Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10326
Title: Компоненти комп’ютерно-інтегрованих систем спеціального призначення на базі технічної морфології
Authors: Чичужко, Марина Володимирівна
Лукашенко, Гєрман Андрійович
Keywords: імплементації компонентів;автоматизована система;техніко-економічні показники
Issue Date: Jun-2026
Abstract: Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є підвищення ефективності комп'ютерно-інтегрованих систем шляхом імплементації компонентів з високими техніко-економічними показниками. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено наступні завдання: 1. Проведено дослідження стану предмету та сформульовано завдання. 2. Визначено ефективну модель однокристального спеціалізованого обчислювача для множення та додавання багаторозрядних двійкових операндів та верифіковано ефективність. 3. Встановлено багатофункціональну модель перетворення двійково-кодових операндів незалежної полярності в двійкові коди спеціалізованих різнотипних функцій. Об'єктом дослідження є процеси комп'ютерно-інтегрованої системи спеціального призначення. Предметом дослідження є компоненти комп'ютерно-інтегрованих систем спеціального призначення на базі технічної морфології. На базі технічної морфології, яка інтегрує досягнення знань мікроелектроніки, нанотехнології та мікросхемотехніки, забезпечено таке: - висока технологічність архітектури моделі, верифікація підтверджується тим, що для п’яті процедур перетворення незалежної полярності позиційно-впорядкованих двійково-кодових операндів у двійково-кодові операнди різнотипних функцій використовуються: - п’ять однотипних елементів «І» (&); - п’ять однотипних дешифраторів (Дш); - один регістр Рг, який використовується двічі, а саме: приймає вхідну однополярну інформацію та формує значення вихідної двійково-кодової інформації; - один числовий блок пам’яті, в якому зберігається одна таблиця даних корегуючих констант, що корегує вхідних двійково-кодових операндів, для п’ятьох функцій. Зменшення в 2 рази кількості n-розрядних регістрів. Висока надійність забезпечується через зменшення кількості активних і пасивних елементів майже на 3-4 порядки.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10326
Appears in Collections:174 Автоматизація, комп'ютерно-інтегровані технології та робототехніка (Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані системи та компоненти)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Б_151_2026_Лукашенко.pdf
  Restricted Access
810.48 kBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І СИСТЕМ 
КАФЕДРА РОБОТОТЕХНІКИ ТА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ 
КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
до кваліфікаційної роботи 
освітнього ступеня «бакалавр» 
на тему: Компоненти комп’ютерно-інтегрованих систем  
спеціального призначення на базі технічної морфології 
 
 
 
 
 
 Виконав студент 4 курсу групи АКІТ-2209 
  спеціальності 151 Автоматизація 
  та комп’ютерно-інтегровані 
технології 
  Гєрман ЛУКАШЕНКО 
  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 Керівник Марина ЧИЧУЖКО  
  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 Рецензент  
  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
   
Захист дозволяю:   
зав. кафедри, д.т.н., професор   Валентина ЛУКАШЕНКО 
 (підпис)  (ім’я та ПРІЗВИЩЕ) 
 
 
 
Черкаси 2026  
 
Зміст 
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ УМОВНИХ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ  .......... 5 
ВСТУП ................................................................................................................. 6 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ ................................................... 7 
РОЗДІЛ 1. Стан предмета дослідження та формування завдань  ................ 12 
1.1 Основні поняття та визначення ................................................................. 12 
1.2  Сфери застосування функціональних обчислювачів КІС. Основні 
характеристики точності обчислювачів.  .................................................. 12 
1.3 Формулювання завдань дослідження ........................................................ 23 
Висновки до розділу 1 ...................................................................................... 23 
РОЗДІЛ 2.Ефективна модель однокристального спеціалізованого 
обчислювача для множення та додавання  багаторозрядних двійкових 
операндів ............................................................................................................ 24 
2.1 Проблематика створення моделі обчислювача високої ефективності...24 
2.2 Біфункціональна модель спеціалізованого обчислювача для множення 
та додавання багаторозрядних двійкових операндів ..................................... 25 
2.2.1 Принцип підвищення швидкодії при реалізації операції множення 
двох двійкових операндів параметрами ......................................................... 27 
2.2.2 Принцип роботи моделі однокристального спеціалізованого 
обчислювача при множенні багаторозрядних двійкових операндів ........... 31 
2.3 Принцип роботи моделі однокристального спеціалізованого 
обчислювача при додаванні двох багаторозрядних двійкових операндів .. 33 
2.4 Верифікація ефективності запропонованої моделі обчислювача для 
множення та додавання двійкових багаторозрядних чисел ......................... 34 
2.4.1 Загальні умови для проведення порівняльного аналізу ....................... 34 
2.4.2 Порівняльний аналіз двох моделей за параметром потужності 
споживання ........................................................................................................ 34 
2.4.3 Порівняльний аналіз двох моделей за параметром надійності ........... 37 
Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 39 
2 
 
РОЗДІЛ 3. Багатофункціональна модель перетворення двійково-кодових 
операндів незалежної полярності в двійкові коди різнотипних 
спеціалізованих функцій .................................................................................. 40 
3.1 Таблично-алгоритмічні методи апаратурної реалізації  моделей 
обчислювачів та перетворювачів кодів ........................................................... 40 
3.2 Високотехнологічна модель перетворення двійково-кодових операндів 
незалежної полярності в двійкові коди різнотипних спеціалізованих 
функцій ............................................................................................................... 43 
 
3.2.1 Особливості створення різнотипних спеціалізованих функцій .......... 43 
3.2.2  Багатофункціональна модель перетворення двійково-кодових 
операндів незалежної полярності в двійкові коди різнотипних 
спеціалізованих функцій .................................................................................. 44 
3.3 Принцип перетворення біполярної вхідної інформації в однополярний 
вихідний двійковий код   .................................................................................. 45 
3. 4 Формування та аналіз корегуючих констант .......................................... 46 
3.4  Процедури перетворення вхідної інформації  в відповідну вихідну  ... 50 
 
3.4.1 Загальний алгоритм перетворення вхідної інформації ........................ 50 
3.4.2 Процедури перетворення значень однополярних кодів Греяв двійкові 
коди ..................................................................................................................... 51 
3.4.3 Процедури перетворення значень двійкових кодів у коди Грея ......... 52 
3.4.4 Процедури перетворення значень біполярних кодів Баркера в 
двійковий код ..................................................................................................... 53 
3.4.5 Процедури перетворення значення завадостійкого коду у відповідні 
коди значень функції синуса ............................................................................ 54 
3.4.6 Процедури перетворення біполярних кодів функцій Уолша 
впорядкованих по Пелі в двійковий код здійснюється таким чином.  ........ 55 
 
3 
 
Висновки до розділу 3 ...................................................................................... 56 
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 57 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  ........................................................ 58 
 
  
4 
 
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ УМОВНИХ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 
 
ФПІ – функціональні перетворювачі інформації 
СФПІ – спеціалізовані функціональні перетворювачі інформації 
ТАМ – таблично-алгоритмічний метод 
ЧБ – числовий блок пам’яті  
БФМ – багатофункціональна модель 
ФТЛОМ – формалізований табличний логіко – оборотний метод 
МК  – мікроконтролер  
ССК – спеціалізовані системи керування 
ПЛІС – сучасні програмовані інтегральні схеми 
ПЗП – постійний запам’ятовуючий пристрій 
 ТАМОІ – таблично-алгоритмічні методи обробки інформації.  
ADC – (Analog-to-digital converter) аналого-цифровий перетворювач 
CPU – (Central Processing Unit) центральний процесорний модуль 
ІС – інтегральна схема; 
ПК – персональний комп’ютер 
СКС – спеціалізовані комп’ютерні системи; 
ТЛПК – таблично-логічний перетворювач кодів; 
ЦП – центральний процесор; 
ВІС – великі інтегральні схеми; 
НВІС – надвеликі інтегральні схеми; 
ФПОЦІ – функціональні пристрої обробки цифрової інформації ; 
МПА– мікропрограмний автомат.   
 
 
  
5 
 
Вступ 
Застосування спеціалізованих обчислювальних компонентів 
комп’ютерно-інтегрованих систем (КІС) визначається необхідністю щодо 
розвитку систем управління об'єктами та процесами реального часу, в яких 
використання мікропроцесорів загального призначення навіть зі 
спеціальними програмними засобами неможливе у зв'язку з жорстокими 
вимогами до параметрів, а саме: одночасно до швидкодії, точності, 
надійності, ваги, габаритів, енергоспоживання, ступеня готовності та 
вартості.  
Успіхи,  що досягнуті у нанотехнології, не завжди задовольняють 
наведені вищі вимоги через високу складність наноструктур обчислювачів з 
великою кількістю кубітів, що порушує питання надійності цих структур 
через сильні електричні поля, високу густину струму й інші фактори, які 
сприяють їхній деградації, цим зменшується надійність, що неприпустимо для 
сучасних КІС спеціального призначення (СП). Крім того, дослідження 
надвисоких інтегральних схем (НВІС) за допомогою процедури 
моніторингу значно ускладнює процедуру отримання необхідних 
характеристик окремих елементів через дуже малі розміри, велику кількість 
схемних елементів і множину функціональних параметрів, що підлягають 
вимірюванню високовартісними прецизійними пристроями, що негативно 
впливає на вартісний показник  виробу. У той самий час застосування НВІС 
у КІС СП дозволяє радикально поліпшити параметри компонентів 
автоматизованих систем управління через їх вдосконалення з урахуванням 
технічної морфології. Остання базується на інтегруванні досягнень 
розвитку сучасної мікросхемотехніки та нанотехнології.   
Технічна морфологія сприяє виконанню жорстких вимог до 
параметрів при практичній реалізації компонентів зі складною 
мікросхемотехнікою на основі сучасної технології.  
6 
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ 
 
Актуальність теми. 
 
Робота присвячена актуальним питанням дослідження компонентів 
комп'ютерно-інтегрованих систем спеціального призначення, що базуються 
на властивостях технічної морфології з використанням таблично-
алгоритмічних методів. 
Прогрес при побудові багатофункціональних прецизійних 
обчислювачів спеціального призначення нерозривно пов'язаний з 
покращеним таких параметрів як об'єм числового блоку ПЗП, швидкодія, 
надійність, габарити, вага та вартість. Ці параметри суперечні між собою. 
Дійсно, таблично-алгоритмічні методи дозволяють значно зменшити 
об'єм таблиць за рахунок використання тривалих арифметичних операцій: 
додавання, множення. При підвищення точності результатів множення або 
додавання двійкових багаторозрядних операндів традиційними методами 
значно зменшує швидкодію. 
Відомо, що найважнішими з пріоритетних параметрів для 
комп'ютерних компонентів спеціального призначення є надійність та 
енергоспоживання.  
Проблематичною задачею зменшення об’ємів ЧБП для прецизійних 
обчислювачів при формуванні значень відповідних функцій, кодів у 
системах керування є будування їх існуючими методами. 
При обчислюванні високоточної інформації необхідно формувати 
великій обсяг пам’яті, якій залежить від кількості розрядів операндів, 
наприклад, для розрядності операндів n=32 біта необхідно мати  об’єм 
пам’яті   
V= 32 ∙ (232-1) ≈ 1011біт. 
 
7 
 
Успіхи мікро-, нанотехнологій дозволяють апаратурно сформувати 
великий обсяг пам’яті, але їх вартість дуже збільшується через отримання 
малої кількості придатних кристалів з пластини та необхідності 
використовувати прецензійне обладнання для обчислювання. Тому 
розробнику необхідно вирішити протиріччя між обсягом таблиць та часом 
обчислення через оптимізацію шляхом варіювання їх параметрами за 
допомогою таблично-алгоритмічних методів (ТАМ).  
Питання теорії та практики створення таблично-алгоритмічних 
обчислювачів досліджувалися в роботах В. І. Корнійчука, І. В. Кузьміна, К. 
Г. Самофалова, В. П. Тарасенка та інші, але питання обчислювальних 
структур, що базуються на інтегруванні досягнень розвитку сучасних 
мікроелектроніки, мікросхемотехніки та нанотехнології не достатньо 
висвітлено та потребує подальшого дослідження. 
Отже, актуальність досліджень пов’язана з необхідністю суттєвого 
підвищення розвитку обчислювальних компонентів, які можуть стати 
потужним обчислювальним ядром перспективних КІС спеціального 
призначення. 
Враховуючи, що в даний час нанотехнології мають можливість 
апаратурно реалізувати моделі прецизійних обчислювачів спеціального 
призначення, що виконують операції множення, додавання 
багаторозрядних чисел, або перетворення кодів однієї системи в іншу 
(операндів двійкової системи обчислення двійково-десяткову) в єдиному 
кристалі на базі високошвидкісного класичного табличного методу. 
Але великий обсяг числового блоку пам'яті призводить до появи 
малого числа придатних кристалів із пластини і, як наслідок, збільшення 
вартості виробу. 
Тому пропонується вирішити цю актуальну проблематику, 
використовуючи властивість технічної морфології, яка синтезує досягнення 
успіхів нанотехнології та мікросхемотехніки. Остання базується на 
8 
 
використанні принципів математичної логіки та таблично-алгоритмічних 
методів. 
Прикладами перспективного застосування теоретичних результатів 
досліджень системи управління аеронавігації, оборонної, космічної, 
супутникової промисловості, технологічними високошвидкісними 
процесами або автономними фізичними об'єктами тощо. 
Отже, розв’язання виділеного завдання має як теоретичне, так і 
практичне значення для промисловості. 
 
