ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10055| Title: | Покоління зумерів як політичний актор: філософське підґрунтя, соціальні відмінності та моделі участі |
| Authors: | Лисенко, Олександр Миколайович Келеберда, Анна Дмитрівна |
| Keywords: | покоління зумерів;політичний актор;моделі участі;теорія поколінь;політичні цінності;політична поведінка;політична участь;громадянська активність |
| Issue Date: | 8-Jun-2026 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота «Покоління зумерів як політичний актор: філософське підґрунтя, соціальні відмінності та моделі участі» присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і практичних аспектів дослідження покоління Z як політичного актора та виявленню особливостей його політичної участі, соціальних відмінностей і перспектив розвитку в сучасному суспільстві. В роботі успішно вирішена низка завдань, серед яких: проаналізовано теоретичні підходи до розуміння поколінь; уточнено зміст понять «політичний актор» і «політична суб’єктність»; охарактеризовано покоління Z як соціокультурний феномен; досліджено ціннісні орієнтації та моделі політичної участі зумерів; проведено емпіричне дослідження політичної активності покоління Z в Україні; здійснено порівняльний аналіз із європейським контекстом та США; визначено перспективи розвитку покоління Z як політичного актора. Робота складається із 3 розділів, 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10055 |
| Appears in Collections: | 033 Філософія (Політична філософія) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Келеберда_Кваліфікаційна_робота.pdf Restricted Access | 1.58 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет гуманітарних технологій Кафедра філософських, політичних і психологічних студій Допущено до захисту Завідувач кафедри ФППС д.ф.н., професор А.І. Бойко «___» __________ 2026 р. Кваліфікаційна робота ПОКОЛІННЯ ЗУМЕРІВ ЯК ПОЛІТИЧНИЙ АКТОР: ФІЛОСОФСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ, СОЦІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ТА МОДЕЛІ УЧАСТІ ступінь вищої освіти: перший (бакалаврський) галузь знань 03 «Гуманітарні науки» спеціальність: 033 Філософія УДК [316.44:316.77:004]:321.01.1 Келеберда Анна Дмитрівна 4 курс, група ПФ-229 підпис Лисенко Олександр Миколайович канд. політ. наук, доц. підпис Черкаси 2026 2 ЗМІСТ ВСТУП ........................................................................................................... 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКОЛІННЯ Z ЯК ПОЛІТИЧНОГО АКТОРА ............................................................................ 7 1.1 Теорія поколінь: історико-філософські витоки та сучасні інтерпретації ................................................................................................................................... 7 1.2 Політична суб’єктність і політичні актори: теоретичний аналіз ......... 10 1.3 Покоління Z як соціально-політичний феномен................................... 14 1.4 Політичний потенціал покоління Z та нові моделі участі ................... 17 Висновки до розділу 1 .................................................................................. 21 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНИЙ КОНТЕКСТ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ УСТАНОВОК ПОКОЛІНЬ .................... 24 2.1 Поколіннєві відмінності політичних цінностей: історичний і соціальний контекст ............................................................................................... 24 2.2 Дослідження політичної поведінки поколінь: підходи, методи та емпіричні практики ................................................................................................ 26 2.3 Покоління Z у сучасних емпіричних дослідженнях і постановка власного дослідження ............................................................................................ 30 Висновки до розділу 2 .................................................................................. 39 РОЗДІЛ 3. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ ПОКОЛІННЯ Z В УКРАЇНІ ............................................... 42 3.1 Методологія та організація емпіричного соціологічного дослідження ................................................................................................................................. 42 3.2 Огляд і обґрунтування інструменту дослідження ................................ 44 3.3 Гіпотези дослідження ............................................................................. 47 3.4 Результати емпіричного дослідження ................................................... 50 3.4.1 Соціально-демографічний профіль респондентів ............................. 51 3.4.2 Політичні установки та ціннісні орієнтації покоління Z................... 54 3.4.3 Форми політичної участі та громадянської активності покоління Z 59 3 3.4.4 Перевірка гіпотез та інтерпретація результатів ................................. 63 Висновки до розділу 3 .................................................................................. 67 ВИСНОВКИ ................................................................................................ 71 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 75 ДОДАТКИ ................................................................................................... 78 ДОДАТОК А ................................................................................................ 78 ДОДАТОК Б ................................................................................................ 85 ДОДАТОК В ................................................................................................ 89 4 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується глибокими трансформаціями політичної сфери, що проявляються у зміні форм участі, каналів комунікації та способів реалізації громадянської активності. Традиційні інституційні механізми політичної участі, такі як участь у виборах чи партійна діяльність, поступово доповнюються або навіть витісняються новими практиками, пов’язаними з цифровим середовищем, горизонтальними мережами та неформальними формами колективної дії. У цьому контексті особливої актуальності набуває проблема переосмислення політичної суб’єктності та визначення нових політичних акторів. Покоління Z є першим поколінням, соціалізація якого відбувалася в умовах цифрового середовища, постійного доступу до інформації та глобалізованих комунікаційних мереж і саме це визначає специфіку їхніх ціннісних орієнтацій, способів взаємодії з інформацією та моделей соціальної і політичної поведінки. Особливої ваги ця проблематика набуває в українському суспільстві, яке перебуває у стані глибоких соціально-політичних трансформацій. Війна, процеси демократизації та європейської інтеграції актуалізують питання залучення молоді до політичного процесу та формування активного громадянства. Покоління Z в Україні формується в умовах високої соціальної динаміки, що впливає на їхні політичні орієнтації та моделі участі. Водночас існує потреба у глибшому емпіричному аналізі їхньої політичної поведінки та ролі у суспільних процесах. Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні теоретико- методологічних засад і практичних аспектів дослідження покоління Z як політичного актора та виявленні особливостей його політичної участі, соціальних відмінностей і перспектив розвитку в сучасному суспільстві. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання: проаналізувати теоретичні підходи до розуміння поколінь; уточнити зміст понять «політичний актор» і «політична суб’єктність»; охарактеризувати покоління Z як 5 соціокультурний феномен; дослідити ціннісні орієнтації та моделі політичної участі зумерів; провести емпіричне дослідження політичної активності покоління Z в Україні; здійснити порівняльний аналіз із європейським контекстом та США; визначити перспективи розвитку покоління Z як політичного актора. Об’єктом дослідження є покоління Z як соціально-політичне явище. Предметом дослідження є особливості формування політичної суб’єктності покоління Z, його соціальні відмінності та моделі політичної участі. Методи дослідження обрано відповідно до поставленої мети та завдань і вони поєднують як теоретичний, так і емпіричний рівні аналізу. У процесі роботи використано загальнонаукові методи, зокрема аналіз і синтез, що дозволили узагальнити наукові підходи до теорії поколінь і політичної участі, а також виявити основні тенденції трансформації політичної суб’єктності. Важливе місце в дослідженні займає аналіз кореляційних зв’язків між ціннісними орієнтаціями, рівнем довіри до інституцій, медіаспоживанням та формами політичної участі покоління Z, що підкріплено аспектом врахування ґендерного виміру як чинника внутрішньої диференціації покоління Z. Ґендер в даному випадку впливає на формування політичних установок, моделей участі та рівень залучення до громадянської активності. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному поєднанні теоретичного аналізу поколіннєвих підходів із емпіричним дослідженням політичної участі покоління Z в українському контексті. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для розробки молодіжної політики, освітніх програм та стратегій залучення молоді до політичного процесу. Структура роботи визначається логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. 6 Ключові слова: покоління Z, політичний актор, політична суб’єктність, політична участь, цифрове суспільство, молодь, громадянська активність, ґендер, покоління зумерів 7 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКОЛІННЯ Z ЯК ПОЛІТИЧНОГО АКТОРА 1.1 Теорія поколінь: історико-філософські витоки та сучасні інтерпретації Проблема поколінь як особливого типу соціальної спільноти має тривалу історію осмислення у філософській та соціологічній думці. Інтерес до відмінностей між молодшими і старшими поколіннями виникає ще в античній традиції, де зміна поколінь розглядалася як один із чинників суспільної динаміки. У працях Платона та Арістотеля простежується думка про те, що різні вікові групи по-різному сприймають політичний порядок, моральні норми та суспільні цінності. Уже на цьому етапі покоління починає осмислюватися не лише як біологічна, але й як культурна та соціальна категорія. У подальшому проблема поколінь набуває більш виразного історико- філософського змісту. У ХІХ столітті вона дедалі частіше пов’язується з питаннями історичного розвитку, передачі соціального досвіду та трансформації суспільної свідомості. Проте системного характеру теорія поколінь набуває лише у ХХ столітті в межах соціології, насамперед завдяки роботам Карла Маннгайма. У праці «Проблема поколінь» він відмовляється від вузького біологічного трактування покоління як суто вікової групи та визначає його як соціально-історичну спільноту, сформовану під впливом спільного досвіду значущих історичних подій [14]. На думку Маннгайма, вирішальне значення має період молодості, коли індивід найбільш активно засвоює політичні, культурні та соціальні орієнтири. Саме в цей період формується поколіннєва свідомість, яка надалі визначає сприйняття суспільної реальності та політичних процесів. Таким чином, покоління постає як результат спільного історичного досвіду, а не лише вікової належності. Важливим елементом концепції Маннгайма є поняття «поколіннєвих єдностей», під якими він розуміє різні групи всередині одного покоління, що можуть по-різному інтерпретувати спільний історичний досвід. Це положення є особливо важливим для сучасних досліджень, оскільки дозволяє 8 уникнути надмірних узагальнень щодо покоління як цілісної та однорідної групи. Усередині одного покоління можуть існувати значні соціальні, культурні та політичні відмінності, зумовлені рівнем освіти, соціальним становищем, інформаційним середовищем або регіональними особливостями. Подальший розвиток теорії поколінь відбувався у різних напрямах. Однією з найбільш відомих сучасних концепцій стала модель Вільяма Штрауса та Ніла Хоува, які запропонували циклічне бачення історичного розвитку поколінь [19]. У межах цього підходу покоління змінюють одне одного відповідно до певної історичної логіки, а кожному поколінню приписуються характерні риси та поведінкові моделі. Попри значну популярність цієї концепції, вона часто критикується за надмірну схематичність і схильність до генералізації, оскільки складні соціальні процеси не завжди можуть бути пояснені через універсальні поколіннєві цикли. Сучасні дослідники дедалі частіше наголошують на необхідності врахування конкретного соціального й історичного контексту у процесі аналізу поколінь. Зокрема, J. Edmunds та B. Turner підкреслюють, що покоління формується як результат спільного переживання масштабних соціальних трансформацій у межах певного культурного середовища [7]. У цьому випадку покоління виступає не стабільною категорією, а динамічним соціальним феноменом, який змінюється під впливом політичних, економічних та культурних процесів. Особливого значення проблема поколінь набуває в умовах сучасного інформаційного суспільства. Розвиток цифрових технологій, глобалізація та трансформація комунікаційних практик суттєво змінюють механізми соціалізації та формування суспільних орієнтацій. У цьому контексті важливими є концепції мережевого суспільства, запропоновані Мануелем Кастельсом. Дослідник зазначає, що сучасне суспільство дедалі більше функціонує через інформаційні мережі, у яких ключову роль відіграють цифрові комунікації та швидкість поширення інформації [4]. Це впливає не лише на структуру 9 соціальної взаємодії, але й на формування політичної свідомості молодих поколінь. У сучасних дослідженнях покоління дедалі частіше розглядаються крізь призму політичної соціалізації. Традиційно основними інститутами політичної соціалізації вважалися родина, освіта та державні інституції. Проте розвиток цифрового середовища суттєво трансформував цей процес. Молодь отримує значну частину інформації через соціальні мережі, онлайн-платформи та цифрові медіа, що змінює механізми формування політичних установок і громадянської активності. У цьому контексті особливу увагу привертає покоління Z, яке часто визначають як покоління «digital natives» – людей, соціалізація яких відбувалася в умовах постійної присутності цифрових технологій [16]. Для представників цього покоління цифрове середовище є не лише інструментом комунікації, але й простором формування ідентичності, суспільних зв’язків та політичної взаємодії. Це суттєво відрізняє покоління Z від попередніх поколінь, політична соціалізація яких відбувалася переважно через традиційні інституції. Суттєвий вплив на сучасне розуміння поколінь мають також дослідження культури участі та цифрової комунікації. Henry Jenkins підкреслює, що сучасна молодь дедалі більше виступає не лише споживачем інформації, але й активним учасником процесу створення контенту та громадської комунікації [12]. Це змінює характер суспільної взаємодії та створює нові форми соціальної й політичної участі. Водночас сучасні дослідження звертають увагу і на суперечливість цифрового середовища. Sherry Turkle зазначає, що постійна онлайн-комунікація може супроводжуватися фрагментацією соціального досвіду та поверховістю міжособистісної взаємодії [23]. Таким чином, цифрове середовище створює одночасно нові можливості для участі та нові ризики, пов’язані з інформаційним перевантаженням, дезінформацією та поляризацією суспільства. 10 В українському контексті проблема поколінь має особливу специфіку, пов’язану з глибокими соціально-політичними трансформаціями останніх десятиліть. Події Революції Гідності, війна з 2014 року та повномасштабне вторгнення 2022 року формують специфічний досвід соціалізації молодого покоління. Для покоління Z цей досвід поєднується із формуванням у цифровому середовищі, що створює особливий тип суспільної та політичної свідомості. Українське покоління Z формується в умовах високої соціальної динаміки, постійної інформаційної взаємодії та політичної нестабільності. Це впливає на його ціннісні орієнтації, ставлення до інституцій та моделі суспільної участі. Водночас саме сучасні трансформації актуалізують проблему переосмислення покоління Z як нового типу політичного актора, чия діяльність дедалі більше виходить за межі традиційних форм політичної участі. 1.2 Політична суб’єктність і політичні актори: теоретичний аналіз Поняття політичного актора та політичної суб’єктності є одними з ключових у сучасній політичній науці, оскільки саме через них визначається здатність індивідів і соціальних груп впливати на політичні процеси, формувати суспільний порядок та брати участь у виробленні політичних рішень. Водночас у сучасному науковому дискурсі ці поняття поступово виходять за межі вузького інституційного розуміння політики та дедалі частіше пов’язуються із ширшими соціальними й культурними процесами. У класичній політичній традиції політичні актори переважно асоціювалися з державою, політичними партіями, елітами або організованими суспільними структурами. Такий підхід був характерний для індустріального суспільства, де політика розглядалася як сфера діяльності офіційних інститутів, а участь громадян мала переважно формалізований характер. У межах цієї моделі політична суб’єктність визначалася через належність до певної інституційної структури або через участь у встановлених механізмах політичного процесу. Однак уже в другій половині ХХ століття відбувається суттєве розширення уявлень про політичну участь і політичну суб’єктність. Значний вплив на цей 11 процес мали дослідження громадянської культури та демократичної участі. У праці «The Civic Culture» Gabriel Almond і Sidney Verba наголошували, що стабільність демократичної системи залежить не лише від функціонування інституцій, але й від рівня залученості громадян до суспільного життя [1]. У цьому контексті політична участь починає розглядатися як важливий елемент демократичної культури, а громадяни як активні учасники політичного процесу. Подальший розвиток цієї проблематики пов’язаний із роботами Sidney Verba та Norman Nie, які розширили розуміння політичної участі та показали, що вона може проявлятися в різних формах – від участі у виборах до громадянської активності та локальних ініціатив [25]. Водночас дослідники звертали увагу на нерівномірність політичної участі та залежність рівня активності від освіти, соціального статусу, доступу до інформації та інших соціальних факторів. Сучасне розуміння політичної суб’єктності дедалі більше пов’язується не лише з формальною участю в політиці, але із здатністю індивіда або групи усвідомлювати власні інтереси, формулювати позиції та впливати на суспільні процеси. У цьому випадку політичний актор визначається не лише через інституційний статус, але й через реальну здатність до політичної дії. Значний вплив на переосмислення політичної суб’єктності мали концепції публічної сфери та комунікативної взаємодії. Jürgen Habermas у праці «The Structural Transformation of the Public Sphere» розглядає публічну сферу як простір суспільної комунікації, у межах якого формується громадська думка та відбувається суспільне обговорення політичних питань [9]. У класичному розумінні публічна сфера функціонувала через друковані медіа, політичні дискусії та громадські інституції. Проте сучасне цифрове середовище суттєво трансформувало цей простір, створивши нові