Цифрові інструменти публічного управління як механізм підвищення прозорості та залучення громадян

Грасько, Юрій Михайлович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10022
Назва:	Цифрові інструменти публічного управління як механізм підвищення прозорості та залучення громадян
Автори:	Табурець, Ігор Іванович Грасько, Юрій Михайлович
Ключові слова:	цифрове врядування;електронна участь;відкритий уряд;прозорість публічного управління;цифрові платформи;відкриті дані;підзвітність влади;цифровізація державного сектору
Дата публікації:	чер-2026
Короткий огляд (реферат):	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 91 сторінки, 4 рисунків, список літератури з 143 найменувань. Об’єктом дослідження є процес цифрової трансформації публічного управління. Предметом дослідження є цифрові інструменти забезпечення прозорості діяльності органів влади та залучення громадян у публічному управлінні. Мета кваліфікаційної робота бакалавра - дослідження сучасного стану цифрових інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади та залучення громадян у публічному управлінні, а також обґрунтування напрямів підвищення їх ефективності в Україні. Завданнями роботи є: дослідити теоретичні засади забезпечення прозорості та відкритості у публічному управлінні в умовах цифрової трансформації; проаналізувати передовий зарубіжний досвід використання цифрових інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади; дослідити міжнародний досвід використання цифрових механізмів громадянської участі у публічному управлінні; проаналізувати сучасний стан цифрових інструментів забезпечення прозорості діяльності органів державної влади в Україні; оцінити розвиток і результативність цифрових механізмів електронної участі в Україні; обґрунтувати основні напрями підвищення ефективності цифрових інструментів прозорості та залучення громадян у системі публічного управління України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні цифрових інструментів забезпечення прозорості та громадянської участі у публічному управлінні, узагальненні міжнародного досвіду їх використання та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності цифрового врядування в Україні з урахуванням сучасних викликів цифрової трансформації.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10022
Розташовується у зібраннях:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Грасько.pdf Restricted Access		885.06 kB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Цифрові інструменти публічного управління як 
механізм підвищення прозорості та залучення громадян» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ПУА-228 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             ____Грасько Ю.М._____________ 
                         (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ____Табурець І.І._______ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент ________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2026 року 
  
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ  
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ…. 8 
1.1 Теоретичні засади забезпечення прозорості та відкритості у  
публічному управлінні………………………………………………… 8 
1.2 Аналіз передового зарубіжного досвіду використання цифрових  
інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади…….. 12 
Висновки до розділу 1…………………………………………………… 26 
РОЗДІЛ 2 ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ  
ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯН У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННЯ………. 28 
2.1 Теоретичні та практичні засади громадянської участі в умовах  
цифровізації……………………………………………………………… 28 
2.2  Підходи до використання цифрових інструментів участі: досвід  
Великобританії…………………………………………………………… 33 
2.3 Підходи до використання цифрових інструментів участі: досвід  
Тайвані…………………………………………………………………….  37 
Висновки до розділу 2…………………………………………………… 44 
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ  
ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПРОЗОРОСТІ ТА ЗАЛУЧЕННЯ В  
УКРАЇНІ………………………………………………………………….. 46 
3.1 Аналіз цифрових інструментів забезпечення прозорості діяльності  
органів державної влади в Україні………………………………………. 46 
3.2 Аналіз інструментів електронної участі в Україні………………….. 56 
3.3 Напрями підвищення ефективності цифрових інструментів  
прозорості та участі в Україні…………………………………………… 66 
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 71 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………... 76 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
У сучасних умовах цифрова трансформація стала одним із ключових 
напрямів модернізації системи публічного управління в більшості країн світу. 
Стрімкий розвиток цифрових технологій, поширення електронних сервісів та 
зростання суспільного запиту на відкритість і підзвітність органів влади 
формують нові підходи до взаємодії держави та громадян. Цифровізація 
публічного управління створює нові можливості для підвищення прозорості 
діяльності органів влади, спрощення доступу до публічної інформації, 
посилення громадського контролю та розвитку електронної участі населення у 
процесах формування й реалізації державної політики. 
Особливої актуальності зазначені питання набувають для України в 
умовах активної цифрової трансформації державного сектору, реалізації 
євроінтеграційного курсу, реформування системи публічного управління та 
необхідності зміцнення довіри громадян до державних інституцій. Протягом 
останніх років в Україні активно впроваджуються цифрові інструменти 
забезпечення прозорості та відкритості влади, зокрема система електронних 
закупівель Prozorro, Єдиний державний вебпортал відкритих даних, цифрова 
екосистема «Дія», електронні петиції, громадський бюджет та інші цифрові 
платформи взаємодії з громадськістю. Їх використання сприяє підвищенню 
підзвітності органів влади, розвитку громадського контролю та розширенню 
можливостей участі громадян у суспільно-політичних процесах. 
Разом із позитивними результатами цифрова трансформація публічного 
управління супроводжується низкою викликів, серед яких недостатня 
інтеграція державних інформаційних систем, нерівномірна якість відкритих 
даних, цифрова нерівність, питання кібербезпеки та обмежений рівень 
використання окремих механізмів електронної участі. У зв’язку з цим 
особливої ваги набуває дослідження сучасного стану цифрових інструментів 
забезпечення прозорості та залучення громадян, аналіз міжнародного досвіду 
6 
 
їх використання та визначення перспективних напрямів удосконалення 
цифрового врядування в Україні. 
Теоретичні та практичні аспекти цифрової трансформації публічного 
управління, електронного врядування, відкритості влади та електронної 
демократії досліджували у своїх працях такі науковці, як П. Данліві, Х. 
Маргеттс, Дж. Фонтейн, Д. Осборн, Т. Нам, О. Карпенко, Н. Грицяк, І. Жиляєв, 
А. Семенченко, С. Чукут, В. Куйбіда, О. Орлов, Н. Нижник та інші. Водночас 
подальшого дослідження потребують питання комплексного аналізу цифрових 
інструментів забезпечення прозорості та участі громадян у публічному 
управлінні з урахуванням сучасних викликів та українського контексту. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження сучасного стану 
цифрових інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади та 
залучення громадян у публічному управлінні, а також обґрунтування напрямів 
підвищення їх ефективності в Україні. 
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження: 
– дослідити теоретичні засади забезпечення прозорості та відкритості у 
публічному управлінні в умовах цифрової трансформації; 
– проаналізувати передовий зарубіжний досвід використання цифрових 
інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади; 
– дослідити міжнародний досвід використання цифрових механізмів 
громадянської участі у публічному управлінні; 
– проаналізувати сучасний стан цифрових інструментів забезпечення 
прозорості діяльності органів державної влади в Україні; 
– оцінити розвиток і результативність цифрових механізмів електронної 
участі в Україні; 
– обґрунтувати основні напрями підвищення ефективності цифрових 
інструментів прозорості та залучення громадян у системі публічного 
управління України. 
Об’єктом дослідження є процес цифрової трансформації публічного 
управління. 
7 
 
Предметом дослідження є цифрові інструменти забезпечення 
прозорості діяльності органів влади та залучення громадян у публічному 
управлінні. 
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти 
України, міжнародні документи та аналітичні матеріали, наукові статті, 
монографії, офіційні вебпортали органів державної влади, матеріали 
міжнародних організацій, статистичні та аналітичні дані щодо функціонування 
цифрових платформ в Україні та за кордоном. 
Методи дослідження. У роботі використано комплекс загальнонаукових 
методів дослідження. Метод аналізу та синтезу застосовано для вивчення 
теоретичних засад забезпечення прозорості та громадянської участі в умовах 
цифрової трансформації публічного управління. Метод порівняння 
використано для дослідження зарубіжного досвіду використання цифрових 
інструментів та співставлення його з практикою України. Метод узагальнення 
дав змогу сформулювати висновки та визначити основні напрями підвищення 
ефективності цифрових інструментів у сфері публічного управління. Також у 
роботі використано системний підхід для комплексного дослідження 
цифрового врядування як складової сучасного розвитку державного 
управління. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному 
дослідженні цифрових інструментів забезпечення прозорості та громадянської 
участі у публічному управлінні, узагальненні міжнародного досвіду їх 
використання та обґрунтуванні напрямів підвищення ефективності цифрового 
врядування в Україні з урахуванням сучасних викликів цифрової 
трансформації. 
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 91 сторінки, список використаних джерел 
складається з 143  найменувань,  4 рисунків.  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ПРОЗОРОСТІ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ 
 
 
1.1. Теоретичні засади забезпечення прозорості та відкритості у 
публічному управлінні 
 
Прозорість, відкритість та підзвітність влади є базовими принципами 
сучасного демократичного публічного управління та невід’ємними 
складовими концепції належного врядування. У сучасних умовах цифрової 
трансформації ці принципи набувають особливого значення, оскільки саме 
через відкритість діяльності органів влади формується суспільна довіра, 
забезпечується контроль громадськості над діяльністю державних інституцій 
та створюються умови для ефективної участі громадян у процесах прийняття 
управлінських рішень. Міжнародні організації, зокрема Організація 
Об’єднаних Націй, Світовий банк, OECD, розглядають прозорість і 
підзвітність як ключові характеристики ефективного врядування та сталого 
демократичного розвитку [1; 2]. 
У науковій літературі поняття прозорості влади трактується як 
забезпечення доступності, зрозумілості та відкритості інформації про 
діяльність органів державної влади для громадян і суспільства. Українська 
дослідниця Б. Медуна наголошує, що принцип публічності реалізується через 
відкритість, прозорість, підзвітність та громадську участь, які у сукупності 
формують основу демократичного управління. Авторка підкреслює, що 
відкритість влади є не лише інформаційним принципом, а й важливим 
механізмом підвищення ефективності управлінських рішень та запобігання 
зловживанням у публічному секторі [3]. 
Прозорість у системі публічного управління тісно пов’язана з поняттям 
підзвітності. Підзвітність передбачає відповідальність органів влади за 
9 
 
прийняті рішення, їх обґрунтованість та можливість громадського контролю за 
діяльністю посадових осіб. У документах OECD підзвітність розглядається як 
один із фундаментальних елементів гарного урядування, що забезпечує 
контроль за використанням державних ресурсів та підвищує якість публічної 
політики. Водночас відкритість створює умови для реалізації підзвітності, 
оскільки без доступу до інформації громадяни не мають можливості оцінювати 
діяльність державних інституцій [4]. 
У сучасних умовах важливого значення набуває взаємозв’язок 
прозорості влади із запобіганням корупції. Дослідниця К. Кулик зазначає, що 
відкритість та прозорість діяльності органів влади є невід’ємними елементами 
антикорупційної політики, оскільки публічність управлінських процесів 
зменшує можливості для зловживань та сприяє громадському контролю [5]. 
Особливо актуальним це питання стало в Україні в умовах воєнного стану, коли 
забезпечення довіри до державних інституцій є важливим фактором суспільної 
стабільності. 
Концепція прозорості влади суттєво трансформувалася під впливом 
розвитку цифрових технологій. Якщо традиційно відкритість державного 
управління забезпечувалася переважно через офіційні документи та діяльність 
засобів масової інформації, то сьогодні ключову роль відіграють цифрові 
платформи, електронні сервіси та системи відкритих даних. Саме цифровізація 
створила передумови для переходу від обмеженого інформування громадян до 
інтерактивної моделі взаємодії держави і суспільства. 
Науковці підкреслюють, що цифровізація публічного управління є не 
лише технологічним процесом, а комплексною трансформацією 
управлінських відносин. У дослідженнях з електронного врядування 
зазначається, що впровадження цифрових технологій дозволяє забезпечити 
оперативний доступ до інформації, автоматизувати адміністративні 
процедури, підвищити ефективність комунікації між владою та громадянами, 
а також зменшити бюрократичні бар’єри [6]. Особливу увагу міжнародні 
організації приділяють розвитку електронного врядування як інструменту 
10 
 
забезпечення прозорості та підзвітності. Організація Об’єднаних Націй у своїх 
дослідженнях E-Government Development Index (EGDI) розглядає цифрове 
врядування як механізм підвищення ефективності державного управління, 
забезпечення доступності державних послуг та розширення участі громадян у 
прийнятті рішень [7]. 
Одним із найважливіших інструментів цифрової прозорості є відкриті 
дані. Відкриті дані передбачають вільний доступ громадян до інформації про 
діяльність органів влади, державні фінанси, закупівлі, статистичні показники 
та інші публічні ресурси. Дослідник Д. Канівець зазначає, що відкриті дані в 
умовах цифрової трансформації перетворюються із пасивного інформаційного 
ресурсу на стратегічний механізм громадського контролю та розвитку 
електронної демократії. Відкриті дані сприяють підвищенню довіри до влади, 
розвитку антикорупційних механізмів та формуванню інноваційних цифрових 
сервісів [8]. Міжнародні дослідження також підтверджують важливу роль 
відкритих даних у розвитку прозорого врядування. У європейських країнах 
відкриті урядові дані розглядаються як інструмент подолання інформаційної 
нерівності, покращення якості державних послуг та розвитку цифрової 
демократії [9]. 
Водночас цифровізація не гарантує автоматичного підвищення 
прозорості. У дослідженнях Світового банку наголошується, що цифровізація 
сама по собі не змінює якість державного управління без належної 
інституційної спроможності та управлінських механізмів [10]. У документах 
OECD щодо цифрового урядування зазначено, що для успішної цифрової 
трансформації необхідні інституційні механізми, належне управління, цифрові 
компетентності, розвиток цифрових талантів [11]. 
Цифровізація публічного управління також сприяє трансформації 
моделей взаємодії між державою та громадянами. Традиційна модель 
одностороннього інформування поступово замінюється інтерактивними 
цифровими платформами, які забезпечують можливість участі громадян у 
11 
 
консультаціях, обговоренні проєктів рішень та формуванні державної 
політики. 
В Україні цифровізація стала одним із ключових напрямів реформування 
системи публічного управління. Упродовж останніх років було створено низку 
цифрових платформ та електронних сервісів, спрямованих на підвищення 
прозорості діяльності органів влади. Дослідники електронного врядування в 
Україні зазначають, що цифровізація сприяє підвищенню ефективності 
державного управління та розвитку електронних послуг, однак водночас 
існують значні проблеми, пов’язані з фрагментарністю цифрових систем, 
недостатньою інтеграцією державних реєстрів та нерівним доступом 
населення до цифрових сервісів. У сучасних дослідженнях підкреслюється 
наявність проблем сумісності державних інформаційних ресурсів, цифрової 
нерівності та недостатньої координації цифрових платформ органів влади [12]. 
Водночас науковці наголошують, що ефективна цифрова трансформація 
потребує системного нормативно-правового забезпечення, розвитку цифрової 
інфраструктури та підвищення рівня цифрової грамотності населення [13]. 
Сучасний етап розвитку цифрового публічного управління 
характеризується також активним впровадженням технологій штучного 
інтелекту, великих даних та аналітичних платформ. Міжнародні дослідження 
свідчать, що використання штучного інтелекту може підвищити ефективність 
публічного сектору, оптимізувати процеси ухвалення рішень та покращити 
якість державних послуг. Водночас такі технології потребують належного 
нормативного регулювання та забезпечення етичних стандартів використання 
даних [14]. Українські дослідники також підкреслюють, що технології 
штучного інтелекту здатні підвищити ефективність, прозорість та 
інноваційність системи публічного управління [15] 
Отже, прозорість, відкритість та підзвітність влади є фундаментальними 
принципами сучасного публічного управління, що забезпечують 
демократичність державного управління та підвищують рівень довіри 
громадян до влади. У цифрову епоху саме цифровізація стає одним із ключових 
12 
 
чинників забезпечення прозорості, оскільки створює нові механізми доступу 
до інформації, громадського контролю та взаємодії держави і суспільства. 
Водночас ефективність цифрової трансформації залежить не лише від 
технологічного розвитку, а й від інституційної спроможності держави, 
нормативно-правового забезпечення та рівня цифрової культури суспільства. 
 
1.2 Аналіз передового зарубіжного досвіду використання цифрових 
інструментів забезпечення прозорості діяльності органів влади 
 
Як зазначалося вище, у сучасних умовах цифрової трансформації 
державного управління одним із ключових напрямів розвитку демократичних 
держав є впровадження цифрових інструментів забезпечення прозорості 
діяльності органів влади, серед яких особливе значення мають портали 
відкритих даних, електронні системи публічних закупівель та онлайн-
платформи моніторингу діяльності органів влади. Саме ці інструменти 
дозволяють забезпечити відкритість державної інформації, підвищити рівень 
підзвітності влади, зменшити корупційні ризики та активізувати громадський 
контроль. 
Одним із найбільш поширених цифрових інструментів забезпечення 
прозорості є портали відкритих даних. Їх функціонування базується на 
принципі вільного доступу громадян, бізнесу та громадських організацій до 
державної інформації у машиночитному форматі. Відкриті дані дозволяють 
здійснювати незалежний аналіз діяльності органів влади, проводити 
журналістські розслідування, створювати цифрові сервіси та підвищувати 
ефективність громадського контролю [16]. У більшості розвинених країн 
портали відкритих даних стали важливим елементом цифрового врядування та 
складовою політики відкритого уряду [17]. 
Однією з найбільш успішних держав у сфері розвитку відкритих даних 
є Естонія. Естонська модель цифрового врядування вважається однією з 
найбільш розвинених у світі та ґрунтується на комплексній інтеграції 
13 
 
державних інформаційних систем. Національний портал відкритих даних 
(andmed.eesti.ee) забезпечує доступ до великої кількості державних наборів 
даних, які охоплюють сферу фінансів, транспорту, охорони здоров’я, освіти, 
навколишнього середовища та діяльності державних органів. 
Особливістю естонської моделі є інтеграція відкритих даних із системою 
електронної ідентифікації та платформою X-Road, яка забезпечує обмін 
даними між державними реєстрами. Завдяки цьому значна частина державних 
послуг надається в автоматизованому режимі без необхідності повторного 
подання документів громадянами. Дослідники зазначають, що Естонія досягла 
високих результатів у розвитку відкритих даних завдяки ефективному 
нормативно-правовому регулюванню, високому рівню цифрової культури 
населення та послідовній державній політиці у сфері цифровізації. Водночас 
на місцевому рівні існують певні проблеми, пов’язані з нерівномірним 
розвитком цифрової інфраструктури та недостатньою активністю 
муніципалітетів у публікації відкритих даних [18]. 
Важливий досвід у сфері відкритих даних має також Велика Британія. У 
країні функціонує портал Data.gov.uk, який став одним із перших масштабних 
державних порталів відкритих даних у світі. Основною метою порталу є 
забезпечення відкритого доступу до державних даних для громадян, бізнесу, 
дослідників та громадських організацій з метою підвищення прозорості 
діяльності органів влади, розвитку інновацій та покращення якості державних 
рішень [19]. Треба відзначити, що на сьогодні відбувається модернізація 
даного порталу. Так, сучасна дорожня карта розвитку порталу визначає головні 
напрями модернізації Data.gov.uk та формування нового підходу до управління 
відкритими даними у Великій Британії. У документі зазначається, що 
попередня модель функціонування порталу мала низку проблем, серед яких 
застаріла структура каталогу, значна кількість неробочих посилань, низький 
рівень використання окремих наборів даних та недостатня зручність для 
користувачів. У зв’язку з цим уряд Великої Британії поставив за мету створити 
«сучасний дім для британських відкритих даних», який дозволить 
14 
 
