Напрями реформування системи первинної медико-санітарної допомоги в Україні

Горбик, Лариса Віталіївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10026
Title:	Напрями реформування системи первинної медико-санітарної допомоги в Україні
Authors:	Григор, Олег Олександрович Горбик, Лариса Віталіївна
Keywords:	здоров’я;медична сфера;первинна медико-санітарна допомога;пацієнт-орієнтована модель;система охорони здоров’я
Issue Date:	2020
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 109 сторінок, 21 таблицю, 14 рисунків, список використаних джерел з 67 найменувань. Об’єктом дослідження є система первинної медико-санітарної допомоги. Предмет дослідження — напрями удосконалення системи первинної медико-санітарної допомоги в Україні. Метою кваліфікаційної роботи магістра є виявлення проблем та розробка подальших напрямів реформування системи первинної медико-санітарної допомоги в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідження концептуальних засад первинної медико-санітарної допомоги; вивчення інноваційних моделей первинної медико-санітарної допомоги та зарубіжного досвіду впровадження інновацій в цій сфері; аналіз нормативної та інституційної бази функціонування первинної ланки медичної допомоги в Україні; аналіз ефективності реформування системи первинної медико-санітарної допомоги та виявлення існуючих проблем; пошук та обґрунтування напрямів подальшого реформування системи первинної медико-санітарної допомоги. За результатами дослідження здійснено комплексний аналіз стану реформування системи первинної медико-санітарної допомоги та пошук шляхів підвищення її ефективності. Одержані результати можуть бути використані для подальших напрямів реформування системи первинної медико-санітарної допомоги, а також для удосконалення діяльності надавачів первинної медичної допомоги.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10026
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Горбик.pdf Restricted Access		1.34 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
 до кваліфікаційної роботи 
магістра 
 
 
на тему: «Напрями реформування системи первинної медико-
санітарної допомоги в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка  2 курсу, групи ЗПУАМ-910 
Спеціальності 281 Публічне управління та 
адміністрування 
                                                                ___________________Горбик Л.В.________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _____Григор О. О._______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                              Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси 2020 року 
  
4  
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП……………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ  
РОЗВИТКУ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ… 8 
1.1 Розвиток концепції первинної медико-санітарної допомоги……. 8 
1.2  Інноваційна спрямованість розвитку первинної медико-  
санітарної допомоги ……………………………………………………. 15 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ СТАНУ РЕФОРМУВАННЯ ПЕРВИННОЇ  
ЛАНКИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ……………………… 34 
2.1 Аналіз нормативної та інституційної бази функціонування  
первинної ланки медичної допомоги в Україні………………………. 34 
2.2 Модель фінансування закладів ПМД в Україні та оцінка її  
ефективності…………………………………………………………….. 48 
РОЗДІЛ 3 ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ РЕФОРМУВАННЯ  
ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ……………….. 66 
3.1 Побудова пацієнт-орієнтованої моделі – основа ефективної  
реформи системи охорони здоров’я……………………………………. 66 
3.2 Запровадження систем управління якістю в медичній сфері…….. 72 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 97 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 101 
  
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Загальновизнано, що ключову роль у забезпеченні здоров’я населення 
відграє первинна медико-санітарна допомога. Ефективна організація та 
функціонування цієї ланки системи охорони здоров’я визначає загальний 
рівень ефективності всієї системи загалом будь-якої країни. Протягом 
тривалого часу напрацьовано численні моделі, форми та механізми первинної 
санітарно-медичної допомоги. Кожна країна намагається вибрати та 
адаптувати існуючи моделі до своїх потреб і реалій, щоб побудувати сильну 
та ефективну систему первинної медико-санітарної допомоги, яка здатна 
задовільнити потреби у медичних послугах переважної більшості населення.  
Україна також вступила на шлях реформування первинної медичної 
ланки у 2017 році і за ці роки досягла значного поступу в даному процесі. Але 
зрозуміло, що сильна та стійка система не може бути побудована одразу. Це 
тривалий та системний процес зі створення відповідних умов (законодавчих, 
ресурсних, інформаційних тощо) як на рівні держави, так і на рівні самих 
надавачів медичних послуг. Тому система первинної медико-санітарної 
допомоги потребує подальшого реформування та удосконалення, що і 
визначає актуальність обраного дослідження. 
Питаннями важливості, особливостей побудови, існуючих проблем у 
організації та функціонуванні первинної ланки надання медичної допомоги 
присвячено низку міжнародних документів та досліджень ВООЗ і його 
регіональних комітетів, Світового банку,  Агентства США з міжнародного 
розвитку. Різни аспекти первинної медико-санітарної допомоги розглядали 
такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Д. Крінгос, В. Боерма, А. Хатчінсон, Р. 
Салтман, Д. баценко, П. Брагінський, М. Бучма, Ю. Вороненко, В. Горачук, В. 
Животенюк, А. Круть, Є. Кульгінський, В. Лехан, Л. Крячкова, В. Волчек, К. 
Надутий, О. Толстанов, В. Ніколаєнко, О. Осадчий, О. Устінов, І. Фуртак, І. 
6 
 
Парбецька, Н. Верес, Б. Самчук, О. Щербінська, Г. Слабкий, О. Юрківська, О. 
Яковлева та інші. 
Мета дослідження полягає у виявлені проблем та розробці подальших 
напрямів реформування системи первинної медико-санітарної допомоги в 
Україні. 
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
− дослідження концептуальних засад первинної медико-санітарної 
допомоги; 
− вивчення інноваційних моделей первинної медико-санітарної 
допомоги та зарубіжного досвіду впровадження інновацій в цій сфері; 
− аналіз нормативної та інституційної бази функціонування первинної 
ланки медичної допомоги в Україні; 
− аналіз ефективності реформування системи первинної медико-
санітарної допомоги та виявлення існуючих проблем; 
− пошук та обґрунтування напрямів подальшого реформування 
системи первинної медико-санітарної допомоги. 
Об’єкт дослідження – система первинної медико-санітарної допомоги. 
Предмет дослідження – напрями удосконалення системи первинної 
медико-санітарної допомоги в Україні. 
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи: 
загальнонаукові, такі як абстрагування, аналізу, історичний і логічний, 
моделювання; емпіричного дослідження, такі як  порівняння, спостереження. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в здійсненні 
комплексного дослідження стану реформування системи первинної медико-
санітарної допомоги та пошук шляхів підвищення її ефективності 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших напрямів реформування 
системи первинної медико-санітарної допомоги, а також для удосконалення 
діяльності надавачів первинної медичної допомоги. 
7 
 
Апробація дослідження. Горбик Л. В. Побудова пацієнт-орієнтованої 
моделі – основа ефективної реформи системи охорони здоров’я. Матеріали 
ХХІ Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія і практика 
сучасної економіки». Черкаси: ЧДТУ, 2020. 135 с., с.19-21. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 109 сторінок. Список 
використаних джерел складається з 67 найменувань, 21 таблиці, 14 рисунків. 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ 
ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ 
 
 
1.1 Розвиток концепції первинної медико-санітарної допомоги 
 
Концепція первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) була 
сформульована в Алма-Атинській декларації 12 вересня 1978 року згідно з 
якою ця форма надання допомоги «є першим рівнем контакту окремих осіб, 
сім’ї та громади з національною системою охорони здоров’я, максимально 
наближає медико-санітарну допомогу до місця проживання і роботи людей» 
[6]. 
Характеризуючи ПМСД як «перший етап безперервного процесу 
охорони здоров’я», Декларація підкреслює всеосяжну і міжгалузеву природу 
ПМСД, що об’єднує підтримку і зміцнення здоров’я людей, профілактику 
хвороб, належне лікування поширених захворювань і заходи громадського 
охорони здоров’я, спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами. 
В декларації визначено, що первинна медико-санітарна допомога: 
1. Відображає і розвивається відповідно до економічних умовам і 
характерних соціально-культурних та політичних рис країни і її громад, 
розвивається і базується на застосуванні відповідних результатів соціальних, 
медико-біологічних і організаційних наукових досліджень медико-санітарних 
служб, а також досвіду громадської охорони здоров’я. 
2. Націлена на вирішення основних медико-санітарних проблем в 
громаді і забезпечує відповідно служби оздоровлення, профілактики, 
лікування та реабілітації. 
3. Включає, як мінімум: просвіту з найбільш важливих проблем охорони 
здоров’я і методів їх попередження та вирішення, сприяння забезпеченню 
раціонального харчування, доброякісного водопостачання і проведення 
9 
 
основних санітарних заходів; охорону здоров’я матері і дитини, в тому числі 
планування сім’ї; імунізацію проти основних інфекційних захворювань; 
профілактику ендемічних в даному районі хвороб і боротьбу з ними; 
відповідне лікування поширених захворювань і травм; і забезпечення 
основними лікарськими засобами. 
4. Охоплює крім охорони здоров’я всі інші суміжні сектори і аспекти 
розвитку на національному рівні та рівні громади і, зокрема, сільське 
господарство, тваринництво, забезпечення продовольством, промисловість, 
освіта, житлове будівництво, громадські роботи та засоби зв’язку; і вимагає 
координації діяльності всіх цих секторів. 
5. Вимагає максимальної самозабезпеченості громади та окремих осіб, 
сприяє цьому, забезпечуючи їх участь у плануванні, організації, здійсненні та 
контролі за медико-санітарною допомогою при найбільш повному 
використанні місцевих, національних та інших наявних ресурсів для цього 
розвиває шляхом відповідного освіти навички участі населення в цій роботі. 
6.Повинна підтримуватися інтегрованими, функціональними та 
взаємопов’язаними системами консультативної допомоги, спрямованими на 
прогресивне поліпшення всеосяжного медико-санітарного забезпечення всіх 
людей з приділенням першочергової уваги найбільш нужденним групам 
населення. 
7. Спирається на місцевому і більш високих рівнях на працівників 
охорони здоров’я, включаючи, де це можливо, лікарів, медсестер, акушерок, 
допоміжний персонал і громадських працівників, а також при необхідності на 
традиційних лікарів, відповідно підготовлених з соціальної та професійної 
точок зору для роботи в складі бригади охорони здоров’я і для задоволення 
медико-санітарних потреб населення [6]. 
ВООЗ визнає ПМСД найважливішим елементом національних систем 
охорони здоров’я [37]. 
ВООЗ визначила п’ять основних елементів ПМП для досягнення 
здоров’я для всіх. 
10 
 
− зменшення ізоляції та соціальних нерівностей в охороні здоров’я 
(реформи для забезпечення загального охоплення); 
− організація служб охорони здоров’я, орієнтованих на потреби і 
очікування людей (реформи в області доставки послуг); 
− інтеграція аспектів здоров’я у всі сектори (реформи суспільної 
політики); 
− проведення політичного діалогу відповідно до моделей 
співробітництва (реформи в області лідерства); 
− розширення участі зацікавлених сторін [38]. 
Організація економічного співробітництва та розвитку в своїй доповіді 
«Health at a glance» в 2015 році також наголошує, що досягнення високого 
рівня надання первинної медичної допомоги (ПМД) є першочерговим 
завданням практично для кожної країни, яка входить до складу OECD [1].  
У резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/RES/67/81 «Здоров’я 
населення світу і зовнішня політика», наголошується, що «ефективне і стійке 
у фінансовому плані впровадження загального медичного забезпечення 
ґрунтується на надійних і ефективних системах охорони здоров’я, які 
забезпечують всеосяжне первинне медико-санітарне обслуговування…», 
включаючи «широкомасштабні державні заходи в галузі охорони здоров’я» 
[54]. 
В Європейському регіоні за останні десятиліття було розроблено безліч 
напрямків політики і стратегій і приймалися численні резолюції. Вони 
служили каталізатором для розвитку соціально справедливих, ефективних і 
результативних систем ПМСД, які б гнучко реагували на потреби людей. Ці 
стратегічні інструменти були націлені на просування концептуального 
бачення Алма-Атинській декларації 1978 року.  
У 1996 р в Люблінської хартії щодо реформування охорони здоров’я в 
Європі був сформульований звід принципів, на основі яких системи охорони 
здоров’я могли б забезпечити вдосконалення медичної допомоги в державах-
11 
 
членах. Ці принципи протягом двох останніх десятиліть визначали регіональні 
процеси реформування систем охорони здоров’я, так щоб вони були 
«продиктовані цінностями», «націлені на покращення здоров'я», «орієнтовані 
на задоволення потреб людей», «спрямовані на підвищення якості», 
«засновані на надійній системі фінансування» і «орієнтовані на первинну 
медико-санітарну допомогу» [16]. 
Резолюція EUR/RC55/R8, була прийнята в 2005 р на 55-й сесії 
Європейського регіонального комітету ВООЗ і була присвячена питанням 
зміцнення європейських систем охорони здоров’я на основі ПМСД шляхом 
мобілізації необхідних фінансових і людських ресурсів і розробки та 
здійснення стратегій реформування систем охорони здоров’я на рівні країн 
[47]. Резолюція EUR/RC57/R1, прийнята в 2007 р на 57-й сесії Регіонального 
комітету, містила наполегливий заклик до держав-членів «розробляти, 
впроваджувати і забезпечувати широкомасштабне здійснення стратегій 
розвитку кадрів в якості одного з елементів розвитку систем охорони 
здоров’я» та орієнтувати «кадрове планування на досягнення здоров’я для всіх 
на першому етапі на рівні первинної медико-санітарної допомоги» [48].  Ці 
принципи і завдання були підтверджені в 2009 р в прийнятій на 59-й сесії 
Регіонального комітету резолюції EUR/ RC59/ R4 «Стратегії розвитку 
кадрових ресурсів охорони здоров’я в Європейському регіоні ВООЗ» [49].   
У 2008 році «Талліннська хартія: системи охорони здоров’я для здоров’я 
і благополуччя» [59] знову підтвердила цінності, проголошені в Алма-
Атинській декларації і в Люблінської хартії. Прийнявши Хартію, держави-
члени взяли на себе зобов’язання зміцнювати системи охорони здоров’я з 
метою поліпшення здоров’я людей, що позитивно впливає на економічний і 
соціальний розвиток. У Талліннської хартії була визнана важливість 
ефективної ПМСД для надання високоякісних послуг охорони здоров’я для 
всіх в цілях поліпшення показників здоров’я [59]. 
У відповідь на глобальну економічну кризу 2008 року, яка стала 
причиною фінансових труднощів і ризиків для систем охорони здоров’я та 
12 
 
здоров’я людей в європейських країнах, 59-я сесія Регіонального комітету 
підтвердила принципи Талліннської хартії і закликала країни продовжувати 
інвестування в системи охорони здоров’я, забезпечувати доступ до послуг 
охорони здоров’я та «зберегти послуги громадського охорони здоров’я і 
первинної медико-санітарної допомоги, що дають реальний ефект при 
найменших витратах» [50].   
У 2012 р на 62-й сесії Регіонального комітету держави-члени затвердили 
Європейський план дій по зміцненню потенціалу та послуг громадського 
охорони здоров’я [52].  В цьому плані були викладені 10 основних 
оперативних функцій громадської охорони здоров’я, які за підтримки з боку 
Європейського регіонального бюро ВООЗ необхідно впровадити на рівні 
країн, і визначено шляхи подальшого розвитку послуг, спрямованих на 
зміцнення здоров’я та профілактику хвороб і здійснюваних за допомогою 
ПМСД [35]. 
Ці стратегії і рішення в своїй сукупності послужили основою для 
подальшої розробки в Європейському регіональному бюро концептуального 
бачення, цінностей, головних напрямків і підходів для нової європейської 
політики охорони здоров’я Здоров’я-2020 [16; 51].   
У політиці Здоров’я-2020 сформульовано концептуальне бачення 
ПМСД в Європі. Ця стратегія ґрунтується на цінностях «загального рівного 
доступу та солідарності» в частині організації та фінансування систем охорони 
здоров’я і націлена на «поліпшення здоров’я для всіх і скорочення нерівностей 
щодо здоров’я» в Європі за допомогою загальнодержавного підходу і 
принципу участі всього суспільства [16].   
У наступній резолюції EUR/C66/5, прийнятої в 2016 р на 66-й сесії 
Регіонального комітету, констатується необхідність розробити план дій по 
зміцненню систем охорони здоров’я, орієнтованих на потреби людей, за 
допомогою надання інтегрованих і координованих послуг охорони здоров’я, і 
дається рекомендація «переорієнтувати формат послуг, що надаються 
протягом усього циклу спадкової допомоги і на всіх етапах життя, приділяючи 
13 
 
першочергову увагу інтеграції первинної медико-санітарної допомоги,  
послуг, що надаються на базі місцевих громад, і стаціонарної допомоги» [53].   
Крім того, в резолюції міститься заклик до корінних перетворень і 
впровадження інновацій, що дозволяють «формувати в рамках систем охорони 
здоров’я умови, які забезпечать оптимальну ефективність надання послуг, що 
виражається в їх якості, результативності та продуктивності, а також в 
загальному поліпшенні показників здоров’я людей, створюючи при цьому 
можливості для здійснення стійких змін в масштабах всієї системи шляхом 
реорганізації механізму підзвітності, узгодження стимулів, проведення 
підготовки компетентних кадрів, сприяння відповідальному використанню 
лікарських засобів, застосування інноваційних технологій охорони здоров’я та 
широкого впровадження електронної системи охорони здоров’я» [53].  
Отже, ВООЗ визначила 4 основні напрями розвитку первинної 
допомоги: 
1. Сприяння досягненню рівності, солідарності та соціальної 
справедливості щодо здоров’я населення за рахунок забезпечення 
універсального доступу та соціального захисту здоров’я.  
2. Забезпечення людино-орієнтованого підходу, що враховує потреби та 
очікування людей, з метою підвищення результативності та ефективності 
медичних послуг для населення.  
3. Підвищення рівня здоров’я громад шляхом інтеграції ПМД і заходів 
громадського здоров’я.  
4. Зміна принципів управління закладами ПМД шляхом відмови від 
командно-адміністративних методів управління та впровадження 
гармонізованого, репрезентативного, соціально інтегрованого, заснованого на 
переговорах методу управління [37]. 
В таблиці 1.1 представлено особливості, які відрізняють традиційну 
медичну допомогу від первинної допомоги, орієнтованої на пацієнта 
 
14 
 
Таблиця 1.1 – Особливості, які відрізняють традиційну медичну 
допомогу від первинної допомоги, орієнтованої на пацієнта 
Традиційна амбулаторна Програми боротьби з Первинна допомога, 
допомога в клініках та хворобами орієнтована на пацієнта 
поліклінічних відділеннях 
Першочергова увагу Першочергова увага Першочергова увага 
приділяється хворобі та її надається захворюванням, приділяється потребам 
лікуванню які мають пріоритетне пацієнта в області 
значення медицини 
Взаємодія обмежується Взаємодія обмежується Тривалі персональні 
моментом консультації рамками реалізації відносини 
програми 
Епізодична медична Передбачені програмою Всеохоплююча безперервна 
допомога заходи по боротьбі із допомога, орієнтована на 
захворюванням пацієнта 
Відповідальність Відповідальність за Відповідальність за стан 
обмежується дієвою та досягнення цілей в області здоров’я усіх членів 
безпечною порадою боротьби із громади протягом всього 
пацієнту під час захворюваннями в цільовій життєвого циклу; 
консультації групі населення відповідальність за 
боротьбу з факторами, які 
негативно впливають на 
здоров’я 
Користувачі є споживачами Групи населення є Люди є партнерами, які 
послуг, які набувають об’єктом, на який беруть участь у вирішенні 
спрямовані заходи по питань, які стосуються їх 
боротьбі із захворюванням власного здоров’я та 
здоров’я громади 
Джерело: [37] 
Головним завданням надавача ПМД є забезпечення населення 
комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної і 
пацієнторієнтованої ПМД, спрямованої на задоволення потреб населення у 
відновленні та збереженні здоров’я, профілактику розвитку захворювань, 
зменшення потреби в госпіталізації та покращення якості життя [7]. 
Організація та надання послуг з ПМД спирається на такі принципи:  
– безпечність – надання послуг з ПМД у спосіб, що мінімізує ризики 
завдати шкоду пацієнтові, зокрема ту, якій можна запобігти, а також зменшує 
можливість медичних помилок;  
– результативність – досягнення найкращих результатів через надання 
послуг з ПМД на основі наукових знань та принципів доказової медицини;  
– своєчасність – зниження затримок у наданні послуг ПМД;  
15 
 
– економічна ефективність – надання послуг з ПМД таким чином, щоб 
максимізувати використання ресурсів та уникнути неефективних витрат;  
– недискримінація – надання послуг ПМД, якість якої не відрізняється 
залежно від статі, гендеру, сексуальної орієнтації, раси, кольору шкіри, 
національності, місця проживання, майнового стану, соціального статусу, 
стану здоров’я, політичних, релігійних чи інших переконань, за мовними або 
іншими ознаками;  
– орієнтованість на людину – надання послуг ПМД у спосіб, що враховує 
індивідуальні потреби осіб, яким ці послуги надаються [7]. 
 
