Гендерна специфіка маскулінної оптики ролі жінок в історії західної філософії

Abstract

Мета дослідження полягає у окресленні гендерної специфіки маскулінної оптики у формуванні образу жінки в історії західної філософії та науки, а також у визначенні можливостей її корекції через концепти жіночого голосу, письма, тілесності та присутності. Методологія включає історико-філософський, герменевтичний, феноменологічний та критичногенеалогічний підходи, а також феміністичну критику знання. Теоретичне значення дослідження полягає у розробці інструментів концептуалізації маскулінної та фемінінної оптик кульутри. Практичне значення полягає у можливості використання його результатів в освітніх практиках. Оригінальність дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній літературі розглянуто специфіку маскулінної оптики представленості жінки у філософській традиції та позначено тенденції трансформації патріархальних візій філософії як життєвої практики. Результати дослідження. Встановлено, що маскулінна оптика функціонує як структурний принцип організації філософського і наукового дискурсу, визначаючи межі видимості, легітимності та авторитету жіночого суб’єкта. Виявлено, що обмеженість цієї оптики полягає в її претензії на універсальність і нейтральність, яка приховує її історично й культурно зумовлений характер. На основі концепцій Л. Ноклін і М. Долара обґрунтовано, що корекція маскулінної оптики можлива через інтеграцію жіночого голосу, тілесного досвіду, альтернативних форм письма і нових режимів візуальності. Висновки засвідчують, що подолання маскулінної оптики передбачає трансформацію символічного порядку філософії та науки і відкриває можливість формування множинного, інклюзивного суб’єкта пізнання. З’ясовано, що аберація ролі жінок-філософинь є не випадковим викривленням, а структурним елементом філософського канону, що відображає глибинні гендерні асиметрії у виробництві знання. Подолання цієї аберації передбачає не лише включення жіночих імен до історії філософії, але й критичний перегляд самих принципів філософського канону, категорій раціональності та авторитету, що визначають межі філософського мислення.

The article seeks to examine the gender specificity of masculine optics as a historically constituted mode of perception that has shaped the representation of women in Western philosophy and science. It analyzes how this optic constructs woman as the “other” of a supposedly universal rational subject and explores conceptual strategies for its critical revision through the notions of voice, writing, embodiment, and presence.Methodology. The research combines historicalphilosophical reconstruction with hermeneutic interpretation, phenomenological analysis, and critical-genealogical inquiry. These approaches are supplemented by feminist epistemological critique, which interrogates the presumed neutrality and universality of canonical philosophical discourse. This methodological framework enables the identification of both explicit and implicit gendered presuppositions embedded in philosophical and scientific texts, as well as the structural mechanisms that regulate visibility, authority, and legitimacy within knowledge production.Results. The study demonstrates that masculine optics operates as a structural principle organizing Western philosophical and scientific discourse rather than merely as an individual bias. It delineates the limits of what can be seen, said, and recognized as knowledge, thereby shaping the epistemic status of women. Its fundamental limitation lies in its claim to universality, which obscures its historically and culturally gendered foundations. Drawing on the insights of Linda Nochlin and Mladen Dolar, the article argues that correcting masculine optics requires the integration of women’s voices, embodied experiences, alternative writing practices, and new forms of visual and symbolic representation. Such integration challenges established hierarchies between subject and object and reconfigures the symbolic order of knowledge.Conclusions. Overcoming masculine optics involves a transformation of the epistemic and symbolic structures of philosophy and science. It opens the possibility for the emergence of a plural and inclusive epistemic subject, grounded in recognition of difference, embodiment, and dialogical presence as constitutive dimensions of intellectual history.