Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10343
Назва: Проект організації комплексних тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства
Автори: Бишовець, Лариса Григорівна
Яковенко, Олександр Русланович
Ключові слова: ПЕРСОНАЛ ГОТЕЛЮ;УПРАВЛІННЯ;ЕФЕКТИВНІСТЬ;МЕТОДИ АНАЛІЗУ І ОЦІНКИ;ТРЕНІНГОВІ ПРОГРАМИ;КЕЙС - МЕТОД
Дата публікації: чер-2026
Короткий огляд (реферат): Звіт про кваліфікаційну роботу: 72 сторінки, 3 розділи, 7 таблиць, 2 додатки, 50 джерел. Об’єкт дослідження – процес розробки тренінгових програм навчання персоналу готелю. Предмет дослідження – сукупність теоретичних і практичних положень формування комплексних тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства. Метою дипломної роботи є поглиблене розкриття основних теоретичних та практичних положень організації комплексних тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства, які базуються на системі показників норм якості управління соціально-трудовим потенціалом та ефективності їх впровадження. Розглянута проблема забезпечення ефективного управління персоналом підприємства на підставі матеріальної, так і моральної мотивації. Проведено аналіз сучасних методів оцінки ефективності управління персоналом готелю, визначено їх переваги та недоліки. Представлені методичні підходи до проектування організації комплексних тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства, розглянуті перспективи та особливості застосування методів системи розвитку і забезпечення діяльності персоналу готелю, професійного навчання персоналу готелю; розроблено пропозиції з використання кейс-методу як інструменту професійно-орієнтованої освіти персоналу підприємства сфери гостинності. Результатів дипломної роботи можуть бути впроваджені у практиці діяльності підприємств сфери гостинності України.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/10343
Розташовується у зібраннях:241 Готельно-ресторанна справа (Готельно-ресторанна справа)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Яковенко.pdf
  Restricted Access
688.05 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
ДОПУЩЕНО 
Завідувач кафедри _______ Чепурда Л. М. 
«___» червня 2026 року 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
до кваліфікаційної роботи 
першого ( бакалаврського) рівня освіти  
на тему: «Проект організації комплексних тренінгових програм навчання 
персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства» 
 
 
 
Виконав  студент IV курсу групи ГРС-28 
Спеціальності 241 
«Готельно-ресторанна справа» 
Яковенко Олександр Русланович 
Керівник: старший викладач 
Бишовець Лариса ГРИГОРІВНА 
 
 
   
 
 
 
                                         Черкаси, 2026 р.  
 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет: харчових технологій та сфери обслуговування 
Кафедра: туризму та готельно-ресторанної справи 
Освітній рівень: бакалавр  
 
 
                                                         ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри _______ (Чепурда Л. М.)                                                                            
«___» _____________ 2026 року 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА  
Яковенка Олександра Руслановича 
                                                     (прізвище, ім’я, по батькові) 
 
1.Тема проекту Проект організації комплексних тренінгових програм навчання 
персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства  
Керівник проекту старший викладач, Бишовець Лариса Григорівна 
                                      (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
Затверджено наказом Черкаського державного технологічного університету від 
«____» __________________ 20 _____ року № ____ 
2. Строк подання студентом кваліфікаційної роботи ____________________ 
3. Вихідні дані до кваліфікаційної роботи аналітичні та статистичні дані про 
діяльність та економічний стан готельно-ресторанного комплексу «Ноєв 
Ковчег». 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить 
розробити) розділ 1 «Теоретичні основи створення системи навчання персоналу 
на підприємстві сфери гостинності», розділ 2 «Дослідження діяльності готелю 
«Ноєв Ковчег», розділ 3 «Розробка рекомендацій щодо виконання проекту 
«Організація комплексної тренінгової програми навчання персоналу готелю»», 
висновки, список використаної літератури, додатки. 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, 
плакатів)_ схеми, таблиці  
  
6. Консультанти розділів проекту 
 
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата 
посада консультанта Завдання видав Завдання прийняв 
Розділ 1    
Розділ 2    
Розділ 3    
 
7. Дата видачі завдання: «___» ____________________ 20___ року  
 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
№ Назва етапів кваліфікаційної роботи  Строк виконання  Примітка 
 етапів роботи  
1 Затвердження плану кваліфікаційної  
березень 
роботи 
2 Складання плану березень  
3 Підготовка 1 розділу квітень  
4 Підготовка 2 розділу квітень  
5 Підготовка 3 розділу травень  
6 Робота над формуванням висновків травень  
7 Оформлення та рецензування травень  
8 Попередній захист червень  
9 Захист кваліфікаційної роботи червень  
 
Студент-дипломник _________________                    Олександр ЯКОВЕНКО 
                                                  (підпис)                                                      (прізвище та ініціали) 
 
Керівник кваліфікаційної роботи  ________________Лариса БИШОВЕЦЬ 
                                (підпис)                                                           (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Звіт про кваліфікаційну роботу: 72 сторінки, 3 розділи, 7 таблиць, 2 
додатки, 50 джерел. 
Об’єкт дослідження – процес розробки тренінгових програм навчання 
персоналу готелю. 
Предмет дослідження – сукупність теоретичних і практичних положень 
формування комплексних тренінгових програм навчання персоналу на 
підприємстві готельно-ресторанного господарства. 
Метою дипломної роботи є поглиблене розкриття основних теоретичних 
та практичних положень організації комплексних тренінгових програм 
навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства, які 
базуються на системі показників норм якості управління соціально-трудовим 
потенціалом та ефективності їх впровадження.  
Розглянута проблема забезпечення ефективного управління персоналом 
підприємства на підставі матеріальної, так і моральної мотивації. Проведено 
аналіз сучасних методів оцінки ефективності управління персоналом готелю, 
визначено їх переваги та недоліки. Представлені методичні підходи до 
проектування організації комплексних тренінгових програм навчання 
персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства, розглянуті 
перспективи та особливості застосування методів системи розвитку і 
забезпечення діяльності персоналу готелю, професійного навчання персоналу 
готелю; розроблено пропозиції з використання кейс-методу як інструменту 
професійно-орієнтованої освіти персоналу підприємства сфери гостинності. 
Результатів дипломної роботи можуть бути впроваджені у практиці 
діяльності підприємств сфери гостинності України. 
 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПЕРСОНАЛ ГОТЕЛЮ, УПРАВЛІННЯ, 
ЕФЕКТИВНІСТЬ, МЕТОДИ АНАЛІЗУ І ОЦІНКИ, ТРЕНІНГОВІ ПРОГРАМИ, 
КЕЙС - МЕТОД. 
ЗМІСТ 
 
Вступ………………………………………………………………………..6 
Розділ 1. Теоретичні основи створення системи навчання персоналу на 
підприємстві сфери гостинності…………………………………………………8  
1.1. Сутність та особливості менеджменту персоналу підприємства сфери 
гостинності…………………………………………………………………………8 
1.2. Цілі,завдання та методи професійного навчання персоналу 
підприємства сфери гостинності…………………………………………………16 
1.3. Тренінгові програми та їх місце у професійному навчанні персоналу 
підприємств сфери гостинності………………………………………………….21 
Розділ 2. Дослідження діяльності готелю «Ноєв Ковчег»………………31 
2.1. Організаційно-економічна характеристика готелю…………………31 
2.2. Аналіз системи розвитку і забезпечення діяльності персоналу 
готелю……………………………………………………………………………..46 
2.3. Аналіз системи професійного навчання персоналу готелю………..48 
Розділ 3. Розробка рекомендацій щодо виконання проекту «Організація 
комплексної тренінгової програми навчання персоналу готелю» …………….52 
3.1. Кейс-метод як інструмент професійно-орієнтованої освіти персоналу 
підприємства сфери гостинності…………………………………………………52 
3.2. Техніка безпеки на підприємстві……………………………………..56 
Висновки……………………………………………………………………..57 
Список використаних джерел……………………………………………..61 
Додатки………………………………………………………………………66 
Додаток А Тест «Чи можете ви стати лідером?»…………………………66 
Додаток Б Тест «Чи маєте ви лідерські якості?»…………………………70 
 
 
 
ВСТУП 
 
В умовах жорсткої конкуренції у сфері гостинності великого значення 
набуває рівень професіональної підготовки працівників готелів. Проведення 
спеціальних тренінгів для співробітників готелів має позитивний результат: 
забезпечує підвищення кваліфікації персоналу, спрямовані на досягнення 
високого рівня обслуговування та збільшення свого прибутку в сучасному 
туристичному бізнесі.  
Актуальність даного питання полягає у тому, що одним із сучасних 
підходів до підготовки працівників готелів є концепція організації комплексних 
тренінгових програм навчання персоналу. 
Метою дипломної роботи є поглиблене розкриття основних теоретичних 
та практичних положень організації комплексних тренінгових програм 
навчання персоналу на підприємстві готельно-ресторанного господарства, які 
базуються на системі показників норм якості управління соціально-трудовим 
потенціалом та ефективності їх впровадження.  
Досягнення визначеної мети у дипломній роботі вирішувалися такі 
завдань: 
− систематизувати методичні підходи до організації комплексних 
тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-
ресторанного господарства ; 
− дослідити основні чинники формування  комплексних тренінгових 
програм навчання персоналу; 
− обґрунтувати і довести ефективність формування комплексних 
тренінгових програм навчання персоналу на підприємстві готельно-
ресторанного господарства. 
Об’єкт дослідження – процес розробки тренінгових програм навчання 
персоналу готелю. 
Предмет дослідження – сукупність теоретичних і практичних положень 
формування комплексних тренінгових програм навчання персоналу на 
підприємстві готельно-ресторанного господарства. 
Основними методами дипломного дослідження є системний і 
порівняльний аналіз, також використовуються методи наукової класифікації і 
систематизації, принципи діалектичної логіки та історизму, факторного аналізу, 
міждисциплінарності дослідження.  
Робота структурована відповідно до поставлених завдань та складається 
із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. 
Обсяг роботи – 72 сторінки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ НА 
ПІДПРИЄМСТВІ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ 
 
 
1.1. Сутність та особливості менеджменту персоналу підприємства сфери 
гостинності 
 
Активне впровадження новітніх технологій в індустрію гостинності 
впродовж останнього десятиліття спричинило скорочення штатної чисельності 
працівників. Це, у свою чергу, зумовило пошук альтернативних форм 
організації праці й активізувало застосування креативних та новаторських 
підходів у системі управління. 
На сучасному етапі в зарубіжній науковій думці спостерігається 
тенденція до інтеграції фінансового та комерційного планування із системою 
управління персоналом. Остання охоплює комплекси завдань із добору, 
фахової підготовки й перепідготовки кадрів, регулювання 
внутрішньоколективних взаємин та формування ефективних систем оплати 
праці. 
У трудомісткій сфері гостинності людський чинник виступає ключовим 
активом підприємства. Відповідно, кадровий менеджмент виконує функцію 
координації цих ресурсів, роблячи вагомий внесок у розвиток і поширення 
корпоративної культури та управлінської системи організації. 
Специфіка сфери послуг вимагає ретельного добору персоналу, здатного 
відповідати очікуванням споживачів. Оскільки більшість працівників 
безпосередньо контактує з гостями, вони залучені до реалізації стратегічних 
цілей підприємства. При цьому якість обслуговування визначається не лише 
професійною майстерністю робітників, а й їхньою свідомістю, емпатією та 
доброзичливістю. За таких умов ефективне управління людьми стає 
пріоритетною функцією кадрової служби. 
Попри це, значна частина суб’єктів господарювання в індустрії 
гостинності досі сприймає кадрову службу як допоміжний підрозділ. Такий 
підхід є хибним, оскільки персонал становить безпосередню складову кінцевого 
готельного чи ресторанного продукту, за який сплачує клієнт. Наприклад, гість 
готелю купує не лише проживання, безпеку та чистоту, а й персоналізовану 
увагу з боку працівників. 
Зростання ролі працівників та налагодження ефективних 
внутрішньоколективних комунікацій зумовили поступове заміщення в науковій 
літературі класичного поняття «персонал» дефініцією «людські ресурси». Хоча 
чітка межа між термінами «менеджмент персоналу» та «менеджмент людських 
ресурсів» залишається дискусійною, у наукових колах переважає думка, що 
поняття «менеджмент персоналу» відображає попередній етап розвитку науки, 
тоді як «управління людськими ресурсами» є сучасним підходом, орієнтованим 
на високоефективний менеджмент [8, с. 371]. 
Основна відмінність полягає в тому, що управління людськими 
ресурсами більшою мірою орієнтоване на довгострокову перспективу, гнучкі 
(органічні) організаційні структури та максимальне розкриття потенціалу 
працівників, а не лише на мінімізацію витрат на оплату праці. 
У довгостроковому контексті стратегічний успіх підприємств індустрії 
гостинності визначатиметься ефективністю використання людського капіталу. 
Для формування справжньої клієнтоорієнтованості компанії змушені 
інвестувати значні кошти в розвиток персоналу, покращення його добробуту та 
стимулювання лояльності, що вимагає тривалої та системної роботи [11, с. 38]. 
Водночас у практичній діяльності багатьох підприємств галузі все ще 
превалює спрямованість на отримання короткострокових прибутків. Як 
зазначає В. Умбрайт, індустрія гостинності тривалий час відводила управлінню 
людськими ресурсами вторинну роль, зосереджуючись переважно на поточних 
операційних завданнях та кон'юнктурі ринку [15, с. 76]. 
 
