Формування центрів безпеки в об’єднаних територіальних громадах

Бойченко, Олександр Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10029
Title:	Формування центрів безпеки в об’єднаних територіальних громадах
Authors:	Ільченко, Наталія Вікторівна Бойченко, Олександр Ігорович
Keywords:	безпека;рівень та якість життя;соціальна згуртованість;центр безпеки громади;поліцейські станції;народні патрулі;сусідські варти;громадські формування
Issue Date:	2019
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 104 сторінки, 9 таблиць, 12 рисунків, список використаних джерел з 77 найменувань, 4 додатки. Об’єктом дослідження є безпека людини та громади. Предмет дослідження — теоретичні та методичні підходи до формування безпекового середовища в громаді. Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтуванні напрямів забезпечення високого рівня безпеки на рівні територіальних громад. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та методологічні аспекти формування безпекового середовища на рівні громади із широким залученням органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу та населення. Одержані результати можуть бути використані органами влади та місцевого самоврядування для підвищення рівня безпеки територіальних громад в Україні.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10029
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Бойченко.pdf Restricted Access		991.43 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
 до кваліфікаційної роботи 
магістра 
 
 
на тему: «Формування центрів безпеки в об’єднаних 
територіальних громадах» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент (ка) 2 курсу, групи ЗПУАМ-810 
Спеціальності 281 Публічне управління та 
адміністрування  
                                                          ___________________Бойченко О.І.__________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _____Ільченко Н.В._______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                     Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси 2019 року 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ  
БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА В ГРОМАДІ…………………………... 8 
1.1 Концепція безпеки людини…………………………………………... 8 
1.2 Місце та значення безпеки для підвищення якості та рівня життя  
населення…………………………………………………………………. 18 
1.3 Законодавчі засади повноважень територіальної громади і  
громадян у сфері безпеки в Україні……………………………………… 30 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО  
ДОСВІДУ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНІЦІАТИВ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ В  
ГРОМАДАХ………………………………………………………………. 44 
2.1 Підходи до розробки програм у сфері безпеки в громадах………… 44 
2.2  Підходи та ініціативи із забезпечення правопорядку в громадах… 51 
2.3 Необхідність та порядок створення центрів безпеки в громадах….. 62 
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДИ ДО  
ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА …………………….. 74 
3.1  Запровадження підходу Громадська безпека та соціальна  
згуртованість до формування безпечного середовища………………… 74 
3.2  Інструменти мобілізації та мотивування людей до формування  
безпекового середовища………………………………………………….. 81 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 95 
ДОДАТКИ………………………………………………………………… 105 
 
 
 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
В Конституції України визначено, що «людина, її життя і здоров’я, честь 
і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою 
соціальною цінністю». Отже, перед будь-якою державою стоїть важливе 
завдання забезпечити кожному безпечне середовище для існування і розвитку. 
Рівень безпеки особистості залежить від від великої кількості факторів, 
зокрема економічних, політичних, культурних, соціальних, інформаційних та 
інших. Тобто, в країні та в кожній окремій громаді існує безліч джерел 
небезпеки, які необхідно виявляти та усувати. Зрозуміло, що держава не в 
змозі вирішити всі безпекові питання в повному обсязі. Відповідно, основна 
відповідальність за створення та підтримання безпечного середовища в 
громаді лежить на органах місцевого самоврядування та самих жителях 
громад. Все більшої актуальності це набуває в умовах реформи 
децентралізації, коли на місцях виникає більше ресурсних можливостей 
швидко реагувати на ті небезпеки, що виникають в громадах. 
Дослідженнями питань пов’язаних з безпекою людини та громади, 
факторами, які призводять до виникнення небезпек, а також шляхів 
підвищення рівня безпеки в громадах займалися такі вітчизняні та зарубіжні 
науковці, як: М. Глотов, Е. Лібанова, А. М. Гриненко, В. Кирилюк, Т. 
Маляренко, В. Мельник, В. Пальчук, М. Сунгуровський, В. Романова, О. 
Новікова, О. Сидорчук, О. Панькова, К. Ткачук, Д. Зеркалов, В. Филипчук, М. 
Бриль, О. Врублевський, О. Данчева,  А. Сеїтосманов, Е. Чубаров, М. Шутий. 
В той же час, існує незначна кількість досліджень, пов’язаних саме з 
механізмами забезпечення безпеки в громадах на місцевому рівні і за участі 
самих членів громади.  
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні напрямів забезпечення 
високого рівня безпеки на рівні територіальних громад. 
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
6 
 
− дослідити концепцію безпеки людини та фактори, що її формують; 
− вивчити місце та значення безпеки для підвищення якості та рівня 
життя населення; 
− дослідити законодавчі засади повноважень територіальної громади і 
громадян у сфері безпеки в Україні; 
− проаналізувати підходи до розробки програм у сфері безпеки в 
громадах в Україні та закордоном; 
− вивчити ініціативи із забезпечення правопорядку в громадах; 
− розглянути необхідність та порядок створення центрів безпеки в 
громадах; 
− вивчити сучасний підхід Громадська безпека та соціальна 
згуртованість та його застосування в контексті підвищення безпеки в 
громадах; 
− дослідити інструменти мобілізації та мотивування людей до 
формування безпекового середовища. 
Об’єкт дослідження – безпека людини та громади. 
Предмет дослідження – теоретичні та методичні підходи до 
формування безпекового середовища в громаді  
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи: 
аналізу та синтезу, аналогій, формально-логічний, експертної оцінки, 
системного підходу та інші. Дослідження базувалося на теоретичних, 
практичних та аналітичних розробках вітчизняних та зарубіжних науковців. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в здійсненні 
комплексного дослідження підходів до формування безпекового середовища 
на рівні громади із широким залученням органів влади та місцевого 
самоврядування, бізнесу та населення. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для підвищення рівня безпеки 
територіальних громад в Україні. 
7 
 
Апробація дослідження. Бойченко О.І. Формування центрів безпеки в 
об’єднаних територіальних громадах / О.І. Бойченко, Н.В. Ільченко // Теорія і 
практика сучасної економіки : матеріали ХX Міжнародної науково-практичної 
конференції : 22 жовтня 2019 р. [Електронний ресурс] / відп. ред. Р. В. Манн ; 
М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 
2019. – 143 с. – С. 9-11. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 104 сторінки. Список 
використаних джерел складається з 77  найменувань, 9 таблиць, 12  рисунків,   
4 додатки. 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА В ГРОМАДІ 
 
 
1.1 Концепція безпеки людини 
 
Головною стратегічною метою децентралізації в Україні визначено – 
«створення комфортного та безпечного середовища для життя людини в 
Україні». Отже, одним із завдань реформи публічного управління та 
адміністрування в Україні є розробка та впровадження нових механізмів та 
інструментів, які б допомогли забезпечити більш безпечне середовище 
проживання в громадах. З цією метою, в першу чергу, необхідно визначити, 
що саме розуміється під поняттями «безпека», «безпека людини», «безпечне 
середовище», що є головними причинами загроз безпеці в громаді. 
Треба зазначити, що безпека є невід’ємною характеристикою й умовою 
життя та діяльності особи, суспільства та держави [38]. За теорією мотивації 
А. Маслоу, безпека є однією із головних потреб людини (рис. 1.1). 
Як бачимо, безпека посідає важливе місце в структурі суспільних 
цінностей. Саме через безпеку реалізуються всі інші людські можливості: на 
життя, на свободу, на самореалізацію. 
На сьогодні немає єдиного підходу до визначення поняття «безпеки», 
«безпеки особи». Безпека – це стан стійкого існування (розвитку) об’єкта, при 
якому вірогідність небажаної зміни яких-небудь параметрів (характеристик) 
його життєдіяльності (функціонування) невелика, а також існує висока 
імовірність розвитку, вдосконалення об’єкта та довкілля [38]. 
В законодавчих актах даються такі визначення категорії «безпека». 
Зокрема, стаття 3 Конституції України визначає безпеку людини як одну з 
найвищих соціальних цінностей [1]. 
 
9 
 
 
 
Потреби в самоактуалізації 
 
 Потреби естетичні 
 
Потреби 
 пізнавальні 
 Потреба в повазі 
 
 Потреба в приналежності та любові 
 
Потреба в безпеці 
 
 Фізіологічні (органічні) потреби 
 
Рисунок 1.1 – Піраміда потреб по Маслоу 
 
Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з 
можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров’я та майна громадян, 
а також для навколишнього природного середовища [10]. Безпека - відсутність 
неприпустимого ризику, пов’язаного з травмуванням або загибеллю людей, 
заподіянням збитків навколишньому середовищу [11]. Безпека - властивість 
об’єкта забезпечувати відсутність ризику завдання шкоди здоров’ю людей, 
майну та навколишньому середовищу [13].  
М. Шутий сформулював таким чином поняття загальної безпеки: 
безпека - це стан, коли немає ризиків для життя і здоров’я, коли працюють всі 
громадські організації, безперешкодно працюють державні установи, а 
громадяни можуть безперешкодно користуватися своїми правами та 
дотримуватися обов’язків, які покладаються на них. У даному випадку ризики 
для життя і здоров’я охоплюють весь спектр небезпек, які можуть виникнути 
і які неможливо передбачити [66].  
10 
 
В цілому категорія «безпека», на думку науковця, характеризується 
такими критеріями: 
− відсутність загрози життю, здоров’ю людей, майну, тваринам, 
рослинам і довкіллю; 
− стан стабільності та спокою, який дає можливість громадянам 
користуватися своїми правами та виконувати свої обов’язки;  
− відсутність ризику та нестабільності, яка може створити загрози для 
життя і здоров’я людей [66]. 
Безпека в суспільстві передбачає також наявність ризиків, які викликані 
свідомою або навіть не свідомою діяльністю людей і які можна передбачити. 
Це стосується, наприклад, проведення масових заходів, концертів, спортивних 
змагань та інших культурно-видовищних заходів, які можуть містити в собі 
небезпеку. Забезпечення безпеки від ризиків, які виникають і які практично 
єдині для всіх громадян, здійснюється за загальними правилами, тобто шляхом 
створення безпечних умов для життя, виконання своїх обов’язків та 
користування правами. 
Деякі дослідники, аналізуючи зміст терміну «безпека», доходять 
висновку, що у суспільній свідомості це поняття ототожнюється не стільки з 
«відсутністю загроз», скільки зі станом, почуттями та переживанням людей 
[56, с.16]. З поняттям «безпека» асоціюються стан та почуття перебування в 
безпеці, відсутність тривоги, упевненість, стабільність [65, c.117]. 
Згідно із соціологічною енциклопедією безпека – стан громадських 
стосунків, за якого особа, соціальна група, спільність, народ, країна (держава) 
може самостійно, суверенно, без втручання і тиску ззовні вільно вибирати і 
здійснювати свою стратегію міжнародної поведінки, духовного, соціально-
економічного і політичного розвитку [60]. 
У юридичній енциклопедії дається таке поняття безпеки: «Безпека  стан 
захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від 
внутрішніх і зовнішніх загроз. Основні об’єкти безпеки: людина і громадянин 
11 
 
– їх права і свободи; суспільство – його матеріальні і духовні цінності; держава 
– її конституційний лад, суверенітет і територіальна цілісність» [59, 47]. 
Іноді термін «безпека» асоціюється з воєнними аспектами, але ця 
парадигма, як ми бачимо з наведеного вище, пов’язана із цілою низкою 
чинників, в тому числі і невоєнного характеру.  
Поняття «безпека людини» розглядається у вузькому і широкому 
розумінні. Прибічники «вузького підходу» вважають за необхідне звуження 
розуміння безпеки людини до захисту від насилля [37, c. 80]. 
Комісія з безпеки людини, є запропонувала таке визначення поняття 
«безпека людини» : «захист усіх свобод людини та задоволення потреб 
людини… Безпека людини означає захист людей від жорстких загроз і 
ризикованих ситуацій. Це означає запровадження й використання процесів, 
що сприяють розвитку здібностей людей та задоволенню намагань людей, а 
також утворення політичних, соціальних, економічних, військових та 
культурних систем, що разом сприяють виживанню та людському розвитку» 
[72, с. 36]. 
Широкий концептуальний підхід до визначення безпеки людини 
базується на положеннях, розроблених Програмою з розвитку ООН, Комісією 
з безпеки людини, урядом Японії та Європейською Комісією. 
Так в Доповіді Програми розвитку ООН (ПРООН) від 1994 року було 
зазначено: «Концепція безпеки надто довго розвивалася, виходячи із 
побоювань можливих міждержавних конфліктів. Надто довго безпеку 
прирівнювали до загроз державним кордонам. Надто довго держави прагнули 
озброїтися для захисту своєї безпеки. Сьогодні відчуття небезпеки у більшості 
людей виникає не через побоювання світових катаклізмів, а внаслідок 
щоденних життєвих негараздів. Зайнятість та доходи, здоров’я, екологія, 
захист від злочинності є тими аспектами людської безпеки, що виходять на 
перше місце в усіх куточках світу... Людська безпека – це дитина, яка не 
померла, хвороба, що не поширилася, робоче місце, яке не скоротили... 
12 
 
Людська безпека – це не питання зброї, це питання людського життя та 
людської гідності» [74]. 
Згідно цієї концепції виділяється сім основних елементів людської 
безпеки (рис. 1.2): 
− економічна безпека (economic security) пов’язана із гарантуванням 
необхідного рівня доходу для кожної людини. Низькі доходи є 
безпосередньою загрозою для населення країн, що розвиваються. У 
розвинутих країнах основною загрозою для постійного одержання доходів є 
безробіття; 
− продовольча безпека (food security) полягає у забезпеченні 
постійного доступу всіх людей до основних продуктів харчування; 
− медична безпека (health security) – це захищеність людини від 
захворювань, тобто можливість жити у безпечному для здоров’я середовищі 
та доступність медичного обслуговування; 
− екологічна безпека (environmental security) – захищеність від 
природних катаклізмів, наслідків катастроф антропогенного характеру та 
погіршення стану навколишнього середовища; 
− особиста безпека (personal security) – захист від насильства. 
Насильство може походити від держави (війна, репресії), інших людей 
(злочинність – вважається провідною загрозою у цій складовій безпеки), від 
самого себе (вживання наркотичних засобів, суїцид), а також відтворюватися 
у стосунках усередині родини; 
− громадська безпека (community security ) відображає стійкість 
культурного різноманіття, суспільних зв’язків і цінностей, відсутність 
міжетнічних конфліктів та насильства з боку сект, забезпечення стабільного 
розвитку суспільства; 
− політична безпека  (political security) пов’язана із визнанням 
основних політичних прав і свобод людини та громадянина [74]. 
 
13 
 
 
Продовольча 
 безпека 
 Економічна Медична 
безпека безпека 
 
 Безпека 
людини 
 
Екологічна Політична 
 
безпека безпека 
 
Особиста Громадська 
 безпека безпека 
 
Рисунок 1.2 – Основні елементи людської безпеки 
 
Ця концепція заперечує провідну роль держави в забезпеченні безпеки. 
Замість цього, за поліпшення людського добробуту відповідають і держави, і 
міжнародні та громадські організації, і місцеві громади. Отже, основними 
суб’єктами безпеки особи є люди, а не держави або суспільні групи. 
Компоненти безпеки особи взаємозалежні. І безпека особи пов’язана з якістю 
життя людей, суспільства, політичного процесу, а все, що знижує цю якість, 
загрожує безпеці.  
У широкому концептуальному підході до безпеки людини 
підкреслюється необхідність захищати «життєву серцевину» індивідуума від 
руйнування та небажаного втручання. Безпека людини тісно пов’язується з 
людським розвитком [37, c. 81]. 
Одним з ключових авторів і прихильників широкого підходу до безпеки 
людини був А.Сен, який у 1999 році очолив Комісію з безпеки людини ООН. 
Науковець наголошував, що «широке розуміння безпеки людини є важливим, 
тому що воно безпосередньо стосується життя людини. Ідея національної 
безпеки є дуже далекою від життя людини, тому що національна безпека 
визначається у військових термінах та інших характеристиках національної 
14 
 
політики, у той час як людей більше цікавить політика, яка забезпечує їхню 
особисту безпеку» [29]. 
Виокремлюють два основних аспекти безпеки людини: свобода від 
таких постійних погроз, як голод, хвороби та репресії; захист від раптових і 
небезпечних потрясінь, які ламають звичний уклад життя.  
Загрози мають багато форм прояву. Деякі загрози можуть бути 
спільними для усіх людей (тероризм, екологічні катастрофи, хвороби тощо), а 
інші представляти небезпеку для певної групи людей (насильство по 
відношенню до жінок, дітей, дискримінація за расовою приналежністю тощо) 
[60] . 
Вчені наводять наступну класифікацію загроз: 
− за мірою універсальності – загальні і специфічні; 
− за часом дії – постійні, такі, що тривало діють, короткострокові; 
− за територіальною поширеністю – глобальні, регіональні, 
національні, місцеві; 
− за способом дії – відкриті (явні) і приховані (латентні); 
− за джерелами виникнення – природні (природна стихія), штучні 
(результат людської діяльності), змішані (людська діяльність, сприяюча 
виникненню стихійного лиха); 
− за характером виникнення – умисні і неумисні (як закономірний або 
непередбачений побічний результат певних дій або явищ); 
− за характером дії – такі, що проявляються поступово або 
несподівано; що заподіюють збиток прямо або побічно; 
− за мірою небезпеки – з наслідками усувними, неусувними, усувними 
частково; 
− за можливістю запобігання – загрози, які можна попередити 
повністю, частково і неможливо запобігти зовсім [60]. 
Безпека громади полягає в тому, щоб відчувати себе у безпеці, хоч 
вдома, хоч на вулиці чи на роботі. Це пов’язано з якістю життя та здатністю 
15 
 
отримувати максимальну вигоду з внутрішнього, соціального та економічного 
життя без страху або перешкод. 
Згідно концепції ABCD (англ. Achieving Better Community Development), 
яка була розроблена Шотландським центром розвитку громади (англ. Scottish 
Community Development Centre) безпечна та здорова громада є одним з 
показників якості життя в громаді і однією з передумов здорової громади (рис. 
1.3). 
 
