Реформування пенсійної системи в Україні: проблеми та перспективи

Краснова, Єлизавета Сергіївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10031
Title:	Реформування пенсійної системи в Україні: проблеми та перспективи
Authors:	Григор, Олег Олександрович Краснова, Єлизавета Сергіївна
Keywords:	накопичувальна система;пенсійне забезпечення;пенсійна система;пенсійний фонд;солідарна система
Issue Date:	2019
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 108 сторінок, 23 таблиці, 23 рисунки, список використаних джерел з 64 найменувань, 3 додатки. Об’єктом дослідження є пенсійне забезпечення та пенсійні системи. Предмет дослідження — теоретичні та методичні підходи до формування ефективної системи пенсійного забезпечення. Метою кваліфікаційної роботи магістра є вивчення теоретичних та практичних аспектів пенсійного забезпечення, а також обґрунтуванні напрямів побудови ефективної пенсійної системи в Україні. За результатами дослідження сформульовані основні теоретичні та методологічні аспекти побудови ефективної системи пенсійного забезпечення, підходи та формування необхідних умов для розвитку 2-го та 3-го рівнів пенсійної системи в Україні. Одержані результати можуть бути використані для подальшого реформування пенсійного забезпечення в Україні.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10031
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Краснова Є..pdf Restricted Access		1.3 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
 до кваліфікаційної роботи 
магістра 
 
 
на тему: «Реформування пенсійної системи в Україні: проблеми 
та перспективи» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент (ка) 2 курсу, групи ПУА-018 
Спеціальності 281 Публічне управління та 
адміністрування  
                                                          ___________________Краснова Є.С.__________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _____Григор О.О._______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                     Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси 2019 року 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП……………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ У РОЗВИТКУ  
СУСПІЛЬСТВА……………………………………………………………. 8 
1.1   Передумови необхідності реформування пенсійних систем……… 8 
1.2  Підходи до формування ефективних пенсійних систем…………… 17 
1.3 Аналіз та основні характеристики моделей пенсійних систем…….. 29 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ РОЗВИТКУ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В  
УКРАЇНІ……………………………………………………………………. 40 
2.1 Історичні аспекти становлення пенсійної системи в Україні……….  40 
2.2 Аналіз сучасного стану пенсійної системи України………………… 49 
2.3 Аналіз ефективності реформування пенсійної системи в Україні….. 59 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННЯ  
ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ……………………………………. 70 
3.1 Перспективи розвитку другого рівня пенсійного забезпечення…….. 70 
3.2 Недержавне пенсійне забезпечення: перспективи впровадження в  
Україні……………………………………………………………………… 79 
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 97 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 101 
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 109 
  
 
 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
З 1990-х років у світі відбуваються радикальні зміни у сфері пенсійної 
політики. Часи монополії державних солідарних пенсій із визначеною 
виплатою минули. У більшості країн світу створено пенсійні системи, що 
значною мірою спираються на накопичувальні індивідуальні пенсійні плани, 
в яких розмір виплат залежить від вартості накопичених активів: це, зокрема, 
схеми з визначеним внеском. Причиною цього переходу на системи з 
визначеним внеском є прагнення урядів ослабити фіскальні наслідки старіння 
населення, а також їх упевненість у тому, що населення, яке старіє, потребує 
більшого різноманіття джерел доходу після виходу на пенсію. Україна не є 
виключенням і сьогодні знаходиться в процесі реформування пенсійної сфери 
і переходом на трьохрівневу пенсійну систему. Відповідно, значної 
актуальності набувають питання, пов’язані з підвищенням ефективності 
пенсійної системи. 
Дослідженнями питань пов’язаних з формуванням та підвищенням 
ефективності пенсійних систем займаються такі вітчизняні та зарубіжні 
науковці : І. Беринцева, Н. Волгін, А. Гільєрмо, Т. Дідковська, О. Жадан, М. 
Гончаренко, С. Закірова, І. Кірнос, О. Коваль, Т. Кравчук, Н. Мартиненко, О. 
Міндова, Г. Міщук, О. Шишкіна, Г. Назарова, Х. Агавардієва, Р. Хольцман, Р. 
Хінц, М. Папієв, М. Ріппа, Х. Рудольф, Р. Роча, В. Толуб’як, О. Чренявська, О. 
Горбунова, В. Яценко та інші. 
Більш глибокого вивчення на сьогодні потребують питання, пов’язані з 
подальшим розвитком пенсійної системи в Україні в контексті реформ, що 
відбуваються. 
Мета дослідження полягає у вивченні теоретичних та практичних 
аспектів пенсійного забезпечення, а також  обґрунтуванні напрямів побудови 
ефективної пенсійної системи в Україні. 
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
6 
 
− дослідження передумов реформування пенсійних систем; 
− вивчення підходів до формування ефективних пенсійних систем; 
− вивчення існуючих моделей пенсійних систем; 
− дослідження історичних аспектів становлення пенсійної системи в 
Україні; 
− аналіз сучасного стану пенсійної системи в Україні; 
− аналіз ефективності реформування пенсійної системи в Україні; 
− дослідження перспектив розвитку другого рівня пенсійного 
забезпечення в Україні; 
− дослідження перспектив впровадження недержавного пенсійного 
забезпечення в Україні. 
Об’єкт дослідження – пенсійне забезпечення та пенсійні системи. 
Предмет дослідження – теоретичні та методичні підходи до 
формування ефективної системи пенсійного забезпечення 
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці та методичні 
розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем пенсійного 
забезпечення. В процесі дослідження використовувалися наступні методи: 
аналізу, синтезу, моделювання, систематизації теоретичного матеріалу для 
визначення сутності пенсійного забезпечення та пенсійної системи, вивчення 
та узагальнення світового та вітчизняного досвіду щодо формування 
пенсійних систем. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в здійсненні 
комплексного дослідження підходів до побудови ефективної системи 
пенсійного забезпечення, оцінки стану розвитку пенсійної системи в Україні 
та можливостей її подальшого реформування. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальшого реформування 
пенсійного забезпечення в Україні. 
7 
 
Апробація дослідження. Краснова Є.С. Перспективи розвитку 
соціальної політики в Україні / Є.С. Краснова // Сучасні тенденції розвитку 
економіки та підприємництва: матеріали ІV Всеукраїнської студентської 
науково-практичної конференції : 18 квітня 2019 р. [Електронний ресурс] / від. 
ред. Р.В. Манн; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – 
Черкаси : ЧДТУ, 2019. – 129 с. – С. 101-106. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 108 сторінок. Список 
використаних джерел складається з 64 найменувань, 23 таблиці, 23 рисунків,  
3 додатків. 
 
 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
РОЛЬ І МІСЦЕ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА 
 
 
1.1   Передумови необхідності реформування пенсійних систем 
 
Однією з глобальних проблем, що викликають занепокоєння, є старіння 
населення, яке кількісно збільшує частку людей похилого віку у віковій 
структурі та збільшує середній вік населення. На погляд ООН, процес старіння 
населення зараз стає однією з найбільш важливих соціальних проблем століття 
[60]. 
Основними факторами старіння населення на сьогодні можна визначити 
такі як: зниження народжуваності, підвищення тривалості життя, скорочення 
смертності. 
Україна на сьогодні входить до країн з найвищими темпами скорочення 
населення за оцінкою ООН (табл. 1.1) 
Таблиця 1.1 – Країни з найвищими темпами скорочення населення 
Чисельність населення, 
Зміна чисельності 
№ Країна тис. осіб 
2015р. 2050р. тис. осіб % 
1. Болгарія 7 150 5 154 -1 996 -27,9 
2. Румунія 19 511 15 207 -4 304 -22,1 
3. Україна 44 824 35 117 -9 707 -21,7 
4. Молдова 4 069 3 243 -826 -20,3 
Боснія та 
5. Герцеговина 3 810 3 069 -741 -19,4 
6. Латвія 1 971 1 593 -378 -19,2 
7. Литва 2 878 2 375 -503 -17,5 
8. Сербія 8 851 7 331 -1 520 -17,2 
9. Хорватія 4 240 3 554 -686 -16,2 
10. Угорщина 9 855 8 318 -1 537 -15,6 
11. Японія 126 574 107 411 -19 163 -15,1 
12. Білорусь 9 496 8 125 -1 371 -14,4 
13. Польща 38 612 33 136 -5 476 -14,2 
14. Естонія 1 313 1 129 -184 -14,0 
15. Грузія 4 000 3 483 -517 -12,9 
Джерело: [64] 
9 
 
Крім цього Україна має сьогодні найнижчий рівень очікуваної 
тривалості життя при народженні в Європі (приблизно 70-71 роки). 
Зрозуміло, що підвищення рівня старіння людей негативно впливає на 
економічний розвиток країни, оскільки підвищується співвідношення 
працездатного населення та населення похилого віку, які потребують 
підтримки держави. Таким чином, сьогодні коефіцієнт потенційної підтримки 
людей похилого віку становить: 12,9 для країн Африки; 8,0 - для азіатських; 
7,6 - для країн Латинської Америки та Карибського басейну; 4,8 для країн 
Гвінеї та нижче 4,0 для країн Європи та Північної Америки. Найнижча частка 
працездатних та літніх людей характерна для Японії (на рівні 2,1) та кількох 
європейських країн, у яких вона не перевищує 3,0. Очікується, що до 2050 р. у 
7 азіатських, 24 європейських та 4 країнах Латинської Америки, це 
співвідношення не перевищить 2,0 [64]. 
В Україні спостерігається наступна тенденція до зміни вікової структури 
постійного населення (рис. 1.1)  
 
 
Рисунок 1.1 – Вікова структура постійного населення України у 1959-
2018 р., % 
Джерело: [58] 
10 
 
Як бачимо, з рисунку кількість людей віком від 60 років і вище в Україні 
має тенденцію до збільшення, натомість зменшення частки людей віком до 19 
років, що свідчить про прискорення тенденцій старіння в країні. 
Така ситуація означає неабияке збільшення фінансового тиску на 
системи охорони здоров’я та соціального захисту. Негативний влив старіння 
людей на економічний розвиток країни відбувається в зв’язку з тим, що 
виникає потреба у збільшенні державних витрат для забезпечення та 
підтримки літніх людей, а отже відволікання фінансових ресурсів з інших 
соціально-економічних сфер, які потребують розвитку. В таблиці 1.2 наведено 
державні витрати на соціальний захист, пенсії та інші допомоги для осіб 
похилого віку у 2015 році за регіонами. 
Таблиця 1.2 – Державні витрати на соціальний захист, пенсії та інші 
допомоги для осіб похилого віку у 2015 році (не пов’зані з охороною 
здоров’я), % ВВП 
Частка людей похилого віку у 
 Державні витрати (%) загальній чисельності населення 
(%) 
Світ загалом 3,3 10,8 
Західна Європа 11,1 18,8 
Центральна та Східна Європа 8,3 14,3 
Північна Америка 6,6 13,8 
Латинська Америка 4,6 7,6 
Близький Схід 3,3 5,0 
Азійсько-Тихоокеанський 
2,0 9,1 
регіон 
Африка 1,3 3,8 
Джерело: [56] 
 
Крім демографічних факторів на стан пенсійної системи значним чином 
впливає низка економічних чинників. Перш за все, це – циклічність економіки. 
Коли економіка знаходиться на стадії спаду, відповідно можуть виникати такі 
негативні явища, як безробіття, зниження заробітних плат, тобто зниження 
надходжень до пенсійного фонду, що в свою чергу, призводить до більшого 
навантаження на бюджет країни, оскільки пенсійні виплати можуть не 
знизитися, а навпаки, збільшитися. 
11 
 
Високий рівень безробіття також є значною  загрозою стану пенсійної 
системи, оскільки чим вище рівень безробіття, тим менше надходжень 
отримує пенсійна система. 
Ще однією загрозою ефективній пенсійній системі є низький рівень 
заробітної плати (цей вид загрози традиційно діє в Україні). Оскільки 
відрахування до пенсійного фонду здійснюється відповідно до рівня 
заробітної плати, то зрозуміло, що чим нижче доходи громадян, тим менше 
буть надходження до пенсійної системи і тим менш дієздатною ця система 
буде. 
Якщо в країні висока частка тіньової економіки, то ефективність 
пенсійної системи такої країни також знаходиться під загрозою. Виплата 
заробітної плати в «конвертах», незареєстровані працівники, приховування 
доходів суб’єктами господарювання – все це зменшує доходну частину 
пенсійного фонду, а в майбутньому створює загрозу людям, які працюють в 
тіньовому секторі, отримувати гідну пенсію. 
Пенсійна частина часто, особливо під час виборів, стає об’єктом 
«спекуляцій» і передвиборчих обіцянок. Що в свою чергу, впливає на вибір 
електорату. Хоча насправді реального реформування позитивним змін в 
пенсійній системі може і не відбутися (таку ситуацію ми маємо можливість 
спостерігати протягом довгих років в Україні). 
В свою чергу, пенсійна система може створювати загрози для безпеки 
держави.  Перш за все, соціальні загрози. Зрозуміло, що для країн, в яких 
рівень пенсійних виплат низький, виникає проблема бідності для людей 
похилого віку. 
Також при збільшенні людей пенсійного віку виникає потреба у 
збільшенні пенсійних виплат, що в свою чергу, при незмінних обсягах 
надходжень до пенсійного фонду, буде вимагати додаткових виплат з 
Державного бюджету.  
У здоровій економіці взаємозв’язок динаміки пенсій і розвитку 
виробництва товарів та послуг представляє собою замкнене коло (рис.1.2 ). 
12 
 
 Зростають пенсії 
 
 
Зростають обсяги Зростає сукупний 
внес ків до пенсійного внутрішній попит 
фонду 
 
 
 Зростають сукупний Зростають обсяги 
фонд оплати праці виробництва 
 
Рисунок 1.2 – Кругообіг динаміки пенсій і розвитку виробництва 
товарів та послуг 
Джерело: [23] 
В іншому разі виникає наступний взаємозв’язок (рис.1.3) 
 
 Не зростають пенсії 
 
Зменшується сукупний внутрішній попит 
 
 Зменшуються обсяги виробництва 
 
 Зменшується скупний фонд оплати праці 
 
Зменшують обсяги внесків до пенсійного фонду 
 
 
Зростають обсяги дотацій пенсійного фонду з 
 державного бюджету 
 
Зростає дефіцит держбюджету 
 
 
Зростає обсяг державного боргу 
 
 Загроза економічній безпеці 
Рисунок 1.3 – Взаємозв’язок динаміки пенсій та загрози економічній 
безпеці [23] 
13 
 
Отже, пенсійна система одночасно знаходиться під впливом певних 
негативних факторів, а також може створювати певні загрози для безпеки 
держави (рис. 1.4). 
 
Загр ози для пенсійної Загрози для безпеки 
системи: держави: 
екон омічні; Пенсійна економічні; 
демографічні; система соціальні; 
полі тичні політичні 
  
 
Рисунок 1.4 – Ризики та загрози пенсійної системи: взаємозв’язок 
категорій 
Джерело: [23] 
 
З метою запобігання описаних вище ризиків, нагальною потребою будь-
якого уряду є пошуку шляхів удосконалення пенсійних систем практично в 
усіх країнах світу.  
В доповіді Світового банку «Перевернута піраміда: пенсійні системи, щο 
стοять перед демοграфічними викликами в Єврοпі та Центральній Αзії» 
стверджується, що системи пенсійного забезпечення країн, що розвиваються, 
функціонують на межах своїх можливостей, і ситуація погіршується через 
старіння населення та скорочення робочої сили [62]. 
Таблиця 1.3 – Кластери національних пенсійних систем 
Кластер Країни Характеристика  
1-й кластер: «Щедрі Бельгія, Кіпр, Середня тривалість періоду пенсійних 
витратники з Франція, Греція, виплат від 20 до 23 років.  
високим рівнем Італія, Люксембург, Середній розмір пенсійних виплат – 
доходів» (High- Мальта, Словенія, 50% і вище ВВП на душу населення  
Income Generous Іспанія, Швейцарія Складна демографічна ситуація 
Spenders) 
2-й кластер: Австрія, Данія, Середня тривалість періоду пенсійних 
«Помірні витратники Фінляндія, Німеччина, виплат від 18 до 2о років.  
з високим рівнем Ісландія, Ірландія, Середній розмір пенсійних виплат – 
доходів» (High- Нідерланди, Норвегія, 50% ВВП на душу населення  
Income Moderate Португалія, Швеція та Збереження чисельності за рахунок 
Spenders) Велика Британія імміграції 
 
14 
 
Продовження таблиці 1.3 
Кластер Країни Характеристика  
3-й кластер: «Країни Албанія, Вірменія, Середня тривалість періоду пенсійних 
перехідного типу з Білорусь, Болгарія, виплат від 14 до 19 років.  
низьким рівнем Хорватія, Чехія, Середній розмір пенсійних виплат – 
витрат» (Lower- Естонія, Угорщина, 35%  
Spending Transition Грузія, Латвія, Литва, Складна демографічна ситуація 
Countries) Молдова, Польща,  
Румунія, Росія та  
Словаччина 
4-й кластер: «Країни Боснія та Середня тривалість періоду пенсійних 
перехідного типу з Герцеговина, виплат від 14 до 17 років 
високим рівнем Македонія, Середній розмір пенсійних виплат – 
витрат» (High- Чорногорія, Сербія, 10% 
Spending Transition Україна Дуже складна демографічна ситуація 
Countries)  
 
5-й кластер: «Молоді Азербайджан, Високі пенсійні витрати 
країни» (Young Казахстан, Косово, Чисельність людей похилого віку не 
Countries) Киргизстан, значна 
Таджикистан,  
Туреччина, 
Туркменістан, 
Узбекистан 
Джерело: розроблено автором на основі [62] 
 
Як бачимо, Україна відноситься до 4-го типу кластеру, що свідчить про 
нагальну необхідність реформування пенсійної системи країни. На думку 
Світового банку, якщо не вживати дій з пенсійного реформування сьогодні, то 
ймовірно виникне соціальна несправедливість стосовно наступних поколінь, 
яких у майбутньому може очікувати скорочення відносних розмірів пенсій, до 
того ж бідні верстви населення постраждають від цього сильніше, ніж багаті 
[4]. 
В таблиці 1.4 наведено ключові виклики та пріоритетні заходи 
глобальної систем пенсійного забезпечення, представлені в доповіді 
Всесвітнього економічного форуму. 
 
 
 
15 
 
Таблиця 1.4 –  Ключові виклики та пріоритетні заходи глобальної 
системи пенсійного забезпечення 
Ключові виклики глобальної системи Пріоритетні заходи державної політики для 
пенсійного забезпечення реагування на виклики 
Збільшення тривалості життя та Підвищення пенсійного віку відповідно до 
зниження народжуваності очікуваної тривалості життя 
До 2050р. у світі: Для країн, де очікувана тривалість життя 
• чисельність населення старше 65 років майбутніх поколінь у 2050р. перевищуватиме 
збільшиться з нинішніх 600 млн. до 2,1 100 років, – США, Велика Британія, Канада 
млрд.осіб; та 
• на одного пенсіонера припадатиме 4 Японія, – нормою на той час має стати вихід 
найманих працівника, тоді як сьогодні – на пенсію громадян не раніше досягнення 
8. ними 70 років. 
Ускладненість доступу до системи Забезпечення легкого доступу для всіх до 
пенсійного забезпечення системи пенсійних заощаджень 
На сьогодні у світі: У Великій Британії з 2019р. для кожного 
• понад 50% працівників зайнято у найманого працівника 8% його заробітку 
неформальному секторі; буде автоматично відраховуватися до 
• 48% населення пенсійного віку не пенсійних накопичень на персональному 
одержують пенсію. обліковому записі, що дозволить залучити до 
пенсійної системи найманих працівників 
віком 22-29 років, а також працівників з 
низькими доходами. Очікується, що її 
реалізація дозволить щороку залучати 
близько $2,5 млрд. додаткових пенсійних 
надходжень. 
Низькі темпи довгострокового Активізація інвестиційної та інноваційної 
зростання економіки політики 
• постійна норма віддачі інвестицій Посилення державного стимулювання для 
складає приблизно 3-5% для акцій та 1- розвитку інвестиційного середовища та 
3% для облігацій, що нижче новітніх технологій. Підтримка 
історичного середнього рівня; інвестиційного попиту, збереження діючих та 
• віддача від інвестицій не відповідає пошук нових факторів довгострокового 
прогнозним показникам прибутку та макроекономічного зростання 
персональним очікуванням; 
• високі витрати обмежують зростання 
інвестицій 
Недостатній рівень заощаджень Агрегування та стандартизація 
персональних даних щодо пенсійного 
забезпечення 
• внески до пенсійних планів у США, як Це дозволить надавати громадянам більш 
правило, є значно нижчими за повне уявлення про їх фінансове становище. 
встановлений рівень 10-15%;  
• рівень заощаджень не відповідає 
очікуванням людей щодо пенсійних 
виплат, що ставить під загрозу довіру 
до всієї пенсійної системи країни. 
 
 
16 
 
Продовження таблиці 1.4 
Ключові виклики глобальної системи Пріоритетні заходи державної політики для 
пенсійного забезпечення реагування на виклики 
Високий ступінь особистої Забезпечення чіткої взаємодії усіх 
відповідальності під час управління складових національної системи 
пенсійними внесками пенсійного забезпечення та надання 
соціальних пільг 
• пенсійні плани із встановленими Це дозволить людям точно зрозуміти, який 
внесками (індивідуально керовані) рівень пенсійного доходу вони можуть 
складають понад 50% усіх пенсійних очікувати від уряду та від обов’язкових 
активів; професійних пенсійних систем та чи потрібно 
• фізичні особи змушені виступати для їм накопичувати власні індивідуальні 
себе самих у ролі інвестиційних пенсійні заощадження, щоб «поповнити» 
керуючих, актуаріїв і страховиків. дохід, отриманий національними пенсійними 
системами 
Низький рівень обізнаності з Підтримка зусиль з підвищення фінансової 
фінансових питань грамотності населення, особливо серед 
школярів та соціально уразливих груп 
населення 
• фінансова грамотність набуває дедалі Підтримка фінансової грамотності повинна 
більшого значення, ураховуючи забезпечуватися протягом усього трудового 
поширення тенденції уявлень щодо життя людини, щоб усвідомлювати 
«самокерівної» природи пенсій. важливість створення пенсійних заощаджень 
Джерело: [56] 
 
Таким чином, ΜΒF відзначає величезний масштаб викликів, з якими 
стикаються уряди внаслідок зростання витрат, які виникають зі старінням 
населення, та необхідність використання комплексного підходу до державної 
політики для зменшення державних витрат. Цей підхід може включати: 
− реформування прав на отримання соціальних виплат, що може 
призвести до прямих заощаджень на витратах на пенсію та охорону здоров’я; 
− заходи, які впливають на демографічні показники, такі як імміграція 
та ринки праці, що дозволить збільшити частку працездатного населення; 
− заходи з удосконалення податкової системи та підвищення 
ефективності державних витрат, що, в свою чергу, призведе до компенсації 
заощаджень в інших частинах державного бюджету. 
Саме такий підхід до державної політики, тобто здійснення заходів 
одночасно для всіх трьох рекомендованих векторів дій, є запорукою 
успішного вирішення найактуальніших бюджетних проблем. Слід мати на 
17 
 
увазі, що такі реформи потребуватимуть часу, ресурсів та інституційних змін, 
і їх очікуваний ефект відбуватиметься із значною затримкою часу, що 
триватиме від кількох років до кількох десятиліть. Отже, одним із важливих  
елементів урядових реформ, орієнтованих на вирішення демографічних 
проблем старіння, повинно стати розуміння та підтримка з боку суспільства. 
 