Мета та завдання дослідження 
 
Метою роботи є підвищення ефективності комп'ютерно-інтегрованих 
систем шляхом імплементації компонентів з високими техніко-
економічними показниками. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні 
завдання: 
1.  Провести дослідження стану предмету та сформулювати завдання. 
2.  Визначити ефективну модель однокристального спеціалізованого 
обчислювача для множення та додавання  багаторозрядних двійкових 
операндів та верифікувати ефективність. 
3. Встановити багатофункціональну модель перетворення двійково-
кодових операндів незалежної полярності в двійкові коди спеціалізованих 
різнотипних функцій. 
Об'єкт дослідження 
Об'єктом дослідження є процеси комп'ютерно-інтегрованої системи 
спеціального призначення. 
Предмет дослідження 
Предметом дослідження є компоненти комп'ютерно-інтегрованих 
систем спеціального призначення на базі технічної морфології. 
9 
 
Методи дослідження 
 
Метод дослідження ґрунтуються на властивостях теорій: формальної 
математичної логіки, операцій XOR (при перетворені вхідної кодової 
інформації, визначенні корегуючих констант), апарату обчислювальної 
математики (при оцінюванні потужності споживання та надійності), 
проєктування (при створені моделей компонентів на базі технічної 
морфології), надійності (при введенні коригуючого (КЗЗ) та інформаційного 
(ІЗЗ) зворотних зв'язків), алгоритмів (при опису послідовних процедур 
відтворення відповідних значень результатів). 
 
Апробації.  
 
Результати роботи доповідались й обговорювались на: 
1. VІІI Міжнародної науково-технічної конференції «Комп’ютерне 
моделювання та оптимізація складних систем» (КМОСС-2023) м. Дніпро,  
1-3 листопада 2023 р.;  
2. XV Міжнародної науково-технічної конференції «Інформаційно-
комп’ютерні технології», м. Житомир, 28-29 березня 2025 р.   
3. XV Міжнародної науково-практичної конференції «Комплексне 
забезпечення якості технологічних процесів та систем» (КЗЯТПС –2025)», 
м. Чернігів, 22–23 травня 2025 р. 
4. Х міжнародної науково-технічної конференції  «Проблеми 
інформатизації», м. Харків 24 – 25 листопада 2022р. 
 
Публікації. 
 
1. Лукашенко В. М. Аналіз таблично-алгоритмічних методів 
формування функцій у двійково-кодованих системах числення 
/ В. М. Лукашенко, Л. Р. Педченко, С. А. Ковальчук, Г. А. Лукашенко 
// «Комп’ютерне моделювання та оптимізація складних систем» (КМОСС-
10 
 
2023): матеріали VІІI Міжнародної науково-технічної конференції 
(м. Дніпро, 1-3 листопада 2023 року); Міністерство освіти і науки України, 
Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-
технологічний університет». Дніпро : ДВНЗ УДХТУ, 2023. С. 90-91. 
2.  Лукашенко В. А. Порівняльний аналіз багатопараметричних 
компонентів проблемно-орієнтованих систем через візуалізацію 
узагальненого критерію видачі релевантної інформації / В.А. Лукашенко, 
Д.А. Гардер, А.Г. Лукашенко, В.М. Лукашенко, Г.А. Лукашенко // Тези 
доповідей XV Міжнародної науково-технічної конференції «Інформаційно-
комп’ютерні технології», м. Житомир, 28-29 березня 2025 р. – Житомир: 
Житомирська політехніка, 2025. – С. 338-341. 
3. Лукашенко В. М., Метод візуалізації визначення найкращих моделей 
гібридних мікроконтролерів / В.М. Лукашенко, О.О. Григор, Д.О. Мамай, 
Г.А. Лукашенко, А.Г. Лукашенко, В.А. Лукашенко, Д.А. Гардер // Тези 
доповідей XV Міжнародної науково-практичної конференції «Комплексне 
забезпечення якості технологічних процесів та систем» (КЗЯТПС –2025)», 
м. Чернігів, 22–23 травня 2025 р. – Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 
2025. – Т. 2. – С. 259-260. 
4. Лукашенко В.А. Термічний ККД кристалу серійно випускових 
інтегральних компонентів і метод використання / В.А. Лукашенко, А.В. 
Бернацький, В.М.Лукашенко, Г.А.Лукашенко //  : Тези доповідей десятої 
міжнародної науково-технічної конференції «Проблеми інформатизації» 24 
– 25 листопада 2022 року, том.2: секція 4. – Черкаси – Баку  – Бельсько - 
Бяла (Польща) –  Харків – С. 6. 
5. Пат. на винахід UA 129665 C2 Україна, МПК G06F5/00, G06F 17/14 
(2006.01). Багатофункціональний таблично-логічний перетворювач 
біполярних операндів /А.Г. Лукашенко, О. О. Григор, В.А. Лукашенко,  
Д.А. Гардер, Г.A. Лукашенко, В. М. Лукашенко; заявник та власник ЧДТУ. 
№ a 202300858; заявл. 03.02.2023; опубл. 25.06.2025, Бюл. № 26.  
11 
 
РОЗДІЛ 1  
СТАН ПРЕДМЕТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА 
 ФОРМУВАННЯ ЗАВДАНЬ 
 
1.1 Основні поняття та визначення  
 
Предметом дослідження є  обчислювальні компоненти , що призначені для 
автоматичного відтворення елементарних функцій Z одного Ф (Х) або 
багатьох  Ф(Х1,Х2……Х��) аргументів. У загальному випадку Z залежних від 
поточного часу - Х��=Х��(t) являються функціональними перетворювачами 
інформації. 
Функціональна характеристика ФПІ, що визначає зв'язок між вхідними 
Х��  м ші вихідними��  м ш «машинними змінними», має вигляд 
 
��  м ш = ��  м ш(Х1 мш, , Х2 м ш,, …… . , Х�� м ш,, ……Х�� м ш,),         (1.1) 
 
де ��  мш іХ��  м шможуть бути представлені електричними, механічними, 
оптичними та іншими фізичними величинами в безперервній або 
дискретній формі. 
Так як математичні величини Х��(j=1,2…….,m) і �� заданої для відтворення за 
допомогою ФПІ функції 
 
��= Ф(Х1 ,, Х2 ,…… . , Х��……… . , Х��)                     (1.2) 
 
і відповідні їм «машинні змінні» Х�� м ш, (1,2,……,m) і��  м шфункціональної 
характеристики (2.1) можуть бути представлені в одиницях різних фізичних 
величин, то за допомогою масштабних коефіцієнтів 
 
������= Х�� м ш,/Х��;                ����= ��м ш/��                       (1.3) 
12 
 
 
здійснюється приведення одиниць фізичної величини характеристики 
F(Х�� ��)  до одиниць заданої функції Ф(Х��); 
 
  Z = ��-1
�� ��(��1����1, ………… . . , ��������, ………… .����������).(1.4) 
 
Потреба сучасних сфер наукової та виробничої діяльності людини в 
функціональних перетворювачах інформації вельми велика:  
• автоматичні системи; 
• обчислювальні машини; 
• пристрої для математичної обробки інформації та ін. 
Вони широко використовуються для реалізації різних лінійних і, особливо 
нелінійних залежностей в автоматичних системах моделювання, контролю, 
діагностики та проектування складних динамічних об'єктів, для побудови 
аналого-цифрових і цифроаналогових каналів сучасних обчислювальних, 
керуючих та інформаційно-вимірювальних автоматичних систем, при 
розробці периферійних пристроїв АСУ , АСУ ТП, систем автоматизації 
проектування і автоматизації наукових досліджень, систем штучного 
інтелекту. 
 
1.3 Сфери застосування функціональних обчислювачів КІС. 
Основні характеристики точності обчислювачів. 
Вбудовані обчислювальні системи безпосередньо взаємодіють з об'єктом 
контролю або управління, об'єднані з ним єдиною конструкцією, такі 
системи  мають спеціальне призначення, і виконують одне або кілька 
певних завдань, зазвичай з дуже конкретними вимогами. 
На рис. 1.1 зображені  системи, в яких застосовуються вбудовані 
обчислювачі 
 
 Системи  13 
 Космічна техніка автоматизації Військова техніка 
промисловості 
 Повітряний 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рис. 1.1. Сфери застосування обчислювачів КІС 
 
Із рис. 1.1 видно, що обчислювачі КІС займають велику сферу 
застосування. 
В основі компʼютерно-інтегрованих систем управління знаходиться 
обчислювальна система, що взаємодіє з зовнішнім середовищем за 
допомогою пристроїв перетворення інформації, які забезпечують з 
мінімальними спотвореннями перетворення цифрового коду, в якому 
працює система, в сигнали необхідної фізичної природи або назад - в 
цифровий код. 
Всі логічні операції здійснюються тільки в обчислювальній системі. 
Це обумовлено тим, що сучасний мікропроцесор по концентрації логічних 
можливостей перевершує на кілька порядків будь-який інший 
альтернативний придатний для компʼютерно-інтегрованих систем. 
Крім того, відпрацювання логіки може вестися на програмному рівні, 
завдяки чому процес проектування системи спрощується розподілом на два 
практично незалежних етапи. На першому етапі створюється апаратна 
14 
 
інфраструктура для вирішення завдань, а на другому - її логічне 
наповнення. 
Архітектура обчислювальної системи, компʼютерно-інтегрованих 
систем управління, орієнтована на рішення спеціалізованого класу завдань 
і оптимізується під клас розв'язуваних спеціалізованих завдань з 
надмірністю близько 30%. При цьому вона повинна забезпечити повний 
вбудований контроль, мінімально необхідні комунікації для забезпечення 
живучості системи, можливість перепрограмування її зовні та інше. 
 Для КІС управління характерні наступні властивості: 
• функціональна гнучкість і можливість перепрограмування її 
функцій; 
• високі експлуатаційні показники, можливість створення 
компактної контрольної і пускової апаратури; 
• живучість (система або регенерує, або переходить на один з 
приватних алгоритмів роботи, або приймає рішення про варіант 
самоліквідації). 
ФПІ є засобами обчислювальної техніки, використовуваними для 
відтворення елементарних функцій (1.2) не математичні, програмно-
структурні (апаратні) алгоритми.  
Основними експлуатаційно-технічними характеристиками ФПІ є 
точність, швидкодія, надійність, технологічність, габаритно-масові та 
економічні показники. 
Точність ФПІ характеризується ступенем відповідності функцій  (1.2) 
і (1.4) і кількісно оцінюється  експлуатаційною  похибкою в статичному або 
динамічному режимі його роботи.  
Статична експлуатаційна похибка  ∆е, с��є кількісною оцінкою 
точності відтворення функції 
 
��=Ф(��1,…… . . , ���� , … . , ����) 
15 
 
за допомогою функції  
 
��=��-1
�� ��(��1����1, …… . , ����������, . . … ����������) 
 
при постійних аргументах ����=����������.  
При розрахунку величини ∆е, с��враховуються джерела похибки: 
- Невідповідність відтворюваної 
 
Ф(��1,…… . . , ���� , ……… . , ����) 
та  відтворювальної 
��(��1����1, … . . , ����������, ……����������) 
 
функцій, що викликає так звану методичну похибку 
 
∆ -1
м��= Ф(��1,…… . . , ���� , … . , ����)-���� ��(��1����1, … . . , ����������, ……����������) (1.5) 
-  
- Методична похибка властива всім ФПІ, які використовують методи 
апроксимації функцій Ф функціями F виду раціональних дробів,  
тригонометричних функцій  та іншими припасованими  функціями. 
- Технологічні похибки виготовлення, збірки та регулювання окремих 
типів компонентів, елементів і блоків ФПІ, що викликають первинні 
інструментальні похибки ∆і����аргументів. Останні обумовлюють статичну 
інструментальну похибку 
 
∆і��= Ф(��1+∆і��1… . , ����+∆і����, … , ����+∆і����)- Ф(��1,… . , ���� , … . , ����) ≈   
 
��=�� ��Ф
≈ ∑��=1 ∆і����.                                                     (1.6) 
������
 
- Зміни параметрів навколишнього середовища, і перш за все її 
температури, що призводять до помилок дрейфу ∆др����аргументів. 
Дрейфова складова ∆др�� експлуатаційної статистичної похибки 
визначається аналогічно інструментальній складовій: 
16 
 
 
��=�� ��Ф
∆др��=∑��=1 ∆і����.                                           (1.7) 
������
 
- Помилка введення аргументів ∆в����в ФПІ, обумовлені похибками 
відповідних датчиків і каналів передач.  
Зазначені похибки викликають так звану трансформовану похибку  ФПІ 
 
 ∆��.��=Ф(��1+∆в��1… ,����+∆в����, … , ����+∆в����)- 
 
-Ф(��1,… . , ����, … , ����) ≈ 
 
��=�� ��Ф
  ≈ ∑��=1 ∆в����.                                             (1.8) 
������
 
яка характеризує гранично досяжну мінімальну експлуатаційну похибку 
роботи ФПІ за умови відсутності всіх раніше перерахованих складових  
 
(∆м��=0,  ∆і��=0,   ∆Т��). 
 
