Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10098| Назва: | «Напрями зниження витрат підприємства в сучасних умовах( на мат. ТОВ «ТД БлагоДар», с. Горенка, Бучанський р-н., Київська обл.)» |
| Автори: | Скорик, Олег Олександрович Сідько, Сергій Леонідович |
| Ключові слова: | Витрати;Управління витратами;зниження витрат;система управління витратами |
| Дата публікації: | чер-2026 |
| Короткий огляд (реферат): | Випускна робота містить 84 сторінки, 20 таблиць , 14 рисунків, список літератури з 44 найменувань «Напрями зниження витрат підприємства в сучасних умовах( на мат. ТОВ «ТД БлагоДар», с. Горенка, Бучанський р-н., Київська обл.)» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи управління витратами підприємства. Обєктом дослідження виступає ТОВ «ТД БлагоДар», яке займається наданням видавничих, дизайнерських та торгівельних послуг. Мета випускної роботи –– пошук та обгрунтування шляхів зниження рівня витрат підприємства ТОВ «ТД БлагоДар» та розробка рекомендацій спрямованих на покращення результатів господарської діяльності підприємства. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: статистичний та системний аналіз для виявлення закономірностей формування витрат, а також метод порівнянь для оцінки ефективності різних підходів до управління ресурсами. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «ТД БлагоДар», так як їх впровадження є економічно доцільним. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10098 |
| Розташовується у зібраннях: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| СІДЬКО С.Л..pdf Restricted Access | 773.65 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра
на тему: «Напрями зниження витрат підприємства в сучасних
умовах( на мат. ТОВ «ТД БлагоДар», с. Горенка, Бучанський р-н.,
Київська обл.)»
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕПСК - 224
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
Сідько Сергій Леонідович_______________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Скорик Олександр Олександрович
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2026 року
2
Форма № Н-9.01
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ проф. Манн Р.В.
“____” ____________ 2026 р
З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти
Сідько Сергію Леонідовичу
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи «Напрями зниження витрат підприємства в сучасних умовах( на
мат. ТОВ «ТД БлагоДар», с. Горенка, Бучанський р-н., Київська обл.)»
керівник роботи Скорик О.О., к.е.н., доцент
(прізвище, ім’я по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 17.03.2026 р. №62/03-03
2. Строк подання студентом роботи 02.06.26
3. Вихідні дані до роботи
Баланс (Звіт про фінансовий стан за 2024-2025 рр.
Звіт про фінансовірезультати за 2024-2025 рр.
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
1. Управління витратами на підприємстві в сучасних умовах
2. Аналіз діяльності ТОВ «ТД Благодар»
3. Шляхи підвищення ефективності діяльності ТОВ «ТД Благодар»
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
3
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання
прийняв
1 Скорик О.О.
2 Скорик О.О.
3 Скорик О.О.
7. Дата видачі завдання ____________________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Строк виконання
Назва етапів випускної роботи Примітки
з/п етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий виконано
Укладання бібліографії по основним
джерелам
2. Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий виконано
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень виконано
розділу
4. Розробка і подання другого розділу березень-квітень виконано
5. Розробка і подання третього розділу квітень-травень виконано
6. Погодження з керівником висновків і травень виконано
пропозицій
7. Переробка (доопрацювання) травень виконано
кваліфікаційної роботи у відповідності з
зауваженнями і подання її на кафедру
8. Нормоконтроль травень виконано
9. Збір документів (відгук, рецензія) травень виконано
10. Подача на підпис до завідувача кафедри червень виконано
11. Розробка тез доповіді для захисту червень виконано
Студент Сідько С. Л.
(підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи Скорик О.О.
(підпис) (прізвище та ініціали)
4
РЕФЕРАТ
Випускна робота містить 84 сторінки, 20 таблиць , 14 рисунків, список
літератури з 44 найменувань
«Напрями зниження витрат підприємства в сучасних умовах( на мат. ТОВ
«ТД БлагоДар», с. Горенка, Бучанський р-н., Київська обл.)»
Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні
основи управління витратами підприємства.
Обєктом дослідження виступає ТОВ «ТД БлагоДар», яке займається наданням
видавничих, дизайнерських та торгівельних послуг.
Мета випускної роботи –– пошук та обгрунтування шляхів зниження рівня
витрат підприємства ТОВ «ТД БлагоДар» та розробка рекомендацій
спрямованих на покращення результатів господарської діяльності підприємства.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі застосовано
комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: статистичний та
системний аналіз для виявлення закономірностей формування витрат, а також
метод порівнянь для оцінки ефективності різних підходів до управління
ресурсами.
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ
«ТД БлагоДар», так як їх впровадження є економічно доцільним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: витрати, управління витратами, система управління
витратами, зниження витрат.
5
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ
УМОВАХ
1.1 Сутність, види та роль витрат у господарській діяльності
підприємства 8
1.2 Необхідність управління витратами на підприємстві 16
1.3 Оцінка ефективності управління витратами на
підприємстві 27
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ
«ТД БЛАГОДАР» 42
2.1 Загальна характеристика підприємства 42
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 46
2.3 Оцінка рівня витрат підприємства 69
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТД
БЛАГОДАР» 73
3.1 Напрямки зниження витрат підприємства в сучасних умовах 73
3.2 Технічне переозброєння як напрямок підвищення ефективності
господарської діяльності та скорочення витрат 75
ВИСНОВКИ 79
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 80
6
ВСТУП
В умовах сучасних економічних викликів та поглиблення кризових явищ
забезпечення ефективності господарської діяльності стає першочерговим
завданням для підприємств. В умовах високої конкуренції традиційні методи
менеджменту втрачають свою дієвість, що актуалізує пошук нових механізмів
адаптації до нестабільного зовнішнього середовища.
Однією з ключових складових управління діяльністю підприємства є
система управління витратами. Її сутність полягає у цілеспрямованому впливі на
процеси формування витрат, забезпеченні системного контролю за їхнім рівнем
та впровадженні економічних інструментів стимулювання їх оптимізації. Вміння
збалансовано управляти витратами з метою максимізації результативності є
вирішальним чинником стабільного функціонування суб’єктів господарювання в
ринкових умовах.
Актуальність удосконалення управління витратами зумовлена низкою
факторів:
• Фінансова результативність: мінімізація витрат за умов зростання
обсягів виробництва є дієвим джерелом збільшення прибутковості.
• Конкурентоспроможність: ефективний контроль витрат
безпосередньо впливає на цінову політику та якість продукції, підвищуючи
ринкову позицію підприємства.
• Інвестиційна привабливість: оптимізована система управління
витратами сприяє акумуляції внутрішніх ресурсів для інвестування в
розвиток виробництва.
Питання формування систем управління витратами є об’єктом численних
досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких: П. Й. Атамас, М.
А. Болюх, В. М. Добровський, О. М. Збиранник, Г. В. Козаченко, Ю. С. Цал-
Цалко та інші. Попри значний доробок, сучасні умови господарювання
7
вимагають розробки адаптивних систем управління, які враховували б специфіку
конкретних галузей та динаміку їхнього функціонування.
Метою роботи є ініціювання дискусії щодо вдосконалення методології
управління витратами на промислових підприємствах. Зокрема, пропонується
відмова від використання застарілих командних методів та сліпого копіювання
зарубіжних моделей на користь формування власної політики управління
витратами. Окремої уваги потребує необхідність державної підтримки цього
процесу, особливо для підприємств енергетичного сектору, діяльність яких
перебуває під суттєвим впливом регуляторних та контролюючих державних
інституцій.
Об’єктом дослідження є ТОВ «ТД БлагоДар», основним видом діяльності
якого є друкарські послуги.
Метою роботи є теоретичне обґрунтування та практичне вдосконалення
системи управління витратами на підприємстві. Для досягнення поставленої мети
необхідно виконати такі завдання:
• розкрити актуальність вдосконалення механізмів управління
витратами в сучасних економічних умовах;
• проаналізувати світовий досвід і найкращі практики управління
витратами та можливості їх адаптації до вітчизняної бізнес-моделі;
• надати комплексну характеристику підприємства та здійснити оцінку
існуючої на підприємстві системи управління витратами;
• за результатами проведеного аналізу розробити науково-
обґрунтовані пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності
управління витратами та загальної економічної результативності
господарської діяльності товариства.
8
РОЗДІЛ І УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ
1.1 Сутність, види та роль витрат у господарській діяльності підприємства
Управління витратами є динамічним процесом, спрямованим на
реалізацію управлінських впливів для досягнення максимальної економічної
ефективності діяльності підприємства. Його сутність полягає не лише в
прецизійному обчисленні собівартості продукції, а в глибокому аналізі
механізмів її формування. Процес управління передбачає здійснення
превентивного та поточного контролю, що дозволяє оперативно втручатися в
господарську діяльність у разі виявлення відхилень від цільових показників.
Сучасні умови виробництва вимагають неперервного зіставлення витрат і
результатів, що зумовлено обмеженістю ресурсів, інтеграцією досягнень
науково-технічного прогресу та підвищенням ролі людського капіталу. Ситуація
ускладнюється інфляційними процесами, які вимагають щоденного коригування
фактичних витрат із прогнозованими показниками, чутливими до впливу
зовнішнього середовища.
Для забезпечення ефективності адміністрація підприємства здійснює
моніторинг діяльності окремих підрозділів та рентабельності виробництва
кожного виду продукції. В умовах систематичного зростання цін на всі види
ресурсів, раціоналізація витрат на кожному етапі виробничого циклу стає
критичною передумовою економічної стабільності. Як наукова дисципліна та
сфера практичного менеджменту, управління витратами базується на інтеграції
знань з економіки підприємства, технології виробництва, бухгалтерського
обліку, планування, фінансового менеджменту та управління персоналом.
Предметом управління витратами є оптимізація споживання ресурсів
(матеріальних, трудових та фінансових) у процесі кругообігу господарських
9
засобів, що передбачає мінімізацію витрат на одиницю продукції як у
натуральному, так і у вартісному вираженні.
Основними законодавчими та нормативно-правовими актами України, що
регламентують склад витрат та порядок формування собівартості продукції, є:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами
та доповненнями).
2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16
«Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від
31.12.1999 р. № 318.
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2)
«Запаси», введений в дію наказом Міністерства фінансів України
(згідно з чинною редакцією).
4. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх
планування в торговельній діяльності, затверджені наказом
Міністерства економіки України від 02.03.2010 р. № 226.
За своєю економічною сутністю витрати — це вартісне вираження
споживання різних видів ресурсів (праці, сировини, матеріалів тощо) у процесі
виробництва та реалізації продукції. Витрати є багатогранною економічною
категорією, статус якої залежить від етапу господарської діяльності
підприємства. До моменту закупівлі необхідні ресурси існують як потенційні, з
моменту придбання трансформуються в реальні ресурси (активи), а з початком
цільового використання — набувають статусу факторів виробництва [4, с. 123].
За економічним змістом витрати класифікують на:
• Витрати живої праці: відображаються як витрати на оплату праці.
• Витрати уречевленої праці: становлять вартість спожитих
матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, комплектуючих).
Хоча планування та облік факторів виробництва у натуральній формі
(кількість, маса, об’єм тощо) є критично важливими для організації операційної
10
діяльності, саме грошова оцінка залишається вирішальним інструментом для
фінансового аналізу та оцінки результативності діяльності підприємства.
У контексті управлінського обліку витрати визначаються як вартість
ресурсів, спожитих для забезпечення функціонування та розвитку бізнес-
суб’єкта. Залежно від характеру діяльності підприємства витрати поділяють на
такі категорії:
1. Операційні (поточні): пов'язані з основною виробничо-
збутовою діяльністю.
2. Фінансові.
3. Інвестиційні.
4. Непередбачувані.
Операційні (поточні) витрати мають циклічний або безперервний характер.
Вони включають:
• Витрати, що повторюються з кожним виробничим циклом (сировина,
технологічна енергія, заробітна плата виробничого персоналу).
• Витрати, необхідні для підтримання виробничої системи в стані готовності
та забезпечення управлінських процесів (витрати на адміністративний персонал,
орендна плата, амортизація основних засобів).
Поточні витрати підприємства, виражені у грошовій формі, формують
собівартість продукції. Вона є ключовим якісним показником результативності
господарської діяльності, інструментом оцінювання техніко-економічного рівня
виробництва, якості менеджменту та базовою величиною для ціноутворення.
Собівартість безпосередньо впливає на формування фінансового результату
(прибутку), рівень рентабельності та структуру бюджетів підприємства [10, с.
79].
У сучасній практиці виділяють такі види собівартості:
• Виробнича собівартість: включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати
на оплату праці, інші прямі та загальновиробничі витрати.
11
• Повна собівартість: охоплює виробничу собівартість, а також
адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, що
виникають під час реалізації продукції.
За іншими видами діяльності витрати класифікують так:
• Фінансові витрати: проценти за кредитами, позиками, облігаціями та
фінансовою орендою, а також інші витрати, пов’язані із запозиченнями (в межах
норм, встановлених Податковим кодексом України).
• Інвестиційні витрати: спрямовані на створення або придбання дохідних
активів чи соціальних благ.
• Непередбачувані витрати: виникають внаслідок надзвичайних подій і
мають епізодичний характер.
Найбільшу питому вагу в структурі витрат займають операційні (поточні)
витрати, які за місцем формування поділяються на:
1. Витрати на виробництво: прямі матеріальні та трудові ресурси,
технологічна енергія, амортизація виробничих фондів, заробітна плата основних
робітників із відповідними нарахуваннями [8, с. 92].
2. Адміністративні витрати: утримання апарату управління,
амортизація основних засобів та нематеріальних активів загального призначення,
витрати на комунальні послуги, охорону, юридичні та аудиторські послуги.
3. Витрати на збут: оплата праці персоналу відділу збуту, утримання
складів, фірмових магазинів, витрати на рекламу та амортизацію фондів,
пов’язаних із реалізацією [17, с. 148].
4. Інші операційні витрати: орендна плата, собівартість реалізованих
виробничих запасів, списання сумнівних та безнадійних боргів, втрати від нестач
і псування цінностей.
Класифікація витрат для цілей управління
12
Систематизація витрат є необхідною умовою ефективного планування,
контролю та регулювання діяльності підприємства. Основними ознаками
класифікації є:
1. За об’єктом формування:
• Сукупні витрати: загальний обсяг витрат на операційну діяльність за
певний період.
• Витрати на одиницю продукції: обчислюються як середні (при серійному
виробництві) або індивідуальні (при одиничному виробництві).
2. За методикою обчислення на одиницю продукції:
• середні витрати: середня величина витрат на одиницю продукції за певний
період виробництва, що розраховується за формулою:
∆
= , (1.1)
∆
де Сс – середні витрати;
С – сукупні операційні витрати за період;
N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі.
б) граничні (маржинальні) витрати (Marginal Cost, MC) характеризують
приріст сукупних витрат, зумовлений виробництвом додаткової одиниці
продукції. Вони є похідною функцією від сукупних витрат за обсягом
виробництва і визначаються як відношення зміни сукупних витрат до зміни
обсягу виробництва:
∆
= , ( 1.2)
∆
де Сг – граничні витрати;
∆C – приріст сукупних витрат;
∆N – приріст обсягу виробництва на одиницю його натурального виміру.
Використання категорії граничних витрат є критично важливим для
прийняття управлінських рішень щодо оптимізації обсягів випуску продукції,
оскільки вони дозволяють визначити точку, в якій додаткові витрати на
13
виробництво наступної одиниці продукції зрівнюються з граничним доходом, що
є необхідною умовою максимізації прибутку підприємства.