 
Здорова громада 
 
 
 Придатність Справедли- Сталість 
до життя вість 
 
 Укріплення громади 
 
Розподіл Турботлива Безпечна та Творча та Громада 
багатства громада здорова інновативна для 
 громада громада населення 
 Рівень якості життя в громаді 
 
Персональне Позитивна дія Організація Участь та 
 громади залучення 
уповноваження 
Рівень уповноваження громади 
 
Рисунок 1.3 –  Піраміда результатів розвитку громади 
Джерело: [73, с. 81] 
 
Науковці серед головних причин загроз безпеці громади визначають 
проблеми у взаємозв’язках людини та довкілля, протиріччя між особистими, 
16 
 
корпоративними та суспільними інтересами як всередині громади, так і між 
громадами, як всередині держави, так і між сусідніми державами.  
Головні загрози безпеці громади, залежно від певних об’єктів, на які 
вони націлені, можуть бути спрямовані, зокрема:  
− на ціннісні засади, поточні потреби, стратегічні цілі: спотворення 
національних суспільних і просування чужих цінностей, стимулів 
продуктивної і мотивів деструктивної діяльності; порушення морального 
імунітету людини та суспільства, створення напруженості навколо чутливих 
питань, наприклад, мови, адміністративного устрою, власності на землю, 
зовнішньополітичного курсу держави тощо; спотворення цільових установок, 
що визначають спрямованість і результативність діяльності громади та 
державної політики; дезінформація стосовно напрямів розвитку в окремих 
секторах економіки, лобіювання привабливих, але недостатньо обґрунтованих 
проектів, що може призвести до помилкових економічних, соціальних, 
екологічних рішень, несвоєчасних і нецільових витрат ресурсів, негативних 
демографічних наслідків тощо; 
− на носіїв і виразників цінностей, поточних потреб та інтересів: 
посилення демографічних проблем; порушення прав і свобод людини; фізичне 
знищення, ушкодження, залякування людей, представників органів 
самоврядування, громадських активістів, правозахисників, представників 
ЗМІ; втягування осіб, які приймають рішення, до корупційних схем, їх 
шантаж, підкуп; дискредитація (або самодискредитація) органів місцевої 
влади та самоврядування, що знижує довіру суспільства до них; втягування 
органів місцевої влади та самоврядування в безплідні політичні дебати, 
відволікання їх від процесів визначення цілей, пріоритетів, прийняття рішень 
та їх реалізації;  
− на процеси задоволення поточних потреб і реалізації стратегічних 
цілей розвитку: ослаблення інституційних спроможностей органів місцевої 
влади та самоврядування; спотворення правових норм, що обмежує/позбавляє 
громади здатності реалізовувати конституційні права та повноваження; 
17 
 
порушення конституційного ладу, правопорядку, дестабілізація ситуації у 
країні або в її окремих регіонах; погіршення екологічних умов у країні або в її 
окремих регіонах, що викликає напруженість у небезпечних місцях і потоки 
вимушено переміщених осіб; руйнування або перешкоджання роботі об’єктів 
критичної інфраструктури; зниження ефективності норм і механізмів 
приборкання порушників та надання допомоги [46].  
Найбільш небезпечними джерелами та передумовами загроз безпеці 
громади (та, відповідно, сферами безпекової діяльності) можуть бути наступні 
чинники та явища:  
− інституційна слабкість державної влади та органів самоврядування, 
що робить країну і громади вразливими до впливу деструктивних зовнішніх і 
внутрішніх чинників;  
− природні катаклізми, кліматичні зміни, технологічні катастрофи та 
надзвичайні події, пов’язані з діяльністю людини;  
− внутрішні і транскордонні кризові явища політичної, економічної, 
фінансової, демографічної природи;  
− тероризм, наркоторгівля, організована злочинність;  
− обмежені ресурси (природні, економічні, соціальні), брак або 
недосконалість норм і правил користування ними, корупція, що провокують 
небажані форми конкуренції за доступ до ресурсів [46].  
Отже, людську безпеку можна визначити як захист «життєвого ядра всіх 
людських життів шляхом, який забезпечує свободи людини та людську 
самореалізацію», «захист від критичних (інтенсивних) та масштабних 
(всеохоплюючих) загроз та ситуацій» [76]. Тобто важливим критерієм для 
розуміння, що є людською безпекою, є поняття «життєвого ядра» – як набір 
основних потреб людини, котрі мають бути забезпечені. Що саме є цим 
життєвим ядром повинно визначатись колективно, уповноваженими 
міжнародними інституціями, НУО [70], а в першу чергу самими членами 
громади. 
18 
 
Отже, «human security» передбачає не лише фізичний захист кожної 
людини («безпека людини») чи завдання виживання і безпеки людства 
(«людська / глобальна безпека»), а більшою мірою реалізацію здатності кожної 
людини до повноцінного життя та гарантування відповідних умов для цього з 
боку самої людини, громадських організацій, суспільства, а також – держави, 
міжнародного співтовариства, міжнародних організацій тощо. 
Безпека людини тісно пов’язана з безпекою держави та суспільства, 
адже ті загрози та небезпеки, що існують для держави і суспільства, є 
загрозами і для людини (екологічна катастрофа чи ядерна війна тощо). Хоча 
ці загрози мають глобальне спрямування та належать до держав, народів, 
суспільств, саме тому вони мають пряме відношення до особистості [57]. 
Приймаємо для нашого дослідження таке визначення «безпеки 
людини»: стабільний стан надійної захищеності життєво важливих інтересів 
особи, її прав та цінностей від небезпек, загроз, шкідливих впливів (фізичного, 
духовного, майнового, інформаційного, соціального, економічного, 
політичного, екологічного, військового тощо) за умов збереження і розвитку 
потенціалу особи та її здатності до ефективної діяльності у всіх сферах» [38]. 
  
 
1.2 Місце та значення безпеки для підвищення якості та рівня життя 
населення 
 
Якість життя трактується як головна мета соціально-економічного 
розвитку та найважливіший критерій ефективності управління економічними 
процесами та соціальною сферою. Критерії якості життя можуть як 
загальними так і специфічними для окремих територій, країн, регіонів [31, с.9]. 
Досить часто вони залежать від особистого уявлення про гідне життя 
безпосередньо людьми. В зв’язку з цим на сьогодні не існує єдиного підходу 
до оцінки якості життя населення. Основні підходи представлено в табл. 1.1. 
19 
 
Таблиця 1.1 – Загальна характеристика міжнародних систем 
оцінювання якості життя та індексів якості життя окремих країн 
Суб’єкт, який 
Назва здійснює Індикатори 
розрахунок 
Загально- Науково-академічне ВВП на одну особу населення, індекс споживчих 
методологічна співтовариство в цін, споживчий кошик, видатки домогосподарств, 
концепція цілому GFK кошик, рівень бідності, нерівність у доходах, 
стандартів і якості задоволеність життям і щастя, депривація, оптимізм 
життя щодо майбутнього тощо 
Індекс якості Дослідницька Здоров’я, сім’я, громадське життя, матеріальне 
життя EIU організація благополуччя, політична стабільність і безпека, 
Economic клімат, гарантія зайнятості, політична свобода, 
Intelligence Unit гендерна рівність 
Методологія ЄС Європейський Матеріально-побутові умови, продуктивна чи 
European комітет основна активність, здоров’я, освіта, дозвілля 
Statistical System статистичних (відпочинок) та соціальні комунікації (взаємодія), 
Committee систем економічна та фізична безпека, державне 
управління (влада) та основні права, природа та 
навколишнє середовище, загальне сприйняття життя 
Індекс якості Журнал Вартість життя, культура, економіка, довкілля, 
життя International International Living свобода, здоров’я, інфраструктура, безпека та 
Living ризик, клімат 
Європейський Європейська Здоров’я, зайнятість, депривації (позбавлення) за 
моніторинг якості фундація доходами, освіта, сім’я, соціальна участь, житло, 
життя покращення життя навколишнє середовище, транспорт, безпека, 
та умов праці відпочинок, задоволеність життям 
Better Life ОЕСР Житлові умови, доходи, зайнятість, освіта, екологія, 
Initiative здоров’я, ефективність управління, суспільне життя, 
безпека, задоволеність умовами життя, баланс між 
робочим часом і дозвіллям 
Індекс добробуту Дослідницька Економіка, рівень розвитку підприємництва і 
(Prosperity Index) організація Legatum можливостей у бізнесі, державне управління, освіта, 
Institute охорона здоров’я, рівень безпеки, особиста свобода, 
соціальний капітал 
Індекс/рейтинг Консалтингова 39 критеріїв оцінювання: політико-соціальне 
міст з найвищою компанія Mercer середовище, економічні показники, наявність певних 
якістю життя Human Resource обмежень (наприклад, цензури), якість системи 
Consulting охорони здоров’я, якість системи освіти, доступність 
і вартість житла, культурне життя, клімат і 
ймовірність природних катаклізмів 
Індекс якості Інститут Gallup Здоров’я, освіта, матеріальний достаток, громадська 
життя Gallup активність, політична свобода, соціальні зв’язки, 
довкілля, економічна та фізична безпека 
Джерело: [31] 
 
Як бачимо, такий індикатор, як безпека, використовується для 
вимірювання рівня якості життя практично у всіх наведених методиках в табл. 
1.1. Крім того, певні безпекові моменти закладені і в інших індикаторах, 
пов’язаних, наприклад, із здоров’ям, довкіллям, зайнятістю, доходами та 
20 
 
іншими сферами людської діяльності. Тобто, безпека є невід’ємним 
показником загальної якості життя населення.   
Наприклад, розглянемо основні показники, які розраховуються для 
вимірювання якості життя за методологією за методологією ЄС European 
Statistical System Committee, та виділимо ті, що стосуються безпекових 
аспектів життя населення (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 – Методологія European Statistical System Committee: 
напрями та індикатори 
Напрями Індикатори 
Матеріально-побутові умови 
Доходи  Середні та медіанні доходи за віком і статтю 
Ризик бідності за порогом бідності, віком та статтю 
Ризик бідності на певний момент часу (2008 рік) за 
віком та статтю 
Співвідношення останнього та першого квінтилей за 
статтю та віком 
Задоволеність фінансовим станом домогосподарства 
Споживання Обмежене Частка домогосподарств із часткою загальних витрат у 
споживання сімейному бюджеті понад 75% 
Неринкове Споживання державних послуг 
споживання та 
надання 
державних 
послуг 
  Неринкові послуги 
Матеріальні Депривація за Чисельність матеріально депривованих людей 
умови доходами Неможливість звести кінці з кінцями 
Житлові умови Частка від загального населення, що проживає в 
житловому приміщенні з дахом, який протікає, сирими 
стінами, підлогою чи фундаментом, гнилими 
віконними рамами чи полом 
Задоволеність умовами проживання 
Продуктивна чи основна діяльність 
Зайнятість Безробіття Рівень безробіття за статтю 
(кількісний Рівень довгострокового безробіття за статтю 
вимір) Неповна Люди, які живуть в сім’ях з низькою інтенсивністю праці: 
зайнятість за віком і статтю, за доходами (квінтилі) та за типом 
(кількісний домогосподарства 
вимір) Відсоток вимушеної неповної зайнятості як відсоток 
загальної неповної зайнятості за статтю та віком 
Якість Здоров’я та Нещасні випадки на робочому місці, проблеми зі 
зайнятості безпека на здоров’ям та небезпечний вплив 
робочому місці Нещасні випадки на виробництві: стандартизований 
показник рівня травматизації 
Баланс роботи Середня кількість відпрацьованих годин на тиждень на 
та відпочинку основній роботі за видами економічної діяльності 
Особи, які працюють більше 49 годин 
 
21 
 
Продовження таблиці 1.2 
Напрями Індикатори 
  Зайнятість у незручний час (заміни – вихідні дні – 
вечірній та нічний час) 
Задоволеність часом, витраченим на поїздку до роботи 
Тимчасова робота Тимчасові контракти 
Задоволеність місцем роботи 
Задоволеність поточною роботою 
Оцінка якості Можливість впливати на зміст і порядок завдань 
зайнятості Гарні стосунки з колегами 
Гарні стосунки з безпосереднім керівником 
Здоров’я 
Результати Очікувана Очікувана тривалість життя при народженні 
тривалість життя 
Здорова та Захворюваність Тривалість (роки) здорового життя 
нездорова і стан здоров’я Самооцінка здоров’я (за статтю, віком, рівнем освіти, 
поведінка квінтилями за доходами) 
Люди, що мають застарілу хворобу або проблеми зі 
здоров'ям 
Самооцінка обмежень в діяльності через проблеми зі 
здоров’ям 
Самооцінка психічного здоров’я 
Психологічний дистрес протягом останніх 4 тижнів 
Індекс маси тіла (за статтю, віком, рівнем освіти, 
квінтілями за доходами) 
Регулярні курці (щодня палять цигарки) за статтю, 
віком, рівнем освіти, квінтилями за доходами 
Небезпечне споживання алкоголю 
Доступ до  Самооцінка незадоволеності потреб у медичному 
закладів обстеженні 
охорони 
здоров’я 
Освіта  
Компетенції Рівень освіти Рівень освіти (початкова, середня, вища)  
та навички Особи, які припинили навчання 
Навчання Люди, які навчались або брали участь в професійній 
протягом підготовці протягом чотирьох попередніх тижнів 
усього життя 
Дозвілля (відпочинок) та соціальні комунікації (взаємодія) 
Дозвілля Дозвілля Задоволеність використанням часу 
(відпочинок) (кількісна 
оцінка): наявність 
та використання 
часу, в тому числі 
для догляду за 
собою; 
задоволеність 
часом, 
використаним на 
те, що 
полюбляють 
робити 
Доступ до Самооцінка доступу до діяльності, в якій зацікавлені люди 
дозвілля Доступ до кіно, театру чи культурного центру 
22 
 
Продовження таблиці 1.2  
Напрями Індикатори 
Соціальні Спілкування з Частота контактів або зустрічей з друзями, родичами 
комунікації людьми (у тому або колегами по роботі 
(взаємодія) числі почуття Задоволення від особистого спілкування 
самотності) 
Діяльність для Участь у добровільній та благодійній діяльності 
людей поза оплачуваною роботою 
Взаємовідносини Частка населення, яке вказує, що є хтось, хто може 
підтримки йому допомогти у разі необхідності 
Можливість отримати допомогу 
Можливість обговорити особисті питання 
Соціальна Довіра до інших 
згуртованість 
(міжособистісна 
довіра, гостре 
сприйняття 
напруженості, 
нерівності) 
Економічна та фізична безпека 
Економічна Багатство Населення, яке не витримає несподіваних фінансових 
безпека і (активи) витрат 
вразливість Борг Населення, яке має заборгованість 
Нестабільність Ймовірність втрати роботи 
доходів (у тому 
числі роботи) 
Фізична і Злочинність Стандартизований за віком рівень вбивств / 100 000 
особиста осіб 
безпека Злочинність, насильство або вандалізм 
Сприйняття Населення, яке почувається безпечно у темний період 
фізичної безпеки доби, йдучи без супроводу в районі 
Природа та середовище існування 
Забруднення  Забруднення, бруд або інші екологічні проблеми 
(у т. ч. шум) Шум від сусідів або з вулиці 
Сміття на вулиці 
Доступ до  Задоволеність зеленими і рекреаційними зонами 
зелених і 
рекреаційних 
зон 
Ландшафт і  Задоволеність середовищем проживання 
антропогенне 
середовище 
Державне управління (влада) та основні права 
Інституції Довіра та/або Довіра до інституцій (установ)  
(установи) та задоволення 
громадські діяльністю 
послуги установ 
Довіра і / або Задоволеність громадськими послугами 
задоволення у 
сфері 
громадських 
послуг 
 
 
23 
 
Закінчення таблиці 1.2 
Напрями Індикатори 
Дискримінація  Стикаються з дискримінацією 
та рівні Гендерний розрив в оплаті праці у нескоригованій 
можливості формі, % 
Право голосу та підзвітність 
Загальне сприйняття життя 
Задоволеність  Загальна задоволеність життям 
життям 
Впливи  Негативні впливи 
Позитивні впливи 
Сенс і мета  Оцінка того, чи життя є гідним 
Джерело: [31] 
 
Отже, як бачимо безпека і якість життя взаємопов’язані поняття, і 
безпека є однією зі складових загального рівня життя населення, що 
обумовлює важливість забезпечення безпекового середовища проживання для 
людей в громаді в різних сферах їх життєдіяльності. 
В Україні в Національну матрицю індикаторів якості життя населення в 
Україні, також запропоновано включити блок, присвячений безпеці, зокрема 
такі індикатори: 
− кількість засуджених, які відбувають покарання, на 100 тис. 
населення; 
− кількість засуджених, які відбули покарання (вийшли на волю) за 
попередні 25 років, на 100 тис. населення; 
− кількість організованих злочинних угруповань, одиниць; 
− коефіцієнт злочинності, кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. 
населення; 
− коефіцієнт вбивств, кількість зареєстрованих вбивств на 100 тис. 
населення; 
− питома вага молоді віком до 30 років, засудженої до позбавлення волі, 
%; 
− частка рецидивних (повторних) злочинів, %; 
24 
 
− частка населення, яке вважає, що біля їх будинку / в мікрорайоні 
практично не трапляються випадки хуліганства та пограбувань, %; 
− частка населення, яке почуває себе безпечно у районі свого 
проживання з настанням темряви, %; 
− частка населення, яке вважає, що протягом останніх 12 місяців значно 
погіршилася особиста безпека (на вулиці, в громадських місцях), %; 
− частка населення, яке ставало жертвами пограбування або фізичного 
насильства за останні п’ять років, %; 
− частка населення, яке незадоволено роботою міліції [31]. 
На сьогодні для оцінки рівня і якості життя в Україні використовується 
методика вимірювання регіонального людського розвитку, затвердженою 
Рішенням Президії НАН України та колегії Державної служби статистики 
України від 13.06.2012 № 123-м було затверджено нову Методику 
вимірювання регіонального людського розвитку. До розрахунку 
регіонального індексу людського розвитку включено 33 показники, об’єднані 
у 6 блоків відповідно до основних аспектів людського розвитку: 
− відтворення населення; 
− соціальне становище; 
− комфортне життя; 
− добробут; 
− гідна праця; 
− освіта [53]. 
Кожен з цих блоків має ті чи інші показники, які оцінюють рівень 
безпеки людей. Найбільш відповідним є блоки, пов’язані з оцінкою 
соціального становища, комфортності життя, добробут. Зокрема, основними 
складовими блока «Соціальне становище» є стан суспільного здоров’я, 
соціальне самопочуття та соціальна напруга та безпека. Посилення соціальної 
нестабільності та напруженості у суспільстві обумовлено обмеженням 
можливостей значних верств населення у задоволенні їх потреб на охорону 
25 
 
здоров’я, освіту, культуру, інші соціальні послуги (особливо житлово-
комунальні) тощо. Це провокує погіршення фізичного, духовного та 
психічного здоров’я людей. Посилення соціальної нестабільності та 
напруженості у суспільстві обумовлює розповсюдження таких негативних 
явищ, як злочинність, проституція, соціальне сирітство, а також соціальних 
хвороб: туберкульоз, залежність від психоактивних речовин (алкоголізм, 
наркоманія).  
Комфортність проживання у регіоні характеризується забезпеченістю 
населення житлом (враховуючи з рівень його обладнання), розвитком 
соціальної інфраструктури та станом навколишнього природного середовища. 
Рівень добробуту населення є тією матеріальною основою, яка не тільки 
забезпечує якісний його розвиток, але й дає змогу обирати напрямок цього 
розвитку. Бідність як соціально-економічна категорія нерозривно пов’язана з 
різними аспектами людського розвитку, зокрема з низькою тривалістю життя, 
низьким рівнем освіти і, відповідно, з низькими можливостями ефективної 
реалізації своєї трудової активності, психологічними абераціями [53]. 
В додатку А наведено значення показників регіонального людського 
розвитку протягом 2004-2017 років. Як бачимо за результатами ранжування 
інтегрального регіонального індексу людського розвитку, в 2015 році 1 місце 
посіла Харківська область, 2-е місце – Чернівецька, 3-є – Львівська, останнє 
22-е місце – Кіровоградська області. Черкаська область за оцінками посідала 
14 місце. В 2016 році на перше місце вийшла Івано-Франківська область, 2-е 
місце залишилося за Чернівецькою областю, 3-е місце посіла Закарпатська 
область, а останнє – Житомирська. Черкаська область знизила свій рейтинг на 
2 пункти і зайняла 16 місце. В 2017 році на 1-е місце вийшла Чернівецька 
область, на 2-е місце – Івано-Франківська, на 3-є – Львівська, а на останнє – 
знову Кіровоградська. Черкаська – посіла 15 місце за рейтингом інтегрального 
регіонального індексу Людського розвитку. 
Дослідження стану та перспектив соціальної безпеки людини в Україні 
було здійснено О. Новіковою, О. Сидорчук, О. Панькова [57]. 
26 
 
Соціальна безпека людини – це здатність та готовність держави, 
суспільства та особистості захищати себе від небезпек та загроз для життя, 
здоров’я, основних суспільних цінностей – прав і свобод людини. 
Експерти визначають, що соціальна безпека людини проявляється 
передусім у: сприятливих та безпечних умовах життя (63,8%); наявності 
доходу достатнього для гідного життя (56,2%); впевненості у своєму 
майбутньому і майбутньому сім’ї (39,0%); захисті прав і свобод особистості 
(33,3%); можливостях самореалізації та самозахисту (28,6%); безпечному 
соціальному та екологічному оточенні (26,7%); поширеності серед населення 
цінностей активності, орієнтації на власні сили та відповідальність (18,1%); 
гарантіях працевлаштування (15,2%) (табл.1.3) [57, с.82]. 
 
Таблиця 1.3 – Оцінка зовнішніх та внутрішніх чинників прояву 
соціальної безпеки людини 
У чому, на Вашу думку, проявляється соціальна безпека % до Ранг 
людини? кількості 
експертів 
Сприятливі та безпечні умови життя 63,8 1 
Наявність доходу достатнього для гідного життя 56,2 2 
Впевненість у своєму майбутньому і майбутньому сім’ї 39,0 3 
Захист прав і свобод особистості 33,3 4 
Можливості самореалізації та самозахисту 28,6 5 
Безпечне соціальне та екологічне оточення 26,7 6 
Поширеність серед населення цінностей активності, 18,1 7 
орієнтації на власні сили та відповідальність 
Гарантії працевлаштування 15,2 8 
Якісні медичні послуги 14,3 9 
Можливість надбання якісної освіти 13,3 10 
Здоровий спосіб життя 1,9 11 
Інше 1,9 - 
Важко відповісти 0,0 - 
Джерело: [57, с.82] 
 
До основних можливостей та перешкод соціальній безпеці людини в 
Україні були віднесені наступні (табл. 1.4). 
 