Трансформована похибка дозволяє об'єктивно оцінити відповідність 
точності датчиків і каналів передач аргументів ����точності безпосередньо 
функціонального перетворення інформації. 
Отже, експлуатаційна статична похибка ФПІ в загальному випадку 
дорівнює 
 
        ∆е. с��= ∆м��+∆і��+ ∆др. ��+  ∆Т. ��                             (1.9) 
 
17 
 
Очевидно, що в залежності від цільового призначення розрахунку 
статичної точності ФПІ формула (1.9) може бути використана як в 
детермінованому, так і в ймовірнісному сенсі.  
Так, наприклад, вважаючи всі складові похибки ∆е. с�� випадковими 
незалежними величинами, розподіленими за нормальним законом, можна 
визначити: математичне очікування 
 
��[ ∆е. с��]=��[∆м��]+��[∆і��]+��[ ∆др. ��]+��[ ∆��. ��]            (1.10) 
 
середньоквадратичне відхилення від математичного очікування 
 
�� ��= √��2 ��+ ��2 ��+��2е. �� �� і др��+��2 т��;                             (1.11) 
 
граничне значення похибки в діапазоні 3 ��е. ���� 
 
( ∆е. с��)макс= ��[ ∆е. с��]+3��е. ����,                                  (1.12) 
 
в якому буде заключатись 99,73% всіх значень помилки  ∆е. с��. 
Для визначення імовірнісних характеристик похибки ∆е. с��необхідно 
знати відповідні імовірнісні характеристики її складових або в кінцевому 
рахунку імовірнісні характеристики первинних похибок, за якими 
визначаються ці складові.  
Так, наприклад, для розрахунку математичного очікування ��[∆м��] і 
середньоквадратичного значення ��м�� методичної похибки необхідно знати 
диференціальні закони розподілу  ��(����)аргументів ����x, так як 
 
�� �� ��
��[∆ 1макс ��макс ��макс
м��] ∫ …   ∫ ……∫ ∆м����(��1)… . ��(����)����1… . . ������;   (1.13) 
��1мін ����мін ����мін
 
18 
 
�� ��
������  =√ 1макс
∫ ………  ��макс
∫ (∆ 2
����) ��(��1) . . ��(�� )���� …���� .     (1.14) 
��1мін ����мін �� 1 ��
 
Для розрахунку імовірнісних характеристик всіх інших складових 
похибки ∆е. с�� необхідно, крім того, знати ймовірні характеристики 
��[∆����],     ������відповідних первинних похибок∆����аргументів ����. 
Тоді, наприклад, з урахуванням законів розподілу ��(����)випадкових 
аргументів ���� математичне очікування і середньоквадратичне значення 
інструментальної похибки будуть відповідно 
 
��[∆і��]= 
��1макс ����макс ∑��=�� ��Ф
∫ …∫ ( ��=�� ��[∆і����])��(��1)…��(����)����1…��(����)  (1.15) 
��1мін ����мін ������
 
2
��і��=√
��
∫ 1макс �� ��=�� ��Ф
…   ∫ ��макс (∑ ( )
��=�� ��і��) �� ��1 …��(����)����1…��(����). (1.16)       ��1мін ����мін ������
 
Необхідно мати на увазі, що як імовірнісні, так і детерміновані оцінки 
статичної експлуатаційної похибки ФПІ використовуються 
проектувальниками для двох основних цілей: для порівняльної оцінки 
низки варіантів ФПІ при виборі оптимального варіанту ФПІ. 
У першому випадку допускається, що якісні і кількісні імовірнісні 
характеристики всіх складових похибок можуть бути задані апріорно, з 
урахуванням специфіки роботи ФПІ і можливостей виробничої бази. У 
другому випадку ті ж характеристики повинні строго відповідати ДСТУ на 
компоненти, елементи, блоки, що входять до складу розроблюваного ФПІ, 
і статичним даним про умови його застосування. 
Для характеристики точності роботи ФПІ, обумовленої кінцевим 
(нульовим) часом реалізації ��рвідтворення функції (1.2) і зміною в часі 
аргументів ����(��), служить динамічна похибка ∆д��. 
19 
 
Розрізняють дві основні причини виникнення динамічної похибки. 
Перша з них є наслідком інерційності всіх типів компонентів і елементів, 
що входять до складу ФПІ.   
Облік інерційності компонентів і елементів призводить до опису 
характеристик ФПІ не кінцевими, а диференціальними рівняннями, тому 
ФПІ повинні розглядатися як складні нелінійний динамічні системи, аналіз 
точності яких дуже ускладнений навіть при використанні для цієї мети 
сучасних ЦОМ.  
Другою причиною виникнення динамічної похибки є скінченність 
часу (Тр ≠ 0) реалізації алгоритму відтворення функції (1.2), яке навіть при 
умовній безінерційності компонентів і елементів ФПІ призводить до 
динамічної похибки затримки рішення (∆д��)алг.   
За час Тркожний з аргументів ����(��), змінюється на величину 
 
∆алг����(��)=(������/����)Тр,  тому ∆д�� 
 
��Ф ����
     ��=��
(∆д��)алг= Тр∑
��
��=1                            (1.17) 
������ ����
 
При розрахунку ФПІ повинна враховуватися повна похибка 
∆��=∆е. ����+∆д�� ,                                    (1.18) 
 
яка характеризує точність ФПІ з урахуванням всіх можливих джерел 
похибок. 
Надалі облік обох складових динамічної похибки по можливості 
проводиться для кожного конкретного типу ФПІ. 
Слід підкреслити що динамічна похибка і швидкодія ФПІ знаходяться 
в тісній взаємодії, так як останнім зазвичай характеризується часом 
20 
 
Трвідтворенням функції (1.2) з заданою точністю ∆�� при заданих законах 
зміни аргументів ����(��).   
Надійність є основною експлуатаційної характеристикою ФПІ, що 
визначає здатність ФПІ зберігати розрахункові значення точності і 
швидкодії в певних умовах і на заданому часовому інтервалі експлуатації. 
Конструктивна надійність характеризує здатність ФПІ зберігати 
розрахункові точність і швидкодію в залежності від надійності компонентів 
і елементів, а інформаційна надійність характеризує завадостійкість ФПІ - 
його здатність зберігати вищезгадані якості при взаємодії зовнішніх 
перешкод. 
Мірою конструктивної надійності є ймовірність відмови g(t), 
безвідмовної роботи p(t) та середнє напрацювання на відмову Т0. Для 
найбільш поширеного експоненціального закону p(t) і постійної небезпеки 
відмов λ(t = const елементів ФПІ мають 
 
��(��)=��-����;
  }.                                             (1.19) 
��0=1/��,
Небезпека відмов ФПІ за умови рівності і незалежності небезпек 
відмов всіх ����однотипних компонентів і елементів розраховується окремо 
для граничних - мінімального і максимального - значень  
 
��мін=∑��=����=1 ��������мін;                 ��макс��������макс; 
1 1
Т0 мін= ;                               ��
�� 0макс= ; .                 (1.20) 
макс ��мін  
�� ��
��(��) =��-��макс
мін ;            ��(��)мін=��-��мін }
 
Для підвищення конструктивної надійності ФПІ використовуються 
інструментальні та структурні методи, які зводяться до використання 
компонентів і елементів підвищеної якості (схеми різного ступеня 
інтеграції), до створення умов їх роботи, що не залежать від зовнішніх 
факторів і специфіки експлуатації ФПІ, до введення алгоритмічної або 
схемної надмірності (резервування ) і т.п. 
21 
 
Інформаційна надійність забезпечується зазвичай за рахунок 
попередньої статистичної обробки аргументів ����(��), що призводить до 
потрібного зменшення відношення перешкода-сигнал в кожному вхідному 
сигналі. 
Орієнтація архітектури обчислювальної системи конкретних 
вирішуваних завдань дозволяє отримати виграш в габаритах і 
енергоспоживанні. 
Компʼютерно-інтегрована обчислювальна система включає в себе 
вбудовану розподілену систему реєстрації, фіксуючи всі  потоки 
інформації, що входять до неї.  
Оскільки, як уже зазначалося вище, всі логічні завдання вирішуються 
в обчислювальній системі, то і всі інформаційні потоки проходять через неї. 
Записуючи всю вхідну інформацію кожного процесора в відповідний 
реєструючий елемент, можна (при збереженні цього елемента) відтворити 
після досвіду їхні капітали кожного процесора в лабораторних умовах. Це 
призводить до зменшення трудомісткості налагодження і відпрацювання 
алгоритмів і програм. Пускова і контрольна система мають доступ до будь-
якого елементу обчислювальної системи через єдиний інформаційний 
канал. Цим забезпечується компактність контрольної і пускової апаратури, 
мінімальна кількість комутацій при експлуатації виробу і висока 
ймовірність виконання ним завдання після старту (шляхом реалізації 
великої глибини передстартового контролю системи через єдиний 
інформаційний канал). 
Оскільки як КІС, так і спеціальні інструментальні середовища 
створюються на базі обчислювальних систем, що розробляються 
паралельно і для зв’язку між собою, передбачається розробка єдиної 
обчислювальної розподіленої системи, частина якої знаходиться у виробі. 
1.3 Формулювання завдань дослідження 
22 
 
Метою роботи є підвищення ефективності комп'ютерно-інтегрованих 
систем шляхом імплементації компонентів з високими техніко-
економічними показниками. 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні 
завдання: 
1.  Провести дослідження стану предмету та сформулювати завдання. 
2. Визначити ефективну модель однокристального спеціалізованого 
обчислювача для множення та додавання  багаторозрядних двійкових 
операндів та верифікувати ефективність. 
3. Встановити багатофункціональну модель перетворення двійково-кодових 
операндів незалежної полярності в двійкові коди спеціалізованих 
різнотипних функцій. 
 
Висновки до розділу 1 
В першому розділі проведено системний аналіз методів та моделей 
спеціалізованих обчислювачів комп’ютерно-інтегрованих систем. 
Розглянуті математичні моделі оцінювання похибок. 
Розроблено модель сфери застосування функціональних 
обчислювачів компʼютерно-інтегрованих систем. 
  
23 
 
РОЗДІЛ 2 
ЕФЕКТИВНА МОДЕЛЬ ОДНОКРИСТАЛЬНОГО 
СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ОБЧИСЛЮВАЧА ДЛЯ МНОЖЕННЯ ТА 
ДОДАВАННЯ  БАГАТОРОЗРЯДНИХ ДВІЙКОВИХ ОПЕРАНДІВ 
 
 2.1 Проблематика створення моделі обчислювача високої 
ефективності 
 
Одними з основних та широко розповсюджених компонентів 
обчислювальних засобів комп’ютерно-інтегрованих систем спеціального 
призначення є апаратні пристрої для множення  та додавання 
багаторозрядних двійкових чисел. Проблемним завданням є створення 
спеціалізованих прецизійних обчислювачів для множення та додавання 
багаторозрядних двійкових чисел через одночасне забезпечення вимог 
високої надійності, малих апаратурних витрат, малої потужності 
споживання, високої швидкодії та низької вартості. 
У роботі запропоновано модель спеціалізованого обчислювача для 
множення та складання багаторозрядних двійкових чисел, засновану на 
властивостях технічної морфології, а саме: синтезує ефективне 
мікросхемотехнічне рішення та нанотехнології. Ефективність 
мікросхемотехнічного рішення забезпечується шляхом  застосування 
принципу багаторазового використання активних та пасивних елементів та 
компонентів. Це зменшило: потужність споживання; кількість зовнішніх 
контактів; площу на кристалі. Останнє забезпечило можливість щодо 
розширення функцій в єдиному кристалі.  
Образно-знакова модель високоефективного прецизійного 
обчислювача для  множення та додавання багаторозрядних двійкових 
операндів, що  побудована в єдиному кристалі приведена на рис. 2.1 [ ]. 
 