форми комунікації та участі. У сучасному суспільстві політична суб’єктність дедалі більше формується через інформаційні мережі та цифрову взаємодію. Manuel Castells характеризує сучасне суспільство як мережеве, де ключову роль відіграють інформаційні потоки та цифрові комунікації [4]. За таких умов політичні актори можуть 12 функціонувати не лише в межах формальних інституцій, але й через горизонтальні мережеві структури. Це суттєво змінює сам характер політичної участі. Однією з найбільш помітних тенденцій сучасної політики є поступова трансформація класичних форм політичної мобілізації. Якщо раніше політична активність значною мірою залежала від партій, профспілок або організованих рухів, то сьогодні дедалі більшого значення набувають персоналізовані форми участі. У працях W. Bennett та A. Segerberg ця модель описується через концепцію «зв’язкової дії» (connective action), відповідно до якої політична мобілізація відбувається через цифрові мережі та індивідуалізовану комунікацію [2]. На відміну від класичної колективної дії, яка потребувала стійких організаційних структур, сучасна політична активність може формуватися ситуативно, навколо окремих проблем або інформаційних кампаній. Соціальні мережі створюють можливість швидкої мобілізації великої кількості людей без необхідності існування централізованої організації. Це особливо характерно для молодих поколінь, чия політична участь дедалі частіше реалізується через цифрові платформи. У сучасних дослідженнях також активно обговорюється проблема кризи традиційної політичної участі. У багатьох країнах спостерігається зниження довіри до політичних партій, парламентів та інших формальних інституцій. Водночас це не завжди означає політичну пасивність населення. Молоді покоління можуть дистанціюватися від інституційної політики, але при цьому активно брати участь у громадянських ініціативах, волонтерських проєктах або цифровому активізмі. Особливо помітною ця тенденція є серед покоління Z. Для представників цього покоління характерне поєднання високого рівня інформаційної залученості з критичним ставленням до традиційних політичних структур. Молодь часто демонструє готовність підтримувати конкретні соціальні або політичні ініціативи, однак меншою мірою орієнтується на 13 стабільну участь у партійній діяльності чи класичних формах політичного представництва. Сучасне розуміння політичної суб’єктності також пов’язане із трансформацією політичної комунікації. Соціальні мережі суттєво змінюють механізми поширення інформації та взаємодії між політичними акторами. Інформація циркулює швидше, а сам процес політичної мобілізації стає більш емоційним, фрагментованим і ситуативним. Це створює нові можливості для залучення молоді до суспільних процесів, але водночас підвищує ризики маніпуляції, дезінформації та політичної поляризації. У цьому контексті дедалі більшого значення набуває поняття цифрового громадянства (digital citizenship), яке пов’язується зі здатністю індивіда брати участь у суспільному житті через цифрові технології. Політична участь у цифровому середовищі включає не лише створення або поширення політичного контенту, але й участь у громадських кампаніях, онлайн-дискусіях, цифрових петиціях та інформаційних ініціативах. Таким чином, межі між офлайн- та онлайн-політикою поступово стираються. Окремої уваги заслуговує питання взаємозв’язку між політичною суб’єктністю та ідентичністю. У сучасному суспільстві політичні позиції дедалі частіше формуються через призму культурних, соціальних або цифрових ідентичностей. Молодь може визначати себе через належність до певних онлайн-спільнот, громадських рухів або мережевих ініціатив, що впливає на її політичну поведінку та форми участі. В українському контексті проблема політичної суб’єктності набуває особливого значення в умовах війни та суспільних трансформацій. Повномасштабне вторгнення 2022 року суттєво вплинуло на характер громадянської активності та форми суспільної мобілізації. Молодь активно залучається до волонтерських ініціатив, інформаційної підтримки, цифрового активізму та громадських кампаній. Це свідчить про розширення меж політичної участі та формування нових моделей громадянської відповідальності. 14 Водночас сучасна політична суб’єктність молоді має суперечливий характер. З одного боку, покоління Z демонструє високий рівень соціальної та громадянської активності, а з іншого – недовіру до політичних інституцій та скептичне ставлення до формальної політики. 1.3 Покоління Z як соціально-політичний феномен Покоління Z у сучасному науковому дискурсі розглядається як одне з перших поколінь, соціалізація якого майже повністю відбувалася в умовах цифрового середовища, глобалізованої комунікації та постійної інформаційної взаємодії. Саме це значною мірою визначає специфіку його цінностей, моделей поведінки та ставлення до суспільно-політичних процесів. На відміну від попередніх поколінь, представники покоління Z формуються в умовах постійної присутності цифрових технологій, швидкої зміни інформаційного простору та високої динаміки соціальних трансформацій. У сучасних дослідженнях не існує абсолютно єдиного підходу до визначення хронологічних меж покоління Z. Проте більшість міжнародних дослідницьких центрів, зокрема Pew Research Center, відносять до цього покоління осіб, народжених приблизно після середини 1990-х років [6]. Саме ця група є першим поколінням, для якого цифрове середовище стало природною частиною повсякденного життя ще з дитинства. Однією з ключових характеристик покоління Z є феномен «digital natives», запропонований Marc Prensky. Дослідник підкреслює, що молоді люди, які виросли в умовах постійної присутності цифрових технологій, суттєво відрізняються від попередніх поколінь не лише рівнем технічної адаптації, але й способом сприйняття інформації, комунікації та взаємодії із суспільством [16]. Для покоління Z цифрові платформи виступають не додатковим середовищем комунікації, а повноцінним соціальним простором, у межах якого формується значна частина ідентичності та суспільного досвіду. У сучасному інформаційному суспільстві цифрові медіа суттєво впливають на процес політичної соціалізації молоді. Якщо попередні покоління 15 отримували політичну інформацію переважно через традиційні інституції – школу, родину, телебачення або друковані медіа, то покоління Z формує свої політичні уявлення в умовах фрагментованого цифрового середовища. Соціальні мережі, онлайн-платформи та алгоритмічні механізми поширення контенту створюють нові моделі інформаційного споживання, які суттєво впливають на політичну поведінку молоді. Особливістю покоління Z є також висока швидкість інформаційної адаптації. Представники цього покоління здатні одночасно взаємодіяти з великою кількістю інформаційних потоків, швидко переключатися між різними джерелами інформації та активно інтегрувати цифрові технології у повсякденну практику. Водночас така модель інформаційної взаємодії має і суперечливі наслідки. Постійний потік інформації може сприяти поверховості сприйняття політичних процесів, емоціоналізації суспільних дискусій та формуванню фрагментованого політичного досвіду. У сучасних дослідженнях покоління Z часто характеризується як покоління підвищеної соціальної чутливості. За даними Pew Research Center та Harvard Youth Poll, молодь демонструє вищий рівень підтримки прав людини, гендерної рівності, екологічної відповідальності та соціальної справедливості порівняно зі старшими поколіннями [15; 10]. Для представників покоління Z значення мають не лише економічні або матеріальні питання, але й етичні аспекти діяльності держави, бізнесу та суспільних інституцій. У цьому контексті важливими є висновки Ronald Inglehart щодо трансформації цінностей у сучасному суспільстві. Дослідник пов’язує розвиток постматеріалістичних орієнтацій зі зміною умов соціалізації та зростанням значення індивідуального самовираження, прав людини та свободи вибору [11]. Значна частина ціннісних орієнтацій покоління Z корелює саме з постматеріалістичними установками, хоча в умовах політичних криз і воєнних конфліктів ця тенденція може набувати суперечливого характеру. Однією з характерних рис покоління Z є поєднання індивідуалізації та прагнення до соціальної відповідальності. Звіти McKinsey і 16 Deloitte демонструють, що сучасна молодь орієнтується на самореалізацію, автономію та індивідуальну свободу, але водночас виявляє високий рівень зацікавленості у питаннях соціальної нерівності, дискримінації, екології та суспільної етики [8; 5]. У сучасному науковому дискурсі також активно обговорюється проблема недовіри покоління Z до традиційних політичних інституцій. Багато міжнародних досліджень демонструють, що молодь часто критично ставиться до діяльності політичних партій, парламентів та офіційних органів влади. Водночас це не означає повної політичної пасивності. Представники покоління Z можуть дистанціюватися від класичних форм політичної участі, але при цьому активно підтримувати громадські кампанії, локальні ініціативи або волонтерські рухи. У працях K. Sloam підкреслюється, що низька залученість молоді до формальної політики не повинна автоматично трактуватися як аполітичність [18]. Навпаки, сучасні молоді покоління часто змінюють саму логіку політичної участі, надаючи перевагу більш гнучким, ситуативним та персоналізованим формам активності. Участь дедалі частіше орієнтується не на довготривалу партійну ідентифікацію, а на підтримку конкретних суспільних проблем або цінностей. У сучасних умовах важливу роль відіграє також феномен цифрового активізму. Соціальні мережі створюють нові можливості для мобілізації, поширення інформації та формування громадської думки. Zeynep Tufekci у своїх дослідженнях наголошує, що цифрові платформи дозволяють швидко об’єднувати велику кількість людей навколо певних суспільних питань, однак така мобілізація часто має нестабільний і ситуативний характер [22]. Для покоління Z цифровий активізм стає однією з найбільш доступних форм політичної участі. В українському контексті аналіз покоління Z набуває іншого значення. Формування сучасної української молоді відбувається в умовах війни, політичної нестабільності та масштабних суспільних трансформацій. Події Революції Гідності, війна з 2014 року та повномасштабне вторгнення 2022 року 17 створили специфічний соціальний досвід, який суттєво впливає на політичні орієнтації молоді. Дослідження КМІС та Центру Разумкова свідчать про високий рівень громадянської активності молоді в Україні. Значна частина представників покоління Z бере участь у волонтерських ініціативах, підтримці армії, інформаційних кампаніях та громадських проєктах [28; 30]. Це демонструє, що політична участь молоді дедалі більше виходить за межі класичних інституційних моделей та набуває характеру громадянської мобілізації. Водночас українське покоління Z формується в умовах постійного інформаційного напруження та високого рівня соціальної невизначеності. Війна, економічні труднощі, психологічне навантаження та швидка зміна суспільного середовища впливають на формування політичної свідомості молоді. Це створює складну і суперечливу модель політичної поведінки, у межах якої поєднуються високий рівень громадянської активності, емоційна залученість та критичне ставлення до інституційної політики. Суттєвим фактором також є вплив глобалізації на політичні орієнтації покоління Z. Молодь дедалі частіше орієнтується не лише на національний, але й на глобальний інформаційний контекст. Соціальні мережі формують відчуття включеності у світові суспільні процеси, а міжнародні політичні та соціальні тенденції швидко інтегруються у локальний дискурс. Це проявляється у підтримці правозахисних, екологічних та гуманітарних ініціатив, а також у високому рівні чутливості до глобальних кризових процесів. Попри наявність спільних характеристик, покоління Z не є однорідною соціальною групою. Усередині покоління існують суттєві відмінності, пов’язані з рівнем освіти, соціально-економічним становищем, регіональним контекстом та доступом до інформаційних ресурсів. Саме тому сучасні дослідження дедалі частіше акцентують увагу на внутрішній диференціації покоління Z та необхідності уникнення надмірних узагальнень. 1.4 Політичний потенціал покоління Z та нові моделі участі 18 Сучасні суспільно-політичні трансформації суттєво змінюють характер політичної участі та форми взаємодії громадян із політичними інституціями. У цих умовах покоління Z дедалі частіше розглядається як новий тип політичного актора, чия активність формується під впливом цифрового середовища, глобальної комунікації та кризи традиційних моделей політичного представництва. Особливість цього покоління полягає не лише у використанні нових інструментів політичної взаємодії, але й у зміні самої логіки участі в політичному процесі. Традиційні форми політичної участі тривалий час асоціювалися насамперед із голосуванням, членством у політичних партіях, участю у діяльності громадських організацій або взаємодією з державними інституціями. У межах класичних демократичних моделей саме такі форми вважалися основними показниками політичної активності громадян. Проте сучасні дослідження демонструють поступове зниження залученості молоді до інституційної політики, що особливо помітно серед покоління Z. Водночас зниження інтересу до традиційних політичних структур не означає зникнення громадянської активності. Навпаки, сучасна молодь дедалі частіше обирає альтернативні та більш гнучкі форми участі, пов’язані з локальними ініціативами, цифровим активізмом, волонтерством або підтримкою конкретних суспільних кампаній. У цьому контексті політична участь перестає бути виключно інституційною та набуває більш ситуативного, мережевого й персоналізованого характеру. Одним із ключових факторів трансформації політичної участі є розвиток цифрового середовища. Соціальні мережі та онлайн-платформи створили принципово нові можливості для поширення інформації, суспільної мобілізації та формування громадської думки. Manuel Castells у концепції мережевого суспільства підкреслює, що сучасні політичні процеси дедалі більше функціонують через інформаційні мережі, а влада значною мірою залежить від контролю над комунікаційними потоками [4]. У таких умовах молодь отримує 19 можливість брати участь у політичному житті без безпосередньої інтеграції в традиційні політичні структури. Особливе значення в аналізі сучасної політичної участі має концепція «зв’язкової дії» (connective action), запропонована W. Bennett та A. Segerberg. На відміну від класичних моделей колективної дії, що базувалися на діяльності організованих структур, сучасні форми мобілізації дедалі частіше виникають через персоналізовану цифрову комунікацію [2]. Соціальні мережі дозволяють швидко формувати горизонтальні зв’язки між людьми, які можуть об’єднуватися навколо окремих суспільних проблем або інформаційних кампаній без необхідності існування жорсткої організаційної структури. Для покоління Z саме така модель участі є особливо характерною. Молоді люди часто не ідентифікують себе з конкретними партіями або політичними організаціями, однак активно реагують на окремі суспільні питання. Політична активність дедалі більше набуває форм короткотривалої мобілізації навколо конкретних тем – прав людини, екології, соціальної справедливості, підтримки армії або гуманітарних ініціатив. Це формує нову логіку політичної участі, у якій домінує не стабільна інституційна залученість, а ситуативна та ціннісно орієнтована активність. У сучасних дослідженнях така модель дедалі частіше описується через поняття «селективної участі». Йдеться про ситуацію, коли індивід не бере постійної участі у політичному житті, але активно включається в окремі ініціативи або кампанії, які відповідають його цінностям чи особистим переконанням. Для покоління Z це є особливо характерним, оскільки молодь значною мірою орієнтується на персоналізовані форми участі та самостійний вибір форматів політичної активності. Важливою складовою сучасної політичної участі є цифровий активізм. Соціальні мережі виконують не лише інформаційну функцію, але й стають інструментом громадянської мобілізації, координації дій та формування суспільної підтримки. У працях Zeynep Tufekci підкреслюється, що цифрові платформи здатні швидко об’єднувати велику кількість людей 20 навколо суспільно значущих тем, однак такі форми мобілізації часто залишаються нестабільними та залежать від інформаційного контексту [22]. Соціальні мережі створюють для покоління Z новий тип політичної взаємодії. Політична участь може проявлятися через поширення інформації, підтримку суспільних кампаній, участь у цифрових флешмобах, створення політичного контенту або публічне висловлення громадянської позиції. Межа між політичною та соціальною комунікацією поступово стирається, а сама політична активність дедалі частіше інтегрується у повсякденне цифрове середовище. Водночас цифровізація політичної участі має суперечливий характер. З одного боку, вона розширює можливості для залучення молоді до суспільних процесів та спрощує доступ до політичної інформації. З іншого боку, цифрове середовище сприяє поширенню дезінформації, політичної поляризації та емоціоналізації суспільних дискусій. Алгоритмічні механізми соціальних мереж формують так звані «інформаційні бульбашки», у межах яких користувачі переважно отримують контент, що відповідає їхнім попереднім поглядам. Це може посилювати фрагментацію суспільства та ускладнювати раціональний політичний діалог. Окремого значення для покоління Z набуває проблема довіри до політичних інституцій. Багато сучасних досліджень демонструють, що молодь часто критично оцінює діяльність парламентів, політичних партій та державних органів. Причинами цього є як загальна криза представницької демократії, так і високий рівень інформаційної відкритості сучасного суспільства, який дозволяє швидко поширювати інформацію про політичні конфлікти, корупцію або неефективність державних структур. Проте недовіра до інституцій не обов’язково означає втрату громадянської відповідальності. Навпаки, покоління Z часто демонструє високий рівень соціальної залученості у сферах, які безпосередньо пов’язані з конкретними суспільними проблемами. Це може проявлятися через волонтерську діяльність, участь у гуманітарних проєктах, підтримку локальних ініціатив або громадських кампаній. У таких умовах 21 політична участь дедалі більше поєднується із громадянською активністю та суспільною самоорганізацією. Повномасштабна війна суттєво змінила форми суспільної мобілізації молоді та посилила роль громадянських ініціатив. Значна частина представників покоління Z бере участь у волонтерських проєктах, інформаційній підтримці, зборі коштів, гуманітарних кампаніях та цифровому активізмі. Це демонструє, що політична суб’єктність молоді реалізується не лише через класичні механізми політичної участі, але й через ширший спектр громадянських практик. Водночас сучасна модель політичної участі покоління Z має суперечливий характер. Поєднання високої інформаційної залученості, критичного ставлення до інституцій та ситуативних форм активності створює нестабільну й фрагментовану модель політичної поведінки. Молодь може активно реагувати на окремі суспільні події, але не завжди демонструвати довготривалу політичну залученість. Це ускладнює аналіз політичної поведінки покоління Z та потребує використання нових дослідницьких