27 
 
Таблиця 1.4 – Можливості та перешкоди формування соціальної 
безпеки людини 
Можливості % Перешкоди % 
Стабільність в країні 61,0 Різке погіршення соціально- 66,7 
економічного становища 
Гідна праця, цінність людини праці 61,0 Поширеність бідності 61,0 
Захист від маніпулювання 35,2 Нестабільність у країні та її 60,0 
свідомістю громадян регіонах 
Підвищення особистої 35,2 Руйнування системи соціальних 56,2 
відповідальності громадян за власне цінностей 
життя і здоров’я 
Правова грамотність населення 32,4 Незахищеність прав і свобод 53,3 
громадянина 
Підвищення загальної культури в 31,4 Погіршення здоров’я та 26,7 
суспільстві, зокрема культури можливості його охорони 
безпеки 
Наявність рівних можливостей 17,1 Поширення безробіття 26,7 
здобуття освіти та 
працевлаштування 
Адресне опікування державою осіб, 13,3 Небезпечне екологічне 21,9 
які потребують соціального захисту середовище 
Співпраця людини з органами 6,7 Низький рівень працевлаштування 19,0 
публічної влади з питань безпеки молоді 
  Низька залученість громадян до 18,1 
державного та регіонального 
управління 
Обмеження свободи слова та 13,3 
доступу громадян до інформації 
Зростання недоступності здобуття 12,4 
освіти 
Наявність ризиків та загроз для 7,6 
життя і здоров’я на виробництві 
Схильність особистості до ризику 2,9 
Джерело: [57] 
 
Інструментами та механізмами забезпечення соціальної безпеки людини 
є: 
– закони, що захищають права й свободи громадян, які передбачають 
відповідальність та покарання за скоєння злочину проти них; 
– партнерський тип відносин, при яких громадянин може не боятися 
іншого громадянина; 
– культивування державою та суспільством поваги до гідності іншої 
людини, її життя та свободи; 
28 
 
– становлення справедливого та ефективного правосуддя;  
– безпечна та відповідальна поведінка громадян, які не обумовлюють 
виникнення ризиків для себе та для інших людей; 
– розвиток мирних засобів вирішення конфліктів, вміння йти на 
компроміси. 
В 2018 році проведено загальнонаціональне соціологічне опитування з 
питань безпеки громад під час децентралізації влади та реформування органів 
місцевого самоврядування. 
Під час опитування виявлено дуже низький рівень відчуття громадянами 
України захищеності від різних загроз (причому не набагато, але найбільш 
захищеними вважають себе члени ОТГ):  
− замах на життя – захищеними вважають себе 20% громадян (28% 
членів ОТГ); 
− пограбування, крадіжки – 12% (19%); 
− хуліганські дії – 13% (20%); 
− терористичні акти – 15% (19%); 
− пожежі – 15% (21%);  
− великі стихійні лиха – 11% (16%);  
− техногенні катастрофи – 10% (14%);  
− епідемічні захворювання – 12% (15%);  
− військова агресія – 15% (20%);  
− міни, боєприпаси, що не розірвалися – 19% (27%) [46]. 
Дані опитування свідчать, що існує нагальна необхідність підвищувати 
рівень безпеки в українських громадах. В той же час необхідно підвищувати і 
якість надання безпекових послуг, оскільки опитування населення свідчить 
про їх низьку якість (табл. 1.5). 
 
 
29 
 
Таблиця 1.5 – Наскільки погано чи добре забезпечується безпека у 
Вашому місті/селищі/селі у кожній з наведених сфер? (середній бал за 
шкалою від 1 (дуже погано) до 5 (дуже добре) 
Надання адміністративних послуг населенню  3,2 
Патріотичне виховання  3,1 
Захист населення у надзвичайних ситуаціях (пожежі, повені тощо)  2,9 
Надання допомоги біженцям і переселенцям  2,9 
Територіальна самооборона  2,8 
Забезпечення правопорядку  2,7 
Безпека на дорогах  2,5 
Протидія злочинності  2,5 
Джерело: [46] 
 
Треба зазначити, що більшість людей вважають, що забезпечувати та 
підвищувати рівень безпеки повинна держава (табл. 1.6). 
Таблиця 1.6 – На кого насамперед мають бути покладені повноваження 
з безпосереднього забезпечення безпеки в територіальних громадах у кожній 
з сфер?, % 
 На На Спільно на Залучення Важко 
громади  державу громади та приватних відповісти  
державу  компаній / 
громадських 
організацій  
Захист населення у 
надзвичайних 
7,8 44,2 42,1 1,3 4,6 
ситуаціях (пожежі, 
повені, зсуви тощо)  
Забезпечення 
8,6 48,6 37,6 1,3 4,0 
правопорядку  
Безпека на дорогах  6,9 51,9 35,3 1,4 4,5 
Протидія 
5,9 53,7 3,0 1,6 4,9 
злочинності  
Надання 
адміністративних 14,2 39,3 39,3 1,3 5,8 
послуг населенню  
Надання допомоги 
біженцям і 5,5 44,2 38,1 5,9 6,4 
переселенцям  
Патріотичне 
10,1 31,4 48,0 2,2 8,3 
виховання  
Територіальна 
16,9 25,3 42,0 4,2 11,6 
самооборона  
Джерело: [46] 
30 
 
Зрозуміло, що наведені вище загрози безпеці людині держава не може 
усунути в повному обсязі. Відповідно, основна відповідальність за створення 
та підтримання безпечного середовища в громаді лежить на органах місцевого 
самоврядування. Все більшої актуальності це набуває в умовах реформи 
децентралізації, коли на місцях виникає більше ресурсних можливостей 
швидко реагувати на ті небезпеки, що виникають в громадах. 
 
1.3 Законодавчі засади повноважень територіальної громади і 
громадян у сфері безпеки в Україні 
 
 
 Відповідно до ст. 140 Конституції більшість зазначених вище проблем 
– це питаннями місцевого значення, які мають вирішувати жителі громад через 
участь у роботі органів місцевого самоврядування, долучення до їх ініціатив 
або впровадження власних. 
Так, повноваження місцевих рад громад та / або їх виконавчих органів 
щодо превентивної роботи, реагування на небезпеки (загрози), в т.ч. усунення 
їх наслідків, закріплені в Кодексі цивільного захисту України (ч. ч. 2 і 3 ст. 19, 
ч. ч. 2 і 10 ст. 23, ч. 2 ст. 25, ч. 6 ст. 43, ст. ст. 27, 30, 32, 33, 39, 42, 53, 63, 71, 
72, 77, 78, 80, 81, 82, 86, 91, 92, 97, 98), Цивільному кодексі України (ст. 335), 
Основах законодавства України про охорону здоров’я (ст. ст. 13, 30), законах 
України «Про місцеве самоврядування в Україні» (п. п. 2, 5, 6, 22 ч. 1 ст. 26, 
ст. ст. 27, 33, 34, 36, ч. 4 ст. 42), «Про участь громадян в охороні громадського 
порядку і державного кордону» (ст. ст. 2, 3, 4, 15, 16, 18, 19, 20), «Про 
Національну поліцію» (ст. 88), «Про забезпечення санітарного та епідемічного 
благополуччя населення» (ст. ст. 18, 21, 24, 30), «Про ветеринарну медицину» 
(ст. ст. 43, 44, 48), «Про відходи» (ст. ст. 12, 21, 35-1, 40), «Про охорону 
навколишнього природного середовища» (ст. ст. 6, 25, 25-1), «Про дорожній 
рух» (ст. ст. 25, 36, 43, 52) тощо [32]. 
31 
 
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого 
самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають 
повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери 
їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. 
В Законі України «Про місцеве самоврядування» [4], наприклад, 
зазначені такі повноваження органів місцевого самоврядування, які тим чи 
іншим чином пов’язані з питаннями забезпечення безпеки в громаді. 
У статті 26 Закону передбачено, що до власних (самоврядних) 
повноважень міської ради належать: 
− затвердження програм соціально-економічного та культурного 
розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових 
програм з інших питань місцевого самоврядування; 
− заслуховування інформації прокурорів та керівників органів 
Національної поліції про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони 
громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; 
− прийняття рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, 
епізоотіями; 
− визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно 
небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю 
особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та 
правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки [4]. 
Також, Законом «Про місцеве самоврядування» передбачені делеговані 
повноваження органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення 
законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів 
громадян, а саме: 
− у разі надзвичайних ситуацій, вжиття необхідних заходів щодо 
забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності 
підприємств, установ та організацій, порятунку життя людей, захисту їхнього 
здоров’я, збереження матеріальних цінностей; 
32 
 
− вирішення, відповідно до закону, питань про проведення зборів, 
мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших 
масових заходів; забезпечення громадського порядку під час проведення таких 
заходів; 
− погодження проекту плану проведення потенційно небезпечних 
заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового 
складу Збройних сил України, інших військових формувань та 
правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; 
− взаємодія з органами військового управління під час планування та 
проведення таких заходів з метою запобігання і недопущення надзвичайних 
ситуацій та ліквідації їх наслідків відповідно до закону; 
− розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені 
законом до їхнього відання; утворення адміністративних комісій та комісій з 
питань боротьби зі злочинністю, спрямування їхньої діяльності [4]. 
У статті 30 Закону про місцеве самоврядування визначені повноваження 
у сфері житлово-комунального господарства, побутового, торговельного 
обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку, що є також 
важливим аспектом забезпечення безпеки, зокрема: 
− управління об’єктами житлово-комунального господарства, 
побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що 
перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, 
забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного 
рівня та якості послуг населенню; 
− прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та 
майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення 
контролю за їхньою діяльністю; 
− вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та 
знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів 
тварин; 
33 
 
−  організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних 
засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів 
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також 
населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, 
організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць 
відпочинку громадян; 
− прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування 
майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях 
і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених 
правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, 
обладнання та функціонування майданчиків для паркування; 
−  організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм 
торгівлі; 
− встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств 
комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового 
обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних 
територіальних громад; 
− затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування 
міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, 
узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у 
випадках, передбачених законодавством; 
− забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць 
поховання та їх охорони; 
− надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на 
розміщення реклами; 
− сприяння діяльності Державної служби спеціального зв’язку та 
захисту інформації України; 
− затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та 
впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 
34 
 
− затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів; 
− видача дозволу на порушення об’єктів благоустрою у випадках та 
порядку, передбачених законом [4]. 
У статті 33 Закону передбачені повноваження у сфері регулювання 
земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища: 
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад 
належать:  
а) власні (самоврядні) повноваження:  
− підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих 
програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і 
регіональних програм охорони довкілля;  
б) делеговані повноваження:  
− вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; 
−  вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних 
ситуацій відповідно до закону, інформування про них населення, залучення в 
установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та 
організацій, а також населення; 
− створення та забезпечення функціонування місцевих екологічних 
автоматизованих інформаційно- аналітичних систем, які є складовою мережі 
загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної 
системи забезпечення доступу до екологічної інформації [4]. 
В статті 36 «Повноваження в галузі оборонної роботи» до відання 
виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані 
повноваження:  
− сприяння організації призову громадян на військову службу за 
призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну 
(невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в 
Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та 
спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, 
35 
 
установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення 
наказу військового комісара про оголошення мобілізації; 
− бронювання робочих місць для військовозобов’язаних на 
підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства; 
− організація та участь у здійсненні заходів, пов’язаних з 
мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом, на відповідній території; 
− вирішення відповідно до законодавства питань, пов’язаних з 
наданням військовим частинам, уста- новам, навчальним закладам Збройних 
Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об’єктів, 
комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, 
наданням послуг;  
− сприяння організації виробництва і поставкам у війська 
підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, 
замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;  
− здійснення заходів щодо створення належних умов для 
функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;  
−  сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні 
відповідного режиму на державному кордоні;  
− здійснення заходів щодо військово-патріотичного виховання 
населення [4]. 
В статті 38. «Повноваження у сфері надання безоплатної первинної 
правової допомоги» зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, 
селищних, міських рад у сфері надання безоплатної первинної правової 
допомоги належать такі власні (самоврядні) повноваження:  
− утворення в установленому порядку установ з надання безоплатної 
первинної правової допомоги з урахуванням потреб територіальної громади; 
−  підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо утворення 
установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, вирішення 
питань про чисельність працівників таких установ, про витрати на їх 
36 
 
утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, 
надання для їх функціонування необхідних приміщень; 
− забезпечення координації діяльності установ з надання безоплатної 
первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-
територіальної одиниці; 
− здійснення фінансування установ з надання безоплатної первинної 
правової допомоги та контролю за використанням коштів такими установами 
за призначенням;  
− координація діяльності з місцевими органами виконавчої влади та 
територіальними органами центральних органів виконавчої влади щодо 
надання безоплатної первинної правової допомоги [4]. 
Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що 
виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад безкоштовно надають 
органам і підрозділам поліції службові приміщення, обладнані меблями і 
засобами зв’язку, транспорт та інші матеріально-технічні засоби. Комунальні 
та приватні підприємства можуть виділяти органам та підрозділам поліції 
кошти, транспорт та інші матеріально-технічні засоби, необхідні для 
виконання повноважень поліції [5]. 
Отже, до відання органів місцевого самоврядування віднесено досить 
широкий спектр повноважень щодо створення інфраструктури, яка має 
відповідати потребам громади, забезпечення безпеки, а також підтримання 
правоохоронної діяльності. На практиці вони здійснюють ці повноваження в 
межах розроблених місцевих цільових програм [30]. 
Закон України «Про участь громадян у охороні громадського порядку і 
державного кордону» визначено, що громадяни України відповідно до 
Конституції України мають право створювати в установленому зазначеним 
Законом порядку громадські об’єднання для участі в охороні громадського 
порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, 
правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та 
органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та 
37 
 
припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та 
здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, 
а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших 
надзвичайних обставин [8].  
Громадські формування з охорони громадського порядку і державного 
кордону можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як 
зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) 
сприяння Національній поліції та Державній прикордонній службі України, 
асоціації громадських формувань тощо [8]. 
Згідно статті 3 громадські формування з охорони громадського порядку 
і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними 
органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої 
влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів 
гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод 
людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, 
рівноправності членів цих формувань [8].  
Основними завданнями громадських формувань з охорони громадського 
порядку і державного кордону (ст.9) є:  
1) у сфері охорони громадського порядку:  
− надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні 
громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним 
проступкам і злочинам;  
− інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що 
готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;  
− сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті 
злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, 
підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у 
забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю 
і правопорушеннями неповнолітніх [8];  
2) у разі виникнення надзвичайних ситуацій:  
38 
 
− надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних 
випадків чи правопорушень;  
− участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку 
у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин [8].  
Розглянемо низку проблем, які виникли на сьогодні в сфері охорони 
громадського порядку та забезпечення цивільного захисту на рівні громади. 
Справа в тому, що до імплементації чинної реформи децентралізації 
управління здійсненням функцій охорони громадського порядку та 
забезпечення цивільного захисту в Україні здійснювалося на рівні районів та 
міст обласного значення. Переважна більшість органів місцевого 
самоврядування базового рівня не мали можливості виконувати зазначені 
функції з огляду на інституційну слабкість та обмежені фінансові можливості. 
При впровадженні реформи децентралізації зросла актуальність завдання 
щодо забезпечення цивільного захисту та захисту правопорядку в об’єднаних 
територіальних громадах (ОТГ), з огляду на збільшення кількості мешканців 
самоврядних громад базового рівня та підвищення інституційної та фінансової 
спроможності ОТГ забезпечувати безпеку та цивільний захист на відповідних 
територіях [55]. 
Певною  перешкодою для вирішення цього питання є відтермінування 
ухвалення Закону України «Про муніципальну варту». Відповідний проект 
закону (№ 2890 від 18.05.2015) відповідає Концепції реформування місцевого 
самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженій 
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року № 333-р 
[27]. 
В проекті Закону визначено, що «муніципальна варта – це виконавчий 
орган в системі місцевого самоврядування, що створюється у порядку, 
визначеному цим Законом, з метою з забезпечення охорони публічного 
порядку, законності, прав, свобод і законних інтересів громадян на території, 
що перебуває під юрисдикцією рад міста обласного та/або 
республіканського Автономної Республіки Крим значення, міст Києва, 
39 
 
Севастополя, а також юрисдикцією сільської, селищної, міської ради 
територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об’єднання, та 
утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету» [27]. 
До основних завдань муніципальної варти віднесено наступні (ст.2):  
− забезпечення охорони публічного порядку на території юрисдикції 
рад міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим 
значення, міст Києва, Севастополя, а також юрисдикції сільської, селищної, 
міської ради територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного 
об’єднання, у взаємодії з підрозділами поліції; 
− профілактика правопорушень; 
− інформування органів та підрозділів поліції про виявлені 
кримінальні правопорушення; 
− виконання окремих адміністративних стягнень; 
− охорона майна, що перебуває у комунальній власності; 
− надання окремих видів правової та соціальної допомоги 
громадянам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам 
та організаціям, що здійснюють свою діяльність на території рад міста 
обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, 
міст Києва, Севастополя, а також території сільської, селищної, міської ради 
територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об’єднання;  
− сприяння виконанню рішень рад міста обласного та /або 
республіканського Автономної Республіки Крим значення, міст Києва, 
Севастополя, а також рішень сільської, селищної, міської ради 
територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об’єднання, що 
утворили муніципальну варту, прийнятих у межах їх повноважень з питань:  
1) контролю за використанням і охороною земель, інших природних 
ресурсів загальнодержавного та місцевого значення; 
2) благоустрою території, контролю за дотриманням правил санітарії, 
чистотою вулиць, парків, скверів та прибудинкових територій; 
40 
 
3) охорони органів місцевого самоврядування, державних символів, 
символів територіальної громади та пам'яток культури міста; 
4) паркування автотранспорту; 
5) охорони пам’яток історії і культури, архітектури та містобудування, 
палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних 
заповідників; 
6) організації торгівлі, громадського харчування; 
7) врятування життя людей, захисту їх здоров’я, збереження 
матеріальних цінностей у разі стихійного лиха, екологічних катастроф, 
епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій; 
8) забезпечення публічного порядку при проведенні карантинних 
заходів під час епідемій та епізоотій; 
9) прийняття участі у межах своїх повноважень у забезпеченні 
військового та надзвичайного стану; 
− сприяння органам і підрозділам поліції, іншим правоохоронним 
органам, державним органам, які забезпечують недоторканість державного 
кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) 
економічній зоні, в реалізації ними своїх повноважень [27]. 
Також, науковці відзначають, що існують певні відмінності між 
практикою виконання функцій органами, відповідальними за захист 
правопорядку та забезпечення цивільного захисту в ОТГ, та нормативно-
правовими вимогами. Зокрема, в ОТГ дільничним поліцейським повинні 
допомагати виконувати громадські формування та комунальні установи, які 
здійснюють функції муніципальної варти. Але на сьогодні існує неповна 
сумісність практики функціонування громадських формувань та комунальних 
установ в ОТГ та чинного правового поля України, зокрема стосовно 
офіційного оформлення трудових відносин працівників, уповноважених 
виконувати функції муніципальної варти, а також стосовно функцій, 
закріплених у статутах відповідних структур (наприклад, зустрічаються 
випадки перевищення таких повноважень на практиці). Більше того, 
41 
 