24 
 
2.2 Біфункціональна модель спеціалізованого обчислювача для 
множення та додавання  багаторозрядних двійкових операндів  
 «скид» 
5 6 
3 
  
  
 
 7  
15   
11 
    
 15  
16  
 
   
  
15  
  
  
 16  
 
 15   
 
  АБО  
 16 
12   
НСм 
 15 
 
 8  
 
23 
16 1 9 
 
5 
 14 13  
15 
 17  
10 «скид» 
  
  
4 
 
«тактові  імпульси» 
2     
Вхі д  
21 В 
/  1 
 5 6 
22 В «скид» 
 
 20 Купр 
20     МПА 
 18Керуючий 
 
вхід 
 
Рис. 2.1. Модель обчислювача  для множення та додавання двійкових 
багаторозрядних чисел у єдиному кристалі 
25 
 
19  
В 
На рис. 2.2 показана функціональна схема формування одиничного 
імпульсу �� (��) і затриманого – �� (�� + �� ��). 
 
 17 ����( )І ��  
 14  
1 
S  Т 
��  
 
R 
  
13 
 R 
1 
Скидання 10 
 
 
 
 
Рис. 2.2.  Модель формування одиночного імпульсу �� (��) і 
затриманого – �� (�� + �� ��) 
Примітки до рис. 2.1, 2.2 
 
1, 2 – регістри множеного і множника відповідно; 3, 4 – комутатори частині  
розрядів множеного і множника відповідно; 5, 6 – перший і другий 
управляючі входи співпроцесора відповідно; 7 – блок перемноження ��- 
розрядних чисел (��- розрядність частині множеного і множника); 
8 – комутатор частки добутків; 9 – накопичувальний суматор; 
10, 11 – буферні регістри; 12 – матриця елементів “І”; 13 – вузли 
диференціювання; 14, 15, 16 – елементи “І”, “АБО” і затримки відповідно; 
 17 – тактовий вхід; 18 – третій управляючий вхід співпроцесора; 19 – блок 
вентилів; 20 – мікропрограмний автомат (МПА). 
 
2.2.1 Принцип підвищення швидкодії при реалізації операції множення 
двох двійкових операндів 
26 
 
Принцип поділу операндів на частини дозволяє виконувати операцію 
множення з багаторозрядними операндами без додаткових розрядів при 
відтворенні повного результату добутку. 
Для верифікації нижче наведений приклад отримання добутку двійкових 
чисел ��1 та ��2, заданих 8-розрядними кодами, де кожен співмножник 
представляється у вигляді двох частин по чотири розряди в кожному. 
Припустимо загальний опис множеного ��1 має вигляд 
��1 = ��7 ��6 ��5 ��4 ��3 ��2 ��1 ��0,                                  (2.1) 
а старша й молодша частини представляються відповідно у вигляді 
 
[��7 ��6 ��5 ��4]
[��3 ��2 ��1 ��0] ,
  
аналогічно для множника –  
 ��2 = ��7 ��6 ��5 ��4 ��3 ��2 ��1 ��0,                                (2.2) 
частини множника представляються у вигляді 
 
[��7 ��6 ��5 ��4]
[��3 ��2 ��1 ��0] .
  
У табл. 2.1 наведено приклад формування добутку відповідних 
кортежів для ��1 та ��2 у вигляді малорозрядних матриць. 
27 
 
 
Допустимо 
 ��1 = 10110011 , 
  
 ��2 = 10110110 ,
  
тобто  
 
��7 = 1, ��6 = 0, ��5 = 1, ��4 = 1, ��3 = 0, ��2 = 0, ��1 = 1, ��0 = 1 
 
��7 = 1, ��6 = 0, ��5 = 1, ��4 = 1, ��3 = 0, ��2 = 1, ��1 = 1, ��0 = 0, 
а їх частини мають вигляд: 
 
Ix = x7 x6 x5 x4 =1011, 

 частини множеного; 
IIx = x3 x2 x1 x0 = 0011. 
  
 
I y = y7 y6 y5 y4 =1011, 

 частини множника.
II y = y3 y2 y y = 0110 . 
1 0   
Формування добутку частин для ��1 та ��2 представлено в табл. 2.1  
Аналіз табл. 2.1 показів, що добуток ��1 та ��2, на основі перемноження 
часткових операндів може бути здійснено або послідовно за чотири 
мікрокоманди для отримання результату з подвійною точністю, або за три 
як показано в табл. 2.2. Дійсно, паралельне множення одночасно старшого 
й молодшого кортежів збільшує швидкодію операції.
28 
 
Таблиця 2.1 
Формування добутку частині для ��1 та ��2 за чотирма мікрокомандами 
Мікро Результат добутку в розрядах з відповідними вагами 
коман 214 213 212 211 210 29 28 27 26 25 24 23 22 21 20 
ди 
��7 ��7 ��7 ��6 ��7 ��5 ��7 ��4            
 ��6 ��7 ��6 ��6 ��6 ��5 ��6 ��4           
1 
  ��5 ��7 ��5 ��6 ��5 ��5 ��5 ��4          
   ��4 ��7 ��4 ��6 ��4 ��5 ��4 ��4         
    ��7 ��3 ��7 ��2 ��7 ��1 ��7 ��0        
     ��6 ��3 ��6 ��2 ��6 ��1 ��6 ��0       
2 
      ��5 ��3 ��5 ��2 ��5 ��1 ��5 ��0      
       ��4 ��3 ��4 ��2 ��4 ��1 ��4 ��0     
    ��3 ��7 ��3 ��6 ��3 ��5 ��3 ��4        
     ��2 ��7 ��2 ��6 ��2 ��5 ��2 ��4       
3 
      ��1 ��7 ��1 ��6 ��1 ��5 ��1 ��4      
       ��0 ��7 ��0 ��6 ��0 ��5 ��0 ��4     
        ��3 ��3 ��3 ��2 ��3 ��1 ��3 ��0    
         ��2 ��3 ��2 ��2 ��2 ��1 ��2 ��0   
4 
          ��1 ��3 ��1 ��2 ��1 ��1 ��1 ��0  
           ��0 ��3 ��0 ��2 ��0 ��1 ��0 ��0 
діагон �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� �� 
аль 
29 
 
Крім того, за умови забезпечення заданої точності можна відкинути 
процедуру перемноження молодших кортежів, що зменшить час 
обчислення (наприклад, на одну мікрокоманду, як видно з табл. 2.2), таким 
чином, також підвищується швидкодія процесу перемноження. 
Таблиця 2.2 
Структуровані частки доданків кортежних добутків за розрядами 
з відповідними вагами за три мікрокоманди 
Розряди суматора з відповідною вагою 
№ 16 15 14 13 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 0 
1   1 0 1 1     0 0 0 0    
   0 0 0 0     0 0 1 1   
    1 0 1 1     0 0 1 1  
     1 0 1 1     0 0 0 0 
ЧС   1 1 1 1 0 0 1 ЧС 0 0 1 0 0 1 0 
1 4 
2       0 0 1 1        
       0 0 0 0       
        0 0 1 1      
         0 0 1 1     
ЧС       0 1 0 0 0 0 1     
2 
3       0 0 0 0        
       1 0 1 1       
        1 0 1 1      
         0 0 0 0     
ЧС       1 0 0 0 0 1 0     
3 
РМ   1 1 1 1 1 1 1 0 1 0 0 0 0 1 0 
 
Примітка: 
ЧСi – частка суми за відповідною мікрокомандою; 
РМ – результат множення. 
 
Отже, аналіз отриманого результату множення (табл.2.2) підтвердив 
збільшення швидкодії через зменшення кількості тактів керування з 4-х до 
3-х. 
30 
 
2.2.2 Принцип роботи моделі однокристального спеціалізованого 
обчислювача при множенні багаторозрядних двійкових операндів 
 
Модель обчислювача (рис. 2.1, 2.2) для ��1 та ��2 працює наступним 
чином. Після обнуління регістрів 1 і 2 співмножників, буферних 
регістрів 10 і 11 блоку перемноження 7 й накопичувального суматора 9 коди 
чисел ��1 та ��2 записуються в регістри 1 і 2 відповідно. 
При надходженні управляючих сигналів ��1 та ��2 за першим 5 та 
другим 6 управляючими входами в комутаторах 3 і 4 для часткових розрядів 
формуються мікрокоманди відповідно до виразів 
 
 ���� = ��1��2��1��2 ; | } ��II = ��1��2��1��2 ; | } ���� = ��1��2��1��2 ; | }                                             
�� �� ��
(2.3) 
 
Під дією мікрокоманд  (3.33) до буферних регістрів 10 і 11 відповідно 
записуються відповідні кортежі кодів співмножників: 
або����  і ���� ,або����  і II�� ,абоII��  і ���� ,або II��  і II�� .  
�� �� �� �� �� �� �� ��
Одиниці ����  надходять на перші входи елементів “І”��-го рядка 
матриці 12. Одиниці ����за надходженням тактового імпульсу 17, пройшовши 
через елементи “І” 14, надходять на другі входи “І”��-ої колонки матриці 12, 
які знаходяться в парних рядках, і на вхід скидання ��-го розряду буферного 
регістра 10. При цьому, при перемиканні тригера на його інверсному виході 
з’являється імпульс, який пройшовши ��-й вузол диференціювання 13 
надходить на другі входи елементів “І”��-ої колонки матриці 12, які 
знаходяться в непарних її рядках. 
На виходах елементів “І”��-ої діагоналі матриці 12 (�� = 1,… , 2�� − 1) 
з’являється імпульс, який для перших двох елементів “І” кожної ��-ої 
діагоналі матриці 12 ( �� =  2,… , 2�� − 2) надійде на входи ��-го 
31 
 
елемента “АБО” 15 безпосередньо. Імпульси на виходах інших 
елементів “І”��-ої діагоналі матриці 12 надійдуть на входи ��-го 
елемента “АБО” 15 через елементи затримки 16. Вихідні імпульси 
елементів “АБО” 15 надходять на інформаційні входи комутатора 8, в якому 
за управляючими сигналами ��1 та ��2 формуються мікрокоманди ��1, ��2, ��3 
відповідно до виразів 
��1 = ��1 ∩ ��2 ; | }��2 = ��1 ∩ ��2 ∪ ��1 ∩ ��2 ; | }                                    (2.4) 
Під дією мікрокоманд (2.4) результат часткових перемножень 
записується у відповідні розряди накопичувального суматора 9. 
Після виконання всіх мікрокоманд в накопичувальному суматорі 9 
встановлюється результат перемноження співмножників ��1 та ��2. 
Цей результат перемноження операндів співмножників, за введеним 
інформаційним зворотним зв’язком (ІЗЗ) з виходу накопичувального 
суматора 9 через блок вентилів 19, які відкриваються під дією керуючого 
імпульсу 18 з виходу “МПА” 20, надходить на відповідні внутрішні контактні 
входи регістрів 1 і 2, з’єднаних з контактами зовнішніх входів пристрою. 
Перерозподіл у часі процедури прийому вхідної інформації та передачі 
вихідного результату через одні й ті ж зовнішні контакти дозволило у 2 рази 
зменшити їх кількість. 
Організація у часі введення і виведення відповідної інформації з 
“ вхід/вихід ” забезпечується мікрокомандами “МПА” 20. 
2.3 Принцип роботи моделі однокристального спеціалізованого 
обчислювача при додаванні двох багаторозрядних двійкових 
операндів 
Особливість організації роботи обчислювача при додаванні в часі 
забезпечується відповідними мікрокомандами зовнішнього МПА 20. Крім 
того, існуючи компоненти в моделі обчислювача для множення двійкових 
багаторозрядних чисел, а саме: 2n-розрядний накопичуючий суматор 9; 
32 
 
два n- розрядних регістрів Рг1 та Рг2; одні й самі зовнішні 
контакти,  використовуються також в операції додавання. Цей принцип 
багаторазового використання одних і тих же  активних та пасивних 
компонентів і елементів в однокристальної архітектурі обчислювача 
дозволяє покращити ТЕП та розширити ринок збуту в 2 рази.  
Формування результату при додаванні двох багаторозрядних двійкових 
операндів моделлю (рис.2.1) однокристального спеціалізованого 
обчислювача здійснюється наступним чином. 
Приводиться процедура обнуління одночасно: 
- накопичуючого суматора НСм 9;- двох регістрів Рг1 та Рг2. 
Записуються в Рг1 та Рг2.n-розрядні числа відповідних доданків. На 
четвертому керуючому вході 20 Ккерз виходу МПА 20 з’являється імпульс, 
під дією якого n- розрядні доданки з відповідних виходів першого 1 та 
другого 2 регістрів проходять через перший  В21 і другий В22 блоки 
вентилів і надходять на відповідні входи другого блоку АБО 23, з виходів 
яких доданки з'являються на відповідних входах накопичувального 
суматора 9. 
 Після виконання всіх мікрокоманд у накопичуючому суматорі 9 
установлюється результат складання відповідних додатків.  
По третьому керуючому входу 18кер з  МПА 20 надходить імпульс, під 
дією якого відкриваються блок вентилів В19 і результат додавання  
доданків з'являється на «входах/виходах» обчислювача ( рис.2.1). 
2.4 Верифікація ефективності запропонованої моделі обчислювача для 
множення та додавання двійкових багаторозрядних чисел  
 
 Верифікація ефективності запропонованої моделі прецизійного 
обчислювача для множення та додавання двійкових чисел підтверджена її 
33 
 
результатами за основними параметрами в порівнянні з класичною 
сучасною альтернативною моделлю.  
 
