Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10230
Title: Електропостачання машинобудівного підприємства технологічного обладнання
Authors: Семко, Олександр Вікторович
Сало, Олександр Вікторович
Keywords: електромагнітна сумісність;апарати захисту та комутації
Issue Date: Jun-2026
Abstract: Сучасний розвиток промисловості безпосередньо пов’язаний із підвищенням рівня автоматизації виробництва, впровадженням високопродуктивного технологічного обладнання та зростанням вимог до надійності й ефективності систем електропостачання. Особливо актуальними ці питання є для машинобудівних підприємств, які характеризуються значною концентрацією електричних навантажень, наявністю великої кількості електроприймачів різної потужності та режимів роботи, а також високими вимогами до безперервності технологічних процесів. Надійне та економічно обґрунтоване електропостачання таких об’єктів є однією з основних умов стабільної роботи виробництва, забезпечення якості продукції та мінімізації експлуатаційних витрат. Машинобудівні підприємства належать до числа найбільш енергоємних споживачів електричної енергії. У структурі їх електроспоживання значну частку займають електроприводи металорізальних верстатів, термічних установок, зварювального обладнання, компресорних станцій, вентиляційних систем, вантажопідйомних механізмів та автоматизованих виробничих ліній. Значна кількість електроприймачів працює у змінних та ударних режимах навантаження, що викликає коливання напруги, нерівномірність фазних навантажень та погіршення показників якості електричної енергії. У зв’язку з цим особливого значення набуває правильний вибір структури системи електропостачання, параметрів трансформаторних підстанцій, перерізів кабельних ліній, засобів компенсації реактивної потужності та систем релейного захисту. Сучасні умови функціонування електроенергетики також характеризуються постійним зростанням вартості електроенергії, необхідністю підвищення енергоефективності виробництва та впровадженням цифрових технологій моніторингу й керування режимами електроспоживання. У зв’язку з цим при проєктуванні систем електропостачання важливим є не лише забезпечення необхідного рівня надійності, але й мінімізація втрат електроенергії, оптимізація режимів роботи обладнання та забезпечення нормативних показників якості електричної енергії відповідно до вимог чинних стандартів і нормативних документів. Важливим аспектом проєктування систем електропостачання машинобудівних підприємств є забезпечення електромагнітної сумісності електроприймачів, оскільки значна кількість сучасного технологічного обладнання містить напівпровідникові перетворювачі, частотні приводи та імпульсні джерела живлення. Робота таких пристроїв супроводжується генерацією вищих гармонік, що призводить до додаткових втрат потужності, перегріву обладнання та зниження ресурсу роботи електричних апаратів. Тому під час розробки системи електропостачання необхідно передбачати застосування засобів компенсації реактивної потужності, фільтрації гармонік та оптимізації режимів навантаження. Особливу увагу при проєктуванні електропостачання промислових підприємств приділяють питанням надійності електроживлення. Для більшості машинобудівних виробництв навіть короткочасне припинення подачі електроенергії може призвести до порушення технологічного циклу, пошкодження обладнання, виникнення браку продукції та значних економічних втрат. У зв’язку з цим система електропостачання повинна передбачати резервування живлення, використання незалежних джерел електроенергії, автоматичне введення резерву та застосування сучасних систем релейного захисту й автоматики. Метою даної бакалаврської роботи є розробка системи електропостачання машинобудівного підприємства технологічного обладнання з урахуванням вимог надійності, енергоефективності та економічної доцільності. У роботі передбачається виконання розрахунків електричних навантажень, вибір та перевірка силових трансформаторів, визначення параметрів кабельних і розподільчих мереж, розрахунок струмів короткого замикання, вибір апаратів захисту та комутації, а також аналіз режимів роботи системи електропостачання. У процесі виконання роботи також розглядаються питання компенсації реактивної потужності, зниження втрат електроенергії та підвищення ефективності використання електротехнічного обладнання. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів при проєктуванні та модернізації систем електропостачання промислових підприємств машинобудівної галузі, а також у підвищенні рівня енергетичної ефективності та надійності роботи технологічного обладнання. Дана робота складається з двох основних частин, а саме розрахунково- пояснювальної записки та графічної частини з семи аркушів креслень.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10230
Appears in Collections:141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка (Електротехнічні системи електроспоживання)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
САЛО.pdf
  Restricted Access
7.57 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет  електронних  технологій, автотранспорту та машинобудування 
(назва факультету) 
Кафедра електротехнічних систем 
(повна назва кафедри) 
       
 «До захисту допущено» 
Завідувач кафедри ЕТС 
Валентин ТКАЧЕНКО 
______________________ 
“_____” __________2026 р. 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи  
 
б а к а л а в р  
                                                                                         (освітньо-кваліфікаційний рівень)  
 
ЧДТУ   А1   22327   94/03-03 
 
на тему: 
«Електропостачання машинобудівного підприємства 
технологічного обладнання» 
 (назва теми згідно з наказом) 
 
Виконав: здобувач вищої освіти 4 курсу, 
групи  ЕСЕ – 22 
Спеціальності: 
141 «Електроенергетика, електротехніка та            
електромеханіка» 
(шифр і назва спеціальності) 
 
Сало Олександр Вікторович 
(прізвище, ім’я, по батькові здобувача вищої освіти) 
 
Керівник _____________      Олександр СЕМКО  
(Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ)  
Рецензент ____________      _________________  
                                                                                    (Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
Засвідчую, що у цій кваліфікаційній роботі немає запозичень з праць інших авторів 
без відповідних посилань 
Здобувач вищої освіти ______________ 
                                                                                                                                                  (підпис) 
 
Черкаси 2026 року 
Черкаський державний технологічний університет 
 
Факультет електронних технологій, автотранспорту та машинобудування 
(повна назва) 
Кафедра електротехнічних систем 
                                            (повна назва) 
Спеціальність: 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри ЕТС 
Валентин ТКАЧЕНКО 
______________________ 
“_____” __________2026 р. 
 
З А В Д А Н Н Я 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ 
 
Салу Олександру Вікторовичу 
(прізвище, ім’я, по батькові здобувача вищої освіти) 
1. Тема кваліфікаційної роботи  
«Електропостачання машинобудівного підприємства 
 технологічного обладнання» 
 
Керівник кваліфікаційної роботи        Семко Олександр Вікторович, PhD        
                                                                                      (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
 
Затверджені наказом Черкаського державного технологічного університету від  
« 13 »  квітня  2026 року  № 94/03-03       
 
2. Строк  подання кваліфікаційної роботи здобувачем вищої освіти ____________________ 
 
3. Вихідні дані до кваліфікаційної роботи: 1. Тип системи електропостачання – 
централізована; 2. Клас напруги ГПП – 110/10 кВ; 3. Встановлена потужність підприємства – 
6020,2 кВт; 4. Потужність КЗ на шинах енергосистеми – 810 МВА; 5. Розмір цеху – 
60х45х10м; 6. Кількість електроприймачів цеху – 56 шт; 7. Встановлена потужність силових 
електроприймачів цеху – 682 кВт; 8. Індивідуальне завдання – Аналіз варіантів реалізації 
систем зберігання електричної енергії для підприємств по випуску технологічного 
обладнання; 9. Техніко-економічні розрахунки – Техніко-економічний аналіз та розрахунок 
модельної задачі доцільності компенсації реактивної потужності на промисловому 
підприємстві; 10. Охорона праці  
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить 
розробити) 
1 Умови проєктування 
2 Розрахунок електричних навантажень 
3 Вибір і обґрунтування схеми живлення підприємства. Розрахунок живлячої мережі 
4 Вибір трансформаторів і засобів компенсації реактивної потужності 
5 Вибір схеми внутрішньозаводського електропостачання напругою 10 кВ 
6 Розрахунок струмів короткого замикання в мережах вище 1000 В 
7 Вибір типу трансформаторної підстанції для ГПП. Вибір високовольтної апаратури. 
Перевірка кабельних ліній 
8 Розрахунок системи електропостачання цеху 
9 Індивідуальне завдання – Аналіз варіантів реалізації систем зберігання електричної 
енергії для підприємств по випуску технологічного обладнання 
10 Техніко-економічні розрахунки – Техніко-економічний аналіз та розрахунок 
модельної задачі доцільності компенсації реактивної потужності на промисловому 
підприємстві 
 11 Охорона праці 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, 
плакатів)  
1 Генплан заводу 
2 Однолінійна схема ГПП 110/10 кВ 
3 План ГПП 110/10 кВ 
4 Однолінійна схема електропостачання цеху 
5 План живлячих та розподільчих мереж цеху 
6 Однолінійна схема КТП 
7 Вид та план КТП 10/0,4 кВ 
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи 
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта завдання видав завдання прийняв 
Охорона праці ст. викл. Олексій КОЖЕМ´ЯКІН  
  
 
7. Дата видачі завдання до кваліфікаційної роботи  14 квітня 2026 року 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Строк  виконання 
№ Назва етапів виконання кваліфікаційної роботи 
етапів кваліфікаційної Примітка  
з/п  
роботи 
1 Умови проектування 14.04.26 – 15.04.26  
2 Розрахунок електричних навантажень 16.04.26 – 18.04.26  
Вибір і обґрунтування схеми живлення  
3 19.04.26 – 23.04.26 
підприємства. Розрахунок живлячої мережі  
Вибір трансформаторів і засобів компенсації  
4 24.04.26 – 27.04.26 
реактивної потужності 
Вибір схеми внутрішньозаводського  
5 28.04.26 – 30.04.26 
електропостачання напругою 10 (6) кВ 
Розрахунок струмів короткого замикання в  
6 31.04.26 – 02.05.26 
мережах вище 1000 В 
Вибір типу трансформаторної підстанції для ГПП.  
7 Вибір високовольтної апаратури. Перевірка 03.05.26 – 09.05.26 
кабельних ліній. 
8 Розрахунок системи електропостачання цеху 10.05.26 – 13.05.26  
9 Індивідуальне завдання 14.05.26 – 16.05.26  
Техніко-економічні розрахунки елементів СЕП  
10 17.05.26 – 18.05.26 
промислового підприємства 
11 Охорона праці 19.05.26 – 20.05.26  
12 Виконання креслень графічної частини роботи 21.05.26 – 31.05.26  
Підготовка доповіді та супровідних документів, 01.06.26 – 05.06.26  
13 
збір необхідних підписів 
 
 Здобувач вищої освіти-дипломник   ________________            Олександр САЛО     
                                                           (підпис)                                         (Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ) 
Керівник кваліфікаційної роботи          ________________             Олександр СЕМКО           . 
                                                                                                                          (підпис)                                         (Власне ім’я ПРІЗВИЩЕ) 
 
ЗМІСТ 
стор. 
 ВСТУП……………………………………………………………... 6 
1 УМОВИ ПРОЄКТУВАННЯ……………………………………… 8 
 1.1 Характеристика об’єкта проєктування……………………. 9 
 1.2 Характеристика електроприймачів електричної енергії  
механоскладального цеху ……………………………….... 10 
 1.3 Характеристика цехів об’єкта, особливості їх  
електропостачання……………………………………..…... 13 
 1.4 Характеристика джерела живлення……………………….. 15 
2 РОЗРАХУНОК ЕЛЕКТРИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ…………… 18 
 2.1 Розрахунок цехових навантажень від силових  
електроприймачів………….……………………………….. 19 
 2.2 Особливості визначення розрахункових електричних  
навантажень від однофазних електроприймачів ………… 25 
 2.3 Визначення розрахункових електричних навантажень від  
освітлювальних систем…………………………………….. 28 
 2.4 Розрахунок електричних навантажень на шинах 0,4 кВ  
цехової підстанції……………………………….................. 29 
 2.5 Визначення електричних навантажень на вищих рівнях  
системи електропостачання……………………………….. 30 
 2.6 Картограма та положення центру електричних  
навантажень цеху та підприємства. Вибір місця  
розташування трансформаторних підстанцій……………. 32 
  2.6.1 Центр електричних навантажень підприємства і  
цеху…………………………………………………... 32 
  2.6.2 Картограма електричних навантажень  
підприємства…………………………………..…….. 34 
  2.6.3 Вибір місця розташування ГПП, ТП (КТП)……….. 39 
3 ВИБІР І ОБҐРУНТУВАННЯ СХЕМИ ЖИВЛЕННЯ  
ПІДПРИЄМСТВА. РОЗРАХУНОК ЖИВЛЯЧОЇ МЕРЕЖІ……. 40 
  3.1 Вибір і обґрунтування схеми живлення  
підприємства……………………………………….............. 40 
  3.2 Розрахунок перерізу живлячої мережі……………………. 42 
  3.3. Визначення втрат напруги від системи до ГПП ………… 44 
  
ЧДТУ  А1   22327   94/03-03   ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата  
 Розроб. Сало О.В.  Літ. Арк. Аркушів 
 Перевір. Семко О.В. Електропостачання 3 139 
 Реценз.  машинобудівного підприємства 
 Н. Контр. Ключка К.М. технологічного обладнання ФЕТАМ, гр. ЕСЕ – 22 
 Затверд. Ткаченко В.Ф. 
 
 4 ВИБІР ТРАНСФОРМАТОРІВ І ЗАСОБІВ КОМПЕНСАЦІЇ 
РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ…………………………………... 49 
 4.1 Вибір трансформаторів ГПП …………………………… 49 
 4.2 Вибір числа та потужності цехових трансформаторів з 
врахуванням компенсації реактивної потужності…….. 52 
 4.3 Компенсації реактивної потужності на підприємстві…. 56 
5 ВИБІР СХЕМИ ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКОГО 
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ НАПРУГОЮ 10 кВ……………...…. 57 
 5.1 Вибір і обґрунтування схеми і конструкції 
внутрішньозаводської мережі………………………...…. 57 
 5.2 Розрахунок перерізу розподільчих мереж……………… 57 
6 РОЗРАХУНОК СТРУМІВ КОРОТКОГО ЗАМИКАННЯ  
В МЕРЕЖАХ ВИЩЕ 1000 В……………………………………... 65 
 6.1 Вихідні дані для розрахунків…………………………… 65 
 6.2 Розрахунок струмів  трифазного короткого замикання в 
характерних точках…………………………………….. 65 
 6.3 Розрахунок струму однофазного короткого замикання в 
мережі 110 кВ………………………………………….. 73 
7 ВИБІР ТИПУ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ ПІДСТАНЦІЇ ДЛЯ 
ГПП. ВИБІР ВИСОКОВОЛЬТНОЇ АПАРАТУРИ ПЕРЕВІРКА 
КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ…………………………………………..….. 77 
 7.1 Вибір типу трансформаторної підстанції для ГПП……. 77 
 7.2 Вибір високовольтних апаратів РУВН……………..….. 78 
 7.3 Вибір апаратів розподільчої установки РУНН…………  79 
 7.4 Вибір трансформаторів струму…………………………. 80 
 7.5 Вибір трансформаторів напруги………………………… 81 
 7.6 Перевірка кабелів на термічну стійкість……………….. 82 
8 РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ  
ЦЕХУ……………………………………………………………… 83 
 8.1 Вибір схеми і конструкції системи електропостачання 
цеху………………………………………………………. 83 
 8.2 Розрахунок внутрішньоцехових освітлювальних 
систем…………………………………………………….. 83 
  8.3 Розрахунок цехової електричної мережі по умовам 
нагріву…………………………………………………… 93 
 8.4 Розрахунок струмів короткого замикання в мережі до 
1000 В……………………………………………………... 99 
 8.5 Захист цехових електричних мереж……………………. 106 
 8.6 Вибір відпайок трансформатора цехової 
трансформаторної підстанції…………………………… 109 
 8.7 Вибір типу, конструкції та компоновки 
трансформаторної підстанції…………………………… 111 
   
 
Арк. 
 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
4  
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата Вступ……………………………………………………………………… 3 
 
1  Характеристика підприємства……………………………………….. 5 
2  Основне електроустаткування ………………………………………. 6 
 
9 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ – Аналіз варіантів реалізації  
систем зберігання електричної енергії для підприємств по  
випуску технологічного обладнання………………..……………. 114 
10 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ ЕЛЕМЕНТІВ СЕП  
ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА – Техніко-економічний  
аналіз та розрахунок модельної задачі доцільності компенсації  
реактивної потужності на промисловому підприємстві ….…... 122 
11 ОХОРОНА ПРАЦІ…………………...……………………………….. 127 
 11.1 Аналіз умов праці, шкідливих та небезпечних факторів, 
які діють на дослідника, який працює в лабораторії…….... 127 
 11.2 Розрахунок системи захисного заземлення обладнання         
лабораторії………..……………………………………...…... 130 
      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….. 138 
 
 
 
 
 
Арк. 
 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
5  
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата Вступ……………………………………………………………………… 3 
 
1  Характеристика підприємства……………………………………….. 5 
2  Основне електроустаткування ………………………………………. 6 
 
ВСТУП 
 
Сучасний розвиток промисловості безпосередньо пов’язаний із 
підвищенням рівня автоматизації виробництва, впровадженням 
високопродуктивного технологічного обладнання та зростанням вимог до 
надійності й ефективності систем електропостачання. Особливо актуальними ці 
питання є для машинобудівних підприємств, які характеризуються значною 
концентрацією електричних навантажень, наявністю великої кількості 
електроприймачів різної потужності та режимів роботи, а також високими 
вимогами до безперервності технологічних процесів. Надійне та економічно 
обґрунтоване електропостачання таких об’єктів є однією з основних умов 
стабільної роботи виробництва, забезпечення якості продукції та мінімізації 
експлуатаційних витрат. 
Машинобудівні підприємства належать до числа найбільш енергоємних 
споживачів електричної енергії. У структурі їх електроспоживання значну 
частку займають електроприводи металорізальних верстатів, термічних 
установок, зварювального обладнання, компресорних станцій, вентиляційних 
систем, вантажопідйомних механізмів та автоматизованих виробничих ліній. 
Значна кількість електроприймачів працює у змінних та ударних режимах 
навантаження, що викликає коливання напруги, нерівномірність фазних 
навантажень та погіршення показників якості електричної енергії. У зв’язку з 
цим особливого значення набуває правильний вибір структури системи 
електропостачання, параметрів трансформаторних підстанцій, перерізів 
кабельних ліній, засобів компенсації реактивної потужності та систем 
релейного захисту. 
Сучасні умови функціонування електроенергетики також 
характеризуються постійним зростанням вартості електроенергії, необхідністю 
підвищення енергоефективності виробництва та впровадженням цифрових 
технологій моніторингу й керування режимами електроспоживання. У зв’язку 
з цим при проєктуванні систем електропостачання важливим є не лише 
забезпечення необхідного рівня надійності, але й мінімізація втрат 
електроенергії, оптимізація режимів роботи обладнання та забезпечення 
нормативних показників якості електричної енергії відповідно до вимог чинних 
стандартів і нормативних документів. 
Важливим аспектом проєктування систем електропостачання 
машинобудівних підприємств є забезпечення електромагнітної сумісності 
електроприймачів, оскільки значна кількість сучасного технологічного 
обладнання містить напівпровідникові перетворювачі, частотні приводи та 
імпульсні джерела живлення. Робота таких пристроїв супроводжується 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    6 
 
 
генерацією вищих гармонік, що призводить до додаткових втрат потужності, 
перегріву обладнання та зниження ресурсу роботи електричних апаратів. Тому 
під час розробки системи електропостачання необхідно передбачати 
застосування засобів компенсації реактивної потужності, фільтрації гармонік та 
оптимізації режимів навантаження. 
Особливу увагу при проєктуванні електропостачання промислових 
підприємств приділяють питанням надійності електроживлення. Для більшості 
машинобудівних виробництв навіть короткочасне припинення подачі 
електроенергії може призвести до порушення технологічного циклу, 
пошкодження обладнання, виникнення браку продукції та значних економічних 
втрат. У зв’язку з цим система електропостачання повинна передбачати 
резервування живлення, використання незалежних джерел електроенергії, 
автоматичне введення резерву та застосування сучасних систем релейного 
захисту й автоматики. 
Метою даної бакалаврської роботи є розробка системи 
електропостачання машинобудівного підприємства технологічного обладнання 
з урахуванням вимог надійності, енергоефективності та економічної 
доцільності. У роботі передбачається виконання розрахунків електричних 
навантажень, вибір та перевірка силових трансформаторів, визначення 
параметрів кабельних і розподільчих мереж, розрахунок струмів короткого 
замикання, вибір апаратів захисту та комутації, а також аналіз режимів роботи 
системи електропостачання. 
У процесі виконання роботи також розглядаються питання компенсації 
реактивної потужності, зниження втрат електроенергії та підвищення 
ефективності використання електротехнічного обладнання.  
Практичне значення роботи полягає у можливості використання 
отриманих результатів при проєктуванні та модернізації систем 
електропостачання промислових підприємств машинобудівної галузі, а також у 
підвищенні рівня енергетичної ефективності та надійності роботи 
технологічного обладнання. 
Дана робота складається з двох основних частин, а саме розрахунково-
пояснювальної записки та графічної частини з семи аркушів креслень.  
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    7 
 
 
1 УМОВИ ПРОЄКТУВАННЯ 
 
Проєктування системи електропостачання промислового підприємства є 
важливим етапом створення ефективного та надійного виробництва. Від того, 
наскільки правильно буде спроєктована система живлення, залежить стабільна 
робота технологічного обладнання, безперервність виробничих процесів, 
рівень втрат електроенергії та загальна економічність роботи підприємства. Для 
машинобудівних підприємств ці питання особливо важливі, оскільки такі 
об’єкти мають велику кількість потужного електрообладнання та значні 
електричні навантаження. 
Умови проєктування визначають основні вихідні дані, на основі яких 
надалі виконується вибір схеми електропостачання, трансформаторів, 
кабельних ліній, комутаційної апаратури та засобів захисту. Під час 
проєктування враховуються особливості технологічного процесу, режим 
роботи обладнання, категорія надійності електропостачання, умови 
навколишнього середовища та перспективи подальшого розвитку 
підприємства. 
Для машинобудівного виробництва характерною особливістю є велика 
кількість різноманітного електрообладнання: металорізальні верстати, 
зварювальні установки, компресори, вентиляційні системи, крани та інші 
механізми. Значна частина такого обладнання працює нерівномірно, із частими 
пусками та змінами навантаження, що створює додаткові вимоги до системи 
електропостачання. Тому при проєктуванні необхідно враховувати можливі 
перевантаження, пускові струми та споживання реактивної потужності. 
Особлива увага приділяється забезпеченню надійності 
електропостачання. Навіть короткочасне зникнення напруги може призвести до 
зупинки виробництва, пошкодження обладнання або втрати продукції. Саме 
тому для таких підприємств застосовують резервовані схеми живлення, 
двотрансформаторні підстанції, системи автоматичного введення резерву та 
сучасні пристрої релейного захисту. 
Під час проєктування також враховується розташування цехів на 
території підприємства, способи прокладання кабельних ліній, умови 
експлуатації обладнання та вимоги електробезпеки. Важливим є правильне 
розміщення головної понижувальної підстанції, що дозволяє зменшити втрати 
електроенергії та забезпечити більш ефективний розподіл навантаження між 
споживачами. 
Крім цього, сучасне технологічне обладнання часто містить електронні 
перетворювачі та частотно-регульовані приводи, які можуть негативно 
впливати на якість електричної енергії. У зв’язку з цим при розробці системи 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    8 
 
 
електропостачання передбачаються заходи щодо компенсації реактивної 
потужності, зменшення гармонічних спотворень та підтримання допустимого 
рівня напруги в мережі. 
Таким чином, умови проєктування є основою для створення надійної, 
безпечної та економічно ефективної системи електропостачання 
машинобудівного підприємства. Правильний облік усіх технічних і 
технологічних особливостей дозволяє забезпечити стабільну роботу 
виробництва та ефективне використання електроенергії. 
 
1.1 Характеристика об’єкта проєктування 
 
Об’єктом проєктування у даній бакалаврській роботі є машинобудівне 
підприємство, яке займається виготовленням і обслуговуванням 
технологічного обладнання для промисловості. Підприємство належить до 
енергоємних виробництв, оскільки в процесі роботи використовується велика 
кількість електрообладнання різної потужності та призначення. Основними 
виробничими процесами є механічна обробка деталей, зварювання, термічна 
обробка металу, складання вузлів та випробування готової продукції. 
До складу підприємства входять кілька виробничих цехів і допоміжних 
приміщень. Основними є механоскладальний цех, зварювальний цех, 
інструментальний та ремонтний цехи, компресорна станція, складські 
приміщення й адміністративно-побутові будівлі. Кожен із цих підрозділів має 
свої особливості електроспоживання та різний режим роботи обладнання. 
Головними споживачами електроенергії на підприємстві є металорізальні 
верстати, фрезерні та токарні оброблювальні центри, зварювальні установки, 
компресори, вентиляційне обладнання, насоси, крани та освітлення. Значна 
частина обладнання працює за допомогою електродвигунів, а сучасні виробничі 
установки додатково оснащуються частотними перетворювачами та 
автоматизованими системами керування. 
Особливістю роботи такого підприємства є нерівномірне навантаження 
електромережі. Під час запуску електродвигунів виникають великі пускові 
струми, а робота зварювального обладнання та компресорів може викликати 
різкі зміни навантаження. Через це система електропостачання повинна 
забезпечувати стабільну роботу обладнання навіть при змінних режимах 
роботи. 
Живлення підприємства передбачається від власної головної 
понижувальної підстанції, яка отримує електроенергію від районної 
електромережі напругою 110 кВ. Далі електроенергія розподіляється по 
території підприємства кабельними лініями напругою 10 кВ до цехових 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    9 
 
 
трансформаторних підстанцій, де напруга знижується до 0,4 кВ для живлення 
виробничого обладнання. 
Для забезпечення надійності електропостачання передбачено 
резервування живлення основних виробничих дільниць. Це необхідно тому, що 
навіть короткочасне вимкнення електроенергії може призвести до зупинки 
виробництва, псування продукції або виходу з ладу обладнання. Саме тому на 
підприємстві планується використання двотрансформаторних підстанцій, 
автоматичного введення резерву та сучасних систем захисту. 
Умови роботи в цехах загалом є нормальними, однак на окремих 
дільницях можливі підвищена температура, запиленість або вологість. Це 
враховується при виборі кабелів, електрообладнання та способів прокладання 
електричних мереж. Кабельні лінії на території підприємства планується 
прокладати у кабельних каналах, а всередині цехів — у лотках або за 
допомогою шинопроводів. 
Оскільки на підприємстві використовується велика кількість 
електродвигунів, у мережі виникає значне реактивне навантаження. Для 
зменшення втрат електроенергії та підвищення ефективності роботи системи 
електропостачання передбачається встановлення конденсаторних установок 
для компенсації реактивної потужності. 
Таким чином, машинобудівне підприємство є складним об’єктом із 
великою кількістю електрообладнання та значними навантаженнями. Це 
вимагає створення надійної, безпечної та економічно ефективної системи 
електропостачання, яка забезпечить стабільну роботу всіх виробничих 
процесів. 
 
