ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1129| Title: | Якість поверхневих водних обєктів Черкаської області |
| Authors: | Свояк, Наталія Іванівна Сидоран, Сергій Петрович |
| Keywords: | ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН;ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ;РІЧКА;ПРОМИСЛОВІСТЬ;ЗАБРУДНЕННЯ;ЯКІСТЬ |
| Issue Date: | 2020 |
| Abstract: | Сидоран С.П. Якість поверхневих водних обєктів Черкаської області Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 54 с.; 8 рисунків; 11 таблиць; 22 джерела; мультимедійна презентація. Мета роботи: оцінка екологічного стану поверхневих водних об’єктів Черкаської області. Завдання роботи: оцінити екологічний стан та якість води у поверхневих водних об’єктах на території Черкащини, охарактеризувати обсяги забору та скидання води на промислові потреби, визначити причини зміни якості вод у річках регіону, визначити підприємства-забрудники, діяльність яких змінюють якість води водних об’єктів та охарактеризувати кількісні показники забруднюючих речовин у річках. Об’єкт дослідження: водні об’єкти Черкаської області. У роботі розглянуто питання екологічного стану та нормативної оцінки поверхневих вод; визначені критерії оцінки та системи класифікації якості природних вод. Приведена характеристика річок басейну Дніпра, досліджено обсяги водокористування підприємствами області, розглянуто вплив підприємств і господарств на якість вод; приведена характеристика якості вод за фізико-хімічними показниками; розглянуті природоохоронні заходи щодо покращення якості річкової мережі на Черкащині. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1129 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Сидоран робота.pdf Restricted Access | 1.56 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Будівельний факультет
Кафедра екології
Пояснювальна записка
до випускної кваліфікаційної роботи
_________________бакалавра_________________
на тему ЯКІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Виконав: студент 5 курсу, групи _ЗЕ-56
напряму підготовки 6.040106 «Екологія,
охорона навколишнього середовища та
збалансоване природокористування»____
(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)
_Сидоран С.П.______________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Свояк Н.І._________________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _Солодовнік Т.В. ___________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2020 рік
2
ЗМІСТ
Вступ 4
1 Аналітичний огляд літератури 6
1.1 Екологічні аспекти використання поверхневих вод 6
1.2 Нормативна оцінка якості води поверхневих водних об’єктів 7
1.2.1 Поняття та характеристика нормативних показників якості 7
для природних вод
1.2.2 Критерії оцінки та системи класифікації якості природних 9
вод
1.3 Основні чинники, які впливають на зміну якості природних вод 15
2 Якість поверхневих водних об’єктів Черкаської області 21
2.1 Характеристика річок басейну Дніпра Черкаської області 21
2.2 Обсяги використання води народним господарством 23
Черкаської області
2.3 Характеристика техногенного впливу на поверхневі водні об’єкти 25
області основних промислових виробництв
2.3.1 Вплив деревообробних підприємств 25
2.3.2 Вплив комунальних господарств 26
2.3.3 Вплив підприємств машинобудівного напрямку 27
2.3.4 Вплив підприємств харчової промисловості 28
2.4 Скидання стічних вод і забруднюючих речовин у водні 28
об’єкти області
2.5 Використання води річок та обсяги скиду стічних вод 36
2.6 Характеристика впливу діяльності підприємств на показники 41
якості води річок
2.7 Природоохоронні заходи щодо покращення якості річкової мережі 45
області
3
Висновки 47
Перелік посилань 49
Додатки 51
Додаток А 52
4
ВСТУП
Водно-екологічна ситуація в Україні вимагає пошуку виходу з неї, розробки
принципово нових підходів до водної політики. Інтенсифікація використання
їхніх ресурсів, постійно зростаюче забруднення вод свідчать про поглиблення
водогосподарчої кризи. Її подолання є складним завданням, рішення якого лежить
в інтеграції наукових напрямків, активному розвитку фундаментальних
досліджень в області наук про землю й воду, широкому впровадженні в практику
господарювання рекомендацій з екологічно безпечного водокористування. Значна
частина населення України проживає на малих річках. Незадовільний стан малих
річок, особливо якість води в них, викликає зростаючу тривогу у фахівців і
громадськості. Усе більше усвідомлюється, що збереження малих рік означало б
рішення одного з найважливіших аспектів захисту навколишнього природного
середовища.
Недбале ставлення до малих річок пов'язане з недооцінкою їх ролі в
загальному водному балансі континентальних вод. Саме з малих річок набирають
силу величезні водні артерії, від водності малих річок залежить водність великих.
У малих річках зосереджено майже 80% водного стоку.
Внаслідок постійно зростаючого промислового і побутового забруднення,
розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у
долинах рік і т. ін., велика кількість водотоків і малих річок сьогодні знаходиться
на різних стадіях деградації. Якість води в них постійно погіршується, багатьом з
них загрожує повне зникнення. За останні роки, внаслідок зростання забруднення
річок, стоками промислових підприємств, комунального господарства та
сільськогосподарськими стоками показники якості води в малих річках помітно
знизились.
Ставки, водосховища та річки формують водні ресурси, гідрохімічний склад
та якість води середніх і великих річок, є складовими природних ландшафтів,
сприяють господарській діяльності населення. Внаслідок постійного зростаючого
5
промислового і побутового забруднення, розорення та гідротехнічної меліорації
водозборів і заплав, знищення лісів у долинах рік велика кількість малих річок
сьогодні знаходяться на стадії деградації, ці проблеми стосуються і водних
об’єктів Черкаського регіону, в зв'язку з цим виникла необхідність вивчення та
аналізу якісного стану поверхневих вод, що складає зміст представленої роботи
та визначає її актуальність.
6
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Екологічні аспекти використання поверхневих вод
Тривалий час людина використовувала водні ресурси довколишнього світу
без відчуття нестачі води. Через постійне зростання чисельності населення
планети і промислової діяльності потреби людства у водних ресурсах значно
виросли. Сьогодні в багатьох місцях земної кулі спостерігається нехватка води, як
для промислових і господарчих потреб, так і для вживання людиною. Основними
джерелами водоспоживання для більшої частини людства сьогодні є річки [1].
Процес водовикористання і споживання можна умовно розділити на три
етапи: І – забір води з природного джерела і транспортування до місця
використання; ІІ – власне процес використання в промислових, господарських і
побутових процесах; ІІІ – відведення використаної води і скидання її у
водозабори.
Головним водоспоживачем серед усіх видів людської господарської
діяльності залишається сільське господарство. Однією з основних причин такої
високої потреби являються високі втрати води (до 80%) в процесі її використання.
Великі об’єми води просто просочуються крізь ґрунт і лише незначна частина
затримується в верхніх його горизонтах. Також об’єми потреб води залежать від
ступеню досконалості зрошувальних систем, що використовуються на полях і
власне вирощуваних сільськогосподарських культур, які потребують більші або
менші кількості поливу.
Другим потужним споживачем води є промисловість, причому її питома
вага у загальному водоспоживанні постійно зростає. Також важливим фактором є
те, що промисловість в значній мірі забруднює воду, яку використовує.
Практично ніколи використана в промисловості вода не являється хоч якось
наближеною до природного стану, в якому вона була забрана, в ній постійно
наявні забруднюючі домішки і токсичні речовини, її фізичні властивості змінені.
7
Наступним споживачем є населення, як сільське, так і міське. Сьогодні
значна кількість жителів міст використовує на індивідуальні потреби від 1 до 5 м3
на одну особу щодня, що включає питну воду і воду в комунікаціях. В сільських
місцевостях ця кількість дещо менша, але вона значно зростає в весняно-літні
періоди, коли сільські жителі використовують воду для поливання своїх
земельних ділянок.