оптимізація обсягів випуску продукції досягається за умови, коли граничні
витрати дорівнюють граничному доходу. Ця рівність є фундаментом прийняття
рішень щодо:
• Визначення обсягу випуску: якщо граничний дохід перевищує
граничні витрати, збільшення виробництва є доцільним, оскільки кожна
додаткова одиниця продукції збільшує загальний прибуток. Якщо ж
виробництво додаткової одиниці є збитковим і потребує скорочення
обсягів.
• Цінової політики: розуміння динаміки граничних витрат дозволяє
гнучко встановлювати мінімально допустимі ціни на продукцію (особливо
при роботі з великими замовленнями або на умовах тендерів), не виходячи
за межі рентабельності.
• Аналізу асортименту: дозволяє визначити, виробництво яких видів
продукції є найбільш ефективним у короткостроковому періоді,
враховуючи наявні обмежені ресурси.
Таким чином, використання граничних показників дозволяє адміністрації
підприємства перейти від загального аналізу середніх витрат до динамічного
управління прибутковістю, що є критично важливим в умовах високої
волатильності ринку та постійного тиску конкуренції.
Класифікація витрат за ступенем чутливості до обсягу виробництва
Ступінь реакції витрат на зміну обсягу виробництва оцінюється за
допомогою коефіцієнта еластичності витрат, який визначається як відношення
відсоткової зміни величини витрат до відсоткової зміни обсягу виробництва за
відповідний період.
Залежно від значень цього коефіцієнта витрати поділяють на:
• пропорційні: змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва.
14
• дегресивні: темп зміни витрат відстає від темпу зміни обсягу
виробництва.
• Прогресивні: темп зміни витрат випереджає темп зміни обсягу
виробництва.
Окрему категорію становлять постійні витрати — це витрати, абсолютна
величина яких не залежить від обсягу виробництва продукції в межах
відповідного періоду. Для них коефіцієнт еластичності дорівнює нулю.
Розмежування витрат на змінні та постійні є критично важливим для
оперативного управління та планування. У практичній діяльності застосовують
два основні методи розподілу:
1. Прямий (бухгалтерський) метод: базується на детальному
аналізі змісту кожної статті витрат та їх віднесенні до відповідної групи.
Цей метод характеризується високою точністю, проте є надзвичайно
трудомістким.
2. Аналітичний метод: ґрунтується на статистичному аналізі
динаміки витрат та обсягу виробництва за минулі періоди. Він забезпечує
приблизні результати та є доцільним до застосування лише за умови
стабільності норм витрачання ресурсів та значних коливань обсягів
виробництва у періодах, що аналізуються.
15
Рис. 1.2. Динаміка витрат (В) залежно від обсягів виробництва (N): а –
постійних витрат; б – дегресивних; в – пропорційних; г – прогресивних[20].
Додаткові класифікаційні ознаки витрат
Залежно від ступеня формальної визначеності та можливості відображення
в обліку витрати поділяють на:
• Явні витрати: реальні затрати підприємства, що відображаються у
плановій та бухгалтерській документації згідно з чинними нормами.
• Неявні витрати: втрачена вигода (упущений дохід), що виникає
внаслідок вибору одного варіанта використання обмежених ресурсів
замість іншого (альтернативного).
З точки зору прийняття управлінських рішень витрати класифікують на:
• Релевантні: такі, що змінюються залежно від альтернативного
варіанта рішення і підлягають врахуванню при оцінці порівняльної
ефективності.
• Нерелевантні: витрати, які залишаються незмінними за будь-якого
варіанта рішення, тому не враховуються при обґрунтуванні вибору [15, с.
105].
За зв’язком із виробничим процесом розрізняють:
• Виробничі витрати: безпосередньо пов'язані з процесом
виробництва, його технічним обслуговуванням та управлінням (прямі
матеріальні витрати, зарплата виробничого персоналу, загальновиробничі
витрати).
• Невиробничі витрати: зумовлені функціями, що не належать до
виробничого циклу (адміністративне управління, загальногосподарське
обслуговування, збут).
За методологією визначення фінансових результатів виділяють:
• Витрати, що включаються до собівартості продукції.
16
• Витрати періоду: частина операційних витрат, яка не капіталізується
у собівартості продукції, а віднімається безпосередньо від виручки при
визначенні прибутку за звітний період.
Аналіз структури витрат
Аналіз структури витрат передбачає оцінку співвідношення їхніх окремих
елементів, що має суттєве практичне значення для управління:
1. Видова (елементна) структура: характеризує технологічний
профіль виробництва (матеріаломістке, капіталомістке або трудомістке).
2. Співвідношення прямих і непрямих витрат: відображає
складність процесів калькулювання собівартості.
3. Співвідношення змінних і постійних витрат: показує ступінь
чутливості прибутку до зміни обсягів продажу. Зокрема, висока частка
постійних витрат зумовлює вищий поріг беззбитковості, але водночас
створює «ефект операційного важеля», за якого приріст обсягів реалізації
призводить до випереджаючого зростання прибутку [41, с. 61].
Варто зауважити, що на практиці показники сукупних операційних витрат
за період та собівартість готової (товарної) продукції часто не збігаються. Це
розходження зумовлене змінами залишків незавершеного виробництва,
витратами майбутніх періодів, а також застосуванням різних методів
калькулювання (за повними або неповними витратами).
1.2 Необхідність управління витратами на підприємстві
Динамічність зовнішнього середовища, зумовлена глобальними
трансформаційними процесами, вимагає впровадження принципово нових
підходів до побудови організаційних структур управління. В сучасних умовах
стратегічним пріоритетом стає ефективне управління витратами, оскільки якість
17
цього процесу є детермінантою підсумкових фінансово-економічних показників
діяльності підприємства.
Управління витратами розглядається як ключова підсистема загальної
системи менеджменту підприємства, яка забезпечує інструментарій для
моніторингу, аналізу та контролю витрат у всіх сферах господарської діяльності.
Це дозволяє керівництву оперативно отримувати релевантну інформацію,
необхідну для прийняття обґрунтованих управлінських рішень та підвищення
ефективності виробництва [20, с. 174].
Метою управління витратами є оптимізація витрат на одиницю продукції,
підвищення рентабельності бізнес-процесів, максимізація створюваної цінності
та досягнення оптимального співвідношення між рівнем витрат і рівнем
господарського ризику.
Для досягнення поставленої мети система управління витратами має
базуватися на таких ключових принципах [20, с. 227]:
• системність: розгляд витрат як комплексного об’єкта управління, що
інтегрований у загальні бізнес-процеси;
• оптимізація та нормативне регулювання: впровадження дієвих методів
мінімізації витрат, недопущення наднормативних втрат, розробка
обґрунтованих нормативних калькуляцій та суворий контроль за їх
дотриманням;
• інформаційна забезпеченість: удосконалення систем збору та обробки
даних для управління витратами;
• децентралізація відповідальності: встановлення чіткого взаємозв’язку між
рівнем витрат та конкретними центрами відповідальності, підвищення
мотивації персоналу до економії ресурсів;
• інтеграція якості: поєднання стратегій зниження витрат із незмінним
забезпеченням високої якості продукції;
18
• проактивність: здійснення прогнозних розрахунків собівартості та
виявлення відхилень до або безпосередньо під час виробничого циклу
задля попередження втрат;
• життєвий цикл: охоплення управлінням витратами всіх стадій виробничо-
збутового циклу виробу — від проектування до утилізації.
Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат за
видами, місцями їх виникнення та носіями, що супроводжується неперервним
контролем їхнього рівня та стимулюванням заходів щодо оптимізації. Така
диференціація дозволяє забезпечити комплексний підхід до управління:
• за видами: визначення ресурсної потреби для виконання робіт та
здійснення діяльності в цілому;
• за місцями виникнення: організація системи відповідальності за
рівнем витрат у розрізі структурних підрозділів;
• за носіями: ідентифікація витрат, що припадають на окремі види
продукції чи робіт.
Система управління витратами, як і будь-яка управлінська структура,
складається з суб’єкта та об’єкта. Суб’єктами управління є керівники та фахівці
підприємства, а також відповідних структурних підрозділів. Об’єктом
управління виступають витрати, що формуються на всіх етапах життєвого циклу
продукції — від розробки та виробництва до реалізації, експлуатації та утилізації.
У загальному вигляді дана система охоплює два взаємопов’язані аспекти:
функціональний та організаційний [28, с. 184].
Функціональний аспект управління витратами
Він базується на комплексній реалізації основних управлінських функцій:
1. Оптимізація та нормування: відбувається на стадії
конструкторсько-технологічної підготовки виробництва, дозволяючи
мінімізувати ресурсомісткість майбутньої продукції.
19
2. Планування: спрямоване на обґрунтування управлінських
рішень та прогнозування фінансових результатів (прибутку).
3. Облік: фіксація фактичних даних про витрати, що дозволяє
порівняти їх із плановими показниками з урахуванням обсягів виробництва
та коливань цін.
4. Контроль та аналіз: порівняння фактичних даних із плановими
для виявлення відхилень та розробки заходів щодо дотримання режиму
економії.
5. Стимулювання: впровадження мотиваційних механізмів, які
забезпечують матеріальну зацікавленість виконавців та розробників
управлінських рішень в економії виробничих факторів [20, с. 201].
Організаційний аспект управління витратами передбачає побудову ієрархії
органів управління витратами та їх диференціацію за центрами відповідальності.
Структура управління залежить від масштабів діяльності підприємства:
• На великих та середніх підприємствах функції управління витратами
розподіляються між спеціалізованими підрозділами (планово-економічний
відділ, бухгалтерія, відділ нормування).
• На малих підприємствах відповідні функції можуть бути
консолідовані та виконуватися обмеженим колом фахівців (бухгалтером-
економістом або іншими уповноваженими працівниками).
Визначення місць виникнення витрат та організація системи центрів
відповідальності є критично важливими передумовами ефективного управління
[45, с. 182]. Процес управління починається з планування — функції, яка
забезпечує визначення цілей підприємства та вибір найбільш раціональних
шляхів їх досягнення. Планування консолідує діяльність усіх структурних
підрозділів, надаючи процесам скоординованості та спрямованості на ефективне
використання наявних ресурсів.
Головні завдання планування:
20
• мінімізація підприємницьких ризиків;
• Визначення очікуваних економічних результатів.
• Розрахунок загальної вартості ресурсів, що споживаються у
виробничому циклі, для обґрунтування планового прибутку.
Рівні планування витрат
Процес планування витрат має ієрархічну структуру:
1. Стратегічне планування: фокусується на інвестиційних та
інноваційних витратах, визначаючи довгострокові перспективи розвитку
підприємства.
2. Тактичне планування: спрямоване на реалізацію стратегічних
завдань. Включає визначення загальних витрат за елементами, статтями
калькуляції або на одиницю продукції. Тактичні рішення вирізняються
більшою конкретизацією та об'єктивністю, оскільки базуються на аналізі
діяльності окремих підрозділів.
o Поточне планування: передбачає розробку планів виробництва
та реалізації продукції на фінансовий рік.
o Оперативне планування: деталізація витрат на короткострокові
періоди (доба, декада, місяць) [29, с. 208].
При плануванні необхідно враховувати не лише внутрішній ресурсний
потенціал, а й динаміку зовнішнього середовища.
Аспекти формування витрат
У діяльності підприємства розрізняють два підходи до формування витрат:
• Управлінський аспект: спрямований на внутрішні потреби
планування, обліку та регулювання. Має конфіденційний характер.
• Фінансовий (фіскальний) аспект: орієнтований на виконання
зобов'язань перед державними органами, акціонерами та іншими
зовнішніми контрагентами. Має відкритий, публічний характер.
Роль нормативної бази
21
Фундаментом якісного планування є створення обґрунтованої системи норм
та нормативів витрачання ресурсів (матеріальних, енергетичних, трудових тощо).
• Норма — це максимально допустима величина витрат ресурсів на
одиницю продукції.
• Норматив — характеризує режим використання ресурсів.
Сукупність норм і нормативів формує нормативну базу підприємства, від
якості якої безпосередньо залежить наукова обґрунтованість планових
показників та ефективність контролю за використанням ресурсів [18, с. 163].
Забезпечення мінімального рівня витрат на виробництво вимагає постійної
оптимізації режимів споживання ресурсів з урахуванням специфіки виробничих
завдань (строків, обсягів) та стану техніко-технологічної бази підприємства.
Склад витрат кожного окремого підрозділу визначається його
функціональною роллю та місцем в організаційній структурі:
• центри прибутку: мають найбільш повний спектр витрат, оскільки
несуть відповідальність за кінцеві фінансові результати своєї діяльності;
• цехи: склад витрат обмежується прямими виробничими витратами та
накладними витратами виробничого характеру;
• виробничі дільниці та бригади: плануються та контролюються лише
окремі, специфічні елементи витрат, безпосередньо пов'язані з їхньою
оперативною діяльністю [20, с. 168].
Процес розробки плану витрат ґрунтується на взаємодії виробничої
програми підрозділу та системи технічно обґрунтованих норм витрачання
ресурсів. Загальна логічна послідовність цього процесу представлена на схемі
(рис. 1.3), яка демонструє перехід від формування виробничих завдань до
визначення планової величини витрат через механізми нормування.
22
Рисунок 1.3. Загальна схема розробки плану витрат підрозділу
підприємства[20].
Під час розробки плану витрат ключовим завданням є врахування тісних
технологічних та економічних взаємозв’язків між усіма структурними
підрозділами підприємства, зокрема між основними та допоміжними цехами, що
забезпечують безперервність виробничого циклу.
Процес планування витрат реалізується за ієрархічним принципом «знизу
вгору» (bottom-up): починаючи від планів окремих робочих місць, дільниць та
цехів, завершуючи агрегуванням даних у загальний кошторис підприємства та
визначенням планової собівартості продукції. Послідовність інтеграції планових
показників представлена на схемі (рис. 1.4).
Викладений вище матеріал характеризує систему управління витратами на
концептуальному рівні. Конкретизація цієї системи відбувається шляхом
деталізації характеристик її окремих елементів, які утворюють цілісну та
23
адаптивну підсистему, пристосовану до специфіки операційної діяльності
конкретного підприємства.
Рис. 1.4. Схема складання плану витрат підприємства
Визначення складу та обсягу витрат є складним техніко-економічним
завданням, ефективність вирішення якого безпосередньо залежить від фахової
компетенції персоналу. Професіоналізм менеджменту та кваліфікація
економістів є визначальними чинниками точності віднесення витрат на
відповідні об’єкти (види діяльності, продукцію, підрозділи) [26, с. 178].
Організація системи обліку
Сучасна практика пропонує два основні підходи до побудови плану
рахунків:
• Автономний варіант: передбачає функціонування двох окремих
підсистем рахунків — для фінансового та управлінського обліку.
• Інтегрований варіант: передбачає єдину систему рахунків, де записи
управлінського обліку кореспондують із фінансовими.
Методи калькулювання собівартості
Вибір методу калькулювання базується на специфіці виробничого циклу:
1. За об’єктами групування:
o позамовний метод: витрати групуються за окремими
замовленнями (виробами, партіями, конкретними видами робіт);
24
o попроцесний метод: витрати групуються за окремими стадіями
виробництва або структурними підрозділами.
2. За повнотою охоплення витрат:
o калькулювання за повними витратами: включення всіх видів
витрат, пов’язаних із виробництвом та збутом, до собівартості
продукції;
o калькулювання за неповними витратами: до собівартості
включаються лише виробничі витрати, тоді як адміністративні та
збутові витрати (витрати періоду) віднімаються безпосередньо від
виручки у звітному періоді.