ефективніше використовувати державну інформацію для ухвалення рішень, 
розвитку цифрових сервісів та інновацій [19]. 
Серед основних напрямів розвитку порталу визначено створення 
тематичних колекцій даних (data collections), які мають полегшити пошук та 
використання найбільш важливих наборів інформації у різних сферах 
державної політики. Значна увага приділяється також розробці так званого 
«Data Manual», а саме єдиного цифрового простору з рекомендаціями, 
стандартами та практичними інструкціями щодо управління, використання та 
повторного застосування відкритих даних. Уряд Великої Британії наголошує, 
що відкриті дані повинні бути не лише доступними, але й зрозумілими, 
якісними та придатними для практичного використання громадянами, 
журналістами, науковцями та бізнесом [19]. 
Важливим напрямом модернізації є також оновлення технічної 
інфраструктури порталу. Data.gov.uk функціонує як централізований каталог 
державних наборів даних, які розміщуються різними міністерствами, 
агентствами та місцевими органами влади. Наразі уряд працює над усуненням 
технічних проблем старої системи, покращенням пошукових механізмів, 
підвищенням якості метаданих та забезпеченням більшої стабільності роботи 
ресурсу. Особливе значення приділяється принципам відкритості та взаємодії 
з користувачами, зокрема дорожня карта передбачає регулярне оновлення 
планів розвитку порталу та використання механізмів зворотного зв’язку для 
врахування потреб користувачів [19]. 
Сучасний стан розвитку порталу свідчить про прагнення Великої 
Британії перейти від простого оприлюднення державної інформації до 
формування комплексної екосистеми відкритих даних. Уряд активно розвиває 
інтеграцію відкритих даних із цифровими платформами державного 
управління, аналітичними системами та інструментами електронної 
демократії. Значна увага приділяється також створенню Національної 
бібліотеки даних, яка має стати ключовою інфраструктурою для безпечного та 
15 
 
ефективного використання державних даних у наукових дослідженнях, бізнесі 
та публічному управлінні [20]. 
 Британський підхід до цифрової прозорості орієнтований не лише на 
забезпечення відкритого доступу до державної інформації, але й на 
стимулювання її практичного використання. Значна увага приділяється 
розвитку журналістики даних, аналітичних платформ та громадських 
ініціатив, які використовують відкриті дані для контролю діяльності 
державних органів. У Великій Британії активно впроваджуються стандарти 
відкритих контрактів Open Contracting Data Standard (OCDS), які забезпечують 
відкритість інформації про державні закупівлі та укладені контракти [21]. 
У Канада розвиток цифрової прозорості здійснюється в межах політики 
Відкритого уряду (Open Government) [22]. Портал функціонує як єдина точка 
доступу до відкритих даних, урядової інформації, статистики, звітів, 
досліджень, державних програм та результатів діяльності федеральних органів 
влади. Його створення стало частиною ширшої стратегії цифрової 
трансформації публічного управління та виконання міжнародних зобов’язань 
Канади в межах ініціативи Open Government Partnership (OGP), до якої країна 
приєдналася у 2012 році. Основною метою порталу є підвищення прозорості, 
підзвітності та відкритості державного управління шляхом забезпечення 
громадян, бізнесу та громадських організацій вільним доступом до державної 
інформації [22]. 
Одним із ключових завдань Open.canada.ca є створення умов для 
повторного використання державних даних у науковій, аналітичній та 
комерційній діяльності. Портал містить тисячі наборів даних у 
машиночитному форматі, які охоплюють різні сфери публічної політики, таких 
як економіку, екологію, транспорт, охорону здоров’я, бюджетну політику, 
енергетику, демографію та соціальний розвиток. Значна увага приділяється 
також відкриттю геопросторових даних, результатів державних досліджень та 
статистичної інформації. Важливою особливістю канадського підходу є 
інтеграція відкритих даних із концепцією відкритої науки (Open Science), яка 
16 
 
передбачає відкритий доступ до результатів державних наукових досліджень 
та наукової інфраструктури [23]. 
Сучасний етап розвитку порталу пов’язаний із реалізацією 
Національного плану дій з відкритого уряду на 2025-2029 роки. У документі 
визначено кілька ключових напрямів подальшого розвитку системи відкритого 
уряду, а саме посилення громадської участі, захист демократії в цифрову епоху, 
боротьба з корупцією, підвищення корпоративної прозорості та створення 
інклюзивних державних послуг. Значна увага приділяється використанню 
цифрових технологій для підвищення довіри громадян до державних 
інституцій та покращення якості державного управління. Уряд Канади 
наголошує, що відкриті дані повинні стати важливою складовою цифрової 
держави та інструментом підвищення ефективності публічної політики [24]. 
Водночас дослідники та урядові оцінки вказують на низку проблем і 
недоліків функціонування порталу Open.canada.ca. Однією з основних 
проблем є технічні обмеження платформи, пов’язані з якістю метаданих, 
складністю пошуку інформації та нерівномірною якістю опублікованих 
наборів даних. У звіті Treasury Board Secretariat зазначається, що портал має 
певні технічні недоліки, які ускладнюють ефективне використання інформації 
громадянами та дослідниками. Крім того, окремі набори даних є 
фрагментарними, недостатньо структурованими або не оновлюються 
регулярно [25]. 
Серед проблем розвитку відкритих даних у Канаді дослідники також 
виділяють недостатню інтеграцію політики відкритого уряду із загальною 
цифровою стратегією держави [26]. У звітах OECD підкреслюється, що 
канадська система відкритого уряду тривалий час надмірно концентрувалася 
саме на відкритті даних, тоді як питання громадської участі та формування 
цифрової демократії залишалися менш розвиненими. Крім того, існують 
виклики, пов’язані з міжвідомчою координацією, оскільки різні федеральні 
органи влади мають різний рівень цифрової спроможності та відкритості [27]. 
17 
 
Перспективи розвитку Open.canada.ca пов’язані насамперед із 
модернізацією цифрової інфраструктури, покращенням якості даних та 
інтеграцією відкритих даних із системами штучного інтелекту, аналітики та 
цифрових сервісів. У стратегічних документах уряду наголошується на 
необхідності розвитку принципів FAIR Data (Findable, Accessible, Interoperable, 
Reusable), що передбачають забезпечення доступності, сумісності та 
повторного використання державних даних. Також уряд Канади планує 
розширювати практики відкритої науки, інтегрувати відкриті дані з науковими 
платформами та посилювати міжнародне співробітництво у сфері цифрового 
врядування [24]. 
Ще одним важливим цифровим інструментом забезпечення прозорості 
та підзвітності є електронні системи публічних закупівель, які 
використовуються для забезпечення ефективності використання бюджетних 
коштів. Так, публічні закупівлі є однією з найбільш фінансовоємних сфер 
діяльності держави, оскільки через них здійснюється придбання товарів, робіт 
і послуг для забезпечення функціонування органів влади, державних установ 
та реалізації публічної політики. Водночас саме сфера закупівель традиційно 
вважається однією з найбільш вразливих до корупційних ризиків, непрозорих 
процедур та неефективного використання ресурсів. Саме тому цифровізація 
закупівельних процесів стала важливим напрямом реформування державного 
управління в багатьох країнах світу [28]. 
Електронні системи публічних закупівель (e-procurement systems) 
являють собою цифрові платформи, які забезпечують автоматизацію та 
електронне супроводження закупівельного процесу, а саме від планування 
закупівель і оголошення тендеру до укладення контракту, моніторингу 
виконання договору та здійснення платежів. У міжнародній практиці такі 
системи розглядаються не лише як технічний інструмент оптимізації 
закупівель, але і як важливий механізм забезпечення прозорості та 
доброчесності державного управління. Організація економічного 
співробітництва та розвитку визначає електронні закупівлі як один із ключових 
18 
 
принципів сучасної системи публічного врядування та наголошує, що 
використання цифрових технологій у сфері закупівель сприяє підвищенню 
конкуренції, зменшенню адміністративних витрат і забезпеченню відкритого 
доступу до інформації про державні контракти [28]. 
Одним із найбільш успішних прикладів електронної системи публічних 
закупівель у світі є KONEPS (Korea ON-line E-Procurement System) у Південній 
Кореї. Система була створена у 2002 році та стала однією з перших 
комплексних національних платформ електронних закупівель. KONEPS 
охоплює весь цикл закупівельного процесу: реєстрацію постачальників, 
публікацію тендерів, подання заявок, укладення контрактів, електронне 
виставлення рахунків та проведення платежів. Особливістю системи є 
інтеграція з великою кількістю державних і приватних інформаційних 
ресурсів, включаючи податкові служби, банки та реєстри підприємств. Завдяки 
цьому значна частина процедур здійснюється автоматизовано без необхідності 
подання паперових документів [29]. 
Дослідники та міжнародні організації вважають KONEPS одним із 
найбільш ефективних інструментів забезпечення прозорості закупівель. 
Система забезпечує відкритий доступ до інформації про тендери та укладені 
контракти, що дозволяє громадянам, журналістам та громадським 
організаціям здійснювати моніторинг державних витрат. За оцінками OECD, 
використання KONEPS дозволило суттєво скоротити адміністративні витрати, 
зменшити корупційні ризики та підвищити конкуренцію серед постачальників. 
Крім того, цифровізація процедур сприяла зменшенню часу проведення 
закупівель та покращенню взаємодії між державою і бізнесом [30].  
Можемо навести такі основні показники ефективності цієї системи: 
− система обробляє майже дві третини всіх державних закупівель 
Південної Кореї [30];  
− щорічний обсяг закупівель, що проходять через KONEPS, перевищує 
60 млрд доларів США [30];  
19 
 
− завдяки автоматизації процедур система забезпечує приблизно 8 млрд 
доларів США щорічної економії адміністративних витрат [30];  
− у ранніх оцінках ефективності системи зазначалося про 4,5 млрд 
доларів економії витрат за рахунок цифровізації закупівельних процедур [31];  
− система забезпечує можливість проведення повного циклу закупівель 
в одному цифровому середовищі: від оголошення тендеру до контрактування 
та здійснення платежів [32];  
− оплата для багатьох малих і середніх постачальників може 
здійснюватися протягом чотирьох годин після завершення процедур [30]; 
− KONEPS інтегрована з великою кількістю державних і приватних 
інформаційних систем, включаючи податкові служби, банки та системи 
виявлення змов між учасниками торгів [32];  
− система обслуговує понад 121 тисячу постачальників та близько 37 
тисяч державних організацій [31];  
− через систему щоденно здійснюється масштабний електронний 
документообіг між державою та бізнесом;  
− KONEPS дозволяє автоматизовано відстежувати скарги 
постачальників та забезпечує відкритість результатів їх розгляду [33];  
− система активно використовується для аналітики та моніторингу 
закупівель, а також для виявлення підозрілих тендерних схем і можливих змов 
між учасниками торгів [33];  
− за даними корейської Public Procurement Service, понад 75% 
загального обсягу державних закупівель у 2017–2021 роках припадало на 
малий і середній бізнес [33]; 
− система отримала міжнародне визнання як один із найефективніших 
прикладів електронних закупівель і використовується як модель для 
реформування закупівельних систем в інших країнах [34].  
Важливий міжнародний досвід демонструє також система ChileCompra 
у Чилі [35]. Вона була створена як централізована електронна платформа 
20 
 
державних закупівель та стала одним із ключових інструментів боротьби з 
корупцією та підвищення ефективності державних витрат. Система забезпечує 
відкритий доступ до інформації про закупівлі, державні контракти та рамкові 
угоди. Особливістю ChileCompra є орієнтація на підтримку малого та 
середнього бізнесу шляхом спрощення доступу до державних тендерів. У 
межах системи функціонує електронний маркетплейс ChileCompra Express, 
який дозволяє державним установам здійснювати типові закупівлі через 
електронний каталог [36].  
Досвід Чилі демонструє, що електронні закупівлі можуть бути не лише 
інструментом прозорості, але й механізмом розвитку конкуренції та підтримки 
підприємництва. OECD зазначає, що ChileCompra сприяла розширенню участі 
бізнесу у державних закупівлях та підвищенню ефективності контрактного 
менеджменту. Водночас зі зростанням кількості учасників і контрактів 
виникають нові виклики, пов’язані з адмініструванням системи, моніторингом 
виконання контрактів та необхідністю вдосконалення аналітичних 
інструментів [36]. 
Одним із найбільш технологічно розвинених прикладів електронних 
закупівель є система GeBIZ у Сінгапурі [37]. Платформа була створена у 2000 
році в межах державної програми e-Government Action Plan та стала єдиним 
електронним центром взаємодії бізнесу з державою у сфері закупівель. Усі 
державні тендери та запити цінових пропозицій, за винятком безпекових 
контрактів, публікуються саме через GeBIZ. Система забезпечує повний цикл 
електронної взаємодії між постачальниками та державними установами: від 
пошуку тендерів до подання заявок та укладення контрактів [38]. 
Особливістю сінгапурської моделі є централізований характер 
управління закупівлями та висока інтеграція системи з іншими державними 
цифровими сервісами. GeBIZ значно спростила доступ бізнесу до державних 
закупівель та сприяла підвищенню прозорості закупівельних процедур. 
Дослідники наголошують, що важливим чинником успіху сінгапурської 
21 
 
системи стали чітке нормативне регулювання, політична підтримка 
цифровізації та високий рівень цифрової культури державного сектору [39]. 
Серед найбільш важливих показників ефективності сінгапурської 
системи електронних закупівель GeBIZ можна виділити такі: 
− через платформу щорічно публікується понад 10 млрд 
сінгапурських доларів державних закупівельних можливостей [40]; 
− у системі зареєстровано близько 30 тисяч постачальників, які 
мають доступ до державних тендерів та закупівельних процедур [40]; 
− GeBIZ стала єдиною централізованою платформою для всіх 
державних органів Сінгапуру, що дозволило забезпечити уніфікацію 
закупівельних процедур та стандартизацію документації [38]; 
− система забезпечує повний електронний цикл закупівель: пошук 
тендерів, доступ до документації, електронне подання заявок та моніторинг 
результатів контрактів [41]; 
− однією з важливих особливостей GeBIZ є публікація повної 
інформації про результати тендерів, включаючи дані про всіх учасників та їхні 
цінові пропозиції [42]; 
− GeBIZ забезпечила значне скорочення адміністративних витрат та 
часу проведення закупівель завдяки переходу від паперових процедур до 
цифрового формату [43]; 
− міжнародні дослідження вказують, що впровадження GeBIZ мало 
позитивний вплив на довгострокове економічне зростання Сінгапуру завдяки 
підвищенню ефективності державного сектору та зниженню трансакційних 
витрат [44]. 
У країнах Європейського Союзу електронні закупівлі також стали 
важливим елементом цифрового врядування. Європейська Комісія активно 
розвиває стандарти електронних закупівель та впроваджує систему 
транскордонної електронної взаємодії PEPPOL (Pan-European Public 
Procurement Online). Метою системи є забезпечення сумісності національних 
22 
 
платформ закупівель та створення єдиного цифрового простору державних 
закупівель у ЄС. PEPPOL забезпечує електронний обмін документами між 
постачальниками та державними установами різних країн Європи, що сприяє 
розвитку транскордонної конкуренції та інтеграції європейського ринку 
закупівель [45].  
Також, у країнах Європейського Союзу активно розвиваються також 
наднаціональні інструменти моніторингу державних закупівель. Одним із 
таких прикладів є OpenTED Browser, що представляє собою аналітичну 
платформу, яка дозволяє здійснювати пошук та аналіз інформації про державні 
закупівлі в країнах ЄС [46]. Платформа містить мільйони контрактів та 
забезпечує можливість аналізу зв’язків між державними замовниками та 
приватними компаніями. OpenTED використовується журналістами, 
громадськими організаціями та дослідниками для аналізу публічних витрат і 
виявлення потенційних корупційних ризиків. 
Треба зазначити, що впровадження електронних закупівель саме по собі 
не гарантує автоматичного подолання корупції або підвищення ефективності 
державного управління. Ефективність таких систем залежить від низки 
факторів, таких як якість нормативно-правового регулювання, рівень цифрової 
інфраструктури, професійна підготовка державних службовців, інтеграція 
інформаційних систем та розвиток аналітичних інструментів моніторингу. 
Однією з важливих проблем залишається також необхідність забезпечення 
кібербезпеки та захисту даних у процесі цифровізації закупівель [47].  
Окрему групу цифрових інструментів забезпечення прозорості 
становлять онлайн-платформи моніторингу діяльності органів влади. Сутність 
онлайн-платформ моніторингу полягає у забезпеченні постійного доступу 
громадян до інформації про діяльність органів влади та створенні механізмів 
цифрового контролю за державними процесами. Такі системи можуть 
виконувати різні функції, такі як моніторинг бюджетних витрат, контроль 
державних закупівель, аналіз діяльності парламенту, відстеження виконання 
державних програм, контроль місцевих проєктів, моніторинг роботи 
23 
 
чиновників та обробку звернень громадян. Важливою особливістю сучасних 
платформ є використання відкритих даних, аналітичних інструментів та 
інтерактивних механізмів взаємодії з громадянами. 
Необхідність розвитку таких платформ пояснюється кількома 
факторами. По-перше, вони підвищують прозорість діяльності державних 
інституцій та зменшують інформаційну асиметрію між владою та 
суспільством. По-друге, цифрові платформи дозволяють громадянам 
оперативно отримувати інформацію про використання бюджетних коштів та 
реалізацію державної політики. По-третє, вони створюють інструменти 
громадського контролю, які можуть використовуватися журналістами, 
громадськими організаціями та антикорупційними ініціативами. 
У багатьох країнах вони інтегровані із системами електронної демократії 
та громадської участі. Громадяни можуть не лише отримувати інформацію, але 
й брати участь у консультаціях, подавати електронні звернення, петиції та 
коментарі до проєктів нормативно-правових актів. 
Одним із найбільш відомих прикладів онлайн-платформи моніторингу 
діяльності влади є британська система FixMyStreet [48], створена організацією 
mySociety. Платформа дозволяє громадянам повідомляти місцеву владу про 
проблеми міської інфраструктури, таких як пошкодження доріг, несправне 
освітлення, сміття, незаконні звалища тощо. Усі звернення публікуються у 
відкритому доступі, що дозволяє громадянам контролювати реакцію органів 
влади та відстежувати процес вирішення проблем.  
Ще одним важливим прикладом є платформа WhatDoTheyKnow у 
Великій Британії, яка забезпечує цифровий механізм подання запитів на 
публічну інформацію відповідно до законодавства про свободу інформації 
[49]. Платформа дозволяє громадянам надсилати запити до державних органів, 
а відповіді автоматично публікуються у відкритому доступі. Таким чином 
формується публічний архів інформаційних запитів, який підвищує прозорість 
діяльності влади та спрощує доступ громадян до інформації. Подібні 
24 
 
механізми активно використовуються також у Німеччині через платформу 
FragDenStaat [50]. 
У США важливим прикладом цифрового моніторингу державної 
діяльності є портал USAspending.gov. Система забезпечує відкритий доступ до 
інформації про федеральні витрати, державні гранти, контракти та програми 
фінансування. Громадяни можуть аналізувати витрати федеральних агентств, 
відстежувати фінансування конкретних проєктів та здійснювати контроль за 
використанням бюджетних коштів [51].  
У країнах Європи активно розвиваються також платформи моніторингу 
парламентської діяльності. Одним із прикладів є різноманітні системи аналізу 
парламентських даних, які дозволяють відстежувати голосування депутатів, 
активність парламентських комітетів, законодавчі ініціативи та участь 
політиків у засіданнях.  
Серед найбільш відомих європейських платформ моніторингу 
парламентської діяльності особливе місце займає британська система 
TheyWorkForYou, створена громадською організацією mySociety [52]. 
Платформа забезпечує відкритий доступ до інформації про діяльність 
парламентів Великої Британії, включаючи Палату громад, Палату лордів, 
Шотландський парламент та Асамблею Північної Ірландії. Користувачі 
можуть відстежувати, як голосують депутати, які законопроєкти вони 
підтримують, скільки разів виступають у парламенті, які питання ставлять 
уряду та як беруть участь у парламентських дебатах. Система також дозволяє 
здійснювати пошук за ключовими словами, темами або конкретними 
політиками, а громадяни можуть підписуватися на автоматичні повідомлення 
про діяльність окремих депутатів чи обговорення певних тем. Особливістю 
TheyWorkForYou є те, що платформа використовує офіційні парламентські 
дані, але подає їх у більш доступному та зрозумілому форматі для громадян.  
Дослідники зазначають, що TheyWorkForYou стала одним із найбільш 
успішних прикладів вебсайтів з моніторингу діяльності парламенту у Європі. 
Платформа фактично створює «цифрове досьє» на кожного депутата, яке 
25 
 
містить історію голосувань, виступів, участі у комітетах та парламентських 
ініціативах. Водночас науковці звертають увагу, що система вплинула навіть 
на поведінку депутатів: окремі парламентарі почали частіше виступати у 
парламенті для покращення своїх статистичних показників на платформі [53]. 
У Німеччині одним із найбільш відомих прикладів є платформа 
Abgeordneten Watch [54]. Вона дозволяє громадянам не лише відстежувати 
голосування депутатів Бундестагу, Європарламенту та земельних парламентів, 
але й напряму ставити політикам публічні запитання. Відповіді депутатів 
автоматично публікуються у відкритому доступі, що створює додатковий 
механізм підзвітності політиків перед громадянами. Платформа також містить 
інформацію про участь депутатів у голосуваннях, політичні позиції, декларації 
та парламентську активність. Важливою особливістю німецької моделі є 
поєднання моніторингу парламентської діяльності з механізмами цифрової 
участі громадян. За даними платформи, понад 80% депутатів федерального 
парламенту відповідають на запитання через систему [54]. 
На рівні Європейського Союзу одним із найвідоміших прикладів є 
платформа HowTheyVote.eu, яка спеціалізується на моніторингу голосувань 
депутатів Європейського парламенту [55]. Система збирає та візуалізує 
результати поіменних голосувань депутатів Європарламенту. Користувачі 
можуть аналізувати, як голосували окремі депутати, політичні групи або 
делегації держав-членів ЄС щодо конкретних законодавчих ініціатив. 
Платформа містить понад 24 тисячі голосувань та дані про діяльність більш 
ніж 1200 депутатів Європарламенту. Особливістю системи є автоматизоване 
оновлення даних та інтеграція з офіційними відкритими даними 
Європейського парламенту. 
Ще одним важливим європейським прикладом є ParlTrack [56], що 
представляє собою платформу моніторингу законодавчого процесу в 
Європейському парламенті. Вона дозволяє відстежувати проходження 
законопроєктів, роботу парламентських комітетів, зміни до законодавства, 
поправки та голосування депутатів. 
26 
 
Таким чином, міжнародний досвід демонструє, що цифрові інструменти 
забезпечення прозорості стали важливою складовою сучасного публічного 
управління. Портали відкритих даних, електронні системи закупівель та 
онлайн-платформи моніторингу діяльності органів влади сприяють 
підвищенню підзвітності державних інституцій, зменшенню корупційних 
ризиків та розширенню можливостей громадського контролю. В той же час, 
відкриті дані повинні бути не лише доступними, але й якісними, 
структурованими та придатними для повторного використання. Важливе 
значення має інтеграція державних інформаційних систем, яка забезпечує 
комплексність та актуальність даних. Крім того, ефективність цифрової 
прозорості значною мірою залежить від активності громадянського 
суспільства, журналістики даних та незалежних аналітичних організацій. 
 