Важливим моментом щодо використання води є те, що процес поділяється
на два аспекти – водокористування і водоспоживання. Водокористування розуміє
використання води з природних джерел без її вилучення з них. Це рибальство,
рекреація та ін. В таких випадках можливе, як правило, погіршення якісних
властивостей водного об’єкта.
Водоспоживання являє собою вилучення води із водного об’єкта і
використання в різних видах потреб – сільськогосподарських, промислових,
комунальних. Як правило, після цього спостерігається не тільки якісне
погіршення води, а і її кількісне зменшення, якщо використана вода не
повертається туди, звідки вона була забрана.
Україна належить до найменш водозабезпечених держав Європи, оскільки
запаси місцевих ресурсів річкового стоку на одну людину становлять близько 1,0
тис. м3 на рік [2].
1.2 Нормативна оцінка якості води поверхневих водних об’єктів
1.2.1 Поняття та характеристика нормативних показників якості для
природних вод
Врахування якості природних вод разом разом з кількісною оцінкою їх
ресурсів має велике значення при планування господарської діяльності та інших
заходів. Це зумовлено тим, що як результат господарської діяльності людини
здійснюється зміна складу та властивостей природних вод впливом складу
8
стічних вод, що містять різні мінеральні та сполуки органічного походження та за
рахунок надходження небезпечних речовин із полів, полігонів промислових і
побутових відходів та атмосферні опади. Саме тому у таких формувальних
умовах, оцінка якості природних вод є дуже актуальною проблемою.
Існує формулювання якості води , як характеристики складу і властивостей
води, що визначає придатність її для конкретних видів водокористування. Як
правило, коли говорять про якість вод, розуміють їх стан, який описується
певним набором показників [3].
Покази якості води - сукупність фізичних , хімічних та біологічних
характеристик води. Набір показників якості для різних користувачів може бути
різним в залежності від вимог , які висовує кожен користувач до складу й
властивостей вод.
Отже, якість природніх вод - це такий їх стан, який можна описати
представлений набором показників, та відображає потреби користувачів воді
певного складу й властивостей. Виходячи з цього, призначення згаданого набору
показників – це оцінка якості вод. Вимоги, які висувають різними користувачами
до складу і властивостей вод й часом суперечливі. Тому оцінити якість вод можна
тільки для певного користувача.
Якість природніх вод (властивості і склад, у цілому стан) здається
показниками. Це може бути один показник або цілий набір показників.
Згадані набори показників за їх особливостями можна поділити на окремі
групи. За тим, що характеризують показники, вони можуть бути:
1)загальними і спеціальними;
2)фізичними, хімічними та біологічними;
3) прості, групові та комплексні.
За призначенням показники поділяють на основі і додаткові,
лімітуючи(нормовані) і репрезентовані.
Крім того, за показниками, що характеризують водне середовище, їх
визначають як кількісні, якісні та змішані.
9
Усі кількісні показники (абсолютні та відносні, розмірні та безрозмірні)
чисельно характеризують хімічний склад і властивості води. Концентрація
речовини у воді – це абсолютний показник. Найчастіше концентрація має
розмірність г/дм3, мг/дм3. Кількість завислих домішок, у тому числі із
концентрацією у розмірності мг/м2 , мкг/м2 і нг/м2 . Такий показник може бути і
безрозмірним (відносним), наприклад солоність морської води вимірюється в
проміле ‰ ( г/кг).
Кожен показник одночасно входить до різних груп . Наприклад ,
температура є загальним , фізичним , простим , кількісним показником ;
мінералізація – загальний, хімічний, груповий , змішаний показник ; трофність –
загальний, біологічний.ю комплексний, якісний показник; нафтопродукти –
специфічний , хімічний, груповий, кількісний показник.
1.2.2 Критерії оцінки та системи класифікації якості природних вод
Критеріями оцінки якості є будь-яка сукупність кількісних показників, що
характеризують властивості досліджуваних об`эктів і використовуються для їх
класифікування або ранжування. Оцінка яксті прісноводних водойм здійснюється
за трьома оснвними аспектами, що включають наступні комплекси показників:
фактори, які пов`язані з фізико-географічним та гидрологічним
описом водойми, як цілісного природного або водогосподарського об`єкту;
контрольовані показники складу і влстивостей водного середовища,
що дають формальну оцінку якості вои та її відповідності діючим нормативам;
сукупність критеріїв, що оцінюють специфіку структурно-
функціональної організації угруповань гідробіонтів та динаміку розвитку
водних білценозів.
Комплексну оцінку якості вод використовують у випадках, коли необхідно
відслідкувати тенденцію зміни стану вод у просторі і часі під дією природних і
10
антропогенних процесів. Оцінка також може бути використана для зіставлення
стану води різних водних об`єктів.
Такі комплексні індекси, на основі яких здійнюється оцінка,
розраховуються за всіма показниками якості води або за їх складовими. Вони
характеризують стан води в цілому, при цьому відомості, які дають окремі
показники втрачається. Послідовність здійснення оцінки є двохетапною:
спочатку, на першому етапі здійснюється розрахунок значення показника, а вже
потім (другий етап) за розраховании значенням індексу й за шкалою якості
дається характеристика води. Оцінка має декілька балів.
Індекс забруднення вод (ІЗВ) належить до категорії гідрохіміних
показників, які найчастіше використовуються для оцінки якості водних об`єктів .
Цей індекс є типовим коефіцієнтом і являє собою середню долю перевищення
ГДК і кількістю індивідуальних показників, а саме вміст розчиненого кисню,
амонійного азоту, нітритного азоту, нафтопродуктів, летючих фенолів, величина
БСК5. ІЗВ визначається за формулою:
1 Сі
ІЗВ = ∑ , (1.1)
6 ГДКі
де: Сі – середнє арифметичне значення кожного показника якості;
ГДКі – гранично допустима концентрація за показником.
Модифікований Індекс забруднення води (ІЗВ) розраховується також за
шістьма показниками: БСК5 і О2 та є обов`язковими, а інші чотири показники
беруть за найбільшими відношеннями до ГДК.
Критерії оцінки якості вод за ІЗВ наведені в таблиці 1.1.
До І класу належать води, на які найменше впливає антропогенне
навантаження. Значення їх гідрохімічних і гідробіологічних показників близькі до
природних значень для даної території (регіону).
Для ІІ класу води характерні певні зміни показників порівняно з
природними, однак ці зміни не порушують екологічної рівноваги.
11
До ІІІ класу належать води, які перебувають під значним антропологічним
впливом, із рівнем близьким до межі стійкості екосистеми.
Води ІV-VII класів – цеводи з порушеними екологічними параметрами, і
їхній екологічний стан оцінюється як екологічний регресор.
Таблиця 1.1 – Критерії оцінки якості вод за показником ІЗВ
Визначення кількості забрудненості природних вод (за КНД 211.1.1.106-
2003). Коефіцієнт забрудненості вод (КЗ) є узагальненим показником, який
характеризує рівень забрудненості за низкою показників якості води, які
багаторазово виміряні у кількох пунктах (створах) спостережень водних об`єктів.
Величина КЗ кількісно характеризує кратність перевищення нормативів у
частках ГДК. Якщо, КЗ=1,2 то це означає, що нормативні показники якості води
12
обраного водного об`єкта (регіону) у середньому в 1,2 рази (або на 20%)
перевищують величину ГДК. Тобто, якість води у цьому випадку у 1,2 рази гірше
нормативного. Якщо значення КЗ, перевищуює 1, то це свідчить про порушення
діючих нормативів. Тожність величини КЗ одиниці означає, що для даного
водного об`єкта всі нормовані показники якості води в усіх пунктах (створах)
спостережень при всіх вимірюваннях протягом досліджуваного періоду
відповідають діючим нормам якості води. Значення цього показника не може бути
менше одиниці. У випадку, коли досліджуваний водний об`єкт використовується
для кількох видів водокористування, то при розрахунку величини КЗ слід
враховувати ті нормативи, які висувають найбільш високі вимоги до якості води.