підходів, але суттєве значення має також проблема співвідношення між цифровою та офлайн-участю. Частина дослідників критично оцінює цифровий активізм, вважаючи його поверховим або недостатньо ефективним. Проте сучасні дослідження показують, що цифрові форми участі часто виступають початковим етапом громадянської мобілізації та можуть переходити у більш активні офлайн-практики. У цьому контексті цифрова участь не є альтернативою класичній політичній активності, а радше її новим доповненням. Висновки до розділу 1 У першому розділі було розглянуто теоретичні засади дослідження покоління Z як політичного актора, що дозволило сформувати цілісне уявлення про природу поколіннєвих відмінностей, особливості політичної суб’єктності та трансформацію моделей участі в сучасному суспільстві. Аналіз теорії поколінь показав, що сучасне розуміння цього феномену виходить за межі суто вікового підходу. У межах концепції Карла Маннгайма 22 покоління постає як соціально-історична спільнота, сформована під впливом спільного досвіду ключових подій, які визначають світогляд і поведінкові орієнтації її представників. Водночас сучасні інтерпретації теорії поколінь акцентують на її аналітичному характері та необхідності врахування конкретного соціального контексту, що особливо важливо для дослідження українського суспільства, де покоління формуються в умовах глибоких політичних і безпекових трансформацій. Розгляд поняття політичної суб’єктності та політичних акторів засвідчив, що сучасна політична наука відходить від вузького інституційного підходу до ширшого розуміння політики як сфери взаємодії різноманітних суб’єктів. Політичний актор визначається не лише через формальну участь у політичних інституціях, але й через здатність впливати на політичні процеси через різні форми діяльності. Це включає як інституційні, так і неінституційні практики, а також нові типи участі, пов’язані з розвитком цифрового середовища. Дослідження покоління Z як соціально-політичного феномену дозволило виокремити його ключові характеристики, серед яких особливе місце займають цифрова соціалізація, орієнтація на індивідуалізацію та самовираження, підвищена чутливість до соціальних проблем і водночас критичне ставлення до традиційних інституцій. Покоління Z формується в умовах постійної інформаційної взаємодії, що визначає специфіку його комунікації, сприйняття політичної реальності та моделей участі. В українському контексті ці особливості доповнюються впливом соціально-політичних подій, зокрема війни, що сприяє зростанню громадянської активності молоді. Водночас простежується суперечність між високим рівнем фактичної участі у громадянських практиках і відносно низькою інтеграцією в інституційну політику, що свідчить про зміну характеру політичної суб’єктності. Аналіз політичного потенціалу покоління Z показав, що його участь дедалі більше набуває гнучкого, ситуаційного та мережевого характеру. Поширення цифрових технологій створює умови для розвитку нових форм участі, зокрема 23 онлайн-активізму, волонтерських ініціатив та горизонтальних мережевих взаємодій. У таких умовах покоління Z виступає не лише як учасник політичного процесу, але й як чинник його трансформації. 24 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНИЙ КОНТЕКСТ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ УСТАНОВОК ПОКОЛІНЬ 2.1 Поколіннєві відмінності політичних цінностей: історичний і соціальний контекст Аналіз політичних установок поколінь потребує розгляду ширшого історичного та соціального контексту, в якому відбувається їх формування. Покоління відрізняються не лише за віковими характеристиками, але передусім за специфікою досвіду соціалізації, що включає вплив політичних подій, економічних умов та культурного середовища. Саме цей досвід визначає систему цінностей, рівень довіри до інституцій та моделі політичної поведінки, які зберігаються протягом життя. Одним із найбільш впливових підходів до пояснення поколіннєвих відмінностей є теорія ціннісних змін Рональда Інглгарта. У своїй праці «Modernization and Postmodernization» він обґрунтовує тезу про те, що базові цінності формуються під впливом умов, у яких відбувається соціалізація індивіда (Inglehart, 1997). Покоління, що формувалися в умовах економічної нестабільності та загрози фізичній безпеці, демонструють орієнтацію на матеріалістичні цінності – стабільність, порядок, економічне забезпечення. Натомість покоління, соціалізовані в умовах відносної безпеки, більше схильні до постматеріалістичних цінностей, таких як свобода самовираження, права людини та участь у прийнятті рішень. Ці теоретичні положення знаходять підтвердження у даних міжнародних досліджень, зокрема World Values Survey, який дозволяє простежити зміну ціннісних орієнтацій у різних країнах і серед різних поколінь (World Values Survey, 2017–2022). Аналіз цих даних показує, що молодші покоління в більшості країн демонструють вищий рівень підтримки демократичних цінностей і прав людини, однак водночас проявляють нижчий рівень довіри до політичних інституцій. Така комбінація цінностей і установок є важливою характеристикою сучасної політичної культури. 25 У контексті політичної участі поколіннєві відмінності також мають чітко виражений характер. Класичні дослідження політичної поведінки показують, що старші покоління частіше залучені до інституційних форм участі, зокрема голосування та партійної діяльності (Almond, Verba, 1963; Verba, Nie, 1972). Це пов’язано з тим, що їхня політична соціалізація відбувалася в умовах, де політика сприймалася як сфера формальних інституцій. Водночас молодші покоління, зокрема покоління Z, демонструють більш гнучкі та різноманітні моделі участі, які включають як традиційні, так і неформальні практики. Важливу роль у формуванні поколіннєвих відмінностей відіграють історичні події. Теоретичні підходи до аналізу поколінь підкреслюють, що саме спільний досвід ключових подій формує поколіннєву ідентичність і визначає систему цінностей. У цьому сенсі покоління, що пережили значні політичні або економічні трансформації, мають відмінні установки щодо держави, влади та політичної участі. Наприклад, у пострадянських країнах старші покоління, соціалізовані в умовах централізованої системи, часто демонструють більшу орієнтацію на стабільність і сильну державу, тоді як молодші покоління більшою мірою підтримують демократичні цінності та індивідуальні свободи. Український контекст надає особливого значення аналізу поколіннєвих відмінностей. Події останніх десятиліть, зокрема здобуття незалежності, Революція Гідності та війна, створили унікальні умови соціалізації для різних поколінь. За даними Центру Разумкова та КМІС, молодь демонструє вищий рівень підтримки європейської інтеграції, прав людини та громадянської активності, ніж старші вікові групи. Водночас рівень довіри до політичних інституцій залишається відносно низьким, що формує специфічний тип політичної культури, поєднуючи ціннісну орієнтацію на демократію з критичним ставленням до її інституційної реалізації. Окрім макросоціальних факторів, важливу роль відіграють і мікрорівневі процеси, зокрема вплив родини, освітніх інституцій та медіа. Саме через ці канали відбувається передача політичних норм і цінностей між поколіннями. 26 Водночас розвиток цифрових технологій суттєво змінює цей процес, розширюючи джерела соціалізації і зменшуючи роль традиційних інституцій. Молодь дедалі більше формує свої політичні установки під впливом онлайн- середовища, що сприяє індивідуалізації та фрагментації політичної свідомості. Аналіз поколіннєвих відмінностей дозволяє також виявити кореляційні зв’язки між віком, цінностями та політичною поведінкою. Зокрема, дані міжнародних і національних досліджень свідчать про існування зв’язку між рівнем політичної зацікавленості, довірою до інституцій і формами участі. Старші покоління, як правило, демонструють більш стабільні моделі участі, тоді як молодші – більш варіативні та контекстуально залежні. Це підтверджує необхідність використання комплексного підходу до аналізу політичної поведінки, який враховує як структурні, так і культурні фактори. Таким чином, поколіннєві відмінності у політичних цінностях і поведінці є результатом взаємодії історичних, соціальних і культурних чинників. Розуміння цих відмінностей створює необхідне підґрунтя для аналізу покоління Z, яке формується в умовах цифрового суспільства та нових моделей політичної участі. Це дозволяє перейти до розгляду емпіричних досліджень, що безпосередньо стосуються сучасної молоді, та обґрунтувати необхідність власного дослідження. 2.2 Дослідження політичної поведінки поколінь: підходи, методи та емпіричні практики Емпіричне дослідження політичної поведінки поколінь сформувалося на перетині політичної науки, соціології та психології і спирається на поєднання кількісних і якісних методів аналізу. Початково такі дослідження були зосереджені на вивченні політичної участі як індикатора демократичності суспільства, однак із часом акцент змістився у бік аналізу ціннісних орієнтацій, мотивацій та форм залучення різних поколінь до політичного процесу. Однією з базових робіт у цьому напрямі є дослідження С. Верби та Н. Ная, які розглядають політичну участь як функцію соціальних ресурсів, зокрема освіти, доходу та 27 доступу до інформації (Verba, Nie, 1972). У подальшій праці «Voice and Equality» автори деталізують цю модель, показуючи, що політична активність нерівномірно розподіляється між соціальними групами, а отже, дослідження участі потребує врахування структурних факторів (Verba, Schlozman, Brady, 1995). Ці підходи заклали методологічну основу для подальших досліджень поколінь, оскільки дозволяють аналізувати, як різні соціальні умови впливають на політичну поведінку. Значний розвиток емпіричних досліджень політичних цінностей поколінь пов’язаний із проєктом World Values Survey, який є одним із наймасштабніших міжнародних соціологічних досліджень. Його методологія базується на стандартизованих анкетах, що включають шкали Лайкерта для вимірювання довіри, політичної активності, ставлення до демократії та соціальних інститутів (World Values Survey, 2017–2022). Дані цього проєкту дозволяють не лише порівнювати різні країни, але й відстежувати поколіннєві зрушення у цінностях. Зокрема, результати демонструють поступовий перехід від матеріалістичних до постматеріалістичних орієнтацій у молодших поколінь, що підтверджує теоретичні положення Інглгарта. У контексті політичної поведінки це проявляється у зростанні значення неінституційних форм участі, таких як громадянські ініціативи та протестні рухи. Окремий напрям становлять дослідження, спрямовані безпосередньо на покоління Z. Pew Research Center використовує репрезентативні вибірки та комбіновані методи опитування (онлайн та телефонні інтерв’ю), що дозволяє отримувати надійні дані щодо політичних установок молоді (Pew Research Center, 2020). У цих дослідженнях особлива увага приділяється таким показникам, як рівень довіри до інституцій, політична ідентичність, ставлення до соціальних проблем та форми участі. Наприклад, було встановлено, що представники покоління Z частіше підтримують ідеї соціальної рівності та демонструють більшу відкритість до різноманіття, однак водночас менш схильні до участі у традиційних політичних структурах. Методологічно ці дослідження 28 спираються на шкальні запитання, що дозволяє кількісно оцінити установки респондентів, а також на порівняльний аналіз між поколіннями. Дослідження Harvard Youth Poll, яке проводиться Інститутом політики Гарвардського університету, доповнює ці висновки, зосереджуючись на політичній поведінці молоді у віці 18–29 років. Опитування включає блоки питань щодо політичної участі, довіри до інституцій, медіаспоживання та громадянської активності. Результати демонструють, що молодь активно залучена до обговорення політики, однак не завжди трансформує цю зацікавленість у формальну участь, зокрема у виборах або партійній діяльності (Harvard Youth Poll, 2023). Це свідчить про зміну моделей політичної поведінки, яка стає більш індивідуалізованою і менш прив’язаною до інституцій. Важливе місце в аналізі покоління Z займають аналітичні звіти міжнародних консалтингових компаній, зокрема McKinsey та Deloitte. Дослідження McKinsey «True Gen» базується на опитуванні молоді в різних країнах і використовує кластерний аналіз для виявлення поведінкових патернів (Francis, Hoefel, 2018). У цьому дослідженні покоління Z розглядається не як однорідна група, а як сукупність сегментів із різними цінностями та мотиваціями. Такий підхід є важливим методологічним кроком, оскільки дозволяє уникнути узагальнень і враховувати внутрішню диференціацію покоління. Звіти Deloitte, у свою чергу, ґрунтуються на великих онлайн- опитуваннях і дозволяють простежити зміни у ставленні молоді до соціальних і політичних питань у динаміці (Deloitte, 2023). Вони показують, що для покоління Z характерне поєднання прагнення до стабільності з орієнтацією на соціальну відповідальність. У дослідженнях політичної поведінки також активно застосовуються статистичні методи аналізу, які дозволяють виявляти залежності між змінними. Найпоширенішими є описова статистика, кореляційний аналіз та критерій χ². Наприклад, за допомогою χ² можна визначити, чи існує статистично значущий зв’язок між гендером і формами політичної участі, тоді як кореляційний аналіз 29 дозволяє оцінити зв’язок між рівнем інтересу до політики та активністю респондентів. Такі методи широко використовуються як у міжнародних дослідженнях, так і в національних опитуваннях. В українському контексті важливу роль відіграють дослідження КМІС, Центру Разумкова та Соціологічної групи «Рейтинг». Ці інституції застосовують стандартизовані методи збору даних, зокрема особисті інтерв’ю та телефонні опитування, що забезпечує репрезентативність результатів. Дані цих досліджень дозволяють аналізувати рівень довіри до інституцій, політичні орієнтації та громадянську активність населення, а також виявляти вікові відмінності у цих показниках. Зокрема, результати свідчать про те, що молодь в Україні демонструє нижчий рівень довіри до політичних партій, але вищу готовність до участі у громадських ініціативах. Водночас дослідження покоління Z стикається з певними методологічними викликами. Одним із них є проблема репрезентативності онлайн-вибірок, які часто використовуються для опитування молоді. Хоча такі методи дозволяють швидко зібрати дані, вони можуть не відображати повною мірою структуру населення. Крім того, складність полягає у вимірюванні нових форм участі, зокрема цифрового активізму, який не завжди має чіткі індикатори. Окремої уваги у сучасних дослідженнях політичної поведінки набуває питання вимірювання нових, нетрадиційних форм участі, які особливо характерні для молодших поколінь. Якщо класичні підходи зосереджувалися переважно на таких показниках, як участь у виборах або членство в політичних організаціях, то сучасні дослідники дедалі частіше включають до інструментарію показники цифрової активності. Це, зокрема, поширення політичного контенту в соціальних мережах, участь в онлайн-петиціях, цифрових кампаніях та інформаційних ініціативах. Як зазначається у звітах Pew Research Center, для покоління Z такі форми участі є не менш значущими, ніж традиційні, а іноді навіть більш ефективними з точки зору впливу на суспільну думку (Pew Research Center, 2020). Це потребує адаптації анкет і методик 30 дослідження, оскільки класичні інструменти не завжди здатні адекватно зафіксувати ці практики. Ще одним важливим напрямом емпіричних досліджень є аналіз інформаційної поведінки як чинника політичної соціалізації. Сучасні дослідження показують, що джерела отримання інформації суттєво впливають на політичні установки і рівень участі. Зокрема, у дослідженнях Harvard Youth Poll зафіксовано, що молодь, яка активно використовує соціальні мережі як основне джерело новин, частіше демонструє політичну залученість, однак її участь має більш фрагментований і ситуативний характер (Harvard Youth Poll, 2023). Це пов’язано з особливостями цифрового середовища, де інформація подається у скороченому форматі, а взаємодія з нею відбувається швидко і часто без глибокого аналізу. Водночас такий тип медіаспоживання сприяє швидкій мобілізації та поширенню політичних меседжів. Не менш важливим є питання інтерпретації отриманих даних і співвідношення кількісних і якісних методів. Хоча більшість сучасних досліджень поколінь базується на кількісному аналізі, зростає значення якісних підходів, які дозволяють глибше зрозуміти мотивацію та смисли, що стоять за політичною поведінкою. Це можуть бути відкриті запитання в анкетах, глибинні інтерв’ю або аналіз дискурсу в соціальних мережах. У поєднанні з кількісними даними такі методи дозволяють отримати більш комплексну картину, особливо у випадку покоління Z, для якого характерна висока варіативність поведінкових моделей. Саме тому сучасні дослідження дедалі частіше використовують змішані методи (mixed methods), що поєднують статистичний аналіз із якісною інтерпретацією результатів. 