1.2 Характеристика електроприймачів електричної енергії 
механоскладального цеху  
 
Механоскладальний цех є одним із основних виробничих підрозділів 
машинобудівного підприємства та характеризується значною кількістю 
електроприймачів різної потужності й призначення. У цеху виконуються 
операції механічної обробки деталей, складання вузлів і механізмів, підгонка 
елементів конструкцій, а також контроль та випробування готової продукції. 
Особливістю електроспоживання цеху є наявність великої кількості 
електродвигунів, що працюють у повторно-короткочасному та змінному 
режимах навантаження. 
Основними електроприймачами механоскладального цеху є 
металорізальні верстати: токарні, фрезерні, свердлильні, шліфувальні та 
розточувальні установки. Значна частина сучасного обладнання оснащена 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    10 
 
 
асинхронними електродвигунами з короткозамкненим ротором, а також 
частотно-регульованими електроприводами, які забезпечують плавне 
регулювання швидкості обробки та підвищення точності технологічних 
процесів. Потужність окремих верстатів може змінюватися в широких межах – 
від кількох кіловат для допоміжного обладнання до десятків кіловат для 
високопродуктивних оброблювальних центрів. 
Крім металорізального обладнання, у цеху використовуються мостові та 
консольні крани, електроталі, компресорні установки, вентиляційні агрегати, 
насоси систем охолодження та змащення, а також електрозварювальні 
установки. Значна частина цих електроприймачів характеризується високими 
пусковими струмами та нерівномірністю навантаження, що необхідно 
враховувати при виборі елементів системи електропостачання. 
Важливою особливістю механоскладального цеху є змінний характер 
роботи обладнання. У процесі виробництва окремі електроприймачі можуть 
працювати не одночасно, а залежно від стадії технологічного процесу. Це 
обумовлює необхідність визначення розрахункових електричних навантажень 
із урахуванням коефіцієнтів попиту, одночасності та використання потужності. 
Значна кількість електродвигунів також спричиняє споживання реактивної 
потужності, що призводить до зниження коефіцієнта потужності мережі та 
збільшення втрат електроенергії. 
Для забезпечення стабільної роботи обладнання електропостачання 
механоскладального цеху здійснюється від цехової трансформаторної 
підстанції напругою 10/0,4 кВ. Розподіл електроенергії в межах цеху 
виконується за допомогою силових розподільчих пунктів, кабельних ліній та 
шинопроводів. Живлення окремих груп електроприймачів передбачається 
виконувати радіальними або магістральними схемами залежно від потужності 
та розташування обладнання. 
Електроприймачі механоскладального цеху за ступенем надійності 
електропостачання переважно належать до II категорії. Припинення живлення 
таких споживачів може призвести до зупинки виробничого процесу, порушення 
роботи технологічних ліній та економічних втрат [1]. Окремі системи 
аварійного освітлення, автоматизації та протипожежного захисту можуть 
відноситися до I категорії електропостачання [1]. 
Освітлювальне навантаження цеху складається із систем загального та 
місцевого освітлення. Для забезпечення нормативного рівня освітленості 
робочих зон застосовуються світильники промислового виконання, які 
характеризуються раціональним енергоспоживанням та тривалим терміном 
служби. Освітлювальна мережа живиться напругою 230 В та виконується 
окремо від силової мережі. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    11 
 
 
У механоскладальному цеху можливе виникнення короткочасних 
перевантажень і коливань напруги, пов’язаних із пуском потужних 
електродвигунів та роботою зварювального обладнання. Тому при 
проєктуванні системи електропостачання необхідно враховувати допустимі 
втрати напруги, перевіряти мережу за умовами термічної та електродинамічної 
стійкості, а також передбачати застосування сучасних апаратів захисту й 
компенсації реактивної потужності. 
Таким чином, електроприймачі механоскладального цеху 
характеризуються значною встановленою потужністю, змінним характером 
навантаження та підвищеними вимогами до надійності електропостачання. Це 
визначає необхідність створення ефективної та технічно обґрунтованої системи 
електропостачання, здатної забезпечити стабільну роботу виробничого 
обладнання в усіх режимах експлуатації. 
Основним технологічним процесом проєктованого цеху є металообробка, 
зварювання, шліфування, розточування металевих заготовок і складання 
металевих конструкцій. 
Всі електроприймачі розраховані на змінний струм напругою 230 – 400 В 
промислової частоти.  
В представленій розробці застосовано централізоване 
енергозабезпечення від комплектної трансформаторної підстанції (КТП) − 
10/0,4 кВ, що розміщена усередині цехового приміщення.  
Підсумкова встановлена потужність силових електроприймачів цеху 
складає 682 кВт. Список наявного в цеху обладнання, а також його кількість та 
паспортні дані та представлені в таблиці 1.1. Всього силових споживачів – 50 
шт., а також присутні однофазні споживачі двох типів, в загальній кількості 6 
шт. 
План живлячих та розподільчих мереж цеху, а також розташування 
вказаного обладнання наведено на аркуші 5 графічної частини даної випускної 
роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    12 
 
 
  Таблиця 1.1 – Відомості про електричні навантаження 
механоскладального цеху 
 
№ 
№ Назва споживача Кількість, позиції Потужність, 
кв cosφ tgφ 
п/п (верстата) шт. на кВт 
плані 
 
Силові трифазні електроприймачі напругою 0,4 кВ 
1 Токарно-гвинторізний 4 1 16 0,8 0,80 0,75 
2 Токарний з ЧПУ 4 2 14 0,8 0,87 0,57 
3 Токарно-револьверний 4 3 18 0,8 0,83 0,67 
4 Стругальний  3 4 9 0,7 0,80 0,75 
5 Вертикально-фрезерний 4 5 15 0,8 0,87 0,57 
Горизонтально-
6 4 6 12 0,7 0,84 0,65 
фрезерний  
Вертикально-
7 2 7 22 0,8 0,83 0,67 
свердлильний  
8 Радіально-свердлильний 2 8 16 0,8 0,80 0,75 
9 Плоскошліфувальний 2 9 17 0,7 0,81 0,72 
10 Шліфувальний  2 10 22 0,7 0,86 0,59 
Горизонтально-
11 2 11 15 0,7 0,81 0,72 
шліфувальний 
12 Кран балка 2 12 30 0,8 0,84 0,65 
13 Прес ножиці 3 13 15 0,7 0,81 0,72 
14 Вентилятор 12 14 5,5 0,8 0,80 0,75 
Всього, шт 50 
Однофазні електроприймачі 0,4 (0,23) кВ  
Зварювальний 
15 3 15 7,5 0,15 0,6 1,33 
трансформатор 
Зварювальний 
16 3 16 22 0,8 0,65 1,17 
випрямляч 
Всього, шт 6 
 
1.3 Характеристика цехів об’єкта, особливості їх електропостачання 
 
Машинобудівне підприємство, що розглядається у даній бакалаврській 
роботі, складається з комплексу основних та допоміжних виробничих цехів, які 
забезпечують повний цикл виготовлення, складання та обслуговування 
технологічного обладнання. Кожен цех має власні особливості технологічного 
процесу, структуру електричних навантажень і специфічні вимоги до системи 
електропостачання. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    13 
 
 
Основним виробничим підрозділом підприємства є механоскладальний 
цех, у якому виконуються операції механічної обробки деталей, складання 
вузлів та випробування готової продукції. Основними електроприймачами цеху 
є металорізальні верстати, оброблювальні центри, крани, компресори, насоси та 
вентиляційні установки. Для цього цеху характерне нерівномірне 
навантаження, пов’язане з роботою електродвигунів у змінних режимах та 
значними пусковими струмами. Електропостачання механоскладального цеху 
виконується від цехової трансформаторної підстанції 10/0,4 кВ із 
використанням радіальних та магістральних схем живлення. 
Зварювальний цех призначений для виконання електрозварювальних 
робіт під час виготовлення та складання металоконструкцій. Основними 
споживачами електроенергії є зварювальні трансформатори, напівавтомати, 
вентиляційні системи та допоміжне обладнання. Особливістю 
електроспоживання цього цеху є різкозмінний характер навантаження та значне 
споживання реактивної потужності. Робота зварювального обладнання може 
викликати коливання напруги та погіршення якості електричної енергії, тому 
при проєктуванні системи електропостачання передбачаються заходи щодо 
компенсації реактивної потужності та забезпечення допустимих втрат напруги. 
У термічному відділенні здійснюється термічна обробка металевих 
деталей із використанням електропечей, сушильних камер та нагрівального 
обладнання. Електроприймачі цеху характеризуються значною встановленою 
потужністю та тривалим режимом роботи. Для живлення термічних установок 
застосовуються окремі силові лінії, розраховані на великі робочі струми. 
Особлива увага приділяється вибору апаратів захисту та забезпеченню 
надійності електропостачання, оскільки порушення режиму роботи термічного 
обладнання може призвести до псування продукції. 
Інструментальний цех призначений для виготовлення та ремонту 
технологічного оснащення, ріжучого інструменту та допоміжних пристроїв. 
Основними електроприймачами є високоточні верстати, шліфувальні 
установки та допоміжне обладнання. Для цього цеху характерні порівняно 
невеликі, але рівномірні електричні навантаження. Водночас висока точність 
технологічних процесів потребує стабільного рівня напруги та якісного 
електроживлення. 
Компресорна станція забезпечує підприємство стисненим повітрям для 
роботи пневматичного обладнання та автоматизованих систем. Основними 
електроприймачами є потужні компресорні агрегати з асинхронними 
електродвигунами. Для компресорної станції характерні значні пускові струми 
та високий рівень споживання реактивної потужності. У зв’язку з цим система 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    14 
 
 
електропостачання повинна забезпечувати необхідну пропускну здатність 
мережі та стабільність напруги під час запуску обладнання. 
Допоміжними підрозділами підприємства є ремонтно-механічний цех, 
складські приміщення, адміністративно-побутовий корпус, насосні та 
вентиляційні установки. Навантаження цих об’єктів є менш потужними, однак 
вони також потребують надійного електропостачання для забезпечення 
нормального функціонування підприємства. 
Електропостачання всіх цехів здійснюється від головної понижувальної 
підстанції (ГПП) підприємства, яка отримує живлення від районної електричної 
мережі напругою 110 кВ. Розподіл електроенергії між цехами виконується 
кабельними лініями напругою 10 кВ із подальшим живленням цехових 
трансформаторних підстанцій 10/0,4 кВ. Для підвищення надійності 
електропостачання найбільш відповідальні споживачі забезпечуються 
резервним живленням та системами автоматичного введення резерву, як 
вказано в [2]. 
Особливістю системи електропостачання підприємства є значна кількість 
електроприймачів із реактивним характером навантаження та наявність 
електронних перетворювачів і частотно-регульованих приводів. Це обумовлює 
необхідність застосування засобів компенсації реактивної потужності, 
перевірки мережі за умовами допустимих відхилень напруги та забезпечення 
нормативних показників якості електричної енергії. 
Таким чином, цехи підприємства характеризуються різноманітними 
режимами роботи та структурою електричних навантажень, що вимагає 
комплексного підходу до побудови системи електропостачання. Правильний 
вибір схем живлення, трансформаторного обладнання та систем захисту 
забезпечує надійну й ефективну роботу всіх виробничих підрозділів 
підприємства. 
 
1.4  Характеристика джерела живлення 
Система електропостачання та розподілу електричної енергії 
підприємства побудована за багаторівневим ієрархічним принципом із 
централізованим прийманням електроенергії на головній понижувальній 
підстанції (ГПП), яка виконує функції основного вузла прийому та розподілу 
потужності на території об’єкта. Живлення ГПП передбачається від районної 
підстанції енергосистеми по двох незалежних високовольтних повітряних 
лініях напругою 110 кВ, що забезпечує необхідний рівень надійності 
електропостачання відповідно до категорії споживачів підприємства. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    15 
 
 
На ГПП здійснюється трансформація напруги з рівня 110 кВ до 
розподільчої напруги 10 кВ із подальшим розподілом електричної енергії по 
території підприємства за допомогою кабельних ліній середньої напруги. В 
якості основної схеми розподілу використовується радіальна структура мережі, 
при якій кожна цехова трансформаторна підстанція або великий вузол 
навантаження отримує живлення по окремій кабельній лінії від шин 
розподільчого пристрою 10 кВ ГПП. Такий підхід дозволяє локалізувати 
аварійні режими, спростити селективність релейного захисту та підвищити 
експлуатаційну надійність системи. 
Передача електроенергії на рівні 110 кВ виконується повітряними лініями 
електропередачі, що є економічно доцільним рішенням для транспортування 
значних потужностей на великі відстані. Розподіл електроенергії на території 
підприємства реалізується переважно кабельними лініями 10 кВ, прокладеними 
в підземних кабельних каналах або лоткових конструкціях. Застосування 
кабельних мереж забезпечує підвищену надійність електропостачання, 
захищеність ліній від атмосферних впливів, механічних пошкоджень та впливу 
виробничого середовища. 
Прийнята структура системи електропостачання є типовою для сучасних 
промислових підприємств із високою концентрацією електричних навантажень 
і характеризується оптимальним поєднанням технічної надійності, 
економічності та експлуатаційної гнучкості. Від шин ГПП відходять радіальні 
кабельні лінії 10 кВ із можливими відгалуженнями до найбільш потужних або 
територіально віддалених електроприймачів. Така конфігурація мережі 
дозволяє мінімізувати довжину кабельних трас, знизити втрати активної 
потужності та забезпечити допустимі відхилення напруги у вузлах 
навантаження. 
Одним із ключових принципів побудови системи електропостачання є 
реалізація концепції глибокого вводу електроенергії. Даний підхід передбачає 
максимальне наближення трансформаторних підстанцій до центрів 
електричних навантажень цехів і виробничих дільниць. Це дозволяє скоротити 
протяжність низьковольтних мереж 0,4 кВ, зменшити втрати електроенергії, 
знизити падіння напруги та покращити показники якості електроживлення 
електроприймачів. 
Реалізація системи глибокого вводу потребує використання компактних 
комплектних трансформаторних підстанцій, конструкція яких базується на 
уніфікованих схемних і компонувальних рішеннях. У цьому випадку функції 
проміжних розподільчих пунктів виконують безпосередньо розподільчі 
пристрої 10 кВ цехових підстанцій, що дозволяє скоротити кількість 
комутаційних апаратів та проміжних мережних ланок. Зменшення кількості 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    16 
 
 
ступенів трансформації та комутації позитивно впливає на загальний 
коефіцієнт корисної дії системи електропостачання й сприяє підвищенню її 
енергетичної ефективності. 
Додатковою перевагою такої структури є підвищення експлуатаційної 
надійності системи. У разі виникнення аварійного режиму або пошкодження 
окремої ділянки мережі відключається лише локальний сегмент 
електропостачання, що суттєво зменшує масштаб аварії та спрощує проведення 
відновлювальних робіт. Локалізація аварійних режимів також сприяє зниженню 
термічних і електродинамічних впливів струмів короткого замикання на 
елементи мережі. 
Крім того, застосування розподіленої структури трансформаторних 
підстанцій дозволяє зменшити рівень робочих струмів і струмів короткого 
замикання у мережах середньої та низької напруги, що забезпечує можливість 
використання електрообладнання з меншими номінальними параметрами, 
спрощує вибір комутаційної апаратури та покращує умови роботи систем 
релейного захисту й автоматики. У результаті забезпечується підвищення 
технічної стійкості системи електропостачання, зниження експлуатаційних 
витрат і покращення загальної ефективності функціонування електричної 
мережі підприємства. 
Додатковими вихідними даними до розрахунку струмів КЗ є: номінальна 
напруга енергосистеми Uс=110 кВ; потужність КЗ на шинах районної підстанції 
SКЗ=810 МВА; довжина ПЛ lпл=32 км. 
Економічна узгоджена реактивна потужність з енергосистемою на границі 
балансової приналежності Qек = 109 квар, в часи її максимуму навантаження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    17 
 
 
2  РОЗРАХУНОК ЕЛЕКТРИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ 
 
Наявність достовірної інформації щодо величин та характеру 
електричних навантажень виробничих цехів є необхідною умовою для 
виконання технічно обґрунтованого проєктування системи електропостачання. 
Розрахункові значення навантажень використовуються при виборі та перевірці 
провідникових елементів електричних мереж — кабельних ліній, 
шинопроводів, струмопроводів та збірних шин — за умовами допустимого 
струмового навантаження, термічної стійкості та економічної густини струму 
[3].  
На основі параметрів електричних навантажень також здійснюється вибір 
номінальної потужності силових трансформаторів, визначення режимів їх 
роботи та оцінка допустимих перевантажень у нормальних і післяаварійних 
режимах експлуатації [2, 3]. 
Результати розрахунку електричних навантажень є вихідними даними для 
визначення втрат активної та реактивної потужності в елементах системи 
електропостачання, розрахунку відхилень і коливань напруги у вузлах мережі, 
а також оцінки енергоефективності електротехнічного комплексу 
підприємства. Крім того, на підставі розрахункових навантажень виконується 
вибір комутаційної та захисної апаратури, перевірка чутливості й селективності 
пристроїв релейного захисту, а також визначаються необхідні параметри 
засобів компенсації реактивної потужності. 
Коректне визначення електричних навантажень на стадії проєктування є 
одним із ключових факторів забезпечення технічної надійності, економічної 
ефективності та експлуатаційної стійкості системи електропостачання 
промислового підприємства. Помилки при оцінці навантажень можуть 
призводити як до перевантаження елементів мережі та зниження надійності 
електропостачання, так і до необґрунтованого завищення встановленої 
потужності обладнання, що супроводжується збільшенням капітальних витрат 
і зниженням енергетичної ефективності системи. 
Поняття розрахункового електричного навантаження безпосередньо 
пов’язане з величиною розрахункового струму Іроз , який приймається базовим 
параметром при виборі та перевірці всіх елементів електричної мережі й 
електрообладнання системи електропостачання. Саме значення розрахункового 
струму використовується для визначення номінальних параметрів провідників, 
комутаційної апаратури, трансформаторів, апаратів захисту та інших елементів 
електротехнічного комплексу підприємства [3]. 
Уточнимо, що коли навантаження постійне в часі, то 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    18 
 
 
І=const=Іроз . 
 
При змінному навантаженні, (або коли графік навантаження має 
випадковий характер), застосовуємо вираз [3] 
 
t+Θ
1
ІΘ ( t)=  I( t)×dt , 
Θ
t
 
де   ‒ тривалість проміжку усереднення ( t  T −)  [3]; 
Т ‒ проміжок перебігу випадкового процесу. 
 
Струм  Іроз  розраховуємо як 
 
Pроз = 3×U×Іроз×cosφроз . 
 
Розрахунковим навантаженням буде середнє навантаження P  по 
Θ
активній потужності за проміжок часу   
 
t+Θ
1
PΘ=  P( t)dt . 
Θ
t
 
2.1 Розрахунок цехових навантажень від силових електроприймачів 
 
Групова номінальна (встановлена) активна потужність – це алгебраїчна 
сума номінальних активних потужностей електроприймачів, що входять у 
групу ЕП 
 
n
Pномі =pномі                                                (2.1) 
1
 
де �� – кількість електроприймачів у групі.  
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    19 
 
 
Pном1 = n pном1 = 4 16 = 64кВт,
Pном2 = n pном2 = 4 14 = 56кВт,
Pном3 = n pном3 = 4 18 = 72кВт,
Pном4 = n pном4 = 3 9 = 27кВт,
Pном5 = n pном5 = 4 15 = 60кВт,
Pном6 = n pном6 = 4 12 = 48кВт,
Pном7 = n pном7 = 2 22 = 44кВт,
Pном8 = n pном8 = 2 16 = 32кВт,
Pном9 = n pном9 = 2 17 = 34кВт,
Pном10 = n pном10 = 2 22 = 44кВт,
Pном11 = n pном11 = 2 15 = 30кВт,
Pном12 = n pном12 = 2 30 = 60кВт,
Pном13 = n pном13 = 3 15 = 45кВт,
Pном14 = n pном14 =12 5,5 = 66кВт.  
 
Групова номінальна реактивна потужність – це алгебрична сума 
номінальних реактивних потужностей електроприймачів, що входять у групу 
    
n n
Qном =qном =pном  tg = Pномі  tg                          (2.2)                    
1 1
 
де tg  – паспортне або довідкове значення коефіцієнта реактивної потужності; 
     Pномі  – групова активна потужність, знаходиться по формулі (2.1). 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    20 
 
 
Qном1 = Pном1  tg = 64 0,75 = 48,0квар,
Qном2 = Pном2  tg = 56 0,56 = 31,4квар,
Qном3 = Pном3  tg = 72 0,67 = 48,2квар,
Qном4 = Pном4  tg = 27 0,75 = 20,3квар,
Qном5 = Pном5  tg = 60 0,56 = 33,6квар,
Qном6 = Pном6  tg = 48 0,64 = 30,7квар,
Qном7 = Pном7  tg = 44 0,67 = 29,5квар,
Qном8 = Pном8  tg = 32 0,75 = 24,0квар,
Qном9 = Pном9  tg = 34 0,72 = 24,5квар,
Qном10 = Pном10  tg = 44 0,59 = 25,9квар,
Qном11 = Pном11  tg = 30 0,72 = 21,6квар,
Qном12 = Pном12  tg = 60 0,64 = 38,4квар,
Qном13 = Pном15  tg = 45 0,72 = 32,4квар,
 
Qном14 = Pном15  tg = 66 0,75 = 49,5квар.
 
Розрахункова активна потужність вузла живлення визначається 
розрахунковою величиною Кв Рномі , що відповідає значенню Кр  , за 
співвідношенням 
 
 Pроз = Кр Кв Рномі                                        (2.3)  
 
де  Кр = f (Кв,ne,Та )  – коефіцієнт розрахункової потужності, який залежить від 
коефіцієнту використання Кв  та ефективної кількості електроприймачів ne та 
сталою часу нагріву мережі, для якої розраховують електричні навантаження.  
 
Значення Кp для таких мереж приймають згідно таблиці 2.1 [1];       ne  – 
визначається з формули (2.3). 
 
Pроз1 = Кр Кв Рном1 =1,0 0,8 64 = 51,2кВт,
 
Pроз2 = Кр Кв Рном2 =1,0 0,8 56 = 44,8кВт,
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    21 
 
 
Pроз3 = Кр Кв Рном3 =1,0 0,8 72 = 57,6кВт,
Pроз4 = Кр Кв Рном4 =1,0 0,7 27 =18,9кВт,
Pроз5 = Кр Кв Рном5 =1,0 0,8 60 = 48,0кВт,
Pроз6 = Кр Кв Рном6 =1,0 0,7 48 = 33,6кВт,
Pроз7 = Кр Кв Рном7 =1,0 0,8 44 = 35,2кВт,
Pроз8 = Кр Кв Рном8 =1,0 0,8 32 = 25,6кВт,
Pроз9 = Кр Кв Рном3 =1,0 0,7 34 = 23,8кВт,
Pроз10 = Кр Кв Рном10 =1,0 0,7 44 = 30,8кВт,
Pроз11 = Кр Кв Рном11 =1,0 0,7 30 = 21,0кВт,
Pроз12 = Кр Кв Рном12 =1,0 0,8 60 = 48,0кВт,
Pроз13 = Кр Кв Рном14 =1,0 0,7 45 = 31,5кВт,
Pроз14 = Кр Кв Рном15 =1,0 0,8 66 = 52,8кВт.  
 
Відмітимо, що добуток Кв Рномі  є проміжною допоміжною 
розрахунковою величиною, але не середнім значенням очікуваного 
навантаження, як це вважалося раніше.                                          
Величину  ne    можна також визначати за спрощеним співвідношенням: 
 
2pном
n і
e =                                               (2.4) 
pном мах
 
де  pном  – сума потужності електроприймачів різних типів знаходиться за 
і
формулою (2.5); 
 pноммах  – максимальна потужність електроприймача,  30 кВт.  
 
pном = pном1 + pном2 + pном3 + pном4 + pном5 + pном6 + pном7 + pном8 +
  
+ pном9 + +pном10 + pном11 + pном12 + pном13 + pном14 , (2.5)
 
pном = 682кВт ; 
і
 
2 682
ne =  45 шт . 
30
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    22 
 
 
Якщо знайдене за співвідношенням (2.4) число ne буде більше за n (n –
дійсне число ЕП), тоді слід прийняти n = ne , в протилежному випадку 
користуємося дійсним числом споживачів.  
Якщо 
 
pном мах / pном мін 3 , 
 
де Рном мін  – номінальна потужність найменшого електроприймача групи, тоді 
також приймаємо ne = n . 
 
Значення коефіцієнту використання Кв  за кожним окремим 
електроприймачем визначаємо за довідковими даними. Груповий коефіцієнт 
використання Кв  електроприймачів з різними ne  знаходимо за формулою 
  
n
Кв p
i номi
Кв =
1                                             (2.6) 
n
pномi
1
 
n
Кв pном = (16 0,8) + (14 0,8) + (18 0,8) + (9 0,7) + (15 0,8) + (12 0,7) +
i i
1
+(22 0,8) + (16 0,8) + (17 0,7) + (22 0,7) + (15 0,7) + (30 0,7) + (5,5 0,8)
=172,1 кВт,  
172,1
Кв = = 0,76.
226,5
 
Груповий коефіцієнт використання по цеху у цілому (середньовиважений 
коефіцієнт) дорівнює 
 
n
Кв Р
i номi
(К 1
в,цеху ) =                                      (2.7) 
n
Рномi
1
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    23 
 
 
n
Рном = 64+ 56 + 72 + 27 + 60 + 48+ 44 + 32 + 34 + 44 + 30 + 60 + 45+ 66 =
i  
1
= 682кВт,
 
n
Кв Рном = (64 0,8) + (56 0,8) + (72 0,8) + (27 0,7) + (60 0,8) + (48 0,7) +
i i
1
+ (44 0,8) + (32 0,8) + (34 0,7) + (44 0,7) + (30 0,7) + (60 0,8) + (45 0,7)+
+ (66 0,8) = 511,6 кВт,  
511,6
(Кв,цеху ) = = 0,75.
682
 
З урахуванням (2.7) співвідношення (2.3) для визначення розрахункової 
активної потужності прийме вигляд 
 
n
Ррозцеху = Кр Кв,цеху Рном = Кр Кв Рном ,                   (2.8) 
i i
1
 
Ррозцеху =1,0 511,6 =511,6 кВт.  
              
Реактивна потужність по цеху, на шинах ТП, розраховується за 
співвідношенням 
 
n
Qрозцеху = Кр Кв Рном  tgi                                (2.9) 
i i
1
 
n n
Кв Рном  tgi =Кв Qном = (0,8 48) + (0,8 31,4) + (0,8 48,2) +
i i i i
1 1
+(0,7 20,3) + (0,8 33,6) + (0,7 30,7) + (0,8 29,5) + (0,8  24) + (0,7  24,5) +
+(0,7 25,9) + (0,7 21,6) + (0,8 38,4) + (0,7 32,4) + (0,8  49,5) = 350,9квар,  
Qрозцеху =1,0 350,9 = 350,9квар.
                         
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    24 
 
 
Повна розрахункова потужність Sроз  силових електроприймачів напругої 
до 1 кВ визначається формулою 
 
S 2
роз = Рроз +Q2
роз ,                                        (2.10) 
 
S = 511,62 +350,92
роз = 620,4кВА  
 
Результати розрахунків та вихідні дані цеху заносяться у відповідні місця 
таблиці 2.1, виконаної за формою Ф 636-92 [3, 15]  
                               
2.2 Особливості визначення розрахункових електричних 
навантажень від однофазних електроприймачів  
 
Електричні навантаження ЕП однофазного струму повинні бути 
розподілені рівномірно по фазах. 
Однофазні ЕП, що включені на фазні і лінійні напруги та розподілені по 
фазах з нерівномірністю не вище 15 % по відношенню до загальної потужності 
трифазних і однофазних електроприймачів у групі, враховують як трифазні ЕП 
тієї ж сумарної потужності. Якщо нерівномірність перевищує 15 %, умовна 
трифазна номінальна потужність приймається рівної потроєної величині 
навантаження найбільш завантаженої фази. 
При числі однофазних ЕП більше 3-х і однакових значеннях Кв  і cos , 
включених на фазну і лінійну напругу, максимальне розрахункове 
навантаження визначається за формулою  
 
Рроз,у =3Кв Кр Рном махф                                (2.11) 
 
Величина ne  при визначенні Кр  для однофазних ЕП визначається за 
формулою   
 
2 pном
ne =                                           (2.12) 
3  pном мах ф
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    26 
 
Таблиця 2.1 – Розрахунок електричних навантажень (форма Ф 636–92) 
Вихідні дані Розрахункові Коефіцієнт  Розрахункова 
величини розрахун- потужність 
За завданням технологів За довідниковими данини кового    
 Кіль- Номінальна Коефі- Коефіцієнт наванта-    
 кість (установлена) цієнт реактивної ження, Кр актив- реак- повна,  
 ЕП,  потужність, кВт* вико- потужності на, тивна, Spоз 
Найменування n ,шт. риста- cos/tgφ Рроз,  Qpоз, кВА 
ЕП одного загальна ння   кВт квар  
ЕП, Рн=nрном Кв cos tgφ   
рном 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 
Трифазні електроприймачі 
Токарно-гвинторізний 4 16 64 0,8 0,80 0,75 51,2 38,4     
Токарний з ЧПУ 4 14 56 0,8 0,87 0,56 44,8 25,1     
Токарно-револьверний 4 18 72 0,8 0,83 0,67 57,6 38,6     
Стругальний 3 9 27 0,7 0,80 0,75 18,9 14,2     
Вертикально-фрезерний 4 15 60 0,8 0,87 0,56 48,0 26,8     
Горизонтально-фрезерний 4 12 48 0,7 0,84 0,64 33,6 21,5     
Вертикально-свердлильний 2 22 44 0,8 0,83 0,67 35,2 23,6     
Радіально-свердлильний 2 16 32 0,8 0,80 0,75 25,6 19,2     
Плоскошліфувальний 2 17 34 0,7 0,81 0,72 23,8 17,1     
Шліфувальний 2 22 44 0,7 0,86 0,59 30,8 19,0     
Горизонтально-шліфувальний 2 15 30 0,7 0,81 0,72 21,0 15,2     
Кран балка 2 30 60 0,8 0,84 0,64 48,0 30,7     
Прес ножиці 3 15 45 0,7 0,81 0,72 31,5 22,7     
Вентилятор 12 5,5 66 0,8 0,80 0,75 52,8 39,6     
Всього 50  682 0,76   511,6 350,9 1,0 511,6 350,9 620,4 
   
 
КвРн 
 
 
КиРнtg 
 
де pномф – сума номінальних потужностей однофазних ЕП даного 
розрахункового вузла, кВт; 
     pноммахф –  номінальна потужність найбільшого ЕП однофазного струму, 
кВт. 
     Рном махф  – номінальна потужність максимально навантаженої фази, кВт 
формула (2.13) 
  Далі, на основі даних таблиці 1.1, отримаємо 
 
pном = (3 7,5) + (3 22) = 88,5 кВт,
2 88,5  
ne = = 3 шт,
3 22
Рном махфаза а =n P
пр.ф ном,                                 (2.13) 
Рном мах фаза а = 7,5 + (22 2) = 51,6 кВт,
 
Рроз,у = 3 0,7 1,14 51,6 =123,5 кВт.
 
Розрахункова реактивна потужність визначається так: 
– для живлячих мереж напругою до 1 кВ у залежності від ne : 
 
n
при ne  ≤ 10                              Qроз =1,1Кв Рном  tg ,              (2.14) 
1
n
при ne  > 10                               Qроз =Кв Рном  tg ,                     (2.15) 
1
Qроз,у =1,175,3=82,8 квар , 
n
  Кв Рном  tg = (0,7 22,8 1,33) + (0,7 66 1,17) = 75,3 квар  
1
 
Повна умовна розрахункова потужність розу S силових однофазних 
електроприймачів напругої до 1 кВ визначається формулою (2.10) 
 
S 2 2 2 2
роз, у = Рроз, у +Qроз, у = 123,5 +82,8 =148,7кВА  
 
Отримані результати заносимо у відповідні графи таблиці 2.1, виконаної 
за формою Ф 636-92 [3, 15]. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    27 
 
 
2.3 Визначення розрахункових електричних навантажень від 
освітлювальних систем 
 
Для визначення ЕН освітлювальних установок використовується метод 
питомої потужності.   
Для знаходження питомої фактичної потужності ЕН освітлювальних 
установок  (Рп.ос.ф ) використовуються  дані: тип світильника, коефіцієнт запасу 
кз , освітленість Еф , значення розрахункової висоти H, площа освітлювального 
приміщення S. По обраному типу світильника, площі освітлювального 
приміщення та висоті підвісу світильників згідно [3] визначаємо питому 
потужність загального рівномірного освітлення необхідну для забезпечення 
необхідного значення норми освітленості. 
Вибираємо світильник типу КСС,  ГСП04 –  400,  лампи 
ДРІ  –  400,  ККД = 65%,  кр = 0,85.  
 Максимальну активну потужність освітлювальних установок Рмах ос  
визначимо згідно виразу   
 
  Рмах ос = Рроз, ос, цеху = кп Рп.ос.ф S                          (2.16) 
 
де кп – коефіцієнт попиту освітлення,  1,1; 
     S – площа приміщення, S = 45 60 = 2700 м2;  
     Рп.ос.ф – питома фактична потужність освітлювальних установок, Вт/м2, 
визначається за формулою 
 
Еф кз.ф
Рп.ос.ф = Ру   к,                              (2.17) 
100 кз.табл
 
  де Рп.ос.табл – питома потужність освітлювальної установки,  Вт/м2 таблиця 8,9 
[3]; 
       Ру  – приведена питома потужність освітлювальної установки, Вт/м2; 
       Еф – фактична норма освітленості для виконуваного виду робі, 200 лк; 
       кз.ф  – коефіцієнт запасу фактичний для виконуваного виду робіт 1,5;  
       кз.табл – коефіцієнт запасу табличний для виконуваного виду робіт 1,4;  
       к  – коефіцієнт зміни відбиття від поверхонь приміщення, 0,5 .  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    28 
 
 
З джерела [7] виписуємо дані для розрахунку навантаження 
2
освітлювальної системи для F=S=2700м : H p – висота підвісу світильника 9 м, 
оскільки висота цеху 10 м; Рп.ос.табл =  2,4 Вт/м2,  для КСС типу Д-2  при 
Еф =100 лк . 
Розраховуємо далі при умові що Еф=200лк 
 
Рп.ос.табл кз.ф  Еф
Ру = , (2.18)
кз.табл 0,7 Еф’  
2,4 1,5 200
Ру = = 7,34 Вт / м2,  
1,4 0,7 100
200 1,5
Рп.ос.ф = 7,34   0,5 = 7,86 Вт / м2,  
100 1,4
Рмах ос = Рроз, ос, цеху =1,17,86 2700 = 23334 Вт = 23,3 кВт. 
                           
Для газорозрядних ламп максимальна реактивна потужність   
 
Qмах ос =Qроз, ос, цеху = Рмах ос  tg0                             (2.19) 
 
де  tg0  – відповідно cos0  = 0,8 для кожного типу ламп. Характеристики 
освітлення різних видів освітлення приймаються згідно довідкових даних та 
відповідних нормативних документів [3, 5, 7]. 
 