Сутність концепції управління людськими ресурсами полягає у впливі як 
на загальну ефективність бізнесу, так і на індивідуальні результати працівників. 
Важливо враховувати й нематеріальні чинники: покращення морально-
психологічного клімату, рівень задоволеності працею тощо. Ефективна кадрова 
політика є потужним важелем впливу на поведінку співробітників та загальні 
результати діяльності компанії. 
Варто зауважити, що раніше робота в кадрово-адміністративних службах 
підприємств гостинності часто сприймалася як тупиковий етап кар'єри, а сам 
відділ вважався осередком бюрократичних процедур, відірваним від реального 
обслуговування. Проте зі зростанням конкуренції ситуація суттєво змінилася. 
Починаючи з 1990-х років, великі готельні мережі підвищили вимоги до якості 
та операційної ефективності, що змусило кадрові служби стати більш 
гнучкими, освіченими та адаптивними до сучасних ринкових вимог [33, с. 168]. 
Сучасний департамент з управління персоналом в індустрії гостинності 
охоплює чотири основні функціональні напрями. Попри відмінності в 
організаційних структурах конкретних підприємств, більшість із них реалізує 
визначений базовий комплекс функцій. 
Чисельність працівників кадрової служби зазвичай корелює з загальним 
штатом підприємства. У зарубіжній практиці вважається оптимальним 
співвідношення: один фахівець з HR на 200 осіб штату. Зважаючи на 
загальноприйняну в готельному бізнесі норму (один працівник на один номер), 
кадровий департамент готелю на 600 номерів має насчитувати близько трьох 
фахівців [12, с. 158]. 
Ключовий функціонал департаменту з управління персоналом охоплює 
такий комплекс завдань: 
- добір та рекрутинг кадрів; 
- організація професійного навчання, підготовки та перепідготовки 
працівників; 
- регулювання та оптимізація трудових відносин; 
- стратегічне й оперативне кадрове планування; 
- адміністрування системи оплати праці та забезпечення належних 
умов діяльності. 
У суб’єктів готельного бізнесу зазначені функції зазвичай розподіляються 
між декількома фахівцями кадрово-управлінського блоку (менеджерами з 
рекрутингу, професійного розвитку, трудових взаємин та мотивації праці). 
Організаційно-штатна структура кадрової служби, посадові обов’язки та 
статус її фахівців у загальній системі менеджменту суттєво варіюються залежно 
від специфіки конкретної готельної компанії. Межі повноважень HR-менеджера 
визначаються обсягом делегованих функцій, які формуються під впливом 
управлінської філософії та візії вищого керівництва. 
Своєю чергою, лінійні менеджери, окрім технологічних і технічних знань, 
повинні володіти компетенціями з організації праці, ефективного кадрового 
менеджменту та координації діяльності своїх підрозділів. Вони відповідають за 
дотримання трудової дисципліни, професійну адаптацію робітників, 
раціональний розподіл функцій, забезпечення ефективної комунікації та 
добробут підлеглих. У цьому контексті кожного лінійного керівника можна 
розглядати як безпосереднього суб’єкта кадрового менеджменту на рівні 
відповідного структурного підрозділу. 
Водночас роль фахівців із персоналу полягає в трансляції корпоративної 
кадрової політики на всі рівні організації та наданні консультативно-
методичної підтримки лінійним керівникам. Взаємодія між ними має 
функціонально-дорадчий характер і не передбачає прямого адміністративного 
підпорядкування. Таким чином, функції HR-менеджменту мають наскрізний 
характер, інтегруючись у загальну систему управління підприємством на всіх 
етапах його функціонування. 
У структурах управління готельними комплексами традиційно 
виокремлюють відповідні рівні, ланки (відділи) та взаємозв’язки. Рівень 
управління становить сукупність ланок, що займають чітко визначений щабель 
в ієрархічній системі підприємства. Вони знаходяться у вертикальній 
підпорядкованості й охоплюють вищу адміністрацію, керівників служб та голів 
відділів. Класична готельна модель менеджменту передбачає три рівні: 
інституційний (вищий), управлінський (середній) та технічний (нижчий) [19, с. 
52]. 
Результативність діяльності підприємств індустрії гостинності критично 
залежить від якісного складу кадрового потенціалу та характеру 
внутрішньоколективних взаємин. Із позицій системного підходу формування 
ефективного штату вимагає: 
- чіткого визначення стратегічних цілей та завдань компанії; 
- побудови гнучкої та раціональної організаційної структури; 
- здійснення науково обґрунтованого кадрового планування як основи 
формування кадрової політики. 
Потреба в висококваліфікованих фахівцях із досвідом роботи у поєднанні 
з традиційно високим рівнем плинності кадрів обумовлює особливу значущість 
стратегічного кадрового планування. На сучасному етапі воно виступає 
повноправним елементом загального стратегічного менеджменту підприємства 
нарівні з управлінням іншими видами ресурсів. Кадрове планування має 
враховувати як внутрішньоорганізаційній розвиток, так і трансформації 
зовнішнього середовища (демографічні зсуви, освітній рівень населення, стан 
конкуренції, державне регулювання та технологічні інновації). 
Процес кадрового планування є послідовністю чотирьох ключових етапів, 
спрямованих на балансування попиту та пропозиції на ринку праці: 
- аналіз поточного кадрового складу підприємства. 
- оцінка прогнозованих змін у пропозиції робочої сили протягом 
планового періоду. 
- прогнозування перспективної потреби в персоналі. 
- розробка та реалізація заходів щодо своєчасного забезпечення 
підприємства необхідними кадрами. 
Для точного прогнозування пропозиції кадрів необхідна функціональна 
система обліку персоналу, що містить штатний розклад, моніторинг плинності 
кадрів, відомості про стаж, рівень кваліфікації, професійні навички та 
володіння іноземними мовами. 
Ефективно побудоване кадрове планування створює низку переваг для 
підприємства: 
- забезпечує узгодженість організаційної структури зі стратегічними 
цілями; 
- формує інформаційну базу щодо потреби в кадрах на стратегічному та 
операційному рівнях; 
- ідентифікує тренди та зміни на ринку потенційних трудових ресурсів; 
- регламентує комплекс дій щодо відбору, підготовки, стимулювання та 
ротації персоналу. 
З огляду на високу чутливість індустрії гостинності до динаміки 
зовнішнього середовища та кон’юнктури споживчого попиту, кадрове 
планування належить до категорії найскладніших управлінських завдань. 
Прикладною складовою менеджменту людських ресурсів є система 
рекрутингу. Процес найму постає як комплексний механізм забезпечення 
підприємства професійними кадрами, що охоплює аналіз кадрових потреб 
підрозділів, залучення потенційних кандидатів та їхній конкурсний відбір [17, 
с. 70]. 
Процедура підбору кадрів реалізується у кілька послідовних етапів. 
Початковим є аналіз посади (роботи), який визначає загальні вимоги, 
функціональні обов'язки, нормативні обсяги виконання робіт за одиницю часу 
(наприклад, норми прибирання номерного фонду), місце посади в 
організаційній структурі (зокрема, ліміти повноважень щодо фінансових 
операцій чи узгодження документів) та міждепартаментні зв’язки. 
Логічним продовженням опису посади є розробка специфікації кадрів — 
деталізація вимог до особистісних і професійних якостей кандидата 
(кваліфікаційні характеристики, спеціальні навички, стаж аналогічної роботи, 
особистісні властивості та мобільність). 
Ураховуючи, що діяльність у готельному бізнесі часто здійснюється в 
умовах підвищеного навантаження (наприклад, під час пікових напливів гостей 
чи за обмеженості ресурсів), працівники повинні мати відповідну психологічну 
та операційну готовність. Відсутність спеціальної підготовки призводить до 
плинності кадрів ще на етапі випробувального терміну та спричиняє додаткові 
витрати на повторний рекрутинг. 
Наступний етап — безпосередній відбір кандидатів з використанням 
різноманітного інструментарію: анкетування, професійного та психологічного 
тестування, індивідуальних і групових вправ, а також співбесід. Вибір 
конкретних методів визначається специфікою вакантної посади та кількістю 
претендентів. 
Центральним інструментом у системі відбору залишається співбесіда 
(інтерв'ю), яка дає змогу оцінити компетенції, досвід та потенціал кандидата в 
безпосередньому діалозі. 
Завершальною фазою рекрутингу є адаптація (введення на посаду), що 
передбачає соціальну та професійну інтеграцію нового співробітника в 
корпоративну культуру, ознайомлення з регламентами праці та колективом. 
Наявність ефективної довгострокової програми адаптації підвищує мотивацію 
працівників і виступає стрижневим чинником зниження показників плинності 
кадрів. 
В індустрії гостинності показники плинності кадрів традиційно вищі 
порівняно з іншими галузями, причому більша частина ротацій відбувається 
всередині самого сектору. Найкритичнішим є початковий період роботи: до 45 
% працівників готелів залишають посаду протягом перших трьох місяців, а 15 
% — упродовж першого місяця [47, с. 158]. Цей феномен («криза вступу») має 
деструктивний вплив на морально-психологічний клімат, знижує загальну 
мотивацію персоналу та негативно позначається на якості обслуговування. 
Для нівелювання цієї проблеми дослідники М. Вудс та Ж. Макаулей 
рекомендують комплекс таких заходів: 
- чітке позиціонування організаційної культури; 
- систематичний аналіз причин звільнення працівників; 
- дослідження очікувань персоналу щодо умов та змісту праці; 
- вдосконалення процедур найму, інтерв'ювання та первинного 
інструктажу; 
- розробка комплексних програм соціалізації, професійного навчання, 
кар’єрного зростання та впровадження груп якості; 
- впровадження систем participative management (участі у прибутках); 
- реалізація програм соціальної підтримки працівників (допомога 
родинам, підтримка працівників старшого віку); 
- забезпечення конкурентоспроможного рівня оплати праці. 
Після завершення процедур найму HR-служба продовжує роботу з 
новими співробітниками з метою їх занурення в корпоративну філософію та 
стратегічні цілі компанії. 
За умов цифрової трансформації кадрові служби готельних підприємств 
мають акумулювати, систематизувати та аналізувати значні обсяги 
персональних і професійних даних працівників та кандидатів. Застосування 
спеціалізованого програмного забезпечення стає стандартною практикою для 
суб'єктів господарювання будь-якого масштабу. Інформаційні бази даних 
містять не лише посадові регламенти, а й відомості про програми заохочення, 
медичне страхування, соціальні пільги та історію кар'єрного руху [50, с. 461]. 
У зарубіжній практиці менеджменту гостинності значна увага 
приділяється внутрішньому сервісу — обслуговуванню потреб власного 
персоналу. Залежно від масштабу підприємства (корпоративний, регіональний 
чи локальний рівень), реалізація відповідних соціально-розвивальних програм 
покладається на HR-департамент або службу зв’язків із громадськістю (PR). 
Формування системи оплати праці базується на принципі оцінки 
індивідуального внеску кожного працівника. З метою забезпечення 
конкурентоспроможності на ринку праці компанії здійснюють регулярний 
моніторинг рівня винагород у конкуруючих суб’єктів. Паралельно 
застосовується система формалізованої оцінки результатів діяльності 
(апрейзал), за наслідками якої приймаються рішення щодо підвищення 
кваліфікації, зарахування до кадрового резерву, просування по службі чи 
розірвання трудового договору [9, с. 58]. 
Оцінка ефективності кадрово-управлінської функції може варіюватися від 
розрахунку прямих фінансових витрат на утримання HR-служби до 
комплексної оцінки довгострокових системних ефектів, які забезпечують 
підвищення загальної операційної ефективності готельного підприємства. 
Отже, система управління та навчання персоналу на підприємствах 
індустрії гостинності має виражену галузеву специфіку, вимагаючи 
інтегрованого підходу до реалізації кадрового менеджменту. 
 
1.2. Цілі, завдання та методи професійного навчання персоналу 
підприємства сфери гостинності 
 
Професійне навчання персоналу становить систематизований процес 
формування в працівників підприємства теоретичної бази знань, прикладних 
умінь та практичних навичок, необхідних для належного виконання їхніх 
посадових обов'язків [5, с. 124]. 
У сучасних ринкових умовах професійний розвиток кадрів має набувати 
безперервного характеру й здійснюватися впродовж усього періоду їхньої 
трудової діяльності. Актуалізація концепції безперервної освіти (lifelong 
learning) обумовлена дією таких чинників: 
- Технологічні трансформації: динамічне впровадження нової техніки, 
технологічних процесів, випуск сучасної продукції та розширення 
комунікаційних каналів зумовлюють трансформацію або повну ліквідацію 
окремих видів робіт. За таких умов базова освіта вже не може слугувати 
безстроковою гарантією належної кваліфікації; 
- Міжнародна конкуренція: держави та корпорації, які володіють 
розгалуженими системами безперервної освіти, займають лідируючі позиції на 
глобальних ринках завдяки здатності оперативно підвищувати продуктивність 
праці у відповідь на зовнішні виклики; 
- Висока динаміка інформатизації: стрімкі зміни в технологічному та 
інформаційному середовищі вимагають постійного оновлення компетенцій 
співробітників; 
- Економічна доцільність: для підприємства внутрішній розвиток і 
підвищення віддачі від наявного персоналу шляхом його постійного навчання є 
більш ефективним та фінансово вигідним кроком, ніж постійне залучення 
нових кадрів із зовнішнього ринку. 
Як свідчить історико-управлінська практика, починаючи з 1970-х років 
більшість керівників провідних американських корпорацій почали розглядати 
інвестиції в навчання як прибуткові капіталовкладення, а кадрово-навчальні 
центри — як структурні підрозділи, що безпосередньо беруть участь у 
створенні доданої вартості та прибутку [13, с. 108]. 
У загальній системі внутрішньофірмового навчання виокремлюють такі 
групи суб'єктів: 
- вище керівництво підприємства (топ-менеджмент); 
- менеджери середньої ланки управління; 
- лінійні керівники (нижчий управлінський рівень); 
- виконавський (рядовий) персонал. 
Розподіл функцій між цими суб'єктами має чітку специфіку. Вище 
керівництво відповідає за визначення стратегічних напрямів розвитку та 
кадрової політики, не занурюючись у безпосередню організацію навчального 
процесу. Менеджери середнього рівня взаємодіють переважно з лінійними 
керівниками, тому не завжди володіють вичерпною інформацією щодо 
реального стану кваліфікації конкретних працівників та наявних 
компетентнісних розривів. 
Відповідно, ключовими відповідальними особами за процес навчання 
постають саме лінійні керівники. Це зумовлено тим, що вони: 
1. Досконало володіють технологічною специфікою робіт, які 
виконують їхні підлеглі. 
2. Мають змогу об'єктивно оцінити поточний рівень професійних 
компетенцій та реальні результати праці конкретних співробітників. 
Оскільки безпосереднє керівництво кадрами здійснює лінійний менеджер, саме 
на нього покладається первинна відповідальність за професійний розвиток 
підлеглих. Натомість роль HR-департаменту в навчальному процесі полягає в 
наданні методологічної, інформаційної та консультаційної підтримки завдяки 
наявності спеціалізованих знань і досвіду. 
У системі кадрового менеджменту професійне навчання реалізує три основні 
завдання: 
1. Первинна професійна підготовка: здобуття професійно-технічної 
освіти особами, які не мають робітничої професії чи спеціальності, для 
забезпечення кваліфікаційного рівня, необхідного для продуктивної праці. 
2. Перепідготовка: здобуття нової професії або спеціальності 
працівниками з робітничою або вищою освітою. В умовах науково-технічного 
прогресу виникає потреба в опануванні новими напрямами діяльності, що 
реалізується через заклади післядипломної та спеціалізованої освіти. 
3. Підвищення кваліфікації: цілеспрямоване удосконалення знань, 
умінь та навичок у межах наявної спеціальності, обумовлене зміною змісту 
праці, модернізацією технологій чи посадовим ростом. Як правило, таке 
навчання здійснюється з відривом від виробництва (тривалістю до трьох 
тижнів) або без повного відриву (до шести місяців). Навчальні програми 
формуються підприємствами або закладами освіти, а оцінювання результатів 
здійснюється шляхом складання іспитів чи захисту підсумкових робіт. 
Ключовим етапом організації внутрішньофірмового навчання є оцінка 
потреби в навчанні. Від точності такого аналізу безпосередньо залежить 
ефективність витрачання ресурсів та підсумкова результативність праці. 
Вихідним орієнтиром для визначення освітніх потреб виступає стратегічний 
бізнес-план підприємства. Наприклад, у разі планування експансії на нові 
ринки чи освоєння нових видів послуг аналізується наявність у персоналу 
необхідного технічного досвіду, знання специфіки ринку та відповідність 
компетенцій відділу продажу новим завданням. 
Для деталізації навчальних цілей здійснюється аналіз інформації в таких 
напрямах: 
- система управління людськими ресурсами та організаційна структура; 
- параметри плинності кадрів та втрат робочого часу (через 
захворюваність, порушення дисципліни тощо); 
- операційні та фінансові показники (динаміка продажів, обсяги та якість 
продукції/послуг, структура відхилень); 
- аналіз зворотного зв'язку від споживачів та клієнтів; 
- результати оцінювання (апрейзалу) та аудит компетенцій працівників. 
Системний аналіз навчальних потреб здійснюється на трьох взаємопов'язаних 
рівнях: 
- Організаційний рівень (рівень підприємства): орієнтований на 
підвищення ефективності організації в цілому (наприклад, трансформація 
корпоративної культури, зміна ідеології та стандартів обслуговування клієнтів); 
- Груповий рівень (рівень підрозділу/команди): спрямований на 
вирішення завдань конкретного відділу (наприклад, освоєння нових стандартів 
бухгалтерського обліку, вимог охорони праці або технологічних норм); 
- Індивідуальний рівень: передбачає підвищення ефективності 
конкретного працівника (опанування нового обладнання, розвиток 
управлінських навичок чи спеціальних фахових компетенцій). 
За результатами аналізу формуються чіткі цілі та завдання навчання, які 
бажано виражати в конкретних кількісних показниках (наприклад, скорочення 
кількості скарг клієнтів на 6 %). Якщо кількісна вимірюваність ускладнена, 
формулюється детальний якісний опис очікуваного стану процесів (наприклад, 
безумовне дотримання регламенту стандартів продажу із фіксацією у звітній 
документації). 
Сформована система цілей дозволяє: 
- обґрунтувати вибір навчальної програми та методів навчання; 
- встановити чіткі критерії оцінки ефективності проведених заходів; 
- визначити релевантні критерії відбору учасників навчання. 
Слід ураховувати, що цілі безперервного навчання відрізняються з огляду 
на інтереси суб'єктів процесу: 
З позиції роботодавця цілями безперервного навчання є: 
- якісне формування та розвиток управлінського й виконавського складу; 
- розвиток у працівників аналітичних здібностей для виявлення, 
розуміння та вирішення системних проблем; 
- забезпечення постійного відтворення та інтеграції кадрового 
потенціалу; 
- підвищення організаційної гнучкості персоналу та його адаптивності 
до інновацій. 
З позиції найманого працівника цілями безперервного навчання є: 
- підтримка належного рівня професійної кваліфікації та її підвищення; 
- здобуття додаткових знань поза межами вузької професійної 
діяльності; 
- поглиблення уявлень про функціонування ринку, діяльність 
постачальників, споживачів, банківських установ та інших контрагентів; 
- розвиток особистісних і професійних навичок у сфері самоорганізації, 
планування та управління. 
Таким чином, цілі, завдання та інструментарій професійного навчання 
персоналу на підприємствах індустрії гостинності мають багаторівневий 
характер і визначаються загальною стратегічною орієнтацією конкретного 
суб'єкта господарювання. 
 