1.2  Інноваційна спрямованість розвитку первинної медико-
санітарної допомоги  
 
Європейські держави-члени успішно впроваджують інноваційні моделі 
ПМСД, що дозволяють зміцнити соціальну справедливість, добитися більшої 
ефективності, результативності, гнучкого реагування на потреби людей і 
стійкості своїх систем охорони здоров’я до несприятливих зовнішніх впливів, 
а також поліпшити показники здоров’я, підвищити рівень задоволеності 
користувачів і скоротити фінансові ризики [35].  
Кожна з інноваційних моделей має конкретні характеристики, які 
відображають різні умови розробки та впровадження, проте всі вони мають і 
безліч спільних рис. Інноваційні моделі ПМСД, що з’явилися в 
Європейському регіоні, характеризуються такими десятьма важливими 
особливостями (рис. 1.1) [8; 44]. 
1. Орієнтація на потреби людей. Комплексна спрямованість не на окремі 
хвороби, а на потреби індивідуума в цілому. 
2. Інтеграція. Об’єднання окремих втручань з приводу конкретних 
захворювань з метою надання комплексної, орієнтованої на потреби людей 
допомоги та забезпечення охорони громадського здоров’я, а також 
консолідація зусиль в області зміцнення здоров’я, профілактики, діагности, 
16 
 
лікування і догляду за допомогою діяльності багатопрофільних бригад, 
здатних надавати належну допомогу пацієнтам з поліморбідними станами. 
 Особливості інноваційних моделей ПМСД 
 
 Орієнтація на потреби людей 
 
Інтеграція 
 
Координація 
 
 Всебічний характер 
 
Наступність  
 
Особлива увага до потреб населення 
 
 Інклюзивність 
 
Підзвітність 
 
 Міцна база фактичних даних 
 Технологічна інтеграція 
 
Рисунок 1.1 –  Особливості інноваційних моделей ПМСД 
Джерело: [35] 
 
3 Координація. Йдеться про забезпечення узгодженості заходів з 
надання допомоги конкретному пацієнту за допомогою маршрутів 
комплексного надання послуг на всіх етапах та всіма службами про 
координацію втручань на індивідуальному рівні і в сфері громадської охорони 
здоров’я на всіх етапах життя, а також про координацію міжсекторальних дій, 
спрямованих на соціальні детермінанти здоров’я. 
4. Всебічний характер. Надання основного набору втручань в рамках 
всього ланцюжка медичних послуг, включаючи санітарну освіту та зміцнення 
здоров’я, скринінг, профілактику хвороб, діагностику, надання допомоги при 
17 
 
гострих і хронічних станах (в тому числі психічних розладах) і численні 
порушення здоров’я, забезпечення паліативної допомоги, а також догляду на 
кінцевому відрізку життя. 
5. Наступність. Надання всього необхідного обсягу допомоги з 
дотриманням безперервності і послідовності на всіх етапах життя для окремих 
осіб, сімей і груп населення. 
6. Особлива увага до потреб населення. Підвищена відповідальність за 
охорону здоров’я та благополуччя населення, включаючи соціальні 
детермінанти здоров’я. 
7. Інклюзивність. Надання прав і можливостей багатопрофільним 
медичним бригадам, громадянам і громадам для широкої участі в процесах 
вибору, планування та надання послуг. 
8. Підзвітність. Ключова умова ефективного надання високоякісних, 
безпечних і гнучко реагуючих послуг з вимірними результатами, які є 
прозорими і загальнодоступними. 
9. Міцна база фактичних даних. Створюється завдяки культурі 
ретельних досліджень, професійного розвитку, застосування методичних 
посібників, маршрутів надання комплексної допомоги і систем на підтримку 
прийняття рішень. 
10. Технологічна інтеграція. Використання відповідних технологій, 
даних і аналітичних рішень для комплексного і безперебійного надання 
інформації на індивідуальному рівні з метою забезпечення максимальної 
ефективності, результативності, гнучкого реагування і належного характеру 
наданої допомоги [35]. 
Крім зазначених вище особливостей інноваційного розвитку ПМСД, 
виділяють 11 важливих організаційних принципів для перетворення ПМСД. 
Ці принципи корисно враховувати в країнах при плануванні переходу до 
інноваційних, всебічних, орієнтованих на потреби людей і координованим 
моделям ПМСД [8; 44]: 
18 
 
1. Стратегічний підхід до перетворення з ретельним визначенням 
послідовності змін. Наявність чіткої стратегії допомагає визначити 
концептуальне бачення ПМСД і залучити зацікавлені сторони в процес 
спільного формулювання проблем і розробки шляхів їх вирішення. Поряд з 
цим необхідно ретельно планувати поетапний  процес реалізації з урахуванням 
місцевих реалій, можливостей і на основі безперервного зробити висновки з 
досвіду. 
2. Чіткий опис концепції та процесу перетворення ПМСД. Чіткий опис 
має найважливіше значення для обґрунтування перетворень в ПМСД, 
роз’яснення користі для зацікавлених сторін і легітимізації змін. 
3. Реальне і стійке лідерство. Стале політичне і організаційне лідерство 
має ключове значення для впровадження нових нормативно-правових 
інструментів і стратегій, здійснення стратегічних змін та організаційного 
закріплення перетворень ПМСД. 
4. Позиціонування ПМСД як центрального елементу системи охорони 
здоров’я. Неправильне уявлення про те, що ПМСД - це «базовий» або 
«мінімально необхідний» набір послуг, стало гальмом у її розвитку. ПМСД, 
заснована на роботі сімейних лікарів і багатопрофільних бригад, повинна бути 
поставлена в центр систем охорони здоров’я для вирішення поточних і 
майбутніх системних задач і використання технічних можливостей, які 
відкриваються завдяки інноваціям. 
5. Гнучкі підходи до питань організаційного планування. Гнучкі 
організаційні моделі важливі для стимулювання інновацій, розробки нових 
моделей ПМСД і створення можливостей для залучення різних категорій 
постачальників в надання послуг ПМСД. Інновації в організаційних моделях 
мають велике значення для розширення можливостей пацієнтів при виборі 
постачальників ПМСД, а також для розвитку ефективних, результативних, 
гнучко реагуючих і соціально справедливих послуг охорони здоров’я. 
6. Розширення прав і можливостей бригад ПМСД і місцевих спільнот, 
що беруть участь у прийнятті рішень, із суворим дотриманням підзвітності. 
19 
 
Розширення прав і можливостей бригад ПМСД і місцевих спільнот допомагає 
підвищити рівні участі в прийнятті рішень, автономії, гнучкого реагування на 
потреби населення і поліпшити місцеву підзвітність. Чітка відповідальність за 
пацієнтів, яку несе конкретна бригада ПМСД або сімейний лікар, - це 
важливий принцип, переконливо зарекомендував себе в успішних моделях 
ПМСД. 
7. Соціально справедливе і ефективне розподіл ресурсів. Перетворення 
ПМСД можна здійснити і стабільно закріпити тільки в тому випадку, якщо 
розроблені і впроваджені належні механізми розстановки пріоритетів, а також 
розподілу та раціонального використання ресурсів. 
8. Ефективне використання методів оплати праці постачальників з 
метою створення стимулів для поліпшення показників діяльності. Методи 
оплати праці постачальників можна успішно використовувати для створення 
стимулів з метою формування сфери охоплення і структури послуг ПМСД і 
вдосконалення діяльності даної системи, наприклад шляхом сприяння 
інтеграції, підвищення ефективності та результативності послуг, а також 
поліпшення показників здоров’я. 
9. Багатопрофільні бригади, що відповідають поточним і майбутнім 
вимогам. Успішні моделі ПМСПМ спираються на багатопрофільні бригади, 
часто очолювані сімейними лікарями. До їх складу в типових випадках 
входять працівники лікарських практик і фахівці охорони здоров’я, що 
працюють на базі місцевої громади. 
10. Переорієнтація від лікування хвороб в режимі реагування до 
проактивного управління станом здоров’я і його детермінантами. 
Перетворення ПМСД має передбачати фундаментальні зміни до використання 
моделей, що сприяють зміцненню здоров’я і благополуччя на всіх етапах 
надання допомоги і протягом усього життя, зниження ризиків і ефективного 
впливу на соціальні детермінанти здоров’я. Такі моделі повинні забезпечувати 
розширення прав і можливостей громадян і спільнот і їх участь у вирішенні 
20 
 
питань охорони здоров’я в якості повноважних партнерів, а не пасивних 
одержувачів послуг охорони здоров’я. 
11. Безперервна оцінка та отримання уроків з досвіду. Ці напрямки 
діяльності є найважливішою умовою для розробки гнучкого і об’єктивного 
підходу до перетворення ПМСД, в якому враховуються зміни в контексті і в 
процесах здійснення. Отримання уроків з досвіду має найважливіше значення 
для реагування на проблеми в міру їх виникнення в ході роботи і для 
ефективного забезпечення готовності до їх подолання, а також для врахування 
вихідних передумов і відгуків зацікавлених сторін з питань перетворень [8; 
44]. 
Інноваційні підходи можуть застосовувати в різних сферах, зокрема: 
− удосконалення управління ПМСД; 
− для розширення прав і можливостей населення та громад; 
− для підтримки міжсекторіального розвитку; 
− фінансування; 
− генерування та використання ресурсів; 
− надання послуг з охорони здоров’я тощо. 
Країнами світу вже накопичено значний досвід з впровадження 
зазначених інновацій в свою практику. 
Серед цікавих інновацій в сфері управління діяльністю постачальників 
ПМСД можемо навести наступні. Наприклад, у Словенії та Естонії 
запроваджено практику укладання контрактів з незалежними установами 
ПМСД або сімейними лікарями, для того щоб підвищити результативність і 
ефективність послуг, що надаються охорони здоров’я, а також їх 
оперативність в реагуванні на потреби користувачів [35]. 
У Хорватії в 1993 був прийнятий закон про механізми надання медичної 
допомоги, згідно з яким сімейні лікарі отримали можливість переходу від 
становища державних службовців до статусу незалежних практиків з правом 
укладати прямі контракти з Хорватським інститутом медичного страхування. 
21 
 
Змінилися механізми оплати праці лікарів: замість фіксованих окладів 
нараховуються платежі на основі спектра та обсягу послуг, що надаються. 
Крім того, в новій моделі пацієнтам надано право вибирати постачальників 
ПМСД. Незалежні сімейні лікарі отримали можливість розширювати доступ 
до послуг і впроваджувати зміни для більш оперативного реагування на 
потреби користувачів, наприклад призначаючи фіксований час прийому, 
використовуючи запис по телефону, скорочуючи час очікування консультації 
і надаючи телефонні консультації в неробочий час [35]. 
У Латвії Національна служба охорони здоров’я укладає контракти з 
незалежними лікарями ПМСД на основі подушного оплати з плаваючим 
коефіцієнтом, що становить 13%, нарахування за яким визначаються по 
структурним і процесно-орієнтованим критеріям якості, таким як розширення 
охоплення або оптимізація ведення випадків неінфекційних захворювань (НІЗ) 
[35]. 
У Данії сімейні лікарі, які працюють на умовах самозайнятості, 
укладають контракти на надання послуг ПМСД, які переглядаються кожні 
кілька років з урахуванням нових потреб. Ця організаційна інновація 
дозволила Данії запровадити нові успішні моделі ведення випадків хронічних 
захворювань [35]. 
В Ісландії регіони ПМСД були об’єднані в більш великі кластери, для 
того щоб зміцнити потенціал надання послуг, підвищити рівень адаптації до 
місцевих потреб і необхідності оптимізувати процеси найму персоналу [35]. 
В Угорщині місцеві органи управління здійснюють нагляд за діяльністю 
системи ПМСД та укладають контракти з кваліфікованими лікарями, видаючи 
їм ліцензію на право практики. Кожен пацієнт отримує рівноправний доступ 
до призначеного сімейного лікаря, який надає повний набір послуг 
профілактики, зміцнення здоров’я, діагностики, лікування і, при необхідності, 
направляє на етап вторинної допомоги, - тим самим забезпечується 
безперервність і спадкоємність медичного обслуговування. Територіальні та 
центральні органи охорони здоров’я здійснюють необхідний контроль [35]. 
22 
 
В таблиці 1.2 наведено статус лікарів загальної практики в системі 
первинної медичної допомоги та їх взаємовідносини з фінансуючою стороною 
в країнах Європи. 
Таблиця 1.2 – Статус лікарів загальної практики в системі первинної 
медичної допомоги та їх взаємовідносини з фінансуючою стороною в країнах 
Європи 
Статус лікарів загальної Країна (частка лікарів в системі ПМД) 
практики 
Наймані органами Австрія (49%), Кіпр (50%), Фінляндія (100%), Франція 
національного, (31,7%), Греція (50%), Ісландія (90%), Литва (80%), 
регіонального або Мальта (35%), Португалія (99%), Словенія (72%), Іспанія 
місцевого рівня працівники  (80%)  
Самозайняті, які діють Великобританія (73%), Туреччина (100%), Швейцарія 
згідно контрактів з (більше 90%), Словаччина (99%), Норвегія (93%), 
фондами медичного Нідерланди (85%), Люксембург (90%), Латвія ( 90%), 
страхування або органами Італія (100%), Угорщина (95%), Німеччина (87%), Естонія 
охорони здоров’я  (95%), Данія (100%), Болгарія (86,6%), Бельгія (99,7%) 
Самозайняті без контракту Австрія (29,1%), Кіпр (50%), Мальта (65%), Румунія 
(допомога оплачується (76%)  
пацієнтами зі своєї кишені) 
Джерело: [23] 
 
Серед інновацій у підтримку міжсекторіальної співпраці можемо 
навести наступні цікаві інноваційні програми та заходи.  
У Словенії, де більше 50% чоловіків і жінок у віці 20 років і старше 
мають надлишкову вагу, Міністерство охорони здоров’я і Міністерство освіти 
розробили міжсекторальні стратегії і практичні заходи, спрямовані на 
просування здорового способу життя, оптимізацію виробництва і реалізації 
здорових харчових продуктів, а також використання керівництв по здоровому 
харчуванню в лікарнях, школах, на курортах і в будинках для проживання 
людей похилого віку. У 2010 р в країні було прийнято національний план дій 
щодо скорочення споживання солі. У тому ж році Міністерство освіти 
заборонило використання торгових автоматів для продажу харчових продуктів 
і напоїв у всіх початкових і середніх школах [35]. 
Міністерство охорони здоров’я і спорту Люксембургу в якості одного із 
засобів боротьби з ожирінням забезпечило можливості займатися 
23 
 
фізкультурою і спортом для жителів будь-якого віку. До вирішення цього 
завдання були також залучені місцеві структури приватного сектора 
(спортивні клуби та постачальники харчових продуктів для шкільних їдальнь). 
Шкільні підприємства громадського харчування стали пропонувати в їдальнях 
більш здорову їжу, а засоби масової інформації відіграють важливу роль у 
популяризації спорту і збалансованого харчування [35]. 
У Монако розроблена міжсекторальна система оповіщення про 
завезення морським шляхом випадків висококонтагіозних хвороб, яка 
забезпечує своєчасне надання допомоги хворим, захист медичних працівників 
від загрози зараження і запобігання поширенню інфекції [35].  
В європейських країнах також впроваджуються інноваційні методи 
оплати праці постачальників послуг з використанням систем управління 
показниками діяльності з метою розвитку комплексних послуг ПМСД, їх 
переорієнтації на потреби зміцнення здоров’я і профілактики хвороб, 
ефективного ведення випадків НІЗ і підвищення якості наданої медичної 
допомоги. При цьому в ПМСД використовується поєднання подушного 
принципу з урахуванням ризиків і прямої плати за надані послуги, часто із 
застосуванням підходу «оплата за показники ефективності» в якості стимулу 
для розширення послуг зміцнення здоров’я, профілактики хвороб (наприклад, 
проведення імунізації) і скринінгу (наприклад, для виявлення раку молочної 
залози та шийки матки, відставання розвитку серед дітей, захворювань серед 
осіб похилого віку та хронічних розладів здоров’я), а також для підвищення 
якості надання допомоги та розробки моделей надання комплексних послуг 
[35]. 
У багатьох країнах впроваджуються нові моделі оплати праці 
постачальників послуг в поєднанні з програмами підвищення якості і 
застосуванням еталонних показників діяльності. В рамках Датської програми 
контролю якості медичної допомоги, яка надає стандарти належної якості 
послуг медичної допомоги та методичні керівництва з моніторингу та 
акредитації, розроблена велика база даних про процеси і результати надання 
24 
 
допомоги для порівняння і встановлення еталонних показників діяльності в 
області сімейної медицини [35]. 
У Хорватії в якості засобу підвищення ефективності та якості послуг і 
зміцнення профілактичної роботи впроваджено новий метод оплати праці 
постачальників послуг за чотирма основними видами діяльності на рівні 
ПМСД (сімейна медицина, педіатрія, гінекологія та стоматологія). Метод 
поєднує в собі покриття фіксованих і змінних витрат центрів ПМСД, систему 
прямої оплати наданих послуг і окрему плату за досягнення встановлених 
цільових орієнтирів за ключовими показниками діяльності, а також за 
проведену роботу по безперервному підвищенню якості [35]. 
У Литві в даний час понад половини установ ПМСД знаходяться в 
приватній власності; вони надають послуги для 30% населення. Робота 
приватних лікарів загальної практики оплачується державою через 
Національний фонд медичного страхування на основі подушного 
фінансування з урахуванням віку і географічних характеристик (для 
сільського населення) з наданням фінансових стимулів відповідно до 
встановленого переліку послуг і показниками якості [35]. 
Національна служба охорони здоров’я Великобританії (Сполучене 
Королівство) впровадила в 2004 р в контексті нового контракту для лікарів 
загальної практики Рамкову основу якості і показників діяльності. Цей 
механізм спрямований на підвищення якості послуг загальної практики і 
ПМСД в цілому шляхом надання фінансових стимулів медичним працівникам 
загальної практики для поліпшення їх діяльності, що оцінюється за 
параметрами результативності, ефективності, гнучкого реагування на потреби 
користувачів, а також за показниками здоров’я [35]. 
Ця рамкова система є найбільшою в світі програмою оплати з 
урахуванням показників діяльності в сфері охорони здоров’я. У ній були 
одночасно впроваджені три інновації, що дозволили підвищити якість надання 
допомоги: більш досконалий збір даних, відкрита публікація відомостей про 
25 
 
якість надання допомоги та оплата роботи постачальників послуг в залежності 
від показників діяльності. 
В Угорщині та Франції були впроваджені аналогічні методи 
фінансування із застосуванням стимулів для підвищення якості та показників 
діяльності в сфері сімейної медицини та ПМСД. У Німеччині, Нідерландах, 
Португалії та Франції були також введені в практику інноваційні моделі 
оплати праці постачальників послуг з використанням методики сукупних 
платежів за певний набір наданих послуг (bundled payment) в цілях 
стимулювання надання координованої та комплексної допомоги пацієнтам з 
хронічними захворюваннями [35]. 
Країни використовують фінансові інновації також і для скорочення 
нерівностей у доступі до послуг ПМСД. У Бельгії, Німеччини, Сполученому 
Королівстві, Туреччини і Франції надаються стимули у формі більш високої 
оплати праці, різних допомог і бонусів сімейним лікарям, які працюють в 
менш забезпечених районах. У Хорватії і Чорногорії сімейні лікарі, які 
працюють в сільській місцевості, отримують більш високу оплату за 
подушним нормативам, ніж ті, хто працює в містах. В Албанії сільським 
сімейним лікарям нараховується підвищена заробітна плата, у порівнянні з 
лікарями, які працюють в містах або приміських зонах. У Республіці Молдова, 
Румунії та Сербії сільським лікарям надаються фінансові стимули у формі 
безкоштовного або більш впорядкованого житла [35]. 
Треба зазначити, що статус лікарів загальної практики не корелює з 
методами оплати їх праці: серед найманих працівників превалює плоска шкала 
оплати (посадові оклади) – 73 % країн, однак в ряді країн (27 %) 
використовується система, яка враховує інтенсивність (число зареєстрованих 
у ЛЗП пацієнтів) та результативність роботи. Серед самозайнятих переважає 
змішана винагорода, яка поєднує подушну оплату з оплатою за окремі 
пріоритетні послуги. Гонорарний метод (оплата за послугу) зустрічаються 
набагато рідше (7 країн), перш за все там, де самозайняті лікарі працюють без 
контрактів (табл.1.3 ) [35]. 
26 
 
Таблиця 1.3 – Система оплати праці лікарів загальної практики в 
країнах Європи 
Характеристика Форма оплати Країни 
працівників 
Наймані Плоска шкала заробітної Австрія, Бельгія, Болгарія, Кіпр, 
працівники плати (оклад)  Греція, Естонія, Ісландія, 
 Люксембург, Мальта, Нідерланди, 
Німеччина, Норвегія, Польща, 
Словаччина, Угорщина, Фінляндія, 
Франція, Чеська Республіка, Швеція  
 
Заробітна плата, пов'язана з Великобританія Іспанія, Латвія, 
числом зареєстрованих Литва, Португалія, Румунія, Словенія  
пацієнтів в сполученні з  
досягненням запланованих 
показників  
 
Самозайняті Змішана подушна, оплата за Австрія, Бельгія, Болгарія, 
працівники  послуги і та інші компоненти  Великобританія, Данія, Естонія, 
  Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, 
Литва, Нідерланди, Німеччина, 
Норвегія, Польща, Португалія, 
Румунія, Словаччина, Словенія, 
Туреччина, Угорщина, Фінляндія, 
Чеська Республіка, Швеція  
 
Оплата за послугу  Кіпр, Франція, Греція, Ісландія, 
 Люксембург, Мальта, Швейцарія  
 
Джерело: [23] 
 
Середній сукупний річний дохід ЛЗП, з витратами на утримання 
практики включно, в різних країнах коливається в надзвичайно широких 
межах (максимально - 15 кратний розмах) - від 133-150 тис. євро в 
Великобританії та Люксембурзі до 10,7-13,7 тис. євро в Литві та Болгарії, що 
є віддзеркаленням насамперед стану економіки тієї чи іншої держави, а також 
місцем в системі пріоритетів, яке посідає ПМД [23]. 
Інновації в сфері підвищення ефективності використання ресурсів 
стосується, в тому числі, кадрових ресурсів, впроваджуються в наступних 
сферах: 
27 
 
− навчання і підвищення кваліфікації з метою підготовки кадрів 
охорони здоров’я, які мають необхідні знання та навички для впровадження 
ПМСД в центр систем охорони здоров’я; 
− розподіл функцій і обов’язків медичних працівників з метою 
ефективного вирішення поточних і майбутніх завдань у сфері охорони 
здоров’я; 
− застосування технологічних ресурсів, особливо інформаційних 
методів, для підвищення ролі медичних кадрів [35]. 
В основі інновацій в розвитку кадрів охорони здоров’я в Європейському 
регіоні лежить створення багатопрофільних бригад ПМСД і розширення 
спектра і масштабу послуг, що надаються сімейними лікарями, медичними 
сестрами, акушерками, медичними помічниками і іншими професійними 
працівниками ПМСД [35]. 
Багато країн зробили кроки по забезпеченню безперервного підвищення 
кваліфікації кадрів ПМСД. Так, у Словаччині створено програму ординатури 
для післядипломної навчання медичних працівників, зокрема лікарів загальної 
практики. Цей захід спрямований на підготовку необхідної кількості лікарів 
загальної практики і педіатрів для всієї країни і, в кінцевому рахунку, на 
підвищення якості ПМСД [35]. 
У Чехії при Міністерстві охорони здоров’я заснована Комісія з реформи 
первинної допомоги, якій доручено очолити роботу по розширенню масштабів 
загальної медичної практики в країні і розробити напрямки розвитку ПМСД, 
включаючи діагностичні методики та можливості, а також застосування ІКТ 
[35]. 
Широкого розповсюдження в країнах Європи практика використання 
нових ІКТ та елементів електронної охорони здоров’я. Так, у 2015 році 70% 
держав-членів Європейського регіону ВООЗ проводили активну національну 
політику або впроваджували стратегію електронної охорони здоров’я.  
Наприклад, У Данії введена в масштабах всієї країни система 
електронних карт пацієнтів і програма електронної охорони здоров’я, що 
28 
 