2.4.1 Загальні умови для проведення порівняльного аналізу 
 
Потрібно відмітити, що порівняння альтернативної моделі та 
запропонованої моделі  обчислювачів проводиться при ідентичних умовах 
формування елементів конструкції, технології виготовлення тригерів, 
зовнішніх контактів, потужності споживання елементами. 
Відомо [2, 3], що потужність споживання одного тригеру (Ртр) регістру 
адекватна сумі потужностей споживання чотирьох логічних елементів 
(Рлог.ел), кожен з яких потребує допустимо 10 μВт.  
 
2.4.2 Порівняльний аналіз двох моделей за параметром потужності 
споживання 
 
Отже, потужність споживання одного тригеру дорівнює  
 
Ртр = 4 Рлог.ел = 40μВт. 
 
Припустимо, розрядність інформаційних операндів, що 
обробляються дорівнює  
n=32 
 
при кількості тригерів (kтр) у одному регістрі 
 
kтр= n. 
34 
 
 
Альтернативна модель [   ] має два n-розряднірегістри та один 2n- 
розрядний накопичуючий суматор. 
Кількість тригерів у альтернативної моделі  (kалт) дорівнює 
 
kалт= 4kтр = 4·32 = 128. 
 
При цьому загальна потужність споживання тригерів у альтернативної 
моделі  Ралт дорівнює 
 
Ралт= 128 · 4 ·10 = 5120 μВт.                                 (2.5) 
 
Враховуючи, що у запропонованої моделі обчислювача (рис.2.1) 
введено додатково два блоки вентилів, кожний з яких має n логічних 
елементів і 2n логічних елементів у введеному блоці АБО, тоді значення 
потужності споживання моделлю обчислювача дорівнює 
 
Рлогел =( 2n+2n)· 10 = 4n· 10=1280 μВт. 
 
Загальна потужність споживання у запропонованої моделі 
обчислювача в режимах множення та додавання n- розрядних чисел, що 
виконано в єдиному кристалі дорівнює  
 
Рзап=  Ралт.тр + Рлогел =  ( 5120 + 1280) = 5120 + 1280  =  6400 μВт.      (2.6) 
 
Враховуючи, що на теперішній час нанотехнології мають можливість 
реалізувати модель обчислювача для операцій множення та додавання n- 
розрядних чисел у єдиному кристалі, як дві окремі моделі. Тому порівняння 
запропонованого обчислювача доцільно провести з обчислювачем для 
35 
 
множення та додавання n- розрядних чисел, що виконується як дві окремі 
моделі в єдиному кристалі.  
Причому апаратурна реалізація операції множення виконується як у 
альтернативної моделі [ ] є два n-розрядні регістри та один 2n- розрядний 
накопичуючий суматор, операція додавання – класичний суматор, що 
містить два n- розрядних регістра (2n тригерів) і суматор, що має (n+1) 
тригерів. 
Отже, для двох окремих моделей обчислювача, що виконує 2 функції 
(множення та додавання) потрібно 4n- розрядних регістри та два 
накопичуючі суматори, з них один має розрядність 2n, а другий –(n+1). 
При цьому потужність споживання Ралт альтернативної моделі  
дорівнює  
 
Ралт = Ралт мн + Ралт сум = 5120 + 3880 = 9000 μВт.                       (2.7) 
 
Отже, завдяки використанню властивості технічної морфології в 
запропонованої моделі обчислювача для операцій множення та додавання 
двійкових n-розрядних чисел потужність споживання зменшується в 
 
Ралт/ Рзап= 9000/(6400) = 1,4 рази. 
 
Аналіз двох окремих моделей обчислювача, що виконує 2 функції 
(множення та додавання) збільшується кількість зовнішніх інформаційних 
контактів (вхідних і вихідних через додатково імплементовану в кристал  
схему суматору), що впливає на надійність пристрою.  
2.4.3 Порівняльний аналіз двох моделей за параметром надійності 
 
36 
 
Відомо [2, 3], що час напрацювання на відмову Tв елементів  залежить 
від їх кількості k та інтенсивності відмов i, який розраховується за 
формулою  
 
Tв=1/(ki),                                          (2.8) 
 
Порівняльний аналіз доцільно провести через відношення значень 
часу напрацювання на відмову зовнішніх контактів:  
- для запропонованої моделі обчислювача  
TвЗапЗК 
- альтернативної моделі  
TвАлтЗК, 
 
що виконує також дві функції, що  реалізовані в єдиному кристалі, 
використовуючи  показник за такою формулою  
 
TвЗап / TвАлт = (1/kЗапi ЗК) /[(1/kОкрi ЗК)],             (2.9)   
 
де TвЗапЗК – час напрацювання на відмову зовнішніх контактів у 
запропонованої моделі обчислювача в єдиному кристалі; 
 -6
i ЗК= 10  – інтенсивність відмов зовнішнього контакту; 
TвАлтЗК– час напрацювання на відмову зовнішніх контактів у 
альтернативної моделі, що складається з двох схем: multiplier та adder 
(класичний суматор); 
kАлтЗК – кількість зовнішніх контактів, необхідних для виводу результатів 
обчислення щодо альтернативній моделі множення і суматору.  
Отже, модель визначеного альтернативного обчислювача 
складається з двох окремих схемотехнічних рішень, а саме:   
multiplier -  модель, яка має  вхідних  та вихідних зовнішніх контактів 
37 
 
 
kАлтЗК= 2n + 2n; 
 
adder– класичний суматор, як окрема схема має: 
- кількість вхідних контактів для доданків  
 
2nАлтЗК 
 
- кількість вихідних контактів для результату додавання 
(n+1), 
 тобто 
kАлт= 2nАлт Мн ЗК + 2n Алт дод ЗК + (n+1);                (2.10)   
 
- кількість контактів, необхідних для виводу результатів обчислення у 
запропонованого обчислювача в єдиному кристалі дорівнює 
 
kЗап ЗК = 2nЗап ЗК 
 
Отже, завдяки використанню властивості технічної морфології в 
запропонованої моделі обчислювача для операцій множення та додавання 
двійкових n-розрядних чисел, час напрацювання на відмову зовнішніх 
контактів у запропонованого обчислювача в єдиному кристалі збільшується 
в 
TвВин / TвОкр = (1/2n винi ЗК) / [ 1/(2nпрот+ 2nдодан+ (n+1)) i ЗК)] = 
 
= (1/23210-6) /[ 1/(232+ 232+(32+1)) 10-6)] = 2,5 рази.        (2.11) 
Таким чином, при використанні запропонованої біфункціональної 
моделі обчислювача досягається ефективність щодо таких показників: 
-  зменшення потужності споживання в 1,4 рази; 
38 
 
- збільшення часу напрацювання на відмову зовнішніх контактів в 2,5 рази. 
Відміною особливістю є застосування властивості технічної 
морфології, тобто багаторазово використання одних і тих же елементів, а 
саме: двох регістрів і накопичуючого суматора, при збереженні високої 
точності одночасно забезпечується висока надійність, зменшення 
енергоспоживання, при малих габаритах та ваги.   
Крім того, створюються умови для розширення класифікації 
функціональних кристалів за призначенням на пластині, тобто застосування 
серійно випускових інтегрованих обчислювачів як ІС, наприклад, 
наступних типів: 
А – модель обчислювача для множення та додавання n- розрядних чисел, 
тобто схемотехнічне рішення на кристалі відповідає вимогам до 
обчислювачів для множення n- розрядних чисел, і для додавання  n- 
розрядних чисел;  
Б – модель на кристалі відповідає вимогам до обчислювача тільки для 
множення n- розрядних чисел; 
В – модель на кристалі відповідає вимогам до обчислювача тільки для 
додавання n- розрядних чисел. 
Цим збільшується кількість відповідних придатних кристалів з 
пластини, що збільшує ринок збиту і, як наслідок значно зменшується 
вартість виробу.  
Висновки до розділу 2 
Використання властивості технічної морфології в запропонованої 
моделі обчислювача для операцій множення та додавання двійкових 
n - розрядних чисел збільшує  ефективність за параметрами: надійності в 2,5 
рази та енергоспоживання в 1,4 рази. 
РОЗДІЛ 3 
39 
 
БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПЕРЕТВОРЕННЯ 
ДВІЙКОВО-КОДОВИХ ОПЕРАНДІВ НЕЗАЛЕЖНОЇ ПОЛЯРНОСТІ 
В ДВІЙКОВІ КОДИ РІЗНОТИПНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ 
ФУНКЦІЙ 
  
У розділі 3 запропонована модель перетворення  уніполярних і 
біполярних двійково-кодових операндів з позиційно-впорядкованої формою 
запису в двійкові коди різнотипних спеціалізованих функцій на основі 
технічної морфології в єдиному кристалі. 
Високотехнологічна модель перетворює двійково-кодових операндів 
незалежної полярності в двійкові коди наступні функції: 
- біполярні функції Уолша впорядкованих по Пелі в двійковий код; 
- біполярний код Баркера в двійковий код;  
- код Грея в двійковий код;  
-  двійковий код у код Грея;  
- комбінації завадостійкого коду в відповідні коди значень функції 
синуса. 
3.1 Таблично-алгоритмічні методи апаратурної реалізації  моделей 
обчислювачів та перетворювачів кодів 
 
Апаратурної реалізації моделей обчислювачів та перетворювачів 
кодів будується на методах, що базуються на властивостях теорій, а саме:  
- технічній морфології;  формалізованій математичній логіці;   надійності;  
алгебрі Жегалкіна;   аналізу та  синтезу та алгоритмів. 
 На рис. 3.1 наведена класифікаційна схема таблично-алгоритмічних 
методів та моделей спеціалізованих функціональних обчислювачів та 
функціональних перетворювачів кодів. 
 