Висновки до розділу 1 
 
У результаті проведеного дослідження встановлено, що забезпечення 
прозорості, відкритості та підзвітності є однією з ключових умов ефективного 
функціонування системи публічного управління та важливою передумовою 
демократичного розвитку держави. У сучасних умовах цифрової 
трансформації зазначені принципи набувають особливого значення, оскільки 
саме цифрові технології створюють нові можливості для відкритого доступу 
до інформації, підвищення якості управлінських рішень, посилення 
громадського контролю та розширення участі громадян у процесах 
формування й реалізації публічної політики. Доведено, що цифровізація 
публічного управління сприяє переходу від традиційних моделей 
інформування до інтерактивної цифрової взаємодії між державою та 
суспільством, що формує новий рівень комунікації, відкритості та довіри до 
державних інституцій. 
Аналіз передового міжнародного досвіду засвідчив, що найбільш 
ефективними цифровими інструментами забезпечення прозорості діяльності 
27 
 
органів влади є портали відкритих даних, електронні системи публічних 
закупівель та онлайн-платформи моніторингу діяльності державних 
інституцій. Практика Естонії, Великої Британії, Канади, Південної Кореї, 
Сінгапуру, Чилі та країн Європейського Союзу підтверджує, що використання 
таких цифрових інструментів сприяє підвищенню підзвітності органів влади, 
покращенню доступу громадян до публічної інформації, зниженню 
корупційних ризиків, оптимізації управлінських процедур та посиленню 
контролю за використанням бюджетних ресурсів. Водночас дослідження 
показало, що ефективність цифрової прозорості визначається не лише 
наявністю технологічних платформ, а й якістю даних, рівнем інтеграції 
державних інформаційних систем, нормативно-правовим забезпеченням, 
кібербезпекою, цифровою компетентністю державних службовців і громадян, 
а також активністю громадянського суспільства. 
 
 
 
 
  
28 
 
РОЗДІЛ 2 
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЗАЛУЧЕННЯ 
ГРОМАДЯН У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННЯ 
 
 
2.1 Теоретичні та практичні засади громадянської участі в умовах 
цифровізації 
 
У сучасному демократичному суспільстві громадянська участь є однією 
з ключових умов ефективного функціонування системи публічного 
управління. Саме рівень залучення громадян до процесів прийняття рішень 
значною мірою визначає ступінь відкритості влади, рівень суспільної довіри 
до державних інституцій та ефективність реалізації державної політики. У 
науковій літературі громадянська участь розглядається як процес взаємодії 
громадян із державними інституціями, що передбачає вплив населення на 
формування, реалізацію та контроль публічної політики [57]. 
Поняття громадянської участі безпосередньо пов’язане з концепцією 
демократії участі, відповідно до якої громадяни повинні брати активну участь 
у суспільно-політичному житті не лише через періодичні вибори, а й шляхом 
постійної взаємодії з органами влади [58]. У цьому контексті участь громадян 
виступає не тільки політичним правом, а й механізмом забезпечення 
легітимності влади та суспільного контролю за її діяльністю. Шеррі Арнстейн 
у відомій концепції «драбини громадянської участі» підкреслювала, що рівень 
участі може коливатися від формального інформування громадян до їхнього 
реального впливу на прийняття рішень [59]. 
У сучасних дослідженнях громадянська участь розглядається як важлива 
складова відкритого врядування. OECD визначає громадянську участь як 
процес залучення громадян та зацікавлених сторін до вироблення, реалізації 
та оцінювання державної політики. При цьому особливе значення надається 
29 
 
прозорості, підзвітності органів влади та створенню умов для постійного 
діалогу між державою і суспільством [4]. 
Розвиток цифрових технологій та глобальна цифровізація суспільства 
суттєво трансформували механізми громадянської участі. Інформаційно-
комунікаційні технології створили нові можливості для взаємодії між 
державою та громадянами, що стало основою розвитку електронної демократії 
(e-democracy) та електронної участі (e-participation). У науковій літературі 
електронна демократія визначається як використання цифрових технологій 
для забезпечення демократичних процесів, підвищення прозорості діяльності 
влади та розширення можливостей участі громадян у публічному управлінні 
[60]. 
Енн Макінтош, одна з дослідниць електронної демократії, зазначає, що 
e-democracy охоплює не лише цифровізацію виборчих процедур, а й створення 
нових форм політичної взаємодії між громадянами та державою. На її думку, 
електронна демократія повинна забезпечувати можливість громадян брати 
участь у політичному процесі на всіх етапах формування державної політики 
[61]. 
Електронна участь (e-participation) виступає практичним виміром 
електронної демократії та передбачає використання цифрових технологій для 
залучення громадян до процесів врядування. OECD визначає e-participation як 
систему цифрових механізмів, що забезпечують взаємодію між владою та 
громадянами під час формування, реалізації й оцінювання державної політики 
[62]. 
У сучасній науковій літературі електронна демократія розглядається як 
багаторівнева система, яка включає електронне інформування, електронні 
консультації, електронне голосування, електронні петиції, цифрові платформи 
громадського бюджету, онлайн-форуми та системи відкритих даних. Ці 
інструменти формують різні рівні залучення громадян до демократичних 
процесів і забезпечують перехід від односторонньої комунікації до 
партнерської взаємодії між державою та суспільством [4; 61]. 
30 
 
Найбільш базовим рівнем громадянської участі є інформування. Його 
сутність полягає у забезпеченні громадян доступом до публічної інформації 
про діяльність органів влади, державні рішення, нормативно-правові акти, 
бюджетні процеси та суспільно важливі події. У наукових дослідженнях 
інформування розглядається як фундаментальна умова демократичного 
врядування, оскільки без доступу до інформації громадяни не можуть 
здійснювати усвідомлену участь у політичному процесі [64]. 
У цифрову епоху електронне інформування здійснюється через урядові 
портали, офіційні вебсайти органів влади, мобільні застосунки, цифрові 
реєстри, онлайн-трансляції засідань, соціальні мережі та системи відкритих 
даних. OECD наголошує, що цифрове інформування є важливим елементом 
відкритого врядування, оскільки забезпечує прозорість діяльності державних 
інституцій та сприяє формуванню довіри громадян до влади [4]. 
Водночас дослідники підкреслюють, що інформування саме по собі ще 
не означає реальної участі громадян [59]. Якщо комунікація має лише 
односторонній характер, то громадяни залишаються пасивними споживачами 
інформації. Саме тому сучасні моделі електронної демократії передбачають 
розвиток більш інтерактивних форм взаємодії, зокрема електронних 
консультацій. 
Консультації є другим рівнем громадянської участі та передбачають 
отримання державними інституціями зворотного зв’язку від громадян щодо 
проєктів рішень, стратегій розвитку, програм або нормативно-правових актів. 
У сучасній науковій літературі консультації розглядаються як важливий 
механізм залучення громадськості до процесу вироблення політики [65]. 
Електронні консультації можуть реалізовуватися у формі онлайн-
обговорень, електронних опитувань, цифрових платформ консультацій, 
форумів, коментарів до проєктів нормативних актів або громадських слухань 
у цифровому середовищі. Енн Макінтош зазначає, що консультації є важливим 
етапом електронної участі, оскільки вони дозволяють громадянам впливати на 
зміст політичних рішень ще до їхнього остаточного ухвалення [62]. 
31 
 
Найвищим рівнем громадянської участі є співучасть або партнерська 
взаємодія громадян і держави. Її сутність полягає у безпосередньому залученні 
громадян до вироблення та реалізації політики, а також до прийняття 
управлінських рішень. У сучасній науковій літературі співучасть пов’язується 
з концепцією спільного врядування, у межах якого держава та суспільство 
виступають партнерами у вирішенні суспільних проблем [66]. 
Однією з найбільш поширених форм цифрової співучасті є 
партисипативне бюджетування або громадський бюджет. Його сутність 
полягає у тому, що громадяни можуть подавати власні проєкти розвитку 
громади, обговорювати їх і голосувати за фінансування найбільш важливих 
ініціатив. Тіаго Пейшото розглядає електронне партисипативне бюджетування 
як механізм, що поєднує цифрові технології з прямою демократією та 
підсилює можливості громадян впливати на розподіл публічних ресурсів [67]. 
Співучасть також реалізується через цифрові платформи спільного 
вироблення політики, crowdsourcing-платформи, електронні дорадчі органи та 
інші механізми партнерської взаємодії між владою й громадянами. У таких 
моделях громадяни виступають не лише джерелом інформації або 
консультацій, а безпосередніми учасниками процесу управління. 
Особливе місце у структурі електронної демократії займають електронні 
петиції. Їхня сутність полягає у можливості громадян ініціювати звернення до 
органів влади через цифрові платформи та збирати електронні підписи на 
підтримку власних ініціатив. У наукових дослідженнях електронні петиції 
розглядаються як механізм громадської мобілізації та формування суспільного 
порядку денного [68]. 
Перевагою електронних петицій є простота використання та можливість 
швидкого поширення громадських ініціатив через цифрові канали комунікації. 
Водночас дослідники наголошують, що ефективність цього інструменту 
залежить від наявності реального механізму реагування органів влади на 
петиції та готовності державних інституцій враховувати суспільний запит [68]. 
32 
 
Ще одним важливим напрямом електронної демократії є електронне 
голосування. Його сутність полягає у використанні цифрових технологій для 
здійснення волевиявлення громадян у межах виборчих або консультаційних 
процедур [62]. Науковці розглядають електронне голосування як 
перспективний інструмент підвищення доступності демократичних процедур, 
особливо для громадян, які не можуть фізично брати участь у традиційному 
голосуванні. Водночас e-voting є одним із найбільш дискусійних напрямів 
електронної демократії через ризики кіберзагроз, можливих маніпуляцій 
результатами голосування, порушення таємниці волевиявлення та проблеми 
захисту персональних даних. 
Окремим напрямом електронної демократії є онлайн-форуми та цифрові 
платформи громадських обговорень. Їхня сутність полягає у створенні 
цифрового простору для публічних дискусій між громадянами, експертами, 
представниками громадських організацій та органами влади [69]. Онлайн-
форуми дозволяють залучати значну кількість учасників незалежно від 
територіального розташування, однак водночас створюють ризики поширення 
дезінформації, маніпуляцій та низької якості дискусій. 
У цілому цифрові технології сьогодні виступають не лише технічним 
інструментом модернізації державного управління, а й важливим механізмом 
трансформації взаємодії між державою та суспільством. Цифрові технології 
забезпечують швидкий доступ до інформації, спрощують комунікацію між 
владою та громадянами, створюють нові можливості для громадської участі та 
сприяють підвищенню прозорості державних процесів. Водночас 
Ефективність електронної демократії залежить від рівня цифрової грамотності 
населення, доступності інтернету, інституційної спроможності держави, 
правового регулювання, кібербезпеки та готовності органів влади до реального 
діалогу з громадянами [70]. 
Таким чином, громадянська участь у сучасному суспільстві дедалі 
більше набуває цифрових форм. Електронна демократія та електронна участь 
формують нові механізми взаємодії держави і суспільства, що базуються на 
33 
 
принципах відкритості, прозорості, підзвітності та співучасті. Розвиток 
цифрових технологій створює значний потенціал для розширення 
демократичної участі громадян. 
 
2.2  Підходи до використання цифрових інструментів участі: досвід 
Великобританії 
 
У сучасних демократичних державах цифрові технології дедалі 
активніше використовуються для залучення громадян до процесів вироблення 
та реалізації державної політики. Розвиток електронної демократії став 
відповіддю на кризу традиційних форм політичної участі, зниження довіри до 
державних інституцій та необхідність підвищення прозорості діяльності 
органів влади. 
Так, наприклад, Рада Європи розробила відповідні Рекомендації 
CM/Rec(2009)11 Комітету Міністрів державам-членам щодо електронної 
демократії [71], які визначають основні рамки та принципи щодо 
запровадження електронної демократії органами влади всіх рівнів. 
У європейських країнах існує велика кількість різних форм та 
інструментів громадської участі. Як зазначають дослідники, «універсальних 
моделей та форм участі немає» [72], кожна країна шукає та адаптує кращі 
світові практики цифрових інструментів електронної участі, шукає інноваційні 
шляхи до залучення громадськості та підвищення їх активності. 
Розглянемо декілька прикладів розвитку цифрових інструментів 
залучення громадян до формування та реалізації державних та місцевих 
політик в різних країнах. 
Так, однією з провідних держав світу у сфері розвитку електронної 
демократії та цифрової участі громадян є Великобританія. Саме британський 
досвід часто розглядається як один із найбільш успішних прикладів інтеграції 
цифрових технологій у систему публічного управління та парламентської 
демократії. Упродовж останніх двох десятиліть у країні було сформовано 
34 
 
комплексну систему цифрової взаємодії між громадянами та державою, яка 
включає електронні петиції, цифрові консультації, онлайн-обговорення 
політики, відкриті дані та різноманітні механізми електронної участі. 
Особливістю британської моделі є те, що цифрові інструменти не існують 
окремо від традиційної демократії, а інтегровані у діяльність парламенту, 
уряду та місцевого самоврядування. Це забезпечує реальний вплив громадян 
на політичні процеси та підвищує рівень довіри до державних інституцій. 
В країні розроблена відповідна законодавчо-нормативна база, яка робить 
можливим реалізацію зазначених вище цифрових інструментів участі 
громадян. Так, одним із ключових нормативних актів став акт парламенту 
Local Democracy, Economic Development and Construction Act 2009, ухвалений 
у 2009 році. Його метою було посилення участі громадян у місцевому 
врядуванні та розвиток демократичних механізмів на локальному рівні. Закон 
містив окремі положення щодо електронних петицій та зобов’язував місцеві 
органи влади створювати механізми подання і розгляду електронних звернень 
громадян [73]. 
Відповідно до положень цього акту місцеві ради повинні були 
забезпечити можливість електронного подання петицій, визначити процедури 
їхнього розгляду та забезпечити прозорість реагування органів влади на 
ініціативи громадян. Закон також передбачав обов’язок місцевих органів влади 
сприяти розвитку демократичної участі населення та підвищувати обізнаність 
громадян щодо діяльності органів місцевого самоврядування [73]. Саме цей 
нормативний акт став одним із перших у Європі прикладів інституціоналізації 
електронної демократії на законодавчому рівні. 
Водночас важливо зазначити, що у 2011 році частина положень щодо 
обов’язкових схем петицій була змінена після ухвалення Localism Act 2011 
[74]. Новий підхід передбачав більшу автономію місцевих органів влади у 
визначенні власних механізмів взаємодії з громадянами. Це дозволило органам 
місцевого самоврядування адаптувати цифрові інструменти участі до 
особливостей конкретних громад та регіонів. 
35 
 
Важливе значення для розвитку цифрової демократії у Великобританії 
має також Freedom of Information Act 2000 [75]. Закон забезпечив право 
громадян на доступ до публічної інформації та створив правові основи для 
розвитку відкритого врядування. 
Окрему роль у формуванні сучасної системи цифрової участі відіграла 
урядова політика цифрової трансформації, реалізована через Government 
Digital Service (GDS) [76]. Цей урядовий підрозділ був створений у 2011 році 
для координації цифровізації державного сектору. Саме GDS розробила 
принципи «digital by default», відповідно до яких державні сервіси та 
механізми взаємодії з громадянами повинні бути максимально доступними 
онлайн [77]. У межах цієї політики активно розвивалися цифрові консультації, 
електронні сервіси та інтегровані платформи участі громадян. 
Найбільш відомим інструментом цифрової участі у Великобританії є 
система електронних петицій Parliament Petitions. Вона функціонує спільно від 
імені уряду та парламенту Великобританії через офіційний портал 
petition.parliament.uk. Система дозволяє громадянам створювати петиції щодо 
змін законодавства або державної політики, а також підтримувати вже існуючі 
ініціативи. Особливістю британської моделі є чіткий зв’язок між електронною 
участю та парламентськими процедурами. Якщо петиція набирає 10 тисяч 
підписів, уряд зобов’язаний надати офіційну відповідь. Якщо ж кількість 
підписів перевищує 100 тисяч, питання може бути винесене на розгляд 
парламенту та стати предметом парламентських дебатів [78]. 
Система електронних петицій Великобританії вважається однією з 
найбільш успішних у світі через високий рівень інституційної інтеграції та 
прозорості процедур. Кожна петиція проходить модерацію, після чого стає 
доступною для публічного підписання. Громадяни можуть відстежувати 
кількість підписів, урядові відповіді та результати парламентського розгляду. 
Важливу роль у цьому процесі відіграє спеціальний парламентський орган – 
Petitions Committee Палати громад. Комітет аналізує найбільш популярні 
петиції, організовує слухання та може ініціювати парламентські дебати.  
36 
 
Британський досвід демонструє також високий рівень громадянської 
активності у використанні цифрових інструментів участі. Наприклад, за 
даними House of Commons Library, станом на 2019 рік через систему 
парламентських електронних петицій було зібрано майже 23 мільйони 
унікальних підтверджених підписів [79]. Це еквівалентно приблизно 35 % 
населення Великобританії, що свідчить про надзвичайно високий рівень 
використання цифрових механізмів політичної участі. 
За даними офіційного порталу парламентських петицій Великобританії 
у 2026 році, на платформі функціонували тисячі відкритих петицій, сотні з 
яких отримали офіційні урядові відповіді, а десятки стали предметом 
парламентських дебатів. Зокрема, станом на травень 2026 року на платформі 
було зафіксовано понад 13 тисяч петицій, серед яких 305 вже отримали 
офіційну відповідь уряду, а 56 були винесені на парламентські дебати [80; 81]. 
Деякі петиції збирали сотні тисяч і навіть мільйони підписів, що свідчить 
про високий рівень залучення громадян до політичного процесу через цифрові 
платформи. Наприклад, петиція щодо проведення другого референдуму щодо 
Brexit у 2016 році зібрала понад 4 мільйони підписів, а петиція щодо 
скасування державного візиту Дональда Трампа – близько 1,8 мільйона 
підписів [82].  
Разом із тим дослідники звертають увагу, що ефективність електронних 
петицій має і певні обмеження. Аналіз британської системи показав, що лише 
невелика частина петицій досягає необхідного порогу для урядової відповіді 
або парламентського розгляду. За даними досліджень London School of 
Economics, у 2015-2017 роках лише 4,5 % електронних петицій змогли набрати 
необхідну кількість підписів для отримання урядової відповіді, а лише 0,6 % 
досягли порогу у 100 тисяч підписів для парламентського розгляду. Водночас 
навіть за таких умов система забезпечує значно ширший рівень громадянської 
участі порівняно з традиційними формами політичної комунікації [83]. 
Важливим напрямом цифрової участі у Великобританії є електронні 
консультації. Британський уряд активно використовує платформу GOV.UK для 
37 
 
проведення консультацій щодо законопроєктів, стратегій та реформ [84]. 
Громадяни, експерти, громадські організації та бізнес можуть подавати свої 
пропозиції та коментарі через цифрові сервіси. Електронні консультації 
особливо активно використовуються у сферах цифрової політики, 
регулювання штучного інтелекту, онлайн-безпеки та державних реформ.  
Прикладом масштабних цифрових консультацій стала дискусія щодо 
впровадження цифрової ідентифікації у Великобританії. У 2025-2026 роках 
уряд проводив публічні онлайн-консультації щодо створення національної 
системи Digital ID. Громадяни могли брати участь у обговореннях через 
цифрові платформи та висловлювати свої позиції щодо захисту персональних 
даних, конфіденційності та безпеки цифрової ідентифікації [85].  
Оскільки зазначена консультація тривала з 10 березня до 5 травня 2026 
року, то уряд Великобританії ще не підготував окрему урядову відповідь, але 
серед основних наслідків даної консультації та акцій громадськості можемо 
назвати такі, як відмова уряду від початкової ідеї зробити цифрову 
ідентифікацію обов’язковою для всіх працівників і зробити її добровільною 
[86]. Також уряд прийняв рішення активніше залучати громадян до 
обговорення цифрової ідентифікації. В зав’язку з цим, у межах консультації 
було створено спеціальну Citizens’ Assembly – громадянську асамблею зі 100 
випадково відібраних громадян Великобританії. Її учасники брали участь у 
дискусіях, слухали експертів та формували рекомендації щодо майбутньої 
системи цифрової ідентифікації [87]. 
 