забезпечують зв’язок сімейних лікарів з іншими фахівцями, аптеками, 
лабораторіями та лікарнями через систему відправки повідомлень з 
електронними рецептами і напрямками. Це сприяє ефективній координації між 
різними службами і підвищенню рівня наступності в наданні допомоги [35]. 
Мальта використовує цифрові інновації та засоби ІКТ для 
максимального наближення медичної допомоги до місць проживання 
громадян, надавши лікарям загальної практики можливість направляти 
пацієнтів на лабораторні та рентгенологічні обстеження, отримувати 
результати і знайомитися з виписаний епікриз після проведеного 
стаціонарного лікування за допомогою спеціального додатку [35]. 
В Ізраїлі цифровізація медичних даних і майже повсюдне застосування 
високоякісних електронних медичних записів дозволяють розробляти і 
використовувати національні реєстри для моніторингу частоти виникнення і 
поширеності різних розладів, наприклад таких, як діабет. На цій основі також 
генеруються прогностичні показники для виявлення осіб, схильних до 
підвищеного ризику розвитку хронічних захворювань і погіршення стану 
здоров’я [35]. 
Румунії вдалося істотно поліпшити показники безперервності в наданні 
послуг медичної допомоги завдяки впровадженню Національної системи 
унікальної інформації, практики електронної виписки рецептів та 
систематичного використання лікарями загальної практики електронних карт 
пацієнтів [35]. 
Угорщина в 2012 р ввела в дію інноваційну модель організації послуг 
ПМСД із застосуванням віртуального сервісного центру. У цій системі 
кластери медичних практик, кожен з яких охоплює 40-50 тисяч жителів, 
формують багатопрофільні бригади медичних працівників (які включають, 
наприклад, фахівців в галузі суспільної охорони здоров'я, громадських 
медичних сестер, фізіотерапевтів, дієтологів і медичних психологів) для 
надання всеосяжного набору послуг ПМСД (в тому числі раніше недоступних) 
29 
 
на всіх етапах надання допомоги, а також для планування і реалізації послуг 
громадського охорони здоров’я [35]. 
Одна з найбільш всеосяжних, комплексних і координованих систем 
ПМСД в світі розроблена в Нідерландах. Поєднуючи в собі принципи 
викладених вище стратегій, ця система в значній мірі орієнтована на сімейну 
медицину, діяльність багатопрофільних бригад, ефективне використання 
кадрів охорони здоров’я, застосування інноваційних медичних технологій та 
інформаційних систем. На служби ПМСД припадає понад 95% від усіх 
епізодів надання медичної допомоги в країні. За наявними оцінками, майже 
четверта частина загального зниження передчасної смертності, досягнутого в 
Нідерландах, обумовлена роботою служб ПМСД [35]. 
ПМСД в Нідерландах спирається на принципи обліку потреб пацієнта, 
соціальної справедливості і об’єктивно обґрунтованого надання допомоги, що 
надається багатопрофільними бригадами. На додаток до сімейних лікарів та 
медичних сестер, які працюють у складі лікарської практики або самостійно, 
до складу бригад ПМСД входять місцеві медичні працівники наступних 
категорій: районні медичні сестри, які надають допомогу на дому пацієнтам з 
хронічними захворюваннями і літнім громадянам; акушерки, які надають 
основну частину допологової допомоги, а також допомоги при пологах і в 
післяпологовому періоді в місцевій громаді; дієтологи; фізіотерапевти; 
общинні фармацевти; психологи [35]. 
Бригади ПМСД координують втручання на популяційному рівні і у 
сфері охорони здоров’я, використовуючи набір реєстрів пацієнтів, які 
дозволяють забезпечити належний охоплення населення з метою вжиття 
заходів зміцнення здоров’я, профілактики - наприклад, вакцинації дітей та 
дорослих, - скринінгу і проактивного управління ризиками [35]. 
У Нідерландах також впроваджена інноваційна модель надання 
допомоги на дому при хронічних захворюваннях (відома як «модель 
Бюртзорг» або «надання допомоги по сусідству»). Розроблена районними 
медичними сестрами, ця модель передбачає використання ІКТ та засобів 
30 
 
електронної охорони здоров’я з метою інтегрування допомоги на дому з 
соціальними послугами, ПМСД та іншими формальними і неформальними 
видами підтримки для надання високоякісних послуг, орієнтованих на 
потреби людей, і для підвищення рівня самодопомоги і незалежності 
пацієнтів. У країні активно проводяться наукові дослідження з проблем ПМСД 
на базі практикуючих установ [35]. 
Всі центри ПМСД комп’ютеризовані, забезпечені розгорнутими 
інформаційними системами та інструментами електронної охорони здоров’я, 
які дозволяють збирати і надавати необхідні дані для здійснення адресних 
втручань, безперервного вдосконалення допомоги та проведення досліджень 
для обґрунтування політики і практики [35]. 
В таблиці 1.4 наведено основні форми організації ПМД в розрізі 
Європейських країн. 
Таблиця 1.4  – Форм організації ПМД 
Форми організації Країни (% практик) 
Індивідуальна (соло) практика Більшість – Словаччина (100 %), Австрія (95 %), 
ЛЗП  Угорщина (95 %), Болгарія (95 %), Чеська Республіка 
 (95 %), Латвія (92 %), Італія (78 %), Естонія (77 %), 
Бельгія (76 %), Швейцарія (63 %), Німеччина (62 %) 
  Більшість – Португалія (100 %), Фінляндія (98 %), 
Іспанія (97 %), Швеція (97 %), Туреччина (96 %), 
Групова практика ЛЗП  
Польща (94 %), Ісландія (85 %), Литва (80 %), 
 
Великобританія (78 %), Ірландія (70 %), Румунія (67 
%), Данія (64 %), Словенія (60 %), Нідерланди (58 %), 
Франція (54 %) 
Змішана форма з частковою Литва (80 %), Кіпр (20 %), Греція (20 %), Мальта (20 
участю спеціалістів  %), Словенія (20 %), Німеччина (9 %), Латвія (8 %), 
 Румунія (7 %), 1 % і менше в Чеській Республіці, 
Фінляндії, Угорщині, Іспанії, Великобританії  
Джерело: [23] 
 
Комплексність надання послуг ПМД найбільш повна в Литві, Норвегії, 
Болгарії, Бельгії, Великобританії, Іспанії, Фінляндії, Швеції, Португалії і 
Франції; більш вузький профіль послуг - в Словаччині, Італії, Греції, Кіпрі, 
Румунії. Інші країни займають проміжне положення щодо масштабу 
комплексності послуг ПМД. 
31 
 
На рис.1.2 представлені узагальнені, з урахуванням всіх вимірів 
структурного та процесного аспектів, характеристики стійкості (сили) систем 
ПМД в різних країнах Європи. До країн з сильними системами ПМД віднесені 
Португалія, Іспанія, країни навколо Північного моря (Бельгія, 
Великобританія, Нідерланди і Данія), Словенія і три країни на північному 
сході Європи (Литва, Естонія і Фінляндія). Системи ПМД в центральній 
(Словаччина, Австрія, Угорщина), а також в Південно-Східній Європі 
(Болгарія, Греція, Кіпр) і Туреччині є відносно слабкими. Інші країни мають 
середній рівень стійкості. 
 
Рисунок 1.2 – Загальна характеристика систем первинної медичної 
допомоги в Європейських країнах залежно від їх стійкості 
Джерело: [3] 
Одним з найважливіших результатів Європейського дослідження є те, 
що сила системи не гарантує її ефективності. Велике значення має 
збалансованість різних компонентів структурного та процесного аспектів 
(рис.1.3 А), що в кінцевому рахунку впливає на якість ПМД (рис.1.3 В). Так, 
32 
 
сильними і одночасно ефективними виявилися лише системи ПМД 
Нідерландів, Португалії, Фінляндії, Литви та Естонії. Водночас частина країн 
з відносно слабкими системами ПМД були визнані досить ефективними у 
відносному вираженні - Люксембург, Болгарія та Угорщина. 
 
Рисунок 1.3 –   Оцінка ефективності систем первинної медичної 
допомоги в Європейських країнах в розрізах (А) структура-процес та (В) 
процес-результат 
Джерело: [3] 
 
33 
 
Проведе дослідження свідчить, що Україна активно використовує низку 
з інновацій в сфері розвитку первинної медико-санітарної допомоги, але для 
покращення ефективності доцільно і подалі вивчати іноземний досвід та 
впроваджувати найкращі практики у вітчизняну систему охорони здоров’я. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Досліджено концепцію первинної медико-санітарної допомоги її 
поняття, особливості, елементи, напрями розвитку в розрізі основних 
міжнародних декларацій, резолюцій, конференцій, політик присвячених даній 
проблемі.  З’ясовано, що такі міжнародні організації, як ВООЗ, ОЕСР, ООН 
наголошують про першочергову необхідність розвитку первинної медико-
санітарної допомоги для кожної країни як основи стабільної та ефективної 
системи охорони здоров’я та добробуту населення.  
Доведено, що ефективність ПМСД нерозривно пов’язана з 
впровадженням інновацій в різних сферах, зокрема фінансування, кадрового 
забезпечення, управління, ресурсного забезпечення, надання послуг з охорони 
здоров’я тощо. Вивчено успішний досвід зарубіжних країн з впровадження 
інновацій в свою практику, який може бути успішно адаптовано до 
українських реалій.   
 
 
  
34 
 
РОЗДІЛ 2 
 АНАЛІЗ СТАНУ РЕФОРМУВАННЯ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ 
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз нормативної та інституційної бази функціонування 
первинної ланки медичної допомоги в Україні 
 
До основних законодавчих та нормативних актів, які регламентують 
діяльність з надання первинної-медичної допомоги, відносяться такі: 
− Конституція України; 
− Господарський кодекс України; 
− Цивільний кодекс України; 
− Податковий кодекс України; 
− Закон України «Основи законодавства України про охорону 
здоров’я»; 
− Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення»; 
− Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»; 
− Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних 
осіб – підприємців та громадських формувань»; 
− Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 285 «Про 
затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з 
медичної практики»; 
− Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 «Про 
утворення Національної служби здоров’я України»; 
− Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства 
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 
35 
 
України від 06.02.2018 № 178/24 «Про затвердження Порядку формування 
спроможних мереж надавачів первинної медичної допомоги»; 
− Наказ МОЗ України від 19.03.2018 №504 «Про затвердження Порядку 
надання первинної медичної допомоги»; 
− Наказ МОЗ України від 26.01.2018 №148 «Про затвердження 
Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів охорони 
здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які надають первинну медичну 
допомогу» та інші. 
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають 
правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в 
Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері.  
У ст. 35-1 даного Закону визначається, що «ПМД – це медична допомога, 
яка надається ЛЗП-СЛ в амбулаторних умовах або за місцем проживання 
пацієнта і передбачає надання консультації, проведення діагностики та 
лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, 
фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; 
надання невідкладної медичної допомоги у разі гострого розладу фізичного чи 
психічного здоров’я пацієнта» [13].  
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.03.2018 №504 
«Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» [30] 
визначено, що «надавач ПМД – заклад охорони здоров’я будь-якої 
організаційно-правової форми, в тому числі комунальні некомерційні 
підприємства, або фізичні особи – підприємці, які одержали ліцензію на 
провадження господарської діяльності з медичної практики та забезпечують 
на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов’язане з 
наданням ПМД», «лікар з надання ПМД – професіонал у галузі лікувальної 
справи (лікар загальної практики – сімейний лікар, лікар-педіатр, лікар-
терапевт), який перебуває у трудових відносинах із надавачем ПМД або 
провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - 
підприємець та особисто надає ПМД» [30]. 
36 
 
Даним Положенням визначається, що головним завданням надавача 
ПМД є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі 
всебічної, безперервної і орієнтованої на пацієнта ПМД, спрямованої на 
задоволення потреб населення у відновленні та збереженні здоров’я, 
попередження розвитку захворювань, зменшення потреби у госпіталізації та 
покращення якості життя [30]. 
Також визначено основні принципи, на яких повинні ґрунтуватися 
організація та надання, серед яких такі: 
− доступності, що передбачає мінімальну втрату часу для її отримання; 
−  безпечності, що полягає у наданні послуг з ПМД у спосіб, що 
мінімізує ризики завдання шкоди пацієнтові, у тому числі тієї, якій можна 
запобігти, а також зменшує можливість медичних помилок;  
− результативності, що проявляється у досягненні найкращих 
результатів через надання послуг з ПМД на основі наукових знань та 
принципів доказової медицини;  
− своєчасності;  
− економічної ефективності, що досягається шляхом надання послуг з 
ПМД таким чином, щоб максимізувати використання ресурсів та уникнути 
неефективних витрат;  
− недискримінації, що полягає у наданні послуг з ПМД, якість якої не 
відрізняється залежно від статі, сексуальної орієнтації, раси, кольору шкіри, 
національності, місця проживання, майнового стану, соціального статусу, 
стану здоров’я, політичних, релігійних чи інших переконань, за мовними або 
іншими ознаками;  
− орієнтованості на людину, що передбачає надання послуг з ПМД у 
спосіб, що враховує індивідуальні потреби осіб, яким ці послуги надаються, в 
тому числі з урахуванням права пацієнта на вільний вибір лікаря [30]. 
Також, в Положенні наводиться основний перелік з послуг з ПМД та 
організація їх надання, до яких відносяться: 
37 
 
1. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнтів із 
використанням фізикальних, лабораторних та інструментальних досліджень 
відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.  
2. Проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, 
травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів.  
3. Динамічне спостереження за пацієнтами із діагностованими 
хронічними захворюваннями (супровід пацієнтів із хронічними 
захворюваннями та станами), що включає комплекс діагностичних та 
лікувальних втручань, які передбачені галузевими стандартами.  
4. Надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу 
фізичного чи психічного здоров’я пацієнтам, якщо такий розлад стався під час 
прийому пацієнта лікарем з надання ПМД та якщо пацієнт не потребує 
екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) 
медичної допомоги.  
5. Направлення відповідно до медичних показань пацієнтів, які не 
потребують екстреної медичної допомоги, для надання їм вторинної 
(спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. 
6. Взаємодія з надавачами вторинної (спеціалізованої) та третинної 
(високоспеціалізованої) медичної допомоги з метою своєчасного 
діагностування та забезпечення лікування хвороб, травм, отруєнь, 
патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів з урахуванням 
особливостей стану здоров’я пацієнта.  
7. Проведення обов’язкових медичних втручань щодо пацієнтів з 
наявними факторами ризику розвитку окремих захворювань.  
8. Проведення профілактичних втручань, що включає: вакцинацію 
відповідно до вимог календаря профілактичних щеплень; підготовлення та 
надсилання повідомлень про інфекційне захворювання, харчове, гостре 
професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення; проведення 
епідеміологічних обстежень поодиноких випадків інфекційних хвороб. 
38 
 
 9. Надання консультативної допомоги, спрямованої на усунення або 
зменшення звичок і поведінки, що становлять ризик для здоров’я 
(тютюнокуріння, вживання алкоголю, інших психоактивних речовин, 
нездорове харчування, недостатня фізична активність тощо) та формування 
навичок здорового способу життя.  
10. Динамічне спостереження за неускладненою вагітністю та (у разі 
потреби) направлення до лікаря акушера-гінеколога закладу вторинної 
медичної допомоги.  
11. Здійснення медичного спостереження за здоровою дитиною.  
12. Надання окремих послуг паліативної допомоги пацієнтам усіх 
вікових категорій, що включає: регулярну оцінку стану важкохворого пацієнта 
та його потреб; оцінку ступеня болю та лікування больового синдрому; 
призначення наркотичних засобів та психотропних речовин відповідно до 
законодавства, включаючи оформлення рецептів для лікування больового 
синдрому; призначення лікування для подолання супутніх симптомів 
(закрепи, нудота, задуха тощо); консультування та навчання осіб, які 
здійснюють догляд за пацієнтом; координацію із забезпечення медичних, 
психологічних тощо потреб пацієнта.  
13. Направлення пацієнтів відповідно до медичних показань для надання 
їм паліативної допомоги в обсязі, що виходить за межі ПМД.  
14. Призначення лікарських засобів та медичних виробів, технічних 
засобів медичної реабілітації з оформленням відповідних документів згідно з 
вимогами законодавства.  
15. Ведення первинної облікової документації, оформлення довідок, 
листків непрацездатності та направлень для проходження медикосоціальної 
експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть.  
16. Взаємодія з соціальними службами для пацієнтів, соціальні умови 
життя яких впливають на здоров’я.  
17. Взаємодія із суб’єктами системи громадського здоров’я [30]. 
39 
 
Надання медичної допомоги такого характеру вимагає комплексної 
організації роботи ЛЗП-СЛ, зокрема ст. 19 Закону України «Основи 
законодавства України про охорону здоров’я»  регулюється матеріально-
технічне забезпечення ЗОЗ, в тому числі тих, в яких працюють ЛЗП-СЛ. А 
саме: держава має організовувати і сприяти матеріально-технічному 
забезпеченню охорони здоров’я в обсязі, необхідному для надання населенню 
гарантованого рівня медичної допомоги. Всі ЗОЗ мають право самостійно 
вирішувати питання свого матеріально-технічного забезпечення через 
реалізацію державних цільових програм пріоритетного напряму [13].  
В Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення» [14] зазначено, що держава гарантує повну оплату 
згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання 
громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що 
передбачені програмою медичних гарантій [14]. Отримання первинної 
медичної допомоги  саме відноситься до програми медичних гарантій. 
Уповноваженим органом, який здійснює реалізацію державної політики 
у сфері державних фінансових гарантій є Національна служба охорони 
здоров’я України, яка утворена Постановою Кабінету Міністрів України від 
27.12.2017 № 1101 «Про утворення Національної служби здоров’я України». 
Основними функціями Національної служби здоров’я України є:  
1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій 
медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій;  
2) проведення моніторингу, аналізу і прогнозування потреб населення 
України у медичних послугах та лікарських засобах;  
3) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів 
за програмою медичних гарантій;  
4) розроблення проекту програми медичних гарантій, внесення 
пропозицій щодо тарифів і коригувальних коефіцієнтів;  
5) укладення, зміна та припинення договорів про медичне 
обслуговування населення та договорів про реімбурсацію;  
40 
 
6) здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне 
використання коштів за програмою медичних гарантій, у тому числі заходів з 
перевірки дотримання надавачами медичних послуг вимог, встановлених 
порядком використання коштів цієї програми і договорами про медичне 
обслуговування населення;  
7) отримання та обробка персональних даних та іншої інформації про 
пацієнтів (у тому числі інформації про стан здоров’я, діагноз, а також 
відомостей, одержаних під час медичного обстеження пацієнтів) і надавачів 
медичних послуг, необхідних для здійснення його повноважень, з 
дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»; 
8) забезпечення функціонування електронної системи охорони здоров’я; 
9) здійснення відшкодування вартості лікарських засобів за договорами 
про реімбурсацію за програмою медичних гарантій; 
10) аналіз звітності надавачів медичних послуг щодо переліку та обсягу 
наданих медичних послуг за договорами про медичне обслуговування 
населення за програмою медичних гарантій та договорами про реімбурсацію; 
11) інформування уповноважених державних органів про виявлені 
порушення умов договорів про медичне обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій і договорів про реімбурсацію та звернення до 
суду у випадках, передбачених законом; 
 12) розгляд звернень і скарг з питань, що належать до її компетенції, та 
вжиття заходів для усунення причин, що призводять до подання скарг;  
13) інформування Ради громадського контролю про запропонований 
склад програми медичних гарантій, тарифи та коригувальні коефіцієнти, 
розміри реімбурсації лікарських засобів, доведення позиції Ради громадського 
контролю з цього приводу до відома МОЗ; 
14) забезпечення інформування населення про програму медичних 
гарантій, організація роз’яснювальної роботи, пов’язаної з практикою 
застосування законодавства з питань, що належать до компетенції НСЗУ; 
41 
 
15) забезпечення створення можливості для реалізації пацієнтами 
їхнього права на вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, 
шляхом надання роз’яснень стосовно надавачів медичних послуг, пов’язаних 
з наданням первинної медичної допомоги, та інформації про лікарів, які 
працюють у таких надавачів медичних послуг;  
16) складання і подання фінансової, бюджетної звітності про отримання 
та використання бюджетних коштів у встановленому законодавством порядку; 
 17) проведення фінансового аналізу та довгострокового планування 
сталого фінансування програми медичних гарантій;  
18) узагальнення інформації та розроблення стратегічних напрямів 
розвитку медичного обслуговування населення за програмою медичних 
гарантій з урахуванням впливу демографічної, етнічної, соціально-
економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери [41]. 
В ст. 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення» прописується порядок отримання медичних 
послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Зокрема, 
зазначено, що  разі потреби у медичних послугах та лікарських засобах за 
програмою медичних гарантій пацієнт (його законний представник) 
звертається до надавача медичних послуг у порядку, встановленому 
законодавством. Пацієнт (його законний представник) реалізує своє право на 
вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір 
лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Надавачам медичних послуг 
забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає 
первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі 
наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального 
статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, 
крім випадків, передбачених законодавством. Форма декларації та порядок 
вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затверджуються 
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної 
політики у сфері охорони здоров’я [14]. 
42 
 
В ст.10 роз’яснюються основні засади оплати надання медичних послуг 
та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Зокрема, для всієї 
території України встановлюються єдині тарифи оплати надання медичних 
послуг, лікарських засобів та медичних виробів, розміри реімбурсації 
лікарських засобів, які надаються пацієнтам за програмою медичних гарантій. 
Оплата згідно з тарифом гарантована всім надавачам медичних послуг 
відповідно до укладених з ними договорів про медичне обслуговування 
населення. До тарифів можуть застосовуватися коригувальні коефіцієнти, 
розміри та підстави застосування яких є єдиними для всієї території України 
[14]. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №411 
«Деякі питання електронної системи охорони здоров’я» затверджується 
Порядок функціонування електронної системи охорони здоров’я та Порядок 
опублікування відомостей з електронної системи охорони здоров’я 
Національною службою здоров’я. Завданням електронної системи охорони 
здоров’я є забезпечення можливості використання пацієнтами електронних 
сервісів для реалізації їх прав за програмою державних гарантій медичного 
обслуговування населення, автоматизація ведення обліку медичних послуг і 
управління медичною інформацією, запровадження електронного 
документообігу у сфері медичного обслуговування населення за програмою 
медичних гарантій [43]. 
Згідно даної постанови створюються наступні  реєстри центральної бази:  
− реєстр пацієнтів, що містить інформацію про фізичних осіб, які мають 
право на гарантії згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії 
медичного обслуговування населення»; 
− реєстр декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну 
допомогу, що містить інформацію про декларації; 
− реєстр суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, що 
містить інформацію про заклади охорони здоров’я, фізичних осіб - 
підприємців, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з 
43 
 