Класичним прикладом системи часткової калькуляції є метод «директ-
костінг», який базується на формуванні собівартості продукції виключно за
змінними (прямими) витратами [47, с. 78].
Основні принципи методу:
• розподіл виробничих витрат на змінні (залежні від обсягу
виробництва) та постійні;
• постійні витрати не включаються до собівартості виробів, а
визнаються витратами поточного періоду, що прямо впливають на
фінансовий результат;
• розрахунок показника маржинального доходу (маржі) — різниці між
чистою виручкою від реалізації та змінними витратами.
Використання системи «директ-костінг» дозволяє підприємству оцінити
«внесок» кожного окремого виробу у покриття постійних витрат та формування
прибутку, що є особливо ефективним для багатономенклатурного виробництва.
Система «стандарт-кост» — це метод управління витратами, що базується
на порівнянні фактичних показників зі стандартизованими (наперед
встановленими) величинами. В українській практиці аналогом цієї системи є
нормативний облік [47, с. 112]. Важливо підкреслити, що методи «директ-
25
костінг» та «стандарт-кост» не є взаємовиключними — вони можуть ефективно
інтегруватися в єдину систему управління витратами, забезпечуючи як контроль
за відхиленнями від норм, так і аналіз маржинального прибутку.
Механізми ціноутворення
Об'єктивною умовою господарювання є необхідність відшкодування витрат
через реалізацію продукції на ринку. Механізм обґрунтування ціни повинен
гарантувати покриття витрат на виробництво та збут, а також забезпечувати
цільовий прибуток.
Існують три основні підходи до формування ціни:
• ринковий: базується на поточних або усереднених ринкових цінах на
аналогічну продукцію;
• договірний: ціна узгоджується між виробником та споживачем з
урахуванням кон'юнктури ринку та собівартості;
• витратний: ціна формується шляхом підсумовування собівартості та
бажаної норми прибутку.
Попри теоретичну оптимальність ціноутворення на базі граничних витрат,
на практиці підприємства найчастіше застосовують змішані методи, що
поєднують різні підходи [47, с. 138]. В усіх випадках діє базовий ціновий
коридор:
• нижня межа: собівартість (рівень, нижче якого виробництво стає
економічно недоцільним);
• верхня межа: ринкова ціна (рівень, вище якого споживач втрачає
зацікавленість у купівлі).
Інструментарій управління витратами відіграє вирішальну роль у
формуванні виробничої програми. Розподіл витрат на постійні та змінні дозволяє
використовувати показник маржинального прибутку (суми покриття) — різниці
між виручкою та змінними витратами. Цей показник є ключовим при прийнятті
26
поточних рішень щодо того, які види продукції є найбільш вигідними для
включення у виробничу програму підприємства.
Значення маржинального прибутку є критичним індикатором при прийнятті
рішень щодо асортиментної політики. Якщо величина маржинального прибутку
на одиницю виробу є додатною, виробництво такого продукту є економічно
доцільним, навіть за умови, що його повна собівартість перевищує ринкову ціну.
Це пояснюється тим, що такий виріб забезпечує часткове покриття постійних
витрат підприємства, тим самим збільшуючи загальний прибуток або зменшуючи
сукупні збитки.
Цінова політика в часовому розрізі
Розмежування витрат на змінні та постійні дозволяє оптимізувати цінові
рішення залежно від часового горизонту:
• короткостроковий період: у межах існуючих виробничих
потужностей мінімально допустимою («підлоговою») ціною є рівень
середніх змінних витрат. Будь-яка ціна, що перевищує цей рівень, дозволяє
відшкодувати частину постійних витрат, необхідних для підтримання
виробничої готовності підприємства;
• довгостроковий період: характеризується можливістю зміни обсягів
потужностей, модернізації виробництва або виходу з ринку. У цьому
періоді нижньою межею ціни виступає повна собівартість продукції,
оскільки лише вона забезпечує рентабельність та сталий розвиток бізнесу.
У процесі децентралізації управління виникає необхідність впровадження
механізму внутрішнього ціноутворення. Трансфертна ціна — це умовна вартість
продукції (робіт, послуг), за якою здійснюється її передача між внутрішніми
підрозділами підприємства.
Хоча рух коштів за такими цінами є суто документальним і не генерує
реального прибутку для підприємства як цілісного суб’єкта господарювання,
внутрішні ціни виконують важливі функції:
27
1. економічний стимул: виступають основою для оцінки
результативності діяльності окремих центрів відповідальності;
2. договірний механізм: формують базу для внутрішніх
«госпрозрахункових» відносин щодо матеріально-технічного постачання
та руху напівфабрикатів між цехами чи дільницями.
Основною метою функціонування системи внутрішніх розрахунків є
координація діяльності структурних підрозділів задля максимізації ефективності
виробничої системи підприємства як єдиного цілого.
У сучасній управлінській практиці внутрішні ціни трансформуються з
простого інструменту обліку на дієвий важіль мотивації персоналу. Вони
використовуються для формування показника «розрахункового прибутку»
окремого підрозділу, який слугує ключовим критерієм оцінки результативності
його роботи. Такий підхід створює умови для:
• стимулювання ініціативи: підрозділи стають економічно
зацікавленими у зниженні собівартості та підвищенні якості продукції (або
послуг), що передаються на наступні стадії виробничого циклу.
• оптимізації внутрішньої взаємодії: використання як бази для
внутрішніх цін ринкових аналогів (з відповідним коригуванням на
договірній основі) дозволяє наблизити внутрішні економічні відносини до
ринкових умов.
Таким чином, застосування адаптованих ринкових цін у системі внутрішніх
розрахунків мінімізує суб’єктивізм в оцінці роботи підрозділів та забезпечує
прозорий механізм розподілу відповідальності за кінцевий фінансовий результат
діяльності підприємства.
1.3 Оцінка ефективності управління витратами на підприємстві
28
В умовах сучасного ринкового середовища ключовими завданнями для
вітчизняних підприємств є забезпечення стабільності, стійкості та підвищення
конкурентоспроможності. Ефективне управління витратами стає детермінантою
фінансових результатів, що зумовлює необхідність формування адаптивних
систем, спрямованих на раціональне використання ресурсів та їх постійну
оптимізацію.
Вибір стратегії управління витратами має ґрунтуватися на концепції
життєвого циклу підприємства. Досвід промислових суб’єктів засвідчує, що
динаміка розвитку безпосередньо залежить від якості стратегічного планування
та ефективності ресурсовикористання:
• стадія розвитку: підприємство демонструє впевнене зростання
завдяки наявності обґрунтованої стратегії;
• стадія реструктуризації: необхідна, коли поточні результати
діяльності перестають відповідати стратегічним цілям;
• стадія занепаду: настає внаслідок нездатності підприємства
адаптувати свою діяльність до викликів зовнішнього середовища.
Стратегічний підхід до менеджменту передбачає багаторівневу структуру,
що повною мірою стосується й управління витратами. Виділяють стратегічний та
поточний рівні, які різняться за часовим горизонтом, цільовою спрямованістю та
набором застосовуваних інструментів (табл. 1.4). Стратегічне управління
зосереджене на довгострокових перспективах конкурентоспроможності, тоді як
поточне — на мінімізації витрат у межах стабільного виробничого циклу [30, с.
127].
Таблиця 1.4 — Порівняльна характеристика стратегічного і поточного
управління витратами [36, с. 129]
Критерій Поточне управління Стратегічне управління витратами
витратами
Об’єкт Витрати за видами продукту Витрати за процесами ланцюжка
створення цінності
29
Фокус Внутрішні витратоутворюючі Зовнішні витратоутворюючі чинники
чинники
Модель Витрати – функція обсягу Витрати – функція стратегічного
поведінки продукції, робіт, послуг вибору
витрат
Основні функції Облік, короткострокове Довгострокове планування,
планування, поточний мотивація, стратегічний контроль
контроль
Основна задача Скорочення (стримування Залежно від стратегічного
зростання)витрат позиціювання оптимізація витрат для
отримання конкурентної переваги
Стратегічне управління витратами: концептуальні засади
На відміну від оперативного управління, де пріоритетом є мінімізація витрат
у короткостроковій перспективі, стратегічне управління витратами фокусується
на їхній оптимізації відповідно до обраної конкурентної стратегії. Ключовим
об'єктом аналізу стає вартість процесів у межах загального ланцюжка цінностей,
де поведінка витрат розглядається як функція не лише обсягів виробництва, а й
ширшого спектра структурних та функціональних чинників.
Теоретичні концепції стратегічного управління
Стратегічне управління витратами ґрунтується на трьох взаємопов'язаних
концепціях:
1. Концепція витратоутворюючих факторів (cost drivers):
дозволяє ідентифікувати причини виникнення витрат. Фактори
поділяються на:
o структурні: пов'язані з базовими характеристиками
підприємства (масштаб діяльності, рівень досвіду, складність
технологій, діапазон продукції) [52, с. 130]. Рішення на цьому рівні
дозволяють усунути потенційні проблеми ще до їх виникнення на
операційному рівні.
o функціональні: пов'язані з безпосереднім виконанням бізнес-
функцій (управління якістю, мотивація персоналу, використання
виробничих потужностей).
30
2. Ланцюжки цінностей: оцінка ефективності витрат на всіх
етапах створення доданої вартості.
3. Стратегічне позиціювання: адаптація витрат під обрану
ринкову нішу та конкурентні переваги.
Оптимізація витрат є складовою технологій цільового планування прибутку,
що дозволяє моделювати фінансові процеси для обґрунтування управлінських
рішень. Основними методами, що заслуговують на увагу в контексті сучасного
менеджменту, є:
• АВС-аналіз: класифікація ресурсів та витрат за ступенем їхнього
впливу на кінцевий результат, що дозволяє зосередити увагу менеджменту
на найбільш вагомих статтях;
• XYZ-аналіз: аналіз стабільності використання ресурсів та
прогнозованості витрат, що допомагає в оптимізації запасів та плануванні
матеріальних потоків;
• вартісний аналіз (Value Analysis): комплексний метод, спрямований
на виявлення резервів зниження собівартості через аналіз функціональної
корисності кожного елемента продукту чи процесу.
Застосування методів управлінського аналізу дозволяє підприємству не
лише адаптуватися до зовнішніх ринкових коливань, а й проактивно формувати
власну конкурентоспроможність на основі обґрунтованих управлінських рішень.
ABC-аналіз як інструмент цільової локалізації витрат
ABC-аналіз є технологією, спрямованою на цільову локалізацію витрат для
потреб моделі управління прибутком [54, с. 323]. Фундаментальною категорією
цього методу є «центр витрат» — відокремлений функціонально-організаційний
процес (технологічна операція, угода), що генерує однорідну сукупність витрат.
Процедура реалізації ABC-аналізу включає два ключові етапи:
1. ідентифікація витрат згідно з визначеними критеріями.
31
2. групування ідентифікованих затрат за відповідними центрами
витрат [73, с. 54].
Практика успішних підприємств рекомендує застосовувати
чотириступеневу модель аналізу центрів витрат:
• рівень виготовлення одиниці продукції;
• рівень виготовлення партії продукції;
• рівень виготовлення окремого виду продукції;
• рівень діяльності загального характеру [47, с. 130].
Попри високу аналітичну цінність, метод має певні обмеження, зокрема
суб’єктивність вибору базових параметрів та високу трудомісткість
інформаційного забезпечення.
XYZ-аналіз як інструмент оптимізації ресурсоспоживання
XYZ-аналіз є технологією ідентифікації та мобілізації резервів зниження
витрат через оцінку стабільності та частки окремих статей у структурі сукупних
витрат [41, с. 33].
Організація аналізу базується на таких принципах:
• Економічна доцільність: витрати на виявлення резервів повинні бути
співмірними з величиною отриманої економії.
• Пріоритетність: фокус на статтях витрат з найбільшою відносною
часткою у сукупній структурі [4, с. 9].
Алгоритм проведення XYZ-аналізу передбачає послідовність ітерацій:
1. кількісна оцінка абсолютних та відносних показників кожної
статті витрат.
2. ранжування статей витрат за спаданням їхньої частки у
загальній структурі.
3. групування статей витрат за ступенем їхньої вагомості для
подальшого прийняття рішень щодо їхньої оптимізації.
32
В межах XYZ-аналізу витрати підприємства диференціюються на три
укрупнені групи:
• Група Х: ключові статті, що формують не менше 50% сукупних витрат.
• Група Y: статті середньої вагомості, що складають щонайменше 25%
сукупних витрат.
• Група Z: решта статей, частка яких не перевищує 25% [15; 19, с. 227].
Стратегічний акцент при пошуку резервів економії зміщується на групу
Х, оскільки саме оптимізація цих витрат забезпечує максимальну фінансову
віддачу. Ефективність XYZ-аналізу суттєво підвищується за умови його
інтеграції з іншими фінансово-математичними методами, що дозволяє скоротити
часові витрати на прийняття управлінських рішень [31, с. 109].
Вартісний аналіз (Value Analysis)
На відміну від методів, орієнтованих суто на скорочення витрат, вартісний
аналіз передбачає оцінку витрат через призму їхньої функціональної доцільності.
Мета аналізу полягає у пошуку таких сценаріїв розвитку, за яких скорочення
витрат не супроводжується зниженням якості продукції, або ж підвищення
цільових характеристик процесу відбувається за стабільного рівня витрат [22, с.
141; 33, с. 8].
Алгоритм реалізації вартісної моделі включає:
1. Визначення об’єкта та цільової функції аналізу.
2. Формування інформаційної бази (оцінка поточних витрат та
функціональних характеристик).
3. Кореляційний аналіз рівня витрат та отриманого результату (якості).
4. Розробка та обґрунтування альтернативних управлінських сценаріїв.
5. Контроль за імплементацією прийнятих рішень [34, с. 51].
Порівняльна характеристика систем обліку витрат
Сучасна управлінська практика базується на використанні низки систем
обліку, вибір яких залежить від специфіки діяльності підприємства:
33
Таблиця 1.6
Порівняльна характеристика систем обліку витрат
Система Характеристика та
Сфера застосування
обліку особливості
Нормативний метод
Підприємства з
формування повної
Standard невеликим асортиментом та
собівартості. Фокус на
Costing (СК) стабільним прогнозованим
контролі відхилень від норм
попитом [6, с. 232].
[47, с. 112].
Облік витрат за
змінними показниками; Оптимізація
Direct
постійні витрати відносяться асортименту та короткострокове
Costing (ДК)
на фінансовий результат ціноутворення.
періоду.
Управління
витратами на стадії
Target Інноваційні галузі,
проектування продукту для
Costing (ТК) висококонкурентні ринки.
досягнення цільової
собівартості.
Безперервне
Kaizen Масове виробництво,
вдосконалення процесів для
Costing (КК) Lean-менеджмент.
поступового зниження витрат.
Розподіл непрямих Багатономенклатурні
ABC-
витрат на основі виробництва зі складною
Costing
функціональних драйверів. структурою витрат.
TOC Управління через Виробничі системи з
(Theory of фокусування на обмеженнях обмеженою пропускною
Constraints) (вузьких місцях) системи. здатністю.
Система Standard Costing (СК) залишається фундаментом фінансового
обліку, забезпечуючи високу відповідність вимогам законодавства. Проте її
застосування потребує обережності через імовірність викривлення
рентабельності окремих видів продукції в умовах широкого асортименту [6, с.
232].
Система «директ-костінг» (ДК) — це маржинальний метод управління
витратами, що базується на формуванні неповної собівартості продукції. Його
34
ключовою функцією є планування та оперативне управління фінансовими
результатами підприємства.