обмеженими є можливості для прозорого звітування, громадського контролю, 
регламентації вимог до професійної підготовки та кваліфікації співробітників 
відповідних організацій та фахівців, які здійснюють функції охорони 
громадського порядку та забезпечення цивільного захисту в ОТГ, проте 
офіційно обіймають інші посади (наприклад, посади водіїв). Крім того, 
проблематичним є обґрунтоване включення зазначених структур та фахівців у 
відповідні цільові програми розвитку цивільного захисту та забезпечення  
громадського порядку в ОТГ [55].  
Крім цього, існують певні проблеми фінансового забезпечення захисту 
правопорядку та забезпечення цивільного захисту в ОТГ у середньостроковій 
перспективі. Фінансове забезпечення витрат, пов’язаних зі здійсненням 
органами місцевого самоврядування повноважень у сфері охорони 
громадського порядку та забезпечення цивільного захисту, може 
здійснюватися за рахунок коштів місцевого та державного бюджетів, у тому 
числі коштів Державного фонду регіонального розвитку, а також субвенції з 
державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури 
ОТГ. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від № 200 
16.03.2016 «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим 
бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних 
громад», субвенція надається для створення, модернізації інфраструктури 
ОТГ та може спрямовуватися на нове будівництво, реконструкцію, 
капітальний ремонт об’єктів інфраструктури, що належать до комунальної 
форми власності, а саме: створення систем оповіщення населення; закупівлю 
пожежної і спеціальної рятувальної техніки та пожежно-рятувального 
оснащення; будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт об’єктів, які є 
важливими для посилення спроможності та забезпечення територіальної 
згуртованості громади, належного рівня цивільного захисту та безпеки 
громади. Проте зазначена субвенція з державного бюджету місцевим 
бюджетам на формування інфраструктури ОТГ передбачена до 2020 р. 
(включно) [55].  
42 
 
Визначають, що одним із актуальних кроків на новому етапі реформи 
децентралізації має стати законодавче врегулювання повноважень та 
відповідальності муніципальної варти, а також інституціональне та фінансове 
забезпечення діяльності інтегрованих Центрів безпеки громадян в ОТГ. Для 
досягнення цієї мети запропоновано: розглянути у другому читанні проект 
закону «Про муніципальну варту» (№ 2890 від 18.05.2015); забезпечити 
відкритість звітування структур, відповідальних за забезпечення громадського 
порядку та цивільного захисту в ОТГ, перед органами місцевого 
самоврядування та мешканцями громад; підготувати методичні рекомендації 
щодо створення та функціонування у кожному адміністративному центрі ОТГ 
Центрів безпеки громадян при відповідних органах місцевого 
самоврядування; продовжити термін дії субвенції з державного бюджету 
місцевим бюджетам на формування інфраструктури ОТГ на період після 2020 
р., зокрема з огляду на потребу фінансового забезпечення процесів заснування 
та забезпечення діяльності інтегрованих Центрів безпеки громадян в ОТГ; 
розробити державний стандарт належного забезпечення та функціонування 
Центрів безпеки громадян в ОТГ [55]. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Одним із завдань реформи публічного управління та адміністрування в 
Україні є розробка та впровадження нових механізмів та інструментів, які б 
допомогли забезпечити більш безпечне середовище проживання в громадах. 
Безпека людини – це комплексне поняття, яке включає сім основних 
елементів: економічна безпека, продовольча безпека, медична безпека, 
екологічна безпека, особиста безпека, громадська безпека, політична безпека, 
в забезпеченні якої повинні брати активну участь не тільки держава, але й 
міжнародні, громадські організації, а також місцеві громади. Компоненти 
безпеки особи взаємозалежні,  і безпека особи пов’язана з якістю життя людей, 
43 
 
суспільства, політичного процесу, а все, що знижує цю якість, загрожує 
безпеці. 
Доведено, що безпека і якість життя взаємопов’язані поняття, і безпека 
є однією зі складових загального рівня життя населення, що обумовлює 
важливість забезпечення безпекового середовища проживання для людей в 
громаді в різних сферах їх життєдіяльності. Такий індикатор, як безпека, 
використовується для вимірювання рівня якості життя практично у всіх 
міжнародних системах оцінювання якості життя та індексах якості життя 
окремих країн. В Україні в Національну матрицю індикаторів якості життя 
населення в Україні, також запропоновано включити блок, присвячений 
безпеці.  Проведені в Україні опитування виявили дуже низький рівень 
відчуття громадянами України захищеності від різних загроз, що свідчить про 
необхідність підвищувати рівень безпеки в українських громадах. 
Виявлено, що в Україні більшість проблем безпекового характеру 
вирішуються на місцевому рівні, що регламентується низкою законодавчих та 
нормативно-правових актів: Законами України «Про місцеве самоврядування 
в Україні», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і 
державного кордону», «Про Національну поліцію», «Про забезпечення 
санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про відходи», «Про 
охорону навколишнього природного середовища», «Про дорожній рух» тощо. 
До відання органів місцевого самоврядування віднесено досить широкий 
спектр повноважень щодо створення інфраструктури, яка має відповідати 
потребам громади, забезпечення безпеки, а також підтримання 
правоохоронної діяльності. На практиці вони здійснюють ці повноваження в 
межах розроблених місцевих цільових програм. Визначають, що одним із 
актуальних кроків на новому етапі реформи децентралізації має стати 
законодавче врегулювання повноважень та відповідальності муніципальної 
варти, а також інституціональне та фінансове забезпечення діяльності 
інтегрованих Центрів безпеки громадян в об’єднаних територіальних 
громадах. 
44 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ 
РЕАЛІЗАЦІЇ ІНІЦІАТИВ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ В ГРОМАДАХ 
 
 
 
2.1 Підходи до розробки програм у сфері безпеки в громадах 
 
До повноважень сільських, селищних, міських рад в сфері безпеки, в 
тому числі належить розробка та затвердження програм, які спрямовуються на 
розвиток безпечного середовища. В Україні в багатьох громадах та ОТГ на 
сьогодні такі програми вже діють. В той же час, вивчення деяких з них 
показало, що вони носять скоріше формальний характер і містять набір 
загально сформульованих заходів, або спрямовані на вирішення однієї певної 
проблеми, тобто не містять комплексного характеру. Наприклад, Програма 
«Безпечна громада» на 2017-2018 роки Козелецької селищної ради зводиться 
до впровадження на її території системи відеоспостереження [48]. 
В Програмі «Безпечна громада» Малинівської селищної ради на 2019 рік 
[50] до безпекових заходів відносять забезпечення публічної безпеки і порядку 
та протидію злочинності. Для досягнення такої мети в програмі, наприклад, 
розроблено наступні завдання: безперервний моніторинг криміногенної 
ситуації в громаді, забезпечення своєчасного реагування на негативні зміни; 
аналіз соціальних та економічних проблем, що впливають на криміногенну 
ситуацію, визначення заходів щодо мінімізації їх негативних наслідків; 
вивчення міжнародного досвіду превенції правопорушень, протидії 
злочинності та впровадження його у практичну діяльність правоохоронних 
органів; удосконалення взаємодії органів державної влади, місцевого 
самоврядування та правоохоронних органів з питань забезпечення публічної 
безпеки і порядку, превенції правопорушень удосконалення науково-
методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення 
правоохоронних органів, що беруть участь у забезпеченні публічної безпеки і 
45 
 
порядку; проведення профілактичної роботи з керівниками громадських 
організацій з метою попередження радикальних та екстремістських проявів, 
усунення причин і умов, що сприяють екстремізму, роз’яснення руйнівних та 
негативних наслідків цих проявів та інше.  Загальний обсяг фінансових 
ресурсів передбачається 55950 грн. Тобто, як бачимо, що більшість завдань 
носять досить загальний характер. Серед розроблених заходів задля 
досягнення поставлених завдань немає конкретних проектів, а тільки 
інформування, моніторинг, просвітницькі заходи тощо.  До того ж, зрозуміло, 
що обсяги фінансування є недостатніми для запровадження більш ефективних 
і дієвих заходів [50]. 
Програма «Безпечна громада» на 2019-2020 роки Чемеровецької 
селищної ради [49] має на меті забезпечити на належному організаційному 
рівні роботи дільничних офіцерів поліції у новому форматі, який передбачає 
постійну його присутність на території громади, більш тісну співпрацю з 
керівництвом об’єднаної територіальної громади та населенням, підзвітність 
об’єднаній територіальній громаді та додаткові функції (більший акцент на 
попередження правопорушень, оформлення адміністративних матеріалів на 
порушення правил дорожнього руху, часткова передача функцій дозвільної 
системи) [49]. 
  Завдання Програми – забезпечити ефективну співпрацю між селищною 
радою, виконавчим комітетом та   органами внутрішніх справ, спрямовану на 
реалізацію проєкту «Поліцейський офіцер громади» та подальше підвищення 
загального рівня правопорядку в населених пунктах об’єднаної територіальної 
громади, захист життя, здоров’я, честі та гідності населення, цілодобову 
охорону громадського порядку в селищі, профілактичну роботу з 
попередження злочинності та забезпечення комплексного підходу до 
вирішення проблем, пов’язаних з питанням безпеки населеного пункту на 
території громади [49]. Бюджет зазначеної програми 200 тис.грн. 
46 
 
Зрозуміло, що така однобічність підходу до забезпечення безпеки в 
сільських громадах значною мірою обумовлено обмеженістю фінансових 
ресурсів, але в той же час і вузьким розумінням поняття «безпека». 
Як з’ясувалось, міські громади мають на сьогодні такі ж проблеми. 
Зокрема, в м. Тернопіль було також розроблено Програму «Безпечна громада» 
на 2019-2020 роки [51], і метою Програми визначено «підвищення рівня правої 
свідомості та обізнаності мешканців Тернопільської міської територіальної 
громади та інших громадян щодо можливості отримання якісних поліцейських 
послуг, створення умов власної безпеки громадян за місцем проживання, 
об’єднання зусиль поліції, міської ради, громадськості у запобіганні загрозам 
публічній безпеці і порядку, сприянні припиненню правопорушень, захисту 
приватної власності, безпеки здійснення підприємницької діяльності в  
територіальній громаді». Фінансування програми становить 2880,0 грн [51]. 
Звичайно, що є громади, які починають розуміти безпеку в громаді 
більш широко ніж тільки, наприклад, забезпечення правопорядку або 
пожежної безпеки. Так, Шумська ОТГ розробила Концепцію комплексної 
безпеки Шумської ОТГ [36], яка «являє собою офіційно прийняту систему 
поглядів на цілі, завдання, основні принципи і напрямки діяльності в області 
забезпечення безпеки стійкого розвитку, життя та здоров’я населення 
Шумської ОТГ» [36]. Проблеми, які мають пряме відношення до безпеки 
мешканців, було визначено на підставі проведення фокус-групових дискусій, 
і поділено на певні групи: 
− стан доріг та їх облаштування; 
− порушення правил дорожнього руху; 
− порушення правил торгівлі алкогольними напоями; 
− відсутність вуличного освітлення в селах ОТГ; 
− недостатня робота по профілактиці правопорушень з неповнолітніми; 
− екологічні проблеми; 
− незадовільний стан справ в системі охорони здоров’я; 
47 
 
− недостатнє забезпечення пожежної команди і рятувальної служби; 
− злочини і правопорушення в цілому; 
− проблеми і недоліки в роботі правоохоронних органів [36]. 
Крім цього, було визначено життєво важливі інтереси та цінності 
Шумської ОТГ, загрози та здійснено їх оцінку, визначено пріоритетні цілі 
забезпечення комплексної системи безпеки Шумської ОТГ, основні завдання 
відповідно до цілей, сили і засоби забезпечення безпеки, основні напрями 
діяльності по забезпеченню комплексної безпеки, а також конкретні заходи 
для вирішення кожної конкретної групи проблем. 
Перевагою цього підходу є саме комплексність забезпечення проблеми 
безпеки, а також залучення членів громади для визначення для себе 
безпекових аспектів. 
Треба зазначити, що в більшості до розробки програм у сфері безпеки 
обов’язково долучаються практично всі місцеві органи влади, включно з 
правоохоронними. Такі програми формують, орієнтуючись на дослідження 
громадської думки, оперативні та статистичні дані про потенційні або наявні 
загрози. Стратегічні цілі та завдання програми прописують на підставі 
сформованих пріоритетів, які необхідно втілити протягом певного періоду 
часу. У регіоні може бути декілька програм – усе залежить від масштабів 
території, густоти населення та безпекової ситуації в цілому, тобто діє 
індивідуальний підхід. Коло суб’єктів, відповідальних за патронат, 
фінансування та виконання заходів, також визначається завчасно і може 
змінюватися залежно від досягнутих результатів [30, с.79].  
Як приклад, розглянемо Програму безпеки м.Гданська (Польща), яка 
приймається на три роки, і її розробляють на основі комплексного 
дослідження проблем безпеки міста з урахуванням думки мешканців. 
Основний фокус Програми полягає в активізації громади та координації дій 
усіх служб, які відповідальні за безпеку населення [30, с.80]. 
Основними напрямами Програми вирішення проблем безпеки на 2016-
2018 роки було визначено наступні: 
48 
 
1. Протидія злочинності. 
1.1. Забезпечення безпеки під час літнього сезону (патрулювання). 
1.2. Боротьба з незаконними графіті. 
1.3. Сусідська програма боротьби зі злочинністю. 
2. Безпека в громадських місцях та місцях проживання. 
2.2. Безпека туриста. 
2.3. Безпека на воді. 
2.4. Безпека людей похилого віку. 
2.5. Поводження з тваринами. 
2.6. Безпечне дитинство. 
2.7. Проект «Перша допомога – я можу допомогти». 
3. Безпека вразливих груп населення 
3.1. Попередження всіх форм жебрацтва. 
3.4. Безпека безхатченків. 
4. Попередження насильства в сім'ї. 
4.1. Підтримка, консультування та притулок для людей та сімей, що 
переживають кризу. 
4.2. Кризове втручання та процедура так званої «Блакитної карти». 
5. Безпека у школі. 
5.1. Програма превенції та просвітництва Гданської поліції. 
5.2. Олімпіада за знаннями з питань безпеки. 
6. Безпека дорожнього руху. 
6.1. Забезпечення безпеки дорожнього руху. 
6.2. Проект «Видимий – виграє» (проект, направлений на використання 
розпізнавальних знаків, зокрема серед велосипедистів наймолодшого віку). 
6.3. Проект «Новий велосипедний сезон – пам`ятайте про безпеку» 
(проект, направлений на безпеку велосипедистів під час дорожнього руху). 
6.4. Проект «Разом ми піклуємося про наше місто». 
6.5. Програма дошкільної комунікаційної освіти. 
7. Екологічна безпека. 
49 
 
7.1. «Екологічний клас». 
7.2. Проект «Екоохоронець». 
7.3. Екологічна освіта в галузі збору відходів. 
8. Пожежна безпека. 
8.1. Конкурс «Молодь запобігає пожежам» 
8.2. Пожежні та екстрені служби, аварійний номер 112. 
8.3. Акція «Газ – мовчазний убивця» (акція покликана попереджати 
користувачів нагрівальних пристроїв, таких як вугільна піч, газова плита та 
інші, про отруєння чадним газом у разі неналежного використання). 
8.4. Проект «Безпечне місто Гданськ» (підвищення знань та 
поінформованості про наявні загрози, підвищення пожежної безпеки шляхом 
проведення практичних просвітницьких заходів). 
9. Профілактичні заходи. 
9.1. Проект «Тонізуючі речовини (енергетики) – нові виклики». 
10. Попередження інфекційних хвороб. 
10.1. Правила поводження з продуктами тваринного походження. 
11. Протидія наркоманії та алкоголізму. 
11.1. Основна координація профілактики наркоманії. 
11.2. Профілактика та вирішення проблем алкоголізму. 
11.3. Попередження небезпек, пов'язаних зі вживанням алкоголю та 
психотропних речовин, їх прекурсорів та аналогів. 
11.4. Участь у національній програмі «Пат» («Профілактика і ти») – 
Національній програмі зменшення шкоди від вживання алкоголю та 
наркотичних засобів 
11.5. Координація, профілактика та вирішення проблем, пов’язаних з 
алкоголем. 
11.6. Кампанія «Води без відсотків» (акція, спрямована на боротьбу зі 
вживанням алкоголю за кермом). 
11.7. Запровадження психологічної довідкової служби. 
50 
 
11.8. Організація тренінгів, що підвищують професійні компетенції 
виконавців Програми. 
11.9. Розробка політики вирішення проблем, пов’язаних зі вживанням 
алкоголю та наркотичних засобів у Гданську, на 2017-2020 роки [30, с.80]. 
Тобто, як бачимо, в Програмі безпеки м.Гданськ охоплено різноманітні 
напрями діяльності, які включають в себе не тільки аспекти протидії 
злочинності, а і велику кількість інших безпекових моментів соціальних, 
медичних, безпеки на дорогах, екологічних, пожежної безпеки і охоплюють 
різноманітні групи населення. 
В Україні у 2018 році Рівненська обласна громадська організація 
«Комітет виборців України» за підтримки Міжнародного фонду 
«Відродження» реалізувала проект «Створення безпечного середовища для 
людей в об’єднаних громадах Рівненщини». Його метою було сприяти восьми 
об’єднаним територіальним громадам у визначенні їх пріоритетів у сфері 
безпеки та створенні на місцях систем запобігання і реагування на безпекові 
виклики (загрози). 
Так, упродовж 2018 року в рамках цього проекту на Рівненщині 
відібрали 8 пілотних громад, на території яких дослідили безпекову ситуацію 
та із залученням активних місцевих мешканців визначили пріоритети 
подальшої роботи в питаннях безпеки. Зокрема, визначення безпекових загроз 
і пріоритетів було здійснено, шляхом проведення фокус-групових і 
соціологічних досліджень, отримання інформації від МНС, Національної 
поліції, екоінспекції, органів охорони здоров’я тощо за запитами. Крім того, 
аналізувалися рішення органів місцевого самоврядування. 
В підсумку, для кожної з 8 місцевих рад об’єднаних територіальних 
громад розробили проекти місцевих актів з питань безпеки, які вже сьогодні 
чинне законодавство дає можливість ухвалювати. Серед них:  
1) Безпековий паспорт, як документ в якому узагальнено інформацію 
про поточну безпекову ситуацію на території конкретної громади;  
51 
 
2) Порядок моніторингу безпекової ситуації, яким запроваджуються 
інструменти постійного слідкування за безпекою в громаді та оперативного 
реагування на небезпеки і загрози на місцевому рівні;  
3) Програма забезпечення безпеки, як документ який містить комплекс 
заходів, направлених на забезпечення безпеки на їх території. Зокрема, в 
останньому, прописані і заходи з облаштування пожежних гідрантів у 
віддалених селах громад, вуличного освітлення, камер відеоспостереження, 
підтримання ініціатив зі створення місцевих формувань з охорони 
громадського порядку, підвищення культури мешканців у питаннях 
поводження з відходами та запровадження їх роздільного збору та інше  [32]. 
 Отже, для отримання ефективних результатів від розробки та 
впровадження місцевих програм безпеки в громаді необхідно ретельно 
проаналізувати можливі безпекові загрози в громаді з обов’язковим 
залученням до цього процесу безпосередньо членів громади. Тобто, програма 
повинна бути не формальним документом, а містити заходи, запровадження 
яких дійсно дозволить забезпечити підвищення рівня безпеки в громаді. 
 
2.2  Підходи та ініціативи із забезпечення правопорядку в громадах 
 
На сьогодні в Україні виникла гостра проблема із забезпеченням 
правопорядку в сільській місцевості. Під час реформування правоохоронних 
органів їх кількість значно скоротилася і на сьогодні один інспектор поліції 
обслуговує до 10-15 сіл, що призводить до загострення криміногенної ситуації 
в громадах [52]. 
Відповідно, з метою вирішення цієї ситуації в українських громадах на 
сьогодні почали застосовувати альтернативні підходи до забезпечення 
правопорядку. Наразі виділяють декілька організаційних форм безпеки, які 
хоч і діють на сьогодні, але все ж таки застосування яких потребує змін до 
чинного законодавства та нормативно-правових актів, а також удосконалення 
52 
 
та відпрацювання механізму їх застосування. На рисунку 2.1 представлено 
основні форми організації безпеки в громадах. 
 