медичної практики, та лабораторії, які уклали або мають намір подати заяву 
про укладення договору за програмою медичних гарантій або залучені 
надавачами медичних послуг до надання медичних послуг; 
− реєстр медичних спеціалістів, що містить інформацію про осіб, які 
здобули освіту у сфері охорони здоров’я; 
− реєстр медичних працівників, що містить інформацію про осіб, які 
перебувають у трудових відносинах із суб’єктами господарювання у сфері 
охорони здоров’я або є фізичною особою - підприємцем, яка одержала 
ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та 
надають медичну допомогу; 
реєстр договорів про медичне обслуговування населення, що містить 
інформацію про договори про медичне обслуговування населення за 
програмою медичних гарантій, укладені з НСЗУ та інші [43]. 
Створення таких реєстрів покликано створити відкритий і прозорий 
доступ до інформації, пов’язаної з витрачанням фінансових ресурсів в сфері 
охорони здоров’я. 
Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства 
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 
України від 06.02.2018 № 178/24 «Про затвердження Порядку формування 
спроможних мереж надавачів первинної медичної допомоги» визначає 
механізм та умови формування спроможних мереж надання первинної 
медичної допомоги, а також порядок розроблення і затвердження плану 
спроможної мережі надання первинної медичної допомоги [29]. 
Критеріями спроможності мережі в даному наказі визначено наступні: 
− задоволення запитів населення на послуги ПМД, що визначається на 
основі соціально-демографічного складу, поточних та прогнозних показників 
природного та міграційного руху, показників захворюваності та інших 
статистичних даних щодо населення відповідної території планування; 
44 
 
− гранична потужність спроможної мережі надання ПМД, яка складає 
в середньому чотири візити до місця надання ПМД на рік на одного 
мешканця відповідної території планування. Цільове навантаження на одну 
робочу зміну складає двадцять чотири відвідування. 30% візитів не 
потребують залучення лікаря і ПМД може бути надано пацієнту середнім 
медичним персоналом; 
− систематична взаємодія окремих надавачів ПМД з метою 
забезпечення доступності ПМД для населення. У межах спроможної мережі 
надання ПМД окремі надавачі ПМД взаємодіють також із іншими 
надавачами медичних послуг, зокрема екстреної, вторинної 
(спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої), паліативної медичної 
допомоги, послуг з діагностики, реабілітації, фармацевтичних послуг; 
− доступність ПМД для мешканців населених пунктів, що входять до 
визначених ТД відповідної території планування у вигляді фактичної 
наявності, фізичної доступності для людей з інвалідністю, фінансової 
доступності, зручності графіка роботи, комунікаційної прийнятності; 
− транспортна доступність, яка враховує наявність транспорту 
загального користування та відповідних маршрутів для транспортування 
пацієнтів до місць надання ПМД; 
− фінансова стійкість спроможної мережі надання ПМД, що 
визначається здатністю такої мережі постійно та ефективно надавати послуги 
з ПМД належної якості населенню відповідної території в межах наявного 
обсягу фінансових ресурсів. Врахування критерію фінансової стійкості 
спроможної мережі надання ПМД при розробленні плану спроможної мережі 
надання ПМД передбачає пошук оптимальної структури витрат та шляхів 
підвищення ефективності управління [29]. 
Оплата ЛЗП-СМ лікарів здійснюється відповідно до таких законодавчих 
та нормативних актів: Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон 
України «Про оплату праці», Закон України «Про колективні договори і 
45 
 
угоди», Інструкція зі статистики заробітної плати, Постанова «Про 
затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Закон 
України «Про відпустки», Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Податковий кодекс, 
Закон України «Про Державний бюджет України», Закон України «Про 
індексацію грошових доходів населення», Постанова КМУ «Про оплату праці 
працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати 
праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної 
сфери», Постанова Кабінету міністрів України «Деякі питання оплати праці 
працівників закладів охорони здоров’я», Порядок «Про затвердження Порядку 
виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам 
державних та комунальних закладів охорони здоров’я», Наказ МОЗ України 
«Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я 
та установ соціального захисту», Постанова Кабінету Міністрів України від 30 
грудня 2013 р. №977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що 
надають первинну медичну допомогу». 
Після автономізації закладів охорони здоров’я, умови оплати праці 
працівників ЗОЗ визначаються статтею 97 КЗпП, ст.ст. 15, 16 Закону України 
«Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», 
нормами Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм 
реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні від 
23.08.2016, відповідними галузевими та регіональними угодами. 
Отже, нарахування та виплата заробітної плати повинна здійснюватися 
за рішенням керівника закладу охорони здоров’я, з дотриманням встановлених 
гарантій працівника. В той же час, законодавство допускає можливість 
встановлення диференціації оплати праці та впровадженням мотиваційних 
механізмів для лікарів та іншого персоналу, що має більше виробниче 
навантаження. Зокрема, допускається мотивація персоналу шляхом 
встановлення премій, надбавок та доплат за рахунок коштів підприємства, в 
порядку передбаченому положенням про преміювання, виплату надбавок та 
46 
 
доплат (або колективним договором) в залежності від навантаження (кількості 
укладених декларацій). 
Проаналізуємо стан укладених декларацій з сімейними лікарями на 
листопад 2020 року. В цілому, було укладено 30,85 млн. декларацій [36]. На 
рис.2.1 представлено інформацію в розрізі областей. 
 
 
 
 
Рисунок 2.1 – Розподіл кількості декларацій за областями 
Джерело: [36]  
 
На листопад 2020 року аж укладено контракти з 1697 надавачем ПМД. 
На рис.2.2 представлено розподіл надавачів медичних послуг за формою 
власності. 
47 
 
 
Рисунок 2.2 – Кількість надавачів МПД, з якими укладено контракт, на 
листопад 2020року 
Джерело: [36]  
 
На рис.2.3 представлено розподіл законтрактованих надавачів за 
областями. 
 
 
 
 
Рисунок 2.3 – Розподіл законтрактованих надавачів ПМД за областями 
на листопад 2020 року 
Джерело: [36]  
 
48 
 
Отже, як бачимо в Україні створена потужна законодавча та 
інституційна база для подальшого реформування первинної ланки сфери 
освіти. Протягом двох років пророблено велику робото в напряму приведення 
закладів ПМД до вимог, які висувають НСЗУ, а також  біля 80% населення 
України уклали договори з сімейними лікарями і отримали право на 
безоплатну медичну допомогу на первинному рівні.  
 
2.2 Модель фінансування закладів ПМД в Україні та оцінка її 
ефективності 
 
В березні 2018 року відбувся перехід на нову систему фінансування 
надання послуг первинної допомоги, який базується на принципі «Гроші йдуть 
за пацієнтом». Зокрема, було введено капітаційну ставку, яку отримує заклад 
ПМД за кожного пацієнта, з яким підписано декларацію про медичне 
обслуговування. Передбачалося, що така модель зможе вплинути позитивно 
на підвищення рівня якості надання медичних послуг на первинному рівні. 
Капітаційна формула чітко визначена і ґрунтується на активній 
реєстрації, уніфікованій капітаційній ставці та наборі вікових і географічних 
коригувальних коефіцієнтів.  Розрахунки відбуваються на основні 
затвердженої Методики розрахунку тарифів, затвердженою Наказом 
Міністерства охорони здоров’я №2559 від 19.12.2019 [26]. 
 В таблиці 2.1 представлено модель фінансування ПМД в Україні у 2018-
2020 роках. 
 
 
 
 
 
 
 
49 
 
Таблиця 2.1 – Модель фінансування ПМД в Україні у 2018-2020 роках 
Державний бюджет-
Міністерство 
Рік Державний бюджет - НСЗУ Місцеві бюджети 
фінансів/Міністерство 
охорони здоров’я 
Перехідна Капітаційна оплата на основі Субвенція з державного Витрати на 
модель активного підписання декларацій бюджету на основі комунальні послуги 
2018 року (зелений список), уніфікованої капітаційної ставки в – обов’язкові за 
базової ставки (370 гривень) та розмірі 270 гривень, яка Бюджетним 
вікових коефіцієнтів (0-5, 6-17, не коригується, та кодексом; додаткове 
18-39, 40-64, 65+ років), а також кількості населення, що фінансування за 
коригувальних коефіцієнтів для історично/ рішенням органів 
надавачів, які розташовані у адміністративно місцевого 
гірських населених пунктах закріплене за закладом самоврядування 
ПМД (червоний список) 
2019 Капітаційна оплата на основі Н/Д Витрати на 
активного підписання декларацій комунальні послуги 
(зелений список), уніфікованої – обов’язкові за 
базової ставки (370 гривень) та Бюджетним 
вікових коефіцієнтів (0-5, 6-17, кодексом; додаткове 
18-39, 40-64, 65+ років), а також фінансування за 
коригувальних коефіцієнтів для рішенням органів 
надавачів, які розташовані у місцевого 
гірських населених пунктах; самоврядування 
остаточна оплата може бути 
зменшена на 20-80% відповідно 
до кількості понадлімітних 
декларацій (110-150% від 
максимального 
обсягу/рекомендованої кількості 
декларацій) 
 
2020 Капітаційна оплата на основі Н/Д Витрати на 
кількості пацієнтів, які подали  комунальні послуги 
декларації про вибір лікаря, – обов’язкові за 
уніфікованої базової Бюджетним 
середньозваженої ставки (600, 48 кодексом; додаткове 
грн, а з 30.10 – 651,6 грн) та фінансування за 
вікових коефіцієнтів (0-5, 6-17, рішенням органів 
18-39, 40-64, 65+ років), а також місцевого 
коригувальних коефіцієнтів для самоврядування 
надавачів, які розташовані у 
гірських населених пунктах; 
остаточна оплата може бути 
зменшена на 20-80% відповідно 
до кількості понадлімітних 
декларацій 
Джерело: [60]  
 
Коригувальні коефіцієнти – це базова ставка, що скоригована на п’ять 
вікових груп та на коефіцієнт за місцем проживання. Таблиця коригувальних 
коефіцієнтів в 2019 році представлена в табл.2.2. 
50 
 
 
Таблиця 2.2 – Коригувальні коефіцієнти 
Базова Коефіцієнт Капітаційна 
Вікова Місце Віковий 
ставка (у місця ставка (у 
група проживання коефіцієнт 
гривнях) проживання гривнях) 
Низовина 1 1480 
0-5 Гірська 4 
1,25 1850 
місцевість 
Низовина 1 814 
6-17 Гірська 2,2 
1,25 1017,5 
місцевість 
Низовина 1 370 
18-39 Гірська 370 1 
1,25 462,5 
місцевість 
Низовина 1 444 
40-64 Гірська 1,2 
1,25 555 
місцевість 
Низовина 1 740 
65+ Гірська 2 
 925 
місцевість 
 
Джерело: [36] 
 
У 2019 році НСЗУ запровадила додаткові коефіцієнти для проведення 
коригування остаточних виплат щоб врахувати рекомендовану кількість 
декларації на одного спеціаліста ПМД – ліміт кількості декларацій. 
Оптимальний обсяг практики ПМД складає: 1800 декларацій на сімейного 
лікаря, 2000 дорослих на терапевта, і 900 дітей на педіатра. Надавачам 
виплачується знижена капітаційна ставка за пацієнтів, що перевищують ліміт 
в 110% від рекомендованого обсягу, який вважається оптимальним обсягом 
практики ПМД. Надавачам не оплачуються пацієнти, які перевищують ліміт в 
150% [60]. 
Як бачимо з таблиці, в 2020 році збільшилася капітаційна ставка з 370 
грн до 600,48 грн, а згодом до 651,6 грн. Але це не означає, що збільшилися 
виплати медичним працівникам. Разом зі збільшенням ставки, зменшилися 
коригувальні коефіцієнти, що повернуло суму капітації на рівень 2019 року 
(табл.2.3). 
 
51 
 
Таблиця 2.3 – Порівняння вікових порівняльних коефіцієнтів в 2019 та 
2020 роках 
Вікові групи Попередня норма (капітаційна Запропонована норма 
пацієнтів ставка 370 грн) (капітаційна ставка 600,48 грн) 
Коефіцієнт Розмір тарифу, Коефіцієнт Розмір тарифу, 
оплати грн оплати грн 
0-5 4 1480,00 2,465 1480,18 
6-17 2,2 814,00 1,356 814,25 
18-39 1 370,00 0,616 369,90 
40-64 1,2 444,00 0,739 443,75 
65+ 2 740,00 1,232 739,79 
Джерело: [46] 
 
Збільшення суми відбулося лише для зручності при розрахунку 
бюджету. Для цього ввели поняття «середньозваженої ставки», тобто 
результат розрахунку того, скільки буде витрачено на одного «середнього 
українця» у популяції людей з деклараціями. 
В 2020 році гірський коефіцієнт залишився на рівні 2019 року – 1,25. 
Коригувальні коефіцієнти за рівнем перевищення обсягу оптимальної 
практики представлено в табл. 2.4. 
Таблиця 2.4 – Коефіцієнти залежно від рівня перевищення ліміту 
Рівень перевищення ліміту  
Від 100 % ліміту + 1 декларація до 110% ліміту включно 0,616 
Від 110 % ліміту + 1 декларація до 120% ліміту включно 0,493 
Від 120 % ліміту + 1 декларація до 130% ліміту включно 0,370 
Від 130 % ліміту + 1 декларація до 140% ліміту включно 0,246 
Від 140 % ліміту + 1 декларація до 150% ліміту включно 0,123 
Від 150 % ліміту + 1 декларація і всі наступні 0 
Джерело: [46] 
 
У Програмі медичних гарантій-2021 Національна служба здоров’я 
України (НСЗУ) ініціює зміни у роботі первинної ланки надання медичної 
допомоги. Зокрема, збільшення базової капітаційної ставки за обслуговування 
одного пацієнта, з яким підписана декларація, до 710 грн [61]. 
Також пропонується запровадження індикаторів якості для первинної 
ланки медичної допомоги — від 2,5 до 5% доплати закладам за виконання 
52 
 
умов договору. Це додаткові кошти, які заклад може отримати до капітаційної 
ставки. Проте якщо заклади не досягнуть поставлених індикаторів якості, 
штрафувати їх не будуть. Перелік індикаторів якості, за які заклад зможе 
отримати доплату, зараз фіналізується. Такими коефіцієнтами можуть бути 
регулярний моніторинг стану пацієнтів із ризиком серцево-судинних 
захворювань та отримання ними ліків за програмою «Доступні ліки», 
досягнення необхідного рівня вакцинації дітей відповідно до календаря 
щеплень та запобігання ургентним госпіталізаціям пацієнтів із серцево-
судинними захворюваннями, які знаходяться під наглядом сімейного лікаря 
[61]. 
Завдяки запровадженню доплат закладам за досягнення індикаторів 
якості, має поліпшитися якість надання допомоги пацієнтам на первинному 
рівні. Зокрема, підвищити рівень вакцинації та покращити ведення хронічних 
захворювань, що дозволить зекономити кошти на стаціонарне лікування [61]. 
Ці зміни будуть впроваджені у наступному році за умови, що бюджет 
Програми медичних гарантій-2021 становитиме 225 млрд грн [61]. 
Проаналізуємо, яким чином впровадження нової моделі фінансування 
первинної ланки вплинуло на підвищення якості надання медичних послуг, а 
також на умови роботи працівників закладів ПМД. 
Так, наприклад, за результатами опитування «Індекс здоров’я. Україна – 
2019» [19], 74,1% респондентів виявили задоволення роботою педіатрів, 
дільничних терапевтів чи сімейних лікарів.  В динаміці за чотири роки дані 
результати мали позитивну динаміку з 2016 по 2018 роки, а в 2019 році 
результати трохи погіршилися (рис. 2.4). 
 
53 
 
80
77,5
78
76 74,8 74,2 74 73,5
74
71 71,4
72
70 69,3
68
66
64
Педіатри Дільнічні терапевти/сімейні 
лікарі
2016 2017 2018 2019
 
Рисунок 2.4 – Задоволеність медичною допомогою серед населення 
загалом (відповіді «скоріше задоволені» та «цілком задоволені») протягом 
2016-2019 років 
Джерело: [19] 
На рис.2.5 представлено результати опитування щодо задоволеності 
пацієнтами роботи лікарів первинної ланки а розрізі регіонів України. 
 
 
Рисунок 2.5 –  Задоволеність населення медичною допомогою, яку 
надають дільничні терапевти / сімейні лікарі: розподіл за областями 
(відповіді «скоріше задоволені» та «цілком задоволені») 
Джерело: [19] 
54 
 
 
Рисунок 2.6 –  Задоволеність населення медичною допомогою, яку 
надають педіатри: розподіл за областями (відповіді «скоріше задоволені» та 
«цілком задоволені») 
Джерело: [19] 
 
Як бачимо з наведених рисунків, найбільше задоволені роботою 
терапевтів і сімейних лікарів жителі Сумської (81,8%), Тернопільської 
(83,9%), Житомирської (84,6%), Херсонської (84,9%) та Волинської (86,3%) 
областей. Найменше задоволені жителі Запорізької (57,3%), Миколаївської 
(60,4%), Харківської (60,4%), Дніпропетровської (62,9%) областей. В 
Черкаській області роботою лікарів первинної ланки виявилися задоволеними 
71,5%, що трохи нижче ніж в середньому по Україні. 
Роботою педіатрів найменше задоволеними виявилися жителі 
Харківської області (39,9%), а найбільше – Тернопільської (89,9%).  
В цілому, в 2019 році з’ясувалося, що 14,3% респондентів вважають, що 
за останній рік якість медичної допомоги, яка надається сімейним лікарем або 
дільничним терапевтом чи педіатром, поліпшилась. При цьому 69,7% 
респондентів вважають, що якість не змінилась, а 16,0% обрали варіант 
відповіді, що якість погіршилась. Що стосується змін у фінансовій доступності 
допомоги, яка надається сімейним лікарем або дільничним терапевтом чи 
педіатром, то на її поліпшенні наголошували 5,8% респондентів, а на 
55 
 
погіршенні – 26,4%. При цьому 80,8% респондентів також вважали, що 
територіальна доступність цієї допомоги залишилась без змін [19]. 
Відповідно до Звіту за результатами дослідження «Оцінка поведінки 
провайдерів первинної медичної допомоги у відповідь на введення капітації», 
більшість опитаних пацієнтів загалом позитивно оцінили якість надання 
послуг і ставлення лікаря до пацієнту (табл. 2.5) [15]. 
Таблиця 2.5 – Оцінка ставлення лікаря до пацієнта під час візиту, % 
 1 – 5 – 
Важко 
зовсім 2 3 4 повністю 
сказати 
ні так 
1. Надав мені чітку і зрозумілу 0 0 2 11 86 1 
інформацію 
2. Цікавився тим, що я відчуваю 1 0 2 10 86 1 
стосовно стану мого здоров’я 
3. Звертався до мене спокійно і тихо 0 0 1 8 91 0 
4. Розумів мої емоції та почуття 1 1 3 11 79 6 
5. Питав, що я знаю і розумію про 6 2 4 15 69 4 
мою хворобу і прогноз ї ї розвитку 
6. Поважав мене як людину 0 0 2 10 85 3 
7. Цікавився тим , чого я прагну і 5 2 5 13 72 4 
хочу від лікування 
8. Уважно мене слухав 1 0 1 9 88 1 
9. Звертав увагу на те, що я говорив 0 2 2 12 83 2 
(говорила) 
10. Був здатен уявити себе на моєму 4 1 7 10 51 27 
місці 
11. Дав мені час, щоб поставити за 2 1 5 13 75 4 
питання та поговорити про мою 
хворобу 
12. Допоміг мені почуватись 1 0 2 12 82 3 
спокійно і безпечно під час огляду та 
під час розмови 
13. Ставив за питання, які дозволили 2 1 4 13 77 4 
мені висловити свою точку зору 
14. Цікавився тим , чого я очікую від 5 2 6 12 68 6 
лікування 
15. Підбадьорював мене і 3 1 3 14 77 3 
демонстрував оптимізм 
16. Дав мені можливість обговорити 3 1 5 12 76 3 
і разом вирішити, що саме ми будемо 
робити (під час лікування) 
17. Лікар приділив мені достатньо 1 1 3 10 85 1 
часу 
18. Лікар діяв так, наче вважав, що я 72 6 4 2 8 8 
нічого не розумію 
Джерело: [15] 
56 
 
 
Однією з основних цілей впровадження нового механізму фінансування 
медичної галузі було підвищити мотивацію лікарів первинної ланки, що 
дозволило би поліпшити кадрову ситуацію в закладах ПМСД, зокрема 
залучити більше молодих спеціалістів. Але зазначене вище дослідження 
показало, що майже 60% закладів мають дефіцит кадрового забезпечення. 
Зокрема, абсолютну більшість лікарів досліджуваної вибірки становлять 
жінки (79,8%). За віковою структурою переважають лікарі віком від 50 до 60 
років (27%) та від 40 до 50 років (22,7%). Водночас, існує проблема 
забезпечення закладів ПМД «молодими кадрами»: лікарі вікової категорії до 
30 років становлять лише 14,1%. Тобто, на даний момент часу введення 
капітації не призвело до позитивних змін у структурі персоналу закладів 
первинної ланки [15]. 
Згідно результатів досліджень лікарі в цілому задоволені своєю 
роботою, і у 40% тих, хто задоволені роботою задоволеність роботою скоріше 
збільшилася (табл. 2.6). 
В той же час, третина лікарів ПМД зазначила, що із введенням капітації 
у них збільшилася кількість пацієнтів. Лікарі повідомили, що в середньому 
кількість пацієнтів збільшилася на 8 людей за день, що вказує на збільшення 
навантаження на лікаря. Також це може свідчити про збільшення доступності 
надання послуг та задоволення попиту споживачів медичних послуг [15]. 
Щодо головних лікарів, що в цілому 80,6% задоволені своєю роботою і 
після введення капітації їх задоволеність збільшилася. Про це повідомило 
91,3% опитаних головних лікарів [15]. 
Підхід «гроші ходять за пацієнтом»  вимагає зміни ставлення до 
пацієнту, в тому числі вимагає більш уважного ставлення, знаходження інших 
видів комунікації, які не повинні обмежуватися спілкуванням лише під час 
пройму [15].  
 
 
57 
 
Таблиця 2.6 – Задоволеність лікарів роботою та її зміна після введення 
капітації 
 
41,7 29,4 17,2 4,9 4,3 2,5 
Задоволений 54,6 28,8 11,7 9,2 1,2 2,5 1,2 
Скоріше 23,9 9,2 9,8 3,1 1,2 0,6 0 
задоволений 
Частково 19,0 3,1 8 4,9 1,2 1,2 0,6 
задоволений, 
частково ні 
Скоріше не 1,2 0,6 0 0 0,6 0 0 
задоволений 
Не 0,6 0 0 0 0,6 0 0 
задоволений 
Важко сказати 0,6 0 0 0 0 0 0,6 
Джерело: [15] 
 
Так, дослідження виявило, що поширеною є практика надання лікарем 
своїх контактів пацієнтам. Загалом 85,3% лікарів ПМД надають свої номери 
телефонів усім пацієнтам, а 12,3% – більшості з них. Завдяки цьому пацієнти 
мають можливість оперативно зв’язатися з лікарем та отримати консультацію. 
Майже третина лікарів надає всім пацієнтам свою домашню (фізичну) адресу, 
в той час як майже половина цього не робить ніколи. Найменш поширеною є 
практика використання електронних засобів зв’язку: майже половина лікарів 
або взагалі не надає, або майже не надає їх [15] (рис.2.7). 
 