1.2  Підходи до формування ефективних пенсійних систем 
 
Вивчення досліджень науковців щодо поняття пенсійної системи та 
пенсійного забезпечення дозволило виділити такі основні визначення даних 
категорій (табл. 1.5) 
Таблиця 1.5 – Визначення понять «пенсійна система» та «пенсійне 
забезпечення» 
Автор Визначення 
М.  Ріппа Пенсійна система за своєю структурою та внутрішнім змістом є 
досить складним і специфічним комплексом економічних 
відносин та фінансових механізмів, за допомогою яких 
здійснюється формування і використання пенсійних фондів і 
створюються певні умови для пенсійного забезпечення 
відповідних категорій населення» [47] 
М. Папієва Пенсійна система за своєю структурою та змістом є складним 
комплексом інститутів, відносин і механізмів, за допомогою яких 
здійснюється формування пенсійних фондів і створюються 
відповідні умови для пенсійного забезпечення непрацездатного 
населення» [38, с. 7-8]. 
Н. Волгін Пенсійна система - це сукупність правових, економічних і 
організаційних інститутів і норм, які мають за мету надання 
матеріального забезпечення у вигляді пенсій громадянам при 
досягненні ними встановленого законодавством віку, настанні 
інвалідності, втраті годувальника і з інших підстав, визначених 
законодавством  [3] 
В. Куценко Пенсійна система - складова частина державного соціального 
забезпечення, механізм, покликаний забезпечити ефективне 
функціонування одного з секторів соціальної сфери суспільства 
І. Беринцева Пенсійне забезпечення - система соціально-політичних та 
економічних відносин у межах проведеної державою соціальної 
політики, що забезпечує соціальний захист громадян, які не 
мають можливості продовжувати свою трудову діяльність [1]  
 
 
18 
 
Продовження таблиці 1.5 
Автор Визначення 
Т. Дідковська Пенсійне забезпечення - це встановлений державою вид 
матеріального забезпечення громадян у вигляді пенсій та 
соціальних послуг, який надається із настанням пенсійного віку зп 
досягненням трудового стажу або у зв’язку з втратою 
працездатності чи втратою годувальника за рахунок коштів 
Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та 
Державного бюджету [7] 
Т. Кравчук Пенсійне забезпечення – це форма матеріального забезпечення 
фізичних осіб – суб’єктів як загальнообов’язкового державного 
пенсійного страхування, так і недержавного пенсійного 
забезпечення у вигляді пенсій та соціальних послуг, які 
формуються за рахунок страхових внесків, що сплачуються за 
кошт юридичних та/або фізичних осіб, державного й місцевого 
бюджетів, цільових фондів, та акумулюються на банківських 
рахунках Пенсійного і Накопичувального фондів, недержавних 
пенсійних фондів, банківських установ [25] 
Закон України «Про Пенсійні виплати – грошові виплати в системі 
загальнообов’язкове загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що 
державне пенсійне здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової 
страхування» виплати» [14] 
 
Отже, як бачимо з наведених вище визначень пенсійна система 
розглядається як комплексна система, частина соціального захисту населення, 
яка складається з правових, інституційних, організаційних та економічних 
елементів, взаємопов’язане функціонування, яких покликане вирішувати 
проблеми людей, які з тих чи інших причин втратили працездатність, шляхом 
матеріального забезпечення.  
Зрозуміло, що найбільша частка населення, яка підлягає ризику втрати 
працездатності, а отже і отримання постійного доходу є люди літнього віку. 
Для переважної більшості людей похилого віку лише ефективні пенсійні 
системи є основою принаймні базового гарантованого доходу [56]. 
Спеціалісти Світового банку зазначають, що до чотирьох основних цілей 
пенсійної системи незалежно від їх побудови, необхідно віднести наступні:  
1. З погляду окремого індивідуума: вирівнювання споживання 
протягом усього життєвого циклу; страхування від ризику невизначеної 
тривалості життя. 
19 
 
2. З погляду держави: скорочення бідності людей похилого віку; 
перерозподіл доходів «від багатих до бідних» [23]. 
На думку Світового банку, пенсійні системи повинні забезпечувати 
достатні, доступні за витратами, сталі та надійні пенсійні виплати. 
«Достатній» означає як абсолютний (запобігання бідності серед людей 
похилого віку), так і відносний (достатньою мірою замінює дохід за все життя) 
пенсійний дохід, що надається пенсійною системою. Тобто, метою будь-якої 
пенсійної системи повинно бути забезпечення того, щоб кожен, незалежно від 
рівня чи виду економічної діяльності, міг уникнути надзвичайної бідності в 
старості. «Доступні за витратами» стосується фінансових можливостей 
окремих громадян та суспільства. Досвід свідчить, що обов’язкові ставки 
відрахувань, які перевищують 20% будуть збитковими для країн з середнім та 
високим рівнем доходів, а для країн з нерозвинутою економікою межа може 
бути навіть на рівні 10%. «Сталість» означає фінансову стабільність пенсійної 
програми на даному етапі та в майбутньому. Тобто, програма повинна бути 
побудована таким чином, щоб фінансова ситуація не вимагала в подальшому 
неочікуваного збільшення суми внесків або скорочення пенсій. «Надійність» 
пов’язана із здатністю системи витримувати кризові ситуації та зберігати при 
цьому життєздатність [34]. 
Інша важлива мета обов’язкового пенсійного забезпечення (та його 
реформи) – досягти результатів розвитку або шляхом мінімізації негативних 
наслідків, таких як вплив на ринки праці або макроекономічну (не) 
стабільність, властиву незбалансованим системам, або шляхом використання 
позитивного ефекту, насамперед за рахунок збільшення національних 
заощаджень та розвитку фінансових ринків. Пенсійні програми мають великий 
вплив на рівень та зростання виробництва та ресурсів, що розподіляються. 
Таким чином, мета створення економічних результатів відіграє важливу роль, 
оскільки весь дохід від виходу на пенсію, як накопичений, так і 
ненакопичений, по суті фінансується з виробництва певної країни [34]. 
20 
 
Ідеальною є ситуація, коли приватні чи державні пенсійні системи 
забезпечують гарантований дохід для всіх людей похилого віку, дозволяючи 
їм забезпечити рівень життя вище соціального прийнятного мінімуму. Але 
біля 80% світового населення реально не захищені від ризиків, пов’язаних зі 
здоров’ям та матеріальним забезпеченням старості [35, с.14-16]. 
У 2012 році Міжнародна організація праці розробила та затвердила 
Двовимірну стратегію розширення соціального забезпечення, яка 
безпосередньо стосується пенсійного забезпечення та включає такі елементи: 
− горизонтальний вимір: встановлення та підтримка мінімального 
рівня соціального захисту як невід’ємного елемента національних систем 
соціального забезпечення; 
− вертикальний вимір: реалізація стратегій розширення соціального 
захисту, які впроваджують підвищення рівнів соціального захисту якомога 
більшої кількості людей на основі норма МОП в цій галузі [52, с.1-9]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
Добровільне страхування 
 
 
 
 
Виплати соціального забезпечення на 
 
гарантованому рівні 
 
 
 
 Базовий рівень соціального забезпечення 
  Доступ до основних медичних послуг та мінімальний дохід для 
 усіх 
 
Доходи фізичних осіб/домогосподарств 
 
Рисунок 1.5 – Сходи соціального забезпечення 
Джерело: [63] 
Рівень захисту 
21 
 
Отже, відповідно до наведених сходів соціального забезпечення в 
контексті пенсійного забезпечення, держава повинна гарантувати його 
мінімальний рівень не залежно від рівня доходів особи. Як правило, це 
відбувається в межах солідарної пенсійної системи. Якщо ж громадяни хочуть 
досягти більш високого рівня пенсійних виплат, то вони повинні стати 
активними учасниками цього процесу шляхом добровільного пенсійного 
страхування (накопичувальна модель пенсійного забезпечення). 
Зрозуміло, що побудувати ідеальну пенсійну модель неможливо, 
оскільки, як зазначалося вище існує велика кількість факторів, які впливають 
на її функціонування. Але МОП висуває основні вимоги до пенсійної системи, 
які включені до стандартів соціального забезпечення (рис. 1.6) 
 
Основні вимоги до пенсійних систем 
 
 Загальне охоплення 
 
Допомога як право 
 
 Рівність і справедливість 
 
Захист від бідності 
 
Заміщення втрачених доходів 
 
 Колективна актуарна еквівалентність внесків і рівня 
пенсій 
 
 Гарантії мінімальної прибутковості накопичень 
 
Стале фінансування та фінансова відповідальність 
 
 Узгоджена та послідовна політика 
 
Відповідальність держави 
 
Рисунок 1.6 – Основні вимоги до пенсійної системи МОП 
22 
 
Джерело: розроблено автором з використанням [50, с. 119] 
Принцип загального охоплення означає, що кожна людина має право на 
забезпечену старість в рамках пенсійних систем, які надають всім без винятку 
особам як мінімум базовий рівень захисту доходів у старості. Також кожна 
людина має право на захист доходу в зв’язку з втратою годувальника або 
інвалідність. Наступний принцип означає, що право на допомогу повинно 
мати точне юридичне визначення. Крім цього, необхідно повністю виключити 
дискримінацію за різними ознаками, тобто умови щодо отримання пенсійної 
допомоги повинні бути однаковими для усіх. Пенсійні системи повинні 
захищати від бідності, тобто надавати мінімальні гарантії. Допомога, яка 
розраховується залежно від рівня заробітку, повинна забезпечувати рівень 
заміщення хоча б людям із заробітком нижче середнього рівня. До того ж, 
розміри допомоги для всіх платників внесків повинні адекватно відображати 
загальний обсяг сплачених внесків до пенсійної системи. Держава повинна 
захищати внески, сплачені в накопичувальних програмах, для того, щоб 
гарантувати мінімальну прибутковість накопичень. Програми повинні 
фінансуватися так, щоб не було сумнівів  в їх тривалій життєздатності 
(пенсійні програми не повинні фінансуватися за рахунок інших соціальних 
виплат). Отже, пенсійна політика повинні стати частиною єдиної і узгодженої 
політики в сфері соціального забезпечення, а держава повинна залишатися 
головним гарантом права на забезпечену старість [50, с. 119]. 
Міжнародні організації розробили низку індексів, які допомагають 
оцінити рівень стану світових пенсійних систем і допомагає розробити 
напрями покращення рівня та якості життя людей похилого віку. 
Одним із індексів, що використовується з цією метою, є Global AgeWatch 
Index. Оцінка здійснюється за 13 індикаторами, об’єднаними в 4 основних 
групи: матеріальна забезпеченість, стан здоров’я, сприятливе середовище та 
зайнятість і освіти (табл. 1.6). Зазначені групи показників були вибрані тому, 
що вони були визначені літніми людьми і політиками як ключові складові 
добробуту людей похилого віку. По кожній групі країн виставляється оцінка в 
23 
 
балах - від 1 до 100 (з використанням десятих часток). Чим більше балів, тим 
більш високо оцінюється країна в даній області. Загальний Індекс 
розраховується як середнє геометричне чотирьох областей і показує таким 
чином, наскільки близька та чи інша країна до ідеального значення [46]. 
Таблиця 1.6 – Індикатори розрахунку Global AgeWatch Index 
Група індикаторів Індикатори 
Матеріальна Рівень охоплення пенсійним доходом (частка населення старше 65 
забезпеченість років, які мають пенсійне забезпечення) 
Рівень бідності серед людей похилого віку (частка населення 
старше 60 років, які живуть у сім’ях з еквівалентним доходом 
нижче національного порога бідності) 
Рівень відносного добробуту людей похилого віку (відношення 
величин середнього доходу або споживання населення старше 60 
років та середнього доходу бо споживання решти населення) 
Обсяг ВНП на душу населення 
Стан здоров’я Очікувана тривалість життя після 60 років 
Очікувана тривалість здорового життя після 60 років 
Рівень відносно психологічного благополуччя (відношення 
чисельності осіб старше 50 років та осіб від 35-49 років, які 
відчувають, що їх життя має сенс) 
Сприятливе Соціальні зв’язки  (відсоток осіб старше 50 років, які мають до кого 
соціальне звернутися в разі кризової ситуації) 
середовище Фізична безпека (відсоток осіб старше 50 років, які відчувають себе 
у безпеці, гуляючи вночі в місці свого проживання 
Громадянські свободи (відсоток осіб старше 50 років, які 
задоволені ступенем свободи вибору в країні) 
Доступ до послуг громадського транспорту (відсоток людей старше 
50 років, які задоволені роботою громадського транспорту в своїй 
громаді) 
Освіта та Залученість людей віком 55-64 року до ринку праці 
зайнятість Рівень освіти людей похилого віку (частка населення старше 60 
років, які мають середню або вищу освіту) 
Джерело: розроблено на основі [61] 
 
В 2015 році було проведе дослідження за наведеною методологією. 
Результати дослідження наведено в додатку А. Найвищі позиці в даному 
рейтингу займають такі країни, як: Швейцарія (90,1), Норвегія (89,3), Швеція 
(84,4), Німеччина (84,3), Канада (84), Нідерланди (83), Ісландія (81,8), Японія 
(80,8), США (79,3), Великобританія (79,2) [61]. 
24 
 
Україна займає 73 місце серед 96 країн і має оцінку 37 балів, що свідчить 
про низький рівень життя та добробуту населення людей похилого віку в 
Україні. 
Австралійський центр фінансових досліджень та глобальна компанія 
Mercer розробили так званий Global Pension Index (Глобальний пенсійний 
індекс), який допомагає оцінити стійкість та якість національних пенсійних 
систем. Індекс розраховується для 30 країн (переважна більшість цих країн, 22 
з 34, входять до списку ОЕСР як найбільш розвинені економіки світу. Україна 
не включена до переліку) шляхом оцінки пенсійних систем за 18 індикаторами 
(табл. 1.7).  
Таблиця 1.7 – Індикатори Глобального пенсійного індексу 
Субіндекс Вага Індикатори 
– Виплати  
– Дизайн системи  
– Заощадження  
Адекватність 40% 
– Податкова підтримка  
– Володіння житлом  
– Активи зростання 
– Пенсійне покриття  
– Загальні активи  
– Внески  
Стійкість 35% 
– Демографія  
– Державний борг  
– Економічне зростання 
– Регулювання  
– Управління  
Цілісність 25% – Захист  
– Комунікація  
– Витрати 
Джерело: [22] 
 
Чотири тематичні індекси охоплюють ключові аспекти добробуту при 
виході на пенсію: матеріальні засоби для комфортного життя на пенсії; доступ 
до якісних фінансових послуг, що допомагає зберегти цінність заощаджень і 
максимізувати прибуток; доступ до якісних медичних послуг; і чиста і 
безпечне середовище. Субіндекси дають уявлення про те, які конкретні 
25 
 
характеристики сприяють поліпшенню або погіршенню становища кожної 
країни [59]. 
Критерій адекватності має найвище значення - 40% - при визначенні 
загального пенсійного індексу країни. Критерій стійкості - 35% - передбачає 
показники, що впливають на довгострокову стійкість пенсійних систем. До 
них належать: охоплення та економічне значення приватних пенсійних 
систем, ставки внесків, демографічні показники - тривалість життя на пенсії, 
економічна активність літнього населення - 55-64 роки, поточний рівень 
державного боргу та реальне економічне зростання. Критерій цілісності - 25% 
- враховує компоненти пенсійної системи: регулювання та адміністрування, 
захист та зв’язок з учасниками, операційні витрати на пенсійні послуги. 
Приватні пенсії є критично важливими і повинні бути обов’язковим 
компонентом багаторівневої та безпечної пенсійної системи [58]. 
Дослідники зазначають, що ідеальної моделі пенсійного забезпечення 
не існує, яка б підходила для усіх країн. Але усі системи повинні мати спільні 
цілі, на які і треба орієнтуватися при побудові та удосконаленні пенсійної 
системи (рис 1.7) [61]. 
 
Спільні цілі пенсійних систем 
 
А декватність Стійкість Цілісність 
 
Мінімал ьна пенсія  Хоча б 70% населення Сильний пруденційний 
гарантується бідним, працездатного віку повинні регулятор, який контролює 
станови ть прийнятний бути учасниками приватні пенсійні плани 
відсоток середньої недержавних програм Регулярне інформування 
зарплат и в економіці Активи пенсійних фондів учасників щодо 
Чистий коефіцієнт повинні складати більше прогнозованого пенсійного 
заміщен ня хоча б 65% 100% ВВП для доходу, витрат та надання 
зарплати для працівника з фінансування майбутніх регулярних звітів 
середнім  доходом пенсійних зобов’язань Чіткі вимоги щодо 
Хоча б 60% накопичених Щонайменше 70% осіб фінансування схем з 
пенсійн их коштів віком від 55 до 64 років визначеними внесками  та 
виплачуються як регулярні повинні бути економічно визначеними виплатами 
доходи   активними 
Рисунок 1.7 – Спільні цілі пенсійних реформ 
Джерело: [61] 
26 
 
Залежно від показників індексу кожній країні присвоюється категорія, 
яка характеризує стійкість пенсійної системи (табл. 1.8) 
 
Таблиця 1.8 – Класифікація стійкості пенсійних систем в Глобальному 
пенсійному індексі 
Клас Розмір індексу Опис 
А >80 Першокласна надійна система пенсійного 
забезпечення, яка забезпечує хороші виплати, є 
стійкою і має високий рівень цілісності 
В+ 75-80 Система, яка має надійну структуру, багато 
В 65-75 хороших рис, але існують певні В 65-75 сфери для 
вдосконалення, що відрізняє її від системи A 
С+ 60-65 Система, яка має деякі хороші риси, але також має 
C 50-60 серйозні ризики та/або недоліки, які потрібно 
усунути. Без цих поліпшень можна поставити під 
сумнів її ефективність та/або довгострокову 
стійкість 
D 35-50 Система, яка має деякі бажані риси, але також має 
основні недоліки та/або упущення, які потребують 
вирішення. Без цих поліпшень його ефективність 
та стійкість викликають сумніви 
Е <35 Слабка система, яка може бути на ранніх стадіях 
розвитку або відсутня 
Джерело: [22] 
За результатами дослідження було проведено ранжування країн за 
наведеними вище критеріями (табл. 1.9) 
Таблиця 1.9 – Глобальний пенсійний індекс у 2018 році 
Клас Розмір індексу Опис 
А >80 Нідерланди (80,3), Данія (80,2) 
В+ 75-80 - 
В 65-75 Фінляндія (74,5), Австралія (72,6), Швеція (72,5), 
Норвегія (71,5), Сінгапур (70,4), Чилі (69,3), Нова 
Зеландія (68,5), Канада (68,0), Швейцарія (67,6), 
Німеччина (66,8), Ірландія (66,8)  
С+ 60-65 Колумбія (62,6), Великобританія (62,5), Перу 
(62,4), Франція (60,7) 
C 50-60 Саудівська Аравія (58,9), США (58,8), Малайзія 
(58,5), Бразилія (56,5), Гонконг (56,0), Іспанія 
(54,4), Індонезія (53,1), Італія (52,8), Південна 
Африка (52,7) 
D 35-50 Японія (48,2), Корея (47,3), Китай (46,2), Мексика 
(45,3), Індія (44,6), Аргентина (39,2) 
Е <35 - 
Джерело: [61] 
27 
 
Як бачимо найбільш ефективна пенсійна система існує в Нідерландах та 
Данії. 
Автори Глобального пенсійного індексу наголошують на важливості 
досягнення правильного балансу між адекватністю та фінансовою стійкістю 
для створення сучасної пенсійної системи світового класу [22]. 
Треба зазначити, що розвинуті країни беруть участь у подібного роду 
дослідженнях, як міжнародного масштабу так і регіонального. В деяких 
країнах розробляються специфічні індикатори, які дозволяють оцінити стан 
ситуації в тій чи іншій сфері, пов’язаний з питанням пенсійного забезпечення 
або рівнем життя людей похилого віку. Наприклад: Індекс «Кращі міста для 
успішного старіння» (США), Національний індекс старіння (Австралія) [22]. 
Вибрані міжнародні індекси старіння наведено в таблиці 1.10. 
Таблиця 1.10 – Міжнародні індекси старіння 
Назва індексу Охоплення Характеристика 
Глобальні 
Global AgeWatch Index 96 країн світу, у т. ч. Україна Оцінка якості життя ОПВ 
та ефективності державної 
політики старіння 
Global Age Preparedness 20 країн Прогрес країн у 
Index підготовці до старіння 
Hartford Index of Ageing 18 країн ОЕСР Благополуччя ОПВ та 
Societies успіх країн у адаптації до 
старіння 
PWC Golden Age Index 35 країн ОЕСР Стан продуктивного 
старіння: рівень участі 
ОПВ у ринку прац 
Natixis Global Retirement 43 країни (ОЕСР та БРІК) Оцінка фінансової 
Index забезпеченості та 
захищеності пенсіонерів 
Melbourne Mercer Global 30 країн Стійкість пенсійних 
Pension Index систем країн світу 
Aegon Retirement Readiness 15 країн Готовність до пенсії – 
Index рівень пенсійної 
обізнаності та поведінка 
заощаджень 
Регіональні 
Active Ageing Index 28 країн ЄС Благополуччя ОПВ та 
можливості для активного 
старіння 
 
 
28 
 
Продовження таблиці 1.10 
Назва індексу Охоплення Характеристика 
Національні 
Older Americans: Key США Оцінка благополуччя 
Indicators of Successful ОПВ 
Ageing 
Best Cities for Successful США Рейтинг міст, комфортних 
Aging для старіння 
Senior Sentiment Index Австралія Благополуччя осіб 50+ та 
прогноз на 5 років 
Джерело: [22] 
Треба зазначити, що в Україні на сьогодні такі дослідження не 
проводяться і вона бере тільки участь у дослідження такого глобального 
індексу як Global AgeWatch Index. А як показує досвід розвинутих країн, 
розрахунок подібних індексів може стати важливою інформацію щодо 
напрямів удосконалення елементів існуючої пенсійної системи. Отже, 
вважаємо за потрібне Державній службі статистики України з іншими 
дослідницькими організаціями, в тому числі на основні зарубіжного досвіду, 
розробити комплексний показник і відповідну методику дослідження з метою 
моніторингу стану пенсійної системи в Україні. 
З метою забезпечення загальних цілей пенсійних реформ Світовий Банк  
пропонує впроваджувати багатокомпонентні системи, зокрема 
трикомпонентні моделі (рис. 1.8).  
  