Інспе ктори сільрад або ОТГ Добровольці або «народні «Шерифи» від Центрів 
з охорони правопорядку та патрульні», «сусідські зайнятості 
 благоустрою варти» 
 
 
Форми організації 
К омунальні установи Центри безпеки для 
безпеки в громадах громади 
 
 
Поліцейські станції Громадські формування 
 
Рисунок 2.1 – Форми організації безпеки в громадах 
Джерело: [44] 
 
Інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку та благоустрою – 
посада, яка приймається органами місцевого самоврядування.  
Основне завдання інспектора – захист прав, законних інтересів 
громадян, запобігання, припинення правопорушень і злочинів, боротьба з 
пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, а також надання допомоги 
дільничному працівнику поліції. Основні повноваження: працює з 
населенням, роз’яснювальна, профілактична робота, тісна взаємодія з 
правоохоронними органами, забезпечення безпеки громадян, охорона 
громадського порядку, вжиття заходів попередження правопорушень [52]. 
Згідно посадової інструкції Інспектора з питань громадської безпеки, 
громадського помічника дільничного інспектора (додаток Б) до його основних 
завдань і обов’язків відносяться: 
- забезпечувати охорону законності, правопорядку, охорони прав, 
свобод і законних інтересів громадян в межах передбачених повноважень; 
- приймати і реєструвати заяви й повідомлення про правопорушення; 
53 
 
- виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню правопорушень, 
вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, брати участь у 
правовому вихованні населення; 
- повідомляти відповідним державним органам і громадським 
об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші 
надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, 
рятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без 
нагляду; 
- контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і 
прибудинкових територій у місті, що належить до комунальної власності; 
- контролювати додержання законодавства у сфері благоустрою, 
самовільного будівництва, забезпечувати належний порядок на вулицях; 
- контролювати дотримання правил благоустрою на території сільської 
ради та інше [47] 
Основним нормативним актом, що регулює залучення населення до 
охорони громадського порядку є Закон України від 22 червня 2000 року 
№1835-ІІІ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного 
кордону». 
Робота інспекторів сільрад або ОТГ з охорони правопорядку та 
благоустрою регламентується наступними документами: 
− рішення органів місцевого самоврядування (ОМС) про затвердження 
структури ОМС, створення відповідного підрозділу (структури), чи штатної 
одиниці; 
− введення до штату відповідної штатної одиниці; 
− розробка та затвердження посадової інструкції; 
− можливе проведення конкурсу на посаду; 
− працевлаштування [52] . 
Інспектор з охорони правопорядку та благоустрою чи інспектор з 
охорони громадського порядку не є посадовою особою органів місцевого 
54 
 
самоврядування. Однак створення посади відбувається в межах законодавства, 
яке врегульоване Законом України «Про місцеве самоврядування» [52]. 
 Громадські формування – це формування, які створюються 
громадянами (не менше 10 осіб), які виявили бажання брати участь у зміцненні 
правопорядку і в охороні державного кордону на добровільних засадах. 
Відповідно до законодавства, члени формування працюють у свій вільний час. 
Для виконання завдань громадські формування з охорони громадського 
порядку та їх члени беруть участь у забезпеченні охорони громадського 
порядку разом із поліцейськими, військовослужбовцями Державної 
прикордонної служби України, а в сільській місцевості – самостійно, шляхом 
виконання конкретних доручень керівника відповідного органу Національної 
поліції чи підрозділу Державної прикордонної служби України. Беруть участь 
у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими 
видами правопорушень. Спільно патрулюють вулиці, припиняють дрібні 
правопорушення (наприклад, розпивання алкоголю), складають 
адміністративні протоколи, допомагають населенню у надзвичайних 
ситуаціях. Законом гарантується захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна 
члена громадського формування та членів його сім’ї від злочинних посягань 
та інших протиправних дій [52]. 
На рисунку 2.2 наведено алгоритм створення Громадського формування 
(ГФ). 
Інспектори з інформування населення по охороні правопорядку від 
Центрів зайнятості за програмою «Шериф» – це Програма центру зайнятості, 
яка допомагає громадам обирати своїх інспекторів з охорони порядку [52].  
Цей проект було започатковано у 2011 році Херсонським обласним 
центром зайнятості. Це окремий вид громадських робіт, на які запрошують 
безробітних місцевих жителів і залучають їх до охорони правопорядку у 
своєму селі або місті. Цей проект реалізується завдяки тісній співпраці центрів 
зайнятості з органами місцевого самоврядування, правоохоронцями та 
громадськістю [52].  
55 
 
 
К рок 1 Створення ініціативної групи (не менше 10 осіб) для 
створення ГФ 
 
 Проведення збори з широким залучення громадськості та 
Крок 2 прийняти рішення про створення ГФ. Рішення зборів 
 оформити протоколом 
 
Крок  3 Повідомити керівництво місцевого відділку (відділення) 
поліції та керівництво громади про прийняття рішення 
 
Крок  4 Узгодити рішення та статут ГФ (зі списком членів 
 формування та складу керівництва 
 
Подати до місцевого виконавчого органу самоврядування 
 (сільської, селищної, міської, районної у місті раді) на 
реєстрацію наступні документи: 
Крок  5 
1. Заяву 
 2. Рішення про створення ГФ з охорони громадського 
порядку, підтримане відповідним органом внутрішніх 
 справ. 
3. Положення (статут), узгоджене з відповідним органом 
 внутрішніх справ та виконавчим органом ради. 
4. Інформацію про склад керівного органу ГФ. 
 
5. Список членів ГФ. 
 
Рисунок 2.2 – Алгоритм створення Громадського формування 
Джерело: розроблено автором на основі [67] 
 
Позитивними сторонами такого співробітництва є: 
− для безробітного: отримання тимчасової роботи (наприклад протягом 
2011-2016 рокі на Херсонщині до такого виду робіт було залучено 1145 
безробітних осіб, в 2017 році – 200 безробітних (переважно – демобілізовані з 
зони АТО бійці) [42], в 2018 – 233 «шерифи» [61]; 
− для громади: отримання людини, яка доглядає за правопорядком, 
підтримання рівня безпеки; 
− для місцевого бюджету: економія фінансових ресурсів на заробітну 
плату «шерифа», оскільки утримання працівника повністю або частково 
56 
 
здійснюється з Фонду загальнообов’язкового державного страхування на 
випадок безробіття; 
− для правоохоронців: допомога в дотриманні за правопорядком на 
місцях; 
− для Центру зайнятості: виконання своїх прямих завдань, зокрема 
забезпечення безробітних осіб робочими місцями.  
Центри зайнятості працюють тільки з тими органами самоврядування, 
які готові взяти після закінчення програми «шерифів» на постійне місце 
роботи. Фахівці Центру зайнятості ведуть переговори з керівниками 
об’єднаних територіальних громад та головами сільрад, які зацікавлені 
створити умови для «шерифів» та надати їм постійні робочі місця. Якщо 
громада зацікавлена взяти шерифа на постійну роботу, то Центр зайнятості 
може взяти організацію й оплату його навчання на себе, за рахунок коштів 
Фонду з безробіття в навчальних закладах, з якими у нас укладені договори 
[52]. 
Треба зазначити, що перш ніж запропонувати участь у таких 
громадських роботах, психологи центру зайнятості ретельно вивчають 
потенційних кандидатів на профпридатність: наскільки відповідальні, 
комунікабельні, стримані, чи можуть володіти аудиторією, завоювати довіру. 
На круглому столі «Як забезпечується безпека в громадах» у Полтаві 
були озвучені такі основні характеристики, які підвищать ефективність 
діяльності «шерифа»: морально стійкий, має соціальні гарантії, має 
законодавчу базу для діяльності, місцевий авторитет (знає кожного в селі), 
зарплату отримує з місцевого бюджету, професіонал (фахова людина), має 
гарну фізичну підготовку, навчений, звітує перед громадою, співпрацює з 
поліцією [69].  
 Потім фахівці центру зайнятості погоджують кандидатуру з 
керівництвом населеного пункту. Та перед тим, як людині приступити до 
виконання своїх завдань, представники поліції на місцях проводять 
інструктаж: знайомлять із законодавством, інструктують, як треба поводитися 
57 
 
в тій чи іншій ситуації, як убезпечити себе, як зробити зауваження або 
заспокоювати людей та інше [52]. 
Комунальні установи (підприємства, організації), які здійснюють 
діяльність із охорони правопорядку часто називають називають 
муніципальними службами правопорядку чи муніципальною вартою. 
Основною метою таких утворень є: 
− забезпечення охорони громадського порядку на території громади у 
взаємодії з органами внутрішніх справ; 
− профілактика правопорушень; 
− інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені 
або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; 
− охорона майна, що перебуває у комунальній власності; 
− надання окремих видів правової та соціальної допомоги громадянам, 
органам місцевого самоврядування, установам та організаціям; 
− контроль за дотриманням чистоти вулиць, парків, скверів та 
прибудинкових територій, правил паркування автотранспорту, охорони 
пам`яток, організації торгівлі, громадського харчування та побутового 
обслуговування тощо; 
− забезпечення дотримання правил благоустрою; 
− дотримання вимог розміщення зовнішньої реклами, виїзної та 
роздрібної торгівлі; 
− контроль за дотриманням земельного та природоохоронного 
законодавства; 
− підвищення рівня дисципліни учасників дорожнього руху, 
зменшення дорожньо-транспортних пригод, надання охоронних послуг тощо 
[52]. 
Наприклад, пріоритетними завданнями Муніципальної служби 
правопорядку Покровської міської ради було визначено наступні: 
− забезпечення громадського порядку у місті; 
58 
 
− забезпечення схоронності об’єктів комунальної власності; 
− протидія можливим загрозам, провокаціям, проявам тероризму; 
− підтримання нормальної життєдіяльності міста та стабільної роботи 
його важливих об’єктів; 
− попередження та успішне подолання наслідків надзвичайних 
ситуацій; 
− сприяння у виявленні і розкритті злочинів; 
− розшук осіб, що вчинили злочин; 
− захист держави, комунальних підприємств і громадян від злочинних 
посягань [58]. 
Діяльність таких комунальних підприємств регулюється: Законом 
України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про участь громадян в 
охороні громадського порядку і державного кордону», «Про благоустрій 
населених пунктів», «Про охорону навколишнього природного середовища», 
«Про відходи», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про санітарно 
–епідеміологічне благополуччя населення України», «Про захист прав 
споживачів» [52]. 
Фінансування діяльності таких підприємств залежить від засновника і 
може здійснюватися як з місцевого, так і з обласного бюджетів, або бюджету 
об’єднань громад. Для забезпечення самоокупності підприємств можуть 
займатися і іншими видами діяльності та надавати платні послуги або 
виконувати певні роботи. 
Добровольці або «народні патрульні» – це місцеві жителі маленьких 
містечок та віддалених сіл. Така форма самоорганізації громадян задля 
безпеки чи охорони громадського порядку не врегульована законодавчо. 
Тобто, добровольці або «народні патрулі» майже не мають повноважень і 
патрулюють на волонтерських засадах, без фінансування. 
Мета, задля якої громадяни об’єднується і, наприклад, спільно 
патрулюють вулиці без поліції, викликана, швидше, бажанням захисту 
(самозахисту) від злочинців. Право громадян на самозахист є конституційним 
59 
 
правом, оскільки закріплено і гарантовано Конституцією. Дане право 
виражається в тому, що «кожен може захищати свої права і свободи всіма 
способами, не забороненими законом» (ч. 2 ст. 45 Конституції) » [52].  
Поліцейські станції – це службові приміщення, що надаються 
дільничному офіцеру поліції для виконання покладених на нього завдань із 
забезпечення правопорядку у віддалених населених пунктах [12].  
Жителям не потрібно їхати у відділ поліції, вони можуть звернутися до 
поліцейської станції. В цілому поліцейська станція виконує функції відділу 
поліції, щоб людям було простіше і зручніше звертатися до поліцейських [52]. 
Треба зазначити, що в Україні перші поліцейські станції з’явилися у 
2016 році як результат спільних ініціатив та представників органів місцевого 
самоврядування і на сьогодні така форма організації  безпеки набула широкого 
поширення серед українських громад. 
В своїй діяльності Поліцейські станції керуються Законом України «Про 
національну поліцію» та Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 
28.07.2017 № 650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності 
дільничних офіцерів поліції». 
Головною метою роботи поліцейських на поліцейських станціях є 
профілактика правопорушень у громадах. Основними завданнями яких є: 
− тісна взаємодія з населенням; 
− ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю 
громадян; 
− надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги 
постраждалим особам; 
− запобігання вчиненню насильства в сім’ї та його припинення; 
− прийом населення у приміщенні поліцейської станції [52]. 
Фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції 
здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших 
джерел, не заборонених законом. Виконавчі комітети сільських, селищних, 
60 
 
міських рад надають безоплатно органам і підрозділам поліції службові 
приміщення, обладнані меблями і засобами зв’язку, транспорт та інші 
матеріально-технічні засоби [52]. Тобто, діяльність Поліцейських станцій 
здійснюється у тісному взаємозв’язку поліції, органами місцевого 
самоврядування, жителів територіальної громади. 
Центри безпеки громад – це приміщення, у яких є пожежно-рятувальний 
підрозділ, кабінет дільничного офіцера поліції, медичний пункт та єдиний 
диспетчерський пункт. На базі центру може бути створена команда 
добровольців-пожежників, які разом із професійними пожежниками 
виїжджатимуть на виклики. Особливістю такого центру є комплексна безпека 
громадян, яка включає рятувальну службу, медичну допомогу та кабінет 
поліцейського, робота яких координується єдиною диспетчерською службою. 
Будівництво центрів безпеки здійснюється за рахунок коштів Державного 
фонду регіонального розвитку та коштів громади[52]. Більш детально 
особливості Центру безпеки буде розглянуто в наступному підрозділі. 
В додатку В представлено переваги та недоліки розглянути вище 
організаційних форм безпеки в громадах. 
Отже, кожна з розглянутих форм організації безпеки має свої переваги 
та недоліки, але не має сумніву, що українські громади повинні виходячи із 
свої потреб і можливостей запровадити одну з них задля підвищення рівня 
безпеки та правопорядку на своїй території. 
Треба зазначити, що формування тісної співпраці поліції та громади з 
метою більш ефективного забезпечення правопорядку в зарубіжних країнах 
почало формуватися ще у 80-х роках. Зокрема, у 1988 році у м.Спокан (США) 
було відкрито «Центр превенції злочинності» (Crime Prevention Centre), як 
інформаційний центр з питань безпеки міста, взаємодії та комунікації між 
поліцією та населенням [43]. 
У Великобританії створюються «Інформаційні пункти поліції» (Police 
Information Point), а у Сінґапурі діють «Сусідські центри поліції» 
(Neighbourhood Police Centre), що, окрім інформації про безпеку в місті та 
61 
 
допомоги населенню, також надають підтримку (в тому числі психологічну та 
емоційну) жертвам насильства. У центрів немає ані єдиної назви, ані сталого 
переліку функцій, які вони надають громадянам, проте всі вони є платформами 
взаємодії поліції та місцевої спільноти. Об’єднує їх також те, що працюють 
вони в рамках філософії «Community policing» (діяльності поліції, 
орієнтованої на громаду). Такі центри також є в Канаді та багатьох країнах 
Європи [43]. 
Про високу ефективність співпраці поліції та громади свідчать 
результати дослідження, проведеного Журналом експериментальної 
кримінології в 2014 році, яке показало, що рівень довіри до правоохоронців 
збільшився на 40%, рівень толерантності до злочинності знизився на 27%, 
рівень злочинності зменшився на 5-10% [71]. 
Доцільність залучення громади до охорони правопорядку ґрунтується 
на нижче приведених кримінологічних знаннях. 
Теорія розбитих вікон. Її суть полягає в тому, що видимі ознаки 
злочинної діяльності та безладу створюють передумови для подальшого 
зростання рівня злочинності та сприяють збільшенню не тільки випадків 
мародерства та хуліганства, але й тяжких злочинів. У той же час, атмосфера 
порядку та взаємоконтролю в громаді стримує протиправну активність. Отже, 
чим більше дрібних правопорушень попереджено, тим нижчий рівень 
антисоціальної поведінки і, як результат, знижується кількість тяжких 
злочинів [52]. 
Теорія раціонального вибору. Базується на тому, що перед скоєнням 
злочину людина зважує потенційні ризики та здобутки. Передумовою скоєння 
злочину є доступність цілі, наявність злочинного наміру та відсутність 
авторитету, який би міг завадити протиправній поведінці. Виключення хоча б 
однієї із цих передумов зменшує кількість злочинів [52]. 
Концепція колективної ефективності. В її основі лежить думка про те, 
що громада як осередок суспільства може впливати на поведінку окремих її 
членів або груп. Контроль за протиправною поведінкою з боку громади 
62 
 
створює середовище, в якому менш вірогідне скоєння злочину. Основою 
колективної ефективності згуртовані та узгоджені дії сусідів, довіра між ними, 
єдність у нетерпимості до злочинів [52]. 
Стратегія попередження злочинів через планування та забудову 
територій. Передбачає приведення середовища (будинків, вулиць, подвір’їв, 
парків) до визначених стандартів безпеки. Містить вимоги до контролю 
доступу на території, освітлення, встановлення відеокамер та ін. Метою даної 
стратегії є зменшення можливостей успішно скоїти злочин, що має 
призводити до відмови від злочинних намірів у потенційно криміногенних 
місцях [52]. 
 
2.3 Необхідність та порядок створення центрів безпеки в громадах 
 
Як було зазначено вище, кожна людина заслуговує на безпечне та якісне 
середовище проживання. Зокрема, надання екстреної медичної допомоги, 
захисту населення і територій від пожеж та надзвичайних ситуацій, захист 
поліції та інше. У малих містах країни і в сільській місцевості на сьогодні 
проживає близько 25 мільйонів громадян, які повинні бути впевнені в 
отриманні допомоги в умовах надзвичайних ситуацій. В той же час, треба 
зазначити, що на сьогодні наявних підстанцій та постів екстреної медичної 
допомоги у сільський місцевості недостатньо для того, щоб «швидка» могла 
опинитися на місці подій через нормативних 20 хвилин. Також, в сільській 
місцевості, через відсутність у дільничних офіцерів Національної поліції 
службових приміщень для роботи з населенням, їх незадовільна 
забезпеченість службовими автомобілями та телефонним зв’язком, значно 
ускладняється робота щодо забезпечення належного рівня громадської 
безпеки на території громад. За статистикою, понад 40% усіх пожеж 
відбуваються у сільській місцевості. Під час таких пожеж гинуть люди, 
отримують значні ушкодження оселі та майно громадян, а також культурна 
спадщина, а господарства зазнають чималих збитків. Найбільш гостро стоїть 
63 
 
питання організації гасіння пожеж у місцевостях, де існує багато населених 
пунктів, до яких час прибуття першого пожежно-рятувального підрозділу 
перевищує нормативні 20 хвилин [63].  
Одним з варіантів комплексного вирішення питань інфраструктурного 
забезпечення вищенаведених заходів у сільський місцевості є створення в 
територіальних громадах спеціальних об’єктів соціальної інфраструктури - 
«Центрів безпеки» [63]. 
Головною метою створення Центрів безпеки є забезпечення доступності 
основних публічних послуг, що надаються населенню територіальної громади 
в сфері безпеки життєдіяльності — передусім забезпечення захисту населення 
і територій від пожеж та надзвичайних ситуацій, дотримання громадської 
безпеки, своєчасної медичної допомоги. Крім того, акцентом у діяльності 
Центру безпеки є профілактична та просвітницька діяльність, спрямована на 
попередження правопорушень і НС, а також на підготовку населення до 
кризових ситуацій. Такий центр є опорним і координаційним щодо інших 
місцевих та добровільних пожежних команд громади, добровільних 
формувань громадського порядку та волонтерів Червоного Хреста, якщо вони 
у цій громаді є. 
Центр безпеки призначений для забезпечення безпеки людини і 
базується на трьох принципах (рис.2.3). 
Основними цілями Центру безпеки визначають наступні: 
1. Допомога поряд: задовольнити потреби громадян, пов’язані з 
безпекою, на базовому рівні територіальних громад.  
2. Швидке реагування: скоротити максимальний час прибуття допомоги 
до 20 хвилин (нині деякі населені пункти змушені очікувати на допомогу 
більш тривалий час).  
3. Підвищення культури безпеки життєдіяльності: максимально 
зосередити зусилля на масово-роз’яснювальній роботі, тим самим зменшивши 
кількість небезпечних подій, а також підготувати населення до можливих 
загроз задля швидкої координації дій і зменшення кількості постраждалих.  
64 
 
4. Економічна спроможність: мінімізувати втрати, які несе громада 
внаслідок пожеж і НС, і тим самим підвищити її економічну спроможність; 
крім того, безпечна громада є більш привабливою для туристів та інвесторів, 
що також сприяє економічній спроможності.  
5. Втілення інноваційних рішень в громаді: проект зосереджується на 
сучасному будівництві, що дозволяє за бажанням громади комбінувати такий 
інфраструктурний об’єкт з об’єктами іншого призначення, тим самим 
перетворивши центр безпеки на ще один культурний центр громади та 
«Символ Змін» [63]. 
 