Так, задоволеність збільшилася 
Так, задоволеність скоріше 
збільшилася 
Ні не змінилася 
Так, задоволеність скоріше 
зменшилася 
Так, задоволеність зменшилася 
Важко сказати 
58 
 
 
Рисунок 2.7 – Засоби комунікації з пацієнтами, % 
Джерело: [15] 
 
51,5% респондентів зазначили, що стиль їхньої роботи змінився з 
запровадженням капітації. З іншого боку, методи та підходи роботи лікарів не 
змінилися, про що вказують майже 64% респондентів. Відповідно, введення 
капітації загалом не вплинуло на поведінку лікарів. Серед змін, які відбулися 
після введення капітації та автономізації закладів, лікарі ПМД виділяють 
збільшення обсягів консультування телефоном та особливо – зміну відносин 
між лікарями та пацієнтами (табл. 2.7) [15]. 
Таблиця 2.7 – Поведінка лікарів первинної медичної ланки, % 
Запитання Так Ні 
Чи змінили Ви свій стиль роботи, взаємодії з пацієнтами 51,5 48,5 
після впровадження капітації? 
Чи змінилися Ваші методи та підходи до лікування 35,6 63,8 
пацієнтів після впровадження капітації? 
Чи готові Ви до роботи з електронними медичними 93 7,4 
записами? 
Чи готові Ви проводити лікування пацієнтів, хворих на 44,2 55,8 
туберкульоз? 
Чи готові Ви отримувати доплату за досягнення певних 81,3 18,8 
індикаторів і не отримувати за їх досягнення? 
Чи проводите Ви профілактичні огляди пацієнтів? 98,8 1,2 
Джерело: [15] 
 
Як бачимо з відповідей, підвищення заробітної плати медичних 
працівників за рахунок нового механізму фінансування не достатньо їх 
59 
 
стимулює, і більшість (81,3%) згодні підвищувати якість надання послуг (на 
основі визначених критеріїв) за додаткову оплату праці. Такими індикаторами 
на їх думку можуть бути наступні: 
− відсоток скарг пацієнтів; 
− відсоток вакцинації населення; 
− відсоток виявлених онкологічних патологій, особливо на ранній 
стадії; 
− відсоток інфарктів та інсультів; 
− наявність повторних інсультів, інфарктів та ускладнень сердцево-
судинних захворювань; 
− кількість пацієнтів за день; 
− кількість укладених декларацій [15]. 
Щодо головних лікарів, то 95% також готові отримувати доплату за 
досягнення певних індикаторів, серед яких зокрема: 
− кількість укладених декларацій;  
− рівень задоволеності пацієнтів;  
− виконання щеплень, онкологічних профоглядів, виявлення 
онкологічних патологій на ранніх стадіях; 
− відсоток залучених пацієнтів;  
− виконання планів щеплень, відсоток вакцинованих дітей;  
− фінансовий стан підприємства, відсутність заборгованості із 
заробітної плати, сплата податків, відсутність штрафних санкцій [15]. 
Дослідження змін у закладах ПМСД з початку реформ показало певну 
позитивну динаміку. Наприклад, проведе дослідженні в 2019 році в 5 областях 
України (Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Рівненській, 
Волинський) в 19 медичних закладах первинної ланки показало наступні 
результати. В даному випадку за ознаки успішності проведення реформи були 
взяти наступні показники: 
60 
 
− комп’ютеризація закладів та впровадження електронного 
врядування (електронна картка, електронний рецепт); 
− чисті, зручні та відремонтовані приміщення закладів; 
− задоволеність клієнтів якістю та умовами надання послуг [24]. 
Отже, за результатами зазначеного дослідження було визначено, що: 
1. Елементи комп’ютеризації, визначені як обов’язкові для 
діяльності закладу, впроваджено на досить високому рівні: лікарів забезпечено 
комп’ютерами, заклади мають доступ до Інтернету і працюють у медичній 
інформаційній системі, а персонал пройшов відповідне навчання щодо роботи 
в ній; впроваджено електронну картку та електронний рецепт. В деяких заклад 
впроваджено он-лайн запис на прийом, є сайт або сторінка в соціальних 
мережах, електронна черга, послуга зворотного зв’язку. У всіх закладах, що 
аналізувалися, послуга телемедицини відсутня. Існує потреба забезпечення 
комп’ютерами середнього медичного персоналу. 
2. Заклади, в яких проводилася оцінка, за час впровадження реформи 
суттєво покращили зовнішнє та внутрішнє облаштування приміщення та 
зробили його більш зручним, у тому числі для маломобільних груп та дітей. 
Відвідувачам надається необхідна інформація про роботу закладу, а також у 
доступній формі наводиться інформація про важливі питання здорового 
способу життя та профілактики захворювань. Проблемою залишається 
неповна пристосованість приміщень (зокрема коридорів, ліфтів та туалетів) до 
потреб маломобільних груп. 
3. Закупівельний процес лікарських засобів у закладах, де проведено 
оцінку, є типовим та перебуває у правовому полі законодавства про публічні 
закупівлі. Більшість закладів дотримуються вимог МОЗ України та регулярно 
оприлюднюють дані про залишки лікарських засобів та медичних виробів на 
сайті «Є ЛІКИ» та власному сайті. 
4. Пацієнти, опитані на виході із закладу, загалом задоволені якістю 
надання послуг у закладі. Більшість із них підписали декларацію з лікарем, 
задоволені його роботою та не збираються його міняти. Вони високо оцінюють 
61 
 
доброзичливе та уважне ставлення до себе з боку лікаря, медсестри та іншого 
персоналу. Також вони задоволені умовами в закладі (чистота, освітлення, 
доступність туалету, зручні зони очікування, наявність вказівників та 
інформаційних дощок) [24]. 
5. Лікарі навчені застосовувати необхідне обладнання і проводити 
тестування на ВІЛ, дають необхідні направлення на аналізи та дослідження, 
ставляться до пацієнта доброзичливо та уважно, інформацію надають у 
доступній формі [24]. 
Таблиця 2.8 – Оцінка пацієнтами змін у роботі закладу після 1 січня 
2019 року (за шкалою, де -3 – це зміни абсолютно негативні, +3 – зміни 
абсолютно позитивні, 0 – змін не відбулося), % 
Характеристики Не 
-3 -2 -1 0 1 2 3 можу 
оцінити 
Якість надання 
медичної 0,6 0,5 1,2 29,9 12,4 19,8 30,0 5,6 
допомоги 
Якість 
0,3 0,2 0,6 29,8 12,9 19,1 32,9 4,3 
обслуговування 
Стан 
інфраструктури 
(ремонт, 
1,0 0,9 1,8 32,8 14,4 20,1 24,9 4,1 
обладнання, 
стан будівлі, 
чистота) 
Зручність 
отримання 1,2 0,7 1,7 30,3 12,8 18,6 31,0 3,7 
послуг 
Необхідність 
неформальних 
5,0 0,5 1,2 56,0 4,0 4,0 8,5 20,7 
доплат/внесків 
готівкою 
Фізична 
доступність 
(відстань до 0,8 0,4 0,8 58,6 4,5 7,5 23,9 3,4 
закладу не 
більше 7 км) 
Джерело: [24] 
 
В той же час, пацієнти виділили низку проблемних питань щодо 
організації надання медичних послуг: 
62 
 
− недостатня увага лікаря до профілактичних питань; 
− збої в організації черги; 
−  неповна пристосованість приміщення закладу до потреб 
маломобільних груп; 
−  необхідність сплати благодійного внеску за процедури (аналізи) 
та наявність випадків, коли лікар вказував торговельні марки препаратів та 
аптеки, де їх варто придбати; 
− прояви стигми з боку лікаря; 
− проведення тестування на ВІЛ без рукавичок; 
− направлення до приватної лабораторії для здачі аналізів; 
− інформування «пацієнта» про необхідність придбати вакцину 
власним коштом в аптеці [24]. 
Щодо зміни в організації та планування роботи медичних закладів 
первинної ланки, то 84% лікарів зазначили, що після введення капітації 
відбулися зміни в їх роботі, зокрема підвищився їх рівень самостійності та 
гнучкості у прийнятті рішень, з’явилася можливість у формуванні фінансових 
планів та підписання угод, а також створювати систему мотивації праці для 
лікарів. Але в той же час, збільшився рівень відповідальності головних лікарів 
та збільшилося навантаження щодо планової та звітної діяльності, що вимагає 
володіння відповідними компетенціями [15]. 
86,5% закладів ПМД мають плани розвитку або бізнес-плани для 
перспективного розвитку закладу. На основі цього документа головні лікарі / 
директори закладів охорони здоров’я реалізують заходи з розвитку закладів, у 
тому числі:  
− навчання персоналу: 94% головних лікарів заявили, що мають 
програми розвитку персоналу. Ці програми складаються з регулярного 
проведення різноманітних тренінгів та семінарів, а також участі медичного 
персоналу в конференціях та курсах підвищення кваліфікації;  
− проведення закупівлі обладнання;  
63 
 
− проведення поточного та капітального ремонту приміщень.  
Більшість головних лікарів (91%) підтвердили готовність до введення 
системи моніторингу та оцінки діяльності їхнього закладу. Серед заходів, які 
було здійснено для підготовки до цього процесу, переважно називалися 
автоматизація та комп’ютеризація закладів, впровадження МІС, IСPС-2 та 
різних механізмів отримання зворотного зв’язку від пацієнтів (анкетування), 
додаткове навчання працівників (лекції, семінари, курси підвищення 
кваліфікації).  
Аналогічно, майже всі головні лікарі використовують інформацію, яка 
отримується від систем зворотного зв’язку та внутрішнього аудиту, для 
покращення діяльності закладу. Результати проведеного аналізу 
застосовуються для виявлення недоліків роботи та їх усунення [15]. 
Отже, аналіз змін у діяльності закладів ПМД показав, що зміна 
механізму фінансування в сфері охорони здоров’я, в позитивно вплинуло на 
деякі аспекти. Зокрема, збільшився рівень фінансування закладів, підвищилась 
мотивація медичного персоналу та головних лікарів,  якість надання медичних 
послуг, покращилася фізична інфраструктура медичних закладів, заклади 
ПМД отримали більшу господарську самостійність, але й більшу 
відповідальність за результати своєї діяльності. 
В той же час, існує потреба в подальшому удосконаленні як механізму 
фінансування, так і вдосконалення діяльності безпосередньо закладів надання 
первинної медико-санітарної допомоги. 
Зокрема, це стосується таких питань, як: 
− встановлення більш обґрунтованої капітаційної ставки та розмірів 
вікових коефіцієнтів; 
− введення додаткової мотивації шляхом розробки і впровадження 
відповідних індикаторів якості в сфері надання медичної допомоги, як на рівні 
лікарів, так і закладів ПМД в цілому; 
− підвищення кваліфікації персоналу; 
64 
 
− розширення використання інтернет-комунікацій та розвиток 
телемедицини; 
− приведення у відповідність приміщень медичних закладів до потреб 
маломобільних груп населення; 
− забезпечення закладів сучасним медичним обладнанням; 
− пошук альтернативних джерел залучення коштів для розширення 
своєї діяльності; 
− утворення спостережних та опікунських рад при закладах охорони 
здоров’я первинної ланки медичної допомоги з метою виконання наглядових 
функцій; 
− забезпечення кращого інформування пацієнтів щодо видів платних і 
безоплатних послуг та іншої важливої інформації, втому числі за допомогою 
належного ведення сайтів закладів, використання соціальних мереж; 
− посилення профілактичної роботи в закладах, зокрема через надання 
відповідних консультацій під час прийому, оновлення та урізноманітнення 
інформації на інформаційних дошках (з урахуванням цільової аудиторії), на 
сайтах та сторінках у соцмережах тощо [15]. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Досліджено основні законодавчі та нормативно-правові акти, які 
регулюють питання пов’язані з організацією та функціонуванням первинної 
ланки медичної допомоги. З’ясовано, що на сьогодні напрацьовано відповідну 
нормативну базу, яка продовжує поповнюватися і удосконалюватися з метою 
підвищення ефективності діяльності ПМД. Зокрема, запроваджено державний 
гарантований пакет медичної допомоги,  створено Національну службу 
охорони здоров’я України, яка здійснює реалізацію державної політики у 
сфері фінансових гарантій; запроваджено принци «гроші ходять за 
пацієнтом»; автономізовано постачальників медичної допомоги; 
65 
 
запроваджено систему e-Health; запущено програму «Доступні ліки»; 
удосконалено систему мотивації медичного персоналу тощо. З’ясовано, що 
функціонування більшості закладів первинної медичної допомоги приведено 
до вимог чинного законодавства, та біля 80% населення уклали договори з 
сімейними лікарями і отримали право на безоплатну медичну допомогу на 
первинному рівні. 
Проаналізовано сучасну модель фінансування закладів первинної 
медичної допомоги. З’ясовано, що відбувся перехід на нову систему 
фінансування надання послуг первинної допомоги, який базується на 
принципі «Гроші йдуть за пацієнтом». Зокрема, було введено капітаційну 
ставку, яку отримує заклад ПМД за кожного пацієнта, з яким підписано 
декларацію про медичне обслуговування.  
Вивчення низки досліджень щодо змін, які відбулися в системі 
первинної медико-санітарної допомоги дозволили сформувати наступні 
висновки. З початку проведення реформи підвищується рівень задоволеності 
населення медичною допомогою, в цілому позитивно оцінюється якість 
надання послуг і ставлення лікаря до пацієнта; задоволеність лікарів своєю 
роботою в цілому збільшилася після введення капітації; змінюється стиль 
роботи з пацієнтами, хоча методи та підходи роботи лікарів практично не 
змінюються; новий механізм фінансування не достатньо стимулює лікарів і 
більшість готові підвищувати якість надання послуг за додаткову оплату; на 
досить високому рівні впроваджуються елементи комп’ютеризації; 
покращується зовнішнє та внутрішнє облаштування приміщень: підвищення 
рівня самостійності закладів щодо прийняття рішень, в тому числі фінансових. 
Подальшого вирішення вимагають питання встановлення більш 
обґрунтованої капітаційної ставки та розмірів вікових коефіцієнтів; 
впровадження відповідних індикаторів якості; введення додаткової мотивації; 
підвищення кваліфікації персоналу; розвиток інтернет-комунікацій; 
забезпечення закладів сучасним обладнанням; пошук альтернативних джерел 
залучення коштів тощо. 
66 
 
РОЗДІЛ 3 
ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ РЕФОРМУВАННЯ ПЕРВИННОЇ 
МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ 
 
 
3.1 Побудова пацієнт-орієнтованої моделі – основа ефективної 
реформи системи охорони здоров’я 
 
Реформа фінансування медичної допомоги, як було зазначено вище, 
побудована за принципом «гроші пішли за пацієнтом», і пацієнт опинився в 
центрі уваги. Як наслідок, перед медичними закладами постало завдання 
налагодити процес надання медичних послуг, орієнтованих на потреби й 
побажання пацієнта [63].  Дана проблема набуває особливої уваги для 
організації діяльності сучасних закладів надання медичної допомоги, оскільки 
фінансування і діяльність закладу безпосередньо залежать від того, чи 
задоволений пацієнт наданою послугою, чи захоче він повернутися до 
сімейного лікаря. Це в свою чергу, потребує зміни філософії функціонування 
медичного закладу, використання ринкових, маркетингових заходів та 
інструментів в своїй діяльності. 
Треба зазначити, що уперше пацієнт-орієнтовану (пацієнт-центровану) 
модель надання медичної допомоги було описано Інститутом Пікера у 80-х 
роках ХХ століття на основі зібраних даних аналізу численних фокусгруп і 
телефонних інтерв’ю з пацієнтами та їхніми родинами щодо їхнього досвіду 
отримання медичних послуг [63]. 
Ключовими концептами пацієнт-орієнтованості було визначено 
наступні: 
− гідність і повага; 
− обмін інформацією; 
− залученість; 
67 
 
− співпраця [63]. 
Пацієнт-орієнтована модель включає вісім принципів, описаних нижче 
(рис.3.1 , табл.3.1). 
 
 
 Координація та  
П овага до цінностей, інтеграція догляду Інформація, 
переконань, озвучених комунікація, навчання 
 потреб пацієнта 
 
 
   
Фі зичний комфорт та Принципи пацієнт- Емоційна підтримка та 
зменшення болю орієнтованої моделі зменшення страху 
 
 
 
   
 Залучення сім’ї та Безперервність та Своєчасний і 
друзів наступність медичної безбар’єрний доступ 
 допомоги 
 
Рисунок 3.1 – Принципи пацієнт-орієнтованої допомоги 
Джерело: [63] 
 
Зрозуміло, що такі зміни в центрі первинної медико-санітарної допомоги 
не можливо забезпечити в один момент, оскільки вони базуються на ринкових 
механізмах, на розумінні того, що на сьогодні за допомогою нових механізмів 
фінансування в медичній сфері виникла конкуренція серед надавачів послуг. 
Відповідно, це вимагає від будь-якого медичного закладу осмислення цього 
питання та пошуку більш ефективних методів надання послуг. В той же час, 
існує низка труднощів в основному пов’язаних з кадровими питаннями. 
Безсумнівно, медичному персоналу, який працював тривалий час за «старими» 
правилами, досить важко перелаштовуватися під нові умови. Крім цього, у 
більшості з них недостатньо знань і досвіду  в питаннях, пов’язаних з бізнесом 
та маркетингом.  
68 
 
Таблиця 3.1 – Характеристика принципів пацієнт-орієнтованої допомоги 
Принцип Загальна характеристика Прояви дотримання принципів 
На рівні закладу ПМСД На рівні команди ПМСД 
Повага до Залучення пацієнтів до Керівництво закладу демонструє повагу до Ввічливе та толерантне ставлення до пацієнта та 
цінностей, прийняття рішень, визнання цінностей, переконань та потреб співробітників. його родини. 
переконань та того, що пацієнти мають свої Пацієнти залучаються до управління закладом Складання плану лікування разом з пацієнтом. 
озвучених унікальні цінності і (через участь у спостереженнях та опитуваннях, Готовність вести прийом самостійно та з 
потреб переконання, ставлення до опікунських радах тощо). дотриманням конфіденційності. 
пацієнта пацієнтів з повагою Забезпечення дотримання умов конфіденційності. Врахування побажань пацієнта стосовно подальших 
методів лікування тощо. 
Координація Зменшення вразливості за Розвиток культури командної роботи, експертної Лікар ПМСД – є провідником пацієнта в складній 
та інтеграція допомогою координації підтримки та колегіальності між працівниками системі різних надавачів медичних послуг 
догляду клінічної допомоги; закладу. Направлення на спеціалізовану ланку та збір 
координації із службами Заклад ПМСД має домовленості з іншими зворотного зв’язку від спеціалізованої ланки 
соціальної допомоги; лікувальними закладами про порядок направлень Погодження призначень інших медичних фахівців 
координації безпосереднього пацієнтів Переадресація до інших послуг 
догляду за пацієнтами Заклад постійно шукає та активно співпрацює з 
громадськими та пацієнтськими організаціями 
Заклад ПМСД – це хаб (центральна точка будь-
якої медичної  допомоги для пацієнта) 
Інформація, Зменшення страху пацієнта Впровадження тренінгів для медичного Використання простої та зрозумілої пацієнту мови 
комунікація, за рахунок: персоналу з формування навичок комунікації з Бути впевненим у своїх діях 
навчання інформування про клінічний пацієнтами. Надання інформаційних матеріалів, які допоможуть 
стан пацієнта, прогрес Запровадження стандартів спілкування з пацієнту краще зрозуміти його стан і процес 
захворювання/ одужання і клієнтами для немедичного персоналу. лікування 
прогноз; інформування про Розробка та поширення інформаційних матеріалів Консультування пацієнтів за допомогою різних 
процеси лікування/ допомоги для пацієнтів. месенджерів, а не лише під час візиту 
інформування для Організація роботи з групами пацієнтів за 
збільшення самостійності, захворюваннями/ станами. 
самодопомоги та зміцнення Сприяння у створенні та функціонуванні груп 
здоров’я самодопомоги для пацієнтів з хронічними 
станами. 
Регулярні заходи сприяння здоров’ю для 
населення 
69 
 
Фізичний Покращення рівня фізичного Організація попереднього запису. Попередження пацієнта про можливий 
комфорт і комфорту в сфері: управління Оформлення приміщень амбулаторій. /передбачуваний біль чи дискомфорт при проведенні 
зменшення болем;  допомоги у Забезпечення «нелікарняного» зовнішнього процедур/маніпуляцій. 
болю повсякденній діяльності й вигляду кабінетів. Використання психологічних методик для 
забезпеченні щоденних Проведення регулярного навчання для персоналу зменшення болю. 
життєвих потреб; медичного щодо роботи з паліативними хворими Призначення знеболювальних препаратів 
закладу і його атмосфери Направлення пацієнтів до інших служб для 
отримання соціальних послуг та підтримки 
Емоційна Підтримка пацієнтів в разі Впровадження тренінгів для медичного Використання різних мотиваційних методів роботи з 
підтримка та виникнення у них: тривоги персоналу з формування навичок комунікації з пацієнтами. 
зменшення щодо їх фізичного стану, пацієнтами, проведення занять школи пацієнта, Планування більшої тривалості візиту, якщо є 
страху лікування та прогнозу; організації груп самодопомоги тощо. потреба. 
занепокоєння щодо впливу Забезпечення технічної можливості в МІС Психологічна стійкість при діалозі з емоційними 
хвороби на нього і його коригувати при здійсненні попереднього запису пацієнтами. 
сім’ю; занепокоєння тривалість прийому відповідно до потреб Емпатія. 
фінансовим наслідком пацієнта тощо Уміння інтерпретувати емоції пацієнта тощо 
хвороби та її лікування 
Залучення Надання житла для сім’ї при Сприяння у створенні та функціонуванні груп Залучення супроводжуючих осіб, сім’ї та близьких 
сім’ї та друзів госпіталізації самодопомоги для пацієнтів із хронічними пацієнта до консультацій (за його згодою). 
Залучення сім’ї та близьких станами.  Залучення сім’ї до лікувального процесу: контроль 
до прийняття рішень. Регулярні заходи сприяння здоров’ю для прийому препаратів, збільшення прихильності до 
Підтримка членів сім’ї як населення (ярмарки здоров’я, освітні лекції, лікування, допомога в подоланні шкідливих 
доглядачів. Визначення виступи в ЗМІ тощо). звичок/залежностей (створення ними сприятливих 
потреб сім’ї та друзів. умов).  
Підтримка і навчання сімей, у яких є пацієнти з 
хронічними хворобами. 
Підтримка членів сім’ї як доглядачів: навчання їх 
щодо того, як доглядати за хворим, як проводити 
певні процедури.  Визначення психологічних потреб 
сім’ї та друзів: направлення на групи самодопомоги 
тощо 
Безперервність Зменшення стурбованості Систематична робота над підвищенням рівня Забезпечення сталості когорти пацієнтів у команді 
і наступність пацієнтів при переходах між кваліфікації та практичних навичок команд ПМД, ПМД, щоб частка розірваних декларацій була 
догляду різними надавачами медичної для того щоб вони могли забезпечити вирішення мінімальною. 
допомоги за допомогою: більшості питань пацієнтів на своєму рівні. Супровід лікування хронічних хворих, тривалого 
надання зрозумілої, детальної Відстеження динаміки розірвання декларацій та лікування: контроль ведення пацієнтів після 
70 
 