Значення Кз розраховується за формулою:
∑10
1
∑1 ∑������ �� = 0,1 і=1( �� ��=1 ��=1 �������� (1.2)
��������
, якщо ГДКі порушено (Сі���� ˃ ГДКі)
Yijn={ГДК , (1.3)
І, якщо ГДКі задовільняє (Сі���� ≤ ГДКі)
де: і,10 загальна кількість контрольованих показників (у видку 10) ; ��, J –
пордковий номер і загальна кількість пунктів (створів) спостережень; n, Nі�� –
порядковий номер і-го показників в ��-му пункті ( створі) за період часц, що
аналізують ( квартал, рік, тощо); Ni- загальне число вимірювань і-го показника в
усіх пунктах (створах) сопостережень; Yіjn - кратність переміщення ГДК при n-
му вимірюванні і-го показника в пункті (створі) спостережень.
Екологічна оцінка якості поверхневих вод об`єктів досліджень за КНД –
(211.1.4.010-94). При проведенні оцінки якості поверхневих вод було використано
методику, яка зводиться до визначення комплексного екологічного індексу.
Екологічний індекс включає до свого складу три комплексні оцінки
(індекси), які базуються на трьох блоках показників. Кожний із індексів
13
розраховується окремо використовуючи відносні значення показників, що
входять до складу відповідних блоків.
Відносні значення показників одержують на основі значень первинних
даних (концентрацій інгрідієнтів або значень інших показників у відповідних
одиницях виміру) за допомогою системи спеціальних перевідних функцій.
Системи класифікації якості води. Розглянемо дві з них, які найбільш відомі
та вживані на практиці. Система класифікації якості води за Билінкіною А.А. та
Драчьовим С.М. Ця класифікація іперше заснувала основи шестибальної шкали
класифікації водойм. Оцінка якості води здійснюється з використанням наступних
показників: хімічні показники стану водойм (таблиця 1.2); бактеорологічні та
гідробіологічні показники (таблиця 1.3); показники стану водойм за фізичними та
органолептичними властивостями [9].
Таблиця 1.2 – Нормовані хімічні показники стану водних об’єктів
14
Таблиця 1.3 – Нормативні значення бактеорогічних та гідробіологічних
показників
Для одержання об`єктивної оцінки екологічного стану вод треба
використовувати (як первинні дані) статистично достовірні показники (середні
значення за визначений період, значення різних відсотків забезпеченості, медіанні
значення і т.д.)
Комплексна екологічна класифікація якості поверхневих вод суші
Жуковського А.П. Однією з перших спроб створення глобальних класифікацій
побудованих на екосистемному принципі, коли враховуються гідрофізичні та
гідрохімічні показники (абіотична складова), а також характеристики гідробіонтів
(біотична складова екосистем), стала розробка Інституту гідробіології НАН
України.
15
1.3 Основні чинники, які впливають на зміну якості природних вод
Нормування якості води передбачає встановлення для води водного об’єкту
сукупності допустимих значень показників його складу і якостей в межах яких
надійно забезпечується здоров’я населення, сприятливі умови водокористування і
екологічне благополуччя водного об’єкта. Норми якості води базуються на
переліку гранично допустимих концентрацій (ГДК) у водних об’єктах для 3-х
категорій водокористування.
ГДК у воді – це значення концентрації забруднюючих речовин, вище якого
вода непридатна для даного виду використання. Значення ГДК приведені у таких
нормативах:
- для питного водопостачання - Державні санітарні правила і норми «Вода
питна». Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-
питного водопостачання від 23.12.1996;
- для культурно-побутового і господарсько-питного водокористування норми
якості води приведені в «Санітарних нормах й правилах охорони вод від
забруднення» (СанПіН 463088);
для рибогосподарського водовикористання – «Обобщенный перечень
предельно допустимых концентраций и ориентировочно безопасных уровней
воздействия вредних веществ для води».
Виділяють 3 види водовикористання водних об’єктів:
- господарсько-питне;
- культурно-побутове;
- рибогосподарське.
Господарсько – питне водовикористання передбачає використання води для
пиття та для технологічних потреб виробництв. Культурно-побутове
водовикористання – це використання водоймищ або їх ділянок для купання,
заняття спортом і відпочинку населення.
16
Рибогосподарське використання водних об’єктів або їх ділянок передбачає
експлуатацію для штучного розведення і вирощування риб або інших водних
тварин та рослин, для збереження і відновлення цінних видів риб, особливо
чутливих до показників якості води, а також як місць розміщення нерестилищ,
масового нагулу і зимівлі особливо цінних видів риб.
Контроль якості води проводиться у контрольному створі на відстані 500 м
нижче течії від місця скиду стічних вод. Попередня оцінка якості води, що
подається на використання, проводиться на відстані 1000м від водозабору вище за
течією.
Також контроль проводиться у наступних точках:
1. місцях скиду стічних вод будь – якої якості;
2. місцях нересту риб;
3. біля дамб водосховищ;
4. на адміністративних кордонах;
5. в місцях впадання притоків.
Для проведення комплексної оцінки санітарного стану водойми
використовують метод комплексної оцінки сумарного ефекту впливу за
формулою:
C1 C2 Cі
+ + …+ ≤ 1 (1.4)
ГДК1 ГДК2 ГДКі
де С1, С2, Сі – концентрації шкідливих речовин у водоймі одного класу лімітуючи
показників шкідливості; ГДК1, ГДК2, ГДКі – їх гранично допустимі концентрації
(таблиці 1.4, 1.5).
17
Таблиця 1.4 – Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді
водойм рибогосподарського призначення
Якщо ця умова при скиданні стічних вод не дотримується, то санітарний
стан водойми не відповідає нормативним вимогам, і слід вживати заходів щодо
підвищення ефективності очищення стічних вод.
Таблиця 1.5 – Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді
водойм господарсько- питного і культурно – побутового призначення
18
Продовження таблиці 1.5
Оцінка впливу скиду стічних вод на якість води в контрольному створі.
Якщо скид стічних вод відбуваються (проектування) у водні об’єкти, слід оцінити
можливість такого скидання, виходячи з самоочищувальної та розробляючої
властивостей водного об’єкту.
Для цього визначається коефіцієнт розбавлення (γ):
1−��
γ = �� , (1.5)
1+ ��
��
де q – загальна витрата стічних вод, м3/с; Q – витрата річкової води, м3/с;
19
3
Β=e-a √�� , (1.6)
де L – відстань від місця випуску до контрольного створу, м.
��
a=φτ√ ,, (1.7)
��
де φ – коефіцієнт звивистості; τ – коефіцієнт, що залежить від місця випуску
стічних вод: для випуску біля берега τ=1; для випуску на стрижні τ=1,5.
Коефіцієнт турбулентної дифузії (D):
Uсер∙��сер
D= , (1.8)
200
де Uсер – середня швидкість течії, м/сек; Нсер – середня глибина річки,
м;
Коефіцієнт розбавлення γ у межах 0,8-1,0 свідчить про високу само
очищувальну здатність водойми. Якщо коефіцієнт γ менший 0,8 скид заборонено.
У такому випадку вирішується питання про впровадження оборотних систем
водоспоживання.
Розрахунок кратності розбавлення стічних вод
Q+γ∙q
n= , (1.9)
q
де γ – коефіцієнт розбавлення; q – витрата стічних вод , м3/с; Q – витрата
річкової води, м3/с.
Коефіцієнт індивідуальних речовин в контрольному створі
розраховується за формулою:
Сст−Сф
Скс=Сф+ , (1.10)
n
20
де Сст – концентрація речовини в стічній воді, мг/л; Сф – фонова
концентрація цього домішку у річці, мг/л; n – кратність розбавлення.