2.3 Підходи до використання цифрових інструментів участі: досвід 
Тайвані  
 
Цікавим в сфері розвитку цифрової демократії є досвід Тайвані. Треба 
зазначити, що її формування пов’язане з демократизацією країни та розвитком 
громадянського суспільства після завершення авторитарного періоду. 
Особливо важливим етапом стали  масові студентські протести проти 
38 
 
непрозорого укладення торговельної угоди з Китаєм в 2014 році (Sunflower 
Movement). Саме під час цих протестів активно використовувалися цифрові 
інструменти для онлайн-трансляцій, громадського обговорення та координації 
протестного руху. Це продемонструвало потенціал цифрових технологій як 
механізму демократичної участі та стало поштовхом до інституціоналізації 
цифрової демократії на державному рівні [88]. 
Одним із ключових нормативних механізмів стала інституціоналізація 
системи цифрових консультацій через платформу vTaiwan. Вона була створена 
у співпраці між урядом та громадською civic tech-спільнотою g0v. Платформа 
функціонує як механізм відкритого обговорення державної політики та 
законодавчих ініціатив. Її особливістю є поєднання онлайн- та офлайн-участі 
громадян. Процес складається з декількох етапів: збір пропозицій, онлайн-
дискусія, виявлення суспільного консенсусу та публічні консультації за участі 
урядовців, експертів і громадськості [89]. 
Цей інструмент було використано для розробки більше ніж 26 
законодавчих актів, що стосуються цифрової економіки, у співпраці між 
урядом та громадськістю. Процес починається з того, що член громадськості 
пропонує питання, а відповідне державне агентство погоджується керувати 
процесом та брати в ньому участь. Треба зазначити, що з 2017 року кожне 
міністерство зобов’язане призначити уповноваженого з питань участі, 
відповідального за участь у цьому процесі. На етапі пропозиції відбувається 
офлайн та онлайн-обговорення проблеми з використанням таких платформ, як 
Discourse - для обговорення, sli.do - для обміну документами та Typeform  - для 
типових форм. На етапі висловлення думки обговорення переходить до 
онлайн-процесу отримання інформації, використовуючи інструмент штучного 
інтелекту (ШІ), відомий як Pol.is,  для збору та візуалізації думок учасників, 
що стає основою для визначення ступеня консенсусу щодо характеру 
проблеми. На цьому етапі учасники публікують свої твердження щодо 
проблеми та можуть голосувати за те, щоб погодитися, не погодитися або 
відхилити твердження, написані іншими, або вказати, чи твердження важливе 
39 
 
для них. У міру голосування використовується алгоритм для сортування 
учасників за групами думок, фіксуючи те, щодо чого кожна група відчуває 
найбільше, як група сприймає проблеми та сфери, де люди розділені та де існує 
консенсус. Представлений у вигляді візуалізації, цей «ландшафт думок» стає 
доступним для громадськості та відповідних державних установ [89]. 
Після етапу висловлювання думок проводяться дві особисті зустрічі 
зацікавлених сторін, де нотатки робляться онлайн за допомогою HackPad,   а 
для розширення участі та максимальної прозорості   транслюються в прямому 
ефірі  з чатом, де кожен може залишити коментар. Мета полягає в тому, щоб 
визначити, чи питання дозріло для просування. На етапі ратифікації у деяких 
випадках питання вирішується за допомогою директиви, політики або заяви 
від компетентного державного органу. Це часто включає покрокове пояснення 
причин, чому законодавство не приймається. В інших випадках це 
формулюється у вигляді законопроекту, який надсилається до Законодавчих 
зборів Тайваню [89]. 
Усі етапи об’єднані на одному наборі веб-сторінок на веб-сайті vTaiwan 
[90], щоб як громадськість, так і державні службовці могли легко відстежувати 
прогрес у вирішенні проблеми [91].  
Особливу увагу привертає зазначена вище технологія Pol.is, яка 
використовується у vTaiwan [92]. Ця система дозволяє аналізувати великі 
масиви громадських коментарів та виявляти точки суспільного консенсусу, а 
не лише конфліктні позиції. На відміну від традиційних соціальних мереж, 
Pol.is спрямована не на поляризацію суспільства, а на пошук спільних позицій 
між різними групами громадян [93]. 
Принцип роботи Pol.is суттєво відрізняється від традиційних форумів 
або соціальних мереж. Учасники дискусії не можуть відповідати один одному 
напряму, що мінімізує ризики особистих конфліктів, тролінгу та агресивної 
поведінки. Користувачі бачать короткі твердження щодо певної проблеми та 
можуть лише погоджуватися, не погоджуватися або пропускати їх. Після цього 
система аналізує відповіді тисяч учасників та за допомогою алгоритмів 
40 
 
машинного аналізу формує карти суспільних позицій і визначає групи з 
подібними поглядами [93]. 
Однією з головних інновацій Pol.is є візуалізація суспільних кластерів. 
Система автоматично групує учасників за схожістю їхніх відповідей та 
демонструє, які твердження підтримують різні групи. При цьому особлива 
увага приділяється твердженням, які отримують підтримку одразу від 
декількох різних груп населення. Саме такі позиції система визначає як 
потенційні точки суспільного консенсусу. Це принципово відрізняє Pol.is від 
класичних соціальних мереж, де найбільшу видимість часто отримують 
найбільш конфліктні або радикальні повідомлення [93]. 
Ще однією важливою особливістю Pol.is є її стійкість до дезінформації 
та маніпуляцій. Через відсутність reply-функцій, алгоритмів «вірусного» 
поширення та персоналізованих стрічок новин система значно менше сприяє 
емоційній поляризації та інформаційним атакам. Важливим є також те, що 
Pol.is має open-source архітектуру. Це означає, що програмний код системи є 
відкритим і може використовуватися або адаптуватися іншими країнами, 
містами та організаціями. Сьогодні технологія застосовується не лише у 
Тайвані, а й у США, Канаді, Фінляндії, Іспанії, Сінгапурі та інших країнах [92].  
Іншим важливим цифровим інструментом участі громадян у Тайвані є 
державна платформа Join.gov.tw. [94], яка була офіційно створена у 2015 році 
під координацією National Development Council (NDC). Основною метою 
платформи стало створення постійного офіційного цифрового каналу, через 
який громадяни можуть безпосередньо брати участь у формуванні державної 
політики, подавати ініціативи, контролювати діяльність органів влади та 
взаємодіяти з державними установами. Дана платформа складається з 
декількох функціональних модулів, серед яких найбільш важливими є: 
«Propose» (система подання громадських ініціатив та електронних петицій); 
«Talk» (простір для публічних онлайн-дискусій щодо державної політики); 
«Supervise» (механізм громадського контролю за реалізацією урядових 
програм); «Participatory Budgeting» (модуль участі громадян у бюджетних 
41 
 
процесах); «Contact» або «Find Ministers» (система прямого цифрового 
звернення до посадовців). Саме багатофункціональність Join відрізняє її від 
багатьох інших платформ електронної демократії у світі. У більшості країн 
електронні петиції, консультації та громадський бюджет існують як окремі 
цифрові сервіси, тоді як Тайвань інтегрував їх в єдину систему цифрової участі 
громадян.  
Найбільш відомим елементом платформи є механізм електронних 
петицій, через який будь-який громадянин Тайваню може зареєструвати 
ініціативу. Якщо петиція набирає 5000 підписів протягом 60 днів, відповідний 
державний орган зобов’язаний офіційно розглянути пропозицію та надати 
аргументовану публічну відповідь [95]. За даними Національної ради розвитку 
Тайваню, загальна кількість електронних петицій, отриманих нею між 2015 і 
2020 роками, становить 9228, а кількість тих, що успішно подолали поріг у 
5000 підписів протягом 60 днів, становить 210 [95]. 
Важливою особливістю Join.gov.tw є її інтеграція із системою 
Participation Officer Network, яка є спеціальною мережею державних 
службовців (Participation Officers (POs)), створеною у 2017 році для 
координації взаємодії між громадянами та урядовими установами [96]. Модель 
даної мережі представлено на рис. 2.1. 
 
Рисунок 2.1 – Модель мережі РО в Тайвані 
Джерело: [96] 
 
Ця система була сформована після залучення спеціальних посадових 
осіб із 32 міністерств та державних агентств, відповідальних за розвиток 
відкритого врядування та цифрової участі громадян. Основна мета мережі 
42 
 
полягає у забезпеченні постійного діалогу між суспільством і владою, а також 
у створенні механізмів спільного вироблення рішень у сфері державної 
політики. Діяльність цієї мережі побудована на системі регулярних 
координаційних зустрічей. Щоквартально проводяться фасилітаційні наради 
за участю віцеміністрів та керівників цифрових підрозділів державних органів, 
де обговорюються пріоритетні політики та плани дій у сфері відкритого 
врядування. Щомісячні робочі зустрічі об’єднують усіх РО для відбору 
електронних петицій і політичних ініціатив, які потребують спільного 
опрацювання. Крім цього, організовуються спеціальні Collaborative 
Workshops, тобто спільні воркшопи за участю громадян, представників уряду, 
експертів, активістів та інших зацікавлених сторін. Саме ці воркшопи є 
центральним елементом тайванської моделі відкритого політико-
управлінського процесу. Під час цих спільних воркшопів учасники спільно 
аналізують конкретні проблеми державної політики, законодавства чи 
регулювання. Важливою характеристикою діяльності цієї мережі є високий 
рівень прозорості, а саме обговорення транслюються онлайн, створюються 
повні текстові стенограми зустрічей, а всі матеріали стають відкритими для 
громадськості. Такий підхід дозволяє мінімізувати ризики непрозорого впливу 
на прийняття рішень і сприяє формуванню довіри між державою та 
суспільством. У період із 2015 по 2020 рік у межах платформи JOIN було 
проведено близько 80 спільних зустрічей, що свідчить про активне 
використання механізмів цифрової участі в Тайвані [96]. 
Важливим результатом функціонування Join.gov.tw стало підвищення 
рівня довіри до цифрового врядування у Тайвані. Дослідники зазначають, що 
платформа стала одним із ключових механізмів залучення молоді до 
політичної участі. Водночас аналіз користувачів показує і певні проблеми 
цифрової нерівності. За даними дослідження National Development Council, 
понад 82 % активних користувачів платформи становили громадяни віком 20-
49 років, більшість із яких мали вищу освіту та проживали у містах. Це 
свідчить про те, що окремі групи населення, особливо мешканці сільських 
43 
 
територій та старші вікові категорії, менш активно залучені до цифрової 
демократії [97]. 
Важливим елементом тайванської цифрової демократії є діяльність civic 
tech-руху g0v [98], що представляє собою громадську спільноту програмістів, 
дизайнерів, активістів та дослідників, яка займається створенням відкритих 
цифрових сервісів для підвищення прозорості влади та залучення громадян до 
політичного процесу.  
Цей рух виник в 2012 році і його назва «g0v» походить від слова «gov» 
(government), у якому літера «o» замінена цифрою «0». Це символізує ідею 
«почати уряд з нуля» та переосмислити взаємодію між державою і 
суспільством у цифрову епоху [99].  
Основними принципами діяльності g0v стали прозорість інформації, 
відкриті дані та відкрита співпраця. На офіційному сайті руху зазначається, що 
g0v прагне «використовувати силу громадян для участі у суспільних справах» 
та створювати цифрові рішення для підвищення прозорості держави [98]. 
Однією з найвідоміших особливостей g0v стала концепція «shadow 
government websites», так активісти створювали альтернативні версії 
офіційних урядових сайтів Тайваню, роблячи їх більш зрозумілими, 
інтерактивними та відкритими для громадян. Наприклад, проєкт Budget.g0v.tw 
перетворив складні урядові бюджетні документи у зрозумілі візуалізації та 
графіки, що дозволило громадянам краще контролювати використання 
державних коштів. Саме через такі проєкти g0v став одним із символів руху за 
відкрите урядування у Східній Азії [99]. 
Важливою особливістю руху є його децентралізована структура. g0v не 
має жорсткої ієрархії або централізованого керівництва. Основою діяльності є 
регулярні хакатони, під час яких учасники самоорганізовуються навколо 
певних суспільних проблем та спільно розробляють цифрові рішення. Участь 
у таких заходах можуть брати не лише програмісти, а й юристи, журналісти, 
урбаністи, дизайнери, соціологи та звичайні громадяни, що дозволило 
перетворити g0v на широку civic tech-екосистему, а не лише ІТ-спільноту [98]. 
44 
 
Отже, g0v можна розглядати як приклад того, як civic tech може 
трансформувати традиційну модель взаємодії між державою та суспільством у 
модель співпраці, що сприяє участі громадськості у формуванні та реалізації 
державної політики. 
 
Висновки до розділу 2 
 
У результаті дослідження встановлено, що в умовах цифрової 
трансформації громадянська участь стає важливою складовою сучасного 
публічного управління та одним із ключових механізмів взаємодії держави й 
суспільства. Цифрові технології суттєво розширюють можливості залучення 
громадян до формування, реалізації та оцінювання державної політики, 
забезпечуючи більш відкриті, доступні та інтерактивні форми комунікації між 
органами влади та громадськістю. Доведено, що електронна демократія та 
електронна участь охоплюють широкий спектр інструментів, а саме від 
електронного інформування і консультацій до електронних петицій, 
громадського бюджету та цифрових платформ спільного вироблення рішень. 
Їх використання сприяє підвищенню прозорості діяльності органів влади, 
розширенню участі громадян у суспільно-політичних процесах, формуванню 
довіри до державних інституцій та зміцненню демократичних практик. 
Проведений аналіз зарубіжного досвіду Великобританії та Тайваню 
підтвердив, що ефективність цифрових інструментів участі значною мірою 
залежить від їх інституційної інтеграції у систему публічного управління, 
нормативно-правового забезпечення, доступності цифрової інфраструктури та 
готовності органів влади до відкритого діалогу з громадянами. Британський 
досвід продемонстрував результативність електронних петицій та цифрових 
консультацій як інструментів впливу громадян на державну політику та 
парламентські процедури. Тайванська модель, своєю чергою, показала 
ефективність інтегрованих цифрових платформ участі, поєднання державних 
механізмів із civic tech-ініціативами та використання цифрових технологій для 
45 
 
пошуку суспільного консенсусу. Водночас дослідження засвідчило наявність 
певних викликів, пов’язаних із цифровою нерівністю, кібербезпекою, 
нерівномірною активністю різних груп населення та необхідністю 
забезпечення реального врахування громадської думки у процесі прийняття 
рішень. Отже, цифрові інструменти участі є важливим напрямом модернізації 
публічного управління та формування відкритої, інклюзивної й партнерської 
моделі взаємодії між державою та громадянами, що має важливе значення і для 
подальшого розвитку цифрового врядування в Україні. 
 