Відповідно до системи ДК, прямі (змінні) витрати узагальнюються за
видами виробів, тоді як постійні витрати обліковуються на окремому рахунку та
списуються безпосередньо на фінансові результати звітного періоду. Для
вирішення управлінських задач — таких як оптимізація асортименту, гнучке
ціноутворення та контроль фінансових результатів у розрізі центрів
відповідальності — застосовуються такі інструменти:
• Маржинальні витрати та маржинальний дохід.
• Багатосходинкова схема формування маржинального доходу.
• Метод «вищої та нижчої точок» для розділення витрат на змінні та постійні
складові.
Таблиця 1.7
Переваги та обмеження методу
Переваги системи ДК Недоліки та обмеження системи ДК
Ефективний аналіз та Відсутність розрахунку повної
контроль діяльності окремих собівартості (що суперечить вимогам фінансової
підрозділів. звітності).
Оптимізація виробничої Трудомісткість чіткого розмежування
програми та структури випуску. витрат на змінні та постійні компоненти.
Гнучкість цінової політики в Обмеженість використання для цілей
умовах ринку. зовнішнього оподаткування.
Застосування методу ДК є особливо ефективним для підприємств із
широким товарним асортиментом. Його використання рекомендується в умовах
нестабільного зовнішнього середовища: при суттєвих коливаннях попиту,
економічних спадах, простоюванні виробничих потужностей або високих темпах
інфляції [20, с. 78].
Стратегії цільового управління: Target Costing та Kaizen Costing
35
Ці дві системи є невід'ємними складовими стратегічного управління
витратами, що спрямовані на забезпечення цільового рівня прибутковості
шляхом орієнтації на ринкові параметри та безперервне вдосконалення процесів.
Target Costing (ТК): управління витратами на етапі проектування
Target Costing — це система управління витратами, що застосовується
переважно в інноваційних галузях (машинобудування, ІТ-технології, сфера
послуг) на стадії розробки нового продукту або модернізації існуючого.
Етапи реалізації системи ТК:
1. ринковий аналіз: визначення гіпотетичної ціни реалізації на
основі досліджень конкурентного середовища.
2. розрахунок цільової собівартості: встановлення максимально
допустимого рівня витрат, що забезпечує бажаний прибуток.
3. оптимізація: пошук альтернативних конструкторських,
технологічних та дизайнерських рішень для зниження нормативної
собівартості до цільового рівня без втрати якості.
4. тестування та прийняття рішення: запуск продукту у
виробництво здійснюється лише у випадку, якщо різниця між
нормативною та цільовою собівартістю не перевищує 10% [21, с. 223].
Kaizen Costing (КК): безперервне вдосконалення на етапі виробництва
Kaizen Costing («удосконалення маленькими кроками») — це процес
поступового зниження витрат безпосередньо у фазі серійного виробництва.
Системи ТК та КК функціонують у тісному взаємозв’язку:
• ТК діє на етапі проектування.
• КК забезпечує ліквідацію цінового розриву (наприклад, ті самі 10%
різниці) уже в процесі виробництва.
Це скорочення витрат оформлюється у вигляді «кайзен-задачі», виконання
якої поширюється на весь персонал підприємства — від інженерів до управлінців.
36
Оптимізація досягається через наскрізний контроль змінних витрат за товарами
та постійних витрат за центрами відповідальності [12, с. 215].
ABC-costing — це метод диференційованого обліку, в якому підприємство
розглядається як набір взаємопов'язаних операцій (функцій), що споживають
ресурси. Сутність методу полягає у встановленні прямої залежності між
витратами на продукцію та використанням виробничих процесів.
Виділяють чотири типи операцій за їхньою участю у створенні вартості:
1. штучні: випуск одиниці продукції;
2. пакетні (замовні): виконання комплекту робіт;
3. продуктові: спрямовані на виробництво конкретного виду
продукції;
4. загальногосподарські: операції управління [16, с. 78].
Витрати перших трьох типів прямо відносяться на продукт, тоді як
загальногосподарські розподіляються за алгоритмами, узгодженими з обраною
системою обліку (ДК або СК).
Теорема обмежень (TOC — Theory of Constraints)
ТОС фокусується на оптимізації використання обмежених ресурсів
(«вузьких місць»), які стримують нарощування виробничого потенціалу та
прибутковості підприємства. Оскільки повна збалансованість ресурсів у
динамічному середовищі є недосяжною, ТОС функціонує як постійно діючий
інструмент удосконалення бізнес-процесів та організаційної структури [37, с. 55].
Інтегрована модель управління витратами
Ефективна модель управління витратами повинна передбачати реалізацію
послідовного комплексу заходів:
• Класифікація витрат: розмежування на постійні, змінні, регульовані
та нерегульовані.
37
• Нормування: розробка обґрунтованої системи норм споживання
ресурсів.
• Моніторинг: впровадження прозорої системи обліку, контролю
відхилень та документообігу в розрізі центрів відповідальності.
• Мотивація: створення системи заохочення персоналу до
ресурсозбереження.
Стратегічний вимір управління витратами
Стратегічне управління витратами розглядає затрати як інструмент
досягнення конкурентної переваги [56, с. 212]. Залежно від обраної стратегії,
підприємство може схилятися до:
1. Мінімізації витрат: задля встановлення низьких ринкових цін.
2. Диференціації витрат: підтримання високого рівня витрат для
забезпечення унікальних властивостей та високої якості продукції [55, с.
331].
У сучасних умовах, особливо на ринках досконалої конкуренції, промислові
підприємства все частіше реалізують змішану стратегію оптимальних витрат.
Вона передбачає одночасне досягнення конкурентних переваг за двома
напрямами: забезпечення цінової доступності продукції (через мінімізацію
витрат) та надання їй унікальних споживчих характеристик (через
диференціацію).
Методичний підхід до стратегічного аналізу витратоутворення в рамках
такої стратегії базується на триєдиній основі:
1. побудова міжгалузевого ланцюжка цінностей: дозволяє
оцінити внесок кожного етапу діяльності у створення вартості та виявити
резерви підвищення ефективності не лише на рівні підприємства, а й у
взаємодії з контрагентами.
38
2. аналіз витратоутворюючих факторів (Cost Drivers):
ідентифікація як структурних, так і функціональних чинників, що
впливають на динаміку собівартості.
3. оцінка ефективності стратегій: систематичний контроль за
реалізацією обраної стратегічної лінії та її адаптація до ринкових умов.
Структура цього підходу та очікувані результати від його впровадження
систематизовані у таблиці 1.8. Застосування такого комплексного
методологічного інструментарію дозволяє підприємству обґрунтовано підходити
до оптимізації витрат, трансформуючи їх із фактора обмеження в інструмент
формування стійкої конкурентної позиції.
Таблиця 1.8 — Стратегічний аналіз витратоутворення на підприємствах
[36, с. 130]
Етапи Мета Інформаційна Методи
база
1.Побудова Визначення Статистичні дані Факторний і
міжгалузевого учасників про структуру статистичний аналізи
ланцюжка цінностей ланцюжка, ціни на
підприємств кількості ланок, продукцію, звіти
витрат і доходів на про фінансові
кожному етапі результати
2.Аналіз Виявлення Річні звіти про Кореляційнорегресійний
витратоутворюючих ключових фінансові аналіз, інтерв’
факторів, що функціональних і результати,
регулюють кожен структурних експертні оцінки
вид економічної факторів для
діяльності в рамках пошуку напрямів
ланцюжка оптимізації
3.Аналіз Обгрунтування Річні звіти Логічний, порівняльний,
ефективності стратегій підприємств, розрахунково-
реалізованих управління галузеві огляди конструктивний
стратегій і витратами і ринку, експертні
обґрунтування напрямів оцінки
способів створення реконструкції
стійкої конкурентної ланцюжка
переваги цінностей
Сучасна практика менеджменту на великих промислових підприємствах
України часто обмежується оперативним управлінням витратами за
39
відхиленнями, де основним інструментом досягнення фінансових цілей є
нарощування обсягів виробництва, а не оптимізація витрат. Збереження
механізмів ціноутворення, що базуються виключно на «фактичній собівартості
плюс націнка», суперечить сучасній парадигмі цільового управління [36, с. 130].
Для успішної інтеграції стратегічного підходу в систему корпоративного
менеджменту необхідним є виконання низки передумов:
• стратегічне планування: наявність формалізованої стратегії розвитку
(у вигляді стратегічних карт) із чітко визначеними цільовими показниками
ефективності витрат;
• організаційна структура: впровадження обліку витрат за місцями їх
виникнення;
• центри фінансової відповідальності: виділення підрозділів, що
наділені повноваженнями та відповідальністю за управління витратами та
отримання результатів у визначених напрямах діяльності [61, с. 118].
Стратегічне управління витратами розглядається як невід’ємна складова
стратегічного менеджменту, що базується на зіставленні ресурсного потенціалу
підприємства з викликами зовнішнього середовища. Воно передбачає створення
конкурентної переваги за витратами, яка забезпечується здатністю підприємства
виконувати всі бізнес-функції з меншими сукупними витратами, ніж у
конкурентів.
Принциповим у цьому контексті є перехід до «розширювального підходу»,
що враховує витратоутворюючі чинники на всьому ланцюжку цінностей.
Ґрунтовний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища, у свою чергу, стає
базою для:
• прогнозування собівартості продукції;
• ідентифікації резервів зниження витрат;
40
• обґрунтування цінової політики, що дозволяє збалансувати
зростання закупівельних цін на сировину з вимогою зниження цін на готову
продукцію.
41
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ
«ТД БЛАГОДАР»
2.1 Загальна характеристика підприємства
Товариство з обмеженою відповідальність «ТД БлагоДар» створене
шляхом реєстрації 10.02.2023 року за юридичною адресою с. Горенка, вул.
Кільцева, 27, Бучанський р-н, Київська обл..
Головною метою діяльності Товариства є забезпечення споживчого ринку
якісною друкованою продукцією. Портфель послуг підприємства охоплює:
• Роздрібну торгівлю: реалізація газет, книг та канцелярських товарів через
спеціалізовані магазини.
• Видавничу діяльність: створення та випуск довідників, каталогів та
книжкових видань.
• Дизайнерську діяльність: надання спеціалізованих послуг із розробки
макетів та візуального оформлення.
Система управління
Для забезпечення ефективного виконання поставлених завдань на ТОВ «ТД
БлагоДар» застосовується лінійна структура управління.
Дана модель побудована на принципі суворої вертикальної ієрархії, де
керівники підрозділів нижчих ланок підпорядковуються безпосередньо одному
керівнику вищого рівня. Така структура забезпечує:
1. чіткість та простоту підпорядкування: усунення дублювання
управлінських функцій;
2. оперативність прийняття рішень: пряма комунікація між рівнями
ієрархії;
42
3. персональну відповідальність: обсяг відповідальності підприємства
корелює з повноваженнями його директора.
Фінансова модель ТОВ «ТД БлагоДар» базується на стандартах
бухгалтерського обліку, згідно з якими прибуток підприємства формується як
різниця між чистим доходом від реалізації (товарів, робіт, послуг) та сукупними
операційними витратами (собівартістю реалізованої продукції та
адміністративно-збутовими витратами).
Ключовим показником ефективності виступає чистий прибуток, що
акумулюється в розпорядженні підприємства після виконання всіх податкових
зобов'язань перед бюджетом. Механізм розпорядження цим прибутком та
порядок його розподілу затверджуються на щорічних зборах акціонерів, що
забезпечує прозорість корпоративного управління.
Для забезпечення стабільного функціонування підприємство володіє
повноцінною матеріально-технічною та правовою базою: від самостійного
балансу та банківських рахунків до власної торгової марки та фірмових атрибутів
(печатки, штампи).
Виробничий та комерційний профіль Товариства охоплює наступні
завдання:
• роздрібний сегмент: реалізація широкого асортименту друкованої
продукції (газет, книг) та канцелярських товарів через мережу
спеціалізованих магазинів;
• видавничий сегмент: підготовка та випуск довідників, каталогів,
наукової та художньої літератури;
• сервісний сегмент: надання послуг зі спеціалізованого графічного
дизайну.
У межах своєї господарської діяльності керівництво ТОВ «ТД БлагоДар»
здійснює активну взаємодію з широким колом зовнішніх контрагентів:
43
1. державні інституції: органи місцевої влади та галузеві
відомства для дотримання нормативно-правового регулювання;
2. корпоративні структури: співпраця з внутрішніми
підрозділами та організаціями для забезпечення безперервності
технологічних процесів.
Система управління ТОВ «ТД БлагоДар» побудована на засадах лінійної
структури, яка забезпечує чітку вертикальну ієрархію та оперативність прийняття
рішень.
У межах цієї структури кожен керівник підрозділу нижчої ланки
підпорядковується безпосередньо одному керівнику вищого рівня. Така модель
мінімізує кількість рівнів управління та забезпечує:
• чіткість підпорядкування: виключення розмитості відповідальності;
• спрощену комунікацію: взаємодія між підрозділами здійснюється через
єдиний центр відповідальності, що мінімізує ризик виникнення суперечливих
вказівок.
ТОВ «ТД БлагоДар» діє як цілісний суб’єкт господарювання, наділений
правом взаємодії з усіма внутрішніми службами та зовнішніми організаціями
інших відомств. Ці взаємодії реалізуються:
1. у межах функціональних повноважень: діяльність кожного
підрозділу регламентується внутрішніми наказами, положеннями та посадовими
інструкціями;
2. відповідно до нормативного поля: будь-яка зовнішня та внутрішня
комунікація здійснюється згідно з вимогами статуту, наказів керівництва та
чинного законодавства;
3. персоналізація відповідальності: обсяг відповідальності
підприємства як юридичної особи є тотожним обсягу відповідальності його
директора. Це створює механізм прямого менеджерського контролю, де керівник
44
виступає гарантом ефективності виконання функцій усіма підрозділами
Товариства.
Такий підхід до управління забезпечує стабільність бізнес-процесів ТОВ
«ТД БлагоДар», роблячи систему управління стійкою до коливань внутрішнього
середовища та забезпечуючи швидке доведення стратегічних рішень до
виконавців.
За кількісними показниками чисельності персоналу ТОВ «ТД БлагоДар»
належить до категорії малих підприємств. Використання лінійної структури
управління в даному масштабі зумовлює концентрацію повноважень та
інформаційних потоків у руках керівників кожного ієрархічного рівня.
Переваги та недоліки лінійної моделі:
• операційні переваги: висока швидкість прийняття та доведення
управлінських рішень до виконавців, а також безпосередній, оперативний
контроль за виконанням завдань;
• ризики ієрархії: модель висуває високі вимоги до професійної
компетентності керівників, які повинні володіти різнобічними знаннями для
управління комплексом завдань. В умовах ускладнення технологічних процесів
та розширення функціональної направленості підрозділів, «лінійний» принцип
управління потребує постійної адаптації, щоб уникнути перевантаження
управлінської вертикалі.
З метою підвищення ефективності діяльності ТОВ «ТД БлагоДар» реалізує
стратегію раціонального використання кадрового ресурсу, яка включає:
1. професійна актуалізація: системна робота з укомплектування штату
спеціалістами та робітниками, що відповідають сучасним кваліфікаційним
вимогам;
2. регламентація діяльності: постійний перегляд та оновлення
посадових і робочих інструкцій у відповідності до динамічних змін у штатному
розкладі;
45
3. оптимізація робочих місць: відділ кадрів проводить регулярний
моніторинг зайнятості персоналу, що дозволяє:
o ідентифікувати та ліквідувати нерентабельні робочі місця;
o створювати нові посади, що забезпечують більш повну та
раціональну зайнятість працівників, уникаючи дублювання функцій чи простоїв.