Обов’язковий рівень, Мета: перерозподіл + страхування 
упра вляється державою Форма: Виплати, засновані на перевірці 
нужденності, мінімальні пенсійні гарантії або 
 однакові універсальні виплати 
Фінансування: податки 
 
Мета: накопичення + страхування 
Обов’ язковий рівень, Форма: індивідуальні накопичувальні програми 
управляється або професійні пенсійні програми 
 
приватними компаніями Фінансування: регульована, повністю 
 накопичувальна 
Мета: накопичення + страхування 
 
Форма: індивідуальні накопичувальні програми 
Добровільний рівень  
 або професійні пенсійні програми 
Фінансування: повністю накопичувальна 
 
Рисунок 1.8 – Трикомпонента модель пенсійної системи за типологією 
Світового банку 
29 
 
Зрозуміло, що поєднання  цих елементів буде різне для різних країн з 
огляду на різні фактори: загальний економічний стан країни, стратегічні цілі 
країни, рівні доходів населення, стан податкової системи тощо. Треба 
зазначити, що Україна пішла по шляху створення саме трикомпонентної 
моделі пенсійного забезпечення. 
 
1.3 Аналіз та основні характеристики моделей пенсійних систем 
 
Як зазначалося вище, пенсійна система розглядається як комплексна 
система, частина соціального захисту населення, яка складається з правових, 
інституційних, організаційних та економічних елементів, взаємопов’язане 
функціонування, яких покликане вирішувати проблеми людей, які з тих чи 
інших причин втратили працездатність, шляхом матеріального забезпечення. 
Отже, модель пенсійної системи буде залежати саме від поєднання та ступеня 
розвитку зазначених компонентів. 
Моделі пенсійних систем можна класифікувати за різними 
класифікаційними ознаками. В першу чергу, виділяють дві основні моделі: 
універсальна і страхова (табл. 1.11). 
Погоджуємося з автором, що на сьогодні в світі не існує жодної 
класичної моделі пенсійної системи. 
За особливостями формування фінансових ресурсів розрізняють: 
1) солідарні системи пенсійного забезпечення, коли працівники та 
роботодавці здійснюють трансферти між поколіннями, тобто формують 
фінансові ресурси для фінансування пенсій; 
2) капіталізовані (накопичувальні) — ґрунтуються на накопиченні 
працівником фінансових ресурсів на особовому рахунку упродовж трудової 
діяльності та передбачають обов’язковість ринків капіталу, через які 
здійснюються тимчасові трансферти. Розмір пенсії залежить від накопиченої 
грошової суми протягом трудової діяльності [54]. 
 
30 
 
Таблиця 1.11 – Характеристики пенсійних систем по моделям Бісмарка 
та Беверіджа 
Страхова модель О. Бісмарка Універсальна модель В. Беверіджа 
(континентальна) (англосаксонська) 
Соціальне страхування Двох-, трьохрівнева система соціального 
страхування та державних гарантій 
Обов’язкове Добровільне Гарантований Додаткове 
соціальне пенсійне додаткове пенсійне розмір пенсії, професійне 
страхування: страхування орієнтований на пенсійне 
– основна мета – працівників прожитковий страхування:  
заміщення підприємств, що має мінімум обов’язкове 
заробітної плати на на меті підвищення професійне 
60-70 % її величини; розміру пенсії і страхування; 
– паритетні умови закріплення на цій факультативно-
страхового підставі обов’язкове 
навантаження або кваліфікованих професійне 
значна участь працівників страхування 
застрахованої особи 
у фінансуванні 
системи 
Коефіцієнт Коефіцієнт Коефіцієнт Коефіцієнт 
заміщення 60-70 % заміщення 10-20 % заміщення 18-20 % заміщення 35-45 % 
Необхідні умови Необхідні умови Необхідні умови функціонування: 
функціонування: функціонування: – висока питома вага заробітної плати в 
– ефективне – наявність згоди ВВП (55% ВВП) 
регулювання роботодавця – державна безкоштовна охорона здоров’я; 
заробітної плати – закріплення умов – активна державна політика на ринку 
– облік професійної страхування в праці 
специфіки трудової тарифних угодах. Сукупний коефіцієнт заміщення 50–60 %. 
діяльності. 
Джерело: [26] 
 
За рівнем централізації фінансових ресурсів розрізняють централізовані 
та децентралізовані пенсійні системи. Централізована пенсійна система 
передбачає, що збір внесків та адміністрування першого та другого рівня 
відбувається однією державною або квазідержавною установою. В 
децентралізованих системах існує декілька пенсійних фондів  [57]. 
Також розрізняють наступні моделі пенсійної системи: англосаксонська 
або англо-американська, європейська (франко-німецька), скандинавська, 
східно-азійська (табл.1.12) 
 
 
31 
 
Таблиця 1.12 – Класифікація моделей пенсійних систем 
Види моделей Характеристика Країни реалізації 
Англосаксонська Дрібні програми соціальної допомоги; США, Канада, 
або англо- критерій ефективності відіграє Великобританія, Ірландія, 
американська вирішальну роль Австралія, Нова Зеландія 
Європейська Високорозвинена система державного і Німеччина, Франція, 
(франко- приватного соціального страхування. Австрія, Італія, 
німецька) Розвиток соціально-економічної Нідерланди, Бельгія, 
системи як в інтересах економічного Швейцарія 
зростання, так і в інтересах соціальної 
політики 
Скандинавська Розвинена система соціального Фінляндія, Швеція, 
страхування; соціальні цілі мають Норвегія 
пріоритет перед економічними 
Східно-азійська Низькі витрати на підтримку статусу Японія, Південна Корея, 
«держави загального добробуту»; Гонконг, Сінгапур  
значна соціальна роль корпорацій; 
високорозвинені системи приватного 
страхування (медичного та пенсійного) 
Джерело: [26] 
 
Пенсійні виплати відрізняються також у структурному плані, формуючи 
державну пенсію (соціальна допомога, основна (основна) та мінімальна 
пенсія), недержавну пенсію та схеми додаткової пенсії, які можуть діяти як на 
державному, так і на недержавному рівні (пенсійні схеми із встановленими 
виплатами, пенсійні схеми зі встановленими внесками, умовно-
накопичувальні системи пенсійного страхування, додаткові пенсійні схеми) 
[57]. 
Крім цього, за принципами формування фондів пенсійного забезпечення 
і перерозподілу пенсійних активів  розрізняють розподільчу, накопичувальну 
та розподільчо-накопичувальну пенсійні системи. 
Розподільча пенсійна система базується на зобов’язанні кожного члена 
суспільства разом з особистою відповідальністю брати участь у принципі 
солідарності, заснованому на принципі колективного страхування від ризиків, 
які загрожують людині. Перевага масштабних діючих пенсійних систем, 
заснованих на цьому, полягає в тому, що пенсії не залежать від ефективності 
фінансових ринків та управління пенсійними фондами. Пенсії, що 
32 
 
фінансуються таким чином, забезпечують більш безпечний захист та більш 
високий коефіцієнт заміщення для низькооплачуваних працівників, тобто 
перерозподіл доходів. Однак у системі розподілу вартість пенсійних фондів 
безпосередньо залежить від демографічних факторів та стану ринку праці - 
рівня зайнятості, заробітної плати, безробіття, співвідношення кількості 
внесків та пенсіонерів [10]. 
Згідно з накопичувальним підходом, кожна людина відповідає за 
формування умов свого життя, тобто державна пенсійна система замінюється 
приватними накопичувальними структурами, побудованими за принципом 
індивідуального пенсійного фінансування самим працівником за рахунок 
заробітної плати та інвестиційного доходу. Ця система ідеально підходить для 
високооплачуваних працівників, які можуть накопичити достатню кількість 
грошей на своїх пенсійних рахунках. Ця система не забезпечує ефективного 
функціонування механізму перерозподілу та запобігання бідності серед 
пенсіонерів. Завжди існує ризик втрати заощаджень або зниження рівня 
інвестиційного доходу порівняно із сумою їх пенсійного плану [10]. 
Таким чином, і розподільча, і накопичувальна пенсійні моделі мають 
свої недоліки і переваги. Жодну з систем в сучасних умовах не можна 
однозначно визнати ефективною в досягненні основних цілей пенсійної 
політики.  
Для уникнення ризиків накопичувальної та розподільчої пенсійної 
системи було запропоновано розробити розподільчо-накопичувальну систему, 
що поєднує у собі характеристики двох попередніх моделей. 
За формою власності пенсійних фондів розрізняють пенсійні системи: 
державні, приватні та змішані. 
За джерелами фінансування виділяють наступні: із загальних 
податкових надходжень, за рахунок внесків роботодавців, за рахунок внесків 
найманих працівників, поєднання різних джерел фінансування. 
За участю в пенсійні системі пенсійні системи можуть бути 
обов’язковими, добровільними та змішаними. 
33 
 
В зв’язку з цим виникають наступні види пенсійних моделей. 
Перший вид пенсійної моделі – трьохрівнева, перший рівень якої є 
загальнообов’язковими державним, другий рівень є добровільним за місцем 
роботи і третій є добровільний індивідуальний (США, Франція, Німеччина, 
Велика Британія) До першого рівня пенсійної системи цих країн внески 
сплачують як роботодавці, так і наймані працівники в основному однакового 
розміру. Другий рівень пенсійної системи – в більшості випадків, це 
добровільні плани за місцем роботи та професійними групами робітників. 
Роботодавець, як правило, відкриває рахунки для своїх працівників в 
пайовому фонді чи створює пенсійні каси при підприємстві, куди здійснює 
внески в основному роботодавець, а іноді і сам працівник на добровільних 
засадах. Третій рівень пенсійного забезпечення є індивідуальним, тобто 
громадянин може відкрити рахунок в банку, пайовому фонді або іншій 
фінансовій організації і перераховувати туди кошти на своє пенсійне 
забезпечення [30]. 
У Німеччині обов’язкове пенсійне страхування першого рівня має 
особливе значення в загальній системі захисту старості. 78% всього населення 
віком від 15 до 65 років є застрахованим. Державне страхування є 
обов’язковим для тих, чий місячний дохід до оподаткування не перевищує 
3900 євро. При цьому норма відрахувань із щомісячної зарплати досить висока 
- 19,5% і сплачується в рівних частинах роботодавцем та самим працівником.  
Розмір виплат у встановленій законодавством системі пенсійного страхування 
становить близько 63% від суми послуг та пенсій, що надаються у всій системі 
захисту старості. Особливе значення встановленого законом пенсійного 
страхування полягає також у тому, що пенсія, отримана за цією системою, 
сама по собі є достатньою для забезпечення пенсіонера гідним рівнем життя в 
старості. Це стосується, в першу чергу, осіб, які мають великий досвід роботи. 
Наприклад, особа, якій протягом 45 років постійно брали участь участь у 
загальнообов’язковій системі пенсійного страхування із заробітною платою, 
що дорівнює середньому рівню заробітної плати в країні, отримує щомісячну 
34 
 
виплату близько 1000 євро при виході на пенсію. Це дорівнює приблизно 70% 
«чистої» середньої зарплати працівників після відрахувань. Середній розмір 
пенсії, яку забезпечують підприємства, становить лише близько 250 - 400 євро. 
Основним принципом обчислення індивідуального розміру пенсії є 
принцип залежності розміру пенсії від розміру заробітної плати та факту 
сплати страхових внесків. Зміст цього принципу полягає в тому, що розмір 
пенсії застрахованої особи залежить головним чином від того, як довго особа 
була застрахована в системі пенсійного страхування та які суми зарплати 
отримала застрахована особа за період сплати страхових внесків. 
Німці, які заробляють більше 3900 євро на місяць, можуть відмовитися 
від державних послуг та звернутися до приватного страхування. На це також 
мають право особи, які не працюють за наймом і, отже, мають більшу 
економічну свободу, такі як підприємці, фермери та люди творчих професій 
[31]. 
Пенсія в США може складатися з трьох частин. Дохідна пенсія 
формується в прогресивному масштабі. Коефіцієнт заміщення варіюється в 
залежності від доходу: при місячному доході в 816 доларів США - 90%, доході 
в 816 доларів США - 4917 доларів США в місяць - 32%. Цей вид пенсії 
коригується відповідно до зростання цін. Внески в державний пенсійний фонд 
США оплачуються рівними частинами в розмірі 7,65% працівниками і 
роботодавцями, але тільки в межах 65,4 тис. доларів протягом року. Особи, що 
займаються самостійною підприємницькою діяльністю, оплачують за себе 
одночасно як найманий працівник і як роботодавець - разом 15,3%. У 
Сполучених Штатах існує два типи схем накопичувальної пенсії: з 
встановленими виплатами і з встановленими внесками. Перший тип гарантує 
учасникам фіксовану пенсію, яка для кожного працівника визначається з 
урахуванням розміру заробітної плати і стажу роботи в компанії. Як правило, 
такі програми формують фонди за рахунок відрахувань від роботодавців, а 
самі працівники не платять внески до цих фондів. Програми з визначеним 
внеском або зазвичай фінансуються в рівних частках підприємцями і 
35 
 
працівниками. У той же час кожен учасник має рахунок у пенсійному фонді і 
може вибирати між різними інвестиційними програмами, які пропонують 
керуючі компанії. Таким чином, учасник сам несе відповідальність за 
результати і, певною мірою, він сам визначає розмір наступних пенсійних 
виплат. Іншою формою отримання пенсії є право кожного американця 
відкрити особистий пенсійний рахунок. Процедура відкриття і ведення цих 
рахунків також строго регламентується законодавством США [11].  
Другий вид пенсійної моделі є трьох рівневі моделі, два рівні з яких є 
загальнообов’язковими: 1-й рівень – обов’язкова державна пенсійна система, 
2-й рівень – обов’язкова приватна накопичувальна система, 3-й рівень – 
добровільне приватне пенсійне забезпечення (Швейцарія, Швеція, Канада, 
Польща, Литва, Латвія, Угорщина, Словаччина) [30]. 
Наприклад, 65-річні особи, які прожили в країні не менше трьох років, 
можуть подати заяву на отримання пенсії у Швеції. Для отримання 
максимально гарантованої державної пенсії потрібно 40 років проживання в 
країні. Обов’язковий внесок на кожного працівника в розмірі 18,5% від 
заробітної плати виплачується в рівних частинах роботодавцем і працівником, 
а 16% від цієї суми перераховується до спільної пенсійної системи. Шведи, які 
отримали низькі зарплати, виплачують гарантовану мінімальну пенсію в 
розмірі близько 800 євро з отриманих податків. Сукупна пенсія в країні 
залежить від зарплати працівника, який відраховує 2,5% від заробітної плати 
на індивідуальний пенсійний рахунок. У Швеції працівник має можливість 
обрати приватний пенсійний фонд або навіть декілька фондів із 800 пенсійних 
фондів, де він розміщує свої заощадження з мінімальним прибутком 3% 
річних. Інвестиції в пенсійний фонд чітко регламентовані, включаючи 
обмеження щодо інвестицій у нерухомість чи прямі позики. Пенсійні фонди 
контролює Міністерство фінансів країни, яке проводить щорічний фінансовий 
аудит та звітує про роботу фондів перед парламентом. Добровільні професійні 
пенсійні системи, що регулюються колективним договором між працівником 
та роботодавцем, набули найбільшого поширення у Швеції. Вони охоплюють 
36 
 
близько 90% працівників та надають додаткові пенсійні виплати для людей 
похилого віку [11]. 
Третій тип пенсійних моделей – повністю приватні, фінансування яких 
відбувається лише за рахунок внесків, що відраховуються із заробітної плати 
працівників на їх індивідуальні рахунки в певних пенсійних компаніях (Чилі, 
Казахстан, країни Південної Америки) [30]. 
В Чилі у повному обсязі оновлена програма пенсійної реформи 
запрацювала з 1983 р. Кожний працівник, задіяний у системі страхування з 
початку своєї трудової діяльності, отримує персональний пенсійний рахунок  
і накопичує свої заощадження до моменту виходу на пенсію. Учасники 
пенсійної системи зобов’язуються щомісяця вносити на свій рахунок 10% від 
суми свого оподаткованого доходу (відрахування на пенсійний рахунок не 
оподатковувалися). Роботодавець не робить відрахувань на пенсійний 
рахунок, тому склалася вільна система відрахувань. Усі учасники пенсійної 
системи можуть самостійно добровільно вносити додаткові кошти на власний 
рахунок. Компанії, що управляються пенсійними фондами, перебувають під 
державним наглядом, метою якого є жорсткий контроль (технічного 
характеру) для виключення випадків шахрайства [5]. 
Структура доходів пенсіонерів в розвинутих країнах представлена в 
додатку Б. 
Отже, треба зазначити, що розвинені європейські та 
північноамериканські країни застосовують в основному трирівневу пенсійну 
модель. Модель кожної країни має свої особливості, ризики, переваги та 
недоліки. В таблиці 1.13 наведено порівняльну характеристику солідарної та 
накопичувальної систем 
 
 
 
 
37 
 
Таблиця 1.13 – Порівняльна характеристика солідарної та 
накопичувальної систем 
Критерії Солідарна система Накопичувальна система 
Залежність від Пряма залежність від Не залежить від 
демографічної демографічної ситуації демографічної ситуації 
ситуації 
Вплив на економічне Не має впливу на економічне Сприяє економічному 
зростання в країні зростання в країні зростанню в країні при 
ефективній інвестиційній 
політиці 
Забезпечення Не має залежності пенсійних Пряма залежність від 
соціальної виплат від пенсійних внесків, здійснених пенсійних 
справедливості розмір пенсійних виплат внесків та періоду сплати, 
залежить від обсягу коштів що стимулює працівників 
Пенсійного фонду до праці 
Необхідність в Не потребує значної Потребує поінформованості 
поінформованості поінформованості населення населення про механізм 
населення функціонування системи 
Застосування Податкове стимулювання не Застосовується податкове 
податкових пільг застосовується стимулювання, особливо в 
системах заснованих на 
добровільних принципах 
Державні гарантії Держава гарантує мінімальний Мінімальний рівень виплат 
рівень виплат не гарантується, а залежить 
від здійснення внесків та 
інвестиційної політики 
фонду 
Джерело: [30] 
 
Отже, з метою організації ефективного пенсійного забезпечення, на 
нашу думку, необхідно поєднувати різні системи, що дозволить досягти різних 
цілей, таких як гарантування мінімального захисту та отримання справедливої 
пенсії залежно від своєї трудової діяльності. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Однією з глобальних проблем, що викликають занепокоєння, є старіння 
населення, яке кількісно збільшує частку людей похилого віку у віковій 
структурі та збільшує середній вік населення. На погляд ООН, процес старіння 
населення зараз стає однією з найбільш важливих соціальних проблем 
38 
 
століття. Підвищення рівня старіння людей негативно впливає на економічний 
розвиток країни, оскільки підвищується співвідношення працездатного 
населення та населення похилого віку, які потребують підтримки держави. 
Величезний масштаб викликів, з якими стикаються уряди внаслідок зростання 
витрат, які виникають зі старінням населення, обумовлюють впровадження 
реформ в сфері пенсійного забезпечення  в усьому світі і в Україні зокрема. 
Виявлено, що пенсійна система розглядається як комплексна система, 
частина соціального захисту населення, яка складається з правових, 
інституційних, організаційних та економічних елементів, взаємопов’язане 
функціонування, яких покликане вирішувати проблеми людей, які з тих чи 
інших причин втратили працездатність, шляхом матеріального забезпечення. 
До чотирьох основних цілей пенсійної системи незалежно від їх побудови, 
необхідно віднести наступні: вирівнювання споживання протягом усього 
життєвого циклу; страхування від ризику невизначеної тривалості життя; 
скорочення бідності людей похилого віку; перерозподіл доходів «від багатих 
до бідних». 
Дослідники зазначають, що ідеальної моделі пенсійного забезпечення не 
існує, яка б підходила для усіх країн. Але усі системи повинні мати спільні 
цілі, на які і треба орієнтуватися при побудові та удосконаленні пенсійної 
системи: адекватність, стійкість, цілісність. 
З’ясовано, що в Україні на сьогодні дослідження щодо питань 
пов’язаних з пенсійним забезпечення не проводяться і вона бере тільки участь 
у дослідження такого глобального індексу як Global AgeWatch Index. Отже, 
рекомендовано  Державній службі статистики України з іншими 
дослідницькими організаціями, в тому числі на основні зарубіжного досвіду, 
розробити комплексний показник і відповідну методику дослідження з метою 
моніторингу стану пенсійної системи в Україні. 
З метою забезпечення загальних цілей пенсійних реформ Світовий Банк  
пропонує впроваджувати багатокомпонентні системи, зокрема 
трикомпонентні моделі, поєднання  елементів яких буде різне для різних країн 
39 
 
з огляду на різні фактори: загальний економічний стан країни, стратегічні цілі 
країни, рівні доходів населення, стан податкової системи тощо. 
Досліджено класифікацію моделей пенсійних систем за різними 
класифікаційними ознаками, їх переваги та недоліки та особливості 
застосування в різних країнах. Зроблено висновок, що з метою організації 
ефективного пенсійного забезпечення, необхідно поєднувати різні системи, 
що дозволить досягти різних цілей, таких як гарантування мінімального 
захисту та отримання справедливої пенсії залежно від своєї трудової 
діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
40 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СТАНУ РОЗВИТКУ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Історичні аспекти становлення пенсійної системи в Україні  
 
Перший етап розвитку системи пенсійного забезпечення України (1991-
1997 рр) розпочався із набуттям чинності Закону України «Про пенсійне 
забезпечення», а також створення Пенсійного фонду України (ПФУ) у 1992 
році. 
Окрім Закону України «Про пенсійне забезпечення», було прийнято ще 
низку нормативно-правових актів, які регулювали, а деякі з них і надалі 
продовжують регулювати, спеціальні умови виходу на пенсію окремих 
категорій осіб. Це дозволяло останнім отримувати значно вищі за розміром 
пенсії порівняно з особами, які виходили на пенсію на умовах передбачених 
Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, до них варто 
віднести такі Закони України: «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року, 
«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких 
інших осіб» від 9 квітня 1992 року, «Про статус народного депутата України» 
від 17 листопада 1992 року, «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, 
«Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист 
журналістів» від 23 вересня 1997 року, «Про службу в органах місцевого 
самоврядування» від 7 червня 2001 року, «Про дипломатичну службу» від 20 
вересня 2001 року та інші [39]. 
В цей період змінилась схема фінансування - система базується не на 
державному бюджеті, а на страхових внесках підприємств, роботодавців, 
працівників, які, крім того, визначили право на отримання трудової пенсії. 
Тобто створюється система розподілу через державні страхові фонди на 
користь пенсіонерів за рахунок доходу від працездатного населення - принцип 
солідарності поколінь [28]. 
41 
 