 
 
 
1.3. Тренінгові програми та їх місце у професійному навчанні персоналу 
підприємств сфери гостинності. 
 
Дослідження та адаптація зарубіжного досвіду професійної підготовки та 
внутрішньофірмового навчання персоналу виступає потужним чинником 
підвищення продуктивності праці та оптимізації операційної діяльності 
вітчизняних підприємств. 
Аналіз світової практики свідчить, що провідні іноземні компанії 
виділяють на професійну підготовку та підвищення кваліфікації робітників на 
виробництві від 2% до 10% фонду оплати праці (ФОП), а періодичність 
навчання становить не більше трьох років. Натомість в Україні відповідні 
витрати зазвичай не перевищують 2% ФОП, а середня періодичність 
підвищення кваліфікації кадрів сягає 12 років [29, с. 254]. 
Конкурентоспроможність економік таких країн, як США, Японія та 
Франція, значною мірою зумовлена розвинутими системами підготовки 
персоналу. У США системний акцент робиться на залученні 
висококваліфікованих фахівців із зовнішнього ринку праці або від 
конкуруючих організацій. Організація внутрішньофірмового навчання в 
американському менеджменті базується на трьох ключових принципах: 
1. Безперервність навчального процесу для забезпечення швидкої 
адаптації працівників до технологічних інновацій та нових форм організації 
праці. 
2. Прикладна спрямованість освітніх програм. 
3. Пріоритетне застосування активних та інтерактивних методів 
навчання. 
Сучасною тенденцією в американському бізнесі є формування 
корпоративних університетів як інструменту забезпечення безперервної освіти. 
Яскравим прикладом постає корпоративний університет Global Learning 
компанії IBM, де понад 3 400 викладачів із 55 країн світу забезпечують 
викладання близько 10 000 спеціалізованих курсів. У межах цієї системи 
професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації пройшли 
понад 126 000 співробітників [38, с. 20]. 
Японська модель трудових відносин трансформується від класичних 
принципів довічного найму та оплати праці за вислугу років (як інструментів 
стримування плинності кадрів) до більш динамічних організаційних систем. 
Сучасні японські компанії впроваджують управління за цілями (MBO), 
оцінювання винагороди за індивідуальним внеском та компетенціями, 
дворазові річні співбесіди із супервайзерами, внутрішні конкурси вакансій та 
систему бонусування за раціоналізаторство й винахідництво. При цьому 
система довічного найму коригується на користь залучення висококласних 
фахівців зовні, а в структурі заробітної плати зростає частка показників 
кваліфікації, освіченості та особистої результативності. 
Концептуальним підґрунтям японської системи навчання є підготовка 
«гнучкого працівника», здатного опанувати 2–3 суміжні спеціальності з 
подальшим вдосконаленням навичок упродовж усієї трудової діяльності. 
Перевага надається навчанню безпосередньо на робочому місці (OJT), що 
становить близько 80% усіх навчальних програм. На перепідготовку кадрів 
японські підприємства щорічно спрямовують до 10–12% ФОП. Окрім цього, у 
країні функціонує Фонд страхування зайнятості, який формується зокрема за 
рахунок відрахувань роботодавців у розмірі 0,1% від ФОП і спрямовується на 
фінансування закладів профосвіти та приватних навчальних програм. У Японії 
безперервне навчання є складовою трудового процесу: працівник відводить на 
освіту близько 8 годин на тиждень (з яких 4 години — у робочий час, а 4 
години — за власний рахунок) [39, с. 30]. 
Європейська модель професійного навчання орієнтована на забезпечення 
стратегічних конкурентних переваг та сталого розвитку. У країнах ЄС 
підготовка робітничих кадрів здійснюється як з відривом, так і без відриву від 
виробництва на основі постійного моніторингу кадрових потреб. Дуальна 
форма навчання (без відриву від виробництва) поєднує практичне стажування 
на підприємстві із теоретичною підготовкою в професійно-технічних закладах 
чи спеціалізованих центрах. 
У Франції реалізується дирижистська модель із високим рівнем 
державного регулювання. Фінансування здійснюється через цільовий 
податковий механізм: підприємства сплачують податок на учнівство (0,6% від 
ФОП) та збір на альтернативне навчання (1,5% від ФОП). Якщо роботодавець 
підтверджує фактичне витрачання аналогічних коштів на внутрішньофірмове 
навчання, збір на альтернативне навчання не стягується. Завдяки цьому середні 
витрати французьких підприємств на підвищення кваліфікації кадрів досягають 
3% ФОП [45, с. 29]. 
За даними Європейського центру розвитку професійної освіти 
(CEDEFOP), 46% працівників у Франції охоплені програмами подальшого 
професійного навчання, що становить 2,3% загальних витрат на робочу силу. З 
огляду на 35-годинний робочий тиждень, роботодавці прагнуть організовувати 
навчальні заходи поза робочим часом. У результаті до навчальних програм 
залучено близько 38% усіх працівників (на великих підприємствах — понад 
60%). При цьому частка охоплення коливається від 10% серед 
некваліфікованих робітників до 60% серед технічних фахівців і менеджерів [34, 
с. 198]. 
Міжнародний досвід доводить необхідність застосування 
диверсифікованих механізмів фінансування та контролю кадрового розвитку. В 
Україні фінансовий тягар підвищення кваліфікації покладено переважно на 
роботодавця, що обмежує можливості суб'єктів малого та середнього бізнесу. 
Для подолання системних проблем доцільно впроваджувати такі інструменти: 
- державне субсидування роботодавців, які створюють додаткові місця 
для виробничого навчання; 
- нормативно-правове закріплення обов'язків роботодавців щодо участі в 
підготовці та перепідготовці кадрів; 
- укладення генеральних угод про співпрацю між профільними 
міністерствами та об'єднаннями роботодавців; 
- стимулювання роботодавців через податкові пільги та кредитні 
інструменти; 
- формування підприємствами цільових накопичувальних фондів 
навчання з щомісячними відрахуваннями. 
У сучасному менеджменті безперервне навчання розглядається як умова 
підтримки високого професіоналізму. Особливе значення в індустрії 
гостинності мають тренінгові програми, які дозволяють засвоювати нові 
методики вирішення стратегічних і операційних завдань, підвищувати якість 
сервісу, а також оптимізувати процеси управління персоналом, маркетингом, 
комунікаціями та фінансами [3, с. 159]. 
У науковій літературі тренінг трактується як багатофункціональний 
метод цілеспрямованої трансформації психологічних та поведінкових 
феноменів особистості чи групи з метою гармонізації їхнього професійного та 
особистісного розвитку. 
У практичній діяльності виокремлюють дві форми тренінгового впливу: 
Реактивний тренінг: ініціюється як відповідь на існуючі проблеми в 
якості обслуговування чи продуктивності праці, причини яких вже виявлені та 
ідентифіковані. 
Проактивний тренінг: реалізується у межах довгострокової корпоративної 
стратегії та кадрового планування. Він орієнтований на перспективу й 
зумовлений розробкою нових послуг, виходом на нові ринки, реінжинірингом 
бізнес-процесів або модернізацією системи управління. 
Таблиця 1.1 
Схематичне зображення процесу успішної реалізації на практиці змін, що 
сталися в результаті тренінгу 
ТРЕНІНГ ЖИТТЯ 
Отримання нової інформації. Реалізація набутих під час тренінгу 
Виконання вправ, спрямованих на зміни знань/навичок для запровадження змін у 
старих стереотипів, набуття нових реальному житті. 
знань/навичок в умовах штучного Відчуття задоволення від успішної 
тренінгового середовища реалізації вміння робити інакше, («я можу 
Відчуття задоволення від успішно робити інакше!»), («я - досягаю бажаного!») 
виконаних вправ. 
 
Навчальні програми, що проводяться на базі навчально-тренінгового 
центру готелю індустрії гостинності, мобілізують знання і досвід персоналу, 
створюють і розвивають дух співробітництва. 
Фахівці навчально-тренінгового центру мають уважно спостерігати за 
змінами, що відбуваються у світі в готельній справі, і систематично 
досліджувати світовий досвід, переймати і швидко засвоювати нові 
технологічні методи і процеси як надання готельних послуг, так і навчання 
персоналу. 
Залежно від типу готелів формуються різні типи і види навчально-
тренінгових центрів і програм, спрямованість яких враховує різні рівні сервісу, 
наприклад:  
− вищий рівень послуг − готелі, що розраховані на прийом гостей, що 
належать до забезпечених людей; 
− середній рівень послуг − такі готелі розраховані на найбільший сегмент 
подорожуючих; 
− обмежений рівень послуг − призначені для прийому осіб з невеликим 
статком. 
Теоретично тренінги можна розділити на комунікативні (або 
психологічні) і спеціалізовані[10,с.21]. Комунікативні тренінги надають 
навички спілкування у готелі. До них належать тренінги із техніки спілкування 
з клієнтом, техніки ведення переговорів, презентацій, виступів, продуктивного 
ділового спілкування, делегування повноважень, методів вирішення конфліктів 
тощо. Спеціалізовані тренінги з обслуговування гостей у готелі виходять з 
конкретної маркетингової стратегії розвитку готелю і системи взаємодій між 
підрозділами. 
Структура організації тренінгу повинна дозволяти вносити гнучкість і 
корективи в управління операційною системою готелю у зв'язку зі зміною 
методів, завдань, цілей, масштабів діяльності, появою нових видів послуг. 
 
 
Таблиця1.2 
Орієнтовна структура планування тренінгу 
Частина Завдання Вправи Тривалість 
Вступна Створення сприятливого Знайомство. До 15 хв. для 
психологічного простору. Правила. тренінга тривалістю 
Вироблення, прийняття Розминка. 1,5-3 год. 
засвоєння правил роботи Очікування. 
групи. Налагодження Вправи на До 30 хв. для 
прямого та зворотного рефлексію. тренінгів тривалістю 
зв’язків «учасник-група» та Рухавки. 6-8 год. 
«група-учасник». Створення 
ситуації рефлексії. 
Основна Оцінка рівня Інтерактивні Розраховується як 
поінформованості щодо техніки. Вправи на різниця загального 
проблематики. Актуалізація оцінку групових часу тренінгу та 
проблеми та конкретних процесів, стану часу, потрібного для 
завдань для її розв’язання. розвитку групи. проведення вступної 
Надання інформації, та заключної частин 
засвоєння разом. 
знань. Формування умінь, 
навичок, розвиток 
здатностей. Підведення 
підсумків щодо змісту 
роботи. 
Заключна Підведення підсумків щодо Вправи на До 15 хв. для 
процесу роботи. Оцінка рефлексію та тренінга тривалістю 
отриманого досвіду. відновлення сил 1,5-3 год. 
Налаштування учасників на учасників. 
атмосферу звичайного життя Прощання. До 30 хв. для 
тренінгів тривалістю 
6-8 год. 
 