 Оперативність 
Готовність 24/7 Розташування і планування 
 Центри безпеки є центрів безпеки орієнтоване на 
об’єктами з цілодобовим 
 компактне розміщення сил з 
чергуванням без урахуванням досвіду 
вихідних: член громади 
 європейських держав і сприяє 
 може розраховувати на  наданню допомоги у найкоротший 
підтримку чи порятунок 
 строк. 
будь-коли  
 
 
 
 Попередження 
Найкращий спосіб зберегти 
  життя і здоров’я громадян – 
попередити небезпеку. 
 
Передбачає акцент на 
 превентивну діяльність і 
масштабну просвітницьку 
 роботу з населенням 
 
 
Рисунок 2.3 – Основні принципи діяльності Центру безпеки 
Джерело: [54] 
Основні законодавчо-нормативні акти, якими регулюється діяльність 
Центрів безпеки громади в Україні наведено в додатку Г. 
На рисунку 2.4 представлено типову схему Центру безпеки. 
 
 
65 
 
 
 
Центр безпеки 
 
 Диспетчер 
 
Місцева пожежна Поліція Медицина 
 
команда (МПК) 
 
 Добровольці 
 Додаткові служби, центри дозвілля, центри безпечного 
простору за рішенням громади 
Рисунок 2.2 – Структура Центру безпеки громади 
Рисунок 2.4 – Структура Центру безпеки 
Джерело: [54] 
 
Хоча дослідники зазначають, що не всі громади повністю розуміють, що 
собою представляє центр безпеки і тому на сьогодні для ОТГ пропонують 
розуміти під центром безпеки простий спосіб економічної ефективності 
утримання різних інфраструктурних об’єктів: рятувально-пожежної команди, 
місце для роботи поліцейського та медичної служби [45]. 
Зрозуміло, що структура Центру безпеки громади в кожній конкретній 
громаді буде залежати від потреб і ресурсних можливостей громади.  
Наприклад, Польщі Центри безпеки чи пожежні частини створюють у 
форматі ком’юніті-центрів, куди люди приходять у вільний час. Тобто, це є 
місцем, де ти можеш провести свій вільний час і надати допомогу своїй 
громаді при потребі [45]. 
В таблиці 2.2 наведено орієнтований алгоритм утворення та запуску 
Центру безпеки. 
 
 
 
66 
 
Таблиця 2.2 – Орієнтований алгоритм утворення та запуску Центру 
безпеки 
Кроки Назва заходу Орієнтований 
термін 
виконання 
1 Затвердження (внесення змін до) Програми соціально- - 
економічного розвитку на відповідний період  
2 Затвердження відповідних видатків у місцевому бюджеті на - 
відповідний бюджетний період  
3 Відведення земельної ділянки (розробка документації із 2-4 місяці 
землеустрою тощо)  
4 Проведення відкритих торгів на виготовлення проектно- 1 місяць 
кошторисної документації  
5 Виконання проектно-вишукувальних робіт  2-3 місяці 
6 Виготовлення проектно-кошторисної документації  2 місяці 
7 Проведення комплексної державної експертизи проектно- 1 місяць 
кошторисної документації  
8 Отримання дозволу на виконання будівельних робіт  1 місяць 
9 Проведення відкритих торгів на виконання будівельних робіт  1 місяць 
10 Проведення будівельних робіт  до 4 місяців 
11 Введення об’єкта в експлуатацію  - 
 Загальний термін будівництва:  до 15 місяців 
12 Створення підрозділу в ОМС ОТГ або комунального до 2 місяців 
підприємства  
13 Визначення органу управління КП (для створення МПК у - 
форматі підрозділу ОМС ОТГ не потрібно)  
14 Визначення балансоутримувача майна Центру безпеки, - 
передача майна Центру безпеки балансоутримувачу та його 
оприбуткування  
15 Погодження та затвердження Положення про місцеву пожежну до 1 місяця 
охорону, формування та комплектація МПК  
16 Передача приміщень та індивідуально визначеного майна до 1,5 місяця 
Центру безпеки підрозділам Національної поліції та екстреної 
медичної допомоги  
Джерело: [63] 
 
Створення Центру безпеки в громаді вимагає значних фінансових 
ресурсів, в першу чергу, інвестиційних витрат безпосередньо для побудови та 
обладнання Центру, а також операційних витрат на його подальше утримання. 
За прогнозними розрахунками орієнтований інвестиційний бюджет на базовий 
Центр безпеки (на 01.04.2018 року) становив 10583750 грн, з яких більше 90% 
становлять витрати на будівлю Центру та придбання пожежного автомобіля 
[54].  
67 
 
Операційні витрати на утримання Центру безпеки громади складаються 
з видатків на оплату праці персоналу, нарахування на заробітну плату (ЄСВ), 
видатки на оплату допоміжних функцій, видатки на придбання матеріальних 
ресурсів, видатки на комунальні послуги, інші поточні видатки. За оцінкою, 
річні бюджети переважної більшості базових Центрів безпеки будуть 
становити близько 1,5-2 млн. гривень на рік [54]. 
Як бачимо, створення і утримання Центрів безпеки потребує великих 
коштів. Відповідно, на нашу думку доцільно при створенні такої структури не 
обмежуватися тільки трьома основними структурними підрозділами, а і 
надавати не менш важливі послуги, які, як показано вище також допомагають 
підвищити рівень безпеки громадян, зокрема, правозахисні послуги, послуги 
психолога, інформаційно-комунікаційні послуги, послуги муніципальної няні, 
послуги дозвілля для дорослих і дітей. 
Зазначені додаткові послуги, в першу чергу, дозволять людям 
підвищити свій рівень соціальної безпеки, а по-друге, дозволять сформувати 
культуру соціальної згуртованості, волонтерства та взаємодопомоги. 
Крім цього, для покриття поточних витрат Центр безпеки може надавати 
низку платних послуг. Наприклад, пропонуються такі види діяльності:  
− проведення лекцій, занять, семінарів на протипожежну тематику та 
занять з правил пожежної безпеки зі спеціалістами міністерств, інших 
центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій на 
договірних засадах; 
− розробка інструкцій, планів евакуації та інших нормативних 
документів з питань цивільного захисту для підприємств, установ та 
організацій; 
− перевірка та випробування пожежних гідрантів і внутрішніх 
пожежних кранів, обладнання їх пожежними рукавами; 
− ремонт і технічне обслуговування пожежних водоймищ, їх 
наповнення і відкачування, очищення колодязів; 
68 
 
− ремонт, обслуговування та випробування пожежних рукавів; 
− виготовлення та встановлення покажчиків пожежних гідрантів і 
водоймищ, пристосування водонапірних веж для забору води; 
− підготовка виставок пожежної техніки, надання зразків пожежної 
техніки та пожежно-технічного обладнання для експонування на виставках, 
використання на кінозйомках і проведення інших комерційних заходів; 
− виготовлення пожежних щитів, іскрогасників та іншої продукції 
протипожежного призначення; 
− ремонт, випробування, зарядження і перезарядження вогнегасників, 
виготовлення і відновлення деталей для них; 
− проведення робіт з вогнезахисної обробки конструкцій, матеріалів, 
тканин, будівель і споруд, горючих елементів кріплення гірничих виробок, 
ціликів, відбитого вугілля та інших легкозаймистих матеріалів; 
− монтаж, ремонт і перевірка надійності блискавкозахисту, замірювання 
опору ізоляції електромереж і електроустаткування; 
− налагодження, ремонт і технічне обслуговування систем 
автоматичного пожежогасіння, пожежної сигналізації, димовидалення та 
інших автоматичних систем протипожежного захисту; 
− підключення суб’єктів господарювання та громадян до системи 
централізованого пожежного та техногенного спостереження за пожежною та 
техногенною автоматикою об’єктів та їх технічне обслуговування; 
− відкачування води, очищення від льоду та снігу покрівель будинків, 
відкривання квартир громадян та ґрат на вікнах і балконах [54]. 
В Україні першою громадою, яка відкрила Центр безпеки в 2016 році 
стала Лиманська ОТГ. Місто розділене залізницею на дві частини, переїхати з 
однієї в іншу займає багато часу, а під час надзвичайних ситуації, особливо 
пожеж, кожна хвилина дорогоцінна. Саме тому тут вирішили збудувати Центр 
безпеки в південній частині, тому що пожежна частина ДСНС знаходиться в 
північній. На будівництво та матеріально-технічне оснащення Центру безпеки 
69 
 
пішло 5,2 млн грн з обласного бюджету. Подальше утримання (на зарплату та 
паливо) відбувається з міського бюджету, це близько 2 млн грн за рік [40]. 
З 2016 року в Україні вже успішно реалізовано 19 подібних проектів, 
зокрема, в Івано-Франківській, Полтавській, Дніпропетровській, Вінницькій, 
Черкаській та Донецькій областях [41]. 
В той же час відмічають, що процес створення Центрів безпеки в Україні 
відбувається досить хаотично, оскільки громади створюють місцеву пожежну 
охорону за власним бажанням, лише погоджуючи ці рішення з 
територіальними підрозділами Державної служби з надзвичайних ситуацій. Це 
призводить до нерівномірності кількості таких установ в різних регіонах 
України і їх створення залежить від активності та зацікавленості органів 
місцевого самоврядування [64]. 
Відповідно виникає потреба, щоб зробити процес забезпечення безпеки 
громадян та правопорядку більш керованим, більш чітко розподілити 
повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування 
у цій сфері, мобілізувати фінанси громад для створення матеріально-технічної 
бази центрів безпеки громади та підтримки їхньої поточної діяльності [64]. В 
таблиці 2.3 наведено повноваження органів виконавчої влади та органів 
місцевого самоврядування у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності 
громадян та правопорядку. 
Авторами дослідження [64] запропонована наступна територіальна 
організація управління у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності 
громадян та правопорядку (рис. 2.5). 
Таблиця 2.3 – Повноваження органів виконавчої влади та органів 
місцевого самоврядування у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності 
громадян та правопорядку 
Органи влади Повноваження 
Кабінет Міністрів Затвердження створення великих та малих безпекових округів; 
України затвердження державної програми підтримки створення Центрів 
безпеки громади 
 
70 
 
Продовження таблиці 2.3 
Органи влади Повноваження 
Державна служба Розробка критеріїв створення великих та малих безпекових округів; 
з надзвичайних затвердження цих критеріїв; проект створення великих та малих 
ситуацій України безпекових округів; класифікація ситуацій, що впливають на 
безпеку життєдіяльності громадян; розробка та затвердження 
стандартів реагування на різні ситуації, що впливають на безпеку 
життєдіяльності громадян; навчання співробітників Центрів 
безпеки громади та їх допуск до роботи; атестація Центрів безпеки 
громади; функціональне керування Центрами безпеки громади; 
розроблення з зацікавленими органами державної влади та їх 
територіальними підрозділами плану управління кризовими 
ситуаціями для областей, великих та малих безпекових округів 
Територіальні Визначення кількості дільничних та  територій їх обслуговування у 
підрозділи безпековому окрузі; графік роботи дільничних 
Національної 
поліції України 
Міністерство Розробка державної програми підтримки створення Центрів 
регіонального безпеки громади; виділення коштів державної підтримки створення 
розвитку, Центрів безпеки громади; розробка типових проектів Центрів 
будівництва та безпеки громади 
житлово-
комунального 
господарства 
України 
Обласні державні Створення та утримання чергово-диспетчерської системи екстреної 
адміністрації допомоги населенню за єдиним безкоштовним телефонним 
номером 
Органи місцевого Створення та утримання Центрів безпеки громади; кадрове та 
самоврядування фінансове забезпечення Центрів безпеки громади; організація 
навчання співробітників Центрів безпеки громади; створення та 
підтримка належної матеріально-технічної бази Центрів безпеки 
громади; створення та утримання системи оповіщення населення 
відповідної території; розробка спільно з територіальними 
підрозділами Державної служби з надзвичайних ситуацій України 
плану управління кризовими ситуаціями для відповідних 
територій; утримання захисних споруд та засобів цивільного 
захисту населення; сприяння органам Національної поліції України 
у вирішенні питань щодо створення належних умов для служби 
дільничних поліцейських на відповідній території; створення 
безпекових дільниць.  
Джерело : [64] 
 
 
71 
 
 
Рисунок 2.5 – Модель управління у сфері безпеки на рівні нового 
адміністративного округу (об’єднання нинішніх декількох районів) 
Джерело: [64] 
 
Дослідниками пропонується для підвищення рівня безпеки 
життєдіяльності громадян та забезпечення часу прибуття 10 хвилин у місті та 
до найвіддаленішого населеного пункту у сільській місцевості 20 хвилин з 
моменту отримання повідомлення про виникнення пожежі або надзвичайної 
ситуації територію України поділити на великі та малі безпекові округи. В 
центрі малого безпекового округу створюється Центр безпеки громади, який 
фінансується з бюджету громади або декількох громад в рамках 
співробітництва. На території безпекової дільниці створюється пункт безпеки 
громади. Таке структурування призведе до більш рівномірного та ефективного 
забезпечення рівня безпеки в громадах по всій території України [64]. 
Отже, як бачимо впровадження такого інструменту, як Центр безпеки, 
для підвищення рівня безпеки в українських громадах є досить актуальним 
завданням на сьогодні, яке вимагає комплексного підходу і залучення всіх 
рівнів державного управління та органів місцевого самоврядування, а також 
членів громади. Важливо популяризувати цей підхід серед українських 
72 
 
громад, проводити інформаційну та роз’яснювальну роботу про його роль та 
важливість. 
 
Висновки до розділу 2 
 
До повноважень сільських, селищних, міських рад в сфері безпеки, в 
тому числі належить розробка та затвердження програм, які спрямовуються на 
розвиток безпечного середовища. В Україні в багатьох громадах та ОТГ на 
сьогодні такі програми вже діють, хоча вони носять скоріше формальний 
характер і містять набір загально сформульованих заходів, або спрямовані на 
вирішення однієї певної проблеми, тобто не містять комплексного характеру. 
Така однобічність підходу до забезпечення безпеки в сільських громадах 
значною мірою обумовлено обмеженістю фінансових ресурсів, але в той же 
час і вузьким розумінням поняття «безпека». 
До розробки програм у сфері безпеки повинні обов’язково долучатися 
практично всі місцеві органи влади та орієнтуватися на дослідження 
громадської думки, оперативні та статистичні дані про потенційні або наявні 
загрози. Стратегічні цілі та завдання програми повинні прописуватися на 
підставі сформованих пріоритетів. 
З метою забезпечення правопорядку в сільській місцевості на сьогодні 
почали застосовувати альтернативні підходи, серед яких інспектори сільрад 
або ОТГ з охорони правопорядку та благоустрою; добровольці або «народні 
патрульні», «сусідські варти», «шерифи» від Центрів зайнятості, комунальні 
установи, Центри безпеки для громади, поліцейські станції та громадські 
формування. Кожна з розглянутих форм організації безпеки має свої переваги 
та недоліки, але не має сумніву, що українські громади повинні виходячи із 
свої потреб і можливостей запровадити одну з них задля підвищення рівня 
безпеки та правопорядку на своїй території. 
Головною метою створення Центрів безпеки є забезпечення доступності 
основних публічних послуг, що надаються населенню територіальної громади 
73 
 
в сфері безпеки життєдіяльності — передусім забезпечення захисту населення 
і територій від пожеж та надзвичайних ситуацій, дотримання громадської 
безпеки, своєчасної медичної допомоги. Крім того, акцентом у діяльності 
Центру безпеки є профілактична та просвітницька діяльність, спрямована на 
попередження правопорушень і НС, а також на підготовку населення до 
кризових ситуацій. Впровадження такого інструменту для підвищення рівня 
безпеки в українських громадах є досить актуальним завданням на сьогодні, 
яке вимагає комплексного підходу і залучення всіх рівнів державного 
управління та органів місцевого самоврядування, а також членів громади. 
Важливо популяризувати цей підхід серед українських громад, проводити 
інформаційну та роз’яснювальну роботу про його роль та важливість. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
74 
 
РОЗДІЛ 3  
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДИ ДО 
ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА  
 
 
3.1  Запровадження підходу Громадська безпека та соціальна 
згуртованість до формування безпечного середовища 
 
Як було розглянуто вище, процес формування безпечного середовища 
передбачає залучення різних інституцій, але побудова дійсно безпечного 
середовища неможлива без залучення безпосередньо громади. 
Для забезпечення ефективної діяльності Центру безпеки, або 
впровадження іншої безпекової ініціативи в громаді необхідно спиратися на 
новий для України підхід – Громадська безпека і соціальна згуртованість 
(Community Security and Social Cohesion). 
Концепція соціальної згуртованості отримала останнім часом значну 
увагу. Так, держави – члени Ради Європи зобов’язалися розглядати соціальну 
згуртованість як пріоритет в організації соціального, культурного політичного 
життя. Маючи в основі захист прав і людської гідності, концепція соціальної 
згуртованості передбачає активну участь населення у вирішенні актуальних 
проблем своєї життєдіяльності, у подоланні соціального відчуження та 
соціальної дезінтеграції [39]. 
Відсутність соціальної згуртованості призводить до підвищення 
соціальної напруженості, насильницьких злочинів, порушення прав людини 
тощо [39]. 
На рисунку 3.1 представлені основні складові соціальної згуртованості 
 
 
 
 
75 
 
 
Стабільність відносин Мінімізація соціальної Солідарність, 
 та залученість у та суспільної толерантність 
суспільне життя дезінтеграції суспільства 
 
Якість життя та Соціальна Доступ громадян до 
з агальний добробут згуртованість своїх прав 
 
Соціально Висока довіра Застосування 
ві дповідальна держава громадян до інститутів демократичних принципів 
влади прийняття рішень 
  
Рисунок 3.1 –  Основні складові соціальної згуртованості 
Джерело: [33, с. 262] 
 
Визначають такі основні ознаки згуртованості громади: 
− відчуття приналежності до громади, ототожнення себе зі своєю 
громадою – відчуття «ми»; 
− схожість базових ціннісних орієнтацій членів громади, ясність і 
визначеність спільної мети, що базуються на схожості бачення минулого, 
сьогодення та майбутнього (подальшого розвитку) громади; 
− кооперативна взаємозалежність членів громади в процесі спільної 
діяльності, «діяльнісне втілення» збігу ціннісних орієнтацій; 
− наявність особливого виду зв’язків громаді, які ґрунтуються на 
єдності оцінок, установок і позицій членів громади щодо найбільш значущих 
для громади знань, ідей, подій; 
− частота, міцність і розгалуженість комунікативних зв’язків 
(соціальні мережі) громади; 
− рівні можливості розвитку, самореалізації та самоствердження 
членів громади; 
− ефективна система дотримання і реалізації прав та обов’язків членів 
громади, включаючи доступність послуг; 
76 
 
− толерантність до всіх членів громади незалежно від їхнього 
походження, статі, віку та переконань; 
− взаємна допомога, підтримка і довіра між членами громади; 
− довіра до місцевих інституцій (органів державної влади та 
самоврядування), можливість громадського контролю за їхньою діяльністю; 
− відчуття безпеки тощо [62]. 
Отже, Громадська безпека і соціальна згуртованість (ГБСЗ) — це підхід, 
який об’єднує заходи безпеки та розвитку. ГБСЗ об’єднує широкий спектр 
суб’єктів держави та громадянського суспільства, які встановлюють причини 
небезпеки, розробляють скоординовані відповідні заходи на рівні громади та 
запроваджують сприятливе середовище на національному рівні. Цей підхід 
надає особливого значення спільним оцінкам, здійсненню планування та 
формуванню відповідальності і намагається покращити процес надання 
послуг, подолати соціальне відчуження, зміцнити відносини між соціальними 
групами та засади демократичного управління [54]. 
Підхід ГБСЗ може бути застосований як для міських, так і сільських 
громад. ГБСЗ можна розглядати як зв’язок між скороченням рівня збройного 
насильства, запобіганням конфліктам, демобілізацією, роззброєнням та 
реінтеграцією, гендером, управлінням, законністю, реформою сектору безпеки 
та контролем за стрілецькою зброєю [34, с. 17.]. 
До основних ключових ідей підходу громадської безпеки і соціальної 
згуртованості відносять наступні:  
1. ГБСЗ — це зосереджений на людях підхід, що має справу із 
взаємопов’язаними потребами у розбудові миру, безпеці та розвитку. 
2. ГБСЗ створює умови, в яких зацікавлені сторони співпрацюють, щоб 
розібратися з причинами, наслідками і ризиками конфлікту, насильства чи 
небезпеки, підкріплюючи умови для сталого миру. 
77 
 