Інтенсивне використання в народному господарстві вод річок, ставків,
заплав, ресурсів їх ландшафтів та водних екосистем зумовило деградацію і
виникнення проблем в екосистемах річок. Усі екологічні проблеми водних
об’єктів можна об’єднати у такі групи:
пряме забруднення (скидання в річки чи в прибережні смуги
недоочищених і неочищених стічних вод, органічних залишків побутового і
технічного сміття, тощо);
руйнування біоценозів річкових долин і природних ландшафтів,
змивання у річку надлишку природних речовин, а також сторонніх забруднень;
інженерні перебудови русел та заплав, зокрема: випралення, зміна
форми та поглиблення русел, створення гребель, ставків, вилучення з русел
алювіальних відкладів (піску, гальки);
вторинне забруднення річки (реалізується за рахунок розвитку
надлишку біомаси, яка не розпадається повністю). Навіть переривання окремих
зв’язків, та ліквідація окремих проблем не гарантують загального покращення
екологічного стану річок [10].
21
2 ЯКІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Характеристика річок басейну Дніпра Черкаської області
Водні ресурси Черкащини складають представлені річками ставками, та
іншими водними об’єктами загальною площею 7,5 тис. км2, це становить 4% від
загальної площі області. На території Черкаської області налічується 1038 річок,
серед яких 1 велика, 7 середніх (Рось, Тясмин, Гнилий та Гірський Тікичі, Велика
Вись, Ятрань, Супій) та 1030 малих річок і струмків площею 7,5 тис. км2. Вони
належать до басейнів двох великих річок України: Дніпра та Південного Бугу.
Річок довжиною понад 10 км налічується 181, в тому числі 9 рік (головні з
них – Дніпро, Супій, Велика Вись, Тясмин, Рось, Гірський Тікич, Гнилий Тікич,
Ятрань, Синюха) мають довжину понад 100 км., інші – малі річки (Вільшанка,
Сріблянка, Уманка, Ірдинь, Ірклій, Шполка, Чумгак) – менше 80 км [11].
В області споруджено 37 водосховищ на річках, у тому числі Канівське
(675 км2) та Кременчуцьке (2252 км2) на Дніпрі, 2,3 тис. ставків. В області
близько 68 тис.га заболочених і майже 1,3 га перезволожених земель. Найбільшим
є Ірдинське болото, що розташовано на Ірдино-Тясминській низовині в улоговині
Дніпра загальною площею 5,5 тис. га. [11].
По території Черкаської області протікають лише притоки Південного Бугу,
а сама річка – за межами області.
Малі річки в басейні Дніпра становлять майже 90 % всієї річкової мережі, і
в їх басейнах формується понад 60% водних ресурсів України. На даний час у
малі річки, що мають малий стік, скидається 5 частина всіх стічних вод, а
зарегульованість сягнула неймовірного рівня – майже 3 га на 1 км річки. За
останні 10–15 років ситуація погіршилася й тим, що відбувається землевідведення
під дачні ділянки в прибережних зонах, посилилося забруднення комунальними
та промисловими стоками внаслідок зниження рівня водоочистки. Середні і малі
річки мають важливе значення в народногосподарському комплексі області. По
22
території області 129 населених пунктів розташовуються вздовж малих і середніх
річок. Зважаючи на це, на водні об’єкти спостерігається не тільки техногенний
тиск а, і вплив в результаті господарської діяльності. Через річки по території
Черкаської області проходить велика кількість газопроводів, нафто-і
аміакопроводи на прокладені (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1 – Характеристика найбільших річок Черкаської області та
сфера їх використання
В Кременчуцьке водосховище впадає багато річок, основними з яких є річки
Рось, Вільшанка, Супій, Золотоношка, Тясмин. Річки Тясмин, Вільшанка та
Золотоношка відокремлені від водосховища насипними дамбами. Загальна
23
характеристика річок, які впадають в Кременчуцьке водосховище представлені в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Характеристики середніх та малих річок (найбільші), які
належать до басейну р. Дніпро
2.2 Обсяги використання води народним господарством Черкаської області
Територією Черкаської області протікають більше тисячі середніх і малих
річок і струмків. Загальна довжина їх становить близько 6,4 тис. км. Серед них
181 річка із довжинами понад 10 км; Вісім річок Вільшанка, Тясмин, Гірський
Тікич, Гнилий Тікич, Супій, Велика Вись, Рось та Ятрань) мають довжину більше
100 км. В області також налічується близько 2246 ставків загальною площею 15,9
тис. га, 31 водоймище на малих річках з об'ємом 115,9 млн. м3 та два великі
водосховища на Дніпрі – Канівське і Кременчуцьке [2].
Основними джерелами водопостачання в області є річка Дніпро (
Кременчуцьке водосховище), підземні водозабори та середні річки: Рось, Гнилий
Тікич, Тясмин та
Область має високе водозабезпечення водою у перерахунку на одного
жителя області. В середньому у водний рік за останні десятиліття ця величина
24
становить близько 1,537 тис.м3, а у маловодні роки – близько 0,99 тис. м3, а в
дуже посушливий рік припадає близько 0,47 тис. м3.
Розглянемо дані про загальний водозабір за даними звітності 2-ТП
(водгосп). Загальний забір у 2017 році становив 179,6 млн м3. Збільшення цієї
величини порівнянні з попереднім роком (175,9 млн м3) на 3,7 млн м3
обумовлено розвитком сільськогосподарського виробництва Загальний водозабір
в області мав тенденцію до зниження в період від 2012 до 2015, після чого дещо
збільшився. Зміни зумовлені зменшенням водозабору з підземних джерел на 0,58
млн. м3 за рахунок збільшення водозабору з поверхневих джерел на 2 млн м3.
Динаміка водозабору зображена на рисунку 2.1 [3].
280
258,5
260
240
229
222,8
220
200
179,6
180 174,3
175,9
160
2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.1 – Динаміка водозабору свіжої води в Черкаській області, млн м3
Стрімке зменшення об’ємів забору свіжої води протягом 2012-2015 років
може бути пов’язано зі зменшенням споживання води безпосередньо населенням
– останні роки набуває популярності тенденція закупівлі привозної питної води.
Використання свіжої води у 2017 році було близьким до 143 млн м3, серед
них на виробничі потреби було використано 76,36 млн. м3, на побутові потреби
25
24,99 млн м3, на зрошення 17,37 млн м3, на сільськогосподарські потреби 24,26
млн м3 [3]. Структура використання води зображена на рисунку 2.2.
24,26
Виробництво
17,37 Побут
76,36 Зрошення
Інше
24,99
Рисунок 2.2 – Структура використання водних ресурсів, млн м3
Як видно, головним водоспоживачем в Черкаській області є виробнича
промисловість більше половини усієї води використовується нею. Використання
води для побутових потреб, зрошення сільськогосподарських угідь та інших цілей
становить значно менше.
2.3 Характеристика техногенного впливу на поверхневі водні об’єкти
області основних промислових виробництв
2.3.1 Вплив деревообробних підприємств
Для стічних вод деревообробних підприємств характерні чотири види
домішок:
26
суспензії, емульсії та патогенні мікроорганізми, що спричиняють
каламутність води;
колоїдні розчини, що призводять окиснення та зміни кольору води;
молекулярні розчини (розчинені у воді гази, розчинники, розріджувачі), що
спричиняють неприємний смак і запах води;
іонні розчини (електроліти), що спричиняють мінералізацію води.
Джерелами забруднення виробничих стічних вод у процесі виробництва
ДСП, клеєної фанери, меблів є гідропреси, вальці для нанесення клею,
лаконаливні машини, пульверизаційні кабіни, теплові та енергетичні установки,
ремонтно-механічні майстерні та інші [7].
