ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
АДРЕСНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЯК ПРИНЦИП 
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент ІV курсу, групи СЗ 2210 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
А. В. Ільченко  
Керівник: канд. економічн. н., доцент Тернова Л.Ю. 
Рецензент:  
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2026 
 
  2 
 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр    
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________2025 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Ільченко Арсенію Вікторовичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Адресність 
соціальної допомоги як принцип соціального забезпечення» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах _кафедри соціального 
забезпечення Черкаського державного технологічного університету.  
План кваліфікаційної роботи бакалавра: 
 
Розділ 1. Теоретичні засади соціального забезпечення та принципу адресності  
Розділ 2. Сучасний стан та механізми реалізації адресної соціальної допомоги 
в Україні 
Розділ 3. Проблеми та перспективи реалізації принципу адресності соціальної 
допомоги в Україні 
 
 
 
 
  3 
 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення населення 
України. 
Предметом дослідження є адресність соціальної допомоги як принцип 
соціального забезпечення, механізми її реалізації та шляхи підвищення 
ефективності в сучасних умовах. 
Мета кваліфікаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності 
адресності як принципу соціального забезпечення та розробці практичного 
соціального проєкту «Соціальний профіль домогосподарства як інструмент 
підвищення адресності соціальної допомоги», спрямованого на підвищення 
ефективності надання адресної допомоги на прикладі Черкаської територіальної 
громади. 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1. Розкрити теоретичні засади соціального забезпечення та 
принципу адресності. 
 
У розділі 2: Проаналізувати сучасний стан та механізми реалізації адресної 
соціальної допомоги в Україні 
 
У розділі 3: Проблеми та перспективи реалізації принципу адресності 
соціальної допомоги в Україні 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      Л. Ю. Тернова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»________2025 р. 
 
 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                                                                            
                                         ____________       А. В. Ільченко  
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами 
освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» на 2025/2026 навчальний рік 
Етапи підготовки  Денна форма  
та захисту КРБ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРБ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРБ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРБ   
3. Підготовка другого розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРБ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРБ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРБ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРБ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРБ 
9. Захист КРБ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
  5 
 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи бакалавра викладений на 80 сторінках. Робота 
містить 16 таблиць, 2 рисунків та список використаних джерел із 72 найменувань. 
 
Об’єкт дослідження – система соціального підтримки забезпечення. 
Предмет дослідження – адресність соціальної допомоги як принцип соціального 
забезпечення, механізми її реалізації та шляхи підвищення ефективності в сучасних умовах 
 
Мета кваліфікаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності 
адресності як принципу соціального забезпечення та розробці практичного соціального проєкту 
«Соціальний профіль домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги», спрямованого на підвищення ефективності надання адресної допомоги на прикладі 
Черкаської територіальної громади. 
Завданнями роботи є:  
1. Дослідити теоретичні засади формування системи принципів соціального 
забезпечення в Україні та визначити в ній місце принципу адресності.  
2. Проаналізувати сучасний стан та механізми реалізації майнового стану громадян 
органами соціального захисту під час призначення виплат. 
3. Узагальнити прогресивний зарубіжний досвід реалізації принципів адресності та 
окреслити перспективи його адаптації у вітчизняну практику. 
4. Розробити практичний соціальний проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як 
інструмент підвищення адресності соціальної допомоги в Черкаській територіальній громаді» та 
обґрунтувати його ефективність. 
За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, які 
відповідають поставленим завданням, а їх обґрунтованість і послідовність підтверджують 
належний рівень наукової підготовки автора та відображають основні результати дослідження 
проблем реалізації принципу адресності соціальної допомоги в Україні. Одержані результати 
можуть бути використані під час впровадження соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної допомоги» в діяльність 
органів місцевого самоврядування (зокрема, Департаменту соціальної політики Черкаської 
міської ради), а також у практиці територіальних громад для вдосконалення механізмів 
оцінювання нужденності, підвищення ефективності верифікації соціальних виплат, цифровізації 
соціальних послуг та забезпечення більш справедливого розподілу бюджетних ресурсів між 
отримувачами соціальної підтримки. 
 
Теоретичні положення бакалаврської роботи розкривають сутність адресності як 
одного з ключових принципів сучасного соціального забезпечення та дають уявлення про 
особливості діяльності фахівця із соціального забезпечення в умовах цифрової трансформації 
соціальної сфери. Основою сучасної моделі соціального захисту населення є перехід від 
формального надання соціальних виплат до комплексного оцінювання потреб домогосподарств, 
використання цифрових інструментів верифікації та проактивного надання соціальної допомоги. 
Реалізація таких підходів передбачає консолідацію зусиль державних органів, органів місцевого 
самоврядування, Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та територіальних громад з 
метою підвищення адресності соціальної підтримки, зменшення рівня бідності та забезпечення 
соціальної справедливості в суспільстві. 
 
 
Рік виконання роботи 2026 рік 
Рік захисту роботи 2026 рік
  6 
 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП ……………………………………………………………………….. 7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
ТА ПРИНЦИПУ АДРЕСНОСТІ ……………………………………………. 12 
 1.1. Сутність та система принципів соціального забезпечення в 
Україні .……………………………………………………………….. 12 
 1.2. Поняття «адресності» в системі соціальної допомоги: правовий 
та економічний аспекти …………………………………………….. 17 
 1.3. Критерії визначення нужденності як основа адресної допомоги     22 
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ  
АДРЕСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ ………….………… 30 
 2.1. Нормативно-правове регулювання надання адресної допомоги в  
сучасних умовах …………………………………………………….. 30 
 2.2. Категорії осіб, які мають право на адресну соціальну допомогу ... 34 
2.3. Аналіз діяльності органів соціального захисту щодо перевірки  
майнового стану та призначення виплат …………………………. 37 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ  
АДРЕСНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ ……………… 41 
 3.1. Зарубіжний досвід реалізації адресної соціальної допомоги  
та можливості його використання в Україні ………………… 41 
 3.2. Розробка соціального проєкту «Соціальний профіль  
домогосподарства як інструмент підвищення адресності  
соціальної допомоги в Черкаській територіальній громаді» ……. 50 
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 69 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 73 
  7 
 
 
ВСТУП 
 
Актуальність вибору теми роботи. Актуальність вибору теми роботи 
зумовлена необхідністю підвищення ефективності системи соціального 
забезпечення населення України та посилення реалізації принципу 
адресності соціальної допомоги. В умовах соціально-економічної 
нестабільності, обмеженості бюджетних ресурсів та зростання кількості 
осіб, які потребують державної підтримки, особливої важливості набуває 
питання об’єктивного визначення нужденності та цільового спрямування 
соціальних виплат. Недостатня точність існуючих механізмів призначення 
допомоги може призводити як до соціальної несправедливості, так і до 
неефективного використання державних коштів. 
В умовах масштабних соціально-економічних викликів, спричинених 
воєнним станом, трансформацією системи державних фінансів та 
обмеженістю бюджетних ресурсів в Україні, особливої ваги набуває 
переосмислення базових підходів до соціального захисту населення. Одним 
із фундаментальних орієнтирів цієї трансформації є перехід від застарілої 
системи суцільних категоріальних виплат до філософії індивідуальної 
підтримки тих, хто її дійсно потребує. У цьому контексті адресність 
соціальної допомоги постає не просто як один із механізмів розподілу 
коштів, а як провідний імператив і базовий принцип сучасного соціального 
забезпечення. Актуальність теми зумовлена необхідністю подолання 
суб’єктивізму, оптимізації процедур верифікації майнового стану громадян 
та розробки дієвих локальних інструментів (зокрема, на рівні 
територіальних громад), які б мінімізували ризики неефективного 
використання публічних коштів і гарантували надійну підтримку вразливих 
верств населення. 
  8 
 
Ступiнь вивченостi проблеми. Вагомий внесок у розвиток 
теоретичних засад соціальної політики та соціального захисту населення 
зробили такі українські науковці, як К. Гнатенко [7], Т. Грень [8], О. Кучма 
Л. Сіньова [27], Т. Кульчицький [34], В. Малиновський [37], О. Новікова 
[42] та інші. Питання теорії соціального забезпечення, класифікації його 
принципів та сутності адресності досліджували провідні вітчизняні вчені, 
зокрема: О. Макарова [36], Н. Мокрицька [40], Т. Семигіна [58],  Б. Сташків 
[61], Н. Федірко [64], а також фахівці з економіки соціальної сфери та інші.  
Попри наявність ґрунтовних праць, правові та організаційні аспекти 
реалізації адресності в умовах цифровізації та децентралізації (особливо на 
рівні конкретних ТГ) потребують додаткового вивчення. Потребує 
деталізації й інструментарій оцінки нужденності домогосподарств, що й 
визначило напрям нашого дослідження. 
Таким чином, аналіз наукових джерел свідчить про наявність значної 
теоретичної бази дослідження соціального забезпечення, однак питання 
підвищення ефективності адресної соціальної допомоги та вдосконалення 
інструментів оцінювання нужденності на рівні територіальних громад 
залишається актуальним і потребує подальшого наукового опрацювання. 
Мета кваліфікаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні 
сутності адресності як принципу соціального забезпечення та розробці 
практичного соціального проєкту «Соціальний профіль домогосподарства 
як інструмент підвищення адресності соціальної допомоги», спрямованого 
на підвищення ефективності надання адресної допомоги на прикладі 
Черкаської територіальної громади. 
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких 
завдань: 
5. Дослідити теоретичні засади формування системи принципів 
соціального забезпечення в Україні та визначити в ній місце принципу 
адресності.  
  9 
 
6. Проаналізувати сучасний стан та механізми реалізації майнового 
стану громадян органами соціального захисту під час призначення виплат. 
7. Узагальнити прогресивний зарубіжний досвід реалізації принципів 
адресності та окреслити перспективи його адаптації у вітчизняну практику. 
8. Розробити практичний соціальний проєкт «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги в Черкаській територіальній громаді» та обґрунтувати його 
ефективність. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення населення 
України. 
Предметом дослідження є адресність соціальної допомоги як 
принцип соціального забезпечення, механізми її реалізації та шляхи 
підвищення ефективності в сучасних умовах. 
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить 
комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Системно-
структурний та логіко-семантичний методи використано для уточнення 
понять «адресність» та «нужденність». Порівняльно-правовий метод 
застосовано при аналізі вітчизняного законодавства та вивченні зарубіжного 
досвіду. Методи аналізу, синтезу та статистичного аналізу слугували 
основою для дослідження діяльності органів соцзахисту. Метод соціального 
проєктування став ключовим при розробці авторського інструментарію в 
третьому розділі. 
Нові наукові рішення, запропоновані особисто автором роботи. У 
межах дослідження автором роботи особисто : 
 Вперше запропоновано та концептуально обґрунтовано модель 
локального соціального проєкту «Соціальний профіль домогосподарства», 
адаптовану до умов конкретної громади, яка інтегрує правові критерії 
оцінки нужденності з цифровими інструментами обліку; 
  10 
 
 Удосконалено підходи до класифікації критеріїв визначення 
нужденності (поєднання економічного, майнового та демографічного 
чинників) у системі соціального захисту.  
 Дістали подальшого розвитку аргументи щодо необхідності 
реформування системи верифікації соціальних виплат з метою зниження 
адміністративного навантаження на отримувачів та підвищення прозорості 
оцінки домогосподарств. 
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що 
сформульовані висновки, запропоновані алгоритми верифікації та 
безпосередньо структура соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги» можуть бути впроваджені в практичну діяльність Департаменту 
соціальної політики Черкаської міської ради для оптимізації обліку та 
підвищення точності призначення виплат. Крім того, матеріали роботи 
можуть використовуватися у навчальному процесі при вивченні дисциплін 
«Право соціального забезпечення» та «Соціальна робота».  
Апробація результатів дипломної бакалаврської роботи. Основні 
теоретичні та практичні положення дослідження були апробовані на ІІ 
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Знайди джерело сили в 
собі», з доповіддю на тему: «Цифровізація соціального захисту як 
інструмент підвищення адресності соціальної допомоги».  
Структура та обсяг бакалаврської роботи складається зі вступу, 
трьох розділів, висновків, та переліку використаної літератури (72 джерела). 
Робота містить 16 таблиць, 2 рисунки. Загальний обсяг роботи 80 сторінок. 
  11 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРИНЦИПУ АДРЕСНОСТІ 
 
1.1. Сутність та система принципів соціального забезпечення в 
Україні 
Соціальне забезпечення є однією з фундаментальних складових 
соціальної функції держави, спрямованою на гарантування належного рівня 
життя населення, запобігання соціальним ризикам та подолання їх 
наслідків. У сучасних умовах розвитку України, які характеризуються 
економічними викликами, демографічними змінами, цифровою 
трансформацією публічних послуг та наслідками повномасштабної війни, 
особливої актуальності набуває питання забезпечення ефективності 
механізмів соціального захисту населення. Визначальну роль у 
функціонуванні системи соціального забезпечення відіграють її принципи, 
які становлять концептуальну основу правового регулювання відповідних 
суспільних відносин [16]. 
У загальнотеоретичному розумінні принципи права являють собою 
основоположні ідеї та керівні засади, які визначають зміст, спрямованість і 
характер правового регулювання. Вони відображають сутність права, його 
соціальне призначення та забезпечують внутрішню узгодженість правової 
системи. У сфері соціального забезпечення принципи виконують роль 
своєрідного орієнтира для законодавця, правозастосовних органів та інших 
суб’єктів соціально-забезпечувальних правовідносин [7]. 
У науковій літературі існують різні підходи до визначення поняття 
принципів соціального забезпечення. Так, В. Жернаков розглядає їх як 
основоположні засади, що визначають зміст і напрями розвитку права 
соціального забезпечення та відображають його соціальну сутність [16]. 
К. Гнатенко наголошує, що принципи права соціального забезпечення є 
нормативно закріпленими положеннями, які визначають характер правового 
  12 
 
регулювання суспільних відносин у сфері соціального захисту населення та 
забезпечують реалізацію соціальних прав людини [6]. На думку 
І. Волошина, принципи виступають основою формування гарантій 
соціального захисту населення та забезпечують ефективне функціонування 
всієї системи соціального забезпечення [3]. 
Важливість принципів соціального забезпечення зумовлена тим, що 
вони не лише відображають загальні цілі соціальної політики держави, але й 
виступають критеріями оцінки ефективності соціального законодавства. 
Саме через систему принципів реалізується конституційне право громадян 
на соціальний захист, закріплене у статті 46 Конституції України [30]. 
Зазначене право охоплює забезпечення особи у випадках втрати 
працездатності, безробіття, втрати годувальника, старості та інших 
обставин, які можуть призвести до зниження рівня її матеріального 
забезпечення. 
Принципи соціального забезпечення характеризуються низкою ознак. 
Насамперед вони мають фундаментальний характер, оскільки визначають 
основні напрями розвитку галузі права соціального забезпечення. Крім того, 
принципи відзначаються загальнообов’язковістю, стабільністю та 
нормативною визначеністю. Вони поширюються на всі правовідносини у 
сфері соціального забезпечення незалежно від конкретного виду соціальної 
допомоги, соціальної послуги чи соціальної виплати. Важливою ознакою 
принципів є також їх системність, що проявляється у взаємозв’язку та 
взаємодоповнюваності окремих принципів [7]. 
Зміст принципів соціального забезпечення значною мірою формується 
під впливом міжнародних стандартів у сфері соціального захисту населення. 
Важливе значення мають положення Європейської соціальної хартії 
(переглянутої), яка закріплює право кожної особи на соціальне забезпечення 
та соціальну допомогу [14]. Значний вплив на розвиток національної 
системи соціального забезпечення також справляють рекомендації 
  13 
 
Міжнародної організації праці, що спрямовані на забезпечення соціальної 
справедливості, рівності доступу до соціальних благ та захисту найбільш 
вразливих категорій населення [71]. 
У науці права соціального забезпечення відсутній єдиний підхід до 
класифікації принципів. Проте найбільш поширеним є їх поділ на 
загальноправові, міжгалузеві та галузеві. Загальноправові принципи 
поширюються на всю систему права та відображають фундаментальні 
цінності демократичної держави. До них належать принципи верховенства 
права, законності, гуманізму, справедливості та рівності громадян перед 
законом [21]. 
Міжгалузеві принципи охоплюють декілька суміжних галузей права 
та забезпечують єдність правового регулювання у відповідних сферах 
суспільних відносин. У сфері соціального забезпечення такими принципами 
є соціальна справедливість, гарантованість державного захисту, рівність 
прав і можливостей громадян та недопущення дискримінації [25]. 
Особливе місце займають галузеві принципи права соціального 
забезпечення, які безпосередньо визначають особливості функціонування 
системи соціального захисту населення. До них належать загальність права 
на соціальне забезпечення, диференціація умов та обсягів соціального 
забезпечення залежно від характеру соціального ризику, державна 
гарантованість соціальних прав, адресність соціальної допомоги, 
доступність соціальних послуг, цільове використання коштів соціальних 
фондів та забезпечення гідного рівня життя особи [16]. 
Для кращого розуміння системи принципів соціального забезпечення 
доцільно узагальнити їх у таблиці. 
Таблиця 1.1 
Система основних принципів соціального забезпечення 
Принцип Характеристика Значення для системи 
соціального забезпечення 
  14 
 
Загальність права на Поширення соціальних Забезпечення реалізації 
соціальне гарантій на всіх конституційного права на 
забезпечення громадян соціальний захист 
Соціальна Справедливий розподіл Зменшення соціальної 
справедливість соціальних благ нерівності 
Рівність Рівний доступ до Недопущення 
соціальних прав та дискримінації 
гарантій 
Державна Забезпечення Стабільність соціального 
гарантованість соціальних прав захисту 
державою 
Доступність Реальна можливість Підвищення ефективності 
отримання допомоги та соціальної політики 
послуг 
Диференціація Врахування Індивідуалізація 
особливостей соціальної підтримки 
соціальних ризиків та 
потреб осіб 
Адресність Надання допомоги Раціональне використання 
конкретним особам, які бюджетних коштів 
її потребують 
Складено автором на основі [6; 7; 16; 27; 40]. 
 