3. Підхід має на меті побудову позитивних відносин між громадами, 
владою та силовими структурами, надаючи можливості ідентифікувати 
потреби в безпеці та планувати спільні дії у відповідь. 
4. Підхід надає людям у громаді можливість бути власними агентами 
змін, уповноважуючи їх притягати до відповідальності служби, що покликані 
надавати послуги з безпеки. 
5. Забезпечення інклюзивності та участі у громаді лежить в основі 
концепції ГБСЗ, тому заходи, що плануються і впроваджуються, відображають 
актуальні потреби людей, включно з представниками вразливих груп. 
6. Забезпечуючи більш конструктивні контакти звичайних людей з 
представниками держави (працівниками поліції, пожежної служби і місцевої 
влади), ГБСЗ прагне покращити відносини між державою і суспільством. 
7. Адвокація і залучення діячів на місцевому, регіональному і 
національному рівнях є визначальними для поширення орієнтованих на 
громаду підходів у політиці і практиці. 
8. Громадська безпека стає можливою, коли громади мають шляхи 
вираження своїх потреб у безпеці і водночас місцеві органи влади та 
відповідальні організації мають можливості і ресурси, щоб ці потреби 
задовольнити. 
9. Підхід ГБСЗ прагне до підсилення горизонтальних і взаємних 
вертикальних підзвітностей та відповідальностей [54]. 
Даний підхід перетворює жителів громад із об’єктів на суб’єктів 
забезпечення безпеки. Тобто, в цьому випадку громада виступає 
повноправним партнером і суб’єктом діяльності з посилення безпеки і бере 
активну участь в цьому процесі. 
За драбиною участі Шері Арнстей (рис. 3.2) вони переходять з нижчих 
ступенів участі до третього рівня участі «Влада громади», де вплив громади 
на спосіб вирішення проблемних питань є реальним і системним. У цій 
ситуації громада стає повноправним партнером держави. 
78 
 
 
Громадський контроль 
  
Делегування влади Влада громади 
 
Партнерство 
 
Заспокоєння 
  
Консультування 
Видимість участі 
 Інформування 
 Терапія  
 Маніпуляція Відсутність участі 
Рисунок 3.2 –  Драбина участі Шері Арнстейн  
Джерело: [77] 
 
Отже, в основі підходу «орієнтованого на громаду» лежить 
встановлення партнерських відносин між розробниками політики (місцевою 
владою), практиками сфери безпеки (поліцією, аварійно-рятувальними 
службами, СIMIC, Національною гвардією та іншими органами виконавчої 
влади), а також жінками і чоловіками, що представляють місцеві громади. Для 
успішності такого підходу важливо встановити і підтримувати довіру між 
різними зацікавленими сторонами у громаді [54]. 
Я показує практика, такі партнерські відносини є взаємовигідними всім 
учасникам процесу. 
Так, члени громади можуть отримати наступні переваги: 
− мешканці громади зможуть оперативно повідомляти про проблеми у 
сфері безпеки та спільно з Центрами безпеки шукати рішення для їх 
подолання; 
79 
 
− при плануванні роботи буде враховуватися думка населення з питань 
безпеки, а на підставі цієї інформації формуватимуться місцеві програми з 
підвищення безпеки; 
− запровадження інноваційних платформ комунікації з населенням – 
онлайн-платформи, створення інтерактивних «карт злочинності» (crime 
mapping), тематичні зустрічі, спільні ініціативи взаємодії поліції та громади на 
засадах партнерства (Community Policing) тощо; 
− за рахунок більш тісної комунікації та взаємодії між населенням і 
постачальниками послуг із безпеки збільшиться рівень поінформованості 
людей про те, що робить поліція та ДСНС, яка їхня роль, права та обов’язки; 
− зосередження уваги на причинах небезпеки (злочини, вплив 
шкідливих підприємств на довкілля тощо) дозволить завчасно попереджати їх; 
− громада зможе контролювати діяльність Центрів безпеки, 
отримувати актуальну інформацію про стан безпеки за місцем проживання; 
− критерієм оцінки роботи Центрів безпеки стане те, як вони 
вирішують проблеми, визначені населенням. При цьому саму оцінку також 
даватимуть представники громад, органів місцевого самоврядування, 
незалежні експерти [54].  
Роль влади та місцевого самоврядування у партнерстві заради 
громадської безпеки полягає в наступному: 
− місцева влада спільно з мешканцями може визначити небезпечні для 
людей ділянки в місті, селі, селищі, що дозволить їй краще зрозуміти потреби 
в безпеці; 
− місцева влада може відповідати на запити людей щодо підвищення 
рівня безпеки конкретними діями, через що довіра до неї зростатиме; 
− місцева влада може сформувати пріоритети у сфері розвитку міста 
(території), які важливі для населення, та передбачити ефективний план 
досягнення цілей; 
80 
 
− безпечна територія привабливіша для інвестиційних проектів, а це 
дає можливість залучити зовнішні кошти для розбудови міст і селищ; 
− чим безпечніше місто чи село, тим воно комфортніше для туристів, 
які забезпечать додатковий дохід для громади [54]. 
Для Центру безпеки формуються наступні переваги: 
− співпраця з активними мешканцями дозволить заручитися 
підтримкою громади і будувати довіру між поліцейськими, іншими 
відповідальними за послуги з безпеки службами та мешканцями; 
− вирішення проблем, які турбують громаду, сприятиме формуванню 
позитивного іміджу Центрів безпеки; 
− завдяки залученню людей (наприклад, спільне патрулювання, нагляд 
за територією і вчасне інформування патрульних), поліція зможе ефективніше 
запобігати новим небезпекам. Як наслідок, поменшає роботи, пов’язаної з 
реагуванням на вчинені правопорушення і розслідуванням скоєних злочинів. 
− співпрацюючи з громадою, Центр безпеки матиме можливість 
підвищувати обізнаність мешканців про свою роботу (наприклад, про межі 
компетенції поліцейських або про шляхи вирішення проблем у випадку 
надзвичайної ситуації) — а це дозволить у майбутньому зменшити 
навантаження на фахівців Центру [54] . 
Зрозуміло, що формування ефективних партнерських відносин можливе 
лише за певних умов. Перш за все, всі сторони повинні бути готові до 
налагодження рівних, прозорих та відкритих партнерських відносин. По-
друге, кожен учасник партнерства повинен розуміти свою роль, права, 
обов’язки. По-третє, повинно бути досягнуто консенсусу щодо розуміння 
проблем, цілей, результатів спільної діяльності в сфері безпеки. 
 
 
 
81 
 
3.2  Інструменти мобілізації та мотивування людей до формування 
безпекового середовища 
 
В Україні існує декілька законодавчо закріплених форм, які дозволяють 
членам територіальної громади брати участь у прийнятті рушень на місцевому 
рівні.  До них належать наступні: 
1. Загальні збори громадян. Загальні збори – це зібрання жителів села 
(сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Збори громадян 
є також одним із інструментів, що надає можливість територіальним громадам 
як впливати на вирішення конкретних проблем, так і загалом формувати 
стратегію місцевого розвитку. Крім того, на зборах можна обирати 
представників чи формувати органи самоорганізації, заслуховувати звіти про 
роботу місцевих депутатів і голів територіальних громад. Рішення загальних 
зборів громадян враховують органи місцевого самоврядування у своїй 
діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем 
проживання визначається законом і статутом територіальної громади  [4]. 
2. Місцеві ініціативи. Члени територіальної громади мають право 
ініціювати розгляд у місцевій раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого 
питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Ініціатива, 
внесена на розгляд ради у встановленому порядку, обов’язково має бути 
розглянутою на відкритому засіданні ради за участі членів ініціативної групи 
[4]. 
3. Громадські слухання. Громадські слухання є важливою формою 
участі населення у процесі прийняття рішень місцевого значення, зокрема тих, 
що стосуються забезпечення громадського порядку і безпеки. Територіальна 
громада має право проводити громадські слухання. На них мешканці 
зустрічаються з місцевою владою, ставлять питання і вносять пропозиції щодо 
місцевого самоврядування. Громадські слухання проводять не рідше одного 
разу на рік. Пропозиції, внесені за результатами громадських слухань, 
обов’язково мають розглядати органи місцевого самоврядування [4]. 
82 
 
4. Органи самоорганізації населення. Органи самоорганізації 
населення – це представницькі органи, що їх створюють жителі, які на 
законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, 
для вирішення таких завдань: 1. створення умов для участі жителів у 
вирішенні питань місцевого значення; 2. задоволення соціальних, культурних, 
побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних 
послуг; 3. участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку 
відповідної території, інших місцевих програм [6]. Жителі можуть створювати 
будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації. Цей процес 
потрібно узгодити з місцевими радами, які можуть передати частину своїх 
компетенцій, бюджету та майна таким органам [4]. 
5. Проведення консультацій з громадськістю. Консультації з 
громадськістю – важливий механізм забезпечення відкритості та прозорості 
діяльності місцевих органів виконавчої влади. Консультації необхідні для 
налагодження системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, 
підвищення якості рішень з важливих питань державного і суспільного життя, 
створення умов для участі громадян у розробці проектів рішень тощо. Порядок 
проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації 
державної політики затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 
3 листопада 2010 р. 
Не дивлячись на існування механізмів залучення громади до прийняття 
рішень, активність більшості членів українських громад є досить низькою. В 
той час, як багаторічні дослідження в багатьох країнах показали, що саме 
активізація громади та зміцнення її потенціалу є рушійною силою для 
розбудови демократичного суспільства, розвитку різних сфер життя людини. 
Завдяки активній участі громади у розробці й ухваленні рішень можна 
вплинути на розвиток місцевої політики, зокрема у сфері безпеки [30].  
Мотивувати людей стати партнерами для спільного пошуку рішень – це 
непросте завдання, оскільки це потребує детальної підготовки та певних дій. 
Наприклад, важливо: 
83 
 
− своєчасно інформувати громаду про заплановані ініціативи через 
різні канали комунікації, зокрема детально описувати цілі, завдання та умови 
реалізації, а також можливі способи участі населення; 
− визначити та залучити основних зацікавлених сторін (партнерів) до 
реалізації проекту; 
− сформувати стратегію залучення населення (можливо, у партнерстві 
з іншими державними інституціями чи ГО, які можуть стати зовнішньою 
платформою для взаємодії); 
− визначити інструменти та майданчики для комунікації; 
− сформувати зрозумілу і прозору систему звітності та зворотного 
зв’язку про проведені обговорення і спільно прийняті рішення; 
− здійснювати оцінку ефективності реалізації проектів [30]. 
Активізувати та мобілізувати громаду можуть, так звані, мобілізатори 
громади, діяльність яких передбачає: 
− залучення широкого кола членів громади, які страждають від 
проблеми, але одночасно з цим мають важливе значення для вирішення 
проблеми або досягнення мети; 
− звернення до політичних лідерів, громадських діячів, широкої 
громадськості та інших осіб, які контролюють ресурси; встановлення 
міжорганізаційні зв’язки; 
− формування критичної маси активних громадян; 
− підсилення особливої уваги до вжиття заходів і дотримання планів 
дій [39]. 
Філ Бартл вважає, що роль мобілізатора полягає в наступному: 
− скликати збори громади, щоб знайомити членів громади з правильною 
інформацією, пов’язаною із можливостями самозабезпечення; 
− організовувати залучення всіх ресурсів, необхідних для 
життєдіяльності громади; 
− стимулювати членів громади до участі у заходах з розвитку громади; 
84 
 
− залучати до діяльності, яка сприятиме підвищенню ефективності, 
спроможності, самостійності та розширення можливостей громади; 
− забезпечити правильність та правильну інтерпретацію всієї 
інформації; 
− активно протидіяти невірній інформації, особливо тій, яка викликає 
нереалістичні очікування, а згодом розчарування та розгубленість; 
− заохочувати членів громади, підтверджуючи, що вони мають 
здатність розвиватися; 
− гарантувати, що кожне рішення щодо того, яку діяльність буде 
здійснювати громада, - це вибір всієї громади, а не лише кількох (потужних) 
лідерів громад; 
− забезпечити участь вразливих груп населення у прийнятті рішень; 
− сприяти і заохочувати єдність у громаді, єдність мети та дій; активно 
протидіяти силам роз’єднаності в громаді; 
− збиратися разом з іншими мобілізаторами для обміну досвідом, 
вирішення загальних проблем та вдосконалення навичок соціальної анімації 
та управління громадою; 
− допомогти лідерам та членам громади засвоїти навички та методи 
управління громадою [75]. 
Процес мобілізації громади є циклічним (рис. 3.3). Цикл мобілізації 
громади – це набір заходів, що здійснюються одним або декількома 
мобілізаторами, спрямованих на те, щоб підвищити рівень залученості 
громади до ухвалення рішень, що впливають на її розвиток [39]. 
 
 
 
 
 
 
85 
 
 
Підготовка, 
 встановлення 
зв’язків та 
 гуртування 
 
Оцінка, навчання Виявлення 
 і підсилення проблем та 
потенціалу груп напрацювання 
 спільних рішень 
 
 Реалізація плану Створення груп 
 дій і моніторингу та розробка плану 
процесу дій 
 
Рисунок 3.3 – Цикл мобілізації громади  
Джерело: [39] 
 
Як зазначалося вище, мобілізація громад з метою посилення безпеки 
передбачає тісний зв’язок із розвитком соціальної згуртованості. На рис. 3.4 
наведено основні етапи мобілізації громад у підході громадської безпеки і 
соціальної згуртованості. 
Ініціаторами впровадження безпекових проектів в громаді можуть бути 
як органи державної влади та місцевого самоврядування, так і громадські 
організації, а також активні члени територіальної громади або зовнішні 
мобілізатори (міжнародні організації). 
На другому етапі визначаються усі зацікавлені сторони у реалізації 
безпекового проекту, їх потенціал та можливості. Проводяться робочі зустрічі, 
визначається рівень їх зацікавленості та спроможності брати учать у 
впровадженні безпекових проектів. 
Після визначення ключових партнерів створюється робоча група із 
громадської безпеки. До складу робочих груп можуть входити такі 
представники: члени громади (усі соціальні групи в межах громади), поліція, 
місцеві органи влади та самоврядування, заклади систем освіти, культури, 
охорони здоров’я, соціальні служби, лідери громад, донори.  
86 
 
 
 
Етап 1. Створення ініціативної групи (мобілізаторів) 
 
 
Етап 2. Визначення місцевих партнерів та розбудова їх спроможностей 
 
 
Етап 3. Створення та початок діяльності робочих груп із громадської 
 безпеки 
 
 Етап 4. Ідентифікація потреб із громадської безпеки і визначення 
пріоритетів 
 
 
Етап 5. Планування діяльності 
 
 Етап 6. Впровадження плану дій, підтримка проектних ініціатив 
 
 Етап 7. Моніторинг та оцінка: аналіз досягнутої зміни 
 
Рисунок 3.4 – Етапи мобілізації громади у підході ГБСЗ 
Джерело: [39] 
 
До основних завдань робочих груп можна віднести наступні: 
− визначати поточні проблеми безпеки та розробляти ефективні засоби 
їх вирішення; 
− проводити дослідження та  аналіз проблем, які існують в громаді; 
− розробляти та затверджувати спільні безпекові проекти; 
− проводити та координувати громадські заходи; 
− розповсюджувати інформацію, проводити просвітницькі заходи 
тощо. 
На четвертому етапі громада залучається до визначення та оцінки 
проблем з безпеки, які існують в місці їх проживання. Таке дослідження може 
проводитися за допомогою усного та письмового, опитувань в соціальних 
87 
 
мережах, інтерв’ю з експертами, дискусій у фокус-групах. Можна зробити 
картування громади, SWOT-аналіз, аналіз зацікавлених осіб, скласти дерево 
цілей та інше. 
Після виявлення проблем необхідно встановити їх пріоритетність, і 
вибрати такі, які є спільними для усієї громади, а також постачальників послуг 
безпеки. На підставі результатів потреб громад необхідно скласти профіль 
громади, який може використовуватися в процесі розробки планів, 
моніторингу та оцінки змін у проблемних сферах.  
На п’ятому етапі здійснюється безпосередньо процес планування, в 
процесі якого розробляються конкретні заходи та розраховуються необхідні 
ресурси для впровадження даних заходів. 
На шостому етапі починається безпосередньо впровадження пану дій, 
підтримка проектних ініціатив. Тобто, необхідно розпочати практичні кроки 
для вирішення проблем. 
Етап моніторингу та аналізу дозволяє оцінити на скільки успішним було 
вирішення поставленого завдання, чи воно було вирішено якісно, вчасно, в 
рамках запланованих ресурсів. 
Одним із ефективних інструментів для залучення членів територіальної 
громади є створення форуму місцевого розвитку (ФМР), який створюється як 
 діалогова платформа для налагодження зв’язків різних зацікавлених 
учасників на рівні громади, для сприяння реалізації принципів сталого 
розвитку на території громади та активному залученню всіх верств населення, 
представників установ, організацій та бізнес-структур до діалогу з органами 
місцевої влади та громадського обговорення проектів регуляторних актів, 
рішень органів самоврядування, а також для сприяння прозорому здійсненню 
повноважень об’єднаної територіальної громади в реалізації проектів та 
програм місцевого розвитку і для врахування громадської думки у прийнятті 
рішень щодо питань місцевого розвитку [54]. 
У контексті питань, що стосуються безпеки громади, ФМР виступає 
майданчиком для забезпечення підзвітності влади і надавачів послуг із безпеки 
88 
 
(у тому числі поліції), для залучення громади до виявлення та вирішення 
проблем громадської безпеки і до встановлення та підтримання правопорядку, 
для організації попередження злочинності, а також для сприяння розвитку 
безпечного середовища у громаді на основі діалогу різних зацікавлених 
учасників на рівні громади [54]. 
До складу ФМР можуть входити: 
− члени об’єднаної територіальної громади у кількості від 2-3 
представників з числа мешканців кожного населеного пункту об’єднаної 
територіальної громади, які представляють різні вікові групи та різні 
представники органів місцевого самоврядування, старости, інші посадові 
особи територіальної громади; 
− представники органів виконавчої влади, самоврядування або 
правоохоронних органів, що здійснюють свої владні повноваження на 
території громади/надають адміністративні послуги членам територіальної 
громади, а саме: представники закладів соціальної інфраструктури населених 
пунктів (дитячого садка, школи, будинку культури, фельдшерсько-
акушерського пункту тощо); представники поліції (начальник територіального 
органу, дільничні офіцери поліції, офіцери поліції ювенальної превенції); 
представник вторинної безоплатної правової допомоги; представники 
соціальних служб; 
− представники комунальних підприємств / установ, які володіють 
інформацією щодо стану комунальної інфраструктури; 
− представники бізнесу, що проживають / здійснюють господарську 
діяльність на території громади; 
− представники громадських організацій (об’єднань), фондів, 
професійних спілок, об’єднань вразливих груп населення, благодійних 
організацій, органів самоорганізації населення, організацій співвласників 
багатоквартирних будинків [54]. 
89 
 
Отже, Центри безпеки громади через своїх уповноважених 
представників можуть брати активну участь у роботі Форуму місцевого 
розвитку як майданчика для діалогу з громадськістю на принципах прозорості 
і підзвітності. Центр безпеки може також стати фізичною платформою для 
Форуму, надавши на регулярній основі приміщення для його проведення. 
У такий спосіб буде забезпечено інклюзивність місцевої ініціативи, а 
Центр поступово перетворюватиметься на справжній соціально-культурний 
осередок місцевої громади [54]. 
Отже, залучення громади до розбудови безпечного середовища 
передбачає формування та розширення спільноти зацікавлених сторін, які 
беруть участь у розвитку території за місцем проживання. Саме взаємодія стає 
запорукою досягнення очікуваного результату. Наприклад, можна виокремити 
такі її переваги: 
− у громади з’явиться можливість формувати та впливати на місцеву 
політику безпеки – від проектування до розподілу ресурсів; 
− підвищиться якість і ефективність проектних рішень місцевого 
значення; 
− будуть зміцнюватися суспільні зв’язки, розширюватись локальні 
спільноти, які у подальшому взаємодіятимуть для створення безпечних та 
комфортних умов життя; 
− покращиться розуміння міських процесів і механізмів розподілу 
відповідальності між різними суб’єктами; 
− проекти, які заздалегідь підтримує населення, стануть більш 
соціально важливими і сталими; 
− стануть зрозумілішими потреби громади, тобто послуги стануть більш 
орієнтованими на аудиторію; 
− розшириться коло осіб, зацікавлених у розвитку безпечного простору 
та підтримці таких ініціатив; 
90 
 
− проблеми безпеки будуть розглядатися з позиції необхідності 
спільного пошуку рішень – відповідно, знизиться ризик соціальних 
конфліктів; 
− у ЗМІ збільшиться кількість позитивних інформаційних приводів про 
діяльність влади; 
− сформується ефективна комунікація з жителями громад тощо [30]. 
 