Процес навчання працівників готелю повинен йти постійно. 
Безперервність процесу навчання досягається плануванням навчання 
працівників на кожне півріччя і щотижневим проведенням занять із 
працівниками кожного відділу. Кожен відділ готелю повинен мати свій план 
навчання, розрахований на півріччя, та визначений час проведення занять. 
Наприкінці півріччя необхідно проводити екзамени зі спеціальних дисциплін. 
Підсумки іспитів і заліків враховуються при підсумковій атестації працівників 
наприкінці кожного року. 
Функції навчально-тренінгового центру полягають у реалізації програми з 
підвищення кваліфікації, перепідготовки і стажування фахівців та 
обслуговуючого персоналу; навчанні усередині готелю постійних та нових 
працівників методам управління якістю; створенні здорової, творчої і 
доброзичливої атмосфери в готелі тощо. 
До видів тренінг-програм, за якими повинне відбуватися навчання 
персоналу готелю, належать такі: 
− тренінг-програми для керівників готелю, менеджерів з персоналу і 
працівників кадрових служб (спрямовані на стратегічне управління 
конкурентоздатністю готелю, що пов'язана зі стратегічним плануванням, 
аналізом місії, цілями і пріоритетами готелю); 
− тренінг-програми, які спрямовані на процесну концепцію управління 
готелем (розглядаються методи аналізу та оптимізації бізнес-процесів готелю; 
основна увага приділяється технологіям удосконалення, реінжинірингу та 
автоматизації бізнес-процесів; розглядаються практичні приклади, а також 
застосування даних технологій при калькуляції собівартості, впровадженні 
систем бюджетування); 
− тренінг-програми, в яких приділяється увага проектам удосконалення і 
розвитку діяльності готелю, а також технологіям побудови ефективної 
проектної команди і управління змінами при впровадженні результатів 
проектування. Основним завданням даних тренінгів є: розвиток творчого 
потенціалу службовців готелю, розвиток професійної рефлексії, оволодіння 
ефективними способами і методами роботи; 
− тренінг-програми з системи управління персоналом (новітні методи 
проведення управлінських процедур при створенні систем атестації і 
моніторингу і тестування при підборі працівника до колективу, методики 
проведення кадрового аудиту з проактивними психологічними методиками в 
діагностиці персоналу і механізми колективної та організаційної мотивації); 
− тренінг-програми, в яких розглядаються принципи антикризового 
управління; 
− тренінг-програми, в яких розглядаються сучасні психотехнології в 
кадровій роботі (системи діагностики персоналу, пов'язані із застосуванням 
методів оцінки людського капі-талу, системи точної психологічної діагностики 
для побудови мотиваційних карт і моделювання); 
− тренінг-програми, які розглядають ряд методик, що надають 
можливість ідентифікувати всі елементи механізму, що управляє поведінкою 
людини; 
− тренінг-програми для керівників і фахівців відділів маркетингу, 
реклами, PR (управління маркетингом готелю, кількісний опис ринку через 
поведінку споживачів, концепція 4Р, сегментація ринку для визначення 
споживчих переваг при виборі способу позиціювання, медіа-планування, 
створення унікальної пропозиції засобами реклами і PR, ефективне управління 
комунікаціями; складання бюджету комунікацій); 
− тренінг-програми, що розглядають управління відносинами з клієнтом, 
способи залучення нових і утримання старих клієнтів тощо; 
− тренінг-програми з організації і проведення нестандартних виставок і 
презентацій; 
− тренінг-програми, які розглядають створення креативного продукту в 
рекламі; 
− тренінг-програми для менеджерів з продажів (пошук клієнтів і 
створення клієнтської бази, психологія спілкування з клієнтами, попередні 
переговори за телефоном і управління особистою організованістю з впливом 
продавця на прийняття клієнтом рішень щодо покупки зі встановленням 
довгострокових відносин із клієнтами; ведення переговорів: підготовка до 
зустрічі, відкриття переговорів, перше враження, надання послуг, аргументація, 
розгляд заперечень, переговори про ціну, завершення переговорів); 
− тренінг-програми, які розглядають управлінський облік, управлінські 
фінансові звіти, класифікацію витрат, аналіз беззбитковості, збутову політику 
готелю, формування бюджету готелю. 
Наведемо для прикладу розрахунок тренінгу для готелю. 
Таблиця 1.3 
Розрахунок вартості тренінгу 
Параметри витрат Коментарій Приклад (розрахунок 
на 15 учасників, 16 
годинний тренінг,що 
триває два дні) 
Ціна тренінг-години В годину входить:з/п тренера; податок на 500 грн. (ціна години 
з/п тренера; з/п менеджера( 5% від тренінгу) Х 16 
місячної); накладні годин (тривалість 
витрати(інтернет,телефонні тренінгу) = 8 000 грн. 
переговори,бухгалтерські послуги) 
Ціна виготовлення Залежить від об'єму роздаткового 20 грн. (ціна на зошит) 
роздаткового матеріалу і кількості учасників тренінга х 15 учасників = 300 
матеріалу для грн. 
учасників тренінгу 
Ціна виготовлення Залежить від кількості учасників тренінга 200 грн. (ціна 
іменних сертифікатів сертифіката) х 15 
для учасників учасників = 3000 грн. 
тренінга 
Ціна оренди залу, в Враховується у випадку, якщо навчання 200 грн. (ціна оренди 
якому проходитиме проводиться на території замовника за годину) х 16 годин 
навчання = 3200 грн. 
Ціна оренди В залежності від програми тренінга 2500 грн.(в 
устаткування,необхід можуть бути задіяні мультимедіа середньому) 
ного для проведення проектор,екран і т.д. 
тренінга 
Ціна кави-брейк Залежить від кількості учасників і 30 грн. (ціна кави-
розраховується внаслідок двох кави- брейка на 1 людину) 
брейків в день тренінгу х 15 учасників х4 кави-
брейка (за два дня) 
= 1800 грн. 
Ціна обіду Розраховується по бажанню замовника Не враховуємо 
виходячи з розцінок поставника обідів 
Загалом  18800 грн. 
 
Слід також зазначити, що комплексна система навчання, яка поєднує в 
собі сукупність організаційних, режимних, технічних, інформаційних та інших 
заходів, спрямованих на досягнення високого рівня надання готельних послуг, 
розробляється і впроваджується з урахуванням конкретних умов для кожного 
готелю. 
 
 
 
  
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОТЕЛЮ «НОЄВ КОВЧЕГ» 
 
2.1. Організаційно-економічна характеристика готелю 
 
Готель постає суб'єктом господарювання, що виробляє та реалізує на 
ринку специфічний продукт у вигляді комплексу послуг, ключовими серед яких 
є надання житла (розміщення) та забезпечення харчуванням [4, с. 47]. 
У контексті системного аналізу готельного продукту виокремлюють три 
рівні його формування: 
- елементарні (окремі) послуги та їхні функціональні групи; 
- інтегрований продукт «готель» як базовий комплекс послуг; 
- розширений продукт «готель», що поєднує базовий комплекс із 
додатковим сервісом. 
Послуга визначається як результат безпосередньої взаємодії виконавця та 
споживача, а також внутрішньої діяльності виконавця щодо задоволення потреб 
клієнта. Категорія «послуга» має універсальний характер і характеризується 
нематеріальністю, нерозривністю від джерела, нездатністю до накопичення та 
збереження. Послуга не підлягає безпосередньому фізичному вимірюванню, а 
вимірюється через суб'єктивне оцінювання якості обслуговування [18, с. 178]. 
Організаційно-правова та функціональна характеристика об'єкта 
дослідження 
Об'єктом дослідження виступає готельно-ресторанний комплекс «Ноєв 
Ковчег», розташований за адресою: м. Городище, вул. О. Українського, 24. 
Характеристики підприємства: 
- Форма власності та відомча підпорядкованість: приватна; 
- Організаційно-правова форма суб’єкта господарювання: фізична особа-
підприємець (ФОП); 
- Тип та категорія закладу: готельно-ресторанний комплекс рівня «3 
зірки»; 
- Характеристика будівлі: двоповерхова споруда; 
- Номерний фонд: 12 номерів (із яких 5 номерів категорії «люкс» та 7 — 
«напівлюкс»); 
- Цільовий сегмент ринку: іноземні туристи, бізнес-подорожуючі (ділові 
туристи); 
- Режим функціонування: готельний блок працює цілодобово, 
ресторанний блок — з 10:00 до 24:00 (із повним циклом обслуговування). 
Сервісна структура закладу охоплює: 
Основні (включені) послуги: проживання, виклик швидкої медичної 
допомоги, користування медичною аптечкою, забезпечення окропом, 
комплектним посудом, столовими приборами та шийним приладдям; 
Додаткові (платні) послуги: трансфер та виклик таксі на замовлення 
гостей, послуги пральні, користування сауною та басейном. 
Функціонально-структурне забезпечення управління підприємством 
У структурі управління готелем виокремлюються такі ключові 
підрозділи: 
1. Служба прийому та розміщення (Front Office): Ключовий 
операційний підрозділ, що забезпечує бронювання, реєстрацію, розподіл 
номерного фонду, інформаційно-довідкове обслуговування гостей, проведення 
розрахунково-касових операцій та ведення первинної документації. До 
обов'язків служби належить адміністрування бази даних гостей та моніторинг 
стану номерного фонду. 
Залежно від функціоналу у службі виокремлюють такі посадові позиції: 
- черговий адміністратор (фахівець із прийому та розміщення): здійснює 
безпосереднє оформлення та поселення гостей; 
- касир: відповідає за фінансові розрахунки, прийом оплати та виписку 
підсумкових рахунків; 
- портьє: здійснює інформаційне забезпечення мешканців і 
функціональних служб, опрацьовує та зберігає внутрішню документацію; 
- телефонний оператор: забезпечує міжміський і міжнародний зв'язок, 
фіксує та контролює оплату телефонних розмов, надає послугу «ранкового 
будіння»; 
- фахівець із бронювання: організовує процес попереднього замовлення 
місць із веденням облікової документації; 
- портьє з видачі ключів: контролює рух та збереження ключового 
господарства. 
2. Інженерно-технічна служба: Очолювана головним інженером (або 
технічним директором), служба забезпечує безперебійну експлуатацію 
високотехнологічного обладнання, інженерних мереж та технічних систем 
готелю. 
3. Служба управління персоналом (HR-служба): Забезпечує 
комплектування штату (планування, рекрутинг, добір, вивільнення), 
організацію професійного розвитку (навчання, оцінювання, атестацію, кар'єрне 
зростання), а також удосконалення мотиваційних механізмів і створення 
безпечних умов праці. 
4. Господарська служба (Housekeeping): Найчисельніший підрозділ 
готелю, відповідальний за щоденне підтримання номерного фонду та загальних 
зон у належному санітарно-гігієнічному стані відповідно до міжнародних 
стандартів сервісу. 
5. Фінансово-економічна служба (бухгалтерія): Здійснює формування 
бухгалтерської та податкової звітності, контроль фінансово-договірної 
дисципліни, аналіз фінансово-господарської діяльності, стратегічне та 
оперативне бюджетування (розробку бізнес-планів, кошторисів), облік та 
списання матеріальних цінностей, ціноутворення, а також розрахунок тарифів і 
процедури ліцензування. 
6. Комерційний відділ: Забезпечує комплексне матеріально-технічне 
та ресурсне постачання підприємства шляхом формування взаємовигідних 
партнерських зв'язків із вітчизняними та зарубіжними постачальниками різних 
форм власності. 
Організаційно-економічні засади функціонування та фінансове 
забезпечення 
Ефективність функціонування готелю визначається раціональністю його 
організаційної структури та неперервністю фінансового кругообігу 
(формуванням витрат, отриманням прибутку, його розподілом і 
реінвестуванням). 
Фінансове забезпечення підприємства здійснюється за двома основними 
напрямами: 
- внутрішнє фінансування: формується за рахунок операційного 
доходу від основної та додаткової діяльності, а також реалізації або 
використання власного майна; 
- зовнішнє фінансування: залучається із зовнішніх джерел (внески 
власників, банківське кредитування, залучені боргові зобов'язання, державні 
субсидії). 
Розрахунок ключових фінансово-економічних показників діяльності за 
плановий період (1 рік) базується на аналізі структури постійних і змінних 
витрат та операційного прибутку. 
Аналіз структури виробничо-збутових витрат свідчить про превалювання 
постійних витрат, частка яких досягає 94%. До їхнього складу входять витрати 
на сировину й матеріали, оплату праці персоналу та енергоносії. Динаміка 
зростання зазначених статей витрат безпосередньо корелює з розширенням 
обсягів надання готельно-ресторанних послуг. 
 
Таблиця 2.1. 
Розрахунок витрат на виробничо-збутову діяльність готелю 
№ Статті витрат Витрати,грн 
  добові Місячні квартальні річні 
1 Сировина та компоненти 7247 217410 652230 2608920 
2 Витрати на енергонносії 40 1200 3600 14400 
3 Заробітна плата(постійні 1102,3 33070 99210 396840 
витрати) 
4 Оренда приміщення 783,3 23500 70500 282000 
5 Комунальні послуги 54,8 1644,4 4933,2 19732,8 
6 Канцелярські товари 2 60 180 720 
7 Телефон 5 150 450 1800 
Разом постійні витрати 9234,467 277034 831103,2 3324413 
Витрати загалом 4441784,9 
 
У таблиці 2.2. представлені витрати на рекламу, яку використовує готельно-
ресторанний комплекс «Ноєв Ковчег» 
 Таблиця 2.2. 
Витрати на рекламу  
Реклама на буклетах 
Загальна вартість за 
К-сть шт. Вартість за 1 шт. рекламу  
600 0,5 грн. 300 грн. 
Реклама на візитках 
2000 0,25 грн. 500 грн. 
Барвистий стенд 
1 200грн. 200 грн. 
Плакат з цінами 
1 50 грн. 50 грн. 
Барвиста фотографія на вітрині 
1 500 грн. 500 грн. 
У таблиці 2.3. представлений рахунок первісних витрат готельно-ресторанного 
комплексу «Ноєв Ковчег». 
Таблиця 2.3. 
Рахунок первісних витрат 
Найменування витрат Сума, грн. 
Покупка обладнання, інвентарю, 192113 
посуду, меблів 
Покупка сировини 7247 
Послуги дизайнера та ремонт 50400 
приміщень 
Реклама 8230 
Консалтингові послуги 2000 
Юридичні послуги 500 
Витрати на зв’язок 800 
День відкритих дверей 5000 
Всього 266.290 
 
Отже, проаналізувавши розмір постійних та первісних витрат 
підприємства за певний період, що становить 1 рік, які відображені в табл.2.1 та 
табл.2.3, визначаємо розмір загальних витрат підприємства: 
Загальні витрати = Постійні витрати + Первісні витрати 
Загальні витрати = 4.441.784,9 + 266.290 
Загальні витрати = 4.708.074,9 
Здійснивши розрахунок показників виробничої програми закладу за рік 
роботи по кварталах, ми визначили розмір прибутку від реалізації продукції та 
послуг. Він становить 9.088.490,5 грн. 
 