Qмах ос =Qроз, ос, цеху = 23,30,75=17,48 квар.
 
 
2.4 Розрахунок електричних навантажень на шинах 0,4 кВ цехової 
підстанції 
 
         Сумарні активна та реактивна розрахункові потужності на шинах 0,4 кВ 
визначаються за виразами   
 
Р0,4 цеху = Рроз,цеху +Рроз, ос, цеху +Рроз у,                         (2.20) 
Q0,4 цеху =Qроз,цеху +Qроз, ос, цеху +Qроз у,                        (2.21) 
Р0,4 цеху =511,6+ 23,3+123,5= 658,4 кВт,  
Q0,4 цеху =350,9+17,48+75,3= 443,7 квар. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    29 
 
 
Одночасно визначаємо розрахункове навантаження SТП  на шинах 
цехової підстанції за виразом та заносимо у графу 11 таблиці 2.2.  
 
2 2
SТП = (Р0,4 цеху ) + (Q0,4 цеху )                                (2.22) 
SТП = 658,42 + 443,72 = 793,9 кВА. 
 
Аналогічно для кожного і-го цеху розраховуємо  за співвідношеннями 
(2.20) – (2.22) Р0,4 цеху , Q0,4 цеху  SТП та отримані значення заносимо у таблицю 
і
2.2. 
 
2.5 Визначення електричних навантажень на вищих рівнях 
системи електропостачання 
 
На вищих рівнях системи електропостачання підприємства розрахункове 
навантаження визначаємо шляхом підсумовування розрахункових навантажень 
окремих груп електроприймачів (цехів, підрозділів) з урахуванням коефіцієнта 
одночасності збігання максимумів навантаження Ко .  
Коефіцієнта одночасності Ко  залежить від кількості приєднань на шинах 
РУНН ГПП та середньовиваженого коефіцієнту використання Кв  і 
визначається за даними з [3, 4].  
Приблизну потужність заводу (на шинах РУНН)  SНН ГПП  визначаємо за 
формулою 
 
2 2
 N   N 
 SНН ГПП =Ко  P
 0,4 цеху 
+  Q
 0,4 цеху 
                (2.23) 
і і
 i   i 
 
Для КВ в межах 0,7…0,8, та кількості приєднань на збірних шинах більше 
дев’яти  РП – ГПП, значення Ко = 0,9 [4].  
 
SНН ГПП =0,9  6020,22 +3373,42 = 6210,8 кВА  
 
Дані про електричне навантаження інших цехів підприємства (заводу) 
приводяться у вигляді таблиці 2.2.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    30 
 
 
  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    31 
 
 
2.6 Картограма та положення центру електричних навантажень цеху 
та підприємства. Вибір місця розташування трансформаторних підстанцій  
 
2.6.1 Центр електричних навантажень підприємства і цеху  
З метою мінімізації протяжності внутрішньоцехових розподільчих мереж 
напругою до 1 кВ та забезпечення ефективного електроживлення 
електроприймачів цехові трансформаторні підстанції доцільно розміщувати 
безпосередньо у виробничих приміщеннях. Залежно від технологічних умов, 
вимог пожежної безпеки та архітектурно-будівельних особливостей 
виробничих споруд трансформаторні підстанції можуть виконуватись у 
внутрішньоцеховому, вбудованому або прибудованому виконанні. При 
внутрішньому розташуванні підстанцій передбачається їх огородження 
захисними конструкціями або сітчастими бар’єрами відповідно до вимог 
електробезпеки та експлуатаційної надійності. 
Раціональним є розміщення цехових трансформаторних підстанцій у 
безпосередній близькості до центрів електричних навантажень виробничих 
дільниць. Такий підхід забезпечує скорочення довжини мереж низької напруги 
0,4 кВ, зменшення втрат активної потужності та електроенергії, зниження 
падіння напруги в розподільчих мережах, а також підвищення ефективності 
роботи електроприймачів. 
Для виробничих приміщень незначної ширини, а також у випадках, коли 
частина електричних навантажень розташована поза межами основного цеху 
або існують обмеження щодо встановлення підстанції всередині виробничої 
зони, застосовуються вбудовані або прибудовані трансформаторні підстанції. 
Вбудовані підстанції інтегруються безпосередньо у конструкцію виробничої 
будівлі, тоді як прибудовані розміщуються вздовж зовнішніх стін цеху. Для 
таких підстанцій передбачається безпосередній вихід із трансформаторних 
камер назовні будівлі, особливо у випадку використання маслонаповнених 
трансформаторів, що обумовлено вимогами пожежної безпеки та умовами 
аварійної локалізації. 
У практиці промислового електропостачання також застосовується схема 
розміщення силового трансформатора поза межами виробничої будівлі з 
винесенням розподільчого пристрою низької напруги безпосередньо у цехове 
приміщення. Таке компонування дозволяє суттєво скоротити площу, зайняту 
електротехнічним обладнанням у межах виробничого простору, порівняно з 
повністю вбудованими трансформаторними підстанціями. Відкрите 
встановлення маслонаповнених трансформаторів допускається лише біля 
будівель із виробництвами категорій Г та Д відповідно до вимог 
протипожежних норм. При цьому мінімально допустима відстань від 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    32 
 
 
трансформатора до стін будівлі визначається залежно від ступеня 
вогнестійкості конструкцій споруди. 
Електричний зв’язок між трансформатором та щитом низької напруги 
здійснюється за допомогою жорстких шинних з’єднань або струмопроводів, 
прокладених у металевих коробах із листової сталі. У разі розміщення 
розподільчого пристрою низької напруги на верхніх поверхах виробничої 
будівлі додатково передбачається встановлення вертикальних секцій 
струмопроводів для передачі потужності між рівнями будівлі. 
Окремо розташовані закриті трансформаторні підстанції застосовуються 
у випадках, коли встановлення підстанцій усередині виробничих приміщень 
або біля зовнішніх стін є неможливим через технологічні обмеження, 
підвищену пожежну або вибухову небезпеку виробництва. Крім того, окремо 
стоячі підстанції доцільно використовувати на підприємствах із великою 
територіальною розосередженістю електричних навантажень. У міських 
умовах та на значній кількості діючих промислових об’єктів саме окремо 
розташовані трансформаторні підстанції є найбільш поширеним 
конструктивним рішенням. 
Внутрішньоцехові трансформаторні підстанції найбільш ефективно 
застосовуються у багатопрогонових виробничих корпусах значної ширини, а 
також у машинних залах із високою концентрацією електричних навантажень. 
У виробничих приміщеннях комплектні трансформаторні підстанції та силові 
трансформатори можуть встановлюватися відкрито, у спеціалізованих камерах 
або в окремих електротехнічних приміщеннях. Практика експлуатації показує, 
що оптимальним є розміщення внутрішньоцехових підстанцій поблизу колон 
будівлі або поряд із постійними допоміжними приміщеннями цеху, що дозволяє 
мінімізувати зайняття корисної виробничої площі та уникнути розміщення 
обладнання в зоні роботи мостових кранів. 
У випадках вимушеного розташування трансформаторних підстанцій 
поблизу шляхів руху внутрішньоцехового транспорту, кранових механізмів, 
тельферів або іншого вантажопідіймального обладнання необхідно 
забезпечувати розміщення електротехнічного обладнання в безпечних зонах 
або передбачати додаткові засоби механічного захисту від можливих 
пошкоджень у процесі експлуатації. 
Знаходження точки, що відповідає центру електричних навантажень 
підприємства (ЦЕН), враховуючи достатньо велику загальну кількість 
електроприймачів цеху (n=56), доцільно виконувати за допомогою 
обчислювальних засобів з відповідними програмами.  
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    33 
 
 
2.6.2 Картограма електричних навантажень підприємства   
Головні понижувальні підстанції з метою економії електроенергії і металу 
рекомендується розміщувати в центрі електричного навантаження (ЦЕН). Для 
встановлення ГПП поблизу ЦЕН підприємства часто існують обмеження, що 
накладаються технологічними особливостями, умовами генплану тощо. Перше 
уявлення про характер розподілу навантажень по території об’єкта отримують 
за допомогою картограми навантажень. Картограму навантажень будують як на 
плані розташування приймачів електроенергії в цехах, так і на генеральному 
плані всього промислового підприємства. В останньому випадку в якості 
приймачів електроенергії розглядаються самі цехи. 
  Геометричні зображення середньої інтенсивності розподілу 
навантажень на картограмі виконують різними способами. Найбільш простий з 
них полягає в зображенні ступеня інтенсивності розподілу навантажень 
приймачів за допомогою кіл. Він полягає в наступному. В якості центру кола 
вибирають центр електричного навантаження приймача електроенергії, а радіус 
кола пов’язують з розрахунковою потужністю приймача; значення його 
знаходять з умови рівності розрахункової потужності в деякому масштабі площі 
кола   
 
Рроз =   r2 m (2.24)
і
Р  
0,4 цеху
r =
 m
 
де Рроз – максимальне електричне навантаження i-го підрозділу;  
і
     r – радіус кола;  
     m – масштаб для визначення площі кола, m =2 кВт/мм2 
 
Рроз у1 201,5
r1 = = = 40 мм = 4см,
 m 3,14 2
Рроз цеху 2 425,2
. r2 = = = 58 мм = 5,8см,  
 m 3,14 2
Рроз цеху3 511,6
r3 = = = 63 мм = 6,3см,
 m 3,14 2
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    34 
 
 
Рроз цеху 4 621,3
r4 = = = 70 мм = 7,0см,
 m 3,14  2
 
Рроз цеху5 179,5
r5 = = = 38 мм = 3,8см,
 m 3,14 2
Рроз цеху6 638,1
r6 = = = 71 мм = 7,1см,
 m 3,14 2
Рроз цеху7 895,7
r7 = = = 84мм = 8,4см,
 m 3,14 2
Рроз цеху8 901,5
r8 = = = 85 мм = 8,5см,  
 m 3,14 2
Рроз цеху9 406,9
r9 = = = 57 мм = 5,7см.
 m 3,14 2
 
У кожному з отриманих кіл виділяємо сектори, що відповідають 
силовому, а також освітлювальному навантаженням  
   
360о Рроз цеху
c.н = (2.25)
Р 0,4цеху
 
360о Рроз ос. цеху
оc.н = (2.26)
Р 0,4цеху
 
де і  - величина сектору у градусах 
 
 Після підстановки значень та проведення розрахунків отримаємо: 
 
360о 352,1
 о
c.н1 = = 318,9 ;
397,4
360о 45,3
оc.н1 = =41,1о;
397,4
 
360о 435,7
c.н2 = = 333,1о;
470,9
360о 35,2
 о
оc.н2 = =26,9 ;
470,9
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    35 
 
 
360о 635,1
c.н3 = = 347,3о;
658,4
360о 23,3
оc.н3 = =12,7о;
658,4
360о 671,8
 = = 353,4о
c.н4 ;
684,3
360о 12,5
 о
оc.н4 = =6,6 ;
684,3
360о 215,0
c.н5 = = 292,6о;
264,5
360о 49,5
оc.н5 = =67,4о;
264,5
360о 703,6
c.н6 = = 339,5о;  
746,1
360о  42,5
оc.н6 = = 20,5о
746,1
360о 1048,1
 о
c.н7 = = 351,4
1073,9
360о  25,8
оc.н7 = =8,6о
 
1073,9
360о 1004,4
 о
c.н8 = = 345,4
1046,9
360о  42,5
оc.н8 = =14,6о
1046,9
360о 617,4
 = = 327,9о
c.н9
677,8
 
360о 60,4
оc.н9 = =32,1о
677,8
 
Дані, що розраховані за формулами (2.24) – (2.25), для побудови 
картограми електричних навантажень зводяться у таблицю 2.3  
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    36 
 
 
Таблиця 2.3 – Дані для побудови картограми електричних навантажень  
r, 
Найменування Рроз цеху  Рроз ос. цеху  Р 0,4цеху  m c.н  оc.н  
мм 
Адміністративний 
352,1 45,3 397,4 500 318,9 41,1 40 
корпус 
Інструментальний 
435,7 35,2 470,9 500 333,1 26,9 58 
цех 
Механоскладальний  
635,1 23,3 658,4 500 347,3 12,7 63 
цех 
Компресорна, 
671,8 12,5 684,3 500 353,4 6,6 70 
сміттєва ділянка 
Склад готової 
215,0 49,5 264,5 500 292,6 67,4 38 
продукції 
Пресовий 
703,6 42,5 746,1 500 339,5 20,5 71 
цех 
Ремонтно-механічний 
1048,1 25,8 1073,9 500 351,4 8,6 84 
цех 
Фарбувальний цех і 
1004,4 42,5 1046,9 500 345,4 14,6 85 
гальванопокриття 
Зварювальний цех 617,4 60,4 677,8 500 327,9 32,1 57 
 
Результати розрахунку теоретичного центру електричних навантажень 
також зводять у таблицю, що включає необхідні параметри установок та 
результуючі координати ЦЕН.   
Для визначення умовного центру електричних навантажень існують 
декілька методів. Враховуючи наявність впливу декілька факторів на вибір 
місця розташування  ГПП , доцільно використовувати достатньо точний метод 
(погрішність 5…10 %), суть якого полягає в наступному. Координати ЦЕН 
обчислюють по формулах: 
– для активної потужності: 
 
n
Pрозі  хі
Х = і=1
ЦЕН , (2.27)  
n
Pрозі
і=1
n
Pрозі  yі
Y = і=1
ЦЕН . (2.28)  
n
Pрозі
і=1
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    37 
 
 
де Рроз.і   – розрахункове навантаження окремого вузла живлення, 
ділянки, а у випадку окремих електроприймачів – номінальна активна  
потужність окремого цеху, 
х�� , уі − координати відповідного споживача. 
 
Після підстановки відповідних значень та проведення розрахунків 
отримаємо: 
 
n
Pрозі  хі = (397,4 276) + (470,9 276) + (658,4 196) + (684,4 96) + (264,5 37) +
 
і=1
+(746,1180) + (1073,9 58) + (1046,9 56) + (677,8 246) = 829337,1кВтм,
n
Pрозі = 397,4+ 470,9 + 658,4 + 684,3+ 264,5+ 746,1+1073,9 +1046,9+
 
і=1
+677,8 = 5274,1кВт,
829337,1
ХЦЕН = =157 м,  
5274,1
n
Pроз і  yі = (397,4 101) + (470,9 99,5) + (658,4 182) + (684,4 173) +
і=1
+(264,5 180,5) + (746,1 36) + (1073,9 37) + (1046,9 109) + (677,8 31) =  
= 574664,7кВтм.
574664,7
YЦЕН = =109 м.  
5274,1
 
Вихідні дані, проміжні величини та результати розрахунку вносять в 
таблицю 2.4. 
 
 Таблиця 2.4 – Розрахунок центру електричних навантажень цеху 
 
Р0,4цеху  х і , ХЦЕН  YЦЕН  
№ Найменування  Pрозі хі  уі , Pрозі  уі  
м  
кВт м
м  м 
1 ТП 1 397,4 276 109682,4 101 40137,4   
2 ТП 2 470,9 209 98418,1 99,5 46854,55   
3 ТП 3 658,4 196 129046,4 182 119828,8   
4 ТП 4 684,3 96 65692,8 173 118383,9   
  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    38 
 
 
Продовження таблиці 2.4 
5 ТП 5 264,5 37 9786,5 180,5 47742,25   
6 ТП 6 746,1 180 134298 36 26859,6   
7 ТП 7 1073,9 58 62286,2 37 39734,3   
8 ТП 8 1046,9 51 53391,9 109 114112,1   
9 ТП 9 677,8 246 166738,8 31 21011,8   
 Всього по 
5274,1  829337,1  574664,7 157 109 
підприємству 
 
Отже, ми отримали координати центру електричних навантажень 
машинобудівного підприємства технологічного обладнання – X = 157м; Y = 
109м. 
 
2.6.3 Вибір місця розташування ГПП, ТП (КТП) 
Згідно ПУЕ [1], підприємство відноситься до другої категорії 
енергозабезпечення. 
При другій категорії енергозабезпечення, використовується радіальна 
схема живлення цехів та відповідних установок, від власної підстанції (ГПП) 
[3, 4]. Живлення виконано кабельними лініями, що прокладені під землею, в 
спеціально створених кабельних каналах. 
ГПП розташовується поблизу точки теоретичного центру навантаження 
підприємства [4]. Енергопостачання ГПП виконано від двох незалежних вводів 
районного розподільчого пункту, по повітряним лініям 110 кВ. 
Для живлення ГПП використовується схема без прохідної п/ст від ГРП 
відстань до якої 32 км за умовою до даного проєкту. 
Рівень напруги на шинах підстанції підтримується в допустимих межах 
110 кВ± 5%, що дає змогу нормально працювати електрообладнанню. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    39 
 
 
3 ВИБІР І ОБҐРУНТУВАННЯ СХЕМИ ЖИВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА. 
РОЗРАХУНОК ЖИВЛЯЧОЇ МЕРЕЖІ 
 
3.1 Вибір і обґрунтування схеми живлення підприємства 
 
Головна понижуюча підстанція (ГПП) призначена для трансформації 
електроенергії з рівня напруги енергосистеми до рівня розподільчої мережі 
підприємства, а також для подальшого розподілу електроенергії між окремими 
групами споживачів. За конструктивним виконанням ГПП поділяються на два 
основні типи: тупикові та прохідні. 
Конструктивно ГПП складається з двох функціональних частин: 
високовольтного розподільчого пристрою (110 кВ) та розподільчого пристрою 
середньої напруги 10 кВ. Такий поділ дозволяє чітко розмежувати функції 
прийому, трансформації та розподілу електроенергії, а також спростити 
експлуатацію та обслуговування обладнання. 
Живлення силових трансформаторів у більшості випадків здійснюється 
по повітряних лініях електропередачі, однак у ряді випадків, залежно від умов 
прокладання та вимог до надійності, може застосовуватись кабельний ввід. До 
складу високовольтної комутаційної апаратури входять роз’єднувачі із 
заземлювальними ножами, високовольтні вимикачі, трансформатори струму та 
напруги, а також обмежувачі перенапруг (розрядники). 
Для забезпечення можливості ремонтного та аварійного режимів між 
лініями живлення підстанції, як правило, передбачається ремонтна перемичка, 
виконана з використанням двох роз’єднувачів. 
Розподільчий пристрій напругою 10 кВ, як правило, виконується 
закритого типу та має секціоновану систему шин (переважно одинарну), 
особливо при застосуванні двообмоткових трансформаторів. Він реалізується 
на базі комплектних розподільчих пристроїв (КРП), що забезпечують високу 
ступінь заводської готовності та надійності. 
До складу КРП входять ввідні комірки, розташовані в центральній 
частині секцій шин, комірки трансформаторів власних потреб, секційні комірки 
для зв’язку між секціями шин, а також відхідні комірки для живлення окремих 
споживачів і трансформаторних підстанцій. Окремо передбачаються комірки з 
вимірювальними трансформаторами для організації комерційного та 
технічного обліку електроенергії. 
Враховуючи те, що наше підприємство є окремо розташованим об’єктом 
і має другу категорію надійності енергозабезпечення, згідно ПУЕ [1] глава 4.2, 
приймаємо схему ГПП (рис. 3.1) з напругою високої сторони 110 кВ, і напругою 
низької сторони 10 кВ, яка буде розташовуватися на території підприємства. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    40 
 
 
 
 
Рисунок 3.1 – Схема РУВН «місток» з вимикачами в колах ліній і 
ремонтною перемичкою з боку ліній 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    41 
 
 
3.2 Розрахунок перерізу живлячої мережі 
 
Для живлення ГПП в нашому випадку 110 кВ використовуються 
повітряні лінії. Кабельні лінії застосовують при забрудненій атмосфері та інших 
випадках, передбаченими нормативними документами та іншими 
рекомендаціями [2, 4].   
Перерізи провідників мають бути перевірені за економічною густиною 
струму, а при відповідної напрузі – мають бути перевіреними за умовами 
утворення корони. Крім того, перерізи провідників мають бути перевірені, при 
необхідності, на мінімальний переріз згідно механічної міцності.  
Вихідними даними служать номінальна напруга  Uном РУВН і приблизна 
потужність SВН ГПП  на стороні ВН ГПП.  
Потужність SВН ГПП визначається за формулою, у якої враховано втрати 
потужності у силових трансформаторах ГПП   
 
 N 2 2
  N 
S 
ВН ГПП =K0  (P0,4цехуі + PТ )  + (Q0,4цехуі + Q
 Т )  (3.1)

 i   i 
 
де PТ  і QТ– втрати відповідно активної і реактивної потужності.  
  
2 2
SВН ГПП =0,9  (6020,1+138,1) + (3373,4+ 690,4) == 7378,2кВ А,
 
 
Розрахунковий струм однієї живлячої лінії (А) визначається згідно виразу 
 
SВНГПП
Ipoз = Kзав.Л
2  3 U                                     (3.2) 
ном
 
де Кзав.Л – коефіцієнт завантаження лінії, який залежить від схеми РУНН, 
організації роботи ГПП в нормальному, післяаварійному і ремонтному режимах 
з врахуванням забезпечення необхідного рівня надійності і безперебійності 
електропостачання, Кзав.Л =0,85 
 
7378,2
Ipoз = 0,85 =16,48А.
2 1,73 110  
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    42 
 
 
Переріз лінії живлення Fек  
IрозПЛ
Feк = ,
Jек                                                     (3.3) 
 
де Jек − нормоване  значення  економічної густини струму, А/мм2; 
визначається згідно ПУЕ [1], обираємо J 2
ек = 1,4 А/мм  [1] 
 
16,48
Feк = =11,8 мм2.
1,4  
 
В нашому випадку мінімальний стандартний переріз лінії Fст  повинен 
бути не менше 70 мм2 (за умовою корони [4] мінімальний переріз для 
повітряних ліній 110 кВ – 70 мм2), тому обираємо провід марки АС−70. 
Тривалий допустимий струм провідника, згідно ПУЕ [1], за провідника на 
повітрі –  Іт.д(АС70) = 260 А. 
Далі перевіряємо: 
– на допустимий струм в нормальному режимі роботи, А 
 
ІрозПЛ    к   Ідоп ,                                             (3.4) 
 
І
де доп  – допустимий струм вибраного стандартного перерізу, А; 
      к  – коефіцієнт, що враховує фактичну розрахункову температуру 
середовища, к=1 
16,481260;
 
 
– на допустимий струм в післяаварійному режимі (режим відключення 
однієї з ліній живлення) 
 
2   ІрозПЛ    к   кдоп    Ідоп.Т ,                       (3.5) 
 
к
де доп к =1,25
 – допустиме короткочасне перевантаження, доп ; 
 
2   16,48  1   1,25   260, 32,96   325.
   
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    43 
 
 
Обраний провід повністю відповідає зі значним запасом усім умовам та 
режимам роботи. Отже, остаточно обираємо для повітряної лінії ПЛ 110 кВ 
провід марки АС-70. 
 
3.3 Визначення втрат напруги від системи до ГПП  
 
В залежності від параметрів лінії електропередачі (ПЛ чи КЛ), по яких 
передається електроенергія від системи до ГПП підприємства, втрати напруги 
мають істотно різну величину. 
Зв’язок між напругою на початку (напруга джерела живлення) і кінці 
ділянки лінії (напруга на РУВН ГПП) знаходиться шляхом традиційних 
розрахунків з використання схеми заміщення, як показано на рис. 3.6. 
 
 
 
Рисунок 3.5 – Схема заміщення фази ділянки мережі 
 
На рисунку 3.5 S1, S2  – повна потужність на початку і в кінці ділянки 
(комплексні значення); Rн , Хн  – опір навантаження (активний і індуктивний). 
Повздовжня  (по напряму U2ф ) складова падіння напруги в лінії ∆U/
ф 
 
U/
ф = Іа R + I pX = I  (Rcos+ X sin)  
                       (3.6)
де R = r0l = 0,21 32 = 6,7 Ом,
 Х = х0l = 0,36 32 =11,5 Ом  
(r0, x0 − активний та індуктивний опір 1 кілометру лінії, Ом; для АС−70 r0 = 
0,213 Ом/км, х0= 0,36 Ом/км; lл − довжина лінії, км, lл  = 32 км ) 
 
U/
ф = 31,6 6,7 +17,7 11,5 = 415,3В
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    44 
 
 
Поперечна (перпендикулярна до напряму U2ф ) складова падіння напруги 
U / /
в лінії ф  
 
U/ /
ф = Іа X − I pR = I  (Xcos+ R sin)
                        (3.7) 
 
U/ /
ф = 31,6 11,5 −17,7 6,7 =248,8В  

Знаючи складову падіння напругу Uф , можна визначити, відповідно, 
вектор напруги на початку ділянки   
 

Uф1 =Uф2 + Uф = U + U' + jU/ /
ф2 ф ф =
                    (3.8) 
= Uф2 + (ІaR+ ІpX) + j(Іa X − ІpR) = Uф1 e
j
 
 де модуль Uф1  цієї напруги   
 
U / 2
ф1 = (Uф2+ Uф) + (U/ /
ф )2  
                              (3.9)
 
Uф1 = (110000 + 248,8)2 + (0,00254 248,8)2 =110248,8В  
  
та його фаза δ 
 
U/ /
ф
 = arctg (3.10)  
Uф2 + U/ /
ф
 
248,8
 = arctg = 0,00254  
110000 + 248,8

 Таким чином, визначено параметри падіння напруги Uф . Втрата 
напруги» Uф  , для ділянки електричної мережі  
 

Uф = Uф1 − Uф2 (3.11)
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    45 
 
 
 
Uф = 110248,8 − 110000 = 248В
  
Векторна діаграма напруги і струму фази ділянки електричної мережі має 
вид  
 
 
Рисунок 3.6 – Векторна діаграма напруги і струму фази ділянки 
електричної мережі 
 
Враховуючі співвідношення між лінійними і фазними напругами, для 
будь-якої  кількості ділянок лінії отримаємо 
 
n
U/ / = 3 U/ /
ф = 3 (Ii  ri cosi + Ii  xi sini), (3.12)  
i=1
U/ / = 3 415,5 = 718,8В . 
 
 В цьому випадку з достатньою точністю (помилка менше 0,5 %) можна 

вважати, що падіння напруги U1  дорівнює його поздовжній складовій U/ . 
Тоді втрати напруги  ∆U приблизно визначається за формулою 
 
/ PiR +Q X PR +Q X
U U = 3  (Ia R+ IpX) = i  i i , (3.13)  
Ui Uном
 
/ 6020200 6,7 + 3773400 11,5
U= U = = 722В,
    110000  
 
де потужність і напруга відповідають одному і тому ж вузлу або у формулу 
підставляється номінальна напруга  Uном  ділянки. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    46 
 
 
 Значення повного активного і реактивного опору для ПЛ ЛЕП 
визначаються за загальним виразом   
 
П =П0 L                                                 (3.14) 
 
де  Π{r0,x0}  – значення подовжнього або поперечного параметра, віднесеного 
до 1 км лінії протяжністю L, км (погонний опір). 
  
Індуктивний опір, віднесений до 1 км лінії, визначається по емпіричній 
формулі, Ом/км 
 
Dcp
X0 = 0,144  lg + 0,0157  = X/
0 +X/ /
0 (3.15)  
rдр
 
де     Dcp  – середньогеометрична відстань між фазами; 
  rдр  – радіус проводу; 
 µ – магнітна проникність матеріалу проводу. Для кольорових металів – 
µ=1, для сталі – µ=1 . 
 
5,04
X0 = 0,144  lg + 0,0157 1= 0,37.
0,017
 
 
  Величина середньогеометричної відстані між фазними проводами Dcp  
 (жилами) залежить від розташування фазних проводів (шин) (параметра  Dij  
і визначається з формули  
 
D 3
cp = D12 D13 D23 ,  
                                     (3.16)
D 3
cp = 8 8 8 = 8,89 м.
       
 
Фази ПЛ можуть розташовуватися горизонтально або по вершинах 
трикутника; фазні шини струмопроводів – в горизонтальній або вертикальній 
площині, жили трьохжильного кабелю – по вершинах рівностороннього 
трикутника. (Значення Dcp  і rдр  повинні мати однакову розмірність). 
За відсутності довідкових даних фактичний радіус багатопровідних 
проводів rдр  можна визначити по сумарній площі перерізу струмоведучої і 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    47 
 
 
сталевої частини проводу ( Fcт ), збільшивши його з урахуванням скручування 
на 15 – 20 %, тобто 
 
F+ F
rпр = (1,151,20)  cт (3.17)  

150+ 24
rпр = (1,151,20)  = 8,89мм  
3,14
  
Активний погонний опір лінії визначається по формулі, Ом/км 
‘ 

R0 =      (3.18)  
F
31,5
R0 = = 0,21Ом / км  
150
 
де    ρ – питомий активний опір матеріалу проводу, Ом ⋅ мм2;   
        F – переріз фазного проводу (жили), мм2 .  
 
 Для технічного алюмінію залежно від його марки можна прийняти  
ρ = 29,5 ÷ 31,5 Ом ⋅мм2/км, для міді ρ = 18,0 ÷ 19,0 Ом ⋅мм2/км.  
 
Для визначення складових струму використовують відомі 
співвідношення: 
 
P Q
Ia =
i ;Ip =
i (3.19)  
3 Ui 3 Ui
6020200
Ia = = 31,6 А,
3 110000
 
3773400
Ip = =17,7 А.
3 110000
 
Отже, використовувана повітряна лінія, може з допустимими втратами 
напруги, передавати розрахункову потужність до ГПП підприємства. 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    48 
 
 
4 ВИБІР ТРАНСФОРМАТОРІВ І ЗАСОБІВ КОМПЕНСАЦІЇ 
РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ 
 
4.1 Вибір трансформаторів ГПП 
 
Трансформатори, що застосовані на ГПП мусять забезпечити надійне 
електропостачання в нормальному, аварійному і післяаварійному режимі [4].  
За їх розрахункову потужність приймається максимальна потужність з 
врахуванням втрат в трансформаторах, що визначаються за виразами 
 
РТ = 0,02 Sпр, (4.1)
QТ = 0,1Sпр, (4.2)
 
де  Sпр  – приблизна повна потужність об’єкта, що визначається на 6 ступені, 
кВА 
РТ = 0,02 6903,7 =138,1 кВт,
QТ = 0,16903,7 =690,4квар.
 