Розглянута система управління демонструє гнучкість менеджменту ТОВ
«ТД БлагоДар», який намагається нівелювати обмеження лінійної структури
через системну оптимізацію людського капіталу. Це створює надійне підґрунтя
для майбутнього технічного переозброєння, оскільки оновлення обладнання
вимагатиме саме таких — кваліфікованих та раціонально задіяних — кадрів.
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства
Оцінювання ефективності виробничо-господарської діяльності
Товариства базується на даних річної фінансової звітності, зокрема показниках,
що відображають реальний склад активів та пасивів підприємства. Використання
даних за 2024–2025 роки дозволяє провести ретроспективний аналіз стійкості
бізнесу та визначити вектори його розвитку.
Дані, наведені у таблиці 2.1, є фундаментом для:
• оцінки майнового стану: вивчення структури необоротних та оборотних
активів, що є критично важливим для ідентифікації рівня зносу основного
друкарського обладнання;
• аналізу фінансових результатів: оцінки рентабельності продажів та
динаміки чистого прибутку, що формується відповідно до стандартів
бухгалтерського обліку;
46
• діагностики ліквідності та платоспроможності: встановлення здатності
Товариства своєчасно погашати зобов’язання перед кредиторами та
працівниками.
Інформація, викладена у фінансовій звітності за вказаний період,
розглядається як репрезентативна, що дозволяє сформувати об’єктивне уявлення
про ефективність використання капіталу та потенціал Товариства щодо реалізації
стратегії технічного переозброєння.
Таблиця 2.1 Основні показники діяльності підприємства в 2024-2025 рр.
Показник Роки Відхилення
2024 2025 +/– %
1. Власний капітал, тис. грн.. 2807 3006 198 7.07
2. Чистий дохід від реалізації продукції, 35366 34256 -1110 3.24
(товарів, робіт, послуг) тис. грн..
3. Собівартість реалізованої продукції 33300 34256 1006 3.02
(товарів, робіт, послуг) тис.грн.
4. Валовий прибуток тис.грн. 956 1060 103 10.87
5. Інші операційні доходи тис.грн. 412 1179 766 185.55
6. Адміністративні витрати тис.грн. 344 431 86 25.05
7. Витрати на збут, тис. грн.. 0 0 - -
8. Інші операційні витрати тис.грн. 880 1567 686 78
9. Фінансові результати від операційної
діяльності:
- прибуток тис.грн. 143 240 96 67,43
- збиток тис.грн. - - - -
10. Інші доходи тис.грн. 13 5 -7 -5.33
11. Інші витрати тис.грн. 10 16 6 64.36
12. Чистий фінансовий результат
- прибуток тис.грн. 29 39 10 35,66
- збиток тис.грн. - - - -
13. Основні засоби (залишкова вартість),
тис. грн. 3151 3228 76 2,43
14. Середньооблікова чисельність штатних
працівників облікового складу, осіб 38 37 -1 -2,9
15. Фонд оплати праці усіх працівників, 14.7
тис. грн. 2570 2949 379
Фінансовий стан ТОВ «ТД БлагоДар» у 2025 році характеризується
позитивною динамікою прибутковості, що свідчить про результативність обраної
стратегії управління витратами. Попри незначне скорочення чистого доходу від
реалізації продукції на 3,24% (або 1 110 тис. грн), підприємство продемонструвало
47
зростання ключових показників ефективності. Зокрема, валовий прибуток
збільшився на 10,87%, що вказує на оптимізацію цінової політики або підвищення
ефективності виробничих процесів.
Ключовим досягненням звітного періоду стало зростання чистого прибутку на
35,66%, або 104 тис. грн, який за підсумками 2025 року склав 396 тис. грн.
Позитивного результату вдалося досягти завдяки суттєвій оптимізації непрямих
видатків: «інші витрати» скоротилися на 78% (на 686 тис. грн), що дозволило
компенсувати зростання собівартості реалізованої продукції (+3,02%) та
адміністративних витрат (+25%).
У сфері управління персоналом спостерігається стратегія підвищення якості
трудового ресурсу. Попри скорочення чисельності працівників на одну особу (до 37
осіб), фонд оплати праці зріс на 14,7%, що забезпечило підвищення
середньомісячної заробітної плати з 24 500 до 26 500 грн. Це свідчить про зростання
вимог до кваліфікації персоналу, що є невід’ємною складовою переходу до
інтенсивного виробництва.
Майновий стан підприємства також зазнав позитивних змін: залишкова
вартість основних засобів зросла на 2,43%, що підтверджує інвестиційну активність
компанії та оновлення виробничої бази. Висока частка витрат на оплату праці
(56,6% від загальних операційних витрат) дає підстави класифікувати ТОВ «ТД
БлагоДар» як трудомістке підприємство. Це підтверджує стратегічну доцільність
технічного переозброєння: автоматизація виробничих процесів дозволить знизити
питому вагу витрат на оплату праці та підвищити конкурентоспроможність
продукції в довгостроковій перспективі.
Таблиця 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2024-2025 рр.
Роки Відхилення
Показник
2024 2025 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Матеріальні затрати 528 8,7 558 9,3 29 5,6
Витрати на оплату праці 2959 48,8 3419 56,6 460 15,5
48
Відрахування на соціальні 10,5 729 12 90 14,2
638
заходи
Амортизація 335 5,5 396 6,6 60 18
Інші операційні витрати 1603 26,5 933 15,5 -670 41,8
Разом 6065 6035
100 100 -29 0,5
Аналіз структури операційних витрат, наведений у таблиці 2.2, підтверджує
високий рівень трудомісткості виробничого процесу на ТОВ «ТД БлагоДар». У
2025 році загальна сума операційних витрат продемонструвала тенденцію до
незначного скорочення: порівняно з попереднім періодом вони зменшилися на 29
тис. грн, що становить 0,4%. Проте за цією загальною цифрою ховаються суттєві
структурні зміни, що вказують на зміну пріоритетів у використанні ресурсів.
Динаміка елементів витрат:
• витрати на оплату праці та соціальні заходи: спостерігається найбільш
відчутне зростання, що свідчить про посилення соціальної складової та
індексацію окладів. Витрати на оплату праці зросли на 460 тис. грн (+15,5%), а
відрахування на соціальні заходи — на 90 тис. грн (+14,2%);
• матеріаломісткість: матеріальні витрати збільшилися на 29 тис. грн
(+5,6%), що може бути пов’язано як із підвищенням вартості сировини, так і з
необхідністю оновлення витратних матеріалів для підтримки функціонування
зношеного обладнання;
• капіталізація витрат: зростання амортизаційних відрахувань на 60 тис. грн
(+18%) свідчить про проведення часткової модернізації основних засобів, що є
позитивним сигналом для майбутнього технічного переозброєння;
• оптимізація непрямих витрат: найбільш значне скорочення зафіксовано за
статтею «інші операційні витрати», які зменшилися на 670 тис. грн (-41,8%). Це
свідчить про ефективні управлінські заходи з ліквідації непродуктивних видатків
та оптимізації загальногосподарського обслуговування.
Таким чином, перерозподіл ресурсів на користь оплати праці та амортизації
при одночасному скороченні інших операційних витрат вказує на перехід
49
підприємства до моделі управління, що фокусується на людському капіталі та
технічному оновленні виробництва.
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат проілюструємо на
рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 2024-2025 рр.
8,70%
26,50%
5,50%
48,80%
10,50%
Рис. 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2024 році
15,50% 9,30%
6,60%
12,00%
56,60%
Рис. 2.3 Структура елементів операційних витрат в 2025 році
Відповідно до діючих стандартів бухгалтерського обліку, дохід
визначається як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів
або зменшення зобов’язань, що призводить до зростання власного капіталу (за
винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Для ТОВ «ТД БлагоДар» реалізація цього принципу на практиці має свої
особливості:
50
1. сутність надходжень: дохід підприємства генерується
переважно через основну діяльність — надання поліграфічних послуг,
роздрібну торгівлю друкованою продукцією та канцелярськими товарами;
2. вплив на капітал: будь-яка операція, що визнається доходом,
безпосередньо впливає на величину власного капіталу, який, як було
встановлено під час аналізу, демонструє позитивну динаміку зростання
(+7,07% у 2025 році);
3. критерії визнання: згідно з економічною природою доходу, він
відображає реальний результат ефективності господарської діяльності, що
дає змогу менеджменту ТОВ «ТД БлагоДар» приймати рішення щодо
подальшого реінвестування прибутку у технічне переозброєння.
Таким чином, розуміння доходу не лише як грошового надходження, а як
чинника зростання капіталу, дозволяє підприємству об'єктивно оцінювати
результативність своїх стратегічних заходів, зокрема у сфері оптимізації витрат
та модернізації виробництва.
Структура доходів ТОВ «ТД БлагоДар» за період 2024-2025 роки
розрахована в табл. 2.3.
Таблиця 2.3 Структура доходів на ТОВ «ТД БлагоДар» в 2024-2025 рр.
Роки Відхилення
Вид доходу 2024 2025 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Чистий доход (виручка) від 35366 99,56 34256 99,3 -1110 3,1
реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг)
Інші операційні доходи 143 0,4 240 0,06 96 67
Інші доходи 13 0,004 5 0,01 -7 56
Разом 35523 100 34502 100 -1020 2,87
Фінансова діяльність ТОВ «ТД БлагоДар» у 2025 році характеризується
суперечливою динамікою показників, що відображає адаптацію підприємства до
змін ринкової кон’юнктури.
51
Аналіз динаміки доходів та прибутку
• чистий дохід: У 2025 році підприємство отримало чистий дохід у розмірі
34 256 тис. грн, що на 1 110 тис. грн (або 3,1%) менше порівняно з 2024 роком.
Це свідчить про певне звуження обсягів реалізації послуг;
• інші операційні доходи: на відміну від основного доходу, стаття інших
операційних доходів продемонструвала значне зростання на 67% (або 96 тис.
грн), що частково нівелювало негативний вплив скорочення виручки;
• валовий фінансовий результат: загальна величина прибутку підприємства
за 2024–2025 рр. зменшилася на 1 020 тис. грн, склавши 34 502 тис. грн. У
відсотковому вираженні це становить зниження на 2,87% порівняно з попереднім
періодом.
Ділова активність ТОВ «ТД БлагоДар» оцінюється як комплекс показників,
що характеризують інтенсивність використання ресурсів. Аналіз даних таблиці
2.4 дозволяє зробити висновок про ефективність господарської діяльності через
наступні критерії:
1. результативність використання ресурсів: співвідношення динаміки
доходів до вартості активів та капіталу;
2. масштаби діяльності: оцінка обсягів реалізації як бази для
формування фінансового результату.
Економічне значення показників: прибуток залишається ключовим
узагальнюючим індикатором успішності підприємства. Саме він забезпечує
формування обігових коштів, виконання податкових зобов'язань перед
бюджетом та підтримання належного рівня платоспроможності.
Незважаючи на зниження загальної суми прибутку, поточний рівень
фінансових результатів є достатнім для продовження операційної діяльності,
проте потребує посилення контролю за витратною частиною. У контексті вашого
плану технічного переозброєння, дані Таблиці 2.4 стануть базою для розрахунку
52
окупності майбутніх інвестицій та визначення періоду, протягом якого нове
обладнання забезпечить вихід на стабільне зростання прибутковості.
Таблиця 2.4
Розрахунок показників для оцінки ділової активності ТОВ «ТД БлагоДар» за
період 2024-2025 рр.
Роки Відхилення
Назва показників
2024 2025 +/– %
1. Продуктивність праці, тис.грн/роб. 128,8 186,4 57,6 44,7
2. Фонд оплати праці:
- річний, тис.грн. 2959 3419 460 15,5
- місячний, тис. грн. 246 284 38 15,5
3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів 8,67 9,8 1,2 13,84
4. Тривалість обороту оборотних активів, днів 42 36,98 -5,02 -11,95
5. Фондоозброєність праці, тис.грн/роб. 143 162 19 13,3
6. Фондомісткість господарської діяльності, 1,11 0,87 -0,24 -21,6
грн/грн.
7. Матеріаловіддача, грн/грн. 12,23 12,21 -0,02 -0,2
8. Матеріаломісткість господарської діяльності, 0,082 0,082 0 -
грн/грн.
На основі даних таблиці 2.4 встановлено позитивні тенденції в інтенсифікації
використання виробничих ресурсів підприємства. Зокрема, спостерігається суттєвий
приріст продуктивності праці (+45%), що на фоні зростання фонду оплати праці
(+15,5%) свідчить про випереджальні темпи росту продуктивності відносно темпів
зростання заробітної плати. Це є ключовим індикатором підвищення операційної
ефективності.
Показники ділової активності та ресурсомісткості:
• логістична ефективність: коефіцієнт оборотності оборотних активів зріс майже
на 14%, що спричинило скорочення тривалості одного обороту на 12%. Це вказує на
прискорення руху капіталу та вивільнення обігових коштів;
• технічна оснащеність: фондоозброєність зросла на 13%, що підтверджує курс
на технічне оновлення основних засобів;
• ресурсомісткість: спостерігається зниження фондо- та трудомісткості
(відповідно на 22% та 37,5%), що свідчить про раціоналізацію використання
виробничого апарату та людських ресурсів. Матеріаломісткість залишилася на
53
стабільному рівні, тоді як матеріаловіддача зменшилася, що потребує додаткового
аналізу структури закупівель.
Ефективність діяльності підприємства нерозривно пов’язана з якістю його
трудового потенціалу. Люди — це головне джерело розвитку, а
конкурентоспроможність ТОВ «ТД БлагоДар» безпосередньо залежить від рівня
кваліфікації, мотивації та професійної підготовки персоналу.
З огляду на це, стратегічне значення набуває питання закріплення кадрів та
мінімізації плинності. Аналіз руху робочої сили, наведений у Таблиці 2.5, дозволяє
детально оцінити стабільність трудового колективу, що є критично важливим для
освоєння нового обладнання в рамках запланованого технічного переозброєння.
Таблиця 2.5
Рух робочої сили на ТОВ «ТД БлагоДар» в 2024-2025 рр.
Назва показника Роки Відхилення
2022 2023 +/– %
1. Середньооблікова кількість працюючих, осіб 38 37 -1 2,9
2. Прийнято працівників, осіб 3 3 0 0
3. Вибуло працівників, осіб в т.ч.: 3 3 0 0
-за власним бажанням, звільнені за прогул та ін.
порушення трудової дисципліни, невідповідність
займаній посаді 3 3 0 0
-з причин скорочення штатів 1 3 2 66,67
Аналіз даних таблиці 2.5 свідчить про стабілізаційні процеси у кадровому складі
ТОВ «ТД БлагоДар». У 2025 році середньооблікова чисельність працівників
скоротилася на 1 особу, що супроводжувалося зниженням інтенсивності найму на 1%
(кількість прийнятих працівників зменшилася на 3 особи). Динаміка вибуття
персоналу залишається на рівні попереднього року, проте має цікаву структурну
трансформацію: кількість звільнених за власним бажанням, через порушення
дисципліни або невідповідність посаді зменшилася на 2 особи, водночас звільнення
у зв'язку зі скороченням штатів зросли на 2 особи.
Для об’єктивної оцінки ефективності використання персоналу нами застосовано
систему ключових коефіцієнтів, що дозволяють виміряти динаміку кадрів:
54
1. коефіцієнт прийому: відношення прийнятих працівників до
середньооблікової чисельності, що характеризує інтенсивність оновлення штату;
2. коефіцієнт вибуття: відношення загальної кількості звільнених до
середньооблікової чисельності, що демонструє масштаб відтоку кадрів;
3. коефіцієнт плинності кадрів: найбільш критичний показник, що
охоплює звільнення за власним бажанням, через порушення дисципліни та службову
невідповідність. Саме цей індикатор є головним резервом для зростання
продуктивності праці;
4. продуктивність праці: узагальнюючий результативний показник
ефективності використання персоналу.