Складна економічна та демографічна ситуація в країні призводила до 
створення заборгованості зі сплати обов’язкових платежів до Пенсійного 
фонду, і, відповідно, до виплат пенсій населенню України. Необхідно було 
шукати шляхи до удосконалення діяльності пенсійної системи. 
Першим кроком на шляху зменшення заборгованості зі сплати 
обов’язкових платежів до Пенсійного фонду стала ухвала у лютому 1996 року 
Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до Постанови 
Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про 
внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення», 
якою було визначено, що внески на пенсійне страхування сплачуються 
одночасно з одержанням коштів в установах банку. При цьому у разі 
недостатності коштів видача банками грошей на заробітну плату й 
перерахування внесків до Пенсійного фонду мали провадитися у 
пропорційних сумах. Цією ж постановою було визначене право начальників 
підвідомчих органів Пенсійного фонду припиняти операції підприємств, 
установ, організацій, громадян-підприємців на рахунках в установах банків у 
разі відмови таких юридичних та фізичних осіб від реєстрації як 
платників внесків до Пенсійного фонду. Із квітня 1997 року розпочалась 
активна робота над основними законопроектами щодо пенсійної реформи. 
Уже в липні цього року було прийнято Закон України «Про збір на обов’язкове 
державне пенсійне страхування», відповідно з яким тариф збору до системи 
пенсійного страхування був встановлений у розмірі 32% фонду оплати праці 
[55]. 
Ці та інші заходи протягом наступних декілька років дозволи в 2000 році 
ліквідувати заборгованість з виплати пенсій, а протягом 2001-2003 років 
відбулося підвищення пенсій в середньому на 72%. 
Стабілізація фінансового стану Пенсійного фонду стала однією з 
передумов здійснення пенсійної реформи. У цей період були затверджені ряд 
основоположних державних документів, у яких чітко окреслювалися 
основні напрями та шляхи впровадження пенсійної  реформи: Основи 
42 
 
законодавства України «Про загальнообов’язкове державне соціальне 
страхування», ухвалені Верховною Радою України 14 січня 1998 року, Указ 
Президента України  «Про Основні напрями пенсійного забезпечення в 
Україні» від 13 квітня 1998 року, Послання Президента України до Верховної 
Ради України та Кабінету Міністрів України «Про Основні напрями 
реформування системи пенсійного забезпечення населення України» від 10 
жовтня 2001 року [55].  
Норми Указу Президента  «Про основні напрямки соціальної політики 
на період до 2004 року» від 24 травня 2000 року визначили запровадження 
трирівневої пенсійної системи, оскільки до 2004 року в Україні діяла 
однорівнева пенсійна система, солідарна система. Таким чином, були зроблені 
перші кроки для підвищення рівня життя пенсіонерів та забезпечення 
належного фінансового функціонування пенсійної системи, оскільки саме 
через впровадження багаторівневої пенсійної системи більшість європейських 
країн змогли забезпечити соціальний захист непрацездатних членів 
суспільства. Тому 14 вересня 2000 року Указом Президента № 1072 
затверджено програму інтеграції України до Європейського Союзу, тобто 
визначено основи нового вітчизняного пенсійного законодавства відповідно 
до міжнародних стандартів [39]. 
Також в цей період відбулися підготовчі заходи до впровадження 
пенсійної реформи: відбулася оптимізація процесу збирання та 
розподілу пенсійних коштів органами Пенсійного фонду та була створена 
система персоніфікованого обліку внесків (Указ Президента України «Про 
заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі 
обов’язкового державного пенсійного страхування»).   
З 1994 року сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був 
перетворений із самостійної фінансово-банківської системи на центральний 
орган виконавчої влади, наділений відповідними повноваженнями [21]. Статус 
Пенсійного фонду як центрального органу виконавчої влади було визначено 
Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою 
43 
 
Кабінету Міністрів України від 01.06.94 № 345, службових та посадових осіб 
Пенсійного фонду України та його органів визначено державними 
службовцями, утворено відділи Пенсійного фонду у районах, містах та 
районах у містах, таким чином, було створено вертикальну структуру 
управління Пенсійним фондом, яка повністю відповідала адміністративно-
територіальному устрою держави. З 1997 року Пенсійний фонд України 
перетворився на державний позабюджетний цільовий фонд [28]. 
Нова хвиля реформування пенсійного законодавства розпочалася у 2003 
році, зокрема було прийнято Закон України «Про загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування», Закон України «Про недержавне пенсійне 
забезпечення», які набрали чинності 1 січня 2004 року. Положення Закону 
України «Про пенсійне забезпечення» також продовжували застосовуватися, 
але виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових 
умовах та за вислугу років. 
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування» окреслив основні положення формування та функціонування 
трирівневої пенсійної системи [14].  
Закон визначив структуру та механізми функціонування двох 
обов’язкових компонентів нової пенсійної системи (реформованої солідарної 
та накопичувальної), яка розроблялася з урахуванням соціально-економічної 
та політичної ситуації в країні. Основа нової пенсійної системи базувалася на 
принципі страхування, чіткого розподілу фінансової підтримки за віком 
залежно від особистого внеску громадян у систему пенсійного страхування: 
розподіляти лише те, що було фактично сплачено, тобто зароблено. 
Використання нової формули розрахунку пенсій дозволило диференціювати 
розміри пенсій залежно від стажу роботи та розміру заробітку кожного 
окремого пенсіонера: від кожного відповідно до можливостей, кожного 
відповідно до заслуг. Встановлено об’єктивну шкалу справедливої пенсії [43]. 
Також Закон дозволив добровільно брати участь особам, які досягли 16-
річного віку, в системі загальнообов’язкового державного пенсійного 
44 
 
страхування. Законом вперше виокремлювались мінімальний страховий стаж 
– не менше 5 років та загальний – 20 років для жінок та 25 років для чоловіків. 
Так, за наявності стажу не менше 5 років, в особи при досягненні 60 років (для 
чоловіків) та 55 років (для жінок) виникало право на пенсію. Розмір такої 
пенсії обраховувався пропорційно до наявного стажу і, як правило, був 
менший, ніж мінімальна пенсія за віком, адже для того, щоб отримувати 
останню, потрібно було мати загальний страховий стаж. Складним та 
багатоетапним став і продовжує залишатись алгоритм розрахунку пенсійних 
виплат [39]. 
У 2009 році Уряд затвердив Концепцію подальшої пенсійної реформи. 
Загалом Концепцією, задля удосконалення пенсійної системи, передбачалось 
виконати 28 заходів, реалізація яких дозволяла створити справедливу та 
прозору пенсійну систему, запровадити та сприяти розвитку накопичувальної 
системи пенсійного забезпечення, забезпечити бездефіцитність бюджету 
Пенсійного Фонду України та ін. 
 З метою підвищення якості обслуговування громадян та надання 
роз’яснень щодо законодавчих змін у системі пенсійного забезпечення 
розпочав роботу Контакт-центр  Пенсійного фонду. Відповідно до постанови 
правління Пенсійного фонду в 2009 року, була запроваджена спрощена 
процедура добровільної участі громадян України, які працюють за кордоном, 
у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного 
страхування [40]. 
У 2011 році розпочався наступний етап пенсійної реформи. Зокрема, у 
липні 2011 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про заходи 
законодавчого забезпечення реформи пенсійної системи», який передбачав 
зміни у пенсійному забезпеченні щодо солідарної системи, конкретизував 
положення щодо функціонування загальнообов’язкової пенсійної системи - 
другий рівень пенсійної системи , та внесено зміни до 22 законів України. Цей 
Закон мав на меті внести суттєві зміни для збалансування доходів та витрат 
Пенсійного фонду України. Змінено декілька параметрів пенсійної системи: 
45 
 
поступово збільшується пенсійний вік для жінок до 60 років; стаж роботи –  до 
30 років для жінок та до 35 років для чоловіків; пенсійний вік державних 
службовців чоловічої статі – до 62 років; максимальний розмір пенсії 
встановлюється на рівні 10 прожиткових мінімумів для інвалідів; зменшено з 
90% до 80% зарплати для пенсій державним службовцям тощо [40]. 
 Слід зазначити, що всі вищезазначені зміни до пенсійного 
законодавства суттєво не змінили ситуацію щодо збільшення фінансової 
підтримки більшості пенсіонерів, особливо тих, хто отримував пенсії 
відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування». Крім того, загальна економічна, політична та соціальна ситуація 
в країні погіршується з кожним роком, викликаючи чергову кризу в країні. Для 
подолання цієї проблеми 27 квітня 2014 року було прийнято Закон України 
«Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для 
економічного зростання в Україні». Саме цим регуляторним актом вперше 
було передбачено оподаткування пенсій. Такий захід відповідав принципу 
соціальної справедливості, оскільки полягав у встановленні податків і зборів 
відповідно до платоспроможності фізичних осіб [39]. 
У 2013–2015 рр. у зв’язку із соціально-економічною та політичною 
нестабільністю в Україні, що призвело до ще більшого зростання дефіциту 
Пенсійного фонду, подальшого зниження реальних доходів населення, було 
прийнято низку змін, що вплинули на систему пенсійного забезпечення 
громадян. Зокрема, обмежено максимальну пенсію для більшості осіб, що 
отримують пенсійні виплати (10 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили 
працездатність); відмінено або обмежено спеціальні пенсії; призупинена до 
стабілізації економічного становища норма щодо підвищення пенсійних 
виплат у зв’язку зі зростанням у попередньому році середньої зарплати; 
впроваджується військовий збір (1,5%) та обкладається податком на доходи 
фізичних осіб пенсія, що перевищує три мінімальні розміри заробітної плати; 
впроваджуються обмеження на виплату пенсій для більшості працюючих 
(85%); обмежено нарахування пенсій за вислугою тощо [29]. 
46 
 
В цей період, у системі Пенсійного фонду України розпочинаються 
заходи з удосконалення його організаційної та функціональної структури з 
використанням нових інформаційних технологій. Саме задля реалізації 
державної політики з питань пенсійного забезпечення, забезпечення 
діяльності органів Пенсійного фонду України відповідно до сучасних умов 
розвитку суспільства спеціалістами Фонду були розроблені Концепція 
розвитку Інформаційно-аналітичних систем Пенсійного фонду України та 
Зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення 
(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове 
державне пенсійне страхування» [40].  
В 2016 році відбувається різке зниження розміру єдиного внеску на 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ЄСВ) до 22% (до кінця 
2015 року розмір ЄСВ для роботодавців становив від 36,76% до 49,7% залежно 
від класу професійного ризику виробництва (67 класів ризику 
встановлювалися за основним видом економічної діяльності підприємства), 
для самозайнятих – 34,7%, для найманих працівників – 3,6%). Треба заначити, 
що розмір пенсійного внеску як частина ЄСВ скоротився майже вдвічі, що не 
сприяє розвитку фінансової спроможності пенсійної системи України. 
В 2017 році відбулася п’ята реформа пенсійного законодавства, зокрема 
в жовтні 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до 
деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» [13]. До 
основних змін, що регламентуються даним законом, можна віднести наступні. 
По-перше, з 1 жовтня 2017 року були підвищені виплати для 5,6 млн. 
пенсіонерів завдяки осучасненню показника середньої заробітної плати. 
Загалом підвищення пенсій торкнулось 9 млн. пенсіонерів за рахунок 
підвищення прожиткового мінімуму і відповідного підвищення мінімальної 
пенсії. За новими правилами пенсійні виплати залежать від: 
− індивідуальної заробітної плати застрахованої особи;  
− середньої заробітної плати в економіці за три попередні роки;  
47 
 
− тривалості страхового стажу (періоду, за який сплачені внески на 
пенсійне страхування);  
− коефіцієнту страхового стажу (вартості одного року страхового 
стажу), яка з 2018 року була знижена з 1,35% до 1% у формулі розрахунку 
пенсії за віком [37]. 
По-друге, щоб знизити демографічне навантаження на солідарну 
пенсійну систему, був запроваджений гнучкий «коридор» пенсійного віку 
60/63/65 років, разом з поступовим підвищенням на 10 років мінімального 
стажу, що дає право на призначення пенсії за віком (табл. 2.1). 
Таблиця 2.1 – Умови виходу на пенсію за віком залежно від тривалості 
наявного страхового стажу та досягнутого пенсійного рівня 
Календар- Тривалість необхідного страхового стажу, який даватиме право на 
ний рік отримання пенсії за віком після досягнення відповідного пенсійного віку 
після 60 років після 63 років після 65 років 
2018 не менше 25 років від 15 до 25 років  
2019 не менше 26 років від 16 до 26 років від 15 до 16 років 
2020 не менше 27 років від 17 до 27 років від 15 до 17 років 
2021 не менше 28 років від 18 до 28 років від 15 до 18 років 
2022 не менше 29 років від 19 до 29 років від 15 до 19 років 
2023 не менше 30 років від 20 до 30 років від 15 до 20 років 
2024 не менше 31 років від 21 до 31 років від 15 до 21 років 
2025 не менше 32 років від 22 до 32 років від 15 до 22 років 
2026 не менше 33 років від 23 до 33 років від 15 до 23 років 
2027 не менше 34 років від 24 до 34 років від 15 до 24 років 
2028 не менше 35 років від 25 до 35 років від 15 до 25 років 
 
Джерело: [13] 
 
Також важливим нововведенням є положення, яке передбачає, що 
починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності у особи 40 і більше років 
страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку, тобто вік 
як правовстановлюючий юридичний факт при призначенні пенсії нівелюється 
і єдиною умовою є наявність необхідного страхового стажу. 
48 
 
Відповідно до актуарних розрахунків, новий пенсійний «коридор» 
призведе до зменшення чисельності пенсіонерів на 400 000 – 800 000 осіб, і до 
збільшення чисельності платників внесків на 500 000 - 600 000 осіб [37]. 
Починаючи з 2021 року запроваджується регулярна щорічна 
опосередкована індексація пенсійних виплат шляхом осучаснення 
(валоризації) показника середньої зарплати, з якої сплачувались страхові 
внески (враховуючи 50% зростання середньої зарплати за три попередні роки 
і 50% зростання індексу споживчих цін за попередній рік).  
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється:  
− на рівні прожиткового мінімуму за наявності страхового стажу 30 
років (для жінок) і 35 років (для чоловіків); 
− на рівні 40% мінімальної заробітної плати, але не нижче прожиткового 
мінімуму, починаючи з 1 січня 2018 р., для осіб, які матимуть 30/35 років 
страхового стажу після досягнення ними віку 65 років.  
За відсутності встановленого страхового стажу пенсійні виплати 
зменшуються пропорційно наявному страховому стажу. 
З 1 січня 2018 року спеціальні умови виходу на пенсію для певних 
категорій працівників, переважно державних службовців (за винятком 
ветеранів збройних сил / військових), скасовано. 
Вік державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію 
за віком (тобто якщо мінімальний стаж становить менше 15 років), буде 
поступово збільшуватися до 65 років. 
Скасовано обмеження розміру пенсій для працюючих пенсіонерів (85% 
розміру пенсії, але не менше 150% прожиткового мінімуму для інвалідів). 
Максимальний розмір заробітної плати, на який нараховується ЄСВ 
становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати з січня 2018 року (замість 
25 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. 
Запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи 2-го 
рівня було заплановано на січень 2019 року. Але відсутність необхідної 
49 
 
інфраструктури та механізму дії накопичувальної системи відтермінували її 
впровадження [37]. 
Треба зазначити, що зміни солідарної пенсійної системи, ухвалені у 
жовтні 2017 року, були важливими, але недостатніми кроками з точки зору 
соціальної справедливості та довгострокової фінансової стійкості. В Україні 
замало платників внесків (працівників) для бездефіцитного фінансування 
пенсій за рахунок ЄСВ у розмірі 22% фонду оплати праці, що призводить до 
значного постійного дефіциту в солідарній системі. 
Отже, історичний огляд свідчить, що пенсійна система України 
протягом свого існування намагалася подолати постійно виникаючі поточні 
проблеми, і не підходила до реформування стратегічно. Зміни відбувалися 
точково, що не призвело до суттєвого покращення адекватності, стійкості та 
надійності пенсійної системи. 
 
2.2 Аналіз сучасного стану пенсійної системи України 
 
Отже, в Україні на сьогодні сформована трьохрівнева система 
пенсійного забезпечення (рис.2.1). 
На сьогодні сформована широка законодавча та нормативно-правова 
база, яка регулює питання пенсійного забезпечення в Україні, серед них: 
− Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування»; 
− Закон України «Про пенсійне забезпечення»; 
− Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які 
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 
− Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з 
військової служби, та деяких інших осіб»; 
− 12 законів і 1 постанова Верховної Ради України, що стосуються так 
званих спецпенсій для державних службовців, службовців місцевого 
50 
 
самоврядування, народних депутатів та їхніх помічників, наукових і науково-
педагогічних працівників, журналістів, суддів, прокурорів тощо; 
− 9 законів, які встановлюють державні додаткові надбавки/підвищення 
до пенсій для ветеранів і дітей війни, шахтарів, донорів, мешканців гірських 
населених пунктів, за особливі заслуги тощо; 
− Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. №265 
«Деякі питання пенсійного забезпечення громадян». 
 
Структура пенсійної системи в Україні 
 
 
Солідарна пенсійна система (1-й рівень) 
 Система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 
 осіб, які працюють за трудовим договором або самозайнятих осіб 
Спеціальні пільгові пенсійні схеми для різних категорій працівників 
 
 Обов’язкова накопичувальна пенсійна система (2-й рівень) 
Обов’язкова накопичувальна пенсійна система з визначеними внесками 
 (2-й рівень) була встановлена законом №1058-ІV у 2003 році, але ще не 
 функціонує 
 
Добровільне недержавне пенсійне забезпечення (3-й рівень) 
 Професійні та індивідуальні пенсійні плани з визначеними внесками у 
відкритих, корпоративних та професійних пенсійних фондах 
 
Рисунок 2.1 – Структура української системи пенсійного забезпечення 
Джерело: [37]. 
Основним «пенсійним» актом вважається Закон України «Про 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який окреслює 
загальну модель пенсійної системи та встановлює умови призначення й 
механізми індексації/перерахунку страхових пенсій у солідарній системі (за 
віком, по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника). Джерелом 
фінансування цих пенсій Закон визначає передусім надходження від ЄСВ, а 
також, у передбачених випадках, кошти державного бюджету. 
51 
 
Пенсійну систему України можна представити наступним чином 
(рис.2.2) 
 
 
Президент 
 України Солідарна система 
Алгоритм 
загальнообов’язкового державного 
 побудови і 
пенсійного страхування 
Верховна функціону-
 Рада вання Підсистема 
України пенсійної Бюджет адміністрування 
 системи ПФУ страхових внесків 
 Кабінет Підсистема призначення і 
Міністрів виплати пенсій 
 України 
Підсистема 
 
персоніфікованого обліку 
 Державний 
бюджет України 
 Накопичувальна система 
загальнообов’язкового державного 
 пенсійного страхування 
Страхувальники 
 
Застраховані особи Система недержавного пенсійного 
 
забезпечення 
 
Одержувачі пенсії 
 
Рисунок 2.2 – Пенсійна система України 
Джерело: [28] 
 
Як бачимо, Пенсійна система України є складною відкритою системою, 
в якій кожен елемент відіграє важливу роль. 
Так, Кабінет Міністрів України подає проекти бюджетів та кошторису 
фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного 
страхування на плановий рік ВРУ та Президенту України, і затверджує 
бюджети за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань 
бюджету. Дефіцит бюджету Пенсійного фонду України покривається за 
рахунок коштів Державного бюджету України, тобто діє принцип 
субсидіарної відповідальності держави.  
52 
 
Центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та 
управління солідарною системою загальнообов’язкового державного 
пенсійного забезпечення, проводить збір, накопичення та облік страхових 
внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати є Пенсійний фонд 
України. 
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: 
− реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та 
ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному 
соціальному страхуванню; 
− внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо 
забезпечення формування державної політики із зазначених питань; 
− виконання інших завдань, визначених законом. 
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: 
1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що 
належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення 
законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, 
нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх 
Міністрові соціальної політики; 
2) здійснює керівництво та управління солідарною системою 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 
3) вивчає та аналізує ситуацію у сфері пенсійного забезпечення, 
забезпечує проведення щорічних актуарних розрахунків фінансового стану 
системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 
4) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його 
Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на 
розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл 
фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, складає звіт про виконання 
бюджету Пенсійного фонду України; 
5) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру 
загальнообов’язкового державного соціального страхування; 
53 
 
6) організовує, координує та контролює роботу територіальних органів 
щодо визначених питань; 
7) забезпечує проведення конкурсного відбору банків, які здійснюють 
виплату та доставку пенсій; 
8) вживає відповідно до законодавства та міжнародних договорів 
України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, 
заходів до переказування пенсій громадянам України, які виїхали на постійне 
місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних 
держав, які постійно проживають в Україні; 
9) здійснює у межах повноважень, передбачених законом, контроль за 
цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, 
призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового 
утримання суддям у відставці; 
10) аналізує та прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску 
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, організовує 
взаємодію та обмін інформацією з питань нарахування та сплати єдиного 
внеску, персоніфікованого обліку надходжень від його сплати, розрахунку 
показників середньої заробітної плати працівників для призначення пенсії та 
інше [8]. 
Структура центрального апарату Пенсійного фонду України (станом на 
05.12.2018) представлено в додатку В. 
В 2016 році було схвалено Стратегію модернізації та розвитку 
Пенсійного фонду України на період 2020 року [53], метою якої було 
визначено забезпечення європейських стандартів функціонування та надання 
послуг, зміцнення фінансової стабільності, підвищення прозорості діяльності 
Пенсійного фонду, а також оптимізації адміністративних видатків року [53]. 
Аналіз діяльності Пенсійного фонду показав, що необхідним є вдосконалення 
його роботи за такими напрямами:  
− підвищення продуктивності та якості обслуговування у сфері пен-
сійного забезпечення;  
54 
 
− вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами Пен-
сійного фонду;  
− впровадження новітніх технологій адміністрування в Пенсійному 
фонді, зміцнення та модернізація його інформаційних ресурсів і технічної 
бази, підвищення ефективності системи управління, перехід на електронний 
документообіг;  
− підвищення рівня довіри населення до органів Пенсійного фонду 
[53]. 
Відповідно основними завданнями стратегії були визначені наступні: 
− поліпшення якості обслуговування громадян;  
− вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами 
Пенійного фонду; 
− автоматизація управління та контролю у солідарній системі 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;  
− технологічний розвиток інформаційних ресурсів із заохоченням до 
запровадження інноваційних технологій;  
− кадровий розвиток територіальних органів Пенсійного фонду;  
− забезпечення прозорості та відкритості діяльності Пенсійного фонду, 
більш активне залучення громадськості до формування та реалізації державної 
політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які 
підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню 
[53]. 
Аналіз стану реалізації Стратегії показав, що більшість завдань протягом 
2017-2019 років було виконано. Зокрема, на 1 лютого 2018 року було на 100% 
досягнуто виконання таких індикаторів, встановлених в Стратегії: 
− створення електронних пенсійних справ під час призначення пенсій; 
− створення фронт-офісів та бек-офісів з обслуговування громадян за 
принципом «єдиного вікна»; 
55 
 