В такому випадку, загальне навантаження об’єкта визначається виразом 
 
2 2
 N   N 
Sпр(6ст.) SВН ГПП =K  (P0,4цехуі + PТ ) + (Q0,4цехуі + QТ )
o        (4.3)

 i   i   
де  Sпр(6ст.)  – приблизна повна потужність об’єкта на 6 ступені, кВА 
 
2 2
Sпр(6ст.) SВН ГПП =0,9  (6020,1+138,1) + (3373,4 + 690,4) == 7378,2кВ А,
Попередньо, номінальна потужність S  
Т кожного з двох трансформаторів  
  
Sпр(6ст.)
SТ = , (4.4)
2 0,7  
 
7378,2
SТ = = 5270,1кВА.
2 0,7  
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    49 
 
  
По отриманому значенню, та рекомендаціями з [3, 4], вибираємо
трансформатор марки ТМН-6300/110  SномТ=6300кВА, РХ.Х.=4кВт, Рк.з.=38 кВт. 
Для перевірки трансформатора на перевантажувальну здатність в 
післяаварійному режимі (аварійне відключення одного з двох трансформаторів) 
використовуємо упорядкований типовий графік навантаження, в якому 
максимальне навантаження буде відповідати Sрoзр об’єкта, згідно чого робимо 
масштаб по вісі навантажень, як далі показано на рис 4.1 
 
n
(S2
i  t i )1
К i=1
1 =  =
S n
н.тр t i  
i=1
1 (33302 + 30102 + 32302 + 39702 + 58702 + 36502 + 39702 )  2
=  = 0,63,
6300 7  2
 
де   Sн.тр – номінальна потужність трансформатора, Sн.тр = 6300 кВ·А; 
        n – кількість ступенів потужності графіка навантаження трансформатора, 
за яких навантаження менше або дорівнює номінальному трансформатора; 
Δti  – проміжки часу, у які навантажувальна потужність не перевищує 
потужність трансформатора, год; 
Sі – потужності, що відповідають цим проміжкам часу ti , МВ·А. 
 
Визначаємо величину К2   
m
(S2
1 i  t i )
К2 =  i=1 =
S m
н.тр t i  
i=1
1 (65102 + 69862 + 7378,22 + 65102 + 68302 )  2
=  =1,08.
6300 5  2
 
де m – число ступенів потужності графіка навантаження, за яких його 
навантаження більше від номінальної потужності трансформатора. 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    50 
 
 
 S, 
кВ∙А 
8000 
Smax =7378,2 кВ·А 
    7378,2 
7000 
 S 6986 6830 
ном.тр = 6300 кВ·А 
6000 6510 5 6510 
 5870 
5000 
 
4000 
3970 3970 
 3650 
3000 3330 3230 
3010 
 
2000 
 
1000 
0          2          4         6          8        10       12        14       16        18       20       22       24    t, год  
 
Рисунок – 4.1   Упорядкований графік навантаження 
 
Визначаємо величину К2  
 
0,9 Sрозр 0,9  7378,2
К2 = = =1,05. 
Sн.тр. 6300
 
Коефіцієнт перевантаження трансформатора К2 визначається за більшим 
значенням із двох величин К2  та К2 .  
Отже, приймаємо 
 
К 
2 =К2 =1,08. 
 
Для даного типу трансформатора при температурі охолоджувального 
середовища ох. = 20С,  тривалості добового перевантаження 
tnep. = 2 5 =10 год,  та коефіцієнті початкового навантаження К1 = 0,63, 
визначаємо допустиме систематичне перевантаження [4] 
 
К2доп = 1,123. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    51 
 
 
Робота трансформатора допускається із систематичним 
перевантаженням, при виконанні умови 
 
К2доп  К2; 
1,123  1,08.  
 
На основі вищенаведених розрахунків та перевірок майбутніх умов 
роботи, остаточно приймаємо трансформатор  марки ТМН-6300/110 з 
напругами UВH = 115 кВ; UНH = 11 кВ, номінальна потужність трансформатора 
становить Sном.тр = 6300 кВ∙А. 
 
4.2 Вибір числа та потужності цехових трансформаторів з 
врахуванням компенсації реактивної потужності   
 
Розрахунок проводимо на основі рекомендацій [3, 4]. 
Спочатку обираємо економічне оптимальне число цехових 
трансформаторів NТр.Ек. та економічне оптимальне значення потужності НБК 
QНК1 .  
Наступним кроком визначається додаткова потужність НБК QНК2  з 
метою оптимального зниження втрат потужності в трансформаторах та в 
мережі напругою 10 кВ.  
Обираємо попередньо потужність трансформатора ТП 
 
S
S = ТП 793,9
прибл тр КТП = = 567,1 кВА.                   (4.5) 
2 0,7 2 0,7
 
Тоді можемо обрати оптимальну номінальну потужність трансформатора 
для КТП цеху Sном Т = 630 кВА, тип ТМГ-630/10. 
Сумарна розрахункова потужність батарей конденсаторів складе 
 
QНКсум =QНК1 +QНК2 (4.6)
 
 
Мінімальне число цехових трансформаторів Nмін однакової потужності 
SномТ, що призначені для живлення технологічно зв`язаних навантажень 
дорівнює:   
 
P
N max
min = + N (4.7)  
кзаван SномТ
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    52 
 
 
де     Pмах – максимальне активне навантаження даної групи трансформаторів, 
кВт;  
кзаван – коефіцієнт завантаження трансформатора, для 
двотрансформаторних підстанцій приймається 0,7 – 0,75, для 
однотрансформаторних – 0,95; 
 SномТ – номінальна потужність трансформатора, кВА;  
∆N – дробовий доданок до найближчого цілого числа. 
 
658,4
Nmin = + 0,507 = 2шт . 
0,7 630
 
 Економічна кількість трансформаторів Nе знаходиться за виразом 
 
 Nе = Nmin +m                                               (4.8) 
Nе = 2+ 0 = 2шт.  
 
де m – додаткова кількість трансформаторів.  
 
За рахунок ∆ N та m з`являється некомпенсована потужність QмахТ , яка 
передаватиметься через трансформатори в мережу 0,4 кВ, визначається вона за 
формулою   
 
2
Q 2
мах Т = (Ne кзаван.ф SномТ ) − Рмах ,                       (4.9) 
 
S
де кзаван.ф – фактичний коефіцієнт завантаження к ТП
заван.ф = . 
Ne Sном Т
 
793,9
кзаван.ф = = 0,63, 
2 630
2
Qмах Т = (2 0,63 630) − 658,42 = 443,4квар.  
  
QНК1 =Qмах0,4 −QмахТ,                                    (4.10) 
 
 де   Qмах0,4 – сумарна реактивна потужність напругою 0,4 кВ за найбільш 
завантажену зміну, квар 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    53 
 
 
QНК1 = 443,7−443,4 = 0,3 квар . 
 
Додаткова потужність статичних конденсаторів QНК2  з врахуванням 
оптимального зниження втрат потужності  
  
QНК2 =Qмах0,4 −QНК1 −  Ne SномТ                            (4.11) 
 
де γ – розрахунковий коефіцієнт, який визначається у функції показників K1 , 
K2 , схеми та напруги високовольтної розподільчої мережі, згідно з [3] γ=0,17   
 
QНК2 = 443,7−0,3−0,17 2 630 = 233,9 квар  
 
Тоді, отримаємо за виразом 4.6 
 
QHK = 0,3+ 233,9 = 234,2 квар.  
сум
 
Результати вибору наводяться в таблиці 4.1 «Вибір кількості та 
потужності цехових трансформаторів та НКБ».   
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    54 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    55 
 
 
4.3 Компенсації реактивної потужності на підприємстві 
 
В якості засобів компенсації реактивної потужності приймаю батареї 
низьковольтних і високовольтних конденсаторів напругою 0,4 кВ і 6 (10) кВ.  
При виборі засобів компенсації реактивної потужності вихідними даними 
є максимальна реактивна потужність Qмах та вхідна реактивна потужність Qек, 
що погоджена з енергопостачальною організацією на межі балансової 
приналежності.   
Максимальна реактивна потужність Qвк  на шинах розподільчої установки 
10 кВ підстанції, яка повинна бути скомпенсована високовольтними батареями 
статичних конденсаторів, визначається за виразом   
 
Qвк = кнс Qмах + Qт −Qек −Qнк.ф, (4.12)  
 
 де кнс   – коефіцієнт, що враховує неспівпадання за часом найбільшого 
навантаження промислового підприємства з максимумом навантаження 
енергосистеми (кнс = 0,95  визначаються за довідковими даними, наприклад 
[44]);  
      Qмах  – розрахункова реактивна потужність підприємства, квар;  
      Qт  – сумарна втрата реактивної потужності в трансформаторах, квар; 
       Qек  – економічна узгоджена реактивна потужність з енергосистемою в часи 
її максимуму навантаження, квар; за вихідними даними – Qек =109 квар.  
       Qнк.ф  – сумарна встановлена потужність низьковольтних конденсаторів, 
таблиця 4.1, квар,  
 
Qвк = 0,95 3373,4+630−109−2401,1=1324,6 квар. 
 
Вибираємо конденсаторну установку на стороні 10 кВ, УКРМ-10-1300-
450 Qном=1300 квар, яка встановлена на двох секціях шин підстанції. Обираємо 
вказане значення з урахуванням перспективного розширення виробництва та 
збільшення потреб в компенсації реактивної потужності на підприємстві на 
рівні напруги 10 кВ. 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    56 
 
 
5 ВИБІР СХЕМИ ВНУТРІШНЬОЗАВОДСЬКОГО 
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ НАПРУГОЮ 10 кВ 
 
5.1 Вибір і обґрунтування схеми і конструкції внутрішньозаводської 
мережі 
 
При проєктуванні електропостачання промислового підприємства 
найважливішим завданням є вибір розподільної схеми внутрішнього 
електропостачання.  
Внутрішньозаводська схема розподілу електроенергії виконуються  
радіальним принципом, як показано на рис. 5.1. При радіальному живленні КТП 
кабельними лініями від РУ 10 кВ за схемою блок-лінія трансформатор 
допускається глухе приєднання до трансформатора [4]. Глухе введення 
виконується у вигляді металевого короба, що підвішується на силовий 
трансформатор. 
 
 
Рисунок 5.1 – Одноступенева радіальна схема розподілення 
електроенергії 
 
5.2 Розрахунок перерізу розподільчих мереж   
 
Переріз жил кабелів напругою 10 кВ вибираємо за економічною густиною 
струму з перевіркою на умови нагріву довготривалим розрахунковим струмом 
в нормальному та післяаварійному режимах, на допустиму втрату напруги і на 
термічну стійкість до струмів короткого замикання.   
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    57 
 
 
При визначенні перерізу жил кабелів для живлення цехових ТП за 
розрахункову потужність кожного трансформатора приймаємо максимальне 
навантаження ( Рмах 10  і Qмах 10  ) з врахуванням втрат потужності в 
трансформаторі. Величини РТ  та QТ  приймаємо відповідно 2 % и 10 % 
повної максимальної потужності із сторони НН нашого трансформатора  ТП 
 
Рмах 10 = Рроз 0,4 + РТ = Рроз 0,4 + 0,02 Sном Т (5.1)
 
Qмах 10 = Qроз 0,4 + QТ = Qроз 0,4 + 0,02 Sном Т (5.2)
 
де Рмах 10  і Qмах 10– розрахункові навантаження на стороні 0,4 кВ (активне, 
реактивне) 
Р1
мах 10 = 394,4 + 0,02 400 = 402,4 кВт,
Q1
мах 10 = 219,9 + 0,1400= 259,9 квар,
Р2
мах 10 = 470,9 + 0,02 400 = 478,9 кВт,
Q2
мах 10 = 274,8+ 0,1400= 314,8 квар.
Р3
мах 10 = 658,4 + 0,02 630 = 671 кВт,
Q3
мах 10 = 443,7 + 0,1630= 506,7 квар.
Р4
мах 10 = 684,3+ 0,02 630 = 696,9 кВт,
Q4
мах 10 = 376,1+ 0,1630= 439,1 квар.
Р5
мах 10 = 264,5+ 0,02 250 = 269,5 кВт,
Q5
мах 10 =141,2 + 0,1250=166,1 квар.
Р6
мах 10 = 746,1+ 0,02 630 = 758,7 кВт,
Q6
мах 10 = 394,4 + 0,1630= 457,4квар.
Р7
мах 10 =1073,9 + 0,02 1000 =1093,9 кВт,
Q7
мах 10 = 599 + 0,11000= 699 квар.
 
Р8
мах 10 =1046,9 + 0,02 1000 =1066,9 кВт,
Q8
мах 10 = 564,3+ 0,11000= 664,3 квар.
Р9
мах 10 = 677,8+ 0,02 630 = 690,4 кВт,
Q9
мах 10 = 360 + 0,1630 = 423 квар.
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    58 
 
 
Втрати активної і реактивної потужності трансформаторів різних 
потужностей 
РТ = 0,02 250 = 5кВт,
250
QТ = 0,1250=25квар,   
250
РТ = 0,02 400 = 8кВт,
400
QТ = 0,1400 =40квар,
400
РТ = 0,02 630 =12,6кВт,
630
QТ = 0,1630=63квар,  
630
РТ = 0,02 1000 = 20кВт,
1000
QТ = 0,11000=100квар.
1000
 
Розрахункову потужність лінії з урахування електричної схеми живлення 
визначаємо за співвідношенням   
 
2 2
SЛ = (Рмах10і ) + (Q
і мах10і ) , (5.3)  
 
де Рмах 10  і Qмах 10  – відповідно розрахункова активна і реактивна потужність 
лінії і-го трансформатора з врахуванням втрат в трансформаторах, що 
розраховані за співвідношеннями (5.1 – 5.2).  
 
S 2 2
Л = 402,4 + 259,9 = 479 кВ А,
1
S = 479,92
Л + 314,82 = 573,9 кВ А,
2
S = 6712
Л + 506,72 = 840,8 кВ А,
3
SЛ = 696,92 + 439,12 = 823,7 кВ А,
4
SЛ = 269,52 +166,12 = 340,2кВ А,
5
SЛ = 758,72 + 457,42 = 885,9 кВ А,
6
SЛ = 1093,92 + 6992 =1298,2 кВ А,
7
SЛ = 1066,92 + 664,32 =1256,8 кВ А,
8
SЛ = 690,42 + 4232 = 809,7 кВ А.
9  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    59 
 
 
Розраховані дані заносимо у таблицю 5.1.   
 
Таблиця 5.1 – Розрахунок електричних навантажень на стороні 10  кВ ТП 
Рроз 0,4  Qроз 0,4  Sном Т  Рмах 10  Qмах 10  SЛ  
ТП 
кВт квар кВ А кВт квар кВ А 
1 2 3 4 5 6 7 
1 397,4 219,9 400 402,4 259,9 479,0 
2 470,9 274,8 400 478,9 314,8 573,9 
3 658,4 443,7 630 671,0 506,7 840,8 
4 684,3 376,1 630 696,9 439,1 823,7 
5 264,5 141,2 250 269,5 166,1 340,2 
6 746,1 394,4 630 758,7 457,4 885,9 
7 1073,9 599,0 1000 1093,9 699,0 1298,2 
8 1046,9 564,3 1000 1066,9 664,3 1256,8 
9 677,8 360,0 630 690,4 423 809,7 
Всього 6020,2 3373,4    7308,2 
 
Розрахунковий струм лінії Іл(ТП) в нормальному режимі визначається за 
виразом 
 
S
І л
л(ТП) = Iроз = ,                                   (5.4) 
N n  3 Uном
 
де  n – кількість кабелів приєднаних до однієї ділянки; 
      N – номер ТП 
 
479
Iроз = = 27,9 А,
1 1 3 10
573,9
Iроз = = 33,2 А,
2 1 3 10
840,8
Iроз = = 48,6 А,  
3 1 3 10
823,7
Iроз = = 47,6 А,
4 1 3 10
340,2
Iроз = =19,7 А,
5 1 3 10
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    60 
 
 
885,9
Iроз = = 51,2 А,
6 1 3 10
1298,2
Iроз = = 75,1 А,
7 1 3 10
 
1256,8
Iроз = = 72,6 А,
8 1 3 10
809,7
Iроз = = 46,8 А.
9 1 3 10
 
Визначаємо переріз, згідно з ПУЕ  
 
Іроз
Feф = ,                                                     (5.5) 
Jеф
 
де Jеф =1,2 – нормативне значення економічної густини струму (А/мм2) для 
алюмінієвих кабелів 
 
27,9
Feф = = 23,3 мм2 ,
1 1,2
33,2
Feф = = 27,6 мм2 ,
2 1,2
 
48,6
F 2
eф = = 40,5 мм ,
3 1,2
47,6
Feф = = 39,6 мм2 ,
4 1,2
19,7
Feф = =16,4 мм2 ,
5 1,2
51,2
F = = 42,6 мм2
eф ,
6 1,2
75,1
Feф = = 62,6 мм2 ,  
7 1,2
72,6
Feф = = 60,5 мм2 ,
8 1,2
46,8
F 2
eф = = 39 мм .
9 1,2
  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    61 
 
 
Виконуємо перевірку обраного кабеля на допустимий струм в 
нормальному режимі роботи за співвідношенням    
 
Iроз,Л  Ідоп К1 К2,                                                (5.6) 
 
де К1– поправний коефіцієнт, що залежить від температури землі та повітря К1
= 1,05; 
К2  – поправний коефіцієнт, що залежить від кількості числа кабелів 
прокладених паралельно, К2 = 0,87 [3]; 
Ідоп  – тривалий допустимий струм на один кабель в нормальних умовах.   
 
Перевірка на допустимий струм в післяаварійному режимі відбувається за 
виразом  
 
2  Iроз,Л  Ідоп К1 К2 К3,                                  (5.7) 
 
де К3 – допустиме короткочасне перевантаження кабельної лінії К3;  
     К3 = 1,25 [3]; 
 
Наприклад, для ТП1 Iроз = 27,9 А , тоді за умовами перевірок по виразах 
1
(5.6) та (5.7) відповідно отримаємо 
 
27,9  90 1,05 0,87;   
27,9 82,2;  
 
2 27,9  90 1,05 0,87 1,25;  
 55,8102,8;  
 
Аналогічно перевіряємо для КЛ інших ТП. 
 
Втрата напруги в лінії в нормальному режимі роботи повинна бути не 
більш  5% Uном  і визначається за виразом 
 
U = 3  Iроз, Л LКЛ  (r0 cos+ x0 sin),                        (5.8) 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    62 
 
 
де      LКЛ  – довжина лінії, км; 
  r0 , x0  – відповідно питомий активний і реактивний опір лінії, Ом/км;  
cos– коефіцієнт потужності навантаження лінії. 
 
Для КЛ ТП1 на основі кабеля ААБл-10 3х25 r0 = 1,25 Ом/км, x0 = 0,1 
Ом/км; довжина КЛ складає 170 м. 
Втрата напруги в лінії в нормальному режимі роботи повинна бути не 
більше 5% від Uн = 10500В, тобто має виконуватися умова 
 
U  525 В.                                                    (5.7) 
 
 
  
Значення величин cos, sin для відповідних кабельних ліній від ГПП 
до цехових ТП знаходимо, для лінії ГПП-ТП1, за виразами  
 
P 402,4
cos = = = 0,84;    
S 479,0
 
Q 259,9
sin = = = 0,54. 
S 479,0
 
Тоді отримаємо  
 
U = 3 27,9 0,17  (1,25 0,84+0,10,54) =9,07 В.  
  
Тоді 
 
9,07  525;  
 
тобто умова виконується, а обраний кабель вірний. 
За аналогічним алгоритмом перевіряємо інші лінії живлення ТП. 
Результати розрахунків для кабельних ліній заносяться в таблицю 5.2. 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    63 
 
 
Таблиця 5.2 – Вибір перерізу кабельних ліній напругою 10 кВ 
Ділянка L  S  I
КЛ Л роз,Л  Fеф Ідоп  Прийнята 
Марка кабеля 
кабелю 2 2 
м кВА А ММ А F, мм
1 2 3 4 5 6 7 8 
ТП1 ААБл-10 
0,132 479,0 27,9 23,3 90 25 
2х400 3х25 
ТП2 ААБл-10 
0,062 573,9 33,2 27,6 115 35 
2х400 3х35 
ТП3 ААБл-10 
0,136 840,8 48,6 40,5 140 50 
2х630 3х50 
ТП4 ААБл-10 
0,145 823,7 47,6 39,6 140 50 
2х630 3х50 
ТП5 ААБл-10 
0,209 340,2 19,7 16,4 90 25 
2х250 3х25 
ТП6 ААБл-10 
0,104 885,9 51,2 42,6 140 50 
2х630 3х50 
ТП7 ААБл-10 
0,095 1298,2 75,1 62,6 165 70 
2х1000 3х70 
ТП8 ААБл-10 
0,116 1256,8 72,6 60,5 165 70 
2х1000 3х70 
ТП9 ААБл-10 
0,147 809,7 46,8 39,0 140 50 
2х630 3х50 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    64 
 
 
6 РОЗРАХУНОК СТРУМІВ КОРОТКОГО ЗАМИКАННЯ 
В МЕРЕЖАХ ВИЩЕ 1000 В 
 
6.1 Вихідні дані для розрахунків 
 
Розрахунок електромагнітних перехідних процесів у системах 
електропостачання при коротких замиканнях є одним із ключових етапів 
проєктування та експлуатації електричних мереж. Основною метою розрахунку 
є визначення значень струмів КЗ та інших параметрів аварійного режиму в 
точці пошкодження або в окремих вузлах системи за заданих умов роботи 
мережі. 
Для виконання розрахунку формуємо схему заміщення системи 
електропостачання, у якій реальні елементи мережі замінюються відповідними 
електричними еквівалентами зі збереженням структури електричних зв’язків.  
Вихідними даними для розрахунку струмів короткого замикання є 
прийнята схема електропостачання, потужність короткого замикання на шинах 
джерела живлення, параметри елементів схеми заміщення, номінальна напруга 
енергосистеми, а також довжини повітряних і кабельних ліній електропередачі. 
 
6.2 Розрахунок струмів трифазного короткого замикання в 
характерних точках 
 
Розрахункову схему СЕП будемо безпосередньо використовувати для 
обчислення струмів КЗ аналітичними методами. При цьому вважатимемо, що 
трифазне КЗ – симетричне, а перехідний процес аналізується в одній фазі [4, 6].  
Для цього здійснюємо перехід від розрахункової схеми по рис. 6.1 до 
схеми заміщення по рис 6.2. Суть такого переходу – в заміні окремих елементів 
електричними еквівалентами, з’єднаними у такій же послідовності.  
Розрахунки проводимо методом точного зведення у іменованих чи 
відносних одиницях.  
Величини активних і реактивних опорів схеми заміщення визначаємо 
наступним чином.  
Реактивний опір XC , Ом енергосистеми  
 
U2
X C
C = ,                                        (6.1)    
SC КЗ
                        
де UC = 110 кВ − номінальна напруга енергосистеми; 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    65 
 
 
    SC КЗ  – потужність КЗ на шинах районної підстанції, за вихідними 
даними до роботи –  SC КЗ =810 МВА  
 
(110 103)2
 XC == =14,9Ом  
810 106
 
Активний RПЛ і реактивний XПЛ опори повітряної лінії 110 кВ 
розраховується як: 
 
RПЛ = rПЛ  lПЛ = 0,2132 = 6,72 Ом,             (6.2)
 
ХПЛ = хПЛ  lПЛ = 0,34 32 =10,88 Ом.             (6.3)
 
де rПЛ , хПЛ  питомі активний і реактивний опори 1км сталеалюмінієвих 
проводів марки АС-70;  l  – довжина повітряної лінії 110 кВ,  
ПЛ lПЛ = 32км.
 
Активний і реактивний опори двообмоткових трансформаторів 110/10 кВ 
знаходимо як: 
 
uк%U2
BH 10,5  (110 103)2
ZT = = =142,3Ом              (6.4) 
100SH 100 7,378 103
PK 44 103
 RT = = =1,33Ом                        (6.5) 
3I 2
BH 3 108,132
XT = Z 2
T −R 2
T = 142,32 −1,332 =142,3Ом               (6.6) 
 
За прийнятими значеннями поперечних перерізів кожної з кабельних 
ліній розраховують активний і реактивний опори для них за формулами: 
 
RКЛ = rКЛ  lКЛ (6.7)
 
ХКЛ = хКЛ  lКЛ (6.8)
 
де rКЛ , xКЛ − питомі активний і реактивний опори 1 км кабельної лінії з 
алюмінієвими жилами, значення яких для ліній відповідного поперечного  
      l −  довжина кожної з кабельних ліній відповідного перерізу, км.(таблиця 
5.2) 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    66 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    67 
 
Рисунок  6.1 – Однолінійна схема для визначення КЗ 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    68 
 
Рисунок 6.2 – Схема заміщення 
 
 Отже, після підстановки відповідних числових даних, отримаємо 
 
RКЛ1 = rКЛ1  lКЛ1 = 0,74 0,132 = 0,09Ом,
ХКЛ1 = хКЛ1  lКЛ1 = 0,099 0,132 =0,01Ом,
RКЛ2 = rКЛ2  lКЛ2 = 0,52 0,062 = 0,03Ом,
ХКЛ2 = хКЛ2  lКЛ2 = 0,095 0,062 =0,005Ом,
 
RКЛ3 = rКЛ3  lКЛ3 = 0,37 0,136 = 0,05Ом,
ХКЛ3 = хКЛ3  lКЛ3 = 0,09 0,136 =0,01Ом,
RКЛ4 = rКЛ4  lКЛ4 = 0,37 0,145 = 0,05Ом,
ХКЛ4 = хКЛ4  lКЛ4 = 0,09 0,145 =0,01Ом,
RКЛ5 = rКЛ5  lКЛ5 = 0,74 0,209 = 0,15Ом,
ХКЛ5 = хКЛ5  lКЛ5 = 0,099 0,209 = 0,02Ом,
RКЛ6 = rКЛ6  lКЛ6 = 0,37 0,104 = 0,03Ом,
ХКЛ6 = хКЛ6  lКЛ6 = 0,09 0,104 = 0,009Ом,
RКЛ7 = rКЛ7  lКЛ7 = 0,25 0,095 = 0,02Ом,
ХКЛ7 = хКЛ7  lКЛ7 = 0,086 0,095 = 0,008Ом,
RКЛ8 = rКЛ8  lКЛ8 = 0,25 0,116 = 0,029Ом,
ХКЛ8 = хКЛ8  lКЛ8 = 0,086 0,116 = 0,009Ом,
RКЛ9 = rКЛ9  lКЛ9 = 0,37 0,147 = 0,05Ом,
        
ХКЛ9 = хКЛ9  lКЛ9 = 0,09 0,147 = 0,01Ом.
 
Активний і реактивний опори кабельних ліній 10/0,4 кВ необхідно 
привести до напруги 110 кВ за формулою враховуючи коефіцієнт 
трансформації: 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    69 
 
 
Активний і реактивний опори кабельних ліній: 
 
RП
КЛ1 = R 2
КЛ1KT = 0,09 112 =10,89 Ом, (6.9)
XП = X K 2 = 0,01112
КЛ1 КЛ1 T =1,21 Ом, (6.10)
RП = R K 2 = 0,03 112
КЛ2 КЛ2 T = 3,63Ом,
XП 2 2
КЛ2 = XКЛ2KT = 0,005 11 = 0,61Ом,
 
RП = R 2 2
КЛ3 КЛ3KT = 0,05 11 = 6,05Ом,
XП
КЛ3 = X 2
КЛ3KT = 0,01112 =1,21Ом,
RП 2 2
КЛ4 = RКЛ4KT = 0,05 11 = 6,05Ом,
XП 2 2
КЛ4 = XКЛ4KT = 0,0111 =1,21Ом,
RП = R 2 2
КЛ5 КЛ5KT = 0,15 11 =18,15Ом,
XП
КЛ5 = XКЛ5K 2
T = 0,02 112 = 2,42Ом,
RП
КЛ6 = R 2
КЛ6KT = 0,03 112 = 3,63Ом,
XП = X 2 2
КЛ6 КЛ6KT = 0,009 11 =1,09Ом,
RП 2 2
КЛ7 = RКЛ7KT = 0,02 11 = 2,42Ом,
XП = X K 2 2
КЛ7 КЛ7 T = 0,008 11 = 0,97Ом,
RП
КЛ8 = R 2 2
КЛ8KT = 0,029 11 = 3,5Ом,
XП
КЛ8 = XКЛ8K 2
T = 0,009 112 =1,09Ом,
                      RП
КЛ9 = R 2
КЛ9KT = 0,05 112 = 6,05Ом,  
XП
КЛ9 = XКЛ9K 2
T = 0,01112 =1,21Ом.
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    70 
 
 
де  R , X − розрахункові дійсні значення активних і реактивних опорів ліній  
10/0,4 кВ, Ом; 
       RП , X П − приведені до напруги 110 кВ значення активних і реактивних 
опорів; 
      KT = 11 − коефіцієнт трансформації трансформатора 110/10 кВ. 
 
Знаходження суми активних, реактивних опорів ∑R ,  ∑X,  схеми  
заміщення від джерела живлення до відповідної точки короткого замикання: 
 
т. К1:                                        R =RПЛ = 6,72Ом  
X =XC +XПЛ =14,9+10,88= 25,78Ом  
 
т. К2:                        R =RПЛ +RТ10 = 6,72+1,33=8,05Ом  
X =XC +XПЛ +XТ10 =14,9+10,88+142,3=168,08Ом 
 
т. К3:              R =RПЛ +RТ10 +RКЛ1 = 6,72+1,33+10,89 =18,94Ом 
          X =XC +XПЛ +XТ10 +ХКЛ1 =14,9+10,88+142,3+1,21=169,29Ом  
 
т. К4:            R =RПЛ +RТ10 +RКЛ2 = 6,72+1,33+3,63=11,68Ом  
        X =XC +XПЛ +XТ10 +ХКЛ2 =14,9+10,88+142,3+0,61=168,69Ом  
           
Розрахунок приведених до 110 кВ струмів I (3 К )П  в лініях при трифазних 
коротких замиканнях розраховують за формулами: 
 
3
(3К) U
т.К1:    І = c 110 10
П = = 2386A     (6.11) 
2 2
3 (R) + (Х) 3 6,722 + 25,782
                      
де  R  ,  Х  − сума відповідно активних і реактивних опорів схеми 
заміщення від джерела живлення до відповідної точки короткого замикання, 
значення яких зводяться в таблицю 5.  
 