Аналіз даних таблиці 1.1 дозволяє дійти висновку, що принципи 
соціального забезпечення формують єдину взаємопов'язану систему, в якій 
кожен окремий принцип виконує самостійну функцію, проте реалізується у 
тісному взаємозв'язку з іншими. Так, принцип загальності гарантує право 
кожної особи на соціальний захист, принцип соціальної справедливості 
забезпечує справедливий розподіл соціальних благ, а принцип доступності 
створює умови для фактичного отримання громадянами соціальних послуг 
та виплат. Водночас державна гарантованість виступає необхідною 
передумовою реалізації всіх інших принципів системи соціального 
забезпечення [27]. 
Особливу увагу привертає принцип адресності, який у сучасних 
умовах посідає центральне місце серед галузевих принципів права 
соціального забезпечення. Його значення обумовлене необхідністю 
  15 
 
забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів, а 
також зростанням кількості осіб, які потребують державної підтримки. У 
зв'язку з цим адресність дедалі частіше розглядається як один із 
пріоритетних напрямів модернізації соціальної політики держави, що 
поєднує соціальну справедливість із економічною доцільністю. Саме тому 
подальше дослідження сутності адресності та особливостей її реалізації в 
системі соціальної допомоги є важливим завданням сучасної науки права 
соціального забезпечення [ 67]. 
Слід зазначити, що система принципів соціального забезпечення не є 
незмінною. Вона розвивається відповідно до трансформації суспільних 
відносин та потреб населення. Однією з ключових тенденцій останніх років 
стала цифровізація соціальної сфери, яка сприяє вдосконаленню механізмів 
надання соціальних послуг та державної допомоги. Використання 
електронних реєстрів, автоматизованих систем верифікації та цифрових 
сервісів дозволяє підвищити прозорість соціальних виплат, скоротити 
адміністративні витрати та мінімізувати ризики зловживань [38]. 
Особливої актуальності питання вдосконалення принципів 
соціального забезпечення набули в умовах воєнного стану. Збройна агресія 
Російської Федерації спричинила зростання кількості осіб, які потребують 
соціальної підтримки, зокрема внутрішньо переміщених осіб, ветеранів 
війни, осіб з інвалідністю та громадян, які втратили житло або джерела 
існування [8]. За таких умов система соціального забезпечення повинна не 
лише гарантувати належний рівень соціального захисту, але й забезпечувати 
ефективне та справедливе використання державних ресурсів. 
У цьому контексті дедалі більшого значення набуває принцип 
адресності, який дозволяє спрямовувати соціальну допомогу безпосередньо 
тим особам, які перебувають у складних життєвих обставинах або належать 
до соціально вразливих категорій населення. Саме адресність забезпечує 
  16 
 
оптимальне поєднання соціальної справедливості та економічної 
ефективності державної соціальної політики [67]. 
Отже, принципи соціального забезпечення становлять 
фундаментальну основу функціонування системи соціального захисту 
населення. Вони визначають зміст і напрями розвитку соціального 
законодавства, забезпечують реалізацію конституційних соціальних прав 
громадян та сприяють формуванню ефективної моделі соціальної політики 
держави. Серед усіх принципів особливого значення в сучасних умовах 
набуває принцип адресності, який забезпечує цільове спрямування 
соціальної підтримки та підвищує результативність використання 
державних ресурсів. Саме тому його сутність, зміст та особливості 
реалізації потребують окремого детального дослідження. 
 
1.2. Поняття «адресності» в системі соціальної допомоги: 
правовий та економічний аспекти 
Адресність соціальної допомоги є одним із ключових принципів 
сучасної системи соціального забезпечення, який визначає спрямованість 
державної підтримки на конкретних осіб або сім’ї, що дійсно потребують 
соціального захисту.  
В умовах обмеженості бюджетних ресурсів, зростання соціальних 
ризиків та необхідності підвищення ефективності соціальної політики 
адресний підхід набуває особливої актуальності. Саме завдяки адресності 
забезпечується раціональний розподіл державних ресурсів та досягається 
баланс між принципами соціальної справедливості, рівності та ефективності 
соціального забезпечення [5]. 
Поняття «адресність» використовується в різних сферах суспільних 
відносин, проте найбільшого значення воно набуло саме у сфері соціального 
забезпечення. У широкому розумінні адресність означає цільову 
спрямованість певних заходів, ресурсів або послуг на конкретного 
  17 
 
отримувача. У соціальній сфері адресність передбачає надання державної 
підтримки не всім громадянам однаковою мірою, а лише тим особам, які 
внаслідок певних життєвих обставин потребують додаткового соціального 
захисту [11]. 
У юридичній науці адресність розглядається як один із галузевих 
принципів права соціального забезпечення. Вперше ґрунтовне теоретичне 
обґрунтування цього принципу було здійснено в працях О. Чутчевої, яка 
визначає адресність як правову вимогу щодо індивідуалізації соціального 
забезпечення відповідно до реальних потреб особи та її матеріального 
становища [67]. Науковиця наголошує, що соціальна допомога повинна 
надаватися насамперед тим громадянам, які не можуть самостійно 
забезпечити належний рівень життя та потребують підтримки держави. 
Подібної позиції дотримується К. Гнатенко, яка розглядає адресність 
як принцип, що забезпечує орієнтацію системи соціального забезпечення на 
конкретного отримувача соціальної допомоги та врахування його 
індивідуальних потреб [6]. На думку дослідниці, реалізація принципу 
адресності дозволяє уникнути неефективного використання бюджетних 
коштів та підвищує результативність державної соціальної політики. 
У сучасній правовій доктрині адресність розглядається не лише як 
принцип права соціального забезпечення, а й як важливий механізм 
реалізації соціальних прав людини. Вона передбачає встановлення 
спеціальних критеріїв оцінки потреб особи, визначення рівня її доходів, 
соціального статусу та інших обставин, що впливають на право отримання 
державної підтримки [55]. 
Правовий аспект адресності полягає у нормативному закріпленні 
механізмів визначення осіб, які мають право на отримання соціальної 
допомоги. В Україні принцип адресності реалізується через систему 
законодавчих актів, що регулюють порядок призначення різних видів 
соціальних виплат і послуг. Зокрема, Закон України «Про державну 
  18 
 
соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» встановлює критерії 
малозабезпеченості та порядок надання державної підтримки сім’ям, 
середньомісячний сукупний дохід яких є нижчим за встановлений рівень 
забезпечення прожиткового мінімуму [18]. 
Важливе значення для реалізації адресного підходу має також Закон 
України «Про соціальні послуги», який передбачає надання соціальних 
послуг особам та сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах і 
не можуть самостійно їх подолати [50]. У цьому випадку адресність 
проявляється через індивідуальну оцінку потреб отримувача соціальних 
послуг та визначення оптимального комплексу заходів соціальної 
підтримки. 
Одним із ключових інструментів забезпечення адресності в сучасній 
системі соціального захисту є верифікація державних виплат. Закон України 
«Про верифікацію та моніторинг державних виплат» спрямований на 
перевірку достовірності інформації, яка подається отримувачами соціальної 
допомоги, що дозволяє запобігати неправомірному отриманню бюджетних 
коштів та підвищувати адресність соціальної підтримки [17]. 
З економічної точки зору адресність є важливим інструментом 
оптимізації державних соціальних витрат. На відміну від універсальних 
моделей соціального забезпечення, які передбачають однаковий рівень 
підтримки для широких верств населення, адресна модель дозволяє 
концентрувати фінансові ресурси на підтримці найбільш уразливих 
категорій громадян [2]. Такий підхід сприяє підвищенню ефективності 
соціальних програм та зменшенню навантаження на державний бюджет. 
Проблематика адресності особливо тісно пов’язана з питаннями 
подолання бідності. Як зазначає В. Дарчин, ефективна система адресної 
соціальної допомоги є одним із найважливіших механізмів державної 
політики щодо боротьби з бідністю та соціальним відчуженням населення 
[10]. Завдяки адресному розподілу соціальних ресурсів держава отримує 
  19 
 
можливість підтримувати громадян, які перебувають за межею бідності, та 
створювати умови для їх соціальної інтеграції. 
На сучасному етапі розвитку соціальної політики адресність дедалі 
частіше поєднується із цифровими технологіями. Створення електронних 
реєстрів отримувачів соціальної допомоги, автоматизованих систем 
перевірки доходів та цифрових платформ надання соціальних послуг сприяє 
підвищенню точності визначення потребуючих осіб і мінімізації ризиків 
зловживань [9; 38; 64; 68]. Цифровізація соціальної сфери дозволяє не лише 
прискорити процес призначення допомоги, а й забезпечити більш прозорий 
контроль за використанням бюджетних коштів. 
Водночас реалізація принципу адресності супроводжується низкою 
проблем. Серед них науковці називають складність визначення критеріїв 
нужденності, ризик виключення з системи підтримки окремих категорій 
населення, надмірну бюрократизацію процедур отримання допомоги та 
недосконалість механізмів оцінювання майнового стану громадян [47].  
Крім того, у періоди соціально-економічної нестабільності або 
воєнних дій потреба у соціальній підтримці може виникати раптово, що 
ускладнює застосування традиційних механізмів адресного відбору 
отримувачів допомоги [8]. Для кращого розуміння особливостей адресності 
доцільно порівняти її правовий та економічний зміст. 
Таблиця 1.2 
Правовий та економічний аспекти адресності соціальної допомоги 
 
Правовий аспект Економічний аспект 
Визначення кола осіб, які мають право Раціональний розподіл 
на соціальну допомогу бюджетних ресурсів 
Законодавче закріплення критеріїв Підвищення ефективності 
нужденності соціальних програм 
Гарантування реалізації соціальних Зменшення нецільових витрат 
прав громадян бюджету 
Індивідуалізація соціальної підтримки Концентрація ресурсів на 
найбільш вразливих групах 
  20 
 
Контроль законності призначення Оптимізація державних 
виплат соціальних витрат 
Складено автором на основі [5; 6; 10; 11; 47; 67]. 
Дані таблиці 1.2 свідчать про комплексний характер принципу 
адресності, який поєднує в собі як правову, так і економічну складові. З 
правової точки зору адресність спрямована на забезпечення реалізації 
конституційного права громадян на соціальний захист шляхом визначення 
чітких критеріїв отримання соціальної допомоги та встановлення механізмів 
контролю за її призначенням. Такий підхід забезпечує індивідуалізацію 
соціальної підтримки та дозволяє враховувати особливості матеріального 
становища, соціального статусу та життєвих обставин конкретної особи [5]. 
Водночас економічний аспект адресності пов'язаний із необхідністю 
ефективного використання фінансових ресурсів держави. У сучасних 
умовах обмежених бюджетних можливостей адресний підхід дозволяє 
концентрувати кошти на підтримці найбільш вразливих категорій 
населення, мінімізуючи випадки нецільового використання соціальних 
виплат. Саме тому адресність розглядається не лише як принцип права 
соціального забезпечення, а й як важливий інструмент підвищення 
ефективності державної соціальної політики. Поєднання правових та 
економічних механізмів реалізації адресності сприяє досягненню соціальної 
справедливості та забезпечує більш результативне функціонування системи 
соціальної допомоги в Україні [47]. 
Таким чином, адресність є багатогранною категорією, яка поєднує 
правові та економічні складові функціонування системи соціального 
забезпечення. З правової точки зору вона виступає галузевим принципом 
права соціального забезпечення, що забезпечує індивідуалізацію соціальної 
підтримки відповідно до потреб особи. З економічної точки зору адресність 
є інструментом ефективного використання державних ресурсів та 
підвищення результативності соціальної політики. У сучасних умовах саме 
адресний підхід стає необхідною передумовою забезпечення соціальної 
  21 
 
справедливості та підвищення ефективності функціонування системи 
соціальної допомоги в Україні. 
 