інформації щодо ліків, запровадження стимулів для мотивації лікарів призначень лікування вузькопрофільними 
фізичних обмежень, розвивати довірчі стосунки з пацієнтами.  спеціалістами.  
дієтичних потреб тощо; Функціонування чергового кабінету (прийом у Консультації з пацієнтами після стаціонарного 
координації і планування позаробочі години).  лікування для обговорення подальших кроків 
поточного лікування та Доступна, актуальна і повна інформація про лікування/реабілітації вдома і складання спільного 
послуг після виписки зі графік роботи лікарів та амбулаторій (через різні плану дій. 
стаціонару; надання на ресурси: сайт, ЗМІ, графіки в амбулаторіях, Направлення до закладів спеціалізованої ланки та 
постійній основі інформації контакт-центр тощо).  збір інформації.  
про доступ до клінічної, Можливість викликати лікаря додому (в Погодження призначень інших медичних фахівців 
соціальної, фізичної та обґрунтованому випадку – на розсуд лікаря). (їх корекція за потреби).  
фінансової підтримки Моніторинг задоволеності пацієнтів отриманими Переадресація до інших послуг, наприклад, 
послугами (за допомогою опитувань, інтерв’ю, соціальних (групи психологічної підтримки). 
розгляду скарг тощо) 
Своєчасний та Пацієнти повинні знати, що Фізична доступність амбулаторій: наявність Доступність лікаря: немає довгої черги (на тижні 
безбар’єрний вони можуть отримати громадського транспорту, наближеність до місця наперед).  
доступ доступ до допомоги, коли це проживання обслуговуваного населення. Лікар має можливість залишати «вікна» у графіку 
необхідно: безперешкодний Доступність амбулаторій для маломобільних груп прийому.  
доступ до місця населення: пандуси, ліфти, місце для дитячих Консультування пацієнтів за допомогою різних 
розташування амбулаторій та візочків, вбиральні для людей з інвалідністю месенджерів, не лише під час візиту (телефонна 
лікарень; наявність тощо.  консультація).  
транспорту; спрощення Спрощення запису на прийом: можливість Надсилання аналізів результатів пацієнтові на 
планування візитів; записатися через сайт, контакт-центр, електронну пошту, розшифрування результатів 
спрощення запису на прийом, реєстратуру, лікаря.  лікарем по телефону. 
коли виникає проблема; У контакт-центрі забезпечення технічної 
доступність направлень до можливості відстеження пропущених дзвінків та 
спеціалістів або здійснення зворотних дзвінків.  
спеціалізованих служб;  чіткі Чіткі та зрозумілі інструкції щодо отримання 
інструкції щодо отримання направлень до вузькопрофільних спеціалістів.  
допомоги за направленням. Впровадження протоколу дій персоналу 
реєстратури, допоміжного персоналу у випадку 
надходження пацієнтів із гострими станами. 
Впровадження системи тріажу 
Джерело: [63] 
71 
 
Успішність реформ залежить саме від тих людей, які їх впроваджують. 
Відсутність бажання, мотивації, знань і необхідних компетенцій у таких 
людей, може призвести до зниження ефективності процесу реформування, а 
іноді і звести все нанівець. В зв’язку з цим, необхідним елементом в системі 
реформування охорони здоров’я є саме посилення людського потенціалу, і в 
тому числі, в напряму побудови пацієнт-орієнтованої моделі. На нашу думку, 
Міністерство охорони здоров’я (з обов’язковим залученням міжнародних 
тренерів та експертів) повинно розробити та впровадити тренінгову програму 
для керівників закладів та інших категорій персоналу з метою оволодіння 
ними основних знань в цьому напряму, а також створити потужну 
консультативну підтримку закладів ПМСД з цих питань. 
На сьогодні допомогу в даній сфері медичні заклади знову отримали від 
міжнародних партнерів. Так, зокрема Проект USAID «Підтримка реформи 
охорони здоров’я» наприкінці 2018 року оголосив конкурс на участь у 
грантовій програмі з розвитку центрів передового досвіду. Було відібрано 15 
центрів ПМД з різних регіонів України, які за технічної підтримки Проекту 
впродовж 2019 року опановували нові знання з управління і надання послуг. 
Сфери, в яких розвивалися центри передового досвіду: стратегічне планування 
діяльності закладу;  розвиток пацієнт-орієнтованості й налагодження сервісу; 
побудова системи управління якістю; впровадження нових підходів до 
менеджменту; забезпечення фінансової стійкості; ефективна зовнішня 
комунікація та маркетинг; розвиток навичок для ефективного обміну досвідом 
[63]. 
Ще раз хочемо наголосити, що такого типу навчання повинні бути 
запровадженні Міністерством охорони здоров’я та поширені на всі заклади 
ПМД, щоб забезпечити рівні початкові умови розвитку для всіх, а не окремих 
закладів охорони здоров’я. 
 
 
 
72 
 
3.2 Запровадження систем управління якістю в медичній сфері 
 
Адекватна якість медичної допомоги є необхідною умовою досягнення 
цілей систем охорони здоров’я, а також є індикатором тих реформ, які 
впроваджуються. ВООЗ визначає якість медичної допомоги як «межі, в яких 
надаються послуги охорони здоров’я окремим особам та населенню з метою 
покращення бажаних результатів. Для того щоб досягнути цієї мети, охорона 
здоров’я повинна бути безпечною, ефективною, вчасною, результативною, 
рівною та орієнтованою на людину» [2]. Концептуальним підходом 
Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (2008) з питань якості також 
є висновок про те, що більшість причин низької якості криється в недоліках 
системи організації медичної допомоги, а не в окремих постачальниках 
медичних послуг [58]. 
Визначення поняття системи управління якістю, вимоги до її побудови 
описано в Міжнародних стандартах серії 9000, які розроблено Технічним 
комітетом Міжнародної організації зі стандартизації. Стандарти ISO серії 9000 
прийняли понад 190 країн світу. Їхня особливість полягає в тому, що вони 
можуть бути застосовані будь-якими підприємствами і організаціями, 
незалежно від їх розміру, форми власності та сфери діяльності. Ці стандарти 
допомагають побудувати стабільну систему управління якістю і при цьому 
врахувати вимоги власника, персоналу, громади, клієнтів та надавача послуг. 
Для медичної галузі на основі стандартів ISO створено документ 
міжнародної робочої угоди IWA (International Workshop Agreement) 1:2005, з 
яким гармонізовано національний стандарт ДСТУ IWA 1:2007 «Системи 
управління якістю. Настанови щодо поліпшування процесів в організаціях 
охорони здоров’я» (Держспоживстандарт України, 2008). Дійсний ДСТУ IWA 
1:2007 відповідає чинному законодавству України, заснований на положеннях 
міжнародних стандартів 9001:2000 і 9004:2000 і містить додатковий матеріал, 
що стосується діяльності саме організацій охорони здоров’я. Призначення 
стандарту — допомогти організаціям охорони здоров’я розробити чи 
73 
 
поліпшувати систему управління якістю, що забезпечить постійне 
поліпшення, упередження помилок або несприятливих результатів, 
зменшення відхилів і втрат організації, наприклад внаслідок нераціонального 
використання ресурсів [9]. 
У 2016 році було затверджено Європейський стандарт «Quality 
management systems – EN ISO 9001:2015 for healthcare». Нині його прийняли 
на національному рівні всі країни – учасниці Європейського Союзу, Ісландія, 
Норвегія, Північна Македонія, Туреччина та Швейцарія. А 26  лютого 2019 
року цей стандарт було прийнято і в Україні: наказом ДП «Український 
науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та 
якості» № 37 «Про прийняття національних стандартів» затверджено шляхом 
перекладу ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT)  – «Системи управління 
якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я».  
Розуміння необхідності підвищення якості послуг в медичній сфері в 
Україні призвело до розробки та затвердження «Концепції управління якістю 
медичної допомоги у галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 
року» [27], а також Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на 
період до 2020 року [28]. 
В Концепції визначено, що для України в контексті удосконалення  
управління якістю медичної допомоги пріоритетними є вимоги, визначені 
стратегією ВООЗ та ЄС, а саме (рис.3.2) 
 
 
Доступність Безпечність Вчасність 
 
 
Вимоги до 
Орієнтованість на 
 Ефективність управління якістю 
пацієнта 
медичної допомоги 
 
 
Раціональність Справедливість 
 
Рисунок 3.2 – Вимоги до управління якістю медичної допомоги 
74 
 
Джерело: розроблено автором на основі [27]. 
 Національним стандартом ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT) 
– «Системи управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я»  
доповнено основні вимоги і визначено 11 основних аспектів якості для 
медичного закладу незалежно від розміру, форм власності та переліку послуг, 
що надаються (рис.3.3) 
 
 
Безпека Рівність Пацієнт-
орієнтованість 
 
Доступність 
 Залученість 
Вимоги до пацієнта 
 Безперервність управління якістю 
медичної допомоги 
 Належна правильна 
Дієвість допомога 
 
Використання 
 Ефективність доказової медицини Часові рамки 
 
Рисунок 3.3 – Вимоги до управління якістю медичного закладу 
відповідно до Національного стандарту ДСТУ EN 15224:2019 
Джерело: розроблено автором на основі [4] 
 
Всесвітньою організацією охорони здоров’я (2004 р.) запропоновано 
наступні напрями забезпечення управління якістю:  
1. Політика: стратегія, бачення та участь уряду щодо удосконалення 
якості.  
2. Організація:  ефективні  механізми здійснення національної політики  
в  межах органів влади усіх рівнів з визначеними завданнями та функціями 
системи охорони здоров’я.  
3. Методологія: забезпечення ефективних методичних підходів до 
удосконалення якості, постійного її розвитку на  державному і місцевому  
рівнях, з урахуванням національного та міжнародного досвіду і наукових 
доказів.  
75 
 
4. Ресурси: відповідальність за  ресурсне забезпечення програми якості,  
що перш за все забезпечить оптимальний рівень знань, навичок і інформації, 
необхідних для удосконалення якості. 
Таким чином, створення системи якості медичної допомоги має такі 
аспекти: 
− політичний, пов’язаний з визначенням пріоритетів та прийняттям 
рішень у сфері нормативно-правового регулювання, ресурсного забезпечення 
та здійснення державного управління; 
− соціальний, пов’язаний з задоволенням очікувань населення  та 
прагненнями працівників медичної галузі; 
− організаційний, пов’язаний з покращанням менеджменту в медичних  
установах,  розвитком систем  якості, стандартизації, метрологічного 
забезпечення » [27].  
Треба зазначити, що визначені заходи щодо підвищення якості в сфері 
надання медичних послуг, які були сформульовані і затверджені в 2011 році, 
почали втілюватися тільки зі стартом реформи в 2017 році, і відповідно 
більшість заходів так і не було реалізовано. 
Нижче наведено зазначені основні заходи: 
1. В сфері підвищення доступності медичних послуг: 
−  чітке  структурне  розмежування  первинного,  вторинного  й 
третинного рівнів медичної допомоги; структурна перебудова системи 
медичної  допомоги  з  акцентом  на  задоволення  медичних  потреб  
населення; 
− розвиток інституту сімейного; 
−  визначення потреб у медичних кадрах для задоволення  потреб 
населення у різних видах медичної допомоги; забезпечення підготовки 
медичних кадрів відповідно до потреб галузі; 
−  забезпечення адекватного ресурсного забезпечення всіх типів закладів 
охорони здоров’я; 
76 
 
−  запровадження телемедичних технологій у діяльність системи 
медичного обслуговування; 
−  створення адекватної системи управлінської вертикалі реалізації 
державної політики у сфері охорони здоров’я; 
−  підтримка  розвитку  приватного  сектору  медичних  послуг, 
забезпечення доступу  до  державного  фінансування  на  конкурсній основі 
тощо 
2. В сфері підвищення якості медичних послуг: 
− створення ефективної системи стандартизації медичних послуг, 
розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо медичних 
стандартів; 
− створення передумов для впровадження оцінки медичних технологій  
з  клінічної ефективності, економічної доцільності, організаційних  проблем та 
проблем безпеки для пацієнтів у зв’язку з застосуванням певної медичної 
технології; 
− перехід до закупівлі державою послуг у закладів охорони здоров’я на 
контрактній основі; 
− покращення матеріально-технічного обладнання закладів охорони  
здоров’я; 
− розроблення та впровадження системи індикаторів якості роботи 
медичних закладів; 
− удосконалення  критеріїв  ліцензування медичної практики та 
критеріїв акредитації закладів охорони здоров’я; 
− створення незалежних центрів оцінювання відповідності медичної 
практики ліцензійним вимогам, закладів охорони здоров’я - акредитаційним 
вимогам; 
− запровадження  інноваційних  технологій  надання   медичної 
допомоги; 
77 
 
− створення  системи  управлінського   обліку,   що   поєднує медико-
статистичну та економічну інформацію; 
− запровадження інформаційних технологій для  формування  баз даних  
та  обробки  клінічної,  медико-статистичної та економічної інформації; 
− заснування  щорічної  премії  та  відзнаки  у галузі якості надання 
медичної допомоги тощо. 
3. Створення  економічної  мотивації  для  підвищення  якості медичного 
обслуговування: 
− створення економічної мотивації для покращення якості медичних  
послуг; 
− розроблення та  внесення  проекту  акта щодо вдосконалення умов 
оплати праці працівників галузі охорони здоров’я.  
 4. У сфері забезпечення  ефективного  використання  бюджетних 
коштів: 
− скорочення багаторівневої системи  фінансування  на основі 
об’єднання фінансових ресурсів; 
− підвищення частки первинної медичної допомоги в загальному обсязі  
фінансування медичних послуг, стимулювання проведення профілактичних 
заходів; 
− розроблення та внесення проекту акта щодо  запровадження  у системі 
охорони  здоров’я програмно-цільового методу у бюджетному процесі; 
− перехід від кошторисного фінансування до самостійного 
перерозподілу коштів медичними закладами; 
−  запровадження закупівлі медичних послуг; 
− створення єдиного медичного простору; 
− перехід до міжвідомчих і міжсекторальних програм формування  
здорового способу життя й програм здорових умов праці; 
78 
 
− створення  стимулів  та  умов  для  здорового способу життя  
населення за допомогою розвитку інфраструктури для занять  масовим  
спортом та активного відпочинку [27].  
В основі описаних вище стандартів лежать принципи тотального 
управління якістю (Total Quality Management – TQM) [5]. TQM сфокусований 
на безперервному підвищенні якості всіх організаційних процесів. Тобто 
абсолютно всі співробітники медичного закладу залучаються до процесу 
загального управління якістю. Співробітники знають, що мається на увазі під 
якістю послуги в закладі ПМД, усвідомлюють і використовують це на 
практиці. 
Система управління якості в закладі ПМД повинна будуватися на 
процесному підходу, який розглядає організацію видів діяльності як окремих 
процесів. При цьому визначаються:  
− входи – початок процесу (ресурси, сировина, матеріали, 
інформація);  
− виходи – завершення процесу (матеріальний або нематеріальний 
результат процесу);  
− ресурси, необхідні для здійснення процесу (виробниче 
середовище, обладнання та устаткування, засоби комунікації, засоби 
вимірювання тощо, персонал, документація та ін.);  
− управлінські дії, спрямовані на планування, контроль виконання 
та своєчасне коригування процесу. 
Основою та фундаментом системи управління якістю в закладах 
охорони здоров’я, за вимогами стандарту, є управління клінічними процесами 
на основі циклу Демінга – PDCА (Плануй – Виконуй – Перевіряй – 
Впроваджуй зміни) та ризик-орієнтованого мислення. 
 
79 
 
Таблиця 3.2 – Структура процесів у системі управління якістю медичної 
допомоги (за «ДСТУ EN 15224:2019 (EN 15224:2016, IDT). Системи 
управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я») 
№ Типи процесів Приклади 
п/п 
1 Клінічні процеси Профілактика, діагностика, лікування, реабілітація, 
екстрена допомога, хоспісна допомога 
2 Управління 2.1. Управління людськими ресурсами 
ресурсами 2.2. Управління інфраструктурою  
2.3. Управління середовищем для функціонування процесів 
2.4. Управління ресурсами для моніторингу та вимірювань 
2.5. Управління знаннями 
2.6. Управління задокументованою інформацією 
3 Менеджмент 3.1. Розробка політики та цілей в сфері якості 
3.2. Планування діяльності з забезпечення якості медичної 
допомоги 
3.3. Розподіл функцій, повноважень та обов’язків у системі 
управління якістю 
3.4. Координація діяльності в системі управління якістю 
3.5. Аналіз функціонування системи управління якістю 
3.6. Прийняття рішень з покращення якості процесів і 
системи 
4 Навчальні процеси Навчання медичних працівників у закладі охорони 
здоров’я за цільовою тематикою, спрямованою на 
характеристики якості медичної допомоги 
5 Дослідні процеси Проведення наукових досліджень на базі закладів охорони 
здоров’я, спрямованих на отримання нових знань в сфері 
управління якістю медичної допомоги та використання їх у 
практичній діяльності 
Джерело: [21] 
Цикл PDCA передбачає узгоджене виконання всіх етапів діяльності у 
певній послідовності: планування (Plan), виконання запланованого (Do), 
моніторинг виконання та аналіз результатів виконаних дій (Check) та розробка 
і впровадження коригувальних та/або запобіжних дій з метою постійного 
поліпшення процесів підприємства (Act). 
 
 
 
 
 
80 
 
Таблиця 3.3 – Приклад застосування циклу PDCA в ПМД 
PDCA Процес первинного прийому Система закладу ПМД загалом 
пацієнта терапевтом 
Плануй Документ (локальний протокол) Документація, тобто всі алгоритми 
та описи процесів, що регулюють 
систему 
Роби Виконання дій, визначених Весь персонал виконує описані в 
протоколом документації алгоритми відповідно 
до власної ролі в системі 
Перевіряй Аудит цього процесу: наприклад, Аудити і перевірки системи, збір 
перевірка медичних карт пацієнтів статистичної інформації 
на предмет правильності й точності 
записів, призначень і т. п., 
зроблених лікарем 
Дій Коригування процесу, якщо він за Коригування процесів, зміни 
результатами перевірки не дав системи, тобто зміни в документах 
запланованих результатів, –  
внесення змін до документа 
І знову Вносимо зміни, якщо виникла Розробляємо зміни 
Плануй потреба 
Джерело: [63] 
 
Заходи за методом PDCA спрямовані на забезпечення постійного 
поліпшення всіх процесів медичного закладу, а також самої послуги. 
Ключовим інструментом управління якістю є стандартизація, зокрема у 
медичній галузі стандартизовані: умови надання медичної допомоги, безпека 
медичних втручань – шляхом проведення акредитації закладів охорони 
здоров’я; підготовка медичних кадрів –  через запровадження сертифікації 
спеціалістів і ліцензування медичної практики; медичні технології –  шляхом 
створення галузевої бази стандартів медичної допомоги. 
Головною організацією у сфері розробки медико-технологічних 
документів зі стандартизації медичної допомоги, проектів нормативних 
актів щодо медичного, в тому числі фармацевтичного (належної аптечної 
практики – GPP), обслуговування та фармаконагляду, згідно наказу МОЗ 
України від 8 жовтня 2012 року № 786 є Державне підприємство 
«Державний експертний центр МОЗ України». 
Інформація щодо сучасного стандарту стандартизації медичної 
допомоги представлена у Реєстрі медико-технологічних документів, який діє 
81 
 
відповідно до Положення про Реєстр, затвердженого Наказом МОЗ України 
від 28.09.2012 року № 751 «Про створення та впровадження медико-
технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі 
Міністерства охорони здоров’я України» та зареєстрованого в Міністерстві 
юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2004/22316. 
На сьогодні в Україні відбувається побудова якісно нової системи 
стандартизації медичної допомоги на основі використання методики з 
розробки клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних 
протоколів та локальних протоколів медичної допомоги на засадах доказової 
медицини [10]. 
Якісно нова система стандартизації, що впроваджується, має наступні 
характеристики: 
− нова система представлена трьома новими типами документів: 
клінічні настанови, медичні стандарти та клінічні протоколи; 
− клінічні протоколи медичної допомоги та медичні стандарти 
розробляються на принципах доказової медицини (в основу цих розробок 
покладені Клінічні рекомендації/настанови (третинні джерела доказової 
медицини); 
− медико-технологічні документи розроблені не за медичною 
спеціальністю, а за темою (Артеріальна гіпертензія, Ішемічний інсульт та 
інші); 
− медико-технологічні документи розробляються 
мультидисціплінарними групами (представники всіх зацікавлених 
спеціальностей) – важливий методичний підхід, що застосовується у всьому 
світі; 
− розроблені документи мають строк наступного перегляду, 
проходять етап публічного обговорення (впродовж одного місяця знаходяться 
на сайті МОЗ України) [10]. 
82 
 
Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги і медичні стандарти 
мають індикатори якості, за якими можна оцінити якість наданої медичної 
допомоги за певний період, в певному закладі охорони здоров’я, регіоні, в 
системі МОЗ України. 
Також створена База стандартів медичної допомоги. В ній представлені 
документи, що розроблялися до 2012 року, в основному експертним методом, 
тобто, не на засадах доказової медицини. 
База стандартів медичної допомоги в Україні містить чинні документи, 
затверджені наказами МОЗ України, які регламентують клінічні аспекти 
надання медичної допомоги у вигляді: стандартів медичної допомоги; 
клінічних протоколів (а також протоколів надання медичної допомоги); 
нормативів надання медичної допомоги; методичних рекомендацій, та інших 
нормативних документів, які можуть бути використані для визначення 
лікування, яке має отримати хворий (зокрема, медикаментозного лікування – 
фармакотерапії). 
28 квітня 2017 набув чинності Наказ МОЗ України № 1422 від 29 грудня 
2016 р., який дозволяє українським лікарям використовувати у своїй роботі 
міжнародні клінічні протоколи. 
Використання у лікарській практиці нових клінічних протоколів –  один 
із найважливіших шляхів впровадження доказової медицини в Україні. 
Доказові клінічні протоколи відіграють провідну роль в системі охорони 
здоров’я, оскільки несуть значні вигоди для усіх «гравців»: пацієнтів, лікарів, 
та держави в цілому. 
Міжнародні протоколи лікування орієнтовані на потреби пацієнта, тому 
їх впровадження сприятиме покращенню їх стану здоров’я. Так, протоколи 
передбачають використання тих методів діагностики та лікування, які є 
ефективними та заснованими на доказовій медицині, тоді як призначення 
неефективного лікування практично унеможливлюється. Відповідно, це 
призводить до зниження рівня захворюваності і смертності та поліпшення 
якості життя. Протоколи гарантують, що кожен пацієнт отримає однаково 
83 
 
високий рівень надання медичної допомоги, незалежно від того, у якій лікарні, 
і який лікар їм цю допомогу надаватиме. 
Також, протоколи лікування пропонують чіткі рекомендації для 
практикуючих лікарів, а також підвищують якість клінічних рішень, у тому 
числі й серед тих фахівців, які звикли до застарілої медичної практики. Ще 
одна важлива перевага клінічних протоколів полягає у тому, що вони 
сприяють узгодженості надання медичної допомоги пацієнтам на усіх рівнях. 
Для системи охорони здоров’я важливість впровадження клінічних 
протоколів пов’язана з підвищенням ефективності роботи (часто за рахунок 
стандартизації надання медичної допомоги пацієнтам) та оптимізації вартості 
лікування. Впровадження протоколів також може сприяти підняттю рівня 
довіри до системи охорони здоров’я зокрема та держави в цілому, оскільки 
забезпечення якісними та ефективними медичними послугами формують у 
суспільстві позитивне сприйняття як самої системи, що надає послуги, так і 
держави, яка їх гарантує [33]. 
Треба зазначити, що одними з кращих настанов, які охоплюють увесь 
спектр проблем, які постають перед лікарем первинної медицини, є фінські 
настанови DUODECIM, які відповідають рекомендаціям WONCA (Всесвітня 
асоціація сімейних лікарів). Ці настанови викладено на електронному ресурсі 
у вільному доступі.  
В той же час, проведені дослідження показали, що лікарі первинної 
ланки в цілому знають про існування клінічних рекомендацій, підтримують їх 
введення і більшість використовує в своїй медичній практиці. Хоча лише 
46,8% знають, що таке настанови DUODECIM і більше 60% зазначили, що 
потребують додаткової підготовки для використання клінічних рекомендацій 
(табл.3.4). 
 