 
 
 
  
46 
 
РОЗДІЛ 3 
АНАЛІЗ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЦИФРОВИХ 
ІНСТРУМЕНТІВ ПРОЗОРОСТІ ТА ЗАЛУЧЕННЯ В УКРАЇНІ 
 
3.1 Аналіз цифрових інструментів забезпечення прозорості 
діяльності органів державної влади в Україні 
 
Цифрова трансформація публічного управління в Україні є одним із 
ключових напрямів модернізації держави в умовах розвитку інформаційного 
суспільства та європейської інтеграції. Так, до 23 квітня 2026 року тривало 
громадське обговорення Проєкту Концепції цифрової трансформації України 
(Цифровий порядок денний) на період до 2030 року, серед ключових цілей якої, 
в тому числі, визначено наступні [100]: 
− сприяти розвитку цифрового державного управління як основи 
створення зручної, прозорої та підзвітної держави, посиленої застосуванням 
інноваційних технологій, зокрема для досягнення антикорупційного, 
економічного та соціального ефекту; 
− сприяти розвитку цифрових навичок, інструментів та сервісів 
електронної участі з метою забезпечення ефективної взаємодії громадськості з 
органами державної влади та органами місцевого самоврядування в 
цифровому просторі. 
Треба зазначити, що протягом останніх років Україна активно 
впроваджує цифрові інструменти, спрямовані на підвищення прозорості 
діяльності органів влади, боротьбу з корупцією, спрощення доступу громадян 
до адміністративних послуг та забезпечення відкритості державних даних. 
Особливого значення ці процеси набули після 2014 року, коли питання 
підзвітності влади та відкритості державного сектору стали одним із 
пріоритетів реформування системи публічного управління. 
47 
 
Серед найбільш важливих українських цифрових платформ, які 
забезпечують відкритість та прозорість державного управління, доцільно 
виділити систему публічних закупівель Prozorro, Єдиний державний 
вебпортал відкритих даних та цифрову екосистему «Дія». Саме ці інструменти 
стали основою формування сучасної цифрової моделі взаємодії держави, 
громадян та бізнесу. 
Одним із найбільш відомих українських цифрових інструментів 
забезпечення прозорості є система електронних закупівель Prozorro [101]. Її 
створення стало важливим етапом антикорупційної реформи у сфері 
державних закупівель. Основний принцип функціонування системи 
сформульовано у вигляді гасла «Усі бачать усе», що відображає концепцію 
максимальної відкритості закупівельних процесів. Система забезпечує 
відкритий доступ до інформації про тендери, учасників, договори, ціни та 
результати закупівель, що дозволяє громадськості, журналістам та 
контролюючим органам здійснювати моніторинг використання бюджетних 
коштів. 
Важливою особливістю Prozorro є поєднання державної електронної 
бази закупівель із мережею приватних електронних майданчиків, через які 
користувачі можуть брати участь у тендерах. Така модель забезпечила 
конкурентність системи та сприяла залученню бізнесу до публічних закупівель 
[102]. Крім того, відкритість даних Prozorro дозволила створити низку 
аналітичних інструментів, зокрема модуль BI Prozorro та громадську 
платформу DOZORRO [103], які дають змогу аналізувати закупівельні процеси 
та виявляти потенційні корупційні ризики. 
Дослідники міжнародного рівня розглядають Prozorro як один із 
найбільш успішних прикладів цифровізації державного управління у країнах 
Східної Європи. Зокрема, у матеріалах Open Government Partnership 
зазначається, що система суттєво підвищила прозорість та підзвітність у сфері 
державних закупівель завдяки відкритому API та можливості інтеграції 
зовнішніх аналітичних сервісів [102]. Водночас міжнародні медіа та експерти 
48 
 
характеризують Prozorro як «золотий стандарт» електронних закупівель, що 
демонструє потенціал цифрових технологій у боротьбі з корупцією [104] . 
Вплив Prozorro на відкритість влади проявляється у декількох напрямах. 
По-перше, система суттєво зменшила рівень непрозорих закупівель та 
можливості для прихованого використання бюджетних коштів. По-друге, 
відкритість інформації сприяла посиленню громадського контролю та 
розвитку журналістських розслідувань. По-третє, автоматизація процедур 
закупівель скоротила вплив людського фактору та зменшила рівень 
бюрократичних процедур. Крім того, система забезпечила рівніші умови 
участі бізнесу у тендерах, що позитивно вплинуло на конкурентність 
закупівель. 
Станом на 2024-2025 роки система Prozorro продовжує демонструвати 
високі показники ефективності та залишається одним із ключових цифрових 
інструментів забезпечення прозорості публічних фінансів в Україні. За даними 
Міністерства економіки України, у 2024 році через систему було оголошено 
понад 3,5 млн закупівель із загальною очікуваною вартістю понад 1,8 трлн грн 
[105]. Водночас обсяг конкурентних закупівель зріс із 616,8 млрд грн у 2023 
році до 841 млрд грн у 2024 році, що свідчить про посилення використання 
відкритих конкурентних процедур [106]. 
Аналітичні оцінки також демонструють значний економічний ефект від 
функціонування системи. Згідно з даними міжнародної платформи Apolitical, 
лише у 2024 році економія бюджетних коштів через Prozorro становила близько 
51,75 млрд грн [107]. Крім того, Prozorro Market - електронний каталог 
державних закупівель - показав суттєве зростання, так обсяг укладених 
контрактів у 2024 році збільшився майже у п’ять разів і досяг 67,3 млрд грн 
[106]. 
Важливим показником ефективності є також рівень конкурентності 
закупівель. За даними Transparency International Ukraine, у 2024 році середній 
рівень конкуренції в окремих процедурах закупівель становив понад 5 
пропозицій на тендер, що сприяло зниженню цін та більш ефективному 
49 
 
використанню бюджетних ресурсів [108]. Дослідники Європейського банку 
реконструкції та розвитку також зазначають, що система Prozorro сприяла 
розширенню участі бізнесу у державних закупівлях, так кількість українських 
компаній, які беруть участь у тендерах, зросла з приблизно 14 тис. у 2014 році 
до сотень тисяч учасників у наступні роки [109]. 
Окремо треба зазначити, що в 2024 році для оборонного сектору в 
Prozorro було запроваджено інноваційний механізм рамкових угод, який 
дозволяє приховувати конференційну інформацію про виробників. За рахунок 
цього обсяг конкурентних оборонних закупівель збільшився з 2023 по 2024 
рока більше ніж в 2 рази, з 60 морд грн до 168,4 млрд.грн [106].  
Також, в 2024 році на Prozorro відбулися унікальні тендери, а саме 
перший тендер на закупівлю вітчизняних FPV-дронів, перший тендер на 
розмінування сільськогосподарських угідь та перші тендери, проведені за 
правилами організатора, що відповідають міжнародним стандартам 
закупівель. У 2024 році за цією процедурою було підписано контрактів на 
понад 700 мільйонів гривень, зокрема на закупівлю автономних зарядних 
станцій для лікарень, що фінансуються Світовим банком, та відновлення 
водопровідних та електричних мереж за підтримки Міжнародного комітету 
Червоного Хреста. 
Prozorro в 2-24 році впровадило низку розробок щодо автоматизації 
процесів закупівель, а саме електронне укладання договорів, електронні 
кваліфікаційні критерії згідно зі статтею 16 Закону «Про публічні закупівлі», 
запуск англійської версії веб-сайту Prozorro тощо; а також систему було 
інтегровано з екосистемою цифрової реставрації для відповідального 
управління (DREAM), що дозволяє ефективно відстежувати закупівлі, 
пов’язані з відбудовою України [106]. 
Разом із позитивними результатами аналітичні дослідження вказують і 
на наявність окремих проблем. Зокрема, Transparency International Ukraine у 
2025 році повідомляла, що під час моніторингу понад 1300 тендерів на суму 
більше 25 млрд грн порушення були виявлені приблизно у кожній третій 
50 
 
закупівлі. Це свідчить про те, що навіть за умов високого рівня цифровізації 
зберігається потреба у посиленні контролю, вдосконаленні процедур 
моніторингу та розвитку механізмів громадського нагляду [110]. 
Ще одним важливим цифровим інструментом забезпечення прозорості в 
Україні є Єдиний державний вебпортал відкритих даних [111], створений 
відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
Основною метою порталу є забезпечення відкритого доступу громадян до 
наборів даних, що створюються органами державної влади та місцевого 
самоврядування. Портал надає доступ до великої кількості державних 
реєстрів, статистичних наборів даних, фінансової інформації, судових рішень, 
реєстрів підприємств, даних про транспорт, екологію та інші сфери публічного 
управління. 
На основі відкритих державних даних в Україні створено низку сервісів 
моніторингу публічних фінансів, аналітичних платформ та інструментів 
громадського контролю. Серед таких сервісів можемо назвати наступні: 
− платформа DOZORRO [103], розроблена Transparency International 
Ukraine для громадського моніторингу публічних закупівель у системі 
Prozorro. Платформа дозволяє аналізувати тендери, залишати відгуки про 
закупівлі, виявляти потенційні порушення та повідомляти про корупційні 
ризики; 
− аналітичний модуль BI Prozorro, який забезпечує відкритий доступ 
до статистики закупівель, інформації про замовників, учасників тендерів, 
рівень конкуренції та обсяги економії бюджетних коштів; 
− Єдиний веб-портал використання публічних коштів [112], 
створений відповідно до Закону України «Про відкритість використання 
публічних коштів» [113]. Платформа забезпечує відкритий доступ до 
інформації про транзакції державних органів, місцевих бюджетів, державних 
підприємств та розпорядників бюджетних коштів. Через портал громадяни 
можуть відстежувати витрати бюджетних установ, аналізувати фінансові 
операції та контролювати використання державних ресурсів;  
51 
 
− портал OpenBudget [114], який надає громадянам доступ до 
інформації про державний та місцеві бюджети, структуру доходів і видатків, а 
також динаміку фінансування різних сфер публічної політики. Це сприяє 
розвитку бюджетної прозорості та підзвітності органів влади перед 
суспільством. 
Водночас ефективність функціонування порталу відкритих даних 
залишається нерівномірною. Однією з ключових проблем є фрагментарність 
та неоднорідність оприлюднених даних. Значна частина державних органів 
публікує набори даних формально або нерегулярно, що ускладнює їх 
використання. Крім того, існують проблеми зі стандартизацією форматів 
даних, дублюванням інформації та недостатньою якістю окремих наборів. 
Частина даних залишається неповною або застарілою, що обмежує 
можливості їх практичного використання [115]. 
Особливе місце у цифровій трансформації державного управління 
України займає цифрова екосистема Дія [116], яка стала одним із найбільш 
масштабних проєктів цифровізації державних послуг. «Дія» об’єднує 
мобільний застосунок, вебпортал державних послуг, цифрові документи та 
низку освітніх і бізнес-сервісів. Основна ідея проєкту полягає у створенні 
концепції «держави у смартфоні», що передбачає максимальне переведення 
адміністративних послуг у цифровий формат. 
Через портал «Дія» громадяни можуть отримувати широкий спектр 
адміністративних послуг, зокрема, реєстрацію бізнесу, оформлення соціальної 
допомоги, отримання ліцензій, доступ до цифрових документів, сплату 
податків та інші сервіси. Система значно спростила взаємодію громадян із 
державними органами та скоротила потребу у фізичному відвідуванні установ. 
Одним із ключових результатів впровадження «Дії» стало підвищення 
прозорості адміністративних процедур та зменшення корупційних ризиків. 
Автоматизація процесів і мінімізація безпосереднього контакту між 
громадянином та чиновником сприяють зниженню можливостей для 
зловживань.  
52 
 
За останні роки цифрова платформа Дія  демонструє стабільне зростання 
кількості користувачів та масштабів використання електронних державних 
послуг, що свідчить про її високу ефективність як інструменту цифрового 
врядування. Станом на кінець 2025 року сервісом користувалися понад 23 млн 
українців, що становить близько 77 % усіх власників смартфонів в Україні 
[117]. У 2026 році кількість користувачів уже перевищила 24 млн осіб [118]. 
Протягом 2025 року найчастіше українці користувалися наступними 
послугами: зимова 1 000 грн (14,3 млн заяв); витяг про місце проживання (12,8 
млн заяв); штрафи за ПДР   (6,2 млн оплат); військово-обліковий документ (550 
тис. заяв); бронювання працівників (410 тис. заяв); автоматична реєстрація 
ФОП (220 тис. заяв) [119]. 
Важливим показником ефективності є також постійне розширення 
функціоналу платформи. Якщо на початку запуску у 2020 році «Дія» надавала 
обмежений перелік електронних документів і послуг, то у 2025 році у 
застосунку та на порталі було доступно понад 160 державних сервісів та 33 
цифрові документи [120]. Це свідчить про поступовий перехід України до 
моделі комплексного цифрового урядування. 
Аналітичні дані також підтверджують високу інтенсивність 
використання платформи. Так, у 2025 році щоденно застосунком «Дія» 
користувалися понад 1,2 млн осіб. Крім того, на порталі «Дія» було створено 
понад 6,3 млн електронних кабінетів користувачів [121]. 
Суттєві результати демонструє й розвиток цифрових сервісів для бізнесу. 
За підсумками 2025 року кількість резидентів спеціального правового режиму 
«Дія.City» зросла з 1500 до понад 3300 компаній, а загальна кількість 
спеціалістів у компаніях-резидентах перевищила 130 тис. осіб. При цьому 
резиденти «Дія.City» сплатили понад 27 млрд грн податків лише за 10 місяців 
2025 року [122]. 
Ефективність цифровізації підтверджується і рівнем використання 
електронних державних послуг населенням. За результатами соціологічних 
досліджень, у 2025 році вже 59 % українців користувалися цифровими 
53 
 
державними послугами, а найбільш популярним сервісом залишалася саме 
«Дія» [123]. Це свідчить про поступове формування в Україні цифрової моделі 
взаємодії громадян із державою та зростання довіри населення до електронних 
сервісів. 
Попри значні успіхи цифрової трансформації, функціонування системи 
«Дія» також супроводжується низкою проблем. Однією з основних є нерівний 
доступ населення до цифрових послуг. Частина громадян, особливо люди 
похилого віку, мешканці сільських територій та соціально вразливі групи, 
мають обмежений доступ до інтернету або недостатній рівень цифрової 
грамотності [124; 125]. Це створює ризики формування так званої «цифрової 
нерівності», коли окремі категорії населення фактично виключаються з 
цифрового середовища. 
Серйозним викликом також залишаються питання кібербезпеки та 
захисту персональних даних. Оскільки цифрові платформи акумулюють великі 
обсяги персональної інформації громадян, держава повинна забезпечувати 
високий рівень інформаційної безпеки та стійкості цифрової інфраструктури 
до кібератак. Особливо актуальними ці питання стали в умовах 
повномасштабної війни та постійних кіберзагроз з боку Російської Федерації. 
Загалом аналіз українських цифрових платформ свідчить про суттєвий 
прогрес у сфері забезпечення прозорості та відкритості державного 
управління. Prozorro, портал відкритих даних та «Дія» стали важливими 
елементами цифрової трансформації публічного сектору та сприяли 
підвищенню підзвітності влади, спрощенню адміністративних процедур і 
розвитку громадського контролю. 
Також базовим інструментом цифрової прозорості в Україні є вебсайти 
органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це найбільш 
універсальним інструментом цифрової прозорості, оскільки саме через них 
громадяни отримують первинний доступ до офіційної інформації: структури 
органу, керівництва, нормативних актів, рішень, проєктів документів, 
бюджетів, звітів, закупівель, регуляторної діяльності, контактів, графіків 
54 
 
прийому, оголошень, консультацій та механізмів звернення. На відміну від 
спеціалізованих цифрових платформ, офіційний сайт виконує роль 
«центрального вікна» комунікації між владою і громадянами. Його значення 
полягає не лише в інформуванні, а й у формуванні довіри до публічної влади, 
адже регулярне, повне й зрозуміле оприлюднення інформації дає змогу 
громадянам контролювати діяльність органів влади, оцінювати 
обґрунтованість управлінських рішень і брати участь у публічних процесах. 
В Україні функціонування офіційних вебсайтів органів виконавчої влади 
має нормативну основу. Постанова Кабінету Міністрів України № 3 від 4 січня 
2002 року прямо визначає, що оприлюднення інформації в інтернеті 
здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності 
органів виконавчої влади, надання інформаційних та інших послуг 
громадськості, а також забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються в 
державі. Документ також зобов’язує органи влади розміщувати й постійно 
оновлювати інформацію на офіційних вебсайтах, а Єдиний вебпортал Кабінету 
Міністрів має інтегрувати інформаційні ресурси центральних і місцевих 
органів виконавчої влади [126]. 
З погляду прозорості, найбільш важливими функціями сайтів органів 
державної влади є оприлюднення нормативно-правових актів, проєктів рішень, 
планів діяльності, звітів, бюджетної інформації, інформації про використання 
публічних коштів, закупівлі, адміністративні послуги та кадрові питання. Для 
центральних органів виконавчої влади такі сайти зазвичай мають усталену 
структуру, розділи «Діяльність», «Громадськості», «Доступ до публічної 
інформації», «Новини», «Консультації з громадськістю», «Публічна 
інформація», «Відкриті дані». Їхня ефективність полягає в тому, що 
громадянин або дослідник може без прямого звернення до органу знайти 
офіційну позицію, документи, статистику, плани та звіти.  
В той же час, на нашу думку, формальна наявність вебсайту ще не 
означає реальної відкритості. Сайт є дієвим інструментом прозорості лише 
тоді, коли інформація на ньому є повною, актуальною, структурованою, 
55 
 
доступною для пошуку, зрозумілою для громадян і придатною для повторного 
використання.  
Особливе значення мають вебсайти органів місцевого самоврядування, 
оскільки саме на місцевому рівні громадяни найчастіше взаємодіють із владою 
у практичних питаннях, таки як житлово-комунальні послуги, благоустрій, 
місцевий бюджет, земельні рішення, громадські слухання, містобудівна 
документація, соціальні програми, місцеві податки, освіта, транспорт, 
відновлення інфраструктури. Сайт міської, селищної чи сільської ради може 
бути реальним інструментом громадського контролю, якщо на ньому системно 
оприлюднюються рішення ради та виконкому, проєкти рішень, протоколи 
засідань, поіменні голосування, бюджетні паспорти, звіти про виконання 
бюджету, регуляторні акти, інформація про комунальне майно, земельні 
ресурси, закупівлі, місцеві програми та консультації з громадськістю.  
Оцінки прозорості українських міст показують, що вебсайти місцевої 
влади залишаються важливим, але нерівномірно розвиненим інструментом 
відкритості. У Рейтингу прозорості міст 2024 року Transparency International 
Ukraine було оцінено 100 муніципалітетів за 70 критеріями; лідером стали 
Чернівці з 84,5 бала зі 100, Вінниця з 81 балом і Луцьк із 76 балами [127]. Ці 
результати свідчать, що частина громад уже сформувала відносно високі 
стандарти цифрової відкритості, однак загальний рівень прозорості є 
неоднорідним, а саме великі та інституційно сильні міста зазвичай мають 
кращі сайти, тоді як менші громади часто стикаються з кадровими, технічними 
та фінансовими обмеженнями. 
Окремою проблемою є відкриті дані на місцевому рівні. Дослідження 
програми «Прозорі міста» у 2026 році показало, що середній рівень виконання 
11 містами індикаторів блоку «Відкриті дані» становив лише 23,1%, тоді як 
блок «Відкритість та взаємодія з громадськістю» мав 53,5%, а «Електронні 
сервіси» - 49,8%. Складова, пов’язана саме з оприлюдненням наборів даних, 
становила лише 15,9% [128] Це означає, що багато органів місцевого 
самоврядування вже мають вебсайти, новинні розділи й окремі електронні 
56 
 
сервіси, але ще не повною мірою перейшли до культури відкритих, 
машиночитаних і системно оновлюваних даних. Тобто прозорість часто 
залишається інформаційною, але не завжди аналітичною, тобто громадянин 
може прочитати повідомлення, але не завжди може завантажити, порівняти й 
проаналізувати дані. 
 
3.2 Аналіз інструментів електронної участі в Україні 
 
Для України розвиток цифрових механізмів участі став важливою 
складовою демократичних реформ, децентралізації та євроінтеграційного 
курсу держави.  
Одним із ключових інструментів цифрової громадянської участі в 
Україні стала Єдина платформа місцевої електронної демократії e-DEM. 
Платформа була створена в межах програми EGAP за підтримки Швейцарської 
Конфедерації та реалізується Фондом Східна Європа у партнерстві з 
Міністерством цифрової трансформації України. Основною метою платформи 
e-DEM є забезпечення цифрової взаємодії між громадянами та місцевою 
владою, підвищення прозорості управлінських процесів і створення 
механізмів безпосередньої участі населення у вирішенні питань місцевого 
значення. На відміну від окремих локальних сервісів, e-DEM стала першою в 
Україні комплексною платформою, яка об’єднала одразу декілька інструментів 
електронної демократії в єдиній екосистемі. [129]. 
Платформа e-DEM об’єднує декілька ключових сервісів (рис. 3.1) [129]: 
− громадський бюджет – мешканці громади ініціюють власні суспільні 
ініціативи і можуть отримати кошти місцевого бюджету на їхню реалізацію; 
− місцеві петиції – дозволяє громадянам подати петицію до місцевої 
влади онлайн та привернути увагу до конкретного питання; 
− відкрита громада – українці можуть повідомити владу про локальну 
проблему та залишити мітку на карті; 
57 
 
− консультації з громадськістю – дозволяє владі дізнатися позицію 
мешканців громади з різних питань, а мешканцям – запропонувати свій варіант 
розв’язання проблеми; 
− шкільний громадський бюджет – вчить школярів подавати та 
реалізовувати власні проєкти: наприклад, простір для відпочинку чи нова 
спортивна зала. 
 
 
Рисунок 3.1 – Сервіси платформи e-DEM 
Джерело: [130] 
 
Зазначимо, що станом на 2026 рік платформою скористалися понад 2 млн 
громадян, а до системи електронних петицій було підключено понад 500 
органів місцевого самоврядування. Такі показники свідчать про масштабне 
поширення цифрових інструментів участі на місцевому рівні та формування в 
Україні інфраструктури електронної демократії [130]. 
Одним із найпоширеніших інструментів платформи стали електронні 
петиції. Через систему місцевих петицій громадяни можуть подавати 
звернення до місцевих рад та органів виконавчої влади, а також збирати 
електронні підписи на підтримку своїх ініціатив.  
58 
 
За офіційними даними модуля статистики e-DEM, станом на 2026 рік у 
системі зафіксовано понад 27,5 тис. електронних петицій; понад 3 млн 
електронних підписів; близько 4,4 тис. успішних петицій (рис. 3.2) [131]. 
 