1.3. Критерії визначення нужденності як основа адресної 
допомоги 
Однією з ключових умов реалізації принципу адресності у сфері 
соціального забезпечення є об'єктивне визначення осіб, які дійсно 
потребують державної підтримки. Саме тому важливого значення 
набувають критерії нужденності, що використовуються державою для 
встановлення права громадян на отримання соціальної допомоги. Від 
правильності визначення таких критеріїв залежить ефективність 
функціонування всієї системи адресного соціального захисту, рівень 
соціальної справедливості та раціональність використання бюджетних 
коштів. 
У науковій літературі нужденність розглядається як соціально-
економічний стан особи або сім'ї, за якого наявні доходи та ресурси не 
забезпечують задоволення базових життєвих потреб на рівні, визначеному 
державою як мінімально необхідний. Нужденність безпосередньо пов'язана 
з категоріями бідності, соціальної вразливості та ризику соціального 
виключення [54]. 
У сучасній системі соціального забезпечення України основним 
критерієм визначення нужденності виступає рівень доходів особи або сім'ї. 
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу 
малозабезпеченим сім'ям» право на отримання державної соціальної 
допомоги мають сім'ї, середньомісячний сукупний дохід яких є нижчим від 
визначеного державою рівня забезпечення прожиткового мінімуму [18]. 
Такий підхід дає можливість спрямовувати державну підтримку насамперед 
тим громадянам, які об'єктивно не можуть самостійно забезпечити 
належний рівень життя. 
  22 
 
Разом із доходами важливим критерієм нужденності виступає 
майновий стан домогосподарства. Під час призначення окремих видів 
соціальної допомоги враховується наявність у власності нерухомого майна, 
транспортних засобів, земельних ділянок, депозитних рахунків та інших 
активів. Використання майнового критерію дозволяє більш об'єктивно 
оцінити реальний рівень матеріального забезпечення сім'ї та уникнути 
випадків необґрунтованого отримання соціальних виплат [17]. 
Суттєве значення має також соціально-демографічний критерій. У 
практиці соціального забезпечення особлива увага приділяється сім'ям з 
дітьми, особам похилого віку, особам з інвалідністю, внутрішньо 
переміщеним особам, безробітним та іншим категоріям населення, які через 
об'єктивні причини мають обмежені можливості для самостійного 
забезпечення власного добробуту [51]. 
У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває оцінка складних 
життєвих обставин як критерію визначення потреби у соціальній підтримці. 
Закон України «Про соціальні послуги» визначає складні життєві обставини 
як обставини, що негативно впливають на життя, здоров'я та розвиток особи 
чи сім'ї та які вони не можуть подолати самостійно [20]. До таких обставин 
можуть належати безробіття, інвалідність, насильство в сім'ї, тяжка хвороба, 
втрата житла, наслідки бойових дій та інші фактори. 
Особливої актуальності проблема визначення нужденності набула в 
умовах повномасштабної війни. Значна кількість громадян втратила житло, 
роботу або джерела доходів, що суттєво ускладнює застосування 
традиційних критеріїв оцінки матеріального становища. За таких умов 
держава змушена використовувати більш гнучкі механізми визначення 
права на соціальну допомогу та враховувати додаткові соціальні ризики, 
пов'язані з воєнними діями [8]. 
Важливим напрямом удосконалення системи визначення нужденності 
є цифровізація соціальної сфери. Створення Єдиної інформаційної системи 
  23 
 
соціальної сфери, використання державних реєстрів та механізмів 
верифікації дозволяють автоматизувати процес оцінки доходів громадян, 
перевіряти достовірність поданих даних та забезпечувати більш високий 
рівень адресності соціальної допомоги [65]. 
Для узагальнення основних критеріїв визначення нужденності 
подаємо їх у вигляді таблиці 1.3. 
Таблиця 1.3 
 
Основні критерії визначення нужденності в системі адресної соціальної 
допомоги 
 
Критерій Зміст критерію Практичне значення 
Дохідний Оцінка сукупного Визначення права на 
доходу особи або сім'ї соціальну допомогу 
Майновий Оцінка наявних Запобігання 
матеріальних активів необґрунтованому 
отриманню допомоги 
Соціально- Врахування віку, стану Підтримка соціально 
демографічний здоров'я, сімейного вразливих категорій 
статусу населення 
Критерій складних Оцінка факторів, які Надання комплексної 
життєвих обставин особа не може подолати соціальної підтримки 
самостійно 
Цифрова Перевірка даних через Підвищення точності та 
верифікація державні інформаційні адресності допомоги 
системи 
Складено автором на основі джерел [17; 18; 20; 52; 64; 65]. 
Система адресної соціальної допомоги базується на комплексному 
підході до оцінювання матеріального та соціального стану 
домогосподарств. Визначення нужденності не обмежується лише рівнем 
доходу, а включає багатовимірний аналіз економічних, соціальних і 
життєвих факторів, а також використання цифрових технологій для 
верифікації даних. Такий підхід забезпечує більш точну і справедливу 
ідентифікацію осіб, які дійсно потребують державної підтримки. 
1. Дохідний критерій 
  24 
 
Дохідний критерій є базовим елементом оцінювання нужденності та 
передбачає аналіз сукупних доходів особи або домогосподарства. До таких 
доходів належать заробітна плата, пенсії, соціальні виплати, стипендії та 
інші регулярні грошові надходження [19]. 
У практиці соціального захисту дохідний критерій використовується 
для первинного відбору отримувачів допомоги, однак не є виключним. Він 
дозволяє визначити рівень фінансової спроможності домогосподарства 
забезпечувати мінімально необхідні життєві потреби без державної 
підтримки [18]. До складу доходів зазвичай включають заробітну плату, 
пенсії, стипендії, соціальні виплати, доходи від підприємницької діяльності 
та інші регулярні надходження. 
Водночас сучасні підходи до адресності соціальної допомоги 
визнають обмеженість лише дохідного критерію, оскільки він не враховує 
майновий стан, наявність додаткових ресурсів, рівень витрат, регіональні 
особливості та інші фактори вразливості [11]. Саме тому він застосовується 
у поєднанні з майновими та соціальними критеріями в межах комплексної 
оцінки нужденності. 
2. Майновий критерій. 
Майновий критерій передбачає оцінку наявних матеріальних активів 
домогосподарства, включаючи нерухомість, транспортні засоби, земельні 
ділянки, заощадження та інше цінне майно [11]. 
Його основною функцією є запобігання ситуаціям, коли особи з 
низьким офіційним доходом, але значними активами, отримують соціальну 
допомогу необґрунтовано. Таким чином, цей критерій забезпечує більш 
об’єктивну оцінку реального рівня матеріальної забезпеченості та сприяє 
ефективнішому використанню бюджетних ресурсів [19]. 
3. Соціально-демографічний критерій [40]. 
Соціально-демографічний критерій враховує індивідуальні 
характеристики осіб, які впливають на їхню здатність до самозабезпечення. 
  25 
 
До таких характеристик належать вік, стан здоров’я, інвалідність, сімейний 
статус, кількість дітей та наявність утриманців. 
Практичне значення цього критерію полягає у виявленні соціально 
вразливих категорій населення, які об’єктивно мають обмежені можливості 
для отримання достатнього доходу [40]. Це дозволяє державі більш точно 
спрямовувати підтримку тим, хто її потребує найбільше. 
4. Критерій складних життєвих обставин [52]. 
Даний критерій охоплює ситуації, які суттєво погіршують життєвий 
рівень особи або сім’ї та не можуть бути подолані власними зусиллями. До 
таких обставин належать втрата роботи, тяжка хвороба, інвалідність, 
стихійні лиха, воєнні дії, насильство в сім’ї, вимушене переселення та інші 
кризові події. 
Його практичне значення полягає у забезпеченні оперативного 
реагування системи соціального захисту на надзвичайні та кризові ситуації. 
Цей критерій дозволяє надавати допомогу не лише на основі економічних 
показників, а й з урахуванням реального життєвого контексту [53]. 
5. Цифрова верифікація [64]. 
Цифрова верифікація є технологічним елементом системи 
оцінювання, що передбачає перевірку достовірності поданих даних через 
державні інформаційні системи та реєстри (податкові органи, пенсійний 
фонд, реєстр майна тощо). 
Її ключове значення полягає у підвищенні точності оцінки 
нужденності, зменшенні ризиків шахрайства та мінімізації людського 
фактору. Завдяки цифровій верифікації забезпечується прозорість процесу 
призначення соціальної допомоги та підвищується ефективність адресності 
державної підтримки. 
6. Узагальнення [67]. 
  26 
 
Таким чином, система критеріїв визначення нужденності формує 
багаторівневу модель оцінювання, у якій кожен критерій виконує окрему 
функцію: 
 дохідний — визначає базову фінансову спроможність  
 майновий — оцінює реальний рівень забезпеченості  
 соціально-демографічний — враховує вразливість  
 складних життєвих обставин — фіксує кризові ситуації  
 цифрова верифікація — забезпечує точність і контроль даних  
Інтеграція цих критеріїв дозволяє сформувати об’єктивну, адресну та 
соціально справедливу систему надання допомоги населенню. 
Система адресної соціальної допомоги базується на багатофакторному 
підході до оцінки нужденності, де кожен критерій виконує окрему функцію, 
але разом вони формують цілісну модель відбору отримувачів допомоги. 
Такий підхід дозволяє поєднати принцип соціальної справедливості з 
ефективним використанням бюджетних ресурсів. 
Отже, визначення нужденності в системі адресної соціальної 
допомоги здійснюється на основі комплексної оцінки матеріального 
становища, соціального статусу та життєвих обставин особи чи 
домогосподарства. Кожен із розглянутих критеріїв виконує самостійну 
функцію, проте лише їх сукупне застосування дає можливість забезпечити 
об’єктивність і справедливість при прийнятті рішень щодо надання 
соціальної підтримки. Водночас сучасний механізм адресної допомоги 
передбачає не ізольоване використання окремих критеріїв, а їх взаємодію в 
межах єдиної системи оцінювання нужденності. Для наочності 
взаємозв’язок основних критеріїв та їх роль у процесі прийняття рішення 
щодо призначення соціальної допомоги представлено на рисунку 1.1. 
  27 
 
 
Рисунок 1.1 – Модель взаємодії критеріїв визначення нужденності 
в системі адресної соціальної допомоги 
Аналіз даних таблиці 1.3 та моделі взаємодії критеріїв визначення 
нужденності в системі адресної соціальної допомоги свідчить, що сучасна 
система визначення нужденності ґрунтується на комплексному підході, 
який поєднує економічні, соціальні та правові критерії оцінювання 
становища особи або сім'ї. Якщо раніше основна увага приділялася 
виключно рівню доходів громадян, то сьогодні дедалі більшого значення 
  28 
 
набувають майновий стан, соціально-демографічні характеристики та 
наявність складних життєвих обставин. Такий підхід дозволяє більш 
об'єктивно визначати осіб, які потребують державної підтримки. 
Водночас розвиток цифрових технологій сприяє вдосконаленню 
механізмів оцінки нужденності та підвищенню ефективності реалізації 
принципу адресності. Використання електронних реєстрів та інструментів 
верифікації забезпечує прозорість процедури призначення соціальної 
допомоги, знижує ризик помилок і зловживань та створює умови для більш 
раціонального використання бюджетних ресурсів. Отже, критерії 
визначення нужденності виступають необхідною передумовою реалізації 
адресного підходу та забезпечення соціальної справедливості у сфері 
соціального захисту населенн. 
Таким чином, адресність соціальної допомоги є необхідною умовою 
підвищення ефективності системи соціального захисту населення, а 
вдосконалення механізмів визначення нужденності виступає одним із 
пріоритетних напрямів розвитку сучасної соціальної політики України 
 
 
 
  29 
 
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ 
АДРЕСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ 
 
2.1. Нормативно-правове регулювання надання адресної допомоги 
в сучасних умовах 
Адресна соціальна допомога є одним із ключових інструментів 
реалізації соціальної політики держави, спрямованим на підтримку осіб і 
сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають 
недостатній рівень матеріального забезпечення. Ефективність 
функціонування системи адресної допомоги значною мірою залежить від 
належного нормативно-правового регулювання, яке визначає підстави, 
умови, порядок надання соціальної підтримки та механізми контролю за її 
цільовим використанням [25]. 
Правову основу системи соціального захисту в Україні становить 
Конституція України, відповідно до статті 46 якої громадяни мають право 
на соціальний захист у разі втрати працездатності, безробіття, старості та в 
інших випадках, передбачених законом [30]. Конституційні положення 
закріплюють обов’язок держави створювати умови для реалізації 
соціальних прав населення та забезпечувати належний рівень соціальної 
підтримки найбільш уразливих категорій громадян. 
Важливе значення для розвитку національної системи соціального 
захисту мають міжнародні нормативно-правові акти. Зокрема, положення 
Європейської соціальної хартії (переглянутої) визначають право кожної 
особи на соціальну та медичну допомогу, а також покладають на державу 
обов’язок забезпечувати належний рівень соціального забезпечення 
населення [14].  
В умовах європейської інтеграції України особливого значення 
набуває гармонізація національного законодавства із європейськими 
соціальними стандартами [39]. 
  30 
 
Центральним нормативно-правовим актом у сфері адресної підтримки 
малозабезпечених верств населення є Закон України «Про державну 
соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» [18]. Саме цей закон 
визначає поняття малозабезпеченої сім’ї, умови призначення допомоги, 
порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу та критерії 
визначення права на отримання державної підтримки.  
Важливою особливістю зазначеного нормативного акта є реалізація 
принципу адресності, відповідно до якого соціальна допомога 
спрямовується безпосередньо тим особам, які об’єктивно потребують 
державної підтримки. 
Суттєве значення для функціонування системи адресної допомоги має 
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні 
гарантії», який встановлює основні соціальні нормативи та гарантії, що 
використовуються під час визначення обсягів соціальної підтримки 
населення [19]. Саме на основі цих стандартів здійснюється розрахунок 
багатьох видів соціальних виплат та допомог. 
Окрему роль у системі соціального захисту відіграє Закон України 
«Про соціальні послуги» [50]. Його положення регулюють організацію 
надання соціальних послуг особам і сім’ям, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, а також визначають механізми оцінювання потреб 
отримувачів соціальної підтримки. Закон запровадив сучасні підходи до 
організації соціальної роботи, орієнтовані на індивідуальні потреби 
громадян та підвищення якості соціальних послуг [44]. 
Важливим етапом модернізації системи адресної соціальної допомоги 
стало впровадження механізмів верифікації державних виплат. Відповідно 
до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» 
органи державної влади отримали можливість здійснювати перевірку 
достовірності інформації, поданої громадянами для отримання соціальної 
допомоги [17]. Застосування електронних реєстрів та міжвідомчого обміну 
  31 
 
інформацією сприяє зменшенню випадків неправомірного отримання 
бюджетних коштів та підвищує ефективність адресної підтримки [64]. 
Сучасний розвиток соціальної сфери характеризується активною 
цифровізацією процесів надання соціальних послуг. Впровадження Єдиної 
інформаційної системи соціальної сфери, інтеграція державних реєстрів та 
автоматизація процедур призначення виплат дозволяють спростити доступ 
населення до соціальної підтримки та підвищити прозорість діяльності 
органів соціального захисту [65].  
Цифрова трансформація особливо актуальна в умовах воєнного стану, 
коли значна частина населення потребує оперативного отримання 
державної допомоги [41]. 
Після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації 
проти України система соціального захисту зазнала суттєвих змін. Було 
розширено коло отримувачів окремих видів соціальної допомоги, 
запроваджено спеціальні механізми підтримки внутрішньо переміщених 
осіб, постраждалих від воєнних дій та осіб, житло яких було пошкоджене 
або зруйноване [59]. У таких умовах особливого значення набули 
оперативність призначення допомоги та ефективність міжвідомчої 
взаємодії. 
Нормативно-правове забезпечення адресної соціальної допомоги в 
Україні характеризується багаторівневістю та охоплює як міжнародні 
стандарти соціального захисту, так і національне законодавство.  
Кожен нормативно-правовий акт регулює окремі аспекти реалізації 
права громадян на соціальну підтримку, визначає порядок надання 
допомоги, критерії її призначення та механізми контролю за використанням 
бюджетних коштів.  
Для систематизації основних нормативних актів, що формують 
правову основу адресної соціальної допомоги в Україні, доцільно 
узагальнити їх у таблиці 2.1. 
  32 
 
Таблиця 2.1 
Основні нормативно-правові акти у сфері адресної соціальної допомоги 
в Україні 
Нормативно-правовий акт Основне призначення 
Конституція України Закріплює право громадян на 
соціальний захист 
Закон України «Про державну соціальну Визначає умови та порядок 
допомогу малозабезпеченим сім’ям» надання адресної допомоги 
Закон України «Про державні соціальні Встановлює соціальні 
стандарти та державні соціальні гарантії» стандарти та гарантії 
Закон України «Про соціальні послуги» Регулює надання соціальних 
послуг населенню 
Закон України «Про верифікацію та Визначає механізми контролю 
моніторинг державних виплат» та перевірки виплат 
Постанова КМУ «Про організацію надання Встановлює порядок 
соціальних послуг» організації соціальних послуг 
Європейська соціальна хартія (переглянута) Закріплює міжнародні 
стандарти соціального захисту 
Складено автором  
Дані таблиці 2.1 свідчать, що правове регулювання адресної 
соціальної допомоги здійснюється на основі комплексу взаємопов’язаних 
нормативно-правових актів різної юридичної сили. Визначальне значення 
мають Конституція України та спеціальні закони у сфері соціального 
захисту, тоді як підзаконні акти конкретизують механізми реалізації 
соціальних прав громадян. Водночас сучасні тенденції розвитку соціальної 
сфери зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення законодавства, 
зокрема в частині цифровізації процедур надання допомоги та підвищення 
рівня адресності державної підтримки 
Отже, нормативно-правове регулювання адресної соціальної 
допомоги в Україні являє собою багаторівневу систему взаємопов’язаних 
міжнародних, конституційних, законодавчих та підзаконних актів. Їх 
сукупність забезпечує правові засади реалізації принципу адресності, 
визначає порядок надання соціальної підтримки та встановлює механізми 
контролю за використанням бюджетних коштів. Водночас сучасні 
  33 
 
соціально-економічні виклики, зокрема воєнний стан і цифрова 
трансформація державного управління, обумовлюють необхідність 
подальшого вдосконалення нормативно-правової бази з метою підвищення 
ефективності та доступності соціальної допомоги для населення. 
 