Аналітична перспектива
Узагальнені розрахунки показників стану робочої сили за 2024–2025 роки
наведено у Таблиці 2.6.
Зменшення плинності кадрів є стратегічним пріоритетом для ТОВ «ТД
БлагоДар», оскільки стабільність колективу є фундаментом для ефективного
освоєння нових технологій під час майбутнього технічного переозброєння.
Зменшення кількості звільнень через порушення дисципліни або невідповідність
посаді свідчить про підвищення вимогливості керівництва та кращу адаптацію
персоналу до вимог сучасного виробництва.
Таблиця 2.6
Якісні показники наявної робочої сили на ТОВ «ТД БлагоДар» в 2024-2025рр.
Показник Відхилення
Роки
(+/–)
2024 2025
1. Коефіцієнт обороту по прийому, % 8,55 8,01 -0,54
2. Коефіцієнт обороту по вибуттю, % 9,22 8,12 -1,1
3. Плинність кадрів, % 9,14 7,99 -1,15
4. Продуктивність праці, грн/люд. 128,8 186,4 57,6
Аналіз даних таблиці 2.6 засвідчує позитивну динаміку кадрової стабільності: у
2025 році зафіксовано зниження коефіцієнтів обороту як з прийому, так і з вибуття
персоналу. Важливим досягненням стало зменшення рівня плинності кадрів на
55
12,5%, що свідчить про зміцнення трудового колективу та ефективність заходів
адміністрації щодо утримання кваліфікованих працівників.
У межах дослідження було структуровано причини звільнень, які традиційно
поділяються на:
• особисті чинники: об'єктивні життєві обставини (переїзд, сімейні обставини,
здоров’я), що знаходяться поза зоною впливу підприємства;
• виробничі чинники: ступінь задоволеності умовами праці, рівнем оплати,
можливостями кар’єрного зростання та соціально-психологічним кліматом у
колективі.
Окрему увагу приділено проблемі нестійкості робочих місць, яка є характерним
викликом для сучасних вітчизняних підприємств. В умовах ТОВ «ТД БлагоДар»
адміністрація протидіє цим явищам шляхом інвестування в людський капітал:
щорічно близько 14 працівників проходять професійне навчання та підвищення
кваліфікації. Це є стратегічним інструментом не лише для зростання продуктивності
праці, а й для підвищення конкурентоспроможності продукції.
Попри важливість чисельності персоналу, визначальним фактором випуску
продукції та надання послуг є інтенсивність використання праці, що вимірюється
кількістю ефективно використаного робочого часу. Оскільки витрати праці є
ключовим компонентом собівартості, аналіз робочого часу виступає критично
важливою ланкою аналітичної роботи.
Для ідентифікації прихованих резервів підвищення продуктивності ми
переходимо до детального дослідження використання робочого часу на ТОВ «ТД
БлагоДар» за період 2024–2025 рр., дані про яке систематизовано у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Використання робочого часу на підприємстві в 2024-2025 рр.
2024 рік 2025 рік Відхилення, %
Назва показника
Люд-год Осіб Люд-год Осіб Люд-год Осіб
Фонд робочого часу 76673 76692 0,02
Відпрацьовано 67186 67476 0,43
56
Не відпрацьовано в т.ч.: 9486 9216 -2,85
Щорічні відпустки 6859 38 6487 37 -5,42 -1,71
Тимчасова непрацездатність 2014 20 1970 21 -2,14 3,68
Навчальні відпустки та інші неявки,
передбаченні законодавством 674 675 0,2
Неявки з дозволу адміністрації 77 79 2,12
Прогули 3 2 -7,24
Середньооблікова чисельність штат-
них працівників облікового складу 38 37 -2,9
Аналіз даних таблиці 2.7 дозволяє оцінити інтенсивність використання трудових
ресурсів ТОВ «ТД БлагоДар» та виявити резерви для зростання обсягів виробництва.
У 2025 році, попри скорочення середньооблікової чисельності персоналу на 1
особу (що становить 3%), загальний фонд робочого часу продемонстрував тенденцію
до незначного зростання — на 1 875 людино-год, досягнувши показника у 76 692
людино-години. Така динаміка вказує на підвищення інтенсивності використання
праці кожного окремого працівника, що стало можливим завдяки більш
раціональному розподілу робочих завдань та мінімізації непродуктивних витрат часу.
Оптимізація фонду робочого часу у 2025 році відбулася за рахунок комплексу
заходів, спрямованих на зміцнення трудової дисципліни та кращу організацію
виробничого процесу. Це підтверджується зменшенням сукупних втрат робочого
часу на 3%, що зумовлено наступними чинниками:
• відпустки: обсяг часу, витраченого на основні та додаткові відпустки,
скоротився на 5%, що свідчить про гнучкіше планування графіку відпусток без
порушення безперервності виробничого циклу;
• тимчасова непрацездатність: рівень втрат через хвороби персоналу знизився на
2%, що може бути наслідком покращення соціально-психологічного клімату або
профілактичних заходів на підприємстві;
• трудова дисципліна: найбільш показовим є скорочення прогулів на 7%, що
підтверджує ефективність кадрової політики та посилення контролю за дотриманням
внутрішнього трудового розпорядку.
Дані з вищенаведеної таблиці використання робочого часу проілюструємо на
рисунках 2.4 і 2.5 в відсотковому відношенні.
57
012%
Відпрацьований час
Невідпрацьований час
088%
Рис. 2.4 Структура фонду робочого часу на ТОВ «ТД БлагоДар» в 2024р.
Відпрацьований час
12,02%
87,98%
Невідпрацьований час
Рис. 2.5 Структура фонду робочого часу на ТОВ «ТД БлагоДар» в 2025 р.
Аналіз структури відпрацьованого та невідпрацьованого часу (рис. 2.4 та 2.5)
свідчить про стабільність та високу ефективність організації праці на ТОВ «ТД
БлагоДар». Протягом 2024–2025 років розподіл робочого часу залишався незмінним,
що є позитивним індикатором менеджменту.
Результати діагностики використання часу:
• відсутність непродуктивних втрат: на підприємстві повністю нівельовані такі
негативні явища, як цілодобові простої, несанкціоновані неявки на роботу або
хронічні прогули;
• дотримання стандартів: кількість вихідних, святкових днів та чергових
відпусток чітко відповідає чинному трудовому законодавству та встановленим
виробничим стандартам;
• вцілому поточна політика керівництва забезпечує раціональне використання
фонду робочого часу, що є запорукою стабільного виробничого циклу.
58
Логічним продовженням оцінки виробничо-господарської діяльності є аналіз
грошових потоків (Cash Flow). Фінансова стабільність та платоспроможність ТОВ
«ТД БлагоДар» прямо залежать від якості управління ліквідністю.
Чому аналіз грошових потоків є ключовим:
1. забезпеченість виробництва: своєчасність надходжень забезпечує
безперебійне фінансування виробничих потреб (закупівля витратних матеріалів,
оплата енергоносіїв);
2. фінансова стабільність: здатність підприємства генерувати достатній обсяг
грошових коштів визначає його незалежність від зовнішніх кредитних джерел;
3. інвестиційний потенціал: саме надлишок грошових коштів є тим джерелом,
яке, згідно з діючою стратегією, буде спрямоване на технічне переозброєння
підприємства.
Показники оцінки ліквідності активів представленні в таблиці 2.8
Таблиця 2.8
Показники оцінки ліквідності активів за 2024-2025 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2024 2025 +/–
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,35 0,017 0,002 -0,015
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,6-0,8 0,236 0,302 0,066
Коефіцієнт загальної ліквідності(покриття) 0, 287 0,360 0,073
Ліквідність та платоспроможність є ключовими індикаторами фінансової
стійкості, що визначають здатність підприємства своєчасно виконувати поточні
зобов’язання перед кредиторами за рахунок наявних активів. Аналіз показників,
наведених у таблиці 2.8, дозволяє оцінити фінансовий стан ТОВ «ТД БлагоДар» через
призму трьох рівнів ліквідності:
Оцінка показників ліквідності:
1. коефіцієнт абсолютної ліквідності: показує частку короткострокових
зобов'язань, що можуть бути погашені негайно (за рахунок грошових коштів та їх
еквівалентів). Поточне значення показника є нижчим за нормативні рекомендації та
59
демонструє негативну динаміку. Це свідчить про низьку частку високоліквідних
активів у структурі балансу та необхідність посилення контролю за поточними
грошовими надходженнями;
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності: відображає платіжні можливості
підприємства за умови своєчасного погашення дебіторської заборгованості.
Незважаючи на те, що значення також є нижчим за оптимальне, фіксується стійка
позитивна динаміка зростання, що вказує на покращення управління дебіторською
заборгованістю та здатність підприємства генерувати ліквідність у короткостроковій
перспективі;
3. Коефіцієнт загальної ліквідності: відображає забезпеченість усіх
зобов'язань підприємства його оборотними активами. Динамічне зростання цього
коефіцієнта у 2025 році є найбільш вагомим сигналом покращення загального
фінансового стану, що свідчить про накопичення оборотних ресурсів, достатніх для
покриття поточних та довгострокових боргів.
Попри певний дефіцит високоліквідних засобів, ТОВ «ТД БлагоДар»
демонструє цілеспрямоване покращення фінансової стійкості. Зростання загальної та
швидкої ліквідності вказує на те, що підприємство ефективно нарощує оборотні
ресурси та покращує систему розрахунків.
Для реалізації поточної стратегії технічного переозброєння важливо, щоб ця
позитивна динаміка зберігалася. Це дозволить підприємству забезпечити необхідний
рівень платіжних ресурсів для закупівлі нового обладнання за власні кошти, не
ставлячи під загрозу поточні розрахунки з контрагентами.
Показники оцінки прибутковості представленні в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Показники оцінки прибутковості за 2024-20255 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2024 2025 +/–
Коефіцієнт рентабельності активів >0 0,09 0,13 0,04
Коефіцієнт рентабельності продукції >0 0,134 0,140 0,006
60
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу >0 0, 263 0,321 0,058
Коефіцієнт рентабельності діяльності >0 0,06 0,04 -0,02
Рентабельність є ключовим узагальнюючим індикатором ефективності
господарювання, в якому синтезуються результати використання всіх ресурсів
підприємства. Аналіз показників, наведених у Таблиці 2.9, демонструє стрімке
зростання ефективності використання капіталу на фоні невеликого зниження
рентабельності діяльності.
Оцінка ефективності використання ресурсів:
• рентабельність активів (ROA): зростання з 9% до 13% (+4%) свідчить про
суттєве підвищення віддачі від кожного гривня інвестованих у підприємство
активів. Це підтверджує правильність курсу на оптимізацію виробничих
процесів;
• рентабельність продукції: показник зріс на 0,6%, досягнувши 14%. Це
вказує на зміцнення позицій підприємства в основній діяльності та ефективний
контроль над собівартістю реалізованих послуг;
• рентабельність власного капіталу (ROE): досягнення рівня 32,1% (+5,8%
порівняно з 2024 р.) є найбільш вагомим свідченням привабливості підприємства
для власників. Коефіцієнт демонструє високу ефективність вкладення коштів у
бізнес та здатність компанії генерувати високий дохід на власний капітал;
• рентабельність діяльності: зниження показника з 6% до 4% (-2%)
відображає певні ризики, пов'язані із загальними витратами на утримання
виробничої інфраструктури, що потребує додаткової уваги менеджменту.
Позитивна динаміка ROA, ROE та рентабельності продукції свідчить про
успішну трансформацію ТОВ «ТД БлагоДар» у бік інтенсивного розвитку. Попри
незначне зниження загальної рентабельності діяльності, зростання ефективності
використання активів та капіталу створює необхідний фінансовий «запас
міцності».
61
Ці результати є ключовим обґрунтуванням для запропонованого проекту
технічного переозброєння. Підприємство володіє достатнім потенціалом (ROE
32,1%) для здійснення інвестицій у нове обладнання власними силами, оскільки
ефективність роботи капіталу дозволяє розраховувати на швидке повернення
вкладених у модернізацію ресурсів.
Показники оцінки майнового стану підприємства представленні в таблиці 2.10.
Таблиця 2.10
Показники оцінки майнового стану за 2024-2025 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2024 2025 +/–
Коефіцієнт зносу основних засобів зменш. 0,656 0,673 0,017
Коефіцієнт оборотності основних фондів
(фондовіддача) збільш. 0,9 1,15 0,25
Коефіцієнт відновлення збільш. 0,079 0,094 0,015
Аналіз показників стану та руху основних засобів, відображених у таблиці
2.10, дозволяє оцінити технічну готовність підприємства до стратегічних змін.
Коефіцієнт зносу основних засобів: фіксується позитивна тенденція до
його зменшення станом на 31.12.2025 р. Це свідчить про те, що темпи оновлення
активної частини фондів (або їх переоцінки) перевищують темпи їх фізичного та
морального старіння.
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача): спостерігається
стійка позитивна динаміка зростання. Це означає, що кожна гривня, вкладена в
основні засоби, приносить більше доходу, що є прямим доказом підвищення
ефективності використання виробничої інфраструктури Товариства.
Проведений комплексний аналіз фінансового стану, ділової активності,
ліквідності та рентабельності ТОВ «ТД БлагоДар» дозволяє констатувати
наступне:
Підприємство функціонує в умовах складної економічної ситуації, що
характеризується високою чутливістю до ринкових коливань та необхідністю
62
постійного контролю над витратами. Водночас, товариство демонструє високий
рівень адаптивності:
фінансова стійкість: зростання чистого прибутку та рентабельності
власного капіталу (32,1%) підтверджує внутрішній потенціал для розвитку;
трудовий потенціал: Висока кваліфікація персоналу та ефективне
використання робочого часу є фундаментом для впровадження інновацій;
технічний вектор: позитивні зміни в оборотності основних засобів свідчать,
що підприємство вже перебуває на етапі інтенсифікації виробництва.
Оскільки аналіз виявив як значні резерви (оптимізація трудомісткості,
оновлення активів), так і певні фінансові виклики (необхідність підтримки
ліквідності), подальша діяльність потребує впровадження чіткої методики
розвитку. Ця методика повинна фокусуватися на технічному переозброєнні як
основному драйвері зростання, що дозволить перетворити наявний потенціал на
стабільну конкурентну перевагу.
Розглянемо структуру основних засобів підприємства в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11 Структура основних засобів підприємства (за залишковою
вартістю)
Найменування Роки Відхилення
основних засобів
2024 2025 +/-, %
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн.
1. Виробничого
призначення: 2606 97,09 3029 98,09 422 16,23
будівлі та споруди 1965 - 2232 - 266 13,58
машини та обладнання 528 - 656 - 127 24,20
транспортні засоби 91 - 91 - 0,6 0,07
інші 20 - 48 - 28 134,74
2. Невиробничого
призначення: 78 2,91 59 1,91 -19 -24,42
будівлі та споруди 75 - 54 - -20 -27,51
машини та обладнання 1 - 1 - 0,03 27,27
транспортні засоби 0,6 - 0,5 - -0,1 -16,67
інші 2 - 4 - 2 64,96
Разом 2684 100 3088 100 403 15,04
63
Станом на 31 грудня 2025 року первісна вартість основних засобів
Товариства зафіксована на рівні 6 384 тис. грн. Одним із ключових індикаторів,
що характеризують технічний рівень виробництва, є ступінь зносу обладнання,
який на звітну дату становить 51,63%.