 
 
84 
 
Таблиця 3.4 – Використання клінічних рекомендацій сімейними 
лікарями, % 
Запитання 1 – 2 3 4 5 – 
абсолютно абсолютно 
ні так 
Чи знаєте Ви, що таке DUODECIM 36,1 3,8 6,3 7 46,8 
Чи знаєте Ви про існування клінічних 2,5 - 0,6 4,3 92,6 
рекомендацій? 
Чи застосовуєте Ви клінічні 1,2 - 3,7 18,4 76,7 
рекомендації у своїй повсякденній 
практиці? 
Чи потрібна Вам додаткова 18,4 3,7 14,1 30,1 33,7 
підготовка для використання 
клінічних рекомендацій? 
Чи підтримуєте Ви введення 0,6 0,6 1,8 16 81 
клінічних рекомендацій у свою 
медичну практику? 
Джерело: [15] 
 
Як бачимо з наведених результатів, в центрах ПМСД виникає нагальна 
проблема проведення інформаційної та освітньої діяльності щодо 
застосування клінічних рекомендацій, зокрема DUODECIM.  
Нижче наведено алгоритм впровадження зазначених настанов в медичну 
практику закладів (рис. 3.4). 
Управління якістю слід починати, згідно з вимогами міжнародних і 
гармонізованих з ними вітчизняних стандартів, із планування показників 
якості; бажано, щоб вони були переважно кількісними [9]. 
 Група українських науковців К. Надутий, В.Лехан, О.Толстанов 
запропонували наступний комплекс індикаторів, який розбито на 5 груп з 
використанням основних класифікаційних ознак провідних характеристик 
якості медичного обслуговування [25]. 
І. Індикатори доступності надання ПМД. Група критеріїв, які показують, 
наскільки доступною (легкою для отримання) є медична допомога для 
населення (перелік, вид та призначення індикаторів представлені в табл.3.5). 
 
 
85 
 
 
Зареєструватися на сайті 
 
https://guidelines.moz.gov.ua/ 
 
 Створити робочу групу з розробки клінічного 
маршруту пацієнтів у медичному закладі 
 
 Обрати клінічний протокол DUODECIM 
 
 Розробити клінічний маршрут пацієнта 
 
 Затвердити наказ по закладу про затвердження 
перекладеної настанови і маршруту пацієнта в 
 
закладі ПМД 
 
 Провести навчання медичного персоналу щодо 
впровадження обраної настанови відповідно до 
 розробленого маршруту 
 
 Використовувати в роботі 
 
Рисунок 3.4 – Алгоритм впровадження настанов DUODECIM у 
діяльність медичної практики 
Джерело: [63] 
Таблиця 3.5 – Перелік, вид та призначення індикаторів доступності 
надання ПМД 
Назва Тип Призначення 
(структура -
с) 
Рівень фізичної доступності с Вказує, наскільки легко пацієнтам 
закладу добратися до закладу ПМД 
Рівень фізичної доступності с Вказує, наскільки легко пацієнту 
лікаря, що надає ПМД потрапити на прийом до лікаря, 
(навантаження на лікаря) враховуючи його навантаження 
Рівень раціональності с Вказує, наскільки організація ПМД 
використання робочого часу сприяє раціоналізації використання 
лікаря та доступності робочого часу лікаря без 
медичної допомоги вдома необґрунтованих обмежень доступності 
допомоги вдома  
86 
 
Продовження таблиці 3.5 
Назва Тип Призначення 
(структура -
с) 
Рівень відновлення лікарських с Визначає, наскільки доступною може 
кадрів бути первинна медична допомога 
в найближчі роки 
Рівень фізичної доступності с Вказує, наскільки легко пацієнту 
медсестри середнього фахівця потрапити на прийом до медичної 
ПМД (сестра медична сестри, враховуючи її навантаження 
загальної практики — 
сімейної медицини, акушерка, 
фельдшер тощо), 
навантаження на медичну 
сестру 
Рівень ефективності с Вказує, наскільки легко пацієнту 
використання професійного отримати допомогу медичної сестри 
потенціалу медсестер за відсутності потреби пацієнта 
в компетенції лікаря 
Рівень фізичної доступності с Вказує, наскільки зручним для пацієнтів 
медичного персоналу є графік прийому лікарів 
протягом дня та тижня для 
різних категорій пацієнтів 
Рівень оснащеності с Визначає, чи наявні у розпорядженні 
обладнанням та закладу та медичного персоналу всі 
інструментарієм засоби для надання необхідної ПМД 
Рівень оснащеності с Вказує, наскільки легко пацієнту 
автотранспортом дістатися до місця проведення 
необхідних досліджень 
Рівень економічної с Вказує, наскільки фінансово доступним 
доступності лабораторних є проведення необхідних досліджень 
досліджень для пацієнта 
Наявність ліків для надання с Показує готовність закладу надати 
допомоги у невідкладних невідкладну допомогу пацієнту 
станах при виникненні такої необхідності 
Рівень фізичної доступності с  Вказує, наскільки зручно 
місць продажу ліків та виробів пацієнту отримати/придбати медичні 
медичного призначення засоби за призначенням лікаря 
Джерело: [25] 
 
ІІ. Індикатори якості надання ПМД. Група критеріїв, які показують, 
наскільки якісні медичні послуги може отримати пацієнт у цьому закладі 
(табл.3.6). 
 
 
87 
 
 
Таблиця 3.6 – Перелік, вид та призначення індикаторів якості надання 
послуг ПМД 
Назва Тип Призначення 
(структура -
с, процес - 
п) 
Рівень кваліфікації лікарських с Вказує, наскільки кваліфіковані лікарі 
кадрів працюють у цьому закладі 
Рівень кваліфікації с Вказує, наскільки кваліфіковані медичні 
сестринських кадрів сестри працюють у цьому закладі 
Рівень інтенсивності п Вказує, наскільки лікарі та медичні 
безперервного професійного сестри стежать за сучасними 
розвитку лікарів та медсестер тенденціями і розвитком медицини 
Рівень підготовленості п Вказує, наскільки кваліфікований і 
медичного персоналу закладу  компетентний медичний персонал 
до спеціального  у наданні допомоги окремим категоріям 
обслуговування пацієнтів пацієнтів 
(хворих у невідкладних  
станах, хворих на туберкульоз   
із застосуванням DOTS-
стратегії, пацієнтів групи 
ризику щодо ВІЛ-
інфекції/СНІДу та пацієнтів 
із захворюванням на ВІЛ-
інфекцію/СНІД, 
наркозалежних, хворих 
на депресію, хворих 
із посттравматичним 
стресовим розладом; 
інтегрованого ведення дітей; 
ведення фізіологічної 
вагітності) 
Забезпечення спеціального п Показує практику застосування 
обслуговування пацієнтів медичним персоналом надання 
з груп, зазначених допомоги окремим категоріям пацієнтів 
у попередньому пункті 
Забезпеченість медичного с Показує, чи забезпечені медичні 
персоналу медико- працівники всіма необхідними медико-
технологічними документами технологічними документами для 
для стандартизації медичної надання якісної медичної допомоги
допомоги   
 
 
 
 
 
88 
 
Продовження таблиці 3.6 
Назва Тип Призначення 
(структура -
с, процес - 
п) 
Рівень охоплення пацієнтів п Показує повноту охоплення 
доказовим скринінгом для  профілактичним скринінгом на певне 
виявлення на ранніх стадіях хронічне захворювання категорій 
захворювань: артеріальна населення, які підлягають цьому 
гіпертензія, ішемічна хвороба скринінгу, згідно з доказовими даними 
серця, цукровий діабет 2-го (відповідної клінічної настанови) 
типу, рак шийки матки,  
колоректальний рак, рак 
молочної залози, туберкульоз, 
депресивні розлади, 
посттравматичний стресовий 
розлад 
Рівень охоплення жінок п Вказує, наскільки повно та якісно 
консультаціями з питань в закладі проводиться консультування 
планування сім’ї з питань планування сім’ї 
Рівень охоплення підлітків п Вказує, наскільки якісно в закладі 
консультуванням з питань проводиться консультування 
збереження репродуктивного підліткового населення щодо 
здоров’я (запобігання збереження репродуктивного здоров’я 
небажаній вагітності, 
профілактики захворювань, 
що передаються статевим 
шляхом) 
Рівень вторинної п Вказує на «управління випадками» 
профілактики найпоширеніших захворювань 
(контрольованого лікування) (виявлення, призначення лікування, 
найпоширеніших хронічних забезпечення доступними ліками, 
неінфекційних захворювань контроль ефективності, корекція 
(артеріальна гіпертензія, призначень) 
ішемічна хвороба серця, 
цукровий діабет 2-го типу, 
хронічне обструктивне 
захворювання легень, 
бронхіальна астма) 
Рівень економічного п Вказує, наскільки медичний персонал 
стимулювання якості економічно мотивований до підвищення 
якості та результативності медичної 
допомоги 
Стан запровадження в закладі п Вказує, чи запроваджена в закладі 
системи менеджменту якості система менеджменту якості 
Джерело: [25] 
 
89 
 
ІІІ. Індикатори ефективності/результативності надання ПМД. Група 
критеріїв, які показують, наскільки ефективною та результативною є робота 
цього закладу ПМД (табл. 3.7 ). 
Таблиця 3.7 – Перелік, вид та призначення індикаторів 
ефективності/результативності надання ПМД 
Назва Тип Призначення 
(результат-
р) 
Рівень імунізації від р Вказує, наскільки ефективною є 
керованих інфекцій (кір, превентивна діяльність у запобіганні 
краснуха, паротит; керованим інфекційним захворюванням 
туберкульоз; дифтерія, 
коклюш, правець; гемофільна 
інфекція; поліомієліт, 
вірусний гепатит В) 
Частота дефектів (задавнених р Вказує, наскільки ефективно в закладі 
випадків) у виявленні окремих ПМД діють скринінгові програми для 
видів захворювань у ранніх раннього виявлення певних 
стадіях (туберкульоз, рак захворювань 
шийки матки, колоректальний  
рак, рак молочної залози, рак 
шкіри) 
Рівень запобігання р Вказує, наскільки ефективно в закладі 
виникненню невідкладних профілактується виникнення гострих та 
станів, що потребують невідкладних станів 
екстреної медичної допомоги 
(частота викликів екстреної 
медичної допомоги 
на 1000 прикріпленого 
населення по закладу ПМД) 
Рівень запобігання р Вказує, наскільки ефективно в закладі 
формуванню захворювань і профілактується виникнення станів, що 
станів, що потребують потребують стаціонарного лікування 
стаціонарного лікування 
(частота госпіталізації 
на 100 осіб прикріпленого 
населення по закладу ПМД) 
Рівень адекватності місця р Показує рівень ефективності надання 
надання медичної допомоги  медичної допомоги на первинній ланці 
(% закінчених на рівні ПМД   
випадків обслуговування 
із загальної кількості звертань 
до закладу ПМД) 
Рівень задоволеності пацієнтів р Вказує, наскільки пацієнти, що 
отриманою ПМД обслуговуються в закладі ПМД, 
задоволені наданою медичною 
допомогою 
Джерело: [25] 
90 
 
IV. Індикатори безпеки надання ПМД. Група критеріїв, які показують, 
наскільки безпечним є отримання медичної допомоги в закладі ПМД (табл. 
3.8) 
Таблиця 3.8 – Перелік, вид та призначення індикаторів безпеки надання 
ПМД 
Назва Тип Призначення 
(структура-
с) 
Рівень організації дотримання с Визначає, чи правильно проводиться 
санітарно-епідеміологічних прибирання приміщень 
вимог у приміщеннях закладу 
Рівень гарантій безпеки с Визначає, чи правильно проводиться 
повітря у приміщеннях обробка повітря 
закладу 
Рівень використання с Визначає, наскільки високий рівень 
одноразового інструментарію запобігання інфікуванню хворих 
при обслуговуванні пацієнтів ятрогенним шляхом 
Рівень організації с Визначає, наскільки високий рівень 
обслуговування пацієнтів запобігання передачі інфекційної 
із лихоманкою патології між хворими 
Рівень організації прийому с Визначає рівень безпеки 
дітей молодших вікових при обслуговуванні дітей молодших 
категорій вікових категорій 
Джерело: [25] 
 
V. Індикатори, які характеризують чутливість,  - зручність 
і комфортність для пацієнтів перебування у закладі ПМД та виконання 
службових обов’язків для медичного персоналу (табл. 3.9). 
Таблиця 3.9 - Перелік, вид та призначення індикаторів зручності і 
комфортності ПМД 
Назва Тип Призначення 
(структура-
с, процес - 
п) 
Рівень доступу у приміщення с Показує зручність доступу до закладу 
закладу для візкових інвалідів ПМД людей з особливими потребами 
і матерів з немовлятами 
(у візках) 
Рівень доступності інформації с Визначає, з яких джерел пацієнт може 
щодо роботи закладу отримати інформацію щодо роботи 
закладу ПМД 
 
91 
 
Продовження таблиці 3.9 
Назва Тип Призначення 
(структура-
с, процес - 
п) 
Рівень організації запису с Визначає наявність можливостей 
на прийом та ведення черги дистанційного запису пацієнтів 
на прийом до лікаря та/чи медичної 
сестри і ефективність їхнього 
використання 
Рівень зручності доступу с Показує зручність доступу до закладу 
до всіх приміщень закладу, де ПМД людей з обмеженими 
ведеться обслуговування можливостями 
пацієнтів «не по східцях»  
(з огляду на обслуговування  
людей із проблемами опорно-
рухового апарату, візкових 
інвалідів і матерів 
з немовлятами) 
Рівень доступності туалетів с Визначає доступність туалетів для 
для всіх категорій пацієнтів відвідувачів (у тому числі осіб 
з обмеженими можливостями) 
Рівень доступності місць для с Визначає рівень уваги до потреб 
сповивання немовлят матерів із немовлятами 
Наявність умов для зберігання с Визнає рівень уваги до потреб 
візків пацієнтів, які використовують 
спеціальні засоби пересування 
Наявність виділеної зони для с Визначає рівень уваги до потреб 
дітей матерів із дітьми 
Наявність інструменту с Вказує, чи здійснюється громадський 
громадського спостереження контроль за роботою закладу 
нагляду за роботою закладу  
Рівень уваги до думки п Вказує, чи вивчається та враховується 
пацієнтів думка пацієнтів 
Рівень уваги до думки п Вказує, чи вивчається та враховується 
надавачів ПМД думка медичного персоналу 
Джерело: [25] 
 
Науковці вважають, що оцінка повинна відбуватися у 5 етапів: 
1. Самооцінка. На цьому етапі працівники закладу заносять усі необхідні 
дані й проводять експертну оцінку закладу самостійно. 
2. Зовнішній аудит, який проводять комісії у складі представників 
різних амбулаторій та керівних структур. Ці комісії здійснюють перевірку 
достовірності вхідних даних та експертну оцінку якісних показників. 
92 
 
3. Громадський аудит, що проводять представники професійних 
асоціацій (Українська асоціація сімейної медицини) або спеціалізованих 
консалтингових/аудиторських організацій із залученням представників 
професійних асоціації. Здійснюється перевірка достовірності вхідних даних та 
експертна оцінка якісних показників. Перевірку доцільно проводити у лідерів 
рейтингу і вибірково серед усіх закладів. 
4. Виявлення загальних і поширених проблем та обговорення 
результатів. На цьому етапі робиться загальний висновок щодо відповідності 
закладу критеріям належної практики та виявлення типових проблем і 
невідповідностей. 
5. Планування. З використанням цього інструменту органи державної 
влади, корпоративні об’єднання власників закладів охорони здоров’я, 
корпоративні об’єднання надавачів ПМСД, професійні асоціації, 
консалтингові організації можуть виявляти заклади, в яких типові проблеми, 
притаманні іншим закладам, вирішені, і на основі їхнього досвіду формувати 
кейси вдалих рішень. Ці кейси пропонуються закладам із такими проблемами 
для допомоги щодо їх вирішення. Планування може здійснюватися на підставі 
самооцінки або самооцінки і зовнішнього аудиту, проте керівникам закладів 
та їх власникам варто враховувати, що об’єктивність і коректність висновків 
громадського аудиту із залученням професійних асоціацій та спеціалізованих 
організацій є значно вищими [25]. 
На нашу думку, зовнішній аудит та громадський аудит можна поєднати, 
створивши відповідну Незалежну агенцію, яка б включала експертів в галузі 
медицини, а також громадського сектору, зокрема пацієнтських організацій. 
Досягнення запланованих показників вимагає від керівника закладу 
охорони здоров’я в оперативному режимі: 
− поточного забезпечення лікувально-діагностичного процесу 
ресурсами (закупівля); 
− створення і підтримки відповідних умов зберігання, належного 
використання і безпеки закуплених товарів; 
93 
 
− мотивації персоналу щодо дотримання встановлених регламентів 
процесу; 
− підтримки умов для навчання персоналу на робочих місцях; 
− координації діяльності структурних підрозділів і зовнішніх партнерів, 
які беруть участь у певному процесі. 
В оперативному режимі необхідно також застосовувати методи 
моніторингу, вимірювань і оцінки усіх процесів як «зворотного зв’язку» в 
системі управління якістю, виявлення невідповідностей (дефектів) у системі. 
Збір даних про перебіг і результати процесів можна проводити шляхом 
постійного та періодичного планового моніторингу. До моніторингу 
необхідно залучати як безпосередніх виконавців (лікарів, медичних сестер), 
так і завідувачів відділень, заступників керівника закладу. 
Періодичний моніторинг можна здійснювати, застосовуючи внутрішні 
аудити та самооцінку діяльності медичного закладу за встановленими 
критеріями, відповідними запланованим показникам. Джерелами отримання 
інформації слід вважати первинну медичну документацію. Отримані 
результати підлягають оцінці методом порівняльного аналізу зі встановленням 
причин виявлених невідповідностей. 
Звіти з якості керівників структурних підрозділів за даними 
оперативного моніторингу, дані аудитів, самооцінки, а також результати 
аналізу зовнішнього оточення та внутрішнього стану закладу охорони 
здоров’я можуть слугувати вхідними даними для аналізу системи управління 
якістю керівником закладу охорони здоров’я з метою запровадження 
коригувальних заходів у разі відхилень у системі якості, проведення 
запобіжних заходів або встановлення нових цілей для постійного поліпшення 
з широким залученням усього персоналу. 
Будь-яка система управління потребує формалізації, а саме –  
документального опису та запровадження документообігу як засобу 
встановлення інформаційних зв’язків у системі. Ієрархія документів системи 
управління якістю згідно з положеннями міжнародних стандартів має 
94 
 
трирівневу структуру, і повинна складатись із «Настанови з якості» – 
провідного документу, який описує систему управління якістю в закладі; 
задокументованих методик із моделями процесів; документів, які 
підтверджують виконання робіт — первинної медичної документації, 
протоколів аудитів, самооцінки. 
Зазначену документацію можна поєднати з існуючою, яка відповідає 
стандартам державної акредитації: «Настанову з якості» – зі Статутом закладу, 
задокументовану методику з описом відповідного процесу на рівні відділення 
– з «Положенням про структурний підрозділ», опис процесу на персональному 
рівні – з Посадовою інструкцією медичного працівника [9]. 
Один із восьми принципів управління якістю, які найвище керівництво 
може застосовувати, щоб поліпшувати показники діяльності організації, — це 
залучення працівників. Через цілковите залучення персоналу заклад охорони 
здоров’я матиме можливість максимально використати їхні здібності на 
користь організації. 
У закладах охорони здоров’я доцільно розробити процес, що 
забезпечить безперервне навчання персоналу. Необхідно забезпечувати 
навчання персоналу відповідно до вимог законодавства, а також участь в 
інших заходах, що спрямовані на підвищення рівня компетентності. 
Розпочинаючи процес побудови СУЯ, необхідно провести навчання 
персоналу вимогам стандарту ISO 9001 та їх застосуванню при розробці та 
впровадженні СУЯ у закладах охорони здоров’я [65]. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Доведено необхідність зміни філософії функціонування медичного 
закладу первинної ланки та переходу до пацієнт-орієнтованої моделі, 
ключовими концептами якої визначено: гідність і повага, обмін інформацією, 
залученість і співпраця. Вивчено основні принципи пацієнт-орієнтованої 
допомоги, зокрема повага до цінностей, переконань та озвучених потреб 
95 
 
пацієнта; координація та інтеграція догляду; інформація, комунікація, 
навчання; фізичний комфорт і зменшення болю; емоційна підтримка та 
зменшення страху; залучення сім’ї та друзів; безперервність і наступність 
догляду; своєчасний та безбар’єрний доступ, та прояви їх дотримання на рівні 
закладу та команди ПМСД. 
Рекомендовано Міністерству охорони здоров’я (з обов’язковим 
залученням міжнародних тренерів та експертів) розробити та впровадити 
тренінгову програму для керівників закладів та інших категорій персоналу з 
метою оволодіння ними основних знань в цьому напряму, а також створити 
потужну консультативну підтримку закладів ПМСД з питань запровадження 
пацієнт-орієнтованої моделі в своєму закладі. 
Доведена необхідність підвищення якості медичної допомоги, в тому 
числі і в закладах первинної медичної допомоги, шляхом впровадження 
принципів Total Quality Management та систем управління якості, які 
будуються на процесному підході. Основою та фундаментом системи 
управління якістю в закладах охорони здоров’я, за вимогами стандарту, є 
управління клінічними процесами на основі циклу Демінга – PDCА (Плануй – 
Виконуй – Перевіряй – Впроваджуй зміни) та ризик-орієнтованого мислення. 
Проаналізовані зміни у стандартизації медичної допомоги, які 
відбуваються в Україні, і базуються на використанні методики з розробки 
клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів 
та локальних протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини. 
Для системи охорони здоров’я важливість впровадження клінічних протоколів 
пов’язана з підвищенням ефективності роботи (часто за рахунок 
стандартизації надання медичної допомоги пацієнтам) та оптимізації вартості 
лікування. Виявлено, що одними з кращих настанов, які охоплюють увесь 
спектр проблем, які постають перед лікарем первинної медицини, є фінські 
настанови DUODECIM, які відповідають рекомендаціям WONCA.  
Рекомендовано в центрах первинної медико-санітарної допомоги 
провести інформаційну та освітню діяльність щодо застосування клінічних 
96 
 
рекомендацій в своїй професійній діяльності, а також впровадити зазначені 
настанови в медичну практику заходів. 
Вивчено комплекс індикаторів, які характеризують якість медичного 
обслуговування та включають наступні групи: індикатори доступності 
надання МПД; індикатори якості надання ПМД; індикатори результативності 
надання ПМД; індикатори безпеки надання ПМД; індикатори, які 
характеризують чутливість. Розглянута можливість запровадження оцінки 
якості за зазначеними індикаторами в закладах надання первинної допомоги. 
 