2.2. Категорії осіб, які мають право на адресну соціальну допомогу 
Адресна соціальна допомога є важливим інструментом реалізації 
соціальної політики держави, спрямованим на підтримку осіб та сімей, які 
через об’єктивні життєві обставини не можуть самостійно забезпечити 
належний рівень життя. Особливістю адресного підходу є спрямування 
державних ресурсів конкретним категоріям населення, які найбільше 
потребують соціальної підтримки. Відповідно, законодавство України 
визначає коло осіб, які мають право на отримання різних видів адресної 
соціальної допомоги залежно від рівня доходів, соціального статусу, стану 
здоров’я та інших факторів соціальної вразливості [20]. 
Основною категорією отримувачів адресної допомоги є 
малозабезпечені сім’ї. Відповідно до Закону України «Про державну 
соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», право на державну 
підтримку мають сім’ї, середньомісячний сукупний дохід яких є нижчим за 
встановлений законодавством рівень забезпечення прожиткового мінімуму 
[18]. Надання допомоги цій категорії громадян спрямоване на подолання 
бідності та забезпечення мінімальних соціальних стандартів життя [2]. 
Особливе місце серед отримувачів соціальної допомоги займають 
особи з інвалідністю. Внаслідок стійких порушень здоров’я такі особи 
нерідко мають обмежені можливості для працевлаштування та отримання 
достатнього доходу. Саме тому законодавство передбачає для них різні 
форми соціальної підтримки, включаючи державну соціальну допомогу, 
пільги та соціальні послуги [20]. Соціальний захист осіб з інвалідністю 
  34 
 
базується на принципах рівності, недискримінації та забезпечення гідного 
рівня життя. 
Окрему категорію становлять громадяни похилого віку, які 
потребують соціальної підтримки через втрату працездатності або 
недостатній рівень пенсійного забезпечення. Для таких осіб адресна 
допомога виступає додатковим механізмом забезпечення базових життєвих 
потреб та підтримання належного рівня соціального захисту [44]. 
Значна увага в системі соціального захисту приділяється сім’ям з 
дітьми. Насамперед йдеться про багатодітні сім’ї, одиноких матерів або 
батьків, а також сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю. Наявність 
неповнолітніх дітей істотно впливає на рівень матеріального забезпечення 
домогосподарства, тому держава застосовує спеціальні механізми 
фінансової підтримки таких сімей [18]. 
У сучасних умовах особливого значення набуває соціальний захист 
внутрішньо переміщених осіб. Внаслідок збройної агресії Російської 
Федерації мільйони громадян були змушені залишити місця постійного 
проживання та потребують державної підтримки для забезпечення житлом, 
харчуванням, медичними та соціальними послугами [59]. Для цієї категорії 
населення передбачено спеціальні програми адресної допомоги та 
компенсаційні механізми [48]. 
Важливою категорією отримувачів соціальної підтримки є ветерани 
війни, учасники бойових дій та члени їхніх сімей. Законодавство України 
встановлює для них систему соціальних гарантій, яка включає різні види 
матеріальної допомоги, компенсацій, пільг та соціальних послуг [51]. 
Актуальність підтримки цієї категорії населення значно зросла в умовах 
воєнного стану та збільшення кількості осіб, які брали участь у захисті 
держави. 
Окремі гарантії соціального захисту передбачені для громадян, які 
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З огляду на негативні 
  35 
 
наслідки для здоров’я та умов життя законодавством встановлено 
спеціальні види державної підтримки, компенсацій та пільг для таких осіб 
[52]. 
До отримувачів адресної соціальної допомоги також належать особи 
та сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах. Причинами таких 
обставин можуть бути безробіття, тяжка хвороба, втрата житла, домашнє 
насильство, стихійні лиха або інші кризові ситуації, які суттєво впливають 
на рівень життя громадян [53]. Надання допомоги таким особам ґрунтується 
на оцінці їхніх потреб та рівня соціальної вразливості. 
З метою узагальнення основних категорій отримувачів адресної 
соціальної допомоги доцільно систематизувати їх у таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2 
Основні категорії осіб, які мають право на адресну соціальну допомогу 
Категорія отримувачів Підстава для надання допомоги 
Малозабезпечені сім’ї Низький рівень доходу 
Особи з інвалідністю Втрата або обмеження 
працездатності 
Особи похилого віку Недостатній рівень матеріального 
забезпечення 
Сім’ї з дітьми Необхідність додаткової соціальної 
підтримки 
Внутрішньо переміщені особи Вимушене переміщення внаслідок 
війни 
Ветерани війни та члени їхніх сімей Соціальні гарантії, встановлені 
законодавством 
Постраждалі внаслідок Спеціальний правовий статус 
Чорнобильської катастрофи 
Особи у складних життєвих Соціальна вразливість та кризові 
обставинах ситуації 
Складено автором  
Як свідчать дані таблиці 2.2, право на адресну соціальну допомогу 
мають різні категорії населення, об’єднані спільною ознакою — потребою в 
державній підтримці через недостатній рівень матеріального забезпечення 
або наявність обставин, які обмежують можливість самостійно 
  36 
 
забезпечувати власні потреби. Водночас кожна категорія характеризується 
специфічними підставами для отримання допомоги та особливостями 
правового регулювання. 
Отже, система адресної соціальної допомоги в Україні охоплює 
широкий спектр соціально вразливих категорій населення. Законодавче 
визначення кола отримувачів дозволяє забезпечити цільове спрямування 
бюджетних ресурсів та реалізацію принципу адресності у сфері соціального 
захисту. В умовах сучасних соціально-економічних викликів особливого 
значення набуває вдосконалення механізмів підтримки найбільш уразливих 
груп населення, що сприятиме підвищенню ефективності державної 
соціальної політики та зміцненню соціальної безпеки суспільства. 
2.3. Аналіз діяльності органів соціального захисту щодо перевірки 
майнового стану та призначення виплат 
Ефективність системи адресної соціальної допомоги значною мірою 
залежить від діяльності органів соціального захисту населення, які 
здійснюють перевірку права громадян на отримання державної підтримки, 
оцінюють рівень їхньої нужденності та приймають рішення щодо 
призначення соціальних виплат. Саме від якості роботи цих органів 
залежить реалізація принципу адресності, який передбачає спрямування 
бюджетних ресурсів особам, що дійсно потребують соціальної підтримки 
[17]. 
В Україні функції щодо призначення соціальної допомоги покладено 
на Міністерство соціальної політики України, територіальні органи 
соціального захисту населення, центри надання адміністративних послуг та 
органи місцевого самоврядування. Їх діяльність регулюється законами 
України у сфері соціального забезпечення та відповідними підзаконними 
нормативними актами [20]. 
  37 
 
Процедура призначення адресної соціальної допомоги розпочинається 
із звернення громадянина та подання необхідного пакета документів. Після 
прийняття заяви уповноважені органи здійснюють перевірку поданої 
інформації щодо складу сім’ї, рівня доходів, наявного майна та інших 
обставин, які можуть впливати на право особи на отримання соціальної 
підтримки [18; 53]. 
Особливе значення в системі соціального захисту має перевірка 
майнового стану заявників. Її метою є встановлення фактичного рівня 
матеріального забезпечення особи або домогосподарства та запобігання 
неправомірному отриманню бюджетних коштів. Під час оцінювання 
враховується інформація про наявність житлової нерухомості, земельних 
ділянок, транспортних засобів, депозитних рахунків та інших активів [11]. 
Важливим напрямом удосконалення контролю за наданням соціальної 
допомоги стало впровадження системи верифікації та моніторингу 
державних виплат. Закон України «Про верифікацію та моніторинг 
державних виплат» передбачає здійснення автоматизованої перевірки даних 
отримувачів соціальної допомоги шляхом міжвідомчого обміну 
інформацією між державними органами [17]. Завдяки цьому органи 
соціального захисту отримують можливість оперативно виявляти 
невідповідності між поданими заявником відомостями та інформацією, що 
міститься в державних реєстрах. 
Сучасний механізм верифікації базується на використанні даних 
Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Державного 
реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного 
демографічного реєстру та інших інформаційних ресурсів [65]. 
Використання цифрових технологій дозволяє значно скоротити строки 
обробки інформації та підвищити достовірність результатів перевірки. 
Упродовж останніх років важливим напрямом реформування 
соціальної сфери стала цифровізація процесів надання соціальних послуг. 
  38 
 
Створення Єдиної інформаційної системи соціальної сфери сприяло 
автоматизації багатьох процедур, пов’язаних із призначенням соціальних 
виплат, обміном інформацією між органами влади та веденням обліку 
отримувачів допомоги [57]. Це дало змогу мінімізувати вплив людського 
фактору та знизити ризики помилок під час прийняття рішень. 
Попри позитивні зміни, діяльність органів соціального захисту 
стикається з низкою проблем. Однією з них залишається неповнота або 
несвоєчасність оновлення інформації в державних реєстрах, що може 
ускладнювати процес перевірки майнового стану заявників [43]. Крім того, 
певна частина населення, особливо громадяни похилого віку та мешканці 
сільської місцевості, відчувають труднощі під час користування 
електронними сервісами для оформлення соціальної допомоги [9]. 
Додаткові виклики виникли після початку повномасштабної війни. 
Значне збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб та громадян, які 
потребують соціальної підтримки, зумовило необхідність оперативного 
розгляду великої кількості звернень та адаптації існуючих механізмів 
контролю до умов воєнного стану [41]. У цих умовах особливого значення 
набуває поєднання швидкості прийняття рішень із забезпеченням 
належного рівня перевірки достовірності поданих даних. 
Для кращого розуміння функцій суб’єктів, залучених до процесу 
призначення адресної соціальної допомоги, доцільно узагальнити їх 
повноваження у таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3 
Повноваження органів соціального захисту у сфері призначення 
адресної соціальної допомоги 
Орган Основні повноваження 
Міністерство соціальної Формування державної політики у сфері 
політики України соціального захисту, координація діяльності 
органів соціального захисту 
  39 
 
Органи соціального Прийом заяв, перевірка документів, призначення 
захисту населення соціальної допомоги 
Центри надання Прийом документів та консультування громадян 
адміністративних послуг 
Пенсійний фонд України Надання інформації про доходи та соціальні 
виплати 
Державна податкова Перевірка відомостей про доходи заявників 
служба України 
Державні реєстри Надання інформації про майно, транспортні 
засоби та інші активи 
Сформовано автором 
Наведені у таблиці 2.3 дані свідчать про те, що процедура 
призначення адресної соціальної допомоги має міжвідомчий характер і 
потребує ефективної взаємодії різних державних органів. Саме 
інформаційний обмін між ними забезпечує можливість комплексної 
перевірки матеріального становища заявників та підвищує рівень адресності 
соціальної підтримки. 
Отже, діяльність органів соціального захисту щодо перевірки 
майнового стану та призначення соціальних виплат є ключовим елементом 
реалізації принципу адресності у сфері соціального забезпечення. 
Використання механізмів цифрової верифікації, державних реєстрів та 
міжвідомчого обміну інформацією сприяє підвищенню ефективності 
контролю за використанням бюджетних коштів і забезпечує більш 
справедливий розподіл соціальної допомоги. Водночас подальший розвиток 
системи соціального захисту потребує вдосконалення цифрової 
інфраструктури, підвищення якості інформаційних ресурсів та забезпечення 
рівного доступу громадян до соціальних послуг. 
 
  40 
 
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ АДРЕСНОСТІ 
СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ 
 
3.1. Зарубіжний досвід реалізації адресної соціальної допомоги та 
можливості його використання в Україні 
У сучасних умовах реформування системи соціального захисту 
населення важливого значення набуває аналіз зарубіжного досвіду 
організації адресної соціальної допомоги. У багатьох країнах світу 
сформовано ефективні моделі соціальної підтримки, які базуються на 
принципах адресності, прозорості, індивідуального підходу та використання 
цифрових технологій для оцінювання потреб громадян [25; 36; 69; 72]. 
У світовій практиці побудови ефективних моделей соціального 
захисту принцип адресності виступає ключовим інструментом мінімізації 
бідності та раціонального розподілу бюджетних коштів. Вивчення та 
узагальнення прогресивного зарубіжного досвіду дозволяє виокремити 
кілька базових підходів до оцінювання нужденності та механізмів надання 
адресної допомоги, які успішно функціонують у країнах Європейського 
Союзу, США та інших розвинених державах. 
Світові моделі перевірки нужденності та забезпечення адресності 
У міжнародній практиці виділяють три основні методи оцінювання 
заявників для призначення адресної допомоги: 
1. Класичне тестування доходів і майна (Means-testing). 
Цей підхід є базовим для більшості країн Західної Європи (зокрема, 
Німеччини, Франції, Великої Британії). Держава здійснює жорстку й 
детальну перевірку не лише офіційних поточних доходів заявника, а й 
усього майнового комплексу домогосподарства: банківських рахунків, 
нерухомості, цінних паперів та автомобілів [70]. Якщо сукупний фінансовий 
потенціал родини є нижчим за встановлений законом поріг бідності, 
призначається індивідуальна доплата. 
  41 
 
2. Оцінювання за непрямими ознаками доходів (Proxy Means 
Testing — PMT). 
Метод широко застосовується в країнах, де спостерігається високий 
рівень тінізації економіки (наприклад, країни Балтії, Східної Європи, 
Вірменія) [24], [29] Замість офіційних довідок про доходи, які можуть 
приховуватися, спеціальні алгоритми оцінюють реальний добробут за 
непрямими індикаторами: якість житла, обсяги споживання електроенергії, 
наявність дорогої побутової техніки, структура витрат родини [71]. 
3. Категоріально-адресний (гібридний) метод. 
Характерний для країн Скандинавії (Швеція, Данія), де адресна 
допомога інтегрована в загальну систему універсальних виплат. Тут 
підтримка фокусується на конкретних демографічних групах (багатодітні, 
одинокі батьки, особи з інвалідністю), але розмір виплати все одно 
диференціюється залежно від матеріального стану родини, що дозволяє 
уникнути зрівнялівки. 
Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що найбільш ефективними є ті 
системи соціальної допомоги, які поєднують три ключові елементи: точну 
оцінку доходів і майнового стану домогосподарств, цифровізацію процесів 
соціального адміністрування та індивідуалізований підхід до отримувачів 
допомоги [38]. 
Таблиця 3.1 
Аналіз ефективності зарубіжних моделей соціальної допомоги 
Країна Тип моделі Принцип Рівень Рівень Можливість 
надання адрес цифро впровадження 
допомоги ності візації в Україні 
Німеччина Соціально- контроль високий середній висока 
ринкова доходів і 
активів 
Велика Інтегрована єдина  високий високий висока 
Британія цифрова виплата на 
домогоспо 
  42 
 