− високий рівень задоволеності громадян якістю обслуговування, в 
тому числі через Веб-портал електронних послуг ПФУ, та наданням 
адміністративних та соціальних послуг; 
− високий рівень поінформованості та задоволеності застрахованих 
осіб якістю надання консультативної допомоги; 
− створено комплексну систему захисту інформації тощо [19]. 
Протягом 2015-2019 років відбувалася реорганізація органів Пенсійного 
фонду України, яка здійснювалася в три етапи. Відповідно 683 територіальних 
управління було зменшено до 55 одиниць (25 головних управлінь, 14 у 
Донецькій області і 16 у Луганській області), кількість штатних одиниць 
зменшилася з 36564 до 24250 осіб. Функціонують 567 відділень 
обслуговування громадян (сервісних центрів) та 1284 віддалених робочих 
місць фахівців Фонду. 
Пенсійний фонд України постійно запроваджує в свою діяльність 
новітні інформаційні технології та сервіси, зокрема: 
− обслуговування громадян за принципом єдиного вікна у «фронт-
офісах», обробка документації в «бек-офісах»; 
− електронний обіг пенсійної документації; 
− модернізований Реєстр застрахованих осіб; 
− централізована система призначення та виплати пенсій на базі 
електронної пенсійної справи; 
− електронне пенсійне посвідчення – ЕПП; 
− модернізований ВЕБпортал послуг ПФУ тощо. 
У 2019 році Пенсійний фонд України запровадив нову модель звернення 
громадян за призначенням пенсії одним дотиком через веб-портал 
електронних послуг Фонду. Ця послуга включає: подання документів для 
призначення пенсії дистанційно в електронній формі (заява та копії 
документів, засвідчені електронним підписом); після прийняття рішення про 
призначення пенсії повідомляється про необхідність звернутися до сервісного 
56 
 
центру для отримання пенсійного посвідчення. Пенсійна послуга в один дотик 
є однією із складових системи електронного пенсійного забезпечення («Е-
ПЕНСІЯ»), що впроваджується Пенсійним фондом України і включає заходи 
щодо електронного надання послуг та організації обміну даними з 
державними регістрами для зменшення оформлення документів надання 
послуг. Впровадження такої системи спрощує взаємодію громадян з 
Пенсійним фондом України, дозволяє скоротити час, витрачений особами, які 
звертаються за пенсією, забезпечує найкомфортніші умови отримання послуг, 
не виходячи з дому [9]. 
З метою розширення можливостей ВЕБ – Порталу Пенсійного фонду 
України, з вересня 2019 року запроваджено роботу мобільного додатку 
«ПЕНСІЙНИЙ ФОНД», який можливо безкоштовно завантажити на 
мобільний телефон. Це адаптована до мобільного телефону версія ВЕБ – 
Порталу ПФУ, яка надає також повний перелік послуг, у т.ч. і подання 
документів для призначення пенсії, отримання довідок, тощо. Через сервіси 
ВЕБ – Порталу Пенсійного фонду України можливо дистанційно також 
замовити довідки про розмір пенсії та заробітної плати, відомості із системи 
персоніфікованого обліку, здійснити запис на прийом до посадових осіб 
Фонду, надіслати звернення, переглянути складові призначеної пенсії, 
проконтролювати роботодавця щодо розміру заробітної плати та сплачених 
страхових внесків, розрахувати свій страховий стаж, тощо. 
Постановою Кабінету Міністрів від 17.04.2019 №328 затверджено 
Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності 
та надання інформації з нього. До кінця року передбачено, що: 
− реєстр формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем 
даних Реєстру; 
− суб’єктами інформаційного обміну є Міністерство охорони здоров’я, 
Національна служба здоров’я України, Пенсійний фонд України, Фонд 
соціального страхування; 
57 
 
−  реєстрація випадку непрацездатності – через лікарню при зверненні 
до установи, через роботодавця (за допомогою кабінету страхувальника на 
веб-порталі) за домовленістю із ЗО, коли  термін до 5 днів; 
− всі невідповідності персональних даних в РЗО та інших підсистемах 
– призведуть до помилок в реєстрі лікарняних [45]. 
Аналіз основних показників діяльності Пенсійного фонду України 
дозволяє стверджувати, що кількість осіб пенсійного віку зменшується 
протягом 2013-2018 років (рис. 2.3) 
14000000
13533308
13500000
13000000
12500000 12296502
12147189
11956198
12000000 11766808 11725370
11470405
11500000
11000000
10500000
10000000
на на на на на на на 
01.01.2014 01.01.2015 01.01.2016 01.01.2017 01.10.2017 01.01.2018 01.01.2019
 
Рисунок 2.3 – Динаміка чисельності пенсіонерів, осіб 
Джерело: [20] 
Динаміка середнього розміру пенсій представлена на рис. 2.4.  
3000 2645
2479
2500
2000 1582 1700 1828
1471 1526
1500 1253
1000
500
0
 
Рисунок 2.4 – Динаміка середнього розміру пенсій, грн 
Джерело: [20] 
58 
 
Як бачимо, середній розмір пенсій трохи зріс в 2018 році, але вона все 
одно є дуже низькою для того, щоб забезпечити гідний рівень життя людям 
пенсійного віку, що є однією з основних цілей будь-якої пенсійної системи. 
Для порівняння на рисунку 2.5 представлено середній розмір пенсій в 
низці країн. 
2500
2000
2000
1500
1500
1142
1000
413
500
160 134 110
0
 
Рисунок 2.5 – Середній розмір пенсій в низці країн, дол. 
Джерело: [12] 
Негативним моментом діяльності Пенсійного фонду є постійне 
збільшення надходжень до Пенсійного фонду з Державного бюджету і 
відповідно зменшення власних надходжень (рис. 2.6). Така ситуація свідчить 
про низьку стійкість пенсійної системи в Україні. 
180 166,5
160 144,9 150,1
141
140
120
94,8
100 83,2
75,8
80 64,5
60
40
20
0
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
 
Рисунок 2.6 – Рівень надходжень до Пенсійного фонду з Державного 
бюджету, млрд.грн 
59 
 
Як зазначалося вище, підвищення виплат з бюджету країни до 
Пенсійного фонду автоматично зменшує фінансування інших важливих 
напрямів розвитку,  що створює певні ризики для соціально-економічного 
розвитку країни. 
 
2.3 Аналіз ефективності реформування пенсійної системи в Україні 
 
В розділі 2.1 зазначалося, що в 2017 році розпочався п’ятий етап 
реформування пенсійного законодавства, а отже відбулися певні зміни в 
пенсійній системі України. В рамках Проекту USAID «Трансформація 
фінансового сектору» було здійснено порівняльний аналіз актуарних 
прогнозів для пенсійної системи України. Результати розрахунків 
представлено в табл.2.2. 
 
Таблиця 2.2 – Порівняльний аналіз акутарних прогнозів для пенсійної 
системи України 
Показник Сценарій 2017 р. 2020 р 2025 р. 2035 р 2050 р. 
Дефіцит/профіцит Сценарій 0 -1,6% -0,1% 0,1% -0,1% -2,1% 
ПФУ в % ВВП Сценарій 1 -2,2% -1,9% -1,4% - -1,4% -3,5% 
Середній валовий Сценарій 0 27% 22% 20% 19% 19% 
коефіцієнт    
заміщення Сценарій 1 28% 27% 24% 23% 23% 
Коефіцієнт Сценарій 0 93% 94% 99% 104% 123% 
демографічної    
залежності Сценарій 1 91% 92% 95% 97% 114% 
Ставка пенсійних Сценарій 0 18,9% 14,0% 12,8% 14,6% 20,4% 
внесків,    
необхідна для    
збалансування Сценарій 1 21,3% 20,3% 19,0% 18,8% 23,8% 
бюджету ПФУ 
(дефіцит 0% при 
зазначеному 
коефіцієнті 
заміщення) 
Джерело: [37] 
 
60 
 
Базовий Сценарій 0 (або сценарій статус-кво) – це сценарій, за яким 
приймається припущення про відсутність параметричних змін у 2017 році. 
Сценарій 1 розглядає параметричні зміни 1-го рівня пенсійної системи, 
прийняті в жовтні 2017 року. 
За сценарієм 0, як ми бачимо, старіння населення триває, що призводить 
до погіршення коефіцієнта залежності пенсійної системи (кількість громадян, 
які отримують пенсійні виплати, перевищує кількість тих, хто набуває права 
на пенсію). 
У сценарії 0 (статус-кво) зроблено такі припущення: 
− продовження поступового підвищення пенсійного віку для жінок до 
60 років у 2021 році; 
− індексація пенсійних виплат пов'язана зі зміною витрат на життя 
осіб, які втратили працездатність; 
− вартість життя збільшується на 50% від індексу споживчих цін та на 
50% збільшення середньої зарплати в країні, з якої сплачували внески; 
−  для осіб із меншим страховим стажем, ніж необхідно, мінімальна 
пенсія визначається пропорційно прожитковому мінімуму; 
− підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до зростання 
середньої номінальної заробітної плати. 
Якщо поточна ставка внеску на пенсійне страхування залишиться 
незмінною (18,84% від заробітної плати у 2017 році), то солідарна пенсійна 
система могла б забезпечити доходи не більше 6% ВВП, тоді як прогнозовані 
витрати сягатимуть 9-11% ВВП (залежно від про різні макроекономічні 
сценарії). Без параметричної реформи 2017 року пенсійна система України 
залишалася б фінансово нестабільною (до 2050 р. Дефіцит ПФУ сягав -2,1% 
ВВП) і недостатньою (прогнозований показник валової заміни складе 
приблизно 20% від середньої заробітної плати), що не в змозі забезпечити 
адекватні платежі за доступною ціною [37]. 
61 
 
 Сценарій 1 передбачає основні параметричні зміни після 2017 року 
відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих 
актів України щодо підвищення пенсій» (№ 2148-VIII від 3 жовтня 2017 р.):  
− з жовтня 2017 року пенсії за вислугу років оновлювались на новій 
базі заробітної плати в розмірі 3 764,4 грн із оцінкою одного року страхового 
стажу 1,0%; 
− з 2021 року передбачається індексувати основний розмір 
призначених пенсій, враховуючи 50% зростання споживчих цін за попередній 
рік та 50% підвищення заробітної плати, з якої сплачували внески за попередні 
три роки. У 2019-2020 рр. Для індексації враховуватиметься 50% приросту 
споживчих цін та 50% збільшення заробітної плати, з якої сплачували внески 
за попередній рік; 
− у 2018 році нові пенсії нараховуються виходячи із середньої 
зарплати, за якою сплачувались внески у 2016 та 2017 роках, з оцінкою 
однорічного стажу 1,0%. З 2019 року нові пенсії нараховуються на заробітну 
плату, за якої сплачували внески за попередні три роки, з оцінкою однорічного 
стажу 1,0%; 
− всі призначені та перераховані пенсії встановлюються у розмірі, не 
меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; 
− з 2018 року всі надбавки до пенсій до рівня прожиткового мінімуму 
фінансуються з державного бюджету; 
− з 2018 року для пенсіонерів зі стажем не менше 30/35 років після 
досягнення віку 65 років встановлюється додаткова мінімальна гарантія у 
розмірі 40% розміру мінімальної заробітної плати (але не менше мінімального 
розміру прожиткового мінімуму); 
− з 2018 року впроваджується пенсійний віковий коридор 60/63/65 
років з поступовим підвищенням критеріїв стажу на 10 років [37]. 
Реформа 2017 року забезпечить стабільну ставку заміщення в розмірі 
23% -25% середньої заробітної плати (в середньому для всіх пенсіонерів), 
62 
 
зберігаючи пенсійні витрати на рівні не вище 11% -13% ВВП. Однак частина 
ОСВ у ПФУ становитиме лише 8-8,4% ВВП, а решта державних пенсійних 
витрат (3-5% ВВП) фінансуватиметься з державного бюджету. Запропоновані 
урядом заходи та підвищення критеріїв набуття права на пенсію є важливими 
кроками до фінансової стабільності та соціальної справедливості, але вони не 
вирішують фундаментальних проблем пенсійної системи у середньо- та 
довгостроковій перспективі [37]. 
Проектом «Трансформація фінансового сектору» в 2017 році було 
проведено опитування населення України з пенсійних питань та пенсійної 
реформи. Мета цього опитування полягала в тому, щоб з’ясувати, що 
населення знає про пенсійну систему України (розмір внесків, тривалість 
обов’язкового стажу, пільги тощо), як ставиться до політики пенсійного 
забезпечення в цілому та до виходу на пенсію і пенсійних заощаджень [6]. 
Результати дослідження свідчать про те, що населення не досить 
обізнано в питаннях пенсійної реформи та політики пенсійного забезпечення. 
Найбільш обізнаними вони виявилися в питаннях умов виходу на пенсію 
та приблизно орієнтуються про розмір пенсійних виплат. Загалом 74% 
респондентів назвали правильний вік виходу на пенсію чоловіків, 
встановлений законодавством (60 років). Про встановлений пенсійний вік для 
жінок (60 років з 2021 року) зазначили біля 54% респондентів з числа чоловіків 
та 51% респондентів з числа жінок. 
Досить мало людей є обізнаними з розмірами мінімальної пенсії та 
середньої пенсії. Лише 6% респондентів назвали розмір середньої пенсії, 
близький до фактичного розміру. 
Також, більше половини опитаних нічого не знають про другий та третій 
рівні пенсійної системи. 
Щодо ставлення населення України до політики пенсійного 
забезпечення, то як показало дослідження, в цілому респонденти негативно  
ставляться до більшості аспектів (рис. 2.7) 
63 
 
Важко відповісти 9
Дуже незадоволений 32
Скоріше незадоволений 28
Дещо задоволений 25
Скоріше задоволений 6
Абсолютно задоволений 0,4
0 5 10 15 20 25 30 35
 
Рисунок 2.7 – Задоволеність політикою пенсійного забезпечення в 
цілому (% респондентів до загальної чисельності) 
Джерело: [6] 
Дуже незадоволені політикою пенсійного забезпечення 42% 
респондентів з числа осіб у віці 60-69 років та 40% респондентів у віці 50-59 
років. 
Респонденти незадоволені розміром пенсій. Приблизно 62% 
респондентів вважають розмір пенсій недостатнім для придбання необхідних 
товарів та послуг. Вони також скаржаться на інші причини: 51% респондентів 
- пенсійний вік (60 років), 48% респондентів - на фінансову нестабільність 
Пенсійного фонду України, а 40% респондентів негативно ставляться до 
сучасної практики нарахування пенсій, тобто нерегулярного їх підвищення 
(рис.2.8). 
64 
 
Пенсійне забезпечення в цілому 6
60
Достатність розміру пенсії для придбання 12
необхідних товарів та послуг 62
Фінансова стабільність Пенсійного фонду 16
48
Вік виходу на пенсію (60 років) 20
51
Осучаснення пенсій 13
40
Відповідність пенсії розміру заробітної плати, 24
яка враховувалася при призначенні 41
Порядок та тривалість оформлення, 19
призначення та перерахунку пенсій 35
Залежність розміру пенсії від сплачених 23
страхових внесків 34
Розмір єдиного соціального внеску, який 20
сплачує тільки роботодавець в розмірі 22% … 28
0 10 20 30 40 50 60 70
Задоволений Незадоволений
 
Рисунок 2.8 – Задоволеність пенсійним забезпеченням в цілому та 
окремими його аспектами 
Джерело: [6] 
 
Думки респондентів щодо справедливості пенсійної системи, в якій 
розмір пенсії залежить від розміру сплачених внесків, є такими: біля 45% 
респондентів вважають таку систему справедливою, а біля 41% – вважають, 
що пенсії мають отримувати всі, незалежно від сплачених ними внесків до 
Пенсійного фонду України. 
Як показали результати опитування, 68% респондентів не підтримують 
обмеження у виплаті пенсій працюючим пенсіонерам. Такої думки 
притримуються 69% реципієнтів з числа чоловіків і 67% – з числа жінок та 
57% реципієнтів, які проживають в сільській місцевості [6]. 
65 
 
До питання підвищення пенсійного віку 82,4% респондентів ставляться 
негативно і в жодному разі не підтримують його. Лише біля 3% респондентів 
підтримують поступове підвищення пенсійного віку тільки для чоловіків до 
63-65 років, і всього 1% респондентів підтримують підвищення пенсійного 
віку тільки для жінок до 63 – 65 років. Біля 8% респондентів висловилось за 
поступове підвищення пенсійного віку для обох статей до 63-65 років 
впродовж 3-5 років 36,5% респондентів вважають достатнім для себе розмір 
пенсії від 5 000 грн. до 10 000 грн. 27% респондентів вважають достатнім для 
себе розмір пенсії від 4 000 грн. до 5 000 грн., а понад 10 000 грн. – 16% 
респондентів. Достатньою для себе пенсією у сумі до 2 000 грн. (вище, ніж 
середня пенсія на час проведення опитування) вважали лише 0,3% 
респондентів [6]. 
 
до 2000 0,3
2001-3000 3,2
3001-4000 13,4
4001-5000 27
5001-10000 36,5
Понад 10000 16,1
Не знаю 3,4
0 5 10 15 20 25 30 35 40
 
Рисунок 2.9 – Уявлення респондентів про достатній розмір пенсії (% 
від загальної чисельності) 
Джерело: [6] 
 
68% респондентів зазначають, що не вважають, що будуть мати 
достатній дохід для забезпечення гідного рівня життя на пенсії. На думку 21% 
66 
 
опитаних, проблему дефіциту у солідарній системі можна вирішити за рахунок 
підвищення ЄСВ для роботодавців. За скорочення видатків на інші державні 
потреби висловилось 17% респондентів, а за запровадження сплати єдиного 
соціального внеску самими працівниками – 14%. Про підвищення віку виходу 
на пенсію, як засобу для подолання дефіциту Пенсійного фонду України 
зазначило лише 4% респондентів (рис. 2.10). 
          
Зменшити розмір пенсійних виплат 2
Підвищити вік виходу на пенсію 4
Не виплачувати пенсії працюючим 
8
пенсіонерам
Запровадити страхові внески із заробіної 
14
плати працівника до ПФУ
Скоротити державні видатки на інші 
17
потреби
Збільшити розмір ЄСВ для підприємств 21
0 5 10 15 20 25
  
Рисунок 2.10 – Як краще вирішити проблему дефіциту коштів для виплати 
пенсій (% опитаних) 
Джерело: [6] 
 
В цілому більшість населення (67%) вважає, що про пенсію повинна 
дбати держава і лише 28% беруть зобов’язання на себе. 
Цікаво, що майже половина респондентів нічого не роблять, щоб 
забезпечити гідний рівень життя після виходу на пенсію. 18% респондентів, 
які ще не отримували пенсію, відзначають, що для забезпечення гідного рівня 
життя після виходу на пенсію вони отримують високу легальну зарплату. 17% 
опитаних серед пенсіонерів сказали, що отримують пенсію та працюють. 7% 
респондентів не пенсійного віку та 4% респондентів серед пенсіонерів 
67 
 
зазначили, що вони здійснюють заощадження на депозитних рахунках у 
банках. Внески до недержавних пенсійних фондів сплачують лише 2% 
респондентів. 
Отже, як показав аналіз пенсійна система України на сьогодні є 
неадекватна (не забезпечує гідні виплати людям пенсійного віку) і фінансово 
не стійка. Крім цього, саме населення ще не готово до впровадження пенсійних 
реформ: люди не цікавляться тими реформами, що відбуваються, слабко 
обізнані з особливостями функціонування пенсійної системи, покладаються 
тільки на державу щодо пенсійного забезпечення в старості, а також не готові 
брати на себе за це відповідальність. 
Треба зазначити, що в Україні не працюють 2-й та 3-й рівень системи 
пенсійного забезпечення через відсутність достатніх фінансових ресурсів у 
більшості населення країни. 
Дослідження, здійсненні вище, показали, що пенсійна система є 
комплексним утворенням, на діяльність якої впливає величезна кількість 
факторів економічного, демографічного, політичного та соціального 
характеру. Відповідно, вирішити проблеми, що існують у сфері пенсійного 
забезпечення можна тільки із застосуванням комплексу заходів і різних сферах 
діяльності країни, зокрема: 
1. Подальше удосконалення економічних, правових, інституційних 
засад пенсійної системи: 
− створення умов для впровадження 2-го рівня пенсійної системи в 
Україні; 
− подальший розвиток 3-го рівня пенсійної системи в Україні; 
− посилення страхових принципів призначення пенсії; 
− ліквідація права на достроковий вихід на пенсію. Встановлення 
єдиного для всіх виходу на пенсію; 
− збільшення розміру єдиного соціального внеску; 
68 
 
− відмова від спроб збільшення пенсійного віку на період, поки  
тривалість життя не досягне рівня розвинених країн; 
− створення умов для формування пенсійних прав застрахованих осіб у 
необхідному обсязі. 
2. Забезпечення економічного розвитку в країні: 
− формування здорового підприємницького клімату в країні; 
−  розвиток середнього та малого бізнесу; 
−  підвищення інвестиційної привабливості країни; 
− детінізація доходів; 
3. Підвищення фінансової грамотності населення: 
− підвищення обізнаності населення щодо пенсійної системи України 
(рівні пенсійного забезпечення, умови виходи та отримання пенсійних 
виплат); 
− підвищення свідомості населення щодо необхідності брати на себе 
частку відповідальності за забезпечення гідного рівня доходів в старості; 
− мотивування населення до участі в накопичувальних системах 
пенсійного забезпечення [27]. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Досліджено історичні етапи становлення пенсійної системи в Україні, 
які свідчать про те, пенсійна система України протягом свого існування 
намагалася подолати постійно виникаючі поточні проблеми, і не підходила до 
реформування стратегічно. Зміни відбувалися точково, що не призвело до 
суттєвого покращення адекватності, стійкості та надійності пенсійної системи. 
Виявлено, що в Україні на сьогодні сформована трьорівнева система 
пенсійного забезпечення: солідарна пенсійна система (1-й рівень), обов’язкова 
накопичувальна пенсійна система (2-й рівень), добровільне недержавне 
пенсійне забезпечення (3-й рівень). На сьогодні сформована широка 
69 
 
законодавча та нормативно-правова база, яка регулює питання пенсійного 
забезпечення в України, Пенсійний фонд впроваджує необхідні організаційні 
заходи, пов’язані з підвищенням якості обслуговування населення, 
впровадженням інформаційних технологій, оптимізацією структури 
Пенсійного фонду. Але перед пенсійною системою на сьогодні стоять значні 
виклики, пов’язані зі старінням населення країни, зменшенням надходжень до 
Пенсійного фонду, неможливістю запустити 2-й рівень пенсійної системи і 
неефективністю функціонування 3-го рівня.  
Аналіз стану реформування пенсійної системи в Україні показав, що 
запропоновані урядом заходи та підвищення критеріїв набуття права на пенсію 
є важливими кроками до фінансової стабільності та соціальної справедливості, 
але вони не вирішують фундаментальних проблем пенсійної системи у 
середньо- та довгостроковій перспективі. Населення не досить обізнано в 
питаннях пенсійної реформи та політики пенсійного забезпечення і негативно 
ставляться до більшості аспектів реформи. 
З’ясовано, що оскільки пенсійна система є комплексним утворенням, на 
діяльність якої впливає величезна кількість факторів економічного, 
демографічного, політичного та соціального характеру то, вирішити 
проблеми, що існують у сфері пенсійного забезпечення можна тільки із 
застосуванням комплексу заходів і різних сферах діяльності країни, зокрема 
шляхом: подальшого удосконалення економічних, правових, інституційних 
засад пенсійної системи; забезпечення економічного розвитку в країні; 
підвищення фінансової грамотності населення. 
 