2.3 Покоління Z у сучасних емпіричних дослідженнях і постановка власного дослідження У сучасному науковому дискурсі покоління Z розглядається не лише як вікова категорія, але як соціальна група, що формується в умовах якісно нової реальності, яка включає цифровізацію, глобалізацію та підвищену нестабільність 31 соціальних процесів. Це зумовлює специфіку дослідницьких підходів до аналізу цього покоління, які дедалі більше орієнтуються на емпіричні дані та порівняльні дослідження. Особливу роль у цьому відіграють міжнародні дослідницькі центри, які систематично вивчають політичні установки, цінності та поведінку молоді. Одним із ключових джерел таких даних є Pew Research Center, який у своїх дослідженнях не лише визначає межі покоління Z, але й аналізує його соціально- політичні характеристики. Зокрема, у звіті «On the cusp of adulthood and facing an uncertain future» зазначається, що покоління Z формується в умовах високого рівня соціальної та економічної невизначеності, що впливає на його світогляд (Pew Research Center, 2020). Респонденти цієї вікової групи демонструють більш високий рівень тривожності щодо майбутнього, що, у свою чергу, впливає на їхню політичну поведінку. Водночас вони більш відкриті до соціальних змін, підтримують політику рівності та різноманіття, а також схильні до критичного сприйняття традиційних інституцій. Важливою характеристикою покоління Z, за даними Pew Research Center, є поєднання високого рівня інформованості з відносно низьким рівнем довіри до політичної системи. Це проявляється у тому, що молоді люди активно споживають політичний контент, але не завжди трансформують це у традиційні форми участі, такі як голосування або членство у партіях. Така ситуація підтверджує тезу про розрив між інтересом до політики і довірою до її інституційних форм, що є характерною рисою сучасних поколінь. Дослідження Harvard Youth Poll дозволяє деталізувати ці тенденції, зокрема в контексті політичної участі. За результатами опитування 2023 року, значна частина молоді у віці 18–29 років вважає, що політична система не відображає їхніх інтересів, що знижує мотивацію до участі у формальних політичних процесах (Harvard Youth Poll, 2023). Водночас молодь активно залучається до громадянських ініціатив, соціальних рухів та волонтерської 32 діяльності. Це свідчить про трансформацію політичної участі, яка набуває більш гнучкого і децентралізованого характеру. Окремий аспект дослідження покоління Z пов’язаний із його ціннісними орієнтаціями. Звіти McKinsey підкреслюють, що представники цього покоління відрізняються високим рівнем індивідуалізації та прагненням до самовираження (Francis, Hoefel, 2018). Водночас вони демонструють підвищену чутливість до соціальних проблем, таких як нерівність, дискримінація та екологічні виклики. Це поєднання індивідуалізму і соціальної відповідальності створює специфічний тип політичної мотивації, який не завжди вписується в традиційні моделі політичної участі. Звіти Deloitte також підтверджують ці тенденції, акцентуючи увагу на тому, що покоління Z оцінює діяльність держави і бізнесу з точки зору їхньої соціальної відповідальності (Deloitte, 2023). Молоді люди очікують від інституцій не лише ефективності, але й етичності, що впливає на їхнє ставлення до політики загалом. У цьому контексті політична участь набуває не лише інструментального, але й ціннісного характеру. Порівняльні європейські дослідження підтверджують загальні тенденції, зафіксовані в американському контексті, однак водночас демонструють певні регіональні особливості. Зокрема, результати World Values Survey показують, що молодь у європейських країнах демонструє високий рівень підтримки демократичних цінностей, прав людини та громадянських свобод, але при цьому значна частина респондентів скептично оцінює ефективність політичних інституцій (World Values Survey, 2017–2022). Це свідчить про формування нового типу політичної культури, в якій ціннісна підтримка демократії не завжди супроводжується довірою до її інституційної реалізації. Дослідження PRRI також вказують на зростання політичної поляризації серед молоді, що проявляється у чіткішому розмежуванні позицій щодо ключових соціальних питань, таких як гендерна рівність, міграція або роль держави (PRRI, 2023). Водночас покоління Z демонструє більшу готовність до 33 участі у громадянських ініціативах, спрямованих на вирішення конкретних проблем, що підтверджує тенденцію до «issue-based participation». У цьому контексті політична активність набуває більш ситуативного характеру і залежить від актуальності конкретних питань. Особливу увагу в сучасних дослідженнях приділяють ролі цифрового середовища у формуванні політичної поведінки покоління Z. Соціальні мережі виступають не лише як джерело інформації, але й як платформа для політичної взаємодії, мобілізації та формування ідентичності. Як показують результати Harvard Youth Poll, значна частина молоді отримує новини саме через цифрові платформи, що впливає на характер їхньої політичної участі (Harvard Youth Poll, 2023). Така участь часто має фрагментований характер і пов’язана з конкретними інформаційними подіями, що швидко змінюються. В українському контексті дослідження покоління Z мають особливу специфіку, зумовлену впливом війни та соціально-політичних трансформацій. Дані КМІС свідчать про те, що молодь демонструє відносно високий рівень довіри до інституцій, пов’язаних із безпекою, зокрема до Збройних сил України, але значно нижчий рівень довіри до політичних партій і органів влади (КМІС, 2023). Це підтверджує наявність диференційованого ставлення до інституцій, яке залежить від їхньої функціональної ролі. Дослідження Центру Разумкова також вказують на те, що молодь в Україні більшою мірою підтримує європейську інтеграцію, демократичні цінності та громадянські свободи порівняно зі старшими поколіннями. Водночас рівень інституційної участі залишається відносно низьким, що свідчить про збереження розриву між ціннісною орієнтацією і практикою політичної поведінки. У цьому контексті особливого значення набуває волонтерська діяльність, яка стала однією з ключових форм участі молоді в умовах війни. Окремі українські дослідження також звертають увагу на психологічні аспекти політичної поведінки покоління Z. Зокрема, в умовах воєнного стану рівень тривожності та невизначеності може впливати на політичну активність і 34 форми участі. Деякі дослідження показують, що молоді люди, які менше цікавляться політикою, можуть демонструвати вищий рівень суб’єктивного благополуччя, що свідчить про складний характер взаємозв’язку між політичною зацікавленістю та психологічним станом. Важливим висновком із аналізу сучасних досліджень є те, що покоління Z не можна розглядати як однорідну соціальну групу. Внутрішні відмінності за рівнем освіти, соціально-економічним статусом, гендером та місцем проживання суттєво впливають на політичні установки і поведінку. Це означає, що для адекватного аналізу необхідно враховувати ці фактори і використовувати багатовимірні моделі дослідження. Попри значну кількість міжнародних і національних досліджень, питання політичної поведінки покоління Z в Україні залишається недостатньо вивченим, особливо на рівні локальних і нерепрезентативних вибірок, які дозволяють виявити більш гнучкі та контекстуальні закономірності. Саме це обґрунтовує необхідність проведення власного емпіричного дослідження, яке враховує специфіку українського соціального середовища та дозволяє отримати додаткові дані щодо політичних установок молоді. Власне дослідження спрямоване на виявлення особливостей політичної суб’єктності покоління Z через аналіз їхніх установок, цінностей, форм участі та інформаційної поведінки. Воно базується на використанні структурованої анкети, яка враховує як класичні показники політичної участі, так і нові форми активності, пов’язані з цифровим середовищем. Особлива увага приділяється виявленню залежностей між соціально-демографічними характеристиками та політичною поведінкою, що дозволяє глибше зрозуміти внутрішню структуру цього покоління. У сучасних дослідженнях покоління Z дедалі більшої ваги набуває питання співвідношення між декларованими установками та реальною поведінкою. Емпіричні дані свідчать, що між цими двома рівнями існує помітний розрив. Зокрема, представники покоління Z часто декларують підтримку демократичних 35 цінностей, прав людини та соціальної справедливості, однак це не завжди супроводжується стабільною політичною участю в її класичних формах. Такий феномен фіксується в низці міжнародних досліджень і розглядається як наслідок трансформації політичної культури, в якій участь перестає бути обов’язком і набуває характеру індивідуального вибору. Це означає, що політична поведінка молоді все більше залежить від контексту, мотивації та актуальності конкретних подій. У цьому контексті важливим є поняття «селективної участі», яке дедалі частіше використовується в сучасній соціології. Воно описує ситуацію, коли індивід не бере участі у політичному житті на постійній основі, але активно включається в окремі події або ініціативи, які відповідають його цінностям або інтересам. Дані Pew Research Center підтверджують, що покоління Z частіше залучається до участі саме в такому форматі, зокрема через цифрові кампанії або громадські ініціативи (Pew Research Center, 2020). Це свідчить про зміну логіки політичної активності: замість стабільної інституційної залученості формується модель епізодичної, але інтенсивної участі. Ще одним важливим напрямом досліджень є аналіз впливу соціальних ідентичностей на політичну поведінку покоління Z. У сучасних роботах підкреслюється, що молодь дедалі більше визначає свої політичні позиції через призму ідентичності – гендерної, культурної, професійної або навіть цифрової. Це особливо помітно в умовах соціальних мереж, де формуються спільноти за інтересами, які стають важливими майданчиками для політичної комунікації. Дослідження PRRI показують, що соціальні ідентичності можуть бути більш значущими для політичного вибору молоді, ніж традиційні фактори, такі як клас або економічний статус (PRRI, 2023). Це ускладнює аналіз політичної поведінки, оскільки вимагає врахування множинності ідентифікаційних факторів. Водночас важливим є питання впливу інформаційного середовища на формування політичних установок. У випадку покоління Z цей вплив є особливо сильним, оскільки значна частина їхньої соціалізації відбувається в онлайн- 36 просторі. Соціальні мережі не лише забезпечують доступ до інформації, але й формують способи її інтерпретації. Алгоритмічні механізми відбору контенту створюють ефект «інформаційних бульбашок», у межах яких користувачі отримують інформацію, що відповідає їхнім попереднім установкам. Це може посилювати політичну поляризацію та впливати на формування однобічних поглядів. Дослідження Harvard Youth Poll підтверджують, що молодь, яка активно споживає інформацію через соціальні мережі, частіше стикається з політичною поляризацією і демонструє більш емоційне ставлення до політичних подій (Harvard Youth Poll, 2023). У європейських дослідженнях також акцентується увага на ролі освіти як фактора політичної соціалізації. Освітній рівень впливає не лише на рівень політичної обізнаності, але й на здатність критично оцінювати інформацію та брати участь у політичному житті. Дані World Values Survey показують, що респонденти з вищим рівнем освіти частіше демонструють політичну активність і підтримують демократичні цінності (World Values Survey, 2017–2022). У випадку покоління Z це має особливе значення, оскільки освітні інституції виступають одним із ключових каналів формування громадянської свідомості. В українському контексті важливим є також фактор регіональних відмінностей, які можуть впливати на політичні установки молоді. Різний рівень урбанізації, доступу до освіти та інформаційних ресурсів створює неоднорідні умови соціалізації, що відображається у відмінностях політичної поведінки. Дослідження національних соціологічних центрів показують, що молодь у великих містах частіше демонструє вищий рівень політичної активності та інтересу до політики порівняно з молоддю з сільської місцевості. Це пов’язано як із доступом до інформації, так і з можливостями участі у громадських ініціативах. З огляду на ці особливості, аналіз покоління Z потребує комплексного підходу, який враховує як макросоціальні, так і мікросоціальні фактори. Поєднання даних міжнародних досліджень із національними емпіричними 37 спостереженнями дозволяє отримати більш повну картину політичної поведінки молоді. Водночас існує потреба у локалізованих дослідженнях, які дозволяють виявити специфічні закономірності, характерні для конкретного соціального середовища. Саме з цією метою у межах даної роботи здійснюється власне соціологічне дослідження, спрямоване на вивчення політичних установок і поведінки покоління Z в Україні. Воно враховує як класичні показники політичної участі, так і нові форми активності, пов’язані з цифровим середовищем, а також дозволяє проаналізувати вплив соціально-демографічних факторів на політичну поведінку. Це створює можливість не лише описати існуючі тенденції, але й виявити нові закономірності, що характеризують покоління Z як політичного актора. У сучасних академічних дослідженнях покоління Z дедалі частіше розглядається в контексті трансформації моделей політичної участі, що відбувається під впливом цифрових технологій. Одним із ключових напрямів є аналіз так званого «цифрового громадянства» (digital citizenship), яке передбачає активну участь у політичних процесах через онлайн-платформи. У роботах W. Bennett і A. Segerberg підкреслюється, що сучасні форми політичної мобілізації все частіше відбуваються не через традиційні організації, а через персоналізовані цифрові мережі, де індивіди самостійно визначають рівень і форму своєї участі (Bennett, Segerberg, 2013). Це особливо характерно для покоління Z, яке соціалізувалося в умовах постійної присутності цифрових медіа. Подібні висновки містяться і в дослідженнях H. Jenkins, який розглядає сучасну молодь як учасників «культури участі» (participatory culture), де межа між споживачем і виробником контенту стирається (Jenkins, 2009). У цьому контексті політична участь набуває нових форм, таких як створення і поширення контенту, участь у цифрових кампаніях або формування громадської думки через соціальні мережі. Це означає, що політична активність більше не 38 обмежується формальними інституційними каналами, а розгортається у ширшому інформаційному середовищі. Водночас у науковій літературі існує дискусія щодо того, чи можна вважати цифрову активність повноцінною формою політичної участі. Деякі дослідники, зокрема E. Theocharis, наголошують, що онлайн-активність не завжди трансформується у реальні політичні дії, що ставить під сумнів її ефективність (Theocharis, 2015). Однак інші роботи демонструють, що цифрові форми участі можуть виступати як початковий етап залучення, який згодом переходить у більш активні форми політичної поведінки. Таким чином, цифрова участь не є альтернативою традиційній, а радше її доповненням. Окремий напрям досліджень присвячений аналізу політичної апатії серед молоді. У роботах K. Sloam підкреслюється, що низька участь молоді у виборах не свідчить про її політичну пасивність, а радше про зміну форм участі (Sloam, 2014). Молоді люди можуть не довіряти традиційним інституціям, але водночас активно залучатися до громадянських ініціатив, волонтерства або соціальних рухів. Це дозволяє по-новому інтерпретувати дані про політичну участь покоління Z і уникнути спрощених висновків про його аполітичність. Дослідження A. Loader, M. Vromen і M. Xenos також підкреслюють, що цифрові медіа створюють нові можливості для політичної соціалізації молоді, зокрема через горизонтальні мережі комунікації (Loader, Vromen, Xenos, 2014). У таких мережах політична інформація поширюється швидше, а участь не потребує значних ресурсів або організаційної структури. Ще одним важливим аспектом є також вплив глобалізації на формування політичних установок покоління Z. Молодь дедалі частіше орієнтується не лише на національний, але й на глобальний контекст, що проявляється у підтримці міжнародних ініціатив, екологічних рухів або правозахисних кампаній. Це підтверджується як міжнародними дослідженнями, так і окремими академічними роботами, які підкреслюють зростання глобальної політичної ідентичності серед молоді. 39 Узагальнюючи результати сучасних академічних досліджень, можна зробити висновок, що покоління Z характеризується складною і багатовимірною моделлю політичної поведінки, яка поєднує традиційні та нові форми участі, індивідуалізовані мотивації та колективні цінності, локальні та глобальні орієнтації. Це робить необхідним використання комплексного методологічного підходу, який дозволяє врахувати цю багатовимірність. З урахуванням цих підходів у межах даного дослідження розроблено власний інструментарій збору даних, який поєднує класичні показники політичної участі з аналізом цифрової активності, ціннісних орієнтацій та інформаційної поведінки. Це дозволяє не лише перевірити висновки попередніх досліджень, але й розширити їх, адаптувавши до українського соціального контексту. Висновки до розділу 2 У другому розділі було здійснено комплексний аналіз емпіричних підходів до дослідження політичних установок і поведінки поколінь, що дозволило окреслити як загальні закономірності поколіннєвих відмінностей, так і специфіку покоління Z у сучасному соціальному контексті. Аналіз історичних і соціальних передумов формування політичних цінностей показав, що поколіннєві відмінності є результатом взаємодії об’єктивних умов соціалізації, зокрема економічних, політичних і культурних факторів. Теорія ціннісних змін підтверджує, що базові орієнтації індивідів формуються під впливом умов їхнього становлення, що зумовлює відмінності між поколіннями у ставленні до політики, держави та форм участі. Водночас сучасні дані свідчать про ускладнення цих процесів під впливом глобалізації та цифровізації, що призводить до більшої варіативності політичної поведінки. Огляд міжнародних і національних досліджень дозволив встановити, що сучасна соціологія політичної участі спирається на розвинений методологічний інструментарій, який включає як класичні кількісні методи, так і нові підходи до аналізу цифрової активності. Дослідження, проведені такими інституціями, як 40 Pew Research Center, Harvard Youth Poll та World Values Survey, демонструють, що покоління Z характеризується поєднанням високого рівня інформованості, підтримки демократичних цінностей і водночас критичного ставлення до політичних інституцій. Це свідчить про трансформацію політичної культури, у межах якої традиційні форми участі поступово доповнюються новими, більш гнучкими моделями. Встановлено, що ключовою особливістю покоління Z є зміна логіки політичної участі. На відміну від попередніх поколінь, для яких характерною була стабільна інституційна залученість, сучасна молодь демонструє схильність до селективної, контекстуально зумовленої участі. Значну роль у цьому відіграє цифрове середовище, яке не лише розширює можливості доступу до інформації, але й створює нові механізми мобілізації та взаємодії. Політична активність дедалі частіше реалізується через соціальні мережі, громадянські ініціативи та волонтерські практики. Аналіз академічних досліджень показав, що політична поведінка покоління Z не може бути зведена до однієї моделі. Вона є багатовимірною і визначається поєднанням різних факторів, серед яких важливе місце займають соціальні ідентичності, інформаційне середовище, рівень освіти та соціально- економічний статус. Це підтверджує необхідність використання комплексного підходу до дослідження, який враховує як структурні, так і культурні аспекти політичної поведінки. У контексті України встановлено, що покоління Z формується в умовах глибоких соціально-політичних трансформацій, що надає його політичній поведінці особливого змісту. Високий рівень громадянської активності, зокрема у формі волонтерства, поєднується з низьким рівнем довіри до політичних інституцій. Це свідчить про існування специфічного типу політичної суб’єктності, в якому участь реалізується переважно поза межами традиційних інституцій. 41 Отримані результати дозволяють зробити висновок про необхідність подальшого емпіричного дослідження покоління Z, спрямованого на виявлення конкретних закономірностей його політичної поведінки у сучасному українському суспільстві. Саме це обумовлює перехід до наступного розділу, в якому буде представлено результати власного соціологічного опитування та здійснено їх аналітичну інтерпретацію. 42 РОЗДІЛ 3. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ ПОКОЛІННЯ Z В УКРАЇНІ 3.1 Методологія та організація емпіричного соціологічного дослідження Сучасні трансформації політичного життя, що відбуваються під впливом глобалізації, цифровізації та соціально-економічної нестабільності, актуалізують питання ролі нових поколінь у політичному процесі. Особливе місце серед них займає покоління Z, яке формується в умовах принципово іншого інформаційного та соціального середовища порівняно з попередніми поколіннями. Саме це зумовлює необхідність його окремого дослідження не лише як соціальної групи, але як потенційного та вже частково сформованого політичного актора. Покоління Z є першим поколінням, соціалізація якого відбувається в умовах постійної присутності цифрових технологій. Це означає, що процес формування політичних уявлень, цінностей і моделей поведінки відбувається не лише через традиційні інститути – родину, освіту чи державу, але й через соціальні мережі, цифрові платформи та глобальні інформаційні потоки. У цьому контексті політична свідомість молоді набуває нових характеристик: вона стає більш фрагментованою, динамічною та залежною від інформаційного середовища. Актуальність дослідження покоління Z як політичного актора визначається також його демографічним і соціальним потенціалом. Найстарші представники цього покоління вже досягають віку активної професійної та громадянської реалізації, а в найближчі роки вони становитимуть значну частину економічно активного населення. Це означає, що їхні політичні установки та поведінка матимуть безпосередній вплив на розвиток політичної системи, формування державної політики та функціонування громадянського суспільства. Водночас сучасні дослідження свідчать про існування суперечливих тенденцій у політичній поведінці молоді. З одного боку, покоління Z демонструє високий рівень підтримки демократичних цінностей, прав людини та соціальної справедливості. З іншого – спостерігається відносно низький рівень довіри до 43 політичних інституцій та обмежена участь у традиційних формах політичної активності. Така ситуація свідчить про трансформацію самої природи політичної участі, яка поступово виходить за межі інституційної політики і набуває нових форм, пов’язаних із громадянськими ініціативами, волонтерством та цифровою активністю. Особливої ваги дослідження набуває в українському контексті, де процес політичної соціалізації покоління Z відбувається під впливом глибоких соціально-політичних трансформацій. Події останніх десятиліть, зокрема Революція Гідності, війна з 2014 року та повномасштабне вторгнення 2022 року, сформували унікальний досвід, який визначає цінності та поведінкові орієнтації молоді. У цих умовах покоління Z поєднує високий рівень громадянської активності, зокрема у формі волонтерства та підтримки суспільно важливих ініціатив, із критичним ставленням до державних інституцій. Додатковим фактором актуальності є недостатня дослідженість покоління Z саме як політичного актора в українській науці. Більшість існуючих досліджень або мають загальний характер, або зосереджуються на окремих аспектах молодіжної політики, не розглядаючи комплексно взаємозв’язок між цінностями, установками та формами участі. Це створює потребу у проведенні емпіричного дослідження, яке дозволить отримати актуальні дані та доповнити існуючі наукові уявлення. Метою даного емпіричного дослідження є виявлення особливостей політичних установок і поведінки покоління Z як політичного актора в сучасному українському суспільстві. Для досягнення цієї мети передбачається вирішення низки завдань, зокрема: визначення рівня політичної зацікавленості молоді, аналіз довіри до політичних і соціальних інституцій, виявлення форм участі у громадському житті, а також дослідження ціннісних орієнтацій і уявлень про майбутню роль покоління Z у політичних процесах. Методологічною основою дослідження виступає кількісний підхід, реалізований через анкетне опитування. Такий підхід дозволяє отримати 44 узагальнені дані щодо політичних установок респондентів і виявити закономірності їхнього розподілу. Водночас використання окремих відкритих запитань дає можливість доповнити кількісні результати якісними інтерпретаціями, що дозволяє глибше зрозуміти мотивацію і смислові орієнтації молоді. Анкетування проводилося за допомогою платформи Google Forms. Поширення анкети здійснювалося через Telegram, Instagram та особисті контакти респондентів. Також використовувався принцип подальшого поширення анкети самими учасниками опитування, що дозволяє частково віднести вибірку до методу «снігової кулі». Вибірка дослідження є цілеспрямованою та нерепрезентативною, що зумовлено специфікою поширення анкети та особливостями молодіжних онлайн-досліджень. Це означає, що отримані результати не можуть автоматично екстраполюватися на всю сукупність молоді України. Водночас вони дозволяють виявити актуальні тенденції, моделі поведінки та домінантні установки серед активної частини покоління Z, яка регулярно взаємодіє з цифровим середовищем та інформаційним простором. Структура анкети була побудована таким чином, щоб поступово переходити від загальних соціально-демографічних характеристик респондентів до складніших аспектів політичної поведінки та поколіннєвої самоідентифікації Для аналізу отриманих результатів використовувалися методи описової статистики, зокрема частотний аналіз і відсоткові співвідношення відповідей. Також застосовувався порівняльний підхід для виявлення відмінностей між окремими групами респондентів. Додатково дослідження передбачає можливість використання кореляційного аналізу для виявлення взаємозв’язків між рівнем політичної зацікавленості, формами участі, довірою до інституцій та соціально-демографічними характеристиками. 3.2 Огляд і обґрунтування інструменту дослідження Емпіричне дослідження покоління Z як політичного актора реалізоване за допомогою структурованого анкетного опитування, яке відповідає сучасним 45 методологічним підходам у соціології політичної участі. Вибір саме анкетування як основного методу збору даних зумовлений необхідністю отримання узагальнених і порівнюваних результатів, що дозволяють виявити закономірності у політичних установках та поведінці респондентів. Крім того, цей метод широко використовується в міжнародних дослідженнях молоді, що забезпечує можливість співвіднесення отриманих результатів із глобальними тенденціями. Анкета побудована за логікою поетапного занурення респондента у тематику дослідження. Така структура дозволяє мінімізувати ефект випадкових або неусвідомлених відповідей і забезпечує більш рефлексивне ставлення респондентів до поставлених запитань. Загалом опитувальник складається з шести змістових блоків, кожен із яких виконує окрему аналітичну функцію. Перший блок має вступний характер і спрямований на формування довіри респондента до дослідження. У ньому чітко зазначається мета опитування, гарантується анонімність і добровільність участі. Такий підхід відповідає етичним стандартам соціологічних досліджень і сприяє підвищенню якості отриманих даних. Крім того, зазначення орієнтовного часу проходження анкети дозволяє знизити ймовірність передчасного завершення опитування. Другий і третій блоки анкети присвячені збору соціально-демографічних характеристик і поколіннєвій самоідентифікації респондентів. Включення цих змінних є принципово важливим, оскільки вони виступають основою для подальшого аналізу залежностей між соціальними характеристиками та політичною поведінкою. Зокрема, вік, рівень освіти, тип зайнятості та місце проживання дозволяють виявити внутрішню диференціацію покоління Z. Блок самоідентифікації має додаткову аналітичну цінність, оскільки дає змогу оцінити, наскільки респонденти усвідомлюють свою належність до покоління та чи пов’язують себе зі спільним соціальним досвідом. Запитання про події, що вплинули на формування покоління, дозволяє зафіксувати суб’єктивне сприйняття історичних процесів, що відповідає підходам теорії поколінь. 46 Четвертий блок анкети спрямований на дослідження політичної зацікавленості, цінностей і рівня довіри до інституцій. Він є центральним з точки зору вимірювання політичної культури респондентів. Використання шкали Лайкерта для оцінки важливості цінностей і рівня довіри дозволяє отримати кількісно вимірювані показники, що можуть бути використані для статистичного аналізу. Такий підхід є стандартним у міжнародних соціологічних дослідженнях і забезпечує можливість порівняння результатів. Включення широкого спектру цінностей – від демократії та прав людини до безпеки та економічної стабільності, дозволяє виявити аксіологічний профіль покоління Z і визначити, які саме орієнтири є для нього визначальними. Окрему аналітичну цінність має блок, присвячений довірі до інституцій. Він включає як національні, так і міжнародні інституції, що дозволяє оцінити не лише внутрішню політичну культуру, але й орієнтацію на зовнішні політичні структури. Така постановка питання відповідає сучасним дослідженням, у яких довіра розглядається як один із ключових індикаторів політичної легітимності. П’ятий блок анкети присвячений формам політичної участі та громадянського активізму. Його структура побудована таким чином, щоб охопити як традиційні, так і нові форми участі. До традиційних можна віднести звернення до органів влади або участь у діяльності організацій, тоді як до нових – цифрову активність, поширення контенту в соціальних мережах, участь у волонтерських ініціативах. Такий підхід відповідає сучасним дослідженням, які підкреслюють трансформацію політичної участі під впливом цифрового середовища. Включення запитань про мотивацію участі та бар’єри дозволяє не лише зафіксувати поведінкові практики, але й зрозуміти причини їх формування. Особливу увагу в цьому блоці приділено інформаційній поведінці респондентів. Запитання про джерела отримання політичної інформації дозволяють оцінити роль різних медіа у формуванні політичних установок. Врахування соціальних мереж як окремого каналу є принципово важливим, оскільки саме вони виступають основним середовищем політичної комунікації 47 для покоління Z. Додаткове запитання про вплив контенту на поведінку дозволяє зафіксувати зв’язок між споживанням інформації та реальними діями респондентів. Шостий блок анкети спрямований на дослідження перспектив політичної участі покоління Z. Він дозволяє оцінити не лише поточний рівень активності, але й очікування респондентів щодо майбутнього. Запитання про готовність до участі в політиці, найбільш ефективні форми впливу та можливі ризики дають змогу сформувати уявлення про потенціал покоління Z як політичного актора. Включення відкритого запитання наприкінці анкети дозволяє отримати якісні дані, що відображають індивідуальні уявлення респондентів і можуть бути використані для глибшої інтерпретації результатів. Загалом структура анкети відповідає сучасним стандартам соціологічних досліджень і дозволяє комплексно дослідити політичні установки, цінності та поведінку покоління Z. Поєднання різних типів запитань, а також охоплення широкого спектру змінних створює можливість для багатовимірного аналізу та виявлення взаємозв’язків між різними аспектами політичної поведінки. Це, у свою чергу, забезпечує надійну емпіричну основу для подальшого аналізу покоління Z як політичного актора в сучасному українському суспільстві. 3.3 Гіпотези дослідження У межах дослідження сформульовано такі ключові дослідницькі питання: 1. Який рівень політичної зацікавленості покоління Z в Україні? 2. Яким є рівень довіри молоді до політичних і соціальних інституцій? 3. Які форми політичної участі є найбільш поширеними серед зумерів? 4. Які цінності визначають політичну поведінку покоління Z? 5. Які фактори впливають на рівень політичної активності молоді? 6. Яку роль покоління Z відіграє або може відігравати у політичному житті України? Перша гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що покоління Z характеризується вираженою орієнтацією на постматеріалістичні цінності, такі 48 як права людини, свобода слова та соціальна справедливість. Це пов’язано з особливостями соціалізації даного покоління, яке формувалося в умовах глобалізації та інформаційної відкритості. Водночас очікується, що ці цінності можуть мати вищу значущість порівняно з матеріалістичними орієнтирами, зокрема економічною стабільністю чи безпекою, хоча в українському контексті ці аспекти можуть поєднуватися. Перевірка цієї гіпотези здійснюється через аналіз шкальних оцінок важливості різних цінностей, що дозволяє визначити аксіологічний профіль респондентів. Друга гіпотеза ґрунтується на припущенні про диференційований рівень довіри покоління Z до різних типів інституцій. Очікується, що молодь демонструє нижчий рівень довіри до державних політичних інституцій, таких як парламент чи політичні партії, порівняно з інституціями громадянського суспільства, зокрема волонтерськими ініціативами та громадськими організаціями. Така тенденція пояснюється як загальносвітовими процесами зниження інституційної довіри, так і специфікою українського політичного контексту. Перевірка цієї гіпотези здійснюється через порівняння середніх значень довіри до різних інституцій, що дозволяє виявити структуру політичної легітимності в уявленнях молоді. Третя гіпотеза передбачає, що покоління Z більшою мірою залучене до неінституційних форм політичної участі, ніж до традиційних інституційних практик. Йдеться про такі форми активності, як волонтерство, донати, участь у цифрових кампаніях та поширення політичного контенту в соціальних мережах. Водночас участь у діяльності політичних партій або інших формалізованих структурах очікується менш поширеною. Це припущення базується на сучасних дослідженнях, які фіксують зміну моделей політичної участі під впливом цифровізації. Перевірка гіпотези здійснюється через аналіз частоти залучення респондентів до різних форм активності. Четверта гіпотеза стосується впливу цифрового середовища на політичну поведінку покоління Z. Передбачається, що активне споживання політичного 49 контенту в соціальних мережах пов’язане з вищим рівнем політичної та громадянської участі. Іншими словами, респонденти, які частіше отримують інформацію через цифрові платформи та взаємодіють із політичним контентом, ймовірніше беруть участь у різних формах активності. Ця гіпотеза перевіряється через зіставлення даних про джерела інформації, частоту їх використання та фактичну участь у політичних або громадянських практиках. П’ята гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що рівень політичної зацікавленості безпосередньо пов’язаний із рівнем політичної та громадянської участі покоління Z. Очікується, що респонденти, які демонструють високий інтерес до політики та регулярно стежать за політичними новинами, більш активно залучені до різних форм участі, зокрема волонтерства, громадських ініціатив або цифрової активності. Натомість низький рівень зацікавленості може супроводжуватися пасивною позицією та відсутністю участі. Перевірка цієї гіпотези здійснюється через співвіднесення показників інтересу до політики та фактичних форм участі респондентів. Шоста гіпотеза передбачає наявність залежності між політичною поведінкою покоління Z і його соціально-демографічними характеристиками. Зокрема, очікується, що рівень освіти, статус зайнятості та тип населеного пункту можуть впливати на рівень політичної активності, зацікавленості та довіри до інституцій. Наприклад, респонденти з вищим рівнем освіти або ті, що поєднують навчання і роботу, можуть демонструвати більшу залученість до громадського життя. Перевірка цієї гіпотези передбачає порівняльний аналіз відповідей різних соціальних груп. Сьома гіпотеза пов’язана з поколіннєвою самоідентифікацією і передбачає, що респонденти, які чітко ідентифікують себе як представники покоління Z, частіше визнають наявність спільного поколіннєвого досвіду та оцінюють вплив молоді на політичні процеси як значущий. Це припущення базується на положенні теорії поколінь про те, що усвідомлення спільного досвіду є важливим чинником формування поколіннєвої суб’єктності. Перевірка гіпотези 50 здійснюється через аналіз зв’язку між рівнем самоідентифікації та оцінками ролі молоді в політиці. Восьма гіпотеза стосується бар’єрів політичної участі і полягає у припущенні, що ключовими факторами, які обмежують активність покоління зумерів, є недовіра до політичних акторів і відчуття відсутності реального впливу на прийняття рішень. Очікується, що саме ці чинники будуть найчастіше зазначатися респондентами серед перешкод для участі, що відповідає сучасним дослідженням молодіжної політичної поведінки. Перевірка цієї гіпотези здійснюється через аналіз частоти вибору різних варіантів відповідей у відповідному блоці анкети. Дев’ята гіпотеза передбачає, що війна виступає одним із визначальних факторів формування політичної активності покоління Z в Україні. Очікується, що респонденти, які зазначають війну як значущий фактор, частіше демонструють залученість до громадянської діяльності, зокрема волонтерства, донатів або інформаційної підтримки. Це припущення базується на специфіці українського контексту, де воєнні події стали ключовим чинником мобілізації суспільства. Перевірка гіпотези здійснюється через співвіднесення мотивацій участі та фактичних форм активності. Десята гіпотеза полягає у припущенні, що покоління Z сприймає себе як потенційно впливового політичного актора, однак переважно у формах, що виходять за межі традиційних політичних інститутів. Очікується, що респонденти частіше обиратимуть громадські, волонтерські або цифрові форми участі як найбільш ефективні у майбутньому, ніж участь у партійній політиці. Це свідчить про зміну уявлень про політичну діяльність і підтверджує трансформацію моделей політичної участі. Перевірка гіпотези здійснюється через аналіз відповідей у блоці, присвяченому перспективам політичної участі. 3.4 Результати емпіричного дослідження Емпіричне дослідження було проведене у формі онлайн-анкетування за допомогою Google Forms. Станом на момент аналізу отримано 145 відповідей. 51 Анкета поширювалася через Telegram, Instagram та особисті контакти, тому вибірку доцільно визначати як цілеспрямовану нерепрезентативну вибірку з елементами методу «снігової кулі». Такий спосіб збору даних є цілком логічним для дослідження покоління Z, оскільки саме цифрове середовище є для цієї вікової групи одним із головних просторів комунікації, самоідентифікації та суспільної взаємодії. Водночас отримані результати не претендують на репрезентативність щодо всієї молоді України, однак дозволяють виявити важливі тенденції, установки та моделі поведінки серед активної частини зумерів, залученої до онлайн-комунікації. 3.4.1 Соціально-демографічний профіль респондентів Перший блок анкети виконував відбіркову та ідентифікаційну функцію. Питання про вік, громадянство та місце проживання були необхідні для того, щоб визначити, наскільки респонденти відповідають цільовій аудиторії дослідження. У вибірці переважають респонденти віком 18-20 років, які становлять 55,9 %, та 21-25 років, частка яких складає 36,6 %. Категорія 26-30 років представлена значно менше, лише 2,1 %. Також у вибірці присутні окремі респонденти поза межами визначеної вікової категорії, що доцільно враховувати як одне з обмежень дослідження. Усі респонденти зазначили, що є громадянами України. Більшість опитаних проживає в Україні, а саме 78,6 %, ще 15,9 % перебувають за кордоном після 2022 року, а 4,8 % проживають за межами України тривалий час. Це дозволяє аналізувати результати насамперед у контексті українського соціально-політичного досвіду, але водночас враховувати і досвід вимушеної мобільності частини молоді. Соціально-демографічний аналіз респондентів є важливою складовою емпіричного дослідження, оскільки дозволяє не лише описати структуру вибірки, але й зрозуміти, як окремі соціальні характеристики можуть впливати на політичні установки та форми участі покоління Z. Врахування віку, статі, рівня освіти, зайнятості та місця проживання є необхідним для подальшої інтерпретації результатів і виявлення внутрішньої неоднорідності покоління. 