дарство 
Швеція Соціально- Універсаль дуже високий середня 
демократич ність + високий 
на адресність 
США Децентралізо різні середній середній середня 
вана програми 
підтримки 
Польща Змішана поєднання високий середній висока 
допомоги і 
контролю 
Франція Перерозпо сильна роль високий середній висока 
дільча держави 
Сформовано автором на основі узагальнення джерел [43]. 
Аналіз представлених моделей дозволяє зробити висновок, що 
найбільш ефективними є системи, які поєднують три ключові компоненти: 
1. точну оцінку матеріального стану домогосподарства,  
2. цифровізацію процесів соціального адміністрування,  
3. індивідуалізований підхід до отримувачів допомоги.  
Саме така комбінація дозволяє забезпечити баланс між соціальною 
справедливістю та ефективністю використання бюджетних ресурсів. 
Особливої уваги заслуговує досвід Великої Британії та Німеччини, де 
активно застосовуються автоматизовані системи обміну даними між 
державними реєстрами. Це дозволяє мінімізувати людський фактор, 
зменшити адміністративні витрати та підвищити швидкість прийняття 
рішень. 
Імплементація зарубіжного досвіду в Україну  
Для України найбільш доцільним є поступове впровадження 
елементів зарубіжних моделей, зокрема: 
 створення єдиних соціальних реєстрів; [65]. 
 інтеграція міжвідомчих баз даних; [17]. 
 цифровізація оцінки соціальних потреб; [37]. 
 автоматизація частини процедур призначення допомоги; [68]. 
 розвиток проактивних соціальних послуг. [41]. 
  43 
 
Таким чином, як наголошує Н. Мокрицька, зарубіжний досвід підтверджує 
доцільність переходу до більш сучасної, цифрово-орієнтованої моделі 
соціального захисту, що дозволяє підвищити ефективність адресної 
соціальної допомоги та забезпечити її справедливий розподіл [40]. 
Для України впровадження подібних підходів є особливо актуальним 
у контексті реформування системи соціального захисту. Зокрема, доцільним 
є використання таких елементів зарубіжного досвіду, як: 
 створення єдиних цифрових реєстрів отримувачів соціальної 
допомоги;  
 інтеграція даних різних державних установ;  
 автоматизація процесів оцінки потреб домогосподарств;  
 посилення адресності соціальної підтримки;  
 впровадження проактивних моделей соціального захисту.  
Таким чином, адаптація кращих практик зарубіжних країн до 
українських умов може суттєво підвищити ефективність системи соціальної 
допомоги, забезпечити більш справедливий розподіл ресурсів та сприяти 
підвищенню довіри населення до соціальних інституцій. 
Концепція «Соціального контракту» та активізації отримувачів [69, [71]. 
Надзвичайно цінним для України є досвід країн ЄС щодо подолання 
так званої «пастки бідності» через механізм соціального контракту. 
Наприклад, у Німеччині (в межах системи Bürgergeld — громадянської 
допомоги) або у Франції виплата адресної допомоги працездатним особам 
не є безстроковою чи безумовною. Вона пов'язується із зобов'язанням 
отримувача: 
 брати активну участь у програмах перекваліфікації; 
 погоджуватися на запропоновані службою зайнятості робочі місця; 
 залучатися до суспільно корисних робіт у громаді. 
У разі безпідставної відмови від інтеграції в ринок праці, розмір 
адресної допомоги суттєво скорочується. Це перетворює, як вважають 
  44 
 
С. Тютюнникова, К. Пивоварова, допомогу з пасивного утримання на 
стимул для самозабезпечення [63]. 
Можливості та перспективи впровадження зарубіжного досвіду в 
Україні. Враховуючи євроінтеграційний вектор України, децентралізацію та 
виклики воєнного стану (зокрема, стрімке зростання кількості внутрішньо 
переміщених осіб та сімей у складних життєвих обставинах), адаптація 
зарубіжних практик має здійснюватися за такими стратегічними напрямами: 
1. Перехід від індивідуального оцінювання до концепції 
«Економіки домогосподарства» [44]. 
Як і в європейській практиці, українська система повинна оцінювати 
не окремого громадянина, а сукупний фінансово-майновий потенціал усього 
домогосподарства. Це дозволить виявити приховані доходи (наприклад, 
коли неофіційно працюючі члени родини проживають разом, але юридично 
оформлюють допомогу на одного з батьків як на «малозабезпеченого»). 
2. Впровадження елементів Proxy Means Testing (непрямого 
оцінювання). 
Для подолання проблеми тіньової зайнятості в Україні доцільно 
впроваджувати бальну оцінку добробуту на основі моніторингу великих 
видатків (купівля валюти, нерухомості, автотранспорту), які автоматично 
фіксуються реєстрами, а не лише спиратися на офіційну довідку про 
заробітну плату. 
3. Цифровізація та проактивність через ЄІССС [17]. 
За прикладом Великої Британії (система Universal Credit), в Україні 
необхідно прискорити повну інтеграцію Єдиної інформаційної системи 
соціальної сфери (ЄІССС) із реєстрами Податкової служби, Пенсійного 
фонду, Прикордонної служби та Реєстру речових прав. Це мінімізує 
паперову бюрократію (громадяни не збиратимуть довідки) та дозволить 
державі автоматично виявляти родини, які потребують допомоги. 
  45 
 
4. Децентралізація та делегування повноважень територіальним 
громадам. 
Найважливіший крок, підтверджений досвідом країн Східної Європи, 
— перенесення центру верифікації на рівень ТГ. Саме на місцях (зокрема, у 
Черкаській міській територіальній громаді) органи соцзахисту здатні через 
інститут соціальних інспекторів або розробку локальних інструментів 
(таких як «Соціальний профіль домогосподарства») найточніше оцінити 
реальний побут, умови проживання та потреби конкретної родини, 
забезпечуючи 100% точність адресної допомоги. 
Висновок до підрозділу: Таким чином, зарубіжний досвід доводить, 
що адресність є найбільш справедливою формою розподілу суспільних благ. 
Його адаптація в Україні вимагає відмови від пасивних виплат на користь 
стимулюючих механізмів, повної цифровізації перевірок та активного 
залучення потенціалу територіальних громад для точкового захисту 
нужденних громадян. 
5. Конкретні напрями та правові механізми адаптації зарубіжного 
досвіду в Україн [49]. Системний аналіз міжнародних моделей (means-
testing та proxy means testing) дозволяє окреслити чітку дорожню карту 
реформування вітчизняної системи соціального захисту. Впровадження 
світових стандартів адресності в Україні має відбуватися не шляхом сліпого 
копіювання, а через адаптацію до сучасних правових, економічних та 
соціально-демографічних реалій країни за такими ключовими векторами: 
1. Модернізація критеріїв оцінювання та перехід до концепції 
«цифрового домогосподарства» За прикладом країн Європейського Союзу, 
де оцінюється фінансовий потенціал усієї родини, Україні необхідно 
остаточно відійти від практики врахування лише формальних 
індивідуальних доходів.  
6. Практичний крок: Впровадження автоматизованого зіставлення 
даних через Єдину інформаційну систему соціальної сфери (ЄІССС). На базі 
  46 
 
зарубіжного досвіду, українська система верифікації має автоматично 
акумулювати інформацію не лише про заробітну плату, а й про великі 
одноразові витрати всіх членів домогосподарства (наприклад, купівля 
валюти, безготівкові операції на великі суми, придбання транспортних 
засобів чи нерухомості протягом останніх 12 місяців). Це дозволить 
ефективно впроваджувати елементи Proxy Means Testing (оцінювання за 
непрямими ознаками добробуту) та виявляти тіньові доходи, які часто 
приховуються при поданні заяв на отримання статусу малозабезпеченої сім'ї 
[60]. 
2. Трансформація пасивної допомоги в інструмент активізації 
(Принцип «Соціального контракту») Для подолання психології соціального 
утриманства та виходу з пастки бідності, Україні доцільно імплементувати 
німецький та французький досвід укладання обов'язкових угод про 
солідарну відповідальність між державою та отримувачем адресної виплати.  
Практичний крок: Надання адресної допомоги працездатним особам 
має супроводжуватися підписанням програми індивідуального розвитку або 
працевлаштування. Якщо особа працездатного віку без поважних причин 
відмовляється від вакансій, запропонованих Державною службою 
зайнятості, або від участі в суспільно корисних роботах у громаді, розмір її 
адресної допомоги має покроково зменшуватися (на 20%, 50% і до повної 
відміни), як це реалізовано в системі Bürgergeld у Німеччині. Соціальна 
допомога повинна стимулювати до праці, а не консервувати бідність. 
3. Проактивність виплат та усунення адміністративних бар'єрів 
Використовуючи британську модель Universal Credit (Єдиний соціальний 
кредит), Україна має технічні можливості повністю перевести призначення 
базових адресних допомог у проактивний режим.  
Практичний крок: Завдяки інтеграції застосунку та порталу «Дія» з 
державними реєстрами, процес призначення допомоги має відбуватися без 
фізичної участі громадянина у збиранні довідок. Система на основі 
  47 
 
алгоритмів штучного інтелекту та Big Data може самостійно виявляти 
домогосподарства, чий сукупний дохід упав нижче прожиткового мінімуму 
(наприклад, через втрату роботи чи годувальника під час воєнних дій), і 
надсилати сповіщення про автоматичне призначення адресної підтримки. 
Це повністю нівелює корупційні ризики та суб'єктивізм чиновників на 
місцях. 
4. Децентралізація моніторингу та посилення ролі територіальних 
громад Досвід країн Східної Європи (зокрема Польщі та Балтії) доводить, 
що макроекономічні показники з центру часто не відображають реальну 
картину бідності на місцях [61].Тому ключові повноваження з верифікації 
та точкового розподілу допомоги мають бути делеговані безпосередньо 
територіальним громадам.  
Практичний крок: Саме на рівні конкретної ТГ (зокрема, Черкаської 
міської територіальної громади) органи соціального захисту володіють 
найточнішою інформацією про фактичне проживання осіб, їхні реальні 
житлові умови та приховані ресурси. Реалізація зарубіжного досвіду на 
місцевому рівні вимагає створення локальних інструментів моніторингу. 
Наочним прикладом такої адаптації є розроблений у цій роботі практичний 
соціальний проєкт «Соціальний профіль домогосподарства». Він дозволяє 
інтегрувати державні бази даних із муніципальними реєстрами та 
результатами обстежень матеріально-побутових умов родин, які 
проводяться місцевими соціальними інспекторами. 
Виклики та бар'єри на шляху адаптації досвіду: Слід враховувати, що 
швидке впровадження жорстких європейських моделей перевірки 
нужденності в Україні наразі стримується кількома факторами: 
 високим рівнем вимушеної внутрішньої та зовнішньої міграції 
населення; 
 руйнуванням житлової та виробничої інфраструктури в окремих 
регіонах; 
  48 
 
 значною часткою неформальної (тіньової) зайнятості, зумовленої 
загальною економічною нестабільністю. 
Тому на перехідному етапі критерії адресності в Україні мають бути 
максимально гнучкими. Наприклад, при оцінці майнового стану 
домогосподарств не можна враховувати майно чи транспортні засоби, які 
залишилися на тимчасово окупованих територіях або були знищені 
внаслідок бойових дій. 
Таким чином, можливості використання зарубіжного досвіду 
реалізації адресності в Україні лежать у площині глибокої цифровізації 
контролю (means-testing через цифрові реєстри), переходу до стимулюючих 
моделей виплат (соціальний контракт) та синергії між загальнодержавною 
системою верифікації та локальним моніторингом на рівні територіальних 
громад. Інтеграція цих підходів дозволить створити справедливу, прозору та 
стійку систему соціальної безпеки, де кожна гривня бюджетних коштів 
потраплятиме виключно до об'єктивно нужденного отримувача [71], 
Отже, нами було досліджено проблеми та перспективи реалізації 
принципу адресності соціальної допомоги в Україні, проаналізовано 
зарубіжний досвід організації адресної підтримки населення та розроблено 
практичний соціальний проєкт, спрямований на підвищення ефективності 
соціального захисту на рівні територіальної громади. 
У результаті аналізу зарубіжного досвіду встановлено, що в більшості 
розвинених країн адресна соціальна допомога ґрунтується на принципах 
цифровізації, інтеграції інформаційних ресурсів, міжвідомчої взаємодії та 
комплексної оцінки потреб домогосподарств. Особливу увагу приділено 
використанню єдиних інформаційних систем, які дозволяють здійснювати 
автоматизований аналіз соціально-економічного становища громадян і 
приймати рішення щодо надання допомоги на основі об’єктивних даних. 
Визначено, що впровадження подібних підходів в Україні сприятиме 
підвищенню ефективності соціальної політики, скороченню 
  49 
 
адміністративних витрат та забезпеченню більш справедливого розподілу 
соціальних ресурсів. 
 
3.2. Розробка соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги в Черкаській територіальній громаді» 
Актуальність та обґрунтування соціального проєкту «Соціальний 
профіль домогосподарства» як інструменту підвищення адресності 
соціальної допомоги. 
На сучасному етапі розвитку системи соціального забезпечення 
України особливого значення набуває питання підвищення ефективності 
механізмів надання соціальної допомоги населенню. В умовах соціально-
економічних трансформацій, воєнних викликів, внутрішнього переміщення 
населення, зростання рівня бідності окремих категорій громадян та 
збільшення навантаження на систему соціального захисту держави 
актуалізується необхідність удосконалення підходів до визначення осіб і 
сімей, які дійсно потребують соціальної підтримки. 
Одним із ключових принципів соціального забезпечення є принцип 
адресності, який передбачає спрямування соціальної допомоги саме тим 
громадянам, які через об'єктивні життєві обставини не можуть самостійно 
забезпечити належний рівень життя. Реалізація цього принципу має важливе 
значення не лише для забезпечення соціальної справедливості, а й для 
раціонального використання державних фінансових ресурсів. Водночас 
практика функціонування системи соціального захисту свідчить про 
наявність низки проблем, які ускладнюють ефективне впровадження 
адресного підходу. 
Однією з таких проблем є недостатня повнота інформації про 
реальний соціально-економічний стан домогосподарств. У процесі 
призначення різних видів соціальної допомоги інформація про заявника 
  50 
 
часто збирається окремо для кожної програми підтримки, що призводить до 
дублювання даних, збільшення адміністративного навантаження на 
працівників соціальної сфери та самих отримувачів допомоги. Крім того, 
окремі відомості можуть втрачатися або залишатися поза увагою фахівців, 
що негативно впливає на якість оцінки потреб сім'ї. 
Не менш важливою проблемою є відсутність комплексного підходу до 
вивчення життєвої ситуації отримувачів соціальної допомоги. У багатьох 
випадках оцінювання потреб здійснюється переважно на основі окремих 
показників, зокрема рівня доходів, тоді як інші чинники соціальної 
вразливості можуть залишатися недостатньо врахованими. До таких 
чинників належать наявність осіб з інвалідністю у складі сім'ї, тривале 
безробіття, самотнє батьківство, багатодітність, статус внутрішньо 
переміщених осіб, незадовільні житлові умови, стан здоров'я членів сім'ї та 
інші обставини, які суттєво впливають на рівень добробуту 
домогосподарства. 
У сучасній практиці соціальної роботи дедалі більшого значення 
набуває застосування індивідуалізованого підходу до клієнта. Його сутність 
полягає у всебічному вивченні життєвої ситуації особи або сім'ї з метою 
визначення найбільш ефективних форм соціальної підтримки. Саме тому 
актуальним є впровадження інструментів, які дозволяють систематизувати 
інформацію про домогосподарство та забезпечити комплексне оцінювання 
його потреб. 
Одним із таких інструментів може стати соціальний профіль 
домогосподарства. Його розробка спрямована на формування цілісного 
уявлення про соціальний, економічний та демографічний стан сім'ї. На 
відміну від традиційних підходів, які передбачають аналіз окремих 
показників, соціальний профіль дозволяє розглядати домогосподарство як 
єдину систему взаємопов'язаних характеристик та факторів соціального 
ризику. 
  51 
 