 
 
 
 
 
70 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ 
СИСТЕМИ В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Перспективи розвитку другого рівня пенсійного забезпечення 
 
Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне 
страхування» №1058-IV, який було прийнято у 2003 році, 2-й рівень має 
створюватись на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у 
державному Накопичувальному пенсійному фонді або у відповідних 
недержавних пенсійних фондах (НПФ) – суб’єктах 2-го рівня пенсійної 
системи. Другий рівень – це додаткова система обов’язкового державного 
пенсійного страхування, покликана забезпечити одержання стабільного й 
достатнього доходу після виходу на пенсію разом із солідарною пенсією (1-го 
рівня). 
Другий рівень системи пенсійного забезпечення передбачалося 
впровадити з 1 січня 2017 року передбачалось запровадити другий рівень 
системи пенсійного забезпечення. Учасниками накопичувальної системи 
пенсійного страхування планувалися особи, яким на вказану дату виповниться 
не більше 35 років. Поряд з цим, застрахованим особам, яким станом на 1 січня 
2017 р. виповниться не більше 55 років, надавалося право добровільно 
прийняти рішення щодо участі у накопичувальній системі пенсійного 
страхування. Розмір внеску у перший рік був встановлений на рівні 2 відсотків 
та передбачалося щорічне збільшення на один відсоток, до досягнення 7 
відсотків у 2022 році [44]. 
Але, як зазначалося вище, через відсутність економічних, 
організаційних та інституційних умов, даний рівень пенсійного забезпечення 
не було впровадження до тепер.  
71 
 
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було 
розроблено Концепцію розбудови другого рівня пенсійної системи, в якій було 
представлено принципи розбудови другого рівня, модель, функції учасників, 
вимоги до суб’єктів, алгоритм дій учасника другого рівня та інші важливі 
елементи пенсійної системи [24]. 
До основних принципів розбудови другого рівня пенсійної системи 
віднесені наступні: 
− мінімізація адміністративних видатків учасників системи за рахунок 
досягнення ефекту «економії від масштабу»; 
− забезпечення контролю зі сторони держави за сплатою внесків; 
−  забезпечення прозорості і зрозумілості системи для учасників; 
− зменшення ризиків втрати пенсійних активів забезпечення 
конкуренції в сфері управління активами. 
В Концепції пропонується наступна модель другого рівня (рис. 3.1) 
 
Суб’єкти господарювання 
 
 
 Накопичувальний Компанія з Банк-зберігач 1 
 
 фонд (НФ) управління 
  активами 1  
Пенсійний 
Рада НФ  
 фонд Компанія з Банк-зберігач 2 
(5 незалежних 
України управління 
 членів) активами 2 
 Компанія з Банк-зберігач 3 
Адміністративний 
управління 
 офіс (10 осіб) 
активами 3  
 
 Населення 
 
Рисунок 3.1 – Модель другого рівня пенсійного забезпечення в Україні 
Джерело: [24] 
 
 
72 
 
Розробники концепції зазначили такі переваги запропонованої моделі: 
− централізація витратної частини системи;  
− розбудова системи на базі існуючого програмного комплексу ПФУ, 
що дозволить уникнути суттєвих витрат на розробку нового ПЗ;  
− витрати на обслуговування системи з учасників перекладені на 
бюджет ПФУ. 
Функції між учасниками пенсійного забезпечення в цьому випадку 
поділено наступним чином: 
− регулятор (НКЦПФР): ліцензування (авторизація) компаній з 
управління активами другого рівня і банків-зберігачів другого рівня; нагляд за 
діяльністю суб’єктів другого рівня; визначення вимог до облікової політики 
компаній з управління активами; визначення вимог щодо диверсифікації 
інвестування пенсійних активів (до портфелю); реєстрація інвестиційної 
декларації КУА (портфелю КУА); перевірка і контроль відсутності конфлікту 
інтересів після визначення банків-зберігачів кожній КУА; 
− Рада накопичувального фонду: обрання аудиторів за результатами 
конкурсів; затвердження облікової політики активів НФ;  розгляд квартальних 
та річних звітів компаній з управління активами, банків-зберігачів, ПФУ; 
аналіз ефективності діяльності компаній з управління активами; розробка 
бенчмарків для коригування коефіцієнтів в системі автоматичного розподілу 
пасивних учасників; затвердження кошторису на забезпечення роботи НФ і 
Адміністративного офісу Ради НФ; визначення банку-зберігача для кожної 
КУА, якщо банків-зберігачів буде більше одного; призначення директора 
Адміністративного офісу. 
− адміністративний офіс: документальний супровід роботи НФ; ведення 
бухгалтерського обліку та проведення аудиту НФ; управління та контроль за 
рухом коштів між установами накопичувальної системи. 
− Пенсійний фонд України: комунікації з учасниками (укладення 
договорів, адміністрування особистого вибору особи тощо); здійснення 
73 
 
персоніфікованого обліку та обслуговування учасників системи; управління 
пенсійними виплатами, проведення одноразових виплат і виплат пенсії 
встановлений період; взаємодія з Адміністративним офісом з планування 
пенсійних виплат; розрахунки для клірингу за пенсійними зобов’язаннями; 
щоденний розрахунок одиниці пенсійних внесків (ОПВ); 
− компанії з управління активами другого рівня: управління пенсійними 
активами другого рівня; розрахунок вартості активів; 
− банки-зберігачі другого рівня: зберігання пенсійних активів другого 
рівня; контроль за інвестиційними операціями КУА; щоденне підтвердження 
розрахунку вартості активів. 
Пропонується всім учасникам системи другого рівня самостійно 
обирати КУА. Ті, які не зроблять свій вибір самостійно, будуть розподілятися 
автоматично між тими КУА, що отримали доступ до роботи на другому рівні. 
На рисунку представлена схема руху від учасників другого рівня (рис. 
3.2). 
Вважається, що учасники другого рівня, які протягом 30 років 
сплачуватимуть внески, зможуть збільшити свій коефіцієнт заміщення 
додатково до солідарної системи: 
− у разі відрахувань 7%: чоловіки – 10,2; жінки – 7,3; 
− у разі відрахувань 10%: чоловіки – 14,6; жінки – 10,4; 
− у разі відрахувань 15%: чоловіки – 21,7; жінки – 15,4; 
Передбачається гнучка система пенсійних виплат: 
− якщо на момент виходу на пенсію, на пенсійному рахунку особи 
знаходяться кошти у розмірі меншому за 60 мінімальних заробітних плат, 
такій особі призначається одноразова виплата; 
− якщо на момент виходу на пенсію, на пенсійному рахунку особи 
знаходяться кошти у розмірі більше за 60 мінімальних заробітних плат, така 
особа має можливість обрати один з варіантів - виплату пенсії на встановлений 
період (не менше 10 років) або виплату довічної пенсії (ануїтету); 
74 
 
− у випадку смерті особи право власності на пенсійні заощадження 
має переходити до її спадкоємців. 
 
Крок 1: Підприємство перераховує кошти працівників до Накопичувального фонду. 
Інфор мація про це передається до ПФУ 
 
 Крок 2: ПФУ виконує звірку даних від роботодавців. При наявності розбіжностей, 
 з’ясовує питання з роботодавцем 
 
 Крок 3: ПФУ перераховує на рахунок Накопичувального фонду відкритий в банку-
зберігачі кошти учасників 
 
 
Крок 4: КУА відповідно до інвестиційної декларації формує інвестиційний портфель 
 
 
 Крок 5: Пенсійні активи зберігаються на рахунку банка-зберігача 
 
 
Крок 6: КУА розраховує вартість активів згідно затвердженою Радою НФ облікової 
 
політки та передає інформацію банку-зберігачу 
 
 
Крок 7: Банк-зберігач перевіряє та передає розрахунки вартості активів до 
 Адміністративного офісу (щоденно) 
 
 Крок 8: Адміністративний офіс розраховує вартість чистих активів, передає дані в 
ПФУ 
 
 
Крок 9: ПФУ розраховує Чисту вартість одиниці пенсійних внесків на рахунках 
 учасників другого рівня 
 
Рисунок 3.2 – Схема руху внесків від учасників другого рівня 
Джерело: [24] 
 
 
75 
 
Така система обов’язково повинна передбачати гарантії збереження 
пенсійних внесків. Розробниками концепції пропонуються наступні варіанти: 
− прямі державні гарантії на розмір внесків (призводить додаткових 
витрат державного бюджету); 
− страхування внесків (регулярні відрахування з НФ) ( призводить 
до зменшення доходності пенсійних накопичень); 
постійний контроль за дотриманням бенчмарку (не дає прямих гарантій, 
але має на меті встановити якісний показник – бенчмарк – і постійно 
слідкувати за його дотриманням. 
Розробниками концепції зроблено прогнозні розрахунки щодо 
впровадження другого рівня пенсійного забезпечення (табл. 3.1). 
Таблиця 3.1 – Розрахунок масштабів другого рівня 
Показник Відсотки 2020 2030 2040 2050 
відрахувань 
Активи 7% 69 319 1 704 367 4 799 875 7 954 217 
Накопичувального 
фонду, мільйони 10% 69 319 2 085 509 6 514 032 11 159 476 
гривень 
15% 69 319 2 178 748 8 614 862 15 951 310 
Активи 7% 1,8% 19,9% 34,0% 41,3% 
Накопичувального 
фонду, % до ВВП 10% 1,8% 24,3% 46,2% 57,9% 
15% 1,8% 25,4% 61,1% 82,8% 
Середня сума 7% 2 494 167 503 643 890 1 616 851 
накопичених 
коштів на рахунку 10% 2 494 196 705 851 578 2 213 243 
учасника (у 
поточних цінах), 15% 2 494 200 312 1 077 189 3 026 856 
гривень (чоловік) 
Середня сума 7% 815 88 713 418 195 1 138 930 
накопичених 
коштів на рахунку 10% 815 94 054 545 852 1 560 679 
учасника (у 
поточних цінах), 15% 815 94 054 663 721 2 129 249 
гривень (жінка) 
Джерело: [24] 
 
76 
 
Треба зазначити, що розрахунки розробників концепції виявилися 
занадто оптимістичними, оскільки 2 рівень системи пенсійного забезпечення 
ще і досі не запрацював, отже суми наведених накопичень автоматично 
зменшуються, порівняно з наведеними в таблиці. 
До основних переваг накопичувальної системи відносять наступні: 
1. Для держави: 
− повноцінне реформування пенсійної системи - формування 
збалансованої і стійкої трирівневої пенсійної системи;  
− покращення пенсійного забезпечення громадян;  
− підвищення поточного рівня заощаджень громадянами;  
− залучення в економіку масштабного довгострокового інвестиційного 
ресурсу через купівлю облігацій інфраструктурних проектів та акцій 
провідних підприємств;  
− створення в Україні потужного класу інституційних портфельних 
інвесторів;  
− зниження відсоткових ставок;  
− стримування інфляції;  
− фінансування державного боргу та оптимізація його структури через 
збільшення частки боргу в національній валюті;  
− оптимізація витрат держави на супроводження системи;  
− можливість використання в максимальній мірі існуючої 
інфраструктури персоніфікованого обліку громадян. 
2. Для населення: 
− зручна і зрозуміла система, створена в інтересах громадян, а не 
посередників; 
− «єдине вікно» надання послуг громадянам (Пенсійний фонд України);  
− не суттєво обтяжує поточну заробітну плату, оскільки зростання 
розміру внеску відбуватиметься лише за умови зростання середньорічної 
заробітної плати, тобто зростання рівня добробуту;  
77 
 
− унеможливлення корупційних ризиків з боку роботодавців – 
компанію для управління пенсійними заощадженнями обиратиме робітник;  
− висока якість послуг як для активних учасників системи, які зроблять 
свідомий вибір компанії для управління їх пенсійними заощадженнями, так і 
для пасивних учасників;  
− збільшення коефіцієнту заміщення з нинішніх 33% (солідарна 
система) до 53% (солідарна система 20% + накопичувальна система 33%) 
Не дивлячись на значні переваги при впроваджені даної системи в 
Україні, країна ще і досі є неготовою до її впровадження. Зокрема, не створено 
чіткого нормативно врегульованого механізму для впровадження 2-го рівня, а 
також складна економічна та фінансова ситуація в країні досить сильно 
підвищує ризиковість даного елементу пенсійної системи. 
Так, наприклад, досвід країн Центральної та Східної Європи й 
Казахстану показав, що валові національні заощадження після запровадження 
обов’язкових накопичувальних пенсійних систем залишились майже 
незмінними. Так само малоймовірним є те, що запровадження 2-го пенсійного 
рівня саме по собі забезпечить розвиток фінансових ринків і ринків капіталу, 
якщо уряд не проводитиме активної державної політики з їх розвитку. 
Сучасний міжнародний досвід вказує на те, що запровадження 
накопичувальних пенсійних систем із визначеним внеском може не 
забезпечити адекватних пенсійних виплат через вплив таких чинників або 
лише деяких із них:  
− недостатність розміру пенсійних внесків;  
− надто великий розмір операційних витрат (адміністративних зборів 
і плати за управління пенсійними інвестиціями);  
− надмірну мінливість кон’юнктури ринків у період до виходу на 
пенсію;  
− недостатність або відсутність захисту, що пропонується 
інвестиційними стратегіями;  
78 
 
− надто низький рівень суспільної довіри й розуміння 
накопичувальних пенсійних систем з визначеним внеском;  
− неспроможність або неготовність громадян обирати відповідні 
інвестиційні стратегії чи фонди (коли більшість учасників не роблять вибору, 
користуючись натомість «опцією автоматичного зарахування») [36]. 
Наприклад, в таких країнах як Угорщина та Аргентина було ухвалене 
рішення про відмову від накопичувальної системи 2-го рівня, а в Естонії, 
Латвії, Литві, Польщі, Румунії та Словаччині було ухвалене рішення про 
тимчасове, часткове чи постійне скорочення внесків до них. 
Побудова ефективної системи пенсійного забезпечення другого рівня 
можливе тільки при виконанні таких рекомендацій: 
− забезпечувати формування жорсткої нормативної бази з 
управління інвестиціями, що враховує ключові ризики та невизначеність, 
притаманну пенсійним заощадженням; 
− заохочувати якомога ширшу участь і здійснення внесків у 
достатньому розмірі (в порівнянні з необхідним або бажаним результатом) у 
довгостроковій перспективі;  
− пропонувати інвестиційні інструменти для пенсійних заощаджень 
із низькими розмірами операційних витрат;  
− розробити належні інвестиційні стратегії за замовчуванням, але 
при цьому надати учасникам можливість вибору інвестиційних фондів 
(стратегій) із різними профілями ризику та горизонтами інвестування;  
− використовувати стратегії на основі повного життєвого циклу як 
опцію за замовчуванням, покликану захистити тих, хто наближається до 
виходу на пенсію, від негативних наслідків;  
− дозволити інвестування значної (від середньої до високої) 
процентної частки загальної вартості пенсійних активів у іноземні класи 
активів;  
79 
 
− залучати іноземні інвестиційні компанії з управління активами до 
участі в управлінні пенсійних активів 2-го рівня;  
− забезпечувати ефективну комунікацію й розв’язувати проблему 
фінансової неграмотності та необізнаності громадян). 
Як підкреслили експерти Світового банку [48], найважливішою 
передумовою для успішного запровадження обов’язкової накопичувальної 
пенсійної системи є належна політична відповідальність і послідовність у 
впровадженні пенсійної реформи, яку має віддзеркалювати інституційна 
спроможність забезпечувати контроль над її здійсненням.  
 
3.2 Недержавне пенсійне забезпечення: перспективи впровадження 
в Україні 
 
Недержавні пенсійні фонди (НПФ) з’явилися в Україні у 2004 році 
відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 
1057-IV, прийнятого Верховною Радою 9 липня 2003 р. [15]. 
Відповідно до Закону, недержавні пенсійні фонди – юридична особа, 
створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації 
(непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність 
виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників 
пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також 
здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному 
законами України порядку [15]. 
Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення складається з 
цього Закону, законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування, законів України «Про страхування», «Про банки і банківську 
діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні 
інвестиційні фонди)», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне 
регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про фінансові послуги та 
80 
 
державне регулювання ринків фінансових послуг» та інших нормативно-
правових актів [15]. 
Також, в Законі визначено основні принципи недержавного пенсійного 
забезпечення в Україні: 
− законодавчого визначення умов недержавного пенсійного 
забезпечення; 
− заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному 
забезпеченні; 
− добровільності створення пенсійних фондів юридичними та 
фізичними особами, об’єднаннями фізичних осіб та об’єднаннями юридичних 
осіб; 
− добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного 
забезпечення та вибору виду пенсійної виплати; 
− добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення 
пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного 
пенсійного забезпечення; 
− економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних 
внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного 
забезпечення; 
− неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення 
пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на 
користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких 
пенсійних внесків; 
− рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в 
одній пенсійній схемі; 
− розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів 
інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального 
пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного 
фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду; 
81 
 
− визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних 
коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду 
або застрахованої особи; 
− гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм Законом 
«Про недержавне пенсійне забезпечення»; 
− цільового та ефективного використання пенсійних коштів; 
− державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у 
системі недержавного пенсійного забезпечення; 
− відповідальності суб’єктів системи недержавного пенсійного 
забезпечення за порушення норм, встановлених законодавством норм; 
− державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного 
забезпечення та нагляду за його здійсненням [15]. 
До суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення даним Законом 
віднесені наступні: недержавні пенсійні фонди; страхові організації, які 
уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, 
страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду; 
банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних 
рахунків; вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної 
системи пенсійного страхування; вкладники пенсійних депозитних рахунків; 
учасники недержавного пенсійного забезпечення; засновники пенсійних 
фондів; роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів; 
саморегулівні організації суб’єктів, які надають послуги у сфері недержавного 
пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і контролю у сфері 
недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; 
компанії з управління активами; зберігачі; аудитори; особи, які надають 
консультаційні та агентські послуги [15]. 
Активне становлення системи відбулося протягом 2004-2009 року 
шляхом створення основних інституційних учасників – недержавних 
пенсійних фондів, адміністраторів недержавного пенсійного фонду, компаній 
82 
 
з управління активами – та отримання комерційними банками ліцензій 
зберігача [56]. 
Функції основних суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення в 
Україні представлено в таблиці 3.2.  
Таблиця 3.2 –  Суб’єкти та функціональні обов’язки суб’єктів 
недержавного пенсійного забезпечення в Україні 
Суб’єкти Функціональні обов’язки 
Недержавний створюють засновники як неприбуткову організацію; 
пенсійний фонд реєструють в Нацкомфінпослуг;  
(НПФ) управління та контроль здійснює рада НПФ;  
діє згідно із затвердженим засновниками статутом НПФ;  
здійснює діяльність виключно з метою накопичення пенсійних 
коштів та забезпечення виплат учасникам НПФ;  
може мати декілька пенсійних схем, у яких зазначено умови та 
порядок недержавного пенсійного забезпечення. 
Адміністратор отримує ліцензію та підлягає нагляду з боку Нацкомфінпослуг; 
пенсійного фонду укладає від імені НПФ пенсійні контракти з учасниками НПФ;  
веде персоніфікований облік учасників фонду, сплачених 
внесків і накопичених коштів;  
надає інформаційні й агентські послуги учасникам НПФ;  
розраховує та здійснює пенсійні виплати;  
надає розпорядження зберігачу про здійснення оплати витрат 
НПФ (плата за послуги, що утримується із суми пенсійних 
активів);  
звітує перед державними органами (регуляторами), учасниками 
фонду, радою НПФ та іншими органами. 
Компанія з отримує ліцензію та підлягає нагляду з боку НКЦПФР;  
управління активами інвестує пенсійні активи згідно з умовами договору з радою 
(КУА) НПФ, інвестиційною декларацією та законодавством; 
здійснює облік та забезпечує відображення у звітності вартості 
активів, розподілу коштів за активами та інвестиційного доходу. 
Банк-зберігач НБУ або комерційний банк з ліцензією від НКЦПФР; 
надає розрахунково-клірингові послуги щодо поточного(их) 
рахунку(ів) НПФ; 
здійснює депозитарні операції із цінними паперами НПФ; 
контролює інвестиційні транзакції КУА та їхню відповідність 
законодавству й інвестиційній декларації НПФ; 
перевіряє розрахунок чистої вартості активів і чистої вартості 
одиниці пенсійних активів. 
Джерело: [33] 
На рисунку 3.3 представлено взаємодію наведених суб’єктів 
недержавного пенсійного забезпечення. 
 
83 
 
 
 Недержавний 
пенсійний фонд 
 
(НПФ) 
 Нацкомфінпослуг 
Рада НПФ 
 НБУ 
 
 
Адміністратор НПФ КУА Банк-зберігач 
 
 
 
НКЦПФР 
 
Рисунок 3.3 – Схема взаємозв’язків суб’єктів недержавного пенсійного 
забезпечення 
Джерело: [33] 
 
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» виділяє три 
види недержавних пенсійних фондів: відкритий, корпоративний та 
професійний пенсійні фонди (рис 3.4). 
 
Види НПФ 
 
 
 Відкритий Корпоративний Професійний 
 
Рисунок 3.4 – Види недержавних пенсійних фондів 
 
Особливістю відкритого пенсійного фонду є те, що будь-яка особа може 
бути його вкладником. Створити такий фонд має право одна або декілька 
юридичний осіб. В той час, коли для корпоративного та 
професійного пенсійних фондів встановлені низка вимог і обмежень. 
Корпоративний пенсійний фонд- недержавний пенсійний фонд, 
засновником якого є юридична особа-роботодавець або 
84 
 
декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися 
роботодавці-платники. 
Професійний пенсійний фонд - пенсійний фонд, засновником 
(засновниками) якого можуть бути організації роботодавців, їх об’єднання, 
об’єднання громадян, професійні спілки, їх об’єднання або фізичні особи, 
пов’язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті 
фонду. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, 
пов’язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті 
фонду, а також фізичні особи, які є працівниками організацій роботодавців, їх 
об'єднань, членами або працівниками професійних спілок, їх об’єднань, які 
створили такий фонд. 
Треба зазначити, що безпосередньо НПФ самі не здійснюють діяльність, 
пов’язану з укладанням пенсійних договорів, веденням пенсійних рахунків 
застрахованих осіб, збором пенсійних внесків, управлінням пенсійними 
активами та їх зберіганням тощо. Для цієї діяльності залучають організації, які 
спеціалізуються на наданні відповідних послуг (рис. 3.5) [32]. 
Взаємопов’язана діяльність зазначених суб’єктів спрямована на 
досягнення наступних завдань: 
− інформування учасників НПФ про їхні права на пенсію і зміни цих 
прав; 
− обмеження і регулювання інвестиційного ризику завдяки 
розважливому і професійному вкладенню активів, що забезпечує 
диверсифікацію, ліквідність і надійний захист активів; 
− забезпечення охорони пенсійних активів завдяки використанню 
опікунів, незалежних від інвестиційних менеджерів; 
− упровадження обмежень на використання активів НПФ для того, 
щоб пенсійні заощадження використовували винятково для отримання 
пенсійних доходів учасників, а також щоб відвернути або усунути конфлікти 
інтересів між закладами пенсійної системи; 
85 
 
− швидке й оперативне розв’язання можливих проблем (включно з 
виявленням сумнівних НПФ для зведення до мінімуму втрат учасників і 
забезпечення організованої ліквідації таких фондів, якщо це необхідно) [32]. 
 