 
 
Рисунок 3.2 – Статистика щодо місцевих петицій в Україні станом на 
2026 рік 
Джерело: [131] 
 
Треба зазначити, що дана статистика свідчить про нерівномірну участь 
населення у вирішенні місцевих проблем, хоча і цифровий інструмент існує. 
Так, бачимо, що найбільш активними в цьому процесі є Донецька, 
Дніпропетровська, Вінницька, Львівська і Чернігівська області.  
Відповідно до даних статистики 16% (4403 з 27540) поданих петицій 
було підтримано, з яких благоустрій міста та будівництво – 10826; транспорт 
та дороги – 6826; інші – 3478; житлово-комунальне господарство – 1239; 
екологія – 1022; сім’я, молодь, діти – 1008; освіта – 795; охорона здоров’я – 
777; охорона правопорядку – 525; соціальний захист та охорона праці – 463; 
економіка та фінанси – 357; промисловість та підприємництво – 119 [131]. 
Зазначимо, що в Україні система електронних петицій функціонує не 
тільки на місцевому рівні, а і на загальнодержавному, зокрема через офіційний 
59 
 
сайт Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради 
України. Процес подання електронних петицій регулюється низкою 
нормативно-правових актів, які формують правову основу функціонування 
механізмів електронної демократії та цифрової громадянської участі. Базовим 
документом у цій сфері є Конституція України, зокрема стаття 40, яка гарантує 
право громадян направляти індивідуальні та колективні звернення до органів 
державної влади та органів місцевого самоврядування, а також отримувати 
обґрунтовану відповідь у встановлені законом строки. Важливу роль у 
регулюванні електронних петицій відіграє Закон України «Про звернення 
громадян», до якого у 2015 році були внесені зміни щодо електронних звернень 
та електронних петицій. Закон визначив електронну петицію як особливу 
форму колективного звернення громадян до Президента України, Верховної 
Ради України, Кабінету Міністрів України та органів місцевого 
самоврядування. У законі визначаються вимоги до змісту петиції, порядок 
збору підписів, строки її розгляду та обов’язок органів влади надати офіційну 
відповідь після набрання необхідної кількості голосів. Зокрема, електронна 
петиція до Президента України повинна набрати не менше 25 тисяч підписів 
протягом трьох місяців із моменту оприлюднення [132]. 
Окремі аспекти функціонування системи електронних петицій 
регулюються підзаконними актами. Зокрема, Указ Президента України 
№523/2015 «Про порядок розгляду електронної петиції, адресованої 
Президенту України» визначає процедури подання, оприлюднення та розгляду 
електронних петицій на офіційному сайті Президента України [133].  
За офіційними даними сервісу електронних петицій Президента 
України, з моменту запуску платформи у серпні 2015 року до початку 2025 
року громадяни подали понад 87 тис. електронних петицій. Із них приблизно 
3741 петиція (близько 4,3 %) набрала необхідні 25 тисяч голосів для офіційного 
розгляду Президентом України, серед яких 433 петиції було розглянуто і за 
ними надано відповіді, а 3308 петицій перебувають на розгляді [134]. 
60 
 
Дослідження Інституту законодавчих ідей у 2025 році показало, що 
протягом воєнного стану найбільше успішних електронних петицій в Україні 
було адресовано саме Президенту України – т 351 петиція, яка набрала понад 
25 тисяч голосів. При цьому, 213 петицій стосувалися присвоєння звання Героя 
України військовослужбовцям посмертно; значна частина інших петицій була 
пов’язана із соціальним захистом військових, мобілізацією, ветеранською 
політикою та питаннями оборони [135]. 
Сучасна статистика офіційного порталу петицій Президента України за 
2026 рік також свідчить про домінування військово-патріотичної тематики. 
Найбільшу кількість нових петицій становлять звернення щодо присвоєння 
звання Героя України; нагородження військовослужбовців; соціального 
захисту військових та їхніх родин; питань обороноздатності держави [136]. 
Водночас статистика показує і певні проблеми ефективності системи. 
Попри велику кількість петицій, лише невелика частина з них набирає 
необхідні 25 тисяч голосів. Крім того, навіть після успішного збору підписів 
частина петицій отримує лише формальні відповіді без подальших практичних 
рішень.  
Якщо говорити про ефективність системи електронних петицій Кабінету 
Міністрів України та Верховної Ради, то вона набагато нижче ніж на рівні 
Президента. Так, за офіційними даними станом на початок 2025 року p 2016 
hjre до Кабміну надійшло 4619 електронних петицій, однак лише 36 петицій 
(приблизно 0,8 %) набрали необхідні 25 тисяч підписів та були розглянуті 
урядом. Близько 4396 петицій не змогли набрати достатньої кількості голосів 
[137]. А за час дії сервісу електронний петицій до Верховної Ради з жовтня 
2015 року лише 20 із 3131 петицій (0,6%) набрали необхідну кількість голосів 
громадян і були розглянуті [134]. 
Отже, можемо зробити висновок нерівномірну ефективність систем 
електронних петицій в Україні. Найбільш активними залишаються місцеві 
петиції та петиції до Президента України, тоді як петиції до Верховної Ради та 
Кабінету Міністрів мають значно нижчий рівень підтримки.  
61 
 
Ще одним важливим цифровим механізмом участі стали платформи 
громадського бюджету [138]. Громадський бюджет передбачає можливість 
безпосередньої участі мешканців громад у розподілі частини місцевого 
бюджету шляхом подання та голосування за проєкти розвитку громади. В 
Україні цей інструмент почав активно розвиватися після 2015 року в межах 
реформи децентралізації та впровадження місцевого самоврядування нового 
типу. 
За даними програми EGAP, громадський бюджет функціонує більше ніж 
у 240 громадах України. За цей час подано 10305 проєктів, набрано 3223507 
голосів та профінансовано проєктів на 1206458981 грн. [139] Активність 
громад щодо участі в громадському бюджеті представлена на рис. 3.3. 
 
 
Рисунок 3.3 – Статистика поданих проєктів в рамках Громадського 
бюджету в розрізі регіонів України станом на 2026 рік 
Джерело: [139]  
 
62 
 
Як бачимо, найбільш активними в цьому напряму є Полтавська, 
Дніпропетровська та Київська області. Найбільш популярними категоріями 
проєктів стали благоустрій територій, освітні ініціативи, розвиток 
громадських просторів, спортивної інфраструктури та екологічні проєкти. 
Треба зазначити, що після початку повномасштабного вторгнення у 2022 
році багато громад тимчасово призупинили програми громадського бюджету 
через необхідність спрямування коштів на оборону, безпеку, гуманітарні 
потреби та підтримку критичної інфраструктури. Частина громад скоротила 
фінансування програм, обмежила тематику проєктів або переорієнтувала їх на 
потреби безпеки, укриттів, допомоги внутрішньо переміщеним особам, 
енергетичної стійкості та підтримки військових. У деяких громадах реалізація 
громадського бюджету продовжується через електронні платформи, зокрема 
через систему e-DEM. 
Разом із тим експерти у сфері місцевого самоврядування та 
децентралізації наголошують, що громадський бюджет навіть під час війни 
може залишатися важливим інструментом залучення громадян до розвитку 
громади [140]. 
Отже, можемо стверджувати, що ефективність платформи e-DEM 
значною мірою проявляється у розширенні доступу громадян до процесів 
місцевого самоврядування. Платформа дозволила суттєво знизити бар’єри для 
участі громадян, оскільки подати петицію, проголосувати за проєкт чи взяти 
участь у консультаціях можна дистанційно через інтернет. Крім того, e-DEM 
сприяла підвищенню прозорості діяльності органів місцевого 
самоврядування. Інформація про петиції, консультації, результати голосувань 
та реалізацію проєктів є публічно доступною, що створює механізм 
громадського контролю та підзвітності влади. 
Водночас, як показало дослідження, функціонування платформи e-DEM 
супроводжується низкою проблем і обмежень. Однією з головних проблем 
залишається низький рівень громадянської активності. Незважаючи на 
доступність цифрових інструментів, значна частина населення не бере участі 
63 
 
в електронних консультаціях, голосуваннях чи петиціях. У багатьох громадах 
активними користувачами платформи є лише невеликі групи громадян. Серед 
причин низької залученості можемо назвати, такі як недостатня 
поінформованість населення; низький рівень довіри до органів влади; 
переконання громадян у формальному характері участі; відсутність 
впевненості у реальному впливі на рішення влади; цифрова нерівність; 
нерівномірність впровадження інструментів e-DEM у різних громадах. 
Окремою проблемою є питання цифрової культури участі. Частина 
користувачів сприймає e-DEM лише як інструмент подання скарг або 
локальних звернень, тоді як потенціал платформи значно ширший і включає 
співтворення місцевої політики, розвиток громадських ініціатив та 
формування партнерської моделі взаємодії між владою і громадянами. 
Окремим напрямом розвитку цифрової демократії в Україні стали 
електронні консультації з громадськістю. Цей механізм передбачає 
обговорення проєктів нормативно-правових актів, стратегічних документів та 
управлінських рішень через онлайн-платформи. Електронні консультації 
дозволяють громадянам брати участь у формуванні державної політики, 
подавати пропозиції та коментарі до проєктів рішень. 
Правове регулювання електронних консультацій з громадськістю в 
Україні базується насамперед на Постанові Кабінету Міністрів України №996 
від 3 листопада 2010 року «Про забезпечення участі громадськості у 
формуванні та реалізації державної політики». Саме цей документ став 
основою інституціоналізації консультацій із громадськістю та закріпив 
обов’язок органів виконавчої влади проводити консультації під час 
розроблення та реалізації державної політики. Постанова визначає основні 
форми консультацій, серед яких передбачені публічні громадські обговорення, 
вивчення громадської думки та електронні консультації з громадськістю [141]. 
Електронні консультації реалізуються як через державні портали органів 
влади, так і через локальні цифрові платформи громад. У зв’язку з прийняттям 
Закону України «Про публічні консультації» Кабінет Міністрів України має 
64 
 
оновити підзаконну правову базу, зокрема порядок проведення консультацій із 
громадськістю з питань формування та реалізації держполітики, а також 
створити портал для е-консультацій [142]. 
Проте ефективність цього інструменту поки що залишається 
обмеженою. Основною проблемою є недостатня інтеграція консультацій у 
реальний процес ухвалення рішень. Часто результати консультацій мають 
формальний характер і не впливають суттєво на зміст державної політики. 
Центр розвитку інновацій в рамках проєкту  «Посилення демократичних 
процесів у територіальних громадах» за підтримки проєкту USAID 
«Демократичне врядування у Східній Україні» в 2024 році провів в Україні 
дослідження з метою оцінки стану демократії участі [143].  
Загалом результати свідчать про суттєве зростання ролі цифрових 
каналів комунікації, соціальних мереж та електронних сервісів у забезпеченні 
участі громадян у місцевому управлінні, хоча одночасно зберігаються 
проблеми доступності окремих інструментів, недостатньої поінформованості 
населення та обмеженого розвитку інституцій громадського контролю. 
Результати дослідження показують, що найбільш поширеними 
інструментами участі громадян під час війни стали електронні опитування 
(38,2%), електронні звернення (32,4%) та електронні петиції (28,4%). Водночас 
чверть опитаних зазначили, що взагалі не користувалися жодними 
інструментами участі. Це свідчить про нерівномірний рівень залучення 
громадян до цифрової взаємодії з органами місцевої влади. Значно менш 
популярними виявилися інструменти колективної участі, так як громадські 
слухання (14,7%), громадський бюджет (14,2%) та електронні консультації 
(11,3%) [143]. 
Серед форм взаємної участі найбільш активно використовуються 
соціальні мережі (71,1%), а також інформаційні канали місцевих рад у 
Telegram, Viber та інших месенджерах (55,4%). Високими залишаються 
показники використання мобільних застосунків (39,2%), автоматичних 
інформаційних повідомлень про загрози (35,3%) та офіційних вебсайтів 
65 
 
громад (33,8%). Це свідчить про переорієнтацію комунікації між владою та 
громадянами на швидкі цифрові канали обміну інформацією, які стали 
критично важливими в умовах війни. Натомість інтерактивні платформи 
місцевої ради використовуються лише 2,5 % респондентів, що може свідчити 
про їх недостатню популяризацію або низький рівень функціональності [143]. 
Опитування представників громад також демонструє, що переважна 
більшість органів місцевого самоврядування продовжувала використовувати 
інструменти участі навіть під час воєнного стану [143].  
Загалом результати опитування свідчать, що війна суттєво прискорила 
цифровізацію взаємодії між громадянами та органами місцевого 
самоврядування. Найбільш активно розвиваються швидкі цифрові канали 
комунікації. Водночас залишаються суттєві проблеми, пов’язані з недостатнім 
розвитком механізмів громадського контролю, нерівномірною відкритістю 
місцевої влади, слабкою інституціоналізацією наглядових рад та обмеженим 
використанням повноцінних електронних інструментів участі [143]. 
Перспективи розвитку цифрових інструментів громадянської участі в 
Україні пов’язані з подальшою інтеграцією електронної демократії у систему 
публічного управління. Важливим напрямом є створення єдиної екосистеми 
цифрової участі, інтеграція платформ із державними реєстрами та сервісами 
цифрової ідентифікації, а також використання технологій штучного інтелекту 
та аналітики даних для підвищення ефективності взаємодії громадян і влади. 
Не менш важливим є розвиток цифрової освіти та формування цифрової 
культури участі. Підвищення рівня цифрової грамотності населення, 
проведення інформаційних кампаній та популяризація механізмів електронної 
демократії можуть сприяти зростанню громадянської активності та 
розширенню використання цифрових інструментів участі. 
 
 
66 
 
3.3 Напрями підвищення ефективності цифрових інструментів 
прозорості та участі в Україні 
 
На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що 
подальший розвиток цифрових інструментів прозорості та участі в Україні має 
ґрунтуватися не лише на розширенні кількості електронних сервісів, але й на 
формуванні цілісної цифрової екосистеми публічного управління, у межах якої 
цифрові технології забезпечуватимуть відкритість, підзвітність, інтегрованість 
державних процесів та реальне залучення громадян до прийняття 
управлінських рішень. Попри значні успіхи України у сфері цифровізації 
державного сектору, зокрема розвиток системи Prozorro, порталу відкритих 
даних, цифрової екосистеми «Дія», платформ громадського моніторингу та 
електронної демократії, сучасний етап розвитку цифрового врядування 
супроводжується низкою структурних проблем, які потребують комплексного 
вирішення. Важливим орієнтиром для вдосконалення української моделі 
цифрового публічного управління може стати міжнародний досвід країн, які 
досягли високого рівня цифрової прозорості та громадської участі. 
Одним із ключових напрямів покращення цифрових інструментів 
прозорості в Україні є подолання фрагментарності державних інформаційних 
систем та забезпечення їхньої повноцінної інтеграції. Сьогодні значна частина 
державних реєстрів, інформаційних платформ та електронних сервісів 
функціонує автономно, що ускладнює обмін даними між органами влади та 
знижує ефективність цифрового управління. У цьому контексті особливо 
важливим є досвід Естонії, де функціонування цифрової держави базується на 
інтеграційній платформі X-Road, яка забезпечує безпечний обмін інформацією 
між усіма державними реєстрами та електронними сервісами. Саме завдяки 
такій інтеграції естонська система електронного врядування дозволяє 
мінімізувати дублювання даних, забезпечити автоматичне надання багатьох 
послуг та значно спростити взаємодію громадян із державою. Для України 
67 
 
перспективним напрямом є створення єдиної міжвідомчої архітектури 
цифрового врядування, у межах якої державні інформаційні системи 
функціонуватимуть за уніфікованими стандартами обміну даними та 
кібербезпеки. Важливого значення набуває також подальший розвиток 
системи електронної ідентифікації та цифрових підписів, що дозволить 
розширити спектр автоматизованих адміністративних процедур та забезпечити 
більш ефективне функціонування електронних сервісів. 
Іншим важливим напрямом вдосконалення є підвищення якості та 
практичної цінності відкритих даних. Хоча Україна входить до числа держав із 
відносно розвиненою системою відкритих даних, значна частина 
оприлюднених наборів інформації залишається неповною, нерегулярно 
оновлюється або публікується у форматах, незручних для подальшого 
використання. У багатьох випадках органи влади формально виконують 
вимоги щодо відкриття даних, однак самі дані не забезпечують реальної 
прозорості або не можуть ефективно використовуватися громадськістю, 
журналістами чи бізнесом. У цьому контексті важливим є британський досвід 
модернізації порталу Data.gov.uk, де акцент робиться не лише на кількості 
відкритих даних, а насамперед на їхній структурованості, якості, доступності 
та придатності до повторного використання. Україна також потребує переходу 
від формального відкриття даних до створення повноцінної екосистеми 
відкритих даних, орієнтованої на практичне використання інформації у сфері 
громадського контролю, аналітики та цифрових сервісів. Для цього доцільно 
запровадити єдині стандарти якості даних, механізми автоматичного 
оновлення інформації, системи оцінювання якості наборів даних та 
регулярний аудит відкритості органів влади. 
Необхідно також зосередити увагу на розширення аналітичних 
можливостей державних цифрових платформ. У сучасних умовах відкритість 
інформації сама по собі вже не є достатньою умовою ефективної прозорості. 
Громадяни, журналісти та громадські організації потребують інструментів для 
аналізу великих масивів інформації, виявлення ризиків та моніторингу 
68 
 
діяльності органів влади. У цьому аспекті важливим є розвиток інструментів 
на основі Big Data, автоматизованої аналітики та штучного інтелекту. 
Зарубіжний досвід свідчить, що сучасні системи електронних закупівель та 
відкритих даних активно інтегрують механізми автоматичного виявлення 
підозрілих тендерів, аналізу ризиків та прогнозування потенційних порушень. 
Наприклад, у Південній Кореї система KONEPS інтегрована з аналітичними 
модулями моніторингу закупівель і системами виявлення змов між учасниками 
торгів. Для України актуальним є подальший розвиток аналітичних модулів 
Prozorro, DOZORRO та інших платформ громадського контролю із 
використанням технологій штучного інтелекту для автоматизованого 
виявлення корупційних ризиків, аномальних закупівель чи неефективного 
використання бюджетних коштів. 
Водночас необхідно посилювати механізми громадської участі у 
процесах формування та реалізації державної політики за допомогою 
цифрових інструментів. В Україні вже функціонують окремі інструменти 
електронної демократії, такі як електронні петиції, громадський бюджет, 
електронні консультації та цифрові платформи взаємодії громадян із владою. 
Проте значна частина цих механізмів часто має формальний характер, а рівень 
реального впливу громадян на прийняття рішень залишається обмеженим. 
Зарубіжний досвід демонструє, що ефективна цифрова демократія повинна 
передбачати не лише можливість подання звернень чи голосування, а й 
створення постійних інтерактивних механізмів співучасті громадян у 
публічному управлінні. Особливо цінним у цьому контексті є досвід Тайваню, 
де цифрові платформи громадської участі інтегровані у процес формування 
державної політики. Тайванська модель передбачає використання платформ 
цифрових консультацій, колективного обговорення рішень та електронної 
взаємодії між громадянами, експертами й урядом. Україна також потребує 
розвитку систем електронних консультацій із реальним механізмом 
врахування громадської думки, прозорого звітування щодо результатів 
69 
 
консультацій та обов’язкового оприлюднення причин врахування або 
відхилення громадських пропозицій. 
Особливо важливим напрямом є розвиток цифрових платформ 
моніторингу діяльності органів влади. Сьогодні в Україні існує значний 
потенціал для створення інтегрованих платформ громадського контролю, які б 
дозволяли громадянам відстежувати діяльність органів державної влади, 
місцевого самоврядування, депутатів, бюджетні витрати, виконання 
державних програм та реалізацію інфраструктурних проєктів. У цьому 
контексті важливим є досвід Великої Британії, Німеччини та Європейського 
Союзу, де функціонують платформи парламентського моніторингу, такі як 
TheyWorkForYou, Abgeordneten Watch або ParlTrack. Такі системи 
забезпечують громадянам доступ до інформації про голосування депутатів, 
їхню парламентську активність, участь у комітетах та законодавчі ініціативи. 
Для України перспективним напрямом є створення єдиної національної 
платформи цифрового моніторингу діяльності Верховної Ради, органів 
місцевого самоврядування та виконавчої влади із можливістю аналізу 
голосувань, відстеження виконання обіцянок, моніторингу використання 
бюджетних коштів та інтерактивної взаємодії громадян із представниками 
влади. 
Важливого значення набуває також забезпечення цифрової інклюзії та 
подолання цифрової нерівності. Однією з головних проблем розвитку 
цифрового врядування в Україні залишається нерівний доступ населення до 
цифрових сервісів. Особливо це стосується людей похилого віку, мешканців 
сільських територій, соціально вразливих груп населення та осіб із низьким 
рівнем цифрової грамотності. Саме тому одним із ключових напрямів 
державної політики має стати розвиток цифрової інклюзії. У міжнародній 
практиці цифрова трансформація державного управління супроводжується 
масштабними програмами розвитку цифрових навичок, підтримкою цифрової 
освіти та створенням доступної цифрової інфраструктури. Для України 
важливим є розширення програм цифрової грамотності, розвиток мережі 
70 
 