  
40 
 
Таблично-алгоритмічні методи апаратурної реалізації спеціалізованих  
функціональних обчислювачів та перетворювачів кодів 
Методи апаратурної Метод скорочення 
Режим роботи 
реалізації таблиць 
Метод корегуючих 
Табличні Автономний 
констант 
Таблично- Метод трансформації 
Неавтономний 
алгоритмічні вхідної інформації 
Таблично- Моделі кодових 
Метод кортежу 
адитивний перетворень 
Табличний Метод виконання код Грея / 
адитивно- перетворення двійковий код 
мультиплексорн
ий двійковий код /код 
Прямий 
Напівадитивний Грея 
таблично-
логічний Двійковий / 
Обернений 
Таблично- двійково-десятковий 
логічний 
Засоби апаратурної Паралельний Двійково-десятковий 
реалізації / двійковий 
Послідовний 
запам’ятовуючі 
пристрій Двійковий код/код 
знаків латинського, 
Паралельно-
російського, 
послідовний 
Спеціалізовані українського 
інтегральні мікросхеми алфавітів 
 
Гібридні інтегральні Програмовані Інші коди 
мікросхеми логічні матриці 
 
 
Рис. 3.1. Класифікаційна схема таблично-алгоритмічних методи та моделі 
спеціалізованих функціональних обчислювачів та перетворювачів кодів 
 
41 
 
Аналіз моделі (рис. 3.1) показав,  що функціональні обчислювачі 
мають широкий спектр  застосування методів апаратурній реалізації. 
Визначальним при реалізації табличних обчислювальних пристроїв 
приймаються обсяги пам'яті для збереження інформації, представленої у 
вигляді таблиці. Обсяг таблиць зростає зі збільшенням точності 
обчислення. 
Дослідження методів та технічних принципів скорочення обсягу 
пам'яті, що відводиться для фіксації таблиць, без втрати точності і 
швидкодії, призвело до розвитку таблично-алгоритмічних методів обробки 
даних. 
Сутність таблично-алгоритмічних методів полягає у формуванні 
процесу обчислення, результат якого відтворюється з використанням 
впорядкованої множини значень констант, що відповідають значенням 
вихідних даних, і елементарних операцій згідно з алгоритмом 
перетворення. Загальним характерною ознакою цих методів є пошук по 
таблиці поправки відповідно до вхідної незалежної змінної і виконання 
елементарних операцій. 
Фізична реалізація таблично- алгоритмічних функціональних 
перетворювачів інформації (ТАФПІ) з високими інформаційними 
технологіями здійснюється табличними адитивно-мультиплексорними, 
таблично-адитивними, таблично-логічними методами. Вони мають велику 
перевагу перед класичним табличним методом по скороченню обсягу 
пам'яті, при цьому обробка вхідної незалежної змінної може проводитися 
як по частинах, так і повністю в залежності від прийнятої математичної 
моделі, методу скорочення таблиць і методу введення коригувальних 
констант. 
 
 
 
42 
 
3.2 Високотехнологічна модель перетворення двійково-кодових 
операндів незалежної полярності в двійкові коди різнотипних 
спеціалізованих функцій 
 
3.2.1 Особливості створення різнотипних спеціалізованих функцій 
Особливість процедури проєктування спеціалізованих функцій  
полягає у тому, що пред’являються жорсткі вимоги до техніко-економічних 
показників таких як: висока швидкодія; висока надійність;  мали габарити 
та вага; висока завадостійкість;  мале енергоспоживання; висока точність; 
низька вартість.  
Крім того, заздалегідь створюються таблиці відповідностей вхідних і 
вихідних інформаційних даних та їх обмеження.  
Аналіз цих вимог показав, що існує протиріччя: необхідність 
підвищити ефективність компоненту (отримати з пластини високий процент 
придатних кристалів, що забезпечує низьку вартість виробу), з одного боку, 
забезпечити високі технічні показники, з іншого боку.  
Подолати цю суперечність можна шляхом застосування технічної 
морфології. Остання мобілізує технологічні та архітектурні засоби 
мікросхемотехніки, тобто інтегрує сучасні досягнення нанотехнології 
мікроелектроніки та мікросхемотехніки. 
Аналіз існуючих процесів перетворення вхідної інформації в іншу 
показав, що при апаратурної реалізації  високу швидкість забезпечує 
класичний табличний метод. Проте при високій точності має великий 
обсяг таблиці вихідної інформації, що зберігається в ПЗП. Тому при 
проєктуванні високоефективної   моделі для перетворення двійково-
кодових операндів уніполярних та  біполярних різнотипних 
спеціалізованих багатьох функцій у єдиному кристалі (рис.3.2) 
застосовано розрядний кортежно-табличний логіко-оборотний (РКТЛО) 
метод. 
43 
 
3.2.2  Багатофункціональна модель перетворення двійково-кодових 
операндів незалежної полярності в двійкові коди різнотипних 
спеціалізованих функцій 
Запропонована високоефективна модель представлена на рис.3.2. 
 
 
 
 
«вх ід/  Дш 
 
вихі д»  
2 
 41 Рг  
1 
 4   
 3 
  
 10 скид Дш 
 
 8 
9 Т 
  6 & 13  
7 
 5  
 
15 АБО 
 18  14 
 12 
 17  
&. 
 Дш  
19   16 11 
  23 
  
 27 &.  
25 
 28   26 24
  
Дш 
 
33 
 &. 29 
 34   32 22 
31д  
 
 30  
 
39 & 
 40 Дш 
38 
 
35 20 21 
 
 37  
 36 
 
 
 
 
Рис.3.2. Багатофункціональна модель перетворення двійково-
кодових операндів незалежної полярності в двійкові коди різнотипних 
спеціалізованих функцій 
44 
 
Примітка:1 - регістр ; 2 - дешифратор (ДШ)  коду Грея; 3 - вхід керування ДШ 2; 
4 - вихід першого елемента «І» 5; 6 – інверсний вихід керуючого тригера 7; 8 – прямий 
вихід керуючого тригера 7; 9 - вхід керуючого тригера 7; 10 - вхід «скид»; 11 - група 
елементів «АБО»; 12 - шифратор корегуючих констант; 13 – дешифратор  двійкового 
коду; 14 - керуючий вхід ДШ 13; 15 -   вихід другого елемента «І» 16, 17 - керуючий вхід 
елемента «І» 16; 18 – другий керуючий вхід першого елемента «І» для коду Грея; 19 - 
третій керуючий вхід для двійкового коду; 20 -  інвертор; 21 - диференціюючий ланцюг; 
22 -   блок МДН – ключів; 23 - дешифратор коду Баркера; 
24 - керуючий вхід Дш 23:25 – вихід третього елемента «І» 26; 27 - керуючий вхід; 28 - 
вхід третього елемента «І»; 29 - дешифратор  значень коду синуса; 30 - керуючий вхід 
дешифратора коду синуса; 31 – вихід  четвертого елемента «І» 32; 33 - керуючий вхід; 34 
- другий керуючий вхід; 35 -  дешифратор функцій Уолша; 36 – керуючий2вхід 
дешифратора функцій Уолша; 37 – вихід п’ятого елемента «І» 38; 39 - керуючий вхід; 
40 - другий керуючий вхід; 41 - блок буферних підсилювачів. 
 
Аналіз запропонованої моделі (рис.3.2) багатофункціонального 
перетворювача біполярних операндів у двійковий код відсутність тривалих 
арифметичних компонентів, що забезпечує малий час на процедуру обробки 
інформації; 
- використання одного регістру та одного шифратору, в останньому 
зберігається інформація сформованих корегуючих констант для 
відтворення п’ятьох різних інформаційних кодів, що забезпечує малу 
кількість активних елементів і, як наслідок, зменшується енергоспоживання 
та збільшення часу напрацювання до відмови. синтез вхідних та вихідних 
пасивних контактів у середині кристалу зменшує кількість зовнішніх 
контактів, що збільшує надійність компоненту комп’ютерно-інтегрованих 
систем спеціального призначення. 
- звільнення площі на кристалі, забезпечило збільшення його 
функціональних можливостей у порівнянні з аналогом [  ]. 
 
  
45 
 
3.3 Принцип перетворення біполярної вхідної інформації в 
однополярний вихідний двійковий код  
Перетворення значень біполярної вхідної інформації з амплітудою ±1 
на однополярну з амплітудою +1 здійснюється завдяки використанню 
властивості напівпровідникового буферного підсилювача,  тобто: 
- коли на його вході з’являється значення інформації «мінус 1»,  
- тоді на виході з’являється еквівалент нульового значення. 
Отже, значення амплітуди «-1» перетворюється в еквівалент значення «0».  
Таким чином, біполярна вхідна інформація перетворюється в 
еквівалент і стає однополярною, на виході буферного підсилювача 41 
з’являється еквівалент однополярного двійкового коду (ЕОДКі=��і) 
Використовуючи схему відповідностей, значення кодів корегуючих 
констант i для коректування відповідного значення еквівалента 
однополярного двійкового коду��івизначаються за формулою 
i, = ��іХі     (3.1) 
де i – значення коду корегуючих констант;  
��і – значення еквіваленту однополярного двійкового коду, що 
відповідає біполярної вхідної кодовій комбінації, наприклад, значенню 
функції Уолша або код Баркера; 
Хі  – значення вихідного двійкового коду, що відтворюється. 
З формули (1) видно, що завдяки властивості операції додавання по 
mod 2, результат вихідного двійкового коду визначається таким чином 
Хі = i ��і       (3.2) 
Наприклад, біполярна вхідна послідовність значення функції Уолша 
впорядкованої по Пелі для розрядів n=8  аналітичний вираз записується 
таким чином: 
-111-11-1-11,                                 (3.3) 
після перетворення аналітичного виразу (3) еквівалент однополярного 
двійкового коду приймає такий вигляд 
46 
 
��і →  01101001,                              (3.4) 
 
який необхідно перетворити у відповідне значення двійкового коду Хi 
такого вигляду 
Хi → 101011                                  (3.5)  
Аналіз виразів (4) і (5) показав, що довжина розрядного двійкового 
коду Хi менші довжини розрядності ��і, тому перед старшими  розрядами 
двійкового коду додається два нулі. Отже, двійковий код приймає такий 
вигляд 
Хi→ 00101011.                               (3..6) 
 Значення коригуючої константи i, що визначена за формулою (3.1) 
 ��і →01101001 
і
                                                   
Хi→00101011 
 
i→01000010                                             (3.7) 
 
Значення коригуючої константи i, що визначена за формулою (3.1) має 
таке значення                      
i = 01000010. 
Таким чином,  відповідно  заздалегідь  створюється  таблиця множини 
значень корегуючих констант , що записуються в числовий блок пам’яті  
(ЧБП). Значення двійкового коду Х формується за формулу (3.2)  
 
��і →01101001 
                                                 
i→01000010 
Х →00101011. 
Отже,  отриманий код Х є однополярний і розглядається як вхідний для 
перетворення його в відповідний вихідний код Y(Х). 
3. 4 Формування та аналіз корегуючих констант 
 
47 
 
Розв'язання поставленої задачі перетворення однополярних кодів 
засноване на застосуванні формальної математичної логіки [2, 3], що 
представляє вхідні X і вихідні Y(Х) коди в якості композиції незалежних «1» 
і «0». Це дозволяє багаторозрядні операнди перетворювати за допомогою 
малорозрядних корегуючих констант  і, як наслідок, зменшується обсяг 
таблиць,  що зберігаються в числовому блоку пам’яті.  
Таблиця 3.1 
Реляційна модель кортежів і доменів перетворюваної 
кодової послідовності Х, Y,  
 
Множина Підмножина 
Підмножина 
вхідних Підмножина кортежів кортежів 
кортежів ��-х 
операндів старших розрядів �� молодших 
розрядів �� 
�� розрядів �� 
��1 ����−1,1 ����−2,1 ����−3,1 ����−4,1 … ����,1  … ��3,1 ��2,1 ��1,1 ��0,1 
Множина Підмножина 
Підмножина 
вихідних Підмножина кортежів кортежів 
кортежів ��-х 
операндів старших розрядів �� молодших 
розрядів �� 
�� розрядів �� 
��1 ����−1,1 ����−2,1 ����−3,1 ����−4,1 … ����,1  … ��3,1 ��2,1 ��1,1 ��0,1 
Підмножина 
Підмножина 
Множина Підмножина кортежів кортежів 
кортежів ��-х 
констант �� старших розрядів �� молодших 
розрядів �� 
розрядів �� 
�� 1 �� ��−1,1 �� ��−2,1 �� ��−3,1 �� ��−4…,1 �� ��,1  … �� 3,1 �� 2,1 �� 1,1 �� 0,1 
 
Враховуючи, що множини Х і Y(Х) створюються заздалегідь є 
можливість варіювати об’ємом пам’яті, при цьому одночасно мінімізувати 
обсяг ЧБП і адресну частину ПЗП. 
 Об’єм множини корегуючих констант ��  для кожного кортежу при 
однаковій довжині розрядності �� розраховується за формулою 
 ���� = �� ⋅ (2
�� − 1) біт.                                            (3.8) 
При паралельному перетворенні �� розрядних кодів об’єм таблиць 
корегуючих констант визначається за формулою 
�� = [(��2/��) ⋅ (2�� − 1)] біт, де ����. m = n/r– кількість доменів   (3.9) 
48 
 
Об’єм ЧБП при класичному табличному методі (КТМ) визначається за 
формулою                      ���� = �� ⋅ (2
�� − 1) біт.                                             (3.10) 
Результати досліджень динаміки зростання залежності об’єму 
корегуючих констант ���� від кількості розрядів у кортежах при �� = 32 біт 
наведені на рис. 3.3.. 
 lg VΔ 
9  
 
6 
 
 
3 
 
      4       8         16       2  0             24        28      32   r, біт 
 
Рис. 3.3. Гістограми  зростання об’єму корегуючих констант 
 від розрядності кортежів у доменах  
 
Аналіз залежності об’єму корегуючих констант від числа розрядів у 
 
доменах кортежів ( рис.3.3) показав, що при зменшенні розрядності кортежу 
об’єм таблиці корегуючих констант зменшується. При побудова структури 
ЧБП, що зберігає обсяг корегуючих констант є можливість застосовування 
деколькіх варіантів, наприклад:- використовування тільки єдиного домену 
розрядністю r  для m доменів. З’єднання до кортежів з конкретними 
значеннями корегуючих констант здійснюється через відповідні елементи 
АБО. Перевагою в цьому випадку є зменшення потужність споживання на 
(m-1)Р  (Р- потужність єдиного домену з розрядністю r) ,  але збільшується 
час на перетворення  на (m-1) t. Коли використовувати паралельно всі m 
однотипних доменів, це забезпечує високу швидкість  отримання вихідної 
однополярної інформації, тобто час на перетворення вхідної однополярної 
49 
 
інформації Х у вихідний двійковий код У дорівнює t, але збільшується 
потужність споживання на величину (m-1) Р.  
 