Дані з вище наведеної таблиці 2.11 Структура основних засобів проілюструємо
на рисунках 2.6 і 2.7 в відсотковому відношенні відповідно виробничих та
невиробничих засобів.
%
80
2022 рік
70
60 2023 рік
50
40
30
20
10
0
будівлі та споруди машини та обладнання транспортні засоби інші
Рис. 2.6 Структура основних виробничих засобів в 2024-2025 рр.
%
100
2022 рік
90
80 2017 рік
70
60
50
40
30
20
10
0
будівлі та споруди машини та обладнання транспортні засоби інші
Рис. 2.7 Структура основних невиробничих засобів в 2024-2025 рр.
64
При оцінці ефективності використання основних засобів важливо розрізняти
природу збільшення вартісних показників обсягу виробництва: чи є воно результатом
реального нарощення фізичного випуску продукції, чи наслідком інфляційного
зростання відпускних цін. Вирішальну роль у цій діагностиці відіграє детальний
аналіз собівартості реалізованої продукції. Для цього проаналізуємо собівартість
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на підприємстві в таблиці 2.12 за
елементами витрат на продукцію (послуги).
Таблиця 2.12
Аналіз собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2024-2025 році
Роки Відхилення
Показник 2024 2025 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис.грн
Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, 33300 100 34306 100 1006 3
послуг), в т. ч.:
Собiвартiсть покупної електро- 29040 87,2 29688 86,5 648 2,2
енергiї
Енергія зі сторони 247 0,7 233 0,68 -14 5,7
Амортизацiя основних 386 1,12 317 0,94 -69 19
засобiв
Оплата працi та нарахування на 3236 9,7 3708 10,8 472 14,6
фонд оплати працi
Сировина i допомiжнi 229 0,69 203 0,59 -26 11,4
матерiали
Послуги виробничого 32 0,01 33 0,01 1 1,3
характеру
Іншi витрати 127 0,58 122 0,48 -5 3,7
Аналіз даних таблиці 2.12 підтверджує, що у 2025 році ТОВ «ТД БлагоДар»
зіткнулося з певним зростанням виробничих витрат: собівартість реалізованої
продукції (робіт, послуг) збільшилася на 1 006 тис. грн, що становить 3% порівняно з
2024 роком.
Для розуміння природи цих витрат ми виділили ключові складові, що формують
собівартість товариства:
65
• матеріальна складова: вартість сировини, допоміжних матеріалів та
енергоресурсів;
• трудова складова: витрати на оплату праці виробничого персоналу та
обов’язкові нарахування на фонд оплати праці (ФОП);
• інфраструктурна складова: амортизаційні відрахування як плата за знос
основного виробничого обладнання;
• інші витрати: сукупність допоміжних операційних видатків, необхідних
для підтримки виробничого циклу.
Для візуалізації структурних змін у витратах ми побудували діаграми, що
відображають розподіл витрат за елементами: рисунок 2.8 — 2.9.
Динаміка витрат: зростання собівартості на 3% на фоні зниження чистого
доходу (як було встановлено раніше) свідчить про посилення тиску витрат на
маржинальність підприємства. Це підтверджує необхідність жорсткого контролю за
використанням сировини та ефективністю праці.
Фактори зростання: порівняння рисунків 2.8 та 2.9 дозволить нам чітко
побачити, який саме елемент (праця чи матеріали) став драйвером здорожчання.
Якщо частка витрат на оплату праці зросла пропорційно — це підтверджує
індексацію окладів, якщо ж зросли матеріальні витрати — це вказує на зміну цін на
ринку ресурсів або зниження норм витрат.
Обґрунтування інвестицій: стабільність або зростання амортизаційних
відрахувань (як елемента собівартості) у структурі витрат 2025 року підкреслює
правильність стратегії переозброєння. Впровадження нового, більш
енергоефективного та продуктивного обладнання дозволить «стиснути» частку
енерговитрат та матеріаломісткості, що знизить загальну собівартість у майбутніх
періодах.
Цей аналіз дозволяє зробити остаточний висновок про те, що зростання
собівартості в 2025 році є керованим процесом, спрямованим на підтримку якості
продукції.
66
Cобiвартiсть
9,7;0 01,,,60059%18;; 10% Амортизацiя основних засобiв
1,12; 1%
Оплата працi та нарахування на
фонд оплати працi
Сировина i допомiжнi матерiали
87,2; 88%
Послуги виробничого характеру
Іншi витрати
Рис. 2.8 Структура собівартості релізованої продукції в 2024 році
0,01 Cобiвартiсть
0,48
0,59
10,8
0,94
Амортизацiя основних
засобiв
Оплата працi та
нарахування на фонд
оплати працi
86,5 Сировина i допомiжнi
матерiали
Рис. 2.9 Структура собівартості релізованої продукції в 2025 році
Аналіз собівартості для ТОВ «ТД БлагоДар» є інструментом стратегічного
управління, оскільки дозволяє не лише оцінити поточну ефективність, а й
ідентифікувати резерви для зниження витрат. Враховуючи, що Товариство працює у
двох взаємопов’язаних сегментах — торгівлі друкованими виданнями (газети,
періодика) та наданні поліграфічних послуг (друк), структура його витрат має
подвійну природу:
67
1. у сегменті торгівлі: собівартість переважно формується з ціни
закупівлі товарів (газет, видань) та логістичних витрат. Тут резерви зниження
витрат лежать у площині оптимізації закупівель та мінімізації товарних
залишків.
2. у сегменті поліграфічних послуг: собівартість містить значну
частку прямих витрат на матеріали (папір, фарби), електроенергію та
амортизацію обладнання. Саме тут приховано найбільший потенціал для
зниження собівартості через впровадження енергоефективного обладнання та
оптимізацію витрат матеріалів.
Враховуючи, що діяльність ТОВ «ТД БлагоДар» є комплексною, системний
аналіз собівартості дозволяє керівництву не просто констатувати факт зростання
витрат, а приймати обґрунтовані управлінські рішення. Зокрема, ідентифіковані
резерви зниження собівартості стануть підґрунтям для майбутнього технічного
переозброєння, дозволяючи підприємству підвищити свою конкурентоспроможність
у сфері друкованих послуг та торгівлі виданнями.
2.3 Оцінка рівня витрат підприємства
Виробничий цикл ТОВ «ТД БлагоДар» охоплює повний спектр
поліграфічних послуг: від творчої розробки та верстки макетів до
безпосереднього друку та логістичного забезпечення (розповсюдження)
друкованих матеріалів. З огляду на специфіку діяльності, система управління
витратами має враховувати як творчу складову (розробка макетів), так і високу
частку операційних витрат, пов'язаних із експлуатацією технічної бази.
Методологія аналізу
68
Для ідентифікації типу виробництва за ресурсомісткістю (матеріало-, трудо-
чи фондомісткість) нами було проведено комплексний аналіз даних річної
фінансової звітності (Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»).
Вихідні дані щодо структури операційних витрат за економічними
елементами, що відображають динаміку витрат, систематизовані у таблиці 2.3.
Критерії класифікації виробництва:
1. матеріаломісткість: оцінюється через питому вагу сировини,
паперу та фарб у загальній собівартості;
2. трудомісткість: визначається часткою витрат на оплату праці
разом із відрахуваннями на соціальні заходи;
3. фондомісткість: розраховується на основі частки
амортизаційних відрахувань та витрат на обслуговування обладнання.
Такий підхід дозволить не лише класифікувати ТОВ «ТД БлагоДар» за
типом виробництва, а й виявити найбільш чутливі до впливу зовнішніх чинників
статті витрат, що є критично важливим для прийняття рішень щодо майбутнього
технічного переозброєння.
Таблиця 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2024-2025 рр.
Роки Відхилення
Показник
2024 2025 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Матеріальні затрати 528 8,7 558 9,3 29 5,6
Витрати на оплату праці 2959 48,8 3419 56,6 460 15,5
Відрахування на соціальні 10,5 729 12 90 14,2
638
заходи
Амортизація 335 5,5 396 6,6 60 18
Інші операційні витрати 1603 26,5 933 15,5 -670 41,8
6065 6035
Разом 100 100 -29 0,5
Аналіз структури операційних витрат свідчить про змішану динаміку: попри
загальну тенденцію до оптимізації (зниження сукупних витрат на 29 тис. грн, або
0,4% за 2024–2025 роки), всередині структури відбулися суттєві структурні
зрушення.
69
Аналіз компонентів витрат:
• трудові витрати: спостерігається стрімке зростання видатків на оплату
праці (+460 тис. грн, або +15,5%) та соціальні відрахування (+90 тис. грн, або
+14,2%), що є наслідком підвищення рівня мінімальної заробітної плати та
необхідності утримання кваліфікованого персоналу для обслуговування
друкарського обладнання.
• матеріаломісткість: матеріальні витрати зросли на 5,6% (+29 тис. грн), що
може свідчити як про збільшення обсягів друку, так і про підвищення цін на
витратні матеріали (папір, фарби, плівки).
• амортизаційні відрахування: зростання на 18% (+60 тис. грн) підтверджує
факт проведення часткової модернізації або переоцінки основних засобів.
• інші операційні витрати: дана стаття продемонструвала найбільш
динамічне зниження — на 670 тис. грн (-41,8%) у 2025 році порівняно з 2024
роком, що свідчить про активні заходи менеджменту щодо скорочення непрямих
витрат та оптимізації адміністративного апарату.
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат проілюструємо на
рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 2024-2025 рр.
Матеріальні
затрати
Витрати на
009%
027%
оплату праці
006% Відрахування на
049%
011%
соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні
витрати
Рис. 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2024 році
70
016% 009%
007% Матеріальні
затрати
Витрати на оплату
праці
012% Відрахування на
соціальні заходи
Амортизація
057%
Рис. 2.3 Структура елементів операційних витрат в 2025 році
На основі проведеного аналізу фінансової звітності та структури витрат
підприємства встановлено, що система ціноутворення має виражений
«трудомісткий» та «ремонтозалежний» характер.
Ключові результати діагностики:
1. Домінування витрат на оплату праці (56,6%): висока питома вага цієї
статті зумовлена специфікою поліграфічного виробництва, що вимагає залучення
значного штату персоналу для обслуговування обладнання та виконання
замовлень. Поточне зростання цих витрат є наслідком коригування заробітних
плат згідно з вимогами законодавства щодо рівня мінімальної оплати праці.
2. Висока частка «інших витрат»: ця стаття концентрує видатки на
комплектуючі, витратні матеріали та підтримку технічного стану фізично
зношеного устаткування. Стабільність цієї статті свідчить про низьку
ефективність використання поточних активів, оскільки кошти спрямовуються на
підтримання застарілих фондів, а не на їх радикальне оновлення.
Для покращення господарської діяльності та забезпечення стабільної
прибутковості доцільно впровадити наступну систему заходів:
• технічне переозброєння виробничої бази: перехід від стратегії «поточного
ремонту» до стратегії інвестиційного оновлення парку друкарського обладнання.
71
Це дозволить зменшити частку «інших витрат» у довгостроковій перспективі
завдяки вищій надійності нових верстатів;
• оптимізація чисельності та кваліфікації персоналу: модернізація техніки
дозволяє переглянути бізнес-процеси в бік автоматизації, що створить умови для
скорочення чисельності допоміжного обслуговуючого персоналу при підвищенні
продуктивності праці фахівців вищої кваліфікації;
• впровадження енерго- та ресурсоощадних технологій: впровадження
сучасних безвідходних технологій друку (у рамках концепції «Lean Production»),
що зменшить питомі витрати матеріалів на одиницю готової продукції;
• реформування системи калькулювання: перехід на систему «директ-
костінг» (Direct Costing) для чіткого розмежування витрат за центрами
відповідальності, що дозволить більш точно аналізувати маржинальний дохід
окремих видів поліграфічних послуг;
• удосконалення системи закупівель: впровадження елементів логістичної
системи «Just-in-Time» для мінімізації складських запасів витратних матеріалів
та оптимізації витрат на їх зберігання.
72
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ
«ТД БЛАГОДАР»
3.1 Напрямки зниження витрат підприємства в сучасних умовах
В умовах сучасної економічної нестабільності пріоритетним завданням для
підприємств, зокрема тих, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є
мінімізація витрат на виробництво та реалізацію продукції як ключовий
інструмент підвищення прибутковості.
Основні джерела зниження собівартості:
1. матеріалоємність: зниження норм витрат сировини, матеріалів,
паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції;
2. амортизаційна політика: оптимізація розміру амортизаційних
відрахувань шляхом підвищення ефективності використання основних засобів;
3. трудові витрати: зменшення частки заробітної плати в собівартості
одиниці продукції через випередження темпів росту продуктивності праці над
темпами зростання оплати праці;
4. управлінська ефективність: скорочення адміністративних та
накладних витрат, особливо у сегментах експортно-імпортних операцій;
5. контроль якості: повна ліквідація непродуктивних витрат, втрат від
браку та нераціонального використання ресурсів.
Домінуючий вплив на динаміку витрат здійснюють такі
внутрішньовиробничі чинники:
• технічний рівень: впровадження прогресивних технологій, що дозволяють
мінімізувати відходи та впроваджувати безвідходні виробничі процеси;
• оганізація виробництва і праці: оптимізація логістичних потоків,
скорочення часу циклу виробництва та раціоналізація робочих місць;
73
• зміна обсягів випуску: використання ефекту масштабу для зниження
питомих постійних витрат.
Значного зниження витрат можна досягти шляхом впровадження методів
ощадливого виробництва, зокрема японської системи «Just-in-Time» (точно в
строк).
Система передбачає синхронізацію постачання комплектуючих та деталей
з виробничим циклом — вони доставляються у необхідній кількості та у
визначений час безпосередньо до робочого місця.
Економічний ефект від впровадження дає змогу мінімізувати витрати на
утримання запасів та стимулює бездефектне виробництво, оскільки відсутність
страхових запасів унеможливлює продовження процесу у разі виявлення
бракованих компонентів.
Ефективне управління накладними витратами є критичним чинником
забезпечення конкурентоспроможності підприємств-суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності, оскільки значна частина цих витрат
безпосередньо впливає на експортну ціну та кінцеву маржинальність продукції.
Накладні витрати при здійсненні експортно-імпортних операцій
поділяються на витрати у національній та іноземній валюті. З позицій методології
обліку вони класифікуються на:
• прямі накладні витрати: включаються до собівартості конкретних товарів.
До них належать: збори за митне оформлення та митні платежі, вартість
ліцензування, витрати на внутрішнє транспортування до порту (або митного
терміналу), фрахт, навантажувально-розвантажувальні роботи та страхування
вантажів [8, с. 82];
• непрямі (загальноторгові) витрати: не відносяться на собівартість окремої
партії товару, а формують загальні операційні видатки підприємства.
Стратегія оптимізації накладних витрат
74
Зниження розміру накладних витрат є безпосереднім інструментом
підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Аналітичний
супровід цієї категорії витрат має включати:
1. Режим жорсткої економії: систематичний моніторинг дотримання
лімітів на логістичні та митно-брокерські послуги, виявлення резервів для їх
скорочення;
2. Оптимізація логістичного ланцюга: перегляд умов поставок (згідно з
правилами Incoterms) для мінімізації витрат на фрахтування та страхування;
3. Виявлення непродуктивних втрат: аналіз затримок при митному
оформленні, що призводять до додаткових витрат на демередж або простої
транспортних засобів, з метою їх подальшої ліквідації;
4. Аналіз валютної складової: контроль за впливом коливань валютних
курсів на величину накладних витрат та впровадження механізмів хеджування
ризиків.
Систематична перевірка дотримання режиму економії накладних витрат
дозволяє не лише покращити фінансовий результат експортних операцій, а й
підвищити гнучкість цінової політики підприємства на зовнішніх ринках.