2.2. Аналіз системи розвитку і забезпечення діяльності персоналу готелю 
 
У будь-якому з аспектів руху персоналу усередині відділу, підрозділу або 
готелю важливо пам'ятати про необхідність допомогти працівнику 
адаптуватися до нових умов. Будь-то новий співробітник, який тільки поступив 
на роботу, співробітник, якого перевели в інший відділ на аналогічну по 
посадовому статусу одиницю, або співробітник, якого підвищили або знизили, 
– усі вони потребують професійної адаптації. 
При цьому важливо не плутати поняття «Випробувальний термін» і 
«Адаптаційний період». Під професійною адаптацією розуміють взаємне 
пристосування фахівця (співробітника) і колективу готелю (в даному випадку 
готелі), внаслідок чого працівник освоюється у готелі. Це означає, що він 
вчиться жити у відносно нових для нього соціально-професійних і 
організаційно-економічних умовах, знаходить своє місце в структурі 
підприємства як фахівець, здатний вирішувати завдання певного рівня. У такий 
період працівник засвоює професійну культуру і включається у систему між 
особистих зв’язків і відносин, які склалися до його приходу[20, с.414]. 
При цьому колектив, в який поступає працювати новий працівник або 
усередині якого відбувається пересування по ієрархічних сходах супідрядності, 
також переживає процес реадаптації. Це пов'язано з ломкою вже існуючих 
взаємозв'язків і взаємовідносин, які були встановлені в колективі на певному 
етапі його розвитку. Перерозподіл цих зв'язків і створення нових свідчить про 
ті динамічні процеси, які характерні для групи як «живого організму». 
Для зняття тривожності і мобілізації професійної активності фахівця 
доцільно використати психологічне консультування, а в окремих випадках і 
тренінги саморегуляції емоційних станів. Практика показує, що найбільшу 
складність у нових працівників викликає засвоєння групових норм і включення 
в систему міжособистісних зв'язків, що вже склалася. В деяких випадках 
можуть виникати конфліктні ситуації, обумовлені недотриманням групових 
норм поведінки, що є досить частим. Тоді потрібна допомога психолога чи 
іншого працівника відділу персоналу у розв’язанні конфлікту[32, с.40]. 
Успішна професійна адаптація робить роботу привабливою, підвищує 
шанс на більш високу оплату праці і професійне зростання, створює 
передумови для самоактуалізації співробітника. Психологічний супровід тут 
зводиться до оцінки реальної компетентності фахівця, надання допомоги в 
підвищенні кваліфікації, подоланні почуття професійної неповноцінності, що 
з'явилося, формуванні адекватної професійної самооцінки. Психологічний 
супровід припускає корекцію самооцінки: навчання умінню порівнювати себе 
лише з самим собою, допомога у відпрацюванні надійних критеріїв самооцінки. 
Наявність і використання програм психологічного супроводу 
співробітників на стадії їх адаптації не лише допомагає успішному 
професійному розвитку персоналу, але і рухає організацію у напрямі 
самоудосконалення, що являється немаловажним для підвищення сервісу в 
індустрії гостинності. 
Навчання обслуговуючого персоналу готелю повинно розроблятися у 
декількох напрямках. Насамперед необхідно приділяти увагу навчанню нових 
працівників, які приймаються на роботу. Ця категорія персонлу не знає 
специфіки готелю і не має ще навичок роботи згідно із існуючими у готелі 
стандартами. Тому важливо ознайомити працівника із основними документами, 
стандартами й положеннями, які у основі професійної діяльності[35, с.331]. 
Крім того, переміщення працівника на нову посаду також 
супроводжується певним навчанням, яке буде полягати у введенні такого 
працівника у специфіку посади. 
При цьому не слід забувати про постійне покращення й розвиток 
професійних навичок й умінь вже працюючого персоналу. 
Будь-якому готелю потрібна високопродуктивна робота персоналу. 
Ефективність їх праці повинна постійно збільшуватися, а досягти цього можна 
шляхом підвищення кваліфікації і навчання кадрів. Навчання кадрів і 
професійна адаптація персоналу готелів мають декілька напрямів: 
− навчання при вступі нового співробітника в готель; 
− навчання при переміщенні співробітника на іншу посаду або зміні 
об'єму робіт; 
− навчання і практика максимальної віддачі від співробітника в 
максимально короткі терміни. 
Навчання має бути чітко сплановане і проходити за певною програмою, 
розробленою для даної професійною категорії. Так, наприклад, в обов'язковому 
порядку кожен новий працівник повинен проходити так званий орієнтуючий 
тренінг, направлений на ознайомлення співробітників з історією готелю, його 
структурою, принципами гостинності, основами корпоративної культури, 
правилами безпеки.Основні види тренінгів подано у табл. 2.4. 
 
Таблиця 2.4 
Тренінг психологічної взаємодії для людей бізнесу, 
Бізнес-тренінг 
спрямований на підвищення їх ефективності в бізнесі 
Тренінг психологічної взаємодії, спрямований на 
Психологічний 
підвищення індивідуальної ефективності людей у різних 
тренінг 
сферах життя, і в бізнесі зокрема 
Інструктивний Передача знань, інформування, формулювання і пояснення 
тренінг правил тощо 
 
Будь-який співробітник готелю повинен добре орієнтуватися на своєму 
робочому місці, обслуговуючий персонал таких служб, як служба розміщення, 
служба номерного фонду, ресторанна служба, служба конс'єржів, служба 
бізнес-послуг і так далі, повинні мати чітке уявлення про ресурси і площі 
готелю, щоб грамотно і повно інформувати про це гостей. Для співробітників 
цих служб повинна проводитися детальна екскурсія по готельному фонду [37, 
с.78]. 
Звичайно, навчання персоналу повинне будуватися з урахуванням 
специфіки роботи залежно від підрозділу і служби. Проте існують загальні 
елементи в навчанні. Так, наприклад, кожен співробітник, працюючий з 
гостями, повинен пройти наступні тренінги: 
а) стандартів поведінки і зовнішнього вигляду (мета: ознайомитися і 
прийняти стандарти, підтримувані визначеним готельним підприємством); 
б) стандартів обслуговування у сфері гостинності (мета: засвоєння 
основних принципів гостинності і обслуговування для забезпечення якісного 
сервісу); 
в) ухвалення рішень (мета: формування навичок інтерпретації і аналізу 
природи проблем, а також оперативного генерування і оцінки способів дії і 
ухвалення ефективно-го рішення); 
г) комунікативних здібностей. Мета: формування (і підтримка) стійких 
навичок міжособистісної взаємодії в ситуаціях «гість – співробітник готелю», а 
також «співробітник – співробітник»); 
д) рішення конфліктних ситуацій. Цей тренінг проводиться в двох 
варіантах. Перший припускає ситуацію гостинності. Мета: розвиток навичок 
розуміння «сигналів» конфліктної поведінки на його початковій стадії, навичок 
уникнення конфлікту, а також ефективного його рішення). Другий варіант 
цього тренінгу спрямований на ситуацію внутрішньофірмової взаємодії 
співробітників, його учасники – лінійні керівники (мета: вироблення єдиних 
критеріїв керівництва і стратегії поведінки при рішенні конфліктної ситуації); 
е) етикету. Він також проводиться в двох варіантах – в ситуації 
гостинності при безпосередньому спілкуванні співробітника з гостем. Мета: 
формування уявлень про етику і етикет в готельному бізнесі відповідно до 
міжнародних стандартів обслуговування) і в ситуації гостинності при 
опосередкованому спілкуванні співробітника з гостем(телефонні переговори); 
є) продажів. Його учасники – заступники начальника зміни, касири-
адміністратори і конс'єржи (мета: розвиток навичок ефективних продажів). 
У своїй більшості вказані програми повинні поєднувати елементи міні-
лекцій з соціально-психологічними тренінгами. Це пояснюється тим, що 
тренінг робить доступними для фахівця усе більш складні професійні завдання, 
забезпечує його адаптацію до актуального і потенційного трудового 
середовища. У тренінгу створюється можливість негайного співвідношення 
отриманої інформації (міні-лекція) і діяльності (вправи, ролеві ігри і так далі), 
емоційного проживання нових моделей поведінки, що, у свою чергу, за-
безпечує найбільш ефективне досягнення поставлених цілей[40, с.64]. 
Окрім тренінгів важливим елементом навчання обслуговуючого 
персоналу готелів є ротація кадрів, коли, наприклад, співробітник відділу 
розміщення декілька днів працює помічником адміністратора номерного фонду. 
Такі переміщення на етапі навчання допоможуть не лише краще адаптуватися 
новому співробітникові і упізнати готель і роботу інших служб, але і в 
майбутньому ефективніше взаємодіяти з ними. 
Кожен співробітник повинен виразно представляти свою роль у 
виробничому циклі. Для цього тренінг нових співробітників передбачає: 
− учбове зайняття (теоретичного плану) відповідно до посадової 
інструкції; 
− стажування відповідно до вимог посадової інструкції; 
− практичне зайняття з метою досягнення необхідної стандартами 
гостинності рівня підготовки; 
− постійний відробіток навичок відповідно до існуючих професійних 
стандартів. 
Як правило, схеми введення нового співробітника в посаду можуть 
варіюватися на різних підприємствах готельної індустрії. Так, наприклад, 
відома практика, коли функції по навчанню нового працівника розділяють між 
собою декілька фахівців. При цьому початковий курс за стандартами 
гостинності, екскурсію по готелю і питання стандартів поведінки і зовнішнього 
вигляду з новим співробітником розбирає штатний психолог. Курс професійних 
теоретичних і практичних навичок бере на себе тренінг-менеджер, а за-
кріплення і відробіток цих навичок із співробітником здійснює прикріплений 
до нього наставник із вже працюючого персоналу. Такий супровід може 
тривати від місяця до трьох – на весь випробувальний термін, з тим щоб після 
його закінчення новий співробітник міг виконувати свої професійні обов'язки 
нарівні з основним персоналом[42, с.264]. 
Нова посада: планування кар'єри, форми супроводу професіонального 
зростання співробітника. 
Останнім часом створення в готелях додаткових можливостей для 
кар'єрного зростання сприймається як одне з основних завдань служби по 
персоналу. Утримати перспективного співробітника в готелі можливо тільки 
тоді, коли він уявлятиме собі перспективу кар'єрного зростання, кожен новий 
ступінь якого буде супроводжується підвищенням грошової винагороди. У 
цьому ключі на підприємствах готельної індустрії повинні розроблятися 
програми підвищення кваліфікації чи тренінгові програми, які закріплюють чи 
розвивають будь-які навички[48, с.303]. 
Як правило, така програма повинна складатися для співробітників 
кожного структурного підрозділу готелю. Кожен співробітник, що має намір 
підвищити свій професійний і посадовий статус, бере участь в таких програмах. 
Особливості підприємства, поза сумнівом, накладатимуть ті або інші 
відбитки на форму побудови програми і її зміст. Так, наприклад, для служби 
розміщення можливе введення розрядності співробітників: портьє першої 
категорії і портьє другої категорії (при виконанні ними одних і тих же функцій). 
Але природним є те, що новачок буде виконувати свої обов’язки з меншою 
ефективністю, ніж працівник досвідчений. 
Навіть невелика різниця в заробітній платі дозволить підвищити 
мотиваційні потреби нових співробітників в оволодінні ними своїми 
професійними навичками. Перехід з одного розряду в інший можна обмежити 
рамками програми підвищення кваліфікації і не обмежувати часовими рамками. 
Так, якщо новий співробітник, прийнятий після первинного навчання в службу 
розміщення на посаду портьє першої категорії, виявляє бажання пройти 
атестацію і отримати другу категорію, йому необхідно лише успішно пройти 
навчання по відповідній програмі і здавати кваліфікаційній комісії екзамен. 
Кваліфікаційна комісія повинна формуватися з начальника відділу, в 
якому працює співробітник, його заступників, безпосереднього керівника 
співробітника (в особі старшого зміни), психолога, менеджера по тренінгу 
персоналу і співробітника кадрової служби готелю. Як правило, така програма 
навчання повинна формуватися і проходити без відриву від виробничої 
діяльності її учасників, після завершення ними своєї безпосередньої, основної 
роботи. Таким чином співробітники підкреслюють свою особисту 
зацікавленість у підвищенні свого професійного рівня, а готель матеріально 
стимулює їх до цього (підвищення заробітної плати відповідно з новою 
категорією) [44, с.23]. 
В той же час такі програми повинні давати бажаний виробничий 
результат, а тому їх зміст, методи і форми повинні оновлюватися і 
удосконалюватися на постійній основі. Для цього необхідно регулярно 
проводити моніторинг їх ефективності. Програми підвищення кваліфікації 
стають усе більш популярними в готельному бізнесі, а отже, важливими. 
Окрім таких програм, все більшу затребуваність отримують програми 
ротації кадрів як рядового, так і управлінського персоналу. Пов'язано це багато 
в чому з тим, що знайомство з роботою інших служб і підрозділів готельного 
підприємства дозволяє згодом ефективніше співпрацювати і взаємодіяти тим 
службам, персонал яких, включаючи керівників, пройшов ротації. 
Механізми взаємодії, що відпрацьовуються службами готелю, грають 
величезну роль в процесі виробництва послуг, що продаються. Адміністратор 
номерного фонду краще буде розуміти ситуацію спілкування з гостем на стойці 
розміщення, якщо деякий час попрацює хоч би у бекофісі служби прийому, 
готуючи «заїзд» [24, с.53]. 
При цьому періодичність ротації персоналу і схема кадрових пересувань 
мають бути детально продумані. Програма ротації повинна розроблятися з 
урахуванням специфіки її політики, враховуючи індивідуальні особливості 
кандидатів на ті або інші посади, а також пом'якшувати негативні моменти, 
неминучі в таких процесах. 
Ще одним способом переміщення персоналу усередині служби, 
підрозділу або готелю в цілому є підвищення по службі. Порядок використання 
цього методу багато в чому залежить від загальних принципів побудови роботи 
організації з кадрами. 
Якщо готель використовує принцип піраміди, при якому працівники зовні 
набираються тільки в її основу, а далі просуваються по східцях піраміди тільки 
працівники цього підприємства, то метод підвищення по службі є важливим 
напрямом кадрового політики готелю, який вимагає розробки певної стратегії і 
тактики. 
В термінах HR-менеджменту існує таке поняття, як рівень 
некомпетентності співробітника. У всякій ієрархії кожен працівник має 
тенденцію досягати свого рівня некомпетентності. Досить часто відділ 
персоналу, підбираючи на керівну посаду когось із вже працюючих 
співробітників, розглядає кандидата з точки зору виконання їм своїх обов'язків 
на його безпосередньому робочому місці [21, с.211]. 
Якщо при цьому не враховувати його можливості відповідності 
підібраної посади, то можна якраз і прийти до того, що професіонал у своїй 
справі, вставши на керівну посаду, не зможе так само добре виконувати свою 
роботу, як раніше. В цьому випадку він і досягає свого рівня некомпетентності. 
Щоб не допустити цього, необхідно проводити повчальні програми для резерву 
керівних кадрів. Якщо ж аналіз ситуації, навчання і супровід проводитися не 
будуть, то вірогідність помилки зростає у багато разів. 
До основних форм супроводу професійного зростання і кар'єри 
відносяться наступні: 
− діагностика професіонально-психологічного потенціалу робітника 
[Додаток А,Б]; 
− аналіз чинників, що детермінують професійний розвиток: вік, 
професійний досвід і кваліфікація, рівень професійного освіти і підготовки, 
стан здоров'я, динамічність кар'єри; 
− вивчення вектору професійної спрямованості спеціаліста: рівня 
домагань і самооцінки, мотивації до досягнень, ціннісних орієнтацій і 
соціально-професійних установок; 
− співбесіда з питань професійного зростання і кар'єри із співробітником і 
йогокерівником; 
− складання спільне з працівником кар’єропрограми. 
На сьогодні особливого значення набувають питання практичного 
застосування сучасних форм управління персоналом готелю, що дозволяють 
підвищити його соціально-економічну ефективність. 
Головний потенціал готелю полягає в кадрах. Які б прекрасні ідеї, новітні 
технології, найсприятливіші зовнішні умови не існували, без добре 
підготовленого персоналу високої активності домогтися неможливо. Саме 
люди надають послуги гостям, подають ідеї і дозволяють готелеві існувати. 
Без людей не може бути організації, без кваліфікованих кадрів жоден 
готель не зможе досягти своїх цілей. Управління персоналом готелю пов'язане з 
людьми та їхніми відносинами у колективі. 
Слід також відзначити, що на сьогодні основними факторами 
конкурентоздатності готелів стали забезпеченість робочою силою, ступінь її 
мотивації, організаційні структури і форми роботи, що визначають 
ефективність використання персоналу. 
Успіхи ведучих світових готелів у забезпеченні високої якості послуг, 
їхнього швидкого відновлення, зниженні витрат на надання послуг та інтеграції 
зусиль персоналу пов'язані з тим, що в них створені високоефективні системи 
управління персоналом. Велике значення для ефективної кадрової політики має 
аналіз характеристик ринку робочої сили. Внутрішні особливості готелю такі, 
як: поставлені цілі розвитку, тенденції його управлінського стилю, конкретний 
характер розв'язуваних ним задач, специфіка робочих колективів та ін. також 
повинні братися в розрахунок для забезпечення ефективності кадрової політики 
[7, с.300]. 
Ці загальні тенденції повинні враховуватися в практиці управління 
персоналом готелю. 
Формування системи управління персоналом передбачає, насамперед, 
побудову «дерева цілей», причому цілей працівників і цілей адміністрації, 
забезпечення їхньої найменшої суперечливості, виявлення ролі і місця 
управління персоналом у забезпеченні головних цілей готелю. 
Цілями управління персоналом готелю є: 
− підвищення конкурентноздатності готелю; 
− підвищення ефективності виробництва і праці, зокрема, досягнення 
максимального прибутку; 
− забезпечення високої соціальної ефективності функціонування 
колективу. 
Успішне виконання поставлених цілей вимагає вирішення таких задач, 
як: 
− забезпечення потреби готелю в робочій силі в необхідних обсягах і 
необхідної кваліфікації; 
− досягнення обґрунтованого співвідношення між структурою готелю і 
структурою трудового потенціалу; 
− повне та ефективне використання потенціалу працівника і колективу 
готелю в цілому; 
− забезпечення умов для високопродуктивної праці, високого рівня її 
організованості, мотивації, самодисципліни, вироблення в працівника звички до 
взаємодії і співробітництва; 
− закріплення працівника в готелі, формування стабільного колективу як 
умови окупності коштів, що витрачаються на робочу силу (залучення, розвиток 
персоналу); 
− забезпечення реалізації бажань, потреб і інтересів працівників у 
відношенні до змісту праці, посадового просування тощо; 
− балансування інтересів готелю та інтересів працівників, економічної і 
соціальної ефективності; 
− підвищення ефективності управління персоналом, досягнення цілей 
управління при скороченні витрат на робочу силу. 
Ефективність управління персоналом, найбільш повна реалізація 
поставлених цілей багато в чому залежать від вибору варіантів побудови самої 
системи управління персоналом готелю, пізнання механізму її функціонування, 
вибору оптимальних технологій і методів роботи з людьми. 
 
