       
                                                                
                                                              
                                                            
                                                               
                                                                
 
 
 
 
9 
 
Слайд 17 
          
                                                                               
                                                                             
                                                                                    
                                                                                        
                                                                                    
                            
                                                                          
                                                                                
                                                                            
                                                                      
                                                                               
                                                                
 
 
Слайд 18 
        
                                                                                  
                                                                                 
                                                                          
                   
                                                                                  
                                                                                     
                                                                            
                                                                                
                                                                              
                                                                      
                                                                                      
           
  
 
 
 
 
10 
 
Слайд 19
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