3.4  Процедури перетворення вхідної інформації  в відповідну вихідну  
 
3.4.1 Загальний алгоритм перетворення вхідної інформації  
 
Опис узагальненої послідовності виконання операцій алгоритму щодо 
перетворення вхідної інформації у відповідну вихідну приймає такий 
вигляд: 
- перетворення відповідної біполярної інформації буферним підсилювачем 
в еквівалент однополярного коду; 
- запис однополярного коду в  регістр по інформаційним входам; 
- вибірка відповідного коду корегуючої константи з числового блоку 
пам’яті; 
- передача через інформаційний зворотний зв’язок коду корегуючої 
константи на лічильні входи тригерів регістра; 
- формування вихідної двійково-кодової інформації на виході регістра 
здійснюється через додавання по mod 2 коду корегуючої константи до 
записаного вхідного коду в регістрі; 
- передача сформованої вихідної двійково-кодової інформації через МДН-
ключі в середині кристалу на входи буферного підсилювача, які є 
«вхід/вихід». 
Отже, вихідна двійково-кодова інформація з'явилася на виходах 
перетворювача,  для використання в подальшій обробці.  
50 
 
3.4.2 Процедури перетворення значень однополярних кодів Греяв 
двійкові коди 
 
Значення однополярних кодів Грея пройшовши через буферний 
підсилювача 41, з’являється на вході регістру 1, сигналом з прямого виходу 
керуючого тригера 7 дозволяється запис коду Грея у регістр 1 по 
інформаційним кодовим входам. 
Одночасно надходять команди перетворення на перший керуючий вхід 
9 перетворювача і на другий керуючий вхід 18 перетворювача для 
перетворення коду Грея в двійковий код, змінюється стан керуючого 
тригера 7 на зворотній. Потенціал інверсного виходу тригера 7 надходить 
на керуючий вхід 6 першого елемента «І» 5, в результаті на його виході 4 
з'являється потенціал, який надходить на дозволяючий вхід 3 дешифратора 
2 коду Грея. На одному з виходів Дш2 з'явиться імпульс, який через 
відповідні елементи «АБО» 11 з’являється на відповідній вхідній кодовій 
шині ЧБП 12. Одиниці коду корегуючої константи з його виходу надходять 
на лічильні входи тригерів регістра 1 і змінюють їх з одного стану в інший. 
На виході регістра 1 з'являється двійковий код, який надходить на 
інформаційні входи блоку МДН-ключів 22, після надходження керуючого 
сигналу a(t+∆t) з прямого виходу керуючого тригера 7 через інвертор 20 і 
диференціючого вузла 21 інформаційний код з виходу блоку МДН-ключів 
22 з’явиться на зовнішніх контактах «вхід/вихід». 
При цьому роботу дешифраторів 13, 23, 29 та 35 не дозволено завдяки 
відсутності керуючих сигналів на входах 19, 28, 34 і 40. 
Отже процес в перетворювачі проходить тільки один, тобто – 
перетворення коду Грея в двійковий код. 
 
 
 
51 
 
3.4.3 Процедури перетворення значень двійкових кодів у коди Грея 
 
Значення двійкових кодів у коди Грея здійснюється  наступним чином. 
Двійковий код пройшовши через буферний підсилювача 41, з’являється на 
вході регістру 1,  сигналом з прямого виходу керуючого тригера 7 
дозволяється запис коду Грея у регістр 1 по кодовим входам. 
Одночасно надходять команди перетворення на перший керуючий вхід 
9 перетворювача і на другий керуючий вхід 19 перетворювача для 
перетворення двійкового коду в код Грея, змінюється стан керуючого 
тригера 7 на зворотній, і потенціал інверсного виходу тригера 7 надходить 
на керуючий вхід 17 другого елемента «І» 16, в результаті на його виході 15 
з'являється потенціал, який надходить на дозволяючий вхід 14 дешифратора 
13 на одному з його виходів з'явиться імпульс, який через відповідні 
елементи «АБО» 11 з’являється на відповідній вхідній кодовій шині ЧБП 12, 
одиниці коду корегуючої константи з його виходу надходять на лічильні 
входи тригерів регістра 1 і змінюють їх з одного стану в інший. На виході 
регістра 1 з'являється код Грея, який надходить на інформаційні входи блоку 
МДП-ключів 22, і після надходження керуючого сигналу a(t+∆t) з прямого 
виходу керуючого тригера 7 через інвертор 20 і диференціючого вузла 21 
інформаційний код з виходу блоку МДН-ключів 22 з’явиться на зовнішніх 
контактах «вхід/вихід».  
При цьому роботу дешифраторів 2, 23, 29 і 35 не дозволено завдяки 
відсутності керуючих сигналів на входах 18, 28, 34 і 40. 
Отже, процес в перетворювачі проходить тільки один, тобто – 
перетворення двійкового коду в код Грея. 
  
52 
 
3.4.4 Процедури перетворення значень біполярних кодів Баркера в 
двійковий код 
Значення біполярних кодів Баркера в двійковий код здійснюється 
наступним чином.  
Біполярний код Баркера пройшовши через буферний підсилювач 41 
перетворюється  в еквівалент однополярного двійкового коду Баркера, який 
з його виходу надходить  на вході регістру 1, сигналом з прямого виходу 
керуючого тригера 7 дозволяється запис еквівалента двійкового коду 
Баркера у регістр 1 по кодовим входам. 
Одночасно надходять команди перетворення на перший керуючий 
вхід 9 перетворювача і на четвертий керуючий вхід 28 перетворювача для 
перетворення еквівалента однополярного двійкового коду Баркера в 
двійковий код, змінюється стан керуючого тригера 7 на зворотній, і 
потенціал інверсного виходу тригера 7 надходить на керуючий вхід 27 
третього елемента «І» 26 в результаті на його виході 25 з'являється 
потенціал, який надходить на дозволяючий вхід 24 дешифратора 23 коду 
Баркера, на одному з його виходів з'явиться імпульс,який пройшовши 
відповідну групу елементів «АБО» 11 з’являється на відповідній кодовій 
шині ЧБП 12, одиниці вихідного коду корегуючої константи поступають на 
лічильні входи тригерів вхідного регістра 1 і змінюють їх з одного стану в 
інший. На виході регістра 1 з'являється двійковий код, який надходить на 
інформаційні входи блоку МДП-ключів 22, і після надходження керуючого 
сигналу a(t+∆t) з прямого виходу керуючого тригера 7 через інвертор 20 і 
диференціючого вузла 21 інформаційний код з виходу блоку МДН-ключів 
22 з’явиться на зовнішніх контактах «вхід/вихід».  
При цьому роботу дешифраторів 2, 13, 29 та 35 не дозволено завдяки 
відсутності керуючих сигналів на входах 18, 19, 34 і 40.  
Отже процес в перетворювачі проходить тільки один, тобто – 
перетворення біполярного коду Баркера в двійковий код. 
53 
 
3.4.5 Процедури перетворення значення завадостійкого коду у 
відповідні коди значень функції синуса 
 
Значення перетворення завадостійкого коду у відповідні коди значень 
функції синуса здійснюється таким чином.  
Двійковий код пройшовши через буферний підсилювача 41, 
з’являється на вході регістру 1, сигналом з прямого виходу керуючого 
тригера 7 дозволяється запис завадостійкого коду у регістр 1 по кодовим 
входам. 
Одночасно надходять команди перетворення на перший керуючий 
вхід 9 перетворювача і на другий керуючий вхід 34 перетворювача для 
перетворення завадостійкого коду у відповідні коди значень функції синуса, 
змінюється стан керуючого тригера 7 на зворотній, і потенціал інверсного 
виходу тригера 7 надходить на керуючий вхід 34 четвертого елемента «І» 
32, в результаті на його виході 31 з'являється потенціал, який надходить на 
дозволяючий вхід 30 дешифратора 29 на одному з його виходів з'явиться 
імпульс, який пройшовши відповідну групу елементів «АБО» 11 з’являється 
на відповідній кодовій шині ЧБП 12, одиниці вихідного коду корегуючої 
константи поступають на лічильні входи тригерів вхідного регістра 1 і 
змінюють їх з одного стану в інший. На виході регістра 1 з'являється 
двійковий код значень функції синуса, який надходить на інформаційні 
входи блоку МДН-ключів 22, і після надходження керуючого сигналу 
a(t+∆t) з прямого виходу керуючого тригера 7 через інвертор 20 і 
диференціюючого вузла 21 інформаційний код з виходу блоку МДН-ключів 
22 з’явиться на зовнішніх контактах «вхід/вихід». При цьому роботу 
дешифраторів 2, 13, 23 і 35 не дозволено завдяки відсутності керуючих 
сигналів на входах 18, 19, 28 і 40. Отже процес у перетворювачі проходить 
тільки один, тобто – перетворення значення завадостійкого коду у 
відповідні коди значень функції синуса.  
54 
 
3.4.6 Процедури перетворення біполярних кодів функцій Уолша 
впорядкованих по Пелі в двійковий код здійснюється таким чином. 
Значення перетворення біполярних кодів функцій Уолша 
впорядкованих по Пелі (подальше «функції Уолша») в двійковий код 
здійснюється таким чином. Біполярний код функцій Уолша пройшовши 
через буферного підсилювача 41 перетворюється  в еквівалент 
однополярного двійкового коду функцій Уолша, який з його виходу 
надходить на вході регістру 1,  сигналом з прямого виходу керуючого 
тригера 7 дозволяється запис цього еквівалента двійкового коду у регістр 1 
по кодовим входам. Одночасно надходять команди перетворення на перший 
керуючий вхід 9 перетворювача і на шостий керуючий вхід 40 
перетворювача для перетворення еквівалента однополярного двійкового 
коду функцій Уолша в двійковий код, змінюється стан керуючого тригера 7 
на зворотній, і потенціал інверсного виходу тригера 7 надходить на 
керуючий вхід 39 п’ятого елемента «І» 38, в результаті на його виході 37 
з'являється потенціал, який надходить на дозволяючий вхід 36 дешифратора 
35 функцій Уолшана одному з його виходів з'явиться імпульс, який 
пройшовши відповідну групу елементів «АБО» 11 з’являється на 
відповідній кодовій шині ЧБП 12, одиниці вихідного коду корегуючої 
константи поступають на лічильні входи тригерів регістра 1 і змінюють їх з 
одного стану в інший. На виході регістра 1 з'являється двійковий код, який 
поступає на інформаційні входи блоку МДП-ключів 22, і після надходження 
керуючого сигналу a(t+∆t) з прямого виходу керуючого тригера 7 через 
інвертор 20 і диференціючого вузла 21 інформаційний код з виходу блоку 
МДП-ключів 22 з’явиться на зовнішніх контактах «вхід/вихід».При цьому 
роботу дешифраторів 2, 13, 23 та 29 не дозволено завдяки відсутності 
керуючих сигналів на входах 18, 19, 28 і 34. Отже процес в перетворювачі 
проходить тільки один, тобто – перетворення біполярних комбінацій 
функцій Уолша в двійковий код.  
55 
 
Висновки до розділу 3 
  У роботі розроблена модель багатофункціонального перетворювача в 
межах єдиного кристалу, що підвищує надійність на 3-4 порядку, зменшує 
кількість регістрів у два рази і, як наслідок, зменшує енергоспоживання. 
Висока технологічність запропонованої архітектури обумовлена 
максимальним рівнем уніфікації апаратних ресурсів та багаторазовим 
використанням функціональних вузлів, а саме: однотипні логічні елементи, 
дешифратори, єдиний регістр та єдиний блок пам’яті коригувальних 
констант. Це зниженню собівартості виробництва та покращенню техніко-
економічних показників виробу. 
  