Суміші шкідливих речовин у вигляді відходів синтетичних смол, клеїв,
лаків, розчинників, розріджувачів, паливно-мастильних матеріалів часто
зливаються у водоканалізаційні мережі або у заздалегідь викопані ями, звідки
потрапляють у водоймища, забруднюючи води та ґрунти [8].
Підприємства целюлозно-паперової та деревообробної промисловості
скидають у воду целюлозні волокна й розчини органічних речовин. У стоках цих
підприємств є розчинені вуглеводні, смоли і жири. Всі вони легко окислюються
при взаємодії з аеробними мікроорганізмами, що супроводжується інтенсивним
споживанням кисню, розчиненого у воді, та перенасиченням водоймищ ор-
ганічними речовинами [9].
2.3.2 Вплив комунальних господарств
Вплив комунального господарства на стан водних об’єктів обумовлюється
вилученням великої кількості природних вод (поверхневих і підземних) для цілей
господарського, питного та промислового водопостачання; скидом у водні об'єкти
неочищених чи недостатньо очищених стічних вод, а також поверхневих стоків з
урбанізованих територій.
27
Якість води практично всіх поверхневих джерел, що використовуються для
питних цілей, не відповідає нормативам. Тому близько половини населення п'є
воду, яка не відповідає вимогам екологічних стандартів і санітарії. Стан
поглиблюється тим, що значна частина водопровідної мережі піддається корозії та
заростанням внутрішніх поверхонь трубопроводів так, що при транспортуванні
якість води знижується [14].
2.3.3 Вплив підприємств машинобудівного напрямку
У таблиці 2.3 наведені дані про забруднюючі речовини у стічних водах
машинобудівних підприємств, залежно від виду діяльності їхніх цехів і дільниць
[15].
Таблиця 2.3 – Забруднюючі речовини у стічних водах машинобудівних
підприємств
28
2.3.4 Вплив підприємств харчової промисловості
Підприємства харчової промисловості, будучи одними з найбільших
водоспоживачів, скидають стічні води із високими значеннями концентрацій
забруднень. Такі стічні води можуть містити специфічні забруднюючі речовини,
які становлять загрозу навколишньому природному середовищу й особливо для
водойм.
Небезпека забруднення водних об'єктів збільшується ще й тому, що
підприємства харчової промисловості часто розміщені в невеликих населених
пунктах з децентралізованими системами каналізації, або їхній повній
відсутності, а також у зв'язку з їхніми недосконалими технологіями виробництва
й системами очищення стічних вод [12].
У виробничому циклі виготовлення харчових продуктів у воду надходять
забруднення різноманітної природи, серед яких органічні речовини. Залишки
відході виробництва, сировини і матеріалів. За хімічною природою це органічні
речовини тваринного походження. У процесі виробництва харчових продуктів як
результат у стічні води надходять кухонна сіль, миючі та дезінфікуючі речовини,
фосфати, нітрити, розчини лугів і кислот, а також хвороботворні бактерії та
мікроорганізми [13].
2.4 Скидання стічних вод і забруднюючих речовин у водні об’єкти області
Кількість забруднених вод, які будуть скидатися у поверхневі водні об’єкти
підприємствами і господарствами, напряму залежить від забраної і використаної
кількості води. Динаміка основних показників використання і відведення води в
Черкаській області за 2010-2017 роки наведена у таблиці 1.2 [3].
29
Таблиця 2.4 – Відомості про використання і відведення різних типів води за
2010 по 2017 рр., (у млн м3).
Як видно з таблиці 1.2, з 2010 по 2017 роки кількість забраної з природних
об’єктів води зменшилась на 40%, а використаної – зменшилась більше ніж на
40%; кількість води на виробничі потреби зросла на 60%, на побутово-питні
потреби зменшилась на 25%, а на сільськогосподарські на 40%, в той час як
витрати на зрошення полів зросли в три рази. Загальна кількість стічних вод, що
потрапляли у поверхневі водні об’єкти, зменшилась вдвічі.
На рисунках 2.3 – 2.5 і таблиці 2.4 показана динаміка основних показників
30
забруднення поверхневих водних об’єктів в Черкаській області за 2010-2017 роки
[3,15].
350
286,1 288,6
300
258,5
250 229 222,8
248
200 231 174,36 175,9 179,6
207,2 Забрано води
195,5
150 184,3 Скинуто води
100 124,2 128,4 123,8
50
0
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.3 – Динаміка водозабору і скидання стічних вод, млн м3
Як видно, кількість води, що забирається із водних джерел і відповідно
кількість води, що повертається у них після її використання, має стійку тенденцію
до зниження.
300
250
200
Зрошення
150 С/г
100 Виробництво
50 Спожито води
0
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.4 – Динаміка споживання води різними галузями народного
господарства, млн м3
31
Основним водоспоживачем лишається виробнича промисловість, яка
починаючи з 2014 року значно збільшила кількість водоспоживання, в той час як
водоспоживання сільським господарством поступово зменшується, хоча кількість
води на зрошення поступово збільшується.
250
200
150 Забруднені води
100 Нормативно очищені
Нормативно чисті
50
Загальне скидання
0
стічних вод
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.5 – Динаміка скидання стічних вод різного ступеня очищення,
млн м3.
Водовідведення в усіх аспектах має тенденцію до зниження, особливо це
стосується вод, які не потребують очистки – зі зменшенням кількості водозабору
цей показник зменшився аналогічно.
Кількість забруднюючих речовин і основні їхні види, які скидалися у
водойми Черкаської області в роки з 2012 по 2017, перераховані у таблиці 2.4.
32
Таблиця 2.4 – Скидання забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти
Черкаської області т/рік за 2012-1017 рр.
Аналіз та постійні спостереження за якістю води водних об’єктів області,
здійснюють Черкаський обласний центр з гідрометеорології,Черкаське
регіональне управління водних ресурсів, Державна екологічна інспекція у
Черкаській області Державна установа "Черкаський обласний лабораторний центр
Міністерства охорони здоров'я України", у визначених контрольних створах.
У 2017 році в поверхневі води області скинуто близько 106,5 млн м3 стічних
вод, а ц е на 4,2 млн м3 менше аніж в попередньому році - 110,7 млн м3
(таблиця 2.1).
Таблиця 2.5 – Обсяги скиду зворотних вод у водні об’єкти в Черкаській
області (млн.м3)
33
Ліміти на забір, використання води та скид стічних вод оговорюються при
узгодженні клопотань на отримання дозволів на спеціальне водокористування.
При цьому перевіряється правильність нормативних розрахунків
водоспоживання, розподіл розрахункової кількості води по кварталах та місяцях,
в залежності від сезонності роботи підприємства та звіряється з наявними
водними ресурсами в регіоні. При погодженні лімітів водоспоживання,
управління співставляє об‘єми води в дозволі на спеціальне водокористування та
в наданих лімітах і при відповідності погоджує їх.
Як видно, загальна кількість кожного виду забруднюючих речовин
поступово зменшувалася протягом цих років. Але, враховуючи той факт, що
об’єми стічних вод були зменшені вдвічі починаючи з 2014, то концентрація
забруднюючих речовин на одиницю об’єму стічних вод тільки зросла. Цю
динаміку можна спостерігати на рисунку 2.6.
400
326,09219 337,6686916350
300
310,1401454
228,4073359
250 218,3442455
224,2132393
200
150
100
50
0
2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.6 – Динаміка концентрації забруднюючих речовин т/млн. м3 у
стічних водах за 2012-2017 роки.
Як видно, концентрація забруднюючих речовин зросла приблизно на 30% у
34
2015-2016 роках, у 2017 трохи зменшилась. Враховуючи, що кількість стічних вод
не збільшувалася, можна зробити висновок, що підприємства по області у 2017
році просто менше забруднювали поверхневі води, що підтверджується даними за
2017 рік у таблиці 2.6.