2.3. Аналіз системи професійного навчання персоналу 
 
Основним напрямом професійного розвитку є професійне навчання − 
процес формування у працівників специфічних, професійних знань, навиків за 
допомогою спеціальних методів навчання. Формально професійний розвиток є 
ширше поняття, ніж професійне навчання, але в реальному житті різниця між 
ними є умовною, оскільки і професійний розвиток, і професійне навчання 
виконують одне завдання − підготовку персоналу до виконання ним своїх 
обов'язків. Різниця в тому, що професійне навчання орієнтується на сучасні 
потреби підприємства, а професійний розвиток − на майбутнє і є більш 
фундаментальним [1, с.340]. 
В даний час професійне навчання являє собою комплексний, неперервний 
процес і включає кілька етапів. Управління процесом професійного навчання 
починається з визначення потреб, які формуються на основі потреб розвитку 
персоналу, а також необхідністю виконання працівниками своїх поточних 
виробничих завдань і обов'язків. Потреби, пов'язані з виконанням виробничих 
завдань, визначаються на основі заявок лінійних керівників і самих 
працівників. В першу чергу це відноситься до працівників, щойно прийнятих на 
роботу. 
Професійне навчання пов'язане зі значними матеріальними витратами, 
тому визначення фінансових ресурсів у бюджеті є важливим моментом 
управління професійним навчанням[21, с.122]. 
Відповідно до цілей визначаються форми навчання, які повинні бути 
пристосовані до вимог робочого місця, враховувати особливості особистості і 
потреб організації. Ці вимоги зводяться до наступного. 
Мотивація. Для навчання потрібна мотивація (тобто, що я отримаю в 
результаті навчання в майбутньому). 
Умови навчання. Потрібно створити сприятливий для навчання клімат 
(навчання в добре обладнаних, провітрюваних приміщеннях). 
Етапність навчання. Знання, що отримуються в процесі навчання, 
необхідно розбити на послідовні етапи (навчання від більш простих явищ до 
більш складних). 
Наявність зворотного зв'язку. В процесі і після навчання слухачі повинні 
відчути зворотний зв'язок стосовно результатів навчання. 
Зміст програм навчання визначається цілями організації і створюється як 
для формування і закріплення професійних навиків та умінь, так і для 
формування певного типу мислення (економічного, екологічного) та поведінки. 
Слід пам'ятати, що прийоми і методи навчання, які використовуються в 
школах, коледжах, інститутах, можуть бути не зовсім придатними для навчання 
дорослих людей. Навчання цієї категорії повинно плануватись з врахуванням 
таких принципів: 
− актуальність − навчальний матеріал має бути конкретним і мати без 
посереднє відношення до професії слухачів. Дорослі погано сприймають 
абстрактність теми; 
− усвідомленість того, що вивчається; 
− участь − слухачі повинні активно брати участь у навчальному процесі і 
застосовувати одержані знання в практичній роботі вже під час навчання; 
− повторення матеріалу допомагає слухачам закріпити в пам'яті і 
перетворити знання в навики; 
− зворотний зв'язок − слухачам потрібно надавати інформацію проте, як 
вони засвоїли пройдений матеріал. Формою зворотного зв'язку є оцінка, 
виставлена викладачем. При цьому потрібно бути дуже тактичним: не 
відповідність фактичних оцінок очікуваним може мати де мотиваційний вплив. 
У зворотному зв'язку дорослі цінять не абсолютну оцінку, а можливість 
виступити, дати пропозицію і бути почутим; 
− неформальна атмосфера занять. 
Навчання повинно бути: 
− поступовим і дозованим, враховувати здібності та інтереси тих, хто 
навчається; 
− передбачати чіткі цілі, методи навчання, рівень відповідності слухачів і 
викладачів, можливість проведення навчання поетапно; 
− створення сприятливих умов для неформальних і комфортних обставин. 
Слухачі повинні бути зацікавленими в результатах, впевненими в своїх 
здібностях, необхідності навчання, мати нормальні стосунки з колективом. 
Основними факторами, які мотивують працівників активно брати участь 
у професійному навчанні, є: 
− бажання зберегти місце роботи чи посаду; 
− зацікавленість у збільшенні заробітної плати; 
− бажання одержати нову посаду або підвищити рівень посади (майстер, 
старший майстер, начальник і т. д.); 
− інтерес до процесу освоєння нових знань і навиків; 
− бажання встановити контакт з іншими слухачами. 
Кадрова політика підприємства з питань підготовки кадрів може 
формуватися на базі різного напрямку − від орієнтації на сьогоденні інтереси, 
на підготовку вузькоспеціалізованих працівників, які можуть виконувати одну-
дві конкретні операції, до орієнтації на довготривалі інтереси (підготовка 
працівників широкого профілю на основі серйозної теоретичної підготовки). Це 
залежить від об'єктивних і суб'єктивних факторів: вибору стратегії розвитку 
підприємства і операційного поділу праці, фінансового стану підприємства та 
світогляду його керівництва[41, с.180]. 
Система підготовки персоналу повинна враховувати як інтереси 
підприємства у швидкому заповненні вакантних місць, економію витрат, 
пов'язаних з підготовкою працівників, не забуваючи, що «скупий платить двічі» 
(маючи на увазі необхідність затрат на підвищення кваліфікації і 
перепідготовку), так і інтереси працівників − одержати повноцінну професійну 
підготовку. 
Організація праці в готельному господарстві включає два поєднаних 
елементи: тарифну систему та форми оплати праці. Тарифна система оплати 
праці являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких диференціюється 
та регулюється рівень заробітної плати різних груп і категорій працюючих у 
залежності від кваліфікаційного рівня, складності, інтенсивності та 
відповідальності робіт, що виконуються, умов праці. Тарифна система включає 
в себе тарифну сітку, тарифні ставки, посадові оклади, перелік різних професій 
з віднесенням їх до розрядів єдиної тарифної сітки оплати праці. У 1992 році 
Кабінет Міністрів України прийняв Декрет «Про оплату праці», що визначив 
економічні, правові й організаційні умови оплати, розмежував сфери 
державного та договірного регулювання оплати праці. Відповідно до цього 
декрету вийшли постанови: 
«Про оплату праці працівників бюджетних установ та організацій на 
основі єдиної тарифної сітки» від 25 січня 1993 р. № 44.«Про єдині тарифні 
умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) 
професіями та посадами» від 2 лютого 1993 р. № 74. 
Згідно з вищевказаним встановлено мінімальну заробітну плату для всіх 
підприємств незалежно від форм власності та господарювання, що підлягає 
корегуванню з урахуванням темпів інфляції та зростання цін. В єдиній 
тарифній сітці оплати праці робітників і службовців за загальними професіями 
та посадами виділено 15 розрядів і для кожного розряду встановлено 
відповідний коефіцієнт. Перший розряд відповідає мінімальній заробітній 
платі. Крім того, запропоновано поглиблену диференціацію за групами 
підприємств. Так, оклади та ставки працівників з І до II розрядів поділяються на 
І та II групи, аз 12 до 15 − відповідно на І, II, III групи. І група включає 
спеціалістів великих підприємств або вищої кваліфікації, II група − менших 
підприємств і т. п. [26, с.54]. 
В єдиних тарифах є також перелік різних професій і діапазон тарифних 
розрядів. Наприклад, гардеробник, швейцар, кур'єр відносяться до 1 розряду, а 
кастелянша, носильник − 2-3 розрядів, секретарка-друкарка − 3-7 розрядів і т. п. 
При введенні Єдиної тарифної сітки оплати праці зберігається чинний порядок 
встановлення надбавок, доплат, премій та інших заохочувальних і 
компенсаційних виплат. 
Основними формами оплати, що застосовуються в готельному 
господарстві, є погодинна та відрядна. Погодинна оплата праці розділяється на 
просту погодинну та погодинно-преміальну. Проста погодинна оплата праці 
передбачає виплати у відповідності до встановленого окладу. Більш широке 
застосування отримала почасово-преміальна оплата, за якої заробітна плата 
включає в себе посадовий оклад (тарифну ставку) та премію. Ця система 
застосовується для оплати працівників адміністративно-управлінського 
апарату, молодшого обслуговуючого персоналу та ін. Відрядна оплата 
передбачає виплати в залежності від обсягу робіт у натуральному чи 
вартісному вираженні за раніше встановленими розцінками. Розрізняють 
просту відрядну та відрядно-преміальну оплату праці. Згідно простої відрядної 
оплати праці заробіток залежить від обсягу виконаної роботи за встановленими 
розцінками.  Відрядно-преміальна оплата праці на відміну від простої відрядної 
оплати передбачає виплату премій за певні досягнення у праці. Ця система оп-
лати широко застосовується для категорії «робітники», тобто покоївки, старші 
покоївки, кастелянш), столяри та ін. На підприємствах готельного господарства 
розробляється план з праці. Основними показниками цього плану є чисельність 
працівників і сума фонду заробітної плати. Чисельність інженерно-технічних 
працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу 
встановлюється, виходячи з діючих типових штатів для різних розрядів готелів 
[27, с.50].  
У готельно-ресторанному комплексі «Ноєв Ковчег» використовується 
відрядна оплата праці, а також відрядно-преміальна. 
Розділ 3. РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ 
"ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ТРЕНІНГОВОЇ ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ 
ПЕРСОНАЛУ ГОТЕЛЮ 
 
 
3.1. Кейс-метод як інструмент професійно орієнтованої освіти персоналу 
підприємства сфери гостинності 
 