 
Висновки до розділу 3 
 
 
Процес формування безпечного середовища передбачає залучення 
різних інституцій, але побудова дійсно безпечного середовища неможлива без 
залучення безпосередньо громади. Для забезпечення ефективної діяльності 
Центру безпеки, або впровадження іншої безпекової ініціативи в громаді 
необхідно спиратися на новий для України підхід – Громадська безпека і 
соціальна згуртованість, який об’єднує широкий спектр суб’єктів держави та 
громадянського суспільства, які встановлюють причини небезпеки, 
розробляють скоординовані відповідні заходи на рівні громади та 
запроваджують сприятливе середовище на національному рівні. 
В Україні існує декілька законодавчо закріплених форм, які дозволяють 
членам територіальної громади брати участь у прийнятті рушень на місцевому 
рівні: загальні збри громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, органи 
самоорганізації населення, проведення консультацій з громадськістю. Не 
дивлячись на існування механізмів залучення громади до прийняття рішень, 
активність більшості членів українських громад є досить низькою. 
Активізувати та мобілізувати громаду можуть, так звані, мобілізатори 
громади, діяльність яких передбачає: залучення широкого кола членів 
громади, які страждають від проблеми, але одночасно з цим мають важливе 
значення для вирішення проблеми або досягнення мети; звернення до 
політичних лідерів, громадських діячів, широкої громадськості та інших осіб, 
91 
 
які контролюють ресурси; встановлення міжорганізаційні зв’язки; 
формування критичної маси активних громадян; підсилення особливої уваги 
до вжиття заходів і дотримання планів дій. 
Одним із ефективних інструментів для залучення членів територіальної 
громади є створення форуму місцевого розвитку (ФМР), який створюється як 
діалогова платформа для налагодження зв’язків різних зацікавлених учасників 
на рівні громади, для сприяння реалізації принципів сталого розвитку на 
території громади та активному залученню всіх верств населення, 
представників установ, організацій та бізнес-структур до діалогу з органами 
місцевої влади та громадського обговорення проектів регуляторних актів, 
рішень органів самоврядування, а також для сприяння прозорому здійсненню 
повноважень об’єднаної територіальної громади в реалізації проектів та 
програм місцевого розвитку і для врахування громадської думки у прийнятті 
рішень щодо питань місцевого розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
92 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
1. Доведено, що безпека людини – це комплексне поняття, яке 
включає сім основних елементів: економічна безпека, продовольча безпека, 
медична безпека, екологічна безпека, особиста безпека, громадська безпека, 
політична безпека, в забезпеченні якої повинні брати активну участь не тільки 
держава, але й міжнародні, громадські організації, а також місцеві громади. 
2. З’ясовано, що безпека і якість життя взаємопов’язані поняття, і 
безпека є однією зі складових загального рівня життя населення, що 
обумовлює важливість забезпечення безпекового середовища проживання для 
людей в громаді в різних сферах їх життєдіяльності. Проведені в Україні 
опитування виявили дуже низький рівень відчуття громадянами України 
захищеності від різних загроз, що свідчить про необхідність підвищувати 
рівень безпеки в українських громадах. 
3. Виявлено, що в Україні більшість проблем безпекового характеру 
вирішуються на місцевому рівні, що регламентується низкою законодавчих та 
нормативно-правових актів. Визначено, що одним із актуальних кроків на 
новому етапі реформи децентралізації має стати законодавче врегулювання 
повноважень та відповідальності муніципальної варти, а також 
інституціональне та фінансове забезпечення діяльності інтегрованих Центрів 
безпеки громадян в об’єднаних територіальних громадах. 
4. З’ясовано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад в 
сфері безпеки, в тому числі належить розробка та затвердження програм, які 
спрямовуються на розвиток безпечного середовища. В Україні в багатьох 
громадах та ОТГ на сьогодні такі програми вже діють, хоча вони носять 
скоріше формальний характер і містять набір загально сформульованих 
заходів, або спрямовані на вирішення однієї певної проблеми, тобто не містять 
комплексного характеру. До розробки програм у сфері безпеки повинні 
обов’язково долучатися практично всі місцеві органи влади та орієнтуватися 
93 
 
на дослідження громадської думки, оперативні та статистичні дані про 
потенційні або наявні загрози.  
5. Виявлено, що з метою забезпечення правопорядку в сільській 
місцевості на сьогодні почали застосовувати альтернативні підходи, серед 
яких інспектори сільрад або ОТГ з охорони правопорядку та благоустрою; 
добровольці або «народні патрульні», «сусідські варти», «шерифи» від 
Центрів зайнятості, комунальні установи, Центри безпеки для громади, 
поліцейські станції та громадські формування. Кожна з розглянутих форм 
організації безпеки має свої переваги та недоліки, але не має сумніву, що 
українські громади повинні виходячи із свої потреб і можливостей 
запровадити одну з них задля підвищення рівня безпеки та правопорядку на 
своїй території. 
6. Доведено важливість створення Центрів безпеки громади з метою 
підвищення безпеки, зокрема забезпечення захисту населення і територій від 
пожеж та надзвичайних ситуацій, дотримання громадської безпеки, своєчасної 
медичної допомоги, здійснення профілактичної та просвітницької діяльності, 
спрямованої на попередження правопорушень і НС, а також на підготовку 
населення до кризових ситуацій. Впровадження такого інструменту для 
підвищення рівня безпеки в українських громадах є досить актуальним 
завданням на сьогодні, яке вимагає комплексного підходу і залучення всіх 
рівнів державного управління та органів місцевого самоврядування, а також 
членів громади. 
7. Доведено, що процес формування безпечного середовища 
передбачає залучення різних інституцій і неможливий без залучення 
безпосередньо громади. Запропоновано для забезпечення ефективної 
діяльності Центру безпеки, або впровадження іншої безпекової ініціативи в 
громаді необхідно спиратися на новий для України підхід – Громадська 
безпека і соціальна згуртованість. Даний підхід дозволяє перетворити жителів 
громад із об’єктів на суб’єктів забезпечення безпеки. Тобто, в цьому випадку 
94 
 
громада виступає повноправним партнером і суб’єктом діяльності з посилення 
безпеки і бере активну участь в цьому процесі. 
8. Виявлено, що в Україні існує декілька законодавчо закріплених 
форм, які дозволяють членам територіальної громади брати участь у прийнятті 
рушень на місцевому рівні: загальні збри громадян, місцеві ініціативи, 
громадські слухання, органи самоорганізації населення, проведення 
консультацій з громадськістю. В той же час активність більшості членів 
українських громад є досить низькою, що зумовлює необхідність застосування 
інструментів їх для активізації та мобілізації. 
9. З’ясовано, що одним із ефективних інструментів для залучення 
членів територіальної громади є створення форуму місцевого розвитку, який 
створюється як діалогова платформа для налагодження зв’язків різних 
зацікавлених учасників на рівні громади, для сприяння реалізації принципів 
сталого розвитку на території громади та активному залученню всіх верств 
населення, представників установ, організацій та бізнес-структур до діалогу з 
органами місцевої влади та громадського обговорення проектів місцевого 
розвитку, в тому числі в сфері безпеки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
95 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Конституція [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 
2. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних 
громад» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19. 
3. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17.  
4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80. 
5.  Закон України «Про Національну поліцію» [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19. 
6. Закон України «Про органи самоорганізації населення» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2625-14. 
7. Закон України «Про співробітництво територіальних громад» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18. 
8. Закон України «Про участь громадян у охороні громадського 
порядку і державного кордону» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1835-14. 
9. Кодекс цивільного захисту України [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17.  
10. Наказ (спільний) Державного комітету будівництва, архітектури 
та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за 
охороною праці №32/288 від 27.11.1997 р. Про заходи виконання постанови 
96 
 
Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 409 «Про забезпечення 
надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж». 
11. Наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 
88 від 28.04.2004 р. «Про затвердження та введення у дію Положення з питань 
обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації 
будівель та споруд галузі зв’язку». 
12. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2017 № 
650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів 
поліції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1041-17.   
13. Наказ Міністерства транспорту України № 877 від 12.11.2003 р. 
«Про затвердження Типового положення про Систему управління безпекою 
руху на автомобільному транспорті» [Електронний ресурс]. – Режим доступу 
:  https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0877361-03. 
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 «Про 
затвердження методики формування спроможних територіальних громад» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-п.  
15.  Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2017 № 5 «Про 
затвердження Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-
рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих 
територій» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5-2017-п. 
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 828 «Про 
затвердження Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/828-2013-п. 
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 409 «Про 
затвердження Типового положення про регіональну та місцеву комісію з 
питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій» 
97 
 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409-2015-п. 
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 № 616 «Про 
затвердження Положення про добровільні формування цивільного захисту» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616-2013-п.  
19. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1114 «Про 
затвердження Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної 
допомоги» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1114-2012-п. 
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1115 «Про 
затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які 
зобов'язані надавати домедичну допомогу» [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1115-2012-п. 
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1116 «Про 
затвердження Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та 
медицини катастроф» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-2012-п. 
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1119 «Про 
норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце 
події» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1119-2012-п. 
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 № 1121 «Про 
затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, що входять до 
системи екстреної медичної допомоги, з аварійно-рятувальними службами та 
підрозділами центральних та інших органів виконавчої влади, органів влади 
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час 
виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків» [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1121-2012-п.  
98 
 
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368 «Про 
затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2004-п.   
25. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444 «Про 
затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних 
ситуаціях» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/444-2013-п. 
26.  Постанова Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 823 «Про 
однострій поліцейських» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/823-2015-п. 
27. Проект Закону «Про муніципальну варту» [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу :  
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55192. 
28.  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 № 
333-р. «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р.  
29. Амартія С. Безпека людини сьогодні [Електронний ресурс]/ С. 
Амартія. – Режим доступу : http://www.sgiquarterly.org/feature2003Jly-1.html 
30. Безпека громади: пошук спільних рішень [посібник] / У. Шадська 
[заг. ред Діана Поладова]. – Київ 2018. 
31. Вимірювання якості життя в Україні. Аналітична доповідь. / Е.М. 
Лібанова, О.М. Гладун, Л.С. Лісогор та ін. – К.: 2013. 
32. Глотов М. Правові можливості забезпечення безпеки на рівні 
об’єднаних територіальних громад [Електронний ресурс] / М. Глотов // 
Юридичний вісник України. – 2019. –  № 1-2 (1226-1227). – Режим доступу : 
http://cvu.com.ua/analytics/pravovi-mozhlivosti-zabezpechennya-bezpeki-na-rivni-
obdnanikh-teritorialnikh-hromad. 
99 
 
33. Гриненко А. М. Соціальна згуртованість суспільства: соціально-
політичний аспект / А. М. Гриненко, В. В. Кирилюк // Вісник Кам’янець-
Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Економічні 
науки. – Випуск 8.   – Кам’янець-Подільський : Абетка, 2013. – С. 261-264. 
34. Громадська безпека та соціальна згуртованість: на шляху до 
здійснення підходу ПРООН [Електронний ресурс] // Бюро із запобігання 
кризам та відновлення. Програма розвитку ООН. – Режим доступу :  
https://www.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/1/OON_Mob_gromad_small
_sm_30_10_2018.pdf. 
35. Концепції реформування місцевого самоврядування та 
територіальної організації влади в Україні [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80. 
36. Концепція комплексної безпеки Шумської ОТГ [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу :  https://shumska-gromada.gov.ua/koncepciya-
kompleksnoi-bezpeki-shumskoi-otg-1525513318/. 
37. Маляренко Т. Безпека людини у мінливому світі : [Монографія] /Т. 
Маляренко. – Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім», 2013. – 200 с. 
38. Мельник В. Безпека особи як категорія політичної науки та 
суспільно-політичне явище [Електронний ресурс]/ В. Мельник. – Режим 
доступу : http://postua.info/vitali_melnyk.htm 
39. Мобілізація громад: досвід ПРООН у реалізації підходу громадської 
безпеки і соціальної згуртованості. Посібник для мобілізаторів громад 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/recovery-and-
peacebuilding/community-mobilization-guidebook.html. 
40. На Донеччині ділилися досвідом створення Центрів безпеки в ОТГ 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.ukrinform.ua/rubric-
regions/2515535-na-doneccini-dililisa-dosvidom-stvorenna-centriv-bezpeki-v-
otg.html 
100 
 
41. На Одещині відкрили перший в області Центр безпеки громадян. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://vgoru.org/index.php/politsiya-
dlya-gromadi/item/43428-na-odeshchyni-vidkryly-pershyi-v-oblasti-tsentr-
bezpeky-hromadian 
42. Нових шерифів ще рахують [Електронний ресурс]. – Режим доступу 
:  https://sheriffua.org/news/herson/novih-sherifiv-sche-rahujut. 
43. Офіс безпеки громади [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
http://ecpl.com.ua/wp-content/uploads/2017/03/Community-Safety-Office.pdf. 
44. Офіційний сайт Проекту Шерифи для нових громад [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу :  https://sheriffua.org/news/analitichni-
statti/organizatsijni-formi-bezpeki 
45. Пальчук В. Забезпечення цивільного захисту населення ОТГ в 
умовах децентралізації [Електронний ресурс] / В. Пальчук. – Режим доступу : 
http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=375
0:zabezpechennya-bezpeki-lyudej-u-nadzvichajnikh-situatsiyakh-v-umovakh-
detsentralizatsiji&catid=8&Itemid=350 
46. Порівняльний аналіз позицій влади і громадян України з питань 
забезпечення безпеки громад під час децентралізації влади та реформування 
місцевого самоврядування / М. Сунгуровський (керівник проекту) та ін. – 
Київ: Заповіт, 2018. – 60с. 
47. Посадова інструкція Інспектора з питань громадської безпеки, 
громадського помічника дільничного інспектора Музиківської сільської ради 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://sheriffua.org/Media/files/documents/8bb3fefafdee4488565d9d5a9a9c8bbf.p
df 
48. Програма «Безпечна громада» на 2017-2018 роки Козелецької 
селищної ради [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://kozsr.gov.ua › 
files › Bezpechna 
101 
 
49. Програма «Безпечна громада» на 2019-2020 роки Чемеровецької 
селищної ради [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://chemerovecka-
gromada.gov.ua/docs/257830/ 
50. Програма «Безпечна громада» Малинівської селищної ради на 2019 
рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://malinivska-
sr.gov.ua/docs/204736/ 
51. Програма «Безпечна громада» на 2019-2020 роки м.Тернопіль 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://tmrada.gov.ua/sesiya/rishennya-
sesii/24696.html. 
52. Проект «Шерифи»: український масштаб. – Херсон: Гілея, 2018. – 
204 с.: іл. 
53. Регіональний людський розвиток. Статистичний збірник. – Київ, 
2018. 
54. Рекомендації щодо створення центрів безпеки громадян. 
Інформаційний посібник. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  – 
https://hromady.org/wp-
content/uploads/2019/02/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%
BD%D0%B8%D0%BA_U-lead_new-version_1807_web.pdf 
55. Романова В. В. Забезпечення охорони громадського порядку та 
цивільного захисту в ОТГ [Електронний ресурс] / В.В. Романова  // 
Національний інститут стратегічних досліджень, 2019. – Режим доступу :  
https://niss.gov.ua/sites/default/files/2019-
07/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%8
7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1
%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%
D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2
0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%20%
D1%82%D0%B0%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C
%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%
102 
 
B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%B2%20%D0%9E%D0%A2%D0%93.p
df 
56. Рощин С.К. Психологическая безопасность: новый подход к 
безопасности человека, общества и государства / С.К. Рощин, В.А. Соснин. – 
М.: Рос.монитор, 1995. – №6. 
57. Стан та перспективи соціальної безпеки в Україні: експертні оцінки 
[Текст] : монографія / О. Ф. Новікова, О. Г. Сидорчук, О. В. Панькова [та ін.] / 
Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ; НАН 
України, Інститут економіки промисловості [Електронний ресурс]. – К.; Львів 
: ЛРІДУ НАДУ, 2018. – 184 с. – Режим доступу : 
http://www.lvivacademy.com/download_2018/stan.pdf 
58. Створення Муніципальної служби правопорядку – крок до безпеки 
міста [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://pokrovsk-
rada.gov.ua/uk/articles/item/2377/stvorennya-municipalnoi-sluzhbi-
pravoporyadku-krok-do-bezpeki-mista. 
59. Тихомирова Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомирова, 
М. Ю. Тихомиров ; под ред. М. Ю . Тихомирова.– М. : Юринформцентр, 1997. 
– 526 с. 
60. Ткачук К.Н. Безпека у концепції розвитку людини ООН 
[Електронний ресурс] / К.Н. Ткачук, Д.В. Зеркалов, В.Л. Филипчук. – Режим 
доступу : http://ep3.nuwm.edu.ua/1432/1/Vt6550.pdf. 
61. У минулому році 233 «шерифи» забезпечували громадський порядок 
на Херсонщині! [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://gornostaivska-
gromada.gov.ua/news/1549554675/. 
62. Успішна територіальна громада: будуємо разом / М. Бриль, О. 
Врублевський, О. Данчева,  А. Сеїтосманов, Е. Чубаров. – Харків : Видавничий 
будинок Фактор, 2018. – 128 с. 
63. Центр безпеки. Інформаційний посібник. [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу :  
103 
 
http://dfrr.minregion.gov.ua/foto/upload/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%96%
D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%A6%D0%91(1).pdf 
64. Центри безпеки // Реформа на Сумщині. Децентралізація. – 2018. - 
№8. 
65. Циба В.Т. Соціологія особистості : системний підхід / В.Т. Циба. – К. 
МАУП, 2000. – 152 с. 
66. Шутий М.В. Аспекти визначення поняття «безпека» та його значення 
для забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ 
України / М.В. Шутий // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – № 3 
(74). – 2014. – С. 173-178. 
67. Що таке громадське формування та як його зареєструвати 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://sheriffua.org/Media/files/publications/ca448dee15ae27b785d89f734e87b89
b.pdf 
68. Як зробити українські міста безпечними [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : http://cop.org.ua/ua/ukrainskyi-dosvid/zahalnoukrainskyi-
dosvid/yak-zrobiti-ukrajinski-mista-bezpechnimi. 
69. Який він – ідеальний шериф для Полтавщини[Електронний ресурс]. 
– Режим доступу :  https://gurt.org.ua/news/informator/44282/. 
70. Alkire S. A Conceptual Framework For Human Ssecurity. CRISE 
Working Paper [Електронний ресурс]. – Oxford: CRISE, 2003. – Режим доступу 
:  http://www.crise.ox.ac.uk/pubs/ workingpaper2. pdf. 
71. History Of Community Policing: [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу : https://www.everbridge.com/community-policing  
72. Human security now [Звіт Комісії з безпеки людини]. – New-York: The 
Commission on human security, 2003. – 113 p. 
73. Ledwith M. Community development : A critical approach / M. Ledwith, 
Jo Campling.  –  The Policy Press, 2005. – 196 p. 
74. New Dimensions of Human Security 1994 [Електронний ресурс]. – New 
York: Oxford University Press, 1994. – Режим доступу : https://read.un-
104 
 
ilibrary.org/economic-and-social-development/human-development-report-
1994_87e94501-en#page1. 
75. Bartle Ph. To be a mobilizer [Електронний ресурс] / Ph. Bartle . – Режим 
доступу :  http://cec.vcn.bc.ca/cmp/modules/mob-be.htm 
76. Report of Commission on Human Security «Human Security Now» 
[Електронний ресурс]. – New York: United Nations, 2003. – Режим доступу :  
https://reliefweb.int/sites/reliefweb.int/files/resources/91BAEEDBA50C6907C125
6D19006A9353-chs-security-may03.pdf 
77. Wilcox  D. The Guide to Effective Participation [Електронний ресурс] / 
Wilcox  D – Режим доступу :   www.partnership.org.uk/guide/.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