За інформацією Черкаського обласного центру з гідрометеорології
спостереження за станом хімічного забруднення поверхневих вод проводились на
6 водних об'єктах, в 11 пунктах. Загальна кількість відібраних проб води у 2017
році становила: по річці Рось – 8 ; по річці Вільшанка – 4; по річці Тясмин – 4; по
річці Велика Вись – 6; по Канівському водосховищі, 1 км вище міста Канева – 8;
по Кременчуцькому водосховищу, 0,5 км нижче міста Канева – 8, по
Кременчуцькому водосховищу в акваторії м. Черкаси – 108; в районі пристані
Адамівка – 12 [16].
Водні об'єкти Черкаської області містять важкі метали (марганець, мідь,
цинк, шестивалентний хром, загальне залізо), фенол, і в меншій кількості
сполуки нітрогену.
В 2017 році спостерігались випадки високого забруднення поверхневої води
міддю – р. Рось в створі 1 км вище м. Корсунь-Шевченківський на рівні 52 ГДК та
Кременчуцького водосховища в створі 6 км нижче м. Черкаси на рівні 46 ГДК;
манганом – Кременчуцького водосховища в створі 2 км вище м. Черкаси на рівні
43 ГДК та в створі 6 км нижче міста на рівні 40 ГДК, Канівського водосховища в
створі 1 км вище м. Канева на рівні 12,3 ГДК, річок Рось, Тясмин, Вільшанка,
Велика Вись – від 12,9 ГДК до 27,9 ГДК; залізом загальним – р. Рось в створі 1 км
вище м. Корсунь-Шевченківський на рівні 16 ГДК; цинком – річки Велика Вись,
Канівського та Кременчуцького водосховища в створі 6 км нижче м. Черкаси від
11,5 до 13,7 ГДК. [16].
Мінералізація поверхневих вод Черкащини має широкий діапазон значень.
Найменш мінералізованими є води водосховищ Дніпра (323,6 – 379,6 мг/дм3).
Найбільша мінералізація води відмічалась в річці Тясмин (1083,0 мг/дм3) та річці
Вільшанка (875,3 мг/дм3) [17].
35
У таблиці 2.5 наведено дані по скидам деяких забруднюючих речовин у
поверхневі водні об’єкти за 2015-2017 роки по Черкаській області. Інформація
надана Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів [17].
Таблиця 2.5 – Скиди в поверхневі водні об’єкти забруднюючих речовин за
2015-2017 роки по Черкаській області (тис тон).
36
Також існує важливий показник, яких відображає забрудненість природних
вод органічними і хімічними речовинами. Це біологічне споживання кисню БСК і
хімічне споживання кисню ХСК. Відображає кількість кисню у мг/л, яке
необхідне для розкладання органічних і хімічних речовин, які знаходяться у
водоймі. Динаміка даних двох показників наведена у таблиці 2.6.
Таблиця 2.6 – Споживання кисню в поверхневих водних об’єктах у 2015-
2017 роках (мг/л)
Нормативне значення БСК і ХСК становить 6 і 30 відповідно для
рибогосподарських об’єктів [17]. Як видно з даних Черкаського регіонального
управління водних ресурсів, цей показник по області не являється високим, тобто
води водних об’єктів не являються сильно забрудненими хімічними і органічними
речовинами. Але для окремих річок, які піддаються значному антропогенному
впливу, цей показник може становити значно більші значення, близькі до
критичних.
2.5 Використання води річок та обсяги скиду стічних вод
Узагальнена інформація з обліку використання вод використовується
Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів а також: Черкаським
облводгоспом, Світловодською гідрометобсерваторією, Озерною станцією
“Канів”, Державним управлінням охорони навколишнього природного
середовища в Черкаській області, Державною екологічною інспекцією,
37
Черкаською геологорозвідувальною експедицією, обласною і районними
держадміністраціями, головним управлінням статистики в Черкаські області та
іншими зацікавленими організаціями.
Використання природної води на різноманітні потреби у 2017 році
становило близько 143,0 млн м3, серед них виробничі потреби зайняли 76,36 млн
м3, на побутові потреби використано 24,99 млн м3, та для зрощення полів і
сільськогосподарських угідь 17,37 млн м3, близько 17% від загальної кількості
води було використано на інші потреби – 24,26 млн м3 (рисунок 2.8)
Інші потреби
17%
Зрошення
12% Виробничі
потреби
53%
Побутові
потреби
18%
Рисунок 2.8 – Структура використання водних ресурсів у Черкаській області
За звітними даними у Черкаській області загальний водозабір по області
становив 179,6 млн м3. У цьому році він збільшився на 3,7 млн м3 води які було
використано на потреби сільського господарства . оскільки рік був посушливим у
порівнянні з попереднім роком (175,9 млн м3).
Розглянемо динаміку використання та відведення води за басейнами
найбільших річок області Дніпра та Південного Бугу представлені в таблиці 2.7.
38
Таблиця 2.7 – Динаміка забору і скидання види у водні об’єкти Черкаської області (млн.м3)
39
У 2017р. в області нараховувалось 65 підприємств, що мали скиди
зворотних вод. Об`єм випущених стічних вод становить 106,5 млн.м3 (на 4,2
млн.м3 менше ніж у 2016р.), з них 4% – це випуски стічних вод без очищення або
недостатнього очищення. Поводження із водами річок Черкащини представлені у
таблиці 2.8.
Таблиця 2.8 – Забір, використання та відведення води по окремих річках
області в 2018 році (млн. м3)
Водні об’єкти, що належать до басейну р. Дніпро повністю забезпечують
народно - господарський комплекс Черкаській області підземною та поверхневою
водою. На відміну від р. Південний Буг- там відчувається дефіцит води річок і
ставків.
Динаміка скидання забруднюючих речовин в поверхневі водні об`єкти
наведена в таблиці 2.9.
40
Таблиця 2.9 - Обсяги скидання забруднюючих речовин у поверхневі водні
об’єкти області , т/рік
Підприємства водокористувачі Черкаської області в звітному році не
відчували дефіциту води і були забезпечені нею виходячи з їх потреб, та
затверджених лімітів у повному обсязі.
Аналіз забору води у звітному році в порівнянні з попереднім показав, що
загальні обсяги води зменшилися на 25,1 млн.м3 (в 2016 році 283,6 млн.м3 а в 2017
році 258,5 млн.м3). З поверхневих джерел об’єм зменшився на 20,0 млн.м3 (в
2016 році 227,7 млн. м3, а в 2017 році 207,7 млн.м3), з підземних джерел
зменшився на 10,05 млн.м3 (з 60,85 млн. м3 до 50,8 млн. м3).
Аналіз використання вод в зрівнянні показав тенденцію зменшення
водоспоживання на 25,9 млн.м3 - з 269,9 млн. м3 до 241,2 млн.м3,
водоспоживання з поверхневих джерел зменшилося на 18,8 млн. м3 - з 213,3
41
млн. м3 194,5 до млн.м3, з підземних джерел зменшилося на 9,87 млн. м3 - з 56,58
млн. м3 до 46,71 млн.м3.
Найбільшими приймачами водних стоків є річки басейну Дніпра. Такий
розподіл обумовлений географічним розташуванням промислових об’єктів на
території області.
2.6 Характеристика впливу діяльності підприємств на показники якості
води річок
У 2016 році згідно звітів за формами 2-ТП (Водгосп) водокористувачів-
забруднювачів поверхневих вод в Черкаській області виявлено 17 підприємств, в
тому числі для річки Вільшанка забруднювач - Хлистунівське кар’єрне
управління, яке скидає без очистки 518,0 тис. м3 стічних вод. Перевищення ГДК
по хлорид-іонам в 3,2 раз. В порівнянні з минулим роком перевищення ГДК
з’явились по завислим речовинам (перевищення ГДК в 1,04 раз), нітритам
(перевищення ГДК в 1,2 раз), азоту амонійному (перевищення ГДК в 4,7 раз).