Запропонований соціальний проєкт передбачає створення та 
впровадження у діяльність соціальних служб спеціальної форми оцінювання 
домогосподарства, яка міститиме відомості про склад сім'ї, рівень 
матеріального забезпечення, житлові умови, стан здоров'я членів сім'ї, 
соціальний статус, наявність джерел доходу, соціальних ризиків та потреб у 
соціальній підтримці. Використання такого інструменту дозволить 
соціальному працівнику отримати більш повну інформацію про клієнта та 
приймати обґрунтовані рішення щодо призначення відповідних видів 
допомоги. 
Актуальність проєкту також обумовлена необхідністю підвищення 
ефективності роботи соціальних служб на рівні територіальних громад. У 
процесі децентралізації значна частина повноважень у сфері соціального 
захисту була передана органам місцевого самоврядування. Відповідно 
зросла потреба у впровадженні сучасних інструментів соціальної роботи, які 
б сприяли оперативному виявленню осіб та сімей, що перебувають у 
складних життєвих обставинах. 
Використання соціального профілю домогосподарства як інструменту 
підвищення адресності соціальної допомоги дозволить не лише підвищити 
якість оцінки потреб населення, але й забезпечити більш ефективне 
планування соціальної роботи в громаді. Узагальнення інформації про 
типові проблеми різних категорій сімей дає можливість визначати 
пріоритетні напрями соціальної політики на місцевому рівні, прогнозувати 
потребу у соціальних послугах та раціонально розподіляти наявні ресурси. 
Важливою перевагою запропонованого проєкту є його практична 
спрямованість. На відміну від масштабних державних програм цифрової 
трансформації, реалізація проєкту не потребує значних фінансових витрат 
або створення складної інформаційної інфраструктури. Основою його 
впровадження виступає вдосконалення існуючих механізмів оцінки потреб 
  52 
 
населення шляхом систематизації інформації та запровадження єдиного 
підходу до аналізу соціальної вразливості домогосподарств. 
Крім того, впровадження соціального профілю домогосподарства як 
інструменту підвищення адресності соціальної допомоги сприятиме 
зміцненню міжвідомчої взаємодії між суб'єктами соціальної роботи. У 
процесі оцінювання потреб сім'ї можуть залучатися представники закладів 
охорони здоров'я, освіти, служби зайнятості, центрів надання соціальних 
послуг та інших установ, діяльність яких пов'язана із соціальним захистом 
населення. Така співпраця забезпечує комплексний підхід до вирішення 
проблем клієнтів та підвищує результативність соціальної підтримки. 
Таким чином, розробка соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструменту підвищення адресності соціальної 
допомоги» обумовлена потребою вдосконалення механізмів реалізації 
принципу адресності соціальної допомоги, підвищення ефективності 
діяльності соціальних служб та забезпечення більш об'єктивного визначення 
потреб громадян.  
Використання запропонованого інструменту сприятиме своєчасному 
виявленню соціально вразливих категорій населення, покращенню якості 
соціального супроводу сімей та раціональному використанню ресурсів 
системи соціального забезпечення. 
Зміст соціального проєкту «Соціальний профіль домогосподарства 
як інструменту підвищення адресності соціальної допомоги». Соціальний 
проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як інструменту підвищення 
адресності соціальної допомоги» спрямований на вдосконалення практики 
надання соціальної допомоги на рівні територіальної громади шляхом 
впровадження інструменту комплексного оцінювання життєвих обставин 
сімей. Його зміст полягає у систематизації інформації про 
домогосподарство, що дозволяє соціальному працівнику більш 
  53 
 
обґрунтовано визначати потребу в соціальній підтримці та підбирати 
відповідні форми допомоги. 
Проєкт не передбачає створення складних цифрових систем, а 
базується на вдосконаленні існуючої практики соціальної роботи через 
запровадження єдиної стандартизованої форми «соціального профілю 
домогосподарства», яка заповнюється фахівцем соціальної роботи під час 
первинного оцінювання або соціального супроводу сім’ї. 
Структура соціального профілю домогосподарства. Соціальний 
профіль домогосподарства як інструменту підвищення адресності 
соціальної допомоги є основним інструментом проєкту та включає кілька 
функціональних блоків інформації. 
Таблиця 3.2 
Структура соціального профілю домогосподарства 
Блок інформації Зміст даних 
Демографічний склад сім’ї, вік, кількість дітей, осіб похилого віку 
Соціальний наявність інвалідності, статус ВПО, соціальні ризики 
Економічний рівень доходів, джерела доходу, зайнятість 
Житлово-побутовий умови проживання, тип житла, забезпеченість 
Потребовий основні потреби у соціальній допомозі 
Таблиця сформована автором 
Заповнення соціального профілю здійснюється соціальним 
працівником на основі бесіди з членами домогосподарства, аналізу наданих 
документів та, за потреби, додаткового обстеження умов проживання. 
Механізм збору та оновлення інформації. Збір інформації 
здійснюється поетапно та передбачає первинне оцінювання при зверненні 
особи або сім’ї за соціальною допомогою, а також періодичне оновлення 
даних у процесі соціального супроводу. 
Оновлення соціального профілю здійснюється у випадку зміни 
життєвих обставин домогосподарства або не рідше одного разу на рік. 
 
  54 
 
Таблиця 3.3 
Джерела інформації для формування соціального профілю 
Джерело інформації Вид даних 
Опитування заявника суб’єктивна інформація про потреби 
Соціальна бесіда уточнення життєвої ситуації 
Документи довідки про доходи, склад сім’ї 
Візит у сім’ю умови проживання 
Міжвідомча взаємодія дані про статус (ВПО, інвалідність тощо) 
Таблиця сформована автором 
Оцінка рівня соціальної вразливості. На основі зібраної інформації 
соціальний працівник здійснює якісну оцінку рівня соціальної вразливості 
домогосподарства. Така оцінка не є автоматизованою, а базується на 
професійному судженні фахівця соціальної роботи з урахуванням 
визначених критеріїв. 
Таблиця 3.4 
Орієнтовні критерії оцінки соціальної вразливості домогосподарства 
Критерій Характеристика впливу 
Рівень доходу низький рівень підвищує потребу в допомозі 
Склад сім’ї наявність дітей або осіб похилого віку 
Стан здоров’я наявність інвалідності або хронічних захворювань 
Зайнятість безробіття або нестабільна зайнятість 
Житлові умови незадовільні умови проживання 
Таблиця сформована автором 
На основі цих критеріїв соціальний працівник формує висновок щодо 
рівня потреби домогосподарства у соціальній підтримці: низький, середній 
або високий. 
Форми соціальної підтримки за результатами профілю. Результати 
оцінювання соціального профілю використовуються для визначення 
найбільш доцільної форми соціальної допомоги. 
  55 
 
Таблиця 3.5 
Форми соціальної підтримки залежно від рівня потреб 
Рівень потреби Рекомендована форма підтримки 
Низький інформаційні послуги, консультації 
Середній разова матеріальна допомога, соціальний супровід 
Високий комплексна соціальна допомога, супровід сім’ї 
Таблиця сформована автором 
Роль соціального працівника у реалізації проєкту. Ключову роль у 
впровадженні соціального профілю домогосподарства відіграє соціальний 
працівник, який виступає не лише виконавцем, але й аналітиком життєвої 
ситуації клієнта. Саме він забезпечує об’єктивність збору інформації, 
коректність оцінювання потреб та прийняття рішень щодо надання 
соціальної допомоги. Соціальний працівник також здійснює моніторинг 
змін у життєвій ситуації сім’ї, що дозволяє своєчасно коригувати види та 
обсяги соціальної підтримки. 
Етапи реалізації соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструменту підвищення адресності соціальної 
допомоги» 
Реалізація соціального проєкту на рівні територіальної громади 
передбачає поетапне впровадження інструменту соціального профілю 
домогосподарства в практику роботи соціальних служб.  
Такий підхід дозволяє поступово адаптувати фахівців до нової форми 
роботи, забезпечити якість збору інформації та уникнути перевантаження 
системи соціального захисту. Запропонований проєкт доцільно 
впроваджувати у кілька взаємопов’язаних етапів, кожен з яких має свою 
мету, зміст та очікуваний результат. 
  56 
 
Таблиця 3.6 
Етапи реалізації соціального проєкту 
Етап Зміст роботи Термін Очікуваний 
реалізації результат 
Підготовчий розробка форми 1 місяць затверджений 
соціального профілю, інструмент 
погодження з оцінювання 
керівництвом соціальної 
служби, підготовка 
методичних матеріалів 
Організаційний інформування та 1 місяць готовність 
навчання соціальних персоналу до 
працівників, розподіл роботи 
обов’язків 
Діагностичний первинне заповнення 2–3 місяці сформована база 
соціальних профілів даних клієнтів 
домогосподарств 
Практичний використання профілю 3–6 місяців підвищення 
для визначення потреб і точності 
надання допомоги адресної 
допомоги 
Моніторинговий аналіз ефективності, постійно вдосконалення 
корекція підходів (після 6 механізму 
місяців) роботи 
Таблиця сформована автором 
Підготовчий етап 
На підготовчому етапі здійснюється розробка та затвердження уніфікованої 
форми соціального профілю домогосподарства. Важливим елементом є 
визначення переліку показників, які будуть використовуватися для оцінки 
життєвих обставин сім’ї. Також розробляються методичні рекомендації для 
соціальних працівників щодо порядку заповнення профілю. 
Організаційний етап 
На цьому етапі проводиться інформування та навчання фахівців соціальної 
роботи. Соціальні працівники ознайомлюються з новим інструментом, 
принципами його використання та критеріями оцінювання соціальної 
вразливості. За потреби проводяться практичні тренінги та супервізії. 
  57 
 
Діагностичний етап 
Діагностичний етап передбачає безпосереднє впровадження соціального 
профілю у практику роботи соціальних служб. Соціальні працівники 
здійснюють первинне оцінювання домогосподарств та заповнюють 
відповідні профілі. На цьому етапі формується первинна база даних про 
отримувачів соціальної допомоги в громаді. 
Практичний етап 
На практичному етапі соціальний профіль використовується як 
основний інструмент прийняття рішень щодо надання соціальної допомоги. 
На основі зібраної інформації визначається рівень соціальної вразливості 
домогосподарств, формується план соціального супроводу та обираються 
відповідні види підтримки. 
Моніторинговий етап 
Моніторинговий етап передбачає регулярний аналіз ефективності 
впровадженого інструменту. Оцінюється якість визначення потреб 
домогосподарств, своєчасність надання допомоги та рівень задоволеності 
отримувачів соціальних послуг. За результатами моніторингу можуть 
вноситися зміни до структури соціального профілю або порядку його 
використання. 
Очікувані результати реалізації етапів. 
Реалізація проєкту на рівні територіальної громади дозволяє досягти 
низки практичних результатів: 
 підвищення точності визначення осіб, які потребують соціальної 
допомоги;  
 зменшення суб’єктивності при прийнятті рішень;  
 покращення якості соціального супроводу сімей;  
 оптимізація використання ресурсів соціальної служби;  
 формування єдиного підходу до оцінки життєвих обставин 
домогосподарств.  
  58 
 
Таким чином, поетапне впровадження соціального проєкту 
«Соціальний профіль домогосподарства як інструмент підвищення 
адресності соціальної допомоги» забезпечує його практичну реалізованість 
на рівні територіальної громади та створює умови для підвищення 
ефективності адресної соціальної допомоги. 
Очікувані результати та критерії оцінювання ефективності 
соціального проєкту. Реалізація соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги» спрямована на підвищення ефективності системи надання 
соціальної допомоги на рівні територіальної громади шляхом 
удосконалення механізмів визначення потреб населення. Очікувані 
результати проєкту охоплюють як соціальний, так і організаційний та 
управлінський рівні. Загалом ефективність впровадження проєкту 
визначається ступенем підвищення адресності соціальної допомоги, 
зменшенням кількості помилкових рішень щодо її призначення та 
покращенням якості соціального супроводу сімей. 
Таблиця 3.7 
Очікувані результати соціального проєкту 
Напрям змін Зміст результату 
Соціальний ефект підвищення рівня адресності соціальної допомоги та 
більш точне визначення потреб домогосподарств 
Організаційний стандартизація процедури оцінювання життєвих 
ефект обставин сімей 
Управлінський покращення якості прийняття рішень соціальними 
ефект працівниками 
Комунікативний покращення взаємодії між соціальними службами та 
ефект отримувачами допомоги 
Ресурсний ефект більш раціональне використання ресурсів соціальної 
служби 
  59 
 
 
Критерії оцінювання ефективності проєкту. Оцінювання ефективності 
впровадження соціального проєкту здійснюється на основі якісних та 
кількісних показників, що дозволяють визначити ступінь досягнення 
поставленої мети. 
Таблиця 3.8 
Критерії оцінювання ефективності соціального проєкту 
Критерій Показник Очікувана 
тенденція 
Точність визначення частка правильно зростання 
потреб ідентифікованих 
домогосподарств 
Адресність допомоги частка отримувачів, які зростання 
відповідають критеріям 
вразливості 
Своєчасність надання середній час прийняття рішення скорочення 
допомоги 
Навантаження на кількість повторних звернень зменшення 
соціальних 
працівників 
Задоволеність результати опитувань клієнтів зростання 
отримувачів 
Ефективність частка цільових виплат зростання 
використання 
ресурсів 
Таблиця сформована автором 
Соціальний ефект впровадження проєкту. впровадження соціального 
профілю домогосподарства сприятиме підвищенню соціальної 
справедливості у системі надання допомоги, оскільки дозволить більш 
точно визначати осіб, які дійсно потребують підтримки. це зменшить ризик 
як недоотримання допомоги вразливими групами, так і нецільового 
використання соціальних ресурсів. 
Управлінський та організаційний ефект. З точки зору організації 
роботи соціальних служб, проєкт сприятиме уніфікації підходів до 
  60 
 
оцінювання життєвих обставин домогосподарств. Соціальні працівники 
отримають чіткий інструмент для аналізу ситуації клієнта, що підвищить 
якість прийняття рішень та зменшить суб’єктивність у роботі. 
Узагальнення ефективності проєкту. Узагальнюючи, можна 
зазначити, що запропонований соціальний проєкт має комплексний 
позитивний вплив на систему соціального забезпечення на рівні 
територіальної громади. Його реалізація дозволяє поєднати принцип 
адресності з практичними інструментами соціальної роботи, що забезпечує 
більш справедливий та ефективний розподіл соціальної допомоги. 
Таким чином, соціальний профіль домогосподарства може 
розглядатися як дієвий інструмент удосконалення практики соціальної 
роботи, який сприяє підвищенню якості соціального захисту населення та 
оптимізації використання ресурсів громади. 
Ресурсне забезпечення, ризики реалізації та узагальнення соціального 
проєкту. 
Реалізація соціального проєкту «Соціальний профіль 
домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги» потребує належного ресурсного забезпечення, а також 
врахування можливих ризиків, які можуть впливати на ефективність його 
впровадження на рівні територіальної громади. Успішність проєкту 
значною мірою залежить від наявності кадрових, організаційних та 
інформаційних ресурсів, а також від готовності соціальної служби до 
впровадження нових підходів у практичну діяльність. 
Ресурсне забезпечення проєкту 
Таблиця 3.9 
Ресурсне забезпечення соціального проєкту 
Вид ресурсу Характеристика Джерело забезпечення 
Кадрові ресурси соціальні працівники, фахівці територіальна громада, 
із соціальної роботи центр соціальних служб 
  61 
 
Організаційні нормативні документи, органи місцевого 
ресурси методичні рекомендації самоврядування 
Інформаційні анкети, соціальні картки, бази соціальна служба громади 
ресурси даних 
Матеріально- комп’ютери, програмне місцевий бюджет 
технічні забезпечення, офісне 
обладнання 
Фінансові витрати на навчання, місцевий бюджет, 
ресурси адміністрування та соціальні програми 
впровадження 
Таблиця сформована автором 
 