 
  
97 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Досліджено концепцію первинної медико-санітарної допомоги її 
поняття, особливості, елементи, напрями розвитку в розрізі основних 
міжнародних декларацій, резолюцій, конференцій, політик присвячених даній 
проблемі.  З’ясовано, що такі міжнародні організації, як ВООЗ, ОЕСР, ООН 
наголошують про першочергову необхідність розвитку первинної медико-
санітарної допомоги для кожної країни як основи стабільної та ефективної 
системи охорони здоров’я та добробуту населення.  
Доведено, що ефективність ПМСД нерозривно пов’язана з 
впровадженням інновацій в різних сферах, зокрема фінансування, кадрового 
забезпечення, управління, ресурсного забезпечення, надання послуг з охорони 
здоров’я тощо. Вивчено успішний досвід зарубіжних країн з впровадження 
інновацій в свою практику, який може бути успішно адаптовано до 
українських реалій.   
Досліджено основні законодавчі та нормативно-правові акти, які 
регулюють питання пов’язані з організацією та функціонуванням первинної 
ланки медичної допомоги. З’ясовано, що на сьогодні напрацьовано відповідну 
нормативну базу, яка продовжує поповнюватися і удосконалюватися з метою 
підвищення ефективності діяльності ПМД. Зокрема, запроваджено державний 
гарантований пакет медичної допомоги,  створено Національну службу 
охорони здоров’я України, яка здійснює реалізацію державної політики у 
сфері фінансових гарантій; запроваджено принци «гроші ходять за 
пацієнтом»; автономізовано постачальників медичної допомоги; 
запроваджено систему e-Health; запущено програму «Доступні ліки»; 
удосконалено систему мотивації медичного персоналу тощо. З’ясовано, що 
функціонування більшості закладів первинної медичної допомоги приведено 
до вимог чинного законодавства, та біля 80% населення уклали договори з 
98 
 
сімейними лікарями і отримали право на безоплатну медичну допомогу на 
первинному рівні. 
Проаналізовано сучасну модель фінансування закладів первинної 
медичної допомоги. З’ясовано, що відбувся перехід на нову систему 
фінансування надання послуг первинної допомоги, який базується на 
принципі «Гроші йдуть за пацієнтом». Зокрема, було введено капітаційну 
ставку, яку отримує заклад ПМД за кожного пацієнта, з яким підписано 
декларацію про медичне обслуговування.  
Вивчення низки досліджень щодо змін, які відбулися в системі 
первинної медико-санітарної допомоги дозволили сформувати наступні 
висновки. З початку проведення реформи підвищується рівень задоволеності 
населення медичною допомогою, в цілому позитивно оцінюється якість 
надання послуг і ставлення лікаря до пацієнта; задоволеність лікарів своєю 
роботою в цілому збільшилася після введення капітації; змінюється стиль 
роботи з пацієнтами, хоча методи та підходи роботи лікарів практично не 
змінюються; новий механізм фінансування не достатньо стимулює лікарів і 
більшість готові підвищувати якість надання послуг за додаткову оплату; на 
досить високому рівні впроваджуються елементи комп’ютеризації; 
покращується зовнішнє та внутрішнє облаштування приміщень: підвищення 
рівня самостійності закладів щодо прийняття рішень, в тому числі фінансових. 
Подальшого вирішення вимагають питання встановлення більш 
обґрунтованої капітаційної ставки та розмірів вікових коефіцієнтів; 
впровадження відповідних індикаторів якості; введення додаткової мотивації; 
підвищення кваліфікації персоналу; розвиток інтернет-комунікацій; 
забезпечення закладів сучасним обладнанням; пошук альтернативних джерел 
залучення коштів тощо. 
Доведено необхідність зміни філософії функціонування медичного 
закладу первинної ланки та переходу до пацієнт-орієнтованої моделі, 
ключовими концептами якої визначено: гідність і повага, обмін інформацією, 
залученість і співпраця. Вивчено основні принципи пацієнт-орієнтованої 
99 
 
допомоги, зокрема повага до цінностей, переконань та озвучених потреб 
пацієнта; координація та інтеграція догляду; інформація, комунікація, 
навчання; фізичний комфорт і зменшення болю; емоційна підтримка та 
зменшення страху; залучення сім’ї та друзів; безперервність і наступність 
догляду; своєчасний та безбар’єрний доступ, та прояви їх дотримання на рівні 
закладу та команди ПМСД. 
Рекомендовано Міністерству охорони здоров’я (з обов’язковим 
залученням міжнародних тренерів та експертів) розробити та впровадити 
тренінгову програму для керівників закладів та інших категорій персоналу з 
метою оволодіння ними основних знань в цьому напряму, а також створити 
потужну консультативну підтримку закладів ПМСД з питань запровадження 
пацієнт-орієнтованої моделі в своєму закладі. 
Доведена необхідність підвищення якості медичної допомоги, в тому 
числі і в закладах первинної медичної допомоги, шляхом впровадження 
принципів Total Quality Management та систем управління якості, які 
будуються на процесному підході. Основою та фундаментом системи 
управління якістю в закладах охорони здоров’я, за вимогами стандарту, є 
управління клінічними процесами на основі циклу Демінга – PDCА (Плануй – 
Виконуй – Перевіряй – Впроваджуй зміни) та ризик-орієнтованого мислення. 
Проаналізовані зміни у стандартизації медичної допомоги, які 
відбуваються в Україні, і базуються на використанні методики з розробки 
клінічних настанов, медичних стандартів, уніфікованих клінічних протоколів 
та локальних протоколів медичної допомоги на засадах доказової медицини. 
Для системи охорони здоров’я важливість впровадження клінічних протоколів 
пов’язана з підвищенням ефективності роботи (часто за рахунок 
стандартизації надання медичної допомоги пацієнтам) та оптимізації вартості 
лікування. Виявлено, що одними з кращих настанов, які охоплюють увесь 
спектр проблем, які постають перед лікарем первинної медицини, є фінські 
настанови DUODECIM, які відповідають рекомендаціям WONCA.  
100 
 
Рекомендовано в центрах первинної медико-санітарної допомоги 
провести інформаційну та освітню діяльність щодо застосування клінічних 
рекомендацій в своїй професійній діяльності, а також впровадити зазначені 
настанови в медичну практику заходів. 
Вивчено комплекс індикаторів, які характеризують якість медичного 
обслуговування та включають наступні групи: індикатори доступності 
надання МПД; індикатори якості надання ПМД; індикатори результативності 
надання ПМД; індикатори безпеки надання ПМД; індикатори, які 
характеризують чутливість. Розглянута можливість запровадження оцінки 
якості за зазначеними індикаторами в закладах надання первинної допомоги. 
 
 
  
101 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. «Health at a glance» 2015. URL:  https://www.oecd-ilibrary.org/social-
issues-migration-health/health-at-a-glance-2015_health_glance-2015-en 
2. Handbook for national quality policy and strategy. A practical approach 
for developing policy and strategy to improve quality of care. URL: 
https://www.who.int/servicedeliverysafety/areas/qhc/nqps_handbook/en/ 
3. Kringos D. S., Boerma W. G. W., Hutchinson A., Saltman R. B. 
Building primary care in a changing Europe: case studies. World Health 
Organization: European Observatory on Health Systems and Policies, 2015. 315 p. 
4. Quality management systems – EN ISO 9001:2015 for healthcare. 
URL:   https://www.iso.org/standard/62085.html 
5. Total Quality Management – TQM. URL: 
http://www.management.com.ua/qm/qm105.html. 
6. Алма-Атинська декларація 12 вересня 1978 року. URL: 
http://www.euro.who.int/ru/publications/policy-documents/declaration-of-alma-
ata,-1978 
7. Баценко Д., Брагінський П., Бучма М. та ін. Як організувати 
систему надання первинної медичної допомоги на місцевому рівні. 
Операційне керівництво. К. : ТОВ «Агентство «Україна», 2018. 368 с. 
8. Возглавляя преобразование системы здравоохранения: переход на 
следующий уровень. Совещание экспертов, Дарем, Соединенное Королевство, 
12–13 июля 2017 г. Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2017. 
URL: http://www.euro. who.int/ru/health-topics/Health-systems/health-services-
delivery/publications/2017/ leading-health-system-transformation-to-the-next-
level-2017. 
9. Вороненко Ю. В., Горачук В. В. Методичні підходи до 
впровадження стандартизації організаційних технологій у систему управління 
102 
 
якістю медичної допомоги URL: 
https://www.umj.com.ua/article/42096/metodichni-pidxodi-do-vprovadzhennya-
standartizacii-organizacijnix-texnologij-u-sistemu-upravlinnya-yakistyu-
medichnoi-dopomogi. 
10. Державний експертний центр МОЗ України. URL:   
https://www.dec.gov.ua/mtd/home/. 
11. Животенюк В. П. Державне регулювання реформування первинної 
медико-санітарної допомоги населенню на засадах сімейної медичної 
практики в Україні. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Zhyvotenjuk.pdf 
12. З 2020 року первинну безкоштовну медичну допомогу не 
надаватимуть без декларації. URL: 
https://zmina.info/news/z_2020_roku_pervinnu_medichnu_dopomogu_ne_nadav
atimut_bez_deklaraciji-2/ 
13. Закон України «Основи законодавства України про охорону 
здоров’я». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text. 
14. Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного 
обслуговування населення». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-
19#Text. 
15. Звіт за результатами дослідження «Оцінка поведінки провайдерів 
первинної медичної допомоги у відповідь на введення капітації». URL: 
http://healthreform.in.ua/wp-content/uploads/2020/06/PHC_assessment_report.pdf. 
16. Здоровье-2020. Основы европейской политики и стратегия для 
XXI века. Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2013. URL:  
http://www.euro.who. int/__data/assets/pdf_file/0017/215432/Health2020-Long-
Rus.pdf. 
17. Із листопада через пандемію COVID-19 сімейним лікарям підвищать 
зарплату. URL:  https://denzadnem.com.ua/aktualno/68468 
18. Інвестиції в первинну медичну допомогу – окупаються ВООЗ 
закликає уряди наблизити медичні послуги до людей . URL:   
https://reliefweb.int/sites/reliefweb.int/files/resources/%D0%9F%D0%A0%D0%9
103 
 
5%D0%A1%20%D0%A0%D0%95%D0%9B%D0%86%D0%97%20%D0%86%
D0%BD%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D1
%97%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B8%D0%B
D%D0%BD%D1%83%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0
%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE
%D0%B3%D1%83%20%E2%80%93%20%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%B
F%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F.pdf 
19. Індекс здоров’я. Україна – 2019. URL: http://health-index.com.ua/ 
20. Конституція України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 
21. Круть А. Г., Горачук В. В. Перспективи використання стандартів 
на системи управління якістю в закладах охорони здоров’я. URL:    
https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/visnyk-gigieny/article/view/10590/10075 
22. Кульгінський Є. А. Стан центрів первинної медико-санітарної 
допомоги на першому етапі реформування системи охорони здоров’я в 
Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. № 8. URL:    
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=745 
23. Лехан В. М., Крячкова Л. В., Волчек В. В. Перетворення в 
системах первинної медичної допомоги (порівняльний аналіз підходів в 
країнах Європи та в Україні). Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2016. 30 
с. 
24. Моніторинг впровадження реформи охорони здоров’я на 
первинному рівні медичної допомоги силами пацієнтських організацій, 2019. 
URL: http://healthreform.in.ua/wp-content/uploads/2020/01/monitoring_UA.pdf. 
25. Надутий К. О., Лехан В. М., Толстанов О. К. Методичні підходи 
до стандартизації оцінки діяльності закладів первинної медичної допомоги. 
URL:https://www.umj.com.ua/article/157991/metodichni-pidhodi-do-
standartizatsiyi-otsinki-diyalnosti-zakladiv-pervinnoyi-medichnoyi-dopomogi. 
104 
 
26. Наказ Міністерства охорони здоров’я № 2559 від 19.12.2019 «Про 
затвердження Методики розрахунку тарифів». URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1270-19#Text 
27. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.2011 р. № 
454 «Про затвердження Концепції управління якістю медичної допомоги у 
галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2020 року». URL:   
https://ips.ligazakon.net/document/MOZ13923. 
28. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.2011 р. № 
597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги 
на період до 2020 року». URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0597282-
11#Text. 
29. Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства 
регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 
України від 06.02.2018 № 178/24 «Про затвердження Порядку формування 
спроможних мереж надавачів первинної медичної допомоги». URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0215-18#Text. 
30. Наказ МОЗ України від 19.03.2018 №504 «Про затвердження 
Порядку надання первинної медичної допомоги». URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0348-18#Text. 
31. Наказом МОЗ України від 28.09.2012 року № 751 «Про 
створення та впровадження медико-технологічних документів зі 
стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я 
України». URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2001-12#Text  
32. Ніколаєнко В. Б. Первинна медична допомога в «епоху змін»: 
вітчизняний та міжнародний досвід. URL :  
https://www.umj.com.ua/article/126600/pervinna-medichna-dopomoga-v-epohu-
zmin-vitchiznyanij-ta-mizhnarodnij-dosvid. 
33.  Нові клінічні протоколи. URL:    https://guidelines.moz.gov.ua/. 
34. Осадчий О. І. Проблема та перспективи первинної медичної 
допомоги на засадах сімейної медицини URL:   
105 
 
https://www.umj.com.ua/article/158260/problema-ta-perspektivi-pervinnoyi-
medichnoyi-dopomogi-na-zasadah-simejnoyi-meditsini 
35. От Алма-Аты до Астаны: первичная медико-санитарная помощь – 
осмысление прошлого, преобразование во имя будущего. Предварительный 
доклад от Европейского региона ВОЗ. URL:  
https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0006/384765/Astana_A40_Report
_rus.pdf. 
36. Офіційний сайт Національної служби охорони здоров’я. URL: 
https://nszu.gov.ua/e-data/dashboard/declar-stats 
37. Первичная медико-санитарная помощь Сегодня актуальнее, чем 
когда-либо. Всемирная организация здравоохранения. URL:  
https://www.who.int/whr/2008/whr08_ru.pdf?ua=1 
38. Первичная медико-санитарная помощь. Всемирная организация 
здравоохранения. URL:  https://www.who.int/topics/primary_health_care/ru/ 
39. Підводні камені медичної реформи: результати незалежного 
дослідження в регіонах. URL: https://rpr.org.ua/news/pidvodni-kameni-
medychnoji-reformy-rezultaty-nezalezhnoho-doslidzhennya-v-rehionah/ 
40. ПМГ–2021: медичні експерти надали пропозиції за напрямом 
«первинна медична допомога». URL: https://www.apteka.ua/article/572540 
41. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 «Про 
утворення Національної служби здоров’я України». URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1101-2017-%D0%BF#Text. 
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2013 р. №977 
«Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну 
медичну допомогу». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/977-2013-
%D0%BF 
43. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року 
№411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров’я». URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF#Text. 
106 
 
44. Преобразование системы здравоохранения: практика реализации. 
Совещание экспертов, Мадрид, Испания, 17–18 декабря 2015 г. Копенгаген: 
Европейское региональное бюро ВОЗ, 2015. URL: 
http://www.euro.who.int/ru/health-topics/ Health-systems/health-services-
delivery/publications/2016/health-system-transformation-making-it-happen-2016.  
45. Про затвердження плану поетапного переходу до організації 
первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини: Наказ 
М-ва охорони здоров’я України від 11 верес. 2000 р. № 214. URL:    –  Режим 
доступу :  http:// www.rada.gov.ua. 
46. Про нові тарифи на 2020 рік, реімбурсацію та інші зміни в 
реалізації державних фінансових гарантій медичного обслуговування 
населення. URL: https://ibuhgalter.net/articles/466. 
47. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC55/R8. Укрепление систем здравоохранения в Европе в рамках 
дальнейшего развития проводимой Европейским региональным бюро ВОЗ 
стратегии поддержки стран «Адаптация услуг к новым потребностям». 
Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2005. URL:  
http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_ file/0006/88098/RC55_rres08.pdf. 
48. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC57/R1. Стратегии развития кадров здравоохранения в Европейском 
регионе. Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2007. URL:  
http://www.euro.who.int/__data/ assets/pdf. 
49. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC59/R3. Здравоохранение в период глобального экономического 
кризиса: последствия для Европейского региона ВОЗ. Копенгаген: 
Европейское региональное бюро ВОЗ, 2009. URL:  
http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0008/68948/RC59_rres03. 
pdf?ua=1. 
50. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC59/R4. Стратегии развития кадровых ресурсов здравоохранения в 
107 
 
Европейском регионе ВОЗ. Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ,  
2009. URL: http://www.euro.who. int/__data/assets/pdf_file/0010/68959 
/RC59_rres04.pdf?ua=1. 
51. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC61/R1. Новая европейская политика здравоохранения – Здоровье-
2020: видение, ценности, основные направления и подходы. Копенгаген; 
Европейское региональное бюро ВОЗ, 2011. URL:  
http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0016/150622/RC61_Res_ 
r01.pdf?ua=1. 
52. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC62/R5. Европейский план действий по укреплению потенциала и услуг 
общественного здравоохранения. Копенгаген; Европейское региональное 
бюро ВОЗ, 2012. URL:  
http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0020/173621/RC62rs05-EAP-
RUS.  
53. Резолюция Европейского регионального комитета ВОЗ 
EUR/RC66/R5. Укрепление систем здравоохранения, ориентированных на 
нужды людей, в Европейском регионе ВОЗ: рамочная основа для действий по 
организации интегрированного предоставления услуг здравоохранения. 
Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2015. URL: 
http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0005/319118/66rs05r_IHSD_1607
64.pdf 
54. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/67/81 «Здоров’я 
населення світу і зовнішня політика». URL:  https://undocs.org/en/A/RES/67/81 
55. Реформа системи охорони здоров’я. URL:   –  Режим доступу : 
https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/rozvitok-lyudskogo-kapitalu/reforma-
sistemi-ohoroni-zdorovya 
56. Реформування первинної медичної допомоги: позиція Комітету 
Верховної Ради та профільної асоціації. URL: 
https://www.medical.te.ua/ua/news/9/category/21/view/22. 
108 
 
57. Служба здоров’я: бюджету-2021 не вистачить на лікування хворих з 
COVID-19 та вакцинацію. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-covid-
19/30976675.html 
58. Стратегическое управление/руководство системами 
здравоохранения в Европейском регионе ВОЗ. Материалы 58-й сессии 
Европейского регионального комитета, Европейский региональный комитет 
ВОЗ, 2008. 27 с. 
59. Таллиннская хартия: Системы здравоохранения для здоровья и 
благосостояния. Копенгаген: Европейское региональное бюро ВОЗ, 2008. 
URL: http://www.euro.who.int/ document/e91438r.pdf, по состоянию на 1 
октября 2018 г. 
60. Україна: огляд реформи фінансування системи охорони здоров’я 
2016–2019. Спільний звіт ВООЗ та Світового банку. URL: 
https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0018/425340/WHO-WB-Joint-
Report_UKR_Full-report_Web.pdf?ua=1. 
61. Устінов О.В. Первинна медична допомога: капітаційна ставка має 
бути збільшеною. URL: https://www.umj.com.ua/article/190456/pervinna-
medichna-dopomoga-kapitatsijna-stavka-maye-buti-zbilshenoyu. 
62. Фуртак І. І., Паробецька І. М., Верес Н. В., Самчук Б. М. Економічні 
моделі сучасних методів управління первинною медико-санітарною 
допомогою в країнах європейської спільноти (ЄС), нових незалежних 
державах та перспективи для України. URL:    
http://medicallaw.org.ua/uploads/media/01_324_04.pdf. 
63. Центри передового досвіду первинної медичної допомоги. 
Посібник/ Проект USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я». Київ, 2020. 
URL: http://healthreform.in.ua/wp-content/uploads/2020/02/COEs-manual_for-
PHC-web.pdf 
64. Щербінська О. С., Слабкий Г. О. Алгоритм підготовки системи 
первинної медико-санітарної допомоги до надання комплексної медичної 
допомоги жінкам. Україна. Здоров’я НАЦІЇ. 2020. № 3 (60). С. 30-34. 
109 
 
65. Юрківська О. В. Сертифікація системи управління якістю закладу 
охорони здоров’я на відповідність вимогам стандарту ISO 9001. З чого 
розпочати? URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/39168. 
66. Як трансформується первинна медична допомога в Україні з липня. 
URL:https://healthreform.in.ua/%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80
%D0%BC%D0%B0-%D0%BF%D0%BC%D0%B4-
%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%82/ 
67. Яковлєва О. Г. Організація системи первинної медико-санітарної 
допомоги на засадах сімейної медицини та роль медичної сестри. 
Медсестринство. 2019. № 3 С.24-26.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