Пріоритетними завданнями сучасного реформування освітньої системи в 
Україні є формування освіченої, гармонійно розвиненої та творчої особистості, 
а також збереження її фізичного й морального здоров'я. Реалізація окреслених 
завдань вимагає належного психолого-педагогічного обґрунтування змісту та 
методологічних засад навчально-виховного процесу. 
У ХХІ столітті стрімкий розвиток та інтеграція новітніх інформаційно-
комунікаційних технологій (мережі Інтернет, мультимедійних комплексів, веб-
ресурсів) створили належне підґрунтя для ширшого впровадження 
інтерактивних методів навчання. До числа найбільш ефективних належать 
презентаційні технології, мозковий штурм, кейс-метод (case-study), методи 
розвитку критичного мислення, вікторини, педагогічна реклама та 
бліцопитування. 
Сучасний етап розвитку суспільства унеможливлює використання 
виключно традиційних репродуктивних підходів до навчання. Стрімкий 
приріст наукових знань та диверсифікація професійних компетенцій роблять 
неможливою їхню повну передачу шляхом відстороненої ретрансляції 
інформації. Застосування ситуаційного навчання (кейс-методу) спрямоване не 
лише на поглиблення засвоєння навчального матеріалу та активізацію 
пізнавального інтересу здобувачів освіти, а й на формування їхніх 
дослідницьких, комунікативних і креативних здібностей. 
Розкриваючи гносеологію поняття «кейс-стаді», варто зауважити, що цей 
термін уперше ввійшов у науково-педагогічний обіг на початку ХХ століття. Як 
самостійний метод навчання case-study було апробовано у Гарвардській школі 
бізнесу (Harvard Business School) у 1921 році для моделювання практичних 
ситуацій у межах викладання бізнес-дисциплін. З методичної точки зору кейс є 
спеціально розробленим навчальним матеріалом, що містить систематизований 
опис практичної ситуації, запозиченої з реальної діяльності. У класичному 
розумінні «кейс-стаді» трактується як деталізований опис ситуації, що мала 
місце у реальності [16, с. 186]. 
Згідно з визначенням Ш. І. Бобохужаєва та З. Ю. Юлдашева, кейс-стаді 
постає як «сукупність умов та обов’язків, що описують конкретні, реальні 
обставини на даному етапі». За своєю сутністю кейс завжди є моделюванням 
певної життєвої або виробничої ситуації. У контексті інтерактивного навчання 
даний метод застосовується під час закріплення набутих знань, формування 
аналітичного й критичного мислення, а також забезпечення взаємозв'язку між 
теоретичними положеннями та практичною діяльністю. 
Ситуаційні вправи мають чітко окреслену мету та цільову спрямованість. 
Як правило, вони відображають проблему, яка потребує невідкладного 
розв'язання або вже мала певний досвід вирішення в минулому. Зауважимо, що 
навчальний кейс має відповідати чотирьом базовим умовам: бути правдивим і 
реалістичним (без надмірної деталізації), відповідати тематиці навчального 
матеріалу, відображати типові феномени фахової діяльності та стимулювати 
інтерес до прийняття управлінських рішень [28, с. 24]. 
Якісний навчальний кейс характеризується сукупністю таких ознак: 
логічною та переконливою фабулою, актуальністю розглянутої проблеми, 
наявністю центрального персонажа та конфліктної ситуації з необхідністю 
прийняття критичного рішення, можливістю для узагальнення та оцінки 
ефективності раніше прийнятих рішень, а також оптимальним обсягом наданої 
інформації. У процесі опрацювання кейсів здобувачі вищої освіти 
вдосконалюють практичні навички, опановують спеціалізований 
інструментарій та розробляють алгоритми реагування на нестандартні виклики. 
Загалом якісно підготовлений кейс має відповідати низці висунутих 
вимог: 
- відповідати чітко сформульованій освітній меті; 
- характеризуватися належним рівнем складності та актуальністю; 
- висвітлювати декілька аспектів реальної діяльності; 
- ілюструвати типові професійні ситуації; 
- містити національний контекст та не втрачати актуальності з часом; 
- стимулювати дискусію та розвивати аналітичне мислення; 
- передбачати можливість варіативності (наявність кількох 
альтернативних рішень). 
Головною метою ситуаційних вправ є глибокий аналіз проблеми, а не її 
передчасне оцінювання. Метод спрямований на формування аналітичної 
проникливості, здатності відокремлювати головні чинники від другорядних, 
розвиток системного бачення та виховання персональної відповідальності за 
прийняті рішення. Кейс-підхід дає змогу наблизити освітнє середовище до умов 
майбутньої професійної діяльності завдяки кращому усвідомленню 
здобувачами власних ціннісних орієнтирів, класифікації типових ситуацій та 
оцінюванню наслідків ухвалених рішень. 
У науково-методичній літературі виокремлюють п'ять функціональних 
вимірів навчання за методом кейс-стаді: 
1. Ілюстративно-наочний: кейси слугують не стільки інструментом 
трансляції знань, скільки формують «образи» реальних проблем, виступаючи 
каталізатором обміну практичним досвідом. 
2. Інтеграційний: метод полегшує систематизацію, взаємообмін та 
практичне застосування набутих знань. 
3. Аналітико-прикладний: розвиває здатність до розв'язання складних 
практичних завдань. 
4. Оцінювально-аксіологічний: сприяє структуруванню пріоритетів і 
професійних цінностей здобувачів. 
5. Творчий: забезпечує розвиток комплексних навичок щодо аналізу 
ситуацій, генерації ідей та ухвалення ефективних рішень. 
Метод кейс-стаді забезпечує комплексний розвиток системи компетенцій 
здобувачів вищої освіти: 
Аналітичні навички: вміння диференціювати первинні дані та 
систематизовану інформацію, класифікувати матеріали, виокремлювати суттєві 
чинники, будувати логічні міркування. 
Практичні навички: спроможність застосовувати теоретичні концепції, 
методи та принципи в реальних умовах діяльності. 
Творчі навички: здатність до генерації альтернативних варіантів 
розв'язання проблеми. 
Комунікативні навички: ведення публічної дискусії, аргументація власної 
позиції, переконання опонентів, використання мультимедійних засобів, робота 
в команді, складання підсумкових аналітичних звітів. 
Соціальні навички: оцінювання поведінкових чинників, активне 
слухання, самоконтроль та толерантність до альтернативних точок зору. 
Реалізація метамоделі кейс-методу (організація навчання як процесу 
пошуку та прийняття рішень) забезпечує високий рівень залученості учасників, 
можливість адаптації до різних соціально-професійних ролей та проведення 
дискусій у безпресинговому середовищі. 
Як зазначають Дж. Пірс та Р. Б. Робінзон, ефективна підготовка до роботи 
з кейсом вимагає раціонального тайм-менеджменту, повторного критичного 
прочитання матеріалів, фокусування на стратегічних аспектах проблеми, 
ретельного аналізу наданих «речових доказів» (документів, статистичних 
даних) та трансформації теоретичних знань у сферу практичного менеджменту 
[14, с. 56]. Оскільки даний метод базується на інтеракції, обов'язковими 
умовами є системна участь у дискусіях, системний розгляд проблем та 
дотримання регламенту обговорення. 
Методична структура розробки навчального кейсу включає такі базові 
блоки: 
- вступна частина; 
- загальна інформація про об'єкт дослідження; 
- опис проблемного поля; 
- висновки та підсумки; 
- додатки. 
До обов'язкових елементів паспорта кейсу належать: назва та анотація 
(огляд) кейсу; освітня мета; місце теми в навчальному плані; формулювання 
проблеми та алгоритм вивчення матеріалів; поетапні завдання для самостійної 
чи групової роботи; перелік питань для дискусії; вимоги до оформлення 
результатів; деталізований опис ситуації; довідково-інформаційні матеріали та 
посилання на додаткові джерела. 
 
3.2. Техніка безпеки у готелі 
 
Сучасний готель оснащений великою кількістю різного обладнання і 
майна. У ньому працює значна кількість обслуговуючого персоналу, 
відбувається постійна зміна проживаючих. Саме тому питанням охорони праці і 
техніки безпеки в готелях приділяється велика увага [25, с.14]. 
У готелях повинні проводиться заходи щодо профілактики травматизму, 
створення нормальних санітарно-гігієнічних умов, електробезпеки, навчання 
персоналу. 
Загальне керівництво роботою з охорони й безпеки праці в готелі 
здійснює директор (роботодавець). Він зобов'язаний забезпечити виконання 
вимог законів про працю, правил і норм з охорони праці, державних стандартів, 
а також виконання зобов'язань, передбачених колективним договором 
(контрактом). Директор готелю наказом призначає відповідального за безпеку 
праці, формує склад служби охорони праці, призначає відповідальних за стан 
охорони праці в кожному підрозділі і відповідальних за навчання персоналу 
готелю і перевірку знань з охорони праці. 
На основі положень, правил і типових інструкцій у кожному готелі 
розробляється своє положення про організацію роботи з охорони праці і 
виробничої санітарії. Крім того, для кожної категорії працівників 
розробляються інструкції. 
Працівник готелю зобов'язаний дотримуватися норм, правил, інструкцій з 
охорони праці, вміти правильно застосовувати колективні й індивідуальні 
засоби захисту, негайно повідомляти своєму безпосередньому керівникові про 
будь-який нещасний випадок, а також про ситуації, що створюють загрозу 
життю і здоров'ю людей. 
Працівники готелю допускаються до роботи лише після проходження 
інструктажу з техніки безпеки. Видами інструктажу є вступний, первинний, 
повторний, позаплановий, поточний. 
Профілактика виробничого травматизму. Причини травматизму можуть 
бути організаційними і технічними. 
До організаційних відносяться: недостатній нагляд за дотриманням 
правил техніки безпеки, відсутність необхідної технічної кваліфікації в 
персоналу, робота без запобіжних засобів, неправильне розташування людей на 
робочому місці, недостатній інструктаж, погане освітлення, низька або висока 
температура, слабка вентиляція тощо. 
До технічних причин травматизму відносяться: несправність або 
недосконалість технологічного обладнання, інструментів, пристроїв і засобів 
техніки безпеки, незручність або захаращеність робочого місця. 
Причиною травми може стати також хворобливий стан працюючого, 
непідготовленість до даної роботи і неуважне відношення до неї, стомлення і 
стан сп'яніння. 
Розслідування й облік нещасних випадків відбувається відповідно до 
«Положення про порядок розслідування й обліку нещасних випадків на 
виробництві». Це положення встановлює єдиний порядок розслідування й 
обліку нещасних випадків на виробництві, обов'язковий для готелів будь-яких 
форм власності. За результатами розслідування складається висновок, що є 
обов'язковим для роботодавця і може бути оскаржений. 
ВИСНОВКИ 
 
На основі здійсненого дослідження сформульовано такі наукові висновки: 
1. На сучасному етапі професійний розвиток працівників постає 
пріоритетним завданням системи кадрового менеджменту підприємств 
індустрії гостинності. Комплексна система навчання формується з урахуванням 
стратегічних цілей розвитку компанії та поточних посадових обов'язків 
персоналу. Специфіка готельного бізнесу вимагає від фахівців ґрунтовних 
знань крос-культурних традицій, поведінкових особливостей споживачів та 
глобальних тенденцій ринку послуг. Сучасна концепція менеджменту розглядає 
персонал як ключовий актив господарюючого суб'єкта, ефективне управління 
яким реалізується через систему безперервної освіти на базі корпоративних 
навчально-тренінгових центрів. 
2. Інтерактивні тренінгові програми є високоефективною формою 
фахового навчання, що дозволяє опанувати нові інструменти й методи 
вирішення як оперативних, так і стратегічних завдань у сфері сервісу, 
маркетингу, комунікацій, продажів і фінансів. Вони виступають дієвим 
механізмом систематизації знань і вдосконалення якості обслуговування. 
3. Ефективні тренінгові системи характеризуються: 
- системністю та планомірністю, що поєднують відпрацювання 
практичних навичок із підвищенням мотивації до праці; 
- застосуванням менторства й коучингу через інтенсивне навчання, 
демонстрацію кращих практик та виконання прикладних завдань; 
- систематичним консультуванням і супроводом для підвищення 
продуктивності виконавської діяльності. 
4. Диференціація готельних підприємств за масштабом та рівнем 
сервісу зумовлює варіативність організаційних форм, видів та функціонально-
цільової спрямованості навчально-тренінгових центрів. 
5. Організаційна структура тренінгового процесу має відрізнятися 
гнучкістю та адаптивністю до змін у цілях, завданнях, масштабах діяльності 
підприємства, а також до впровадження нових технологій обслуговування. 
6. Процес підготовки та підвищення кваліфікації має бути 
безперервним. Забезпечення регулярності досягається шляхом розробки 
піврічних навчальних планів і проведення щотижневих аудиторних та 
практичних занять у кожному структурному підрозділі. Систематичність 
оцінювання підтверджується складанням підсумкових іспитів (заліків), 
результати яких враховуються під час щорічної атестації персоналу. 
7. Професійне навчання становить цілеспрямований процес засвоєння 
теоретичних знань та формування прикладних умінь. В умовах високої 
динаміки ринкового середовища воно набуває характеру безперервної освіти 
(lifelong learning), що реалізується протягом усієї трудової діяльності фахівця. 
8. Необхідність упровадження концепції безперервного навчання 
обумовлена дією таких чинників: 
- швидким оновленням матеріально-технічної бази й технологій, що 
призводить до застарівання знань, здобутих у межах базової освіти; 
- загостренням міжгосподарської та міжнародної конкуренції, де 
лідируючі позиції займають суб'єкти, здатні швидко адаптувати кадровий 
потенціал; 
- стрімкою інформатизацією всіх сфер суспільного життя; 
- високою економічною доцільністю інвестування в розвиток наявного 
персоналу порівняно з витратами на рекрутинг нових працівників. 
9. Формування комплексної системи навчання, яка об'єднує 
організаційні, регламентні, технологічні та інформаційні заходи для 
забезпечення високих стандартів сервісу, має здійснюватися з урахуванням 
індивідуальної специфіки та умов діяльності конкретного готелю. 
10. Забезпеченість кваліфікованими кадрами, рівень їхньої мотивації, а 
також раціональність організаційної структури виступають детермінуючими 
чинниками підвищення конкурентоспроможності та соціально-економічної 
ефективності готельного підприємства. 
11. Результативність кадрового менеджменту безпосередньо залежить 
від обґрунтованості обраної моделі побудови системи управління персоналом, 
глибокого розуміння механізмів її функціонування та застосування 
оптимальних технологій взаємодії з колективом. 
12. Ключовим напрямом кадрового розвитку є професійне навчання як 
процес цілеспрямованої підготовки працівників. Стратегія підприємства в цій 
сфері варіюється від задоволення поточних потреб (підготовка 
вузькоспеціалізованих виконавців) до реалізації довгострокових цілей 
(підготовка фахівців широкого профілю), що визначається стратегічним 
баченням керівництва та його фінансовими можливостями. 
13. Інтеграція кейс-методу в систему внутрішньофірмового навчання 
підприємств готельно-ресторанного господарства сприяє не лише кращому 
засвоєнню матеріалу, а й активізує пізнавальний інтерес, розвиває 
комунікативні навички та креативне мислення працівників. 
14. Технологічна насиченість сучасних готельних комплексів, висока 
чисельність персоналу та постільна динаміка гостьового потоку зумовлюють 
підвищені вимоги до системи охорони праці та техніки безпеки. Пріоритетним 
завданням управління постає реалізація заходів із профілактики виробничого 
травматизму, дотримання санітарно-гігієнічних норм, забезпечення 
електробезпеки та регулярного інструктажу співробітників. 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. ДСТУ 3279-95. Стандартизація послуг. Основні положення. 
2.  ДСТУ 4268:2003. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні 
вимоги. 
3. ДСТУ 4269:2003. Послуги туристичні. Класифікація готелів. 
4. ДСТУ 4281: 2004. Заклади ресторанного господарства. Класифікація. 
5. ДБН В.2.2-20:2008. Готелі. 
6. ДБН В. 2.2-25:2009. Підприємства харчування (заклади ресторанного 
господарства). 
7. ДСТУ 3230-95. Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та 
визначення. 
8. ДСТУ 2296-93. Національний знак відповідності. Форма, розміри, 
технічні вимоги та правила застосування.: 
9. ДСТУ 2462-94. Сертифікація. Основні поняття. Терміни та 
визначення. 
10. Агафонова Л. Г. Туризм: готельний та ресторанний бізнес : 
Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання : навч. посіб. / 
Л.Г. Агафонова, О.Є. Агафонова. – К. : Знання України, 2014. – 358 с. 
11. Алексевич О. Шлях до зірок : вивчаємо нові правила сертифікації 
готельних послуг / О. Алексевич // Все про бухгалтерський облік. – 2015. - 
№ 95. – С. 21-24. 
12. Артеменко О., Сукач M., Хрущ Л., Скопень М.. Інформаційні системи 
і технології в готельно–ресторанному та туристичному бізнесі: підручник,. – К. 
: Ліра – К. – 2018. – 764 с. 
13. Архипов В.В. Організація ресторанного господарства : навч. посіб. / 
В.В. Архипов. – К. : Центр учбової л-ри, 2015. - 280 с. 
14. Банько В. Г. Будівлі, споруди, обладнання туристських комплексів та 
їх експлуатація : навч. посіб. Київ : Центр інформ. технологій, 2016. 292 с. 
15. Басюк Т. П., Керанчук Т. Л. Економіка готельно-ресторанного 
бізнесу : підручник. Київ : НУХТ, 2018. 282 с. 
16. Бойко М. Г. Організація готельного господарства : підручник / 
М. Г. Бойко, Л. М. Гопкало. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2016. – 448 с. 
17. Бондаренко Н. Оподаткування готельного бізнесу / Н. Бондаренко, 
Г. Чернишова // Вісник податкової служби України. – 2017. - № 20. – С. 29-36. 
18. Бурик А. Ф. Планування діяльності підприємства : навч. посіб. Київ: 
Центр навчальної літератури (ЦУЛ). 2019. 260 с. 
19. Варналій З. С., Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Білик Р. Р. Бізнес-
планування підприємницької діяльності : навч. посіб. Чернівці 2019. 264 с. 
20. Гарбера О. Сучасні тенденції розвитку світової готельної індустрії / 
О. Гарбера // Економічний часопис – ХХІ. – 2015. - № 11/12. – С. 37-42. 
21. Головко О. М. Організація готельного господарства: навчальний 
посібник / О. М. Головко, О. М. Кампов, Н. С. Махлинець і ін.; за ред. 
О. М. Головко. – К. : Кондор-Видавництво, 2014. – 338 с. 
22. Горіна Г.О. Сутність та специфіка бюджетних організації 
міжнародного готельного бізнесу / Г.О. Горіна // Економіка та держава. – 2017. 
- № 3. – С. 107-109. 
23. Давидова О. Ю.  Управління якістю продукції та послуг у готельно-
ресторанному  господарстві : підручник. – Х. : Вид-во Іванченка І.С., 2018. – 
488 с. 
24. Зубар Н.М. Логістика у ресторанному господарстві : навч. посіб. / 
Н.М. Зубар, М.Ю. Григорак. – К. : Центр учбової л-ри, 2016. – 312 с. 
25. Іванова Л. Роль якості при формуванні маркетингової стратегії 
підп-риємствами готельного господарства / Л. Іванова // Маркетинг в Україні. – 
2015. - № 3. – С. 50-56. 
26. Іванова Л. О., Музика О. М. Моніторинг світового ринку готельних і 
ресторанних послуг : навч. посіб. Львів : Магнолія 2006, 2019. 227 с. 
27. Інноваційні технології у ресторанному, готельному господарстві та 
туризмі : навч. посібник / Н. М. Влащенко ; Харків. нац. ун-т міськ. госпва ім. 
О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. – 373 с. 
28. Кириєнко О. Туристам на замітку – готельні послуги / О. Кириєнко 
// Вісник податкової служби України. – 2014. - № 20. – С. 13-17. 
29. Коваленко О. Пільги з прибутку для готельних послуг : кого вони 
сто-суються / О. Коваленко // Все про бухгалтерський облік. – 2015. - № 30. – 
С. 53-54. 
30. Коваленко О. Порядок встановлення категорій готелям та іншим 
об’єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення 
(проживання) / О. Коваленко // Все про бухгалтерський облік. – 2014. - № 77. – 
С. 13-15. 
31. Коваленко О. Прибуток від готельних послуг, що виводяться з-під 
оподаткування / О. Коваленко // Все про бухгалтерський облік. – 2016. - № 30. – 
С. 54-56. 
32. Ковешніков О.В., Матвієнко А.Т., Разметова О.Г. Організація 
готельно- ресторанного господарства: навчальний посібник. Київ: Видавництво 
Ліра-К, 2019. – 564 с. 
33. Кожана В. Ю. Удосконалення якості послуг гостинності в закладах 
ресторанного господарства [Рукопис] : дипломна робота бакалавра за 
спеціальністю «241 — готельно-ресторанна справа» / В. Ю. Кожана наук. кер. 
Постова В.В. Вінниця : ВТЕІ, 2023. – 50 с. 
34. Крисоватий Є.І. Впровадження інноваційних технологій на 
підприємствах готельно-ресторанного господарства (на прикладі готельно-
ресторанного комплексу «Три бажання»): дипломна робота бакалавра за 
спеціальністю «241 — готельно-ресторанна справа» / Є.І. Крисоватий — 
Тернопіль: ТНТУ, 2022. — 73 с. 
35. Круль Г. Я. Основи готельної справи: навч. посібник / Г. Я. Круль. – 
К. : Центр учбової літератури, 2015. – 368 с. 
36. Куцевич В. Архітектурно-планувальна організація та нормативного 
забезпечення проектування сучасних готелів / В. Куцевич // Будівництво Укра-
їни. – 2014. - № 6. – С. 8-13. 
37. Лобанова В.А. Система прийняття рішень щодо управління 
персоналом великих підприємств готельного господарства / В.А. Лобанова // 
Економіч-ний часопис – ХХІ. – 2015. - № 3/4. – С. 40-44. 
38. Лук’янова Л.Г. Уніфіковані технології готельних послуг : навч. 
посіб. / Л.Г. Лук’янова, Т.Т. Дорошенко, І.М. Мініч. – К. : Вища шк. – 2016. – 
237 с. 
39. Мальська М. П. Готельний комплекс: теорія та практика: підручник 
/ М. П. Мальська, І. Г. Пандяк. – К. : Центр учбової літератури, 2014. – 472 с. 
40. Методи вивчення витрат робочого часу. UBR: 
https://pidru4niki.com/1209061343464/turizm/metodi_vivchennya_vitrat_robochogo
_chasu (дата звернення 21.05.2026). 
41. Нечаюк Л. І. Готельно-ресторанний бізнес, менеджмент : навч. 
посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2016. – 346 с. 
42. Нещадим Л. М., Тимчук С. В. Інноваційні стратегії як перспективний 
напрям планування діяльності готельних та ресторанних підприємств  України. 
Інфраструктура ринку. 2021. Вип. 59. С. 55–59. 
43. Пахомська О. В., Захаренко А. В. Інновації стратегії ресторанного 
бізнесу України. Новації в технології та обладнанні готельноресторанних, 
харчових і переробних виробництв: тези доп. Міжнар наук.-практ. інтер-конф., 
(м. Мелітополь, 24 лист. 2020 р.) Мелітополь, 2020. С. 270-272. 
44. Опанащук Ю. Методичні засади дослідження якості готельних 
послуг / Ю. Опанащук // Підприємництво, господарство і право. – 2014. - № 10. 
– С. 180-181. 
45. Психофізіологічні принципи організації роботи оператора. UBR: 
https://studentam.net.ua/content/view/6459/86/ (дата звернення 02.05.2026). 
46. Ряшко Г. М., Асауленко Н. В., Новічкова Т. П. Удосконалення сервісу 
на підприємствах індустрії гостинності шляхом проектування дегустаційних 
залів. Економіка харчової промисловості. 2021. Т.13. Вип. 1. С. 4–7. 
47. Салухіна Н.Г. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг / 
Н. Г. Салухіна, О.М. Язвінська. – К. : Центр учбової л-ри, 2014. – 336 с. 
48. Скічко О. Бухгалтерський облік готельних послуг / О. Скічко // 
Вісник податкової служби України. – 2018. - № 20. – С. 36-39. 
49. Сокол Т. Г. Організація обслуговування в готелях і туристичних 
компле-ксах: підручник / Т. Г. Сокол. – К. : Альтапрес, 2019. – 447 с. 
50. Чистогорська О.А. Інноваційні форми обслуговування в закладах 
ресторанного господарства [Рукопис] : бакалаврська робота ОС «Бакалавр» 
спеціальність 6.140101 «Готельно-ресторанна справа» / О.А. Чистогорська; 
наук. кер. М.В. Чорій . – Мукачево: МДУ, 2019. – 82 с. 
 