Основні ризики реалізації проєкту. У процесі впровадження соціального 
проєкту можуть виникати певні ризики, які потребують своєчасного 
виявлення та мінімізації. 
Таблиця 3.10 
Ризики реалізації соціального проєкту та шляхи їх подолання 
Ризик Можливі наслідки Шляхи мінімізації 
Недостатня підготовка помилки у заповненні проведення навчання 
персоналу соціального профілю та тренінгів 
Опір змінам з боку формальне мотиваційна робота 
працівників використання та супровід 
інструменту 
Неповнота або викривлення оцінки перевірка інформації 
недостовірність даних потреб та верифікація 
Надмірне навантаження на зниження якості роботи оптимізація процесів, 
соціальних працівників розподіл обов’язків 
Обмежені фінансові уповільнення поетапна реалізація 
ресурси впровадження проєкту 
 
Соціальний проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як 
інструмент підвищення адресності соціальної допомоги» є практично 
орієнтованим інструментом удосконалення системи надання соціальної 
допомоги на рівні територіальної громади. Його впровадження спрямоване 
на підвищення якості соціальної роботи, посилення адресності допомоги та 
  62 
 
покращення процесу прийняття рішень щодо підтримки вразливих 
категорій населення. 
Реалізація проєкту дозволяє забезпечити більш системний підхід до 
оцінювання життєвих обставин домогосподарств, що, у свою чергу, сприяє 
підвищенню ефективності використання ресурсів соціальної сфери та 
зміцненню довіри населення до соціальних інституцій. 
Таким чином, соціальний профіль домогосподарства виступає дієвим 
інструментом модернізації практики соціальної роботи, який може бути 
впроваджений у діяльність соціальних служб територіальних громад без 
суттєвих організаційних змін, але з істотним підвищенням результативності 
соціального захисту населення. 
У третьому розділі бакалаврської роботи було розроблено та 
обґрунтовано соціальний проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як 
інструмент підвищення адресності соціальної допомоги», спрямований на 
вдосконалення механізмів надання адресної соціальної допомоги на рівні 
територіальної громади. Проєкт розглядається як практичний інструмент 
підвищення ефективності соціальної роботи через стандартизацію процесу 
оцінювання життєвих обставин домогосподарств. 
У межах розділу визначено мету, завдання, цільову групу та суб’єктів 
реалізації проєкту. Обґрунтовано необхідність застосування комплексного 
підходу до оцінювання соціальної вразливості населення, що дозволяє 
більш об’єктивно визначати потреби домогосподарств у соціальній 
підтримці та підвищувати адресність соціальної допомоги. 
Розкрито зміст соціального профілю домогосподарства як основного 
інструменту проєкту, що включає демографічний, соціальний, економічний, 
житлово-побутовий та потребовий блоки інформації. Встановлено, що його 
використання забезпечує систематизацію даних про отримувачів соціальних 
послуг та створює умови для більш обґрунтованого прийняття рішень 
соціальними працівниками. 
  63 
 
Запропоновано поетапну модель реалізації проєкту, яка передбачає 
підготовчий, організаційний, діагностичний, практичний та моніторинговий 
етапи. Такий підхід забезпечує поступове впровадження інструменту в 
діяльність соціальних служб та дозволяє адаптувати його до умов 
конкретної територіальної громади. 
Оцінено очікувані результати впровадження проєкту, серед яких 
підвищення рівня адресності соціальної допомоги, зменшення 
суб’єктивності при прийнятті рішень, оптимізація використання ресурсів 
соціальної сфери та покращення якості соціального супроводу 
домогосподарств. Визначено критерії ефективності реалізації проєкту, що 
дозволяють здійснювати його подальший моніторинг і коригування. 
Окремо проаналізовано ресурсне забезпечення та ризики 
впровадження проєкту. Встановлено, що успішна реалізація залежить від 
наявності кадрових, організаційних, інформаційних та матеріально-
технічних ресурсів, а також від належної підготовки соціальних 
працівників. Водночас визначено потенційні ризики, пов’язані з людським 
фактором, якістю даних та ресурсними обмеженнями, і запропоновано 
шляхи їх мінімізації. 
Узагальнюючи, зазначимо, що соціальний проєкт «Соціальний 
профіль домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги» є дієвим інструментом удосконалення системи адресної 
соціальної допомоги. Його впровадження сприяє підвищенню ефективності 
соціальної роботи на рівні громади, забезпечує більш справедливий 
розподіл соціальних ресурсів та підсилює орієнтацію соціальної політики на 
реальні потреби населення. 
У межах розробки практичного соціального проєкту «Соціальний 
профіль домогосподарства як інструмент підвищення адресності соціальної 
допомоги в Черкаській територіальній громаді» було створено авторську 
емблему (логотип), яка представлена на рисунку (див. 3.1). Кожен елемент 
  64 
 
візуальної композиції має чітке смислове навантаження, що відображає 
філософію, мету та практичні завдання проєкту. 
1. Центральна композиція (Об'єкт та інструмент дослідження): 
 Силует будинку та родини: Символізує домогосподарство як 
базову одиницю обліку, аналізу та надання адресної допомоги. Родина з 
чотирьох осіб (батьки та діти), що тримаються за руки, підкреслює 
орієнтацію проєкту на підтримку сімейних цінностей, дитинства та 
комплексний захист усіх членів родини, а не лише окремого заявника. 
 Стилізована картка-анкета з галочками: Розташована безпосередньо 
під родиною всередині будинку. Вона символізує сам «Соціальний профіль» 
– цифровий інструмент верифікації, картку обліку та прозорого оцінювання 
критеріїв нужденності, де зелені позначки вказують на успішне 
проходження перевірки та точність призначення виплат. 
2. Периферійні іконки (Критерії оцінки та складові профілю): Навколо 
центрального малюнка по дузі розташовано 5 кольорових круглих 
піктограм, які відображають комплексні чинники, що формують 
інтегрований профіль домогосподарства: 
 Блакитна іконка (соціальний склад): Відображає демографічні 
характеристики родини (кількість осіб, наявність утриманців). 
 Зелена іконка з пульсом (здоров'я): Символізує врахування 
специфічних потреб (наявність осіб з інвалідністю, хронічними 
захворюваннями, потребу в медичній реабілітації). 
 Жовта іконка з планшетом (верифікація): Означає нормативно-
правову відповідність, чек-лист офіційних критеріїв та перевірку через 
державні реєстри. 
 Бірюзова іконка з будинком (житлові умови): Символізує 
майновий стан домогосподарства (забезпеченість житлом, житлово-
комунальні потреби). 
  65 
 
 Фіолетова іконка з графіком (економічний потенціал): Відображає 
динаміку доходів родин, оцінку їх фінансової спроможності та 
працевлаштування. 
3. Обрамлення (Філософія захисту та екологічність): 
 Дві турботливі долоні темно-синього кольору: Підтримують усю 
конструкцію знизу, уособлюючи органи соціального захисту населення 
(зокрема, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради), 
державну підтримку, безпеку та надійний соціальний каркас для громадян. 
 Зелені листки при основі: Символізують розвиток, соціальну 
екологію, «нове життя» та відновлення потенціалу громад після реформи 
децентралізації. 
 Загальне кругове охоплення синьою та зеленою лініями: Створює 
відчуття цілісності, завершеності, безперервного моніторингу та 
захищеного соціального простору в межах територіальної громади. 
Колірна гама (поєднання глибокого синього як кольору стабільності й 
закону, та зеленого – кольору соціального розвитку) підкреслює правовий, 
прозорий та гуманістичний характер розробленого проєкту. 
З метою брендингу та широкої популяризації запропонованих 
ініціатив було створено унікальну емблему проєкту. Вона слугує наочним 
ідентифікатором оновленої моделі соціального захисту, що ґрунтується на 
засадах індивідуального підходу, відкритості та сталого розвитку.  
Візуальна концепція логотипу відображає інтегрований підхід до 
підтримки кожної родини та символізує об’єднання зусиль громади, 
державних інституцій і суб’єктів соціальної політики 
Композиційне рішення логотипу підкреслює солідарність суб’єктів 
соціальної політики та комплексний захист прав кожної особи в межах 
громади. 
  66 
 
.    
Рис. 3.1. Емблема проєкту «Соціальний профіль домогосподарства як 
інструмент підвищення адресності соціальної допомоги в 
Черкаськійтериторіальній громаді» 
Проведене дослідження дало змогу встановити, що однією з основних 
проблем сучасної системи адресної соціальної допомоги в Україні 
залишається недостатня інтеграція інформаційних ресурсів різних 
державних установ, що ускладнює процес об’єктивного визначення потреб 
населення та створює ризики нецільового використання бюджетних коштів. 
Водночас розвиток цифрових технологій і процеси цифрової трансформації 
державного управління відкривають нові можливості для модернізації 
механізмів соціального забезпечення. 
З метою вирішення виявлених проблем у роботі розроблено 
соціальний проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як інструмент 
підвищення адресності соціальної допомоги в Черкаській територіальній 
громаді». Запропонований проєкт передбачає формування єдиного 
інформаційного профілю домогосподарства на основі інтеграції 
демографічних, соціальних, майнових та економічних характеристик. Це 
  67 
 
дозволяє отримати більш повну та об’єктивну інформацію про рівень 
соціальної вразливості населення й забезпечити прийняття обґрунтованих 
рішень щодо надання соціальної допомоги. 
Обґрунтовано, що впровадження запропонованого проєкту сприятиме 
підвищенню адресності соціальної підтримки, скороченню термінів 
розгляду звернень громадян, мінімізації суб’єктивного впливу під час 
прийняття управлінських рішень та більш раціональному використанню 
бюджетних ресурсів. Важливим результатом також є посилення прозорості 
діяльності органів соціального захисту та підвищення довіри населення до 
системи соціального забезпечення. 
Таким чином, проведене дослідження підтвердило, що подальше 
вдосконалення механізмів реалізації принципу адресності повинно бути 
пов’язане із впровадженням сучасних цифрових інструментів, розвитком 
міжвідомчої взаємодії та використанням комплексного підходу до 
оцінювання соціальної вразливості домогосподарств. Запропонований 
соціальний проєкт може стати одним із практичних напрямів модернізації 
системи соціальної допомоги як на рівні територіальних громад, так і в 
межах загальнодержавної соціальної політики. 
 
  68 
 
ВИСНОВКИ 
У кваліфікаційній роботі комплексно досліджено теоретичні, 
нормативно-правові та практичні аспекти реалізації принципу адресності 
соціальної допомоги в Україні, а також розроблено практичний соціальний 
проєкт, спрямований на підвищення ефективності системи соціального 
забезпечення на рівні Черкаської територіальної громади. Результати 
проведеного дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки: 
1. У ході виконання першого завдання було досліджено теоретико-
правові засади формування системи принципів соціального забезпечення в 
Україні та визначено місце принципу адресності в її структурі. Встановлено, 
що система принципів соціального забезпечення в Україні є динамічною 
структурою, яка відображає базові цінності соціальної держави, закріплені в 
Конституції. На сучасному етапі розвитку суспільних відносин принцип 
адресності виходить на провідні позиції, еволюціонуючи від допоміжного 
організаційного інструменту до фундаментального правового імперативу. 
Доведено, що адресність інтегрує в собі ідею соціальної справедливості та 
економічної доцільності, забезпечуючи спрямування обмежених публічних 
ресурсів виключно тим верствам населення, які об’єктивно перебувають у 
стані нужденності й не спроможні самостійно подолати складні життєві 
обставини. Цей принцип виступає антиподом застарілого зрівняльного 
(категоріального) підходу, що дозволяє підвищити правову ефективність та 
цільове призначення системи соціального захисту загалом. Принцип 
адресності розглядається як один із ключових, оскільки він забезпечує 
спрямування соціальної допомоги саме тим категоріям населення, які 
перебувають у складних життєвих обставинах і реально потребують 
підтримки. Обґрунтовано, що ефективна реалізація цього принципу 
дозволяє підвищити соціальну справедливість, зменшити нецільове 
використання бюджетних коштів та оптимізувати систему соціального 
захисту в цілому. 
  69 
 
2. У межах другого завдання проаналізовано нормативно-правове 
регулювання, сучасний стан та механізми верифікації майнового стану 
громадян органами соціального захисту під час призначення соціальних 
виплат. Аналіз чинного законодавства свідчить, що нормативно-правова 
база України у сфері надання адресної допомоги активно модернізується, 
зокрема в напрямі цифровізації та інтеграції баз даних. Ключовим правовим 
механізмом реалізації адресності сьогодні є верифікація державних виплат, 
яка здійснюється шляхом перевірки майнових, фінансових та 
демографічних показників домогосподарств через моніторинг державних 
реєстрів. Проте в діяльності органів соціального захисту населення 
виявлено низку системних проблем: високий рівень бюрократизації 
процедур, часта неузгодженість даних між різними відомствами, відсутність 
комплексного оцінювання сукупного доходу домогосподарства (а не лише 
окремого індивіда) та ризики суб'єктивізму при визначенні реального 
ступеня нужденності. Це створює передумови як для незаконного 
отримання допомоги, так і для безпідставного відмовлення особам, які 
дійсно її потребують. 
3. Під час виконання третього завдання узагальнено прогресивний 
зарубіжний досвід реалізації принципу адресності соціальної допомоги та 
окреслено перспективи його адаптації у вітчизняну практику. Дослідження 
міжнародної практики (зокрема країн Європейського Союзу) 
продемонструвало, що успішні моделі адресної допомоги базуються на 
застосуванні гнучких тестів нужденності (means testing) та концепції 
«соціального контракту», коли виплата допомоги поєднується із заходами 
активізації отримувача на ринку праці. Перспективними напрямами 
адаптації цього досвіду у вітчизняну правову та практичну площину 
визначено: по-перше, перехід від оцінювання індивідуального доходу до 
глибокого аналізу фінансово-майнового потенціалу всього 
домогосподарства; по-друки, автоматизацію процесу верифікації через 
  70 
 
розширення можливостей Єдиної інформаційної системи соціальної сфери 
(ЄІССС); по-третє, децентралізацію моніторингу нужденності із 
перенесенням основного центру оцінювання безпосередньо на рівень 
територіальних громад, які краще володіють інформацією про реальний 
стан своїх жителів. 
4. У межах четвертого завдання розроблено практичний соціальний 
проєкт «Соціальний профіль домогосподарства як інструмент підвищення 
адресності соціальної допомоги в Черкаській територіальній громаді» та 
обґрунтовано його ефективність. Запропонований проєкт передбачає 
створення інтегрованої цифрової моделі домогосподарства, яка об’єднує 
демографічні, соціальні, економічні та майнові характеристики в єдину 
інформаційну систему. Обґрунтовано, що впровадження такого інструменту 
дозволяє підвищити об’єктивність оцінювання рівня соціальної вразливості 
населення, забезпечити більш точне спрямування соціальної допомоги, 
зменшити вплив суб’єктивного чинника при прийнятті рішень та підвищити 
ефективність використання бюджетних ресурсів на рівні територіальної 
громади. 
Метою проєкту є створення та впровадження інтегрованої локальної 
бази даних — цифрового «соціального профілю», який акумулює вичерпну 
інформацію про доходи, майновий стан, склад та специфічні потреби 
кожного домогосподарства громади. Обґрунтовано, що впровадження цього 
інструменту забезпечить високу соціально-економічну ефективність за 
рахунок: 
 мінімізації помилок при призначенні виплат та усунення випадків 
приховування реальних доходів; 
 скорочення часу на розгляд заяв громадян та суттєвого зменшення 
кількості необхідних паперових довідок; 
  71 
 
 надання можливості Департаменту соціальної політики Черкаської 
міської ради здійснювати точковий, проактивний захист саме тих родин, які 
опинилися за межею бідності. 
 Запропонована модель є універсальним практичним рішенням, 
готовим до реалізації в межах реформи децентралізації соціальних послуг. 
Проведене дослідження підтвердило, що подальший розвиток системи 
соціального забезпечення України має ґрунтуватися на посиленні 
адресності соціальної допомоги, цифровізації механізмів верифікації та 
активному залученні територіальних громад до оцінювання потреб 
населення. Реалізація запропонованих у роботі підходів сприятиме 
підвищенню ефективності соціальної політики держави, забезпеченню 
соціальної справедливості та більш раціональному використанню 
бюджетних ресурсів. 
 