52 У дослідженні взяли участь 145 респондентів віком від 18 до 30 років. Найбільшу частину вибірки становлять респонденти віком 18-20 років, їхня частка складає 55,9 %. Категорія 21-25 років представлена 36,6 % опитаних, тоді як респонденти віком 26-30 років становлять лише 2,1 %. Також у вибірці присутні окремі респонденти поза межами визначеної вікової категорії, що доцільно враховувати як одне з обмежень дослідження. Подібний віковий розподіл пояснюється насамперед способом поширення анкети через соціальні мережі та молодіжне середовище, де найбільш активними є саме молодші представники покоління зумерів. Водночас це дозволяє зосередити увагу на тій частині покоління, яка перебуває на етапі активної політичної та громадянської соціалізації. Усі респонденти зазначили, що є громадянами України, що відповідає меті дослідження та дозволяє аналізувати результати саме в українському політичному контексті. За місцем проживання більшість опитаних перебуває на території України, а саме 78,6 %. Ще 15,9 % респондентів зазначили, що проживають за кордоном після 2022 року, а 4,8 % перебувають за межами України тривалий час. Такий показник є важливим у контексті сучасної української реальності, оскільки повномасштабна війна суттєво вплинула на мобільність молоді, освітні траєкторії та соціальний досвід покоління Z. Наявність у вибірці молоді, яка тимчасово або постійно перебуває за межами України, дозволяє частково врахувати досвід вимушеної міграції та його вплив на політичні установки. За гендерною структурою вибірка є практично збалансованою. Чоловіки становлять 49 % респондентів, жінки також 49 %, ще 2,1 % не захотіли зазначати свою стать або гендерну ідентичність. Подібний розподіл дозволяє уникнути суттєвого гендерного перекосу в результатах дослідження та створює можливість для подальшого порівняльного аналізу політичних установок і моделей участі залежно від гендерного фактору. Це є особливо актуальним з 53 огляду на те, що сучасні дослідження політичної поведінки дедалі частіше звертають увагу на гендерні аспекти політичної соціалізації та участі молоді. Аналіз рівня освіти респондентів демонструє значну присутність молодого академічного середовища у вибірці. Найбільшу частку складають особи з неповною вищою освітою або ті, хто навчається у закладах вищої освіти, а саме 42,1 %. Ще 26,2 % мають ступінь бакалавра, 22,1 % повну середню освіту. Частка респондентів із магістерським рівнем освіти становить 5,5 %, а з професійно- технічною освітою – 2,1 %. Подібна структура є цілком логічною для покоління зумерів, значна частина якого перебуває у процесі здобуття освіти. Водночас високий рівень залученості студентської молоді до дослідження може впливати на загальний рівень політичної зацікавленості, громадянської активності та підтримки демократичних цінностей. Аналіз основного статусу респондентів також дозволяє краще зрозуміти специфіку вибірки. Найбільша частка опитаних, а саме 44,8 %, зазначила, що навчається. Ще 35,2 % поєднують навчання і роботу, а 17,9 % працюють. Невелика частина респондентів тимчасово не працює. Такий розподіл є важливим для аналізу політичної участі, оскільки соціально-економічний статус і спосіб повсякденного життя можуть впливати на рівень залученості до громадянських практик. Молодь, яка поєднує навчання і роботу, часто має ширше коло соціальних контактів, вищий рівень самостійності та більшу інтегрованість у суспільні процеси, що може відображатися і на політичній активності. Отримані соціально-демографічні характеристики дозволяють сформувати загальний портрет респондента дослідження. Це переважно молодий представник покоління Z віком 18-25 років, який проживає в Україні, навчається або поєднує навчання з роботою, активно користується цифровими платформами та залучений до сучасного інформаційного середовища. Саме така соціальна група сьогодні є однією з найбільш активних у просторі онлайн-комунікації та 54 громадянської мобілізації, що робить її особливо важливою для дослідження нових моделей політичної участі. Водночас соціально-демографічний профіль вибірки демонструє і певні обмеження дослідження. Переважання молодших вікових категорій та студентського середовища означає, що результати насамперед відображають установки найбільш активної частини покоління Z, яка залучена до цифрового інформаційного простору. Це необхідно враховувати під час інтерпретації результатів та формулювання загальних висновків. Однак навіть за таких умов отримані дані дозволяють виявити важливі тенденції та особливості політичної соціалізації сучасної молоді в Україні. Блок самоідентифікації був спрямований на перевірку важливої теоретичної тези про те, що покоління є не лише віковою категорією, але й спільнотою зі спільним історичним досвідом. На питання про те, чи вважають респонденти себе представниками покоління Z, 58,6 % відповіли «так», ще 13,8 % обрали варіант «скоріше так». Таким чином, понад дві третини опитаних загалом ототожнюють себе із поколінням зумерів. Водночас частина респондентів або не погоджується з такою самоідентифікацією, або не має чіткої позиції щодо цього. Це демонструє, що поняття покоління не є для молоді абсолютно однозначним, але водночас має достатньо сильний символічний та соціальний зміст. Середня оцінка твердження про наявність спільного поколіннєвого досвіду становить 3,7 з 5, що свідчить про помірно високий рівень поколіннєвої солідарності. 3.4.2 Політичні установки та ціннісні орієнтації покоління Z Дослідження політичних установок і ціннісних орієнтацій покоління Z є одним із ключових елементів аналізу його політичної суб’єктності. Саме система цінностей, рівень політичної зацікавленості та ставлення до суспільних інституцій значною мірою визначають характер політичної поведінки молоді, форми її участі та бачення власної ролі в суспільстві. Для покоління зумерів ці аспекти мають окреме значення, оскільки його соціалізація відбувається в 55 умовах постійних кризових трансформацій, цифровізації та високої інтенсивності інформаційних потоків. Першим кроком у дослідження було питання про події, які найбільше вплинули на формування покоління. Воно дозволяє емпірично визначити, які саме соціальні та історичні процеси молодь вважає визначальними для свого покоління. Найчастіше респонденти обирали повномасштабне вторгнення 2022 року, пандемію COVID-19, розвиток соціальних мереж та війну Росії проти України з 2014 року. Також помітний вплив мають економічна нестабільність, Революція Гідності та досвід еміграції або вимушеного переміщення. Це покоління, чия соціалізація відбувається в умовах війни, цифровізації, пандемії та економічної нестабільності, що безпосередньо впливає на його політичні установки та громадянську поведінку. Блок політичної зацікавленості був спрямований на перевірку поширеного стереотипу про аполітичність молоді. Одним із перших показників, який дозволяє оцінити рівень включеності молоді у політичне життя, є політична зацікавленість. Результати опитування демонструють, що уявлення про повну аполітичність зумерів не відповідає реальній ситуації. Найбільша частка респондентів, а саме 44,1 %, зазначила, що «скоріше цікавиться» політикою, ще 15,2 % відповіли, що «дуже цікавляться». Таким чином, понад половина опитаних демонструє хоча б помірний інтерес до політичної сфери. Водночас 29 % респондентів «скоріше не цікавляться» політикою, а 9 % «зовсім не цікавляться». Це свідчить про неоднорідність покоління Z та наявність різних моделей ставлення до політичних процесів. Частина молоді є достатньо залученою до політичного життя, тоді як інша частина дистанціюється від нього або сприймає політику як сферу, що не має безпосереднього впливу на повсякденне життя. Водночас аналіз частоти споживання політичної інформації демонструє, що навіть респонденти з помірною політичною зацікавленістю регулярно контактують із політичним контентом. 29 % опитаних зазначили, що стежать за 56 політичними новинами щодня, ще 37,9 % – кілька разів на тиждень. Це означає, що понад дві третини респондентів регулярно перебувають у політичному інформаційному просторі. Подібна тенденція свідчить про те, що політика залишається важливою частиною інформаційного середовища покоління Z навіть тоді, коли молодь не ідентифікує себе як активно політизовану групу. Особливу увагу в межах дослідження було приділено ціннісним орієнтаціям респондентів. Саме вони дозволяють зрозуміти, які суспільні принципи та політичні пріоритети є визначальними для покоління Z. Результати демонструють високий рівень підтримки демократичних і гуманістичних цінностей. Найвищі оцінки отримали права людини, безпека, свобода слова, соціальна справедливість та боротьба з корупцією. Це свідчить про те, що покоління Z в Україні загалом орієнтується на цінності відкритого суспільства та демократичного розвитку. Водночас результати дослідження показують важливу особливість українського контексту. Поряд із підтримкою прав людини та свободи слова респонденти високо оцінюють значення безпеки та економічної стабільності. Така комбінація цінностей демонструє, що покоління Z формується не лише під впливом глобальних демократичних тенденцій, але й у реальності війни, економічної нестабільності та постійної суспільної напруги. Для молоді питання безпеки є не абстрактною політичною категорією, а частиною повсякденного досвіду. Саме тому аксіологічний профіль покоління Z в Україні поєднує як постматеріалістичні орієнтації, так і базові потреби, пов’язані зі стабільністю та захистом. Окремої уваги заслуговує високий рівень підтримки боротьби з корупцією. Для значної частини респондентів ця проблема залишається одним із ключових критеріїв оцінки політичної системи. Це свідчить про те, що покоління Z зберігає запит на прозорість, справедливість та відповідальність влади. Водночас результати демонструють і певний рівень критичності молоді щодо існуючих 57 політичних механізмів, що безпосередньо пов’язано з питанням довіри до інституцій. Блок довіри до інституцій дозволяє простежити, які суспільні суб’єкти мають найбільшу легітимність в очах покоління Z. Найвищий рівень довіри отримали Збройні сили України, волонтерські ініціативи та громадські організації. Подібні результати є закономірними в умовах війни, коли саме ці структури асоціюються із захистом суспільства, ефективністю та реальними діями. Водночас значно нижчими виявилися показники довіри до політичних партій, Верховної Ради та окремих державних інституцій. Це демонструє наявність кризи інституційної довіри серед молоді. Однак важливо підкреслити, що низька довіра до традиційних політичних інститутів не означає загального відчуження покоління Z від суспільного життя. Навпаки, результати дослідження свідчать, що молодь досить чітко розрізняє інституції за їхньою ефективністю та суспільною роллю. Найбільшу підтримку отримують ті структури, які асоціюються з практичною допомогою, горизонтальною взаємодією та безпосереднім впливом на суспільні процеси. Це дозволяє говорити про зміну моделей легітимності у свідомості покоління Z. Показовими є також результати питання про оцінку впливу молоді на політичні рішення в Україні. Найбільша частка респондентів визначає цей вплив як середній або скоріше високий. Водночас значна кількість опитаних оцінює його як низький або навіть відсутній. Подібна амбівалентність свідчить про суперечливе сприйняття поколінням Z власної політичної суб’єктності. Молодь визнає потенціал свого покоління та його помітність у суспільному просторі, однак водночас не завжди відчуває реальні механізми впливу на державну політику. Особливий інтерес становлять результати блоку тверджень про політичну роль покоління зумерів та його специфіку порівняно зі старшими поколіннями. Найвищий рівень підтримки отримало твердження про те, що покоління Z є більш відкритим до різноманіття та соціальної інклюзивності. Середня оцінка 58 цього твердження становить 4,11 з 5. Також значна частина респондентів погоджується з тим, що зумери більше схильні впливати на політику через громадські ініціативи та соціальні мережі, ніж через класичну партійну систему. Це твердження отримало середню оцінку 4,01 з 5. Достатньо високою є і підтримка тези про те, що в українській політиці бракує представництва молоді – 3,89 з 5. Водночас твердження «Покоління Z вже є самостійним політичним актором в Україні» має нижчу середню оцінку – 3,15 з 5. Це свідчить про важливу особливість сприйняття покоління зумерів: респонденти визнають потенціал молоді, її відмінність від старших поколінь та нові канали впливу, однак не всі готові стверджувати, що покоління Z уже стало повноцінним самостійним політичним суб’єктом. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що політичні установки покоління Z формуються на перетині кількох факторів: цифровізації, досвіду війни, глобального інформаційного середовища та кризи традиційних політичних інститутів. Покоління Z не можна однозначно характеризувати як аполітичне чи політично пасивне. Навпаки, результати демонструють наявність високої ціннісної чутливості, громадянської активності та критичного ставлення до політичної системи. Водночас форми політичної участі молоді дедалі більше виходять за межі класичних інституційних моделей, що свідчить про трансформацію самої природи політичної суб’єктності в сучасному суспільстві. Фінальний блок про перспективи був потрібний для того, щоб перейти від опису теперішнього стану до аналітично-прогностичного виміру. На питання про майбутню залученість найбільша частка респондентів обрала варіант «можливо, але поки не знаю в якій формі» – 37,9 %. Це показує не байдужість, а радше невизначеність щодо каналів участі. Водночас значна частина опитаних бачить себе у громадських формах активності. 55,9 % респондентів зазначили волонтерство як можливу форму майбутньої участі, 62,8 % – діяльність у громадських організаціях, а 69 % – цифрові кампанії. Також 53,8 % респондентів вважають перспективною участь у протестних рухах, а 75,2 % назвали найбільш 59 впливовою формою майбутньої участі медіа та блогерство. Подібні результати ще раз підкреслюють, що політичний вплив покоління зумерів уявляється насамперед як мережевий, комунікаційний, громадський і мобілізаційний, а не інституційно-партійний. Питання про ризики дозволяє побачити, що самі респонденти досить критично оцінюють майбутнє політичного впливу свого покоління. Найбільшим ризиком вони назвали еміграцію молоді – 78,6 %. Далі йдуть втома від війни – 59,3 %, маніпуляції в соціальних мережах – 58,6 %, брак політичного досвіду – 56,6 %, недовіра до інституцій – 55,2 % та політична апатія – 49 %. Це важливий результат, оскільки він не дозволяє романтизувати покоління Z. Респонденти бачать не лише потенціал, але й загрози: відтік молоді за кордон, виснаження внаслідок тривалого воєнного стану, інформаційні маніпуляції, недостатній політичний досвід та слабке представництво у владних структурах. 3.4.3 Форми політичної участі та громадянської активності покоління Z Одним із ключових аспектів дослідження покоління зумерів як політичного актора є аналіз форм його політичної та громадянської участі. Саме через практичну активність, участь у суспільних процесах та взаємодію з різними інституціями проявляється рівень політичної суб’єктності молоді. У сучасних умовах особливого значення набуває питання про те, якими саме способами покоління Z реалізує свою громадянську позицію та наскільки ці форми участі відрізняються від традиційних моделей політичної активності. Результати дослідження демонструють, що покоління зумерів не є повністю дистанційованим від суспільного життя, хоча форми його участі часто виходять за межі класичних інституційних механізмів. Найпоширенішою формою участі серед респондентів стали донати на суспільно важливі ініціативи. Цей варіант обрали 66,2 % опитаних. Високий рівень поширення донатів свідчить про те, що фінансова підтримка суспільно значущих проєктів стала для молоді однією з базових практик громадянської участі. В умовах 60 повномасштабної війни донати часто сприймаються не лише як форма допомоги, але і як спосіб особистої причетності до суспільних процесів. Другою за поширеністю формою участі стало підписання петицій, у якому брали участь 56,6 % респондентів. Це демонструє, що молодь активно використовує цифрові інструменти комунікації з владою та механізми онлайн- впливу на суспільно-політичні процеси. Популярність електронних петицій серед покоління Z свідчить про зростання ролі цифрової демократії та спрощених механізмів політичної взаємодії. Водночас така форма участі є менш ресурсозатратною та більш доступною для молоді порівняно з традиційною політичною діяльністю. Високий рівень поширення має і волонтерська діяльність. До волонтерства долучалися 55,2 % респондентів. Це один із найважливіших показників дослідження, оскільки саме волонтерство стало однією з центральних форм громадянської мобілізації української молоді після початку повномасштабного вторгнення. Для покоління зумерів волонтерська діяльність часто є не лише способом допомоги іншим, але й формою соціальної відповідальності, колективної солідарності та громадянської самоорганізації. Саме через волонтерство молодь нерідко вперше отримує досвід суспільної активності та взаємодії з громадським сектором. Помітною є також роль цифрової активності у політичній участі покоління Z. Поширення політичного або громадського контенту в соціальних мережах здійснювали 42,1 % респондентів. Це демонструє, що соціальні мережі виконують для молоді не лише інформаційну, але й мобілізаційну функцію. Поширення інформації, підтримка суспільних кампаній, участь у цифрових флешмобах або інформаційних ініціативах стають важливою частиною сучасної громадянської участі. У цьому контексті цифровий простір перетворюється на окрему політичну арену, де формується громадська думка та відбувається суспільна взаємодія. 