Найгірший екологічний стан має р. Золотоношка до основних його забруднювачів
відносять - ВАТ „Веста” з 31.08.2012 р. припинило свою діяльність. Комплекс
очисних споруд передано на баланс КП „Міський водоканал” м. Золотоноша.
(Рішення сесії Золотоніської міської ради від 22.08.2012 р. № 20-12/IV та від
15.08.2012 р. № 382). За 8 місяців ВАТ „Веста” скинуло без очистки 548,9 тис. м3
стічних вод.
Новим забруднювачем, який не чинив вплив у попередні роки став КП
„ВОДГЕО” м. Сміла. Скинуто недостатньо очищених стічних вод 500,4 тис. м3.
Перевищення ГДК по завислим речовинам в 1,1 раз, БСК5 в 1,1 раз, ХСК в 1,3
раз, азоту амонійному в 2,4 раз, нафтопродуктам в 0,9 раз, та фосфатам в 1,6 раз.
Новим забруднювачем у 2012 р. КП „Чигиринське” скинуто 107,4 тис. м3
недостатньо очищених стічних вод. Перевищення ГДК по БСК5 в 3,2 раз,
нафтопродуктам в 6,9 раз, ХСК в 1,6 раз, залізу загальному в 1,6 раз, завислим
42
речовинам в 1,4 раз, АПАР в 7,2 раз, азоту амонійному в 1,7 раз, нітритам та
фосфатам 1,4 раз.
Два перших показника не відповідали нормі впродовж усього року і
коливалися в межах 15,7-39,4 мг/дм3 (ХСК) та 2,4-4,4 мг/дм3 (БСК5). Концентрація
кисню у воді вже навесні зменшилась до рівня 4,3 мг/дм3 (норма для водойм
рибогосподарського призначення >6мг/дм3). В липні-серпні вона дорівнювала
2,11 мг/дм3, що негативно позначилося на життєдіяльності зябродишних
представників фауни, зокрема призвело до замору риби. В другій половині року
концентрація нітратів трималася на рівні 26,55-49,28 мг/дм3 (2,9-5,4 ГДК). Це
стало додатковою причиною гіпоксії тварин (у т. ч. й легеневих), оскільки нітрати
пригнічюють активність ферментів, які відповідають за процеси окисного
фосфорилювання. [22].
Інші річки менш потерпають від впливу підприємств, проте вплив на них
проявляється у скиданні неочищених чи недостатньо очищених стічних вод у
водний об’єкт. Серед них можна виділити такі річки як Гірський, Гнилий Тікичі,
Шполка, Рось, Ірклій, Боровиця, Удич
Основним забруднювачем Гірського Тікичу є УМГ „ Черкаситрансгаз” м.
Тальне. Скинуто недостатньо очищених стічних вод 2,0 тис. м3. Перевищення
ГДК по азоту амонійному в 2,7 раз та хлоридам в 1,1 раз. Новим забруднювачем
став КП „ Водоканал” м. Тальне. Скинуто недостатньо очищених стічних вод 97,8
тис. м3. Перевищення ГДК по завислим речовинам в 1,01 раз та азоту амонійному
в 1,2 раз.
Для р. Гнилий Тікич це - КП „ВВЗМР” м. Звенигородка. Скинуто без
очистки 0,1 тис. м3 стічних вод по аварійному скиду. Нормативів аварійного
скиду не встановлено. В 2017 році не виявлено перевищень ГДК по скиду в річку
Гнилий Тікич.
Екологічний стан р. Шполка щороку погіршується за рахунок того, що
Центральна районна лікарня м. Шпола скидає недостатньо очищені стічні води. У
2012 році було вод скинуто 41,8 тис. м3. Перевищення ГДК по азоту амонійному
43
в 4,8 раз, по ХСК в 5,1 раз, по БСК5 в 11,2 раз. В порівнянні з минулим роком
з’явились перевищення ГДК по завислим речовинам в 1,5 раз.
Для інших річок було зафіксовані такі показники:
р. Ірклій – Чорнобаївське ВУЖКГ. Скинуто недостатньо очищених стічних
вод 58,3 тис. м3. Перевищення ГДК по БСК5 в 4,1 раз, азоту амонійному в 1,3 раз,
фосфатам в 1,8 раз, ХСК в 1,9 раз. З’явилось у 2017 році перевищення по
хлоридам в 1,1 раз та АПАР в 3 рази, по завислим речовинам в 3 рази;
р. Удич - Христинівське ВУЖКГ. Скинуто недостатньо очищених стічних
вод 38,4 тис. м3. Перевищення ГДК по нітрит-іонам в 2,3 раз , БСК5 в 0,4 раз,
азоту амонійному в 1,7 рази;
р. Боровиця - Психоневрологічний інтернат смт. Стеблів. Скинуто
недостатньо очищених стічних вод 6,0 тис. м3. Перевищення ГДК по азоту
амонійному в 1,6 рази, нітритам в 36 раз, ХСК в 1,1 раз, БСК5 в 1,1 раз.
Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод за 2017 рік
проводився за 24 показниками, а саме: амоній-іони, АПРАР, БСК5, рН,
жорсткість, завислі речовинини, залізо (ІІ, ІІІ), запах, кальцій, кисень розчинний,
кольоровість, магній, мідь, нафтопродукти, нікель, осад, нітрат-іони, нітрит-іони,
прозорість, сульфат-іони, сухий залишок, температура, фосфат-іони, хлорид-іони,
хром3+, хром 6+, ХСК, цинк.
З 01.01.2017 нормативи ДСанПін № 4630-88 для поверхневих вод водних
обєктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування
втратили чинність відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від
20.01.2016 № 94-р. Виходячи з цього, визначені протягом 2017 року ГДК у
поверхневих водах порівнянню до цих нормативів не підлягали [21].
Загальна кількість забруднюючих речовин, що були скинути у водні
об’єкти області представлені у таблиці 2.10.
44
Таблиця 2.10 – Скидання забруднюючих речовин із зворотними водами у
поверхневі водні об’єкти
45
2.7 Природоохоронні заходи щодо покращення якості річкової мережі
області
Одна з актуальніших і важливих екологічних проблем Черкаської області –
збереження якості та зниження рівня забруднення водних об’єктів стічними
водами промислового походження.
На сьогоднішній день використання річкової мережі Черкащини продовжує
носити екстенсивний, руйнівний для неї характер, що проявляється у загальній
освоєності річкової долини (лісовирубки, розораність, житлова чи промислова
забудова), у збільшенні надходження забруднень у річки, у руйнуванні русла
річки. Басейни малих річок практично позбавлені природних біофільтрів, їх
водозбори або розорані майже до урізу води, або нищівно експлуатуються [23].
З метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану
річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним
обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік,
який спостерігається один раз у двадцять років.
Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних
споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод,
допускається лише з дозволу місцевих Рад за погодженням з державними
органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища
та геології.
З метою покращення стану якості водойм в Черкаській області, проводиться
контроль якості поверхневих вод на 22 річках, 2 водосховищах та підземних вод в
40 спостережних свердловинах. Кількість підконтрольних пунктів 47, створів 93
(в одному пункті декілька створів, наприклад: 2 км вище залізничного мосту, в
межах міста, 1км нижче Південного промвузла м. Черкаси). По затвердженій
програмі були відібрані проби по 39 створах річок в 29 пунктах відбору.