 Керівний орган НПФ – Рада пенсійного фонду 
 
 Основні функціональні повноваження в НПФ 
 
 
Управління НПФ Зберігання активів НПФ Управління пенсійними 
 активами НПФ 
 здійснює його забезпечуватиме проводять компанії з 
адміністратор: банківська установа – управління активами, які 
 
1. компанія з управління зберігач, обрана на обирають на конкурсних 
НПФ ;  конкурсних засадах серед засадах і відповідають 
2. юридична особа – єдиний комерційних банків, які законодавчо встановленим 
засн овник корпоративного відповідатимуть вимогам, критеріям і вимогам 
ПФ,  який прийняв рішення визначеним у законі. 
про управління цим ПФ Зберігач при здійсненні 
само стійно;  операцій з коштами НПФ 
3. неприбуткова юридична зобов’язаний буде 
особ а, створена на умовах, перевіряти відповідність 
визн ачених законом, таких операцій вимогам і 
декілька юридичних осіб – обмеженням, 
засн овників корпоративного встановленим Законом і 
ПФ або об’єднання інвестиційною 
 
роботодавців, юридичні декларацією НПФ 
особ и або громадяни за 
родом їхньої професійної 
діял ьності – засновники 
професійного ПФ) 
 
 
Рисунок 3.5 – Організації, які залучені до управління НПФ 
Джерело : [32] 
Треба зазначити, що важливим питання у системі недержавного 
пенсійного забезпечення та функціонування НПФ є питання захисту 
пенсійних активів. До основних механізмів захисту пенсійних активів 
відносять наступні: 
1) розмежування та відокремлення активів пенсійних фондів від активів 
засновників та платників, а також недержавних пенсійних установ, які 
надаватимуть послуги у цій галузі;  
86 
 
2) диверсифікація пенсійних активів при інвестуванні (в межах, 
встановлених Законом);  
3) внутрішня взаємодія суб’єктів НПЗ з дотриманням норм 
законодавства, статуту, відповідних договорів та надання відповідним 
органам інформації про їх порушення;  
4) вплив учасників НПФ на членство в раді фонду, проведення засідання 
ради фонду, скликання позачергових зборів засновників;  
5) наявність системи звітності суб’єктів НПЗ перед правлінням фонду, 
радою фонду до проведення зборів засновників, пенсійного фонду та суб’єктів 
НПЗ до відповідних державних органів;  
6) інформування громадськості про діяльність НПФ шляхом публікації; 
7) надання учасникам щорічної безкоштовної та оплачуваної (за 
письмовим запитом) інформації про стан своїх пенсійних активів;  
8) встановлення вимог до суб’єктів НПЗ щодо надання їм послуг 
(система державної реєстрації, ліцензування, кваліфікаційні вимоги тощо);  
9) державний нагляд та контроль у сфері НПЗ [32]. 
Система недержавного пенсійного забезпечення передбачає певні 
сплати внесків, використання коштів, адміністрування рахунків тощо. 
В першу чергу, існують певні  кількісні обмеження інвестиційної 
діяльності з активами НПФ, що передбачається Законом України «Про 
недержавне пенсійне забезпечення» (табл. 3.3). Таке обмеження запроваджено 
з метою зниження інвестиційного ризику. 
Як бачимо з таблиці найменш ризиковими для інвестицій вважаються 
державні цінні папери, банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати, 
облігації українських підприємств, акції українських емітентів, іпотечні 
облігації. Натомість, найбільш ризиковими активами вважають цінні папери 
одного емітенту, зобов’язання однієї юридичної особи, акції, які не 
перебувають в обігу на біржі, банківські метали та об’єкти нерухомості. 
Для розвитку зазначеної системи пенсійного забезпечення в Україні 
застосовують пільговий податковий режим, який передбачає звільнення від 
87 
 
оподаткування обмеженої суми внесків та інвестиційного доходу й 
оподаткування пенсійних виплат під час їх здійснення  [33]. 
Таблиця 3.3 – Обмеження інвестування активів НПФ 
Тип активів Кількісні 
обмеження 
Державні цінні папери 50% 
Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати 50% 
Облігації місцевих позик 20% 
Облігації українських підприємств 40% 
Акції українських емітентів 40% 
Іпотечні облігації 40% 
Цінні папери іноземних емітентів 20% 
Об’єкти нерухомості 10% 
Банківські метали 10% 
Акції, які не перебувають в обігу на біржі 10% 
Зобов’язання однієї юридичної особи 10% 
Цінні папери одного емітента 5% 
Інші цінні папери 5% 
Джерело: [33] 
 
Але за розрахунками максимальним щомісячним звільненням від 
оподаткування доходом,  пов’язаним із внесками до НПФ, становила в 2019 
році 2690 грн на місяць, і відповідно загальна сума податкової пільги за рік 
становила  5810,4 грн. Зрозуміло, що такий розмір пільги не є досить сильним 
стимулюючим фактором [33]. 
Також, ст. 164.2.16 Податкового кодексу України передбачається 
звільнення від оподаткування в обмеженій сумі внесків роботодавців до НПФ, 
що зменшує оподатковуваний дохід та базу заробітної плати для Єдиного 
соціального внеску. На 2019 рік максимальний звільнений від оподаткування 
щомісячний внесок до НПФ за працівника обмежено 10432,50 грн на місяць 
[33]. 
Згідно зі ст.170.8.2 Податкового кодексу України, Адміністратор НПФ, 
як податковий агент, має утримувати податок з пенсійних виплат та 
перераховувати його до бюджету [42] (табл. 3.4).  
 
88 
 
Таблиця 3.4 – Оподаткування періодичних та одноразових пенсійних 
виплат на 3-му рівні 
Вид пенсійної виплати База оподаткування Ставка податку 
Пенсійна виплата на 60% суми періодичної 19,5%: 18% (податок на доходи 
визначений строк (але не виплати фізичних осіб) + 1,5% 
менш ніж на 10 років) або (військовий збір) 
довічний ануїтет 
Одноразова виплата, 100% суми одноразової 
зокрема у зв’язку з виплати 
достроковим припиненням 
контракту з НПФ про 
недержавне пенсійне 
забезпечення у визначених 
законом випадках 
Одноразова виплата 100% суми одноразової За правилами оподаткування 
спадкоємцю виплати спадщини 
Джерело: [33] 
Не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб такі 
вигодонабувачі та виплати (нульова ставка податку на доходи фізичних осіб – 
ст. 170.8.3 Податкового кодексу України): 
− будь-які пенсійні виплати для учасників з інвалідністю І групи13;  
− одноразові або періодичні виплати учасникам віком не менше ніж 70 
років та вигодонабувачам, які не досягли повноліття; 
− будь-які виплати спадкоємцям (дружині/чоловіку та утриманцям), 
що є основними родичами учасника НПФ. 
Треба зазначити, що розвиток зазначеної пенсійної системи в Україні 
здійснюється дуже повільно, хоча останні роки спостерігається позитивна 
динаміки зі збільшення кількості активів та пенсійних виплат. 
У Державному реєстрі фінансових установ станом на 30.06.2019 р. 
містилася інформація про 63 недержавні пенсійні фонди та 22 адміністратори 
НПФ (станом на 30.06.2018 р. у Державному реєстрі налічувалось 62 НПФ та 
22 адміністратори). НПФ були зареєстровані у 9 регіонах України. Найбільше 
пенсійних фондів було зосереджено у м. Києві – 45 або 72,4% від загальної 
кількості. У Донецькій області діяло 6 НПФ (9,5%), у Дніпропетровській 
області – 3 (4,7%), у Львівській, Івано-Франківській та Харківській областях – 
89 
 
по 2 (по 3,2%), в Одеській, Херсонській та Житомирській областях – по 1 (по 
1,6%) [2].  
Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних 
фондів наведено в таблиці 3.5. 
Таблиця 3.5 – Динаміка основних показників діяльності недержавних 
пенсійних фондів 
Темпи приросту, % 
Станом 
Станом Станом станом на 
на станом на 
Показники на на 31.03.2018
31.03.201 31.03.2019/ 
31.03.2017 31.03.2019 / 
8 станом на 
станом на 
31.03.2018 
31.03.2017 
Кількість укладених пенсійних 
64,5 61,0 70,4 -5,4 15,4 
контрактів, тис. шт. 
Загальна кількість учасників НПФ, тис. 
836,2 843,2 858,4 0,8 1,8 
осіб 
Загальна вартість активів НПФ, млн. 
2 206,3 2 485,2 2 829,8 12,6 13,9 
грн. 
Пенсійні внески, всього, млн. грн.у 
1 918,5 1 910,4 2 036,4 -0,4 6,6 
тому числі: 
- від фізичних осіб 100,3 134,4 183,9 34,0 36,8 
- від фізичних осіб-підприємців 0,2 0,2 0,2 0,0 0,0 
- від юридичних осіб 1 817,2 1 775,3 1 851,7 -2,3 4,3 
Пенсійні виплати, млн. грн. 655,4 723,2 842,0 10,3 16,4 
Кількість  учасників,  що  
отримали/отримують  пенсійні  82,0 79,4 81,9 -3,2 3,1 
виплати,  тис.осіб 
Сума  інвестиційного  доходу,  
1 157,8 1 468,5 1 865,9 26,8 27,1 
млн.грн. 
Прибуток  від  інвестування  активів 
недержавного пенсійного фонду,млн. 899,2 1 185,1 1 522,3 31,8 28,5 
грн. 
Сума витрат, що відшкодовуються за 
258,6 283,4 343,6 9,6 21,2 
рахунок пенсійних активів, млн. грн. 
Джерело: [41] 
 
Станом на 31.03.2019 адміністраторами недержавних пенсійних фондів 
укладено 70,4 тис. шт. пенсійних контрактів, що більше на 15,4% (9,4 тис. шт.) 
порівняно зі станом на 31.03.2018. 
Структура пенсійних контрактів станом на 31.03.2019: 
- з вкладниками – фізичними особами – 63,5 тис. шт.; 
90 
 
- з вкладниками фізичними особами-підприємцями – 0,1 тис. шт.; 
- з вкладниками – юридичними особами – 6,8 тис. шт. 
Станом на 31.03.2019 загальна кількість учасників НПФ становила 858,4 
тис. осіб (станом на 31.03.2018 – 843,2 тис. осіб), з яких отримали/ отримують 
пенсійні виплати 81,9 тис. осіб (9,5% від загальної кількості учасників). 
Станом на 31.03.2019 переважну більшість учасників НПФ становили 
особи віком від 25 до 50 років, а саме 58,3%, та особи вікової групи від 50 до 
60 років, що становили 26,4%. Частка учасників НПФ вікової групи старше 60 
років становила 14,4%, вікової групи до 25 років – 0,9% 
Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 
31.03.2019 становили 842,0 млн. грн., що на 16,4% більше в порівнянні з 
аналогічним періодом 2018 року, при цьому одноразові виплати зросли на 
8,1%, пенсійні виплати на визначений строк – на 37,0%. 
 
Таблиця 3.6 – Динаміка пенсійних виплат 
Станом на Приріст 
станом на 
Од. 31.03.2019/ 
Показник 
виміру 31.03.2017 31.03.2018 31.03.2019 станом на 
31.03.2018, 
(%) 
Одноразові пенсійні 
млн. грн. 510,5 515,0 556,7 8,1 
виплати 
Пенсійні виплати на 
млн. грн. 144,9 208,2 285,3 37,0 
визначений строк 
Всього млн. грн. 655,4 723,2 842,0 16,4 
Джерело: [41] 
 
Середній розмір одноразової пенсійної виплати на одного учасника 
НПФ, який отримав/отримує пенсійну виплату одноразово, станом на 
31.03.2019 становив 7,2 тис. грн. (станом на 31.03.2018 – 6,8 тис. грн., станом 
на 31.03.2017 – 6,5 тис. грн.) та середній розмір пенсійної виплати на 
визначений строк на одного учасника НПФ, який отримав/ отримує пенсійну 
91 
 
виплату на визначений строк, становив 68,1 тис. грн. (станом на 31.03.2018 – 
51,3 тис. грн., станом на 31.03.2017 – 37,2 тис. грн.). 
Одним із основних якісних показників, які характеризують систему 
НПЗ, сплачені пенсійні внески. Так, сума пенсійних внесків станом на 
31.03.2019 становить 2036,4 млн. грн., які збільшившись на 6,6% (126,0 млн. 
грн.) в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року. Порівняно зі станом на 
31.03.2017 сума пенсійних внесків станом на 31.03.2018 зменшилась на 0,4% 
(8,1 млн. грн.). 
 У загальній сумі пенсійних внесків станом на 31.03.2019 основну 
частину, або 90,9%, становлять пенсійні внески від юридичних осіб, на які 
припадає 1851,7 млн. грн. 
Недержавна пенсійна система не змогла залучити велику кількість 
учасників. Більшість існуючих учасників НПФ - це працівники, що 
фінансуються їх роботодавцями, і вони, як правило, не приділяють великої 
уваги власним пенсійним рахункам або роботі або діяльності відповідного 
НПФ. 
Для НПФ типовим є формування портфеля, який включає інвестиційні 
активи з мінімальним ступенем ризику. Тому особливо важливим є вибір 
інструментів інвестування, за допомогою яких НПФ зможуть захистити кошти 
населення від інфляційних процесів при отриманні певного приросту капіталу. 
Станом на 31.03.2019 переважними напрямами інвестування пенсійних 
активів стали цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів 
України (47,8%), депозити в банках (34,8% інвестованих активів), облігації 
підприємств, емітентами яких є резиденти України (9,6%), об’єкти 
нерухомості (2,7%), акції українських емітентів (1,7%) (табл. 3.7). 
 
 
 
 
 
92 
 
Таблиця 3.7 – Напрями інвестування пенсійних активів  
Станом на Приріст 
станом на 
Питома 
Активи Од. виміру 31.03.2019/ 
31.03.2018 31.03.2019 вага, (%) 
станом на 
31.03.2018, (%) 
Грошові кошти, розміщені на 
вкладних (депозитних) млн. грн. 890,9 984,4 34,8 10,5 
банківських рахунках 
Цінні папери, дохід за якими 
гарантовано Кабінетом млн. грн. 1 160,4 1 351,6 47,8 16,5 
Міністрів України 
Облігації підприємств, 
емітентами яких є резиденти млн. грн. 240,3 270,5 9,6 12,6 
України 
Акції українських емітентів млн. грн. 22,6 47,4 1,7 109,7 
Об’єкти нерухомості млн. грн. 45,1 76,2 2,7 69,0 
Банківські метали млн. грн. 9,7 3,7 0,1 -61,9 
Кошти на поточному рахунку млн. грн. 33,0 16,9 0,6 -48,8 
Активи не заборонені 
млн. грн. 24,1 26,3 0,9 9,1 
законодавством України 
Дебіторська заборгованість млн. грн. 55,4 48,8 1,7 -11,9 
Акції іноземних емітентів млн. грн. 3,7 4,0 0,1 8,11 
Загальна вартість активів млн. грн. 2 485,2 2 829,8 100,0 13,9 
Джерело: [41] 
 
Треба зазначити, що рівень довіри до недержавних пенсійних фондів є 
досить низьким. Однією із причин є високий рівень шахрайства. Так, у 2015 
році жертвою шахрайських дій став КНПФ НБУ, сума активів якого 
перевищувала 50% розміру всього ринку НПФ. Два колишні інвестиційні 
менеджери фонду нібито за незаконну винагороду розмістили активи на 
депозитних рахунках неплатоспроможних банків і в облігаціях підприємств, 
що були визнані неплатоспроможними. Укладались договори, за якими КНПФ 
НБУ брав на себе відповідальність за ризики неповернення кредитів, що 
видавались за рахунок пенсійних активів фонду, розміщених на депозитах у 
банках. КНПФ НБУ втратив пенсійних активів на 900 млн грн, що тоді 
дорівнювало близько 40% всіх активів системи недержавного пенсійного 
забезпечення. Також, за період з 2013 по 2016 рік разом з активами на 
мільйони гривень зникли декілька страховиків життя, які продавали страхові 
93 
 
поліси пенсійного забезпечення. Лише у 2016 році Нацкомфінпослуг отримала 
від українських споживачів понад 2000 скарг на страхові компанії. Регулятор 
не знайшов страхову компанію «Гарант-Лайф» за адресою, вказаною в 
реєстраційних документах, а дев’ять тисяч її клієнтів втратили більш ніж 200 
млн грн. [33]. 
Крім цього, населення України практично не обізнано з особливостями 
функціонування третього рівня системи пенсійного забезпечення. Так, тільки 
біля 6% респондентів вважали себе добре обізнаними щодо функціонування 
третього рівня пенсійної системи (добровільне недержавне пенсійне 
забезпечення), 34% – приблизно знали про таку систему. Більшість (53%) – 
практично нічого не знали про цю систему. 
Відсутність знань у цій галузі характерна для усіх категорій опитаних. 
Практично нічого не знали про третій рівень пенсійної системи 59% 
респондентів з числа осіб у віці 18-29 років, з числа респондентів, що 
проживають у сільській місцевості – біля 57%, а з числа жителів невеликих 
міст з чисельністю від 50 до 100 тисяч осіб – 64%. Порівняно вищий рівень 
обізнаності про третій рівень пенсійної системи спостерігався серед 
мешканців Заходу, осіб з вищою освітою та вищим рівнем добробуту 
Загалом, респонденти скептично ставляться до недержавних пенсійних 
фондів як засобу для пенсійних заощаджень. Більше половини (54%) всіх 
опитаних не хотіли б стати учасником таких фондів. Всього 8% опитаних, у 
тому числі 11% осіб у віці від 30 до 39 років погодилися б сплачувати внески 
до недержавних пенсійних фондів за умови отримання податкової пільги на 
внески. А 18% респондентів погодилися б стати учасниками недержавних 
пенсійних фондів за умови, якщо і їх роботодавці будуть сплачувати внески на 
їхню користь.  
Більшою мірою схильні до участі в таких фондах респонденти з числа 
заможних осіб та респонденти з числа молодих осіб у віці 18- 29 років. [6] 
Низький рівень зацікавленості в заощадженнях на пенсію є наслідком 
низьких доходів населення, поганої обізнаності з фінансовими питаннями, 
94 
 
загальної недовіри до фінансових установ, відсутності надійних фінансових 
інструментів для інвестування пенсійних активів НПФ, а також нестачі 
необхідної інформації. Крім того, та невелика частина українців, які мають 
заощадження на інвестиції для формування пенсійних накопичень, отримають 
кращі результати, якщо вкладатимуть кошти в широкий спектр активів за 
кордоном, ніж в обмежену кількість класів активів через НПФ з високими 
адміністративними витратами.  
У короткостроковій перспективі, зважаючи на час, який потрібен для 
розвитку ринків капіталу та розроблення надійних фінансових інструментів 
для інвестування пенсійних активів, уряд має розглянути можливість 
запровадження неоподатковуваних, добровільних, автоматичних 
індивідуальних ощадних пенсійних рахунків у банках. Такі рахунки можна 
запровадити за зразком простої системи індивідуальних пенсійних рахунків 
(ІПР) у Сполучених Штатах. Щоб забезпечити розумні та обмежені фінансові 
стимули (податкові пільги) для розміщення заощаджень на кшталт ІПР на 
банківських ощадних рахунках чи в державних облігаціях, потрібно внести 
необхідні зміни до законодавства. Банкам можна було б дозволити 
пропонувати ці фінансові продукти малим інвесторам/населенню з невеликою 
платою за послуги. Знімати кошти з добровільних пенсійних рахунків (ІПР) 
можна дозволити або після досягнення певного віку, або якщо настане певна 
подія в житті (хвороба або придбання житла). 
 
Висновки до розділу 3 
 
Другий рівень системи пенсійного забезпечення передбачалося 
впровадити з 1 січня 2017 року, але через відсутність економічних, 
організаційних та інституційних умов, даний рівень пенсійного забезпечення 
не було впровадження до тепер.  
Проаналізовано Концепцію розбудови другого рівня пенсійної реформи 
в якій представлено принципи розбудови другого рівня, модель, функції 
95 
 
учасників, вимоги до суб’єктів, алгоритм дій учасника другого рівня та інші 
важливі елементи пенсійної системи.  
Виявлено значні переваги впровадження даної системи в Україні як для 
населення, так і для держави. В той же час, актуальний міжнародний досвід 
указує на високу ймовірність того, що пропонована до запровадження в 
Україні накопичувальна пенсійна система 2-го рівня не забезпечить 
досягнення адекватних пенсійних виплат (особливо для жінок), принаймні, в 
короткостроковій і середньостроковій перспективі, через такі обставини:  
низький рівень наявних доходів і бідність серед працюючих; пропоновані 
низькі ставки внесків (2–7%); слабкість і нестабільність макроекономічної 
бази; диспропорції на ринку праці й низька регулярність сплати соціальних 
внесків; пропонований граничний розмір оплати послуг учасникам 
адміністраторами НПФ, КУА та зберігачами на рівні 3,5% на покриття 
операційних витрат є надто високим; недостатній рівень розвитку ринків 
капіталу; брак спроможностей у сфері управління інвестиціями; надто низький 
рівень суспільної довіри й розуміння населенням накопичувальних пенсійних 
систем з визначеним внеском. 
З’ясовано, що побудова ефективної системи пенсійного забезпечення 
другого рівня можливе тільки при виконанні таких рекомендацій: 
забезпечувати формування жорсткої нормативної бази з управління 
інвестиціями; заохочувати якомога ширшу участь і здійснення внесків у 
достатньому розмірі; пропонувати інвестиційні інструменти для пенсійних 
заощаджень із низькими розмірами операційних витрат; розробити належні 
інвестиційні стратегії за замовчуванням тощо.  
Виявлено, що розвиток 3-го рівня пенсійного забезпечення (недержавне 
забезпечення) в Україні на сьогодні знаходиться в зародковому стані. 
Недержавна пенсійна система не змогла залучити велику кількість учасників. 
Більшість існуючих учасників НПФ - це працівники, що фінансуються їх 
роботодавцями. Низький рівень зацікавленості в заощадженнях на пенсію є 
наслідком низьких доходів населення, поганої обізнаності з фінансовими 
96 
 
питаннями, загальної недовіри до фінансових установ, відсутності надійних 
фінансових інструментів для інвестування пенсійних активів НПФ, а також 
нестачі необхідної інформації. Крім того, та невелика частина українців, які 
мають заощадження на інвестиції для формування пенсійних накопичень, 
отримають кращі результати, якщо вкладатимуть кошти в широкий спектр 
активів за кордоном, ніж в обмежену кількість класів активів через НПФ з 
високими адміністративними витратами. 
 