(3К) Uc 110 103
   т.К2:         ІП = = = 37,7A  
2 2 3 8,052 2
3 (R) + (Х) +168,08
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    71 
 
 
(3К) Uc 110 103
   т.К3:         ІП = = = 37,3A  
2 2 2 2
3 (R) + (Х) 3 18,94 +169,29
 
(3К) Uc 110 103
   т.К4:        ІП = = = 37,6A  
2 2 2 2
3 (R) + (Х) 3 11,68 +168,698
 
Отримані за формулою  (6.11) струми короткого замикання в кабельних 
лініях 10 кВ є приведеними до напруги 110 кВ. Для отримання дійсних значень 
струмів I Д необхідно приведені значення помножити накоефіцієнт 
трансформації трансформатора 110/10 кВ, тобто: 
 
I = І 2
Д ПКТ                                                  (6.12) 
        
3К 2 2
т. К2:                             IД = ІП К Т = 37,7 11 = 4561 А  
  
2
   т. К3:                                  IД = 37,3 11 = 4513,3 А  
 
2
   т. К4:                                  IД = 37,6 11 = 4549,6 А  
 
      Розраховуючи ударний струм вважають згідно з [6] (у п. 6.2 – 6.3 
використовуються позначення фізичних величин, прийнятих у цьому 
джерелі):  
1) ударний струм наступає через 0,01 c після початку КЗ; 
2) амплітуда періодичної складової струму КЗ в момент t = 0,01c  
дорівнює амплітуді цієї складової в початковий момент КЗ.  
В простих радіальних електричних мережах ударний струм слід 
визначати згідно формули   
 
0,01
Т
і = 2  І а
у п0  (1+ е ) = 2  Іп0 kу  
                           (6.13)
 
де     kу  – ударний коефіцієнт, kу =1,3  
 
        Та – постійна часу затухання аперіодичної складової струму КЗ, с.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    72 
 
 х с     
ВикористовуюКч1и       обчислювальні засоби та відповідні програми, 
х л     
здійснюємо необхідні розрахунки, а отримані остаточні дані, в т.ч. визначені 
величини ударного струму та початкового значеRнн л я    періодичної складової 
струму КЗ заносимо у таблицю 6.1  К1      
 х т р     
Таблиця 6.1 – Струми короткого замиканнRя вт  р    С   ЕП 
К2      
Місце короткого замикання 
Параметр 
К1 К2 х а в т  К    3 К4 

І А  2386 37,7 R а в  т 3  7  ,3 37,6 
КЗ,
ІКЗ, А  2386 4561 х4 ш 5   1  3,3 4549,6 
іу , А  4373,5 8360 R8ш  2  7  3,8 8339,4 
К2      
 
х а в т  1      х а в т  2      
6.3 Розрахунок струму однофазного короткого замикання в мережі 
110 кВ   К3      К4      R а в  т  1     R а в  т  2     
х я 1      х я 2      
Струм однофазного КЗ знаходимо у відносних одиницях. Для 
розрахункової схеми, що показана на рRися у 1 н   к  у 6.2, щRо я  2   м   істить точку А 
однофаТзн П  о1 г  о    КЗ, ствоТр Пю  2 є м   о  схему заміщення що покаКз3а  н  а  на рисунКку4  6  . 2  знизу, 
за рекомендаціями [3, 6]. Т П  1      Т П  1      
 
S к з     А    
 
х с     х л    А     х т  р  1      х т р  2      
 
 
Рисунок 6.2 − Електрична схема і схема заміщення для розрахунку 
х с 0        однхо лф 0   а А   з н  о гох К т  р З 1   0       х т р  2  0       
 
За базисні умови приймаємо: 
− базисна потужність − Sб = 100 МВАU;    к   0      
− базисна напруга − Uб1 = 115 кВ; 
 − базисний струм визначаємо за формулою 
 Ли  с т      
Из  м .   Л  и  с т     №  д о  к у   м  .      По  д п   .    Д а  т а      
Ко  п и   р  о  в  а  л      Фо  р м   а   т      A4        
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    73 
 
Ин  в   .      №      п о    д   л    .           По  д   п    .      и      д  а   т   а           Вз   а  м    .      и   н    в   .      №        И н  в   .      №      д у    б   л    .           По  д   п    .      и      д  а   т   а           
 
S
I = б .  б
3 Uб
 Відповідно: 
100
− базисний струм І ступеня: Iб1 = = 0,5 кА;  
3 115
 
Схема для визначення опору нульової послідовності, що показана на 
рисунку 6.3, розрахунок ведемо у відносних одиницях. 
 
 
Рисунок 6.3 − Схема заміщення для розрахунку опору нульової 
послідовності 
 
Індуктивний опір нульової послідовності повітряної лінії х0 (у відносних 
одиницях) визначаємо через опір лінії прямої послідовності з врахуванням 
коефіцієнта n, величина якого залежить від конструктивного виконання лінії  
 
х0 = n хпл;                                                    (6.13) 
 
де n − коефіцієнт в залежності від типу монтажу лінії, для одноланцюгової лінії 
зі сталевими тросами n = 3. 
 
Тоді отримаємо 
 
х0 =30,103= 0,309. 
 
Потужність однофазного короткого замикання S (1)
к  (кВА) на шинах 110 
кВ районної підстанції визначаємо через потужність трифазного КЗ за 
формулою 
 
S(1) = k S(3);                                                   (6.14) 
к к
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    74 
 
 
де k − коефіцієнт, значення якого залежить від відстані КЗ від шин районної 
підстанції, 0  k 1,5, при КЗ у віддаленій точці (поблизу трансформатора 
ГПП), приймаємо k  = 1,5 [4]. 
 
Тепер ми можемо записати наступний вираз 
 
S(1)
к =1,5 2400 = 3600 кВА. 
 
Струм однофазного КЗ І (1)
к  на шинах РП 
 
(1)
I(1) S
= к ,                                                  (6.15) 
к
3 U1
 
де U1 − номінальна напруга на шинах ГПП, кВ; U1 =110  кВ. 
 
Тепер запишемо наступне 
 
3600
I(1)
к = =19,0 кА.  
3 110
 
Знаходимо опір нульової послідовності хco, для цього обчислюємо  
 
І(1)
к 3 1
= ,                                            (6.16) 
Іб хс1 + хс2 + хсо
 
де хс1, хс2 − опори прямої і оберненої послідовності системи, відповідно у 
відносних одиницях. Визначаються з виразу хс1 = хс2 = хс, ( хс = 0,043 ). 
 
Тоді отримаємо 
 
3 1 І
х б  
с0 = − хс1 − хс2;
Ік
3 15,5
хс0 = − 0,043− 0,043 = 0,81.  
19,0
 
За рис. 6.3 визначаємо сумарний опір схеми нульової послідовності х0  
для однофазного струму КЗ як паралельне з'єднання двох віток 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    75 
 
 
(хс0 + хл0)(хтр10 + хтр20)
х0 = ;  
(хс0 + хл0) + (хтр10 + хтр20)
(0,81+ 0,309)(1,66 +1,66)
х0 = = 0,82.  
(0,81+ 0,309) + (1,66 +1,66)
 
Далі розраховуємо І (1)
кзА  (кА) в точці А  
 
(1) 3 1 І
І = б
кзА ,                                          (6.17) 
хрез1 + хрез2 + х0
 
де хрез1 = хрез2 = хс1 + хл1 = 0,043 + 0,103 = 0,146. 
 
3 15,5
І(1)
кзА = =14,88 кА. 
0,146 + 0,146 + 0,82
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    76 
 
 
7 ВИБІР ТИПУ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ ПІДСТАНЦІЇ ДЛЯ ГПП.  
ВИБІР ВИСОКОВОЛЬТНОЇ АПАРАТУРИ.  
ПЕРЕВІРКА КАБЕЛЬНИХ ЛІНІЙ 
 
7.1 Вибір типу трансформаторної підстанції для ГПП 
Вибір типу головної понижувальної підстанції (ГПП) є одним із ключових 
етапів проєктування системи електропостачання промислового підприємства, 
оскільки саме ГПП забезпечує приймання електроенергії від енергосистеми, 
трансформацію напруги до рівня внутрішньозаводської розподільчої мережі та 
подальший розподіл електричної енергії між окремими виробничими 
споживачами. Тип та конструктивне виконання ГПП визначаються величиною 
розрахункового навантаження підприємства, категорією надійності 
електропостачання, схемою зовнішнього електропостачання, умовами 
розташування об’єкта, а також техніко-економічними показниками системи. 
Для промислових підприємств із значними електричними 
навантаженнями найбільш доцільним є застосування головних понижувальних 
підстанцій напругою 110/10 кВ. Такий рівень напруги забезпечує ефективну 
передачу великих потужностей із мінімальними втратами електроенергії та 
дозволяє реалізувати надійне електроживлення цехових трансформаторних 
підстанцій підприємства. 
З урахуванням вимог до надійності електропостачання, а також 
необхідності резервування живлення відповідальних електроприймачів, для 
даного підприємства приймається двотрансформаторна головна понижувальна 
підстанція прохідного типу. Прохідна схема підстанції передбачає включення 
трансформаторів у розрив магістральної лінії електропередачі з організацією 
двостороннього живлення, що забезпечує підвищену експлуатаційну надійність 
та можливість резервування електропостачання у післяаварійних режимах. 
Живлення ГПП передбачається від двох незалежних високовольтних 
ліній 110 кВ, що відповідає вимогам ПУЕ щодо електропостачання споживачів 
II категорії надійності. При пошкодженні однієї з живильних ліній або 
виведенні її в ремонт друга лінія забезпечує живлення основних виробничих 
навантажень підприємства без суттєвого порушення технологічного процесу. 
У складі ГПП передбачається встановлення двох силових 
трансформаторів із регулюванням напруги під навантаженням (РПН), що 
дозволяє підтримувати необхідний рівень напруги на шинах 10 кВ при зміні 
режимів електроспоживання. Використання двох трансформаторів забезпечує 
можливість роботи підстанції як у нормальному, так і в післяаварійному режимі 
з допустимим перевантаженням одного з трансформаторів. 
Високовольтна частина ГПП виконується у відкритому виконанні та 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    77 
 
 
включає силові вимикачі, роз’єднувачі із заземлювальними ножами, 
трансформатори струму й напруги, а також обмежувачі перенапруг. 
Застосування сучасної елегазової або вакуумної комутаційної апаратури 
дозволяє підвищити надійність роботи підстанції та знизити експлуатаційні 
витрати. 
Розподільчий пристрій 10 кВ виконується закритого типу на базі 
комплектних розподільчих пристроїв (КРП) із секціонованою системою шин. 
Секціонування шин забезпечує підвищення надійності електропостачання та 
локалізацію аварійних режимів у межах окремих секцій. Для забезпечення 
резервування живлення між секціями шин передбачається встановлення 
секційного вимикача з можливістю автоматичного вводу резерву. 
Розміщення ГПП виконується поблизу теоретичного центру електричних 
навантажень підприємства, що дозволяє скоротити протяжність кабельних 
ліній 10 кВ, зменшити втрати електроенергії та забезпечити економічно 
обґрунтовану побудову системи електропостачання. При виборі місця 
встановлення підстанції також враховуються умови технологічного планування 
території підприємства, вимоги пожежної безпеки, можливість підведення 
повітряних ліній 110 кВ та зручність подальшої експлуатації 
електрообладнання. 
Таким чином, для даного підприємства найбільш доцільним є 
застосування двотрансформаторної прохідної головної понижувальної 
підстанції 110/10 кВ із двостороннім живленням, що забезпечує необхідний 
рівень надійності, гнучкість експлуатаційних режимів та відповідність 
сучасним вимогам до систем промислового електропостачання. 
 
7.2 Вибір високовольтних апаратів РУВН  
 
Вибираємо ввідний вимикач навантаження напругою 110 кВ . 
 
   Таблиця 7.1 – Вибір вимикача 110 кВ 
Розрахункові дані навантаження Паспортні дані вимикача марки 
ВГТ-110ІІ-40/2500У1 
Uном = 110 кВ Uном = 110 кВ 
Iмах = 38,4 А Iном = 2500 А 
іуд = 4,37 кА Іmax.м.ск. = 40 кА 
Іnt = 2,38 кА Iвідкл. = 40 кА 
2
Вк = І2
t=  tф = 4,052 3 = 49,21 Вк = Іm  tт = 402 3= 4800  
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    78 
 
 
де      Imax.м.ск. – номінальний допустимий струм термічної стійкості вимикача на 
проміжку часу tm, c; 
          Вк – тепловий імпульс струму, що характеризує кількість теплоти, яка 
виділяється в апараті під час дії струмів к.з.; 
          Івідкл. – струм спрацьовування апарату захисту, кА; 
          tф – час спрацьовування апарату захисту, с. 
 
Вибираємо роз’єднувачі напругою 110 кВ . 
 
   Таблиця 7.2 –  Вибір роз’єднувача 
Розрахункові дані навантаження Паспортні дані роз’єднувача марки 
РПД-110/1000 УХЛ1 
Uном = 110 кВ Uном = 110 кВ 
Iмах = 38,4 А Iном = 1000 А 
іуд = 4,37 кА Iм.м.ск. = 80 кА 
Іnt = 2,38 кА Iвідкл. = 31,5 кА 
 
7.3 Вибір апаратів розподільчої установки РУНН 
 
Вибираємо ввідний вимикач навантаження напругою 10 кВ. 
    
   Таблиця 7.3 – Вибір ввідного вимикача 10 кВ 
Розрахункові дані навантаження Паспортні дані вимикача марки ВВЭ-
10-20/1000 
Uном = 10 кВ Uном = 10 кВ 
Iмах(ввід) = 380,1 А Iном =1000 А 
іуд = 8,36 кА Ім.м.ск. = 52 кА 
Іnt = 4,55 кА Iвідкл. = 20 кА 
В = І2 2 2
к t=  tф = 3,12 3 = 28,83  Вк = Іm  tт = 20 3=1200  
 
де     Imax(ввід) – розрахунковий струм ввідного вимикача, А; 
 
Sрозp 6903,7
Імакс(ввід) = = = 380,1А.  
3 Uном 3 10,5
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    79 
 
 
   Таблиця 7.4 – Вибір секційного вимикача 10 кВ 
Розрахункові дані навантаження Каталожні дані вимикача марки ВВЭ-
10-20/630 
Uном = 10 кВ Uном = 10 кВ 
Iмах(секц) = 190 А Iном = 630 А 
іуд = 8,36 кА Іmax.м.ск. = 52 кА 
Іnt = 4,55 кА Iвідкл. = 20 кА 
2 2
Вк = Іt=  tф = 3,12 3 = 28,83  Вк = Іm  tт = 202 3=1200  
 
де Imax(секц) – розрахунковий струм секційного вимикача, А; 
 
0,5 Sрозр 0,5 6903,7
Імакс(секц) = = =190 А. 
3 Uном 3 10,5
 
7.4 Вибір трансформаторів струму  
 
Трансформатори струму, вибираємо за номінальною напругою, 
первинному та вторинному струмам, за родом встановлення, конструкції, класу 
точності та перевіряємо на термічну стійкість при короткому замиканні [3]. 
 
   Таблиця 7.5 – Вибір трансформатора струму напругою 10 кВ 
Розрахункові дані навантаження Каталожні    дані    до    
трансформатора струму  
марки ТПОЛ-10; (200/5) 
Uном = 10 кВ Uном = 10 кВ 
Iмах(ввід) = 513,4 А Iном = 2000 А 
іуд = 4,42 кА ід. = 70 кА 
В 2
к = Іt=  tф = 4,422 0,12 = 2,34  Вк = І2
t  tт.c. = 70 1= 70  
 
Номінальний струм вторинної обмотки I2Н = 5 А, допустима потужність 
S2Н вторинної обмотки при cosφ = 0,8 клас точності 0,5 складає 15 В∙А.  
Сумарний опір приладів 
 
Sприл 7
rприл = = = 0,28 Ом,  
I2 2
2Н 5
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    80 
 
 
де  Sприл  – сумарна потужність приєднаних приладів (лічильники активної та 
реактивної енергії та ін.), S =  7 В∙А. 
прил
 
Опір контактів rк = 0,1 Ом. 
Опір з’єднувальних проводів 
 
S2H − I2
2H  (rприл + rк ) 15− 52  (0,28+ 0,1)
rпров = = = 0,22 Ом. 
I2 2
2H 5
 
Довжина проводів l = 25 м. 
Розрахункова довжина проводів при з'єднанні в зірку lp = l = 25 м. 
Переріз з’єднувальних проводів 
 
lp  25 0,02
Fпров = = = 2,27 мм2.  
rпров 0,22
 
Приймаємо найближчий стандартний переріз проводу F = 2,5 мм2. 
Визначаємо фактичний опір проводів 
 
lp  25 0,02
rпров.ф = = = 0,2 Ом;  
F 2,5
 
Перевіряємо умову 
rпров.ф. + rприл.  rн , 
де rн = 0,6 Ом;  
rпров.ф. + rприл. = 0,2 + 0,28 = 0,48 Ом;  
0,48 0,6  
 
Умова виконується, обраний трансформатор струму забезпечить 
допустиму похибку в межах класу точності 0,5. 
 
7.5 Вибір трансформаторів напруги  
В мережі 10 кВ приймаємо до встановлення, згідно ПУЕ [1], трансформатор 
напруги типу НТМІ-10-66УЗ. Розрахунок навантаження основної обмотки 
трансформатора виконуємо в таблиці 7.6. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    81 
 
 
Так як номінальна потужність трансформатора напруги 10 кВ в класі 
точності 0,5 – S2Н =120 В∙А більше ніж Sф = 0,077 В∙А, трансформатор напруги 
буде працювати з допустимою похибкою. 
 
   Таблиця 7.6 – Розрахунок навантаження трансформатора напруги 
 Потужність, що 
Потужність, що cos
 споживається 
споживається Кількість tg
Прилад Тип 
котушкою, Вт котушок  Р, Вт Q, вар S, В∙А 
  
 
Вольтметр 3-365 0,016 1 0,55/1,5 0,016 0,024 0,028 
СЛ-
Лічильник 0,016 2 0,65/1,17 0,032 0,037 0,048 
7000 
Всього: – – 3 – 0,048 0,061 0,077 
 
7.6 Перевірка кабелів на термічну стійкість  
 
Визначаємо величину мінімального перерізу кабелю з умови термічної 
стійкості до струмів короткого замикання, згідно ПУЕ [1] 
 
Іt=  tф
Fmin = ,                                         (7.1) 
C
 
де    tф – фіктивний термін дії струмів к.з, с; 
    tф = tзах + tвідкл = 0,08+ 0,12 = 0,2 с;  
Іt=  – ударний струм к.з, що діє на вибраний відрізок лінії, Іt= = 7850 А.;  
С – коефіцієнт, що визначається обмеженням допустимо температури  
нагрівання кабелю в залежності від його матеріалу, А c / мм2 ,  [1]. 
 
7850  0,2
       Fmin = = 42,3 мм2,  
83
 
Фіктивний термін дії к.з., можна визначити по виразу 
Розглянутий нами відрізок кабельної лінії (ГПП-ТП3), що має переріз F = 
= 50 мм2 повністю задовольняє умовам термічної стійкості, під час дії ударних 
струмів к.з. 
Аналогічно виконуємо перевірку інших відрізків високовольтних КЛ. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    82 
 
 
8 РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ЦЕХУ 
 
8.1 Вибір схеми і конструкції електричних мереж цеху  
 
Цехові мережі нашого промислового підприємства виконані на напругу –  
0,4 кВ.  
На рисунку 8.1 приведена проста радіальна схема цехової електричної 
мережі даного підприємства, що обрана для реалізації проєктом. 
 
 
Рисунок 8.1 – Радіальна схема цехової електричної мережі 
 
Як правило, у чистому вигляді магістральні або радіальні схеми живлення 
використовуються достатньо нечасто. Зазвичай на практиці найбільше 
розповсюдженні змішані схеми, але для конкретного випадку саме така 
«рафінована» схема може виявитися найбільш раціональною [5]. 
 
8.2 Розрахунок внутрішньоцехових освітлювальних систем 
 
Загальні відомості. Проєктування освітлення є багатоваріантним 
завданням [7].  
В даний час витрата електроенергії на освітлення постійно зростає і 
становить близько 14% всієї електроенергії, що виробляється в республіці.  
Витрати на спорудження освітлювальних установок промислових 
підприємств досягають 30% загальної кошторисної вартості електротехнічної 
частини. 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    83 
 
 
Розрахунок освітленості. Розрахунок освітлення цеху  проводиться 
методом світлового потоку (методом коефіцієнту використання). 
Прийняті габаритні розміри цеху: 
— висота H =10 м ; 
— довжина А = 60 м ; 
— ширина В = 45 м . 
Тоді, за вказаним методом   
 
кз Емін S  zФ = ,  
N                                           (8.1)
 
де   кз  – коефіцієнт запасу, визначається за довідником,кз =1,4 ; 
       Емін – мінімальна освітленість, Емін = 200лк;  
        S – площа освітлювального приміщення, S=45 60=2700 м2; 
Еср
        z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, z = =1,1...1,15 ;  
Емін
        N – прийнята кількість світильників, 24 шт.; 
         η – коефіцієнт використання світлового потоку, при і=3,02 – η =84%,.  
 
1,4 200 2700 1,1
Ф = = 41250 лк,  
24 0,84
  
Висота  підвісу світильника над робочою поверхнею  
 
h = H − hp − hc                                              (8.2) 
 
де H  — висота приміщення, H = 10 м; 
hp — висота розташування робочої поверхні від рівня підлоги, приймаємо    
hp = 1 м (рекомендовано  hp = 0,8÷1,2 м); 
hc  — відстань від стелі до світильника, приймаємо hc = 0,5 м 
(рекомендовано для світильників з лампами типу ДРІ – hc = 0,5); 
 
h =10 −1− 0,5 = 8,5 м.  
 
Коефіцієнт використання світлового потоку визначається по довідковим 
таблицям, наприклад в [7], в залежності від типу прийнятого світильника, 
коефіцієнтів відбиття від поверхонь приміщення і від індексу приміщення “і”, 
останній визначається за виразом 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    84 
 
 
А В
і = ,  
(А + В) h                                                 (8.3)
 
де А, В, h – відповідно довжина, ширина приміщення і висота підвісу 
світильника 
 
60 45
і = = 3,02м.
(60 + 45) 8,5  
 
Для даного приміщення приймаємо: 
– коефіцієнт відбиття від стелі п = 70%;  
– коефіцієнт відбиття від стін с = 50%;  
– коефіцієнт відбиття від робочої поверхні   
р.п =10%;
 
 В залежності від отриманої величини світлового потоку приймається 
конкретний світильник, при цьому світловий потік прийнятого світильника не 
повинен бути меншим ніж на 10 % розрахункового значення і не перевищувати 
більше ніж на 20% розрахункового значення. В противному разі змінюється 
кількість світильників і розрахунок повторюється. 
 Приймаємо е =Lв / h =1,4,  відстань між світильниками буде 
 
Lв =е h,  
                                                    (8.4)
Lв =1,4 8,5=11,9 м,
 
 
Визначимо кількість рядів світильників, при обчисленій відстані між 
рядами 11,9 м 
B
np = ,  
L                                                      (8.5)
в
45
np = = 4 шт.
11,9  
 
Визначимо кількість світильників у ряді при відстані між світильниками 
11,9 м 
 
А
nс.p = ,  
L                                                     (8.6)
в
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    85 
 
 
60
nс.p = = 6шт.
11,9  
 
Розраховуємо кількість світильників в ряду і кількість рядів, приклад 
розміщення світильників приведений на рисунку  
Загальна кількість світильників 
  
N = npnс.p                                        (8.7) 
N = 4 6 = 24шт.  
 
 
 
Рисунок 8.2 – Приклад розміщення світильників цеху: 
h – відстань від стелі до світильника, Lв – відстань між світильниками,   
l – відстань від крайнього ряду до стіни; Lа – відстань між рядами 
 
Виходячи з умови 0,9 ФФсв 1,2 Ф , обираємо лампу ДРІ700-5 [3] зі 
світловим потоком Фл = 56000 лм і потужністю Рл = 700 Вт та світильник 
ГСП18-700-004 з КСС типу Д та ККД = 70% 
 
0,9 41250  56000 0,7 1,2 41250
 
37125 39200  49500
  
Далі проводиться перевірка освітленості в найбільш характерній точці 
точковим методом по кривим просторових ізолюкс прийнятого світильника за 
виразом 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    86 
 
 
n
Фсв  eі
Е = i=1 ,  
1000 к                                               (8.8)
з
  
де Фсв – світловий потік прийнятого світильника, Фсв =39200 лм; 
      µ – коефіцієнт неврахування освітленості від інших світильників, 
µ=1,1…1,2;  
n
      eі – сума освітленості від світильників згідно кривих просторових 
i=1
n
ізолюкс, eі =8,12 лк;  
i=1
       n – кількість врахованих світильників. 
Остаточне розташування світильників у приміщенні зображено на рис. 8.3 
 
lB 
lA LA LA LA LA lA 
d2 d d d
1 1 2 
A 
LB 
d2 d2 
d1 d1 
lB 
 
 Рисунок 8.3 – Остаточне розташування світильників 
 
Визначаємо відстані d1, d2 i d3 від точки А, яка знаходиться на робочій 
поверхні до проєкцій світильників на робочу поверхню: 
 
2 2 2 2
 L
d = A   LB  11,9  11,9 
  +   =   +   = 8,4 м;  
1
 2   2   2   2 
2 2 2 2
 3 LA   L   3 11,9  11,9 
d2 =   + B
  =   +   =18,8 м; 
 2   2   2   2 
2 2 2 2
 LA   3 LB  11,9   3 11,9 
d3 =   +   =   +   =18,8 м;                (8.9) 
 2   2   2   2 
 
Визначаємо кути   та   під якими сила світла відстанях d
1 2 1 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    87 
 
 
 d   8,7 
1 = arctg 1
  = arctg
    = 45;  
 Hр   8,5 
 d 
1 18,8 
  
2 = arctg  = arctg  = 55;
 
 Hр   8,5 
 d 
3 18,8 
 = arctg  = arctg  = 55;                             (8.10) 
3 
 H

р   8,5 
 
Визначаємо значення сили світла світильника з КСС типу Д та умовною 
лампою зі світловим потоком Фл = 1000 лм 
 
I = I0 cos(n0 1) =330 cos(145) = 264 кд;  
1
I = I0 cos(n0 2 ) =330 cos(155) =188,1 кд;  
2
I = I0 cos(n0 3 ) =330 cos(155) =188,1 кд;                  (8.11) 
3
 
Визначаємо освітленість в точці А, створювану одним світильником з 
умовною лампою зі світловим потоком Фл = 1000 лм   
 
I cos3 3
1 1 264 cos 45
e1 = = =1,31 лк;  
H2
p 8,52
I cos3
 2 188,1cos3 55
e = 2
2 = = 0,48 лк. 
H2
p 8,52
I cos32 188,1cos3 55
e = 2 = = 0,48 лк.                           (8.12) 
H2
p 8,52
 
Оскільки, освітленість е1 буде створюватися чотирма світильниками, 
освітленість е2 – чотирма, освітленість е3 – двома то сумарна освітленість яка 
створюється світильниками з умовними лампами зі світловим потоком 1000 лм 
на відстанях d1, d2 i d3 буде дорівнювати: 
 
2
еп = 4 е1 + 4 е2 + 2 е3 = 4 1,31+ 4 0,48+ 2 0,48 = 8,12 лк.     (8.13) 
п=1
39200 1,18,12
Е = = 219,5лк,  
1000 1,4
 
Отримане значення освітленості не повинно бути меншим ніж на 10 % 
значення мінімальної освітленості, тобто 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    88 
 
 
 
0,9 Етіп Е 1,1Е  
тіп
0,9 200  219,51,1200  
180  219,5 220  
 
Визначається активна і реактивна потужність системи освітлення.    
 
 Р = Р N                                                      (8.14) 
номі Л
Q = Р  tg                                            (8.15) 
номі номі
 
де  tg  – відповідно соs  даної лампи ДРІ 700-5, соs=0,8. 
 
Р  
номі = 700 24 =16800 Вт =16,8 кВт,
Qномі =16,8 0,75=12,6 квар. 
 
Електропостачання освітлювальних установок.   Для освітлювальних 
установок з газорозрядними лампами необхідно враховувати втрати в 
пускорегулюючій апаратурі, тобто, згідно з [3, 5, 7] 
 
n
Рроз = кп кдод Рном ,                                       (8.16) 
і
і=1
 
де   кп  – коефіцієнт попиту, кп =1,1; 
       кдод   кдод – коефіцієнт додаткових втрат, кдод = 1,5; 
n
       Рном – сумарна встановлена потужність усіх світильників, кВт;  
і
і=1
          n – кількість груп світильників.  
 
Рроз =1,11,5 16,8= 27,2кВт,  
 
Вибір перерізу провідників освітлювальної мережі за припустимим 
струмом навантаження. Умови перевірки обраного перерізу провідника за 
допустимим струмом навантаження  
  
Ідоп  Іроз  
                                                         (8.17)
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    89 
 
 
де   Іроз – розрахунковий струм, що протікає по провіднику, А.  
 
Для проведення порівняння необхідно визначити максимальний 
розрахунковий струм кожної ділянки освітлювальної мережі. Розрахунковий 
струм в залежності від системи виконання мережі визначається виразом 
– для однофазних двопровідних мереж (1ф+ N) 
 
Р 3
роз 10
Іроз =  
U cos                                                     (8.18)
ф
 
де  Рроз – розрахункова потужність, кВт;  
      Uф – відповідно фазна напруга, В; 
       cos  – коефіцієнт потужності. 
 
27,2 103
Іроз = =154,5А  
220 0,8
 
 Вибираємо кабель для освітлення цеху та аварійного освітлення та щит 
освітлення: кабель   ВВГ – (3х50) Ідоп = 185 А; щит освітлення  –  ЩО-24НГ. 
 
Розрахунок освітлювальної мережі за втратами напруг. Даний метод 
розрахунку передбачає забезпечення припустимих рівнів напруг на джерелах 
світла.  
Відповідно до [5] напруга в найбільш віддалених лампах внутрішнього 
освітлення промислових підприємств і суспільних будинків, а також установок 
зовнішнього освітлення повинна бути не нижча 97,5% Uном, а в найбільш 
віддалених лампах освітлення житлових будинків, аварійного і зовнішнього 
освітлення, виконаного світильниками – не нижча 95% Uном . Найбільша 
напруга в ламп не повинна перевищувати 105% Uном .  
У післяаварійних режимах на затисках газорозрядних ламп напруга не 
повинна бути нижчою 90% Uном , при інших лампах – не нижчою 88% Uном .  
Величина припустимої втрати напруги в освітлювальній мережі від 
джерела живлення (трансформатора) до найбільш віддаленої лампи складає 
 
Uм = Uх.х − UТ −Uмін,                                    (8.19) 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    90 
 
 
де  Uм – припустима втрата напруги в мережі;  
       Uх.х – напруга холостого ходу трансформатора (на 5 % вища за 
номінальну);  
       UТ  – втрата напруги в трансформаторі; 
       Uмін,  – мінімально допустима напруга на затискачах лампи.  
 
Розрахунок припустимої величини втрати напруги в освітлювальній 
мережі в більшості випадків ведеться у відсотках, однак може виконуватися й в 
вольтах 
Uм = Uх.х − UТ −Uмін,  
Uм =105−3,93−97,5=3,5%  
 
Втрата напруги в трансформаторі (%) визначається виразом 
 
UТ = 0,8  (1,2 0,8+5,36 0,59) =3,93%                       (8.20) 
 
де Uа ,Uр  – відповідно активна і реактивна складові напруги короткого з 
амикання трансформатора ( Uкз ), % ;  
     cos  – коефіцієнт потужності навантаження вторинного ланцюга 
трансформатора;  
     к  – коефіцієнт завантаження трансформатора (відношення 
заван
розрахункового навантаження трансформатора до його номінальної 
потужності).  
 