центрів цифрової підтримки населення, забезпечення доступності державних 
сервісів для людей з інвалідністю та адаптація цифрових платформ до потреб 
різних категорій громадян. 
Ще одним важливим напрямом є посилення кібербезпеки та захисту 
персональних даних у процесі цифровізації публічного управління. Зі 
зростанням обсягів державних цифрових сервісів та електронних реєстрів 
значно підвищуються ризики кібератак, витоку інформації та 
несанкціонованого доступу до персональних даних громадян. Особливо 
актуальним це питання є в умовах воєнного стану та постійних кіберзагроз для 
української держави. У міжнародній практиці питання цифрової прозорості 
нерозривно пов’язується із забезпеченням високого рівня інформаційної 
безпеки. У країнах ЄС активно впроваджуються стандарти захисту даних, 
цифрової ідентифікації та безпечного обміну інформацією між державними 
системами. Для України важливим є посилення нормативного регулювання у 
сфері захисту персональних даних, розвиток систем кіберзахисту державних 
реєстрів та створення незалежних механізмів контролю за безпечністю 
цифрових платформ. 
Необхідно також розвивати міжсекторальну співпрацю між державою, 
громадянським суспільством, ІТ-сектором та науковою спільнотою. 
Зарубіжний досвід демонструє, що найбільш ефективні цифрові інструменти 
прозорості створюються у межах партнерської взаємодії держави та 
громадянського суспільства. Українська система Prozorro також стала 
успішним прикладом такої співпраці між державними органами, бізнесом та 
антикорупційними організаціями. У майбутньому важливо розширювати 
практики спільного розроблення цифрових платформ, залучення 
громадськості до оцінювання ефективності електронних сервісів та підтримки 
civic tech-ініціатив. Особливе значення може мати розвиток відкритих API, які 
дозволяють громадським організаціям та ІТ-спільнотам створювати незалежні 
аналітичні сервіси та інструменти громадського контролю. 
71 
 
Таким чином, подальше вдосконалення цифрових інструментів 
прозорості та участі в Україні має здійснюватися комплексно та передбачати 
не лише розвиток окремих електронних сервісів, а формування повноцінної 
цифрової екосистеми відкритого врядування. Ключовими напрямами такого 
розвитку є інтеграція державних інформаційних систем, підвищення якості 
відкритих даних, розвиток аналітичних платформ, розширення цифрової 
демократії, посилення механізмів громадського контролю, забезпечення 
цифрової інклюзії та кібербезпеки. Зарубіжний досвід демонструє, що 
ефективна цифрова прозорість ґрунтується не лише на використанні сучасних 
технологій, але й на високому рівні інституційної спроможності держави, 
розвитку громадянського суспільства, міжсекторальній співпраці та реальному 
прагненні влади до відкритості та підзвітності. Саме поєднання технологічних, 
організаційних та демократичних механізмів може забезпечити подальший 
розвиток цифрового публічного управління в Україні та сприяти формуванню 
більш відкритої, ефективної та орієнтованої на громадян держави. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Проведений аналіз засвідчив, що в Україні упродовж останніх років 
сформовано важливу систему цифрових інструментів забезпечення прозорості 
та залучення громадян до публічного управління. Суттєвий прогрес у цій сфері 
забезпечили система електронних закупівель Prozorro, Єдиний державний 
вебпортал відкритих даних, цифрова екосистема «Дія», офіційні вебсайти 
органів влади, платформа e-DEM, електронні петиції, громадський бюджет та 
інші цифрові механізми взаємодії між державою й громадянами. Їх 
функціонування сприяє підвищенню відкритості державних процесів, 
розширенню доступу до публічної інформації, розвитку громадського 
контролю, спрощенню адміністративних процедур та формуванню більш 
сучасної цифрової моделі врядування. Водночас результати дослідження 
показали, що ефективність цифрових інструментів в Україні залишається 
72 
 
нерівномірною. Серед основних проблем визначено фрагментарність 
державних інформаційних систем, недостатню інтеграцію реєстрів, 
нерівномірну якість і актуальність відкритих даних, цифрову нерівність серед 
населення, низький рівень використання окремих механізмів електронної 
участі, а також виклики кібербезпеки та захисту персональних даних. 
На основі проведеного аналізу обґрунтовано, що подальше 
вдосконалення цифрових інструментів прозорості та участі в Україні має 
здійснюватися комплексно та передбачати формування цілісної цифрової 
екосистеми відкритого врядування. Пріоритетними напрямами визначено 
інтеграцію державних інформаційних систем за єдиними стандартами, 
підвищення якості та практичної цінності відкритих даних, розвиток 
аналітичних платформ громадського контролю, розширення інструментів 
електронної демократії та консультацій, посилення цифрової інклюзії та 
підвищення рівня цифрової грамотності населення. Важливого значення 
набуває також розвиток міжсекторальної співпраці між державою, 
громадянським суспільством, ІТ-сектором та науковою спільнотою, а також 
забезпечення належного рівня кіберзахисту державних цифрових сервісів. 
Отже, цифрова трансформація публічного управління в Україні має значний 
потенціал для подальшого розвитку, а впровадження комплексних підходів до 
удосконалення цифрових інструментів прозорості та участі здатне сприяти 
зміцненню відкритості влади, підвищенню ефективності державного 
управління та формуванню більш партнерської взаємодії між державою і 
громадянами. 
 
  
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
У результаті проведеного дослідження встановлено, що цифрова 
трансформація публічного управління є одним із ключових напрямів 
модернізації держави в умовах розвитку інформаційного суспільства, 
демократичних змін та зростання суспільного запиту на відкритість і 
підзвітність влади. В сучасних умовах цифрові технології дедалі більше 
впливають на характер взаємодії між державою та громадянами, формуючи 
нові механізми забезпечення прозорості діяльності органів влади, 
громадського контролю та участі населення у виробленні й реалізації 
державної політики. Саме тому дослідження цифрових інструментів 
забезпечення прозорості та залучення громадян у публічному управлінні 
набуває особливої актуальності як у теоретичному, так і в практичному 
вимірах. 
У ході дослідження визначено, що прозорість, відкритість та підзвітність 
є фундаментальними принципами сучасного демократичного врядування й 
важливими передумовами формування довіри громадян до державних 
інституцій. У цифрову епоху ці принципи набувають нового змісту, оскільки 
реалізуються не лише через традиційні форми інформування, а й за допомогою 
цифрових платформ, електронних сервісів, систем відкритих даних та 
інтерактивних механізмів взаємодії. Встановлено, що цифровізація створює 
можливості для переходу від односторонньої моделі комунікації між державою 
і суспільством до більш відкритої, інтерактивної та партнерської взаємодії. 
Водночас доведено, що ефективність цифрової трансформації залежить не 
лише від технологічних рішень, а й від інституційної спроможності держави, 
якості нормативно-правового забезпечення, рівня цифрової грамотності 
населення та готовності органів влади до реального діалогу з громадськістю. 
Аналіз передового зарубіжного досвіду підтвердив, що найбільш 
ефективними цифровими інструментами забезпечення прозорості є портали 
74 
 
відкритих даних, електронні системи публічних закупівель та цифрові 
платформи моніторингу діяльності органів влади. Досвід Естонії, Великої 
Британії, Канади, Південної Кореї, Сінгапуру та країн Європейського Союзу 
засвідчив, що цифрові інструменти можуть суттєво підвищувати відкритість 
державної інформації, зменшувати корупційні ризики, покращувати доступ 
громадян до даних та підсилювати громадський контроль. Дослідження також 
показало, що цифрова прозорість є найбільш результативною за умови 
інтеграції цифрових платформ у систему публічного управління, високої якості 
даних, ефективної міжвідомчої координації та активного залучення 
громадянського суспільства. 
Встановлено, що громадянська участь у сучасному суспільстві дедалі 
більше набуває цифрових форм. Електронна демократія та електронна участь 
створюють нові можливості для залучення громадян до формування, реалізації 
та оцінювання державної політики через електронні консультації, цифрові 
платформи участі, електронні петиції, громадський бюджет та інші 
інструменти. Аналіз досвіду Великобританії та Тайваню підтвердив, що 
цифрові інструменти участі можуть забезпечувати більш високий рівень 
взаємодії між владою та громадянами, сприяти формуванню суспільного 
консенсусу та підвищувати легітимність управлінських рішень. Водночас 
досвід цих країн продемонстрував важливість інституційного закріплення 
цифрових механізмів участі, наявності чітких процедур реагування на 
громадські ініціативи та прозорості прийняття рішень. 
У межах дослідження сучасного стану цифрових інструментів в Україні 
встановлено, що за останні роки держава досягла суттєвого прогресу у сфері 
цифрового врядування. Система Prozorro, Єдиний державний вебпортал 
відкритих даних, цифрова екосистема «Дія», офіційні вебсайти органів 
державної влади та місцевого самоврядування, а також цифрові механізми 
участі громадян стали важливими складовими формування сучасної цифрової 
моделі публічного управління. Їх використання сприяло підвищенню 
прозорості діяльності органів влади, розширенню доступу до публічної 
75 
 
інформації, розвитку громадського контролю, спрощенню адміністративних 
процедур та зростанню цифрової взаємодії між державою і суспільством. 
Разом із тим дослідження показало, що функціонування цифрових 
інструментів в Україні супроводжується низкою системних проблем. Серед 
них такі, як фрагментарність державних інформаційних систем, недостатній 
рівень інтеграції державних реєстрів, нерівномірна якість і актуальність 
відкритих даних, обмежене використання окремих механізмів електронної 
участі, цифрова нерівність між різними категоріями населення, а також ризики 
кібербезпеки та захисту персональних даних. Окремо встановлено, що значна 
частина цифрових механізмів участі потребує посилення практичного впливу 
на процес прийняття управлінських рішень та розвитку сталої культури 
цифрової громадянської участі. 
На основі проведеного аналізу обґрунтовано основні напрями 
підвищення ефективності цифрових інструментів прозорості та участі в 
Україні. До них віднесено інтеграцію державних інформаційних систем за 
єдиними стандартами, підвищення якості та практичної цінності відкритих 
даних, розвиток аналітичних платформ громадського контролю, розширення 
електронної демократії та консультацій із громадськістю, забезпечення 
цифрової інклюзії та підвищення цифрової грамотності населення, посилення 
кібербезпеки та захисту персональних даних, а також розвиток 
міжсекторальної співпраці між державою, громадянським суспільством, ІТ-
сектором та науковою спільнотою. 
Отже, цифрові інструменти прозорості та залучення громадян є 
важливим механізмом модернізації системи публічного управління та 
формування відкритої, підзвітної й орієнтованої на громадян держави. 
Подальший розвиток цифрового врядування в Україні має здійснюватися 
комплексно та поєднувати технологічні, організаційні й демократичні підходи.  
  
76 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Good Governance : policy document / Federal Ministry for European and 
International Affairs, Directorate-General for Development Cooperation. Vienna, 
2011. URL: https://www.entwicklung.at/fileadmin/user_upload/Dokumente/ 
Publikationen/Leitlinien/Englisch/PD_Governance_July2011_EN.pdf (дата 
звернення: 02.03.2026). 
2. Governance Principles, Institutional Capacity and Quality. UNDP, 2011. 
URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/publications/Towards_ 
SustainingMDGProgress_Ch8.pdf (дата звернення: 02.03.2026). 
3. Медуна Б. Л. Забезпечення принципу публічності у прийнятті 
управлінських рішень в Україні : дис. … д-ра філософії : спец. 281 «Публічне 
управління та адміністрування». Львів : Національний університет «Львівська 
політехніка», 2025. URL: https://lpnu.ua/sites/default/files/2025/ 
radaphd/30660/medunabldruk.pdf (дата звернення: 07.03.2026). 
4. Open government and citizen participation : веб-сайт. URL: 
https://www.oecd.org/en/topics/open-government-and-citizen-participation.html 
(дата звернення: 07.03.2026). 
5. Кулик К. Д. Відкритість і прозорість діяльності органів влади як 
невід’ємний елемент запобігання корупції в Україні під час дії воєнного стану. 
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 
2025. Вип. 91, ч. 4. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.91.4.13 
6. Тимченко М. Основні показники цифровізації публічного 
управління: міжнародна практика. Public Administration and Regional 
Development. 2024. DOI: https://doi.org/10.34132/pard2024.24.04 
7. E-Government Development Index (EGDI). URL: 
https://publicadministration.un.org/egovkb/en-us/About/Overview/-E-
Government-Development-Index (дата звернення: 09.03.2026). 
8. Канівець Д. А. Забезпечення прозорості публічного управління через 
розвиток сфери відкритих даних у системі е-демократії. DOI: 
https://doi.org/10.32752/1993-6788-2025-1-292-289-296 
77 
 
9. Open [Government] Data Policies and Practices: Select Country Cases. 
Astana : Astana Civil Service Hub, 2022. 
10. GovTech: The New Frontier in Digital Government Transformation. 
Washington, D.C. : World Bank Group. URL: 
http://documents.worldbank.org/curated/en/898571612344883836 (дата 
звернення: 10.03.2026). 
11. The OECD Digital Government Policy Framework. Paris : OECD 
Publishing. URL: https://www.oecd.org/en/publications/the-oecd-digital-
government-policy-framework_f64fed2a-en.html (дата звернення: 10.03.2026). 
12. Юрченко Т. П. Електронні адміністративні послуги: сучасний стан 
правового регулювання та виклики цифровізації. Юридичний науковий 
електронний журнал. 2026. № 1. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2026-
1/43 
13. Петренко Н. О., Машковська Л. В. Цифровізація державних 
адміністративних послуг в Україні: нормативно-правові аспекти. DOI: 
https://doi.org/10.32842/2078-3736/2020.2-1.18 
14. Mergel I., Dickinson H., Stenvall J., Gasco M. Implementing AI in the 
public sector. Public Management Review. 2023. DOI: 
https://doi.org/10.1080/14719037.2023.2231950 
15. Оболенський О., Косицька В., Рвач А. Штучний інтелект у 
публічному управлінні: вимоги, проблеми та ризики. DOI: 
https://doi.org/10.33111/vz_kneu.33.23.04.10.068.074 
16. Відкриті дані – відкриті можливості. URL: 
https://cedem.org.ua/analytics/vidkryti-dani-vidkryti-mozhlyvosti/ (дата 
звернення: 10.03.2026). 
17. List of open government data sites. URL: 
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_open_government_data_sites (дата 
звернення: 10.03.2026). 
18. Rajamäe-Soosaar K., Nikiforova A. Exploring Estonia’s Open 
Government Data Development as a Journey towards Excellence: Unveiling the 
Progress of Local Governments in Open Data Provision. URL: 
https://arxiv.org/abs/2403.11952 (дата звернення: 17.03.2026). 
78 
 
19. Data.gov.uk. : вебсайт. URL: https://data.gov.uk/ (дата звернення: 
17.03.2026). 
20. A roadmap for modern digital government. URL: https://roadmap-for-
modern-digital-government.campaign.gov.uk/ (дата звернення: 17.03.2026). 
21. Publishing contract data. URL: 
https://www.gov.uk/government/publications/open-standards-for-
government/open-contracting-data-standard-profile (дата звернення: 27.05.2026). 
22. Open Government Portal Canada. URL: https://open.canada.ca/en (дата 
звернення: 27.03.2026). 
23. Arce A. C. Canada’s Roadmap for Open Science, Six Years On. URL: 
https://ospolicyobservatory.uvic.ca/canadas-roadmap-for-open-science-six-years-
on/ (дата звернення: 27.03.2026). 
24. Canada’s National Action Plan on Open Government 2025-2029. URL: 
https://www.canada.ca/en/government/system/government-wide-reporting-
spending-operations/trust-transparency/about-open-government/national-action-
plan-open-government/canada-national-action-plan-open-government-2025-
2029.html (дата звернення: 27.03.2026). 
25. Evaluation of the Open Government Program. URL: 
https://www.canada.ca/en/treasury-board-secretariat/corporate/reports/evaluation-
open-government-program.html (дата звернення: 27.03.2026). 
26. Canada’s Open Government Strategy. URL: 
https://www.opengovpartnership.org/stories/canadas-open-government-strategy 
(дата звернення: 27.03.2026). 
27. OECD. Open Government Scan of Canada: Designing and Implementing 
an Open Government Strategy. OECD Public Governance Reviews. Paris : OECD 
Publishing, 2023. DOI: https://doi.org/10.1787/1290a7ef-en 
28. Implementing the OECD Recommendation on Public Procurement in 
OECD and Partner Countries 2020–2024 Report. Paris : OECD Publishing. URL: 
https://www.oecd.org/en/publications/implementing-the-oecd-recommendation-on-
public-procurement-in-oecd-and-partner-countries_02a46a58-en/full-
report/implementation-of-the-oecd-recommendation-in-member-and-partner-
countries_2305bb1b.html (дата звернення: 30.03.2026). 
79 
 
29. KONEPS. Korean On-line E-Procurement System. URL: 
https://pps.go.kr/eng/content.do?key=00777 (дата звернення: 30.03.2026). 
30. OECD. The Korean Public Procurement Service: Innovating for 
Effectiveness. OECD Public Governance Reviews. Paris : OECD Publishing, 2016. 
DOI: https://doi.org/10.1787/9789264249431-en 
31. Lim G. G., Kim R. B., Lee H. B. Public E-Procurement: The Korean On-
line E-Procurement System (KONEPS). 3rd International Public Procurement 
Conference Proceedings. 28–30 August 2008. URL: 
https://www.ippa.org/IPPC3/Proceedings/Chaper%2041.pdf (дата звернення: 
01.04.2026). 
32. South Korea: Legal Assessment on Innovation Procurement. URL: 
https://ec.europa.eu/assets/rtd/innovation-procurement/country-
assessments/ec_rtd_korea-country-assessment.pdf (дата звернення: 01.04.2026). 
33. Leung V. Promoting public procurement for MSMEs growth and 
transition to formality. 
34. East Asia Pacific (EAP) Procurement Analysis. Recommendations for 
eGP Strategy for Pacific Island Countries to Ensure Wide Adoption Including a 
Sustainable Business Model. November 2024. URL: 
https://thedocs.worldbank.org/en/doc/42dd3765f3fee7846f7a5d1c58b0b57b-
0070012025/original/World-Bank-EAP-Procurement-eGP-Strategy-for-PICs.pdf 
(дата звернення: 01.04.2026). 
35. ChileCompra. URL: https://www.chilecompra.cl/ (дата звернення: 
01.04.2026). 
36. Public Procurement in Chile. Paris : OECD Publishing. URL: 
https://www.oecd.org/en/publications/public-procurement-in-
chile_9789264275188-en.html (дата звернення: 01.04.2026). 
37. GeBIZ. Government Electronic Business Portal. URL: 
https://www.gebiz.gov.sg/ (дата звернення: 01.04.2026). 
38. GeBIZ. Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/GeBIZ (дата 
звернення: 01.04.2026). 
80 
 