61 Водночас менш поширеними є форми участі, пов’язані з традиційними політичними структурами. У діяльності громадських організацій брали участь 19,3 % респондентів, у молодіжних радах або студентському самоврядуванні – 29 %, а до органів влади зверталися лише 5,5 % опитаних. Участь у мирних акціях або мітингах зазначили 18,6 % респондентів. Подібні результати свідчать про те, що покоління зумерів значно рідше взаємодіє з формалізованими політичними механізмами. Молодь частіше обирає гнучкі, горизонтальні та менш бюрократизовані форми участі, які не потребують тривалої інституційної залученості. Особливо важливим є той факт, що лише 15,9 % респондентів зазначили, що не брали участі в жодній із запропонованих форм активності. Це дозволяє зробити висновок, що більшість опитаних так чи інакше має досвід громадянської або суспільної участі. Отримані результати частково руйнують стереотип про пасивність покоління Z та демонструють, що сучасна молодь активно долучається до суспільного життя, хоча й не завжди у формах, характерних для старших поколінь. Важливу роль у дослідженні відіграє аналіз мотивацій політичної та громадянської участі. Найпоширенішою причиною участі респонденти назвали бажання змінити ситуацію в країні. Цей варіант обрали 58,6 % опитаних. Також вагомими мотиваційними чинниками стали відчуття відповідальності – 53,8 %, бажання захистити свої права – 50,3 %, підтримка важливої ідеї – 48,3 %. Значна частина респондентів також зазначила вплив війни як один із факторів громадянської активізації, цей варіант обрали 43,4 % опитаних. Подібні результати демонструють, що участь покоління зумерів у суспільному житті часто має ціннісний і моральний характер. Молодь бере участь у громадських практиках не лише через політичні переконання, але й через відчуття особистої відповідальності та бажання впливати на соціальні процеси. Водночас результати опитування дозволяють проаналізувати й основні бар’єри політичної участі молоді. Найчастіше респонденти зазначали відчуття 62 того, що голос молоді не враховується, а також недовіру до політиків та політичних партій. Значна частина опитаних також вказувала на брак знань про політичні процеси, страх публічності та розчарування у політичній системі. Подібні результати свідчать про існування певної суперечності: молодь має інтерес до суспільних процесів і готовність до участі, однак не завжди бачить ефективні механізми впливу через традиційні політичні інститути. Окремої уваги заслуговує інформаційна поведінка респондентів. Найпопулярнішим джерелом політичної інформації є Telegram, який обрали 90,3 % опитаних. Також важливу роль відіграють Instagram 51 %, друзі та знайомі 44,8 %, YouTube 37,9 %, TikTok 36,6 %, офіційні державні ресурси 36,6 % та родина 34,5 %. Меншу роль відіграють онлайн-медіа 22,1 %, телебачення 11,7 %, Facebook 11 % та X (Twitter) 10,3 %. Це свідчить про суттєву трансформацію інформаційного простору покоління Z. Політична комунікація дедалі більше переміщується у цифрові соціальні платформи, де інформація поширюється швидко, фрагментарно та через персоналізовані алгоритми. Особливо показовим є те, що значна частина респондентів зазначила, що політичний або громадський контент у соціальних мережах хоча б раз спонукав їх до конкретних дій. 37,9 % опитаних відповіли, що такий контент спонукав їх до дії один або кілька разів, ще 17,2 % зазначили, що це траплялося неодноразово. Водночас 27,6 % респондентів зазначили, що подібний контент не впливав на їхню поведінку, а 16,6 % вагалися з відповіддю. Це підтверджує, що соціальні мережі для покоління Z є не лише інформаційним середовищем, але й механізмом політичної мобілізації. Через цифрові платформи молодь не лише отримує інформацію, але й бере участь у суспільних кампаніях, підтримує ініціативи, формує власну позицію та взаємодіє з іншими учасниками політичного процесу. Значний інтерес становлять також результати блоку, присвяченого порівнянню покоління зумерів зі старшими поколіннями. Найчастіше респонденти зазначали, що головною відмінністю політичної участі зумерів є 63 більша роль соціальних мереж, орієнтація на конкретні проблеми, а не ідеології, а також вища чутливість до прав людини та критичніше ставлення до влади. Це свідчить про зміну самої логіки політичної участі. Для покоління зумерів політика дедалі більше асоціюється не з належністю до певної партії чи ідеології, а з можливістю впливати на конкретні соціальні проблеми та брати участь у горизонтальних формах взаємодії. Це дозволяє зробити висновок, що політична участь покоління Z має переважно громадянський, цифровий та мережевий характер. Молодь активно бере участь у волонтерстві, підтримці суспільних ініціатив, цифрових кампаніях та громадянських практиках, однак значно рідше взаємодіє з традиційними політичними структурами. Це свідчить про трансформацію моделей політичної участі та поступову зміну уявлень про саму природу політики в сучасному суспільстві. Отримані результати створюють основу для подальшої перевірки висунутих гіпотез. Уже на первинному рівні вони дозволяють поставити під сумнів стереотип про повну аполітичність зумерів: більшість респондентів регулярно споживає політичну інформацію, значна частина має досвід громадянської участі, а ціннісні орієнтири демонструють високу важливість прав людини, свободи слова, безпеки й боротьби з корупцією. Водночас результати частково підтверджують інший стереотип – про дистанціювання молоді від традиційних політичних інститутів. Проте це дистанціювання не означає байдужості до політики, а радше свідчить про пошук інших каналів впливу: волонтерських, цифрових, громадських і локальних. Саме тому наступним етапом аналізу має стати перевірка гіпотез: чи справді політична зацікавленість пов’язана з активністю, чи цифрове середовище впливає на участь, чи довіра до громадянського сектору перевищує довіру до політичних інститутів, і наскільки покоління зумерів уже можна розглядати як самостійного політичного актора. 3.4.4 Перевірка гіпотез та інтерпретація результатів 64 Одним із ключових завдань емпіричного дослідження стало підтвердження або спростування висунутих гіпотез щодо політичних установок, моделей участі та особливостей політичної суб’єктності покоління Z. Аналіз отриманих результатів дозволяє не лише описати окремі тенденції, але й глибше зрозуміти специфіку політичної поведінки сучасної молоді в українському контексті. Перша гіпотеза дослідження передбачала, що покоління зумерів характеризується орієнтацією на постматеріалістичні цінності, зокрема права людини, свободу слова, соціальну справедливість та демократію. Отримані результати загалом підтверджують це припущення. Найвищі оцінки серед респондентів отримали права людини, свобода слова, боротьба з корупцією та соціальна справедливість. Водночас дослідження демонструє важливу особливість українського контексту: поряд із демократичними цінностями молодь також високо оцінює безпеку та економічну стабільність. Це свідчить про поєднання постматеріалістичних і матеріалістичних орієнтацій, що є закономірним для покоління, соціалізація якого відбувається в умовах війни та кризової нестабільності. Друга гіпотеза стосувалася рівня довіри до інституцій і передбачала, що покоління зумерів більше довіряє інституціям громадянського суспільства, ніж традиційним політичним структурам. Результати опитування фактично підтверджують цю гіпотезу. Найвищий рівень довіри отримали Збройні сили України, волонтерські ініціативи та громадські організації, тоді як політичні партії, парламент і державні органи мають значно нижчі показники. Це демонструє, що молодь не є повністю відчуженою від суспільного життя, однак критично ставиться до класичних політичних інституцій та ефективності їхньої діяльності. Для покоління Z важливішими є практичні результати, горизонтальна взаємодія та реальна суспільна користь. Третя гіпотеза полягала в припущенні, що покоління зумерів частіше бере участь у неінституційних формах політичної активності, ніж у традиційних формах політичної участі. Результати дослідження підтверджують цю 65 тенденцію. Найпоширенішими формами участі стали донати, волонтерство, підписання петицій та поширення суспільного контенту в соціальних мережах. Значно менш поширеними виявилися участь у діяльності політичних партій, звернення до органів влади або інші формалізовані механізми політичної взаємодії. Це дозволяє зробити висновок, що покоління Z реалізує свою політичну суб’єктність переважно через громадянські та цифрові практики, а не через класичну партійно-інституційну модель участі. Четверта гіпотеза передбачала існування взаємозв’язку між цифровим середовищем і рівнем політичної активності молоді. Отримані результати підтверджують важливу роль соціальних мереж у формуванні політичної поведінки покоління зумерів. Основними джерелами політичної інформації для респондентів є Telegram, Instagram, TikTok та YouTube. Більше половини опитаних зазначили, що політичний або громадський контент у соціальних мережах хоча б раз спонукав їх до певних дій. Це свідчить про те, що цифрові платформи виступають не лише джерелом інформації, але й простором політичної мобілізації та суспільної взаємодії. П’ята гіпотеза стосувалася зв’язку між політичною зацікавленістю та громадянською активністю. Попередній аналіз результатів дозволяє частково підтвердити це припущення. Респонденти, які регулярно стежать за політичними новинами та демонструють вищий рівень інтересу до політики, частіше беруть участь у волонтерстві, підтримують суспільні ініціативи та поширюють політичний контент. Водночас дослідження показує, що навіть молодь із помірною політичною зацікавленістю може бути активно залученою до громадянських практик. Це свідчить про те, що частина зумерів не сприймає власну активність як безпосередньо політичну, хоча фактично бере участь у суспільно значущих процесах. Шоста гіпотеза передбачала залежність політичної поведінки від соціально-демографічних характеристик. Попередній аналіз дозволяє припустити, що освіта, зайнятість та тип соціального середовища справді 66 впливають на рівень політичної активності та зацікавленості. Найбільш залученими до громадянських практик виявилися респонденти, які поєднують навчання та роботу або мають вищий рівень освіти. Водночас для повного підтвердження цієї гіпотези необхідним є подальший статистичний і кореляційний аналіз. Сьома гіпотеза стосувалася поколіннєвої самоідентифікації та передбачала, що респонденти, які ототожнюють себе з поколінням зумерів, частіше визнають наявність спільного поколіннєвого досвіду та специфічних моделей поведінки. Отримані результати загалом підтверджують це припущення. Більшість респондентів визнає існування спільного поколіннєвого досвіду, а серед головних факторів формування покоління називає повномасштабну війну, пандемію COVID-19 та розвиток соціальних мереж. Це дозволяє говорити про формування особливого поколіннєвого наративу, який поєднує цифровий досвід, кризову соціалізацію та високий рівень включеності у глобальні інформаційні процеси. Восьма гіпотеза стосувалася основних бар’єрів політичної участі покоління Z. Передбачалося, що молодь найчастіше відчуватиме недовіру до політиків та відсутність реального впливу на політичні рішення. Отримані результати практично повністю підтверджують це припущення. Найпоширенішими бар’єрами респонденти назвали відчуття того, що голос молоді не враховується, недовіру до політиків, розчарування в політичних партіях та брак знань про політичні процеси. Це демонструє кризу каналів політичного представництва молоді та пояснює, чому покоління зумерів частіше обирає альтернативні форми громадянської активності. Дев’ята гіпотеза передбачала, що війна є одним із ключових чинників політичної та громадянської мобілізації покоління Z. Результати дослідження підтверджують цю тезу. Повномасштабне вторгнення, війна та загальний досвід суспільної кризи є одними з головних факторів, які респонденти називають визначальними для свого покоління. Саме війна значною мірою впливає на 67 волонтерську активність, готовність підтримувати суспільні ініціативи та високий рівень значущості безпеки серед молоді. У цьому контексті покоління зумерів формується не лише як цифрове покоління, але й як покоління війни та кризової мобілізації. Десята гіпотеза стосувалася уявлень молоді про власну майбутню роль у політичному житті. Результати демонструють, що покоління Z переважно бачить свій вплив через громадські, цифрові та локальні форми участі, а не через традиційну партійну політику. Найбільш перспективними формами впливу респонденти називають цифрові кампанії, медіа, громадські організації та волонтерські рухи. Водночас лише незначна частина молоді прямо пов’язує своє майбутнє з професійною політикою. Це свідчить про поступову трансформацію уявлень про саму природу політичної діяльності та політичного впливу. Загалом результати дослідження дозволяють частково спростувати поширений стереотип про аполітичність покоління Z. Молодь демонструє високий рівень ціннісної чутливості, громадянської активності та зацікавленості суспільними процесами. Водночас результати підтверджують кризу довіри до традиційних політичних інститутів і переорієнтацію молоді на цифрові, горизонтальні та громадянські форми участі. Покоління Z не відмовляється від політики як такої, але дедалі частіше переосмислює способи взаємодії з нею та шукає альтернативні механізми суспільного впливу. Висновки до розділу 3 Проведене емпіричне дослідження дозволило комплексно проаналізувати покоління Z як сучасного політичного актора та виявити основні особливості його політичних установок, ціннісних орієнтацій і моделей громадянської участі. Отримані результати демонструють, що покоління зумерів в Україні не можна характеризувати як аполітичне або відсторонене від суспільного життя. Навпаки, сучасна молодь демонструє достатньо високий рівень зацікавленості суспільними процесами, активно взаємодіє з інформаційним середовищем та бере участь у різних формах громадянської активності. 68 Соціально-демографічний аналіз показав, що основну частину вибірки становлять молоді люди віком 18-25 років, які навчаються або поєднують навчання з роботою та активно користуються цифровими платформами. Саме ця категорія молоді сьогодні є найбільш залученою до інформаційного простору та сучасних форм громадянської взаємодії. Водночас результати дослідження підтверджують внутрішню неоднорідність покоління зумерів, оскільки рівень політичної зацікавленості, активності та довіри до інституцій може суттєво відрізнятися залежно від соціального досвіду, освіти та особистої залученості у суспільні процеси. Аналіз політичних установок і ціннісних орієнтацій респондентів дозволив встановити, що покоління зумерів загалом підтримує демократичні та гуманістичні цінності. Найбільш значущими для молоді є права людини, свобода слова, боротьба з корупцією, соціальна справедливість та безпека. При цьому український контекст формує специфічне поєднання постматеріалістичних орієнтацій із високим запитом на стабільність і захист. Повномасштабна війна, економічна нестабільність та кризовий досвід безпосередньо впливають на світогляд молоді та визначають її політичні пріоритети. Результати дослідження також демонструють кризу довіри покоління зумерів до традиційних політичних інституцій. Найвищий рівень довіри респонденти висловлюють до Збройних сил України, волонтерських ініціатив та громадських організацій, тоді як політичні партії та державні інституції мають значно нижчі показники підтримки. Це свідчить про зміну моделей політичної легітимності у свідомості молоді. Для зумерів важливими є ефективність, практична допомога, горизонтальна взаємодія та реальна суспільна користь, а не лише формальний політичний статус. Дослідження підтвердило, що політична участь покоління Z переважно реалізується через громадянські та цифрові форми активності. Найпоширенішими практиками серед респондентів є донати, волонтерство, підписання електронних петицій та поширення суспільно важливого контенту в 69 соціальних мережах. Значно менш популярними залишаються традиційні форми політичної взаємодії, пов’язані з діяльністю партій або прямою комунікацією з органами влади. Це свідчить про поступову трансформацію моделей політичної участі та переорієнтацію молоді на більш гнучкі, горизонтальні й менш інституціоналізовані механізми впливу. Особливу роль у формуванні політичної поведінки покоління Z відіграє цифрове середовище. Соціальні мережі для молоді є не лише джерелом інформації, але й простором політичної мобілізації, комунікації та суспільної взаємодії. Найбільш популярними джерелами політичної інформації серед респондентів стали Telegram, Instagram, TikTok та YouTube. Це підтверджує, що політична комунікація дедалі більше переміщується у цифровий простір, де молодь формує власні погляди, бере участь у громадських кампаніях та взаємодіє з іншими учасниками політичного процесу. Важливим результатом дослідження стало виявлення основних бар’єрів політичної участі покоління Z. Молодь найчастіше вказує на відчуття того, що її голос не враховується, недовіру до політиків, розчарування у партійній системі та брак ефективних механізмів впливу. Це свідчить про кризу представництва молоді у політичній системі та пояснює переорієнтацію зумерів на альтернативні форми громадянської активності. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що покоління зумерів вже сьогодні виступає важливим учасником суспільно-політичних процесів, хоча форми його політичної суб’єктності суттєво відрізняються від традиційних моделей участі старших поколінь. Молодь дедалі частіше реалізує свій вплив через цифрові комунікації, волонтерські рухи, локальні ініціативи та громадянські практики. У цьому контексті зумерів варто розглядати не як пасивний об’єкт політичної соціалізації, а як окремого політичного актора, який поступово формує нові підходи до політики, участі та суспільної взаємодії. Проведене дослідження підтвердило актуальність теми та засвідчило необхідність подальшого вивчення покоління Z в українському соціально- 70 політичному контексті. Особливо важливими для майбутніх досліджень залишаються питання довгострокового впливу війни на політичну соціалізацію молоді, трансформації цифрових форм участі та перспектив інтеграції цього покоління у формальні політичні інститути. 