Активна і реактивна складові напруги короткого замикання 
трансформатора (%) визначаються виразами 
 
100 Р
Uа =
КЗ , (8.21)
  Sном.Т  
U = U 2 2
р КЗ −Uа
 
де  РКЗ– втрати потужності короткого замикання трансформатора, кВт; 
      Sном.Т  – номінальна потужність трансформатора, кВА.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    91 
 
 
Для трансформаторів, що випускаються серійно, значення Sном.Т , РКЗ  ,   
UКЗ  вказуються в каталогах на трансформатори. Для розрахункового цеху  
виписуємо дані трансформатора: 
 
ТМГ-630/10 UКЗ =5,5%, Рх.х =1 кВт, Рк.з = 7,6кВт  
 
100 7600
Uа = =1,2%,
630  
Uр = 5,52 −1,22 = 5,36%
 
Розрахунок освітлювальної мережі, як правило, ведеться без урахування 
індуктивного опору провідників.  
Розрахункове значення втрати напруги на кожній ділянці освітлювальної 
мережі (%) визначається виразом    
 
М
U = ,                                                (8.22) 
С F
 
де  М – момент освітлювального навантаження, кВт⋅м; 
      С – постійний коефіцієнт, що залежить від номінальної напруги, обраної 
системи мережі і матеріалу провідника (визначається за довідковими даними);  
      F – переріз провідника, обраного за умовами нагрівання, мм2. 
 
50,4
     U = = 0,84 %,  
1,2 50
 
 Момент освітлювального навантаження визначається в залежності від 
схеми підключення світильників і їхньої потужності за загальновідомими 
співвідношеннями (за аналогією з механікою). Наприклад, для схем 1 і 2 
(рисунок 8.4) моменти відповідно складають:    
 
М1 =L P, M2 = P1 L1 +P2  (L1 +L2)+P3  (L1 +L2 +L3)         (8.23) 
 
де  L – довжина кабеля між світильниками, приймаємо при відстані 
світильників Lв = 11,9 м,  L =12 м 
 
M2 = 0,7 12+0,7  (12+12)+0,7  (12+12+12) =50,4  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    92 
 
 
 
Рисунок 8.3 - Схеми підключення світильників 
8.3 Розрахунок цехової електричної мережі по умовам нагріву 
 
Вибір перерізу провідників здійснюється за таблицях ПУЕ [1] або згідно 
технічної документації на них (що є більш прийнятним) та за умовою 
 
Ідоп  Іроз  
                                                        (8.24)
 
де   Iдоп – допустимий тривалий струм навантаження в кабелі, проводі и шині 
для даного перерізу згідно ПУЕ.  
 
Конкретні особливості прокладки кабелів в цеху слід також враховувати 
за допомогою відповідних коефіцієнтів згідно ПУЕ.  
Особливості розрахунку цехових електричних мереж.  
Вибір перерізу провідника пов’язаний з вибором апаратів захисту. Також  
потрібно врахувати вимоги ПУЕ щодо особливості вибору перерізу провідників 
для мереж напругою до 1 кВ [1]. 
Як критерій допустимості того чи іншого режиму за нагріванням, 
використовують сумарний вплив на строк служби провідника максимальної 
температури і тривалості зносу ізоляції за розглянутий період. При різких піках 
навантаження більшу небезпеку становить можливість перевищення 
максимально допустимої температури. Якщо графік навантаження 
рівномірний, більшу вагу має складова теплового зносу ізоляції. 
Розрахунок електричної мережі напругою до 1 кВ за умовами нагріву 
та захисту. За розрахунковий струм навантаження приймається максимальне 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    93 
 
 
струмове навантаження за півгодинний інтервал часу Імах = Іроз, виходячи з 
виразу 
 
Рроз
Іроз =  
3 U                                              (8.25)
ном cos
 
Вибір перерізу провідників виконується за таблицями ПУЕ «Тривало 
допустимі навантаження», з урахуванням умови 
 
Імах = Іроз  Ідоп ,  
                                                  (8.26)
 
де   Ідоп – тривало допустимий струм навантаження на проводи, кабелі та шини 
для даного перерізу за ПУЕ (або технічними характеристиками конкретних 
виробів). 
 
Вибраний переріз провідника за умовами нагріву тривалим струмом 
перевіряємо по нагріванню струмом післяаварійного режиму трансформаторів 
І (в умовах двотрансформаторних цехових ТП і декількох кабелів одної лінії):   
 
Ітр.ав
Ідоп   
к                                               (8.27)
прокл кперев
 
де  кпрокл   – поправочний коефіцієнт на умови прокладки проводів і кабелів 
      кперев  – коефіцієнт допустимого короткочасного перевантаження кабелів і 
проводів.  
 
Обраний переріз провідника за умовами нагріву має бути погоджений з 
апаратом захисту цього провідника за умовою 
 
І
І  зах Кзах
доп  
к                                           (8.28)
прокл
 
Керуючись вказаними вимогами, а також вищенаведеними 
співвідношеннями, проводимо розрахунок мережі живлення споживачів цеху, 
обираємо  за каталожними даними  кабелі, усі отримані результати заносимо  в 
таблицю 8.1 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    94 
 
 
  Таблиця 8.1 – Вибір перерізу живлячого кабелю 
Рном,  Іроз, Імах, Ітр.доп,, 
Електроприймачі Марка кабеля 
кВт cos  А А А 
Токарний-гвинторізний 16 0,80 30,4 30,4 55 АВВГ (4х10) 
Токарний з ЧПУ 14 0,87 24,6 24,6 26 АВВГ (4х2,5) 
Токарно-револьверний 18 0,83 32,9 32,9 55 АВВГ (4х10) 
Стругальний 9 0,80 17,1 17,1 26 АВВГ (4х2,5) 
Вертикально-фрезерний 15 0,87 26,2 26,2 55 АВВГ (4х10) 
Горизонтально-фрезерний 12 0,84 21,7 21,7 26 АВВГ (4х2,5) 
Вертикально-свердлильний 22 0,83 40,3 40,3 55 АВВГ (4х10) 
Радіально-свердлильний 16 0,80 30,4 30,4 55 АВВГ (4х10) 
Плоскошліфувальний 17 0,81 31,9 31,9 55 АВВГ (4х10) 
Шліфувальний 22 0,86 38,9 38,9 55 АВВГ (4х10) 
Горизонтально-шліфувальний 15 0,81 28,2 28,2 55 АВВГ (4х10) 
Кран балка 30 0,84 54,3 54,3 72 АВВГ (4х16) 
Прес ножиці 15 0,81 28,1 28,1 55 АВВГ (4х10) 
Вентилятор 5,5 0,80 10,5 10,5 26 АВВГ (4х2,5) 
Зварювальний трансформатор 7,5 0,60 54,6 54,6 72 АВВГ (3х16) 
Зварювальний випрямляч 22 0,65 167,2 167,2 235 АВВГ (3х150) 
Щит освітлення 27,2 0,80 154,5 154,5 185 ВВГ (3х50) 
Щит аварійного освітлення 27,2 0,80 154,5 154,5 185 ВВГ (3х50) 
Комплектно конденсаторна 140 
– 203 203 235 АВВГ (4х150) 
установка (ККУ) квар 
 
Розрахунок електричної мережі за втратами напруги. Згідно ПУЕ, для 
силових мереж відхилення напруги від номінальної має становити не більше ± 
5% Uном . Для освітлювальних мереж промислових підприємств і громадських 
будівель допускається відхилення напруги від  +5  до −2,5% Uном , для мереж 
житлових будинків і зовнішнього освітлення ± 5% Uном.  
Як правило у розрахунковому ланцюгу «ГПП – найбільш віддалений 
потужний споживач» присутня трансформаторна підстанція ТП. Розрахункова 
схема зображена на рисунку 8.5.  
   
 
 
Рисунок 8.5 – Розрахункова схема 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    95 
 
 
Повний розрахунок відхилення напруги послідовно уздовж ланцюга РУ 
НН ГПП – потужний споживач включає в себе визначення відхилення напруги 
на двох ділянках – Л1 та Л2.  
Наша мета – визначення відхилення напруги цехової мережі від КТП до 
споживача, тобто на ділянці Л2  
Відхилення напруги δU відносно Uном в любої точці мережі 
розраховується згідно співвідношення    
 
U = UЦЖ(%) + UТ(%) −U(%),                           (8.31) 
 
де  UЦЖ(%)– відхилення в центрі живлення, 
      UТ(%)– додаток, що створюється цеховим трансформатором,  
      U(%) – сума втрат напруги від центра живлення до розрахункової точці 
мережі.  
 
U = 0,5+ 2,9−0,56 = 2,84%,
 
 
Втрати напруги в лінії в нормальному режимі роботи повинна бути не 
більше встановлених [1]  та ДСТУ EN 50160:2014. 
Співвідношення (8.31) для нашого випадку з врахуванням того, що 
напруга на затискачах найбільш віддалених електроприймачів не повинна бути 
нижчеКU U , має вид   
 
Uном −UТ −UЛ2 КU U%,                            (8.32) 
 
де UТ, UЛ2  – відповідні втрати напруги згідно розрахункової схеми 
(рисунок 8.5),   
       КU  – коефіцієнт, що враховує відхилення напруги згідно [1] або ДСТУ EN 
50160:2014. 
 
380− 2,9− 0,56  0,9 380,
376,5 В 342В  
 
Розрахунок втрати напруги на ділянці Л2 від шин цехової підстанції до 
віддаленого споживача виконуємо для величини перерізу кабелю, що живить 
споживача від РП, так як його переріз менше ніж переріз кабелю від шин ТП до 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    96 
 
 
РП. Отримані таким чином відхилення напруги будуть більше реальних, але в 
тому разі, коли і вони не будуть перевищувати норму, реальні відхилення тим 
більше будуть задовольнять нормі. 
Втрати напруги на лінії Л2 визначаються формулою 
 
U=UЛ2= 3 54,30,147  (1,84 0,8+ 0,0880,59) = 0,56; (8.33)  
 
де  LКЛ  – довжина кабельної лінії від КТП до самого віддаленого 
електроприймача, кран балка (12/2), LКЛ =147,8 м = 0,147 км. 
         r0 =1,84 Ом/км, х0 =0,088 Ом/км 
 
Втрати напруги ΔUT на цеховому трансформаторі 
 
S
U = max
T  (Uа cos+ Uр sin) (8.34)  
Sном Т
 
де  Smax  – максимальне навантаження одного трансформатора (0,5·SТП) 
 
1
Smax = SТП  SТП = 0,5 793,9 = 397 кВА,  
2
 
      S  - номінальна потужність трансформатора, 
ном Т
Р
      Uа =
КЗ 100% – активна складова напруги КЗ, 
Sном Т
2 2
      Uр = UКЗ − Uа – реактивна складова напруги КЗ.  
 
397
UT =  (1,2 0,8+ 5,4 0,59) = 2,9 %,
630
7,6
Uа = 100% =1,2 %,
630
 
Uр = U2
КЗ − U2 2 2
а = 5,5 −1,2 = 5,4 %.
 
Значення РКЗ , UКЗ  – каталожні дані для конкретного трансформатора. 
 
. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    97 
 
 
При необхідності, може бути задіяна «добавка» δUТ , яка створюються 
цеховим трансформатором (пристрій ПБЗ силових трансформаторів, за 
допомогою анцпаф). Значення «добавки» δUТ регулюється зміною кількості 
числа витків трансформатору, тобто зміною коефіцієнта трансформації 
 
W
U2 = U 2
1                                               (8.35) 
W1
 
Для цього у цехових трансформаторів є від 3 до 5 відгалужень, які 
перемикаються в разі необхідності при відключеному трансформаторі.  
Значення δUТ, залежно від відгалуження, приймаються за таблицею 8.2.  
 
 Таблиця 8.2 – Значення δUТ, залежно від відгалуження 
Відгалуджене наближено точно 
+5 0 0,25 
+2,5 2,5  
0 5,0 5,25 
-2,5 7,5  
-5 10 10,8 
  
Вибір низьковольтних комплектних установок НКУ.  
Вибір розподільчих пунктів (РП), що в першу чергу відносимо до НКУ 
проводимо в залежності від їх технічних характеристик. 
Розрахунковий струм РП визначається за виразом 
 
Іроз,РП =Іном КП , (8.36)  
   
де К  – коефіцієнт, що залежить від технологічних функцій, які виконують  
П
споживачі.  
  
Вибір розподільчого пункту.  Обираємо пункти розподільчі марки 
ПР8501, ПР8503, які призначені для розподілу електричної енергії, захисту 
електричних установок при перевантаженнях і струмах короткого замикання, 
для нечастих оперативних включень і відключень електричних ланцюгів і 
пусків асинхронних двигунів. ТзОВ «ВКТ Електрощит» в якості офіційного 
представника заводу «Електрощит» реалізує апарати даних і інших моделей за 
цінами виробника. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    98 
 
 
Розрахований на номінальну напругу Uном =660В. 
 Кількість автоматичних вимикачів для встановлення становить:  
триполюсних  від 10 до 63 А,  – 9 шт; триполюсних від 160 до 250 А, – 3 шт. 
 
 
Рисунок 8.6 – Пункт розподільчий ПР8501 
 
8.4 Розрахунок струмів короткого замикання 
 
Розрахунок початкового значення періодичної складової струму 
трифазного КЗ. Повна розрахункова схема матиме вигляд, як показано на рис. 
8.5. Далі здійснюється перехід від розрахункової схеми до схеми заміщення, як 
показано на рис. 8.6. 
Початкове дійсне значення періодичної складової трифазного струму КЗ 
Іп0  без врахування підживлення від електродвигунів розраховуємо за 
формулою  
 
1,05 Uср. НН
Іп0 = ,  
3  r2
1 + x2
1 (8.37)
 
де   U  – середня номінальна напруга мережі, в якій відбулося коротке 
ср. НН
замикання, В;  
        r1 + x1  – відповідно сумарний активний і сумарний індуктивний опори 
прямої послідовності.  
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    99 
 
 
                     
 
 
 
 
Рисунок 8.5 − Розрахункова схема 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    100 
 
 
 
 
Рисунок 8.6 − Схема заміщення 
 
Розрахунок опорів елементів мережі.  
Еквівалентний індуктивний опір ХС для нашого випадку визначається 
виразом [5] 
 
U2
ср. НН
XC = ,                                 (8.37) 
3  Iном відкл Uср. BН
 
де Iном відкл  – номінальний струм відключення вимикача, що 
встановлений на стороні вищої напруги понижувального трансформатора. 
 
Тоді отримаємо 
 
4002
XC = = 0,5мОм,  
3 20000 10000
 
Активний та індуктивний опір силових трансформаторів в міліомах, 
приведений до ступеня низької напруги мережі  
 
2
Р U2
к НН 6 2 100P  2
r = 10 ; x = U - к UНН
т т к   104 ; 
S2 
нт  S 
нт  Sнт
 
де Sнт  – номінальна потужність трансформатора, кВА;  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    101 
 
 
     Рк  – втрати КЗ в трансформаторі, кВт;  
     UНН  – номінальна напруга обмотки нижчої напруги трансформатора, кВ; 
      uк  – напруга КЗ трансформатора, % 
 
Тоді отримаємо: 
 
2 2
5,50,42
6 2 100 5,5  0,4
rт = 10 =5,5 мОм ; xт = 4,5 - 4
  10 =17,1 мОм . 
6302
 630  630
 
Активний опір контактних з’єднань. Згідно [5] приймаємо наступні 
значення активних опорів контактних з’єднань комутаційних апаратів і кабелів: 
 
rK = rKQ =1,0 мОм; rKL1 = rKL2 = 0,1 мОм.
 
Активні та індуктивні опори котушок автоматичних вимикачів. 
Значення опору котушок розчіплювачів автоматичних вимикачів обираємо 
згідно з [5]: 
 
 rQF1 = 0,25 мОм; rQF 2 = 0,65 мОм; rQF 3 = 2,15 мОм;
 
 ХQF1 = 0,1 мОм; ХQF 2 = 0,17 мОм; ХQF 3 =1,2 мОм.
 
Активний та індуктивний опір трансформаторів струму.. 
Обираємо згідно з [5]: 
 
 rTA =1,7 мОм; ХTA = 2,7 мОм.  
 
Активний та індуктивний опір кабелю.  
Обираємо згідно з [5]: 
 
rL1 = r0 L1;XL1 = x0 L1;rL2 = r0 L2;XL2 = x0 L .  
2
 
Параметри кабелів дорівнюють, згідно з [5]: 
: 
rL1 = 0,32 16 = 5,12 мОм; X L1 = 0,057 16 = 0,912 мОм;
 
rL2 =1,54 3 = 4,62 мОм; X L2 = 0,062 3 = 0,186 мОм.
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
  Змн. Арк. № докум. Підпис Дата   102 
 
 
Розрахунок початкового значення періодичної складової струму 
трифазного КЗ   
Будемо використовувати розрахункову схему (рис. 8.9) та схему заміщення 
(рис. 8.10) згідно рекомендацій [6]. 
Розраховуємо сумарний активний і реактивний опір короткозамкненого 
ланцюга для найбільш віддаленої точки КЗ, а саме – «трансформатор цехової 
ТП – точка КЗ К3»: 
 
r = rT + rK + rQF1 + rK + rTA + rK + r(КЗ ) QF 2 + rKQ + rKL1 + rL1 + rQF 3 + rKL2 + rL2.  
r = 5,5+1,0 + 0,25+1,0 +1,7 +1,0 + 0,65+1,0 + 0,1+ 5,12 +
(КЗ )  
                       + 0,1+ 2,15 + 0,1+ 4,62 = 24,3 мОм.
Х = ХС + ХT + ХQF1 + ХTA + Х
(КЗ ) QF 2 + Х L1 + ХQF 3 + Х L2.  
Х = 0,5+17,1+ 0,1+ 2,7 + 0,17 + 0,912 +1,2 + 0,186 = 22,9 мОм.  
 (КЗ )
 
Сумарний повний опір короткозамкненого ланцюга «трансформатор 
цехової КТП – точка КЗ К3» 
 
2 2
Z = (24,3) + (22,9) =33,4 мОм.
(КЗ)  
 
Струм короткого замикання (початкове дійсне значення періодичної 
складової трифазного струму КЗ Іп0=ІКЗ(КЗ)) у точці КЗ 
 
1,05 400
ІКЗ(КЗ) = = 7268,7А.
3 33,4 10−3  
 
Визначення струмів КЗ в точках (К2, К1) здійснюємо аналогічно з 
використанням обчислювальних засобів та відповідних програм. Отримані 
результати вносимо в таблицю 8.6.
 
Розрахунок аперіодичної складової струму КЗ 
Найбільше початкове значення аперіодичної складової струму КЗ іа0 в 
загальному випадку вважають рівним амплітуді періодичної складової струму 
в початковий момент КЗ 
 
іа0 = 2  ІКЗ ,
                                                 (8.1)   
іа0(К 3) = 2 7268,7 =10248,9 А. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    103 
 
 
 
Розрахунки в інших точках (К2, К1) проводимо аналогічно з 
використанням обчислювальної техніки. 
  
Розрахунок  ударного струму КЗ
Ударний струм трифазного КЗ іуд визначається за формулою 
   
і = 2  І К ,                                           (8.4) 
уд п0 уд
 
 tуд
− 
  Т
де К уд = 1+ sin K  e
а   – ударний коефіцієнт, що може бути визначений за 
 
 
кривими рисунка 1 [6], які визначають значення Куд в залежності від відношення 
x
 ,і
 ; 
r
 ,і
к  – кут зсуву фаз напруги або ЕРС джерела і періодичної складової 
струму КЗ, що розраховується за співвідношенням 
 
x
 
 к = arctg ;                                                  (8.5) 
r

 
t уд  – час від початку КЗ до появи ударного струму, с, що дорівнює 
 
 / 2 +
t = 0,01 K .                                           (8.6) 
уд

 
Для визначення ударного коефіцієнту Куд скористаємось кривими [6]. Для 
x
 ,і
цього обчислимо параметр  для кожної точки КЗ: 
r
 ,і
 
x
(К1) 20,4 x x
(К 2) 21,5 (К 3) 22,9
= = 2,2;   = =1,2;  = = 0,94;
r 9,5 r 17,4 r 24,3  
(К1) (К 2) (К 3)
 
Тоді, відповідно до розрахованих параметрів, наприклад для точки К3 
ударний коефіцієнт складатиме 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    104 
 
 
К уд(К 3) =1,06.  
 
Остаточно, ударний струм в точці К3 становитиме 
 
іуд(К 3) = 2 7268,7 1,06 =10863,8 А.  
 
Розрахунки в інших точках (К2, К1) проводимо аналогічно з 
використанням обчислювальної техніки та відповідних програм. Результати 
заносимо до таблиці 8.6.
 
 
Таблиця 8.6 – Струми короткого замикання у розрахункових точках 
 
Параметр Точка КЗ 
 
 К1 К2 К3 
ІКЗ , А 12514,3 9627,8 7268,7 
іуд , А 21527,1 14932,7 10863,8 
 
Розрахунок струму однофазного КЗ 
Аналіз особливостей визначення струмів однофазного короткого 
замикання показує, що їх величина в основному залежить від параметрів 
силового трансформатора, насамперед його внутрішнього опору та номінальної 
потужності. У даному проєкті для живлення цехової мережі прийнято 
комплектну трансформаторну підстанцію, конструктивне виконання якої 
передбачає використання уніфікованого електротехнічного обладнання, 
розрахованого на тривалі робочі режими та дію аварійних струмів. 
Шафи високої та низької напруги, автоматичні вимикачі, шинні системи, 
струмопроводи та інші елементи КТП вибрані відповідно до умов термічної й 
електродинамічної стійкості при коротких замиканнях у мережі низької 
напруги трансформатора заданої потужності. Таким чином, застосування 
комплектної трансформаторної підстанції (КТП) забезпечує відповідність 
електрообладнання нормативним вимогам щодо стійкості до дії струмів 
короткого замикання, у тому числі однофазних аварійних режимів. 
 
 
8.5 Захист цехових електричних мереж 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    105 
 
 
Вибір апаратів захисту. Вимоги до вибору автоматичних вимикачів: 
− номінальна напруга вимикача не повинна бути нижче напруги мережі; 
− відключаючи здатність повинна бути розрахована на максимальні 
струми КЗ, що протікають по елементу, який захищається; 
− номінальний струм розчіплювача повинен бути не менше найбільшого 
розрахункового струму навантаження, що тривало протікає по елементу, який 
захищається 
Іном.розч. Іроз  
 
− автоматичний вимикач не повинен відключатися в нормальному 
режимі роботи елементу, що захищається, тому струм уставок повільного 
спрацювання розчіплювачів слід обирати по умові 
 
Іном.розч  (1,1−1,3)Іроз  
.
 
Для автоматичних вимикачів з нерегульованим тепловим 
розчіплювачем достатньо виконання попередньої умови: при допустимих 
короткочасних перевантаженнях елементу, що захищається, автоматичний 
вимикач не повинен спрацьовувати, це досягається вибором уставки миттєвого 
спрацювання електромагнітного розчіплювача з умови 
 
Іном.роз.е  (1,25−1,35)іп ,  
 
де іп – пікове навантаження 
 
Керуючись вказаними вище критеріями, згідно каталожним даних 
обираємо тип апарату, характеристики яких заносимо в таблицю 8.7. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Таблиця 8.7 – Вибір автоматичних вимикачів 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    106 
 
 
1,25  іп  
Найменування Іроз , 1,1 Іроз , або Тип  ІНА.В, ІНТ.Р,  
електроприймачів А А 1,25  І , апарату 
п А А 
А 
Токарний-гвинторізний 30,4 33,4 35,2 ВА 57-35 63 40 
Токарний з ЧПУ 24,6 27,1 30,1 ВА 57-35 25 25 
Токарно-револьверний 32,9 36,2 41,6 ВА 57-35 63 40 
Стругальний 17,1 18,8 22,6 ВА 57-35 25 25 
Вертикально-фрезерний 26,2 28,8 33,1 ВА 57-35 63 40 
Горизонтально-фрезерний 21,7 23,9 27,4 ВА 57-35 25 25 
Вертикально-свердлильний 40,3 44,3 49,7 ВА 57-35 63 55 
Радіально-свердлильний 30,4 33,4 37,5 ВА 57-35 63 40 
Плоскошліфувальний 31,9 35,1 39,5 ВА 57-35 63 40 
Шліфувальний 38,9 42,8 46,7 ВА 57-35 63 55 
Горизонтально-
28,2 31,0 35,4 ВА 57-35 63 40 
шліфувальний 
Кран балка 54,3 59,7 62,3 ВА 57-35 63 63 
Прес ножиці 28,1 30,9 36,1 ВА 57-35 63 40 
Вентилятор 10,5 11,6 15,1 ВА 57-35 25 16 
Зварювальний 
54,6 60,1 63,0 ВА 57-35 63 63 
трансформатор 
Зварювальний випрямляч 167,2 183,9 191,2 ВА 57-35 250 200 
Щит освітлення 154,5 169,9 178,3 ВА 88-35 200 200 
Щит аварійного освітлення 154,5 169,9 178,3 ВА 88-35 200 200 
Комплектно конденсаторна 
203 219,3 235,1 ВА 88-35 250 220 
установка (ККУ) 
 
В таблиці 8.7 прийняті такі позначення: 
ІНА.В,  – номінальний (установчій) струм автоматичного вимикача;  
Іроз – номінальний струм розчеплювача вимикача (незалежно від його 
виду); 
ІНТ.Р,  – номінальний струм теплового розчеплювача;  
ІНЕ.Р, – номінальний струм електромагнітного розчеплювача;  
Іп ,  – струм пікового навантаження: Іп = (5− 7)  Іроз . 
 
Будемо використовувати апарати серії ВА: автоматичні вимикачі, що 
призначені для групового захисту розподільчих пунктів, які мають дві системи 
захисту – електротеплову і електромагнітну, та виконані зі ступенем захисту не 
нижче ІР30. За аналогічним принципом обираємо апарати захисту для РП. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    107 
 
 
 Перевірка мережі на захищеність. Обираємо лінію для  перевірки на 
захищеність, (лінію кран балки, 12/1) згідно умови 
 
Ксх  Ідоп Кзах  Ізах                                          (8.50) 
 
де    Ксх – поправний коефіцієнт, що дорівнює одиниці для умов цеху; 
        Ідоп – тривалий допустимий струм провідника, А;  
        Кзах – коефіцієнт захисту, що дорівнює 1,0 для теплового та 0,22 для 
електромагнітного розчеплювачів;  
         Ізах – струм спрацювання апарату захисту, А. 
 
172А 163А  
 
Таки чином обрана лінія задовольняє умову мережі на захищеність та 
узгоджено її використання з вибраним автоматом захисту. 
 
Розрахунок електричної мережі напругою до 1 кВ за умовами 
термічної стійкості до струмів короткого замикання. Цим розрахунком 
проводиться перевірка обраного провідника на його термічну стійкість до 
струмів КЗ.   
Для цього розрахунку необхідно знати:  
1) дійсний час t протікання струму КЗ, який дорівнює   
 
t = tзах + tвим,                                           (8.51) 
 
де   tзах  – час дії захисту, tзах  = 0,08 с ;  
      tвим  – час вимикання апарату, tвим = 0,12 с;  
2) усталене значення струму КЗ, І∞ ;  
3) надперехідне значення струму КЗ, І//  ; 
4) приведений час tпр , протягом якого стале (значення струму КЗ І∞ 
виділяє таку ж кількістю тепла, що й змінний в часі струм КЗ за дійсний час t.  
 
t = 0,08 + 0,12 = 0,2 с  
 
Приведений час tпр визначається складовими часу періодичної tпр(п) і 
аперіодичною tпр(а) складових струму КЗ: 
    
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    108 
 
 
tпр = tпр(п) + tпр(а),                                        (8.52) 
 
Значення tпр(п)  при дійсному часу t < 5c знаходиться по кривих залежності 
t / / / / / /
пр(п) = f ( ) , = I / I , tпр(п)  = 0,02 
 
tпр = 0,02 + 0,0001= 0,0201 с . 
 
Криві приведеного часу періодичної складової струму КЗ в залежності від 
β для різних значений t беруть з довідкової літератури.  
Приведений час аперіодичної складової струму КЗ 
 
tпр(а) = 0.005 / / .                                         (8.53) 
tпр(а) = 0,005 0,02 = 0,0001. 
 
При дійсному часі t < 1c  величину tпр(а)  не враховують.  
Переріз кабелю на термічну стійкість в трифазному КЗ перевіряється за 
формулою   
 
І  tпр
Sмін = ,                                       (8.54) 
С
 
де  C – коефіцієнт, що відповідає різниці виділеної теплоти в провіднику після 
і до КЗ.    
 
8.6 Вибір відпайок трансформатора цехової трансформаторної 
підстанції 
Розрахунки по відхиленню напруги виконуються для режимів 
мінімальних та максимальних навантажень.  
В режимі максимальних навантажень напруга на затискачах найбільш 
віддалених електроприймачів не повинна бути нижче 0,95 ⋅ Uном. В режимі 
максимальних навантажень обмеження йде зі сторони верхньої допустимої 
границі напруги. При цьому напруга на шинах 0,4 кВ ТП не повинна 
перевищувати 5 % номінальної напруги, тобто  U1 ≤ 5%  
За максимальні беремо максимальні розрахункові навантаження, а за 
мінімальні – 30 % від максимальних.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    109 
 
 
Для режиму максимальних навантажень усталене відхилення напруги 
згідно [5]   
 т 
 U1 = Ет − UТ +Uм + Uсп   −5,                          (8.51) 
 
 і=1 
 
де Ет  – величина добавки напруги на регульованих відгалуженнях 
трансформатора, %; 
      UТ  – втрати напруги в трансформаторі, %; 
т
      Uм  – сумарні втрати напруги в магістральних лініях до споживача, 2,5%;         
і=1
       n – кількість послідовних магістралей до споживача;  
       Uсп  – втрата напруги в мережі найвіддаленішого споживача, 0,56 %;  
         −5% – припустиме усталене відхилення напруги згідно [5]. 
 
 U1 = Ет − (2,9+ 2,5+ 0,56)  −5%,
 
 U1 = Ет −5,95%  −5%
U1 = 0,95% −5%  
 
Втрати напруги ΔUT на цеховому трансформаторі в процентах 
 
S
U max
T =  (Uа cos+ Uр sin) (8.52)  
Sном Т
 
де  Smax  – максимальне навантаження одного трансформатора,  
      S  – номінальна потужність трансформатора, 
ном Т
Р
      U КЗ
а = 100%  – активна складова напруги КЗ, 
Sном Т
2 2
      Uр = UКЗ − Uа  – реактивна складова напруги КЗ.  
 
793
UT =  (1,2 0,8+ 5,4 0,59) = 2,9 %,
630
7,6
Uа = 100% =1,2 %,
630
 
U = U2
р КЗ − U2
а = 5,52 −1,22 = 5,4 %.
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    110 
 
 
Для режиму мінімальних навантажень відхилення напруги 
 
 U2 = Ет − 0,3(2,9+ 2,5) − 0,56  +5%,
 U2 = Ет −1,06%  +5%                       (8.53) 
 U2 = 3,94%  +5%
 
де Кзаван =0,3  – коефіцієнт завантаження в режимі мінімальних навантажень;    
      +5%, – припустиме усталене підвищення напруги згідно [5].  
 
