Last-level cache capacity in Hyperledger Besu state-trie traversal under worst-case access

Abstract

he rapid development of enterprise blockchain networks has shifted performance bottlenecks from network consensus to the internal mechanisms of state database traversal, where irregular memory access creates critical microarchitectural constraints. The primary objective of this study was to empirically determine how the capacity of the last-level cache impacts the performance and stability of high-load Hyperledger Besu nodes during state tree navigation. The research was conducted in a hardware-isolated environment with fixed core frequencies based on an asymmetric AMD processor, enabling a direct comparison between 32 MB of standard cache and 96 MB of 3D-stacked memory under a worst-case random-access scenario. Testing results demonstrated that upon reaching hardware saturation, node performance is primarily dictated not by the central processing unit clock speed, but by the data retrieval rate and last-level cache capacity. At a peak load of 36,000 requests per second, the standard architecture with 32 MB of cache encountered a Memory Wall, leading to sudden system degradation. Quantitative analysis showed that the topology with the expanded cache (96 MB) stably maintained the 95th percentile latency at 6.55 ms, whereas on the standard cache, this metric increased exponentially to 114.80 ms. Statistical modelling confirmed that utilising the smaller cache leads to a nearly 18-fold (GMR = 17.84) increase in tail latency during hardware resource saturation. Furthermore, the dropped-iteration rate for the standard configuration increased almost 23-fold (IRR = 22.99), causing systemic resource exhaustion and cascading infrastructure failure. The practical value of this research lies in empirically substantiating the necessity of software optimisation of the transaction pool and proposing a resource-adaptive transaction execution method that accounts for hardware topology to scale enterprise distributed ledgers.

Стрімкий розвиток корпоративних блокчейн-мереж змістив вузькі місця продуктивності від мережевого консенсусу до внутрішніх механізмів обходу бази даних стану, де нерегулярний доступ до пам’яті створює критичні мікроархітектурні обмеження. Основною метою роботи було емпіричне визначення того, як об’єм кеш-пам’яті останнього рівня впливає на продуктивність та стабільність високонавантажених вузлів Hyperledger Besu під час навігації по дереву станів. Дослідження проведено в апаратно ізольованому середовищі з фіксованою частотою ядер на базі асиметричного процесора AMD, що дозволило прямо порівняти 32 МБ стандартного кешу та 96 МБ 3D-stacked пам’яті за найгіршого сценарію випадкового доступу. Результати тестування продемонстрували, що за умови досягнення апаратного насичення продуктивність вузла значною мірою диктується не тактовою частотою процесора, а швидкістю отримання даних та об’ємом кеш-пам’яті останнього рівня. Під час пікового навантаження у 36 000 запитів на секунду стандартна архітектура з 32 МБ кешу зіткнулася з бар’єром пам’яті (Memory Wall), що призвело до раптової деградації системи. Кількісний аналіз показав, що топологія з розширеним кешем (96 МБ) стабільно підтримувала затримку 95-го процентиля на рівні 6,55 мс, тоді як на стандартному кеші цей показник експоненціально зріс до 114,80 мс. Статистичне моделювання підтвердило, що використання меншого кешу призводить до майже 18-разового (GMR = 17,84) збільшення хвостової затримки під час насичення апаратних ресурсів. Крім того, частота критичної втрати оброблених даних для стандартної конфігурації зросла майже у 23 рази (IRR = 22,99), спричинивши системне вичерпання ресурсів і каскадний збій інфраструктури. Практична цінність дослідження полягає в емпіричному обґрунтуванні необхідності програмної оптимізації пулу транзакцій та пропонуванні ресурсно-адаптивного методу, який враховує апаратну топологію для масштабування корпоративних розподілених реєстрів.