Щоб зберегти річки від замулення, забруднення та розмиву берегів,
необхідно робити насадження деревних та чагарникових порід. Одночасно із
46
збільшенням кількості чагарникових порід і дерев вздовж узбережжя, в
подальшому необхідно створювати мулофільтри, виготовлені із чагарникової
верби. Щоб мулофільтр був ефективним, насаджені чагарники восени необхідно
зрубувати.
Великого значення у діяльності господарств та громадськості в охороні
водних об’єктів і ставків річок та розчищати їх від очерету та мулу. Така робота
потребує значних матеріальні та грошові витрат та багато часу. Проте, зважаючи
на важливість та необхідність цього заходу, вже тепер необхідно хоча б
частково, виконати певний обсяг робіт господарським способом із залученням до
цієї важливої справи місцевих організацій та громадськість.
Для збереження наших рік та для їх поступового оздоровлення необхідне
підвищення ефективності водоохоронних заходів, спрямованих на зменшення
надходження у водні джерела брудних промислових та побутових стічних вод та
організація безвідходних виробничих циклів, створення замкнутих циклів
використання води, меліорація [24].
При сучасному стані навколишнього природного середовища постає
розуміння того, що безповоротне споживання природних ресурсів уже вичерпано.
Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища за
допомогою економічних та законодавчих інструментів має спрямовуватись на
мінімізацію споживання природних ресурсів, на забезпечення їхньої оборотності,
зменшення негативного впливу на довкілля.
47
ВИСНОВКИ
Поверхневі води активно використовуються у народному господарстві в
якості джерел водозабезпечення промислових підприємств і виробничих
комплексів. Кількість водокористувачів таких водних об’єктів незначно зростає.
У 2018 р. в області нараховувалось 65 підприємств, що мали скиди
зворотних вод. Об`єм випущених стічних вод становить 106,5 млн.м3 (на 4,2
млн.м3 менше ніж у 2017 р.), з них 4% – це випуски стічних вод без очищення або
недостатнього очищення. Найбільшими приймачами водних стоків є річки
басейну Дніпра. Такий розподіл обумовлений географічним розташуванням
промислових об‘єктів на території області.
Основними джерелами забруднення водних об’єктів залишаються очисні
споруди та каналізаційні мережі виробничих управлінь житлово-комунального
господарства.
Із діючих в області 38 комплексів очисних споруд більше половини
потребують реконструкції. Стічні води скидаються в поверхневі водойми із
перевищенням допустимих норм по амоній-іонах, ХСК, БСК5, залізу,
кольоровості, АПАР, завислих речовинах, сухому залишку, фосфатах.
Найгірший показники якості води в Черкаській області у річці Тясмин і
Золотоношка. Для р.Тясмин на створах 0,5 км вище та нижче м. Кам'янки
зафіксовано перевищення ГДК ХСК відповідно в 1,3 раз та 1,9 рази. На створі 0,5
км нижче м. Кам'янки також виявлені перевищення ГДК БСК5 в 1,2 рази, амоній-
іонів в 1,3 рази, зафіксовано дефіцит кисню.
На створах 0,5 км вище та нижче м. Сміла, нижче скиду очисних споруд КП
«ВодГео» зафіксовано перевищення ГДК ХСК відповідно в 1,3 рази та 2,6 разів.
В незадовільному стані перебуває річка Золотоношка. На створі 0,5 км вище
гирла р. Золотоношки в районі насосноі станції перекачки виявлено перевищення
ГДК амоній-іонів в 1,5 рази, ХСК в 2,3 рази, БСК5 в 1,6 разів, нафтопродуктів в
1,7 рази.
48
Наявні водні ресурси в Черкаській області по басейну р. Дніпро повністю
забезпечують народно - господарський комплекс поверхневою та підземною
водою.
Багато років у екологічних звітах, що надходять до Черкаського управління
екології і природних ресурсів, муляють очі одні і ті ж речення, в яких
висвітлюється це питання. Комунальним підприємствам вказують на проблему,
вони вносять заходи, які зводяться до оцінки вартості реконструкції своїх
застарілих очисних споруд шляхом створення проектно-коштористої
документації, щоб потім отримати відповідь, що в бюджеті області на даний час
відсутні кошти.
Отже, внаслідок проведеного аналізу можна зробити висновок, що водні
об’єкти Черкащини забруднюються промисловими підприємствами,
розташованими вздовж їх берегової смуги, що призводить до порушення норм
якості природних вод річок.
49
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1 Власова Г.І. Водні ресурси в Україні. Використання, моніторинг, охорона. –
К.: 2003. – 430 с.
2 Романенко В.Д. Основи гідроекології. Видавництво “Обереги”. – Київ, 2001.
– 420 с.
3 Зуб Л.М., Карпова Г.О. Малі річки України: характеристика, сучасний стан,
шляхи збереження. – К.: 2001. – 230 с.
4 Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води:
Підручник. — К.: Вища шк., 2005. — 671 с.: іл.
5 Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.: Віпол,
2000. - 376 с. Гідроекологія / [М. О. Клименко, Ю. В. Пилипенко, Ю. Р.
Гроховська та ін.]. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015.
6 Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина.
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво
„Мапа”, 2002. – 20 с.
7 Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2017 році – Черкаси: Управління екології та природних
ресурсів, 2018. – 264 с.
8 Левківській С. С, Падун М, М. Раціональне використання і охорона
водних ресурсів: Підручник. — К.: Либідь, 2006. — 280 с.
9 Ткачев Б.П., Булатов В.И. Малые реки: современное состояние и
экологические проблемы. Аналитический обзор / ГПНТБ СО
РАН. - Новосибирск, 2002. - 114 с.
10 Яцик А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.:
Генеза, 1997. – 251 с.
11 Носовський Т.А. Основи промислової екології. — К: ІСДО, 1996. – 80 с.
12 Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води:
Підручник. – К.: Вища шк., 2005. - 671 с.
50
13 Муравьев А.Г. Оценка экологического состояния природно-антропогенного
комплекса Учебно-методическое пособие Изд 2-е, СПб Крисмас, 2000. –
128 с.
14 Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона
навколишнього середовища. Навч.посібник для студентів вищих
навч.заклідів. 2-ге видання, стереотипне. - Львів: Новий світ, 2005. – 256 с.
15 Войцицький А. П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П.,
Дубровський В.П., Боголюбов В.М. ; за ред. В. М. Боголюбова. К. : Аграрна
освіта, 2009. – 533 с.
16 Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними
категоріями. — К.: Держмінекобезпеки України, 1998. — 28 с.
17 Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля:
Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2006. — 360 с.
18 Екологічний паспорт Черкаської області [Електронний ресурс]. – 2018. –
Черкаси: Управління екології та природних ресурсів, 2016. – 288 с.
19 Якість води. Показники якості води. [Електронний ресурс] – Режим доступу
до ресурсу: https://studfiles.net/preview/5591485/page:4/.
20 Швець Г. І. Каталог річок України / Г. І. Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко.
– Київ: Академія наук УРСР, 1957
21 Природа Черкащини: стан, проблеми раціонального природокористування та
охорони в контексті виживання. За редакцією академіка Морозова П.І. –
Одеса: ОКФА – Миколаїв: СІМАО, 1996. – 396 с.
22 Черкаська область: Географічний атлас: Відповідальний редактор Т.В.
Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво „Мапа”, 2002. – 20 с.
23 Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина.
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво
„Мапа”, 2002. – 20 с.
24 Чиста вода [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://texty.org.ua/water/.
51
ДОДАТКИ
52
ДОДАТОК А
Апробація роботи
1. Сидоран С.П, Свояк Н.І. Оцінка якості річок Черкаської області //Збірник
тез доповідей студентської науково-практичної конференції ЧДТУ: 27-30
квітня 2020 р. [Електронний ресурс] / М-во освіти і науки України, Черкас.
держ. технолог. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2020. - с.208-209.