Підставляючи розрахункові дані в вирази (8.51) і (8.53) і розв’язуючи  
нерівності, отримаємо потрібне  Ет  відгалуження трансформатора. Приймаємо 
як рекомендацію застосовувати Ет= 5 % 
 
8.7 Вибір типу, конструкції та компоновки трансформаторної 
підстанції   
Системи електропостачання сучасних промислових підприємств 
переважно будуються на базі комплектного великоблочного електротехнічного 
обладнання, до складу якого входять комплектні трансформаторні підстанції 
(КТП), комплектні розподільчі пристрої різних класів напруги, шинопроводи, 
струмопроводи, силові щити та інші уніфіковані елементи електричних мереж. 
Застосування комплектних електротехнічних установок дозволяє 
підвищити технічний рівень систем електропостачання, забезпечити високу 
надійність роботи обладнання, покращити умови експлуатації та 
електробезпеки обслуговуючого персоналу. Крім того, використання 
уніфікованих комплектних рішень спрощує модернізацію електрогосподарства 
підприємства, забезпечує можливість швидкого розширення системи 
електропостачання та скорочує терміни виконання електромонтажних робіт. 
У випадку застосування комплектного обладнання монтажні роботи 
зводяться переважно до встановлення окремих функціональних блоків, їх 
механічного складання та підключення до зовнішніх електричних мереж. 
Завдяки високому ступеню заводської готовності значно скорочуються 
трудомісткість монтажу, обсяг будівельно-монтажних операцій та ймовірність 
помилок при введенні обладнання в експлуатацію. 
Повністю закриті комплектні електроустановки допускається 
розміщувати безпосередньо у виробничих приміщеннях без необхідності 
спорудження окремих будівельних оболонок або спеціальних електротехнічних 
камер, що є суттєвою перевагою при обмежених виробничих площах. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    111 
 
 
Конструкція внутрішньоцехових трансформаторних підстанцій базується 
на модульному принципі побудови. Заводи-виробники можуть постачати 
обладнання як у повністю зібраному та підготовленому до експлуатації вигляді, 
так і у вигляді окремих функціональних блоків високого ступеня готовності. У 
другому випадку комплектна трансформаторна підстанція поставляється у 
вигляді уніфікованих збірних вузлів, що значно спрощує транспортування та 
монтаж обладнання на об’єкті. 
Комплектні трансформаторні підстанції випускаються в 
однотрансформаторному та двотрансформаторному виконанні залежно від 
величини навантаження та вимог до надійності електропостачання. За 
функціональним призначенням КТП поділяються на головні понижувальні 
підстанції, підстанції глибокого вводу, тягові підстанції систем 
електротранспорту, а також цехові й міські трансформаторні підстанції. 
Головні понижувальні підстанції призначені для приймання 
електроенергії від енергосистеми та її трансформації до рівня 
внутрішньозаводських розподільчих мереж. Підстанції глибокого вводу 
забезпечують максимальне наближення джерела живлення до центрів 
електричних навантажень. Тягові підстанції застосовуються для 
електроживлення електрифікованого транспорту, включаючи залізничний 
транспорт, метрополітен і міські транспортні системи. Цехові трансформаторні 
підстанції використовуються безпосередньо для живлення виробничих 
споживачів промислових підприємств, тоді як міські КТП забезпечують 
електропостачання комунальних та житлових мереж. 
Сучасні комплектні підстанції можуть виконуватись у металевих або 
залізобетонних оболонках. Блочні комплектні трансформаторні підстанції 
(БКТП) являють собою повністю готові заводські модулі в бетонному корпусі, 
що забезпечують високий рівень механічного захисту, пожежної безпеки та 
стійкості до атмосферних впливів. Окрему групу становлять підстанції 
внутрішньої установки, які призначені для розміщення безпосередньо у 
виробничих будівлях промислових підприємств. 
Таким чином, можна сформулювати підсумкові рекомендації стосовно 
вибору типу, конструкції та компоновки трансформаторної підстанції. 
1. Вибір типу та конструктивного виконання трансформаторної підстанції 
здійснюється з урахуванням величини електричних навантажень, категорії 
надійності електропостачання, умов навколишнього середовища, особливостей 
технологічного процесу та вимог нормативної документації.  
2. Для забезпечення надійного та економічно доцільного 
електропостачання підприємства приймається комплектна 
двотрансформаторна підстанція закритого типу. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    112 
 
 
3. Застосування комплектної трансформаторної підстанції забезпечує 
високий ступінь заводської готовності, скорочення обсягів монтажних робіт, 
підвищення експлуатаційної надійності та безпеки обслуговування. 
Конструктивно підстанція включає пристрій високої напруги, силові 
трансформатори та розподільчий пристрій низької або середньої напруги. 
4. Компоновка підстанції виконується з урахуванням мінімізації довжини 
кабельних ліній, забезпечення зручності експлуатації, можливості резервування 
живлення та дотримання вимог пожежної й електробезпеки. Підстанція 
розміщується поблизу центру електричних навантажень, що дозволяє знизити 
втрати електроенергії та падіння напруги у розподільчих мережах. 
План-розріз обраної КТП зображений на сьомому аркуші графічної 
частини представленої роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    113 
 
 
9 ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ – Аналіз варіантів реалізації систем 
зберігання електричної енергії для підприємств по випуску 
технологічного обладнання  
 
Сучасний розвиток електроенергетики характеризується активним 
впровадженням розподіленої генерації, відновлюваних джерел енергії, 
інтелектуальних мереж Smart Grid та високодинамічних електричних 
навантажень. У таких умовах системи зберігання електричної енергії (СЗЕЕ) 
стають одним із ключових елементів забезпечення надійності, 
енергоефективності та стабільності режимів роботи електричних мереж. 
Основними функціями СЗЕЕ є накопичення надлишкової електроенергії, 
покриття пікових навантажень, резервування живлення, компенсація коливань 
генерації відновлюваних джерел енергії та покращення показників якості 
електричної енергії [8, 9, 10, 11]. 
Залежно від принципу накопичення енергії системи зберігання 
поділяються на електрохімічні, електромеханічні, електромагнітні, теплові та 
гідроакумулюючі. Кожна з технологій має власні технічні характеристики, 
експлуатаційні особливості, переваги та обмеження. 
Найбільш поширеним типом сучасних СЗЕЕ є електрохімічні 
акумуляторні системи. Їх перевагами є висока швидкодія, модульність 
конструкції, можливість встановлення безпосередньо біля споживача та 
відносно високий коефіцієнт корисної дії. Найбільше поширення отримали 
літій-іонні акумуляторні батареї завдяки високій питомій енергоємності, малим 
габаритам, низькому рівню саморозряду та тривалому ресурсу роботи. Сучасні 
літій-іонні системи забезпечують ККД на рівні 90–95 %, мають високі 
показники циклічної стійкості та підтримують швидкі режими заряду й розряду 
[8, 9]. 
Разом із перевагами літій-іонні системи мають ряд недоліків, до яких 
належать висока вартість, складність систем терморегулювання, чутливість до 
перевантажень і необхідність застосування систем керування батареями (BMS). 
Особливу увагу необхідно приділяти питанням пожежної безпеки, оскільки 
тепловий розгін окремих елементів може призводити до аварійних режимів. 
Свинцево-кислотні акумулятори залишаються актуальними для 
резервних систем електроживлення та аварійного енергозабезпечення. Їх 
основними перевагами є відносно низька вартість, простота експлуатації та 
добре відпрацьована технологія виробництва. Водночас вони характеризуються 
значною масою, невисокою питомою енергоємністю, обмеженим ресурсом 
циклів заряду-розряду та підвищеними вимогами до технічного обслуговування 
[8, 9]. 
Перспективним напрямком є використання натрій-сірчаних та проточних 
акумуляторів. Натрій-сірчані батареї забезпечують високу енергетичну 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата     114 
 
 
щільність і ефективні для тривалого накопичення енергії, однак працюють при 
високих температурах, що ускладнює їх експлуатацію. Проточні акумулятори 
характеризуються практично необмеженим ресурсом циклів та можливістю 
незалежного масштабування потужності й енергоємності, що робить їх 
перспективними для великих енергетичних об’єктів і систем балансування 
енергомереж. 
До електромеханічних систем накопичення належать маховикові 
накопичувачі енергії. Принцип їх роботи базується на накопиченні кінетичної 
енергії обертового ротора. Такі системи відзначаються високою швидкодією, 
значною циклічною стійкістю та великим ресурсом роботи. Вони ефективні для 
компенсації короткочасних провалів напруги, стабілізації частоти та підтримки 
динамічної стійкості мережі. Недоліками є високі механічні навантаження, 
складність конструкції та відносно невелика тривалість зберігання енергії [11]. 
Окремий клас становлять суперконденсаторні системи накопичення 
енергії. Суперконденсатори характеризуються надзвичайно високою 
швидкістю заряду та розряду, дуже великим ресурсом циклів і високою 
питомою потужністю. Вони ефективно використовуються для компенсації 
імпульсних навантажень, підтримки якості електроенергії та роботи в системах 
рекуперації енергії. Основним недоліком є невисока енергоємність, що обмежує 
тривалість автономної роботи [8, 9]. 
У магістральних енергосистемах значне поширення отримали 
гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), які забезпечують накопичення енергії 
шляхом перекачування води між резервуарами різного рівня. ГАЕС 
характеризуються великою накопичувальною здатністю, високою надійністю 
та тривалим терміном експлуатації. Водночас їх будівництво потребує значних 
капітальних вкладень, специфічних географічних умов і великих площ. 
Перспективним напрямком розвитку СЗЕЕ є інтеграція накопичувачів 
енергії з цифровими системами моніторингу та алгоритмами штучного 
інтелекту. Сучасні системи керування дозволяють реалізувати адаптивне 
прогнозування навантажень, оптимізацію режимів заряду-розряду, контроль 
технічного стану акумуляторних модулів та автоматичне керування 
енергетичними потоками. Використання технологій машинного навчання 
дозволяє прогнозувати деградацію елементів накопичувачів, визначати 
оптимальні режими експлуатації та мінімізувати втрати електроенергії [10]. 
Зробимо тепер більш конкретний поглиблений аналіз варіантів реалізації 
систем зберігання електричної енергії саме для промислових підприємств з 
виробництва технологічного обладнання. 
Підприємства з виробництва технологічного обладнання 
характеризуються високою концентрацією електричних навантажень, значною 
часткою електроприводів, наявністю зварювального обладнання, верстатів із 
числовим програмним керуванням, термічних установок, компресорних 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    115 
 
 
станцій та силової електроніки. Для таких об’єктів характерними є значні 
добові коливання навантаження, високі пускові струми, короткочасні імпульсні 
перевантаження, а також підвищені вимоги до якості електричної енергії та 
безперервності електропостачання. У зв’язку з цим впровадження систем 
зберігання електричної енергії (СЗЕЕ) розглядається як один із перспективних 
напрямків підвищення енергоефективності та надійності роботи підприємства. 
Одним із найбільш ефективних варіантів для промислових підприємств є 
застосування літій-іонних акумуляторних систем накопичення енергії. Такі 
системи забезпечують високий коефіцієнт корисної дії, що зазвичай перевищує 
90 %, мають малий час реакції та дозволяють ефективно компенсувати 
короткочасні пікові навантаження. Для підприємств машинобудівного профілю 
літій-іонні накопичувачі можуть використовуватись для зменшення 
максимумів споживаної потужності, резервування критичних виробничих 
ліній, компенсації провалів напруги та підтримки безперервної роботи систем 
автоматизованого керування. 
Особливо ефективним є використання літій-іонних накопичувачів у 
поєднанні із системами частотного регулювання електроприводів та 
локальними джерелами генерації, наприклад фотоелектричними установками. 
У цьому випадку система накопичення забезпечує балансування режимів 
генерації та споживання, згладжування графіка навантаження та зниження 
навантаження на зовнішню мережу. 
Основним недоліком літій-іонних систем є їх висока вартість та 
необхідність застосування складних систем керування батареями BMS. Крім 
того, для великих промислових накопичувачів необхідно реалізовувати системи 
вентиляції, термостабілізації та протипожежного захисту. 
Свинцево-кислотні акумуляторні системи є дешевшим рішенням і 
можуть використовуватись для аварійного резервування електроживлення, 
живлення систем оперативного струму, систем автоматики та аварійного 
освітлення. Проте для забезпечення режимів активного балансування 
навантаження або компенсації пікової потужності їх застосування є менш 
ефективним через обмежений ресурс циклів, значну масу та нижчу енергетичну 
щільність. 
Для підприємств із великою кількістю короткочасних імпульсних 
навантажень перспективним рішенням є використання суперконденсаторних 
накопичувачів енергії. Такі системи здатні практично миттєво віддавати значну 
потужність і мають надзвичайно високий ресурс циклів заряду-розряду. Вони 
можуть ефективно використовуватись для компенсації пускових режимів 
великих електроприводів, стабілізації напруги при роботі зварювальних 
комплексів та зменшення динамічних перевантажень мережі. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    116 
 
 
Основним обмеженням суперконденсаторних систем є невисока 
енергоємність, через що вони використовуються переважно для короткочасної 
підтримки потужності, а не для тривалого резервування електропостачання. 
Перспективним рішенням для великих виробничих комплексів є 
комбіновані гібридні системи накопичення енергії, у яких поєднуються літій-
іонні батареї та суперконденсатори. У такій структурі акумуляторні батареї 
забезпечують довготривале накопичення енергії, тоді як суперконденсатори 
компенсують швидкоплинні динамічні навантаження та імпульсні режими. Це 
дозволяє суттєво зменшити деградацію акумуляторів та збільшити термін їх 
експлуатації. 
Для підприємств із безперервним технологічним циклом також можуть 
застосовуватись маховикові накопичувачі енергії. Вони характеризуються 
високою швидкодією та великою циклічною стійкістю. Такі системи доцільно 
використовувати для підтримки живлення високоточних виробничих 
комплексів, верстатів із ЧПК та автоматизованих ліній у разі короткочасних 
провалів напруги або переключень резервного живлення. 
У випадку значного рівня споживання реактивної потужності доцільним 
є інтегрування систем накопичення енергії із сучасними STATCOM-
компенсаторами та активними фільтрами гармонік. Це дозволяє одночасно 
вирішувати задачі балансування активної потужності, компенсації реактивної 
складової та покращення показників якості електроенергії. 
Важливим напрямком розвитку промислових СЗЕЕ є використання 
інтелектуальних систем енергоменеджменту EMS (Energy Management System). 
Такі системи забезпечують автоматичне прогнозування навантаження, 
оптимізацію режимів заряду та розряду накопичувачів, аналіз технічного стану 
обладнання та адаптивне керування потоками енергії. Інтеграція штучного 
інтелекту дозволяє реалізувати алгоритми предиктивного керування, 
прогнозування аварійних режимів та мінімізації витрат електроенергії. 
Для підприємств з виробництва технологічного обладнання найбільш 
доцільною є реалізація комбінованої системи зберігання енергії на базі літій-
іонних акумуляторів із використанням суперконденсаторних модулів та 
цифрової системи керування. Такий підхід забезпечує підвищення енергетичної 
ефективності підприємства, зменшення пікових навантажень, стабілізацію 
параметрів електроживлення та підвищення надійності роботи технологічного 
обладнання. 
Слід зауважити, що ефективне та раціональне використання вказаних 
вище систем накопичення електричної енергії на промисловому підприємстві є 
неможливим без запровадження високотехнологічних інтегрованих систем 
керування. 
Наступним кроком, ми більш детально проаналізуємо проблему побудови 
таких систем керування.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    117 
 
 
Відомо, що у сучасних умовах промислові машинобудівні підприємства 
характеризуються значною концентрацією електричних навантажень, великою 
кількістю електроприводів, зварювальних установок, верстатів із числовим 
програмним керуванням, компресорного обладнання та автоматизованих 
виробничих ліній [10]. Робота такого обладнання супроводжується різкими 
змінами навантаження, значними пусковими струмами, короткочасними 
перевантаженнями та підвищеними вимогами до стабільності параметрів 
електроживлення. Саме тому впровадження систем зберігання електричної 
енергії сьогодні розглядається не лише як засіб резервування живлення, а як 
повноцінний елемент системи енергоменеджменту підприємства. 
Однак ефективність роботи системи накопичення енергії безпосередньо 
залежить від якості її системи керування. Просте підключення акумуляторних 
батарей до мережі не дозволяє забезпечити стабільну та економічно доцільну 
роботу підприємства. Для цього необхідно реалізувати інтегровану систему 
керування, яка об’єднує накопичувач енергії, силові перетворювачі, системи 
автоматики, диспетчеризації та цифрового моніторингу в єдину структуру. 
На практиці найбільш доцільною є багаторівнева система керування, яка 
складається з декількох функціональних рівнів. Нижній рівень формують 
датчики, вимірювальні пристрої, автоматичні вимикачі, силові перетворювачі 
та контролери локального керування. Саме тут здійснюється безпосередній 
контроль струмів, напруг, температур, стану акумуляторних модулів та 
режимів роботи силового обладнання. На цьому рівні система повинна 
працювати максимально швидко, оскільки саме вона реагує на аварійні режими, 
короткі замикання, перевантаження або перегрів елементів накопичувача. 
Ключовим елементом системи керування накопичувачем є BMS — 
система керування акумуляторними батареями. Її основне завдання полягає у 
контролі технічного стану акумуляторних комірок та забезпеченні їх безпечної 
роботи. BMS постійно вимірює напругу кожної комірки, контролює 
температуру, визначає ступінь заряду батареї та запобігає виникненню 
аварійних режимів. Для літій-іонних систем це особливо важливо, оскільки 
навіть незначне перевищення допустимих параметрів може призвести до 
перегріву або прискореної деградації батареї. 
Крім функцій захисту, BMS виконує балансування комірок 
акумуляторної батареї. Під час тривалої експлуатації окремі елементи 
накопичувача можуть заряджатися нерівномірно, через що виникає різниця 
напруг між окремими модулями. Система балансування забезпечує 
вирівнювання параметрів усіх елементів батареї, що дозволяє збільшити ресурс 
роботи накопичувача та підвищити його ефективність. 
Для промислових підприємств найбільш доцільним є застосування 
модульної BMS. У такій структурі кожен акумуляторний модуль має власний 
локальний контролер, який передає інформацію до центрального керуючого 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    118 
 
 
пристрою. Це забезпечує високу надійність системи, спрощує діагностику та 
дозволяє легко масштабувати накопичувач при збільшенні потужності 
підприємства. 
Наступним важливим елементом є PCS – система силового перетворення 
енергії. Саме PCS забезпечує двосторонній обмін енергією між накопичувачем 
та електричною мережею підприємства. У режимі заряду система перетворює 
змінний струм мережі у постійний струм для заряджання акумуляторів. У 
режимі розряду відбувається зворотне перетворення постійного струму батарей 
у змінний струм необхідної частоти та напруги. 
Сучасні PCS фактично є високотехнологічними інверторними 
комплексами, які здатні не лише накопичувати енергію, а й активно впливати 
на режими роботи мережі. Вони можуть регулювати активну та реактивну 
потужність, компенсувати гармонічні спотворення, стабілізувати напругу та 
брати участь у підтриманні частоти мережі. Для машинобудівних підприємств 
це особливо важливо через значну кількість нелінійних навантажень та 
перетворювальної техніки. 
На рівні локальної автоматизації широко застосовуються PLC-
контролери. Вони забезпечують швидкодіючу логіку керування, реалізацію 
алгоритмів резервування, автоматичне перемикання режимів роботи та 
координацію роботи окремих елементів системи. PLC-контролери 
використовуються для взаємодії між системою накопичення енергії, 
трансформаторними підстанціями, дизель-генераторами, системами АВР та 
технологічним обладнанням підприємства [10]. 
Наприклад, у разі короткочасного провалу напруги PLC-контролер може 
автоматично перевести критично важливі навантаження на живлення від 
накопичувача енергії без зупинки технологічного процесу. Це дозволяє 
уникнути аварійних простоїв верстатів із ЧПК, роботизованих комплексів та 
автоматичних виробничих ліній. 
Верхній рівень інтегрованої системи керування формує SCADA-система. 
Вона забезпечує диспетчерський контроль, візуалізацію режимів роботи 
обладнання, архівування параметрів, аварійну сигналізацію та дистанційне 
керування всією енергетичною інфраструктурою підприємства. Оператор у 
режимі реального часу може контролювати рівень заряду накопичувачів, 
потужність навантаження, параметри електричної мережі, стан комутаційної 
апаратури та аварійні повідомлення. 
SCADA-система також дозволяє аналізувати графіки навантаження 
підприємства, оцінювати ефективність роботи накопичувача та оптимізувати 
режими енергоспоживання. Це особливо актуально для підприємств, які 
працюють у багатозмінному режимі або мають нерівномірний графік 
виробництва. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    119 
 
 
Найвищий рівень системи керування формує EMS – система 
енергетичного менеджменту. Саме EMS виконує функції інтелектуального 
керування енергетичними потоками підприємства. Вона аналізує графіки 
споживання, прогнозує навантаження, визначає оптимальні режими заряду та 
розряду накопичувачів і забезпечує мінімізацію витрат електроенергії. 
Наприклад, EMS може автоматично заряджати накопичувач у нічний 
період при мінімальному тарифі на електроенергію, а вдень використовувати 
накопичену енергію для покриття пікових навантажень. Це дозволяє суттєво 
знизити величину максимальної споживаної потужності та зменшити витрати 
підприємства на оплату електроенергії. 
Сучасні EMS активно інтегруються із системами штучного інтелекту та 
машинного навчання [10]. Алгоритми AI дозволяють прогнозувати майбутні 
режими навантаження, аналізувати технічний стан обладнання, виявляти 
ознаки деградації акумуляторів та реалізовувати предиктивне технічне 
обслуговування [10]. Це дозволяє не лише підвищити ефективність роботи 
системи накопичення енергії, а й суттєво збільшити термін її експлуатації. 
Особливо перспективним напрямком є створення цифрових двійників 
енергетичної системи підприємства. Такий цифровий двійник дозволяє 
моделювати режими роботи мережі, аналізувати аварійні ситуації, 
прогнозувати перевантаження та оптимізувати параметри роботи накопичувача 
ще до виникнення реальних проблем у мережі. 
Для сучасного машинобудівного підприємства найбільш ефективною є 
комплексна інтегрована система керування, яка поєднує літій-іонну систему 
накопичення енергії, модульну BMS, силові PCS-перетворювачі, PLC-
контролери, SCADA-диспетчеризацію та EMS із функціями штучного 
інтелекту [10, 11]. Така структура забезпечує високу надійність 
електропостачання, покращення показників якості електроенергії, зменшення 
пікових навантажень, підвищення енергоефективності та стабільність роботи 
технологічного обладнання підприємства. 
Отже, проведений аналіз показує, що сучасні системи зберігання 
електричної енергії у поєднанні з інтегрованими цифровими системами 
керування формують один із ключових напрямків розвитку промислової 
енергетики та концепції інтелектуального виробництва. Для машинобудівних 
підприємств впровадження таких рішень дозволяє не лише забезпечити 
резервування електроживлення, а й суттєво підвищити енергоефективність, 
стабільність технологічних процесів та якість електричної енергії. 
Найбільш перспективними є багаторівневі інтегровані системи 
керування, які поєднують функції моніторингу, автоматизації, 
енергоменеджменту, предиктивної аналітики та адаптивного регулювання 
режимів роботи накопичувачів енергії. Використання систем BMS, EMS, 
SCADA та інтелектуальних PLC-контролерів забезпечує можливість 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    120 
 
 
оперативного контролю технічного стану обладнання, оптимізації 
енергетичних потоків, мінімізації пікових навантажень та підвищення 
надійності електропостачання критично важливих виробничих вузлів. 
Особливе значення у перспективних системах керування набуває 
інтеграція технологій штучного інтелекту, машинного навчання та цифрових 
двійників. Такі технології дозволяють реалізувати прогнозування навантажень, 
виявлення передаварійних режимів, автоматичну оптимізацію режимів заряду-
розряду накопичувачів та предиктивне технічне обслуговування 
електрообладнання. У результаті суттєво зменшуються експлуатаційні витрати, 
підвищується ресурс роботи обладнання та знижується ймовірність аварійних 
відключень. 
Перспективність інтегрованих систем керування також обумовлена їх 
здатністю забезпечувати взаємодію з відновлюваними джерелами енергії, 
системами компенсації реактивної потужності, активними фільтрами гармонік 
та інтелектуальними електричними мережами Smart Grid. Це створює 
передумови для формування енергонезалежних і високоефективних 
промислових енергетичних комплексів нового покоління. 
Таким чином, розвиток високотехнологічних систем керування 
накопичувачами електричної енергії є стратегічно важливим напрямком 
модернізації промислових підприємств. Їх впровадження дозволяє забезпечити 
підвищення надійності електропостачання, покращення техніко-економічних 
показників роботи підприємства, зниження енергетичних витрат та підвищення 
конкурентоспроможності сучасного машинобудівного виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    121 
 
 
10 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ ЕЛЕМЕНТІВ СЕП – 
Техніко-економічний аналіз та розрахунок модельної задачі доцільності 
компенсації реактивної потужності на промисловому підприємстві 
 
Одним із найбільш важливих техніко-економічних заходів у сучасних 
системах електропостачання промислових підприємств є компенсація 
реактивної потужності [12]. Значна частина промислових електроприймачів, 
зокрема асинхронні електродвигуни, трансформатори, зварювальні установки, 
тиристорні перетворювачі та індукційне обладнання, споживають не лише 
активну, а й реактивну потужність. У результаті цього в електричних мережах 
виникають підвищені струмові навантаження, збільшуються втрати 
електроенергії та погіршуються показники якості електричної енергії. 
Наявність надлишкової реактивної потужності призводить до зниження 
коефіцієнта потужності підприємства, збільшення повної потужності, яку 
повинні передавати кабельні лінії та силові трансформатори, а також до 
додаткового нагріву провідників і комутаційної апаратури. Крім того, 
енергопостачальні організації часто застосовують фінансові санкції або 
додаткові тарифи за низький коефіцієнт потужності, що безпосередньо впливає 
на експлуатаційні витрати підприємства [12]. 
У зв’язку з цим одним із найбільш ефективних техніко-економічних 
рішень є встановлення систем компенсації реактивної потужності у вигляді 
батарей статичних конденсаторів або автоматизованих конденсаторних 
установок. Основною метою впровадження таких систем є зменшення 
перетоків реактивної потужності від зовнішньої мережі та підвищення 
коефіцієнта потужності підприємства до нормативного рівня [12]. 
Розглянемо типовий приклад промислового підприємства 
машинобудівного профілю (відповідно до тематики нашої кваліфікаційної 
роботи), нехай сумарна активна потужність якого становить 
 
P =1200 кВт . 
 
Початковий коефіцієнт потужності підприємства 
 
cos = 0,72 . 
1
 
Після впровадження системи компенсації планується підвищення 
коефіцієнта потужності до 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    122 
 
 
cos2 = 0,95 . 
 
Необхідна потужність компенсувальної установки визначається за 
виразом 
 
Qк = P(tan1 − tan ) . 
2
 
У результаті розрахунку отримується необхідна потужність батареї 
конденсаторів приблизно 
 
Qк  700 квар  
 
На практиці така компенсація може бути реалізована шляхом 
встановлення автоматизованої конденсаторної установки з тиристорним або 
контакторним регулюванням ступенів потужності. Сучасні установки 
оснащуються мікропроцесорними контролерами, які автоматично підтримують 
необхідне значення коефіцієнта потужності залежно від зміни навантаження 
підприємства. 
Технічний ефект від компенсації реактивної потужності проявляється 
одразу в декількох напрямках. Насамперед суттєво зменшується струм у 
мережі. Оскільки повна потужність системи визначається співвідношенням 
 
P
S = , 
cos
 
то при підвищенні коефіцієнта потужності відбувається відповідне зменшення 
повної потужності та робочих струмів. 
Зниження струмового навантаження забезпечує: 
− зменшення втрат активної потужності у кабельних лініях; 
− зменшення нагріву шинопроводів; 
− підвищення пропускної здатності трансформаторів; 
− покращення режиму напруги; 
− підвищення ресурсу комутаційної апаратури; 
− зниження ризику аварійних перевантажень. 
Особливо важливим є те, що після компенсації реактивної потужності 
підприємство фактично отримує резерв потужності існуючих трансформаторів 
без необхідності їх заміни. Наприклад, трансформатор, який працював поблизу 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    123 
 
 
граничного навантаження, після зменшення реактивної складової струму може 
забезпечити підключення нового обладнання без реконструкції підстанції. 
З економічної точки зору основний ефект досягається за рахунок: 
− зменшення оплати за реактивну електроенергію; 
− скорочення втрат електроенергії; 
− зниження експлуатаційних витрат; 
− відтермінування модернізації мереж; 
− підвищення енергоефективності виробництва. 
Припустимо, що до впровадження компенсації щорічні додаткові витрати 
підприємства через низький коефіцієнт потужності та втрати електроенергії 
складали близько 
 
450000 грн/рік . 
 