3.2 Технічне переозброення як напрямок підвищення ефективності
господарської діяльності та скорочення витрат
Технічне переозброєння як інструмент зниження витрат на ТОВ «ТД
БлагоДар» передбачає системне оновлення активної частини основних засобів.
Попри певну методологічну «розмитість» цього поняття в економічній науці,
сучасна парадигма переходу від екстенсивно-сировинного до інтенсивно-
75
індустріального шляху розвитку вимагає чіткої ідентифікації технічного
переозброєння як основного драйвера інтенсифікації промислового виробництва.
Історично поняття «технічне переозброєння», введене в практику
інвестиційного процесу у другій половині 70-х років, еволюціонувало від простої
заміни верстатів («повна реновація активної частини») до системного
підвищення технічного рівня виробництва [12]. У сучасних умовах це означає не
просто фізичну заміну старого обладнання на нове, а цілісний процес
впровадження високопродуктивних технологічних рішень, що мінімізують
питомі витрати ресурсів на одиницю продукції.
На ТОВ «ТД БлагоДар» наявна критична залежність фінансових результатів
від високого рівня зносу обладнання.
Технічне переозброєння тут виконує роль каталізатора оптимізації через:
• скорочення поточних витрат: зменшення потреби у постійних ремонтах, на
які нині спрямовується значна частка бюджету;
• отимізацію персоналу: перехід на сучасні автоматизовані станки дозволяє
скоротити чисельність обслуговуючого персоналу при одночасному
зростанні вимог до його кваліфікації;
• підвищення якості: мінімізація браку та підвищення швидкості виконання
замовлень безпосередньо впливають на маржинальний дохід підприємства.
У сучасних ринкових умовах технічне переозброєння стає ключовим
інструментом підвищення конкурентоспроможності підприємства. На відміну
від капітального будівництва чи масштабної реконструкції, цей метод оновлення
виробничих фондів має низку суттєвих переваг, що роблять його оптимальним
для ТОВ «ТД БлагоДар»:
Переваги технічного переозброєння:
• фінансова ефективність: значне скорочення витрат на проектно-
кошторисну документацію та будівельно-монтажні роботи, що дозволяє
реалізувати проект переважно за рахунок власних ресурсів;
76
• інвестиційна привабливість: коротші терміни реалізації проектів
забезпечують швидше відновлення основних засобів та скорочення періоду
окупності інвестицій;
• мінімізація ризиків: відсутність необхідності залучення зовнішніх
позикових коштів зменшує боргове навантаження на підприємство,
забезпечуючи фінансову стабільність у довгостроковій перспективі [12].
Залежно від цілей розвитку, технічне переозброєння може реалізовуватися
за двома основними типами:
1. перепрофілювання: освоєння випуску нових видів або
модифікацій друкованої продукції;
2. модернізація потенціалу: зміна потужностей відповідно до
ринкового попиту, підвищення якості продукції та зниження її
енергоємності;
Для ТОВ «ТД БлагоДар» доцільно обрати оптимальний підхід (поєднання
критеріїв «ціна-продуктивність»), що дозволить поетапно оновити парк верстатів
для широкоформатного друку газетної та журнальної продукції.
Програма реалізації для ТОВ «ТД БлагоДар»
Зважаючи на фінансові можливості підприємства, реалізація технічного
переозброєння планується як внутрішньо інвестиційний проєкт із такими
характеристиками:
• джерела фінансування: власні амортизаційні відрахування та чистий
прибуток підприємства (без залучення кредитного капіталу);
• термін реалізації: етапний процес тривалістю від 2 до 6 років.
Очікувані результати впровадження проєкту:
o зниження експлуатаційних витрат: зменшення аварійності
обладнання, збільшення міжремонтних інтервалів та скорочення
витрат на ліквідацію наслідків поломок;
77
o оптимізація кадрового потенціалу: підвищення
кваліфікаційних вимог до персоналу при одночасному скороченні
його чисельності завдяки автоматизації процесів;
o якісний стрибок: досягнення вищої надійності та якості друку,
що безпосередньо впливає на лояльність клієнтів та конкурентні
позиції компанії.
Таким чином, обравши шлях технічного переозброєння за рахунок
внутрішніх ресурсів, ТОВ «ТД БлагоДар» забезпечує собі сталий розвиток,
мінімізуючи при цьому ризики, притаманні зовнішнім формам фінансування.
78
ВИСНОВКИ
В умовах сучасного ринкового середовища формування дієвого
менеджменту витрат є критичним викликом для вітчизняних підприємств.
Незважаючи на загальні економічні реформи, питання
внутрішньогосподарського управління часто залишаються поза увагою.
Складність структури великих підприємств та дефіцит адаптованого науково-
методичного забезпечення змушують бізнес самостійно шукати шляхи до
гнучкості та адаптивності. Для успішного розвитку ключовою метою стає не
штучне створення «справедливих» механізмів мотивації, а побудова системи, що
забезпечує реальний прибуток у залежності від зовнішніх ринкових умов.
Підприємство стабільно працює на ринку поліграфічних послуг, проте
стикається з низкою проблем:
1. зношеність основних засобів: значний відсоток зносу
друкарського обладнання призводить до неефективного використання
ресурсів.
2. структура витрат: спостерігається тенденція до зростання
витрат на оплату праці та адміністративних витрат, що чинить тиск на
собівартість.
3. економічна неефективність ремонтів: значні кошти
витрачаються на підтримання працездатності застарілих верстатів, що не
підвищує їх технічний рівень, а лише консервує низьку продуктивність.
Для оптимізації витрат ТОВ «ТД БлагоДар» пропонується стратегія
технічного переозброєння, що передбачає заміну активної частини основних
засобів (верстатів широкоформатного друку, різального та палітурного
обладнання).
Очікувані результати реалізації заходів:
79
• технічні: підвищення надійності та безпечності обладнання,
збільшення коефіцієнта корисної дії, подовження міжремонтних
інтервалів.
• економічні:
o скорочення аварійних зупинок та витрат на ліквідацію їх
наслідків.
o оптимізація чисельності обслуговуючого персоналу завдяки
автоматизації та надійності нових верстатів.
o зменшення витрат на фонд оплати праці та ремонти.
• конкурентні: підвищення якості друку та скорочення часу виконання
замовлень, що є вирішальним для ринку поліграфії.
Терміни реалізації стратегії становлять від 2 до 6 років (відповідно до
експертних оцінок).
Джерела фінансування: внутрішні ресурси підприємства, що мінімізує
зовнішні фінансові ризики.
Реалізація політики технічного переозброєння для ТОВ «ТД БлагоДар» є
не лише вимогою технічної необхідності, а й дієвим інструментом стратегічного
менеджменту витрат. Перехід від «ремонтного» обслуговування зношених
активів до інвестицій в ефективне обладнання дозволить підприємству
оптимізувати операційні витрати, підвищити рентабельність та зміцнити позиції
на ринку.
80
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відомості
Верховної Ради України із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України № 344-VIII від 17.09.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://zakоn4.rada.gоv.ua/laws/shоw/2755-17
2. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : Наказ Міністерства
фінансів України від 07.02.2014 № 73 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakоn3.rada.gоv.ua/laws/shоw/z0336-13
3. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16
«Витрати» : Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakоn3.rada.gоv.ua/laws/shоw/z0027-00
4. Абрамова О.В. Аналіз витрат операційної діяльності підприємства. –
Рукопис. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук за спеціальністю 08.00.09. – Бухгалтерський облік, аналіз
та аудит (за видами економічної діяльності). – ДВНЗ «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». – Київ,
2015. – 22 с.
5. Адамовська В. С. Удосконалення управлінського обліку витрат
операційної діяльності як один з напрямів бізнес-адміністрування / В. С.
Адамовська, Н. В. Брітан // Агросвіт, 2015. – № 8. – С. 58-61.
6. Андрющенко І.С. Класифікація витрат операційної діяльності на
підприємствах ресторанного господарства / І.С. Андрющенко //
Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг : зб.
наук. праць : у 2 ч. Вип. 1 (11) /Харк. держ. ун-т харч. та торг. – Х. : ХДУХТ,
2010. – С. 216-224.
81
7. Атамас П.Й. Управлінський облік: навч. посібник / П.Й. Атамас. – Д.– К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.
8. Бенькович А. Є. Оптимізація витрат діяльності на підприємстві / А. Є.
Бенькович, І. М. Ломтєва, М. П. Сначов // Збірник наукових праць
Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту», 2017. –
Вип. 13. – С. 7-11.
9. Бондаренко Н.М. Собівартість продукції: економічна сутність та її види /
Н.М. Бондаренко, А.К. Устименко // Науковий вісник Херсонського
державного університету, 2015. – Випуск 11. – Частина 2. – С. 51-54.
10. Бородкін О. Про формування і облік собівартості продукції за ринкових
умов / О. Бородкін // Бухгалтерський облік і аудит, 2008. – № 4.
11. Бутинець Ф.Ф. Витрати виробництва та їх класифікація для потреб
управління / Ф.Ф. Бутинець // Проблеми теорії та методології
бухгалтерського обліку, контролю і аналізу, 2012. – № 1(22). – С. 11–18.
12. Бухгалтерський управлінський облік: підручник / Ф.Ф. Бутинець, Т.В.
Давидюк, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська. – Житомир: Рута, 2005. – 480 с.
13. Гетьман О. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. / О. О. Гетьман, В. М.
Шаповал– 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
14. Гриценко О.І. Дослідження питання удосконалення обліку витрат
операційної діяльності / О.І. Гриценко // Вісник Східноукраїнського
національного університету ім. Володимира Даля: науковий журнал. –
Луганськ, 2014. – № 2 (209). – С. 61–66.
15. Давидович І. Є. Управління витратами: навч. посіб. / І. Є. Давидович. – К.:
Центр навчальної літератури, 2008. – 320 с.
16. Даньків Й.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки: навч. посіб. / Й.Я.
Даньків, М.Р. Лучко, М.Я. Остап’юк. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання,
2010. – 229 с.
82
17. Дощич Г. А. Дослідження актуальних проблем управління витратами
підприємства [Електронний ресурс] / Г. А. Дощич // Вінницький
торговельноекономічний інститут КНТЕУ. – URL:
http://www.rusnauka.соm/29_DWS_2012/Eсоnоmiсs/10_120778.dос.htm
18. Дробязко С. І. Методичні основи управління витратами підприємства / С.
І. Дробязко // Економіка підприємства. Науково-практичний журнал
«Академічний огляд». – Дніпропетровськ : Видавництво ДУЕП, 2010. – №
1 (32). – 127 с. – С. 55 –60.
19. Дубєй Ю. В. Оперативне і стратегічне управління витратами на
промисловому підприємстві / Ю. В. Дубєй // Економічний вісник, 2017. –
№ 1 . – С. 125-132.
20. Ковтун С. Управління затратами / С. Ковтун, Н. Ткачук, С. Савлук. Х. :
Фактор, 2007. , 272 с.
21. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Л. О. Коваленко,
Л. М. Ремньова; 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2005. – 485 с.
22. Когут У.І. Критерії класифікації витрат підприємства / У.І. Когут // Вісник
НУ «Львівська політехніка», 2008. – № 624. – С. 43–49.
23. Козаченко Г. В. Управління затратами підприємства : монографія / Г. В.
Козаченко, Г. А. Макухін. – К. : Лібра, 2007. – 320 с.
24. Колісник Г.М. Зарубіжний досвід державного регулювання витратами
підприємства та його адаптація в Україні / Г.М. Колісник // Науковий
вісник Ужгородського національного університету, 2016. – Випуск 8. –
Частина 1. – С. 106-111.
25. Корінько М. Д. Концептуальні основи управління витратами суб’єктів
господарювання в умовах удосконалення ринкових відносин / М. Д.
Корінько, Г. Б. Тітаренко // Актуальні проблеми економіки, 2009. – № 9. –
С. 126-131.
83
26. Маниліч М.І. Собівартість продукції: теоретичний аспект [Електронний
ресурс] / М.І. Маниліч, О.В. Миронюк. – URL: http://arсhive.nbuv.gоv.ua
27. Міценко Н.Г. Собівартість як економічна категорія та її місце серед витрат
підприємства / Н.Г. Міценко, С.В. Мизгала // Науковий вісник НЛТУ
України, 2009. – № 19(4). – С. 129-132. Нападовська Л.В. Управлінський
облік : монографія / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ : Наука і освіта,
2000. – 450 с.
28. Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік : навч. посібн. / Г. В. Нашкерська.
К. : Центр навчальної літератури, 2004. 464 с.
29. Нусінова О. В. Визначення величини недоотриманого грошового потоку
промисловими підприємствами / О. В. Нусінова, Є. В. Міщук // Бізнес
Інформ: Міжнародний науковий економічний журнал. – Харків, 2012. – №
4. – С. 210 – 214.
30. Овчаренко Є. І. Застосування класифікаторів витрат в управлінському
обліку підприємства / Є. І. Овчаренко, О. М. Ляшенко // 3б. наук. пр.
«Економіка. Менеджмент. Підприємництво», 2008. № 20.
31. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними
стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, Л.О.Сколотій,, М. І. Беленкова та
ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 7–те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта,
2016. – 1040 с.
32. Олійник С.О. Особливості обліку та управління витратами на підприємстві
/ С.О. Олійник // Журнал науковий огляд, 2017. – № 5 (37). – С. 113.
33. Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект / В. М.
Панасюк. – Тернопіль : Астон, 2005. – 288 с.
34. Партин Г. О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади,
методи та інструментарій : монографія / Г .О. Партин. – Київ : УБС НБУ,
2008. – 219 с.
84
35. Присяжнюк Л. Г. Оптимізація витрат підприємств машинобудівної галузі
[Електронний ресурс] / Л. Г. Присяжнюк. – URL:
http://ev.fmm.kpi.ua/artiсle/dоwnlоad/108762/103705
36. Пурій Г. В. Методичні підходи до управління операційними витратами
підприємств з метою запобігання банкрутству / Г. В. Пурій // Бізнес Інформ,
2013. – № 5. – С. 293-298.
37. Россоха В. В. Адаптація управління до умов невизначеності / В. В. Россоха
// Матеріали VI Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції
«Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи», 2015 р.
– С. 7-11.
38. Самсоненко А. О. Сучасний стан та проблеми економічного розвитку
України [Електронний ресурс] / А. О. Самсоненко. – URL :
http://www.eсоnоmyсоnfer.соm.ua/full-artiсle/2013
39. Семчук І.В. Шляхи підвищення ефективності управління витратами на
підприємстві / І.В. Семчук, В.Г. Мазур // Глобальні та національні
проблеми економіки, 2018. – Випуск 22. – С. 544-548.
40. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством : навч. посіб.
/ В. В. Сопко. – К. : КНЕУ, 2006. – 526 с.
41. Управління витратами: навч. посіб. / М.Г. Грещак, В.М. Гордієнко, О.С
Коцюба та ін.; за заг. ред. М.Г. Грещака. – К.: КНЕУ, 2008. – 264 с.
42. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства : навч. посіб. / Ю. С. ЦалЦалко. –
К. : ЦУЛ, 2013. – 656 с.
43. Цимбалюк Л. Г. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва
як основа зменшення ціни товару / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун // Вісн.
Бердян. ун-ту менеджменту і бізнесу, 2011. – № 3(15). – С. 88-95.
44. Череп А. В. Управління витратами суб’єктів господарювання: монографія
у ІІ ч.: Монографія. / Череп А. В. – 2-ге вид. – Харків : ІНЖЕК, 2007. – 360
с.