56 
 
ВИСНОВКИ 
На базі технічної морфології, яка інтегрує досягнення знань у 
мікроелектроніки, нанотехнології та мікросхемотехніки, забезпечено таке: 
- висока технологічність архітектури моделі (рис.1), верифікація 
підтверджується тим, що для п’яті процедур перетворення незалежної 
полярності позиційно-впорядкованих двійково-кодових операндів у 
двійково-кодові операнди різнотипних функцій використовуються: 
- п’ять однотипних елементів «І» (&);  
- п’ять однотипних дешифраторів (Дш); 
- один регістр Рг, який використовується двічі, а саме: приймає вхідну 
однополярну інформацію та формує значення вихідної двійково-кодової 
інформації;  
- один числовий блок пам’яті, в якому зберігається одна таблиця даних 
корегуючих констант. що корегує  вхідних двійково-кодових операндів, для 
п’ятьох функцій. 
Зменшення в 2 рази кількості n-розрядних регістрів забезпечує з 
Висока надійність забезпечується через зменшення кількості активних і 
пасивних елементів  майже на 3-4 порядку. 
  
57 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. VІІI Міжнародної науково-технічної конференції «Комп’ютерне 
моделювання та оптимізація складних систем» (КМОСС-2023) 
м. Дніпро,  1-3 листопада 2023 р.;  
2. XV Міжнародної науково-технічної конференції «Інформаційно-
комп’ютерні технології», м. Житомир, 28-29 березня 2025 р.   
3. XV Міжнародної науково-практичної конференції «Комплексне 
забезпечення якості технологічних процесів та систем» (КЗЯТПС –
2025)», м. Чернігів, 22–23 травня 2025 р. 
4. Х міжнародної науково-технічної конференції  «Проблеми 
інформатизації», м. Харків 24 – 25 листопада 2022р. 
5. Лукашенко В. М. Аналіз таблично-алгоритмічних методів формування 
функцій у двійково-кодованих системах числення / В. М. Лукашенко, 
Л. Р. Педченко, С. А. Ковальчук, Г. А. Лукашенко // «Комп’ютерне 
моделювання та оптимізація складних систем» (КМОСС-2023): 
матеріали VІІI Міжнародної науково-технічної конференції (м. Дніпро, 
1-3 листопада 2023 року); Міністерство освіти і науки України, 
Державний вищий навчальний заклад «Український державний хіміко-
технологічний університет». Дніпро : ДВНЗ УДХТУ, 2023. С. 90-91. 
6.  Лукашенко В. А. Порівняльний аналіз багатопараметричних 
компонентів проблемно-орієнтованих систем через візуалізацію 
узагальненого критерію видачі релевантної інформації / В.А. 
Лукашенко, Д.А. Гардер, А.Г. Лукашенко, В.М. Лукашенко, Г.А. 
Лукашенко // Тези доповідей XV Міжнародної науково-технічної 
конференції «Інформаційно-комп’ютерні технології», м. Житомир, 28-
29 березня 2025 р. – Житомир: Житомирська політехніка, 2025. – С. 338-
341. 
7. Лукашенко В. М., Метод візуалізації визначення найкращих моделей 
гібридних мікроконтролерів / В.М. Лукашенко, О.О. Григор, 
58 
 
Д.О. Мамай, Г.А. Лукашенко, А.Г. Лукашенко, В.А. Лукашенко, 
Д.А. Гардер // Тези доповідей XV Міжнародної науково-практичної 
конференції «Комплексне забезпечення якості технологічних процесів 
та систем» (КЗЯТПС –2025)», м. Чернігів, 22–23 травня 2025 р. – 
Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2025. – Т. 2. – С. 259-260. 
8. Лукашенко В.А. Термічний ККД кристалу серійно випускових 
інтегральних компонентів і метод використання / В.А. Лукашенко, А.В. 
Бернацький, В.М.Лукашенко, Г.А.Лукашенко //  : Тези доповідей десятої 
міжнародної науково-технічної конференції «Проблеми 
інформатизації» 24 – 25 листопада 2022 року, том.2: секція 4. – Черкаси 
– Баку  – Бельсько-Бяла (Польша) –  Харків – С. 6. 
9. Пат.на винахід UA 129665 C2 Україна, МПК G06F5/00, G06F 17/14 
(2006.01). Багатофункціональний таблично-логічний перетворювач 
біполярних операндів /А.Г. Лукашенко, О. О. Григор, В.А. Лукашенко,  
10. Д.А. Гардер, Г.A. Лукашенко, В. М. Лукашенко; заявник та власник 
ЧДТУ. № a 202300858; заявл. 03.02.2023; опубл. 25.06.2025, Бюл. № 26. 
11. Методичні вказівки до виконання випускної кваліфікаційної роботи 
бакалавра зі спец. 123 – Комп’ютерна інженерія / уклад.: В. В. Осипенко, 
Б. М. Злотенко, Д. В. Стаценко. – Київ : КНУТД, 2022. – 37 с. 
12. Інформаційна технологія багатокритеріального кількісного 
об’єктивного оцінювання  моделей  волоконних  лазерних модулів/ В. 
М. Рудницький, Д. А. Гардер, І. А. Зубко, А. Г. Лукашенко, 
В. М. Лукашенко // Nauka i studia. – Przemysl, 2021. – № 5 . – P. 39–45, 
ISSN 1561-6894 
13. Valentyna Lukashenko, Oleg Grygor, Ihor Zubko, Borys Shchukin, Andrii 
Lukashenko, Dmytro Harder, Volodymyr Lukashenko, Formation of an 
effective model of the knowledge base through metallographic images of laser 
welding microstructures in the conditions of small-series production, ITEST 
2024, LNDECT 221, pp. 1–18, 2024, doi: 978-3-031-71801-4_23. (Scopus) 
59 
 
14. Вибір оптимальної кінематичної схеми багатоосьового маніпулятора 
для процесів лазерного зварювання / В. А. Лукашенко, 
А. В. Бернацький, В. І. Бондарєва, Д. А. Гардер, Т. М. Набок, 
В. А. Курило, А. М. Бацак, А. П. Гринь, В. М. Лукашенко // Вчені 
записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія: Технічні науки, Т. 36 (75), 
№ 5, 2025. С. 1-7. doi: 10.32782/2663-5941/2025.5.1/01 
15. Модель ірраціональної функції спеціального призначення різних 
двійково-кодових системах числення в єдиному кристалі 
/ В. А. Лукашенко, Д. А. Гардер, А. В. Бернацький, В. М. Лукашенко, 
Г. А. Лукашенко // Вісник Херсонського національного технічного 
університету. № 3. 2025. С. 320-328. фахове видання. doi: 
10.35546/kntu2078-4481.2025.3.2.41 
16. Високоефективні формалізовані моделі обчислювачів для відтворення 
трансцендентних функцій за нетрадиційної постановки завдання 
/ Лукашенко В. А., Бернацький А. В., Юрченко Ю. В., Сіора О. В., 
Лукашенко В. М., Гардер Д. А. // Наукові праці Донецького 
національного технічного університету. Серія: «Обчислювальна техніка 
та автоматизація»  4(6(38), Донецьк, 2026, с. 63–72. 
doi.org/10.32782/2786-9024/v4i6(38).359299 
17. Метод візуалізації для визначення ефективної моделі серед сучасних 
багатопараметричних мікроелектронних аналого-цифрових 
перетворювачів /Лукашенко В. А., Бернацький А. В., Гардер Д. А., 
Юрченко Ю. В., Мамай Д. О., Лукашенко В. М. // Електромеханічні 
системи, методи оптимізації та моделювання. 2026 р. ESMO, 
№1/2026(72), С. 20-27. https://doi.org/10.32782/2072-2052.2026.1.72.2 
18. A Fast Method for Determining the Optimal PWM Controller IC for Pulsed 
Power Supplies/ Lukashenko, V., Lukashenko, H., Dyachenko, P., 
Lukashenko, V., Harder, D.// International Conference on Sensors, Devices 
and Systems (SDaS-2025), dedicated to the memory of Prof. Valery 
60 
 
Sharapov, September 18 – 19, 2025, Cherkasy, Ukraine 
19. Лукашенко В., Бернацький А., Юрченко Ю., Сіора О., Лукашенко В., 
Гардер Д. Апаратно-орієнтовані таблично-алгоритмічні моделі 
прецизійних обчислювачів трансцендентних та решітчастих функцій // 
Information Technology: Computer Science, Software Engineering and 
Cyber Security. 2026. № 1. С. 135-145. DOI: 10.32782/IT/2026-1-15. 
20. Лукашенко В. А., Бернацький А. В., Бондарєва В. І., Юрченко Ю. В., 
Гардер Д. А., Бацак А. М., Гринь А. П., Лукашенко В. М. Розроблення 
образно-знакових моделей маніпуляторів для технологічних схем 
лазерного зварювання // Електротехнічні та інформаційні системи. 2026. 
№ 109. С. 177–186. DOI: 10.32782/EIS/2026-109-21. 
21. YurchenkoYu. V., Siora O. V., Sokolovskyi M. V., Hryn A. P., Frolov M. O., 
Bernatskyi A. V. Influence of laser welding parameters on the geometry of 
welded joints of thin-sheet stainless steel AISI 304. Advances in mechanical 
engineering and transport. 2025. Vol. 2, no. 25. P. 87–96. DOI: 
https://doi.org/10.36910/automash.v2i25.1914 (дата звернення: 
10.03.2026). 
22. Lukashenko V., Grygor O., Zubko I., Shchukin B., Lukashenko A., Harder 
D., Lukashenko V. Formation of an effective model of the knowledge base 
through metallographic images of laser welding microstructures in the 
conditions of Small-Series production. In Lecture notes on data engineering 
and communications technologies. 2024. P. 306–323. DOI: 
https://doi.org/10.1007/978-3-031-71801-4_23 (дата звернення: 
10.03.2026). 
23. Gu D., Yang Y., Xi L., Yang J., Xia M. Laser absorption behavior of randomly 
packed powder-bed during selective laser melting of SiC and TiB2 reinforced 
Al matrix composites. Optics & Laser Technology. 2019.Vol. 119. 105600. 
DOI: https://doi.org/10.1016/j.optlastec. 2019.105600 (дата звернення: 
10.03.2026). 
61 
 
24. Angeloni C., Francioso M., Liverani E., Ascari A., Fortunato A., Tomesani L. 
Laser welding in e-mobility: process characterization and monitoring. Lasers 
in Manufacturing and MaterialsProcessing. 2023. Vol. 11,no. 1. P. 3–24. DOI: 
https://doi.org/10.1007/s40516-023-00216-7 (дата звернення: 10.03.2026). 
25. Zhang G., Zhang Y., Tuo S., Hou Z., Yang W., Xu Z., Wu Y., Yuan H., Shin 
K. A novel seam tracking technique with a four-step method and experimental 
investigation of robotic welding oriented to complex welding seam. Sensors. 
2021. Vol. 21, no. 9. 3067. DOI: https://doi.org/10.3390/s21093067 (дата 
звернення:10.03.2026). 
26. Ma Z., Cheng P., Ning J., Zhang L., Na S. Innovations in monitoring,  control 
and design of laser and Laser-ArC hybrid welding processes. Metals. 2021. 
Vol. 11, no. 12. 1910. DOI: https://doi.org/10.3390/met11121910(дата 
звернення: 10.03.2026). 
27. Kaewprachum B., Srisungsitthisunti P. Real-time process monitoring of laser 
welding by infrared camera and image processing. Key Engineering 
Materials. 2020. Vol. 856. P. 160–168. DOI: 
https://doi.org/10.4028/www.scientific.net/kem.856.160 (дата звернення: 
10.03.2026). 
28. Nilsen M., Sikström F. Integrated vision-based seam tracking system for 
robotic laser welding of curved closed square butt joints. The International 
Journal of Advanced Manufacturing Technology. 2025. Vol. 137,no. 7–8. P. 
3387–3399. DOI: https://doi.org/10.1007/s00170-025-15357-6 (дата 
звернення: 10.03.2026). 
29. Urrea C., Saa D., Kern J. Automated symbolic processes for dynamic 
modeling of redundant manipulator robots. Processes. 2024. Vol. 12, no. 3. 
593. DOI: https://doi.org/10.3390/pr12030593 (дата звернення:10.03.2026). 
62