Вартість автоматизованої конденсаторної установки потужністю 700 квар 
разом із монтажем та налаштуванням становить 
 
900000 грн  
 
За умови зменшення річних втрат та штрафних нарахувань на 60–70 % 
термін окупності системи становитиме приблизно 2–3 роки, що є дуже хорошим 
показником для енергетичних систем промислового призначення. 
Слід також враховувати, що сучасні системи компенсації реактивної 
потужності дедалі частіше інтегруються у загальну систему 
енергоменеджменту підприємства. Контролери таких установок можуть 
передавати дані до SCADA-систем, автоматично формувати статистику 
навантажень, прогнозувати режими роботи та здійснювати дистанційний 
моніторинг технічного стану обладнання. 
Для підприємств із великою кількістю перетворювальної техніки та 
нелінійних навантажень додатково застосовуються активні фільтри гармонік і 
гібридні системи компенсації, які одночасно виконують функції компенсації 
реактивної потужності та покращення якості електричної енергії. 
Отримані результати техніко-економічного аналізу підтверджують 
високу ефективність впровадження систем компенсації реактивної потужності 
в умовах сучасного промислового підприємства. Проведені розрахунки та 
аналіз режимів роботи електричної мережі показали, що значна частка 
навантаження, сформована асинхронними електродвигунами, силовими 
трансформаторами, перетворювальною технікою та іншими індуктивними 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    124 
 
 
електроприймачами, призводить до підвищеного споживання реактивної 
потужності, що негативно впливає на технічні та економічні показники системи 
електропостачання. 
У результаті впровадження автоматизованої системи компенсації 
реактивної потужності забезпечується суттєве підвищення коефіцієнта 
потужності підприємства, що безпосередньо впливає на зменшення повної 
потужності та робочих струмів у мережі. Зниження струмових навантажень 
приводить до скорочення втрат активної електроенергії у кабельних лініях, 
шинопроводах і трансформаторах, а також до зменшення теплового 
навантаження на електротехнічне обладнання. Це, у свою чергу, позитивно 
впливає на надійність роботи системи електропостачання, знижує інтенсивність 
старіння ізоляції та збільшує експлуатаційний ресурс силового обладнання. 
Важливим результатом є також підвищення пропускної здатності 
існуючих елементів системи електропостачання без необхідності їх заміни або 
реконструкції. За рахунок зменшення реактивної складової струму силові 
трансформатори, кабельні лінії та комутаційна апаратура можуть працювати у 
більш сприятливих режимах, що створює додатковий резерв для підключення 
нового технологічного обладнання та подальшого розвитку виробництва. 
З економічної точки зору впровадження системи компенсації реактивної 
потужності забезпечує помітне скорочення експлуатаційних витрат 
підприємства. Основний економічний ефект досягається за рахунок зниження 
втрат електроенергії, мінімізації штрафних санкцій за низький коефіцієнт 
потужності та підвищення загальної енергоефективності виробництва. 
Проведений аналіз показує, що навіть за відносно значних початкових 
капіталовкладень термін окупності сучасних компенсувальних установок 
залишається порівняно невеликим, що свідчить про їх високу економічну 
доцільність. 
Окрему увагу необхідно приділити тому, що сучасні системи компенсації 
реактивної потужності вже не є виключно локальними пристроями 
регулювання режимів електроспоживання. Їх інтеграція із цифровими 
системами моніторингу, SCADA-комплексами та платформами 
енергоменеджменту дозволяє реалізувати адаптивне керування режимами 
електропостачання у реальному часі [10]. Це забезпечує можливість 
оперативного реагування на зміну навантаження, автоматичної оптимізації 
режимів роботи та підвищення загальної керованості енергетичної 
інфраструктури підприємства. 
Крім того, використання сучасних тиристорних компенсаторів, активних 
фільтрів гармонік і гібридних систем компенсації дозволяє не лише 
компенсувати реактивну потужність, а й покращувати показники якості 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата     125 
 
 
електричної енергії. Це особливо актуально для підприємств із великою 
кількістю нелінійних навантажень, частотних перетворювачів та силової 
електроніки, де проблема гармонічних спотворень стає одним із визначальних 
факторів надійності електропостачання. 
Таким чином, результати проведеного аналізу підтверджують, що 
впровадження систем компенсації реактивної потужності є одним із найбільш 
ефективних напрямків підвищення технічного рівня та енергоефективності 
промислових систем електропостачання. Реалізація таких заходів дозволяє 
комплексно покращити режими роботи електричних мереж, підвищити 
надійність електропостачання, забезпечити стабільну роботу технологічного 
обладнання та суттєво знизити витрати на експлуатацію енергетичного 
господарства підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    126 
 
 
 11 ОХОРОНА ПРАЦІ 
 
11.1 Аналіз умов праці, шкідливих та небезпечних факторів, які         
діють на дослідника, який працює в лабораторії 
 
Проєктування та моделювання системи електропостачання підприємства 
необхідно проводити у лабораторному приміщенні, що відповідає санітарно-
гігієнічним нормам за розмірами, мікрокліматом, чистотою повітря, 
освітленням, кількістю робочих місць тощо. 
Дослідницька лабораторія розташована на третьому поверсі 
п’ятиповерхового цегляного будинку. Приміщення лабораторії має прямокутну 
форму, що є найбільш доцільним з точки санітарно-гігієнічних норм на 
освітлення та природну вентиляцію. 
Розміри лабораторії: довжина 12 м, ширина 6 м, висота 3,5 м. Площа 
приміщення складає 72 м2, об’єм 252 м3. В лабораторії працює 6 робітників. 
Отже на кожну людину приходиться площа – 12 м2, а об’єму приміщення 42 м3, 
що відповідає ДБН В.2.2.28-2010.  
Роботи, що проводяться у лабораторії, належать до категорії легких робіт 
Iа з енергозатратами до 172 Дж/с. Конструкція робочого місця забезпечує 
оптимальне положення працюючого відповідно ДСТУ 8604:2015. Висота 
робочої поверхні при цьому дорівнює 735 мм. Конструкція регулюємого крісла 
працівника відповідає вимогам ДСТУ 7951:2015 та підбирається у 
відповідності зі зростом працівника. Лабораторія обладнана побутовими 
меблями.. 
Згідно ДСН 3.3.6.042-99, окремо для двох періодів року, визначаємо 
оптимальні і допустимі значення температури, відносної вологості та швидкості 
руху повітря для категорії важкості роботи І-а. При цьому враховуємо, що 
верхня і нижня межа діапазону допустимої температури визначаються у 
залежності від того, постійне робоче місце чи непостійне. В нашому випадку – 
постійне. 
Тривалий вплив підвищеної температури виробничого середовища 
спричиняє порушення терморегуляції організму, що проявляється у надмірному 
потовиділенні, втраті електролітів та згущенні крові. Це призводить до 
зростання навантаження на серцево-судинну систему, тахікардії та підвищення 
артеріального тиску. У разі тривалої експозиції можливий розвиток теплового 
виснаження або теплового удару – стану, що супроводжується гіпертермією, 
порушенням свідомості та судомами. Крім того, перегрів негативно впливає на 
когнітивні функції: знижується концентрація уваги, сповільнюється швидкість 
реакції, зростає кількість помилкових дій, що суттєво збільшує ризик 
виробничого травматизму. 
Систематичний вплив низьких температур на організм працівника 
супроводжується звуженням периферичних судин, порушенням 
мікроциркуляції та зниженням чутливості кінцівок. При тривалому 
охолодженні виникає ризик обмороження відкритих ділянок шкіри, а також 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    127 
 
 
розвитку хронічних захворювань опорно-рухового апарату – артритів, міозитів, 
радикулопатій. Загальне переохолодження тіла веде до пригнічення 
центральної нервової системи, сповільнення метаболічних процесів, зниження 
м'язової сили та координації рухів. На тлі постійного холодового стресу 
знижується імунна резистентність організму, що підвищує схильність до 
респіраторних та інфекційних захворювань. 
Висока відносна вологість повітря (понад 75–80%) порушує природний 
процес випаровування поту з поверхні шкіри, внаслідок чого значно 
ускладнюється тепловіддача організму. В умовах одночасного впливу 
підвищеної температури це різко збільшує ризик перегріву. Надмірна вологість 
сприяє розмноженню патогенних мікроорганізмів, грибків та алергенів у 
виробничому середовищі, провокуючи розвиток дерматитів, мікозів і 
захворювань дихальних шляхів. При низьких температурах підвищена 
вологість посилює тепловтрати організму, прискорюючи розвиток 
переохолодження. Тривалий вплив такого мікроклімату також підвищує 
загальну стомлюваність і знижує працездатність. 
Значна швидкість руху повітря на робочому місці інтенсифікує 
конвективну тепловіддачу та випаровування вологи зі шкіри, що за знижених 
температур швидко призводить до місцевого та загального переохолодження. 
Систематичний вплив протягів є одним із провідних чинників розвитку 
міозитів, невралгій і простудних захворювань. При тривалому впливі 
повітряного потоку на органи зору виникає подразнення кон'юнктиви, сухість 
рогівки та підвищена сльозоточивість. Окрім прямого фізіологічного впливу, 
значна турбулентність повітря може спричиняти відчуття дискомфорту та 
тривожності, що негативно відбивається на психоемоційному стані та 
продуктивності праці. 
Для підтримки нормальної працездатності у приміщенні підтримується 
температура у зимовий час року 21-22 С, а у літній 22-24 С, відносна вологість 
повітря 40-60 %, швидкість руху повітря не більше 0,2 м/с, що відповідає ДСН 
3.3.6.042-99.  
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху 
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в холодний період року: 
- оптимальне значення температури 21-23°С; 
- допустиме значення температури 21-25°С; 
- оптимальне значення відносної вологості 40-60%; 
- оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1м/с; 
- допустиме значення швидкості руху повітря ≤0,1 м/с. 
Нормовані величини температури, відносної вологості і швидкості руху 
повітря в робочій зоні виробничого приміщення в теплий період року: 
- оптимальне значення температури 23-25°С; 
- допустиме значення температури 22-28°С; 
- оптимальне значення відносної вологості 40-60%; 
- оптимальне значення швидкості руху повітря 0,1 м/с; 
- допустиме значення швидкості руху повітря 0,1-0,2 м/с. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    128 
 
 
У холодний час року система водяного опалення компенсує втрати тепла 
через будівельні конструкції, а також нагріває проникаюче у приміщення 
холодне повітря. Система опалення відповідає ДБН В.2.5.67-2025.  
Необхідний стан повітря забезпечується за допомогою природної 
вентиляції (зміна повітря проводиться через вікна, кватирки, двері) відповідно 
ДБН В.2.5.67-2025. Джерел подразнюючих чи токсичних, горючих чи 
вибухонебезпечних речовин у лабораторії немає. Повітря робочої зони 
відповідає вимогам ДСТУ-Н Б А.3.2-1:2007. 
Робота в умовах низької освітленості є одним із провідних чинників 
розвитку зорової втоми та астенопії, що проявляється у відчутті печіння в очах, 
розмитості зображення та головному болю. Хронічне перенапруження 
акомодаційного апарату ока сприяє прогресуванню міопії та порушень 
акомодації. Недостатнє освітлення суттєво знижує здатність розрізняти деталі, 
що підвищує ймовірність помилок і виробничого травматизму. Загальне 
освітлення, нижче від нормативних значень, також негативно позначається на 
психоемоційному стані працівника: провокує сонливість, зниження мотивації 
та пригнічений настрій унаслідок недостатньої стимуляції циркадних ритмів 
організму. 
Освітлення лабораторії виконується двома способами: природним – через 
бокові вікна чи штучним, за допомогою світлодіодних ламп. Штучне освітлення 
призначене для освітлення робочих місць у темний час доби, чи при 
недостатньому природному освітленні. У відповідності з ДБН В.2.5-28-2018 
розряд зорової роботи працівника лабораторії – середньої точності. Найменший 
розмір об’єкту роздивляння 0,5 – 1 мм. Відповідно розряд та підрозряд зорової 
праці  – В. Норма штучного освітлення Ен = 300 лк. Нормоване природне 
освітлення (КПО) ен = 1,8 %. 
Нормативний рівень природного освітлення забезпечується крізь 5 
віконних отворів розміром 1,5 м х 1,8 м. Нормативний рівень штучного 
освітлення підтримується за допомогою 15 світильників зі світлодіодними 
лампами. 
Тривалий вплив виробничого шуму, що перевищує допустимі рівні 
(понад 80 дБА), спричиняє необоротні дегенеративні зміни у війчастих клітинах 
кортієвого органа внутрішнього вуха, що клінічно проявляється як професійна 
нейросенсорна приглухуватість. Крім специфічного аудіологічного ефекту, 
шум є потужним стресогенним чинником: він активує гіпоталамо-гіпофізарно-
наднирникову вісь, підвищує рівень кортизолу та адреналіну в крові, що за 
хронічного впливу сприяє розвитку артеріальної гіпертензії та серцево-
судинних захворювань. Шумове навантаження погіршує концентрацію уваги, 
знижує швидкість когнітивної обробки інформації та підвищує рівень 
тривожності. 
Джерел наднормованих рівнів шуму в лабораторії не зафіксовано. Рівні 
звукового тиску у лабораторії не перевищують допустимі згідно ДСН 3.3.6.037-
99. Джерела вібрації, ультразвуку, інфразвуку у лабораторії відсутні.  
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    129 
 
 
Хронічний вплив електромагнітних полів (ЕМП) підвищеної 
інтенсивності асоціюється з розладами функціонування центральної та 
вегетативної нервової системи, що клінічно виявляється у вигляді астенічного 
синдрому, порушень сну, головного болю та зниження пам'яті. Встановлено 
негативний вплив ЕМП на серцево-судинну систему: можливі зміни серцевого 
ритму та артеріального тиску. Тривала експозиція до полів радіочастотного 
діапазону здатна викликати локальне теплове ушкодження біологічних тканин, 
зокрема кришталика ока. На клітинному рівні обговорюється вплив ЕМП на 
цілісність ДНК та функцію імунної системи, хоча ступінь доведеності окремих 
ефектів залишається предметом наукової дискусії. 
Рівень електромагнітного поля в приміщенні лабораторії знаходиться в 
нормативних межах і відповідає ДСН 3.3.6.096-2002. 
При проведенні робіт з дослідження антенних решіток використовується 
різноманітна РЕА, що живиться від мережі напругою 230 В, частотою 50 Гц. 
Приміщення лабораторії відноситься до категорії приміщень без підвищеної 
небезпеки ураження працівників електричним струмом. В лабораторії 
періодично проводиться перевірка справності електроустаткування. Одним з 
основних засобів захисту від ураження електричним струмом повинна бути 
система захисного заземлення (згідно вимогам ДСТУ Б В.2.5-82:2016). 
Електричні кабелі і дроти ізольовані, розетки і вимикачі винесені на 
розподільчий щиток з автоматичними вимикачами.  
Джерел іонізуючих випромінювань у лабораторії немає.  
У відповідності з ДСТУ Б В.1.1-36:2016 лабораторія відноситься до 
категорії В – пожежонебезпечна, тому що в ній є тверді горючі речовини і 
матеріали (папір, дерево, пластик) здатні тільки горіти, але не вибухати. 
Пожежонебезпечні зони приміщення лабораторії відносяться до класу П-IІа 
згідно ДНАОП 0.00-1.32-01. Лабораторія обладнана системою пожежної 
сигналізації з автоматичними оповісниками типа ИП-105 в кількості 8 шт. 
відповідно ДБН В.2.5.56-2014. Для гасіння пожежі в лабораторії існує 
порошковий вогнегасник ВП-5у, який знаходиться у місці вільного доступу. В 
лабораторії біля виходу знаходиться план евакуації персоналу при пожежі. Час 
евакуації з будинку становить 1,25 хв. Ширина виходу з лабораторії на 
східцевий майданчик становить 1,8 м, відповідно ДБН В.1.1.7-2016. 
За результатами аналізу умов праці в приміщенні лабораторії, можливо 
зробити висновок, що для забезпечення безпеки працюючих від ураження 
електричним струмом необхідне розробити систему захисного заземлення. 
 
11.2 Розрахунок системи захисного заземлення обладнання         
лабораторії 
 
Захисним заземленням називається навмисне електричне зєднання із 
землею металевих неструмопровідних частин, які можуть бути під напругою. 
Принцип дії захисного заземлення – зниження напруги між корпусом, 
який опинився під напругою, та землею до безпечного значення. Якщо корпус 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    130 
 
 
електрообладнання не заземлений і він опинився в контакті з фазою, то дотик 
до такого корпусу рівносильний дотику до фази. В цьому випадку струм, який 
проходить крізь людину може досягти небезпечних значень. 
Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно 
об'єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач - це 
провідник або сукупність електрично з'єднаних провідників, які перебувають у 
контакті із землею, або її еквівалентом.  
Складові частини заземлювальних пристроїв (заземлювачі, 
заземлювальні провідники, головні заземлювальні шини) повинні бути вибрані 
і змонтовані так, щоб: 
- надійно і довго служити для виконання вимог до захисту від ураження 
електричним струмом; 
- протікання через них струмів, що зумовлені замиканнями на землю, та 
струмів витоку не створювали небезпеки (термічної, термомеханічної, 
електромеханічної, ураження електричним струмом); 
 - забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв 
функціонального і (або) блискавкозахисного заземлення, якщо 
використовується спільна система заземлення. У цьому випадку, насамперед, 
повинні бути виконані вимоги до захисного заземлення. 
Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з 
урахуванням конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і 
сезонних змін питомого опору шарів землі через висихання та промерзання 
ґрунту, що властиві для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в 
якій розміщений даний заземлювальний пристрій). 
Якщо при виконанні заземлювального пристрою застосовуються 
провідники із різних матеріалів, треба враховувати можливість електролітичної 
корозії. 
 
 
Рисунок 11.1 – Класифікація систем заземлення 
 
При спорудженні заземлювального пристрою можуть бути використані: 
а) природні заземлювачі: 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    131 
 
 
- металеві і залізобетонні конструкції будинків та споруд, які знаходяться 
в контакті із землею, в тому числі залізобетонні фундаменти, які мають 
гідроізоляційні покриття, в неагресивних, слабоагресивних та 
середньоагресивних середовищах; 
- свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів, а також інші довговічні 
металеві покриття кабелів, з яких забезпечено стікання струму замикання у 
землю; 
- інші провідні частини, які розміщені в землі і забезпечують виконання 
вимог, наприклад, обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів; 
б) штучні заземлювачі: 
- стержні, штаби, профіль, канати тощо; 
- металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків 
та споруд під час будівництва (фундаментні заземлювачі). 
Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного 
заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу 
(навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку. 
Залізобетонна конструкція, наприклад, фундамент будинку або споруди, 
може розглядатися як провідна частина, що придатна до виконання функцій 
заземлювача захисного заземлення, якщо виконуються такі умови: 
- принаймні близько 50% вертикальних і горизонтальних стержнів 
сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом; 
- вертикальні стержні сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або 
надійно зв'язані дротом; 
- забезпечена електрична безперервність з'єднань сталевої арматури 
кожного блоку збірного залізобетону з арматурою суміжних блоків; 
- сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою. 
У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як 
природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в 
єдину систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних 
конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон 
та металеві колони. 
 Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини: 
- труби опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації; 
- алюмінієві оболонки і броня кабелів. 
Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і 
горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей. 
Матеріал і розміри заземлювачів повинні забезпечувати стійкість 
заземлювачів до корозії і їх механічну міцність. 
Кількість заземлювачів, їх розміщення і габаритні показники повинні 
забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою. 
Як штучні слід використовувати, як правило, заземлювачі із сталі (чорної, 
з цинковим чи мідним покриттям, нержавіючої) або міді. 
Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у 
таблиці 11.1. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    132 
 
 
Таблиця 11.1 – Мінімальні розміри штучних заземлювачів 
Характеристика Мінімальні розміри 
Матеріал 
покриття Товщина 
заземлю- Тип заземлювача Діаметр, Переріз, Товщи-
поверхні покриття, 
вача мм мм2 на, мм 
заземлювача мкм 
Круглий для 
16 - - - 
глибокого занурення 
Круглий для 
Сталь занурення поблизу 10 - - - 
Без покриття 
чорна від поверхні землі 
Прямокутна штаба - 100 4 - 
Профіль - 100 4 - 
Труба 32 - 3,5 - 
Круглий для 
16 - - 70 
глибокого занурення 
Гарячеоцинков
Круглий для 
Сталь з ане покриття та 
занурення поблизу 10 - - 50 
покриттям нержавіюча 
від поверхні землі 
і сталь без 
Прямокутна штаба - 90 3 70 
нержавію- покриття 
Профіль - 90 3 70 
ча сталь 
Труба 25 - 2 55 
Електролізне Круглий для 
14 - - 250 
мідне покриття глибокого занурення 
Круглий дріт для 
занурення поблизу - 25 - - 
від поверхні землі 
Мідь Без покриття 
Прямокутна штаба - 50 2 - 
Багатодрітний канат 1,8  25 - - 
Труба 20 - 2 - 
 
Штучні заземлювачі слід застосовувати: 
-  у разі відсутності придатних для цілей заземлення природних 
заземлювачів; 
- як додаток до придатних для цілей заземлення природних заземлювачів, 
якщо останні не можуть забезпечити виконання вимоги до опору 
заземлювального пристрою, або для зниження до прийнятної величини густини 
струму, що протікає через них (наприклад, через арматуру залізобетонного 
фундаменту). 
У разі застосування штучних заземлювачів у місцях із великим питомим 
опором землі для забезпечення ефективності заземлювального пристрою 
можуть вживатися такі заходи: 
- занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, 
якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх; 
- улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є 
місця із меншим питомим опором землі; 
- укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, які 
розміщені у скельових структурах, вологого глинистого ґрунту з наступним 
трамбуванням і засипанням щебеню доверху траншеї; 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    133 
 
 
- застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його опору. 
Траншеї для горизонтальних заземлювачів повинні заповнюватися 
однорідним ґрунтом, який не містить щебню і будівельного сміття. 
Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під 
дією штучного нагріву, наприклад, поблизу трубопроводів теплових мереж. 
Штучні заземлювачі не слід фарбувати. 
По розташуванню заземлювачів відносно заземлених корпусів 
заземлення поділяють на виносне та контурне. 
Виносне заземлення.  Заземлювачі розташовують на деякому віддаленні 
від заземлює мого обладнання. Тому заземлені корпуса знаходяться зовні  
поля розтікання струму на землі, і людина, яка доторкається до корпуса, 
попадає під повну напругу відносно землі. Виносне заземлення захищає тільки 
за рахунок малого опору заземлювача. 
Контурне заземлення. Заземлювачі розташовують по контуру навколо 
заземленого обладнання на невеликої відстані один від одного.  Поля 
розтікання заземлювачів накладаються, і будь-яка точка поверхні ґрунту 
всередині контуру має значний потенціал. Внаслідок цього різниця 
потенціалів між точками, що знаходяться всередині контуру, знижується. 
 
 
Рисунок 11.2 – Модульно-стрижнева система захисного заземлення 
 
Опір захисного заземлення в електроустановках напругою до 1000 В і 
потужністю понад 100 кВА не повинен перевищувати 4 Ом. Ця норма 
обумовлена величиною напруги, яка виникає між корпусом заземленого 
устаткування та землею у випадку пробою ізоляції, при якій струм, що 
проходить через людину, якщо вона доторкається до устаткування, є 
безпечним. Такою напругою замикання Uз прийнято вважати напругу до 42 В. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    134 
 
 
Відповідно до ПУЕ-17 захисне заземлення належить виконувати: при 
напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для постійного струму – 
у всіх електроустановках; при номінальних напругах змінного струму вище 42 
В та постійного струму вище 110 В - лише в електроустановках, що знаходяться 
в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також у 
зовнішніх електроустановках; при будь-якій напрузі змінного та постійного 
струму – у вибухонебезпечних установках. 
Проведемо розрахунок системи захисного заземлення. Для визначення 
напруги дотику або кроку скористаємося наступними формулами: 
                       Uкр.гр  = Uдот.гр. = Іл.гр.Rл  = 0,045 · 1000 = 45 В                      (11.1) 
 
де  UДОТ.ГР. – гранична напруга дотику, в; 
      Uкр.гр.  – гранична напруга кроку, В; 
      Іл.гр. = 0,045 А – граничний струм, який протікає через людину при 
тривалості дії 0,3 сек; 
      Rл = 1000 Ом – опір людини, Ом. 
 
Як розрахунковий опір заземлювача в однорідному ґрунті Rз (по методу 
коефіцієнта використовування електродів) по напрузі дотику і кроку вибирають 
менше значення, одержане при розрахунку по формулах: 
 
           Rз1 = Uдот.гр. / (Iз  α1  α2) = 45 / (18  1  0,87) = 2,87 Ом ;                  (11.2) 
             Rз1 = Uкр.гр. / (Iз  β1  β2) = 45 / (18  0,6  0,625) = 6,67 Ом  
 
де Iз = 18 А – розрахунковий струм замикання на землю; 
 α1, α2 – коефіцієнти напруги дотику; 
 β1, β2 - коефіцієнти напруги кроку. 
 
Значення α1, β1 вибираються виходячи з типу заземлювача. задаємося як 
тип заземлювача – груповий вертикальний. стрижньові електроди, розташовані 
в ряд і сполучені смугою. тоді Α1=1, Β1=0,6. 
Коефіцієнти α2, β2 визначаються з рівнянь: 
 
                   α2 = Rл / (Rл + 1,5ρр) = 1000/(1000 + 1,5·100) = 0,87                (11.3) 
                    β2 = Rл / (Rл + 6ρр) = 1000 / (1000 + 6·100) = 0,625 
 
де ρр = 100 Ом·м – розрахунковий питомий опір підстави (суглинок), на 
якій стоїть людина. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    135 
 
 
З розрахованих значень Rз вибираємо якнайменше – Rз = 2,87 Ом. 
Оскільки електроустановки  мають ізольовану нейтраль, то доцільно 
встановити виносні заземлювачі. Виносні заземлювачі складаються з 
вертикальних електродів, сполучені горизонтальними електродами. Оскільки 
будівля окремо стоячі то вони будуть розташовані на відстані близько 1 м від 
стіни будівлі. В результаті укладається горизонтальний електрод з 
вертикальними електродами. Корпуси заземлюємого устаткування 
приєднуватимуться до магістралей заземлення, прокладеної усередині будівлі, 
і приєднаної до заземлювача за допомогою заземлюючих пристроїв не менше 
ніж в двох місцях. 
Для розрахунку заземлювача скористаємося методом коефіцієнта 
використовування електродів. 
Визначаємо розрахунковий питомий опір землі, в якому будуть розміщені 
електроди заземлювача з урахуванням кліматичного коефіцієнта: 
 
                              ρ = ρр. · ψ = 100 · 1,5 = 150 Ом · м                           (11.4) 
 
де ψ = 1,5 – розрахунковий кліматичний коефіцієнт землі.  
 
З врахуванням опору природних заземлювачів Rпр = 15 Ом, 
розрахунковий  опір штучного заземлювача Rз буде дорівнювати: 
 
Rз1 Rпр 2,87 15
                          Rз = = = 3,55  Ом                           (11.5) 
Rпр − Rз1 15− 2,87
 
Як тип вертикального електроду вибираємо стрижневий електрод 
круглого перетину в землі. 
Визначаємо опір розтіканню струму одного заземлювача по формулі: 
 
  2  l 1 4  t + l  150  2 12 1 4 6,6+12 
Rв =  ln +  ln  =  ln +  ln  =
2··l  d 2 4  t − l  2·3,14·12  0,016 2 4 6,6−12   (11.6) 
=16,58Ом
 
де d = 0,016 м – діаметр електроду; 
       l = 12 м – довжина електроду в землі; 
       t = t0 + l/2 = 0,6 + 12/2 = 6,6 м 
 
Визначимо необхідну кількість вертикальних електродів по формулі: 
 
                  n = Rв / (Rз.· ηв.) = 16,58 / (3,55 · 0,68) = 6,87 шт ;                (11.7) 
 
де ηв = 0,68 – коефіцієнт використовування вертикальних електродів. 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    136 
 
 
Приймаємо найближче найбільше ціле значення n = 7 шт. 
Довжина горизонтального електроду, який використовується для зв'язку 
вертикальних електродів по контуру – L, м; визначимо по формулі: 
 
                           L = 1,05 · a · n = 1,05 · 3 · 7 = 22,05 м                         (11.8) 
 
де а = 3 м – відстань між вертикальними електродами; 
     n = 7 шт – кількість вертикальних електродів. 
 
Опір розтікання струму горизонтального електроду – Rг. визначаємо по 
формулі: 
  2·L  150  2·22,05
           Rг. = ln  = ln  =15,8Ом ,       (11.9) 
·L  b  3,14·22,05  0,03 
 
Еквівалентний опір протіканню струму штучного заземлювача 
визначається по формулі: 
 
Rв·Rг 16,58·15,8
Rшт = = = 2,94Ом ,      (11.10) 
Rв·г. + n Rг·в. 16,58·0,84+ 7 15,8·0,68
 
де ηг = 0,84 - коефіцієнт використання горизонтального електроду. 
 
Нерівність Rшт < Rз  повністю виконується – 2,94 Ом < 3,55 Ом.  
Розрахунок проведено правильно. Система захисного заземлення надійно 
захистить працюючих  в лабораторії від ураження електричним струмом. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    137 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Правила улаштування електроустановок. ПУЕ 5-тє вид., перероб. та 
доповнене. – Х.:, 2016. – 736 с. 
2. ДСТУ-Н Б В.2.5-80:2015 Настанова з проєктування систем 
електропостачання промислових підприємств. 
3. Системи електроспоживання та електропостачання промислових 
підприємств. Підручник. / В.Є. Шестеренко. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 656 
с. 
4. Внутрішньзаводське електропостачання. Курсове проєктування: 
Навчальний посібник. / В.Г. Рудницький. – Суми: ВТД «університетська 
книга», 2006. – 153 с. 
5. Внутрішньоцехове електропостачання. Курсове проєктування: 
Навчальний посібник. / В.Г. Рудницький. – Суми: ВТД «університетська 
книга», 2007. – 280 с. 
6. Перехідні процеси в системах електропостачання: Підручник для вузів. 
/ Г.Г. Півняк, В.М. Винославський, А.Я. Рибалко, Л.І. Несен. – 
Дніпропетровськ, 2002. – 597 с. 
7. Посібник з дисципліни «Споживачі електричної енергії» частина 1 
«Електричне освітлення». Черкаський державний технологічний університет. – 
Черкаси: ЧДТУ, 2014. Соловей О.І., Ситник О.О., Самойлик О,В., та ін.  
8. І.В. Касаткіна, С.М. Бойко, С.Я. Вишневський Джерела живлення, 
накопичення електричної енергії та альтернативні енергоресурси для 
транспортних засобів. Навчальний посібник / І.В. Касаткіна, С.М. Бойко, С.Я. 
Вишневський – Варшава: iScience Sp. z.o.o. – 2023. – 140 с. 
9. І.О. Сінчук, С.М. Бойко Системи накопичення електричної енергії. 
Підручник / І.О. Сінчук, С.М. Бойко; під ред. доктора технічних наук, 
професора О.М. Сінчука. – Кривий Ріг, 2020. – 219 с. 
10. І.В. Касаткіна, С.М. Бойко, О.А. Жуков. Інтелектуальні системи 
електропостачання. Навчальний посібник / І.В. Касаткіна, С.М. Бойко, О.А. 
Жуков – 2023. – 151 с. 
11.  Особливості комбінованих енергосистем з відновлюваними 
джерелами енергії: монографія / М. П. Кузнєцов. – Київ: ІВЕ, 2022. – 142 с 
12. Техніко-економічні розрахунки систем електропостачання 
промислових підприємств: навч. посіб./ [Соловей О.І., Ситник О.О., 
Розен В.П.та ін]; за заг.ред. О.І. Солов’я; М-во освіти і науки, молоді та спорту 
України Черкаси, Черкас. держ. технол.ун-т Черкаси: ЧДТУ, 2012.− 247с. 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    138 
 
 
13.  Основи охорони праці: підручник / В.І. Голінько; М-во освіти і науки 
України; Нац. гірн. ун-т. – 2-ге вид. – Д.: НГУ, 2014. – 271 с. 
14. Пожарова О. В. Охорона праці: навчальний посібник / О. В. Пожарова. 
– Одеса, 2022. – 86 с. Режим доступу: https://doi.org/10.32837/11300.18442 
15. Методичні рекомендації до підготовки випускної роботи бакалавра 
для здобувачів освітнього ступеня бакалавр спеціальності 141 
«Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» усіх форм навчання 
[Електронний ресурс] / [Упоряд.: Ситник О.О., Яценко І.В., Ключка К. М., 
Самойлик О.В.]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – 
Черкаси: ЧДТУ, 2022. –   98 с. 
 
Арк. 
ЧДТУ  А1  22327   94/03-03   ПЗ 
 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата    139