 
  72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Анпілогова Б. Ю. Основні принципи соціального захисту в 
контексті соціального ризику // Аналітично-порівняльне правознавство. 
2023. № 5. С. 271–275.  
2. Борецька Н. П., Крапівіна Г. О. Подолання бідності у світі та в 
Україні: сучасний стан (на прикладі НФЗ «Волонтерство» та 
«Волонтуризм») // Економічний вісник Донбасу. 2021. № 1 (63). С. 146-153. 
3. Волошин І. П. Гарантії захисту прав малозабезпечених громадян 
// Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. C. 68-72. 
4. Волошин І. П. Соціальний захист малозабезпечених осіб в 
Україні : дис. канд. юрид. наук : 12.00.05 / Львівський національний 
університет імені Івана Франка. Львів, 2020. 240 с. 
5. Гнатенко К. В. До питання адресності як галузевого принципу 
соціального забезпечення // Проблеми реалізації прав громадян у сфері 
праці та соціального забезпечення : тези доп. та наук. повідомл. учасників 
IX Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю створення кафедри 
трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава 
Мудрого (м. Харків, 11 жовт. 2019 р.) / за ред. О. М. Ярошенка. Харків : 
Право, 2019. С. 569–572. 
6. Гнатенко К. В. До питання змісту принципу адресності у праві 
соціального забезпечення. Право та інновації. 2020. № 2(30). С. 70–75. 
7. Гнатенко К. В. Істотні ознаки принципів права соціального 
забезпечення. Юридична наука. 2020. № 2(104). С. 527–534. 
8. Грень Т. Я. Особливості реалізації політики соціального захисту 
територій в умовах війни. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 
Серія: Публічне управління та адміністрування. 2022. Том 33 (72,) № 6. 
С. 80–84. 
  73 
 
9. Гриценко Г. Цифровізація соціальних послуг: проблеми 
можливостей та компетенції. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 
2024. № 1(47). URL: https://dspace.snu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/b9 
eafd1c-eb95-4f48-bd96-ca3e96d41238/content. 
10. Дарчин В. Б. Механізми забезпечення публічної політики щодо 
подолання бідності в Україні : дис. канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / 
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України. Київ, 
2021. 222 с. 
11. Дума О. О. Адресна соціальна допомога. Енциклопедія права 
соціального забезпечення України. Київ : «Видавництво Людмила», 2020: 
Право соціального забезпечення / редкол.: М. І. Іншин (гол.), О. М. 
Ярошенко (заст. гол.), Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, Н. М. Вапнярчук. 
2020. С. 17–20. 
12. Доброва Т. Г. Бідність працюючого населення як індикатор 
соціально-економічного стану суспільства. Демографія, економіка праці, 
соціальна економіка і політика. 2018. Вип. 14. С. 686-694. 
13. Дубич К. В. Механізми державного управління соціальними 
послугами : зарубіжний досвід та українські реалії : монографія. Київ : 
Інформ.-аналіт. агентство, 2015. 377 с. 
14. Європейська соціальна хартія (переглянута) : Хартія Ради Європи 
від 03 трав. 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062. 
15. Журавель В. О. Доктрина соціального захисту працівників 
судової системи України : дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Київ. нац. ун-т 
ім. Тараса Шевченка. Київ, 2021. 406 с. 
16. Жернаков В. В. Принципи права соціального забезпечення // 
Енциклопедія права соціального забезпечення України : Право соціального 
забезпечення / редкол.: М. І. Іншин (гол.), О. М. Ярошенко (заст. гол.), Н. М. 
Хуторян, Г. І. Чанишева, Н. М. Вапнярчук. Київ : Видавництво «Людмила», 
2020. С. 650–655. 
  74 
 
17. Закон України «Про верифікацію та моніторинг державних 
виплат» від 03.12.2019 № 324-IX.  
18. Закон України «Про державну соціальну допомогу 
малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 № 1768-III.  
19. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні 
соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III.  
20. Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-
VIII.  
21. Іншин М. І., Севрюков Д. Г. Соціальне громадянство: історія та 
сучасність: монографія. Київ: Людмила, 2020. 208 с. 
22. Дороніна О. Соціальний захист населення: теоретичні засади і 
досвід України // Економіка України, 2022. 65(7) (728), 89–92. URL: https: 
//nasu-periodicals.org.ua/index.php/economyukr/article/view/2022-07-5.  
23. Кравченко М. В. Система соціального захисту населення як 
об’єкт наукових досліджень // Актуальні проблеми державного управління. 
2010. № 2. С. 41-47. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2010_2_7. 
24. Кришень О. В. Сфера соціального забезпечення як соціальний 
пріоритет: порівняльний аналіз регіональних Стратегій-2020 // Публічне 
адміністрування та національна безпека. 2019. № 6. URL: https://doi.org/ 10. 
25313/2617-572X-2019- 6-5527. 
25. Клименко А. Л. Стандарти і гарантії соціального забезпечення: 
міжнародноправовий і вітчизняний контекст : монографія. Харків: Юрайт, 
2019. 176 с. URL: http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/ bitstream/handle/123456789 
/6575/Miznarodno%20pravovi%20stansarti_Klymenko%20A_2019.pdf sequence 
=1&is Allowed=y. 
26. Кропивницький М. О. Принципи фінансування сфери 
соціального забезпечення населення в Україні // Сучасне державотворення 
та правотворення: питання теорії та практики : матеріали Міжнар. наук.-
  75 
 
практ. конф. (м. Одеса, 7–8 груд. 2018 р.). Одеса : ГО «Причорноморська 
фундація права», 2018. Ч. 2. С. 58–61. 
27. Кучма О. Л., Сіньова Л. М. Право соціального забезпечення 
України : навч. посіб. Київ : ФОП Маслаков, 2019. 306 с. 
28. Кириченко Т.М. Недоліки правового регулювання трудових 
відносин в Україні // Підприємництво, господарство і право. 2020. № 12. 
С. 96-103. URL: doi:10.32849/2663-5313/2020.12.16. 
29. Клевчік Л. Л. Шляхи подолання проблеми бідності в сучасних 
глобалізаційних умовах // Наукові записки Національного університету 
«Острозька академія». Серія «Економіка» : наук. журнал. Острог : Вид-во 
НаУОА, 2018. № 11(39). С. 9–13. 
30. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. 
№ 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. 
31. Котловий С. А. Медіація у роботі соціального працівника // 
Актуальні проблеми соціальної сфери. 2019. Вип. 9. С. 15-18. 
32. Котова Л. В. Розвиток та забезпечення соціальної сфери на рівні 
об’єднаних територіальних громад // Актуальні проблеми права: теорія і 
практика. 2023. No 2(46). С. 146–159. URL: https://dspace.snu.edu.ua/ items/ 
2b36f3aa-254e-468e-afbd-b7e588f07850. 
33. Крилова І. Г., Іваненко Т. Я. Соціально-економічний ризик 
бідності домогосподарств України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. 
2020. Вип. 4. С. 12-20. 
34. Кульчицький Т. Р. Нормативно-правове забезпечення соціального 
захисту внутрішньо переміщених осіб // Журнал Київського університету 
ринкових відносин: економіка, бізнес-адміністрування, право. 2018. № 4 (4). 
С. 348-358. 
35. Лопушняк Г. С., Фоменко О.О. Субсидування житлово-
комунальних послуг. Актуальні проблеми економіки. 2022. №5 (251). С. 43-
55. 
  76 
 
36. Макарова О. В. Соціальна політика в Україні : монографія / Ін-т 
демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. Київ, 
2015. 244 с. 
37. Малиновський В. Стратегічні  аспекти  цифрової  трансформації 
соціальної  сфери // Економіка  праці, демографія, соціальна політика 2021. 
Випуск 1 (147) С. 27–31. URL: https://lib.lntu.edu.ua/sites/default/files/2021-
09/%D0%A6%D0%B8%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B
7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F.pdf  
38. Мальований М. І. Цифрова трансформація сфери соціальних 
послуг в Україні // Вісник Уманського НУС, 2024. (1), 57–65. URL: https: 
//lib.udau.edu. ua/handle/123456789/10688. 
39. Малюга Л. Ю. Теоретико-правові основи адаптації соціального 
законодавства України до законодавства Європейського Союзу : 
монографія. Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2019. 406 с.  
40. Мокрицька Н. П. Право соціального забезпечення : навч. посіб. 
Львів : ЛьвДУВС, 2020. 536 с.  
41. Мустафаєв А. Цифровізація соціальних послуг для внутрішньо 
переміщених осіб в Україні: між ефективністю та інклюзивністю // Вісник 
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціальна 
робота, 2025. 1(11), 29-34. https://doi.org/10.17721/2616-7786.2025/11-1/3. 
42. Новікова О. Ф., Амоша О. І. та ін. Соціальні ресурси 
децентралізації управління: монографія. Київ: Ін-т економіки  
промисловості НАН України, 2018. 180 с. URL: https://iie.org.ua/wp-content 
/uploads/2019/08/Monografiya_Cotsialni-resursi-detsentralizatsiyi-uprav linnya. 
pdf.  
43. Николаєва В. І. Сучасні інновації у державному управлінні 
системою соціальної роботи: переваги та перепони // Публічне управління 
та регіональний розвиток : наук. журн. = Public administration and regional 
development : Academic journal / Чорномор. нац. ун-т ім. Петра Могили. 
  77 
 
Миколаїв : Ємельянова Т. В., 2020. № 8. C. 654–678. DOI: https://doi.org 
/10.34132 / pard2020.08.14. 
44. Організація системи соціального захисту в Україні : колективна 
монографія / [І. О. Карпич, О. О. Матрос, Л. А. Моргай, Ю. В. Підвальна] ; 
за ред. О. О. Кравченко ; МОН України, Уманський держ. пед. ун-т імені 
Павла Тичини. Київ : ФОП Ямчинський О. В., 2024. 196 с. 
45. Палатна Д. Розвиток соціальної сфери у сучасних територіальних 
громадах // Social Work and Education. 2022. Vol. 9, No. 1. С. 75–88. URL: 
https:// www.researchgate.net/publication/361432593  
46. Панченко А. О. Недержавні соціальні послуги в Україні: вплив 
цифрових трансформацій, проблеми та перспективи // 
Центральноукраїнський вісник права та публічного управління. 2024. № 4. 
С. 57-62. URL: https: //cuj.dnuvs.ukr.education/index.php/cuj/article/view/88  
47. Пейчева П. В., Попович В. М. Особливості запровадження 
адресної системи соціального захисту в Україні // Суспільство і 
особистість у сучасному комунікаційному дискурсі : матеріали ІІ Всеукр. 
наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 9–10 квіт. 2020 р.) / редкол.: В. Л. 
Погребна, В. М. Попович, Н. В. Островська, Т. О. Серга та ін. Запоріжжя : 
НУ «Запорізька політехніка», 2020. С. 126–131. 
48. Питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові 
будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації 
воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації : 
постанова Кабінету Міністрів України від 02 верес. 2020 р. № 767. URL: 
https: //zakon. rada.gov.ua/laws/show/767-2020-%D0%BF. 
49. Право соціального захисту : навч. посіб. для здобувачів першого 
(бакалавр.) рівня вищої освіти галузі знань 08 – Право, спец. 081 – Право 
[Електронне видання] / Г. І. Чанишева, І. В. Лагутіна, К. В. Бориченко [та 
ін.] ; за заг. ред. Г. І. Чанишевої ; НУ «Одес. юрид. академія». – Одеса : 
Фенікс, 2024. 202 с. 
  78 
 
50. Про соціальні послуги: Закон України від 17.01.2019 № 2671-
VІІІ. Голос України. 2019. № 82. URL: https:// zakon. rada. gov. ua/ laws/ show 
/2671-19#Text. 
51. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон 
України від 22.10.1993 № 3551-XII (у ред. від 01.01.2021). Верховна Рада 
України: [сайт]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 . 
52. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали 
внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28.02.1991 № 
796-XII (у ред. від 09.08.2019) // Верховна Рада України : [сайт]. URL: https: 
//zakon. rada. gov.ua/ laws/show/796-12. 
53. Про організацію надання соціальних послуг : постанова 
Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 587 // База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon. rada. 
gov.ua/laws/show/587-2020-%D0%BF. 
54. Приходько І. В. Теоретико-методологічні підходи до визначення 
поняття бідності // Young Scientist : зб. наук. пр. 2018. № 1 (53). С. 528-532. 
55. Пунтус Д. А. До питання адресності як принципу в соціально-
забезпечувальній сфері // Науковий вісник Ужгородського національного 
університету. Серія: Право. 2 (90). 2025. C. 418-422. 
56. Райнерт E. C. Як багаті країни забагатіли... і чому бідні країни 
лишаються бідними. Київ: Темпора, 2016. 444 с. 
57. Салата Н. В. Дослідження питань цифровізації соціального 
обслуговування в Україні // Соціальна робота та соціальна освіта, 2023 
10(1), 154–163.  URL: https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(11).2023.294343. 
58. Семигіна Т. В. Соціальні послуги на рівні громади: розвиток чи 
занепад соціальної сфери? // Current issues of science, prospects and challenges 
: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the I 
International Scientific and Theoretical Conference (Vol. 1), December 17, 2021. 
– Sydney, Australia : European Scientific Platform, 2021. С. 62–64. 
  79 
 
59. Семигіна Т.В., Гусак Н.Є., Трухан С.О., Соціальна підтримка 
внутрішньо переміщених осіб Український соціум. Київ: 2015. №2. 266 с. 
60. Семигіна Т., Столярик О. Нове обличчя соціальної роботи: 
сучасні теорії та підходи : [навч. посіб.] // Scientia : collection of scientific 
papers with Proceedings of the I International Scientific and Theoretical 
Conference. – Sydney : European Scientific Platform, 2025. С. 180–195. URL: 
https://figshare.com/  оarticles/ book/29552018. 
61. Сташків Б. І. Право соціального забезпечення : навч. посіб. 
Чернігів : ПАТ «ПВК «Десна», 2018. 1092 с  
62. Соціальна робота: реалії та виклики часу: навчальнометодичний 
посібник. Слов’янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2021. 219 с. 
63. Тютюнникова С. В., Пивоварова К. Л. Багатовимірна бідність як 
глобальна проблема сучасного соціально-економічного розвитку. Соціальна 
економіка. 2018. Вип. 55. С. 70–79. 
64. Федірко Н. В. Цифровий соціальний захист в Україні: 
передумови та стратегічні виклики. 2022. URL: https://ir.kneu.edu.ua /items 
/08efc980-43f3-491a-8adb-82dcccda72b5. 
65. Цифровий розвиток Єдиної інформаційної системи соціальної 
сфери: які зміни ухвалив Уряд. URL: https://www.msp.gov. ua/news /23150. 
html. 
66. Чопко Н., Зеліско Т. Еволюція соціальних послуг в Україні: 
виклики, можливості та стратегічні вектори модернізації // Економіка та 
суспільство, 2025 (76). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-76-99 
67. Чутчева О.Г. Адресність як галузевий принцип права соціального 
забезпечення // Проблеми законності. 2011. Вип. 115. С. 68–76. 
68. Шевченко О. В. Цифровізація соціального захисту населення // 
Державне управління та місцеве самоврядування. 2023. № 2. С. 18–26.  
69. World Bank. Social Protection and Jobs Responses to Crises: Lessons 
from Europe and Central Asia. Washington, DC, 2023.  
  80 
 
70. World Bank. Ukraine Public Finance Review: Social Protection and 
Inclusion. Washington, DC, 2024.  
71. International Labour Organization. World Social Protection Report 
2024–2026.  
72. OECD. Risks That Matter 2024: Main Findings from the OECD 
Survey on Social and Emotional Outcomes. Paris : OECD Publishing, 2024.