39. Bulut C., Yen B. E-procurement in public sector: a global overview. 
Electronic Government. 2013. Vol. 10. P. 189–210. DOI: 
https://doi.org/10.1504/EG.2013.052601 
40. GeViz – Who supplies to the needs of Singapore? URL: 
https://github.com/ManuGMathew/GeViz-Who-supplies-to-the-needs-of-
Singapore- (дата звернення: 01.04.2026). 
41. Government Procurement Guide for Suppliers. URL: 
https://www.gebiz.gov.sg/docs/supplier_guide_detailed.pdf (дата звернення: 
01.04.2026). 
42. Oo B., Yan Y. Procurement of construction services: a case study on 
bidding competition in Singapore public sector contracts. IOP Conference Series: 
Earth and Environmental Science. 2018. Vol. 140. DOI: 
https://doi.org/10.1088/1755-1315/140/1/012113 
43. GeBIZ – From Vision to Reality. URL: 
https://www.scribd.com/document/578968832/dh02200602-gebiz-from-vision-to-
reality (дата звернення: 01.04.2026). 
44. Mélon L., Spruk R. Long-Run Growth Impact of E-Procurement: 
Evidence from Singapore. URL: 
https://economix.fr/uploads/source/doc/seminaires/lien/singapore_final_revised.pd
f (дата звернення: 02.04.2026). 
45. PEPPOL. About. URL: https://peppol.org/about/ (дата звернення: 
02.04.2026). 
46. TED. Tenders Electronic Daily. URL: https://ted.europa.eu/en/ (дата 
звернення: 02.04.2026). 
47. Implementing the OECD Recommendation on Public Procurement in 
OECD and Partner Countries. URL: 
https://www.oecd.org/en/publications/implementing-the-oecd-recommendation-on-
public-procurement-in-oecd-and-partner-countries_02a46a58-en/ (дата звернення: 
02.04.2026). 
48. FixMyStreet. URL: https://fixmystreet.org/ (дата звернення: 
02.04.2026). 
81 
 
49. WhatDoTheyKnow. URL: https://www.whatdotheyknow.com/ (дата 
звернення: 02.04.2026). 
50. FragDenStaat. URL: https://fragdenstaat.de/en/ (дата звернення: 
04.04.2026). 
51. USAspending. URL: https://www.usaspending.gov/ (дата звернення: 
04.04.2026). 
52. TheyWorkForYou. URL: https://www.theyworkforyou.com/ (дата 
звернення: 04.04.2026). 
53. Korthagen I., Dorst H. Parliamentary Monitoring. 2020. DOI: 
https://doi.org/10.1007/978-3-030-27184-8_6 
54. Abgeordnetenwatch. URL: https://www.abgeordnetenwatch.de/ (дата 
звернення: 04.04.2026). 
55. HowTheyVote.eu. URL: https://howtheyvote.eu/ (дата звернення: 
04.04.2026). 
56. ParlTrack. URL: https://data.europa.eu/en/publications/use-
cases/parltrack (дата звернення: 04.04.2026). 
57. Ковальчук В. Громадянська участь в процесі здійснення врядування 
та легітимації публічної влади в Україні. DOI: 
https://doi.org/10.30970/jcl.4.2024.3 
58. Філіппова В. Д. Інноваційні форми «демократії участі» громадян у 
публічному управлінні. Теорія та практика державного управління і 
місцевого самоврядування. 2017. № 1. URL: http://el-zbirn-
du.at.ua/2017_1/22.pdf (дата звернення: 10.04.2026). 
59. Arnstein’s Ladder of Citizen Participation. URL: 
https://citizenshandbook.org/arnsteinsladder.html (дата звернення: 10.04.2026). 
60. Краснопольська Т. М., Милосердна І. М. Компоненти електронної 
демократії в умовах переходу до електронного правління. Актуальні проблеми 
політики : зб. наук. пр. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2020. Вип. 66. 
С. 58–64. 
61. Musiał-Karg M. E-democracy and e-tools of citizen participation on local 
level in Poland. DOI: https://doi.org/10.24989/ocg.v335.17 URL: 
82 
 
https://ocgitservice.com/demo/ceeegov2019/files/1024989_ocgv335_17.pdf (дата 
звернення: 10.04.2026). 
62. Macintosh A., Whyte A. Towards an evaluation framework for 
eParticipation. Transforming Government: People, Process and Policy. 2008. Vol. 2, 
№ 1. P. 16–30. 
63. The OECD Reinforcing Democracy Initiative. URL: 
https://www.oecd.org/en/publications/the-oecd-reinforcing-democracy-
initiative_9543bcfb-en/full-report/component-8.html (дата звернення: 
10.04.2026). 
64. Exploring New Frontiers of Citizen Participation in the Policy Cycle : 
Discussion Paper. OECD Global Forum on Building Trust and Reinforcing 
Democracy. Milan, 2024. URL: 
https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/about/programmes/reinforcing-
democracy-initiative/Exploring-New-Frontiers-of-Citizen-Participation-
Discussion-Paper.pdf (дата звернення: 10.04.2026). 
65. Панкратова В. О. Електронні консультації як засіб залучення 
громадян до прийняття рішень. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-
6018.2025.01.6 
66. Корнієвський С. Теорія та практика колаборативного врядування: 
сучасний стан та перспективи для України. Public Administration Aspects. 2025. 
Т. 13. С. 32–41. DOI: https://doi.org/10.15421/152504 
67. Peixoto T. E-Participatory Budgeting: e-Democracy from theory to 
success? URL: https://www.agora-parl.org/sites/default/files/agora-documents/E-
Participatory_Budgeting_E-Democracy_From_Theory_.pdf (дата звернення: 
10.04.2026). 
68. Жаровська І. М. Електронна петиція як форма участі громадськості у 
здійсненні публічної влади: проблемні питання. Правничий часопис 
Донецького національного університету імені Василя Стуса. 2021. С. 17–24. 
DOI: https://doi.org/10.31558/2786-5835.2021.1.2 
69. Freeman J., Quirke S. Understanding E-Democracy: Government-Led 
Initiatives for Democratic Reform. 
83 
 
70. Nurlinah, Ansar M. C., Chowdhury K. Impact of government digital 
transformation on citizen trust and participation: evidence from Gowa Regency, 
Indonesia. Frontiers in Human Dynamics. 2025. Vol. 7. DOI: 
https://doi.org/10.3389/fhumd.2025.1700582 
71. Recommendation CM/Rec(2009)1 of the Committee of Ministers to 
member states on electronic democracy (e-democracy). Council of Europe. URL: 
https://www.coe.int/t/dgap/goodgovernance/Activities/Key-
Texts/Recommendations/Recommendation_CM_Rec2009_1_en_PDF.pdf (дата 
звернення: 10.04.2026). 
72. Е-петиції: стандарти та практики е-петицій у деяких державах – 
членах Ради Європи : аналітична довідка. 20.08.2019. URL: 
https://rm.coe.int/overview-of-e-petition-systems-in-europe-ukr-fv/168096d64 
(дата звернення: 10.04.2026). 
73. Local Democracy, Economic Development and Construction Act 2009. 
URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2009/20/contents (дата звернення: 
15.04.2026). 
74. Localism Act 2011. URL: 
https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2011/20/contents (дата звернення: 
15.04.2026). 
75. Freedom of Information Act 2000. URL: 
https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2000/36/contents (дата звернення: 
15.04.2026). 
76. Government Digital Service (GDS). URL: 
https://www.gov.uk/government/organisations/government-digital-service (дата 
звернення: 15.04.2026). 
77. GOV.UK: making public service delivery digital by default. URL: 
https://www.gov.uk/government/news/launch-of-gov-uk-a-key-milestone-in-
making-public-service-delivery-digital-by-default (дата звернення: 15.04.2026). 
78. Petition Parliament and the Government. URL: 
https://www.gov.uk/petition-government (дата звернення: 27.05.2026). 
84 
 
79. House of Commons trends: E-petitions. URL: 
https://commonslibrary.parliament.uk/house-of-commons-trends-e-petitions (дата 
звернення: 15.04.2026). 
80. Open petitions. UK Parliament. URL: https://petition.parliament.uk/ (дата 
звернення: 15.04.2026). 
81. Petitions Committee. UK Parliament. URL: 
https://committees.parliament.uk/committee/326/petitions-committee (дата 
звернення: 15.04.2026). 
82. Ghaz T. Are online petitions useful? Parliamentary petitions in UK 
democracy. URL: https://consoc.org.uk/blog-are-online-petitions-useful (дата 
звернення: 15.04.2026). 
83. Goodhind W. Why the UK’s e-petitions platform is not living up to its 
democratic potential. URL: https://blogs.lse.ac.uk/politicsandpolicy/why-the-uks-e-
petitions-platform-is-not-living-up-to-its-democratic-potential (дата звернення: 
21.04.2026). 
84. Policy papers and consultations. GOV.UK. URL: 
https://www.gov.uk/search/policy-papers-and-consultations (дата звернення: 
21.04.2026). 
85. EFF Submission to UK Consultation on Digital ID. URL: 
https://www.eff.org/deeplinks/2026/05/eff-submission-uk-consultation-digital-id 
(дата звернення: 21.04.2026). 
86. UK drops plans for mandatory digital ID for workers in latest U-turn, 
media reports. Reuters. 2026. URL: https://www.reuters.com/world/uk/uk-drops-
plans-mandatory-digital-id-workers-latest-u-turn-media-reports-2026-01-13 (дата 
звернення: 21.04.2026). 
87. Ministers to ask 100 UK citizens to advise on digital ID plans. The 
Guardian. 2026. URL: 
https://www.theguardian.com/politics/2026/mar/09/ministers-to-ask-randomly-
selected-britons-to-feed-into-digital-id-consultation (дата звернення: 21.04.2026). 
88. Digital democracy in Taiwan. URL: 
https://en.wikipedia.org/wiki/Digital_democracy_in_Taiwan (дата звернення: 
21.04.2026). 
85 
 
89. Using Digital Technology to Write Digital Laws. URL: 
https://congress.crowd.law/case-vtaiwan.html (дата звернення: 21.04.2026). 
90. vTaiwan. URL: https://info.vtaiwan.tw/ (дата звернення: 21.04.2026). 
91. Consensus Building in Taiwan, the Poster Child of Digital Democracy. 
URL: https://democracy-technologies.org/participation/consensus-building-in-
taiwan (дата звернення: 21.04.2026). 
92. Pol.is. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Pol.is (дата звернення: 
21.04.2026). 
93. Polis is an open-source platform that helps entire cities, states, or even 
countries find common ground on complex issues. URL: https://pol.is/home2 (дата 
звернення: 21.04.2026). 
94. JOIN Platform. URL: https://join.gov.tw/ (дата звернення: 21.04.2026). 
95. Taiwan – Exploring Worldwide Democratic Innovations. URL: 
https://europeandemocracyhub.epd.eu/exploring-worldwide-democratic-
innovations-taiwan (дата звернення: 21.04.2026). 
96. Berman P., Lin S. Y., Griffin J. The Missing Half of Open Government. 
2025. URL: https://www.radicalxchange.org/updates/blog/the-missing-half-of-
open-government (дата звернення: 25.04.2026). 
97. The survey report of the JOIN Platform in 2020 / National Development 
Council. URL: https://ws.ndc.gov.tw/Download.ashx (дата звернення: 
25.04.2026). 
98. g0v International. URL: https://g0v.tw/intl/en/ (дата звернення: 
25.04.2026). 
99. g0v movement. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/G0v_movement 
(дата звернення: 25.04.2026). 
100. Проєкт Концепції цифрової трансформації України (Цифровий 
порядок денний) на період до 2030 року. URL: 
https://storage.thedigital.gov.ua/files/1/b1/e95d68fdcf4adc82be5e847178ef7b11.pd
f (дата звернення: 17.05.2026). 
101. Prozorro. Офіційний вебсайт. URL: https://prozorro.gov.ua/ (дата 
звернення: 25.04.2026). 
86 
 
102. Прозорість у державних закупівлях (Prozorro) (UA0073). Open 
Government Partnership. URL: 
https://www.opengovpartnership.org/members/ukraine/commitments/UA0073 
(дата звернення: 25.04.2026). 
103. Dozorro. Офіційний вебсайт. URL: https://dozorro.org/ (дата 
звернення: 25.04.2026). 
104. From the fires of revolution, Ukraine is reinventing government. Wired. 
URL: https://www.wired.com/story/ukraine-revolution-government-procurement/ 
(дата звернення: 25.04.2026). 
105. GovTech Prozorro. URL: 
https://digitalstate.gov.ua/projects/govtech/prozorro (дата звернення: 25.04.2026). 
106. Обсяг конкурентних закупівель в Україні зріс з 616,8 млрд гривень 
у 2023 році до 841 млрд гривень у 2024 році. Prozorro. URL: 
https://prozorro.gov.ua/en/news/obsyag-konkurentnyh-zakupivel-v-ukrayini-zris-z-
6168-milyarda-u-2023-roci-do-841-milyarda-gryven-u-2024-roci (дата звернення: 
25.04.2026). 
107. Prozorro — проект GovTech, який реформував закупівлі. URL: 
https://apolitical.co/en/articles/prozorro-the-govtech-project-that-reformed-
procurement-129 (дата звернення: 25.04.2026). 
108. Державні закупівлі без ажіотажу: ключові зміни в галузі за 
останній рік. Transparency International Ukraine. URL: https://ti-
ukraine.org/en/news/public-procurement-without-the-hype-key-industry-changes-
over-the-past-year/ (дата звернення: 25.04.2026). 
109. The Impact of the Prozorro Procurement System on the Ukrainian 
Economy / European Bank for Reconstruction and Development. 
110. Чому і як громадськість повинна контролювати державні закупівлі 
у 2025 році. Transparency International Ukraine. URL: https://ti-
ukraine.org/en/blogs/why-and-how-the-public-should-monitor-public-
procurement-in-2025/ (дата звернення: 27.04.2026). 
111. Єдиний державний вебпортал відкритих даних. URL: 
https://data.gov.ua/ (дата звернення: 27.04.2026). 
87 
 
112. Єдиний вебпортал використання публічних коштів. URL: 
https://spending.gov.ua/new (дата звернення: 27.04.2026). 
113. Про відкритість використання публічних коштів : Закон України. 
114. Open Budget. URL: https://openbudget.gov.ua/ (дата звернення: 
27.04.2026). 
115. Відкриті дані: як міста і держава проходять євротест на прозорість? 
Transparency International Ukraine. URL: https://ti-ukraine.org/research/vidkryti-
dani-yak-mista-i-derzhava-prohodyat-yevrotest-na-prozorist/ (дата звернення: 
27.04.2026). 
116. Дія. Єдиний державний вебпортал електронних послуг. URL: 
https://diia.gov.ua/ (дата звернення: 27.04.2026). 
117. Підсумки 2025: які послуги в Дії були найпопулярнішими серед 
українців. Міністерство цифрової трансформації України. URL: 
https://thedigital.gov.ua/news/progress/pidsumky-2025-iaki-posluhy-v-diyi-buly-
naypopuliarnishymy-sered-ukrayintsiv (дата звернення: 27.04.2026). 
118. Кількість користувачів «Дії» зросла до 24 мільйонів. URL: 
https://fintechinsider.com.ua/kilkist-korystuvachiv-diyi-zrosla-do-24-miljoniv 
(дата звернення: 27.04.2026). 
119. Від супутникового зв’язку до ШІ-асистента в Дії та оборонних 
технологій: підсумки Мінцифри у 2025 році. Міністерство цифрової 
трансформації України. URL: https://thedigital.gov.ua/news/progress/vid-shi-
asystenta-v-diyi-do-suputnykovoho-zviazku-ta-oboronnykh-tekhnolohiy-
pidsumky-mintsyfry-u-2025-rotsi (дата звернення: 27.04.2026). 
120. Держава без черг і паперів: уже 23+ мільйони українців 
користуються Дією. URL: https://diia.gov.ua/news/derzhava-bez-cherh-i-paperiv-
uzhe-23-miliony-ukraintsiv-korystuiutsia-diieiu (дата звернення: 27.04.2026). 
121. У Дії зареєструвалися понад 23 млн українців – щодня в 
застосунку 1,2 млн користувачів. LIGA.Tech. URL: 
https://tech.liga.net/ua/technology/novosti/u-diia-zareiestruvalysia-ponad-23-mln-
ukraintsiv-shchodnia-v-zastosunku-1-2-mln-korystuvachiv (дата звернення: 
30.04.2026). 
88 
 
122. Підсумки роботи Мінцифри за 2025 рік. URL: 
https://2025.thedigital.gov.ua/ (дата звернення: 30.04.2026). 
123. Вже 59 % українців користуються цифровими державними 
послугами, найчастіше у «Дії». Укрінформ. URL: 
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4083601-vze-59-ukrainciv-koristuutsa-
cifrovimi-derzavnimi-poslugami-najcastise-u-dii.html (дата звернення: 
30.04.2026). 
124. Opinions and Views of Ukrainians on State Electronic Services in 2024 
: analytical report. UNDP Ukraine. URL: 
https://www.undp.org/ukraine/publications/analytical-report-opinions-and-views-
ukrainians-state-electronic-services-2024 (дата звернення: 30.04.2026). 
125. 59 % українців користуються електронними державними 
послугами, згідно з дослідженням, підтриманим ПРООН. UNDP Ukraine. URL: 
https://www.undp.org/ukraine/press-releases/59-ukrainians-use-government-e-
services-undp-backed-study-finds (дата звернення: 30.04.2026) 
126. Про заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів 
виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січ. 2002 р. № 
3. 
127. Рейтинг прозорості 2024: як міста впорались із новими викликами? 
Transparency International Ukraine. URL: https://ti-ukraine.org/research/rejtyng-
prozorosti-2024-yak-mista-vporalys-iz-novymy-vyklykamy/ (дата звернення: 
30.04.2026). 
128. Відкриті дані: як міста і держава проходять євротест на прозорість? 
Transparent Cities. URL: https://transparentcities.in.ua/articles/vidkryti-dani-yak-
mista-i-derzhava-prokhodiat-yevrotest-na-prozorist (дата звернення: 30.04.2026). 
129. E-Governance for Accountability and Participation (EGAP): 
електронна демократія. URL: https://egap.in.ua/project/e_dem (дата звернення: 
30.04.2026). 
130. E-Dem. Єдина платформа місцевої електронної демократії. URL: 
https://e-dem.ua/ (дата звернення: 30.04.2026). 
131. Статистика електронних петицій E-Dem. URL: https://stat.e-
dem.ua/petitions (дата звернення: 02.05.2026). 
89 
 
132. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовт. 1996 р. № 
393/96-ВР. 
133. Про порядок розгляду електронної петиції, адресованої 
Президентові України : Указ Президента України від 28 серп. 2015 р. № 
523/2015. 
134. Майже 4,3 % електронних петицій до президента набрали 
необхідну кількість голосів за час дії сервісу. Interfax-Україна. URL: 
https://interfax.com.ua/news/general/1038335.html (дата звернення: 02.05.2026). 
135. Коли влада слухає: успішні кейси петицій в Україні. URL: 
https://parlament.org.ua/analytics/kejsy-petyczij-v-ukrayini (дата звернення: 
02.05.2026). 
136. Електронні петиції до Президента України. URL: 
https://petition.president.gov.ua/ (дата звернення: 02.05.2026). 
137. До Кабміну надійшло 4619 електронних петицій, розглянуто – 36. 
LB.ua. URL: 
https://lb.ua/society/2025/01/02/653359_kabminu_nadiyshlo_4619_elektronnih.ht
ml (дата звернення: 02.05.2026). 
138. How Participatory Budgeting Influences Local Decision-Making in 
Ukraine. EGAP. URL: 
https://api.egap.in.ua/storage/uploads/images/publication/how_participatory_budge
ting_influences_local_decision_making_in_ukraine/EGAP_onepager_Participator
y%20Budget_revII_EN.pdf (дата звернення: 02.05.2026). 
139. Громадський бюджет E-Dem. URL: https://budget.e-dem.ua/ (дата 
звернення: 02.05.2026). 
140. Бути громадському бюджетуванню під час воєнного стану, чи ні? 
Децентралізація. URL: https://www.decentralization.ua/news/18441 (дата 
звернення: 02.05.2026). 
141. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації 
державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 2010 
р. № 996. 
90 
 
142. Панкратова В. О. Електронні консультації як засіб залучення 
громадян до прийняття рішень. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. 
DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.6 
143. Рівень залученості громадськості до прийняття рішень: результати 
дослідження. URL: https://cid.center/analytics/level-of-public-involvement/ (дата 
звернення: 02.05.2026).
Репозиторій ЧДТУ