71 ВИСНОВКИ У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження покоління Z як нового політичного актора сучасного суспільства. У процесі роботи було проаналізовано теоретичні підходи до розуміння покоління як соціально- політичного феномену, досліджено особливості політичної суб’єктності молоді в умовах цифрового суспільства, а також проведено емпіричне дослідження політичних установок та моделей участі покоління Z в українському суспільстві. У результаті дослідження встановлено, що сучасні теорії поколінь виходять за межі суто демографічного або вікового підходу та розглядають покоління як соціально-історичну спільноту, сформовану під впливом спільного досвіду значущих суспільних подій. Аналіз класичних і сучасних поколіннєвих концепцій дозволив визначити, що формування покоління Z відбувається в умовах масштабних технологічних, інформаційних та соціально-політичних трансформацій, які суттєво впливають на політичну соціалізацію молоді, її ціннісні орієнтації та моделі політичної поведінки. У роботі проаналізовано основні підходи до розуміння політичної суб’єктності та політичної участі. Встановлено, що в умовах сучасного цифрового суспільства відбувається поступова трансформація традиційних форм політичної взаємодії. Політична участь дедалі менше обмежується інституційними механізмами та все частіше реалізується через мережеві форми комунікації, цифрові платформи, громадянські ініціативи та інформаційний активізм. Це свідчить про зміну характеру сучасної політики та появу нових моделей взаємодії між громадянами і політичними структурами. У процесі дослідження встановлено, що покоління Z є одним із перших поколінь, соціалізація якого майже повністю відбувалася в умовах цифрового середовища. Для представників цього покоління цифрові технології є не лише засобом комунікації, але й важливим простором формування соціальних зв’язків, громадянської позиції та політичної активності. Соціальні мережі, онлайн- платформи та цифрові медіа суттєво впливають на способи отримання 72 політичної інформації, формування політичних орієнтацій та механізми суспільної мобілізації молоді. На основі аналізу сучасних наукових підходів визначено, що покоління Z характеризується поєднанням високої інформаційної залученості, критичного ставлення до традиційних політичних інституцій, орієнтації на індивідуалізацію та водночас високої чутливості до суспільно значущих проблем. Представники покоління Z активно реагують на питання соціальної справедливості, прав людини, екології, гуманітарних криз та суспільної відповідальності. Водночас для молоді характерне дистанціювання від традиційної партійної політики та формальних механізмів політичного представництва. У роботі встановлено, що політична участь покоління Z дедалі більше набуває ситуативного, горизонтального та персоналізованого характеру. Молодь частіше підтримує окремі громадські ініціативи, волонтерські проєкти або цифрові кампанії, ніж бере участь у діяльності політичних партій чи формальних політичних структур. Це свідчить про поступову трансформацію класичних моделей політичної мобілізації та формування нових механізмів громадянської взаємодії. Особливу увагу в роботі приділено аналізу цифрового активізму як однієї з ключових форм політичної участі покоління Z. Встановлено, що цифрові платформи створюють нові можливості для поширення інформації, громадянської мобілізації та формування суспільної думки. Соціальні мережі дозволяють молоді швидко долучатися до суспільних кампаній, брати участь у громадських дискусіях, підтримувати волонтерські ініціативи та поширювати політичний контент. Водночас цифрове середовище створює і низку ризиків, пов’язаних із дезінформацією, політичною поляризацією, поверховістю сприйняття інформації та емоціоналізацією суспільних процесів. У межах дослідження було проведено власне емпіричне дослідження політичних установок покоління Z в Україні. Практична частина роботи дозволила проаналізувати рівень політичної зацікавленості молоді, її ставлення 73 до політичних інституцій, особливості інформаційного споживання, рівень громадянської активності та форми політичної участі. Результати емпіричного дослідження засвідчили, що покоління Z демонструє високий рівень інформаційної активності та значну включеність у цифровий інформаційний простір. Основними джерелами отримання політичної інформації для молоді є соціальні мережі, онлайн-медіа та цифрові платформи. Це підтверджує суттєвий вплив цифрового середовища на формування політичної свідомості сучасної молоді. У процесі дослідження виявлено, що представники покоління Z характеризуються критичним ставленням до традиційних політичних інституцій та низьким рівнем довіри до політичних партій і державних структур. Водночас молодь демонструє достатньо високий рівень громадянської активності, що проявляється через участь у волонтерських ініціативах, благодійних кампаніях, громадських проєктах та інформаційній підтримці суспільно важливих тем. Окремого значення для формування політичних установок покоління Z набуває український суспільно-політичний контекст. Встановлено, що війна, соціальна нестабільність та процеси суспільної мобілізації суттєво впливають на політичну свідомість молоді. Повномасштабне вторгнення 2022 року посилило рівень громадянської відповідальності молодого покоління, сприяло активізації волонтерського руху та розширенню практик цифрового активізму. У роботі також встановлено, що політична поведінка покоління Z має суперечливий характер. З одного боку, молодь демонструє високий рівень інформаційної залученості, швидку реакцію на суспільні події та готовність до громадянської мобілізації. З іншого боку, для значної частини покоління характерна нестабільність політичної участі, ситуативність активності та недостатня довготривала залученість до формальних політичних процесів. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що покоління Z є новим типом політичного актора, політична суб’єктність якого формується в умовах цифрової комунікації, глобалізації інформаційного простору та 74 трансформації сучасних моделей політичної участі. Політична активність молоді дедалі більше реалізується через мережеві форми взаємодії, громадянські ініціативи та цифрові практики, що свідчить про поступову зміну характеру політичної участі в сучасному суспільстві. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання для подальших досліджень політичної поведінки молоді, аналізу процесів політичної соціалізації та трансформації сучасної політичної участі. Результати дослідження можуть бути використані у сфері молодіжної політики, громадянської освіти, політичної комунікації, а також при розробці механізмів взаємодії державних інституцій із молодим поколінням в умовах цифрового суспільства. Отже, проведене дослідження підтверджує, що покоління Z відіграє важливу роль у трансформації сучасних політичних процесів. Молодь формує нові моделі громадянської активності, переосмислює традиційні механізми політичної участі та дедалі активніше впливає на суспільно-політичний простір через цифрові й комунікативні практики. 75 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Almond G. A., Verba S. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Nations. Princeton : Princeton University Press, 1963. 562 p. 2. Bennett W. L., Segerberg A. The Logic of Connective Action: Digital Media and the Personalization of Contentious Politics. Cambridge : Cambridge University Press, 2013. 256 p. 3. Bourdieu P. Language and Symbolic Power. Cambridge : Harvard University Press, 1991. 302 p. 4. Castells M. Networks of Outrage and Hope: Social Movements in the Internet Age. Cambridge : Polity Press, 2012. 200 p. 5. Deloitte. Global Gen Z and Millennial Survey 2023. URL: https://www.deloitte.com (дата звернення: 20.03.2026). 6. Dimock M. Defining Generations: Where Millennials End and Generation Z Begins. Pew Research Center. 2019. URL: https://www.pewresearch.org (дата звернення: 20.03.2026). 7. Edmunds J., Turner B. Generational Consciousness, Narrative and Politics. British Journal of Sociology. 2002. Vol. 53, № 4. P. 559–578. 8. Francis T., Hoefel F. “True Gen”: Generation Z and Its Implications for Companies. McKinsey & Company. 2018. URL: https://www.mckinsey.com (дата звернення: 20.03.2026). 9. Habermas J. The Structural Transformation of the Public Sphere. Cambridge : MIT Press, 1989. 301 p. 10. Harvard Institute of Politics. Harvard Youth Poll 2023. URL: https://iop.harvard.edu (дата звернення: 20.03.2026). 11. Inglehart R. Modernization and Postmodernization: Cultural, Economic and Political Change in 43 Societies. Princeton : Princeton University Press, 1997. 453 p. 76 12. Jenkins H. Confronting the Challenges of Participatory Culture: Media Education for the 21st Century. Cambridge : MIT Press, 2009. 145 p. 13. Loader B. D., Vromen A., Xenos M. A. The Networked Young Citizen: Social Media, Political Participation and Civic Engagement. Information, Communication & Society. 2014. Vol. 17, № 2. P. 143–150. 14. Mannheim K. The Problem of Generations. Essays on the Sociology of Knowledge. London : Routledge & Kegan Paul, 1952. P. 276–322. 15. Pew Research Center. On the Cusp of Adulthood and Facing an Uncertain Future: What We Know About Gen Z So Far. 2020. URL: https://www.pewresearch.org (дата звернення: 20.03.2026). 16. Prensky M. Digital Natives, Digital Immigrants. On the Horizon. 2001. Vol. 9, № 5. P. 1–6. 17. PRRI. Gen Z and Politics: Survey Report. Public Religion Research Institute. 2023. URL: https://www.prri.org (дата звернення: 20.03.2026). 18. Sloam J. The “Outraged Young”: Young Europeans, Civic Engagement and the New Media in a Time of Crisis. Information, Communication & Society. 2014. Vol. 17, № 2. P. 217–231. 19. Strauss W., Howe N. Generations: The History of America’s Future, 1584–2069. New York : William Morrow & Company, 1991. 538 p. 20. Strauss W., Howe N. The Fourth Turning: An American Prophecy. New York : Broadway Books, 1997. 382 p. 21. Theocharis Y. The Conceptualization of Digitally Networked Participation. Social Media + Society. 2015. Vol. 1, № 2. P. 1–14. 22. Tufekci Z. Twitter and Tear Gas: The Power and Fragility of Networked Protest. New Haven : Yale University Press, 2017. 360 p. 23. Turkle S. Alone Together: Why We Expect More from Technology and Less from Each Other. New York : Basic Books, 2011. 360 p. 24. van Dijk J. The Network Society. London : Sage Publications, 2020. 328 p. 77 25. Verba S., Nie N. Participation in America: Political Democracy and Social Equality. New York : Harper & Row, 1972. 428 p. 26. Verba S., Schlozman K. L., Brady H. E. Voice and Equality: Civic Voluntarism in American Politics. Cambridge : Harvard University Press, 1995. 640 p. 27. World Values Survey Association. World Values Survey: Round Seven – Country-Pooled Datafile. 2017–2022. URL: https://www.worldvaluessurvey.org (дата звернення: 20.03.2026). 28. Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Довіра до соціальних інституцій: результати соціологічного дослідження. Київ, 2023. URL: https://www.kiis.com.ua (дата звернення: 20.03.2026). 29. Соціологічна група «Рейтинг». Молодь і політика: результати дослідження. Київ, 2023. URL: https://ratinggroup.ua (дата звернення: 20.03.2026). 30. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Молодь України: соціологічні виміри. Київ, 2022. 78 ДОДАТКИ ДОДАТОК А Анкета соціологічного опитування «Покоління Z як політичний актор в Україні» Шановний(а) респонденте! Дане опитування проводиться в межах бакалаврського дослідження на тему «Покоління Z як політичний актор в Україні». Метою дослідження є вивчення політичних установок, громадянської активності та особливостей політичної участі покоління Z в Україні. Опитування є анонімним. Усі результати будуть використані виключно в узагальненому вигляді для наукових цілей. 1. Ваш вік: 18-20 років 21-25 років 26-30 років Інше 2. Ви є громадянином України? Так Ні 3. Де Ви зараз проживаєте? В Україні За кордоном, але я виїхав / виїхала з України після 2022 року За кордоном, проживаю там тривалий час Інше 4. Ваша стать: Жінка Чоловік Не хочу відповідати 5. Ваш рівень освіти: 79 Повна середня освіта Професійно-технічна освіта Неповна вища освіта / навчаюся у ЗВО Бакалавр Магістр Інше 6. Ваш основний статус зараз: Навчаюся Працюю Навчаюся і працюю Тимчасово не працюю Волонтерю / займаюся громадською діяльністю Самоідентифікація 7. Чи вважаєте Ви себе представником / представницею покоління Z? Так Скоріше так Скоріше ні Ні Важко відповісти 8. Наскільки Ви погоджуєтеся з твердженням: «Моє покоління має спільний досвід, який відрізняє його від старших поколінь». Оцініть за шкалою від 1 до 5: 1 - зовсім не погоджуюсь 2 - скоріше не погоджуюсь 3 - важко відповісти 4 - скоріше погоджуюсь 5 - повністю погоджуюсь Політична зацікавленість і цінності 80 9. Які події, на Вашу думку, найбільше вплинули на формування Вашого покоління? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Революція Гідності Війна Росії проти України з 2014 року Повномасштабне вторгнення 2022 року Пандемія COVID-19 Розвиток соціальних мереж Еміграція / вимушене переселення Економічна нестабільність Євроінтеграція України 10. Наскільки Ви цікавитеся політикою? Дуже цікавлюся Скоріше цікавлюся Скоріше не цікавлюся Зовсім не цікавлюся Важко відповісти 11. Як часто Ви стежите за політичними новинами? Щодня Кілька разів на тиждень Кілька разів на місяць Рідко Майже ніколи 12. Наскільки для Вас важливі такі цінності? (оцініть за шкалою від 1 до 5, де 1 - зовсім не важливо, 5 - дуже важливо) Свобода слова Права людини Соціальна справедливість 81 Демократія 13. Наскільки Ви довіряєте таким інституціям? (оцініть за шкалою від 1 до 5, де 1 - зовсім не довіряю, 5 - повністю довіряю) Президент України Верховна Рада України Кабінет Міністрів України Місцева влада 14. Як Ви оцінюєте вплив молоді на політичні рішення в Україні сьогодні? Високий Скоріше високий Середній Скоріше низький Низький Ніякий Політична участь 15. У яких формах політичної або громадянської участі Ви брали участь протягом останніх двох років? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Підписував / підписувала петиції Брав / брала участь у мирних акціях або мітингах Долучався / долучалася до волонтерської діяльності Донатив / донатила на суспільно важливі ініціативи Поширював / поширювала політичний або громадський контент Брав / брала участь у діяльності громадських організацій Брав / брала участь у молодіжних радах або студентському самоврядуванні Звертався / зверталася до органів влади Не брав / не брала участі 82 16. Чому Ви берете або могли б брати участь у політичному чи громадському житті? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Бажання змінити ситуацію в країні Відчуття відповідальності Вплив війни Бажання захистити свої права Підтримка важливої для мене ідеї Приклад друзів / оточення Професійний або кар’єрний інтерес Не бачу сенсу брати участь 17. Що найбільше заважає молоді брати участь у політиці? (оберіть до трьох відповідей) Недовіра до політиків Відчуття, що голос молоді не враховується Брак знань про політичні процеси Війна та нестабільність Економічні проблеми Відсутність часу Страх публічності Розчарування в політичній системі Відсутність доступних механізмів участі Інформаційне середовище 18. З яких джерел Ви найчастіше отримуєте політичну інформацію? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Telegram Instagram TikTok YouTube 83 Facebook X / Twitter Онлайн-медіа Телебачення Друзі / знайомі Родина Офіційні державні ресурси 19. Чи бувало так, що політичний або громадський контент у соцмережах спонукав Вас до дії? Так, неодноразово Так, один або кілька разів Ні Важко відповісти 20. Наскільки Ви погоджуєтеся з твердженнями? (оцініть за шкалою від 1 до 5, де 1 - не погоджуюся зовсім, 5 - повністю погоджуюся) Молоді жінки та чоловіки мають рівні можливості для політичної участі. У політиці України бракує представництва молоді. Гендерна рівність є важливою складовою демократичного суспільства. Покоління Z вже є самостійним політичним актором в Україні. 21. На Вашу думку, що найбільше відрізняє політичну участь покоління Z від старших поколінь? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Більша роль соціальних мереж Менша довіра до партій Орієнтація на конкретні проблеми Більша чутливість до прав людини Більша готовність до волонтерства Менша зацікавленість у традиційній політиці 84 Вища критичність до влади Перспективи 22. Чи бачите Ви себе в майбутньому залученим / залученою до політичного або громадського життя? Так, у політиці Так, у громадській діяльності Так, у волонтерстві Так, у локальних ініціативах Можливо, але поки не знаю в якій формі Ні Важко відповісти 23. Які форми участі покоління Z, на Вашу думку, будуть найбільш впливовими в майбутньому? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Участь у виборах Створення нових політичних партій Громадські організації Волонтерські рухи Цифрові кампанії Молодіжні ради та консультативні органи Протестні рухи Локальні ініціативи Медіа та блогерство 24. Які ризики можуть обмежити політичний вплив покоління Z? (можна обрати кілька варіантів відповіді) Політична апатія Еміграція молоді Недовіра до інституцій Брак політичного досвіду 85 Економічна нестабільність Втома від війни Маніпуляції в соцмережах Радикалізація Відсутність представництва молоді 25. Як би Ви одним реченням або словом описали політичну роль покоління Z в Україні протягом наступних 5-10 років? Дякуємо за участь в опитуванні! ДОДАТОК Б Результати соціологічного опитування в таблицях У соціологічному опитуванні взяли участь 145 респондентів віком від 18 до 30 років. Опитування проводилося з метою дослідження політичних установок, форм громадянської активності та особливостей політичної участі покоління Z в Україні. Таблиця Б.1 Розподіл респондентів за віком Вік Кількість % 18-20 років 81 55,9 21-25 років 53 36,6 26-30 років 3 2,1 Інше 8 5,5 Таблиця Б.2 Місце проживання респондентів Варіант відповіді Кількість % В Україні 114 78,6 За кордоном після 2022 року 23 15,9 За кордоном тривалий час 7 4,8 Таблиця Б.3 Гендерний розподіл респондентів Варіант відповіді Кількість % Чоловіки 71 49 Жінки 71 49 Не захотіли відповідати 3 2,1 Таблиця Б.4 Рівень освіти респондентів 86 Рівень освіти Кількість % Неповна вища освіта / навчаються у ЗВО 61 42,1 Бакалавр 38 26,2 Повна середня освіта 32 22,1 Магістр 8 5,5 Професійно-технічна освіта 3 2,1 Таблиця Б.5 Основний статус респондентів Варіант відповіді Кількість % Навчаються 65 44,8 Поєднують навчання і роботу 51 35,2 Працюють 26 17,9 Тимчасово не працюють 3 2,1 Таблиця Б.6 Рівень політичної зацікавленості Варіант відповіді Кількість % Дуже цікавляться 22 15,2 Скоріше цікавляться 64 44,1 Скоріше не цікавляться 42 29 Зовсім не цікавляться 13 9 Таблиця Б.7 Частота стеження за політичними новинами Варіант відповіді Кількість % Щодня 42 29 Кілька разів на тиждень 55 37,9 Рідко 35 24,1 Майже ніколи 13 9 Таблиця Б.8 Форми громадянської та політичної активності Варіант відповіді Кількість % Донати 96 66,2 Підписання петицій 82 56,6 Волонтерство 80 55,2 Поширення політичного або громадського контенту 61 42,1 Молодіжні ради / студентське самоврядування 42 29 Діяльність громадських організацій 28 19,3 Мирні акції або мітинги 27 18,6 Звернення до органів влади 8 5,5 Не брали участі 23 15,9 Таблиця Б.9 87 Мотивації громадянської активності Варіант відповіді Кількість % Бажання змінити ситуацію в країні 85 58,6 Відчуття відповідальності 78 53,8 Бажання захистити свої права 73 50,3 Підтримка важливої ідеї 70 48,3 Вплив війни 63 43,4 Таблиця Б.10 Джерела політичної інформації Варіант відповіді Кількість % Telegram 131 90,3 Instagram 74 51 Друзі / знайомі 65 44,8 YouTube 55 37,9 TikTok 53 36,6 Офіційні державні ресурси 53 36,6 Родина 50 34,5 Онлайн-медіа 32 22,1 Телебачення 17 11,7 Facebook 16 11 X (Twitter) 15 10,3 Таблиця Б.11 Вплив політичного контенту в соціальних мережах Варіант відповіді Кількість % Так, неодноразово 25 17,2 Так, один або кілька разів 55 37,9 Ні 40 27,6 Важко відповісти 24 16,6 Таблиця Б.12 Форми можливої майбутньої участі Варіант відповіді Кількість % Волонтерство 81 55,9 Громадські організації 91 62,8 Цифрові кампанії 100 69 Протестні рухи 78 53,8 Медіа та блогерство 109 75,2 Можливо, але поки не знаю в якій формі 55 37,9 Таблиця Б.13 Основні ризики для політичного впливу покоління Z 88 Варіант відповіді Кількість % Еміграція молоді 114 78,6 Втома від війни 86 59,3 Маніпуляції в соціальних мережах 85 58,6 Брак політичного досвіду 82 56,6 Недовіра до інституцій 80 55,2 Політична апатія 71 49 Таблиця Б.14 Самоідентифікація як представника покоління Z Варіант відповіді Кількість % Так 85 58,6 Скоріше так 20 13,8 Скоріше ні 18 12,4 Ні 12 8,3 Важко відповісти 10 6,9 Таблиця Б.15 Оцінка впливу молоді на політичні рішення в Україні Варіант відповіді Кількість % Високий 30 20,7 Скоріше високий 49 33,8 Середній 37 25,5 Скоріше низький 18 12,4 Низький 7 4,8 Відсутній 4 2,8 Таблиця Б.16 Основні перешкоди політичної участі молоді Варіант відповіді Кількість % Відчуття, що голос молоді не враховується 90 62,1 Недовіра до політиків 83 57,2 Брак знань про політичні процеси 78 53,8 Розчарування в політичній системі 71 49 Страх публічності 55 37,9 Війна та нестабільність 48 33,1 Таблиця Б.17 Події, що найбільше вплинули на формування покоління Z Варіант відповіді Кількість % Повномасштабне вторгнення 2022 року 124 86,1 Пандемія COVID-19 117 81,3 Розвиток соціальних мереж 111 77,1 89 Варіант відповіді Кількість % Війна Росії проти України з 2014 року 74 51,4 Економічна нестабільність 56 38,9 Революція Гідності 44 30,6 Таблиця Б.18 Відкриті відповіді респондентів щодо майбутньої політичної ролі покоління Z Серед відповідей респондентів найчастіше зустрічалися такі формулювання: «Покоління змін» «Драйвер змін» «Каталізатор змін» «Відбудова» «Нове покоління принесе нові ідеї та зміни» «Більш вимогливе до прозорості та справедливості» «Рушій модернізації та післявоєнної відбудови» «Цифровізація, незалежність, сміливість» «Більша роль соціальних мереж» «Покоління дії» ДОДАТОК В Діаграми (візуалізація опитування) 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100