 
 
 
 
  
97 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
1. З’ясовано, що однією з глобальних проблем, що викликають 
занепокоєння, є старіння населення, яке кількісно збільшує частку людей 
похилого віку у віковій структурі та збільшує середній вік населення. 
Підвищення рівня старіння людей негативно впливає на економічний розвиток 
країни, оскільки підвищується співвідношення працездатного населення та 
населення похилого віку, які потребують підтримки держави. Величезний 
масштаб викликів, з якими стикаються уряди внаслідок зростання витрат, які 
виникають зі старінням населення, обумовлюють впровадження реформ в 
сфері пенсійного забезпечення  в усьому світі і в Україні зокрема. 
2. Виявлено, що пенсійна система розглядається як комплексна система, 
частина соціального захисту населення, яка складається з правових, 
інституційних, організаційних та економічних елементів, взаємопов’язане 
функціонування, яких покликане вирішувати проблеми людей, які з тих чи 
інших причин втратили працездатність, шляхом матеріального забезпечення. 
До чотирьох основних цілей пенсійної системи незалежно від їх побудови, 
необхідно віднести наступні: вирівнювання споживання протягом усього 
життєвого циклу; страхування від ризику невизначеної тривалості життя; 
скорочення бідності людей похилого віку; перерозподіл доходів «від багатих 
до бідних». 
3. З’ясовано, що ідеальної моделі пенсійного забезпечення не існує, яка 
б підходила для усіх країн. Але усі системи повинні мати спільні цілі, на які і 
треба орієнтуватися при побудові та удосконаленні пенсійної системи: 
адекватність, стійкість, цілісність. З метою забезпечення загальних цілей 
пенсійних реформ Світовий Банк пропонує впроваджувати багатокомпонентні 
системи, зокрема трикомпонентні моделі, поєднання  елементів яких буде 
різне для різних країн з огляду на різні фактори: загальний економічний стан 
98 
 
країни, стратегічні цілі країни, рівні доходів населення, стан податкової 
системи тощо. 
4. Досліджено класифікацію моделей пенсійних систем за різними 
класифікаційними ознаками, їх переваги та недоліки та особливості 
застосування в різних країнах. Зроблено висновок, що з метою організації 
ефективного пенсійного забезпечення, необхідно поєднувати різні системи, 
що дозволить досягти різних цілей, таких як гарантування мінімального 
захисту та отримання справедливої пенсії залежно від своєї трудової 
діяльності. 
5. З’ясовано, що в Україні на сьогодні дослідження щодо питань 
пов’язаних з пенсійним забезпечення не проводяться і вона бере тільки участь 
у дослідження такого глобального індексу як Global AgeWatch Index. Отже, 
рекомендовано  Державній службі статистики України з іншими 
дослідницькими організаціями, в тому числі на основні зарубіжного досвіду, 
розробити комплексний показник і відповідну методику дослідження з метою 
моніторингу стану пенсійної системи в Україні. 
6. Досліджено історичні етапи становлення пенсійної системи в Україні, 
які свідчать про те, що пенсійна система України протягом свого існування 
намагалася подолати постійно виникаючі поточні проблеми, і не підходила до 
реформування стратегічно. Зміни відбувалися точково, що не призвело до 
суттєвого покращення адекватності, стійкості та надійності пенсійної системи. 
7. Виявлено, що в Україні на сьогодні сформована трьорівнева система 
пенсійного забезпечення: солідарна пенсійна система (1-й рівень), обов’язкова 
накопичувальна пенсійна система (2-й рівень), добровільне недержавне 
пенсійне забезпечення (3-й рівень). На сьогодні сформована широка 
законодавча та нормативно-правова база, яка регулює питання пенсійного 
забезпечення в України, Пенсійний фонд впроваджує необхідні організаційні 
заходи, пов’язані з підвищенням якості обслуговування населення, 
впровадженням інформаційних технологій, оптимізацією структури 
Пенсійного фонду. Але перед пенсійною системою на сьогодні постали значні 
99 
 
виклики, пов’язані зі старінням населення країни, зменшенням надходжень до 
Пенсійного фонду, неможливістю запустити 2-й рівень пенсійної системи і 
неефективністю функціонування 3-го рівня.  
8. Аналіз стану реформування пенсійної системи в Україні показав, що 
запропоновані урядом заходи та підвищення критеріїв набуття права на пенсію 
є важливими кроками до фінансової стабільності та соціальної справедливості, 
але вони не вирішують фундаментальних проблем пенсійної системи у 
середньо- та довгостроковій перспективі. Населення не досить обізнано в 
питаннях пенсійної реформи та політики пенсійного забезпечення і негативно 
ставляться до більшості аспектів реформи. Вирішити проблеми, що існують у 
сфері пенсійного забезпечення можна тільки із застосуванням комплексу 
заходів і різних сферах діяльності країни, зокрема шляхом: подальшого 
удосконалення економічних, правових, інституційних засад пенсійної 
системи; забезпечення економічного розвитку в країні; підвищення фінансової 
грамотності населення. 
9. З’ясовано, що другий рівень системи пенсійного забезпечення 
передбачалося впровадити з 1 січня 2017 року, але через відсутність 
економічних, організаційних та інституційних умов, даний рівень пенсійного 
забезпечення не було впровадження до тепер. Виявлено значні переваги 
впровадження даної системи в Україні як для населення, так і для держави. 
Але побудова ефективної системи пенсійного забезпечення другого рівня 
можливе тільки при виконанні таких рекомендацій: забезпечувати 
формування жорсткої нормативної бази з управління інвестиціями; 
заохочувати якомога ширшу участь і здійснення внесків у достатньому 
розмірі; пропонувати інвестиційні інструменти для пенсійних заощаджень із 
низькими розмірами операційних витрат; розробити належні інвестиційні 
стратегії за замовчуванням тощо 
10. Виявлено, що розвиток 3-го рівня пенсійного забезпечення 
(недержавне забезпечення) в Україні на сьогодні знаходиться в зародковому 
стані. Низький рівень зацікавленості в заощадженнях на пенсію є наслідком 
100 
 
низьких доходів населення, поганої обізнаності з фінансовими питаннями, 
загальної недовіри до фінансових установ, відсутності надійних фінансових 
інструментів для інвестування пенсійних активів НПФ, а також нестачі 
необхідної інформації.  
 
 
 
 
  
101 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Беринцева И. Н. Разработка пенсионной программы в системе 
социальной направленности деятельности организаций / И. Н. Беринцева // 
Изв. высш. учеб. заведений. Социология. Экономика. Политика. – 2010. – № 1. 
– С. 17–20. 
2. В Україні побільшало недержавних пенсійних фондів [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу :   https://finpost.com.ua/news/14539 
3. Волгин Н. А. Социальная политика : учебник / Н. А. Волгин. - 2-е изд., 
стереотип. - М. : Экзамен, 2004. - 736 с 
4. Всемирный банк: Для защиты будущих поколений странам с 
формирующимися рынками региона Европы и Центральной Азии необходимы 
реформы в сфере пенсионного обеспечения [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу :  http://www.vsemirnyjbank.org/ru/news/press-release/2014/02/21/world-
bank-pension-reforms-needed-in-emerging-europe-and-central-asia-to-protect-
future-generations. 
5. Гільєрмо А. Потенціал пенсійної реформи для розвитку економіки: 
важливі уроки з Чилі [Електронний ресурс] / А. Гільєрмо. – Режим доступу : 
https://arkada.ua/ua/top/press/publications/22144/ 
6. Громадська думка, пенсійна реформа та ставлення до пенсії в Україні. 
– Київ, 2018. 
7. Дідковська Т.О. Поняття та сутність пенсійного забезпечення в 
Україні: сучасні реалії та перспективи розвитку / Т.О. Дідковська // Форум 
права. –  2012. – С. 253-257. 
8. Діяльність Пенсійного фонду (основні завдання та нормативно-
правові засади діяльності органу) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://www.pfu.gov.ua/1391-diyalnist-pensijnogo-fondu-osnovni/ 
102 
 
9. Е-пенсія – признач пенсію в «один дотик» [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу :  https://www.pfu.gov.ua/if/112098-e-pensiya-pryznach-pensiyu-
v-odyn-dotyk/ 
10. Жадан О.В., Гончаренко М.В. Співвідношення розподільчої і 
накопичувальної складових системи державного пенсійного забезпечення 
[Електронний ресурс] / Жадан О.В., Гончаренко М.В. // Економіка і 
суспільство. – 2016. –  №2. – С.489-494. – Режим доступу :  
http://www.economyandsociety.in.ua/journal/2_ukr/87.pdf. 
11. Закірова С. Накопичувальна пенсійна система : міжнародний 
досвід і світова практика [Електронний ресурс] / С. Закіров. – Режим доступу 
:    http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4385: 
nakopuchuvalna-pensiyna-sustema&catid=71&Itemid=382. 
12. Закірова С. Прогнози і оцінки експертів концепції пенсійної 
реформи [Електронний ресурс] / С. Закірова. – Режим доступу : 
http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2935:pro
gnozi-i-otsinki-ekspertiv-kontseptsiji-pensijnoji-reformi-2&catid=71&Itemid=382 
13. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо підвищення пенсій» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2148-19 
14. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 
15. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15. 
16. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з 
військової служби, та деяких інших осіб» [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12/stru. 
103 
 
17. Закон України «Про пенсійне забезпечення» [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-
12/stru/paran758 
18. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які 
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/796-12. 
19. Звіт Пенсійного фонду України за 2017 рік. 
20. Звіт Пенсійного фонду України за 2018 рік. 
21. Історичні аспекти розвитку пенсійної системи, передумови та мета 
створення Пенсійного фонду. – [Електронний ресурс] : Режим доступу: 
http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id=208504&cat_id=9571 
22. Кірнос І.О. Міжнародні індекси старіння [Електронний ресурс] / 
І.О. Кірнос. – Режим доступу :  http://www.market-
infr.od.ua/journals/2018/21_2018_ukr/40.pdf 
23. Коваль О. П. Ризики, загрози, пріоритети та наслідки 
реформування пенсійної системи України: аналіт. доп. / О. П. Коваль; за ред. 
Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2012. – 112 с. 
24. Концепція розбудови другого рівня пенсійної системи 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.nssmc.gov.ua/wp-
content/uploads/2018/06/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%
BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf 
25. Кравчук Т. В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у 
солідарній пенсійній системі України: автореф. дис..канд. юрид. наук. 12.00.05 
/ Т. В. Кравчук; Одеська нац. юрид. акад. – О., 2008. – 20 с. 
26. Мартиненко Н.В. Теоретичні засади становлення і розвитку 
національних пенсійних систем / Н.В. Мартиненко // Актуальні проблеми 
державного управління. – 2018. –  1(53). – С. 1-9. 
27. Мартиненко Н.В. Розвиток пенсійної системи України: поняття та 
сутність [Електронний ресурс] / Н. Мартиненко. – Режим доступу :   
http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2017/2017_03(34)/10.pdf 
104 
 
28. Мартиненко Н.В. Пенсійна система як об’єкт державного 
управління / Н.В. Мартиненко // Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 
2017. – № 4 (26). 
29. Міндова О. І Еволюція сучасної моделі системи пенсійного 
забезпечення в Україні [Електронний ресурс] / О.І. Міндова // Науковий вісник 
Ужгородського національного університету. – 2016. –  Випуск 7. – Ч. 2. – 
Режим доступу :  
https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/12726/1/%D0%95%D0%92%D0%
9E%D0%9B%D0%AE%D0%A6%D0%86%D0%AF%20%D0%A1%D0%A3%D
0%A7%D0%90%D0%A1%D0%9D%D0%9E%D0%87%20%D0%9C%D0%9E%
D0%94%D0%95%D0%9B%D0%86.pdf. 
30. Міщук Г.Ю., Шишкіна О.О. Пенсійне забезпечення в Україні: 
оцінка стану та моделювання трансформації : Монографія / Г.Ю. Міщук, О.О. 
Шишкіна. – Рівне: НУВГП, 2016. -184 с. 
31. Модель пенсійної системи Німеччини [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : https://www.pfu.gov.ua/8957-model-pensijnoyi-systemy-
nimechchyny/ 
32. Назарова Г. В., Агавердієва Х. Ф. Характеристика системи 
недержавного пенсійного забезпечення та недержавних пенсійних фондів / Г. 
В. Назарова, Х. Ф. Агавердієва // Науковий вісник Полтавського університету 
економіки і торгівлі. – № 4 (49). – 2011. –  C. 59-63. 
33. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: оцінка та 
рекомендації [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.fst-
ua.info/wp-content/uploads/2019/07/Voluntary_Private_Pensions_in_Ukraine-
Assessment_jul2019_ua.pdf 
34. Обеспеченная старость в XXI веке: пенсионные системы и 
реформы в международной перспективе [Електронний ресурс] / Р. Хольцман, 
Р. Хинц. – Режим доступу :  
http://siteresources.worldbank.org/INTPENSIONS/Resources/Old_Age_Inc_Supp
_Full_Rus.pdf. 
105 
 
35. Обзор мирового экономического и социального положения, 2007 
год. Развитие в условиях старения населения мира [Електронний ресурс]. – 
Нью-Йорк: ООН, Департамент по экономическим и социальным вопросам, 
2007, 26 с. – Режим доступу :    
http://www.un.org/ru/development/surveys/docs/wess2007.pdf. 
36. Обов’язкові накопичувальні пенсійні системи (2-й рівень). 
Міжнародний досвід: уроки для України [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу : http://www.fst-ua.info/wp-content/uploads/2019/02/Mandatory-
Retirement-Savings_Pillar-2_February2018_ua.pdf]/ 
37. Основні питання реформування пенсійної системи в Україні 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fst-ua.info/wp-
content/uploads/2019/02/Key-Issues-in-Pension-System-Reform-in-
Ukraine_Aug2018_UA.pdf 
38. Папієв М. М. Реформування пенсійної системи в Україні : автореф. 
дис. ... к. е. н. / М. М. Папієв; НАН України. Ін-т демографії та соц.дослідж. – 
К., 2004. – 22 с. 
39. Пенсійне забезпечення в Україні та Білорусі: історія становлення і 
перспективи розвитку: монографія / за ред. М. Шумила, І. Комоцької. – Київ: 
Ніка-Центр, 2018. – 516 с. 
40. Пенсійний фонд в новітній історії України [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу :  https://www.pfu.gov.ua/2539-pensijnij-fond-v-novitnij-
istoriyi-ukr/ 
41. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного 
забезпечення станом на 31.03.2019 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/NPF_I_kv%202019.pdf 
42. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу :   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 
43. Початок пенсійної реформи – запровадження страхових принципів 
2004–2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://www.pfu.gov.ua/3779-pochatok-pensijnoyi-reformi-zaprovad/. 
106 
 
44. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного 
пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій: проект 
закону України № 2767 від 30.04.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу до закону: http://www.rada.gov.ua 
45. Про впровадження новітніх технологій та новітніх сервісів в 
органах Пенсійного фонду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
http://bv.loga.gov.ua/oda/press/news/pro_vprovadzhennya_novitnih_tehnologiy_ta
_novitnih_servisiv_v_organah_pensiynogo_0 
46. Рейтинг стран мира по показателю качества жизни пожилых 
людей [Електронний ресурс]. – Режим доступу :   
https://gtmarket.ru/ratings/global-age-wath-index/info 
47. Ріппа М. Б. Державне пенсійне забезпечення в Україні та шляхи 
його розвитку : автореф. дис. … к. е. н. / М. Б. Ріппа; Київ. нац. екон. ун-т ім. 
В. Гетьмана. – К., 2007. – 19 с. 
48. Розробка та реалізація пенсійних схем із визначеним внеском: 
виклики для політики та рекомендації», ОЕСР, 2013. 
49. Світовий досвід пенсійного забезпечення [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу :  http://blog.taslife.com.ua/world-pension.html 
50. Социальное обеспечение в мире в 2010–2011 гг. Обеспечение 
охвата во время и после кризиса [Електронний ресурс] / Группа технической 
поддержки по вопросам достойного труда и Бюро МОТ для стран Восточной 
Европы и Центральной Азии. – Москва: МОТ, 2011. – Режим доступу :  
https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---europe/---ro-geneva/---sro-
moscow/documents/publication/wcms_344709.pdf 
51. Сприятливі умови для других рівнів пенсійних систем / Х. 
Рудольф, Р. Роча. –  Світовий банк, 2009. 
52. Стратегія Міжнародної організації праці. Соціальне забезпечення 
для всіх: розбудова мінімальних рівнів соціального захисту та всеосяжних 
систем соціального забезпечення: узагальнений виклад [Електронний ресурс]. 
107 
 
– Міжнародна організація праці, Бюро МОП для країн Центральної та Східної 
Європи, Будапешт, 2013, 77 с. – Режим доступу :    
http://komspip.rada.gov.ua/uploads/documents/30080.pdf. 
53. Стратегія модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на 
період 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/672-2016-%D1%80 
54. Толуб’як В.С. Фінансові механізми пенсійного забезпечення: 
монографія / В.С. Толуб’як. – Тернопіль: ТзОВ «Тернограф». –  2011. – 336 с. 
55. Фінансова стабілізація пенсійної системи, створення передумов 
для проведення пенсійної реформи 1996–2003 [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу :  https://www.pfu.gov.ua/3775-finansova-stabilizatsiya-pensijnoyi-si/ 
56. Фінансові, соціальні та правові аспекти пенсійної реформи в 
України. Світовий досвід та українські реалії. – К. : Центр Разумкова, 2017. 
57. Чернявська О. В., Горбунова О. А. Класифікація національних 
моделей пенсійного забезпечення: зарубіжний досвід та вітчизняна практика  / 
О. В. Чернявська, О. А. Горбунова // Економіка та держава. – 2013. –  № 2. 
С.38-44. 
58. Яценко В. Де у світі найкращі пенсійні системи [Електронний 
ресурс] / В. Яценко. – Режим доступу : 
https://www.epravda.com.ua/columns/2018/11/16/642712/. 
59. 2018 Global Retirement Index An in-depth assessment of welfare in 
retirement around the world [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  
http://pensionreform.ru/files/124598/Global-Retirement-Index-2018-Report-
Final_1.pdf 
60. Global Issues. Ageing / United Nations [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : http://www.un.org/en/sections/issues-depth/ageing/index.html. 
61. GlobalAgeWatch Index 2015 Methodology update. HelpAge 
International, 2015 https://www.helpage.org/global-agewatch/population-ageing-
data/infographic-index-at-a-glance/ 
108 
 
62. The Inverting Pyramid: Pension Systems Facing Demographic 
Challenges in Europe and Central Asia [Електронний ресурс]. – Europe and 
Central Asia Reports Overview, World Bank, 2014. – Режим доступу :    
http://documents.worldbank.org/curated/ 
en/514831468029365694/pdf/846860v20PUB0I00Box382147B00PUBLIC0.pdf. 
63. The UN Social Protection Floor Initiative: Moving forward with the 
Extension of Social Security [Електронний ресурс] / M. Cichon, CH. Behrendt, V. 
Wodsak. – Режим доступу : https://library.fes.de/pdf-files/ipg/2011-
2/05_a_cichon.pdf. 
64. World Population Prospects: The 2015 Revision, Key Findings and 
Advance Tables [Електронний ресурс]. – New York: United Nations, Department 
of Economic and Social Affairs, 2015. – Режим доступу :  
https://esa.un.org/unpd/wpp/publications/files/ key_findings_wpp_2015.pdf. 
 
 
  
109 
 
ДОДАТОК А 
 
Global AgeWatch Index 
№ КРАЇНА ІНДЕКС 
1 Швейцарія 90.1 
2 Норвегія 89.3 
3 Швеція 84.4 
4 Німеччина 84.3 
5 Канада 84.0 
6 Нідерланди 83.0 
7 Ісландія 81.8 
8 Японія 80.8 
9 США 79.3 
10 Великобританія 79.2 
11 Данія 78.6 
12 Нова Зеландія 76.0 
13 Австрія 74.4 
14 Фінляндія 72.7 
15 Ірландія 72.0 
16 Франція 71.2 
17 Австралія 71.0 
18 Ізраїль 70.1 
110 
 
19 Люксембург 69.5 
20 Панама 67.7 
21 Чилі 66.3 
22 Чехія 65.6 
23 Естонія 64.9 
24 Бельгія 63.4 
25 Іспанія  61.7 
26 Словенія  60.6 
27 Уругвай 59.8 
28 Коста-Рика  59.6 
29 Грузія  58.8 
30 Кіпр  58.2 
31 Аргентина  57.6 
32 Польща 57.4 
33 Мексика  56.3 
34 Таїланд  56.0 
35 Латвія  55.2 
36 Колумбія 54.3 
37 Італія  53.5 
38 Португалія  52.9 
39 Угорщина 52.2 
111 
 
40 Словаччина 52.1 
41 В’єтнам 51.8 
42 Маврикій  51.8 
43 Арсенія  51.1 
44 Еквадор  50.9 
45 Румунія 50.8 
46 Шрі-Ланка  49.8 
47 Мальта 49.8 
48 Перу 49.7 
49 Болгарія  49.7 
50 Філіппіни  48.8 
51 Киргизстан  48.8 
52 Китай  48.7 
53 Албанія  47.0 
54 Сальвадор 46.9 
55 Болівія 46.2 
56 Бразилія  46.2 
57 Нікарагуа  46.0 
58 Таджикистан  45.1 
59 Гватемала  44.7 
60 Північна Корея  44.0 
112 
 
61 Хорватія  44.0 
62 Домініканка  43.7 
63 Литва  43.2 
64 Беларусь 42.1 
65 Росія 41.8 
66 Сербія 41.7 
67 Бангладеш 41.1 
68 Чорногорія 39.7 
69 Парагвай  38.9 
70 Непал 38.2 
71 Індія  37.9 
72 Монголія  37.4 
73 Україна  37.0 
74 Індонезія  36.6 
75 Туреччина 36.3 
76 Венесуела  35.9 
77 Молдова 35.1 
78 Південна Африка  35.0 
79 Греція  34.5 
80 Камбоджа  34.4 
81 Гана  34.2 
113 
 
82 Гондурас  34.1 
83 Лаос 29.4 
84 Марокко  29.3 
85 Йорданія  28.6 
86 Нігерія  25.3 
87 Ірак  23.2 
88 Уганда  23.1 
89 Руанда 22.7 
90 Замбія  22.3 
91 Танзанія  15.9 
92 Пакистан  12.7 
93 Палестина 12.3 
94 Мозамбік  4.5 
95 Малаві 4.1 
96 Афганістан  3.6 
Джерело: [61] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
114 
 
ДОДАТОК Б 
 
Структура пенсійного забезпечення в зарубіжних країнах 
 
 
 
Джерело: [49] 
 
 
 
 
 
 
115 
 
ДОДАТОК В
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