 
Додаток А 
 
Тест "Чи можете ви стати лідером?" 
 
Відповідати потрібно «так», «ні» або «іноді». За ствердну відповідь вам 
належать 3 бали, за негативну — 1, відповідь «іноді» — 2 бали. 
 
1. У важкій ситуації ваші друзі і навіть просто знайомі звертаються за 
допомогою саме до вас? 
 
2. Якщо це у ваших силах, ви обов’язково допоможете тим, хто цього потребує? 
 
3. Ви з легкістю виходите переможцем з будь-якої суперечки? 
 
4. Вам подобається, коли оточення цікавиться вашою думкою з різних питань? 
 
5. У яку б компанію ви не прийшли, ви обов’язково опиняєтеся в центрі 
загальної уваги? 
 
6. Вам подобається, коли на вас спрямовані погляди оточення, коли вас 
відверто роздивляються? 
 
7. Ви із задоволенням і без жодної ніяковості виступаєте на публіці? 
 
8. Ви легко сходитеся з людьми, для вас не складає труднощів підійти до 
незнайомої людини і заговорити з нею? 
 
9. У дитинстві ви були заводієм у вашій компанії, придумували різні забави і 
витівки? 
 
10. Для вас самий кращий відпочинок — весела компанія, походи, пікніки, 
танці? 
 
11. Вас дратує в людях безініціативність, пасивність, покірність долі? 
 
12. Коли ви ставите перед собою конкретну мету, ви обов’язково домагаєтеся 
свого? 
 
13. Якщо з вашими друзями відбуваються якісь прикрощі, ви дуже сильно 
переживаєте, вините себе в тому, що сталося? 
 
14. Вам хочеться кинути всі свої справи і поїхати куди-небудь далеко, 
сховатися від всього світу? 
 
15. Вам коли-небудь говорили, що ви пригнічуєте оточення своєю силою, 
натиском, енергією, біополем? 
 
Результати тесту: 
15-18 балів. Ви прагнете не привертати до себе уваги, найкомфортніший 
стан для вас — бути в чиїсь тіні. Брати на себе відповідальність за щось — теж 
не для вас. Краще робити те, що напевно вийде, за що не буде потім соромно, 
що не викличе кепкувань (не дай бог!) оточення. Ви звикли до того, що вас 
вважають людиною скромною і непомітною. Напевно, існують ситуації або 
теми, де ви почуваєте себе більш менш упевнено. Ну і добре, не усім же бути 
лідерами. 
19-23 бали. Швидше за все, ви дуже сором’язливі. Саме ваша боязкість 
заважає вам насолоджуватися життям. У компанії нечисленних, вірних, 
перевірених часом друзів ви розквітаєте, поводитеся легко і невимушено, у вас 
звідкись з’являється почуття гумору і впевненість у собі. Але серед 
малознайомих людей ви відразу замикаєтеся, ховаєте своє Я під маску 
ввічливої дружелюбності. Можливо, ви отримали занадто строге виховання, 
завдяки чому і придбали комплекс неповноцінності? Вам необхідно 
позбавлятися від невпевненості. Адже на світі є маса людей, які кращі за вас, 
ще більше тих, хто гірший за вас, але такої людини, як ви немає і більше не 
буде. Ви унікальні! Ніколи про це не забувайте і тримаєте себе відповідно. 
24-29 балів. Вас можна назвати «веденим» тому, що ви звикли в усьому 
підкорятися тим, кого ви шануєте і визнаєте для себе авторитетом. Ви з 
дитинства із задоволенням граєте роль «другої скрипки» і цілком можливо, що 
досі вам і в голову не приходило приміряти на себе імідж лідера. А може, варто 
спробувати? У вас є для цього всі шанси. Можливо, що з ролі веденого ви вже 
виросли і тепер потребуєте чогось іншому? Для цього вам необхідно навчитися 
думати і діяти самостійно, не оглядаючись на авторитети. Хто вам сказав, що 
ваша точка зору не найкраща? 
30-37 балів. Ви самі по собі. Вас важко зарахувати до розряду «ведених», 
але і до лідера ви не дотягуєте. Хоча, за бажання, ви можете легко стати душею 
будь-якої компанії. Адже ви легко висловлюєте власну думку, не боїтеся 
сперечатися, умієте вчасно і вдало пожартувати, знаєте, коли краще 
промовчати. У вас явно простежуються завдатки лідера, просто ви їх, з якихось 
причин, не розвинули. Можливо, вам це не потрібно? Можливо, ви — людина 
настрою: сьогодні можете згуртувати навколо себе людей, а завтра вам 
захочеться самоти, тиші і щоб вас усі залишили в спокої? 
38-44 бали. Ви природжений лідер. Вам навіть не доводиться щось 
спеціально робити, люди чомусь відразу підкоряються вашій волі та із 
задоволенням виконують усі ваші інструкції і команди. Мабуть, підсвідомо 
вони відчувають витікаючу від вас енергію і тому ви завжди опиняєтеся в гущі 
подій, «біля штурвалу». З одного боку вам це дуже подобається, а з іншого — 
такий стан справ нерідко вас стомлює. Вам усе частіше хочеться опертися на 
міцне, сильне плече, але, на жаль, навколо вас збираються тільки слабкі, 
нерішучі й невпевнені в собі люди. Доводиться весь час бути сильним, а це 
стомлює. Постарайтеся «відпускати» якісь ситуації, не давити на людей. Не 
варто звалювати на себе надмірну відповідальність за тих, хто підкоряється 
вам. Це безрозсудно. 
45 балів. Вам пора подумати про себе і про своє здоров’я. Поза сумнівом, 
ви за вдачею — лідер. Але ви занадто перенавантажили себе, звалили собі на 
плечі всю земну кулю й надірвалися. І тепер ваша сила обернулася проти вас. 
Ви втомилися і вам потрібно відпочити. Спробуйте, хоч би, на якийсь час 
змінити оточення, місце проживання, якщо можна — роботу. Поїхати від 
людей, що звикли до вашої опіки і заступництва, забути про те, що ви — 
сильний, а всі навколо — слабкі й беззахисні. Врешті-решт, багато хто просто 
паразитує за ваш рахунок! 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток Б 
Тест «Чи маєте ви лідерські якості?» 
 
1. Вам подобається спілкуватися з людьми?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
2. Обговорюючи те або інше питання з колегами, чи часто вам вдається 
переконати їх в правильності вашої точки зору?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
3. Легко обходитеся без постійного схвалення оточення?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
4. Послідовні у своїх діях?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
5.Планувати, на вашу думку, досить-таки захоплюючий і приємний обов'язок?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
6. Справлятися з емоціями, що наринули, для вас важке завдання?  
 
а) Ні; б) Так.  
 
7. Чи проявляєте наполегливість і твердість в принципових питаннях?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
8. Ідеї, висловлені не вами, сприймаєте у багнети?  
 
а) Ні; б) Так.  
 
9. Зазвичай ви в розпачі, якщо рішення не лежить на поверхні, а час на його 
прийняття строго обмежено?  
 
а) Ні; б) Так.  
 
10. Ви відкриті для нових знань, увесь час прагнете удосконалюватися?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
11. У усіх випадках наслідуєте принцип "Не відкладай на завтра те, що можна 
зробити сьогодні"?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
12. Якщо ви боїтеся чогось, чи завжди намагаєтеся здолати свій страх?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
13. Чи ви є генератором ідей?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
14. Чи вважаєте, що задоволення від успішно виконаної роботи саме по собі 
нагорода?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
15. Розподіляти обов'язки для вас не складає труднощів?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
16. Як правило, обіцяючи, виконуєте?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
17. Вам під силу створити атмосферу довіри?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
18. Якщо має відбутися якась складна робота, не шукаєте відмовок, а просто 
робите її?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
19. Кинути вже почате для вас виняткова рідкість?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
20. Чи завжди готові йти на розумний ризик?  
 
а) Так; б) Ні.  
 
Підсумуйте бали і ознайомтеся з висновками 
 
За відповіді під буквою "а" бали не нараховуються, за кожну відповідь під 
буквою "б" нарахуєте собі 2 бали. Підсумовуйте їх і підведіть підсумки.  
0-10 балів. Ймовірно, ви людина активна, яка вірить, що щире бажання, 
помножене на старання, здатне дати результат. Крім того, ви цілком 
комунікабельні, відповідальні і в малому ступені схильні до впливу ззовні. 
Одним словом, у вас є необхідні якості, щоб бути керівником.  
12-24 бали. Ваш успіх в якості керівника не такий очевидний. Швидко 
приймати важливі рішення, обстоювати свою думку з ризиком нажити 
недоброзичливців, нести відповідальність за інших людей - погодьтеся, нелегка 
праця. Дайте відповідь собі чесно на питання: чи готові ви до цього? Якщо без 
коливань відповідаєте "так", значить, у вас є шанс спробувати реалізувати себе 
на почесному, але неспокійному терені.  
26-40 балів. Не маючи яскраво виражених лідерських якостей, керувати - 
зайняття невдячне. Набагато легше вам буде здійснити ваші плани в діловому 
партнерстві.